Назва роботи: Гідроніми приток річки Харків, як

складова частина топоніміки

Виконала:учениця 10-А класуХЗОШ I-III ст. №60Юріна КаринаНауковий керівник:вчитель географіїСиняєва ОксанаАнатоліївна

Актуальність моєї науково-дослідницької роботи полягає у тому, що виключно велике значення топоніміки для географічної науки. Перша і основна задача будь-якої географічної назви – назвати об’єкт, виділити його з навколишніх однорідних об’єктів.

Мета: з’ясувати особливості гідронімів басейну р. Харків як складової частини топоніміки, визначити закономірність між назвами гідронімів і природними умовами, історією заселення.

Завдання дослідження:

1)опрацювати теоретичний матеріал з топоніміки України і

Харківської обл.;

2)з’ясувати топооснови і топоформанти приток басейну р.

Харків;

3)визначити походження приток басейну р. Харків шляхом

аналізу і картографічного застосування матеріалу;

4)нанести на картосхему топонімічні символи приток басейну р.

Харків;

5)скласти легенди про походження приток басейну р. Харків;

6)узагальнити гідронімічні знання з топоніміки Харківської

обл..

Топоніміка (від грец. Τόπος — місце і ὄνομα (onoma) — ім'я, назва) — наука, що вивчає географічні назви, їх походження, смислове значення, розвиток, сучасний стан, написання і вимову. Топоніміка є інтегральною науковою дисципліною, яка розташована на стику трьох наук і використовує дані з трьох областей знань цих наук: географії, історії та лінгвістикиГідроніміка – наука, що вивчає власні назви водних артерій.

У різних літописах, які містять легенди, можна помітити топоніми, що пов’язані з іменами, наприклад, засновників міст. Однією з таких легенд є легенда про Кия, засновника міста Києва. Інтерес до топоніміки проявляється у працях видатних середньоазіатських вчених – Абу Райхана Біруні та Махмуда Кашгарського.Першим російським вченим, який звернувся до географічних назв, був історик та географ В.Н. Татищєв, який не просто продовжив традицію пояснення назв, але розглядав топонімічні екскурси як складовий елемент географії.

У 19 ст. топоніміка починає широко використовуватися в історико – географічних дослідженнях. Одна з найвидатніших робіт - праця Н.І. Надєждіна «Опыт исторической географии русского мира». Із іноземних географів слід відмітити Елізе Реклю та його найголовніша праця «Земля і люди. Всебічна географія» у 19 томах.Праці видатного російського географа В.П. Семенова-Тян-Шанського – помітна віха в історії топоніміки. Вони насичені багатим фактичним матеріалом, який у нас час не втратив свого значення та заслуговує найглибшого вивчення.

Серед географів 2 половини 20 ст. варто відзначити Е.М. Мурзаєва, у науковій творчості якого одне з важливіших місць посідає топоніміка. Він написав близько 100 робіт.

Топоніміка у працях географів

Харків — річка в Росії (Бєлгородська область) та Україні (Харківський район Харківської області). Ліва притока Лопані (басейн Сіверського Дінця).

ОписОпис

Довжина 71 км. Площа водозбірного басейну 1 160 км. Похил річки 0,8 м/км. Річкова долина трапецієподібна, асиметрична, завширшки 2 км. Заплава двостороння заболочена, завширшки до 0,5—1,5 км. Річище звивисте, завширшки до 15 м, завглибшки до 3 м. Використовується для водопостачання, зрошення, рекреації. На річці (та її притоках) створено ставки, а також Трав'янське, Муромське та В’ялівське водосховища.

РозташуванняРозташування

Харків бере початок на схід від смт Октябрського (Росія). Тече на південний захід, на південь і знову на південний захід. Впадає до річки Лопань в центральній частині міста Харкова.

