1

Посібник для журналістівна основі матеріалів

«Донбас Медіа Форум» – 2016

м. Маріуполь10-11 червня 2016 р.

2

Посібник створено на основі матеріалів,

оприлюднених під час «Донбас Медіа Фо-

рум» у м. Маріуполі. Адресований практи-

куючим журналістам, студентам профільних

спеціальностей вищих навчальних закладів,

блогерам, медіаекспертам.

Ідея проекту Олексій Мацука

Редактор-упорядник Наталія Казьоннова

Літературний редактор Наталія Казьоннова

Дизайнер Володимир Немченко

У створенні посібника на волонтерських за-

садах брали участь студенти Донецького

національного університету ім. Василя Сту-

са (м. Вінниця) Олена Алексєєнко, Анастасія

Діденко, Анастасія Скляренко, Яна Янковська,

Кристина Ситник, Богдан Карпенко.

Проект здійснено за підтримки ГО

«Інтерньюз»

© ГО «Донецький інститут інформації», 2016

3

ЗМIСТ

Майстер-класи «Донбас Медіа Форум»

Дезінформація. Методи верифікації даних. Артем Бабак 4

Виживання локальних ЗМІ на звільнених територіях. Роздержавлення: як не втратити медіа. Борис Родієвський 25

Стандарти журналістики в умовах кризи та інформаційної агресії. Дотримання кодексу журналістської етики. Діана Дуцик 50

Конфліктологія – як, коли і яким чином її застосовувати журналісту?Тетяна Виговська-Каменко, Іван Каменко 64

Панельні дискусії «Донбас Медіа Форум»

Панель №1. Інформаційна агресія. Боротьба з дезінформацією. Протидія російській пропаганді 74

Панель №2. Виживання ЗМІ на звільнених територіях. Роздержавлення: як не втратити медіа 84

Панель №3. Журналісти в кризових регіонах: налагодження діалогу. Подолання мови ворожнечі 89

4

Дезінформація. Методи верифікації даних. Артем Бабак

Перевірка інформації

5

StopFake – Инструменты (рос)http://www.stopfake.org/category/instrumenty/

Bellingcat.com – Guides (англ)https://www.bellingcat.com/category/resources/how-tos/

Verify (укр)www.verify.org.ua

Посібник з верифікаціїhttp://verificationhandbook.com/book_ua/

Покрокові інструкції з верифікації

6

Google-команди

site: un.orgfiletype: .pdf /.doc / .pptOR / ANDintitle: inurl:Часові рамки“ ”

7

Що казали в ООН чи Держдепартамені США про війну в Україні? http://www.vesti.ru/doc.html?id=2692036#

New York Times?

http://nahnews.org/275266-nyu-jork-uznal-ob-eskadronax-smerti-unichtozhayushhix-russkix-v-donbasse/

Дональд Кук

http://novorus.info/news/policy/15233-pentagon-priznal-chto-imitaciya-ataki-su-24-na-esminec-vms-ssha-proizvela-demoralizuyuschiy-effekt-na-ekipazh.html

(!)Чи святкували в Херсоні визволення від фашистів?http://vz.ru/news/2014/3/13/676884.html

8

Помічник у перевірці фотоRevEye Reverse Image Search

ВСУ грабують людейhttp://www.novorosinform.org/news/id/46880 (GOOGLE + обмеження в часі)Шоколадки Путіна з фабрики Порошенкоhttp://uapress.info/ru/news/show/113388/ (візуально подібні фото – Google, Yandex, TinEye)Українці стали на коліна перед Байденомhttp://www.novorosinform.org/news/id/43246 (tineye. Google (-vk.com), пошук за зображеннями) Ананаси замість тюльпанівhttp://blogs.korrespondent.net/blog/science/3691256/ (TinEye, пошук за розміром в Google, -site:.ua)Бібліотека в Москвіhttps://www.facebook.com/photo.php?fbid=1479252225717087&set=a.1381681152140862.1073741828.100008969712953&type=3&theater (TinEye)Америкопоклонствоhttp://news-front.info/2015/08/20/den-raba-aleksandr-rodzhers/ (Yandex схожі зображення)Побили старенькуhttps://vk.com/coldwar20?w=wall-59311144_114530 (використання пошуку в bing)

Фото

9

lemmetweetthatforyou.com

Twitter

10

ANDORSince:Until:Geocode:From:To:

Перемога AND ЗрадаПеремога OR ЗрадаПеремога –зрада“куля в лоб” – точный запрос From:poroshenko реформиTo:poroshenko олігархполиция near:Odessa within:4km-filter:links – исключить линки (СМИ)geocode без пробелов и через запятую нужно указать широту, долготу и радиус в километрах

майдан since:2013-11-20 until:2013-11-30

11

1. Знайти очевидців з місця падіння Боїнга MH17

2. Що писав Геннадій Кернес про Майдан/Антимайдан під час Євромайдану

Аналіз активностіwww.foller.me

https://twitter.com/nvsavchenko

Відслідковувати переміщенняwww.tweetpaths.com

http://geosocialfootprint.com/# (uliySh)

12

Facebook

People who visited Paris from November 2015People who graduated Taras Shevchenko UniversityPeople who work in Верховна РадаFriends who live in BrusselsPosts of Mustafa Nayyem from November 2013Photos taken at Maidan from 2014

13

http://graph.tips/

Знайти повідомлення Ігоря Мосійчукав Facebook за лютий 2014 року

14

Перевірка сайтів

SpyonwebSameid

15

Видалені сторінки

Google-кеш Archive

http://mianews.ru/2015/05/07/v-kieve-molodye-fashisty-izbili-veterana-velikoj-otechestvennoj-vojny/

16

Відео

Відео в Youtube

1. Точний час завантаження відео

2. Час існування каналу

3. Скільки відео до цього завантажив користувач, як часто

4. Чи співпадають попередньо опубліковані відео з геолокацією?

5. Чи є зв’язок автора відео з іншими профілями в соцмережах?

6. Чи це відео оригінал, чи копія? Пошук за ключовими словами в Youtube

і сортування по часу.

17

Amnesty International Youtube DataViewer (англ)

=Verify.org.ua (укр)

Літак МН17 – «mh17 crash footage»https://www.youtube.com/results?search_

query=mh17+crash+footage

Бойцы Нацгвардии подбили русский танкhttps://www.youtube.com/watch?v=notpcIJ1nVU

18

NASA – Crimea is Russia:http://tvzvezda.ru/news/vstrane_i_mire/

content/201507291251-53uy.htm

«Азов» погрожує Нідерландам (канал)https://www.youtube.com/watch?v=0ebnysVmhDc

19

Pipl.com

Yandex.ua/people

http://ukraina.ru/news/20151105/1014740860.html

http://www.stopfake.org/mnenie-zhurnalista-rossijskogo-holdinga-predstavili-kak-analiticheskuyu-statyu-

venesuelskogo-smi/

Пошук людей

20

Крымская автономия - http://www.cyber-berkut.org/

Бойцам АТО дан указ обстреливать мирные селаhttp://rusvesna.su/sites/default/files/styles/by_text/public/

pismo0001-c_1.jpg?itok=3afVCNwW

Порошенко отправит добровольцев воевать в Сириюhttp://news-front.info/2015/10/21/poroshenko-otpravit-

dobrovolcev-dlya-podderzhki-sirijskoj-umerennoj-oppozicii-anton-klimkov/

Документи

21

https://vk.com/feed

Vkontakte

22

Геолокація

Повітряний удар США в Кундузі, Афганістан, 2015

https://www.youtube.com/watch?v=2yYHCPJOtLc

23

Liveuamap.com

Куди ділася техніка з Чорнобиля?

http://izvestia.kiev.ua/item/show/90803

51.154529, 29.983070

24

Google Earth (desktop)Google Maps St. View + Historical Images

Yandex MapsPanoramioWikimapia

25

Виживання локальних ЗМІ на звільнених територіях. Роздержавлення: як не втратити медіа. Борис Родієвський

Підприємство (бізнес) починається:

• Візія• Місія• Стратегічні цілі • Стратегія їх досягнення

26

Місія

• Місія Apple Computer: “Ми пропонуємо комп’ютери найвищої якості для людей в усьому світі”.• Місія EBay: “Надати глобальну торговельну площадку, де хто завгодно може продати або купити практично що завгодно”.• Місія McDonald’s: “Швидке, якісне обслуговування клієнтів за допомогою стандартного набору продуктів”.• Місія Starbucks: “Стати провідним постачальником кращих сортів кави у світі, дотримуючись в ході росту компанії наших непохитних принципів (місце роботи, де поважають співробітників; культурна розмаїтість; найвищі стан-дарти роботи з кавою, задоволення клієнтів; внесок у місцеве співтовариство; прибутковість)”.

Цілі і стратегія досягнення

• До кінця 2018 року захопити не менше 50% ринку реклами в районі.

Через створення нових продуктів та розширення відділу продажів рекламних послуг.

27

Функціональна модель та штатний розклад

• Перелік функцій які потрібно виконувати для ефективної роботи підприємства• Перелік людей що виконують потрібні функції• Бюджет утримання та мотивації. Постійні і перемінні складові.

Перелік основних функцій

• Маркетинг (виявлення потреб, які ми можемо задовольнити, рекомендації редакції та ін., просування продуктів)• Створення інформаційних продуктів на основі рекомендацій • Організація продажу інформаційних продуктів споживачам• Організація і продаж послуг рекламодавцям• Забезпечення фінансової дисципліни, здача звітів контролюючим• Забезпечення роботи комп техніки• Транспорт

28

Структура медіа-підприємства

• Редакція (редактор, журналісти)

• Відділи продажів (тиражу, реклами)

• Обслуговуючий персонал (директор, бухгалтерія, технічні працівники)

Коммунікації та взаємодія

• Загальні збори колективу• Наради керівників відділів• Планірки відділів• Індивідуальна робота з підлеглими• Засідання креативних груп• Банки ідей• Тимчасові проектні групи• Технічні варіанти вирішення (1С, CRM, чати, та ін.)

29

Бюджет медіа-підприємства

Доходи:- Продаж газет (роздріб, передплата)- Продаж реклами- Спецпроекти- Продаж контенту та інших послуг - Фандрайзинг

Видатки:- Фонд з/п- Друк, доставка та ін. госп. і адмін. витрати - Податки

Коммунікації та взаємодія

• Загальні збори колективу• Наради керівників відділів• Планірки відділів• Індивідуальна робота з підлеглими• Засідання креативних груп• Банки ідей• Тимчасові проектні групи• Технічні варіанти вирішення (1С, CRM, чати, та ін.)

