ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ: НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНА … · ББК 67.9(4УКР)...

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ЗМІСТУ ОСВІТИ

МІЖНАРОДНИЙ ЖІНОЧИЙ ПРАВОЗАХИСНИЙ ЦЕНТР «ЛА СТРАДА-УКРАЇНА»

ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ:

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНА ДІЯЛЬНІСТЬ

ВНЗ

НАВЧАЛьНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІбНИК

ХАРКІВ «ПРАВА ЛюДИНИ»

2012

В • Н • З

ББК 67.9(4УКР)З 38

Схвалено для використання в закладах освіти Комісією з виховної роботи у ви-щих навчальних закладах Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки, мо-лоді та спорту України (протокол № 2 від 14 травня 2012 року)

Упорядники:

Н. П. Бочкор — директор департаменту науково-методичної роботи Міжнародно-го жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна»Г. В. Буянова — методист вищої категорії сектору соціально-педагогічної роботи зі студентами Інституту інноваційних технологій і змісту освітиО. А. Удалова — завідувачка сектору соціально-педагогічної роботи зі студентами Інституту інноваційних технологій і змісту освіти, канд. пед. наук

Рецензенти:

В. Є. Сорочинська — доцент кафедри психології Вінницького державного універ-ситету ім. М. Коцюбинського, доктор пед. наукС. В. Виговська — доцент кафедри педагогіки Національного університету біоре-сурсів і природокористування України, канд. пед. наук

Загальна редакція:

К. Б. Левченко, Л. Г. Ковальчук, О. А. Удалова

Матеріали підготовлено та надруковано за часткової підтримки Міністерства закордонних справ Королівства Данії, Міжнародної Асоціації Ла Страда,

ICCO&Kerk in Actie та Глобального Жіночого Фонду

Захист прав людини: навчально-виховна діяльність ВНЗ / За заг. ред. К. Б. Левченко, Л. Г. Ковальчук, О. А. Удалової. — Х.: Видавництво «Права людини», 2012. — 264 с.

ISBN 978-617-587-087-7.В навчально-методичному посібнику висвітлюється інноваційний досвід роботи ВНЗ щодо організації

навчально-виховної діяльності зі студентами з проблем захисту прав людини та превентивного виховання студентської молоді. Видання містить методичні рекомендації та практичні розробки занять з вищезазна-ченої проблематики.

Посібник пропонується для навчальних закладів різних рівнів акредитації, рекомендується педагогіч-ним працівникам, соціальним педагогам, практичним психологам, слухачам інститутів післядипломної пе-дагогічної освіти, студентам педагогічних ВНЗ.

ББК 67.9(4УКР)

ISBN 978-617-587-087-7

© Колектив авторів, 2012© Міністерство освіти і науки, молоді та спорту

України, 2012© Інститут інноваційних технологій та змісту

освіти, 2012© Міжнародний жіночий правозахисний центр

«Ла Страда-Україна», 2012© Б. Є. Захаров, обкладинка, 2012

З 38З 38

�

ЗМІСТ

Буянова Г. Організація та проведення роботи зі студентами з проблем захисту прав людини .........................................................................................................7

I. ІННоВацІйНІ ВихоВНІ техНологІї пРеВеНтиВНого ВихоВаННя стУдеНІВ ВНЗ

Токаленко З. Інформаційно-просвітницька діяльність з проблеми торгівлі людьми та експлуатації дитячої праці ............................................................................................................ 17

Войцях Т. Забезпечення захисту дітей та молоді від будь-яких форм насильства .................... 22

Волик Л. Насильство серед молоді : алгоритм протидії ......................................................................... 32

Шевчук Н. Превентивна спрямованість виховної роботи — складова процесу соціалізації студентської молоді .............................................................. 34

Піскун І. Проведення науково-педагогічної діяльності щодо запобігання асоціальної поведінки серед студентів ................................................ 39

Глізнєцова Л. Науково-педагогічна діяльність щодо запобігання асоціальної поведінки стедентів ............................................................. 41

Губенко І., Діхтяренко Л., Шевченко О. Використання різноманітних форм та методів виховної роботи в організації діяльності студентської групи ............................................................................. 46

Онуфрійчук С. Педагогічна діяльність щодо подолання правопорушень і злочинності серед студентської молоді ................................................................................................................ ..54

Антонюк Т. Діяльність педагогічного колективу академії щодо подолання ксенофобії і дискримінації серед студентів ........................................ .57

�

Постівка Д. Діяльність педагогічного колективу навчального закладу з питань подолання ксенофобії і дискримінації серед молоді ...................................... ..61

Тороповська Т., Гонтар О. Соціально-правова діяльність зі студентами щодо запобігання тероризму, екстремізму та виховання у молоді толерантного ставлення до людства ............ ..65

Бібік Ю. Деякі аспекти організації роботи щодо виховання у молоді толерантного ставлення до людства ........................................................................ 70

Понаріна І. Формування толерантності у студентів в педагогічному коледжі ............................. ..76

Романюк Т. Розвиток толерантності у студентів-психологів .................................................................... 79

Волкова Л. Виховання толерантності у студентської молоді ................................................................... 83

Шарата Н. Пріоритети виховної системи ВНЗ в умовах глобалізації (на прикладі Миколаївського державного аграрного університету) ....................... ..87

Євсюкова М., Мудрік В. Використання методу «рівний-рівному» в освітній роботі із попередження комерційної сексуальної експлуатації дітей ....................................... 93

Горват Л., Ким О. Насилие между близкими людьми: жизненные стратегии пострадавших ........... ..97

Евсюкова М., Татуревич Т., Огороднийчук И., Мидловец И., Кизим В., Легенька М. «Горячая линия» как эффективный механизм профилактики торговли людьми ..... 102

Тимошенко Т. Модель впровадження превентивних програм у закладах освіти ..............................108

Гордейчук С. Інформаційна кампанія як система заходів у сфері протидії торгівлі людьми та попередження насильства .................................118

Шебаниц В. Использование проектных технологий в системе превентивного воспитания ..... 120

Шебаниц В. Привлечение волонтеров к проведению выездных и уличных акций, автобусных кампаний .........................................................................................................................125

Дмитренко Л. Использование методики «живая библиотека» в профилактике торговли людьми ..............................................................................................128

�

Ісаєва Т., Левченко К., Максименко Н. Досвід створення та діяльності Центрів ґендерної освіти в вищих начальних закладах України .........................................................................................133

ІІ. МетодичНІ РеКоМеНдацІї щодо пРоВедеННя У ВНЗ РоБоти З пРеВеНтиВНого ВихоВаННя стУдеНтІВ

Ковальчук Л., Удалова О. Підготовка педагогічних працівників до роботи з протидії торгівлі людьми ......145

Ковганюк В. Проблеми насильства в суспільстві .............................................................................................149

Москальова Л., Федорова О. Діяльність педагогічного колективу навчального закладу з питань керівництва конфліктами .............................................................................................152

Стратійчук М., Хопта А. Насильство серед молоді: причини та профілактика ........................................................157

Сергієнко І. Виховна година «Насильство у стосунких: як ви це розумієте?» .................................161

Шаулко Г. Виховна година-диспут за круглим столом «Поговоримо про стосунки в родині» .........................................................................................167

Афанасьєва Л., Федорова О. Стан сформованості толерантності освітянської молоді інтеркультурного міста: соціологічний вимір .......................................................................174

Потапова В., Скрипник О. Опыт работы студенческого киноклуба по формированию толерантности и культуры мира ...................................................................................................179

Швецова А., Конопльова Г. Проблеми попередження ксенофобії та дискримінації у вищій школі України ....... 185

Каральова О., Сокур Л., Комарницький Г., Баранов Є. Соціально-правова діяльність зі студентами щодо запобігання расизму, тероризму та екстремізму, виховання у молоді толерантного ставлення до людства ..............................................190

Івахненко І. Інформаційно-просвітницька діяльність ВНЗ з проблем торгівлі людьми та експлуатації дитячої праці .............................................194

�

Губенко І., Кир’ян Т. Виховна година «Протидія торгівлі людьми» ........................................................................203

Шаулко Г. Виховна година-диспут за круглим столом «От і попрацювали за кордоном» .......209

Тимошенко І. Спецкурс «Права людини» у вищому навчальному закладі» .........................................216

Ковальчук Л., Кизим В., Колесникова С., Огороднійчук І., Черепаха К. Досвід роботи Центру «Ла Страда-Україна» з попередження торгівлі людьми ...... 220

Ковальчук Л., Кизим В., Калашник О. Деятельность национальной тренерской сети как эффективной формы организации профилактической работы .........................230

Бочкор Н. Методичні рекомендації для проведення занять з безпечного користування Інтернетом для дітей (для студентів педагогічних вузів) ..............................................................................................236

Байлема Т.М., Панькевич В.М. Програма та робоча програма «Права і свободи людини» ..............................................242

Перелік документів на диску ...........................................................................................................262

�

ОРГАНІЗАЦІя ТА ПРОВЕДЕННя РОбОТИ ЗІ СТУДЕНТАМИ З ПРОбЛЕМ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛюДИНИ

ОРгАНІЗАцІЯ ТА ПРОВеДеННЯ РОбОТИ

ЗІ СТуДеНТАМИ З ПРОбЛеМ ЗАХИСТу

ПРАВ ЛЮДИНИ

МетодичНий лист

БУяНОВА Галина Володимирівна, методист вищої категорії сектору соціально-педагогічної роботи зі студентами Інституту інноваційних технологій і змісту освіти

Торгівля людьми з метою трудової та сексуальної експлуатації, насильство в сім’ї щодо дітей та жінок, прояви ґендерної нерівності та корупції, економічна та со-ціальна нестабільність у суспільстві всі ці проблеми є актуальними для українсько-го суспільства і призводять до порушення прав громадян України. Розвиток України як правової держави вимагає негайного вирішення цих питань і підвищення рівня поінформованості громадян щодо своїх прав, свобод, обов’язків та вміння відстою-вати їх в житті. Особливо це стосується молоді, на яку в подальшому буде покладено розбудову нашої країни.

Головним концептуальним документом з проблем захисту прав людини є при-йнята 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН Загальна декларація прав людини, в якій проголошено, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах. Це визначний правовий документ, який на сучасному етапі є ета-лоном, згідно з яким встановлюється національне законодавство. Також покликані захищати права і свободи людини Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини, Конвенція МОП про примусову чи обов’язкову працю № 29, Міжна-родний пакт про громадянські і політичні права, Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок, Віденська Декларація про права людини, Декларація ООН «Про викорінення насильства стосовно жінок» та інші.

В нашій країні права людини закріплені в Конституції України, яка вибудована з урахуванням національного досвіду і увібрала в себе найкращі надбання світової політико-правової думки, загальновизнані міжнародно-правові стандарти. в Конс-титуції України найвищою соціальною цінністю визнана людина, її права і свободи,

�

ЗАХИСТ ПРАВ ЛюДИНИ: НАВЧАЛьНО-ВИХОВНА ДІяЛьНІСТь ВНЗ

її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека. Державними докумен-тами з питань дотримання прав людини також є: Закон України від 8 вересня 2005 року № 2866-IV «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків», За-кон України від 15 листопада 2001 року № 2789-ІІІ «Про попередження насильства в сім’ї», Сімейний кодекс України (вступив в силу 1 січня 2004 р.), Кодекс законів про працю України (Затверджено Законом ВР УРСР № 322-VIII (322а-08) від 10.12.71 р. (зі змінами)). Необхідно додати, що ратифіковані Україною міжнародні договори, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства і підлягають виконанню всіма фізичними і юридичними особами, які знаходяться під юрисдикцією нашої держави (Додаток 1).

Важливою складовою системи прав людини є захист прав дитини. Конвенцію про права дитини було прийнято у 1989 р. Генеральною Асамблеєю ООН. в ній визна-но дітей рівноправними учасниками суспільного життя, які потребують спеціальної охорони та піклування. (для довідки: дитиною є особа віком до 18 років).

Права дитини проголошені в Конвенції включають: права громадянські (на жит-тя і розвиток, на отримання громадянства, свободу від фізичного та психічного на-сильства), соціальні (на охорону здоров’я, відпочинок), культурні (право на освіту та культурний розвиток особистості). Дітям старшого віку Конвенція надає полі-тичні права (право на об’єднання). Економічні права в Конвенції фактично не ви-світлюються через надання пріоритету освітній, а не трудовій діяльності дитини (Додаток 2).

Іншими Міжнародними документами щодо захисту прав дитини є: Женевська декларація прав дитини, Декларація прав дитини, Конвенція ООН про права дитини, Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, Євро-пейська конвенція про здійснення прав дітей, Факультативний Протокол до Конвен-ції про права дитини, що стосується торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, Конвенція про заборону та прийняття негайних заходів для усунення найгірших форм дитячої праці, яка набула чинності в Україні 19 листопада 2000 р. та інші.

Основними національними документами щодо захисту прав дитини є: Конститу-ція України, Кримінальний кодекс України, Сімейний кодекс України, Кодекс Законів про працю України, Закон України «Про охорону дитинства» 2001 р., Закон України «Про освіту», 1991 р. Закон України від 5 березня 2009 року № 1065-VI «Про Загаль-нодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року».

В міжнародному праві загальні права людини набули універсальної цінності і от-римали обґрунтування як правовий стандарт. Вони дають можливість людині реалі-зувати свої потреби — їжа, житло, сім’я, розвиток, недоторканість, свобода від на-сильства, спілкування, робота, здійснення мрій тощо.

Права людини мають важливих ознак:1. Природні права. Людина має права від народження. їх не можна купити, заро-

бити чи успадкувати.2. Універсальні права. Права людини є однаковими для всіх людей незалежно від

раси, статі, віросповідання, національності, соціального статусу. Всі ми народжені

�


вільними і рівними в гідності та правах. Це також означає, що чоловіки та жінки, хлопчики та дівчатка мають однакові права.

3. Невід’ємні права. Права людини не можна відібрати. Люди наділені ними на-віть тоді, коли закони якихось держав не визнають їх. Коли в країні панує рабство, раби все одно мають права, хоч ті й порушуються.

4. Неподільні. Усі люди наділені сукупністю прав для гідного життя — грома-дянських, соціальних, політичних, економічних, культурних. [1, 6]

Розкриваючи тему прав людини, необхідно наголосити і на обов’язках. (Дода-ток 3). якщо права визначають ступінь свободи людини, то обов’язки — ступінь відповідальності. Необхідно пам’ятати, що права людини не можуть бути без-межними, і їх використання не повинно завдавати шкоди ні суспільству ні кожній окремій людині. Тому основним обов’язком громадянина є дотримання прав інших. В конституції України визначені такі обов’язки: захищати вітчизну (стаття 65), охо-роняти природу (стаття 66), сплачувати податки (стаття 67), батькам утримувати неповнолітніх дітей, а повнолітнім дітям піклуватися про непрацездатних батьків (стаття 51).

Необхідно звернути увагу на те, що знання людиною своїх прав і обов’язків є однією із складових правової культури особи. До якої також відносяться переко-наність у необхідності і соціальній корисності дотримання прав людини, законів та вміння користуватися правовим інструментарієм (законодавством) у практич-ній діяльності. Змістом правової культури особи є правосвідомість, правове мислен-ня, правомірна поведінка, а також результати правомірної поведінки і правового мислення.

Педагогічна діяльність, спрямована на формування правової культури і активної правомірної поведінки, називається правовим вихованням, яке реалізується у ВНЗ шляхом правової освіти, правової пропаганди, юридичної практики, самовиховання. Особливе значення в цьому має зв’язок морального і правового виховання. Саме на основі формування моральної поведінки необхідно здійснювати правове виховання. Головний акцент в цій роботі повинен ставитися на виховання поваги до іншої лю-дини незалежно від її статі, віку, кольору шкіри, віросповідання.

Слід зазначити, що виховна робота в ВНЗ спрямована на формування соціаль-ної активної особистості, тому одним із завдань правового виховання є формуван-ня у студентів активної позиції в правовій сфері, тобто нетерпимого ставлення до порушень прав людини, прагнення взяти участь у подоланні та попередженні цих негативних явищ; вироблення уміння протистояти негативним впливам. Правову самосвідомість студентів необхідно стимулювати в навчально-виховному процесі, позааудиторній та дозвіллєвій діяльності.

Враховуючи той факт, що після закінчення ВНЗ випускники прагнуть працевла-штовуватися не лише на території України, а й за її межами, необхідно надава-ти їм інформацію як про вітчизняне трудове законодавства, так і про особливості працевлаштування за кордоном. Тобто, роз’яснити загальні правила безпечних поїздок за кордон, до кого можна звернутися по допомогу в скрутній ситуації за межами України, на що звернути увагу під час підписання трудового контракту, які документи необхідні для легального працевлаштування за кордоном та з яки-ми правовими документами слід ознайомитися. Особливу увагу необхідно при-

10


ділити проблемі нелегального працевлаштування за кордоном і ризикам з цим пов’язаними.

До ефективних форм правовиховного впливу належать: бесіди, лекції, конферен-ції, диспути, дискусії, постійно діючі правові лекторії, клуби правових знань, конкур-си, вікторини та аукціони правових знань, зустрічі з працівниками правоохоронних органів, тематичні виховні години та тематичні вечори, створення служби «телефон довіри» та інше. Ці форми роботи дозволяють розширити правові знання студен-тів, сформувати вміння співвідносити у життєвих реаліях норми суспільної моралі та права, використовувати правові знання у повсякденному житті.

Рекомендуємо приблизний перелік тем з актуальних питань захисту прав лю-дини:

— Права людини. Для чого існують закони?— Мої права і обов’язки (за Конституцією України).— Міжнародні стандарти та міжнародні механізми забезпечення прав лю-

дини.— Механізм захисту прав людини в Україні (суд, правоохоронні органи).— Міжнародні механізми захисту прав людини (Європейський суд з прав лю-

дині.— Права дітей. Конвенція ООН про права дитини.— Українське законодавство, міжнародні документи та законодавство зарубіж-

них країн щодо запобігання насильству та експлуатації дітей.— Торгівля людьми як проблема порушення прав людини.— Проблеми працевлаштування в Україні.— Трудове законодавство України.— Можливості працевлаштування за кордоном.— Проблема рабства та його сучасні прояви.— Міжнародні документи з проблеми торгівлі людьми (самоосвіта студентів);— Відповідальність за корупційні дії.— Стан проблеми впровадження ґендерних принципів розвитку суспільства

в Україні.— Проблеми становища жінок в Українському суспільстві та інші.Також рекомендуємо проводити виховні заходи присвячені Дню прав людини

(10 грудня), Міжнародному дню заборони рабства (2 грудня), Міжнародному дню ліквідації насильства стосовно жінок (25 листопада), Міжнародному дню боротьби проти расової дискримінації (21 березня) та інші.

Для підвищення ефективності виховної роботи з проблеми правового виховання рекомендуємо запрошувати на правовиховні заходи фахівців, які мають безпосеред-нє відношення до захисту прав людей — працівників неурядових організацій, реа-білітаційних центрів, правоохоронних органів, соціальних працівників, суддів, адво-катів тощо.

Слід наголосити на особливій ролі предметів соціально-гуматітарного циклу щодо формування правосвідомості студентів. Саме ці освітні дисципліни сприяють оволодінню системою знань про людину та суспільство, про права людини; знань, які формують усвідомлення свого місця як громадянина, норм спілкування та взає-модії.

11


Умовою успішної реалізації завдань правового виховання є висока правова куль-тура педагогічних працівників та активна соціально-педагогічна робота щодо забез-печення захисту прав людини. Для проведення заходів, спрямованих на формування правової культури студентської молоді, науково-педагогічні працівники мають бути обізнані щодо правових документів з цього питання.

Готуючи інформаційні матеріал і добираючи форми та методи правовиховного впливу педагогам необхідно враховувати практичну спрямованості занять. Набуті студентами знання необхідно довести до рівня умінь і навичок, сформувати уявлен-ня про свої права та обов’язки, а також можливості їх захисту. Після вивчення теми студенти мають прагнути у житті слідувати моделям безпечної та правомірної по-ведінки.

Також рекомендуємо викладати матеріал не у вигляді готових висновків, а окреслюючи проблему або вивчаючи конкретну ситуацію, що сприяє підвищен-ню пізнавальної активності студентів. Невід’ємною складовою проблемної ситуації є проблемне завдання, яке ставиться на початку заняття. У процесі викладу матеріа-лу студентам пропонуються логічні запитання, які допоможуть розв’язати проблем-ну ситуацію. Вищезазначені ситуації можуть бути заплановані заздалегідь або вини-кати спонтанно.

Чільне місце у вивченні правових питань посідає організація самостійної роботи студентів, яка є одним з головних способів оволодіння знаннями. Для самостійної роботи студентів рекомендується: написання опорного конспекту лекції, конспек-тування навчальної та довідкової літератури, розв’язання проблемної ситуації, яка вимагає підбору та аналізу міжнародних та національних законодавчих актів, фак-тичного або статистичного матеріалу.

Важливе місце в формуванні правових знань студентів займає просвітницька ро-бота з батьками щодо проблем захисту прав людини. Ця робота передбачає:

— ознайомленням з питаннями захисту прав людини;— формування мотивації на раціональний діалог між членами родини, довір-

ливі стосунки між ними (взаємодія з даної проблеми з фахівцями психолога-ми, соціальними педагогами);

— формування вмінь і навичок запобігання жорстокому поводженню щодо себе і своїх дітей.

Роботу з батьками рекомендуємо проводити у вигляді індивідуальних та колек-тивних консультацій, лекцій, семінарів з обговоренням таких тем:

— Права і обов’язки в сім’ї.— Роль батьків у педагогічному процесі.— Права та обов’язки студентів щодо навчання.— Взаємодія педагогів із студентами і батьками.— Причини та наслідки насильства в сім’ї.— Державні і громадські організації — суб’єкти протидії жорстокому поводжен-

ню з людьми.— Зловживання щодо незахищених верств населення.— Демократичне спілкування в родині.— Конфліктні ситуації між батьками та дітьми.

12


— Проблеми спілкування студентів в молодіжному колективі.— Конфліктні ситуації між викладачами та студентами.— Студентське самоврядування.— Молодіжні субкультури та їх вплив на особистість.Правова свідомість батьків повинна формуватися на основі правових знань, уяв-

лень, поглядів, переконань, почуттів, які склалися в нашому суспільстві і становлять суспільну свідомість, що має вирішальних вплив на формування правосвідомості особистості, тобто індивідуальної свідомості дитини та батьків. Від індивідуальної свідомості залежить поведінка конкретної особи.

Тому навички і звички дотримання норм законів і моралі по відношенню до ді-тей повинні розглядатися як продукт і закономірний результат свідомого ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, до дотримання правових та інших соціальних норм. [1, 130]

списоК ВиКоРистаНих джеРел

1. Соціально-педагогічні основи захисту прав дитини: навч.-метод. посіб./ М. В. Євсюкова, О. А. Калашник [та ін.]; за заг. ред. К. Б. Левченко та О. А. Удалової. — К: ФОП «Чальцев», 2008. — 224 c.

2. Знай та захищай свої права: робочий зошит/ Авт. кол. М. В. Губко та ін./ Київ — 2006.

3. Запобігання торгівлі жінками: навч.-метод. посібник — Харків, 2000.4. Левченко К. Б. Людина. Свобода. Демократія. Наукове видання. — К.: «Юрис-

консульт», 2006. — 621 с.5. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної ради України 28 черв.

1996 р. — К.: Преса України, 1997. — 80 с.6. Інформаційний вісник — Вища освіта № 18/2006.7. Інформаційний вісник — Вища освіта № 15/2004.

Додаток 1 деяКІ З осНоВНих пРаВ І сВоБод людиНи

та їх ВІдоБРажеННя В пРаВоВих доКУМеНтах

громадянські права і свободиКонституція

України (статті)

Загальна декларація прав людини (статті)

Право на життя, на свободу, особисту недоторканність 27,29 3,9,10

Право на гуманне і гідне людини стосовно неї поводження 28 5

Рівність усіх перед законом 24 2

1�


Право на відновлення в правах, на судовий захист 55, 56, 59, 63 7, 8

Право на об’єктивний розгляд судом справи стосовно люди-ни, звинуваченої в здійсненні злочину 55, 56 7, 8

Право на визнання винності людини тільки за рішенням суду 62 11

Право на особисте й сімейне життя 32 12

Недоторканність житла, таємниця кореспонденції, заборо-на посягання на честь і репутацію 30, 31 12

Право на вільне пересування й вибір місця проживання, виїзд з території України й повернення 33 14

Право шукати притулок і користуватися притулком 26 13,14

Право на громадянство 25 151

Право на укладання шлюбу і створення сім’ї 51 16

Право на власність 51 17

Свобода думки, совісті, релігії 34,35 18,19

Додаток 2

КоНВеНцІя ооН пРо пРаВа дитиНи

Права дитини Приклади

Громадянські права

Право на ім’я та національністьПраво на самобутність

Право на життяПраво на захист від фізичного насильства

Право на приватне життя

Політичні права

Свобода думкиСвобода висловлювання

Свобода зібрань, переконань та віросповідання, вільний доступ до інформації

Економічні права Захист від експлуатації

Соціальні праваПраво на освіту

Право на охорону здоров’яПраво на соціальне забезпечення

Культурні права Відпочинок, дозвілля, участь у культурному та мистецькому житті

Специфічні праваНе розлучатися з батьками

Право на груОсобливі потреби

1�


Додаток 3 КласифІКацІя оБоВ’яЗКІВ

Обов’язки людини в суспільстві Приклад

Особисті (фізичні, духовні) Утримувати дітей, шанувати національні почуття людини

Економічні Сплачувати податки, працювати

Політичні та соціальні Додержуватись законів, брати участь у виборах

Культурні Дбайливо ставитися до пам’ятників культури

Екологічні Охороняти навколишнє середовище

Розділ І

ІННОВАцІйНІ

ВИХОВНІ ТеХНОЛОгІї ВНЗ

щОДО ПРеВеНТИВНОгО ВИХОВАННЯ

СТуДеНТІВ

•

1�

ІННОВАЦІЙНІ ВИХОВНІ ТЕХНОЛОГІЇ

ІНфОРМАцІйНО-ПРОСВІТНИцЬкА ДІЯЛЬНІСТЬ

З ПРОбЛеМИ ТОРгІВЛІ ЛЮДЬМИ

ТА екСПЛуАТАцІї ДИТЯЧОї ПРАцІ

Брацлавський агроекономічний коледж Вінницького національного аграрного університету

ТОКАЛЕНКО Зоя Василівна, практичний психолог

Однією з форм порушення прав людини в сучасному світі є торгівля жінками та дітьми. На жаль, це явище має місце і в Україні. Варто відмітити, що сучасне еконо-мічне становище жінок в Україні є суттєвою причиною їх виїзду за кордон у пошуках матеріального заробітку. як показали дослідження Міжнародної організації з мігра-ції, нині в Україні від 800 тис. до 1 млн. 400тис. молодих жінок можуть постраждати від контрабанди.

Система освіти має великі можливості щодо попередження торгівлі людьми. Пе-дагогічний процес в Брацлавському агроекономічному коледжі ВНАУ значною мірою зумовлюється змістом освітніх предметів, який сприяє оволодінню знаннями про лю-дину та суспільство, про права людини. Особлива роль тут належить предметам со-ціально-гуманітарного циклу: історії, географії, правознавству, суспільствознавству, літературі (українській та світовій), філософії, соціології тощо.

Головне завдання навчально-виховних заходів в коледжі із запобігання торгівлі людьми — підвищити загальний рівень правової свідомості студентів, рівень обізна-ності з проблем порушення прав людини, навчити моделям безпечної поведінки, ви-ховати повагу до прав та основних свобод людини, толерантне ставлення до потерпі-лих від насильства.

Управління педагогічним процессом в коледжі здійснює педагог-куратор навчаль-ної групи, який проектує навчально-виховну роботу, організовує співробітництво сім’ї і навчального закладу, оперативно контролює хід процесу і вносить відповідні корек-тиви, аналізує досягнуті результати та виявляє недоліки, оперуючи визначеннями, засобами і формами педагогічного процесу.

1�


Освітня робота що проводиться в коледжі серед молоді відіграє важливу роль у попередженні торгівлі людьми. Освітні програми та заходи для студентської молоді покликані:

— поінформувати студентів про явище торгівлі людьми;— привернути увагу до ґендерних проблем, питань про честь та гідність людей

як соціобіологічних істот;— поінформувати про причини та наслідки ґендерної дискримінації;— сформувати у студентів навички обережної поведінки та вміння захищати

власну гідність.Все це спрямовано на :— усвідомлення актуальності означеної проблеми та виявлення причин, що її по-

роджують;— поінформованість студентів про ймовірні ризики та шляхи запобігання пот-

рапляння в ситуації, пов’язану з торгівлею людьми;— формування у студентської молоді моделі безпечної та конструктивної по-

ведінки яка допоможе в ситуаціях ризику не стати «живим товаром»;— формування у студентів толерантного ставлення до постраждалих від торгів-

лі людьми;— вироблення студентами власного ставлення до торгівлі людьми як порушен-

ня прав людини та ганебного явища сучасності.Інформаційно-просвітницька діяльність Брацлавського агроекономічного колед-

жу ВНАУ з вищевказаної проблеми передбачає ознайомлення з проблемами:— права людини у міжнародному національному законодавстві;— міжнародне та національне законодавство щодо захисту прав дітей;— міжнародне та національне законодавство щодо протидії торгівлі людьми

та пов’язаним з нею злочинами;— міжнародне та національне законодавство щодо протидії торгівлі дітьми, ко-

мерційній сексуальній експлуатації дітей та використанню найгірших форм дитячої праці;

— порядок усиновлення українських дітей іноземними громадянами;— нормативно-правове забезпечення роботи з надання допомоги дітям, потерпі-

лим від торгівлі людьми;— право повнолітніх на працю — гарантія міжнародних та національних доку-

ментів;— дитяча праця — основні законодавчі акти;— суб’єкти діяльності щодо протидії торгівлі людьми в Україні;— основні етапи системи надання допомоги дітям, потерпілим від торгівлі людь-

ми в Україні;— повноваження служб у справах неповнолітніх у протидії торгівлі людьми;— порядок звернення із заявами про злочин до правоохоронних органів;— роль неурядових організацій в Україні у здійсненні роботи щодо протидії тор-

гівлі людьми;В основу інформаційно-профілактичної діяльності коледжу з проблеми торгівлі

людьми та експлуатації дитячої праці входять: організація та проведення лекцій, гру-пових занять, різноманітних акцій, сюжетно-рольових ігор, тренінгів тощо.

1�


У сучасних умовах реалізації молодіжної політики неможливо без плідної співпра-ці з органами студентського самоврядування, студентського об’єднання. Студенти ко-леджу активно включаються у просвітницько-лекційну діяльність, розповсюдження буклетів, листівок, до роботи в консультаційних пунктах, беруть участь у роботі семі-нарів, конференцій, організовують та проводять акції з вищевказаної проблеми тощо.

теМатиКа леКцІй З пРоБлеМи тоРгІВлІ людьМи та еКсплУатацІї дитячої пРацІ

для РоЗглядУ На ЗасІдаННях «КлУБУ пРаВоВих ЗНаНь»1

тема 1: торгівля людьми: історичний огляд та проблеми визначення

Основні підходи до визначення поняття торгівлі людьми. Визначення феномену «торгівля людьми», «рабство» Причини виникнення торгівлі людьми в світі і в Ук-раїні Співвідношення феноменів торгівлі людьми та торгівлі жінками, дітьми Харак-теристика потенційної групи ризику.

тема 2: торгівля людьми — порушення прав людини

Конституційні принципи правового статусу громадян України. Загальне уявлен-ня про права людини і про історію боротьби за їх визнання та юридичне закріплення. Ситуація в Україні щодо торгівлі людьми та експлуатації дітей. Сучасні міжнародні правові стандарти в галузі прав людини. Міжнародне та національне законодавство щодо протидії торгівлі людьми та пов’язаних з нею злочинами.

тема 3: трудова еміграція з України в контексті загальноосвітніх міграцій-них процесів

Основні причини трудової міграції. Аналіз статистичних даних щодо громадян Ук-раїни, що виїжджають за кордон. Шляхи влаштування українських громадян на робо-ту за кордоном. Працевлаштування громадян в Україні. Соціально-економічні наслід-ки трудової еміграції для України. Вплив міграційних процесів на стан демографічної ситуації в Україні. Правовий статус українських трудових мігрантів та стан дотриман-ня їх прав.

тема 4: правові аспекти заборони торгівлі людьми та експлуатації дітей

Загальна характеристика українського законодавства та окремих видів злочинів (торгівля людьми, експлуатації дітей). Інтерпол та його діяльність у боротьбі з тор-

1 Програма спецкурсу «Соціально-педагогічні основи запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей» (автор Удалова О.А.).

20


гівлею людьми. Огляд законодавчої системи з питань торгівлі людьми та експлуата-ції дітей у деяких зарубіжних державах. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми в Україні. Проблеми бездоглядності та безпритульності дітей. Порушення прав дітей: експлуатація і торгівля

тема 5: діяльність неурядових та міжнародних організацій щодо запобігання торгівлі людьми

Роль неурядових організацій у здійсненні роботи щодо протидії торгівлі людьми. Неурядові та міжнародні організації в Україні та їх діяльність щодо запобігання тор-гівлі людьми. Діяльність неурядових організацій за кордоном — суттєва допомога по-терпілим від торгівлі людьми.Напрями роботи неурядових організацій щодо превен-тивно-освітньої кампанії з питань запобігання торгівлі людьми

тема 6: сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

Права та обов’язки дитини в сім’ї. Роль сім’ї у соціалізації особистості. Особли-вості соціалізації дитини в різних типах сімей. Причини і теорії виникнення торгівлі дітьми. Діти-жертви торгівлі і експлуатації. Злочини проти життя, здоров’я і гідності дитини. Провідні завдання родинного виховання. Безпечна поведінка дітей, правила поведінки в Інтернеті.

тема 7. порушення прав дітей: експлуатація та торгівля

1. Основні права дитини, проголошені в міжнародних та національних документах.2. Торгівля дітьми — грубе порушення прав дитини.3. Причини поширення торгівлі дітьми в Україні.4. Комерційна сексуальна експлуатація дітей: ситуація в Україні та шляхи запобі-

гання.5. Використання найгірших форм дитячої праці: актуальність для України, шляхи

протидії.6. Діяльність держави щодо протидії торгівлі дітьми.7. Діяльність неурядових організацій у напрямі протидії торгівлі дітьми.8. Шляхи запобігання торгівлі дітьми.9. Основні правила безпечної поведінки дитини.10. Інформаційні засоби зв’язку (Інтернет, мобільні телефони) і правила безпеки

щодо їх використання.Додаткові ресурси: перегляд відео матеріалу з проблем протидії торгівлі людьми.Тематика виховних годин з проблеми торгівлі людьми та експлуатації ди-

тячої праці1. Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини в Україні.2. Конституція України. Аналіз основних положень, що стосуються прав дітей

та молоді.3. Міжнародні механізми забезпечення прав людини.

21


4. Міжнародна хартія з прав людини її структура.5. Загальна декларація прав людини — перший в історії міжнародних відносин

акт, в якому проголошено права людини і її основні свободи.6. Декларація прав дитини. Основні принципи. Зміст та завдання, що виплива-

ють з неї.7. Особливості соціального становлення молоді в Україні.8. Чинне законодавство стосовно дітей в Україні.9. Торгівля людьми, як проблема порушення прав людини.10. Сучасне рабство. Торгівля дітьми.11. Боротьба з торгівлею людьми на національному та міжнародному рівнях.12. Законодавча база щодо захисту прав людини та запобігання торгівлі людьми.13. Трудова міграція і її наслідки.14. Шляхи легального працевлаштування закордоном українських громадян.15. Статус жінки в суспільстві в деяких країнах світу.16. Торгівля дітьми — грубе порушення прав дитини.17. Причини поширення торгівлі дітьми в Україні.18. Використання найгірших форм дитячої праці: актуальність для України, шля-

хи протидії.19. Основні правила безпечної поведінки. Правила безпеки в Інтернеті.20. Ґендерні ролі в сім’ї. Ґендерна дискримінація.21. Трудові права неповнолітніх.

22


ЗАбеЗПеЧеННЯ ЗАХИСТу ДІТей ТА МОЛОДІ

ВІД буДЬ-ЯкИХ фОРМ НАСИЛЬСТВА

Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників

ВОйЦяХ ТЕТяНА, методист обласного центру практичної психології і соціальної роботи Черкаського ОІПОПП, соціальний педагог-правник

Існування таких негативних соціальних явищ, як жорстоке поводження та на-сильство над дітьми пов’язано з багатьма соціально-економічними і психологічни-ми чинниками, серед яких збільшення кількості неповних сімей, сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, популяризації жорстокості в засобах масової інфор-мації, вільний доступ до сайтів мережі Інтернет, які пропагують насильство. Негатив-ну роль відіграє й низький рівень правової культури населення.

Однією з причин є й низький рівень усвідомлення педагогічними працівниками своєї відповідальності згідно чинного законодавства України щодо забезпечення за-хисту дітей від насильства та жорстокого поводження над особистістю у закладах ос-віти, в т. ч. з боку педагогічних працівників. Результати досліджень, проведених в за-кладах освіти, свідчать, що насильства в школі зазнають 65% дівчат та 50% хлопців у віці 9–11 років; 84% дівчат та 70% хлопців у віці 12–14 років; 56% дівчат та 51% хлопців у віці 15–16 років. Серед форм насильства переважають такі форми, як: побит-тя, образи, приниження, використання образливих прізвиськ, псування майна, непри-ємні дотики до тіла, бойкот тощо. Найчастіше насильство чинять: діти (95%), батьки (68%) та дорослі, які працюють із дітьми (39%); від 24 до 37% дітей зазнають насиль-ства дома, на вулиці, в школі (від практично щоденного до декількох раз на місяць).

Саме тому сьогодні великої актуальності набуває питання створення в закладах освіти ефективної системи превентивної та профілактично-просвітницької роботи, в тому числі в рамках психолого-педагогічного та соціально-педагогічного супроводу, з усіма учасниками навчально-виховного процесу з метою попередження та подолан-ня проявів жорстокості і насильства та забезпечення прав неповнолітніх у навчаль-них закладах.

З метою попередження негативних явищ в закладах освіти, обласний центр прак-тичної психології і соціальної роботи Черкаського ОІПОПП систематично (як в рамках

2�


курсів підвищення кваліфікації спеціалістів психологічної служби, так і в міжкурсо-вий період) здійснює методично-навчальну діяльність з керівниками психологічних служб міст/районів, соціальними педагогами та практичними психологами, педаго-гічними працівниками закладів освіти області з питань організації роботи в навчаль-них закладах щодо попередження насильства над особистістю. а також спеціалісти психологічної служби здійснюють відповідну діагностичну, консультативну, превен-тивну, профілактичну та інформаційно-просвітницьку діяльність з учасниками нав-чально-виховного процесу закладів освіти міст/районів (додаток 1).

РоБота ЗІ спецІалІстаМи психологІчНої слУжБи та педагогІчНиМи пРацІВНиКаМи

В РаМКах КУРсІВ пІдВищеННя КВалІфІКацІї

До освітньо-професійної програми курсів підвищення кваліфікації спеціалістів психологічної служби закладів освіти Черкаської області включені навчальні елемен-ти, спецкурси та факультативи за вибором з питань попередження насильства над дітьми в сімейному та освітньому середовищі. Програма курсової підготовки соціаль-них педагогів і практичних психологів передбачає обговорення таких питань як: фор-мування гуманістичних стосунків в освітньому просторі; розвиток навичок діалогічної взаємодії вчителів, учнів, батьків, гуманістичного мислення педагогів та керівників освітніх закладів на основі втілення принципу дитино центризму; попередження де-віантної поведінки, формування соціально-психологічних компетентностей; ство-рення освітнього простору, безпечного для психологічного та соціального здоров’я дітей. Особлива увага приділяється формуванню правової культури спеціалістів пси-хологічної служби, а також питанням здійснення психологічного та соціально-педа-гогічного супроводу учасників навчально-виховного процесу, налагодження системи співпраці з державними установами, громадськими та неурядовими організаціями з питань захисту прав та законних інтересів дітей та підлітків.

В процесі викладання спецкурсів та факультативів за вибором з питань форму-вання гуманістичних стосунків в освітньому просторі пропагується додержання пе-дагогічними працівниками вимог законодавства щодо забезпечення захисту дітей та учнівської молоді від будь-яких форм насильства.

РоБота ЗІ спецІалІстаМи психологІчНої слУжБи та педагогІчНиМи пРацІВНиКаМи В МІжКУРсоВий пеРІод

І. супровід професійної діяльності спеціалістів психологічної служби та педагогічних працівників

Щорічно проводяться конференції, в т. ч. у співпраці з кафедрами та творчими лабораторіями інституту, семінари-практикуми, майстер-класи, тренінгові заняття, лекції як для спеціалістів психологічної служби, так і для всіх інших учасників нав-чально-виховного процесу. Зокрема:

2�


— обласна науково-практична конференція «Агресія в педагогічному середови-щі: психологічні причини та шляхи подолання» у співпраці з кафедрою пси-хології та педагогіки інституту. За результатами конференції видано та роз-повсюджено на навчальні заклади області збірник матеріалів конференції, у якому розміщено 33 статті дописувачів-учасників (посібник «Психологічні причини та шляхи подолання агресії у педагогічному середовищі»;

— міськрайонна науково-практична конференція «Психологічні причини та шля-хи подолання агресії у освітньому середовищі»;

— обласна науково-практична Інтернет-конференція «Конфлікт в освітньому се-редовищі як потреба змін»;

— семінари-практикуми для спеціалістів психологічної служби закладів системи освіти області: «Робота працівника психологічної служб щодо подолання за-лежностей та налагодження позитивної комунікації в соціумі»; «Створення ду-ховно-морального середовища для прояву людяних якостей у дитині»; «Етичні питання консультування в діяльності працівника психологічної служби»; «Со-ціально-психологічні умови формування життєвої компетентності вихованців шкіл-інтернатів»; «Подолання жорстокості та насильства в освітньому середо-вищі: психологічні та соціально-педагогічні аспекти»; «Соціально-психологічні умови створення підтримуючого середовища для вихованців інтернатних за-кладів»; «Система роботи по соціально-психологічному супроводу діяльності ПТНЗ: від планування до оцінки ефективності», де зокрема піднімалось питан-ня попередження суїцидальних проявів серед учнів ПТНЗ; «Використання ефек-тивних засобів психокорекції в роботі практичного психолога закладу освіти»; «Сучасні форми і методи організації психологічної просвіти батьків», де зокре-ма розглядалось питання попередження насильства щодо дітей з боку батьків в розрізі вікових потреб та рівня сформованості вікових новоутворень дити-ни; «Збереження психологічного здоров’я педагога як чинник створення пози-тивного середовища в закладів інтернатного типу»; «Корекція деструктивної та аутодеструктивної поведінки особистості»; виїзний обласний семінар-прак-тикум з елементами тренінгу для спеціалістів психологічної служби закладів освіти різного типу «Особливості здійснення соціально-педагогічного супро-воду сім’ї в закладах освіти»; семінар-практикум для практичних психологів ДНЗ «Психолого-педагогічний супровід дитячо-батьківських стосунків»; виїз-ний семінар-практикум для спеціалістів психологічної служби та заступників директорів з навчально-виховної роботи закладів освіти м. Сміла «Небезпеки впливу Інтернет на формування деструктивної поведінки дітей: попереджен-ня та профілактика»; семінар-тренінг для спеціалістів психологічної служби ПТНЗ «Формування в учнів навичок ЗСЖ та усвідомленого батьківства як засіб попередження негативних явищ в учнівському та молодіжному середовищі»;

— майстер-класи та тренінгові заняття, в т. ч. в рамках роботи Школи професій-ної адаптації молодих спеціалістів, Школи професійної майстерності, під час виїздів у міста/райони з методичною допомогою: «Соціальна ситуація розвит-ку дитини та конструювання успіху»; «Форми і методи роботи соціального пе-дагога щодо попередження девіантної поведінки учнів у мікросоціумі закла-ду»; «Технології превентивного виховання в роботі спеціаліста психологічної

2�


служби»; «Інноваційні форми та методи профілактичної роботи спеціалістів психологічної служби з подолання негативних явищ в сімейному та освітнь-ому середовищі»; «Роль педагогічних працівників у попередженні насильства над дітьми в сімейному та освітньому середовищі»; «Проектна діяльність як інтерактивна форма превентивної та профілактичної роботи» та інші;

— в рамках заходів для керівників та педагогічних працівників установ і закладів освіти висвітлювались такі питання: «Посилення психологічного супроводу навчально-виховного процесу та актуальні завдання психологічної служби», «Соціально-психологічні аспекти здійснення превентивного виховання уч-нівської молоді», «Суперечності світу дорослих та світу дитинства»; «Психоло-гічні основи управлінської діяльності»; «Інтерактивні творчі форми просвіт-ницької та профілактичної роботи з учнями» та інші;

Також працівники інституту:— надають методичну та консультативну допомогу педагогічним працівникам

та психологам міст/районів з питань організації психолого-педагогічного суп-роводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, кризових сімей та дітей, що проживають в цих сім’ях; організації та проведення корекційної роботи з дітьми, які постраждали від насильства або знаходяться в ситуації ре-альної загрози жорстокого поводження або насильства щодо них; виконують посередницьку роль у вирішенні конфліктних ситуацій між учасниками нав-чально-виховного процесу в закладах освіти області, в т. ч. пов’язаних з жорс-токим проводженням чи насильством над дітьми;

— здійснюють консультування з питань вирішенні сімейних конфліктів у досу-довому порядку (за запитом);

— надають експертні висновки для служб у справах дітей міст/районів про до-цільність перебування дитини (дітей) з одним із батьків (за запитом).

ІІ. Впровадження інноваційних форм роботи

1. через Інтернет-сайти інституту здійснюється клубно-дистанційна форма роботи зі спеціалістами психологічної служби та педагогічними працівниками за-кладів освіти області: розміщення анонсів заходів, зворотній зв’язок за результатами проведених заходів, обговорення тем на форумах, постійне оновлення нормативно-правової бази діяльності психологічної служби області, консультування з актуальних питань, зокрема з проблеми попередження та профілактики негативних явищ в сі-мейному та освітньому середовищі, з питань дотримання педагогічними працівни-ками вимог законодавства щодо забезпечення захисту дітей та молоді від будь-яких форм фізичного або психологічного насильства.

2. З 2011 року центром започатковано проведення обласного фестивалю со-ціально-психологічних театрів «перспектива». Унікальність даного явища у тому, що такий театр є формою корекційно-розвивальної роботи для акторів та просвітни-цько-профілактичної — для глядачів.

Справжньою скарбничкою досвіду стали майстер-класи, які проводили керівники театрів та діти-актори. На майстер-класах учасники фестивалю навчалися методиці

2�


організації, створення та проведення соціально-психологічних театрів. як відзнача-ють самі діти, досвід участі у виставах соціально-психологічного театру як у ролі ак-тора, так і у ролі глядача, дозволяє більш глибоко зануритися в тему вистави, відчути проблему, зробити власний вибір, розвиває здатність до співчуття, не залишає байду-жим до проблем інших людей. Оскільки театр несе навантаження на емоційну сферу особистості, то залишає більш глибоке враження і запам’ятовується краще, ніж прос-то інформація профілактичного спрямування на рівні знань.

3. З метою створення позитивного іміджу психологічної служби закладів освіти та впровадження в практичну діяльність спеціалістів психологічної служби іннова-ційних форм роботи з учнями та студентами, зокрема проектної діяльності, протягом 2011-2012 років обласний центр практичної психології і соціальної роботи Черкась-кого обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників реалізу-вав два проекти, а саме:

1) освітній проект «Волонтерський рух як інноваційна форма розвивальної, превентивної та профілактичної соціально-педагогічної роботи з молоддю».

Мета проекту: активізація волонтерської діяльності учнівської та студентської молоді, у тому числі сільської місцевості з питань запобігання негативним явищам в учнівському та студентському середовищі; залучення учнівської та студентської мо-лоді до активного громадського життя на засадах партнерської взаємодії.

Оригінальність проекту полягає в тому, що ми розглядаємо волонтерство як іннова-ційну форму роботи спеціалістів психологічної служби закладів освіти Черкаської облас-ті з учнівською та студентською молоддю шляхом створення постійно діючих Центрів діяльності волонтерів психологічної служби та залучення учнів і студентів як помічни-ків соціального педагога і практичного психолога до здійснення превентивної та інфор-маційно-просвітницької роботи з усіма учасниками навчально-виховного процесу.

В рамках реалізації проекту у квітні-травні 2011 р. було проведено два навчальних семінари-тренінги для працівників психологічної служби закладів освіти Черкась-кої області, в результаті чого підготовлено 30 координаторів діяльності волонтерів психологічної служби в «пілотних» містах та районах Черкаської області. За резуль-татами реалізації проекту координаторами в «пілотних» містах та районах: створено 20 Центрів діяльності волонтерів психологічної служби закладів освіти; проведено тренінгові заняття та підготовлено перших волонтерів освіти серед учнів 5–11 класів (загальна кількість — 218 осіб).

В рамках реалізації проекту в квітні-травні 2011 року проведено обласну акцію «Україна — велика родина», яка була представлена заходами інформативно-просвіт-ницького, профілактичного та благодійного спрямування, зокрема й спрямованих на попередження насильства над дітьми:

— інформативно-просвітницька кампанія «Захистимо себе від насильства!» з ме-тою привернення уваги до проблеми жорстокого поводження та насильства над дітьми та сімейного насильства;

— профілактична кампанія «Тут не продають алкоголь неповнолітнім!» з метою привернення уваги до проблеми порушення окремими торгівельними закла-дами міст та сіл законодавства щодо продажу горілчаних та тютюнових ви-робів неповнолітніми. Кампанію активно підтримали жителі селищ, міста, батьки учнів;

2�


— благодійна кампанія «Чужих дітей не буває» з метою привернення уваги гро-мадськості до проблеми соціального сирітства;

— благодійна акція «Допоможи ближньому» з метою формування життєвих і мо-ральних цінностей молоді та привернення уваги громадськості до проблеми взаєморозуміння, емпатійного, толерантного ставлення до осіб похилого віку, дітей та дорослих, які опинилися в складних життєвих обставинах, до осіб з об-меженими фізичними можливостями;

— вело-квест «Естафета добротворців» з метою формування навичок міжосо-бистісного спілкування та способів самовираження особистості.

Крім запланованих заходів, в рамках реалізації проекту були впроваджені мік-ро-проекти, спрямовані на формування у дітей та молоді усвідомленого розуміння цінності життя (власного та оточуючих), навичок здорового способу життя, уміння протистояти факторам, що мають негативний вплив на складові здоров’я людини; розуміння цінності сім’ї як соціального інституту виховання дитини, попередження соціального сирітства, інформування громади про переваги сімейного виховання ді-тей, які залишилися без батьківського піклування, та його форми (усиновлення, опі-кунство/піклування, прийомна сім’я, дитячі будинки сімейного типу);

2) освітньо-профілактичний проект «Правовий десант».Мета проекту: підвищення рівня правової культури учнівської молоді, формуван-

ня активної соціальної позиції учнів ЗНЗ та ПТНЗ щодо захисту своїх прав і дотриман-ня обов’язків громадянина та толерантної і відповідальної поведінки щодо оточуючих.

Оригінальність проекту полягає в тому, що для здійснення просвітницько-про-філактичної роботи передбачається використовувати інтерактивні творчі масові форми роботи (агітбригади, соціально-психологічний театр, тренінги, ситуаційні ігри, правові брейн-ринги, тематичні концерти тощо), що дозволить не тільки нада-вати інформацію слухачам, глядачам, а й безпосередньо залучати їх до театрального чи концертного дійства, сприятиме більш глибокому усвідомленню учасниками за-ходів актуальності тих проблем, які підніматимуться у виступах, дозволить відчути свою причетність до попередження чи вирішення соціальних проблем своєї місцевої громади, формуватиме активну і відповідальну життєву позицію в учнівської молоді та жителів місцевих громад. Крім того, засоби мистецтва дозволять донести інформа-цію в легкій, доступній творчій формі, сприятимуть підвищенню рівня ефективності та результативності роботи з учнівською молоддю щодо попередження та подолання негативних явищ в учнівському середовищі, зокрема підліткової злочинності.

Впровадження проекту здійснювалося за двома блоками. в рамках першого те-оретично-методичний блоку на базі Черкаського ОІПОПП було проведено навчаль-ний семінар-тренінг «Використання інтерактивних творчих форм просвітницької та профілактичної роботи в проектній діяльності», учасниками якого, за результата-ми конкурсного відбору згідно поданих анкет, стали спеціалісти психологічної служ-би (24 особи) та представники учнівського самоврядування (24 особи) з 17 ЗНЗ (в т. ч. 5 закладів нового типу) та 7 ПТНЗ Черкаської області. в рамках семінару-тренінгу учасники були ознайомлені з основними інтерактивними творчими формами про-світницької та профілактичної роботи в проектній діяльності; розглянули норматив-но-правові акти, які регулюють та забезпечують волонтерську діяльність в закладах освіти як різновид громадсько-активної діяльності учнів, та практичні аспекти засто-

2�


сування інтерактивних творчих форм інформаційно-просвітницької, превентивної та профілактичної роботи; взяли участь у тренінгових блоках: «Методика індивіду-ального плану роботи з дітьми, схильними до правопорушень. Механізми формуван-ня відповідальної поведінки» для спеціалістів психологічної служби закладів освіти (тренер — Тетяна Войцях, методист ОЦППСР, координатор проекту) та «Тренінг роз-витку та формування лідерських якостей» для лідерів учнівського самоврядування (тренер Аліна Кордюк, заступник директора ЧОМРЦ).;

В рамках другого, практичного блоку в закладах освіти Черкаської області створені учнівські бригади «Правового десанту», розроблені та реалізовані заходи з використан-ням інтерактивних творчих форм інформаційно-просвітницької та профілактичної роботи. Всього було створено 53 постійно діючі учнівські бригади у 32 навчальних за-кладах Черкаської області (очікувана кількість на початок реалізації проекту — 20 уч-нівських бригад у 20 навчальних закладах). Кількість постійних учасників учнівських бригад «Правового десанту» — 339 учнів віком від 9 до 18 років. Бажання стати члена-ми учнівських бригад «Правового десанту» виявили й учні, які перебувають на внут-рішкільному обліку як схильні до правопорушень або важковиховувані (23 таких учні є постійними членами учнівських бригад і приймають активну участь у підготовці і проведенні заходів). Заходами проекту охоплено близько 1000 учнів (за попередніми даними — 988), понад 400 осіб з числа педагогічних працівників, батьків та жителів місцевих громад. До участі та проведення заходів були залучені спеціалісти ЦСССДМ, ССД, ВКМСД, керівники закладів освіти, працівники закладів охорони здоров’я, пред-ставники місцевих державних адміністрацій, громадських організацій.

Координаторами-консультантами та лідерами учнівських бригад «Правового де-санту» було підготовлено та проведено понад 50 заходів з використанням інтерактив-них творчих форм інформаційно-просвітницької та профілактичної роботи (соціаль-но-психологічні театри, ток-шоу, брейн-ринг, дебати, тематичні концерти, проекти, підготовка та демонстрація авторських відеосюжетів тощо), розповсюдили інформа-ційно-просвітницькі матеріали. в закладах освіти, де впроваджувався проект, прове-дені Круглі столи, підведені підсумки участі в реалізації проекту, обговорені подальші перспективи його реалізації.

3) Науково-методична робота, вивчення, узагальнення та упровадження перспективного педагогічного досвіду.

Інститут вивчає, узагальнює та впроваджує досвід профілактичної роботи со-ціальних педагогів та практичних психологів, в тому числі з питань попередження насильства над дітьми. Зокрема:

— методичні посібники: «Права дитини мовою Прав Людини» — до 20-річ-чя ратифікації Україною Конвенції ООН про права дитини (автор-упорядник Т.В. Войцях); «Особливості здійснення соціально-педагогічного супроводу сім’ї в закладах освіти» (Войцях Т.В); «Соціально-психологічний театр» — узагаль-нення досвіду здійснення корекційно-розвивальної роботи шляхом організа-ції психологічних театрів (автори-упорядники Л. Жеребньова, Т. Артеменко);

— електронні збірники методичних та інформаційно-профілактичних ма-теріалів до семінарів: «Система роботи по соціально-психологічному супроводу діяльності ПТНЗ: від планування до оцінки ефективності»; «Збереження психоло-гічного здоров’я педагога як чинник створення позитивного середовища в закла-

2�


дах інтернатного типу»; «Подолання жорстокості та насильства в освітньому сере-довищі: психологічні та соціально-педагогічні аспекти» (мультимедійні презентації та пам’ятки «Алгоритми дій працівників закладів освіти у випадку виявлення фак-тів жорстокого поводження чи насильства над дитиною» та «Система соціально-педагогічного супроводу з попередження насильства в освітньому середовищі»; «Пам’ятка педагогічному працівнику з питань додержання вимог законодавства щодо забезпечення захисту дітей від будь-яких форм жорстокого поводження або насильства», буклет «Скривджені діти. Що таке зловживання щодо дітей»: на допо-могу працівникам психологічної служби системи освіти); «Особливості здійснення соціально-педагогічного супроводу сім’ї в закладах освіти» та інші;

— електронний посібник «На допомогу спеціалістам психологічної служби за-кладів освіти» (нормативно-правова документація; методичні рекомендації щодо вимог до документації спеціалістів психологічної служби; зразки ділової та облікової документації; пам’ятки тощо);

— електронні збірники матеріалів проектів «Волонтерський рух як інновацій-на форма розвивальної, превентивної та профілактичної соціально-педагогічної роботи з молоддю» та «Правовий десант»: «Законодавча база», «Методично-ін-формативні матеріали», «Навчальні матеріали», «Зразки інформаційно-просвіт-ницьких роздаткових матеріалів для акцій та заходів» (буклети та пам’ятки «Навчіть дітей безпеки», «Бережіть дитину від наркотиків», «Захист дітей від насильства », «Каталог дій, що розцінюються як насильство по відношенню до дітей», «Знати, щоб захиститися!. Знати, щоб захистити!», «Навчись правилам безпеки!», «Усвідомлене батьківство»; закладки «Безкоштовні «гарячі» теле-фонні лінії довіри», «Правила безпеки»; інформаційний лист «Куди звернутися по допомогу?»; календар «Захисти дитину від насильства»; пам’ятка для волон-тера психологічної служби); презентаційні матеріали («Технологія організації громадської кампанії», «Співпраця із ЗМІ», «Інтерактивні творчі форми інфор-маційно-просвітницької, превентивної та профілактичної роботи»).

4. Дослідницька роботаПсихологічною службою області використовуються наступні методи виявлення

ризиків виникнення всіх форм насильства серед дітей та учнівської молоді:— скринінгові дослідження з метою перевірки наявності проблеми (рекомендо-

вано анонімне опитування, обстеження умов проживання дітей педпрацівни-ками; аналіз результатів громадського огляду та соціальних паспортів класів, відвідування та психологічний аналіз уроків спеціалістами служби з метою по-передження конфліктів у учнівсько-вчительському середовищі та запобігання порушенню норм педагогічної етики у навчальному процесі, вивчення стилю батьківського виховання; контроль за відвідуванням учнями школи; вивчен-ня інтересів учнів (навчальних і позанавчальних), вивчення продуктів діяль-ності учнів та вихованців, ін.);

— соціально-психологічні дослідження (підбір/створення інструментарію); вибір цільової групи, програми дослідження, представлення результатів, висвітлен-ня узагальнених результатів досліджень у пресі, методичних матеріалах тощо);

— моніторинг з питань діяльності психологічної служби щодо профілактики на-сильства і жорсткого поводження з дітьми.

�0


Додаток 1 систеМа РоБоти оцппсР ЗІ спецІалІстаМи

психологІчНої слУжБи та педагогІчНиМи пРацІВНиКаМи

,

Семінари-практикуми, тренінги, конференції,Інтернет-заходи

Майстер-класи, творчі групи

Школа професійної адаптації молодого спеціаліста

Школа професійної майстерності

Методичні консультації, інтервізії

Виїзди в міста/райони зметодичноюдопомогою

,,

Фестиваль соціально-психологічних театрів «Перспектива»

Розробка та впровадження освітніх проектів

Моніторинг динаміки змін щодо досліджуваних явищ у освітньому середовищі

Клубно-дистанційна форма роботи через Інтернет-сайти Центру

Експертиза застосування діагностичного психолого-

Організаційно-методична робота (підготовка розпорядчих документів, моніторинг виконання Програм

у сфері освіти тощо)

Моніторинг стану діяльності та розвитку психологічної служби

системи освіти області

,

Практичні психологи

Соціальні педагоги

Керівники

психологічних служб

міст/районів

Керівники

та педагогічні

працівники закладів

�1


5. Співпраця із ЗМІ, громадськими та неурядовими організаціямиШироко висвітлюємо в ЗМІ актуальні питання щодо попередження насильства

над особистістю. Зокрема, в газеті «Нова доба» розміщуються коментарі психолога до ведучих тем (топ-тем), в т. ч. до матеріалу «Робочий» обман» про запобігання шахрайству при влаштуванні на роботу; до матеріалу «Лівий» світ» про особливості ліворукої дитини; до матеріалу «Коли важче жити, ніж померти» про запобігання самогубствам; до матеріалу «Пізні діти» про психологічні особливості «пізнього» материнства та інші. в прямому ефірі ОДТРК «РОСЬ» неодноразово висвітлювалися такі питання, як: «Права та обов’язки дитини», «Людина починається з добра», «Форми і методи роботи соціального педагога по попередженню девіантної поведінки учнів в мікросоціумі закладу», «Психологічні особливості морального виховання дітей у сім’ї», «Дитячо-батьківські стосунки у сім’ї», «Роль батьків у забезпеченні дотримання та захисту прав дитини», «Вплив сімейного мікроклімату на формування особистості дитини», «Роль спеціалістів психологічної служби у формування позитивного сімейного та освітнього простору», «Вплив мультфільмів на формування поведінкових моделей дитини» та інші.

�2


НАСИЛЬСТВО СеРеД МОЛОДІ:

АЛгОРИТМИ ПРОТИДІї

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка

ВОЛИК Л.В., в. о. зав. кафедри соціальної і корекційної педагогіки ПНПУ імені В. Г. Короленка, доцент

Наприкінці XX — на початку XXI ст. проблеми молоді стають особливо актуальни-ми й розглядаються багатьма міжнародними організаціями та урядами різних країн. Одна з гострих та актуальних проблем, яка стоїть перед сучасним українським сус-пільством — це подолання і профілактика будь-яких проявів насильства щодо дітей та молоді.

За даними звіту ВООЗ щодня в Європі від насильства помирає 40 осіб у віці від 10 до 29 років або 15 тисяч протягом року. За рівнем насильства серед молоді Україна посідала п’яте місце (станом 2010 р.), у 2011 році — четверте. [1]. Наведемо ще один приклад невтішної статистики. Близько 60% українських підлітків визнають, що се-ред молоді є насильство (дія чи бездіяльність, що спричиняють фізичні, психологічні ушкодження особистості), а 25% стали жертвами жорстокого поводження серед од-нолітків [2].

Нині прогресивна частина суспільства не лише декларує своє негативне став-лення до різного роду насильства, але й здійснює моніторинг за дотриманням прав та свобод особистості, здійснює т.з. «алгоритм протидії»: формування моделей з пози-тивними зразками поведінки.

Нами проаналізовано фактори. що впливають на поширення насильства серед молоді: вплив телепродукції, яка пропагує культуру насильства як норму життя, по-ширення ідеології цинізму та нетерпимості в суспільстві та в молодіжному середови-щі, необмежений доступ до глобальної мережі Інтернет, агресивні комп’ютерні та ві-деоігри.

Все частіше мова йде про необхідність саме ранньої профілактики і психокорек-ції насильства серед дітей. Окрім соціальних факторів, детально вивчаються фактори особистісні, які підвищують вірогідність здійснення молодою людиною насильниць-

��


ких вчинків (імпульсивність, труднощі з навчанням, низький рівень IQ, занадто низь-кий рівень тривожності тощо) [3].

якщо конкретизувати розгортання виховної діяльності в університеті щодо попе-редження насильства в молодіжному середовищі, то необхідно виокремити наступні форми:

— запроваджено спеціальні курси та семінари, зокрема з 2004 року студентами вивчається курс «Теорія і практика полікультурного виховання майбутніх пе-дагогів», який знайомить з основами етнічної психології, комунікації і приро-дою конфліктів та способами їх вирішення;

— періодично організовуються виставки у бібліотеках як культурно-загально-доступних та інформаційних центрах, що акумулюють та поширюють інфор-мацію, брошури, монографії, присвячені проблемі подолання насильства в мо-лодіжному середовищі;

— кураторами студентських груп проводяться виховні заходи у гуртожитках, кураторські години у формі тренінгових занять щодо подолання ксенофобії та запобігання асоціальної поведінки;

— студенти створюють власні проекти та відеоролики соціальної реклами, ор-ганізовують ток-шоу «Молодь проти насильства», активно беруть участь у благодійних акціях, конференціях, круглих столах, ділових іграх, культурно-мистецьких заходах, конкурсах та виставках, які присвячені проблемам толе-рантних відносин в сучасному суспільстві.

На нашу думку, Державному комітету телебачення і радіомовлення України вар-то збільшити кількість ефірного часу для просвітницьких та дитячих програм гу-маністичного спрямування; Міністерству внутрішніх справ запропонувати обмежити час відвідування дітьми інтернет-кафе та ігрових клубів, ввести вікове обмеження на комп’ютерні ігри, які містять сцени насильства, активніше проводити пропаганду здорового способу життя. Серед освітян варто активізувати розробку методичних ре-комендацій, програм щодо подолання насильства у молодіжному середовищі.


1. Україна зайняла п’яте місце в Європі за рівнем насильства серед молоді httр: // novynar.com.ua/politics/134474

2. Близько 60% українських підлітків визнають, що серед молоді є насильство http: // kolomyya/org/se/sites/pb/24853

3. Is Youth Violence Just Another Fact of Life? // www.apa.org/ppo/issues

��


ПРеВеНТИВНА СПРЯМОВАНІСТЬ

ВИХОВНОї РОбОТИ — СкЛАДОВА ПРОцеСу

СОцІАЛІЗАцІї СТуДеНТСЬкОї МОЛОДІ

Вінницький технічний коледж

ШЕВЧУК Ніна, заступник директора з гуманітарної освіти та виховання Вінницького технічного коледжу

Навчання у вищих навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації за хронологічним виміром є не таким довготривалим, але вкрай значущим та суттєвим для формуван-ня особистості молодої людини. Цей період є перехідним на шляху від дитинства до дорослого життя. Вийшовши з-під батьківської опіки, молодь адаптується в новому для себе середовищі, прагнучи самостійності, самовиявлення. Це може супроводжу-ватись ризикованою поведінкою і бажанням будь-якою ціною досягти визнання, яке не завжди узгоджується з нормами загальнолюдської моралі. У цей період гостро постають проблеми особистої відчуженості, пасивності, інфантильності, різкого не-прийняття досвіду старших. Можливі кардинальні зміни ціннісних орієнтирів, при-чиною яких можуть стати суспільні пріоритети, вплив неординарних особистостей, вікові гормональні зміни організму, занижена або завищена самооцінка. Крім того студенти потрапляють у нові умови життя, мають різне матеріальне забезпечення, а ще різні погляди і інше сприйняття життя і світу. Багато складних завдань дово-диться вирішувати молодій людині на шляху дорослого життя. Важко проходить і сам процес «дорослішання». Тут надзвичайно важлива своєчасна компетентна пе-дагогічна корекція та правильні орієнтири, спрямовані на позитивну соціалізацію студентської молоді.

Майбутнє народжується з минулого, а сьогодення потребує виваженості, цілес-прямованого соціально-педагогічного впливу, нових підходів, знань та практичних навиків сучасної педагогіки і психології, таких якостей від педагогів як мобільність, толерантність, культура, соціальна відповідальність, громадянськість.

За будь-яких умов навчальний заклад має бути джерелом мудрості, людяності, культури. Без цього немає надії на краще майбутнє. а молодіжна політика має стати

��


складовою частиною навчально-виховного процесу у ВНЗ, яка органічно поєднала б якість навчання, високий рівень культури і професіоналізму педагогів і відповідне сприяння професійній і соціальній зрілості студентів.

Наш педагогічний колектив в постійному пошуку нових педагогічних технологій, які сприяють створенню середовища, що розвиває, навчає і виховує. Саме таку мету передбачає проблема, над якою ми працюємо: «Впровадження інтерактивних ме-тодів навчання. Формування психолого-педагогічних основ здорового способу життя як дієвої альтернативи негативним тенденціям у молодіжному середовищі, розвиток духовності, творчого потенціалу студентів коледжу та залучення їх до скарбниці за-гальнолюдської культури».

Саме за умови превентивної спрямованості виховну роботу в коледжі розглядаємо, як складову процесу соціалізації студентської молоді, що сприяє успішній соціальній адаптації, формуванню ціннісних орієнтацій, повноцінному особистісно-професійно-му становленню та майбутньому кар’єрному зростанню, формуванню відповідально-го ставлення до здоров’я.

Наукові дослідження, які проводились в навчальному закладі під керівництвом доцента кафедри психології Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського Сорочинської В. Є., підтверджують, що виховна робота зі студентською молоддю саме за умов превентивної спрямованості, стає більш ефек-тивною.

Основними завданнями превентивного виховання студентської молоді є:— створення умов для формування позитивних якостей особистості в процесі

різноманітних видів соціально-схвалювальної діяльності на основі сприян-ня психічному, духовному, інтелектуальному, морально-етичному, естетич-ному розвитку, формуванню культури здорової життєдіяльності, вироблен-ню навичок безпечної поведінки, стійкості до впливу негативних суспільних явищ;

— технологічне забезпечення превентивної діяльності, в основу якої покладено соціально-психологічну зорієнтованість на протидію залученню молоді до не-гативного експериментування в екстремальних та невизначених соціальних ситуаціях;

— організація та проведення освітньо-просвітницьких, консультативних заходів, що сприятимуть вдосконаленню комплексної психологічної та соціально-пе-дагогічної допомоги;

— забезпечення повноцінної соціальної реабілітації студентської молоді;— стимулювання молоді до утвердження здорового способу життя і позитивної

соціальної інтеграції, сприяння валеологізації навчально-виховного процесу, гармонізації життя у всій повноті його вияву;

— розвиток навичок законослухняної поведінки молоді, поширення правових знань.

В коледжі планомірно організована навчально-виховна діяльність, яка спрямова-на на зміцнення морального, духовного і фізичного здоров'я та соціальне дозвілля, що сприяє формуванню у молодих людей загальнолюдських цінностей, становленню чіткої громадянської позиції, принципів соціальної орієнтації та поведінки.

��


Така система роботи допомагає формувати внутрішньо-важливу позицію щодо пріоритетної цінності власного здоров'я. Тому соціально-педагогічними умовами формування здорової життєдіяльності студентської молоді є:

— формування мотивації до здорового способу життя на основі об'єктивної поін-формованості про його переваги та умови реалізації;

— організація цілеспрямованої, систематичної, превентивної виховної роботи з метою попередження негативних явищ у студентському середовищі;

— створення умов для повноцінної особистісної та професійної самореалізації студентської молоді.

На створення умов для розвитку особистості студента направлена робота психо-лого-педагогічного семінару педагогів-кураторів, психологічного практикуму і шко-ли молодого викладача, які знайомлять з новими технологіями навчально-виховної роботи, активними формами і методами та досвідом роботи, сприяють залученню студентів до науково-дослідницької, культурно-просвітницької, суспільно-громадсь-кої, соціально-значущої діяльності.

Під керівництвом доцента кафедри Вінницького державного педагогічного уні-верситету ім. М. Коцюбинського Сорочинської В. Є. на психолого-педагогічних семі-нарах вивчали проблеми: «Соціально-педагогічні основи адаптації та соціалізації студентів», «Концептуальні засади організації виховного процесу», «Попередження негативних явищ у студентському середовищі», «Соціально-педагогічне сприяння професійному самовизначенню студентської молоді».

Систематично працюємо над вивченням життя кожного студента, які його інтере-си, нахили, звички, зацікавленість, особливості волі і характеру, рівень його розвитку та підготовки, стиль діяльності, матеріальні умови життя, як він проводить час поза межами навчального закладу, хто його друзі, що його хвилює, радує і непокоїть. Аналі-зуємо стан правопорушень серед студентської молоді, з'ясовуємо причини та умови, що провокують протиправні дії, шукаємо різноманітні засоби, форми, методи щодо поліпшення стану справ.

Позитивні зміни в соціальній поведінці молоді дає чітка організація виховної ро-боти в групі, вивчення соціального стану кожного студента, залучення студентів до роботи в гуртках художньої самодіяльності, технічної творчості, тематичних гуртках та клубах, спортивних секціях, участі в організації та проведенні різноманітних свят, конкурсів, брейн-рингів та інш.

Це забезпечує теоретичну і практичну реалізацію заходів, спрямованих на попе-редження та подолання різних форм асоціальної, аморальної поведінки серед студен-тів, а саме:

— правопорушень (схильність до агресії, крадіжок, брехні та інших вад, що мо-жуть привести до кримінальних дій);

— шкідливих звичок (алкоголізму, тютюнопаління, наркоманії).П'ятий рік поспіль у навчальному закладі працює «Студентська соціальна служба

коледжу», яка спрямована на профілактику негативних явищ у студентському сере-довищі і формування навичок здорового способу життя. Тут ми інтегруємо свої зусил-ля, запрошуючи до співпраці державні, громадські організації, кваліфікованих спе-ціалістів, зокрема соціальних працівників, психологів, юристів, лікарів та інших.

��


Проводимо дослідження, тестування, соціологічні зрізи, пропаганду соціоло-гічних та психологічних знань, використовуємо такі форми роботи як: дискусія «як стати успішною особистістю», бесіди: «Що таке успіх?», «Сходинки до успіху», «Здібності та успіх», психологічний практикум для студентів «8 кроків для досяг-нення вашої цілі», ділова гра для тих, хто прагне досягти успіху в будь-якій сфері діяльності. Це допомагає педагогам-кураторам, адміністрації коледжу внести ко-рекцію в напрями і зміст роботи по формуванню соціально і психологічно здорової особистості.

Тісно співпрацюємо з Вінницьким міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Завдяки їх кваліфікованим спеціалістам проводиться соціальна під-тримка студентської молоді, надається психологічна підтримка та допомога дітям-ін-валідам і сиротам. Систематичними стали зустрічі з проблем торгівлі людьми, бесіди, тренінги з профілактики тютюнопаління, вживання алкоголю, наркоманії та СНІДу, інших негативних явиш серед молоді. Студенти коледжу щорічно є учасниками місь-кої акції «Молодь проти СНІДу», а театральна студія коледжу презентувала молоді міста інтерактивні спектаклі «Голка» та «Маємо право».

Ефективним засобом активізації і саморозвитку особистості (як складової час-тини соціалізації) є волонтерський рух. Студенти-волонтери залучаються до основ-них видів соціальної роботи, таких як профілактика, обслуговування, адаптація, патронаж.

З волонтерами коледжу було проведене дослідження, яке показало основні мо-тиви прилучення до волонтерської діяльності. Майже половина опитаних прийшла в студентську соціальну службу щоб покращити світ, зробити його добрішим, допо-могти тим, хто цього потребує, поспілкуватися з ровесниками, однодумцями. До речі, саме завдяки спілкуванню розширюється склад волонтерських груп. Це один з найці-кавіших, найпривабливіших видів діяльності серед студентської молоді. Адже за умов складного соціального та економічного становища в країні це дає можливість зроби-ти щось конкретне уже сьогодні, зараз і відчути результати своєї праці, своїх дій, від-чути самоповагу, самореалізованість та отримати морально незрівнянно більше, аніж віддати.