Загальні відомості про річку Харків

Загальні відомості про притоки річки Харків

Назва річки З я кого берега впадає Місце впадання(км від гирла)

Трав’янка ЛипецьМуромНемишля

п л л л

52 42 33 4

Муром  — річка в  Росії та Україні ( у межах Харківського району Харківської області). Ліва притока Харкова (басейн Сіверського Дінця).Довжина річки 35 км, площа басейну 211 км2. Долина трапецієподібна, асиметрична. Річище помірно звивисте, завширшки переважно 0,5—1,5 м. Похил річки 1,6 м/км. У пониззі споруджено Муромське водосховище.Річка бере початок на південний захід від села Мурома (Білгородська область, Росія). Тече переважно на південний захід. Перетинає російсько-український кордон на північний схід від села Зеленого. Впадає до річки Харкова на північно-західній околиці села Руські Тишки. Липець  — річка в Росії та Україні (у межах Харківського району Харківської області). Ліва притока Харкова (басейн Сіверського Дінця).Довжина річки 26 км, площа басейну 219 км2. Заплава широка, вкрита лучною рослинністю. Річище помірно звивисте, завширшки 0,5—1,5 м. Похил річки 1,5 м/км.Річка Липець бере початок на захід від с. Мурома (Білгородська область, Росія). Тече переважно на південний захід. Впадає до Харкова в межах села Липці.

Походження назви річки Харків

Так у «Книге Большому Чертежу» (1627) згадується назва ріки Харкова»… а Лопинь пала в Харькову, а Харькова пала в Уді…».Назва гідроніма згадується у жіночому роді з наголосом на другому складі/ Харькова/. Можна припустити , що назва річки походить від двоосновного іменника тюркської мови і утворилася від двох загальногеографічних термінів: хар / Кара, Хара / в значенні «земля», «суша», та коби / кобу, кобе/ - « слід тимчасового потоку». Таким чином, перед нами складний давньотюркський гідронім, щось на зразок Харкобе, Харкоби, що можливо, дослівно означало» мілководна, пересихаюча річка». З часом змінилася структура слова ,«коби» трансформувалося в - ова. Якщо в записах 1670 року ще відчувається похідність назви, то вже в 1686 році зустрічаємо назву річки Харковка:суфікс –к- свідчить, що назва гідроніма вже походить від назви міста, отже Харакоби- Харкова – Харьковъ-Харков.

НАЗВА РІЧКИ ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ1) річка Харків Походить від двоосновного іменника тюрської мови і

утворилося від двох загальногеографічних термінів: “хар”- Кара/Хара/ в значенні “земля”, “суша” та “коби”/”кобу”/ ”кобе” - “слід тимчасового потоку”. Цей давньотюрський гідронім дослівно означає “мілководна пересихаюча річка”.

2) річка (Нетеча)Русло було засипано на початку 20 століття

«повільна течія», «болото», «стояча вода». Словник української мови під редакцією Б.Д. Грінченка. Назва від географічного терміна “нетеча”, “нетіч”. Приклад негаційного гідроніму. Структурно — семантична група негаційних топонімів формально характеризується наявністю заперечень заперечень без- і не-, дуже давніх за походженням і семантикою. Ця група топонімів походить з індоєвропейської мовної спільності, має відповідники в багатьох індоєвропейських мовах. Негаційні топоніми утворилися на основі апелятивів або як заперечення даної ознаки, властивості, характеру дії тощо, або ж як протилежність вже існуючої географічної назви. З сербської мови “нетеч”, “нетека” означають “болото”, “стояча вода”.

3) річка Липець «липа». В українській мові слово “липа” - рід дерева з родини липових. Похідні від “липа” - Липець, ліва притока річки Харків

4) річка Муром «мур», «оборонне укріплення». За переказами слово “муровані” з’явилося пізніше і походить від назви оборонних укріплень (мурів), рештки яких збереглися до нашого часу.

5) річка Трав`янка Імовірно назва походить від слова «трава», «галявина», «місце, де росте трава», річка протікає по місцевості, яка в минулому була вкрита густою трав`13азв рослинністю. З “Словника української мови” за редакцією Б.Д. Грінченка “травник” – місце, яке повністю заросло травою.

