Підготував: Вихователь групи № 7

Кулик Г.І.

“Взаємодія вихователя ДНЗ з

батьками”

Технології педагогічного спілкування з батьками

Нині більшість педагогічних колективів чітко усвідомлюють пріоритетність сімейного виховання та важливість психолого-педагогічної допомоги батькам. Але, як свідчать наукові та емпі ричні дані, цей напрям діяльності залишається для сучасного вихова теля найскладнішим. На організацію ефективної взаємодії із сім'ями негативно вплива ють такі чинники:-надмірна вимогливість до батьків;-навіювання батькам негативного образу дитини;-невпевненість вихователя у своїй правоті;невміння вихователя поглянути на ситуацію з позиції батьків.Крім того, критична налаштованість вихователя стосовно батьків, небажання шукати індивідуальний підхід до сім'ї загалом і до кожного її члена зокрема спричиняють виникнення складних ситуацій під час спілкування з батьками. Розв'язання таких складних ситуацій не можна відкладати на якийсь час, оскільки від характеру стосунків педагога із сім'єю залежить ефективність освітньої роботи з дитиною. Непорозуміння, різне ставлення до деяких питань виховання і розвитку дошкільни ків — усе це призводить до сумних наслідків, коли батьки не довіря ють вихователю і навпаки. Це розлагоджує їхні дії, ставить під сумнів можливість партнерства, про необхідність якого ми говоримо.

“Консультація з батьками у вітальні”

Види спілкування педагога з батьками

Можна виокремити два види педагогічного спілкування педаго га з батьками:•групове (фронтальне) спілкування — передбачає спеціаль но організовані заходи,

спрямовані на розв'язання низки інформаційних, пізнавальних та комунікативних завдань;

•диференційоване спілкування — передбачає як спеціально організоване, так і спонтанне спілкування педагога з ма мою чи татом певного вихованця або з групою батьків. Таке спілкування спрямоване на розв'язання завдань індивідуальної роботи з батьками, зокрема індивідуального консультування, або диференційованої роботи з окремими групами батьків, сформованими за певними ознаками: неповні сім'ї, сім'ї з двома і більше дітьми, сім'ї майбутніх пер шокласників тощо.

Завдання групового педагогічногс спілкування вихователь розв'язує найчастіше успішно. Провести традиційн: батьківські збори, прочитати лекцію абс організувати групову тематичну кон сультацію може будь-який педагог.

Диференційоване педагогічне спіл кування здебільшого викликає у вихова теля великі складнощі, оскільки перед бачає безпосередній індивідуальний контакт.

“Допомога в оформленні українського куточка”

Характер спілкування педагога з батьками зазвичай обумовлений та кими особистими якостями педагога:

•психолого-педагогічною підготовкою;•комунікативною культурою;•психологічною готовністю до спілкування. Педагогічне спілкування з батьками буде малоефективним,

якщо у вихователя бракує хоча б однієї із зазначених якостей, а діадичне спілкування (спілкування двох) у цьому випадку і взагалі не можливо налагодити.

“ Участь батьків в підготовці до танця з яблочками ”

Основою комунікативної культури є товариськість — стійке прагнення до контактів з людьми, уміння швидко їх встановлювати. Наявність у педагога товариськості є показником високого комуні кативного потенціалу.

Товариськість як якість особистості передбачає:•комунікабельність як здатність відчувати

задоволення від процесу спілкування;•емпатію як здатність до співчуття,

співпереживання;•ідентифікацію як уміння ставити себе на місце

іншої лю дини, відчувати себе у її світі.Педагогічна діяльність потребує спілкування

постійного і три валого. Тому вихователі з нерозвиненою комунікабельністю швидко стомлюються, роздратовуються і не отримують задоволення від своєї діяльності загалом. Крім того, у комунікативній культурі педагога ви являється рівень його моральної вихованості.

“Бесіда з батьками”

Отже, перед педагогами стоять завдання залучити батьків до співпраці, активної участі в педагогічному процесі ДНЗ тож доцільно дотримуватися таких правил:

Говорити з батьками лише про те, про що ви маєте право судити, грунтуючись на власних знаннях і життєвому досвіді.

Плануючи серйозну розмову з батьками, не починайте її вранці, на вулиці, на ходу, на сходах, в дитячій роздягальні, а запросіть їх пройти в групу й обов'язково посадить за стіл. Тоді ваші слова будуть почуті, оскільки батько вимушений вас вислухати.

Не починайте розмову з батьками вихованців із слів: «Ой вибачите, можна з Вами поговорити?», «Ви не приділите мені п'ять хвилин?», «Не знаю може бути, я не зовсім права, але все-таки... ». А такі мовні звороти, як «Ви не розумієте...», «Ви не маєте рації...», «Ви повинні...», краще взагалі не вживати в спілкуванні з батьками.

Не треба порівнювати досягнення різних дітей при розмові з батьками. Якщо все-таки порівнювати, то лише з еталоном, нормою вікового розвитку: кожен батько хоче чути в першу чергу про досягнення і проблеми розвитку своєї дитини; якщо в перші десять- п'ятнадцять хвилин розмови він нічого конкретного і переконливого про свою дитину не почує, він намагатиметься закінчити розмову.

Навчіться говорити тільки по справі, наводити конкретні факти, визначати не лише проблему, але і декілька варіантів її рішення. Тоді батько сприйматиме вас не як критика, а як помічника. Образно кажучи, батьки йдуть до педагога як до лікаря: не важливо, з чим зайшов, важливо, з чим вийшов.

Найвірніший спосіб налаштувати батьків проти себе – показати їм, що ви вважаєте себе розумнішими за них. Не забувайте, яку мету ви ставите: блиснути своїми знаннями чи допомогти дитині? Не прагніть демонструвати батькам свою перевагу, використовуючи в мові складні педагогічні для розуміння терміни. Батьки будуть вам вдячні за конкретні поради, прості і реально здійснимі рекомендації.

Створюйте громадську думку за допомогою батьків – однодумців, що мають високий авторитет серед інших мам і тат. Інколи батьки сумніваються в доцільності реалізації тих або інших ідей педагога, проте схильні довіряти думці таких же людей, як вони самі.

Не ставте завдання завоювати авторитет у всіх без виключення батьків, створити зі всіма стосунки активної співпраці, повного взаєморозуміння і прийняття.

Основою педагогічної взаємодії є спілкування, адже саме спілкування є і найважливішою умовою, і засобом розвитку особистості. Одним з видів педагогічної взаємодії є спілкування педагога з батьками вихованців, головна мета якого —

побудувати партнерські стосунки та забезпечити психолого-педагогічний супровід сімейного

виховання. Щоб досягти цієї мети, потрібно майстерно володіти ефективними технологіями

спілкування.

Висновок: