ОАО «Югтехгаз» планирует продолжить свою работу.При заводе были построены столовая для рабочих на 140

посадочных мест, буфет, медпункт, клуб, детский сад, магазин, библиотека.В 1974 году, когда завод работал на полную мощность появились

рабочие места, люди приезжали на работу из г.Котовска, ст.Слободка,с.Акулиновка, село Зеленый Кут и др. Руководством завода было решенорасширить поселок и начать строительство жилых домов, за короткийсрок были построены двухэтажные дома, четырехэтажных 4 дома.

В 1978 году все дома были заселена жителями. Дальшепродолжалось строительство жилых домов. В 1985 году бы построеныеще два двухэтажных восьмиквартирных дома. Переселяли людей изновых квартир в новые, а в старые квартиры заселялись новые жители.

Наш поселок окружает лес, лесопосадка, на окраине поселканаходится ставок, на который ходят отдыхать жители поселка. И с этойокружающей средой поселок приобрел название улицы Лесная.

Поселок живет и процветает. В 1986 году на заводе добавилисьрабочие. И на месте старых деревянных финских домиков выросдвухэтажный восьмиквартирный дом.

В центре поселка находился фруктовый сад, который был посаженвоинской частью в 1958 году.

В 1991 году сад уничтожили и построили большой четырехэтажный32-квартирный дом. На этом застройка поселка прекратилась.

ЗАРНИЦАНа территории Борщанского сельского совета находится еще один

поселок «Зарница».В 1964 году было построено хранилище горючесмазочных

материалов. Название этого хранилища было «П/Я - 52 «Зарница»». Этатерритория была секретным объектом, т.к. здесь находился перевалочныйпункт государственного запаса бензина и топлива для самолетов.

Так как это было хранилище горючего, у него в распоряжениинаходилось две пожарные машины.

На предприятии было 150 рабочих мест. Хранилище возглавлялДьяченко, потом директора менялись и приступали к работе Бочаров,Калашников и др. Рабочие жили в вагончиках, прибывали новые рабочие,тогда начальство приняло решение построить жилой поселок.

В 1972 году организовано строительство пяти двухэтажных 16-тиквартирных жилых домов, котельная централизованого отопления,медпункты, здание конторы, где велся учет горюче-смазочных материалови оплаты за комунальные услуги этого поселка. В 1975 году поселок былвведен в эксплуатацию.

Все квартиры были заселены молодыми жителями.В 1975 году был переименован на комбинат «Зарница».На поселках «Зарница» и «Автогенного завода» было много детей

в детском саду, который находился на автогенном заводе, не хватало местдля всех детей. В 1977 году на «Зарнице» открылся двухэтажный детскийсад «Солнышко». В садике работало четыре группы: ясельная, младшая,старшая, подготовительная.

117118

Застав дурного Богу молитись, він церкві двері знесе.Просили на дорозі,щоб не були на порозі.Не в холодне,не в горяче.Не плюй в криницю,бо питии будеш.І в поле не візьми, і дома не лиши.Яке їхало,таке здибало.Діти, діти куди вас подіти,в кучу запхати і їсти не дати.Як збреше так правди не скаже.Один до лісу,другий до бісу.Вовків боятися в ліс не ходити.Сам не гам і другому не дам.

Яка людина така хатина.Баняк-казан.Бараболя-картопля.Драпак-віник.Рядюшка-покривало.

ВИСЛОВИ

С открытием садика на поселке добавились рабочие места.В 1979 году открылся централизованный большой магазин, который

обслуживал два поселка.Поселок находится средизеленой окружающейсреды..., жителями новогопоселка была посаженааллея каштанов. И от этойаллеи дали название: улицаКаштановая.

Жителей было много и всемолодые, хотели вести

культурный образ жизни. Было принято решение начать строительствобольшого дома культуры. В 1980 году дом культуры отметил своеоткрытие. В это здание переехал клуб, который находился на Автогенномзаводе. На первом этаже Дома культуры размещалось: кинобудка дляпоказа фильмов и новая библиотека, в которой находилось 10 000 нижногофонда.

В октябре 1996 года реорганизован комбинат «Зарница» в ПУЖКХ.ПУЖКХ оказывает услуги жилищно-коммунального хозяйства

жителям поселков, бывшего комбината «Зарница» ОАО «Югтехгаз», в мае2003 года принял на обслуживание дома ст. Борщи ОАО «Южремстанок».

В настоящее время двухэтажный детский садик «Солнышко»работает посезонно, т.е. только летом, количество детей - 20. БольшойДом культуры с 2003 года перевели на сельский клуб.

На двух поселках жизнь продолжается, не планируется улучшитьматериальную базу культурных учреждений и развитие поселков.

АНСАМБЛЬ «СТРУМОЧЕК».В 1992 году на посёлке «Зарница» создался ансамбль,его первые

руководители были Милон Политанский и Онищенко Алла.Состав былбольшой - из 12 человек.Завсё это время ансамбльпринимал участие врайонных мероприятиях,бывали на фестивалях и др.,награждались грамотами иподарками. И визитнойкарточкой для ансамбля сталапесня «Струмочек»,откуда ипошло название ансамбля«Струмочек».

Пісня «Струмочек».Ой ти, струмочку, срібна водичка,Куди біжиш і що несеш?Кому кохання, кому розлуку,Мені ж нічого не даєш. 2 р.

Сорочку білу, вишиту шовкомВ холодну воду кину тую.Пливи, сорочко, де ходить милий,Скажи, що я його люблю. 2 р.

Нехай надіне той подарунок,Розправить кучері свої..Прийди до мене, я буду ждати,Поки не змовкнуть солов’ї. 2 р.

А як не прийде, невже забуде,Невже розлюбить милий мене.Сорочка буде йому на згадку -Кохання вірнеє моє. 2 р.

119120

Добрий вечір тобі,пане господарю.Радуйся!Ой радуйся,земле, син Божийнародився!Застеляйте столи та все килимами.Радуйся!Ой радуйся,земле, син Божийнародився!Та кладіть калачі з ярої пшениці.Радуйся!Ой радуйся,земле, син Божийнародився!Бо прийдуть до тебе три празники вгості. Радуйся!Ой радуйся,земле, син Божийнародився!Ой що перший, празник-то Різдво

КОЛЯДКАА третій вже празник - СвятіВодохрещі. Радуйся!Ой радуйся,земле,син БожийнародивА що перший празник зішле тобівтіх Радуйся!Ой радуйся,земле,син Божийнародив»А що другий празник зішле тобіщаст; Радуйся!Ой радуйся,земле,син БожийнародивсА що третій празник зішле всім намде Радуйся!Ой радуйся,земле,син Божийнародився!Зішле всім нам долю,Україні волю.

ЩЕДРІВКА

Ой сивая та й зозуленька.Щедрий вечір, добрий вечір,Добрим людям на здоров’я!Усі сади та і облітала.Щедрий вечір, добрий вечір,Добрим людям на здоров ’я!А в одному та і не бувала.Щедрий вечір, добрий вечір,Добрим людям на здоров’я!А в тім саду три тереми:Щедрий вечір, добрий вечір,Добрим людям на здоров’я!У першому - красне сонце,Щедрий вечір, добрий вечір,Добрим людям на здоров’я!

А в другому - ясен місяць,Щедрий вечір, добрий вечір,Добрим людям на здоров’я!А в третьому - дрібні зірки.Щедрий вечір, добрий вечір,Добрим людям на здоровая!Ясен місяць - пан господар,Щедрий вечір, добрий вечір,Добрим людям на здоров’я!Красне сонце - жона його,Щедрий вечір, добрий вечір,Добрим людям на здоров’я!Дрібні зірки - його дітки.Щедрий вечір,добрий вечір,Добрим людям на здоров’я!

122 121

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

СЕЛО БОРЩІ

Село Борщі до 1750 р. с. Готари. Через село проходила дорога, яказ'єднувала Молдову, Бірлузу (Котовськ) з Балтою. В селі знаходився«постоялий дом», де подорожні харчувалися, та де смачно готували борщ.Тому й говорилося: «Їдемо через борщі».

Селище Борщі створено в 1955 році мешканцями з навколишніхсіл, які переселялися поближче до залізничної дороги. Свою назву селищевзяло від ceла Борщі, яке знаходилося поруч (4 км.). На даний момент натериторії селища знаходяться TOB «Південремверстат», яке було створене1968 року на базі колишнього МТС та спеціалізується на ремонтіметалоріжучих станків та виробництві запасних частин до них. В 1962році на території селища був побудований та запущений в експлуатаціюВАТ «Південтехгаз», який перетворює повітря на азот, аргон, тапромисловий і медичний кисень. Однією з ознак селища те, що на йоготериторії налічується 27 багатоповерхових житлових будинків.

До інфраструктури сільської ради також ще належать двізагальноосвітніх школи І-ІІІ ступенів, одна І-ІІ ступенів, одна початковашкола, школа-інтернат, два дитячих садки; чотири ФАПи, одна амбулаторіясімейного типу; один будинок культури та чотири клуби; три бібліотеки;три поштових відділення та ціла мережа торгових точок та магазинів.

Головним видом транспорту на території селища являєтьсязалізничний транспорт. Залізнична станція побудована ще в 1873 році, аперша колія Одеса - Балта прокладена ще в 1862 р. Залізниця сполучаєселище з європейськими країнами (Болгарія, Румунія, Польща), країнамиколишнього Союзу (Білорусь, Молдова, Росія) та всіма куточками нашоїУкраїни.

МІСЦЕВИЙ ДІАЛЕКТХмура - смутокСвадьба - весілляРипа - берегПотрохи - нутрощіПервак - самогонкаВодка - горілкаНа хрестик - у боргКоцюба - кочергаМагазин - краницяКолюх - будяк

Вишняки - вишнева гілкаВандрівка - мандрівкаХуре - фураТороки - бахромаРута - м’ятаКурниця - криницяРижки - сорт грибівНарік - наступний рікКапличка - церковна будівля,часовня

Лучче птиці на сухій гілці, чим ся взолотій клітціВедмідь на ретязі товсто реве.Тільки тії й волі, що крикнуть у поліТруд чоловіка годує.Будеш трудиться — будешкормиться!На дерево дивись, як родить, а налюдину, як робить.Не дивись на чоловіка, а на йогоділо.Топчи правду в калюжу, а все чистабуде.Брехня стоїть на одній нозі, а правдана двох.Пташка красна своїм пір’ям, алюдина своїм знанням.

ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИХто знання має, той і мур зламає.Ми бідні не тим, що нічого немаємо, а тим, що нічого не знаємоПравда наверх, як слива з води.Береженого всяк береже.Бережись, як огню!Небереженого лихо стереже.Береженого всякий береже,небереженого лихо стереже.Сонце за гору, а він в дюру.Не бійся, та стережися.Мани собаку, маючи кияку.Туди гладь, куди шерсть лежить.Сиди, вусе, тихо, як бороду голять.Бережи вуха, щоб не вкусила муха.

Била мене матиБерезовим прутом,Щоби я не стоялаЗ молодим рекрутом.

А я собі стояла,Аж кури запіли;На двері воду ляла,Щоби не репіли.

ПІСНЯНа двері воду ляла,На пальцях ходила,Щоб мати не почула,Щоби не сварила.

А мати не спала,Усе чисто чула,Та мене не сварила,-Сама такая була.

123124

ВЕЛИКА КІНДРАТІВКАІсторія кожного села — це загадка для всієї спільноти. І лише істинні

корінні мешканці, справжні патріоти своєї маленької батьківщини знаютьвсе про місце, де вони народилися, живуть і процвітають. Тож давайтевідтворимо історію нашого невеликого села з прекрасною і загадковоюназвою Велика Кіндратівка.

ЛЕГЕНДА ВИНИКНЕННЯСЕЛА ВЕЛИКА КІНДАТІВКА

Село Велика Кіндратівка виникло приблизно у XVIII ст. Селоотримало свою назву відпрізвища пана, якоговважають засновником села, вчаси якого селорозбудовувалось і процвітало.