30

Зменшення видатків на 10% — може збільшити прибуток на 100%

Методи зменшення видатків

• Кооперація• Аутсорсинг• Поєднання функціональних обов’язків штатними працівниками

31

Доходи

• Продаж газет (передплата, роздріб)• Продаж реклами• Спецпроекти

Варіанти ведення господарської діяльності

• ФОП • ПП• ТОВ• Загальна чи спрощена система оподаткування • ПДВ

32

Організація роздрібного продажу газет

• Продаж газети в роздріб = реклама + готівка• Оптимізація продажу в традиційних місцях• Створення нетрадиційної мережі • Продаж за передплатою• Продаж спецвипусків

Юридично-бухгалтерське оформлення

• Робота з юр. особами• Робота з ФОП• Робота з приватними особами не ФОП

33

Традиційні місця продажу

34

Робота з традиційними місцями продажу

• Оптимальна викладка• Робота з кіоскерами• Реклама в місцях продажу

Нетрадиційна мережа

• Продуктові магазини, супермаркети• Готелі, Ресторани, Кафе• Перукарні, нотаріуси, стоматклініки• Бібліотеки, школи, садочки• З доставкою додому• Інші креативні варіанти

Додаткова зацікавленість продавців

35

Продаж за передплатою

• Продаж через власних агентів «крикунів» в транспорті, базарі і т.д.

Спецвипуски

• Календарі• Карти міста/району/області• Довідники• Путівники

36

Передплата

• Редакційна (онлайн та оффлайн)• Укрпошта• Передплатні агенції та ін.

Варіанти збільшення передплати

• Акції з рекламою у власній газеті (підпиши друга)• Передплата + реклама• Передплати газету за 100 і отримай бонусів на 1000 • Спільні акції з рекламодавцями «Передплата в подарунок»• Робота з існуючими передплатниками• Телемаркетинг та власні кур’єри• Робота з листоношами

37

Контент який допомагає заробляти в газеті

• «Класіфайд» (оголошення та рубрифікована реклама)• Привітання• «Пам’ятаємо»• Довідкове бюро• Тематичні рубрики під спонсорство

Монетизація онлайн медіа

• Баннерна реклама• «Нативна»• Оголошення• Каталог підприємств, міні-сайти• Контекстна реклама• Продаж посилань• Спецпроекти• Розробка сайтів та ін. додаткові послуги

38

Відділ продажів реклами

Організація відділу реклами

• Формулювання мети та конкретних завдань • Визначення параметрів відділу• Формування відділу (набір, відбір, навчання)• Запуск продажів реклами• Формалізація роботи• Робота зі стимулювання продажів

39

Від чого залежить кількість менеджерів?

• Один менеджер – 56 клієнтів• Один менеджер – один основний напрямок роботи• Один керівник – 5-7 прямих підлеглих

Орієнтовна кiлькiсть клієнтів

• 50% — місцеві• 25% — з області• 25% — з поза меж області

40

Організація відділу реклами

• Формулювання мети та конкретних завдань • Визначення параметрів відділу• Формування відділу (набір, відбір, навчання)• Запуск продажів реклами• Формалізація роботи• Робота зі стимулювання продажів

Регламенти, посадові обов’язки, мотивація

41

Мотивація у відділі реклами

• Матеріальна - постійна, санітарна- перемінна, стимулююча

• Нематеріальна - соціальний статус, визнання- соціальні гарантії

Як набрати достатню кількість бажаючих?

• Правильне оголошення «щоб зацікавились усі ті хто нам потрібен»

• Достатня кількість шляхів розповсюдження газета, інтернет, соцмережі, «на стовпах» і т.д.

• Оптимальний час До 2 тижнів, наявність свят і т.д.

42

Відбір, Навчання, Адаптація

• Головний критерій відбору – бажання працювати і вчитись• Навчання – дати впевненість в собі і в тому що пропонується клієнту• Допомогти зробити перші продажі

Назва вакансії

Для Work.ua: Менеджер клієнтського відділу інтернет медіа.Для ria та ін. Сайтів: Менеджер клієнтського відділу медіа компанії.Вимоги: В / о або незакінчена в / о. Стать, вік, профіль освіти визначального значення не має. Головна вимога вміння вчитись і бажання добре заробляти, причому настільки велике, що заради цього готові вчитися і працювати більшу частину стандартного робочого часу.Обов’язки:• Робота з постійними клієнтами, залучення нових клієнтів компанії;• Проведення переговорів з потенційними клієнтами, укладення договорів про надання послуг, проведення презентацій компанії;• Контроль виконання плану продажів, складання звітності по продажах• Аналіз ринку та конкурентного середовища компанії;• Розробка ексклюзивних комерційних пропозицій.• Розробка програм підвищення лояльності існуючих клієнтів;• Підвищення стандартів роботи з клієнтами.• Робота в CRM-системіУмови роботи: Офіс в ---------------- (адреса). робоче місце. офіційне працевлаштування. графік роботи - стандартна п’ятиденка (Пн-Пт з 9:00 до 17:30 в т.ч. обід). Перед роботою ввідний навчальний тренінг (достатній для початку роботи при відсутності попереднього досвіду). У процесі роботи навчальні заходи з підвищення кваліфікаціїЗарплата 4500 (ставка плюс преміальні)телефон дляловідок 067 596-51-07

43

Найлегше продати тоді коли ти впевнений:

• Що це саме те• що саме зараз потрібно • саме цьому клієнту• саме тут

Планування як метод стимулювання продажів

• Методи планування • Зверху• Знизу• Від потреби• Від попередніх результатів• Комбіновані

• Метод планування який дозволяє зробити реальним нереальне

44

Мозковий штурм «як збільшити доходи від реклами?»

• Перша группа «акції для залучення нових рекламодавців»

• Друга группа «як заставити клієнтів платити більше?»

Приклади додаткових шляхів залучення реклами

• Спецпроекти• Спільні продажі• Продажі чужих продуктів• Робота з РА

45

Питання на які повинні дати відповідь у КП

• Чому саме до мене звернулись?• Чому саме з вами потрібно працювати?• Чому саме зараз?• Чому так дорого?

46

Приклади успішних стратегій збільшення доходів ЗМІ

в сучасних умовах

Узагальнений портрет успішного медіапроекту

• Чітка читацька аудиторія і тематика • Декілька проектів• Лідер по кількості рубрифікованої реклами та оголошень• Активне маркетингове просування проектів• Наявність відділу активних продажів (відповідальних за залучення реклами)

47

Чітка аудиторія

• Географічно• За віком• За інтересами та уподобаннями • Якісний направлений контент

Декілька проектів

• Газета, сайт, радіо, телебачення, поліграфія, ін. види реклами• Симбіоз та синергія (спільні структури, просування, продажі та ін.)

48

Монетизація онлайн медіа

• Баннерна реклама• «Нативна»• Оголошення• Каталог підприємств, міні-сайти• Контекстна реклама• Продаж посилань• Спецпроекти• Розробка сайтів та ін. додаткові послуги

49

Просування

• Чітка стратегія просування що підкреслює позиціонування• Роздріб• Кампанії та акції• Реклама в своїх медіа• Спонсорство• Соціальні проекти

Без відділу продажів — дуже важко стати лідером

по кількості реклами

50

Стандарти журналістики в умовах кризи та інформаційної агресії. Дотримання кодексу журналістської етики. Діана Дуцик

51

Чому стандарти?

Новинні стандарти

52

Баланс думок

• Чітко викладені позиції всіх без винятку сторін конфлікту.

• Позицію колективної сторони конфлікту повинен озвучувати типовий і адек-ватний її представник.

• У випадку, коли мотиви позицій сторін не є очевидними, потрібна аргументація цих позицій сторонами.

• У складній тематиці для дотримання балансу думок необхідна також оцінка позицій чи аргументів сторін незалежним, але компетентним у темі експертом.

Баланс думок

• Коли сторона конфлікту відмовляється коментувати тему, в журналістському матеріалі повинно бути чітко заявлено факт відмови з обов’язковим наведен-ням причини цієї відмови

• В оперативних випадках стандарт балансу думок досягається з часом.

• Не вважатимуться порушенням стандарту балансу, але обов’язковими є такі умови: від самої події до ефірного матеріалу мало часу; в матеріалі чітко за-значено, що редакції (автору матеріалу) поки що не вдалося знайти комента-тора, але його продовжують шукати, щоб почути його думку; у випуску новин наступного дня має бути коментар цієї сторони конфлікту або ж чітко заявлено про відмову від коментаря із зазначенням причини відмови.

53

Імітація баласну

• Стандарт балансу думок не вважається дотриманим, якщо слово надається стороні конфлікту, але ця сторона висловлюється не по основній суті конфлікту, а по другорядних обставинах.

• Повноцінний баланс думок досягається ще й однаковою формою подачі ду-мок різних сторін (цитата – цитата, синхрон – синхрон).

Обмеження стандарту балансу в умовах війни

• У матеріалах новин представникам чи ватажкам терористів чи окупантів, а також їхніх симпатиків, не може надаватися слово для озвучен-ня обґрунтування (аргументації) їхніх позицій, які базуються на порушенні суверенітету й територіальної цілісності країни.

• Не може надаватися слово для будь-якої агітації за ідеї сепаратизму окре-мих територій країни або їх приєднання до іншої держави. Подібні думки, включені до матеріалів новин, крім усього іншого будуть і грубим порушенням чинного законодавства України.

• Слово представникам чи ватажкам терористів чи окупантів, а також їхніх симпатиків у матеріалах новин може надаватися лише для озвучення фак-тичних даних.

54

Обмеження стандарту балансу в умовах війни

Не слід забувати, що величезна кількість людей у країні, на тому ж Донбасі, наприклад, задурені російською пропагандою, думають не з державницьких, проукраїнських позицій, підтримують тих же терористів із «ДНР» і «ЛНР». Але не воюють на їхньому боці. Думки цих людей слід озвучувати, хоч і обереж-но. Питання національного порозуміння, на жаль, буде вирішуватися роками, а може й десятиліттями. І завжди з чогось треба починати. Але ці люди просто не дивитимуться новини, в яких журналісти не надаватимуть їм слова взагалі.

Чи надавати слово терористам?

Стандарті Бі-Бі-Сі:

• Не брати інтерв’ю у правопорушників у прямому ефірі;• Не транслювати жодних відео- та (або) аудіоматеріалів, наданих правопо-рушниками у прямому ефірі;• Встановлювати відстрочку для трансляцій матеріалу “наживо” про такі події, як, наприклад, облогу школи чи викрадення літака. Це особливо важливо, коли наслідки подій непередбачувані, і ми можемо записати матеріал, що завдає страждань і непридатний для транслювання без виважених роздумів. • Якщо рівень насильства і безладдя стає надто наочним, ми повинні виз-начити відстрочення або вирізати і записати матеріал для використання у відредагованому повідомленні.

55

Відокремлення фактів від оцінок

• чітке позначення початку й кінця кожної суб’єктивної думки (висновку, ко-ментаря, оцінки, прогнозу, обвинувачення тощо).

• чітке позначення авторства при викладі будь-якої думки (жодна думка не може подаватися анонімно).

• в новинах, з огляду на цей стандарт, є неприйнятними жодні оцінки і вис-новки журналіста (ведучого чи репортера).

Повнота

• Має бути чітка відповідь на класичні питання: що? де? коли? як сталося?

• Перебіг події (з чого починалося – чим продовжувалося – як закінчилося) має бути відтворено зрозуміло для глядача, незалежно від композиції матеріалу.

• Обов’язковою є також наявність якісних бекґраундів:- передісторії, важливої для якісного розуміння сьогоденної події, - пояснення будь-яких складних понять (для цього можуть також використо-вуватися експертні роз’яснення – що це таке? як це працює? тощо).

56

Особливості застосування стандарту повнотив умовах війни/кризи

• Справжня повнота у висвітленні багатьох подій, пов’язаних із кризою, може бути недосяжною щонайменше з міркувань військової таємниці.

