Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації

Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів

Відділ освіти виконкому Ржищівської міської ради

Міський методичний кабінет

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

Роботу підготували:вчителі ЗОШ І-ІІІ ст.

В.В.Матвійчук, Л.В.Ткаченко,

Н.А.Кульбачна, О.В.Тутук.

Ткаченко Л.В.Гаврилюк Т.А.

Ржищів, 2013 р.

У роботі висвітлено вирішення проблеми формування творчої в

навчальному закладі. Запропоновано різні форми роботи з розвитку творчих

здібностей школярів. Робота адресована вчителям загальноосвітніх шкіл,

вчителям-методистам для розробки методичних матеріалів, батькам школярів.

У роботі використано матеріали вчителів школи: В.В.Матвійчук,

Л.В.Ткаченко, Н.А.Кульбачної, О.В.Тутук.

Оформлення: Ткаченко Л.В.

Укладач: Гаврилюк Т.А.

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………4РОЗДІЛ І. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ ЗА ІННОВАЦІЙНИМ ПРОЕКТОМ «РОСТОК»…………………………….10

РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ВИКОРИСТАННЯ НЕТБУКІВ…………………………………………………18

РОЗДІЛ ІІІ. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………………….24

РОЗДІЛ ІV. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙУЧНІВ 5-7 КЛАСІВ……………………………………………………………..38

4.1 Умови організації творчої роботи на уроках образотворчого мистецтва………………………………………………………38

4.2 Методичні рекомендації щодо розвитку творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва………………………………………………………39

4.3 Розвиток ключових компетентностей на уроках образотворчого мистецтва…………………………………………..43

РОЗДІЛ V. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ………………………………………………………..49

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………………..54СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………….57

ВСТУП

Не можна людині дати знання,

можна їй тільки допомогти

відкрити ці знання у собі.

Галілео Галілей

На початку XXІ століття в теорії і практиці особливо гостро стоїть проблема

формування творчої особистості. Саме на виховання самостійної і незалежної

людини спрямоване вивчення літератури в школі.

«Творчість передбачає наявність у особистості здібностей, мотивів, знань, і

умінь, завдяки яким створюється продукт, що вирізняється новизною,

оригінальністю, унікальністю».

Вихідні положення проблеми формування творчої особистості

сформульовано у працях таких педагогів, як В.О.Сухомлинський,

К.Д.Ушинський, А.С. Макаренко. Чимало спеціальних психологічних досліджень

підтверджують позитивну роль творчості у стимулюванні пізнавальних інтересів

учнів, допитливості, дослідницької активності, здатності до знаходження

оригінальних рішень та прогнозування.

«Творчі здібності - продукт саморуху, самостійного розв’язання задач і

питань, самостійного розкриття закономірностей і зв’язків між предметами і

явищами… Це продукт розвитку, причому розвитку вільного, за якого інтерес,

захоплення і пристрасть-головні рушійні сили».

Л.Виготський зазначає, що творчість має місце не лише там де створюється

щось абсолютно нове, а й там, де вноситься своє розуміння, щось по своєму

відтворюється, змінюється, ґрунтується вже створене. Тож якщо є творчий

процес, буде у свій час результат. Творча людина його обов’язково досягне.

Розвиток здібностей – це складний процес, який має свої особливості на

кожному віковому етапі. Крім того, даний процес тісно пов'язаний із розвитком

інтересів дитини, самооцінкою особистості у тій чи іншій діяльності, а також

залежить від багатьох соціальних умов. До їх числа варто віднести особливості

виховання, потрібно враховувати особливості системи освіти і т.д.

Гуманістичний принцип є одним із основних теоретичних положень освіти.

Ефективним способом його реалізації, на думку В.Сухомлинського, Л.Занкової,

О.Савченко, Ш.Амонашвілі є орієнтація навчально-виховного процесу на

розвиток творчих здібностей особистості. Саме тому система освіти України

зорієнтована на формування активної творчої особистості.

Аналіз літератури дозволив прослідкувати підходи науковців до розуміння

поняття «творчі здібності» в історичному аспекті. Так, стародавні греки поняття

інтелектуально-творчого потенціалу дитини розуміли як єдність таких складових:

практичної спрямованості розуму, здатності стисло і ясно висловлювати власну

думку, швидко схоплювати сутність речей і явищ, уміння швидко досягати мети,

бути винахідливим. У римлян інтелектуально-творчі здібності ототожнювались з

естетичним світосприйняттям та розбудовою на цій основі суспільних

взаємовідносин.

В історії питання про здібності висловлювалася думка про те, що творчі

здібності виявляються лише в науці, літературі та мистецтві. Це сприяло відриву

практичної діяльності людини від розумової праці.

Заперечуючи таку позицію, Л.С. Виготський підкреслює, що елементи

творчості проявляються при вирішенні повсякденних життєвих задач, зокрема

тих, що притаманні шкільному навчальному процесу. Така ідея поширена і в

працях К.Платонова, А.Петровського, В.Глухова, В.Богоявленської та ін.

Варто зауважити, що науковці по різному трактують поняття «творчі

здібності». Т.Равлюк розглядає творчі здібності, як синтез властивостей

особистості, які характеризуються ступенем відповідності певного виду творчої

діяльності вимогам до неї та зумовлюють результативність такої діяльності.

К.Ціолковський визначає творчі здібності як продукт саморуху,

самостійного розв’язання задач і питань, самостійного розкриття закономірностей

і зв’язків між предметами і явищами, продукт роботи мозку на шляху «від

відкриття істин, усім відомих, до відкриття істин, нікому невідомих».

В.Рогозіна вважає, що творчі здібності є особливим видом розумових

здібностей, які виражаються в умінні породжувати мислиннєву діяльність за

межами вимог, відхилятись під час мислення від традиційних норм, генерувати

різноманітні оригінальні ідеї та знаходити способи їх практичного вирішення.

Часто в літературі при розгляді питань творчих здібностей

використовується термін «креативність». У Великій психологічній енциклопедії

(2007) під креативністю розуміється здатність людини до творчості, що

проявляється в мисленні, спілкуванні, відчуттях, окремих видах діяльності і

характеризують особистість в цілому або її окремі сторони. Е.Торренс та Т.Третяк

додають, що креативність визначається як здатність породжувати нові,

оригінальні ідеї і, таким чином, ефективно вирішувати проблемні ситуації.

Зважаючи на спільний зміст понять «креативність» та «творчість» їх можна

вважати тотожним.

Творчі здібності являють собою сплав різних якостей. Питання про

компоненти творчого потенціалу людини залишається до цього часу відкритим,

хоча на даний момент існує декілька гіпотез, які стосуються даної проблеми.

Психологи переконані, що здібності до творчої діяльності визначаються,

насамперед, особливостями мислення. Відомий американський вчений

Дж.Гілфорд виявив, що творчим людям притаманне так зване дивергентне

мислення, яке лежить в основі творчого мислення і є основним компонентом

творчих здібностей.

Зважаючи на дослідження Г.Альтшуллера, Л.Виготського, В.Дружиніна,

Т.Кудрявцева, С.Лазарєва, Е.Фатєєва було виявлено, що до компонентного складу

креативних здібностей належать: творче мислення та творча уява.

Обдарованість – це високий рівень розвитку будь-яких здібностей людини.

Обдарованість може бути художньою, академічною, інтелектуальною, творчою,

психомоторною. Обдаровані діти прагнуть до знань, люблять розумову працю, їх

не треба примушувати навчатися, вони шукають спілкування з дорослими,

оскільки старші розуміють їх краще, ніж ровесники, обдаровані діти емоційні та

творчі, розуміють гумор, жарти.

У 1989 році 44 сесія Генеральної асамблеї ООН прийняла Конвенцію про

права дитини. У Конвенції в 54 пунктах вказано, що дитина повинна одержати

захист від усіх форм дискримінації, має право на психічне, фізичне становлення,

право на збереження індивідуальності.

Вирішення цієї проблеми знаходиться в руках педагогів та батьків. Вагому

роботу з пошуку та розвитку обдарованих дітей здійснюють навчальні заклади

системи освіти в Україні.

Творчість – продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно

нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення. Розвиток творчого

потенціалу діяльності є важливою умовою культурного прогресу суспільства й

виховання людини.

Виховання творчої особистості учня передбачає розвинену систему

виховання, однією з умов ефективності якої є наукове обґрунтування методів

педагогічного керівництва творчим розвитком особистості.

А. С. Макаренко писав: «Яка дитина в грі, такою в багатьох поглядах буде в

роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається в грі».

Кожна дитина має певні здібності, тому завдання педагогів і батьків –

визначити, відшукати і допомогти їх розвинути. Педагогічна творчість – особлива

галузь педагогічної науки, що спрямована на виявлення закономірностей

формування творчої особистості.

Ю.Гільбух у праці «Розумово обдарована дитина» надав чіткі визначення

понять «талант», «обдарованість» та «здібність».

Талант – природна обдарованість і видатні здібності до якої-небудь

діяльності (наукової, політичної, художньої). Своєчасне розпізнання таланту

допомагає його становленню.

Обдарованість – наявність у людини сприятливих задатків і здібностей до

якого-небудь одного або декількох видів діяльності. Про людину судять згідно з

характером розвитку її здібностей і оволодіння знаннями, уміннями, навичками,

беручи до уваги успіхи, рівень досягнень у професійній практиці. Пізнавальні

потреби є головною умовою розвитку обдарованості.

Здібність – особливості людини, які дозволяють їй успішно оволодіти тим

чи іншим видом діяльності, професією, удосконалюватись, ефективно виконувати

функціональні обов’язки в складних ситуаціях. Розвиток здібностей відбувається

у процесі життєдіяльності, а також навчальній, трудовій, ігровій діяльності .

Загальною тенденцією розвитку суспільства на сучасному етапі є посилення

уваги до педагогічних проблем, проблем виховання особистості зокрема.

Моральний розвиток особистості, її інтелектуальних та професійних якостей,

високий рівень культури особистості, формування здатності до соціальної

творчості є сьогодні не тільки пріоритетом політики Української держави в галузі

освіти та виховання, але і соціальною необхідністю.

В умовах оновлення усіх сфер життя сучасній людині необхідні не тільки

глибокі, міцні знання та розвинуте мислення, але і вміння застосовувати ці знання

у зміненій або нестандартній ситуації, здатність творчо підходити до вирішення

проблеми, що виникла. Розвиток педагогічної науки на перший план ставить

питання створення у ході навчально-виховного процесу умов, які сприяли б

становленню творчої особистості.

Творчі здібності формуються протягом усього життя людини.

Організовуючи розвиток творчих здібностей учнів, слід виходити з відомих

психолого-педагогічних положень про те, що здібності особистості виявляються і

формуються в діяльності:

- особистість може набути навичок творчості навіть у дуже ранньому віці;

- розвиток особистості не відбувається за пасивного споглядання нею

навчального процесу;

- основним стимулом розвитку здібностей особистості, у тому числі й

творчих, є інтерес.

