України діяльності...

Національна

юридична академія

України

імені Я

рослава Мудрого

В. Ю

. Шепітько

Психологія

судової діяльності

Навчальний посібник

Харків

«Право

»20

06

3

ББК

67.9

(4 УКР)

711

Ш 5

7

Рекомендовано до

опублікування

редакційно-видавничою

радою

Національної юридичної

академії України

імені Ярослава Мудрого

(протокол

№ 5

від

18 листопада

2005

року)

Рецензенти

В. О

. Коновалова

— доктор юридичних

наук,

профе

-сор,

академік Академії правових наук

України

В. І.

Кухар

— го

лова

Апеляційного господарського

суду

Харківської

області

Шепітько В

. Ю.

Психологія судової діяльності: Навч.

посібник.

– Х

.: Право

, 200

6. –

160

с.

ISB

N 9

66-8

467-

67-1

Пропонований навчальний

посібник являє собою

систематизова

-ний виклад

психологічних

основ

судової

діяльності. Визначено

особ-

ливості психології судді

та інших

учасників

судового

процесу

. Обґрун-

товано

діяльнісний

підхід до

юридичної

праці

судді

та викладені пси

-хологічні характеристики судової діяльності. Приділена

увага

психо

-логії судових

дій

та організації судово-психологічної експертизи.

Розрахований

на слухачів

факультету підготовки

професійних

суддів

, студентів

юридичних

вищ

их навчальних закладів

, викладачів,

працівників судових органів.

ББК

67.

9 (4

УКР)

711

© Ш

епітько В

. Ю.,

2006

© «Право

», 2

006

ГЛА

ВА

1

ВС

ТУ

П Д

О П

СИ

ХО

ЛО

ГІЇ

СУ

ДО

ВО

Ї ДІЯ

ЛЬ

НО

СТ

І

§ 1

. П

он

ятт

я п

си

хол

огі

ї суд

ов

ої

дія

льн

ос

ті т

а ї

ї за

кон

ом

ірн

ос

ті

Юридична психологія

1 вивчає особливості

психіки в системі «лю

дина

— право

». Психологія судової

діяльності

— це частина юридичної

психології, яка відобра-

жає

специфічну юридичну працю

, взаємовідносини

людей

під час судового процесу.

Психічне ж

иття

особистості

, пов

’я-

заної із судочинством,

її психіка

маю

ть особливості

, характер

яких

визначається виконанням

різних соціальних

функцій

. Розпорядження

судовою

владою

, вирішення

соціальних

кон

-фл

іктів,

відновлення

справедливості ставлять високі

вим

оги

до професійних

якостей

тих осіб

, що здійснюють

провадж

ен-

ня у

справі. Необхідність дослідження


зако-

номірностей,

які

виникаю

ть у

суді, обум

овили виникнення

наукового напрямку

— психології судової

діяльності.

Традиційно

в юридичній

психології виокремлю

ють

три

галузі

: кримінальну

, судову,

пенітенціарну

2 . Тому

психологія

1 Психологія походить

від

грецьких

слів

πσψ

χηε —

душ

а і λογοσ

— сл

о-во

, вчення,

що означає знання про душу, про психічне

. Як наука п

сихологія

вивчає

факти

, закономірності і

механізми

психіки

.2 У

сучасній

юридичній

психології виокремлю

ють

нову галузь

— пра

-вову

, яка

покликана

вивчати

психологічні особливості

дії права як чинника

соціальної

регуляції поведінки лю

дини

чи групи лю

дей,

психологічні зако-

номірності

правотворчого

процесу

, психологічні механізм

и правосвідомо

сті

і праворозуміння.

Ш 5

7

ISB

N 9

66-8

467-

67-1

4

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

5

ГЛА

ВА

1. В

СТ

УП

ДО

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЇ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

судової діяльності мож

е бути розглянута

як підгалузь судової

психології.

Судова


як предмет

дослідж

ення

охоплює пробле-

матику

, що стосується

психологічної характеристики правоохо

-ронної

діяльності, пізнавальних

процесів,

пов

’язаних з доказу-

ванням

, психологіч

них основ п

роведення окремих

процесуаль-

них дій,

а також

аналізу

психологічної

сторони

формування

внутрішнього переконання.

До предмета

судової

психології

належить і вирішення

комплексу

питань,

що характеризую

ть

психологічний аспект

профілактичної діяльності в

сфері

судо-

чинства1 . Тобто судова


вивчає

: 1) психологію

слідчої


; 2) психологію

судової діяльності.

Психологія судової діяльності ставить

перед

собою

важ

-ливі

завдання

, що забезпечую

ть розвиток концепцій і розроб-

ку практичних рекомендацій

з найбільш

ефективного

здійс

-нення правосуддя

. До них мо

жна

віднести:

1) вивчення п

сихології особистості

судді і

його діяльності

, психологічних особливостей

судової

процедури

;2)

вивчення

шляхів формування

психічної

діяльності учас-

ників судочинства з м

етою

оптим

ального виконання завдань

правосуддя

;3)

розгляд


основ

проведення окреми

х су

-дових дій з м

етою

найефективнішого здійснення

пізн

авальної


;4)

створення

реком

ендацій щодо навчання

і виховання

працівників судових органів,

спрямованих

на форму

вання

проф

есійно

необхідних якостей;

5) дослідж

ення


проблем

, пов

’язаних із до

-бором кандидатів

на посаду

судді

;6)

розробку практичних

рекомендацій для ю

ристів

по здій

-сненню

правозастосовчої ф

ункції;

7) забезпечення правозастосовчої

практики психологіч

-ним знанням,

розробку методик психологічної діагностики

і судово

-психологічної

експертизи;

1 Див

.: Коновалова

В. О

., Шепітько В.

Ю. Ю

ридична п

сихологія:

Акад.

курс

: Підручник

. – К

.: Концерн

«Видавничий Дім

«Ін

Юре

», 2

004.

– С

.19.

8) аналіз психологічних характеристик п

равового

виховання

громадян

з метою

розробки методів профілактичної


стосовно

окремих

осіб і груп населення;

дослідж

ення

виховно

-го

впливу судового

процесу

та су

дових рішень на

різн

их осіб.

Виконання

цих

завдань

покликано

сприяти

подальш

ому

удосконаленню

судової

діяльності, забезпечити практичних

працівників науково обґрунтованими

реком

ендаціями з ово

-лодіння проф

есійно

необхідними

якостями.

Психологія судової діяльності дослідж

ує різні

прояви та

закономірності

психіки

людини

під

час

здійснення

правосуддя.

Така

психологія вивчає

групи

законом

ірностей

: а) законо-

мірності

, пов

’язані

із формуванням

і проявом психічних влас

-тивостей

особи

при

здійсненні

різн

их функцій

у судочинстві

. У

змагальному

процесі

важлива

роль відводиться вивченню

пси хічних властивостей

особи

прокурора

, захисника

, судді

; б)


, пов

’язані

із формуванням

внут рішнього пе

-реконання і прийняттям важливих рішень;

в) закономірності,

пов’язані із змагальною

діяльністю

в судовому

процесі

; г) зако-

номірності

, пов

’язані

із діяльністю

щодо проведення

судових

дій

(судового допиту

, очної

ставки

, огляду тощо)

; ґ) закономір

-ності, пов’язані із зміною

психічних

властивостей осіб

, щодо

яких

здійсню

ється правосуддя

(особливо це

стосується особи

підсудного

та потерпілого

); д)


, пов

’язані

із пси

-ходіагностикою


, застосуванням

спеціальних психо-

логічних знань у

судовому

процесі

; е) закономірності, пов’язані

із виховним

впливом

судових рішень і судового процесу.

§ 2

. П

ер

ед

ум

ов

и з

ас

тос

ув

ан

ня

п

си

хол

огі

чни

х зн

ан

ь у

суд

очи

нс

тві

Історія юридичної

психології починається

з

перш

их спроб

застосування психологічних знань у крим

і-нальному

судочинстві. Вже в

далекій

давнині

робилися спро

-би

проведення випробувань,

механізм яких

був

заснований

на психофізіо

логічних

закономірностях лю

дського організму.

6

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

7

ГЛА

ВА

1. В

СТ

УП

ДО

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЇ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

У різних народів використовую

ться

певні

способи

випробу

-вань

. Так

, на С

тародавньому

Сході

був

відомий

ордалій

. Зок

-рема

, за вавілонським

й ін

дійським

правом підозрюваного

випробовували водою

(у річці

). В

інших

народів

відом

і вип

-робовування

«розпеченим залізом»

(у європейців)

, «рисом»

(у

китайців)

, «там-тамо

м» (в

афр

иканців)

.У

середньовічному крим

інальному процесі також

широко

застосовую

ться

випробування

. Полож

ення

«Кароліни

» (Кримі

-нально

-судового улож

ення

імператора

Карла

V, щ

о вийш

ло в

15

32 р

.) визначали процедуру

«ведівських процесів

». У

цей

період

використовується

«випробування водою

» («купання

відьом

»). П

роцедура

полягала в такому

: у випробуваної руки,

ноги

і все тіло

зв’язували мотузкою

, а потім

зіштовхували у

воду

. Якщ

о стихія

не приймала

тіло і воно спливало

, жінка

визнавалася відьмою

.Випробування

«розпеченим залізом»

полягало в тому

, що

випробуваного прим

ушували взяти рукою

розпечений на

вог

-ні

металевий

предм

ет. П

ісля

цього

рука перев’язувалася і

через п

евний час п

ов’язка знімалася

. Якщ

о опік

був

сильним,

не

загою

вався,

то робився висновок

, що особа причетна

до

вчинення

злочину

. Психофізіологічний механізм

полягав

у

тому

, що особа,

причетна до

вчинення злочину,

перебуває

в

стані емоційного напруж

ення

, при

якому

підвищується

пото-

виділення на

долонях

рук

. В разі якщ

о руки

випробуваного

вологі

, — рана загоюється довго,

а, значить

, особа

причетна

до зл

очину і є

винною

.Крім

різн

ого роду

випробувань у

цей

час

проводиться

«доб-

ре дізнання»

, «допит з тортурами»

. Широко застосовується

психічне

насильство

— «залякування словами»

(показую

ть

знаряддя

катувань і пояснюють

їхнє

призначення

). У

процесі

допиту

використовуються

наполегливі

розпитування.

Типові

запитання зводилися до

такого:

де і коли відбулася змова з

дияволом

; яким чином відьма

віддавалася

йому;

скільки

разів

гостювала

на шабаш

і; що там відбувалося,

тощ

о.В

інквізиційному

процесі

особисте визнання

вважалося

основним

доказом

. Причому

таке визнання

одерж

увалося за

допомогою

катувань і

тортур

. «Допит

з тортурами»

припускав

використання

лещ

ат, у

яких обвинуваченому

поступово

стис-

кали

пальці,

«іспанського

чобота»

(металевої

пластини чи

ко-

лодки)

, що стягує

гомілку,

розтягування за

допомогою

мотуз

-кових лебідок,

підняття

«на дибу

» та

ін.

Певна

увага

при

оцінці показань обвинувачених приділя-

лася

спостереж

енню

за їхніми

психофізіологічними

реакція

-ми

на подразник

(зміну

тембру голосу

, міміки,

жестів та

ін.).

Робилися

спроби створити

відповідні умо

ви, в

яких особа

проявляє

свої щ

ирі п

очуття

(обвинувачений

у кімнаті

біля

трупа повинен був говорити

правду)

.На зміну інквізиційному

процесу

поступово

приходить

змагальний

процес (бурж

уазний

). Розвиток

цивілізації викли

-кає перегляд

засобів

одерж

ання

доказів

, використання нау-

кових даних психології.

А. Г

. Тим

офєєв зазначав

, що у фо

р-мальній системі зізнання вваж

алося кращ

им доказом

, воно

було

вирішальним

. Нині воно,

так само

як і інші докази,

мож

е бути

взяте

до уваги з урахуванням

конкретних особливостей

кожної справи.

Старий слідчий процес

допускав для одер

-жання

зізнання прим

усові заходи,

у новом

у, навпаки

, нама-

гаються

забезпечити

добровільність зізнання

, і будь-який

прим

усовий

вплив

на п

ідсудного в цьому сенсі є

незаконним,

таким,

що нищить значення здобутих

таким шляхом відомос-

тей1 .

У су

довому

процесі

від

застосування

загальножиттєвих

знань психології переходять

до узагальнення

і використання

закономірностей психологічної науки

.

§ 3

. Р

оз

ви

ток

на

уко

ви

х о

сн

ов

пс

ихо

ло

гії с

удо

во

ї дія

льн

ос

ті

Історія фо

рмування

психології судової

діяль

-ності пов

’я зана

з дослідженнями

різн

их напрямків

юридичної

1 Д

ив.: Тимофеев А

. Г. Речи сторон

в уголовном

процессе.

Практиче ское

руководство

(извлечение)

// Судебное красноречие русских юристов

про

-шлого

. – М

.: МГП

«Фемида»

, 199

2. –

С. 2

55–2

56.

8

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

9

ГЛА

ВА

1. В

СТ

УП

ДО

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЇ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ


(кримінальної, судової, пенітенціарної

). Спочатку

не існувало

єдиного

сплаву знань.

У X

VII

–XV

III ст

. з’яв-

ляються

перші наукові

праці

з психології,

звернені

до сфери

крим

інального судочинства.

Так

, у Росії І. Т.

Посош

ков (

1652

–17

26) висловлювався щодо необхідності

врахування психо-

логічних

особливостей злочинців,

пропонував психологічні

рекомендації стосовно

допиту свідків і обвинувачених

(«Кн

и-га

про

жадобу і багатство

»). М

. М. Щ

ербатов

(173

3–17

90) у

своїх роботах указував

, що закони

повинні

розроблятися з

урахуванням індивідуальних

особливостей особистості (

«Іс-

торії Російської імп

ерії з д

авніх часів»

).У

XIX

ст.

побачили світ

фундаментальні роботи з судової

психології:

«Нарис

судової психології»

(А. У

. Фрезе

); «С

исте

-матичне керівництво з судової

психології»

(І. Ф

рідріх

) та ін

.Середина

XIX

ст. характеризується тим

, що в цей час б

ули

зроблені

спроби у визначенні

природи

злочинної

поведінки

та

посилюється інтерес до

кримінальної психології. Дослід-

ження

психології злочинних

типів

розпочинає італійський

проф

есор

судової

психіатрії Ч

езаре Лом

брозо

(183

5–19

09).

Теорія

Ч. Л

омброзо одержує

відображення

в книзі

«Злочинна

лю

дина

в її

співвіднош

енні

з антропологією

, юриспруденцією

та

тюрм

ознавством

» (1

876)

. З 1

880 р.

Ч. Л

омброзо і його од

-нодумц

і видавали журнал

«Архів

кримінальної п

сихіатрії і

крим

інальної

антропології»

. Ідеї Ч

. Ломброзо були

розвинуті

в роботах його

учнів

Енріко Феррі

(основна

праця

«Кримі

-нальна

соціологія

», 1

881)

і Рафаеля Гарофало

(книга

«Кримі

-нологія»

, 188

5). О

сновна

ідея

теорії Ч

. Лом

брозо

(антропо

-логічної

школи

кримінального

права

) полягає

в тому

, що існує

«природж

ений

злочинець

» —

особливий

тип

особи

, яку

, як

писав Ч.

Лом

брозо,

необхідно

обм

іряти,

зваж

ити і повісити.

«П

риродж

еного злочинця

» мо

жна

виявити

за фізичними

оз-

наками

(«стигматами

»)1 .

У X

IX —

на початку

XX

ст.

виходять фундаментальні

роботи

австрійських і німецьких

учених,

засновані на експе-

1 Більш

детально див.

: Словарь

по уголовному

праву

/ Отв

. ред

. А. В

. На-

умов

. – М

.: БЕ

К, 1

997.

– С

. 3–8

.

риментальних

дослідж

еннях.

Ганс Гросс є одним з піонерів

крим

інальної

психології (

«Кримінальна

психологія»

, 190

5).

Вільям Штерн

проводить

експерименти з визначення досто-

вірності

свідчень.

За його

пом

илковою

дум

кою

показання

свідків є принципово

недостовірним

и1 .Наукові

основи юридичної

психології ф

орму

валися

в ре-

зультаті

вивчення фізіології вищої

нервової діяльності лю

-дини

(праці

І. М

. Сєченова,

І. П

. Павлова

, В. І

. Сербського,

В

. М. Бехтерєва

та ін

.). Перші спроби використовувати нау-

кові

дані психології в

кримінальному

судочинстві

належ

али

Л. Є

. Владими

рову

, А. І

. Єлістратову

, Я. А

. Канторовичу

, А

. Є. Брусиловськом

у, М

. Н. Гернету

, А. Ф

. Коні та ін

. Ці

вчені проводили

експерим

енти

з вивчення

мож

ливості досить

повного сприйняття

індивідом дійсності в

екстремальних умо-

вах і подальш

ого відтворення її з м

етою

встановлення даних,

пов’язаних

з достовірним характером

показань свідків.

Значний внесок

у розвиток судової психології зроблений

А

. Ф. Коні. Зокрема,

вже в

ті часи він приділяв

увагу


судової діяльності і

зазначав

— щоб

обіймати суддівське

крісло

, необхідно володіти

рисами характеру,

що дозволить протисто

-яти тиску,

проханням

, впливу оточення

, голосу

«суспільної при

-страсті»

, який маскується

під

голос «

суспільної

думки

»2 .Судово-психологічні

проблеми досліджувалися також

ученим

и-психіатрами.

Так

, питання

психопатології осіб,

що

вчинили злочини,

вивчалися

в психоневрологічному

інституті

(під

керівництвом В

. М. Бехтерєва

). В

. М. Бехтерєвим підго-

товлені книги

«Про

експериментальне психологічне

дослід-

ження

злочинців»

(190

2); «Об’єктивно-психологічний метод

у застосуванні

до вивчення

злочинності»

(191

2). У

цей

же ч

ас

з’являються

роботи,

присвячені навіюванню

і гіпнозу,

мож

-ливостям

їхнього використання

в судочинстві

.На п

очаткових етапах

становлення юридичної


з метою

діагностики

особи

злочинців

мали місце спроби

за-

1 Див

.: Штерн В.

Психология показаний свидетелей

// Вестник

права

. – СПб.