У межах Державної програми «Збереження репродуктивного здоров'я нації 2015 року» ми тісно співпрацюємо з Центром планування сім'ї при області і лікарні ім. М. І. Пирогова. Тренінги, лекції зустрічі в рамках діючого україно-американського проекту «Разом до здорового майбутнього» дають свої позитивні результати. Приєм-но констатувати, що за вивченням досвіду роботи наших волонтерів, створено фільм, у якому йдеться про їх діяльність у даному проекті.

Соціальне замовлення кожного із нас і наших підопічних — бути щасливими, віль-ними, здоровими, зберегти почуття власної гідності. Все це покладено в основу педа-гогічної теорії життєдіяльності людини та її духовного світу.


1. Актуальні аспекти соціальної роботи з девіантною молоддю: Метод. посіб. — Донецьк, 1996, 12 с.

��


2. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання. Наук.-метод. Посібн. — К. УЗМН, 1998.

3. Сорочинська В. Є., Удалова О. А., Штифурак В. С., Удалова О. Ю. Профілактика не-гативних явищ серед учнівської та студентської молоді. Навч.-метод, посіб. — К.: Єв-роп. універ. 2003.

4. Сорочинська В. Є. Пропаганда здорового способу життя як основа профілакти-ки адекватної поведінки. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Досвід та проблеми країн Європи з реалізації ідей Болонської конвенції». 01.06.2006, м. Біла Церква.

5. Штефурак В. С. Соціально-педагогічні основи виховної роботи зі студентською молоддю. — Монографія, Вінниця: 2007.

��


ПРОВеДеННЯ

НАукОВО-ПеДАгОгІЧНОї ДІЯЛЬНОСТІ

щОДО ЗАПОбІгАННЯ АСОцІАЛЬНОї ПОВеДІНкИ

СеРеД СТуДеНТІВ

Полтавський нафтовий геологорозвідувальний технікуму

ПІСКУН І. Т. заступник директора з виховної роботи та гуманітарної освіти

Сучасна вища школа, як і суспільство в цілому, переживає складний період, коли важливим є інноваційний поворот до особистості студента, його зайнятості, його жит-тєвої мети, потреб та інтересів, створення умов для його самовизначення, самореаліза-ції і розвитку. Соціально-економічні зміни, що відбуваються в країні, потребують тер-мінового перегляду звичних поглядів, форм і методів виховного впливу на студентів, колективних та індивідуальних, бо традиційні підходи стають малоефективними.

Зі студентами першого року навчання починаємо адаптаційну, профілактичну ро-боту, яка містить:

— профілактичні заходи по боротьбі з правопорушеннями з допомогою праців-ників УМВС, служб молоді, ПЦССМ, громадських організацій «Veto» «Acet», «Світло життя», лікарів та ін.;

— правові зустрічі з юристами управління юстиції, РАГСУ, Центру праці, міліції;— зустрічі студентів з ветеранами;— покази військових фільмів до Дня Української армії, концерт патріотичної пісні;— «Осінні бали» — адаптація першокурсників до умов навчально-виховного процесу;— показ вистав студентами акторської студії «Лісова пісня», «Мазепа»;— участь в «Чорнобильських днях»;— відмічаємо ювілеї літературних діячів та історичні події;— кожні п’ять років організовуємо зустріч випускників всіх років.Однією з умов успішного навчання та пристойної поведінки студентів є тісний кон-

такт з батьками. Двічі на рік проводимо батьківські збори студентських груп та їх зус-тріч з викладачами. Куратори підтримують постійний телефонний зв’язок з батьками.

�0


Покращенню результатів виховної роботи в технікумі сприяє методоб’єднання кураторів груп, на засіданнях якого піднімаються важливі питання виховання та шля-хи їх вирішення, запрошуються спеціалісти, розглядається поведінка студентів, звіти кураторів про роботу.

Питання ефективності навчально-виховного процесу розглядаються на засідан-нях циклових комісій.

Комісією з фізичного виховання проводяться спортивно-масові заходи, змагання, спартакіади, Дні здоров’я для викладачів та студентів, щорічно проводяться ігри «Ко-зацькі забави», що виховують патріотизм та культивують здоровий спосіб життя.

Певну виховну роботу виконують бібліотека, гуртки технічної творчості, факуль-тативи, штатний практичний психолог.

Студентський молодіжний клуб, студентське самоврядування, профспілковий ко-мітет проводять роботу щодо морального виховання студентів під час проведення громадських, масових заходів, свят, урочистих подій. За їх допомоги проведені: «Гумо-рина», щорічний конкурс «Нафтова королева», «Геологічна вітальня», гала-концерт до Дня студента, «Містер ПНГрТ», до 8 Березня і багато іншого.

В технікумі працює студпрофком, а поралельно з ним — студентське самовряду-вання, яке щомісячно проводить 2 засідання — одне в технікумі, друге — в гуртожит-ках, вирішуючи важливі питання, що стосуються навчання, побуту та дозвілля.

Також систематично проводиться профілактична виховна робота зі студентами, особливо з групою правопорушників із застосуванням різноманітних методів впливу.

На засіданнях впливової комісії по боротьбі з правопорушеннями, що працює 10 років заслухані справи 105 студентів, з яких 2 відраховані з технікуму, 20 виселені з гуртожитку. Широко застосовується спосіб трудотерапії як виховний метод. Розгля-дається поведінка студентів на засіданнях студради, групових зборах і т. ін.

Став популярним волонтерський рух, що виховує у студентів відповідальність, доброту, співчуття, гуманізм. Так ми працювали зі службою міста при нагородженні ве-теранів, «дітей війни» до свят, прибирали на березі Ворскли та у Половчанському лісі, в місті та музеях-садибах, працювали в податковій інспекції та інших місцях на прак-тиці. Діти завжди позитивно проявляють себе на таких заходах, за що не раз отриму-вали подяки від адміністрації міста. Також традиційною, в навчальному закладі, стала щорічна безкоштовна, здача крові, у цьому заході приймають участь до 70 студентів.

Основною метою роботи зі студентами в позанавчальний час є формування в них на-вичок самостійної роботи в органах самоврядування, відповідальності, активності, дбай-ливого відношення до обладнання технікуму та гуртожитків. в гуртожитках працюють 2 вихователі, чергують щоденно у вечірній час викладачі та міліцейська охорона. з меш-канцями гуртожитку проводиться профілактична робота щодо попередження асоціаль-ної поведінки та корекційні заходи із студентами, які скоїли дрібні правопорушення.

У вечірній час працює спортивна зала та спортивні кімнати в гуртожитках, які об-ладнані необхідними спортивними знаряддям для студентів.

Незмінним та важливим елементом виховної роботи є екскурсії, подорожі, манд-рівки зі студентами по рідній Полтавщині, до Криму, у Карпати, інші історичні місця та міста України, що виховують найкращі риси українця-патріота рідної держави.

Педколектив спрямовує усі зусилля на виховання гармонійно розвинутої, мораль-но-свідомої та законослухняної особистості студента.

�1


НАукОВО-ПеДАгОгІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

щОДО ЗАПОбІгАННЯ АСОцІАЛЬНОї

ПОВеДІНкИ СТуДеНТІВ

Тульчинський технікум ветеринарної медицини БНАУ

ГЛІЗНЄЦОВА Ліана Олексіївна, викладач соціально-економічних дисциплін

Інноваційна науково-педагогічна діяльність щодо запобігання асоціальних проявів серед студентів заснована на осмисленні практичного педагогічного досвіду цілеспря-мованої педагогічної діяльності, орієнтована на зміну й розвиток навчально-виховного процесу з метою досягнення вищих результатів, одержання нового знання, формування якісно іншої педагогічної практики; це цілеспрямована діяльність, яка допомагає у вирі-шенні як глобальних (профілактика негативних явищ), так і особистісних проблем (нав-чанню ефективних навичок спілкування; вмінню відстоювати себе, критичному мислен-ню; прийняттю відповідальних рішень; відпрацюванню адекватної самооцінки; навчання регуляції емоцій, подолання стресів; вирішенню конфліктів та протидії тиску тощо).

Методологія інноваційної науково-педагогічної діяльності щодо запобігання асо-ціальних проявів передбачає:

— цілісність превентивного процесу;— діагностичність ситуацій, процесів, особистісних позицій;— інтерактивність, діалогічність превентивного процесу;— створення умов для підвищення педагогічної майстерності, психологізації

навчального процесу;— зростання значимості стимулювання активної позиції студентів та педагогіч-

них працівників у превентивних процесах;— розширення доступності форм позанавчальної діяльності, факультативних

предметів, гуртків, спортивних секцій тощо;— залучення студентів до соціально-превентивних програм державного сектору;— розширення умов, що сприяють підвищенню ефективності самоорганізації

студентів;— інноваційні технології навчання.

�2


Особливість інноваційних технологій щодо превентивності виховання в тому, що в їх основі лежать міжпредметні зв’язки педагогіки, психології, соціології, медицини, права, менеджменту тощо. Ними здебільшого користуються при застосуванні актив-них форм і методів роботи: тренінгів, рольових ігор, «мозкових штурмів», диспутів, різ-номанітних вправ, аналізу ситуацій, дебатів тощо.

Інноваційні технології використовуються як в роботі з позитивно орієнтованими підлітками, так і з групами ризикованої поведінки.

Завдання, що ставляться при розробці і реалізації інноваційної діяльності з пре-вентивної освіти перед педколективом це:

— створення соціально-педагогічних умов, спрямованих на позитивні зміни у знаннях, навичках і вчинках, у ставленні до соціальних явищ, здорового спо-собу життя, правового забезпечення процесу превентивного виховання;

— створення організаційних умов для активної просвітницької роботи з попе-редження негативних явищ у молодіжному середовищі через надання повно-важень самим студентам;

— виявлення серед молоді позитивних лідерів, а також спонукання осіб з груп ризику до переорієнтації лідерських якостей з негативних на позитивні;

— підготовка педагогів та студентів до просвітницької роботи;— підвищення соціальної компетентності студентів у питаннях попередження

та подолання негативних явищ, формування відповідальної поведінки.Для підвищення ефективності превентивної роботи зі студентами використо-

вуємо педагогічну технологію «рівний-рівному» — це суспільно корисна діяльність молоді, яка полягає в переданні знань, умінь і навичок щодо подолання насильства, торгівлі людьми та інших негативних явищ, та передбачає спільну роботу педагогів з підлітками-лідерами. в цьому випадку педагоги виконують роль керівників, настав-ників серед тих студентів, які мають бажання та здатність виявляти лідерські якості, володіти навичками спілкування з однолітками з різних соціальних груп. Роль педа-гога дуже відповідальна, оскільки він створює умови для повної доступності студен-тів до проведення лекцій та бесід з однолітками.

Технології превентивної освіти ґрунтуються на модульному навчанні, це лекції, бесіди, диспути, соціально-комунікативні тренінги, тренінги особистісного зростан-ня, ситуаційні вправи, рольові ігри, дебати, тренінги розвитку вмінь і навичок, «мозкові штурми» тощо.

Оптимальні умови здійснення превентивної діяльності у навчальному закладі з дотриманням сучасного рівня соціально-психолого-педагогічних вимог забезпечує особистісно орієнтований підхід. Він є стратегічною метою навчального закладу, яка включає:

— інноваційне забезпечення навчально-виховної діяльності;— оптимізацію виховання через розвиток та залучення студентів до актив-

ної діяльності за інтересами (спортивної, трудової, пізнавальної, естетичної тощо);

— організацію допомоги слабко встигаючим;— ндивідуальну роботу викладача за межами навчального закладу;— активну роботу батьківських комітетів;— підсилення участі студентів через студентське самоврядування;

��


— активізацію діяльності педагогічних рад, зокрема консиліумів з питань попе-редження відхилень у поведінці;

— співпрацю навчального закладу за програмами і проектами державних та не-державних організацій.

Умовами реалізації інноваційної науково-педагогічної діяльності є:— психолого-педагогічні: забезпечення високого рівня науково-методичної робо-

ти, навчання різних категорій, як дорослих, так і студентів, мотивації до реалі-зації просвітницьких програм;

— соціально-організаційні: забезпечення організації відбору та навчання педаго-гів і студентів, виконання превентивних програм на місцевому, регіональному й національному рівнях;

— управлінсько-ресурсні: залучення до виконання просвітницьких програм висо-кокваліфікованих спеціалістів, ефективний розподіл матеріальних і фінансо-вих ресурсів.

Для подолання проявів асоціальної поведінки серед студентської молоді в ході навчально-виховного процесу в технікуміта під час встановлення ціннісно-особових відносини між викладачами і студентами має місце становлення «образу» гуманіс-тичної, особово-орієнтованої взаємодії, на основі засобів стимулювання професійної компетентності педагога, спрямування на розвиток комунікативно-конструктивних та інтуїтивних здібностей студентів.

Навчально-виховна роботи спрямована на саморозвиток у студентів тих якостей, які сприяють подоланню асоціальної поведінки на підґрунті зацікавленості творчою діяльністю, а також бажання на якісне отримання майбутньої спеціальності, що є про-фесійною характеристикою педагогічної майстерності з підготовки фахівців різних галузей народно-господарчого комплексу.

Педагог, враховує те, що формування особистості відбувається під впливом різно-манітних прямих та непрямих впливів родини, навчального закладу, засобів масової інформації, в ході формальних та неформальних контактів з іншими людьми, тобто обумовлюється соціальним середовищем.

Метою інноваційної науково-педагогічної діяльності у ВНЗ є постійне моделюван-ня системи виховання на основі створення ситуації успіху, завдяки яким спостерігаєть-ся зростання особистості, з’являються мотиви до самовизначення, самоактуалізації і самореалізації та залучення учасників навчально-виховного процесу до колективно-го управління профілактичною роботою та самоуправління на відповідних рівнях, що передбачає відповідальність за результати та наслідки власної діяльності.

У навчальному закладі переважають інтерактивні форми роботи, які дозволя-ють кожному студенту самовиразитись, — конкурси, змагання, олімпіади, вікторини тощо. При цьому студенти займаються улюбленою справою, що спонукає їх до твор-чості, привчає до розумного використання вільного часу.

Головними особливостями інноваційної науково-педагогічної діяльності є цілес-прямоване використання різноманітних форм науково-педагогічної роботи:

— організація постійно діючого наукового семінару з найактуальніших проблем навчально-виховної роботи;

— педагогічні ради, «круглі столи», дискусії;— ділові, евристичні ігри з генерування нових педагогічних ідей;

��


— творча діяльність педагогів у методичних об’єднаннях;— участь у науково-практичних конференціях;— узагальнення власного досвіду і досвіду своїх колег;— заняття на спеціальних курсах підвищення кваліфікації;— самостійна дослідницька, творча робота над темою, проблемою;— участь у колективній експериментально-дослідницькій роботі.Одною із складових інноваційної науково-педагогічної діяльності є правове вихо-

вання студентів, яке включає ознайомлення з основними положеннями кримінально-го та інших галузей права, надання морально-правової оцінки негативним вчинкам, розкриття невідворотності відповідальності за скоєне, виховання у студентів поваги до тих, хто стоїть на охороні закону. з цією метою організовуються зустрічі студентсь-ких колективів з працівниками правоохоронних органів, відвідування місця їх робо-ти. Правове виховання студентів включає в себе не тільки озброєння знаннями щодо адміністративної та кримінальної відповідальності, а також засвоєння знань щодо своїх прав у сім’ї, навчальному закладі, суспільстві.

Діяльність щодо запобігання асоціальній поведінці студентів здійснюється в на-прямах проведення індивідуальної виховної роботи та загально-профілактичної ро-боти і включає в себе:

— усунення причин і умов, які сприяють девіантній поведінці;— забезпечення дотримання прав та соціальних гарантій студентів;— надання допомоги дітям з неблагополучних сімей;— виявлення підлітків, схильних до скоєння правопорушень;Кінцевою метою інноваційної науково-педагогічної діяльності щодо запобігання

асоціальним проявам серед студентства є формування внутрішніх поведінкових регу-ляторів, якими є ціннісно-нормативні уявлення людини, що містять не тільки знання моральних, правових та інших соціальних норм і цінностей, але й певне відношення до цих норм, а також здатність дотримуватись їх у реальній поведінці.


1. Андреева Г. М. Социальная идентичность: временные и средовые компонен-ты // Психология личности: Хрестоматия. — СПБ., 2000.

2. Артюшкіна Л. М. Соціальний педагог школи: теорія і практика роботи / Артюш-кіна Л. М. — Суми: Сум ДПУ ім. А. С. Макаренка, 2004. — 124 с.

3. Басов Н. Ф. Социальный педагог: введение в профессию: учебное пособие / Н. Ф. Басов, В. М. Басова, А. Н. Кравченко. — М.: Академия, 2006. — 256 с.

4. Бернс Р. В. Развитие я-концепции и воспитание. — Москва, 1986. Битянова М. Р. Организация психологической работы в школе. — М.: Генезис, 2000. — 298 с.

5. Вісник психологічної служби Київщини. — Біла Церква: КОІПОПК, 2009. — 116 с. Гільбух Ю. З. Учитель і психологічна служба школи / Пер. з рос. — К.: Інт-т психології АПН України, 1994. — 140 с.

6. Денисенко Н. Освітній процес має бути здоров’язбережувальним // Дошкільне виховання. — 2007. — № 7. — С. 8-10.

��


7. Документація психолога / Упорядник Т. Гончаренко. — К.: Редакції загально педагогічних газет, 2003. — 120 с. — (Бібліотека «Шкільного світу»). Долинська Л., Скрипченко О. Загальна психологія. — К., 1997.

8. Закон України «Про державну кримінально-виконавчу службу в Україні» // Ін-новації в роботі з ресоціалізації неповнолітніх, засуджених до покарань, не повяз-них з позбавленням волі: Методичні матеріали / за заг. ред. В. П. Лютого. — К.: СССМ, 2005. — С. 85–102

9. Збірник нормативно-правових документів психологічної служби та ПМПК сис-теми освіти України / Упоряд. Панок В. Г., Цушко І. І., Обухівська А. Г. — К.: Шкільний світ. — 2008. — 256 с. Концепція розвитку психологічної служби системи освіти Украї-ни на період до 2012 року.

10. Інновації в роботі з ресоціалізації неповнолітніх, засуджених до покарань, не пов’язfних з позбавленням волі: Методичні матеріали / за заг. ред. В. П. Лютого. — К.: СССМ, 2005. — 104 с.

11. Максименко С. Д. Теория и практика психолого-педагогического исследова-ния. — К.: НИИП, 1990. — 240 с. Медико-психолого-педагогическая служба в ДОУ: Ор-ганизация работы / Под ред. Е. А. Каралишвили. — М.: ТЦ Сера, 2007. — 128 с.

12. Никитина Л. Е. Социальный педагог в школе / Никитина Л. Е. — М.: Академи-ческий проект, 2003. — 112 с.

13. Овчарова Р. В. Справочная книга практического психолога / Овчарова Р. В. — М.: Сфера, 2001. — 480 с.

14. Положення про психологічну службу системи освіти України, 2009. Практичес-кая психология образования / Под ред. И. В. Дубровиной. — М.: Сфера, 1998.

15. Про забезпечення розвитку психологічної служби в системі освіти України. На-каз МНО України № 592/33 від 15.08.2001. // Практична психологія та соціальна ро-бота, № 7 (34), 2001.

16. Реализация оздоровительной функции образования: проблемы теории и прак-тики: Учебно-методическое пособие / Под ред. О. И. Васильковой, В. С. Поуль, Г. Е. Че-лах. — Донецк: Каштан, 2008. — 168 с.

17. Рєпнова Т. Організація експертизи психодіагностичного інструментарію //Психолог. — № 7 (247). — 2007. — С. 6–11.

18. Сорочинська В. Є. Організація роботи практического психолога: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Сорочинська В. Є. — К.: Кондор, 2005. — 208 с.

19. Тридуб Л. І. Методичні рекомендації щодо організації та проведення праців-никами психологічної служби корекційно-розвивальної роботи // Інформаційно-ме-тодичний збірник. Спеціалізоване педагогічне видання Головного управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації та Київського обласного інсти-туту післядипломної освіти педагогічних працівників. — Біла Церква, 2009. — № 2 (100). — С. 45–54.

��


МеТОДИЧНІ РекОМеНДАцІї

«ВИкОРИСТАННЯ РІЗНОМАНІТНИХ фОРМ ТА МеТОДІВ

ВИХОВНОї РОбОТИ В ОРгАНІЗАцІї ДІЯЛЬНОСТІ

СТуДеНТСЬкОї гРуПИ»

Черкаський медичний коледж

ГУБЕНКО І. я., директор; ДІХТяРЕНКО Л. М., голова циклової комісії; ШЕВЧЕНКО О. Т., методист

Аналізуючи загальні проблеми соціальної дезадаптації молоді в сучасних умовах, необхідно звернути увагу на такі мікросоціальні тенденції, як послаблення функцій і потенціального ефекту кожної окремої системи соціалізації: сім’ї, школи, позашкіль-них установ, товариства однолітків, засобів масової комунікації тощо і посилення впливу асоціального середовища.

Найбільш типовою помилкою сімейного виховання сьогодні є дефіцит позитив-ного спілкування батьків з підлітками, а умови сімейного виховання дитини наклада-ють відбиток на все життя і служать відправним моментом формування особистості.

Немало правопорушень обумовлено незайнятістю підлітків корисними справами, прорахунками в організації дозвілля. Типовий ланцюг сучасних злочинів: нудьга — хуліганство — злочинність — організована злочинність. Початок всього слід шука-ти в нудьзі, коли молода людина відчуває соціальну приниженість, власну непотріб-ність, духовну пустоту. Ще К. Д. Ушинський писав про те, що коли людина не знає, що їй робити в години дозвілля, у неї псується голова, серце і моральність.

Гострою стає проблема вживання неповнолітніми наркогенних речовин, що стає причиною вчинення правопорушень і злочинів. Справа не лише в тім, що вживан-ня алкоголю, тютюну, наркотиків, токсичних речовин саме по собі небезпечно для здоров’я неповнолітніх, а й у тому, що через них більшість підлітків стає на шдях асо-ціальної поведінки, залучається до кримінального способу життя, призвичаюються до традицій кримінального спілкування.

З метою удосконалення виховної роботи зі студентами педколектив черкаського медичного коледжу працює над:

��


— створенням умов для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів трудової, навчальної, позааудиторної й іншої діяльності, які сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню стійкості до негативних впливів (участь в гуртках: літературно-му, флористики, за професійним спрямуванням; художній самодіяльності, клу-бах «Закон», «Пошук», «Лідер»; акціях милосердя та інше);

— забезпеченням соціально-психологічної діяльності, педагогічно зорієнтова-ної на протидію втягування молоді в негативні ситуації (тематичні бесіди, со-ціально-психологічні тренінги, рольові ігри, вікторини, конкурси, проведення теле- і радіопрограм, випуск буклетів та відеокліпів, проведення днів бороть-би з тютюнопалінням та інше);

— наданням комплексної психолого-педагогічної та медико-соціальної допомоги тим студентам, які її потребують (консультації, бесіди, індивідуальна робота);

— забезпечення адекватної соціальної реабілітації студентів (суспільна праця, творчість);

— утвердженням своїми прикладами принципів загальнолюдської моралі, спра-ведливості, патріотизму, працелюбності, інших доброчинностей (тематичні вечори, усні журнали, зустрічі з ветеранами праці, екскурсії, бесіди, диспути, семінари, тестування відповідної тематики: «Кодекс моральних цінностей», «Слухати-розуміти-взаємодіяти», «Закон − один для всіх», «Мораль, мораль-ність, духовність», «Толерантна людина» та інше);

— наданням допомоги вихованцям в оволодінні мистецтвом самовиховання, роз-витком бажання свідомого прагнення до удосконалення власного «я» (годи-ни спілкування на теми «я− особистість», «Мистецтво стати і бути людиною», «Пізнай себе», «Загальнолюдські цінності» та інше);

— стимулюванням студентів до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, сприяння навчанню з першого курсу навичкам охорони власного життя і здоров’я (участь в спортивних секціях, змаганнях, спартакіадах, вихов-ні години, бесіди, диспути на теми «Створи себе сам», «Гармонія душі і тіла», «Власне здоров’я у власних руках», «я — за здоровий спосіб життя» та інші).

Нами розроблені схеми дій керівника групи щодо організації роботи з превентив-ного виховання серед студентської молоді.

схеМа оРгаНІЗацІї роботи керівника групи з викладачами з профілактики відхилень

у поведінці студентів

— Вивчення стосунків педагога зі студентами групи.— Вивчення рівня сформованості професійних педагогічних якостей викладачів.— Вивчення ступеню дотримання викладачами педагогічного такту у спілкуван-

ні з студентами.— Вивчення ступеня дотримання викладачами педагогічної принциповості в оці-

нюванні поведінки, знань, умінь і навичок студентів.

��


— Вивчення ступеня участі викладачів у профілактичній роботі з «важкими» сту-дентами.

— Анонімне анкетування студентів на тему «Ви і Ваші викладачі».— Анкетування вчителів на тему «Ви і Ваші студенти».— Проведення методичної ради «Шляхи удосконалення роботи педагогів з про-

філактики порушень дисципліни і підвищення успішності студентів» (за ма-теріалами анкетування).

— Збори студентів та викладачів групи, відділення на тему «Дружні стосунки — одна з найголовніших умов дисципліни та успішного навчання» (за матеріала-ми анкетування).

— Батьківські збори на тему «Про спільну роботу з профілактики відхилень у по-ведінці та зниження успішності студентів».

— Обговорення з педагогами (колективно або індивідуально) стану успішності студентів та дисципліни на заняттях.

— Індивідуальна робота з викладачами, що припускаються порушення прав сту-дентів у навчально-виховному процесі.

схеМа оРгаНІЗацІї роботи керівника групи з колективом групи з профілактики відхилень

у поведінці студентів

— Аналіз рівня розвитку колективу групи, стану успішності та дисципліни.— Вивчення взаємовідносин студентів між собою, викладачами та батьками,— Знайомство з громадською думкою, настроями та традиціями колективу гру-

пи.— Оцінка ступеня впливу на студентів неформальних лідерів та мікрогруп.— Визначення ступеня впливу на студентів формального активу групи.— Вивчення індивідуальних психологічних якостей «важких» студентів.— Анонімне анкетування студентів на теми «Ваш група», «Ви і Ваші викладачі»,

Ви і Ваші батьки».— Анкетування студентів з порушеннями у поведінці на тему «Причина вчин-

ку».— Збори групи на тему «Морально-психологічний клімат у колективі та шляхи

його оздоровлення» (за матеріалами анкетування).— Засідання активу групи на тему «Про роль активу групи в профілактиці відхи-

лень у поведінці студентів»— Здійснення активних форм роботи (диспутів, вікторин, літературних і тема-

тичних вечорів, дискусій та ін..), спрямованих на формування в студентів рис загальнолюдської моралі.

— Проведення індивідуальної профілактичної роботи з студентами, що мають відхилення у поведінці, неформальними лідерами та членами мікрогруп.

Для успішного виконання програми превентивного виховання радимо керів-нику групи:

��


— вести щоденники психолого-педагогічних спостережень за студентами;— активно залучати важковиховуваних підлітків до різних видів діяльності: гро-

мадсько-корисної, спортивної, творчої, пізнавальної; проводить акції мило-сердя, попередньо визначивши їх інтереси;

— популяризувати в студентському середовищі знання про негативний вплив на здоров’я людини алкоголізму, наркотиків, тютюнопаління, токсикоманії;

— формувати в студентів мотивацію на здоровий спосіб життя, виховувати праг-нення позбутися шкідливих звичок і готовності до позбавлення від негатив-них рис характеру;

— проводити індивідуальну роботу з студентами;— здійснювати контроль за організацією вільного часу важковиховуваних під-

літків;— вивчати дотримання студентами режиму дня та правил поведінки;— інформувати батьків та опікунів про дотримання студентами поведінкових

норм, успішність та відвідування;— співпрацювати з управлінням освіти, управлінням у справах молоді та спорту;— забезпечувати на рівні групи первинну, вторинну та третинну превенцію важ-

ковиховуваної молоді;— вести корекційну діяльність соціально-педагогічної ситуації розвитку жит-

тєдіяльності молоді;— розробляти різноманітні напрямки превентивного виховання з вико-

ристанням сучасних форм і методів.Добре зарекомендувала себе на практиці пам’ятка «Себе перебороти»,

яку можна запропонувати студентам.1. Дайте відповідь на питання: «Ким і яким я хочу бути?». Визначте свою життєву

мету.2. Перелічіть позитивні якості, що необхідні для реалізації ваших життєвих планів,

а також недоліки, що цьому заважають.3. Визначивши недоліки, з’ясуйте їх причину. Коли причина полягає в зовнішніх

обставинах, змініть їх, якщо у вас самих — змінювати доведеться себе самого.4. Визначте ступінь шкідливості недоліку, негативної якості або вади для ва-

ших життєвих планів, для інших людей, а потім ступінь стійкості всього негативного у власному духовному житті.

5. Знайдіть опору в собі самих, у своїх сильних сторонах, на які потрібно спирати-ся, щоб перебороти свої недоліки.

6. Треба зненавидіти зле в собі та інших, щоб його перебороти, і перш за все вийти з середовища, яке підтримує вади (В середовищі курців і наркоманів не покинеш па-лити й вживати наркотики. Серед циніків не набудеш культури мови й поведінки).

7. Навчитися стримувати себе, коли з’явиться спокуса знову піддатися ваді або проявити свою негативну якість тільки так виробляється сила волі, необхідна для перемоги над собою.

Особливу увагу щодо превентивності виховання керівники груп звертають в пе-ріод адаптації студентів-першокурсників. у Черкаському медичному коледжі, як і в ін-ших вищих навчальних закладах освіти, з початком першого семестру студенти-пер-шокурсники зустрічаються з багатьма проблемами, пов’язаними з труднощами

�0


адаптаційного періоду. Навчальна діяльність студентів коледжу значно різниться від навчальної діяльності школярів. Вводяться нові дисципліни, система проведення за-нять відрізняється від шкільної, засвоєння наук відбувається в тісному зв’язку з прак-тичним навчанням. Багато студентів недостатньо уявляють суть вибраної спеціаль-ності. Через це, з одного боку, необхідна цілеспрямована робота з адаптації студентів у нових умовах, щоб через труднощі та невдачі не зник інтерес до навчання, внаслідок чого, можна потрапити під негативний вплив оточення, що, як правило, приводить до правопорушення. Щоб уникнути таких проблем керівнику групи нового набору, про-понуємо включити до плану роботи наступні питання:

1. Ознайомлення першокурсників із специфікою навчального процесу і правила-ми внутрішнього розпорядку;

2. Допомога в складанні індивідуального навчального плану і виборі предметів за уподобанням;

3. Розподіл доручень із урахуванням індивідуальних особливостей і уподобань студентів з метою формування активної життєвої позиції;

4. Формування активу групи, з якого в подальшому наказом директора призна-чається староста групи;

5. Допомога в складанні режиму дня і розподіл часу для підготовки до занять;6. Бесіди про функції бібліотеки коледжу, про роботу з книгою, складання конс-

пектів;7. Профорієнтаційна робота з обраної спеціальності;8. Знайомство з роботою обласної юнацької бібліотеки (екскурсія);9. Ознайомлення студентів, що проживають у гуртожитку, з правилами внутріш-

нього розпорядку (участь у загальних зборах першокурсників, що проживають у гур-тожитку);

10. Прилучення до традицій навчального закладу (участь в урочистих зборах, присвячених Дню знань, участь у вечорі-зустрічі з випускниками, зустріч з ветерана-ми праці, робота по поповненню експозицій музею коледжу, участь у клубах «Закон», «Пошук», «Лідер»).

11. Ознайомлення з роботою предметних гуртків, спортивних секцій, гуртків ху-дожньої самодіяльності.

З іншого боку, педагогічний колектив повинен вивчити новий контингент сту-дентів. Розвинене вміння пізнавати студентів − абсолютно необхідна умова успішно-го контакту з ними.

Керівнику навчальної групи пропонуємо таку програму вивчення студента:— знайомство з особовою справою студента, здібностями до навчання (успіш-

ність з дисциплін навчального плану);— ставлення до обраної спеціальності (розуміння значущості професійного нав-

чання і виховання, глибина інтересу, плани на майбутнє);— стан дисципліни, виконання вимог;— рівень вихованості студента;— громадська діяльність і активність (які обв’язки має і як їх виконує);— взаємовідносини з колективом (ставлення до товаришів, наявність конфлікт-

них ситуацій з однокурсниками, викладачами, їх причини);— житлово-побутові умови;

�1


— студенти з неблагополучних сімей;— студенти з неповних сімей;— студенти-сироти;— студенти-інваліди;— студенти із малозабезпечених та багатодітних сімей.— загальні психолого-педагогічні висновки: позитивні якості і недоліки форму-

ючої особистості студента, напрям подальшої виховної роботи, поради та кон-сультації психолога студентові та його батькам.

Викладачеві-предметникові варто взяти до уваги:— рівень всебічного розвитку, підготовка до навчання;— працездатність на занятті і в домашній підготовці;— інтереси пов’язані з обраною професією;— характеристика можливостей;— ставлення до спеціальності (свідомий підхід до роботи, наполегливість у подо-

ланні труднощів, ступінь самостійності).голові циклової комісії слід проаналізувати:— висновки з аналізу набору;— результати колоквіуму і перших оцінювань (вхідний рівень знань);— індивідуальна характеристика перспективного чи слабовстигаючого студента.Педагогічний колектив коледжу покликаний допомогти студентам-першокурс-

никам подолати вир проблем, у який вони потрапляють з початком першого семест-ру навчання, і розпочати повноцінне студентське життя.

Для ефективної роботи з профілактики правопорушень керівнику групи пропо-нуємо застосовувати різноманітні методи та прийоми виховання.

І. Методи та прийоми, які сприяють покращенню взаємин студента з керівником групи, психологом, вихователем

№ з\п Назва методу (прийому) Мета застосування

1. «Виявлення щирості, уваги, турботи»

Виховання у студента почуття вдячності,зворушливості.

2. «Прохання» Виховання у студента почуття поваги, гордості, власної гід-ності, підвищення його авторитету у студентському соціумі.

3. «Обхідного руху» Відведення від студента звинувачення з боку оточуючих.

4. «Довіри» Розвиток почуття відповідальності, вдячності за довіру.

5. «Моральної підтримки і зміц-нення віри у власні сили»

Підвищення авторитету студента серед однолітків засобами включення його у різні види діяльності та життєдіяльності студентського колективу; розвиток віри у власні сили і підви-щення самооцінки.

6. «Включення у корисні справи»Формування у студента вміння бачити власні досягнення у процесі активної життєдіяльності, досягати успіху у дору-ченій справі.

�2


7. «Пробудження гуманних по-чуттів»

Формування у студента вміння співпереживати, співчувати, вболівати за ближнього.

8. «Прояву прикрості» Виховання у студента вміння співпереживати, висловлювати співчуття.

9. «Моральної справи» Формування моральних чеснот особистості: доброти, мило-сердя, чесності.

10. «Опосередкування»Включення студента в обговорення конкретних життєвих си-туацій, обставин, що істотно впливає на покращення його по-ведінки.

11. «Флангового підходу» Активізація позитивних якостей особистості засобами вклю-чення у корисні справи.

12. «Активізація потаємних по-чуттів» Глибинне сприйняття педагогами внутрішнього світу студента.

ІІ. Спеціальні педагогічні методи


1. «Осуду» Формування вміння давати об’єктивну оцінку життєвим ситу-аціям, власним вчинкам і вчинкам інших.

2. «Покарання» Формування почуття відповідальності за скоєний вчинок, провини, справедливості.

3. «Наказу» Формування таких якостей особистості як слухняність, вміння дотримуватись вимог старших.

4. «Попередження» Формування вміння передбачити і усвідомити наслідки влас-них протиправних дій.

5. «Прояву обурення» Пробудження почуття провини, сорому, каяття за скоєний про-типравний вчинок.

6. «Вибуху»Спонукання до сильних емоційних переживань за скоєний вчинок, пошук нового ракурсу ставлення до життя; прагнення до перебудови та переосмислення міжособистісних стосунків

ІІІ. Опосередковані (приховані) педагогічні методи


1. «Паралельної педагогічної дії»Формування вміння з повагою ставитися до думки колективу, якщо вона навіть засуджує його негативну поведінку, вихован-ня прагнення здобути повагу однолітків

2. «Ласкавого докору» Формування вміння правильно реагувати на висловлений до-кір чи осуд

3. «Натяку» Створення в соціумі умов, за яких неповнолітній відчуває свою провину, йому властиве почуття сорому за скоєний вчинок

��


4. «Удаваної байдужості»Вплив на емоційну сферу з метою прояву почуття прикрості, розчарування власним вчинком підвищення авторитету вихо-ванця

5. «Іронії» Формування вміння правильно реагувати на зауваження сто-совно негативної поведінки через посмішку

6. «Розвінчання» Допомога в подоланні таких негативних рис характеру як хваль-куватість, блюзнірство; формування адекватної поведінки

7. «Удаваної недовіри» Формування здатності подолати власні недоліки; формування прагнення до самовдосконалення

Проблема важковиховуваності — це насамперед проблема ставлення до особис-тості з певними відхиленнями в поведінці з боку оточуючих. Саме тому коригуван-ня поведінки важковиховуваних студентів у колективі і через колектив відбувається як позитивно спрямоване відтворення системи гуманних стосунків такого студента з оточуючими його людьми і водночас як процес духовного становлення всіх особис-тостей, що беруть участь у цьому процесі. Отже, колектив групи в руках умілого педа-гога може стати добрим інструментом у створенні позитивного психологічного клі-мату для кожного студента зокрема, а значить і в попередженні відхилень у поведінці. Класичним і поки що не спростованим методом є вивчення поведінки студента в спе-ціально підібраних педагогічних ситуаціях, які створюють умови для оптимального, максимального вивчення його моральності, духовності.

Ми розуміємо, що перед сучасною освітою стоїть складне і відповідальне завдан-ня — виховати особистість з глибоко усвідомленою громадянською позицією, сис-темою наукових знань, соціально адаптовану, готову діяти і жити в умовах ринкової економіки, здатну розв’язувати завдання, які забезпечать поступ нації.

��


ПеДАгОгІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

щОДО ПОДОЛАННЯ ПРАВОПОРушеНЬ І ЗЛОЧИННОСТІ

СеРеД СТуДеНТСЬкОї МОЛОДІ

Вінницький транспортний коледж

ОНУФРІйЧУК С.В., заступник Директора з виховної роботи

Особливості соціально-економічних, політичних труднощів, які переживає наша держава сьогодні, протиріччя розвитку нашого суспільства, деформованість ринкових стосунків гостро вплинули і на молодь. Помітним стало падіння у студен-тів інтересу до навчання, не завжди дає належний виховний ефект система вихов-ної роботи навчально-виховного закладу, тому знижується антидевіантний імуні-тет молоді, зростає кількість важковиховуваних підлітків, правопорушень, скоєних неповнолітніми.

Сучасні аспекти попередження правопорушень та асоціальної поведінки молоді полягають у цілеспрямованій діяльності навчального закладу, який здатен забезпе-чити теоретичну і практичну реалізацію заходів превентивного характеру, спрямова-них на попередження, подолання відхилень у поведінці молоді і запобігання розвит-ку асоціальної, аморальної поведінки, а саме:

— правопорушень (схильності до агресій, насильства, крадіжок,;— екологічної брутальності та егоцентризму (ставлення до всього, що оточує як

до засобу для задоволення власних примітивних потреб);— поганих звичок (алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління, токсикоманії);— статевих порушень та їх наслідків (статевої розпусти, венеричних хвороб

та СНІДу, статевого насильства тощо);— важких психологічних та психічних станів з наслідками (депресії та суїциду,

акцентуації та загострення психопатичних тенденцій тощо).Тому система виховних заходів має носити попереджувальний, запобіжний харак-

тер і бути спрямована, вдосконалення способу життя молоді, обрання ними правиль-ної соціальної орієнтації.

��


У сучасних умовах проблема удосконалення життєдіяльності молоді набуває особ-ливої значущості, її розв’язання залежить не тільки від навчального закладу, а й від сім’ї, діяльності суспільних інститутів, які беруть участь у вихованні та навчанні дітей та молоді, сприяють їх соціалізації. Таким чином формується державна політика сто-совно підростаючого покоління як особливої соціально-демографічної групи суспіль-ства, що має специфічні потреби та запити.

У зв’язку з цим правове виховання громадян і, перш за все молоді, прищеплення поваги до законів і свідомого їх виконання — є одним із пріоритетних напрямків, на мою думку, у внутрішній політиці нашої держави.

Варто зазначити, що важливу роль у вирішенні даного питання відіграє прийняття «Єдиної комплексної правоохоронної програми Вінницької області на 2010–2014 рр.».

Шляхами подолання проблем правопорушень та злочинності серед студентської молоді у Вінницькому транспортному коледжі є :

— Продумане, послідовне та змістовне планування роботи;— Укладання та реалізація угод про співпрацю з різними соціальними службами

та правоохоронними органами;— Інтерактивні форми та методи роботи з молоддю;— Індивідуальна робота зі студентами;— Діяльність гуртків і клубів за інтересами;— Дієве самоврядування;— Співпраця з батьками;— Реалізація конкретних справ, які допомагають боротися із правопорушеннями

та злочинністю.Продумане, планомірне, змістовне планування роботи полягає у тому, що в залеж-

ності від потреб та запитів студентів формується план роботи, а функція працівників навчального закладу скорегувати планування відповідно до потреб держави.

Сучасна молодь внутрішньо відчуває ці потреби, в унісон сучасним вимогам до-рослих надає свої креативні пропозиції.

Але жоден план, який би він не був ефективним, не може бути реалізований без систематичної співпраці з органами, які несуть соціальну функцію.

Укладення та реалізація угод про співпрацю з соціальними службами та правоохо-ронними органами дають позитивні результати у вихованні молоді

— Службою у справах дітей Вінницької міської ради;— Міською клінікою «Дружня до молоді»;— Вінницьким міським центром соціальних служб для сім’ї та молоді;— Всеукраїнською мережею людей, які живуть з ВІЛ/СНІД ;— Замостянським РВ УМВС у Вінницькій області;— Міським управлінням юстиції;— Міським центром планування сім’ї.Формування правосвідомості і закріплення правових норм поведінки відбувається під

впливом інтерактивних форм та методів роботи з молоддю, як: флешмоби, тренінги, квести, творчі майстерні та інші.

Неможливо переоцінити координаційну діяльність кураторів груп щодо попередження правопорушень серед студентів. Своєчасно проведена виховна робота допомагає уникнути негативних спокус, правопорушень, злочинності.

��


Ефективність виховної роботи залежить від того наскільки педагог орієн-тується у проблемах та інтересах студентів і правильно формує групи, пропорцій-но звичкам (боротьба з тютюнопалінням), здібностям (спортивні секції), формам поведінки(субкультури — робота соціальних служб), спільно із психологом корегує характер молодої людини.

Залучення студентів до занять у гуртках і клубах за інтересами допомагає напра-вити енергію молодої людини у правильне русло.

Позитивні результати дає і студентське самоврядування:1. Студенти самостійно обирають голову та членів студради (закритим голосу-

ванням).2. Студраді делегуються серйозні права і повноваження.

а) поселення у гуртожиток студентів, або відмова у поселенні;б) участь у педагогічних радах та засіданнях Ради профілактики;в) індивідуальна робота з правопорушниками;г) представлення інтересів студентів в обласному парламенті.

3. Проведення заходів, днів самоврядування.Особливо важливим питанням є вплив батьків на виховання підлітків. Адже ос-

нова виховання лежить у сім’ї, родині. Тому співпраця з батьками лише сприяє запобі-ганню шкідливих звичок. Сьогодні є багато нових технологій, які дозволяють трима-ти батьків у курсі справ, наприклад електронна залікова книжка SMS повідомлення щодо успішності та поведінки студентів надходять батькам на телефон або комп’ютер, спілкування з батьками по мобільному зв’язку висвітлення основних подій на сайті закладу, проведення традиційних батьківських зборів, індивідуальні бесіди, — все це застосовується у роботі нашого закладу.

Система виховної роботи являє собою підпорядковану мережу заходів, які спри-яють багатогранному розвитку і вихованню студентів, запобіганню правопорушень, формуванню української молоді, яка прийматиме активну участь у становленні неза-лежної, демократичної та правової держави.

Античні мудреці стверджували: «Хочеш змінити державу — виховуй юнацтво».

��


ДІЯЛЬНІСТЬ

ПеДАгОгІЧНОгО кОЛекТИВу АкАДеМІї

щОДО ПОДОЛАННЯ кСеНОфОбІї І ДИСкРИМІНАцІї

СеРеД СТуДеНТІВ

Державна академія житлово-комунального господарства

АНТОНЮК Тетяна Дмитріївна, проректор з науково-педагогічної роботи, канд. істор. наук, доцент

В навчальному закладі велика увага приділяється питанню профілактики ксе-нофобії і будь-яких форм дискримінації серед молоді. в процесі навчально виховної роботи всебічно розглядаються питання системної протидії можливим асоціальним і деструктивним проявам у студентському середовищі.

Студенти знайомляться з нормативно-правовою базою, яка напрацьована в Ук-раїні з даної проблеми. Зокрема, при вивченні суспільно-гуманітарного блоку дис-циплін студенти денної і заочної форм навчання вивчають норми чинного законо-давства України, що забезпечують реалізацію державної етнонаціональної політики, регулює сферу міжнаціональних відносин та сприяють протидії (профілактиці) ксе-нофобії, міжетнічій й расовій нетерпимості. Зокрема зі студентами обговорюються: Концепція державної етнонаціональної політики України; Закон України «Про націо-нальні меншини в Україні»; стаття 161 Кримінального кодексу України (щодо відпові-дальності за порушення рівноправності громадян незалежно від їх расової, національ-ної належності, релігійних переконань)»; Закон України «Про судову експертизу»; Закон України «Про захист суспільної моралі» та інші.

Студенти ознайомлені з тим, що на сьогодні в Україні діють 33 841 релігійна ор-ганізація. Необхідно зазначити, що у державі не зафіксовано жодного серйозного кон-флікту на етноконфесійному ґрунті. Обговорюються зі студентам факти вандаліз-му та іншої протиправної діяльності, пов’язаної з оскверненням і пошкодженням пам’ятних знаків, меморіальних комплексів, надгробків у місцях поховань національ-них меншин. Ці факти негативно сприймаються студентами академії, студенти вис-

��


ловлюються, що такі випадки є неприйнятними для них особисто, як і для правової держави і демократичного громадянського суспільства.

Кураторам академічних груп дані доручення щодо проведення зі студентами ін-формаційно-освітньої та профілактичної роботи з запобігання поширенню ксено-фобських і расистських проявів серед студентів. Ці питання включені в плани роботи кураторів та обговорюються на поточних нарадах щодо роботи кураторів.

Куратори академічних груп, викладачі організували і провели у вересні — листо-паді 2011 року бесіди зі студентами на теми: «Взаємодія релігійного і національного чинників в умовах демократичних трансформацій українського суспільства»; «Основ-ні завдання щодо реалізації Закону України «Про свободу совісті та релігійні органі-зації».

Вивчаючи Релігієзнавство, Культурологію, Історію української та світової культу-ри, Психологію, Педагогіку та інші дисципліни, студенти під керівництвом викладачів обговорюють на семінарських заняттях сучасну стратегію співробітництва держави і церкви, яка є основою формування толерантності та взаємоповаги, утвердженню в суспільній свідомості загальновизнаних морально-етичних принципів, активної протидії расової чи релігійної ненависті.

В академії проведені соціологічні дослідження «Ксенофобські настрої в Україні» щодо вивчення причин і масштабів злочинності у студентському середовищі та рівня агресивності серед студентів і схильності до протиправних дій, а також виникнення причин ксенофобії, расизму та антисемізму в студентському середовищі.

На виконання рекомендацій МОН «Про профілактику поширення ксенофобсь-ких і расистських проявів серед дітей, учнівської та студентської молоді» розроблено та проходять заходи з залученням органів внутрішніх справ, юстиції, у справах сім’ї, молоді та спорту, національностей та релігій, а також місцевих і міжнародних органі-зацій, які опікуються питаннями протидії ксенофобії, міжетнічній та расовій нетер-пимості.

Куратори академічних груп спільно з Радою студентського самоврядування про-водять виховні заходи, спрямовані на формування у студентів толерантності, терпи-мості, доброзичливості й протидії міжетнічній і расовій нетерпимості, це:

— круглі столи «Ми висловлюємо свою рішучість проти всіх форм расової нена-висті, ксенофобії та дискримінації», «Етносоціальні процеси в незалежній Ук-раїні», «Демократичні традиції в Україні»;

— диспути «Неформальні угрупування: як до цього ставитись?», «Чому виникає расова дискримінація?», «Чи вправі я зневажати людину іншої раси?», «Мій улюблений світ без насильства», «Від неповаги до ненависті один крок. як це подолати?»; засідання правових центрів (клубів) «Молодь проти ксенофобії та расизму в Україні», «Комунікабельність і толерантність — основа відносин у сучасному суспільстві», «Суд над расизмом»;

— конкурси ораторів «Промова на захист прав людини», «Гуманізм — майбутнє людства», «Спілкуємось толерантно»;

— виховні години «Життя людини — найвища цінність її не визначає мова і колір шкіри», «Жити в дружбі з усіма людьми», «я, ти, він, вона — разом дружна ми сім’я», «Хочеш мати друга — навчись другом бути», «Милосердя і любов до ближнього»;

��


— бесіди «Виховання національної самосвідомості студентів та правосвідомості», «Молодіжні та підліткові негативні прояви у суспільстві», «Кожна людина пла-нети має рівні права, якої б нації вона не була», «Профілактика поширення ксе-нофобських і расистських проявів серед дітей та молоді в сім’ї».

Вживаються інші заходи. Зокрема, рекомендуються теми для розгляду та обго-ворення в студентських групах: «Неформальні угруповання. як до цього ставити-ся?», «Скінхеди в Україні — перші симптоми недуги»; «Що означають слова «ксено-фобія» і «расизм» та як боротися з цими явищами», «Права національних меншин»; «як боротися з расистськими проявами»; «Межа між патріотизмом та націоналіз-мом», «Толерантність і молодь України»; «Будьмо людяними і милосердними», «Про-блеми толерантності у сучасному суспільстві», «Ми — всі громадяни однієї держави», «Ми рівні — ми різні», «Расизм і сучасність», «Неонацизм та його наслідки»; «Кожен народ — творець загальноукраїнської долі», «Всі люди рівні у своїх правах», «Націо-нальні меншини в Україні», «Рівноправний діалог», «Насильству — стоп!», «Ні — між-національному розбрату і ворожнечі в Україні».

У рамках Дня толерантності (16 листопада) проводяться години спілкування «Толерантність у нашому житті».

При викладанні предмета «Філософія» звертається особлива увага на обговорен-ня теми расизму та ксенофобії і небезпечність впливу зазначених проявів на свідо-мість особистості, яка формується, а також передбачено введення в проблему «Фор-мування світогляду» питання «Небезпечний вплив певних релігійних та політичних ідей на свідомість підлітка».

При вивченні дисциплін «Історія України», «Політологія», «Соціологія», «Історія української культури», «Конфліктологія», «Психологія і педагогіка вищої школи» ак-центується увага на пропагуванні і впровадженні в освітньо-культурне середовище академії пріоритету прав і свобод людини, ідеалу діалогу культур, національних мен-шин, толерантності та протидії ксенофобії і расистських проявів.

Зі студентами-магістрами спеціальності МО, ЕОНС у жовтні 2011 року проведе-но круглий стіл «Полікультурність, діалог і злагода: українські реалії», організовано семінари «Запобігання та врегулювання конфліктів», «Художня культура і мистец-тво — без кордонів», «Культура миру — екологічна культура», «Культура миру — культура міжособистісного і колективного діалогу», «Молодь проти правопорушень, ксенофобії, екстремізму».

Професорсько-викладацький склад Академії орієнтує студентів на перегляд між-народних випусків «Новин», які систематично передає Національна телекомпанія Ук-раїни та забезпечує інформаційний супровід питань щодо боротьби з антисемітизмом. Наприклад, документальні фільми, присвячені пам’яті жертв Голокосту та розстрілам єврейського населення у Бабиному яру, Кривому Розі та Криму, а також програму, яка демонструвалася в ефірі УТР, «Цей день в історії», присвячену боротьбі проти проявів ксенофобії, міжетнічної та расової дискримінації та інші.

При вивченні дисципліни «Політологія» студенти розглядають питання, які сто-суються проблем запобігання ксенофобії та міжнаціональної ворожнечі. з цією метою у семінарські заняття включені питання, які розглядають політико-правові засади управління етнічними конфліктами, аналізують політико-правові засади етнонаціо-

�0


нальної політики постсоціалістичних країн, досліджують категорію «толерантність» як ціннісну детермінанту політичної культури тощо.

Питання щодо ксенофобії та дискримінації вносяться до екзаменаційних білетів з цілого ряду навчальних дисциплін.

Студенти академії щороку беруть участь у загальних заходах, які проводяться в Києві, а саме: День скорботи, проведення Міжнародних акцій «Незгасима свічка» і «33 хвилини», які відбуваються щорічно в останню суботу листопада.

З метою виховання у молодого покоління толерантного ставлення до осіб різних національностей та з метою ознайомлення з традиціями, звичаями, обрядами, куль-турою представників національних меншин, до навчально-виховних програм вве-дено теми, присвячені національному розмаїттю областей та відповідні заняття, до яких залучаються представники національно-культурних товариств.

До проведення інформаційно-освітньої та запобіжної роботи залучено психоло-гічну службу. Практичний психолог проводить тренінгові заняття для студентів «Толерантність — важлива якість кожної особистості», корекційні заняття зі знижен-ня рівня агресивності в студентському середовищі, індивідуальну роботу зі студента-ми, які мають девіантну поведінку, схильні до жорстокості.

У бібліотеці та читальних залах академії створено тематичні полички літерату-ри «Світ проти расизму», «Історія створення та небезпечність розповсюдження на-ціональних угрупувань скінхедів в Україні»; випускаються інформаційні стіннівки «Знаємо свої права, виконуємо свої обов’язки», «Людина в діалозі культур, цивіліза-цій, рас». Бібліотека проводить виставки науково-популярної та художньої літерату-ри, вечори дружби «Ми — громадяни України», тематичні лекції, зустрічі за круглим столом тощо.

У своїй роботі Психологічна служба академії, куратори академічних груп керу-ються науково-методичними рекомендаціями «Сутність конфліктів на основі між-національної неприязні: можливості їх профілактики та вирішення» які розроблені обласними науково-методичними Центрами практичної психології та соціальної роботи.

�1


ДІЯЛЬНІСТЬ ПеДАгОгІЧНОгО кОЛекТИВу

НАВЧАЛЬНОгО ЗАкЛАДу

З ПИТАНЬ ПОДОЛАННЯ кСеНОфОбІї

І ДИСкРИМІНАцІї СеРеД МОЛОДІ

Кооперативний економічно-правовий коледж (Чернівецька область)

ПОСТІВКА Дідіна Михайлівна, викладач іноземної мови

В Україні існує думка, що рівень ксенофобії в нашому суспільстві невисокий. Але Київський міжнародний інститут соціології (дані опитування «Динаміка ксено-фобії в Україні за 1994–2006 рр.») констатує тривожне зростання ксенофобії в Ук-раїні [1].

Це стверджують і міжнародні правозахисні організації, вітчизняні правозахисни-ки та науковці. Термін «ксенофобія» походить від грецьких слів ксенос, що означає «чужинець», «незнайомець», та фобос — «страх перед чужим» та означає стан, що про-являється у нав’язливому страхові стосовно чужинців чи просто чогось незнайомого, незвичного, чужоземного; ненависть, нетерпимість, неприязнь до представників ін-шої нації, віросповідання, культури, іноземців чи представників інших регіонів [2].

Ми поділяємо думку Ольги Горбачової, яка доповнює визначення ксенофобії: це негативне, емоційно забарвлене, ірраціональне за своєю природою (але приховане псевдораціональними обґрунтуваннями) ставлення суб’єкта до певних спільнот чи їх конкретних представників — «чужих», «інших». Вона з’являється, перш за все, в ре-зультаті бачення у «іншому» відхилення від певної норми, еталоном якої є наше «я», норми і цінності нашої групи, в результаті нездатності і небажання побачити в «ін-шому» рівноправного партнера, визнаючи його право на «іншість» [3]. Ксенофобія проявляється у відповідних соціальних установках суб’єкта, упередженнях та забо-бонах, соціальних стереотипах, а також у його світогляді в цілому. Вона є результатом формування у індивіда (групи) негативної ідентичності. Персоніфікація небезпеки, відповідно, отримує винятково негативне забарвлення. Через це складається образ «чужого», якому приписуються негативні риси, часто неіснуючі вади та антилюдські

�2


якості (агресивність, ворожість, таємні умисли тощо), за яким неможливо побачити конкретну людину.

Об’єкти ксенофобії можна класифікувати за расовими, етнічними, релігійними, класовими, територіальними тощо ознаками. Ксенофобські настрої сприймають бо-ляче не лише особи, на яких вони спрямовані, але і їх носії. Ксенофобія видозмінює, спотворює соціальні відносини, стає причиною агресії, насилля, конфліктів, ворож-нечі за принципом національного, релігійного, соціального та іншого розмежування.

Захист національних меншин — одна з найактуальніших проблем сучасності. Роль і значення цього питання у справі забезпечення прав людини, підтримання миру і стабільності зростають з кожним роком. Міжнаціональні стосунки є однією з найс-кладніших проблем, а питання прогнозування та запобігання конфліктів на етнічно-му ґрунті є актуальними для будь-якого регіону, області, району та закладу освіти, і нашого у тому числі.

Студенти нашого ВНЗ ознайомлюються з положеннями національного законо-давства, які мають протидіяти розпалюванню етнічної та релігійної ворожнечі. Захист прав національних меншин в Україні забезпечується Конституцією України (ст. 11, 24, 26, 35, 37). Подібні положення також містяться в Законах «Про національні меншини в Україні» (ст. 18) та «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. З), «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (ст .2, 17) та інші.

У Чернівцях проживоє багато національних меншин. Відповідно і в нашому ко-леджі навчаються представники різних національностей, але найбільша частина — студенти румунської національності. в області проживає 114,6 тисяч осіб румунської національності, або 12,5% населення краю. Студенти коледжу в процесі навчально-виховної роботи усвідомлюють. Що наша держава сприяє забезпеченню національ-но-культурних потреб румунської меншини, зокрема виконанню положень ст. 13 Договору про відносини добросусідства і співробітництва між Україною і Румунією, підписаного 2 червня 1997 року, який 17 липня того ж року був ратифікований Вер-ховною Радою України. Відповідно до цієї статті Договору створена і функціонує Змі-шана міжурядова українсько-румунська комісія з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин. у рамках зазначеної Комісії урядами України та Румунії реалізуються двосторонні проекти щодо забезпечення прав українців в Ру-мунії та румун в Україні [4].

Слід зауважити, що випускники загальноосвітніх закладів із румунською мовою навчання мають проблеми при складанні незалежного зовнішнього тестування та у подальшому, коли продовжують навчання у вищих навчальних закладах країни. Така ж проблема існує й у студентів нашого коледжу та викликає хвилювання педа-гогічного колективу, оскільки абітурієнти румунських шкіл не завжди розуміють термінологію математики, фізики, хімії, біології та інших дисциплін українською мовою.

Саме на цьому куратори груп та викладачі намагаються акцентувати увагу руму-номовних студентів в період їх адаптації, коли вони з великими зусиллями перехо-дять від латинського алфавіту до кирилиці, коли багато з них опускають руки і хочуть залишити навчання, коли їх болісно ображають посмішки однокурсників з приводу їх акценту (хоча це не зловтіха, а просто їх смішна вимова).

��


Педагогічний колектив докладає всіх зусиль, щоб навчити їх не замикатися в собі, не соромитися своєї мови, а навпаки, намагатися знайомити більшість студен-тів зі своєю культурою, традиціями. Разом із ними ми проводимо тематичні вечори (наприклад, «Мєрцішор» — 1 березня), де намагаємося показати красу рідної мови, культуру нацменшини, звичаї і традиції невеликої (але й не маленької) частини на-ших студентів.

Рідна мова відрізняє їх від представників іншої національності, але ж не розділяє. у нас одна батьківщина, одна земля. Ми рекомендуємо студентам звернути увагу на слова, вибрані епіграфом багатьох наших вечорів. Це уривок з роману «Пустий геній» Міхая Емінеску: «я хотів би, щоб людство стало схоже на призму, єдину, сяючу, прони-зану світлом, яка б містила в собі безліч фарб. Нехай же стане воно веселкою в тисячу кольорів. Народи — кольори людства, і відмінності між ними настільки ж природні і легко пояснимі, як є зрозумілою, зважаючи на відомі обставини, відмінність між ок-ремими людьми. Зробіть так, щоб всі ці грані були однаково яскраві, однаково блис-кучі, однаково наділені світлом, який їх формує і без якого вони зникли б в порожне-чах небуття…» [5].

Ці слова написані в 1868 році, коли поетові було всього 18 років, але вони акту-альні й сьогодні. у них мудрість співіснування людей різних націй, стосунки між біль-шістю і меншістю (спосіб існування разом), істина, — можливо не завжди комфортна, зручна в житті.

Кожного року в травні у навчальному закладі проводяться тематичні вечори, при-свячені Дню Європи в Україні: година спілкування на тему «Що таке Європейський Союз?», а також так звані «п’ятихвилинки», що передбачають підготовку студентами цікавої інформації з історії, культури, науки та економіки, політики Європи, Євросою-зу; вікторини; диспути; концертні програми, де звучать пісні та вірші мовами народів Європи, де кожен може милуватися красою різних національних костюмів.

У коледжі активно працюють гуртки художньої самодіяльності, постійно розши-рюється їх репертуар, студенти освоюють пісні (8 мовами) й розучують танці народів Румунії, Німеччини, Австрії, Іспанії, Італії, Польщі, Ізраїлю тощо.

У нашому коледжі здійснюється робота щодо залучення педагогічних і студент-ських колективів до міжнародних проектів, налагоджено міжнародне партнерство з Ботошанським економічним коледжем «Октав Оніческу» (Румунія). Святкові та ви-ховні заходи відвідують Генеральний Консул Румунії в Чернівцях, інші дипломатичні представники Консульства Румунії в Чернівцях, представники обласного відділу ос-віти у справах з національними меншинами. Про нашу роботу пишуть всеукраїнські та місцеві періодичні видання, розповідають у місцевих телевізійних програмах. Сьо-годні розроблені різноманітні проекти щодо адаптації національних меншин і можна сказати впевнено, що в нашому навчальному закладі студенти з різних національних меншин почуваються комфортно.

Отож ми вважаємо, що формування таких якостей, як визнання людиною «інших», прийняття їх у своє середовище, розуміння, допомогло б у вирішенні проблеми вихо-вання толерантності, яка є однією з оптимальних умов для формування у студентів почуття гідності, особистісного самовираження. а толерантність, в свою чергу, доз-воляє попередити розвиток ксенофобії у такому багатонаціональному колективі, як навчальний заклад.

��



1. Інформаційне агентство РБК-Україна. [Електронний ресурс]. Режим доступу:http:/www.rbc.ua/rus/newsline.

2. Великий тлумачний словник української мови. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http/www.slovnyk.net.

3. Ольга Горбачова. явище ксенофобії: соціально-психологічний вимір. [Електрон-ний ресурс]. Режим доступу: http:/www.politik.org.ua.

4. Окремі аспекти українсько-румунських відносин в сучасних умовах. // Форум націй. Газета Конгресу національних громад України. — 4/83 — 2009, квітень.

5. Міhаі Еminescu. Geniu pustiu. — Бухарест, 1949.

��


СОцІАЛЬНО-ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

ЗІ СТуДеНТАМИ щОДО ЗАПОбІгАННЯ ТеРОРИЗМу,

екСТРеМІЗМу ТА ВИХОВАННЯ у МОЛОДІ

ТОЛеРАНТНОгО СТАВЛеННЯ ДО ЛЮДСТВА

Київський національний університет технологій та дизайну

ТОРОПОВСЬКА Т. М., канд. іст. наук, доцент кафедри українознавства ГОНТАР О. І., асистент кафедри українознавства

За останні роки міжнародний тероризм та екстремізм стали одними з найгострі-ших проблем країн світу. Терористичні акти — вбивства, поранення, викрадення лю-дей, погрози та деякі інші акти насильства, які готуються організаціями і здійснюють-ся окремими особами стосовно населення, а також державних або громадських діячів. Основою тероризму можуть бути політичні мотиви (залякування населення, послаб-лення державної влади, фізичне ліквідування політичних супротивників), а також дії, що мотивуються релігійними переконаннями, помстою, користолюбством, еко-номічною конкуренцією або пов’язані з поведінкою психічно хворих людей. В таких випадках мова йдеться про екстремізм як різновид тероризму (від фр. extremisme, від лат. extremus — крайній) — прихильність до крайніх поглядів, крайні заходи. Се-ред таких заходів можна відзначити провокацію заворушень, громадянську непокору, терористичні акції, методи партизанської війни. Найбільш радикально налаштовані екстремісти часто заперечують будь-які компроміси, переговори, угоди.

В останні роки відмічається поширення ксенофобії та активізація ряду екстреміст-ських рухів, котрі втягують у свою діяльність молодих людей. За експертними оцінка-ми, в середньому 80 відсотків учасників організацій екстремістського характеру скла-дають особи, вік котрих не перевищує 30 років.

Варто виділити основні особливості екстремізму в молодіжному середовищі:По-перше, екстремізм формується переважно в маргінальному середовищі. Він

постійно підживлюється невизначеністю становища молодої людини та її ще недо-статньо сформованими поглядами на те, що відбувається.

��


По-друге, екстремізм частіше за все проявляє себе в системах та ситуаціях, ха-рактерних відсутністю діючих нормативів, установок, що орієнтують на законослух-няність, консенсус з державними інститутами.

По-третє, екстремізм проявляє себе частіше у тих спільнотах та групах, де присут-ній низький рівень самоповаги або ж умови сприяють ігноруванню прав особис-тості.

По-четверте, даний феномен характерний для спільнот не стільки з так званим «низьким рівнем культури», скільки з культурою розірваною, деформованою, що не являє собою цілісності.

По-п’яте, екстремізм відповідає спільнотам та групам, що прийняли ідеологію насильства та проповідують моральну нерозбірливість, особливо в засобах досягнен-ня мети.

Причиною виникнення екстремістських проявів в молодіжному середовищі, мож-на виділити наступні особливо значимі фактори:

1. Загострення соціальної напруги в молодіжному середовищі (характеризуєть-ся комплексом соціальних проблем, що включають в себе проблеми рівня та якості освіти, «виживання» на ринку праці, соціальної нерівності, зниження авторитету правоохоронних органів тощо).

2. Криміналізація низки сфер суспільного життя (в молодіжному середовищі це має вираз в широкому залученні молодих людей в кримінальні сфери бізнесу тощо).

3. Зміна ціннісних орієнтацій (значну небезпеку представляють зарубіжні релігій-ні організації та секти, що насаджують релігійний фанатизм й екстремізм, заперечен-ня норм та конституційних обов’язків, а також чужі українському суспільству цін-ності).

4. Прояв так званого «ісламського фактору» (можливість пропаганди серед мо-лодих мусульман України ідей релігійного екстремізму та нетерпимості до всього немусульманського, а також можливість організації виїзду молодих мусульман Ук-раїни на навчання в країни ісламського світу, де здійснюється вербування з боку представників міжнародних екстремістських та терористичних організацій).

5. Зростання націоналізму та сепаратизму (активна діяльність молодіжних націоналістичних угрупувань та рухів, котрі використовуються окремими суспіль-но-політичними силами для реалізації своїх цілей, зокрема насадження ненависті та нетерпимості до представників інших національностей).

6. Наявність незаконного обороту засобів здійснення екстремістських акцій (деякі молодіжні екстремістські організації в протиправних цілях займаються виго-товленням та зберіганням вибухових пристроїв, навчають поводженню з вогнепаль-ною та холодною зброєю и т.д.).

7. Використання в деструктивних цілях психологічного фактору (агресія, прита-манна молодіжній психології, активно використовується досвіченими лідерами екстремістських організацій для здійснення акцій екстремістської направленості).

8. Використання мережі Інтернет в противоправних цілях (забезпечує радикаль-ним суспільним організаціям доступ до широкої аудиторії та можливість пропа-ганди своєї діяльності, можливість розміщення детальної інформації стосовно своїх цілей та завдань, часі та місці зустрічей, запланованих акціях).

Серед наймасштабніших терористичних актів можна згадати:

��


11 вересня 2001 року на території США відбулася серія терактів на Всесвітній тор-говий центр і Пентагон, внаслідок чого загинуло 2 749 людей;

23–26 жовтня 2002 року — терористична акція в Москві (трагедія Норд-Осту), під час якої 40 бойовиків на чолі з Мовсаром Бараєвим захопили близько 800 глядачів мюзіклу «Норд-Ост» в будинку Театрального центру на Дубровці. в результаті анти-терористичної операції були знищені усі терористи, але все це призвело до загибелі близько 130 заручників.

В Україні діє низка міжнародних угод, у яких юридично визначені деякі види те-роризму і передбачаються заходи боротьби з ними.

Одним із засобів вирішення питання забезпечення і дотримання законодавства у боротьбі з тероризмом та екстремізмом є правотворча діяльність української де-ржави. Конституція України, Закони України «Про боротьбу з тероризмом», «Про ор-ганізаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про боротьбу з корупцією», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про державну податко-ву службу України», «Про прокуратуру», «Про заходи протидії незаконному обігу нар-котичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», Указ Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України», Положення «Про національне центральне бюро Інтерполу», затверджене постановою Кабінету Міністрів України, акти центральних органів виконавчої влади відповідного змісту, спрямовані на захист прав та інтересів громадян України від терористичної загрози.

Статтею 258 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відпові-дальність за здійснення терористичного акту, де розкрито зміст терористичного акту, визначено відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної ор-ганізації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній.

В Україні оперативну роботу з боротьби проти тероризму проводять підрозділи Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони та ін. Для ліквідації терористичних організацій та знешкодження окремих терористів ви-користовуються структури відомчої безпеки та охорони.

Провідне завдання у формуванні сучасного рівня культури безпеки життєдіяль-ності належить нормативним дисциплінам гуманітарного циклу, що вивчають сту-денти у вищих навчальних закладах України.

Студенти в процесі навчально-виховної діяльності усвідомлюють наслідки своїх вчинків і дій, навчаються дбати про особисту безпеку та безпеку оточуючих людей, а також дотримуватися певних цінностей: любов до Батьківщини; повага до традицій свого та інших народів; чесність та гідність; миролюбність і доброзичливість.

На ймовірність залучення людини до терористичної діяльності можуть вплива-ти ряд його особистих якостей: психологічна неврівноваженість; недотримання норм здорового способу життя, наявність шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю та наркотичних засобів); невміння будувати свої стосунки з оточуючими людьми; на-явність протиріч у поглядах, цінностях, відсутність чітко сформованої мети в житті.

Тому головними завданнями закладів освіти є: розробка та удосконалення зміс-товних засад запобігання проявам насильства та екстремізму серед неповнолітніх і молоді; формування толерантності та запобігання проявам ксенофобії в молодіж-ному середовищі; усунення перешкод у взаємодії міліції, органів освіти та громадсь-кості в процесі профілактики насильства серед неповнолітніх і молоді; спільна про-

��


філактична робота серед неповнолітніх; планування та координація профілактичної роботи освітніх закладів з особами, схильними до насильства й екстремізму; вивчен-ня зарубіжного досвіду профілактики насильства та екстремізму серед неповнолітніх і молоді.

Основними методами і формами реалізації завдань навчально-виховного проце-су в закладах освіти є бесіди, лекції про історію, культуру, звичаї та культурні взаємо-зв’язки, літературу і мистецтво різних народів країн, диспути про культуру міжетніч-них відносин. З питань формування негативного ставлення суспільства до будь-яких форм і проявів тероризму та екстремізму виховання варто проводити виховні години, дискусії, засідання «круглих столів», прес-конференції, рольові (ділові) ігри, тренінги та ін. на теми: «Формування особистості в процесі стосунків з дорослими», «Страте-гія поведінки підлітка в конфліктній ситуації з батьками», «Формування особистості в процесі стосунків з однолітками», «Конфліктні ситуації і шляхи їх розв’язання», «Взаємовідносини підлітка і суспільства. Правова відповідальність неповнолітніх», «Основні причини правопорушень», «Кримінальна відповідальність за терористич-ну діяльність», «Кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності».

Варто зазначити, педагоги мають створювати у закладах освіти атмосферу нетерпи-мості до проявів жорстокості, міжетнічної дискримінації, расизму та ксенофобії. Необхідно організовувати та проводити заходи, спрямовані на виховання толерантності, терпимості до іншого, миролюбності, доброзичливості, готовності допомагати іншим. Значних резуль-татів у проведенні просвітницької роботи з означених питань можна і необхідно досягти за умови оптимального поєднання навчально-виховного процесу та позааудиторної роботи.

При організації роботи щодо профілактики молодіжного екстремізму необхідно враховувати, що вона представляє собою систему, яка включає декілька рівнів:

1. Вся молодь, яка проживає на території України. На цьому рівні необхідно здій-снення загальних профілактичних заходів, які орієнтовані на підвищення життєвих можливостей молодих людей, зниження почуття незахищеності, створення умов для їх повноцінної самореалізації та життєдіяльності.

2. Молодь, що знаходиться в ситуації можливого «попадання» в сферу екстремісь-кої активності (молодь в «зоні ризику»). До таких категорій можуть бути віднесені: вихідці із неблагополучних, соціально-дезоріентованих сімей, з низьким соціаль-но-економічним статусом, недостатнім інтелектуальним рівнем, що мають схильність до проявів девіантності (алкоголізм, наркоманія, фізичне та морально насилля); «зо-лота молодь», схильна до безкарності та вседозволеності, екстремальному проведен-ню дозвілля, яка розглядає участь в екстремістській субкультурі як різновид розваги; діти, підлітки, молодь, що мають схильність до агресії, силового методу вирішен-ня проблем та суперечок, з нерозвиненими навичками рефлексії та саморегуляції; носії молодіжних субкультур, учасники неформальних об’єднань та схильних до асо-ціальних вуличних компаній; члени екстремістських політичних, релігійних органі-зацій, рухів, сект.

При організації профілактичної роботи важливо враховувати соціально-еконо-мічні умови та вікові особливості різних категорій. Найбільш небезпечним для пси-хологічного впливу є вік від 14 до 22 років. в психологічному плані підлітковий вік та юність характеризуються розвитком самосвідомості, загостренням почуття спра-

��


ведливості, пошуком сенсу життя. Саме в цей час підліток, що переймається бажан-ням знайти своїх однодумців, пошуком власної ідентичності, яка формується за при-мітивною схемою «ми» — «вони». Також йому притаманна нестійка психіка, що легко піддається впливу та маніпулюванню. в соціальному плані більшість молодих людей у віці від 14 до 22 років опиняються на позиції маргіналів, коли їх поведінка не визна-чена практично ніякими соціально-економічними факторами (сім’я, власність, пер-спективна постійна робота тощо). Молоді люди, продовжуючи освіту, покидають школу, сім’ю, від’їжджають до іншого міста чи регіону, опиняючись в ситуації як свободи, так і соціальної незахищеності. в підсумку молода людина мобільна, го-това до експериментів, участі в акціях, мітингах, погромах. При цьому готовність до подібних дій посилюється через її низьку матеріальну забезпеченість, у зв’язку з чим участь у «платних» акціях протесту може розглядатися як допустима можливість до-даткового заробітку. Пошук ідентичності, спроби пошуку себе в житті ведуть до не-впевненості, бажанню сформувати коло однодумців, знайти відповідального за всі невдалі дії. Таким середовищем цілком може стати екстремістська субкультура, неформальне об’єднання, політична радикальна організація чи тоталітарна секта, що дає їм просту та конкретну відповідь на питання: «Хто винен?» і «Що робити?».