Розвитком творчості й узагалі творчим процесом керувати важко. Вплинути

на організацію такої діяльності можливо лише створивши для цього відповідні

умови, а саме:

1) проводити навчання в атмосфері взаєморозуміння, співтворчості,

сприймаючи кожного учня як особистість;

2) пріоритетною має стати така форма ведення уроків, яка дозволяє учням в

повній мірі проявити свою творчість.

3) на уроках доцільно організовувати діяльність таким чином, щоб учні

мали можливість проявити свої творчі здібності.

Навчальний процес поєднує репродуктивну та перетворювальну діяльність

учнів. При цьому творчий характер має така перетворювальна діяльність, коли

постає потреба застосувати знання у новій ситуації або скористатися відомими

способами вирішення проблеми.

Під час виконання творчих завдань доцільно враховувати індивідуальні

особливості учнів.

Завдяки використанню різних типів та видів творчих завдань можна

впливати на розвиток творчих здібностей особистості.

РОЗДІЛ І. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ

УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ,

ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ ЗА ІННОВАЦІЙНИМ ПРОЕКТОМ «РОСТОК»

Для сучасної освіти характерні процеси активізації науково-педагогічної

ініціативи й творчості на засадах гуманізації, інтеграції, екологізації, діяльнісного

підходу та гармонійного поєднання загальнолюдських духовних цінностей із

національним характером освіти. Результатами такої творчості стають нові

концепції та моделі освіти, методи, технології навчання та виховання, навчальні

програми, підручники та навчальні посібники. Розв’язання актуальної проблеми

практичного втілення цих результатів педагогічної творчості у зміст і методи

навчання та виховання юного покоління може стати суттєвим внеском у розвиток

сучасної освіти України.

Завдяки демократизації освіти сьогодні існує багато шляхів розв’язання

сформульованої проблеми. Науково-педагогічний проект «Росток» розглядається

як один із шляхів реалізації таких основних принципів: принцип гуманізації;

принцип системності; принцип екологізації; принцип єдності національного і

загальнолюдського; принцип пріоритету творчої діяльності, принцип

додатковості, принцип інтеграції.

Одним із важливих принципів реалізації особистості за науково-

педагогічним проектом «Росток» є принцип пріоритету творчої діяльності, який

передбачає створення таких методик і технологій навчання, навчальних

посібників та підручників, які побудовані на діяльнісному творчому підході до

навчання, активізації пошукової активності і створення максимальних умов для

творчої діяльності учнів.

Останнім часом за результатами експериментальних досліджень було

встановлено, що творча діяльність людини забезпечується специфічними,

особливими здібностями, які назвали креативністю. Креативність виявляється як

здатність висувати неординарні та нестандартні ідеї, уникати в мисленні

традиційних схем, швидко розв’язувати проблемні ситуації.

До мислительних компонентів креативності відносять дивергентне – творче,

нешаблонне мислення. Дивергентне мислення має певні особливості: воно

спрямоване на пошук нез’ясованого, виходить за межі існуючих стандартів,

шукає незнаних шляхів, як правило, знаходить декілька варіантів вирішення

певної проблеми, намагається з нових позицій розглянути відоме та усталене. Це

новий погляд на старі істини, вихід за межі стереотипів, оригінальність ідей і

відсутність стандартів.

Творчість є потребою людини, адже творча діяльність – це не лише

відкриття в певній галузі науки, художні досягнення, певні продукти, що є

значущими для суспільства. Творчості вимагає повсякденне життя з його малими

і великими проблемами, які людина досить часто мусить вирішувати. Для неї

подібне вирішення буде особисто творчим. Коли людині доводиться виконувати

одноманітну роботу, вона відчуває невдоволення і пригніченість. Одноманітні

ситуації, що не дають особистості можливості виявляти свою творчість, містять у

собі внутрішній конфлікт. Людину гнітить одноманітність оточення, повсякденна

повторюваність дій, і тому вона починає шукати щось нове, якісь зміни,

намагається по-іншому подивитися на звичне. Тому для вчителя дуже важливо

розуміти і знати, що необхідно постійно змінювати види роботи на уроках. Це

буде цікавим для учнів, спонукатиме їх до самостійного вирішення проблеми і

тим самим розвиватиме творчі здібності учнів. Дуже важливо пам’ятати, що

творчі здібності не є синонімом здатності дітей до навчання. Рівень творчості

дітей молодшого шкільного віку, як правило, залежить від тих навичок, яких

дитина дошкільного віку набула в іграх, спілкуванні з оточуючими, продуктивних

видах діяльності. Потрапивши до школи, дитина значною мірою втрачає ту

свободу, яка дозволяла їй займатися лише тим, що її цікавило. У школі дещо

втрачається можливість для ігрових дій, фантазування, особистого пізнання світу.

Шкільне навчання обмежує й час: більшу частину його дитина мусить витрачати

на навчання. Для більшості дітей творчість і творче мислення замінюються

шаблонним вивченням навчальних предметів. Саме програма науково-

педагогічного проекту «Росток» дає дитині можливість у навчанні гратись,

фантазувати, шукати шляхи виходу із певних ситуацій, пізнавати світ. Цінним є

те, що все це учень одержує на конкретному уроці. А вивчення різних предметів

за програмою «Росток» - постійна робота над розвитком дітей.

«Росток» допомагає розкритись кожній дитині, проявити свою винятковість.

Можна спостерігати, що творча дитина енергійна, дотепна, відрізняється

розвиненою пам’яттю і виявляє значну самостійність у думках і поведінці.

Вчитель повинен приділяти увагу і цінувати кожну думку, створювати умови, за

яких стимулюється схильність дітей до нового, нестандартного, бажання

самостійно вирішувати поставлені завдання. В молодших школярів саме творча

потреба вимагає від процесу навчання ситуацій, які б стимулювали не лише

пам'ять, а й розум. Так, учитель може використовувати на уроках систему

запитань, створювати різного роду проблемні ситуації або вносити творчі

елементи, завдяки чому учні отримають змогу активізувати розумову діяльність,

зробити «відкриття». Саме за таким принципом побудовані підручники за

програмою «Росток». В підручниках є багато ігор, які розвивають уяву,

утверджуються образи фантазії, надають дитині можливість помріяти, проявити

уяву, дає свободу самовияву і творчості. Без творчості, дитячої безпосередності,

ризику, відриву від шаблонного, звичного підходу, не може бути розвитку

особистості. За таких умов учень стає на шлях активного пошуку і має

можливість проявити свої творчі здібності.

Дитині потрібна школа, в основі якої лежить повага до особистості учня,

пріоритет його інтересів, віра в його можливості, школа, пронизана атмосферою

співпраці і співтворчості, готова стати стартовим майданчиком для розкриття

життєтворчого потенціалу маленької людини.

Переорієнтація на особистісно зорієнтоване навчання передбачає

активізацію творчого початку і зміну стилю спілкування між вчителем та учнями.

Програма «Росток» дає можливість змінити роль проблемного методу в

навчанні, тобто використовує його не як епізодичний дидактичний прийом, а як

органічну основу навчального процесу. Однією з найбільш перспективних сторін

даної проблеми є принцип творчості. Орієнтація навчання на системний розвиток

творчої активності створює умови для розвитку повноцінної, всебічно розвиненої

особистості.

Невід’ємними складовими цього принципу є технологія діяльнісного

підходу до навчання. Це основа моделі піраміди принципу творчості. Далі йде

видозмінена структура уроку, основний етап якого – «відкриття» дітьми нових

знань – базується на розвитку творчих здібностей як учителя, так і учнів. Потім

іде система вправ у підручнику, в основі яких лежить творчий підхід до

розв’язування завдань. Наступний щабель піраміди – робота, в процесі якої

формується творча індивідуальність. І заключна частина моделі – творча

особистість вчителя, без якої наша піраміда розпадеться. Отже, лише творча

особистість реалізує себе як новатор, котрий так необхідний нам як кінцевий

результат.

Необхідно проаналізувати кожен щабель побудованої піраміди.

Технологія діяльнісного підходу підказує нам, що принцип творчості

реалізується через набуття учнями власного досвіду творчої діяльності,

формування уміння самостійно знаходити вирішення нестандартних завдань. Він

визначає умову, при якій реалізується максимум, вказаний у принципі мінімакса:

максимальна орієнтація на творчий початок в навчальній діяльності.

Відповідно в навчальний зміст повинні включатись завдання, розв’язування

яких потребує творчого підходу. Для таких завдань дуже важливо визначитися,

що називатимемо творчістю. В науці є багато визначень творчості, але всі вони

мають ось такі єдині вимоги:

творчість – це процес;

суспільна і особиста значимість;

елемент новизни;

рівень абстракції.

Виникає питання: яку із перерахованих вимог вважати головною? Якщо

акцентувати увагу на новизні, то автоматично виникає проблема з її відносністю.

Важко уявити, що учень на початковій фазі навчання може отримати результат,

який є новим у співвідношенні із загальнолюдськими знаннями. Тому суспільна

значимість не може бути критерієм. Особистісно значима новизна теж не може

виступати показником, тому що будь-яке завдання, запропоноване учню, буде

творчим. Тому при виборі критерію краще орієнтуватись на рівень абстракції.

Завдання є творчим, якщо для його розв’язування необхідно побудувати не

тільки алгоритм розв’язку, а й методи його побудови. Вибраний критерій

акцентує увагу не тільки на змістовних завданнях, а й на належному рівні

здібностей учнів.

Побудова учнем нового методу розв’язування задач приводить до розвитку

його творчих здібностей.

Як же організувати роботу так, щоб відповідати всім цим вимогам?

При реалізації даного принципу потрібно звернути увагу на:

1. Створення умов для самостійного аналізу дітьми ситуації і

придумування ними нових понять і способів дії.

2. Використання вчителем у своїй власній роботі нестандартних

прийомів, методичних знахідок і т.п.

Виконанню цих вимог сприяє вироблена структура уроку. В процесі

«вживання в урок» на першому його етапі самовизначення ми розглядаємо

ланцюжок «хочу» - «можу». Вчитель відразу повинен внести в урок атмосферу

зацікавленості, бажання пошуку, творчості.

Розвиток творчості лежить в основі кожного етапу, один з яких так і

називається - «відкриття нових знань». Діти самі роблять перші кроки для того,

щоб зрозуміти, що нового їх чекає сьогодні на уроці. Вони самі вирішують

проблему, з якою ще не стикалися. І математика стає частиною їх життя, одним із

улюблених предметів, тому що кожен із них тепер «творець» математичних знань.

Тільки «живі знання» допоможуть формувати не просто здібності, а творчі

здібності.

Дуже важливо, щоб перші рішення приносили дитині радість, давали досвід

перемоги над собою. «Людина, яка пережила хоч раз почуття польоту, прагне

пережити його знову і знову» (І.С.Кон).

Відкрити нові знання можна по-різному. Можна випадково здогадатися про

те, як розв'язується поставлена проблема, а вчитель підтримає дитину, похвалить.

Такий випадок надихає і дитину, і самого вчителя. Але іноді спостерігається у

дітей не «випадкове» осяяння, а цілеспрямований пошук: вони спочатку

підбирають, вгадують рішення, пробуючи різні варіанти, а потім намагаються їх

пояснити. В даному випадку доцільно говорити про метод «проб і помилок», суть

якого полягає у науковому пізнанні явищ і процесів.

