Усім маленьким і дорослим мрійникам присвячується...

Величезна подяка моїй мамі Олександріта родині Оленки В. за підтримку цієї книжки

Ольга Хоменко

Художник Ольга Смірнова

Laurus2014

У місті Києві жила маленька дівчинка на ім’я Софійка. Вона дуже любила цукерки, кавуни, маму і тата. А ще обох своїх бабусь, читати і спати. Через те її називали Соня. Це скорочено від Софійка. І ще так називають дітей, які люблять поспати. «Сонько-о-о, прокидайся», — будила її вранці бабуся.

Отож Соня дуже любила читати. Коли їй виповнилося п’ять років, вона сама пішла і записалася до сусідньої бібліотеки. Щоправда, їй довелося довго переконувати тітоньку-бібліотекарку, бо зовсім малих дітей туди не брали.

Соня любила бувати в бібліотеці. Та коли вона дивилася на високі

стелажі, безліч полиць

8

і різнобарвні книжкові корінці, їй часто ставало сумно.

Вона розуміла, що навіть якщо надовго замкнутися в бібліотеці, усіх книжок не перечитаєш.

А найбільше Соня любила читати про подорожі. Якось тато подарував їй на день народження передплату на цілих дванадцять книжок про пригоди. Книжки ті приходили додому по одній, друкували їх повільно. Соня чекала на нову книжкуі намагалася вгадати, про що вона буде та якого кольору. Адже всі книжки були різнокольорові.

Спочатку приходили червоні й помаранчеві, потім — блакитні й сині, а під кінець — фіолетові й брунатні. Мабуть,у друкарню щоразу привозили іншу фарбу і тому всі палітурки були різні.

Читаючи книжку, Соня любила ласувати цукерками. Тому подекуди на сторінках залишалися шоколадні відбитки її пальців, великого і вказівного. Сторінки з шоколадними плямами були неймовірно «смачними».

На жаль, Соня ніколи не була за кордоном. Вона навіть не знала, де він, той кордон. Зате, читаючи книжки, вона завжди подумки мандрувала. Соня уявляла себе героїнею кожної з цих

9

книжок і знала, що колись неодмінно побуває в багатьох містах і країнах світу.

У її кімнаті всі стіни були зеленого кольору, а одна — напроти — ліжка ще й зовсім порожня. Соня дуже любила мріяти, особливо сидячи на ліжку. У її уяві порожня зелена стіна перетворювалася на екран кінотеатру.Там показували захоплюючі сюжети з барвистих книжок: мавританців із кривими шаблюками, козаків на конях, індійських принцес, японців у кімоно під сакурами,

Тунгуський метеорит у Сибіру.Ще у Сониній кімнаті жила шафа, велика й клишонога. У її нетрях крилося багато різного

скарбу. Там висіла довга шуба і навіть був улюблений блакитний заєць із круглими,

трохи здивованими очима. Вдень це була звичайнісінька шафа,

а ввечері вона перетворювалася на комору з монстрами.

10

Шафа починала рипіти, часом з неї чулося волохате шарудіння, хоча всередині нікого живого не було.

Соня завжди хотіла завести собі маленького цуцика, краще таксу. З нею можна було б гратися, водити її на прогулянки, пестити й гладити, купити їй собачий комбінезон і навчити стрибати через парканчик біля дому. Песик охороняв би Соню від шафи вночі і від незнайомих дорослих удень. Проте мама сказала: «Або собака, або я». Звичайно, Соня вибрала маму. Хай там який песик добрий і хороший, але мама однаково — найкраща. Мама може приголубити, ніжно поцілувати, почитати казку, прийти вночі, коли страшно, і забрати до себе в ліжко.