На території теперішньогосела Велика Кіндратівказемлями володіли два пана:пан Кіндрацький таКомарніцький. ПанКіндрацький, за певнупослугу передав землі, дезнаходиться зараз сад -найпрекрасніше місце в селі,пану Комарніцькому. ПанКомарніцький на цих землях

збудував великий і гарний будинок, обсадив його садом. Садженці панзавозив з різних куточків світу. Будівництво будинку закінчилось у 1905році. Внизу знаходилась брама, біля неї існували два фонтани, а білябудинку іще один. Будинок вверху, брама внизу за рельєфом. Криницябула біля будинку, з якої люди і досі беруть воду. Принцип дії фонтану буврельєф і природне підняття води з криниці. Сам пан Комарніцький жив вОдесі, а тут була його дача. У нього були дві дочки, які рано померли.

В селі проживає жінка, яка походить з панського роду - МарущенкоЕлеонора Костянтинівна. Вона народилася в селі Велика Кіндратівка 28червня 1930 року. Її матір була троюрідною племінницею панаКіндрацького Елеонора Костянтинівна розповідає наступне: «Моя мамапомерла, коли я іще була малої пам'ятаю, як у дитинстві вона розповідаламені про панів, про те як вони жили. Раніше на цих землях знаходитьсяВелика Кіндратівна, були звичайні поля. Згодом тут почали розселятисялюди. Через дея час ці землі купив пан Комарніцький... Після його власноїсмерті маєток і землі відійшли його прикажи Кіндрацькому. На честьКіндрацького і назвали село Велика Кіндратівка, а панський садок в селіназивають - Панським садом».

ЗВИЧАЇ ТА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ЖИТЕЛІВВ кожному селі є свої звичаї і традиції, і не зважаючи на те, що

майже в усіх селахм е ш к а н ц іспілкуються на своїйрідній українськіймові, все ж в кожномуселі свій «місцевийдіалект» та своянародна творчість.Так чим жес л а в л я т ь с я«кондрачани» (жителі с. Велика Кіндратівка) - звісно ж своїми крилатимивисловами та прикметами, в які вони вірять.

Білі руки роботи боятьсяБільше діла — менше слівБільше робити, а менше — говоритиБалаканням роботи не почнеш і не закінчишБез діла слабіє силаБез охота нема роботиБез охоти не скоро йдуть до роботиБув би початок, а кінець якийсь та будеБудинки зводять не язиком, а сокироюБула б охота — знайдеться всяка роботаБула б охота — буде гарна роботаВід діла до діла у кожного своя дорогаІз шкури вилазить — так робитьБоже поможи!Говорили Боги, щоб і ви помогли.Так багато діла, що аж голова білаВідчиняй пане ворота, — іде твоя роботаДай Боже, час і добру пору (як починають роботу).Дай Боже, щоб робилось, — аби не псувалось!Добрий початок, половина діла.Задихався, як віл в борозні.Кінець діло хвалить.Кому до поту, а кому в охоту.Ніколи — і носа втерти.Наліг, як циган на ковадло.От тобі віз і перевіз.Оце тобі все діло зробив.Очам страшно, а руки зроблять.Роботи — до сьомої суботи.Тягни, кобило, хоч тобі не мило (робить, робить, — та само собі і

приказує).Узялися за діло, як воші за тіло.Щира праця мозолистаБджола мала, а й та працює

125126

Діло майстра величаєДля нашого Федота не

страшна роботаРанній пізньому не

кланяєтьсяТреба нахилитися, щоб з

криниці води напитисяНе побігаєш — не

пообідаєшДе руки і охота, там спора

робота.Не журись, та за діло

берись.Яка кроква, така й лата, яка праця, така й плата.Взявся за гуж, не кажи, що не луж.Гірко поробиш — солодко з'їси.Доки не впріти, доти не вміти.Хто дбає, той і має.Пороби до поту, то й поїси в охоту.Без труда не витягнеш і рибки із пруда.Білі руки чужі труди люблять.Без діла жить—тільки небо коптить.Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче.Маленька праця країна за велике безділля.Праця чоловіка годує, а лінь марнує.Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.Не святі горшки ліплять.Не навчишся плавать, поки в вуха води не набереш.Коли не пиріг, то й не пирожися, коли не тямиш, то й не берися!Роботящі руки гори вернутьІ коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.Доброму коневі — не довгі версти.У вмілого руки не болять.

НАРОДНІ ПРИКМЕТИПовітря над лісом посиніло - на тепло.Якщо мовчать кімнатні птахи - перед метелицею.Ґави сідають купами - буде віхола.Якщо ворони летять до села, то буде холодно, а коли з села, то

тепло.Якщо ворони колотяться - крутяться в небі, то це на заметіль, а як

сидять на гіллячках пришкулили голови, то це на мороз.Якщо ворони вранці сидять на верхівках дерев й каркають - бути

метелиці й морозу, вмостились на середньому й нижньому гіллі - чекайвітру, на землі - потеплішає, влаштували «ігри» в небі, перекидаютьсячерез голову, різко шугають донизу і знову вгору - за два-три дні будехуртовина.

Тетеруки й куріпки здіймаються з дерев і відлітають з відкритих

місць у глиб лісу - незабаром почнеться буран.Якщо куріпки виводяться восени біля людських жител, то це віщує

дуже холодну зиму.Іній на деревах - до морозу, туман - буде відлига.Багато інею на деревах - буде багато меду.Хмари йдуть проти вітру - на сніг.Миготять зірки в небі - на сніг.

ГОВІР І ЗНАЧЕННЯ СЛІВФірточка - ворота в дворі;Корочок - савок для

сміття;Болтати без усталі - багато

говорити;Тягнути корову за хвіст -

дізнаватись інформацію;Молоти дурню - говорити

дурниці;Черпати воду - набирати

воду.

* Загальна площаземельних ресурсів с. ВеликаКіндратівка становить 2,5 тис.га. На землях селянивирощують - пшеницю, жито,ячмінь та інші культурні

рослини. Не зважаючи на те, що система колгоспів розпалась, заснувалисьприватні компанії, які збагачують нашу державу хлібами

Таланти юних жителівс. Велика Кіндратівка

Для розквіту культурисела є культурнийосередок - сільська

бібліотека та будиноккультури

127128

ІСТОРІЯ СЕЛА

БОЧМАНІВКА

Село Бочманівка Котовського району Одеської областірозташоване в 12 км від районного центру м.Котовськ; 220 км від

обласного центрум.Одеса та 5 кмвід залізничноїс т а н ц і їЧубівка.Наявнен а с е л е н н яскладає 1021чоловік, в т.ч.зареєстрованих969 чоловік.Т е р и т о р і яБоч м а н ів сь коїсільської радистановить 2185 га.В серпні 1989

року булас т в о р е н а

Бочманівська сільська рада. На території функціонують: Будиноккультури,загальноосвітня школа 1-2 ступенів, ФАП, відділеннязв'язку, дошкільний навчальний заклад, 5 торгових точок. Натериторії теперішньої Бочманівської сільської ради виникли 3 села,що утворились ще в XIX столітті:в 1836 році - села Чубівка таТимотинівка, а в 1857 році - з числа переселенців з Польщі -с.Бочманівка. В період колективізації в межах сіл були створенісільгоспартілі (колгоспи)-с.Чубівка («Перемога»), с.Тимотинівка(«імені Петровського), с.Бочманівка («Правда»). Після закінченнявійни три колгоспи були об'єднані в один - колгосп ім.ВКП(б), іпершим головою став Веприк П.Д.(до 1952р.). В 1952-1958р.р.колгоспом керував Чорний O.K. 9 березня 1962 р. колгосп бувназваний на честь українського письменника Т.Г.Шевченка,головою було обрано Овсяницького В.С. З 1978 р.по 1983 р.колгоспочолював Запорожець Ф.А. Після нього до 2000 р. головувалиспочатку Плешко І.М., потім Бабін С.П. В 2000 р. КСП іменіШевченка було реформоване в СП TOB Шевченко.З 2006 р. призміні інвестора останній став TOB «Інсахарпром». Після війнирозпочалось активне будівництво об'єктів соціальної сфери.В селіпочала діяти дільнична лікарня на 15 ліжок з пологовимвідділенням, її завідувачем був Тройнюк Є.А., а медичною сестрою

п р а ц ю в а л аПоложенцеваФ.М. Лікарняфункціонуваладо 1963 р.,апотім почалад і я т иамбулаторія. В1958 р. булор о з п о ч а т обудівн ицт восільського Будинку культури на 250 посадкових місць, яке булозакінчено в 1961р. В 1970 р. відкрита двоповерхова школа на 285учнів. Протягом 1970-1975р.р. побудовано два восьмиквартирнідвоповерхові будинки, а двоповерховий дитячий садок почавфункціонувати з1972 р.В 2005-2006 рокахр о з п о ч а л а с ьгазифікація села.У 2005 р. зас п р и я н н я мсільвиконкому,о ч о л ю в а н о г ос і л ь с ь к и мг о л о в о юМаксименко В.В.,була виготовлена проектно-кошторисна документація та укладеніперші 20 договорів з мешканцями села. Газифікація осель жителівсела триває, і на теперішній час газифіковано 130 домоволодінь.

З 2006 р. по теперішній час Бочманівським сільськимголовою працює Буга Т.А.

ПРИСЛІВ’Я«Зробив з мухи слона»«Баба з воза, кобилі легше»«Народ скаже, як завяже»«Прожили від Сави до Варвари»,«Яке йшло, таке й здибало»«Покірне теля дві мами ссе»«Сім раз відмір - один раз відріж»«Краще один раз побачити, ніждесять раз почути»«Одна голова хороше, а дві краще»«Одна нога тут, а друга там»

Будинок культури

«Коня кують, жаба і собі ногупідкладає»«Паршиве порося в Петрівкузамерзає»«Минув Спас, готуй кожуха прозапас»«Не роддись красивою, а родисьщасливою«Скільки вовка не корми, він всерівно в ліс дивиться»

Загальноосвітня школа І-ІІ ст.

129130

Парубок - хлопецьКорчма - столоваКуча - свинарникСтайня - конюшняШопа - сарайЛавка - магазинКооперація - магазинПліт - заборКадушка - відроПереїди - кукурудзяні відходиРів - ямаТік - огородРискаль - штикова лопатаРунделик - ковшикКоштура - малесенька сапаВіз - підводаЛоханя - здорова мискаКіш - споруда для кукурудзиПапушоя - кукурудзаПілки - дорожкиНочви - корито для хлібаТравка - корито з якого їсть свиняГараба - повозка з сіном

«Зелена тобі вулиця»«Намилити шило»«Грати під одну дудку»«Вставляти палки в колеса»«Так тонко пряде»«Куй залізо поки гаряче»«Працює на два фронти»«Знати на зубок»«Зарубати собі на носі»«Жити на широку ногу»«Знаю, як своїх пять пальців»«Сім пятниць на неділю»«Нуль без палочки»«Зігнувся в три погибелі»«Сльози в два ручаї»«Упертий як осел»«Хитрий, як лис»«Надутий як індик»«Німа як риба»«Голодний, як вовк»«Не шити не пороти»«Почуватися на сьомому небі

ВИСЛОВИ

ДІАЛЕКТДеревня укрылась средь жутких лесов,Туда совершенно случайно попалОдин покупатель старинных часов,Он их для музея повсюду искал.

Не мог он не удивитьсяХозяйке старого особняка,Красивая с виду девица -Откуда в этой глуши она?!Висели над камином старинные часы,И стрелки замерли на них сто с лишним лет назад.Девица не спускала с них свой очень странный взгляд,Они давно стоят.Но нет, неподкупна хозяйка была -Часы отказалась она продавать.И на ночь оставила гостя она,Свою предложила мужчине кровать.Но только она заснула,Тихонько дверь притворив за собой,В гостиную прошмыгнулаФигура гостя во тьме ночной.Висели над камином старинные часыИ стрелки замерли на них сто с лишним лет назадИ гость не отрывал от них свой любопытный взглядОни давно стоят.Не сразу он в них неисправность нашел,Лишь колокол в старых часах зазвонил -Обратно он в спальню хозяйки пошел:"Мол, древнюю вещь ото сна пробудил!"В ответ она захрипела,Был дикий ужас в ее глазах.Часы звенели - она старела,Пока не превратилась в прах.Висели над камином старинные часы,И стрелки замерли на них сто с лишним лет назад.Девица не спускала с них свой очень странный взгляд.

