8 вересня 2016 року №36 (19218)

Отримай СМС про перекриття руху!

Походи в Канаду за гривнею20 років тому в Україні почалася грошова реформа. В обіг була введена національна валюта, що замінила карбованець, – гривня.

110 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

Стор. 5

Стор. 9

Підковані терапевти У Києві є чимало клубів верхової їзди, які пропонують прогулянки на конях та навчання їзди верхи. Чи не найвідомішим з них є Центр іпотерапії Олени Петрусевич.

Стор. 18

Скульптор Кущ бореться за свій Майдан

Стор. 6Стор. 6

Добудувати колонаду і встановити пам’ятник героям Революції Гідності та Небесної Сотні – такий проект просуває знаний митець

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

Фото Григорія КУБЛАНОВА

«Бетонні скелети» «Бетонні скелети» стають майданчиками стають майданчиками для дитячих розвагдля дитячих розвагА двірникам А двірникам туди навіть вхід туди навіть вхід забороненозаборонено

кур’єр «ВК»2

ШКОЛА

Вечірній Київ | 8 вересня 2016 року | №36 (19218)

Японія і політично, і економічно продовжить підтримувати Україну. Але для цього Україна повинна і надалі демонструвати, що втілює необхідні зміни та реформи. Про це мер Києва Віталій Кличко заявив у Токіо після зустрічей з японськими урядовцями, парламентарями та керівниками великих приватних компаній. Він подякував за політичну і фінансову під-тримку України. А також за проекти, втілені разом із японською стороною в Києві. У Токіо мер Києва зустрівся з керівництвом компаній Itochu, спільно з якою був реалізований проект модернізації вагонів київського метро, Мarubeni та Hitachi. Обговорювали можливість участі японських компаній в проекті з реконструкції БСА, будівництві нового сміттєспалю-вального заводу, інвестуванні в транспортну інфраструктуру тощо.

Україна ввійшла до ТОП-20 най-дружніших країн світу. Про це повідомив портал Uatoday.tv з посиланням на видання «Expat Insider», котре вже третій рік поспіль проводить одне з най-масштабніших досліджень життя емігрантів у більш ніж 60 країнах.

У цьогорічному опитуванні взяли участь понад 14 тисяч рес-пондентів – представників 174 національностей і громадян 191 держави. Вони висловили свою думку щодо тих закордонних кра-їн, де живуть і працюють.

За результатами дослідження, Україна посіла 15-е місце з-поміж 67 країн, де приїжджі почуваються бажаними гостями. Крім того, Україна опинилася на 19-му місці в рейтингу дружелюбності та на п’ятому як країна, де можна зна-йти багато друзів.

ТОП-20 ПЛАНИ

ПРОЕКТ

НОВАЦІЇФото із сайту КМДА

Україна – дружня країна

Про це йдеться в листі до ВР від профільного заступника го-лови КМДА Петра Пантелеєва.

Українським парламентарям надіслано низку пропози-цій до нової редакції зако-ну, складених за численними зверненнями громадськості та узгоджених головами сто-личних ОСББ і ЖБК. Головна вимога – базовий закон галузі має бути прийнятий лише за умови визначення чіткої від-повідальності постачальників послуг, управляючих компаній як балансоутримувачів будинку, механізмів контролю за ними з боку споживачів та органів місцевого самоврядування. При цьому за цією відповідальністю мають бути реальні санкції.

КОМЕНТАР

Петро ПАНТЕЛЕЄВ, заступник голови КМДА:

«Якщо не встановити чіткі норми від-повідальності виконавців житлових та

комунальних послуг за свою діяльність, то без цього ви-никає низка ризиків щодо зловживань з боку постачаль-ників послуг та управляючих компаній. Майбутня доля будинку в цьому законопро-екті відпущена на самоплив. Органи місцевого самовряду-вання, які теоретично мають відповідати за те, що відбува-ється в житловій сфері міста, практичних повноважень на це і реальних важелів впливу не мають. Тож міська влада повинна мати інструмент впливу на виконавців послуг у випадках, коли інтереси меш-канців порушуються, особливо у відносинах із недобросовіс-ними приватними ЖЕКами».

Київська влада закликає Верховну Раду не голосувати за законопроект «Про житлово-комунальні послуги»

КОМУНАЛКА

У понеділок вперше на офіцій-ному сайті Київради засідання постійної комісії з питань житло-во-комунального сектора та па-ливно-енергетичного комплексу транслювалося в режимі онлайн. Відповідні нововведення старту-ють згідно з новим регламентом Київради, який набрав чинності 1 вересня 2016 року.

Нині камера для онлайн-тран-сляції засідань встановлена лише в кабінеті 1017. Тобто, поки що наживо можна буде переглядати засідання тільки тих постійних комісій, які тут проводяться. Аналогічні web-камери незаба-ром встановлять ще у 4-х залах засідань.

– У міському кошторисі на цей рік не було передбачено коштів на організацію трансляції засідань. Але ми вже подали заявку на

розгляд профільної комісії і при першому бюджетному коригуван-ні будемо викроювати кошти на зберігання відеоархіву та web-камери, – зазначив заступник міського голови – секретар Київради Володимир Проко-пів. – Ми підходимо ощадли-во до бюджетних грошей, тому співпрацюємо з громадською організацією і сподіваємось до-повісти про встановлення камер у залах засідань без використання бюджетних коштів, а за сприяння меценатів.

Подивитися web-трансляцію засідань постійних комісій Ки-ївради можна зайшовши на офі-ційну сторінку КМР. Далі необ-хідно обрати розділ «Комісії» та кликнути на сторінку постійної комісії, засідання якої відбува-ється у цей час.

Віталій ЗНАМЕНСЬКИЙ

Засідання комісій – в режимі онлайн

КМДА залучає спеціалістів Світового банку для модернізації транспортної мережі Києва. Через два роки на Троєщину курсуватиме трамвай-поїзд (tram-train) – 60-метрова багатосекційна машина. Такий гібридний транспорт використовуватиме не лише трамвайні колії, а й інфраструктуру залізниці.

За його допомогою мешканці Троєщини зможуть без пересадок швидко та комфортно діставатися Березняків, Караваєвих дач, Борщагівки та інших районів. Таким чином можна буде, наприклад, до-їхати до станцій Куренівсько-Червоноармійської чи Святошинсько-Броварської лінії метро, пересісти на тролейбус, який прямує на проспект Возз’єднання, дістатися міжміського пересадочного вузла на станції «Видубичі» або доїхати до платформи «Либідська», звідки трамвай-поїзд піде до Протасового яру, Цен-трального залізничного вокзалу, станції швидкісного трамваю «Політехнічна» та до «Караваєвих дач».

Як розповіли «Вечірці» в КП «Київпастранс», договір планують укласти з переможцем тендера на підготовку проектної документації, на що, за попередніми підрахунками, піде вісім місяців. По-трібно буде побудувати невелику ділянку колії біля залізничної станції «Дарниця» та депо на Троєщині, а також понизити посадкові платформи, оскільки трамваї-поїзди матимуть низьку підлогу.

Прогнозована вартість такого будівництва буде невеликою, а от на закупівлю трам-трейнів чи на-

лагодження їх виробництва в Україні доведеться витратити чимало коштів. Це мають бути двосистемні машини, які здатні використовувати як трамвайні, так і залізничні контактні мережі. Такі гібриди ви-пускають у Великій Британії, Німеччині, Норвегії, де їх вважають дуже надійним транспортним засобом.

- Трам-трейни зможуть курсувати столицею вже через рік-два, оскільки для їх запуску не потрібні капітальні роботи, а отже, і значне фінансування, – пояснив перший заступник голови КМДА Геннадій Пліс. – Якісні показники роботи таких інновацій високі, а коштують трам-трейни 50-100 млн до-ларів (2-3 млрд грн), тоді як вартість прокладання та запуску метро може перевищувати 42 млрд грн.

Микола ПАЦЕРА

На Троєщину поїдемо трамваєм-поїздом?

У Києві стартував пілотний проект «Картка учня».

Він є продовженням міського проекту «Картка киянина» і під-готовлений спільними зусиллями КМДА, АТ «Ощадбанк», IT-компанії «Універсальні інформаційні техно-логії» та Mastercard Europe Україна. Перші 30 карток отримали одинад-цятикласники ліцею інформацій-них технологій №79.

Куратори проекту пояснюють, що «Картка учня» діє як перепустка до навчального закладу і проїзний в метрополітені. Але на цьому її функції не закінчуються, адже за її допомогою батьки зможуть в онлайн-режимі спостерігати, як дитина їде в метро і навіть чим харчується у шкільній їдальні. Нова технологія дозволяє передавати до персонального кабінету учня дані про його рух через турнікети школи і проїзд у метрополітені.

Марина МАРЧЕНКО

Картка учня: безпека і комфорт

«Агенти змін» презентували 64 рекомендації, аби перетворити будівлю КМДА на сучасний офіс міста

Навесні цього року команда «Агенти змін» на чолі з відомим київським дизайнером Ігорем Скляревським підписала з Київрадою меморандум про дослідження першого поверху будинку на вулиці Хрещатик, 36 задля пере-творення його на сучасний City Hall – зразок найкращих мерій світу.

- Ця будівля – частина сталінської пово-єнної забудови Хрещатика. Її від початку проектували для роботи органів місцевого самоврядування, але архітектурний проект вирішував насамперед ідеологічне завдання – демонстрував велич радянської держави, – зазначив Дмитро Гурін, урбаніст та один з консультантів проекту. – Сьогодні, через 60 років після будівництва, цю радянську фортецю потрібно переосмислити відповідно до духу часу та нових сценаріїв життя міста.

Перетворення «Агенти змін» пропонують розпочати з площі перед будівлею: тут мають

з’явитися вуличні меблі, облаштоване місце громадських зібрань і політичного вислов-лювання містян. Можливо, площі варто дати назву, а вхідні двері мерії замінити на прозорі й розсувні. Не завадило б частину внутрішнього

двору відкрити для відвідувачів як публічний простір для роботи літньої сцени.

У приміщенні ж доцільно зробити рецепцію з консультантом, а кількість внутрішніх стін звести до мінімуму, замінивши кабінетну систему на відкритий простір. Зона очікування має одержати вигляд сучасного коворкінгу зі столами та комфортними місцями для сидіння (як для одного, так і для 2-3 людей). Окрім інформаційних стендів про роботу міської адміністрації, доречними стануть стенди з роздавальними матеріалами від громадських організацій, діяльність яких стосується функці-онування міста, а для дітей передбачені ігрова зона та «магніти» для малечі, наприклад, макет центру столиці.

Григорій МЕЛЬНИЧУК

У мерії хочуть зробити City Hall

ДО РЕЧІ

Ігор ХАЦЕВИЧ, керуючий справами секретаріату КМР: «Ми не втручалися в дослідження, намагали-ся зробити його об’єктивним і фаховим, щоб отримати раціональні рекомендації. Активність містян має втілюватись у реальні дії, а ми по-винні бути лише інструментом. Дуже приємно, що «Агенти змін» не обмежилися рекомен-даціями, а висловили бажання пройти з нами шлях від ідеї до її реалізації. Адже виконати все самостійно нам було б значно складніше… Наступним кроком стане формування «Аген-тами змін» команд дизайнерів, архітекторів, активістів, до яких долучаться й представники КМР. Разом вони розроблять конкретні пропо-зиції зі зміни публічного простору будівлі».

Фото Павла ПАЩЕНКА

ФОТОФАКТ

Вечірній Київ | 8 вересня 2016 року | №36 (19218) 3

Фото Сергія НУЖНЕНКА (РадіоСвобода)

ЩО ПИШУТЬ ЗАРУБІЖНІ ЗМІ

Зіткнення в провулку – напруга не спадає Серйозний конфлікт спалахнув цього тижня у Святошинському провулку, 2, де місцеві мешканці виступили проти споруджен-ня 25-поверхового житлового будинку.

– У понеділок невідомі люди в чорному з трапами і драбина-ми пішли на штурм паркану, що огороджував спірну територію, де знаходилися автівки та речі людей, які проживають у сусідніх будин-ках, – розповів «Вечірці» місцевий активіст і учасник тих подій Максим Деркач. – Загалом на територію уві-рвалося понад півсотні «тітушок», з якими прибули й люди у формі поліції, але вони не перешкоджали хуліганським діям. Нападники за-блокували рух територією, зламали барикаду, збудовану її охоронцями, заварили металеві ворота, обнесли паркан колючим дротом.

Проте люди не допустили за-їзду важкої техніки на територію будівництва – навіть неодноразово перекривали рух вулицею…

Історія цього будівництва роз-почалася ще в 1980-х роках, коли Київський завод металоконструкцій отримав півтора гектара землі під зведення житлового будинку та дитячого садочка. Будинок звели, а садочок ні – так і залишилося неосвоєними 0,5 га землі. Місце-ві жителі просили надати їм цю ділянку під автостоянку, але до-зволу не отримали. Тоді вони самі її облагородили і ставили тут свої машини.

– У 2015 році міськрада виділила «Київміськбуду» цю ділянку під 25-поверховий будинок, замовник передав її головному підрядчику, він і розпочав тут будівельні роботи попри протести мешканців, – каже депутат Київради Володимир Бондаренко. – Це й призвело до

нинішнього конфлікту. Виріши-ти його можна тільки скасувавши землевідвід «Київміськбуду». На жаль, подібних «гарячих точок» у Святошинському районі – дев’ять.

– Проведення будівельно-мон-тажних робіт на земельній ділянці за адресою: вул. Святошинська є абсолютно законним, що підтвер-джено дозвільними документами й експертними висновками, – ска-зав «ВК» Олег Регіда, головний інженер – директор Департа-менту капітального будівництва ПАТ «ХК «Київміськбуд». – У нас на сьогоднішній день є всі

чинні документи. Після того, як розробили проект, ми отримали експертний звіт щодо проектної документації. Під ним підпису-ється 10 експертів. Цей звіт видає Українська будівельна експерти-за. Тобто, експерти перевірили проектну документацію, вона дійсно відповідає всім вимогам. А експерти відповідають за такі висновки своїми сертифікатами. Решта – слова. Це не моя думка чи моя позиція, є документи, і ними я підтверджую дозвіл на будівництво, документи дійсні, їх ніхто не скасував.

EurActive.com, AFP

Україна розгнівала Захід через напад на «проросійський» телеканал

Україна на-кликала на себе нечастий гнів Заходу, коли

студію одного з найпопулярніших у країні телеканалів підпалили про-тестувальники, невдоволені його підтримкою Росії. Цей інцидент у пострадянській країні виявляє те, що експерти вважають зростаючою нетерпимістю прозахідного керів-ництва України до опозиційних політичних поглядів.

«Будь-який фізичний напад на медіа є неприпустимим, – повідо-мляє офіційний твіттер-акаунт Посольства США в Україні. – Ми підтримуємо детальне розслі-дування пожежі на «Інтері» та уважно спостерігаємо за розви-тком подій».

The New York Times

Президент України Порошенко заявляє, що отримати підтримку Заходу проти Росії стає важче

Останнім часом для України стає все складніше заручатися підтримкою Заходу в її боротьбі із «російською агресією», при тому, що повномасштабне вторгнення російських військ не виключа-ється, заявив у вівторок укра-їнський президент Порошенко.

За його словами, внутрішня сила Європи проходить випробування зовнішніми чинниками, такими як міграція та терористичні акти. Він додав, що на виборах 2017 року в Європі можуть перемогти політичні сили, які в більшій мірі бажають компромісу із Кремлем.

Ці заяви підкреслюють зане-покоєність України з приводу поступової втрати підтримки у її протистоянні з Росією навколо анексованого у 2014 році Криму, а також не припиненого збройного конфлікту із проросійськими се-паратистами на Донбасі.

Reuters

Європейський Союз наближається до надання безвізового режиму Грузії, наступною може стати Україна

У понеділок комітет Європар-ламенту підтримав режим без-візового в’їзду до ЄС для Грузії та наблизився до надання іншій пострадянській країні – Україні – такого ж права, після того, як міграційні побоювання відклали цей процес на початку літа.

Комітет проголосував 44 «за» та 5 «проти» лібералізації режиму з Грузією, однак це рішення ще має бути затверджено у ході так званих «потрійних» переговорів між Європейським Парламентом, країнами-членами та Європей-ською Комісією. У червні краї-ни-члени ЄС відклали рішення щодо спрощення порядку подо-рожування для громадян Грузії через «зауваження», озвучені Ні-меччиною та іншими країнами, зокрема щодо того, що безвізовий режим новим країнам не повинен надаватися до тих пір, поки ЄС узгодить спрощені правила його призупинення. Цей процес наразі також очікує проходження про-цедури «потрійних» переговорів.

Хто протистоїть українським військам на Дон-басі, стріляє по наших воїнах і мирних мешкан-цях?

У цій інфографіці розкрита структура оку-паційних військ на Сході України. Крім кількох десятків тисяч бойовиків (місцевих колабора-ціоністів і переважно найманців із Російської Федерації), на Донбасі розміщені підрозділи зі складу регулярних частин Збройних сил РФ. Це кадрові російські військовослужбовці з власною зброєю й технікою, які прибувають на територію України з усіх куточків Росії.

Російські військові потрапляють на Донбас почергово, на ротаційних засадах, невеличкими групами зі складу своїх бригад та дивізій. Здебіль-шого вони займають позиції на другій і третій лінії оборони та в тилу противника, обіймають більшість командних посад, працюють зі складною військовою апаратурою й озброєнням, виступають загороджувальними загонами.

Український кризовий медіа-центр

Російський окупаційний контингент на Сході України

КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР

Уночі з вівторка на середу конфлікт у Святошинському провулку розго-рівся з новою силою. Цього разу в ньому взяло участь близько двохсот осіб, серед яких були місцеві жителі, активісти, бійці громадянського корпусу «Азов» і батальйону «Донбас». Як повідомив нам Максим Деркач, до будмайданчика прибули спортивні хлопці, які назвалися представниками добробатів і запропонували жителям підтримку. Вони спробували проникнути на територію будівництва, де й зав’язалася бійка із застосуванням вогнегасників, димових шашок, електрошокерів, кийків. Чимало учасників отримали тілесні ушкодження. Майже через дві години прибула поліція, яку народний депутат Семен Семенченко просив навести лад, і заблокувала вихід із двору. Ранком середи на місці бійки працювала слідчо-оперативна група поліції. Місцеві жителі блокували в’їзд техніки на територію, частина людей вирушила пікету-вати міське управління поліції. . .

ВІЙНА

СКАНДАЛ

Ганна ГОПКО, народний депутат України: «Успіхи роботи об’єднаних територі-альних громад є найкращим способом популяризації досягнень із децентралі-

зації. Парламент у співпраці з урядом повинен зробити

все можливе для ухвалення пакету законів, аби розблокувати утворення об’єднаних територіальних громад. Також у бюджеті 2017 року треба домогтися, щоб фінансова децентралізація стала незворотною… Одне з наших завдань – оновлення складу ЦВК. Важ-ливим є створення Єдиного координаційного центру, де всі донори розміщуватимуть свою інформацію про програми, реалізовані в Україні».

ПРЯМА МОВА

комунікації4 Вечірній Київ | 8 вересня 2016 року | №36 (19218)

Ваган ТОВМАСЯН, депутат Київради

(фракція «ВО «Батьківщина»)

З метою збереження від вирубки багаторічних дерев у парку «Інтернаціональний » та зняття соціальної напруги серед жителів Святошин-ського рай ону, за мої м депутатським звернен-ням Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА було призупи-

нено видану забудовнику контрольну картку на вста-новлення тимчасової огоро-жі на вул. Тулузи,6-д (парк «Інтернаціональний »). Те-пер у нас буде час та можли-вість спільними зусиллями розірвати діючий договір оренди і поставити остаточну крапку в збереженні парку.

Тетяна МЕЛІХОВА ,

депутат Київради (фракція «ВО «Батьківщина»)

Варязькі печери, що є частиною Дальніх печер Києво-Печерської лаври (пам’ятка ЮНЕСКО), потрібно або відновити, або законсервувати шляхом засипання, інакше ми втратимо їх назавжди. Таку думку мені висловив активіст-геолог, що багато років домагається реставрації Варязьких печер. За словами активіста, жодні

роботи стосовно покращення стану Варязьких печер, незважаючи на існуючу програму з їх збереження, не ведуться. Як геолог за освітою та колишній співробітник заповідника він упевнений, що аварійні печери зовсім заваляться, якщо їх хоча б не законсервувати, поки не знайдено коштів на їх повну реставрацію, адже природа не любить пустоти. Саме тому я звернулася до Міністерства культури

України та Києво-Пе-черського національного історико-культурного заповідника з проханням надати інформацію про стан виконання запла-нованих робіт у рамках затвердженої програми збереження Варязьких печер.