ПОХОДЖЕННЯ НАЗВ ПРИТОК БАСЕЙНУ РІЧКИ ХАРКІВ

Топооснова і топоформантиТопооснова, або основа топоніма, - це смисловий компонент географічної назви. Топооснови у чистому вигляді не існують. Вони обов’язково доповнюються до цілих слів, оформлюються за допомогою допоміжних елементів, які називаються формантами або топоформантами.

Топоформанти, або топонімічні форманти, - це службові елементи, які приймають участь у побудові топонімів.

Якщо до аналізу географічних назв підходити з тими ж критеріями, що й до аналізу звичайних слів, то можна виділити префікс, корінь, суфікс, закінчення.

Топооснова приток річки Харків

теч

ківхар

мур ом

а

янтрав

ецьлип

не

к а

Основні топографічні знаки гідронімів

Спосіб значків Спосіб ареалів Топооснови

позначення об’єктів і явищ

певними значками, які вказують їх розміщення. Значки не-виражені в

масштабі карти.

відображає зону поширення тих чи

інших об’єктів. На карті

позначають контур зони поширення і

зафарбовують його кольором.

смисловий компонент

географічної назви.

Топооснови у чистому вигляді

не існують.

Спосіб картограм і

картодіаграм

відображає різноманітні структурно-граматичні,

фонетичні або семантичні ознаки назв,

комплекси таких знаків або висновків

зроблені на їх основі.

Зображення гідронімів за допомогою топооснови Зображення гідронімів за допомогою топооснови

однадві

Діаграма гідронімів приток річки Харків

за топоосновою

Легенда про походження назви річки Харків

У давні часи в одному палаці жив князь. Він мав дуже вродливу доньку на ймення Весна. Весна дуже любила гуляти по полям і збирати квіти. І ось одного разу вона зустріла хлопця, який грав на сопілці, його звали Харитон. Його гра так сподобалась Весні,

що вона довгий час як зачарована її слухала. Харитон і Весна покохали один одного і почали зустрічатися. Але коли князь

довідався про їх зустрічі, він розлютився і наказав вбити Харитона. Наймити виконали наказ князя. Даремно Весна

виглядала свого коханого, Вона дуже сильно плакала і від її сліз утворилась річка, яку назвали Харків на згадку про коханого Весни. Минуло багато часу, але кожний рік Весна з’являється

біля річки, і неначе будить свого коханого від сну, тоді тане лід на річці Харків і починають цвірінчати синиці і горобці. Люди, які оселилися у цій місцевості на честь цих провідників Весни

назвали це місце Циркуни. Так і тече річка Харків у селищі Циркуни на згадку про велике кохання князівни Весни і простого

хлопця Харитона.

ВИСНОВКИ

Вивчення власних географічних назв сприяє висвітленню важливих явищ історії українського народу та його мови, допоможе більш поглибленому усвідомленню процесів розвитку сучасної української літературної мови, забезпечують ширше використання даних топоніміки в навчально – виховній роботі середньої школи, подає практичну допомогу в роботі державних органів та організацій по адміністративно – територіальному поділу України, картографуванню, у топографічній роботі, прискорює підготовку топонімічних словників, довідників, атласів.

Багато назв чітко характеризують природні умови, особливості населення, його господарську діяльність. А завдяки тому, що назви нерідко зберігаються століттями і навіть тисячоліттями, вони слугують безцінним джерелом інформації о географічних умовах минулого часу. Ці властивості назв можуть знайти широке застосування у краєзнавчій роботі о навчанні своєї місцевості, дозволяючи перенестись у глибину століть і дізнатись, якою була ця чи інша місцевість раніше, хто на ній жив і що робив.

Вивчення географічних назв відкриває також великі можливості по налагодженню широких міжпредметних зв’язків географії з історією та вивченню української та іноземних мов. Ці зв’язки перш за все забезпечують найбільш повне ті різностороннє вивчення назв, тобто сприяє більш глибокому вивченню географічної номенклатури. Але крім того, спираючись такий цікавий матеріал, як географічні назви, вони допоможуть більш глибшому засвоєнню знань по кожному з цих предметів.