Южно Український енергокомплекс 22011 011 ррікік...Як при...

Южно-Українськийенергокомплекс

2011 рік2011 рік

ЗБІРНИК СТАТЕЙЗБІРНИК СТАТЕЙ

Збірник статей

2011 рік

Міністерство енергетики та вугільної промисловості УкраїниДержавне підприємство ‘‘Національна атомна енергогенеруюча компанія

‘‘Енергоатом’’Відокремлений підрозділ ‘‘’Южно-Українська АЕС’

Відділ роботи з громадськістю та засобами масової інформації

м. Южноукраїнськ, 2012 рік

Дана збірка містить статті про Відокремлений підрозділ “Южно-Українська АЕС”, що були підготовлені інженерами групи зв'язків зі ЗМІ та громадськістю і опубліковані в регіональних друкованих ЗМІ впродовж 2011 року.

Статті розкривають основні події з життя найбільшого енергетичного підприємства Півдня України, специфіку його роботи, руйнують стереотипи, що сформувалися у населення після аварії на Чорнобильській АЕС та наводять незаперечні аргументи на користь атомної енергетики, її безпеки та надійності.

Для широкого кола читачів.

Збірник статей. 2011 рік – Южноукраїнськ: Друкарня ВП “Южно-Українська АЕС”, – 2012. – 40 с.

Начальник відділу роботи з громадськістю та ЗМІ Володимир Зернопольський

Керівник групи зв'язків зі ЗМІ та громадськістю Влада Тішкова

Фото Дмитро Кожевніков та Олександр Запольський

Дизайн та верстка Олександр Пелюх

ЗмістВони допомагають забезпечувати безпеку АЕС 4

«Атомний» внесок у розвиток краю 8

Южно-Українська АЕС і уроки Фукусіми(компетентно про головне) 12

Історія, якої можна торкнутися 19

Ташлицька ГАЕС святкує п’ятирічний ювілей 27

Олександр Марков: «На сьогодні завершенопоглиблену оцінку безпеки усіх енергоблоківЮжно-Української АЕС» 31

Южно-Українська АЕС: успішна реалізаціявиробничих програм і планів - такі підсумки2011 року 35

Збірник статей•20113

Вони допомагають забезпечувати безпеку АЕС«Будьте уважними до своїх думок, бо вони - початок вчинків»,– навчав фантазер і публіцист Даніель Дефо. Наш внутрішній світ, коло спілкування, умови праці та відпочинку, навіть настрій та емоції, які ми відчуваємо, приходячи щодня на роботу, суттєво впливають на результати нашої діяльності. Є на Южно-Українській атомній підрозділ, роботу якого дуже складно виміряти цифровими показниками. Але від цього його значення не зменшується. Цей нечисельний (всього 6 спеціалістів), але згуртований колектив відповідає за психолого-педагогічне забезпечення персоналу складного атомноенергетичного підприємства.

Перший тест на профпридатність Кожен без винятку майбутній працівник АЕС здає його фахівцям ЛППЗ

(лабораторії психолого-педагогічного забезпечення), які визначають рівень розвитку професійно важливих якостей кандидата. Висновки психологів направляються до комісії з профвідбору, що приймає рішення щодо прийняття на ту чи іншу посаду. «Можна сказати, що ми - перша лінія захисту у забезпеченні безпеки», - говорить керівник лабораторії Раїса Боровицька. На дану посаду вона, психолог з 10-річним стажем роботи, призначена нещодавно, змінивши на цьому посту Віктора Копилова, який пішов на заслужений відпочинок.

Головне завдання психофізіологічного обстеження - оцінити рівень розвитку таких професійно-важливих якостей працівника, як уважність, відповідальність, обережність, пам’ять, рівень логічного мислення та ряд інших показників, що дозволяють встановити придатність людини для роботи на АЕС. Для кожної посади - свій перелік тестів. «Важливо, що після того, як працівник влаштується на роботу, наш зв’язок з ним у процесі діяльності не втрачається, - продовжує розмову психолог Катерина Черешня. - Ми надаємо свої рекомендації і під час переведення персоналу на вищу посаду, і в разі виникнення проблемних ситуацій».

Працюємо на перспективу «Знання в царині психології управління та питань, пов’язаних з впливом

людського чинника на забезпечення культури безпеки, якими діляться психологи на заняттях, можуть бути застосовані персоналом і через місяць, і через роки, коли, наприклад, сьогоднішній молодий фахівець стане керівником. Наша робота розрахована на перспективу», - впевнена Раїса Боровицька. Саме тому вона вважає, що діяльність ЛППЗ не можна відобразити цифровими


показниками. Звичайно, є якісь підсумкові дані, наприклад: у 2010 році психофізіологічне обстеження пройшли 707 чоловік, консультативну допомогу надано 744 працівникам станції, усього для різних категорій персоналу проведено 263 заняття. Проте, психологи АЕС упевнені, що не в цьому суть діяльності ЛППЗ. «Кожен працівник - індивідуальність. Побачити в ньому Особистість, підтримати, навчити, допомогти налаштуватися на позитивний результат - ось головне завдання нашого колективу, - вважає керівник лабораторії. - Мені приємно працювати в команді однодумців і справжніх професіоналів, і в цьому чимала заслуга нашого колишнього керівника Віктора Аркадійовича Копилова».

Обстежуємо. Навчаємо. КонсультуємоЗа 21 рік існування служби психологічної підтримки персоналу АЕС перелік

її завдань істотно розширився. Сьогодні серед основних напрямків роботи ЛППЗ вже згадане психофізіологічне обстеження, психолого-педагогічна підготовка персоналу, консультативна допомога, соціально-психологічні

дослідження. У арсеналі фахівців лабораторії різноманітні методи: семінари, лекції, тренінги, дискусії, аналіз реальних ситуацій, анкетні опитування, тестування, заняття за індивідуальними програмами (при підготовці на вищу посаду). «Якщо до 2009 року індивідуальне навчання з основ психології та питань культури безпеки проводилося лише для оперативного персоналу, то,


Колектив лабораторії психолого-педагогічного забезпечення ВП ЮУАЕС

починаючи з минулого року, такі заняття організовуються під час підготовки на посаду і для керівників низової, первинної та середньої ланок управління», – уточнює психолог Олена Шаміс.

Обов’язкові заняття з культури безпеки - неодмінна складова кожного дворічного циклу підтримки кваліфікації оперативного персоналу. У програмі - питання ефективної комунікації, командної взаємодії, управління групою, контролю стресових ситуацій. Усі ці знання дійсно потрібні та важливі для оперативників. Виходить, кожні два роки - знайома тема? Як при цьому зробити заняття живими, цікавими і, головне, корисними? «Для цього ми використовуємо звіти про станційні події, у яких були задіяні працівники того ж рівня, що зробили помилку, - ділиться досвідом психолог Юлія Біломоїна. - Спільний з викладачем розгляд причин помилкових дій колеги – часто-густо потужний стимул для перегляду свого ставлення до теми безпеки». Ну, а якість засвоєння теоретичних знань фахівці ЛППЗ оцінюють, спостерігаючи за діями персоналу в процесі занять на повномасштабних тренажерах, де навчальні тренування максимально наближені до реальних ситуацій. За результатами спостережень психологи розробляють рекомендації як інструкторам, так і тим, хто навчається.

Щоб помилки стали досвідомДавно доведено, що навіть найнадійніші технологічні системи можуть бути

вразливі з точки зору людських помилок - від них не убезпечений будь-який висококласний і досвідчений фахівець. Але чи можна обернути помилковий досвід на користь?!

Позитивним прикладом використання досвіду роботи з урахуванням людського чинника в атомній енергетиці служить бельгійська АЕС «Тіанж». Суттю діючого там підходу є послідовне впровадження на підприємстві політики «не карання» за допущені помилки. А головною метою - поступове створення атмосфери відкритості, яка має сприяти передачі інформації, важливої для безпеки. Інформація, якою ділиться персонал, що не боїться покарання, дає можливість провести всебічний аналіз події, що дозволяє виявити максимум явних і прихованих відхилень, знайти їм вичерпні пояснення і запропонувати адекватні коригуючі заходи для запобігання подібних помилок у майбутньому.

З 2004 року такий проект розвивається і на Южно-Українській станції. До його робочої групи входять психологи, інструктори навчально-тренувального центру та технічні фахівці АЕС. Южно-Українські експерти пройшли навчання на «Тіанж», освоїли методику аналізу подій, пов’язаних


Психологи АЕС у своїй роботі керуються принципом конфіденційності. А це означає, що дані про психологічні особливості, особисті думки та оціночні судження працівників є конфіденційними і не підлягають розголошенню.

з помилками персоналу, і адаптували її для використання на вітчизняних атомних станціях. «Висновки, зроблені за результатами аналізу подій, не лише пропонуються керівникам підрозділів для інформування та винесення уроків, а й використовуються в навчанні персоналу. Це максимально наближає зміст навчальних занять до реального досвіду тих, хто навчається. Саме за рахунок такого зворотного зв’язку можна дійсно забезпечити прихильність персоналу до культури безпеки. Проект, про який іде мова, - один з інструментів її виховання, - упевнена керівник ЛППЗ Раїса Боровицька.

Людина - головний бар’єр безпекиТо що ж таке культура безпеки, яка так часто згадується сьогодні? Цей

термін з’явився більше 2 десятиліть тому після гіркого уроку Чорнобиля, коли атомники всього світу основоположним і безперечним пріоритетом своєї діяльності визнали безпеку. Відступивши від правильного, але складного формулювання, можна сказати, що культура безпеки - це така система взаємин працівників при виконанні своїх обов’язків, коли людина виявляється просто нездатною зробити будь-який крок на шкоду безпеці. Три кити в основі цього поняття - критичне і осмислене ставлення до своєї справи та поставлених завдань, чітке дотримання встановлених вимог, обережність і уважність у роботі, а також своєчасне і повне інформування про свої дії.

Проте оголосити про безумовний пріоритет безпеки над будь-якими іншими інтересами - це ще далеко не все. Набагато важливіше, а головне, складніше зробити так, щоб основні принципи культури безпеки не просто були зрозумілими та прийнятними для персоналу, а й стали життєвими постулатами кожного з 7 тисяч працівників Южно-Українського енергокомплексу. У виконанні цього завдання беруть участь і психологи ЛППЗ.

Галина Медвінська


Для вивчення ставлення працівників АЕС до питань культури безпеки, їх оцінки стану психологічного клімату в колективах підрозділів використовуються анонімні анкетні опитування. Узагальнена думка персоналу представляється керівництву для аналізу та ухвалення управлінських рішень.