Зростання радикальної активності підлітків та молоді вимагає від держави вті-лення інноваційних, системних моделей профілактичної роботи, спрямованої на зни-ження екстремістських проявів у молодіжному середовищі. в основі такої роботи по-винні лежати непрямі, м’які форми включення молоді у позитивні, конструктивні, соціально прийнятні види активності. При цьому діяльність щодо профілактики екс-треміської активності повинна будуватися з урахуванням особливостей соціалізації молоді, існуючих та діючих субкультур латентності багатьох процесів, що визнача-ють поведінку молодої людини.


1. http://osvita.ua/legistation/other/220242. www.criminologi.org.ua/articles/r3/r3_4/teror13.htm3. http://ua.for-ua/authornews/2011/01/24/093427.html4. www.science.crimea.edu/zapiski/2010/law/uch…/026_butkevich.pdf.5. http://Helsinki.org.ua/index.php?id=1258021188

�0


ДеЯкІ АСПекТИ ОРгАНІЗАцІї РОбОТИ

щОДО ВИХОВАННЯ у МОЛОДІ

ТОЛеРАНТНОгО СТАВЛеННЯ ДО ЛЮДСТВА

Політехнічний технікум Конотопського інституту Сумського державного університету

БІБІК Ю. В., практичний психолог

«Толерантність» — слово іншомовного походження, яке буквально перекладаєть-ся як «терпимість», але цей буквальний переклад не передає усієї сутності цього по-няття, адже на сьогодні ми вкладаємо у нього значно більший зміст.

Дослідники виділяють кілька рівнів толерантності:— цивілізаційний (толерантність до різних культур та цивілізацій);— міжнародний (співпраця, мирне співіснування держав);— етнічний (терпимість до іншого способу життя, чужих звичаїв, традицій, ду-

мок, ідей тощо);— соціальний (партнерство між різними соціальними групами суспільства);— індивідуальний (толерантність до іншої особистості).Надзвичайно важливо, щоб фундамент толерантності було закладено в дитинс-

тві, бо чим старша людина, тим важче їй змінювати свою ідентичність.Тому педагогічний колектив технікум КІСумДУ вцілому і психологічна служба

закладу, зокрема, створюють своєрідну школу спілкування, адже до технікуму може вступити кожен, незалежно від соціальної належності, національності, релігійних поглядів, належності до певної культури, і почуватися повноцінним і рівним. Саме у стінах навчального закладу маємо можливість толерантно розповідати про різні культури, народи, релігії, звичаї та традиції, а також сприяти міжнаціональному спіл-куванню.

Під час планування навчально-виховної діяльності зі студентами ми окреслюємо такі проблеми:

1. Поширення правових знань. Правова освіта — основа виховання толерант-ності, адже толерантність означає добре знання закону, що захищає право людини на

�1


індивідуальність. Досвід подібної роботи маємо при проведенні тематичних тижнів правових знань.

2. Поширення інформації, що сприяє пізнанню культурної спадщини, глибокому, всебічному дослідженню свого коріння (це необхідно, щоб розуміти, знати свій народ і вміти достойно презентувати його представникам інших націй). Так, у цикловій ко-місії суспільних дисциплін активно ведеться краєзнавчо-пошукова робота, у закладі працює музей технікуму, до облаштування експонатів якого ми залучаємо студентів.

3. Інформування молоді про культуру інших народів, про інші світи, інші світогля-ди. Досвід роботи у цьому напрямі має Європейський клуб, що нещодавно почав фун-кціонувати, учасники та відвідувачі цього клубу можуть познайомитися з різними країнами світу, прочитати кращі зразки світової літератури мовою оригіналу, опану-вати англійську, німецьку, французьку, іспанську мови, скориставшись послугами біб-ліотеки та спеціальним фондом книжок. Одним із напрямів роботи клубу є співпра-ця з культурними центрами зарубіжних країн. Завдяки благочинній діяльності цих країн фонд бібліотеки безкоштовно поповнюється книгами та періодичними видан-нями іноземними мовами, а спільні заходи сприяють популяризації історії, культури та сьогодення зарубіжних країн.

4. Організація міжнаціонального спілкування молоді. Наразі досвід подібної робо-ти має теж тільки Європейський клуб, що функціонує у закладі.

5. Орієнтація людини на вивчення себе. Толерантна людина повинна знати свої переваги і недоліки, щоб у власних помилках не звинувачувати інших, не переклада-ти на них відповідальність, а працювати над собою. Наприклад, у межах діяльності психологічної служби закладу проводяться індивідуальні та грунові консультації, психодіагностична робота за запитом з метою допомогти молоді краще зрозуміти, якою є сучасна людина, що спонукає її до дії, як використовувати знання для саморе-алізації тощо.

6. Поширення інформації, що сприяє врегулюванню конфліктів між представни-ками різних соціальних груп усередині країни. у цьому напрямку широко працює пси-хологічна служба закладу, проводячи різноманітні заняття з елементами тренінгу, мозкові штурми, диспути для студентів, батьків та педагогічних працівників («Бать-ки і діти: шляхи взаємодії», «Роль органів студентського самоврядуванні у профілак-тиці конфліктів в студентському середовищі», тренінги спілкування).

Традиційним у нашому закладі є відзначення 16 листопада Міжнародного дня то-лерантності та проведення з цього приводу акції «я толерантна людина».

Проводяться також наступні акції:1. «Алея висловів» — виставка висловів підібраних студентами про толерантність,

чемність та вихованість. Оформляється виставка у коридорах навчальних корпусів.2. «Рятівне коло толерантності» — інформаційний куточок про фактори, що спри-

яють формуванню толерантного ставлення.3. Тематичні виставки літератури у бібліотеці закладу «Толерантність — важли-

вий компонент громадянського суспільства», «Толерантність — як активна життєва позиція», «Мистецтво жити поруч».

4. Акція «Чарівне слово — перепустка до закладу» — організація пропускного ре-жиму до закладу через представлення ввічливих слів.

�2


5. Заходи що проводимо з представниками студентського самоврядування та ак-тивами груп: мозковий штурм : «як виховати толерантне ставлення до інших у сучас-ного студента «, круглий стіл «А що для тебе означає толерантність?», дискусійний діалог«Толерантність врятує світ!???».

6. Загальні заходи, що проводяться на виховних годинах студентів у групах 1–4 курсів: інформаційна хвилинка «16 листопада — Міжнародний день толерантності», виховні години «Поспішайте творити добро», ««Толерантність — шлях до згоди», За-няття з елементами тренінгу «Стати на місце іншої людини — означає допомогти їй», «Толерантність, що це?».

7. Просвітницький виступ на батьківських зборах «Толерантність — важлива якість особистості».

8. Дискусійний діалог викладачів членів циклової комісії суспільних дисциплін «Расизм: погляд на проблему» (як запобігти проявам расизму в студентському сере-довищі?).

Додаток 1 ВихоВНа годиНа «толеРаНтНІсть — шлях до Згоди»

до МІжНаРодНого дНя толеРаНтНостІ

Вступ

16 листопада у всьому світі відзначається Міжнародний день толерантності.його запровадили у 1996 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Саме цього

дня ЮНЕСКО ухвалило Декларацію принципів терпимості .У Декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідан-

ня, етнічної належності чи кольору шкіри. Ця Декларація розвиває принципи, які були сформульовані ще у 1948 році у Загальній декларації прав людини.

як заявлено в Декларації принципів терпимості, «терпимість — це те, що робить можливим досягнення миру та веде від культури війни до культури миру».

основна частина

Дозвольте вам зачитати дуже цікаву притчу про народження такого гуманного поняття, як «Толерантність».

притча:

«Спочатку у світі все було тихо і спокійно. Земля, здавалося, була засипана коль-оровим камінням. Але, придивившись, можна було побачити, що це було не камін-ня, а маленькі люди, які зовсім не рухалися. Одного разу над Землею подув вітер. Він зігрів людей і вдихнув в них життя і любов. Вони стали рухатися… розглядати один одного… розмовляти один з одним… піклуватися один про одного.

��


Коли вони стали знайомитися зі світом навколо себе, то знайшли на Землі кольо-рові стрічки. Люди зраділи і почали їх збирати. Одні взяли червоні стрічки, інші — го-лубі, інші — зелені, а дехто — жовті. Люди радісно пов’язали один одному ці стрічки і сміялися, дивлячись на яскраві кольори. Несподівано подув інший вітер. На цей раз він примусив їх затремтіти від холоду. Вони подивилися один на одного і усвідомили, що мають різний вигляд, і… перестали довіряти один одному. Червоні зібралися ра-зом і побігли в один бік. Голубі зібралися разом і побігли в інший бік. Зелені зібралися разом і побігли в третій бік. Жовті зібралися разом і побігли в четвертий бік.

Всі вони забули про те, що були і піклувалися один про одного. Інші кольори зда-валися їм незвичними і небезпечними. Люди побудували стіни, щоб відгородитися одним від інших. Але скоро вони з’ясували, що:

— у червоних є вода, але немає їжі;— у голубих є їжа, але немає води;— у зелених є дрова для вогнища, але немає житла;— у жовтих є житло, але їм нічим зігрітися.Несподівано з’явився незнайомець і став у самому центрі цієї землі. Від здивовано

подивився на людей і на стіни, які їх розділяли, і сказав: «Виходьте! Чого ви боїтеся? Давайте поговоримо один з одним». Люди подивилися на нього і почали виходити із своїх кутків у центр. Незнайомець сказав: «А тепер скажіть один одному, чим ви може-те поділися і що вам потрібно отримати».

Голубі сказали: «Ми можемо поділися їжею, але нам потрібна вода». Червоні сказа-ли: «Ми можемо поділися водою, але нам потрібна їжа». Зелені сказали: «Ми можемо поділитися дровами, але нам потрібне житло». Жовті сказали: «Ми можемо поділити-ся житлом, але нам нічим нагрітися». Тоді незнайомець сказав: «Чому б вам не зібрати все те, що у вас є, і не поділитися ним? Тоді б вам не бракувало води, їжі, тепла і жит-ла.» Люди розговорилися, і любов повернулася. Вони згадали, що колись були друзя-ми, знищили стіни і привітали один одного як старі друзі. Коли люди зрозуміли, що їх розділяють кольори, їм захотілося знищити їх. Але люди знали, що їм буде не виста-чати багатств яскравих фарб. Тоді вони змішали всі кольори і сплели красиву райдугу. Вони назвали себе людьми всіх кольорів райдуги. Райдужна стрічка стала їх символом миру.» Обговорення притчі:

1. як ви думаєте про що йде мова у цій притчі?2. які думки з’являлися у вас, коли ви слухали цю притчу?3. як можна застосувати у сучасному житті ідеї, які висловлюються у притчі?4. які висновки ви зробили для себе із сьогоднішнього заняття?Висновок Тож зробімо світ толерантним!

Додаток 2 ІНфоРМацІя до МІжНаРодНого дНя толеРаНтНостІ

16 листопада у всьому світі відзначається Міжнародний день толерантності.його запровадили у 1996 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Саме цього

дня ЮНЕСКО ухвалило Декларацію принципів терпимості .

��


У Декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідан-ня, етнічної належності чи кольору шкіри. Ця Декларація розвиває принципи, які були сформульовані ще у 1948 році у Загальній декларації прав людини.

як заявлено в Декларації принципів терпимості, «терпимість — це те, що робить можливим досягнення миру та веде від культури війни до культури миру».

Терпимість, йдеться у статті першій, означає повагу, прийняття та правильне ро-зуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів вияву людської індивідуальності. їй сприяють знання, відкритість, спілку-вання та свобода думки, совісті та переконань.

Терпимість — це гармонія у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, але й політична та правова потреба.

Пропагування терпимості має особливу важливість в сьогоднішню епоху стрімко-го посилення глобалізації, мобільності та взаємозалежності.

Різноманіття — це безцінна перевага, проте вона може виступати й джерелом на-пруги. Конфлікти на національному, етнічному, релігійному, конфесійному, політич-ному та інших підґрунтях стали ознакою сьогодення і в нашій країні. Але толерант-ність спроможна розряджати потенційні конфлікти.

Водночас, Декларація чітко формулює положення про те, що у повсякденному житті толерантність — це не бездіяльність, а активна життєва позиція, суть якої по-лягає не стільки в тому, щоб терпіти чужий спосіб життя, поведінку, звичаї, почуття, думки, ідеї або вірування, але охоче визнавати та приймати поведінку, переконання і погляди інших людей, які відрізняються від своїх власних.

Разом із тим, прояв толерантності який співзвучний принципу поваги до прав лю-дини, не означає терпиме ставлення до соціальної несправедливості, злочинів та пра-вопорушень, відмову від своїх поглядів або поступку перед чужими переконаннями.

Толерантність (терпимість) означає, що кожен вільний дотримуватися своїх пере-конань і визнавати таке ж право за іншими.

Так, люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, соціальним станом, мовою, статтю, поведінкою і цінностями. Цей перелік критеріїв відмінності можна продовжувати без кінця.

Ми всі різні. Але ми всі рівні. як говориться в чудовій рекламі «Ініціативи розмаїт-тя» — «у нас більше спільного, ніж ви думаєте». Тож кожна людина має право жити в мирі та на збереження своєї індивідуальності. а це означає, що бути толерантним не значить залишатися пасивним перед обличчям расизму, ксенофобії, тендерної або ра-сової дискримінації, сексизму, ейджизму, насильства тощо, або ж мовчати, коли люди стикаються із жорстоким ставленням.

Декларація принципів терпимості звертається й до держав, які мають гарантува-ти створення справедливого законодавства, дотримання правопорядку, судово-про-цесуальних та адміністративних норм. У статті 2 Декларації говориться, що для того, щоб зробити суспільство більш терпимим, держави мають ратифікувати існуючі між-народні конвенції з прав людини, і, якщо це необхідно, розробити нове законодавство з метою забезпечення в суспільстві принципу рівних прав та можливостей для всіх груп та окремих людей.

До цього положення варто додати, що ратифікація документів та створення за-конодавства це лише так назвемо «матеріальна» умова для формування реальної то-

��


лерантності в суспільстві. За прикладами далеко не потрібно ходити. і сьогодні, ра-тифікувавши основні міжнародні документи із захисту прав людини, наша держава та суспільство ще далекі від того, щоб стверджувати, що толерантність — це озна-ка нашого життя. Впевнена, що толерантності потрібно вчитися і можна навчитися. Оскільки толерантність — це здатність людини, спільноти, держави чути і поважати думку інших, невороже зустрічати відмінне від своєї думки. Навчання починається з дітей, яких варто вчити бути не просто «такими як всі», а, поважаючи інших, вислов-лювати свою точку зору та відстоювати власну позицію. Тож ЮНЕСКО пропонує від-значати День толерантності у школах і вищих навчальних закладах усіх країн-членів Організації Об’єднаних Націй.

Погодьтесь, толерантність — це привілей сильних і розумних, які не сумнівають-ся у своїх здібностях просуватися на шляху до істини через діалог і різноманітність думок та позицій, які не боятися загубити власну індивідуальність, і які вміють пова-жити інших.

У Міжнародний день толерантності підтверджується ідея про те, що різноманіття, втілене в думках, віруваннях і діях, є цінним даром, а не загрозою, і варто прагнути до побудови такого суспільства, в житті якого укорінився цей основний ідеал.

Мир не можливий без терпимості, а розвиток та демократія неможливі без миру.Чи замислювалися ви коли-небудь над питаннями толерантності? Чи є терпиме

ставлення до людей ознакою Вашої особистості? Чи відчуваєте Ви толерантне став-лення до себе?

Сьогодні варто замислитися над цим і зробити себе і світ хоч на краплину добріше та толерантніше.

��


фОРМуВАННЯ ТОЛеРАНТНОСТІ

у СТуДеНТІВ В ПеДАгОгІЧНОМу кОЛеДжІ

Путивльський педагогічний коледж імені С. В. Руднєва

ПОНАРІНА І. М., практичний психолог, викладач психології

Толерантність слід розглядати як одну з необхідних умов ефективної професійної підготовки майбутнього спеціаліста — випускника ВНЗ. На цьому шляху студент має подолати чимало труднощів, переконливо і терпляче доводити свою правоту, спросто-вувати інші судження, мати власну думку з приводу тих або інших рішень, а також ре-зультати індивідуальної творчої діяльності.

Конкретизація стратегічних положень формування толерантності знайшла відоб-раження в наукових пошуках Б. С. Гершунського. Б. С. Гершунський визначив напрями формування толерантності юнацтва і назвав їх практично-орієнтованими: 1) діалог рішень; 2) діалог культур; 3) мирне співіснування держав; 4) розвиток людських кон-тактів; 5) формування менталітету толерантності [2].

В Україні проблемою формування толерантності у дітей та молоді в умовах полі-культурного середовища займається О. Грива. Враховуючи характер соціально-педа-гогічної технології особливості полікультурного середовища України та специфіку со-ціальної роботи з дітьми і молоддю, автор запропонував такі технології: «Виховання толерантної особистості в умовах полі культурного суспільства», «Формування куль-тури гуманних відносин засобами сімейного виховання», «Виховання толерантності в профілактиці негативних явищ у полі культурному середовищі»; а також авторські технології: «Створення позитивних комунікативних установок у підлітків», «Форму-вання толерантності в підлітковому середовищі як спосіб профілактики конфліктів на національному ґрунті». [3].

Вияв співчуття, милосердя — риси толерантної особистості — важлива цінність то-лерантного суспільства. в психології щире переживання емоційного стану іншого, здат-ність розділити його почуття і настрій, визначаються терміном «емпатія». Розвиток властивостей емпатії особистості пов’язаний з умінням поставити себе на місце іншого.

Працюючи над проблемою формування толерантності міжособистісних відносин студентів, П. Комогоров зазначав, що толерантність є пізнім породженням культури

��


та психіки людини, оскільки умови соціальної дійсності здебільшого сприяють інто-лерантності — явищу протилежному толерантності за своїм змістом [8, C. 43–44].

Прояви інтолерантності досить різноманітні, вони виявляються як при міжосо-бистісному спілкуванні, так і в політичній галузі. До проявів нетерпимості відносять: образи, ігнорування, негативні стереотипи, етноцентризм, пошук ворога, дискриміна-ція, расизм, фашизм, націоналізм, імперіалізм, релігійне переслідування, сегрегація.

Поділ людей на толерантних та інтолерантних є досить умовним. Кожна людина в своєму житті може здійснювати як толерантні, так і інтолерантні вчинки.

В процесі навчання студент набуває первинні навички не тільки професійного, але й соціального спілкування, засвоює як документально закріплені, так і неписані норми та правила, які прийняті в тому або іншому професійному співтоваристві, тоб-то оволодіння основами культури толерантної поведінки. Приймаючи участь у різно-манітній пізнавальній діяльності, він зіштовхується з тими або іншими конфліктни-ми ситуаціями, які вимагають прийняття продуктивних рішень [5, C. 44–45].

Таким чином, досліджувана категорія «толерантність» у педагогіці являє собою деякий ступінь внутрішньої цілісності (моральні властивості суб’єктів) та поєднання інтелекту та мислення, волі та терпимості, взаємодії і взаємоповаги по відношенню до суб’єктів освітнього процесу [6, C. 141–142].

З метою формування у студентів уявлень про толерантність, толерантного став-лення до інших людей, формування емпатійного ставлення до оточуючих психоло-гічною службою коледжу була розроблена програма, яка втілюється щорічно шляхом проведення «тижнів толерантності» до 16 листопада — Міжнародного дня толерант-ності. Вона включає в себе наступне:

— лекція на тему «Чим відрізняється толерантна особистість від інтолерантної» (підготовлена на основі праць Г. Оллпорта);

— знайомлення з Декларацією принципів толерантності;— серія занять: «Толерантність як універсальний принцип життєдіяльності»,

«Бути толерантним — що це означає?», «як стати толерантною людиною?»;— тренінг «Молодь обирає конструктивний конфлікт»;— виховний захід «Толерантність врятує світ».Такі заходи допомагають студентам познайомитись з походженням поняття «то-

лерантність», з тим, який смисл вкладає кожний народ в це слово, ситуацією щодо толерантності в світі. Студентів підводять до думки про необхідність з’ясувати при-чини: чому відбувається дискримінація одних людей іншими, як уникати цих негатив-них виявів у взаєминах з іншими людьми. Перед студентами постають такі актуальні питання: «як дотримуватися правил толерантності в житті і чи завжди це доречно? як нас із вами безпосередньо можуть стосуватися питання толерантних взаємин у суспільстві? Що означає бути толерантним у повсякденному житті?» Студенти до-ходять висновку, що толерантність присутня в усіх сферах людської життєдіяльності: в сім’ї, на роботі, у громадських місцях. Студенти наводили приклади інтолерантних відносин між людьми і зазначили, що дуже важко дотримуватися принципів толеран-тної поведінки.

Цікавими були для студентів тренінгові заняття з циклу «Молодь обирає конс-труктивний конфлікт». Метою тренінгу була популяризація психологічних ідей щодо конструктивного розв‘язання міжособистісних та внутрішньоособистісних конфлік-

��


тів та досягнення гармонійних взаємин у стосунках з соціумом. Студенти отримали інформацію щодо способів розв’язання конфліктів та можливість відпрацювати мож-ливі шляхи розв’язання конфлікту під час розігрування життєвих ситуацій та ово-лоділи практичними навичками розв’язання конфліктних ситуацій, конструктивних способів висловлювання та побудови своєї поведінки.

Курсові керівники, викладачі нашого коледжу під час виховних годин, занять ви-користовують дискусії, «проблемні столи», рольові ігри типу «судові засідання» на різноманітні теми, під час яких студенти вчаться висловлювати свою точку зору, вис-луховувати точку зору іншого, набувають умінь зв’язно висловлювати, аргументова-но відстоювати свою точку зору.

Таким чином, робота по формуванню толерантного ставлення припускає наяв-ність даних про характерні особливості толерантності, методик її виявлення і розвит-ку, організаційних заходів, у рамках яких здійснюється психолого-педагогічна робота з подальшого розвитку толерантності у студентів педагогічного коледжу. Потрібно далі працювати, досліджувати проблему формування толерантності, розробляти пер-спективи розвитку терпимого ставлення до оточуючих у майбутніх педагогів.


1. Асмолов А. Г. Толерантность: от утопии — к реальности // На пути к толерант-ному сознанию. — М.: Смысл, 2000. — 255с.

2. Гершунский Б. С. Толерантность в системе ценностно — целевых приоритетов образования (Филос. аспект) // Педагогика. — 2002. — № 7. — с. 3–12.

3. Грива О. А. Соціально-педагогічні основи формування толерантності у дітей і молоді в умовах полікультурного середовища: Монографія. — К.: Вид. ПАРАПАН, 2005. — 228 с.

4. Довгополова я. В. Формування толерантних відносин студентів у полікультур-ному середовищі вищого навчального закладу: Автореф. дис. канд. пед. наук.- Лу-ганськ, 2007. — 17 с.

5. Коржуев А. В., Кудзиева Н. Ю., Попков В. А. Толерантность в контексте педагоги-ческой культуры преподавателя вуза // Педагогика, 2003. — № 5. — С. 44–49.

6. Липатова Н. Ю. Толерантность как психолого-педагогическая категорія // Ас-пирант и соискатель, 2005. — № 1. — С. 141–143.

7. Нечерда В. Від культури війни — до культури миру // Науковий світ. — 2007. — № 1. С. 15–16.

8. Скрябина О. Б. Педагогические условия формирования коммуникативной толе-рантности у старшеклассников : Автореф. дис. …канд. пед. наук. — Кострома, 2000. — 19 с.

9. Тодорцева Ю. В. Формування толерантності майбутніх вчителів у процесі про-фесійної підготовки: Автореф. дис. канд. пед. наук. — Одеса, 2004 — 18 с.

��


РОЗВИТОк ТОЛеРАНТНОСТІ

у СТуДеНТІВ-ПСИХОЛОгІВ

Південнослов’янський інститут Київського славістичного університету

РОМАНЮК Тетяна Юріївна, ст. викладач кафедри соціальної психології

Проблема поваги і терпимості до поглядів і думок іншого, до культурно-етнічних особливостей, до релігійних та політичних переконань, суб’єктивності, індивідуаль-ності, життєвого досвіду особливо набуває актуальності в сучасний час.

як світоглядна позиція індивіда — толерантність характеризується моральною та правовою зрівноваженістю суб’єкта, психологічною відвертістю при прийнят-ті будь-якого рішення. Формування та актуалізація толерантної свідомості індивіда та суспільства є необхідністю розвитку усталеного суспільства.

Інтерес до проблеми толерантності, зокрема в Україні, зумовлений останнім ча-сом не тільки відродженням національної самосвідомості, а й тим, що людина де б вона не булла, є результатам тієї культури, в якій вона зростала, результатом прямо-го впливу, способу життя, традицій, звичаїв, норм і цінностей того суспільства, яке її оточувало з дня народження. І це треба обов’язково враховувати, спілкуючись, всту-паючи в стосунки з іншими людьми — з іншою культурою, іншим мисленням, іншою релігією тощо.

Проблема толерантності бере свій початок з філософських поглядів, і далі набу-ває розвитку у політиці, соціології, культурно-етнічних напрямках. Хоча ця проблема підіймалася не одноразово і в науці, але ж має, на нашу думку, часткове вирішення.

Категорію «толерантність» найбільш розроблено західноєвропейськими вчени-ми. Значна кількість праць закордонних вчених присвячена вивченню проблеми то-лерантності як важливої умови знаходження компромісів та подолання конфліктів, як на рівні окремої групи, так і на рівні світового розвитку. Зокрема, роботи С. Мендус, Б. Єлмонд, М. Дамита, В. Ворока, К. Хілла розглядають толерантність як одну з провід-них соціальних цінностей та умов особистісного і суспільного розвитку. Вітчизняні наукові розробки, з цієї проблеми, теж мають багатоаспектний характер. Ця проблема в українських наукових просторах в більшості розглядається з боку філософії. Це до-слідження Е. В. Швачко, Ю. А. Іщенко, О. В. Тягло, Є. Бистрицький та ін.

�0


В літературних джерелах існує достатньо точних визначень поняття толерант-ності.

Вказані автори називають такі значущі характеристики толерантності:— це є терпиме ставлення «до іншого», до соціокультурного різноманіття;— в її основі — наявність у суб’єкта власної установчої позиції, яка забезпечує

відкритість і готовність до діалогу;— вона — умова стійкості суб’єкта до впливу стресу, збереження і підвищення

його адаптивного потенціалу.В Декларації принципів толерантності, прийнятої ООН в 1995 р., толерантність

визначають — як одну з умов успішного набуття навичок незалежного мислення, критичного осмислення і формування суджень, які ґрунтуються на моральних цін-ностях. Це, перш за все, активне ставлення, яке формується на основі визнання уні-версальних прав і основних свобод людини.

Ми одностайні з тими авторами які вважають, що толерантна людина — та лю-дина яка добре знає себе, комфортно відчуває себе в навколишньому середовищі, яка розуміє інших людей і готова завжди прийти на допомогу, людина з доброзичливим ставленням до інших культур, поглядів, традицій тощо [5].

Майбутні психологи зокрема і студентська молодь взагалі — носії своєї культури. Вируючи по бурхливому морю життя, вони будуть зустрічатися з людьми різних куль-тур, національностей, традицій, релігій, поглядів на життя тощо. як вони будуть бу-дувати взаємовідносини з іншими, в професійній діяльності і в повсякденному житті, залежить не тільки від особистісних якостей, а від професійних якостей які форму-ються в період набуття професії. Особливо така взаємодія необхідна в професіях «лю-дина-людина», де вимагається необхідність розвитку такої морально-психологічної якості як толерантність.

як відомо, професійна діяльність психолога передбачає постійну взаємодію з ін-шою людиною, вимагає постійного перебування в між-персональному просторі. Для того щоб надати кваліфіковану психологічну допомогу по-перше необхідно прийнят-тя іншої людини, її досвіду, вірувань, індивідуальності тощо. Дати людині можливість виявити свої думки і почуття, при цьому вислуховуючи її уважно, з розумінням і любов’ю, не так легко, як може здаватися з першого погляду. Набуття майстерності, в процесі надання психологічної допомоги, досягається через спеціально організова-ну професійну підготовку, яка спрямована на розвиток певних якостей консультанта. Саме тому стає важливим розвиток толерантності у майбутніх психологів.

При аналізі моделі діяльності ефективного психолога-консультанта, нами була визначена певна кількість професійних та особистісних якостей, які схожі за своїми проявами з толерантністю. Ми вважаємо, що до таких якостей можна віднести — безо-цінне відношення до індивідуальних відмінностей людей, емоційну стриманість та тер-пимість, які є складовими моделі ефективного консультанта М. М. Обозова. Емоційна стриманість та терпимість, на думку цього автора, пояснюється, як здатність уникати невротичних та суб’єктивних відхилень у власних оцінках та поведінці. [4, С. 25]

На думку Р. Кочюнаса [2], психолог здатен сприяти позитивним змінам клієнта тільки тоді, коли він проявляє терпимість до всього різноманіття чужих та своїх емо-ційних реакцій, ця здатність можлива, як що має місце — відкритість власному досвіду, щирість у сприйнятті власних почуттів. Консультант повинен знати і помічати власні

�1


почуття, включаючи негативні. Тільки за таких умов він буде успішно контролювати свою поведінку. До моделі ефективного консультанта, як одну з професійних якостей, Р.Кочюнас включає толерантність до невизначеності. Іноді, особливо психологи-по-чатківці, поспішають з висновками, запитаннями, намагаються швидше завершити розмову з клієнтом, дати вказівку, пораду саме тому, що не витримують напруженос-ті, яка виникає через невизначеність ситуації. Це стає можливо, як що консультант:

— впевнений у своїй інтуїції та адекватності почуттів;— вміє слухати клієнта;— переконаний у вірності прийнятих рішень;— здатний до розумного ризику.Багато авторів вказують на те, що консультант буде впливати позитивно на клієн-

та, якщо небажані емоційні реакції клієнта — нудьга, гнів, тривога, депресія, безумов-но приймаються. Мається на увазі, що для створення позитивної динаміки особистіс-ного зростання клієнта, корисніше дозволити йому переживати негативні відчуття, ніж переконувати його в тому, що нерозумно так переживати. Тобто мова йде про прийняття емоцій клієнта, які є складовою його індивідуальності.

Викриваючи, внутрішні психічні механізми толерантності, з’ясовуючи її природу, стає більш зрозумілим, які умови є сприятливими для виникнення та розвитку цієї людської якості.

Визначені нами професійні якості, які характеризують толерантне ставлення при взаємодії з людьми взагалі, клієнтами зокрема, можливо розвивати завдяки вико-ристанню певних методів, вправ, підходів тощо.

На нашу думку, найбільш оптимальним є використання інтеграційного підходу, тобто використання технік, методів з різних психологічних напрямків. Нижче пере-лічімо деякі ефективні технології підготовки спеціалістів «допомогаючих» професій:

1. Діалогічні техніки — активне слухання, «я-висловлювання», феноменологіч-ний зворотній зв’язок, дискусія.

2. Використання метафори як метода, завдяки якому стає можливим репрезента-ція внутрішнього світу особистості та міжособистісних патернів у символічному виг-ляді, а також усвідомлення ситуації та власних почуттів тощо;

3. «Творча візуалізація» — діалог між різними частинами власного «я». Ця техні-ка сприяє розкриттю творчого потенціалу особистості. Використовується для роботи з проекціями — для їх усвідомлення і інтеграції;

4. Методи «контрасту» і «полярностей», які сприяють самопізнанню і особистіс-ній інтеграції, а також формуванню рефлексивної компетентності консультантів;

5. Техніка «тут і зараз» — концентрація на тому, що відбувається у теперішньому. Сприяє рефлексії почуттів в конкретній ситуації.

6. Техніка ідентифікації (робота з проекціями). Містить у себе діалог з відторгну-тими частинами свого «я», ототожнювання себе з певними об’єктами, явищами. в цій техніці також використовується діалог, метафора тощо.

7. Дослідження психосемантичного поля з використанням технік НЛП. Сприяє ус-відомленості проблемної ситуації і розвитку рефлексивної компетентності;

8. Супресивна техніка (К. Наранхо) — сприяє усвідомленню теперішньої ситуації. Пропонується зосередитися на змісті усвідомлюваного, що зводить до адекватного оцінювання ситуації;

�2


9. Аналіз типових кризових ситуацій, з визначенням доцільності використання толерантного ставлення;

10. Рольова гра — розігрування консультативної ситуації, з використанням най-більш складних випадків з практики.

Обрані засоби підготовки психологів розроблено на основі провідних теорій відо-мих авторів (Ф. Перлз, К. Юнг, М. Еріксон, І. Польстеров, М. Польстеров, Дж. Енрайт). Представлені техніки, в своїй більшості, спрямовані на розвиток усвідомлення, від-повідальності, реконструкції досвіду з метою зміни установок, що є основою толе-рантного ставлення. На нашу думку представлені техніки можна взяти за основу при складанні програми розвитку толерантного ставлення до людей у майбутніх психо-логів.

Таким чином, провівши аналіз проблеми толерантності, визначаючи її як певне ставлення до клієнта, як засіб створення «допомогаючих» відносин; підводячи то-лерантність до однієї з професійних якостей психолога стає зрозумілим, що розви-ток толерантності у студентів-психологів є одним із значущих факторів становлення майбутнього психолога і набуття професійної компетентності.


1. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. — М: Изд-во «Ин-ститута психотерапии», 2000.

2. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. — М.: Академпроект, 1999.

3. Моховиков А.Н. Телефонное консультирование. — М.: Смьісл. 2001.4. Обозов М.М. Психология межличностных отношений. Киев, 1990.5. Толерантность (введение в проблему) / С. К. Бондырева, Д. В. Колесов. — М.: Изд-

во Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МО-ДЭК», 2003.

6. Файн С., Глассер П. Первичная консультация: Установление контакта и завоева-ние доверия. — М: Когито — Центр, 2003.

��


ВИХОВАННЯ ТОЛеРАНТНОСТІ

у СТуДеНТСЬкОї МОЛОДІ

Ногайський коледж Таврійського державного агротехнологічного університету

ВОЛКОВА Лариса Миколаївна, викладач суспільних дисциплін, спеціаліст «вищої категорії»

Об’єктом та предметом дослідження є студентська молодь та проблеми форму-вання толерантних відносин, толерантності серед студентської молоді.

Проблеми формування толерантної поведінки, профілактики різних видів екс-тремізму та протидії їм — все це є актуальним напрямом у змісті навчання та вихован-ня молоді. в сучасному житті питання виховання культури і толерантності, опануван-ня моделей толерантної поведінки є особливо актуальним. Поняття «толерантність» у перекладі з латині означає терпимість. Зазвичай, коли говорять про толерантність, то вживають цей термін по відношенню до глобальних речей: міжнародних відносин, міжнаціональних та релігійних конфліктів. Про те толерантність необхідна і у відно-синах між членами сім’ї, викладачами, студентами та у міжособистісному спілкуванні. як бачимо толерантність — поняття багатоаспектне і розглядається дослідниками з різних точок зору.

Характеризуючи сучасність, як епоху глобальної кризи дослідники проблеми то-лерантності відзначають в ній прямо протилежні якості. Одні дослідники вбачають в толерантності «ідеал і життєво важливий принцип», визнаючи що «саме вона дає шанс вижити цивілізації.

Інші дослідники вважають, що саме толерантність «існує для того, щоб символіч-но прикривати та лікувати реальний розкол який існує в суспільстві». Не дивлячись на сильні протилежності в оцінці толерантності, усіх вчених об’єднує впевненість в необхідності боротьби з її антиподом, інтолерантністю.

В науковій літературі толерантність розглядається як повага і визнання рівності, відмова від домінування і насилля, визнання багато вимірності людської культури, норм поведінки, відмова від зведення цієї різноманітності до однорідності, або до-мінування якоїсь однієї точки зору. «Декларація принципів толерантності» дає ви-значення поняття толерантності — це поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської

��


особистості, єдність у різноманітті, моральний обов’язок, політична та правова пот-реба.

Однак при спробі дати наукове визначення толерантності виникають чималі труднощі, так як дане поняття використовується в самих різних галузях знання: ети-ки, психології, політиці, теології, філософії, медицини. в енциклопедичному словни-ку Бронгауза і Ефрона «толерантність» визначається як терпимість до іншого роду релігійних поглядів.

Особливий інтерес викликає впровадження у педагогічну практику принципів толерантності. Одним з яскравих представників радянської педагогіки є В. О. Сухом-линський. В основі його поглядів лежать гуманістичні ідеї толерантності, справжня любов вихователя до вихованців — величезне, необоротне бажання дати їм те, що є в вас доброго для вас самих. і активна позиція видатного педагога проти терпимого ставлення до зла: «Не будь байдужим до зла. Борися проти зла, обману, несправедли-вості. Будь непримиренний до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, йде на зло іншим людям».

Сучасні ідеї толерантності закладалися педагогами-новаторами Ш. А. Амонашвілі, Є. М. Ільїним, С. І. Лисинковим, В. Ф. Шаталовим, як активна моральна та психологічна готовність до терпіння в ім’я взаєморозуміння.

Сучасна освітня стратегія навчально-виховних закладів передбачає опору на пе-дагогіку співробітництва, повагу до особистості кожного окремого студента. Розвиток толерантності в навчально-виховному процесі відбувається шляхом діалогу взаємодії між викладачем і студентом. Звідси випливає, що освітня стратегія повинна забезпе-чувати створення таких педагогічних умов, які сприяють формуванню толерантних переконань, поглядів, навичок толерантної поведінки у родині, навчальному закладі, у майбутній професійній діяльності за участю всіх зацікавлених осіб (батьків, педаго-гів, політиків, засобів масової інформації). Але ми останнім часом бачимо, що лексика, поведінка багатьох політиків, журналістів, артистів, тобто людей, які претендують на те, щоб бути елітою суспільства, свідчить про високий рівень інтолерантності, відчу-женості, низьку комунікативну культуру, а це часто сприймається як суспільна норма, особливо серед молоді. Молодь намагається копіювати таку поведінку. Тому вважаю, що телебачення, засоби масової інформації повинні бути більш коректними, делікат-ними в коментаріях тих подій, що показують або описують.

Отже, толерантність — не пасивне, не природне підкорення думці, поглядам та діям інших, не покірне терпіння, а активна світоглядна позиція, яка виражається в психологічній готовності до терпимості в ім’я взаєморозуміння, позитивної взає-модії з людьми іншого культурного, національного, соціального або світоглядного се-редовища, людьми інших поглядів і позицій.

Важлива роль у формуванні толерантності належить суспільно-гуманітарним дисциплінам. і в першу чергу історії, як навчальному предмету, що оперує матеріалом, який дає можливість формувати як інтолерантну свідомість, так і толерантну. На сьо-годнішній день підручники історії в більшості формують образ історичного процесу як безперервний прояв насильства та агресивності людської природи. Але це не зна-чить, що треба вилучити з підручників історії непривабливі сторінки розвитку люд-ської цивілізації, а про зміну підходів та ціннісних орієнтирів. у розумних межах пот-рібно аналізувати та характеризувати ексцеси, що супроводжують будь які заколоти,

��


війни, релігійні, етнічні та національні конфлікти, виховуючи тим самим відразу до будь-яких форм насильства. Отже, потрібно підводити студентів до розуміння того факту, що історичний процес є результатом вільного вибору людини, і, як правило, цей вибір має глибокий моральний підтекст. Крім цього, актуальною вимогою зали-шається відмова викладача від чіткого поділу історичних діячів на позитивних і не-гативних, тому що створюють світ ідеологічної нетерпимості. Добираючи матеріал до заняття з історії, ми повинні звертати увагу на такі моменти, які свідчать про гу-манізм нашого народу, його терпеливість, виховання почуття патріотизму. Але не плутати часом почуття патріотизму з ксенофобією, роздмухуючи та підігріваючи на заняттях ненависть до «одвічних ворогів українського народу».

Виховною метою заняття з історії повинно стати формування толерантної свідо-мості студента, непохитно переконувати і повсякчас доводити, що єдиним гідним лю-дини способом розв’язання проблем і конфліктів є діалог, прояв толерантності, пова-ги до інших людей.

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що формування толерантності, тобто навчання моральним навичкам, які перебувають в основі цього процесу, має здійснюватись на раціональному, емоційному та орієнтованому гуманістичному рів-нях. Головними компонентами тут виступають глибокі знання про толерантність, за-гальна налаштованість на толерантну поведінку, а також певні навички розв’язання конфліктів. Знання про толерантність допомагає переконати кожного в доцільності його рішень і включає усвідомлення наслідків, розуміння меж толерантності, а також інформацію про можливі й необхідні альтернативні дії. Однак самі лише знання не є достатньо потужним стимулом до прояву толерантної поведінки в конфліктних си-туаціях. Із цією метою необхідно розвивати певні здібності, які посилюють схильність індивіда до толерантного ставлення та здійснення відповідних дій. До таких здібнос-тей належать:

— уміння вести діалог, спілкуватися, з розумінням вислуховувати іншого, вис-ловлювати свої погляди, права та потреби на основі чинного законодавства;

— уміння користуватися моделями конструктивного й демократичного розв’я-зання конфліктів.

Таким чином, виховання толерантності має спиратись на конкретну програ-му та стратегію, базуватись на відповідній концепції, яка була б легкою в реалізації та відповідала потребам і завданням сьогодення.

Згідно затвердженої Державної цільової соціальної прогарами «Молодь України 2009–2015» де передбачено виховання толерантної особистості як одного з основних напрямів реалізації молодіжної політики, в Ногайському коледжі розроблена Програ-ма заходів, що включає:

1) Вивчення особливостей студентів-першокурсників та адаптація їх в навчаль-ному закладі.

2) Проведення серед студентів анкетування, лекцій, тренінгів на теми «Конфлікт. як його позбутися», «Толерантна особистість», «Риси толерантності», «Наскільки ти є толерантною людиною?».

Проведення заходів по формуванню толерантності стали традиційними до Дня толерантності — 16 листопада. Так учасниками клубу «Молодий політик» було про-ведено відкрите засідання з теми «Толерантність — моральний обов’язок, політич-

��


на та правова потреба». Учасники клубу розкрили аспект політичної толерантності та захисту прав людини.

Урок з елементами рольової гри «Вчимося бути толерантними» розкрив суть по-няття толерантності з історичної точки зору, політологів та психологів. Було проведе-но бліц-опитування «Наскільки ти є толерантною людиною?» а студенти «психологи» дали поради як поводитися під час конфлікту, як вийти з конфліктної ситуації.

З захопленням приймали участь студенти коледжу у дискусії за круглим столом «Межі толерантності». Особливий інтерес та жваве обговорення викликали питання дискусії:

1) «Чи існує відмінність між толерантністю та байдужістю?»2) «як розуміти вислів «Гідність людини полягає в тому, щоб любити тих, хто їх

ображає» (М.Аврелій).3) «Чи повинна бути толерантність безмежною?»як продовженням розкриття меж толерантності була проведена година духовно-

го спілкування «його ім’я — Любов». Терпіння, всепрощення в ім’я любові до людини, які виявив Господь в своєму Сині Ісусі Христі — релігійний аспект поняття толерант-ності, її меж.

Особливого звучання набуває тема толерантності у сфері міжнародних відносин. Нетерпимість у різних її проявах стала основою проблеми № 1 у сучасному світі — проблемою тероризму. і зараз політологи всього світу переконані, що в XXI ст. вижи-вуть ті країни, толерантність яких буде на більш високому рівні. і це справедливо не тільки щодо міжнародних відносин. Толерантність — яскравий показник ступеня де-мократичності кожної окремої держави, а до того ж ще й головна умова розвитку де-мократії.

«Найбільшою загрозою політичної толерантності є тероризм, — такий висновок зробили студенти проводячи ток-шоу «Тероризм проблема № 1 у світі».

як бачимо найбільш ефективним засобом попередження нетерпимості є вихован-ня в дусі толерантності. Процес виховання повинен з одного боку відповідати пробле-мам суспільства, з іншого враховувати інтереси особистості. Першим кроком у цьому напрямі є профілактична робота, метою якої є попередження проявів нетерпимості у молодіжному середовищі.

��


ПРІОРИТеТИ ВИХОВНОї СИСТеМИ ВНЗ

В уМОВАХ гЛОбАЛІЗАцІї

(НА ПРИкЛАДІ МИкОЛАїВСЬкОгО ДеРжАВНОгО

АгРАРНОгО уНІВеРСИТеТу)

Миколаївський державний аграрний університет

ШАРАТА Наталія, проректор з науково-педагогічної і виховної роботи та підвищення кваліфікації

Навчально-виховний процес у Миколаївському державному аграрному універ-ситеті спрямовано на формування активної життєвої позиції, високо моральних рис, професійних якостей та соціальної активності майбутнього фахівця.

Ціннісними орієнтаціями виховання є:1. Людина як найвища цінність — особистість студента у своїй унікальності, її світ

у поєднанні зовнішніх проявів та внутрішніх хвилювань, її права та життєві інтереси, сьогодення та майбуття.

2. Честь і гідність — як моральний критерій та регулятор життєвого та професій-ного самовизначення особистості, її діяльності та відношення всіх суб’єктів навчаль-ного процесу, як моральна основа творчої соціально спрямованої самореалізації.

3. Особисте та суспільне благо — як ключова життєва мета громадянина України як гармонійне поєднання у житті студента особистого та колективного.

4. Свобода та відповідальність, право вибору як найважливіша передумова успіш-ної діяльності та підтримка в університеті демократичного устрою життя.

5. Розвиток — як основний смисл професійної діяльності педагогічного колекти-ву, що сприяє розвитку творчої індивідуальності студента.

6. Професійна компетентність та гуманістична орієнтація — як головні умови ви-рішення професійних завдань, поставлених перед майбутнім фахівцем в умовах мо-дернізації суспільства та системи вищої професійної освіти в Україні.

Виховна робота в Миколаївському державному аграрному університеті має бага-тий досвід і традиції, а університетський потенціал — базу для її всебічної організації. Завдання виховання в університеті реалізуються як через зміст дисциплін, що викла-

��


даються, через виховання власним прикладом; так і через створення сприятливого виховного середовища для самореалізації особистісного потенціалу, через позанав-чальну діяльність студентів.

Правова освіта — невід’ємна частина професійного вдосконалення студента ви-щого навчального закладу. Засвоєння знань з основ держави та права, вихован-ня у студентів поваги до закону, прав людини, небайдужого ставлення до порушен-ня законності та правопорядку відбувається на теоретичних, практичних заняттях та вдосконалюється під час позааудиторної роботи.

Для налагодження систематичної право-виховної роботи велике значення має взаємодія з правоохоронними органами. Професорсько-викладацький склад та спів-робітники ВНЗ спільно з працівниками правоохоронних органів проводять відповід-ну роботу, спрямовану на знання й дотримання у поведінці Законів України, індиві-дуальну роботу зі студентами, розширення знань застосування на практиці законів держави, що, в свою чергу, сформує юридичну грамотність і культуру, знання право-вих основ державності, правових норм та законів. Зокрема, в Миколаївському держав-ному аграрному університеті систематично проводяться такі заходи:

Заходи щодо фоРМУВаННя пРаВоВої КУльтУРи стУдеНтІВ

1. Проведення кураторських годин в академічних групах на такі теми: «Про пра-ва і обов’язки студентів», «Твої права і обов’язки», «Запобігання торгівлі людьми», «Торгівля людьми — порушення прав людини», «Майнові права людини», «Працевла-штування: яке воно є сьогодні в Україні», «Основи конституційних прав», «Права і обов’язки молодого спеціаліста», «Закон — наше життя», «Шляхами права».

2. Проведення олімпіади з основ права серед студентів ІІІ–ІV курсів.3. Підготовка доповідей на студентській науково-теоретичній конференції з пра-

вової тематики.4. Проведення зустрічей з представниками правоохоронних органів на тему:

«Причини скоєння правопорушень серед молоді; шляхи подолання їх».5. Проведення засідання «круглих столів» за участю працівників юстиції на теми

«Право в твоєму житті», «Боротьба з корупцією», «Незнання закону — не звільняє від відповідальності».

6. Залучення фахівців з НД і землеустрою з метою вивчення «Закону про землю» та земельної реформи в Україні.

7. Проведення «круглого столу» за участю юристів району міста з питань консти-туційних прав людини.

8. Організація зустрічей з юристами, працівниками центру планування сім’ї з ме-тою ознайомлення з майновими і немайновими правами подружжя.

9. Організація та проведення конкурсу газет серед факультетів «Закон у твоєму житті».

10. Підготовка випуску стінгазети «Правовий куточок».11. Організація та проведення зустрічі з членами обласного комітету у справах

сім’ї та молоді «Гарантія і захист прав випускників ВНЗ згідно з сімейним кодексом».

��


12. Проведення диспуту про реалізацію державної політики у сфері боротьби з не-законним обігом наркотичних засобів.

13. У розрізі вивчення курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» вивчення питання про вимоги складання і підписання трудових договорів і контрак-тів на працевлаштування.

14. Організація і проведення ділових, рольових ігор з моделюванням конкретних правових ситуацій, видів правової діяльності та участі в правових процесах.

15. Проведення зустрічей студентів ВНЗ з представниками апарату державного юридичного управління обласної державної адміністрації, спілки молодих юристів міста і області з метою правової освіти.

16. Проведення дискусій, «круглих столів» з обговоренням актуальних дослід-жень вітчизняної правової науки щодо шляхів та перспектив трансформації правової системи України.

17. Організація бібліографічних оглядів «Новинки правової літератури» за учас-тю працівників бібліотеки ВНЗ.

18. Організація інформаційних виставок на базі бібліотеки університету та її філій: «Україна — правова держава», «Закон нашого життя» (до Дня Конституції України); «Правові періодичні видання — на допомогу студентам та викладачам ВНЗ».

19. Організація роботи просвітницького гуртка «Юний правознавець» з залучен-ням студентів усіх факультетів з метою поглиблення правових знань молоді.

Заходи щодо ВиКоНаННя деРжаВНої пРогРаМи пРотидІї тоРгІВлІ людьМи

1. Проведення кураторських годин в академічних групах «Цінуймо свободу, по-важаймо людську гідність, запобігаємо конфліктам!», «Ненасильство — зброя силь-них».

2. Проведення дебатів, дискусій на кураторських годинах в академічних гру-пах «Пошук політичного вирішення проблеми насильства й агресії», «Насильство в сім’ї».

3. Проведення «круглого столу» щодо інформованості студентської молоді про за-соби і методи, які використовуються торговцями людьми.

4. Проведення зустрічі студентів ВНЗ із начальником сектора незаконної міграції відділу боротьби зі злочинами, пов’язаними із торгівлею людьми.

Заходи щодо попеРеджеННя НегатиВНих пРояВІВ НасильНицьКої тоРгІВлІ жІНКаМи І дІВчатаМи

1. Проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи серед студентів з питань насильства як негативного явища в суспільному житті.

�0


2. Організація зустрічей з представниками правозахисних організацій у рамках Всеукраїнської кампанії «Stop! Насильство!»

3. Проведення кураторських годин в академічних групах:— «Ні насильству, торгівлі молодими людьми!»— «як попередити проблему насильницької торгівлі жінками, дівчатами?»— «Що таке необхідна оборона?»— «Насильство і кримінальна відповідальність».4. Проведення «круглих столів» за участю працівників юридичних служб у фор-

маті: запитання — відповідь на тему: «Причини виникнення в Україні негативних проявів насильницької торгівлі жінками і дівчатами».

Заходи щодо ЗапоБІгаННя НасильстВУ Над дІтьМи

1. Проведення лекцій у розрізі гуманітарних курсів (соціологія, психологія, педа-гогіка, етика та естетика), на яких студентам наводяться статистичні дані щодо на-сильства у школі та пропонуються шляхи розв’язання даної проблеми.

2. Проведення «круглого столу» на тему «Насильство над дітьми: проблеми та до-помога» з обговорення важливих принципів толерантності; розвитку в молоді здіб-ності до незалежного мислення; критичної оцінки; формування високих моральних критеріїв тощо.

3. Організація інформаційних виставок на базі бібліотеки ВНЗ, її філій «Від педа-гогіки співробітництва — до педагогіки толерантності».

4. Проведення кураторських годин на теми: «Завжди будьмо толерантними!», «Дух толерантності — це дух спокою, миру, взаєморозуміння», «Цінуймо свободу, поважай-мо людську гідність, запобігаймо конфліктам!», «Ненасильство — це зброя сильних».

Заходи щодо фоРМУВаННя пРаВоВої КУльтУРи стУдеНтІВ (БІБлІотеКа)

1. Цикл виставок «Правовий всеобуч»: «Україна правова держава», «Шляхами пра-ва», «Економіка, фінанси, право», «Закон нашого життя» (до Дня Конституції України).

2. Бібліографічні огляди: «Новинки правової літератури», «Правові періодичні ви-дання на допомогу студентам і викладачам права».

3. Масові заходи: Бесіда «Етично-правові норми у побуті студента», Бесіда «Моло-да сім’я в правовому вимірі».

Соціальні наслідки шкідливих звичок загрожують здоров’ю нації, економіці краї-ни, правопорядку, безпеці держави.

Формування здорового способу життя, покращення та укріплення фізичного й морального здоров’я студентів здійснюється через: діяльність спортивних секцій; проведення загальноуніверситетських, міжфакультетських спартакіад, змагань з різ-них видів спорту; проведення спартакіад на факультетах, в університеті; проведення

�1


зустрічей із відомими спортсменами; проведення циклу лекцій, присвячених бороть-бі із палінням, алкоголізмом, наркоманією тощо.

Заходи щодо пРоВедеННя ІНфоРМацІйНо-пРосВІтНицьКої РоБоти ІЗ ЗапоБІгаННя

пошиРеННю тУБеРКУльоЗУ та ВІл/сНІдУ

1. Проведення інформаційно-просвітницьких акцій щодо запобігання захворю-ванню на СНІД і туберкульоз.

2. Організація реклами профілактики ВІЛ-інфекції і туберкульозу (газетні ма-теріали, буклети, плакати) під час проведення кураторських годин на рівні факуль-тетів та ВНЗ.

3. Проведення «круглих столів» центру соціологічних досліджень з питань про-філактики туберкульозу, наркоманії, пропаганди здорового способу життя.

4. На батьківських зборах для батьків першокурсників проведення інформацій-но-роз’яснювальної роботи щодо запобігання вживанню алкогольних напоїв та нар-котичних засобів.

5. Проведення анкетування та соціологічного опитування студентів усіх факуль-тетів щодо їхнього ставлення до проблем поширення туберкульозу, наркоманії, ВІЛ-СНІДу.

6. Проведення семінарів на тему: «Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу, запобігання вживання алкоголю та наркотиків серед студентської молоді» (за участю медичних працівників).

7. Організація тематичних виставок інформаційно-просвітницького матеріалу антиалкогольного спрямування.

8. Організація факультетських, загальноуніверситетських конкурсів серед сту-дентів на кращу публіцистичну статтю, поетичний твір, нарис, художній плакат під девізом «Молодь — за здоровий спосіб життя».

9. Проведення культурно-масових заходів (брейн-рингів, концертів, вікторин, лекцій тощо) з висвітлення проблемних питань боротьби з наркоманією та СНІДом.

10. Проведення кураторських годин на тему: «Запрошуємо на відверту розмову», «Життя в твоїх руках», «Чому це небезпечно?»; «Сигнали перестороги» тощо.

11. Участь у проведенні Всеукраїнських акцій «Творча молодь проти наркоманії та СНІДу».

12. Проведення творчих конкурсів: Ні — назавжди!»; «Культ здорового способу життя»; «я ніколи не буду курити!»; «Чому так буває»; «Вибір завжди за тобою».

13. Організація зустрічей із медичними працівниками та працівниками правоохо-ронних органів.

14. Проведення бесід у студентських гуртожитках про дотримання санітарно-гігієнічних правил проживання.

�2


ІНфоРМацІйНо-пРофІлаКтичНІ Заходи щодо попеРеджеННя

спожиВаННя алКогольНих НапоїВ

1. Організація та проведення лекції з головним наркологом області, присвяченої проблемам дитячого алкоголізму.

2. Організація співпраці студентського активу з громадським центром «Опір: про-ти тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії».

4. Розміщення інформаційних статей про шкідливість вживання алкоголю на сай-ті та в газеті ВНЗ.

Слід пам’ятати, що виховання — це процес безперервного творчого пошуку. Про-відна роль у вихованні студентів належить професорсько-викладацькому складу, на-уковцям ВНЗ. Сьогодні виховання це не лише передача досвіду від старшого поколін-ня молодшому, але й співпраця викладачів і студентів у сфері їх спільної навчальної і позанавчальної діяльності. Найбільш важливий суб’єкт виховання, що впливає на студентську молодь це університетська атмосфера, що формується силами всіх спів-робітників ВНЗ. Система виховання має бути динамічною, творчою, демократичною, постійно розвиватися й удосконалюватися, морально і матеріально стимулюватися. Реалізація змісту даної концепції має здійснюватися на основі комплексного підходу, що передбачає єдність і погодженість усіх його складових, взаємодію всіх суб’єктів ви-ховного процесу.

��


ВИкОРИСТАННЯ МеТОДу «РІВНИй-РІВНОМу»

В ОСВІТНІй РОбОТІ ІЗ ПОПеРеДжеННЯ кОМеРцІйНОї

СекСуАЛЬНОї екСПЛуАТАцІї ДІТей

Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда-Україна»

ЄВСЮКОВА Маріана, директор юридичного департаменту Центру «Ла Страда-Україна», МУДРІК Валентина, юрист-консультант Центру «Ла Страда-Україна»

Працюючи з дітьми та молоддю у сфері попередження таких форм порушення прав дитини як торгівля дітьми, сексуальна експлуатація та насильство щодо них, важливо використовувати нестандартні підходи, що допоможуть дітям краще зро-зуміти сутність небезпек та виробити навички своєчасної ідентифікації таких пору-шень та правила безпечної поведінки. Для цього необхідно розуміти дітей та молодь, говорити з ними «однією мовою». а хто може це краще ніж самі діти та молодь? Хто краще за них розуміє своїх однолітків, знає їх потреби? Хто краще за дітей та молодь знає, як правильно надати інформацію, яка є нестандартною у навчальній програмі та «незручною» для обговорення. Робота із молодіжною аудиторію за методом «рів-ний-рівному», коли попередньо навчені молоді активісти навчають своїх одноліт-ків, є ефективним способом донесення до дітей та молоді інформації з актуальних соціальних проблем, зокрема комерційної сексуальної експлуатації дітей. На сьогод-ні як на міжнародному, так і на національному рівнях існує як правове підґрунтя для проведення такої роботи і досвід, який може бути застосований у різних навчальних закладах для дітей та молоді.

Право дитини на участь встановлено Конвенцією ООН про права дитини, що при-йнята ще у 1989 р. та ратифікована Україною у 1991 р. Стаття 12 Конвенції встанов-лює, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні пог-ляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. з часу прийняття Конвенції право дитини на участь набуло змісту, зростання участі

��


дітей та молоді у діяльності громадянського суспільства призвело до більш високого визнання ролі дітей та їх потенціалу в соціальних змінах та розвитку.

Наступним кроком в утвердженні права дітей на участь стало закріплення у статті 9 Факультативного протоколу щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої пор-нографії, що доповнює Конвенцію ООН про права дитини1, обов’язку держав-членів про-водити активну інформаційну та просвітницьку роботу із запобігання торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії серед широких кіл громадськості, включаю-чи дітей, заохочуючи участь суспільства, і зокрема дітей і дітей-жертв, у таких інформа-ційно-просвітницьких і навчальних програмах, у тому числі на міжнародному рівні.

Нещодавно Україна приєдналася до нового міжнародного документу, що покли-каний захищати дітей від порушення їх прав, Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства2. Стаття 6 цієї Конвенції вста-новлює, що держави мають забезпечувати отримання дітьми протягом дошкільної та загальної середньої освіти інформації про ризик сексуальної експлуатації та сек-суального насильства, а також про засоби самозахисту відповідно до їхнього рівня розвитку. в той же час ст. 9 Конвенції передбачає, що держава сприяє участі дітей від-повідно до їхнього рівня розвитку в розробці та реалізації державної політики, прог-рам або інших ініціатив стосовно боротьби із сексуальною експлуатацію та сексуаль-ним насильством щодо дітей.

Національне законодавство України також містить певні положення стосовно пра-ва дитини на участь. Так, ст. 9 Закону України «Про охорону дитинства» встановлює право дитини на вільне висловлення думки та отримання інформації, зокрема виз-начаючи, що кожна дитина серед іншого має право на формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності. А ст. 23 цього ж Закону передбачає можливість створення дитячих організацій та об’єднань дітьми та обов’язок держави сприяти їм у роботі. у свою чергу, це означає, що такі дитячі організації можуть вести просвітни-цьку діяльність, в тому числі і в напрямі запобігання торгівлі дітьми, дитячої прости-туції та порнографії. Закон не забороняє участь дітей-жертв у такій діяльності.

Загальнодержавна програма «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року» містить окремий підрозділ, присвя-чений участі дітей у житті суспільства (п. 6). Основною метою є забезпечення реалі-зації права дітей висловлювати свою думку, виховання навичок прийняття соціально мотивованих рішень.

Національне законодавство України прямо не передбачає ведення дітьми та мо-лоддю інформаційної та просвітницької роботи щодо подолання різних форм насиль-ства та експлуатації щодо дітей, однак воно не забороняє таку діяльність. Крім того, відповідно до ст. 9 Конституції України, міжнародні договори, згода на які надана Вер-ховною Радою України, становлять невід’ємну частину національного законодавства, а це в свою чергу означає, що положення ст. 9 вищезгаданого Факультативного прото-

1 Факультативний протокол щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії прийня-то у 2000 р. та ратифіковано Україною 3 квітня 2003 р. Відповідно до ст. 9 Конституції України, міжна-родні документи, що ратифіковані Верховною Радою України, є невід’ємною частиною українського законодавства.

2 Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства прий-нята у 2007 р. та ратифікована Україною 20 червня 2012 р.

��


колу та Конвенції Ради Європи щодо участі дітей у просвітницькій роботі із запобіган-ня торгівлі дітьми, сексуальної експлуатації та сексуального насильства щодо дітей, є обов’язковими для практичного застосування на території України.

В різних країнах, на різних континентах діти та молодь знаходять різноманітні форми попередження комерційної сексуальної експлуатації дітей за методом «рів-ний-рівному» — проводять навчальні тренінги, уроки, бесіди, організовують інфор-маційні кампанії, роблять театральні та вуличні вистави тощо. Проте всіх об’єднує бажання проінформувати своїх однолітків про небезпеки та знайти найбільш опти-мальну форму донесення інформацію.

Активність дітей та молоді в напрямі подолання комерційної сексуальної експлу-атації дітей на міжнародному рівні активно підтримується міжнародною громадсь-кою організацією ЕКПАТ (Покінчимо з дитячою проституцією, дитячою порногра-фією та торгівлею дітьми в сексуальних цілях), що об’єднує 82 неурядові об’єднання у 75 країнах світу. Ця організація і започаткувала у 2005 р. Глобальну молодіжну пар-тнерську програму із протидії комерційній сексуальній експлуатації дітей, яка була реалізована протягом 2009–2011 рр. у 15 країнах з 4-х континентів.

Центр «Ла Страда-Україна» у співпраці з іншими членами Всеукраїнської мережі проти комерційної сексуальної експлуатації дітей (КСЕД), що є афілійованою групою Міжнародної організації ЕКПАТ в Україні, у 2009 р. приєднався до Глобальної молодіжної партнерської програми. Протягом 3-х років в трьох містах України, зокрема Києві, Одесі та Сімферополі, було реалізовано Міжнародний молодіжний партнерський проект проти комерційної сексуальної експлуатації дітей, метою якого було забезпечення дотримання прав дітей щодо активної та значущої участі, зокрема у соціальних змінах та діяльності з протидії КСЕД. Діяльність в рамках проекту було сплановано та реалізовано дітьми та молоддю. Протягом 3-х років реалізації проекту діти та молодь провели 455 навчаль-них заходів для своїх однолітків, спланували та реалізували 14 мікропроектів, розроби-ли інформаційні матеріали, серед яких буклети «Дитячий секс-туризм: питання та від-повіді», «Торгівля дітьми в сексуальних цілях», методичний посібник «Принцип участі дітей в боротьбі із комерційною сексуальною експлуатацією дітей: досвід Молодіжного партнерського проекту проти комерційної сексуальної експлуатації дітей в Україні», пе-реклали з англійської та видали методичні рекомендації «6 кроків до створення відео: як зробити відеофільм(посібник для молодих активістів та тренерів)», зібрали 55 736 підписів під петицією проти торгівлі дітьми в сексуальних цілях, які були приєднані до 6 млн. підписів зібраних по всьому світові та передані до Організації Об’єднаних Націй.

Ключовий елемент проекту — Програма підтримки однолітків — превентивно-освітня діяльність, що проводиться дітьми та молоддю (молодими тренерами-на-ставниками), які пройшли попереднє навчання, серед однолітків. Роль молодого тре-нера-наставника передбачає не тільки організацію та проведення заходів в рамках програми, але й постійну щиру підтримку однолітків та вміння співпрацювати з ад-міністрацією закладу. Молоді тренери-наставники обираються серед учнів закладу за бажанням та наявністю відповідних якостей. Успіхи в навчанні та позиція старости класу не є вирішальною для успішного наставника. Важливим для наставника є вмін-ня порозумітися з однолітками, аналізувати та презентувати вивчений матеріал, бути прикладом саморозвитку, займати активну громадську позицію. Молодий тренер-на-ставник, який пройшов тематичний та практичний курс навчання з роботи з одноліт-

��


ками в сфері протидії КСЕД, при наявності мотивації, безумовно, впорається із такою роллю, але потребує підтримки з боку більш досвідчених людей у цій сфері. в рамках проекту таку підтримку та навчання надавали молодіжні мотиватори — координа-тори проекту в області. Поза межами проекту таку підтримку можуть надавати пред-ставники громадських організацій, адміністрації закладу, наприклад соціальний пе-дагог або психолог, та інших установ, які активно працюють із молоддю.

Досвід реалізації проекту довів, що Програму підтримки однолітків може бути ре-алізовано в різних закладах для дітей: загальноосвітніх школах, професійно-техніч-них училищах, притулках для дітей, транзитних приймальниках-розподільниках для дітей, центрах соціально-психологічної реабілітації для дітей.

Враховуючи те, що участь у програмі є добровільною, а заходи проводяться в формі групової роботи в позанавчальний час, важливу роль відіграє мотивація дітей та мо-лоді до участі. Тема комерційної сексуальної експлуатації не включена в навчальну програму та, як правило, не дискутується дорослими із дітьми вдома, тому заняття, присвячені такій проблемі, є цікавими для підлітків. Звичайно, цікава тема потребує різноманітних форм роботи з учасниками заходів.

Молоді тренери-наставнки можуть запропонувати одноліткам взяти участь у тренінгу, інтерактивній грі, послухати лекцію, організувати конференцію чи пере-гляд художніх та навчальних фільмів з тематики захисту прав дитини від всіх форм насильства та експлуатації. Для проведення заходів в рамках Програми підтримки од-нолітків діти та молодь можуть використовувати методичну літературу, розроблену фахівцями Центру «Ла Страда-Україна» та затверджену Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України або його структурними підрозділами.

Завоювати авторитет успішного наставника досить важко, тому на допомогу мо-лодим тренерам можуть прийти фахівців з державних установ та громадських органі-зацій для надання експертної оцінки тої чи іншої проблеми. Наприклад, працівників галузі медицини або міліції, служби зайнятості та спеціалістів місцевої адміністрації.

Для дітей та молоді важливо не тільки знати, як вберегтися від порушення свої прав, але й брати активну участь у діяльності, яка направлена на їх дотримання. Учас-ники Програми успішно реалізовували власні ініціативи задля дотримання принци-пу участі дітей та молоді. Молоді тренери-наставники разом із однолітками за рік пройшли шлях від участі у тренінгу в навчальному закладі до передачі Петиції проти торгівлі дітьми в сексуальних цілях Уповноваженому Президента України з прав ди-тини, депутатам Верховної Ради України, та, нарешті, Президентові України. На вико-нання цього, юні активісти проводили вуличні акції та театральні вистави для збору підписів під Петицією, розробили відеоролик та інформаційний буклет з відповідної тематики, співпрацювали із ЗМІ та органами влади. Результатом активної участі мо-лоді стало те, що проблема комерційної сексуальної експлуатації дітей та поради до її подолання донесені до високо посадовців із наполяганням захистити дітей та молодь України від експлуатації та насильства.

Трирічний досвід реалізації проекту показав, що Програма підтримки однолітків успішно працює в різних за формою закладах для дітей та молоді. Учасники програми продовжують діяльність навіть після закінчення проекту, бо вміють захищати себе, знають як підтримувати однолітків та вірять, що в їх силах змінити ставлення сус-пільства та влади до проблеми комерційної сексуальної експлуатації дітей.

��


«НАСИЛИе МежДу бЛИЗкИМИ ЛЮДЬМИ:

жИЗНеННые СТРАТегИИ

ПОСТРАДАВшИХ»

Национальная тренерская сеть Центра «Ла Страда-Украина»

ГОРВАТ Людмила, КИМ Оксана, Луганский областной центр по работе с женщинами

Эффективная социальная профилактика семейного насилия невозможна без изу-чения психологических аспектов поведения пострадавшего и насильника. Поэтому Луганским областным Центром работы с женщинами проведено исследование влия-ния насилия в семье на формирование жизненных стратегий жертвы насилия.

В социологическом исследовании приняли участие респонденты разных возраст-ных групп от 18 до 65 лет, из них 16% мужчин и 84% женщин. 43% респондентов про-живают в городе, 27% — в поселке, 20% — в районном центре, 10% — в селе. Большая часть респондентов, т. е. 58%, имеет высшее образование; 15% — профессионально- техническое, 13% — неоконченное высшее, 12% среднее и 4% неоконченное среднее.

На момент опроса 56% респондентов не имеют постоянного места работы.В зарегестрированном браке состоят 54% опрошенных, 21% находится в граж-

данском браке. Большинство респондентов (86%) имеют детей.Результаты исследования свидетельствуют о том, что насилие присуще семьям

наших респондентов. Причем, наиболее распространенным является психологичес-кое насилие. Именно ему, в основном, подвергаются респонденты-мужчины. 13% оп-рошенных являются жертвами экономического насилия. Распознавание экономичес-кого насилия — большое достижение. Еще несколько лет назад в украинских семьях даже не слышали о таком понятии. Данное исследование весьма разных по возрас-ту, социальному, материальному положению людей показало прогресс в идентифи-кации проявлений экономического насилия. Как следует из ответов респондентов, под этим видом насилия они подразумевают ограничение в финансовых средствах и упреки мужей за произведенные покупки, материальную зависимость от супруга, отсутствие прав на совместное имущество, лишение возможности распоряжаться се-

��


мейным бюджетом, сокрытие супругом своих доходов от жены, запрет работать, по-пытка манипулировать безработным членом семьи.

Организаторы исследования, исходя из полученных данных, разделили респон-дентов на две группы. к первой группе, так называемых «активных» пострадавших, отнесли жертв, несмирившихся с насилием, которые стараются дать отпор обидчику, обращаются в правоохранительные органы, согласны на расторжение брака, переме-ну места жительства. Эти женщины пытаются наказать обидчика и предотвратить последующие инциденты.

Ко второй группе — «пассивных» женщин, отнесли пострадавших от насилия, ко-торые продолжают жить с насильником и ничего не меняют в своей жизни. Женщи-ны этой группы живут с чувством постоянного страха вызвать недовольство партне-ра, боятся потерять его и остаться одной, стараются сохранить семью ради детей, не защищают свое достоинство, надеются на то, что все со временем наладится. Среди опрошенных в ходе исследования 68% так называемых «активных» пострадавших и 32% — «пассивных».

Важным для исследования проблемы насилия между близкими людьми являет-ся изучение периодичности такого явления. Респондентам предложено ответить на вопрос: «Как часто Вы подвергаетесь насилию в семье?». Оказалось, что для 87% «ак-тивных» пострадавших подобные случаи — редкость. Но для 68% «пассивной» груп-пы насилие в семье стало нормой жизни. Такая ситуация, по мнению организаторов исследования, объясняется пассивной позицией самих пострадавших от насилия.

Поведение мужчины-насильника, по мнению обеих групп женщин, таково: пе-ред конфликтом он ведет себя агрессивно, угрожает; после конфликта — извиняется, обещает, что подобное больше не повторится.

Респондентам были предложены вопросы, ответы на которые позволяют сделать выводы о факторах, способствующих формированию у пострадавших их собственно-го «я».

Большинство опрошенных «активной» группы (67%), видят причины насилия в семьях в нерешенных социальных проблемах, т.е. в снижении жизненного уровня в условиях экономического кризиса, бедности, безработице, материальном положе-нии, тяжелых или неудовлетворительных жилищных условиях. Тогда как представи-тели «пассивной» группы пострадавших, преимущественно, (80%) считают причина-ми насилия между близкими людьми личностные факторы, т.е. пристрастие членов семьи к наркотикам, злоупотребление спиртными напитками, их низкий уровень ду-ховности и воспитанности, низкая самооценка женщины, желание мужчины иметь над нею власть, контролировать ее жизнь, агрессивность одного из членов семьи, постоянные выяснения отношений, измены.

Организаторы исследования выяснили, что преобладающими чертами характе-ра «активной» группы женщин является внутренняя сила и возможность изменить обстоятельства, уверенность в себе, целеустремленность, жесткий внутренний стер-жень. Группа «пассивных» женщин считает преобладающими для себя низкую само-оценку, неуверенность в себе, пессимизм, отчаяние, недоверие к окружающим, общую физическую и психологическую слабость, озлобленность, замкнутость, обидчивость, способность приспосабливаться к обстоятельствам, оправдание собственных и чу-жих недостатков.

��


В ходе исследования установлено, что 68% родителей «активных» пострадавших и 56% родителей «пассивной» группы оказывают своим взрослым детям психоло-гическую поддержку, советуют бросить обидчика, обращаются в соответствующие инстанции, помогают материально, обеспечивают жилплощадью, переживают по поводу происходящего и стараются наказать обидчика. 12% родителей «активных» и 18% «пассивных» пострадавших переживают и сочувствуют, но при этом ничего не предпринимают, а если и вмешиваются в отношения, то из этого ничего не выходит. 20% родителей «активных» и 26% родителей «пассивных» пострадавших не замеча-ют происходящего, стараются не вмешиваться в отношения, считают, что это личное дело каждого, т.е. придерживаются устоявшихся патриархальных стереотипов.

Организаторы исследования посчитали важным проанализировать стиль воспи-тания, которого придерживались родители в родительской семье. 44% «активной» и 29% «пассивной» групп проживали в семьях, где родители — друзья, которые всег-да поддерживали и помогали в сложных ситуациях, их критика была конструктивной, можно было всегда обратиться к ним за помощью. Родители 25% «активных» и 26% «пассивных» респонденток приучали своих детей к самостоятельности и независи-мости, без особых причин старались не вмешиваться в их личную жизнь, стремились воспитать сильную личность. Почти у половины опрошенных, т.е. у 45% группы «пас-сивных» пострадавших в родительской семье присутствовала отчужденность меж-ду ее членами, наблюдалось пренебрежение их интересами, равнодушие и бесконт-рольность, практиковались жесткие запреты, как способ воспитания, с чрезмерной требовательностью, имели место жестокость в обращении, нотации, излишняя стро-гость, грубость, насилие, безнадзорность. Очевидно, что этот стиль воспитания от-рицательно повлиял на формирование собственного «я» женщин, отнесенных к этой группе, степень их самооценки, умение постоять за себя.

Сильные негативные эмоции в детстве от происходившего в семьях испытали и женщины, отнесенные к категории «активных» пострадавших (31%).