запит

Денис ПОПОВ, депутат Київради

(фракція «ВО «Свобода»)

Інвестиційна комісія при міському голо-ві, незважаю-чи на чітку контраргумен-тацію свобо-

дівців, обраних від Деснянського району, погодила проведення інвестконкурсу на будівництво житлового комплексу на перети-ні вулиць Бальзака та Польової.

Цей об’єкт може стати першою багатоповерхівкою на території селища Троєщина. В умовах знач-ного дефіциту місць у столичних школах і дитсадках таке рішення здається нерозумним. Попри пози-цію депутатів-свободівців Володи-мира Назаренка, Михайла Буділова та Дениса Попова, які вимагали докладного обговорення цього проекту з київською громадою, більшість членів комісії вирішила вчергове випробувати терпіння киян. Тож можна з упевненістю твердити, що ніякого майбутнього

в зазначеного проекту забудови без громадських слухань немає. Це буде чергова халепа для інвестора. Адже розвиток міста також перед-бачає створення робочих місць у межах зручної транспортної доступності, спорудження на-вчальних закладів, поліклінік, паркувальних майданчиків тощо. Навколо десятків об’єктів у Києві тривають справжні бойові дії між забудовниками та громадою, а створення ще однієї потенційної «гарячої точки» на карті міста є безвідповідальним.

Юрій ЗУБКО, депутат Київради

(фракція «Солідарність»)

Дитячий садок №753 (Деснян-ський район) є особливим для нас. Його вихованці – діти з тяж-кими порушеннями мовлення. Тому допомагати вихователям і директору цього закладу – наша відповідальність. Заїхали не-

щодавно перевірити, як відремонтували сходові майданчики та кухню. Ремонтні роботи виконали на «відмінно», директор і працівники садочка задоволені. Харчоблок став затишним, замінили

там витяжки. Особливо хочу подякувати ве-теранам війни в Афганістані Кості Антощу-ку та Олексан-дру Сатиренку, які допома-гали робити ремонт. Ве-терани, вони такі: і в бою, і в строю, і мир-ному житті – молодці!

Ганна СВИРИДЕНКО,

депутат Київради (фракція «ВО «Батьківщина»)

У дитячому садку №579, роз-ташованому на Оболоні, уже 40 років поспіль дбають про маленьких киян. Прикро, що в часи економічної скрути дитячі заклади фактично залишені сам на сам зі своїми проблемами. Меблі

в цьому садочку ще пам’ятають батьків нинішніх вихованців. Тож найкращим подарунком для но-воствореної молодшої групи №3 стали нові меб лі. Вихователі та батьківський комітет зверталися до мене по допомогу ще навесні. Тоді в закладі по-ставили сучасні металопластикові вікна, а наразі придбали нові дитячі ліжечка, аби малеча проводила тут свій час із комфортом та в абсолютній безпеці!

Оксана ВЕЛИЧКО,

член Антикорупційної ради при Київському міському голові

Вітаю, кияни! У вас є новий керівник одного з найбільш корупціогенних КП «Київпастранс». Попри публічну обіцянку обрати керівника цього КП і КП «Київре-клама» через прозорий конкурс, Віталій Кличко призначив його 30.08 своїм рішенням. А конкурси мали б запуститися з 1 вересня…

Артем ШАМРАЙ, директор «Київтранспарксервіс»

Є гарні новини! На майданчиках КП «Київ-транспарксервіс» запрацювали нові платіжні термінали. Відтепер за послуги паркування мож-на розрахуватись банків-ською карткою. Поки йде дослідне використання системи, адже моделі

цих РРО унікальні та не мають аналогів в Україні. Та я впевнений, що незабаром такими терміналами буде обладнано всі паркувальні майданчики нашого міста. Щиро дякую своїм колегам за кропітку та плідну працю, а також фахівцям При-ватБанку, Mastercard та ТОВ «Юнісистем». Комфортному, зручному та легальному паркуванню в столиці бути!

тривога

турбота

реалії

питання руба

Ганна СТАРОСТЕНКО, заступник голови КМДА

Улітку 2014-го, занурившись у проблеми постреволюційного Києва, я особливо була вражена таємничими історіями недобудов столичних закладів освіти та культури, на які десятиліттями виділялися кошти, але далі справа не йшла... Це був просто якийсь сюр: дерева та кущі, що поросли на дахах недобудова-

них шкіл на околицях, випалені пожежею вікна дитсадка у центрі міста, вічна драма Театру на Подолі... Як таке могло трапитися у мирному, процвітаючому місті?.. І от нарешті зараз вдається ситуацію змінювати: сьогодні після 10-літнього(!) простою від-крилася оновлена школа №140 у Святошині та дитсадок №720 на Печерську, які були на реконструкції з 2006 року... До кінця року ще добудуємо 3 освітянські довгобуди, навесні запрацює нове приміщення Театру на Подолі на Андріївському узвозі... Це все є можливим лише завдяки щоденній кропіткій роботі злагодженої команди однодумців.

Олег ПЕТРОВЕЦЬ, депутат Київради

(фракція «Солідарність»)

За відносно короткий час свого існування сквер імені Леоніда Бикова вже встиг полюбитися гостям та жителям Лівобереж-ного масиву, бо ж справді це чудове зелене місце, де при-ємно прогулятися, подихати

свіжим повітрям, зустрітися з друзями. Свого часу створення скверу ініціював колишній депутат від Лівобережки Олесь Маляревич, за що йому окрема подяка. Також величезна подяка активним жителям за реалізацію створення скверу. Проте варто визнати, що роботу зі впорядкування й досі не доведено до кінця, і в цьому плані відчуваю свою відповідальність. Насамперед потрібно усвідомлювати ризик того, що сквер Бикова взагалі можуть знищити, бо він і досі не узаконе-ний, а відповідно до Генплану те-риторією, де він розташований, має проходити дорога. Працюю

над цим питанням, а також над впорядкуванням території, на що на початку року з міського бюджету виділено більше 1,4 млн грн. Найближчим часом збиратиму мешканців прилеглих до скверу будинків, і ми разом вирішимо, що можна й треба зробити, аби сквер імені Бикова став найкращим у районі.

Петро КУЗИК, депутат Київради

(фракція «ВО «Свобода»)

Провів чергову зустріч з троє-щинцями – мешканцями бу-динку №14/13 по просп. Мая-ковського. Мешканці скаржаться на місцеву владу, яка вже декілька місяців не вирішує питання роботи вантажного ліфта, на те, що в районі

різко зросла злочинність, у т.ч. пограбування квартир, розповсюдження наркотиків, і при цьому – абсолютна бездіяльність поліції. Люди передали мені письмове звернення щодо відновлення спортивного майданчика у дворі будинку, на якому могли б займатися спортом підлітки з прилеглих будинків. Подякували депутатові за допомогу в побудові та облаштуванні приміщення для консьєржа. Домовилися зустрічатися не менш ніж раз на місяць, та, як кажуть, звіряти годинники. Про хід виконання питань та пропозицій громаді буде повідомлено.

позиція

за дорученням виборців

особливий випадок 5Вечірній Київ | 8 вересня 2016 року | №36 (19218)

Микола ПАЦЕРА

Один із безпосередніх творців нинішнього образу Майдану Не-залежності, скульптор, народний художник України Анатолій Кущ домагається в суді визнати між-народний конкурс «Територія Гідності» недійсним і провести новий. Нагадаємо, що переміг тайський проект.

– Мене не допустили до участі в конкурсі, а я хотів завершити свій комплекс на Майдані – добудувати колонаду, а також із протилежного боку від засновників Київської Руси-України поставити пам’ятник героям Революції Гідності та Не-бесної Сотні, що було б логічним увічненням боротьби за неза-лежність, – розповідає Анатолій Кущ. – Я звернувся до Окружно-го адміністративного суду, який зобов’язав організаторів конкурсу виставити й мої проекти, але цього не було зроблено…

За словами Анатолія Куща, в результаті конкурсу перемогу при-судили проекту, який передбачає знесення монумента Незалежності, засновників Київської Руси-Укра-їни та архистратига Михаїла на Лядських воротах. Прибирається з площі й Козак Мамай. Планується зняти асфальт і засипати Хрещатик кольоровим щебенем та засади-ти деревами, спорудити міст на пішохідній зоні, зберегти скляні «парники» торгових об’єктів.

– Фактично з Майдану при-бирається все, що нагадує Рево-

люцію Гідності та Небесну Сотню, що вже стало у світі візитівкою Києва, – зауважує Анатолій Ва-сильович. – Я ж хотів доповнити свій проект композицією, при-свяченою пам’яті героїв Небес-ної Сотні, щоб завершити тему незалежності. Адже Майдан має бути уособленням свободолюбства нашого народу та його історичної гідності. Сподіваюся, що долю його реконструкції поки що оста-точно не вирішено…

Нагадаємо читачам, як «мо-нументалізувався» нинішній Майдан. Історія його створення розпочалася ще 1995 року, коли оголосили конкурс реконструкції площі. Потрібно було створити монументальний образ незалежної України. «Марафон» тривав п’ять

років – за цей час пройшло вісім конкурсів, у яких брали участь близько 700 проектів, із яких шість подав Кущ. У останньому конкурсі два його проекти отримали першу та третю премії, друга дісталася Олександру Комаровському. Кущу і Комаровському «запропонува-ли» об’єднатися для подальшої розробки монумента, що й було зроблено.

– Моя композиція складалася з кількох елементів, нерозривно зв’язаних між собою, – пояснює Анатолій Кущ. – На передньому плані, зліва – пам’ятник засно-вникам Київської Руси-України, у глибині розміщувався Музей державності, фасадом якого є ко-лонада з пантеоном державотвор-ців: князь Аскольд, княгиня Ольга, Святослав Хоробрий, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Воло-димир Мономах, король Данило Галицький, засновник козаччини Байда Вишневецький, гетьмани Петро Сагайдачний, Богдан Хмель-ницький та Іван Мазепа, а також перший президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський. Із обох боків коло-нади фасаду музею на пілонах мали бути масштабні рельєфи з портретами видатних духовних державотворців: від Нестора-літописця до Василя Стуса та В’ячеслава Чорновола. У центрі монумента стояла колона з Оран-тою-Україною, яка тримає над головою калинову гілку – символ національної єдності, добробуту та краси.

Чому не вдалося завершити весь цей меморіальний комплекс на честь Незалежності? Причина на думку митця цілком банальна.

– Коли дійшла черга до будів-ництва Музею державності, фі-нансування припинилося. І готові приміщення музею швиденько передали торговому комплексу, – говорить Анатолій Кущ. – Замість запланованих підземних гаражів також з’явився «Глобус». Тепер Київ не має ані нормального під-земного паркінгу в центрі міста, ані завершеного меморіалу на честь Незалежності. Досі фактично не закінчено тієї реконструкції – не підписано відповідний акт про здачу Майдану в експлуатацію.

Добудувати колонаду і встановити пам’ятник героям Революції Гідності та Небесної Сотні – такий проект просуває знаний митець

Скульптор Кущ бореться за свій Майдан

думки вголос

Григорій МЕЛЬНИЧУК, співкоординатор Ради з урбаністики Києва:

– Ситуація навколо проекту вшанування пам’яті загиблих героїв Небесної Сотні на Майдані Незалежності – це яскравий приклад зміни парадигми з радянської, пострадянської на сучасну, заради якої й відбувалися ті події.

Ще у квітні 2014 року, наскільки мені відомо, на стіл головного архітектора міста Сергія Целовальника ліг проект меморіалу Анато-лія Куща з грифом «до виконання» від т.в.о. президента Олександра Турчинова. Можна дискутувати стосовно художніх якостей проекту, що продовжував тему монументальної пропаганди, однак це від-бувалося, по-перше, кулуарно, без жодних громадських обговорень і альтернатив, а по-друге, на той час іще зарано було говорити про завершення подій Революції Гідності, адже починалася окупація Криму та заворушення на Донбасі.

Тож, розумним виходом із ситуації стало оголошення міжна-родного архітектурного конкурсу із максимальним залученням громадськості. Було проведено десятки зустрічей з усіма зацікавле-ними сторонами та сформовано технічне завдання, яке на сьогодні є першим детальним історичним дослідженням тих подій. Пред-ставники громадськості увійшли до складу журі, а конкурсанти не були зобов’язані мати архітектурну освіту – адже це був конкурс для пошуку сенсів, а не початку будівництва.

Тож попереду нові конкурси й нове переосмислення – таке, що увійде до підручників історії, а не відповідатиме поточній політич-ній кон’юнктурі.

Такий вигдяд мав Майдан Незалежності в проекті Анатолія Куща

до теми

Конкурс – це захист від смакових зловживань Владислава ОСЬМАК, керівник Центру урбаніс-тичних студій НаУКМА, член Ради громадських експертів Міжнародного відкритого конкурсу «Територія Гідності»:

– Конкурс «Територія Гідності» – це унікальний досвід. Основні ідеї, які було закладено в конкурсне завдання, це «створення умов для того, щоб кожна людина почувалася гідно й відчувала себе час-тиною громади, народу…» Зверніть увагу: не монумент, не пам’ятник, а нова якість життя.

Це був не конкурс проектів, а конкурс ідей. Не всі з отриманих 149 проектів пройшли технічну експертизу (були, наприклад, пору-шення анонімності, технічних вимог, невідповідність поставленому конкурсному завданню). Переможці конкурсу – це цілий «глобус»: Україна, Тайвань, США, Італія, Росія, Ірландія. Ідеї цікаві, сучасні. І найголовніше, що саме конкурс – це те, що може захистити від сма-кових зловживань певних авторів чи чиновників, від «телефонного права» і корупції.

точка зору

Микола ЖАРИКОВ, колишній головний архітектор Києва (1987–1992 рр.):

– Вважаю, що Майдан у нинішньому вигляді не відображає ідеї незалежності України. Потрібно нарешті провести хоча б один дійсно відкритий конкурс із всена-родним обговоренням проектів його рекон-струкції, оскільки досі вони проводилися

кулуарно. Яким я бачу Майдан? Не скажу. Оголошуйте конкурс, і я запропоную свій проект.

Вадим ЖЕЖЕРІН, голова Київської міської організації Національної спілки архітекторів України:

– Безсумнівно, Майдан Незалежності по-требує реконструкції – як ліва його частина, так і права. Слід зняти «Бетмена» (пам’ятник архистратигу Михаїлу. – Авт.) з Лядських воріт,

а також «теплиці» (скляні куполи над торговим центром. – Авт.). Із протилежного боку також потрібно демонтувати «гідроелектростан-цію» (скляну стіну торгового центру за монументом Оранти. – Авт.) і відновити природний схил, адже саме схили, на думку багатьох відомих архітекторів, характерні для ландшафтного дизайну Києва і гармонійно довершували ансамбль Майдану.

Варто перенести звідси й пам’ятник засновникам Київської Руси-України та монумент Незалежності. Їх слід було б поставити на Старокиївській горі – місці народження української столиці біля Національного музею історії України, на території заповід-ника «Стародавній Київ». Туди ж можна «переселити» з Майдану пам’ятник Козаку Мамаю. Сам же Майдан Незалежності необхідно реконструювати комплексно – з виходом на прилеглі вулиці.

погляд6 Вечірній Київ | 8 вересня 2016 року | №36 (19218)

Фото Григорія КУБЛАНОВА

Фото Григорія КУБЛАНОВА

Олег ПЕТРЕНКО

Вже кілька десятиліть на Вино-градарі височіє недобудований ще з радянських часів Будинок культури. Нині цей необгоро-джений парканом і без охорони «бетонний скелет» (фактично у дворі кількох 24-поверхівок на проспекті Гонгадзе, 18-ж і вулиці Порика, 7-б), поблизу якого розташовані дві школи, як магніт притягує підлітків.

По обіді, після уроків, корес-понденти «Вечірки» застали на руїнах цієї розвалюхи цілу групу школярів. Вони курили, сховавшись від дорослих, хлопчаки хизувалися перед дівчатками, плигаючи з од-нієї недобудованої стіни на другу, ходили металевою балкою «без рук» на рівні третього поверху і над… прірвою підвалу, куди хтось накидав всілякого сміття.

Хлопці були не дуже говіркими, а ось дівчата розповіли, що лише протягом останнього місяця тут сталися три нещасних випадки. 12-літня Катя Р. впала зі стіни і травмувала голову. Їй зробили опе-рацію. Згодом їхній однокласник зламав тут руку. А тиждень тому ще одна школярка спіткнулася і набила кілька синців. Днями на високій стіні похитнувся Максим і ледь втримався…

– Дивися, бо, не дай Боже, і ти впадеш! – перервав розповідь дів-чат наш фотокор, звертаючись до хлопчини, який намагався пройти краєм панелі перекриття...

А найменших діток місцеві мами не пускають навіть до прибудин-кової пісочниці, бо гральний май-данчик – за кілька метрів від руїн.

– Цей недобуд – наше горе у прямому значенні цього слова, – розповіла Діана, жителька 18-го будинку (їх тут кілька – з літера-ми від «а» до «є»). – Зі своїх вікон регулярно бачимо, як діти лазять, ходять цими вузькими стінами, калічаться. Якось приїхали дві

«швидкі» – хлопчика виносили на носилках. Потім люди казали, що він загинув... Учора там щось палили, смерділо так, що змушені були закривати вікна. Вночі безхат-ченки туди всяку коросту несуть, наркомани шприців накидали, бродячі собаки зграями бігають. Торік навіть якийсь циганський табір розташувався.

– Років два-три тому траурний вінок висів, – підключається до розмови її сусідка. – Живемо тут десять років, і за цей час вінки на

стінах довгобуду щонайменше двічі вішали, вшановуючи загиблих...

– Тут з одного боку чотири 24-поверхівки і з другого – стільки ж. Уявіть, скільки дітей! Їх через дорогу в ліс не пускають, а одну гойдалку вони не можуть між со-бою поділити, тож до цих руїн їх як магнітом тягне, – додає інша мама.

Думки мешканців щодо подаль-шої долі недобуду розділилися: одні вимагають його знести, а другі все ж таки хочуть мати тут Будинок культури. По сусідству, кажуть,

немає закладів дозвілля, особливо дитячих. Десять років тому, перед виборами, Олександр Омельченко обіцяв їм добудувати споруду. Вибори минули, Омельченка не обрали мером, і про виноградар-ський недобуд знову забули.

– А хто добудовуватиме – я чи ви?! Ця споруда аж ніяк до нас не стосується, – розвела руками Алла Рибак, головний інженер місцевого ЖЕКу, 4-ї дільниці Ке-руючої компанії з обслуговування житлофонду Подільського району. – Та й хіба можливо її добудувати через тридцять років?

– Хоча б якось обгородити від безхатченків і дітвори...

– Знаєте, скільки грошей по-трібно на цей паркан?

– То бодай сміття, бите скло прибрати ж можна?

– Ми прибираємо довкола, а всередину я двірника не маю права посилати: небезпечна зона!

– А дітям можна бути у небез-печній зоні? Там уже траплялися нещасні випадки…

– Діти мені не підпорядкову-ються. У них є батьки, щоб їх ви-ховувати.

…Неподалік, на проспекті Гонга-дзе, теж із радянських часів стоїть у хащах, серед дикорослих кле-нів, недобудоване пожежне депо. Щоправда, огороджене з одного боку – від дороги. Школярі сюди не вчащають, бо вікна територіального відділення поліції виходять пря-місінько на цей об’єкт. То, може, біля кожного столичного довгобуду встановити поліцейську будку?..

З недобудованим пожежним депо, до речі, пов’язана інша сумна історія: його по-шахрайськи ви-лучили з комунальної власності міста. Депутат Київради Юрій Ді-довець (його виборчий округ – на Виноградарі) сподівається, що вилучили… тимчасово.

– А про Будинок культури, де діти влаштовують забави, трав-муються і навіть гинуть, я знаю, – каже Дідовець. – Ця недобудова досі перебуває в комунальній влас-ності. Її виставляли на продаж, але через високу вартість нікого вона не зацікавила. Споруду належним чином не законсервували, тож вода потрапила в панелі перекриття та інші конструкції, взимку все за-мерзло і порвало стіни. Будівля вже не підлягає відновленню. Єдиний вихід – знесення. Якщо грошей на це немає, то потрібно, приміром, запропонувати якійсь будівельній компанії демонтаж за рахунок того, що потім вона забере собі будматеріали. А громада має ви-значити долю будмайданчика – чи сквер там посадити, чи дитсадок звести, чи житло…

Небезпечний недобуд Чому «бетонні скелети» іноді стають майданчиками для дитячих ігор, а двірникам туди навіть вхід заборонено

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Нещодавно у структурі КП «Київдорсервіс» створено Центр вдосконалення організації до-рожнього руху та його безпеки, покликаний провадити заходи із підвищення безпеки на дорогах через зміни інфраструктури.