ПІСНЯ

132 131

Рідне село: краса моя і силаМій незів’яний вічний первоцвіт,Душі моєї сонячне розкрилля,Мойого серця неосяжний світ.

Наше село спочатку його заснування має назву Гидерим. Зі слівстарожилів першими поселенцями цього села була сім'я бідного кріпакаГидеримського. Воно було засновано у першій чверті 18 ст. Тут колисьжили хоробрі роси, третє століття живуть нащадки давніх племен,об'єднаних колись Руссю - Україною.

Етнічний склад населення села неоднорідний. Тут проживаютьлюди різних національностей. Переважають особи молдавськоїнаціональності, але багато є українців, росіян, циган, вірмен та інших.Мешканці нашого краю відроджують духовність. Розквітає самобутнякультура, міцніє історична пам'ять, свідомість людей. Які душевні співаютьпісні, запальні танці танцюють, тут переплелась народна самобутністьрізних національностей. Вже в 1750 році був зведений в селі першийвідомий храм на честь святого Миколая за власника цього села князяЛюбомирського Станіслава.

Перша школа в селі Гидерим називалась «Церковна школа».Вчителем в ційшколі працювавДиченко іцерковний піпОлександр. Це булов 1887 - 1911 роках.

В 1912 роціцарська земськауправа побудувалашколу , де і нинівчаться діти.

В 1962 роціза наказомп а р т і й н о г окерівництва села тарайону булазруйнована церква, а у 90 - х роках цього ж століття на тому ж фундаментібула зведена нова церква, яка діє і на сьогоднішній день.

* На південній околиці села знаходиться цілюще джерело, якесьогодні відбудовується за ініціативи священика Павла Глухого. Про цеджерело згадується в архівах Одеської області 1912 року.

ГИДЕРИМ

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ СЕЛА

Сільська церква, збудована в 1750 році

Біля цілющого джерела

133134

НАЙПОШИРЕНІШИМИ СЛОВАМИ -ДІАЛЕКТАМИ Є ТАКІ:

Касоя - прибудова до хатиПризьба - обмісток навкруги хатиКотуня - піч у дворіКорлати - дерев'яні перекладиниСіяк - дерев'яний кіш для кукурудзиОслін - довга лавкаРундук - дерев'яний ящик для зернаБричка - двоколісний візок дляоднієї кінної упряжкиГарба - віз для соломи , сінаБестарка - віз для зерна , овочівДрапак - віник для метення дворуПаратари - домоткані доріжкиЧара - сковорідкаКиржа - палиця с загнутим верхомЛоханя - велика мискаКлошка - квочкаПідсвинок - поросяДзандзара - абрикоса -дичкаПаларія - хустинаШкорби - незграбне взуттяОсінка - жіночий жакетТвінчик - чоловічий жакетШматя - випрана мокра білизнаОчкур - реміньДрин - дрючокФігня - незначна річПрибамбаси - мілкі речі якіпривертають увагуЛяси - зубиШнобель - нісЗеньки - очіБаньки - очіГемби - губи

«В голові вітер свище»«У скупого взимку льоду невиманиш»«Світ зійшовся клином»«Чужа голова - темний ліс»«Нема ума - вважай каліка»

Локатори - вухаБашка - головаПатли - волоссяГейш - пасмо волосся укладене наголові Граблі - руки Ласти - ногиКендюх - живітТелепень - глупий, нездогадливийЗабульканий - пьянийЗамусолений, зачуханий - бруднийЗакондубасилось - захмарилосьДрапати - втікатиКвасити - безпробудно питиПрошкувати - іти навпростецьЧимчикувати - йти поспішаючиТеревнети - балакатиШкіритись - посміхатисьПідскочити - підійти швидко чипід'їхатиЛопати - їсти з апетитомВтріскався - закохавсяДотелепав - здогадавсяТелепатись - йти нешвидкоюходоюТочити ляси - розмовлятиШвендяти - ходити туди - сюдиШмагати , лупцювати - битиКовиляє - шкандибаєШкварити - жарити стравуКашоварити - варити стравуМолоти язиком - безглузда розмоваШматувати - порізати або порватищось на частиниШикувати - жити забезпечено

В СЕЛІ НАЙПОШИРЕНІШІ ПРИКАЗКИ:

В селі співають переважно молдавських, українських, російськихпісень. Найулюбленішими весільними піснями нашого краю є пісні«Маріора», «Фа Маріє ку Борис», «Іоане - Іоане», «Підманула, підвела», «Цвіте терен», «А милий мій вареничків хоче», «Ой мороз, мороз», «Ойцветёт калина».

«Не в ті взувся»«У страха очі великі»«Один скаче, другий плаче»«Старий кінь борозди не псує»«Старе, як мале»«Гарна дівка, як засватана»

Ой, на горі два дубки,Ой, на горі два дубки,Ой, на горі два дубки, два дубкиСхилилися до купки.Ой, на горі два дубки, два дубкиСхилилися до купки.Вітер дуба хитає.Вітер дуба хитає.Вітер дуба хитає, хитає.Козак дівку питає.Ой, дівчина, чия ти.Ой, дівчина, чия ти.Ой, дівчина, чия ти, чия ти.Чи ти вийдеш гуляти.Ой, дівчина, чия ти, чия ти.Чи ти вийдеш гуляти.Не питайся чия я.Не питайся чия я.

«Не вистачає клепки в голові»«Баче під лісом ,не вгледів підносом»«На кожен роток не накинешплаток»«Доки грім не гряне, мужик неперехреститься»«Аби була шия, ярмо знайдеться»«Потрібен, як торішній сніг»«Глухий, як пень»«Поговорили, як німий з глухим»«Комар носа не підточить»«Моя хата з краю, я нічого не знаю»«Бачив, як свої вуха без дзеркала»«Баба з воза коням легше»«Готуй сани влітку»«Коня кують, а жаба лапупідкладає»«Де дрова рубають, там тріскилетять»«Суха ложка рот дере»«Не святі горшки ліплять»«Їсть - впріває, робить - мерзне»«Нове сито на кілочку»«Не було щастя з ранку, немає і достанку»«На віку, як на довгій ниві»«Не знаєш броду - не лізь у воду»«Хто прошкує, той дома не ночує»

«Тупий, як довбня»«Вирядився, як свиня в дощ»«Живе, як горох при дорозі»«В кармані вітер свище»«Курка спить, а просо сниться»«Потрібний, як зайцю ліхтарик»«Потрібний, як п'ята нога собаці»«Багатий бідному не вірить»«Біда і вдень не спить»«І вовки ситі и вівці цілі»«Лови журавля в небі»«Одна сорока з плота, сім - на пліт»«Кожен кулик своє болото хвалить»«І муха з волом орала»«По крику дурня пізнають»«Не спиться, не лежиться и сонмене не бере»«Пролетіли літа, як сплила вода»«Знає кішка чиє сало з'їла»«Ласує, як вареник у маслі»«На ворові шапка горить»«Сім раз відмір, один раз відріж»«Старої любові їржа не їсть»«Знайдеш - не радій, згубиш - нежалій»«Мовчить, як сокирка під лавкою»«Надувся, як сич»«Багато знаєш, погано спиш»

Народна пісня «ОЙ НА ГОРІ ДВА ДУБКИ»Не питайся чия я, чия я,Вийдеш ти - то вийду я.Ля в батька один син,А я в батька один син,А я в батька один син, один син.Погуляти хоть би з ким.А я в батька один син, один син.Погуляти хоть би з ким.А я донька мамчина.А я донька мамчина,А я донька мамчина, мамчина.Цілуватись навчена.Ой, на горі два дубки.Ой, на горі два дубки.Ой, на горі два дубки, два дубки.Стоять яко голубки.Ой, на горі два дубки, два дубки.Стоять яко голубки.

«ОЙ, МОРОЗ, МОРОЗ»Ой, мороз-мороз, не морозь меня,Не морозь меня, моего коня.Не морозь меня, моего коня.Не морозь меня, моего коня,Моего коня белогривого,Моего коня, белогривого,У меня жена, ох, ревнивая.У меня жена, ох, красавица,Ждет меня домой, ждет-печалится.Как приду домой на закате дня,Обниму жену, напою коня.Обниму жену, напою коня.Ты, мороз-мороз, не морозь меня.

136 135

Зеленеє жито, зелене,Хорошії гості у мене.Зеленеє жито за селом,Хорошії гості за столом.Зеленеє жито за селом,Хорошії гості за столом.Зеленеє жито, зелене,Хорошії гості у мене.Зеленееєжито при межі,Хорошії гості від душі.Зеленеє жито при межі,Хорошії гості від душі.Зеленеє жито, зелене,Хорошії гості у мене.

ЗЕЛЕНЕЄ ЖИТО, ЗЕЛЕНЕЗеленеє жито женці жнуть,Хорошії гості в хату йдуть.Зеленеє жито женці жнуть,Хорошії гості в хату йдуть.Зеленеє жито, зелене,Хорошії гості у мене.Зеленеє жито, ще й овес,Тут зібрався рід наш увесь.Зеленеє жито, зелене,Хорошії гості у мене.Зеленеє жито за селом,Хорошії гості за столом.Зеленеє жито за селом,Хорошії гості за столом.

ТРАДИЦІЙНА ОБРЯДОВІСТЬ В СЕЛІ.СВАТАННЯ.

Якщо дівчина мала вийти заміж, то парубок обов'язково мавпринести «залог». Це мав бути гарний кусок матерії. Після «залогу»,дівчина не мала права зустрічатися з іншими парубками. Далі відбувалась«агодина», якщо дівчина згодна вийти заміж, то вона йшла до парубка«на піч». На другий день йшли до парубка батьки дівчини і родичі, щомали бути «нанашками», відбувався договір «сокрі», визначали, коли маєвідбутися весілля, які подарунки має дарувати дівчина і парубок, з цьогодня вважались наречена і наречений. До дня весілля наречена мала житиу нареченого, майбутня свекруха повинна була навчити невістку хатньоїроботи, чого вона ще не вміла.

ВЕСІЛЛЯ.На весілля запрошували, ходячи із графіном квасу з хати в хату. В

кожній хаті її обов'язково перев'язували навхрест рушниками. В першийдень весілля гуляли у нареченої. Зранку наречений приходив до нареченоїі вони з «дружками» йшли до «нанашків » в супроводі музикантів. Якщомузикант, який грав на великому бубоні зморився, цей бубон повинна нестинаречена, а наречений ніс бутиль горілки-бурячанки. На другий деньвесілля гуляли у нареченого. Тут відбувалися «дарурлі», кожен іззапрошених із гостей мав подарувати молодим. Дарунки були такі: паругусей, качок, телятко, поросятко, козенятко. Нанашки обов'язково дарувалистіл, скатертину, пару калачів, хліб, сіль, відро з водою і графін з горілкою.Всіх запрошених перев'язували домотканими рушниками. Нареченаобов'язково повинна сидіти на подушках, на всіх графінах пов'язуваличервоні стрічки - це свідчило про цноту нареченої. Третій день називався

137138

Перша писемна згадка про село Гонората починаєтья з часу відміникріпосного права. На території села в 1861 - 1862 р.р. існувало приблизно70 - 80 селянських господарств. Жителі за національністю молдавани, якібули вислані з Молдавського князівства з невідомих зараз причин ізаймалися розробкою лісу. Так з'явилося перше поселення, яке носилоназву «Перишори№, що в перекладі з молдавської мови означає «тоненькаволосина». На початку 80-х років землі, що включають частину земельнихугідь сіл Мурована і Любомирка, а також сіл Гонората і Затишшя аж доТимкова були подаровані зазаслуги в російсько-турецькійвійні відставному полковникуграфу Едуарду ЕдуардовичуРонікієру. Маєток графазнаходився на тій частині села, якезараз носить назву «Посьолок», депроживають зараз ГодованецьСергій та Юрковська Ольга. Просамого графа відомо тільки те, щовін розмовляв виключнофранцузькою мовою. Наділенуйому землю він здавав в арендумісцевим жителям і переселенцямз інших місцевостей. Граф прожив недовго. По його смерті спадщинаподілена між двома синами, які будують собі нові помістя.

