НАУКОВІ ЗАПИСКИ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК...

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР «МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ»

МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ УКРАИНЫ

НАЦИОНАЛЬНАЯ АКАДЕМИЯ НАУК УКРАИНЫ

НАЦИОНАЛЬНЫЙ ЦЕНТР «МАЛАЯ АКАДЕМИЯ НАУК УКРАИНЫ»

MINISTRY OF EDUCATION OF UKRAINE

NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE

NATIONAL CENTER «MINOR ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE»

НАУКОВІ ЗАПИСКИ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

НАУЧНЫЕ ЗАПИСКИ МАЛОЙ АКАДЕМИИ НАУК УКРАИНЫ

SCIENTIFIC NOTES MINOR ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ СБОРНИК НАУЧНЫХ ТРУДОВ

COLLECTION OF SCIENTIFIC PAPERS

СЕРІЯ: ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ СЕРИЯ: ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ НАУКИ

SERIES: EDUCATION

ВИПУСК ВЫПУСК

ISSUE

КИЇВ-2015

7

Наукові записки Малої академії наук України, 2015 р., № 7

УДК 374:001.32](477)(051)+37

ББК 74.202

Н34

ЗАСНОВНИК – НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР «МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК

УКРАЇНИ» МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

Видається за рішенням науково-технічної ради Національного центру «Мала

академія наук України» Міністерства освіти і науки України та Національної

академії наук України (протокол № 8 від 20 листопада 2015 року)

Збірник наукових праць зареєстровано в Міністерстві юстиції

України (серія КВ №19257-9057 Р від 27.08.2012 р.)

Н34 Наукові записки Малої академії наук України : зб. наук. праць. Вип.7 /

Національний центр «Мала академія наук України» ; редкол. : С. О. Довгий

(голова), О. Є. Стрижак, І. М. Савченко (відп. ред.) [та ін.].– К. : Інститут

обдарованої дитини НАПН України, 2015. – 170 с. – (Серія: педагогічні науки;

вип. 7).

ISSN 978-966-2633-63-4

До збірника увійшли наукові статті, підготовлені в рамках VІ Міжнародної

науково-практичної міждисциплінарної конференції «Інноваційні технології

навчання обдарованої молоді», яку було проведено Національним центром «Мала

академія наук України» спільно з Інститутом модернізації змісту освіти

Міністерства освіти і науки України 3–4 грудня 2015 року в Національній академії

педагогічних наук України. Публікації учасників конференції присвячені пошуку

ефективних підходів та нових технологічних рішень щодо розроблення й

застосування в педагогічній практиці інноваційних технологій підтримки дослідної

роботи учнівської молоді й спрямовані на вирішення таких проблем як

концептуальні підходи та проблеми розвитку STEM-освіти в Україні; створення

систем управління знаннями в освітньо-інформаційному середовищі задля

підтримки творчості обдарованої дитини; проектування навчальних курсів,

електронних засобів навчання щодо підвищення якості експериментальної роботи;

запровадження дистанційних послуг пошукової роботи учнів із використанням

засобів ІКТ тощо.

УДК 374:001.32](477)(051)+37

ББК 74.202

ISSN 978-966-2633-63-4 © Національний центр «Мала академія наук України», 2015

© Інститут обдарованої дитини НАПН України, 2015


3

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ «НАУКОВІ ЗАПИСКИ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ

НАУК УКРАЇНИ» ЗАСНОВАНО У ТРАВНІ 2012 РОКУ

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Бар’яхтар В. Г. – доктор фізико-математичних наук, академік Національної академії

наук України, директор Інституту магнетизму Національної

академії наук України.

Бех І. Д. – доктор психологічних наук, професор, дійсний член Національної

академії педагогічних наук України, директор Інституту проблем

виховання Національної академії педагогічних наук України.

Довгий С. О. – доктор фізико-математичних наук, професор, президент

Національного центру «Мала академія наук України», академік

Національної академії наук України, член-кореспондент

Національної академії педагогічної наук України.

Камишин В.В. – доктор педагогічних наук, кандидат технічних наук, старший

науковий співробітник, директор Інституту обдарованої дитини

Національної академії педагогічних наук України.

Климова К. Я. – доктор педагогічних наук, професор кафедри філології і

лінгводидактики, директор Експериментально-тематичного центру

навчальної та науково-дослідницької діяльності Житомирського

державного університету імені Івана Франка.

Лісовий О. В. – кандидат філософських наук, директор Національного центру

«Мала академія наук України».

Палагін О. В. – доктор технічних наук, професор, академік Національної академії

наук України, заступник директора з наукової роботи Інституту

кібернетики ім. В.М.Глушкова Національної академії наук

України.

Савченко О. Я. – доктор педагогічних наук, академік Національної академії

педагогічних наук України, головний науковий співробітник

лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки Національної

академії педагогічних наук України.

Спірін О.М. – доктор педагогічних наук, професор, заступник директора з

наукової роботи Інституту «Інформаційних технологій і засобів

навчання» Національної академії педагогічних наук України.

Стрижак О. Є. – доктор технічних наук, старший науковий співробітник, заступник

директора з наукової роботи Національного центру «Мала академія

наук України».

Чернецький І. С. – кандидат педагогічних наук, завідувач відділу створення

навчально-тематичних систем знань Національного центру «Мала

академія наук України».

http://journal.iitta.gov.ua/



4

РОЗШИРЕНИЙ СПИСОК ЧЛЕНІВ РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ ЗБІРНИКА НАУКОВИХ ПРАЦЬ «НАУКОВІ ЗАПИСКИ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ»

Довгий Станіслав Олексійович – голова редакційної колегії, доктор фізико-

математичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук

України, академік Національної академії педагогічних наук України, президент

Національного центру «Мала академія наук України».

Савченко Олександра Яківна – доктор педагогічних наук, професор,

академік Національної академії педагогічних наук України, головний науковий

співробітник лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки Національної

академії педагогічних наук України.

Бар’яхтар Віктор Григорович – доктор фізико-математичних наук, академік

Національної академії наук України, директор Інституту магнетизму Національної


Бех Іван Дмитрович – доктор психологічних наук, професор, дійсний член

Національної академії педагогічних наук України, директор Інституту проблем

виховання Національної академії педагогічних наук України.

Камишин Володимир Вікторович – доктор педагогічних наук, кандидат

технічних наук, старший науковий співробітник, директор Інституту обдарованої

дитини Національної академії педагогічних наук України.

Коваль Людмила Вікторівна – доктор педагогічних наук, професор,

директор Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв Бердянського

державного педагогічного університету.

Осадченко Інна Іванівна – доктор педагогічних наук, професор, керівник

Інституту педагогічної освіти Миколаївського національного університету імені

В. О. Сухомлинського.

Лісовий Оксен Васильович – кандидат філософських наук, директор

Національного центру «Мала академія наук України».

Палагін Олександр Васильович – доктор технічних наук, професор,

академік Національної академії наук України, заступник директора з наукової

роботи Інституту кібернетики ім. В.М.Глушкова Національної академії наук

України.

Спірін Олег Михайлович – доктор педагогічних наук, професор, заступник

директора з наукової роботи Інституту «Інформаційних технологій і засобів

навчання» Національної академії педагогічних наук України.

Стрижак Олександр Євгенійович – доктор технічних наук, старший

науковий співробітник, заступник директора з наукової роботи Національного

центру «Мала академія наук України».

Садовий Микола Ілліч – доктор педагогічних наук, професор, проректор з

наукової роботи, завідувач кафедри теорії та методики технологічної підготовки,

охорони праці та безпеки життєдіяльності Кіровоградського державного

педагогічного університету імені Володимира Винниченка.





5

Тарасенкова Ніна Анатоліївна – доктор педагогічних наук, професор,

проректор з наукової роботи, завідувач кафедри математики та методики навчання

математики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Чавдарова-Костова Сійка Георгієва – доктор педагогічних наук, професор,

заступник декана з міжнародних зв’язків і науково-дослідної роботи факультету

педагогіки Софійського університету ім. Св. Климента Охрідського.

Гриньова Марина Вікторівна – доктор педагогічних наук, професор,

завідувач кафедри педагогічної майстерності та менеджменту Полтавського

національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка.

Зайцева Лариса Іванівна – доктор педагогічних наук, професор, завідувач

кафедри дошкільної освіти Бердянського державного педагогічного університету.

Кітманов Олександр Олександрович – доктор фізико-математичних наук,

професор, завідувач кафедри прикладної математики та комп’ютерної безпеки

Інституту космічних і інформаційних технологій «Сибірського федерального

університету».

Кічук Надія Василівна – доктор педагогічних наук, професор, завідувач

кафедри загальної і соціальної педагогіки та початкової освіти Ізмаїльського

державного гуманітарного університету.

Климова Катерина Яківна – доктор педагогічних наук, професор, завідувач

кафедри лінгвометодики та культури фахової мови Житомирського державного

університету імені Івана Франка.

Клім-Клімашевська Анна – доктор хабілітований педагогічних наук,

професор, завідуюча кафедри дидактики Інституту педагогіки Природничо-

гуманітарного університету в Сєдельцях.

Комар Ольга Анатоліївна – доктор педагогічних наук, професор, завідувач

кафедри фахових методик та інноваційних технологій у початковій школі

Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

Лєвін Ілля Семенович – PhD, професор, завідувач кафедри наукової освіти

університету м. Тель Авів.

Кодлюк Ярослава Петрівна – доктор педагогічних наук, професор, професор

кафедри педагогіки Тернопільського національного педагогічного університету

імені Володимира Гнатюка.

Вознюк Олександр Васильович – доктор педагогічних наук, доцент, професор

кафедри дошкільної освіти і педагогічних інновацій Житомирського державного

університету імені Івана Франка.

Рогальська-Яблонська Інна Петрівна – доктор педагогічних наук, професор,

завідувач кафедри теорії та методики дошкільної освіти Уманського державного

педагогічного університету імені Павла Тичини.

Бевз Валентина Григорівна – доктор педагогічних наук, професор, професор

кафедри математики і теорії та методики навчання математики Національного

педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

Антас-Ящук Аліція – доктор педагогічних наук, науковий працівник

кафедри теорії педагогіки та історії виховання Інституту педагогіки Природничо-

гуманітарного університету в Седельцях.

Вєрушевська-Дурай Сабіна – доктор педагогічних наук, науковий працівник

кафедри дидактики Інституту педагогіки Природничо-гуманітарного університету в

Седельцях.


6

Коновалюк-Нікітін Хелена – доктор педагогічних наук, викладач закладу

педагогіки Державної вищої школи імені Папи Римського Івана Павла II в м. Біла-

Підляська.

Назарук Станіслава – доктор педагогічних наук, викладач факультету

педагогіки Державної вищої школи імені Папи Римського Івана Павла II в м. Біла-

Підляська.

Тилюсь Уршуля – доктор педагогічних наук, науковий працівник кафедри

дидактики Інституту педагогіки Природничо-гуманітарного університету

в Седельцях.

Рогуска Агнєшка – доктор педагогічних наук, науковий працівник кафедри

теорії педагогіки та історії виховання Інституту педагогіки Природничо-

гуманітарного університету в Седельцях.

Нікітін Сергіуш – доктор теологічних наук, науковий працівник кафедри

основ педагогіки Інституту педагогіки Природничо-гуманітарного університету в

Седельцях.

Ягелло Ева – доктор педагогічних наук, науковий працівник кафедри

дидактики виховання Інституту педагогіки Природничо-гуманітарного університету

в Седельцях.

Коновальчук Валентина Іванівна – кандидат психологічних наук, завідувач

кафедри психології Черкаського обласного інституту післядипломної освіти

педагогічних працівників.

Ленів Зоряна Павлівна – кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач

кафедри початкової та корекційної освіти Львівського національного університету

імені Івана Франка.

Савченко Ірина Миколаївна – кандидат педагогічних наук, старший

науковий співробітник, учений секретар Національного центру «Мала академія наук

України».

Андрющенко Тетяна Костянтинівна – кандидат педагогічних наук,

завідувач кафедри освітнього менеджменту і педагогічних інновацій Черкаського

обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

Гаряча Світлана Анатоліївна – кандидат педагогічних наук, завідувач

кафедри педагогіки Черкаського обласного інституту післядипломної освіти

педагогічних працівників.

Чернецький Ігор Станіславович – кандидат педагогічних наук, завідувач

відділу створення навчально-тематичних систем знань Національного центру «Мала

академія наук України».

Яременко Лілія Анатоліївна – кандидат педагогічних наук, завідувач

лабораторії теорії і методики розвитку дитячої обдарованості та креативності

Інституту розвитку дитини Національного педагогічного університету імені

М. П. Драгоманова.

Довга Тетяна Яківна – кандидат педагогічних наук, професор, професор

кафедри педагогіки дошкільної та початкової освіти Кіровоградського державного


Омельчук Сергій Аркадійович – кандидат педагогічних наук, доцент

кафедри мовної освіти Херсонського державного університету, дійсний член

Української академії акмеологічних наук.


7

Дяченко-Лисенко Любов Миколаївна – кандидат філологічних наук, доцент

кафедри теорії мови та літератури Університету сучасних знань, член Національних

спілок журналістів та краєзнавців України, голова Міжнародного центру незалежних

наукових і мовних експертиз.

Рибалко Ліна Миколаївна – кандидат педагогічних наук, старший науковий

співробітник, докторант Інституту педагогіки Національної академії педагогічних

наук України.

Гораш Катерина Вікторівна – кандидат педагогічних наук, старший

науковий співробітник лабораторії педагогічних інновацій Інституту педагогіки

Національної академії педагогічних наук України.

Кашуба Людмила Володимирівна – кандидат педагогічних наук, доцент

кафедри початкової та корекційної освіти Львівського національного університету

імені Івана Франка.

Лук’янова Світлана Михайлівна – кандидат педагогічних наук, доцент

кафедри математики і теорії та методики навчання математики Національного

педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

Коновальчук Марина Валеріївна – кандидат педагогічних наук, доцент,

доцент кафедри дошкільної та початкової освіти Чернігівського національного

педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка.

Небеленчук Ірина Олександрівна – кандидат педагогічних наук, старший

викладач кафедри теорії і методики середньої освіти комунального закладу

«Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені

Василя Сухомлинського».

Нєворова Олена Валеріївна – кандидат наук з фізичного виховання і спорту,

доцент кафедри теорії і методики фізичного виховання Кіровоградського

державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Сорока Оксана Геннадіївна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри

педагогіки и психології початкової освіти закладу освіти «Білоруській державний

педагогічний університет імені Максима Танка».

Ткаченко Ігор Анатолійович – кандидат педагогічних наук, доцент

кафедри фізики і астрономії та методики їх викладання Полтавського

національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка.

Фурсикова Тетяна Володимирівна – кандидат педагогічних наук, доцент

кафедри образотворчого мистецтва та дизайну Кіровоградського державного


.

Відповідальний за випуск: Савченко І.М., учений секретар НЦ «Мала академія

наук України», кандидат педагогічних наук, сташий науковий співробітник


8

ЗМІСТ

Довгий С. О. ВСТУПНЕ СЛОВО

10

РОЗДІЛ І. ТРАНСДИСЦИПЛІНАРНІСТЬ – ПАРАДИГМА

СУЧАСНОЇ ОСВІТИ

13

Стрижак О. Є., Чернецький І. С.,

Шаповалов Є. Б., Шаповалов В. Б.

ПОТЕНЦІАЛ ВИКОРИСТАННЯ ОНТОЛОГО-АНАЛІТИЧИХ

ГРАФІВ

13

Чернецький І. С., Пащенко Є. Ю., Атамась А. І.,

Шаповалов Є. Б., Шаповалов В. Б., Булгаков І. В.

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ДЛЯ

СТУКТУРИЗАЦІЇ ТА ВІЗУАЛІЗАЦІЇ НАУКОВИХ ЗНАНЬ ПРИ

ПРОВЕДЕННІ ПОПЕРЕДНЬОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

20

Чернецький І. С., Атамась А. І.,

Шаповалов Є. Б., Шаповалов В. Б. , Булгаков І. В.

ВИКОРИСТАННЯ ОНТОЛОГІЙ ПІДБОРУ ПРИ ПРОВЕДЕННІ

НАУКОВИХ РОБІТ

28

РОЗДІЛ ІІ. НФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНІЙ ПРОСТІР:

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ, СТВОРЕННЯ, ФОРМУВАННЯ

36

Барвіцька Г. К., Храпач Г. С.

ПРОЕКТУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ КУРСІВ ТА ЕЛЕКТРОННИХ

ПІДРУЧНИКІВ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ЗАСІБ У НАВЧАННІ

36

Гетьман І. А., Гетьман М. А.

ЕЛЕКТРОННИЙ ПІДРУЧНИК ЯК ОДИН З ВАЖЛИВИХ

ЕЛЕМЕНТІВ В СИСТЕМІ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

44

Дем’яненко В. Б.

ІНФОРМАЦІЙНА КУЛЬТУРА МОЛОДОЇ ЛЮДИНИ ЯК СПОСІБ

СОЦІАЛІЗАЦІЇ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ ЗНАНЬ

49


9

Поштарук Я. І.

НОВИЙ РІВЕНЬ РОЗВИТКУ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТЯНСЬКОЇ ГАЛУЗІ

57

РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВСЬКОЇ ТА СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗАСОБІВ ІНФОРМАЦІЙНО-

ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

63

Ворона Л. І.

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УЧНІВСЬКИХ НАУКОВИХ

ДОСЛІДЖЕНЬ У СИСТЕМІ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

63

Кальной С. П.

Е-СЦЕНАРІЙ НАВЧАННЯ, ЯК ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ

ІНТЕРАКТИВНОЇ БАЗИ ЗНАНЬ В Е-МЕРЕЖІ НАВЧАЛЬНОЇ

ВЗАЄМОДІЇ

70

Попова М. А.

ІНФОРМАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ НАВЧАЛЬНО-

ДОСЛІДНИЦЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ «МУЗЕЙНА ПЛАНЕТА»

78

Хован І. В.

РОЗВИТОК ДОСЛІДНИЦЬКИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

85

РОЗДІЛ ІV. ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ ПІДТРИМКИ

ПРОЦЕСІВ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ УЧНІВ

89

Кобиш А. А., Островська А. Л.

CТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДУ В

УМОВАХ ПЕДАГОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

89

Тропіна І. В.

ДЕСИМІНАЦІЯ ДОСВІДУ ВПРОВАДЖЕННЯ КУРСУ

«ФІНАНСОВА ГРАМОТНІСТЬ»

97

Чистякова Н. Г.

ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МОЛОДІ –

ІННОВАЦІЙНИЙ ОСВІТНІЙ ПРОЕКТ

103


10

РОЗДІЛ V. ПСИХОЛОГІЯ ОБДАРОВАНОСТІ. АКТИВНІСТЬ

СУБ'ЄКТА В РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНОСТІ

108

Демченко О. П.

ЯКОСТІ СОЦІАЛЬНО ОБДАРОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ ЯК

ПОКАЗНИКИ ЇЇ ЕЛІТАРНОСТІ

108

Зуєв М. І.

ШКІЛЬНА ПРАВОВА ОСВІТА ОБДАРОВАНОЇ УЧНІВСЬКОЇ

МОЛОДІ ЯК ЗАСІБ ДОУНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ

115

Лавриченко Н. М.

ПЕДАГОГІЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ ТЕОРІЇ ПОЗИТИВНОЇ

ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ К. ДАБРОВСЬКОГО

122

Сліпухіна І. А., Чернецький І. С.

ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ В КОНТЕКСТІ

ВИКОРИСТАННЯ НАУКОВОГО ТА ІНЖЕНЕРНОГО МЕТОДІВ

131

РОЗДІЛ ІV. STEM – СВІТ ІННОВАЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ

141

Гончарова Н. О.

ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛЯ В СИСТЕМІ

НАВЧАННЯ STEM

141

Савченко І. М.

РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЙ STEM-ОСВІТИ В УКРАЇНІ НА ПРИКЛАДІ

ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ЦЕНТРУ «МАЛА АКАДЕМІЯ

НАУК УКРАЇНИ»

148

Салюк Н. В.

ЗАСТОСУВАННЯ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ ДЛЯ

РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННІ

БІОЛОГІЇ

158

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

165

КОНТЕНТ

СОNТЕNТ

168


11

Станіслав Олексійович Довгий,

президент Національного центру

«Мала академія наук України»,

доктор фізико-математичних наук,

професор, член-кореспондент

НАН України, академік НАПН

України

ВСТУПНЕ СЛОВО

До сьомого видання збірника наукових праць «Наукові записки Малої

академії наук України» увійшли наукові статі, підготовлені науково-

педагогічними працівниками Національного центру «Мала академія наук

України» та іншими представниками вітчизняних наукових установ і освітніх

навчальних закладів різних видів та рівнів акредитації в рамках

VІ Міжнародної науково-практичної конференції «Інноваційні технології

навчання обдарованої молоді», яка відбулась 3–4 грудня 2015 року в

Національній академії педагогічних наук України.

Відродження національної науки, культури й освіти в контексті

п’ятого-шостого технологічного укладу – актуальне завдання для України.

Саме стан науки, культури, освіти є невід’ємною складовою політичних,

економічних і соціальних трансформацій в країні, основою покращення

позицій нашої держави у відомих світових рейтингах і поліпшення рівня й

якості життя пересічного українця.

Проте в Україні, орієнтованої на технологічний прогрес, має місце ціла

низка проблем, пов’язаних передусім з нестачею STEM-фахівців – науково-

інженерних кадрів, фахівців високотехнологічних виробництв, яких

потребують галузі мікроелектроніки, біотехнології, робототехніки, систем

штучного інтелекту, глобальних інформаційних мереж, генної інженерії,

нових видів енергії, високошвидкісних транспортних систем, освоєння

космічного простору, супутникового зв’язку тощо.

Усвідомлення цієї проблеми сприяє тому, що на сьогодні інноваційні

технології навчання обдарованої молоді, зокрема STEM-освіта, націлені на

підготовку компетентних фахівців для високотехнологічних виробництв і

забезпечення високого наукового потенціалу будь-якої держави.

Нині STEM-підходи починають реалізовуватись у багатьох українських

навчальних закладах, установах позашкільній освіті. Саме проблемам

впровадження інноваційних технологій навчання обдарованої молоді,

концептуальним підходам до реалізації STEM-освіти в Україні й була

присвячена вищезазначена конференція.


12

Статті авторів збірника наукових праць дають змогу проаналізувати

виклики сьогодення щодо впровадження інноваційних технологій навчання

обдарованої молоді та розвитку національної STEM-освіти, що спрямовується

на розвиток особистості, формування інженерного мислення й творчих

здібностей дитини в умовах становлення інформаційного суспільства та

економіки знань.

Також у збірнику розглядається кращий світовий досвід щодо

практичної реалізації ідей STEM-освіти та сформульовано завдання стосовно

визначення умов формування науково-орієнтованої освіти на основі

модернізації математично-природничих і гуманітарних профілів освіти:

перегляд змісту навчальних програм, підручників, методів і методик

викладання в системі дошкільної, шкільної та позашкільної освіти в аспекті

їхньої відповідності сучасним світовим вимогам і синхронізації з

тематичними напрямами розвитку основ науки та технологій.

У вміщених до збірника статтях презентовано досвід щодо

впровадження інноваційних технологій навчання обдарованої молоді та

реалізації ідей STEM-освіти Національним центром «Мала академія наук

України» в контексті науково-дослідних робіт, що здійснюються науковцями

Малої академії наук України. Зокрема висвітлено здобутки центру щодо

підготовки наукової еліти нації, фахівців у сфері високих технологій,

обґрунтовано нові підходи щодо організаційних форм науково-дослідної

роботи з обдарованою молоддю в системі природничо-математичних

навчальних дисциплін, проаналізовано проблеми, які гальмують

впровадження STEM-освіти, сформульовано рекомендації щодо розвитку

цього освітнього напряму.

Незважаючи на те, що представлені в збірнику матеріали презентують

різну проблематику та глибину наукового студіювання, всіх авторів об’єднала

єдина дослідницька мета – пошук і впровадження інноваційних технологій

навчання обдарованої молоді в Україні.

Сподіваюся, що публікація цього видання буде корисна керівникам

обласних та районних управлінь освіти, інститутів післядипломної

педагогічної освіти, науковцям, викладачам ВНЗ, ПТНЗ, менеджерам освітніх

закладів, учителям, психологам, соціальним педагогам, керівникам

дослідницьких гуртків загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів

як державної, так і недержавної форм власності, працівникам дошкільних

навчальних закладів та центрів раннього розвитку дитини, магістрам,

представникам бізнес-структур і усім зацікавленим особам.


13

РОЗДІЛ І. ТРАНСДИСЦИПЛІНАРНІСТЬ –

ПАРАДИГМА СУЧАСНОЇ ОСВІТИ

УДК 005.94 + 004.9 +519.7

Стрижак О. Є.,

Чернецький І. С.,

Шаповалов Є. Б.,

Шаповалов В. Б.

ПОТЕНЦІАЛ ВИКОРИСТАННЯ ОНТОЛОГО-АНАЛІТИЧИХ ГРАФІВ

У статі подано аналіз літературних джерел у галузі інформаційної

аналітики. Представлено системи аналізу інформації у науковій сфері.

Відображено особливості роботи в системах «editor3» і «ontology».

Наведено основні шляхи використання функціональних можливостей в

онтологіях.

Ключові слова: онтологія, онтолого-керований, наука, аналіз

інформації, онтологія вибору.

Постановка проблеми. Вибір – стадія волі, що передбачає селекцію

однієї з двох або більше альтернатив, інколи після періоду обмірковування.

Вибір можна зробити на підставі інтуїції, тобто на основі відчуття того, що

він правильний. Особа, яка приймає рішення, не зважує при цьому свідомо

«за» і «проти» по кожній альтернативі і не потребує навіть їх у розумінні

ситуації. З точки зору статистики, шанси на правильний вибір без логіки

невисокі. Проблема вибору товару актуальна в наш час. Для людини вибрати

відповідний товар зі всієї безлічі товарів, представлених на сучасному ринку,

знайти ідеальне співвідношення ціна/якість, вибрати підходящий бренд,

якому можна довіряти, є досить непростим завданням. Усі ці пошуки

забирають багато часу і сил.

Одним з шляхів розв’язання проблеми вибору є створення систем

автоматичного аналізу інформації. Сучасними напрямами є розроблення

систем аналізу практично необхідної інформації, які потрібно

використовувати як у повсякденному житті, так і у промислово-

господарських цілях. Потенціал до використання онтологій є досить

широким: від розрахунку добового раціону людини до аналізу промислових

проблем зі стічними водами та розроблення технологічної схеми.

Актуальність проблеми зростає у зв’язку з високою експресністю та

точністю отриманих результатів, можливістю охопити повну базу даних з

необхідної проблеми, яку не може повноцінно знати навіть

висококваліфікований аналітик.


14

З економічної точки зору застосування онтологій в якості аналітичних

систем є доцільним. Такий підхід дає змогу знизити собівартість будь-якого

аналізу, крім того отримати максимальний прибуток від впровадження або

використання отриманих даних.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Використання онтологій з

аналітичними цілями розвивається досить стрімко, оскільки актуальність

таких досліджень зростає з кожним роком. Сучасні досягнення в галузі

медицини, освіти, інженерії та агропромислового сектору приводять до

отримання нагромаджених масивів з корисною інформацією, але управління

та використання цією інформацією не завжди характеризується високою

оперативністю та точністю.

На сьогодні локальне використання пошукових систем, зокрема таких,

як МЕТА, Google Desktop Search, Yandex.Server, Bing не забезпечує

повномасштабного аналізу семантики інформаційних масивів, які досліджує

експерт-аналітик [1].

Вже існують системи формального аналізу концептів. Вони базуються

на структуруванні, аналізі та відображенні інформації у більш зрозумілому

вигляді, підґрунтя якої викладено в теорії структур (lattice theory) [2]. Однак

їхні можливості та ширина охоплення різних суспільних сфер є не повністю

реалізованими.

Структура представлена трьома категоріями (O, A, R), де O і A – це

набір елементів, які називаються об’єктами і атрибутами, а R, відповідно, і є

бінарне відношення між O і A. Зокрема, якщо oRa для o O, a A, то

вважаємо, що «об’єкт володіє атрибутом А» або «об’єкт володіє

атрибутом О».

Враховуючи дві множини E, I, такі, що Е О і I A, розглянемо

подвійну множину Е’ і I’, тобто множини, що визначаються атрибутами, які

зараховуємо до всіх об’єктів, що належать Е, а також об’єкти, що мають усі

атрибути, які зараховуємо до I відповідно. Математичний вираз представлено

нижче:

Множини E і І відтворюють експоненціальні і інтенсіональні

концептуальні компоненти відповідно. Отже, попередній об’єкт

інформаційного опрацювання складається з тих і тільки тих об’єктів, які

мають всі атрибути з наступних і навпаки – наступні складаються з тих і

тільки тих атрибутів, які застосовувались до всіх об’єктів, починаючи з

першого [2].

З філософської точки зору відповідно до теорії концептуальна одиниця

складається з двох частин: екстенція та інтенція. Екстенція – це всі об’єкти,

що належать до поняття, в той час як інтенція містить усі атрибути (або

властивості), дійсні для всіх цих об’єктів. Отже, загалом множини об’єктів і

атрибутів не перетинаються. Іншими словами, згідно з формальними


15

концептами аналізу об’єкти й атрибути – це два типи елементів, які пов’язані

один з одним [2].

Наприклад, розглянемо проект «Міста Європи», де

O = {Афіни, Курмайор, Інсбрук, Лондон, Париж, Рейк’явік, Рим};

A= {археологічна цінність, пляж, столиця, євро, річка, катання на

лижах, площа};

R охарактеризована в таблиці 1, де Арх, Пл, Ст, Єв, Річ і Гірск

відображають відповідно археологічну цінність, пляж, столицю, євро, річку,

катання на лижах [2].

У цьому контексті присутні сім об’єктів, кожен з яких відповідає

європейським містам, і шість атрибутів. Відповідність атрибутів містам

створюють залежність. Так, Афіни, Рим, Париж, володіють атрибутами

«столиця» і «євро». Запис у скороченому вигляді матиме такий вираз:

((A, P, Ro), (Cap, Eur))

Залежність між атрибутами та об’єктами проекту «Міста Європи»

подано у таблиці 1.

Таблиця 1

Залежність між атрибутами та об’єктами проекту «Міста Європи» [2]

Арх Пл Ст Єв Річ Гірск

Афіни (A) X X Х X

Курмайор (C) X X

Інсбрук (I) X X X

Лондон (L) X X

Париж (P) X X X

Рейк’явік (Re) X X

Рим (Ro) X X X X X

У подальшому така система знань може бути використана по-різному.

Першим шляхом роботи зі системою знань є ранжування інформації, в

процесі якого інформація розташовується за важливістю атрибута. Наприклад,

такий підхід дає змогу вирішувати туристичні питання (пошук місць з

різними атрибутами).

Онтологія добору – найбільш актуальна онтологія. Вона дає змогу

систематизувати об’єкти інформаційного опрацювання за семантичними

характеристиками (атрибутами). Сукупність інформації, яку можна

класифікувати за певними атрибутивними категоріями (у зазначеному

контексті археологічна цінність, пляж), дає змогу виокремити семантичні

групи. В подальшому категорії та атрибути будуть відображені у вигляді

відбору необхідного атрибута в певній категорії.

Ще одним шляхом поводження з системою інформації є порівняння.

Такий підхід вимагає «Онтології стандарту». Наприклад, нам потрібно

визначити місто з конкретно заданими атрибутами («Наявність гір», «Євро»),


16

а всі інші характеристики не важливі. Створюється онтологія, що є

порівняльною, в якій це відображається. В подальшому ці онтології

порівнюються.

Одним із сучасних видів використання таких онтологічних підходів є

генний аналіз. Зокрема, здійснюється аналіз даних отриманих з мікрочіпів,

здатних аналізувати генну інформацію. Вчені цієї галузі зіткнулися з

проблемою ідентифікації таких даних. Вивчення анотацій генів (наприклад,

функцій, процесів) може допомогти визначити особливості. Але це

непрактично користуватись великими наборами у зв’язку з трудомісткістю і

складністю у виборі статистичної значимості тенденції у великих наборах

даних. Для аналізу таких масивів необхідний інструмент.

Існують ієрархії молекулярних функцій і біологічних процесів

складових клітини. Ієрархія побудована за принципом «батько» – «син», де

термін «син» є складовою або похідною від терміну «батько». Кожна точка в

ієрархії може мати декілька «синів» і «батьків».

Автори створили онтологічне дерево у Gene Ontology-браузері. Вони

класифікували нуклеїнові кислоти у D. Melanogaster на ДНК і РНК, які в

подальшому були поділені на одно- та дволанцюгові молекули. Для РНК

окремо виокремили матричну РНК [3].

У кожній точці наведено кількість генів, ідентифікатори генного аналізу

та функції. Автори звернули увагу на те, що декілька генів можуть виявляти

подібні властивості.

Кінцева система використовується для порівняння двох генів одного

біологічного виду. Підхід здійснюється у системі GObar [3]. Інтерфейс

системи порівняння генів зображений на рисунку 1.

Рис 1. Інтерфейс системи порівняння генів [3]


17

Система володіє високою швидкістю та точністю. На базі системи

регулярно виконуються аналітичні дослідження.

Подібні інструменти дають змогу проводити експресний аналіз

результатів і потребують подальшого дослідження.

Мета статті: визначити доцільність розроблення онтолого-керованих

графів із задачею вибору; розглянути потенціал використання онтологій

вибору у сферах людської діяльності.

Виклад основного матеріалу. Розв’язання проблеми можливе при

створенні системи інформаційного забезпечення з різних галузей суспільного

життя. Інформаційні масиви мають містити достатньо інформації для

розв’язання проблеми вибору, описуючи у такий спосіб основні та додаткові

критерії об’єкта інформаційного опрацювання.

До об’єктів інформаційного опрацювання доцільно зарахувати будь-

який товар чи послугу, яка реалізується у процесі господарської діяльності

людини; рішення в галузі медицини, генетики, біології, екології, техніко-

технологічній галузі, освітній діяльності тощо.

Система-аналізатор має виокремлювати семантичні властивості об’єкта

інформаційного опрацювання. В подальшому вибір оптимального параметра

досліджуваної системи має здійснюватися шляхом ранжування семантичних

властивостей об’єкта, переходячи від найбільш важливого до найменш

важливого.

Користувач системи, визначаючи коефіцієнти ранжування, розставляє

пріоритети між семантичними характеристиками й обирає значення

оптимальних атрибутів характеристик семантичних одиниць об’єкта

інформаційного опрацювання. Система, аналізуючи вхідні параметри

користувача, здійснює ранжування інформації за релевантністю, враховуючи

вагомість кожної семантичної одинці. Інформація подається у порядку

найбільшого співпадіння із заданими параметрами.

Запропоновано відображати інформацію у вигляді онтологій. Аналіз

об’єктів інформаційного опрацювання пропонується здійснювати у

середовищі «ontology». Особливістю середовища «ontology» є можливість

реалізації функції добору. Добір здійснюється за попередньо заданими

семантичними одиницями.

Інтерфейс середовища «ontology» має блоковий вигляд. З лівої сторони

відображено структуру інформаційної системи. Центральний блок візуалізує

елементи, а у правій частині міститься детальний опис обраного елемента

інформаційної системи. Загальний вигляд середовища «ontology» зображено

на рисунку 2.

Для використання в аналітичних цілях застосовується функція «змінити

режим перегляду». Онтологія набуває аналітичного вигляду. Інтерфейс

аналітичної системи візуалізовано двома зонами. Перша представлена у

вигляді таблиці та описує всі семантичні характеристики об’єкта

інформаційного опрацювання.


18

Вона займає основну частину інтерфейсу системи. Друга – складається з

переліку семантичних одиниць, за якими здійснюється добір. Користувач

може обрати семантичну одиницю, яка його цікавить, та необхідне її

значення.

Рис 2. Загальний вигляд середовища «ontology»

Функція «фільтрувати» дає змогу відібрати об’єкт інформаційного

опрацювання, який володіє необхідними атрибутами

Загальний вигляд інструмента аналізу середовища «ontology»

представлено на рисунку 3.

Рис 3. Загальний вигляд інструменту аналізу середовища «Ontology»


19

Побудова онтологічних графів із семантичними характеристиками

вершин здійснюється в системі «Excel». Для побудови онтологічного дерева

створюють два документи. Перший задає загальну структуру дерева, а другий

відповідає за наповнення, зокрема за семантичну відповідність атрибутів

характеристикам. Файли компілюють у системі «editor3» і конвертуються в

xlm-файл. Загальний вигляд онтологічного дерева зображено на рисунку 4.

Рис 4. Загальний вигляд онтологічного дерева

Висновок. У процесі дослідження запропоновано використовувати:

• для систематизації знань онтологічні графи в системі «editor3»;

• для виконання функції добору систему «ontology».

Подальші дослідження будуть спрямовані на створення системи

ранжування критеріїв добору.

Список використаної літератури

1. Стрижак О. Є. Засоби онтологічної інтеграції і супроводу

розподілених просторових та семантичних інформаційних ресурсів /

О. Є. Стрижак // Екологічна безпека та природокористування: [зб. наук.

праць] / редкол.: О. С. Волошкіна, О. М. Трофимчук (голов. ред.) [та ін.]. – К.,

2013. – Вип. 12. – 1988 с.: іл. – Бібліогр. в кінці ст.

2. Formica A. Ontology-based concept similarity in Formal Concept Analysis

/ Anna Formica. // Information Sciences. – 2006. – №176. – p. 2624–2641.

3. Jason L. S.M. GObar: A Gene Ontology based analysis and visualization

tool for gene sets / L. S. M. Jason, K. Gurpreet, S. Ravi. // BMC Bioinformatics. –

pp.189.


20

Александр Стрижак, Игорь Чернецький, Евген Шаповалов, Виктор

Шаповалов. Потенциал использования онтолого-аналитических графов. В статье приведен анализ литературных источников в области

информационной аналитики. Представлены существующие системы анализа информации в научной сфере. Подается описание особенности работы в системах «editor3» и «ontology». Приведены основные пути использования функциональных возможностей в онтологиях.

Ключевые слова: онтология, онтолого-управляемый, наука, анализ информации, подбор, онтология выбора.

Alexander Stryzhak, Igor Chernetskyy, Shapovalov Eugene, Viktor Shapovalov. The potential of using ontologo-analytical graph.

The article shows the analysis of the literature in the field of information intelligence. Existing systems of analyse of the science information are presented. Features of the systems «editor3» and «ontology» are described. The basic ways of using the functionality in the ontology are determined.

Keywords: Ontology, ontologo-driven, science, analysis, selection, selection ontology.

УДК 005.94 + 004.9 + 519.7

Чернецький І. С., Пащенко Є. Ю.,

Атамась А. І., Шаповалов Є. Б.,

Шаповалов В. Б., Булгаков І. В.

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ДЛЯ

СТУКТУРИЗАЦІЇ ТА ВІЗУАЛІЗАЦІЇ НАУКОВИХ ЗНАНЬ ПРИ

ПРОВЕДЕННІ ПОПЕРЕДНЬОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У статті викладено основні елементи та особливості проведення

попереднього дослідження учнями, які виконують наукову роботу.

Запропоновано використовувати комплексний підхід для візуалізації та

систематизації знань, отриманих учнями в процесі проведення наукової

роботи.

Ключові слова: онтологія, онтологічний журнал, науковий метод,

наука, геоінформаційні системи, ГІС, комплексний підхід, учень, МАН.

Постановка проблеми. Формування адаптованої до сучасного життя

особистості учня вимагає використання нових пріоритетів у доборі методів і

форм навчання в секторі вищої освіти. У зв’язку з потребою опрацьовувати

учнями великих обсягів інформації, формування в них здатності критично

мислити є першочерговим. Окрім цього, одним із основних завдань сучасної

освіти є формування креативного мислення учня. При проектуванні

освітнього та навчального середовища особливу увагу доводиться приділити


21

інформаційно-технологічній компоненті, зорієнтувавши її на використання

наукового та інженерного методу. Найбільш актуальною зазначена потреба є

для освітнього середовища вищих навчальних закладів інженерного профілю,

оскільки вона функціонує з метою формування дослідницьких здібностей

учнів. Для освітнього середовища важливим є побудова системного навчання,

яке має ґрунтуватися на активному використанні зазначених методів у роботі

профільних кафедр.

Науковий та інженерний методи є основою будь-якого процесу

досліджень не залежно від галузі пізнання. Обидва методи відпрацьовувалися

протягом значного часу і на сьогодні визнані міжнародною науковою

спільнотою як основні засоби для здійснення наукової та навчально-

дослідницької діяльності. Контекстний зміст наукового методу може бути

схематично представлений. Науковий метод дослідження представлений у

вигляді алгоритму на рис. 1.

Рис. 1. Етапи наукового методу дослідження

Дослідник, проводячи наукове дослідження, зацікавлюється певним

питанням (формулювання запитання) та проводить за цим напрямом

теоретико-літературне дослідження (попередні дослідження). Зважаючи на

Попередні дослідження

(з’ясування наявної інформації, побудова теоретичної моделі)

Конструювання гіпотези

Експериментальна перевірка

Експеримент «працює»?

Ні Так

Аналіз даних експерименту та висновки

Результати збігаються з гіпотезою

Результати частково або взагалі не збігаються з

гіпотезою

Подання результатів

Пошук додаткової інформації або

формулювання нової гіпотези Коригування

експерименту

Формулювання запитання (наукової проблеми)


22

отриману інформацію, дослідник здатен створити гіпотезу (конструювання

гіпотези) про досліджуваний об’єкт. Наступним етапом є розроблення

установки для дослідження та експериментальна перевірка гіпотези

(експеримент «працює»?).

Досить часто досліджувана установка не може забезпечити

підтвердження чи спростування гіпотези, тоді ж дослідник має повернутись

до етапу підготовки лабораторної установки та провести зміни у ній. У разі

отримання результатів, на основі яких можна зробити певні висновки про

гіпотезу, результати аналізують. Результати, що підтверджують гіпотезу або

спростовують її, оформлюють (подання результатів). Якщо гіпотеза була

спростована, дослідник вибудовує нову гіпотезу на основі отриманих даних

(повертається до кроку конструювання гіпотези).

Формування в учнів навичок проведення дослідження відповідно до

наукового методу у навчальному процесі слід починати з формулювання

наукової проблеми або запитання, яке визначається в контексті більш

об’ємної наукової проблеми і відповідає певним критеріям.

Дослідник на етапі проведення попередніх досліджень проводить пошук

інформації за різними критеріями, одним з яких є географічна актуальність

результатів. Для пошуку інформації, що стосується певного

об’єкта, учень має ознайомитись з подібними дослідженнями, проведеними

раніше. Однак найбільш актуальними для молодого дослідника є

ознайомлення з науковими роботами, які були виконані географічно близько

до об’єкта інтересу дослідника.

Важливою проблемою при проведенні літературного огляду учнем є

накопичення «інформаційного сміття». Актуальним є розроблення шляхів

розв’язання цієї проблеми.

Одним із способів це зробити є комплексний підхід використання

геоінформаційних систем (ГІС) та онтологічного журналу. Принцип

комплексного підходу полягає в вкладенні онтологій у точку на карті ГІС із

зазначенням автора та часу проведення аналізу для врахування достовірності

результату. Розміщення інформації з прив’язкою до географічних координат у

структурованому онтологічному вигляді дає змогу отримувати максимально

якісний доступ до інформації.

Розвиток комплексного підходу уможливить створення баз даних з

досліджень різних напрямів, виконаних різними дослідниками та науковими

установами, що зберігають матеріал у структурованому вигляді.

Структурування на базі ГІС надає потенціал перегляду взаємопов’язаної

інформації та пошуку закономірностей, пов’язаними з координатами

розміщення конкретних властивостей об’єктів. Подальший розвиток дасть

змогу накопичувати велику кількість структурованої інформації, що не

перетворюється в «інформаційне сміття».

Такі системи є надзвичайно важливими для розвитку екологічної

експертизи та створення системи екобезпеки. В подальшому такі системи

можуть повноцінно використовуватися як основний інструмент для


23

функціонування системи екомоніторингу з системою аналізу та

прогнозування даних.

Останнім часом розроблено багато методів візуалізації наукової

інформації з урахуванням географічної актуальності наукових даних. Новим у

сфері аналізу та візуалізації даних є метод використання ГІС для подання

результатів. Використання учнем такої інформації, яка представлена в вигляді

запропонованого підходу, дає змогу покращити якість на етапі проведення

попередніх досліджень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Використання

геоінформаційних систем – один із сучасних напрямів візуалізації наукових

даних, зокрема в галузі екологічних досліджень. Однак широке використання

ГІС призводить до накопичення великої кількості даних на одній карті. Тому

актуальним є розроблення тематичних ГІС-карт, де відображення інформації

здійснено з прив’язкою до певної теми.

Для внесення даних на карту запропоновано використовувати

геоінформаційну систему ArcGIS на базі екологічної карти учнів МАН.

ArcGIS – географічна платформа для організації, що дає змогу

створювати, управляти і обмінюватися географічною інформацією та

інструментами за допомогою інтерактивних веб-карт і застосувань. Перевага

платформи у можливості впровадження як у локальній мережі, так і у

хмарному середовищі, наданні доступу з будь-якого пристрою: персонального

комп’ютера, веб-браузера, смартфона або планшетного комп’ютера [3].

Система ГІС – це спосіб представлення інформації з графічною

візуалізацією даних з прив’язкою до географічних координат. Візуалізація

здійснюється на базі географічних карт з можливістю створення «точок»

об’єктів аналізу. Загальний вигляд системи ГІС представлено на рисунку 2.

Рис 2. ГІС

Масштабування та керування зоною перегляду карти здійснюється за

допомогою «елемента 1». Для керування масштабом використовується шкала,

яка показує масштаб за співвідношенням віртуального розміру до реального

(наприклад, 1:100 000).


24

Окрім того, змінити масштаб можна за допомогою інструментів

збільшення та зменшення ( і відповідно).

Керування здійснюється за допомогою інструмента «перемістити» ( )

на панелі керування зоною перегляду. Для автоматично керування на панелі

керування розміщено стрілки орієнтації ( ) для переміщення робочої зони

карти за різними напрямками.

«Елемент 2» візуалізує масштаб карти; це – лінійка, що відображає

сталий у просторі відрізок (не залежно від зміни масштабу), але числове

значення відрізку змінюється при зміні масштабу (наприклад, 50 км, 100 км).

Інструменти карти представлено в «елементі 3». До інструментів

належать «малювання» ( ), «друк» ( ), «змінити» ( ). «Елемент 4»

відповідає за відображення шарів на карті. Шари на карті відповідають типам

об’єктів, які пропонується створити в процесі заповнення карти.

Пошук точки на карті здійснюється за допомогою «елемента 5». Пошук

можливо здійснювати як за назвами географічних об’єктів, так і за

координатами. Для здійснення пошуку необхідно лівим кліком миші

натиснути на область введення адреси та ввести координати або назву

географічного об’єкта.

«Елемент 6» відповідає за тип відображення карти. Використовуючи

цей елемент, можна, зокрема, змінити тип карти з політичної на фізичну.

«Елемент 7» призначений для відображення інформації про програму.

Для систематизації науково-дослідницьких знань запропоновано

використовувати онтологічні журнали. Онтологічні журнали – вид онтологій

призначений для багатофункціонального аналізу та систематизації інформації.

Особливістю онтологічного журналу є виокремлення семантичних

характеристик у дослідженні (для подальшої структуризації). Загальний

вигляд онтологічного журналу представлено на рисунку 3.

Рис. 3. Загальний вигляд онтологічного журналу

У сфері штучного інтелекту онтологія – це дисципліна, пов’язана з

побудовою специфічної системи понять, яка описує певну предметну область.

Зміст понять подано за допомогою концептів. Формально в онтології концепт


25

ототожнюється з об’єктом (класом), які мають зв’язки з іншими класами. Клас

визначається як безліч екземплярів із загальними властивостями і містить

опис власне примірників і їхніх властивостей.

Особливістю онтологічного журналу є високий рівень структуризації та

візуалізації даних, можливість переходу між спорідненими вершинами та

пошук семантичних зв’язків між вершинами та її елементами.

Візуалізація наукових даних у вигляді онтологічного журналу

представлена на рисунку 4. Із рисунку видно, що великі масиви інформації,

отримані під час дослідження, групуються та структуруються, а перехід до

наукових даних здійснюється швидко та зрозуміло.

Для візуалізації створення онтологічних моделей може бути

використана комп’ютерна програма «Графедітор». Початковими даними для

програми «Графедітор» є описи об’єктів, представлені множиною їхніх ознак.

Початкові дані можуть бути подані у вигляді текстового файлу.

Для підготовки онтології запропоновано використовувати формат Excel-

таблиць, у яких і проводиться побудова онтологічного дерева та вкладеного в

онтологічні вершини онтологічного журналу.

Рис. 4. Візуалізація наукових даних в онтологічному журналі

Мета статті: запропонувати метод візуалізації наукових даних,

використання яких здійснюватиметься під час застосування наукового методу

при проведенні попередніх досліджень.

Виклад основного матеріалу. Розроблено систему, що дає змогу

проводити аналіз літератури залежно від географічної актуальності інформації

шляхом інтеграції наукових знань з геоінформаційною системою. Завдяки

системі можна структурувати матеріал шляхом систематизації інформації у

вигляді онтологічних графів та здійснювати взаємоперехід між ГІС та

онтологічними графами.


26

Запропоновано створити систему для інтеграції наукових знань, отриманих

учнями МАН під час виконання наукових робіт, яка візуалізується в системі

ArcGIS.

На етапі подання результатів (див. рис. 1) учню запропоновано

використати інструменти онтологічного журналу, де він і записує свої наукові

дані, одним з яких обов’язково мають бути координати GPS. У подальшому

учню запропоновано розміщувати онтологічний журнал на карті ГІС, де точка

дослідження задається, використовуючи GPS-координати.