– Головними завданнями Центру є забезпечення постійного моні-торингу транспортно-пішохідних потоків на складних ділянках ву-лично-дорожньої мережі столиці, здійснення заходів щодо централі-зованого або локального керування дорожнім рухом на перехрестях і магістралях, використання відео-спостереження, розробка узгоджен-ня та затвердження проектів і схем

організації дорожнього руху та бага-то іншого, – розповів Віктор Черній, директор КП «Київдорсервіс». – Ро-бота Центру налагоджується спільно з підрозділами Національної поліції. До його структури увійшли основні служби нашого підприємства та інспектори з безпеки дорожнього руху – вони вже працюють у п’яти районах міста (Голосіївський, Дар-ницький, Деснянський, Подільський та Святошинський).

Людям властиво помилятися – таке бачення у справі забезпе-чення безпеки на дорогах давно поширене у європейських краї-нах. Аби зменшити наслідки від помилок водіїв і пішоходів, там

здійснюється низка заходів із реорганізації дорожньої інфра-структури – наприклад, аби водій не міг їхати швидко, а пішохід мав змогу безпечно перейти вулицю. Така політика дозволила суттєво зменшити смертність у ДТП.

Серед експертів-транспортників Києва нині триває обговорення організації наземних регульованих

переходів, що дублюють підземні. Практика свідчить, що влашто-вані у невдалих місцях (у центрі, житловій зоні) підземні переходи провокують порушення. Це до-водить і статистика щодо Хреща-тика – лише за січень-травень тут трапилося 22 ДТП з пішоходами, хоча на цій вулиці достатньо під-земних переходів.

Допомогти пішоходам могли б і острівці безпеки посередині вуличних доріг, однак їх облашту-вання не є поширеною практикою у Києві. Назріла проблема – ство-рення транспортно-пересадочних вузлів біля станцій метро. Скажі-мо, район станції метро «Нивки» останнім часом «відзначився» низкою ДТП зі смертями. Тут розташована кінцева зупинка багатьох маршрутів наземного транспорту, чимало автобусів «відстоюються», тож нерідко іншим доводиться висаджувати пасажирів у другій смузі руху. В цій ситуації навіть говорити про безпеку людей не доводиться...

питання руба

У Києві, за різними даними, близько 200 недобудов, 500 об’єктів мають фінансові та правові проблеми. Особливо їх побільшало через економічні скрути (подорожчання будматеріалів, падіння попиту на квартири, згортання банківських кредитних програм тощо) у 2008 і 2014 роках та після низки будівельних афер. Будівельники відвертаються від пропозиції добуду-вати покинуті об’єкти. – Такі будівлі потребують серйозних технічних і юридичних експертиз, зміни проекту, часткового демонтажу, інших дороговартісних робіт. Є небез-пека судової тяганини. Це швидше соціальна від-повідальність, аніж спосіб заробити, – впевнений Максим Микитась, нині народний депутат України, колишній керівник «Укрбуду».

– «Київміськбуд» зі своїми потужностями здатен «підхопити» заморожені проекти, але влада має створити умови, за яких це було б вигідно, адже часто дешевше знести старий будинок і звести новий з нуля, ніж піднімати покинуте, – вислов-лює свою думку президент «Київміськбуду» Ігор Кушнір. Будівельні організації розробили концепцію від-родження довгобудів, але вона припала пилюкою десь в урядових чи парламентських комітетах. Як і законопроект №3431, внесений на розгляд до ВР торік і відкликаний навесні цього року. Він передбачав бодай спрощену процедуру демонтажу недобудов: компаніям пропонувалася приватизація довгобуду за умови його демонтажу і без права власності на землю.

Як змусити будівельників повернутися на будмайданчик

Дорога, яка не провокує до порушень

Допомогти пішоходам могли б і острівці безпеки посередині вуличних доріг, однак

їх облаштування не є поширеною практикою у Києві.

7Вечірній Київ | 8 вересня 2016 року | №36 (19218)

Придбати вживаний автомобіль стало легше Наскільки спростили процедуру ввезення з-за кордону вживаних транспортних засобів? Юрій Табота, киянин

На це запитання відповідає юрист ТОВ «Юридична компанія «Право Плюс» Василь ХАРЧУК: – 1 серпня 2016 року набрав чинності Закон Укра-їни №1389-VIII «Про внесення зміни до підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку рин-

ку вживаних транспортних засобів». Відповідно до нього, придбати за кордоном уживаний автомобіль відтепер стало значно дешев-ше, оскільки цим законом внесені зміни до Податкового кодексу України в частині зниження ставок акцизного податку на авто, які ввозять на територію нашої держави з-за кордону. Згідно з внесеними змінами, ставка акцизного податку залежить від об’єму двигуна автомобіля. Приміром, у разі купівлі автівки з об’ємом двигуна до 1 л ставка акцизу становитиме 0,102 євро за 1 куб. см, до 1,5 л – 0,063 євро за 1 куб. см, до 2,2 л – 0,267 євро за 1 куб. см, до 3 л – 0,276 євро за 1 куб. см, понад 3 л – 2,209 євро за 1 куб. см. Тепер для митного оформлення ввезеного автомобіля з двигу-ном 1 л за новими правилами необхідно сплатити мито в розмірі 63 євро замість 1761 євро. А за розмитнення авто з двигуном 2 л – 534 євро замість 4882 євро. Для найпопулярніших автівок з об’ємом двигуна 1,5 л замість 3000 євро потрібно заплатити лише 90 євро мита. При цьому слід пам’ятати, що законом №1389-VIII запроваджено й низку обмежень. Зокрема його дія не поширюється на випадки ввезення автомобілів з території Російської Федерації як країни-агресора. Також його положення не застосовуються до будь-яких автівок, виготовлених до 1 січня 2010 року. Крім того, відповідно до зазначеного закону, придбати автомобіль на таких умовах можна лише для себе та тільки один раз на рік. Протягом року з моменту купівлі власник не зможе продати це авто іншій особі або відчужити його іншим способом. А інакше він буде змушений сплатити акцизний податок за ставками, які діяли раніше. Скористатися можливістю придбання автомобіля за новим за-коном можна лише до 31 грудня 2018 року. Після цієї дати закон утратить чинність.

Чи зараховують до страхового стажу роботу за кордоном У моїй трудовій книжці міститься запис про роботу в музичній школі на території Республіки Польща з 01.10.1992 до 31.07.1993. Чи можливо зарахувати цей період до страхового стажу під час призначення пенсії? Ірина Новак, м. Київ

Коментує заступник начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Світлана ГЛУЩЕНКО: – Згідно з пунктом 1 статті 13 Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечен-ня, яка набрала чинності 01.01.2014, якщо страхо-

вий стаж, здобутий відповідно до законодавства однієї договірної сторони, менший за 12 місяців і на підставі цього стажу зацікавле-на особа не набуває права на пенсію, то компетентна установа цієї договірної сторони не призначає пенсії. Не порушуючи положень пункту 1, страховий стаж менший за 12 місяців, здобутий за законодавством кожної з договірних сторін, ураховується компетентною установою тієї договірної сторони, у якій під час підсумовування цього стажу виникає право на пенсію. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відпо-відних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверд-жує стаж роботи (до 01.01.2004), є трудова книжка. Ураховуючи викладені вище норми чинного законодавства, мож-ливо зарахувати період роботи в Республіці Польща з 01.10.1992 до 31.07.1993 до загального страхового стажу відповідно до двосторонньої Угоди між Україною та Республікою Польща про со-ціальне забезпечення.

Підготував Віталій КУРІННИЙ

ПОПРАВКА Адміністрація Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві приносить вибачення директору ДНВП «Електронмаш» Віктору Івановичу Мові та колективу підприємства за описку в публікації, розміщеній у газеті «Вечірній Київ» №34 від 26.08.2016 під рубрикою «Знак питання». У тексті помилково зазначено назву організації ДНВП «Електронмаш», що не відповідає дійсності.

питання знак ??Хто формуватиме обличчя міста? Днями має завершитися конкурс на посаду головного архітектора Києва. Лишилося три претенденти-фіналісти…

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Майже рік, як ця важлива і відпо-відальна для міста посада вакант-на – після звільнення у вересні 2015 року Сергія Целовальника. Перша спроба провести публічний конкурс виявилася невдалою, незважаючи на присутність у конкурсній комісії і представни-ків громадськості, й іноземних експертів, врешті-решт, сталася плутанина у критеріях при голо-суванні за фіналістів. Другий конкурс, який проводиться вже за новим Законом про державну службу, було оголошено у червні, й уже завтра має бути визначений переможець.

Усього на конкурс було заяв-лено 10 претендентів, всі вони, за словами керівника апарату КМДА Володимира Бондаренка, відпо-відали вимогам до професійної компетенції. Наступний етап – автоматизоване тестування на знання законодавства – подолали 6 кандидатів. Відбувалося воно на базі Національної держслужби України, тож ані міські чиновники, ані члени комісії не мали впливу на цей етап конкурсу. Не обійшлося і без самовідводу – відомий ар-хітектор Андрій Миргородський полишив перегони за власним бажанням.

– Роботи показувати не тре-ба – лише відповісти на 40 за-питань управлінських тестів на комп’ютері. Так головних архі-текторів європейських столиць не вибирають, – пояснив свою позицію пан Миргородський. – Взагалі-то, насправді, головними архітекторами міст завжди були мери, а ми, архітектори, маємо їм допомагати…

Після призупинення першого конкурсу мер Віталій Кличко за-явив, що у місті буде розділено посади головного архітектора і

директора Департаменту місто-будування та архітектури КМДА. Але згодом було вирішено цього не робити. Тож переможцю конкурсу доведеться поєднувати творчі, кре-ативні ініціативи розвитку міста з діяльністю чиновника. Ним має стати один із трьох кандидатів, які успішно подолали другий етап конкурсу – вирішення ситуаційних задач.

Отже, декілька слів про фіна-лістів.

Ганна Бондар – єдина жінка серед пре-тендентів у нинішньому конкурсі. За головного архітектора Сергія Це-ловальника

вона очолювала відділ благо-устрою Департаменту містобу-дівництва та архітектури, а після його звільнення до квітня 2016 року виконувала обов’язки голов-ного архітектора Києва. Навесні 2014 року стала координатором міжнародного конкурсу «Тери-торія гідності» – з вшанування пам’яті Небесної Сотні та подій Революції Гідності.

У той складний час, завдяки комунікаційному процесу кон-курсу, вдалося вгамувати при-страсті навколо ідеї терміново встановити пам’ятники, адже саме тривала анексія Криму, починалося розхитування Донбасу, тож події Революції Гідності фактично про-довжувалися, ще було далеко до її історичного осмислення. Ганна Бондар виступала модератором громадських обговорень щодо розвитку міста і раніше, а під час виконання функцій головного ар-хітектора започаткувала комуні-каційну програму «Департамент відкриває двері». Втім, практич-но всі комунікаційні заходи були припинені її наступником Юрієм Тацієм…

Сергій Броневицький продовжує очолювати КО «Інститут ге-нерального плану Киє-ва» – струк-туру, ство-рену за часів мера Леоніда

Черновецького для розробки но-вого Генерального плану Києва до 2025 року. Він працював на посаді в.о. головного архітектора Києва у 2009-2011 роках, а раніше – у ком-панії «Київміськбуд-1». І хоча Ген-план-2025 розробляється ще з 2008 року, через непрозорість процесу та численні зміни цей проект не було сприйнято міською громадськістю і не прийнято Київрадою. Майбутнє Генплану досі під питанням. Що цікаво: Сергій Броневицький у своїй стратегії бачить створення міської агломерації за рахунок приєднання до Києва міст-супутників – тоді як проект Генплану-2025 передбачає розвиток столиці у існуючих межах.

Олександр Свистунов – ни-нішній в.о. директора Д е п а р т а -менту місто-будування та архітектури КМДА, був керівником

управління врегулювання забу-дов за часів головного архітекто-ра Сергія Целовальника. Раніше працював у архітектурному бюро скандально відомого архітектора Сергія Бабушкіна. Серед його про-ектів – готель «Інтерконтиненталь» на Михайлівській площі, ТРЦ біля станції метро «Осокорки» та по вулиці Серафимовича, будинок по вулиці Круглоуніверситетській, 5.

*** Учора відбувся наступний етап

конкурсу – співбесіда, а вже завтра, у п’ятницю, має бути визначений пе-реможець. Оприлюднять результати конкурсу 16 вересня.

точка зору

Проведення публічного конкурсу з методикою оцінки – це великий плюс, що демон-струє нові підходи влади до нових призначень. Але важливо усунути суперечність між посадами директора департаменту та головного архітектора. З одного боку, директор департаменту – це підлегла фігура, у нього є керівник – заступник мера, і він має виконувати його вказівки. Головний архітектор – це фігура більш незалежна, і була ідея зробити окрему посаду головного урбаніста – еквівалент головного архітектора як заступника мера, котрий відповідав би за просторовий розвиток міста. Є питання щодо повноважень. За чинним за-коном про містобудівну діяльність 2011 року знівельовано і роль головного архітектора, і роль громадськості. Зараз не працює містобудів-

на рада, практично не проводяться громадські слухання. Історично Києву через раз щастило з головними архітекторами. Наприклад, Микола Жариков зупинив багато суперечливих ініціатив, а за каденцію Сергія Бабушкіна Київ почав зарос-тати висотками в абсолютно непридатних місцях. Я не в захваті від жодної з кандидатур. Пан Свис-тунов – виходець з майстерні Бабушкіна, Сергій Броневицький – очільник інституту Генплану, створеного за часів Черновецького, фактично благословив незаконні забудови, є великі сумніви щодо його професійних можливостей. Ганна Бондар з усіх виглядає як кращий органі-затор комунікації між громадськістю і владою, організовувала низку конкурсів, які, щоправда, так і не були реалізовані.

Директор аналітичного центру «Інститут міста» Олександр СЕРГІЄНКО:

«Конкурс – це плюс, але головний архітектор майже без повноважень»

тиждень столиці8

1 вересня в оновленій загальноосвітній школі №140 прозвучав перший дзвоник. Реконструкцію школи та будівництво прибудови двох спортивних залів, басейну та 25 класів завершили на рік раніше запланованого терміну.

На Броварському проспекті, де капітальні робо-ти не проводилися з 1985 року, триває ремонт дорожнього покриття. Київська влада обіцяє провести капремонт до кінця року на 51 об’єкті, а також на тротуарах.

5 вересня перший заступник голови КМДА Геннадій Пліс передав матеріальну допомогу на понад 500 тисяч гривень від міської влади двом підшефним військовим частинам – №№0525 та 2299.

У День знань полковник Та-рас Грень провів урок миру для київських школярів, ознайомивши їх з життям і побутом військових у зоні АТО. Екскурсія проходила в Музеї історії міста Києва в рамках фотопроекту «Моя армія. Бачити серцем».

У 6-му міккорки-Півпочалося бприміщен«Київська

Масштабний малюнок луцького стрит-артиста Андрія Калькова прикрасив стіну київської школи №314, що на Княжому Затоні, 7-а. Абстрактна фреска є частиною серії «Коловорот» з орна-ментом спіралі, що символізує пізнання, розвиток і циклічні процеси Всесвіту.

17Вечірній Київ | 8 вересня 2016 року | №36 (19218)

Фото Тараса БОНДАРЕНКА , Бориса КОРПУСЕНКА та Олексія ІВАНОВА. Підписи Марії БЄЛЯЄВОЇ

До Міжнародного дня зниклих безвісти на Театральній площі біля Національної опери України розгорнули виставку фотографій людей, чиї рідні зник-ли під час війни на Донбасі. Фотопроект «Невідомість» органі-зував Червоний Хрест України, автор світ-лин – американський фотограф Брендан Гофман.

На Майдані Незалежності після проведеного капітального ремонту запустили улюблений киянами Каскадний фонтан.

На щорічному веломарафоні «Київська сотка», який проходив у Києві та Київській області 4 вересня, учасники подолали дис-танцію у 100 кілометрів.

До 20 вересня в Музеї історії міста Києва проходить фотовиставка «Кіото. Історія та сучасне життя старо-давньої столиці», присвячена 45-й річниці встановлен-ня побратимських зв’язків між столицями України та Японії. Відвідувачам демонструють фотографії Кіото та його історичних околиць, традиційну кераміку, текстиль, лаковані вироби тощо.

крорайоні «Осо-нічні» на Дарниці будівництво ня для школи Русь».

Русанівський канал став яскравіший: 31 серпня тут відкрили ще чотири світломузичних фонтани. Тепер їх вісім, в повноцінному форматі працюють в п’ятницю, суботу та неділю з 20.00 до 23.00.

Хто створив гривню? Питання про власну національ-ну валюту виникло задовго до здобуття Україною неза-лежності – ще у квітні 1991-го. Перед кращими вітчизняними художниками-графіками було поставлено завдання – викона-ти первинний варіант ескізу за тиждень, і ані дня більше! Із цим секретним завданням краще за всіх впорався Василь Лопата – нині Заслужений художник України, лауреат Шев-ченківської премії. Рівно через тиждень його первинний ескіз гривні був готовий. Міцна ком-поновка з портретом Шевченка в середині купюри, шрифт, декор – усе було продумано. Прий мали і оцінювали ескізи одразу дві комісії Верховної Ради: з питань економічної ре-форми і управління народним господарством та з питань куль-тури і духовного відродження. Коли ж усі ескізи передали на розгляд президії Верховної Ради, Леонід Кравчук, який не знав, до речі, результатів голосу-вання комісій, впевнено вказав на ескіз Василя Лопати.

Після проголошення суверені-тету 1991 року в Україні з’явилися і свої особливі гроші – купони у вигляді відрізних талончиків. Їх видавали громадянам України за місцем роботи або проживання. Талончики в парі з радянським карбованцем використовували у всіх платежах. Назву «купон» збе-регли українські гроші, які в січні 1992 року повністю замінили карбованець. Купону планували коротке життя, сподіваючись швидко запровадити постійну валю-ту – гривню. І перші купонні банкноти номіналами від 1 до 100 карбованців виготовили в Іспанії на папері низької якості, з дуже слабким захистом, без номерів і підписів. Зрозуміло, що підробки не забарилися з’явитися. Швидко перейти на постійну національну валюту не вдалося. У Франції надрукували купони, краще захищені від підробок і з більшими номіналами, – у 100, 200, 500 і 1000 карбованців. Згодом, у результаті інфляції, довелося ввести в обіг купони у 2000 і 5000 українських карбо-ванців, а з середини 1994 року – банкноти в 10000, 20000, 50000 і 100000 карбованців, видрукувані на канадських поліграфічних під-приємствах.

Микола ПАЦЕРА

Перші українські банкноти надру-кували за кордоном. Як пере-возили величезні суми грошей до України, пригадує учасник тих подій, тодішній директор Де-партаменту банківської безпеки Національного банку України Ігор ЧЕРНИК.

У серпні 1992 року Черника викликав голова правління На-ціонального банку Вадим Гетьман і повідомив, що сформовано спе-ціальну групу, яка супроводжува-тиме в Україну партію гривень, віддрукованих канадською фірмою «Канадієн Банкнот Компані». І він, як представник НБУ, мав отрима-ти в Канаді вантаж і забезпечити повну його схоронність у дорозі.

До групи супроводу було вклю-чено вісім найпідготовленіших до виконання відповідного завдання співробітників спеціального під-розділу СБУ.

– У порту Іллічівська на рей-ді нас уже чекав контейнеровоз Чорноморського морського па-роплавства «Петр Алейников», – розповів Ігор Черник. – Увечері буксири вивели його у відкрите море, і він узяв курс на Монреаль через Босфор, Середземне море, Гібралтар, Атлантичний океан, проток Святого Лаврентія... Для конспірації мети нашого походу ми були зараховані в екіпаж матроса-ми, мотористами, електриками...

9 вересня судно увійшло у порт Монреаля, а добратися до

Оттави, де друкували гривню, українці не могли. Зрештою, за взаємною згодою сторін гро-ші тюками завантажували на фабриці в морські контейнери й автомобілями під охороною канадських поліцейських та на-шої групи супроводу доставляли до судна.

13 вересня всі 105 контейне-рів були завантажені у трюми, і о п’ятій ранку наступного дня «Петр Алейников» узяв курс на Мальту, аби там забрати банкноти

номіналами 50 і 100 гривень, від-друковані на відомій у світі фірмі «Томас Де Ля Рю».