Соня багато чого боялася. Наприклад, темряви і чужих людей. Це була її таємниця, а про таємниці, як відомо, нікому не розповідають. На вигляд Соня була хороброю дівчинкою і ніколи нікому не зізнавалася, що вона

11

Незнайомі дорослі — це взагалі окрема історія. Колись Соня нікого не боялася. Вона росла допитливою, привітною дівчинкоюі дуже хотіла бути схожою на тата, тому багато що за ним повторювала. Наприклад, вона почала з усіма вітатися за руку, як він. У гості до них приходили переважно дорослі, доводилося вітатися за руку і з ними. Соня була малою на зріст і багатьом діставала тільки до пояса,

чогось чи когось боїться. Проте, ввечері вона часом просила маму не вимикати лампу у неї в кімнаті. Красива лампа у формі лілеї заспокоювала її, рятувала від темряви і скрипів у шафі.

12

тому для привітання доводилося високо тягнути руку.Зате Соня й сама почувалася дуже дорослою.

З дітьми Соня теж віталася за руку. А в декого на руках були бородавки, і вони виявилися заразними. Отак у Соні на великому пальці правої руки раптом з’явився неприємний горбочок. Його довелося видаляти у спеціальній лікарні. Соня боялася лікарів. Їй стало зовсім страшно, коли лікар бризнув на пальчик білим газом і замість горбочка раптом утворилася дірка. Соня зойкнула і подумала, що так можна півлюдини знищити, якщо необережно бризкати. Дівчинка заплакала, а мама притулила її до себе, погладила по голівці і попросила не переживати.

Соня ніколи не була в дитячому садку і дуже заздрила дітям, які туди ходили. Мама казала, що в дитсадку живе інфекція, тому Соню бавила вдома бабуся. Щоранку дівчинка дивилася у вікно на дітей, які йшли до садка. Вона думала, що там їх навчають чомусь такому секретному, про що вона ніколи не дізнається. Соня намагалася розпитати дітей, чому ж їх там вчать, але вони

13

не розказували нічого путнього. То були історії про манну кашу, денний сон та ще про те, хто кого побив подушками. «Не може бути. Щось там є ще, про що вони усі мовчать», — думала

дівчинка. Вона мріяла якось потайки, коли мама не знатиме, а інфекція

спатиме, пробратися в дитсадок, аби все роздивитися і гарненько вивчити.

Іноді діти приходили до неї додому, і вони разом гралися у схованки.

У їхній великій квартирі було де сховатися. Наприклад, за одягом

у комірчині або на підвіконні за шторою у батьківській спальні.

Соня дуже вправно гралася

14

і ї ї рідко знаходили. У перерві між іграми Соня з друзями ласували чорним хлібом із малиновим варенням. Інколи вона так добре ховалася, що забувала у схованці недоїдений бутерброд, і мама потім дивувалася, коли знаходила десь на вікні засушену скибку хліба. Тоді Соня припускала, що у їхній квартирі завелися миші...

Їхня родина жила у новому багатоповерховому будинку.Якось навесні Соня разом з іншими дітьми саджали на подвір’ї під будинком дерева. Дорослідоручили їм посадити каштани.

15

Мрія 3

Мрія 4

Літературно-художнє видання

Хоменко Ольга Анатоліївна

ПРИГОДИ МАЛОЇ СОНІ

Оповідання для дітей, дорослихі дорослих дітей

Ілюстрації Ольги СмірновоїВідповідальний за випуск Микола КлимчукПідписано до друку 1.11.2014. Формат 70 ×108 1/32

Гарнітура Vaccine Sans. Папір Munken Lynx.Друк офсетний.

ISBN 978-966-2449-60-02014 © Видавництво «Лаурус»2014 © Ольга Хоменко

Видавництво «Laurus»Свідоцтво ДК № 4240 від 23.12.2011Телефон: 0(44) 234-16-30www.laurus.ualaurus.info@yahoo.comFacebook: laurusІнші книжки видавництва:http://issuu.com/laurus_press

Віддруковано у ТОВ «Друкарня “Бізнесполіграф”»

ДК № 2715 від 07.12.2006. 02094, Київ, вул. Віскозна, 8

Телефон/факс: 0 (44) 503-00-45