НАУКОВІНАУКОВІ ЗАПИСКИЗАПИСКИІ Н С Т И Т У Т У Ж У Р Н А Л І С Т И К ИІ Н С Т И Т У Т У Ж У Р Н А Л І С Т И К И

Доктор наук із соціальних комунікацій (Інститут журналістики

Київськогонаціональногоуніверситету

імені Тараса Шевченка)

Гоян Віта Володимирівна

том 552014

Читайте в наступному томіЧитайте в наступному томі

ДРУКОВАНІ ЗМІ

Шевченко В. Е.Виразність та естетичність контенту журналу

ТЕКСТОЗНАВСТВО

Кузнєцова Т. В. Парадоксальна оцінність медійних текстів: сутність, специфіка вияву

МЕДІАКОМУНІКАЦІЯ І СУСПІЛЬСТВО

Бідзіля Ю. М. Інформаційна безпека поліетнічного регіону: пошук нової медіасистеми (на прикладі Закарпаття)

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

НАУКОВ І ЗАПИСКИІНСТИТУТУ ЖУРНАЛІСТИКИ

Т о м 5 5к в і т е н ь — ч е р в е н ь

К и ї в 2 0 1 4

Свідоцтво про державну реєстрацію видано Державним комітетом інформаційної політики,телебачення та радіомовлення України. Серія КВ № 4298 від 13 червня 2000 року

Засновник — Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Постановою ВАК України № 1—05/5 від 21. 05. 2008 р.наукове видання затверджено як фахове із соціальних комунікацій

Усі права застережено. Посилання на матеріалицього видання під час їх цитування обов’язкові

Голова редколегії,головний редакторВолодимир Різун, д-р філол. наук, проф.

Редакційна колегія:Н. М. Сидоренко, д-р філол. наук, проф. (заст. голов. ред.); О. Я. Гоян, д-р філол. наук,

проф.; В. Ф. Іванов, д-р філол. наук, проф.; О. Д. Пономарів, д-р філол. наук, проф.;О. Л. Порфімович, д-р політ. наук, проф.; Т. О. Приступенко, канд. іст. наук, проф.;К. С. Серажим, д-р філол. наук, проф.; Т. В. Скотникова, канд. тех. наук, ст. наук. співро-біт.; А. А. Чічановський, д-р політ. наук, проф.

Відповідальний науковий редакторВасиль Теремко, д-р наук із соц. комунік.

Відповідальний секретарНіна Вернигора, канд. наук із соц. комунік.

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

(протокол № 12 від 26 червня 2014 року)

Наукові записки Інституту журналістики : науковий збірник / за ред. В. В. Різуна ;КНУ імені Тараса Шевченка. — К., 2014. — Квіт.—черв. — Т. 55. — 290 с.

Збірник сформовано з двох частин: перша — вміщує статті Всеукраїнської науково-практич-ної конференції «Соціум. Медії. Книжність», що відбулася 24—25 квітня в КНУ імені Тара -са Шевченка; друга — має традиційні рубрики видання та містить матеріали з редакційногопортфеля щоквартальника.

Для науковців, викладачів, докторантів, аспірантів, студентів та журналістів.

Електронну версію наукового фахового видання передано:до Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського на депозитарне зберігання та для

представлення на порталі нау ко вої періодики України. Див.: http://www.nbuv.gov.ua (Наукова періодикаУкраїни);

до бібліотеки ім. М. Максимовича КНУ імені Тараса Шевченка для розміщення на сайті(див.: http://www.library.univ.kiev.ua);

до бібліотеки Інституту журналістики для розміщення на сайті (див.: http://www.journlib.univ.kiev.ua); до електронної бібліотеки Інституту журналістики (див.: http://journ.univ.kiev.ua).

© Інститут журналістикиКНУ імені Тараса Шевченка, 2014

С л о в о д о ч и т а ч а

3

Фрагмент пізнавальної багатоманітності

Основу цього тому «Наукових записок Інституту журналістики» становлять матеріали науково-практичної конференції «Соціум. Медії. Книжність», що відбулася за програмою Форуму націо-нальної книги в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Більшість працьоб’єднує базове розуміння: видавнича справа, книжність, як і всі медії, переживають трансформа-ції «Третьої хвилі», які розщеплюють, плюралізують і переводять у цифрові технологічні коорди-нати сформовану друком інфосферу, приростають принципово новими комунікаційними явищами,змінюють соціум і людину.

У світі суттєво перемасштабовуються цілі, можливості і сила медіавпливів на індивідуальну,групову свідомість і поведінку. Звідси походять і нові антропологічні ризики та проблеми.Невідворотність цих явищ виводить науковий пошук на лінію адекватних інформаційній (постін-дустріальній, постсучасній, постмодерній) добі пізнавальних підходів і теоретичних бачень, неза-лежно від об’єкта дослідницького інтересу (книга, оперативні медії, реклама, PR). Різною міроюце характеризує праці, об’єднані намаганнями розпізнати типові тенденції та одиничні феноменимедіасфери.

Репрезентовані в них теми та ідеї, спостереження й узагальнення — фрагмент сучасного інте-лектуального потоку, багатоманітність якого охоплює організаційні, технологічні, процесуальні,артефактні і психокультурні інновації, специфіку роботи нових медій, трансформацію цільовихаудиторій у цифровому середовищі і способів їх формування, ділового маневру й етичної відпові-дальності фахівців.

Розкриття структурно-функціональних особливостей теперішніх медіареалій у контексті істо-ричних досвідів, спостереження за тенденціями і переломними моментами медіабуття генеруютьсукупну наукову актуальність і теоретико-прикладну новизну цього тому «Наукових записок».Органічно вписані в його контекст і праці, автори яких розглядають буття комунікаційних реалійнішевого походження і статусу, базованих на спеціалізованих практиках й унікальних потребах.

Василь Теремко,д-р наук із соц. комунік.

На обкладинці вміщено фото Віти Володимирівни ГОЯН, доктора наук із соціальних комунікацій,доцента кафедри кіно- і телемистецтва Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка.

Гоян В. В. — випускниця кафедри телебачення і радіомовлення факультету журналістики Київськогоуніверситету імені Тараса Шевченка (1992 р.).

Журналістську творчість на телебаченні поєднує з науковою (навчання в аспірантурі — 1993—1996 рр.) тавикладацькою працею в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (1996—2002 рр. — асис-тент кафедри телебачення і радіомовлення; з 2002 р. — доцент кафедри міжнародної журналістики,2004—2007 рр. — докторант кафедри масової комунікації (тепер каф. соціальних комунікацій), з вересня2007 р. — доцент кафедри соціальних комунікацій, з лютого 2013 р. — доцент кафедри кіно- і теле -мистецтва.