«Атомний» внесок у розвиток краюСуперечки щодо доцільності розміщення унікального енергетичного комплексу у складі АЕС, ГЕС і ГАЕС на Миколаївщині велися не рік і не два. З часом їх гострота зменшилася - за майже тридцятирічний термін існування відокремлений підрозділ Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» «Южно-Українська АЕС», що об’єднує ці три складові, не лише довів надійність та безпеку своїх ядерних реакторів і гідроагрегатів, а й посів гідне місце у переліку великих промислових підприємств області. До розмови про результати діяльності енергокомплексу за минулий рік і його внесок у розвиток регіону ми запросили заступника генерального директора з економіки та фінансів ВП ЮУАЕС Вадима Єжова.

- Почнемо з головного завдання підприємства - вироблення електричної енергії. Завдяки енергетичному комплексу на Південному Бузі, і в першу чергу, атомній станції, Миколаївська область перетворилася з колись енергодефіцитної на енергоекспортуючу. Декілька слів про роль відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» в енергозабезпеченні регіону та країни в цілому.

- Щорічно ми виробляємо приблизно чверть від атомної та 10% від загальноукраїнської генерації. Виробленої нашим підприємством електричної енергії вистачає для забезпечення нормальних умов життєдіяльності Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, частково Кіровоградської області та Автономної республіки Крим - регіону з більш як 5-мільйонним населенням.

Минулого року АЕС, ГЕС і ГАЕС в цілому відпущено в Енергоринок 17 млрд 59 млн кіловат-годин електроенергії (106,5% планового завдання) загальною вартістю 2 млрд. 796 млн грн.

- Цю суму розраховано, виходячи з тарифу на «атомний» кіловат. Яким він був минулого року і наскільки


Вадим Єжов


відрізняється від вартості кіловат-години інших виробників? - Тариф на електроенергію, що відпускається вітчизняними атомними

станціями, у 2010 році було встановлено на рівні 15,83 копійки за кіловат-годину. В Україні нижчу вартість електроенергії мають лише гідроелектростанції: минулого року середня ціна кіловату, що купувався Енергоринком у ГЕС, складала 11,31 коп. У той же час тариф для теплових електростанцій завжди був набагато вищим від «атомного» - в 2010-му він досяг 44,8 коп/кВт·год. І це не межа. Для ТЕЦ, наприклад, середній тариф минулого року був без малого 70 коп/кВт·год. Ще вищу ціну має електроенергія, вироблена так званими альтернативними джерелами: у кінці минулого року «зелені тарифи» для малих ГЕС складали 84,18 коп/кВт·год; для вітрових електростанцій - 122,7 коп/кВт·год; для виробників електроенергії з біомаси - 134,46 коп/кВт·год; з енергії сонячного випромінювання - 505,09 коп/кВт·год.

Для повного розуміння назву частки різних генерацій у загальному обсязі виробництва електроенергії в Україні: АЕС - 47,4%, ТЕС - 41,5%, ГЕС і ГАЕС - 6,9%, ТЕЦ - 4,2%, альтернативних джерел - 0,003%.

Шляхом нескладних математичних порівнянь легко визначити, який напрям енергетики сьогодні є стримуючим чинником у зростанні цін на кіловат-годину. До речі, головний, а точніше, єдиний регулювальник тарифів у нашій країні - Національна комісія регулювання електроенергетики. Вона визначає за якою ціною Енергоринок має купувати електроенергію у виробника і скільки має платити споживач за використану електрику. Споживчий тариф НКРЕ формує на підставі тарифів на виробництво, на передачу електроенергії місцевими (локальними) мережами та на її постачання.

До сказаного хочу додати, що атомна станція - такий же споживач електроенергії, як і будь-яке інше промислове підприємство. І правила її закупівлі для нас нічим не відрізняються від встановлених для будь-якого промислового об’єкту. Відпускаючи свої кіловати в Енергоринок за ціною менше 16 копійок, ми купували їх для виробничих та господарських потреб минулого року як споживач 2-го класу напруги без малого по 67 копійок. Нескладно вирахувати, що купівельна вартість електроенергії для АЕС у 4 рази вища від нашого відпускного тарифу.

Той, хто відстежує ситуацію на Енергоринку, мені заперечить: цього року Національна комісія регулювання електроенергетики «атомний» тариф підвищила - з 1 березня він складає 18,32 коп/кВт·год. Так, подвійне підвищення (лютий і березень) дало в цілому зростання відпускної вартості нашого кіловату на 2,49 копійки. При цьому тариф для АЕС як споживача за станом на 1 березня виріс на 10,44 коп/кВт·год. Так що і сьогоднішня ціна електроенергії, що виробляється атомними станціями, залишається однією з найнижчих в Україні. Скажу більше, вона одна з найнижчих у світі.

Ну, і завершуючи тему енерготарифів, хочу додати: в Україні законодавчо закріплено, що тариф на електроенергію для населення, яке проживає в

30-кілометровій зоні атомних електростанцій, встановлюється в розмірі 70% від діючого тарифу для відповідної групи.

- ВВажаємо, читачам цікаво буде дізнатися й про фінансово-економічні результати діяльності енергокомплексу. І не просто про показники виробленої товарної продукції, хоч вони, звичайно, дуже важливі для колективу та подальшого розвитку підприємства в цілому, та все ж середньостатистичного жителя області мало чим зачеплять. А ось річну суму сплачених податків, і скільки з них залишилося в регіоні - вважаємо, цікаво знати усім. Не дарма ж успішні американці кажуть: дорогу цивілізації вибрукувано квитанціями про сплату податків.

- Почнемо все ж з товарної продукції. У 2010 році її загальний обсяг склав 2 млрд 809 млн грн., річний план виробництва товарної продукції виконано на 106,3%. При цьому за рік до бюджетів усіх рівнів сплачено близько 100 млн грн. різних податків і зборів (якщо бути точним, то 99,93 млн грн.). З них найбільшу суму склав податок з прибутків працівників ВП ЮУАЕС - 74 млн грн., податок на воду - 17,5 млн грн., податок на землю - 7,9 млн грн. Відповідно до порядку, встановленого Законом про державний бюджет України на 2010 рік, суму сплачених ВП ЮУАЕС податків було розподілено Державним Казначейством таким чином:

- до державного бюджету надійшло 17,6 млн грн.,- до обласного бюджету - 20,6 млн грн.,- до місцевого (міського) бюджету - 61,7 млн грн.Крім того, дирекція компанії «Енергоатом» за усі свої відокремлені

підрозділи сплачує податки за забруднення довкілля та на прибуток (за 2010 рік по ЮУАЕС нараховано 113,7 млн грн. і 129,1 млн грн. відповідно),а також податок на додану вартість, але, повторюся, ці платежі вже здійснюються на рівні компанії.

- Не варто забувати, що окрім податків, регіон отримує відрахування за програмою добудови Ташлицької ГАЕС. При тому, що саме цей об’єкт, який залишається у стадії будівництва, підвищує градус напруження у багаторічних суперечках щодо загальної ефективності енергокомплексу.

- Рівно 10 років тому, на початку 2001-го, погодивши добудову Ташлицької гідроакумулюючої електростанції, сесія Миколаївської обласної ради затвердила програму соціальних завдань з оздоровлення інфраструктури регіонів, які входять до зони впливу гідроакумулюючої станції. На той час уперше в Україні було застосовано схему одночасного фінансування будівництва промислового об’єкту та реалізації соціально-екологічних заходів у зоні його розташування. За 10 років, завдяки спорудженню Ташлицької ГАЕС, на розвиток регіону спрямовано близько 157 млн грн.

134 млн грн. протягом десятиліття отримали 6 районів і 3 міста Миколаївщини, що увійшли до зони поширення соціальної програми добудови ТГАЕС (89 населених пунктів, де проживає 79 тис. чоловік). Розпорядником



цих коштів є управління капітального будівництва Миколаївської обласної держадміністрації. 23 млн грн. спрямовано на розвиток Южноукраїнська - міста-супутника ЮУАЕС. Розподілом і освоєнням коштів для міста атомників займається управління капітального будівництва ВП ЮУАЕС.

За даними управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації, станом на 1 січня 2011 р. зі 121 об’єкту соціальної програми повністю введено в дію і передано на баланс експлуатуючим організаціям 74 загальною вартістю 74,9 млн грн. Завдяки спорудженню Ташлицької ГАЕС, міста і села Миколаївщини забезпечуються питною водою, прокладаються нові і реконструюються діючі інженерні комунікації, будуються автодороги, школи та газопроводи, покращується медичне і соціально-побутове обслуговування. Окремо фінансуються роботи зі збереження природного довкілля.

Якщо ми підбиваємо підсумки минулого року, то варто сказати, що у 2010-му на рішення проблем регіону було спрямовано понад 22 млн грн.

- Ну і рік, як працює закон про соціально-економічну компенсацію ризику населенню, яке проживає в зоні спостереження атомних станцій.

- Так. У травні минулого року Кабінет Міністрів України затвердив порядок стягнення збору на соціально-економічну компенсацію ризику населенню, яке проживає на території зон спостереження АЕС. Платником збору є оператор ядерних установок - у нашому випадку компанія «Енергоатом», яка відраховує на вказані цілі 1% від вартості реалізованої електроенергії. Кошти від збору направляються до спеціального фонду державного бюджету, звідки у вигляді субвенцій надходять до обласних, районних і міських бюджетів. Згідно з законом, соціально-економічна компенсація розподіляється в наступному процентному співвідношенні: обласні бюджети - 30%; бюджети районів і міст обласного підпорядкування, окрім міст-супутників АЕС (для Южно-Української АЕС - Первомайський, Арбузинський, Вознесенський, Доманівський, Братський райони та м. Вознесенск) - 55%; бюджети міст-супутників атомних станцій - 15%.

За даними дирекції компанії, минулого року до спецфонду держбюджету «Енергоатомом» в цілому перераховано майже 76 млн грн. У 2011-му на вказані цілі планується направити близько 150 млн грн.



Южно-Українська АЕС і уроки Фукусіми(компетентно про головне)

Про можливість повторення на южно-українському майданчику японського сценарію з аварією на АЕС Фукусіма сьогодні сперечаються багато. «Оптимісти» та «песимісти» - ті, хто вірить і, навпаки, не вірить у його можливість - досить категоричні. При цьому пересічний мешканець, зазвичай, піддає сумніву обидві позиції. Він давно розучився довіряти не підкріпленій фактами інформації, маючи, до речі, на це повне право. Тож звернімося до аргументів. Почнемо з Японії - у зону впливу останнього землетрусу там потрапили чотири АЕС, а серйозні проблеми виникли лише на одній - Фукусіма Даїчі. Так от, реакторних установок такого покоління в Україні немає. Ще факт: поряд з територією ЮУАЕС неможливе виникнення 10-метрового цунамі - просто нізвідки взятися. Це, так би мовити, база. Підтвердити та розширити її нам допоможуть фахівці. Свої аргументи наводять старший науковий співробітник Інституту геофізики ім. С. І. Суботіна Національної академії наук України кандидат геологічних наук Олег САФРОНОВ, заступник головного інженера ВП ЮУАЕС з ядерної та радіаційної безпеки Дмитро СОКОЛОВ, заступник головного інженера з підготовки персоналу ВП ЮУАЕС Олександр ЗАНОЗІН і начальник відділу кваліфікації обладнання служби надійності, ресурсу та продовження експлуатації ВП ЮУАЕС Дмитро ФОМІН.