, 190

2. –

Кн.

II. –

С. 1

10.

2 Кони А.

Ф. С

обр.

сочинений

: В 8

т. –

М.,

1967

. – Т

. 4. –

С. 4

1–47

.

10

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

11

ГЛА

ВА

1. В

СТ

УП

ДО

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЇ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

стосування

антинаукових теорій

(фізіогном

іки,

графо

логії,

френології та

ін.).

Діагностика


типу

за рисами

зовнішності, будовою

обличчя

, за наявністю

зморщок

, особ-

ливостями почерку відбиває

примітивізм

і спрощений

підхід

до складних наукових

та прикладних

проблем

.Історія юридичної

психології знає п

еріоди

, коли створю

-валися

спеціальні кабінети й інститути по

вивченню

злочин

-ця

і злочинності. Так,

у 1

918 р.

у Петрограді був

відкритий

кабінет по

вивченню

злочинності

і злочинця

(аналогічні ка-

бінети

створюються

в Москві, Саратові, Ростові, Києві

, Хар

-кові

, Одесі

). 10

липня

192

3 р.

Раднарком

УРС

Р прийняв пос-

танову

про

заснування в Харкові

, Києві

й Одесі

обласних

кабінетів науково-судової експертизи і затвердив

полож

ення

про них.

25 квітня

192

5 р.

Раднарком

УРС

Р затвердж

ує нове

положення

про

Кабінети науково-судової експертизи,

що пе

-редбачає

не лише виконання експертиз по

судових

справах

, але і п

роведення

«наукових робіт і експериментальних

до-

сліджень з п

итань крим

інальної

техніки і методології дослід

-жень злочинів

і дослідження

особи

злочинця

».У

192

7 р.

була о

рганізована л

абораторія

експерим

енталь

-ної психології при

Московській

губернській

прокуратурі

. У

цій лабораторії свої дослідж

ення

проводив основоположник

нейропсихології в

СРС

Р О

. Р. Л

урія

(190

2–19

77). Вчений до

-сліджував

мож

ливості використання асоціативного експери-

менту,


фіксуючої апаратури

, що реєструє

реак-

ції випробуваного

.У

30-і роки ХХ

ст.

відбуваються

політичні

зміни в житті

суспільства,

що негативно відбилися на

розвитку юридичної


Установи по

вивченню


і злочинця

ліквідую

ться

або

реорганізую

ться

. Психологію

перетворю

-ють

на д

одаток

педагогіки.

Дослідж

ення

в галузі

судової пси

-хології припиняються

. В юриспруденції починає д

омінувати

концепція А

. Я. В

ишинського

про

примат особистого визнан

-ня

(особисте визнання

— цариця доказів вини

підсудного)

.Відродження

юридичної

психології починається

з 50

–60-х

років ХХ

ст.

У 1

964 р.

була прийнята

спеціальна постанова

ЦК

КПРС

«Про

подальш

ий розвиток юридичної

науки

і по

-ліпш

ення

юридичної

освіти в країні

». А

з 19

65 р

. судову пси-

хологію

стали

викладати

в юридичних

вузах

і на

юридичних

факультетах університетів.

У 1

966 р.

Міністерством

вищ

ої і середньої освіти СРС

Р був проведений

Всесоюзний

семінар

по судовій психології,

на

якому

обговорювалися

проблеми викладання

цієї дисци

-пліни.

У 1

971 р.

у Москві відбулася

1-ша В

сесоюзна конферен-

ція п

о судовій психології,

а в 1

986 р.

у м

. Тарту

(Естонія

) — 2

-га

Всесоюзна конф

еренція,

присвячена проблемам юридичної


Про

розвиток юридичної

психології свідчить вихід у світ

фу

ндаментальних праць

«Судебная психология

для

следова-

телей»

(О. Р

. Ратінов

, 196

7); «Су

дебная

психология»

(А. В

. Ду-

лов,

197

5); «Юридическая


(В. Л

. Васильєв,

197

4,

1991

, 200

3); «Психология в расследовании преступлений

» (В

. О. К

оновалова,

197

8); «Правовая психология

» (В

. О. К

о-новалова

, 199

0, 1

997)

; «Введение в юридическую

психоло

-гию

: методологические и

теоретические проблемы»

(М. В

. Кос

-тицький,

199

0); «Юридическая


(М. І

. Єнікєєв

, 19

99);

«Юридична психологія

» (за заг.

ред

. Я. Ю

. Кондрать-

єва,

199

9); «Крими

нальная психология

» (В

. Ф. П

ирож

ков,

20

01);


» (В

. О. К

оновалова,

В. Ю

. Ше-

пітько

, 200

4) та ін

.Наприкінці X

X ст.

з’являю

ться

роботи,

які

містять

роз

-діли

«Психологія судової д

іяльності»

. Так

, М. І

. Єнікєєв

зробив

спробу визначити психологічні

особливості

судової


, судового слідства

, діяльності п

рокурора

та ад

-воката

у суді1 .

Розвиток


діяльності пов

’язаний із ство

-ренням

спеціальної системи

підготовки осіб

, які

претендую

ть

на заняття посади

судді. Така

система підготовки

передбаче

-на

Законом

України

«Про

судоустрій

України

» і У

казом Пре

-зидента У

країни

від

11.

10.0

2 р.

«Про

Академію

суддів

Украї

-1 Д

ив.: Еникеев М

. И. Ю

ридическая

психология:

Учеб.

для

вузов.

– М

.: Изд

. группа Норма

-ИНФРА

.–М

., 19

99. –

С. 2

96–3

38.

12

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

13

ГЛА

ВА

1. В

СТ

УП

ДО

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЇ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

ни»1 .

Позитивним кроком

у підготовці кандидатів на

посаду

судді мож

на вважати створення та

функціонування факульте

-ту

підготовки професійних суддів

у Національній юридичній

академії України

імені Я


. З мом

енту

засну

-вання цього факультету

(199

9 р.

) започатковано

викладання

спецкурсу

«Психологія судової діяльності»

.З

1998

р. у

науково

-дослідних

інститутах

судових експер

-тиз Міністерства юстиції України

створюються

підрозділи,

що спеціалізуються

на провадженні

судово-психологічних

експертиз. У

199

8 р.

в Україні

був

створений

Інститут

вив

-чення проблем злочинності при

Академії правових наук

Ук-

раїни,

що проводить,

зокрема

, наукові

й експериментальні

дослідження

, пов

’язані

з проблемами

юридичної


Відповідно

до переліку

ВАК

України

засновано спеціальність


» (1

9.00

.06)

.

§ 4

. М

ето

ди

пс

ихо

ло

гії

та м

ож

ли

во

сті

їх з

ас

тос

ув

ан

ня

у

пр

ав

оз

ас

тос

ов

чій

пр

ак

тиц

і

Методи являють

собою

своєрідний інстру

-ментарій


дослідж

ення

і визначаю

ть розвиток юри

-дичної

психології. Оптим

альною

є система

методів

трьох

рівнів

: загального,

особливого й окремо

го —

відповідно за

-гальний метод

(метод

діалектики)

, загальнонаукові

методи і

окремі

методи

(окремонаукові

).Важливе

місце

посідаю

ть методи,

які перенесені із загаль-

ної психології і

використовуються


: а) психоло

-гічні м

етоди вивчення


; б) м

етоди психологічно

-го

впливу;

в) м

етоди перевірки психологічних властивостей

особистості. Прагматичне

значення мають

методи судово

-психологічної експертизи:

психологічний

аналіз матеріалів

крим

інальної

справи;


аналіз злочину;

психо

-1 Указ П

резидента У

країни

«Про

Академію

суддів

України

» від

11 жовтня

2002

р. №

918

/200

2 // Офіційний

вісник України.

– 2

002.

– №

42.

– Ст.

1924

.

логічний

аналіз ситуації;

метод

психоаналізу;

метод

тесту

-вання;

метод

бесіди з п

ідекспертним

та ін

.До окремонаукових

методів

юридичної

психології тради

-ційно відносять:

спостереження

, бесіду,

анкетування

, тесту

-вання,

інтерв

’ювання,

природний

і лабораторний експерим

ент,

біографічний

метод

, метод

незалежних характеристик.

Інколи

вирізняю

ть також

соціометричні

методи,

метод

опитування

певних

осіб,

метод

контент

-аналізу

(вивчення п

родуктів

діяль

-ності) та

психологічного аналізу

документів та

ін.

Метод

спостереж

ення

полягає

у вивченні п

сихічних

явищ

шляхом безпосереднього сприйняття

дослідником

зов-

нішніх проявів психіки певної

особи

або

групи осіб

. Спосте-

реження

передбачає заздалегідь

розроблену програму

, підпо

-рядковану певній

меті. Метод

спостереж

ення

, здійсню

ваний

з науковою

метою

, мож

е використовуватися в судовій діяль-

ності. Так,

прагматичний бік методу

спостереж

ення

вияв-

ляється при провадженні

окремих

судових

дій

. Саме під час


здійсню

ється вивчення


за допо

-могою

фіксації зовнішніх реакцій на

подразники.

Відбуваєть-

ся також

діагностика

психологічного стану певних

осіб,

про

-гнозується

їх відношення

до тих чи

інших

обставин справи

, припускається змінення

власної

позиції.

Метод

експерименту передбачає

вивчення різних

психо

-логічних

явищ

у сп

еціально

створених для цього або контро

-льованих

умовах.

За своїм

змістом він поділяється на

природ-

ний і лабораторний експерименти.

При

проведенні природ-

ного

експерименту випробувані н

е знаю

ть про

його мету

, призначення й умови,

сприйм

ають

експерим

ент як справж

ню

подію

. Під

час

такого експерим

енту

у дослідж

уваних

не по

-винна виникати

підозра

, що їх

психіку

вивчають

. У судовій


такий

експеримент

не проводиться.

Мета лабораторного експерим

енту

— з

’ясування різних

психологічних характеристик особистості. Лабораторний

експерим

ент п

ровадиться

в штучних

умовах.

Такий

експери-

мент

знаходить широке застосування

в загальній психології.

В

юридичній

психології лабораторний експерим

ент має об

-

14

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

15

ГЛА

ВА

1. В

СТ

УП

ДО

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЇ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

межене застосування

. Це пов’язано з тим

, що вивчення

пси

-хічних

властивостей


в процесі судочинства

виклю

-чає експериментування

(крім досліджень,

проведених у про-

цесі

судово-психологічної експертизи)

.У

деяких літературних

джерелах

зазначається

доцільність

проведення

емоційного

експерименту (або використання

пси

-хологічного реагенту

). Сутність таких дослідів

— спостере-

ження

за реакцією

особи

, спеціально викликаною

пред’яв

-ленням

певного

подразника.

Емо

ційний

експеримент

вико-

ристовую

ть для

того

, щоб

з’ясувати ставлення особи до

вста-

новлюваного

факту

(проведення певних

дослідів з п

сихікою

особи)

. Том

у проведення

таких

експериментів

суперечить

етичним вимо

гам судової діяльності.

Метод

бесіди застосовується

для

одерж

ання

різних відо

-мо

стей

про

особистість

(її соціально

-психологічні особли-

вості) шляхом безпосереднього спілкування.

Бесіда п

ередба

-чає активність дослідника

, який ставить запитання і спонукає

шукати на

них

відповіді

дослідж

уваних

. Даний

метод

охоп-

лює визначення предмета

спілкування,

складання заздалегідь

переліку

питань.

Під

час

бесіди інфо

рмація

отрим

ується

шля

-хом вільної розповіді

і постановки

запитань.

Метод

бесіди

передбачає

отрим

ання

інфо

рмації за

допом

огою

вербальної

(словесної

) ком

унікації.

Біографічний метод

полягає

в збиранні

, вивченні й

аналізі

відо

мостей

стосовно життєвого

шляху


. Такі ві-

домо

сті м

ожуть міститися в різних

докум

ентах

— листах,

архівних

матеріалах,

характеристиках

, отрим

аних

від

певних

закладів

, установ

та організацій,

виробничих підприємств

тощо.

Застосування біографічного методу

дозволяє о

трим

ати

важливу

інфо

рмацію

про

формування і розвиток особистості,

її найближче

оточення

(родина,

школа

, коло друзів

), вплив

негативних

чинників.

Біографічний метод передбачає

отри-

мання інформації за

допомогою

автобіографічних

методик

(на-

приклад,

спровокованих чи

спонтанних

автобіографій,

інтерв

’ю

та ін

.). Використання біографічного методу

в судовій

практиці

є важливим засобом одержання

інформації про особу.

Метод

незалеж

них характеристик

передбачає збирання

даних про особистість з різних

, незалежних один

від

одного

джерел

. Незалежні

характеристики дають

багатосторонній

ма-

теріал

, який дозволяє

скласти

найповніше уявлення

про

осо

-бистість

. Метод

незалежних характеристик н

адає

значно

ширшу

інформацію

(і більш

об’єктивну)

, ніж

біографічний метод.

Метод


пов

’язаний із

опитуванням

значної

кількості осіб за

чітко

встановленою

формо

ю. А

нкетний ме

-тод базується на

анонімності заповнення анкети

, що дозволяє

одержати найбільш

об’єктивні дані про

дослідж

увані проце

-си

і явищ

а. Анкетний метод застосовується

при

дослідж

енні

судової д

іяльності д

ля з

’ясування параметрів

цієї роботи.

Зокрема,

це стосується

визначення ум

ов діяльності і

шляхів

її оптимізації, виявлення негативних

явищ

. Анкетний метод

дозволяє

встановлювати



судової діяль

-ності, форму

вання внутрішнього переконання і п

рийняття

важливих рішень,

проведення судових дій тощо.

Метод

інтерв’ювання полягає в одержанні

дум

ки особи

щодо певних

явищ

, процесів або обставин

. Інтерв’ю

повинно

проводитись за

чітко

розробленою

програмою

. Так

, інтерв’ю

суддів

надає

досліднику інфо

рмацію

про

шляхи

та критерії

форму

вання їхнього внутрішнього переконання та

оцінки

доказів,

способи

встановлення психологічного

контакту з

різним

и учасниками

судового

процесу

, виховну

роль рішень,

що приймаються

.Важливе

місце

в психології посідає

метод

тестів

. Термін

«тест»

походить від англійського

test

, що означає випробу-

вання.

Тест являє собою

певне

завдання

(систему

завдань

), що дозволяє

вим

ірювати

рівень розвитку

тієї

чи іншої

психо

-логічної

властивості

(якості) особистості. У

психології вико-

ристовується

також

термін

«тестування»

, що означає прове-

дення перевірки або випробувань з використанням стандар-

тизованих завдань

(тестів)

, які

відрізняю

ться

відповідною

шкалою

значень

. Тестування застосовується

обізнаним

и в

психології особами з метою

вим

ірювання індивідуальних

відм

інностей

.

16

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

17

ГЛА

ВА

1. В

СТ

УП

ДО

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЇ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

У психології розрізняю

ть тести інтелекту

(для

виявлення

розумо

вого

потенціалу індивіда

), тести особистісні (вимірю

-ються

різні

сторони


: установки

, цінності, відно-

сини

, емо

ційні властивості

й ін

.), тести

креативні

(для

вив

-чення творчих здібностей


), тести досягнень

(які

визначаю

ть ступінь

володіння

конкретними

знаннями

, вмін-

нями

, навичками

), тести проективні

(для

цілісного

вивчення

особистості, заснованого на

психологічній

інтерпретації ре-

зультатів проекції

(перенесення

суб’єктом власних властиво

-стей

чи станів

на зовнішні

об’єкти

) тощ

о.Метод

тестів в юридичній

практиці використовується для

вирішення

різн

их завдань і

визначення

професійної

придатності

(або


до служ

би, наприклад

у сп

ецпідрозділах СБ

У

або МВС

); проведення

психологіч

ної діагностики

(наприклад

для перевірки рівня інтелектуального

розвитку)

; здійснення

судово

-психологічного дослідження

(наприклад

для

встанов

-лення психічного

стану особи в момент

вчинення злочину)

.З метою

дослідж

ення

пізнавальної сфери,

наприклад

сприйняття

, мож

е використовуватися метод

пояснення

сю

-жетних картин

, що полягає в пред

’явленні

випробуваному

тих або інших

малюнків

: веселих

, сумних,

зі складним

сюже-

том.

При

цьому

враховується активність

і бажання

випробу

-ваного

розглядати малю

нок,

витрачений час.

Внаслідок

тес

-тування мо

жуть бути

отрим

ані дані про

кмітливість

особи

, вміння

виділити істотне,

емо

ційне відбиття

(відгук)

.Для

дослідж

ення



результатив

-ним є метод

відшукування

чисел за допомогою

таблиць

Шуль-

те.

Суть тесту

полягає

в такому

: на п

’яти

планш

етах

написані

в різном

у порядку цифр

и від

1 до

25.

Випробуваному

пропо

-нується відш

укати,

показати і назвати

вголос всі циф

ри під

-ряд і зробити

це яком

ога швидш

е. При

оцінці результатів

враховується

різн

иця в

кількості

часу,

витраченого

на кож

ний

планшет

. Збільшення

його на

останніх планшетах

свідчить

про стом

леність,

прискорення

— про

повільне входження

в

роботу

. У нормі

на кожний планшет

має

витрачатися

одна-

ковий час

(від

30 до

50 сек)

.

Для

дослідж

ення

пізнавальної сфери

мож

е бути

застосо-

ваний метод

заучування десяти слів

. Випробуваному

зачи-

тують

десять слів

і пропоную

ть повторити

в будь-яком

у по

-рядку.

Дослід повторюється п’ять разів,

через

годину

— ще

раз. Крива

запам’ятовування

мож

е вказувати

на п

ослаблення

активності

уваги

, стомл

еність

, «застрявання»

на поми

лці.

Деяка

модиф

ікація

розглянутого тесту у вигляді методу за

-учування

десяти чисел застосовувалася у військах

спеціаль-

ного


для

визначення особливостей

запам

’я то

-вування випробуваним

и в екстремальних ум

овах

(пропону

-валося

десять різних

двозначних чисел)

.Використання тестових

методик

не п

рипускає

спрощено-

го підходу

. Історія

юридичної

психології знає періоди,

коли

з метою

визначення причетності до вчиненого злочину про-

понувалося

використовувати

тестування.