Сфера професійних інтересів — телебачення як явище екранної культури, різновид екранної комуніка-ції та екранної творчості.

Кандидат філологічних наук (2000 р.), дисертація «Інформаційна телевізійна програма: типологічнахарактеристика, параметри діяльності журналіста»; доцент (2003 р.); доктор наук із соціальних комуніка-цій (2012 р.), дисертація «Телебачення як вид журналістської творчості: візуально-вербальні компонентиекранної комунікації». Автор навчальних посібників, навчально-методичних комплексів, монографії,наукових публікацій, присвячених специфіці телебачення.

Викладає дисципліни журналістського фаху, спецкурси, веде творчу майстерню та науковий гурток«Телерадіоклуб».

Сергій Горевалов,д-р філол. наук

СЛОВО ДО ЧИТАЧА

Фрагмент пізнавальної багатоманітності. Василь Теремко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Гоян В. В. Біобібліографічна довідка. Сергій Горевалов . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

КНИГОЦЕНТРИЗМ : ДЖЕРЕЛА , ВИЯВИ , ПЕРСПЕКТИВИ

Теремко В. І. Українська книга: випробування часом і політикою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10

Андрійчук М. Т. Вітчизняні мас-медіа та формування національної пам’яті українського народу . . 17

Близнюк А. С. Сучасне книговидання Житомирщини: стан, проблеми, перспективи . . . . . . . . . . . 21

Бондар Ю. В. Книга: комунікаційний вимір . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25

Клічак В. Й. Типологічна характеристика літератури видавничого центру «Просвіта» першого десятиріччя ХХІ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

Огар Е. І. Читання в структурі сучасних культурних практик (за матеріалами всеукраїнського соціологічного опитування) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

Пономаренко Л. Г., Бессараб А. О. Перемоги та поразки української дитячої книги як комунікаційного продукту . . . . . . . . . . . . . . 40

Серажим К. С. Культура читання в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44

Тишкевич К. І. Видавнича діяльність бібліотек для юнацтва як відображення бібліотечної практики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53

Шевченко Т. М. Особливості просування корпоративного видання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56

Шпак В. І. Видавнича сфера України: чинники становлення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60

Копецька О. Ю. Артбук як різновид нішевих видань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66

Хмельовська О. Ю. Особливості підготовки до Декади української літератури і мистецтва в Москві 1960 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70

ВИДАВНИЦТВО І КНИГА В ЦИФРОВОМУ МЕД ІАСЕРЕДОВИЩІ

Водолазька С. А. Технологічні інновації як мотиватор радикальних змін у видавничій галузі . . . . 76

Женченко М. І. Організаційні моделі редакцій ЗМІ в умовах мультиплатформного медіавиробництва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80

Левчук О. М. Редакторські посади в умовах інформаційної спеціалізації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85

Остроух В. І. Специфіка роботи редактора під час створення навчальних електронних картографічних посібників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91

Руденко І. С., Кічкірук І. П., Прокопьєва В. О. Цифрові картографічні продукти в сучасному інформаційному медіасередовищі . . . . . . . . . . . . . . 94

Буяло А. П. Буктрейлер як засіб просування видавничої продукції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98

ЗЗММІІССТТ ТТоомм 5555

З а м а т е р і а л а м и В с е у к р а ї н с ь к о ї н а у к о в о - п р а к т и ч н о ї к о н ф е р е н ц і ї

«С о ц і у м . М е д і ї . К н и ж н і с т ь»

4

Владімірська Р. Л. Цільова аудиторія електронних видань: закордонний досвід . . . . . . . . . . . . . 102

Кузьмук І. В. Самвидав як перспективний напрям для традиційного книговидання . . . . . . . . . . 106

КОМПЕТЕНТНІСН І ПРОФІЛ І СУЧАСНОГО РЕДАКТОРА

Безверха Т. М. Проблеми художньо-технічного редагування під час створення книжкових видань на регіональних видавничо-поліграфічних підприємствах України . . . . . . . . . 111

Вернигора Н. М. До проблеми дискурсу текстів для дитячого сприйняття . . . . . . . . . . . . . . . . . 116

Гриднєва Л. М. Логічні помилки в дипломних роботах студентів-редакторів . . . . . . . . . . . . . . . 120

Давидова Л. В. Робота редактора та коректора регіональних видавництв і редакцій ЗМІ у сучасних умовах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125

Кремпова Л. О. Вплив міждисциплінарних зв’язків на теорію та практику редагування лінгвістичних словників . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129

Миколаєнко Н. М. Компетентнісні профілі майбутнього редактора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 133

Партико З. В., Бевзюк С. В. Галузеві норми редагування поетичних творів . . . . . . . . . . . . . . . . 137

Полковенко Т. В. Фактична основа та стилістичні особливості наукових і науково-популярних текстів: практика редагування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142

Русецька О. Б. Типологія та особливості редагування помилок у сучасних книжкових виданнях . . . 146

Воронка Г. В. Комунікативні бар’єри у словникових виданнях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150

ДИСЕРТАЦІЙНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Варич М. В. Стаття як жанр науково-популярної журналістики: тенденції і перспективи розвитку . . . 154

Гусєва О. О. Естетична функція «документа» в сучасній літературі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159

Мельник А. Р. Медіаосвіта як чинник змісту засобів масової інформації (на прикладі видань «Українська правда», «Сегодня») . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 164

Пономаренко Ю. С. Функціонально-типологічні особливості заголовків у друкованих засобах масової інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169

Чекалюк В. В. Вплив матеріалів спортивної тематики у ЗМІ на формування іміджу держави . . . 174

ТЕОР ІЯ ТА ПРАКТИКА РОБОТИ РЕДАКЦІЙ ПРЕСОВИХ ВИДАНЬ

Горецька С. Д. Комунікативні стратегії висвітлення проблеми наркоманії в українських друкованих мас-медіа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179

Задорожна О. С. Загальна характеристика науково-популярних журналів в Україні: класифікація видань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186

Шкляр А. О. Етапи розвитку ділової преси: міжнародний досвід . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 190

ТЕЛЕРАДІОЖУРНАЛІСТИКА

Авдієнко К. В. Застосування європейського досвіду мовлення у створенні суспільного мовника в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 193

І з р е д а к ц і й н о г о п о р т ф е л я н а у к о в о г о з б і р н и к а

5

Шальман Т. М. Телевізійний менеджмент у системі організаційно-управлінських процесів на телеканалі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 201

ВИДАВНИЧА СПРАВА ТА РЕДАГУВАННЯ

Бабич О. І., Кочубей В. О. Книжкова справа в Києво-Печерському монастирі впродовж ХІ—ХІІІ ст. (за текстом Печерського Патерика Касіянівської другої редакції 1462 р.) . . . . . . 206