– На жаль, у пресу проникла інформація, що наш теплохід пе-ревозить із-за океану гривні. Це сталося через те, що 1992 року Україна практично ніде не мала своїх зарубіжних представництв у великих портах, тому все робилося через російські, які, напевне ж, і «злили» нас, – згадує Ігор Чер-ник. – Тож у газеті «Известия» опублікували замітку, що Україна доставляє з Канади контейнери з гривнями. Щоправда, портом призначення помилково назвали Одесу (до нього був приписаний наш теплохід), а насправді ми пішли до порту «Октябрський», що біля Миколаєва, аби пере-вантажити контейнери на судна класу «річка – море» і Дніпром доставити до Києва. Існував ве-ликий ризик нападу піратів чи злочинців на суші. Тож ми були в постійній боєготовності…

Проходження суден річкою контролювали впродовж усього маршруту. Крім підрозділів СБУ, були задіяні служби Міністерства внутрішніх справ. У гирлі Дніпра

і нижній його течії судна з гро-шима супроводжували катери прикордонників. Блокувалися всі мости, шлюзи та причали, які траплялися на шляху. В За-поріжжі навіть перекривали рух транспорту греблею Дніпрогесу. Час від часу Дніпро облітали па-трульні вертольоти...

Перший рейс пройшов чітко, а от другий, здійснюваний у трав-ні–червні 1993 року, за словами Ігоря Черника, був надзвичайно складним:

– У цей час в Гренландії схо-дять айсберги і накопичуються в районі острова Ньюфаундленд – саме на нашому шляху. До речі, у квітні 1912-го там затонув сум-нозвісний «Титанік». Так от, ми долали шторм 7–8 балів і туман, крізь який не видно протилежного борту теплохода, та чули постійні застерігаючі гудки з інших суден. Це було дорогою до Канади. На зворотному ж шляху трапився такий випадок: в Атлантично-му океані ми прийняли сигнал SOS. На німецькому судні по-мирала людина, а на борту не було лікаря. Найближче до них перебували саме ми. Що робити? Адже в трюмах нашого контей-неровоза гроші. Порадитися із Києвом? Але там глибока ніч. Прий маємо рішення – йти на-зустріч німецькому теплоходу. Наш лікар Сергій Ященко по-ставив хворому діагноз: сильний напад малярії. Ще кілька годин – і людина померла б. На щастя, ми мали необхідні ліки. У Гібралтарі отримали телеграму зі словами вдячності – німецький моряк одужував.

А перед виходом із Монреаля раптом з’ясувалося, що на судні не працює супутниковий зв’язок. Фахівці, запрошені «Канадієн Банкнот Компані», заявили: аби розібратися в усьому, потрібно два–три дні. Що робити, адже стоянка в порту коштує недешево, а валюти в Україні немає. З метою економії керівництво Нацбанку прийняло рішення виходити в океан без зв’язку і ремонтувати його власноруч. Упоралися і з цією проблемою…

Усі віддруковані в Канаді та на Мальті українські банкноти було перевезено в Україну в три прийоми. У 1992 та 1993 роках – теплоходом, а останню партію у березні 1995-го – літаком. Контейнеровоз «Петр Алейников»

Група супроводу в походах за гривнею на теплоході «Петр Алейников»

9Вечірній Київ | 8 вересня 2016 року | №36 (19218) як це було

Походи в Канаду Походи в Канаду за гривнеюза гривнею20 років тому в Україні почалася грошова реформа. В обіг була введена національна валюта, що замінила карбованець, – гривня.

Усі віддруковані в Канаді та на Мальті українські банкноти було перевезено в Україну в три прийоми. У 1992 та 1993 роках – теплоходом, а останню пар-

тію у березні 1995-го – літаком.

між іншим

Реклама

«Вечірка»: 110 років із киянами. Будьмо разом і надалі!

Передплата з доставкою газети у поштову скриньку

Купити газету «Вечір-ній Київ» можна у мережах «Союздру-ку», «Київоблпресі» (Київська обл., Жи-томир, Житомирська обл.), поштових відді-леннях Києва та області.

Оформити передплату можна у поштових відді-леннях та в редакції: Київ, вул. Володимирська, 51-б, 1-й поверх, кімн. 8. Тел.: 234-27-35

Передплатний індекс

37607

1 місяць 14 грн3 місяці 42 грнпівроку 84 грнрік 168 грн

ЛИШЕ14 грн

на місяць

укор 5102 янтвож 8№40 (19170)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

facebook.com/vechirkanova

vechirniykiev.com.uatwitter.com/vechirkanovavk.com/vechirkanova

» 6

» 4

» 10–16

TVпрограмаНайз

ручн

іша

Жереб кинутоВіднині партії мають номери у виборчому бюлетені.

Боротьба за симпатії електорату стає все запеклішою

В гостях у медиків спеціального призначення «Вечірка» дізналася, як навчають надавати невідкладну допомогу

Подробиці на стор. 7

НІМЕЦЬКІ ФАХІВЦІ ГОТУЮТЬ РЕВОЛЮЦІЮ У СТОЛИЧНІЙ ІНФРАСТРУКТУРІ

Політична реклама

ОЛЕКСІЙ РЕЗНІКОВ ПРО НОВИНИ ІЗ ФРОНТУ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

Подробиці на стор. 8, 17

Фото Григорія Кубланова

Голова Київської ТВК Михайло Терещенко

запевнив, що процедура жеребкування

є досконалою

кур’єр «ВК»2

Вечірній Киї В | 8 жовтня 2015 року | №40 (19170)

Фото Бориса Корпусенка

Леся КЕСАРЧУК

Часто чуємо: а що робить влада, щоб містяни сплачували менше за енергопослуги? Відповіда-ємо: нині у столичних будинках почали встановлювати тепло-регулятори. Це частина систе-ми індивідуальних теплових пунктів, розміщених у підвалах будинків. Погодні регулювання подачі тепла дозволять мешкан-цям заощаджувати енергію та кошти.

Адреса одного із таких техніч-них «див» – Теремківська, 19. І це лише перша ластівка. Місто планує обладнати подібними приладами півсотні будинків. А якщо вони себе виправдають, то наступного року їх будуть встановлювати скрізь.

Система теплорегулювання дороговартісна – приблизно 300 тисяч для одного об’єкта. Вигля-дає вона приблизно так: іззовні на стіні стоїть датчик, який ви-

мірює температуру, а в підвалі – індивідуальний тепловий пункт, де автоматизована система уже розподіляє тепло по квартирах. Мешканці цього будинку тепер зможуть заощаджувати на опален-ні й самі обирати собі необхідну температуру. «Ця система повністю запрогра-

мована. Усі жителі цього будинку колективно можуть прийняти рішення, щоб температура вночі була плюс 16 градусів. А коли вони прокидаються, наприклад з 7 до 8 ранку, – плюс 20. Це потрібно один раз налаштувати на контролері, й така температура буде постійно», – розповідає гендиректор компанії підрядника, що встановлювала погодні регулятори, Сергій Фіщук.

Оглянув нову установку і мер Віталій Кличко. «Багато киян скаржаться на

нестачу тепла в будинках чи, на-впаки, на спеку, коли через зміну погодних умов у квартирі надто тепло, що призводить до додатко-вої втрати енергії та додаткових рахунків, які отримують люди

за опалення. Щоб зробити ефек-тивнішим використання джерел енергії та зменшити суми нара-хованих коштів у платіжках, ми встановлюємо регулятори тепла у 50-ти будинках. Якщо на вулиці теплішає, подача тепла до квартир зменшується, холоднішає – тем-пература автоматично додається», – каже Віталій Кличко. Крім того, у рамках реконструк-

ції теплопункту встановлюються теплові насоси. Це дозволить зро-бити рівномірнішим та комфорт-нішим розподіл тепла у будинку. Тобто уникнути випадків, коли в одній квартирі спекотно, а в другій – холодно. Встановлені теплові лічильники допоможуть заощадити 30% тепла, а система погодного регулювання зеконо-мить додатково близько 20% те-пла, а отже і коштів. Нагадаємо, що в рамках енер-

гозбереження міська влада завер-шує програму щодо забезпечення 4000 будинків теплолічильниками, у більш ніж 3000 з яких прилади уже встановлено.

столиця за тижденьЄ комунальна Галерея мистецтв! Учора на Троєщині (вул. Драйзера, 6) відкрили першу районну Гале-

рею мистецтв комунальної власності. В експозиції «Творче розмаїття

осені» представлені роботи відомого живописця та скульптора Валерія

Франчука, народної майстрині Тетяни Протчевої, художниці Софії Книш,

доньки знаного українського митця Анатолія Криволапа Ганни, а також

учнів і педагогів закладів культури та освіти Деснянського району. Біля мерії та Кабміну – велопарковки Поблизу КМДА та Кабміну облаштували стійки для паркування вело-

сипедів. Парковка розрахована на 10 велосипедів, а дизайн розробив

архітектор та волонтер Асоціації велосипедистів Києва Сергій Смирнов. Нові тролейбусні маршрути

З 30 вересня за численними зверненнями пасажирів розпо-чав роботу новий тролейбусний маршрут №46 «Вулиця Маршаль-ська – Голосіївський парк» у Голо-сіївському районі, а з 2 жовтня запрацював новий тролейбусний

маршрут на Троєщині – №47 «Вулиця Милославська – стан-ція метро «Мінська». Ще одна новація – тролейбусний маршрут №29, що розпочинається від залізничної платформи «Зеніт»,

продовжено до станції метро

«Дарниця». А ось рух трамваїв №15 «Автогенний завод – вулиця Старо-

вокзальна» та №18 «Контрактова площа – вулиця Старовокзальна» має

відновитися 9 жовтня.

На Південному мосту завершили ремонт У столиці закінчено капремонт Південного мостового переходу. Зо-

крема, вже виконано роботи із влаштування верхнього шару асфальто-

бетонного покриття з литого гусасфальту, що здатен витримувати значні

навантаження та коливання споруди. «Середньовічні страти і покарання» у «Київській фортеці» У Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця»

(вул. Госпітальна, 24-а) відкрито найрезонанснішу виставку цього року

«Середньовічні страти і покарання». Глядачі здійснять історичний екс-

курс «сутінками Середньовіччя», побачать знаряддя тортур. Це науково-

популярна виставка, на якій представлено натуральні зразки з викорис-

танням звуку, світла та спецефектів. Названо кращих За підтримки Департаменту промисловості та розвитку підприємництва

КМДА у столиці відбулася урочиста церемонія нагородження перемож-

ців, лауреатів і фіналістів регіонального етапу всеукраїнського конкурсу

якості продукції «100 кращих товарів України». Міська влада відзначила

29 переможців, а саме: великі, середні та малі підприємства з виробни-

цтва продовольчих товарів, підприємства, що випускають промислові

товари, продукцію виробничо-технічного призначення, підприємства,

які надають послуги у побутовій та виробничій сферах. Тротуар на Хрещатику перекрили напівсферами Парний бік Хрещатика перекрили спеціальними обмежувачами, що до-

поможуть у боротьбі з хаотичною парковкою. З ініціативи мера Києва

Віталія Кличка та голови Шевченківської РДА Олега Гаряги весь тротуар

центральної вулиці столиці так само буде закритий для паркування

автомобілів.

Червоне – то двірник Двірників у центрі міста тепер видно здалеку – завдяки новій формі

червоного кольору, в яку прибиральників та робітників ремонтної служ-

би вдягнуло КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду

Печерського району міста Києва». Кожен новий комплект спецодягу

коштує близько 270 гривень. Двірникам обіцяють видати ще й бейджі з

фотографією, ім’ям та прізвищем працівника. «Неприпустимо, щоб у столиці України двірники мали неохайний

вигляд. Тому прийнято рішення забезпечити робітників новим спец-

одягом, в якому їм буде комфортно працювати за будь-яких погодних

умов», – заявив представникам ЗМІ голова Печерської РДА Сергій

Мартинчук і запевнив, що всі робітники служб району вже мають

такий одяг. Як повідомили кореспонденту «Вечірнього Києва» у прес-службі Пе-

черської РДА, згодом для холодної пори року для прибиральників буде

придбано зимовий варіант спецодягу: взуття, утеплені штани і куртки.

Як зменшити рахунки за тепло?

Хто очолив Зал офіційних делегацій У столиці обрали нового керівника особливого держпідприємства Леся КЕСАРЧУК

Економіст за освітою Андрій Ма-зур уже мав досвід керування ДП «ЗОД» (Зал офіційних делегацій) упродовж 2003–2006 років. Його обрали за конкурсом в Управлінні державними справами. За всю історію ЗОДу це вперше його ди-ректор обирається таким чином. Державне підприємство «Зал

офіційних делегацій» в аеропорту «Бориспіль» прославилося цього

року скандальними мітингами працівників. Профспілки під-приємства протестували проти скорочення. Пасажиропотік у Залі офіційних делегацій значно зни-зився, тож керівництво виріши -ло оптимізувати кількість його працівників. Конфлікт владнали і у вересні оголосили конкурс на посаду директора. Боротьба за крісло керівника

престижної установи у «Борис-полі» точилася між п’ятьма пре-тендентами. За словами Андрія Мазура, аби збільшити пасажи-

ропотік і надходження коштів до підприємства, планується приваблювати поважних пер-сон і бізнесменів різноманітним сервісом. А саме створити зону для відпочинку, ігрову зону для дітей, поліпшити харчування. Буде створено сайт в Інтернеті, де можна зробити замовлення на обслуговування без черги та у зручний час. Вартість послуг поки що не підвищуватиметься, а для постійних клієнтів у Залі офіційних делегацій діятиме система знижок.

Регулятори тепла встановлять у 50-ти будинках

Фото Олексія Іванова

акценти4

Вечірній Киї В | 8 жовтня 2015 року | №40 (19170)

Реклама

влада на зв’язку

– Пане Олексію, нещодавно у Києві пройшла міжнародна конференція на тему «Як подолати корупцію?», на якій ділилися досвідом представники різних країн. Що корисного має місто від цього заходу?

– По-перше, ми привернули увагу гро-мадськості до нашої роботи на антикоруп-ційному напрямку, розповіли про зроблене, поділилися планами. По-друге, отримали підтримку колег з інших країн. Наприклад, посол Німеччини в Україні Крістоф Вайл схвально висловився про створення елек-тронного урядування в Києві. Він визнав, що це дуже ефективний спосіб боротьби з корупцією. А голова місії USAID Україна Джед Бартон нагадав про те, що й Агенція з міжнародного розвитку допомогла у боротьбі з корупцією.

– А як саме допомогла? – Агенція виділила чимало коштів, які було направлено на заходи з подолання ко-рупції, – це 1,3 мільйона доларів. Окрім того, як я вже казав, одним із ключових заходів є впровадження електронного урядування. Зайшовши на портал КМДА у підрозділ «Відкритий бюджет», кожен може побачити видатки по школі, дитсадку… Ви можете контролювати видатки аж до закупівлі лам-почок чи фарбування стін.

– «Відкритий бюджет» – це лише один із пунктів. Розкажіть, будь ласка, доклад-ніше про саму програму. – У межах програми Smart City (у пере-

кладі з англ. мови – «Розумне місто». – Авт.) окрім «Відкритого бюджету» реалізовано ще й такі ініціативи: «Електронні закупівлі», «Електронні послуги», «Система управління майном», «Єдина система обліку», «Електрон-ні петиції» та «Бюджет участі». Завдяки електронному урядуванню буде зведено до мінімуму перебування громадян у кабінетах посадовців. Послуги будуть автоматизовані, і це виключить можливість вимагання хабара і «подяки» за той чи інший папірець. І дуже важливо, що проект передбачає передачу громаді повного контролю за використанням бюджетних коштів.

– Чи виправданим було створення Антикорупційної ради? – Так. Раду, до речі, очолює Віталій Кличко.

За останні місяці гучні звільнення (заступника директора Департаменту архітектури Андрія Вавриша, керівника «Київтранспарксервісу»

тощо), низка службових розслідуваньM– усе завдяки спільній роботі громадськості, екс-пертів і представників влади в цій Анти-корупційній раді. Усі ключові заходи ан-тикорупційної програми втілено в життя відповідними розпорядженнями Віталія Кличка як голови КМДА, моїми розпоря-дженнями та завдяки роботі депутатського корпусу Київради.

– Найболючішими корупційними галузями лишаються, мабуть, ЖКГ і освіта.

– Перевірка всіх керуючих компаній з об-слуговування житлового фонду на наявність корупційної складової уже розпочалася. Особливу увагу буде приділено тендерним закупівлям із надання всіх послуг у сфері ЖКГ. Така ж ситуація і в школах. Проблеми тендерів, побори з батьків, погана якість

харчування, махінації – все буде припи-нено. До речі, директорів деяких шкіл уже звільнено. Інколи ж у навчальних закладах до маразму доходить. Наприклад, в одній із шкіл були передбачені бюджетні кошти на заміну вікон. Їх замінили, але лише в кабінеті директора! Не корупція, ні. Але чи не нахабство?

– А прості громадяни можуть якось впливати на діяльність Антикорупцій-ної ради?

– Так. Будь-який киянин може надати пропозиції. Але боротьба з корупцією не обмежується лише роботою ради. Коли ми всі разом почнемо потрошки докладати зу-силь, тоді кожен із чиновників розумітиме, що й під ним хитається крісло. І перш ніж «попросити», сто разів подумає, чим то для нього може обернутися. Я розумію, що всі випадки корупційних дій

за одне засідання не розглянеш. Зараз, коли кияни все ще ходять кабінетами, стикаються з вимаганнями «віддячити» комусь,M– велике прохання звертатися щодо цього за телефо-ном гарячої лінії: +38 (096) 588-11-88.

Катерина СКРИПНІКОВА

Графік проведения особистих і виїзних прийомів громадян i прямих («гарячих») телефонних лiнiй першим заступником голови Київської міської державної адміністрації та заступниками голови КМДА на IV квартал 2015 року. У першого заступника голови КМДА Ігоря

Володимировича Ніконова особистий прийом громадян – першого вівторка з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, 202-74-40. • Особистий виїзний прийом – третього вівторка

кожного місяця з 17.00 до 18.00 у Печерській РДА та у четвертий вівторок кожного місяця з 17.00 до 18.00 у Шевченківській РДА.

• День та час проведення прямих «гарячих» те-лефонних ліній – кожної другої середи з 17.00 до 18.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Петра Олександро-

вича Пантелеєва особистий прийом – кожно-го другого четверга з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, 202-74-56. • Особистий виїзний прийом – кожного першого

четверга з 16.00 до 18.00 у Святошинській РДА та кожного третього четверга з 16.00 до 18.00 у Солом’янській РДА. • День та час проведення прямих «гарячих» те-

лефонних ліній – кожного четвертого четверга з 16.00 до 17.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Михайла Борисовича

Радуцького особистий прийом громадянK– кож-ної третьої п’ятниці з 12.00 до 14.00 на вул. Хрещатик, 36 (кімната 516). • Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-76-16, 202-77-21. • Особистий виїзний прийом – кожного першого

понеділка місяця з 16.00 до 17.00 в Голосіїв-ській РДА та третьої п’ятниці з 16.00 до 17.00 у Дарницькій РДА. • День та час проведення прямих «гарячих»

телефонних ліній – кожного першого вівторка з 11.00 до 12.00, тел. 202-76-76. Заступник голови з питань містобудування та

архітектури проводить особистий прийом гро-мадян кожної першої середи місяця з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-77-04, 202-77-05. • Особистий виїзний прийом – у другу середу з

16.00 в Оболонській РДА, четвертої середи з 16.00 в Подільській РДА. • День та час проведення прямих «гарячих»

телефонних ліній – кожного другого четверга з 14.00 до 15.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Ганни Вікторівни

Старостенко особистий прийом громадян – кожного другого вівторка з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36 (кімната 319). • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-74-03. • Особистий виїзний прийом – кожного четвер-

того вівторка місяця з 16.00 в Деснянській РДА та третього вівторка з 16.00 у Дніпровській РДА.

• День та час проведення прямих «гарячих» телефонних ліній – кожного першого вівторка з 10.00 до 11.00, тел. 202-76-76.

Олексій Резніков: «Крісло хитається під кожним корупціонером» Заступник Київського міського голови – секретар міськради

Олексій Резніков розповів «Вечірці», що нового на фронті боротьби

з корупцією і які труднощі при цьому виникають

Послуги будуть автоматизова-ні, і це виключить можливість вимагання хабара і «подяки» за той чи інший папірець

Фото Павла Пащенка

погляд6

Вечірній Київ | 31 березня 2016 року | №13 (19195)

кава Гарантія додається

Вадим ПЕТРАСЮК

У «Макдональдсі» троє чоловіків хрумтіли картоплею. Перед ними на столі лежала велика професійна фото-камера об’єктивом догори, наче Пізан-ська вежа. Схоже, вона була головним предметом їхньої розмови. – … тож я кажу: камера вже геть

ніяка,K– кивнув на неї перший хло-пець. – Але у конторі не хочуть купляти нову. Кажуть, будемо ремонтувати. На ремонт гроші є, а на нову ні. Різні статті бюджету.