Зокрема

, мала міс-

це реком

ендація про використання

тесту

«плями»

(у психо

-логії —

тест

Роршаха,

запропонований

швейцарським пси-

хологом Г.

Роршахом

)1 для

«діагностики»

причетності

. Якщ

о випробуваний

у чорнильних плямах

Роршаха б

ачив

схож

ість

зі

слідами

крові

, робився

висновок про причетність його

до

вчинення

злочину.

Водночас введення

в психологічну практику

тесту

Рор

-шаха стало одним з великих досягнень психології ХХ

ст.

За

своїм змістом тест

Роршаха являє

собою

метод

вивчення осо-

бистості

за допом

огою

інтерпретації висловлювань

і реакцій

досліджуваних

на послідовне

сприймання ними

десяти зоб-

ражень симетричних чорно-білих і кольорових плям

. Даний

тест

призначений

для

діагностики

прихованих установок,

спонукань,

властивостей характеру.

Основні

теоретичні ус-

тановки Рорш

аха полягали

в таком

у. Якщ

о лю

дина

оперує

всією

плямою

, то виходить

, що вона

здатна

сприйм

ати основ-

ні взаємозв’язки

і схильна до

систематизованого

мислення.

Якщ

о фіксується на

дрібних

деталях

, то значить,

що вона

уїдлива і дріб’язкова

, якщ

о на

рідких

— схильна

до

«надзви-

1 Короткий психологічний словник

/ За ред.

В. І

. Войтка.

– К

.: Вищ

а школа

, 197

6. –

С. 1

41.

18

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

19

ГЛА

ВА

1. В

СТ

УП

ДО

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЇ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

чайного»

і здатна

до загостреної спостережливості. Відповіді

на

білий

фон

, на думку Рорш

аха,

свідчать

про

наявність

опо

-зиційної

установки

: у здорових лю

дей

— про

схильність до

дискусій

, впертість

і свавілля

, а у

психічно хворих

— про

негативізм

і відхилення

у поведінці

1 .У

практиці визначення п

рофесійної


і при про-

вадж

енні

судово-психологічних експертиз ефективним

и є

стандартизовані особистісні

опитувальники

. За своєю

сутніс

-тю

опитувальник є певним

набором

запитань,

кож

не з

яких

логічно пов’язане з

основною

проблемою

дослідж

ення

і при-

значене для вивчення

й оцінки окреми

х властивостей

і про-

явів


. Найвідомішим

и опитувальниками є:

Опи

-тувальник

PEN

(Ганс і С

ибілла

Айзенк)

; Опитувальник міні

-му

льт

(скорочений варіант міннесотського

особистісного

пе-

реліку

MM

PI); характерологічний опитувальник

К. Л

еонгар

-да

; тест К

еттела

(16P

F-опитувальник

); патохарактерологічний

діа гностичний опитувальник

Лічка

та ін

.

§ 5

. П

ра

во

мір

ніс

ть і

до

пус

тим

ість

м

ето

дів

пс

ихо

ло

гіч

но

го в

пл

ив

у в

кр

им

іна

льн

ом

у с

удо

чи

нс

тві

Під

час

здійснення судово

-слідчої


завж

ди має

місце


ний вплив.

Кримінальний і кримі

-нально

-процесуальний

закони

забороняють

вплив л

ише в

його

грубих

проявах

, у формі

насильства,

шантажу,

погрози

. Так

, ч.

3 ст.

22 КПК

України

прямо

вказує:

«Забороняється дома

-гатись

показань обвинуваченого

та інших

осіб,

які

беруть

участь

у справі, шляхом насильства

, погроз та

інших

неза-

конних

заходів»

. Стаття

373 КК

України

передбачає відпові

-дальність за

приму

шування

давати показання.

Термін

«психологічний вплив»

указує н

а цільову

спрямо

-ваність впливу

— психіку

людини

. У психології вплив

виз

-1 Див

.: Белый

Б. И

. Тест Роршаха. Практика и

теория

/ Под

ред.

Л. Н

. Собчик.

– СПб:

Дорваль

, 199

2. –

200

с.

начається як

перенесення

інформації від

одного учасника

взаємодії (спілкування)

до іншого.

Причому

в ході такої

взає-

модії кож

ен учасник

постійно опиняється

в ролі об’єкта

чи

суб’єкта

спілкування

. У процесі


одна лю

дина

звертається до

іншої

або з п

овідомленням

, або

із запитанням

, або пропонує

, просить

чи наказує щось зробити.

У процесі



вплив

мож

е бути

справлений

за допомогою

мовних засобів.

У цьому

плані

залеж

-но

від

особливостей психологічного

механізм

у впливу

розріз-

няють

: 1) інф

ормування

(передача інф

ормації);

2) переконан

-ня

(вплив

на контрагента з м

етою

зміни позиції або

поведін

-ки

); 3)

навіювання1 (

вплив,

пов

’язаний зі

зниж

енням усвідом-

лення і критичності

до матеріалу,

що сприйм

ається

).Сутність психологічного

впливу визначається

ком

плек

-сом прийом

ів, спрямованих

на д

іагностику

психічного стану

особи свідка

, потерпілого

, обвинуваченого,

підсудного і об-

ранням

найбільш

ефективних прийом

ів виконання

процесу

-альної

дії.

У тактичному

прийомі

зміст п

сихологічного впли

-ву

полягає

в таком

у: 1

) тактичний

прийом є носієм

психоло

-гічного впливу

; такі прийоми

є реалізацією

методів

впливу;

2)

психологічні м

етоди впливу

не мо

жуть бути

застосовані

поза

тактичним

и прийом

ами.

Тактичні п

рийоми

є формо

ю

реалізації психологічного

впливу.

У процесі


тактичні прийоми

як носії психо

-логічного впливу

переслідують

певну

мету:

1) д

іагностики

психічних станів

осіб,

що потрапили в орбіту


судочинства;

2) активізації їхніх

дій

; 3) зміни поведінки і

позиції зазначених осіб

; 4) одерж

ання

необхідної інф

ормації;

5) виховання

і перевиховання.

Психологічний вплив,

що здійснюється слідчим

або суддею

, може б

ути класиф

ікований

на види за

такими

підставами:

1 Навіювання

(сугестія)

в психології визначається як

процес однобіч-

ного

, активного

і персоніфікованого впливу

одного на

іншого чи

групу

лю

дей,

який здійснюється за

допомогою

мовного

повідомлення і характе

-ризується неусвідомленим

сприйняттям того

, що навіюється.

(За Б

. Паригі-

ним)

.

20

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

21

ГЛА

ВА

1. В

СТ

УП

ДО

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЇ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

1) за цільовою

спрямованістю

впливу

(вплив

, спрямова-

ний на

діагностику

психічного стану особи;

вплив

, що сприяє

активізації дій

окремих

учасників


судочин

-ства

; вплив

, що передбачає

зміну поведінки і позиції суб’єкта

спілкування;

вплив

, що має за

мету сприяти одержанню

ін-

форм

ації;

вплив

, що має виховну спрямо

ваність)

;2)

за способом

здійснення впливу

(вербальний або нон-

вербальний

);3)

за інтенсивністю

впливу

(насиченість

емо

ціями,

три

-валість,

стислість

тощ

о);

4) за

складністю

впливу

(психологічно слабкий або,

нав

-паки

, такий

, що має сильну

фіксацію

);5)

за інфо

рмаційно

-пізнавальним призначенням

(спону

-кальний,

стимулю

ючий,

примушую

чий,

коригую

чий вплив)

.Поділ

впливу за

інфо

рмаційно

-пізнавальним призначен-

ням передбачає

необхідність більш

докладного розгляду

ок-

реми

х його

видів

. Так

, спонукальний вплив використовуєть

-ся

в разі, коли

необхідно

збудити асоціативні зв’язки

з метою

пригадування

забутого чи

змінити

позицію

обвинуваченого

або свідка

при

його відм

ові від

дачі показань.

Стиму

люючий

вплив сприяє

встановленню

психологічного контакту

, його

підтриманню

і розвитку

в процесі


. Вплив

при

-му

шую

чий сприяє

повідом

ленню


ормації, ви

-явленню

і викриттю

помилкової інф

ормації. Коригуючий вплив

дозволяє

регулювати

процес одержання

інфо

рмації під час


уточнювати

відповідні дані.

Слідчий

або суддя є тим

и особами,

що здійснюють

управ

-ляючий вплив у регулю

ванні п

роцесу

обм

іну інфо

рмацією

при спілкуванні. Обрання

тактичних

прийомів окреми

х про-

цесуальних

дій

залежить від способу ми

слення

слідчого

(суд

-ді

), його

професійного і загальноосвітнього рівня.

При

використанні

тактичних прийомів

мож

ливі

зміни пси-

хічного стану суб’єкта


. У цьому

плані

мож

уть

мати

місце

такі позиції:

1) використання тактичного

прийому

позитивно

впливає

на

процес

спілкування і

дозволяє усунути

небажані стани

психіки

;

2) використання тактичного прийому не

змінює п

сихічний

стан

учасника крим

інального судочинства;

3) використання тактичного

прийому

викликає небажані

стани психіки

(стан емоційного

напруження

, страху,

фруст

-рації тощ

о).

Психологічний

вплив

мож

е бути ефективним

лиш

е в тому

разі

, якщ

о для його

застосування створені

необхідні

умо

ви

чи обрана така

ситуація,

при

якій проведення

процесуальної

дії виявиться

найдієвішим

. До таких ум

ов належ

ить і стан

особи,

відносно якої

передбачається вплив,

і ступінь її поін

-фо

рмованості

, і зд

атність сприйм

ати вплив у даній ситуації;

до

умо

в впливу

також

належ

ить найбільш

слушний мо

мент

для його


.У

плані


нетрадиційних

засобів психологіч

-ного

впливу інтерес становлять р

екомендації про

використан-

ня впливу запаху

чи му

зики

в процесі

допиту

(М. М

. Китаєв,

Н

. П. Є

рмаков

). На нашу думку,

автори перебільшую

ть зна

-чення музики

і запахів як

засобів

впливу;

ці ф

актори

мож

уть

виступати не

як

«способи

одерж

ання

правдивих

показань»

, а

як компоненти,

що сприяю

ть виникненню

тих

чи інших

емо

-ційних

станів

допитуваного.

Ефективність д

опиту залежить н

е від випадкових

моментів,

а від

наявності

продуманих систем

тактичних прийомів

, які

передбачається використовувати.

Тактичні

прийоми

, що застосовую

ться

при

розслідуванні

і судовому розгляді

, повинні

мати високі

моральні параметри

. Водночас проведене нами


слідчих

прокуратури

і М

ВС України

показує

, що

54%

опитаних у своїй діяльності


ть методи незаконного впливу.

З них ф

ізичне насиль-

ство

використовую

ть 3

,7%

1 ; погрози

— 1

4,7%

; обман

— 2

9,8%

; введення

в оману

щодо наявності доказової

інформації —

92

,6%

; культурну

відсталість

і релігійні забобони

— 2

2,2%

; аморальні спонукання

— 5

,5%

.1 Тут

доцільно згадати слова п

рофесора

П. П

. Преображенського

з пові

-сті М

. Булгакова

«Собаче серце»

: «Никого драть нельзя

! – волновался Фи-

липп

Филиппович.

– Запомни

это раз и

навсегда.

На ч

еловека и

на ж

ивотное

можно

действовать

только внуш

ением»

(Булгаков М

. А. И

збранные произ-

ведения:

В 2

т. –

К.: Дніпро,

198

9. –

Т. 1

. – С

. 483

).

22

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

23

ГЛА

ВА

1. В

СТ

УП

ДО

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЇ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

Необхідно

зазначити

, що будь

-який вплив,

який містить

у собі

елементи насильства

, не мо

же бути

правомірним

і до

-пустим

им при

проведенні допиту.

У цьому

плані

важ

ливого

значення

набуває

визначення співвіднош

ення

впливу і н

а-сильства

, встановлення о

знак

психологічного впливу

і психіч

-ного

насильства та

їх відмінностей.

Меж

а між

впливом

і на

-сильством полягає у

свободі вибору тієї

чи іншої

позиції при

допустим

ому впливі

. Застосування насильства


відсутність альтернативи

у виборі поведінки

. Психологічний

вплив на

відміну

від

насильства має позитивні якості.

За

пи

тан

ня

дл

я с

ам

око

нтр

ол

ю

1. У

чом

у полягає сутність


діяльності?

2. Які


дослідж

ує психологія судової діяльності?

3. Які

завдання

вирішує

психологія судової діяльності?

4. Які

основні

етапи розвитку


судової діяльності?

5. Яким чином відбувається

розвиток сучасної



?6.

Які

методи юридичної

психології застосовуються

в правозасто-

совчій

практиці?

7. Щ

о таке

метод

тестування?

Які

види тестів

вам

відом

і?8.

Які

методи психологічного

впливу допустим

і в кримінальному

судочинстві?

9. У

чом

у різниця між

психологічним

впливом

і психічним насиль

-ством?

Ре

ком

ен

до

ва

на

літ

ер

ату

ра

1. Бедь В.

В. Ю

ридична психологія

: Навчальний посібник

. – Львів

: Новий

світ,

200

0. –

К.: Каравела,

200

2. –

376

с.

2. Васильев В

. Л. Ю



Учебник

для

вузов

. – 5

-е

изд.

, перераб

. и доп

. – СПб.

: Питер

, 200

3. –

656

с.3.

Дулов

А. В

. Судебная психология

. – М

инск

: Вышэйшая

школа

, 19

75. –

462

с.

4. Еникеев

М. И

. Юридическая


Учебник

для

вузов

. – М

.: Изд


-ИНФРА

. – М

., 19

99. –

517

с.

5. Коновалова В.

Е., Шепитько В.

Ю. О

сновы

юридической

психо

-логии:

Учебник

. – Х

.: Одиссей

, 200

5. –

352

с.


О., Шепітько В.

Ю. Ю


: Акад.

курс


. — К

.: Концерн


«Ін

Юре

»,

2004

. – 4

24 с

.7.

Костицкий М

. В. Введение в

юридическую

психологию

: методо-

логические

и теоретические

проблемы.

– К

.: Ви

ща школа

, 199

0. –

25

9 с.

8. М

етодичні

поради та

завдання

для

само

стійної роботи студентів

з навчальної дисципліни

«Психологія

(загальна та

юридична)

» /

Уклад

.: В

. А. Ж

уравель,

В. О

. Коновалова,

В. Ю

. Шепітько.

– Х

.: Нац

. юрид.

акад.

України

, 200

3. –

39 с.

9. Словарь

-справочник по

психологической

диагностике

/ Бурла-

чук Л

. Ф., Морозов

С. М

.; Отв

. ред

. Кры

мский С

. Б. –

К.: Наук.

думка,

198

9. –

200

с.

10. Чуфаровский

Ю. В



Учеб.

пособие

. – М

.: П

раво

и Закон

, 199

7. –

320

с.

2425

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

ГЛА

ВА

2

ПС

ИХ

ОЛ

ОГІ

Я О

СО

БИ

СТ

ОС

ТІ

В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

§ 1

. П

он

ятт

я п

ро

ос

об

ис

тіс

ть.

Стр

укту

ра

пс

ихі

чн

их

вла

сти

вос

тей

та

їх х

ар

акт

ер

ис

тика

Терм

ін «особистість»

спочатку означав мас-

ку, яку

надягав

актор театру.

Нині використання терміна

«особис-

тість»

до окремо

го індивідуум

а підкреслює його

роль у сус-

пільному

житті

, у суспільстві

. Особистість

— це насамп

еред

суб’єкт певних

соціальних відносин

і свідом

ої діяльності,

людина

, яка

має

соціальні і


. У пси

-хологічній

літературі існую

ть різні

визначення поняття

«осо

-бистість

». Деякі

з них:


— суб

’єкт

суспільної по-

ведінки і ком

унікацій

(Б. Г

. Ананьєв

); особистість

— це ін

-дивід,

який визначає

свою

активну

позицію

щодо усього

ото

-чуючого

: до праці, до

соціального

ладу,

до боротьби

мас

, до

завдань колективу,

до долі

іншої

людини

(Є. П

. Кряжев

); по

-няття особистості позначає л

юдського індивіда

як члена сус

-пільства

, узагальню

є інтегровані в

ньому

соціально

значущ

і риси

(І. С

. Кон


— людина

як суспільний

індиві

-дуум

, суб

’єкт

пізнання й об

’єктивного

перетворення світу,

розумн

а істота,

що володіє м

овою

і виявляє здатність

до тру-

дової діяльності (А

. В. П

етровський


— людина

як

носій

свідомо

сті (К

. К. П

латонов)

.Особистість

— це б

іосоціальна істота,

що має дві

сторони:

біологічну

(живий

організм)

і соціальну

(член суспільства)

.

Не мо

жна

ігнорувати

біологічні основи в особистості й

об-

межуватися лише соціальним

и особливостями.

Людина

—

жива істота

, якій притаманні

природні законом

ірності (емб-

ріональний

розвиток,

стать

, зміна

життєвих процесів

в ор-

ганізмі та ін

.). Том

у необґрунтована

соціологізація лю

дини

(як

hom

o sa

pien

s) неприпустим

а. З

іншого боку

, особистість

не

мож

е розглядатися

як замкнена

в собі біологічна індиві

-дуальність

(З. Ф

рейд

).Особистість

дослідж

ується

багатьма н

ауками

. Психологія

вивчає


як свідому істоту

, духовну

сутність

. Об’єк

-том її вивчення

є насамперед психічні

процеси

, стани

і влас

-тивості в

їхньом

у взаємо

зв’язку і залеж

ностях

.Кож

на людина

є індивідуальною

і неповторною

. Особис-

тість вирізняється

індивідуальністю

. Водночас мо

жна

гово-

рити

про

психічну структуру особистості, яка охоплю

є:

1) темперамент

(психологічні властивості

, що визначаю

ть

динаміку

її проявів

у діяльності; система природних власти

-востей

); 2)

характер

(психічні властивості


, що

визначаю

ть ставлення

до соціального середовища;

сукуп

-ність відносин

і особливостей

соціально

набутої

поведінки

); 3)

спрямованість

(психічні властивості


, що виз-

начають

активний характер

відносин і дій

людини

; система

потреб

, інтересів

і ідеалів)

; 4) здібності

(психічні властиво-

сті особистості

, що являють

собою

потенційні м

ожливості


людини

; ступінь

пристосованості

до вимо

г певної


).Ти

пи темп

ераменту

і його в

ластивості

. Темперамент

— це

сукупність

індивідуальних

властивостей психіки;

характери

-зує д

инаміку психічної діяльності. У

психології розглядаю

ть

чотири

типи темп

ераменту

.Холеричний темперамент

(за характеристикою

І. П

. Пав

-лова

)1 — явно бойовий тип,

задерикуватий

, легко

і швидко

дратується

. Для

холериків

характерна циклічність у діяль-

ності і

переж

иваннях.