Очевидно, нельзя однозначно утверждать, что негативная обстановка в родитель-ской семье может влиять на девочку только отрицательно. Для некоторых это «су-ровая школа жизни», которая закаляет характер и заставляет преодолевать всякие жизненные препятствия. По крайней мере, «активная» группа пострадавших была в детстве подвергнута разным испытаниям, последствия этих испытаний в эмоцио-нальном и социальном аспектах разные. Разные по характеру отцы и матери, насиль-ственное взаимодействие, качество жизни, влияние внесемейных агентов (школы, подруг) — в принципе могут действовать разнонаправлено, но что-то «перевешива-ет» в формировании личности, и девочки становятся сильными и жизненно стойки-ми, хотя эта стойкость им может обходится очень дорого (например, отказ от заму-жества, ограничение контактов с противоположным полом). Объединяет «активных» пострадавших то, что все они смогли самостоятельно выйти из ситуации насилия во взрослой жизни, они его преодолели, нашли в себе силы, поставили перед собой ка-кие-то значимые цели, перестали быть зависимыми.

Пострадавшие, отнесенные к группе «активных», в большинстве своем, пересмот-рели свои отношения с противоположным полом. у них постепенно зрело понимание того, что насилия в их жизни не должно быть. Они начинали протестовать, искать нового брачного партнера. Некоторые делали две попытки найти нового супруга, ис-

100


кали и находили того, кто не применяет насилия. Если это не удавалось, то они пред-почитали жить без мужа. Это отличает их от тех женщин, которые продолжают быть жертвами, оставаясь в браке с насильником. «Пассивные» пострадавшие от насилия женщины продолжают состоять в браке с мужем-насильником. Они нередко ограни-чиваются связью с одним мужчиной, который для них первый и единственный, счи-тая, что все мужчины одинаковы.

Результаты проведенного исследования свидетельствуют о том, что мнения о ви-новных в случившимся с ними насилии разделились. Кто-то винит мужчин — насиль-ников, кто-то — себя. Кто-то считает, что виноваты оба, а есть и такие, которые дума-ют, что случившееся насилие — дело случая или перекладывают вину на общество, на какие-то обстоятельства. в случае семейного насилия большинство опрошенных, т. е. 84% женщин, отнесенных к группе «активных» пострадавших, прекращают ин-тимные отношения с супругом, угрожают ему разводом, угрожают забрать детей, со-общить о насилии мужа на его работу, прекращают семейную жизнь, расторгают брак, добиваются заведения уголовных дел против обидчика, другими словами начинают действовать, делают реальные шаги по изменению ситуации. Большая половина сре-ди продолжающих оставаться жертвами в ситуации насилия над ними винит себя.

Переживают на эмоциональном уровне, скрывают от всех факт насилия, ведут себя так, как будто ничего не произошло, стараются угодить партнеру большинство, т. е. 73% «пассивных» респонденток.

На вопрос: «Готовы ли Вы сами кардинально изменить свою жизнь, чтобы не под-вергаться насилию?» 81% «активных» пострадавших женщин ответили, что готовы, а 92% «пассивных» пострадавших женщин ответили, что не готовы кардинально из-менить свою жизнь.

Как следует из результатов проведенного исследования, негативные последствия перенесенного насилия ощущают практически все женщины. Это касается, прежде всего физического и психического здоровья. Отрицательные последствия перенесен-ного насилия наблюдаются так же в социальной и брачно-семейной сферах. Некото-рые женщины не хотят больше вступать в брак, у них появляется недоверие к мужчи-нам. Треть женщин «пассивной» группы разочарованы в жизни.

63% опрошенных респонденток, отнесенных к группе, «активных» женщин и 52% из группы «пассивных» женщин считают, что нужно менять себя (найти в себе силы полюбить себя и уважать себя как личность).

17% из группы «активных и 48% из группы «пассивных» пострадавших считают, что нужно быть сильной и активной.

69% из группы «активных» пострадавших считают, что домашнее насилие явля-ется социальной проблемой.

По мнению 65% респонденток из группы «пассивных» пострадавших, насилие в семье — это личное дело каждой семьи.

Большинство респонденток обеих групп считают, что для искоренения семейного насилия необходимо решить экономические и социальные проблемы в государстве.

19% из группы «активных» пострадавших и 9% из группы «пассивных» постра-давших считают, что нужно изменить существующие стереотипы, оправдывающие насилие.

101


Соответственно 13% и 32% опрошенных женщин считают, что необходимо ме-нять законодательство Украины.

Женщины, пострадавшие от насилия в семье, которых организаторы исследо-вания отнесли к «активной» группе, призывают повышать свой образовательный уровень, обращаться за помощью к специалистам, не выходить замуж за первого по-павшегося, думать о детях. Плохая семья с отцом хуже, чем семья неполная, но со спо-койными и доброжелательными отношениями.

Еще один вывод исследования подтверждает уже известное: женщины страдают от насилия чаще всего со стороны своих близких, а не случайных людей.

Насилие между близкими людьми имеет также свои последствия и для государ-ства: распад семей и проблемы социализации молодого поколения; последствия эф-фекта «социальной эстафеты» и криминализация общества, демографический кри-зис, распространение антисоциальных явлений (наркомания, алкоголизм, торговля людьми и т. д.), брутализация общества.

Результаты исследования подтверждают необходимость проведения системной информационно — просветительской и предупредительно — профилактической ра-боты с различными возрастными и социальными целевыми группами с целью по-вышения уровня информированности по проблеме и правовой культуры населения, формирования ненасильственного мировоззрения, преодоления существующих сте-реотипов, способствующих распространению насилия между близкими людьми.

102


«гОРЯЧАЯ ЛИНИЯ»

кАк эффекТИВНый МеХАНИЗМ

ПРОфИЛАкТИкИ ТОРгОВЛИ ЛЮДЬМИ

Международный женский правозащитный центр «Ла Страда-Украина»

ЕВСЮКОВА М., ТАТУРЕВИЧ Т., ОГОРОДНИйЧУК И. МИДЛОВЕЦ И., КИЗИМ В., ЛЕГЕНЬКА М.

Национальная «горячая линия» по вопросам противодействия торговле людьми 0 800 500 22 5 работает на базе Центра «Ла Страда-Украина» с 1997 года. На протяже-нии 1997–2011 годов на линию поступило 44 428 звонков от людей, которые соби-рались выезжать за границу, специалистов разного профиля, пострадавших от тор-говли людьми, их родственников и близких.

Национальная «горячая линия» связана с информационной работой, активным сотрудничеством с органами государственной власти (для преодоления трудностей, возникающих во время предоставления помощи), налаживания сети негосударствен-ных, религиозных организаций и центров социальных служб для оказания конкрет-ной помощи пострадавшим.

На Национальной «горячей линии» предоставляются консультации и советы тем, кто собирается за рубеж на работу, учебу, отдых, для того, чтобы вступить в брак или развестись с иностранцем (-кой). Сюда также поступают звонки от абонентов с про-сьбами найти близких, пропавших за границей, осуществляется контакт с пострадав-шими от торговли людьми, которые нуждаются в социальной помощи. На «горячей линии» также предостваляются консультации для детей, родителей и педагогов по безопасности в Интернете, а также советы родителям, которые уезжают заграницу и оставляют дома своих детей. Работа «горячей линии» способствует распростране-нию информации о возможностях, условиях, правилах и последствиях нелегального трудоустройства украинских граждан за рубежом, угрозе насилия, а также дает ре-альную возможность помочь тем, кто пострадал от торговли людьми. в последние годы значительно увеличилось количество звонков, касающихся проблем детей тру-довых мигрантов, безопасного поведения в Интернет-пространстве, а также проблем иностранных граждан на территории Украины.

10�


Необходимо отметить, что телефонное консультирование имеет ряд преиму-ществ перед консультациями с глазу на глаз: абонент находится в привычном для него окружении, в любой момент может прервать общение, сохранить анонимность, может позвонить повторно. Большое значение в эффективности работы «горячей ли-нии» имеет ее доступность. Материальное состояние многих граждан Украины, кото-рые проживают в регионах, ограничивало их доступ к консультациям. Поэтому линия «0-800» с бесплатными междугородними звонками решила это проблему.

Кто чаще всего обращается на Национальную «горячую линию» по вопросам противодействию торговли людьми?

— люди, которые собираются за рубеж;— пострадавшие;— родственники пострадавших;— дети;— специалисты;— журналисты;— представители государственных структур;— представители неправительственных организаций.

«…спасибо, что вы есть! Мы нигде не могли найти нужной информации, пока не позвонили вам!…»

«…теперь я знаю, как поступить! И подруге скажу!…»

«гоРячая лиНия» и социальНая поМощь постРадаВшиМ

«Горячая линия» Центра — не только превентивный инструмент, она также явля-ется одним из самых действенных инструментов выявления и идентификации пост-радавших, перенаправления и оказания им социальной помощи, что является частью деятельности в рамках национального механизма взаимодействия субъектов, кото-рые предоставляют помощь пострадавщим от торговли людьми. Этот механизм пи-лотировался в Украине в 2009–2011 годах Координатором проектов ОБСЕ в Украине по заказу Министерства Украины по делам семьи, молодежи и спорта в двух регионах: Донецкой и Черновицкой областях. Успешность построения такого механизма в пи-лотных областях подтвердила возможность и необходимость его развития на наци-ональном уровне. На сегодня правительство Украины утвердило Постановление Ка-бинета Министров «О национальном механизме взаимодействия субъектов, которые предоставляют помощь пострадавшим от торговли людьми» и планирует с помощью неправительственных и международных организаций мультиплицировать его на все регионы Украины.

В этом отношении работа «горячей линии» тесно связана с работой направления социальной помощи. На «горячую линию» обращаются близкие пропавших за грани-цей людей, пострадавшие, которые вернулись домой или до сих пор находятся в кри-тической ситуации за рубежом. в таких случаях важно правильно отреагировать, своевременно дать нужный совет или информацию — и это возможно благодаря «го-

10�


рячей линии». с помощью «горячей линии» друзья и родственники людей, пропав-ших за рубежом, могут предоставить данные для поиска, а социальные работники — советы и информацию пострадавшим про виды помощи, которая предоставляется, и каким образом можно ее получить. Через «горячую линию» происходит организация встреч пострадавших и дальнейшей адресной помощи на местах. Также через «горя-чую линию» осуществляются запросы к государственным структурам и заграничным партнерам Центра по вопросам содействия в поиске пропавших людей.

«…очень благодарны за помощь, будем ждать. Вы — наша последняя надежда».«…так хорошо, что есть такой номер. Я уже не знала, к кому обратиться!»

деятельНость НациоНальНой «гоРячей лиНии» по пРедУпРеждеНию Насилия

и Защите пРаВ детей 0 800 500 335

С 2004 года на базе Центра «Ла Страда-Украина» была открыта Национальная «горячая линия» по вопросам предупреждения насилия и защите прав ребенка. Такое решение было принято, потому что на Национальную «горячую линию» по вопросам предупреждения торговли людьми поступало большое количество звонков, связан-ных с насилием в семье и нарушением прав ребенка.

Линия имеет трехканальный вход, что является преимуществом перед другими телефонами доверия и дает возможность предоставлять консультации одновремен-но трем абонентам. Работа Национальной «горячей линии» позволяет абонентам своевременно получать юридические, психологические и информационные консуль-тации по вопросам защиты от насилия в семье, гендерной дискриминации, защиты прав ребенка и особенностям национального законодательства в сфере противодейс-твия насилию в семье и является эффективным и действенным механизмом предо-ставления социальной помощи, а также перенаправления лиц, пострадавших от на-силия в семье.

В 2008 году работу Национальной «гарячей линии» поддержали ведущие украин-ские мобильные операторы МТС, Киевстар и Лайф, благодаря чему появился корот-кий номер 386, что сделало линию еще доступнее. В 2011 году к поддержке короткого номера присоединился еще один популярный в Украине оператор мобильной связи БИЛАйН.

С ноября 2004 по декабрь 2011 года на Национальную «горячую линию» по воп-росам предупреждения насилия и защите прав ребенка поступило 24 379 звонков. Наибольшее количество абонентов, пострадавших от насилия в семье, оказались в ситуации физического насилия (около 45%). Только на 0,5% меньше абонентов — в ситуациях психологического насилия. Увеличивается количество случаев экономи-ческого и сексуального насилия. в большинстве случаев один вид насилия тянет за собой другие.

Почти на 10% увеличилось количество звонков от детей, но уменьшилось от жен-щин. Прослеживается тенденция к увеличению количества звонков от мужчин, кото-

10�


рые подвергаются насилию со стороны женщин. Также все больше и больше звонков поступает от мужчин-агрессоров, которые прибегают к насилию в семье. Кроме того, значительно больше поступает обращений от украинских женщин, страдающих от насилия в семье за границей.

Национальная «горячая линия» по вопросам предотвращения насилия и защите прав ребенка активно сотрудничает с юридическим департаментом Центра «Ла Стра-да-Украина». Пострадавшим от насилия в семье, которые обратились за помощью, пре-доставляются юридические консультации и сопровождение в таких направлениях:

— семейные правоотношения (брак, развод, алименты);— гражданские правоотношения, компенсация моральных убытков;— защита прав ребенка в любых направлениях;— соблюдение равных прав и возможностей женщин и мужчин;— гражданско-процессуальные документы.Деятельность Национальной «горячей линии» по вопросам противодействия

торговле людьми и Национальной «горячей линии» по вопросам предупреждения насилия и защите прав ребенка актуальна на сегодняшний день, особенно в услови-ях дефицита профессиональной информационной помощи населению. Они помогают получить информационную поддержку на высоком профессиональном уровне.

КоНсУльтации эКспеРтоВ иЗ госУдаРстВеННых стРУКтУР

Каждую субботу с 10.00 до 14.00 на Национальной «горячей линии» по вопросам предупреждения торговли людьми консультируют эксперты из государственных структур, которые проверяют легальность фирм-посредников, занимающихся тру-доустройством за рубежом, которые работают на территории Украины. Специалис-ты Государственной службы занятости могут проверить действительность лицензии фирмы и сообщить, поступали ли жалобы на эту фирму.

В связи с увеличением количества жалоб на работу правоохранительных органов, каждый четверг с 10.00 до 14.00 на Национальной «горячей линии» по вопросам пре-дупреждения насилия и защиты прав детей консультирует эксперт по работе с право-охранительными органами. В ходе такого экспертного консультирования можно по-лучить информацию, касающуюся:

— деятельности правоохранительных органов в направлении противодействия насилию в семье;

— деятельности участковых инспекторов в направлении противодействия наси-лию в семье;

— эффективности предоставления защиты гражданам в ситуации насилия в семье;— порядка обращения в правоохранительные органы с целью противодействия

насилию в семье;— законодательного обеспечения защиты от насилия в семье;— организации работы с лицами, склонными к совершению противоправных

действий.

10�


Национальная «горячая линия» сотрудничает с другими направлениями деятель-ности Центра и служит тем важным элементом комплексной деятельности, которая позволяет затронуть большой спектр вопросов.

Например, работа «горячей линии» помогает в выборе направлений ведения про-филактической работы и определения целевых групп для превентивно-образова-тельной деятельности. Также информация о работе Национальной «горячей линии» важна для педагогических работников, так как позволяет:

— получить новую и достоверную информацию о ситуации с торговлей людьми в Украине и мире;

— заказать проведение лекций, тренингов, семинаров для ученической и сту-денческой молодежи, родителей, педагогов;

— заказать научно-методическую, информационную и научную литературу, ко-торая издается Центром и предоставляется бесплатно;

— узнать про возможности повышения квалификации по вопросам защиты прав ребенка, противодействия торговли людьми;

— получить комментарии экспертов к новостям, событиям, связанными с тор-говлей людьми;

— попросить специалистов принять участие в мероприятиях, посвященных воп-росам защиты прав ребенка, противодействию торговли людьми.

Кроме того, «горячая линия» выполняет важную аналитическую и мониторин-говую функции. Так, именно благодаря звонкам, поступающим на «горячую линию», можно провести анализ реальной ситуации в Украине, обозначить основные группы риска, проанализировать существующие потребности населения. Мониторинговая функция «горячей линии» заключается в контроле над поступающими жалобами, предложениями и благодарностями относительно работы государственных структур и выполнения их непосредственных обязательств перед населением.

«…зачем вы этим занимаетесь, да еще и бесплатно? Какова ВАША выгода из все-го этого? Просто помощь людям? Не думал, что еще остались такие альтруисты…Большое спасибо!»

элеКтРоННые КоНсУльтации

С развитием современных технологий все большей популярностью среди населе-ния Украины пользуется сеть Интернет. Существуют ситуации, когда у человека нет возможности позвонить, но есть доступ к компьютеру и сети Интернет. Поэтому важ-ной категорией обращения граждан в Центр являются консультации в электронном режиме. На сайте Центра «Ла Страда-Украина» www.la-strada.org.ua размещена форма обратной связи, воспользовавшись которой можно получить бесплатную и оператив-ную консультацию специалистов Национальных «горячих линий» по вопросам:

— легального трудоустройства за рубежом;— выезда с туристической или приватной целью;

10�


— обучения за рубежом;— вступления в брак и развода с иностранцем (-кой);— оказания социальной помощи пострадавшим от торговли людьми;— насилия в семье и защиты прав ребенка.

С апреля 2011 года начал работу сайт «Скажем НЕТ домашнему насилию» www.ostanovimnasilie.org.ua при финансовой поддержке компании AVON. Будучи первым в Украине веб-ресурсом, призванным помогать женщинам, оказавшимся в ситуации насилия в семье, это не только источник разноплановой информации о существую-щей проблеме, но и реальная возможность получить помощь квалифицированных психологов, юристов и социальных работников Центра «Ла Страда-Украина» в элект-ронном и телефонном режимах.

За весь период, начиная с 2004 по декабрь 2011 года, было предоставлено 3 393 элек-тронных консультаций.

«…спасибо за оперативный ответ! Эта ваша услуга по консультированию он-лайн очень удобная — можно спросить, не отходя от рабочего места…»

10�


МОДеЛЬ ВПРОВАДжеННЯ ПРеВеНТИВНИХ

ПРОгРАМ у ЗАкЛАДАХ ОСВІТИ

Національна тренерська мережа Центру «Ла Страда-Україна»

ТИМОШЕНКО Т. А., методист методичного кабінету відділу освіти Димитровської міської ради, який відповідає за психологічну службу

Торгівля людьми є найбільшим міжнародним бізнесом, в якому важливу роль відіграє організована злочинність. За даними ООН, обсяг світової торгівлі жінками як товаром оцінюється приблизно в 12 млрд. доларів на рік, одержувачами прибутку є транснаціональні організації торговців і сутенерів. Прибуток, що отримується зло-чинними синдикатами, становить, за даними міжнародних експертів, 5–7 млрд. до-ларів США. Це відповідає загальному доходу від світової торгівлі основними товара-ми споживання. В Європі налічується 140 000 рабів.

Проблема торгівлі людьми залишаються актуальною і в Україну. З’являються нові види торгівлі людьми. Збільшується кількість випадків внутрішньої торгівлі людьми. Не зменшується кількість випадків комерційної сексуальної експлуатації дітей, а кіль-кість подібних пропозицій через Інтернет навіть збільшується. Фахівці відзначають, почастішали випадки вербування через родичів, які нерідко стають посередниками без злих намірів.

За даними МОМ за минулий рік у країні зареєстровано 337 злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, винесено 85 вироків саме за цією статтею кримінального кодексу. Щорічно жертвами торгівлі людьми стають понад 30 000 громадян. Зростає кількість випадків, коли українці експлуатують своїх же громадян, — це, в першу чергу, трудо-ве і сексуальне рабство. Жителі малих міст і сіл найчастіше стають жертвами торгівлі людьми, так як в таких регіонах найбільш гостро відчутна проблема безробіття.

В Україну кожна десята жертва торгівлі — це дитина. і більша половина таких ді-тей експлуатується саме на території Україні. Проблема ще й у тому, що саме дітей ва-жче реабілітувати і реінтегрувати, а наслідки експлуатації і знущання позначаються протягом всього їхнього життя.

З огляду на вищезазначене особлива роль в системі освіти відводиться психоло-гічній службі, функціонально орієнтованій на забезпечення умов сприяння психіч-

10�


ному, соціальному та фізичному здоров’ю особистості, розвиткові індивідуальності кожної дитини, формуванню у неї готовності до самостійного дорослого життя в сус-пільстві. И однією з актуальних можливостей рішення даних проблем є забезпечення якості превентивної функції освіти і виховання.

Тому в місті Димитров Донецької області розроблено і реалізується модель впро-вадження превентивних програм у закладах освіти, яка якнайкраще відображує сис-тему роботи.

Модель побудовано згідно з основними задачами Положення про психологічну службу системи освіти України і основними нормативними документами.

Означена структура моделі впровадження державних превентивних програм ві-дображає суб’єктно-об’єктні взаємини учасників освітнього процесу, напрями, форми і методи впровадження.

Для розкриття основної моделі передбачається реалізація її структурних складо-вих. (додатки 1.2, 1.3, 1.4)

Враховуючи, що психологічна служба системи освіти міста Димитрова досить мо-лода і її становлення відбувається ще й сьогодні, й для залучення спеціалістів до ре-алізації державних та регіональних програм, досягнення основної мети превентивної діяльності гострою залишається потреба постійного підвищення професійного рівня працівників психологічної служби (додаток 1.2.).

Саме тому, діяльність методиста психологічної служби міста Димитрова, який є тренером-координатором МЖПЦ «ЛаСтрада-Україна», орієнтована на вирішення проблеми формування професійної компетентності спеціалістів, готовності до вико-нання не лише функціональних завдань, а й надання системи послуг, які потребують учасники навчально-виховного процесу.

Досягається становлення психолога-професіонала за допомогою як традиційних, так й інноваційних форм і методів роботи.

Пріоритетними перспективними напрямками психологічного супроводу освіт-нього процесу були визначені: створення в кожному закладі освіти відкритого інфор-маційного середовища, формування інформаційної культури учасників освітнього процесу, використання ефективних психолого-педагогічних технологій через мере-жу Інтернет та створення медіатеки та системи інформаційної підтримки освітньої діяльності.

Проведено низку семінарів-практикумів, постійно діючих семінарів, занять «Шко-ли молодого психолога», школи професійної майстерності з актуальних проблем про-філактики негативних явищ.

Спеціалісти психологічної служби — тренери МЖПЦ «ЛаСтрада-Україна», учасни-ки семінарів практично ознайомились з технологіями роботи за методом кейс-стаді, визначились з перевагами поширення перспективного галузевого досвіду шляхом проведення майстер-класів та опрацювання ключових освітніх проблем у межах про-ведення технопарків.

У системі методичної роботи в місті визначився ефективний спосіб організації методичного супроводу учасників освітнього процесу в формі психолого-педагогічної студії.

110


Відбулося збагачення досвіду роботи щодо технологій проведення психологічно-го консиліуму, Ради профілактики, методичного тренінгу та інших заходів з превен-тивного виховання учнівської молоді.

Активно впроваджувались технології дистанційного навчання з використанням можливостей сайту методичного кабінету.

Методичне об’єднання педагогів-тренерів превентивних програм та творчі гру-пи планують діяльність на навчальний рік і організують превентивні заходи, міські конкурси та акції, створюють методичні посібники, відео- та комп’ютерні презентації тощо.

Підвищенню ефективності превентивної освіти учнівської молоді сприяє залу-чення як працівників психологічної служби так і учнівський актив до формування медіатеки на електронних носіях.

Досвід роботи підтверджує ефективність застосування навчальних тренінгів з метою формування професійної компетентності практичного психолога як тренера превентивних програм.

функціональна складова моделі дає уяву про практично-діяльнісне визначен-ня учасників процесу реалізації державних превентивних програм. (додаток № 1.3. функціональна складова моделі)

Координатором превентивної діяльності є методист з психологічної служби, який опікується організацією і методичним супроводом роботи спеціалістів: видає нака-зи щодо координації діяльності (організації роботи психологічної служби на навчаль-ний рік, впровадження факультативних курсів з превентивних програм, організації роботи щодо попередження торгівлі людьми, насильства, супроводу дітей трудових мігрантів, щодо попередження суїцидальної поведінки та роботи з обдарованими дітьми, про проведення акції «Червона стрічка»), організовує роботу методичного об’єднання педагогів-тренерів превентивних програм, творчих груп з актуальних пи-тань превентивної освіти, Літньої школи для підлітків-інструкторів, організовує про-ведення акцій щодо здорового способу життя тощо, працює над підвищенням про-фесійної компетентності працівників служби.

У напрямку реалізації провідної проблеми діяльності служби практичні психологи шкіл, кожен з яких має сертифікат з превентивних програм, соціальні педагоги прово-дять навчальні тренінги, факультативні заняття, використовують елементи тренінгів на семінарах-практикумах, ділових іграх тощо для педагогів і батьків. Готують для ро-боти та супроводжують підлітків-інструторів, волонтерів превентивних програм. Ор-ганізовують просвіту щодо проблемних питань, створюють змінні інформаційні ку-точки, проводять інтерактивні заходи для учнів, педагогів, батьків (акції, фестивалі, конкурси, круглі столи, соціотеатри, флеш-моби, флеш-драйви, пазлографії). Співпра-цюють з відділами виконкому, ДЦМЛ, ВКСМН, громадськістю. Обов’язкова корекцій-но-розвивальна і відновлювальна робота з дітьми,які стали жертвами насильства. За-безпечують психолого-педагогічний супровід дітей трудових мігрантів.

Практичні психологи дошкільних закладів в першу чергу працюють над підви-щенням рівня знань щодо проблем здорового способу життя, відповідальної по-ведінки батьків та педагогів: створюють інформаційні куточки, консультують і ін-формують батьків на зборах, заняттях батьківських лекторіїв, батьківського клубу «Партнер». Організовують заходи для батьків, педагогів, дітей, родинні конкурси,

111


а також обов’язкова просвітницька профілактична робота, і в першу чергу, правову освіту, розвивальні заняття з дітьми щодо формування впевненої відповідальної по-ведінки (сімейні газети, пазлографія, ділові ігри і тренінги, розробляють методичні посібники і пам’ятки).

Наступною обов’язковою умовою якісної реалізації превентивної освіти і важли-вим напрямком роботи психологічної служби є підготовка психологами підлітків-інструкторів, яка може розглядатися як процес вдосконалення професійного рівня наставника та формування компетентності підлітка на умовах партнерства та довіри.

Перш за все необхідно познайомити дітей, педагогів і батьків з основами здоро-вого способу життя та відповідальної поведінки. Тому, за сприянням методиста з пси-хологічної служби та розуміння важливості даного питання начальника відділу осві-ти Димитровської міської ради, обов’язковим в кожній школі є факультативний курс «Сприяння просвітницькій роботі «рівний — рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя», одним з модулів якого є которого является правове вихо-вання.

Крім того, педагогами-тренерами впроваджуються програми: «Корисні звички», «Школа проти СНІДу», «Молодь на роздоріжжі», попередження торгівлі людьми, різ-номанітні факультативи за профілактичними психологічними програмами.

Пам’ятаючи, що зміст поняття пропагування здорового способу життя серед молоді визначають як систему послідовних агітаційно-інформаційних заходів з 2002 року про-тягом місяця з 15 листопада по 15 грудня проводиться міська акція «Червона стрічка» щодо попередження ВІЛ/СНІД, наркоманії, насильства, торгівлі людьми тощо та толе-рантного відношення до людей, які потерпають від цього.

Обов’язкові міські заходи 1 грудня до Дня толерантного відношення до ВІЛ-інфі-кованих людей та наприкінці акції «Червона стрічка» щодо підведення її підсумків (конференції, круглі столи, флешмоби, флеш-драйви, різноманітні конкурси і фести-валі). Акції до Дня пам’яті померлих від СНІДу, «Стоп насильству», Дня без паління, Дня здоров’я тощо. Дні і тижні психології.

Для талановитої, творчої молоді важливою є науково — дослідницька діяльність, така як проведення чисельних конференцій та круглих столів. і ми задовольняємо цю потребу.

За таких умов організації взаємодії молодь прагне до реалізації норм відповідаль-ної поведінки та здорового способу життя не тому, що це нав’язане дорослими, а тому, що ці норми свідомо прийняті як еталон сучасної молодої людини.

Вся вищезгадана робота є ефективною і завдяки підтримці і співпраці і з громад-ськими організаціями, і особливо з МЖПЦ «ЛаСтрада-Україна».

Наступний структурний елемент моделі — взаємодія з громадськими організа-ціями (додаток 1.4.).

Специфіка організації роботи з виховання культури здоров’я передбачає досягнен-ня партнерської взаємодії психологічної служби міста та міжнародних громадських організацій МЖПЦ «Ла Страда-Україна», «Міжнародна допомога і розвиток. ІRD». На-самперед, здійснюється інформаційне забезпечення освітнього процесу та формуван-ня банку навчально-методичних матеріалів, які успішно застосовуються у процесі про-фесійної освіти працівників психологічної служби міста.

112


У ході співпраці передбачено залучення методиста з психологічної служби, який є національним тренером з превентивної освіти, до проведення регіональних, облас-них та Всеукраїнських тренінгів, семінарів, конференцій, круглих столів тощо. Отри-маний досвід реалізації превентивних програм використано при моделюванні про-стору превентивної освіти міста Димитрова.

Так, проведено тренінгові навчання педагогічних працівників всіх рівнів за про-грамами «Освітній проект «рівний-рівному»», «Подолання стигми і дискримінації, пов’язаних з ВІЛ/СНІД», попередження торгівлі людьми і насильства: керівні кадри, практичні психологи і соціальні педагоги, класні керівники, тощо.

Методист психологічної служби, координатор лекторської групи, є членом Ко-ординаційної ради щодо гендеру, попередження торгівлі людьми і насильства місь-кої ради і приймає участь у прийнятті рішень щодо покращення ситуації з означених проблем в місті.

Враховуючи, що «інститутами соціалізації молодого покоління є сім’я, неформаль-ні групи, об’єднання, спільноти, організації, ми співпрацюємо з відділами виконавчої влади і з громадськими організаціями «Жінки за майбутнє», Християнським благо-дійним фондом, «Благополуччя дітей», «Діти допомагають дітям», ЛЖВ, «Діти плюс», «Червоний хрест» тощо.

Адже саме участь у громадській роботі найкраще виявляє якості особистості.Проте потенціал зазначеної діяльності для прискорення розвитку соціальності,

підняття її на вищий рівень може бути реалізований лише у випадку, коли дитина під-літкового віку стає активним учасником цієї діяльності. Для цього необхідно, щоб ця діяльність давала змогу дитині задовольнити як мінімум дві потреби — у співробіт-ництві і в досягненні певних результатів. і ми допомагаємо в цьому.

Наступний структурний елемент впроваджувальної моделі — це робота літнь-ої школи. Щоб дана інформаційна превентивна робота не зупинялася, коли учні-во-лонтери закінчують школу, в нашому місті вже три роки під керівництвом тренерів-наставників (психологів) працює Літня школа підлітків-інструкторів з підготовки лідерів для проведення подальшої превентивної роботи з обов’язковою практикою волонтерів в пришкільних оздоровчих таборах.

Для психологів, що залучатимуться до роботи в Літній школі методистом з пси-хологічної служби проводиться настановча методична «сесія» та забезпечується кон-салтинговий супровід процесу реалізації превентивних програм слухачами школи.

Результатом вдосконалення професійної компетентності працівників психологіч-ної служби — тренерської групи став високий рівень соціальної і фахової активності психологів і соціальних педагогів у впровадженні регіональних і обласних заходів за тематикою превентивної освіти.

Участь у проектах щодо формування здорового способу життя, відповідальної по-ведінки «Сприяння просвітницькій роботі «рівний-рівному» щодо здорового спосо-бу життя серед молоді України», «Корисні звички», «Молодь на роздоріжжі», «Шко-ла проти СНІДу», попередження торгівлі людьми тощо є однозначно корисною для дітей та підлітків. як показали дослідження, які були проведені в загальноосвітніх закладах міста Димитрова, діти значно підвищили свою обізнаність з питань попе-редження торгівлі людьми, насильства та ВІЛ/СНІДу, показали зростання рівня сфор-мованості навичок безпечної поведінки та самостійного мислення щодо прийняття

11�


рішень в різних життєвих ситуаціях. Тому очікується від учасників програм демонс-трації високого рівня життєвих компетентностей в подальшому житті.

Наскільки тривалі результати проведеної роботи покаже час, але, вже сьогодні зросла кількість дітей, що усвідомлюють причинно-наслідковий вплив недбалого ставлення до свого здоров’я, відповідальність за своє життя та здоров’я і життя ото-чуючих на успішність і реалізацію особистості у подальшому житті.

Отже й формування здорової, незалежної, впевненої в собі, життєво компетентної особистості, яка прагне і вміє жити в гармонії з собою і оточуючим світом, яка може ре-алізувати свій потенціал на користь суспільству — найважливіше завдання, над вирішен-ням якого і працюватиме психологічна служба системи освіти міста Димитрова і надалі.


1. Балл Г. О. Засади запровадження здорового способу життя української молоді //Практична психологія та соціальна робота. — 2010. — № 12. — С. 70–74.

2. Вайнер Э. Н. Валеология: Учебник для вузов. — М., 2001. — 416 с., С. 63.3. Горащук В. П. Концептуальні основи формування культури здоров’я школяра/

В. П. Горащук // Наукові технології навчання: [наук.-метод. збірник]. — К., 2000 — Вип. 28. — С. 206–213.

4. Дорогіна О. В., Козубовська І. В., Смук О. Т. Соціально-превентивна робота з важ-ковиховуваними дітьми молодшого шкільного віку в інтернатних закладах: Моногра-фія. — Ужгород: УжНУ, 2003. — 200 с.

5. Копельчук я. В. Виховання в учнівської молоді здорового способу життя/ я. В. Ко-пельчук// Наукові записки. Психолого-педагогічні науки. — 2002. — № 3. — С. 92–93.

6. Кузьменко В. Ю. Виховання у підлітків позитивного ставлення до здорового способу життя/ В .Ю. Кузьменко// Наукові записки. Психолого-педагогічні науки. — 2002. — № 4. — С. 102–104.

7. Лемківська О.П. Психологічні засади формування у підлітків здорового способу життя/ О. П. Лемківська// Психологічні стратегії в освітньому просторі: Зб.наук. пра-ць. — К.: Київський міжрегіональний інститут удосконалення вчителів імені Б. Грин-ченка, 2000. — С. 24.

8. Лисицын Ю.П. Образ жизни и здоровье населения. — М., 1982. — 40 с.9. Лях В. В., Лях Т. Л. Моделювання та впровадження програм щодо здорового спо-

собу життя. — К.: Наук, світ, 2002. — 122 с.10. Максименко С. Д. Загальна психологія. — К., 2004. — 272 с.11. Максименко С. Д., Кокун О. М. Теоретико-методологічні засади психологічного

обґрунтування заходів пропагування серед молоді здорового способу життя //Прак-тична психологія та соціальна робота — 2009. — № 8. — С. 59–63.

12. Пащенко В. О. Вступне слово до учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції «Соціальний захист дітей: традиції та сучасність». // Витоки. Випуск 1. Альманах Української асоціації Антона Макаренка. Полтава, 2003. — 216 с.

13. Педагогика: Большая современная энциклопедия. — Мн., 2005. — 720 с.14. Пристинский В. Н. Здоровый образ жизни, духовное и физическое здоровье,

долголетие и работоспособность человека во всемирном кросс-культурном информа-

11�


ционном пространстве/ В. Н. Пристинский, К. К. Краснолуцкий // Педагогічні, психо-логічні і медико-біологічні проблеми диференціацій навантажень у фізичному вихо-ванні та спорту: [збірник наук.статей] і міжн. електронної наук.-практ.конф. — Одеса: вид. ПНПУ ім. К. Д. Ушинського, 2010. — С. 10–14.

15. Рибалка В. В. Теорії особистості у вітчизняній психології та педагогіці. — Оде-са, 2009. — 575 с.

16. Сущенко Л. П. Здоровий спосіб життя людини як об’єкт соціального пізнання/ Дис. канд. філос. наук. — Запоріжжя, 1997. — 186 с.

Додаток № 1а стРУКтУРНо фУНКцІоНальНа Модель

психологІчНої слУжБи МІста диМитРоВа

11�


Додаток 1б стРУКтУРНо-оРгаНІЗацІйНа Модель

,

Формування професійної компетентності психологів: консалтинг, тренінги, школа молодого психолога, практикуми,

ММО, ПДС, школа професійної майстерності

Практичні психологи ЗНЗ

Практичніпсихологи ДНЗ

Соціальні педагоги

Діти Батьки Педагоги

1) виховні години, круг-лі столи, інформацій-ні куточки, конфере-нції, ділові ігри тощо

2) тренінги, факульта-тиви, курси за вибо-ром, консультпункти, МАН

3) акції, флешмоби, фес-тивалі, курси, спів-праця зі ЗМІ, веб-сайти, ресурси Інтер-нету, літня школа

4) підготовка волонте-рів факультатив, літ-ня школа, відео, -аудіо матеріали

— батьківські збори — конференції — засідання батьківських клубів

— лекторії — консультпункти — ділові ігри — тренінги — інформаційні куточки — методичні рекомендації— буклети, пам’ятки — відео матеріали — інтернет-ресурси

— інформаційні куточки— педради — педконсиліуми — методоб’єднання — семінари — тренінги — ділові ігри — конференції — методичні рекомен-дації

— буклети, пам’ятки — відеоматеріали — консультації — майстер-класи — технопарки — інтернет-ресурси — кейс-технології

11�


Додаток № 1.2 Модель УпРаВлІННя фоРМУВаННяМ пРофесІйНої КоМпетеНтНостІ

пРацІВНиКІВ психологІчНої слУжБи

Додаток 1.3. фУНКцІоНальНа сКладоВа

МоделІ психологІчНої слУжБи систеМи осВІти

,

Організація і координація роботи соціально-психологічної служби Методичний консалтинг

Психологічний супровід освітнього процесу дошкільного навчального закладу, моніторинг готовності до навчання в школі, МО, робота творчих груп

Психологічний супровід освітнього процесу ЗНЗ, міжшкіль-ні консультпункти по роботі з обдарованими дітьми, по ро-боті з батьками, з дітьми девіантної поведінки, Школа мо-лодого психолога, школа професійної майстерності, Літня школа для волонтерів, МО практичних психологів ЗНЗ, МО педагогів-тренерів превентивних програм, акції

Соціально-педагогічний супровід освітнього процесу зага-льноосвітніх навчальних закладів, МО соціальних педагогів, школа професійної майстерності, акції

Психологічний супровід освітнього процесу МНВК і БТДЮ, організація профорієнтаційної роботи в межах профільної освіти, мобільний консультпункт, супровід обдарованих ді-тей, МАН

11�


11�


ІНфОРМАцІйНА кАМПАНІЯ Як СИСТеМА ЗАХОДІВ

у СфеРІ ПРОТИДІї ТОРгІВЛІ ЛЮДЬМИ

ТА ПОПеРеДжеННЯ НАСИЛЬСТВА

Національна тренерська мережа Центру «Ла Страда-Україна»

ГОРДЕйЧУК С. Ф., головний спеціаліст управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації, магістр державного управління

Однією з форм профілактичної роботи щодо протидії торгівлі людьми та поперед-ження насильства, інших негативних явищ є інформаційна кампанія — комплексна система заходів, об’єднаних загальною стратегічною метою і проведених у визначе-ний, обмежений період. Інформаційна кампанія впливає на визначені групи населен-ня (цільові групи) за допомогою різних засобів і каналів масового та індивідуального інформування і навчання.

Розробка інформаційної кампанії базується на моделі зміни поведінки, відповідно до якої нова значуща інформація стає для людини стимулом до зміни поведінки.

Інформаційні кампанії у сфері протидії торгівлі людьми та попередження насиль-ства мають три основні цілі:

— передача достовірної інформації, тобто поліпшення знань у галузі протидії торгівлі людьми та попередження насильства;

— створення особистісного ставлення до проблеми;— формування навичок і моделей безпечної поведінки.Для досягнення бажаних змін у поведінці цільової групи потрібно кілька кам-

паній.Крім того, інформаційні кампанії стимулюють суспільні дискусії: ініціюють обгово-

рення певних тем у засобах масової інформації, у владних структурах, серед населення. Створене дискусійне поле сприяє інтенсивному обміну інформацією з проблеми, що дає можливість інформувати більшу аудиторію: впливу на прийняття політиками і суспіль-ними діячами політичних рішень, формування в населення попиту на інформацію.

Інформаційна кампанія повинна бути практичною, щоб дана інформація співвід-носилася з дійсністю і могла використовуватися цільовою групою в реальній жит-тєвій ситуації.

11�


Охоплення кампанії може бути різним: поширюватися на все населення чи кон-центруватися на невеликій групі людей. Усе залежить від тих завдань, які ставить пе-ред собою кампанія. Інформаційна кампанія може бути:

— національною (охоплювати всю країну);— міжрегіональною (охоплювати кілька областей);— регіональною (на одну область), районною (на один район області), міською

(на місто), шкільною, міжвузівською.Головне те, що інформаційна кампанія є важливою частиною державної ці-

льової соціальної програми протидії торгівлі людьми та стає об’єднуючою ланкою між різними частинами програми, створює у суспільстві єдине інформаційне поле, що сприяє взаєморозумінню та узгодженості дій усіх зацікавлених сторін.

За допомогою кампанії можна ефективно «прокладати дорогу» іншим формам профілактичної роботи.

Інформаційна кампанії може:— привернути увагу суспільства до проблеми;— вплинути на погляди і ставлення до проблеми;— продемонструвати чи проілюструвати навички безпечної поведінки;— збільшити попит на соціальні послуги чи на одержання додаткової інформації.Обов’язкові складові інформаційної кампанії:Кампанія обмежена в часі:— результати кампанії оцінюються за заздалегідь визначеними показниками;— широке охоплення цільової групи в рамках кампанії забезпечується за рахунок

використання різних засобів і каналів передачі повідомлення;— кампанія складається з кількох елементів, що пов’язані однією загальною

ідеєю та повідомленням кампанії;— кампанія складається з комплексу взаємозалежних заходів, що виконуються

у певній послідовності та підсилюють одне одного. Під час кампанії використо-вуються різноманітні рекламні носії та канали передачі обраного повідомлення.

Будь-яка кампанія припускає взаємодію організатора кампанії з іншими зацікав-леними організаціями. якщо це шкільна кампанія, то слід заручитися підтримкою уп-равління (відділу) освіти міських рад та райдержадміністрацій. якщо кампанія вихо-дить за межи шкільної, а проводиться в масштабах міста, району, необхідна не тільки згода, а й активна підтримка міської (районної) адміністрації.

Найголовніше це залучення фахівців до планування і виконання тих етапів кам-панії, що потребують професійних знань і досвіду; проведення досліджень, розробка дизайну та виробництво аудіо- та відеоматеріалів, web сайтів тощо.

Загальна мета — це той кінцевий результат, заради якого проводиться не тільки дана кампанія, а й весь комплекс заходів у сфері протидії торгівлі людьми та поперед-ження насильства.

Моніторинг та оцінювання ефективності кампанії мають плануватись із самого початку і планомірно здійснюватись у процесі її реалізації.

Кампанії мають проводитися постійно впродовж довгого періоду, тому що зміна поведінки потребує часу, а результати кампанії виявляються не відразу.

Зв’язок кампанії з іншими заходами і програмами у сфері протидії торгівлі людь-ми дає можливість спланувати кампанію таким чином, щоб цільова група одержала повідомлення, прийняла його і мала можливість задовольнити свої потреби з тим, як вони міняються на шляху до кінцевої зміни поведінки.

120


ИСПОЛЬЗОВАНИе ПРОекТНыХ ТеХНОЛОгИй

В СИСТеМе ПРеВеНТИВНОгО

ВОСПИТАНИЯ


ШЕБАНИЦ В., практичний психолог вищої категорії, Новоазовська загальноосвітня школа № 2

Использование проектных технологий в современной системе превентивного воспитания — один из фундаментальных методов педагогического влияния на ду-ховное становление детей, формирование их активной гражданской позиции, необ-ходимое условие обогащения интеллектуального, творческого и личностного потен-циала воспитанников, гарантирующее развитие способностей, талантов и уровня креативности в интересах как самого учащегося, так и всего общества в целом.

Активизация профилактической работы по противодействию торговле людьми, насилию и защите прав детей, в соответствии с существующими тенденциями на уве-личение количества пострадавших, призвана осуществляться путем развития право-сознания подрастающего поколения и формирования у его представителей объек-тивной оценки общественной опасности данного явления. Организовать же систему превентивного воспитания педагогически умело, компетентно и взвешенно, с уче-том требований времени возможностей учащихся, — достаточно сложное задание, поскольку в его основе лежит решение проблемы целостного формирования и раз-вития личности. в связи с этим, представляется логичным комплексное применение проектных технологий, позволяющее одновременно решать разноплановые воспи-тательные задачи.

Эффективным дидактическим методом активизации познавательной и творче-ской деятельности, развития креативности и одновременно формирования опреде-ленных черт личности является метод проектов, ориентированный на применение фактических знаний, умений и навыков учащихся и освоение новых, зачастую путем самообразования.

Проектная технология не является принципиально новой. Уже более 80 лет дан-ную технологию применяют педагоги многих западноевропейских стран и США.

121


Работа над проектом является практическим примером личностно-ориентиро-ванного обучения и воспитания в процессе выполнения учащимся конкретного зада-ния на основе его свободного выбора и с учетом его интересов. Таким образом, про-ект — это целостный акт деятельности, в основе которого лежат интересы ученика.

Все это свидетельствует о том факте, что сущность проектной технологии — сти-мулирование интереса учащихся к конкретным проблемам и реализация целой це-почки действий для их разрешения.

РеЗУльтатоМ РеалиЗации пРоеКта Может Быть

Воплощение идеи или плана

Получение эстетического наслаждения

Преодоление интеллектуальныхпрепятствий

Овладение новыми знаниямии закрепление их на практике

Рис. 1. Возможные результаты реализации проекта

Что касается направления деятельности, то проекты могут быть:— Обучающими (направленными на решение актуальных дидактических про-

блем)— Воспитательными (направленными на решение актуальных проблем воспи-

тания)— Развивающими (направленными на развитие конкретных характеристик объ-

ектов деятельности)— Организационными (направленными на внедрение новых моделей организа-

ции деятельности)— Методическими (направленными на решение проблем методического харак-

тера)— Просветительскими (направленными на повышение уровня информирован-

ности участников по тем или иным вопросам)— Материально-техническими (направленными на создание и укрепление ма-

териальной базы — приобретение, оборудования и оформление помещений, решение хозяйственных проблем).

Исходя из цели и характера проектной деятельности, различаются такие типы проектов:

— Исследовательские, требующие четкой структуры, определения цели, актуаль-ности предмета исследования для всех участников, социальной значимости, про-думанности методов обработки результатов. Они полностью подчинены логике

122


исследования и имеют соответствующую структуру: тему исследования, аргу-ментацию её актуальности, определение предмета и объекта, задач и методов, методологии исследования, выдвижение гипотезы и путей решения проблемы.

— Творческие, не имеющие детально разработанной структуры деятельности участников. Она лишь очерчена и развивается соответственно жанру и форме окончательного результата (совместная газета, журнал, сочинение, коллек-тивный коллаж, фильм, вечер, фестиваль).

— Приключенческие и игровые чёткой структуры не имеющие (квест, социаль-ный театр, ролевая игра). Участники выбирают для себя конкретные роли, обусловленные характером и содержанием проекта. При этом уровень твор-ческого участия каждого очень высок.

— Повествующие, включающие в себя стихотворное, песенное, художественное творчество.

— Информационные, направленные на сбор и систематизацию информации о ка-ком-либо объекте, ознакомление участников проекта с данной информаци-ей, её анализ и обобщение фактов. Такие проекты имеют чёткую структуру: цель, актуальность, методы получения интересующей информации (литера-турные источники, средства массовой информации, базы данных, интервью, анкетирование и т. д.) и обработка информации (её анализ, обобщение, сопо-ставление с известными фактами, аргументированные выводы), оформление результатов и их презентация. Такие проекты могут быть частью исследова-тельских проектов.

— Организационные, направленные на выработку конкретной программы дейс-твий, методических рекомендаций, сценариев.

— Экскурсионные, включающие в себя исследования окружающей среды, народ-ных обычаев, традиций, местных проблем.

— Технологические, включающие ремонт, конструирование, изобретение и т. д.По характеру контактов проекты могут быть внутренними (организованными

либо в одной школе, либо между школами, классами в одном регионе, стране) или международными (в которых принимают участие представители разных стран, для их реализации применяются информационные технологии).

По составу участников проекты классифицируются, как индивидуальные и груп-повые.

По продолжительности проведения проекты бывают: кратковременными (не-сколько дней), средней длительности (от недели до месяца); длительные (несколько месяцев).

МетодиКа ВыполНеНия пРоеКта пРедполагает следУющие этапы

1. Подготовка участников к работе над проектом, знакомство с его примерным алгоритмом.

2. Выбор темы, проблемы и цели проекта.

12�


3. Планирование проекта (согласование всех составляющих процесса выполнения проекта, а именно: на какое время он рассчитан, какие ресурсы будут использоваться, каким образом участники будут реализовать проект — группой или выполняя инди-видуальные задания; определение источников и способов сбора информации, мето-дов анализа полученных результатов.

4. Сбор информации.5. Реализация плана действий.6.Представление результатов работы.7. Анализ результатов и наработка выводов и рекомендаций.8. Подготовка к защите проекта.9. Презентация проекта.10. Рефлексия (анализ стадий подготовки проекта и его представления: обозна-

чение трудностей, с которыми столкнулись участники в ходе реализации проекта, оценка вклада микро-групп и отдельных участников, выявление слабых сторон про-екта и обсуждение путей их исправления).

Именно реализация проектных технологий позволяет формировать умение конс-труктивно общаться, принимать правильные, взвешенные решения, критически мыс-лить, управлять эмоциями, что является важным условием профилактики торговли людьми, поскольку учит предупреждать социальные проблемы и сложные жизнен-ные ситуации, проявления аморальности и противоправности, недопущение манипу-ляций, гарантируя защищенность подрастающего поколения.

Приложение 1. пРиМеРНая схеМа офоРМлеНия пРоеКта

Рис. 2.

12�


1. Название.2. Цель.3. Участники.4. Срок реализации.5. Организаторы, ответственные за выполнение.6. Этапы реализации.7. Содержание проекта и требования к участникам.8. Дополнения и изменения в процессе реализации.

Алгоритм эффективности внедрения проектной технологии в системе профилак-тической работы по противодействию торговле людьми, насилию и нарушению прав детей на примере Новоазовской общеобразовательной школы І–ІІІ ступеней № 2.


1. Горлицкая С. И. История метода проектов // Компьютерные инструменты в об-разовании. — 2001. — № 5.

2. Громадсько активні школи в Україні: кроки до дій.-К.: Всеукраїнський фонд «Крок за кроком», 2005.

3. Коберник О. М. Проектування навчально-виховного процессу: управлінський аспект // Освіта і управління. — 1997. — Т. 1. — № 4.

12�


ПРИВЛеЧеНИе ВОЛОНТеРОВ

к ПРОВеДеНИЮ ВыеЗДНыХ И уЛИЧНыХ АкцИй,

АВТОбуСНыХ кАМПАНИй


ШЕБАНИЦ В., практичний психолог вищої категорії, Новоазовська загальноосвітня школа № 2

Локальная акция — это хороший способ акцентировать внимание местных жите-лей и мобилизовать финансовые и человеческие ресурсы для решения конкретной проблемы. Анализ накопленного опыта проведения флеш-мобов, выездных и улич-ных акций, автобусных кампанийпозволяет сделать вывод, что ознакомление обще-ственности с конкретной социальной проблемой в ходе подготовки, участия и обсуж-дения итогов акции не только повышает уровень информированности участников, а и способствует их обучению на собственном опыте, повышению уровня мотивации к восприятию истинности и рациональности предлагаемых ценностей и принципов.

Ведь ни один принцип общечеловеческой морали, ни один закон, ни один юриди-ческий или нормативный ориентир не будут действовать, если общество не будет его воспринимать.

Важным условием эффективной организации акции является четкое осознание, планирование и последовательное выполнение всех её этапов.

Комплексная информационная кампания может объединять в себе целую цепоч-ку мероприятий.

При этом, важными аспектами при подготовке являются:— цель проведения (направленная на акцентирование внимания на конкретной

проблеме или на информирование общественности или же на сбор и анализ ин-формации);

— целевая группа (подростки и молодёжь от 15 до 18 лет; студенческая мо-лодёжь; молодые родители; безработная молодёжь и т. д.);

— длительность акции (кратковременная (флеш-моб, пикет); одноразовая (уличная акция, праздник); постоянно действующая (рейд, опрос обществен-

12�


ного мнения); «пульсирующая» (действующая по необходимости при обостре-нии проблемы с целью акцентирования общественного внимания с последу-ющим переходом к формату постоянных или одноразовых мероприятий);

— место проведения (стационарные (на одном и том же месте многократно); выездные (на одном и том же месте однократно); передвижные (в разных мес-тах однократно); цикличные (в разных местах многократно);

— условия проведения (экстренные (реакция на общественный резонанс); обычные (заранее запланированные);

— применяемые методы (простые (митинг, диспут, встреча); сложные (праз-дник, ярмарка, скетч, квест, ролевая игра); тематические (месячник, фести-валь, переездная школа, консульт-пункт на колесах);

— сбор участников (Интернет-рассылка; социальные сети; пресс-релизы; лис-товки, буклеты; расклеенные объявления; громкие объявления в мегафон; рас-сылка CMC).

Финансирование

Целевая аудитория

Место проведения Приглашение участников

Оборудование

Информационная работа

Сбор информации

Подготовка отчетности для спонсоров/доноров

Согласование с местными органами

Акция

Рис. 1. Алгоритм акции может выглядеть примерно таким образом

Безусловно, организация и проведение флеш-мобов, выездных и уличных акций, автобусных кампаний требуют определенного времени, финансирования и челове-ческих ресурсов. Кроме этого, важным условием их эффективности являются согласо-ванность и тесное сотрудничество с местными органами власти, а также их активное вовлечение в организацию проводимого мероприятия.

Что касается преимущества предлагаемого метода, то нельзя не отметить тот факт, что именно комплексные информационные кампании различных форматов и длительности позволяют доносить информацию до жителей не только мегаполи-сов, а и небольших городов и поселков. Кроме того, они дают возможность привле-кать представителей государственных структур на разных уровнях, общественных деятелей, меценатов и активистов местных и международных общественных органи-заций, аккумулируя их усилия для совместной деятельности по решению обществен-но-значимых проблем.

Практика проведения выездных и уличных акций, автобусных кампаний доказа-ла свою эффективность и жизнеспособность, поскольку обеспечивает комплексный подход к проблеме, охватывает большое количество представителей целевой ауди-

12�


тории (как специалистов, так и групп риска), гарантирует поддержку заинтересован-ных лиц и местных организаций.

Таблица 2. Примерный план организации уличной акции

Задача ответственный срок

Определение темы предлагаемой акции, формата ее прове-дения, целевой аудитории

Планирование акции и источников ее финансирования

Формулирование требований

Информирование местных органов власти, согласование с органами внутренних дел

Информирование общественности о запланированном ме-роприятии: пресс-релизы, рассылки, социальные сети, лис-товки, объявления

Приглашение политиков, представителей прессы

Подготовка программы, согласование текстов выступлений

Разработка и тиражирование информационных листовок

Изготовление транспарантов

Подготовка необходимого оборудования (сцена, агитаци-онный автобус, озвучивание и т. д.)

Подготовка чая, печенья, и т. д.

Уборка после проведения акции


1. Альманах инновационных технологий: практика и перспективы. Общая редак-ция доктора юридических наук К. Б. Левченко. — К., — «Юристконсульт», 2007–2011.

2. Енвер Джулиман и Лилиан Юрт. Обучение молодёжи правам человека / Посо-бие для организаторов образовательных мероприятий по правам человека для мо-лодёжи / Общая редакция С. Буров , К. Реуцкий. — Харьков: «Права человека», 2011.

12�


ИСПОЛЬЗОВАНИе МеТОДИкИ

«жИВАЯ бИбЛИОТекА»

В ПРОфИЛАкТИке ТОРгОВЛИ ЛЮДЬМИ


ДМИТРЕНКО Л., Общественная организация Центр «Родис», директор

«Живая библиотека» — явление сравнительное новое. Проект возник в 2000 году в Дании и был проведен с целью снижения стигмы и дискриминации к представите-лям маргинальных групп. в ходе эволюции «живая библиотека» стала видоизменять-ся в соответствии с поставленными задачами.

Идею «живой библиотеки» разработала общественная организация «Останови на-силие», созданная датскими подростками. На их друга напали на улице, он чудом вы-жил. Пока молодой человек лежал в больнице, друзья начали думать: что они, обычные люди, могут сделать для того, чтобы снизить уровень насилия в обществе? Так роди-лась организация «Останови насилие», а затем появилась идея провести мероприя-тие, которое бы способствовало диалогу и взаимопониманию между разными людь-ми, в обычных обстоятельствах вряд ли ставших бы разговаривать друг с другом.

Первая «живая библиотека» прошла в 2000 году в Дании на музыкальном фес-тивале Roskilde Festival, и она сильно изменила атмосферу фестиваля. с тех пор, за 11 лет существования проекта, «живые библиотеки» прошли более, чем в 50 разных странах по всему миру.

Чаще всего, такие мероприятия проводятся на фестивалях, в городских парках или в публичных библиотеках. Однако в последнее время эта методика стала более распро-страненной и в других формах и форматах. В частности, в рамках экспериментальной ра-боты, методика «живая библиотека» адаптирована для деятельности Национальной тре-нерской сети Центра «Ла Страда-Украина». В данное время ее адаптацией и апробацией занимается региональная тренерская сеть в Полтавской области (тренер-координатор Лилия Дмитренко) при участии региональной тренерской сети Житомирской области (тренер-координатор Андрей Алексеев). Методика «живая библиотека» по профилакти-ке торговли людьми проходит апробацию в г. Комсомольске Полтавской области.

12�


Таблица 3. Сравнительный анализ «живой библиотеки», разработанной НПО «Останови насилие» (Дания), с «живой библиотекой»

проекта «Инициатива разнообразия», а также с «живой библиотекой» по профилактике торговли людьми

Модель разработанная НПО «Ос-танови насилие»

Модель проекта «Инициатива раз-нообразия»

Модель по профилактике торгов-ли людьми (находится в стадии апробации в НТМ)

Открытые места, в частности, со-бытия на открытом воздухе, му-зыкальные фестивали

Закрытые помещения, в частно-сти, комнаты в библиотеках, залы и другие внутренние помещения

1 вариант: закрытые места (в т. ч. залы и другие внутренние поме-щения учебных заведений);2 вариант: открытые места (в т. ч. парки, скверы, пляжи)

«Читатели» приходят случайно, количество их может быть раз-личным и зависит от предвари-тельного информирования и рек-ламы

Через официальные каналы ву-зов или школ приглашаются 40–50 «Читателей», также приглаша-ются «10–15» Книг

1 вариант: через официальные каналы учебных заведений при-глашаются 20–30 «Читателей», также приглашаются 3–5 «Книг»2 вариант: «Читатели» приходят случайно, услышав о мероприя-тии самостоятельно

В качестве «Книг» могут высту-пать представители различных социальных групп, в т. ч. тех, в от-ношении которых в обществе су-ществуют предубеждения

В качестве «Книг» выступают представители разных стран и на-родов

В качестве «Книг» выступают представители различных органи-заций, занимающихся проблемами, связанными с торговлей людьми, а также люди, имеющие личный опыт пребывания в ситуациях, свя-занных с торговлей людьми

«Читатели» сами выбирают «Кни-ги» для общения из присутству-ющих

Библиотекари контролируют ро-тацию «Книг» среди групп «Чи-тателей» («Читатели» не могут самостоятельно выбирать, с кем они будут общаться)

Возможны оба варианта

Одна «Книга» и один «Читатель» проводят вместе за разговором 30–45 минут

Одна Книга и каждая группа из 3–4 «Читателей» проводят вмес-те за разговором по 10 минут


Каждое мероприятие длится от половины до полного дня, время привлечения «Книг» может быть в диапазоне от 4 до 9 часов

Каждое мероприятие длится 2 ча-са (максимум 4 часа, с учетом вре-мени, необходимого на подготов-ку и уборку после завершения мероприятия), время привлече-ния «Книг» может составлять от 1 до 2 часов


По состоянию на сегодня, «живая библиотека» успешно органи-зовывались во многих европей-ских странах, а также в Северной Америке и Австралии

Пилотные »живые библиотеки» «Инициативы разнообразия» бы-ли успешно организованы в пя-ти областях Западной Украины и городе Киеве. По состоянию на сегодня, эта модель продолжает работать

Обобщенных данных пока нет

Дополнительная информация и онлайн-инструменты / ресур-сы: http://living-library.org

Дополнительная информация о IP-ЖБ: http://diversipedia.org.ua/

1�0


аББРеВиатУРы и опРеделеНия

«Книгами» являются люди из разных социальных или этнических слоев, а «Чита-телями» — представители целевых аудиторий, в т. ч. молодежь, специалисты и ши-рокая общественность. Цель такого мероприятия, как «живая библиотека» — со-действие диалогу по определенной тематике, в данном случае — это профилактика торговли людьми.

«Библиотекари» — организаторы «живой библиотеки», в том числе: «старший библиотекарь», «библиотекарь», «словари» и «волонтеры».

«Старший библиотекарь» — человек, который представляет «живую библиоте-ку» и содействует ее функционированию.

«Библиотекарь» — человек, отвечающий за организационные вопросы меропри-ятия.

«Словарь» — человек, который владеет иностранными языками и может, при не-обходимости, предоставлять услуги перевода во время проведения мероприятия.

«Книги» — люди, приглашенные к участию в «живой библиотеке» для того, что-бы сообщить или рассказать свои истории группам читателей.

«Читатели» — люди, приглашенные для общения с «Книгами» и участия в «жи-вой библиотеке».

Живая «Книга» — это человек, который готов делиться с «Читателями» своими знаниями, личным опытом и искренне отвечать на их вопросы. Все это происходит при личной встрече на мероприятии, при общении с глазу на глаз. В качестве «Книг» приглашаются представители различных государственных и негосударственных структур, а также общественных организаций, занимающихся проблемами, связан-ными с торговлей людьми. Если есть возможность, также приглашаются люди, имею-щие личный опыт пребывания в ситуациях, связанных с торговлей людьми.

Во всем мире «живая библиотека» — это некоммерческий проект. Все участники, начиная от организаторов и заканчивая «Книгами», работают на волонтерских осно-ваниях. Т. е. их участие в проекте является добровольным и не оплачивается. Для «Чи-тателей» участие в ЖБ полностью бесплатное.

Всякое дело, прежде чем начаться, должно иметь зачинщика — человека, кото-рый первым подумал: «А почему бы, собственно, не организовать это?» Прежде всего, инициатору следует оценить собственный потенциал — сможет ли он организовать «живую библиотеку» в своем городе, т. е. хватит ли для этого сил, возможностей, свя-зей, времени. Поэтому первый шаг — это оценка реальных возможностей. Исходите из того, что организация качественной «живой библиотеки» потребует не менее 3 ме-сяцев.

Если ответ положителен, есть смысл переходить ко второму шагу, а именно, созда-нию команды единомышленников. Ведь один, как известно, в поле не воин. Формиро-вать команду лучше из числа своих друзей, коллег, а также их знакомых и приятелей. От того, насколько интересно вы сумеете рассказать им о «живой библиотеке» и ув-лечь людей перспективой ее проведения, зависит сдвинется ли дело с мертвой точки.

третий шаг связан с финансами — необходимо составить бюджет мероприятия. в зависимости от места проведения, нужно предусмотреть средства на: печать фут-

1�1


болок, флайеров, плакатов и баннеров; обеды/воду для участников проекта; арен-ду столов, стульев и палатки; услуги по дизайну материалов и обеспечение безопас-ности мероприятия, а также развозку «Книг» в случае необходимости; канцелярию; деньги на проезд (при необходимости компенсации проезда участников проекта из другого города). Впрочем, «живая библиотека» является малобюджетным проектом, значительная часть работ может быть сделана волонтерами.

четвертый шаг — это, собственно, поиск финансирования. Продумайте, кому может быть интересно профинансировать такой проект — кому он подходит по фи-лософии, целевой аудитории и месту проведения. Финансирование необходимо ис-кать заранее, поскольку процесс вовлечения дополнительных средств может занять много времени. Поиск финансирования должен продолжаться параллельно с органи-зацией проекта. Хорошо бы вовлечь в работу по привлечению дополнительного фи-нансирования отдельного человека, поскольку эта деятельность требует полной от-дачи на протяжении длительного периода. Эффективнее всего посылать запросы на привлечение дополнительных средств уже знакомым людям либо целенаправленно тем, кого проект может заинтересовать. Советуем при этом указать, какое финанси-рование и от кого уже есть, а также что спонсор получит взамен. И, конечно, не забы-вайте, что можно просить денежную поддержку, а можно и воспользоваться бесплат-ными услугами от спонсоров: помещением, едой, предоставленной оргтехникой либо другими полезными для проекта вещами.

Теперь следует определиться, к какому мероприятию (фестивалю, акции, вы-ставке и т. д.), проходящему в вашем городе, можно «привязать» проведение «живой библиотеки». Необходимо получить официальное согласие организаторов этого ме-роприятия на сотрудничество, а также убедиться, что есть официальное разрешение властей на проведение акции. в этом заключается пятый шаг.

шестой шаг — поиск, отбор и подготовка потенциальных «Книг», которые будут представлены в вашем мероприятии. Начиная с этого момента, встречи команды ор-ганизаторов должны стать регулярными. Следует четко распределить обязанности между ее членами в рамках подготовительного этапа. Законодательство предписы-вает согласовывать проведение любых массовых мероприятий с соответствующими органами власти. в частности, проведение «живой библиотеки» — с органами город-ского самоуправления. Формально власти не имеют права отказать, за исключением ситуации, когда в этом месте и в это же время будет проводиться что-то другое. Одна-ко в парках больших городов, особенно в центре, в мае-сентябре все время что-то про-ходит. Могут возникнуть сложности. Намного выгоднее «вписаться» в рамки другого мероприятия, уже решившего все вопросы с городскими властями.

Чтобы провести «живую библиотеку», например, в школе или профессионально-техническом училище, следует договариваться с дирекцией этого учебного заведе-ния. Иногда дирекция ссылается на весьма напряженный учебный процесс, не поз-воляющий отрывать учащихся на другие мероприятия. Такой ответ означает, что, с одной стороны, вам нужно согласовать запланированное мероприятие с соответ-ствующими областными государственными органами, а, с другой, представлять «жи-вую библиотеку» как образовательно-профилактический проект, который ни в коем случае не отвлечет учеников от учебного процесса, а наоборот, предоставит им новые знания и навыки.

1�2


Как и где искать «Книги»? в этом вопросе больше придется полагаться на собс-твенную интуицию и опыт. «Книгами» могут стать ваши знакомые, коллеги, бывшие сослуживцы, соседи, одноклассники или однокурсники, друзья друзей и т. д. Перебе-рите в памяти людей, которых вы знаете, внимательно изучите собственную теле-фонную книгу, полистайте визитницу. Поиск также полезно вести в организациях, де-ятельность которых непосредственно связана с проблемами торговли людьми. В этом случае «Книгами» могут стать сотрудники таких учреждений либо рекомендованные ими лица. Если в вашем городе достаточно много структур требуемого профиля, кон-тактирование с ними следует разделить между членами команды. И, конечно же, не-обходимо спросить у самого себя: «Было бы интересно общаться с этой «Книгой» мне, моему младшему брату либо соседке?» Если ответ положительный — ваш выбор пра-вильный.


1. Потт’є Л. Жива бібліотека «Ініціативи розмаїття»: Посібник для організаторів. — К., 2010.

2. Цалик С. Пособие по внедрению «Живой библиотеки»: методология преодоле-ния стигмы и дискриминации групп, наиболее уязвимых к ВИЧ, и людей, которые жи-вут с ВИЧ. — К., 2011.

3. Музей історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху.

1��


ДОСВІД СТВОРеННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ цеНТРІВ

ґеНДеРНОї ОСВІТИ В ВИщИХ НАЧАЛЬНИХ

ЗАкЛАДАХ укРАїНИ


ІСАЄВА Т., директорка Музею історії жіноцтва, історії жіночого та гендерного руху, координаторка Всеукраїнської мережі Центрів гендерної освіти ВНЗ ЛЕВЧЕНКО К., президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна», доктор юрид. наук, професор МАКСИМЕНКО Н., канд. юрид. наук

У 2011 р. у Харкові за ініціативи Обласного ґендерного ресурсного центру та під-тримки Головного управління у справах сім’ї, молоді та спорту Харківської обласної державної адміністрації народився проект «Створення Центру ґендерної освіти — ба-зис впровадження ґендерних підходів у вищу освіту». Ініціативу підтримав Фонд імені Фрідріха Еберта, представництво в Україні, який став партнером проекту.

Центр ґендерної освіти (Ґендерний центр) вищого навчального закладу — це інс-титуція, що створюється задля надання методичної та науково-практичної підтрим-ки викладацькому складу та студентській молоді ВНЗ щодо впровадження у навчаль-но-виховний процес ґендерних підходів та ідей ґендерної рівності шляхом організації науково-дослідної роботи, виховних заходів для забезпечення рівних прав та можли-востей жінок і чоловіків, ліквідації всіх форм дискримінації, запобігання насильству у всіх сферах життя суспільства та протидія торгівлі людьми.

Така робота впроваджується у відповідності до законодавства України. Підставою для створення та діяльності Центрів гендерної освіти вищих навчальних закладів слу-гує Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Окрім того — Наказ Міністерства освіти і науки України від 10.09.2009 р. № 839 «Про впровадження принципів ґендерної рівності в освіту» та інші.

Так, відповідно до статті 21 «Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у здобутті освіти та професійній підготовці» Закону України «Про забезпе-

1��


чення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», держава забезпечує рівні права та можливості жінок і чоловіків у здобутті освіти. в свою чергу, навчальні заклади ма-ють забезпечувати:

— «рівні умови для жінок і чоловіків під час вступу до навчальних закладів, оцін-ки знань, надання грантів, позик студентам;

— підготовку та видання підручників, навчальних посібників, вільних від сте-реотипних уявлень про роль жінки і чоловіка;

— виховання культури ґендерної рівності, рівного розподілу професійних і сі-мейних обов’язків.

Центральний орган виконавчої влади з питань освіти і науки забезпечує прове-дення експертизи навчальних програм, підручників та навчальних посібників для навчальних закладів щодо відповідності принципу забезпечення рівних прав та мож-ливостей жінок і чоловіків.

До навчальних програм вищих навчальних закладів, курсів перепідготовки кадрів включаються дисципліни, які вивчають питання забезпечення рівних прав та можли-востей жінок і чоловіків, та факультативне вивчення правових засад ґендерної рів-ності на основі гармонізації національного і міжнародного законодавства» [1].

Центр гендерної освіти (а також мережа таких центрів) як раз слугуватиме тим інституційним механізмом, який дозволяє ефективно впроваджувати положення За-кону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» в час-тині всебічного забезпечення гендерної рівності в освіті у життя.

Основні цілі центрів гендерної освіти:— підвищення теоретико-методологічного рівня і результативності наукових

досліджень у сфері ґендерних досліджень;— формування методологічної культури науковців-дослідників, що займаються

вивченням та дослідженням ґендерних проблем;— підготовка до науково обґрунтованих концепцій і технологічних розробок

у сфері ґендерних досліджень;— моделювання і проектування ґендерних систем і технологій сучасних науко-

вих досліджень.Основні завдання Центрів гендерної освіти:— організація методичної роботи у сфері забезпечення рівних прав та можливос-

тей жінок та чоловіків у ВНЗ;— надання інформаційних, довідкових та просвітницьких послуг у сфері забезпе-

чення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків студентам та виклада-чам ВНЗ;

— організація науково-дослідницької та виховної роботи у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків у ВНЗ;

— сприяння розвитку міждисциплінарних досліджень, спрямованих на підви-щення потенціалу ґендерних досліджень;

— організація наукової розробки нових перспективних напрямів і технологій ґендерних досліджень, розробка науково обґрунтованих рекомендацій у сфері впровадження ґендерних підходів;

— сприяння ефективному управлінню інноваційними процесами у сфері ген-дерної освіти, консультативний супровід і підтримка цих процесів;

1��


— сприяння захисту законних прав та інтересів професорсько-викладацького складу та студентів щодо ґендерної рівності;

— проведення семінарів, конференцій і інших науково-організаційних заходів, спрямованих на вдосконалення ґендерних досліджень і їх реалізацію в прак-тиці освітніх установ;

— грантові дослідження і проектні розробки на замовлення різних організацій та установ.

Основні напрями діяльності центрів гендерної освіти:— ґендерний аналіз діяльності ВНЗ;— підготовка публікацій з ґендерної тематики: наукові і методичні розробки,

навчально-методичні посібники і підручники, узагальнення передового досві-ду тощо;

— консультаційний і науково-методичний супровід ґендерних досліджень і ін-новацій, проведення семінарів і конференцій, ознайомлення дослідників з су-часними науковими підходами і теоретичними концепціями ґендерного ін-тегрування, проведення теоретико-методологічних і науково-практичних семінарів;

— організація методичних об’єднань та нарад для працівників ВНЗ, семінарів, круглих столів, виставок науково-методичної літератури, презентацій, кон-курсів, науково-практичних конференцій, тренінгової роботи;

— створення тимчасових науково-дослідних колективів для проведення гранто-вих досліджень на замовлення різних організацій та установ; підготовка за-явок на фінансування досліджень з різних фондів;

— організація системи ґендерного інформування та просвіти у ВНЗ;— розробка, виробництво та розповсюдження буклетів, листівок, пам’яток, пла-

катів на ґендерну тематику;— проведення інформаційних кампаній у ВНЗ;— організація діяльності бібліотеки: поповнення, систематизацію, зберігання,

облік і реєстрація друкованих матеріалів (методична література, періодика, буклети, плакати тощо);

— систематизація та організація використання фото-, відео-, аудіоматеріалів, ма-теріалів на електронних носіях;

— створення і поповнення інформаційної бази даних.Основні цілі, завдання та форми роботи відображені в Положенні про Центр ген-

дерної освіти, проект якого представлений у додатку 2.Практична робота зі створення та розвитку мережі центрів ґендерної освіти ви-

щих навчальних закладів відбувалася наступним чином. Завдяки співпраці та взає-модії різних центрів було проведено першу Школу з обміну досвідом щодо створення та діяльності Центрів ґендерної освіти у ВНЗ, в якій взяли участь представниці різ-них регіонів України — міст Житомира, Ужгорода, Києва, Луцька, Полтави та Харкова. Учасниці Школи ознайомилися із досвідом та напрацюваннями Центру ґендерної ос-віти Ужгородського університету, Центру ґендерної освіти Житомирського універси-тету ім. І. Франка, Ґендерного центру Харківської гуманітарно-педагогічної академії, ВГО «Ґендерний центр» м. Луцька, Всеукраїнського центру ґендерної освіти при НТУУ «КПІ» (м. Київ); Ґендерного центру Каунаського політехнічного університету.

1��


В результаті був напрацьований алгоритм створення Центру ґендерної освіти ВНЗ, який можна використовувати в практичній діяльності. Він представлений у до-датку 1.

Ґендерні центри вищих навчальних закладів дають нові можливості для здій-снення виховної та навчальної роботи із студентами, а також впровадження ґендер-ного компоненту в навчальні плани. Серед них виділимо наступні:

— навчальні ґендерні курси з методиками впровадження в навчальні програми;— спецкурс «Ґендерні проблеми в сучасному житті»;— цикл занять «Ґендерна толерантність до представників/представниць

ЛГБТ»;— ґендерний напрям в студентському науковому товаристві;— міжвузівські семінари;— міжвузівські «круглі столи» та інші навчально-виховні заходи;— програма розвитку ґендерної культури в технічному ВНЗ;— курс «Теорія статі та ґендеру» для технічних ВНЗ;— експертна діяльність;— школа ґендерного волонтерства;— ґендерний кінозал тощо.Після першої школи у вищих навчальних закладах м. Харкова розпочалась ак-

тивна діяльність з розвитку Центрів ґендерної освіти як осередків розповсюдження у ВНЗ ідей ґендерної рівності. Головним управлінням у справах сім’ї, молоді та спорту ХОДА було розіслано листи до ректорів всіх харківських ВНЗ з пропозицією вивчити набутий досвід та розпочати створення центрів.