• Ми не повинні у своїх матеріалах розкривати для ворога ті дані, якими він може скористатися проти українських військових:- точні дані про переміщення та місця дислокації військ чи окремих підрозділів; - точні дані про кількість військових на різних ділянках бойових дій; - точні дані про види й кількість озброєння конкретних підрозділів; - інформація про плани командирів, про тактику ведення бойових дій тощо.

Особливості застосування стандарту повнотив умовах війни/кризи

Можна вільно подавати подібну інформацію (перелічену в попередньому

слайді), якщо вона оприлюднюється офіційно компетентними органами (РНБО, штаб АТО, МВС, СБУ, Міноборони, Кабмін). В цьому випадку журналісти покла-даються саме на відповідальність, компетентність і знання ситуації офіційними речниками.

В усіх випадках, коли є навіть найменші сумніви щодо безпеки українських військових при оприлюдненні тих чи інших даних — краще цих даних не оприлюднювати! Не зайвою буде також стороння експертна оцінка цих обста-вин з огляду на їхню секретність для ворога.

Так само і з картинкою бойових позицій, зброї й підрозділів. Треба уважно стежити за тим, щоб ця картинка не дала ворогові змогу завдати українським військовим більшої шкоди.

57

Точність

• Відповідність кожного поданого факту реальності

• Дослівність цитування (або переказу) думок

Достовірність

• Чітке зазначення джерел кожного поданого факту і чітку авторизацію кожної думки.

Виняток:окремі факти (лише факти!) може бути подано з посиланням на анонімне джерело інформації. При цьому має бути зазначено: компетентність дже-рела (наприклад, у якому відомстві працює ця людина) і той факт, що дже-рело побажало залишитися анонімним.

• На відміну від фактів, будь-яка думка подається завжди виключно з посиланням на конкретну особу – автора цієї думки. З цієї точки зору недостовірними є «загальні» розмиті посилання («правоохоронці стверджу-ють», «експерти вважають» тощо).

58

Особливості застосування стандартів точності та достовірності в умовах війни/кризи

Події в недоступних для редакції місцях

• В умовах, коли самі події в зоні бойових дій є недоступними для журналістів, фактичну інформацію про ці події слід шукати в їхніх безпосередніх учасників чи очевидців. • Чим більше людей підтверджують певний факт — тим вищою є достовірність цього факту. • Не слід ігнорувати свідчення окремих людей, які суперечать всім іншим свідченням. У таких випадках так і слід подавати ці різні версії одного й того ж факту, з обов’язковим посиланням на тих, хто ці факти повідомляв журналісту.

Інформація офіційних структур• Офіційні структури з різних причин (наприклад, дезінформації з місць) мо-жуть давати хибну інформацію.• «Офіційна версія» може бути неправдивою. • Офіційні структури подеколи схильні приховувати такі факти, керуючись якимись своїми, малозрозумілими для суспільства інтересами. Так пам’ятаємо, що в розвитку подій в «Іловайському котлі» силове керівництво взагалі нама-галося офіційно засекретити втрати серед бійців! • Хибними можуть бути не лише факти, а й оцінки ситуації на окремих ділянках фронту, які подає «офіційна версія».

Тому:• Альтернативні погляди повинні чітко озвучуватися, як би це не дратувало представників влади. • Журналісти новин повинні шукати альтернативне підтверджень офіційної інформації в безпосередніх учасників подій чи їх очевидців.

59

Інформація про загиблих, поранених, зниклих безвісти, заручників

Інформацію про загибель чи поранення, зникнення безвісти чи потрапляння в полон конкретних людей слід перевіряти ретельно і виключно в компетент-них джерелах. До таких відносимо насамперед тих учасників події, які з цією людиною були безпосередньо на місці і в момент події, бачили цю подію на власні очі. Можемо покладатися на професіоналізм урядових установ, які озвучують офіційну інформацію про таку подію, але, знову ж таки, слід шукати інші, додаткові джерела.

У кожній такій ситуації слід враховувати два важливих моменти:• хибна інформація про таку біду конкретної людини заподіє серйозної або й непоправної шкоди рідним та близьким цієї людини,• точна інформація цілком може заподіяти реальну шкоду полоненому.

Достовірність чужих картинок із зони конфлікту• Використовуючи чужу картинку подій, що відбуваються в зоні конфлікту, слід докладати максимальних зусиль для встановлення її достовірності — чи справді ця подія відбувалася в тому місці і в той час, як про це кажуть автори цієї картинки чи ті, хто її поширює. • Варто критично порівнювати те, що на картинці, з реальними свідченнями, що їх зібрала редакція або які були оприлюднені колегами-конкурентами. При необхідності завжди варто залучати до аналізу такої картинки фахівців із відповідних структур і незалежних експертів. Експертами з підтвердження точного місця події можуть виступати люди, які тривалий час проживали в цьому місці. Вони ж можуть доповнювати картинку важливими для новини подробицями щодо «географії» цього місця. Експертами щодо конкретики, — наприклад, встанов-лення видів зброї, розпізнавальних знаків окремих підрозділів, — можуть бути військові-відставники.• Сам факт такого аналізу картинки слід також оприлюднювати в матеріалі, до яко-го редакція включає аналізовану картинку. В разі, якщо достовірність картинки підтвердити взагалі ніяк неможливо, слід відмовитися від її оприлюднення.

60

Особливості застосування стандартів точності та достовірності в умовах війни/кризи

Інформація про загиблих, поранених, зниклих безвісти, заручників

• З озвученням конкретного імені та прізвища людини в цих ситуаціях слід бути надзвичайно обережними й подавати в ефір лише у випадку, коли ми абсолютно переконані в точності й достовірності цієї інформації (тобто в компетентності й правдивості наших джерел) і коли ми точно переконані, що озвучення імені та прізвища цієї людини не заподіє їй шкоди в складній ситуації.• Про поранення конкретної людини повідомляємо виключно зі згоди самого пораненого. В разі, якщо поранений не в стані дати нам таку свідому згоду, або не дає такої згоди, — можемо розповідати про нього без називання імені та прізвища й уникаючи можливості ідентифікації цієї людини по картинці.

Використання відеоархіву

• Категорично забороняється використовувати архівну картинку для довільної ілюстрації розповіді про сьогоднішню подію в зоні бойових дій чи в окупованій зоні!

• У разі, коли ілюстрацією до сьогоднішньої події є відзнята раніше картинка, на якій відбувається подібне дійство, — обов’язково пояснюємо за кадром, що показуємо подібне, але зняте раніше.

• Архівна картинка від першого до останнього кадру обов’язково має титру-ватися написом «Архів», а ще краще — датою реальної зйомки.

61

Оперативність

Будь-яку новину дня має бути подано в підсумковому випуску цього ж дня, крім тих, які сталися вже після виходу випуску новин в ефір.

Анонімність учасників та очевидців подій у зоні конфлікту

• Показувати й ідентифікувати на ім’я та прізвище людину можна лише будучи впевненими в тому, що ми не наражаємо її або їхніх рідних на небезпеку.

• Є цілком виправданою анонімність і неідентифікованість учасників події в синхронах чи просто в кадрі, — коли ми показуємо їх у балаклаві, зі спи-ни, проти яскравого світла або замальовуємо їхні обличчя на монтажі, не називаємо їхнього імені та прізвища, уникаємо інколи навіть позначення їх приналежності або змінюємо це все з міркувань безпеки цих людей, про що й кажемо в поясненні глядачам.

62

Особливості застосування стандарту оперативності в умовах війни/кризи

Події, про які стає відомо з запізненням

В умовах бойових дій та окупації інформація про певні події може ставати відомою не в день самої події, а згодом, часто — набагато пізніше. З погляду стандарту оперативності подачі інформації, вона й має оприлюднюватися тоді, коли стає відомою. Обов’язково при цьому слід підкреслювати, що подія сталася раніше (а не сьогодні), просто лише сьогодні про неї стало відомо.

При повідомленні про таку подію в минулому слід докласти зусиль для з’ясування точної дати й часу події за допомогою її учасників чи очевидців.

Прямі репортажі з зони бойових дій і з окупованих територій

У зв’язку з можливими складнощами роботи знімальних груп у зоні військових дій, коли в репортера нема змоги виходити на зв’язок протягом тривалого часу, є цілком припустимим у прямому включенні розповідати про всі події на місці роботи репортера, які сталися в проміжку часу від останнього сеансу зв’язку з редакцією. При цьому в розповіді слід чітко позначати час кожної події, оскільки таке включення може містити розповідь про значну кількість подій, які відбувалися протягом доволі тривалого часу.

63

Відповідальність

Ваші дії в умовах війни можуть мати фатальні наслідки

64

Конфліктологія — як, коли і яким чином її застосовувати журналісту?Тетяна Виговська-Каменко, Іван Каменко

65

Конфликт-анализ

Базовые тезисы для журналистов

Структурный анализ

• Каковы основные причины напряженности, обусловленные структурными факторами (например, бедность, экономическое неравенство, недобросо-вестное управление, неконтролируемое распространение стрелкового оружия, отсутствия у людей права и возможности влиять на ситуацию, нарушения прав человека, плохая инфраструктура и т.д.)?

• Какие структурные факторы могут быть рассмотрены в качестве факторов мира (например, низкий уровень коррупции, хорошо работающие социальные и коммунальные службы, справедливые разбирательства и др.)?

• Какова способность правительства и органов местного самоуправления адекватно реагировать на существующие вызовы?

66

Анализ участников конфликта

Кто является участниками конфликта и как они участвуют?• Каковы их интересы?• Какими ресурсами они обладают?• Какова роль разных групп населения в этом конфликте? Каковы их специфи-ческие потребности, интересы и потенциально сильные стороны?

Анализ динамики конфликта

• Какие события, действия или решения усугубляют конфликт?• Какие последствия будут иметь эти действия, события или решения? Могут ли они существенно повлиять на участников конфликта? Как?• Какие основные механизмы приводят конфликт в движение или подпиты-вают его (например, нестабильность государственных институтов, проблемы безопасности, комбинация факторов)?

67

Элементарная схема конфликта

Компоненты конфликта

68

Динамика конфликта

Универсальная понятийная схемаописания конфликта

69

Сущность конфликта

• Объект • Предмет

• Субъект(ы)

Классификация конфликта

• По субъектам• По линиям взаимодействия

• По объектам• По предмету

70

Структура конфликта

• Определение горизонтальных связей• Определение аертикальных связей

Функции конфликта

• Описание разрушительной функции• Описание созидательной функции• Описание регулирующей функции

71

Динамика конфликта

• Латентная фаза• Инцидент(ы)

• Открытая фаза

Системо-информационное описание

• Восприятие конфликта СМИ• Восприятие конфликта в госструктурах

• Восприятие конфликта в обществе

72

Завершение конфликта

• Анализ методов выхода из конфликта, предпринятых сторонами

• Анализ методов выхода из конфликта, предпринятых со стороны власти

• Анализ методов, предпринятых третьими силами

Исследование и диагностика

• Описание структурных факторов• Описание сторон

• Описание динамики• Сценарный анализ

73

74

Панельні дискусії «Донбас Медіа Форум»

75

Панель №1 Інформаційна агресія. Боротьба з дезінформацією. Протидія російській пропаганді

Світлана Єременко, виконавчий директор

МГО «Інститут демократії ім. Пилипа Ор-

лика: Два роки продовжується неоголошена

війна Росії проти України. Потужною складо-

вою є інформаційна агресія і російська пропа-

ганда. Якщо говорити відверто, інформаційна

агресія почалася не два роки тому, не з почат-

ку Майдану. Вона продовжувалась всі 25 років

незалежності, але загострилася під час Май-

дану і набула особливо диких форм якраз під

час окупації Криму та потім з початком окупації

Донецької та Луганської області.