Вони з усією

пристрастю

здатні

відда

-1 Х

арактеристика типів темп

ераменту

, запропонована

І. П

. Павловим.

Цит

. за:

Павловские среды

. – М

., – Л

., 19

49. –

Т. 1

, 2.

26

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

27

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

ватися

справі, захопитися

нею

, відчуваючи

приплив

сил

, го-

тові

перебороти й дійсно

переборюють

будь-які труднощ

і на

шляху

до мети

. Та о

сь виснажилися сили

, пропала

віра у

свої

мо

жливості, наступив

«слинявий

настрій

». Воля холерика

напориста,

але виявляється

поривами,

він

відрізняється

також

підвищ

еною

дратівливістю

й емо

ційною

реактивністю

. За-

пальний,

різкий у відносинах

, прямо

лінійний

, здатний

дово-

дити

справу до

великого напруж

ення

.Сангвінічний темперамент

— гарячий,

дуж

е продуктив

-ний тип,

але

лиш

е тоді

, коли в нього багато

цікавої

справи,

тобто є постійне

збудж

ення

. Коли ж

такої

справи немає,

він

стає

млявим.

Для

сангвініка характерна

велика рухливість

, легка пристосовність до умов

життя

, що змінюються

; він

швид-

ко знаходить

контакт

із людьми

, товариський

, не відчуває

скутості

в спілкуванні

з новими

для

нього

людьми

, незалеж

-но

від

їхнього авторитету

. У колективі

сангвінік

веселий

, життєрадісний

, охоче

береться до

живої

справи,

здатний

до

захоплення

. Однак

, розвиваючи

бурхливу діяльність

, він

мож

е так само

швидко охолонути,

як і ш

видко захопитися

, якщ

о справа

перестає його

цікавити,

якщ

о вона

вим

агає

терпіння

або має б

уденний характер

. У сангвініка

почуття

легко

вини-

кають

і легко змінюються

.Флегматични

й темперамент

— спокійний

, завжди

рів

-ний,

наполегливий і завзятий трудівник життя

. Завдяки

урів-

новаженості

нервових процесів

і деякій

їх інертності

флегма-

тик легко залишається

спокійним

навіть у найваж

чих обста-

винах життя

. За наявності

гальмування,

що врівноважує

процес

збудження

, йом

у не

важ

ко стрим

ати свої

імпульси

, пориви,

чітко дотрим

уватися виробленого розпорядку

життя

, системи

в роботі

, не відволікатися з дріб

’язкових

приводів;

завдяки

цьом

у він мо

же виконувати справу

, що вимагає р

івної витра

-ти

сил

, тривалого

і методичного напруж

ення

. Флегматик

со-

лідний

, він

не витрачає

дарма

сил

: розраховуючи

свої сили,

він доводить

справу до

кінця

. Рівний у стосунках,

у міру то

-вариський,

не л

юбить

даремної балаканини.

Недоліком

флег-

матика

є його інертність

, малорухливість.

Меланхолічний

темперамент

— це явно гальмівний

тип

нервової

системи

. Для

меланхоліка

, мабуть,

кож

не явище

життя

стає гальмівним його

агентом

, він

ні у

що не

вірить,

ні

на що не

сподівається,

в усьом

у бачить

лиш

е погане

, небез

-печне.

Слабкість

процесів збудження

і гальмування при їхній

неврівноваженості

(перевага

гальмування

) призводить

до

того

, що будь

-який сильний вплив загальмо

вує його

діяль

-ність

(позамеж

не гальму

вання)

. Меланхолік схильний

підда

-ватися

переживанню

з незначного

приводу

. Меланхолік дещо

замкнутий,

нетовариський

. Його лякає н

ова о

бстановка,

нові

люди

, він

бентежиться і губиться при встановленні

з ним

и контакту

, а звідси схильний

замикатися в собі

, відлю

дкува-

тий.

У спілкуванні

з незнайоми

ми людьми

сором

ливий,

не-

рішучий

, боязливий

. Однак

у спокійній

, звичній

обстановці

меланхолік

мож

е бути хорошим

трудівником,

успішно

справ-

лятися

з життєвими

завданнями

, вирізнятися

тактовністю

.Тип темпераменту

необхідно

враховувати в своїй


юристу

(слідчому,

прокурору

, судді

, адвокату й ін

.) у процесі

спілкування з

різн

ими категоріями лю

дей,

уміти

його діагносту-

вати

з метою


оптимального режиму вза ємодії, вста

-новлення

психологічного

контакту

, обрання

способів

впливу

на

особистість.

Залежно

від

типу темпераменту

особа

по-різному

може реагувати на

той чи

інший

подразник

, по-різному сприй-

мати

й оціню

вати

сприйняте. У

цьому

плані

інтерес становлять

ілюстрації типів

темпераменту

, наведені А

. Ф. Коні. Для

харак

-теристики впливу

темпераменту на

показання

, тобто

на роз-

повідь

про

те, як п

оставився свідок д

о того

чи іншого явищ

а або

події, можна

як приклад уявити

собі ставлення

осіб з різним

и темпераментами

до тієї самої події.

Трамвай

наїхав н

а жінку

, що

переходила

через

рейки

, і заподіяв їй

тяж

кі ушкодж

ення

чи,

можливо

, смерть

— внаслідок

того

, що вона

не звернула

уваги

на

попереджувальний

сигнал або він почувся занадто пізно.

Сангвінік,

хвилю

ючись

, скаже:

«Це була

жахлива

картина

—

пролунав

надривний

крик,

хлинула

кров,

мені почувся

навіть

тріск зламаних

кісток,

ця картина стоїть

перед

моїми

очима

, переслідує

мене,

хвилю

ючи

і тривож

ачи»

. Меланхолік скаже:

28

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

29

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

«При

мені вагон

трамвая роздавив

нещ

асну

жінку

; і ось

людсь-

ка доля:

мож

ливо

, вона поспішала до

люблячого чоловіка

, до

улюблених

дітей

, під

сімейний дах

— і усе розбито,

знищ

ено,

залишилися сльози

і туга

про

безповоротну втрату

, і картина

осиротілої

родини з б

іллю

постає в моїй

душ

і». Х

олерик

, обу

-рю

ючись

, скаже:

«Роздавили жінку

! Я давно

говорив,

що міське

управління

недбало

виконує свої обов’язки

: чи можна

доручати

керування трамваєм

таким

вагоноводам

, що не

вміють

вчасно

натиснути дзвоник і попередити тим розсіяного

чи тугого

на

вухо

перехож

ого.

І ось результат

. Судити треба за ц

і недогляди

, і суворо судити

». А

флегматик

розповість:

«Їхав

я на візнику і

бачу

: стоїть трамвай,

біля нього юрба народу

, щось роздивля

-ються

; я підвівся у прольотці і

бачу

— лежить якась жінка

по-

перек рейок,

імовірно

, наїхали

і роздавили.

Я сів на

своє

місце

і сказав

візн

ику:

«Пішов

скоріше»

1 .Реакції темпераменту на

подразник

мож

уть бути

просте-

жені на такому

прикладі. Життєва

ситуація полягала

в том

у,

що чотири

чоловіки з чітко

вираженим

и типами

темп

ерамен

-ту

спізнилися до

театру.

Холерик

вступив

у суперечку

з білетером,

намагаю

чись

проникнути

в партер на

своє

місце

; він

запевняв

, що годинник

у театрі

поспішає

, намагався

відтіснити білетера

і проскочи

-ти

на своє

місце

.Сангвінік

відразу

зрозумів,

що в партер

не пустять,

але

на

верхні яруси

потрапити

простіше і пішов

туди.

Флегматик

, побачивши,

що до

зали не

пускають

, поду-

мав:

«Перша картина завж

ди нецікава,

піду в буфет

і там

дочекаюся

антракту»

.Меланхолік:

«Мені завжди

не везе.

Так

рідко

вибираю

сь

до театру й то

невдало

». І поїхав

додом

у.Темп

ерамент лю

дини

в процесі

життєдіяльності

мож

е «маскуватися

». Психологія встановила,

що процес

формуван-

ня характеру

відбивається на

перетворенні темпераменту.

Певною

мірою

умо

ви середовищ

а впливають

на властивості

типу

нервової системи

(основи темп

ераменту

).1 Кони А.

Ф. П

амять и вним

ание

// Собр.

соч

. – Т

. 4. –

С. 8

9.

Психологічна характеристика

типів

темпераменту визна-

чається його

властивостями

: а) сензитивність

(підвищена ч

ут-

ливість до

подій

, що відбуваю

ться

; визначає силу найм

енших

зовнішніх впливів,

необхідну

для

виникнення психічної ре-

акції, а також

швидкість

цієї реакції)

; б) реактивність

(визна

-чає ступінь ми

мовільності реакції на

зовнішні

і внутрішні

впливи

однакової

сили)

; в) активність

(енергійність впливу

лю

дини

на навколиш

нє середовищ

е, зовнішній світ

); г)

спів-

віднош

ення

реактивності й

активності (визначення

залеж

-ності діяльності людини

від

випадкових зовнішніх чи

внут-

рішніх обставин

); ґ) темп

реакцій

(швидкість

протікання різн

их

психічних реакцій і процесів)

; д) пластичність і протилежна

їй

якість

— ригідність (гнучкість п

ристосування

до зовнішніх

впливів або його

інертність

); е)

екстраверсія і протилежна

їй

якість

— інтроверсія

(залежність реакцій і діяльності людини

від зовнішніх враж

ень,

що виникають

у даний

мом

ент

(екс

-травертованість)

, чи від образів,

уявлень

, пов

’язаних з м

ину-

лим і майбутнім

(інтровертованість

); є)

емоційна

збудливість

(властивість

, обумовлена м

інімальним

впливом,

необхідним для

виникнення

емоційної реакції і ш

видкості

її виникнення)

.Перераховані властивості

стосовно типів темп

ераменту

перебувають

у певних сполученнях,

сукупностях

. Їм прита-

манні певні

психологічні характеристики.

Сангвінік. Знижена сензитивність.

Висока реактивність

і висока активність

, урівноваж

еність

. Пластичність.

Екстра-

вертованість

. Підвищена емоційна збудливість

. Прискорений

темп

реакцій

.Холерик

. Знижена сензитивність.

Висока реактивність

і висока

активність

з перевагою

реактивності. Ригідність

. Екс

-травертованість.

Підвищена емоційна

збудливість

. Приско-

рений темп

реакцій

.Флегматик

. Знижена сензитивність

. Низька р

еактивність

і висока активність

. Ригідність.

Інтровертованість.

Знижена

емоційна

збудливість.

Уповільнений темп

реакції.

Меланхолік.

Підвищена сензитивність.

Невисока реак

-тивність

і активність

. Ригідність.

Інтровертованість.

Підви

-

30

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

31

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

щена збудливість

. Депресивний

характер емоцій

. Уповільне

-ний темп

реакцій

.Поняття

і структура характеру.

Індивідуальні відмін-

ності людей виявляються

не л

ише в

темп

ераменті

(даному від

природи,

від

народження

людині

), але й у характері (який

на-

бувається соціально)

. Стосовно особистості слово

«характер

» позначає

чітко

виражені її особливості

. Характер

— сукупність

стійких індивідуальних

особливостей особистості, що склада

-ються

і виявляються

в діяльності і

спілкуванні, обумовлю

ючи

типові

способи поведінки.

Пізн

ання

характеру

індивіда

дозво

-ляє з

певною

ймовірністю

передбачати

його поведінку й у такий

спосіб

коректувати

очікувані

дії і вчинки.

Характер відбиває

індивідуальні особливості


й

обумовлю

є її вчинки,

стосунки

з лю

дьми

, природою

, зовнішнім

світом

. Існую

ть риси характеру.

Так

, залежно

від

переваги пси-

хічних

процесів у

діяльності людини

розрізняю

ть інтелектуаль

-ні

риси

(гнучкість

розуму,

спостережливість та ін.

), вольові риси

(цілеспрямованість

, дисциплінованість

, самостійність

, твердість

і ін.

), емоційні

риси

(грубість,

афективність

тощо)

.Характер не

є випадковим

набором

рис

, це завж

ди си

сте-

ма взаємообумо

влених

залеж

ностей

. Характер являє собою

цілісну організацію

, що іменується

структурою

характеру

. Цінність структури характеру полягає в тому

, що,

знаючи

одні

риси,

мож

на припускати,

прогнозувати наявність

(чи

відсутність)

інших

.У


літературі розрізняю

ть чотири системи


характеру

:1)


, що відбиваю


до окреми

х лю

-дей і колективу

(доброта

, злісність

, чуйність,

вим

огливість,

принциповість,

зарозумілість тощо)

;2)




до праці (пра-

цьовитість

, лінощ

і, сумл

інність,

відповідальність та

ін.);

3) властивості



до речей

(аку

-ратність

, неохайність

, недбалість тощо)

;4)




до само

го себе

(гордість,

самолюбство,

скром

ність,

марнолю

бство та

ін.).

У характері

людини

виділяю

ть також

синтетичні риси:

мо

ральну

вихованість

(визначає о

собливості

людини

щодо її

ставлення до

інших

людей,

форм поведінки,

до суспільства

загалом:

доброта

, тактовність

, гум

анізм тощо)

; повноту

ха-

рактеру

(розкриває

багатство

характеру


, її різ

-нобічність

); цілісність

характеру

(вказує на

внутрішню

єд-

ність о

собистості

, її визначеність)

; силу характеру

(підкреслю

є енер

гійність


); оригінальність

характеру

(розкри-

ває індивідуальну своєрідність

людини

, її самобутність)

.Форму

вання характеру лю

дини

відбувається в процесі її


, під

впливом

виховання

. Становлення

харак

-теру

обумо

влене соціальним

и ум

овами життя

, найближ

чим

оточенням,

впливом

родини,

школи

, друзів.

Характерологічні особливості

необхідно

враховувати

в

юридичній

практиці. Знання

рис

характеру

дозволяє визна-

чати

оптим

альні п

рийоми

проведення вербальних

слідчих

(судових

) дій

, діагностувати


і обрання нею

мож

-ливої поведінки

.Закономірності ф

ормування

здібностей.

До індивіду

-альних

особливостей особистості належать здібності

. За своєю

сутністю

здібності являю

ть со

бою

такі

індивідуально-психо-

логічні особливості

, що виявляються

в процесі

оволодіння


, у ході набування

знань,

умінь

і навичок.

Розвиток

здібностей

відбувається в процесі ж

иття

індивіда

1 .Різні люди

за інших

рівних умов

з різним

темп

ом оволоді

-вають

знаннями,

уміннями і навичками

в тій

чи іншій

сфері


. Одна л

юдина

витрачає багато зусиль

і часу

, а інша

«схоплює на

льоту

».Дослідж

ення

природи


передбачає н

еобхідність

урахування

трьох

істотних

ознак

(Б. М

. Теплов)

: по-перш

е,

під здібностями розуміють

індивідуальні психологічні особ-

ливості, що відрізняють

одну лю

дину

від

іншої

; по-друге,

1 Історії психології відомі

й інші підходи

до даної проблеми.

Існувало

вчення

(френологія)

, відповідно до

якого

здібності

людини

пов

’язували

з

особливостями будови

головного

мозку

. Автор

вчення Ф

. Галль

розробив

відповідні

«фр

енологічні

» карти,

які

відбивають

«шиш

ки зд

ібностей

».

32

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

33

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

здібностями називають

не всякі індивідуальні


, а

лише такі, що стосую

ться

успішності виконання

якої-н

ебудь


; по-третє,

поняття

«здібності»

не зводиться

до тих

знань,

умінь

і навичок,

що уж

е виробилися

в даної

людини

, а передбачає

певний генетичний

мом

ент.

Слід зазначити,

що здібності є

не лише результатом роз-

витку,

але

і дії уродж

ених

особливостей.

У цьому

плані

важ

-ливе

значення

має

поняття

обдарованості

. Обдарованість

—

це своєрідність природних передумо

в, наявність

внутрішніх

умов

, що лежать в основі


. Інш

ими словами,

здіб

-ності —

це обдарованість у розвитку

.Певне

значення в розвитку

здібностей мають

задатки

—

виражені анатомо

-фізіологічні особливості

організму

(хоро-

ший

кровообіг

мозку

, рухливість нервової

системи

та ін

.).

Задатки не

визначають

розвиток здібностей

автом

атично

. Здібності —

це не

задаток у розвитку

.На формування


впливає

ціла низка умов

: спря-

мованість особистості, розумова

і фізична активність

, інтерес

до

діяльності, уява

тощ

о. У

психології розрізняю

ть загальні і

спеціальні

здібності. Існують

літературні

, математичні

, педаго-

гічні

, худож

ні та

інші здібності

. У психології

розглядаю

ть також

теоретичні

і практичні

здібності. Їхня відмінність

полягає

в тому

, що перш

і визначають

схильність особистості до абстрактно

-теоретичних розмірковувань

, другі

— до практичних

дій

.Здібності пов

’язані

з існуванням

трьох

типів

людей:

«ху

-дожнього»

, «розумо

вого

» і «пром

іжного

» (за терм

інологією

І. П

. Павлова

). Дана типологія

пов

’язана

із вченням

, відповід-

но до якого вища н

ервова

діяльність лю

дини

характеризуєть-

ся наявністю

в ній

двох сигнальних

систем:

першої

сигналь

-ної системи

— образної, емоційної, і д

ругої, пов’язаної

із

сигналізацією

цих

образів

за допомо

гою

слова

— сигналу

сигналів

.Відносна п

еревага п

ершої

сигнальної

системи в психічній


людини

характеризує

«худож

ній»

тип

, відносна

перевага

сигналу

сигналів

— «розумо

вий»

тип

, рівне

їхнє

представництво

— середній

(«пром

іжний»

) тип

людей.