Результати дослідження школярів рекомендовано представляти у

вигляді онтологічних журналів. Для розміщення онтологічних журналів на

карті використовуються географічні координати місцевості. Структурування

наукового матеріалу відбувається за роками виконання робіт і за тематикою

дослідження, пов’язаною з певною галуззю наук. Інформація про дослідження

викладаються в вигляді онтологічного журналу з виокремленням семантичних

характеристик елементів дослідження.

На рисунку 5 представлено шаблон онтологічного журналу для аналізу

води. Основними класами інформації обрано рН, Cond, Мін., Твердість, Cl,

SO4, Pb, Fe заг., Fe(II), Fe(III), Cu, що відповідають показникам кислотності,

електропровідності, мінералізації, вмісту хлоридів, сульфатів, свинцю, заліза

загального, заліза двовалентного, заліза тривалентного та міді. Назви класів

інформації обрано скорочені відповідні до файлу онтології порівняння.

Розроблено та запропоновано для використання шаблони онтологічних

журналів для різних типів екологічних досліджень [2].

Рис 5. Загальний вигляд шаблону для створення онтологічного журналу

Розроблена екологічна карта передбачає структуруванням матеріалу за

критеріями екологічного спрямування – аналіз повітря, водних об’єктів,

ґрунтів, елементів біосфери тощо. Критерії екологічного структурування

представлені у вигляді шарів у ArcGis Такий підхід дає змогу при аналізі

матеріалів групувати матеріал за максимальною кількістю аспектів

дослідження.

Використання даних дуже актуальне в сферах прогнозування

результатів. Наприклад, розроблена карта за екологічними дослідженнями


27

якості ґрунтів дасть змогу науковцю продовжити дослідження за напрямами

міграції або навпаки – акумулювання хімічних речовин в біологічних

системах. Запропонована ГІС спрямована на візуалізацію екологічних

досліджень учнями позашкільних навчальних закладів всієї України. У

такому разі для проведення попереднього дослідження використовуються дані

власного дослідження та дані інших дослідників, проведених на зазначеній

території.

Окремий потенціал при застосуванні комплексного підходу ГІС та

онтологій мають трансдисциплінарні дослідження. Між природничими

науками існує взаємозв’язок, який дуже часто є важливим, але недостатньо

вивчений. Інколи необхідно провести дослідження, які пояснюють хімізм

фізичних процесів або коли швидкість міграції хімічних речовин пояснюється

фізичними законами. Застосування ГІС технологій дає змогу проводити

трансдисциплінарне попереднє дослідження за обраною темою учнем МАН.

Пошук взаємозв’язків між станами геосфер на екологічній карті є одним

з елементів екологічного аналізу, який можливий при накопиченні інформації

про якість різних геосфер. З точки зору інформаційних технологій важливим є

виокремлення семантичних категорій отриманої інформації, представленої у

вигляді онтологічних журналів, для подальшої систематизації та можливості

пошуку інформації і зниження кількості «інформаційного сміття» в галузі

науки. Застосування запропонованої технології підвищить якість проведення

попереднього дослідження та дасть змогу обрати найбільш якісний матеріал

для його опрацювання в процесі наукової діяльності учня.

Висновки. У процесі роботи проаналізовано проблему пошуку

інформації на етапі попереднього дослідження; висвітлено особливості

використання онтологічних журналів і ГІС для візуалізації наукових даних

учнів; запропоновано використання комплексного підходу ГІС та онтологій

для структурування та візуалізації наукових даних, що покращить якість

проведення попереднього дослідження учнів.

Список використаної літератури 1. Стрижак А. Е. Инвариантные задачи онтологических систем /

А. Е. Стрижак. // International Journal «Information Technologies & Knowledge». – 2014. – С. 356–360.

2. Шаповалов Е. Б. Методичні вказівки до комплексного використання онтологічних журналів та системи ГІС [Електронний ресурс] / Евгеній Борисович Шаповалов. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: editor.inhost.com.ua/storage/MANLab/Методичка онтологии+ГИС/Методичка_Онт. журнал+ГИС.docx.

3. Ersi Ukraine [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.esri.ua/.

4. Science Buddies [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.sciencebuddies.org.

Игорь Чернецький, Артем Атамась, Євген Пащенко, Євген

Шаповалов, Виктор Шаповалов. Использование информационных


28

инструментов для структурирования и визуализации научных знаний при

проведении предварительного исследования.

В статье изложены основные элементы проведения научного

исследования и особенности проведения предварительного исследования

учащихся, которые выполняют научную работу. Предложено использовать

комплексный подход для визуализации и систематизации знаний, полученных

учащимися в процессе проведения научной работы.

Ключевые слова: онтология, онтологический журнал, научный метод,

наука, геоинформационные системы, ГИС, комплексный подход, ученик,

МАН.

Igor Chernetskii, Artyom Atamas, Єvgen Shapovalov, Viktor Shapovalov,

Єvgen Pashenko. The use of information tools for structuring and visualization

of scientific knowledge during the preliminary investigation.

Abstract: The article considers the basic elements of scientific research and

the features of previous research of pupils performing scientific work. An integrated

approach used to visualize and systematize the knowledge acquired by pupils

during the process of scientific work.

Keywords: Ontology, ontological magazine, the scientific method, science,

geographic information systems, GIS, integrated approach, student, MAN.

УДК 005.94 + 004.9 +519.7

Чернецький І. С., Атамась А. І.,

Шаповалов Є. Б., Шаповалов В. Б.,

Булгаков І. В.

ВИКОРИСТАННЯ ОНТОЛОГІЙ ПІДБОРУ ПРИ ПРОВЕДЕННІ

НАУКОВИХ РОБІТ

У статті розглянуто сучасні підходи до реалізації наукового методу.

Охарактеризовано його основні етапи та особливості. Представлено сучасні

підходи щодо створення та використання науково-організаційних онтологій.

Подано особливості побудови онтологій. Описано онтологію вибору.

Розглянуто особливості роботи та створення онтології підбору

лабораторного обладнання для проведення наукових досліджень.

Ключові слова: онтологія, онтолого-керований, науковий метод, наука,

лабораторне обладнання, підбір, онтологія вибору.

Постановка проблеми. Проведення наукового дослідження є одним із

важелів суспільного руху. Наукове дослідження – процес пізнання світу, що

ґрунтується на використанні загально відомих та унікальних методів

дослідження. Пошук таких методів дослідження є важливим етапом у


29

виконанні наукової роботи, від якого залежить точність і вартість

дослідження, похибка вимірювання та власне вимірюваний показник, який дає

можливість створити уявлення про об’єкт дослідження. Науковий метод

дослідження представлено у вигляді алгоритму на рисунку 1.

Рис. 1. Науковий метод дослідження [4]

Дослідник, що проводить наукове дослідження, зацікавлюється певним

питанням (Ask a Question) і проводить за цим напрямом теоретико-

літературне дослідження (Background Research). Зважаючи на отриману

інформацію, дослідник здатен створити гіпотезу (Construct a Hypothesis) про

досліджуваний об’єкт. Наступним етапом є розроблення установки для

дослідження та експериментальна перевірка гіпотези (Test with an

Experiment). Досить часто досліджувана установка не може забезпечити

підтвердження чи спростування гіпотези, тоді ж дослідник має повернутись

до етапу підготовки лабораторної установки та провести зміни в ній. У разі

отримання результатів, на основі яких можна зробити певні висновки про

гіпотезу, результати аналізують. Результати, що підтверджують гіпотезу або

спростовують її, оформлюють (Communicate Results). Якщо гіпотеза була

спростована, дослідник вибудовує нову гіпотезу на основі отриманих даних

(повертається до кроку Construct a Hypothesis).


30

Саме в процесі побудови експериментальної установки та на етапі

побудови гіпотези дослідник має повністю оперувати всіма необхідними

показниками та приладами, призначеними для вимірювання.

Серед завдань теорії прийняття рішень актуальними є вибір

(ранжування) альтернатив [9]. Математично такі задачі описуються набором

альтернатив x є X = {A1,….An}, для кожної з яких задаються значення певних

показників (критеріїв). Розв’язком такої задачі вважається альтернатива, яка

має найкращі (за сукупністю) значення критеріїв, що на практиці, як правило,

відрізняється різною важливістю (ваговими коефіцієнтами). Причому

множини зазначених альтернатив безпосередньо створюються з множин

таксономій, сформованих на основі елементів множин висловлювань за

тематикою проблеми прийняття відповідного рішення.

У загальному випадку критерієм можна вважати деяку функцію (fj(x), j є

J = {1…m}), визначену на множині альтернатив. Значення цієї функції

належать або до наперед визначеної множини (наприклад, бальна шкала,

лінгвістична шкала), або обраховуються відповідно до певних математичних

правил (наприклад, метод аналізу ієрархій). Нехай Qj – множина

впорядкованих не за зростанням значень j-го критерію:

Qj = {fj(Ai1), fj(Ai2),….. fj(Ain)}, fj(Ai1)≥ fj(Ai2)….. fj(Ain)} (4),

де i1, i2…in є {1, 2…m}. Найкращим вважається результат, що відповідає

максимальному значенню функції fj(x) ), j є J. Далі будемо вважати, що для

кожної множини існує певне взаємно-однозначне відображення у числовий

інтервал [qmin; qmax] c R – множина дійсних чисел. Необхідність такого

відображення виникає для коректного застосування математичних методів

розв’язку задачі вибору. Слід зауважити: інтервал [qmin; qmax] фактично є тією

числовою шкалою, в межах якої будуть відображені всі значення критеріїв

fj(x), j є J = {1…m}. У більшості випадків прийнято при розгляді задач з

багатьма критеріями вводити вектор W = (ω1, … ωm,), кожна компонента ωj

якого характеризує важливість j-го критерію, причому .

Задача ранжування альтернатив x є X={A1,…An} за сукупністю

показників fj(x), j є J полягає у визначенні певного порядку на основі

обчислення значень деякого узагальненого показника G(x) для кожного

елемента множини X і формально може бути представлена так: визначити

порядок

Ai1≥Ai2≥…≥Ain, i1,i2,…,in є {1,2,...,n}, у якому місце альтернативи

залежить від значення показника G, тобто G(Ai1)≥G(Ai2)≥…≥G(Ain), самі

значення G(Ai) обчислюються за певним правилом (алгоритмом), яке

визначається математичним методом, що використовується в кожному

конкретному випадку і залежать також від вагових коефіцієнтів критеріїв:

G(x)=G(f (x)W)=G(f 1(x), … , fm(x)ω1,…,ωm),x є X = {A1,…An}

Найкращою вважається альтернатива Ai1, яка у порядку (5) займає

перше місце, відповідно найгіршою – альтернатива Ain. Далі будемо говорити,

що альтернатива Ajk, k=1,n у порядку (5) розташована на k-му місці. У теорії

прийняття рішень для розв’язування задачі (4)–(6) найбільш відомими та


31

поширеними є метод ідеальної точки, лінійно-адитивна згортка, степенево-

адитивна згортка та деякі інші [3]. Інформаційне забезпечення наукової

роботи підвищує потенціал і якість виконання наукових і лабораторних робіт.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останнім часом організація

наукових досліджень набуває все більшого значення, проведення яких є

невід’ємною частиною наукового розвитку світу. Свій внесок у науковий

розвиток приносять різні верстви населення, зокрема школярі. Учні в процесі

наукової діяльності здатні як підвищувати індивідуальний рівень дослідника,

так і робити вагомі відкриття у науці.

Науково-організаційна онтологія – це потенційно корисний напрям.

Розроблення онтологій у галузі науки дасть можливість вирішити завдання

добору теми для наукових робіт, обладнання, методик дослідження,

оформлення результатів тощо.

Один із перших кроків у науково-організаційних онтологіях реалізовано

на сайті Science Buddies [4]. В основу онтології покладено характеристику

наукових робіт за семантичними ознаками.

Крім того, виконано прив’язку до психологічного стану дослідника та

його інтересів. Загальний вигляд психологічної анкети переставлено на

рисунках 2 і 3. Психологічна анкета складається з двох кроків. Перший крок –

загальна оцінка, другий – власне психологічний тест.

Перший крок характеризує основний рівень і напрям роботи, враховує

бажаний термін виконання роботи і вік дослідника (рис. 2).

Рис. 2. Психологічна анкета. Перший крок [4]

Другий крок має суцільно психологічне спрямування. Його мета визначити

інтерес дослідника для того, щоб максимально зацікавити школяра

дослідницькою роботою (рис. 3).

Рис. 3. Психологічна анкета. Другий крок [4]


32

Результатом аналізу є добір тематик, які відповідають інтересу, класу та

віку дослідника (рис. 4.). На сайті також представлено розширену версію

добору наукових робіт, яка проводиться без психологічного тесту. В такому

разі досліднику самому пропонується обрати галузь дослідження, термін

проведення роботи, вартість, складність і доступність матеріалів [4].

Рис 4. Перелік рекомендованих проектів [4]

Мета статті: розглянути класифікатори систем аналізу в галузі наукової

діяльності; розв’язати проблему добору лабораторного обладнання в процесі

підготовки до виконання дослідницьких робіт.

Виклад основного матеріалу. Досить часто дослідник стикається з

проблемою вибору обладнання для дослідження. Вона виникає тоді, коли

існує вибір з кількох приладів, здатних виміряти однаковий показник. Якщо

немає обладнання для виконання роботи, учню необхідно здійснити пошук в

інших наукових закладах і дослідницьких лабораторіях.

Створення інформаційно-аналітичної бази наукових приладів є

актуальним сучасним напрямом наукової інтеграції. Інтеграційний підхід

зменшує затрати часу на добір обладнання та дає змогу обрати необхідний

для дослідження прилад з більшою точністю, ніж це зазвичай може виконати

людина. Крім того, потенціал інформаційних систем досить широкий в галузі

інвентаризації обладнання наукових закладів і дослідницьких лабораторій.

Реалізація такого потенціалу можлива при використанні онтологій із

завданням вибору.

Онтологічний інтерфейс забезпечує для користувачів відображення

властивостей об’єктів і їхніх складових як при зборі даних, так і при

розробленні лінгвістичних ресурсів, які мають забезпечити здобуття знань

про об’єкт. Комп’ютерну онтологію деякої предметної дисципліни можна

розглядати як загальнозначущу, відкриту базу знань, представлену

загальноприйнятою (формальною) мовою специфікації знань. В онтолого-

класифікаційній схемі засобів і методів штучного інтелекту онтологічний

підхід трактується як різновид системного підходу, заснованого на знаннях.


33

Онтологічний підхід забезпечує ефективне проектування компонентів будь-

якого орієнтованої на знання інформаційної системи [8–10]. На відміну від

звичайного, суб’єктивного підходу, при проведенні контент-аналізу

різноманітних документів системно-онтологічний підхід припускає строгу

(наскільки це можливо на сучасному етапі розвитку науки) структуризацію

термінів і понять предметної дисципліни [9, 10].

Категоріальний рівень представлений онтологією верхнього рівня

домену предметних дисциплін. Проектування онтології верхнього рівня має

бути у загальному алгоритмі розроблення баз знань з кожної предметної

області [2].

Функція «задача вибору» в онтології – це формування не порожнього

завдання безлічі концептів онтології на основі спеціально відібраних

властивостей (їх безліч), які використовуються як певні критерії для

формулювання істинних тверджень про стан її розв’язання [1].

Кожне лабораторне обладнання як об’єкт інформаційного опрацювання

характеризується семантичними властивостями. Для добору обладнання

необхідно, щоб система чітко їх виокремлювала та класифікувала.

Запропоновано використовувати систему «Ontology» для аналітичних

цілей. Для підбору необхідного для дослідження лабораторного обладнання

визначено такі семантичні характеристики: «Вимірюваний показник»,

«Діапазон вимірювання», «Одиниця вимірювання», «Точність вимірювання».

Онтологію добору лабораторного обладнання зображено на рисунку 5.

Функціональним у доборі обладнання є семантична ознака

виокремлення «Вимірюваного показника». Актуальність зумовлена тим, що

дослідник отримує можливість підібрати декілька приладів з різною назвою,

але вимірюють ті самі показники. Наприклад, фотоколориметр і

спектрофотометр вимірюють оптичну густину.

Рис 5. Онтологія підбору лабораторного обладнання


34

Поставлене завдання може не мати класичного вирішення і потребує

використання приладу у специфічних цілях. Так, під час наукової експедиції

масу каменю оцінювали за допомогою датчика сили. Тому доцільно

виокремлювати для характеристики лабораторного обладнання семантичну

ознаку «Вимірюваний показник».

Вторинними за необхідністю є такі показники як «Діапазон

вимірювання» та «Точність вимірювання». У досліджуваному процесі

важливими є характеристика діапазону вимірювання у зв’язку з тим, що

дослідник очікує отримати певне значення показника. Наприклад, довжина

лінійки становить 20 см, а очікувана відстань, яку дослідник бажає виміряти,

– 5 м.

Подібна ситуація спостерігається і з точністю вимірювання. Так,

науковими прийнято вважати дані з похибкою менше 5%, але інколи бувають

випадки, коли дослідник може використовувати результати і з більшою

похибкою.

Запропонована онтологія здатна вирішувати питання добору

обладнання у різних сферах дослідження. Дослідниками було створено веб-

орієнтовану онтологічну базу обладнання в галузі хімії, фізики та біології.

Висновки. У процесі роботи проаналізовано актуальність використання

онтологій добору під час підготовки до наукового дослідження;

запропоновано використовувати для добору обладнання систему «Оntology».

Подальші дослідження будуть спрямовані на розширення системи

класифікації лабораторного обладнання.


1. Стрижак А. Е. Инвариантные задачи онтологических систем /

А. Е. Стрижак. // nternational Journal "Information Technologies & Knowledge". –

2014. – С. 356–360.

2. Стрижак О. Є. Методика створення онтологічного інтерфейсу у

середовищі WEB-порталу / О. Є. Стрижак, М. А. Попова, К. В. Ляшук. //

Радіоелектронні і комп’ютерні системи. – 2014. – №2. – С. 78–84.

3. Стрижак О. Є. Онтологія задачі вибору та її застосування при аналізі

лімнологічних систем / О. Є. Стрижак, В. В. Горборуков, О. В. Франчук,

М. А. Попова // Екологічна безпека та природокористування . – 2014. –

Вип. 15. – С. 172–183

4. Science Buddies [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:

http://www.sciencebuddies.org.

Игорь Чернецкий, Артѐм Атамась, Евген Шаповалов, Виктор

Шаповалов, Илья Булгаков. Использование онтологий подбора при

проведении научных работ.

В статье рассмотрены современные подходы к реализации научного

метода. Охарактеризованы его основные этапы и особенности проведения.

Рассмотрены современные подходы к созданию и использованию научно-


35

организационных онтологий. Рассмотрены особенности построения

онтологий. Детально рассмотрена онтология выбора. Изложено описание

работы и создания онтологии подбора лабораторного оборудования для

проведения научных исследований.

Ключевые слова: онтология, онтолого-управляемый, научный метод,

наука, лабораторное оборудование, подбор, онтология выбора.

Igror Chernetskii, Artyom Atamas, Єvgen Shapovalov, Viktor Shapovalov,

Illia Bulgakov. Using of selection ontologies during scientific works. The article considers modern approaches of the implementation of the

scientific method. Its main stages and features are characterized. Modern

approaches of creation and using of scientific and organizational ontology’s are

described. Aspects of construction ontology’s are reviewed. Ontology of choice

is considered in details. The article describes ontology creation and selection of

laboratory equipment for research.

Keywords: Ontology, ontology-controlled, scientific method, science,

laboratory equipment, recruitment, selection ontology.


36

РОЗДІЛ ІІ. ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНІЙ ПРОСТІР:

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ,

СТВОРЕННЯ, ФОРМУВАННЯ

УДК 37.01./09

Барвіцька Г. К.,

Храпач Г. С.

Г. К. Барвіцька,

Г.С. Храпач

ПРОЕКТУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ КУРСІВ ТА ЕЛЕКТРОННИХ

ПІДРУЧНИКІВ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ЗАСІБ У НАВЧАННІ

Проаналізувавши роль проектування нових навчальних курсів у системі

навчально-пізнавальної діяльності старшокласників як одного із інноваційних

засобів сучасних технологій, автори запропонували план створення

електронного підручника з української термінології обліку та аудиту і

обґрунтували доцільність запровадження цього навчального курсу в

навчальному процесі.

Ключові слова: проектування, українська термінологія обліку й аудиту,

електронний підручник, інноваційний засіб навчання.

Постановка проблеми. Можливості застосування сьогочасних

інформаційних технологій у навчальному процесі відкривають нові обрії в

українській освіті. Необхідність підвищення якості вітчизняної освіти

зумовлюється високим рівнем розвитку сучасного інформаційного

суспільства, в якому велику роль відіграють новітні методи і методики

навчання, що сприяють гармонізації навчального процесу. Одним із засобів,

що на сьогодні широко застосовується для активізації навчально-пізнавальної

діяльності учнів є проектування навчальних курсів та електронних

підручників як інноваційного засобу в навчанні.

На сучасному етапі розвитку суспільства, який характеризується

надзвичайною рухливістю і мінливістю, проектувальна діяльність педагога

домінує, оскільки в ній поєднуються технократичність із гуманітарністю,

дослідницька діяльність із прогностичністю й інформаційністю, освіта із

соціальними перетвореннями тощо [13, с. 29]. Основні результати

дослідження цієї проблематики здійснюються за допомогою відповідних

засобів поглибленого навчання, що дає змогу без великих затрат часу у

навчально-виховному процесі надавати можливість учням старших класів

оволодівати науковими та технічними знаннями сучасного рівня.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Педагогічне проектування як

механізм розвитку системи діяльності загальноосвітнього закладу та вищої

школи досліджували такі науковці: В. Безрукова, В. Докучаєва, І. Зязюн,


37

О. Кравець, В. Монахов, Г. Муравйова, В. Радіонов та інші вчені. Етапи та

компоненти проектування освітнього середовища висвітлено в працях

Є. Алісова, В. Бордовської, Т. Подобєдової, Т. Ткача, Я. Фруктової,

А. Цимбалару, О. Ярошинської та інших дослідників.

У центрі уваги українських науковців методологічні, наукові,

технологічні, психолого-педагогічні проблеми, пов’язані з використанням

інформаційно-комунікаційних технологій у галузі освіти, зокрема, у

навчальному процесі. Вагомий внесок у розвиток теорії та практики

використання інформаційних комп’ютерних технологій у галузі освіти внесли

вітчизняні вчені В. Биков, М. Глибовець, В. Гриценко, М. Жалдак,

М. Згуровський, С. Кудрявцев, А. Манако, Є. Машбіць, Н. Морзе,

Н. Панкратова, С. Раков, К. Синиця, О. Співаковський, В. Широков та інші.

Метою статті є спроба теоретичного обґрунтування проектування

навчального курсу з української термінології обліку й аудиту та застосування

електронного підручника у навчальному процесі старшокласників як одного з

інноваційних засобів.

Виклад основного матеріалу. Останніми роками в Україні й поза її

межами спостерігається активізація досліджень навчальних курсів і програм,

які використовуються для підвищення ефективності навчального процесу.

Педагогічні колективи навчальних закладів усвідомлюють той факт, що для

більш ефективного задоволення потреб учнів вони мають впроваджувати

результати наукових досліджень педагогів вищої школи й академічних

установ, які давно вийшли за межі традиційного способу організації

навчального процесу.

Визначення суті проектування як педагогічного явища є досить

складним, тому що надзвичайно проблематичними й багатоцінними є система

проектування і власне педагогічний процес. Саме слово «проект» у перекладі

з латинської мови означає «кинутий вперед – задум, план тощо».

Проектування в загальному його розумінні – це науково обґрунтована

побудова системи параметрів майбутнього об’єкта чи якісно нового стану

існуючого проекту прототипу передбачуваного або можливого об’єкта стану

чи процесу [12, с. 93].

На думку науковців, проектування є технічним терміном, який зараз

широко використовується в педагогічній сфері. Він з’явився в промислових

галузях у середині ХХ століття і тепер набуває широкого вжитку в науці та

виробництві, тлумачиться загалом як створення випереджувальної проекції

того, що згодом буде відтворене у натурі [2, с. 12].

У соціальних, технічних і гуманітарних науках проектування є формою

випереджувального відображення і перетворення дійсності, яка виконує

прогностичну функцію управління і зосереджена на конструюванні системи

параметрів майбутнього матеріального об’єкта чи якісно нового стану

існуючого [11, с. 15]. Тому проектування на сьогодні розглядається

науковцями як важливий етап діяльності вчителя, який намагається

технологізувати процес освіти зі свого предмета. Спроектувати – це,

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_all/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=EC&P21DBN=EC&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=3&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=0&S21STR=%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%9E%2E%20%D0%9E%2E


38

передусім, побудувати проект майбутнього процесу, який гарантує

досягнення запланованого результату [5, с. 30].

Для пропонованого дослідження найбільш аргументованим є

визначення поняття «проектування» О. Ломакіної, яка розглядає

проектування навчальних курсів не як складання плану роботи вчителя на

уроці, а розроблення логічної структури навчально-виховної діяльності учнів

як основи проектувальної діяльності вчителя [16, с. 45].

Сучасна освіта потребує нових підходів до запровадження інноваційних

технологій, що здійснюються засобами комп’ютерних програм. Нині одна з

найактуальніших форм роботи з учнями – дистанційне навчання, підґрунтям

якого є самостійна інтерактивна робота школяра зі спеціально розробленими

навчальними матеріалами. Всі компоненти й методичні прийоми орієнтовані

на те, щоб зробити навчання максимально зручним і ефективним.

Питання створення і застосування електронних навчальних підручників

у навчальному процесі розглядають у своїх дослідженнях В. Бадер,

М. Бовтенко, В. Бойкова, В. Волинський, В. Мадзігон, О. Руденко-Моргун,

Г. Шелехова та інші. Електронний підручник – підручник, виконаний в

електронному (цифровому) форматі HTML, який допускає гіперпосилання,

графіку, мову диктора, реєстраційні форми, інтерактивні завдання,

мультимедійні ефекти, елементи анімації та комп’ютерних ігор; забезпечує

інтерактивність, режим самонавчання, можливість самоконтролю,

поширюється на компакт-дисках (СD-ROM) [8, с. 258].

О. Кучерук зазначає, що використання методів комп’ютерного навчання

дає змогу осучаснити освітній процес, підвищити його продуктивність,

забезпечити індивідуалізацію, диференціацію в досягненні навчальних цілей,

інтерактивну взаємодію учнів в електронних мережах під час виконання

навчальних проектів [15, с. 75].

Загальна мета створення електронних навчальних підручників –

підвищення ефективності процесу засвоєння знань і поліпшення якості

підготовки фахівців. У системі освіти електронні навчальні посібники можна

використовувати як додаткові навчальні засоби, що дають змогу методично

правильно організувати контрольовану вчителем самостійну роботу учнів.

Отже, у рамках денної освіти буде здійснюватися поступове впровадження

технологій відкритої освіти, зокрема методу дистанційного навчання. У той

же час у системі відкритої освіти електронні навчальні посібники є основним

джерелом навчальної інформації для того, хто навчається.

Варто ще раз наголосити, що основним призначенням електронного

підручника є суттєве підвищення ефективності процесу навчання.

Електронний підручник має стимулювати до навчальної діяльності. Для цього

слід використовувати прийоми створення ситуації новизни, актуальності,

наближення до наукових відкриттів тощо [14, с. 98]. Його можна також

розглядати як додатковий навчально-методичний засіб, який дає змогу

методично правильно організувати самостійну роботу учнів з матеріалом,

розвинути їхні вміння та навички. Водночас можна констатувати:


39

впровадження у навчальний процес електронних підручників уможливлює

його забезпечення на належному рівні і підвищення ефективності навчання.

Основними перевагами електронного підручника для системи

навчальних закладів є можливість автономної роботи незалежно від мережі

Інтернет (локальні підручники), наочність матеріалу, яка в електронних

підручниках як правило вища, ніж у друкованих паперових виданнях.

Електронні підручники можна легко змінювати й доповнювати новими

матеріалами. Крім того, треба пам’ятати, що електронний підручник – це не

аналог друкованого видання, він є своєрідним освітнім середовищем. Окрім

текстової інформації, такий підручник має велику кількість мультимедійного

матеріалу, дає змогу працювати з віддаленими ресурсами і швидко

переходити до різноманітних частин видання.

Розглянемо основні функції електронних підручників та особливості

їхньої реалізації [10]:

а) інформаційна – забезпечення розширеного і поглибленого

опанування предметної галузі за рахунок легкого та швидкого доступу до

потрібних фрагментів інформації;

б) самоосвіти – формування бажання та вміння самостійно отримувати

знання, будувати власну траєкторію навчання; стимулювання навчально-

пізнавальної мотивації, активності;

в) розвивально-виховна – створення умов для стимулювання

пізнавального інтересу, формування пізнавальної активності, стимулювання

бажання поглибити знання, покращити результати навчання, завдяки

забезпеченню індивідуальної допомоги, рекомендацій за результатами

тестування;

г) систематизації – можливість отримання як загального уявлення про

зміст та структуру навчального матеріалу, так і про взаємозв’язок його

окремих фрагментів; можливість визначити внутрішньо- і міжпредметні

зв’язки матеріалу, що вивчається;

ґ) трансформаційна, розвивально-виховна – емоційно-виразне

ілюстрування теоретичного матеріалу, що забезпечує вплив на емоційно-

вольову сферу того, хто навчається, сприяє формуванню мотивації пізнання,

навичок самоосвіти; орієнтація на розвиток логічного, аналітичного та

конструктивного мислення; стимулювання розумової діяльності; формування

творчих навичок учня;

д) корекції та контролю – забезпечення контролю за навчально-

пізнавальною діяльністю учнів при виконанні тренувальних задач;

результатів виконання тестів тощо;

е) прогностична, зворотного зв’язку – накопичення статистичної

інформації про перебіг навчального процесу;

є) інтегрувальна та координувальна – інтегрування знань із різних

джерел.


40

Відомо, що електронні підручники можуть бути адаптованими

(орієнтованими на індивідуальні запити і здібності того, хто навчається),

інтегрованими (охоплювати зміст кількох споріднених навчальних предметів

одного науково-теоретичного циклу) та змішаними (поєднують функції

адаптивності та інтегрованості) [8, с. 35].

Науковці стверджують, що використання електронних підручників у

навчальному процесі забезпечує розвиток творчого, інтуїтивного мислення;

естетичне виховання завдяки використанню можливостей графіки,

мультимедіа; розвиток комунікативних здібностей; формування вмінь

приймати оптимальне рішення; формування інформаційної компетентності та

інформаційної культури. Електронні підручники не тільки сприяють

навчанню учнів, що само по собі значимо, але й відкривають перед ними

можливості використання сучасних інформаційних технологій. Електронний

посібник – це література нового покоління, що поєднує переваги традиційних

довідників і можливості використання комп’ютерних технологій. Можна

передбачити, що електронний посібник займатиме чільне місце серед

інформаційних ресурсів навчального призначення.

Формування сучасної української терміносистеми обліку та аудиту

тісно пов’язане як з прискоренням науково-технічного прогресу взагалі, так і з

розвитком обліку й аудиту зокрема, що приводить до активного її поповнення

новими термінами (забезпека (пеня) законна, «спазм» ліквідності, «щаслива

дуель», «ясельне» фінансування тощо).

Повсякденна праця науковців над поповненням та унормуванням

наукової термінології обліку та аудиту має задовольняти як

внутрішньонаціональні потреби науки, так і міжнародні, тобто відповідати

міжнародним стандартам, а це ставить ще жорсткіші умови щодо її

унормування.

Аналіз наукової літератури обліку та аудиту засвідчив: певна частина

понять у різних виданнях номінується по-різному, трапляються невдалі

кальки з російської мови (оборот, уцінка, убуток замість обіг, знижка, збиток

тощо); деякі терміни через багатокомпонентність нечітко називають поняття

(перевірка правильності відображення в балансі готової продукції тощо);

граматичне оформлення окремих термінів суперечить правописним нормам

сучасної української літературної мови (франчайзінг, холдінг, відомість

розподілу витрат по електроенергії, складання зведених реєстрів по

бухгалтерському обліку замість франчайзинг, холдинг, відомість розподілу

витрат з електроенергії, складання зведених реєстрів з бухгалтерського обліку

тощо); наявні непоодинокі випадки різного трактування одних і тих самих

понять обліку та аудиту, що призводить до помилок тощо.

Актуальність правильного використання старшокласниками понять,

пов’язаних з обліком і аудитом створює передумови створення спеціального

електронного словника, що дасть змогу наочно продемонструвати можливий

усвідомлений відбір терміна, який більшою мірою відповідає поняттю і

задовольняє вимоги нормативності.


41

Дослідники вважають, що обов’язковим у такому словнику має бути

тезаурус (покажчик термінів), а також таблиці, в яких подавалися б

нормативні найуживаніші терміноелементи з відповідною етимологією

(префіксальні і суфіксальні морфеми) та з описом словотворчого значення. З

урахуванням інформатизації суспільства такий словник варто робити як у

традиційному, паперовому, так і електронному варіантах із використанням

нових інформаційних технологій, комп’ютеризованою системою пошуку слів

тощо.

Незважаючи на те, що у творенні наукової термінології в різних

розвинених мовах спостерігаються спільні або близькі тенденції, українська

термінологія обліку та аудиту має власну специфіку формування та розвиток

терміносистеми. Крім того, корективи вносить і складний взаємозв’язок

терміноодиниць обліку та аудиту із загальновживаною термінологією та

іншою лексикою української мови. Всі ці та інші моменти будуть враховані

при укладанні запропонованого словника, який задовольнятиме вимоги

старшокласників і сприятиме їхньому входженню в інноваційний освітній

простір.

Висновки. Використання інноваційних засобів навчання

старшокласників суттєво підвищує ефективність викладання, наочно

демонструє переваги особистісно-орієнтованого навчання, дає змогу вчителю

зміщувати акценти в методиці викладання предмета, підвищувати інтерес

учня до свого предмету, створює необхідні умови для активної форми роботи

на уроці як сильних учнів, так і тих, кому опанування предметом дається

важче. Запропонований електронний підручник сприятиме ефективності

підготовки учнів до уроків, оскільки зосереджує їхню увагу на процесах

постійного оновлення форм і методів використання такого підручника у

навчальному процесі шляхом візуалізації й опрацювання результатів.


1. Бадер В. І. Теоретичні засади побудови електронного підручника з

української мови як іноземної / В. І. Бадер // Теорія і практика викладання

української мови як іноземної : зб. наук. праць. – Вип. 3. – Л., 2008. – С.

105–110.

2. Безрукова В. С. Проективная педагогика : учеб. пособие /

В. С. Безрукова. – Екатеренбург : Деловая книга, 1996. – 344 с.

3. Бовтенко М. А. Компьютерная лингводидактика : учеб. пособие /

М. А. Бовтенко. – М. : Флинта : Наука, 2005. – 215 с.

4. Бойкова В. О. Автоматичне керування процесом навчання в системі

електронного підручника / В. О. Бойкова, А. М. Сільвестров, Р. Ф. Хотячук //

Праці МНТК «Автоматика – 2000». – Львів : Держ. НДІ інформаційної

інфраструктури. – 2000. – Т. 6. – С. 44–51.

5. Бондар С. П. Перспективні педагогічні технології в шкільній освіті :

Навчальний посібник / Бондар С. П., Момот Л. Л., Головко М. І. – Рівне :

Редакційно-видавничий центр «Теніс», 2003. – 200с.


42

6. Волинський В. П. Інформаційні функції, роль і призначення електронних підручників / Волинський В. П., Красовський О. С. // Проблеми сучасного підручника : зб. наук. праць. – Вип. 10. – К. : Ін-т педагогіки НАПН України, 2010. – С. 113–120.

7. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. – К. : Либідь, 1997. – 373 с.

8. Гриценчук О. О. Електронний підручник і його роль у процесі інформатизації освіти / О. О. Гриценчук // Інформаційні технології і засоби навчання. – К. : Ін-т засобів навчання АПН України, 2005. – С. 255–261.

9. Докучаєва В. В. Проектування інноваційних педагогічних систем у сучасному освітньому просторі : Монографія. – Луганськ, 2005. – 299 с.

10. Іванов В. Л. Структура електронного підручника / В. Л. Іванов. – М. : МГИУ, 2001. – 130 с.

11. Квиртия Л. Д. Методические вопросы теории и практики педагогической информации. Обзорная информация / Л. Д. Квиртия. – М. : НИИ ОПАПН, 1976. – Вып. ХІІ. – 63 с.

12. Киричук В. О. Проектування педагогічних умов для розвитку обдарованої дитини: теоретико-практичний аспект : навч.-метод. посіб. / В. О. Киричук ; Нац. акад. пед. наук України, Ін-т обдар. дитини НАПН України. – К. : Ін-т обдар. дитини НАПН України, 2011. – 127 с.

13. Кравець О. Є. Технологія проектування навчальної інформації в процесі професійно-педагогічної діяльності викладача вищого навчального закладу : монографія / О. Є. Кравець. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І Франка, 2015. – 245 с.

14. Краснова Г. А. Технології створення електронних засобів / Г. А. Краснова. – М. : МГИУ, 2001. – 146 с.

15. Кучерук О. А. Інтеграція комп’ютерних методів у традиційну систему організації самостійної роботи учнів з української мови / О. А. Кучерук // Вісник Житомирського держ. ун-ту ім. Івана Франка. – 2011. – № 57. – С. 72–75.

16. Ломакина О. Э. Проектирование как ведущее направление модернизации современного педагогического образования / О. Э. Ломакина // Alma mater. – 2004. – № 1. – С. 44–49.

17. Мадзігон В. М. Педагогічні аспекти створення і використання електронних засобів навчання / В. М. Мадзігон, В. В. Лапінський, Ю. О. Дорошенко // Проблеми сучасного підручника : зб. наук. праць. – К. : Пед. думка, 2003. – Вип. 4. – С. 70–78.

18. Монахов В. М. Теоретические основы проектирования и конструирования учебного процесса / В. М. Монахов. – Волгоград : Перемена, 1995. – 216 с.

19. Основи нових інформаційних технологій навчання : посібник для вчителів / [Є. І. Машбиць, О. О. Гокунь, М. І. Жалдак, О. Ю. Комісарова, Н. В. Морзе, М. Л. Смульсон]. – К. : ІЗМН, 1997. – 264 с.

20. Подобедова Т. Ю. Теория и практика педагогического проектирования // Проблеми сучасної пед. освіти : зб. ст. : Сер. : Педагогіка і

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_all/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=EC&P21DBN=EC&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=3&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=0&S21STR=%D0%9A%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C%2C%20%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0%20%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0


43

психологія / Кримськ. держ. гуманіт. ін-т. – Ялта, 2004. – Вип. 6, ч. 2. – С. 81– 87.

21. Руденко-Моргун О. И. Электронный учебник русского языка:

история и перспективы развития. Монография. – М. : РУДН, 2006. – 238 с.

22. Ткач Т. Проектування освітнього простору як дискурс психолого-

педагогічної науки / Т. Ткач // Педагогіка і психологія професійної освіти. –

2008. – №1. – С. 106–115.

23. Фруктова Я. С. До питання проектування сучасного освітнього

середовища / Я. С. Фруктова // Освітнє середовище як методична проблема :

зб. наук. праць. – Херсон : Вид-во ХДУ, 2006. – С. 72–73.

24. Шелехова Г. Т. Електронний підручник на уроках української мови :

електронний ресурс / Г. Т. Шелехова // Проблеми сучасного підручника : зб.

наук. праць. – К. – Луцьк, 2007. – Вип. 7. – С. 127–133. – Режим доступу до

журн. : http://www.rozumniki.ua/ua/view-articles/id-elektronniy-pidruchnik-na-

urokah-ukrayinskoyi-movi-37.htm.

25. Ярошинська О. О. Проектування освітнього середовища професійної

підготовки майбутніх учителів початкової школи : монографія /

Ярошинська О. О. ; Уман. держ. пед. ун-т ім. Павла Тичини. – Умань : Жовтий

О. О., 2014. – 456 с.

Галина Барвицкая, Анна Храпач. Проектирование учебных курсов и

электронных учебников как инновационное средство в учебе.

Проанализировав роль проектирования новых учебных курсов в системе

учебно-познавательной деятельности старшеклассников как одного из

инновационных средств современных технологий, авторы предложили план

создания электронного учебника по украинской терминологии учета и аудита

и обосновали целесообразность ввода этого учебного курса в учебном

процессе.

Ключевые слова: проектирование, украинская терминология учета и

аудита, электронный учебник, инновационное средство учебы.

Halyna Barvitska, Ganna Hrapach. Design training courses and e-books as

an innovative means of learning.

Analyzing the role of planning of new educational courses in the system of

educational-cognitive activity of senior pupils as one of innovative facilities of

modern technologies an author offered the plan of creation of electronic textbook

from Ukrainian terminology of account and audit and grounded expediency of input

of this educational course in an educational process.

Keywords: planning, Ukrainian terminology of account and audit, electronic

textbook, innovative means of studies.

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_all/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=EC&P21DBN=EC&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=3&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=0&S21STR=%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%9E%2E%20%D0%9E%2E


44

УДК 378.14:004.771

Гетьман І. А.

Гетьман М. А.

І. А. Гетьман

М. А. Гетьман

ЕЛЕКТРОННИЙ ПІДРУЧНИК ЯК ОДИН З ВАЖЛИВИХ ЕЛЕМЕНТІВ

В СИСТЕМІ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

Розглядається питання застосування електронних підручників для

підвищення ефективності дистанційної освіти. Проаналізовано види

електронних посібників, а також їхні основні переваги перед іншими видами

підручників. Зазначено роль електронних підручників як для студентів, так і

для викладачів при дистанційній освіті.

Ключові слова: дистанційна освіта, електронний підручник, якість

освіти.

Постановка проблеми. Дистанційна освіта, як інноваційна форма

навчання, на сьогодні отримує досить велике поширення в системі підготовки

інженерних кадрів. Впровадження дистанційної форми навчання в освітній

процес дає змогу вирішити низку завдань, що виникають перед вищими

навчальними закладами. Серед них до першочергових задач належать:

забезпечення доступу молодим людям до повноцінної якісної освіти

відповідно до їхніх інтересів і схильностей, незалежно від матеріального

достатку сім’ї, місця проживання, національної приналежності та стану

здоров’я; забезпечення гнучкості системи освіти, що виражається в її

організації з урахуванням індивідуального графіка занять учня; забезпечення

можливості отримувати «освіту упродовж усього життя»; усунення проблем

регіональних вишів, які полягають в постачанні регіонів кваліфікованими

інженерними кадрами відповідно до мінливої стратегії розвитку самого

регіону. Саме тому застосування технологій і засобів дистанційного навчання

в освітньому процесі вищих технічних навчальних закладів відображається в

роботах великої кількості дослідників [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дидактичні принципи

дистанційного навчання описано в роботах А. А. Андреєва, B. Ф. Гуркина,

М. А. Євдокимова, C T. Лобачова, В. І. Солдаткіна, В. А. Трайнева,

C. А. Щенникова та ін. Технології та моделі дистанційного навчання

розглядалися Є. С. Полатом, А. В. Солововим, С А. Спаським та ін.

Методичними основами застосування дистанційних технологій при навчанні

у вищих технічних навчальних закладах займалися М. М. Гомулина,

А. І. Назаров, А. О. Чефранова та ін. Активне використання в дистанційній

освіті електронних видань підвищує ефективність навчання і, безсумнівно, є

однією з умов досягнення нової якості вищої освіти.


45

Мета статті: розглянути проблеми, оцінити якість електронних

підручників, які застосовуються для дистанційної освіти на заочному

відділенні при підготовці майбутніх інженерів.

Виклад основного матеріалу. Сучасна дійсність спонукає викладачів

вищої школи шукати найбільш продуктивні методи «доставки» інформації в

процес навчання студентської молоді. Запровадимо деякі основні поняття з

цієї теми.

Електронний підручник (ЕП) – програмно-методичний навчальний

комплекс, який відповідає типовій навчальній програмі і дає змогу студентові

самостійно або за допомогою викладача освоїти навчальний курс чи його

розділ. Такий продукт створюється з вбудованою структурою, словниками,

можливістю пошуку. Електронний підручник – це інформаційний продукт

освітнього характеру; відмінність від «паперового» підручника полягає в тому,

що його можна переглядати лише за допомогою комп’ютера.

Електронний підручник може бути призначений для самостійного

опанування навчального матеріалу з певної дисципліни або для підтримки

лекційного курсу з метою його поглибленого вивчення.

Електронні книги бувають кількох видів: повні або часткові копії

паперових видань. Як правило, такі копії поширюються не зовсім законно,

адже автори видання хотіли продавати паперову книгу і зовсім не планували

займатися благодійністю. Навіть складно уявити людину, яка сканує підручник

на 800 листів і безкоштовно розміщує його в мережі, але такі є. В Інтернеті в

електронному вигляді можна знайти скановані підручники, журнали,

безкоштовні електронні книги і журнали. Найчастіше автори випускають їх

для створення вірусного трафіку.

Суть вірусного трафіку така: користувачі завантажують електронні

книги, в яких є посилання на сайт автора і реклама автора. Якщо користувачам

книга подобається, то вони дають посилання на книгу на форумах, у блогах,

на своїх сайтах, сприяючи поширенню книги. Отже, створюється деякий потік

відвідувачів сайта автора і відгук на рекламу в книзі.

Зазвичай електронні книги невеликі за обсягом, хоча трапляються і

великі. Якщо взяти продавців електронних книг і посібників, то вони або

роблять переклади книг іноземних авторів, або роблять збірники статей.

Платні електронні книги автори пишуть їх з метою подальшого продажу.

За обсягом такі книги найчастіше не дотягують до паперових видань, але

можуть бути значно інформативніші [2].

Електронні книги економлять час і дають змогу отримати актуальну

інформацію. В таких книгах можна знайти більш сконцентровану і корисну

інформацію, в такому випадку виправданою буде і ціна. Здавалося б, вартість

електронної книги може перевищувати вартість паперових книг, але

паперового аналога можна просто не знайти або знайти, але не зовсім те, що

потрібно. Електронні книги можуть стати важливим джерелом інформації.

Крім різного носія, ЕП має кілька принципових відмінностей від

підручника, виготовленого друкарським способом: можливість мультимедії,


46

забезпечення віртуальної реальності, високий ступінь інтерактивності,

можливість індивідуального підходу до студентів.

Впровадження до структури електронного підручника елементів

мультимедіа дає змогу здійснити одночасно передачу різних видів інформації.

Зазвичай це означає поєднання тексту, звуку, графіки, анімації і відео.

Багато процесів і об’єктів в електронному підручнику можуть бути

представлені в динаміці їхнього розвитку, а також у вигляді дво- або

трьомірних моделей, що викликає у користувача ілюзію реальності

зображуваних об’єктів.

Інтерактивність дає змогу визначити зворотний зв’язок від користувача

інформації (студента) до її джерела (викладача). Інтерактивній взаємодії

притаманна негайна відповідна і візуально підтверджена реакція на дію,

повідомлення [3].

Індивідуальний підхід до особистості студента формується під час

проведення тестування. Наприклад, студент підготувався до семінару, і як

підсумок його знань проводиться тестування. Викладач і аудиторія відразу

можуть зробити висновки про підготовку студента. Так підтримується

принцип справедливості у навчанні.

Електронний підручник має певні переваги перед традиційними видами

підручників: вивчення матеріалу може бути не пов’язане з певним часом

(розкладом аудиторних занять), дає змогу розвинути навички самостійної

роботи у студентів, структура підручника створює контроль над вивченням

певних блоків тем, електронні підручники можуть мати додаткові можливості

порівняно з паперовим варіантом. Однією з таких можливостей є

використання посилань для виходу в Інтернет. Педагог підключає ПК до

«мережі» та може прокоментувати ті чи інші сайти з літературою.

Нині у всесвітній мережі існує безліч пропозицій різноманітних

електронних підручників для вишів. Перш ніж застосовувати той чи інший

підручник у навчальний процес, викладач має розібратися в програмі

предмета і самого підручника.

Електронні підручники нового покоління мають орієнтуватися на нові

методи навчання, особливо на дистанційне, активне пізнання світу студентів,

підвищення ролі самостійної роботи студентів з інформацією, заповнення

нестачі лабораторного обладнання в деяких вишах. Вони мають забезпечувати

методичну підтримку навчального процесу, використовуючи повний набір

мультимедійних можливостей ЕП для створення нових засобів і форм

навчання.

Розглянемо основні системи, які має містити електронний підручник.

Електронний підручник відповідає завданням формування нового змісту

освіти і нових моделей навчальної діяльності, що використовують

інформаційні та телекомунікаційні технології, моделям формування та

застосування інформаційно-комунікативної компетенції студентів у

навчальній діяльності, що враховують варіативність та індивідуалізацію

освіти.


47

ЕП нового покоління містить (як мінімум) такі системи: ядро

(керувальний модуль) курсу; ілюстрований навчально-довідковий комплекс;

комплекс віртуальних лабораторій та інтерактивних моделей; комплекс

тестування, інтегрований з базою даних завдань; пошуковий комплекс;

систему допомоги; систему методичної підтримки; систему пошуку

аналогічної інформації в Інтернеті.

Досвід застосування таких підручників на заочному відділенні з

дистанційною формою навчання дає змогу зробити висновок: окрім того, що

студент встигає пройти програму курсу, він має можливість доступу до

матеріалу, який дається на самостійне вивчення.

Також студент може відразу перевіряти свої знання за допомогою

тестів. Однак робота з електронними посібниками вимагає зібраності

педагога, тому підручники пропонують дуже високий темп вивчення

матеріалу.

Висновки. Як умова підвищення якості дистанційного навчання,

електронний підручник необхідний студентам тому, що він полегшує

розуміння матеріалу за рахунок інших способів подачі матеріалу на відмінну

від друкованої навчальної літератури; допускає адаптацію відповідно до

потреб студента, рівня його підготовки, інтелектуальних можливостей та

амбіцій; звільняє від великих обчислень і перетворень, даючи змогу

зосередитись на суті предмета, розглянути більшу кількість прикладів і

вирішити більше завдань; надає найширші можливості для самоперевірки на

всіх етапах роботи; уможливлює естетичне оформлення роботи і здачу її

викладачеві в електронному або роздрукованому вигляді; виконує роль

безмежно терплячого наставника, надаючи практично необмежену кількість

роз’яснень, повторень, підказок. Електронний посібник необхідний студенту,

оскільки без нього він не може отримати міцні і всебічні знання з певного

предмета.