Дуже допомагають розвитку творчих здібностей завдання, підібрані в

підручниках, що супроводжують програму «Росток». Докладніше про деякі з них.

Перший тип завдань: продовження логічного ряду або придумування

нового. Зверніть увагу на те, що ці завдання побудовані за принципом від

простого до складного. Діти не скуті рамками стандарту. Дуже важливо для

дитини зробити завдання не так, як роблять його інші. Хочеться наголосити, що

саме такий підхід виключає такий вид роботи як списування. Кожен працює сам

на себе, а результат - учень, який вчиться вчитися. Навіть, здавалося б, просте

завдання - об'єднати, а дитина у відповіді вибудовує логічний ряд.

Другий тип завдань: зайві числа. Виконуючи такі завдання, учні часто

висувають не завжди, на перший погляд, логічні творчі обґрунтування.

Третій тип завдань: складання та нестандартне розв'язування задач (за

схемами, малюнками; розв'язування малюнками або зручним способом).

Завдання типу «Домалюй мішечки», «Допиши» і т.п. теж місять елемент

творчості. Діти звертають увагу на розміщення предметів у просторі, на їх форму,

складність, насиченість.

Хочеться зауважити нестандартний підхід до роботи з підручником.

Приступаючи до виконання завдань, запропонованих у ньому, вчитель, а надалі

самі діти керуються двома питаннями-завданнями: Що цікавого ви помітили? Що

тут можна зробити?

В результаті цього учні виконують не тільки запропоновані завдання, а

доповнюють їх своїми.

Ще в курсі математики початкової школи принцип творчості реалізується

через творчі роботи, при виконанні яких діти використовують досвід, отриманий

на інших уроках. Це і придумування задач за даними виразами, і написання казок

з використанням математичних термінів, і створення «Скарбнички підказок» і т.п.

Вже з другого класу у вихованців накопичується чималий досвід «творчої»

діяльності. Багато з них без проблем придумують власні завдання за аналогією.

Така робота дуже подобається дітям. Вони навіть виконують її вдома без

загадування. Але слід врахувати, що, як результат, вона повинна бути оцінена і

систематизована. Для цього в класі створюється дитяча творча група - редакція

власної газети «Росток», яка в 1-2 класах працює під керівництвом вчителя. Саме

він допомагає тематично систематизувати творчі роботи, наприклад, копіюючи

оригінали до Дня захисника Вітчизни. Та починаючи з 3 класу, діти самі,

відвідуючи інформативний гурток, редагують творчі роботи однокласників,

друкують їх і випускають нові зразки класної газети.

При оцінюванні творчих робіт варто користуватись такими критеріями, як:

продуктивність, гнучкість, здібність.

Таким чином, розвиток творчості – це дуже важливий психолого-

педагогічний момент, коли виховання, навчання і розвиток проявляються в своїй

цілісності. Відчуття пошуку відкриття є тією рушійною силою, яка надихає учня

творити. Радість, яка при цьому супроводжує дитину, породжує успіх у подоланні

труднощів. Відомо, що навіть маленька перемога над собою робить людину

сильнішою. Саме це і є шлях до виховання волі, до утвердження особистого «Я».

РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ

ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ВИКОРИСТАННЯ НЕТБУКІВ

«Педагогічна ідея – це повітря, в якому розправляє крила педагогічна

творчість» (Василь Сухомлинський).

Вивчення психологічних та педагогічних механізмів виявлення творчих

здібностей у дітей молодшого шкільного віку є однією з актуальних проблем

сучасної освіти. Це зумовлено специфікою розвитку суспільства, психологічної

науки та педагогічної практики. Творчість лежить в основі як загального розвитку

природи, еволюції, так і в розвитку кожної окремої особистості, в її

самоідентифікації, оскільки кожна людина від природи наділена здатністю до

творчості, творчим потенціалом. Розвиток творчих здібностей передбачає

впровадження у навчально-виховний процес гуманістичного принципу організації

освіти, коли в центрі знаходиться особистість учня з її потребами, інтересами і

можливостями.

Складові творчої активності молодших школярів у навчально-виховному

процесі:

- допитливість, творча зацікавленість характеризують стійку потребу

особистості в знаннях, в оволодінні новими способами діяльності, виявляється в

цікавості розуму, прагненні глибше пізнати те, що знову спостерігається або

аналізується, а також у постановці питань;

- почуття захопленості, емоційний підйом, радість відкриття, винаходи

характеризують найбільш типові емоційні надбання особистості у творчій

діяльності;

- прагнення до творчих досягнень виявляється в прагненні особистості

щонайкраще виконати творче завдання у кожній новій ситуації, це прагнення не

зупинятися на досягнутому, а йти далі;

- прагнення до лідерства виявляється у творчій діяльності, в ініціативі та

прагненні особистості виконувати роль керівника (організувати, підкорити собі

інших, розподілити обов’язки, надати взаємодопомогу тощо) у процесі

колективних видів діяльності;

- прагнення до одержання високої оцінки своєї роботи, визнання успіху у

творчій діяльності характеризується ступенем значущості для особистості оцінки

результату;

- почуття обов'язку, відповідальності під час виконання творчих завдань

характеризується тим, наскільки учень здатний ефективно розв’язати протиріччя

між особистими й суспільними інтересами і який при цьому ступінь домінування

суспільних інтересів над особистими;

- особисту значущість творчої діяльності характеризують спрямованість

учня, його установки, місце творчої діяльності в системі ціннісних орієнтацій

особистості;

- прагнення до самоосвіти, саморозвитку творчих здібностей

характеризуються сукупністю внутрішніх спонукань, установок особистості,

спрямованих на зміну, розвиток її творчих здібностей на основі цілеспрямованої,

самокерованої діяльності.

Проаналізувавши аспекти, показники, складові творчої активності школярів,

можна визначити такі особливості творчих здібностей молодших школярів:

- висока пізнавальна активність;

- допитливість, прагнення створити нове;

- самостійність в розв’язанні нових завдань, у пошуку оригінальних рішень;

- швидкість засвоєння нової інформації, висока швидкість перебігу

розумових процесів;

- схильність до широкодіапазонного використання своїх знань, швидке

опанування уміннями, навичками, прийомами;

- фантазування, схильність до творчої інтерпретації.

Таким чином, щоб розвинути до високого рівня творчі можливості учнів

молодшого шкільного віку, педагогам доцільно:

- впроваджувати відкриті методи навчання, що передбачають дискусії,

оригінальні експерименти, учнівські проекти, тощо;

- організовувати процес навчання із залученням учнів до наукового пошуку

і використання отриманих знань на практиці;

- створити творчу атмосферу в процесі навчання, яка благотворно впливає

на появу нових, оригінальних ідей, що є однією з головних умов розвитку творчих

здібностей учнів;

- організовувати процес навчання з використанням інформаційно-

комунікаційних технологій, зокрема нетбуків.

Ми живемо в такому світі, в якому інформаційний потік постійно зростає, а

час наче ущільнюється. Сучасні діти дуже швидко розвиваються, легко

опановуючи цифровими технологіями.

Учні молодших класів – це діти, які народились у цифровому світі ХХІ

століття – тому з пелюшок знайомі з мобільними телефонами, ноутбуками, МР-3

плеєрами тощо.

Варто зауважити, що і засоби навчання сучасних дітей мають відповідати

вимогам сьогодення. На допомогу підручнику й зошиту, ручці та олівцям має

прийти сучасний цифровий засіб навчання – такий як, наприклад, шкільний

нетбук. Але для якісних змін в освіті розробити та запропонувати лише

навчальний технічний пристрій замало. Важливо знати чим його наповнити, які

завдання ставити, чому та з якою метою навчати дітей.

В процесі виконання тих чи інших завдань в дітей розвиваються творчі

здібності, формуються вміння та навички, необхідні сучасній людині ХХІ

століття, такі, як: медіаграмотність, уміння працювати з інформацією та критично

її оцінювати, здатність до вирішення творчих завдань, уміння мислити глобально,

готовність працювати в команді, громадянська свідомість, навички комп’ютерної

культури, користування комп’ютером як складової загальнолюдських цінностей.

Головна мета уроків з використанням нетбуків – формування навчальної

діяльності шляхом використання отриманих на традиційних уроках знань, умінь і

навичок безпосередньо в інформаційно-комп’ютерному середовищі. При цьому

організація таких занять не вимагає кардинальної перебудови навчального

процесу, а його зміст ґрунтується на використанні дидактичних матеріалів

типових навчальних програм 1-4 класів.

Основні переваги такого навчання: враховує вікові особливості учнів та їхні

інтереси; використовується в навчальному процесі при вивченні загальноосвітніх

дисциплін; сумісне з типовими навчальними програмами по цих предметах; для

проведення заняття у звичайному класі вимагає наявності фахівця, що володіє

мінімальними навичками роботи з комп’ютером.

Нетбуки учні використовуватимуть в школі на уроках з різних предметів (з

математики, читання, української мови, курсу «Я і Україна» («Навколишній світ»

за програмою «Росток»), образотворчого мистецтва, музики, основ здоров`я

тощо), а також в позаурочний час.

Учень може самостійно працювати з: інтерактивними навчальними

розвиваючими програмами; електронними навчальними посібниками;

презентаціями, графіками, діаграмами, картами; Інтернет-сервісами;

віртуальними лабораторіями, та іншими мультимедіа-об’єктами (в поняття

мультимедіа входить текстова інформація), спеціально розробленими для дітей.

За допомогою організації навчальної взаємодії вчителя зі всіма учнями

класу (незалежно від їх місця знаходження) вчитель може відправляти необхідні

для навчання матеріали на нетбуки учням, стежити за виконанням наданих

завдань, допомагати їм, об’єднувати у групи, перевіряти знання тощо. Створюючи

інтерактивні системи закріплення та самоперевірки знань учнем і взаємообміну

знаннями групами учнів, учитель отримує можливість захопити школярів новим

цікавим для дітей процесом навчання, де знання навколо дитини всюди, що

найбільш повно відповідає реальності навколишнього світу. Це дозволяє

ефективно організувати навчання, як в школі, так і вдома навіть у випадках

хвороби учня чи карантину.

Мета педагогів початкової школи – не просто навчити учня тим чи іншим

знанням, а навчити його отримувати необхідні знання та використовувати їх

негайно у практичній діяльності; мета учня при цьому – використовувати здобуті

знання, необхідні для виконання практичних завдань, цікавих, значущих для

дитини.

Створення середовища електронного навчання в школі дозволяє перейти від

навчання, що будується навколо інформації з вуст викладача, до навчання, що

будується навколо індивідуальних здібностей учня через сприймання інформації

звідусіль – з електронних ресурсів, від інших дітей, використовуючи матеріали

Інтернету, навколишнього середовища.