Костюк А. А. Електронне видання в цифрову еру: сутність і визначення поняття . . . . . . . . . . . . . . 210

Миколаєнко А. Ю. Правозахисна діяльність українського видавництва «Смолоскип» у США (1967—1990) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 215

Романюк Н. С. Книгорозповсюдження в Єлисаветграді наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. . . . . . . 221

Фіть Л. В. Етапи діяльності черкаського видавництва «Сіяч» (1917—1920 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . 225

Прихода Я. В. Видавництво в системі соціальних комунікацій міста (на прикладі львівських видавництв) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 230

РЕКЛАМА ТА ЗВ ’ЯЗКИ З ГРОМАДСЬК ІСТЮ

Бабак М. П. Тенденції розвитку світового політичного медійного контенту (на прикладі президентських виборів 2012 р. в США) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 234

Нетреба М. М. Корпоративна соціальна відповідальність як фундамент для побудови ефективних PR-комунікацій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 239

Чекштуріна В. М. Абревіатура PR: сакральне значення руноскрипту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 243

ІНТЕРНЕТ -ЖУРНАЛІСТИКА

Рябічев В. Л., Каранов Є. О., Рябічева О. В.Розвиток інтернет-аудиторії в Україні (друга пол. 2012 р. — перша пол. 2013 р.) . . . . . . . . . . . . . . 247

Ситник О. В. Елементи композиційно-графічного проектування новинних сайтів . . . . . . . . . . . . . . 252

ПУБЛІЦИСТИКА В СИСТЕМІ МАСОВИХ КОМУНІКАЦІЙ

Хоменко І. А. Українські події у дзеркалі художньої комунікації: передбачення чи пропаганда? . . . 255

І СТОР ІЯ ЖУРНАЛІСТИКИ

Козак С. Б. Часопис «Українські вісті» (1945—2000): період становлення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 262

У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ

Шендеровський К. С. Можливості інституціалізації комунікацій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 268

ЖУРНАЛІСТСЬКА ОСВ ІТА

Захарченко А. П. Специфіка викладання практичних курсів у царині нових медіа . . . . . . . . . . . . . 277

МЕТОДОЛОГ ІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМІ

Хилько М. М. Формування вибірки найпопулярніших українських ЗМІ: обрання критеріїв оцінювання, зіставлення рейтингів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 282

6

CCOONNTTEENNTTSS VVoolluummee 5555A WORD TO THE READERS

Fragment of cognitive diversity. Vasyl Теremko . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Hoyan V. V. Biographic and bibliographic reference. Serhiy Horyevalov . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

MIDDLE GROUND OF BOOKS: SOURCES, DEMONSTRATION, PROSPECTS

Teremko Vasyl. Ukrainian book: test of time and politics . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10

Andriychuk Mykola. Domestic mass media and formation of national memory of the Ukrainian people . . . 17

Blyznyuk Andriy. Contemporary book publishing of Zhytomyr region: state, problems and perspectives . . 21

Bondar Yuriy. Book: communication investigation . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25

Klichak Vasyl. Typological description of editions of the publishing center «Prosvita» in the first decade of the ХХІ century . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

Ohar Emiliya. Reading in the structure of the modern cultural practices (under the materials of the All-Ukrainian sociologic opinion surveys) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

Ponomarenko Lyudmyla, Bessarab Anastasiya.Wins and losses of the Ukrainian children’s book as a communication product . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

Serazhym Kateryna. Culture of reading in Ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44

Tyshkevych Kateryna. Library for youth — publisher. Publishing activity of the libraries for youth as a reflection of library practice . . . . . . . . . . . . . . . . 53

Shevchenko Tetyana. Special features of promotion of corporate periodicals . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56

Shpak Viktor. Publishing industry of Ukraine: factors of formation . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60

Kopetskа Olesya. Artbook as a variety of niche periodicals . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66

Hmelyovska Oksana. The special features of preparation to the Decade of the Ukrainian Literature and Art in Moscow in 1960 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70

PUBL ISH ING AND BOOK IN D IG ITAL MED IA ENVIROMNENT

Vodolazska Svitlana. Technological innovation as a motivator of radical changes in publishing industry . . . 76

Zhenchenko Maryna. Organizational model of editorial offices in conditions of multi-platform media production . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80

Levchuk Olena. Editorial positions in conditions of information specialization . . . . . . . . . . . . . . . . . 85

Ostroukh Vitaliy. Specificity of work of the editor in creating of educational digital cartographic guides . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91

Rudenko Іryna, Kichkiruk Іryna, Prokopyeva Veronika. Digital cartographic products in modern media environment . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94

Buyalo Anastasiya. Book trailer as a means of promotion of publishing products . . . . . . . . . . . . . . . 98

F o l l o w i n g t h e m a t e r i a l s o f A l l - U k r a i n i a n s c i e n t i f i c

a n d p r a c t i c a l c o n f e r e n c e «S o c i u m . M e d i a . B o o k s »

7

Vladіmіrska Regina. Target audience of electronic editions: foreign experience . . . . . . . . . . . . . . . 102

Kuzmuk Іryna. Samizdat as a promising direction for traditional publishing . . . . . . . . . . . . . . . . . 106

COMPETENCE PROF ILES OF MODERN ED ITOR

Bezverkha Tetyana. Problems of artistic and technical editing in terms of creation of book publications in regional publishing and printing houses of Ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111

Vernygora Nina. До проблеми дискурсу текстів для дитячого сприйняття . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116

Hridnyeva Lyubov. Logical errors in diploma works of students-editors . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120

Davydova Ludmila. Work of editor and proofreader of regional publishers and editors of mass media in the modern conditions . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125

Krempova Larysa. Influence of interdisciplinary connections on the theory and practice of editing of linguistic dictionaries . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129

Mykolayenko Nadiya. Competent profiles of a future editor . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 133

Partyko Zinoviy, Bevzyuk Svitlana. Industry standards for editing of poetry . . . . . . . . . . . . . . . . . 137

Polkovenko Taras. The actual basis and stylistic peculiarities of scientific and scientific-popular texts: practice of editing . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142

Rusetska Olena. Typology and special features of editing of mistakes in the modern books . . . . . . . . . 146

Voronka Hanna. Communication barriers in dictionary editions . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150

THES IS RESEARCH

Varych Maryna. The article as a genre of popular scientific journalism: trends and prospects for development . . 159

Huseva Olena. An aesthetic function of the «document» in the current literature . . . . . . . . . . . . . . 157

Melnyk Alyona. Media education as a factor of media content (with the examples of «Ukrainska Pravda» and «Sehodnia») . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 164

Ponomarenko Yuliya. Functional and typological features of the headlines in print media . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169

Chekalyuk Veronika. Impact of sport materials in mass media on formation of state image . . . . . . . 174