В Україні проблемами інформаційної війни

займається до десятка організацій: РНБО,

Держнацрада, Держкомтелерадіо, Комітет сво-

боди слова, Міністерство оборони. Було ство-

рено Міністерство інформаційної політики. Але

потужна інформаційна війна продовжується.

Особливо страждають люди на окупованих

територіях. Наш інститут досліджує ситуацію

в інформаційному просторі Донецької та

Луганської областей, і ми можемо сказати, що

на голови цих людей щодня виливається бук-

вально тони пропагандистської брехні. В цих

областях працює близько сорока російських

каналів. Плюс до цього – сепаратистські кана-

ли, сайти, друковані видання. З кожним днем

російська пропаганда посилює свій вплив. На

жаль, з нашої точки зору, ситуація з протидії

пропаганди не покращується. Але це точка

зору експертів Інституту демократії імені Пили-

па Орлика. А зараз ми почуємо, що скажуть з

приводу цієї ситуації наші учасники дискусії.

Діана Дуцик, виконавчий директор ГО «Де-

тектор медіа»: Нещодавно ми в організації

поверталися до нашого звіту з протидії

російській пропаганді, російській агресії.

Ми його робили два роки тому, коли тільки

відбулася анексія Криму та почалися події на

Сході. Наш звіт складався з кількох складо-

вих. Ми говорили про протидію пропаганді в

Україні, зокрема в областях, підконтрольних

українському уряду. Також ми говорили про

непідконтрольні території і закордон. Через

два роки ми бачимо, що нічого не змінилось.

Всі рекомендації, які ми прописували для ЗМІ,

органів влади, громадських організацій, за-

лишаються тикими ж. Це досить сумно, бо ми

76

нічого не робимо на випередження. Це той

факт, який був на початку війни, зберігається

сьогодні. Все, що робить держава, інколи мля-

во реагує на інформаційні атаки.

Ще один момент, на який я хотіла звер-

нути увагу: журналісти мають залишатися

журналістами, не ставати пропагандиста-

ми. Держава два роки дуже хотіла перекла-

сти свої функції протидії пропаганді на плечі

журналістів. Держава і представники влади не

розуміють, що функції і роль ЗМІ в суспільстві,

дещо відрізняється. Сьогодні журналісти бе-

руть на себе дуже багато того, чого вони б

ніколи не робили в мирних умовах. Сьогодні

журналісти і громадські організації виконують

багато невластивих функцій. Але, насправді,

чим далі ситуація затягується, тим гірше, не

може так більше тривати. Проблема полягає

в комплексному вирішенні, вона не може

вирішуватися точково, і точковими зусиллями

ніколи не вирішиться. Наше чергове завдання

– нагадувати, спонукати, критикувати тих, хто

відповідальний за певні напрямки роботи.

Роман Шутов, програмний директор ГО

«Детектор медіа»: В контексте сегодняшней

панели я мог бы говорить на тему противодей-

ствия пропаганде методами государственной

политики. Но обратиться не кому, так как пред-

ставителей правительства здесь нет. Я сделаю

несколько ремарок, чтобы лучше понять, где

мы находимся. Может бать, первые три фра-

зы не скажут ничего нового. Первое: россий-

ская пропаганда не просто существует, она

является одним из инструментов реализации

целей России в Украине. Россия достигает их

военными, экономическими и информацион-

ными методами. Это общий конгломерат. Вто-

рое: русская пропаганда распространяется не

только через российские СМИ. К сожалению,

много украинских каналов коммуникации, ко-

торые распространяют русскую пропаганду.

Среди них СМИ, политические силы, отдель-

ные лица. Нам сложно говорить что-либо о

противодействии, потому, что, ограничивая их

свободу, мы рискуем ограничить свободу сло-

ва в Украине, и это следующий пункт, о кото-

ром я бы хотел сказать. Нужно пренебрегать

мнением людей, которые пытаются ограни-

чить свободу слова даже во имя безопасности.

Украина ставит сложный эксперимент.

Даже теоретически выиграть оборонитель-

ную войну и при этом сохранить нетрону-

тыми демократические институты, тяжело.

Авторитаризм как форма правления счита-

ется оправданным во время оборонитель-

ной войны. Но украинская нация пришла к

такому решению, что нет, мы все-таки бу-

дем до конца верны демократическому вы-

бору. Но не за это погибали люди два года

назад. Мы, собственно, будем продолжать

бороться и при этом пытаться сохранить вну-

три демократические отношения и в первую

очередь, свободу слова. Здесь большая за-

грузка ложится на представителей аналити-

ческих центров и на представителей меди-

асообществ в регионе. Нужно держать руку

на пульсе политических событий и не давать

77

принимать те решения, которые идут враз-

рез со свободой слова.

Мы говорим сейчас о пропаганде. Я бы на-

чинал разговор о последствиях пропаганды.

Мы должны бороться не только с информаци-

онным влиянием, мы должны бороться с тем,

что информационное влияние натворило в го-

ловах наших сограждан. По нашим данным,

еще в прошлом году, на юге Украины 27%

граждан были уверены, что в Киеве два года

назад произошел вооруженный переворот, а

29% граждан считают, что на Донбассе идет

война против народа. Если мы говорим о стра-

тегических коммуникациях государства, о ка-

ких стратегических коммуникациях идет речь,

когда ситуация в сознании наших сограждан

вот такая? О какой оборонительной войне мо-

жет идти речь? Мы должны думать, что можем

сделать, для того чтобы минимизировать по-

следствия пропаганды. Есть риск для свободы

слова и национальной безопасности.

Нужно понимать, что российская пропа-

ганда манипулирует эмоциями, процессами,

которые естественны для нашего общества.

Мы воюем, мы устали от войны, мы не хотим

войны, мы хотим мира, но мы хотим такого

мира, чтобы Донбасс и Крым вернулись в со-

став Украины. Поэтому, когда мы говорим

о мире, легко перевести дискуссию в русло

«так давайте все бросим оружие и начнем

брататься, любить друг друга и прекратим

войну». Это то, что делает русская пропаган-

да. Она берет наши эмоции и обращает их

против нас.

78

Мы требуем нормального, демократического

диалога, не абстрактного демократического, а

реального с нашими властями. Мы устали от

бездеятельности или неадекватной деятель-

ности правительства и местных органов вла-

сти. Мы хотим их критиковать, бать честными в

вопросах коррупции, отмывания денег, злоу-

потребления властью и т.д. Но мы при этом хо-

тим требовать от власти адекватных действий.

А что делает русская пропаганда? Она берет

нашу потребность и обращает против нас, пе-

реводит разговор в русло «Украина – это пад-

шее государство, в Украине 25 лет назад зря

все это затеяли, и почему мы должны воевать

за это правительство?».

То же самое, если говорить о наших ощуще-

ниях в связи с переселенцами. Когда люди из

Донбасса едут в Киев, во Львов, Днепропе-

тровск и чувствуют себя лишними, неустро-

енными. Это нормально. Русская пропаганда

раздувает эти ощущения, в то же – антипере-

селенческие настроения среди местных граж-

дан. Мы должны выдерживать дискурс, чтобы

наши читатели и зрители понимали, что мы

имеем в виду. Если мы говорим «за мир», то мы

говорим за мир в целой Украине, за единство

нашей страны и т.д. Здесь сложно не впасть

в самоцензуру и не бить себя по рукам: «Я не

буду писать про злоупотребления в армии, по-

тому что я буду лить воду на русскую пропа-

ганду». Стоит об этом говорить или не стоит?

Стоит! Но только здесь уже вопрос формы, как

сделать так, чтобы потом Киселев не сказал:

«А вот украинские СМИ…». Здесь уже вызов

журналистскому профессионализму. Как фор-

мулировать эти идеи, чтобы зритель, читатель

нас понял, что мы ему хотим сказать? Что мы

79

верим в Украину, что мы свои проблемы все-

таки решим.

Ольга Юркова, Медіатренер, журналіст,

редактор, один із засновників проекту

«Stop Fake»: Сайт «Stop Fake» був створе-

ний буквально за дві години в березні 2014

року, коли була шалена навала шейків і тре-

ба було щось робити. Інформація про нього

розійшлася по українських медіа протягом

наступної години і сайт, на якому нічого ще не

було, впав від кількості людей, які на нього за-

ходили. За декілька днів ми поновили роботу.

Тоді було простіше, тому, що пропаганда була

грубішою. Фейки були настільки очевидними

для українців, що спочатку ми навіть думали,

чи варто їх спростовувати. Але вирішили пра-

цювати з аудиторією не так з українською, як

з російською, донбаською та закордонною,

тому, що на захід теж йшла російська про-

паганда. Наш сайт працював на російській

та англійській мові. Зараз він функціонує на

восьми мовах, буде на дев’ятій, чеською. В

Чехії зараз досить активна російська пропа-

ганда. Практика показала, що ми правильно

підібрали аудиторію, тому що третина нашої

аудиторії – це Росія, третина з України, третина

з інших країн.

Наразі ми спростували біля восьмисот

шейків. Наш сайт став літописом російської

пропаганди. Переважно російської, хоча ми

спростовуємо не тільки російські фейки, а й

українські, західні, які теж існують. Ми можемо

сказати, що пропаганда за цей час змінилася.

Це точно інформаційна війна, про це говорить

те, що фейки мають напрямок, в кожний кон-

кретний момент є конкретна направленість.

На початку були популярні тези про снайперів

Майдану, про те, що майданівців готували

агенти ЦРУ. Потім були тези, що українська

влада слабка, нелегітимна, в Києві сидить

хунта, армія розбігається, до військкоматів

ніхто не приходить. Підтези, направлені на

деморалізацію. Зараз меседжі змінилися. Всі

ці два роки приходять повідомлення про те,

що українська армія вже не слабка, але вона

погана. Такі випадки є, тому ця інформація

лягає на підготовлений ґрунт. Одиничні ви-

падки подаються так, ніби це система. Так само

антиукраїнська влада приймає якісь не такі за-

кони. Звичайно, наша влада не ідеальна, і че-

рез це люди підсвідомо чогось очікують, тому

ця пропаганда працює краще.

Був випадок, не так давно, коли розійшлася

фейкова інформація, що Верховна Рада при-

йняла закон про те, що люди, які живуть не

за місцем прописки, мають платити штраф. Я

пам’ятаю, на моєму постійному місці, де я пра-

цюю, в центральному українському ЗМІ, все-

рйоз обговорювали це рішення на планерці, і я

була практично однією людиною, в якої виник-

ли сумніви. Люди морально до цього готові,

тому вдвічі треба бути уважнішим до таких ви-

дань.