Олег САФРОНОВ, кандидат геологічних наук, Інститут геофізики НАНУ: - Основними сейсмонебезпечними зонами в регіоні розташування

Южно-Української атомної станції є Карпатсько-Балканська та Кримсько-Чорноморська. Розрахунки показали, що сейсмічний вплив від осередків Кримських землетрусів на майданчику ЮУАЕС не перевищить 5 балів. Розрахункова інтенсивність від найсильніших землетрусів Туреччини та Егейського моря також буде не вищою від 5-бальної відмітки.

Найбільшу сейсмічну небезпеку для району розташування Южно-Української АЕС представляють осередки Карпатського регіону - зони Вранча (Румунія). Макросейсмічні дослідження наслідків 13 сильних землетрусів у цій зоні (з 1790 до 1990 рр.) показали, що на території, прилеглій до майданчика


ЮУАЕС, за останні 200 років сталися три землетруси силою 6 балів - у 1790, 1802 та 1940 рр. На підставі аналізу макросейсмічних даних про землетруси зони Вранча, що сталися за період експлуатації атомної станції, - 31 серпня 1986 р., 30 і 31 травня 1990 р. - можна дійти висновку, що перші два відчувалися на АЕС з інтенсивністю 5 балів, а третє - від 4 до 5 балів. При цьому на атомній станції жодних ушкоджень не було, навіть волосяних тріщин не зафіксовано.

У 2009-2010 рр. проведено додаткові сейсмологічні дослідження умов южно-українського майданчика. Отримано наступні результати: проектний землетрус (сейсмічна дія, яка може статися на майданчику раз на 100 років) складає 5 балів, а

максимальний розрахунковий землетрус (може статися раз на 10 тис. років) - 6 балів за 12-бальною шкалою.

- Наскільки нам відомо, Южно-Українська АЕС не лише залучає фахівців провідних профільних організацій країни для уточнення сейсмічної ситуації, а й робить конкретні кроки для організації сейсмомоніторингу безпосередньо на майданчику.

- Ця станція перша і поки що єдина в Україні, де розпочато створення системи моніторингу екологічно небезпечних явищ. Один з напрямів цієї роботи - сейсмологічний моніторинг. Система складається з центральної сейсмостанції та мережі виносних сейсмопунктів (у селах Щуцьке, Арбузинка, Трикрати та Іванівка). На сьогодні центральну станцію збудовано, для неї і виносних пунктів придбано все необхідне устаткування. Залишається встановити апаратуру і, як кажуть, навчити її працювати. Після введення в дію системи сейсмологічного моніторингу стане можливим здійснення постійних спостережень за проявом сейсмічності зони Вранча та навколо майданчика енергокомплексу.

Дмитро ФОМІН,відділ кваліфікації обладнання служби надійності, ресурсу і продовження експлуатації ВП ЮУАЕС:- Продовжуючи розмову про сейсмомоніторинг слід зазначити, що

впродовж року ми плануємо налагодити зв’язок між центральною станцією та виносними пунктами і забезпечити можливість передачі отримуваної

Олег Сафронов


інформації до Київського центру для входження у всесвітню базу даних із сейсміки.

- І вже тоді буде проведено повне обстеження майданчика?

- Не зовсім так. Його вже виконано. Почнемо з того, що дообстеження 2009-2010 рр. - не перше додаткове вивчення южно-українського майданчика в плані сейсміки. Таку роботу вже було проведено в 1992 році. Тоді, 19 років тому, результати практично повністю ґрунтувалися на розрахункових даних (тобто, отриманих шляхом математичних обчислень). Що ж до висновків останніх досліджень, то їх зроблено вже з урахуванням інструментальних спостережень: сейсмодатчики знімали покази у Щуцькому, на цоколі та

даху реакторного відділення першого блоку, а також у сховищі на території майданчика АЕС. Сьогодні результати виконаних дообстежень проходять експертизу в Державному науково-технічному центрі ядерної та радіаційної безпеки.

- Чи підтверджуєте Ви інформацію про те, що Южно-Українська АЕС під час 5-бальних землетрусів працювала стабільно, без щонайменших відхилень?

- Повністю. Жодна з одиниць обладнання (насос, датчик, реле та ін.) не відмовила. Усе функціонувало в штатному режимі. Тим не менш, наразі АЕС веде інтенсивну роботу з сейсмічної кваліфікації обладнання.

Взагалі процес кваліфікації обладнання передбачає підтвердження здатності виконувати покладені на нього функції за так званих жорстких умов експлуатації (висока температура, тиск, вологість) і сейсмічного впливу. З часу проектування та будівництва Южно-Української станції вимоги у цій царині серйозно змінилися у бік посилення. Однією з рекомендацій місії МАГАТЕ з перевірки експлуатаційної безпеки (OSART), що працювала на ЮУАЕС у 2006 році, було проведення кваліфікації обладнання, важливого для безпеки. Крім того, без виконання даної процедури неможливе продовження терміну експлуатації наших енергоблоків. На кожному з них приблизно 2 тис. одиниць обладнання, що відповідає за переведення реактора в безпечний стан. Самі розумієте, що воно має працювати в будь-яких найкритичніших умовах.

До процесу кваліфікації обладнання залучено інститут ядерних досліджень

Дмитро Фомін


Ржеж (Чехія), що має досвід виконання таких робіт на багатьох АЕС Європи. На першому блоці процедуру кваліфікації завершено. Триває експертиза отриманих матеріалів.

Дмитро СОКОЛОВ,заступник головного інженера ВП ЮУАЕСз ядерної та радіаційної безпеки:- Реактори та їхні внутрішньокорпусні пристрої южно-українських блоків,

а також тепловиділяючі збірки розраховано на максимальний проектний землетрус 9 балів за 12-бальною шкалою, системи безпеки - на 6 балів. Проте, слід сказати, що ми розглядаємо усе в комплексі. Наше завдання полягає в тому, аби не лише забезпечити сейсмостійкість систем і елементів, важливих для безпеки, а й, так би мовити, передбачити можливе падіння шафи, що стоїть поруч, і закріпити її так, щоб за жодних умов вона не змогла впасти та пошкодити розташований, наприклад, поряд датчик. Якщо раніше на такі речі не завжди звертали увагу, то сьогодні атомники всього світу дійшли висновку, що дрібниць у нашій роботі немає. Про це свідчить у тому числі й сумний досвід японської АЕС Фукусіма Даїчі. Її енергоблоки витримали потужний 9-бальний землетрус, проте цунамі, що прийшло слідом за ним, затопило дизель-генераторні станції, насосну станцію технічної води, а також електророзподільні пристрої, розташовані в підвалах. Втрата дизпалива призвела до зупинки дизелів, які мали б забезпечити переведення реакторів

у безпечний стан. Переказувати подальший розвиток подій, вважаю, немає сенсу. Впевнений, на планеті не залишилося цивілізованої людини, яка не відстежувала б ситуацію на цій японській АЕС і не цікавилася б ходом ліквідації аварії.

- Підходимо до ключового питання: чи можливе на Южно-Українській атомній повторення японського сценарію? Наскільки наші енергоблоки відрізняються від блоків Фукусіми і чи може ця відмінність заспокоїти жителів регіону?

- Те, що майданчики відрізняються, думаю, ви вже зрозуміли. У них абсолютно інша сейсміка. Ми - на великому гранітному кристалічному щиті, далеко від можливих осередків землетрусів. Японія - острівна Дмитро Соколов


держава. Там - сусідство океану, здатного породити цунамі, у нас - тільки річка, що протікає в глибокому каньйоні, та місцеві водоймища. Тепер, що стосується конструктивних особливостей. Тут теж відмінності серйозні, і відразу скажу, на нашу користь. Двоконтурні реактори ВВЕР (водо-водяний енергетичний реактор), що експлуатуються в Україні, відносяться до другого покоління реакторних установок. На відміну від Фукусіми з одноконтурними киплячими реакторами, у нас немає прямого зв’язку реактора з турбінним відділенням (довкіллям). В українських ВВЕРах вода першого контуру, що знаходиться під тиском, передає тепло через проміжний теплообмінник - парогенератор - другому контуру, і вже його нерадіоактивна, чиста вода, закипаючи, подає пару на турбіну.

Друга важлива відмінність у розмірах захисної оболонки - контейнмента, усередині якого розташовано реактор. Якщо в блоках Фукусіми вільний об’єм у захисній оболонці вимірюється декількома тисячами кубічних метрів простору, то для ВВЕР-1000 цей запас складає 56-77 тисяч кубометрів, залежно від конкретного проекту. Що це дає?! Якщо навіть відбудеться руйнування першого контуру та активної зони з супутнім утворенням пари, водню та інших газів, наша захисна оболонка здатна прийняти значно більший його об’єм без створення усередині неї критичного тиску (у Японії, як ви пам’ятаєте, високий тиск у захисній оболонці реактора змусив операторів розпочати скидання парогазової суміші в сусідні приміщення реакторного корпусу, що призвело до вибуху водню і, як наслідок, до руйнування частини реакторного корпусу). Що стосується водневої безпеки, то планомірна робота в даному напрямку у нас розпочалася задовго до подій на Фукусімі. На сьогодні виконано всі необхідні аналізи, отримані результати проходять експертизу. Скажу, що на випадок такої важкої аварії на южно-українських блоках передбачаються спалювачі водню, що працюють у повністю автоматичному режимі та не потребують для роботи ні електроенергії, ні охолоджуючої води. На енергоблоці №1 їх впровадження заплановано до закінчення терміну його проектної експлуатації - 2012 року. Тільки так, реалізуючи всі рекомендації українських контролюючих органів і міжнародних організацій, ми зможемо продовжити його службу. Про можливість такого кроку свідчить той факт, що проектний ресурс головного елементу блоку - реакторної установки - вичерпано не більш, ніж на 50%. Підтвердженням наших планів служить світовий, а з минулого року вже й український досвід: на 20 років продовжено експлуатацію двох енергоблоків Рівненськії АЕС.

- Які ще зовнішні впливи, окрім землетрусів, враховуються у ході аналізу безпеки Южно-Української станції?

- У ході аналізу зовнішніх екстремальних впливів було розглянуто УСІ види небезпек, які лише можна уявити. Звичайно, багато з них було виключено з подальшого розгляду внаслідок їх абсолютної неможливості на нашому майданчику. Наприклад, виверження вулкану, наступ барханів, цунамі та інші

екзотичні для нас явища. Події, можливі хоч би в найменшій мірі, розглянуто дуже детально: ураганний вітер, смерч, обмерзання, паводок, вибухи на сусідніх залізниці та автотрасі, аварії на газопроводах, глобальні пожежі, затоплення нижніх рівнів відповідальних будівель і обладнання (наприклад, в результаті обриву трубопроводу) та навіть падіння легкомоторного літака. Гільйотинний розрив головних циркуляційних трубопроводів, що відводять тепло, невідкриття запобіжних клапанів, знеструмлення станції, вже згадані землетруси, втрата охолоджуючої здатності реактора - порядок локалізації і ліквідації цих та інших аварійних ситуацій крок за кроком прописано у спеціальних аварійних інструкціях для персоналу.

Олександр ЗАНОЗІН,заступник головного інженера з підготовки персоналу ВП ЮУАЕС : - Підготовка персоналу АЕС - тема окрема. Суть у тому, що достатні

знання для атомника – це далеко не все. Оперативник має бути не просто добре навчений, а й тренований. Сьогодні у нас є така можливість. Практичні навички з ліквідації аварійних ситуацій оперативний персонал АЕС регулярно отримує на повномасштабних тренажерах-аналогах блочних щитів управління (ПМТ БЩУ). На Южно-Українській станції діють не лише ПМТ БЩУ, а й тренажери резервних щитів управління, призначених для виконання зупинки та підтримки безпечного стану реактора в разі аварії, що спричинила неможливість виконання необхідних операцій на БЩУ. Тематика практичних тренувань охоплює всі вірогідні аварійні режими, у т.ч. і режим повного знеструмлення станції з відмовою усіх дизель-генераторів (що й сталося на АЕС Фукусіма).

Спеціальне дослідження показало, що завдяки чітко прописаним аварійним інструкціям і регулярним практичним заняттям частку людського чинника в розрахунках виникнення аварії сьогодні знижено вдвічі.

- Скільки часу відводиться на навчання «атомного» персоналу?

- Оперативний персонал проходить підтримку кваліфікації за 80-годинною програмою, тобто 80 годин на рік відводиться на практичну та теоретичну підготовку. На станції спеціально створено так звану


Олександр Занозін


навчальну зміну. Завдяки такому штатному розкладу, кожна з оперативних змін АЕС двічі на рік підтримує свою кваліфікацію протягом двох тижнів. У цей час оперативники проходять також обов’язкову фізичну та психологічну реабілітацію. Для цього на підприємстві створено спеціальний оздоровчо-реабілітаційний комплекс. У підготовці персоналу також не може бути дрібниць. Тут важливо все: знання, навички, фізичне і психічне здоров’я.

Продовжуючи тему людського чинника, слід сказати, що чверть століття тому після уроку Чорнобиля було введено термін «культура безпеки». Його суть полягає в тому, що працівник має настільки розуміти, що усі його дії на АЕС пов’язані з безпекою, щоб безпечні методи роботи стали частиною його внутрішнього я. Це можна порівняти з культурою поведінки - вихована людина ніколи не кине недопалок на землю чи повз урну, і не тому, що її покарають. Так і для будь-якого працівника АЕС - в першооснову його виробничої діяльності має бути закладено нездатність зробити будь-який крок, що може призвести до зниження безпеки.

Дмитро СОКОЛОВ,заступник головного інженера ВП ЮУАЕСз ядерної та радіаційної безпеки:- На завершення хотілося б сказати декілька слів про фінанси. Відповідно

до лімітів, що виділяються компанією «Енергоатом», з 2005 по 2010 рр. на підвищення безпеки ЮУАЕС було використано 1 млрд 348 млн грн. Що стосується 2001 року, то на вказані цілі планувалося направити близько 900 млн грн. Як бачите, сума дуже велика. Такі витрати пов’язані переважно з продовженням терміну експлуатації енергоблоку №1, приведенням його у відповідність до сьогоднішніх вимог міжнародних стандартів. Ну і, звичайно ж, ми обов’язково врахуємо уроки аварії на АЕС Японії, тому що, хочемо ми цього чи ні, Фукусіма внесе певні корективи до питань забезпечення безпеки атомних станцій.



Історія, якої можна торкнутисяЧи часто ми, люди надшвидкісного техногенного часу, дозволяємо собі зупинитися, оглянутись навкруги та усвідомити своє місце в нерозривному ланцюжку людських поколінь? Майже ніколи! А тим часом відходять у Лету дні, місяці та роки - один за одним нанизуються на намиста історії, стаючи літописом нашого часу. Але ж так само сотні й тисячі років тому світило сонце, співали птахи, неквапливо перешіптувалися хвилі Південного Бугу. І люди, що вже тоді жили на його берегах, можливо, теж не встигали замислитись про минуле і заглянути в майбутнє. Пам’яттю про ті далекі віки служать нам старі назви та музейні експонати. Багато нових сторінок прадавньої історії нашого краю вдалося відкрити завдяки будівництву Южно-Українського енергокомплексу. Дослідження, що проводилися в ході спорудження АЕС, ГЕС і ГАЕС та тривають сьогодні, дали можливість зробити немало археологічних знахідок і відкриттів. Розповісти про них ми запросили наукового співробітника Інституту археології Національної академії наук, керівника постійно діючої Миколаївської експедиції інституту Віктора ФОМЕНКА.

- Вікторе Миколайовичу, як воно - усвідомлювати, що ось тут, поруч зі звичайними на перший погляд кам’яними брилами, до яких можна легко торкнутися, свого часу ступали кіммерійці, скіфи, сармати, а сьогодні ходимо ми та наші сучасники? Чи правда, що люди Вашої професії абсолютно по-іншому оцінюють час і простір, набагато гостріше розуміють, наскільки міцний зв’язок між минулим та сьогоденням?

- У цьому суть професії археолога. А ще додам, що для мене та моїх колег усе це не лише робота, а й улюблене заняття.

- Ви очолили Миколаївську археологічну експедицію більш як 20 років тому. Але дослідження майданчика майбутнього Южно-Українського енергокомплексу проводилися задовго до цього. Отже починати довелося не на порожньому місці?

- Ще в 1968 році для виконання охоронних досліджень археологічних пам’ятників у зонах спорудження зрошувальних систем та інших новобудов Інститутом археології Академії наук України на території Миколаївської


області було створено Інгульську (пізніше перейменована в Миколаївську) новобудовну експедицію. З 1973 р. вона стала постійно діючою. Двадцять років її очолювала старший науковий співробітник інституту Олімпіада Шапошникова, а починаючи з 1989 р. до теперішнього часу - я. Спочатку об’єктами досліджень були кургани, що заважали роботі дощувальних установок. А з 1978 р. до сфери робіт експедиції увійшла зона Южно-Українського енергокомплексу. Тут, на берегах Південного Бугу та Бакшали, на орних полях, куди вивозився родючий шар ґрунту з ложа майбутніх Ташлицького, Олександрівського, Прибузького (Бакшалинського) і нижньої ділянки Костянтинівського (до припинення його

будівництва) водосховищ, на будмайданчиках низки підприємств і служб енергокомплексу, у тому числі Олександрівської ГЕС і Ташлицької ГАЕС, розкопувалися кургани та поселення, а в ложі названих водосховищ - майже виключно стоянки і поселення стародавніх людей. З 1989 р. до теперішнього часу саме поселення, яким загрожує затоплення, є головними об’єктами регулярних охоронних розкопок. Для більш оперативного виконання значних об’ємів дослідження зазвичай велися одночасно на декількох майданчиках великими самостійними загонами (керівники Олександр Балушкін, Валентин Єлісеєв, Володимир Клюшинцев, Ірина Шарафутдінова).

У різні роки в складі експедиції працювали дослідники майже з усіх відділів Інституту археології НАНУ, з Москви і Санкт-Петербургу, Київського, Одеського, Донецького, Челябінського держуніверситетів, Одеського археологічного музею НАНУ, Переяслав-Хмельницького історико-культурного заповідника, Миколаївського краєзнавчого музею - фахівці в царині археології кам’яного віку, епохи енеоліту, бронзового і раннього залізного віків, античності.

Важлива роль відводилася природничо-науковим методам досліджень. Так, кістки тварин і людини з поселень та могильників вивчали палеозоологи і антропологи. Пошук і визначення насіння рослин в різночасових культурних шарах здійснювали палеобіологи Інституту археології НАНУ та Кембріджського університету (Великобританія). Породи будівельного каменю та кам’яних виробів визначені геологами з Києва і Одеси. Дослідження функціонального призначення знарядь з каменю та кістки виконали трасологи

Віктор Фоменко


Санкт-Петербурзького відділення Інституту археології РАН. Науково-дослідні роботи з реконструкції палеоекологічних умов проживання людини бронзової епохи за даними спорово-пилкового аналізу, а також дослідження ґрунтових розрізів багатошарових пам’яток виконані співробітниками Інституту географії НАН України. Для уточнення абсолютної хронології зразки кістки з культурних шарів ряду археологічних пам’яток проаналізовані в Київській радіовуглецевій лабораторії Інституту геохімії навколишнього середовища НАН України.

- Який обсяг археологічних розкопок виконано на сьогодні? - У ложі Ташлицького водосховища розкопки проводилися в 1978-1980 рр.

Тут розкопано більше 8000 кв. м площі (багатошарові поселення Ташлик 2, 3, поселення пізнього бронзового віку Ташлик 1, 4, 5, кургани).

У ложі Олександрівського водосховища пам’ятники розкопувалися поетапно, у межах пускових комплексів Ташлицької ГАЕС - спочатку до відмітки 14,7 м, а потім 16,0. У межах другої відмітки роботи ще не закінчено (у меженний період для забезпечення нормального водогосподарського режиму в нижній течії Південного Бугу рівень водосховища знижується до відмітки 14,7 м, що дозволяє продовжувати археологічні дослідження - авт.). Всього ж з 1989 р. тут розкопано більше 50000 кв. м - це заплавна частина могильника Малий Кременчук, поселення Бузьке, низовинні ділянки поселень Виноградний Сад, Кременчук, Гард, Лідина Балка.

У ложі Прибузького (Бакшалинського) водосховища з тривалими тимчасовими перервами розкопувалися дві найважливіші палеолітичні стоянки (нижній шар Щуцького 1, Щуцьке 4), велике поселення епохи пізньої бронзи Щуцьке 1 (верхній шар), кургани в гирлі Бакшали. Поселення досліджені в цілому на площі 10500 кв. м, що явно недостатньо для повноти їх характеристики.

- Скільки археологічних пам’яток вдалося вивчити за увесь період будівництва енергокомплексу?

- Олексіївка-Панкратове (пізня бронза та перші віки н.е.), Бузьке 1, 2, 4 (пізня бронза), Виноградний Сад (пізня бронза), Ташлик 1 (пізня бронза), Ташлик 2, 3 (енеоліт-рання бронза), Ташлик 4, 5 (пізня бронза), Пугач 1, 2 (мезоліт-пізня бронза), Гард (неоліт-енеоліт); Лідина Балка (шари від неоліту до пізньої бронзи та 18-19 віків), Щуцьке 1 (палеоліт, пізня бронза), Щуцьке 4 (палеоліт), Малий Кременчук (курганний могильник енеоліту-бронзи), острів Клепаний (козацтво), скеля Кременчук (енеоліт-бронза); курганні могильники Гард, Виноградний Сад, Бакшала. Виходячи з можливостей експедиції та замовника, археологічні пам’ятки вивчено різною мірою - одні в достатньому обсязі, інші - ні. Повне ж їх дослідження зажадало б мобілізації набагато більших сил, коштів і часу.

- Які з них відкрито, завдяки будівництву Южно-Українського енергокомплексу?


- Більшість. З озвученого мною переліку слід виключити лише раніше відомі Гард, острів Клепаний, Пугач, Виноградний Сад, Щуцьке 4 та Кременчук.

- Гранітно-степове Побужжя унікальне тим, що тут представлені практично всі періоди стародавньої історії. Які відкриття зроблено на нашому майданчику? Назвіть головні археологічні знахідки.

- Вважаю, що було б невірно ділити знахідки на головні та другорядні. В цілому розкопані тут могильники та поселення у комплексі з результатами природничо-наукових досліджень є унікальною джерелознавчою базою для вивчення практично всіх періодів прадавньої історії Південно-Східної Європи, періодизації та хронології окремих її етапів, вивчення зовнішніх впливів, контактів і взаємозв’язків стародавнього населення Гранітно-степового Побужжя з більш розвинутими культурами Малої Азії, Близького Сходу, Балкан, Кавказу та інших віддалених регіонів. Знадобиться, очевидно, не одне десятиліття, щоб повністю ввести в науковий обіг, осмислити та інтерпретувати одержаний у результаті багаторічних розкопок величезний фонд абсолютно нових і надзвичайно цікавих джерел.

Найдавніший період на цій території характеризують пам’ятники давньокам’яного віку - палеоліту. Неподалік гирла р. Бакшали культурні шари цього часу, що добре збереглися, досліджувалися на двох стоянках (Щуцьке 1 і 4), залишених ранніми кроманьйонцями - первісними мисливцями та

Археологічні розкопки на березі Південного Бугу


збирачами, що жили тут більше 30 тис. років до н.е. Пам’ятки такої давності на півдні України відкрито вперше. Вони є дуже важливими джерелами для вивчення історії заселення палеолітичною людиною степової зони нашої країни, природних умов і антропогенної дії на природне середовище на ранніх етапах історії розвитку людства.

Перше поселення неолітичної буго-дністровської культури, розташоване в заплаві правого берега Південного Бугу навпроти Клепаного (Гардового) острова, було відкрито ще в 1930 р. Богесівською археологічною експедицією Всеукраїнської академії наук. Пізніше Миколаївською експедицією в цьому районі було виявлено цілий ряд подібних пам’яток (Гард 2-4, Пугач 1, 2, Великий острів, Лідина Балка та ін.). З неолітом вчені пов’язують зародження виробничої економіки - землеробства та скотарства. На поселенні Гард уперше для Побужжя відкрито заглиблене ранньонеолітичне житло з вогнищем. До цього в середовищі буго-дністровської культури подібні житла були відомі лише на Дністрі. Також уперше для буго-дністровської культури знайдено фрагменти кам’яного посуду. Визначення віку Гарду та інших сусідніх неолітичних пам’ятників методом радіовуглецевого датування дозволяє віднести їх до VI - першої третини V тисячоліття до н.е. Експедицією також отримано матеріали, що пояснюють появу в степах перших енеолітичних курганів - ровесників єгипетських пірамід, які є дуже цікавими у зв’язку з дослідженнями щодо походження та розселення індоєвропейських племен. Фауністичні залишки зі стоянок Ташлик 2, Пугач 1 та ін. свідчать про напівкочове скотарство (велика та дрібна рогата худоба) і певну роль полювання (сайгак, дикий кабан, тур-зубр, кулан, тарпан, бурий ведмідь) у господарській діяльності. За каліброваними радіовуглецевими даними, вік цієї групи пам’яток визначається в межах першої половини IV тисячоліття до н.е.

Уявлення про культури ранньої пори епохи бронзи (ІІІ - початок ІІ тисячоліття до н.е.) дають підкурганні поховання. Це був період масового припливу нового населення, з ним пов’язане зведення безлічі нових курганів. Використовувалися для підпоховань і досипалися також прадавні енеолітичні насипи. На берегах Ташлика ще в 1930 році зафіксовано близько сімдесяти курганів різних розмірів. Це був один з найбільших курганних могильників Північного Причорномор’я. З часом більшість насипів піддалася систематичному розорюванню, а пізніше - переплануванню площ. Дослідження залишків деяких з них показують: основна маса поховань залишена племенами ямної та катакомбної культур (назви походять від типу поховальної споруди - ями і катакомби). Вони вели рухомий спосіб життя і займалися переважно скотарством.

У зоні затоплення досліджуються й залишені землеробсько-скотарськими племенами поселення другої половини II тисячоліття до н.е., що відносяться до сабатинівської культури пізнього бронзового віку. Саме у цей період


Причорноморські степи були найгустіше заселені. Відбулося повне освоєння території, що згодом не мало собі рівних аж до періоду нової історії. Оскільки поселення розкопані на широкій площі, вдалося прослідкувати декілька систем їх планування, для кожної з яких властиві свої особливості розташування будівель: вулична, гніздова, терасна, садибна, кругова. Особливою складністю та насиченістю матеріалом вирізняються поселення Бузьке, Виноградний Сад і Ташлик 1. Тут прослідковано декілька послідовних горизонтів з розвиненим кам’яним домобудівництвом, відкриті житлові та спеціалізовані виробничі приміщення з відповідними наборами кам’яних і кістяних інструментів – лимарні, косторізні, ливарні майстерні, кузні тощо. Майстерні на Бузькому поселенні утворюють так званий «квартал металургів». Біля основи стіни однієї з них знайдено закопаний скарб зношених і навмисно зламаних предметів з трансільванської бронзи, поміщених у глиняний жбан і призначених, найімовірніше, для переплавки. Хоч у той час метал і отримав широке застосування, та все ж був великою цінністю, тому вже непридатні для використання вироби зберігалися й надалі йшли на переплавку.

Для поселення Ташлик 1 відзначається переважна орієнтація на розвиток скотарства та ремесла, що базується на його сировині (косторізне, шкіряне та ін.). Тут досліджено розташовану окремо від житлових будівель, біля самої води, майстерню, де виготовлялося різне кістяне знаряддя та оброблялися шкіри тварин.

У Виноградному Саду в центрі поселення вперше виявлено унікальний раніше невідомий науці комплекс площею більше 250 кв. м для підсушування та зберігання зернових запасів. Глинобитний майданчик і наземні глинобитні будівлі на ньому обладнано спеціальними печами. Підлога цих приміщень щільно утрамбована та обпалена для міцності. У районі печей виявлено безліч обвуглених зернівок. Очевидно, це було громадське сховище, продукція землеробства заготовлялася не лише для внутрішнього споживання, а й для торгівельного обміну.

Учасники Першого Всесоюзного семінару археологів, присвяченого вивченню пізнього бронзового віку Південно-Східної Європи, під назвою «Культури - сабатинівська та зрубна», що проходив у Дніпропетровську, та Южноукраїнську у вересні 1990 року, у своїй резолюції відмітили, що деякі поселення Побужжя, зокрема Виноградний Сад, є залишками пам’ятників з протоміською системою планування споруд і кам’яним домобудівництвом. Вони близькі за багатьма показниками, у тому числі й соціально-економічною роллю, до деяких міських центрів прадавніх рабовласницьких держав Східного Середземномор’я (Ахейська Греція) і Малої Азії (Хетська держава).

- Де зараз знаходяться археологічні цінності, знайдені в ході розкопок Миколаївською експедицією?

- Усі знахідки зберігаються у фондах Інституту археології НАН України та Миколаївського обласного краєзнавчого музею. У Южноукраїнську


експозиція знахідок організовувалася двічі. Уперше частина матеріалів з розкопок Миколаївської експедиції експонувалася в 1990 році для фахівців і вільних слухачів згаданого вище Першого Всесоюзного семінару з вивчення пізнього бронзового віку Південно-Східної Європи. Під час відвідування досліджуваних у ложі Олександрівського водосховища поселень Виноградний Сад, Бузьке та інших фахівці на місці змогли ознайомитися з активно використаною тут уперше в Україні методикою проведення розкопок широкими площами із залученням землерийної техніки для механізованого зняття верхнього стерильного шару ґрунту завтовшки 1-2 м над культурним горизонтом. Учасники семінару відмітили плідність співпраці Южно-Української АЕС (тоді генеральним директором був Володимир Фукс) і Інституту археології АН України щодо вивчення археологічних пам’яток, які підлягають затопленню.

Друга, набагато повніша виставка знахідок Миколаївської експедиції під назвою «Южно-Українська АЕС і археологія», діяла в місті атомників у 1995 році. Її було приурочено до 20-річного ювілею спорудження міста та атомної станції. Управління капітального будівництва й інші підрозділи Южно-Української АЕС, а також деякі міські установи надали організаторам виставки всебічну допомогу, зокрема, фінансуванням, матеріалами для вітрин і планшетів, автотранспортом тощо. Виставка викликала велику зацікавленість. Її відвідувачами стали більше 4 тисяч жителів та гостей міста.

- Ще одна сторінка багатої історії цього краю пов’язана із Запорізьким козацтвом. Декілька слів про цей історичний період.

- Козацтво - то особлива тема. Їй варто було б присвятити окрему розмову. Але якщо коротко, то історичні місця Запорізької Січі, а саме Буго-Гардівської паланки, що знаходяться в ложі Олександрівського водосховища, важливі для істориків як південний форпост Війська Запорізького, який грав серйозну роль у справі захисту українських земель і в промисловій діяльності козаків.

У 2009 році Постановою Кабінету Міністрів України історичний ландшафт центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорізького взято під охорону (як комплекс пам’ятників ландшафту, історії та археології) і занесено до Державного Реєстру пам’ятників України «Об’єкти культурної спадщини національного значення».

- Сьогоднішня роль Южно-Української АЕС у роботі Миколаївської археологічної експедиції?