На будь-якому уроці вчитель, оперуючи певною кількістю цифрових

навчальних ресурсів може організувати дослідницьку діяльність учнів,

зорієнтувати в індивідуальній роботі на поглиблений пошук інформації, навчить

давати оцінку надійності різних інформаційних джерел, обговорювати їх з

однокласниками, створювати власні електронні продукти – малюнки,

мультимедійні презентації, електронні моделі.

Втрачає сенс необхідність перевантажувати пам’ять дитини додатковими

знаннями. Як вже зазначалося вище, актуальніше навчити дитину знаходити

інформацію і користуватися нею в практичних ситуаціях, переконувати в

необхідності конкретних знань для застосування в життєвих реаліях.

Ми прагнемо розвивати здібності кожної дитини, застосовуючи для цього

найбільш ефективні традиційні та сучасні методи навчання і виховання, але ж для

різних учнів вони різні і проект «1 учень – 1 нетбук» дозволяє знайти

індивідуальний підхід до кожної дитини.

Як відомо, здібності дитини розвиваються тим краще, чим більше в неї

можливостей отримання різноманітного сенсорного досвіду, знайомства з

кращими досягненнями світової культури, моделювання наслідків реалізації своїх

ідей тощо. Усі ми досить добре знаємо, скільки втрачають обдаровані діти, коли

змалку не мають можливості користуватися бібліотеками, не ходять до музеїв, не

бувають в театрах, не навчаються за такими технологіями, які сприяють розвитку

розумових сил дитини. Використання нетбуків на уроках в школі має на меті

подолати подібні труднощі.

У початковій школі відбувається зміна ведучої діяльності дитини з ігрової

на навчальну. Як відомо, цей процес відбувається часто дуже болісно і може

супроводжуватися деякими психологічними проблемами. Використання

можливостей нетбука, для дитини – відкритого «віконця» у знайомий їй світ в

сполученні з дидактичними можливостями (наочне представлення інформації,

забезпечення зворотнього зв’язку між навчальною програмою і дитиною, широкі

можливості заохочення правильних дій, індивідуальний стиль роботи і т. д.)

дозволяє забезпечити більш плавний перехід до навчальної діяльності.

Велика частина знань, умінь і навичок, отриманих на традиційних уроках,

не використовується учнями в позаурочній діяльності, і їхня практична цінність

втрачається, а міцність – істотно знижується. Використання ж отриманих знань,

умінь і навичок в комп’ютерному середовищі приводить до їхньої актуалізації і

мотивації у навчанні.

Високий ступінь емоційності учнів початкової школи значно стримується

строгими рамками навчального процесу. Заняття ж з нетбуками дозволяють

частково розрядити високу емоційну напруженість і створити більш сприятливий

клімат і на уроках.

РОЗДІЛ ІІІ. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Духовне оновлення нашої держави, процес демократизації суспільства

передбачають створення сприятливих умов для утвердження атмосфери

творчості, багатогранного розвитку особистості, її обдарованості. Завдання щодо

виховання людей із високим творчим потенціалом постає не лише як актуальна

проблема сучасної педагогічної науки та практики, але і як соціальна

необхідність.

Життя доводить, що в складних умовах, що постійно змінюються, найкраще

орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна

до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів та

рішень). Це людина, яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю,

вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, вмінням бачити за

межі того, що бачать сучасники і бачили попередники.

У наш час спостерігається зростання інтересу до процесу творчості. Якщо в

деяких психічних процесах людині допомагають складні механізми (комп'ютери,

сканери, обчислювані машини), то творчість не може бути формалізована і

обмежена певною програмою дій, не може бути механічною. Пріоритетним

завданням навчально-виховного процесу в сучасній школі є всебічний розвиток

школярів, зокрема творчих здібностей особистості.

У сучасних умовах гуманізації й демократизації навчального процесу як

ніколи актуальні дидактичні заповіді В.Сухомлинського. У книзі «Сто порад

учителю» він писав: «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність

навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної

дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...». Завдання вчителя –

допомогти учневі знайти себе в житті; пробудити чи розвинути в дитині те творче

зернятко, яке є в кожному, бо закладене там природою.

Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані)

переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і

удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку

творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання

педагога – управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до

складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та

спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність

розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати

дедалі складніші творчі завдання.

Модель творчої особистості учня:

Найефективнішим засобом досягнення мети є інноваційні технології

навчання. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань,

активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку

творчої особистості.

Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності

кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних технологій

навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний

рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і

співпраці між вчителем і учнем.

Часто у роботі вчителі-словесники надмірно захоплюються використанням

якоїсь однієї педагогічної технології, не помічаючи її «мінусів», не враховуючи

індивідуальні особливості своїх учнів, їх готовність до роботи за певною

технологією. Експеримент не приносить бажаних результатів, і вчитель

розчаровується у всіх нововведеннях, продовжує працювати за «старою

системою». Сучасному педагогові необхідно вибрати те «зерно», що дасть змогу

створити свою міні-методику. А у творчого вчителя і учні прагнутимуть до

творчості.

У педагогічній практиці дуже актуальним є спосіб інтеграції окремих

елементів таких сучасних технологій навчання :

• Проектне навчання;

• Інтерактивна технологія;

• Особистісно зорієнтоване навчання.

Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат необхідно

вникнути в методику кожної з освітніх технологій і використовувати їх на уроках

залежно від теми, мети виучуваного матеріалу, а також типу уроку та навчального

предмета.

Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації

навчальної діяльності залишається урок. Яким же повинен він бути? Сучасний

урок -- це урок демократичний. Для такого уроку характерними ознаками є :

• підготовка не мовознавців-теоретиків, а гуманних освічених людей;

• навчання не словом, а справою;

• проведення його не для учнів, а разом з ними;

• спрямовування діяльності не на клас в цілому, а на особистість

кожного учня;

• забезпечення повного засвоєння навчального матеріалу на уроці.

Саме уникненню багатьох недоліків у підготовці до уроку допомагає чітке

використання методики тієї чи іншої технології, суттєвою особливістю якої є

протиставлення довільних дій чіткому алгоритму, системі логічно вмотивованих

дій, послідовному переходу від одного елемента до іншого. Складові

ефективності й успішності уроку можна зобразити так:

Постійно поглиблюючи свої знання, опрацьовуючи додаткову літературу,

вчитель привчає до цього і своїх учнів. Важливо донести до них таку аксіому:

підручник не являється єдиним джерелом знань, тому варто вивчати різні погляди

на проблему із посібників, словників, довідників.

Так, новий матеріал з мови подається дітям у вигляді блок-схем, таблиць,

малюнків, пірамід і т.п. Починаючи вивчення теми, учні індивідуально, в групах

чи фронтально обговорюють, аналізують навчальний матеріал. Основні поняття з

теми фіксують в опорних конспектах, а потім засвоюють шляхом неодноразового

повторення, добирають приклади.

Урок вивчення нового матеріалу можна умовно поділити на два етапи:

І – бесіда, в якій переплітаються мотивація навчальної діяльності,

актуалізація опорних знань, засвоєння нового матеріалу (з підручника і слів

учителя).

II – повторний виклад матеріалу, розповідь за опорним конспектом . Мета

його – стисло, доступно, в логічній послідовності відтворити відомі вже учням

вузлові питання теми, пов'язавши його із опорним конспектом.

Треба зауважити, що учні самі оцінюють ефективність опорних схем, адже

«так цікавіше, зрозуміліше і легше». Варто спонукати дітей до самостійного

складання зорових опор, при цьому оцінюючи оригінальність підходу. Звичайно,

для цього учні мають бути підготовлені.

Етапи підготовчої роботи по складанню зорових схем:

1. Вчитель пояснює матеріал, ілюструє прикладами і паралельно складає

схему-опору на дошці. При цьому не припиняється живий діалог з учнями, які

допомагають підібрати приклади, вносять пропозиції щодо правильної побудови

опори.

2. Аналізований навчальний матеріал (не забуваємо про роботу в групах,

колективне обговорення проблеми) вчитель представляє у вигляді схеми-опори,

зумисне пропускаючи деякі її складові частини. Учні повинні «відновити» схему,

користуючись правилом у підручнику.

3. Вчитель не пояснює матеріал, лише записує на дошці низку прикладів,

що ілюструють правило. Завдання учнів – «перетворити» текст правила в опорну

схему, дібрати приклади для ілюстрації теоретичних положень з довідки на

дошці.

4. Вдома за власноруч складеною схемою учні готують усне лінгвістичне

повідомлення, добирають приклади.

5. Учні отримують випереджувальне завдання: самостійно скласти зорову

схему-опору до теми, яка буде вивчатися. На уроці декілька учнів презентують

свою роботу, виступаючи у ролі вчителя, пояснюють новий матеріал. Оцінюється

не тільки правильна, а й оригінальна подача нової теми.

Як бачимо, поступово учні привчаються до роботи з підручником, іншими

джерелами, адже останній етап передбачає саме творчий підхід.

Учні «малюють» основні теоретичні поняття у вигляді структур, матриць,

пірамід, нерідко у зошитах з'являються «сонечка», «хмарки», «чарівні квіти».

Так, у 9 класі пропонуються такі опорні схеми при вивченні теми

«Лінгвістика тексту».

Морфеми, а точніше їх умовні позначки, зображуємо у «зоряному небі».

Під час ознайомлення з класифікацією речень колективно склали таку

схему:

При складанні схем часто використовуються спеціальні позначки, формули,

підказки. Наприклад:

Пояснення: ЛЗ- ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ГЗ -- граматичне значення, СР -

синтаксична роль, ? -питання.

Таку піраміду можна використати для ілюстрації частоти вживання

префіксів з-, с-, зі-.

Така робота розвиває у дітей навички аналізу та синтезу, вміння виділяти

головне у теоретичному матеріалі. При цьому увага акцентується на мотивації

необхідності вивчення певних наукових понять.

Такий підхід дозволяє практикувати систему уроків різного типу в межах

однієї теми, вивільняє час для розв'язання учнями системи усних і письмових

завдань, спрямованих на саморозвиток особистості, формування мовленнєвої

компетенції. Особистість учня з об'єкта навчання перетворюється на головну

фігуру. Багаторазове повторення матеріалу в найрізноманітніших формах,

групування і подача матеріалу у вигляді блок-схем довели, що навчання під силу

всім. На думку Г. Лозанова, така система роботи спрямована на комплексний

розвиток творчої особистості учня.

Систему уроків тренувальних вправ з блок-теми логічно наситити

інтерактивними вправами. Інтерактивне навчання, на думку Є.Коротаєвої, - це

навчання, «занурене» у спілкування. У житті людини спілкування не існує як

відокремлений процес або самостійна форма активності. Воно входить до складу

індивідуальної або групової практичної діяльності. Поза спілкуванням

формування особистості взагалі неможливе. Інтерактивні форми роботи сприяють

розвитку ініціативи, незалежності, уяви, співпраці з іншими учнями. Учням

подобається робота в групах, кожна з яких колективно виконує конкретне

навчальне завдання - однакове для всіх груп чи різне. При цьому можна

передбачити не лише спільну роботу в одній групі, а й міжгрупову взаємодію. На

уроках виконання тренувальних вправ кожна група одержує блок з 4-5 вправ

різної складності. Вчитель надає консультації. Учні, у рамках своєї групи,

виконують взаємоперевірку та знайомлять з результатами роботи весь клас.