– І що? – спитав другий хлопець із набитим картоплею ротом. – Та замахався ходити по ремон-

тах. То камера глючить, то об’єктив, то камера, то об’єктив... Кажу шефові: що ви хочетеK– дев’ять років камері! Металобрухт! – І що? – знову поцікавився другий.

– Несу в ремонт. Не фокусується. Подивилися: у вас, кажуть, бек-фокус. За тиждень полагодили. Через два дні знову не фокусується. Несу назад. По-дивилися: у вас бек-фокус, треба ще на тиждень залишати. Я їм показую їхню ж гарантію на їхній ремонт: це ж ви, кажу, так наремонтували. Вони: ой-ой, зачекайте. За десять хвилин виносять камеру. Ось, мовляв, вже готове. При-кинь!

– І що? – Що-що?! Нічого! Усі засміялися. Настрій компанії по-

жвавішав. – А оце недавно об’єктив після

ремонту забрав. Майже та сама історія: дали місячну гарантію, а за тиждень він знову глючить. Я їм несу, а вони не беруть. Кажуть: у вас тут сліди втручан-ня – хтось його розбирав, – тож ремонт на платній основі. Якого втручання?! Кажу: хлопці, я, по-вашому, схожий на ідіота? На біса мені його розбирати, коли маю від вас гарантію, що ви це зробите професійно та безкоштовно? Де логіка?!

– А вони? – Уперлися. Я пішов до свого на-

чальства. Кажу: у нас з ними договір на обслуговування – от і вирішуйте. Наш юрист з ними гавкається. Схоже, по-міняємо сервісну майстерню. Тут обізвався третій з компанії, який

досі лише їв. Він був явно старший за двох перших. – Мені усе це нагадує «Фітіль». Там

був сюжет: годинниковий майстер у лупу роздивляється годинник. Каже: о-о, скільки бруду, шестерні геть зноси-лися, пружина ослабла – треба міняти. Приходьте за місяць. Ну й називає ціну. А власник годинника йому: ніяких гро-шей – годинник на гарантії. І показує через віконце гарантійний талон. Май-стер: а-а, ну так би одразу й казали! Щось там почаклував, усе, каже, заби-райте – годинник працює. Віддає і про-сить гарантійний талон. А клієнт йому: е, ні! Цей талон – від швейної машинки. Я по ньому ще телевізор відремонтую, холодильник і електробритву. Розповівши це, чоловік сам засмі-

явся. Але хлопці, схоже, не розуміли, в чому кумедність. – А як він відремонтує холодиль-

ник?K– спитав один. – Та це ж гумор! «Фітіль»! Був за «совка» такий кіножурнал сатиричний. Висміював усе, що партія дозволяла.

– Яка партія? Чоловік зміряв хлопців поглядом: – Жуй картоплю, філософ!

з бульбашкамимииииии МАФи незгод Леонід ФРОСЕВИЧ

Якщо в середині 1990-х розгортала-ся жорстока конкурентна боротьба (з підпалюваннями та стріляниною) між кримінальними групами за право «МАФіо-зити», тобто тримати МАФи під контролем, торгувати тут, то сьогодні ситуація дещо іншого ґатунку. Рекетири давно легалізу-валися, стали «порядними», однак все одно тяжіють до сумнівної торговельної діяльності.

Старі Схеми на но Вий лад Нині вони використовують великий арсенал засобів, захищаючи свою вотчи-ну. Нацьковують «прикриття»: куплених деяких правоохоронців, чиновників… Проплачують та організовують мітинги-про-тести «ображе-них покупців» та «підприємців». Блокують роботу комунальників за допомогою тітушок, фаль-шивих учасни-ків АТО (сьогод-ні навіть діють деякі полігони, де тренуються такі бійці в балаклавах за викликом). Це вже щось схоже на «МАФіозну» імперію, яка, можливо, у 1980-х і не снилася

такому хрещеному батьку, як Могилевич. Екс-директор Департаменту міського

благоустрою та збереження природного середовища, а нині – народний депутат України Дмитро Білоцерковець розповів у Фейсбуку, що на лівому березі демонтовані МАФи «належали одному з найодіозніших мережевих мафовиків на призвісько «Х5» або «Качок», який неодноразово вико-ристовував вогнепальну зброю і так само організовував радикальний опір демонтажу незаконних кіосків». Отже маємо виклик… Утім, у цій справі

таких викликів для міста чимало. Один із найголовніших: упродовж багатьох років влада заганяла ці питання майже в тупик. Замість кардинального та продуманого вирішення дуже гострої і складної про-блеми – половинчасті рішення, бажання підіграти тій чи іншій бізнесовій групі (не безкоштовно, звісно), спроби й собі щось

урвати, а ще популістські обіцянки, перед-виборчі ігри… Типова картина: наприклад, сьогодні торговельні ряди ліквідували, а завтра на цьому ж місці копали фундамент під супермаркет.

Страждали про Сті люди Зазвичай страждали прості люди, які торгували у цих крамничках. 2012 року я був свідком демонтажу десятків кіосків біля метро «Дарниця». Підприємці, які орендували тут павільйони в однієї фірми, не знали, що вона має великі негаразди з документами. Комунальники викинули крам підпри-

ємців на вулицю, кіоски забрали на штраф-майданчик. Киянка Надія Дубкова «три-

мала» тут із чоловіком Ро-маном будочку «Ремонт взуття», самі й працювали. Після погрому жінка сиділа на купі взуття і гірко плакала. А поруч зграйками тусува-лися з яскравими плакатиками «Молодые регионы» хлопці та дівчата. Вони ще три-мали в руках гасла «Киев не рынок и н е мусорник!». Проти МАФів війною пішли вже й юні політики… З дозволу великих «рєшал».

Пригадую й інше. 2010 року прокуратура Голосіївського району порушила кримі-нальну справу стосовно керівника під-приємства, який незаконно встановив 40 МАФів, знищивши дерева, кущі. Згодом справа опинилася у довгій шухляді. Бо свої?! х то що пропону Ва В На фронті боротьби з МАФами упродовж

десятиліття напрацьовано чимало рішень і пропозицій. Чому б не провести ревізію: що варто узяти знову на озброєння, а від чого відмовитися? Сьогодні дехто пропо-нує цікавий експеримент: запровадити у центральній частині міста заборонну зону для усіх МАФів. І поступово розширювати її. Або ж інше: створювати тимчасові тор-говельні ряди, як це практи-кують у деяких європейських столицях, скажімо, Парижі. Було б бажання. Раніше цей пласт роботи в містобудівній сфері був закрі-плений за тими, хто умів біль-ше грати на публіку. Мовляв, «підприємці отримають ро-бочі місця і зарплати, бюджет – додаткові кошти, в тому числі на соціальні програми та благоустрій». Наприклад, ко-лись запевняли: «Міська влада створила системну програму з повернення комфортного публічного простору грома-дянам»... Пил в очі. До речі, обіцяли й підго-тувати єдину схему розташу-вання тимчасових споруд. Років чотири тому куратором цього напрямку в столиці працював такий собі чинов-ник із Одеси на прізвисько

«Міша-карман». Тому не дивно, що розумні пропозиції «зависали»… 2012-го прокуратура змушена була визнати: «Під час повторних перевірок з’ясовано, що на місці деяких демонтованих МАФів через певний час з’являлися нові, власники яких мали тимчасові ордери, отримані в Головному управлінні містобудування та архітектури КМДА». Прокуратура пообіцяла «викрити весь злочинний ланцюжок…». Насмішили. Сьогодні місту вельми важливо спра-

витися з усіма цими викликами. Хочеться вірити, що громада не проти цивілізованої торгівлі. Щоб у цій сфері торжествував закон і міський бюджет наповнювався. Ми наводимо порядок. Але ж як важливо не наступати на старі граблі, дати відсіч усім «рєшалам», які витягують на світ лихі схеми двадцятилітньої давнини. Білоцерковець захищатиме інтереси

киян у парламенті Повноваження депутатів від БПП Єгора Фірсова та Миколи Томенка припинені. Про це оголосив спікер Верховної Ради Володимир Гройсман. Їхніми наступниками в парламенті стали Олександр Бригінець та Дмитро Білоцерковець. Раніше Томенко і Фірсов

вийшли з фракції "Блок Петра Порошенка". У відповідь на з'їзді партії 25 березня було ухвалене рішення відібрати у них депутатські мандати.

ЦВК це рішення визнала і зареєструвала наступни-

ків – Олександра Бригинця та Дмитра Білоцерковця. У вівторок вони на засіданні парламенту склали присягу народного депутата. «Вечірка» поцікавилася у

пана Дмитра – якими питан-нями він опікуватиметься в пар-ламенті. Можливо, перший його законопроект стосуватиметься МАФів?

«Насамперед я представля-тиму у Верховній Раді - Київ, тож захищатиму інтереси мешканців столиці. Скоріш

за все це будуть питання бла-гоустрою. Окрім цього допо-магатиму меру Києва Віталію Кличку вирішувати у парла-менті столичні питання. До того ж працюватиму радником Київського міського голови на громадських засадах. А в мої обов`язки як і раніше входи-тимуть питання благоустрою та збереження природного середовища».

Підготував Віталій КУРІННИЙ

до речі

тема номера

Марина МАРЧЕНКО

Його називають моральним автори-тетом України. І кажуть, що, мабуть, волею долі так сталося, що день на-родження країни збігся з його днем народження. 24 серпня 1991 року він написав Акт про Незалежність України, за який проголосувала Верховна Рада. А до цього були і під-пільна антикомуністична діяльність, і камера смертників, і мордовські концтабори, і депутатська діяльність на благо вільної України… З Левком Лук’яненком спілкувалася корес-пондентка «Вечірки».

Раю у нас немає, але ми здатні на велике – Левку Григоровичу, ви усе життя присвятили тому, щоб не-залежність України відбулася. Які, на вашу думку, наші найбільші здобутки та цінності? – За 24 роки, на жаль, було багато

поганого, але є надзвичайно важливе явище – роки незалежності стали часом переучування цілої нації, і це дуже позитивний процес. Але спочатку Російська імперія ізолю-вала нашу націю від цілого світу. Найперше – цензурою. Ні листівка, ні газета, ні книжка не могли вийти без відповідного штампу. По-друге, навколо України стояли радіоглуш-ники, щоб наш народ не слухав із-за кордону «ворожі» голоси. По-третє,

як частина імперії, Україна була ото-чена кордоном. Ще до революції Україна також

була ізольована Російською імперією, але, принаймні, ця ізоляція не була такою суцільною, як за радянських часів. Крім того, нас ізолювали від наших попередників – художників, учених, літераторів. Від усього того, що творили наші духовні отці. Від того, що створила нація, цілі по-коління були ізольовані.

– І все це мало відповідні на-слідки...

– Ми думали так: якщо живемо погано, значить, у нас й інженери

погані, лікарі погані, вчителі погані. У нас був комплекс неповноцінності, бо ми вважали, що за кордоном усе дуже добре. Таке життя тривало 72 роки, тобто три покоління. Наша нація була зіпсована, бо не знала своєї історії і не мала уявлення про навколишній світ. І коли почала-ся горбачовська демократизація й Україна стала незалежною, зникли цензура, заборони і відкрився цілий світ. Українці ніби вперше з’явилися

на світ Божий і почали вивчати самі себе. Ми побачили: так, раю у нас не-має, і хоча жили в рабстві, однак не втратили здібності до чогось доброго. «інфо Рмп Рості Р як не був ук Раїнським, так і не став ним » – Ви часто наголошували, що

національно свідома молодь – одне із головних наших надбань. Що потрібно робити, щоб його зберегти та розвинути? – Згадаємо, що до 1991 року

Україна була територією, яку на-скрізь «прострілювали» російські засоби масової інформації. Вони нав’язували нам імперську ідеоло-гію. Коли у 1992 році Україну про-голосили незалежною і розпочали приватизацію, телевізійні та радіо-канали стали звичайним товаром. Охмакевич, директор Державної телерадіокомпанії, зателефонував мені й запропонував купити канал. «Тоді ваша Республіканська партія зможе 16 годин на добу говорити все, що вам хочеться», – сказав він при зустрічі. Я запитав, скільки це коштує. 50 тисяч доларів. Але наша партія не мала таких грошей. Їх мав тоді Лаудер – міжнародний магнат у сфері ЗМІ. Коли почала тріщати комуністична система, то він пішов у Польщу, Словаччину, Румунію, а потім і в Україну купувати ЗМІ. По-тім прийшли й інші. Вони не були зацікавлені у перевихованні укра-

їнської нації, вони були заробітча-нами. Купували в Америці фільми, крутили їх тут і на цьому заробляли. Інформаційний простір як не був українським, так ним і не став, бо потрапив до рук людей, яким Україна байдужа. Олігархи заснували свої газети, які писали, що їм потрібно. – Яким шляхом треба було йти,

щоб повернутися до справжніх духовних цінностей українців?

– Шляхом поширення українських шкіл з українською мовою, створю-вати свої кінофільми, телепередачі. Адже у нас багатюща історія – чотири століття боротьби за незалежність країни. Знаходились окремі журна-лісти, які робили коротенькі фільми, передачі. Але це були невеликі про-риви серед того антиукраїнського забамбулення людей.

– Але ж колишній президент Ющенко був патріотом. Чому він не зміг нічого зрушити з місця?

– Він відродив палац Розумовсько-го, відбудував фортеці у Батурині, домігся, щоб прийняли закон про Голодомор – це, безперечно, дуже добре, і він це робив щиро. Але були речі, які перетворили його на Кучму №2. Він не виправдав тих сподівань, які на нього покладалися. «к иївське віче або п Роганяло князя, або п Риймало його » – Хто для вас є авторитетом? – Бійці Української повстанської

армії та бойових груп ОУН, які во-ювали за незалежність України до 1956 року. Цей повстанський рух діяв 11 років, не отримуючи допо-моги із закордону, нізвідки. Його учасники не підняли білого прапора, їх просто Московія задушила своєю кількістю, і вони перестали існувати. З цього покоління ще залишилося кілька людей живих. Це Мирослав Симчич, який є для мене мораль-ним авторитетом. Я уже з іншого

ексклюзив до Дня Незалежності

8

Наше коріння. Пишаємося…Суперпопулярні у своїх країнах письменники й артисти не забувають нагадувати

про своє українське походження

Левко Лук’яненко: «Путін сприймає Україну як об’єкт»

«еней » з-над вісли. бРати п ет Ро та п авло с олодухи (п ольща ) Якими можуть бути насправді братні стосунки двох народів, показують на практиці учасники мегапопулярного польського рок-гурту «Еней», створеного 2002 року в Ольштині братами

Петром і Павлом Солодухами та

їхнім другом Лукашом Койрисом. Солодухи – етнічні українці, чиїх пращурів було вивезено під час операції «Вісла» до Ольштина. Там уже народилися їхні батьки, які змогли передати своїм «Льо-леку і Болеку» любов до укра-їнських традицій і мови. Навіть

назва гурту апелює до головного героя «Енеїди» Івана Котлярев-ського. У січні 2014 року на

сервісі YouTube презентували пісню «Брат за брата» – результат співпраці гурту «Еней» із гуртами Kozak System і Maleo Reggae Rockers як символ солідарності з

українським суспільством, яке бо-реться на Майдані Незалежності. У грудні 2014 року гурт заспівав пісню «Біля тополі», яку присвя-тив українським військовикам, котрі загинули за Україну.

Роки незалежності ста-ли часом переучування цілої нації, і це дуже по-зитивний процес

Наталка МИКОЛАЄНКО

чо Рний гумо Р і ук Раїнські т Ракто Ри. м а Рина л евицька

(великоб Ританія ) Українцям часто закидають, що це нація, яка дуже любить плакати-тужи-

ти. Відома британська письменниця українського походження Марина

Левицька категорично це спростовує. Її перший опублікований роман

«Коротка історія тракторів по-українськи» вийшов у Великобританії

2005 року та стрімко став бестселером, який сьогодні перекладено май-

же чотирма десятками мов. У тому числі й українською – мовою її бать-

ків. Народилася Левицька 1946 року в таборі для біженців у Німеччині.

Згодом переїхала з родиною до Англії, де проживає й нині. Навчалася

в Університеті Кіла в Англії. Працює доцентом в університеті Шеффілд

Халам у галузі наукових досліджень ЗМІ та комунікацій. Авторка кількох

десятків книжок.

Фото надані автором

1991 рік. Левка Лук’яненка вітають біля стін Верховної Ради після проголошення Незалежності

Анна РОДІЧКІНА

Сьогодні в Центрі здебільшого лікують хворих дітей – близько 45 малюків на рік. А от охочих опану-вати верхову їзду дедалі меншає. Олена Петрусевич зазначає, що раніше вчилися переважно хлопці та чоловіки, а тепер – більше дів-чаток.

– Ви не лякайтесь, зараз вас зустрінуть кілька наших співробіт-ників, – попереджає пані Олена, коли ми підходимо до стайні, роз-ташованої на столичному іподромі.

Мимоволі гадаєш: що ж це за працівники, що їх і злякатися можна?

Раптом з двору з гучним гавко-том до нас вибігають «співробітни-ки». Виявляється, чотирилапі тут виконують непросту роль. Центр Олени Петрусевич відомий насам-перед тим, що в ньому безкоштовно лікують дітей з ДЦП та аутизмом. У будні сюди привозять хворих діток на сеанси іпотерапії. Методика, розроблена пані Оленою та лікарем Іриною Осетровою, за 24 роки її застосування зарекомендувала себе якнайкраще. Собаки ж допо-магають хворим малюкам подолати страх перед тваринним світом. Одна річ – підійти до величезного й такого недосяжного коня, інша – погратися з песиком, який весело обмахує тебе кудлатим хвостом. До речі, собачки тут непрості – усі спеціально навчені, дресировані.

– Я ніколи не думала робити верхову їзду своєю професією, – зізнається Олена Вадимівна, про-ходячи між денниками. – Для мене робота з конем тривалий час була просто цікавим хобі, спортом. Але доля сама розсудила так, що вже сьомий десяток років я з кіньми.

Поки ми спілкуємося, пані Оле-на заходить до денників, вітається (ні-ні, по-справжньому!) з кожним постояльцем.

Багато хто вважає, що іпотерапія – це просто їзда верхи. Насправді це комплекс вправ, які робить ін-структор, коли дитина перебуває на спині в коня. Без сідла, щоб біоло-гічний контакт був якнайближчим. У вершника працює вся група м’язів одночасно. Дитина ловить рівно-вагу, функції ніг замість малюка виконує кінь, а їздець тільки під-лаштовується під його крок...

У дітей з ДЦП існує спастика м’язів. Після вправ на коні м’язи розслабляються. Часто, коли батьки везуть дитя додому після занять у Центрі, воно вже спить. І цей стан зберігається протягом дня, що дає змогу розім’яти м’язи, попрацю-вати з ними.

Протипоказань до іпотерапії практично немає. Проте під кожну хворобу треба підібрати методи-ку, видозмінити її. Наприклад, є чимало вершників, яким не ре-комендована їзда риссю. З ними працюють кроком. Усе дуже гнучко.

– У нас дітки лікуються що-найменше рік. Результати можна побачити вже за три місяці, але треба відпрацювати всю програму, – зауважує Олена Вадимівна. – Дехто займається двічі на тиждень, хтось – чотири-п’ять разів. Потім мами й бабусі стають волонтерами клубу, допомагають нам. З кіньми можуть працювати лише добрі люди, бо тварини досить чутливі. Я помітила: кінь знає, яка дитина на

ньому сидить. Зі здоровим дитям він поводиться... як кінь: іноді не слухається, деколи вдає, що не розуміє, що від нього хочуть. Та-кого ніколи не спостерігала, коли вершник хворий. Мабуть, тварина відчуває відповідальність...

Коли в господарстві Олени Пе-трусевич з’являється новий кінь, його ведуть до «старійшини» – знайомитись.

– Можете вірити чи ні, але вони справді спілкуються, напевно, об-мінюються інформацією. Старий розповідає, що тут і як, розпитує новачка, – посміхаються тренери.

– Кінь – не велосипед, – за-уважує пані Олена. – Не можна покататись і піти у своїх справах, до наступної прогулянки. З ним треба розмовляти, чистити його, годувати, прибирати. Словом,

доглядати, як дитину, і тримати зв’язок, як з другом. А піклування прихиляє тебе до цього створіння, і ти мчиш сюди мов на крилах.