За-

значені відмінності

пов

’язують

з фу

нкціями лівої (словесно

-логічної

) і правої (образної

) півкуль

головного

мозку

.Існує два рівні розвитку здібностей

: 1) репродуктивний

—

відбиває

високе

вміння

засвою

вати

знання

, опановувати

діяль

-ність і виконувати її за

зразком

; 2) творчий

— уміння ство

-рю

вати

нове,

оригінальне

, творче.

Високий

рівень у розвитку

здібностей називають

талан

-том.

Талант —

це сполучення здібностей,

що дозволяє

людині

успішно

й оригінально

виконувати яку-небудь

діяльність.

Результати

діяльності талановитої

людини

вирізняю

ться

прин-

циповою

новизною

.Необхідно

зазначити

, що про талант

йдеться

тоді, коли

має м

ісце

сполучення здібностей

, певна

їхня

сукупність.

Ізо-

льована здібність

не м

оже бути аналогом

таланту

(навіть якщ

о вона

має

високий

рівень розвитку

). Наприклад

, про

це свід

-чить

дослідж

ення

психіки

людей,

що мали

ейдетичну

(фено-

менальну

) пам

’ять

. Хоча,

як відомо,

саме

в пам

’яті

, її міцності

багато

хто

готовий бачити

«еквівалент

» таланту.

Так

, протя

-гом декількох десятиліть

група м

осковських

психологів про-

водила

експерименти з випробуваним Ш

., який

мав

феном

е-нальну

пам

’ять

(експериментальна п

сихологічна л

абораторія

О

. Р. Л

урії)

. Мнемонічні1 з

дібності

Ш. не викликали

ні в

кого

сумн

івів

. Випробуваному

пропонували

ряд

слів

, потім

чисел

, потім букв

, ряд

цей

зростав до

тридцяти

, до сімд

есяти,

до ста

елементів

— Ш

. його спокійно

відтворював і в

прямій і в

зворотній послідовності. Він

відтворював його

і через п’ят

-надцять років.

Закриваючи

очі

, Ш. говорив

: «Так,

так

... Це

було

у вас

на тій квартирі

... ви сиділи

за столом

... ви були

в

сірому

костю

мі...

я бачу,

що ви

мені говорили»

. І перелічував

запропоновані й

ому п’ятнадцять років тому

слова

і цифр

и.

Пам

’ять

Ш. не м

ала м

еж ні за обсягом

, ні за м

іцністю

. У діяль

-ності людини

пам

’ять

— це лише один

з факторів

, від

якого

1 Мнемо

ніка

– мистецтво

запам’ятовування

; існує

система

прийомів,

що полегш

ують

запам

’ятовування і збільшую

ть об’єм

пам

’яті

. У Старо

-давній

Еладі

богиню

Мнемо

зіну

вважали матір’ю

дев

’яти

муз

науки

і ми

стецтва.

34

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

35

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

залежить успіх творчості. Ш

. не р

озвив у себе

інших

здібнос-

тей,

крім здатності запам

’ятовувати

1 .Вищ

ий ступінь

у розвитку здібностей

у психології нази-

вають

геніальністю

. Вона пов’язана зі

створенням

якісно но

-вих,

унікальних творів

, відкриттів.

Тільки геній прокладає

нові

шляхи

, якими

йдуть

послідовники.

§ 2

. Е

мо

ції

і п

оч

утт

я.

Пс

их

ічн

і ста

ни

Емоції

(від

лат

. em

over

e — хвилю

вати

, збудж

у-вати

) — це п

ереживання

людиною

свого особистого

ставлення

до дійсності

, його реакції н

а вплив внутрішніх і зовнішніх

подразників.

Емоційне переживання

являє

собою

суб

’єк тивне


об’єктивної

реальності, їхнє


наперед

визначене впливом на

нервову

систему

людини

об’єк

тивних

явищ

. Виникнення емоцій пов’язане із задоволенням чи

незадо-

воленням

потреб лю

дини

. Ті або

інші явища м

ожуть викликати

почуття задоволення чи

невдоволення,

мож

уть обрадувати

чи

засмутити,

подобатися ч

и не

подобатися.

Необхідно

зазначити,

що емоції істотно впливають

на д

іяльність лю

дини

.Поряд

з терміном

«емоції»

у психології вживається

також

терм

ін «почуття»

. Емо

ції і

почуття

в широком

у значенні

це

синоніми

. У вузькому значенні

емоції

— це п

ереживання

, що

виникають

у даний

, конкретний мо

мент

, у певній ситуації.

Почуття

виникаю

ть як результат у

загальнення багатьох

емо-

цій,

пов

’язаних з тим

або

іншим

об’єктом.

Існує різном

аніття

емо

цій

(емо

ційних

переж

ивань)

. Ви-

никнення

різних емоцій

обумо

влене не

лиш

е властивостями

впливів,

але і

суб’єктивним

и особливостями самого

індивіда

, його

індивідуально-психологічними

особливостями

, станом

здоров

’я, потребами

, прагненнями

, баж

аннями

тощ

о.Ем

оційні

переж

ивання

мож

уть бути

класифіковані

. Так

, розрізняють

позитивні

і негативні емоції (характеризую

ться

1 Д

ив.: Лурия

А. Р

. Маленькая

книжка

о больш

ой памяти

(Ум мн

емо-

ниста)

. – М

.: Изд

-во Моск.

ун-та

, 196

8. –

88 с.

наявністю

відтінків

задоволення

або

невдоволення)

. Емо

ції

відрізн

яються

також

за ступенем збудження

чи заспокоєння.

Всі

емо

ції м

ожуть бути

поділені на три великих класи:

1) настрої

— стійкі п

ереж

ивання

яких-небудь

емо

цій.

Вони є найбільш

пош

иреним

видом

емо

ційних

станів лю

ди-

ни. Їхні відмітні риси:

а) сл

абка

інтенсивність;

б) значна три-

валість;

в) неясність

, «несвідом

ість

»; г)

своєрідний дифу

зій-

ний характер

(вони накладаю

ть відбиток на

всі

дум

ки і дії

людини

в конкретний мо

мент

);2)

афекти

— переж

ивання

, що вирізняю

ться

різко

вира-

женою

інтенсивністю

і відносною

короткочасністю

. Відмітні

риси

: а) б

урхливий

зовнішній прояв;

б) короткочасність

; в)

певна

«несвідомість»

переж

ивання

; г) р

ізко

вираж

ений

ди-

фузійний

характер.


що сильні

афекти захоп-

люють


повністю

;3)

почуття

— переживання

, що характеризую

ться

віднос-

ною

стійкістю

і виділяють

ті чи інші явища,

що мають

ста

-більну

мотиваційну

значущ

ість

. Відмітні риси:

а) виразність

і визначеність переживання

; б) обм

ежена тривалість

(почут

-тя

тривають

не так довго,

як настрої; їхня

тривалість обме

-жена часом дії причини

); в)

усвідом

лений характер

; г) пред-

метність

(зв’язок

переж

ивання

з конкретними

діями

, обста

-винами

). Почуття

не мають

диф

узійного

характеру

.Почуття

мож

уть бути

підрозділені на нижчі

(пов

’язані

пе-

реважно

з біологічними

процесами

, з задоволенням

чи незадо

-воленням

природних

потреб лю

дини

) і ви

щі (виникають

у зв

’яз-

ку із

задоволенням

чи незадоволенням

суспільних

потреб)

.Існує три

види вищих

почуттів:

а) моральні (відображаєть

-ся

ставлення індивідуума

до вимог м

оралі):

почуття

обов’язку

, друж

би, людської

гідності

й ін

.; б)

інтелектуальні

(пов

’язані

з пізнавальною

сферою


): почуття здогадки

, упевненості, сумн

іву,

подиву тощо;

в) естетичні

(викликані

красою

чи потворністю

явищ

чи об

’єктів

, що сприйм

аються

).Виникнення і розвиток емоцій

обумо

влений

впливом

та-

ких факторів

: способу

життя

індивідуума;

особливостей його


; рівня

інтелектуального

розвитку;

характеру

ви-

36

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

37

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

ховання;

здатності

переж

ивати різні емо

ції. Прояв

емо

цій у

людини

виявляється

в різних емоційних станах

. Причому

в

процесі діяльності одні з

них

підвищую

ть його життєдіяль-

ність

(стенічні),

інші, навпаки,

зниж

ують

її (астенічні

). Ем

о-ційні стани

(радість

, страх

, гнів,

сум

та ін

.) зовнішньо прояв-

ляються

у міміці, пантом

іміці, зміні дихання

тощ

о.Ем

оційні

стани відображаю

ть об’єктивну реальність

у про

-цесі

взаємодії особистості і

суспільства

. Вчинення злочинів

характеризується

екстремальністю

ситуацій,

що викликаю

ть

різні емоційні відображення

в особистості

залежно

від

її місця

в механізмі злочинної

події:

особа

, що вчиняє

злочин

(злочи

-нець

), жертва злочину

(потерпілий)

чи очевидець (свідок

) того,

що відбулося.

Виникнення емоційних

(психічних

) станів у

процесі злочинної

події обумовлено

низкою

факторів:

видом

злочину,

його тривалістю

чи короткочасністю

, способом вчи-

нення злочину

, індивідуально

-психологіч

ними


учасників,

що передують

злочинній поведінці, та

ін.

Злочинна

подія

є тим впливом,

що викликає

різні

емоцій

-ні

реакції.

Найчастіше такі

реакції пов’язані з

емо

ційною

(психічною

) напруженістю

або

стресом

. У певних інтерпре

-таціях

ці категорії використовую

ться

як синоніми

. Напру

-женість

розглядається

як психічний стан

, обумо

влений

пере-

дбаченням несприятливого

для

суб’єкта

розвитку події. Стрес

(від

англ

. stre

ss —

тиск

, напруга

) — термін

, використовуваний

для позначення

великого кола

станів лю

дини

, що виникають

у відповідь на

різноманітні екстремальні впливи

(стресори)

. Стрес

виникає

при

небезпеці

, фізичних чи

розум

ових

пере-

вантаж

еннях,

у разі необхідності прийм

ати відповідальні рі-

шення

. У психології розрізняю

ть фізіологічні та психологіч

-ні

стресори.

До фізіологічних

стресорів

відносять

фізичне

перевантаження

, стимули

болю

, дію

високої

(чи низької) тем-

ператури

тощ

о, до психологічних стресорів

— наявність

не-

безпеки,

погроз, образ та ін

.Очевидець

(свідок)

чи жертва тяж

кого

злочину перебуває

в стані стресу

(напруження

). Його стан

характеризується тим,

що всі процеси

ніби

«пригальмовані

»: людина

погано розуміє,

чує,

неадекватно

сприйм

ає свої

рухи тощо.

Рівень напруж

ен-

ня в

тих

або

інших

людей мо

же бути

різним.

У стані

стресу

перебуває й особа,

що вчиняє

злочин,

і це

пов

’язано

з тим

и чи

іншим

и небезпеками,

погрозами

, ризиками.


ть ем

оційний стан

— розгубленість

чи

фрустрацію

. Фрустрація

(від

лат

. fru

stra

tio —

обм

ан, роз

-лад,

руйнування планів

) —

психічний

стан лю

дини

, який

викликається

об ’єктивно непереборним

и (або

таким

и, що

суб’єктивно сприйм

аються

) труднощ

ами,


на

шляху

до досягнення

мети або до

вирішення

проблеми1 ;

пе-

реживання

невдачі

. Фрустрацію

мож

на розглядати як

одну з

форм

психологічного стресу

. Розрізняю

ть: фрустратор

— при

-чину

, яка

викликає стан

фрустрації; фрустраційну

ситуацію

і фрустраційну

реакцію

. Фрустрація —

це п

сихічний

стан

, який

виражається

в характерних

рисах

переж

ивань і поведінки

і викликається

об’єктивно нездоланними

(або

такими

, що суб’єк

-тивно сприйм

аються

як нездоланні

) труднощ

ами,

які

виника-

ють

на шляху


мети чи

до вирішення

задачі

2 .Фрустрація супроводжується

в основному

негативними

емоціями

: гнівом,

роздратуванням,

почуттям провини,

без

-вихідності

. Рівень ф

рустрації залежить від

інтенсивності фрус-

тратора,

індивідуальних

особливостей особистості.

Виникнення стану фр

устрації в багатьох

випадках харак-

терне для посткрим

інального періоду,

коли після вчиненого

злочину лю

дина

(злочинець

чи жертва)

не бачить

виходу із

ситуації,

що виникла.

У ряді випадків такі

особи

схильні

до

суїцидальної

поведінки

(самогубства

).Екстремальні

ситуації породж

ують

страх у лю

дини

. У пси

-хології страх

визначають

як емоцію

, що виникає в ситуаціях

загрози біологічному

чи соціальному існуванню

людини

. Цей

стан

варіює в досить

широком

у діапазоні відтінків

(побою

-вання,

страх,

переляк

, жах

та ін

.). У


літературі

1 Яскравий прояв фр

устрації можна

спостерігати на

скорпіонах.

Так

, якщо з мотузки зробити коло

і запалити

, а у

колі помістити

скорпіона

, то

ніякої


загрози

його існуванню

немає

. Однак

комаха починає

метушитися,

не бачить

виходу з ситуації,

що склалася

, зрештою

, своєю

голкою

б’є

себе в голову

і гине

.2 Д

ив.: Левитов

Н. Д

. Фрустрация

– один

из видов

психических

состо-

яний

// Вопросы

психологии.

– 1

967.

– №

6. –

С. 1

20.

38

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

39

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

вказую

ть на існування трьох фо

рм страху

(В. Л

. Васильєв)

: стенічна

форма

(паніка,

погано чи

зовсім неконтрольована

свідом

істю

); астенічна форма

, що протікає

короткочасно і

проявляється

в заціпенінні, тремтінні, недоцільних учинках,

і стенічне збудж

ення

— поведінка

, що регулю

ється свідоміс

-тю

і спрямо

вана

на подолання небезпеки і страху.

У патологічних випадках

йдеться

про

фобії

(нездоланний

нав’язливий страх перед яким

-небудь п

редметом

чи явищ

ем).

З. Фрейдом


дві

групи фо

бій:

1) «життєві

стра-

хи»

(страх

смерті, інфекції тощо)

; 2) спеціальні ф

обії

(страх

відкритих просторів,

певних тварин

, ком

ах тощ

о). Н

а думку

вченого,

причиною

фобії,

як і будь-якого симп

тому

, є несві

-доми

й конф

лікт

душ

евних прагнень

1 .Страх може сприяти гіперболізації того,

що сприйм

ається

(перебільш

енню

). Зокрема,

якщ

о нападників

у ході злочину

було

четверо

, особа

, яка

перебуває

в стані страху,

мож

е вказу

-вати

, що їх

було шість

чи сім.

Якщ

о нападала

одна особа,

то

людина

в стані страху може говорити про косий сажень п

лечей,

високий зріст,

про

зле і страш

не обличчя

злочинця

тощ

о.

§ 3

. П

си

хол

огі

я с

удд

і

Суддя —

посадова особа

відповідного

суду

, но-

сій судової влади

. Це та особа

, яка

уповноважена виносити судо

-ві

рішення

від

імені держави2 .

З цим пов’язане його

підкорення

тільки закону

, заборона впливу на

нього

будь-яким

способом

.Відповідно до

Конституції України

правосуддя здійсню

-ють

професійні

судді

та,

у визначених законом випадках

, 1 Д

ив.: Фрейд

З. П

сихология б

ессознательного:

Сб.

произведений.

– М

.: Просвещ

ение

, 198

9. –

С. 4

46–4

47.

2 І. Я

. Фойницький вказував

, що всі судові рішення

постановляю

ться

ім’ям

верховної державної влади

, за указом

Його Імператорської

Величності. Ця ос

-нова

державного

суду

має

силу

як для

кримінального,

так і

для

цивільного суду

. В обох

випадках суд служить не

приватним

інтересам окремих осіб

, окремих

громадських гуртків чи

окремих

відомств,

а загальним держ

авним інтересам


. (Ди

в.: Фойницкий

И. Я

. Курс уголовного судопроизводства.

– СПб.

: Альфа

, 199

6. –

Т. 1

. – С

. 8. (Отпечатано по

третьему

изданию

, СПб,

191

0.) )

народні засідателі і

присяжні

(ст.

127

). У

цій

же н

ормі

Основ

-ного

Закону держ

ави,

у зв’язку

з особливим

статусом судді,


, що проф

есійні

судді

не мо

жуть належати до

політичних

партій та

профспілок,

брати

участь у будь

-якій

політичній

діяльності, мати

представницький

мандат,

обій-

мати

будь-які інш

і оплачувані посади,

виконувати іншу оп

-лачувану

роботу,

крім наукової

, викладацької та творчої.

Професія судді є

найбільш

складною

серед

юридичних

проф

есій

. Це пов’язано з необхідністю

прийм

ати важливі

і відповідальні рішення

, визначати

долі інш

их людей,

їхню

винність

чи невинність

у вчиненні злочинів.

Том

у суддя по

-винен мати

високу відповідальність

за свої вчинки і дії.

Пізнавальна

діяльність судді спирається на

вже зібрані

матеріали

(докази по

кримінальній справі

) на

досудовом

у слідстві

. Суд

повинен

перевірити пред

’явлені докази,

їх «зва-

жити»

і винести відповідне

рішення

. Йдеться

про

професійні

якості

судді, наявність відповідного

досвіду

, вміння розібра-

тися

у життєвій ситуації.

Саме з

цим

пов

’язаний віковий ценз

судді —

не м

олодше д

вадцяти п’яти років.

Необхідний також

і стаж

роботи у галузі

права

— не менш

е трьох років.

У процесі

пізнання

події суддя конструює уявні

моделі, вису-

ває судові версії

. Наявність обвинувального висновку у

матеріалах

кримінальної

справи

не повинна

справляти сугестивного

впливу

на

суддю

. Поряд

з версією

обвинувачення

мож

уть висуватися

і контрверсії. У

цьому


і роль

захисту у змагальному

кримінальному процесі. Л.