Для викладача електронний підручник зручний тим, що завдяки йому

педагог проводить заняття у формі самостійної роботи за комп’ютерами,

будучи при цьому керівником і консультантом; дає змогу викладачеві за

допомогою комп’ютера швидко і ефективно контролювати знання студентів,

задавати зміст і рівень складності контрольного заходу; дає змогу визначати

обсяг лекцій і практичних на власний розсуд (можливо, обсяг менший, але

більш істотний за змістом), залишаючи для самостійної роботи з електронним

посібником те, що виявилося поза межами аудиторних занять; звільняє від

стомлюючої перевірки домашніх завдань, типових розрахунків і контрольних

робіт (цю роботу виконує комп’ютер); дає змогу оптимізувати

співвідношення кількості та змісту прикладів і завдань, що розглядаються в

аудиторії і задаються на самостійне вивчення; уможливлює індивідуалізацію

роботи зі студентами, особливо при виконанні домашніх завдань і

контрольних робіт.

Отже, електронні підручники (ЕП) нового покоління мають бути

орієнтовані на нові методи навчання, активне пізнання світу, підвищення ролі


48

самостійної роботи студентів з інформацією. Вони мають забезпечувати

методичну підтримку навчального процесу, використовуючи повний набір

мультимедійних можливостей для створення нових засобів і форм навчання.


1. Андреев А. А. Введение в дистанционное обучение / А. А. Андреев //

Компьютеры в учебном процессе. М.: Интерсоциоинформ. – 2008, № 2. – С.

25-68.

2. Крылова Т. В. Автоматизированные o6yчающие системы: технология

подготовки учебного курса и компьютеризации. / Т. В. Крылова,

М. А. Казимирова // – Высш. школа, 2004. - 63 с.

3. Абросимов А. Г. Информационно-образовательная среда учебного

процесса в Вузе / А. Г. Абросимов// М. : Образование и Информатика, 2011. –

254 с.

4. Гетьман И. А. Использование электронных учебников в

дистанционном образовании / И. А. Гетьман // Проблеми підготовки

сучасного вчителя: збірник наукових праць Уманського державного

педагогічного університету. – Умань : ФОП Жовтий О.О., 2014. – Випуск 10.

– Частина 2. – С. 99–104.

Марина Гетьман, Ирина Гетьман. Электронный учебник как один

из важных элементов в системе дистанционного обучения

Рассматривается вопрос применения электронных учебников для

повышения эффективности дистанционного образования. Проанализированы

существующие виды электронных пособий, а так же их основные

преимущества перед другими видами учебников. Указана роль электронных

учебников, как для студентов, так и для преподавателей при дистанционном

образовании.

Ключевые слова: дистанционное образование, электронный учебник,

качество образования.

Marina Hetman, Irina Hetman. Electronic textbook as an important

element in the system of distance education.

The question of the use of electronic textbooks for improving the effectiveness

of distance education is considered. The types of existing electronic handbooks as

well as their main advantages over other types of books are analyzed. The role of

electronic textbooks for students and to teachers in distance education is indicated.

Keywords: distance learning, electronic book, the quality of education.


49

УДК 374.1:373.5.016:004

Дем’яненко В. Б.

ІНФОРМАЦІЙНА КУЛЬТУРА МОЛОДОЇ ЛЮДИНИ ЯК СПОСІБ

СОЦІАЛІЗАЦІЇ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ ЗНАНЬ

У статті розглянуто проблеми формування основ інформаційної

культури учнів Малої академії наук України для успішної соціалізації в

сучасному суспільстві. Описано підходи та засоби формування системи

інформативної грамотності учнів. Подальше проведення досліджень у цьому

напрямі передбачає розв’язання актуальних проблем підвищення ефективності

використання освітянських інформаційних ресурсів на основі застосування

сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

Ключові слова: інформаційна культура, інформаційне суспільство,

інформаційно-комунікаційні технології, проблемно-орієнтовані програмні

засоби, дослідницька діяльність учнів.

Постановка проблеми. Для досягнення активної громадянської позиції

молоді в розвитку суспільства наша держава робить пріоритетним питання

виховання молоді як запоруки успішної розбудови сучасного суспільства,

зокрема інформаційного. Це стосується молодіжної політики і глобального

виховання – загальні питання формального виховання (школа), неформального

(позашкільного) і абстрактного (сім’я); співпраці багатьох учасників освітнього

процесу на одній території (навчальний заклад, молодіжна асоціація,

територіальні колективи, наукові молодіжні товариства, інститути підвищення

кваліфікації вчителів тощо) для успішної соціалізації молоді в сучасному

інформаційному суспільстві та суспільстві, яке ґрунтується на знаннях.

Перехід від освітньої парадигми індустріального суспільства до освітньої

парадигми постіндустріального суспільства означає, передусім, розуміння

освіти не лише як отримання «готового» знання, накопиченого людством, і

уявлення про педагога як носія готового знання. На зміну приходить розуміння

освіти як інтелектуальних надбань людини, засобу її самореалізації в житті,

побудови особистої кар’єри. А це змінює і цілі навчання та виховання і його

мотиви, норми, методи і форми, роль педагога [5] (див. табл. 1).

Культура належить до найбільш складних і багатогранних соціальних

явищ. Одну з граней загальнолюдської культури визначає й інформаційна

культура. З її назви випливає, що вона безпосередньо співвідноситься з

інформаційною діяльністю людей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальним тенденціям

розвитку інформаційної культури присвячені роботи Л. С. Винарика,

Я. Г. Берсуцького, О. М. Щедрина, В. Г. Кременя, Н. В. Макарової,

Л. Мемфорда та ін. Проблемам формування основ інформаційної культури

учнів, студентів різних спеціальностей і вчителів присвячені роботи

http://94.158.144.72/opac/index.php?url=/auteurs/view/22571/source:default


50

В. Ю. Бикова, В. А. Виноградова, Л. В. Скворцова, Є. В. Данильчука,

М. I. Жалдака, Г. О. Михаліна, Ю. С. Рамського, С. О. Семерікова,

Ю. В. Триуса та ін. Інформаційна культура розглядається як складова загальної

культури.

Таблиця 1

Зміна парадигм навчання Компоненти

парадигм

Індустріальне суспільство Постіндустріальне суспільство

Цінності навчання для суспільного

виробництва

навчання для самореалізації людини в

житті, особистої кар’єри

Мотиви - навчання як обов’язок;

- діяльність педагога як

виконання професійного

обов’язку

- зацікавленість у навчанні, задоволення

від досягнутих позитивних результатів;

- зацікавленість педагога в розвитку

учнів, задоволення від спілкування з

ними

Норми - відповідальність за навчання

учня покладається на

педагога;

- вимоги педагога дотримання

учнем дисципліни і

старанності

- учні відповідають за своє навчання;

- авторитет педагога створюється за

рахунок його особистісних рис

Цілі - спрямованість навчання на

здобування знань;

- навчання в молодості як

«запас на все життя»

- спрямованість навчання на оволодіння

основами людської культури і

компетентностями (навчальними,

соціальними, громадянськими,

професійними і т. д.);

- навчання впродовж життя

Позиції домінування педагога у

навчанні

- педагог створює умови для

самостійного навчання;

- педагог разом з учнями, взаємне

партнерство

Методи і

форми

- ієрархічний і авторитарний

методи;

- стабільна структура

навчальних дисциплін;

- стабільні форми організації

навчального процесу;

- акцент на аудиторні заняття

під керівництвом педагога

- демократичний і егалітарний

(збудований на рівності) метод;

- динамічна структура навчальних

дисциплін;

- динамічні форми організації

навчального процесу;

- акцент на самостійну роботу учнів під

керівництвом педагога;

- широке застосування ІКТ у навчанні

Засоби основним засобом навчання є

навчальна книга

- навчальна книга доповнюється

потужними ресурсами ІКТ і ЗМІ;

- навчальні матеріали в електронному

вигляді та наукові інформ. джерела

Контроль

і оціню-

вання

контроль і оцінювання

результатів навчання

здійснюється переважно

педагогом

зміщення акценту на самоконтроль і

самооцінювання учнів


51

Виклад основного матеріалу. Однією з передумов успішного

впровадження гуманістичних принципів в освіті є формування підґрунтя

інформаційної культури молодої людини, які слід розглядати комплексно

разом із виховними і правовими аспектами інформатизації суспільства, що є

одним з основних завдань навчання. Нині достатньо часто інформаційне

суспільство називають «суспільством знань», «суспільством, заснованим на

знаннях». Однак це не означає, що минулі стадії цивілізаційних процесів

ґрунтувалися не на знаннях. В останні роки все більше набувають розвитку

майже всі галузі виробництва, в яких нарощування знань стало новим

фактором наукового пошуку технологій і виробництва. Інноваційний розвиток

інформаційно-комунікаційних технологій в умовах посилення глобалізації

привів до формування нового цивілізаційного феномену – мережного

суспільства: утворення й поширення у віртуальному просторі творчих

об’єднань і колективів людей, які в такий спосіб досягають високої

ефективності в спільній діяльності [1].

Все більший вплив на формування особистості людини має

інформатизація і комп’ютеризація освіти на всіх її рівнях. При істотному

розширенні обсягу одержаних і опрацьованих відомостей вплив використання

сучасних інформаційно-комунікаційних технологій на розвиток особистості

людини визначається формуванням асоціативних зв’язків з різними

фрагментами відомостей. Так поступово відбувається внутрішнє збагачення

особистості учня, формується його інтелектуальний і духовний потенціал. При

цьому для зменшення негативного впливу інформатизації на культурну сферу,

не має допускатися абсолютизація інформаційно-комунікаційних технологій ні

в освіті, ні в будь-якій іншій сфері людської діяльності. Це означає, що

найважливішим завданням сучасного суспільства є виховання людини всіма

доступними способами соціокультурного впливу при будь-якому рівні

розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Саме розв’язанню проблем

розвитку, формуванню загальної інформаційної культури молодих людей

підпорядкована діяльність учнів у Малій академії наук України (МАН

України).

Спираючись на дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців, на

власний досвід роботи в системі освіти МАН, зазначимо: формування

інформаційної культури учня не здійснюється миттєво, це – складний процес,

який можна поділити на кілька основних етапів.

I етап: формування загальних основ інформаційної культури, потрібних

усім учням незалежно від спрямованості їхньої діяльності у наукових

відділеннях МАН і готовності до застосування інформаційно-комунікаційних

технологій. Цей етап забезпечується у процесі навчання в середніх навчальних

закладах, базового курсу інформатики, основ комп’ютерної техніки,

алгоритмізації і програмування, інформаційних систем, систем штучного

інтелекту, мультимедійних, ігрових і навчальних програм, комп’ютерних

систем і мереж; під час роботи в гуртках середніх навчальних закладів і

навчальних закладів позашкільної освіти, а також під час вивчення етики,


52

правознавства, історії та інших дисциплін. На цьому етапі зокрема мають

набуватися знання про інформаційне суспільство та його особливості,

формуватися вміння і навички роботи з апаратними засобами, інформаційно-

комунікаційними технологіями, програмним забезпеченням загального

призначення.

ІІ етап: підготовка учнів до використання інформаційно-комунікаційних

технологій у дослідницькій діяльності. При цьому передбачається формування

знань і вмінь з усіх аспектів використання інформаційно-комунікаційних

технологій, зокрема про їхні види, форми й методи застосування, переваги і

недоліки порівняно з традиційними засобами виконання досліджень. Така

підготовка учня забезпечується у навчально-виховному процесі з

використанням комп’ютерно орієнтованих методичних систем навчання та

забезпечення ефективних комунікацій і взаємодій з усіма учасниками

навчально-виховного процесу.

ІІІ етап: підготовка учнів наукового відділення комп’ютерних наук МАН

до проектування та розроблення проблемно-орієнтованих програмних засобів,

мультимедійних, навчальних та ігрових програм, інформаційних систем,

систем штучного інтелекту, баз даних, Інтернет-ресурсів, комп’ютерних систем

і мереж для забезпечення дослідницької діяльності, що реалізується в секціях

відділення.

Враховуючи особливості змісту навчання і навчально-пізнавальної та

дослідницької діяльності учнів МАН, навчально-дослідницька діяльність учнів

поєднує ґрунтовну підготовку з інформатики з оволодінням інформаційно-

комунікаційними технологіями та методами наукового пізнання, ознайомлення з

логікою науково-дослідного процесу. Навчально-виховна робота спрямована на

створення відповідних інноваційних інформаційних систем навчального

призначення для підтримки навчально-дослідницької діяльності учнівської

молоді – визначення, формування та добір програмних засобів та інформаційних

матеріалів, наявність чіткої методики використання інформаційно-

комунікаційних технологій у навчальному процесі, педагогічно спрямованої

фільтрації даних і повідомлень, які надходить до учнів, що забезпечує побудову

мережного науково-інформаційного середовища для навчально-пізнавальної та

дослідницької діяльності учнівської молоді, їхнього інтелектуального, духовного,

фізичного і психічного розвитку, формування наукового світобачення, основ

загальної культури і професійного зростання. У МАН запропоновано змістові

лінії щодо інформатичної підготовки для ефективного здійснення учнями

дослідження за такими напрямами:

1. Комп’ютерні системи та мережі. Розроблення апаратного та системного

програмного забезпечення комп’ютерних систем і мереж, систем автоматичного

проектування їхніх компонентів. Учні набувають знань, умінь, навичок і

компетентностей з розроблення, проектування інструментальних засобів

сучасних і перспективних інформаційно-комунікаційних технологій,

комп’ютерних систем і мереж загального і спеціального призначення, їхнього

програмного забезпечення.


53

2. Інформаційні системи, бази даних і системи штучного інтелекту.

Інформаційне моделювання, системний та інформаційний аналіз (дослідження і

розвиток теорії системного аналізу, інформаційні аспекти прийняття рішень,

застосування засобів концептуального моделювання); системи баз даних

(дослідження і розвиток теорії баз даних, розроблення моделей баз і сховищ

даних, методи та засоби побудови інформаційного забезпечення комп’ютерних

систем, інформаційне забезпечення процесів аналізу та прийняття рішень);

системи штучного інтелекту (дослідження і розвиток систем штучного інтелекту,

розроблення моделей систем штучного інтелекту, методи та засоби побудови

інформаційного забезпечення систем штучного інтелекту, інформаційне

забезпечення процесів аналізу та прийняття рішень з використанням систем

штучного інтелекту).

3. Безпека інформаційних і телекомунікаційних систем. Розроблення

способів і засобів захисту даних у комп’ютерних системах і забезпечення

інформаційної безпеки молоді.

4. Технології програмування. Методологія та теорія програмування.

Формальні методи розроблення комп’ютерних програм. Специфікація та

верифікація розроблення програмних засобів.

5. Мультимедійні системи, навчальні та ігрові програми. Розроблення

мультимедійних ігрових програм, мультимедійних дидактичних комплексів з

елементами гри, мультимедійних навчально-ігрових посібників.

6. Internet-технології та WEB дизайн. Розроблення технологій створення і

підтримки різних інформаційних ресурсів в комп’ютерній мережі Інтернет:

сайтів, блогів, форумів, чатів, електронних бібліотек та енциклопедій;

користувацьких веб-інтерфейсів для сайтів або веб-додатків, логічної структури

веб-сторінок, найбільш зручних рішень стосовно доступу до інформаційних

джерел, а також художнього оформленням веб-додатків.

Отже, можна сформулювати таку систему базових понять інформатики:

інформація, інформаційні процеси, формальні системи, інформаційні моделі

(алгоритми, структури даних), архітектура обчислювальних (комп’ютерних)

систем, обчислювальний експеримент, інформаційно-комунікаційні технології,

штучний інтелект.

У табл. 2. відображена структура курсу інформатики для учнів МАН. Ця

структура містить чотири розділи: теоретична інформатика, засоби

інформатизації, інформаційні технології, соціальна інформатика.

При цьому в теоретичній інформатиці вивчаються філософські основи

інформатики, математичні й інформаційні моделі та алгоритми, а також методи

розроблення і проектування інформаційних систем і технологій. Приналежність

розглянутих питань до змісту навчання сприяє фундаменталізації знань з

дисциплін інформатичного циклу [2; 3].

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BF%27%D1%8E%D1%82%D0%B5%D1%80

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D1%82

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%B9%D1%82

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BB%D0%BE%D0%B3

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%BC

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B0%D1%82


54

Таблиця 2

Фундаментальні основи інформатики Теоретична

інформатика

Інформація як одна із способів відображення оточуючого світу в

свідомості людини. Інформація і знання. Математичні й

інформаційні моделі. Засоби комп’ютерної математики.

Теорія алгоритмів. Стохастичні методи в інформатиці.

Обчислювальний експеримент як методологія наукового

дослідження. Семантичні аспекти інтелектуальних процесів та

інформаційних систем. Основи штучного інтелекту. Пізнання і

творчість як інформаційні процеси. Теорія і методи розроблення

та проектування інформаційних систем і технологій.

Зас

об

и і

нф

ор

мат

иза

ції

Тех

ніч

ні

Опрацювання,

відображення,

зберігання даних

Персональні комп’ютери. Робочі станції. Пристрої

введення/виведення й відображення даних. Аудіо- і відео системи,

мультимедіа.

Передавання

даних

Мережі комп’ютерів. Засоби зв’язку і комп’ютерні

телекомунікаційні системи.

Пр

огр

амн

і

Системне програмне

забезпечення

Операційні системи і середовища. Системи і мови програмування.

Сервісні оболонки, системи користувацького інтерфейсу.

Програмні засоби для підтримки комп’ютерного зв’язку,

обчислювальні та інформаційні середовища.

Реалізації технологій Універсальні Текстові й графічні редактори. СУБД.

Електронні таблиці. Засоби моделювання

об’єктів, процесів, систем. Інформаційні

мови і формати подання даних, словники;

класифікатори; тезауруси. Засоби захисту

даних від пошкодження і несанкціонованого

доступу.

Професійно-

орієнтовані

Видавничі системи. Системи реалізації

технологій автоматизації розрахунків,

проектування, опрацювання даних (обліку,

планування, управління, аналізу, статистики

тощо). Системи штучного інтелекту

(інформаційні бази формування знань,

експертні системи).

Інформаційні технології Введення/виведення, збирання, зберігання, опрацювання, подання

і передавання повідомлень і даних. Підготовка текстових і

графічних документів, технологічної документації. Технології

колективного використання різнорідних інформаційних ресурсів.

Захист даних. Програмування, проектування, моделювання,

навчання, діагностика, управління (об’єктами, процесами,

системами).

Соціальна інформатика Інформаційні ресурси як фактор соціально-економічного і

культурного розвитку суспільства. Інформаційне суспільство,

закономірності й проблеми становлення і розвитку. Інформаційна

інфраструктура суспільства. Проблеми інформаційної безпеки.

Нові можливості розвитку особистості людини в інформаційному

суспільстві. Проблеми демократизації в інформаційному

суспільстві та шляхи їх розв’язування. Інформаційна культура й

інформаційна безпека людини.

При організації дослідницької діяльності учнів доцільно

використовувати:

блоги (мережні щоденники) – сервіс, використання якого дає

можливість користувачеві вести записи з довільної тематики;

вікі-енциклопедії – відкриті мережні енциклопедії, кожен користувач

яких може створювати та редагувати в них статті;


55

карти знань – веб-сторінки із схемами для зображення процесу

загального системного мислення;

соціальні пошукові системи, в тому числі системи тематичного

пошуку;

мережні програмні засоби для роботи з текстовими, табличними

документами, презентаціями;

соціальні геоінформаційні сервіси – системи, в яких передбачено

надання послуг знаходити, позначати, документувати фотографіями об’єкти на

карті Землі;

сервіси збереження мультимедійних ресурсів.

Ці засоби і сервіси формують діяльнісний, операційний характер

поведінки. В цьому випадку відбувається розвиток праксеологічного

компоненту інформаційної культури учня завдяки реалізації його

інформаційного-інтелектуального потенціалу. Зокрема використання методу

проектів для колективної взаємодії, опрацювання спільної теми, проведення

дослідів, експериментів забезпечує формування такої поведінки.

Висновок. Отже, володіння певним рівнем культури, притаманної

нинішньому суспільству, є необхідною умовою подальшої успішної діяльності

юного науковця в цьому суспільстві. Найважливішими складовими

інформаційної культури в забезпеченні ефективності навчання і дослідницької

діяльності є вміння визначати і формулювати цілі, здійснювати постановку

завдань, будувати інформаційні моделі процесів і явищ, що вивчаються,

аналізувати інформаційні моделі за допомогою автоматизованих

інформаційних систем та інтерпретувати отримані результати, передбачати

можливі наслідки прийнятих рішень, використовувати сучасні інформаційні

технології. При цьому важливим є вміння впорядковувати, систематизувати,

структурувати дані й знання, розуміти сутність інформаційного моделювання,

способи подання даних і знань. Якщо в учня не буде сформовано необхідний

рівень його особистісної культури, він не зможе ні повноцінно навчатися, ні

працювати.


1. Биков В. Ю. Сучасні завдання інформатизації освіти [Електронний

ресурс] / В. Ю. Биков // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2010. –

№ 1 (15). Режим доступу : http://lib.iitta.gov.ua/1162/1/ Сучасні завдання

інформатизації освіти. pdf.

2. Дем’яненко В. Б. Інформатика в системі фундаменталізації навчання

учнів Малої академії наук України [Текст] / В. Б. Дем’яненко // Науковий

часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 2. Комп’ютерно-орієнтовані

системи навчання : зб. наук. праць / Редрада. – К. : НПУ імені

М. П. Драгоманова, 2014. – № 14 (21). – С. 70-77.

3. Дем’яненко В. Б. Фундаментальність як основа інформатичної

підготовки учнів Малої академії наук України [Текст] / В. Б. Дем’яненко,

В. М. Дем’яненко, О. Є. Стрижак // Науково-методичний журнал з

http://lib.iitta.gov.ua/1162/1/


56

педагогіки. Освіта та розвиток обдарованої особистості. – № 8-9 (15-16) /

08-09. – 2013. – К. : Інститут обдарованої дитини НАПН України. – С. 96-100.

4. Жалдак М. І. Педагогічний потенціал комп’ютерно орієнтованих

систем навчання [Текст] / М. І. Жалдак // Комп’ютерно-орієнтовані

системи навчання : зб. наукових праць / Редрада. – К. : НПУ імені

М. П. Драгоманова. – Вип. 7. – 2003. – С. 3-7.

5. Новиков А. М. От педагогики индустриального к педагогике

постиндустриального общества [Электронный ресурс] / А. М. Новиков // Сайт

академика РАО Новикова А. М. – Режим доступа :

http://www.anovikov.ru/artikle/ped.htm.

6. Рамський Ю. С. Методична система формування інформаційної

культури майбутніх вчителів математики : дис. …докт. пед. наук : 13.00.02 –

теорія та методика навчання (інформатика) [Текст] / Юрій Савіянович

Рамський ; Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова ;

Київ : [б. в.], 2013. – 560 с.

7. Триус Ю. В. Комп’ютерно-орієнтовані методичні системи навчання

математики : монографія [Текст] / Юрій Васильович Триус. – Черкаси :

Брама-Україна, 2005. – 400 с.

Валентина Дем’яненко. Інформаційна культура молодої людини як

спосіб соціалізації в сучасному суспільстві знань.

В статье рассмотрены проблемы формирования основ

информационной культуры учащихся в Малой академии наук Украины для

успешной социализации в современном обществе. Описываются подходы и

средства формирования системы информатической грамотности учащихся.

Проведение исследований в указанном направлении предусматривает

решение актуальных проблем повышения эффективности использования

образовательных информационных ресурсов на основе применения

современных информационно-коммуникационных технологий.

Ключевые слова: информационная культура, информационное

общество, информационно-коммуникационные технологии; проблемно-

ориентированные программные средства, исследовательская деятельность

учащихся.

Valentinа Demyanenko. Information culture of a young man as a means of

socialization in today's knowledge society.

The article reviews the problem of the information culture of the students of

Minor Academy of Sciences of Ukraine for formation successful socialization in

modern society. The article describes the approaches and means of formation of

students’ system informatics literacy. Further research concerns of deciding the

urgent problems of improving the efficiency of educational information resources

through the use of modern information and communication technologies.

Keywords: information culture, information society, information and

communication technologies; problem-oriented software, research students.


57

УДК 004.588:377.35

Поштарук Я. І.

НОВИЙ РІВЕНЬ РОЗВИТКУ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТЯНСЬКОЇ ГАЛУЗІ

У статті розглядається важливість комп’ютерної компетентності у

сучасному інформаційному світі. Приклади автоматизації явищ, які

вивчаються за програмами предметів загальноосвітньої та професійної

підготовки, перекладені на мову візуального програмування, цікаві тим, що

дають учням можливість стати співучасниками створення та роботи цих

проектів.

Ключові слова: інформаційна культура, міжпредметні зв’язки,

технології візуального програмування, логічне мислення, дистанційне

навчання.

Постановка проблеми. Стрімкий розвиток інформаційних технологій

можна пояснити його простим і зрозумілим визначенням, яке належить

основоположнику вітчизняної кібернетики В. М. Глушкову1: «Інформаційні

технології – це людинно-комп’ютерна технологія збирання, переробки та

передавання інформації».

Нині процес інформатизації суспільства – це об’єктивне явище,

пов’язане з підвищенням ролі і впливу інтелектуальних видів діяльності на всі

аспекти людського життя. Інформатизація системи освіти як одна із ланок

загального процесу розвитку суспільства і його інформатизації, з одного боку,

має на меті підвищення ефективності навчально-виховного процесу завдяки

розширенню обсягів інформації та вдосконалення методів її застосування, а з

другого – спрямована на те, щоб усі учасники цього процесу (учні, вихователі,

вчителі, студенти, викладачі) могли і вміли застосовувати інформаційні

технології у навчально-виховному процесі, а також у своїй професійній

діяльності.

Широке впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у

навчальний процес породжує проблеми, що стосуються змісту, методів,

організаційних форм і засобів навчання, гуманізації навчального процесу,

інтеграції навчальних предметів і фундаменталізації знань, підготовки і

вдосконалення кваліфікації педагогічних кадрів, створення системи

неперервної освіти, зокрема системи самоосвіти і самовдосконалення

викладачів.

1Академік В. М. Глушков (1923–1982 рр.) був незмінним директором Інституту

кібернетики НАН України, авторитетним науковцем. Яскраві сторінки його життя, вклад у

справу комп’ютеризації описано в автобіографічній книзі «Що скаже історія?» та книзі

його соратника Б. Малиновського «Історія обчислювальної техніки в особах».


58

«Стандарти компетентності викладачів щодо використання ІКТ»,

розроблені ЮНЕСКО, надають рекомендації для всіх викладачів, які мають

виховувати вмілих користувачів інформаційно-комунікаційних технологій. Крім

того, ЮНЕСКО внесе стандарти освіти вчителів та освітніх програм у матрицю

вмінь ІКТ, щоб організувати та впорядкувати зусилля міжнародної освітянської

спільноти у цій галузі. Важливо відзначити, що це стало справжнім прикладом

сили стратегії громадсько-приватного партнерства задля розвитку освіти. Цей

проект ЮНЕСКО передбачає навчання протягом усього життя, участь у житті

освітньої спільноти і ґрунтується на побудові знань та їхньому поширенні:

• освоєння технологічної грамотності;

• підхід до поглиблення знань;

• створення нових знань.

У проекті ЮНЕСКО «Стандарти компетентності вчителів у використанні

ІКТ» застосовано всі три підходи до перебудови освіти, що відповідає завданням

досягнення різнопланових цілей і баченню майбутнього. Однак кожен із цих

підходів має свої наслідки як для реформи освіти та її поліпшення, так і для змін,

яких зазнає решта п’ять компонентів системи освіти – педагогіка, викладацька

діяльність, професійне вдосконалення, навчальні програми та система оцінювання,

організація і управління діяльністю навчальних закладів. ІКТ відіграють свою

власну, але комплементарну роль у кожному з цих підходів.

Під ІКТ-компетентністю викладача ми розуміємо його здатність

вирішувати професійні педагогічні завдання із залученням інформаційно-

комунікаційних технологій. У формуванні ІКТ-компетентності викладача

можна виокремити два аспекти: базова і предметно-орієнтована

ІКТ-компетентність.

Під базовою ІКТ-компетентністю розуміється інваріант знань, вмінь і

досвіду, необхідний викладачу-предметнику для вирішення освітніх,

професійних завдань засобами ІКТ загального призначення.

Предметно-орієнтована ІКТ-компетентність – освоєння спеціалізованих

технологій і ресурсів, розроблених відповідно до вимог змісту певного

навчального предмету та їхнього впровадження в освітню діяльність.

Комп’ютерна грамотність і компетентність є основою більш широкого поняття –

інформаційної культури, – яке характеризується певним рівнем організації

інформаційних процесів, ступенем задоволення потреб людей в інформаційному

спілкуванні, своєчасною, вірогідною та вичерпною інформацією, що забезпечує

цілісне бачення світу.

Мета статті: розглянути на конкретних прикладах процес автоматизації

явищ, які вивчаються за програмами загальноосвітніх предметів і предметів

професійного спрямування, перекласти їх на мову візуального програмування

та успішно розв’язати.

Виклад основного матеріалу. Чільне місце у сучасному світі

комп’ютерних технологій посідають інструментальні засоби (мови

програмування). Ця галузь для розробників прикладних програм корисна тим,

що спонукає логічно мислити.


59

З появою ОС Windows змінилися основні засади створення програм, які

тепер можуть мати досконалий і сучасний графічний інтерфейс, можливості

приєднання та використання стандартних функцій Windows, підтримувати

роботу в локальних мережах, обмінюватися даними з іншими програмами в

процесі виконання.

Система Windows збагатила і вдосконалила інструментальні засоби мов

програмування високого рівня Basic, Turbo Pascal, C++

графічним

інтерфейсом. У результаті ми отримали сучасні технології візуального

програмування: Visual Basic, Borland Delphi, Borland C++

. Розроблення

прикладних програм у цих умовах стало продуктивнішим, користувач стає

співучасником проекту, побудованого в середовищі графічного інтерфейсу.

Використовуючи можливості середовища візуального програмування,

можна:

• створити зручний інтерфейс;

• створити меню (головне, контекстне тощо);

• працювати з таймером часу;

• використовувати об’єкти інших додатків (Word, Excel тощо);

• працювати з файлами і каталогами, що є на диску;

• виконувати завдання, пов’язані з активізацією миші та клавіатури;

• створювати графічні зображення.

Розглянемо ознайомлення з основними прийомами роботи в системі

об’єктно-орієнтованого програмування, на конкретних прикладах показано

створення прикладних програм на базі стандартизованих компонент у

середовищах візуального проектування Visual Basic, Borland Delphi.

Для створення проекту необхідно: побудувати алгоритм, створити

інтерфейс і скласти код програми. Етапи побудови та моделювання алгоритму

(блок-схеми) за допомогою елементів ділової графіки та складання коду

програми активно сприяють розвитку логічного мислення виконавця проекту.

Розглянемо приклади, де реалізовано розв’язування конкретних задач у

середовищі візуального проектування.

Приклад 1. Визначення системи трьох рівнянь з трьома невідомими.

Розв’язок цієї задачі з курсу вищої математики для груп молодших

спеціалістів можна знайти методом визначників. Нижче подається текст

процедури та форма-результат із розв’язком конкретної системи в середовищі

Visual Basic (рис. 1). Private Sub Command1_Click()

Dim x As Single: Dim y As Single: Dim z As Single

Dim d As Single : Dim dx As Single: Dim dy As Single :Dim dz As Single

d = Txta1 * Txtb2 * Txtc3 + Txta2 * Txtb3 * Txtc1 + Txta3 * Txtb1 * Txtc2

D1 = -Txta3 * Txtb2 * Txtc1 - Txta2 * Txtb1 * Txtc3 - Txta1 * Txtb3 * Txtc2

d = d + D1

If d = 0 Then Lbluyav = "Розв’язки не існують або їх безліч !!!": GoTo kon

dx = Txtd1 * Txtb2 * Txtc3 + Txtd2 * Txtb3 * Txtc1 + Txtd3 * Txtb1 * Txtc2

DX1 = -Txtd3 * Txtb2 * Txtc1 - Txtd2 * Txtb1 * Txtc3 - Txtd1 * Txtb3 * Txtc2

dx = dx + DX1


60

dy = Txta1 * Txtd2 * Txtc3 + Txta2 * Txtd3 * Txtc1 + Txta3 * Txtd1 * Txtc2

DY1 = -Txta3 * Txtd2 * Txtc1 - Txta2 * Txtd1 * Txtc3 - Txta1 * Txtd3 * Txtc2

dy = dy + DY1

dz = Txta1 * Txtb2 * Txtd3 + Txta2 * Txtb3 * Txtd1 + Txta3 * Txtb1 * Txtd2

dz1 = -Txta3 * Txtb2 * Txtd1 - Txta2 * Txtb1 * Txtd3 - Txta1 * Txtb3 * Txtd2

dz = dz + dz1

x = dx / d: y = dy / d: z = dz / d

LblrztX = x: LblrztY = y: Lblrztz = z

kon: End Sub

Рис. 1. Процедура та форма-результат із розв’язком конкретної системи в середовищі

Visual Basic

Приклад 2. Проектування штучного освітлення (визначення кількості

світильників). Завдання щодо проектування кількості освітлювальних

установок відповідно до санітарних норм при штучному освітленні завжди є

одним з найцікавішим з завдань для учнів, що розв’язується в середовищі

Borland Delphi.

Обчислювальне рівняння методу коефіцієнта використання світлового

потоку при заданій площі робочого приміщення представлено формулою:

ηνпз

n

ZSEKN (одиниць),

де N – кількість світильників за умови рівномірного освітлення; Е –

нормована мінімальна освітленість; Кз – коефіцієнт запасу, що враховує

запилення світильників; Sп – освітлювана площа; Z – коефіцієнт використання

нерівномірності освітлення; п – кількість рядів світильників; Ф – світловий

потік світильника, що враховує світловіддачу та потужність ламп; η –

коефіцієнт використовування випромінюваного світильниками світлового

потоку на обчислюваній площині.


61

Потрібна кількість світильників визначається як свP

PN

,

де Р – сумарна потужність освітлювальної установки; Рсв – потужність

світильника.

Форма-результат із графічною залежністю визначеної кількості

світильників від площі освітлення зображена на рис. 2.

Рис. 2. Форма-результат із графічною залежністю визначеної кількості

світильників від площі освітлення.

Висновки. Інформаційно-комунікаційні технології – це той

багатогранний інструмент, який тісно ввійшов у навчально-виховний процес і

допомагає не тільки продуктивно подати матеріал та візуально його

представити учням, але й зробити їх співучасниками цієї справи.

Застосування сучасних ІКТ дає змогу не тільки активізувати

обчислювальний процес на уроках електротехніки, фізики, математики,

охорони праці, а також наглядно відобразити цей процес, побачити графічну

залежність між величинами, що характеризують природу явищ, які вивчаються.

Типи задач, які реалізуються за допомогою сучасних технологій

візуального проектування, можуть бути найрізноманітнішими, у тому числі

створення тестів для визначення оцінювання рівня знань. Результати створених

робочих проектів доцільно застосовувати під час вивчення предметів,

необхідних для загальноосвітньої та професійної підготовки. Тест-проекти

успішно використовуються в умовах дистанційного навчання, оскільки

користувачі мають можливість перейти на режим самонавчання, перевіряючи

свій рівень знань.


62


1. Дибкова Л. М., Інформатика та комп’ютерна техніка, «Академвидав»,

Київ, 2002 р. — 320 с.

2. Шаповаленко В. А., Богатко К. А., Кузнецов В. Д. та ін., Програмування

в Delphі, Одеса: ОНАЗ, 2007 р. —210 с.

3. Архангельский А. Я. Программирование в Delphi. Учебник по

классическим версиям Delphi. Бином-Пресс. 2008 г.— 816 с.

Ярослава Поштарук. Новый уровень развития компьютерных

технологий в условиях реформирования системы образования.

В статье рассматривается важность компьютерной компетентности в

современном информационном мире. Примеры автоматизации явлений,

которые изучаются по программам предметов общеобразовательной и

профессиональной подготовки, переведены на язык визуального

программирования, интересны тем, что дают ученикам возможность стать

соучастниками создания и работы этих проектов.

Ключевые слова: информационная культура, междисциплинарные связи,

технологии визуального программирования, логическое мышление,

дистанционное обучение.

Yaroslava Poshtaruk. A new level of development of computer technologies

in the context of reforming the educational sphere.

In the article the importance of computer competence in the modern

informational world is considered. Examples of phenomena automation that are

studied in general and professional courses, translated into the language of visual

programming are interesting for school students, because they give them the

opportunity to become partners of creation and operation of these projects.

Keywords: information culture, interdisciplinary communication, visual

programming technology, logical thinking, distance education.


63

РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВСЬКОЇ ТА СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ З

ВИКОРИСТАННЯМ ЗАСОБІВ ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОГО

ПРОСТОРУ

УДК 371.888.6

Ворона Л. І.

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УЧНІВСЬКИХ НАУКОВИХ

ДОСЛІДЖЕНЬ У СИСТЕМІ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

У статті висвітлено актуальність проблеми організації

дослідницької діяльності учнів, розкрито сутність учнівської науково-

дослідницької роботи, висвітлено етапи, методи, принципи, структуру

ефективної організації наукового дослідження в навчальному процесі Малої


Ключові слова: науково-дослідницька діяльність, науково-

дослідницька робота, наукове дослідження, методи дослідження,

методологія.

Постановка проблеми. Багаторічна складна політична, економічна,

соціальна криза в Україні негативно відображається на освітньому та

інтелектуальному рівні країни і прикро те, що супровуджується втратами

інтелектуальних і творчих ресурсів нації. Держава має зробити все для

національного і духовного відродження суспільства, відтворення

інтелектуального потенціалу нації, його підняття до рівня світових

стандартів освіти, науки, техніки. Нині обдарована молодь має найкращі

шанси збудувати демократичне і стабільне суспільство, в якому кожен

зможе розвинути свої здібності, зробити свій внесок у суспільний розвиток

і водночас відчути себе частиною спільноти. За таких умов освіта має стати

ефективним засобом інтелектуальної, моральної та політичної єдності

суспільства. Пріоритетні завдання держави й суспільства загалом – пошук,

підтримка, соціалізація інтелектуально обдарованих дітей та молоді як

золотого генетичного запасу України, підготовка майбутньої наукової

еліти з врахуванням сучасних тенденцій, що склалися в освіті і зумовлені

освітньо-технологічними ідеями і вимогами сьогодення.

Мала академія наук України визнана суспільством саме тією

педагогічною системою, яка здатна виконувати важливу соціальну

функцію – реалізовувати початковий етап у багатоступеневій підготовці

майбутньої наукової еліти України.

Аналіз актуальних досліджень. Теоретичні основи позашкільної

освіти закладені в педагогічних працях Г. Ващенка, А. Макаренка,

І. Огієнка, С. Русової, С. Сірополка, В. Сухомлинського та ін.


64

Вагомий внесок в теорію та методологію позашкілля зробили

І. Бех [2], В. Вербицький [4], О. Микитюк [9]. Заслуговують також на

увагу праці фахівців у сфері науково-методичних, організаційно-

технологічних, психолого-педагогічних засад діяльності вітчизняного

позашкілля – Л. Тихенко [15;16], Г. Пустовіт [13], Л. Ковбасенко [5],

Т Сущенко [14], – наукові доробки, спостереження та висновки яких

набувають особливої актуальності у зв’язку з необхідністю

продовження реформи освітньої галузі. Дослідницька діяльність

учнівської молоді стала об’єктом вивчення В. Алфімова [1],

В. Вербицького [4], Л. Ковбасенко [6], О. Микитюка [9], І. Нікітіної

[12]. Ці автори аналізують науково-дослідницькі вміння особистості,

моделюють педагогічні умови їхнього формування, модернізують

традиційні форми та методи дослідницької роботи, пропонують власні

навчальні програми дослідницької діяльності.

Мета статті: узагальнити методи, принципи, структуру учнівського

наукового дослідження у навчально-виховному процесі Малої академії

наук України.

Виклад основного матеріалу. Наука – це:

– особливий вид пізнавальної діяльності, спрямований на вироблення

об’єктивних, системно організованих і обґрунтованих знань про світ;

– соціальний інститут, що забезпечує функціонування наукової

пізнавальної діяльності;

– процес творчої діяльності з отримання нових знань і результат цієї

діяльності у вигляді цілісної системи знань, сформульованих на основі

певних принципів;

– система знань про закономірності розвитку природи, суспільства і

мислення [7].

Формою здійснення і розвитку науки є наукове дослідження – цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають як система понять,

законів і теорій. Мета наукового дослідження: визначення конкретного

об’єкта і всебічне, достовірне вивчення його структури, характеристик,

зв’язків на основі розроблених у науці принципів і методів пізнання, а

також отримання корисних для діяльності людини результатів. Основою

здійснення кожного наукового дослідження є методологія, сукупність

пізнавальних засобів, методів, прийомів і їхня певна послідовність,

прийнята під час проведення наукового дослідження. В кінцевому

результаті методологія – план-схема вирішення поставленого науково-

дослідницького завдання.

Необхідність підвищення рівня наукової підготовки школярів –

вимога сьогодення, бо учнівські наукові дослідження – це джерело пошуку,

що сприяє збагаченню теорії та практики освіти й забезпечує формування

творчої індивідуальності кожного учня. Науково-дослідницька робота –

самостійно виконане дослідження з тієї чи іншої проблеми, яке відповідає

науковим принципам, має певну структуру, містить результат власного


65

дослідження і власні висновки, ґрунтується на знаннях, уміннях і навичках,

здобутих під час шкільного та позашкільного вивчення предмету.

Науково-дослідницька робота учнів у Малій академії наук – важливий

компонент розвитку творчої особистості, найсильніша мотивація

пізнавального процесу.

Працюючи над науково-дослідницькою роботою в Малій академії

наук, учні роблять перші кроки до самостійної наукової творчості. Вони

вчаться працювати з науковою літературою, набувають навичок критичного

мислення й аналізу необхідної інформації.

У процесі науково-дослідницької діяльності створюються умови для

формування дослідницьких компетентностей школярів, які охоплюють не

лише відповідні знання та елементарні дослідницькі уміння, а й мотивують

дітей до дослідницької діяльності.

В організації науково-дослідницької роботи учнів слід дотримуватись

деяких принципів:

– дослідницька діяльність учнів наближена до наукової діяльності, є її

початком і найчастіше продовжується в подальшому навчанні;

– зміст дослідження обов’язково має поєднуватися з навчальною

метою, загальними потребами суспільства та питаннями сьогодення;

– наукове дослідження – безперервний процес, його не можна

виконати за кілька днів;

– науково-дослідницька діяльність – процес, який обов’язково

контролюється.

Освітня система Малої академії наук України передбачає, що

науково-дослідницька робота учнів має бути визнана основною

педагогічною технологією виховання майбутніх науковців.

Написання науково-дослідницької роботи – творчий процес, що дає

можливість учневі систематизувати знання з обраного напряму, перевірити

якість цих знань; оволодіти первинними навичками проведення сучасних

досліджень.

Уже на цій першій творчій спробі можна навчити учня самостійно

осмислювати проблему, критично її досліджувати; збирати, аналізувати і

систематизувати літературні джерела; застосовувати отримані знання при

вирішенні практичних завдань; формулювати висновки, пропозиції та

рекомендації.

Все це допоможе учневі під час навчання у вищому навчальному

закладі. Мала академія наук сприяє розвитку учня як дослідника, а в

подальшому і науковця.

Дитяча науково-дослідницька робота є прообразом справжнього

наукового дослідження, але має з ними принципові відмінності:

– навчальна проблема, яку відкривають у процесі дослідження учні,

для науки вже не нова, учні є першовідкривачами суб’єктивної новизни,

тому застосування дослідницького методу у навчанні зараховують до

дидактики «перевідкриття»;


66

– недостатня кількість знань учнів для наукових відкриттів;

дослідницька робота спирається на фундаментальні знання і

розпочинається із аналізу накопиченої інформації;

– недостатня сформованість у школярів відповідних прийомів і

методів наукового дослідження – відсутність навичок спостерігати,

класифікувати, узагальнювати, будувати моделі, ставити та розв’язувати

проблеми, висувати гіпотези, робити висновки;

– відмінність мотивації дослідницької діяльності учнів і науковців:

мотивацією науковця є пошук істини, а дитяча мотивація зумовлена

інтересом до предмету [3].

Успішність виконання наукової роботи залежить від вміння вибирати

найбільш результативні методи дослідження, бо вони дають змогу досягти

поставленої у роботі мети.

Методи дослідження – це науковий інструментарій для забезпечення

фактичного матеріалу і реалізації поставленої в роботі мети; засіб

застосування старого знання для одержання нового.

Метод є знаряддям одержання наукових фактів, подій або явищ, які є

підґрунтям для висновків або підтвердження гіпотези.

Сукупність способів і вчення про методи наукового дослідження є

важливою складовою методології наукового пізнання.

Методологія наукового пізнання – це вчення про принципи, форми і

способи науково-дослідницької діяльності.

Особливість методологічних принципів полягає у визначенні вихідних

позицій наукового пізнання, які є загальними для всіх галузей науки й

одночасно є теорією наукового пізнання у конкретній галузі науки.

Методологію класифікують на загальну і спеціальну.

У кожному науковому дослідженні можна виділити два рівні:

– емпіричний, на якому відбувається накопичення фактів;

– теоретичний – досягнення синтезу знань, наприклад, у формі наукової

теорії.

Відповідно до цього загальні методи пізнання поділяються на три

групи (рис. 1).

Процес наукового дослідження можна подати у вигляді такої логічної

схеми:

– обґрунтування актуальності обраної теми;

– визначення мети і конкретних завдань дослідження;

– визначення об’єкта і предмета дослідження; вибір методів (методики)

проведення досліджень;

– опис процесу дослідження;

– обговорення результатів дослідження;

– формулювання висновків і оцінка отриманих результатів [10].


67

Рис. 1. Загальні методи пізнання

Наукове дослідження проводять для того, щоб подолоти певні

труднощі у процесі пізнання нових явищ, пояснити раніше не відомі факти

або виявити неповноту старих засобів пояснення відомих фактів. Структура

наукового дослідження подана на рис. 2 [8].

Рис. 2. Структура наукового дослідження

Л . Пономаренко [17] радить при написанні дослідницької роботи

дотримуватися таких принципів:

– постійно думати про предмет дослідження;

– не працювати без плану, за період роботи коригувати як загальний

план, так і його частини;

– у будь-якому дослідженні слід обмежувати широту охоплення теми,

зате посилювати глибину її розроблення;

– слід позбутися некритичного ставлення до чужих думок, ідей,

шукати власні шляхи розгляду проблеми, свій напрям наукового пошуку;

– не перекручувати чужих думок, не видавати їх за власні;

методи, які використовуються на емпіричному та теоретичному рівнях;

методи теоретичного дослідження роботи

методи емпіричного дослідження

мо

дел

юван

ня

Сп

остер

ежен

ня

Ви

мір

юван

ня

Узагал

ьнен

ня д

о р

івня

абстр

актно

го, а від

н

ього

до

кон

кретн

ого

Аб

страгуван

ня

Інд

укція і д

едукц

ія

Ан

аліз і си

нтез

По

рівн

янн

я

Методи пізнання

проблема гіпотеза теорія експеримент


68

– вносити в працю елементи дослідження: здійснювати пошук нових

підходів і способів розв’язання традиційних проблем, зіставляти протилежні

погляди на предмет дослідження;

– аналізувати матеріал, обґрунтовувати власні думки, судження,

висновки, описовість подій і явищ зводити до мінімуму;

– пам’ятати, що текст цитати починається і закінчується лапками і

наводиться в граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із

збереженням особливостей авторського написання.

Науково-дослідницька робота учня в Малій академії наук – важливий

компонент розвитку творчої особистості, найсильніша мотивація

пізнавального процесу, успіх якої залежить від чіткості і ефективності

організації процесу дослідження.

Висновки. Саме організація науково-дослідницької діяльності

викликає найбільші труднощі й водночас забезпечує впорядкованість усіх

дій і успішний кінцевий результат. Для учнів, які починають займатися

науковими дослідженнями в системі Малої академії наук дуже важливо мати

уявлення про методологію та методи наукової діяльності. Також на перших

етапах оволодіння навичками й азами наукового дослідження найбільше

виникає питань методологічного характеру, бо вибір методів дослідження –

це шлях, на якому будуть вирішуватись поставлені завдання. В учнів не

вистачає досвіду у використанні методів наукового пізнання, застосуванні

логічних законів і правил, нових засобів і технологій. Тому завдання вчителя

полягає в забезпеченні загальноорганізаційної підготовки учня, який

вирішив займатися науковим дослідженням, створенні умов для наукової

підготовки юного дослідника, розробленні оптимальних схем дослідження.


1. Алфімов В. М. Розвиток обдарованості школярів / В. М. Алфімов //

Шлях освіти. – 1999.– № 4.– С. 30–32 .

2. Бех І. Д. Виховання особистості: у 2 кн. / Бех І. Д. – К.: Либідь, 2003.–

Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. –

280 с.

3. Богдан С. К. Наукова робота в МАН / Богдан С. К. –Луцьк, 1995. –

26 с.

4. Вербицький В. В. Формування практичного розуму

цілеспрямованого учня (з досвіду сталого розвитку позашкільної еколого-

натуралістичної освіти) / В. В. Вербицький. – К. : Деміург, 2002.–232 с.

5. Ковбасенко Л. І. Пріоритетні ідеї навчально-виховного процесу в

Малій академії наук України / Л. І. Ковбасенко // [укл. Сиротенко А. Й.,

Пустовіт Г. П., Мачуський В. В. та ін.] Соціально-педагогічні основи

діяльності позашкільних закладів у сучасних умовах : [науково-методичний

посібник]. – Київ : Грамота, 2005. – С. 54–64.

6. Ковбасенко Л. Мала академія наук України як пріоритетна форма

позашкільної освіти / Л. Ковбасенко // Обдарована дитина, 2008. – № 5. –

С. 31–34.