Коні до місцевих стаєнь по-трапляли в різні способи. Якогось жеребця придбали, іншого по-дарували, а є й такі, яких просто нікуди було подіти. Так в Олени Вадимівни з’явився поні. Заможні батьки купили тварину для своїх дітей, а ті виросли. Коли в Центрі вперше народилося лоша, стало-ся непоправне: кобила померла через три години після пологів. І кінники залишилися з малям самі. Легко сказати – лоша. Чим його годувати? Як? Почитали порад, порозпитували, але ж де взяти кобилячого молока? Тоді вигадали фокус: привели лошаті козу – її мо-локо є найліпшою альтернативою. Довелося домовлятися з бабусями з приміського села, які тримають кіз. Щоранку та щовечора вони привозили до Києва козяче молоко. Словом, доки цього малюка вирос-тили, він став справді «золотим».

– У мене немає сумнівів, що тварини здатні лікувати. І собаки, і дельфіни, і коти, – каже Оле-на Петрусевич. – Уперше дитині страшно сісти на коня, тому ведемо її спочатку до собаки. Кінологи готують для нас собак, які потрібні в лікувальній програмі. З ними простіше піти на контакт. А потім починається програма з конем… Добре, що медицина нарешті ви-знала іпотерапію, почала ставитися до неї лояльно. Раніше до мене приїжджали численні комісії – з’ясовували, що я тут роблю. Зараз цей метод лікування та реабілітації узаконили, щоправда, зарахували його до нетрадиційних.

будьмо здорові18 Вечірній Київ | 8 вересня 2016 року | №36 (19218)

а ви знаєте?

Дитина ловить рів-новагу, функції ніг

замість малюка ви-конує кінь, а їздець

тільки підлаштову-ється під його крок...

Підковані терапевтиУ Києві є чимало клубів верхової їзди, які пропонують прогулянки на конях та навчання їзди верхи. Чи не найвідомішим з них є Центр іпотерапії Олени Петрусевич.

Наскільки я розумію, гомеопатичні ліки продаються тільки у спеціалізо-ваних аптеках. А як бути з краплями, які ми купуємо у звичайних апте-ках і на яких вказано «гомеопатичний засіб», наприклад, «Афлубін»? Чи можна його вважати таким? З повагою, Марія КОШЕЛЬ, Київ

На запитання читачки відповідає лікар-гоме-опат, президент Асоціації гомеопатів України Антон ПОПОВ: – Якщо гомеопатичний препарат готується за рецептом лікаря, то він виробляється і видається тільки гомеопатичною аптекою. Гомеопатичні ліки, виготовлені в заводських умовах, може продавати будь-яка аптека. Що стосується лікарської форми гомеопатично-го засобу, то вона може бути різною: цукрові гранули, таблетки, мазі, краплі, розчини для ін’єкцій тощо. У гомеопатичних аптеках віддають перевагу цукровим гранулам – це дешево і зручно, але готують й інші форми замовлення. Згідно з правилами гомеопатії, на один випадок хвороби призначається одна лікарська речовина. Суміш різних речовин в одному препараті (комплекс, у вашому випадку – «Афлубін») є пристосуванням для масо-вого вжитку, який робиться з розрахунку, що хоч одна його складова по-діє на пацієнта. Треба зважити на те, що комплекси в строгому розумінні не є гомеопатичними засобами, але перетягнули на себе гомеопатичний імідж і, на жаль, уособлюють гомеопатію для багатьох людей. Подібні гомеопатичні комплекси є безпечними і можуть бути ефективними за певних умов. Але справжні гомеопати їх не використовують.

Про лікарські засоби з гомеопатичним іміджем

зелена аптека

У народній медицині для лікування ба-гатьох хвороб здавна використовують сік натертої редьки. Його пили за від-сутності апетиту, при нирковокам’яній хворобі, цирозі печінки, порушеннях серцевого ритму. У суміші з буряком і морквою (порівну) редька допомагає від анемії. Налити суміш у темну банку, поставити

на 3 години в тепле місце, вживати по 1 столовій ложці тричі на день за 15 хвилин до їди. Курс – 2–3 місяці.

Допоможе сік редьки

Народні цілителі радять при недокрів’ї використовувати унікаль-ний препарат – яблучне залізо. Нарізати 5 свіжих кислих яблук, прокип’ятити їх у закритому посуді 10–15 хвилин у 1 літрі води, настою-вати 4 години, процідити. Вживати цей настій кілька разів на день у теплому вигляді як чай. Яблука – чудовий засіб, що підсилює виведення з організму сечо-вої кислоти при подагрі, атеросклерозі, ревматизмі та схильності до утворення каменів. Для цього рекомендується пити настій з 2–3 нео-чищених яблук, які прокип’ятили в 1 літрі води протягом 15 хвилин. Яблучні насіннячка – теж чудовий лікувальний засіб. З’їдаючи в день 5–6 насіннячок, ви забезпечуєте своєму організму добову дозу йоду, що дуже добре впливає на роботу щитовидної залози, серця і мозку. У яблучному насінні виявлено вітамін В17, що має протиракові властивос-ті та знижує втомлюваність організму.

Яблуко лікує

Реклама

на замітку

Кажуть, аби бути здоровим, слід їсти якомога більше овочів і фруктів. А яка порція вважається оптимальною? Людмила ОСТАПЕНКО

Дієтологи радять з’їдати не менше п’яти порцій овочів і фруктів на день. Порція – це одне середнє яблуко або апельсин, стакан дрібних ягід, та-ких як виноград або малина, склянка фруктового соку або дві повні лож-ки салату з овочів. Така кількість фруктів і овочів забезпечить ваш орга-нізм необхідними вітамінами та мікроелементами. Звісно, не обов’язково обмежувати себе цими п’ятьма порціями, ви можете їсти овочів і фруктів стільки, скільки хочете, – жодної шкоди від цього не буде.

Про користь овочів і фруктів

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

Чотири роки тому Верховна Рада заборонила рекламування послуг численних «знахарів», чаклунів, астрологів та інших служителів окультизму. Проте не так сталось, як гадалось…

«ЗЦІЛЕННЯ» ЗА… ГОСПОДАРСЬКИМ КОДЕКСОМ?!

В одній зі столичних газет, яку безкоштовно роздають на станціях метрополітену, доволі часто миго-тять усілякі «цілителі», ворожки, відьми, екстрасенси та інші окуль-тисти. Найчастіше пропагується «легендарна знахарка і спаситель-ка» Ірина. Саме їй присвячено найбільше захоплених відгуків про зняття пристріту, придбання заговореного оберегу, викачування яйцем та інші «обряди».

Насправді ж «чудо» полягає в іншому: грубо нехтуючи норми за-конодавства про охорону здоров’я, служителька окультизму керується (увага!)… Господарським кодек-сом! Саме так написано на її фото-знімку: «Діяльність здійснюється відповідно до ст. 42, 43, 44 ГК». Цікаво, що цю приписку друкують дуже дрібним шрифтом, чого не скажеш про великий заголовок, який рекламує «спасительку».

Звернімо увагу на зазначені норми ГК: 42-а стаття присвячена підприємництву, 43-я — свободі підприємництва, 44-а — принци-пам підприємницької діяльності (зокрема, використанню виручки на власний розсуд). Щодо «підпри-ємництва» згаданої окультистки, то вона продає власні обереги й водночас заманює марновірів на свої сеанси. Ось такі парадокси: панове-окультисти прикривають-ся одними правилами, а діють за іншими. Тобто керуються не вимогами Міністерства охорони здоров’я, а своїми правами на біз-несову діяльність. Таке враження, що слуги темряви причарували й перехитрували слуг закону.

МЕТОДИ ВИМАНЮВАННЯ ГРОШЕЙ

Як з’ясувала «Вечірка», у столиці найпопулярнішим районом для екстрасенсів є Печерськ (поблизу Бессарабки та станції метро «Дружби народів»). Яскравим доказом цього є численні реклами в газетах, де за-значені адреси проведення сеансів.

Яким чином оплачуються такі «послуги»? Слуги темряви застосо-вують різні методики виманюван-ня грошей у маловірного клієнта. Одні прикриваються так званим «Центром народної медицини», де організовують сеанси й водночас реалізують усілякі талісмани та обереги. Інші домовляються про прийоми через приватні оголо-шення в ЗМІ. Треті роблять ставку на безконтактність — спілкування з клієнтом у телефонному режимі або через «Скайп». Усіх «знахарок»

поєднує спільний підхід до виду-рювання грошей: хочеш потрапити на прийом — спочатку заплати!

Найдорожчими є прийоми в тих служителів окультизму, які активно рекламують себе у відомій телепередачі, присвяченій «битвам екстрасенсів». Про це ми дізна-лися завдяки одному з численних сайтів, де наведені контактні дані для тих, хто бажає «вилікуватися» від важких захворювань: дитячого церебрального паралічу, синдрому Дауна, безпліддя і, звісно ж, «при-стріту» та «родової карми».

Під час телефонної розмови не-знайома жіночка, уповноважена відповідати на всі вхідні дзвінки, повідомила, що в кожної «знахарки» свої умови оплати. За її словами, один сеанс у чаклунки Ільмери ко-штує 3000 грн (вона приймає тільки в робочі дні), в Олєчки — 4000, у Свєтлани — 5000. Ці суми актуальні лише для жителів України. А інозем-цям доведеться заплатити значно дорожче, причому в доларах і євро. Де саме проходять ці прийоми, — таємниця за сімома печатками.

«Ми не даємо адреси, доки клієнт не буде готовим до сеансу. Інакше мене можуть звільнити з роботи», — відрубала наша співрозмовниця й кинула слухавку…

З огляду на це виникає питан-ня: скільки в окультному бізнесі задіяно людей і грошей? За да-ними телеканалу ТСН, в Україні налічується близько 60 тисяч осіб, які заробляють на своїх «надпри-родних» здібностях. Таку ж цифру називав і колишній нардеп Євген Царьков, один зі співавторів закону про заборону реклами екстрасен-сів, магів та інших «цілителів». Про величезну кількість чаклунів свідчить і постійний конкурсний відбір учасників для «екстрасен-сорного» телешоу (за результатами тестування щоразу добирають десятки «екстраординарних» осіб).

Зважаючи на дорожнечу таких «послуг» та величезну армію «ма-гів», можна впевнено твердити: у сфері окультного бізнесу крутяться багатомільйонні суми, які пропли-вають повз державну скарбницю. На превеликий жаль, надати офіційну

відповідь з цього питання не може ніхто: державного органу, який міг би перевіряти діяльність таких «фа-хівців», немає. Чому податківці ними не цікавляться, теж не зрозуміло.

Наразі відомо лише одне: від-сутність державного контролю створює благодатне підґрунтя для масового ошуканства та тіньового бізнесу. Цим користуються всілякі шахраї, які заманюють маловірів своїми байками про «пристріт» або «родове прокляття», що потрібно зняти якнайшвидше.

«ЧУДО» — ЛИШЕ НА ТЕЛЕЕКРАНІ

2012 року Верховна Рада ухва-лила Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту населення та інформа-ційного простору від негативного впливу». Згідно з цим документом, категорично заборонено «роз-повсюджувати рекламу послуг з ворожіння та гадання». Проте порушників до відповідальності не притягують і не карають.

Прикро дивує ще один факт: проти окультистів безсилі й норми Кодексу України про адміністра-тивні правопорушення. Згідно зі статтею 181 КУпАП, за ворожіння світить штраф у розмірі від трьох до п’яти неоподатковуваних мі-німумів доходів громадян. Чому ж навіть на таку мізерну суму (51-85 грн) нікого з «цілителів» і «знахарів» не штрафують?

У нинішніх умовах окультний бізнес регулюється не законами, а щедрістю замовників і жадібністю виконавців. У гонитві за щастям ніхто не бажає усвідомлювати го-ловне: широко розрекламовані сеанси «зцілення» або «зняття при-

стріту» — примітивна угода між ошуканими та ошуканцями. Такими діями марновіри лише загострюють власний біль і завдають собі нових душевних ран. А тим часом (завдяки рекламі в ЗМІ) дедалі більше людей відкривають у собі «надприродні» здібності та починають «лікувати» всіх охочих. Тому наш час можна назвати часом окультного свавілля.

До речі, слово «окультизм» у перекладі з латині означає «тем-ний», «прихований», «таємничий». Ідеться про дії, спрямовані на контакт з духовним (демонічним) світом, провідниками якого і є маги, ворожки, екстрасенси. Вони неабияк засмічують не тільки мозок свого клієнта, а й суспіль-ну свідомість. Сама лише «Бит-ва екстрасенсів» чого варта! За допомогою майстерно дібраних телесюжетів масово нав’язується віра в існування «надзвичайних» особистостей, здатних легко від-шукати зниклих безвісти, роз-плутати будь-який злочин або позбавити невиліковної хвороби.

Якщо в цих шоу є хоч одне зерно правди, то чому ж тоді екстрасенси не зцілять, наприклад, нікого з важ-кохворих дітей, чиї фотознімки в ме-тро і газетах благають про допомогу? Чому не допоможуть Генпрокуратурі та МВС розслідувати бодай один «глухар» і розкрити принаймні одне замовне вбивство? Чому творять «чудеса» лише на екрані чи в газеті?

На жаль, наші співвітчизники-марновіри ігнорують загально-відому істину: позбавлення бід і страждань залежить не від вірту-альних заклинань чаклунів, а від наших реальних дій! Та й чи личить нам, православним, захоплюватися ворожінням на кавовій гущі…

19Вечірній Київ | 8 вересня 2016 року | №36 (19218) проза життя

Слуги темряви «причарували» слуг закону, або ЧЧому екстрасенсів і ворожок не карають за масові обмани та ухилення від сплати податків?

Олена МІТІНА, психолог, гештальт-терапевт:

«Ілюзія і обман» Людям іноді властиво вірити в те, що хтось може їх швидко вилікувати, зцілити, бажано від усього й одразу. І найголовніше, щоб вони самі для цього нічого не робили, сподіваючись лише на якусь «знахарку». Чого не скажеш про лікарню, де потрібно докладати зусиль, виконуючи рекомендації психотерапевтів. Отака інфантильна позиція в багатьох людей, які намагаються позбутися страху та тривог на певний час. І, ясна річ, будь-який попит породжує пропозицію з боку служителів окультизму. Звісно, таке «чудо» — ілюзія, обман.

Вікторія ЧЕРНЕНКО, адвокат:

«Це хитрий маркетинговий хід» Реклама послуг цілительства повинна містити номер, дату видачі спеціального дозволу та назву органу, який його видав. У випадку зі «спасителькою» Іриною ця вимога проігнорована, що викликає певні сумніви щодо наявності в неї правових підстав. Окрім того, у своїй діяльності цілителі зобов’язані дотримуватися вимог законодавства про охорону здоров’я, урядової постанови «Про затвердження Порядку видачі та анулювання спеціального дозволу на заняття народною ме-дициною (цілительством)» та інших нормативно-правових актів. Так зване «цілительство» з посиланням тільки на одне законодавче джерело (Господарський кодекс) — це хитрий маркетинговий хід, спря-мований на те, аби надати юридичного відтінку вельми сумнівній діяль-ності. Справжній цілитель застосовує лише вичерпні методи народної медицини: ароматерапію, біоенергоінформотерапію, іридодіагностику, мануальну терапію, точковий масаж, Су-Джок терапію неінвазивну, фіто-терапію. Інші методи на кшталт «зняття пристріту» є поза законом.

думки вголос

Олексій ДЕНИСОВ, священик і лікар-психіатр:

«Після сеансу проявляються ознаки шизофренії» Я часто надаю допомогу пацієнтам, у яких після прийому в «бабки» затьмарюється розум. Такі хворі заражені маячними ідеями, їхнє життя змінюється під керівництвом «цілителя». У психіатрії це називається психозом та індукованим маренням (коли одна людина переконує іншу). Той, хто прагне задоволення своїх ницих почуттів, завжди під-падає під чужий негативний вплив. Ворожіння дає лише ілюзію щастя. Серед тих, хто звертається до екстрасенсів, є чимало осіб з істерич-ними розладами. Таких людей вабить усе таємниче, містичне. Інша частина пацієнтів під час відвідин «знахарок» нерідко перебуває у стані психозу. І що характерно: більшість із них чітко усвідомлюють, що сили, до яких вони звертаються, аж ніяк не добрі. Навіть після одного сеансу нерідко проявляються ознаки шизофренії. Наведу один приклад. Літня пацієнтка, у якої родичі раніше не помічали жодних ознак психічних розладів, звернулася до ворожки. Та повідомила, що, мовляв, її чоловікові «пороблено», що в їхній оселі є підкинуті речі, котрих необхідно терміново позбутися. Повернувшись додому, перелякана жінка почала викидати речі у вікно, у неї посилювалася тривога, розвива-лося марення. Подальший перебіг хвороби однозначно засвідчив наявність шизофренічного процесу. Як православний священик і лікар-психіатр, я бачу тільки одне рятівне рішення — необхідно повернутися до Христа.

до теми

парк культури 20 Вечірній Київ | 8 вересня 2016 року | №36 (19218)

Реклама

«Три товариші», «Украдене щастя» та «Як не стати порохом»

15 вересня Національний театр російської драми імені Лесі Українки за традицією розпо-чне новий сезон своєю візитівкою – «Камінним господарем» Лесі Українки.

21 жовтня відбудеться творчий вечір «Суміш не-бес і балагана» (саме так визначав мистецтво поет Давид Самойлов). Це вистава-спогад про те, що було в житті театру за його тривалу історію. Адже цьогоріч минає 125 років від дня створення першого стаціонарного російського драматичного театру в Києві, 90 років, відколи він одержав статус держав-ного, і 75 років, як йому надали ім’я Лесі Українки. А ще це своєрідний вечір акторських бенефісів. Серед прем’єр нового сезону – вистава «Вітер

шумить у тополях» Жеральда Сіблейраса, що на-родилась із самостійної роботи артистів театру,

зворушлива й дуже добра історія кохання «Шлюб по-американськи» Сема Бобрика, грандіозна п’єса Генріка Ібсена «Доктор Стокман», головну роль у якій колись зіграв Костянтин Станіславський. Та-кож обіцяють нові постановки «Гамлета» Вільяма Шекспіра та «Украденого щастя» Івана Франка.

30 вересня театр презентує виставу «Як не стати порохом» за п’єсою сучасного угорсько-го драматурга Дєрдя Шпіро в постановці молодого режисе-ра з Івано-Франківська Ореста Пастуха. Вона порушує важливі соціальні теми, такі як віра в де-мократію, безробіття та втрачені можливості. Режисер Влада Біло-зоренко поставить уже третю в «Золотих воротах» п’єсу Павла Ар’є «Кольори». А наприкінці сезону Ар’є сам стане режисером вистави за своєю новою п’єсою. У жовтні планують копродукцію

разом із «Театром переселенця» – три міні-п’єси Максима Курочкіна на сцені втілить режисер Георг Жено. Тамара Трунова готує постановку «Покинуте радіо» про сучасні сімейні стосунки. Автором п’єси є укра-їнський драматург Анна Яблонська, яка п’ять років тому загинула під час теракту в Москві.

На сцені Молодого театру 20 вересня покажуть культову ви-ставу «Депеш мод» за романом Сергія Жадана (реж. Маркус Бартль, Німеччина). Цього сезону театр готує для глядачів близько 10 прем’єр. На мікросцені відбу-деться режисерський дебют Валерії Городейко з виставою «Піаніст» за п’єсою Вадима Леванова. У жовтні на камерній сцені презентують комедію «Дівочий виноград» за «Діркуватим каменем» Миколи Ко-ляди. Головних героїнь – жіночок, які постійно з’ясовують стосунки десь на дачі – зіграють Тамара Яценко, Ганна Розстальна, Ірина Кравченко, Тетяна Ігнашкіна. На-прикінці жовтня на головній сцені запланована масштабна прем’єра – «Лихо з розуму» за Грибоєдовим у постановці Андрія Білоуса.

У Театрі драми та комедії на Ліво-му березі перша прем’єра – «Безпри-данниця» за О.Островським (реж. Тамара Трунова) – відбудеться 15 жовтня. Також у новому сезоні на глядачів чекають вистави «Мотузка» Михайла Хейфеца (реж. Олексій Лісовець), «Американський блюз» (він же «Орфей, що спускається в пекло») в постановці Едуарда Мит-ницького, «Безіменна зірка» (реж. Володимир Цивінський), «Само-тній вовк» за Анатолієм Кримом

(реж. Сергій Павлюк). Очікуваним є спектакль «Усе життя попереду», по-ставлений Дмитром Богомазовим за мотивами роману Ромена Гарі, який надрукував його під псевдонімом Еміль Ажар і здобув Гонкурівську премію. У центрі сюжету – стосунки арабського хлопчика Мухаммеда, котрий намагається вижити в при-тулку, та старенької єврейської дами Рози, якій він прагне допомогти. А в Театрі на Подолі готують ви-

ставу «Продавець дощу» за одно-йменною п’єсою Річарда Неша. Її екранізацію двічі номінували на «Оскар». Дія відбувається в часи мепресії. Родина фермера потерпає від жахливої посухи. І тут з’являється авантюрист Білл Старбак (В’ячеслав Довженко), який за плату обіцяє викликати дощ.