Організована таким чином робота сприяє підвищенню навчальної

активності школярів, усуває їхню природну скутість (запитати у свого товариша

значно простіше, ніж у вчителя), дає змогу кожному учневі засвоювати

навчальний матеріал у природному йому темпі, а також є дієвим засобом у

посиленні індивідуалізації навчання.

Сучасна методика нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного

навчання від найпростіших («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки»,

«Карусель», «Мікрофон») до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз

ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних

технологій не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості й

порозуміння, зняття з душі дитини почуття страху, спосіб зробити її розкутою,

навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до

творчості.

Вміле застосування інноваційних форм роботи дасть змогу вчителеві

успішно розв’язати порушені проблеми. Для цього застосовується такий

алгоритм:

* визначити рівень підготовленості класу до сприйняття тієї чи іншої

технології;

* провести достатню попередню підготовку;

* забезпечити послідовність в освоєнні учнями певних прийомів роботи;

дати учням інструктивні матеріали.

Фрагмент уроку у 8 класі

Тема: «Звертання»

Кожна група отримує завдання, після його виконання звітує перед класом.

Разом робимо висновки та узагальнення, які записуємо в зошит.

1 група – графічний самодиктант.

Зобразити схеми речень у таблиці, виділити граматичні основи. Зробити

висновок щодо постановки розділових знаків у реченнях із звертаннями.

Пусти мене, старий діду, на вулицю погулять...

"Матінко моя!..- кричить Дмитрик.- Матінко!"

Язиче, язиче, лихо тебе кличе.

Ой дівчино, шумить гай...

Цвіти, розвивайся, Україно!

Ану, діти, до роботи.

2 група – Поставити розділові знаки, вказати вид звертання. Зробити

висновок.

1. Не хилися явороньку ще ж ти зелененький!

2. Засмійся Матвійку дам копійку.

3. Ой сину мій сину сину молоденький де нічку пробував?

4. Не плач не журися молодий козаче.

5. Спи ж ти малесенький пізній-бо час...

6. Ой і не стелися хрещатий барвінку.

3 група - Вправа-редагування. Зробити висновок про роль звертань у

мовленні (подаємо вже заповнену таблицю):

Неправильно ПравильноПетенька, йди сюди! Петрику (Петрусю ), підійди сюди!Ой ти, мій котик! Ой ти, мій котику!Андрюшка, відкрий очі – вже панок!

Андрійку, розплющ очі – вже ранок!

Анічка, поділи грушу пополам! Ганнусю, поділи грушку навпіл!Ох ти ж, моя куколка! Ох ти ж , моя лялечко!

Цєвочки, осторожно! Дівчатка, обережно!

Пробач мене, дедушка, умоляю! Пробач мені, дідусю, благаю!

Шофер, притормозіть, будь ласка!

Пане водій, пригальмуйте, будь ласка!

Вибачаюсь тьотя, яка слідуюча зупинка?

Вибачте будь ласка! тітонько, яка наступна зупинка?

Будьте добрі, дядя, подвиньтесь! Будь ласка (прошу Вас), будьте до боі. посуньтеся!

Пацан, до якої години працює общественний транспорт?

Агов, юначе, до котрої години працює громадський транспорт?

Часто використовуються різні форми роботи в парах: «Взаємоінтерв’ю»,

«Ти мені – я тобі», «Взаємоперевірка».

Важливою проблемою є те, що учні розглядають знання як щось застигле,

що треба просто вкласти в голову. Такі учні не будуть мислити критично, поки

учитель не створить творчої атмосфери, яка сприятиме активному залученню

учнів до процесу навчання. А для цього треба дозволити дітям вільно

розмірковувати, робити припущення, встановлювати їхню очевидність або

безглуздість. Дієвим є використання різноманітних форм і методів роботи на

уроці: кросворди, ребуси, загадки, лінгвістичні ігри, написання творів-мініатюр

(особливо учні полюбляють писати твори-перевтілення типу «Я – шкільна

дошка», «Я – квітка у полі», «Я – промінчик сонця» та ін.).

Важливим є спілкування, співпраця вчителя і учнів на уроці. «Зібратися

разом – це початок, триматися разом – це прогрес, працювати разом – це успіх», -

сказав Генрі Форд. Перефразовуючи вислів «Як назвеш корабель, так він і

попливе», на практиці бачимо: як почнеш урок, так він і «пройде». Тому велика

увага приділяється організаційному моменту. Організаційний етап кожного уроку

покликаний створювати атмосферу довіри та доброзичливості, забезпечити

нормальну зовнішню обстановку та психологічний настрій учнів на роботу. Для

цього використовуються розминки для мотивації навчання, для ненав'язливого

формулювання мети і завдань уроку.

Завдяки розминці створюються умови, за яких мета і завдання навчального

процесу, визначені вчителем, усвідомлюються кожним учнем як особистісно

значущі. Міні-тренінги, вправи «Психоформула», «Спіймай мій настрій»,

«Слухняний язик» – це неповний перелік тих розминок, що варто

використовувати на уроках.

Важливо застосовувати оптимальні інтерактивні технології, які б

проектували креативні якості особистості учня: фантазію, натхнення, ініціативу,

нестандартність, непересічність, наявність власної точки зору. Саме здатність

осмислювати виучуване, виділяти основне сприяє виробленню вмінь свідомо

застосовувати знання на практиці.

На уроках актуально використати такі стратегії, як: «Мікрофон»,

«Незакінчені речення», «Мозковий штурм», «Метод ПРЕС», «Мнемотур»,

«Дерево рішень» та ін. Найбільше учням подобається сенкан (сенкен, синквейн) .

На уроці шляхом інтеграції вказаних вище технологій розвивається

критичне мислення учнів. Критичне мислення зовсім не означає негативності

суджень або необґрунтованості критики. Це зважений і вдумливий розгляд різних,

а часом і протилежних підходів і розумінь проблеми з метою прийняття

обґрунтованих рішень та формулювання оцінок. Термін «критичне» в такому

контексті найбільш адекватний слову «аналітичне». Аналіз зарубіжних та

вітчизняних досліджень показує, що єдиного визначення цього виду мислення не

існує. Д.Дьюї трактував критичне мислення як складну, пов'язану зі вчинками

людини діяльність, що захоплює людину повністю. Сучасні дослідники

Д.Х.Кларк та А.У.Бідл визначають критичне мислення як процес, за допомогою

якого розум опрацьовує інформацію з метою осягнення або продукування ідей

або розв'язання проблеми. На думку Б.Бейера, критичне мислення – це спосіб

оцінки автентичності, цінності або точності чогось.

Орієнтація на критичне мислення передбачає передовсім повне

несприйняття будь-якої думки або оцінки «на віру»: кожен учень, не беручи до

уваги жодних авторитетів, має сформувати власну думку про явище в контексті

навчальної програми.

Необхідно врахувати й те, що критичне мислення завжди діалогічне, тобто

передбачає дискусії передовсім між тими, хто навчається. У процесі обговорення

висуваються критерії мислення, ідентифікуються й обговорюються життєві

контексти, а мисленнєвий процес у цілому піддається оцінюванню. Під час бесід

немає правильних (неправильних) відповідей, є різні позиції, різні точки зору.

Відбувається своєрідний обмін знаннями, колективний відбір змісту. Але

завдання учителя – переконати учнів прийняти той зміст, який він пропонує з

позиції наукового знання.

Серед багатьох методів роботи у технології ОЗН, які стимулюють інтерес

учнів до нових знань, сприяють розвитку дитини через розв’язання проблем і

застосування їх у конкретній діяльності, застосовується метод проектів.

В основі проекту лежить дослідження певної проблеми, що передбачає

високий рівень творчої активності учнів. Адже відбувається відхід від традиційної

форми уроку, надається свобода у виборі теми, методів, форм роботи. Учні

усвідомлюють велику відповідальність. Вони свідомі дуже важливої умови:

уникнути штучності, продумати проект так, щоб самим учасникам було цікаво

щоразу шукати нову форму, уникаючи готових, заздалегідь спрацьованих кліше.

Теми для проектів краще, щоб учні вибирали самостійно, виключно за

бажанням. Тобто, опрацьовується матеріал, який викликає в учнів зацікавленість.

Отже, у процесі роботи переконуємося, що лише вдала інтеграція сучасних

педагогічних технологій інтерактивного,особистісно-орієнтованого, проектного

навчання на основі постійного розвитку критичного мислення учнів дасть змогу

розвивати творчі здібності, а значить, і формувати творчу особистість учня.

Вдало проведена робота завжди потребує значних зусиль і плідної співпраці

вчителя і учня. Стосовно цього приходить на думку одна давня притча: «В середні

віки у французькому місті Шарті будували собор. Якось трьох тачечників, які

виконували однакову роботу – перевозили камінь, запитали: - Слухайте, друзі, що

ви робите? Перший робітник похмуро глянув і роздратовано відповів: «Не бачиш

- камінь тягаю на майданчик, хай йому ґрець!». Другий спокійно сказав : «Що я

роблю? Заробляю на кусень хліба для своєї родини». А третій розігнувся, витер

спітніле чоло, усміхнувся і з гордістю сказав: «Я будую Шартський собор!».

Ідея цієї притчі актуальна й нині: праця не лише нестерпний тягар чи засіб

для матеріального забезпечення, а й – найперше – джерело творчості й щастя. У

Святому письмі сказано: «Блаженна людина, що насичується від плодів своєї

праці і шукає в ній утіху». Це є істина.

РОЗДІЛ ІV. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ

ЗДІБНОСТЕЙ В УЧНІВ 5-7 КЛАСІВ

4.1. Умови організації творчої роботи

на уроках образотворчого мистецтва

Основними умовами організації творчої праці учнів можна визначити:

* внаслідок використання різних видів мистецтва, різних технік виконання

творчих завдань посилити засвоєння учнями кольорової характеристики образів,

якнайширше використовувати техніку змішування кольорів, застосування різних

матеріалів, що активізує творчу діяльність і надає їй нового звучання.

* під час знайомства на уроках з творчістю художників, вивчення основних

понять та термінів образотворчого мистецтва раціонально використовувати

музичні та літературні твори, репродукції картин і т.д.

* на уроках в ході сприймання образів, об’єктів чи явищ – підтримувати і

розвивати емоційну захопленість учнів, вводити елементи гри, комплексно

використовувати літературу, музичні твори, театралізовані дії.

* правильно добирати художній матеріал для завдань, враховуючи вікові

особливості учнів.

Слід зауважити, що з метою розвитку творчої особистості доцільно

використовувати на уроках образотворчого мистецтва музичний супровід. Крім

того, музика має бути не допоміжним, а рівноправним засобом естетичного

виховання. Музичний супровід створює особливий художній світ – світ високих

почутті, високого емоційного напруження, допомагає створити творчу атмосферу

під час малювання. Це буває або просто приємна і спокійна музика, яка знімає

напругу, або музика, яка спрямована розкрити певну тему.