- По справжньому регулярними дослідження в зоні енергокомплексу стали з 1989 року в зв’язку з інтенсивною підготовкою ложа водосховищ до заповнення та будівництвом Ташлицької ГАЕС. Законодавчими актами з охороні пам’ятників історії і культури, зокрема, Законом України «Про охорону культурної спадщини» (2000 р.) передбачено фінансування охоронних археологічних досліджень за рахунок будівництва на договірних засадах. Таким чином, Миколаївська експедиція здійснює розкопки виключно


в інтересах Южно-Української АЕС на підставі господарських угод між нею та Інститутом археології НАНУ. При неминучості втрати пам’яток в умовах будь-якого будівництва охоронні дослідження є найбільш ефективним способом їх збереження. Окрім фінансування атомники допомагали технікою для механізованого зняття верхнього стерильного шару землі та прибирання відпрацьованих відвалів, надавали поливальні машини для розм’якшення пересохлого злежаного ґрунту тощо.

Правда, не все так безхмарно. Через об’єктивні причини протягом декількох років археологічні роботи фінансувалися вкрай недостатньо. Проте, експедиції вдалося виконати великий обсяг досліджень.

- Але до фінальної крапки далеко? Що ще слід зробити? - Найближчим часом нам необхідно закінчити дослідження ділянок,

розташованих у ложі Олександрівського водосховища в межах до відмітки 16,0 м (Виноградний Сад, Гард, Лідина Балка). У разі ж його подальшого наповнення до рівня 20,7 м окрім відповідних ділянок вказаних поселень у зону охоронних досліджень потраплять і деякі інші пам’ятники в хвостовій частині водоймища (багатошарове місцезнаходження Пугач 1-2, неолітична стоянка на Великому острові). У перспективі дослідженню підлягає також смуга відчуження берегів водосховища. Роботи багато. І виконати її можливо за головної умови - прямої та тісної співпраці з енергетиками.


Довідка: За даними управління капітального будівництва ВП ЮУАЕС,

починаючи з 2001 року - часу відновлення спорудження Ташлицької ГАЕС,– на археологічні дослідження в зоні розташування об’єкту витрачено 1 млн 853 тис. грн.


Ташлицька ГАЕС святкує п’ятирічний ювілейУ вересні 2011 року виповнилося п’ять років з дня включення в мережу першого гідроагрегату Ташлицької ГАЕС, другий видав свої перші кіловати майже на рік пізніше – у липні 2007 р. Потужність першого пускового комплексу ТГАЕС у складі 2-х агрегатів – 320 МВт у турбінному режимі й 440 МВт – у насосному; середньорічне виробництво електроенергії – 186 млн кВт-год. За свою першу п’ятирічку станція виробила понад 850 млн кВт-год електроенергії.

Протягом п’яти років гідроакумулююча електростанція не тільки виробляла додаткові кіловати для енергосистеми України, вона ще підвищувала якість її роботи. З введенням в експлуатацію ТГАЕС – важливої складової Южно-Українського енергокомплексу – з’явилась можливість ефективно підтримувати частоту струму в електричній мережі в заданих параметрах і поліпшити енергозабезпечення споживачів.

Яким чином? Звернімося до історії. Пригадаємо: в Україні в 1998-1999 роках склалася критична ситуація в електроенергетичній галузі. Кількість споживаних потужностей досягала, а іноді й перевищувала генеруючі можливості. Це призводило до зниження частоти струму нижче 50 Гц. Запасів генеруючих потужностей для регулювання частоти не було. Енергосистема перебувала в такому стані, коли для підтримки частоти в мережі від енергопостачання відключалися цілі регіони. У той період енергосистема України працювала з дефіцитом потужності в 3,5 тисячі мегават. Такого важкого режиму не було за всі попередні роки.

Так от, якщо б ТГАЕС функціонувала вже в 90-х роках, ситуація з енергозабезпеченням споживачів у той час була б іншою. Відомо, що завдання гідроакумулюючої станції – добове регулювання електричних навантажень (адже споживання електрики протягом доби нерівномірне). Атомні станції призначені для роботи в базовому режимі, тобто не можуть швидко маневрувати потужністю. ГАЕС же є однією з найбільш високоманеврених електростанцій – споживає надмірну електроенергію в час так званих «нічних провалів» (насосний режим) і виробляє бракуючі кіловати в періоди пікового енергоспоживання (генераторний режим). Крім того, ГАЕС може бути задіяна в якості аварійного резерву енергосистеми України.

І хоч необхідність введення в експлуатацію Ташлицької ГАЕС була очевидною, її зведення тривало довгі роки. Це був тернистий шлях подолання різноманітних домислів, спірних думок, зміни самих підходів до будівництва.

Трапилось так, що громадськість, яка захопилася новими віяннями

перебудови й демократизації суспільства, під впливом аварії, що сталася на Чорнобильській АЕС, поспішно заявила про недоцільність створення на Півдні України могутнього енергокомплексу. На зближення точок зору, аргументації доцільності будівництва, отримання дозволів, експертних оцінок і висновків учених було витрачено майже 10 років…

Спочатку Южно-Український гідроенергетичний комплекс був задуманий дуже масштабно: атомна станція в складі чотирьох блоків-мільйонників, дві ГЕС і дві ГАЕС – гідроакумулюючі станції (Ташлицька й Костянтинівська).

Ідея створення гідрокомплексу належала проектному інституту «Укргідропроект» (м. Харків, головний інженер проекту доктор технічних наук Юрій Ландау). Об’єднання всіх електростанцій в одну технологічну схему дозволяло з максимальним економічним ефектом використовувати протягом доби потужності й регулювати великі перепади між виробництвом і споживанням електроенергії. Проект був унікальним для нашої країни та економічно обгрунтованим.

Але доля Ташлицької ГАЕС виявилася складною. Упродовж чверті століття цей важливий для енергетики України об’єкт відносили до категорії довгобудів. Станцію почали зводити в 1981 році. До середини 1988 р. гідробудівельники


Ташлицька ГАЕС


виконали значний об’єм будівельно-монтажних і земляних робіт. Одночасно велися роботи на всіх об’єктах енергокомплексу.

Реалізації унікального проекту в первинному вигляді перешкодили політичні бурі дев’яностих, що охопили нашу країну. Відмовилися від четвертого енергоблока Южно-Української АЕС, від Костянтинівського водосховища й запланованих при ньому ГЕС і ГАЕС. Підставою стало рішення українського уряду, що було прийняте в жовтні 1989 р. Було рекомендовано завершити будівництво Олександрівського гідровузла в проектному обсязі й Ташлицької ГАЕС у складі трьох агрегатів.

У четвертому кварталі 1989 року «Укргідропроект» випустив робочий проект консервації гідротехнічних об’єктів. На цей момент на об’єктах ТГАЕС було освоєно 260 мільйонів карбованців (у цінах 1984 р.), а готовність першої черги до пуску складала близько 80%. Уже в жовтні 1991 р. ухвалою Кабінету Міністрів в Україні було введено мораторій на будівництво низки енергетичних об’єктів, у тому числі й Ташлицької гідроакумулюючої станції.

Потім і сам проект Ташлицької ГАЕС зазнав істотних змін – у зв’язку з корегуваннями самих підходів до питань будівництва, проведенням додаткових екологічних експертиз. Уточнений проект Ташлицької ГАЕС розробив той же «Укргідропроект» - із залученням 20 академічних і відомчих інститутів. Сучасний його варіант пройшов усі передбачені законодавством експертизи, отримав позитивні висновки та був затверджений розпорядженням уряду.

У серпні 1996 року ситуація в енергетичній галузі стала поступово змінюватись: зокрема, ухвалою Кабміну було знято мораторій на зведення об’єктів Южно-Українського енергокомплексу. Проте, через відсутність фінансування й заборону обласної ради щодо продовження будівництва Ташлицької ГАЕС роботи на об’єкті не поновлювалися.

Після цього минуло більш ніж чотири роки, перш ніж з’явилася надія на те, що в долі гідроакумулюючої станції дійсно настане перелом: 16 листопада 2000 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про фінансове забезпечення завершення будівництва Ташлицької ГАЕС». Цим документом було визначено обсязі фінансування й терміни закінчення будівництва пускового комплексу в складі двох гідроагрегатів ТГАЕС сумарною потужністю 300 МВт на ізольованих водоймищах, без гідравлічного зв’язку з Ташлицьким водосховищем і річкою Південний Буг. Відповідно до урядової постанови, дослідна експлуатація ГАЕС мала розпочатися в 2003 році.

Навесні 2001 р. на Ташлицькій ГАЕС почалися будівельно-монтажні роботи. Тільки в експлуатацію станція була прийнята на три роки пізніше, ніж передбачалося, - замість 2003-го – у 2006 році.

Зараз на ТГАЕС експлуатуються два гідроагрегати сумарною потужністю 320 МВт – усі 5 років вони працювали в стабільному режимі, відповідно до макетів станції.

Сьогодні на Ташлицькій ГАЕС ще триває будівництво. Завершення спорудження другої черги станції у складі третього гідроагрегату є одним з першочергових завдань колективу ВП ЮУАЕС, його планується запустити до кінця 2012 року. Для ТГАЕС вже виготовлено й поставлено гідрогенератор-двигун, ведеться його монтаж. Далі планується замовити та виготовити решту електротехнічного обладнання.

Гідрогенератор-двигун для третього агрегату, як і для перших двох, виготовив завод «Електроважмаш» (м. Харків). Це підприємство є одним з найбільших у світі розробників і виробників турбогенераторів для атомних і теплових електростанцій, гідрогенераторів і гідрогенераторів-двигунів для гідро- і гідроакумулюючих електростанцій.

Протягом 2009–2010 років цей завод здійснював виготовлення й відвантаження на станцію окремих вузлів і деталей генератора. Повністю виготовлення гідрогенератора-двигуна для третього агрегату ТГАЕС було завершено в грудні 2010 року, а в травні 2011-го завод здійснив відвантаження найважчого вузла – статора генератора загальною вагою 410 тонн.

Нагадаємо, що всього на Ташлицькій ГАЕС, відповідно до уточненого проекту, передбачено установку шести гідроагрегатів загальною потужністю 906 МВт у турбінному режимі й 1266 МВт – у насосному.

Численні проблеми регіону вирішуються завдяки зведенню Ташлицької ГАЕС. Упродовж усіх років будівництва тут реалізується програма соціально-екологічного оздоровлення міст і сіл. 10% від загального обсязі коштів, які надходять на будівництво гідроакумулюючої станції, йдуть на вирішення проблем населених пунктів Прибужжя, - тих, які знаходяться в зоні її зведення. За 10 років, завдяки будівництву ТГАЕС, на розвиток регіону спрямовано близько 160 млн грн.