Хоча перші поселення на території села виникли не в XIX ст.археологами відкриті на території села трипільські поселення III тис. дон.е. та поселення черняхівської культури IV ст.

Село Гоноратарозташоване напівнічний захід відміста Котовськ навідстані 12 км. Селорозташоване напівденних відрогахПодільської височини,на схилах південноїекспозиції.

П р и р о д н о -кліматичні умови селасприятливі. Середнітемператури січнястановлять -5 -6°С, а

ГОНОРАТА «скаун». На подвір'я виносили лавку, на неї сідали молоді, нанашки, батьки,кожен запрошений мав підійти до них зі словами привітання, обов'язкововипити стаканчик квасу або вина. Тут дарунків дорогих вже не дарували.Далі ряжені садовили батьків на візок і возили по селу.

ХРЕСТИНИПісля того, як народилася дитина через шість тижнів, її хрестять.

До церкви несуть «нанашки», тобто ті люди, які вінчали батьків немовлят.Увечері батьки дитини віддають калачі, вкриті рушником хрещенимбатькам дитини і гуляють «куматрію».

139140

липня +21 °С, кількість опадів становить 460 мм. Село належить добасейну р. Дністер. Через село протікає р. Сухий Ягорлик, яка бере початокза 3 км на захід від села. Територія села знаходиться на межі природнихзон - лісостепової і степової.

Люди на території краю, за свідченнями археологів проживаютьблизько 100 тис. років. Перші речові пам'ятки життя людей на територіїнашого краю відомі за часів трипільської культури III - IV тисячоліття донашої ери. Таких поселень відомо на території села два. Також за часівчерняхівської культури на території села існувало слов'янське поселення.

Зараз на території села зареєстровано 799 жителів. За національнимскладом зараз переважають українці, хоча село заснували молдовани.Також в селі зараз проживають роми.

Населення, так як проживає в селі займається землеробством. Землісела використовують підприємство з центром в с. Нестоїта. Другу частинуземель арендувало ТОВ « Новоселівське» Велико-Михайлівського району.В селі залишилось також кілька фермерів, які мають невеликі ділянкиплощею 10-30 га. Це Патреніка Валерій, Нігруца Сергій.

Школа в селі існує з другої половини XIX ст., яка називаласьшколою грамоти. В 1892 році вона перейменована в церковно-приходську.В 1897 році в селі було побудоване приміщення школи на місці, дезнаходиться зараз. Приміщення школи мало два класних приміщення іквартиру вчителя. Школа була вкрита соломою і тільки в 1912 році булаперекрита гонтою.До 1900 року кваліфікованих вчителів не було, грамотинавчав місцевий дяк. В 1900 році в село був присланий 18-річний вчитель,син залізничника з Кодими - Полянський Феофіл Якович. Він працювавтут протягом 5 років. Учитель добре відносився до дітей і багато хто звдячністю згадував про нього.

Школа в селі працювала до революційних подій 1917 - 1920 років.Знову школа почала працювати наприкінці 1920 року. Учителем в

школі з 1912 до 1932 року працював Бурдіян Андрій Петрович.В 1925 році було розпочато будівництво нового приміщення школи,

яке було закінчено в 1927 році. Школа залишалась початковою, але буловже 4 класи. Директором школи була призначена вчителька СтепановаМарія.

В 1934 році початкова школа була реорганізована в семирічку. Вшколі працювало 11 учителів,навчалося близько 180 учнів. Тутвелося викладання молдавською іукраїнською мовами. Директоромшколи був Чорний.

Під час окупації 1941 - 1944років в селі школа також працювала,але викладання велося румунськоюмовою, так як територія нашого краювходила до краю „Трансністрія".

В післявоєнний періодПриміщення школи, яке було

збудоване в 1927 році

зростала чисельністьнаселення села, а разом з нимі кількість учнів. В 60-х рокахв школі було понад 200 учнів,які навчалися в 4-рьохприміщеннях. Тому в другійполовині 60-х років булоприйнято рішення пробудівництво новоїдвоповерхової школи, якавступила до ладу на початку70-х років. В ній навчанняпроводиться і сьогодні. На

сьогоднішній день в школі працює 10 викладачів під керівництвом ВорониВолодимира Івановича, навчається 79 учнів.

В селі із закладів культури існує Будинок культури та сільськабібліотека, які існують в селі з часу визволення краю від німецько-фашистських загарбників. До війни він називався клубом сільської молоді.

Першою ознакою будь-якого географічного об'єкта є його назва.Середовище, в якому живе людина, це не тільки його квартира, місцероботи, транспорт, а й географічні назви, без яких не можна визначатимісцезнаходження будь-якого об'єкта. Вони створюють певну ауру навкололюдини, впливаючи на її життя.

Тому в минулому назви географічним об'єктам ніколи не давалисявипадково. Вони влучно відтворювали особливості природи тієї чи іншоїмісцевості, її природні багатства, а також економічні, історичні, культурніта побутові умови життя людей.

Багато географічних назв збереглися з давніх часів. Тому топоніміка- це ніби мова землі, яка розповідає про свої багатства, історію, таємниці,щастя і горе народу.

Так, до жовтневого перевороту в нашому селі, в західній йогочастині була цегельня, де вироблялася цегла. Місце, де брали цеглу і теперназивають „цигольники".

Багато топонімів нашого села пов'язані з його жителями, а такожколишніми власниками земель та місцевостей. Так у нас є „Скуділів яр",„Катеринина гора", „Заболотний яр" або „Заболотник". Та й сама названашого села походить від назви доньки графа Ронікієра - Гоноратки, вчесть якої село було перейменовване в другій половині XIX ст. Адже накартах нашої території початку XX ст. наше село підписувалось двоманазвами: Перишори і Гонората. Місцевість „Казимірівка" де зараззнаходиться база відпочинку « Лісна» Котовської ЗОШ для дітей сиріт тадітей позбавлених батьтківського піклування - зберіг назву свого власникаграфа Казиміра Ронікієра.

В пам'ять про француза, який жив в маєтку другого брата - МіхаяРонікієра - і був там садівником зараз є квартал лісу, який називаютьфранцузьким садом.

Запарайодилась - заходилась щосьроботиДзандзарі - абрикосиБруской - жабаЗатуло - затвір до печіЗбирати лантуш - збирати конваліюЖгребло - знаряддя для чистки корівКостура - знаряддя праціДрапак - віникПрацювати « на бугая» - задармаЦуцик - мірка горілки (0,25 л)

141142

ПРИСЛІВ’Я, ПІСНІТуди-сюди водою, аби не пахло бідою.Йому зробити , як дурному з гори збігти.Взялася до роботи , як курва до поклонів.Пишається, як кіт на глині.

ПІСНЯ «ВЕСЕЛА СІМЕЙКА»

Оженився Комарюга, підчепила МухаНевесела почалася в Комара житуха,Бо та Муха не сиділа в рідному гніздечку,А бацала буги-муги і скакала «в гречку».

Через рік після весілля Муха черевата,Претелющила старому в пелені двійнята.Оце вдома сиди з ними, забавляй їх діду,А я собі молоденька на курорт поїду.

Сидить Комар на дубочку, потилицю чуха,Колиха чужих двійняток, проклинає Муху:Бодай же ти, цокотухо, на ліпучку сіла,На Кавказькому курорті мухомора з'їла.

Назва річки, яка протікає через наше село носить татарську. Слово„ягорлик" -означає дарунок. Тому наша річка є дарунком.

Гоноратську школу ще до Жовтневої революції закінчив КройторІларіон Іванович, який був депутатом Верховної Ради Молдавської РСР,членом її Президії та Головою Сорокського райвиконкому. Випускникомтого часу був і учасник трьох війн: Першої світової, Громадянської іВеликої Вітчизняної - Скуділо Леонтій. За геройські подвиги на фронтахвійни та доблесну працю в мирний час вони гідно були відзначенінагородами Радянського уряду.

А скільки випускників стали учасниками Великої Вітчизняноївійни. А 105 з них не повернулися з поля бою і їхні могили знаходяться напросторах від Волги до Ельби.

За доблесний труд на колгоспних полях наші односельці булинагороджені орденами і медалями. Наш односелець Колбаса МиколаМихайлович нагороджений орденами «Знак Пошани», «ТрудовогоЧервоного Прапора», медаллю «Ветеран праці».

Але Велика Вітчизняна війна не стала останньою в долі нашихземляків. Три наших односельці брали участь у виконанніінтернаціонального обов'язку в Афганістані. Це Патреніка Анатолій,Патреніка Валерій та Колбаса Сергій.

Наслідуючи своїх вчителів випускники школи також обиралинелегку працю педагога. Лише в нашій школі після здобуття освіти працюєп'ять її випускників: Кройтор Анелія Костянтинівна, Волощук НадіяХарлампівна, Одайник Людмила Василівна, Ворона ОлександрВолодимирович, Руснак Наталія Леонідівна.

Випускники нашої школи працюють на державній роботі, займаючипосади у державному управлінні. Так, Котовську районну державнуадміністрацію очолював Паламарчук Сергій Миколайович; Котовськудрукарню очолює Яроцький Алім Анатолійович; Гоноратську сільськураду також очолює колишній учень нашої школи - Бурдейний ПавлоВасильович.

Багато наших учнів роз'їхались по території колишньогоРадянського Союзу після закінчення школи. Зараз вони живуть і працюютьмайже в усіх країнах колишнього Радянського Союзу.

Так, в Москві живе і працює наш випускник - Дабіжа ВікторВолодимирович - в минулому викладач залізничного технікуму, а теперспеціаліст фірми «Мосліфт». В Санкт-Петербурзі живе і працює інженеромна заводі «Турбоатом» Минайчев Віктор Якович. Живе в Одесі і працюєначальником Центрального РЕСу Пєсков Сергій Анатолійович. В цьомуж РЕСі працює ще один випускник нашої школи - Патреніка ЕдуардЮрійович.

Багато наших випускників залишилось в селі продовжуватитрадиції своїх батьків - стали землеробами. Таку нелегку долю обрали істали фермерами: Патреніка Юлія Григорівна, Нігруца Сергій Андрійович.Підприємницькою діяльністю займається Ставратій Сергій Миколайович.

Прислухайтеся: зранку й до вечора навколо вас звучить мова.Ось у сусідній кмнаті з кимось розмовляє мама, віддалік чуєтьсяголос диктора, з вулиць долітають ледь чутні голоси людей. Мивсі так звикли до цього, що майже не помічаємо звучання мови.Ми чуємо її лише тоді, коли вона звернена до нас безпосередньо.

Для кожного населеного пункту притаманні своїДІАЛЕКТНІ ТРАДИЦІЇ.

Яскраво виражені вони і у нас в селі.Рунделик - ковшик з ручкоюПрицуцуватий - несповнарозумуКісьора -15 снопівМатка - долина при річціСмаженя - яєчняПательня - сковорідкаКрутиться як Кібова кобила - наодному місПішла «з хвостом» -затрималась надовго

143144

ЛЮБОМИРКА Тече по долині невелика, в далекому минулому судоходна, вся

обросла осокою та великими розложистими вербами, річка Сухий Ягорлик.По обидва боки річки, міждвома пагорбами, розкинулосьмоє рідне село Любомирка.

Першими поселенцяминашої місцевості в XVII ст.стали селяни ПравобережноїУкраїни. Були вони роботящі,закохані в землю люди танайбільше вони любили мир.

Переселенці прийшли з місць, де ворожбу й ненависть розпалювалипольські шляхтичі. Тому вони й вирішили шукати кращу долю на земляхміж Південним Бугом і Дністром, що знаходились під владою Туреччини.Переселенці оселилися біля річки Сухий Ягорлик і назвали поселенняБірзула, походить воно від молдавського слова «бір» - данина. І наша версія«бір» - урочище «зула» - небезпечне, страшне, це було в 1776 році.

Селяни, які шукали своє щастя, не знайшли його і на новому місці.Тут вони не могли самі розпоряджатися своєю долиною. Перші 2-3 рокиселяни користувалися пільгами, як новопоселенці, а потім платили панамдесятину частину «всякого достатку». Крім того, як корінні жителі платили14 видів різних податків.