Першими відгукнулися Харківський університет внутрішніх справ, Харківський національний університет радіоелектроніки, Харківський національний університет сільського господарства імені П. Василенка, Харківський національний університет будівництва та архітектури, Харківський державний медичний університет, Харківсь-кий педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харківська державна академія культури.

Також, після Школи в дистанційному режимі було розпочато роботу над створен-ням інформаційно-методичних матеріалів на допомогу центрам. Спільно були розроб-лено типове положення, що може бути використано при створенні центрів гендерної освіти з урахуванням особливості конкретного вищого навчального закладу.

Продовженням та результатом роботи Школи із обміну досвідом щодо створення та діяльності центрів ґендерної освіти у ВНЗ м. Харкова став проект «Семінар-тренінг для співробітників Центрів ґендерної освіти ВНЗ м. Харкова», що відбувся 11–13 лис-топада 2011 р. В результаті заходу було створено міжвузівську робочу групу на Google для обміну інформацією та спільної роботи над документами за адресою gendercenter-edu googlegroups.com та групу «Гендерные центры Харькова» на Google+, до якої при-єднуються всі бажаючі.

Ще одним результатом цього заходу стало узагальнення кращих практик та ав-торських методик з впровадження ґендерного компоненту у ВНЗ .

У листопаді 2011 р. партнером мережі ЦГО ВНЗ став Міжнародний жіночий центр Ла Страда-Україна. Така співпраця дала можливість поєднати ресурси, досвід, право-захисні підходи, експертизу членів громадської організації із організаційними, адмі-

1��


ністративними та науково-дослідницькими ресурсами вищих навчальних закладів. Результати такої співпраці відбиваються у практичних напрацюваннях.

Так, спільно з Харківським національним університетом внутрішніх справ Украї-ни та Центром Гендерної освіти ХНУВС Центр «Ла Страда-Україна» підготовлений на-уково-практичний коментар Закону України «Про протидію торгівлі людьми».

В Центри гендерної освіти були зібрані та передані бібліотечки літератури з прав жінок, гендерної рівності, протидії насильству, дискримінації та торгівлі людьми. Ор-ганізовані та проведені виставки такої літератури.

Для працівників та волонтерів центрів гендерної освіти проведені навчальні семінари-тренінги з питань моніторингу фактів гендерної дискримінації (червень 2012 р).

Заплановано проведення навчальних семінарів, студентської науково-практич-ної конференції з гендерної проблематики та підготовка інформаційних матеріалів.

Студенти — волонтери Центру гендерної освіти ХНУВС у липні 2012 року пройшли виробничу практику в Центрі «Ла Страда-Україна».

Перелік прикладів, які ілюструють важливість та позитивність співпраці між Цент-рами гендерної освіти та неурядовими організаціями можна продовжувати.

Партнери Всеукраїнської мережі центрів гендерної освіти є не тільки громадські організації, але й міжнародні, так само, як державні структури та органи місцевого са-моврядування:

— Фонд імені Фрідріха Еберта, представництво в Україні www.fes.kiev.ua— Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда-Україна» http://www.

la-strada.org.ua/— Головне управління у справах сім,ї, молоді та спорту ХОДА— Програма сприяння парламенту України http://pdp.org.ua/— Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні http://gender.undp.org.ua/— Інформаційно-консультативний жіночий центр (ІКЖЦ). Освітня ґендерна про-

грама— «Уповноважувальна освіта» http://www.empedu.org.ua/— Музей історії жіноцтва, історії жіночого та гендерного руху.Лист партнерів є відкритим. Встановлення контактів з іншими організаціями

та рухами, які пропагують ідеї гендерної рівності у відповідності до національного законодавства та міжнародних стандартів прав людини є важливим завданням Цент-рів гендерної освіти.

До харків’ян приєдналися колеги з Житомиру, Маріуполя, Дніпропетровську, Сум, Тернополя. Станом на середину 2012 року до Всеукраїнської мережі Центрів ген-дерної освіти входять центри та кафедри 18 вищих навчальних закладів. Координує діяльність мережі Харківський обласний гендерний ресурсний центр.

В березні 2012 року розпочалася робота щодо розробки концепції діяльності Все-української мережі та концепції гендерно-чутливого ВНЗ.

Подальшому розвитку роботи Центрів гендерної освіти вищих навчальних за-кладів сприятиме підтримка Міністерства соціальної політики України та Міністерс-тва освіти і науки, молоді та спорту України.

1��


Додаток 11 алгоРитМ стВоРеННя цеНтРУ ґеНдеРНої осВІти ВНЗ

Три запитання, на які важливо дати відповідь:1. З чого починати?2. З ким співпрацювати?3. яким може бути Центр ґендерної освіти у ВНЗ?

1. З чого починати?Створити ініціативну групу:— згуртувати однодумців серед числа колег та/або студентської молоді;— організувати тренінг для співробітників та тренерів;— підняти питання на засіданнях кафедри;— визначити лідера/лідерку (відповідальну особу).

Мотивувати керівництво:— організувати відправку на ім’я ректора листа від відповідного Головного уп-

равління облдержадміністрації з пропозицією організувати Центр ґендерної освіти; підготувати додатки (положення про Центр та інформація щодо ґен-дерної проблематики);

— презентувати інформацію керівництву;— налагодити особистий контакт з керівництвом (підключити студентське са-

моврядування);— запросити у ВНЗ спеціаліста (експерта) з ґендерних питань для виступу на за-

гальних зборах викладацького складу ВНЗ або на засіданнях кафедри.

Підготувати пакет документів:— положення про ЦҐО;— інформацію про ґендерну проблематику;— склад центру;— напрямки роботи;— досвід роботи центрів інших ВНЗ.

З чого починати:— структура, наповнюваність;— розподілення напрямів та обов’язків;— план роботи;— організація презентацій;— розробка тем магістерських робіт.

2. З ким працювати?Спонсори та внутрішні ресурси:— Фонди та програми в Україні;

1 Представлені в статті додатки розроблені учасницями та учасниками семінарів та шкіл для центрів гендерної освіти, про які йшла мова в тексті.

1��


— державні органи влади — відповідні структурні підрозділи облдержадмініст-рації;

— ресурси регіону — Обласний ґендерний ресурсний центр;— недержавні організації ґендерного спрямування.

Ресурси ВНЗ:— приміщення та технічна база;— волонтерство та студентське самоврядування.

Спеціалісти:— спеціально навчені тренери та тренерки;— обмін досвідом з іншими ВНЗ;— використання досвіду ґендерних центрів України та інших країн (Швеція, Лит-

ва тощо).

Цільова аудиторія:— викладачі ВНЗ;— магістранти та аспіранти;— студентська аудиторія.

3. яким може бути центр ґендерної освіти (моделі)Модель № 1 — «Віртуальний центр»— сторінка в Інтернеті,— віртуальна бібліотека;Модель № 2 — «Ідеальний центр»— окрема кімната з технічним оснащенням, бібліотекою, медіатекою;— сталий склад центру (директор, лаборант).Модель № 3 — «Реальний центр»— окрема кімната для роботи студентів та викладачів;— бібліотека з ґендерних питань.Модель № 4 — «Гурток»— кабінет (аудиторія) викладача;— вільна аудиторія.Модель № 5 — «Підструктура науково-методичного відділу— помічна структура для бібліотеки у науково-методичному відділі.Модель № 6 — «Союзник студентського профкому»— дискусійний студентський клуб;— кімната в гуртожитку;— підструктура в органах студентського самоврядування +директор ґендерного

центру.Модель № 7 — «Опора проректора»— проректор — директор Центру.

1�0


Додаток 2 положеННя пРо цеНтР ґеНдеРНої осВІти (пРоеКт)

1. Загальні положення1.1. Центр ґендерної освіти організований відповідно до наказу № ___ від «___»

2012 р. як структурний науково-дослідний підрозділ ____________________________________________________________________________.

Центр ґендерної освіти створено з метою надання науково-практичної допомоги викладачам та студентам вищих навчальних закладів щодо впровадження ідей ґен-дерної рівності у навчально-виховний процес шляхом посилення ґендерного компо-ненту у змісті соціально-гуманітарних дисциплін; проведення виховних заходів; ор-ганізації науково-дослідної роботи для забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; ліквідації всіх форм дискримінації; запобігання насильству у всіх сферах життя суспільства; протидії торгівлі людьми тощо.

1.2. Адміністративно Центр ґендерної освіти діє на базі __________________________________________________________________

2. Завдання та організація діяльності центру2.1. Завданнями Центру є:а) створення інформаційних ресурсів з ґендерної проблематики для учасників

освітнього процесу;б) поширення ґендерних знань шляхом розробки та впровадження новітніх со-

ціально-педагогічних, інформаційно-просвітницьких та навчально-виховних технологій;

в) підвищення рівня обізнаності студентської молоді з ґендерних питань;г) вивчення, вдосконалення та розповсюдження відповідних ґендерних техноло-

гій та методик з метою впливу на спрямованість та зміст освітньо-виховного процесу в навчальних закладах;

д) зосередження громадської уваги та уваги засобів масової інформації на ґен-дерних питаннях за допомогою проведення інформаційних кампаній, розроб-ки та розповсюдження соціальної реклами за підтримки соціальних служб міс-та та області.

2.2. Напрями діяльності Центру полягають у створенні освітньо-виховними за-собами умов для забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків, лікві-дації всіх форм дискримінації, попередження насильства, протидії торгівлі людьми шляхом:

— підготовки та проведення досліджень з питань ґендерного становлення осо-бистості як елементу її соціалізації, ґендерної нерівності та дискримінації у суспільстві; аналізу та узагальнення набутого дослідниками теоретичного та емпіричного матеріалу з цих питань;

— організації студентського волонтерського руху, що має на меті популяризацію ідеї ґендерної рівності, поширення ґендерних знань та цінностей

— проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з ґендерних питань серед студентської молоді та викладачів вищого навчального закладу;

1�1


— підготовка інформаційних матеріалів з актуальних ґендерних проблем сього-дення, підготовка соціальної реклами, шляхом залучення студентської молоді;

— підтримка громадських та державних просвітницьких ґендерних ініціатив; співпраця з органами виконавчої влади та органами місцевого самовряду-вання, соціальними службами, іншими закладами освіти, підприємствами, об’єднаннями громадян, установами та організаціями, експертами з питань рівних прав та можливостей; попередження насильства, протидії торгівлі людьми;

— активізації науково-дослідної роботи студентів та викладачів з ґендерних пи-тань; участі в організації та проведенні заходів різних рівнів (семінарів, кон-ференцій, конгресів, форумів, круглих столів, конкурсів з ґендерної тематики); підготовки друкованих матеріалів (статті, навчально-методичні посібники, монографії).

— впровадження ґендерного компоненту в навчальний процес.

3. Кошти та фінансуванняЦентр функціонує на засадах, визначених ВНЗ.Фінансування проектів та ініціатив Центру може здійснюватися:— за рахунок коштів, що виділяються на виконання конкретних держбюджетних

тем Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України;— за рахунок грантів, фондів тощо;— коштів, що надходять для проведення госпдоговірних робіт;— на інших договірних засадах, що регламентуються наказами ректора вищого

навчального закладу.Кошти, що виділяються Центру для проведення досліджень, не можуть бути ви-

користані для інших цілей.

4. плани діяльності та тематика заходів центру, що спрямовані на вирішення вказаних вище завдань, складаються та корегуються щорічно відповідно до чинного законодавства про організацію науково-дослідних робіт, наказів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, планів роботи ВНЗ. Щорічні плани науково-дослід-них робіт Центру затверджуються Вченою радою ВНЗ. Наприкінці навчального року працівники Центру складають звіт про свою діяльність. Звіт про роботу Центру роз-глядається на засіданні _____________________________________________.

5. обов’язки відповідальних за роботу центруВідповідальні за роботу Центру призначаються на посаду наказом ректора вищо-

го навчального закладу й виконують обов’язки керівників різних видів робіт, що про-водить Центр:

а) розробляють разом з викладачами та кураторами груп перспективні напрями та конкретні плани просвітницької та волонтерської діяльності;

б) безпосередньо керують роботою Центру, відповідають за розробку та вико-нання затверджених напрямів та планів, результатів організаційної та науко-во-дослідної діяльності Центру;

1�2


в) забезпечують координацію і комплексне проведення досліджень у співпраці з іншими науковими установами (організаціями), закладами освіти, соціаль-ними службами тощо.

5.1. Усі інші адміністративні та фінансові питання вирішуються ректором вищого навчального закладу за поданням керівника Центру у встановленому порядку.

6. ліквідація центруЦентр може бути реорганізовано наказом ректора вищого навчального закладу.


1. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чо-ловіків». — Електронний ресурс. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2866-15

2. Cайт Музею історії жіноцтва, історії жіночого та гендерного руху. — Режим до-ступу: www.gender.at.ua

Розділ ІІ


щОДО ПРОВеДеННЯ у ВНЗ РОбОТИ

З ПРеВеНТИВНОгО ВИХОВАННЯ

СТуДеНТІВ

•

1��

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ПІДгОТОВкА ПеДАгОгІЧНИХ ПРАцІВНИкІВ ДО РОбОТИ

З ПРОТИДІї ТОРгІВЛІ ЛЮДЬМИ

Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда-Україна» Інститут інноваційних технологій та змісту освіти

КОВАЛЬЧУК Л. Г., канд. пед. наук, віце-президент Центру «Ла Страда-Україна» УДАЛОВА О. А., канд. пед. наук

Підготовка педагогічних працівників до роботи з протидії торгівлі людьми є важ-ливою умовою соціально-педагогічної роботи з протидії торгівлі людьми.

Таку підготовку можна планувати відповідно до трьох компонентів: емоційного, когнітивного, поведінкового. Метою формування емоційного компонента підготов-ки педагогічних працівників є формування сукупності мотивів для здійснення діяль-ності з протидії торгівлі людьми та адекватного ставлення до проблеми і до постраж-далих від торгівлі людьми. Досягнення цієї мети відбувається через реалізацію таких завдань: створити організаційно-адміністративні важелі, показати перевагу взаємодії та поєднання ресурсів різних суб’єктів для досягнення єдиної мети, показати наявність міжнародного та національного досвіду в здійсненні профілактики торгівлі дітьми, сформувати ставлення до проблеми як до актуальної через демонстрацію її масштабів, наслідків для дитини, суспільства. Для цього можуть використовуватися договори про співпрацю з навчальними закладами, накази про впровадження в навчально-виховний процес профілактики торгівлі дітьми, аналіз реальних історій постраждалих від тор-гівлі дітьми, відеосюжети з описом ситуації з торгівлею дітьми в Україні і світі, ілюст-рація кращого національного та міжнародного досвіду, членство в тренерських мере-жах, схвалення Міністерством освіти і науки, молоді та спорту навчальних матеріалів, які використовуються. Формування елементів емоційного компонента відбувається паралельно з формуванням елементів когнітивного та поведінкового компонентів.

Метою когнітивного компонента підготовки педагогічних працівників є форму-вання та вдосконалення сукупності знань для здійснення діяльності з протидії тор-гівлі людьми. Сукупність знань включає в себе знання про проблему торгівлі людьми та дотичних тем; про соціально-педагогічну роботу у сфері протидії торгівлі людьми; про методику інноваційних технологій, активних та інтерактивних форм і методів ро-

1��


боти; про взаємодію та раціональний розподіл ресурсів; про необхідні психологічні аспекти профілактичної роботи та роботи з постраждалими особами (стилі поведін-ки, формування команди, критичне мислення, кризові ситуації тощо); про управлін-ня (процесом, якістю, людьми, часом). Можливі методи та форми роботи: міні-лекція, презентація, демонстрація відеоматеріалів, тренінг, навчальний семінар, електронна розсилка новин та бюлетенів, засідання методичного об’єднання, нарада, конферен-ція, індивідуальне консультування тощо.

Взаємодія з іншими суб’єктами протидії торгівлі людьми дозволяє використову-вати наявні ресурси і зробити семінари чи інші заходи змістовними, цікавими.

Формування та вдосконалення сукупності умінь та навичок для здійснення соціаль-но-педагогічної діяльності з протидії торгівлі людьми є метою формування поведінко-вого компонента підготовки педагогічних працівників. Цей компонент є продовжен-ням попереднього, оскільки отримані знання знаходять подальше своє відображення у сформованих уміннях та навичках. Їх сукупність включає в себе вдосконалені умін-ня та навички використання активних та інтерактивних форм і методів роботи, вико-ристання інноваційних технологій соціально-педагогічної діяльності; налагодження контактів та схем взаємодії з іншими суб’єктами протидії торгівлі людьми; формуван-ня команди, асертивного стилю поведінки, критичного мислення; управління проце-сом, якістю, людьми, часом. Для цього можуть використовуватися такі форми та мето-ди роботи, як тренінг, навчальний семінар, «круглий стіл», дебати, дискусія, зворотній зв’язок, рольова та моделююча гра, аналіз реальних ситуацій, робота в малих групах, навчання через навчання інших, «мозковий штурм», психологічна гра та ін.

Таблиця 1 Підготовка педагогічних працівників до здійснення профілактики торгівлі дітьми

Компоненти Мета і завдання Методи та форми роботи

емоц

ійни

й

— сформувати ставлення до проблеми як до актуальної через демонстрацію її мас-штабів, наслідків для дитини, суспіль-ства; сформувати сукупність мотивів для здійснення профілактики торгівлі дітьми;

— створити адміністративні важелі, по-казати перевагу взаємодії з іншими суб’єктами;

— показати наявність міжнародного та на-ціонального досвіду в здійсненні про-філактики торгівлі дітьми

— аналіз реальних історій постраждалих від торгівлі дітьми, відеосюжети з опи-сом ситуації та прикладами реальних історій постраждалих, ілюстрація кра-щого національного та міжнародного досвіду

когн

ітив

ний

— сформувати та вдосконалити сукуп-ність знань для здійснення профілак-тики торгівлі дітьми;

— передати та поновлювати знання

— міні-лекція, презентація, демонстрація відеоматеріалів, тренінг, навчальний семінар, електронна розсилка новин та бюлетенів, засідання методичного об’єднання, нарада, конференція, ін-дивідуальне консультування, консуль-тування з членами національної тре-нерської мережі

1��


пове

дінк

овий

— сформувати та вдосконалити сукуп-

ність умінь та навичок для здійснення профілактики торгівлі дітьми;

— включити в заходи відповідні впра-ви для формування необхідних умінь та навичок, створити умови для їх відпрацювання, аналізу отриманих ре-зультатів

— тренінг, навчальний семінар, «круг-лий стіл», дебати, дискусія, зворотний зв’язок, рольова та моделююча гра, аналіз реальних ситуацій, робота в ма-лих групах, навчання через навчання інших, «мозковий штурм», психологіч-на гра

У цілому, в закладах освіти склалась уже певна система науково-методичної робо-ти, яка включає масові, групові та індивідуальні форми. Масові форми: цільові семі-нари, практикуми, педагогічні читання, науково-практичні та інші конференції, сим-позіуми та ін. Групові форми: педагогічні та вчені ради, методичні об’єднання, творчі групи, колоквіуми передового педагогічного досвіду, педагогічної майстерності, прак-тикуми та ін. Індивідуальні форми роботи — самоосвіта, наставництво, стажування, наукові дослідження та ін.

Оптимальний вибір варіанту змісту організаційних форм науково-методичної ро-боти забезпечується:

— аналізом стану педагогічних та вчених нарад, навчально-виховного пронесу з проблеми порушення прав людини, протидії торгівлі людьми;

— вивченням науково-педагогічної літератури з проблеми, освоєнням наукової методики;

— поглибленням вивчення теорії, методики виховання та викладання окремих предметів, спецкурсів з проблеми протидії торгівлі людьми;

— здійсненням заходів щодо трансформації в педагогічну практику досягнень науки та передового педагогічного досвіду;

— організацією дослідницько-експериментальної роботи: розробленням моде-лей, схем, рекомендацій, порад щодо впровадження в практику досягнень на-уки;

— систематичним вивченням стану та якості знань цільової групи з проблеми протидії торгівлі людьми.

У плані роботи методичного об’єднання орієнтовно можуть бути передбачені:— засідання, присвячені обговоренню змісту програм спецкурсів, навчально-ме-

тодичних посібників з проблем протидії торгівлі людьми;— вивчення законодавчих актів, нормативно-правових документів, обговорення

науково-методичної літератури, що відображають проблему порушення прав людини, торгівлі людьми;

— проведення навчально-виховних заходів і взаємовідвідування різних форм навчально-виховної діяльності;

— вивчення та пропагування педагогічного досвіду;— розробка методичного забезпечення соціально-педагогічної роботи з протидії

торгівлі людьми;— обговорення та затвердження тем наукових досліджень, експериментально-

дослідницької діяльності з протидії торгівлі людьми;— створення творчих груп для детального опрацювання тематики.

1��


Тренінг та навчальний семінар, як форма організації навчання та вироблення практичних навичок, дозволяють оптимально поєднати теорію і практику соціаль-но-педагогічної роботи з протидії торгівлі людьми. На них доцільно висвітлювати такі теми, як ситуація з торгівлею людьми і торгівлею дітьми в Україні, нові тенден-ції розвитку проблеми; стан діяльності органів державної влади, громадських та між-народних організацій; наслідки від торгівлі людьми для подальшого розвитку дітей, постраждалих від торгівлі людьми; соціально-педагогічна робота з протидії торгів-лі людьми; діти трудових мігрантів як група ризику; оцінка і моніторинг соціально-педагогічної роботи з протидії торгівлі людьми; методи та форми роботи з дітьми, постраждалими від торгівлі людьми. у ході роботи семінарів важливо також коротко представляти результати останніх досліджень у цій сфері. Особливу увагу варто при-діляли ролі та функції органів управління освітою та навчальних закладів у здійснен-ні соціально-педагогічної роботи з протидії торгівлі людьми, особливим можливос-тям загальноосвітнього навчального закладу.

Форма тренінгу і навчального семінару дозволяє інтегрувати декілька інших форм роботи, таких як міні-лекція, презентація, демонстрація відеоматеріалів, робо-та в малих групах, дискусія та ін. Поєднання на семінарах дотичних тем, а сааме тем насильства і жорстокого поводження, експлуатації дитячої праці, дозволяє на практи-ці впроваджувати комплексний підхід до профілактики цих асоціальних явищ.

З метою підвищення кваліфікації педагогами та соціальними працівниками мо-жуть використовуватись такі інноваційні форми роботи, як електронні розсилки. Вони створюються експертами для обміну інформацією, планування спільних за-ходів, тематичних фахових дискусій. у розсилках оперативно можна отримувати пові-домлення про останні публікації, результати проведених заходів та анонси наступних з питань протидії торгівлі людьми, корисні джерела, інноваційні технології, події в Ук-раїні і в світі у сфері протидії торгівлі людьми, результати останніх досліджень, аналіз діяльності Національної «гарячої лінії» з питань протидії торгівлі людьми тощо.

Популярні експертні розсилки— «експерт-клуб»: група експертів у сфері захисту прав людини— «стоп насильство»: група експертів у сфері протидії насильству— «НТМ»: група тренерів, членів національної тренерської мережі Центру

«Ла Страда-Україна»

списоК ВиКоРистаНої та РеКоМеНдоВаНої лІтеРатУРи

1. Альманах інноваційних технологій: практика та перспективи / за заг. ред. К.Б. Левченко. — К.: «Юрисконсульт», 2007–2008. — 84 с.

2. Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей: навч.-метод. посіб. / К. Б. Лев-ченко, О. А. Удалова, І. М. Трубавіна та ін.; заг. ред. К. Б. Левченко та О. А. Удалової. — К.: «Міленіум», 2005. — 210 с.

3. Соціальна профілактика торгівлі людьми: навч.-метод. посіб. / за ред. К. Б. Лев-ченко, І. М. Трубавіної. — К.: Держсоцслужба, 2005. — 344 с.

1��


ПРОбЛеМИ НАСИЛЬСТВА у СуСПІЛЬСТВІ

Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, м. Миколаїв

КОВГАНЮК Валерія, студентка II курсу

Жорстоке поводження з дітьми визнається ЮНІСЕФ, Всесвітньою організацією охорони здоров’я (World Health Organization) однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини у світі [1; 2]. Порушення в галузі прав дітей включа-ють в себе: торгівлю дітьми, дитячу проституцію, дитячу порнографію, експлуатацію дитячої праці, нанесення статевих ушкоджень дівчаткам, боргову кабалу, торгівлю дітьми та дитячими органами, експлуатацію проституції третіми особами. Без подо-лання цього згубного явища неможливо створити умови для повноцінного розвитку дитини, реалізації її особистості. Проблема насильства над дітьми свідчить про необ-хідність ретельного вивчення й розробки профілактичних заходів, спрямованих на її вирішення, оскільки діти є найнезахищенішою, найуразливішою й майже повністю залежною від дорослих частиною суспільства.

Значну увагу аналізу проблеми жорстокого поводження над дітьми приділяють дослідники Т. Алексєєнко, С. Бадора, В. Бачарова, Т. Василькова, О. Докуніна, О. Жор-нова, Н. Заверико, І. Звєрєва, 3. Зайцева, А. Зубков, О. Караман, Г. Лактіонова, Л. Міщік, В. Оржеховська, Л. Пономаренко, І. Трубавіна, Н. Щербак, П. Щербань та ін. [2].

Центром «Соціальний моніторинг» за сприяння Представництва ЮНІСЕФ в Ук-раїні провів соціологічне опитування дітей віком 9-17 років. Мета опитування: вив-чити сучасну ситуацію в Україні щодо реального становища дітей і забезпечення їх-ніх прав у відповідності до Конвенції ООН про права дитини, визначити найгостріші проблеми та сфери, що потребують змін у соціальній політиці держави [3]. Результа-ти показали, що близько половини опитаних дітей вважають себе недостатньо за-хищеними державою від жорстокості, знущання, брутального поводження, викра-дення та продажу; від сексуальної експлуатації — 38%, від примусу до підневільної, непосильної, надмірної чи небезпечної праці — 34%. 28% опитаних дітей вказали, що в їхньому житті траплялися випадки, коли вчителі ставилися до них жорстоко або навіть і знущалися. 34% опитаних зазнавали жорстокого ставлення або знущань від незнайомих ровесників, 20% — від незнайомих дорослих.

1�0


Аналіз підтверджує, що кожна українська сім’я може створює умови для повноцін-ного розвитку дитини. Сучасні українські родини переживають важкі часи — ідеоло-гічна, соціальна, професійна переорієнтація в умовах ринкової економіки, визначен-ня нових життєвих пріоритетів впливають на становище сім’ї. Нестача вільного часу у сучасних батьків викликає психологічне відчуття покинутості у деяких дітей. Буден-ні стреси, життєві негаразди та кризові ситуації у батьків досить часто стають причи-ною широкого спектру порушення прав дітей, від посилення напруги в сім’ї, втрати контакту, образливої поведінки, недбалого ставлення до нехтування потребами ди-тини, агресивною поведінкою, надмірною жорстокістю і насильством. Протидію на-сильству ускладнює те, що випадки жорстокого поводження відносно дітей досить складно виявити. Діти рідко наважуються зізнаватись, що стали об’єктами насиль-ства. у деяких випадках діти сприймають погане поводження за нормальне явище, особливо, якщо вони із самого народження виховувались у асоціальній атмосфері.

У січні 2002 року було прийнято Закон України «Про попередження насильства в сім’ї», який визначав чотири форми жорстокого поводження з дітьми: фізичне на-сильство, емоційне насильство, сексуальне та економічне насильство [4].

Моніторинг засобів масової інформації свідчить про масштабність цього ганебно-го явища та актуальність проблеми порушення прав дітей в Україні. Насильство над дітьми стає дедалі агресивнішим та жорстокішим за своїм характером і більш тяжким за наслідками. Тільки в центральних засобах масової інформації в і кварталі 2011 року піддано публічності більше 200 фактів аморального відношення та безпрецедентної жорстокості до дітей [5].

З метою забезпечення належних умов для реалізації громадянських, економічних, соціальних та культурних прав дітей в Україні, беручи до уваги необхідність особли-вого піклування про дитину, на виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері прав дитини та відповідно до статті 102 Конституції України Указом Президента Ук-раїни № 811/2011 від 11.08.2011 було призначено Юрія Павленка Уповноваженим Президента України з прав дитини. Згідно з Указом, до обов’язків уповноваженого з прав дитини входять: моніторинг дотримання в Україні конституційних прав дити-ни, виконання Україною міжнародних зобов’язань у цій сфері, внесення Президентові пропозицій щодо припинення і запобігання порушень прав дитини, а також здійснен-ня заходів, спрямованих на інформування населення про права та законні інтереси дитини [6].

Дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ) високо оцінює роботу Президента України, спря-мовану на вирішення проблем в сфері захисту дітей, та вітає його ініціативу створен-ня посади Уповноваженого Президента України з прав дитини. Новостворена посада Уповноваженого Президента України з прав дитини повинна гармонійно доповнити існуючу структуру з захисту дітей, яка функціонує в межах інституту Уповноважено-го Верховної Ради України з прав людини, а також зміцнити механізм вирішення про-блем в сфері захисту дітей в Україні та розширити можливості адвокації (представ-ництва і захисту прав та інтересів) обох інститутів [7].

Інститути Дитячого омбудсмена сприяють максимально повній реалізації поло-жень Конвенції ООН про права дитини, підтримують об’єднання зусиль задля просу-вання прав дітей та сприяють розвитку ефективних незалежних інститутів з захисту дітей [8]. ЮНІСЕФ вважає, шо введення посади Уповноваженого Президента України

1�1


з прав дитини в межах Адміністрації Президента є важливим кроком вперед на шляху створення незалежного інституту омбудсмена з прав дітей в Україні.

З огляду на вищесказане, можна зробити висновок, що створення посади Упов-новаженого Президента України з прав дитини безсумнівно зміцнить систему моні-торингу та захисту прав дітей, що особливо важливо під час адміністративної рефор-ми. Створення посади Дитячого омбудсмена є значним кроком в сфері захисту дітей, який дозволить зосередити увагу держави на вирішенні завдань подолання насильс-тва в сім’ї. Ключовими завданнями Дитячого омбудсмена є забезпечення постійного моніторингу ситуації з дотримання та захисту прав дітей в Україні, сприяння реалі-зації відповідних міжнародних зобов’язань країни в цій сфері, боротьба з випадками порушення прав дітей та їх попередження, розробку законопроектів та Указів Прези-дента в сфері захисту прав дітей, а також підвищення обізнаності суспільства щодо питань в цій сфері.


1. Дитячий Фонд ООН (ІЖІСЕР) [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.unicef.org/ukraine/

2. Михайліченко Ю. В. Жорстоке поводження з дітьми у Великій Британії в істо-ричній ретроспективі [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/

3. Фокін С. Проблема насильства над дітьми [Електронний ресурс] — Режим до-ступу: http://familytimes.com.ua/

4. Про попередження насильства в сім’ї. Закон України від 11 листопада 2001 року № 2789-Ш [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/

5. Гема Л. Насильство над дітьми — реалії першого кварталу 2011 року [Електрон-ний ресурс] — Режим доступу: http://umdpl.info/

6. Питання Уповноваженого Президента України з прав дитини. Указ Президента України від 11 серпня 2011 року № 811/2011 [Електронний ресурс] — Режим досту-пу: http://zakon2.rada.gov.ua/

7. ЮНІСЕФ вітає створення посади Уповноваженого Президента з прав дитини в Україні [Електронний ресурс] — Режим доступу: http:/www.unicef.org/

8. Конвенція ООН про права дитини [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

1�2


ДІЯЛЬНІСТЬ ПеДАгОгІЧНОгО кОЛекТИВу

НАВЧАЛЬНОгО ЗАкЛАДу

З ПИТАНЬ кеРІВНИцТВА кОНфЛІкТАМИ

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

МОСКАЛЬОВА Л.Ю., доктор педагогічних наук, доцент; ФЕДОРОВА О. В., кандидат педагогічних наук, доцент

Стрижневою закономірністю, що визначає виховну роботу навчального закладу, є підвищення ролі педагогічного колективу з питань подолання та керівництва конф-ліктів. Важливим для кожного педагога, як і адміністративного персоналу навчально-го закладу є вміння регулювати конфліктами, що постійно виникають у колективах. Наслідки конфліктів бувають досить згубними — соціальні зворушення, страйки, аг-ресія, насильство, дискримінація тощо.

Для навчальних закладів України проблема регулювання конфліктів є актуаль-ною внаслідок необхідності вирішення багатьох питань, серед яких — удосконален-ня організаційних аспектів у виховному процесі. Термін «конфлікт» (від лат. confictus) розуміється як зіткнення протилежних сил, думок. Особливе тлумачення цього термі-ну для нашого дослідження зустрічаємо у дослідженні Г. В. Антонова. Зокрема, вчений розкриває сутність педагогічного конфлікту, який, на його думку, є найбільш гострим способом розвитку і подолання значущих суперечностей, що виникають у взаємодії учасників педагогічного процесу і зазвичай супроводжується негативними емоціями, і, отже, потребує розв’язання і гармонізації [1, с. 9].

Взагалі, проблемам регулювання конфлікту та явищу «конфлікт» присвячені на-укові роботи таких авторів: Г. М. Андреєвої, О. М. Бандурки, В. Д. Вишнякової, І. Є. Во-рожейкіна, С. С. Гіренка, І. В. Гришиної, О. М. Громової, Є. С. Жарикової, Л. М. Карамуш-ки, В. К. Майбороди, М. І. Пірена, В. С. Лозниці та ін. Але багато питань, що пов’язані з діяльністю педагогічного колективу при вирішенні та керівництві конфліктами за-лишаються недостатньо розробленими.

Освітня діяльність, як відомо, неможлива без зіткнення думок, спірних питань. Інтереси та потреби кожного (працівник адміністрації навчального закладу, коле-

1��


га, клієнт освітніх послуг), реалізовуючись у діях та вчинках, стикаються з інтереса-ми та потребами інших, створюючи небезпеку виникнення конфліктів, відчуження особистості від колективу або навчальної групи. Такі проблеми багато років обгово-рюються, але не знаходять остаточного вирішення. Частково це спричинено тим, що керівники по-різному впливають на своїх підлеглих, на студентську молодь, що ут-руднює процес взаємодії. Відмітимо також і те, що й досі не створено чітких вимог до регулювання конфліктами, адже кожний випадок має розглядатися окремо, потребу-вати індивідуального підходу. У такому випадку найважливішим завданням керівни-ка постає сприяння розвитку таких цінностей, як справедливість та повага до прав людини, її достоїнства і гідності.

Вважаємо, що потребу регулювання конфліктів, збереження і зміцнення взаємин має задовольняти дотримання всіма педагогічними працівниками обов’язкових норм моральності, духовно-моральних цінностей. Саме такі норми та цінності мають бере-гти кожну людину від аморальних вчинків, непорядності, і, найважливіше — культи-вувати позитивні моральні якості. Зауважимо, що обличчям закладу та, навіть, охо-ронцем моральних цінностей слід вважати керівника, який своїми повсякденними справами, специфічними рисами характеру визначає поведінкові стереотипи підлег-лих та соціальні установки студентської молоді. у даному дослідженні ми виокрем-люємо профілактику конфліктів, оскільки її організація на високому рівні сприяє на-лагодженню стосунків у закладі, зменшує рівень психологічного напруження тощо.

Зауважимо, що студенти досить часто мають можливість стикатися з діями, що висвітлюються у засобах масової інформації (здирництво та пограбування, торгівля психотропними речовинами, насильство проти мирних жителів, сексуальне насиль-ство тощо). Також, вступаючи у взаємодію із соціокультурним оточуючим середови-щем, студенти стають учасниками конфліктів, що у підсумку призводить до підви-щення тривожності. з цього приводу наведемо думку І. Д. Беха: «Конфліктні ситуації у вихованні породжуються як об’єктивними, так і суб’єктивними причинами. Перші слід прагнути зрозуміти і подолати. Другі — побачити насамперед у самих собі, а по-бачивши, знайти сили позбутися власних неправильних установок, вузькості пог-лядів, негативних рис характеру» [2, 142]. Таким чином, зміна пріоритетів у керівниц-тві конфліктами привносить уявлення щодо необхідності формування моральних якостей особистості.

Усунення наслідків конфліктів у навчальних закладах потребує значних зусиль з боку педагогічного колективу та адміністрації, адже сьогодні у навчальних закла-дах ситуація щодо керівництва конфліктами вважається досить нестабільною. Анти-гуманні впливи на особистість, що розвивається, і, внаслідок, її переживання у бага-тьох випадках сприяють загостренню взаємостосунків. Так, Девід Джонсон і Роджер Джонсон, розглядаючи проблеми виникнення насильства у зарубіжних школах, пропонують вчасно запроваджувати програми регулювання конфліктів, розроб-ляти спеціальні стратегії щодо запобігання насильства, створювати належні умови для виховання відповідальності у навчальних закладах: «Що є школою відповідаль-ності?» — відповідь на це запитання є украй необхідною і для вітчизняних освітян [6, с. 4]. Хоча відповідальність не є однаковою для всіх, вважаємо, що попри відміннос-тей, які існують у різних країнах з різним рівнем розвитку, є і спільні загрози. Однак ми також маємо і спільні можливості, які можна і слід реалізовувати, як єдина осві-

1��


тянська спільнота. На нашу думку, для профілактики виникнення конфліктів можна запропонувати управління поведінкою педагогів та адміністрації, навчання мораль-ним нормам, розвиток духовно-моральних цінностей студентів. Оскільки основними ланками конфліктогенних ситуацій в навчальних закладах вважаються «викладач / та (або) куратор — студент», «викладач — адміністрація», «викладач — викладач», «викладач — допоміжний персонал», доцільним є запровадження спеціальних тех-нологій вирішення конфліктів для кожної з означених груп. Також можна запропо-нувати розробку спеціальних технологій для регулювання конфліктів за розподілом по рівнях взаємодії — вертикальні («адміністрація — викладачі», «викладач — сту-денти») та горизонтальні («викладач — викладач», «студент — студент»). Проблема розробки доцільних технологій для регулювання конфліктів є найважливішою соціо-культурною проблемою, вирішення якої можливе тільки при приведенні освіти у від-повідність з соціально-економічними вимогами, правовими та моральними нормами. в даний час керівники навчальних закладів, які визначають стратегії вирішення кон-фліктів і здійснюють, у відповідності з потребами кожної організації та наявними ре-сурсами, спеціальні програми, вже напрацьовують такі технології. Вважаємо, що вне-сення технологічних ідей до керівництва конфліктами (методи, організаційні форми управління, форми взаємодії конфліктуючих сторін) суттєво змінить виховну роботу у навчальних закладах.

Дослідження показують, що запобігати конфліктам в управлінні навчально-ви-ховними закладами можна, якщо керівник спроможний змінювати ставлення кон-фліктуючих сторін до проблемних ситуацій, а також своїм позитивним прикладом здійснювати вплив на поведінку оточуючих. Отже, конфлікти у навчально-виховно-му процесі не є об’єктивною необхідністю, оскільки постають перешкодою для спіл-кування. Зауважимо, що непримиренні суперечності інтересів часто призводять до дотримання лише зовнішніх виявів поваги, що досить вдало маскує взаємну ворож-нечу та неприязнь. Але така форма поваги не сприймається пасивно, і через деякий час провокує до агресивних дій. Саме тому вирішення конфліктів (а не замовчування та придушення) є важливішим обов’язком у діяльності педагогічного колективу.

Зауважимо, що вчасне виявлення суперечностей можна забезпечити прогнозу-ванням, що дозволяє передбачити можливість появи негативних результатів у май-бутньому. Роз’яснення причин конфлікту, його розуміння та вдумливе ставлення до дій опонентів — основа ухвалення рішення. Підтвердженням цього є думка сучасної дослідниці А. Лисенко: «Зазвичай педагоги, як і решта людей, уникають конфліктів, намагаються їх обійти або зовсім не помічають. Вони не замислюються над тим, чи є позитив у конфлікті» [4, с. 213].

Умовою запобіганням конфліктам у навчальних закладах є прийняття оптималь-них управлінських рішень, під час чого потрібно об’єктивно оцінити ситуацію, роз-крити причини конфлікту, визначити динаміку його розвитку, надати варіативний прогноз зміни поведінки при вирішенні конфлікту тощо. Крім прогнозування, що засновується суто на наукових методах, в теорії та практиці менеджменту застосо-вуються категорії «передбачування», «передчуття», «пророкування». Пет Уільямс, розмірковуючи про якості лідерів, виокремлює прозорливість, яка допомагає керів-никам передбачити хід подій у майбутньому: «Чи можете ви проникнути в майбутнє і побачити те, чого не існує? якщо так, то ви маєте прекрасний, неймовірний дар. Без

1��


передбачення майбутнє залишалося б таким ж, як і минуле. Без нього не було би ви-находів і змін, не відбувався би прогрес. Передбачення — це магічна здатність, майже така ж, як подорож у часі» [6, с. 29]. Така ж думка простежується у вітчизняних вчених В.О. Василенко, В.Г. Шматько: «Пророкування має на увазі опис можливих чи бажаних перспектив, станів, вирішення проблем майбутнього» [3, 214]. Саме тому важливим є формування умінь передбачити, що у спілкуванні передбачається напруження, оці-нити психічний стан особи, що потребує підтримки, відтворення певних емоційних переживань. Також необхідними у діяльності кожного з представника у педагогічно-му колективі постає розвиток готовності до розв’язання труднощів, прагнення зро-зуміти точку зору опонентів, доброзичливість, щирість, оптимістичність.

Цікавим вважаємо роботу з педагогічним колективом щодо опису або відобра-ження бачення освітньої організації через декілька років. Описуючи пріоритетні про-блеми, окреслюючи цілі можна обговорити наступні питання: якою б хотілося бачи-ти освітню організацію через 20-30 років? як визначити освітні цілі та завдання на найближчі роки? яким чином визначені заходи щодо зниження конфліктності забез-печать істотні зміни? Сформульований прогноз колективу свого майбутнього слугує керівництвом при визначенні цілей та завдань для розв’язання пріоритетних про-блем у навчальному закладі.

Зауважимо, що не всі конфлікти можна передбачити та запобігти. Тому важливим у кожного представника педагогічного колективу є вміння конструктивно виходи-ти з конфліктів. Показниками, за якими слід оцінювати таку якість, постають: швид-кість усунення суперечностей, об’єктивність до думок конфліктуючих, знаходження «зони взаєморозуміння», послаблення психічної напруженості. у таких випадках для розв’язання конфлікту необхідно об’єктивно врахувати всі умови, спробувати знайти спільні довгострокові цілі, тактичні методи їх досягнення, знизити негативні емоції та тільки після цього обговорити проблему та обрати стратегію для її розв’язання: «Не піддавайтеся першому пориву, — пише Пет Уільямс, — він може бути агресив-ним, а не об’єктивним і конструктивним. Не втрачайте врівноваженості. Не поспішай-те і замисліться: можливо, нарікання справедливе? Чи може бути так, що я повинний щось змінити? Що мені потрібно зрозуміти у даній конфліктній ситуації?» [5, 84].

При виборі способу розв’язання конфлікту пріоритет доцільно віддавати спосо-бу переговорів. Сутність переговорів у такому випадку полягає у використанні не-насильницьких засобів і прийомів розв’язання проблеми. Інколи можна провести роз’яснення або просвітницький захід, але в деяких випадках потрібно гаряче пере-конувати, щоб забезпечити злагоду. Наведені нижче настанови щодо ведення перего-ворів можуть виявитися корисними для керівництва конфліктами:

— привнесення у переговори особистісного досвіду вирішення означеної про-блеми;

— урахування кількості та особливостей спірних питань, характеру конфліктую-чих;

— запропонування замість жорстокого відстоювання «правильного рішення» більш гнучкого та творчого, навіть мінімального, що вже є кроком до поро-зуміння;

— прийняття компромісу щодо менш важливого питання задля забезпечення вирішення більш важливої проблеми;

1��


— встановлення позитивних особистих стосунків, певного ступеню довіри між конфліктуючими;

— визначення всіх груп або окремих осіб, які зацікавлені в кінцевому результаті.Серед найважливіших функцій переговорів виступають: комунікативна, інфор-

маційна, узгоджувальна, координаційна, контролююча, виховна, перетворювальна. Механізмами процесу переговорів постають налагодження комунікативних зв’язків, представлення чіткої та достовірної інформації, узгодження цілей, координація ба-лансу інтересів, взаємний контроль конфліктуючих сторін, прагнення до продуку-вання вищих моральних якостей, виникнення взаємної довіри. Переваги окреслених нами функцій не випадкові. Саме їх осмислення та оцінка педагогічним колективом послугує покращанню психологічного комфорту у навчальному закладі.


Антонов Г. В. Педагогічні засади запобігання і розв’язання конфліктів у навчаль-но-виховному середовищі вищого навчального закладу: Автореф. дис. канд. пед. н.: 13.00.04 / ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. — Харків, 2006. — 22 с.

Бех І. Д. Виховання особистості: у 2 кн. Кн. 1.: Особистісно-орієнтований підхід: те-оретико-технологічні засади: Навч.-метод. видання. — К.: Либідь, 2003–280 с.

Василенко В. О., Шматько В. Г. Інноваційний менеджмент / За ред. В. О. Василен-ко. — К.: «ПУЛ», «Фенікс», 2003. — 440 с.

Лисенко А. Психолого-педагогічна готовність майбутніх учителів у педвузах Ук-раїни до розв’язання конфліктних ситуацій // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка, 2007. — С.212-218.

Уильямс П. Парадокс власти / Пер. с англ. В. К. Гацелюка. — М.: ООО «Изд-во АСТ»: ЗАО НІШ «Ермак», 2004. — 314, [6] с. — (Библиотека практической психологии).

Johnson David., Johnson Roger T. Reducing School Violence Through Conflict Resolu-tion. — Baltimore: «ASCD», 1995. — 120 p.

1��


НАСИЛЬСТВО СеРеД МОЛОДІ:

ПРИЧИНИ ТА ПРОфІЛАкТИкА

Кооперативний економіко-правовий коледж (м. Чернівці)

СТРАТІйЧУК Максим Михайлович, ХОПТА Алла Володимирівна, викладачі правознавчих дисциплін

Насильство в суспільстві є одним з найбільш розповсюджених форм протиправ-ної поведінки та порушення прав людини. За своїм характером воно спричиняє або здатне спричинити фізичні, психічні ушкодження особистості.

З випадками жорстокості в молодіжному середовищі суспільство стикається дуже часто. Випуски новин переповнені повідомленнями про злочини, вбивства, пограбу-вання, чималу частку яких скоюють підлітки.

Так, 18 листопада 2011 року на сайті радіо «Свобода» було повідомлено про те, що Україна посідає 5 місце в Європі за рівнем насильства серед молоді. За даними зві-ту Всесвітньої організації охорони здоров’я, від насильства в Європі помирає щодня 40 молодих осіб у віці від 10 до 29 років, або 15 тисяч на рік. При цьому 4 із 10 смер-тей — це вбивства за допомогою ножа. Найбільше від поножів’я в Європі страждає російська молодь. у Російській Федерації від цього гине 16 осіб на 100 тисяч населен-ня. Найменше — в Німеччині, де цей показник не сягає й половини випадку на 100 ти-сяч населення. З іншого боку, у великій кількості європейських країн, які увійшли до дослідження, цей показник не сягає і одного випадку [1].

Психологічне насильство може бути спрямоване на студента або викладача. Це діяння, що впливає на погіршення психологічного благополуччя жертви. Емоційне насильство викликає в жертви емоційне напруження, принижує її, знижує самооцін-ку. Види емоційного насильства:

— глузування, роздавання прізвиськ, нескінченні зауваження й необ’єктивні оцінки, висміювання, приниження в присутності інших;

— відторгнення, ізоляція, відмова від спілкування з жертвою.До фізичного насильства належать побиття, удари, потиличники, псування й від-

бирання речей тощо. Зазвичай фізичне та емоційне насильство супроводжують одне

1��


одного. Глузування і знущання можуть тривати дуже довго, викликаючи в жертви травматичні переживання.

Тяжким наслідком насильства виступають злочини, вчинені неповнолітніми. Тре-ба звернути увагу на той факт, що багато їх діянь сприймаються як пустощі, викликані недостатньою соціальною зрілістю (крадіжки у сім’ї, навчальному закладі; хулігансь-кі бійки тощо). Про такі вчинки, як правило, не повідомляють до органів внутріш-ніх справ. Тому реальним є облік тяжких насильницьких і насильницько-корисливих злочинів — убивства, тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування, злісне хуліганство, грабежі та розбійні напади. Про це свідчить статистика МВС України: за його дани-ми неповнолітні в 2010–2011 навчальному році скоїли на 15,4% злочинів більше, ніж у попередньому навчальному році [3].

У і півріччі 2011 року на обліку в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей органів внутрішніх справ України знаходилося 12 837 учнів загальноосвітніх і про-фесійно-технічних навчальних закладів. З числа неповнолітніх цієї категорії 1,6% — у віці 6–10 років, 18,4% — у віці 11–13 років (причому кількість неповнолітніх цієї ка-тегорії у порівнянні з аналогічним періодом 2010 року зросла на 4,1%), 80% — у віці 14–18 років.

За 6 місяців 2011 року неповнолітніми скоєно 11 781 адміністративне правопору-шення, що на 59,4% більше, ніж за аналогічний період 2010 року.

За 6 місяців 2011 року у складі груп скоєно 432 злочини учнями загальноосвіт-ніх навчальних закладів і 225 злочинів — учнями професійно-технічних навчальних закладів, що в цілому складає відповідно 5,7% та 4,9% від загальної кількості про-типравних дій, скоєних неповнолітніми. Зросла на 44% кількість неповнолітніх, які скоїли злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

У першому півріччі 2011 року загальна чисельність неповнолітніх, які самі потер-піли від тих чи інших злочинів, склала 3962 особи. Жертвами зґвалтувань (або за-махів) стали 96 неповнолітніх. у дорожньо-транспортні пригоди потрапили 218 учнів. 72 неповнолітніх стали жертвами суїцидів [4].

як бачимо, в наш час надзвичайно гострою є проблема зростання правопорушень серед дітей і молоді. Безперечно, правопорушення тісно пов’язані з процесами демо-ралізації суспільства, безпритульності, безробіття, зі стрімким розвитком наркоманії, токсикоманії, розпадом сім’ї, розповсюдженням інших соціально негативних явищ.

Основними причинами правопорушень неповнолітніх є:1. Соціально-економічні: зубожіння населення; відсутність цивілізованих рин-

кових відносин; розвиток тіньової економіки; зростання в суспільстві соціальної на-пруги, рівня безробіття, зокрема, серед молоді (кожний п’ятий випускник вищих нав-чальних закладів — безробітний).

2. Несприятливе сімейне оточення (сорок відсотків неповнолітніх правопоруш-ників виховувалося в неблагополучних сім’ях: з них 30% — у неповних, 45%) — у кон-фліктних, 25%> — в асоціальних і кримінальних сім’ях). у той же час, шістдесят відсо-тків неповнолітніх правопорушників виховувалося в зовнішньо благополучних сім’ях, проте, з них 55% виховувалося в матеріально незабезпечених сім’ях, 35% — у сім’ях із низьким культурно-освітнім рівнем батьків, а 10% — у досить заможних родинах) [5, с. 51].

1��


3. Проблеми у взаємостосунках неповнолітнього у навчальному закладі.4. Негативний вплив середовища: скорочення системи закладів дозвілля для не-

повнолітніх призводить до незайнятості вільного часу дітей та підлітків; негативний вплив засобів масової інформації, що пропагують культ фізичної сили та агресію; по-ширення в суспільстві «фонових» та взаємопов’язаних із правопорушеннями явищ як алкоголізм, наркоманія, проституція, ВІЛ-інфекція (СНІД) підвищують рівень втяг-нення неповнолітніх до противоправних дій.

5. Вікові особливості психіки підлітків, які сприяють асоціальним проявам.6. Біологічними та генетичними причинами вчинення неповнолітніми право-

порушень є порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму; вроджені психопатії; мінімальні мозкові дисфункції внаслідок органічного враження головного мозку.

7. Екологічні — негативний вплив факторів природного середовища.Соціально-педагогічна робота з правопорушниками має на меті запобігти поши-

ренню правопорушень як соціального явища, їх негативним наслідкам, формуванню схильності до протиправної поведінки, створення умов для повернення до соціально-корисного способу життя осіб, схильних до протиправної поведінки [6, с. 96].

Одним із напрямів такої роботи є профілактика правопорушень.У процесі проведення профілактичної роботи педагогу необхідно в кожному кон-

кретному випадку враховувати весь спектр причин учинення правопорушення та ме-ханізми формування кримінальної поведінки неповнолітніх.

У цілому профілактична робота в коледжі здійснюється в таких напрямах:а) проведення індивідуальної виховної роботи з важковиховуваними студентами;б) загальна профілактична робота — організація виховних заходів профілактич-

ного характеру.Для організації індивідуальної виховної роботи важливо знати позитивні й нега-

тивні риси характеру студента, причини педагогічної занедбаності останнього і особ-ливості їх прояву, його готовність до перевиховання, ставлення до допущених негатив-них вчинків, наявність бажання стати кращим, на яку допомогу і звідки він очікує.

Що стосується загальної профілактичної роботи, то дорослі часто вишукують різ-номанітні причини правопорушень, не помічаючи головної — поганих результатів у навчанні. Переважна більшість неповнолітніх правопорушників — це студенти, які втратили інтерес до навчання, не відчувають бажання щось знати [7, с.10].

Запобігання правопорушенням неповнолітніх має бути справою не тільки до-рослих, а й самих студентів. Вони повинні в міру своїх можливостей прилучатися до цього. Мається на увазі студентське самоврядування і робота різноманітних гуртків, комісій, штабів. Гадаємо, що не повинні стояти осторонь цієї роботи і дитячі та мо-лодіжні організації. Поки ж що відчутної допомоги з їх боку не спостерігається.

Під час роботи з контингентом нашого коледжу було зроблено висновки, які стали основою для формулювання переліку рекомендацій. Їх ми вважаємо за доцільне впро-ваджувати на базі навчального закладу з метою запобігання проявам насильства се-ред дітей.

Слід продовжити ознайомлення викладачів і студентів з інформацією про прояви на-сильства, а також його наслідки. Особливу увагу варто приділити «легким» формам про-яву насильства серед студентів. Зокрема, проводити серед педагогів навчальні заняття

1�0


з діагностики «легких» форм насильства й реагування на нього, адже саме з них почи-нається формування насильницького стилю поведінки студентів відносно одне одного.

Варто не лише коригувати наявні форми поведінки студентів, й формувати нові, переважно за допомогою власного прикладу, адже викладачі самі часом дозволяють собі такі прояви психологічного насильства як порівняння, навішування ярликів, ігнорування почуттів студентів.

Необхідно, щоб педагоги навчилися правильно ідентифікувати насильство як у своїй поведінці, так і в поведінці студентів, щоб сформувати єдиний погляд на існу-ючу проблему.

Доцільно створити на базі коледжу алгоритм реагування на випадки насильства серед дітей, чітко визначити можливі дії, відповідальність та компетенції виклада-чів і представників адміністрації залежно від наявності, досвіду роботи та професій-них навичок психолога і соціального педагога визначити їх роль та обсяг обов’язків у цьому алгоритмі. Роль викладача у такому алгоритмі має бути чітко визначена і до-сить обмежена, викладач має надавати дитині лише первинну психологічну допомо-гу, а потім передавати її фахівцеві.

Отже, на нашу думку, проблема насильства буде розв’язаною у разі застосування комплексного підходу у профілактичній роботі. Цей підхід у вирішенні проблем насиль-ства вимагає тісної взаємодії та фахової допомоги адміністрації коледжу, викладачів, практичних психологів і педагогів, медичних працівників із залученням спеціалістів інших органів, установ, організацій, зазначених у порядку взаємодії суб’єктів соціаль-ної роботи щодо допомоги сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах.


1. Статистичні дані Всесвітньої організації охорони здоров’я. Електронний ресурс: http://www.who.int

2. Рудь Л. Насилля та жорстокість в учнівському колективі // Психолог. — 2011. —№ 39. — С. 17–20.

3. Статистичні дані МВС України. Електронний ресурс: http://mvs.gov.ua4. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту. Про стан злочинності серед

неповнолітніх у і півріччі 2011 року та основні завдання органів управління освітою щодо профілактики правопорушень серед

неповнолітніх № 1/9-761 від 10.10.11 року. Електронний ресурс: http://mon.gov.ua/images/files/10./1/76l.doc

5. Шанскова. Т. І. Аналіз причин правопорушень неповнолітніх як підґрунтя соціаль-но-педагогічної роботи з молоддю щодо профілактики злочинності // Вісник Жито-мирського державного університету імені Івана Франка. — 2006. — № 30. — С. 50–53.

6. Мотунова. Н. В. Профілактика правопорушень серед підлітків як соціально-пе-дагогічна проблема // Соціальна педагогіка: теорія та практика. — 2011. — № 3. — С. 95–102

7. Казачінер. О. С. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх [Текст] / О. С. Казачінер // Виховна робота в школі (Основа) : Науково-методичний журнал. — 2008. — № 8. — С. 6–14.

1�1


ВИХОВНА гОДИНА «НАСИЛЬСТВО у СТОСуНкАХ:

Як ВИ це РОЗуМІЄТе?»

Чигиринський технікум Уманського національного університету садівництва

СЕРГІЄНКО І. Г., заступник директора з виховної роботи

1 Ведучий. Насильство у стосунках між людьми — це світова проблема. Ви бачите це, спостерігаючи за реальними подіями у світі (міжнародний терор).

Насильство за стінами наших власних будинків часто невидиме, хоча повідомлен-нями про це переповнена кримінальна хроніка засобів масової інформації. За даними публікації газети «Урядовий кур’єр» тільки протягом одного року в Україні було вби-то 12 тис. жінок. Не менше від так званих злочинів на побутовому ґрунті страждають і діти. Усе частіше звучать слова: «Домашнє насильство».

А як ви їх сприймаєте, ці слова? Що вони означають для вас? Що ви можете відне-сти до домашнього насильства?

Добре, якщо ви чутливо реагуєте на стосунки з оточуючими, відзначаєте різні форми насильства (скажімо, «лайки, моральні образи» як насильство теж).

На жаль, як засвідчують опитування, для багатьох людей домашнє насильство — це тільки фізичне застосування сили, побиття, зґвалтування.

2 Ведучий. Однак такі дії на вичерпують поняття домашнього насильства.Крім побиття, як ми вже зазначили, є лайки і погрози, які принижують, залякують

іншу людину. Насильство — це будь-які дії однієї людини над іншою з метою вста-новлення контролю. дії ці носять загрозливий, умисний характер, вони спричи-няють різного роду збитки — фізичні, моральні.

Перед вами коло. Уявіть собі, що обідок цього кола — насильство — за яким — найгірше: смерть, знищення людського «я».

І ми з вами сказали, що можуть бути ще й інші дії, які одні люди застосовують з ба-жання контролювати поведінку інших людей владарювати над ними. Давайте спро-буємо перерахувати ці дії. Ось вони, всередині нашого кола, як шпиці одного колеса. в центрі бажання влади і контролю.

1�2


3 Ведучий. В Україні з лютого 2002 року вступив в дію Закон «Про попередження насильства в сім’ї».

Визначення домашнього насильства, яке дано в цьому Законі:«Насильство в сім’ї — будь-які дії фізичного, сексуального, психологічного чи еко-

номічного спрямування одного члена сім’ї до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушу-ють конституційні права і свободи члена сім’ї як людини і громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю».

Закон передбачає цілий ряд заходів, які держава має вжити, щоб зупинити хвилю насильства в сім’ї.

А зараз закрийте очі і спробуйте виконати нелегкий тест.Пригадайте свій стан в той момент, коли в реальному житті ви пережили факт на-

сильства над собою в тій чи іншій формі. Пригадали?А тепер скажіть: ви б хотіли, щоб щось подібне повторилося?Ні? а самі ви завжди утримувалися від насильства по відношенню до інших лю-

дей — членів вашої родини, ровесників? Що заважало вам?Один хлопець відповів так: мені заважала моя злість.А що таке злість? Це добре чи погано? Часто можна чути у відповідь: дуже пога-

но… Насправді про злість як таку не можна говорити, що це добре чи погано, оскільки злість — це нормальна людська емоція, це почуття, яке є у кожної людини і яке дано їй як інструмент для відчуття себе в навколишньому світі. Але як ми використовуємо цей інструмент? які дії слідують після виникнення цього почуття? Насильство — це дії, це поведінка, у яку може переходити почуття злості.

2 Ведучий. Таким чином, можна сказати, що насильство у стосунках може мати різні форми:

— фізичне насильство (побиття, загроза зброєю, фізична ізоляція, відмова в їжі, допомозі, коли хвора, вагітна);

— сексуальне насильство (примус до сексуальних зносин з чоловіком та іншими людьми проти волі жінки, хворобливих або садистських статевих зносин; при-мус жінки одягатися більш сексуально всупереч її бажанню, образа жінки сло-вами);

— психологічне насильство (ігнорування почуттів іншої людини, її переконань, віросповідань, національної, расової та класової приналежності або походжен-ня, публічна образа, приниження, заборона працювати, присвоєння її коштів та ін.);

— економічне насильство — вилучення або обмежання коштів, контроль над-ходжень та финансових витрат.

До насильства відноситься і торгівля живим товаром (вербування та переміщен-ня особи (осіб) в межах однієї держави або за кордон шляхом насильства, погроз, чи обману, експлуатації в хатньому господарстві, в промисловості, в секторі комерційної секс-торгівлі.

3 Ведучий. як адекватно, без насильницьких дій виражати свої почуття, як можна трансформувати почуття людини — так, щоб воно не перетворилося на загрозливі дії?

Можна виділити ряд порад, які допоможуть вам справлятися зі злістю:— проведіть деякий час на самоті;— обговоріть причину вашої злості з іншою людиною;

1��


— добре для цього мати друга, або психолога;— виконайте кілька фізичних вправ — це добре понижує вміст адреналіну в крові,

рівень якого зазвичай підвищується під час злості;— глибоко вдихніть і видихніть кілька разів, рахуючи «слонів» (баранів, вовків,

корів…) — з тією ж метою; понижаючи рівень адреналіну, ви тим самим зму-шуєте «кров текти спокійно» — розслабляєтесь;

— увімкніть голосно музику (якщо це не заважатиме іншим), поскакайте, покри-чіть;

— погуляйте на природі — шум лісу, хвиль, усамітненість діють заспокійливо;— спробуйте написати лист (навіть якщо ви його не відправите) тому, на кого ви

розізлилися — дайте волю своїм почуттям; тоді написане можна порвати і спа-лити;

— почитайте анекдоти, або тримайте якусь гумористичну касету для такої спра-ви, гумор — добрий помічник у таких випадках. «Мої заповіді» — так назвав наступний список аутотренінг вправ-висловлювань один із хлопців молодіж-ної групи.

1 Ведучий. Ми наводимо вам цей список — читайте повільно, вдумуючись у зміст слів і запам’ятовуючи; не можете запам’ятати — тримайте при собі і діставайте у пот-рібний момент.

Отже:«Мені не треба щось доводити в цій ситуації; я можу залишатись спокійним

(ною).«Поки я зберігаю холоднокровність, я контролюю себе «.«Не слід сумніватися у собі; те, що кажуть зараз інші, не має значення; я єдина лю-

дина, яка відповідає за свою роздратованість і за свій спокій».«Час розслабитися, уповільнити ходу, взяти перерву, якщо напруга наростає».«Злість — це той сигнал, який дає мені зрозуміти: час поговорити з собою і розсла-

битися».«Не треба зараз відчувати себе так, наче мені щось загрожує; мені ніщо не загро-

жує в цій ситуації; я можу бути спокійним «.«Ніде не написано, що слід бути компетентним (ною) і сильним (ною) увесь час;

нормально деколи почувати себе невпевненим та збентеженим».«Неможливо контролювати інших людей та ситуації;2 Ведучий. А ось ще чотири ідеї, якими непогано керуватися при вирішенні конф-

ліктних ситуацій:1) ви маєте право сказати те, що ви хочете сказати, але ви не можете це робити,

використовуючи жорстокі, лайливі чи загрозливі слова;2) для того, щоб розмова (вихід з конфліктної ситуації — зверніть увагу: не дія ку-

лаками, а розмова), була в таких випадках ефективною, обидві сторони повинні слу-хати уважно те, що говорить інша людина і не намагатися одночасно і наполегливо переконати іншого в своїй правоті;

3) ефективне спілкування — це здатність до переговорів та компромісу; не нама-гайтеся поводити себе так, «щоб моє обов’язково було зверху», тобто «виграти»; якщо «виграли» ви, і тільки ви, то хтось «програв», а значить, залишився роздратованим, незадоволеним це значить, що доброго порозуміння не відбулося;

1��


4) пам’ятайте: ваша кінцева мета — відмовитися від насильства і жорстокої по-ведінки в стосунках.

Отже: це ваш вибір, чинити насильство чи ні. Це ваша поведінка. Жертву звинува-чують ті, хто, як правило, чинить насильство сам.

3 Ведучий. Закоханість, зустрічі — це так романтично! Здорово! Так хочеться, щоб тебе помітив саме він (вона), щоб бачити його (її) і сьогодні, і взавтра… Удвох, частіше, неодмінно удвох… Але чи завжди все так безхмарно і здорово в наших романтичних стосунках? а ревнощі? як бути з ними? Всі кажуть: «Ревнує — значить любить!» Тіль-ки ж чому так нестерпно буває від цих ревнощів, просто задушливо? Це такою і має бути любов? «Ти де вчора тинялася?! я тобі телефонував… а ти… Всі твої виправдан-ня — брехня! Слухати не хочу! я СКАЗАВ: сиди вдома — значить, сиди…» — це тільки один з варіантів, які деколи можна почути. як же бути?

Ревнощі — це теж почуття, продиктовані страхом втратити свою любов. Але час-то це почуття перетворюється на насильницькі дії (не ходи, не зустрічайся, а то… — коли залякаю, то не втрачу, боятиметься; хай знає, що мене навколо пальця не обкру-тиш — моє — значить, моє…). Ось це «моє» закриває істинне розуміння любові: а як для тебе добре? Людини, яка зараз для мене — понад усе?

1 Ведучий. Часто ми пропонуємо для хлопців і дівчат провести своєрідне само-опитування — за ось таким-от «контрольним листочком»:

Твій хлопець/дівчина тебе залякує, намагається так чи інакше викликати в тебе страх?

Твій хлопець/дівчина увесь час перевіряє, контролює, чим ти займаєшся — поза зустрічами з ним (нею)?

Чи трапляється, що твій хлопець/дівчина каже: «Я не можу без тебе жити! Якщо ти не зі мною, тоді я…» — і твої груди стискує страх, що він учинить щось з собою? Або ти вже просто втомилася (вся) від цієї погрози?

Чи доводиться тобі увесь час вибачатись за поведінку свого хлопця/дівчини?2 Ведучий. якщо на одне або більше запитань відповідь буде «так», то стосунки між

цими людьми можна назвати насильницькими. Досвід підказує, що одруження нічого не змінить, навпаки, перші ознаки насильницької поведінки, які вже можна було ба-чити (див. вище) при побаченнях, часто переростають у справжній терор у сім’ї. Отож, варто подумати, чи про таку сім’ю ви мрієте. Звичайно, ми не намагаємося переконати вас, що «це не ваша любов» і «він/вона вам не підходить». Це ваша любов і ваш виб-ір, ми тільки хочемо дати вам інформацію про те, як називаються подібні стосунки і в якому напрямку вони можуть розвиватися, щоб ваш вибір був більш усвідомленим.

Ви скажете, а хіба у інших людей не такі стосунки? і які стосунки можна вважати нормальними, тобто здоровими?

3 Ведучий. Ми спробували скласти список тих характеристик, які лежать в основі таких стосунків. Ось що у нас вийшло:

— необхідно вислуховувати одне одного;— бути чесним один з одним;— ставитися одне до одного з любов’ю та повагою;— обговорювати проблеми без злості і агресії;— вміти прощати і забувати помилки одне одного;— спілкуватися — повідомляти — одне одному, якщо комусь щось не подобаєть-

ся, при цьому не застосовувати категоричний тон, лайки та образи;

1��


— довіряти одне одному;— зберігати дружні стосунки з друзями, знайомими, в тому числі й протилежної

статі;— ніколи не принижувати одне одного перед іншими людьми;— ніколи не замикатися в гордовитому мовчанні, щоб завдати болю іншому;— збиратися з друзями один одного;— не намагатися встановити свою «вищість» і контроль над іншим, в тому числі

при допомозі покрикування;— давати можливість один одному побути і відпочити на самоті;— телефонувати, коли запізнюються, або не можуть прийти на побачення;— не порівнювати один одного з своїми минулими партнерами;— не дражнити, виявивши деякі слабкі сторони;— поважати право кожного сказати «ні»— приймають критику на свою адресу, якщо вона справедлива і висловлена в ко-

ректній формі, а не відповідати злими і жорстокими фразами;— ставляться одне до одного як до рівних партнерів;— поважати так звану особистісну межу одне одного — як фізичну, так і психоло-

гічну, враховуючи право кожного на цю межу і приватність як таку.2 Ведучий. Чи сприймаєте ви такі правила у стосунках? Чи подобаються вони вам?На нашу думку, подібні стосунки починаються з того, що кожна людина повин-

на усвідомити золоті слова, проголошені Загальною декларацією прав людини: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені ро-зумом і совістю і повинні ставитись один одного в дусі братерства. Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканість».

На основі цього ми навіть виробили певний «Білль про права у стосунках». Прочи-тайте уважно його на самоті і відчуйте вагомість того, про що йдеться:

3 Ведучий. У МЕНЕ є ПРАВО:— мати власні думки, цінності, вірування, стиль життя, стандарти одягу та вира-

жати все це;— сказати «ні» та встановити власні пріоритети;— мати час для себе та займатися своїми улюбленими справами;— на приватність; я не зобов’язана(ний) ділитися усім, що стосується мене, якщо

я роблю це, то роблю з доброї волі;— робити помилки, які не нашкодять мені та оточуючим мене людям;— відчувати усі емоції та виражати ці відчуття ненасильницьким та незагрозли-

вим шляхом;— мати друзів за своїм вибором, включно з друзями протилежної статі;— знати, що я не є причиною насильницької поведінки іншого;— переривати розмову і стосунки з тими, хто мене принижує чи знущається наді

мною;— мати час, щоб поміркувати перед тим, як прийняти рішення;— змінювати свою думку;— бути розслабленою(ним), щасливою(им);— радитися з фахівцями щодо своїх проблем у стосунках;

1��


1 Ведучий. як вам сподобалися ваші права? Що ви відчули, перечитуючи їх? Чи за-хотілося вам обговорити їх з вашими друзями? Спробуйте зробити це… Пам’ятаючи: всі навколо наділені цими правами теж. якщо ви хочете, щоб поважали вас і ваші пра-ва, будьте взаємними: поважайте права інших. Це найперше зобов’язання, яке ми бе-ремо на себе, коли починаємо усвідомлювати наші людські права, права у стосунках з іншими людьми.

І все-таки, якщо ви відчули, що ваші стосунки не є такими, яких би ви хотіли, біль-ше того, вони є насильницькими? Що ви можете зробити?

2 Ведучий. Найперше: щоб покінчити з насильством у стосунках, треба покінчи-ти із замовчуванням ситуації, яка склалася. «Не виносьте сміття з хати!» — це погана порада, бо такі стосунки руйнують вашу особистість, і навіть можуть бути загрозли-вими для вашого здоров’я, життя. Поговоріть обов’язково про це з людиною, якій ви довіряєте: друг, вчитель, психолог… Ви можете знайти вихід, але не замикайтеся в собі. Поцікавтеся, чи є організації у вашій місцевості, які працюють з цією проблемою.

А якщо до вас хтось звернувся по допомогу — як бути?3 Ведучий. Ось кілька порад, які можуть вам знадобитися, коли ви бачите перед

собою людину, яка потрапила у біду — потерпає від насильства:— вислухайте уважно свого друга чи подругу, не критикуючи і не засуджуючи

його(її);— вірте в те, що вона (він) розповідає;— викажіть своє розуміння, підтримку, піклування та занепокоєння;— чітко висловіть свою позицію щодо насильства: воно не є прийнятним ні за

яких обставин; насильству немає жодних виправдань; жодна людина не заслу-говує на насильницькі стосунки;

1 Ведучий. Вкажіть подрузі (другу) на її (його) сильні сторони: вона (він) може не бачити своїх талантів і здібностей, оскільки насильницькі стосунки принижують її (його) і постійно ставлять під сумнів будь-які її (його) здібності;

— заохочуйте її(його) розповісти про все дорослій людині, якій вона (він) довіряє; запропонуйте піти з нею (ним) і допомогти в цьому;

— поговоріть з дорослою людиною, якій ви довіряєте, якщо бачите, що ситуація у вашої подруги(друга) погіршується;

— не кидайтеся допомагати в ситуації, яка є загрозливою, намагаючись бути по-середником: часто це тільки збільшує число жертв;

— зателефонуйте міліції, якщо ви були свідком нападу;— дайте літературу, яка може допомогти подрузі(другу).2 Ведучий. Що не варто робити:— критикувати подругу(друга), або її (його) знайомих;— задавати звинувачувальні запитання типу: «Що ти зробила(в), щоб його(її)

спровокувати?», «Чому б тобі просто не розірвати з ним(нею) стосунки?», «Хіба ти не можеш з ним(нею) справитись?»

— не тисніть на подругу (друга), щоб вона(він) прийняли поспішне рішення;3 Ведучий. Будьте терплячими слухати, підтримувати, не критикувати, але що-

разу повторюйте своє чітке ставлення до насильства (див. вище). Щиро бажаємо вам любові і добра! Насильство ні до чого доброго не призводить, воно породжує тільки нове насильство.

1��


ВИХОВНА гОДИНА

« ПОгОВОРИМО ПРО СТОСуНкИ у РОДИНІ»

Борзнянський державний сільськогосподарський технікум

ШАУЛКО Ганна Петрівна, викладач, спеціаліст вищої категорії, радник глави райдержадміністрації з питань гендерної політики

ВстУп

Сім’я створюється, живе і розвивається завдяки взаємній любові, повазі чоловіка та дружини, турботі один про одного, про дітей та інших родичів. Створюючи сім’ю, подружжя не думає, що їх може спіткати доля сусідів, де чоловік зловживає алкоголем та б’є дружину з дітьми. Однак, на жаль, явище насильства в сім’ї досить поширене. Тисячі жінок та дітей, а іноді й чоловіки, потерпають від образ, погроз, побоїв, психо-логічного тиску.

Проблема насильства в сім’ї є надзвичайно складною, оскільки для її вирішення необхідно не тільки насильника притягти до відповідальності, але і вирішити нагаль-ні питання — поділу житла, забезпечення утримання дітей, розірвання шлюбу, поділу спільного майна.

У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжу-ються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Подібні дії з боку насиль-ника приводять до негативного фізичного, психічного та соціального стану здоров’я постраждалої особи чи кількох осіб, членів цієї родини. як правило, найбільше страж-дають від цього жінки, діти та люди похилого віку. Дані досліджень засвідчують, що в світі близько 95% потерпілих від домашнього насильства — це жінки. У 75% випад-ках від домашнього насильства страждають діти.

Саме тому важливим моментом являється виховання у молоді, студентів почуття відповідальності до створення в майбутньому сім’ї, відносин між чоловіком та дружи-ною, між батьками та дітьми.

1��


У нашому навчальному закладі практикуються такі форм роботи з молоддю: про-ведення диспутів, тренінгів, бесід за круглим столом, прес-конференцій, анкетування, бліц-відповіді «Скажи свою думку про…», виховних годин тощо.