Людмила Семьонова



Олександр Марков : «На сьогодні завершено поглиблену оцінку безпеки усіх енергоблоків

Южно-Української АЕС»Виробляючи колосальну кількість необхідної сьогодні людству енергії, ядерні реактори залишаються одними з найбільш складних технічних пристроїв, будь-коли створених людиною. Уроки, винесені світовою спільнотою за час експлуатації АЕС, призвели до істотного підвищення рівня їх безпеки, спонукали конструкторів до розробки проектів з багаторівневим захистом від можливих аварій. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) для всіх країн, що експлуатують ядерні установки, основною метою визначило безпеку. Та все ж як оцінити рівень безпеки конкретної АЕС, у нашому випадку Южно-Української? Хто виконує цю роботу та які її результати? Для відповіді на ці питання ми запросили до розмови начальника служби аналізу безпеки ВП ЮУАЕС Олександра МАРКОВА.

- Олександре Васильовичу, оцінка безпеки атомної станції - разова акція чи періодичний процес?

- Це безперервна систематична робота. Всебічна оцінка безпеки та її незалежна перевірка виконуються на всіх етапах життєвого циклу АЕС, починаючи з проектування та закінчуючи зняттям з експлуатації. Моніторинг експлуатаційних показників безпеки ведеться постійно. Забігаючи наперед, скажу, що результати поглибленого аналізу безпеки усіх трьох южно-українських блоків свідчать про те, що їх проектні й експлуатаційні показники відповідають встановленим нормам.

- Що являє собою аналіз безпеки АЕС? З чого він складається? Як оформляються і куди надаються його результати?

- Гадаю, слід підкреслити, що оцінка безпеки виконується не узагальнено

для атомної станції в цілому, а конкретно для кожного енергоблоку. Ну, а результати нашої роботи - це масивна збірка документів, об’єднаних загальною назвою «Звіт з аналізу безпеки» (ЗАБ). Він складається з цілого ряду аналітичних обґрунтувань, побудованих як на детерміністичних, так і на

Склад Звіту з аналізу безпеки:- Технічне обґрунтування безпеки- Аналіз порушення умов нормальної експлуатації- Аналіз запроектних аварій- Додаткові матеріали з аналізу безпеки- Імовірнісний аналіз безпеки

імовірнісних методах аналізу. Про останні дещо детальніше. Один з розділів ЗАБ - імовірнісний аналіз безпеки - включає не лише детальні розрахунки внутрішніх подій (пожежі, затоплення і т. ін.), а й детальну кількісну оцінку можливого впливу усіх хоч у найменшій мірі можливих зовнішніх небезпек (смерчі, обмерзання, техногенні ризики та ін.).

Усі наші звіти пройшли Державну експертизу та узгоджені Державною інспекцією з ядерного регулювання України (ДІЯРУ). Зазначу, що для підтримки оцінки безпеки в актуальному стані глави та розділи ЗАБ періодично переглядаються. Так, протягом 2008-2010 рр. «Звіти з аналізу безпеки» було оновлено.

- Життя не стоїть на місці. Удосконалюється світовий експлуатаційний досвід, посилюються вимоги до рівня безпеки АЕС. Чи знаходять ці чинники відображення в роботі очолюваної Вами служби?

- Безперечно. Експлуатуюча організація НАЕК «Енергоатом» упродовж всього терміну служби АЕС проводить систематичні повторні оцінки безпеки. Нині переоцінку проходить енергоблок №1. Одна з головних цілей даної роботи - показати всім зацікавленим особам, включаючи громадян України та міжнародні організації, що досягнутий на сьогодні рівень безпеки, технічний стан обладнання, якість експлуатаційних процедур і кваліфікація персоналу блоку дозволяють безпечно та надійно продовжувати його експлуатацію в надпроектний термін.

Незалежну перевірку підготовленого нами звіту з переоцінки безпеки виконує група експертів зі Швеції. Результати, які ми отримали на сьогодні, свідчать про те, що рівень безпеки енергоблоку відповідає національним і міжнародним стандартам, а ресурс обладнання забезпечено мінімум ще на 20 років роботи. Звіт з переоцінки безпеки складається з чотирнадцяти цільових звітів і зведеного звіту - комплексного аналізу безпеки. На сьогодні 7 звітів вже узгоджені ДІЯРУ та отримали позитивну оцінку в ході незалежної перевірки, виконаної шведським інспекторатом з радіаційної безпеки, інші розглядаються експлуатуючою організацією та шведськими експертами. Узгодження підсумкового звіту з ДІЯРУ заплановано на середину 2012-го. Після цього звіт у складі комплекту документів на отримання ліцензії буде надано до Державної інспекції ядерного регулювання України для ухвалення рішення про можливість подальшої експлуатації першого «мільйонника», проектний термін служби якого закінчується в грудні 2012 р.

- Чи простежуються в ході аналізу безпеки результати заходів, що виконуються на українських ядерних блоках у рамках програм, розроблених для підвищення безпеки? Простіше кажучи, чи є позитивний ефект і наскільки він очевидний?

- Позитивні результати є, і вони досить вагомі. Нажаль, у нас використовуються складні терміни, в яких непідготовленому читачеві непросто розібратися. Проте, я спробую підтвердити свою відповідь


конкретним прикладом. Один з обов’язкових імовірнісних показників, що розраховуються нами, - частота ушкодження активної зони реактора (ЧУАЗ). В результаті виконання заходів з підвищення безпеки, реалізованих у рамках «Концепції підвищення безпеки енергоблоків ВВЕР» (2006-2010 рр.) цей показник значно покращився. Зокрема, для енергоблоку № 1 він зменшився в 6 разів - з 1,5•10-4 у 2006 році до 2,5•10-5 в 2010-му (нормативне значення ЧУАЗ на сьогодні складає 1•10-4). У 2011 році розпочато реалізацію нової широкомасштабної програми - «Комплексної (зведеної) програми підвищення безпеки». Виконання включених до неї заходів дозволить довести показники безпеки наших енергоблоків майже до рівня вимог, що пред’являються сьогодні до проектів нових АЕС.

- Після аварії на японській АЕС Фукусіма-1 дуже гостро постало питання сейсміки.

- Так. Сьогодні в Україні вже розроблено концепцію імовірнісної оцінки сейсмічної небезпеки для вітчизняних блоків. Що стосується Южно-Української АЕС, то нещодавно наші фахівці досить детально висвітлювали це питання в обласній пресі. Я ж зі свого боку ще раз наголошу: результати проведених у різні періоди незалежними організаціями досліджень свідчать, що можливий сейсмічний вплив на нашому майданчику не перевищить проектних розрахункових показників. З чого виходить, що стійкість, міцність і експлуатаційна надійність споруд, систем і конструкцій енергоблоків ЮУАЕС забезпечується в повному обсязі. Наразі наша служба веде розробку сейсмічного імовірнісного аналізу безпеки для енергоблоку №1. Роботу плануємо завершити в 2012 році.

- Ми сьогодні багато разів повторили слово «безпека». Незаперечним є той факт, що найважливішим чинником її забезпечення залишається людський. Наскільки персонал АЕС готовий до дій в екстремальних ситуаціях? Чим він може і повинен керуватися в разі (не дай Боже!) їх виникнення?

- Практичні навички ліквідації аварійних ситуацій оперативний персонал АЕС регулярно відпрацьовує на повномасштабних тренажерах-аналогах блочних щитів управління та резервних щитів управління (призначені для виконання операцій з зупинки та підтримки безпечного стану реактора в разі аварії, що спричинила неможливість проведення необхідних операцій на блочному щиті). Що стосується документів, які регламентують дії персоналу в такій ситуації, то існують спеціальні інструкції, які практично крок за кроком їх прописують.

- Давайте візьмемо конкретний приклад: повне знеструмлення станції - за аналогією з Фукусімою. Чи готові южно-українські атомники до такої ситуації?

- Навчальний сценарій аварії з повним знеструмленням станції відпрацьовується нашими операторами вже не перший рік. Слід зазначити,


що тематика тренажерних протиаварійних тренувань охоплює всі проектні аварійні режими і частину запроектних. Нажаль, наші тренажери не можуть відтворювати важкі аварії (після початку плавлення ядерного палива), проте наразі повним ходом іде робота з розробки КУВА (Керівництво з управління важкими аваріями) і з модернізації повномасштабних тренажерів для забезпечення можливості моделювання важких аварій. На сьогодні дії персоналу під час ліквідації важких аварій описано в аварійному плані ЮУАЕС, регулярно проводяться масштабні командно-штабні навчання з аварійного реагування. Кожен працівник АЕС і каскаду ГЕС-ГАЕС, який може бути задіяний у ліквідації аварії будь-якого рівня тяжкості, чітко знає порядок своїх дій.

- Чи підтверджуються висновки станційної служби аналізу безпеки результатами міжнародних перевірок?

- Відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння між Україною і Європейською комісією в 2008-2010 рр. було проведено місії МАГАТЕ з перевірки безпеки енергоблоків українських АЕС за наступними напрямками: проектна безпека, експлуатаційна безпека, поводження з радіоактивними відходами та державне регулювання безпеки ядерних установок.

У числі матеріалів, що підлягали перевірці, були й «Звіти з аналізу безпеки». Експерти дійшли висновку, що поточні проекти южно-українських блоків знаходяться в повній відповідності до переважної більшості вимог міжнародного атомного агентства. За деякими аспектами було зафіксовано неповну відповідність вимогам, але при цьому відзначено, що експлуатуюча організація самостійно виявила ці невідповідності та досягла значного прогресу в їх усуненні.

У розрізі експлуатаційної безпеки команда експертів дійшла висновку: рівень безпеки в основному відповідає міжнародним вимогам; ЮУАЕС реалізувала або продовжує впроваджувати програми, спрямовані на поліпшення експлуатаційної безпеки та засновані на засвоєних уроках, а також на результатах досвіду експлуатації українських АЕС.

Позитивні висновки про існуючий рівень безпеки було зроблено й експертами Всесвітньої асоціації операторів АЕС під час проведення партнерських перевірок (2007-2010 рр.) наших енергоблоків. Провідні фахівці в галузі атомної енергетики відзначили високий рівень експлуатаційної безпеки ЮУАЕС, а також назвали сильні сторони та позитивні практики, які буде рекомендовано для впровадження на інших атомних станціях світу. Однією з таких сильних сторін, на їх думку, є створення унікального енергетичного комплексу у складі Южно-Української АЕС, Олександрівської ГЕС і Ташлицької ГАЕС, що забезпечує безпеку атомної станції за рахунок надійності електропостачання власних потреб і в цілому підвищує стабільність, надійність і стійкість енергосистеми України.




Южно-Українська АЕС: успішна реалізація виробничих програм і планів - такі підсумки

2011 рокуУ найкоротший день року, 22 грудня, наша країна святкує День

енергетика. Чи є потреба говорити, що це один з найсвітліших, у прямому розумінні слова, професійних свят. Це свято людей, які присвятили своє життя створенню та обслуговуванню енергетичного комплексу країни, для кого слова «тепло» і «світло» - це доля. Складно перебільшити значення енергетики в нашому житті, адже від неї залежить працездатність усіх інших галузей економіки української держави, комфорт, тепло і світло у будинках людей.