Розорюючи цілинні землі, перші поселенці, вирощували на нихпшеницю, ячмінь, кукурудзу, виноград. Займалися також тваринництвом.

За Ясським мирним договором (1719) землі відійшли до Росії. Вміжріччя хлинули переселенці з різних губерній. Бірзула, як і інші селацього краю, почала швидко рости. Якщо в перші роки після заснуваннявона представляла собою населення з двома десятками глиняних хат іземляних, то в 1795 році тут уже було 102 садиби, в яких проживало 412чоловіків.

Але незабаром село Бірзула було подароване царською милістюкнягині Конталадзіній. Так, на початку XIX ст. жителі села потрапили вкріпосницьку залежність, що негативно вплинуло на розвитокземлеробства і тваринництва.

Не було в Бірзулі школи, населення залишалося неосвіченим.Жителі не отримували медичної допомоги. Більшість з них помиралонавіть від незначних хвороб.

Не справдила надії селян і реформа 1861р. З кожним роком процесзбіднення на селі посилювався. Але на початку 60-х р. відбулась подія,яка змінила долю села. Ця подія - будівництво залізниці Одеса - Балта. В1863 р. почали будівельні роботи. Навколо залізниці будувались хати.

Із розповідей старожилів села Любомирки я з'ясувала, що першашкола в Бірзулі була організована приблизно в 1895 - 1896 р. Це булацерковно-приходська школа.

Ось про що розповідає Марія Іванівна Гласенко (1927р. нар.): «Моїбатьки, Чебан Марфа Петрівна і Іван Максимович народилися в 1892р. вселі Бірзула Ананьївського уїзду Херсонської губернії.

Із розповідей батьків я знаю, що вони навчались в Бірзульськійцерковно-приходській школі, яка була відкрита в 1908 р. Одним із першихучителів був Любченко Василій (по батькові забула). Мама ще розповідала,що Любченко приїхав до них в село Бірзулу з С - Петербурга. Його вислали,як члена РСДРП.

Він жив і працював в Ананьєві, звідки він був обраний депутатомостанньої Думи. Любченко В. організував в школі хор із учнів, навчившидітей співати по нотам. Учні співали в церковному хорі. Це був кращийхор в волості.

Пізніше там працювали вчителі Єлизавета Іванівна і Мисаїл ІллічПаковський, Антоніна Антонівна Матковська.

Школу відкрив поміщик граф Ромик, дім якого стояв на місцісучасної школи».

В 1908 році в приміщенні для панської прислуги в с. Бирзулі буловідкрито церковно-приходську школу.

В 20-х роках на її базі створено Бірзульську семирічну школу№ 39, в 5 клас якої приходили випускники Любомирської початковоїшколи.

За роки окупації приміщення шкіл не були зруйновані, аЛюбомирська школа навіть працювала. Її директором був ГарнавськийФранц Йосипович.

Після звільнення Одеської області в 1944 році на базі Бірзульськоїшколи було відкрито дитячий будинок, директором якого бувКаплуновський Василь Пилипович.

В Любомирській школі з 1944 по 1949 роки вчились діти обох сіл.Не вистачало навчальних кімнат, а тому деякі класи розміщались унайманих хатах.

В 1949 році дитбудинок перевели на станцію Борщі. Відновилароботу Бірзульська семирічна школа школа №39, куди ходили вчитисядіти з обох сіл. Директором було призначено Чорнобиля ДанилаДем'яновича, який працював до 1971 року.

Любомирська початкова школа залишалась, де навчались учні 1-3класів с. Любомирки. Директором було призначено колишнього директорадитбудинку Каплуновського В.П.

В 1965 році в Бірзульській школі було добудовано 6 класних кімнатДо неї перейшли початкові класи з с. Любомирки і школа перейменованув Любомирську семирічну школу.

В 1972 році директором було призначено колишню випускницю,

був за всю історію.Але Євген Вікторович дивився на це по-іншому. Поставив собі за

мету вийти з кукурудзою на ширші площі і на вищі врожаї. Тому внаступному році ланка зайняла не гектар, цілих десять, а потім 30 - 50гектарів, врожаю ж збирали по 120- 130 центнерів.

Минали роки, Євген Вікторович невпинно удосконалював свою жхліборобську майстерність. В тісному зв'язку з дослідними інститутамитворчо вишукував шляхи впровадження нових високоврожайнихпосухостійких гібридів, щоб вони якомога раніше достигали, давалибільше зерна і зеленої маси. І цієї мети народний селекціонер досягнув.З'явився новий, виведений ним сорт кукурудзи, який дістав назву«Котовчанка-І». А народився цей сорт так: ланка зробила схрещення сортів«Лімінг», «Грушівка» і «Одеська». В 1955 році ним було засіяно 20гектарів. Урожайність 16 - 120 центнерів з гектара.

Однак згодом з'ясувалося, що цей гібрид занадто пізно достигає. Врезультаті чого качани доводиться збирати вологими, а по-друге, у зв'язкуз пізнім збиранням затримувалася підготовка ґрунту під озимі культури.Євген Вікторович замислився над цією проблемою. Дізнавшись провченого з Молдови, доктора сільськогосподарських наук Коварського, якийбагато років займався агротехнікою вирощування кукурудзи, Є.В.Блажевський звернувся до нього з проханням відпустити хоч невеликукількість качанів сорту «чинквантіно». Вчений пішов на зустріч, хоча всамого було обмаль насіння. Євген Вікторович засіяв цим сортомневеличкий клаптик землі, застосувавши відповідну агротехніку. Потімрослини цього сорту опилив пилком своєї «Котовчанки-1». Два рокитривала напружена робота. Цей сорт він назвав «Котовчанка-2». Качаницього сорту виявилися великими, а зерно твердим, ранньостиглим. Післяцього ланка почала сіяти «Котовчанку-1» на силос, а «Котовчанку-2» —на зерно.

З часом ланка Є.В. Блажевського сама стала постачальникомзолотих зерен. З різних районів, областей, республік, країн до ньогоприїздили за досвідом, писали листи, просили надіслати насіння«Котовчанки». Нікому не відмовляли. На запрошення поділитися досвідомЄвген Вікторович їздив до хліборобів Алтайського і Ставропольськогокраїв, до багатьох обласних центрів України, де ділився своїм багатимдосвідом. Були в нього друзі у ряді іноземних держав, з якими вінобмінювався досвідом.

На прикладах життя, самовідданої праці хлібороба Є.В.Блажевського у свій час виховувалась славна плеяда майстрів високихурожаїв кукурудзи в господарствах Котовського, Ананьївського,Балтського, Кодимського, Красноокнянського районів. Саме таким тодівиявився ланковий механізованої ланки колгоспу імені Радянської АрміїП.Ф. Самборський, котрий за вирощення високих врожаїв кукурудзи бувудостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Кукурудзяне поле також

146 145

школи Місяновську Ліну Михайлівну, яка працювала на цій посаді до 2000року.

З січня 2000 року директором Любомирської ЗОШ І -II ступенівпрацює Єрмак Радислав Карлович.

З перших повоєнних років по нинішній рік закінчили 1600 учнів.Коли ми називаємо село Любомирка, то не можемо не згадати ім'я

потомственого хлібороба, корінного сільчанина Євгена ВікторовичаБлажевського. Тут, в цьому селі,народився він, тут з малих років почавпрацювати біля землі, якій віддав всесвоє життя, щедре хліборобське серце.

Назавжди запам'ятався всім, хтознав його. Був він невисокого зросту, зтеплим поглядом очей, щедропосрібленим волоссям, носив густірозкішні козацькі вуса, між яких ніколине згасала лагідна добра посмішка.

Таким Євген Вікторовичвкарбувався в бронзі бюста, котрийвстановлений на пагорбку рідноїЛюбомирки на ознаменування йогозвитяжної хліборобської праці.

Трудова слава в свій час пролунала про літнього хлібороба не тількив нашому районі, області, але й далеко за межами України. За вирощеннявисоких, небувалих врожаїв кукурудзи Є.В. Блажевський був удостоєнийзвання двічі Героя Соціалістичної Праці, нагороджений кількома орденамиі багатьма медалями.

...Почався шлях Євгена Вікторовича до рубежів небувалих врожаївкукурудзи надзвичайно просто. Якось одного осіннього дня, повернувшисьз поля, як завжди, вирішив переглянути свіжі газети. В цей час увагупривернула кореспонденція, в якій розповідалося про знатногокукурудзівника з Дніпропетровщини Марка Озерного, який щорокувирощував по 100 - 110 і більше центнерів кукурудзи на кожному гектарі.

- Думаю і твердо вірю в те, що наша любомирська земля можемати такий врожай.

Наступного дня він уже мав розмову в правлінні колгоспу іпопросив виділити його овочевій ланці землю.

На виділеній ділянці в один гектар він вирішив зібрати не менше100 центнерів кукурудзи. Але мало хто в Любомирці вірив у досягненнянечуваного досі врожаю. Говорили, що Євген Вікторович щось задумавна старість нездійсненне. Але скептиків спіткала невдача. На добреобробленій, доглянутій землі зашуміла висока качаниста кукурудза. Колиж зібрали, звезли на тік, переважили, то виявилось, що гектар видав не100, як обіцяла ланка, а 114 центнерів кукурудзи. Цей показник у районі

147148

Біля кожної хати ростуть фруктові дерева, але найбільше в селі акацій.Коли зацвітають акації, село схоже на біле марево, з густим медвянимзапахом та дзвінким гудінням бджіл-трудівниць.

До нашого села щороку прилітають лелеки, які користуютьсявеликою любов'ю. Самець прилітає першим, ремонтує та обживає гніздо,а вже потім радісним клекотом зустрічає свою лелечиху. Вдвох вонидоглядають та годують пташенят.

Ніколи жителі села не руйнують тих гнізд, а навпаки всілякоприваблюють до своїхосель.

Любов до рідногосела, рідного краю, щоввійшла в нас ще змолоком матері ніколи незгасне. Все віддамо, щобкраще розквітла нашаЛюбомирка.

Час пливе, його неспинити ні на хвилину.Але пам'ять - і совість, ісуддя для кожної людини,

збереже все найдорожче, найчарівніше для людської душі. І обов'язковознайдеться у ній місце для маленької батьківщини, того куточка рідногокраю, де ти народився, якій радієш з великою любов'ю і душевнимтрепетом, бо саме тут промайнуло твоє безсонне дитинство, з бабусиноюказкою, з дідусевою ласкою, з батьківським навчальним словом іматусиною колисковою піснею, легендами, казками, українськимивишиванками, і т.д.

Первісні людські колективи вели кочовий або напівкочовий спосібжиття, долаючи великі відстані, пристосовуючись до різних кліматичнихумов, використовуючи набуті навички. Добували їжу, освоювалитериторію. У цих умовах зрозуміле, рідне слово згуртовувало людей.Потреба порозумітися між собою об'єднувала первісних людей задопомогою мовлення. Отже, у процесі формування та становлення людинимова відіграла мобілізуючу роль.

У світі понад 3 тисячі мов, але для кожного народу, кожної націїнайближчою і найдорожчою є його рідна мова. Поняття рідної мовиневіддільне від думки про рідний край, батьківську хату, материнськетепло. Рідна мова є одним із важливих засобів формування патріотичнихпочуттів, гордості за свій народ. Вона є виявом його національної культури.

Мова єднає між собою покоління людей, вона передається як

НАЙДОРОЖЧА МОВА - РІДНА

прославило бригади і рільничого бригади із Станіславки І.Ф.Осипенка,який також став Героєм Соціалістичної Праці. Продовжувачем іпослідовником знатного кукурудзівника Є.В. Блажевського ставдосвідченим хліборобом, ланковим механізованої ланки Липецькогоколгоспу імені Леніна, кавалер кількох державних нагород Я. К. Марту,який у свій час виборював високий урожай качанистої кукурудзи.

Серед молодшого покоління стали послідовниками Є.В.Блажевського ланкові механізованих ланок колгоспу імені КалінінаВ.Осадчий, М. Березовський та інші. На жаль, тепер про них чомусь нечути.