Ще пару слів про практичні моменти, в яких

фейків найбільше. Найбільше фейків за на-

шою статистикою, яку ми ці всі роки вели, це

80

текстові повідомлення. Фейки, які неможливо

перевірити. Там нема фото, відео, прізвищ або

такі прізвища, які перевірити неможливо. Такі

речі неможливо спростувати, тому що їх не-

можливо підтвердити. Я закликаю перевіряти,

чи є певні докази: фото, відео і т. д.

Другими за кількістю фейків є відеофейки.

Тобто, коли якась частина відео вирізана з

певного контексту. Тому варто перевіряти, чи

це відео не взяте з якогось іншого каналу, чи

було багато разів на Ютубі, чи воно заливалось

раніше, або читати коментарі, в коментарях є

часто посилання на першоджерело.

Далі фотофейки. Так само, фото варто про-

сто перевіряти. Банальні речі, але просто про-

пустити їх через Гугл-картинки і подивитись,

коли вперше це фото залили, чи було оброб-

лене, що на ньому насправді зображено. Мож-

ливо воно із іншого контексту, можливо, це

події в Сирії, а не на Донбасі.

Останнє, це фейкові повідомлення західних

ЗМІ. Люди вірять західним ЗМІ, це додає

серйозності повідомленню, але це ЗМІ може

бути маргінальним. В першу чергу, потрібно

перевірити авторитетність медіа, потім

авторитетність автора, про що цей автор взагалі

пише, знайти першоджерело, коли з’явилась

ця новина, і подивитись чи це взагалі серйоз-

ний сайт, чи він існує, бо інколи є новини без

лінків, і це першодерело знайти неможливо.

Нам не потрібно займатись контрпропа-

гандою. Це дуже модна ідея, що журналісти

повинні цим займатись, тому, що держава

займається цим погано. Якраз стратегія фейків,

стратегія російської пропаганди полягає в тому,

щоб розповсюджувати інформацію різного сту-

пеня правдивості, правда, напівправда, зовсім

неправда. Люди перестають вірити будь-кому.

Якщо ми почнемо займатись тим самим, ми

просто підриваємо довіру до самих себе.

Артем Бабак, один із засновників проекту

«Stop Fake»: За два роки з’явилося поняття

фактчекінгу. Окрім «Stop Fake» з’явились інші

проекти, є багато ініціатив, які займаються

перевірками не в контексті російської пропа-

ганди, а наприклад, висловлювання політиків.

Це дуже важливий меседж в тому плані, що ці

ресурси пропонують багато інструментів, тоб-

то як саме це робити, на яких сайтах шукати.

Дають певний інструментарій українською чи

російською мовами, чого раніше було менше.

Якщо говорити загалом не про російську

пропаганду. Скажу по досвіду «Stop Fake».

Раніше були проекти #savedonbasspeople,

#savedonbasschildren – пам’ятаєте ці жахливі

зображення, які бралися із інших конфліктів?

Їх зараз значно менше, фактично немає.

Кількість фейків, якщо збережеться тенденція

цього року, фактично зменшується на 30%

кожного року. Якщо в 2014 році їх було умовно

триста з чимось, то цього року можливо буде

двісті. Але це не говорить про те, що російської

пропаганди менше, чи вона розслабилась.

Вона стає більш складною для спростування.

81

Це вже виклик для журналістів, активістів,

блогерів і всіх-всіх-всіх.

Потрібно навчитись працювати з інформацією

і вміти її швидко спростовувати. Теж хотів

сказати, що за нашими даними, 20% фейків

підхоплювались з соцмереж. Наприклад, ба-

гато тих, хто поїхав воювати на Донбас з Росії.

Вони просто перечиталися, передивилися

агресивно забарвлені лексики і фотографії. Що

ми робимо? Наприклад, «Stop Fake» минулої

осені брали участь спільно з «Irex» і Академією

української преси участь у великому проекті з

підвищення медіаграмотності населення, який

прослухали 15 тис. осіб. Зараз так само триває

розробка курсу в університетах по фактчекінгу,

щоб його викладати саме студентам. Це до-

вгий процес, він триває.

Марта Дичок, історик, політолог: Боро-

тися з інформаційною війною, насправді, дуже

легко. Журналісти просто мають займатись

своєю професійною діяльністю і дотримуватись

професійних стандартів. Коли притримують-

ся своїх стандартів і шанують тільки себе, це є

інформаційна війна. Я досліджувала і писала

про вплив інформаційної війни на міжнародну

світову думку. Вона є дуже неоднозначна. Тут

треба дивитись, що таке пропаганда і як вона

працює. Оскільки ви живете в країні, в якій

іде ця пропаганда, часом важко подивитись

збоку, що насправді відбувається. Як людина

реагує на інформаційний контент, який вона

отримує. Кожна людина реагує індивідуально.

Я дуже часто чую, що Росія відмиває мо-

зок, я хочу попросити, щоб ви зупинилися,

чи насправді таке відбувається? Тому, що

82

дослідження показують, що людина реагує

на пропаганду відповідно до своєї системи

цінностей. Один і той же меседж буде мати

різний вплив на різних людей і різні аудиторії.

І це точно відображається в цій інформаційній

війні в світі. Люди, які є антиамериканськими,

вони схильні прислуховуватись до пропаган-

ди, яка іде з Кремля. Американці, канадці і т.

д., які вважають загрозою Путіна, сприймають

ситуацію не так критично, людина, яка вважає,

що Росія є агресивною стороною, слухають

інформацію, яка іде з Кремля і говорять, що

Путін каже знову якійсь дурниці. Меседж, який

виходить чи з Кремля, чи з Києва, чи з Ва-

шингтону, сприймається індивідуально, звідси

різне сприйняття.

Світлана Єременко: Я б попросила учасників

нашої панелі висловитись: чому ми на другому

році війни, коли тисячі загиблих, тисячі по-

страждалих, переселенців, які мають купу про-

блем, деякі журналісти і редактори вважають

за нормальне не висвітлювати їх проблеми?

Чому це стається?

Роман Шутов: Ми в лютому проводили

дослідження разом з ОБСЕ щодо того як

журналісти висвітлюють теми, дотичні до

конфлікту. І одне з питань, яке нас цікавило:

чому недостатньо уваги приділяється те-

мам переселенців, життя на окупованих

територіях, волонтерів і т.д. Моя відповідь на

поставлене питання буде з двох частин. Перша

це те, що сказало дослідження, друга – моя

думка. Дослідження показало, що на жаль,

деякі ЗМІ вважають ці теми надто статични-

ми, тобто там нічого не відбувається, власне,

вони не знають про що писати, в них часто

немає доступу до джерел інформації. Якщо

мова йде про окуповані території, журналісти

не хочуть писати з голови тому, що досту-

пу до джерел інформації у них немає. Деякі

журналісти апелювали до даних з цікавості

цих тем для аудиторії, вони мають свої певні

цикли, які підтверджують, що ці теми для них

не такі гарячі та цікаві. Але я ще хотів сказа-

ти одну річ. Ми розуміємо, що в першу чергу,

ЗМІ – це люди, які роблять це ЗМІ. Я розумію,

що ці люди або заробляють гроші, або щиро

вірять в те, що пишуть. І тут ми приходимо до

такої проблеми: якщо ми вже демократичні,

то кожен має право писати все, що він думає,

навіть якщо це співпадає з пропагандою

Кремля. А звідси постає ще одне питання,

яким чином обмежити діяльність цих людей,

щоб вони не шкодили інформаційній безпеці

держави в умовах війни? І при цьому не ство-

рити таких прецедентів, які б обмежували

свободу слова? Українські онлайн-ЗМІ не по-

требують реєстрації. Якщо ми раптом поч-

немо його якось пресувати, вибачте, завтра

зміниться влада, прийдуть люди, які менш

демократично налаштовані, і що з нами зра-

зу стане? Тому ми намагаємося шукати такі

інструменти, які б не обмежували свободу

слова. А що робити тоді з пропагандистами?

Не зрозуміло, і на цій точці ми зараз зупини-

лися. Що з цим робити, ми не знаємо і про-

блема не тільки з місцевими ЗМІ, а й з теле-

каналами національними.

83

Діана Дуцик: Я додам, до того, що гово-

рив Роман. Дослідження, яке ми проводи-

ли, було надзвичайно цікавим. Ми опитали

журналістів більше 40 редакцій по всій Україні.

І нам були цікаві їх внутрішні редакційні прак-

тики щодо того як вони висвітлюють, і чому

вони висвітлюють ті чи інші теми. Ми прово-

дили фокус-групи, а також глибинні інтерв’ю.

Власне до того, що сказав Роман. Так, є

теми, які журналісти вважають вичерпани-

ми. Про військових пишуть більше і знімають

більше, тому що це емоційна тема, про яку

журналісти думають, що вона цікава їхній

аудиторії. Але є ще одна причина, через яку

відбувається те, що відбувається. Моя особи-

ста думка – це низький рівень професіоналізму

в регіональних і центральних редакціях. Коли

ми проводили обговорення результатів цьо-

го дослідження, збирали журналістів, які

працюють, працювали в зоні бойових дій. Ми

хотіли почути їх думку і після цієї дискусії стало

відомо, що в нас в Україні, насправді, проблеми

з професіоналізмом не лише журналістів, а й

редакторів. Дуже часто журналісти, які пройш-

ли це бойове хрещення, мають більше досвіду,

ніж ті редактори, які сидять в редакціях.

Сергій Тахмазов: На мою думку, все, що

відбувається, це є комплекс причин, одна з

них така, що деякі ЗМІ працюють проти нас

на Росію, бо така позиція їхнього власника. І

питання до тих людей, які працюють там, це

питання їх відповідальності перед країною

і своєю власною совістю. Тут щось інше я ка-

зати не можу. Деякі речі не пишуть, тому що

не можуть дістатись до зони бойових дій.

Деякі речі відбуваються від того, що переваж-

на кількість людей і переважна більшість ЗМІ

бояться сказати, що вся ця історія, це довгий

забіг. Це не закінчиться завтра, не закінчиться

через рік, навіть якщо уявити, що закінчилась

війна і все добре, то ще мінімум років 20 у нас

буде історія з людьми, які воювали, з травма-

тичним синдромом, з купою проблем. Такі речі

відбуваються тому, що є прогалина в нашому

законодавстві, наскільки вона гібридна і вона

є неоголошеною, з деяких причин ми не може-

мо оголосити військовий стан, і всі цим кори-

стуються. Треба приймати якійсь нестандартні

рішення і шукати їх. І шукати в першу чергу ці

рішення мають люди, які приймають їх в Україні.

Розумієте, якщо ми самі будемо на своєму рівні

вирішувати якійсь моменти, то тут може бути

зовсім багато неприємних несподіванок. Тому,

якщо немає державної волі, то в нас історія

може навпаки погіршуватись. В цьому треба

собі чітко признаватись.

84

Панель №2. Виживання ЗМІ на звільнених територіях. Роздержавлення: як не втратити медіа

Дмитро Кліманов, медіаексперт, тренер,

керівник видавничого дому «Телегазета» в

Луганській області: Медиа – это прежде все-

го бизнес, который достаточно эффективен.