теМа ВихоВНої годиНи « погоВоРиМо пРо стосУНКи У РодиНІ»

Виховна мета: 1. Ознайомити студентів із законодавством України щодо попе-редження насильства в сім’ї; роз’яснити суть ґендерних відносин в родині, про рівні можливості жінок і чоловіків.

2. Фармувати почуття відповідальності щодо майбутньої сім’ї, відносин між чо-ловіком та дружиною, між батьками та дітьми.

3. Права дітей в сім’ї.Метод проведення: інтерактивний.Матеріали: Закон України «Про рівні можливості жінок і чоловіків», «Про попе-

редження насильства в сім’ї», міжнародні документи; технічні засоби.присутні: студенти групи, куратор групи, запрошені гості .

хід заняття

1. Організаційний момент.2. Вступне слово куратора групи: Звернути увагу на виховання людини.Ознайомлення студентів із поняттям права та з основними нормативними доку-

ментами, що сприяють протидії насильству та дискримінації в сім’ї.Куратор групиЗа визначенням Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», який Вер-

ховна Рада України ухвалила 2001 року, насильство в сім’ї — це « будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні пра-ва і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю».

Закон розрізняє чотири види домашнього насильства:— фізичне;— психологічне;— економічне;— сексуальне.Фізичне насильство в сім’ї — це навмисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень

одного члена сім’ї іншому, яке може призвести чи призвело до порушення нормаль-ного стану фізичного чи психічного здоров’я або навіть до смерті постраждалого, а також до приниження його честі та гідності. Сексуальне насильство в сім’ї — це при-мушування до небажаних статевих стосунків у родині, а також сексуальні дії щодо не-повнолітнього члена сім’ї.

Психологічне насильство в сім’ї — це насильство, пов’язане з тиском одного члена сім’ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, за-

1��


лякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здат-ності захистити себе і можуть заподіяти або заподіяли шкоду психічному здоров’ю.

Економічне насильство в сім’ї — це навмисні дії одного члена сім’ї щодо іншого, спрямовані нате, щоб позбавити постраждалого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має законне право. Такі дії можуть заподіяти шкоду фізичному чи психічному здоров’ю або навіть призвести до смерті постраждалого.

Для довідки:За даними соціологічних досліджень, серед розлучених жінок кожні три з чотирь-

ох опитаних потерпали від домашнього насильства.Є, звичайно, очевидні випадки, коли в сім’ї б’ють маленьких дівчаток або хлопчи-

ків. Зазвичай таке кваліфікується як насильство над особистістю. у багатьох інших випадках кривдник не вважає, що він здійснює насильство, жертва не вважає, що під-дається насильству, і свідок не розуміє, що ж він спостерігає. Чоловік з дружиною пос-варилися і побилися, але чоловік виявився потужніше за дружину і в запалі бійки по-бив її дещо сильніше, ніж збирався. Це що? Фізичне насильство?

Дев’ять чловік з десяти здивуються такому визначенню.Дитина погано поводиться. Її нашльопали. Батьки скажуть: «Ми її вчили». На-

справді по відношенню до дитини було здійснено фізичне насильство. Чи багато тих, кого в дитинстві пальцем ніхто не торкнув? а вже тих, на кого в дитинстві жодного разу не накричали, зовсім не знайдеться. Не удома, так у школі кричали, лякали по-грозами страшними.

Звернення до батьків

Любенькі татусю й матусю, не бийте, А краще візьміть і мене пожалійте! Бо я ж ще маленький, не все розумію, Чому кричите, я ж не все ще умію!

Не вмію вмиватись і одягатись І дуже боюся я в цьому признатись! Бо ви мені в ротик горілку ллєте, Якщо ж я не вип’ю, то дуже б’єте!

Мені ж іще жити на божому світі І я хочу цьому світу радіти! Щоб ви були добрі, мене ви любили! Не пили горілки й красиві ходили!

Щоб нам усміхнулась доля милостиво Й фортуна б до нас повернулась можливо! Щоб я кожен день просинався щасливим, А ви кожен день на роботу ходили!

Щоб мали достойну обоє зарплату І в «п’янім чаду» мене не виганяли із хати! Щоб не спав я вночі на задвірках в морози! Й з оченяток моїх не лились гіркі сльози!

1�0


Наприклад, якщо замахнутися рукою на дитину, вона може зажмуритися, відшат-нутися, закритися руками, злякатися, заплакати, не дивлячись на те, що зіткнулася тільки із загрозою, а не з реальним насильством. Симптоми підвищеної збудливості — це найменші ознаки посттравматичного стресового розладу, які можуть викликатися побутовим насильством будь-якого роду. Є, проте, ще один наслідок досвіду насильс-тва, яке в якомусь сенсі страшніше за вищеперелічених.

Пережите насильство призводить до формування пониженої самооцінки. Дитина робить висновки про себе, про те, чого вона варта в цьому житті, по тому, як до неї від-носяться значущі дорослі. якщо дитину кривдять, принижують, б’ють, лякають кри-ком, погрозами, сексуально використовують і так далі, то дитина запевняється в тому, що нічого кращого вона і не варта, що усе це вона заслужила, тому що вона погана. Часто це ірраціональне переконання формує усе її подальше життя. Слід сказати, що така ж логіка є і у дорослих жертв насильства.

Вони завжди задаються питанням: «Чому це сталося зі мною»? У випадкових, ір-раціональних, жорстоких і несправедливих подіях люди намагаються знайти логіку і сенс: відплата за гріхи, власну неправильну поведінку, на зразок провокації насильс-тва, і деяке відчуття своєї загальної мерзенності, яка і є причина події. У дитини низь-ка самооцінка призводить до того, що вона перестає шукати добре відношення до себе.

Іноді пережитий досвід насильства в дитинстві переноситься в доросле життя вже по відношенню до слабкіших і беззахисних. Багато дорослих насильників в ди-тинстві самі були жертвами.

Виходить замкнуте коло: насильство породжує насильство. Де є насильство, там є жертви. Учасники трикутника насильник-жертва-свідок відтворюють ці ролі в на-ступних поколіннях або з іншими людьми. Мало кому вдається уникнути цього само-стійно, без спеціальних зусиль або спеціальної допомоги.

що РоБити?

В першу чергу треба усвідомити, що в тому, що сталося (насильство якому ти не можеш перешкодити), Ти не винна. Але маєш до цього пряме відношення. і можеш усе виправити! Ми поговоримо про це і багато чого іншого і Ти зрозумієш, що гідна іншо-го життя і Ти можеш його змінити!

У зв’язку з набранням чинності нової інструкції до Закону України «Про поперед-ження насильства в сім’ї», на міліцію у сфері подолання протиправного розв’язання тривалих сімейних конфліктів покладено виняткову роль щодо протидії всім формам насильства, забезпечення прав людини. Також передбачено спеціально уповноваже-ний орган виконавчої влади, служба дільничних інспекторів та кримінальна міліція у справах дітей, органи опіки та піклування.

Документ передбачає захисний припис. То є спеціальна форма реагування кримі-нальної міліції та дільничних інспекторів, внаслідок чого особі, що вчинила насиль-ство у родині, надалі забороняється здійснювати насильницькі дії стосовно жертви. Захисний припис застосовується до людини тоді, коли не подіяло офіційне поперед-

1�1


ження про неприпустимість вчинення насильства. Припис може бути винесений до осудної особи, яка на момент цього припису досягла 16 років.

У випадку насильства в сім’ї, внаслідок якого людина зазнала побиття й отримала тілесні ушкодження, необхідно:

1. Звернутися до дільничного інспектора, який винесе постанову про призначен-ня експертизи.

2. Потерпіла особа з направленням і документом, який посвідчує особу (паспорт) відвідує установу, що проводить судово-медичну експертизу, де відбувається зняття побоїв. За наслідками експертизи видається експертний висновок (надсилається ор-гану, який видав направлення на її проведення).

3. якщо у висновку судово-медичної експертизи встановлено, що внаслідок на-сильства в сім’ї особою було отримано тілесні ушкодження (середньої тяжкості, тяжкі) органом внутрішніх справ порушується кримінальна справа.

Приклад: до одного із державних центрів соціальної допомоги звернулась мати чотирьох неповнолітніх дітей. З’ясувалося, що сім’я проживає у сільській місцевості та протягом останніх п’яти років потерпає від насилля з боку колишнього чоловіка (батька дітей). Той навіть після розлучення мешкає разом із сім’єю і не бажає переїжд-жати до власного помешкання у сусіднє село. Сім’я живе у постійному страху. Діти не-рідко були свідками сексуального насилля відносно матері, потерпали від постійного знущання з боку батька. Мати разом з дітьми часто ночували на горищі або в сусідів, аби утекти від постійно п’яного дебошира. Аби утихомирити колишнього чоловіка, жінка неодноразово зверталась за допомогою до міліції. Однак, ані штрафи, ані роз-мови ситуації не змінювали.

Подібних історій, на превеликий жаль, трапляється безліч. у Міністерстві внут-рішніх справ України на обліку через насильство в сім’ї перебуває понад 85 тисяч осіб. Цю цифру можна сміливо подвоювати, а то й потроювати. Адже деякі форми насильс-тва — економічне чи психологічне — розрізняє невелика частина українців. Моральне приниження, брудні лайки, шантаж, погрози, залякування — усе це теж є насильством, а у нас насильством вважається фізичне застосування сили, побої, зґвалтування.

Найчастіше жертвами насилля в сім’ї стають жінки і діти, рідше — люди похило-го віку і, вкрай нечасто, чоловіки. Велику роль у цій проблемі відіграють стереотипи. Зокрема й той, що раз чоловік б’є — значить любить. Немалий відсоток жінок і досі живе за цими жорстокими невиправданими правилами, тим самим свідомо погоджу-ючись із роллю жертви. Часто жінки переконані у тому, що ніхто не зможе допомогти їм у вирішенні проблеми насильства в родині і тому переживають кривди та обра-зи в собі, беручи на себе, у деякій мірі, і відповідальність за дії кривдника, або навіть страждають від почуття незрозумілої провини.

Втім, на «гарячу лінію» міжнародного правозахисного центру Ла Страда телефо-нують і чоловіки. Хоча й нечасто, та ризик отримати по голові запущеною руками дру-жини тарілкою все ж таки існує.

Стереотипною є думка про те, що насильство найбільш розповсюджене у малоза-безпечених сім’ях. За результатами опитування, проведеного Інститутом соціальних досліджень Олександра яременка, 53% населення вважає, що це справді так.

1�2


І все ж таки, справа не в грошах, все залежить від виховання та характеру люди-ни. Ця проблема актуальна і в бідних, і в заможних родинах. Це підтверджує й інше дослідження. За його результатами, 22% населення, чиє матеріальне становище ха-рактеризується як «ми можемо дозволити собі придбати практично все, що хочемо», вважають, що тілесне покарання дитини є доцільним завжди, коли вона погано себе поводить. Ще 50% готові застосувати тілесні покарання в окремих випадках.

— Серед кривдників у нас дуже багато заможних людей, — каже віце-президент Міжнародного жіночого правозахисного центру Ла Страда-Україна Ольга Калаш-ник. — Був випадок коли дружина нашого українського міністра зверталася до гро-мадської організації через проблему насильства в сім’ї. Справжніми причинами цього лиха є зловживання алкоголем та наркотики.

До подібних злочинів провокує й сучасний, сповнений насильства, медіа-простір. Найстрашніше те, що на цьому зростають наші діти, які згодом будуватимуть свої сім’ї, у яких стосунки базуватимуться на свідомо чи несвідомо набутому досвіді. При-кро, якщо вони виховуватимуть своїх дітей не на ідеях любові і добра.

Психотерапевт Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології Оксана Ткачова вважає, що насилля ні в якому разі не можна пробачати.

— якщо людина вибачить насильство над собою перший, другий чи третій раз, виникають сумніви щодо її власного психічного стану, — каже вона. — Можливо, у ролі жертви вона почувається комфортно. Це своєрідний мазохізм. Переживши, на-приклад, досвід морального чи фізичного приниження в дитинстві, люди дуже час-то несвідомо обирають для себе роль жертви і живуть із цим усе життя. як правило, молода людина створює сім’ю за батьківською схемою. Тож, якщо насилля було в ро-дині, то не виключено, що його прояви з’являться і у наступному поколінні. Інший варіант — це різкий спротив насиллю, але так буває не завжди.

Заключне слово куратора групи.Здавалося б, в умовах економічної й соціальної кризи в країні можна сподіватися

на зростання значущості такої функції родини, як «психологічний захист». Пошире-ним є уявлення про те, що вона може стати останнім притулком для людини, поря-тунком від стресів, спричинюваних навколишнім соціальним світом, і що саме в ро-дині людина дістає підтримку й опору в житті. Але так є далеко не завжди. Можна зробити сумний висновок, що саме родина в наш кризовий час стає місцем, де розряд-жається невдоволення, вихлюпуються скарги й докори. Причому, одній й ті ж про-блеми викликають у різних родинах різні емоційні реакції й наслідки для сімейних відносин.

В родині, як і в багатьох сферах нашого життя, відчувається брак загальної куль-тури, не вироблені моделі доцільних взаємин чоловіка й жінки.

У наш час причиною багатьох конфліктів у сім’ї є розлагодженість у рольових очі-куваннях її членів. Різне розуміння ролей «хорошої» дружини або «справжнього» чо-ловіка призводить до втрати взаєморозуміння, без чого неможлива злагодженість дій у сім’ї.

Тому і необхідно постійно працювати з молоддю, щоб вони розуміли почуття від-повідальності за створення в майбутньому своєї сім’ї та суть ґендерних відносин в ро-дині та запобігати дискримінації дружини, чоловіка, дітей в родині.

1��


При проведенні заходу бажано було на столі різноманітні солодощі, чай та каву. Такий підхід зближує студентів та всіх присутніх: викладачів та запрошених гостей. При обговоренні того чи іншого питання, участь приймають, тобто висловлюють свої думки, не тільки студенти групи, а всі учасники круглого столу, які мають свої сім’ї, ді-тей, внуків. Студенти, в такому разі розуміють, що і для старшого покоління, доля мо-лодих сімей не байдужа. Гуманні стосунки у родині, от що зараз нам важливо! Бо міц-на сім’я, то міцна й держава, про це викладачі наголошують при вивченні дисциплін гуманітарного профілю.


1. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», 08.09.2005 р.

2. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї», 15.11.2001 р.3. Сімейний кодекс України, від 10.01.2002р..4. Ґендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства. —

К.: Столиця, 2002.5. Лавріненко Н. Особливості життєдіяльності сім»ї в умовах трансформації ук-

раїнського суспільства // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. — К.: Віпол, 1999.

6. Основи теорії ґендеру: Навчальний посібник. — К.: «К.І.С.», 2004.7. Сысенко В. Устойчивость брака. — М., 1981.

1��


СТАН СфОРМОВАНОСТІ ТОЛеРАНТНОСТІ

ОСВІТЯНСЬкОї МОЛОДІ ІНТеРкуЛЬТуРНОгО МІСТА:

СОцІОЛОгІЧНИй ВИМІР

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

АФАНАСЬЄВА Л. В. канд. філософ. наук, доцент, зав. лабораторією соціологічних досліджень; ФЕДОРОВА О. В. канд. пед. наук, доцент, декан соціально-гуманітарного факультету

Молодь — це суспільно диференційована соціально-демографічна спільнота, для якої характерні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні та інші якості. Молодь тому і є специфічною спільнотою, що її суттєві характеристи-ки і риси, на відміну від представників старших поколінь та вікових груп, знаходять-ся у стані формування і становлення. яким на сьогодні є стан та соціальне самопо-чуття молоді, чи здатна вона брати участь в перетворенні цього простору, чи готова прийняти на себе відповідальність за долю суспільства, свого та наступних поколінь? Наскільки внутрішній світ молоді є співзвучним та адекватним сьогоденню і як ду-ховні орієнтири її свідомості втілюються в реальну поведінку дівчат та юнаків, їх гро-мадянську позицію? На наш погляд, щоб зрозуміти чи зможе молоде покоління про-тиставити етнічному націоналізму громадянську націю і громадянський націоналізм, в якому пріоритет прав залишається за особистістю, а не за нацією, виявлення рівня толерантності в молодіжному середовищі має не тільки науковий, але й практичний інтерес.

Історично Запорізька область — це територія, на якій з глибокої давнини відбу-валися масштабні історичні події, пов’язані з мешканням і переміщенням багатьох народів. Тут зароджувалися, розвивалися і гинули різні культури, змінювалися цілі історичні епохи. Разом з представниками певних етносів сюди переселялися й при-хильники окремих конфесій, які визначаються як етноконфесійні групи. Характер-ною ознакою Запорізького краю є постійне ускладнення етнічної палітри. Одночасно

1��


з формуванням етнічного складу відбувалися інтеграційні міжетнічні процеси, основ-ним наслідком яких було зближення народів.

Сьогодні на території Запорізької області зареєстровано більше 60 національно-культурних товариств. Слід зазначити, що в самому Мелітополі та районі проживають представники майже 100 національностей, функціонують 22 національно-культур-них товариства, члени яких з повагою відносяться один до одного. Це місто є показо-вим ще й тим, рішенням Ради Європи воно презентує Україну як інтеркультурне місто в європейському міжкультурному діалозі. й це пов’язане з тим, що в такому досить поліетнічному регіоні й дотепер триває безконфліктний інтегративний тип розвитку міжнаціональної взаємодії.

З цією метою лабораторією соціологічних досліджень Мелітопольського держав-ного педагогічного університету ім. Б.Хмельницького з 16 по 20 вересня 20011 року проводилося анкетне опитування «Роль інтеркультурного середовища в формуванні толерантності освітянської молоді», де приймала участь молодь міста Мелітополя ві-ком від 15 до 23 років, які навчаються у освітніх закладах різного типу.

Досліджуючи міжетнічні відносини в молодіжному середовищі міста, ми виміряли рівень соціальної дистанції за допомогою шкали Богардуса, модернізованою та адап-тованою до вивчення міжетнічної толерантності в Україні Н. Паніною та Е. Голова-хою. Дана методика дозволила визначити емоційно-психологічну установку респон-дентів щодо національної ізоляції або міжетнічної інтеграції, психологічну готовність до зближення або, навпаки, відокремлення від представників іншої національності, незважаючи на їхні особистісні якості. Так, якщо індекс соціальної дистанції дорівнює від 1 до 3, то це свідчить про національну відкритість респондентів, від 4 до 5 — про національну обособленість, 6 — про ізоляціонізм і 7 — про ксенофобію.

Отримані в ході дослідження дані показали, що рівень соціальної дистанції у на-шому місті помірний (в середньому 4,33), тобто наша молодь, більш схильна до націо-нальної обособленості й займає по відношенню до більшості національностей пози-цію — «я готовий з ним співпрацювати, але не хочу бачити їх членами своєї родини або друзями».

Щодо визначення відповідей на це запитання представниками різних етнічних спільнот, ці показники дещо відмінні. Так, респонденти української та російської етнічних груп тісно включені в процес міжетнічної інтеграції, про що свідчать по-зитивні показники рівня соціальної дистанції до них (2,0207 та 2,3714 відповід-но). До представників же таких етнічних спільнот, як вірмени (рівень соціальної дистанції 4,9917), білоруси (4,0583), болгари (4,3884), греки (4,5667), грузини (4,9163), караїми (4,6194), німці (4,5851), поляки (4,3361), татари (4,8686), чехи (4,6345) опитані ставляться дещо прохолодніше, продукуючи міжнаціональну ві-дособленість.

Найбільш високі показники соціальної дистанції отримали роми (5,9748), чеченці (5,8117), албанці (5,2008), євреї (5,1891), корейці (5,0720) та молдавани (5,0292). Такі дані свідчать про намагання відгородитися, ізолюватися від представників цих на-ціональностей, що вказує на наявність проблем і труднощів інтегрування зазначених етнічних груп в соціальні процеси і інститути міста.

Цікавим для дослідження було з’ясування того факту — чи існує кореляційна за-лежність між рівнем толерантності та закладом освіти, в якому навчається молодь.

1��


Так, найбільш толерантними виявилися респонденти Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Б. Хмельницького (рівень соціальної дистанції 4,4105) та навчально-виховного комплексу № 16 (4,4649), тобто закладів, які відрізняються від інших освітніх установ своєю гуманітарною спрямованістю. Менш толерантною є молодь, яка навчається у промислово-економічному технікуму (4,8229), будівельно-навчальному комплексу № 24 (4,8021).

Анкетне опитування показало, що загалом студентська молодь вишів більш по-зитивно ставиться до представників етнічних груп, порівняно з респондентами, які здобувають середню спеціальну, технічну або загальну освіту, це на наш погляд є свід-ченням більш налагодженої системи національно-виховної роботи в даних освітніх закладах.

Таб. 1. Порівняльний аналіз соціальної дистанції до представників етнічних груп

респондентів різних типів освітніх закладів (за шкалою Е. Богардуса, М)

№ Навчальний заклад Рівень соціальної дистанції

11 Загальноосвітня школа 4,682872

22 Навчально-виховний заклад 4,464961

23 Професійно-технічне училище 4,802194

44 Коледж 4,822922

55 ВНЗ (МДПУ ім. Б. Хмельницького) 4,410589

66 ВНЗ (ТДАТУ) 4,608239

Для виявлення випадків недоброзичливого ставлення молоді до представників певних етнічних спільнот, респондентам було запропоновано відповісти на питання «Чи зустрічалися Ви в нашому місті з недружнім ставленням до представників Вашої національності?» і не дивлячись на те, що більша половина опитаних (68,9%) не зус-трічалися з цим фактом (білоруси, греки, грузини, поляки, татари, росіяни, українці, вірмени та болгари), значний відсоток (25,9%) — зазначили, що все ж таки стика-лися з епізодичними випадками недружнього ставлення до них (албанці, караїми, вірмени, росіяни, українці, татари). Занепокоює й той факт, що 5,2% опитаних зус-трічаються з цим постійно. Із проявами недружнього ставлення до себе переважна більшість респондентів (69,3%) стикаються під час випадкових контактів на вулиці та в громадському транспорті, в дворі (12,0%), в колі однолітків (8,0%), в колективі де вони навчаються (6,7%).

Таким чином, незважаючи на інтеркультурний статус Мелітополя проблема мі-жетнічної напруженості, в молодіжному середовищі все ж таки існує. Слід зазначити,

1��


що серед представників старшого покоління цей показник набагато нижчий (1,3%). Тому, на наш погляд, навчальним закладам слід більше звернути уваги на виховну ро-боту, пов’язану з формуванням толерантного ставлення до представників інших на-ціональностей серед студентів.

Одним із важливих питань дослідження толерантності є питання довіри до людей. Ми поставили респондентам запитання: «Наскільки Ви довіряєте людям?» 68,4% відповіли, що слід бути дуже обережним у стосунках з людьми (19,7% віком від 14 до 17 р.; 22,6% — 18–30 р.; 26,1% — 31–60 років і старші. і лише 31,6% респон-дентів вважають, що людям можна довіряти (серед них тільки 8,2% становить мо-лодь). Це свідчить про те, що саме молодь досить насторожено відноситься до всіх людей взагалі.

Так респондентам які вказали на негативне відношення до представників інших етносів було запропоновано запитання: «На основі чого у Вас склалося таке негатив-не відношення до людей інших національностей?». Найвищий показник (28,7%) свід-чить про те, що недружелюбне враження в опитаних склалось не з власного досвіду, а на основі того, що вони дізнались про ці етноси із засобів масової інформації (чита-ли в газетах, журналах, бачили по телебаченню). Зазначимо, що серед молоді віком 14–17 років, цей показник значно вищий 36,5%. Однак, не зважаючи на те, що даний регіон є поліетнічним, лише 8,6% респондентів (переважно старшого віку) вказали на власний досвід недружелюбного спілкування. 12,2% знають про дані проблеми з вражень від знайомих, друзів.

Кроснаціональний аналіз виявив відмінності групових ідентифікацій пов’язаних з соціальним самопочуттям. Так для 39,2% етнічних українців та 19,7% кримських татар характерні більш помірно-проукраїнські національно-державницькі орієнтири виходу України з економічної кризи. 29,8% українців, 25,7% росіян, 20,1% білорусів, 19,7% болгар, 9,1% вірмен вважають, що цього можна досягти при умові орієнтації на створення союзу з колишніми радянськими республіками. Слід зазначити, що 28,4% українців, 21,4% чехів, 20,8% болгар, 19,6% німців вихід з кризи бачать в союзі з євро-пейськими країнами. Відносно ж молоді, то 41,6% зазначають, що

Україну в майбутньому вони уявляють як європейську державу, чи як незалеж-ну країну, яка сама спроможна вийти з кризи (26,3%). Байдужими ж до майбутнього країни залишилась та частина міської молоді, яка ніде не працює й не навчається. За-значимо, що етнічний показник суттєвої ролі при відповіді на дане питання серед цієї категорії не мав.

Отже, в цілому можна відзначити достатньо високий рівень толерантності у регіоні, де історично, протягом століть мешкають представники різних етносів конфесій та культур, які від покоління до покоління випробовували дружні взає-мовигідні стосунки. Проте результати дослідження показали, що підростаюче мо-лоде покоління під впливом глобалізаційних процесів дещо змінює суть міжет-нічних і міжрелігійних відносин. Тому зростаюча саме серед молодого покоління нашої країни інтолерантність потребує системної, послідовної роботи із запобі-гання цього явища не тільки інституту освіти, а й усіх соціальних інститутів на-шого суспільства.

1��


списоК ВиКоРистаНих джеРел:

1. Маннгейм К. Диагноз нашего времени. — М.: Юрист, 1994. — 700 с.2. Зриксон 3. Идентичность: юность и кризис. — М: — Прогресе, 1996. — 700 с.3. Адамский В. Динамика структурного конфликта в ходе сменьї системи: Польша

в 1980–2000 г.г. // Социологические иселедования. — 2002. — № 6. — С. 50–62.4. Национально-гражданские идентичности и толерантность. Опыт России и Ук-

раиньї в период трансформации / Под ред. Л. Дробижевой, Е. Головахи. — К.: Институт социологии НАН Украиньї; Институт социологии РАН, 2007. — 280с.

5. Роль інтеркультурного середовища в формуванні толерантності освітянської молоді // Звіт лабораторії соціологічних досліджень МДПУ ім. Б. Хмельницького (16–20 вересня 20011 року).

1��


ОПыТ РАбОТы СТуДеНЧеСкОгО кИНОкЛубА

ПО фОРМИРОВАНИЮ ТОЛеРАНТНОСТИ

И куЛЬТуРы МИРА

РВНЗ «Крымский гуманитарный университет» г. ялта

ПОТАПОВА В. И., старший преподаватель кафедры истории, правоведения, методики преподавания и государственного управления СКРИПНИК О. С., ассистент кафедры истории, правоведения, методики преподавания и государственного управления

Мы живем в обществе, которое состоит из очень разных людей. Существенные отличия (язык, вера, убеждения, обычаи, способ жизни и т. д.), вызваны социокуль-турными факторами: принадлежностью к разным национальным общинам и куль-турам.

Толерантность имеет те же источники. Каждый человек, его взгляды, убеждения, индивидуальные черты заслуживают уважение только потому, что по своей природе он Человек. То есть, толерантность — это не просто отношение, принцип. Это отправ-ная точка для гражданского действия. Ни одна гуманистическая система не имеет смысла, если не существуют ненасильственные способы ее поддержки. Воспитание и формирование толерантности является одним из таких способов.

При создании киноклуба в гуманитарном университете руководители стави-ли для себя цель как просвещение в сфере прав человека и повышение интеллекту-ального уровня студентов при целенаправленном формировании медиавосприятия кино-продукции социальной и правовой тематики. Задачами киноклуба являются, формирование медиаграмотности, формирование умений и навыков отбирать необ-ходимую информацию и эффективно ориентироваться в медиа-пространстве, а так-же навыков разностороннего оценивания содержания информации.

Однако при организации работы киноклуба были разрешены следующие пробле-мы, которые можно разделить на несколько составляющих:

— определение тематики и подбора фильмов с учетом специфики курса. Так, на-пример, определяя тематику киноклуба в сфере прав человека, возникла не-

1�0


обходимость установить логику показов согласно учебной программы и соот-ветственно ей отобрать необходимые фильмы;

— учет специфики целевой аудитории. в данном случае аудиторией являются бу-дущие учителя социально-гуманитарного цикла;

— необходимость работы с базовой информацией курса и понятийным аппара-том, то есть блок отобранных фильмов должен представлять единый обучаю-щий медиатекст;

— подбор наиболее эффективных технологий обучения.Разрешение подобных комплексных проблем предполагает несколько этапов ра-

боты. На первом этапе определяется тематические блоки, в соответствии с которы-ми и осуществляется подбор фильмов. в работе Клуба социального и правового кино были определены два основных блока: «Права человека в современном государстве» и «Человеческое достоинство в контексте прав человека». Рассматривая первый блок как единый медиатекст, была выстроена определенная логика показа, где каждый фильм нес необходимую образовательную нагрузку и соответствующую работу с ка-тегориями и понятиями курса. Например, в первом блоке предполагается понимание важности и актуальности прав человека в современном мире на контрасте с правами человека в тоталитарном обществе. в соответствии с этим подбор фильмов был сле-дующий:

1. «Любите меня, пожалуйста» (Режиссер В. Балаян Россия) — тематика занятия и фильма неонацизм и права человека.

2. «Стирая Девида» (Великобритания) — тематика занятия и фильма современ-ные технологии и способы тотального контроля над обществом и права человека

3. «Убить дракона» (Режиссер М. Захаров СССР, ФРГ) — тематика занятия и филь-ма тоталитаризм и власть

4. «Класс» (Эстония) — тематика занятия и фильма насилие как форма противо-стояния большинства и меньшинства

5. «Тот самый Мюнхгаузен» (СССР) — тематика занятия и фильма права индивида и интересы общества

6. «Томек В.» (Польша) — тематика занятия и фильма права ребенкаПоследовательность фильмов дает возможность рассмотреть основополагающие

понятия курса «Права человека» и раскрыть принципы, на которых базируется курс. Использование сюжетов, связанных с действительностью, способствуют глубокому и эмоциональному усвоению информации, полученной из медиатекста. Кроме того, яркие и наглядные образы действуют сильнее на сознание человека, чем абстракт-ные рассуждения. к тому же образ пробуждает эмоции, что оставляет более сильные впечатления и становится достоянием личности и способствует более быстрому до-стижению образовательных целей (Баранов 2008).

Однако при формировании тематических блоков учитываются особенности це-левой аудитории. Так, например, студенты социально-гуманитарных ВУЗов являются более подготовленными к восприятию курса, в тоже время для студентов других спе-циальностей необходим дополнительный блок, связанный с понятийным аппаратом правовых дисциплин.

На последующих этапах осуществляется подбор целесообразных методов и тех-нологий работы с медиатекстами. Наиболее эффективными технологиями являют-

1�1


ся технологии критического мышления. в работах А. В. Федорова предложена общая схема обсуждения медиатекста:

— вступительное слово ведущего (его цель — дать краткую информацию о со-здателях медиатекста, напомнить предшествующие их работы, чтобы аудито-рия могла выйти за рамки конкретного произведения и обратиться и к другим произведениям этих авторов; если есть в том необходимость, остановиться на историческом или политическом контексте событий, ни в коем случае не ка-саясь художественных, нравственных и иных оценок авторской позиции, и, ра-зумеется, не пересказывая фабулу произведения), то есть установка на медиа-восприятие;

— коллективное «чтение» медиатекста (коммуникативный этап);— обсуждение медиатекста, подведение итогов занятия.Обсуждение медиатекстов начинается (согласно рекомендациям Ю. Н. Усова) с от-

носительно более простых для восприятия произведений массовой (популярной) культуры со следующими этапами:

— выбор эпизодов, наиболее ярко выявляющих художественные закономерно-сти построения всего фильма;

— анализ данных эпизодов (попытка разобраться в логике авторского мышле-ния — в комплексном, взаимосвязанном развитии конфликта, характеров, идей, звукозрительного ряда и т. д.);

— выявление авторской концепции и ее оценка аудиторией. [8; 9; 10].Во время «чтение» и обсуждения медиатекста с целью его осознанного воспри-

ятия чаще всего рекомендуется использование технологий критического мышления. в работах Челышевой И. В. даны некоторые методы критического мышления: метод ИНСЕРТ, прием З-Х-У (Что знаем? Что хотим узнать? Что узнали?), модель ВОР (Вы-зов-Осмысление-Размышление), мозговая атака и др. Такие методы прежде всего эф-фективны при работе с документальными и художественными текстами, а также для классических аудиторных занятий. При работе Клуба социального и правового кино их эффективность снижается, так как не всегда возможности сфокусировать внима-ние аудитории на эпизоды, которые несут основную образовательную нагрузку в кон-тексте курса. в связи с этим для данного формата использования медиатекстов более целесообразно применять приемы, позволяющие направлять деятельность студен-тов. К таким методам можно отнести «направленный просмотр».

Направленный просмотр — это деятельность, которая обеспечивает понимание при просмотре в той части занятия, когда осуществляется фаза построения знаний, с применением игрового или неигрового кино.

Направленный просмотр связан с обдумыванием и заполнением таблицы. Сту-дентам поясняется, что они будут смотреть фильм частями. Напоминается им, что при просмотре очередного отрывка они будут делать предположения, а потом про-должать просмотр. После каждой части они смогут оценить, насколько их предполо-жения были правильными.

Перед просмотром первой части студентам предлагается название фильма, ин-формация о режиссере, возможно, актерах, когда снят фильм и т. д. Ставиться задача предположить, что будет происходить в этом фильме и это записать в первую колон-ку таблицы с аргументацией своей позиции.

1�2


Фильм смотрят до первого стоп-кадра. Преподаватель делает паузу и просит вспомнить свои предположения и сказать, что произошло на самом деле. Это записы-вается в третью колонку таблицы «Что произошло? ».

Студенты могут вспомнить те моменты фильма, которые подтвердили или опро-вергли их предположения. Далее они делают предположения о том, что будет проис-ходить дальше, записывая их в соответствующую колонку.

После чего просмотр продолжается до следующего стоп-кадра. Снова делают предположения о том, как закончится фильм и записывают.

Последний стоп-кадр лучше всего делать в заключительной части фильма (в куль-минации, развязке). После полного просмотра фильма заполняется вся таблица.

Как Вы считаете, что произойдет?

почему Вы так считаете?

что произошло?

После оглашения названия

После первого стоп-кадра

После второго стоп-кадра

После того, как досмотрели

до конца

Заполненная таблица дает возможность перейти к дискуссии, используя не толь-ко эпизоды фильма, а также, вернув студентов к их предположениям, вызвать обсуж-дение творческого замысла и художественных приемов создателей фильма.

Другим методом является «Предположение на основе предложенных кадров фильма». Преподаватель размещает несколько кадров из фильма на доске или эк-ране и предлагает студентам придумать собственный сценарий фильма на основа-нии названия и кадров фильма. Через 3–5 минут преподаватель просит рассказать составленные сценарии (такая работа может быть в индивидуальной и групповой формах). После этого начинается просмотр фильма, при котором студентам ставит-ся задание определить смысловую нагрузку отобранных кадров. Кадры-картин-ки должны являться символами, которые отражают основной посыл медиатекста. в альтернативном варианте кадры могут быть заменены просто картинками. Напри-мер, при показе фильма «Эксперимент» (Германия) такими картинками-символами стали: униформа, бутылка молока, черный ящик и кухонный нож. Столь «нелепый» подбор предметов в сочетании с названием фильма позволил заинтриговать студен-тов и сохранить их внимание до конца фильма. После просмотра фильма студентам предлагается вернуться к первоначальным кадрам и своим сценариям и раскрыть смысл медиатекста.

Приемы и методы критического мышления результативно используются при соблюдении технологии, которая строится из трех фаз: актуализация-построение знаний-консолидация [10, 145].

1��


Например, для фазы актуализация раннее полученных знаний по теме, парам сту-дентов предлагается составить список того, что они знают или думают по изученной теме. Для этого задания устанавливается жесткий лимит времени — обычно пять ми-нут. Разновидностью данного приема является групповой мозговой штурм.

Для фазы построение знаний эффективным может быть прием перепутанные логические цепи. Педагог выписывает пять-шесть отдельных событий (например, из просмотренного фильма) на отдельных карточках, которые перетасовываются и выставляются на доску. Группе предлагается восстановить правильный порядок событий. Когда аудитория приходит к единому мнению, педагог просит их обратить внимание на повторный просмотр ключевых фрагментов фильма. Чтобы было ясно, правильно ли выполнено задание. Возможен и еще один вариант данного задания, заключающийся в моделировании возможных ситуаций при изменении хода ключе-вых событий медиатекста.

Для фазы консолидации примером может служить прием «Оставьте за мной пос-леднее слово». Он дает основу для обсуждения текста любого плана: как повествова-тельного, так и описательного. Группа находит несколько эпизодов достойных ком-ментариев, после этого проводится групповое обсуждение. Последним свое мнение высказывает тот участник, который не проявил активности на предыдущих этапах занятия. И, конечно, для этой фазы актуальным остаются различного вида дискуссии, а также десятиминутные эссе и другие свободные письменные задания.

Использование технологий критического мышления при работе с медиатекста-ми в формате киноклуба требует системной и длительной апробации. Но уже сегод-ня можно сделать вывод, что методы и приемы критического мышления формируют умения самостоятельно и глубоко осмысливать медиатексты, тщательным образом их прорабатывать, пристально всматриваться в детали, что особенно важно в услови-ях интенсификации информационного потока.

Использование технологий критического мышления при работе с медиатекста-ми в формате киноклуба требует системной и продолжительной апробации. Но уже сегодня можно сделать вывод, что методы и приемы критического мышления фор-мируют умения самостоятельно и глубоко осмысливать медиатексты, тщательно их прорабатывать, пристально вглядываться в детали, что особенно важно в условиях интенсификации информационного потока.

списоК литеРатУРы

1. Терно С. О. Критичне мислення — сучасний вимір суспільствознавчої освіти / Терно С. О. — Запоріжжя: Просвіта, 2009. — 268 с.

2. Онкович Г. В. Медіаосвіта в Україні: сучасний стан і перспективи розвитку // Нові технології навчання. — № 62. М-ли другого Міжнародного семінару «Навчаль-но-виховне середовище та моральність у ХХІ столітті» / Ін-т інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, Академія міжнародного співробітництва з креативної пе-дагогіки. — Київ — Вінниця, 2010. С. 89–92.

1��


3. Жижина М. В. Медиакультура: культурно-психологические аспекты / Жижи-на М. В. — Москва: Вузовская книга, 2009. — 188 с.

4. Концепція впровадження медіа-освіти в Україні, схвалена Президією Національ-ної академії педагогічних наук України 20 травня 2010 року.

5. Баранов О. А. Тверская школа кинообразования: к 50-летию / Баранов О. А. — Таганрог: Центр развития личности, 2008. — 214 с.

6. Федоров А. В. Трудно быть молодым: Кино и школа / Федоров А. В. — М.: Кино-центр, 1989. — 66 с.

7. Федоров А. В. «За» и «против» / Федоров А. В. — М.: Изд-во ВБПК, 1987. — 66 с.8. Челышева И. В. Формы, методы и приемы организации медиаобразовательного

процесса в школе и ВУЗе / И. В. Челышева // Медиаобразование. — 2011. — № 1. — С. 46–51.

9. Загашев И. О. Критическое мышление: технология развития / И. О. Загашав, С. И. Заир-Бек. — СПб: Скифия, 2003, — 284 с.

10. Кроуфорд А. Технології розвитку критичного мислення учнів / Кроуфорд А., Саул В., Метьюз С. — К.: Плеяда, 2006. — 220 с.

1��


ПРОбЛеМИ ПОПеРеДжеННЯ

кСеНОфОбІї ТА ДИСкРИМІНАцІї

у ВИщИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАкЛАДАХ укРАїНИ

Кримська філія Національного університету державної податкової служби України

ШВЕЦОВА А. В., доктор філософських наук, професор, професор кафедри філософії та політології КОНОПЛЬОВА Г. О., аспірант кафедри філософії культури та культурології Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, провідний фахівець навчального відділу

Повага до прав людини, сформованість інтересу до представників інших груп (мовних, етнічних, расових, культурних, соціальних і т. ін.), поважне ставлення до цін-ностей, мови, традицій та вірувань інших національностей, вміння виважено поступа-тися своїми інтересами заради громадянської злагоди — це повинно стати головни-ми настановами виховання сучасної людини, здатної жити в умовах демократичної правової держави. Для цього ще з дитинства повинні формуватися відповідні мораль-них цінності, щоб забезпечити гуманне ставлення до суспільства та держави, вихова-ти національну самосвідомість, політичну культуру та культуру міжетнічних та інших соціальних відносин, що набуває особливої ваги у сучасному глобалізованому світі, світі «без кордонів».

Сучасні процеси глобалізації ведуть до неухильної взаємодії і можливого зіткнен-ня не тільки різних держав, але й культур. Зростаюча мобільність людей перетворює країни у полікультурні співтовариства, гармонійний розвиток яких можливий лише за умови принципів рівних прав і цінностей, толерантного ставлення до різних про-явів людської самобутності, до яких не кожне суспільство готове. якщо цього немає — можуть розвиватися такі негативні соціальні явища, як ксенофобія й різні форми дис-кримінації.

Ксенофобія (від грецьких слів ксенос — «чужинець», «незнайомець», та фобос — «страх») — це хворобливий стан, що виявляється у нав’язливому страху стосовно чу-

1��


жинців чи просто чогось незнайомого, що може перерости у недовіру та навіть нена-висть до них [1, с. 9].

У основі ксенофобії лежить цілком природне явище — вроджений інстинкт само-збереження. Загалом страх перед чужим і невідомим — це не нове явище суспільного життя — воно притаманне людському суспільству з часів його появи і до сьогодення. Аналізуючи досвід людства, можна вважати, що ксенофобія — один із перших важли-вих факторів формування суспільства, оскільки відіграє важливу роль в об’єднанні людей у колективні форми життя задля подолання небезпеки. з іншого боку, супер-ництво між соціальними групами за ресурси та владу примушує людей розділяти ото-чуючих на «своїх», які можуть захистити, надати допомогу, та «чужих» — незнайомих, незрозумілих, ворожих.

З цим пов’язане таке явище, як дискримінація, що полягає в обмеженні «інших» індивідів з боку домінуючої групи у доступі до суспільних благ та влади. Крайніми ви-дами дискримінації є:

— сегрегація — політика примусового відділення негрів або іншого «кольорово-го» населення від «білих» шляхом створення спеціальних територій і установ;

— геноцид — вид міжнародних злочинів, що полягає у фізичному винищенні груп населення, враховуючи їх расові, національні, етнічні або релігійні ознаки;

— апартеїд — крайня форма расової дискримінації, коли групи населення краї-ни в залежності від расової приналежності ставляться у різко нерівноправне положення в порівнянні з іншими групами, позбавляються або істотно обме-жуються у політичних, громадянських і соціально-економічних правах, аж до ізоляції у спеціальних територіальних резерваціях.

Окрім того, дослідники виділяють цілу низку так званих «фобій», в основі яких лежить ксенофобія, наприклад, етнофобія, ісламофобія, антисемітизм, та ін., які теж викликають відповідні види дискримінації.

Проблемами дискримінації особливо сьогодні стурбоване людство, зокрема — Організація об’єднаних націй з питань освіти, науки та культури, в основі діяльності якої лежить боротьба з расизмом, ксенофобією та нетерпимістю. ЮНЕСКО ставить за мету пошук ефективних способів боротьби з проявами дискримінації, які вже існують та які повсякчас виникають у зв’язку із глобалізацією та все більшою «відкритістю» світу.

Зокрема, в жовтні 2003 року ЮНЕСКО розробило та прийняло Комплексну стра-тегію боротьби з расизмом, дискримінацією, ксенофобією та нетерпимістю. Пріори-тетними напрямками даної Стратегії є «сприяння проведенню наукових досліджень та дискусій з проблем расизму, дискримінації, ксенофобії; переосмислення та до-повнення документів ЮНЕСКО, які регулюють питання расизму та дискримінації; створення нових підходів до навчання, розробка навчальних матеріалів; залучен-ня визнаних суспільних діячів та політиків до діяльності щодо боротьби з расизмом та дискримінацією; збереження культурного розмаїття у мультиетнічних і мульти-культурних суспільствах; боротьба з пропагандою расизму у засобах масової інфор-мації, зокрема в інтернеті» [2].

Таким чином, дана Стратегія ще раз підкреслює той факт, що сьогодні ксенофобія та різні форми дискримінації виступають не тільки соціальною, політичною, етичною проблемою, але й проблемою виховання та освіти сучасної молоді. Тому вища школа

1��


повинна бути спрямована на нейтралізацію ксенофобських та дискримінаційних пог-лядів, впроваджувати заходи щодо попередження та протидії цим негативним сус-пільним явищам.

Головним принципом попередження ксенофобії і дискримінації є принцип толе-рантності. Толерантність виступає одним із найважливіших чинників формування гармонійного соціального порядку та успішного життя людини й суспільства. у чому ж полягає дійсний сенс цього поняття?

Загальноприйнято вважати, що толерантність — слово, яке походить від латин-ського «tolerantia», що означає терпіння. Толерантність тлумачиться як терпимість до чужих думок, вірувань, поведінки, або як відсутність чи послаблення реагування на який-небудь несприятливий фактор у результаті зниження чуттєвості і та ін.

Однак іноді ми стикаємося зі станом внутрішньої напруги, дискомфорту, насиль-ницьким придушенням у собі відповідних емоцій, бажань, можливих реакцій і т.ін. Розтлумачений таким чином принцип толерантності мало що може змінити з сучас-ній суспільній ситуації, яка, як ми бачимо, характеризується багаточисельними со-ціальними, економічними, політичними та іншими конфліктами, не дивлячись на досить високий рівень розробки різних технологій по запобіганню й урегулюванню соціальних протиріч, зіткнень і та ін.

Для того, щоб толерантність стала конструктивним принципом органі-зації соціального життя, її не можна обмежувати поняттям терпимості. По суті своїй толерантність повинна бути переконанням особистості та сус-пільства у абсолютному й безумовному праві іншого буття (якщо, звісно, воно є соціально позитивним) на існування й повноцінний розвиток, праві на таку ж самостійність і таку ж повагу, які визнаються по відношенню до буття влас-ного.

Толерантність — це настанова, яка протистоїть такому, до речі, природному яви-щу соціального життя, як груповий центризм у різних його видах (наприклад, етно-центризм). Сучасні дослідження, зокрема Д. Кембела, стверджують, що людям влас-тив етноцентризм, тобто те, що відбувається у їхній культурі, найбільш природним і правильним; розглядати звичаї своєї групи як універсальні, вважати ролі, норми й цінності своєї спільноти безумовно вірними, вважати взаємну допомогу й коопера-цію з членами своєї групи природною: діяти так, щоб члени своєї групи були у вигра-ші; пишатися своєю групою як еталоном і відчувати неприязнь по відношенню до ін-ших груп [3, с. 22].

як відомо люди природним чином належать до певних спільнот чи груп де люди-на визначається і здійснює свою життєдіяльність. Кожна зі спільнот має своє більш-менш автономне буття, яке існує поряд із буттям інших. і саме існування інших доз-воляє спільноті визначити себе як осередок, як унікальне утворення, яке усвідомлює свою відмінність у процесі порівняння, а часто й протиставлення.

Крім того, деякі іноземні дослідники — Поль Рікер, Джон Роулз та інші — вважа-ють, що реалізація принципу толерантності передбачає справедливе збільшення пе-реваг для тих соціальних угрупувань, які мають найбільш несприятливі умови (між іншим, це є також одним із принципів розвитку правової соціальної державності) [4, с. 318–319]. Тобто толерантність вимагає взаємодопомоги та співпраці, взаємодові-ри та взаєморозуміння, може існувати лише як «взаємотолерантність». Це відображе-

1��


но у сучасних концепціях громадянського суспільства, зокрема у теоріях «соціального капіталу» та «раціонально потрактованого приватного інтересу».

Сенс цього принципу полягає, як вказує А.Колодій, «в розумінні людиною того факту, що вона живе у суспільстві, а отже є залежною від людей, з якими її зводить або може звести доля. і якщо хтось сьогодні піде назустріч своєму сусідові, чи колезі, чи просто пересічному незнайомцю, то цілком може трапитися, що за деякий час вони, а як не вони, то інші люди, що мають такі самі очікування, віддячать тим же» [5, с. 40].

І як настанову, ідею про необхідність створення сприятливого соціального кліма-ту та соціального миру для забезпечення повноцінного життя кожної людини та кож-ної соціальної групи необхідно покласти в основу процесу виховання студентів в дусі толерантності та взаємоповаги.

У цьому процесі велику роль відіграють викладачі, зокрема — куратори, їх ініціа-тивність та особистий приклад. Викладач ВНЗ України виступає у декількох іпоста-сях одночасно: лектор-оратор, вчений, вихователь, носій моральних цінностей. Тому завдання педагога — готувати не просто фахівця, але й інтелігентну сучасну люди-ну, яка б поєднувала у собі широку освіченість і вихованість, вміння керувати собою та відповідати за інших, демонструвала б високу культуру мислення, мовлення, по-чуттів і поведінки, організаторські навички.

З цією метою викладачі повинні знайомитися з побутовими умовами студен-та, вивчати особові справи, анкетувати з метою з’ясування інтересів, схильностей та життєвих позицій і проблем студентів, проводити спостереження з метою вияв-лення особистісних якостей особистості у різних ситуаціях — все це дає можливість проводити навчально-виховну роботу більш цілеспрямовано. Викладач повинен вчи-ти студентів свідомо відноситися до себе та своєї життєвої мети, виважено ставитися до соціальних процесів, передбачувати їх наслідки — в тому числі й наслідки таких явищ, як дискримінація і ксенофобія.

Для цього у суспільстві й системі освіти, зокрема, повинні бути здійснені наступні заходи:

1) створювати рівні соціальні й освітні можливості для представників різних со-ціокультурних груп (особливо для тих, хто належить до культурних меншин);

2) сприяти усвідомленню закономірності культурних відмінностей як засобу по-будови полікультурного простору (що є невідворотним процесом в умовах інформа-тизації та глобалізації суспільства);

3) захищати і розвивати плюралізм культур у суспільстві;4) допомагати студентам конструктивно підходити до спільних для усіх спільнот

і культур цілей забезпечення соціальної злагоди та співпраці;5) розвивати міжкультурну компетентність, надаючи необхідні знання щодо при-

роди й особливостей культур різних соціальних спільнот; стимулювати інтерес сту-дентів до вивчення інших культур;

6) пояснювати причини, сутність та соціальні наслідки нетолерантного повод-ження, його негативну роль щодо національного та демократичного розвитку сус-пільства;

7) формувати атмосферу засудження щодо порушень чи ігнорування прав і сво-бод культурних груп — як власної, так і інших, без винятку;

1��


8) сприяти створенню різноманітних молодіжних об’єднань, діяльність яких де-монструвала б настанови толерантності, взаємодопомоги, соціального миру;

9) заохочувати толерантне поводження та вияв толерантної свідомості праців-ників (особливо викладачів) закладів вищої освіти — адже особистий безпосередній приклад є найкращим засобом виховання.

При цьому слід пам’ятати, що формування особистості студента відбувається у ба-гатоманітному полі їх спілкувань та взаємодій із викладачами, кураторами, іншими працівниками вузів, іншими громадянами і т.д. Тому раціональний, науковий підхід до організації цього спілкування, доброзичливе, уважне й відповідальне ставлення до тих, кого ми навчаємо, — запорука успіху у вихованні освіченого, національно сві-домого, конструктивно толерантного фахівця.


1. Xenophobia [Електронний ресурс] // Meriam-Webster’s Online Dictionary. — Ре-жим доступу: http://www.merriam-webster.com/dictionary/xenophobia

2. Комплексная стратегия ЮНЕСКО по борьбе против расизма, дискриминации, ксенофобии и связанной с ними нетерпимости // ЮНЕСКО, 2003. — Режим доступу: http://www.unesco.org/ru/moscow/social-human-sciences/human-rights/fight-against-racism-discrimination-xenophobia/.

3. Лебедева Н. Введение в зтническую и кросс-культурную психологию. — М.: «Ключ-С», 1999.

4. Колодій А.Ф. На шляху до громадянського суспільства // Колодій А.Ф. // Теоре-тичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні. Монографія. — Львів: Видавництво «Червона Калина», 2002.

5. Рікер П. Толерантність, нетолерантність, неприйнятне // Рікер П. Навколо полі-тики. — К.: «Д.Л.», 1999. — С. 313–332.

1�0


СОцІАЛЬНО-ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЗІ СТуДеНТАМИ

щОДО ЗАПОбІгАННЯ РАСИЗМу,

ТеРОРИЗМу ТА екСТРеМІЗМу, ВИХОВАННЯ

у МОЛОДІ ТОЛеРАНТНОгО СТАВЛеННЯ

ДО ЛЮДСТВА

Канівське училище культури і мистецтв

КАРАЛЬОВА О. П., фізична культура; СОКУР Л. А., історія і право; КОМАРНИЦЬКИй Г. С., фізична культура; БАРАНОВ Є. І., фізична культура

Відомо, що кожна людина реалізує себе по-різному, навіть якщо люди живуть в ідентичних соціальних умовах. Отже, існує якийсь суспільний механізм, завдяки якому особистість формує та реалізує свої можливості. Таким механізмом є культу-ра. Ще Гегель писав, що формування індивіда йде «шляхом переробки себе в процесі культури» [1, с. 8]. Ця переробка і є розвитком людини, реалізацією її соціальних сил, яка здійснюється через культуру. Павло Флоренський наголошує, що культура — це середовище, яке вирощує і живить людину. Отже, сукупність соціального та культур-ного в бутті людини і формує її соціокультурне середовище, в якому вона обертається щодня, отримуючи інформацію та реалізуючи свої можливості й задовольняючи свої потреби у відповідності з культурним рівнем та рівнем її соціалізації.

На основі розуміння взаємодії індивіда з культурою, на основі певного розуміння суспільства людина самовизначається як соціальна істота і займає певну соціальну позицію. Вибір цієї позиції в значній мірі залежить від рівня соціалізації, сформова-ності індивіда, від його культурного розвитку. Отже, вироблення моральної позиції людини в певній мірі залежить від середовища, в якому вона знаходиться, а останнє, в свою чергу, здатне впливати на формування особистості різними засобами і прийо-мами. Отже, від соціокультурного середовища залежить рівень сформованості окре-мого індивіда, який є членом людського соціуму. а це, в свою чергу, визначає рівень сформованості певного суспільства, народу, нації.

1�1


Отже духовні цінності суспільства становлять фундамент первинних сенсів сус-пільного буття, є найвищим рівнем регуляції соціальних процесів. Саме вони фор-мують усталену систему суспільних відносин і зміцнюють соціум. На переконання деяких науковців, однією з причин виникнення реальної загрози самознищення сус-пільством є втрата людством універсальної ціннісної системи, що спирається на вищі духовні та моральні абсолюти [2, с. 2].

Тому, формування ціннісної системи, яка б базувалася на загальнолюдських та на-ціональних цінностях і покликана забезпечувати сучасна система освіти.

Проте, варто зауважити, що зростання соціокультурної динаміки, економічних та політичних перетворень на початку XXI століття детермінує дедалі відчутніші змі-ни в усталених, що стали вже традиційними, способах аналізу суспільно-політичного життя. Водночас світоглядні зрушення останніх десятиліть, супроводжувані подаль-шим зростання абсентеїзму мас, свідчать про відсутність ідеології чи політичної до-ктрини, які б змогли здійснити масову політичну мобілізацію на міжнародному чи навіть на національному рівнях. Претендування будь-якої ідеології на остаточне розв’язання суспільних проблем сприймаються як фундаменталізм, доктринерське мислення або вияв наївного і водночас заангажованого ставлення до суспільного життя. Проте таку ситуацію не слід характеризувати як ідеологічний вакуум. Сучас-ність відзначається ідеологічним розмаїттям, в якому всі стверджувальні ідеологічні інтенції наштовхуються на неминучі перешкоди, викликані невідповідністю позицій бачення і оцінювання соціальної дійсності, що актуалізує питання про необхідність пошуку оптимальних умов співіснування неспівмірного [3].

Відтак, значну роль у виробленні молодіжної ідеології сприйняття оточуючого світу належить викладачам, які спільними невидимими зусиллями задають характер бачен-ня, сприйняття і оцінювання оточуючої дійсності, з якою стикається в процесі соціалі-зації молода людина. Тому принциповою проблемою сьогодення є не пошук і втілення у життя якогось істинного проекту соціальної будови, а створення умов для безконф-ліктного співіснування множини різних, часто-густо альтернативних поглядів на світ.

Забезпечити це можливо лише шляхом об’єднання спільних зусиль. в якості експе-рименту в Канівському училищі культури і мистецтв було об’єднано зусилля викладачів фізичної культури та історії, з метою розробки комплексу заходів щодо запобігання ра-сизму, ксенофобії, екстремізму, виховання толерантного ставлення студентської молоді до оточуючих. Відповідно до специфіки навчального закладу, покликаного, передусім, формувати мистецьку еліту, проблеми толерантності та екстремізму розглядалися че-рез призму культурно-мистецького простору як України, так і всього людства в цілому.

Фізична культура та спорт є тим об’єднуючим фактором, який не зважає ні на кордони, ні на расову чи релігійну приналежність, який об’єднує людей в цілком природному прагненні олімпійської першості. Викладачами фізичної культури було підготовлено та проведено низку виховних заходів по попередженню расизму та екс-тремізму у спорті «У спорті немає місця расизму», «Футбол без расизму». Виклада-чами було використано як теоретичний матеріал, так і вдало підібрано відеоряд. Це дозволило яскраво продемонструвати студентській молоді, що улюблена справа не може роз’єднувати та вносити ворожнечу, вона покликана об’єднувати людей різ-них рас, держав та віку, сприяти вихованню командного духу.

1�2


Одним із головних завдань історичної освіти є формування духовно багатої осо-бистості, шляхом виховання в студентської молоді любові до рідної землі, глибоке знання рідної мови, історії, літератури, мистецтва, культури свого народу, відроджен-ня національних традицій, звичаїв і обрядів, активна в них участь, повага до своєї на-ції й інших народів та інші прояви. Необхідно підкреслити, що вивчення студентською молоддю історії — це перший ступінь формування духовної культури особистості, її національного самоусвідомлення, прилучення до загальнолюдських моральних та ду-ховних цінностей. Однак поруч з тим, роль викладача — це підвести студентів до пев-них висновків та надати моральних життєвих орієнтирів, адекватних сучасним пот-ребам держави та особистості.

В курсі історії України приховані значні можливості для виховання критичного ставлення до дійсності, формування світогляду студентської молоді.

Нинішню духовну ситуацію, що склалася в суспільстві багато хто характеризує як своєрідний ідеологічний вакуум. Але такий стан речей, як це не парадоксально, мож-на використати з користю для історичної освіти.

Відкривається простір для розвитку критичного історичного методу. Крім того, ви-никає можливість не розглядати готові інтерпретації історії, а «творити історію» разом з студентами, які стають реальними суб’єктами процесу осмислення історії, самостійно можуть трактувати певні події та явища, стають готовими до позитивного вчинку.

Критичне ставлення учнів до історичних фактів, що допомагають розкрити зміст тих чи інших світоглядних ідей, передбачає збереження логіки руху від активно-спог-лядацьких форм до дієво-практичних.

Варто зазначити, що на уроках історії вчитель не лише здійснює формування від-ношення до світоглядних ідей, понять, а й формує важливі духовні якості молодої лю-дини, такі як гуманізм та толерантність. Це вимагає створення проблемних ситуацій, які б розкривали історію в процесі викладання. Працюючи в цьому напрямі, слід по-чинати з показу історичного процесу як історії взаємодії людей.

Тому у процесі вивчення історії для формування толерантного ставлення до світу та оточуючих варто широко використовувати біографічні сюжети, що сприяють ви-хованню молоді на прикладах життя і діяльності талановитих вчених. Саме це мав на увазі ще В. О. Сухомлинський, коли виступав за «олюднення історії».

Для подолання проявів ксенофобії, екстремізму та расизму в студентському сере-довищі в рамках історичної освіти в Канівському училищі культури і мистецтв було підготовлено та проведено низку заходів, зокрема, лекторії на тему: «я і мої права», «Права людини в новому світовому порядку», ряд виховних заходів по попередженню ксенофобії та культурного екстремізму «І все-таки ти в світі не один», «Діалог культур стирає всі кордони» та інші. Узагальнено матеріали проведених заходів подаються в додатках [Додаток А-Б].

Слід зауважити, що проведені заходи не залишили студентську молодь байду-жою до проблем, що мають місце в сучасному суспільстві, а особливо з наближенням Євро-2012, коли до України завітає велика кількість іноземців. Позитивним є той факт, що більшість студентів Канівського училища культури і мистецтв навіть не припускали, що такі явища притаманні сучасній Україні, а відтак, це є свідченням того, що студентська молодь, загалом, має правильні життєві орієнтири і не припус-кає існування проявів дискримінації, екстремізму, расової нетерпимості тощо. Це

1��


дозволяє нам зробити припущення, що мистецтво дійсно стирає всі кордони та від-мінності і сприяє вихованню мистецької еліти для майбутнього Української держа-ви, а відтак, навчальні заклади культурно-мистецького спрямування мають можли-вості до полікультурного, толерантного виховання студентської молоді.


1. Карпова Л.О. Основи теорії культури. — К.: КДІК, 1997. — 98 с.2. XXI век: мир между прошлым и будущим. Культура как системообразующий

фактор международной и национальной безопасности / Под науч. ред. О. П. Лановен-ко. — К., 2004. — 572 с.

3. Фадєєв В. Б. Соціокультурна ідентичність перехідного стану: українські реалії на глобальному тлі / [Електронний ресурс] / В. Б. Фадєєв. // Режим доступу: www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=s-pp1&issue=2003_2

Додаток А пРогРаМа

Виховних заходів в Канівському училищі культури і мистецтв по поліпшенню соціально-правової діяльності зі студентами щодо запобігання расизму, тероризму та екстремізму, виховання у молоді толерантного ставлення до людства.

дата проведення Зміст заходу Відповідальні за проведення

30.09.2011 р. «І все-таки ти в світі не один» / студентський проект І–ІІ курсів

Сокур Л. А.; Баранов Є. І.; Каральова О. П.; Комарницький Г. С.

03.10.2011 р. «я і мої права» (І курс) Сокур Л. А.

28.10.2011 р. «Футбол без расизму» (I–IV курси) Комарницький Г. С.; Каральова О. П.

18.11.2011 р. «У спорті немає місця расизму» (I–IV курси) Баранов Є. І.; Каральова О. П.

22.11.2011 р. «Діалог культур стирає всі кордони» (І–ІІ курси) Сокур Л. А.

09.12.2011 р.

Всеукраїнський урок права «Права людини» («Права людини

в новому світовому вимірі») (III–IV курси)

Сокур Л. А.

05–09.12.2011 р.Книжкова виставка та презентація

видань про права людини та дитини (I–IV курси)

Баламут Л. М.

1��


ІНфОРМАцІйНО-ПРОСВІТНИцЬкА ДІЯЛЬНІСТЬ ВНЗ

З ПРОбЛеМИ ТОРгІВЛІ ЛЮДЬМИ

ТА екСПЛуАТАцІї ДИТЯЧОї ПРАцІ

Чернігівський базовий медичний коледж

ІВАХНЕНКО Ірина Михайлівна, практичний психолог

Проблема торгівлі людьми залишається актуальною для України, незважаючи на ряд заходів щодо попередження торгівлі людьми з боку держави. як зазначається в Законі Україні «Про протидію торгівлі людьми», це негативне явище може виявити-ся у різних формах — від викрадення людей до їх продажу з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.

За оцінками експертів від 3–5 млн. українських громадян працюють за кордоном. Кількість зареєствроаних фактів торгівлі людьми з метою використання для приму-сової праці, у порнобізнесі, примусового донорства щороку зростає.

Об’єктом торгівлі стають чоловіки і жінки, котрі не мають достатнього досвіду і необізнані з правами людини та національним і міжнародним законодавством. Особ-ливе занепокоєння викликає зростання чисельності випадків торгівлі дітьми з метою сексуальної та трудової експлуатації.

Комісія ООН з питань боротьби з міжнародною злочинністю вважає торгівлю людь-ми третьою за своїми масштабами категорією організованої злочинності, що посту-пається лише нелегальній торгівлі наркотиками і зброєю. За оцінками комісії, щоріч-ні прибутки цього міжнародного бізнесу становлять близько 12 мільярдів доларів. Статистичні дані підтверджують, що нелегальні доходи від торгівлі «живим товаром» живлять механізм корупції, готуючи сприятливий ґрунт для подальшого розвитку не-легального бізнесу та виступаючи загрозою підриву існуючих правових структур і пра-воохоронних органів [1, 7]. Тому ця проблема потребує консолідації зусиль як держав-них так і громадських структур країни та тісну співпрацю з іншими державами.

Одним з основних напрямків протидії торгівлі людьми є здійснення просвітни-цької роботи. Головне завдання навчально-виховних заходів із запобігання торгів-лі людьми — підвищити загальний рівень знань з проблем прав людини та дитини; формуванняі правової свідомості дітей та молоді.

1��


У Чернігівському базовому медичному коледжі для обізнаності, поінформованості студентів про проблему торгівлі людьми проведені лекції, роз’яснювальні бесіди, вечори запитань і відповідей, усні журнали, дискусії з проблем прав людини, дитини, тренінгові заняття, зустрічі з представниками державних і громадських організацій. Організова-но перегляд фільмів — «Жінки на продаж», «Станція призначення — життя». Проведе-но діагностичне анкетування ціннісних орієнтацій студентської молоді, індивідуальна, групова консультативна, корекційна робота, зустрічі з працівниками правоохоронних ор-ганів, організована робота клубу «Європейський» в рамках якого проводяться виховні го-дини на теми: «Традиції країн Європи», «Географія країн Європи», вікторини «Британська культура і традиції», конференція «Україна: загроза і ризики здоров’я нації. Шляхи спів-праці з країнами європейської спільноти,» вечори запитань та відповідей, конкурси пла-катів, КВК, диспути, тижні та місячники правових знань у галузі прав людини.

ВихоВНий ЗахІд З елеМеНтаМи тРеНІНгУ для стУдеНтІВ На теМУ

«Попередження торгівлі людьми»

обговорення теми: Ситуація з торгівлею людьми в Україні: сучасний стан, нові тенденції та причини поширення, шляхом попередження торгівлі людьми.

цілі: Підвищити рівень поінформованості та усвідомлення гостроти проблеми торгівлі людьми; розвивати необхідні вміння і навички для проведення просвітниць-кої діяльності щодо проблеми торгівлі людьми.

обладнання: Мультимедійна система, відеофільм «Станція призначення — Жит-тя.» Вислови: «Той, хто володіє інформацією, володіє світом», «Розумний завжди знай-де вихід із безвихідної ситуації, а мудрий в неї просто не потрапить».

хід заняття

І. Знайомство з учасниками.ІІ. Повідомлення теми, мети, вимог заходу.ІІІ. Теоретична частина.

1. Вправа «Мозковий штурм»

— які думки у вас викликають слова «торгівля людьми»?(Вільно висловлюють думку всі бажаючі, висловлення не критикуються, не ко-

ментуються, висловлювання записуються усі, вони можуть повторюватись).повідомлення психолога:Торгівля людьми це — дії, здійснювані з метою вербування, перевезення, переда-

чі, переховування або утримання людей шляхом загрози силою чи її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, зловживання владою або вразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигоди, для отримання зго-

1��


ди особи, яка контролює іншу особу. Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції іншими особами або інші форми сексуальної експлуатації, примусову пра-цю або послуги, рабство або звичаї, схожі з рабством, підневільний стан або вилучен-ня органів (Палермський протокол).

2. Важливість проблеми

Студент 1

Проблема торгівлі людьми не є новою для суспільства. На ранніх етапах існування та розвитку суспільства явище продажу людей розглядалось як цілком законний спосіб ведення бізнесу та збагачення. з часом суспільство усвідомило, що людина не може висту-пати товаром. Саме тоді почалась боротьба із цим явищем, яка продовжується й досі.

Торгівля людьми розглядається, як порушення прав людини, за яке повинні нести відповідальність держави. Важливим етапом у створенні такої концепції стала Все-світня конференція з прав людини, що відбулася у Відні у 1993 році, коли вперше на-сильство над жінками було визнано порушенням прав людини. Саме з позицій захисту прав людини в останні роки розроблялася низка міжнародних документів щодо бо-ротьби з торгівлею людьми. Це, наприклад, Гаазька міністерська декларація (1997 р.); Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності (2000 р.); Брюс-сельська декларація (2002 р.); в яких підкреслюється, що торгівля людьми — це пору-шення людських прав [1, 7].

Уперше термін «біле рабство» з’явився на початку ХХ століття, коли більшість де-ржав тодішньої Європи підписали у 1904 році в Парижі міжнародну угоду, спрямо-вану на боротьбу з цим явищем. У той час особлива увага приділялась жінкам з Ве-ликої Британії, яких змушували займатися проституцією в країнах континентальної Європи. Пізніше поняття «білого рабства» поширилося на торгівлю «живим товаром» загалом. Увезення жінок до країн як «наречених за листуванням», хатніх робітниць, офіціанток, танцівниць чи фотомоделей досить часто оберталося залученням їх до роботи в секс-бізнесі шляхом ошукування чи примусу [1, 7].

Сьогодні вже відомо, що постраждати від торгівлі людьми може будь-яка особа незалежно від статі і віку; чоловіки — з метою експлуатації в праці; діти — з метою використання в жебратстві; будь-які особи — для вилучення і трансплантації органів. Торгівля жінками є лише одним із аспектів цієї глобальної проблеми.

3. сторінка статистики

Студент 2

— За даними Держдепартаменту США, щороку в рабство потрапляють 600–800 тис. осіб.

— За оцінками Центру безпеки людини, цей показник значно більший і дорівнює 4 млн.

— Згідно з дослідженнями Міжнародної Організації Праці, близько 12,3 млн. лю-дей у світі займаються примусовою працею, в т. ч. 2,4 мільйони — в результаті торгівлі людьми.

1��


— За даними ЮНІСЕФ, жертвами торгівців людьми щороку стають 1,2 млн. дітей. За даними ООН, людей продають у рабство в 127 країнах світу. В 11 державах відмічено «дуже високий» рівень активності викрадачів людей, серед них — Росія, Україна, Білорусь, Молдова і Литва.

— Щороку в Україні, Білорусії, Болгарії, Молдові, Румунії до тенет работоргівців потрапляє близько 225 тис. людей. При цьому Україна є лідером Східної Євро-пи за кількістю постраждалих.

— Україна виступає одночасно і як країна призначення (в основному, з країн СНД і Азії), і як країна походження і транзиту (до Західної Європи, японії, США, Авст-ралії, Ізраїлю й ін.).

Слід зазначити, що намагання потенційних мігрантів виїхати та працевлаштувати-ся за межами держави активізує діяльність злочинних груп з оформлення виїзних доку-ментів і переправлення за кордон громадян України з метою їх подальшого продажу.

Потерпілими від торгівлі людьми стають чоловіки, жінки і діти. Молоді жінки 15–25 років — вивозяться для роботи у секс-індустрії, що свідчать про тенденції омолод-ження бізнесу і дитячого рабства; з’являється інформація про факти торгівлі дітьми. Усе більше з’являється потерпілих від торгівлі людьми, які використовувалися і екс-плуатувалися в домашньому господарстві, на напівлегальних мануфактурах та фаб-риках (їх вік 30–50 років). Розширюються місця пошуку товару (торгівці переходять до вербування у сільську місцевість); більш завуальованим та законспірованим стало вербування. Вербувальники знаходять людей, самостійно оформляють їм документи, самі перевозять їх через кордон і передають у руки покупцю, одержуючи гроші.

Поширюється внутрішня торгівля з метою втягнення до порнобізнесу та прости-туції дітей, у тому числі на замовлення іноземців. Змінюються форми торгівлі людь-ми, шляхи вивезення, зростають масштаби проблеми.

4. Встановлення причин торгівлі людьми

Студенти діляться на три групи, обговорюють у групах причини, записують їх, на-дається час 3–5 хв., після чого висловлюють по черзі свою позицію.

(за допомогою методу «Займи свою позицію.»)психолог підводить підсумокПричини торгівлі людьми:Інформаційні:— недостатня обізнаність українських громадян щодо ризиків працевлаштуван-

ня за кордоном та їх наслідків;— публікації багатообіцяючої реклами в пресі та «агітація»;— низька обізнаність стосовно своїх прав.Правові:— відсутність належної системи правового захисту потерпілих;— недостатнє покарання злочинців.Причини, пов’язані з «людським фактором»:— складні стосунки в сім’ї (відсутність або недостатність батьківської опіки над

дітьми, вживання батьками алкоголю, наркотиків; очікування фінансової до-помоги від одного з членів родини…)

1��


— недостатні професійні навички;— зависока або занизька самооцінка;— бажання швидкого кар’єрного зростання;— прагнення швидко без зайвих зусиль заробити великі гроші;— жага до «красивого життя»;— надмірна схильність до ризикованої поведінки;— зайва довірливість.

5. гра «що трапилося?»

Робота в групах. Студенти об’єднуються в три групи, кожній групі роздаються кар-тки з коротким описом різноманітних ситуацій, пов’язаних з порушенням прав люди-ни та торгівлею людьми. Кожен по черзі зачитує свою ситуацію і намагається визна-чити, чи є тут ознаки торгівлі людьми. Перед тим, як почати, студентам пропонується 2–3 хв. на роздуми. Психолог підтверджує правильні відповіді і підказує тим, хто го-ворить неправильно [1, 145].

приклади ситуацій

Ситуація 1

Андрій уже два місяці працює в Європі (виїхав за туристичною візою). На початку другого місяця роботодавець сказав, що грошей не заплатить (експлуатація) [1, 145].

Ситуація 2

Микола знайшов роботу в Росії за оголошенням у газеті. Заплативши фірмі гроші за працевлаштування, він разом з 23 чоловіками поїхав до Росії. Представник фірми повинен був зустрічати їх на пероні, але ніхто не зустрів. у місті їх ніхто не чекав — ро-боти не було навіть для місцевих жителів (ошукування) [1, 145].

Ситуація 3

Знайомий Сергія запропонував багато грошей на будівництві в Польщі. Потрібен тільки квиток, а там роботодавець відкриє їм робочу візу. Прибувши на місце, Сергій дізнався, що буде працювати нелегально. у нього забрали паспорт, з території не мож-на було виходити. Жив він у бараках, працював без вихідних 14–16 годин на добу (си-туація торгівлі людьми) [1, 145].

обговорити. Надати оцінку ситуаціям

Ситуація 1

«…мене зачинили в окремій кімнаті в готелі, нікуди не випускали, хоча і годували хлібом та водою, вони приходили кожен день і питали, чи я знаю, де мій брат, казали, що поки я не відповім, мене нікуди не випустять…» [1, 156]

Ситуація 2

«…я навчалася в інституті півроку, але за жоден місяць я не отримала стипендії, далі гірше, мені стали забороняти приходити на деякі заняття, за які я не заплатила якийсь попередній внесок…» [1,156]

1��


Ситуація 3

«…я бачила, як обікрали людину, приїхала поліція, і мене затримали за підозрою у скоєні злочину, і людина, яка його скоїла, свідчила проти мене, мене не слухали, мої аргументи нікого не цікавили…» [1, 156]

як бачимо питання, яке ми розглядаємо сьогодні важливе і актуальне.

6. поради для тих, хто їде за кордон.

У вигляді пам’яток та на екрані.

Загальні поради, які будуть корисними перед поїздкою за кордон (за ма-теріалалми посібника «Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей»).

— Нікому не довіряйте ваш паспорт. Документи, що засвідчують Вашу особу, за-вжди повинні знаходитись тільки у Вас.

— якщо Ви збираєтесь працювати чи навчатися за кордоном, Вам необхідно під-писати контракт. Контракт повинен бути написаний зрозумілою Вам мовою, а також містити інформацію про умови (оплату, вихідні дні, роботу в святкові дні, медичне страхування), місце та час Вашої майбутньої праці та навчання.