THEORY AND PRACTICE OF WORK OF EDITORIAL OFFICES OF PRESS EDITIONS

Horetska Stanislava. Communicative strategy of covering of the problem of drug abuse in the Ukrainian print media . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179

Zadorozhna Olena. General characteristics of popular science periodicals in Ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186

Shklyar Anna. Milestones of business press: international experience . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 190

TELEV IS ION AND RADIO JOURNAL ISM

Avdiienko Kristina. Applying of the European broadcasting experiencein creation of public broadcaster in Ukraine . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 193

F r o m e d i t o r i a l p o r t f o l i o o f t h e s c i e n t i f i c j o u r n a l

8

Shalman Tetyana. Television management in the system of organizational and managerial processes on the channel . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 201

PUBL ISH ING AND ED IT ING

Babych Oleksandr, Kochubej Viktoriya. Book publishing in the Kyiv-Pechersk Monastery during the eleventh to thirteenth centuries (on the text of the Pechersk Paterikon of the Kasiyanivska second edition 1462) . . 206

Kostiuk Anastacija. Electronic edition in the digital era: nature and definition . . . . . . . . . . . . . . . . . 210

Mykolajenko Alla. Human rights work of the Ukrainian publishing house «Smoloskyp» in the USA (1967—1990) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 215

Romaniuk Nataliya. Bookselling in Yelysavethrad in the late XIX — early XX centuries . . . . . . . . . . . 221

Fit Ludmila. The activity of publishing house «Siyach» (1917—1920) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 225

Prykhoda Yaroslava. Publishing in the system of social communications of the city (the case of Lviv publishing houses) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 230

ADVERT IS ING AND PUBL IC RELAT IONS

Babak Maryna. The trends of world political media content (the case of the 2012 presidential elections in the USA) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 234

Netreba Maryna. Corporate social responsibility as foundation for building of effective PR-communications . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 239

Chekshturina Viktoriya. Abbreviation of PR: sacred value of runoskrip . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 243

ON -L INE JOURNAL ISM

Ryabichev Vyacheslav, Karanov Yevheniy, Ryabicheva Olena.Development of the Internet audience in Ukraine (the second half of 2012 — the first half of 2013) . . 247

Sytnyk Oleksiy. Elements of compositional and graphic design of news sites . . . . . . . . . . . . . . . . . 252

PUBL IC ISM IN MASS COMMUNICAT IONS

Khomenko Illya. The Ukrainian events in the mirror of artistic communication: foresight or propaganda? . . 255

HISTORY OF JOURNAL ISM

Kozak Serhiy. The periodical «Ukrainski visti» (1945—2000): period of formation . . . . . . . . . . . . . 262

IN THE SYSTEM OF SOC IAL COMMUNICAT IONS

Shenderovskyi Kostyantyn. Institutionalization of communications: possibilities and challenges . . . . 268

JOURNAL ISM EDUCAT ION

Zakharchenko Artem. Specificity of teaching of practical courses in the field of new media . . . . . . . 277

METHODOLOGY OF MED IA RESEARCH

Khylko Maksym. Sampling the panel of most popular Ukrainian media: selecting of the criteria and comparison of the ratings . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 282

9

10

ступ. Актуальність теми. Проблемнийпогляд на сучасну українську книжність

може бути сприйнятий як наївність, якщо орієн -туватися на тенденції, що домінують у сві ті. Тамостанніми роками гучно заявили про себе явища,що символізують зустріч (перехід) епох, задаючиперспективи і створюючи труднощі для подаль-шого розвитку галузі. Самосівно певною міроювони виявляються і в нас, принципово не змі -нюючи нічого. Цілісної та повноцінної книжковоїсистеми в Україні немає. Із цим, схоже, змирили-ся всі, призвичаївшись визбирувати вигоди наруїнах. Належної ролі книзі в національномусмислотворенні ніхто не відводить. Солідне ду -мання над світоглядними, духовними викликамиукраїнському суспільству, що драматично вияви-лися у смисловій пустоті, поза порядком денним.Те, що не відбувається в культурі та інформацій-ній сфері, — наслідки недовизнання закономір -ності: втрата (захоплення) віртуальних об’єктівготує анексію об’єктів реальних. Книга як сми-словий і сми слотвірний медіум у цих процесах єгенератором, фільтром і жертвою.

У структурно-інституційному розвитку ви -дав ничої справи не залишається місця як дляконструктивів, так і для сподівань на позитив-ний рух, ініційований новими персонажами увладі. Ідеї, які витають над дискусійними сто-лами, сигналять про те, що зміни відчуваютьлише стільці в кабінетах. Замість системнихзрушень — оновлення декорацій, пропедевтичнікурси неофітів бюрократії, у кращому разі —проекти планів.

Для інтелектуально оснащених, аргументова-них і прогностично забезпечених форсайтнимиідеями дискусій не вистачає поінформованості ірозумінь, для справ — знань і волі. Управлінськіцентри їх не стимулюють, експертне середови-ще розрізнене, а науки, з її ж вини, ніхто доуваги не бере.

Дослідження за темою. Книжність ніколи небула поза часом і політикою. Різні виміри їх

співвідношень і взаємозалежностей зі специфіч-них предметних позицій розглядали М. Ку фаєв,М. Маклюен, Р. Ленем, А. Мангуель, Ю. Мелен -тьєва, Г. Почепцов, О. Рісс, у чиїх на працю ван -нях вигранюється методологічна основа поглядуна книжність як явище культури, соціаль ноїтворчості, антропологічний чинник, ядро лого-центричних комунікацій, інструмент генеруван-ня індивідуальних і колективних смислів.

Нелінійне прочитання фундаментальних що -до розвитку книжності ідей виводить на бага-тоаспектне бачення часу не лише як фрагментавічності, а й як життєвого (ділового) простору,що акумулює досвіди можливостей, здобутків івтрат; часу як ініціативи (сил, що генеруютьхарактеристики моменту) і часу як горизонтуочікувань, необхідностей — справ, без якихнеможливі самозбереження і розвиток. Із цієїплатформи час як соціальна функція диверсифі-кується на час історичний, культурний і полі-тичний. Їх зіставлення допомогло побачитив теперішній книжності великі дисбаланси.Прин ципово організовують осягнення реалійнаціональної книжності на теперішньому етапіконцепти осьового й острівного часу. Соціальнафілософія, філософська антропологія, хроносо-фія (М. Хайдеггер, П. Рікер, А. Гелен, Р. Ко -зеллек, С. Кримський) задають параметри ге -терономного аналізу і книжкової сфери завдякиасиметричному її просвітленню з альтернатив-них позицій і в різних сценарностях. До такогопізнавального шляху вітчизняна наука намага-ється підступити несміливо, що актуалізуєзаявлену тему і породжує певну евристичнуінтригу.