Наприклад, на уроці «Малювання українського національного костюма»

можна запропонувати учням послухати українські народні мелодії. А під час

роботи над композицією на тему «Козацькому роду нема переводу», може

прозвучати пісня у виконанні О.Білозір «Україночка», зміст якої розкриває

сутність українського народу, його історичне минуле, менталітет.

Розповідаючи про кольори та спектр у 5-му класі, учням можна

запропонувати під ритмічні оплески проспівати колективно пісню «Радуга».

Дітям така форма дуже подобається, і це створює веселу невимушену атмосферу,

сприяє особистісно-емоційному сприйняттю художньої інформації, розвитку

творчих здібностей.

4.2. Методичні рекомендації щодо розвитку творчих здібностей учнів

на уроках образотворчого мистецтва

На уроках образотворчого мистецтва для формування, відпрацювання вмінь

та навичок слід застосовувати як репродуктивний метод навчання (виконання

вправ), так і проблемні методи навчання.

В процесі вивчення природних форм:

* необхідно спонукати учнів до аналізу форми, її загальної будови,

узагальнення та зіставлення різних форм. Метод проблемного навчання слід

застосовувати для самостійної, пошукової роботи учнів (вивчення будови,

візерунків, кольору, характеру природної форми тощо);

* потрібно розкрити учням важливість і багатофункціональність мистецтва

вцілому;

* пояснити, що мистецтво – одна з форм суспільної свідомості, складова

частина духовної культури людства, специфічний вид практично-духовного

освоєння світу;

* показати, що до мистецтва відносять групу різновидів людської діяльності

– живопис, музику, театр, художню літературу (яку іноді виділяють особливо –

вираження, «література і мистецтво») і т.п., поєднуваних тому, що вони є

специфічними – художньо-образними формами відтворення дійсності.

Художньо-творча діяльність людини розгортається в різноманітних формах,

що називають видами мистецтва, його родами і жанрами. Достаток і розмаїтість

цих форм можуть показатися хаотичним накопиченням, у дійсності ж вони є

закономірно організованою системою видових, родових, жанрових форм.

На уроках образотворчого мистецтва здійснюється первинне знайомство з

творами художників, використаних із метою характерного виховання, розвитку

художнього смаку дитини і її художньо-творчих здібностей.

Свої здібності школярі активно представляють в різних видах художньої

праці.

Слід пам‘ятати про розвиток можливостей різних видів мистецтва.

Живопис, скульптура, архітектура, дизайн, декоративно-прикладне мистецтво

допоможуть сформулювати почуття симетрії, пропорції, відчуття ліній, кольору і

колориту, просторову уяву.

Формування художньо-творчих здібностей, в свою чергу потребують

особливої методики. Важливо своєчасно виявити природні задатки, схильність

дитини, стимулювати творчу діяльність, закріпити досягнутий успіх постійними

тренуваннями; потрібно систематично працювати над формуванням, розвитком та

удосконаленням умінь та навичок. При цьому треба пам’ятати, що заняття

малюванням лиш тоді збагачують учня естетикою, коли вони несуть йому радість.

Важливими умовами успіху є об‘єктивна оцінка художньої творчості дітей.

Особливо сприятливою для духовного розвитку особистості є атмосфера

доброзичливості, натхнення. В цьому плані саме творчість є міцною основою, що

сприяє формуванню духовності.

Образотворче мистецтво є потужним потенціалом для творчого розвитку

учнів 5-7 класів.

В.О.Сухомлинський називав кожну дитину художником: «Образотворча

діяльність дітей (малювання, ліплення, аплікація) належить до сфери

образотворчого мистецтва. А мистецтво – художнє відображення навколишнього

світу, предметів, явищ, природи, суспільства, себе».

Дитячий малюнок, процес малювання – частка духовного життя дитини.

Діти не просто переносять на папір щось з навколишнього світу, а живуть у цьому

світі, входять у нього як творці краси, отримуючи насолоду від неї.

Дидактичні ігри на уроках образотворчого мистецтва. Цікаві завдання, ігри

та вправи можуть бути ще однією формою викладу, перевірки і закріплення знань

з образотворчого мистецтва з метою формування та розвитку творчих здібностей.

У процесі гри діти навчаються правильно сприймати форму предмета, його колір,

величину, пропорції, положення у просторі відносно інших предметів.

Художньо-дидактичні ігри і вправи можуть передувати новому

навчальному матеріалу, спонукуючи учнів оволодіти ним, закріплювати

опрацьований матеріал, служити повторенням.

Дидактичне завдання кожної гри або вправи визначається змістом

програмового матеріалу і виховними цілями. Учитель заздалегідь визначає місце і

роль гри у навчальному процесі, її зв'язок з іншими методами роботи, продумує

можливі варіанти ускладнення (або полегшення), її органічний зв'язок з іншими

частинами уроку. При цьому слід неодмінно виділяти ті знання, вміння і вчинки,

які необхідно сформувати в учневі.

Пояснення змісту гри має бути емоційним, стислим, логічним і зрозумілим.

Можливий пробний хід, у процесі якого учитель ознайомлює з правилами гри.

Щоб переконатися в тому, що учні зрозуміли ігрову дію і завдання гри чи вправи,

можна припуститися умисної помилки і активізувати мисленнєву діяльність

учнів. Тривалість однієї художньо-дидактичної гри або ігрової вправи – від трьох

до п’яти хвилин.

Обираючи художньо-дидактичні ігри для використання на уроках

образотворчого мистецтва, ми враховували чотири види діяльності учнів на уроці:

малювання з натури, тематичне, декоративне малювання, бесіди про образотворче

мистецтво.

Художньо-дидактичні ігри можна поділити на кілька видів: ігри – подорожі

або екскурсії, ігри – змагання або естафети, ігри – загадки, ігри –

Ігри-естафети є своєрідними фізкультурними паузами, оскільки в момент

ігрової дії діти активно рухаються. Під час гри царює дух змагання.

Демонстраційні матеріали на уроках образотворчого мистецтва. У

процесі виховання почуттів і творчого розвитку особистості урок образотворчого

мистецтва в загальноосвітній школі відіграє важливу роль. Він здатний увести

учня у світ творчості, прилучити його до скарбів художньої культури, відчути

радість від власної творчості.

З метою формування та розвитку творчих здібностей, фантазії, уяви,

образного мислення необхідно систематично та раціонально використовувати

відповідні матеріали з образотворчого мистецтва. Варто вчити учнів сприймати та

аналізувати твори мистецтва, зокрема репродукції картин.

Під час вивчення окремих тем доцільно використовувати не тільки зразки

учнівських робіт, репродукції картин, а демонстраційні матеріали (фотоальбоми,

наочні посібники). Сьогодні ми маємо можливість демонструвати учням всі ці

матеріали не тільки в друкованому вигляді, а й в електронному варіанті. З

допомогою комп’ютера можна створювати віртуальні виставки окремих

художників, віртуальні екскурсії до музеїв України та світу, фотоколажі, які

презентують той чи інший вид мистецтва і т.д.

Діапазон використання комп'ютера в процесі викладання образотворчого

мистецтва дуже великий. Комп'ютер в даному випадку виконує роль засобу

навчання: під час уроків реалізовуються можливості інформаційно-комп’ютерних

технологій.

Під час опрацювання окремих тем на уроках образотворчого мистецтва

доцільно використовувати, наприклад, такі демонстраційні матеріали:

«Українське народне вбрання», «У світі мудрих прислів’їв», «Виховуємо казкою»,

«Зустрічі з художниками світу», «Зустрічі з художниками України»,

«Декоративно-прикладне мистецтво», «Рослини», «Тварини», «Архітектура

України та світу», «Пори року» і т.д.

Варто наголосити, що візуальний матеріал виконує дидактичну функцію, а

не допоміжну суто ілюстративну, що надзичайно важливо для усвідомлення і

закріплення мистецьких знань і вмінь, адже репродукції мистецьких шедеврів,

фотографії, педагогічні малюнки, ритмічні схеми-партитури є суттєвим джерелом

художньої інформації; водночас логічно розміщені кольорові ілюстрації мають

також естетико-виховну і загальнокультурну цінність, вони спрямовані на

розвиток культури естетичного сприймання, смаку, художнього мислення.

Цікаве малювання, схематичні малюнки для індивідуальної роботи –

ефективні форми роботи з учнями під час виконання тематичних композицій,

вивчення тієї чи іншої теми.

4.3. Розвиток ключових компетентностей

на уроках образотворчого мистецтва

Уроки образотворчого мистецтва повинні сприяти розвитку художніх

здібностей дітей (здатності до різних видів художньо-творчої діяльності: художнє

бачення світу, оригінальність сприймання, підвищений інтерес до художньої

діяльності, естетична позиція; здібності до зображувальної діяльності: здатність

правильно оцінити форми, пропорції, положення предметів у просторі,

світлотіньова чутливість, здатність відчувати виражальну функцію кольору,

розвинута образна уява і пам'ять).

Основними групами компетентностей, що потрібно сформувати на уроках

образотворчого мистецтва є:

пізнавальні – вміння бачити красу оточуючого світу, чуттєво-емоційне

сприйняття творів мистецтва, виявлення пізнавальної активності;

творчі – розкриття та реалізація творчих художніх здібностей;

встановлення креативності як риси особистості; залучення до навчальних ігор;

розвиток асоціативно-образного мислення; виявлення та активізація фантазії, уяви

під час створення власних образів у художньо-практичній діяльності; участь у

гуртках з образотворчого мистецтва;

методологічні – розвиток поняттєво-логічного мислення; вміння

визначити мету, способи та організацію її досягнення; здатність до самоаналізу та

самооцінки;

компетентність саморозвитку (стимулювання пізнавального інтересу;

залучення до виконання творчих завдань, до гурткової роботи);

комунікативні – розуміння мови мистецтва як форми

міжособистісного спілкування; розуміння почуттів інших людей, різноманіття

творчих проявів, бачень і розумінь дійсності; усний опис картини; участь у

дискусіях; застосування вчителем інтерактивних методів з метою співнавчання та

взаємонавчання; усвідомлення взаємозв'язку з однолітками і дорослими та

відповідальності під час виконання творчих робіт;

інформаційні – формування вмінь користуватися художньою

літературою, енциклопедіями, репродукціями картин художників; проведення

екскурсій, відвідування музеїв, персональних виставок та творчих майстерень

художників; стимулювання до знайомства з творчістю художників України з

різних літературних джерел, до роботи з комп’ютером; формування вмінь

користуватися новими інформаційними технологіями;

світоглядні – сприйняття цілісної картини світу, формування

загальнолюдських цінностей, поваги до традицій, звичаїв України; на основі

оволодіння досягненнями національної культури стимулювання сприйняття та

розуміння інших культур.

Дидактичні ігри

Палітра осені.

Мета: розвивати зорову пам’ять, творчі здібності, уяву, фантазію, образне

мислення; формувати знання з кольорознавства (назви кольорів, які кольори слід

змішувати, щоб отримати певний колір); удосконалювати навички роботи

пензлем.