Після літньої перерви київські театри відкрили новий сезон, у котрому тішитимуть шанувальників Мельпомени як перевіреними часом, так і новими виставами. «Вечірка» з’ясувала, на які прем’єри очікувати киянам

Цей рік для Національного театру імені Івана Франка є роком двох визначних постатей – Іва-на Франка, на честь якого названо заклад, та Богдана Ступки, котрий був актором і художнім керівником театру.

5 жовтня до 75-річчя Богдана Ступки в театрі організують «Крила. Вечір з Богданом». Першою прем’єрою сезону стануть «Три товариші»

за Ремарком у постановці Юрія Одинокого. Одну з ключових ролей у виставі зіграє Євген Нищук. На камерній сцені почалися репетиції вистави за

п’єсою відомого сучасного німецькомовного дра-матурга Лукаса Берфуса про сенс життя «Алісина подорож до Швейцарії» (реж. Станіслав Мойсеєв). До ювілею Франка в театрі готують постановку за п’єсою Тетяни Іващенко «Таїна буття» про життя Івана Яковича (режисер – Андрій Май, художній керівник – Станіслав Мойсеєв). Режисер Петро Ільченко на великій сцені втілить

«Скупого» за Мольєром. А навесні 2017-го заплано-вана прем’єра сміливої вистави «Масара» сучасного литовського автора Маріуса Івашкявічуса, сюжет якої розгортається навколо бойових дій на Сході України.

У перші дні нового сезону Театр на Липках показує сучасну німецьку драматургію – п’єсу «Називайте мене Пітером», написану для під-літків. Вона присвячена юності, часу великих змін, сповненому бажань і прагнень. Головному герою Тео майже одинадцять, і він не хоче дорослішати. Це спроба побалакати з дітьми без повчання на серйозні теми – щодо зрілості, відповідальності, першого кохання. У театрі ляльок на вулиці Миропільській 10 ве-

ресня презентують мюзикл «Лікар Айболить» за казкою Корнія Чуковського в постановці Руслана Неупокоєва. Там зіграють незвичайні актори, а лікарі – справжній хор медичних працівників, які, не беручи до рук яскравих ляльок, перевтіляться на героїв казки: безкорисливого лікаря Айболитя, його

вірних помічників Папугу та Крокодила, замріяного Робінзона, ненажерливого розбійника Бармалея, піратів і хворих звірят Африки. А в театрі ляльок на Грушевського сезон розпочали

з прем’єри поетико-фольклорної вистави «Івасик-Телесик» за мотивами класичної народної казки. Актори у стилізованому під давньослов’янський одязі завдяки майстерному вправлянню з ляльками переносять маленьких глядачів у сиву давнину, коли люди шанували сили природи й жили в гармонії.

Грибоєдов, Ажар, Жадан…

Таємниці Франка та «Крила» Ступки

Театр Лесі Українки святкує ювілеї

Для дітей – перехідний вік та улюблені казки

Сторінку підготувала Марія КАТАЄВА

У «Золотих воротах» – сучасна драматургія

21у сімейному коліВечірній Київ | 8 вересня 2016 року | №36 (19218)

Подружні конфлікти: температура зашкалює!Марина МАРЧЕНКО

Про що свідчать сімейні сварки, чи можна їх уникнути і як дійти згоди після «гарячих» баталій «Вечірці» розповіла фахівець Ки-ївського центру сім’ї «Родинний дім» Інна Рябошапко.

– У чому ж полягає природа сімейних конфліктів?

– Уся справа в емоціях. Можна один раз написати слова «так» або «ні», але існує понад 500 способів, як їх можна вимовити. Тому голо-вне усвідомити свої емоції – страх, гнів, образу, які є руйнівними, і спробувати виміряти їх умовним градусником, як зазвичай міряє-мо температуру, коли хворіємо. Сильна емоція небезпечна і може «вистрілити» у будь-який момент, як пляшка шампанського…

– Тому краще її «випустити»? – Так, адже якщо ми стримуємо

сильні переживання, починаємо хворіти. Приміром, є така думка, що хронічна образа викликає рак. Адже образа – це не просто емоція, до неї приєднується ще й гнів. Тож просто необхідно «проговорити»

свою образу з другою половинкою і намітити конструктивний план дій.

– А якщо емоції не «зашка-люють», а тільки починають зароджуватися, як їх розпізнати?

– Дійсно, емоційна температу-ра може бути не надто високою. Людина сумує, відчуває тугу, як кажуть, кішки шкребуть на душі, а зрозуміти причини не може. Під час тренінгів ми допомагаємо учасни-кам розібратися в собі. Для цього ви-користовуємо і підказки тіла. Якщо, приміром, ниє шия – це симптом

того, що людина звалила на себе великий тягар обов’язків і проблем.

– І все-таки, конфлікти у по-дружньому житті неминучі?

– Так. Ми звикли вважати, що конфлікти – це погано. Але плюс полягає у тому, що це привід сісти і розібратися у тих протиріччях, які накопичилися. Саме у конфліктах подружня пара і знаходить ті жит-тєві «пазли», які мають співпасти і утворити єдине ціле. І як це не банально звучить, але в сім’ї теж потрібно вести переговори.

– А як їх розпочати? Може, сказати банальну фразу: «Нам треба поговорити»?

– Потрібно почати з того факту, який спричинив конфлікт, і від-верто висловити своє ставлення до нього. Приміром, якщо чоловік розкидає свої шкарпетки (стан-дартна ситуація), дружина може сказати: «Милий, коли ти роз-кидаєш свої шкарпетки, я бачу, що марно прибирала у квартирі. Складай їх в одному місці, ось тут». Якщо просто висловити своє невдоволення, не добираючи слів, почнеться сварка.

– Чи є шанс владнати заста-рілі конфлікти?

– Шанс завжди є. Для цього необхідно, аби хоча б одна кон-фліктуюча сторона виявила ба-жання змінити ситуацію на краще. Але потрібно розуміти: змінити ситуацію – це не означає змінити людину. Часто до нашого Центру сім’ї звертаються люди з бажанням змінити свою «половинку»: «Хочу, аби він припинив лаятися», «Хочу, щоб чоловік більше заробляв». Але зміни потрібно починати із себе.

– Чи можна займатися про-філактикою подружніх кон-фліктів?

– Без цього не обійтися. По-трібно напрацьовувати замість деструктивної звички конструк-тивну. Звички формуються що-денними діями. Деякі фахівці вважають, що нові звички можна набути за 21 день, а інші – за 40. Допоможуть спеціальні тренін-ги, які ми проводимо у Центрі сім’ї. Під час тренінгів учасники отримують 30 відсотків знань, 70 відсотків присвячуються вмінням і звичкам.

на замітку

Поради жінкам від світового експерта зі стосунків психолога Джона Грея

ЯК ШВИДКО ПОЛІПШИТИ СТОСУНКИ? Стосунки схожі на дзеркало. Якщо ви даєте партнеру те, що потрібно йому, в його серці народжується вдячність. І тоді йому хочеться зробити те, що потрібно вам. Дурниця, скажете ви, я роблю для чоловіка все і навіть більше, а він такий невдячний, навіть пальцем не поворухне... Нюанс у тому, що саме ви даєте чоловікові та чи потрібно йому це. Головне, що потрібно чоловікові, – це захоплення, визнання, прийняття. Це підвищує в ньому рівень тестостерону і робить його знову чоловіком, спонукає стати сильнішим і в той же час вдячним.

ЯК ОТРИМАТИ ЕМОЦІЙНУ ПІДТРИМКУ ВІД ЧОЛОВІКА? Побільше скаржтеся чоловікові на все на світі. Крім одного – крім нього самого! Робити це можна так: «Любий, я хочу поділитися з тобою тим, що відбувалося у мене протягом дня. Виділи мені 10 хвилин. Тільки не кажи нічого. Просто послухай. І дивись на мене». Далі можете говорити про все, що вас турбує.

Часто до нашо-го Центру сім’ї звертаються люди

з бажанням змінити свою «половинку»: «Хочу, аби він при-пинив лаятися»,

«Хочу, щоб чоловік більше заробляв».

Але зміни потрібно починати із себе.

Іванна РЕПНИЦЬКА , директор

дитячого навчального закладу

«Маленька Європа»

Якось колега спитала, що для мене сімейне щастя. Пригадався момент із нашого минулорічно-го екстремального відпочинку. Чоловік полюбляє відпустку з на-метами, а для нас із донею це був перший досвід.

Розбили «табір» на березі Чорного моря в Одеській області. Після тривалого облаштування побуту й довгоочікуваного плескання у хвилях влаштувалися кожен зі своєю книгою. Чоловік – з улю-бленим фентезі, Анастасія взялася до якоїсь підліткової книжки, а я заглибилася в роман про кохання. Відвожу очі від друкованого ряд-

ка – кожен зручненько вмостився за книжкою. У кожного – своє, але всі ми разом. І нас об’єднує оце читання, це море і цей кемпінг. І ми – команда, але кожен сам… Це ще треба вміти бути поруч і не пору-шувати якихось особистих кордонів. Це зараз, на шістнадцятому році

шлюбу, я розумію, що родинне щастя – то робота: йти на поступки, стримувати свій характер, напо-лягати. У перший чи другий рік після весілля я б весело відповіла, що шлюб – це кохання і щастя у ньому. Ми не ідеальні. Маємо недоліки та над ними працюємо. Якось телефонувала подружці,

вона в сльозах: «Я сварю доньку за ті помилки, які сама ж роблю»… Врешті почала виховувати себе:

стала більш організованою, дисциплі-нованою. Іноді батьки зміщують свої бажання на дитину і надто захоплю-ються. Мама мріяла бути співачкою,

а тепер доньку записує на вокал і до різних студій. А у дитини – ні голосу, ні слуху, натомість – хист до малю-вання. Дайте своїй дитині різнобіч-ний розвиток, щоб вона доросла до певного віку і мала змогу вибрати, чим займатися. А ви реалізовуйте себе, може, ще не пізно. Багато років працюю з дітьми.

Вони зараз геніальні. У три роки можуть вивчити більше, ніж ми у свої тридцять три. Через те і важко, і легко. Завжди дякую батькам, які готові

працювати із вчителем у команді, прислухатися до думки збоку. Іно-ді дитина поводиться агресивно. Питаєш у батьків: «Щось у родині сталося?». Ті обурюються: «Ви що! У нас хороша сім’я». У Києві багато центрів розвитку,

які діють за різними сучасними програмами. Віддати дитину до такого закладу мало. Виховують дитину в родині! Діти не однакові, тому міряти їх

мірками «успішна – неуспішна» безглуздо. Кожна людина геніаль-на, тільки геніальна по-своєму. Не всі можуть вчити математику і стати чудовими інженерами-ра-кетобудівниками, економістами чи адвокатами. Є люди, які варять каву, але роблять це геніально. Є ті, хто геніально порається із сантехнікою. До прикладу, я зай-малася журналістикою, піаром, захистила диплом з політології, а потім зрозуміла, що хочу зай-матися педагогікою. В родині мене підтримали – змінюйся, якщо хо-чеш. І я закінчила педагогічний. Тепер я щаслива. Маю свою спра-

ву в житті. Це як читати книгу – саме ту, що тобі до смаку. Читати ніби наодинці, але насправді – в оточенні сім’ї.

особисте

Родинне щастя – це робота

порада

Як улаштувати дитині незабутні вихідніМайже всі батьки прагнуть, аби їхні діти ні в чому не мали по-треби. Та багато з них цілодобово проводять час на роботі, щиро вірячи в те, що це задля родини.

– На жаль, життя дорослої людини сповнене клопотів і хвилювань, – зазначає педагог-психолог Яна Кириченко. – Зазвичай практично весь час у батьків забирає робота, а крихти дозвілля з’їдають домашні обов’язки: прання, прибирання, готування їжі. Й ось ми крутимось, як білка в колесі, а наші діти до-рослішають і ростуть самі по собі…

Але не варто засмучуватись. На щастя, є вихідні, які сам Бог велів присвячувати спільному від-починку. Ми пропонуємо кілька цікавих, на наш погляд, ідей, як провести вихідні разом.

Починаємо наш спільний вихід-ний день від самого ранку. Уранці мама зазвичай готує сніданок, найчастіше самостійно. Але ж це винятковий вихідний, отже, ви повинні все робити разом! Залучіть сина чи доньку до цієї справи, і вони залюбки вам допоможуть.

Після сніданку прогуляйтеся на свіжому повітрі. Будь-які рухливі,

активні ігри, як-от футбол, бас-кетбол тощо, підуть на користь і дитині, і батькам. Розповіді про тварин, комах і пташок зроблять відпочинок пізнавальним, а малюк слухатиме вас із розкритим ротом…

Удома також можна влаштувати незабутній спільний відпочинок, наприклад затіяти захопливу гру «Пошук скарбів». Тільки не забудь-те заздалегідь накупити цих самих скарбів: цукерок, шоколаду, інших дрібничок, котрі полюбляють ваші діти. А далі завдання батьків – схо-вати солодощі та накреслити мапу, за якою їх можна буде відшукати.

А ввечері всією сім’єю підбийте підсумки проведеного разом ви-хідного та поділіться враженнями.

Час летить безповоротно, і так хочеться, щоб у пам’яті залишилося якнайбільше яскравих, незабутніх днів, які грітимуть душу й серце!

асорті22 Вечірній Київ | 8 вересня 2016 року | №36 (19218)

гороскоп | 12 – 18 вересня

ОВНИ, життя – це трудо-вий фронт. Годі будувати

рожеві замки, вам слід міцно сто-яти на землі, бути практичними, хазяйновитими, аби забезпечити матеріальний тил.

ТЕЛЬЦІ, перегляньте своє ставлення до шлюбного щас-

тя. Це зовсім інша цінність, ніж ви раніше вважали. Час поекспери-ментувати в акторському мистецтві, аби зробити приємне людям.

БЛИЗНЯТА, зміни у про-фесійній сфері визначені

кармічно. І не на вашу користь. На-віть задіявши арсенал психологіч-ного впливу на шефа та колег, па-ралельно з практичними навичками, бажаного не досягнете.

РАКИ, ваш девіз: хай живе різноманітність! На одному

місці нічого не висидіти, тож рухай-теся, змінюйте обстановку, спілкуй-теся з цікавими людьми, наповнюй-те душу свіжими враженнями.

ЛЕВИ, акцентуйте увагу на інтимній стороні в партнер-

стві, де для підтримки вогню при-страсті та прогресивної духовної динаміки слід проявляти турботу до коханої половинки.

ДІВИ, на ділових та шлюб-них теренах віє дух змін, вам

буде важко пристосуватися через планомірність, консервативні уста-новки та гармонійно вписатися в поворот сімейної долі.

ТЕРЕЗИ, радійте, шлях на олімп самоствердження від-

критий (на рік)! Туди вас веде рука Божа. Контролюйте думки, емоції, слова, дії. Ви еталон моральності для оточення!

СКОРПІОНИ , нині з’ясується, що любовна при-

страсть, в полоні якої ви останнім часом перебували, насправді є ілю-зією.

СТРІЛЬЦІВ чекають два гарячі епіцентри – сім’я та

робота. На службі (у бізнесі) ви блис-кучий фахівець, здатний гармонійно вписатися в посадову ієрархію, аби утриматися на кар’єрному плаву.

КОЗЕРОГИ, хваліться, піартеся практичними здо-

бутками, але серед людей іншого менталітету, високої духовної куль-тури. Близькі, рідні, сусіди вас не зрозуміють і піднімуть на сміх.

ВОДОЛІЇ, якщо вас за-хльостують бурхливі пориви

і бажання, душа тужить від нена-ситного «хочу», а жорстка прагма-тична реальність не пускає в «рай блаженства», – так треба.

РИБИ будуть скрізь за-требувані, потрібні людям – і

це чудово! Якщо рожева уява манить, відволікає від дійсності, стояти міц-но на землі допоможуть шлюбні партнери, ділові компаньйони.

Астролог Любов ШЕХМАТОВА

афіша: що, де, коли

ПОЕЗІЯ ЛЬВОВА У ФОТО

Чеський центр у Києві, Гене-ральне консульство Чеської Рес-публіки у Львові, Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України за-прошують 8 вересня о 16.00 на від-криття фотографічної серії поета і фотографа Іґора Малієвського, над якою він працював протягом останніх двох років під час неод-норазових перебувань у Львові.

Цикл складається з двох частин: перша – «Знаки Львова» знайо-мить із чорно-білою поетичною фотографією на сріблі, що зо-бражає найсхідніше середньоєв-ропейське місто. «Будиночок для ляльки» – це добірка кольорових фотографій на полотні з одного львівського дворика на Старо-му Ринку, де мешканці дають свободу своїм іграшкам. У рам-ках виставки відбудеться виступ гурту Hlinomazüv Apetit і Томаша Пастрняка.

ВЕЧІР КЛАСИКИ У МІСТІ 8 вересня о 19.00 візьміть із

собою плед і влаштовуйтеся на галявині – в оточенні розумних стін Університету імені Тараса Шевченка, у тіні мудрих дерев. Вечір із класикою й сучасним перформансом вразить кожного: аудіали оцінять концерт класичної

музики у виконанні віртуозного піаніста Юрія Дзвонаря, а також струнного квартету Black Tie. Ше-деври класики будуть супроводжу-ватися незвичайною постановкою унікального балету D III – не-забутнє враження для візуалів. Кінестетики, та й усі любителі їжі духовної, будуть зачудовані імп-ровізованим виступом народного артиста України, харизматичного і безкомпромісного Олексія Вер-тинського. Ведучий вечора – Іван Городецький.

ЕКСКЛЮЗИВНА АКУСТИКА ВІД PUR:PUR

9 вересня на сцені Caribbean Club співатиме PUR:PUR – укра-їнська інді-поп-група з Харкова. Музиканти надзвичайно швидко здобули популярність завдяки легкому, приємному й мелодій-ному звучанню власних пісень, а також їх активному поширенню в Інтернеті через різні соціальні мережі.

МУЗИЧНА МАГІЯ ЕКСТРІМУ

10 вересня о 20.00 в Концерт-Хол Sentrum. Music Palace висту-патимуть королі folk-metal, жива легенда IN EXTREMO. Цим німцям краще за всіх вдалося змішання фолк-музики й важкого року. Їхні альбоми та концерти – це непо-

вторна атмосфера середньовіч-ного ярмарку на сучасний лад. Учасники колективу вдягають стародавнє вбрання, зображуючи мандрівних артистів. Усе це в комбінації із запальною музи-кою і драйвом IN EXTREMO має магнетичні властивості.

СВЯТО ДЖАЗОВОЇ МУЗИКИ

10 вересня о 15.00 на території заміського комплексу Equides Club відбудеться музичний захід EQUI Jazz Fest. Хедлайнером фестивалю стане легенда джазової музики, 22-разовий переможець премії Grammy Чік Коріа (Chick Corea) спільно з CHICK COREA TRIO (Avishai Cohen, Marcus Gilmore). Музиканти вперше виступлять в Україні у такому складі. Також у програмі – виступи гітарис-та-віртуоза Енвера Ізмайлова і бенду Jazz in Kiev. Настрій вечора створить ведучий Олексій Коган. Крім живої музики, у справжніх меломанів з’явиться унікальна можливість ознайомитися з но-винками та класикою світової й української музики на виставці-продажі вінілових платівок від СOMP MUSIC, компанії, яка вже понад 15 років працює на між-народному музичному ринку. Більшість позицій асортименту вінілових платівок буде представ-лено чи не в єдиному екземплярі,

а деякі платівки мають статус справжніх раритетів.

УКРАЇНСЬКИЙ АРТ ПРОСТІР У МАРІЇНСЬКОМУ ПАРКУ

10 вересня з 10.00 до 18.00 у Маріїнському парку відбудеться абсолютно унікальний формат події – «Український інтерак-тивний АРТ простір»: інтерак-тивні майстер-класи з україн-ської автентичної пісні й танцю, трипільського розпису, древньої української кулінарії, виставки трипільського одягу. Завдяки осо-бливому творчому методу, підбору репертуару, музичних інструмен-тів та художнього колективу такі майстер-класи є інструментом арт-терапії для дітей і дорослих.