Сфокусовані на сучасних реаліях розмислиздобувають додаткові можливості завдяки ана-лізу політики (цілеспрямованої практики дер-жави на основі необхідностей). На чільних пози-ціях тут зі своїми ідеями Б. Гогвуд, М. Говлет,Е. Янг, Д. Істон, Т. Парсонс, Л. Пал, В. Гор -батенко, В. Тертичка та ін.

В. І. Теремко, д-р наук із соц. комунік.

УДК 655.3.066.11

Українська книга: випробування часом і політикою

У статті йдеться про ключові чинники, що детермінують розвиток книжності, становище видавничоїсправи в Україні, основні напрями і важелі подолання її кризового стану.

Ключові слова: книга, видавнича справа, книжність, читання.

В

© Теремко В. І., 2014

Книгоцентризм: джерела, вияви, перспективи

11

Увиразнюють актуальність і конкретизуютьпізнавальне поле фахові дискусії, насичені мір-куваннями прикладної невідкладності. Ключовіконцепти цих дискусій — важливий аспект кон-тенту спеціалізованих журналів і цифровихресурсів. Реалії української книжності здебіль-шого є предметом експертного розгляду, в чомутрадиційно активні О. Афонін, О. Коваль,К. Ро дик, М. Сенченко. Їхні судження задаютьтраєкторію парадигмального розуміння галузе-вої ситуації, ініціюють міркування про співви-мірність дискурсивного та реального.

Мета дослідження. Відмова від дискурсивно-го пошуку — принципова настанова цієї еври-стичної спроби. Ключовою детермінантою є ге -нерування вивідних знань у процесі міждисцип-лінарного теоретичного синтезу, практичних спо-стережень і мисленнєвої роботи на основі осяг-нення викликів, проникнень у галузеві необхід-ності, а також розумінь об’єктивних реалій.

Синтез ідей, узятих з актуальних інтелекту-альних сфер, пізнавальні напрацювання і прак-тичні досвіди платформують положення, покли-кані спонукати до нової якості думання, прак-тик і управлінської культури.

Теоретичні засади і гіпотези. Видавничагалузь надзалежна від суспільного організму.Саме її безпосередньо стосується формула: «Ніщоне виникає з нічого», яку є достатні підстави про-читати і таким чином: амбіції держави формуютьзапит на певний тип особистості. У змісті цьогозапиту — стимулювання потреби у книзі або мар-гіналізація її соціокультурної ролі [1; 2; 3].

На видавничу справу безпосередньо тиснутьчимало сил. Стрижневі процеси визначає перед -усім демографічна ситуація: кількість і структу-ра населення; частка сімей з дітьми; місце про-живання, рівень освіти, культурних домагань ізайнятості. А вони — похідні від історичноїспадщини, економіки та соціальної політики.Тривала депопуляція відбирає у видавничоїгалузі потенційних читачів.

Розвиток книжності не може значно виперед-жати темпи зростання доходів населення, болише близько одного їх відсотка люди витра-чають на книги. А більшість із тих, хто грошейне має чи не рахує, у книгарні майже не захо-дять. Не до книги в непевні часи, бо тоді пере-важає заклопотаність первинними потребами.Найкраще працюють на її користь економічнезростання, атмосфера соціального оптимізму,реальна можливість досягати життєвого успіхузавдяки знанням, талантам і працьовитості(робота соціальних ліфтів).

Більшість із цих явищ є результатами соціаль-ної інженерії, тобто цілеспрямованої політики.Найвідкритіший до неї — середній клас, зарядже-ний на соціальний поступ, самовираження та

самореалізацію. Він теж визріває завдяки полі-тиці. Своїм дітям його представники не залишатьні шахт, ні заводів, ні земель; далеко не всі спро-можні купити їм місце в аудиторії закордонноговишу, зате в їхніх силах передати цінні досвідисамостановлення. Енер гію для набуття цих досві-дів багатьом давали книги та жага успіху.

Становище середнього класу діагностує ха рак -тер ціннісної системи та перспективи су спіль -ства: в одній системі він — мета і засіб, в іншій —дратівливий чинник для влади і великого капіта-лу. Люди з цієї категорії важко переносять сми-слову пустоту. Їм нестерпно і в агресивному, і ванемічному середовищах. Вони органічно почу-ваються там, де відбувається активне творенняцінних для громадянства ідей і смислів. І книгатам затребувана.

Ситуація в економіці, освіті, культурі та духов-ній сфері, функціонування антропоцентричнихсоціальних механізмів і довіра до них синтезуютьпередумови для самодостатності ви давничої галу-зі. Сприятливі для неї умови найчастіше створю-ються в державах із визрілим національним інте-ресом, культурними традиціями і визнанням стра-тегічної ролі людського капіталу в реалізації про-ектів розвитку. Усі галузеві домінанти там зде-більшого залежать від неї. Деструктивні явищаможуть по-різному впливати на них, однак здоро-вий галузевий організм знаходить ресурси длясамовідновлення. За необхідності йому допомагаєдержава. Усе це неможливе там, де національнакнижність позбавлена фундаментальних компо-нентів самодостатності.

Визначальні параметри видавничої справипохідні і від розуміння основ інтелектуального тадуховного життя, джерел, завдяки яким країназбирається триматися на хвилях глобальної кон-куренції, розуміння того, на яких засадах відбува-тиметься згуртування громадянства і зміцненнянаціонального духу. Інфор мацію про це надаютьекономічна практика; ідеї, що циркулюють у су -спільному дискурсі та у владі; ставлення до книж-ності як чинника наративізації простору суспіль-ства. Інноваційні проекти національного май-бутнього стимулюють розвиток інтелектуально-креативного кла су, а їх відсутність, навпаки, при-тлумлює його. Одні соціокультурні сценарії розра-ховані на розвиток книжності, інші — залишаютьїї в енергетичній пустоті.

Методи дослідження. Системні явища немо ж - ли во пізнати без використання системної мето-дології й застосування принципу інтердисциплі-нарності, який дає змогу з різних відстанейпобачити явище в його зародженні, розвитку,структурно-функціональних виявах актуально-го буття, в осягненні утворень, які це явищепороджує, а також розумінні сил, від яких вонозалежить і які створює. Із цією актуальною для

Українська книга: випробування часом і політикою

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

55.

2014.

Квіт

ень —

червень.

12

заявленого дослідження методологічною наста-новою межує принцип емерджентності — віндопомагає побачити в системі елементи, відсут-ні на підсистемних рівнях.