69

7. МАН: підготовка науково-дослідницьких проектів.–К.: Редакція

загальнопедагогічних газет, 2005. – 128 с.

8. Методичні рекомендації щодо організації науково-дослідницької

роботи.–Львів, 2007. – 26 с.

9. Микитюк О. М. Наукові дослідження школярів: [навч.-метод. посіб.]

/ О. М. Микитюк, В. О. Соловйов, С. О. Васильєва.–Х.: Скорпіон, ХДПУ

ім. Сковороди, 2003. – 80 с.

10. Науково-дослідна робота в закладах освіти: метод. посібник / укл.

Ю. О. Туранов, В. І. Уруський. – Тернопіль: АСТОН, 2001. – 140 с.

11. Недотатко Н. Технологія формування дослідницьких умінь школяра

/ Н. Недотока // Рідна школа, 2002. – № 6. – С. 21–23.

12. Нікітіна І. П. Науково-дослідна діяльність учнів / І. П. Нікітіна,

Ю. О. Нікітін, В. В. Шеліхова. – Харків: Основа, 2006. – 144 с.

13. Пустовіт Г. П. Концептуальні засади сучасної позашкільної освіти і

виховання учнів / Пустовіт Г. П. : [наук.-метод. посіб.]. – К. : Грамота,

2005. – 208 с.

14. Сущенко Т. І. Виховання пізнавального інтересу у підлітків в

позашкільній роботі. – К.: Радянська школа, 1970.

15. Тихенко Л. В. Формування творчих здібностей старшокласників

засобами пошуково-дослідницької діяльності в системі позашкільної освіти /

Л. В. Тихенко // Теоретико-методичні основи виховання творчої особистості

в умовах позашкільних навчальних закладах: зб. матеріалів наук.-прак.

конф. – К.: Грамота, 2006. – Ч. 3. – С. 176-179.

16. Тихенко Л. В. Розвиток творчих здібностей учнівської молоді в

освітньо-виховній системі «Мала академія наук України» / Л. В.Тихенко,

Л. В. Ніколаєнко : [навч.- метод. посіб.]. – Суми: ВТБ «Універсальна книга»,

2007. – 120 с.

17. Як підготувати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня:

Метод. поради / Автор-упорядник Л. А. Пономаренко, доктор тех. наук,

професор. – К.: Редакція Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України, 1999.

– 80 с.

Лариса Ворона. Методические основы ученических научных

исследований в системе Малой академии наук Украины.

В статье доказывается актуальность проблемы организации

исследовательской деятельности учеников, раскрывается сущность

ученической научно-исследовательской работы, отражаются етапы,

методы, ход, принципы, структура эффективной организации научных

исследований в учебном процессе Малой академии наук Украины.

Ключевые слова: научно-исследовательская деятельность, научно-

исследовательская работа, научное исследование, методы исследования,

методология.


70

Larisa Vorona. Methodological foundations student research in the

Ukraine Minor Academy of Sciences.

In the article actuality of problem of organization of student’s research

activity is proved. Essence of student’s scientific research work is exposed. The

stages, methods, motion, principles, structure of effective organization of

scientific research in the educational process of The Minor Academy of Sciences

of Ukraine are described.

Keywords: scientific research activity, scientific research work, scientific

research, research methods, methodology.

УДК 378:004(07)

Кальной С П.

С. П. Кальной

Е-СЦЕНАРІЙ НАВЧАННЯ, ЯК ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ

ІНТЕРАКТИВНОЇ БАЗИ ЗНАНЬ В Е-МЕРЕЖІ НАВЧАЛЬНОЇ

ВЗАЄМОДІЇ

Описуються підхід та принципи формування інтерактивних баз знань

та e-сценаріїв навчання в е-Мережі навчальної взаємодії. Розглянуто

антологічні аспекти побудови баз знань і е-сценаріїв навчання. Надаються

рекомендації та приклади формування інтерактивних баз знань та e-

сценаріїв навчання в е-Мережі навчальної взаємодії.

Ключові слова: база знань, e-сценарії навчання, інтерактивна, е-

Мережа, освіта.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку інформаційних

технологій в освіті формується тенденція переносу сфери організації процесу

навчальної взаємодії в середовище е-Мережі. Важливу роль у функціонуванні

такої системи відіграє принцип організації навчальних ресурсів щодо

формування бази знань і використання її в процесі навчальної взаємодії.

Сучасна форма організації інтерактивних баз знань в е-Мережі

навчальної взаємодії ґрунтується на принципах формування системи

антологічно-структурованих гіперпосилань на певні навчальні ресурси. На

базі наданої системи створюються різноманітні інтерактивні форми

навчальної взаємодії, такі як віртуальні уроки, лекції, вебінари, навчальні

тести і т. д. Усі вони не мають операціональної структури організації

навчальної взаємодії, що не сприяє процесу підготовки навчального

матеріалу. Також функціонал цієї системи не інтегрується в інтерактивну базу

знань, що обмежує процес організації та управління навчальною взаємодією.


71

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Системи організації

навчальної взаємодії в е-Мережі мають широку теоретичну та практичну базу

досліджень і використання. Останні теоретичні дослідження та практичні

результати цієї сфері описують побудову антологічних моделей баз знань і

створених на їхній основі віртуальних систем навчальної взаємодії без

урахування можливості інтеграції операціонального функціоналу навчальної

взаємодії з базою знань. На цій платформі побудовано інформаційно-

програмні комплекси: «Граф-едітор», «Лінгвістичний корпус», «Сервер

підтримки навчальної взаємодії», Exalead та інші.

Мета статті: визначити новий принцип і форми організації навчальної

взаємодії в е-Мережі, що будуються на інтегрованій платформі е-сценарію

навчання та інтерактивної бази знань.

Виклад основного матеріалу. Антологічна граф-структура

інтерактивної бази знань в е-Мережі навчальної взаємодії має такий вигляд

(рис. 1):

Рис. 1 Антологічна граф-структура інтерактивної бази знань

в е-Мережі навчальної взаємодії


72

Функціональна характеристика бази знань, що представлена на рис. 1, має такі показники:

1. Сфера навчання. Призначена для формалізації структури навчання. Містить такі показники (подано у порядку їхньої ієрархії):

• спеціальність (або інший показник в ієрархії структури навчання); • спеціалізація (або інший показник в ієрархії структури навчання); • програма навчання (містить назву програми навчання по наданій

спеціальності та спеціалізації та гіперпосилання на файл з її презентацією); • тема навчання (містить назву теми навчання та гіперпосилання на

файл з описом методології щодо вивчення навчального матеріалу по наданій темі).

2. Навчальний матеріал. Призначено для визначення характеристики навчального матеріалу відповідно до області навчання та його функціонального призначення. Містить гіперпосилання на джерела навчального матеріалу. Має таку характеристику:

• назва навчального матеріалу; • автор навчального матеріалу; • тип навчального матеріалу (лекції, вебінари, тести, контрольні

завдання, лабораторні роботи, відеоматеріал, аудіоматеріал і т. д.); • джерело з навчальним матеріалом різноманітних електронних

форматів (форум, файл, web-сторінка). Прикладом практичної реалізації описаної антологічної граф-структури

інтерактивної бази знаній в е-Мережі навчальної взаємодії є таблична форма її конвертації (на прикладі електронного майданчика медичного навчального закладу, зареєстрованого в е-Мережі навчальної взаємодії).

Приклад онтологічно-структурованої інтерактивної бази знань, конвертованої в електронному форматі, подано у таблиці 1

Таблиця 1

Онтологічно-структурована інтерактивна база знань,

конвертована в електронному форматі


73

Усі атрибути таблиці 1, які мають синій колір, містять гіперпосилання

на відповідний інформаційний ресурс.

Для формування функціональної взаємодії інтерактивної бази даних з

процесом організації навчальної взаємодії в е-Мережі необхідно створити

відповідну операціональну структуру. Одної із форм організації такої

структури є е-сценарій навчання.

Е-сценарій навчання – це інтерактивна, покрокова, операціональна

структура організації навчальної взаємодії в е-Мережі, що інтегрується з

інтерактивною базою знань з урахуванням календарного терміну і оцінювання

результатів по кожному кроку та для кожного учасника навчального процесу.

Ґрунтуючись на вище сказане, антологічна граф-структура е-сценарію

навчання має такий вигляд:

Рис. 2. Антологічна граф-структура е-сценарію навчання


74

Як видно з антологічної граф-структури е-сценарію навчання (Рис. 2),

вона інтегрується з антологічною граф-структурою інтерактивної бази знань

шляхом додавання операціонального блоку, функціональна структура якого

має таку характеристику:

1. Номер кроку. Визначає порядковий номер маршруту навчання, за

яким буде сформовано процедуру проведення навчальної взаємодії;

2. Що зробити. Формує процедуру навчальної взаємодії шляхом

ідентифікації таких джерел інформації:

• навчальний матеріал (гіперпосилання на джерело навчального

матеріалу в базі знань);

• назва навчального завдання (формується автоматично відповідно до

джерела навчального матеріалу);

• методичні рекомендації щодо виконання навчального завдання

(гіперпосилання на джерело навчального матеріалу в базі знаній);

• контрольна дата виконання завдання (формується викладачем);

• викладач/логін (гіперпосилання на реєстраційний паспорт викладача.

Формується автоматично).

3. Що зроблено. Формує процедуру навчальної взаємодії шляхом

ідентифікації оцінювання виконаних завдань: оцінювання результату

(гіперпосилання на базу даних (БД) виконаних завдань).

4. База даних виконаних завдань. Призначена для зберігання результатів

виконаних завдань та інформації щодо:

• ідентифікація слухача/учня (гіперпосилання на реєстраційний паспорт

слухача/учня);

• виконане завдання (гіперпосилання на джерело виконаного завдання);

• оцінювання/дата за виконане завдання (генерується викладачем або

автоматично при оцінюванні тестових завдань);

• викладач/логін (гіперпосилання на реєстраційний паспорт викладача.

Формується автоматично).

Прикладом практичної реалізації описаної антологічної граф-структури

е-сценарію навчання є таблична форма її конвертації (на прикладі

електронного майданчика медичного навчального закладу, зареєстрованого в

е-Мережі навчальної взаємодії).

При цьому надана таблична форма має три варіанту конвертації.

Перший і другий варіанти відбуваються з позиції викладача, а третій, з

позиції слухача/учня.

Приклад онтологічно-структурованої форми е-сценарію навчання,

конвертованої у форматі таблиці (з позиції викладача «Що зробити»), подано

у таблиці 2.

Всі атрибути таблиці 2, які мають синій колір, містять гіперпосилання

на відповідний інформаційний ресурс.


75

Таблиця 2

Онтологічно-структурована форма е-сценаря навчання, конвертована в

форматі таблиці

При активізації атрибуту «Оцінка результату», що містися в останній

колонці таблиці, е-сценарій перейде до таблиці 3, де розміщені результати

«Що зроблено» по обраному кроку маршруту навчання (таблиця 3).

Таблиця 3

Сценарій навчання з позиції викладача

У таблиці №3 наведені результати виконання слухачами/учнями

третього кроку маршруту навчання. Всі атрибути наданої таблиці, що мають

синій колір, містять гіперпосилання на відповідний інформаційний ресурс.

Поля в колонці «Оцінка результату» є активними і призначені для

виставлення викладачем оцінки з виконаного завдання, гіперпосилання на яке

розташовано в полях колонці «Що зроблено».

Приклад антологічно-структурованої форми е-сценарію навчання,

конвертованої у форматі таблиці (з позиції слухача/учня «Що зробити» та

«Що зроблено»), подано у таблиці 4.


76

Таблиця 4

Сценарій навчання з позиції слухача

Усі атрибути поданої таблиці, що мають синій колір, містять

гіперпосилання на відповідний інформаційний ресурс. У колонці під назвою

«Що зроблено» розташовані інтерактивні посилання трьох типів. Перший тип

визначається датою, він має гіперпосилання на виконане завдання, з якого

виставлена оцінка (в рядку поряд). Другий тип визначається записом

«Змінити виконане завдання». Ця запис відображається тільки тоді, коли

виконане завдання ще не було оцінено викладачем. При її активізації

відбувається зміна виконаного завдання. Третій тип визначається записом

«Додати виконане завдання». Цей запис відображається тільки тоді, коли

виконане завдання потрібно внести до е-сценарію навчання. При її активізації

виконане завдання додається до е-сценарію навчання.

Висновки. Представлена система організації підтримки навчальної

взаємодії в е-Мережі, заснована на платформі інтеграції операціонального

функціоналу навчальної взаємодії з інтерактивною базою знань (е-сценарій), є

перспективним засобом організації навчального процесу дистанційної освіти.

Описані підходи та принципи побудови е-сценарію навчання дають змогу

операціально формалізувати як процес підготовки інтерактивних баз знань,

так і процес навчальної взаємодії.


1. Дем’яненко В. Б. Онтологічні аспекти побудови е-сценарію

супроводу процесу наукових досліджень учнів Малої академії наук України

[Текст] / В. Б. Дем’яненко, С. П. Кальной, О. Є. Стрижак // Інформаційні

технології в освіті : збірник наукових праць. – Випуск 15. – Херсон : ХДУ,

2013. – С. 242-249.

2. Стрижак А. Е. Технологические платформы формирования систем

интер-активного консалтинга / С. П. Кальной, А. Е.Стрижак // Науковий

вісник Національного університету біоресурсів і природокористування

України. Серія «Економіка, аграрнийменеджмент, бізнес» / Редкол.:

Д. О. Мельничук (відп. ред.) та ін. – К.: ВЦ НУБіП України, 2011. – Вип.168,

ч. 3, С. 254-27.


77

3. Кальна-Дубінюк Т. П., Кальной С. П. Методологічні основи

організації консалтингової дистанційно-операціональної навчальної системи //

Економіка і менеджмент культури. – 2015. – № 1 , с. 50-58.

4. Попова М. А. Методика побудови онтолого-керованих

інформаційних ресурсів як елементу комп’ютерних ділових ігрдля навчання

фахівців в галузі екологічної безпеки / М. А. Попова // Екологічна безпека та

природокористування: зб. наук. праць / М-во освіти і науки України, Київ.

нац. ун-т буд-ва і архіт., HAH України, Ін-т телекомунікацій і глобал. інформ.

простору; редкол.: О. С. Волошкіна, О. М. Трофимчук (голов. ред.) [та ін.]. –

К., 2012. – Вип. 10. –258 с.


розподілених просторових та семантичних інформаційних ресурсів /

О. Є. Стрижак // Екологічна безпека та природокористування: зб. наук. праць /

М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т буд-ва і архіт., HAH України,

Ін-т телекомунікацій і глобал. інформ. простору; редкол.: О. С. Волошкіна,

О. М. Трофимчук (голов. ред.) [та ін.]. – К., 2013. – Вип. 12. –1988с.

6. Методики використання сучасних інформаційних технологій при

підтримці процесу навчання обдарованої молоді: метод. посіб. / під ред.

С. А. Довгого та А. Е. Стрижака. – К.: Інформ. Системи, 2009. – 200 с.

7. Віртуальні класи. Використання в учбовому процесі позашкільних

навчальних закладів. Методичні рекомендації / [Стрижак О. Є., Кальной С. П.,

Довгий С. О., Лісовий О. В., Трофимчук О. М.]. – К.: Інформ. системи, 2009. –

248 с.

8. Сервер підтримки навчальної взаємодії – технологічна платформа

надання дистанційних послуг для загальноосвітніх та позашкільних

навчальних закладів / Г. Н. Востров, С. А. Довгий, С. П. Кальной,

О. В. Лісовий, О. О. Павлов, О. Є.Стрижак / Позашкільний час. – 2010,

№ 6, С.14-28.

9. Теоретичні основи проектування інформаційних середовищ, як

педагогічних систем, спрямованих на підтримку творчої діяльності учнів / за

ред. канд.техн.наук Камишина В. В. і канд. техн. наук Стрижака О. Є. – К.:

Інформаційні системи, 2010. – 188 с.

Сергей Кальной. Е-сценарий обучения как форма организации

интерактивной базы знаний в е-сети учебного взаимодействия.

Описываются подход и принципы формирования интерактивных баз

знаний и е-сценариев обучения в е-сети учебного взаимодействия.

Рассмотрены антологические аспекты построения баз знаний и е-сценариев

обучения. Предоставляются рекомендации и примеры формирования

интерактивных баз знаний и е-сценариев обучения в е-Сети учебного

взаимодействия.

Ключовые слова: база знаний, е-сценарий обучения, интерактивная, е-

Сеть, образование.


78

Sergiy Kalnoy. E-learning scenarios as form of interactive knowledge base

in e-educational network interaction.

The article describes the approaches and principles of interactive knowledge

bases and E-learning scenarios in e-learning Networks of interaction. Ontological

aspects of building knowledge bases and e-learning scenarios are considered. The

author provides guidelines and examples of interactive formation of knowledge

bases and E-learning scenarios in e-learning Networks of interaction.

Keywords: knowledge base, E-learning scenarios, interactive, e-Net,

education.

УДК 374+069+004.9

Попова М. А.

М. А.Попова

ІНФОРМАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКОГО

ПРИЗНАЧЕННЯ «МУЗЕЙНА ПЛАНЕТА»

Стаття присвячена популяризації дослідницької діяльності серед

учнівської молоді для формування загальної культури особистості засобами

музейної педагогіки та ІКТ у проекті «Музейна планета».

Ключові слова: музейна педагогіка, інтерактивна карта, онтологічний

інтерфейс, віртуальний музей.

На сьогодні суспільно-політична та соціально-економічна ситуація в

Україні вимагає створення та поширення єдиної ідеологічної концепції, в

основі якої – національна ідея збереження мови, історії та культури, захисту

та примноження надбань народу, розвитку громадянської свідомості та

відповідальності. Одним із шляхів реалізації цієї концепції є запровадження

патріотичного виховання, формування креативної культури та мислення,

розвиток творчих і дослідницьких здібностей учнівської молоді - майбутнього

нашої нації. Значення музеїв у цьому процесі неможливо переоцінити.

Оскільки основними функціями музеїв є акумулювання, збереження,

популяризація національної та світової історико-культурної спадщини, на

сьогодні вони перетворюються на інститут національної пам’яті,

самоідентифікації громадян та ідентифікації України у світовому

співтоваристві, джерело інформації та знань.

Постановка проблеми. На жаль, нині в Україні спостерігається

тенденція до зменшення привабливості музеїв, що є наслідком як

неспроможності музеїв якісно конкурувати зі сферою масових розваг і

невміння задовольнити потреби вибагливого відвідувача через

невідповідність сучасним вимогам вивчення, збереження та популяризації

колекцій експонатів, так і загального зниження культурного та

інтелектуального рівня нації. Актуальною для нашої країни залишається


79

проблема доступності музейної інформації для географічно віддалених

відвідувачів через політику заборони оприлюднення в середовищі Інтернет

(на офіційних сайтах, в соціальних мережах, у вигляді 3D-турів віртуальними

музеями тощо) адміністрації музею, яка, на відміну від закордонних колег, не

усвідомлює, що діяльність музею здійснюється для громадськості та в її

інтересах, адже метою є не «затягнути» людину в музей, а зробити так, щоб

вона постійно поверталася у пошуках нових вражень і знань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Модернізація музейної

справи в Україні та підвищення інтересу до музеїв можливі лише завдяки

розширенню традиційних форм роботи із відвідувачами та запровадженню

нових інформаційних технологій, спираючись на наукові дослідження й

міжнародний досвід [9].

Наслідуючи досвід європейських музеїв, де розробляються програми

співпраці з молоддю, останніми роками в Україні поширюється парадигма

музейної педагогіки – діяльності, що функціонує на перетині музеєзнавства,

педагогіки та психології, яка покликана пробуджувати інтерес до пізнання

довкілля та самого себе, розуміння єдності природи, людини і технічного

прогресу, виховати дбайливе, шанобливе ставлення до музейних експонатів

як частини еволюції світових цивілізацій в умовах музейного середовища.

Метою музейної педагогіки є не підготовка мистецтвознавців, а

виховання гармонійно та всебічно розвиненої особистості, яка здатна

відчувати і розуміти красу навколишнього світу, вміє висловити власну

думку, креативно і творчо мислити [3, 5, 8].

Вже нині кожен із нас стає частиною процесу візуалізації культури –

значного збільшення обсягу зорової інформації, що впливає на якість та

швидкість сприйняття людиною. Те, що колись справляло незабутнє враження

на батьків, стає буденністю для дітей.

Музейна педагогіка намагається адаптуватися до змін характеру

музейної комунікації, візуальної у своїй основі, тому на перший план

виходить поняття музейної культури відвідувача, яке розуміється як ступінь

його підготовленості до сприйняття предметної інформації музею:

усвідомлення цінності експонатів, розуміння специфічності музейної мови,

вміння орієнтуватися в музейному середовищі тощо. До того ж на зміну

монологічній культурі представлення інформації в музеї екскурсоводом

приходить нова, діалогічна, а сам музей перетворюється на осередок

культурно-історичного діалогу відвідувача з експонатами.

Сучасні інформаційно-комунікаційні технології дають змогу відвідувати

музеї світу засобами Інтернету, що надає людям з обмеженими можливостями

вести діалог з надбаннями світової цивілізації, не виходячи з дому. Завдяки

віртуальній реальності можна створити зовсім інший образ музею,

органічність якого полягає у відповідності форм подачі музейних ідей, тем,

сюжетів, світосприйняттю відвідувача, а також у застосовуванні експертних

систем та інших систем штучного інтелекту [6].


80

Шляхом поєднання різних форм і засобів освітнього процесу в

учнівської молоді формується здатність комбінувати зорові враження шляхом

вільного асоціювання, створюючи нову реальність, розвиваються

дослідницькі здібності та творче мислення, прищеплюються навички музейної

культури, самостійної орієнтації в музеї.

Метою статті є висвітлення проекту Національного центру «Мала

академія наук України» «Музейна планета», який об’єднує підходи музейної

педагогіки та засоби створення інформаційних середовищ навчально-

дослідницького призначення та покликаний посприяти підвищенню

інтелектуального та культурного рівня нації шляхом популяризації

дослідницької діяльності та науки загалом серед учнівській молоді.

Виклад основного матеріалу. Інформаційне середовище навчально-

дослідницького призначення «Музейна планета» призначене для

інформування, навчання, розвитку дослідницьких здібностей учнівської

молоді та забезпечення їхнього спілкування на основі застосування сучасних

засобів ІКТ. Функція інформування передбачає первинне ознайомлення з

інформацією про музей, склад і зміст його колекцій, профіль і напрямки

діяльності. Суть функції навчання у передачі і засвоєнні знань, а також

набутті вмінь і навичок у процесі музейної комунікації. Навчання в

середовищі «Музейна планета» передбачає отримання додаткових або

альтернативних знань, які неможливо або не повною мірою можна отримати в

інших освітніх закладах. Відмінні риси такого навчання - неформальність і

добровільність. Особливістю навчання в середовищі «Музейна планета» є

можливість максимально реалізувати свої здібності і задовольнити інтереси,

що стимулюється наочністю, різноманітністю і деталізацією музейних

експонатів.

Функція розвитку дослідницьких здібностей створює особливі умови

для стимулювання навчально-дослідницької діяльності у поєднанні з творчою

експериментальною практикою шляхом створення власних інформаційних

середовищ дослідження конкретних музеїв або окремих експонатів.

Функція спілкування передбачає формування взаємних ділових і

дружніх контактів на основі спільних інтересів, пов’язаних з тематикою

музею, змістом його колекцій. Інформаційне середовище «Музейна планета»

надає широкі можливості як для комунікації з музейною інформацією, так і

для змістовного, цікавого і неформального міжособистісного спілкування.

Інформаційне середовище навчально-дослідницького призначення

«Музейна планета» складається з двох частин: інтерактивної тематичної карти

світу з відображенням музеїв та онтологічного інтерфейсу взаємодії

користувачів з музейною інформацією, класифікованою, систематизованою та

агрегованою з розподілених інформаційних ресурсів і систем, та між собою.

Інтерактивна карта «Музейна планета» реалізована у вигляді

геоінформаційної системи, інтерфейс якої є комунікатором між графічним

відображенням географічного розташування музею на поверхні Землі та

онтологічним інтерфейсом.


81

Верхня панель інструментів карти містить так звані «віджети», за

допомогою яких відбувається ознайомлення із наповненням карти та які

надають додаткові можливості для підвищення рівня засвоєння знань під час

навчально-дослідницької діяльності.

Так, наприклад, віджет «Список шарів» відображає вікно нанесених на

карту тематичних шарів згідно з класифікацією музеїв за профілем діяльності,

підпорядкуванням, належності до установ тощо, які за бажанням можна

увімкнути/вимкнути, а віджет «Легенда» відображає вікно легенди карти із

зображенням умовних позначень музеїв, різні кольори яких відповідають

різним профілям діяльності музеїв.

Рис. 1. Інтерактивна карта «Музейна планета»

Натиснення лівою кнопкою миші на умовному позначенні музею

відкриває вікно переходу до 3D-туру віртуальним музеєм, офіційного сайта

музею (за наявності) та онтологічного інтерфейсу.

Онтологічний інтерфейс – засіб взаємодії користувача з інформаційною

системою на основі онтології, що дає змогу візуалізувати результат процесів

інтеграції та агрегації розподілених інформаційних ресурсів у процесі

організації комунікації користувачів у легкодоступній наочній формі [7].

Інформаційне середовище навчально-дослідницького призначення

«Музейна планета» має ієрархічну або мережну структуру, тобто складається

з більш спеціалізованих середовищ, пов’язаних відношеннями «частина -

ціле». Оскільки архітектура такого середовища має бути гнучкою та володіти

можливостями розширення функціональності й агрегації розподілених у

мережі інформаційних ресурсів, доцільним є застосування онтологічного

інтерфейсу користувача, що забезпечує веб-доступ до них.


82

Базисом онтологічного інтерфейсу «Музейної планети» є онтологія, яка

умовно поділяється на дві частини: перша містить опис структури

інформаційного середовища навчально-дослідницького призначення, що

відповідає класифікації музеїв, друга – ресурси, що описують обрану

предметну сферу дослідження. Онтологія визначає загальновживані,

семантично значущі «понятійні одиниці інформації», якими оперують

дослідники. На відміну від інформації, закодованої в алгоритмах, онтологія

забезпечує її уніфіковане і багаторазове використання різними групами юних

дослідників на різних комп’ютерних платформах під час вирішення різних

завдань [2, 4].

Онтологічний інтерфейс взаємодії з інформацією про конкретний музей

складається з трьох частин: ліва частина містить опис структури

інформаційного середовища навчально-дослідницького призначення

«Музейна планета» і виконує функції навігатора ним, центральна – опис

конкретного музею, у т. ч. посилання на офіційний сайт музею, 3D-тур

віртуальним музеєм та інтерактивну карту «Музейна планета», права – іконки

переходу до опису музеїв, які деякою мірою пов’язані з досліджуваним

(наприклад, мають той самий профіль діяльності чи розташовані в тій самій

адміністративній області). Вбудовані засоби пошуку дають змогу знайти

додаткову або альтернативну інформацію про запит, формування якого

відбувається автоматично шляхом виділення фрагменту тексту, в середовищі

електронної бібліотеки, лінгвістичного корпусу тощо.

Описані фрагменти інформаційного середовища навчально-

дослідницького призначення «Музейна планета» виконують функції

інформування та навчання. Функції розвитку дослідницьких здібностей та

спілкування реалізуються шляхом поєднання підходів музейної педагогіки та

мережевих інструментів створення інформаційних навчально-дослідницьких

середовищ.

Рис. 2. Фрагмент онтологічного інтерфейсу «Музейної планети»


83

На основі ознайомлення з інформацією, доступ до якої забезпечено в

середовищі «Музейної планети», юні дослідники обирають об’єкт (музей,

експозицію, окремий зал чи експонат тощо), який представлятимуть у вигляді

власного інформаційного середовища, за бажанням об’єднуються у творчі

групи та під керівництвом музейного педагога проводять дослідження

безпосередньо в музеї: вивчають екскурсійну програму, працюють з фондами

та архівами, долучаються до наукової роботи музею тощо. Результати

дослідження творчі об’єднання учнівської молоді (або окремі їхні учасники),

використовуючи методики формування інформаційних навчально-

дослідницьких середовищ на основі комп’ютерних онтологій [1, 2, 4, 7],

представляють у вигляді фрагменту «Музейної планети». Такі фрагменти – це

окремі 3D-тури віртуальними музеями, що супроводжуються авторськими

екскурсіями, описами залів, експозицій, колекцій експонатів, або

інформаційні середовища, вбудовані у вже наявні в середовищі «Музейної

планети», які розширюють і доповнюють їхній вміст.

Отже, кожен охочий може реалізувати власні найсміливіші дослідницькі

задуми у вигляді креативного науково-популярного проекту, висловити своє

бачення та думки, ідентифікувати себе в середовищі однодумців, долучитися

до створення, ставши частиною єдиної системи музейної культури «Музейна

планета».

Висновки. Безперечно музеї відіграють чималу роль у формуванні

загальної культури особистості та її гармонійному розвитку. Комунікація із

спадщиною світової цивілізації в середовищі музею сприяє розвитку

дослідницьких умінь і навичок, творчих здібностей, формуванню здатності

висловлювати власні судження, робити оцінки, креативно та критично

мислити.

Сучасна учнівська молодь віддає перевагу електронним джерелам

інформації, тому створення віртуальних середовищ взаємодії з нею є

необхідністю. Лише кооперація музеїв як апологетів надбання людства та

інформаційних технологій як сучасних засобів пізнання дасть змогу виховати

особистість нового покоління, яка цінує своє коріння, мову, історію, культуру

та вміє орієнтуватися й адаптуватися до реалій сучасності, що так швидко

змінюються.

Проект «Музейна планета» Національного центру «Мала академія наук

України» покликаний пробудити жагу до пізнання, поглибити та примножити

знання, розвинути та закріпити дослідницькі навички учнівської молоді.

«Музейна планета» дає змогу поєднати навчально-дослідницьку діяльність у

процесі роботи в мережевому середовищі із ні з чим непорівняним і

незамінним спілкуванням у середовищі музею. Тобто процеси пізнання

засобами сучасних інформаційно-комунікаційних технологій спонукатимуть

реалізувати здобуті уміння та навички на практиці в музеї.

Дослідна версія інформаційного середовища навчально-дослідницького

призначення «Музейна планета» доступна за посиланням

server1.inhost.com.ua/museums.


84

Список використаної літератури 1. Використання розподільних інформаційних систем в навчальному

процесі позашкільного навчального закладу Мала Академія Наук : Методичні рекомендації / [Т. І. Андрущенко, С. А. Гальченко, Л. С. Глоба та ін.]. – К. : ТОВ «Інформаційні системи», 2012. – 334 с.

2. Інформаційні системи підтримки навчальної та дослідницької групової діяльності обдарованих учнів за схемою <учні - викладачі - науковці> : Методичні рекомендації / [Т. І. Андрущенко, С. А. Гальченко, Л. С. Глоба та ін.]. – К. : ТОВ «Інформаційні системи», 2012. – 200 с.

3. Козлова І. В. Музейна педагогіка як засіб громадянського виховання учнів / І. В. Козлова // Завуч. - 2006. - № 15. - С. 2-6.

4. Комп’ютерні онтології та їх використання у навчальному процесі. Теорія і практика : Монографія / [С. О. Довгий, В. Ю. Величко, Л. С. Глоба та ін.]. – К. : Інститут обдарованої дитини, 2013. – 310 с.

5. Музейная педагогика: из опыта методической работы / под ред. А. Н. Морозовой, О. В. Мельниковой. - М. : ТЦ Сфера, 2006. - 416 с.

6. Науково-освітні ВЕБ-портали. Методика проектування та формування (на прикладі опису життєдіяльності Т. Г. Шевченко) : Методичний посібник / [Т. І. Андрущенко, С. А. Гальченко, Л. С. Глоба та ін.]. – К.: ТОВ «Праймдрук», 2013. – 232 с.

7. Попова М. А. Методика формування та використання комп’ютерних онтологій в галузі екологічної освіти : [монографія] / М. А. Попова. – К. : «СІТІПРІНТ», 2013. – 200 с. : іл.

8. Столяров Б. А. Музейная педагогика, история, теория, практика / Б. А. Столяров. - М. : Высшая школа, 2004. - 216 с.

9. Шлепакова Т. Л. Модернізація музейної справи України та розширення традиційних форм роботи музеїв в умовах глобалізації та інформаційного суспільства (оглядова довідка за матеріалами преси, Інтернету та неопублікованих документів 2011–2013 рр.) [Електронний ресурс] / Т. Л. Шлепакова // Випуск 5/5. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: http://www.nplu.org/storage/files/Infocentr/Tematich_ogliadi/2013/modern_muz_spravi.Pdf.

Марина Попова. Информационная среда учебно-исследовательского

назначения «Музейная планета».

Статья посвящена популяризации исследовательской деятельности

среди учащейся молодежи для формирования общей культуры личности

средствами музейной педагогики и ИКТ в проекте «Музейная планета».

Ключевые слова: музейная педагогика, интерактивная карта,

онтологический интерфейс, виртуальный музей.

Marina Popova. Environment information research teaching and purpose

«Museum planet».

The article is devoted to the promotion of research activities among students

to form the general culture of the person by means of museum pedagogy and ICT in

the project «Museums Planet».

Keywords: museum pedagogy, interactive map, ontological interface, virtual

museum.

http://www.nplu.org/storage/files/Infocentr/Tematich_ogliadi/2013/modern_muz_spravi.Pdf

http://www.nplu.org/storage/files/Infocentr/Tematich_ogliadi/2013/modern_muz_spravi.Pdf


85

УДК 373.5.016:53]:37.091.33-0.27.22:001.891:004

Хован І. В.

РОЗВИТОК ДОСЛІДНИЦЬКИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ ЗАСОБАМИ

ФІЗИЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

У статті розглянуто різні типи фізичного експерименту. Визначено,

що фізичний експеримент мотивує учнів до написання науково-дослідницької

роботи, а систематичне запровадження лабораторного експерименту з

фізики сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, позитивно впливає

на формування відповідних практичних навичок дослідницького характеру в

учнів.

Ключові слова: дослідницькі здібності, фізичний експеримент, науково-

дослідницька робота.

Постановка проблеми. Суперечності між об’єктивними потребами

навчання учнів у сучасній школі і підходами до викладання фізики в аспекті

забезпечення необхідного рівня розвитку дослідницьких здібностей учнів

сприяло перегляду застосування фізичного експерименту на уроці з фізики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Уперше теоретичні

засади формування творчої особистості були описані Л. Виготським,

Д. Ельконіним, Г. Костюком, В. Роменецом, С. Рубінштейном, С. Русовою,

В. Сухомлинським, К. Ушинським та ін.

Розглянуто авторські методики формування творчих здібностей

старшокласників у процесі науково-дослідницької діяльності в МАН України

С. Білоус, Н. Поліхун, Л. Тихенко та ін., розвиток творчої особистості у

наукових працях Б. Кремінського, В. Рибалки, В. Бондаревського,

В. Заболотного, Г. Пустовіта, М. Моклюка, Н. Мислицької, С. Балашової,

С. Сисоєвої, С. Гончаренка та поетапне написання учнями старшої школи

дослідницької роботи у публікаціях М. Шута, В. Сергієнка, О. Дзедзинського.

Мета статті: виокремити різні типи фізичного експерименту, які не

лише підтримують бажання пізнавальної діяльності, а й розвивають

дослідницькі здібності в учнів.

У Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти

зазначено, що фізика є базовим компонентом природничо-наукової освіти.

Вивчення фізики в сучасній школі є підґрунтям для формування в учнів

сучасного наукового світогляду, розуміння значення основних фізичних

понять і законів для забезпечення практичних потреб суспільства та

створення новітніх технологій, розвитку інтелектуальних здібностей і

пізнавальних інтересів школярів.

Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення фізики

передбачають використання в експериментальних роботах саморобних


86

пристроїв (зокрема матеріалів і речей ужиткового спрямування) за умови

дотримання правил техніки безпеки.

Слід пам’ятати, що інтерес особистості до фізики часто проявляється

дуже рано. Наприклад, мати Максвелла розповідала, що коли хлопцеві не

було й трьох років, у нього «було багато роботи з дверима, замками, ключами

тощо», а слова «покажи мені, як це роблять» весь час супроводжували його.

Дослідження пізніше визначило подальші вподобання Максвелла.

Відомий конструктор О. Антонов, який створив перший літак – гігант

«Антей» – ще у шкільні роки виявляв великий інтерес до конструювання й

моделювання, чому пізніше присвятив усе своє життя.

Варто до цього додати слова В. Сухомлинського: «Розум кожної дитини

лежить на кінчиках пальців. А це означає, що діяльність є однією з

найважливіших ланок у формуванні особистості».

Проведені спеціальні дослідження і спостереження засвідчили:

систематичне запровадження фронтального експерименту сприяє кращому

засвоєнню навчального матеріалу, а також позитивно впливає на формування

відповідних практичних навичок, що дає можливість надавати передбаченим

програмою лабораторним роботи дослідницького характеру [145].

Не слід забувати, що саме експериментальні вміння формуються на

уроці, тому фізичний експеримент є фундаментом фізичної науки. Учням

дуже подобається на уроках спостерігати за експериментом чи дослідом. Вони

набагато швидше дають відповіді на якісні запитання і стає дедалі легше

розмірковувати над розрахунковими задачами. Фізичний експеримент

мотивує до науково-дослідної роботи.

Перш за все потрібно розрізняти види фізичного експерименту за

такими напрямами: природничий, спрямований на дослідження явищ природи,

агрегатних станів речовини, поведінку навколишнього середовища

(результатом такого фізичного експерименту є екскурсія на спортивний

майданчик, технічні музеї (наприклад, музей ЧАЕС під час екологічних уроків

і віртуальні тури в мережі та ін.); ілюстраційний, спрямований на дослідження

законів фізики з рисунків наукових джерел, задач-ілюстрацій, рисунків із

шкільного підручника фізики, домашнього експерименту (результатом цього

експерименту є мотивація учня до самостійної роботи, залучення допомоги

батьків у домашньому експериментуванні, контроль знань у задачах –

ілюстраціях у фізичних явищах і законах фізики (наприклад, віртуальні

моделі); експериментальний, спрямований на вивчення певних явищ,

виявлення принципово нових характеристик, дослідження наукових гіпотез чи

законів запропонованих учнем (результат проведення фізичного

експерименту мотивує учня до написання науково-дослідної роботи

(наприклад, розроблення моделі лазерного приладу для отримання пучка

променів в офтальмології, дослідження характеристик телевізійного

пірометра, загальні властивості позагалактичних радіовипромінювачів, у яких

не обійтись без сучасних мережевих ІКТ, адже слід оцінити необхідність цих

приладів у світі); наочний, спрямований на проведення лабораторних робіт і


87

фізичних практикумів за навчальною програмою та програмами гуртків

(у результаті такого виду фізичного експерименту мотивація учня сприяє в

наочності та зацікавленості в тому, що досліджується, адже кожен новий

результат підтвердить дійсність наукових фактів або навпаки створить умови

до роздумів над об’єктом дослідження (наприклад, дослідження поверхневого

натягу рідини); дослідний проводиться на кожному уроці нового матеріалу

для підтвердження вже відомих фактів і доведення їх до учнів ( результатом

такого експерименту є мотивація до успішного навчання і зацікавленість у

тому, що вивчається. Фізичні закони і явища легше зрозуміти тоді, коли їхнє

пояснення супроводжується демонструванням дослідів).

Фізичний експеримент забезпечує розвиток знань про закони фізики,

функціонування навколишнього середовища, поєднання живої і неживої

природи, формування наукового світогляду через сприйняття всієї картини

світу (ІКТ-навчання дасть змогу отримати знання не лише тим учням, які

займаються в матеріально-технічно незабезпечених загальноосвітніх

навчальних закладах, а й створять умови відображення тих експериментів, які

важко відтворити в дійсності).

Розглянемо детальніше кожен із вище зазначених експериментів, адже

саме він відіграє суттєву роль у вихованні сучасної творчої молоді.

Природничий експеримент. Проводиться навесні після вивчення

навчального матеріалу або теми як узагальнюючий урок. Учні з учителем

обирають тему, яка зацікавила їх упродовж навчального року, і організовують

екскурсію на спортивний майданчик, у центр міста або в музей технічного

напряму тощо. Ілюстраційний експеримент. Полягає у вивченні навчального

матеріалу за допомогою засобів наочності. Учитель підбирає до кожного

уроку завдання-ілюстрацію, розраховане на визначення експериментальних

даних і розрахунок результатів. Їхнє виконання має займати в учнів не більше

5–7 хвилин. Домашнє експериментування вчитель готує заздалегідь,

попереджаючи про це батьків. У вимогах до цього експерименту мають

обов’язково міститись правила техніки безпеки, чіткість і послідовність

виконання експерименту, таблиця для визначення результатів дослідження.

Науково-дослідний експеримент. Полягає у створенні всіх необхідних умов

для забезпечення дослідження нової гіпотези, розроблення приладу,

фізичного закону чи явища. Вчитель допомагає учню реалізувати нові

перспективні методи у вивченні фізики за допомогою експериментів на базі

кабінету фізики або залучення до співпраці з вищими навчальними закладами,

використовуючи ІКТ-навчання у мережевій системі для огляду вже відомих

результатів досліджень у цій сфері. Наочний експеримент. Спрямований на

навчання за програмою для загальноосвітніх навчальних закладів. У кожному

класі по кожній темі запропоновано певна кількість лабораторних робіт. У

разі неможливості відтворення експерименту можна використовувати

електронні програмно-методичні комплекси. Дослідний експеримент. Учитель

проводить на уроці вивчення нового навчального матеріалу. Можливості

підбору творчих завдань відповідної тематики суттєво розширюються, якщо


88

вчитель, використовуючи науково-популярні джерела ІКТ-навчання або

власні спостереження, залучає самих учнів.

Отже, сучасному вчителю рекомендується використовувати у свій

роботі розглянуті види експериментів для забезпечення необхідного рівня

розвитку дослідницьких здібностей учнів.

Список використаної літератури 1. Ненашев І. Ю. Проекти та наукові конференції як форма активізації

пізнавальної діяльності учнів. – (Б-ка журн. «Фізика в школах України». Вип.6 (54)) - Х.: Вид. група «Основа», 2008. – 160 с.

2. Рябченко Ж. Ф. Фізика за малі гроші. Демонстраційний, фронтальний та домашній експерименти на базі саморобних приладів та наочних посібників. Частина І. – (Б-ка журн. «Фізика в школах України»; Вип.6 (102)). – Х.: Вид. група «Основа», 2012. – 110 с.

3. Уокер Дж. Физический феєрверк: робота є праобразом / Дж. Уокер 2 е изд. пер. с англ. / под ред. И. Ш. Слободецкого. – М. : Мир, С. 198 – 298.

4. Хован І. В. Методика формування інноваційного підходу до розвитку творчих здібностей учнів у процесі навчання фізики в загальноосвітніх навчальних закладах // І.В, Хован / К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2012. – № 6. – С. 224 - 232.

5. Хован І. В. Методологічний підхід до роботи з обдарованими учнями у написанні робіт Малої академії наук.// вісник Черкаського університету, 2012, - № 13. – С. 226 - 238.

6. Хован І. В., Козак Л. В., Лученко А. І. Програми відділення фізики та астрономії. – К.: КПНЗ"Київська Мала академія наук учнівської молоді», 2013. – 104 с.

Ирина Хован. Развитие способностей учащихся средствами

физической эксперимента.

Аннотация. В статье рассмотрены различные типы физического

эксперимента. Установлено, что физический эксперимент мотивирует

учеников к написанию научно-исследовательской работы. Систематическое

введение лабораторного эксперимента по физике способствует лучшему

усвоению учебного материала, а также положительно влияет на

формирование соответствующих практических навыков исследовательского

характера в учеников.

Ключевые слова: исследовательские способности, физический

эксперимент, научно-исследовательская работа.

Irina Hovan. Development research abilities of pupils by means of physical

experiments.

Abstract. The article discusses the different types of physical experiment. It is

established that physical experiment motivates students to write research work. The

systematic implementation of laboratory experiment in physics promotes better

learning and positively influences the practical skills appropriate to the nature of

the research students.

Keywords: research skills, physical experiment, scientific research.


89

РОЗДІЛ ІV. ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ ПІДТРИМКИ ПРОЦЕСІВ

РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ УЧНІВ

УДК 374+004.9

Кобиш А. А.,

Островська А. Л.

CТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДУ В

УМОВАХ ПЕДАГОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

Розглянуто практичні кроки забезпечення педагогічних умов розвитку

інноваційного середовища школи в умовах дослідно-експериментальної

роботи. Висвітлено шляхи реалізації використання мережевих ресурсів в

управлінській діяльності, організації навчально-виховного процесу, системі

підвищення професійної майстерності педагогів.

Ключові слова: інформаційно-освітнє середовище, екологізація освіти,

інформаційно-комп’ютерні технології, мережеві ресурси.

Постановка проблеми. Переорієнтація змісту сучасної освіти –

питання не так про «обсяг» знань, умінь і навичок, що мають засвоїти учні, як

про самі підходи до побудови нової педагогічної парадигми, інтегрованої в

певну органічну цілісність проблеми довкілля, економіки та суспільства [3].

Спеціальним завданням екологічної освіти, яка вважається складовою освіти

для сталого розвитку, є сприяння розвитку різноманітних соціально-

педагогічних технологій і прийомів формування в особистості

відповідального ставлення до природного середовища [2], екологічного

мислення. Як відомо, сталий розвиток задовольняє потреби сучасного

суспільства, але не загрожує здатності майбутніх поколінь задовольняти свої

потреби [1]. Особливості вибору методик екологічної освіти підлітків

висвітлено в низці праць (І. Звєрєва, А. Захлєбного, І. Суравєгіної та ін.).

Багато дослідників у царині екологічної освіти та виховання приділили увагу

проблемі та методиці формування екологічної культури (Н. Єфіменко,

І. Костицька, Л. Лук’янова, В. Маршицька, О. Пруцакова, Н. Пустовіт,

С. Совгіра, Г. Тарасенко та ін.).

Екологічна освіта і виховання мають безпосередній зв’язок із процесами

державотворення та національного відродження України, тому завдання

школи полягає у формуванні в підростаючого покоління вмінь і навичок

мислити та діяти по-новому, з почуттям екологічної відповідальності. А це

можливо лише за умови переорієнтації кожного вихованця на самопізнання і

саморозвиток, самореалізацію й самостійність. Одним із важливих чинників

ефективності навчально-виховного процесу є максимальне конкретизування

інформації, що відображає сукупність знань певної галузі для якомога

ширшого кола суб’єктів освіти. Саме таку функцію забезпечують дистанційні


90

технології навчання за умови застосування сучасних інформаційних засобів.

Під час використання нових інформаційних технологій відбувається

індивідуалізація процесу навчання. Кожен учень засвоює матеріал у своєму

темпі відповідно до індивідуальних можливостей. Комп’ютерні мережі

спрощують процес обміну інформацією, надаючи користувачам доступ майже

до всіх типів пристроїв. Отже, актуальність дослідження полягає у

розробленні та апробації методик використання мережевих ресурсів та

інструментів, які б сприяли забезпеченню екологічної освіти учнів школи за

допомогою інноваційних технологій.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до наказу МОН від

11.07.2011 №769 «Про проведення дослідно-експериментальної роботи на базі

Нововолинської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 2 Нововолинської

міської ради Волинської області» колектив закладу протягом І етапу

працював над реалізацією таких завдань:

визначення та наукове обґрунтування теми, мети дослідно-

експериментальної роботи;

створення нормативно-правового забезпечення експерименту;

створення технологічної платформи з теми дослідження: визначення

базових компонентів сервера, створення засобів інтеграції базових

компонентів;

формування навчально-інформаційних ресурсів серверу з проблеми

дослідження;

вивчення та аналіз педагогічного досвіду з проблеми дослідно-

експериментальної роботи;

виявлення та експериментальна перевірка організаційних, психолого-

педагогічних умов забезпечення здобуття екологічної освіти через

індивідуальні програми;

підготовка вчителів школи до роботи у навчально-виховній системі

екологічної освіти.

На І етапі розроблено програму дослідно-експериментальної роботи, в

якій обґрунтовано актуальність дослідження, визначено тему, мету та

завдання експериментальної роботи, основні організаційно-педагогічні умови

інноваційного розвитку школи.

Для забезпечення готовності педагогічних кадрів до участі в

інноваційних процесах створено систему підготовки та підвищення

кваліфікації вчителів. Колективом закладу з цією метою протягом етапу було

проведено такі заходи:

засідання педагогічної ради «Про роботу колективу на І етапі

дослідно-експериментальної роботи», «Шляхи формування ключових

компетентностей школяра»;

організовано роботу на базі кабінету інформатики консультативного

пункту для учасників навчально-виховного процесу з використанням

медіаосвітніх технологій і дистанційного навчання;


91

визначено склад творчих груп учителів-дослідників для участі в

організації та проведенні дослідно-експериментальної роботи;

організовано дводенні практичні заняття (квітень 2012 р.) для учнів і

вчителів за участю працівників відділу створення та використання

інтелектуальних мережних систем Малої академії наук України;

проведено тренінг для педагогічного колективу щодо створення

системи управління навчальним закладом;

створено електронний майданчик психологічного супроводу учнів і

батьків;

облаштовано інформаційний стенд «Дослідно-експериментальна

робота Нововолинської ЗОШ № 2»;

здійснено поточне анкетування учнів старшої школи та їхніх батьків,

вчителів школи;

створено електронні майданчики консультаційного супроводу

вчителів за методиками викладання;

організовано роботу творчої групи вчителів з вивчення питання

«Екологічна освіта у профільній школі: шляхи здобуття», членами якої

підготовлено і проведено семінар для вчителів місцевих шкіл «Екологічне

виховання на уроках географії» для вивчення теоретико-методологічних

основ, теорії і практики щодо здобуття екологічної освіти школярами.