Матеріал: картки – завдання із вказівкою, які кольори треба змішати, щоб

одержати третій, і навпаки: є колір, потрібно визначити, які два кольори

змішали, щоб одержати даний колір.

Кожний учень одержує картку-завдання.

1. Два прямокутники розфарбовані, наприклад, один жовтим, інший –

коричневим кольором, між ними поставлений знак «+», а третій прямокутник

залишається не розфарбованим.

2. Учні змішують на палітрі два вказаних кольори, одержують третій і

розфарбовують ним прямокутник;

3. Прямокутник розфарбований кольором початку осені, наприклад

зеленувато-жовтим, поряд з ним – два прямокутники, з’єднанні знаком +».

Примітка: Щоб зацікавити дітей. Можна створити ігрову ситуацію: дощем

змило кольори з деяких осінніх листочків (замість прямокутників роздати

зображення листків), пропонується учням поновити їх колір.

Художник-чарівник.

Мета: удосконалення вмінь та навичок роботи з аквареллю по вогкому

паперу; вчити учнів поєднувати кольори з метою отримання нового кольору.

Розвивати творчі здібності, уяву, фантазію, образне мислення.

Матеріал: два листки паперу: один простий, інший – змочений водою, вода,

фарби, пензлик, склянка.

Спочатку учитель вводить дітей в ігрову ситуацію:

- Ми всі художники – чарівники, творимо на папері чудеса. Зараз я вам

покажу, як це робиться. У мене два листки паперу. Це – звичайний папір, а цей –

змочений чарівною водою. У вас на партах у склянках стоїть чарівна вода. Я беру

папір, змочений чарівною водою папір повинен знаходитися в стадії висихання,

пензликом малюю три пелюстки малиновою фарбою, кольори будуть

розпливчастими), потім – три пелюстки фіолетовою фарбою. Бачите, як кольори

впливають один на другий. Ось і вийшли чарівні квіти.

- Тепер давайте зробимо папір чарівним. Візьміть пензлик і опустіть у воду

та змочіть ним папір. Покладемо пензлик, держіть руки над папером, закрийте очі

і повільно рухайте і промовляйте: «Раз, два, три, папір чарівний. Дивись!». Так

треба сказати 2-3 рази.

Учні повторюють чарівні слова, а папір тим часом підсихає.

- Тепер ми можемо створювати чарівні квіти. Візьмемо тоненький пензлик,

вмочимо у жовту фарбу, промалюємо три пелюстки жовтою фарбою, потім – три

пелюстки червоною фарбою, потім малюємо зелень.

В кінці уроку підводиться підсумок робіт. Діти дивляться, у кого вийшли

незвичайні квіти на папері.

Домалюй предмет.

Мета: розвивати зорову пам’ять, творчі здібності, уяву, фантазію, образне

мислення; формувати знання з кольорознавства; удосконалювати навички

роботи олівцями.

Матеріал: аркуш паперу, прості і кольорові олівці.

Роздаються аркуші, на кожному з яких намальовано коло діаметром 4

сантиметри. Діти на уроці працюють простими і кольоровими олівцями. Вчитель

сповіщає дітям, що до них на урок завітав гість Це – Барвінок. Він пропонує

цікаву гру. \

Барвінок. Діти, зараз я покажу вам свій малюнок. Це коло. Спробуйте

відгадати, що я хотів намалювати за допомогою цього кола, і відтворіть це на

своїх листках. Тільки не можна збільшувати і зменшувати це коло.

Діти домальовують коло. Не всі відразу здогадуються, як потрібно

зображати предмет, використовуючи готову форму кола, бувають і помилки. І

тоді Барвінок вказує на помилки, допомагає переробити роботу. Коли малюнки

майже готові, він підбиває підсумки: «Правильно, все це я й хотів намалювати!».

Малюнки у всіх вийшли різні: тут і повітряна куля, і обличчя клоуна, курчатко,

Чебурашка, чайник, вишня, помідор, колесо, гарбуз, торт та інше. Барвінок додає:

«Просто я такий хитрий, що одного кола мені було мало».

Як правило, дітям подобається даний вид роботи, але щоб вона не обридла,

її треба поступово ускладнювати шляхом введення:

1. елементу змагання, коли дітям дається не один листок з формою кола

(або іншою геометричною фігурою), а скільки вони забажають;

2. нових геометричних форм: півкола, квадрата, прямокутника,

трикутника;

3. загадок, відповіді до яких зображуються за допомогою вже готових

геометричних форм. На цих уроках діти виконують лінійні малюнки.

Цікаве малювання

(«Моя країна - Україна», «Мій рідний край – моя земля» і . д.)

1. Плакат «Вінок любові до України»

Запропонуйте дітям вирізати з кольорового паперу велику красиву

улюблену квітку. Потім прикріпити ці квіти по контуру карти України, щоб

вийшов своєрідний вінок. Свої дії учні супроводжують побажаннями для рідної

Вітчизни (наприклад: «Я бажаю для любої України добра, радості, миру, безпеки,

процвітання, щастя, мудрих людей, щирості, доброзичливості, краси, гармонії,

спокою, здобутків тощо»).

Аналогічно можна виготовити плакат. При цьому вирізані з паперу квіти

закріпити по всій території карти України.

2. Плакат «Моя країна – квітучий диво-сад».

Запропонуйте дітям вирізати з кольорового паперу красиві улюблені квіти

та прикріпити їх по всій території карти України.

Свої дії учні супроводжують словами-означеннями, якою для них є

Вітчизна (наприклад: «Моя Батьківщина добра, радісна, мирна, безпечна,

процвітаюча, щаслива, мудра, щира, доброзичлива, красива…»).

3. Малюнок «Дерево любові».

Запропонуйте дітям намалювати дерево любові до Батьківщини, на гілках

якого буде стільки плодів, скільки хорошого подарувала їм Вітчизна (школа,

друзі, ліс, річка, сонце, батьки, квіти тощо).

4. Малюнок «Для любої Вітчизни».

Прочитайте вислів: «Батьківщина краща за сонце, дорожча за золото».

Обговоріть з дітьми, за що кращою та дорожчою може бути Батьківщина (краща

за зірку, небо, веселку; дорожча за автомобіль, гроші, палац тощо). Потім діти

перераховують, що може подарувати своїй Вітчизні людина, яка її любить (добре

виконану роботу, любов до своєї родини, букет квітів тощо).

Попросіть дітей подумати, що вони можуть подарувати Батьківщині і

намалювати свій подарунок.

За малюнками один одного діти розповідають про те, як їх друзі люблять

свою Батьківщину.

5. Малюнок «Улюблене місце».

Прочитайте вислів В.Белінського: «Хто не належить своїй Батьківщині, той

не належить і людству». Запропонуйте намалювати своє улюблене місце на землі,

розказати про нього. Організуйте виставку робіт.

РОЗДІЛ V. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ

ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

«Не можна людині дати знання, можна їй тільки допомогти відкрити ці

знання у собі» (Галілео Галілей).

Сучасне суспільство потребує такої особистості, яка б мала сформовані

моральні якості та систему базових цінностей: природа, людина, праця, пізнання

життя.

Актуальність сприяння розвитку творчих здібностей обдарованих школярів

зумовлена реаліями сьогодення, які вимагають від особистості не лише знань, але

й усвідомлення нею власної ролі та відповідальних дій згідно з принципами життя

та пріоритетом прав людини.

Обдарованість – комплекс задатків і здібностей, які за сприятливих умов

дозволять потенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності (чи

діяльностей) порівняно з іншими людьми (Л.Липова).

Етапи розвитку обдарованої особистості: задатки, здібності,

обдарованість, талант, геній.

Виявлення обдарованих дітей: обдарованість – завжди унікальна, тому

марно шукати універсальні ознаки обдарованих дітей (Р.Сернберг).

Василь Сухомлинський вважав, що немає дітей необдарованих. Усі діти

обдаровані. Завдання школи – виявити обдарованість дитини у практичній або

розумовій сферах, створивши для всіх без винятку дітей рівні можливості.

Обдарованими називають тих, хто показує гарні результати або високий

рівень здібностей в одній чи декількох галузях діяльності; вміє працювати в

нестандартних умовах; вміє розв'язувати проблемні завдання; критично мислити;

робити правильний вибір у різних ситуаціях.

«Немає необдарованих дітей – є дорослі, які не займаються розвитком

дитини, адже будь-яка здібність потребує розвитку» (І.Мороз).

Шляхи розвитку творчих здібностей обдарованих дітей:

1. Стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність.

2. Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи,

прогнозування, уяви.

3. Допомагати оволодівати технічними засобами для записів.

4. Розвивати критичне сприйняття дійсності.

5. Під час занять чітко контролювати досягнуті результати та давати

завдання підвищеної складності, створювати ситуації самоаналізу, самооцінки,

самопізнання.

6. Залучати до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів

та ініціатив, створювати ситуації вільного вибору і відповідальності за обране

рішення.

7. Використовувати творчу діяльність вихованців при проведенні різних

видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят.

Положення, які покладаються в основу забезпечення розвитку творчих

здібностей обдарованих школярів, базуються на педагогічних та дидактичних

принципах освіти і визначаються загальними вимогами до формування

компетентності, знань, умінь та мають низку специфічних принципів, зокрема:

• зорієнтованість на позитивні дії (цілеспрямованість розвитку на соціальні

очікування учнів, формування позитивного іміджу компетентної особистості,

потреби вчитися впродовж усього життя);

• демократичність (передбачення суб’єктно-суб’єктних відносин між

учасниками навчально-виховного процесу);

• гуманізму, що означає пріоритетність прав, свободи, творчий розвиток

особистості, співвідношення освітніх вимог з можливостями та здібностями

школярів;

• міждисциплінарність, що передбачає розвиток особистості в умовах

узгодження змісту всіх видів роботи, спрямованої на розвиток творчо обдарованої

дитини;

• зв’язок з практичною діяльністю, що передбачає формування вмінь

самостійно аналізувати, приймати відповідальні рішення і діяти відповідно до

вимог сьогодення.

Реалізація соціокультурних функцій навчально-виховного процесу

спрямована на:

• забезпечення фізичного та психофізичного здоров’я особистості;

• задоволення пізнавальних потреб особистості;

• формування моральних якостей та цінностей особистості, які є

передумовою моральних вчинків, дій, помислів;

• формування базових суспільних цінностей: природа, людина, батьківщина,

праця, пізнання, життя;

• розвиток мотиваційно-емоційної сфери (задоволення від праці, орієнтація

на досягнення);

• розвиток творчих здібностей;

• формування навичок спілкування в системі взаємин.

Зміст роботи спрямований на виявлення, підтримку обдарованої дитини;

узагальнення, поширення кращого досвіду педагогічних та науково-педагогічних

працівників, який забезпечує розвиток особистості з урахуванням специфіки і

рівня її здібностей та формування в молоді системи уявлень, сприяє становленню

світоглядних орієнтацій, виробленню власної філософії життєдіяльності,

самоідентифікації та самореалізації в кожній із сфер суспільного життя.