Є. Владимиров зазначав

, що суд не

аудиторія,

де читаються

лекції, які складаю

ться

з узагальнень

різноманітного

матеріалу

. Суд

є розслідування

індивідуальної

події, і захисник повинен усі свої міркування добувати

з даного

випадку.

Тут

не м

оже й

тися

про

злочинність узагалі

, а лиш

е про

злочинність тієї саме лю

дини

, що сидить

на лаві

підсудних

. Пе-

ребуваючи

у межах

того злочину,

який засудж

ується

і який

він

вивчає

, захисник п

овинен

тільки

з нього черпати свої

дані і

дово-

ди, ґрунтую

чись

тільки

на клінічному вивченні окремого випадку

. Йдеться

про

винність н

е класу

, не групи

, не п

рофесії, не

партії

, а

саме

цієї

окремої людини

, проти

якої

пред’явлено

обвинувальний

акт. Не слід

змішувати двох

трибуналів:

наукового

і судового

.

40

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

41

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

Перший

не знає

ніяких строків і умовностей,

другий,

за самим

своїм завданням,

пов

’язаний строками

й умовностями

. Кримі

-нальна

справа

є крапля

води

, у якій

живе цілий

світ істот

, здебіль

-шого невидимих для н

еозброєного ока1 .

Судді

у змагальному

процесі

(обвинувачення

— захист)

належить регулю

юча

роль.

Така роль

полягає

у створенні

ділової обстановки судового

процесу

, визначенні і

регулю

-ванні спілкувань,

усуненні різко

конфл

іктних

відносин,

зни-

женні

надмірного емоційного

збудження

учасників

.Діяльність судді пов

’язана

з розглядом

різн

их за своїм ха

-рактером

справ (кримінальних

, цивільних

, адміністративних та

ін

.). Відсутність

належної спеціалізації суддів,

високий

ступінь

інтелектуальних і емоційних

навантажень,

перевищ

ення

норма

-тивів кількості розгляду справ призводить

до виникнення

нега-

тивних

емоцій,

до психологічних перевантажень,

а зр

ештою

, і

до професійної

деформації (використання

схем і ш

аблонів в


, негативного

ставлення до

людей,

спрощенства

про

-цедури

розгляду кримінальних

чи цивільних справ та

ін.)2 .

1 Див

.: Владимиров

Л. Е

. Adv

ocat

us m

iles

(Пособие

для

уголовной

за-

щиты

) (Извлечение)


прошлого

. – М

.: МГП

«Фемида»

, 199

2. –

С. 4

6.2 В

плив

на особу судді різн

их негативних чинників

, надто

великі емо

-ційні навантаження

дійсно спричиняють

деформацію

її психологічної

струк-

тури

. Водночас незадоволення рішеннями

суду, певною

мірою

озлоблення

діями суддів

породжую

ть гостро

сатиричні характеристики їх


фігури

Так

, прем’єр

-міністр

Італії Сільвіо Берлусконі

продовжує

дивувати

світ

своїми

незвичним

и висловлю

ваннями на

адресу

суддів

: «Лиш

е розумо-

во неврівноважені люди

, люди

з психічними

проблемами можуть р

обити цю

роботу

. Вони це

роблять

тому

, що з антропологічної

точки зору

відрізняю

ть-

ся від

інших

представників

людської

раси»

. (Див

.: Велик и могуч итальянс

-кий язык

// Со

бытие.

– 2

003.

– 2

– 8

октября

. – С

. 5.) А

ось

як описує

Віктор

Гюго


стан

суддів

, які

винесли

смертний

вирок

: «Судді сиділи

спереду із задоволеним виглядом

– мабуть р

аділи,

що справа

доходить кінця

. На обличчі

голови

, м’яко

освітленому відблиском

віконного скла

, був

мирний,

добрий

вираз

; а молодий

член суду

, смикаючи

свої

брижі, майж

е весело патя

-кав з гарненькою

дамою

у рожевому капелю

шку

, яка

через

знайомство

сиділа

позаду

нього

. Лиш

е присяжні

були бліді і

похмурі

– слід думати

, втоми

лися

від безсонної ночі, деякі позіхали.

Так

не поводять

себе лю

ди, які

тільки

що

ухвалили

смертний

вирок;

на обличчях цих добродуш

них обивателів

я читав

лише бажання

поспати

». (Д

ив.: Гюго

В. С

обрание сочинений:

В 6

т. –

М.:

Изд

-во

«Правда»

, 198

8. –

Т. 1

. – С

. 89.

)

Суддя

має

вирізнятися

високим

и моральними

параметра

-ми

, прагненням до

справедливості. Необхідний індивідуаль-

ний підхід

до кожної людини

, поваж

не ставлення

до її осо-

бистості

. Правосуддя зачіпає долі

багатьох лю

дей.

Судити

потрібно

справедливо

, з урахуванням

всіх обставин

справи.

Суддя

ж повинен

бути об

’єктивним.

Пізн

ання

у су

ді передбачає зіткнення

різн

их інтересів,

ви-

никнення

суперечливої інтерпретації тих або інших

фактів.

У

цій

ситуації суддя

повинен

уміти

виокремити головне,

усу

-нути

перекручування,

відрізнити емоції від існуючих реаль-

ностей

. Судді

доводиться взаємодіяти з ш

ироким

колом

осіб з

різним

процесуальним

полож

енням,

які по-різному ставляться

до

справи

, вирізн

яються

за своїм інтелектом

, віком

, професією

, соціальним

станом тощо.

Ця взаємодія має бути

чітко

проце

-суальною

. Суддя

не п

овинен

виконувати невластиві

функції у

наданні «правової

допомоги населенню

». У

цьому

плані

спра

-ведливо звучать слова:

«Су

д довідок не

дає

».Су

ддю

вирізняє

висока

культура м

ови.

За допомогою

мови

суддя здійснює к

омунікативну

функцію

, регулює спілкуван

-ня

різн

их осіб,

здійснює у

допустими

х фо

рмах


вплив.

Мова судді

повинна

вирізнятися

лаконічністю

, чіткіс-

тю формулю

вань

, юридичною

грамотністю

. У діяльності суд

-ді

важ

ливе

значення має письмо

ва мова,

вміння складати

процесуальні

докум

енти

.

§ 4

. П

он

ятт

я п

ро

фе

сіо

гра

фії

та

пр

оф

ес

іогр

ам

и.

Пр

оф

ес

ійн

а

де

фо

рм

ац

ія т

а ш

ля

хи

її у

су

не

нн

я


ть професіографію

—

технологію

вивчення вимог, що ставляться

професією

до осо-

бистісних якостей,



і мо

жливостей

індивіда

. Професіографія сприяє

оптим

ізації і п

ідвищенню

ефективності

тієї

чи іншої


роботи.

Професіогра

-фія передбачає

розробку проф

есіограм

— системи

психоло

-

42

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

43

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

гічних

якостей

, умінь

та навичок,

які

є необхідними

для

ус-

пішного

виконання


діяльності. Саме за

допом

о-гою

професіограми

повинні

визначитися

професійна п

ридат-

ність і здійсню

ватися

добір

кандидатів на

певні

посади.

Професійна д

іяльність судді передбачає ч

іткий добір осіб

на

ці посади,

вироблення своєрідних

критеріїв

відповідності

. У


літературі пропонувалася

розробка проф

е-сіограми

судді

(необхідний набір якостей залежно

від

вико-

нуваної діяльності).

Стосовно діяльності

судді виділяю

ть такі

сторони

(В. Л

. Васильєв)

: соціальну

(висока відповідальність

за свою

діяльність,

неупередж

еність

тощо)

; реконструктивну

(загальний

і спеціальний інтелект

, пам

’ять

, уява,

аналітичне

мислення

, інтуїція судді та ін

.); ком

унікативну

(чуйність

, емоційна

стійкість

, уміння слухати і розмо

вляти й ін

.); ор-

ганізаційну

(воля,

зібраність,

цілеспрямованість

, наполег

-ливість та

ін.);

посвідчувальну

(загальна і

спеціальна

культу-

ра письмової

мови,

навички

в ск

ладанні письмових

докум

ен-

тів та

ін.).

До створення проф

есіограми судді зверталися і в

юридич-

них літературних

джерелах

. У цьому

сенсі

складний процес


функцій

судової

влади


стосовно

певних

підструктур

діяльності:

1) пізнавальна

підструктура


судді —

професійно необхідні якості: різносторон-

ні загальні

і глибокі професійні знання;

розвинений інтелект

, гнучке

творче ми

слення

, висока розумо

ва працездатність;

аналітичний склад розуму

, прогностичні здібності

, вміння

виділити

головне

; активне

сприйняття,

ємн

а пам’ять,

стійка

увага,

розвинута

уява, інтуїція

; 2) моральна п

ідструктура діяль

-ності судді

— професійно необхідні якості: високий рівень

соціалізації особистості, правосвідомості, соціальної

відпові

-дальності; чесність

, совісність,

сум

лінність

, дисциплінова-

ність;

дом

інування

соціально

значущ

их мотивів

у сфері

про

-фесійної

діяльності;

3) комунікативна

підструктура д

іяльності

судді —

професійно необхідні якості: здатність встановлю

-вати

і підтриму

вати

емо

ційні контакти з у

часниками спілку

-вання;

здатність

розум

іти внутрішній світ

співрозмо

вника,

його


, мотиви поведінки;

доброзич-

ливість,

витриманість,

тактовність,

ввічливість

у відносинах з

людьми

, уміння в

конфліктних

ситуаціях проводити адекватну

ситуації стратегію

комунікативної

поведінки

; здатність

до спів

-робітництва,

досягнення комп

ромісів;

розвинутий самоконт

-роль

над

емоціями;

4) організаційна

підструктура діяльності

судді —

професійно необхідні якості: активність

, ініціатив

-ність;

сміливість

, наполегливість,

цілеспрямованість

, здатність

самостійно

прийм

ати рішення

і вміння п

рогнозувати їх

наслід-

ки; відповідальність,

організо

ваність,

уміння планувати робо

-чий час;

нервово

-психічна стійкість;

5) творча підструктура


судді

— професійно необхідні якості: пізнавальна

активність

, гнучке,

творче

мислення,

кмітливість

; розвинутий

інтелект

, професійна майстерність

, правова

ерудиція;

аналі

-тичний

склад розуму

, прогностичні здібності

, вміння виділити

головне;

активність,

рухливість пізнавальних

процесів1 .

Окремі автори

(А. В

. Дулов

) до змісту


суд-

ді відносять

інтерес і любов до

професії, активну цілеспря

-мо

вану

розум

ову діяльність

для

вироблення лінії н

алеж

ної

поведінки,

принциповість

, дисциплінованість

, почуття

колек

-тивізму,

самовідданості

. Ідеального суддю

наділяю

ть такими

якостями

: широтою

, глибиною

, самостійністю

і критичністю

ми

слення

; аналітичним

и і синтезуючими

здібностями;

уявою

, уважністю

; готовністю

зустріти

протидію

, високою

здатністю

адаптації до різних

людей,

розвинутим почуттям

професій-

ного

такту:

чуйністю

, уважністю

, співчуттям,

самовладанням,

високою

вим

огливістю

, акуратністю

, почуттям відповідаль-

ності, розвиненим

и організаторським

и здібностями2 .

Дослідж

ення

психологічного боку

діяльності судді

доз

-воляє виокремити проф

есійно

необхідні

психічні властивості

цих осіб

. Серед

них

мож

на назвати

творче

мислення,

комуні-

кабельність,

вольові

якості, організаторські здібності

, здат-

ність протистояти негативним

емо

ціям

.1 М

осквич

Л. М

. Статус суддів

: теоретичний

та порівняльно-правовий

аналіз

: Монографія.

– Х

., 20

04. –

С. 1

86–1

89.

2 Дулов

А. В


: Учебное

пособие

. – М

инск

: Вы

-шэйшая

школа

, 197

5. –

С. 1

24–1

31.

44

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

45

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

Творче

мислення

— один із

видів

мислення,

характери

-зується пошуком

нестандартних

шляхів встановлення

істини

й дослідженням окреми

х обставин

при

дефіциті інф

ормації.

Таке

мислення н

абуває

особливого значення

в умовах судової


при

відсутності

достатньої інф

ормації про

розви

-ток події, наявності суперечностей

під

час

перевірки

доказів

. Творче

мислення пов’язане із

створенням нового

продукту,

висуненням

нових

припущень

(судових

версій)

, обранням

моделей поведінки.

Комунікабельність являє

собою

здатність людини

встанов-

лювати


(емоційний

) контакт

під

час

спілкуван-

ня з

різними

особами

(за своїм процесуальним положенням,

соціальним

статусом,

інтелектом

, віком

тощ

о). В

становлення


контакту є важливою

умовою

будь-якого спіл

-кування

(і зокрема спілкування,

що відбувається

в суді).

Вольові якості судді

виявляю

ться

у готовності

переборю

-вати

труднощі, вмінні

прийм

ати оптимальні

рішення

в певних

ситуаціях,

виявляти твердість,

рішучість

та само

стійність у

складній

обстановці. Судова діяльність

відрізняється

прий-

няттям

вольових рішень.

Організаторські

здібності судді

охоплюють

такі

напрям-

ки: а

) самоорганізації;

б) організації діяльності

інших

осіб.

Організаторська

діяльність передбачає

знання НОП

(на-

укової

організації праці),

психології колективу

, психології

праці. Здатність протистояти негативним емоціям має важ

-ливе

значення в організації роботи суддів

. Негативні

емо

ції

можуть бути

зведені

до мініму

му за рахунок глибокої

впев-

неності в

значущ

ості

виконуваної

роботи,

в її

високій

соціаль-

ній корисності

, а також


, що дає вирішення

за-

вдань по

здійсненню

правосуддя1 .

Здійснення


діяльності пов

’язано

з фо

рмуван

-ням важливих психологічних властивостей


. Ре-

зультати


суддів свідчать

про

те,

що практична

діяльність

впливає

на динаміку


якостей

. Зокре

-1 Д

ив.: Коновалова

В. Е

. Правовая п

сихология.

– Х

.: Консум

, 199

7. –

С. 5

5.

ма, 2

5,6%

зазначили,

що у

процесі



діяль

-ності в

них

розвилися

такі

риси характеру і властивості

особис-

тості, як

прагнення

до справедливості

, почуття

відповідальності

за

вирішення

долі людей;

принциповість

, об’єктивність

відзна-

чили

22,

6% суддів;

посидючість,

уважність,

терпіння,

пра

-цьовитість

— 1

6,2%

; повага до

чуж

ої дум

ки, уміння вислу-

хати

людину

, ком

унікативні

якості —

15%

; дисциплінова-

ність,

організованість

, повага до

роботи

— 1

4,8%

; самостій-

ність в ухваленні рішення

, впевненість

у собі —

10,

9%; м

и-лосердя,

співчуття д

о чужої

біди,

терпим

ість

— 9

,2%

; інтуїція,

прогностичні

здібності —

6,7

%1 .

Виконання

будь-якої


діяльності завжди

при

-зводить до

наслідків

, пов

’язаних із

удосконаленням психоло-

гічних

якостей

особи

, а також

з виникненням і ф

орму

ванням

негативного явищ

а —

професійної деформації.

Коли

йдеться

про

деформації м

оральної

свідомості і

про

-фесійної

правосвідомості

працівників

правоохоронних органів,

то

маю

ть на у

вазі негативні явища,

риси,

які

формуються

сти-

хійно чи

свідомо

в окремих


цієї професійної

групи всупереч

суспільним,

державним вимогам,

стандартам

професійної діяльності і

поведінки

, очікуванням

громадської

думки.

Уявлення п

ро належне

, справедливе

, бажане й

припус-

тиме

у діяльності правоохоронців складається у суспільстві, у

самій проофесійній

групі, закріплю

ється у законах і підзакон-

них актах.

Моделі поведінки

і діяльності

, що закладаю

ться

на

таких засадах,

поступово

під

впливом

негативних факторів

соціального середовища,

особливостей професійної діяльності

можуть розмиватись,

руйнуватись

і натомість створю

ватись

індивідуальні, корпоративні

, привнесені ззовні уявлення,

не-

сумісні з

суспільними

, професійним

и вимогами

2 .Професійна дефо

рмація

— це поява певних

негативних

психологічних змін

в особистості

, що впливають

на якість

1 Москвич

Л. М



та порівняльно-правовий

аналіз


– С

. 172

.2 Д

ив.: Лозовой

В. О

., Петришин

О. В

. Професійна етика юриста.

– Х

.: Право

, 200

4. –

176

с.

46

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

47

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

виконання діяльності

. Виникнення проф

есійної деформації

обумовлене

стереотипністю

дій

, використанням

схем

, шаблонів,

типового

. Тому з’являється схематизм

мислення,

спрощую

ться

розумові

моделі, виникають

однобічні

підходи

до різних

ситу-

ацій

. Водночас професійна деформація спричиняє

перебільш

ен-

ня почуття

впевненості і

непогрішності в

своїх думках

, оцінках

, знаннях.

В судовій

діяльності професійна деформація

призво-

дить

до негативного ставлення до

інших

людей,


обвинувального

ухилу

та су

дових помилок.

Професійну деформацію

слід переборю

вати

шляхом сис-

тематичного удосконалення своєї діяльності, підвищ

ення

те-

оретичного

рівня

, взаємним обміном позитивним

досвідом.

Самоконтроль,

самокритичність

, прагнення

до творчого

ви-

рішення


завдань —

важливі

передумови усунен

-ня

професійної деформації. Важ

ливим засобом подолання

проф

есійної деформації є

розумова гігієна

праці

(дотримання

певних

правил розумо

вої діяльності).

§ 5

. П

си

хол

огі

я п

оте

рп

іло

го і

св

ідка

. П

ро

во

ку

юч

а п

ов

ед

інка

Потерпілим є о

соба

, якій злочином

заподіяна

моральна

, фізична

або

майнова

шкода

. Том

у його

психоло

-гічні стани

мож

уть визначатися

«обвинувальним

» ухилом

, перебільшенням збитку

і вини

підсудного.

Почуття

потерпі

-лого

мож

уть бути

пов

’язані

з депресією

, сором

ом, образою

тощо.

Багато потерпілих

відчувають

почуття

тривоги,

страху

перед мо

жливою

пом

стою

злочинця

.У

механізмі

злочину існує взаємо

зв’язок злочинця

і жер

-тви

(потерпілого

), певна вибірковість з боку винного.