Першою спрацьовує за таких старань філо-софська методологія, яка задає стиль і проблем-но структурує пізнавальні зусилля, забезпечуєїх інструментарієм бачення невидимого, причи-ново-наслідкових чинників, а також взаємоза-лежностей, що існують у конкретному часі й успецифічному середовищі. Це позиціонує дослід -ження щодо ідентифікації, аналізу й оцінюван-ня виявлених фактів мислення і ділової сфери;спонукає до пошуку ідей як передумови генеру-вання нових мисленнєвих утворень, спромож-них стимулювати практики, що актуальні впевному проміжку часу та культурному просто-рі. Реально постає можливість роздивитися і те,що стримує перехід об’єктів і систем на рівнінових актуальностей. Цінність при цьому вияв -ляє і методологія форсайтного мислення, допо-магаюча за очевидною реальністю побачити кар-тини ймовірного майбутнього у певних модель-них характеристиках.

Залежно від дослідницьких ситуацій буловико ристано по тенціал теоретичних і емпірич-них методів.

Результати й обговорення. Стратегія інновацій-ного розвитку, схоже, в нашій країні ще не напорі, а через це виникає ризик розминутися зчасом. В інформаційну епоху провідним джереломнаціональних багатств є не промислово-аграрнеядро, а базований на інноваціях інформаційнийсектор економіки, основний важіль якого — знан-ня як продуктивна сила. Інно ва ційно активнакраїна, інтегруючись у світові технологічні проце-си, просто змушена розвивати всі складникикнижності як стратегічний інструмент.

Попереду інновацій — люди з розвиненоюздатністю генерувати ідеї та різноманітні «ноу-хау». Про їх цінність свідчать попит на ринкупраці, якісна структура міграції населення тапопулярні в суспільстві наративи. В Українівисокоосвічена та культурно розвинена особи-стість значною мірою витіснена на крайнюмежу суспільних пріоритетів. Це демотивує їїзусилля задля саморозвитку, бо головне — нехто ти, а звідки, чий і з ким. Телеекран на -в’язує гламурні витребеньки, змагання за «ска-тертину-самобранку» або романтизує девіант-ність. Не стимулюють до ознайомлення з книж-кою досвід і публічна активність багатьох ізтих, кого називають «знаковими особами».

Країна, яка живе за рахунок надр і ґрунтівта не шукає собі місця там, де відбуваєтьсягенерування ключових для сучасного світу інте-лектуально насичених енергій та високотехно-логічних важелів, мусить розпрощатися з ілю-

зіями про свою роль у великих справах, бо міс-церозташування і масштаб території дужешвидко перестануть бути визначальними. Такакраїна не має мотиваторів для створення ефек-тивного інтелектуально-освітнього та креатив-ного простору. Нове й оригінальне зростає на їїпустирях не завдяки, а всупереч, рідко збіль-шуючись у масштабі.

У часи децентралізації можливостей поклада-тися лише на державу згубно, а не зважати на те,що від неї безпосередньо залежить, неприпусти-мо, бо держава формує і контролює макротенден-ції. Роками представники політичних й еконо-мічних висот не надто переймалися тим, що краї-ні необхідно рости. А рости — це і вчитися з муд-рих книжок, і збирати їх з усього світу, і йти зними у світ. За відсутності таких настанов видав-ничій справі нізвідки черпати енергію.

Простір книги за останні десятиліття різкозмінився, і ще не зрозуміло, коли й яким вінбуде в розквіті інформаційної епохи. Як і невідомо, якою вона буде тоді. Наразі універсаль-ні тенденції її розвитку спорадично виявляють-ся і в Україні. Але у вмінні долати розриви міжкультурним, технологічним і комерційнимскладниками діяльності українська видавничасправа далеко відстала від провідних країн.Тому змушена терпіти і те, що в багатьох дер-жавах уже забули [4].

Українська книжність важко долає міжциві-лізаційний простір, більше тяжіючи до цінно-стей і досвідів індустріальної епохи, колимайже все культурне життя центрувала друко-вана книга. Тоді начитаність вважали однією ізнайбажаніших переваг. У народі нормою булоставлення до письменників як до богообраних.Політичні режими діяли літературоцентричноабо літературоненависницьки: письменниківгодували «з рук» або переслідували (першийкитайський імператор, прийшовши до влади,спалив книги і винищив письменників). Світпрагнув читати і з кожним роком читав дедалібільше. Якісна книга була дефіцитом [5]. Пікіндустріальної епохи символізував розквіт лого-центризму, модернізму та видавничої справи.Розвиток інших медій книзі не дошкуляв.

Усе почало різко змінюватися з настаннямінформаційного часу, з яким прийшли постмо-дернізм і культ множинності. Телебачення, новімедії та індустрія розваг витісняють книгу ічитання з ядра культурного життя. Частково вцьому винна і видавнича індустрія, яка без-оглядно поринула в масовизацію (белетриза-цію), спричинивши виродження інтенційногочитання. А в стихії гри та розважальності книгаслабша за медії, що з нею конкурують.

Сильно вдарив по видавничій справі й вибухінтернет-активності. На шляху до читача текс-

Теремко В. І.

13

тові вже не обов’язково ставати книгою, дос -татньо опинитися у відкритому доступі. Іншимстав читач. Для самовираження йому вже ціка-віше побувати в ролі автора, а можливостей дляцього нині багато. Квазітворчість і квазічитаннямають велику притягальну силу. Усе це потріб-но сприймати як нову грань соціокультури, якадовго вкорінюється, але й довго існує.

Індустріалізований вихід книжкового кон-тенту в інтернет, поява потужних глобальних,регіональних і національних гравців, розвитокінтерактивних і мультимедійних практик — реа-лії з незбагненним потенціалом майбутнього.У результаті читання стало і проникненняму світи слова, і мандрівкою віртуальними про-сторами, і грою, в якій персонажі можуть отри-мувати інші, ніж за версією автора, біографії йу всьому діяти інакше. Комп’ютерні програмиздатні трансформувати роман в оперу, фільм чиспектакль, а футбольний матч — у триллер чикомікс [6; 7].

Цифра, глобалізуючи медіасферу, робитьукраїнську книгу кокурентно відкритою в полі-мовних аудиторіях, проте лише кожен четвер-тий читач у ситуації вибору надає перевагуукраїнськомовному варіантові [8]. У перспекти-ві смислова, естетична та інші властивості кон-тенту домінуватимуть над мовою його представ-лення, а видавництвам доведеться освоюватиполімовність.

Теперішня молода людина, опинившисьсеред різноманіття медій, охочіше надає перева-гу тим із них, які є динамічнішими і мобільні-шими за книгу. Вона вже не буде турбуватисяпро створення домашньої бібліотеки, бо маєдоступ до інтернету і цифрових пристроїв длячитання. Замість того, щоб нидіти над томомпро Дон Кіхота, молодь відправиться з ним самеу віртуальні пошуки чарівної Дульсінеї. Так уцій стихії визрів «читач-слухач-глядач-іміта-тор» — композитна фігура новітніх культурнихпрактик. І це об’єктивність медійного світу.