Навчання і розвиток обдарованих дітей забезпечує поширене та поглиблене

вивчення навчальних предметів з використанням таких методів, як проблемно-

розвивальне, гуманно-особистісне, індивідуальне навчання тощо.

Організація навчальної діяльності поєднує два взаємопов’язаних напрями:

набуття знань (провідних ідей, понять, теорій, законів) та практичне їх

застосування. Це сприяє розвитку пізнавальних здібностей, логічного мислення,

виробленню практичних умінь та навичок, необхідних для трудової діяльності,

створює умови для формування в особистості вміння міркувати, аналізувати,

порівнювати, ставити запитання, шукати відповіді, критично та всебічно

розглядати проблему, досліджувати та експериментувати, робити власні

висновки, орієнтуватися й адаптуватися до нових соціальних умов.

Розвиток творчих здібностей обдарованої особистості забезпечують

загальноосвітні навчальні заклади. Навчання та перебування в школі – час, на

який припадає основний період формування світогляду, культурно-освітніх

потреб особистості та самоусвідомлення.

Сприяти розвитку творчих здібностей школярів повинні й засоби масової

інформації, які б пропагували досвід роботи з обдарованими дітьми, публікували

відповідні матеріали, випускали навчально-пізнавальні теле- і радіопередачі.

До цієї діяльності можуть також залучатися різноманітні благодійні фонди,

організації, які фінансово підтримують олімпіади, конкурси, турніри, тренінги,

інтелектуальні ігри, надають гранти для розробки науково-методичних матеріалів,

посібників, підручників тощо.

У такий спосіб можлива реалізація навчально-виховної моделі, в якій

взаємодіють усі складники процесу сприяння розвитку творчих здібностей: сім’я,

навчальні заклади всіх типів, соціальні партнери, засоби масової інформації.

Діяльність педагога щодо розвитку творчих здібностей обдарованих

школярів:

• стимулювання інтелектуального і творчого пошуку, вміння бачити

проблеми та шляхи їх розв’язання;

• пріоритет відносин співробітництва, співтворчості;

• визначення мети, розробка плану і режиму роботи школяра, забезпечення

циклічності, тривалості навчання згідно з його віковими та індивідуальними

особливостями;

• наукова насиченість змісту освіти;

• впровадження у навчально-виховний процес нових гуманістичних

підходів, які б ґрунтувалися на принципах педагогіки співпраці;

• модернізація форм, методів навчання та виховання;

• створення належних умов для творчого розвитку особистості;

• стимулювання постійного самоаналізу учнем своєї самоосвітньої

діяльності.

Діяльність адміністрації навчального закладу щодо сприяння розвитку

творчих здібностей обдарованих школярів:

• організація педагогічного процесу з метою забезпечення розвитку

здібностей обдарованих школярів;

• підбір педагогічних кадрів відповідного рівня, здатних сприяти творчій

праці учнів, вивчення їх педагогічної майстерності;

• забезпечення умов для самостійної діяльності педагогів, підвищення їх

загальнокультурного та професійного рівня;

• забезпечення участі обдарованої молоді у конкурсах, олімпіадах,

спортивних заходах, конференціях, заочних та позашкільних формах навчання

тощо.

ВИСНОВКИ

Зважаючи на вищесказане, можна зробити наступні висновки:

1. Ефективне виховання творчої особистості учнів в загальноосвітніх

навчальних закладах вимагає створення організаційно-педагогічних умов, серед

яких можна визначити наступні:

наукове обґрунтування методів педагогічного керівництва творчим

розвитком особистості;

надання дитині свободи вибору і самовираження, усвідомлення нею

своєї самоцінності;

створення творчої атмосфери, формування в учнів внутрішньої

мотивації і потреби до творчої діяльності;

впровадження особистісно-орієнтованого підходу, використання

методів психодіагностики.

2. Глибокі знання, постійний пошук нестандартних, нетрадиційних форм

навчання та виховання, відповідальність, любов до дітей – основа роботи кожного

педагога.

3. Кожен урок має бути для учнів відкриттям, новою сторінкою на шляху

пізнання світу прекрасного, нового, незбагненного. Образне, кольорове

сприйняття світу варто відкривати своїм вихованцям, варто створювати умови для

фантазування, уяви, з метою розвитку просторового мислення, розумових,

пізнавальних, творчих здібностей. Іншими словами – педагог має працювати над

формуванням не тільки інтелектуально розвиненої, а й творчої особистості.

4. Краса і добро крокують поряд, тому, на нашу думку, уроки мають

викликати в учнів почуття радості, здивування. Варто вчити учнів бачити

естетичні деталі через малюнок, закладати духовні основи у процесі роботи над

композиціями з різних тем. Для досягнення цієї мети слід використовувати різні

методи і прийоми роботи, поєднувати такі види мистецтва як музика та

література.

5. Завдання педагога – розбудити в кожній дитині прекрасне, добре, гарне.

Цьому можуть сприяти: прекрасна музика, яка зможе настроїти не тільки

окремого учня, а й весь клас на певну хвилю, примусити прислухатися до своїх

власних хвилювань і почуттів, навчитися осмислювати їх. Але для того, щоб

музика на уроці виконала свою роль, варто поступово вчити учнів не тільки

слухати й сприймати її, а й переживати її зміст.

6. Ефективність занять мистецтвом істотно залежить від зацікавлення

художньою працею, від отриманого дітьми в процесі малювання емоційного

задоволення, радості.

7. Образотворче мистецтво сприяє розвитку зорової пам’яті,

спостережливості, просторової уяви, дрібної моторики пальців, окоміру, вміння

зосереджуватись, наполегливості у досягненні мети, почуття ритму і гармонії.

Уроки образотворчого мистецтва відіграють важливу роль в естетичному

вихованні.

Робота в школі вимагає душевних і фізичних зусиль. Це складна, клопітка і

виснажлива праця. Однак саме творчий підхід до роботи дає можливість вчителю

відновлювати наснагу та натхнення до своєї праці.

8. Людина спроможна творити себе. Творчий розвиток учнів – обов’язкова

умова формування активної особистості громадянина.

9. Інтеграція сучасних педагогічних технологій інтерактивного, особистісно

орієнтованого, проектного навчання на основі постійного розвитку критичного

мислення учнів дасть змогу розвивати творчі здібності, а значить, і формувати

творчу особистість учня.

10. Розвиток творчості – важливий психолого-педагогічний момент, коли

виховання, навчання і розвиток проявляються в своїй цілісності. Відчуття пошуку

відкриття є тією рушійною силою, яка надихає учня творити. Радість, яка при

цьому супроводжує дитину, породжує успіх у подоланні труднощів. Відомо, що

навіть маленька перемога над собою робить людину сильнішою. Саме це – шлях

до виховання волі, до утвердження особистого «Я», до формування і розвитку

творчої особистості.

«Творчість, - писав В.О. Сухомлинський, - починається там, де

інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом

пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби

зливається із своїм духовним надбанням».

Кажуть, що творча людина живе, а не перебуває на цій Землі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса /

Ю.К.Бабанский. – М.: Просвещение, 1982. – 192 с.

2. Бех І. Д. Виховання особистості. Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-

технологічні засади. Наукове видання. – К.: Либідь, 2003 – 280с.

3. Волощук І. Методи розвитку творчих здібностей учнів молодшого шкільного

віку / І. Волощук // Рідна школа. – 1998. – № 6. – С. 29-37.

4. Гільбух Ю. З. Розумово обдарована дитина. – К., 1993 – 77 с.

5. Давидов В.В. Проблеми развивающего обучения / В.В.Давидов. – М.:

Педагогика, 1986.– 240 с.

6. Костюк Г.С. Здібності та їх розвиток у дітей. – К. – 80 с.

7. Лейтес Н. С. Об умственной одаренности. – М.: 1960.

8. Макаренко А. С. Методика виховної роботи. – К.: Радянська школа, 1990. – 366

с.

9. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навчальний посібник / Н.Є.Мойсеюк. - 3-те видання,

доповнене. – К., 2001. – 608 с.

10. Моляко В.О. Творчий потенціал людини як психологічна проблема //

Психологічна газета. – 2005. - №6. – С.4-5.

11. Момот Л. До проблеми формування творчих здібностей у процесі

навчання / Л. Момот, Л. Шелестова // К.: Педагогіка і психологія. – 1997. – № 2.

– С. 53-54.

12. Нікітін Б.П. Виникнення і розвиток творчих здібностей // Рад. шк. – 1994. -

№4.- С.20-22.

13. Панов В.Н. и другие. Одарённые дети: выявление, обучение, развитие //

Відкритий урок. – 2002. - № 15, 14. - С. 20-23.

14. Пономарьова Р.О. Креативний потенціал технічно обдарованої особистості:

природа, структура, критерії, розвиток. Матеріали IV костенківських читань

(25.09.1996). – К. 1996.

15. Полякова Г.С., Третяк П.М. Показники творчої особистості і можливості їх

вимірювання. – Матеріали IV костенківських читань (25.09.1996). - К. 1996.

16. Психология. Словарь. Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского.

– М.: Политиздат, 1990 – 494 с.

17. Психолого-педагогічна діагностика школярів / Упоряд. О. Л. Співак. – Х.:

Ранок, 2009 – 160 с.

18. Равлюк Т. Діагностика та раннє виявлення творчих здібностей учнів. Вісник

Львів. ун-ту. Серія педагогічна. – 2005. – Вип. 20.- С.112-118.

19. Рибалка В. В. Психологія розвитку творчої особистості. – К., 1996

20. Рогозина В. Педагогические условия развития творческих способностей на

уроке // Воспитание школьников. – 2007. - №4. – С. 28-30.

21. Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості: Підручник. – К.: Міленіум,

2006 – 346 с.

22. Сухомлинський В. О. Вибрані твори. Т.1. – К.: Радянська школа, 1976. – 309

с.

23. Сущенко Т. І. Основи позашкільної педагогіки: Посібник для класних

керівників, педагогів позашкільних закладів. Мн.: Беол. Наука, 2000 – 221 с.

24. Теорія і практика розвитку ключових компетентностей учнів 12-річної

школи: Матеріали Всеукраїнської науково-пошукової конференції, яка

відбулася у гімназії № 178 м. Києва 27 березня 2008 року / За загальною

редакцією І.Г.Єрмакова. – Частина ІІ. – К. – Запоріжжя: Хортицький нвчально-

реабілітаційний багатопрофільний центр, 2008. – 496 с.

25. Тхоржевский Д.А. Методика трудового і професійного навчання та

викладання загальнотехнічних дисциплін / Д.А.Тхоржевский. – К.: Вища

школа, 1992. –336 с.

26. Фридман Л. М. Педагогический опыт глазами психолога. М., 1987 – 224 с.

27. Черепковська Н.І. Виявлення та стимуляція розвитку творчого потенціалу

дітей // Обдарована дитина. – 2006. - №1. – С. 18-21.

28. Чорна Л.Г. Психологія забезпечення розвитку творчих здібностей учнів //

Психологічна газета. – 2001. - №2. – С.42-46.

29. http://awqust.com/index_2_view.php?id=30 .

30. http://dokuchaevsk-edu.org.ua.