Психо

-логія конф

лікту злочинець

— жертва мо

же набувати

різних

форм

. Причому

жертва злочину до

злочинної

події характе-

ризується тією

або

іншою

поведінкою

. Залежно

від

ролі по-

терпілого

(жертви)

у ході реалізації злочинного наміру

розріз-

няють

кілька видів типової поведінки

з боку

жертви злочину:

позитивна,

нейтральна,

провокуюча

. Позитивна

поведінка

—

це поведінка

, спрямована на

запобігання конф

ліктній ситуа-

ції, на

припинення злочину і затримання злочинця

(соціально

позитивна поведінка)

. Нейтральною

називається

поведінка

, що не

сприяє вчиненню

злочину,

але

і не

переш

кодж

ає йом

у (байдужа п

оведінка

). Провокуюча

поведінка

— така

поведін

-ка

з боку жертви злочину,

що створю

є реальну мо

жливість,

сприяє

реалізації злочинного наміру

(характером,

тривалістю

й інтенсивністю

). Провокуюча

поведінка

стає

причиною

вчи

-нення злочинного

акту

або сприятливо

впливає

на ф

ормуван-

ня злочинного

наміру.

Провокуючу

поведінку

іноді іменують

негативною

.Провокуюча

поведінка

жертви сприяє

виникненню

у зло-

чинця негативних

емо

ційних

станів

(агресивності, гніву,

оз-

лоблення

тощо)

, що викликаю

ть вчинення вбивств,

нанесен

-ня

тяж

ких тілесних

ушкодж

ень та

ін. Так

, систематичні при

-ниження

й образи можуть викликати

емоції гніву,

у результаті

яких

будуть заподіяні тілесні

ушкодж

ення

кривднику

. Про

-вокуючою


є легковаж

ні або

амо

ральні

дії потер-

пілої (розпусність відносин

, демонстрація сексуальної до-

ступності й

ін.) при зґвалтуваннях.

Вчення про жертву злочину має назву віктим

ологія

(від

лат.

vic

tima —

жива істота,

принесена

в жертву богу

, жертва;

і грецьк.

λογος

— слово

, вчення)

. У віктимо

логії виділяю

ть

індивідуальну віктим

ність,

видову і групову

.Віктимн

ість

визначається як

підвищена здатність

людини

через низку духовних

і фізичних

властивостей,

а також

со-

ціальну роль

чи статус

ставати

за певних обставин

жертвою

злочину.

Чом

усь одні

люди

періодично стаю

ть жертвою

ки-

шенькових

злодіїв

, інш

і — шахраїв

, третіх б’ють

, заподіюють

їм

тілесні

ушкодж

ення

.Важливе

значення

має

виділення

видів

віктимн

ості

: 1) вік

-тимо

генна дефо

рмація

— сукупність соціально-психологіч

-них особливостей


, пов

’язаних з особливостями

її соціалізації;

2) п

рофесійна віктим

ність

(обумо

влена вико

-нанням

деяких соціальних

функцій

; наприклад

інкасатор,

48

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

49

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

таксист,

міліціонер та

ін.);

3) вікова віктим

ність

(як біологіч

-на

властивість

); 4)

віктимн

ість

«патологія»

(як наслідок

па-

тологічного стану особистості —

тяжкий соматичний

розлад,

фізична недуга

чи психічне

захворювання)

.Свідком

є особа

, якій мо

жуть бути

відом

і які

-небудь об

-ставини,

що підлягаю

ть встановленню

по даній справі

. Свідок

як процесуальна фігура

«породж

ений

» сами

м фактом

злочи-

ну і тому

є незамінним.

Особа

, викликана

органом

дізнання,

слідчим,

прокурором або судом як

свідок,

зобов’язана з’яви-

тися

в зазначені

місце

і час і дати правдиві

показання

про

відомі

їй обставини

в справі (ст

. 70 КПК

України

).Сакраментальна

фраза

літературного

героя Остапа Бенде-

ра: «Бажаю

чі бути свідками

— записуйтеся»

— відбиває деякі

негативні соціально

-психологічні відносини

, що виникають

між

слідчим

і свідком.

Насамперед,

йдеться

про

кількаразові

допити

свідка

спочатку

на досудовому слідстві

, а потім

і в суді

. Далі, це

проблема впливу на

свідка

заінтересованими

особами

(погрози

, шантаж

, фізи

чне насильство

, підкуп тощо)

.Фігура

свідка

повинна

бути надійно захищена. У

розвинутих

країнах існують

певні

програми,

спрямовані

на захист свідків

.Психологічна х

арактеристика свідка як особистості вклю

-чає інтелектуальні

, вольові

, моральні та інші якості. Свідки

відрізняються

за обсягом сприйнятої

ним

и інфо

рмації і м

о-жуть характеризуватися повідомл

енням неправдивих відо

-мо

стей

з різних

мотивів

.

§ 6

. П

си

хол

огі

я о

кре

ми

х ка

тего

рій

з

ло

чи

нц

ів (

со

ціа

льн

о-п

си

хол

о-

гіч

ні х

ар

акт

ер

ис

тики

)

Вчинення злочинного

діяння передбачає

на-

явність суб’єк

та діяльності (суб’єкта

його вчинення

)1 . Для

позначення

його як

поняття


літературі вжива-

1 Злочинець

– це л

юдина

, яка

перейшла

межу закону

, поруш

ник закону

, винуватець

перед

законом.

ються

різні

терм

іни:

«особа злочинця»

, «злочинна

(чи крим

і-ногенна)

особа

», «особа винного»

, «особа,

яка

вчинила

зло

-чин»

. Незважаю

чи на певні відмінності

, ці терміни

викорис

-товуються

як тотожні

. Існує

також

дум

ка, яка

взагалі

запере

-чує п

оняття

особи

злочинця

і те

, що вона

має

певні

специф

іч-

ні особливості

та властивості.

Особа

злочинця

не л

ише існує

, вона п

отребує д

ослідж

ен-

ня. Н

еобхідно

погодитися з А

. Ф. Зелінським,

що особа зло-

чинця

— альфа

й омега

кримінальної психології, її наріжний

камінь

. Людина

, що порушила кримінальний закон,

є автором

злочину,

а її

«справа

» перетворює громадянина

на злочинця

, що відкидається

суспільною

свідомістю

1 . У

злочинців під час

зайняття

злочинною


виробляються

своєрідні вмін-

ня і навички,

звички і н

ахили,

тобто

«злочинний»

почерк.

Вчинення злочинів

певним способом

— передум

ова злочин

-ної професіоналізації. Знання

специф

іки способів


злочинної діяльності —

клю

ч до

виявлення

винних.

Типові

соціально-психологічні

характеристики крим

інальних

осо

-бистостей мо

жуть бути

використані

в судовій

діяльності для

прогнозування особистісних

якостей

підсудного,

його мо

ж-

ливої поведінки

, обраної

позиції.

Про

особу

злочинця необхідно говорити

у тому випадку,

коли

йдеться

про

певну

систему

злочинних дій.

Це обумовле

-но

тим,

що особистість ф

ормується в

процесі

діяльності (у тому

числі злочинної

). Вчинення злочинних дій позначається

на

психологічній структурі особистості

, виникненні у

неї

анти-

гром

адської спрямованості

(установки

).Особа

злочинця

— це соціально-психологічне

поняття

, яке охоплю

є сукупність

типових


і мо

ральних

якостей індивіда

, що фо

рмую

ться

в результаті вчинення зло-

чинів.

Особа

злочинця

охоплює цілу

систему



: спонукання,

установки

, переконання

, емоційні

і вольові


тощо.

Дослідж

ення


злочин

-ця

передбачає вивчення п

сихологічних

механізм

ів протиправ

-1 Д

ив.: Зелинский А.

Ф. К

рими


: Научно-практ. изд.

– К

.: Юринком

Интер

, 199

9. –

С. 9

.

50

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

51

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

ної поведінки

, мотивацій

різних видів злочинів

, індивідуаль

-но

-психологічних

і соціальних

факторів,

ситуативних реакцій

людини

.Особа

злочинця характеризується

виникненням

певних

змін

(пороків

) в її


структурі. Змінам

піддають

-ся

ціннісні орієнтації, потреби,

нахили,

переконання

. Вини-

кають

негативні

риси характеру:

жорстокість

, озлобленість,

жадібність,

боягузтво

та ін

. Водночас слід говорити

про

фор

-му

вання особи злочинця

стосовно

типу

злочинної діяльності

(насильницький

тип

злочинця,

корисливий тип чи

«білоко

-мірцевий

» тип особи злочинця

тощ

о). У

цьому

плані

мож

на

говорити

про

особу

вбивці-м

аніяка

, хулігана,

шахрая,

хабар

-ника

, киш

енькового злодія

й ін

.У


особи

злочинця

розрізняю

ть певного

роду де

-фекти:

1) дефекти

індивідуальної

правосвідомості

(соціально

-правовий

інфантилізм

; правова

непоінф

ормованість;

соціально-

правова дезінф

ормо

ваність;

правовий нігілізм

(негативізм)

; соціально-правовий

цинізм

; соціально

-правове

безкультур’я)

; 2)

патологія

сфери

потреб особи;

3) дефекти

в особистісних

установках

; 4) д

ефекти

психічного розвитку

(пом

ічаю

ться

майж

е у

50%

засудж

ених

)1 .У

сучасній

кримінальній психології

(В. Ф

. Пирож

ков)

роз

-глядаю

ть також

певний причинний комп

лекс

особи

злочинця

, до

якого

відносять

такі

чинники

: 1) соціальні

(нестабільність


несприятлива соціально-психологічна

атмо

сфе-

ра у

ньому

, соціальна

незахищ

еність

та ін

.); 2

) політичні

(від

-сутність

розвинутої демократії, тоталітаризм

, корумпованість

тощо)

; 3) ідеологічні

(відсутність

ідейності, бездуховність та

ін

.); 4

) мо

ральні

(аморальність

, пош

иреність

алкоголізму

, нарком

анії,

люмп

енізація

суспільства

та ін

.); 5

) економічні

(спад економ

іки,

зростання

тінізації в економ

ічній сфері та

ін.);

6) соціально

-побутові (незадоволеність побутовим об

-слуговуванням,

відсутність

житла

та ін

.); 7

) соціально

-тех

-нічні (виникнення

нових

професій,

технізація виробництва,

1 Б

ільш


: Пирож

ков В.

Ф. К

рими


. –

М.: Ось

-89,

200

1. –

С. 1

7–18

.

необхідність

освоєння передової техніки

та ін

.); 8


-культурні (криза вітчизняної культури,

засилля

культу на

-сильства

, пропаганда антигуманних ідей

через

засоби

масової

інфо

рмації та

ін.);

9) н

аціональні

(ідеї націоналізму,

міжна

-ціональні конфл

ікти

та ін

.); 1

0) со

ціально-демографічні

(про

-блеми в сім’ях

, «вими

рання»

сел

та ін

.); 1

1) організаційно

-управлінські

(пом

илкові

владні рішення

, відсутність

зв’язку

органів влади і управління з населенням та

ін.);

12)

соціально-

правові (правові прогалини

; відсутність

урегульованості

сус-

пільних відносин

); 13

) генетичні

(погіршення

генетичного по

-тенціалу

); 14


-медичні

(руйнування системи медич-

ного

обслуговування,

несвоєчасне

виявлення

психічних

ано

-малій та

ін.);

15)

інформаційні

(інф

ормаційна перенасиченість,

негативний

вплив

реклами

та ін

.); 1

6) соціально

-виховні

(від

-сутність

виховної

роботи,

належної діяльності громадських

ор-

ганізацій та

ін.);

17)

кримінальні

(існування

кримінальних інс-

титутів,

кримінальної ідеології,

кримінальної субкультури

та

ін.);

18)

кримінологічні (недостатність системи проф

ілактич-

ної роботи;


прогностичної

діяльності відносно

правопоруш

ень,

недоліки попередж

увальної

діяльності пра

-воохоронних органів та

ін.);

19)

військові

(синдром

розвалу

армії; дідівщ

ина;

торгівля зброєю

і боєприпасами

тощ

о); 2

0)

соціально-психологічні

(особливості


спілкувань

; виникнення

негативних рис особистості тощ

о).

У психології м

али місце різні підходи

до типізації особи

злочинців.

Дослідж

ення


злочинця передбачає

виявлення типового,

визначення критеріїв

градації крим

іналь-

них типів,

встановлення особливостей

у кримінальних відно-

синах. Спроба дослідження

злочинних

типів

(соціально

-психо

-логічних

типів

) була зроблена

італійським лікарем-психіат-

ром Ч.

Ломброзо,

який

вивчав


місць

позбавлення

волі

і своєрідність н

а їхньому

тілі

татуювань

. Ч. Ломброзо і його

послідовник Е

. Феррі

розрізняли такі

типи

злочинців:

1) природ-

жених

; 2) «злочинців унаслідок

божевілля

», психопатів

та інших

, що страждають

на п

сихічні аномалії;

3) злочинців із

пристрас-

52

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

53

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

ті; 4

) випадкових;

5) звичних

1 . Патріарх антропологічної ш

ко-

ли кримінального

права

Ч. Л

омброзо стверджував

, що зло-

чинний

тип особистості мож

на розпізнати

(діагностувати

) за

специф

ічними

фізичними

і психічними

ознаками

(ця школа

виникла у

70 —

80-х роках

XIX

ст.

).Заслуговує

на увагу

класиф

ікація

особистостей,

запропоно-

вана

психологом О

. Ф. Л

азурським.

При

визначенні типів

він

виходив з:

1) природних


них можливостей

; 2) особ-

ливостей


пристосування


до дійсності.

Причому

відповідно

до цих ознак він

визначив

три рівні особис-

тостей

: ниж

чий,

середній

і вищ

ий. На кож

ному

рівні

виділяють

-ся

так звані чисті

типи

, змішані і

спотворені

.Для

кримінальної п

сихології важ

ливе


спотворені

типи особистості ниж

чого

рівня

(з цих

типів

ви-

ходять

злочинні особистості

)2 . О

. Ф. Л

азурський до

спотво-

рених типів відносить:

1) пасивний тип,

який виступає

у виг

-ляді

двох різновидів

: а) апатичного

, що характеризується

байдуж

е-мл

явим

ставленням до

усього оточую

чого

, відсут-

ністю

яскраво

вираж

ених

інтересів і п

отреб;

б) безвільно-

боязкого

, який легко піддається

навіюванню

, з перевагою

пригніченого

настрою

. На думк

у вченого,

хоча лю

ди такого

типу

і не

належ

ать до


типу,

однак

мож

уть

бути

джерелом

поповнення злочинного

світу;

2) тип

розваж

-ливого

егоїста

. Люди

цього

типу розваж

ливі

і хитрі, черстві

і злопам’ятні

; на п

ершом

у плані у

них

турбота п

ро свої

виго-

ди й

інтереси

, переважно

матеріальні

; цей

тип дуже б

лизький

до кримінального

; 3) афективно

-спотворений

тип.

Його пред

-ставники

— безладно-веселі

, легковажні

люди

. За своїми


и проявами

— пияки

, забіяки

, скандалісти

, дрібні

злодюжки

; 4) активно

-спотворений

(ґвалтівник)

тип.

Тут

два

підтипи:

а) безладного

ґвалтівника


рішучістю

, енергією

; працю

вати

не лю

бить

, схильний до

1 Див

.: Фэрри

Э. У

головная

антропология и социализм

// Проблемы

преступности

. – Х

., 19

24. –

Сб.

2-й

. – С

. 31–

32.

2 Див

.: Ковалев А.

Г. П

сихологические

основы

исправления

правона

-рушителя.

– М

.: Юрид.

лит

., 19

68. –

С. 4

6–52

.

бійок;

б) зосереджено-жорстокий

, який не

зупиняється і

перед

убивством1 .

У 2

0-і роки ми

нулого

століття дослідження

різних типів

злочинців проводив

С. В

. Познишев

. Усіх правопоруш

ників

він розділив

на дві категорії

— октогенних та

екзогенних

(залеж

но від

співвідношення

об’єктивних

обставин і внут-

рішньої

особистісної готовності до злочину)

. Перші —

«мо

-ральні

психоастеніки

», яким чужі норми

моралі і

здатність

до

співпереживання

. Другі

вчиняють

діяння під впливом зов-

нішніх ум

ов. Д

о цієї

категорії мо

жуть бути

віднесені

особи

: 1)

з недостатньо

розвинутими

правовими

почуттями

; 2) н

е-достатньо само

стійні

у виборі вчинків

, тобто

такі, що підда-

ються

навіюванню

, легковажні

, слабохарактерні

2 .Класифікацію

особистостей на

матеріалах вивчення

зло-

чинців

зробила п

сихіатр А

. С. П

етрова

(192

7 р.

). Основна

ідея

полягала

у то

му, щ

о поняття особистості розглядалося як

тип

реакції, обумовленої психологічною

конституцією

(будовою

) лю

дини

. У цьому

плані

автор

розрізняє

«прим

ітиви»

(нор

-мальна

людина

, але

внаслідок

несприятливих

умо

в нерозви-

нена

, людина

низького культурного рівня)

і «непримітиви

» (характеризується високою

культурою

). Всередині

кож

ної з

груп

були виділені

основні

типи

(конкретно

-емоційний

, ефек-

тивно-абстрактний,

інтелектуально

-вольовий)

і пром

іжні

3 .Становить

інтерес п

ропозиція О

. Г. К

овальова

розрізняти

основні типи особи злочинців залежно

від

ступеня к

риміналь

-ної зараж

еності


. За ц

им критерієм

автор виділяє:

1)

глобальний

злочинний тип

(тип

з повною

злочинною

зара

-женістю

). Це тип антисоціальний

. Він

негативно

ставиться

до

праці

і лю

дей.

Представники цього типу

не м

ислять

життя

поза

злочинами,

що їм

обіцяють

основні

радощ

і. Усі

їхні

по-

мисли,

почуття

пов

’язані

з задумами

вчинення злочинів

, їхня

1 Див

.: Лазурский

А. Ф

. Классиф

икация

личностей

. – Пг.,

192

1.2 Д

ив.: Познышев

С. В

. Основы

пенитенциарной науки.

– М

., 19

23.