Активну участь у роботі експерименту взяли працівники соціально-

психологічної служби закладу. Зокрема, детально вивчався принцип

наступності та безперервності екологічної освіти школярів, результатом якої

має стати формування екологічної свідомості учнів і відносно чіткої та

логічно завершеної системи їхніх поглядів і переконань – стрижневих

одиниць екологічного світогляду, що впливає на формування екологічної

культури.

Зосередження уваги колективу на важливості безперервності здобуття

екологічної освіти дало можливість об’єднати працівників навколо спільної

ідеї та спрямувати роботу на вирішення завдань. 98% учителів колективу

вважають екологічну освіту і виховання пріоритетними у навчально-

виховному процесі. Задля вивчення та експертної перевірки стану наявних

ресурсів і можливостей діяльності школи як експериментального навчального

закладу всеукраїнського рівня було проведено діагностичну роботу щодо:

виявлення впливу участі педагогів і школярів у дослідно-

експериментальній роботі на атмосферу навчального закладу, формування

вмінь і навичок, мотивації шкільного колективу до ефективної взаємодії,

пошуку шляхів формування вмінь школярів з організації планування власного

навчання;

визначення рівня впровадження інформаційно-комп’ютерних

технологій (ІКТ) для здійснення самоосвіти учнями та вчителями;

підвищення інноваційного потенціалу педагогічного колективу та

його готовності працювати в експериментальному режимі;


92

удосконалення кадрових, інформаційних і матеріально-технічних умов

експерименту.

Аналіз стану наявних ресурсів і можливостей діяльності школи як

експериментального навчального закладу свідчить про достатній рівень умов,

необхідних для реалізації цілей і завдань дослідно-експериментальної роботи.

Кваліфікований склад педагогічних працівників свідчить про їхній високий

методичний рівень: 69% – спеціалісти вищої категорії; 30% – присвоєно

звання «старший вчитель», 22% – «вчитель-методист». Згідно з результатами

діагностування вчителів колектив розуміє важливість і необхідність володіння

ІКТ для надання якісної освіти.

Результати анкетування батьків учнів свідчать: вони позитивно

сприймають упровадження ІКТ у навчально-виховний процес, розуміють

важливість формування навичок і потреби самоосвіти їхніх дітей. Із опитаних

учнів старшої школи 72% відзначають позитивне у використанні нових

інформаційних технологій: можливість працювати у своєму темпі відповідно

до своїх можливостей.

Під час І етапу дослідно-експериментальної роботи створено

індивідуальні електронні майданчики вчителів та учнів, розпочато їхнє

змістовне наповнення, впровадження нових інструментів, що базуються на

сучасних дистанційних технологіях і які спрямовані на переорієнтацію

процесу навчання на розвиток особистості учня, навчання самостійного

оволодіння новими знаннями.

Одним із таких інструментів, що забезпечує побудову розвивального

навчального середовища учнів у їхній шкільній і позашкільній діяльності, є

сервер підтримки навчальної взаємодії (СПНВ), де зареєстровані вчителі та

учні Нововолинської ЗОШ № 2.

На II (концептуально-діагностичному) етапі дослідно-

експериментальної роботи педагогічний колектив загальноосвітнього

навчального закладу працював над вирішенням таких завдань:

розроблення теоретико-концептуальних засад дослідно-

експериментальної роботи, добір методик і технологій дослідження, змісту

моніторингу експерименту;

визначення критеріїв, показників і рівнів сформованості професійних

уподобань учнів старшої школи, профільних схильностей учнів основної

школи;

проведення діагностики рівня педагогічної компетентності

педагогічного колективу школи з проблеми дослідження;

психолого-педагогічна діагностика рівня сформованості професійних

уподобань учнів старшої школи, профільних схильностей учнів основної

школи.

У результаті діяльності педагогічного колективу на ІІ етапі розроблено

теоретико-концептуальні засади дослідно-експериментальної роботи.

Сучасні інформаційні технології відкривають нові перспективи для

підвищення ефективності освітнього процесу. Велика роль надається методам


93

активного пізнання, самоосвіті, дистанційним освітнім програмам. Тому

питання оптимізації мережевих ресурсів для забезпечення екологічної освіти

в школі є актуальним.

Під час ІІ етапу дослідно-експериментальної роботи внесено корективи

в планування методичної роботи школи, спрямованої на підвищення науково-

теоретичної, методичної, психолого-педагогічної підготовки вчителя,

досягнення оптимальних результатів.

Один з напрямів методичної роботи полягає в становленні педагога-

дослідника, здатного керувати власною науковою діяльністю і

експериментальною діяльністю учнів, створювати умови для розвитку своїх

вихованців, здійснювати цілеспрямовану самоосвіту, перетворювати власну

професійну діяльність.

Під час експерименту досліджено й узагальнено переваги та недоліки

використання мережевих ресурсів у навчально-виховному процесі, здійснено

теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури; обґрунтовано

принципи системи організації самостійної роботи учнів з використанням

мережевих ресурсів: системність і послідовність, посильність,

індивідуалізація та диференціація, успішність і позитивність, активність та

інтерактивність, оптимальність.

Увага колективу зосереджена на найважливішій умові, яку висуває

сучасне інформаційне суспільство до школи, – конкурентноспроможність

випускника, набуття ним таких рис, як здатність самостійно, критично і

творчо мислити; грамотно працювати з інформацією (вміти збирати певні

факти, аналізувати їх, робити ґрунтовні об’єктивні висновки; вирішувати

певні завдання), тобто актуалізується проблема формування інформаційної

компетентності старшокласників, адже на сьогодні – це один із

найважливіших чинників, які впливають на успішність молодої людини.

Робота колективу протягом ІІІ (формувального) етапу спрямована на

виконання таких завдань: розроблення та практичне відпрацювання методики

узгодження взаємодії учасників навчально-виховного процесу, органів

виконавчої влади, представників громадських організацій для забезпечення

функціонування системи здобуття екологічної освіти учнями старшої школи.

Експериментальне впровадження системи здобуття екологічної освіти учнями

шляхом дистанційного навчання.

Одним із елементів навчально-розвивального середовища є метод

дистанційного навчання, що містить мережевий проект – спільну навчально-

пізнавальну творчу або ігрову діяльність учнів-партнерів, яка має спільну

мету (дослідження деякої проблеми), узгоджені методи, способи взаємодії,

спрямовані на досягнення спільного результату.

Ця педагогічна технологія орієнтована на застосування фактичних знань

та набуття нових (часто шляхом самоосвіти) і є прикладом поєднання урочної

та позаурочної діяльності. Використовуються мережеві сервери InHost (сервер

підтримки навчальної взаємодії – СПНВ) та Інтернет-ресурс OneDrive.


94

Інструментальні засоби мережевого середовища СПНВ надають

можливість вчителю інтегрувати окремі фрагменти інформації і конструювати

такі навчальні курси, які дають змогу вивчати як окремі питання предмету,

так і його розділи; забезпечувати адміністративне середовище, в якому легко

керувати індивідуальними курсами, синхронними подіями, завданнями для

учнів; підтримують доступ до особистих бібліотек учнів, надають можливість

спілкуватися з викладачами та між собою.

Так, наприклад, у межах програми дослідно-експериментальної роботи

школи учнями старших класів здійснювався проект «Бережи природу», під

час роботи над яким школярі вчилися працювати з видавничими програмами і

створювали буклети, які пізніше розповсюджували.

Використання цього серверу дало можливість учням відшукати необхідну

інформацію, проаналізувати та систематизувати її і розмістити в персональній

бібліотеці електронного майданчика учня школи.

За результатами опитування, школярам легко вдається поділитися на

групи, провести дослідження, оцінити результати діяльності. Допомога

вчителя найбільше потрібна під час планування проекту, формулювання

висновків. Найцікавішим моментом у роботі над проектом є представлення

результатів роботи групи або окремих учасників.

OneDrive – це безкоштовне онлайн-сховище в хмарі, яке можна отримати

разом із обліковим записом Microsoft. Воно працює як додатковий жорсткий

диск, доступний на будь-яких пристроях. Тут зручно зберігати фотографії,

відео й документи, надаючи до них доступ кому й коли завгодно.

Сервіси служби OneDrive дають змогу: працювати з файлами, до яких

надано доступ; завантажувати одразу декілька фотографій, відео та інших

файлів; спільно працювати над файлами, надсилати запрошення до їхнього

перегляду або посилання на них, публікувати файли у соціальних мережах;

доступу до файлів у OneDrive з інших програм; відкривати файли з OneDrive в

інших програмах і зберігати їх на своєму комп’ютері.Вхід на цей ресурс

виконується за допомогою служби Windows ID, сервісу ідентифікації та

аутентифікації, що надається системою Windows Live.

Накопичений досвід застосування мережевих ресурсів засвідчив, що цей

вид інформаційних технологій дає змогу:

організовувати спільні проекти досліджень учнів. Такий підхід

забезпечує справжню дослідницьку, творчу, практичну, самостійну діяльність

школярів із використанням розмаїття засобів і форм самостійної, пізнавальної

та практичної творчої роботи;

надавати оперативну консультаційну допомогу під час навчального

процесу;

швидко обмінюватися інформацією, ідеями, планами щодо питань і

тем, які цікавлять, розширюючи при цьому свій кругозір та підвищуючи

культурний рівень;

формувати в учнів, учителів комунікативні вміння, культуру

спілкування, залучаючи до процесу спільного пошуку, дискусій, порівнянь;


95

навчати пошуку інформації, її опрацювання за допомогою

комп’ютерних технологій;

забезпечувати культурний, гуманітарний розвиток учня.

Успіхом закладу є перемоги таких учнів: Шворака Ярослава (11 клас) – ІІ

місце у Всеукраїнському чемпіонаті з інформаційних технологій «Екософт –

2014»; Кузнєцова Олександра (11 клас) – І місце в ІІІ етапі у конкурсі Юних

інформатиків, аматорів комп’ютерної техніки; Веремчука Назара (9 клас) – ІІІ

місце в обласній олімпіаді ім. академіка М. П. Кравчука; Третяка Назара (9

клас) і Мазурка Богдана (7 клас) – І місце в Міжнародній виставці-конкурсі зі

стендового моделювання «Kyiv Scale Model Fest-2015», І місце у ІІІ етапі

Всеукраїнської експедиції учнівської та студентської молоді, напрям

«Географія рідного краю» (колективна робота членів туристсько-краєзнавчого

гуртка). У закладі щорічно проводиться захід за підсумками участі в

олімпіадах, конкурсах, турнірах «Свято розумних, творчих, талановитих», де

відзначаються найбільш успішні учні в номінаціях «Кращий учень школи»,

«Гордість школи», «Кращий спортсмен», «Надія школи», «Кращий випускник

школи».

Сприяє всебічному розвитку та вихованню робота пришкільного табору з

денним перебуванням «Зелена планета» еколого-інформаційного

спрямування. Метою реалізації складеної колективом програми табору є

розширення та поглиблення знань про навколишній світ, що є важливим

елементом екологічної культури особистості, вдосконалення навичок

володіння ІКТ. У рамках реалізації проекту передбачена партнерська

співпраця різновікових груп учнів, коли старші учні навчаються, навчаючи

менших.

Під керівництвом вчителя інформатики учнем школи Швораком

Ярославом було створено навчальний програмний засіб «Календар природи»,

який поєднує в собі основні засоби для запису, систематизації та аналізу

спостережень за природою та зручний користувацький інтерфейс. Учні

завантажують програму на комп’ютери, ведуть спостереження, підводять

підсумки, аналізують сезонні зміни в живій і неживій природі.

Крім цього, здійснюються екологічні походи за маршрутами,

розробленими вчителем географії Карпцем М. Методика проведення

екологічних стежин описана в авторському посібнику «За порогом рідного

дому».

Висновки. Отже, формування освітнього середовища в умовах дослідно-

експериментальної роботи сприяє якомога більшому задоволенню потреб

особистісного розвитку суб’єктів освітнього процесу, мотивації їхньої

діяльності, забезпеченню досягнення цілей спільної діяльності.

Організаційно-педагогічні основи функціонування школи дають можливість

застосовувати інноваційні процеси у системі навчання та виховання учнів,

постійно та цілеспрямовано підвищувати науково-методичний, загально-

педагогічний, професійний рівень учителів.


96


1. Гизатуллин Х. Н. Концепция устойчивого развития: новая социально-

экономическая порадигма / Х. Н. Гизатуллин, В. А. Троицкий //

Общественные науки и современность. – 1998. – № 5. – С. 124–130.

2. Каропа Г. Н. Экологическое образование школьников: ведущие

тенденции и парадигмальные здвиги / Г. Н. Каропа. – Минск: НИО, 2000. –

С. 4–9.

3. Образование для устойчивого развития: истоки, тенденции,

перспективи: материалы Международной научно-практической конференции

по устойчивому развитию, 27–28 мая 2004 г. / Министерство образования и

науки РБ, Министерство природных ресурсов и охраны окружающей среды. –

Минск, 2002. – С. 53–55.


розподілених просторових і семантичних інформаційних ресурсів. –

Екологічна безпека та природокористування: зб. наук. праць / М-во освіти і

науки України, Київ. нац. ун-т буд-ва і архіт., НАН України Ін-т

телекомунікацій і глобал. інформ. простору; редкол. : О. С. Волошкіна,

О. М. Трофимчук (голов. ред.) – К., 2013 – Вип. 12. – 198 с.

5. Теоретичні основи проектування інформаційних середовищ, як

педагогічних систем. Спрямованих на підтримку творчої діяльності учнів:

Монографія / (за ред. канд. техн.. наук В. В.Камишина і канд. техн. наук

О. Є. Стрижака). – К. : Інформаційні системи, 2010. – 194 с.

Алла Кобыш, Алина Островская. Педагогические условия развития

инновационной среды учебного заведения в условиях педагогического

эксперимента.

Рассматриваются практические шаги обеспечения педагогических

условий развития инновационной среды школы в условиях исследовательско-

экспериментальной работы. Определены пути реализации использования

сетевых ресурсов в управленческой деятельности, организации учебно-

воспитательного процесса, системе повышения профессионального

мастерства педагогов.

Ключевые слова: информационно-образовательная среда, экологизация

образования, информационно-компьютерные технологии, сетевые ресурсы.

Alla Kobysh, Alina Ostrovska. Pedagogical conditions of the development

of the innovation environment institutions in the conditions of pedagogical

experiment.

Practical steps of providing of pedagogical conditions of the development of

the innovation school environment in terms of research and experimental work are

considered. The ways of realization the use of network resources in management,

organization of educational process, improvement of the teacher’s professional skill

are described.

Keywords: information and educational environment, environmental

education, computer information technology, network resources.


97

УДК 371.398+336.012.23

Тропіна І. В.

ДЕСИМІНАЦІЯ ДОСВІДУ ВПРОВАДЖЕННЯ КУРСУ

«ФІНАНСОВА ГРАМОТНІСТЬ»

У статті простежуються етапи впровадження курсу «Фінансова

грамотність» в Україні. Обґрунтовується необхідність продовження

програми FINREP-II з підтримки курсу «Фінансова грамотність» в умовах

нової освітньої парадигми. Наголошується на необхідності оновлення змісту

освіти в умовах проведення економічних реформ, адже саме ця галузь готує

фахівців для вітчизняної економіки, закладає передумови розвитку країни.

Зазначено про важливість залучення до творчих груп із розроблення курсів з

фінансової грамотності висококваліфікованих спеціалістів і соціальних

партнерів. Зроблено висновок про переваги підтримки роботи із забезпечення

якості освіти міжнародним проектом USAID.

Ключові слова: курс «Фінансова грамотність», якість освіти,

дослідно-експериментальна робота.

Постановка проблеми. Сучасний світ – це світ постійних перетворень.

Для своєї нормальної життєдіяльності сучасна людина має встигати за цими

змінами. Наразі взято курс на докорінні реформи у сфері економіки та

фінансів, тому фінансова грамотність стала нагальною потребою сьогодення,

здатною об’єктивно, повно та актуально інформувати про механізми

сучасного фінансового ринку. Нині в умовах складного політичного і

соціально-економічного стану України дослідно-експериментальна робота у

навчальних закладах визнається дієвим інструментом підвищення якості

підготовки учнівської молоді.

Мета статті: представити результати двох етапів дослідно-

експериментальної роботи всеукраїнського рівня щодо розроблення курсу

«Фінансова грамотність»; привернути увагу громадськості до потреби

набуття фінансових практичних умінь, навичок і компетенцій з якістю

підготовки учнів; простежити динаміку розвитку цього процесу в Україні.

Виклад основного матеріалу. Формування економіки знань і

створення інноваційно-інтелектуальної моделі розвитку суспільства є

закономірним процесом як відповідь на виклики часу та виходу із кризового

стану нашої держави. Якісно новий розвиток України у соціально-

економічному аспекті невід’ємно пов’язаний зі сферою освіти, яка підвладна

дії багатьох факторів, що неминуче визначатимуть траєкторію її розвитку.

Метою реформи освітньої галузі визначено підвищення

конкурентоспроможності української освіти, інтеграція системи української

освіти в єдиний європейський освітній простір. Справжня реформа освіти –

це модернізація її змісту.


98

Механізми проведення реформи системи освіти мають широкий аспект.

Серед них найбільш вагомими є законотворчий, економічний, кадрова,

дослідно-експериментальна робота тощо.

Повноцінна освіта молоді має складатися з економічної освіти.

Розширюється спектр і підвищується складність фінансових продуктів, що

призводить до виникнення ризиків, які люди не розуміють.

Фінансова грамотність – це знання, розуміння, навички та впевненість,

які дають змогу особі приймати правильні фінансові рішення та діяти

відповідно до конкретних обставин.

Термін «десимінація» все частіше використовують освітяни завдяки

його введенню в освітню практику В. Слободчиковим [5]. В освітній сфері

він тлумачиться найчастіше як передача, поширення, розповсюдження

інноваційного педагогічного досвіду в процесі аналізу, прийняття, підтримки

його педагогічними працівниками.

Цей процес спрямований на те, щоб донести ідеї, методи, результати

досвіду інноваційної педагогічної діяльності до педагогічних працівників.

Проблему дисемінації інноваційних педагогічних ідей з метою масового

поширення в педагогічній практиці висвітлювали в своїх працях Г. Ігнатьєва,

В. Слободчиков, Є. Чернишова.

Значну роль у процесі модернізації змісту освіти, створенні кадрових,

наукових, науково-методичних, організаційних, правових ресурсів щодо

підтримки цього процесу відіграє дослідно-експериментальна діяльність, яка

здійснюється творчими групами педагогічних і наукових працівників.

Організацією дослідно-експериментальної роботи, узагальненням досвіду

експериментальних навчальних закладів і висвітленням їхніх результатів у

фахових друкованих виданнях займається ДНУ «Інститут модернізації змісту

освіти» Міністерства освіти і науки України.

Експеримент – це пошук нового, незвичайного, перевірка новітніх ідей;

це – здобутки і помилки, успіх, а й, можливо, невдача, але завжди це –

можливість зрости інтелектуально, шлях загартування і самовдосконалення.

Актуальність експериментальної роботи підсилюється пріоритетними

напрями державної політики у сфері освіти. Відповідно до Указу Президента

України від 25 червня 2013 року № 344/2013 р. «Про Національну стратегію

розвитку освіти в Україні на період до 2021 року» такими напрямами є

розвиток наукової та інноваційної діяльності в освіті, підвищення якості

освіти на інноваційній основі.

Згідно з Положенням про порядок здійснення інноваційної освітньої

діяльності, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від

7 листопада 2000 року № 522, зареєстрованого в Міністерстві юстиції

України 26 грудня 2000 року за № 946/5167 (у редакції наказу Міністерства

освіти і науки, молоді та спорту України від 30 листопада 2012 року № 1352),

інноваційна освітня діяльність здійснюється на всеукраїнському,

регіональному рівнях, а також на рівні навчального закладу. Це дає змогу

реалізувати ті ініціативи та ідеї, що забезпечують запровадження принципово


99

нових ефективних інноваційних педагогічних технологій в освітній процес.

Україна обрала європейський вектор інтеграції. Міжнародним

партнером, що наближає нас до цієї мети, є міжнародний проект USAID

FINREP –ІІ («Розвиток фінансового сектору»).

Мета проекту – сприяння процесу реформування національної системи

освіти, формування економічного мислення, створення умов для ефективної

соціалізації, зміцнення психологічного, духовного і соціального здоров’я,

особистісної зрілості та компетентності учнів загальноосвітніх навчальних

закладів, а результат – економічно обґрунтована діяльність.

Поставлену мету можна реалізувати шляхом ефективної організації

навчання у процесі викладання предмету «Фінансова грамотність»,

варіативної складової відповідних типових навчальних планів

загальноосвітніх навчальних закладів.

Враховуючи євроінтеграційний вектор розвитку України, її орієнтацію

на європейські стандарти якості освіти, впровадження інноваційних освітніх

технологій та відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та

спорту України від 19.07.2012 № 828 «Про проведення дослідно-

експериментальної роботи на базі загальноосвітніх навчальних закладів та

вищих навчальних закладів I–II рівнів акредитації України на 2012-2019»

було розпочато проведення дослідно-експериментальної роботи

всеукраїнського рівня за темою «Науково-методичні засади впровадження

фінансової грамотності в навчально-виховний процес навчальних закладів».

Ініціатор проекту – Університет банківської справи Національного банку

України у співпраці з Програмою розвитку фінансового сектору

(USAID/FINREP-II). Координатор – ДНУ «Інститут модернізації змісту

освіти». Слід зазначити, що невід’ємною умовою успішної дослідно-

експериментальної роботи стало об’єднання зусиль учасників цієї творчої

співпраці. Жодна організація не зможе підвищити рівень фінансової

грамотності самостійно.

Доцільно було б налагодити співпрацю широкого кола партнерів з

державного, приватного та некомерційного секторів, тому що існує багато

організацій, зацікавлених у підвищенні фінансової грамотності населення, які

можуть зробити свій внесок.

Курс «Фінансова грамотність» орієнтований на вироблення практичних

вмінь, навичок і компетенцій, а не просто отримання суто теоретичних знань.

Основна мета вивчення курсу – навчити молоду людину правильно

розпоряджатися власними фінансами, планувати свій особистий бюджет і

захищатися від ризиків, приймати зважені та вірні фінансові рішення щодо

можливостей розширення джерел власних доходів; планування і коригування

власних видатків; формування особистих фінансових резервів і здійснення

заощаджень; використання кредитних ресурсів і здійснення власних

інвестицій. Усе це дасть змогу молодій людині комфортно себе почувати у

мінливому фінансовому середовищі. Для викладання курсу в процесі

проведення дослідно-експериментальної роботи розроблені навчальна


100

програма, навчальний посібник і робочий зошит для учнів, посібник для

вчителів. Усі матеріали курсу мають гриф Міністерства освіти і науки

України «Схвалено для використання».

Під час реалізації нового курсу роль викладача трансформується з

позицій авторитарності та тотального керівництва навчальним процесом до

ролі помічника, тьютора, наставника, направника [4]. В цих умовах стають

найбільш затребуваними такі викладацькі риси, як уміння розвивати

мотивацію учнів до навчання, навчати самостійно знаходити необхідні

знання й оновлювати їх упродовж життя для ефективної професійної кар’єри.

Нині педагог має бути яскравим прикладом професіоналізму як в

організації групових форм навчання, так і в роботі щодо індивідуального

впливу на учня, мати високий рівень власної педагогічної компетентності,

патріотизму, відповідальності. Основні завдання вчителів при викладанні

курсу «Фінансова грамотність» – навчити школярів приймати розумні

рішення, допомогти їм опанувати практичним навичкам. Для цього вони

використовують активні методи навчання, користуючись матеріалами,

розміщеними на веб‐сайті Проекту «FINREP‐II», які дуже добре оцінюють.

Єдиний бар’єр, з яким зіштовхуються вчителі, – це обмежений час для

викладання курсу.

Перелік основних заходів, які проводяться у рамках дослідно-

експериментальної роботи всеукраїнського рівня:

1. Організація і проведення семінарів всеукраїнського та регіонального

рівнів для вчителів методистів, завідувачів кабінетів щодо впровадження

курсу «Фінансова грамотність» у загальноосвітніх навчальних закладах.

2. Проведення занять з фінансової грамотності в ігровій формі у

дитячих закладах оздоровлення і відпочинку (лист Міністерства освіти і

науки України від 12.05.2015 № 2/2-14-923-15; лист Інституту інноваційних

технологій і змісту освіти від 14.05.2015 №14.1/10-700).

3. Формування групи волонтерів з числа магістрів і працівників

окремих банків з метою підготовки тренерів для проведення інтерактивних

занять з фінансової грамотності для різновікових категорій учнів упродовж

відпочинку в таборах і «Зимових школах».

4. У рамках святкування Всесвітнього дня заощаджень і Тижня

фінансової грамотності в Україні щорічно проводяться конкурси на найкраще

відео на тему «Заощаджуй!». Урочисте нагородження школярів-переможців

конкурсу відбувається у приміщенні Музею грошей НБУ.

Курс «Фінансова грамотність» було презентовано на Шостій

Міжнародній виставці «Сучасні заклади освіти – 2015», VII Міжнародному

форумі «Інноватика в сучасній освіті» та II Міжнародній виставці

закордонних навчальних закладів «World Edu», організаторами яких є

Міністерство освіти і науки України, Національна академія педагогічних наук

та компанія «Виставковий світ».

Щорічну підсумкову діагностику рівня фінансової грамотності

проводять за допомогою електронної системи онлайн-тестування, яка


101

створена Університетом банківської справи НБУ. Результати представлено у

вигляді презентаційних матеріалів – «Курс «Фінансова грамотність»:

моніторинг впровадження», з якими можна ознайомитись на сайті

Міністерства освіти і науки України та ДНУ «Інститут модернізації змісту

освіти».

Здійснювати моніторинг та оцінювання кожної програми курсу з

фінансової грамотності важливо для того, щоб визначити, чи є вона

економічно ефективною та чи слід її продовжувати або припинити. Дані

останнього моніторингу свідчать: курс фінансової грамотності суттєво

покращує фінансову поведінку школярів. І учні, і вчителі дуже позитивно

ставляться до курсу, вважають його важливим і гарно оцінюють матеріали

курсу.

Наразі до дослідно-експериментальної роботи всеукраїнського рівня

долучилося близько 700 навчальних закладів. Враховуючи результати

проведеної дослідно-експериментальної роботи, вкрай актуальним

залишається процес поширення інноваційного досвіду. До 2019 року курс має

бути впроваджений у всіх загальноосвітніх закладах І–ІІ рівнів акредитації.

Висновки. Проведення дослідно-експериментальної роботи

всеукраїнського рівня з розроблення курсу фінансової грамотності є

актуальною, своєчасною, вкрай необхідною справою. Саме вона дала змогу

учням отримати сплановану, послідовну і комплексну програму, а

навчальним закладам, що беруть участь у цій роботі, реалізувати творчий

потенціал педагогічних працівників, покращити якісні показники підготовки

учнів, переорієнтувати навчальний процес на отримання важливих

компетенцій учнями та стимулювати їх до більшої самостійності в отриманні

знань.

Підвищення рівня фінансової грамотності – це важке завдання. Воно

вимагає довгострокової зміни поведінки – одна програма навряд чи матиме

великий вплив. Тому курс з фінансової грамотності доцільно вводити

школярам з раннього віку і протягом усього навчання у школі, а також

долучати до експерименту вищі навчальні заклади I–II рівнів акредитації.

Фінансову грамотність можна викладати з іншими предметами, наприклад, з

математикою, основами правознавства, мовою, суспільними науками.

ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» має надавати новим

експериментальним навчальним закладам методичну допомогу щодо

впровадження курсу, продовжити роботу щодо вдосконалення навчально-

методичного забезпечення курсу та зарахування курсу «Фінансова

грамотність» до переліку вибірково-обов’язкових предметів, які вводяться до

навчального плану з метою загального розвитку учнів.

З метою підтримки експерименту з впровадження фінансової

грамотності і поширення кращого педагогічного досвіду створити єдиний

електронний ресурс. Для проведення порівняльного аналізу між країнами

доцільно було б долучити Україну до програми оцінювання PISA, яку

проводить ОЕСР.


102


1. Указ Президента України № 344/2013 25 червня 2013 р. «Про

Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року»

[Електронний ресурс]. – Електронні дані. – Режим доступу:

http://www.president.gov.ua/documents/15828. – Загол. з екрану.

2. Словник іншомовних слів Мельничука [Електронний ресурс]. –

Електронні дані. – Режим доступу : http://slovopedia.org.ua/42/53396/281410

3. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу

Б. Грінченко : в 4-х т. – К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.

Том 2. – 512 с.

4. Игнатьева Г. А. Педагогический опыт в универсуме инновационной

культуры / Г. А.Игнатьева, О. В.Тулупова // Передовой и инновационный

опыт в региональной системе образования : информационный

вестник / Мин - во образования Нижегор. обл. – Н. Новгород : НИРО, 2008. –

128 с.

5. Чернишова Є. Р. Десимінація інноваційного досвіду науково-

методичної діяльності навчальних закладів післядипломної педагогічної

освіти [Електронний ресурс]. – Електронні дані. – Режим доступу :

http://tme.umo.edu.ua/docs/2/1.pdf – Загол. з екрану

6. Тренінгові технології навчання з економічних дисциплін: навч.

посіб. / [Г. О. Ковальчук, Н. Ю. Бутенко, М. В. Артюшина та ін.] ; за заг. ред.

Г. О. Ковальчук. – К. : КНЕУ, 2006. – 319 с.

7. Контроль та оцінювання навчальних досягнень студентів

економічного університету / [М. І. Радченко, М. В. Артюшина,

Г. М. Романова та ін.]. – К. : КНЕУ, 2010. – 332 с.

8. Презентаційні матеріали - «Курс «Фінансова грамотність»:

моніторинг впровадження».

Ирина Тропина. Диссеминация опыта внедрения курса «Финансовая

грамотность». В статье прослеживаются этапы внедрения курса «Финансовая

грамотность» в Украине. Обосновывается необходимость продолжения

программы FINREP-II по поддержке курса «Финансовая грамотность» в

условиях новой образовательной парадигмы. Отмечается необходимость

обновления содержания образования в условиях проведения экономических

реформ, ведь именно эта отрасль готовит специалистов для отечественной

экономики, создает предпосылки развития страны. Отмечена важность

привлечения к творческих групп по разработке курсов по финансовой

грамотности высококвалифицированных специалистов и социальных

партнеров. Сделан вывод о преимуществах поддержки работы по

обеспечению качества образования международным проектом USAID.

Ключевые слова: курс «Финансовая грамотность», качество

образования, опытно-экспериментальная работа.

http://www.president.gov.ua/documents/15828

http://slovopedia.org.ua/42/53396/281410

http://tme.umo.edu.ua/docs/2/1.pdf


103

Irina Tropina. Dissemination implementation course experience

«Financial literacy».

The article traces the stages of implementing the course «Financial

Literacy» in Ukraine. The necessity of the continuation of the program FINREP-II

to support the course «Financial literacy» in the new educational paradigm. The

necessity of updating the content of education in economic reforms, because the

industry prepares specialists for the national economy, laying the preconditions for

the development of the country. Indicated the importance of involvement in work

groups to develop a financial literacy courses with highly qualified specialists and

social partners. The conclusion about the benefits of supporting work on quality

assurance international project USAID.

Keywords: course «Financial Literacy» quality of education, research and

experimental work.

УДК 355.235.212+377.5

Чистякова Н. Г.

ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МОЛОДІ –

ІННОВАЦІЙНИЙ ОСВІТНІЙ ПРОЕКТ

У статті висвітлено ідеї підготовки робітничих кадрів для Збройних

сил України на базі навчальних закладів професійної освіти. Автор презентує

інноваційний проект надання молоді військово-професійної підготовки на

досвіді ДНЗ «Київський професійний коледж з посиленою військовою та

фізичною підготовкою», окреслює перспективи та проблеми реалізації

проекту.

Ключові слова: військово-професійна підготовка молоді, інноваційні

освітні проекти, навчальний заклад з посиленою військовою та фізичною

підготовкою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасний стан військового

навчання, його основні проблеми й тенденції висвітлено в працях доктора

педагогічних наук В. В. Ягупова. У статтях О. Г. Діденко аналізуються

державно-управлінські аспекти вдосконалення патріотичного виховання

молоді в Україні, простежується створення його правових механізмів.

Пропонуються заходи для активізації процесу національно-патріотичного

виховання молоді в Україні.

Державний навчальний заклад «Київський професійний коледж з

посиленою військовою та фізичною підготовкою» створено наказом

Міністерства освіти і науки України на виконання Указу Президента України

від 24 вересня 2014 року №744/2014 «Про рішення Ради національної безпеки


104

і оборони України від 28 серпня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо

захисту України та зміцнення її обороноздатності» з метою докорінного

поліпшення патріотичного виховання, військової та професійної підготовки

молоді, формування в учнів і студентів позитивного ставлення до виконання

конституційного обов’язку захисту Вітчизни, підвищення престижу

військової служби та військової освіти й водночас формування професіоналів

високого рівня кваліфікації.

«Ми вже сьогодні маємо робити те, про що інші завтра будуть лише

мріяти!» – професійне кредо директора Київського професійного коледжу з

посиленою військовою та фізичною підготовкою Василя Петровича. Тому закономірно, що задовго до нинішніх суспільно-політичних умов

існування країни в колективі навчального закладу виникла ідея підготовки робітничих кадрів для Збройних сил України, які вже від самого початку мають бути морально готові до захисту рідної держави, прав та свободи її громадян, усвідомлювати свій обов’язок перед Батьківщиною, пам’ятати про власну національну приналежність і до того ж бути грамотними та висококваліфікованими фахівцями.

У вересні 2012 року навчальний заклад розпочав інноваційний авторський проект «Підготовка висококваліфікованих робітників за професією «Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення» з посиленою військово-фізичною підготовкою».

Для впровадження курсу посиленої військово-фізичної підготовки молоді одночасно із здобуттям робітничої кваліфікації невипадково було обрано сферу інформаційно-комунікаційних технологій, яка на сьогодні впливає не тільки на всі галузі економіки та сфери послуг в Україні і світі, але й на функціонування всіх військових структур та армії загалом.

До реалізації проекту активно долучилось командування окремого полку зв’язку м. Києва на чолі з полковником Віталієм Тарасовим і підполковником Сергієм Пивоварчуком. Між навчальним закладом і військовою частиною було підписано договір про співпрацю, відповідно до якого надано допомогу у придбанні військової форми одягу для курсантів, проведенні навчально-польових зборів, визначенні змісту предметів варіативного компоненту (військової підготовки) робочого навчального плану, розробленні робочих програм навчальних предметів тощо.

Основними завданнями проекту є: формувати прагнення до володіння військовими знаннями,

відповідного рівня фізичної підготовки та витривалості; підвищення престижу військової служби, військова професійна

орієнтація молоді, формування і розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту української держави і служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях, здійснення конкурсного відбору кандидатів для вступу у вищі військові навчальні заклади і проходження військової служби за контрактом;

створення системи здійснення військово-професійної підготовки на

базі здобуття робітничих кваліфікацій;


105

формування в учнівської молоді почуття патріотизму, любові до свого

народу, його історії, культурних та історичних цінностей.

Про актуальність, важливість, правомірність і необхідність державної

підтримки впровадження такого проекту, його дієвість у сучасних суспільно-

політичних умовах (в умовах військової агресії сусідньої держави) йшлося на

засіданні круглого столу «Сучасні особливості військово-професійної

підготовки молоді у навчальних закладах України», який відбувся 29 січня

2015 року на базі Київського професійного коледжу з посиленою військовою

та фізичною підготовкою.

У засіданні взяли участь заступник міністра освіти і науки України

Андрій Гевко, заступник міністра оборони України – керівник апарату

Петро Мехед, член Комітету з питань оборони Верховної Ради України,

народний депутат Тарас Пастух, директор департаменту професійно-технічної

освіти Міністерства освіти і науки України В’ячеслав Супрун, керівники

професійно-технічних навчальних закладів, ліцеїв з посиленою військово-

фізичною підготовкою, представники громадських об’єднань, духовенства та

науковці.

За результатами засідання круглого столу був створений

координаційний комітет для подальшої реалізації Національного проекту з

відродження Збройних сил України – проекту військово-професійної

підготовки – (I етап – підготовка у пілотних професійних навчальних закладах

кваліфікованих робітників для ЗСУ, II етап – поширення досвіду в закладах

інших областей України) та визначені пілотні професійні навчальні заклади:

Міжрегіональне вище професійне училище зв’язку м. Києва та Професійно-

технічне училище № 25 (м. Збараж Тернопільської області), які наказами

Міністерства освіти і науки України були реорганізовані у професійні коледжі

з посиленою військово-фізичною підготовкою.

Ініціативи учасників круглого столу були підтримані Міністерством

освіти і науки України, Міністерством оборони України, Державною

прикордонною службою України, народними депутатами України, Комітетом

Верховної Ради з питань науки і освіти.

На виконання рішень круглого столу Міністерством оборони України та

Міністерством освіти і науки України були проведені установча та наступні

робочі наради, на яких було визначено механізм практичної реалізації ідеї

створення професійних коледжів з посиленою військово-фізичною

підготовкою. В нарадах, окрім освітян, взяли участь представники

Генерального штабу ЗСУ, структурних підрозділів ЗСУ (Головне управління

оперативного забезпечення ЗСУ, Озброєння ЗСУ), департаментів військової

освіти та науки, фінансів, кадрової політики та інших департаментів

Міністерства оборони України.

Проект створення професійних коледжів з посиленою військовою та

фізичною підготовкою вочевидь є привабливим для абітурієнтів та їхніх

батьків.


106

Поки що в Україні не має закладів такого типу. Ліцеї, які існують

(2 військових ліцеї у м. Київ і м. Одеса, підпорядковані Міністерству оборони

України; 2 – державний ліцей та гімназія, підпорядковані Міністерству освіти

і науки України; 17 ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою,

підпорядковані місцевим органам управління освітою), надають освітні

послуги зі здобуття повної загальної середньої освіти та здійснюють посилену

військово-фізичну підготовку. Випускники цих навчальних закладів

отримують лише повну загальну середню освіту.

Особливістю навчального закладу нового типу є не лише отримання

випускниками повної загальної середньої освіти, а й здобуття військово –

облікових професій і спеціальностей. Випускники коледжу отримують не

тільки атестат про повну загальну середню освіту, а й диплом кваліфікованого

робітника. Кращі з учнів матимуть змогу продовжити навчання в коледжі на

першому ступені вищої освіти й отримати диплом молодшого спеціаліста.

Випускники коледжу зможуть на пільгових умовах вступати до

військових вишів, проходити службу на первинних посадах у Збройних силах

України та в інших військових структурах відповідно до набутої професії або

працювати у цивільних організаціях, підприємствах, установах тощо.

Цьогорічне свято 1 вересня стало для навчального закладу особливим,

оскільки коледж прийняв на навчання три групи курсантів за кількома

військово-обліковими професіями: «Оператор з обробки інформації та

програмного забезпечення», «Майстер з діагностики та налагодження

електронного устаткування автомобільних засобів», «Слюсар з ремонту

автомобілів. Водій автотранспортних засобів (категорії «В» і «С») – усі з

посиленою військовою та фізичною підготовкою.

Фінансування пілотних навчальних закладів на сьогодні здійснюється за

рахунок видатків держави, і, фактично, проект створення на їхній базі

професійних коледжів з посиленою військово-фізичною підготовкою не

вимагає додаткового фінансування. Однак для надання якісної військово-

професійної підготовки коледж з посиленою військовою та фізичною

підготовкою треба зараховувати до окремого типу навчального закладу.

Оволодіваючи військово-професійною підготовкою, курсанти мають

більше часу перебувати у навчальному закладі. Їх потрібно забезпечити

харчуванням за державні кошти. Курсантів треба вдягнути в однострої. У цих

студентів додаткове навантаження, навчально-польові заняття, для їхнього

навчання потрібно модернізувати навчально-матеріальну базу. Важливою є

необхідність поліпшення стану не тільки матеріального, а й кадрового

забезпечення навчальних закладів, що здійснюють навчання молоді в групах з

посиленою військово-фізичною підготовкою. До навчального процесу

потрібно залучати військових фахівців (діючих офіцерів, офіцерів запасу,

учасників військових дій та АТО) Це, у свою чергу, вимагає внесення змін до

нормативно-правової бази. І ці питання потрібно вирішувати якнайшвидше.

Тому освітянські колективи-новатори розраховують на всебічну підтримку з

боку Президента, Міністерства освіти і науки, Міністерства оборони і


107

держави загалом. Безкоштовне харчування й обмундирування, можливість

отримання військових звань молодшого командного складу запасу

мотивуватиме юнаків вступати до навчальних закладів військового

спрямування.

Спільна праця і бажання педагогічного колективу коледжу, соціальних

партнерів, державних і відомчих освітніх структур надасть можливість

здійснювати якісну підготовку фахівців для Збройних Сил України, створить

умови для надання військово-професійної підготовки молоді, формування її

високих морально-бойових рис.

Саме така підготовка в умовах сьогодення є актуальною та необхідною

передумовою обороноздатності держави, стратегічною складовою збереження

територіальної цілісності та непохитності кордонів України.

Список використаної літератури 1. Військова освіта: зб. наукових праць Національного університету

оборони України. – 2012. – № 2 (26). – 235 с.

2. Ягупов В. В.: автореф. дис… д-ра пед. наук: 13.00.04 / Ін-т педагогіки

і психології проф. освіти АПН України. – К., 2002. – 34 с. – укp.

3. Ягупов В. В. Військова дидактика: навчальний посібник. (укр. яз.)

К. : ВЦ Київський університет, 1999. – 400 c.

4. Ягупов В. В. Морально-психологічне забезпечення : курс лекцій. –

К. : 2002.

Наталия Чистякова. Военно-профессиональная подготовка

молодежи – инновационный образовательный проект.

В статье освещены идеи подготовки рабочих кадров для Вооруженных

сил Украины на базе учебных заведений профессионального образования.

Автор представляет инновационный проект предоставления молодежи

военно-профессиональной подготовки на опыте сад «Киевский

профессиональный колледж с усиленной военной и физической подготовкой»,

определяет перспективы и проблемы реализации проекта.

Ключевые слова: военно-профессиональная подготовка молодежи,

инновационные образовательные проекты, учебное заведение с усиленной

военной и физической подготовкой.

Natalia Chistyakovа. Military occupational training youth – innovative

educational projects.

In the article the idea of training the workforce for the Armed Forces of

Ukraine at the educational institutions of professional education. By presenting an

innovative project providing youth military training at preschool experience "Kyiv

vocational college for intensive military and physical training", outlines the

prospects and problems of the project.

Keywords: military training of young, innovative educational projects,

school for intensive military and physical training.


108

РОЗДІЛ V. ПСИХОЛОГІЯ ОБДАРОВАНОСТІ. АКТИВНІСТЬ

СУБ'ЄКТА В РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНОСТІ

УДК 37.035.91

Демченко О. П.

ЯКОСТІ СОЦІАЛЬНО ОБДАРОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ ЯК

ПОКАЗНИКИ ЇЇ ЕЛІТАРНОСТІ

У статті показано, що якості елітарної особистості та соціально

обдарованої людини корелюються по деяких позиціях. Визначено, що

соціально обдаровані люди володіють необхідним потенціалом для успішного

виконання функцій еліти, досягнення високих результатів в управлінській

діяльності.

Ключові слова: еліта, елітарна особистість, соціальна обдарованість,

соціальний інтелект, емоційний інтелект, організаторські та управлінські

здібності, лідерські якості.

Постановка проблеми. Однією з умов успішного цивілізаційного

поступу України є формування еліти, яка зможе здійснювати на вершинах

політичної, економічної, соціальної, культурної вертикалей таку

перетворювальну й управлінську діяльність, що відповідає національним

інтересам та європейському вибору українців.

Якщо наша держава хоче мати справжню національну еліту, здатну

моделювати й реалізовувати стратегічні цілі розвитку країни, здійснювати

управління на різних рівнях, бути носієм базових демократичних,

національних, духовних і моральних цінностей, то вона має створити умови

для входження найкращих представників суспільства в елітарні групи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукові напрацювання

соціальної обдарованості були започатковані в ХХ ст. в зарубіжному

психолого-педагогічному дискурсі (К. Ебромс, Б. Кларк, В. Мерлін, Д. Сміт,

Б. Теплов, К. Хеллер та ін.). В останні десятиріччя актуалізувалося вивчення

цього феномену в працях російських (Т. Гущіна, Г. Звєрева, І. Івенських,

Т. Кісєльова, Н. Колодій, Д. Люсіна, М. Рожков, Д. Ушаков, Т. Хрустальова та

ін.) і білоруських (Я. Коломинський, Є. Панько та ін.) вчених.

Посилення інтересу сучасних психологів і педагогів до цієї проблеми

наразі спостерігається і в Україні: проведено фундаментальне дослідження

соціальної обдарованості як високого рівня вияву соціальних здібностей

(О. Власова), започатковано наукові розвідки різних аспектів цього феномену

(Н. Мацюк, О. Науменко, М. Янковчук та ін.).


109

Виокремлення невирішених раніше частин загальної проблеми. Недостатньо розробленими є питання щодо виокремлення в характеристиці

соціально обдарованої особистості ознак елітарності, визначення місця

соціально обдарованих людей в елітарних групах і можливості їхньої участі в

управлінських процесах.

Мета статті: на основі порівняння ознак елітарності та соціальної

обдарованості засвідчити, що завдяки своїм характерологічним показникам

соціально обдарована особистість є потенційним представником еліти та

може виконувати функцію управління соціумом.

Виклад основного матеріалу дослідження. Звернення до наукової

літератури виявило, що в психолого-педагогічному дискурсі (Н. Лейтес,

Дж. Рензуллі, В. Штерн та ін.) приблизно до середини XX ст. феномен

«обдарованості» пов’язувався передусім з високими здібностями та

досягненнями в інтелектуальній сфері.

В останні десятиріччя активно обстоюється ідея, що досягненню

життєвого успіху, самореалізації особистості, її входженню в елітарні групи в

динамічному суспільстві сприятиме не стільки потужний коефіцієнт

інтелекту, а передусім відіграватимуть значну роль некогнітивні фактори:

високий рівень соціальної адаптації, схильність до орієнтування й швидкого

реагування в нових соціальних ситуаціях, здатність до ефективної взаємодії,

лідерські та управлінські риси, значна комунікативність і громадська

активність, соціальний та емоційний інтелект (Д. Големан, О. Лєбєдєв,

О. Савенков та ін.).

У сучасному науковому полі точаться гострі дискусії щодо критеріїв

елітарності та способів входження в елітарні групи. Процес формування еліт

нині проходить переважно спонтанно, часто людина потрапляє до елітарного

прошарку або за соціальним походженням, або матеріальним станом сім’ї, або

ж випадково через щасливий збіг обставин.

Останнім часом у цьому процесі відіграють певну роль «політичні

ротації», які впливають на механізм становлення еліт. Часто особу

ідентифікують як представника еліти вже в дорослому віці, коли вона має

стійку ієрархію потреб, систему цінностей, серед яких нерідко переважають

індивідуальні чи корпоративні над суспільними й національними, матеріальні

над духовними.

Погоджуємося з думкою дослідників (О. Антонова, О. Власова,

С. Вовканич, І. Зязюн, В. Кремень, В. Кузь та ін.), які стверджують: сучасна

еліта має формуватися передусім за рахунок обдарованих людей. До того ж

вважаємо, що «рекрутування» до цієї важливої соціальної ланки управлінців

доречно здійснювати з числа громадян, в яких, окрім спеціальних здібностей і

знань, що відповідають обраній сфері діяльності, мають бути

організаторський і комунікативний потенціал, вольові та лідерські риси,

соціальні навички тощо. Такі якісні характеристики інтегрує в собі соціально

обдарований індивід. Вибудовуючи наукову позицію, зробимо акцент на

деяких важливих положеннях.


110

По-перше, за основу беремо пояснення феномену «еліта» згідно з

аксіологічним підходом, що базується на етимологічному значенні цього

слова («найкращий», «обраний» чи «відібраний»). У такому сенсі до еліти

належать передусім особи, які є кращими представниками суспільства, мають

найбільшу кількість позитивних рис, цінностей і пріоритетів, високий рівень

розвитку інтелекту, відповідні здібності, творчий потенціал і виконують

функції управління соціумом. До того ж елітарна особистість має бути

спрямованою на досягнення високих соціальних стандартів.

По-друге, диференціюємо категорії «елітарна» й «елітна» особистість.

Зокрема, елітраність співвідноситься з інтелігентністю, шляхетністю,

ерудованістю, наявністю відповідних вольових рис і лідерськими

характеристиками. Тобто йдеться про індивіда як носія рис елітарності, який

може і не входити до елітного прошарку. Під трактуванням «елітність»

розуміється особистість, яка за своїм соціальним статусом належить до еліти,

але не має елітарних чеснот і властивостей. Елітність позачає формальну

приналежність людей до еліти.

По-третє, варто враховувати різноплановість і неоднорідність елітарних

груп, серед яких виокремлюють політичну, управлінську, інтелектуальну,

економічну, національну еліту. Ознаки соціальної обдарованості найбільше

проявляються в представників управлінської еліти, яка репрезентує себе у

трьох суспільних сферах – політичній, економічній, культурній. Порівняння сучасних психолого-педагогічних концепцій соціальної

обдарованості (О. Власова, Г. Звєрева, І. Івенських, Т. Кісєльова, М. Рожков,

Д. Ушаков, Т. Хрустальова та ін.) і поглядів науковців елітологічного

спрямування (О. Крюков, М. Логунова, В. Лук’яненко, Н. Нижник, М. Пірен,

Л. Сохань та ін.) дало підставу стверджувати, що:

важливою сферою активної перетворювальної діяльності та

самореалізації соціально обдарованої особистості, як і представника

управлінської еліти, є соціономічна площина, в основі якої взаємодія з

людьми, вплив на їхні емоції та мотивацію, ініціювання та організація інших

для суспільно значимої діяльності, керівництво ними.