— Пам’ятайте! Легально працювати за кордоном можна лише за наявності робочої візи. Ніякий інший вид візи не дає права на працевлаштування за кордоном.

— Залишайте вдома детальну інформацію про майбутнє місце перебування за кордоном з адресою та контактними телефонами, а також копію свого паспор-та та контракту. Ми б також рекомендували залишити своє фото та адреси Ва-ших іноземних друзів.

— Дізнайтеся номери телефонів українських посольств та консульських пред-ставництв за кордоном та візьміть їх із собою. якщо Ви опинились у скрутній ситуації або Вам хтось загрожує, звертайтесь до представників своєї країни, які допоможуть Вам. якщо у країні Вашого перебування немає посольства Ук-раїни — телефонуйте у посольство України в сусідній державі.

— У зарубіжних країнах активно працюють неурядові організації та служби, котрі надають допомогу особам, які опинились у скрутному становищі. Звертайтесь до них у разі необхідності.

— Термін перебування на території іноземної держави вказаний у Вашій візі. По-рушення візового режиму унеможливить Ваш наступний виїзд за кордон. До-тримуйтесь правил візового режиму!

— Пам’ятайте, що знання хоча б елементарних слів іноземної мови значно полег-шить Ваше перебування за кордоном.

якщо Ви збираєтесь одружитися з іноземцем/кою… (за матеріалалми посіб-ника «Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей»).

— Вам слід мати якомога більше інформації про свого майбутнього чоловіка чи свою майбутню дружину: чи має він/вона постійну роботу, чи був він/вона од-ружений/а, скільки разів, чи розлучений/на він/вона офіційно (розлучення та окреме проживання різні речі).

200


— Запропонуйте нареченому/ій зустрічатися не на території його країни чи «нейтральній» стороні (це може поставити Вас у залежність), а в Україні.

— Поцікавтесь особливостями шлюбного законодавства країни, в якій Ви пла-нуєте жити, у тому числі — правами спільних дітей, Вашими правами у разі розлучення. Це можна зробити у посольстві та в юриста.

— Порадьтеся з юристом щодо укладання шлюбного контракту.— Переконайтесь, що шлюб, зареєстрований в Україні, буде дійсним за кордоном.

При необхідності, свідоцтво про шлюб можна легалізувати (затвердити у но-таріуса, Міністерстві юстиції та Міністерстві закордонних справ України).

— Запам’ятайте, фіктивний шлюб — злочин. Це може стати причиною Вашого ув’язнення або депортації (видворення з країни).

— Виїжджаючи за кордон за гостьовою візою або за візою нареченої, пам’ятайте: ці візи не дають права на роботу.

— Залишіть копію закордонного паспорта та точну адресу Вашого нареченого батькам. Регулярно телефонуйте додому.

якщо Ви збираєтесь навчатись за кордоном… (за матеріалалми посібника «Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей»).

Для того, щоб отримати дозвіл на навчання за кордоном (студентська віза), Вам необхідно підготувати ряд документів. як правило, до посольства обраної Вами краї-ни подаються:

— Свідоцтво про закінчення середньої школи (оригінал і переклад, завірений у нотаріуса та затверджений Міністерством юстиції та Міністерством закор-донних справ України).

— Документ про складання іспитів до ВНЗ України.— Довідка про те, що Ви не були засуджені.— Підтвердження того, що обраний навчальний заклад за кордоном зацікавився

Вами.— Знання мови країни перебування є основною умовою для отримання дозволу

на навчання. Часто навчальні заклади вимагають посвідчення про складання іспитів з мови.

— Запам’ятайте, туристична віза не дає права на отримання статусу студента за кордоном!

— Більш докладну інформацію про можливість навчатись за кордоном ви може-те отримати в посольстві обраної Вами країни, а також у культурному центрі/товаристві посольства.

Корисна інформація (за матеріалалми посібника «Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей»):

— Переконайтесь, що Ваш паспорт дійсний на той термін, який передбачений Ва-шим контрактом.

— Термін перебування у країні вказаний у Вашій au pair-візі.— Ваш сімейний контракт повинен вказувати інформацію про медичне страху-

вання, яке діє у Європі. у деяких країнах Ви повинні мати власну медичну стра-ховку.

201


— Контракт укладається на термін від трьох місяців до одного року.— якщо Ви водите машину, потурбуйтеся про міжнародні права водія.— Сума Ваших кишенькових грошей буде становити близько 200 євро на місяць.— Ви повинні мати певний досвід догляду за дітьми: робота в таборах, на рятуваль-

них станціях, досвід молодіжного лідера, вчителя, волонтера і тому подібне.— Вам слід надати рекомендаційні листи, які засвідчують досвід по догляду за

дітьми.Пам’ятайте, що Ви представляєте свою країну і Ваша поведінка повинна бути гід-

ною. Непомірне вживання алкоголю, ненормативної лексики, будь-яких наркотичних речовин, є достатньою підставою для негайного звільнення.

Куди потрібно звернутися, якщо виникла проблемна ситуація?— якщо людина пропала безвісти за кордоном, то до міліції, відділу боротьби зі

злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, на Національну «гарячу лінію».— якщо потерпіла людина не хоче їхати одразу додому — в реабілітаційний

центр, притулок.— якщо громадянин України загубив свій паспорт за кордоном — до консульства

або посольства України.— якщо людина збирається за кордон, і їй потрібна консультація — до Націо-

нальної «гарячої лінії», посольства іноземної країни в Україні.1. Нікому не довіряйте паспорт. Документи, що засвідчують Вашу особу, повинні

знаходитись тільки у Вас.2. якщо Ви збираєтесь працювати чи навчатися за кордоном, Вам необхідно під-

писати контракт зрозумілою Вам мовою.3. Пам’ятайте! Легально працювати за кордоном можна лише за наявності робо-

чої візи.4. Залиште вдома детальну інформацію про майбутнє місце перебування за кордо-

ном з адресою та контактними телефонами, а також копію свого паспорта та контракту.5. Дізнайтесь номери телефонів українських посольств за кордоном та візьміть їх

з собою. якщо Ви опинились у скрутній ситуації або Вам щось загрожує, звертайтесь до представників своєї країни. якщо у країні, де Ви перебуваєте, немає посольства Ук-раїни — телефонуйте у посольство України в сусідній державі.

6. Дотримуйтесь правил візового режиму.7. Пам’ятайте, що знання хоча б елементарних слів іноземної мови значно полег-

шить Ваше перебування за кордоном.8. Регулярно підтримуйте зв’язок з рідними.9. Запам’ятайте телефон Національної «гарячої лінії» — 0 800 500 22510. Пам’ятайте, що торгівля людьми може відбуватися і у межах нашої країни,

тому нікуди не йдіть з незнайомими людьми і нічого в них не беріть.

ІV. анкетування. (провести до початку заходу. Результати моніторингу до-вести до студентів).

V. перегляд відеофільму «Запобігання торгівлі людьми та експлуатації де-тей» (2005 р.). Вироблено «ла страда-Україна».

202


VІ. підведення підсумку. Завдання групам. прочитати висловлювання та з’ясувати де міф, а де стереотип.

№ 1. Зі мною такого не станеться.№ 2. Торгівля людьми — це торгівля виключно лише молодими жінками, яких ви-

користовують виключно у сексуальній сфері.№ 3. Вони знали, що їх може очікувати, тож самі й винні.№ 4. Тільки малоосвічені, наївні люди можуть стати жертвами торгівлі людьми.№ 5. Робота у сусідній Росії є менш ризиковою, ніж у Туреччині.№ 6. Друзі та родичі не можуть бути замішаними у торгівлю людьми.№ 7. Довести вину і покарати торгівців людьми неможливо.Заключне слово психолога. Наш захід закінчується. Ми вдячні всім, хто брав у ньо-

му участь. Торгівля людьми це велике зло і ганьба нашого часу. Але знати про це тре-ба, і можливо декому із вас ці знання допоможуть у житті.


1. Навчально-методичний посібник «Запобігання торгівлі людьми та експлуата-ція дітей», Київ, 2005 р.

2. Посібник тренера «як підвищити рівень усвідомлення проблеми торгівлі людь-ми?», Міжнародна організація з міграції, 2005 р.

3. Журнал «Шкільна бібліотека», № 12, 2005 р.4. Психологічна реабілітація дітей, які зазнали комерційної сексуальної експлуа-

тації: Самовчитель для спеціалістів. — К., ЕСРАТ — К., 2004.5. Уразливість дітей щодо комерційної сексуальної експлуатації в Україні: Ситуа-

ційний аналіз. — К., ЕСРАТ , Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, УІСД, 2003.

20�


ВИХОВНА гОДИНА

«ПРОТИДІЯ ТОРгІВЛІ ЛЮДЬМИ»

Інноваційні виховні технології Черкаського медичного коледжу

ГУБЕНКО І. я., директор; КИР’яН Т. І., голова циклової комісії

Мета: ознайомлення студентів з одним із найтяжчих злочинів, його наслідками для здоров’я і життя людини.

хІд ВихоВНої годиНи

Керівник групи

Актуальність даного питання полягає в тому, що кожного року сотні тисяч людей мігрують у пошуках кращого життя. Але обмеження, накладені міграційною політи-кою, зменшують можливість працевлаштування за кордоном. Тому люди самостійно або користуючись небезпечними каналами шукають роботу. Щороку продовжує над-ходити інформація про сотні випадків торгівлі людьми щодо осіб, які в процесі мігра-ції стають жертвами цього тяжкого злочину

Україна насамперед вважається країною походження потерпілих від торгівлі людьми. Це не виключає можливість того, що іноземці можуть постраждати від тор-гівлі людьми на території України або, що громадяни України можуть потрапити в схожу ситуацію у власній країні.

Торгівлю людьми як процес можна порівняти із замкненим колом. Важливою пе-редумовою для розриву цього кола є глибоке розуміння суті й характеристик злочину як торгівля людьми, що дозволить розвинути комплексні стратегії для попереджен-ня цього явища на засадах прав людини.

Слід зазначити, що злочин — суспільно небезпечне діяння, яке посягає на суспіль-ний лад України, його політичну та економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові права й свободи громадян чи на правопорядок. Для злочину харак-терні 4 ознаки:

20�


— Суспільна небезпечність — це характерна для злочинного діяння властивість завдавати великої шкоди суспільним відносинам, які охороняються державою.

— Протиправність — ознака злочину, яка вказує на те, що він завжди є порушен-ням закону.

— Винність злочину полягає в обов’язковій наявності при його вчиненні вини у вигляді умислу чи необережності.

— Караність як ознака злочину проявляється в тому, що за кожен злочин законом встановлене покарання, і винна особа може бути покарана за кожне з умисних нею злочинних посягань.

Студент № 1

Торгівля людьми — це тяжкий злочин. Стаття 149 Кримінального кодексу Украї-ни визначає торгівлю людьми як «вербування, переміщення, переховування, переда-чу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи». Певні обставини, зокрема вчинення злочину щодо малолітнього або організованою групою, або створення небезпеки для життя чи здоров’я людини вважаються обтяжливими і, відповідно, передбачають суворіше покарання. Це положення відображає складну сутність торгівлі людьми і спирається на визначення, котре узгоджено на міжнародному рівні і міститься в Протоколах ООН про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми.


Незважаючи на те, що визначення торгівлі людьми виглядає складним, його мож-на розбити на три елементи: дії, засоби, мету.

Тільки поєднання зазначених 3 елементів складають злочин торгівлі людьми, скоєння якого може відбуватися за кордоном або в межах однієї країни (так звана внутрішня торгівля людьми).


Більшість постраждалих від торгівлі людьми вважають, що їхнє рішення мігрува-ти у пошуках кращого працевлаштування — це підконтрольний їм процес.

Вони не усвідомлюють, що від самого початку їх обманюють або шантажують, аби лише створити ситуацію, в якій їх можна буде експлуатувати. Втім, після застосуван-ня таких засобів, як обман, шахрайство чи зловживання владою з метою експлуатації чиєїсь праці чи послуг, початкова згода, яку могла дати жертва, втрачає чинність, ос-кільки ніхто не став би з власної волі погоджуватися на експлуатацію, перебування в підневільному стані чи жорстокість. Крім того, обман або шахрайство можуть сто-суватися не тільки суті роботи, але й умов, у яких цю роботу чи послуги доводиться виконувати чи надавати.


Мета злочину торгівлі людьми полягає в тому, щоб втягнути особу в умови ек-сплуатації. Стаття 149 (примітка 1) визначає експлуатацію як «всі форми сексуаль-

20�


ної експлуатації, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення з метою наживи, приму-сову вагітність, втягнення в злочинну діяльність, використання в збройних конфлік-тах тощо.


Існує чимало різноманітних способів експлуатації. Наведене вище визначення охоплює широке коло ситуацій, пов’язаних із торгівлею людьми, і стосується як до-рослих, так і дітей, наприклад, примусу до жебрацтва чи здійснення дрібних злочинів або експлуатації у різних галузях, скажімо, будівництвах, у сільському господарстві, в приватних господарствах чи тяжких низькооплачуваних роботах.

Експлуатація дітей — це завжди злочин. Згідно з Протоколом ООН, вербування, переміщення, передача, переховування чи одержання дитини для експлуатації вва-жається «торгівлею людьми» навіть якщо при цьому не застосовуються засоби, пере-лічені у визначенні.


Торгівля людьми майже завжди супроводжується скоєнням інших злочинів. Кримінальні мережі, котрі спеціалізуються на різних злочинах, тісно співпрацюють одна з одною, а злочини, скоєні в ході торгівлі людьми, можна розбити на ряд різних кримінальних дій, таких як підробка документів, завдання тілесних ушкоджень, при-мусова праця чи відмивання грошей.

Методи, до яких вдаються торгівці людьми весь час змінюються. Неофіційність здійснюваних операцій і добре налагоджені зв’язки між кримінальними групами до-зволяють торгівцям людьми пристосовуватися до нових ситуацій набагато швидше, ніж правоохоронним органам. Активне психологічне маніпулювання постраждалими від торгівлі людьми, а також зміна шляхів і особливостей експлуатації ускладнює ро-боту як законодавчих, так і виконавчих органів.

Студент № 5. хто стає жертвами торгівців людьми?

Неможливо створити універсальний портрет «жертви торгівлі людьми». Жерт-вою цього злочину можуть стати жінки, чоловіки і діти. Багато людей в усьому світі мають бажання мігрувати в тому числі і за кордон, щоб там працевлаштуватися і, таким чином, покращити свої життєві перспективи і розширити спектр своїх мож-ливостей. Не всі опиняються в руках торгівців людьми. Але багато людей все ж не-сподівано для себе потрапляють в умови експлуатації і докладають чималих зусиль для того, аби припинити свою неочікувану подорож. Нерідко вони не хочуть зізна-ватися, що постраждали від торгівлі людьми, бо бояться наслідків, до яких це може призвести.

Незалежно від початкової згоди працювати в якійсь сфері, жодна людина не за-слуговує на зневагу через експлуатацію, якої вона зазнала, і це не підстава відмо-

20�


вляти їй у наданні допомоги. Потерпілі від торгівлі людьми — це жертви тяжкого злочину.

Студент № 6. які першопричини торгівлі людьми?

Безперспективність і відсутність можливостей, погані умови життя й високий рі-вень безробіття належать до переважних причин, з яких люди мігрують. Люди готові виконувати будь-яку низькооплачувану роботу в надзвичайно поганих умовах. як на-слідок, вони не до кінця розуміють умови експлуатації, особливо коли йдеться про жертв — жінок.

Інший чинник, який посилює бажання полиши свої домівки, особливо серед жі-нок, молоді — насильство в сім’ї.

Люди полишають свої домівки і з інших причин, встановити які нелегко. Ще склад-ніше прослідкувати шлях мігранта до «кращого майбутнього», яке може закінчитися експлуатацією та насильством.

Керівник групи. чи можуть потерпілі від торгівлі людьми розраховувати на за-хист своїх прав?

Усі люди народжуються вільними й рівними у своїй гідності та правах. Потерпілі від торгівлі людьми заслуговують на повагу й допомогу незалежно від роду занять чи форми експлуатації. Для успішного попередження торгівлі людьми надзвичайно важ-ливо захищати права потерпілих і надавати їм підтримку.

Заходи для захисту та забезпечення прав потерпілих:— виявлення потерпілих;— захист приватного життя та особистості потерпілих;— допомога потерпілим з метою їх фізичної, психологічної та соціальної реабілі-

тації;— дозвіл на проживання;— виплата компенсацій та відшкодувань за законом;— повернення потерпілих;— доступ до медичного лікування;— доступ до кримінального правосуддя;— доступ до ринку праці, професійного навчання та освіти;

Студент № 7. чи створює торгівля людьми проблеми для здоров’я?

Торгівля людьми — це тяжка форма насильства, котра може призводити до травм, хвороб, а іноді й смерті. Хоча торгівля людьми часто обговорюється з точки зору роботи правосуддя, для потерпілої особи найтриваліші наслідки пов’язані з фі-зичними, психологічними, статевими проблемами здоров’я. До завдань медичної сфери саме й належить лікування особи, яка підірвала здоров’я внаслідок торгівлі людьми.

20�


Керівник групи. На які ризики для здоров’я наражаються особи, котрі є об’єктами торгівлі людьми?

Ризики для здоров’я численні і, зазвичай, нагромаджуються протягом усього про-цесу торгівлі людьми. Ризики часто починаються ще до того, як людина полишає до-мівку, і часто зростають протягом усієї подорожі.

Студент № 8. Ризики для здоров’я перед відправкою

Нерідко ще перед відправкою особи перебувають в ситуаціях, які мають негатив-ний вплив на здоров’я, пов’язані, скажімо, з поганими умовами життя (наприклад, не-належне харчування, незадовільне помешкання, недостатнє медичне обслуговуван-ня). Так, за даними дослідження 64% українців, постраждалих від торгівлі людьми, зазнавали якоїсь форми насильства до того, як полишили свої домівки, а 15% зазна-вали сексуального насильства у віці до 15 років.

Студент № 9. Ризики для здоров’я, пов’язані з переїздом

Саме на етапі переїзду нелегальний перетин кордону часто наражає людей на не-безпеку отримати ушкодження або захворіти, наприклад, ризик потонути, намагаю-чись подолати стрімкі річкові пороги, або задихнутися, переховуючись у герметичних контейнерах.

Для багатьох початок подорожі може стати причиною «початкової травми». Крім того, люди можуть відчувати сильний стрес, коли вперше дізнаються, що їх наразили на небезпеку.

Студент № 10. Ризики для здоров’я, пов’язані з місцем призначення

Саме на етапі перебування в місці призначення людина, зазвичай, наражається на найбільшу кількість ризиків для здоров’я, оскільки її експлуатують, наприклад, на небезпечному виробництві, будівельних та сільськогосподарських роботах. Під час експлуатації особа може стати жертвою насильницьких дій з метою встановлення контролю над нею.

Студент № 11. Ризики для здоров’я, пов’язані з затриманням

Не всіх жертв торгівлі людьми затримують, але якщо це сталося, то таких осіб, одразу після того, як вони визволилися чи втекли від ситуації, в якій були об’єктами торгівлі людьми, можуть утримувати, скажімо, у в’язниці (наприклад, за порушення еміграційного законодавства). Такі ситуації можуть створювати фізичні і психологіч-ні ризики для здоров’я (негігієнічні умови перебування, погане харчування, стресові стосунки, відсутнє медичне обслуговування).

Студент № 12. Ризики для здоров’я, пов’язані з реінтеграцією

Цей етап може видаватися періодом безпеки, але для багатьох — це період стресів, пов’язаних із поверненням додому, час суму, викликаного спогадами й ушкодження-ми, отриманими під час минулих подій, та труднощів оцінки послуг допомоги.

20�


Студент № 13. Ризики для здоров’я численні, включаючи фізичне, сексуаль-не та психологічне насильство, виробничі ризики та небезпечне середови-ще, надмірний робочий день

За даними дослідження, присвяченого жінкам з України, які стали жертвами тор-гівлі людьми і сексуальної експлуатації, 76% з них зазнали фізичного насильства, а 70% — ушкоджень.


Розгляд і обговорення ситуації: дві подруги вирішили їхати за кордон на робо-ту. У газеті вони знайшли оголошення про те, що в Парижі відкрили реабілітаційний центр для людей похилого віку. На роботу запрошуються медичні сестри з України.

Ваші перші кроки для того, щоб потрапити на роботу за кордон?Але, все ж таки, якщо Ви в майбутньому вирішите працювати за кордоном, то по-

винні знати і дотримуватися певних правил.

20�


ДИСПуТ «ОТ І ПОПРАцЮВАЛИ ЗА кОРДОНОМ…»

Борзнянський державний сільськогосподарський технікуму

ШАУЛКО Ганна Петрівна, викладач, спеціаліст вищої категорії

тема: «от і попрацювали за кордоном… »Виховна мета:Ознайомлення студентів з Законом України «Про протидію торгівлі людьми» від

20 вересня 2011 року № 3739-VI. Формування у студентів негативного ставлення щодо такого ганебного явища як торгівля людьми.

Метод проведення: Диспут.Матеріали: Закон України «Про протидію торгівлі людьми»; Кримінальний ко-

декс України, стаття 149 та 303.Присутні: студенти, куратор, запрошені гості.питання диспуту:1. як ви розумієте поняття «Торгівля людьми»?2. Що включає в себе експлуатація людини?3. Коли людина вважається постраждалою від торгівлі людьми?4. Хто вони — жертви сексуального рабства?5. які права людини, права дитини ви знаєте?6. як допомогти жертвам транснаціональних злочинів, куди вони можуть зверну-

тись в Україні за допомогою?7. яку відповідальність несуть особи, причетні до торгівлі людьми?8. як протидіяти торгівлі людьми?

Вступне слово куратора групи:На сьогодні торгівля людьми є одним з найприбутковіших тіньових бізнесів

у світі — вона дає мільйонні прибутки і знаходиться на рівні з торгівлею зброєю та наркотиками. В пошуках кращої долі їдуть тисячі людей у інші країни. В саме таких умовах і організували злочинні угрупування свій кримінальний бізнес. Експорт «жи-вого товару» (а предметом торгівлі є жінки, чоловіки і навіть діти) здійснюється у Ту-реччину, Італію, Іспанію, Німеччину, Балканські та Скандинавські країни, Угорщину, Чехію, Грецію, Росію, ОАЕ, Ізраїль, США.

210


Чоловіків експортують як будівельників, шахтарів, підсобних працівників; жі-нок — як домогосподарок, швачок, посудомийок, повій. Складна економічна ситуація в Україні, високий рівень безробіття, недосконалість законодавства та необізнаність постраждалих призвели до того, що й наша країна перетворилася на постачальни-цю дешевої робочої сили і деяка кількість українських емігрантів стають жертвами справжньої работоргівлі.

Аналіз підтверджує, що серед українців, які вирушили на пошуки щастя, біль-шість складають молоді люди віком від 15 до 30 років. Виїжджають по-різному. Їдуть до ближніх, до друзів, до знайомих, до родичів, найчастіше навіть не підозрюючи, що їх там чекає. Відомі, наприклад, випадки, коли з торгівлею людьми були пов’язані ро-дичі або близькі знайомі емігрантів.

Міні-вистава за участю студентів:Зустрілися дві подружки Віра та Таня:Віра: — Добрий день Танечко як ти поживаєш? Ми так давно не бачились із тобою,

мабуть років зо три! Ой, ти чимось засмучена? Що трапилось? Поділися зі мною, може я чимось зможу тобі допомогти?

Таня: — Добрий день Вірочко! як же я за тобою скучила! Розкажи про себе, де ти зараз? Ти така красива стала, розкішна, ти що, може заміж вийшла?

Віра: — та що тобі розповідати, я вже три роки живу і працюю у Греції, маю дуже хороший заробіток, навіть допомагаю грішми бабусі та братику Юрі, який навчається в Могилянці на контракті на другому курсі. Так що в мене зараз все дуже добре, а за-між, та я ще не думала про це.

Таня: — я б теж хотіла поїхати на заробітки, ти ж знаєш мої умови життя. Мама хворіє, стан погіршується, а щоб направити десь на лікування, то треба мати багато грошей, бо сама операція за кордоном коштує 45 тисяч доларів, а де я їх зможу взяти? Навіть не знаю, що мені робити далі, як бути?

Віра: — Таню, в мане є пропозиція. Поїхали зі мною в Грецію, я тобі допоможу з поїздкою та навіть влаштуватись на роботу. Матимеш гарний заробіток і зможеш вилікувати свою маму. як надумаєш, передзвони мені, ось мій номер мобілки. За робо-ту не хвилюйся, все буде дуже добре, я тобі у всьому допоможу. я через тиждень зби-раюсь знову їхати в Грецію, то й поїдемо разом, гаразд.?

питання до студентів:1. Що ви розумієте під поняттям «вербування» і чи не відбулось такого в розмові

з подружками?2. Можливо у вас є друзі, яким також пропонували поїхати за кордон ?3. Поїздка за кордон: за і проти?4. Щоб поїхати за кордон працювати офіційно, які необхідно мати документи?

(Розповіді студентів, юристів).

слово куратора.В українського безробіття є своя особливість — вона має «жіноче обличчя». Так,

за повідомленням Державного комітету статистики України, більшість з тих, хто шу-кає роботу, складають жінки та дівчата. Де знайти роботу? Найрізноманітніші фірми

211


та посередники пропонують працевлаштування за кордоном — продавщицею у Стам-булі, робітницею на апельсинових плантаціях у Греції, прибиральницею в Німеччині, гувернанткою у Великобританії… Може здатися, що це цілком пристойні роботи, але зауважте: коли ви так думаєте — торгівцям людьми легше спіймати Вас на гачок.

Річ у тому, що без володіння іноземною мовою, відповідної освіти та високої кваліфікації отримати хорошу роботу за кордоном майже неможливо. До того, рівень безробіття в Європі нині дуже високий (так, за статистикою, в країнах Західної Євро-пи нараховується понад 18 млн. безробітних), тому перевагу в працевлаштуванні ма-ють громадяни тієї країни, куди потрапив емігрант. Вимоги ж на ринку праці, особли-во для «прибульців», дуже жорсткі.

Всім відомі історії про щасливих «Попелюшок українського походження», що вийшли заміж за іноземця. Проте існують й тисячі інших прикладів, коли заробітки виявилися мізерними, а насильство та безпорадність — вагомими. і повертаються такі жінки додому такими ж бідними, як і раніше, а до того ще й хворими, психологіч-но та фізично зламаними. якщо взагалі повертаються…Отже, зачекайте, не поспішай-те казати «Так» на будь-яку пропозицію поїхати працювати за кордон, оскільки необ-хідність може коштувати вам дуже дорого. Краще подивіться: можливо, ви ще не всі можливості використали в Україні?

продовження міні-вистави:Таня та її мама.Таня: — Мамо, я сьогодні зустріла Віру, свою подругу, вона така красива стала, має дуже

хороший вигляд. я думала, що вона вийшла заміж за якогось багатія і він її утримує.Мама: — Вона дівчина непогана, може й вийшла заміж за хорошу людину, нехай

хоч до неї доля усміхнеться.Таня: — Ні мамо. Вона виїхала у Грецію, там працює танцівницею і має купу гро-

шей. То я теж подумала, може й мені поїхати, заробити грошей і буде в нас достатньо грошей навіть на твоє лікування за кордоном та на все інше. я теж можу бути танців-ницею, адже ми разом із нею навчались танцювати

Мама. — Хто ж його знає що робити? а ти хоч запитала в неї, які необхідно мати документи для цього, де їх брати?

Таня. — Мамо, Віра сказала, що все зробить сама, мені не треба ні за що хвилюва-тись. Через тиждень ми будемо їхати.

Мама. — Так швидко. Ну що ж. Нехай щастить вам обом.

питання:1. як ви думаєте, чи можна за тиждень оформити закордонний паспорт, трудову

угоду із компанією, що запрошує на роботу та інші документи, пов’язані з поїздкою за кордон? (Консультація юристів).

2. На вашу думку, Віра допомогла Тані з документами для легального виїзду за кордон?

слово куратора.Виділяють такі етапи торгівлі людьми як:

212


А) вербування — передбачає залучення осіб шляхом відбору і втягування в ситуа-цію торгівлі людьми. у разі вербування не мають значення обставини, при яких вони здійснювалися: у місцях відпочинку, шляхом: необумовлених мереж, пропозиції робо-чих місць або навчання, укладання фіктивного шлюбу тощо.

Б) перевезення — переміщення особи з одного місця в інше на території держави або за кордон, пішки або використовуючи різні транспортні засоби.

В) передача особи — передача постраждалого однією особою іншій шляхом купів-лі-продажу, обміну, оренди, передачі в рахунок боргу, дарування або за допомогою ін-ших відплатних або безоплатних угод

Г) приховування особи — переміщення особи в потаємне місце з метою уникнення виявлення його представниками державних органів або третіми особами, для мож-ливості передати торгівцю людьми.

Д) отримання особи — це прийняття людини від особи, що передала його шляхом купівлі-продажу, обміну, оренди, передачі в рахунок боргу, дарування тощо.

Серед торгівлі людьми найбільш поширеними видами є торгівля жінками і дітьми для заняття секс послугами.

Ще в 1899 р. у Лондоні відбувся Міжнародний конгрес по боротьбі з торгівлею жінкам. Конференція відзначила страшні розміри цього явища, звернулася до держав із закликом укласти багатосторонній договір і повсюдно створити національні комі-тети з боротьби з проституцією. Такі комітети були створені в багатьох країнах..

У Декларації прав дитини 1959 р. сказано, що діти потребують особливої охорони і піклування і їм повинна бути створена спеціальна міжнародна правова захищеність від всіх злочинних посягань. Саме тому за ініціативи Міжнародного дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в 1989 р. була прийнята Конвенція про права дитини, яка відкрита для підписання всіма державами. Дана конвенція поклала на держави обов’язок захища-ти дитину від усіх форм трудової та сексуальної експлуатації.

Звучить пісня:

У неділю рано синє море грало, Виряджала мати дочку в чужу стороночку. В чужу стороночку, між чужії люди, А хто ж тебе, моя доню, жалувати буде. Добре тобі, тату, завдаточки брати — Прийди тату, подивися як їх заробляти. Ой, матінко-вишня, чи я в тебе лишня, Що ви мене туди дали, де я непривична. Ой матінко-паво, тепер я пропала Що ви мене туди дали, де я не бувала. Ой матінко моя, тепер я не твоя Ой тоді я твоя буду, як строку добуду.

послухайте історію, що сталась із Віталієм:Віталій був безробітним в Україні, тому вирішив поїхати на заробітки. його знайо-

мий запропонував йому поїхати разом у Польщу. Заплативши посереднику 200 до-ларів за працевлаштування, відкриття піврічної візи, в квітні 2011 року він виїхав у Польщу (в Сопот). Там він працював на будові. та замість обіцяних 12 злотих за го-

21�


дину, йому платили лише шість і то невчасно. Познайомившись з українцем Андрієм, який запропонував йому роботу на птахофабриці із достойною зарплатою, він зго-дився на його пропозицію. Він із трьома друзями поїхав у Гданськ. Андрій відвіз їх на територію, де розміщались будівлі (як виявилось, цехи по розбиранню продукції, фа-совці, упаковці). Поселили Віталія разом з 3 чоловіками в кімнаті без вікон, але на це вже ніхто не звертав уваги.

Працював Віталій в цеху по фасовці курячих крилець. Віталію видали теплу робу та резинове взуття, так як цех — це морозильна камера. в цеху воняло тухлими криль-цями, до цього запаху привикнути було неможливо. Віталій просив респіратор, але ніхто не збирався видавати його. Він працював по 15–17 годин. Робота була стоячою, вечорами ноги гуділи. Годували тричі на день, але порції були маленькими і він був вічно голодним.

Часто вночі розвантажували фури. Чоловіки пропрацювали два тижні, а їм ще ні разу не заплатили. Віталій сказав про це начальнику цеху, що він не вийде на робо-ту поки не заплатять їм грошей, до нього приєдналися і інші працівники. Начальник цеху визвав охорону і чоловіків закрили в морозильній камері на добу. Вони сильно замерзли, стукали в двері, кричали, та їх до ранку не випускали. Вранці приїхав влас-ник і сказав, що нікому нічого платити не збирається, так як він їх купив у Андрія і поки вони не відпрацюють затрачені на них кошти (а це і заплачені за них гроші, і проживання, харчування, робочий одяг), він нікого не відпустить. Чоловіки почали кричати, та їх побили гумовими палицями. Віталію дісталось по спині, нирках. Влас-ник сказав, що як будуть обурюватись, то закриє в камері, поки не здохнуть і вивезе вночі на смітник.

Відпустили Віталія в жовтні 2011 року, коли привезли наступну партію праців-ників, так як ці були знесиленими. Віталія та інших посадили в машину, пересадили в мікроавтобус, що прямував в Україну, заплативши за дорогу. Ні одного злотого їм не заплатили.

Форми злочинної діяльності у сфері торгівлі людьми дуже різноманітні.Розповсюдженим способом вербування жінок, є організація конкурсів краси та фо-

тографій, набори в студії фотомоделей, манекенниць та інші.Найбільш популярний спосіб вербування відбувається через газетні оголошення

про найм на роботу. Безліч фірм і агентств, що мають і не мають на те дозволу, зама-нюють на будь-яку роботу в будь-яку країну. Оголошення пропонують жінкам і дівча-там від 18 до 30 років високооплачувані та безпечні вакантні місця «некваліфікованих робітників», прислуги, стриптизерок, танцівниць в нічних клубах або у фірмах дозвіл-ля. Деякі жінки стають жертвами обману, вважаючи, що їх наймають для роботи на законних підставах або допомагають укласти шлюб за кордоном. Інші жінки обізнані про те, що вони будуть змушені відпрацьовувати істотні витрати на працевлаштуван-ня та перевезення, але не мають уявлення про умови праці. Багатьох приваблюють обіцянками хорошої роботи, і вони не підозрюють, що їхні документи будуть конфіс-ковані і їх «пов’яжуть» борговими зобов’язаннями або будуть знущатися. Ці жінки за-звичай незаконно виїжджають або проживають у країні призначення, що посилює їх залежність від торговців. Широко використовується боргова залежність для контро-лю над «живим товаром» і отримання постійного прибутку від його експлуатації.

21�


Дуже часто застосовується вербування жінок через друзів і знайомих, які користу-ються їх довірою. Це розповсюджене явище називають «друга хвиля», коли вивезені жінки повертаються додому для вербування інших жінок, тому що перетворилися із жертви на злочинця — один з небагатьох шляхів уникнути примусу займатися про-ституцією.

Прослуховування пісні (вірша).

Летіла зозуля та й стала кувати, Ой то не зозуля, то рідная мати.

Якби мати знала, яка в мене біда, Вона б передала горобчиком хліба.

Горобчиком хліба, синичкою солі, Ой, мамо, ой, мамо, як тяжко в неволі.

Летіла зозуля та й стала кувати, Ой то не зозуля, то рідная мати.

Ой то ж не зозуля, то рідная мати, Вона прилетіла, дочку рятувати.

Давайте разом з вами продовжимо історію Тані, коли їй Віра запропонувала поїхати у Грецію. Що з нею могло статись в Греції і чи дійсно вона була б вона танцівницею?

Дайте відповіді на такі питання:1. Причини поширення торгівлі людьмив світі і в Україні?2. Коли людина вважається постраждалою від торгівлі людьми?3. Хто вони — жертви сексуального рабства?4. Чому жертви сексуального рабства не звертаються до міліції?5. Чому дівчата добровільно потрапляють в сексуальне рабство?6. як допомогти жертвам транснаціональних злочинів, куди вони можуть зверну-

тись в Україні за допомогою?7. яку відповідальність несуть особи, пов’язані з работоргівлею людей?Після відповідей на поставлені питання куратор групи зачитує статтю 149. «Тор-

гівля людьми або інша незаконна угода щодо людини» Кримінального кодексу Украї-ни, а також звертає увагу на те, куди необхідно звернутись за допомогою та наданням безкоштовних консультацій, вказує номери телефонів Міжнародного жіночого пра-возахисного центру «Ла Страда-Україна».

Куратор групи підводить підсумок бесіди-диспуту.

Так проблеми порушення прав людини, зокрема, як викрадення, рабство і торгів-ля людьми, не тільки не перестають бути актуальними, а й часто набувають все більш масовий характер. Тому боротьба з даними негативними явищами повинна займа-ти не останнє місце в державній політиці. Введення в діючий кримінальний кодекс норм, що передбачають відповідальність за торгівлю людьми та використання рабсь-кої праці, а також Закону України «Про протидію торгівлі людьми», є значним кроком в справі посилення кримінально-правової боротьби з посяганнями на фізичну свобо-ду людини. Метою Закону щодо протидії торгівлі людьми є подолання торгівлі людь-

21�


ми та пов’язаної з нею злочинної діяльності, підвищення ефективності роботи з вияв-лення таких злочинів та осіб, що їх учиняють, вирішення питання щодо реінтеграції осіб, які постраждали від торгівлі людьми.


1. Закон України «Про протидію торгівлі людьми», 2011 р.2. Концепції Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на

період до 2015 року3. Конституція України.4. Кримінальний кодекс України.5. Аліхаджієва І. Недоліки законодавчої регламентації кримінально-правової бо-

ротьби з торгівлею людьми. // Кримінальне право. 2006. № 5. С. 4–6.6. Габібова Г. Відмежування викрадення людини від захоплення заручника. // За-

конність. 2002. № 11. С. 49–51.7. Дмитрієв О. Кримінально-правова характеристика торгівлі неповнолітніми. //

Кримінальне право. 2002. № 3. С.14–15.8. Долголенко Т. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми. // Кримі-

нальне право, 2004, № 2. С. 23–25.9. Дьяченко А. Відповідальність за сексуальну експлуатацію жінок і дітей. //

Кримінальне право. 2003. № 2. (Квітень-червень) С. 22–24.10. Жинкін А. А. Рабство і работоргівля в основних міжнародних документах. //

Слідчий. Федеральне видання. № 9.

21�


СПецкуРС «ПРАВА ЛЮДИНИ»

у ВИщОМу НАВЧАЛЬНОМу ЗАкЛАДІ

«Українська академія банківської справи Національного банку України»

ТимошеНко І. В., к. ю. н., доцент кафедри державно-правових дисциплін

Запровадження спецкурсу «Права людини» в навчальних закладах є реалізацією Україною зобов’язань перед світовим співтовариством у сфері розробки національ-них планів дій щодо освіти в галузі прав людини.

Пропонований спецкурс розглядає права людини не лише як явище юридичне, він покликаний розкрити їх зв’язок з політикою, моральністю, філософією, релігією, оскільки права людини — це складне багатовимірне утворення.

Ураховуючи значущість прав людини у забезпеченні повноцінної життєдіяль-ності суспільства, значна увага має бути приділена механізмам і процедурам захисту, розкриттю їх конституційних, судових, адміністративно-правових способів, а також аналізу особливостей правоохоронних механізмів у зарубіжних країнах та їх станов-ленню в Україні.

Внутрішньодержавні механізми захисту прав і свобод людини і громадянина до-повнюються міжнародно-правовими формами їх забезпечення, тому важливим ви-дається вивчення системи міжнародно-правового захисту прав людини, її розвитку та поєднання універсальних і регіональних механізмів, що реалізують цю функцію.

Програма спецкурсу побудована з урахуванням взаємозв’язку даної дисципліни з іншими юридичними дисциплінами, зокрема, теорією держави і права, історією де-ржави і права, історією політичних та правових учень, судовими та правоохоронни-ми органами, конституційним, цивільним, кримінальним, адміністративним правом, а також з іншими галузями матеріального та процесуального права. Однак, вивчення спецкурсу «Права людини» зумовлюється рядом факторів, які визначають необхід-ність виокремлення даної самостійної навчальної дисципліни:

1) особлива значущість прав людини в житті суспільства, у розвитку нормальних зв’язків і взаємодії між індивідами та соціальними групами, між особистістю та де-ржавою вимагає визначити загальні закономірності цих явищ та координувати і впо-рядковувати суспільні відносини;

21�


2) Україна прийняла універсальні стандарти прав людини ООН і стала учасницею Європейською конвенції про захист прав людини і основних свобод;

3) права людини у сучасному світі являють собою потужну складову загально-людської культури.

КоНцепцІя спецКУРсУ «пРаВа людиНи»

Програма спецкурсу «Права людини» побудована з метою найбільш повного ово-лодіння та поглиблення теоретичних знань студентів щодо поняття та сутності прав лю-дини, правового статусу особи та способів його правового регулювання, громадянства, структури прав людини і громадянина, системи юридичних механізмів захисту прав і сво-бод людини (конституційний контроль, судовий захист, адміністративно-правові форми захисту), міжнародний захист прав людини тощо, а також розкриття взаємозв’язку та взає-мозалежності міжнародного та внутрішньонаціонального права, їх впливу на становище особистості у сучасному світі. Кінцевою метою спецкурсу є підготовка студентів до прак-тичної діяльності в якості висококваліфікованих спеціалістів в галузі конституційного та міжнародного права з питань регулювання та захисту прав людини та вміння викори-стовувати набуті знання в самостійній практичній та науково-дослідній діяльності.

Спецкурс «Права людини» складається з двох частин: загальної та спеціальної. За-гальна частина покликана окреслити основні проблеми у галузі прав людини та пред-ставити ідеологію прав людини як цілісну систему принципів і понять. Спеціальна частина курсу покликана детально розглянути основні права і свободи людини та до-слідити систему юридичних механізмів їх захисту.

У період навчання слухач спецкурсу має пройти такі стадії оволодіння матеріалом:1. Формування уявлень про предмет спецкурсу «Права людини».2. Формування системи знань про структуру та зміст правового статусу особи.3. Формування знань про систему юридичних механізмів захисту прав людини

і громадянина.4. Оволодіння вмінням практичного застосування набутих знань.За результатами вивчення спецкурсу студент повинен:— знати термінологію теорії прав людини;— вміти аналізувати міжнародні та національні нормативно-правові акти з пи-

тань прав людини та застосовувати їх норми до конкретних практичних ситу-ацій;

— бути здатним самостійно досліджувати проблеми прав людини та їх захисту та мати навички науково-дослідної роботи у цій сфері;

— за необхідності, на основі вивчення міжнародного досвіду, давати рекоменда-ції з удосконалення вітчизняного права у галузі прав людини.

Завданнями спецкурсу є:1. Дослідження процесів розвитку та збагачення прав людини, появи нових «по-

колінь» прав людини та причин, що їх спонукали.2. Розкриття структури прав людини, що визначається специфікою сфери її жит-

тєдіяльності (особистої, політичної, економічної, соціальної та ін.).

21�


3. З’ясування поняття та структури правового статусу особи, а також визначення передумов, що впливають на відмінності у правових статусах.

4. Дослідження природи громадянства як особливого політико-правового зв’язку людини з державою.

5. З’ясування механізмів гарантування загальновизнаних прав і свобод людини.6. Ознайомлення з національними та міжнародними механізмами захисту прав

людини.У процесі вивчення спецкурсу «Права людини» студент має оволодіти поглибле-

ними знаннями з теорії прав людини: сутністю прав, соціальним корінням, призна-ченням та співвідношенням з правовою та соціальною державою; навичками визна-чення порушень та проблем у реалізації прав та свобод і встановленні відповідних механізмів їх захисту (національних і міжнародних); уміннями співвідносити вітчиз-няний та зарубіжний досвід у цій сфері.

Спецкурс «Права людини» орієнтований на формування того рівня знань, який необхідний кожній людині для вироблення на його основі навиків захисту власних прав та попередження їх порушення з боку держави.

Тематичний план дисципліни «Права людини»

№ Назва теми Кількість годин

Загальна частина

денна форма Заочна форма

Лекц

ії

Семі

нари

Само

стій

на

робо

та

Лекц

ії

Семі

нари

Само

стій

на

робо

та1 Поняття та сутність прав людини:

основні сучасні підходи 2 2 2 2 2 4

2 Джерела загальновизнаних прав людини 1 2 4

3 Правовий статус людини і грома-дянина 1 4 4

4 Структура прав людини і грома-дянина 1 2 4 6

5Права людини, що виникають під час притягнення її до юридичної відповідальності

2 2 4

6 Права людини та правова і соціаль-на держава 2 4

7 Права людини, політика та мораль 2 4

особлива частина

8 Юридичні гарантії реалізації та за-хисту прав людини 2 2 2 2 2 4

21�


9 Судовий захист прав і свобод лю-дини і громадянина 2 2 4

10Адміністративно-правові форми захисту прав і свобод людини і гро-мадянина

2 2 4

11 Система конституційного контро-лю як форма захисту прав людини 1 2 4

12Діяльність правозахисних та гро-мадських організацій у сфері за-хисту прав людини

2 4 4

13Механізми захисту прав і свобод людини і громадянина в зарубіж-них країнах

4 4

14 Міжнародний захист прав людини 2 2 4 2 4

15 Відповідальність за порушення прав людини 2 2 4 4

Усього 20 10 42 6 4 62

МетодичНе ЗаБеЗпечеННя КУРсУ

Спецкурс є дисципліною за вибором студента, що вивчається 1 семестр і скла-дається з двох кредитів. Загальна кількість годин — 72 години (2 модулі). Вивчення спецкурсу передбачається у п’ятому семестрі. Підсумкова форма контролю — підсум-ковий модульний контроль (ПМК).

В основу даного спецкурсу покладені аудиторні заняття, які проводяться у виг-ляді лекцій та семінарських занять. Аудиторні заняття поєднуються із самостійною роботою студентів, яка активізується шляхом використання наочних матеріалів, що демонструються під час лекційних занять та пропонуються для перегляду в позанав-чальний час для підсилення сприйняття лекційного матеріалу та для постановки проблемних питань та їх дискусійного обговорення в аудиторії.

У якості таких матеріалів для деяких тем спецкурсу пропонується використання епізодів художніх та документальних фільмів, які фокусують проблему і не завжди потребують повного перегляду та роз’яснення контексту, а їх демонстрація спонукає до дискусії та обговорення в аудиторії.

Серед документальних фільмів пропонуємо фільми, що кожного року демонстру-ються в Україні та світі в рамках Мандрівного міжнародного фестивалю документаль-ного кіно про права людини.

Доречним для обговорення проглянутих матеріалів є залучення практичного психолога, який на конкретному досліджуваному прикладі допоможе з’ясувати при-чини виникнення проблем та порадить, які варіанти їх вирішення є найбільш раціо-нальними та доречними і можуть бути використані, оскільки поєднання юридичних і психологічних методів допомоги є досить ефективним способом попередження де-віантної поведінки в молодіжному середовищі.

220


ДОСВІД РОбОТИ цеНТРу «ЛА СТРАДА-укРАїНА»

З ПОПеРеДжеННЯ ТОРгІВЛІ ЛЮДЬМИ


КОВАЛЬЧУК Л. Г., канд. пед. наук; КИЗИМ В .Ю. КОЛЕСНИКОВА С. В.; ОГОРОДНІйЧУК І. І. ЧЕРЕПАХА К. В.

ЗагальНІ МетодичНІ РеКоМеНдацІї З ВиКладаННя теМи

Багатий десятирічний досвід Центру «Ла Страда-Україна» у здійсненні профілак-тики торгівлі людьми дозволив розробити та узагальнити методичні рекомендації до проведення занять серед учнівської та студентської молоді.

1. Активні методи роботи, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мис-лення, ініціативи і творчості. До таких методів належать: «мозковий штурм», метод відкритої трибуни, тренінги, інтелектуальні аукціони, рольові та моделюючі ігри, аналіз конкретних ситуацій, ігри-драматизації, робота в малих групах та ін.

2. Традиційні та нетрадиційні методи навчання. Їх доцільно комбінувати: бесіди, дискусії і цільові диспути, лекції та реферативні повідомлення, семінари, усні та письмові колоквіуми, «круглі столи», вечори запитань і відповідей, обговорення ма-теріалів із ЗМІ щодо запобігання торгівлі людьми, вивчення офіційних державних документів, перегляд програм навчального характеру, самостійне рецензування. Реко-мендується придумати невелику п’єсу чи обіграти життєву ситуацію. Тим, хто бажає взяти у ній участь, слід надати час для обміркування варіантів відповідей. Учні повин-ні вміти прокоментувати доповідь чи ситуацію, вигадану однокласниками, ставити запитання, підключатися до гри, якщо це допоможе справі. Слід стимулювати колек-тивне обговорення проблем за повної свободи висунення проектів рішень.

3. З різноманітних форм та методів роботи фахівцями обираються ті, що найбільш відповідають меті, завданням та особливостям занять, їх місцю в навчальному плані та відведеному часі.

221


4. Важливим є проведення інтегрованих уроків. Їх можна проводити за темами з історії, правознавства, географії, іноземних мов тощо.

5. При доборі адекватних форм та методів необхідно пам’ятати про практичну спрямованість занять, тобто після вивчення теми учні мають у житті дотримува-тися моделей безпечної поведінки.

6. Необхідним та важливим є широке використання наочності в роботі з уч-нівською молоддю. Візуальність підсилює та зосереджує увагу учнів. Адже 20% усіх знань людина отримує за допомогою зору. Серед роздаткових матеріалів можуть бути будь-які схеми чи таблиці, які можна знайти в посібниках або розробити для тематич-ного курсу. Також можна використовувати різноманітні бланки, тексти та картки для виконання завдань.

7. Використання методик «рівний рівному». Відомо, що найбільший відсоток знань (90%) людина засвоює у процесі навчання інших. Тому важливо готувати за-вдання, де б учні виступали в ролі консультантів, експертів, вчителів тощо.

8. Використання в творчій діяльності пошукового або репродуктивно-пошу-кового шляху засвоєння знань. якщо вчителем ставляться запитання, які примушу-ють учнів мислити, вони опиняються в активній позиції. в цій ситуації, спираючись на раніше отримані знання, вони конструюють відповіді, висловлюють свої припу-щення, вступають у полеміку, в ході якої зіставляються різні точки зору, різні підходи до аналізу матеріалу. Ця спільна діяльність допомагає їм краще засвоїти суть і пізна-ти закономірності явищ, які розглядаються. При евристичній бесіді гіпотези одних, доведення й аргументи інших, уточнення третіх, загальні висновки і формулювання четвертих дозволяють учням у найбільш короткий час розібратись у навчальному ма-теріалі.

9. Заохочення учнів до відповіді на запитання та висловлення своїх ідей. Слід уникати запитань, на які можна відповісти «так» або «ні». Для стимулювання процесу мислення слід ставити відкриті запитання, що вимагають повної та розгорнутої від-повіді. Такі запитання найчастіше розпочинаються із слова «як».

11. Пізнавальна активність зросте, якщо матеріал викладати не у вигляді готових висновків, а ставлячи проблему або вивчаючи конкретну ситуацію. Невід’ємною складовою проблемної ситуації є проблемне завдання, яке ставиться пе-ред викладом матеріалу. у процесі заняття учням пропонуються логічні запитання. Такі ситуації можуть бути заплановані заздалегідь або виникати спонтанно.

12. Важливим є створення атмосфери довіри для вільного обміну думками та активної роботи над розв’язанням проблемних ситуацій. Необхідно врахува-ти, що процес викладання теми торгівлі людьми часом пов’язаний з дуже делікатни-ми моментами і стосується найінтимніших сторін життя.

13. Демонстрація уваги до всіх учнів та стимулювання їх до активної участі у ро-боті.

14. Обережність в оцінці. Для визначення оцінки можна практикувати тести в довільній формі. Оскільки часто оцінюють не так знання школяра, як його суджен-ня, що може негативно вплинути на бажання учнів висловлювати свою точку зору, брати участь у дискусіях та обговореннях.

15. Запрошення на уроки фахівців, що мають безпосереднє відношення до захис-ту прав людини та запобігання торгівлі людьми.

222


16. Важливо пам’ятати про принцип креативності та індивідуального під-ходу, тому слід продумувати декілька варіантів з урахуванням можливості проявити свої творчі здібності.

МетодичНІ РоЗРоБКи УРоКІВ З попеРеджеННя тоРгІВлІ людьМи цеНтРУ «ла стРада-УКРаїНа»

Методичні розробки уроків є практичною частиною навчально-методичного посібника «Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей», який рекомендовано Міністерством освіти і науки України для використання у навчальних закладах.

Курс складається з 18 уроків по 45 хвилин кожний за такими темами:1. Визначення проблеми торгівлі людьми, термінологія.2. Причини поширення торгівлі людьми в світі і в Україні.3. Шляхи потрапляння українських громадян до рук торгівців людьми.4. Законодавча база щодо запобігання торгівлі людьми.5. Торгівля людьми як порушення прав людини.6. Поїздка за кордон — за і проти.7. Шляхи протидії торгівлі людьми. Можливості державних структур, неурядових ор-

ганізацій та міжнародних організацій. Діяльність неурядових організацій за кордоном.8. Превентивно-освітня кампанія із запобігання торгівлі людьми.9. Поради для тих, хто збирається за кордон.10. Інформаційна підтримка тим, хто збирається за кордон, та надання допомоги

потерпілим від торгівлі людьми.11. Комерційна сексуальна експлуатація дітей (КСЕД).12. Викоренення найгірших форм дитячої праці.13. Порушення прав дітей — експлуатація та торгівля.14. Працевлаштування громадян в Україні.15. Поняття насильства. Термінологія і види насильства.16. Попередження насильства. Подолання стереотипів та формування правил без-

печної поведінки. Допомога потерпілим від насильства.17. Поняття гендеру. Гендерні стереотипи, вигоди і ризики існування стереотипів.18. Гендер у сім’ї, на роботі, в політиці.Уроки можна комбінувати для проведення тренінгів за темами запобігання тор-

гівлі людьми, насильства, експлуатації та порушення прав людини, ґендерної диск-римінації. Вони розраховані на старші класи середньої школи і мають детальний план та опис проведення вправ із зазначення можливих додаткових ресурсів за темою. Кожний урок містить активні вправи та завдання, що стимулюють пізнавальну діяль-ність учнів та активне залучення до виконання.

За результатами опитування, проведеного серед користувачів посібника, розроб-лені уроки часто використовуються під час факультативних занять, вправи зацікав-люють учнів та спонукають до подальших дискусій серед друзів та однолітків. Після проведення перших занять для учнів виникає необхідність провести заняття і для батьків, оскільки діти діляться інформацією вдома, що викликає інтерес у батьків.

22�


Уроки можна знайти у додатках на диску.Навчальний відеоматеріал як засіб підвищення ефективності здійснення

профілактики торгівлі людьми в навчальних закладах (на прикладі навчально-го відеофільму «Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей»)

Середній відсоток засвоєння знань людиною з використанням аудіо- та відеома-теріалів сягає 20%. Тому використання наочності під час проведення заходів знач-но підвищує їхню ефективність. Крім того, що відеоматеріали сприяють кращому засвоєнню інформації, вони також допомагають розвивати пізнавальний інтерес до проблеми.

Навчальні відеоматеріали створюються для використання в навчально-виховно-му процесі і мають за мету, наприклад, сформувати уявлення про проблему, навчити та/або закріпити правила безпечної поведінки, виховати толерантне ставлення до потерпілих.

Створення навчального відео є захоплюючим творчим процесом. Основними його етапами є:

1. Концептуальний — розробка концепції. Під час цього етапу визначаються мета та завдання, цільова група, схема змістовного наповнення, структура, потенційні пар-тнери та експерти, потенційні виконавці, кошти, необхідні для зйомки. Розробка кон-цепції та обговорення може здійснюватись під час фокус-груп, робочих зустрічей, круглих столів.

2. Організаційний — здійснення зйомки. Цей етап включає проведення тендеру та вибір виконавця, досягнення домовленостей про співпрацю з партнерами та ек-спертами, розробку та уточнення сценарію, зйомку, проведення сигнальних пере-глядів та внесення змін.

3. Апробаційний — тестування на практиці. Експертиза та погодження Міністерс-тва освіти та науки, пілотне апробування в навчальних закладах. При необхідності внесення змін та коректив. По завершенню випуск остаточного варіанту.

4. Розповсюдження та моніторинг. Здійснення передачі матеріалу в навчальні за-клади та моніторингу використання. Аналіз отриманих даних, вироблення рекомен-дацій.

Перший навчальний відеофільм в Україні і на теренах країн СНД з питань запобі-гання торгівлі людьми був випущений Центром «Ла Страда-Україна» у 2002 р. як до-даток до навчально-методичного посібника з такою самою назвою — «Запобігання торгівлі людьми». Він складався з шести 10-хвилинних серій і відображав зміст посіб-ника, ілюстрував найбільш важливі його частини. Наступний — доповнений та змі-нений — випуск фільму здійснено у 2005 р. Фільм вийшов під назвою «Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей» і складається вже з дванадцяти серій.

Автори та виконавці використали кращий вітчизняний досвід виробництва нав-чальних фільмів із застосуванням сучасних технологій. Так, в фільмі використовують-ся елементи комп’ютерної гри з метою привернення уваги учнівської та студентської молоді до проблеми. Для акцентування на найбільш важливих питаннях та відповідях застосовуються фрагменти Інтернет пейджеру ICQ — комп’ютерної програми для об-міну короткими повідомленнями через Інтернет, яка є популярною серед молоді. Ко-жен фільм збагачено анімаційними зображеннями. Все це допомагає привернути ува-гу молоді до найбільш важливої інформації, сприяє швидкому засвоєнню матеріалу.

22�


…такі фільми відкривають очі на правду, попереджають суспільство про загрозу, яка існує … (учень 10 кл.)

…після перегляду фільму я зрозуміла, що ніколи не треба робити швидких виснов-ків на пропозиції доброго заробітку за короткий час… (учениця 9 кл.)

…цей фільм став джерелом інформації про торгівлю людьми і застеріг нас від того, як не потрапити у рабство (учень 11 кл.)

…я обов’язково скористаюся порадами, які були надані у фільмі (учениця 9 кл.)

Використання фільму рекомендується для ілюстрації матеріалу навчально-мето-дичного посібника «Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей», організації дискусій, шкільних конференцій, усних журналів та інших методів інтерактивного навчання.

Досвід використання відеофільму показав високу ефективність досягнення ви-ховних, освітніх та розвиваючих цілей занять із запобігання торгівлі людьми з цим матеріалом. Короткометражність фільму дозволяє використовувати його під час стандартних уроків (45 хв.) у школах. Достатня кількість доречних запитань в кадрі робить можливим проведення подальших дискусій та обговорень теми.

Найчастіше фільм використовують на факультативних заняттях для учнів 9–11 класів або на уроках правознавства, безпеки життєдіяльності, географії, історії тощо. Особливо популярним є його використання на виховних позакласних заходах, які проводяться для учнів окремо, та тих, що проводяться для учнів і для батьків, з подальшим обговоренням, дискусіями, а також як елемент таких заходів для ілюс-трації певних фактів.

Перед переглядом фільму під час урочних занять учням рекомендовано підказа-ти, на що слід звертати увагу. На закінчення можна запропонувати пов’язати перегля-нутий матеріал з особистим життєвим досвідом.

Фільм рекомендується показувати по серіях або по частинах, оскільки він несе велике змістовне навантаження і учням, можливо, не вдасться звернути увагу на всі важливі моменти.

Перевірити отримані знання можна, використовуючи вхідне і вихідне анкетуван-ня, через практичні вправи, дискусії, диспути, рольові ігри або обговорення в групах.

Структура відеододатку «Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей»Фільм 1. «Третє тисячоліття — рабство існує».Фільм 2. «Шляхи виїзду українських громадян за кордон».Фільм 3. «Знання законів тебе захищає».Фільм 4. « Злочину можна запобігти».Фільм 5. « якщо ви в біді — зверніться по допомогу»Фільм 6. «Діяльність уряду щодо протидії торгівлі людьми».Фільм 7. «Порушення прав дітей: експлуатація та торгівля».Фільм 8. «Законодавство на захисті прав дитини».Фільм 9. « Дитина у біді — як їй допомогти».Фільм 10. «Експлуатація праці дітей: проблеми та шляхи її вирішення».Фільм 11. «Чи варто шукати щастя за кордоном?».Фільм 12. «Центр «Ла Страда-Україна» попереджає та захищає».

22�


Для зручності у користуванні відеофільмом та для узагальнення досвіду роботи були розроблені методичні рекомендації до використання фільму в навчально-вихов-ному процесі. Методичні рекомендації по кожній серії включають такі компоненти — назва і короткий опис серії; питання, на які потрібно звернути увагу перед показом фільму; інформація, яка є проблемною і може обговорюватись; місця використання стоп-кадру; завдання для перевірки отриманих знань; теми, з якими доцільно вико-ристовувати серію; зауваження.

Методичні рекомендації до використання навчального відео додатку «Запобіган-ня торгівлі людьми та експлуатації дітей» можна знайти у додатках на диску.

плаКати

Використання плакатів є ефективним способом привернення уваги. Вони в вели-кій кількості використовуються в рекламі та різноманітних політичних акціях. у та-кому випадку вони привертають увагу до продукту, події чи ідеї і мають тон позитиву або перспективи. в роботі із запобігання торгівлі людьми потрібно привернути увагу до проблеми, до можливості убезпечити себе, захистити свої права, отримати необ-хідну допомогу і підтримку. І якщо маємо справу з такою серйозною проблемою, як торгівля людьми — потрібно вміти привернути увагу до негативу.

Тому плакати із запобігання торгівлі людьми є інновацією, яку ввели неурядові організації, що працюють у цій сфері. Плакат з приверненням уваги до негативного має декілька обов’язкових складових:

— дизайн, який не повинен бути кричущим, але водночас повинен запам’я-татися;

— інформація, якої повинно не багато, але достатньо, навіть краще, якщо здаєть-ся, що її мало, і щось спонукає до самостійних її пошуків — інформацію можна подавати як за допомогою тексту, так і зорових образів;

— контакти — це є чи не найголовніший елемент такого плакату: людина повин-на бачити, що якщо є проблема, є шлях її вирішення, є до кого звернутись.

— повинен бути «поклик» — щоб людина відчула значущість проблеми, замис-лилась;

— заклик до діїПлакати можуть бути інформаційними — з значним насиченням інформацією

про проблему. Найчастіше вони використовуються як інформаційні стенди у держав-них установах, неурядових організаціях. Вони є зручними у роботі, оскільки містять коротку, лаконічну і основну інформацію з певної соціальної проблеми. Прикладом може бути плакат «Знання законів захищає» Центру «Ла Страда-Україна». У ньому представлена така інформація:

— визначення торгівлі людьми, а також можливих об’єктів цього злочину— схеми взаємодії державних та недержавних структур і організацій по протидії

торгівлі людьми на національному та обласному рівні;— перелік міжнародних та українських законодавчих актів по протидії торгівлі

людьми;

22�


— повноваження Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту як цент-рального органу державної політики щодо сім’ї, жінок, дітей та молоді;

— основні напрямки діяльності Центру «Ла Страда-Україна», номери Національ-ної та регіональних «гарячих ліній» по запобіганню торгівлі людьми.

Інший різновид плакатів — рекламні, де представлено менше даних, ніж у інфор-маційних, але є більша емоційна складова та чіткий заклик до дії — зателефонуй, звернись, подбай.

За словами багатьох представників мас-медіа, присутніх на публічних заходах Цент-ру «Ла Страда-Україна» по проблематиці торгівлі людьми, саме плакати здатні справи-ти враження, зрушити з місця і спонукати людину приймати важливі рішення.

ЗРІЗи гРоМадсьКої дУМКи

Людина не може знати відповідей на всі питання. Але завжди може попросити поділитися своєю думкою колег, фахівців, рідних і навіть просто людей на вулиці. За допомогою здавалось би простих питань — «…Що Ви думаєте щодо трансляції філь-мів з кадрами насильства на телебаченні?…» «…Як ви вважаєте, чи впливають тілес-ні покарання дитини на її подальше життя?…» «…Як відбивається тривала відсут-ність батьків на розвитку дитини?…» — формується такий потужний інструмент як ЗРІЗ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ.

У контексті запобігання торгівлі людьми та захисту прав дитини зрізи громадсь-кої думки грають значну роль і є доступним і водночас передовим досвідом, насампе-ред Центру «Ла Страда-Україна», що допомагає в роботі Центру у таких аспектах, як:

— дослідження нових цільових груп;— дослідження важкодоступних цільових груп;— виявлення причин тієї чи іншої складової проблеми торгівлі людьми чи захис-

ту прав дитини;— запобігання новим порушення прав людини.Зрізи громадської думки долучають людей до вирішення соціальних проблем

власної держави, роблять їх активними учасниками дій по протидії негативним со-ціальним явищам. Такий інструмент дає можливість громадській організації вести підготовлену та обґрунтовану роботу, демонструвати високий кваліфікаційний рі-вень в боротьбі зі злочином та його наслідками для людства.

КоМплеКсНІ ІНфоРМацІйНІ КаМпаНІї

Активна позиція громадськості в цілому та кожного окремого громадянина є важ-ливою умовою ефективній протидії будь-якому негативному явищу в суспільстві. Це саме стосується і такої проблеми як торгівля людьми.

Робота з формування громадської думки може проводитися в різних формах і для формування комплексного підходу необхідною умовою є залучення як засобів масо-вої інформації, неурядових і міжнародних організацій, так і державних установ різ-

22�


ного рівня. Однією з дієвих та ефективних форм діяльності з попередження торгівлі людьми є проведення комплексних інформаційних кампаній. Комплексна інформа-ційна кампанія може поєднувати в собі цілу низку заходів. Вона може включати:

— інтерв’ю в засобах масової інформації;— лекції для представників потенційної групи ризику;— лекції для фахівців;— робочі зустрічі та круглі столи за участю спеціалістів залучених до діяльності

по запобіганню торгівлі людьми та наданню соціальної допомоги потерпілим від цього злочину. Це можуть бути експерти управлінь у справах сім’ї, молоді та спорту, управлінь освіти, відділів по боротьбі із злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, центрів со-ціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, соціальні працівники, представники центрів зайнятості та неурядових організацій;

— розповсюдження інформаційних матеріалів серед цільової аудиторії;— трансляція інформаційних відео та аудіо роликів;— профільне консультування фахівців на місцевих «телефонах довіри».Безумовно, організація та проведення такої кампанії вимагає певного часу та люд-

ських ресурсів. Тому доцільно залучити декількох фахівців (які можуть представляти різні структури) та виділити для проведення заходів 2-3 дні. І, безумовно, важливою умовою ефективності є налагоджена тісна співпраця з організаціями на місцях та їх активне залучення до організації та проведення.

Ще однією перевагою таких інформаційних кампаній є те, що вони дозволяють доносити інформацію не тільки до обласних, але і районних центрів, де є менше мож-ливостей для отримання інформації. Крім того, вони дають можливість залучати представників різних державних установ на різних рівнях, а також фахівців неурядо-вих та міжнародних організацій до об’єднання зусиль та ведення спільної діяльності в напрямі запобігання торгівлі людьми та надання соціальної допомоги потерпілим.

Практика проведення таких кампаній довела свою ефективність, оскільки дає можливість здійснення комплексного підходу, охвату більшої кількості представни-ків цільової аудиторії (як фахівців так і груп ризику), підтримки місцевих організацій, які працюють в даній сфері, тощо.

ВеБ-сайт яК ІНстРУМеНт пошиРеННя ІНфоРМацІї

Сучасний розвиток інформаційних технологій, популярність використання Інтер-нету як джерела отримання інформації майже з будь-якого питання, зростання кіль-кості користувачів створює нові можливості та спонукає до пошуку нових форм по-ширення інформації.

Сайт Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна» — www.la-strada.org.ua працює з 2000 р. Він містить інформацію про напрями діяльності Центру, проекти, дослідження, семінари та конференції, огляд міжнародного та на-ціонального законодавства щодо протидії торгівлі людьми, приклади інформаційних та методичних матеріалів, статистичні дані, новини щодо проблеми запобігання тор-

22�


гівлі людьми, поради для виїжджаючих за кордон, життєві історії потерпілих від тор-гівлі людьми, а також систематизовану теоретично-практичну базу даних «Торгівля людьми — що це?». Наявність такої інформації дає можливість користувачам в будь-якому місці чи країні отримати необхідну інформацію, ознайомитися з подіями, що відбуваються в цій сфері як на міжнародному, так і національному рівнях. Розміщені матеріали можуть використовувати журналісти для підготовки матеріалів, студенти для написання рефератів, курсових робіт тощо, викладачі для підготовки тематичних занять та багато інших категорій зацікавлених осіб.

Враховуючи інтереси цільової аудиторії, Центром було започатковано надання консультацій через Інтернет. Починаючи з 2004 року було надано близько 1100 таких консультацій. Найбільша кількість запитів стосувалася організації соціальної допомо-ги потерпілим, консультації для журналістів та консультації щодо працевлаштування за кордоном. Перевагами такої форми отримання консультацій є цілковита анонім-ність та можливість звернутися з запитанням в будь-який час.

Ще однією формою поширення інформації є розміщення новин та розсилка анонсів тематичних новин та бюлетенів. Будь-яка особа чи організація, зацікавлена в отриманні таких матеріалів, може підписатися через вебсайт. Така форма поширен-ня інформації може бути особливо корисною для організацій, які працюють в сфері запобігання торгівлі людьми та надання допомоги потерпілим, оскільки дає мож-ливість обмінятися досвідом, повідомити про початок нових проектів, запросити до співпраці тощо.

В 2006 р. сайт Центру «Ла Страда-Україна» вперше почав використовуватися як засіб привернення уваги, активізації громадськості та неурядових організацій та при-вернення їх уваги до соціально-політичних подій. Формою такої діяльності є роз-міщення на сайті Центру банеру із закликом відвідувачів приєднатися до всеукраїнсь-кої акції «Захарова в Омбудсмени», заклик до неурядових організацій та громадськості приєднатися до направлення відкритих листів-звернень до представників Уряду Ук-раїни з приводу необхідності затвердження Державної програми з протидії торгівлі людьми, ратифікації Конвенції Ради Європи з питань протидії торгівлі людьми тощо.

НаВчальНо-МетодичНий посІБНиК для фахІВцІВ ІНститУтІВ пІдготоВКи

та пеРепІдготоВКи педагогІчНих КадРІВ

Навчально-методичний посібник «Соціально-педагогічні основи протидії торгівлі людьми та експлуатації дітей» містить лекційні матеріали, програми із запобігання тор-гівлі людьми та експлуатації дітей для педагогічних вузів та інститутів післядипломної педагогічної освіти. Він схвалений для використання в навчальних закладах Комісією з виховної роботи вузів Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України.

Матеріали можуть бути використані в процесі підготовки студентів в педагогіч-них вузах, в системі підвищення кваліфікації викладачів, практичних психологів, со-ціальних педагогів, соціальних працівників, для проведення навчально-виховної ро-боти зі студентською молоддю.

22�


Навчально-методичний посібник складається з двох розділів: лекційні матеріали та навчальні програми.

Лекційні матеріали представлені окремими тематичними модулями:— торгівля людьми — порушення прав людини;— торгівля людьми — причини та наслідки;— протидія торгівлі людьми в Україні;— соціально-педагогічна робота у сфері протидії торгівлі людьми.До навчально-методичного посібника увійшли програми спецкурсів з протидії

торгівлі людьми, розроблені О. А. Удаловою — передставницею Інституту іннова-ційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Украї-ни, та фахівцями Школи соціальної роботи ім. Полтавця Національного університету «Києво-Могилянська Академія», які широко використовуються в навчальних проце-сах.

Навчальний посібник розроблений колективом авторів, до якого увійшли вчені, практичні педагогічні працівники, а також фахівці Центру «Ла Страда-Україна».


1. Альманах інноваційних технологій: практика та перспективи. / За заг. ред. К. Б. Левченко. — К.: Юристконсульт, 2007–2008. — 84 с.

2. Альманах передових технологий профилактики торговли людьми: практика и перспективы / д-ра юрид. Наук Е. Левченко, канд. пед. наук Л. Ковальчук [и др]. — изд. 2-е испр. и доп. — [Агенство «Украина»]. — К., 2011. — 132 с.

2�0


ДеЯТеЛЬНОСТЬ НАцИОНАЛЬНОй ТРеНеРСкОй СеТИ

кАк эффекТИВНАЯ фОРМА ОРгАНИЗАцИИ

ПРОфИЛАкТИЧеСкОй РАбОТы

Международный женский правохзащитный центр «Ла Страда-Украина»

КОВАЛЬЧУК Л. Г., канд. пед. наук, КИЗИМ В. Ю. КАЛАШНИК О. А.

Как организовать деятельность по повышению уровня осведомленности по про-блеме торговли людьми эффективно? Как охватить наиболее широкую аудиторию слушателей и участников? Как достучаться до людей из небольших городов и сел?

Это вопросы неоднократно возникают перед организациями, которые проводят профилактическую работу. Центр «Ла Страда-Украина» на собственном опыте ут-верждает, что эффективной формой организации профилактической работы явля-ется национальная тренерская сеть. Анализ результатов работы позволяет рассмат-ривать эту форму организации деятельности как передовую технологию и лучший опыт.

На базе Центра «Ла Страда-Украина» НТС начала работу в 2000 году. Ее количе-ственный и качественный состав постоянно изменяется в зависимости от тенденций и ситуации торговли людьми, специфических потребностей ведения профилактичес-кой работы, возможностей организационно-административной, информационно-ме-тодической поддержки работы лекторов и тренеров. в начале своей работы НТС на-зывалась лекторской группой, но во время празднования ее 10-летия было принято решение переименовать ее в Национальную тренерскую сеть, поскольку такое назва-ние более четко и правильно отражает ее суть и принципы работы.

Национальная тренерская сеть — это группа экспертов из государственных структур, неправительственных организаций и активистов, которые представляют разные регионы, имеют опыт чтения лекций и проведения тренингов, знают пробле-мы и особенности целевой группы, готовы к плодотворному сотрудничеству и посто-янному повышению своего профессионального уровня.

2�1


главные задачи, которые стоят перед членами НТС, — это повышать уровень ос-ведомленности граждан о проблеме торговли людьми, обеспечивать представите-лей потенциальной группы риска информацией о безопасном поведении и повышать уровень квалификации специалистов.

«…высказывают искреннюю благодарность коллективу Вашего Центра за высо-копрофессиональную организацию тренингов, которые прошли в школах-интерна-тах для детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки. И будущие выпускники, и администрация интернатов с огромной благодарностью вспоминают тренинги, на которых ученики могли научиться критически анализировать предложения работы за границей, получить номера горячих линий поддержки и помощи жертв торговли людьми…»

эффективность деятельности членов НТС зависит как от объективных, так и субъективных факторов. Среди субъективных можно выделить мотивацию де-ятельности, уровень осведомленности, черты характера, мировоззрение и жизнен-ную позицию члена лекторской группы. Объективные могут быть представлены в следующем виде: материальная и информационная база специалистов, методичес-кое обеспечение, помощь со стороны государства, отношения граждан к проблеме.

«…кроме того, что мы получили знания и практические материалы для дальней-шей работы, мы получили еще и вдохновение, и запал совершать такую работу!»

«…никогда бы не подумала, что за такой короткий период можно столько узнать и научиться…»

«…до семинара не представляла себе, какую работу можно проводить с этой ка-тегорией населения. Благодаря плану, который сама же составила под конец семина-ра, все стало на свои места…»

Структура и состав Национальной тренер ской сети:Среди лиц, являющихся членами национальной тренерской сети, больше всего

работников образования — 58%. Кроме того, в состав НТС входят: представители мо-лодежи (21%), общественных организаций (9%), есть даже представители частного сектора (6%). Работники социальных служб составляют 5% общего состава НТС, по 1% приходится на работников центров занятости и медицинских учреждений.

В структуре НТС Центра «Ла Страда-Украина» выделяются региональные трене-ры-координаторы (члены НТС в регионах, которые координируют работу своих ре-гиональных тренерских сетей); региональные тренеры (члены НТС, которые не име-ют собственных региональных тренерских сетей, однако являются представителями НТС в регионах).

Это означает, что тренер-координатор не только самостоятельно проводит пре-вентивные мероприятия, но и формирует в своем регионе команду, которую обучает и делится с ней своим опытом, таким образом, увеличивая количественно и качест-венно потенциал проведения профилактических мероприятий в области.