Тезис о выживании мне не очень нравится, по-

тому, что это в принципе невозможно. С одной

стороны, делать бизнес, с другой стороны ду-

мать о том, как ты выживешь. Бизнес этого не

терпит, бизнес развивается по экономическим

законам, которых необходимо придерживать-

ся. Один из главных законов бизнеса – это пра-

вило трех «У»: уверенность в себе, уверенность

в продукте, который ты делаешь, и уверен-

ность в компании. Без этих компонентов мы в

принципе о бизнесе говорить не будем. Поэто-

му, когда говорят об уверенности в себе, мне

очень часто задают вопрос «Как ты находишь

силы, чтобы развиваться?». Все достаточно

просто. Не бывает отложенного горя, оно при-

шло, случилось, и ты ничего не можешь с этим

поделать. То же самое можно сказать о состо-

янии счастья. Не бывает неотложенного сча-

стья, или вы творите и создаете, или вы ждете.

Поэтому, те испытания и трудности, которые

на сегодня перед вами выпадают, вы должны

преодолевать. При этом второе правило гово-

рит о качестве продукта, который мы делаем.

На сегодняшний день очень много моментов,

которые подтверждают это правило. Чем ка-

чественнее наши медиа, тем больше аудито-

рия, тем больше доверия. Следующий ком-

понент – это все-таки компания. Компания, с

которой вы создаете свои продукты. Сегодня

у нас панель, на которой есть участники и экс-

перты, как раз люди, которые знают о своей

сфере очень много. Мы попробуем найти ответ

на этот достаточно сложный вопрос.

Світлана Ляшко, редактор газети

«Сарненські новини»: Наша газета «Сарненські

новини» видається з 1939 року, тобто має дуже

гарну історію. Чому вона не перестала існувати

в 90 роки? Про це можна багато розповідати,

але ми пройшли тоді дуже важкий шлях, ви-

ходили на двох шпальтах, розуміли, якщо ми

зараз припинимо наше існування, то ми не

зможемо потім його відновити. Тому бралися

за будь-які проекти. Насамперед, успіх – це

наші читачі ,кількість передплатників. Їх у нас

вже більше 11 тисяч. Ми так само дивимось

85

рекламу. Декого вона дратує, але в один мо-

мент ми зрозуміли, що реклама потрібна і на-

шим читачам, тому що люди, які звертаються

до нас в газету, так само хочуть за допомогою

газети продати свій товар. У нас є рубрики «Ку-

плю», «Продам», є блочна реклама. Ціна у нас

на неї стабільна.

Про виживання. Коли звертаються люди,

вони запитують про тираж, тому обманювати

когось ми ніколи не збирались і не збираємось.

В радянські часи у нас тираж був 15 тисяч. За-

раз ми до цього ще не дійшли, але хочемо

сподіватись, що так і буде. Перш за все, це

інформація, яку ми подаємо людям. В мене є

такий вираз, який я дуже не люблю і намага-

юсь, щоб його в газеті не було, – це замовні

матеріали. Якщо ми пишемо і пропонуємо лю-

дям матеріали написати про них і отримати за

це якусь плату, ми шукаємо людей, які дійсно

працюють. Це підприємці, це люди, які дійсно

займаються благодійною діяльністю. Ми не

просто робимо їм рекламу через те, що вони

так хочуть, тому у нас є не замовні матеріали,

це є платні матеріали, які журналісти охо-

че пишуть. Ми допомагаємо волонтерським

організаціям, і не за все ми беремо гроші. Вва-

жаю, що соціальна реклама повинна бути на

сторінках газети. Але в основному, читач по-

винен отримувати інформацію достовірну.

Наша влада нас дуже не любить, почався

процес роздержавлення, і в нас дуже бага-

то із нашими співзасновниками проблем, але

я вважаю, що якщо ми пройдемо це процес

і вдасться наш проект, ми роздержавимося,

86

то газета буде іншого змісту, іншого плану,

і вона буде більш вільніша, і журналісти не

будуть почуватися ніби як без ковтка свобо-

ди. Тому що після кожної навіть не критичної

дуже статті, зразу на журналістів іде дуже

великий тиск. Зараз ми це відчули можливо

більше, ніж відчували раніше. Не знаю, чому

наша демократична влада старається себе по-

казати на кожній шпальті газети, що вони такі

прекрасні, і в нас все так гарно. Можливо, це

їх велика помилка, але наші газети, майже всі

в нашому районі, прагнуть бути вільними. Ми

вчились працювати без дотацій вже давно,

в нас немає дотацій, у нас є просто угоди на

висвітлення діяльності органів місцевої влади,

райдержадміністрацій, і це всього 3% відсотки

до наших доходів. Я забула сказати, що в нас

52% доходів від рекламної діяльності, більше

20% – ми надаємо інші послуги (поліграфічні й

інформаційні) і 40% від передплати.

Валерій Горобець, редактор газети «Тру-

довая слава», секретар НСЖУ з питань

роздержавлення (Херсонська область):

Всі ми знаємо, що з 1 січня цього року, після

15-річного зволікання і бюрократичних пере-

пон, реформа комунальної та державної пре-

си розпочалася, і я можу сказати, що вона не

тільки почалась, але й реально здійснюється.

На сьогоднішній день до участі у першому

етапі зголосилися 260 комунальних та дер-

жавних друкованих ЗМІ із 555.

Я займаюсь комунальною пресою багато

років, і 30 років сам редактор, 19 років – секре-

тар з питань комунальної преси Національної

87

спілки журналістів України. Я не очікував такої

цифри, я очікував біля 150 в перший пілотний

етап. Для прикладу, коли в 2005 році вже був

законопроект в Верховній Раді і формувався

пілотний проект, колективи проводили збо-

ри, приймали рішення про участь у пілотному

етапі, тоді зголосились 52 видання, зараз 260.

Із 260-ти 110 колективів вже подали повні

пакети документів, вони зареєстровані, від

інших ще очікується, до 1 го липня ще є час.

Перелік цих ЗМІ можна побачити на сайті

Держкомтелерадіо.

Ще 212 проектів проінформували про те,

що вони йдуть в другий етап, який три-

ватиме протягом 17-18 років. За моїми

підрахунками, близько 80 газет завислі. Тоб-

то ніякої інформації від них у нас немає. Буде-

мо сподіватись, що для більшості з цих газет

доля буде зрозуміла. Інакше, згідно з зако-

ном, рішення за них будуть приймати заснов-

ники. Вони не будуть приймати рішення про їх

реформування, вони будуть приймати рішення

про ліквідацію редакцій і закриття цих газет.

Тобто ті колективи, які не провели збори, не

вирішили взяти участь у реформування, втра-

тять в принципі все. І роботу, і професію, і втра-

тять газету.

Як і слід було чекати, найбільшою пробле-

мою реформування став шалений спротив

органів місцевого самоурядування. Вони вва-

жають, що ніякий закон їм не указ, що вони

послуговуються своїми законами. Нажаль, в

кожній області є від 3 до 5 редакцій, в яких

рішення співзасновники ще не прийняли. Вони

або просто не ставлять це в порядок денний

на сесії, або свідомо приводять до того, щоб

рішення не було прийнято – 10 голосують «за»,

10 голосують «проти», і рішення не прийнято,

ініціюють різні фінансові перевірки і т.д.

21 квітня, зі зверненням до Президента, тоді

ще спікера парламенту Володимира Гройсма-

на звернулася Національна спілка журналістів

України з проханням знайти можливість пере-

конати органи місцевого самоврядування,

що роздержавлювати пресу треба. Також ми

звернули увагу на те, що всі роки існування

обласних, державних адміністрацій в їх кош-

торисах ніколи в житті не були виділено на

висвітлення своєї діяльності. І запропонували

на наступний 2017 рік в бюджеті передбачи-

ти для кожного району в Україні по 35-50 тис.

грн, щоб кожна адміністрація мала кошти на

висвітлення своєї діяльності. Поки що маємо

позитивну реакцію, Адміністрація Президента

направила запит в Кабмін, щоб врахували під

час верстки бюджету на наступний рік. Будемо

далі проштовхувати це питання, для того щоб

воно було вирішено. Крім того, ми просимо

виділити 20 млн грн на наступний рік на тим-

часову фінансову підтримку тим, що будуть

реформуватися в першому пілотному етапі.

Олександр Назаренко, голова ВГО

«Асоціація місцевої преси» (Чернігівська

обл.): У нас в Чернігівській області працює

Асоціація регіональних засобів масової

інформації, яка досить успішно виконує свої

88

функції з 2006 року. Вона виникала, щоб захи-

стити інтереси місцевих ЗМІ саме у конфліктах

з владою. Другим таким важливим моментом

був обмін досвідом і успішними стратегіями

між редакціями місцевих ЗМІ, зокрема,

досвіду, який, я думаю, потрібно проваджува-

ти на рівні регіонів і на рівні областей, є проект,

який я називаю «Спільний рекламний простір».

Тобто це об’єднання зусиль саме місцевих

ЗМІ в отриманні доходів саме від реклами. Я

хочу сказати, що з досвіду нашої рекламної

діяльності, резерви тут суттєві і значні.

Ми маємо між нашими редакціями договірні

умови, і кожна редакція на території свого

розповсюдження працює в якості рекламно-

го агента для своїх колег. Таким чином, ми

об’єднали свої зусилля по пошуку реклами,

по роботі з рекламодавцями, і змогли зробити

спільний рекламний простір в області. Я хочу

сказати, що за моїм аналізом саме завдяки

цьому буквально за кілька років десь близь-

ко половини наших газет змогли відмовитись

від бюджетних дотацій, і сьогодні Чернігівська

область іде на реформування, бачить пер-

спективу, бачить свій майбутній розвиток. Це

потрібно поширювати на інші області.

Борис Родієвський, медійний консультант,

тренер Інституту розвитку регіональної

преси: Більшість медіа проектів об’єднує

декілька спільних рис – це зрозуміла, чітка

аудиторія, тобто активна співпраця проекту

зі своєю аудиторію, нормальний маркетинг,

тобто підприємство не просто розвивається як

розвивається, скажімо, а планує свою робо-

ту, планує акції просування, що вона має ро-

бити, як розвиватися. Обов’язково в багатьох

випадках локальні медіа мають не один про-

ект, а як мінімум 2-4 проекти: газета, інтернет-

портал, місцеве радіо або телебачення, мож-

ливо, якісь рекламні підприємства – декілька

варіантів збільшення монетизації. І, звичайно,

це гарний комерційний відділ, відділ прода-

жу усіх послуг, робота над продажом тиражу,

якщо це газета. Ось такі речі є у всіх успішних

медіа. Якщо в якогось медіа чогось немає,

воно не є успішним, і в нього виникають питан-

ня з фінансуванням.

89

Панель №3. Журналісти в кризових регіонах: налагодження діалогу. Подолання мови ворожнечі

Деян Анастасієвич, журналіст (Сербія):

Среди журналистов и школ журналистов, а

также среди публики, существует опреде-

ленный миф. Он заключается в том, что СМИ

имеют очень большую власть, что СМИ – это

седьмая власть. Этот термин еще с тех времен,

когда в мире было принято считать, что су-

ществует шесть властей. Этот миф до сих пор

живет. Он заключается в том, что журнали-

сты могут определенным образом настроить

общество, или поступить так, как, например,

было в случае войны во Вьетнаме. Миф в том,

что журналисты считали, что могут свергнуть

Президента, как это было с Ричардом Никсо-

ном, когда открылась правда о том, что он со-

вершал преступления. Но это всего лишь миф

и ложь.

Если вы просмотрите информацию о Вьет-

намской войне, которая длилась 12 лет,

увидите, что все газеты того времени на

100% поддерживали правительство США

первые 10 лет. В течение 10 лет они писа-

ли о том, что американские солдаты посту-

пают правильно и мужественно. Но на са-

мом деле это было не так. В последние два

года они начали писать о том, что Америка

проигрывает. Американское правительство

решило выйти из этой войны, и для этого

попросили СМИ подготовить почву для вы-

хода из конфликта.

То же самое касается дела Никсона. Люди,

окружавшие его, посчитали, что он неста-

билен и не может работать дальше. Поэтому

ФБР передало документы по делу Никсона

журналистам, что впоследствии привело к им-

пичменту. В этом случае СМИ просто восполь-

зовались, они не были субъектами, они были

объектами этого дела.

Я хотел бы привести еще два более свежих

примера. Когда в 1992 году началась война в

Югославии, много людей, как и я, работали в

международной прессе. Мы просили Запад

вмешаться в эту войну, чтобы избежать кро-

вопролития. Три года Америка отказывалась.

Только в 1995 году, когда Клинтон решил, что

это поможет ему выиграть выборы, США нако-

нец вмешались.

90

Когда в 1998 году начался конфликт в Ко-

сово, многие международные издания счита-

ли, что вмешательство в этот конфликт было

плохой идеей. Но НАТО вмешалось спустя не-

сколько месяцев с начала конфликта. Эти всем

я хочу сказать, что политики делают то, что

хотят делать, иногда используют медиа как

предлог для того, чтобы что-то предпринять

или как извинение за то, что они чего-то не

сделали. В этих обоих случаях роль медиа по-

нятна, но миф до сих пор существует, потому

что мы, журналисты, очень сильные и имеем

большую власть, даже несмотря на то, что в

некоторых случаях нами манипулируют.

Понятно, что журналисты не могут начать

войну, как, собственно, и закончить ее. Во

многих случаях они даже не могут предуга-

дать исход войны. Это не то, чем мы должны

заниматься. Журналистика не лечит раны. Мы

также не можем разрешать военные конфлик-

ты и бороться с бедностью в мире, но что мы

можем делать – сообщать правду, несмотря

на то, нравится это политикам или нет. Чер-

чилль во время Второй мировой войны од-

нажды сказал: «Мы настолько ценим правду,

что держим ее в цепях неправды». Наши цель

и задание, наша работа – освободить правду

из цепей лжи. Потому что если кто-то окружен

91

телохранителями, несмотря на то, что они хо-

тят сохранить жизнь человеку, но находятся в

цепи, которую нам и нужно освободить.

Во время Второй мировой войны у извест-

ного писателя Джорджа Оруэлла была еже-

недельная трансляция на ВВС, в которой он

периодически критиковал британское прави-

тельство. Член Парламента Честертон, род-

ственник известного британского писателя с

такой же фамилией, критиковал Оруэлла за то,

что тот не был достаточно патриотичным и не

знал такого выражения, как «Моя страна или

права, или нет». Тогда ему ответили, что это

равносильно высказыванию «Моя мама пьяна

или трезва».

Я считаю, что не существует патриотичной

журналистики. Если патриотизм и существу-

ет, то он должен называться другим словом

– пропагандой. Нет ничего плохого в том, что,

если на страну нападают, необходимо исполь-

зовать пропаганду. Но журналисту не нужно

таким образом представлять себя. Ложь ни-

когда не может помочь в войне.

Тетяна Виговська-Кам’янко, пред-

ставник центру конфліктології «Egalitee

International»: Сегодня я бы хотела поделить-

ся опытом, который был в Кыргызстане. Это

самый развитый опыт внедрения в конфликт

чувствительности, по которому есть рефлек-

сия на постсоветском пространстве. Я бы хо-

тела начать с того, что такое кризис, и как его

рассматривают конфликтологи.

Наличие военных действий на какой-либо

территории – это однозначно военно-поли-

тический кризис. Это гуманитарный, социаль-

ный кризис, и выражение «кризисный регион»

совершенно справедливо. Но в этом кризисе

есть одна очень неприятная вещь – он не про-

ходит с прекращением военных действий. По-

сле этого наступает кризис управленческий,

кризис законности, которому предшествуют

очень много кризисов. Они должны решать-

ся разными методами, и информационными в

том числе, но только как компонент.

В 2010 году в Кыргызстане произошел ме-

жэтнический конфликт, между узбеками и

киргизами в городе Ош. За три дня конфликт

унес жизни около 2 тыс. человек, около 10

тыс. в целом – пострадали. Очень сильно была

разрушена инфраструктура, жилища, а неко-

торые районы просто сравнялись с землей. В

тот момент, во время боевых действий, СМИ

говорили о геноциде. О том, что киргизское

правительство и киргизы совершают геноцид

против узбекского населения. Этот вывод не

был подтвержден международной комиссией,

но сам факт таких отчетов в медиа спровоци-

ровал пришествие в Кыргызстан огромного

количества программ по достижению в кон-

фликте чувствительности медиа и преодоле-

нию языка ненависти.

Первая инициатива, созданная в первые

два месяца, – создание словаря, в котором

прописывалось, какие слова можно употре-

блять, какие нельзя. В первую очередь реши-

92

ли, что нельзя употреблять название этниче-

ских групп. То есть, нельзя говорить: киргиз,

русский, украинец и так далее. Ввели запрет,

что я считаю правильным, на экспрессивные

этнонимы, т.е. когда каким-то обидным сло-

вом называется какая-то национальность. Мы

эти слова знаем, они живы и будут жить, но со

страниц СМИ они ушли очень резко благодаря

самоцензуре. Спустя два месяца с начала упо-

требления таких словарей стало понятно, что

конфликт трансформируется, новые слова ста-

новятся триггерами и провоцируют ненависть.

То есть в итоге, словари нужно было допол-

нять раз в два-три месяца новыми словами, а

какие-то слова убирать. Но слова не убирали,

а только вписывали.

Буквально через три месяца после конфлик-

та СМИ взяли на себя роль построения диало-

га и посредничества в нем. Как это делалось?

Это делалось через репортажи и новости о

том, как хорошо теперь вместе живут вражду-

ющие народы, которые недавно убили доста-

точное количество людей и разрушили мно-

го объектов. То есть избрался представитель

киргизской и узбекской национальностей,

оператор, ведущий. «Вы как живете? – Хоро-

шо, у нас добрососедские отношения, нас про-

воцировала третья сторона, мы на самом деле

мирные люди, мы мирно жили. Мы поняли, что

самое главное – мир и безопасность». Но вот

здесь начал проявляться невербальный язык

ненависти. Позы этих людей, выражения – они

не давали возможности на 100% сказать, что

это общие убеждения. Были такие сюжеты,

где это было, и были такие сюжеты, где этого

не было. То есть было видно, что люди говорят

это потому, что так надо сказать, а не потому,

что они так думают. Ну и в общем конфликт

чувствительности медиа развивался по этому

сценарию, т.е. слова мы не употребляем, груп-

пы мы не называем, а кончилось это тем, что в

политкорректность просто заигрались.

В итоге это привело к тому, что сообщения

об очень многих специфических проблемах

групп, упоминание которых сочли не чув-

ствительными к пониманию языка ненависти,

остались за кадром. Например, такая пробле-

ма, как насильственное замужество для не-

совершеннолетних девочек. То есть это такая

общегосударственная кампания, которая не

определяет, она обращает внимание на кон-

кретную национальность. А девочки, полу-

чается, страдают там, имея меньший доступ к

помощи. То есть, борьба с языком ненависти

может иметь не только позитивные, но и не-

гативные последствия. Позитивные в том, ни-

кого не оскорбляют, негативная – в том, что,

уходят очень многие значимые социальные

проблемы. Но язык ненависти сам по себе в

СМИ не возникает. Он возникает только как

ответ на определенную ситуацию. Если мы

увидели в СМИ язык ненависти, то мы можем

говорить, что для нас – это индикатор, что по

этой проблеме настала точка кипения. Само-

цензура СМИ, большинство мероприятий по-

могли СМИ создать соответствующие редак-

ционной политике, обучение редакторов и

журналистов – фактически эти все вещи вычи-

93

стили, а язык ненависти перекочевал в соци-

альные сети. Он никуда не делся, а просто стал

латентным, а в социальных сетях уже никто

ничего не контролировал. И там люди догова-

ривались и до угроз убийства, и подлавливали

друга за углами, т.е. пошел рост насилия.

В 2015 году мы можем констатировать, что в

СМИ Кыргызстана язык ненависти начал воз-

вращаться. Словари не оказались универсаль-

ным способом. И рассматривая уже сейчас, на

протяжении 5 лет в этой ретроспективе, соз-

дание словарей, уход от языка ненависти, со-

держания политкорректности мы можем ска-

зать о том, что очень многие вещи остались за

бортом, и очень многие проблемы, не получив

своего освещения, стали основой будущей

конфликтности и ее просто усилили, потому

что такие спорные вещи, казалось бы, что-то

случилось – журналист просто написал, пусть

даже используя некорректные слова или ци-

таты, а какая-то группа это прочла и для нее

это стало индикатором.

Сергій Ільченко, громадській діяч і блогер

(Молдова): Я благодарен коллеге за то, что

она своим выступлением очень четко показа-

ла: далеко не во всех конфликтах возможен

диалог. Если мы хотим говорить о конкретно

нашем конфликте, в который мы все вовле-

чены, мы должны разобраться в его природе.

Потому, что существую конфликты принципи-

ально неосуществимые, т.н. «конфликты с ну-

левой суммой», которые должны окончиться

либо чистым проигрышем, либо уничтожени-

ем одной из сторон, никаких других вариантов

нет.

Так вот, в чем природа нашего конфликта?

Нам постоянно, уже не первый год (и это на-

чалось еще до 2014 года), подсовывают раз-

ного рода вегетарианские версии, которые

предполагают возможность диалога. Напри-

мер, о том, что это конфликт на геополитиче-

ской карте, т.е. возможен какой-то договор,

какое-то размежевание границ. Или что это

межнациональный конфликт между русскими

и украинцами.

Беда всех этих версий в том, что они не под-

тверждаются практикой и не дают нормальных

прогнозов. С ними ничего нельзя сделать, они

бесполезны. Зато версия о том, что это цен-

ностный конфликт, прекрасно работает. Так

вот я утверждаю, что мы находимся в состо-

янии ценностного конфликта. У нас сражают-

ся две системы социальных ценностей. Одна

система ориентирована на вертикаль власти

и делегирование тем, кто находится на самом

верху властей, привилегий, прав, в том числе

и имущественных, вниз по этой вертикали. На-

зовем ее синергиальной.

И вторая система построена на горизонталь-

ных связях, на теоретическом равенстве всех

в правах, и это общее равенство основано в

первую очередь, на принципе святости и не-

прикосновенности частной собственности.