Як стверджує О. Власова [1], соціально обдарована людина має стійку

потребу та значний дієвий потенціал для здійснення активних перетворень у

соціальному середовищі, об’єктами яких може бути як конкретна особистість,

так і спільнота. У свою чергу, науковці вважають основним змістом існування

еліти її діяльність у площині соціальної практики, а найважливішою функцією

– управління соціумом. Загальні функції світових національних еліт також

мають соціально значиме забарвлення: творення розумної опозиції щодо

різного роду сумнівних соціальних перетворень, ідей сталого розвитку

інноваційних адаптаційних процесів, лідерство у формуванні державної

політики та культури тощо [9, с. 6–18];

спільною характеристикою елітарної особистості та соціально

обдарованого індивіда є високий рівень соціальної мотивації, яка передбачає

спрямованість на взаємодію та потребу в досягненні успіху в такій взаємодії.


111

Деякі дослідники зазначають [2], що соціальна обдарованість

обумовлюється наявністю в людини певної ієрархії в мотиваційній сфері з

домінуванням термінальних цінностей і потреб у самовираженні, суспільному

визнанні та духовних цінностях. Це завжди внутрішня особистісно-смислова

мотивація, підґрунтям якої є спонукальні механізми альтруїстичного змісту.

Елітарна особистість, за висновками Л. Сохань [9], вирізняється особливою

мотиваційною структурою, яка психологічно обслуговує її соціальну й

індивідуальну поведінку;

у психологічному портреті еліти та соціально обдарованої людини

важливе значення відіграють риси морального порядку.

На думку дослідників [2], домінувальними характеристиками соціально

обдарованої особистості є високі моральні судження, альтруїзм, гуманність,

здатність допомагати людям, готовність служити соціальним ідеям, висока

вимогливість до інших і до себе, результатів власної праці; відповідальність і

твердість щодо даного нею слова, взятих зобов’язань.

Стосовно елітарної особистості, то вчені серед її важливих рис

виокремлюють передусім морально-етичні та морально-вольові: усвідомлення

важливості справ і свого покликання, почуття обов’язку, здатність брати на

себе тягар громадянської, соціально-історичної, індивідуально-особистісної

відповідальності [9]; людяність, духовність, порядність, чесність, повага

людської гідності, почуття обов’язку [11]; дисциплінованість, дієздатність,

воля, рішучість, ініціативність, здатність до розв’язання проблем тощо[6];

у характеристиці елітарної та обдарованої особистості важливими

показниками є соціальний та емоційний інтелект.

Ці категорії активно використовуються в зарубіжному та вітчизняному

психолого-педагогічному тезаурусі, феномени яких є об’єктом наукових

дискусій. Зустрічаємо науковий підхід, за яким природа соціального інтелекту

пояснюється з трьох важливих позицій, як: особлива схильність, яка

відрізняється від інших видів інтелекту, але має з ними зв’язок; не стільки

здатність, скільки система знань і вмінь, набутих протягом життя, тобто

компетентність у сфері соціального пізнання, а не спеціальна здатність;

особистісна риса, яка визначає успішність соціальної взаємодії [10]. Наступна

наукова сентенція [13, с. 197] пояснює емоційний інтелект як когнітивну

здатність (capacity) трактувати емоції та використовувати їх для поліпшення

розумової діяльності. Він містить здібності (abilities) точно розрізняти,

викликати емоції для активізації мислення, розуміти експресивні знання та

усвідомлено регулювати ними задля сприяння емоційному та

інтелектуальному зростанню.

Звернення до праць низки науковців (Н. Амінов, М. Рожков, Д. Ушаков,

Т. Хрустальова та ін.) засвідчило, що вони вважають соціальний та емоційний

інтелект важливими структурними компонентами соціальної обдарованості.

Дослідники елітологічної проблематики [5; 6] серед соціально-

психологічних рис представника управлінської еліти виокремлюють інтуїцію,

готовність швидко й ефективно діяти в умовах конкуренції, здатність


112

стратегічно мислити, проявляти самостійність та ініціативу, схильність до

ризику та розв’язання проблем, уміння вчасно реагувати на зміни

навколишнього середовища шляхом прийняття обґрунтованих рішень,

швидко визначати ефективність нововведень тощо. Сформованість таких

характеристик може засвідчувати: елітарна особистість володіє розвиненим

соціальним інтелектом.

Апелюючи до позиції М. Логунової [4], бачимо, що до характеристик

еліти додані оптимізм, уміння керувати власною поведінкою та створювати

соціально-психологічний комфорт у колективі, емоційна стійкість,

стресостійкість тощо. Зазначені риси у своїй сукупності диференціюємо як

емоційний інтелект;

у внутрішньому потенціалі як елітарної, так і соціально

обдарованої ообистості необхідними є комунікативні, організаторські,

управлінські здібності.

Зокрема, за твердженням науковців [12], до структури соціальної

обдарованості, представленій п’ятьма основними компонентами аналогічно

до моделі обдарованості Дж. Рензуллі, належать комунікативно-

організаторські здібності та управлінські властивості особистості.

Такий підхід корелюється з характеристикою представника

управлінської еліти, який має містити потужний комунікативний потенціал:

володіння технологіями ефективного спілкування та здійснення

управлінського впливу, використання різноманітних засобів комунікації [7];

знання та вміння працювати з людьми [6]; здатність оперативно

перебудовувати роботу колективу та власну, комунікабельність і вміння

регулювати міжособистісні відносини [5]. До того ж важливими у структурі

елітарної особистості є організаторсько-управлінські риси: вміння формувати

працездатні групи виконавців для розв’язання проблем державного

управління, об’єднувати їх на основі суспільних цінностей і принципів;

здатність підтримувати атмосферу взаємодії та співробітництва всередині

управлінських структур і поза їхніми межами в інтересах вирішення

державно-управлінських завдань [7];

сучасні дослідники доповнюють портрет елітарного управлінця та

соціально обдарованої персони лідерськими рисами.

Щодо соціальної обдарованості, то, за висновками вчених [10],

здатність до лідерства є її «ключовим пунктом». Також деякі науковці [2]

стверджують: соціальна обдарованість обов’язково містить лідерські риси,

лідерську обдарованість є одним з виявів соціальної обдарованості.

Як зазначають елітологи (А. Гаврилюк, Г. Дмитренко, Т. Ріктор,

М. Логунова та ін.), для успішного виконання управлінської функції

представнику еліти потрібно бути лідером у колективі. Більше того, низка

дослідників (Л. Бевзенко, О. Тулинська, Л. Шкляр, М. Шульга та ін.),

акцентуючи увагу на вираженому лідерському потенціалі елітарної особи,

вважає, що в кризовий період більш коректним є використання терміну

«лідер», оскільки категорія «еліта» корелюється зі стабільним соціумом. Деякі


113

вчені [3] пропонують узагалі відмовитися від терміна «еліта» й замінити

категоріями «лідер», «лідерство»;

в ієрархії рис, що впливають на авторитет особистості як

соціально обдарованої, так і елітарної певне місце займає особиста

привабливість і харизматичність.

Як зазначає Л. Сохань, «престиж глави, керівника може ґрунтуватися

лише на силі або на місці в ієрархії, але він стає більш міцний і вражаючий,

якщо підкріплений симпатією. На думку дослідниці, так звана «харизматична

влада», політичний liaders більшою мірою формуються аурою симпатії, яку

вони вміють створювати й підтримувати навколо себе» [9, с. 398]. Деякі вчені

[8] у портреті соціально обдарованої особистості виокремлюють аналогічні

риси: фізична привабливість і акуратність у зовнішньому вигляді, позитивне

сприйняття переважною більшістю людей, характеризує її також як

харизматичну особистість.

Отже, проведені узагальнення свідчать, що риси соціально обдарованої

та елітарної особистості часто співпадають та взаємоперетинаються. З огяду

на це, соціально обдарована людина містить ознаки елітарності, що створює

передумови для її входження в елітарні групи. Попри це розуміємо, що

категорії «елітарна» і «соціально обдарована» особистість є різними

науковими феноменами, які мають свою природу, специфічні функції тощо.

До того ж названі характеристики не втілюються в повному обсязі в кожній

елітарній чи обдарованій людині, критерії їх розгортання не завжди є

достатньо очевидними. У кожній особистості (елітарній чи соціально

обдарованій) риси комбінуються неповоротно та індивідуально, при цьому

виявляються чесноти й недоліки. Здебільшого в особі такого порядку весь

спектр власних характеристик дає особливе поєднання, яке забезпечує їй

лідируюче становище в суспільстві або групі, надає можливість зідйснювати

управління людьми, сприяє досягненню життєвого успіху.

Перспективним напрямом для подальших наукових розвідок є

розроблення ефективної системи виявлення й розвитку соціально

обдарованих людей як елітарного резерву.

Список використаної літератоури 1. Власова О. Чинники розвитку соціального потенціалу особистості /

О. Власова // Соціальна психологія. – 2005. – № 2 (10). – С.55-63. 2. Киселева Т. Г. Рефлексивно-аксиологический подход к исследованию

социальной одарѐнности / Т. Г. Киселева // Ярославский педагогический вестник. – 2014. – № 2. – Том II. – C.78-83.

3. Кремень В. Еліта або лідерство в суспільстві знань // Наукова еліта у розвитку держав : зб. матеріалів ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. / упоряд. О. В. Биковська, О. В. Лісовий, С. О. Лихота, Л. Л. Макаренко. – Вип. 1. – К. : ТОВ «Праймдрук», 2012. – С.11-18.

4. Логунова М. М. Соціально-психологічні аспекти управлінської діяльності / М. М. Логунова. – К. : Центр інституц. розвитку держ. служби, 2006. – 256 с.


114

5. Лукьяненко В. Принципы государственной кадровой политики /

В. Лукьяненко // Служба кадров. – 2002. – № 7. – С. 47-50.

6. Нижник Н. Підхід до формування змісту якостей керівника в системі

державного управління / Н. Нижник, С. Мосов // Вісн. держ. служби України.

– 1999. – № 1. – С. 69-75.

7. Пірен М. Політична еліта та проблеми політичної елітаризації

українського суспільства / М. Пірен // Вісник УАДУ. – 2001. – № 1. –

С. 242-249.

8. Психология одаренности детей и подростков / под ред. Н. С.Лейтеса.

– М. : Издательский центр «Академия», 1996. – 416 с.

9. Сохань Л. Елітарна особистість як соціальний тип / Л. Сохань //

Публічне управління : теорія та практика : зб. наук. пр. – 2010. – №3-4. –

С. 394-399.

10. Социальный интеллект : теория, измерение, исследования / под

ред. Д. В.Люсина, Д. В.Ушакова. – М. : Институт психологии РАН, 2004. –

175 с.

11. Сучасна управлінська еліта в Україні : якісні характеристики, шляхи

та методи підготовки : монографія / за ред. В. А. Ребкало, М. І. Пірен,

В. В. Тертичка. – К. : Вид-во НАДУ, 2003. – 180 с.

12. Хрусталѐва Т. М. Психология педагогической одарѐнности /

Т. М. Хрусталѐва. – Пермь, 2003. – 163 с.

13. Mayer J. Emotional intelligence : Theory, Findings and Implications /

J.Mayer, P.Salovey, D.Caruso // Psychological Inquiry. – 2004. – V. 15. – N 3. –

P. 197-215.

Елена Демченко Качества социально одаренной личности как

показатели ее элитарности.

В статье показано, что свойства элитарной личности и социально

одаренного человека коррелируются по некоторым позициям. Определено,

что социально одаренные люди владеют необходимым потенциалом для

успешного выполнения функций элиты, достижения высоких результатов в

управленческой деятельности.

Ключевые слова: элита, элитарная личность, социальная одаренность,

социальный интеллект, эмоциональный интеллект, организаторские и

управленческие способности, лидерские качества.

Olena Demchenko. A social gifted individual as an indicator of its elitism.

The article shows that the quality of the individual and social elite gifted man

correlated for some positions. It was determined that socially gifted people possess

the necessary capacity to successfully carry out the functions of the elite, to achieve

good results in management.

Keywords: elite, elite personality, social talent, social intellect, emotional

intellect, organizational and managerial skills, leadership qualities.


115

УДК 372.834

Зуєв М. І.

ШКІЛЬНА ПРАВОВА ОСВІТА ОБДАРОВАНОЇ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

ЯК ЗАСІБ ДОУНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ

У статті проаналізовано роль класної роботи з обдарованою

учнівською молоддю в доуніверситетської правовій підготовці. Класно-

урочна робота дітей збільшує можливості учнівської молоді щодо

здобуття вищої освіти, особливо це стосується талановитої молоді, яка

отримує доступ до цільової підготовки за обраною спеціальністю.

Ключові слова: обдарована учнівська молодь, доуніверситетська

правова підготовка.

Постановка проблеми. У більшості країн Європи (Голландії,

Шотландії, Фінляндії, Норвегії, Данії, Англії, Франції, Швеції та ін.) загальна

освіта старшокласників передбачає профільне навчання. Залежно від вибору

учнем свого подальшого майбутнього пропонуються два варіанти

продовження освіти в основній школі: перший (академічний), який відкриває

шлях до вищої освіти, та другий (професійно-технічний), в якому навчальним

процесом передбачено переважно прикладні та профільні дисципліни для

опанування учнем певної професії.

Підготовка обдарованих дітей відкриває можливості для учнівської

молоді, зорієнтованої на здобуття вищої освіти, також це стосується молоді,

яка отримує доступ до цільової підготовки з юридичних дисциплін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання підтримки

обдарованої і талановитої молоді в європейському освітньому просторі

вивчались такими науковцями: Г. Ліндсей, Р. Пфлюгер, Д. Монтгомері,

К. Хеллер, Р. Перссон, Л. Портер, Л. Попова, М Аллоді, Л. Коен, Д. Ейр і

Дж. Фрімен.

Окремі питання доуніверситетської підготовки учнів в європейському

освітньому просторі досліджувалися Д. Дайкером, Дж. Салмі,

К. Стевенсоном, Х. Корпершеком.

Мета статті: висвітлити роль класної роботи у довузівській правовій

підготовці обдарованих старшокласників.

Виклад основного матеріалу. На початку 90-х рр. в Україні правове

навчання обдарованих учнів відбувалося у навчальних закладах нового типу

(спеціалізованих школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах), а також у різних

типах навчально-виховних закладів, об’єднань.

У Законі України «Про загальну середню освіту» зазначено: гімназія –

це загальноосвітній навчальний заклад I–III ступенів з поглибленим

вивченням окремих предметів відповідно до профілю – орієнтована на

навчання та виховання здібних та обдарованих дітей. Гімназія та ліцей дають


116

передпрофесійну початкову підготовку підвищеного типу в тісному контакті з

ВНЗ і забезпечують пропедевтику в тій чи іншій професії, тієї чи іншої

ступені вищої професійної освіти [1].

Стосовно фахової підготовки юристів український вчений-правник

В. В. Комаров стверджує, що орієнтовний розподіл загального ліцензійного

обсягу з напряму «право» за регіонами становить: північний – 39%, східний –

27%, південний – 14%, західний – 11%, центральний – 9%. Лише у Києві існує

приблизно 50 навчальних закладів, що здійснюють підготовку юристів [2, с.

11].

В Україні станом на початок 2012 р. 288 із 904 (тобто майже третина)

ВНЗ є або юридичними, або мають навчальні підрозділи (факультети,

відділення, інститути) з підготовки юридичних кадрів. Із них державних –

164, приватних – 124 [3, с. 126].

Наразі, незважаючи на відсутність ЗНО з правознавства, багато вишів

запроваджують вступні співбесіди для майбутніх студентів, що робить

використання профільних спецкурсів з правознавства для обдарованих

старшокласників просто необхідним. Зокрема, практика вступних співбесід

поширена в Одеській юридичній академії, Київській академії внутрішніх

справ, Харківському національному університеті внутрішніх справ [4].

У досліджені щодо розвитку шкільної правової освіти в Україні А. Гуз

зазначив, що у програмах зі шкільного курсу правознавства міститься зміст

підготовки учнів із зазначеного курсу в школі, перелік необхідних навичок й

умінь, які формувалися у процесі вивчення курсу. Це, зокрема, перші у

незалежній Україні програми зі шкільного курсу правознавства, підготовлені

фахівцями Інституту держави і права НАН України й Української Асоціації

викладачів права в 1991 р. Вони були впроваджені в шкільний навчальний

процес у 1992 р. і постійно вдосконалювалися у д. п. 90-х рр. ХХ ст. – на

початку ХХІ ст. у зв’язку зі стрімкими змінами в суспільно-політичному

житті країни. Також у дисертації А. Гуза констатується: з 2003 р. старша

школа в Україні функціонувала як профільна, що дало змогу повніше

реалізувати принцип особистісно-зорієнтованого навчання, створило

сприятливі умови для врахування індивідуальних особливостей, інтересів і

потреб учнів, формування у них орієнтації на певний вид майбутньої

професійної діяльності. Для підготовки в галузі права обдарованої молоді

були розроблені програми до навчального курсу «Правознавство» для

юридичних ліцеїв і спеціалізованих юридичних класів та програми курсу

«Основи правознавства» для 9–11-х класів з поглибленим вивченням права і

вищих професійних училищ [5, с. 20].

Більшість гімназій і ліцеїв юридичного напряму навчання співпрацюють

із ВНЗ, фахівцями-науковцями, проводять спільні тематичні наукові

конференції, олімпіади, конкурси. Значна частина обдарованих

старшокласників відвідують курси з підготовки до зовнішнього незалежного

оцінювання. Профільне правове навчання організується через навчальні

заняття (уроки, лекції, семінари тощо), факультативи, курси за вибором,


117

дистанційні курси, екстернат. Загальноосвітній навчальний заклад може мати

один або кілька профілів [6].

У 2004 році Міністерством освіти і науки України розроблено і

затверджено типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів 12-

річної школи (Наказ Міністерства освіти і науки України від 23.02.2004 р. №

132) за суспільно-гуманітарним напрямом право, видані відповідні

рекомендації, розроблено дидактичні вимоги до створення типових програм

для профільного навчання з правознавства (Лист МОН України від

21.05.2008 р. № 1/11-1968), видається навчальна література (Лист МОН

України 1/9-425 від 26.08.2014 р.).

У 2014/2015 навчальному році Міністерством освіти і науки України

рекомендовано вичерпний перелік навчальних програм, підручників і

навчально-методичних посібників з правознавства для використання в

старшій школі у загальноосвітніх навчальних закладах, у т. ч. для навчання

обдарованих учнів [див. табл.1,2,3,4,5].

При вивченні правознавства слід враховувати динамічні зміни в системі

суспільних відносин України, найновіші досягнення теоретико-правових

поглядів на правові явища, результати активної нормотворчої діяльності

органів державної влади та водночас певну ступінь консерватизму

українського законодавства. Залучення учнів до правової культури збагачує

їхнє духовне життя. Водночас знання ними своїх прав і обов’язків розширює

можливості їхньої реалізації, зокрема у власних інтересах.

Доведено, що правове виховання зміцнює життєву позицію, підвищує

громадську активність і загострює почуття непримиренності до негативних

явищ. Порівняно з іншими складниками виховання правове виховання має

свою специфіку, що визначається передусім соціально правовим статусом

учнівської молоді в суспільстві.

Таблиця 1

Навчальні програми з правознавства

Назва програми Клас Видавн. Підстава,

рекомендації

Програма для загальноосвітніх

навчальних закладів «Правознавство.

Практичний курс. 9 клас» (авт. Ремех

Т.О., Пометун О.І.)

9 Вікторія Лист МОН

від 21.05.2008

№ 1/11-1969

Програми для загальноосвітніх

навчальних закладів «Правознавство.

10–11 (рівень стандарту, академічний

рівень)» (авт. Палійчук Н.Й., Котюк І.І.)

10 Поліграф

книга

Наказ МОН

від 28.10.2010

№ 1021

Програми для загальноосвітніх

навчальних закладів «Правознавство. 10-

11 (профільний рівень)» (авт. Ратушняк

С.П., Ремех Т.О.)

10-11 Вікторія Лист МОН

від 21.05.2008

№ 1/11-1968


118

Таблиця 2

Підручники з правознавства Назва програми Автор Клас Видавн. Підстава,


Правознавство. Практичний курс

(підручник)

Пометун О.І., Ремех

Т.О.

9 Літера

ЛТД

Наказ МОН

від 02.02.2009

№ 56



Наровлянський О.Д. 9 Грамота Наказ МОН

від 02.02.2009

№ 56



Сутковий В.Л.,

Філіпенко Т.М.

9 Генеза Наказ МОН

від 02.02.2009

№ 56

Правознавство* (рівень

стандарту, академічний рівень)


Гавриш С.Б.,


Філіпенко Т.М.


від 03.03.2010

№ 177

Правознавство* (рівень

стандарту, академічний рівень)



від 03.03.2010

№ 177

Правознавство* (профільний

рівень) (підручник)


від 03.03.2010

№ 177



Гавриш С.Б.,


Філипенко Т.Н.


від 16.03.2011

№ 235



Наровлянський О.Д. 11 Грамота Наказ МОН у

від 16.03.2011

№ 235

Таблиця 3

Навчальні програми курсів за вибором з правознавства Назва програми Клас Видав-

ництво

Підстава,


Збірник навчальних програм курсів за вибором для

суспільно-гуманітарного напряму допрофільної

підготовки та профільного навчання (історія,

право, філософія, етика) у 3 частинах

10-11 Поліграф

книга

Лист МОН

від 12.03.2010

№ 1/11-1652

Навчальна програма варіативного модуля для

профільних класів суспільно-гуманітарного

напряму «Практичні основи юридичної професії»

(авт. Гращенкова І.О.)

10(11) Поліграф

книга

Лист ІІТЗО

від 22.07.2014

№ 14.1/12-Г-

1304

На відміну від інших навчальних курсів, правознавство передбачає, що

учні набувають таких вмінь як: орієнтуватися в системі законодавства,

користуватися джерелами права; володіти елементарною правовою

термінологією; логічно викладати матеріал з морально-правових проблем;

використовувати правову літературу; брати участь в обговоренні, дискусії,

аргументовано висловлювати і обстоювати свою думку, робити висновки;

застосовувати правові знання для пояснення фактів навколишнього життя і

вибору варіанта правомірної поведінки в різних життєвих ситуаціях [8].


119

Таблиця 4

Додаткові підручники та навчальні посібники Назва програми Автор Клас Видав-

ництво

Підстава,


Правознавство. Тест-контроль Пилипчатіна Л.М. 9 Весна Лист ІІТЗО

від 13.04.2011

№ 1.4/18-Г-230

Правознавство (практичний

курс): зошит для поточного та

тематичного оцінювання

Пилипчатіна Л.М. 9 ПЕТ Лист ІІТЗО

від 22.08.2013

№ 14.1/12-Г-

548


(навчальний посібник)

Ратушняк С.П. 10 Навчальна

книга -

Богдан

Лист ІІТЗО

від 11.07.2011

№ 1.4/18-Г-618

Правознавство (підручник)

(рівень стандарту, академічний

рівень)

Пометун О.І.,

Ремех Т.О.

10 Літера ЛТД Лист МОН

від 26.10.2010

№ 1/11-9917

Правознавство (підручник)

(академічний рівень)

Ратушняк С.П. 10 Навчальна

книга -

Богдан

Лист МОН

від 19.07.2011

№ 1/11-6300

Правознавство. Тест-контроль Пилипчатіна Л.М. 10 Весна Лист ІІТЗО

від 13.04.2011

№ 1.4/18-Г-231

Правознавство. Робочий зошит Ремех Т.О. 10 Літера ЛТД Лист ІІТЗО

від 18.08.2010

№ 1.4/18-Г-677

Правознавство. Комплексний

зошит для контролю знань

(рівень стандарту)

Святокум О.Є. 10 Ранок Лист ІІТЗО

від 01.07.2010

№ 1.4/18-Г-394

Правознавство. Профільний

рівень. Робочий зошит

Хаталах О.В. 10 Ранок Лист ІІТЗО

від 29.12.2011

№ 1.4/18-Г-838

Правознавство: зошит для

поточного та тематичного

оцінювання

Пилипчатіна Л.М. 10 ПЕТ Лист ІІТЗО

від 22.08.2013

№ 14.1/12-Г-

549

Правознавство. Профільний

рівень. Робочий зошит

Хаталах О.В. 11 Ранок Лист ІІТЗО

від 11.02.2014

№ 14.1/12-Г-

105

Права людини (НМК: навчальна

програма, навчальний посібник)

Пометун О.І.,

Ремех Т.О.

10(11) Благод. орг.

Вчителі за

демократію

та

партнерство

Лист ІІТЗО

від 07.02.2014

№ 14.1/12-Г-82

Вчимося жити разом (діалог

різних-діалог рівних)

Сорокіна О.Ю. Ніка-Центр Лист ІІТЗО

від 18.03.2010

№ 1.4/18-Г-107

Таблиця 5

Методична література Назва програми Автор Видавництво Підстава,


Соціально-правовий

захист дитинства

за ред. Смагіна І.,

Арешонкова В.,

Смагіної Т.

Житомирський

ОІППО

Лист ІІТЗО

від 10.01.2011

№ 1.4/18-Г-15

Паспорт кабінету

правознавства

Нікітіна І.П.,

Галєгова О.В.,

Нікітін Ю.О.

Навчальна книга

- Богдан

Лист ІІТЗО

від 30.06.2010

№ 1.4/18-Г-386


120

Навчальна програма з основ правознавства для 9 класу з поглибленим

вивченням предмета розрахована на 70 навчальних годин. Основними

компонентами курсу за цією програмою є зміст правознавчого навчального

матеріалу та перелік державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки

учнів, на який вчитель орієнтується під час вивчення конкретних тем курсу

[8].

Правознавство як навчальний предмет у старшій школі має формувати

системне уявлення в учнів про державу та право як основні засоби

впорядкування суспільних відносин, вміння використовувати їх у

практичному житті. Метою курсу правознавства в профільних класах є

формування в учнів розуміння права як відкритої системи, що базується на

невід’ємності суспільства від держави, законів від повсякденного життя.

Право представлене в курсі елементом цілісного світу, що складається з

понять, переживань і практичних дій. Курс спрямований на розвиток правової

і громадянської компетентності, відповідних ціннісних орієнтирів, умінь,

навичок таких школярів [8].

Для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів (рівень

стандарту/академічний рівень) навчальний процес курс «Основи

правознавства» складається з чотирьох частин: ч. 1. «Основи теорії держави»;

ч. 2. «Основи теорії права та правовідносин»; ч. 3. «Основи публічного права

України»; ч. 4. «Основи приватного права України». У першій та другій

частині подано загальнотеоретичну характеристику держави і права як

соціальних явищ, а третя й четверта частина присвячені характеристиці

української держави та її правової системи [8].

За навчальним планом загальна кількість годин на курс – 35, із

розрахунку 1 година на тиждень. Програма розділена на чотири частини

відповідно до організації навчального процесу у школі протягом навчального

року і визначає години на вивчення кожної теми, а також повторювально-

узагальнюючі уроки (4 уроки на рік). Запропонована кількість годин на

вивчення кожної теми є орієнтовною і може бути змінена й використана

вчителем на власний розсуд [8].

Для класів правового профілю чинною є програма авторів Ремех Т. О.,

Ратушняка С. С. «Правознавство. 10–11 класи (профільний рівень)». Програма

розрахована на 105 годин протягом навчального року (3 години на тиждень)

та охоплює 10–11 класи [8].

Програмою профільного рівня передбачено поглиблене вивчення тем

порівняно з рівнем програми за стандартом. Курс «Правознавство»

структурований за такими загальними змістовно-тематичними блоками: блок

І – «Основи теорії держави і права України»; блок ІІ – «Основи публічного

права»; блок ІІІ – «Основи приватного права». Програма курсу розрахована на

два роки навчання (3 години на тиждень). Курс охоплює основні питання

теорії держави і права і побудований за галузями права відповідно до та на

основі чинного законодавства України [8].


121

Висновки. Класна робота обдарованих учнів старших класів з

правознавства спрямована на отримання учнями, що вирізняються високими

здібностями до інтелектуальної діяльності, якісних і поглиблених знань з

юридичних дисциплін, а також підготовці до подальшого навчання у ВНЗ за

вибраною спеціальністю. У зв’язку з цим подальші дослідження будуть

присвячені проблемам змісту та організації доуніверситетського навчання з

правознавства обдарованих учнів старших класів, у тому числі такі, що дають

змогу загальноосвітнім навчальним закладам підтримувати й розвивати

партнерські стосунки з вишами. Це відкриває гарні можливості для учнівської

молоді, зорієнтованої на здобуття вищої освіти, особливо це стосується

обдарованої молоді, яка отримує доступ до цільової підготовки за обраною

спеціалізацією.

Список використаної літератури 1. Закон України «Про загальну середню освіту». [Електронний ресурс]

– Режим доступу до ресурсу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/651-14. 2. Комаров В. Сучасні аспекти модернізації вищої юридичної освіти / за

підсумками круглого столу «Проблеми вищої юридичної освіти в Україні: нові виклики сучасних реалій» (17.11.2008 р., м. Харків) / В. Комаров // Право України. — 2009. — № 1. — С. 9—15., с. 11.

3. Деревянко Б. В. Адміністративно-правове регулювання надання послуг у сфері освіти : монографія / Б. В. Деревянко ; МВС України, Донецький юридичний інститут. – Донецьк : ПП «Видавничий дім «Кальміус», 2012. – 527 с., С.126.

4. Алєйніков І. Особливості викладання правознавства в профільних класах // І. Алейніков // Науково-практична інтернет-конференція «Науково-методичний супровід допрофільного і профільного навчання в умовах міста»//, 9-11.01.2014 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://doslidniks.at.ua/blog/alejnikov_i_a_osoblivosti_vikladannja_pravoznavstva_v_profilnikh_klasakh/2014-01-08-33.

5. Гуз А. М. Становлення та розвиток шкільної правової освіти в Україні (1991-2007 рр.): історичний і теоретико-методологічний аспект [Текст] : дис. ... д-ра іст. наук : 07.00.01 / Гуз Анатолій Михайлович ; Нац. пед. ун-т ім. М П. Драгоманова. – К., 2010. – 435 арк. С. 20.

6. Концепція профільного навчання в старшій школі, затверджена Наказом МОН № 1456 від 21.10.13 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/37784/.

7. Лист МОН України 1/9-425 від 26.08.2014 «Про перелік навчальної літератури, що має відповідний гриф Міністерства освіти і науки України, для використання у загальноосвітніх навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році». [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://old.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/2763-.

8. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1/9-426 від 01.06.2012р. «Щодо інструктивно-методичних рекомендацій із базових дисциплін», додаток «Предмети суспільно-гуманітарного спрямування (Правознавство)». [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/30312/.


122

Михаил Зуев. Школьное правовое образование одаренной ученической

молодежи как средство доуниверситетской подготовки. В статье проанализирована роль классной учебной деятельности

одаренной учащейся молодежи в доуниверситетской правовой подготовке.

Работа детей в классе открывает хорошие возможности для учащейся

молодежи, ориентированной на получение высшего образования, особенно

это касается талантливой молодежи, которая получает доступ к целевой

подготовки по выбранной специальности.

Mihail Zuev. School legal education of gifted students as a means pre-

university preparation.

This article analyzes the role of the classroom activities for talented and

gifted youth in pre-university legal training. Training of gifted children opens great

possibilities to the school youth, oriented to higher education; especially it applies

to talented youth which receive access to targeted juridical preparation in the

chosen specialty.

Keywords: pre-university legal training; talented high-school students.

УДК 37.091.212.3:316.61(71)

Лавриченко Н. М.

ПЕДАГОГІЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ ТЕОРІЇ ПОЗИТИВНОЇ

ДЕЗІНТЕГРАЦІЇ К. ДАБРОВСЬКОГО

У статті розкрито основні положення теорії позитивної дезінтеграції

за авторством відомого у світі польського вченого Казимира Дабровського

(Kazimierz Dąbrowski, 1902–1980). З’ясовано, як цю теорію можливо

використати для спостережень і діагностики креативності, емоційних

станів і творчих потреб обдарованої особистості, а також для психолого-

педагогічного супроводу обдарованих дітей.

Ключові слова: обдарованої дитина, школяр, позитивна дезінтеграція,

ієрархія рівнів розвитку.

Мета статті: розкрити значення теорії позитивної дезінтеграції для

педагогічної роботи з обдарованими дітьми.

Теорія позитивної дезінтеграції, яку ще називають теорією

Дабровського (за ім’ям її автора), ґрунтується на уявленні про людину як

суб’єкта, спроможного і навіть більше – приреченого на розвиток. У процесі

свого перманентного становлення людина проходить кілька біологічних фаз і

соціально-психологічних рівнів. Індивідуальний розвиток дитини, як

стверджує Казимир Дабровський, здійснюється на «території» її внутрішнього

психічного середовища, яке, по суті, є «системою внутрішніх інтенцій і


123

динамізмів, одно- чи багаторівневих, ієрархічних чи рядоположних,

взаємоузгоджених чи суперечливих» [3, с. 145].

У «Теорії позитивної дезінтеграції» розвиток людини (від дитячого віку

до дорослого) відображено не за окремими етапами, а в багаторівневій,

ієрархічній неперервності як прогресуванні від найнижчого рівня до

найвищого. На відміну від інших теорій, автори яких виокремлюють вікові

етапи розвитку дитини (Е. Еріксон, Ж. Піаже), К. Дабровський не прив’язує

підйоми в розвитку дитини до певних вікових періодів. Наприклад, у

ранньому віці діти можуть демонструвати вищий за середньостатистичний

рівень розвитку. За змінних обставин надалі розвиток може сповільнюватися,

гальмуватися, відновлюватися. Отже, якщо уявно побудувати й порівняти

криві розвитку кількох і більше дітей певної вікової категорії у певному

часовому діапазоні, вони продемонструють асинхронність підйомів і спадів.

На думку Дабровського, саме силою того, що людська особистість не є

універсальною, незмінною, вона здатна формувати, творити себе відповідно

до власної індивідуальності й неповторності. Позитивна дезінтеграція є

важливим механізмом цього особистісного перетворення і означає

психобіологічний процес, що діалектично поєднує стани:

1) розпаду (дезінтеграції) нижчої або примітивної психічної організації;

2) реінтеграції на вищому рівні психічного функціонування.

Розглянемо детальніше ці теоретичні положення в аспекті розвитку

обдарованості дітей шкільного віку.

Перший етап відповідає біологічним потребам дитини, яка несвідомо

(некритично) пристосовується до суспільних норм і наслідує їх.

К. Дабровський розглядає три чинники розвитку особистості дитини:

потенціал розвитку, соціальне середовище та «третій фактор».

Потенціал розвитку – це органічна обдарованість, що детермінує

характер і потенціал імовірного психічного росту учня [6, с. 137]. Потенціал

розвитку особистості Дабровський розглядає передусім як особливий рівень

збудливості/чутливості. Він може бути вищим за середньостатистичний за

рахунок більшої чутливості до зовнішніх соціальних подразників і внаслідок

підвищеної сенситивності центральної нервової системи учня. Інтенсивність

розвитку школяра може призводити до психічних криз, що характеризуються

психоневрозами – сильними психічними тривогами й депресіями. Цим

можливо пояснити психологічну реактивність і вразливість обдарованих дітей

порівняно із загалом ровесників.

Утім Дабровський зауважує: ці особливості психіки обдарованої дитини

не слід оцінювати як однозначно негативні. Вони можуть мати й позитивний

ефект, для позначення якого вчений застосовує термін «позитивна

непристосованість». Позитивна непристосованість, стверджує автор,

найчастіше притаманна здібним учням і вона є важливим механізмом

дезінтеграції примітивної психічної організації дитини. На рівні початкової

інтеграції з’являються психоневротичні симптоми, що зростають відповідно

до усвідомлення школярем неузгодженості між тим «як має бути» і тим, «як


124

є» у реальному житті [3; 6]. Однією з особливостей світосприйняття

обдарованого учня є загострене відчуття соціальної справедливості. Цей

чинник нерідко провокує внутрішній конфлікт дитини між тими ситуаціями,

що постають у реальному житті, і їхньою суб’єктивною інтерпретацією.

Автор «Теорії позитивної дезінтеграції» припускає, що індивід здатний

здійснити перехід від найнижчого рівня психічного функціонування до

найвищого завдяки досвіду конфліктів. У своїй праці «Посібник з діагностики

та статистики ментальних розладів» Дабровський наголошує: психоневрози є

невід’ємною частиною психічного розвитку індивіда і стверджує, що

симптоми, які можуть розцінюватися педагогами, психологами як

психоневроз чи навіть деякі форми психозу, насправді є станами переходу від

нижчого до вищого рівня розвитку через запуск процесу соціальної

дезінтеграції [5].

Другим фактором розвитку дитини є соціальне середовище, в якому

зростає дитина, але цей вплив не є одностороннім. Дабровський зазначає про

взаємозалежність соціуму і внутрішньоособистісного середовища школяра.

Наразі ефект впливу соціального середовища на розвиток здібностей

(гальмівний чи прискорювальний) буде визначатися і корегуватися

особистісним потенціалом дитини. Скажімо, якщо потенціал школяра є

сильним, то інтенсивність впливу соціального середовища послаблюється.

Такі учні є від народження витривалими та невразливими щодо потрясінь і

впливів соціального середовища, рідко втрачають самовладність у

конфліктах. З іншого боку, якщо потенціал розвитку дитини є слабким, то

розвиток обдарованості, на думку К. Дабровського, не відбудеться навіть за

найсприятливішого сприятливого соціального оточення [8].

«Третій фактор» розвитку обдарованості дитини згідно з теорією

Дабровського – це динамізми розвитку, зокрема їхні індивідуальні

особливості. Завдяки динамізмам розвитку школяр стає більш вмотивованим,

здатним контролювати свою поведінку за допомогою «внутрішнього голосу»

та самостійно вибудованої ієрархії цінностей [9, c. 29]. Щойно «третій

фактор» активується, дитина виходить за межі інстинктивної

підконтрольності у задоволенні біологічних потреб і дотриманні соціальних

правил (конвенцій), а спосіб реалізації міжособистісних стосунків починає

визначати власними моральними ідеалами. Це власне вже є рівень

особистості, яка досягла автономії необхідної для самоосвіти та

самовдосконалення. Один з учнів і послідовників К. Дабровського

М. Піховський стверджує: динамізми є внутрішніми психічними процесами

позитивної дезінтеграції обдарованої дитини і саме вони формують модуси її

розвитку й поведінки. До того ж на окремих рівнях розвитку індивіда набір

динамізмів може бути різним [12, c. 250].

Другий етап – реінтеграція на вищий рівень психічного функціонування

– якраз і полягає у створенні учнем власної ієрархії цінностей, що зрештою

забезпечує вихід індивіда за рамки біологічного детермінізму і, натомість,

досягнення особистісної автономії. Напрацювавши особистісний ідеал,


125

індивід оцінює свою самість, здійснює екзистенційний вибір, що підсилює ті

аспекти існування, які є вираженням власного «я» і водночас стримуванням

«не я». На цій стадії перед індивідом відкриваються шанси досягти цілісності

вищого порядку, більш цивілізованої й усвідомленої.

Слід зауважити, що наукові погляди К. Дабровського формувалися

значною мірою під впливом філософських ідей данського мислителя

С. К’єркегора, який виокремив такі основні стадії розвитку людини, як

етична, естетична, релігійна [9, с. 34]. С. К’єркегор розкриває поступальне

проходження цих стадій як сходження людини до вершин свого духу й

моральних переконань [1]. Перехід на кожен новий рівень розвитку згідно з

теорією позитивної дезінтеграції теж має позначатись формуванням

моральних рис вищого порядку. П’ять наведених нижче рівнів позитивної

дезінтеграції відображають процес проходження індивідом шляху від

егоцентричності до альтруїзму [2], від поведінки, детермінованої

інстинктивними потягами, до ціннісно вмотивованої та автономної поведінки:

Рівень1. – первинна інтеграція.

Рівень 2 – однорівнева дезінтеграція.

Рівень3. – стихійна багаторівнева дезінтеграція.

Рівень4. – організована багаторівнева дезінтеграція.

Рівень5. – вторинна інтеграція (рівень становлення «особистості»).

Первинна інтеграція згідно з теорією Дабровського є найнижчим рівнем

розвитку, рушії якого перебувають поза межами «внутрішнього психічного

середовища індивіда». Обдарована дитина на цьому рівні керується

переважно зовнішніми мотиваціями й стимулами інтелектуального розвитку,

а власну поведінку спрямовує переважно для задоволення природних

інстинктів і біологічних потреб. Дабровський стверджував, що учням, які

перебувають на цьому рівні, притаманна залежність від соціального

середовища. Діти, які цілковито підпорядковані впливу оточення, стають

надто соціалізованими і можуть відчувати дискомфорт з приводу втрати

індивідуальності. Надмірний соціальний конформізм гальмує або й пригнічує

розвиток індивідуальності, в результаті чого дитина у своїй поведінці

керується здебільшого оцінкою сторонніх осіб [4, c. 214]. Однорівнева дезінтеграція. На цьому рівні психічного розвитку

відбувається вихід за межі монолітної структури первинної інтеграції [3, с. 150]. Як зазначає канадський вчений С. Мендагліо, незріла особа ще не володіє достатніми знаннями, досвідом та ефективними засобами для самостійного подолання, пом’якшення впливу негативних емоцій, спровокованих конфліктами. Прагнення їх уникнути, усунути, витіснити нерідко призводить до вживання алкогольних напоїв, наркотиків або й навіть викликає суїцидальні настрої. І лише ті учні, які наділені потенціалом розвитку, стають більш вмотивованими щодо конструктивного, неруйнівного вирішення конфліктів у площині «внутрішнього психічного середовища». У результаті однорівневої дезінтеграції відбувається трансформація нижчого рівня розвитку у вищий через дію трьох зазначених вище факторів –


126

потенціалу розвитку, якості соціального середовища та динамізмів. Дабровський стверджує: перехід на наступний рівень розвитку супроводжується формуванням стійких і сильних емоційних зв’язків обдарованої особи з іншими людьми. Сильні емоції можуть набувати й негативного забарвлення (сильна залежність від інших, відсутність власної волі, ревнощі, заздрість тощо), а відтак і справляти регресивний вплив на формування особистості дитини [9, c. 64].

Інтенсивний процес соціалізації обдарованого школяра, на думку американського науковця Д. Сіск, відбувається саме на рівні однорівневої дезінтеграції. Дослідниця вважає: діти, розвиток яких відповідає цьому рівню, керуються переважно соціальним запитом та очікуваннями іншого, інших. За цих обставин соціальний розвиток відбувається завдяки реалізації прагнень дитини оволодіти переконаннями, поведінкою та цінностями, які сповідує більшість членів спільноти [15, c. 19]. Ситуація змінюється на етапі переходу індивіда на ІІІ рівень розвитку (стихійну багаторівневу дезінтеграцію). Процес переходу характеризується підвищеним потягом дитини до незалежної поведінки і більшою поміркованістю щодо сприйняття громадської думки. Соціальні норми й цінності, на які учень донедавна неухильно орієнтувався, піддаються сумніву і приймаються або відхиляються з більшою імовірністю осмислення, усвідомлення. Однак на цьому рівні поведінка учня все ще орієнтована значною мірою на соціальні стандарти, а тому легко піддається змінам моди, впливу авторитетних однокласників, залежить від їхніх критичних оцінок і суджень. [3, с. 150]. К. Дабровський вважає цей період переломним або рубіжним у розвитку дитини, оскільки можливий як регрес до первинної інтеграції, так і сходження на наступний рівень стихійної багаторівневої дезінтеграції. Ситуація, за якої дитина не прогресує, має негативний результат, і загрожує виникненням депресій, психозів, суїцидальних настроїв [3; 249].

Наступний рівень розвитку особистості дитини К. Дабровський визначає як стихійну багаторівневу дезінтеграцію. Вчений вважає, що перехід від другого до третього рівня є радше стрибкоподібним, аніж поступовим. Важливою умовою психічного розвитку на цьому рівні є творчий потенціал особи, а також поріг збудливості/чутливості до «третього фактору» – динамізмів. К. Дабровський зазначає: школяр, оцінюючи соціальні настанови та вірування, поступово відмовляється від навіюваних цінностей, вони перестають сприйматися як імперативні. Вияви негативних емоцій і самокритики, відчуття сорому, незадоволення собою, що можуть виникати на цьому етапі, є різновидами динамізмів або рушіїв творення внутрішнього психічного середовища особи, наповнення його індивідуальними смислами та ідентифікаціями. Відповідно до розгортання цього процесу у дитини може загострюватися внутрішній психологічний конфлікт, спричинений розбіжністю між власною ідеалізованою інтерпретацією реальності та дійсним станом речей. Як стверджує С. Мендагліо, ця «відмінність ідеального та реального» підсилюється мірою розширення уявлень про сутність і значення соціальних цінностей [9, c. 57].


127

На цьому переломному етапі дитина має піднятись у власному розвитку

над несвідомою детермінованістю біологічних потягів і некритичністю

слідування соціальним нормам і, натомість, почати рухатися в напрямі

особистісної автономії, формувати індивідуальну автентичність у стосунках з

іншими людьми. По суті, учень розпочинає вибудовувати ієрархію особистих

цінностей і норм. Соціальна непристосованість до дійсності, як її називає

Дабровський, набуває тут творчого характеру і є свідченням психічного

здоров’я школяра [5].

Організована багаторівнева дезінтеграція. Відмінною ознакою цього

рівня є самоорганізація школяра, в результаті чого має з’явитися свідомий

контроль за навчальним процесом та успішністю. Перебуваючи під впливом

«третього фактора», учень свідомо обирає вищі цінності та сценарії соціальної

взаємодії. Особливо це виявляється в гострому відчутті соціальної

справедливості й відповідальності в процесі взаємодії з однокласниками чи

іншими школярами. Обдарований учень здатний до глибокого

співпереживання життєвих проблем, з якими можуть стикатися його друзі,

однокласники. Цей рівень можна вважати перехідним до вторинної інтеграції,

що запускає розвиток здатності учня до самоосвіти та самоконтролю

діяльності. Для успішного особистісного росту на цьому етапі важливі такі

динамізми:

• відповідальність, вирішення суспільно важливих завдань;

• автономія, віра у власний прогрес;

• автентичність, усвідомлена ієрархія універсальних цінностей в

індивідуальній діяльності;

• особистий ідеал чи найвищий рівень регуляції, що охоплює низку

індивідуальних рис: інтереси, здібності, таланти тощо [3, с. 154].

Вторинна інтеграція є вершинною точкою в розвитку індивіда, оскільки

наближає впритул до рівня сформованої особистості. Вчорашні діти раптом

починають демонструвати доросле мислення і вчинки, здатність до емпатії,

прагнення особистісного ідеалу, останнє є одним із найбільш сильних

динамізмів психічного розвитку. На цьому рівні вгамовуються внутрішні

конфлікти в розумінні протиставлення «того, що є» – «тому, що має бути»,

тобто належне починає сприйматися як дійсне [8].

У «Теорії позитивної дезінтеграції» К. Дабровський приділяє особливу

увагу емоціям, які згідно з висновком автора, відіграють основну роль у

процесі розвитку та соціалізації дитини. Інтелект опиняється на другому місці

як не самодостатня умова розвитку особистості дитини, адже він забезпечує

здебільшого академічну успішність, що не означає автоматично досягнення

життєвого успіху загалом [11, c. 54].

Попередньо розглянута надто висока збудливість, на думку

К. Дабровського, притаманна учням, які мають низький поріг чутливості до

подразників як внутрішнього, так і зовнішнього середовища [10, c. 68–87].

Пояснюючи цей феномен, М. Піховський стверджує: «висока збудливість

дитини означає, що відповідь на зовнішній збудник (стимул) перевищує його


128

реальну силу чи інтенсивність» [8, с. 270]. Дабровський під підвищеною

збудливістю розуміє реакцію дитини, яка перевершує середньостатистичну

чутливість – психомоторну, чуттєву, емоційну, уявну (imaginational) чи

інтелектуальну або ж усі разом» [8, с. 303]. Розглянемо кожен із названих

видів чутливості окремо.

1. Психомоторна. Прояви психомоторної чутливості/збудливості, по

суті, можуть бути двох типів – надлишок енергії та нервовість. Надлишок

енергії виявляється в анімаційних жестах, мотивації виконувати завдання для

самовдосконалення та самозадоволення. Нервовість, як емоційна

напруженість, проявляється у психомоторній активності – нервовий тік,

гризіння нігтів чи імпульсивна поведінка учня на уроках.

2. Чуттєва. Виражається у високій мірі чуттєвого задоволення, яке може

бути засобом подолання, усунення внутрішнього дискомфорту, напруження,

спричиненого підвищеним нервовим збудженням.

3. Інтелектуальна. Виявляється в посиленій активності роботи мозку, у

прагненні дитини зрозуміти та дослідити незвідане, нове, з’ясувати істину.

4. Уявна. Проявами підвищеної збудливості цього типу можуть бути

постійні відволікання, «блукаюча» увага, мрійливість дитини під час занять, а

також ілюзії, багата уява, метафоричність мови, винахідливість і

фантазування. Нерідко все це набуває форм вільної гри уяви.

5. Емоційна. З-поміж п’яти типів підвищеної психічної збудливості,

емоційна найбільш поширена серед обдарованих дітей і набуває таких виявів,

як сильна афективна пам’ять, почуття провини, тривоги, страхи,

занепокоєність смертю, депресивні та суїцидальні настрої тощо [7; 8; 9].

Деякі науковці, зокрема С. Джексон, В. Мойл і М. Піховський,

вважають, що підвищену збудливість слід розглядати як обов’язкову, але

недостатню передумову динамічного психічного розвитку обдарованої

дитини. На їхню думку, внутрішній психологічний конфлікт є третім

важливим чинником розвитку учня, тому варто брати до уваги такі

характеристики особистості:

• таланти, спеціальні здібності та інтелект;

• підвищена збудливість (психомоторна, чуттєва, інтелектуальна, уявна,

емоційна);

• здібності до внутрішніх психічних трансформацій [8, c. 438].

У цьому контексті слід розуміти, що збудливість, висока чутливість

обдарованого школяра вирізнятиме його з-поміж загалу дітей, вона

визначатиме його якісно відмінну манеру реагувати на предмети і події

навколишнього середовища [4, c. 208–222] Як зазначають Джексон, Мойл і

Піховський, підвищена інтелектуальна збудливість – це власне і є та

характеристика, через яку, як правило, і здійснюється ідентифікація

обдарованості. Інтелект – це здібності розв’язувати проблеми, а підвищена

збудливість – це пристрасть, яка спонукає до розв’язання проблем [8, c. 440].

Силою цієї пристрасті зацікавленість обдарованої дитини підсилюється

чуттєвим задоволенням, фантазуванням, сильними і яскравими емоціями, що


129

зумовлено більш швидким перебігом нейронних процесів. Все це сукупно

породжує багато енергії: фізичної, інтелектуальної, емоційної, – яку

обдаровані діти можуть спрямовувати на власний розвиток.

Психоаналітична практика К. Дабровського, під час якої він мав

безпосередні контакти з обдарованими дітьми, наблизила його до розуміння

взаємопов’язаності таких явищ, як надзвичайні здібності та психоневрози.

Надзвичайні здібності, вважає вчений, – це «здібності у будь-якій галузі

людської активності, які дають можливість дитині досягати мети із значним

перевершенням того, що роблять в аналогічних випадках звичайні діти,

однолітки» [14]. Дабровський поділяє надзвичайні здібності на дві категорії:

загальні та спеціальні. Загальні здібності, наприклад, можуть мати учні

початкових класів у певному навчальному профілі – гуманітарному чи

природничо-математичному. А надзвичайні, спеціальні здібності більш

розвинені в учнів, які відвідують мистецькі школи, у тому числі театр, танці,

образотворче мистецтво та музика [10; 14].

Загалом Дабровський зазначає: талант, обдарованість нерідко є важкою

ношею для дитини. З раннього віку дитина починає відчувати тягар

відповідальності за реалізацію власного творчого потенціалу, намагається

виправдати надії й сподівання щодо цього з боку значимих інших, передусім

батьків і вчителів. Школяр, який потрапив до когорти обдарованих, перебуває

в постійній напрузі із-за необхідності постійно підтверджувати свій статус і

має побоювання з приводу того, що він може не виправдати надії ровесників,

дорослих щодо розвитку власних унікальних здібностей, таланту. Гостре

переживання цієї напруги змушує учня розвивати власну обдарованість,

підпорядковуючись очікуванням інших І тоді виникає питання, а хто ж

насправді є власником таланту – автономна особистість чи значимі інші, які

наставляють, розвивають, контролюють розвиток таланту. Зважаючи на це,

прагнення особистісної автономії можна вважати одним із найважливіших

динамізмів розвитку обдарованої дитини, а його педагогічна підтримка має з

необхідністю урівноважуватись соціалізаційними практиками.

Загалом «Теорія позитивної дезінтеграції» має велике значення як для

розуміння феномена обдарованості, так і для практичної психолого-

педагогічної роботи з обдарованими дітьми, які характеризуються складною

внутрішньою організацією, підвищеною динамікою емоційних,

інтелектуальних процесів. Для гармонійного і успішного розвитку

обдарованої дитини однаково важливими є вроджені задатки, сприятливе

соціальне середовища та наявність динамізмів або рушіїв розвитку

особистості. Розвиток обдарованої дитини має певні закономірності,

враховуючи які, К. Дабровський обґрунтував багаторівневу ієрархію цього

процесу, зазначаючи, що його пікові точки не мають однозначної прив’язки

до вікових періодів. Завдання педагога, наставника якраз і полягає в тому,

щоб вчасно помітити і не втратити можливість розвинути талант дитини, коли

б він не проявився, створити для цього сприятливе психологічне й соціальне

середовище, активізувати властиві й доступні дитині динамізми розвитку.


130

Список використаної літератури 1. Кьеркегор С. Страх и трепет. М.: «Республика», 1993.-С.109. 2. Обухова Л. Ф. Концепция Жана Пиаже: за и против / Л. Ф. Обухова.

– М. : Изд. Моск. Ун-та, 1981. – 191 с. 3. Тытарь Е. Т. Концепция личности в теории позитивной

дезинтеграции К. Добровского / Е. Т. Тытарь // Психотехнологии в социальной работе. Вып.5. / Сб. под ред. Козлова В. В. – Ярославль : МАПН, ЯрГУ, 2000 – С. 144 – 161.

4. Bailey C. L. An Examination of the Relationships Between Ego Development, Dabrowski’s Theory of positive Disintegration, and the Behavioral Characteristics of Gifted Adolescents / Carrie Lynn Bailey // Gifted Child Quarterly. – 2011. – Vol. 55 (3). – P. 208 – 222.

5. Dabrowski K. Theory of levels of emotional development (Vols. 1) / Kazimierz Dabrowski, Michael M. Piechowski. – Oceanside – New York : Dabor Science Publications, 1977. – 241 p.

6. Dabrowski K.Psychoneurosis is not an illness: neuroses and psychoneuroses from the perspective of positive disintegration / Kazimierz Dabrowski. – London : Gryf, 1972. – 324 p.

7. Harrison G. E. The gifted and the shadow of the night: Dabrowski’s overexcitabilities and their correlation to insomnia, death anxiety, and fear of the unknown / Gregory E. Harrison, James P. Van Haneghan // Journal for the Education of the Gifted. – 2011. – Vol. 34, No. 4. – P. 669 – 697.

8. Jackson P. S.Emotional Life and Psychotherapy of the Gifted in Light of Dabrowski’s Theory / Susan P. Jackson, Vicky F. Moyle and Michael M. Piechowski // International Handbook on Giftedness. Part One. Editor L. V. Shavinina. – Quebec : Springer Science+Business Media B. V., 2009. – P. 437 – 465.

9. Mendaglio S. Dabrowski’s Theory of Positive Disintegration / Sal Mendaglio. – Scottsdale : Great Potential Press, 2008. – 311 p.

10. Mendaglio S. Dabrowski’s Theory of Positive Disintegration and

Giftedness: Overexcitability Research Findings / Sal Mendaglio, William Tillier //

Journal for the Education of the Gifted. – 2006. – Vol. 30, No. 1. – P. 68 – 87. 11. O’Connor K. J. The Application of Dabrowski’s Theory to the Gifted /

Kevin J. O’Connor // The Social and Emotional Development of Gifted Children: What Do We Know? Editors M. Neihart, S. M. Reis, N. M. Robinson, S. M. Moon. – Waco : Prufrock Press, Inc., 2002. – P. 51 – 60.

12. Piechowski M. M. A theoretical and empirical approach to the study of development / Michael M. Piechowski // Genetic Psychology Monographs. – 1975. – Vol. 92. – P. 231 – 297.

13. Reis S. M. Curriculum Compacting: The Complete Guide to Modifying the 280.Regular Curriculum for High Ability Students / Sally M. Reis, Deborah E. Burns, Joseph S. Renzulli. – Waco : Creative Learning Press, Inc. 1992. – 170 p.

14. Renzulli J. S. Gifted Dropouts: The Who and the Why / Joseph S. Renzulli, Sunghee Park // Twice-Exceptional and Special Populations of Gifted Students. Ed. S. Baum. – Thousand Oaks : Corwin Press. 2004. – P. 117 – 137,


131

15. Sisk D. A. Making great kids greater: easing the burden of being gifted / Dorothy Sisk. – Thousand Oaks : Corwin Press, 2009. – 165 p.

Наталия Лавриченко. Педагогическое осмисление теории

позитивной дезинтеграции К. К. Дабровского.

В статье раскрыты основные положения теории положительной

дезинтеграции авторства известного в мире польского ученого Казимира

Дабровский (Kazimierz Dąbrowski, 1902-1980). Выяснено, как эту теорию

возможно использовать для наблюдений и диагностики креативности,

эмоциональных состояний и творческих потребностей одаренной личности,

а также для психолого-педагогического сопровождения одаренных детей.

Ключевые слова: одаренной ребенок, школьник, положительная

дезинтеграция, иерархия уровней развития.

Natalia Lavrichenko. Teaching for Understanding good theory

disintegration K. Dabrowski.

This article reveals the main points of the positive disintegration theory by a

famous Polish scientist Kazimierz Dabrowski (1902–1980). It is discovered how to

use this theory in terms of observation and diagnostics of creativity, emotional

states and creative needs of a gifted personality, psychological and educational

support of talented children as well.

Keywords: gifted child, school student, positive disintegration, development

levels hierarchy.

УДК 374.31

Сліпухіна І. А.,

Чернецький І. С.

ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ В КОНТЕКСТІ

ВИКОРИСТАННЯ НАУКОВОГО ТА ІНЖЕНЕРНОГО МЕТОДІВ

Стаття присвячена застосуванню наукового та інженерного методів

у контексті виконання учнями навчально-дослідницьких робіт і практикумів.

Детально розглянуто процес застосування наукового методу при виконанні

навчально-дослідницької роботи з гідродинаміки.

Ключові слова: науковий метод, інженерний метод, навчальні та

наукові дослідження, гідродинаміка, водяний вир.

Формування адаптованої до сучасного життя особистості учня вимагає

використання нових пріоритетів у доборі методів і форм навчання у секторізагальної середньоїосвіти.У зв’язку з потребою опрацьовувати великі обсяги інформації для сучасного учня формування здатності критично


132

мислити є першочерговим. Окрім цього, одниміз основних завдань сучасної освіти є формування креативного мислення учня. При проектуванні освітнього та навчального середовища особливу увагу доводиться приділити інформаційно-технологічній компоненті, зорієнтувавши її на використання наукового та інженерного методу. Найбільш актуальною зазначена потреба є для освітнього середовища вищих навчальних закладів інженерного профілю, оскільки вона функціонує з метою формування дослідницьких здібностей учнів. Для освітнього середовища важливим є побудова системного навчання,яка має ґрунтуватися на активному використанні зазначених методів у роботі наукових товариств.

Науковий та інженерний методи є основою будь-якого процесу досліджень не залежно під галузі пізнання. Обидва методи відпрацьовувалися протягом значного часу і на сьогодні визнані міжнародною науковою спільнотою, як основні засоби для здійснення наукової та навчально-дослідницької діяльності. Контекстний зміст наукового методу може бутисхематично представлений на рис. 1.

Рис. 1. Етапи наукового методу дослідження

Формулювання запитання (наукової проблеми)

Попередні дослідження (з’ясування наявної інформації,побудова

теоретичної моделі)

Конструювання гіпотези

Експериментальна перевірка

Експеримент «працює»?

Ні Так

Аналіз даних експерименту та висновки

Результати збігаються з гіпотезою

Результати частково або взагалі не збігаються з гіпотезою


Пошук додаткової інформації або

формулювання нової гіпотези

Коригування експерименту


133

Формування в учнів навичок проведення дослідження відповідно до

наукового методу у навчальному процесі слід починати з формулювання

наукової проблеми або запитання, яке визначається в контексті більш

об’ємної наукової проблеми і відповідає таким критеріям:

1. Актуальність, що визначається кількістю публікацій, у яких вже

зверталась увага на подібну проблему або запитання. Показником цього

критерію є наявність як мінімум трьох публікацій із зазначеної теми.

2. Можливість достовірної перевірки отриманого результату, що

визначається множиною варіативних факторів, присутніх у

експериментальній перевірці. Показником такогокритерію є забезпечення

зміни лише одного фактора при фіксованому значенні інших.

3. Можливість легкої ідентифікації впливових факторів визначається

вимірюваннями, фото- або відеофіксацієювекспериментальному дослідженні.

Показником є наявність визначених засобів з достатньою точністю та

діапазоном вимірювань.

Слід зазначити, що у разі невиконання хоча б одного критерію, необхідно

змінити запитання. Як приклад формування в учнів навичок використання

наукового методу дослідження розглянемо практичну роботу навчально-

дослідницького характеру «Дослідження штучного виру на поверхні рідини».

Об’єктом дослідження обрано структури, що утворюються на поверхні

рухомих рідин, а предметом – розподіл швидкостей руху елементів рідини.

Відповідно до зазначених вище критеріїв актуальність наукової проблеми

пов’язана з низкою подібних досліджень, проведених для турбулентних і

ламінарних течій рідин, висвітлених на веб-ресурсах [17, 18, 19, 20, 21].

Визначено: основними чинниками, які впливають на процес

експериментальної перевірки гіпотези дослідження, є швидкість обертання

збудника виру, рід, температура та висота активного шару рідини та ін.

З’ясовано: при проведенні дослідження можна забезпечити варіативність

одного за збереження стабільності решти факторів. Можливість легкої

ідентифікації впливових факторів визначається наявним експериментальним

обладнанням: керованою магнітною мішалкою з підігрівом, цифровим

термометром, системою відеофіксації процесу (веб-камерою), програмним

забезпеченням для проведення аналізу отриманого відеозапису Tracker [21].

Наступним етапом реалізації наукового методу дослідження є

попередній пошук уже відомих даних (аналіз друкованих джерел івеб-

ресурсів, консультації експертів), що стосуються сформульованої наукової

проблеми.Цей етап завершується створенням плану проведення дослідження,

виокремленням ключових запитань, що дають змогу більш повно розкрити

предмет та об’єкт дослідження, створенням теоретичної моделі

досліджуваного процесу. До попереднього пошукуналежить визначення

тлумачення ключових термінів, присутніх у темі дослідження та назвах

впливових факторів. Побудова теоретичної моделі зазначеного процесу

зазвичай зумовлює найбільші проблеми (в розглянутому випадку), пов’язані зі

створенням фізичної моделі та володінням достатнім математичним апаратом.


134

Проблеми зумовлені тим, що необхідні знання виходять за рамки стандартних

навчальних програм. У цьому випадку досліднику самостійно доводиться

опановувати значні обсяги необхідних теоретичних знань. Навчальне

дослідження відрізняється від наукового передусім тим, що для навчального

дослідження існують теоретичні моделі, які можна віднайти у публікаціях.

Для наукового дослідження теоретичну модель доводиться створювати

виключно власними силами.

При проведенні попередніх досліджень особлива увага звертається на

існування експериментальних методик, пов’язаних з виконанням самого

дослідження. До методик належать стандартні лабораторні роботи або

експериментальні дослідження, проведені іншими дослідниками з подібної

проблеми. Саме експериментальні методики дають змогу уникнути помилок

при конструюванні власного експерименту. Кожна експериментальна

методика містить перелік використаного обладнання, з якого впевнено можна

обрати необхідне для власного експерименту.

У процесі проведення попереднього дослідження формується

бібліографія власного дослідження. Цей процес має відповідати вимогам

заключного звіту про проведене дослідження.

Попередні дослідження, проведені з теми «Дослідження штучного виру

на поверхні рідини», дали змогу з’ясувати сутність термінів і словосполучень,

провести попередні дослідження причини виникнення явища і викласти їх у

вигляді моделі, описаної нижче.

Турбулентність ‒ це явище виникнення вихорів різних розмірів у течіях,

рідинах і газах. Турбулентний плин ‒ явище, яке полягає в тому, що при

збільшенні швидкості течії рідини або газу в середовищі мимовільно

утворюються численні нелінійні фрактальні хвилі і звичайні, лінійні, різних

розмірів без наявності зовнішніх, випадкових, збурювальних сил або при їхній

присутності. Внаслідок завихрення характеристики цих течій (швидкість,

тиск, температура тощо) нерівномірно змінюються у просторі і часі, тобто

зазнають хаотичних флуктуацій. Цим турбулентна течія відрізняється від

ламінарної. Для розрахунку подібних течій були створені різні моделі. Хвилі

з’являються випадково: їхній розмір і амплітуда змінюються хаотично в

деякому інтервалі. Вони виникають найчастіше або на кордоні біля стінки,або

при руйнуванні.

Завихрення виникає, коли ламінарна течія втрачає стійкість і її

враховують при визначенні опору рухові твердих тіл у рідинах і газах, а також

при розрахунках теплообміну між тілами, при обтіканні рідиною або газом.

Описують турбулентність статистичними методами.

Критерієм турбулентності є число Рейнольдса:

𝑅𝑒 = ρ𝑣𝑙/𝜇, (1),

де ρ– густина, µ– коефіцієнт динамічної в’язкості, 𝑣 – характерна швидкість

течії рідини (газу), l– характерний лінійний розмір.

При малих значеннях числа Рейнольдса добуток характерної для течії

швидкості плину і характерних розмірів перешкод малий порівняно з


135

величиною в’язкості, тому течія зберігає впорядковану структуру. За великих

значень числа Рейнольдса рух рідини стає турбулентним.

Турбулентна течія має місце, коли число Re є більшим за критичне

значення. Для випадку течії води в круглій трубі Reкр = 2200. Ламінарна течія

спостерігається у дуже в’язких рідинах або за малої швидкості, а також за

повільного обтікання дуже в’язкою рідиною тіл малих розмірів. Зі

збільшенням швидкості руху рідини (газу) ламінарна течія переходить у

турбулентну.

Турбулентність, наприклад, можна створити:

a) збільшивши число Рейнольдса (збільшити лінійну швидкість або кутову

швидкість обертання потоку, розмір обтічного тіла, зменшити перший або

другий коефіцієнт молекулярної в’язкості, збільшити щільність середовища);

b) збільшивши число Релея (нагріти середовище);

c) збільшивши число Прандтля (зменшити в’язкість);

d) задавши дуже складний вид зовнішньої сили (наприклад, хаотична сила,

удар тощо). Перебіг може не мати фрактальних властивостей;

e) створивши складні граничні або початкові умови, задавши функцію

форми кордонів (їх можна представити випадковою функцією), наприклад,

протягом при вибуху посудини з газом, організувати вдув газу в середовище,

створити шорстку поверхню та інше.

Теоретична модель зазначеного у дослідженні явища створена і описана

у роботі [6].

Для апроксимації залежності тангенціальної складової швидкості

𝑤τ = 𝑓(𝑟)від відстані до центру вихору використовується більш складний

вираз, що поєднує приосьову й периферійну зони:

𝑤 =𝑤τ

𝑤τmax=

2η

1+η2 𝑛

, (2)

де 𝑤 – безрозмірна тангенціальна швидкість; 𝑤τmax – максимальна

тангенціальна швидкість (на границі зон), м/с; η =𝑟

𝑟τmax– безрозмірна

радіальна координата; n – ціле число.

Відповідно до теоретичної моделі побудовано графік розподілу

тангенціальної швидкості частин середовища залежності від радіальної

координати для різних розмірів джерела завихрення.

Рис. 2. Теоретичні залежності 𝑤𝜏 = 𝑓(𝜂) (а – для малого за розмірами збудника

порівняно з розміром вихору, в – для великого )


136

Вивчення експериментальних методик дослідження подібних процесів

дало ідею використання для візуалізації руху частинок дрібних, зважених у

рідині порошин.

Наступним кроком дослідження є конструювання гіпотези дослідження.

У гіпотезі дослідження має чітко відобразитися поле сталих і змінних

факторів, які будуть використовуватися у експерименті, та логічна залежність

між змінними величинами, що буде перевірятися. Подальша

експериментальна перевірка має визначити відповідність між гіпотезою та

співвідношенням залежних величин при сталості впливових факторів.

У наведеному прикладі дослідження полем впливових факторів

єшвидкість обертання збудника виру, рід рідини, температура рідини, висота

активного шару рідини. Залежнми величинамиє тангенціальна швидкість

елементів рідини та радіус їхньої траєкторії.

Тобто висунута гіпотеза стверджує: за дотримання сталості впливових

факторів залежність між тангенціальною швидкістю руху часток рідини і

радіусом їхньої траєкторії відповідає теоретичній моделі, що задається

виразом (2).

У запропонованій теоретичній моделі відсутні величини, пов’язані з

багатьма впливовими факторами. Тому для подальшого дослідження існує

можливість варіювати ці фактори, забезпечуючи все ж після їхньої зміни їхню

сталість. Це дає додаткові можливості для з’ясування меж застосування

запропонованої теоретичної моделі.

Конструювання експерименту спирається на попередні дослідження,

наявність матеріальної експериментальної складової та вимірювальні засоби.

Конструювання експерименту завжди пов’язано із попередньою

експериментальною перевіркою та коригуванням експерименту в межах

експериментальної складової і можливостями вимірювальних засобів. У разі

коректної постановки експерименту в дослідженні буде прослідковуватися

чітка залежність між залежними величинами.

У разі відсутності такої залежності або роботи вимірювальних засобів

на межі достовірності отриманих результатів виникає необхідність у

коригуванні самого експерименту.

У разі ж отримання чіткої залежності між величинами, яка не відповідає

запропонованій гіпотезі, виникає потреба у коригуванні самої гіпотези. Перед

проведенням експерименту необхідно створити план самого експерименту та

підготувати таблиці для занесення отриманих даних. Дуже важливим є

фотозвіт про проведення експерименту або відеозапис його проходження.

У запропонованому дослідженні конструювання експерименту

спирається на впливові фактори, визначені в попередніх дослідженнях. Для

проведення експерименту обрано циліндричний посуд з великим діаметром

основи, кристалізатор, магнітна мішалка з підігрівом, вода як досліджувана

рідина та засоби для фіксації руху поверхні рідини – веб-камера, з’єднана з

персональним комп’ютером (ПК).


137

Для забезпечення візуального контролю за рухом окремих часток

рідини використовуються крупинки порошку меленої кави. Висота шару

рідини, діаметр посудини вимірюється лінійкою. Температура рідини

вимірюється цифровим термометром. Дані, отримані під час експерименту,

представлено у вигляді відеозапису руху частинок кави, що слідують за рухом

водяного вира.

Аналіз отриманих даних здійснюється з максимальним використанням

можливостей обчислювальної техніки. Безпосередньо у більшості навчальних

досліджень використовуються електронні таблиці (для прикладу Excel).

Електронні таблиці дають можливість візуалізувати отримані дані у вигляді

графіків або діаграм. Сучасні вимірювальні засоби дають змогу

автоматизувати збір даних і представити їх у форматі, зручному для

подальшого опрацювання в електронних таблицях. Цифрові вимірювальні

комплекси мають вбудовані електронні таблиці та додатки для передачі даних

в інші оболонки.

У запропонованому дослідженні для аналізу даних використовується

програмне забезпечення Tracker (для роботи з відеозаписами фізичних

процесів). Сутність роботи такого програмного забезпечення полягає у

послідовному аналізі координат рухомого об’єкта та визначення пов’язанихз

ним кінематичних і динамічних величин.

У програмі Tracker проведено маркування виокремлених ділянок рідини

(часточок кави) у кожному окремому квадрі (рис. 3), виконано аналіз

отриманих табличних даних x(t), y(t) і побудовано залежність v(t) для

декількох виокремлених частинок. У процесі роботи застосовано опцію

«Статистика» для визначення середнього радіуса обертання і середньої

швидкості руху кожної з частинок. Отримані дані занесені у таблицю Excel і

на основі них побудовано експериментальну залежність 𝑤𝜏 = 𝑓(𝑟). При

побудові експериментальної залежності з’ясувалося, що отриманий результат

частково співпадає із запропонованою теоретичною моделлю. Виникла

необхідність варіювання впливових чинників: передусім, швидкості

обертання джерела завихрення. Експеримент засвідчив, що зазначені зміни

доводять високу ймовірність збігу графічного представлення розподілу з

теоретичною моделлю.

Рис. 3. Маркування виокремлених ділянок рідини у програмі Tracker


138

Формування звіту про експериментальне дослідження має відповідати

вимогам, представленим у форматі звіту. Наявність графіків і діаграм у звіті

має відображати лише власні результати, отримані під час дослідження.

Найціннішим матеріалом у звіті дослідження є наявність прорахованих

факторів достовірності отриманого результату, як то похибок обчислень або

статистичних коефіцієнтів достовірності.

Повне представлення кроків наукового методу у звіті збільшує його

цінність для наступних користувачів та спрощує роботу програм з цитування

представленого твору.

Перед презентацією звіту раціональною є перевірка матеріалу на

плагіат, що здійснюється мережевими програмними засобами. Перевірка,

передусім, дає можливість уникнути нецитованих посилань у змісті матеріалу

та ще раз пересвідчитися в актуальності дослідження.

Контекстний зміст інженерного методу може бути представлений

схемою рис.4.

Рис. 4. Етапи інженерного методу дослідження

Визначення проблеми

Попередні дослідження (з’ясування наявної інформації,побудова

теоретичної моделі)

Визначення вимог

Мозковий штурм, розвиток та вибір конструктивного рішення

Розробка прототипу

Тестування прототипу

Прототип відповідає вимогам

Прототип частково або зовсім не відповідає вимогам


Внесення змін у прототип, тестування та отримання нових даних


139

Деталізований опис кроків наукового методу визначає послідовність дій

науковця у разі розв’язання наукової проблеми, в якої немає заздалегідь

сформованого змісту. Тобто питання, що має вирішуватися за допомогою

цього методу, однозначно не сформульоване, а лише існує напрям пошуку у

визначеній предметній галузі.

Для інженерного методу характерним є попереднє визначення з

поставленою проблемою, предметною галуззю та вимогами, яким має

відповідати результат дослідження.


1. Чернецький І. С. Фрактальний контекст проектування освітнього

середовища позашкільних досліджень учнів з фізики та астрономії

/ І. С. Чернецький // Професіоналізм педагога в контексті Європейського

вибору України : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Ялта, 22–23 вересня

2010 р. – Ялта : РВВ КГУ, 2010. – С. 45–51. – (у 4 кн., 3 кн.).

2. Чернецький І. С. Проектування навчального середовища

експериментальних досліджень учнів у контексті функціонування освітнього

середовища національного центру «Мала академія наук України» /

І. С. Чернецький // Актуальні проблеми природничо-математичної освіти в

середній і вищій школі : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., Херсон,

13–14 вересня 2012 р. – Херсон : Видавництво ХДУ, 2012. – С. 234–235.

3. http://www.sciencebuddies.org/science-fair-

projects/project_scientific_method.shtml#overviewofthescientificmethod 4. Бэтчелор Дж. Введение в динамику жидкости. – М. : Мир, 1973. –

760 с. 5. Гольдштик М. А., Леонтьев А. К., Палеев И.И. Аэродинамика вихревой

камеры. - Теплоэнергетика, 1961. – № 2. – С. 17-24. 6. Гупта А., Лилли Д., Сайред Н. Закрученные потоки. – М. : Мир, 1987. –

588 с. 7. Дейч М.Е. Техническая газодинамика. - М. : Энергия, 1974. - 592 с. 8. Силенко В.М., Грушко И.М. Основы научных исследований. –

Харьков: Высшая школа, 1979. 9. Белый И.В. Основы научных исследований и технического творчества.

– Харьков : Высшая школа, 1989. 10. Дикий М.А. Основы научных исследований. – Киев: Высшая школа,

1985. 11. Альтшуллер Г. С. Творчество как точная наука. – М.: Советское

радио, 1979. 12. Половинкин А.И. Методы инженерного творчества. – Волгоград:

1984. 13. Крутов В. И., Грушко И. М. Основы научных исследований. –

М.: Высшая школа, 1989. 14. Гильде В., Штарке К. Нужны идеи. – М.: Мир, 1978. 6. Чус А. В.,

Данченко В. Н. Основы технического творчества. – Киев-Донецк: Высшая школа, 1983.

http://www.sciencebuddies.org/science-fair-projects/project_scientific_method.shtml#overviewofthescientificmethod

http://www.sciencebuddies.org/science-fair-projects/project_scientific_method.shtml#overviewofthescientificmethod


140

15. Альтшуллер Г., Верткин И. Как стать гением. – Минск, «Беларусь»,

1994.

16. Меерович М. И., Шрагина Л. И. Технология творческого мышления. –

Минск Харвест, 2003

17. http://leksika.com.ua/15400218/ure/turbulentnist

18. http://uk.wikipedia.org/wiki/,

19. http://znaimo.com.ua/,

20. http://fko8251e.ucoz.ru/publ/vodjanye_vikhri/vodovoroty/7-1-0-46

21. http://www.gravio.biz/vihri-v-zidkostah.

22. Video Analysis and Modeling Tool [Electronic Resource]. – Mode of access

: http://www.cabrillo.edu/~dbrown/tracker/

Ирина Слипухина, Игорь Чернецкий. Исследовательская

деятельность учащихся в контекст использования научного и

инженерных методов.

Статья посвящена применению шагов научного и инженерного

методов в контексте выполнения учениками учебно-исследовательских

работ и практикумов. Подробно рассмотрен процесс применения научного

метода при выполнении учебно-исследовательской работы по

гидродинамике.

Ключевые слова: научный метод, инженерный метод, учебные и

научные исследования, гидродинамика, водоворот.

Irina Slipukhina, Igor Chernetsky. Research pupils in the application of

scientific methods and engineering.

The article is devoted to application steps scientific and engineering methods

in the context of the implementation of teaching and students’ research and

workshops. The process of applying the scientific method in carrying out teaching

and research of hydrodynamics is considered in details.

Keywords: scientific method, method engineering, training and research,

hydrodynamics, water whirlpool.

http://leksika.com.ua/15400218/ure/turbulentnist

http://uk.wikipedia.org/wiki/

http://znaimo.com.ua/

http://fko8251e.ucoz.ru/publ/vodjanye_vikhri/vodovoroty/7-1-0-46

http://www.gravio.biz/vihri-v-zidkostah

http://www.cabrillo.edu/~dbrown/tracker/


141

РОЗДІЛ ІV. STEM – СВІТ ІННОВАЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ

УДК 371.123:005.336.5(477)

Гончарова Н. О.

ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ

У СИСТЕМІ НАВЧАННЯ STEM

У статті проаналізовано поняття «професійна компетентність»,

розглянуто основні складові професійної компетентності вчителя в

інноваційній науково-технічній системі навчання STEM, розроблено

структуру професійної компетентності вчителя STEM.

Ключові слова: компетентність, професійна компетентність,

вчитель, STEM, STEM-освіта

Постановка проблеми. Прогрес суспільства, швидкий перехід до

ринкових відносин багато в чому змінили вимоги до підростаючого

покоління. Перед системою освіти виникають завдання виховання

особистості, готової до життя в ХХІ столітті, здатної до оволодіння різними

видами майстерності, самовдосконалення, самонавчання, саморозвитку,

самореалізації. Освіта має забезпечувати адекватність потенціалу трудових

ресурсів техніці, технологіям, методам управління виробництвом, які на

сьогодні розвиваються дуже швидко.

Модернізація сучасного змісту педагогічної освіти в Україні, наявні

зміни, які відбуваються на початку ХХІ століття в політичній, економічній,

духовній та освітній сферах не оминають проблем підготовки вчителя, який є

однією із ключових ланок освітнього процесу.

Якість освіти багато в чому визначається компетентністю та рівнем

професійної діяльності вчителя, тому становлення професійної

компетентності вчителя – одне із найбільш актуальних питань освітньої галузі

не лише в Україні, а й у світі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема професійної

компетентності вчителя значний час перебуває у центрі увагу як зарубіжних,

так і вітчизняних вчених. Різним аспектам цього питання присвятили свої

праці В. А. Адольф, Ю. О. Бабаян, І. А. Зязюн, Н. Ф. Сергієнко,

А. В. Хуторськой та ін.

Аналіз науково-методичної літератури свідчить про те, що проблему

професійної компетентності вчителя досліджували В. В. Ачкан,

С. О. Скворцова (математика); І. А. Марченко (початкові класи); М. В. Опачко

(фізика); В. І. Саюк (система післядипломної освіти). Важливість

технологічної компетенції розкрито О. В. Коклевським. Інформаційна

компетентність стала предметом досліджень О. А. Дубасенюка.


142

Однак проблема розвитку професійної компетентності вчителя у

системі навчання STEM ще не була предметом спеціального наукового

дослідження.

Окремі аспекти STEM-освіти знаходимо у роботах зарубіжних

науковців І. Ю. Люблінської, О. В. Фролова та українських вчителів-практиків

І. В. Кіт, О. Г. Кіт та ін.

Метою статті є аналіз наукових джерел з проблеми професійної

компетентності вчителя та висвітлення основних її складових у системі

навчання STEM.

Виклад основного матеріалу. Останнім часом у науковій, навчально-

методичній та педагогічній літературі зустрічаємо акронім STEM (S – science,

T – technology, E – engineering, M – mathematics), що вживається для

позначення популярного напряму в освіті, який охоплює природничі науки

(Science), технології (Technology), технічну творчість, інженерію (Engineering)

та математику (Mathematics). STEM-освіта – це система освіти, яка передбачає

вивчення дисциплін науково-технічного циклу, залучення дітей в процесі

навчання до дослідницької та інженерно-конструкторської діяльності [16].

Сучасний вчитель – вчитель у системі навчання STEM, STEM-вчитель?

Який він? Якими професійними знаннями, вміннями і навичками має

володіти?

Вимоги до професійної підготовки сучасного вчителя невпинно ростуть.

Позитивно сприймається, якщо вчитель володіє англійською мовою (або

іншою іноземною), ознайомлений із новітніми комп’ютерними технологіями,

орієнтується у досягненнях науково-технічного прогресу. Вчитель – це

всебічно розвинена творча особистість, яка володіє знаннями, вміннями,

навичками з теорії предмета і технологій навчання, обізнана у сфері

інноваційно-комунікаційних технологій, готова до здійснення науково-

дослідницької діяльності, здатна критично переосмислювати свій досвід у

світлі сучасної науки.

Одним із основних чинників у сфері спілкування вчителя є

компетентність – знання та досвід у тому чи іншому виді діяльності. У

сучасній системі освіти все більше уваги приділяється саме професійній

компетентності вчителя.

Професійна компетентність вчителя у Н. Ф. Сергієнко – це «інтегроване

професійно особистісне утворення, в якому внутрішні ресурси людини, її

особисті якості та здібності розглядаються як джерело й критерії ефективної

предметної діяльності в системі освіти» [14]. Для С. О. Скворцової – це

здатність вирішувати професійні проблеми і типові професійні завдання, що

виникають у реальних ситуаціях фахової діяльності з використанням знань,

професійного та життєвого досвіду, цінностей і нахилів [15].

В. А. Адольф стверджує: «професійна компетентність – це складне

утворення, що вміщує комплекс знань, умінь, властивостей і якостей

особистості, що забезпечують варіативність, оптимальність та ефективність

побудови навчально-виховного процесу» [1, с. 118].


143

Всебічне вивчення наукових джерел дає підстави стверджувати:

дискусія навколо поняття «професійна компетентність вчителя» триває. Різні

трактування терміна «компетентність», перш за все, ми пов’язуємо із

структурними особливостями діяльності фахівців у різних освітніх галузях та

із різноманітністю поглядів і підходів щодо розуміння компетентності в нових

освітніх умовах.

На основі аналізу наукової, науково-методичної літератури,

напрацювань вчених, методистів, вчителів з окресленої проблематики та

спираючись на власний науково-педагогічний досвід, розроблено структуру

професійної компетентності вчителя STEM; її подано як сукупність ключових

компонентів професійної компетентності вчителя (рис. 1).

Рис. 1. Структура професійної компетентності вчителя

у системі навчання STEM

Інформаційна

Інтелектуальна

Інтегративна

Інноваційна

Методологічна

Предметна

Психолого-

педагогічна

Технологічна

Методична

Математична

Професійна

компетентність вчителя

STEM

Адаптивна

Продуктивна

Проективна

Рефлексивна

Автономізаційна

Соціальна

Комунікативна

Управлінська


144

До сучасної структури професійної компетентності вчителя у системі

навчання STEM зараховуємо вісімнадцять ключових компетентностей.

Розглянемо більш детально кожну із них.

Автономізаційна компетентність – це здатність до саморозвитку,

творчості, самовизначення, самоосвіти, аналізу результативності педагогічної

діяльності; виявлення принциповості, гнучкості мислення [14].

Адаптивну компетентність О. А. Дубасенюк характеризує як здатність

передбачати і переробляти зміни в професії та пристосовуватись до них [4].

Інформаційна компетентність базується на понятті «інформація», яка,

за даними ЮНЕСКО, є «універсальною сферою людської діяльності, слугує

провідником знань та думок, інструментом спілкування, взаєморозуміння та

співробітництва, утвердження стереотипів мислення та поведінки».

Спираючись на визначення поняття «інформаційна компетентність», зроблене

вченим Кетлін Дюн у Політехнічному інституті м. Помона (США),

О. А. Казик, Н. Х. Насирова та ін., О. А. Дубасенюк у монографії «Професійна

педагогічна освіта: компетентнісний підхід» інформаційну компетентність

розглядає як «складну інтегративну якість особистості, що включає

сукупність знань, умінь і навичок виконання різних видів інформаційної

діяльності (збір, аналіз, перетворення, зберігання, пошук й поширення

інформації)» [12, с. 311–315].

Інтелектуальну компетентність науковці пов’язують із участю

вчителя в науково-експериментальній, дослідній роботі, вмінням працювати з

науковою літературою.

Інноваційну компетентність В. В. Ачкан розглядає як складову

загальної професійної компетентності та необхідну умову формування

математичної компетентності, зміст якої зумовлюється особливостями

інноваційної діяльності, її суспільною значимістю, творчим характером і

спрямованістю на неперервне творення нового, розвиток особистісного й

професійного потенціалу педагога [2].

Інтегративна компетентність – здатність до інтеграції знань, умінь і

навичок та їхнього ефективного використання в умовах швидкої зміни вимог

до зовнішнього середовища [10].

Комунікативна компетентність у А. В. Хуторського передбачає

необхідність знання мов, здібності спілкування з оточуючими без обмежень,

навички роботи в команді. Учень має вміти себе презентувати, написати

анкету, лист, заяву, ставити запитання, вести дискусію тощо [17].

Зміст методологічної компетентності вчителя М. В. Опачко розглядає як

«сукупність компонент: когнітивного (передбачає володіння знаннями

відповідно до визначених методологічних рівнів: філософського,

загальнонаукового, конкретно наукового) та операційного (передбачає

володіння уміннями дидактичного, методичного та технологічного

характеру)» [11].


145

Математична компетентність – вміння працювати з числовою

інформацією, володіння математичними вміннями [14].

Методична компетентність як складне інтегративне утворення

поєднує у собі психолого-педагогічні, загальнонавчальні знання та знання у

галузі STEM (науки, інженерії, техніки та математики); уміння визначати та

конструювати сучасні педагогічні проекти; навички педагогічної діяльності та

застосування сучасних педагогічних технологій.

Психолого-педагогічна компетентність – учитель здатний до

використання психологічних, педагогічних і біологічних знань в організації

взаємодії в освітній діяльності. Предметна компетентність – знання, уміння,

навички в проблематиці конкретного предмета, спеціальності. Продуктивна

компетентність – вміння працювати, отримуючи прибуток; здатність

виробляти власний продукт, приймати рішення та нести відповідальність за

них; готовність та потреба у творчості [9; 14; 17].

Проективна компетентність полягає у здатності розробляти,

визначати та втілювати результати навчально-виховного процесу та освітні

проекти; аналізу партнерських стосунків, ділового співробітництва,

розроблення планів уроків (занять); проектувати навчальний процес та

діяльність учнів; передбачати наслідки професійної та особистої діяльності

[13].

Соціальна компетентність – це комунікативні навички вчителя,

культура його міжособистісних відносин, уміння працювати в команді,

вирішувати їх [17].

Рефлексивна компетентність – це професійна якість вчителя, що

полягає у здатності аналізувати результати своєї діяльності та спрямовувати

свої зусилля на її перетворення, вдосконалення тощо. Саме ця компетентність

забезпечує процес розвитку та саморозвитку, сприяє творчому підходу до

професійної діяльності, досягненню максимальної результативності [3].

На думку А. Дяченко, технологічна компетентність визначається як

«інтегративна професійна якість педагога, що характеризується знаннями про

технології та конкретні їх види, знаннями методів, засобів, форм діяльності та

умов їх застосування, наявністю сукупності вмінь, які забезпечують творчу

реалізацію цієї діяльності та рефлексивне позиціювання щодо досягнутих

результатів» [5, с. 58]. За визначенням А. В. Коклевського, технологічна

компетентність є складовою соціально-професійної компетентності, яка дає

змогу швидко та ефективно розв’язувати професійні проблеми й завдання за

допомогою використання різноманітних технологій [7].

Управлінська компетентність. Організація власної діяльності,

діяльності учнів у навчально-виховному процесі; оцінювання педагогічного

процесу і його результатів [17].

Висновки. Отже, професійна компетентність вчителя у системі

навчання STEM є якістю особистості, яка характеризує рівень його інтеграції

у інноваційне науково-технічне середовище; передбачає певний відхід від

традиційного процесу формування вузького спеціаліста та визначається


146

необхідністю розвитку багатопрофільного фахівця. Професійна

компетентність поєднує в собі кілька компетентностей (автономізаційну,

адаптивну, інформаційну, інноваційну, інтелектуальну, інтегративну,

комунікативну, методологічну, методичну, технологічну, продуктивну,

предметну, комунікативну та ін.).

Визначення, розглянуті у статті, не охоплюють усього спектра

складових професійної компетентності вчителя і можуть викликати дискусію

у наукових кругах. Зокрема, зазначимо, що професійні компетентності

вчителя у системі навчання STEM потребують подальших досліджень,

виявлення факторів і умов, які ефективно впливають на формування знань,

умінь і навичок майбутнього фахівця цього напряму.


1. Адольф В. А. Профессиональная компетентность современного

учителя : монография / Красноярский Гос. Университет / В. А. Адольф. –

Красноярск : КрГУ, 1998. – 286 с.

2. Ачкан В. В. Інноваційна компетентність учителя математики /

В. В. Ачкан // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології: наук.

журн. / Сум. держ. пед. ун-т ім. А. С. Макаренка. – Суми : [б. в.], 2014. – № 5

(39). – С. 199-207.

3. Бабаян Ю. О. Теоретичні аспекти проблеми рефлексивної

компетентності особистості / Ю. О. Бабаян // Науковий вісник

Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Сер. :

Психологічні науки. – 2013. – Т. 2, Вип. 10. – С. 33-37.

4. Дубасенюк О. А. Теорія і практика професійної виховної діяльності

педагога: Монографія / О. А. Дубасенюк. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. Івана

Франка, 2005. – 367 с.

5. Дяченко А. Теоретичний аналіз поняття «технологічна

компетентність педагога» / Алла Дяченко // Проблеми підготовки сучасного

вчителя. – 2013. – № 8 (2). – С.53-59.

6. Кіт І. В. Розвиток STEM-освіти в школі / І. В. Кіт, О. Г. Кіт //

Комп’ютер у школі та сім’ї. – Київ, 2014. – № 4. – С. 3–4.

7. А. В. Коклевский. Формирование технологической компетентности

будущих специалистов / Електронний ресурс. – Режим доступу :

http://www.elib.bsu.by/bitstream/123456789/44582/1/108-113.pdf

7. Люблинская И. Е. STEM в школе и новые стандарты среднего

естественно-научного образования в США / И. Е. Люблинская // Проблемы

преподавания естествознания в России и за рубежом / Под редакцией

Петровой Е. Б. – М. : ЛЕНАНД, 2014. – С. 6–24.

8. Марченко І. А. Основні вимоги до професійної компетентності

вчителів початкових класів у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського /

І. А. Марченко / Електронний ресурс. – Режим доступу : http://innovac-

koippo.edukit.kr.ua/statti_posibniki/

9. Моторна Л. В. Компетентність як інтегративна характеристика

особистості фахівця / Л. В. Моторна // Сучасні інформаційні технології та

http://www.elib.bsu.by/bitstream/123456789/44582/1/108-113.pdf


147

інноваційні методики навчання в підготовці фахівців : методологія, теорія,

досвід, проблеми: зб. наук. пр. / [редкол. : І. А. Зязюн (голова) та ін.]. – Київ-

Вінниця: ТОВ «Планер», 2012. – Вип. 30. – С. 269–273.

10. Опачко М. В. Формування методологічної компетентності

майбутнього вчителя фізики у системі професійної підготовки / Магдалина

Василівна Опачко // Вісник Львівського університету : Серія «Педагогіка». –

2009. – Вип. 25(1). – С. 271–278.

11. Професійна педагогічна освіта: компетентнісний підхід: монографія

/ за ред. О. А. Дубасенюк. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. –

412 с.

12. Саюк В. І. Професійна компетентність як основа розвитку сучасного

викладача в системі післядипломної педагогічної освіти / В. І. Саюк // Нова

педагогічна думка: наук.-метод. журн. Рівнен. обл. ін-т після диплом. пед.

освіти, Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. – Рівне : Принт-Хауз, 2012. – № 3 (71). –

С. 57–61.

13. Сергієнко Н. Ф. Професійна компетентність сучасного вчителя /

Н.Ф. Сергієнко / Електронний ресурс. – Режим доступу : http://tme.umo.edu.ua.

14. Скворцова С .О. Формування професійної компетентності в

майбутнього вчителя математики / Світлана Олексіївна Скворцова //

«Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку». – 2010. –

Випуск № 4.

15. Фролов А. В. Роль STEM-образования в «новой экономике» США /

А. В. Фролов // Вопросы новой экономики. – №4 (16). – 2010. – С. 80–90.

16. Хуторской А. Ключевые компетенции и образовательные стандарты

/ А. Хуторской // Эйдос : интернет-журнал. – Режим доступу :

http://www.eidos.ru/journal/2002/0423.htm.

Наталия Гончарова. Профессиональная компетентность учителя в

системе обучения STEM

В данной статье проанализировано понятие «профессиональная

компетентность», рассмотрены основные составляющие профессиональной

компетентности учителя в инновационной научно-технической системе

обучения STEM, разработана структура профессиональной компетентности

учителя STEM.

Ключевые слова: компетенция, профессиональная компетенция,

учитель, STEM, STEM-образование.

Natalia Honcharova. Professional competence of teachers in STEM

education system

Following article analyzes the concept «professional competence», main

components of teacher’s professional competence in innovative scientific and

technical educational STEM system are reviewed and the structure of professional

competence of STEM teachers is developed.

Кeywords: competence, professional competence, teacher, STEM, STEM

Education.

http://tme.umo.edu.ua/


148

УДК 37.036.5:37.031.4:374.1

Савченко І. М.

РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЙ STEM-ОСВІТИ НАЦІОНАЛЬНИМ ЦЕНТРОМ

«МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ»

У статті висвітлено стан реалізації ідей STEM-освіти в Україні на

прикладі діяльності Національного центру «Мала академія наук України».

Автор презентує здобутки центру щодо підготовки наукової еліти нації,

фахівців у сфері високих технологій, обґрунтовує нові підходи щодо

організаційних форм науково-дослідної роботи з обдарованою молоддю в

системі природничо-математичних навчальних дисциплін, аналізує проблеми,

що гальмують впровадження STEM-освіти, формулює рекомендації щодо

розвитку цього освітнього напряму.

Ключові слова: STEM-освіта, розвиток, обдарована молодь,

Національний центр «Мала академія наук України», технологізація навчання.

Актуальність. На сьогодні в Україні, орієнтованої на технологічний

прогрес і зростання інноваційної економіки, має місце ціла низка проблем, яка

обумовлює гостру потребу в науково-інженерних кадрах, фахівцях

високотехнологічних виробництв, науковцях-дослідниках. Результати цих

процесів є достатньо приголомшеними: вкрай незадовільні позиції України у

світових рейтингах (індекс глобальної конкурентоспроможності (The Global

Competitiveness Index), індекс розвитку людського потенціалу (Human

Development Index, HDI), індекси глобалізації (KOF Index of Globalization),

глобальний індекс миру (Global Peace Index, GPI), індекс легкості ведення

бізнесу (Ease of doing business Index), індекс економічної свободи (Index of

Economic Freedom), індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index,

CPI). Україна за 2013–2014 рр. у рейтингу глобальної

конкурентоспроможності втратила 11 позицій, з 73 до 84, отримавши

показник 4.05 бали з 7 можливих [1]. За індексом людського розвитку в

2013 р., Україна посіла 78 місце серед 186 країн і територій світу, а за

загальним обсягом інвестицій в наукові дослідження 76 місце. В таблиці 1, де

наведено критерії індексу конкурентоспроможності в Україні, надзвичайно

яскраво відзеркалюються вітчизняні проблеми: недостатня якість освіти,

низька мотивація учнів до вивчення технічних дисциплін і природничих наук,

незадовільний рівень впровадження інноваційних технологій, відсутність

технопарків і сучасних дослідних лабораторій, якісної матеріально-технічної

бази наукових досліджень, брак висококваліфікованих науково-інженерних

кадрів, IT-фахівців і фахівців високотехнологічних виробництв,

непривабливість наукової сфери для молоді у зв’язку з низькою заробітною

платнею.


149

Таблиця 1

Критерії індексу конкурентоспроможності в Україні

Показник

індексу

Позиція з

рейтингу

1 Управлінська сфера 2,99 137

2 Макроекономічне середовище 4,2 107

3 Вища освіта і педагогіка 4,75 43

4 Трудові ресурси 4,18 84

5 Розвиток технологій 3,28 94

6 Розвиток бізнесу 3,68 97

7 Інфраструктура 4,07 68

8 Здоров’ я та початкова освіта 5,84 62

9 Ринок товарів та послуг 3,81 124

10 Фінансова сфера 3,46 117

11 Обсяги ринку 4,6 38

12 Інновації 3,03 93

Загальновизнано, що саме освіта має забезпечувати адекватність

потенціалу трудових ресурсів техніки, технологій, методів управління

виробництвом, які на сьогодні розвиваються достатньо динамічно [2].

Тому сучасний тренд «STEM-освіта» (S – science, T – technology, E –

engineering, M – mathematics – концепція інтегрованого навчання учнів за

чотирма профільними дисциплінами в міждисциплінарному та прикладному

контексті) є надзвичайно актуальним феноменом в аспекті стратегічного

розвитку провідних країн світу щодо отримання ними конкурентних переваг у

різних сферах людської діяльності. STEM-освіта сприяє підготовці

компетентних фахівців для високотехнологічних виробництв і забезпечує

високий науковий потенціал будь-якої держави.

Постановка проблеми. На сьогодні STEM-освіта в Україні знаходиться

поки що в ембріональному стані. Тільки незначна кількість суб’єктів, таких як

НЦ «МАН України», вітчизняні інноваційні навчальні заклади, компанія

LEGO, взяли курс на технологізацію навчання й усвідомлюють потребу

використання методів, що формують у школярів навички самостійного

здобування нових знань, інженерного мислення, вміння висувати і доводити

гіпотези, робити висновки та узагальнення.

Отже, теоретична робудова STEM-освіти вимагає системної наукової

розвідки, зокрема, порівняльних досліджень щодо вивчення досвіду країн в

аспекті високих освітніх та економічних досягнень; проведення

ретроспективного аналізу вітчизняного досвіду; розроблення концепції і

стратегії її впровадження у вітчизняних навчальних закладах.

У прикладному аспекті реалізація ідей STEM-освіти в Україні потребує

державної підтримки у створенні STEM-центрів, сучасних дослідницьких

технопарків, робототехнічних лабораторій, що є неможливим без об’єднання


150

зусиль усіх стейкхолдерів і підготовки педагогів як загальноосвітніх

навчальних закладів, так і викладачів ВНЗ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концептуальні підходи та

практичні напрями реалізації STEM-освіти досліджують провідні вчені:

Г. Альштуллер, А. Козлов, О. Криницин, О. Лісовий, С. Подлесний,

О. Патрикеєва, О. Стрижак, Van den Bergue, D. and De Martelaere, M. Fieder,

S. Straw, R. Hart, D. Winckler. У роботах дослідників лунає ключова думка –

майбутне за технологіями, а майбутнє технологій – це креативні педагогі

нового формату, які здатні своїми знаннями, вмінням зробити привабливими

STEM-програми і методи навчання, завдяки яким можна формувати творчих

особистостей, спроможних генерувати ідеї, застосовувати фундаментальні

знання і навички під час вирішення складних завдань у своїй майбутній

професійній діяльності. Загальним розумінням на сьогодні є те, що STEM-

освіта пристосовує дитину до життя в реальному світі, який надзвичайно

динамічно змінюється, дає змогу оперативно реагувати на ці зміни, критично

мислити, бути загально розвиненою творчою особистістю. Діти, які

виховуються за такою системою, легко адаптуються у соціумі.

Мета статті: представити здобутки НЦ «МАН України» щодо підготовки

наукової еліти нації у сфері високих технологій, обґрунтовати нові підходи

щодо організаційних форм науково-дослідної роботи з обдарованою молоддю

в системі природничо-математичних навчальних дисциплін, виявити

проблеми, які гальмують впровадження STEM-освіти, сформулювати

рекомендації щодо розвитку цього освітнього напряму.

Виклад основного матеріалу. Акронім STEM позначає перші літери

понять і дисциплін: наука, технології, інженерная справа, математика –

система, яка є основою підготовки працівників у галузі високих технологій

[3]. Термін «STEM» був введений National Science Foundation США [4]. Також

це поняття використовується при визначенні освітньої політики, орієнтованої

на розвиток природничо-наукової, технологічної, інженерної освіти та

підвищення конкурентоспроможності навчальних закладів.

Феномен «STEM-освіта» виник на тлі розширення проблемної і

проектної освіти. Нині в Сполучених Штатах, де інновації є основним

двигуном американського процвітання, існує високий попит на STEM-

працівників (математиків, системних аналітиків, архітекторів інформаційних

систем, біотехнологів, енергоаудиторів, операторів медичних роботів,

метеоенергетиків, проектувальників інтермодальних транспортних вузлів і

нанотехнологічних матеріалів, фахівців з кіберпротезування та

кристалографії, операторів кросс-логістики, інженерів роботизованих сисем,

операторів багатофункціональних робототехнічних комплексів тощо), який за

оцінками фахівців, упродовж наступного десятиліття збільшиться майже на

один мільйон професіоналів. Проте ступінь бакалавра у сфері STEM і

відсоток першокурсників, які мають намір вивчати інформатику, знизився до

1,5% у2010 р. порівняно з 5,2% на 10 років раніше. Тому в 2013 р.,

ураховуючи ці викліки, створено новий стандарт середньої науково-


151

природничої освіти (коли синонімом освітньої реформи в США і прагнення

поліпшити конкурентоспроможнысть американської економіки стала STEM-

освіта), сфокусований на розуміння і застосування знань, а не на

запам’ятовування, де основними компонентами стандарту стали наукові й

інженерні знання (інжирінг, створення і використання моделей, планування й

проведення досліджень, проектування рішень, використання логічного

мислення, побудова аргументів, отримання, оцінка інформації); основні

предметні зання (що визначаються емпірично і використовуються під час

спостережень), загальні (наскрізні) поняття [5].

Причому реалізовувати такий напрям можуть тільки ті педагогічні

працівники, які пройшли додаткову професійну підготовку та готові

працювати в єдиній системі природничо-наукових навчальних дисциплін і

технологій. Тому в США започатковано національну програму з підготовки

100 000 вчителів у сфері STEM за найближчі 10 років [6].

На сьогодні понад 100 муніципальних шкіл у США докладають значних

зусиль для проведення спеціалізованого нвчання з предметів STEM. У них

навчаються близько 47 000 школярів, більшість з яких старшокласники.

Незважаючи на те, що число таких шкіл постійно зростає, їх відвідує всього

один учень з тисячі, а програми підтримки та розвитку предметів STEM

прийняті всього в 30 штатах. За прогнозними даними, фінансування кожної

старшої школи, що реалізують STEM, потребує 10 млн. $, а середні та

начальні школи – 2 млн. $. Тому STEM-освіта стає зоною посиленого

фінансування: зростаюче число різноманітних некомерційних організацій

надають школам гранти для реалізації технологічно-орієнтованих проектів.

Нью-Йорк стає центром відкриття нових університетських кампусів. Приклад

тому – виділення 100 млн. доларів тільки на один проект створення

Технологічної школи Корнельського університету. Багато шкіл усе активніше

переключається на підготовку випускників технологічного профілю,

стимулює кадрове поповнення динамічного ринку фахівців у сфері стартапів.

Привертає уваги також досвід Ізраїлю, в якому заснований комітет з

STEM-освіти, у складі якого представники держструктур, громадських

організацій і більше понад 100 компаній. У цьому році в Ізраїлі була

реалізована пілотна ініціатива – на додаток до підсумкового іспиту, який

здають учні по закінченню школ, вони проводять обов’язкову дослідницьку

роботу. Таку наукову роботу школярі роблять під керівництвом тьютора –

студента або кандидата наук (PhD) з університету. Також з 2014 р. у

національній освітній програмі визначено: 70% часу школярі навчаються

традиційно, а 30% часу відводиться на дослідження. Хотілось би зазначити,

що Ізраїль на сьогодні посідає 8-е місце у світі за темпами зростання

показників PISA з математики [7].

Якщо звернутись до вітчизняного досвіду, то можна з гордістю сказати,

що НЦ «МАН України» вже понад 10 років є лідером щодо реалізації

дослідницько-експериментального напряму позашкільної освіти в Україні.

Основні напрями діяльності НЦ «МАН України» охоплюють навчання


152

дослідній роботі в галузі інжинірінгу, технічних наук, технологій,

робототехніки – основних векторів розвитку STEM-освіти. З кожним роком

до наукового пошуку залучається дедалі більше обдарованих дітей нашої

держави. Якщо у 2003/2004 н. р. чисельність учнів МАН налічувала 50 тис.

осіб, то у 2013/2014 н. р. їхня кількість уже становила понад 154 тис. осіб (рис.

1). Загальна ж чисельність вихованців МАН України, в тому числі учасників

масових заходів, налічувала понад 250 тис. осіб.

Рис. 1. Чисельність старшокласників – учнів МАН за роками [8]

Пріоритетною формою роботи з обдарованою учнівською молоддю у

територіальних відділеннях МАН є наукові товариства учнів. У 2013/2014 рр.

їх найбільша кількість була зосереджена у Хмельницькій (450), Донецькій

(364), Запорізькій (349), Миколаївській (326), Дніпропетровській (304),

Харківській (292), Київській (193) і Чернігівській (131) областях.

У 2014 р. вихованці навчальних закладів системи МАН здійснювали

наукові дослідження у 64 секціях 12 наукових відділень (рис. 2).

Рис. 2. Розподіл учнів МАН за науковими відділеннями у 2013–2014 рр. [8]

32734 33414

22704

4 000

3 000

3 000

2 000

2 000

1 000

1 000

5000

2009/2010 н. р. 2011/2012 н. р. 2013/2014 н. р.


153

Причому пріорітетними профілями науково-дослідної роботи Центру

завжди залишалися фізика, астрономія, математика, робототехніка,

комп’ютерні й технічні науки, хімія, біологія (саме S– science, T – technology,

E – engineering, M – mathematics), що показано на рис. 3.

Рис. 3. Розподіл учнів МАН за науковими профілями у 2013–2014 рр. [8]

Організаційні форми науково-дослідної роботи центру з обдарованою

молоддю постійно вдосконалюються й оновлюються. Найбільш ефективними

організаційними формами науково-дослідної роботи з обдарованою молоддю

щодо формування освітнього середовища НЦ «МАН України» є

міжпредметний лабораторний комплекс «МАНЛаб» (що на сьогодні працює

як STEM – центр, де учні мають можливість відчути себе членом реальної

наукової лабораторії, взяти участь у професійних дослідженнях і відчути себе

в ролі науковців, натхнених креативними ідеями); Міжнародний центр

дитячої наукової творчості MANLAB.CAMP; Центр науки та мистецтва

«DIYA».

Серед науково-дослідних, освітніх проектів найбільшу результативність

мають такі проекти: Всеукраїнські наукові профільні школи Малої академії

наук України; Всеукраїнські літні профільні школи технічного спрямування

(науково-технічна, інформаційно-телекомунікаційних технологій,

робототехніки) та природничого спрямування (фізико-математична,

астрономічна, хімії та біології, природозбереження та біотехнологій рослин);

науково-дослідні експедиції Малої академії наук України; постійні виїзні

лекторії-практикуми «Наука ХХІ століття: перспективні напрями розвитку»

(спільно з НАПН України, Київським національним університетом імені

Тараса Шевченка, Національним технічним університетом України

«Київський політехнічний інститут»); Навчально-дослідницька експедиція

«Моя аксіома нескінченності (МАН)» тощо.

Важливою умовою підтримки та розвитку інтелектуального потенціалу

обдарованих дітей є виявлення у них здібностей до наукової творчості та

формування навичок дослідницької діяльності на якомога ранньому етапі.

Тому НЦ «МАН України» активно впроваджує проекти пропедевтичного

напряму для дітей молодшого та середнього шкільного віку, а також


154

дошкільного віку. До них належать: Всеукраїнський інтернет-турнір з

природничих дисциплін «Відкрита природнича демонстрація» серед школярів

7–11 класів з метою підвищення їхньої зацікавленості до поглибленого

вивчення природничих дисциплін та інформатики; всеукраїнські інтерактивні

конкурси «МАН-Юніор Дослідник» і «МАН-Юніор Ерудит», який

організовується щорічно для учнів 5–11 класів загальноосвітніх навчальних

закладів і вихованців позашкільних навчальних закладів за чотирма

номінаціями. На території Міжнародного центру дитячої наукової творчості

MANLAB.CAMP, що розташований у Пущі-Водиці, споруджено навчальну

обсерваторію, в якій протягом літніх шкіл МАН працював комплекс оптичних

телескопів лабораторії. Створено й апробовано методику роботи з

астрономічними комп’ютеризованими телескопами Celestron і Coronado при

проведенні візуальних нічних спостережень і дослідженні Сонця.

Зміцнення авторитету НЦ «МАН України» як провідного реалізатора

ідей STEM-освіти в Україні доводять проведені у 2014 р. такі масові заходи із

обдарованою учнівською молоддю: хакатон «Тeam.Нack» Молодіжного

конструкторського бюро «Geek Workspace» при НЦ «МАНУ» (21–23 березня

2014 року, м. Київ); ІІІ етап Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-

дослідницьких робіт учнів – членів МАН України (28 березня – 29 квітня 2014

р., м. Київ); ІV Міжнародна учнівська науково-практична конференція

«Україна очима молодих» (2–4 квітня 2014 р., м. Львів); VI Всеукраїнська

олімпіада з робототехніки (13 квітня 2014 р., м. Київ); Всеукраїнська школа-

семінар «Сучасні методи дослідження мозку» (4–7 червня 2014 р., м. Київ);

хакатон сонячних технологій «SunnyDay» Молодіжного конструкторського

бюро «Geek Workspace» при НЦ «МАНУ» (21–23 червня 2014 р., м. Київ);

Всеукраїнський збір переможців Всеукраїнських учнівських олімпіад з

базових навчальних предметів і Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-

дослідницьких робіт учнів – членів МАН України для вручення стипендій

Президента України (31 жовтня 2014 р., м. Київ); ІІІ Всеукраїнський

фестиваль інноваційних проектів «Sikorsky Challenge 2014» (14–17 жовтня

2014 р., м. Київ); V Всеукраїнська науково-технічна виставка-конкурс

молодіжних інноваційних проектів «Майбутнє України» (18–20 листопада

2014 р., м. Київ); Міжнародний науково-пізнавальний марафон «День комети»

(12 листопада 2014 р., м. Київ). Проведені заходи не тількі спрямовані на

розвиток креативності, дослідницьких умінь, а формують уміння працювати в

команді [8].

Інноваційні пошуки науковців центру в зв’язку зі складними соціально-

економічними умовами дали змогу реалізувати проект надання дистанційного

доступу до експериментальних досліджень, що сприяє розширенню цільової

учнівської аудиторії, залученої до виконання експериментів у системі МАН.

Ефективність науково-освітньої діяльності НЦ «МАН України» і

територіальних відділень МАН реалізовано завдякі належному кадровому

забезпеченню. Впродовж останніх років майбутніх науковців у закладах

дослідницько-експериментального напряму позашкільної освіти виховують


155

понад 6,5 тис. педагогічних і науково-педагогічних працівників. Серед них

1,5 тис. викладачів мають науковий ступінь кандидата наук і 300 – доктора

наук.

У науково-педагогічному складі Малої академії наук вчителі

загальноосвітніх навчальних закладів складають 36%, викладачі вищих

навчальних закладів – 51%, педагоги позашкільних навчальних закладів –

13% від їх загальної кількості.

При цьому педагогам-позашкільникам належить координаційна роль в

організації науково-дослідницької роботи учнів.

Необхідною умовою ефективної реалізації кадрово-методичного

супроводу педагогічної діяльності в системі МАН України є системність,

багаторівневість і трансфер знань. Тому поряд із систематичною роботою, що

ведеться в цьому напрямі на всеукраїнському рівні, значна увага приділена

питанням удосконалення професійної майстерності педагогічних працівників

навчальних закладів дослідницько-експериментального напряму позашкільної

освіти в регіональних відділеннях МАН України.

З цією метою в регіонах проводяться методичні наради, семінари, круглі

столи, лекторії, конференції, конкурси, організовуються консультаційні

пункти, методичні виїзди тощо [8. С. 12].

Серед основних проблем, що гальмують впровадження STEM-освіти,

можна окреслити такі: у навчальниїх закладаюх бракує педагогів, здатних

пробудити інтерес до наукової сфери, і STEM зокрема. Їхня підготовка та

обладнання дослідних лабораторій на рівні світових стандартів потребує

державного фінансування. Партнерські зв’язки між навчальними закладами,

ВНЗ, дослідними інститутами, інноваційними виробництвами є ще

недостатньо розбудованими. Відсутня широка популярізація науки серед

молоді. Учень без мотивації не уявляє собі як він може стати успішною

людиною, якщо пов’яже професійну діяльність з наукою. Відкритий освітній

простір дослідної діяльності учнів також потребує вдосконалення.

Враховуючи вище зазначене, сформульовано рекомендації щодо

розвитку вітчизняної STEM-освіти:

– об’єднання зусиль стейкхолдерів у питаннях впровадження STEM-

освіти, розбудова державно-приватного партнерства щодо створення асоціації

STEM-освіти, залучення в її роботу провідних експертів, науковців, дослідних

інститутів та освітніх установ;

– проведення системних досліджень, зокрема і компаративних, щодо

особливостей та ефективності STEM-освіти;

– розроблення концептуальних підходів щодо реалізації STEM-освіти в

Україні;

– підготовка кадрів і модернізації матеріально-технічної дослідної бази

навчальних закладів;

– розроблення необхідного програмно-методичного забезпечення для

реалізації освітніх програм у сфері STEM і робототехніки для шкільної та

позашкільної освіти;


156

– розроблення програм підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у

сфері STEM і робототехніки та їхнє активне впровадження в практику

навчальних закладів;

– створення STEM-центрів, в яких вирішуватимуться завдання

залучення учнів до інженерної справи, робототехніки, що забезпечують

можливість спільної роботи педагогів, дітей, викладачів вишів і науковців із

залученням провідних дослідних лабораторій і технопарків;

– популяризація й поширення знань у сфері STEM шляхом видання

навчально-методичних матеріалів для педагогічних працівників, які

реалізують STEM-освіту;

– проведення регулярних конкурсів, змагань, зокрема робототехнічних

для учнів, як засобів мотивації молоді до STEM;

– розроблення комплексу заходів з популяризації STEM-освіти серед

школярів, їхніх батьків і педагогів (мережеві проекти, тематичні програми,

періодичні тематичні видання, творчі конкурси тощо);

– достойне фінансування, виділення грантів освітнім організаціям,

педагогам, які впроваджують ефективні STEM-практики;

– створення ефективної системи профорієнтації учнів, спрямованої на

підвищення престижу інженерних професій і STEM-галузей;

– залучення до роботи з учнями найкращих студентів українських

вишів;

– створення електронного простору STEM-освіти.

Висновки. Результатом представленої діяльності центру, що поєднує в

собі міждисциплінарний і проектний підхід, є підготовка учнівської молоді до

технологічних інновацій життя; збільшення їхнього інтересу до навчання,

експериментальної діяльності; розвиток навичок критичного мислення і

вміння створювати вільну атмосферу висловлень гіпотез-думок; спонукання

до розв’язання проблем, що необхідно для перемог у подоланні труднощів;

підвищення впевненості у своїх силах, залучення до активної наукової

комунікації та командної роботи; відродження інтересу до природничих і

технічних дісціплін і закладання цеглин підвалин розвитку STEM-освіти в

Україні.

Список використаної літератури 1. Аналіз індексу конкурентоспроможності України в 2013-2014 рр.

[Електронний ресурс]. – Електронні дані. – Режим доступу: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://infolight.org.ua/content/analiz-indeksu-onkurentospromozhnosti-ukrayini-v-2013-2014-rr. – Загол. з екрану.

2. Ситников П. Л. От политехнизма к STEM-образованию / П. Л. Ситников // Современное образование в России и за рубежом : материалы междунар. науч.–практ. конф. (Чебоксары, 25 март 2014 г.) / редкол.: О. Н. Широков [и др.]. – Чебоксары: ЦНС «Интерактив плюс», 2014. – С. 54–57.

3. Фролов А.В. / STEM как приоритетное направление высшего образования США / А.В. Фролов // Alma mater(Вестник высшей школы). –

http://infolight.org.ua/content/analiz-indeksu-onkurentospromozhnosti-ukrayini-v-2013-2014-rr

http://infolight.org.ua/content/analiz-indeksu-onkurentospromozhnosti-ukrayini-v-2013-2014-rr


157

2012. – № 12. 4. Рекомендації конференциї «STEM и образовательная робототехніка» .

[Електронний ресурс]. – Електронні дані. – Режим доступу: induc.ru/innovation/robot/news.php?ELEMENT_ID=4693 – Загол. з екрану.

5. И. Люблинская / STEM и новые стандарты среднего естественно-научного образования в США. [Електронний ресурс]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://schoolnano.ru/files/STEM.pdf – Загол. з екрану.

6. White House Offi ce of Science and Technology Policy. Winning the Race to Educate Our Children. Science, Technology, Engineering, and Mathematics (STEM) Education in the 2012 Budget. . [Електронний ресурс]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://www.whitehouse.gov/sites/default/ fi les/microsites/ostp/ OSTP–fy12–STEM–fs.pdf. February 14, 201. – Загол. з екрану.

7. Интервью с Эли Хурвицем о поддержке STEM-проектов в Израиле и имидже учителей . [Електронний ресурс]. – Електронні дані. – Режим доступу: http://education-events.ru/2014/10/28/interview-with-eli-hurvitz-about-stem-in-israel/– Загол. з екрану.

8. Річний звіт за підсумками діяльності Національного центру «Мала академія наук України» у 2014 році. Інформаційне видання. – Київ, 2014. – 283 с.

Ирина Савченко. Реализация идей STEM-образования Национальным

центром «Малая академия наук Украины» В статье освещены проблеммы реализации идей STEM-образования в

Украине на примере Национального центра «Малая академия наук Украины». Автор представляет достижения Центра по подготовке научной элиты нации, специалистов в сфере высоких технологий, обосновывает новые подходы к организационных форм научно-исследовательской работы с одаренной молодежью в системе обучения естественно-математических учебных дисциплин, анализирует проблемы, тормозящие внедрение STEM-образования, формулирует рекомендации по развития этого образовательного направления.

Ключевые слова: STEM-образование, развитие, одаренная молодежь, Национальный центр «Малая академия наук Украины», технологизация обучения.

Irina Savchenko. Sales ideas Education STEM national center «Minor

Academy of Sciences Ukraine» In the article the state of the ideas of STEM-education in Ukraine on the

example of the National center «Small Academy of Sciences of Ukraine». The author presents the achievements of the Centre for the preparation of the scientific elite of the nation, experts in the field of high technology, justifies new approaches to organizational forms of research work with talented young people in the system of natural and mathematical disciplines, analyzes problems that hamper the implementation of STEM-education formulates recommendations development of educational direction.

http://schoolnano.ru/files/STEM.pdf

http://education-events.ru/2014/10/28/interview-with-eli-hurvitz-about-stem-in-israel/

http://education-events.ru/2014/10/28/interview-with-eli-hurvitz-about-stem-in-israel/


158

Key words: STEM-education, development, gifted young people, the National Centre «Small Academy of Sciences of Ukraine», technologization training.

УДК 372.857.

Салюк Н. В.

ЗАСТОСУВАННЯ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ

ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННІ БІОЛОГІЇ

У статті висвітлено особливості проведення занять гуртка

дослідницько-експериментального напряму позашкільної освіти з біології на

основі впровадження проблемного навчання. Розглянуто особливості

проблемної лекції, проблемної ситуації, проблемних питань і завдань.

Узагальнено шляхи створення проблемної ситуації.

Ключові слова: проблемне навчання, проблемна лекція, проблемна

ситуація, проблемне питання, проблемне завдання.

Становлення нової системи біологічної освіти в Україні зумовило

істотну зміну ролі вчителя. Якщо зовсім недавно вчитель не замислювався

над плануванням навчального процесу за будь-якими моделями, вибором

варіанту програми, то нині саме вчитель вибирає інноваційні проекти, ідеї,

напрями роботи. І майстерність нового вчителя залежить від його вміння

об’єднати окремі методи і форми навчання в цілісні педагогічні системи і

освітні технології.

Постановка проблеми. Особливістю нашого часу є те, що вперше

суспільство зіткнулося з ситуацією, коли освіта мусить підготувати нове

покоління людей до життя в умовах, які, можливо, ще відсутні, а також до

вирішення завдань, які на сьогодні, можливо, ще не сформульовані.

Саме цим зумовлені основні вимоги до системи освіти: підготувати

активних людей, які вміють приймати рішення, та відповідальних за ці

рішення; людей, які усвідомлюють реалії, що їх оточують, і шукають шляхи

розв’язання проблем, а також, які зможуть стати проповідниками

гуманістичних ідей та екологічного способу мислення.

Мета статті: проаналізувати особливості впровадження проблемного

навчання в гуртках дослідницько-експериментального напряму позашкільної

освіти.

Нині в багатьох школах ще домінує традиційне навчання, яке тісно

пов’язане з класно-урочною системою організації навчально-виховного

процесу, пояснювально-інструктивним типом навчання з переважно

репродуктивною діяльністю учнів і, швидше за все, авторитарним стилем

керівництва нею. Традиційна система навчання переважає в багатьох країнах

світу, оскільки є нескладною в організаційному плані, порівняно проста в


159

управлінні. Але ж традиційне навчання орієнтоване здебільшого на

засвоєння знань, умінь та навичок, а не на розвиток особистості, а знання

спрямовані переважно на раціональну сферу, а не на духовну.

Аналізуючи сукупність методів і засобів для реалізації змісту навчання

біології в гуртках дослідницько-експериментального напряму позашкільної

освіти, автор дійшов висновку: перевагу треба віддати проблемному

навчанню. І його багаторічний досвід підтверджує необхідність

проблематизації навчального матеріалу як основи активізації пізнавальної

діяльності учнів на заняттях гуртка з біології. Тому що саме перед

позашкільною освітою поряд із вимогами дати школяреві глибокі й міцні

знання стоїть завдання розвинути творчі здібності кожного учня, сформувати

в нього такі вміння та навички, за допомогою яких він зможе самостійно

опанувати нову інформацію.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемне навчання, яке

ґрунтується на конструюванні творчих навчальних завдань, що стимулюють

пізнавальний процес і підвищують загальну активність учнів, формує

пізнавальну активність учнів, сприяє виробленню психологічної установки на

подолання пізнавальних труднощів, розвитку творчих здібностей. Пізнавальна

активність учня – це одна із центральних проблем педагогіки. Особливий

внесок у розроблення теорії проблемного навчання зробили

А. В. Брушлинський С. Л. Рубінштейн, А. М. Матюшкін, І. Я. Лернер,

М. І. Махмутов, М. Н. Скаткін, Т. В. Кудрявцев, І. А. Ільницька.

У проблемному навчанні створюються найбільш сприятливі умови для

формування таких якостей особистості, як пізнавальний інтерес, творча

активність і самостійність. Бо саме проблемне навчання сприяє розвитку

мислення та пізнавальної діяльності учнів, підвищує якість знань, умінь і

навичок. Суть проблемного навчання треба розуміти як організацію

навчального процесу, коли під керівництвом учителя створюється проблемна

ситуація, а самостійна діяльність вихованців спрямована на усвідомлення,

сприйняття та її розв’ язання, у результаті чого набуваються нові знання та

вміння.

Найбільш високий навчально-виховний ефект дає використання

проблемного навчання при вивченні нового матеріалу: при цьому основний

навчальний матеріал, як правило, засвоюється вихованцями гуртка на занятті.

Аналіз досліджень свідчить, що заняття з елементами проблемності,

зазвичай, містить визначення проблем у темі заняття, формулювання

конкретної навчальної проблеми, висунення шляхів її розв’язання й обрання

найбільш оптимального варіанту, його реалізація, аналіз розв’ язку і, якщо

необхідно, внесення коректив [1, 3].

Проблемне навчання сприятиме розвитку самостійності, творчості,

якщо керівник гуртка буде враховувати потенційні можливості вихованців, а

проблемна ситуація, що виникає під час заняття, буде посильною для них.

Упровадження проблемного навчання вимагає дотримання таких умов

організації навчально-виховного процесу:


160

1. Підготовка керівника: глибоке знання навчального предмету, високий

рівень освіченості, володіння методикою проблемного навчання (вміння вести

діалог, заохочувати до самостійної пошукової діяльності), уважне ставлення

до думок, гіпотез, висловлювань, комунікативні здібності, полемічна

майстерність тощо.

2. Підготовленість аудиторії: наявність мотивації, інтересу до висунутої

проблеми, володіння прийомами аналітичної діяльності, попередня

теоретична підготовка для пошуку невідомого результату або способу

вирішення завдання.

3. Науково-методичне забезпечення навчального процесу щодо

створення проблемних ситуацій.

4. Урахування специфіки навчальної дисципліни, теми, часу,

відведеного на вивчення теми.

У позашкільному навчальному закладі проблемне навчання може

застосовуватись на різних етапах процесу навчання – під час здобування

нових знань (проблемні лекції), усвідомлення знань, формування й

закріплення вмінь і навичок (створення проблемних ситуацій і вирішення

проблемних завдань при проведенні семінарських або практичних занять, при

виконанні самостійної роботи: написання рефератів, учнівських науково-

дослідницьких робіт, проектів тощо).

На думку М. І. Махмутова проблемне навчання складається з декількох

етапів: усвідомлення проблемної ситуації, формулювання проблеми на основі

аналізу ситуацій, розв’ язання проблеми, яке передбачає висування, зміну та

перевірку гіпотез, перевірку рішення [3].

Під час проблемної лекції лектор, визначивши проблему, має зазначити

місце цієї проблеми в науці, підібрати можливі варіанти її розв’ язання.

Проблемна лекція має спонукати до подальшого самостійного одержання

знань. Основне завдання керівника гуртка – не вчити, а допомагати в процесі

аналізу й осмислення інформації для того, щоб у кожного слухача

сформувалася власна думка щодо розв’ язання досліджуваної проблеми.

Проблема може бути поставлена лектором на початку і наприкінці лекції

залежно від мети й готовності аудиторії її розв’язувати. Особливої значущості

набуває саме «проблемний початок лекції», коли сформульована проблема

виступає як своєрідний «гачок», який привертає увагу слухачів до

навчального матеріалу протягом всієї лекції. Проблема, висунута на

завершальному етапі лекції, спонукає до самостійного пошуку варіантів її

розв’ язання [8]. Під час проблемної лекції викладач висуває проблему,

створюючи пізнавальне ускладнення і у процесі міркувань розкриває перед

вихованцями гуртка (можливо разом з ними) можливі шляхи розв’язання

навчальної проблеми. Проблемний виклад навчального матеріалу дає змогу

активізувати навчально-пізнавальну діяльність, сприяє росту зацікавленості

навчальним предметом, розвиває аналітичне мислення.

У А. М. Матюшкіна сформульовано шість правил створення

проблемних ситуацій і п’ ять правил, які визначають їхню послідовність [10].


161

У М. І. Махмутова виокремлено чотири типи проблемних ситуацій,

десять способів їхнього створення, основні методи вчителя при проблемному

викладанні. Виклад основного матеріалу. Проблемне навчання під час

семінарських і практичних занять може містити систему методів і прийомів, при застосуванні яких знання, вміння та навички формуються в результаті мисленнєвої діяльності з розв’ язання проблемних питань, ситуацій і завдань.

Істотною ознакою проблемного запитання є прихована суперечність. Такі запитання дають змогу одержати неоднотипні відповіді. Тут немає готової схеми вирішення і пропонується самостійний аналіз суперечливої ситуації. Наприклад, при вивченні теми «Клітина» автор закінчує заняття обговоренням казки «Суперечка клітин».

Слухачі мають володіти таким обсягом наявних знань і способів діяльності, щоб приступити до самостійного пошуку потрібного результату. Запитання, на які вже існує готова відповідь і які вимагають простого відтворення, не є проблемними.

Проблемна ситуація виникає, якщо в учнів є пізнавальна потреба та інтелектуальні можливості вирішити завдання, при наявності ускладнення, протиріччя між старим й новим знанням, відомим і невідомим, умовами й вимогами. При цьому попередній досвід не містить готового алгоритму, який став би у пригоді. Для подолання цих труднощів необхідно розробляти нову, несхожу на попередню стратегію дій. При виокремленні і формулюванні проблемних ситуацій викладач має керуватися такими вимогами: не представляти істину в готовому вигляді, а виявляти й демонструвати протиріччя в розвитку певного явища; орієнтуватись на максимальну самостійність пізнавальної діяльності; враховувати основні дидактичні принципи (науковість, систематичність, наочність, доступність тощо).

Проблемна ситуація породжується ситуацією, що містить відомі й невідомі елементи. Проблемна ситуація виникає найчастіше тоді, коли є кілька варіантів розв’язання проблеми, при обмеженій інформації, недостатності вихідних даних. Викладачеві необхідно так викладати навчальний матеріал, щоб він сприяв появі особливого виду мисленнєвої взаємодії, залучив до проблемної ситуації та викликав у слухачів пізнавальну потребу. Одним із психологічних структурних елементів проблемної ситуації є інформаційно-пізнавальна суперечність, без якої така ситуація неможлива. Наприклад, перед вивченням теми «Вищі спорові рослини» слухачам ставиться питання: «Які особливості будови та розмноження спорових рослин дали їм змогу вийти на суходіл?»; у темі «Запліднення у квіткових рослин»: «Чому запліднення у квіткових рослин має назву «подвійного запліднення?».

Розділ «Біологія людини» тема «Значення опорно-рухової системи. Будова та ріст кісток»: «Які особливості будови та хімічного складу кісток роблять їх твердими, міцними та пружними?»; тема «Кровообіг. Серце, його будова»: «Які особливості будови серця забезпечують рух крові через серце в одному напрямку?»; тема: «Серцевий цикл. Робота серця»: «Завдяки чому серце працює протягом життя людини без помітного стомлення?».


162

Розділ «Загальна біологія» тема «Віруси – неклітинні форми життя»:

«Які особливості вірусів дають змогу зарахувати їх до неклітинних форм

життя, що займають проміжне положення між живою та неживою

природою?».

При проблемному викладанні матеріалу учні вчаться логіці наукового

пізнання. Перед ними процес пізнання постає в мініатюрі, його логічна

структура: постановка проблеми → формулювання гіпотези → її

експериментальна перевірка → висновок (або нова проблема).

Якщо ж учні володіють мінімальними знаннями, необхідних для

активної участі в розв’язанні навчальної проблеми, застосовується евристична

бесіда.

Евристична бесіда зазвичай проводиться на основі створювання

вчителем тієї чи іншої проблемної ситуації. Саме проблемна ситуація є

початковим моментом мислення учня; вона спрямовує думку, створюючи

внутрішні мотиви для засвоєння нового матеріалу. У процесі розв’язання

проблемної ситуації розумова діяльність спрямовується на досягнення мети,

мотиви учня співпадають з метою розв’язання проблеми, запам’ятовування є

ефективним. Тому проблемна ситуація і є ядром проблемного навчання.

Протягом уроку таких ситуацій може бути декілька.

У своїй роботі автор застосовує різноманітні проблемні ситуації.

Розглянемо деякі з них.

1. Ситуація невідповідності.

Наприклад, при вивченні теми «Рух крові по судинах» спочатку дається

поняття «тиск крові» і з’ясовується, що кров рухається завдяки різниці тисків

(згідно із законами фізики) від ділянки з вищим тиском до ділянок з нижчим

тиском. Проте далі вивчається поняття «швидкість руху крові», де учні

дізнаються: найбільша швидкість в аорті, найменша – в капілярах, а в венах

вона зростає. Виникає питання: «За рахунок чого ж зростає швидкість в

венах?». Або під час проведення лабораторної роботи «Мікроскопічна будова

крові» учням пропонується дати відповідь на питання «Чия кров – людини чи

жаби – переносить кисню більше?». Діти зразу ж відповідають, що жаби, бо

еритроцити крові жаби більші за розмірами. Але це не так. Разом починаємо

шукати відповідь на питання.

2. Ситуація несподіванки.

Створюється при ознайомленні учнів з фактами та явищами, які

викликають здивування, вражають своєю незвичністю. Наприклад, тема

«Серце, його будова»; перед вивченням питання про властивості серцевого

м’язу розповідається про лікаря, засновника наукової анатомії Везалія:

«Одного року Везалій у присутності глядачів зробив розтин трупа людини,

щоб з’ясувати причину смерті. Який же був жах усіх присутніх і самого

Везалія, коли всі побачили серце, яке слабко працює! За це лікарю був

винесений вирок до страти». Як же пояснити цей факт? Невже Везалій не зміг

відрізнити: жива чи мертва людина? Далі дається поняття про автоматію

серця.


163

3. Ситуація, яка спонукає учнів до порівняння та співставлення явищ і

факторів. Наприклад, при вивченні теми «Плазуни» повідомляється, що ці

тварини зуміли повністю опонувати суходолом. Тоді пропонується питання:

«У зоологічній систематиці початку ХVІІ століття земноводних і плазунів

об’єднували в один клас Гади. Що спільного для цих тварин і чому їх пізніше

було виокремлено в різні класи?». І далі, використовуючи набуті знання,

малюнки, натуральні об’єкти, підручник, з’ясовуються ці зміни. Або

пропонується така ситуація при вивченні теми «Губки»: у результаті

проціджування крізь сито клітин однієї губки утворюються сотні маленьких.

А якщо процідити та змішати клітини двох губок – спостерігається цікаве

видовище: клітини «розпізнають своїх» і групуються тільки з клітинами своєї

губки. Як це їм вдається та на чому базується така інтенсивна регенерація?

Тема «Запилення квіткової рослини»; вчитель каже: «Давайте з’ясуємо,

чи будуть між собою відрізнятися рослини, які запилюються вітром, від

рослин, які запилюються комахами?». Під умілим керівництвом педагога та

завдяки знанням учнів про будову різноманітних квіток, суцвіть, термін

розпускання квіток тощо формулюються відповідні висновки.

4. Ситуація, яка спонукає до узагальнення фактів.

Наприклад, після вивчення теми «Травлення в шлунку» та «Травлення в

кишечнику» вчитель запитує: «Знаючи будову та функції шлунку і

кишечнику, зробіть висновок, чому шлунок короткий та об’ємистий, а

кишечник довгий і тонкий?».

Після вивчення розмноження плазунів питання педагога: «Чому в

життєвому циклі плазунів відсутня личинкова стадія розвитку, а в

земноводних і риб стадія личинки є?». Тема «Розмноження та розвиток

птахів» і питання до неї: «Чому в кладці виводкових птахів яєць більше, ніж в

кладці птахів гніздового типу?».

5. Ситуація, яка спонукає учнів до аналізу фактів і явищ дійсності, які

породжують протиріччя.

При вивченні теми «Дихальні рухи» заняття вчитель запитує: «Як ви

вважаєте, повітря потрапляє в легені тому, що об’єм легень збільшується, чи

об’єм легень збільшується, бо туди заходить повітря?». Діти активно

працюють над цим питанням, і так вчитель переходить до викладу матеріалу

про дихальні рухи – вдих і видих та їхню регуляцію.

Звичайно, не на всіх уроках є можливість створювати проблемні

ситуації та використовувати проблемно-пошукові методи; цьому не завжди

сприяє навчальний матеріал, дефіцит часу та і не всі учні можуть працювати у

режимі проблемного навчання. До того ж, готуватися до таких уроків довше

та й проводити такий урок важче.

Але ж проблемне навчання є однією з найважливіших умов, яке

забезпечує виникнення та закріплення пізнавального інтересу учнів, розвиває

в учнів інтерес до пізнання світу, спонукає до дослідницької роботи.

Дослідницький метод – це один із варіантів проблемного навчання.

Висновки. Проблемне навчання, пошукова діяльність вихованців


164

сприяє розвитку критичного мислення та пізнавальних інтересів. Діти на

таких уроках почувають себе впевнено, вільно висловлюють свої думки і

спокійно сприймають зауваження. В атмосфері довіри та взаємодопомоги

роблять відкриття, усвідомлюють важливість здобутих знань.

Саме за таких умов можливе виховання особистості, підготовленої до

майбутнього, у якому необхідно розв’язувати проблеми та приймати

конкретні рішення.

Список використаної літератури 1. Активные формы и методы обучения биологии : человек и его

здоровье : книга для учителя : из опыта работы / Г. М. Муртазин. – М. : Просвещение, 1989. – 192 с.

2. Використання активних та інтерактивних технологій навчання на уроках біології. Методичні рекомендації, г. Біологія «Шкільний світ» № 3 січень 2006 р.

3. Организация проблемного обучения в школе. Махмутов М.И. – М : «Просвещение», 1977. – 240 с.

4. Питання проблемного навчання, Київ, «Радянська школа», 1978. 5. Богданова Д.К. Преподавание биологии в современной школе.

Методическое пособие. – Донецк: ДонГИИ, 2000. – 242 с. 6. Технологія навчання біології. Теорія та практика. Т. Руснак. г.

«Біологія», «Шкільний світ». № 15, травень 2006 р. 7. Максимова В. Н. Пізнавальна діяльність школярів. Проблемний

підхід до навчання в школі / В. Н. Максимова. – Л., 1973. – 73 с. 8. Скаткин М. Н. Методология и методика педагогических

исследований/ М. Н. Скаткин. – М., 1986. – 185 с. 9. Рубинштейн С. Л. О мышлении и путях его исследования /

С. Л. Рубинштейн. – М., 1958. – С. 53. 10. Матюшкін А.М. Проблемні ситуації в мисленні та навчанні, М,

1972, с. 181-186).

Наталия Салюк. Использование проблемного обучения доля развития творческих качеств учасщихся при изучении биологии.

В статье высветлены особенности проведения занятий кружка биологии исследовательско-экспериментального направления учреждений внешкольного образования на основе внедрения проблемного обучения. Рассмотрены особенности проблемной лекции, проблемной ситуации, проблемных вопросов и задач. Обобщены пути создания проблемной ситуации.

Ключевые слова: проблемное обучение, проблемная лекция, проблемная ситуация, проблемные вопросы, проблемное задание.

Natalia Saluk. Problem of training for development creative abilities of students the study of biology.

In the article the features of group lessons directly research and experimental biology of adult education through the introduction of problem-based learning. Features problematic lectures, problem situations, issues and problems. Overview ways of creating the problem situation.

Keywords: problem training, problem lecture, problem situation, problems, problem task.


165

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

Атамась

Артем

Іванович

науковий співробітник відділу створення

навчально-тематичних систем знань НЦ «МАН

України», кандидат технічних наук

Барвіцька

Галина

Кирилівна

науковий співробітник відділу інформаційно-

дидактичного моделювання НЦ «МАН України»,

кандидат філологічних наук

Булгаков

Ілля

Володимирович

молодший науковий співробітник відділу створення

навчально-тематичних систем знань НЦ «МАН

України»

Ворона

Лариса

Іванівна

методист позашкільного навчального закладу

Полтавської обласної ради «Полтавська обласна

Мала академія наук учнівської молоді», кандидат

педагогічних наук

Гетьман

Ірина

Анатоліївна

доцент кафедри комп’ютерних інформаційних

технологій Донбаська державна машинобудівна

академія, кандидат технічних наук,

м. Краматорськ

Гетьман

Марина


викладач кафедри біофізики та медичної

інформатики Донецького національного медичного

університету, м. Краматорськ

Гончарова

Наталія

Олександрівна

старший науковий співробітник відділу STEM-

освіти, Інституту модернізації змісту освіти МОН

України, кандидат педагогічних наук

Дем’яненко

Авлентина

Борисівна

старший науковий співробітник відділу

інформаційно-дидактичного моделювання НЦ

«МАН України», кандидат педагогічних наук

Демченко

Олена

Петрівна

доцент кафедри соціальної педагогіки і соціальної

роботи Глухівського національного педагогічного

університету імені Олександра Довженка, кандидат



166

Довгий Станіслав Олексійович

президент НЦ «МАН України», доктор фізико-

математичних наук, професор, член-кореспондент

Національної академії наук України, академік

Національної академії педагогічних наук України

Зуєв

Михайло

Ігорович

завідувач відділу інтелектуальної власності НЦ

«МАН України», аспірант Інституту обдарованої

дитини НАПН України

Кальной

Сергій

Прокопієвич

старший науковий співробітник відділу

створення та використання інтелектуальних

мережних інструментів

Кобиш

Алла


директор Нововолинської загальноосвітньої

школи І–ІІІ ст. № 2, вчитель-методист

Лавриченко

Наталія

Миколаївна

головний науковий співробітник відділу

інформаційно-дидактичного моделювання, доктор

педагогічних наук, професор

Островська

Аліна

Леонтіївна

заступник директора Нововолинської

загальноосвітньої школи І–ІІІ ст. № 2, старший

вчитель

Пащенко

Євген

Юрійович

науковий співробітник відділу створення та

використання інтелектуальних мережних

інструментів НЦ «МАН України»

Попова

Марина


науковий співробітник відділу створення та

використання інтелектуальних мережних

інструментів, кандидат технічних наук

Поштарук

Ярослава

Іванівна

викладач вищої категорії, старший викладач

Державного навчального закладу «Київський

професійний коледж з посиленою військовою та

фізичною підготовкою»

Салюк

Наталія

Віталіївна

методист позашкільного навчального закладу

Полтавської обласної ради «Полтавська обласна

мала академія наук учнівської молоді»

https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwjgso727eXJAhXkg3IKHUJkAWYQFggaMAA&url=http%3A%2F%2Fpoltava.man.gov.ua%2Fpersonal%2FMetodichna_sluzhba%2FSaljuk_Natalija_Vitaliivna%2F&usg=AFQjCNF7OKiYiPYqIZZMKkZ5axEG1n7rjQ&bvm=bv.110151844,d.bGQ

https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwjgso727eXJAhXkg3IKHUJkAWYQFggaMAA&url=http%3A%2F%2Fpoltava.man.gov.ua%2Fpersonal%2FMetodichna_sluzhba%2FSaljuk_Natalija_Vitaliivna%2F&usg=AFQjCNF7OKiYiPYqIZZMKkZ5axEG1n7rjQ&bvm=bv.110151844,d.bGQ


167

Сліпухіна

Ірина

Андріївна

доцент кафедри загальної фізики Національного

авіаційного університету, доктор педагогічних наук

Савченко

Ірина

Миколаївна

учений секретар НЦ «МАН України», кандидат

педагогічних наук, старший науковий

співробітник

Стрижак

Олександр

Євгеньевич

заступник директора з наукової роботи НЦ «МАН

України», доктор технічних наук, старший

науковий співробітник

Тропіна

Ірина

Вікторівна

науковий співробітник сектора фінансової

грамотності та навичок підприємництва

відділу цифрової освіти, фінансової грамотності та

навичок підприємництва Державної наукової

установи «Інститут модернізації змісту освіти»

Міністерства освіти і науки України

Хован

Ірина

Вікторівна

вчитель фізики навчально-виховного комплексу

«Домінанта», керівник секції «Біофізика», кандидат


Храпач

Ганна

Сергіївна

молодший науковий співробітник Центру воєнно-

стратегічних досліджень Національного

університету оборони України імені Івана

Черняховського

Чернецький

Ігор

Станіславович

завідувач відділу Відділу створення навчально-

тематичних систем знань НЦ «МАН України»,

кандидат педагогічних наук

Чистякова

Наталія

Генадієвна

методист Державного навчального закладу

«Київський професійний коледж з посиленою

військовою та фізичною підготовкою

Шаповалов

Віктор

Борисович

молодший науковий співробітник відділу

створення та використання інтелектуальних

мережних інструментів НЦ «МАН України»

Шаповалов

Євген

Борисович

провідний інженер відділу створення навчально-

тематичних систем знань НЦ «МАН України»


168

CONTENT

Dovhyi Stanislav. Introduction…………………………… ………….…10

CHAPTER І.

TRANSDISCIPLINE – PARADIGM OF MODERN EDUCATION

Alexander Stryzhak, Igor Chernetskyy, Shapovalov Eugene,

Viktor Shapovalov.

The potential of using ontologo-analytical graph…………………….13

Igor Chernetskii, Artyom Atamas, Evgen Shapovalov, Viktor

Shapovalov, Evgen Pashenko.

The use of information tools for structuring and visualization of

scientific knowledge during the preliminary investigation………………….20

Igror Chernetskii, Artyom Atamas, Evgen Shapovalov, Viktor

Shapovalov, Illia Bulgakov.

Using of selection ontologies during scientific works……………….28

CHAPTER ІІ.

INFORMATIVELY-EDUCATIONAL SPACE:

METHODOLOGICAL BASES Of PLANNING, CREATION,

FORMING

Halyna Barvitska, Ganna Hrapach. Design training courses and e-

books as an innovative means of learning………………………………….36

Marina Hetman, Irina Hetman. Electronic textbook as an important

element in the system of distance education……………………………..…44

Valentinа Demyanenko. Information culture of a young man as a

means of socialization in today's knowledge society…………………..…...49

Yaroslava Poshtaruk. A new level of development of computer

technologies in the context of reforming the educational sphere…………...57

CHAPTER ІІІ.

ORGANIZATION OF SCIENTIFIC-

RESEARCH ACTIVITYOF STUDENT'S AND STUDENT YOUNG

PEOPLE WITH THE USE OF FACILITIES OFINFORMATIVE

EDUCATIONAL SPACE

Larisa Vorona. Methodological foundations student research in

the Ukraine Minor Academy of Sciences……………………………….63

Sergiy Kalnoy. E-learning scenarios as form of interactive knowledge

base in e-educational network interaction……………………………….….70


169

Marina Popova. Environment information research teaching and purpose «Museum planet»………………………………………..………..78

Irina Hovan. Development research abilities of pupils by means of physical experiments………………………………………………………..85

CHAPTER ІV.

INNOVATIVE MODELS OF SUPPORT AS A PROCESS OF STUDENTS PERSONALITY DEVELOPMENT

Alla Kobysh, Alina Ostrovska. Pedagogical conditions of the development of the innovation environment institutions in the conditions of pedagogical experiment…………………………………………………..…89

Irina Tropina. Dissemination implementation course experience «Financial literacy»……………………………………………….……..….97

Natalia Chistyakovа. Military occupational training youth – innovative educational projects……………………………………………103

CHAPTER V.

PSYCHOLOGY OF GIFT. ACTIVITY OF SUBJECT IS IN DEVELOPMENT OF GIFT

Olena Demchenko. A social gifted individual as an indicator of its elitism………………………………………………………………….…...108

Mihail Zuev. School legal education of gifted students as a means pre-university preparation………………………………………………………115

Natalia Lavrichenko. Teaching for Understanding good theory disintegration K. Dabrowski……………………………………………….122

Irina Slipukhina, Igor Chernetsky. Research pupils in the application of scientific methods and engineering…………………………131

CHAPTER ІV. STEM – WORLD OF INNOVATIVE POSSIBILITIES

Natalia Honcharova. Professional competence of teachers in STEM education system………………………………………………..………….141

Irina Savchenko. Sales ideas Education STEM national center «Minor Academy of Sciences Ukraine»………………………………………..….. 149

Natalia Saluk. Problem of training for development creative abilities of students the study of biology…………………………………………….158

Наукове видання

НАУКОВІ ЗАПИСКИ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ

НАУК УКРАЇНИ

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ

Підписано до друку 17.12.2015 р. Формат 60х84/8

Папір офс. 80 г/м2. Друк цифровий. Умов. друк. арк. 19,76.

Наклад 300 прим. Зам. № 0612

Видавництво: Інститут обдарованої дитини НАПН України

04053, Україна, м. Київ, вул. Артема, 52-Д

тел./факс: (044) 481–27–27

E-mail: [email protected]

Свідоцтво про внесення в Державний реєстр

субʼєктів видавничої справи

серія ДК № 3366 від 13.01.2009 р.

НАУКОВІ ЗАПИСКИ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК...

Documents