ЧАРІВНИЙ ГОЛОС НІНО КАТАМАДЗЕ

12 вересня о 19.00 на сцені Roof відбудеться концерт Ніно Катама-дзе і групи Insight. Пісні колективу змушують розмірковувати про вічність життя людини, співпе-реживати, думати, співчувати й сподіватися. Це розумна музика для поціновувачів серйозного мистецтва, розгорнута філософ-ська розповідь про життя, яке гостріше й глибше відчувається у всіх його дрібних відтінках і деталях.

«Енеїда» Івана Котляревсько-го – справжня енциклопедія українського побуту кінця XVIII століття. З цієї поеми можна дізнатися про все: яке вбрання носили наші предки, яких пісень співали, як танцювали, що їли та що пили…

«За закуску куліш і кашу, Лемішку, зубці, путрю, квашу І з маком медовий шулик». Без тлумачного словника та

посібника з етнографії в біль-шості цих страв годі розібрати-ся – втратили ми зв’язок віків…

Але куліш, ця проста, поживна козацька їжа, і сьогодні відо-мий кожному українцю. Жо-ден фольклорний фестиваль не минає без величезного казана з вареним пшоном, засмаченим шкварками. Як не дивно, Еней з поеми Вергілія теж міг сма-кувати кулешем – просо було поширеним джерелом калорій ще в прадавні часи. Ця рослина дуже витривала: і спеку, і су-ховії вона витримує краще за пшеницю. Навіть у відкопаних трипільських коморах археологи знайшли безперечні докази ви-користання пшона в кухарському мистецтві сивої давнини.

Звісно, куліш ліпше готува-ти на природі, щоб димком від

багаття просяк, мов доброю приправою. Але й кухня в кос-мополітичному мегаполісі теж дає непогані результати.

Готуємо куліш із салом. Ре-цепт настільки простий, що зго-дом його доповнили картоплею, якої в часи Енея в наших краях ще не було.

Пшоно (5 столових ложок) добре промиваємо, заливаємо підсоленим окропом (2 л), вари-мо до напівготовності. Додаємо очищену й нарізану кубиками картоплю (600 г), варимо ще протягом 7-10 хвилин. Після цього кладемо дрібно нарізане сало (150 г), підсмажене разом із двома посіченими цибулинами. Проварюємо ще 5 хвилин.

Подаючи до столу, куліш у тарілці можна посипати зеленню петрушки.

Фото Оле

га СМАЛЯ

Ведучий рубрики

Олег СМАЛЬ

52

Архімандрит Лаврентій

(Віктор Живчик), благочинний

Свято-Михайлівського

Золотоверхого монастиря

8 вересня – мучеників Адріана й Наталії

Святі мученики Адріан і Наталія були подружжям. У часи гоніння на християн, у IV ст. за царювання імператора Максиміана Галерія, у місті Нікомедія юнак Адріан, бача-чи страждання мучеників за віру в Ісуса Христа, також вирішив стати християнином. За це його засудили до тортур, а згодом і до смертної кари. Його дружина Наталія після страти перевезла тіло чоловіка в Константинополь, де й сама по-мерла поруч із ним уві сні.

9 вересня – преподобного Пимена Великого

10 вересня – знайдення мощів преподобного Іова Почаївського

11 вересня – неділя дванадцята після П’ятидесятниці. Усікновення глави Іоана Предтечі

12 вересня – святителів Олек-сандра, Іоана та Павла Нового, патріархів Константинопольських

13 вересня – покладення чес-ного пояса Пресвятої Богородиці

14 вересня – початок індикту, церковного новоліття. Препо-добного Симеона Стовпника та матері його Марфи

Свято церковного новоліття за-початкували святі отці на І Вселен-ському соборі в Нікеї. Цього ж дня вшановують пам’ять преподобного Симеона Стовпника, який народив-ся в Кападокії. Якось у храмі він по-чув читання про заповіді блаженств, і ці слова так його вразили, що він не повернувся додому, а пішов про-ситись у монастир. За обителлю він сам збудував вежу (стовп) і, стоячи на ньому, молився.

Повчання про добру вдячність Богові

Замість срібла цар наш Хрис-тос вимагає від нас іншої чесноти — безсумнівної надії на Бога. Ця чеснота більше за срібло забез-печує людині благополучне життя. Якщо той, хто збагатився численним сріблом, упевнений, що отримає всі мирські блага, і, сподіваючись на ба-гатство, весело проводить свої дні, то той, хто багатий на безсумнівну надію на Бога, на Нього Одного поклавши всі свої сподівання, тим паче одержить усе, чого забажає, і житиме в радості, нехтуючи всіма бідами та скорботами, які походять від світу, плоті та диявола, терплячи все це задля нагороди в майбутньо-му житті... Будемо ж, як добрі воїни Христові, надією на нагороду заохо-чувати себе до великих подвигів, адже надія на перемогу спонукає воїна до боротьби.

православний

календар

Реклама

Енеїв куліш Енеїв куліш

23Вечірній Київ | 8 вересня 2016 року | №36 (19218)

8 вересня о 19.00 театр «Золоті ворота» представлятиме виставу «Як двоє бідних румунів польською розмовляли». Це коротка, наповнена гумором та гегами драма про двох симпатичних персонажів, які під впливом невідомого імпульсу вирушають у незапланований квест Польщею, сповнений комічних пригод, які з часом перестають бути смішними, перетворюючись на трагічні.

9 вересня о 19.00 в Будинку офіцерів New Stage гратиме романтичну комедію «Шалене весілля». Наречений проки-дається в номері для молодят рівно на добу раніше, ніж було б слід, та ще й не сам! У шафера, як виявляється, аж дві кохані дівчини, мати нареченої віддає весільну сукню іншій, а батько розганяє персонал готелю. Здавалося б, попереду чекає вже не розкішне весілля, а справжнісінька катастрофа. Але не цього разу!

10 вересня Національний академічний драматичний театр імені І.Франка репрезентує прем’єру мюзиклу «Едіт Піаф. Життя у кредит», котрий ство-рили відомий український поет і драматург народний артист України Юрій Рибчинський та композитор Вікторія Васалатій. Своєрідність постановки вистави «Едіт Піаф» полягає у самому за-думі творців: у п’єсі йдеться про «народження» Піаф-співачки.

театри кіно

З 8 по 11 вересня, з нагоди 25-річчя незалежності України, Національний центр Олександра Довженка представить у столич-ному кінотеатрі «Кінопанорама» українську ретроспективу «Межі свободи: незалежність по обидва боки екрана».

За допомогою кінематографа, а саме: рідкісних і дуже часто за-бутих українських фільмів ранніх 1990-х, ми спробуємо розкрити тему змін в українській культурі після здобуття країною незалеж-ності, а кожен фільм представить глядачу історію, в якій здобута не-залежність проявляється у різних формах, сюжетах і жанрах.

Назва фільму Наталі Андрєй-ченко «Шамара» (1994) повторює прізвисько головного персонажа Зіни. Це новий тип героїні для українського кіно, такий, яким свого часу була «Маленька Віра» для радянського. Вона поводиться брутально, але в душі ховає роман-тичні почуття до свого чоловіка-в’язня, який одружився з нею, щоб уникнути суворого покарання за її зґвалтування. І хоча події стріч-ки відбуваються у 1970-х роках, стиль кінорозповіді, «декорації»– в’язниця, лікарня – дають право стверджувати, що цей фільм відо-бражає реалії 90-х.

Про іншу свободу йде мова у кінокартині «Цвітіння кульбаби» (1992) режисера Олександра Ігнату-ші. Молодий чоловік після 8-річного ув’язнення повертається в рідне село вже незалежної України. Ге-рою доводиться пристосовуватися

до нових порядків та протистояти залишкам старої системи. Напри-клад, міліції, яка продовжує жити та діяти так само, як і в попередніх реаліях тоталітарної та репресивної держави.

Кінострічка «Розпад» (1990) Ми-хайла Бєлікова – перший художній фільм про аварію на Чорнобиль-ській АЕС, деталі якої намагається дізнатися головний герой – журна-ліст Олександр Журавльов. Картина розповідає не стільки про викид радіоактивних речовин, скільки про руйнування людських відносин і колапс цинічного держапарату – не дивлячись на замовчування владою масштабів і наслідків тра-гедії, Олександру вдається знайти істину та «звільнити» її.

У ретроспективі також представ-лені комедії. «Вперед, за скарбами гетьмана!» (1993) Вадима Кастеллі розповідає про нащадка гетьмана Полуботка, який дізнається про своє козацьке походження та про скарби, котрі сховав його пращур у Лондоні. Тепер на нього покладена місія державного значення: забрати гетьманське золото, за яким полю-ють також КДБ, українська мафія, партійці та ЦРУ. Фільм є іронічною реакцією на «істеричні» спроби реставрації козацької спадщини на початку 1990-х.

РОЗКЛАД ПОКАЗІВ: 8 вересня – «Шамара» 9 вересня – «Цвітіння кульба-

би» (фільм представить режисер) 10 вересня – «Розпад» 11 вересня – «Вперед, за скар-

бами гетьмана!»

Незалежність по обидва боки екрана

Просимо надсилати світлини в електронному форматі на адресу редак-ції: vk1906@ukr.net. У листі обов’язково повідомте (для редакції, в газеті не публікується) номер свого телефону.

Фото Аліси КОЛОМІЄЦЬ

фотоконкурс «Вечірки»

«Ми – маленькі українці й україночки»

Євочці Коломієць лише три рочки, але вона виглядає, як справжня модель, яка демонструє красу українського вишиваного одягу. Носити його дівчинка звикла з народження, адже мама Аліса – справжня рукодільниця, вона вишиває сорочки і спіднички своїй улюблениці власними руками. У розкішній вишиванці з маками, виготовленій у старовинній бісерній техніці, маленька україночка схожа на квіточку–«позитивнухохотушку», яка радіє кожній дрібничці, як зауважила її мама.

Склала Оксана Баркіна

Кр

осв

ор

д «

Ве

чір

ки

»

По горизонталі: 1. Прикраси будівлі (фасаду, інтер’єру). 4. Човен індіанців. 6. Рід, плем’я в монголів. 9. Догмат. 10. Задум зробити що-небудь. 11. Високий чоло-вічий голос. 12. Речовина, якою покрита коронка зуба. 13. Холодна зброя на пальці. 16. Красуня, яку викрав Зевс, перетворившись на бика (міф.) 20. Дворянський титул у феод. Франції. 21. Жінка, яка намагається своєю пове-дінкою привернути до себе чоловічу увагу. 23. Військо-вий конвой. 27. Бог багатства (міф.) 30. Відтворює старо-вину. 31. Масть у гральних картах. 32. Знак оплати поштових зборів. 33. Нижня частина ноги. 34. Дохід з ка-піталу. 35. Велика дерев’яна посудина. 36. Шлях, що з’єднує великі міста.

По вертикалі: 1. Постанова уряду. 2. Напівлюдина – напівкінь. 3. Живе за рахунок доходів від цінних паперів. 4. Трамвай з кінною тягою (іст.). 5. Тимчасове приміщення із тканини. 7. Журливий лад. 8. Прісноводна костиста риба. 13. Шарф. 14. Інструмент для збирання сміття. 15. Заварне тістечко з кремом усередині. 17. Мистецтво співу. 18. Ансамбль з восьми виконавців. 19. Виплата грошей напе-ред. 22. Шанована мати родини (Дав. Рим.). 24. Великий денний метелик. 25. Водний простір земної кулі. 26. Взяв на себе зобов’язання сплатити за переказним векселем. 27. Мазь для фарбування губ. 28. Розкішне художнє видання великого формату. 29. Немилість царя.

1 2 3

4 5 6 7 8

9

10 11

12

13 14 15 16 17 18 19

20 21

22

23 24 25 26 27 28 29

30

31 32

33

34 35

36

Як повідомили «Вечірці» у Депар-таменті промисловості та розвитку підприємництва КМДА, у субо-ту-неділю в столиці відбудуться традиційні сільськогосподарські ярмарки.

У суботу в місті ярмарку-ватимуть у Голосіївському ра-йоні на вул. Паньківській, на вул. Голосіївській, 4–10; в Дар-ницькому – на вул. Ревуцько-го, на розі вул. П.Чубинського та Ю.Пасхаліна; в Деснянсько-му – на вул. О.Сабурова (в ме-жах вул. О.Бальзака та просп. В.Маяковського), на вул. Елек-тротехнічній, 2-б, 4-б, 6-б, 16, 10, 26, 28 – на парному боці, 5, 5-а, 7, 11, 9, 9-а – на непарному боці; у Дніпровському – на бул. І. Шамо, 2–12; в Оболонському – на вул. П. Калнишевського, 1–5; у Печерському – на вул. Німан-ській, 3–7; у Подільському – на просп. Степана Бандери (біля Куренівського парку), на вул.

Світлицького, 31–35; у Свято-шинському – на вул. Булгакова, 10-13/1; у Солом’янському – на вул. Героїв Севастополя, 42 (в межах вул. М.Донця та Академіка Стражеска); у Шевченківському – на вул. Б. Хмельницького, 2–6.

У неділю ярмарки відбудуть-ся в Голосіївському районі на вул. Маршала Конєва (в ме жах вул. Академіка Вільямса та Ломоносова); у Дарницькому – на розі вул. П.Чубинського та Ю.Пасхаліна; в Деснянсько-му – на вул. Електротехнічній, 2-б, 4-б, 6-б, 16, 10, 26, 28 – на парному боці, 5, 5-а, 7, 11, 9, 9-а – на непарному боці; в Поділь-ському – на вул. Світлицького, 31–35; в Печерському – на вул. І.Кудрі (в межах вул. П.Лумумби та Чигоріна); в Оболонському – на вул. Дніпроводській, 13/1; у Святошинському – на бул. Академіка Вернадського, 79; у Шевченківському – на вул. В. Василевської, 1–17.

Де скупитися ярмарки

наостанок24 Вечірній Київ | 8 вересня 2016 року | №36 (19218)

В. о. головного редактораМаксим Філіппов

Керівник творчої групи Леонід Фросевич

Заступник головного редактора Віталій Курінний

Секретаріат Володимир Савруцький, Олександр Баркін

Фоторедактор Павло Пащенко

Адреса: 01001, м. Київ–1,

вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93

E-mail: vk1906@ukr.netСвідоцтво:

КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 року

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 234-21-84, 234-27-39

Факс: 235-61-48 Е-mail: v.pushina@gmail.com

Відділ розповсюдження та реалізації: Тел.: 235-23-34

Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14

Замовлення: 49641 Заг. наклад: 96 000.

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газети. Газета публікує також

ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції.

При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що хвилює» публікуються на правах реклами.

Рукописи не рецензуються. Передплатний індекс: 37607

Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

засновник: Київська

міська рада

facebook.com/vechirkanova

Реклама

Матчі без уболівальників схожі на тренування

Олександр ПИРЛИК

Минулого тижня збірна України стартувала у відборі до Євробас-кету-2018. І вперше за чотири роки поєдинок синьо-жовтої дру-жини відбувся у рідних стінах – у столичному Палаці спорту.

Після такої тривалої паузи наша команда домоглася успіху в матчі проти Болгарії (79:69). Її гра, всупереч передсезонним сумнівам фахівців, виглядала доволі грамотною і зрілою. На цьому підопічні Євгена Мурзіна не зупинилися і на виїзді пе-реграли баскетболістів Косово (70:63). В обох матчах вів за со-бою партнерів капітан збірної Кирило ФЕСЕНКО.

– Вітаємо з перемогами. Як відчуття?

– Перемагати завжди приємно. Хороший тон нашому подвійному успіху задала перша гра. Ми хотіли будь-що виграти у домашньому матчі. Так і сталося.

– Перед початком відбору до Євробаскету чимало експертів мали певні побоювання щодо гри збірної.

– Ми й самі хвилювалися, чи вийде у нас. Дуже допоміг остан-ній турнір у Естонії – там ми від-чули впевненість. Зараз готові відсотків на 90. І наші тренування змінилися – більше працюємо над тактичними взаємодіями, ніж над підвищенням фізичних кондицій. Окремо вивчаємо суперника, його сильні й слабкі сторони, намага-ємося так підлаштувати гру, щоб нам було максимально зручно, а суперникам – навпаки.

– За рахунок чого збірна України може успішно пройти кваліфікацію Євробаскету?

– За рахунок гравців. У нас цьо-горіч зібралася гідна команда…

– Сьогодні у складі збірної відсутні легіонери і гравці за-океанської ліги.

– Так, вони посилили б коман-ду, але у нас є кадри, які можуть замінити в деяких моментах легіонерів і зіграти не гірше. Нам вже немає сенсу гадати, хто б міг приїхати, або посилити збірну. У нас є мета, і нам треба до неї йти.

– Як проходять тренування? – Двічі на день. Три дні – мі-

кроцикл, далі – вихідний. У нас цього року особливе місце підготов-ки – база розташована фактично у лісі (збірна тренується у Пущі-Води-ці. – Авт.), є можливість побігати кроси. Хіба що погода може трохи вплинути на цю ідилію, а так все чу-дово – сосновий бір, тінь, вітерець...

– Тривалий час уболіваль-ники не могли бачити вашу гру наживо… Як вам підтримка Палацу спорту?

– Особисто для мене вболіваль-ники – найголовніша складова у

великій грі під назвою «баскетбол». Для мене важливо, щоб на грі було місце емоціям, щоб не було такого відчуття, що це буденне тренуван-ня. Чесно кажучи, не чекав, що на матч у Києві прийде стільки люду. Перша домашня гра за чотири роки, було певне хвилювання. Але результат – найголовніше, тому ми зібралися і постаралися виграти, і не просто, а з великою різницею. Помітно було, що фани сумували за нами, а ми за ними. Нам було важливо показати видо-вищну гру, щоб наступного разу, 17 вересня, ми вийшли на май-данчик уже вщерть заповненого Палацу спорту.

«Ранкова свіжість» корейської культуриМарія КАТАЄВА

Посольство Республіки Корея в Україні організує в столиці «Тиждень дружби Корея–Україна 2016».

9 вересня о 19.00 у Національній філармонії почнеться «Концерт дружби Корея–Україна». Перед слухачами виступлять корейські виконавці та музиканти в супро-воді Національного симфонічного оркестру України. Прозвучать тво-ри Пуччіні, Верді, Чайковського, а також корейських композиторів.

Продовжить програму фестиваль корейського кіно, який триватиме з 10 до 12 вересня в Культурному центрі «Київ». Першою, 10 вересня о 18.00, покажуть музичну комедію «Природжений співак». Головному герою, котрий усе життя мріє стати співаком, випадає чудовий шанс, який неможливо проґавити, – до його міста приїжджають судді на-ціонального співочого конкурсу. У неділю охочі зможуть побачити ме-лодраму «Моя любов, моя наречена» про непрості стосунки подружжя (11 вересня о 17.00) та криміналь-ний трилер «Іду до кінця», у центрі якого детектив, котрий збив людину й вирішив приховати свій злочин

(11 вересня о 19.30). А в понеділок кіноманам пропонують історичну картину «Фатальна зустріч», при-свячену життю короля Чонджо в епоху Чосон, та сімейну комедію «Як поцупити собаку» про дівчин-ку, яка хоче покращити фінансове становище своєї родини, викрада-ючи собак у заможних господарів і повертаючи їх за винагороду (12 вересня о 19.30).

Фільми демонструватимуть мовою оригіналу з російськими субтитрами. Вхід на сеанси за за-прошеннями, які можна отримати в касах кінотеатру за 30 хвилин до початку сеансу.

9 вересня з 11.00 до 14.00 охо-чих запрошують на виставку на-ціональної кухні «Смак Кореї», що відбудеться в приміщенні Київського університету імені Шевченка. На киян і гостей сто-лиці чекають також показовий виступ із тхеквондо, K-Pop шоу, виступ молодіжного поп-гурту, який виконає пісню разом із тан-цем у сучасному корейському стилі на зразок «Гангнам стайл». А на фотовиставці найкращих турис-тичних краєвидів Кореї відвідувачі зможуть помилуватися розмаїт-тям і красою природи, побачити вражаючі пейзажі з усіх куточків «країни ранкової свіжості».

збірна у цифрах

Кирило Фесенко став найкорис-нішим гравцем у стартовому матчі проти збірної Бол-гарії. У активі капітана 15 набраних очок та 10 підборів.

За підсумками двох матчів найрезультативнішим грав-цем збірної став В’ячеслав Кравцов – ветеран команди набрав 25 очок. У підборах м’яча рівних немає Кирилу Фесенку, його статистика – 14 підборів. А найкращим асис-тентом виступив Олександр Липовий – 15 точних передач.

Найстарший гравець збірної – Кирило Фесенко, 29 років. Наймолодший – Клим Арта-монов – 22 роки. Середній вік команди 28,5 роки.

спорт

анонс