До свого професійного свята колектив Южно-Української атомної електростанції підійшов з, мабуть, найосновнішим досягненням - успішною реалізацією виробничих програм. Це говорить про те, що всі структурні підрозділи підприємства працюють без збоїв і основні завдання виконуються. У тому числі й плани з розвитку унікального енергокомплексу на півдні України.

Серед головних подій 2011 року можна назвати перевірку постмісії OSART, що проходила в листопаді. Експерти Міжнародного агентства з атомної енергії перевіряли експлуатаційну безпеку перших двох енергоблоків АЕС. Місія МАГАТЕ була повторною. Відповідно до методології OSART команда з двох експертів МАГАТЕ виконала перевірку стану впровадження на станції пропозицій, висловлених за підсумками основної місії.

Команда експертів дійшла висновку, що 3 пропозиції на момент перевірки було впроваджено повністю. Реалізація ще 5 досягла міри задовільного або адекватного рішення (впровадження намічених заходів йде за планом і задовільними темпами). І лише одне питання – застосування обладнання з контролю газоаерозольного тритію - знаходилося в категорії недостатнього прогресу. Проте роботи з цього напрямку теж розпочалися. Вирішення даного питання ведеться у рамках проекту на рівні компанії ДП НАЕК «Енергоатом», яка об’єднує усі атомні станції України, що, у свою чергу, логічно, адже подібні завдання стоять перед усіма АЕС країни.

Южно-українські енергетики впевнені, що проведення місій МАГАТЕ сприяє подальшому підвищенню експлуатаційної безпеки атомних енергоблоків, обміну позитивним експлуатаційним досвідом і вдосконаленню процесу управління. А це, у свою чергу, допомагає в реалізації головної мети - забезпечення безпеки при ефективному виробництві електроенергії.

Подальші етапи співпраці зі світовою спільнотою южно-українські атомники пройшли в січні і в жовтні, коли на підприємстві працювали місії технічної підтримки Московського центру Всесвітньої асоціації операторів АЕС (МЦ ВАО АЕС). На початку року фахівці Московського центру знайомили українських атомників з методологією розслідування причин порушень в роботі АЕС, процесом такого розслідування, вимогами до контролю якості його проведення, організацією навчання фахівців, які беруть участь у ході розслідування, а також з аналізом причин неправильних дій персоналу. А у кінці року місія була присвячена темі «Оптимізація технічного обслуговування та ремонту устаткування і арматури. Ремонт за технічним станом». Експерти дали рекомендації керівництву станції з поліпшення роботи з цих напрямків. Як відзначили члени місії, вони не лише передавали досвід, а й переймали позитивні практики Южно-Української АЕС.

4 вересня, після завершення планового капітального ремонту до енергомережі України було включено другий енергоблок Южно-Української АЕС з паливними касетами транснаціональної компанії «Westinghouse». Блок №2 ЮУАЕС став другим вітчизняним енергоблоком, а Южно-Українська АЕС - поки єдина в нашій державі атомна станція, де разом з російським експлуатується ядерне паливо «Westinghouse». Відповідно до програми його експлуатації, вивчення стану дослідних збірок виконується щорічно - після закінчення кожної паливної кампанії. На даному етапі висновки комісій позитивні.

Позитивними були і результати інспекції тепловиділяючих збірок виробництва фірми «Westinghouse» (ТВЗ-W) на енергоблоці №3. Такий підсумок перевірки першої повної перевантажувальної партії - 42 дослідних паливних касет - після річної експлуатації в активній зоні реактора 3-го енергоблоку ЮУАЕС, що пройшла у березні. Слід зазначити, що в 2011 році, після закінчення 21-ої паливної кампанії, на третьому «мільйоннику» Южно-Української АЕС на вимогу Державної інспекції ядерного регулювання стосовно ТВЗ-W було проведено низку додаткових інспекційних заходів. Після завершення інспекції паливних збірок «Westinghouse», відповідно до звернення фірми-виробника, було виконано інспекцію ТВЗ виробництва російського концерну «ТВЕЛ». Отримані результати також були задовільними. Їх буде використано для підтвердження безпеки експлуатації активної зони реактора, завантаженої паливом різних виробників.

Продовження проектного терміну експлуатації енергоблоків №1 і №2 Южно-Української АЕС - один з важливих напрямків діяльності підприємства. Для першого блоку він закінчиться в 2012 році. Проте накопичений досвід, проведені дослідження, випробування, оцінки технічного стану дають підстави вважати, що за умови виконання вимог існуючих нормативних документів України і МАГАТЕ термін його роботи може бути продовжено. Про можливість такого кроку свідчить той факт, що


проектний ресурс головного елементу енергоблоку - реакторної установки - вичерпано не більш ніж на 50%. У зв’язку з цим, на атомній станції розроблений і втілюється в життя деталізований план-графік з реалізації цілого комплексу організаційно-технічних заходів. Вони включають роботи з підвищення безпеки, кваліфікації обладнання, модернізації, а також заміни систем і обладнання, реалізації програми управління старінням, підготовки звіту з періодичної переоцінки безпеки, техніко-економічного обґрунтування необхідності продовження терміну експлуатації енергоблоку №1. У грудні 2012 року за результатами державної експертизи звіту ДІЯРУ прийме рішення стосовно можливості його подальшої експлуатації.

Паралельно із заходами щодо продовження терміну експлуатації першого енергоблоку, фахівцями АЕС виконано роботи з обстеження корпусу реактора блоку №2. Дані про надійність його систем і механізмів потрібні для майбутнього обґрунтування надпроектної експлуатації блоку. У 2011 році для обстеження корпусу зсередини використовувалася спеціальна ультразвукова установка - центральний щогловий маніпулятор, доставлений з Рівненської АЕС. З його допомогою виконано контроль металу не лише поверхневий, а й по всій товщині. Дефектів не виявлено.

У рамках заходів з продовження термінів експлуатації блоків ЮУАЕС, у листопаді фахівці Державного науково-інженерного центру систем контролю та аварійного реагування (ДНІЦ СКАР) Міністерства енергетики та вугільної промисловості провели аудиторську перевірку Южно-Української АЕС. Мета аудиту - оцінити дотримання норм законодавства з охорони природного середовища. Аудитори ДНІЦ СКАР оцінили фактичний стан довкілля в районі розташування атомної станції, визначили основні характеристики впливу станції на екологію в розрізі радіаційного та нерадіаційного впливу. У переліку основних завдань групи аудиту також була оцінка ефективності, повноти й обґрунтованості заходів, що виконуються атомниками для охорони довкілля. Особливу увагу було приділено регулярності та достовірності інформації, що надається АЕС громадськості і ЗМІ. У першому кварталі 2012 року за підсумками аудиту буде підготовлено звіт, який планується донести до громадськості регіону.

Консультативні наради стосовно планування обсягів робіт та громадські зустрічі з обговорення звіту про екологічну оцінку «Комплексної (зведеної) програми підвищення безпеки атомних енергоблоків України» (К(з) ППБ) стали ще однією важливою подією в плані природоохоронної діяльності та співпраці з громадськістю колективу южно-українського енергокомплексу. Їх метою було залучення усіх зацікавлених сторін до обговорення питань, пов’язаних з впливом виконання програми підвищення безпеки діючих енергоблоків на природне середовище. Наради з громадськістю на южно-українському майданчику відбулися в травні та липні 2011 року. Їх ініціаторами були ДП НАЕК «Енергоатом» і європейська компанія Pöyry.


У ході зустрічей фахівці НАЕК і ЮУАЕС відповіли на питання зацікавлених сторін, що стосувалися системи радіаційного контролю зони спостереження, системи охолодження і техводопостачання АЕС, інформування громадськості та інші.

План 2011 року перевиконано.Южно-Український енергетичний комплекс виконав виробничий план

2011 року на 102%. Виробіток всіх трьох електростанцій, що входять до складу енергокомплексу на Південному Бузі, перевищив річне планове завдання:

• Южно-Українською АЕС вироблено 17 млрд 571,8 млн кіловат-годин, що складає 102% від встановленого плану,

• Ташлицькою ГАЕС – 169,1 млн кіловат-годин (101,9%),• Олександрівською ГЕС – 44,6 млн кіловат-годин (111,7%). Сумарно за 12 місяців 2011 року АЕС, ГЕС і ГАЕС виробили 17 млрд 785,5

млн кіловат-годин електричної енергії (при плані 17 млрд 431,9 млн кіловат-годин). Коефіцієнт використання встановленої потужності енергоблоків АЕС склав 66,86% (при плані 65,55%).

Наталія Карташова



ДЛЯ НОТАТОК

Шановний друже!Шановний друже!Запрошуємо Вас на екскурсії по Запрошуємо Вас на екскурсії по

відокремленому підрозділу “Южно-відокремленому підрозділу “Южно-Українська АЕС”. Ви відвідаєте Южно-Українська АЕС”. Ви відвідаєте Южно-Українську АЕС, повномасштабний тренажер, Українську АЕС, повномасштабний тренажер, Ташлицьку гідроакумулюючу електростанцію, Ташлицьку гідроакумулюючу електростанцію, Олександрівську гідроелектростанцію та Олександрівську гідроелектростанцію та інформаційно-культурний центр “Імпульс”.інформаційно-культурний центр “Імпульс”.

З нетерпінням чекаємо на Вас!З нетерпінням чекаємо на Вас!

Наші координати:Наші координати:Відділ роботи з громадськістюВідділ роботи з громадськістюта засобами масової інформаціїта засобами масової інформаціїВП ЮУАЕС,ВП ЮУАЕС,м. Южноукраїнськ,м. Южноукраїнськ,Миколаївська обл.,Миколаївська обл.,5500055000Тел.: (05136) 4-11-61Тел.: (05136) 4-11-61Факс: (05136) 2-18-35Факс: (05136) 2-18-35E-mail: [email protected]: [email protected]

Ми працюємо щодня, крім вихідних та Ми працюємо щодня, крім вихідних та святкових днів, з 8святкових днів, з 80000 до 17 до 170000

Про роботу ВП ЮУАЕС Ви цілодобово Про роботу ВП ЮУАЕС Ви цілодобово можете дізнатися на нашому інтернет-сайті за можете дізнатися на нашому інтернет-сайті за адресою www.sunpp.mk.ua, а також за номером адресою www.sunpp.mk.ua, а також за номером телефону-автовідповідача (05136) 2-29-93телефону-автовідповідача (05136) 2-29-93

Южно Український енергокомплекс 22011 011 ррікік...Як при...

Documents