В історії світової культури можна знайти чима-ло парадоксальних сюжетів, пов’язаних із приваб-ленням до книги. Свого часу Александра Ма -кедонського призвичаїв до неї Арістотель.Томик «Іліади» давав розраду в походах і ви -різняв полководця серед неграмотного люду.Амбітне оточення, прагнучи лояльності імпера-тора, вперто вивчало літери. Навіть цілковитонеграмотні вельможі шукали книги. Славно -звісна Александрійська бібліотека — результатстарань його спадкоємця Птоломея, який до -слухався до поради вченого і письменникаД. Фалерського.

У ХVIII ст. якийсь російський спритникнажив статки, продаючи в розкішних оправахчисті блоки паперу: настільки респектабельно

було мати книгозбірні. Ще наприкінці минуло-го століття глави держав, ідучи з постів, вважа-ли честю заснувати бібліотеку [5]. Чи спостері-гаємо ми подібні процеси в наших реаліях?

На сьогодні книга перестала бути центроммедіасвіту і статусним артефактом. Вона — однаіз медій, а її ключові переваги вже не всі здат-ні побачити. І це виклик видавничій справі. Затаких умов вона мусить залучити необхіднісили та перетворитися на працю заради книги,по-новому актуалізуючи її значущість. Але невсе в реалізації цього завдання залежить лишевід неї: контроль горизонтів соціокультурногорозвитку суспільства є прямим обов’язком дер-жави, саме в цій сфері відбувається акумулю-вання інтересу до книги [2].

Сучасна українська книжність переживаєдрами туманного «острівного часу»: за ключови-ми параметрами відстає від книжного світу і відбільшості сфер національної економіки, об’єктив-но є жертвою недолугої внутрішньої політики йагресивної політики зовнішньої. Вона розваленаструктурно й інституційно, на її території недіють ні стимулятори розвитку, ні запобіжникизанепаду. Важелі впливу на процеси перебуваютьуже за її межами, а це — «безчасовість». Повно -цінно конкурентноспроможних ідей і практик,що сигналізували б про на ближення її «осьовогочасу» (актуалізації сил розвитку), критично ма -ло. Усе, що народжується, — симпатичні проектиодинаків. Без інвестицій, інфраструктури таефективних маркетингових програм вони ризи-кують так і залишитися симпатичними.

Управлінським центрам катастрофічно невистачає розуміння того, що конче потрібноробити нині й чого неможливо буде уникнутизавтра. Там верховодять буйне невігластво, ком-петентнісний параліч, неусвідомлення потребчасу та невстигання за ним. Упродовж останніхдесятиліть галузь ніхто кваліфіковано не аналі-зував. Сигнали з експертного середовища невикликали волі держави визнати катастрофіч-ний стан справ і налагодити справу відповіднодо реалій і особливостей національного інтере-су. Тому й дотепер той інтерес не викристалізу-ваний у сфері, на яку покликана працюватикнижність [9; 10; 11; 12].

Галузь критично заморожена. Майже двад-цять років поспіль кількість виданих книг іброшур на душу населення недалеко «втікає»від одиниці. Більше третини виданого — резуль-тат зусиль однієї компанії, яка талановитовикористала випробувані у світі маркетинговітехнології. Є ще кілька вартих уваги практик.Левова частка книжкового масиву — далекі відринкових процесів внутрішньосистемні (галузе-ві, корпоративні) видання, а також продукціяадміністративно склепаних монополій, які

Українська книга: випробування часом і політикою

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

55.

2014.

Квіт

ень —

червень.

добивають і без того відсталий ринок. Іншівидавництва мучаться, то горнучись до адміні-стративного плеча, то заглядаючи в очі гранто-давцям, бо на самодостатню працю просторузалишається дедалі менше, і сил для цьоговистачає одиницям.

Повноцінного ринку національної книги вУкраїні немає — ні за відповідністю книжковогопотоку демографічній структурі суспільства, ніза суб’єктною конфігурацією його операторів, ніза правилами ділових відносин. У цьому перелі-ку свідомо пропущено критерій «читацькі по -треби», бо він вартує окремого слова: людина,яка розриває зв’язок із книгою, значно рідшеповертається до неї, бо її увагу підкорюють іншімедії та форми дозвілля [13; 14]. Очевидно, саметому в деяких країнах затрати на задоволенняцих потреб фігурують під час розрахунку варто-сті споживчого кошика.

В Україні останніми роками не було проведе-но відповідального аналізу статистичних даних,а коментарі до них є нічим іншим, ніж само-обманюванням. Інакше йшлося б про структур-ну розбалансованість катастрофічно мілкогокнижкового потоку, знищення конкурентногосередовища в галузі та анексію національногокнижкового простору. Аналіз засвідчив би ізацікавленість тим, наскільки активно країначитає, які тенденції домінують у цій сфері та якпрацює система національних наративів. Вінтакож змусив би розпочати пошук причин екс-тремальної кризи і радикальних способів упли-ву на процеси.

Наразі потрібно побачити те, що донищуєгалузь, і те, що може дати їй розвивальнийімпульс. На сьогодні порівняно оптимістичнісигнали подає сегмент книжки для дітей. Вінросте кількісно і розвивається якісно. Цьомусприяють демографічні сили та динаміка вподо-бань. Не втрачають значення сюжети і герої. Ітеперішні діти чутливі до краси та казкового.Водночас їх дуже приваблюють ефекти співуча-сті. Провідні оператори ринку це знають, томувони креативні, технологічно гнучкі й марке-тингово мобільні. Амбіції спонукають їх конт-ролювати тонус інноваційності, щоб устигати затрендами. Усі вдалі рішення видавництв — крокназустріч дитячим зацікавленням. Вони затрат-ні, але і прибуткові, якщо здобувають масштаб.

Із белетристикою складніше, оскільки мож-ливості творення видавництвами книги як уні-кального продукту в цьому сегменті обмежені, а«цифра» безжально «відгризає» своє. Багато тутзалежить від популярності автора, сюжету іперсонажів. Потужних авторських пропозицій вУкраїні не вистачає. Як виявило проведене вдругій половині 2013 р. соціологічне досліджен-ня, жодного українського письменника не знає

хоча б половина мешканців країни: 42 % відо-ма Ліна Костенко, популярність інших не пере-вищує 15 %. Неспростовні демотиватори — низь-ка капіталізація текстотворення, проблематич-ність письменництва як професії. Знакові авто-ри, сильні тексти, потужні інформаційні акціїпозитивно заряджають галузь: Дж. Роулінгсвоїм романом «Гаррі Потер» динамізувала ви -давничу справу в усьому світі і спонукаланавіть «цифрове покоління» читати великі заобсягом друковані тексти.