И я готов показать, что все права человека в

западном понимании выводятся из него. Это

94

система западной демократии. Эти две цен-

ностных системы и сражаются сегодня между

собой. Они сражаются не только на Донбассе

и не только в Крыму. Вся территория Украины,

в том числе и та, которая находится под кон-

тролем Киева, тоже является полем этого сра-

жения.

Не надо недооценивать синергиальную си-

стему. Это неправда, что все, кто ниже первого

лица, кто ниже первой сотни, чувствуют себя

угнетенными. Ничего подобного. Отбирая

личные свободы, личные права, сужая кори-

дор возможностей, эта система предоставля-

ет коридор гарантий и предсказуемости. Для

определенного типа людей эта система очень

и очень удобна. А поскольку мы только не-

давно, всего 25 лет назад, вылупились из Со-

ветского Союза, который эту систему культи-

вировал, который был мировым гвоздем, на

котором висела вся эта синергиальная систе-

ма, которая насаждала ее по всему миру, то 25

лет – это один день в истории. Это минута. У

нас еще очень много людей, которые лучше

себя чувствуют в этой синергиальной системе.

Причем, если сравнивать с безнадежной Рос-

сией, или почти такой же как Россия, безна-

дежной Молдовой, ситуация в Украине еще

очень неплохая. Здесь реально есть люди,

которые поддерживают демократическую си-

стему, но давайте не будем обманывать себя

– этих людей все еще меньшинство. Мы еще

можем проиграть эту войну.

Прежде всего, самая главная война сегод-

ня идет за умы людей. Я преклоняюсь перед

теми, кто сражается сегодня на фронте. Но мы

должны понимать, уважая их подвиг, что они

только первая линия обороны, что после того

как они отвоюют землю, нам надо будет отвое-

вывать людей. И это будет продолжаться еще

очень долго. Как захватывают километры,

гектары территории Украины, ровно так же за-

хватывают умы и души людей. И как нелепо

было бы называть сепаратистскими террито-

рии, на которых был враг, так нелепо было бы

говорить о том, что люди, поддавшиеся очень

мощной пропаганде, тем более в ситуации,

когда наша пропаганда работала плохо, могут

считаться сепаратистами.

Пропаганда – это способ любой политиче-

ской силы отстоять свое видение ситуации,

потому что сами по себе факты мало чего сто-

ят. Я вам из любого набора фактов слеплю лю-

бой тональности связки между фактами, ин-

терпретациями и более того, ваших читателей

не интересует правда. Я вас уверяю, если это

не касается прогноза погоды и курса валют.

Ваших читателей интересует подтверждение

своей правоты. Они, читая вашу информацию,

сверяются: а я прав или не прав? Им больше

конечно нравится быть правыми, но нравится

и с ними спорить на этой почве. И можно осто-

рожно доказывать им, что они не правы.

И вот здесь, в борьбе за умы людей, которые

оказались в роли захваченных территорий, да,

возможен диалог. Но не надо строить иллю-

зий. Этот диалог не является компромиссным.

95

Мы не можем искать компромисса с этими

людьми. Но мы можем и должны перетягивать

их на свою сторону. Вот это единственное про-

странство диалога, которое я здесь вижу.

Олег Покальчук, соціальний психолог:

Якщо ми говоримо про діалог. Я би роз-

бив цю опцію на дві складових, тому що є

комунікативний процес, який так чи інакше

існує. Ми комунікуємо з противником на низо-

вому рівні, оперативному рівні. І те, що ми ро-

бимо тут і зараз, це публічний діалог, який має

символічне значення і може конвертуватися в

якісь зобов’язання. Але тут є нюанси. В цьому

пострадянському просторі всякі умови і дого-

вори, як правило, ніколи не виконуються. Чим

вони пишніше складені, тим менше шансів на

їхнє виконання. Ми бачимо це по Мінську два

і подібних речах. Тому я не бачу проблеми в

тому, щоб комунікація тривала, бо, чим більше

комунікацій, тим краще. І з точки зору спожи-

вання інформації, бо більше інформації завжди

краще. І з точки зору можливості інтерференції

цієї інформації. Тому що, якщо у вас є навіть

сума неправдивих фактів, які закидає нам про-

тивник, то ви можете їх порівняти і зрозуміти в

чому прикол. Що насправді в цьому є.

Крім того, я би не переоцінював рівень

зазомбованості (мені не подобається це сло-

во, бо воно непрофесійне) людей, які начебто

піддаються впливу медіа. Противник і будь-

96

який маніпулятор свідомістю використовує не

процедури і протоколи, які він створює окремо

і вам в свідомість, в голову запихає. Існують

природні лінії розламу, природні лінії напру-

жень між людьми, в суспільстві, в країнах, між

країнами, як в тектонічних плитах. Коли вони

стикаються між собою під певним тиском,

виникають катаклізми. Це, власне, і є причи-

ною різного роду конфліктів. Тому конфлікт

завжди має глибинну природу свою таку, яка

коріннями йде вглиб часу, віків і т. д. І гово-

рити про залагодження його на якомусь верх-

ньому рівні – це марна трата часу.

Конфлікт – це енергія, яка неправильно була

колонізована. Преса і журналістика можуть

цю енергію перенаправляти, видозмінювати.

Це принцип більярду. Або колись, коли тільки

циркове мистецтво починало розвиватися і

страховок під куполом манежу було мало, був

такий цирковий прийом. Люди уніформісти,

які працювали на арені, знали, що якщо

обривається акробат, вони бігли, знаючи при-

близно куди він буде падати, з витягнутими

вперед руками і вдаряли його сукупно так, що

він штовхався в борт арени і падав на опил-

ки вже не такий ушкоджений, як раніше. В

цьому приблизно я бачу оперативну функцію

преси, яка виражає думки громадянського

суспільства. Ви – презентатори певної ідеї, пев-

них цінностей, про які прекрасно було сказано.

І це є запорукою успішності вашої діяльності,

бо ви не самі. Ми є передній край демократич-

ного світу, і ми ведемо війну за ці цінності. Це

конфлікт цивілізацій.

Олена Стяжкіна, доктор історичних наук,

публіцист, громадський діяч: Якщо чесно, то

ми з вами травмовані війною люди. Це треба

визнавати. І для нас війна є. І ми навіть вже на-

вчилися не ображатися і не звертати уваги на

те, що для когось її немає. Ну є така реальність.

Ми цю реальність взяли до уваги і працюємо в

ній. Іншої не буде. І тому, ті слова, які пролуна-

ли, це підтримка, правда ж? Тож дякую дуже

спікерам.

Крім того, ми не можемо не зголоситися з

тим, що, дійсно, це війна цінностей. І це такий

ракурс з космосу трошечки. Це правда. Але

якщо зменшувати оптику, то в тому конфлікті

цінностей ми бачимо війну Росії проти України.

І це теж треба розуміти. Розуміти і носити це

в собі, бо цінності не перевозяться «Градами».

А щодо після переможного нашого, після

окупаційного порозуміння, то з цим буде

простіше. Давайте подивимось на себе. Заклик

до людей, що пам’ятають радянськість. Поди-

вимось на себе очима Мирослава Мариновича,

чи очима інших дисидентів. От що він побачив,

подивившись на мене? Ну правда. Він би по-

бачив дурну комсомолку в джинсах. Тобто з

тим самим когнітивним дисонансом, що ми

мали всі. Ми чесно піднімали руку, голосуючи

десь на комсомольських зборах і йшли потім

гуляти, слухати американську музику. І ми впо-

рались з цим.

Нахменович каже, що історію СРСР можна

розглядати, як історію окупації. І це прекрасна

97

оптика. Вона дає надію, ми пережили це, ми

вийшли. Так, з цінностями не впорались, але

ми ж не пручаємося тому, щоб повернутися з

рештою до Леоніда Брежнєва. Так само як і

окуповані території впродовж Другої світової

війни. Окупований Париж був закоханий в

нацистів. Окупована Юзівка була закохана в

італійців. Ну давайте, ми ж пам’ятаємо про це. І

що? Ну правда, от з цим ми впораємось.

Нам дійсно треба говорити. Бо на окупованих

територіях є люди, які залишаються постійно

невидимими. Нам показують колаборантів і

ми їх бачимо, їх обговорюємо. Нам показують

людей, яких залатували піти на мітинг і ми це

обговорюємо, але ми чомусь не бачимо леген-

дарного персонажа Фашика Донецького, так?

Який відпрацьовує за всю Україну. Ми вивели

у зону невидимості українських патріотів. Ми

вважаємо, що їх там немає? Вони там є. То я

думаю, якщо ми говоримо про налагодження

контактів, так журналісти? То може таки раз

на тиждень, чи раз на рік, місяць, якщо кожен

з нас передавав би вітання: «Дорогі донецькі

люди, дорогі патріоти, ви в нас є».

Я знаю, що ті, хто тут сидить, це роблять, але

якщо ми будемо робити це просто системно.

Безперервно. Я розумію, що ми можемо вигля-

дати просто як божевільні, але нехай. «Дорогі

донецькі люди, луганські, торезькі, шахтарські,

єнакієвські, ровенківські, ми тут, бо ми вас лю-

бимо. Тому що ви українські патріоти, тому що

ми винні, що ви там в окупації. Ми повернемось

і переможемо».

98

99

ГО «Донецький інститут інформації» – громадська

організація – аналітичний центр із виробництва кон-

тенту (новини, аналітика, відео та тексти), члени якої

базуються в Києві, Маріуполі і Слов’янську. Контент

«ДІІ» розповсюджується за допомогою телебачення,

радіо та газет і інтернету, охоплює 3 млн користувачів

інформації щоденно. «ДІІ» надає точні дані про ситуацію

на Донбасі російською та українською мовами. «ДІІ»

працює більш ніж із 20 журналістами, фрілансерами, во-

лонтерами. Проекти організації фінансуються за рахунок

міжнародних донорів (фонди, посольства, організації)

і за рахунок мешканців Донбасу (через збір коштів на

банківський рахунок організації). Наша мета – через збір

і розповсюдження новин у різних форматах і виробницт-

во аналітичних доповідей поліпшити життя мешканців

Донбасу. Контент «ДІІ» присвячений виключно наступ-

ним темам: демократія в регіоні, питання свободи слова,

громадянського суспільства, захисту прав людини і мен-

шин, у т.ч. ЛГБТ спільноти. Голова організації – Олексій

Мацука. Незалежний контроль за організацією здійснює

правління.

www.dii.dn.ua

office@dii.dn.ua

ДІІ в Facebook ФБ www.facebook.com/diidnua

ДІІ в Twitter twitter.com/AnalyticsDII

100

3 6Панельні дискусії Майстер-класи

10-11 червня 2016 р. Маріуполь 250

Теми: Темы:

Інформаційна агресія. Боротьба з дезінформацією. Протидія російській пропаганді

Виживання ЗМІ на звільнених територіях. Роздержавлення: як не втратити медіа

Журналісти в кризових регіонах: налагодження діалогу. Подолання мови ворожнечі

Дезінформація. Методи верифікації даних

Виживання локальних ЗМІ на звільнених територіях. Роздержавлення: як не втратити медіа

Стандарти журналістики в умовах кризи та інформаційної агресії. Дотримання кодексу журналістської етики

Психологічні аспекти роботи журналістів в кризових регіонах. Як інформувати, щоб не нашкодити

Конфліктологія – як, коли і яким чином її застосовувати журналісту?