Звитяжна праця любомирського хлібороба була темою творчогодоробку письменників, поетів, журналістів Одещини, а також України,Так, наприклад, перу письменника Володимира Лясковського, якийпостійно тримав зв'язок з Євгеном Вікторовичем, належить твір під назвою«Чародій з Любомирки», а перу поета Юрія Трусова - пісня знатногокукурудзівника. Підсумком багаторічної невтомної праці по виношуваннювисокого врожаю з'явилась книжка Є.В. Блажевського «Дума прокукурудзу», яка мабуть ще знаходиться на полицях сільських бібліотек.

Незважаючи на похилий вік Є.В. Блажевський прагнув провестище один дослід по виведенню нових сортів кукурудзи. Але смертьперервала його плани, задуми, творчу працю. 28 серпня 1973 рокуперестало битися його серце.

За межі Котовського району відоме ім'я першої жінки-трактористки,кавалера ордена Трудового Червоного Прапора - М.І.Сторож. В періодстворення колгоспів, вона перша ізжінок села сіла за кермо трактора.Завжди показувала прикладпрацелюбства. За це її призначилибригадиром тракторної бригади. УВелику Вітчизняну Марія Іванівнапідвозила трактором боєприпаси напередові лінії боїв. Вже немає цієїжінки, але жителі села пам'ятають просміливу, працьовиту, закохану в ріднуземлю співвітчизницю.

Є.В. Блажевський і М.І.Сторожвіддали свої серця людям, рідній землі- Любомирці.

Вони розуміли, що мир на землізалежить від їхньої праці - чим багатшадержава, тим міцніша вона, тим краще живеться людям.

Любомирка багата запашними хлібами, густими лісами,повноводними ставками, в яких влітку любить плескатись весела, гомінкадітвора.

150 149

заповіт, як найдорожча спадщина. Піклування про рідну мову, любов іповага до неї мають бути у центрі уваги кожної нації.

Згідно з резолюцією 30-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКОстосовно трансдисциплінарного проекту «На шляху до культури миру»було проголошено 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. Відзначенняцього Дня здійснюється у країнах - членах та штабквартирі ЮНЕСКОвідповідно до мовної політики Організації, спрямованої на поширеннялінгвістичного та культурного розмаїття і багатомовності в освітніхпрограмах.

Наша рідна українська мова є однією з найбільш розвинених ібагатих - мов світу. Багатство мови виявляється передусім у кількості слів,а володіння цим багатством дозволяє досягти точності вираження думок,виразності у висловленні почуттів, дає змогу сприймати й усвідомлюватизміст чужих висловлювань. Вона бере початок з давньоруської мови, здругої половини XII століття. Процес її формування супроводжувавсязміцненням національної свідомості, відчуттям права на розвиток власноїмови та культури. Сучасна українська мова - це могутнє знаряддя освіти,шлях заборон, цькувань, прихованого та відкритого витіснення з ужитку.Та вона не загинула, а заново відродилася і розквітла, стала державноюмовою.

Нам, українцям, треба любити свою рідну мову, леліяти її, плекати«як парость виноградної лози», учити свої дітей, онуків і правнуків -робити усе для розквіту українського слова, нашої співучої українськоїмови.

Найдорожча, найрідніша мова та,Якою мати співала колискову.Замішане на синіх водах, вітрах буйних,Зроджене з роси, з барвінку, рідне слово.Це ти моя калинова, солов'їнаУкраїнська рідна мова!

Людина, яка не любить мови рідної матері, не промовляє ріднеслово - це людина без роду і племені.

ЛЕГЕНДИ РІДНОГО КРАЮВ нашому селі, в затишному місці є Ізвод, з якого витікає джерельна

вода. Вдень і вночі, взимку і влітку, з віку у вік б'ють з-під землі життєдайніджерела.

Старожили села розповідають, що саме біля цього джерелаз'явилися перші поселенці (про це свідчить дата на колодязі - 1776 р.)нашого села, бо не змогли вони пройти повз нього і не оселитися тутназавжди. Сьогодні багато наших односельчан п'ють цю джерельно-чистуводу, вважаючи її навіть цілющою. Крім того, люди свято шанують цей

Вийшла синова матиТерна рватиДівчина матиКалини ламати.

Це ж не теренЦе ж мій синочок.Це ж не калина,Це ж моя дитина.

... З розповідей старожилів. Відомо, що калину в давнинувикористовували у весільних обрядах, плели гірлянди, прикрашалигілками світлиці та весільні столи, украшали короваї, уквітчаливесільний вінок молодої. А на столах ставили букети з калини передмолодими, бажаючи цим їм вічної краси і кохання.

ЛЕГЕНДА ПРО КРИНИЦЮУ нашому селі є цікава криниця, зветься вона „Савовою

криницею".Виконав її дід Сава, який був надзвичайно доброю і

працьовитою людиною. Він хотів залишити слід про себе в своємужитті. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, дід Сава пішовзахищати нашу Батьківщину від ворога. Наприкінці війни він бувважко поранений і від великої кількості втраченої крові, невдовзіпомер.

Але дід Сава і досі живе в серцях односельчан, які приходятьдо криниці і п'ють смачну джерельну воду. В цій криниці, як кажуть

колодязь, доглядають за ним.Криниця - вічний символ життя. Бо без води не можна прожити.

У кожній криниці водаособлива, мов несхожа наіншу, хоч і кажуть, що воданемає смаку. А ще кажуть:«Не плюй у криницю, боводи доведеться напитись».

Біля криниць у селіростуть кущі калини.Багато знають легенд пропоходження калини.

... Коли турки і татаринападали на село, все нищили на своєму шляху, а дівчат і хлопців забиралив полон. І коли одного разу турки хотіли забрати в полон гарну дівчину,вона почала тікати і зачепилась за дерево своїм червоним намистом.Намисто розірвалося, посипались на землю червоні намистинки. Спіймаливороги дівчину і там вона і загинула. З намистинок зійшли гарі кущі зчервоними ягідками, назвали їх люди калиною. Так і росте і нині цейчудовий кущ на Україні.

... Утік козак з нареченою та ніхто і ніде не міг їх повінчати іобернувся тереном у полі, а дівчина калиною.

152

МІСЦЕВИЙ ДІАЛЕКТ

в народі, «завжди повно води», вона не вичерпна. Цієї водивистачить навіть для зрошування ближніх полів. Біля Савовоїкриниці розкинулися плантації помідорів, огірків, капусти,баштану. І ми з великою вдячністю згадуємо звичайну людину -Діда Саву.

Біля криниці ще й досі росте груша, бо як же без неї. Тамдіти гралися та й старенькі відпочивали, бо під грушею стояв стілі лавки, де можна пообідати, згадати минуле.

ЛЕГЕНДА ПРО СЕЛОЖив, давним-давно, в нашому селі пан Любомир. Він був

добрим та й любив людей. Любив пригощати їх, а також співати йтанцювати і люди біля нього були веселі. Назвали люди в честьпана Любомира село Любомиркою.

Обістя - садиба, двірҐвалт! - крикХимяра - оригінальна, дивнаУха - юшкаКартошка - бараболяФасоля - квасоляВічна картопля - земляна груша,топінамбурЦіпи зв'язала - жити з п'яницеюВівкнути - вскрикнутиЧвиркнув - сплюнув слинуФіра - підводаПолуденок - обідПисок - губиРискаль - грабліВитовка - вигнала з домуФіранки - занавескиКварта - кружка

Крючок - гачокОздьо - ось тутСошейко - пішов по дорозіБурковка - бурківкаРіпа - ярГіргоші - взяти на плечі будь-щоІзвод - джерелоБібліотека - бібліотекаМушійка - мишій (трава)Щир - щирицяДивдир - буркунПавта - повзуча траваЛісові горішки - ліщинаМатка - долина коло річкиДрин - палкаПерейди - відходиДержак - палкаМордогляд - лице

АФОРИЗМИБез толоки як без рук.Сій вчасно вродить рясно.Без діла, слабіє сила.Де руки й охота там скораробота.Не святі горщики ліплять, апрості люди.

Роби до поту, а їж в охоту.Як без діла сидіти, то можназдуріти.Неробство - щастя дітей інещастя людей похилого віку.Коли праця - задоволення,життя - хороше!

151

ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ

Коли праця -обов'язок, життя -рабство!

Хто робить, той голий не ходить.Хто що знає, тим і хліб заробляє.Один працює умом, а другийгорбом.Попрацюй влітку, відпочинешвзимку.Хочеш юшки — лови рибку.Щоб лиха не знать, треба сіять іорать.Хто оре й засіва, той живе таспіва.На ниві вродилось, та не всепригодилось.Один із сошкою, а сім із ложкою.Як уродить жито, то всім будесито.Не візьмешся за роботу, не будей клопоту.Рано встали, та мало напряли.Стриг чорт свиню: крику багато,а шерсті мало.Як робили, то сміялись, а якскінчили, то плачем.Діло без кінця, як кобила безхвоста.Без діла жить, тільки небо

Не відкладайте на завтра те, щоможна зробити сьогодні.

коптить.Як хочеш їсти калачі, то не сидина печі.Послав Бог роботу, та забравчорт охоту.Люди — орать, а ми рукамимахать.Люди — жать, а ми на межілежать.Такої роботи, що й носа ніколивтерти.В умілого й долото рибу ловить.Добра пряха й на скрипцінапряде.Хто хліб носить, той їсти непросить.Чоловік убогий — що кіньбезногий.Не лякай щуки морем, а бідногогорем.Убогість — не дурень: золото —не мудрець.Бідний хитрий на видумки, абагач на гроші.В однім кармані смеркає, а вдругім світає.

ПРИКМЕТИПобачив шпака у дворі - знай:весна на порі.Ранні ластівки - щасливий рік.Сині хмари - на тепло.Сій вчасно - вродить рясно.Сонце гріє, сонце сяє - всяприрода воскресає.Сухий березень, теплий квітень,мокрий май-будеБджоли раді цвіту - люди літу.Буде той голодний, хто жнивамихолодочку шукає.

В червні ворота підпиратимеш,то взимку голоднийдрижатимеш.Веселка вранці - на дощ.Від дощу на воді бульбашки - натривалу негоду.Влітку один тиждень рік годує.Вранці трава пахне дужче, ніжзавжди, - на дощ.Горобці в пилюці купаються - надощ.

154 153

Готуй влітку сани, а взимку воза.Грім у вересні віщує теплу осінь.Дощ у вересні - півголоду, апосуха цілий голод робить.Жовтень ходить по краю, тавиганяє птиць із гаю.Летять у вересні гуси - зиму нахвості несуть.Листопад - вересню онук,жовтню син, а зимі рідний брат.

Осінній іній - на суху й сонячнупогоду.Осінь збирає, а весна поїдає.Як приходить сніг з дощем, тойдуть до шевця з плачем.Як сніг упаде, то пастухпропаде, а як розтане, пастухустане.Якщо взимку сухо і холодно,влітку сухо і спекотно.

СТРАВИХолодець - студеньКартошка - бульбаПересипка - капустяникКартопляники - драникиКрут - півеньПечення - жаркоєПлачинди - паляницяСамжене, аспірин, самогон - водка,горілка

ПОЕЗІЯ РІДНОГО КРАЮФОЛЬКЛОР

Наші односельчани люблять своє село, складають про ньогопісні, вірші.

Дихало в Микола (покійний) написав веселу пісню в 1970році: «О, Любомирко, Любомирко»О, Любомирко, Любомирко,Ой це не місто, не селоО, Любомирко, Любомирко,Чого сюди нас занесло?От раз попав я до буфету,Та й цілу нічку там проспав,А очутившись в одиночціТам свого друга я впізнав.Тут появились мушкетери,Собаки гавкали навкруг,Роздався взрив і від буфетуЧуть не остався тільки пух.

ПРИСПІВ:А під вербою йде нарада,

Заслухать Жолудя хотять.Куди піде зараз громада,І водку хто піде шукать.

Отак живуть у Любомирі,Бояться люди тут пройти,А то поб'ють, ще й поколотять,А там вже й хати не знайти.Штифаня рада, аж сміється,Пусті бутилки лиш прийма.Хай Любомирка розіп'ється,Через одного жде тюрма,Ще й не одна.