Не так давно возник вопрос о сертификации региональных тренеров. Дело в том, что тренеры-координаторы и тренеры, обученный Центром «Ла Страда-Украина»,

2�2

получают сертификат о прохождении такого обучения, который позволяет им прово-дить профилактическую работу по тематике деятельности Центра. Но тренеры в ре-гионах, обученные непосредственно тренером-координатором таких сертификатов не имеют, и это порой затрудняет их работу, особенно в образовательных учрежде-ниях.

В связи с этим, Центр «Ла Страда-Украина» при содействии Украинского научно-методичекого центра практической психологии и социальной работы разработал он-лайн тест, прохождение которого позволит желающим получить сертификат Центра «Ла Страда-Украина». Более подробно с тестом и процедурой его прохождения можно ознакомиться на сайте Центра «Ла Страда-Украина» — www.la-strada.org.ua

За 11 лет существования НТС Центра «Ла Страда-Украина» ее специалисты прове-ли более 11 000 мероприятий во всех областях Украины.

206 244 312 324 270 340606

8121024

1609

2977

2516

0

500

1000

1500

2000

2500

3000

3500

2000 г.

2001 г.

2002 г.

2003 г.

2004 г.

2005 г.

2006 г.

2007 г.

2008 г.

2009 г.

2010 г.

2011 г.

Рис. 3. Количество мероприятий, проведенных НТС Центра «Ла Страда-Украина»

Анализ более, чем десятилетнего практического опыта работы НТС позволяет сделать выводы об эффективности такой формы организации профилактики торгов-ли людьми и обобщить ее основные преимущества:

— возможность охватить значительное количество участников;— возможность широкого географического покрытия;— доступ к сельской местности, небольших городов с информацией;— распространение лучших моделей профилактической работы, передовых тех-

нологий;— широкое распространение информационных и учебно-методических матери-

алов в местах, где не хватает информации.

сотрудничество с Министерством образования и науки Украины, молодежи и спорта. Для эффективной работы НТС необходима и важна поддержка Министер-ства образования и науки, молодежи и спорта Украины. Поэтому Центр «Ла Страда-Украина» включает в ведомственные документы положения о поддержке деятель-ности членов НТС.


2��

Проведение информационно-образовательных мероприятий в учебных заведени-ях областей по данной проблеме педагогами и членами лекторской группы Центра «Ла Страда-Украина» (п. 12 Приказа МОН № 865 от 28.12.06).

Проведение мероприятий в учебных заведениях по проблеме детей трудовых мигрантов педагогами и членами лекторской группы Центра «Ла Страда-Украина» (п. 5 Приказа МОН № 1176 от 25.12.07).

Организация и проведение профилактических мероприятий по проблематике про-тиводействия торговле людьми в учебных заведениях педагогическими работниками и членами лекторской группы Центра «Ла Страда-Украина» (п.12 Приказа МОН № 255 от 19.03.09).

Организация и проведение педагогическими работниками и членами Националь-ной тренерской сети Центра «Ла Страда-Украина» профилактических мероприятий по проблематике противодействия торговле людьми, коммерческой сексуальной экс-плуатации детей и насилия над детьми, безопасности детей в Интернете в учебных заведениях, в том числе по методике «равный равному» (п.1 Приказа МОНМС № 292 от 29.03.11, а также п. 3 Приказа МОНМС № 827 от 19.07.12).

Работа экспертов Центра неоднократно получала высокую оценку со стороны Министерства и его структурных подразделений.

«…Министерство образования и науки Украины выражает Вам искреннюю бла-годарность за организацию и проведение Всеукраинского научно-практического се-минара «Перспективы развития организационных основ социально-педагогической профилактики торговли людьми органами образования и общественными организа-циями»… Хотим отметить высокий организационный и методический уровень про-ведения научно-практического семинара, подготовку наглядных и методических материалов, надлежащий методологический уровень тренеров Международного женского правозащитного центра «Ла Страда-Украина»…»

«… Ученый совет института [Институт инновационных технологий и содержа-ния образования] дал положительную оценку и отметил высокий уровень сотруд-ничества Международного правозащитного центра «Ла Страда-Украина» и Мини-стерства образования и науки Украины в сфере социально-правовой защиты детей и молодежи…»

Важным условием успеха является обучение членов НТС и постоянное повыше-ние уровня квалификации. Для этого проводятся рабочие встречи, семинары, тренин-ги и «круглые столы» с целью получения новых знаний, решения текущих вопросов и обмена лучшим опытом, работы над совершенствованием информационно-мето-дической базы. Такие мероприятия должны проводиться на регулярной основе около двух раз в год. Основными смысловыми блоками мероприятий является новая ин-формация по проблеме, совершенствование методики проведения занятий, текущая деятельность государственных структур, неправительственных и международных организаций в сфере противодействия торговле людьми, организационные вопросы.


2��

Для повышения уровня квалификации чрезвычайно важно принимать участие в кон-ференциях, которые посвящены именно проблематике ведения профилактической работы по предупреждению негативных явлений в обществе. Повышать уровень зна-ний по проблеме можно путем создания и распространения информационного бюл-летеня для членов НТС, который вмещает последние новости, анонсы, лучший опыт деятельности в данном направлении, а также путь к самообразованию.

«…Центр социальных служб для семьи, детей и молодежи выражает искрен-нюю благодарность тренерам Международного женского правозащитного центра «Ла Страда-Украина» за проведение тренинга по организации работы по предотвра-щению торговли детьми и их сексуальной эксплуатации. Представители Вашего кол-лектива — высококвалифицированные специалисты, граждане с активной жизнен-ной позицией, неравнодушные к чужим проблемам».

основные этапы создания Нтс могут выглядеть следующим образом:1. Проведение анализа и определение необходимости создания тренерской сети;2. Определение цели деятельности, тематики, целевой группы;3. Оценка имеющихся и необходимых ресурсов;4. Отбор потенциальных лекторов и тренеров;5. Обучение и повышение уровня квалификации членов тренерской;6. Создание схемы организационной структуры (отчетность, порядок решения

текущих вопросов);7. Налаживание контактов со стратегическими партнерами.

На всех этапах развития тренерской основные организаторские функции возло-жены на руководителя тренерской сети. Руководитель тренерской сети несет от-ветственность за планирование ее деятельности, при необходимости — за поиск ресурсов для ее функционирования и развития, установление и поддержание контак-тов с партнерами, обучение и повышение уровня квалификации членов тренерской сети, осуществление мониторинга проведения мероприятий лекторами и тренерами, отчетности и ведения статистики, решение текущих организационных вопросов, ин-формационно-методическое обеспечение деятельности.

В обязанности члена тренерской входит проведение мероприятий для целевой группы, установление и поддержание контактов с партнерами, повышение своего профессионального уровня (в частности за счет самообразования), предоставление руководителю статистических и описательных творческих отчетов о своей деятель-ности, распространение информационно-методических материалов, соблюдение полномочных принципов деятельности.

«…Управление по делам семьи и молодежи выражает благодарность тренерам Ва-шего Центра по подготовке и проведению 3-х дневного тренинга «Организация про-филактической работы по проблеме торговли детьми и сексуальной эксплуатации детей». Тренинг прошел на высоком уровне, участники получили информацию, раз-даточный и информационно-методический материал…».

Эффективность работы тренерской сети вдохновила ее членов создавать на мес-тах свои тренерские сети. Как правило, они состоят из учащихся, студентов, коллег, ак-


2��


тивистов. Метод «равный равному» находит свое практическое воплощение в жизнь и помогает достичь ожидаемых результатов.

Как стать членом Нтс центра «ла страда-Украина»?Необходимо отослать свое заявление, резюме,

мотивационное письмо на адрес [email protected]

Опыт тренерской сети для ведения профилактической деятельности по предуп-реждению негативных явлений в обществе можно считать эффективным и заслужи-вающим внимания и дальнейшего внедрения в жизнь различными неправительс-твенными организациями и государственными структурами.

по какой теме проводятся мероприятия?— «Торговля людьми — нарушение прав человека»;— «Правовые аспекты запрета торговли людьми и эксплуатации детей»;— «Пути предотвращения торговли украинскими гражданами»;— «Поездка за границу: за и против»;— «Нарушение прав детей: эксплуатация и торговля»;— «Защита ребенка от эксплуатации труда»;— «Предупреждение насилия: преодоление стереотипов и формирование пра-

вил безопасного поведения»;— «Насилие — о чем стоит знать»;— «Права и обязанности человека в обществе»;— «Сеть Интернет — правила безопасного поведения»;— «Гендерное равенство».

списоК литеРатУРы

1. Альманах інноваційниї технологій: практика та перспективи. / За заг. ред. К. Б. Левченко. — К.: Юристконсульт, 2007–2008. — 84 с.

2. Альманах передових технологий профилактики торговли людьми: практика и перспективы / д-ра юрид. Наук Е. Левченко, канд. пед. наук Л. Ковальчук [и др]. — изд. 2-е испр. и доп. — [Агенство «Украина»]. — К., 2011. — 132 с.

2��



ДЛЯ ПРОВеДеННЯ ЗАНЯТЬ

З беЗПеЧНОгО кОРИСТуВАННЯ ІНТеРНеТОМ ДЛЯ ДІТей

(ДЛЯ СТуДеНТІВ ПеДАгОгІЧНИХ ВуЗІВ)


БОЧКОР Н. П., директор департаменту науково-методичної роботи

Сьогодні неможливо уявити наше життя без Інтернету. Мільйони людей усього світу користуються ним щодня у роботі, навчанні та інших сферах життя. Не є виклю-ченням і Україна. Так, за даними «InMind», на 6 жовтня 2010 року в Україні налічувало-ся 12 900 000 користувачів Інтернету. 33% всіх жителів України користуються Інтер-нетом не рідше одного разу на місяць, а 8,7 мільйона інтернет-користувачів віком від 15 років використовують його кожен або практично кожен день1.

Це свідчить про те, що комунікаційні та інформаційні технології відіграють все більшу роль у нашому житті. Вони дають можливість людям будь-якого віку, національ-ності, статі, релігії і культури в дуже короткий час та на великих відстанях встановлю-вати зв’язки, обмінюватись знаннями та новими ідеями. Проте, комунікаційні та інфор-маційні технології дають нові можливості не лише для науки, культури, чи соціальних зв’язків, але і для реалізації насильницьких, неправомірних чи навіть злочинних діянь.

Зважаючи на вразливе становище у якому перебувають діти в Україні, а також на той факт, що користування Інтернетом найбільш поширене серед молодих вікових груп — за даними «InMind» всесвітньою мережею користуються 61% населення Украї-ни віком від 15 до 29 років, і лише 39% осіб віком від 30 до 44 років2, — саме діти і мо-лоді люди і є найбільш вразливими до тих загроз, на які можна наразитися в Інтернеті.

Назвемо основні загрози: ушкодження комп’ютера (віруси, атаки, злами тощо); не-правомірне використання особистої інформації (злами сторінок, електронної пошти,

1 Інтернет в Україні. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki2 Інтернет в Україні. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki

2��


пограбування тощо); невідповідний контент (порнографія, сцени насильства тощо); потрапляння в небезпечні ситуації (використання в порнографії, сексуальне насиль-ство та зловживання, торгівля дітьми тощо); кібербулінг, інтернет-залежність. Вірту-альна природа спілкування в Інтернеті окрім іншого дає можливість зловмисникам діяти анонімно, чи під вигаданим ім’ям.

Попри високу вразливість дітей до загроз в Інтернеті, результати дослідження, проведеного у рамках програми Microsoft «Партнерство в навчанні» кафедрою превен-тивної роботи та соціальної політики ЮНЕСКО в Україні у 2011 році, показують низь-кий рівень обізнаності про Інтернет-ризики серед дітей. Так, з 96% дітей-користува-чів Інтернету віком від 10 до 17 років 51% не знає про небезпеки в мережі. 44% дітей знаходяться у потенційній зоні ризику (розміщують особисту інформацію) і 24,3% вже були в ризикованих ситуаціях (ходили на зустріч з віртуальними знайомими). у віковій групі від 15 до 17 років цей показник досягає 60,3%1.

Використання особистої інформації. Останнім часом поліція європейських країн пов’язує пограбування квартир та шантаж з тим, що діти чи підлітки, спілкуючись з невідомими по Інтернету, повідомляють про себе та сім’ю таку інформацію, яку потім легко використовують зловмисники2. Так, діти можуть повідомляти інформа-цію про достатки сім’ї, графік відсутності батьків вдома, номери кредитних карток та захисний код, адреси, номери телефонів тощо. Шахраї зазвичай добре вміють за-войовувати довіру та маніпулювати дітьми, представляючись, наприклад, їх одноліт-ками чи користуючись емоційним станом або життєвими обставинами, в яких опини-лась дитина.

Окрім того, не меншу небезпеку несе розповсюдження інформації про паролі до електронної пошти, сторінок в соціальних мережах тощо. Маючи таку інформацію за-цікавлені особи можуть легко отримати доступ до різної особистої інформації, а та-кож використовувати її для шантажу чи інших зловмисних діянь.

Віртуальні друзі та зустріч у реальному житті. Вже згадуване дослідження по-казало: що дорослішою стає дитина, то більш безтурботно вона починає поводити себе в Інтернеті. Так, на реальну зустріч з людиною, з якою знайомі лише віртуально, вже ходили майже 12% опитаних дітей віком 10–11 років та більше ніж 60% підлітків 15–17 років. Дані про своїх батьків у мережі (місце роботи, посада) залишили 0,4 ді-тей віком 10–11 років та 6,5% 15–17-річних3. Під час опитування в Києві дівчата скар-жилися, що віртуальні «друзі» при зустрічі виявлялися набагато старшими, ніж вони про себе писали (дорослими чоловіками), і фото, які вони надсилали, не відповідали дійсності4.

1 «Рівень обізнаності українців щодо питань безпеки дітей в Інтернеті». — Електронний ресурс. — Ре-жим доступу: http://www.onlandia.org.ua/pages/UNESCO_research_whitepaper

2 Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікативними технологіями: метод.рек. / О. А. Удалова [та ін.]: заг. ред. К. Б. Левченко, О. А. Удалова, Л. Г. Ковальчук; упоряд.: С. В. Колесникова, Н. П. Бочкор. — К.: [Агенство «Україна»], 2010. — 72 с.

3 «Рівень обізнаності українців щодо питань безпеки дітей в Інтернеті». — Електронний ресурс. — Ре-жим доступу: http://www.onlandia.org.ua/pages/UNESCO_research_whitepaper

4 Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікативними технологіями: метод.рек. / О. А. Удалова [та ін.]: заг. ред. К. Б. Левченко, О. А. Удалова, Л. Г. Ковальчук; упоряд.: С. В. Колесникова, Н. П. Бочкор. — К.: [Агенство «Україна»], 2010. — 72 с.

2��


Дослідження в Таїланді показало подібні результати: 24% тайських дітей віком 7–11 років зустрічалися з друзями, з якими познайомилися через Інтернет. Ще 24% дуже б хотіли це зробити. Більшість дітей ішли на зустріч зі своїми друзями, але 25% були самі без супроводу (незважаючи на такий малий вік). У 58% випадків зустріч з «другом» була неприємним сюрпризом, тому що діти зрозуміли, що їхній віртуаль-ний «друг» брехав про себе. Підлітки були здивовані при зустрічі з тими, з ким мали зв’язки по Інтернету в 48% і шоковані у 28%1.

Зловмисники, як правило, добре розуміються на психології дитини, вміють вста-новлювати дружні стосунки та втиратися в довіру, і є вправними маніпуляторами. Дії, направлені на встановлення емоційного зв’язку та дружніх стосунків з дитиною з ме-тою подолання захисних механізмів дитини та подальшого залучення її до сексуаль-них стосунків (в реальному чи віртуальному житті) називають грумінгом. Це досить небезпечне явище. Грумери часто обирають самотніх дітей, у яких є проблеми у спіл-куванні з батьками, чи однолітками, які відчувають себе покинутими та непотрібни-ми, і стають цим дітям «найкращими друзями». Таке віртуальне спілкування грумера з дитиною може продовжуватись тривалий період часу, навіть роками, допоки грумер доб’ється свого та втратить інтерес до дитини. Наслідки такої «дружби» можуть бути дуже трагічними.

Так, в деяких західних країнах, таких як Іспанія та Португалія, були випадки, коли діти спілкувалися через чат з віртуальним другом, пішли на зустріч з ним та так ніко-ли і не повернулися додому. Фотографії одного із зниклих хлопчиків потім побачили на порносайтах, а тіло однієї дівчини через деякий час знайшли в іншому місті2.

Для прикладу можна навести історію 15-річної Марі з Данії, яка познайомилась у відомій соціальній мережі з юнаком, що представився 18-річним. Вони довгий час спілкувалися в Інтернеті, і юнак став для Марі справжнім другом. Тому, коли він зап-ропонував зустрітися, вона погодилася, але взяла з собою подругу. При зустрічі друг здався Марі старшим і до того ж спілкуватися з ним в реальному житті їй не дуже сподобалося. Дівчата пішли до туалету, і там Марі поділилася сумнівами з подругою. Вони вирішили просто піти додому, що і зробили. Через кілька хвилин юнак потеле-фонував Марі та поцікавився, де вони, і дівчина відповіла, що мабуть їм не варто біль-ше спілкуватися. На цьому б історія і закінчилась, якби через деякий час додому до Марі не прийшли працівники поліції. Вони показали Марі фото та поцікавились, чи не спілкувалась дівчина з цим чоловіком в Інтернеті. На фото Марі впізнала свого недав-нього друга. Він виявився 26-річним чоловіком, що був нещодавно заарештований за зґвалтування 2 дівчаток 14 і 13 років.

Так звані «віртуальні друзі» — це також часто незнайомі люди, але які спілкують-ся регулярно і яким молоді люди довіряють. Тому, спілкуючись в Інтернеті, молодь мусить повністю покладатися на себе, щоб відрізнити брехню від правди. і часто діти, які Марі, потрапляють в ризиковану ситуацію, якщо ними починає маніпулювати гра-біжник, сексуальний експлуататор або педофіл.

1 Там само.2 Там само.

2��


Використання у виготовленні порнографії. Висилаючи своє фото, діти та підліт-ки не можуть знати, як це фото може бути використане надалі. Часто підлітки ж, на-магаючись виглядати красивими, модними, старшими і відповідати всім популярним стандартам краси, виставляють в соціальних мережах чи пересилають своїм друзям досить відверті фото, де вони зображені в купальниках, відвертому одязі, або й зовсім без нього. Окрім того, сучасні програми обробки фото дають багато можливостей для монтажу. Люди, що займаються виготовленням та розповсюдженням порнографічної продукції, потім виставляють ці фото в Інтернеті або шантажують ними дитину, чи її близьких.

Використання веб-камери — це ще одна можливість аудіовізуального інструмен-ту Інтернету, яка все більше стає частиною повсякденного життя. Уже зараз веб-каме-ра є потенційно небезпечним інструментом, який діти — за порадою «друга» з Інтер-нету або самостійно — вирішують використовувати для того, щоб знімати себе, потім показувати або пересилати такі знімки. В Таїланді, де проблема залучення дітей до комерційної сексуальної експлуатації он-лайн є найбільш дослідженою, 23% дітей ві-ком 7–11 років відповіли, що їм подобається ідея записати їхнє повсякденне життя на камеру і показувати в Інтернеті, а 22% відповіли, що вже зробили це. Перегляд може бути організований у реальному часі: аудиторії повідомляється про час, коли буде від-буватись відеотрансляція з веб-камери дитини. Таким чином може бути організова-ний і перегляд сцен насильства над дітьми. Глядачі можуть перебувати в будь-якій частині світу, керувати процесом та оплачувати участь кредитними картками1.

За інформацією українських ЗМІ, на одному із заводів Києва група осіб орендува-ли цех, у який привозили дівчат різного віку. Дівчата роздягались перед веб-камера-ми і виконували різні забаганки клієнтів. Клієнти платили організаторам чималі гро-ші за можливість такого перегляду.

Кібербулінг. Інтернет дає багато можливостей для спілкування та пошуку нових контактів та однодумців. На форумах, в чатах, соціальних мережах, за допомогою електронної пошти тощо інтернет-користувачі можуть завжди знайти «співрозмов-ників», щоб подискутувати на цікаві їм теми. Нажаль, це дає змогу не лише для спіл-кування, але й для різних неправомірних дій, як у самому дитячому середовищі, так і по відношенню до дітей зі сторони дорослих. Так, за даними опитування в Таїланді, 92% дітей, що розмовляли в чаті, мали запрошення поговорити про секс. 20% дітей віком від 7 до 11 років, які спілкувалися в чаті, відзначили травмуючий досвід, коли вони стикнулись з нецензурною лексикою (34%) та коли їм запропонували переслати матеріали про насильство чи секс (66%)2.

Кібербулінг — образи, погрози, приниження та здійснення насильства у мережі Ін-тернет; розміщення в Інтернеті або пересилання іншим пліток, фотографій чи іншої особистої інформації про людину, що принижують її гідність, відправлення зловмис-них електронних повідомлень, повідомлень образливого змісту. За допомогою таких дій можна тримати дитину під контролем та, шантажуючи, змушувати її до різних дій та вчинків. Відомі випадки, коли таким чином дітей доводили до самогубства, або


2�0


втягували в злочинну діяльність, змушували до участі в порнографічних сеансах за допомогою веб-камер. Дітей шантажували, погрожували, що відповідні фото чи відео побачать їхні батьки, всі рідні і знайомі.

Це, звичайно, лише деякі небезпеки, які можуть чекати на дітей в Інтернеті, ос-кільки разом з швидким розвитком інформаційних технологій, з’являються і нові форми насильства і експлуатації дітей за допомогою цих технологій.

Саме тому важливо розуміти, що безпека дитини в Інтернеті залежить від загаль-ного розвитку дитини та ситуації в її реальному середовищі. Тому довірливі, дружні стосунки з дитиною, постійне спілкування з нею, її активне залучення до життя сім’ї, школи тощо також є важливим елементом її ефективного та безпечного користуван-ня Інтернетом.

Включення теми безпечного користування Інтернетом до навчально-виховного процесу є умовою успішної профілактики потрапляння дітей в небезпечні ситуації в Інтернеті. як показали результати експертизи шкільних навчальних планів, прове-деної Центром «Ла Страда-Україна» разом з Українським науково-методичним цент-ром практичної психології та соціальної роботи й Інститутом інноваційних техноло-гій та змісту освіти на виконання наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 292 від 29.03.2011 р. «Про організацію інформаційно-профілактичної ро-боти щодо запобігання торгівлі, експлуатації та жорстокого поводження з дітьми у 2011 році», тема безпечного використання Інтернету може бути висвітлена в рам-ках предмету «Інформатика».

Дітей важливо ознайомити з можливими ризиками в Інтернеті та навчити без-печній поведінці.

Заходи з безпечного використання Інтернету можуть проходити у формі тренінгу, лекції, дискусії, гри, конкурсу тощо. Краще, звичайно, використовувати інтерактив-ні форми роботи, давати творчі та практичні завдання. Бажано під час заходу давати учням можливість застосовувати знання на практиці під час користування мережею Інтернет, якщо є така можливість.

Захід із безпеки дітей в Інтернеті повинен включати в себе інформацію про історію та розвиток Інтернету, ризики в Інтернеті, правила безпечної поведінки. Найкраще, якщо правила учні розроблять самі, зробивши, наприклад, колаж. Анонімність, яку забезпечує спілкування в Інтернеті, можна показати за допомогою гри. Свою ефек-тивність показали ігри «Хто надіслав тобі листа?» та «Хто на тебе напав?». У додатку на диску до цього посібника можна знайти розробки уроків з безпеки використання Інтернету для учнів 7–10 та 11–18 років, в яких детально описана методика прове-дення цих та інших ігор та завдань.

Організація ефективної профілактики безумовно залежить від рівня підготовле-ності фахівців. На диску, що додається до посібника можна знайти тренінг для фах-івців, розроблений юристом Центру «Ла Страда-Україна» та консультантом Міжна-родної організації ЕКПАТ в країнах СНД Ольгою Швед. Автори тренінгу пропонують цікаву методику надання інформації про міжнародні стандарти з захисту прав ди-тини в Інтернеті, ризики Інтернету, правила безпечної поведінки, ігри на розуміння анонімності Інтернету, явища грумінгу та його впливу на дитину.

Важливим аспектом профілактичної роботи є робота з батьками. Батькам реко-мендовано використовувати спеціальне програмне забезпечення для персональних

2�1


комп’ютерів — так званий «Батьківський контроль»: Windows Vista Parental Control, Windows Live Family Safety, Kaspersky Internet Security, Doctor Web. Такі програми доз-волять виставляти часові межі, в яких дитині дозволено користуватись Інтернетом, та блокувати сайти з негативним контентом. Батькам варто домовитися з дитиною про час та правила роботи за комп’ютером та в Інтернеті, розповісти про корисні сай-ти, правила спілкування в Інтернет спільнотах1.

Цікавим ресурсом, який дає багато інформації з теми є сайт «Онляндія: безпеч-на веб-країна». «Онляндія» — це спільна ініціатива програми Microsoft «Партнерство в навчанні», соціально відповідальних комерційних структур, неурядових організа-цій за підтримки громадсько-соціальних діячів. Цей сайт містить матеріали українсь-кою та російською мовами для дітей, батьків і вчителів (інтерактивні сценарії, корот-кі тести), завдяки яким діти зможуть освоїти основи безпечної роботи в Інтернеті. На сайті подано доступну, практичну інформацію з інтернет-безпеки, ознайомившись з якою, навіть починаючі користувачі зможуть ефективно використовувати ресурси мережі й захищати себе від небажаного контенту. На цьому сайті дитина також може створити власну безпечну електронну скриньку2.


1. Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікативними технологія-ми: метод.рек. / О. А. Удалова [та ін.]: заг. ред. К. Б. Левченко, О. А. Удалова, Л. Г. Коваль-чук; упоряд.: С. В. Колесникова, Н. П. Бочкор. — К.: [Агенство «Україна»], 2010. — 72 с.

2. «Рівень обізнаності українців щодо питань безпеки дітей в Інтернеті». — Елект-ронний ресурс. — Режим доступу: http://www.onlandia.org.ua/pages/UNESCO_research_whitepaper

3. www.onlandia.org.ua4. Інтернет в Україні. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://uk.wiki-

pedia.org/wiki


2�2


ПРОгРАМА ТА РОбОЧА ПРОгРАМА

«ПРАВА І СВОбОДИ ЛЮДИНИ»

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет Вінницький торговельно-економічний інститут Кафедра психології, соціології та права

БАйЛЕМА Т. М., канд. історичних наук ПАНЬКЕВИЧ В. М., канд. юридичних наук

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту УкраїниКиївський національний торговельно-економічний університетВінницький торговельно-економічний інститутКафедра психології, соціології та права

ЗАТВЕРДЖЕНОВченою радою(протокол № 5 від 28 травня 2012 р.)Директор ВТЕІ КНТЕУ___________________ В. Т. Сусіденко

пРаВа І сВоБоди людиНи пРогРаМа та РоБоча пРогРаМа

Освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»Галузь знань 0306 «Менеджмент і адміністрування»Напрям підготовки 6.030601 «Менеджмент»Професійне спрямування 6.03060101 «Менеджмент організацій торгівлі»Укладачі: Байлема Т. М., к. і. н. Панькевич В. М., к. ю. н.Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри психології, соціології та права (протокол № 5 від 27.04.2012 року)

Рецензенти: ОПОЛЬСЬКА Наталія Михайлівна, к. ю. н. БАХНОВСЬКА Ірина Петрівна, к. ю. н.

2��


ЗМІст

Вступ1. Мета, завдання та результати вивчення дисципліни, її місце в навчальному процесі.2. Структура дисципліни та розподіл годин за темами.

2.1. Опис дисципліни «Права і свободи людини».2.2. Структура дисципліни та розподіл годин за темами (тематичний план).

3. Програма дисципліни «Права і свободи людини».4. Робоча програма дисципліни.

4.1. Тематика та зміст лекційних, практичних занять, самостійної роботи студентів.4.2. Організація, контроль та критерії оцінювання знань студентів.

5. Організація самостійної роботи студентів.6. Список рекомендованих джерел.

ВстУп

Програма та робоча програма курсу «Права і свободи людини» розроблені для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» галузі знань 0306 «Менедж-мент і адміністрування» напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент».

Програма курсу підготовлена відповідно до структурно-логічної схеми навчаль-ного процесу та спрямована на опанування студентами цілісною системою юридич-них знань з прав і свобод людини. Конституція України закріплює широке коло прав і свобод людини та громадянина. Права людини належать кожному індивіду незалеж-но від перебування у громадянстві тієї чи іншої країни, расової чи національної на-лежності, наявності або відсутності іншої соціальної ознаки. Кожна людина є носієм природних, обумовлених самою природою людини, прав.

Програма курсу «Права і свободи людини» передбачає вивчення положень, принци-пів, понять та змісту окремих правових норм та інститутів конституційного, трудово-го, кримінального, адміністративного, цивільного та інших галузей права, які закріплю-ють і забезпечують реалізацію прав і свобод людини, адже вміння їх застосовувати у конкретній життєвій ситуації є необхідною умовою становлення фахівців-економістів.

1. Мета, ЗаВдаННя та РеЗУльтати ВиВчеННя дисциплІНи, її МІсце У НаВчальНоМУ пРоцесІ

Метою навчальної дисципліни «Права і свободи людини» є підготовка високок-валіфікованих фахівців нової формації, здатних брати безпосередню участь у реалі-зації на різних рівнях суспільного виробництва економічних, політичних і правових реформ, поглибленні демократизації нашого суспільства, формуванні правової дер-жави, які вміють тлумачити і правильно застосовувати нормативно-правові акти в практичній діяльності, грамотно оцінювати юридичні факти, вільно орієнтуватися в сучасному правовому полі.

2��


Завданням навчальної дисципліни є надання студентам систематичних юридич-них знань у сфері конституційного, трудового, кримінального, адміністративного, цивільного та інших галузей права, які закріплюють і забезпечують реалізацію прав і свобод людини, отримання практичних навичок зі застосування законодавства, що стосується прав і свобод людини, у повсякденній правозастосовній практиці та у ре-гулюванні прав і свобод на локальному рівні. При цьому врахована необхідність під-готовки фахівців, які могли б досить швидко адаптуватися до умов, пов’язаних зі змі-ною способів і змісту правового регулювання.

У результаті вивчення курсу «Права і свободи людини» студент повинен знати:— теоретичні надбання юридичної науки про права і свободи людини і громадя-

нина;— міжнародні та національні джерела прав і свобод людини і громадянина;— основні ознаки інституту громадянства України;— особисті, економічні, соціальні, політичні та культурні права людини і грома-

дянина;— гарантії та механізми захисту прав і свобод людини.Засвоєння даного курсу має забезпечити формування у майбутніх фахівців таких

вмінь і навичок:— орієнтуватися в системі нормативно — правових актів в сфері прав людини;— тлумачити зміст правових норм в сфері прав людини та діяти в умовах недопу-

щення правопорушень;— реалізовувати суб’єктивні права і юридичні обов’язки;— набути умінь вирішувати конкретні правові ситуації, які виникають у сфері

реалізації прав людини і громадянина;— бути ознайомленими з видами та процедурою юридичної відповідальності.

2. стРУКтУРа дисциплІНи «пРаВа І сВоБоди людиНи» та РоЗподІл годиН За теМаМи

(теМатичНий плаН)

2.1. опис дисципліни «права і свободи людини»

дисципліна Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний

рівень

характеристика навчальної дисципліни«Права і свободи людини»

Кількість кредитів ECTSНапрям підготовки,

спеціальністьдисципліна гуманітарної

підготовки за вибором ВНЗ.3

Галузь знань 0306 «Менеджмент і адміністрування»,

напрям підготовки 6.030601 «Менеджмент»

Кількість залікових модулівРік підготовки

1

2семестр

2

2��


Загальна кількість годиносвітньо-кваліфікаційний

рівень

лекції

20 год.

108 год. бакалаврпрактичні заняття

22 год.

з них аудиторних 46 год. Вид підсумкового контролю

Залік письмовий

Самостійна робота

модульний контроль 4 год. 62 години

форма навчання

Курс семестр лекції практичні МК сРс Разомформа

контролю

Денна І 2 20 22 4 62 108 Залік письмовий

Заочна І 1 2 – – 106 108 Залік письмовий

2.2. структура дисципліни та розподіл годин за темами (тематичний план), денна форма навчання

Модулі / теми

Кількість годин форми контролю

Всього Лекції Практ. СРС МК для ауд. роботи для СРС

Модуль 1. Загальна частина: загальні засади основ прав і свобод людини

тема 1. Поняття та основні етапи розвитку прав лю-дини

10 2 2 6 Т, ППЗ, Д ДН,КТ

тема 2. Правовий статус людини і громадянина в на-ціональному праві України

10 2 2 6 Т, ППЗ, УД, Д

ДН, КТ, ІЗ

тема 3. Міжнародні стан-дарти у сфері прав людини 12 2 4 6 Т, ППЗ,

УД, Д ДН, КТ

тема 4. Громадянські (осо-бисті) права і свободи лю-дини

10 2 2 6 Т, УО, ІЗ, Д ДН, ІЗ

тема 5. Політичні права і свободи людини і грома-дянина

10 2 2 6 Т, ППЗ, УД, Д

ДН, КТ, ІЗ

2��


тема 6. Соціально-еконо-мічні та культурні права 12 2 2 8 Т, ППЗ, Д ДН, КТ

Модульний контроль 2 2

Модуль 2. особлива частина: форми і методи реалізації та захисту прав і свобод людини

тема 7. Засади державної політики України в галузі прав людини

10 2 2 6 Т, ППЗ, Д, УД

ДН, КТ, ІЗ

тема 8. Система захисту прав людини в Україні 10 2 2 6 КТ, УО ДН, КТ

тема 9. Захист прав лю-дини, окремих соціальних груп та боротьба з пору-шеннями прав людини

10 2 2 6 Т, УО, ІЗ, Д ДН, КТ

тема 10. Юридична від-повідальність за порушен-ня прав і свобод людини

10 2 2 6 Т, ППЗ,УД ДН, КТ

Модульний контроль 2 2

підсумковий контроль письмовий залік

Разом 108 20 22 62 4

Умовні позначення: УО — усне опитування; УД — участь у дискусії; Д — виступ із доповіддю, Т — тестування; КТ — комп’ютерне тестування; ДН — дистанційне нав-чання, ІЗ — індивідуальні завдання; ППЗ — перевірка практичних завдань.

Тематичний план, заочна форма навчання

Теми Кількість годинформи контролю

для сРс

Всього Лекції СРС

тема 1. Поняття та основні етапи розвитку прав лю-дини 10 10 ДН, КТ

тема 2. Правовий статус людини і громадянина в на-ціональному праві України 10

2

10 ДН, КТ, ІЗ

тема 3. Міжнародні стандарти у сфері прав людини 12 12 ДН, КТ, ІЗ

тема 4. Громадянські (особисті) права: стан законо-давчого забезпечення і реалізації 12 10 ДН, КТ, ІЗ

2��


тема 5. Політичні права і свободи людини і громадя-нина 10 10 ДН, КТ

тема 6. Соціально-економічні та культурні права 12 12 ДН, КТ

тема 7. Засади державної політики України в галузі прав людини 10 10 ДН, КТ

тема 8. Система захисту прав людини в Україні 10 10 ДН, КТ

тема 9. Захист прав людини, окремих соціальних груп та боротьба з порушеннями прав людини 10 10 ДН, КТ

тема 10. Юридична відповідальність за порушення прав і свобод людини 12 12 ДН, КТ, ІЗ

підсумковий контроль Письмовий залік

Разом 108 2 106

Умовні позначення: ІЗ — індивідуальні завдання; КТ — комп’ютерне тестування; ДН — дистанційне навчання.

3. пРогРаМа дисциплІНи «пРаВа І сВоБоди людиНи»

тема 1. поняття та основні етапи розвитку прав людини

Поняття та юридична природа прав і свобод людини і громадянина. Класифікація прав і свобод людини та громадянина. Еволюція прав людини та громадянина. При-родно — правова концепція прав людини. Позитивістська концепція прав людини. Роль держави і права в забезпеченні прав людини. Основні тенденції сучасного роз-витку прав людини.

Юридичні джерела, що закріплюють права людини. Конституційно — правове регулювання прав людини і громадянина. Адміністративно — правове регулювання прав людини і громадянина. Цивільно — правове регулювання прав людини і грома-дянина.

тема 2. правовий статус людини і громадянина в національному праві України

Поняття, суть та елементи правового статусу людини та громадянина. Правоздат-ність та дієздатність. Система прав і свобод людини та громадянина України: грома-дянські, політичні, економічні, соціальні, культурні і екологічні права і свободи. Конс-титуційні обов’язки людини і громадянина в Україні.

Принципи взаємовідносин особи та держави. Поняття, суть та принципи грома-дянства України. Підстави та правові наслідки набуття і припинення громадянства

2��


України. Державні органи, які розглядають питання пов’язані з громадянством Украї-ни. Порядок розгляду справ з питань громадянства України, виконання рішень у пи-таннях громадянства України.

Засади правового статусу іноземних громадян і осіб без громадянства. Основні права, свободи і обов’язки іноземців і осіб без громадянства в Україні. Порядок в’їзду та виїзду з України іноземців. Імміграція і тимчасове перебування іноземців, надання притулку. Правовий статус біженців в Україні.

тема 3. Міжнародні стандарти у сфері прав людини

Міжнародні стандарти в галузі прав і свобод людини. Характеристика Загальної декларації прав людини. Основні положення Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Зміст та структура Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. Загальна характеристика Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Діяльність ООН, ЄС та Ради Європи в галузі прав людини.

тема 4. громадянські (особисті) права: стан законодавчого забезпечення і реалізації

Поняття та види громадянських прав і свобод людини. Юридичні аспекти права людини на життя і повагу до її гідності. Конституційне прав на свободу і особисту недоторканність. Недоторканність житла, таємниця листування, телефонних роз-мов, телеграфної та іншої кореспонденції. Правова охорона сімейного та особистого життя. Право на свободу пересування та вільне обрання місця проживання. Порядок та умови реалізації громадянами України права на в’їзд і виїзд.

тема 5. політичні права і свободи громадянина

Юридичні гарантії свободи слова. Право на свободу об’єднання у політичні пар-тії та громадські організації. Право брати участь в управлінні державними справами, всеукраїнському та місцевих референдумах. Активне та пасивне виборче право. Пра-во збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи й демонстрації. Пра-во направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звер-татися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та службових осіб цих органів.

тема 6. соціально-економічні та культурні права

Система прав громадян в галузі економічного життя. Конституційні основи та цивільно-правове регулювання права приватної власності. Право громадян на під-приємницьку діяльність та правове регулювання реєстрації суб’єктів господарюван-ня. Право на працю та страйк.

2��


Юридичне закріплення права на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Правове закріплення права на безпечне довкілля. Екологічні права гро-мадян. Юридичне закріплення права на соціальний захист. Права громадян як спожи-вачів. Юридичне закріплення право на житло.

тема 7. Засади державної політики України в галузі прав людини

Основні напрямки державної політики України в галузі прав людини. Компетен-ція Верховної Ради України в галузі прав людини. Правовий статус та компетенція Президента України в галузі прав людини. Кабінет Міністрів України та його повно-важення в галузі забезпечення прав людини. Компетенція судів в галузі прав людини. Діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Компетенція ор-ганів місцевого самоврядування в галузі прав людини.

тема 8. система захисту прав людини в Україні

Поняття судочинства та завдання судових органів з реалізації та захисту прав, свобод та обов’язків людини і громадянина. Система та компетенція правоохоронних органів, які забезпечують захист прав і свобод людини і громадянина. Роль адвокату-ри у забезпеченні захисту прав людини.

Порядок відшкодування шкоди, завданої громадянам неправомірними діями дер-жавних органів і посадових осіб. Захист прав людини в Європейському суді з прав лю-дини.

тема 9. Захист прав людини, окремих соціальних груп та боротьба з порушеннями прав людини

Поняття і система гарантій реалізації конституційних прав людини. Інститут уповноваженого з прав людини. Юридичні гарантії прав людини: матеріальні і про-цесуальні норми, юридична відповідальність. Політичні гарантії прав і свобод люди-ни та громадянина. Економічні гарантії прав і свобод людини та громадянина.

Право людини на правову допомогу і свобода вибору захисника своїх прав. Право захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань і засоби його реалізації. Права людини умовах воєнного чи надзвичайного стану.

тема 10. юридична відповідальність за порушення прав і свобод людини

Поняття та види юридичної відповідальності за порушення прав і свобод лю-дини і громадянина. Ознаки та принципи юридичної відповідальності. Юридична відповідальність правопорушників як гарантія прав і свобод людини громадяни-на. Загальна характеристика конституційної, цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності, що встановлена за порушення прав і свобод лю-дини і громадянина.

2�0


4. РоБоча пРогРаМа КУРсУ «пРаВа І сВоБоди людиНи»

4.1. тематика та зміст лекційних, практичних занять та самостійної роботи студентів

Результати навчання Навчальна діяльність

Розрахо-ваний ро-бочий час

(год.)

1 2 3

Загальна частина: загальні засади основ прав і свобод людини

З’ясувати зміст і сут-ність термінологічного звороту «права і свобо-ди людини», дослідити його історію виник-нення та джерела по-ходження

лекція 1. Поняття та основні етапи розвитку прав людиниПлан1. Поняття та класифікація прав і свобод людини та громадя-

нина.2. Нормативні документи, що закріплювали права, свободи

та обов’язки людини в умовах історичного розвитку суспіль-ства;

3. Українські ідеї про права і свободи людини та їх закріплення в правових та інших документах.

Джерела основні: 11, 23, 25.Джерела додаткові: 36, 37, 45.

2

Вивчення та доповнення матеріалу лекцій, підготовка доповіді на практичне заняття 6

Дослідити загальну ха-рактеристику прав і сво-бод людини

практичне заняття 1. Історія розвитку прав, свобод та обов’яз-ків людини і громадянинаПлан1. Соціально-культурні та світоглядні передумови формуван-

ня ідеї прав людини та громадянина.2. Філософська та правова думка про права, свободи та обо-

в’язки людини і громадянина.3. Система та джерела прав, свобод та обов’язків людини і гро-

мадянина.4. Нормативні документи, що закріплювали права, свободи та

обов’язки людини в Стародавній Греції, в Стародавньому Римі, в середні віки, нового часу та ХХ ст.

5. Розвиток прав і свобод людини в Україні.Джерела основні: 11, 23, 25.Джерела додаткові: 36, 37, 45, 62.

2

Дати характеристику принципам правового статусу людини і гро-мадянина

лекція 2. Правовий статус людини і громадянина в національ-ному праві УкраїниПлан1. Поняття та зміст правового статусу людини і громадянина.2. Громадянство України як елемент правового статусу.3. Особливості правового статусу іноземців, осіб без грома-

дянства та біженців.Джерела основні: 4, 11, 20.Джерела додаткові: 31, 49, 55.

2

2�1


Вивчення та аналіз теоретичного матеріалу за поданим планом, підготовка до практичного заняття 6

Визначити поняття та структуру правового статусу, з’ясувати пра-вове становище інозем-ців та осіб без грома-дянства в Україні

практичне заняття 2. Правовий статус людини і громадянинаПлан1. Поняття та структура правового статусу.2. Система прав і свобод людини і громадянина.3. Принципи та обов’язки як елемент правового статусу.4. Громадянство та обов’язки як елемент правового статусу.5. Правовий статус іноземців в Україні. Депортація іноземців

та осіб без громадянства.Джерела основні: 4, 11, 20.Джерела додаткові: 31, 49, 55, 62.

2

Виконання індивідуального завдання

Дослідити основні юри-дичні ознаки міжнарод-них стандартів у сфері прав людини

лекція 3. Міжнародні стандарти у сфері прав людиниПлан1. Поняття та структура механізму реалізації прав, свобод

та обов’язків людини і громадянина на міжнародному рівні.2. Всесвітні механізми забезпечення прав людини.3. Регіональні механізми забезпечення прав людини.Джерела основні: 23, 25, 32.Джерела додаткові: 39, 43, 48, 61, 62.

2

Вивчення та доповнення матеріалу лекції, підготовка доповіді на практичне заняття, вирішення тестів в системі «MOODLE» 6

З’ясувати основні юри-дичні ознаки міжнарод-них стандартів у сфері прав людини.Дослідити положення Конвенції ООН про між-народні механізм реалі-зації прав та обов’язків людини і громадянина

практичне заняття 3–4. Міжнародні стандарти у сфері прав людини і громадянинаПлан1. Історія походження стандартів у сфері прав людини.2. Міжнародний механізм реалізації прав та обов’язків людини

і громадянина.3. Діяльність Європейського Союзу в галузі прав людини.4. Компетенція ООН та інших міжнародних організацій в галузі

прав людини.Джерела основні: 23, 25, 32.Джерела додаткові: 39, 43, 48, 61, 62.

4

Охарактеризувати ос-новні положення щодо громадянських прав і свобод людини та гро-мадянина

лекція 4. Громадянські (особисті) права: стан законодавчого забезпечення і реалізаціїПлан1. Поняття та види громадянських прав і свобод людини.2. Юридичні аспекти права людини на життя, здоров’я та гід-ності.3. Види та реалізація політичних прав і свобод.Джерела основні: 11, 15, 18, 23–25, 30.Джерела додаткові: 36, 46, 58–62.

2

Вивчення та доповнення матеріалу лекції, підготовка до прак-тичного заняття, складання термінологічного словника 6

2�2


Доповнити знання що-до основних теоретич-них положень стосовно права людини на жит-тя, свободу пересуван-ня, судовий захист, осо-бисту недоторканість

практичне заняття 5. Громадянські (особисті) права та свобо-ди людини та громадянинаПлан1. Право людини на життя.2. Право на громадянство та на свободу пересування.3. Право громадян на судовий захист.4. Право на особисту недоторканість, повагу до гідності люди-

ни та свободу від катувань.5. Дотримання прав людини в місцях позбавлення волі.Джерела основні: 11, 15, 18, 23–25, 30.Джерела додаткові: 36, 55, 58, 62.

2


Охарактеризувати ба-зові положення щодо політичних прав люди-ни та громадянина

лекція 5. Політичні права і свободи: проблеми дотримання та захистуПлан1. Виборчі права громадян України.2. Право на інформацію. Свобода слова та думки, вільного ви-

раження поглядів.3. Право на звернення до органів державної влади, органів міс-

цевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.Джерела основні: : 11, 15, 18, 23–25, 30.Джерела додаткові: 36, 55, 58, 62.

2

Вивчення та доповнення матеріалу лекції, підготовка рефератів та доповідей на практичне заняття. 6

Знати юридичні гарантії свободи слова. Закріп-лення права на свободу об’єднання у політичні партії та громадські ор-ганізації.Право брати участь в управлінні держав-ними справами, всеук-раїнському та місцевих референдумах; актив-не та пасивне виборче право

практичне заняття 6. Політичні права людини та громадянинаПлан1. Юридичні гарантії свободи слова.2. Право на участь в управління державними справами.3. Юридичне закріплення виборчих прав громадян.4. Законодавче регулювання свободи об’єднань громадян.5. Нормативно-правове забезпечення свободи зборів, мітингів,

походів і демонстрацій.Джерела основні: 11, 15, 18, 23–25, 30.Джерела додаткові: 36, 55, 58, 62.

2

Окреслити особливості та систему прав грома-дян в галузі економічно-го життя. Конституційні основи права приватної власності. Право на пра-цю та страйк

лекція 6. Соціально-економічні та культурні права людини та громадянина.План1. Загальна характеристика соціально-економічних прав.2. Поняття та види економічних прав.3. Сутність та законодавче закріплення соціальних прав.4. Особливості нормативного регулювання культурних прав

громадян.5. Загальна характеристика конституційних обов’язків грома-

дян України.Джерела основні: 1, 7, 23, 25, 30.Джерела додаткові: 41–47, 58, 62.

2

2��


Вивчення та доповнення матеріалу лекції, складання терміно-логічного словника 8

Вивчити законодавчі основи права на охоро-ну здоров’я, медичну допомогу, на безпечне довкілля, соціальний за-хист, освіту та підприєм-ницьку діяльність.

практичне заняття 7. Соціально-економічні та культурні праваПлан1. Юридичне закріплення права на охорону здоров’я, медичну

допомогу та медичне страхування.2. Нормативно-правова регламентація права на безпечне дов-

кілля. Екологічні права громадян.3. Законодавче закріплення права на соціальний захист, освіту

та підприємницьку діяльність.4. Юридичне забезпечення права на житло.Джерела основні: 1, 7, 23, 25, 30.Джерела додаткові: 41–47, 58, 62.

2

Виявити рівень знань, умінь, навичок із за-гальної частини курсу прав і свобод людини

Модульний контроль № 1 2

особлива частина: форми і методи реалізації та захисту прав і свобод людини

Закріпити поняття за-хисту прав людини, ок-ремих соціальних груп та боротьби з порушен-нями прав людини

лекція 7. Захист прав людини, окремих соціальних груп та бо-ротьба з порушеннями прав людиниПлан1. Правовий статус релігійних організацій.2. Особливості прав дітей та жінок, запобігання насильству

в сім’ї.3. Боротьба з тероризмом та работоргівлею.Джерела основні: 11, 20, 21, 23–24, 36.Джерела додаткові: 54, 61.

2

Вивчення та доповнення матеріалу лекції, підготовка до практич-ного заняття, вирішення тестових завдань в системі «MOODLE» 6

З’ясувати основні поло-ження правових актів, що регулюють питання захисту прав людини та окремих соціальних груп

практичне заняття 8. Захист прав людини, окремих соціальних груп та боротьба з порушеннями прав людиниПлан1. Особливості правового захисту прав національних меншин.2. Нормативно-правове забезпечення захисту прав дітей та жі-

нок, запобігання експлуатації і торгівлі людьми.3. Дотримання прав людини в місцях позбавлення волі.4. Захист прав громадян України за її межами.Джерела основні: 11, 23, 20, 21, 24, 36.Джерела додаткові: 54, 61.

2


З’ясувати основні по-ложення міжнародних нормативно-правових актів, що регулюють міжнародного механіз-му забезпечення захисту прав людини питання

лекція 8. Засади державної політики України в галузі прав лю-диниПлан1. Компетенція Верховної Ради України в галузі прав людини.2. Роль Президента України в галузі забезпечення прав людини.3. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі прав лю-

дини.Джерела основні: 2, 10, 11, 23, 25, 32.Джерела додаткові: 36, 37, 58, 62.

2

2��


Вивчення та доповнення матеріалу лекції, підготовка рефератів та доповідей на практичне заняття 6

Дати поняття та особли-вості окремих положень міжнародних договорів щодо захисту прав лю-дини

практичне заняття 9. Засади державної політики України в га-лузі прав людиниПлан1. Компетенція судів в галузі прав людини.2. Роль Уповноваженого Верховної Ради України з прав люди-

ни у сфері захисту прав і свобод громадян.3. Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі

прав людини.Джерела основні: 2, 10, 11, 23, 25, 32.Джерела додаткові: 36, 37, 58, 62.

2

Визначити поняття та компетенцію судо-вих і правоохоронних органів у сфері захисту прав, свобод та обов’язків людини і громадянина. Діяльність Служби без-пеки України та органів внутрішніх справ у сфері захисту прав і свобод лю-дини

лекція 9. Система захисту прав людини в УкраїніПлан1. Система та компетенція судових органів з реалізації та за-

хисту прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.2. Компетенція та система правоохоронних органів з реалізації

та захисту прав, свобод та обов’язків людини і громадяни-на.

3. Діяльність громадських організацій та об’єднань у сфері ре-алізації та захисту прав, свобод та обов’язків людини і гро-мадянина.

4. Юридичне закріплення права захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань і засоби його реалі-зації.

Джерела основні: 9, 20, 21, 23-25, 27.Джерела додаткові: 34, 35, 50, 58, 62.

2

Вивчення та доповнення матеріалу лекції, підготовка до прак-тичного заняття 6

Визначити систему захисту прав людини в Україні та дати за-гальну характеристику системі правоохорон-них органів

Практичне заняття 10. Система захисту прав людини в УкраїніПлан1. Захист прав людини органами внутрішніх справ.2. Компетенція Служби безпеки України у сфері захисту прав

людини.3. Повноваження органів прокуратури у сфері захисту прав

людини.4. Роль адвокатури у сфері захисту прав людини.Джерела основні: 9, 20, 21, 23-25, 27.Джерела додаткові: 34, 35, 50, 58, 62.

2

З’ясувати систему га-рантій реалізації кон-ституційних прав лю-дини та особливості гарантій, передбачених Конституцією України. Юридичні гарантії прав людини: матеріальні і процесуальні норми, юридична відповідаль-ність

лекція 10. Юридична відповідальність за порушення прав і сво-бод людини та громадянинаПлан1. Поняття та види юридичної відповідальності за порушення

прав і свобод людини та громадянина.2. Конституційно-правова відповідальність за порушення прав

і свобод людини і громадянина.3. Порядок оскарження дій чи бездіяльності державних ор-

ганів та посадових осіб.Джерела основні: 20-23.Джерела додаткові: 54, 55, 58, 62.

2

2��


Вивчення та доповнення матеріалу лекції, підготовка до прак-тичного заняття, вирішення тестових завдань в системі «MOO-DLE»

6

Дати поняття юридич-ної відповідальності та з’ясувати особли-вості різних її видів

практичне заняття 11. Юридична відповідальність за порушен-ня прав і свобод людини і громадянинаПлан1. Юридична відповідальність правопорушників як гарантія

прав і свобод людини громадянина: поняття та соціальна сутність.

2. Ознаки та принципи юридичної відповідальності.3. Види та підстави юридичної відповідальності.Джерела основні: 20, 21, 22, 23.Джерела додаткові: 54, 55, 58, 62

2

Виявити рівень знань, умінь, навичок із спе-ціальної частини курсу «Права і свободи люди-ни»

Модульний контроль № 2 2

Разом 108

4.2. Контроль та критерії оцінювання знань студентів

Критеріями оцінки знань студентів під час усних та письмових відповідей з курсу є:— повнота розкриття питання;— використання основної та додаткової літератури (нормативно-правових ак-

тів, підручників, навчальних посібників, журналів тощо);— логіка викладення матеріалу, культура мови, емоційність та переконаність;— аналітичні міркування, вміння робити порівняння, цілісність, системність, ло-

гічна послідовність, вміння формулювати висновки.Студенти ознайомлюються з критеріями оцінювання знань перед початком

викладання дисципліни.1. За кожне практичне заняття — 5 балів(11 занять * 5 балів) = 55 балів2. Самостійна робота студента оцінюється у 25 балів(підготовка та захист рефератів, виконання індивідуальних творчих завдань, під-

готовка методичних матеріалів, вирішення завдань, розміщених в системі дистанцій-ного навчання «MOODLE» ВТЕІ КНТЕУ, участь у наукових конференціях, публікація на-укових статей тощо).

3. Модульний контроль — (2 * 10 балів) = 20 балів4. Залік письмовий — 100 балів:

1) теоретичні питання репродуктивного характеру (тести) — 20 балів;2) теоретичні питання аналітичного характеру — (2 * 25 балів) =50 балів;3) практична частина — 30 балів.

2��


Максимальна сума балів з навчальної дисципліни, яку отримує студент протягом семестру дорівнює 100 балам.

5. Підсумковий результат: якщо студент набрав 60 і більше балів, то залік може бути виставлений за результатами підсумкового модульного контролю на момент проведення заліку. у разі, якщо студент бажає поліпшити свою оцінку, він складає за-лік по всій програмі навчальної дисципліни. При цьому в підсумковій оцінці не врахо-вуються накопичені бали.

Знання студента оцінюються за чотирибальною системою: «відмінно» (90 і біль-ше балів), «добре» (75 — 90 балів), «задовільно» (60–74 балів), «незадовільно» (мен-ше 60 балів).

якщо студент повністю оволодів програмою навчальної дисципліни на творчому рівні, може дати відповіді на всі питання курсу, опанував рекомендовану літературу, то після закінчення семестру може отримати від 90 до 100 балів, що відповідає оцінці «А» за шкалою ЕСТS.

При цьому оцінку 100 балів (за шкалою КНТЕУ), як виняток, можуть отримати тільки студенти, які, крім, відмінних знань за програмою дисципліни, виявили актив-ність в науково-дослідній роботі за тематикою курсу, стали призерами студентських олімпіад, виступали на конференціях тощо;

якщо студент оволодів програмою навчальної дисципліни та творчому рівні, про-те у відповідях допускав неточності, то після закінчення семестру може отримати від 82 до 89 балів, що відповідає оцінці «В» за шкалою ЕСТS.

якщо студент: в основному оволодів програмою навчальної дисципліни на про-дуктивному рівні, проте у відповідях допускав несуттєві помилки, після закінчення семестру може отримати від 75 до 81 балів, що відповідає оцінці «С» за шкалою ЕСТS.

якщо студент показав задовільні результати оволодіння навчальною програмою дисципліни на репродуктивному рівні і при відповідях допускав помилки, то після закінчення семестру може отримати від 69 до 74 балів, що відповідає оцінці «D» за шкалою ЕСТS.

якщо студент виявив мінімально достатній рівень знань з дисципліни, необхід-ний для продовження навчання, вивчив основні терміни курсу та орієнтується в ма-теріалі базового підручника, то після закінчення семестру може отримати 60-68 балів, що відповідає оцінці «Е» за шкалою ЕСТS.

якщо студент фрагментарно оволодів теоретичними питаннями, що становить незначну частину навчального матеріалу, поверхнево розкривав зміст питань, які розглядалися, не проявляв активності при їх обговоренні; допускав суттєві помил-ки при усних та письмових відповідях; поверхнево ознайомився з рекомендованою літературою; виконав індивідуальне завдання та завдання для самостійної роботи, не дотримуючись вимог до оформлення; не виконав завдання модульного контролю, студент після закінчення семестру може отримати від 35 до 59 балів, що відповідає оцінці «FХ» за шкалою ЕСТS.

якщо студент володів матеріалом на рівні елементарного розпізнання та відтво-рення окремих фактів, предметів, явищ тощо; поверхнево розкривав зміст питань, які розглядалися, не виявив активності при їх обговоренні; допускав суттєві помил-ки при усних та письмових відповідях, тестуванні: на підсумковому занятті не зміг розкрити зміст окремих питань, передбачених програмою дисципліни; поверхнево

2��


ознайомився з рекомендованою літературою; не виконав завдання для самостійної роботи; не брав участь у виконанні колективних завдань; не виконав завдання моду-льного контролю, студент після закінчення семестру може отримати від 1 до 34 балів, що відповідає оцінні «F» за шкалою ЕСТS.

Студенти, які за результатами вивчення дисципліни отримали незадовільні оцін-ки FX або F, повинні додатково виконати індивідуальні завдання для підвищення рівня своїх знань і при оцінці FX повторно перескласти підсумковий контроль, а при оцінці F пройти повторний курс вивчення дисципліни зі складанням підсумкового контролю.

За системою

КНтеУ

оцінка за шкалою

ECTSВизначення

За національною системою

90–100 A Повне та якісне виконання усіх завдань, з можливими незначними недоліками

Відмінно/ зараховано

82–89 B Вище середнього рівня виконання усіх завдань з кілько-ма незначними помилками Добре/

зараховано75–81 C Виконання усіх завдань в цілому правильне, але з пев-

ною кількістю значних помилок

69–74 D Виконання не менше ніж на 90% завдань, але із знач-ною кількістю помилок Задовільно/

зараховано60–68 E Виконання завдань не менше ніж на 75% якщо якість

виконання задовольняє мінімальні критерії

35–59 FX Потрібно попрацювати перед тим, як перескласти залікНезадовільно/ не зараховано1–34 F Необхідна серйозна подальша робота, обов’язковий пов-

торний курс

5. оРгаНІЗацІя саМостІйНої РоБоти стУдеНтІВ

Останнім часом самостійна робота студентів посідає все більш важливе місце. Вона підвищує відповідальність тих, хто навчається, формує навички працювати са-мостійно і здобувати знання та використовувати їх при аналізі процесів, що відбува-ються у навколишньому світі та особистому житті людини, дозволяє більш ефектив-но розвивати творче мислення, формувати характер.

Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріа-лом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять.

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу та виконання індивідуальних завдань може виконуватися у бібліотеці вищого навчального закла-ду, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах (лабораторіях), а також в домашніх умовах.

Самостійна робота базується на визначені конкретних завдань кожному студенту та на контролі за їх виконанням.

2��


Перевірка завдань здійснюється викладачем під час практичного заняття або на індивідуальних консультаціях.

Самостійна робота студентів під час вивчення курсу «Права і свободи людини» складається з таких форм:

— визначення основних понять теми та складання їх тлумачного словника;— опрацювання лекційного матеріалу та конспектування першоджерел до від-

повідної теми;— самостійне вивчення окремих теоретичних питань;— підготовка рефератів та доповідей;— підготовка до практичних занять та виконання практичних завдань;— проведення комп’ютерної самодіагностики та інтерпретація отриманих ре-

зультатів;— робота у мережі Інтернет та за комп’ютером;— підготовка виступів, доповідей на науково-практичні конференції, симпозіу-

ми, круглі столи тощо;— підготовка до друку тез доповідей та наукових статей;— розв’язання практичних завдань;— підготовка до заліку.

6. списоК РеКоМеНдоВаНих джеРел

основні джерела

Нормативно-правові акти

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради Украї-ни, 1996, № 30, ст.141.

2. Про всеукраїнський та місцеві референдуми : закон України // Відомості Вер-ховної Ради УРСР, 1991, № 33, ст. 443.

3. Про громадянство України : закон України // Відомості Верховної Ради України, 2001, № 13, ст. 65.

4. Про загальний військовий обов’язок і військову службу : закон України // Відо-мості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 27, ст. 385.

5. Про місцеве самоврядування в Україні : закон України // Відомості Верховної Ради України, 1997, № 24, ст. 170.

6. Про освіту : закон України // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, № 34, ст.451.

7. Про політичні партії в Україні : закон України // Відомості Верховної Ради Украї-ни (ВВР), 2001, № 23, ст.118.

8. Про прокуратуру: закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, № 53, ст. 793.

9. Про статус народного депутата України: закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 3, ст. 17.

2��


10. снови законодавства України про охорону здоров’я : закон України // Відо-мості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст. 19.

11. Про вибори Президента України : закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 14.– С. 81.

12. Про звернення громадян : закон України // Відомості Верховної Ради Украї-ни. — 1996. — № 47. — С. 256.

13. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів : закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 35–36, ст. 491.

14. Про місцеві державні адміністрації : закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 20–21. — С. 190.

15. Про об’єднання громадян : закон України // Відомості Верховної Ради Украї-ни. — 1992. — № 34. — С. 504.

16. Про правовий режим надзвичайного стану : закон України // Відомості Вер-ховної Ради України. — 2000. — № 23. — ст. 176.

17. Про правовий статус іноземців: закон України // Відомості Верховної Ради Ук-раїни. — 1994.– № 23. — С. 161.

18. Про Центральну виборчу комісію: закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 5. — С. 17.

19. Кримінальний кодекс України : закон України // Відомості Верховної Ради Ук-раїни (ВВР), 2001, № 25–26, ст.131.

20. Цивільний кодекс України : закон України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 40–44, ст. 356.

основні наукові роботи

Навчальні посібники

21. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод людини та громадяни-на : навч. посібник / І. О. Ієрусалімова, І. О. Ієрусалімов, П. М. Павлик, Ж. В. Удовенко. — К. : Знання, 2007. — 223 с.

22. Колодій, А. М. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні : підручник / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. — К. : Правова єдність, 2008. — 350 с.

23. Кравченко, В. В. Конституційне право України : навч. посібник / В. В. Кравчен-ко. — 4-те вид., випр. і доповн. — К. : Атіка, 2006. — 568 с.

24. Крегул, Ю. І. Права і свободи людини : навч. посібник / Ю. І. Крегул, В. В. Лади-ченко, В. І. Орленко. — К : Книга, 2004. — 288 с.

25. Погорілко В. Ф. Конституційне право України : підручник / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко. — К. : КНТ, Ліра-К, 2011. — 532 с.

26. Попелюшко, В. О. Мала судова реформа та захист прав громадян : навч. посіб-ник / В. О. Попелюшко. — К : Кондор, 2006. — 236с. — (Юридична книга).

Наукові статті у періодичних видіннях:27. Алексі Р. Існування прав людини / Р. Алексі // Право України. — 2011. — № 8. —

С. 121–130.

2�0


28. Бондаренко Н. Доктринальні аспекти становлення та розвитку ідеї прав лю-дини / Н. Бондаренко // Підприємництво, господарство і право. — 2011. — № 12. — С. 20–23.

29. Дешко Л. Конституційно-правові гарантії прав людини і основоположних сво-бод у сфері охорони здоров’я / Л. Дешко // Право України.– 2011. — № 11–12. — С. 53–60.

30. Івченко О. Розуміння свободи в реаліях ХХI століття / О. Івченко // Вища освіта України. — 2011. — № 1. — С. 32–39.

31. Карпачова Н. Міжнародні стандарти у галузі прав і свобод людини та пробле-ми їх реалізації в Україні / Н. Карпачова // Право України. — 2009. — № 4. — С. 4–21.

32. Колесніченко В. Єдність країни та захист прав людини — це головні складові національної ідеї України /В. Колесніченко // Голос України. — 2011. —15 груд. — С. 6

Додаткові джерела

33. Головатий С. Верховенство права: монографія: у 3-х кн. / С. Головатий — К.: Ви-давництво «Фенікс», 2006 — Кн. 1. — С. 537–623, 629–688, Кн. 2. — С. 803–888.

34. Демченко О. В. Правові шляхи застосування європейських норм з прав людини під час винесення рішень українськими судами [Текст] : правовий посіб. / О. В. Дем-ченко. —Чернігів : Черніг. громад. ком. захисту прав людини, 2004. — 216 с.

35. Застосування судами України Конвенції про захист прав людини та основних свобод [Текст] : монографія / В. П. Паліюк. — К.: Фенікс, 2004. — 264 с.

36. Конституція України. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина [Текст] : закони і законодавчі акти / Авт.-уклад. М. І. Хавро-нюк. — 2-е вид., перероб. і доп. — К.: А.С.К., 2003. — 384 с.

37. Кунченко-Харченко В. І. Правознавство : навч. посібник / В. І. Кунченко-Хар-ченко, В. Г. Печерський, Ю. Ю. Трубін. — К. : Кондор, 2011. — 474 с.

38. Курко М. Н. Демократизація адміністративно-управлінських засад освітянсь-кої діяльності / М. Н. Курко, О. М. Хохленко // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. — 2010. — № 3. — С. 109–112.

39. Литвин В. Європейська конвенція з прав людини: уроки і перспективи / В. Лит-вин // Право України. — 2010. — № 10. — С. 4–17.

40. Ліпкан В. Інформаційні права і свободи людини та громадянина / В. Ліпкан, Ю. Максименко // Підприємництво, господарство і право. — 2011. — № 9. — С. 64–68.

41. Мацькевич М. Гуманізм конституційних культурних прав і свобод людини і громадянина / М. Мацькевич // Віче. — 2011. — № 22. — С. 22–25.

42. Мацькевич М. Культурні права та свободи людини і громадянина: питання рег-ламентації змісту та реалізації / М. Мацькевич // Віче.– 2011. — № 20. — С. 24–26.

43. Мацькевич М. Міжнародно-правове регулювання культурних прав і свобод лю-дини та громадянина, їх реалізація / М. Мацькевич // Підприємництво, господарство і право. — 2011. — № 12. — С. 24–27.

44. Мельничук О. Право на освіту в контексті теорій праворозуміння / О. Мельни-чук // Право України. — 2011. — № 2. — С. 180–185.

45. Орленко В. Еволюція прав і свобод людини / В. Орленко, Л. Орленко // Вісник КНТЕУ. — 2011. — № 3. — С. 89–100.

2�1


46. Осовий Г. Соціальні права не мають бути в одних руках / Г. Осовий // Голос Ук-раїни. — 2011. — 24 берез. — С. 7.

47. Пазенок А. Констутиційне право на охорону здоров’я: сучасний стан та пер-спективи розвитку / А. Пазенок // Право України. — 2010. — № 3. — С. 120–125.

48. Письменна О. П. Проблеми правового регулювання захисту споживачів / О. П. Письменна // Реформування економічної системи України в контексті міжнарод-ного співробітництва : збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної кон-ференції 21 квітня 2011 року. — Вінниця : Центр підготовки навчально-методичних видань ВТЕІ КНТЕУ, 2011. — ч. 2. — С. 424–426.

49. Плющ В. О. Державна політика щодо захисту прав і свобод людини в Україні / В. О. Плющ // Економіка & держава. — 2008. — № 11. — С. 86–89.

50. Попелюшко В. О. Мала судова реформа та захист прав громадян : навч. посіб-ник / В. О. Попелюшко. — К : Кондор, 2006. — 236 с. — (Юридична книга).

51. Права і свободи людини та громадянина. Матеріали до бібліографії [Текст] : праці Львів. лаб. прав людини і громадянина. — Л. : [б. и.], 2006. — 264 с.

52. Примаченко О. Права людини: новітні тенденції / О. Примаченко // Дзеркало тижня. — 2011. — 5 берез. — С. 6.

53. Сульженко Ю. Конституційний механізм реалізації економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні / Ю. Сульженко // Віче. — 2011. — № 14. — С. 16–19.

54. Сульженко Ю. Захист економічних прав та свобод людини й громадянина в Ук-раїні як один з основних чинників становлення і розвитку правової держави / Ю. Суль-женко // Віче. — 2011. — № 18. — С. 29–31.

55. Україна: права людини в перехідний період: монографія / Ред. В. І. Євінтов. — К. : Сфера, 2001. — 184 с.

56. Флорескул Н. Правове регламентування фінансового забезпечення соціально-го захисту населення / Н. Флорескул // Вісник КНТЕУ. — 2011. — № 5. — С. 120–128.

57. Хаммарберг Т. Європейські стандарти прав людини та Україна / Т. Хаммар-берг // Право України. — 2010. — № 10. — С. 19–23.

Інтернет-ресурси

58. www.zakon.rada.gov.ua — сайт Верховної Ради України.59. www.nbuv.gov.ua — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.60. www.library.vn.ua — ВОУН бібліотека ім. К. А. Тімірязєва.61. www.scholar.ru — пошукова система наукових публікацій.62. http://sun.vtei.com.ua — система дистанційного навчання «MOODLE».

2�2


ПеРеЛІк ДОкуМеНТІВ НА ДИСку

І. Основні права і свободи людини в міжнародному і державному законодавстві

1. Загальна декларація прав людини (прийняття Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.).

2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано За-коном № 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97).

3. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (прийнятий 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН; ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР №№2148-VIII (2148-08) від 19.10.73 р.).

4. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (прийнято 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН; ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73).

5. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (набула чинності 4 січня 1969 p., для України 7 квітня 1969).

6. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції (ратифіковано Закон України від 18 жовтня 2006 року № 251-V).

7. Конвенція ради Європи про кіберзлочинність (ратифіковано Законом № 2824-ІV (2824-15) від 7 вересня 2005 р.).

8. Конституція України (витяг).9. Кримінальний кодекс України (витяг).

ІІ. Міжнародні і державні документи щодо захисту прав дитини

10. Конвенція про права дитини (ратифіковано 27 лютого 1991 р.).11. Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі

дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії (ратифіковано 3 квітня 2003 р.).12. Конвенція про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої

праці № 182 Міжнародної організації праці (ратифіковано 5 жовтня 2000 р.).13. Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексу-

ального розбещенням. (м. Ланцарот, 25 жовтня 2007 р.).14. Рекомендація CM/Rec (2009) 10 про викоренення всіх форм насильства щодо дітей.15. Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства».16. Закон України від 5 березня 2009 року N 1065-VI «Про Загальнодержавну про-

граму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року».

17. Указ Президента України від 24 травня 2011 року № 597/2011 «Про Концеп-цію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні.

18. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 25.11.2011 № 1358 на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. № 1039 «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні».

19. Додатковий перелік міжнародних документів щодо захисту прав дитини.

2��


ІІІ. Законодавчі акти щодо протидії торгівлі людьми, сексуальній експлуатації та насильства

20. Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами (прийнята на IV сесії Генеральної Асамблеї ООН 2 грудня 1949 року).

21. Додатковий протокол до Конвенції ООН про боротьбу з транснаціональною органі-зованою злочинністю. Про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жін-ками та дітьми, та покарання за неї (ратифіковано Законом від 04.02.2004 р. № 1433-IV).

22. Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи «Про сексуальну експлуатацію, порнографію, проституцію, а також торгівлю людьми і підлітками» (прийнята 9 вере-сня, 1991 року на 461-му засіданні заступників міністрів).

23. Декларація про викорінення насильства по відношенню до жінок (Резолюція Генеральної Асамблеї № 48/104 від 20 грудня 1993 р.).

24. Закон України від 15.11.2001 року № 2789-ІІІ «Про попередження насильства в сім’ї».

25. Закон України від 20.09.2011р. № 3739-VI «Про протидію торгівлі людьми».26. Наказ МОН України від 30.12.2010 року № 1312 «Про затвердження плану заходів

щодо реалізації Національної кампанії «Стоп насильству!» на період до 2015 року».

IV. Законодавчі акти щодо ґендерного розвитку суспільства

27. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок (ратифіковано 12 бе-резня 1981 р.).

28. Пекінська Платформа дій (прийнята Четвертою всесвітньою конференцією зі становища жінок 15 вересня 1995 року).

29. Конвенція про рівне ставлення й рівні можливості для працівників чоловіків і жінок: працівники із сімейними обов’язками (Ратифікована Україною 11.04.2000).

30. Закон України від 8 вересня 2005 року № 2866-IV «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

31. Наказ МОН України від 10 вересня 2009 р. № 839 «Про впровадження принци-пів ґендерної рівності в освіту».

V. Трудове законодавство

32. Конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять № 111 (затверджена Міжнародною організацією праці 25.06.1958 р.).

33. Положення з Кодексу законів про працю України, якими регулюється праця не-повнолітніх (витяг) (Затверджено Законом ВР УРСР № 322-VIII (322а-08) від 10.12.71 р. (зі змінами).

34. Додатковий перелік законодавчих актів Міжнародної організації праці.

VI. Методичні розробки

35. Методичні розробки уроків з попередження торгівлі людьми Центру «Ла Стра-да-Україна».

36. Методичні рекомендації до використання навчального відео додатку «Запобі-гання торгівлі людьми та експлуатації дітей» можна знайти у додатках на диску.

37. Методичні розробки до теми Інформаційно-комунікативні технології (ІКТ) як спосіб втягування дітей до ситуації торгівлі дітьми. Ризики користування ІКТ.

Наукове видання

Захист пРаВ людиНи: НаВчальНо-ВихоВНа дІяльНІсть ВНЗ

навчально-методичний посібник

Відповідальний за випуск: К. Б. Левченко

Загальна редакція: К. Б. Левченко, Л. Г. Ковальчук, О. А. Удалова

Упорядники: Н. П. Бочкор, Г. В. Буянова, О. А. Удалова

Усі статті надруковані в авторській редакції

Комп’ютерна верстка: О. А. Мірошниченко

Підписано до друку 26.12.2012Формат 60 × 84 1/8. Папір офсетний. Гарнітура Cambria

Друк офсетний. Умов. друк. арк. ??,??. Умов. фарб.-від. ??,??Умов.-вид. арк. ??,??. Наклад 200 прим.

Видавництво «Права людини»61112, Харків, вул. Р. Ейдемана, 10, кв. 37

Свідоцтво Державного комітету телебачення і радіомовлення України серія ДК № 3065 від 19.12.2007 р.

Надруковано на обладнанні Харківської правозахисної групи 61002, Харків, вул. Іванова, 27, кв. 4

http://khpg.org http://library.khpg.org

ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ: НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНА … · ББК 67.9(4УКР)...

Documents