Різко погіршилася донедавна порівняно ста-більна ситуація в сегменті інтелектуальноїкниги. Довкола забезпечення середньої школидрукованою продукцією триває боротьба за до -ступ до грошей, а не за якісний навчальнийпродукт. Через невмолимі закони виходить ізсправи покоління авторів, для яких створеннянавчального видання для студентів рівноцінневзяттю життєвої вершини. Нова генерація донатужної праці заради цього не мотивована ічасто не готова. Малоосмислене компілюванняіз вихоплених в інтернеті текстів того, що потімподається як власне видання, — повальна тен-денція. Агресивно наступають «книги в автор -ській редакції», хоч насправді це поліграфічновідтворені тексти. Із розвитком цифрових серві-сів загострюється проблема використання об’єк-тів права інтелектуальної власності. Міні -стерство освіти і науки України, схоже, ста-виться до цих реалій надто екстравагантно.

Найдошкульніше пригнічує галузь зруйнова-ність системи книгорозповсюдження: зникнен-ня книгарень; недостатні для їх ефективноїроботи площі; несформованість інформаційно-логістичних служб; низька кваліфікація кадрів.У кращі часи шість мереж (майже дві тисячікнигарень) продавали за рік до 500 млн книг.Тепер Україна видає близько 50 млн книг і бро-шур, а продає через книгарні приблизно четвер-ту частину. 200—300 млн потрапляють на при-лавки імпортованої книги. Якщо вірити данимДержавного комітету телебачення і радіомов-лення, в Україні діють понад 7 тис. суб’єктівкнигорозповсюдженя. Усі вони забезпечуютьрічний оборот, який не перевищує суму, еквіва-лентну 600 млн доларів США (до 80 % виручкиотримують за продаж книг російських ви -давництв). У Німеччині, де найрозвинутішаінфраструктура книжкового ринку, близько5 тис. кни гарень оперують сукупним оборотому 9—12 млрд євро. Приблизно таке ж співвідно-шення між кількістю торговельних об’єктів таобсягом продажів спостерігається у багатьохкраїнах світу. Навіть без застосування прискіп-ливого підходу зрозуміло, що в нас не налагод-жений статистичний аналіз, а структурна політи-ка в га лузі вже давно практично відсутня (якщо

Теремко В. І.

14

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

55.

2014.

Квіт

ень —

червень.

15

вона є взагалі). Очевидно, блокування в 90-ті рр.минулого століття галузевих реформ було сти-мульоване ззовні і мало передусім політичну, ане лише економічну мету. Саме тоді національ-на видавнича справа втратила основні конку-рентні шанси, які виявили себе і як незреалізо-вані шанси розвитку.

Час спонукає думати про розповсюдженнякниг і в контексті нових стилів життя. З оглядуна це за кордоном книгарні починають функціо-нувати в мультиформатному режимі, пропонуючиклієнтам профільні та супутні послуги й товаридля змістовного дозвілля. Оригінальних рішень,покликаних привабити людей, впровадженочимало. У московському «Бібліоглобусі», наприк-лад, крім традиційних способів стимулюваннялояльності, діє театральна сцена. Оче видно, унедалекому майбутньому книгарням доведетьсястати центрами книжної культури, але для цьогопотрібні відповідні торговельні площі і кадри.

Книга перебуває під опікою в багатьох держа-вах. Для її підтримання найчастіше застосовуютьподатковий інструмент. Та цим інтерес до неї необмежується. Оригінально, наприклад, проблемузабезпечення матеріальної бази книгорозповсюд-ження вирішили у Франції, де власником примі-щення книгарні може стати будь-хто, але в ньомудозволено продавати ли ше книги. Надстійкаінфраструктура видавничої справи функціонує вНімеччині. Вжи вають дієвих заходів для захистутрадиційної книжності як плацдарму культуриКанада і Франція. Цікавий досвід має й Англія:сегмент наукової книги зростає тут швидше, ніжВВП. Не втрачає динамізму класична книжністьв одній із найінноваційніших країн — Японії.Перекон ливе лідерство в медійних, зокрема йвидавничих, полях утримують США. Попри різ-номанітні внутрішні перепади, аргументовануділову агресивність демонструє Росія. А в нас,схоже, розтягування об’єктів книжної системи —один із найрезультативніших національних «про-ектів» останніх десятиліть.

Організування в Україні на основі національ-ного капіталу мультиформатної, рівновіддале-ної від видавництв і самодостатної книгорозпов-сюджувальної мережі — точка відліку в подо-ланні дискримінації української книги там, деїй органічно має належати першість. У надрахгалузі ресурсів для такого проекту не знайти.Необхідну для старту матеріальну базу давновже привласнено. Залишається сподіватися, щоце може стати культурною місією національно-го бізнесу. Проте наразі він до книжкової спра-ви байдужий, а на основі більшої вигоди — зазаконом переливання капіталу — кошти в га -лузь не надійдуть. Для ефективної роботи такоїмережі потрібно забезпечити дві передумови:випускати значно більшу кількість книг, ніж є

тепер, та обмежити практику прямих продажів(у Німеччині, наприклад, близько 90 % продук-ції проходять через книгарні).

Багато держав стали перейматися створеннямзцентрованого на книзі та читанні культурногосередовища. Серед безпосередніх учасників реалі-зації таких програм — перші особи та знакові фігу-ри, що надає справі суспільного авторитету ісприяє її ресурсному забезпеченню. Далі спрацьо -вує механізм орієнтації на центри впливу.Муніципалітети міст створюють спеціальні служ-би, бюджетують резонансні проекти. Один ізних — онлайн-доступ до цифрового контенту вметро з можливістю подальшої взаємодії з бібліо-теками. У такому середовищі ініціативи суб’єктівгалузі легше здобувають підтримку. Якісь із тихініціатив корисно було б і в нас реалізувати —заснувати, наприклад, у Киє ві та обласних цент-рах парки книжкової культури. У цій справі світкреативить буйно — переймати є що, а там,дивись, і самі до чогось додумаємося.

Видавниче співтовариство має чимало підставпереглянути ставлення до бібліотек. До недавнатрадиційна там тиша тривожить не лише бібліо-течних працівників. Зустрічі з авторами, дискусії,різноманітні імпрези — далеко не весь перелікактуальних форм спільної діяльності. Дрейф умультиформатність для бібліотек є цілком реаль-ним. Нічого крамольного немає й у виконанніними розповсюджувальних функцій: «друк завимогою», агрегація та дис трибуція цифровогоконтенту, продаж друкованих книг, єдині катало-ги й єдині читацькі кви