ПРИСПІВ

Наш земляк - поет, вчитель Любомирської школиЧерновалюк Степан Володимирович відтворив любов, свої почуттядо рідної Любомирки в пісні:

ЛЮБОМИРКАПосеред густих акацій,Вербів, що схилилися до водиТуляться до пагорбів, ярівМов перлини красені - хаткиДе лелеки гнізда в'ють свої.На таких полях проміння сонцеллє.Найкраще місце на землі,Там розпочалось життя моє.

ПРИСПІВ:Любомирка, Любомирка -Моє рідне село.Ллється пісня дзвінко-дзвінкоГолосистий тут народ.Приїжджайте, вас зустрінеПривітає вас вона,Наша рідна Любомирка -Ти прекрасна мов весна.

Тут до двору кожного ведеСвоя стежка, мов до серця путьТут людей поганих не знайдеш,В іншім місці люди ті живутьЗакує зозуля навесні,Молоком заллє усе туман,Де-не-де хатки мов корабліЩо пливуть в далекий океан.

ПРИСПІВ:Пролетять за роками рокиЗа дитинством юністьпромайнеСкажуть нам, що ми уже батькиМоже тут, а може бути десьТа в якій не був би ти стороні,Пам'ятати завжди буду я.Те найкраще місце від усіхЗемлю, що дала мені життя.

Мова рідна, колискова,Батька, матері слова,Незабутня, вічно нова,Мелодійна, чарівна.

Мова - ніжний спів пташиний,Шум лісів, дібров, гаїв,Усміх матері й дитини,Щедрий урожай полів.

Мова - гроно калинове,Смак джерельної води,Яснеє небо барвінкове,І садів смачні плоди.

Незрівняна, пречудоваВитвір батька Кобзаря.Українська рідна мово,Світи ясно, як зоря!

155156

ЛЮБОМИРКА МОЄ СЕЛОМоє село, мій рідний крайЗавжди зі мною.Хоч стільки літ, хай цілий світВсе ж я з тобою.Моє село, любов-печальДитинства гомін,Стежина, річка. Тихий гай -То вічний спомин.То матір, батько, образи,Старенька хата,Піони, айстри - без сльозиІ не згадати.Криниця, криштальна водаУ жарке літо.Де б не бував, більш не стрічавТакої в світі.Моє село, уже вискиПостіла просідь.Жене життя хмарки рокиУ срібну осінь.Я все ж до тебе повернусьСлухняним синомВ коліна тихо поклонюсь,За тебе Богу помолюсь,Бо ти - єдине.

ВДАЛЕ ПОЛЮВАННЯАлло, куме, приїжджайПошвидше до мене,Дикий вепр у дворі,Виручай, Семене.Треба цю тварюку грізнуЯкось підстрелити,Скільки м'яса, шкода будеТакого впустити.Кум, звичайно, поспішив,Навіть і не вмився,За рушницю і погнав,Та все ж запізнився.Кабанець, пудів на десятьЛежав геть без руху,А в дворі шмаленим вжеВіддавало духом.Посмалили, обробили,П'ють вже по чарчиніІ такі пішли розмовиЧути аж в долині.

Господар вже в котрий разНа долівці гідноДемонструє - полюватьЗвіра як потрібно:Ззаді, каже, тихесенько,З петлею мотузка,Накинув? - Тягни угору,Вирватися? - Дзузьки.Ну а потім вже, як свійську,То вже справа часу.Аж тут сусід завітавНа трапезу ласу.Від горілки відмовився,Свіжини й не нюха,Ледь не плаче - аж тремтитьНещасний Петруха.Слова вимовить не в силах,Ледь-ледь простогнав:Із хліва пудів на десятьКабанець пропав.

Тече по долині річкаВся поросла осокою, невеличкаСухий Ягорлик назва її.Літають тут лебеді, журавліСело простяглось по обидва бокиГарне, велике, квітуче й широкеЛюбомирка - назва села.Більш як сто років ця назва живаЗа нашим селом - ліс і поле безкраєВоно у вишневих садах потопаєХати, наче діти, стоять проти сонцяВсміхаються радісно їхні віконця.Люди живуть тут веселі, співучі.Закохані в землю, до праці охочіВсе роблять для того, щоб завжди умиріЖили ми в достатку здорові,щасливі.Виховують діток, прокладаютьмостиІ коли хтось поїде в далеку дорогуЗавжди повертає до свого народу.Куди б не поїхав, із рідного краюТебе, Любомирко, завжди, я згадаюВ далекій дорозі, в чужій стороні,Ясною зорею світи ти мені.

МЫ ТУРИСТЫ -ЭТО ОЧЕНЬ МНОГО

Эти вечера, песни у костраВ жизни никогда нам не забытьПусть пройдут года, вспомним мы всегдаЭто все, что здесь смогли постичь.

П-в:Мы туристы - это очень многоВпереди ждет новая дорогаПозади - частицы жизни той,Что забыть не в силах мы с тобой.Пусть сегодня тут, наш пролег маршрутМожет мы устали - не бедаВедь на карте есть много разных местЖаль, что только жизнь у нас одна

П-в:Мы теперь друзья, дружная семьяВся планета наш единый дом.Каждому свой путь, ну и пустьВсе равно сегодня мы поем

П-в:

Гожа Людмила Андріївна,вчителька Любомирської школи

ЛЮБОМИРКА - це мій рідний крайЛіси, сади, полів розмай.Тут народився я,Тут вчусь по правді жити.Старе не забувають, життя нове творити,Де б я не був, в яких краях не жив,Ніколи не забуть мені ту воду,Що із криниці пив.Ту стежку, де учивсь ходити я,Ту хату, де живе уся моя сім'я.

РІДНА МОВА

157

***Життя нам дається єдиний лиш разЙ прожити його треба в злагоді й мирі,Як нам заповів наш великий Тарас.Тоді будуть люди й держави щасливі,У злагоді й мирі жити завжди,Ростити дітей, не жаліти добра,Радіти весні і плекати сади.Тоді лиш настане щаслива пора.

***Україна - це наш спільний дім.Ми всі - одна родина неподільна.І щоб щасливо нам жилось усім,Вона повинна бути незалежна й вільна.

І щоб пишалося воно в красі,Цвіло і розвивалось, як калина,У мирі й злагоді повинні жити всі.Тоді не вмре ніколи Україна.

158

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ СЕЛАВ ході Російсько-Турецької війни 1768-1774 років вздовж річки

Ягорлик велися військові дії, в яких приймали участь поселенціприкордонної залоги. Російські війська, які перейшли на лівий берегЯгорлика надовго закріпитися не змогли і були витіснені знову на правийберег річки та відійшли в глибину Поділля. Залога, через яку проходилитурки, зазнала від них нищівного удару вона повністю була знищена.

В 1775 році турки повернулись і знову напали на прикордоннузалогу, знищувши всіх поселенців. Як називалося це поселення невідомо,тільки пізніше в 1779 році, коли росіські та козацькі загони знову прогналитурок, на звільнені території між річками Ягорлик - Кодима посунула хвиляпереселенців, які заселяли цей край вздовж кордону.

Після 1779 року з’явилася велика кількість населених пунктів.На місці розгромленої і спаленої залоги в низинній частини балки

почалася забудова населеного пункту, який дістав назву Туркевича. Цяназва зберігалася аж до 1932 року, коли село було перейменовано наГлибочок. В основі топономічного визначення назви лежить географічнеположення заселення в межах глибокої полоси річкової балки Ягорлика.Ця назва збереглася до нашого часу.

Першими, хто заселив наше село, були вільні люди з різних регіонівПравобережної України. Це були українці.

Другими - були особи польського походження, що не захотілитерпіти насильства польських магнатів і шляхти та тікали на вільні землі.

Пізніше на протязі ХІХ-ХХ ст. національний склад села не змінився.В селі живуть нащадки тих, хто переселився на нові землі: українці, полякита росіяни. Село Глибочок розділене на дві частини, тому в селі двацерковних свята. В першій частині Глибочка свято 21 вересня - РіздвоПресвятої Богородиці. В другій частині села, яка має назву «Італьянка» -свято 9 жовтня - Іоана Богослова.

Чому друга частина села називається «Італьянка» ніхто не знає.

ГЛИБОЧОК

Річка Сухий Ягорлик, яка розділяєсело на дві частини.

Річка Сухий Ягорлик називається тактому, що в літній період деяких років вонапересихає

Частина села «Італьянка»

159160

Сам себе не хвали, нехай люди похвалятьВовка боятися - в ліс не ходитиТоді він буде женитися, коли бики почнуть телитисяСип коневі мішком - не ходити мені пішкиСвій дім не ворог - коли прийдеш, завжди впуститьЗробив діло - гуляй смілоОчі страшать, а руки роблятьХоч не з’їсть, та понадкушуєВ тихому болоті чорти водятьсяПутси свиню під стіл, вона вилізе на стілКожна жаба хвалить своє болото

Ходить догори ногамиДурисвіт - брехунНабридати - надокучатиДрюк (дрин) - палицяЛізе - сунетьсяБрехати - ляпати язикомСулія - бутиль

ПРИКАЗКИ, ПРИСЛІВ’Я, ВИСЛОВИ

КОЛЯДКИ, ЩЕДРІВКИКоляд-колядниця,На покуті кутиця.Прийшли колядники,Застали господаряЗ челядою коло столу.Поздоровляємо всіх до ста літ!

Сію, сію, посіваю,З Новим роком поздоровляю.Щоб було у вас в стіжку,В мішку, і в коморі, і в оборі,В ложці, в мисці, і в колисці.

ЧУМАЦЬКА КРИНИЦЯ

У селі у нас криничкаНеглибока, невеличка.Клен шумить над неюлистом,В ній вода холодна й чиста,Йдуть із поля трудівниці -Завертають до криниці.

Кабак - гарбуз«Трипудовий гарбуз на городізагруз»

ЩЕДРІСТЬ РІДНОЇ ЗЕМЛІ

«Ходить гарбуз по городу»Жовтогрудий і смугастий!Я - чудовий дар осінній,З гарним та смачним насінням,Я - найосвіченіший і наймудріший.

Сірень - бузок

Хор-ланка с. Глибочок

ОсіньПришла без красок и без кистиИ перекрасила все листья

161162

НА ГОРОДІ БУРКУННа городі буркун - ягідок не родить,А кум до куми щовечора ходить.

Ой, кумцю моя, принесу я гречки,Ой, не йди, не неси, не тра суперечки.

Ой, кумцю моя, принесу я жита,Ой, не йди, не неси, щоб не була бита.

Ой, кумцю моя, принесу я проса,Ой, не йди, не неси, дуже тебе прошу.

Ой, кумцю моя, принесу я сала,Ой, прийди, принеси, я давно чекаю.

Ой, кумцю моя, принесу сметани,Ой, кумцю моя, принесу сметани.Ой, прийди, принеси, милий мій, коханий.

ОЙ ЧИЄ ТО ЖИТО, ЧИЇ ТО ПОКОСИОй чиє то жито, чиї то покоси (2 р.)Чия то дівчина розпустила коси?Коси розпустила, гулять не ходила (2 р.)Молодого хлопця навік полюбила.Проводжала мати сина у солдати (2 р.)Молоду невістку - в опле жати жито,Жала вона, жала, вижинала (2 р.)І до сходу сонця тополею стала.Прийшов син до хати- Здрастуй, рідна мати (2 р.)Де ж моя дружина, що не йде стрічати?Не питайся, сину, про свою дружину (2 р.)Бери топор в руки - рубай тополину.Як ударив вперше - вона й похилилась (2 р.)Я ударив вдруге - вона й попросилась:- Не рубай, коханий, бо я твоя мила (2 р.)На моєму листі спить твоя дитина.Ой, чиє то жито, чиї то покоси (2 р.)Не спішіть дівчата розпускати коси.

НОВА КУЛЬНАПонад 120 років тому назад приїхали своїми возами новосельці.

Збудували землянки, де вони і заселялись. Недалеко від землянок по долинібили два джерела, так вони почали будувати велику і широку греблю.Цих людей у селі називали гребалями. Так і через деякий час почалобудуватися три села, яких розділяла долина і ставок - це Нова Кульна,Мельниково і Шаралово. Після революції організовувались колгоспи, аміж ними текла річка Тростянець.

1908 р. села були невеличкими, розкиданими, з будівлями, вкритиикомишом та соломою. Пізніше полося будівництво кам’яних будинків,покритих шифером та черепицею.

Почались засновуватись першіпіонерські та комсомольські організації.Серед них були Мордюк Євген, ВаховськийБронислав, Якубовський Петро,Якубовський Михайло та інші. Першимивступниками до колгоспу були БричукДенис з дружиною Олено., ШершунСтаніслав з дружиною Ганнею, ЄпурКатерина, Онученко Василина, КирилюкІван, Гортовлюк Федір з дружиною та інші.

ДНІ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇВІЙНИ

Скільки долей зламала війна. Не всіповернулися додому. Так і з Нової Кульнизагинуло більше 50 чоловік.

В 1941 році йшла колона солдатнезабаром налетівнімецький літак іобстріляв їх, дезагинув солдатРадянської арміїКозодаров Миколай.Жителька селаК о н д р а ш о в аЄфросинія знайшлата поховала накладовищі села. Віджителів села тасільської ради у 2005році спорудилипам’ятник таосвятили його.Кожного року на

164 163

День Перемоги проводиться мітинг, покладання квітів, вінків. У першихлавах з відбудови сільського господарства були жінки, чоловіки якихзагинули на війні - Коваль Ганна, Рабчук Ганна, Шергородська Марія таінші.

Найважче булоШершун Ганні. У роки війнивона поховала п’ятеро дітей,а чоловік на фронті. Голод,розруха, але Ганна Шершунпрацювала, щоб допомогтифронтові, своїм дітям.

У післявоєнні рокипочали будувати магазин,дитячий садок, медичнийпункт.

У 1962 році бцлозбудовано сільський клуб, дорогу.

У 1987 році збудували початкову школу-садок, сопртивниймайданчик, тротуар.

Ми живемо на цій українській землі, де з діда-прадіда живукраїнський народ зі своїми звичаями та традиціями: гостей годитьсяхлібом-сіллю зустрічаит «Хата без рушників, що родина без дітей» Безрушника як і без пісні не обходиться народження, одруження і смертьлюдини.

Рушник - походить від слова «Руш» - вирушай. У нашім селі провалимайстрині, які ткали та вишивали рушники - Качурка Марія, Бадюк Марія,Таранюк Олена, Гортовлюк Ксенія, Нечипуренко Олена, Решетнік Тетяна.

Лізвор - джерелоФренч - піджакДрапак - віникМисник - дерев’яна полицяПацьорки - намистоДрин - палкаСофа - кроватьКарнавка - ящикПобазарити - поговоритиМадістка - швеяЗлампіжити - пошитиБаняк - банка, кувшинШевкиня - швеяУтіральник - рушникКоперація - магазинКапці - взуттяПогутарити - поговоритиКаландати - продовжувати жити

Лядачі - ледаріТинькувати - білитиСвиснути - украстиШнобиль - нісПід банкою - п’янийНадули - обманулиПо барабану -Все рівноВдаваловка - задавакаТарабанити - говоритиКабим - якбиЛяпнути - сказатиГринжоли, ганжоли - ногиПаскудити - сваркаВзули - обманулиВідчихвостити - лаятиБалакати - говоритиЛокатори - вуха

ДІАЛЕКТ

Свині в рипі - свині з рипиТобі плече - плече печеПо воді писаноКожен Іван має свій планКраще один раз побачити, чим сто раз почутиХто не робить, той не їсть

ПРИКАЗКИ

Баньки - очіДзеньки - очіБарахло - непотрібГанч - недостатокЗабобони - заговірВикабелюєшся - задаєшсяРило - лицеТупорилий - неграмотний, нікчемаСновида - не розумнийВипаскудити - вилаятиКльоцки - щіпане тістоГлузди - розумГиндицикл - мотоциклЕлизавет - велосипедНужник - туалетТараторка - бистро говоритьРискаль - лопатаКуцит - ніжЧулки - панчохиНап’ялити - надітиВитріщатись - дивитисьНехлюя - неряхаЦямка - ротШмаття - одежаДрантя - ганчіркаГрабарі - людиОнучі - портянкиВіддубасити - побитиНе викаблучуйся - не задавайсяПрисобачити - прибити, пришити

Базікати - говоритиКамбуляти - хроматиПісюнець - заварничокГемби - губиТочити ляси - говоритиСтрамити - соромитиПисок - ротВитріщати - дивитисяШкандуляти - шкандибатиКантульгати - шкандибатиНадибало - натрапилаСтірати - прастиШарувати - сапатиЛамаєшся - здаєшсяНехлюя - неряхаМатка - долинаВитрибеньки - вигадкиМеля - говорити багатоПеребендя - переговорюватиПогудіти - веселитисяЗаколупали, задрали, достали -набридлиПришпандьорити - прибитиПахати, припахати - працюватиКиржака - палкаПлетенка - в’язанкаТарабанити - говоритиБалаган - широке платяМахіна - велике

166 165

ОЙ САПАЛИ БУРЯКИ(українська народня пісня)

Ой копали бурякиПід зеленим дубомПолюбила бригадираЗ кучерявим чубом.

Приспів:Ой я, ой я, ой я, ой я, ой яПолюбила бригадираЗ кучерявим чубом.

Ой не вспіла з бригадиромТа й погомонітиА мій милий під вікном давай ступоніти.

Ой поїхав мій миленький в далеку дорогуА я собі бригадира привела додому.

Бригадире, бригадире, де ж тебе подітиЗалізайно під столом на яйцях сидіти.

А як ввійшов мій миленькийЗнадвору до хати.А бригадир під столом давай стрекотати.

Що ж ти, моя мила, що ж ти наробила,Ой навіщо когута на яйця садила.

Діти кажуть кочка, а я кажу квочка,Милий каже, - бригадир, вишита сорочка.

А як взяв я патика у новій накидціДосталося бригадиру, а ще більше жінці.

Не виходить бригадир більше на бригадуБо розбита голова, спереду і ззаду.

Ото ж тобі, бригадире,За твої оцінки,Щоб ти більше не ходивДо чужої жінки.

ПриспівОй я, ой я, ой я, ой я, ой я,Щоб ти більше не ходивДо чужої жінки.

Летіла зозуляТа й стала кувати.Ой то не зозуля,То рідная мати.

Ото ж не зозуля,То рідная мати.Вона прилетілаДоньку рятувати.

Якби вона знала,Яка тобі біда,Була б передалаГоробчиком хліба.

Горобчиком хліба,Голубкою солі.Ой, мамо, ой, мамо,Як тяжко без долі.

Летіла зозуля,Та й стала куватиОй то ж не зозуля,То рідная мати.

ЛЕТІЛА ЗОЗУЛЯ(українська народня пісня)

КОПАВ, КОПАВКРИНИЧЕНЬКУ(українська народня пісня)

Копав, копав криниченькуНеділеньку - дві...Любив козак дівчинонькуЛюдям - не собі!

Приспів:Ой жаль, жальМені буде!Візьмуть її людиВізьмуть її люди, -Моя не буде!Ой жаль, жаль!А вже з тої криниченькиОрли воду п’ють...А вже мою дівчинонькуДо шлюбу ведуть.

ПриспівОдин веде за рученьку,Другий - за рукав,Третій стоїть, гірко плаче -Любив, та не взяв!

Приспів

ОЙ ПІД ВИШНЕЮ(українська народня пісня)

Ой під вишнею,Під черешнеюСтояв старий з молодою,Як із ягідкою.

І просилася,І молилася:- Пусти мене, старий діду,На вулицю погулять!

- Ой і сам не піду,І тебе не пущу,Бо ти мене, старого,Покинути хочеш.

Куплю тобі хаткуІ ще сіножатку,І ставок, і млинок,І вишневий садок!

Ой не хочу хатки,А ні сіножатки,Ні ставка, ні млинка,Ні вишенвого садка.

Ой ти, старий дідуга,Ти зігнувся, як дуга,А я молоденька,Гуляти раденька!..

2 р.

2 р.

2 р.

2 р.

2 р.

167168

ОЙ ТЕПЕР Я ПІДВЕЛА(українська народня пісня)

Ой тепер я підвела,Ой тепер я підвела,Дайте мені грабелькиЯ піду до сіна.

На болото не піду,Бо я замочуся.На сухому загромаджу,Додому вернуся.

Ой я п’яна, та й хилюся,Я додому йти боюсяЯ боюся чоловіка,Щоб не зламав мені віка.

Пила, пила, випивала,В гарбузині ночувала.Оце тобі гарбузиня,Де поверну, там і синя.

Мені півень на щоці,Мені курка знесла яйця,А я яйця продамТа й должочок віддам.

Милий їде дорогою,А я йому до ноги.Що я, милий, зробила,Коровицю продала.

Милий милую жалує,Коровицю дарує.Пий, мила, здорова,Буде друга корова.

2 р.

2 р.

2 р.

2 р.

2 р.

2 р.

2 р.

ОЙ ТАМ НА ТОВЧКУ, НА БАЗАРІ(українська народня пісня)

Ой там на товчку, на базарі,Жінки чоловіків продавали.Як прийдеться до ладуТо я свого поведу, тай продам.

Із лик мотузок ізсупала,Взяла свого милого залигала.Тай повела на базар,До терниці прив’язала.

Як наїхало торгувальниць,Як наїхало купувальниць,Стали думать і гадать,Що за цього мужа дать.

А за цього мужа треба дати,А за цього мужа треба датиСорок коней вороних,Ще й сто рублів золотих.

Ой стала я, думала:З кіньми треба возитися,З грошима треба носитися,А мій милий чорнобровийДо роботи не лінивий,Він для мене знадобиться.

Він насіє, наоре,Ні для кого, для мене,Ти, мій милий, серденько,Пожалію я тебе.

2 р.

2 р.

2 р.

2 р.

2 р.

2 р.

В ОДЕСІ НА ПИВОЗІ(із народних жартів)

Ранок Одеський, возів цілий ряд.Батько і син продають виноград.

Батько то грона, то три кладе,Син, помічник, його касу веде.

Гроші приймає, щоб їх берегти,Здачу дає із п’яти, десяти...

Батько торгує завзято, аж змок.Чуєш - гука йому з воза синок:

Годі вам, тату, уже торгувать!Годі, бо здачу вже нічим давать!

- Як же це так! - тата кинуло в гнів -Ти ж в кожнім класі два роки сидів.

На жіночий день МиколаВ березневий ранокЗготував своїй дружиніСюрприз на сніданок.

Іди, мила, юшку їсти,Смачна, щоб я жив,Ніхто й пальцем не торкався,Усе сам варив.

А на друге, моя люба,Ось цей холодець.Надя рада, який КоляВ неї молодець.

СЮРПРИЗ(гумореска)

За сім років отак впершеЇї вшанував.Крім наїдків зробив напій,Ще й з цілющих трав.

Загорілись в любки очіТа враз настрій впав:Неприємним чимось пахлоВід святкових страв.

І все ж пробувала НадяХарчі і напій,Повезли мерщій в лікарнюЇї на швидкій.

169

ЗМІСТШановний читачу ..............................................................................5Станіславка ........................................................................................6Новоселівка ......................................................................................26Липецьке ...........................................................................................34Малий Фонтан ..................................................................................57Нестоїта ............................................................................................64Стара Кульна ....................................................................................73Мардарівка .......................................................................................79Розалівка ...........................................................................................85Чубівка ..............................................................................................89Олександрівка .....................................................................................91Чапаєвка ............................................................................................94Качурівка ..........................................................................................96Коси ...................................................................................................98Дібровка ............................................................................................99Петрівка ...........................................................................................100Мала Кіндратівка ...........................................................................102Олексіївка.......................................................................................105Муроване ........................................................................................107Федорівка ........................................................................................112Селище Борщі ................................................................................116Село Бощі ........................................................................................121Велика Кідратівка ...........................................................................123Бочманівка ......................................................................................127Гідерим ............................................................................................131Гонората ..........................................................................................138Любомирка ......................................................................................143Глибочок ..........................................................................................158Нова Кульна ....................................................................................162