– С

. 107

–112

.3 Д

ив.: Петрова

А. С

. Психологическая

классиф

икация

личностей

. – М

., 19

27.

54

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

55

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

воля

тверда і н

епохитна

у кримінальних діяннях.

Цей

тип

охоплю

є різні підтипи

похітливого

розбещувача і ґвалтівни

-ка

, казнокрада,

що,

незважаю

чи на покарання,

краде

і краде,

і, нарешті

, бандита

тощ

о1 ; 2)

парціальний

тип

, тобто

з част-

ковою

кримінальною

зараж

еністю

. Особистість

цих

людей

ніби

роздвоєна

, у ній

уживаю

ться

риси нормального соціаль-

ного

типу і риси злочинця

; 3) передкрим

інальний

тип

; озна-

чає,

що ці

люди

маю

ть такі

морально-психологічні

властиво-

сті, які у

певній ситуації,

якщ

о вони

опиняються

в ній

, неми-

нуче

вчиняють

злочин

. Тут

існує два

різн

овиди особистостей

: а)

люди

з надзвичайно

емо

ційною

збудливістю

і нестачею

само

владання

; б) легковажний ледар,

який лю

бить

добре

по-

жити,

не утруднюючи

себе2 .

При

вивченні окремих

категорій

злочинців істотна увага

приділяється

насильницьком

у типу

злочинця

(хуліган

, ґвал-

тівник

, убивця)

. У літературних дж

ерелах

робилися спроби

встановити

найбільш

загальні

риси насильницьких злочинців:

1)

егоїзм

, що нерідко переходить

в егоцентризм,

при

якому вся

поведінка особи підкоряється

лиш

е її інтересам,

бажанням і

потягам;

примітивно-анархічна п

озиція

: «що хочу

, те і

роблю

»;

2) тісно

пов

’язана

з егоїзмом

(а нерідко

і прямо ним обум

ов-

лена

) зневага

до інтересів і думок

окремих

членів суспільства,

1 Я

к приклад глобального злочинного

типу О

. Г. К

овальов наводить

соціально-психологічну

характеристику засудж

еної

К.:

«Неодноразово за

-судж

ена.

Розпущена у статевому віднош

енні

. Мріє:

«Вийду

з ув’язнення,

обкраду батьків,

погуляю

як слід

, а там

знову

мож

на повернутися

до ко

-лонії»

. Цинічна

, у неї

немає

нічого святого.

Дуж

е ледаща,

трудитися

не

хоче

. Розмірковує

: «Робота

любить

дурнів»

. Неохайна,

ходить брудною

, за

собою

не стеж

ить.

Вважає

себе найрозумнішою

і найосвіченішою

, інш

их

– «ш

авками

». Дещ

о інша характеристика д

ається

парціальному типу

особи

: «У

. за крадіжку

покараний

вчетверте

. Одруж

ений

. Стосунки у сім’ї були

друж

ні і турботливі

. Працю

вав на

заводі, увечері –вчився

. До роботи

ста

-вився добросовісно

. Мав

подяки,

одерж

ував

премії. Перший

злочин

вчинив

у

14 років

(карманна к

радіжка

). У

колонії поводить себе

добре

, як і раніше,

при перш

их засудж

еннях.

Перебуває

в активі. Обіцяє покінчити з к

радіж

-ками

. В усьому звинувачує

алкоголь

». (Д

ив.: Ковалев А

. Г. П


основы


правонарушителя.

– С

. 50.

)2 Д

ив.: Ковалев А.

Г. П


основы


правона

-рушителя.

– С

. 50–

51.

у тому

числі

навіть найближчих цій лю

дині

; 3) відсутність

здатності, а часто і баж

ання

поставити

себе на

місце

потер

-пілого

, звідси

— відсутність

почуття

жалю

до потерпілого,

великий чи

менший

ступінь жорстокості

; 4) переваж

но афек-

тивний

характер поведінки,

при

якій виникаючі

в особи

бажання

, потреби

і спонукання

відразу

ж реалізуються

, у

тому

числі

і злочинним шляхом1 .

Деякі

вчені

(М. І

. Єникєєв

) до

основних характерних рис н

асильницького типу

злочинця

відносять:

дефектність

соціальної ідентиф

ікації,

емо

ційну

тупість,

імпульсивну агресивність

.Вчинення насильницьких злочинів

пов

’язане

з агресією

. У

психології агресія


як поведінка або

дія

, спря-

мована

на заподіяння

фізичної чи психічної ш

коди

або

на

знищ

ення

іншої

людини

. Готовність окремо

ї особистості

до

агресії виявляється

як негативна риса

— агресивність.

Необхідно

зазначити

, що

«агресія

» означає напад.

Агре-

сивні злочини

маю

ть злісний

, деструктивний

характер,

а їх

метою

є заподіяння

потерпілому

шкоди

. В основі криміналь

-ної агресії

— ворож

неча

і прагнення руйнування

. Вона пося

-гає н

а найважливіші людські блага

— життя

, здоров’я,

честь

, гідність

, права

людини

. Агресія

спрямовується

на заподіян

-ня

людині

страж

дань

і перешкодж

ає здійсненню

її намірів

. Об’єктами

агресивних

дій

буваю

ть також

речі і

природа

— се

-редовище життя

людей2 .

Насильницький

тип

злочинця

пов

’язаний з тим

, що вирі

-шення

конфл

ікту

визначається наявністю

агресивності осо

-бистості

, обумо

вленої

такими

якостями індивіда

, як соціаль-

не відчуження

, знижена толерантність

, озлобленість,

егоцен

-тризм та

ін. Д

ля насильницьких

злочинців характерний низь

-кий рівень

загальної культури й освіченості.

Розрізняють

випадкових злочинців і стійкий

(«злісний»

) тип насильницького

злочинця

. Для

злісного

типу

характерна

1 Більш


: Личность преступника:

Монография

. – М

.: Юрид.

лит

., 19

71. –

С. 1

83–1

84.

2 Див

.: Зелинский А.

Ф. К

рими


: Научно-практ. из

-дание.

– С

. 170

–171

.

56

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

57

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

агресивна спрямо

ваність особистості, прагнення вирішити

конф

лікт

за допом

огою

фізичної сили,

жорстокості

.Особливий

тип насильницького

злочинця

— вбивця

. Існую

ть

різні типи вбивць

: «випадкові»

вбивці

, сексуальні вбивці, вбивці-

хулігани

, вбивці-терористи

, вбивці-найманці (кілери

) та ін.

Позбавлення

життя

іншої

людини

має

серйозні психоло

-гічні наслідки для особи,

що його

вчинила

. «Не убий

» —

го-

ворить

шоста

заповідь

Закону Божого.

І це

пов

’язано

не л

ише

із захистом життя

людини

, але

і з прагненням

захистити

від

страждань

(певних

психічних

станів)

особу

, яка

вчинила

вбивство

, адж

е вчинення

вбивств

призводить до

деформації

всієї структури


.Специфіка

сексуальних

убивств

полягає

у необхідності

урахування

сексопатологічних даних.

Так

, насильство серійних

сексуальних садистів

детерміноване

психолого

-психіатрични-

ми закономірностями

(такий

садизм є аном

альною

формо

ю

вирішення

різноманітних

індивідуально значущ

их ін

тра-

і інтерперсональних конф

ліктів

і подолання хронічних фр

ус-

трацій

, підвищення

самооцінки,

підтвердж

ення

своєї

маску

-линності

)1 . Таку

категорію

вбивств

(сексуальних

) вчиняють

чоловіки

. Явища садизму

в жінок

зустрічаються

вкрай

рідко

, а садистські вбивства і

некрофілія не

зустрічаються

. Віковий

склад злочинців виглядає

так

: неповнолітні —

9%

, від

18 до

30

років

— 5

6%, від

30 до

50 років

— 3

0%, більш

е 50

років

—

5%. Картина

сексуальних убивств ураж

ає своєю

зовнішньою

протиприродністю

, «психічною

ненормальністю

», патологіч

-ністю

. Тут

мож

на виділити злочинця

, що

«маскується»

і «рап

-тового

» злочинця

, «душителя»

(який вчиняє

вбивство шляхом

удуш

ення

чи удавлення)

і «потрошителя»

(який убиває

шля

-хом нанесення колото

-ріжучих

поранень)

2 .1 Д

ив.: Бухановская О

. А. С

ерийны

е сексуальны

е садисты

: подходы

к

лечению

и его

принципы

// Серийны

е убийства

и социальная агрессия

: что

ож

идает н

ас в

XX

I веке?

Медицинские

аспекты

социальной

агрессии

: Матер

. 3-й междунар.

науч.

конф.

– Ростов-на

-Дону:

Феникс,

200

1. –

С. 7

6–80

.2 Д

ив.: Фомина А.

С. Расследование

убийств

, совершаемы

х по

сексу

-альным мотивам

// Расследование преступлений

против личности

: Учеб.

пособие

/ Под

ред

. О. Я

. Баева

. – Воронеж

: Изд

-во Воронеж

. гос

. ун-та

, 19

98. –

С. 7

1–74

.

Соціально-психологічна

характеристика сексуального вбив

-ці

(ман

’яка

) Н. Д

жум

агалієва

: «Сму

га невдач і п

оневірень.

У

перерві

— арм

ія, служив

у десанті

, на другом

у році

запив,

часто

«до повного забуття»

. Довгий час у взаєми

нах з ж

інка

-ми

був

стриманий,

соромливий

, а з

1974

по

1977

р., роз’їждж

ав

по країні, зовсім

не спілкувався з ж

інками

. У цей

час

, десь у

віці

23 років,

стали

мим

оволі виникати зорові

уявлення ок

-реми

х розчленованих частин

оголеного

жіночого тіла

і внут

-рішніх органів,

при

цьому

відчував статеве збудження

. По-

вернувшись додому

, «загуляв»

і навіть

«познайом

ився

» з

венеричним

и хворобами.

Звичайна близькість

з жінкою

вже

не влаштовувала

. Наприкінці 1

978 р.

став розробляти

план,

як

«добути

жінку

, роздягнути її і вивчити

будову внутрішніх

органів»

, нібито вирішивши,

що мо

жна

стати

пророком,

на-

пивш

ись крові, і зменш

ити статевий

потяг

, наївш

ись м’яса.

.. 6 січня

1979

р. Д

жум

агалієв убив

А. У

протоколі

огляду міс-

ця події читаємо:

«...На смітнику

Карилінського

сукняного

комб

інату виявлені

частини

людського тіла

жіночої

статі, дві

ноги

, за

15 м

від

них

чоботи,

розпороті

гострим

предм

етом

до

гомілки.

Під

купою

каменів

, землі

і дроту виявлені

грудна

клітка

, руки

… обидві груди

вирізані. Оглядом

ніг

установ

-лено

, що надрізи починаються

на

15 см вище п’яти,

йдуть

далі

до суглоба,

тобто

литки

відсутні. Голова

відпиляна

на

рівні першого шийного

хребця…

» Після

цього

вбивства по

-тягнулися нескінченною

низкою

: 21 квітня

, 21 червня

(под

-війне вбивство

матері і

дочки

), 27

червня…

1

Ще один

приклад

— особистість

Г. М

ихасевича,

який на

-родився в

194

7 р.

Перше вбивство вчинив

у 1

971 р.

і з кож

ним

роком убивав

усе

більш

е і більш

е (жертвами були

тільки

жін

-ки

). Усього в

1971

–198

4 рр

. він

убив

36 жінок

, причому

в

1984

р. —

12 жінок

. Михасевич

вчиняв убивства

, як правило,

біля

доріг;

усі

його жертви були

задушені одним

способом

—

різко стягнутою

косинкою

, шарфо

м чи

пучком трави.

Місце

вбивств теж

було певним

— у

районі між

Вітебськом і П

оло-

1 Див

.: Раззаков

Ф. И

. Бандиты

времен социализма

(Хроника

россий-

ской

преступности

1917

–199

1 гг

.). –

М.: ЭКС

МО

, 199

6. –

С. 5

10–5

11.

58

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

59

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

цьком,

том

у справу

Михасевича і назвали

вітебською

. Зовні

Михасевич

вів

цілком благопристойне

життя

: працю

вав за

-відувачем ремо

нтними

майстернями

, мав

сім

’ю, дружину,

двох

дітей

і навіть

був

… дружинником,

позаш

татним

пом

іч-

ником міліції…

Коли кільце

слідства стало наближ

атися до

місця прож

ивання

Михасевича,

він

захвилю

вався,

написав

зміненим

почерком анонімного

листа

до обласної

газети ,

де

стверджувалося,

що жінок

убивають

місцеві

чоловіки,

які

помщ

аються

своїм

коханим

за невірність

… Для

більш

ої пе-

реконливості

після

відправлення листа поїхав

до Вітебська

, вбив

ще одну

жінку

і біля

тіла залишив

записку

, підписану

«патріоти Вітебська

»1 .У

спеціальній

літературі зазначається,

що для серійних

сексуальних злочинів

характерне садистське о

формлення епі-

зодів

— демонстрація,

у першу чергу само

му собі, свого па

-нування над жертвою

— її

особистістю

, тілом

, нерідко

—

можливість розпоряджатися її речами

, життям,

здоров’ям

, статевою

незалеж

ністю

і недоторканністю

, жорстоке її при-

душення

і підпорядкування,

катування

, болісне

заподіяння

ушкодж

ень,

знущ

ання

, приниження

2 .Зараз серйозну соціальну небезпеку становлять

убивства

на замо

влення

. Психологія вбивства

на замо

влення

характе

-ризується складним

ланцю

гом взаємо

дій:

замо

вник

— вико-

навець

, або

замовник

— посередник

— виконавець,

або

за-

мовник

— кілька посередників

— виконавець.

Існують

різні

типи

виконавців убивства

на замо

влення

. Вони мо

жуть бути

підрозділені

на виконавців-дилетантів

і виконавців

-професіо-

налів.

Наймані

вбивці- професіонали у свою

чергу

поділяю

ть-

ся на вбивць-одиночок

, які

виконують

замовлення

час

від часу

,

1 Див

.: Белоусов

В. Кто

убил Влада

Листьева?

Факты

, версии,

аргумен-

ты. –

Минск

: Современ.

лит

., 19

95. –

С. 3

99–4

00.

2 Див

.: Бухановский А.

О., Гайков

В. Т

., Байбаков

Ю. Г

. Серийны

е сек-

суальные преступления

: психолого

-психиатрические

сопоставления

// Се-

рийные убийства

и социальная агрессия

: что

ожидает нас в

XX

I веке?

Ме-

дицинские аспекты

социальной

агрессии

: Матер

. 3-й

междунар.

науч.

конф

. – С

. 94.

і вбивць,

які

перебуваю

ть на постійному

утрим

анні

того або

іншого злочинного

угруповання

. Вони вчиняю

ть убивство

групою

по два

— три

чоловіки.

Психологічні о

собливості

має


виконавця

вбивства

на замо

влення

, для

якої основний мо

тив діяльності

не

лиш

е користь,

але

і досягнення

професійного результату

. Професійних

виконавців убивств на

замо

влення

пропонува

-лося

умо

вно позначити як

: 1) «

соціопатичних»

, до яких

на-

лежать особи з явними

дефектами

психічної

діяльності, у

суміжних станах

; 2) «категорія інфернального досвіду»

— ве-

терани

бойових

дій

, колиш

ні засудж

ені з

низьким


статусом

(Д. Д

. Донськой)

.Убивця-професіонал йде н

а справу,

якщо почуває 9

9%-тну

гарантію

власної

безпеки

. Він

має

досить високі

навички

в

«мистецтві

» вбивати лю

дей,

використовує н

айсучаснішу тех-

ніку


і радіозв’язку

, виконує

заходи

щодо під-

готовки вбивства

. Ніхто

і ніколи

не повинен запідозрити у

ньому

«ліквідатора

». Він

повинен

бути неяскравим

, непоміт

-ним,

таким,

що розчиняється

у натовпі

. Так

, О. С

олоник

«був

у 19

95 р

., мабуть

, найбільш

розшукуваним

злочинцем у Росії.

Він

уже двічі вчиняв втечу з в’язниць

, де відбував

строк

за

вбивство

шести

ватаж

ків російських

мафіозних

угруповань і

чотирьох

міліціонерів,

які

намагалися його

заарештувати

. Після

зробленої в

Аргентині

пластичної операції він

приїхав

до

Афін й оселився

в районі М

ініді як грек

під

ім’ям В

. Ке-

сов…

»1 .Соціально

-психологічна характеристика

О. С

олоника:

«В

ін народився

в 1

960 р.

у провінційному

Кургані

. Захоплю

-вався спортом,

досяг

успіхів

у класичній

боротьбі, був чес-

толю

бний

, як і усі

чоловіки невеликого

зросту

(165

см)

, міг

зчепитися з кожним,

хто

його зачепив чи

скривдив.

Після

закінчення

середньої ш

коли

пішов

в армію

. Службу

проходив

у Німеччині

, де в спортивних

змаганнях посідав призові міс

-ця

і мав авторитет у

солдатів

і оф

іцерів

. Пішовши на

дембель

1 Малинов

Ю. Н

аемн

ый убийца

или

Робин

Гуд

? // М

осковские н

овости

. – №

21.

– 2

5 мая

– 1 ию

ня 1

997.

– С

. 23.

60

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

61

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

з відм

інною

характеристикою

, Солоник

повернувся до

рід

-ного

Кургану

і був зарахований у міліцію

співробітником

патрульно-постової

служби

. Оженився

, народилася дочка,

потім розлучився

. Другий шлю

б, народження

сина,

вступ

до

Горьківської

вищ

ої школи

МВС

СРС

Р. З

цього

мом

енту

по-

чинаються

події,

що не

вкладаю

ться

в стандартну схему…

Відрахування з міліцейської

школи

, залиш

ення

міліції.

Піз

-ніше влаштовується на

цвинтар

копати могили

і відбувається

несподіваний

арешт…

»1 .Специфіку

має


хулігана.

Існують

різні

версії

походж

ення

одного з найрозповсю

дженіших

у світі позначень

порушення

громадського порядку

(хуліганства

). Звичайно

його

пов

’язують

із прізвищ

ем однієї ірландської

родини,

що

прож

ивала в

Лондоні

наприкінці X

VIII

ст. і

вирізнялася

особ-

ливим буйством

… Але

корені явища,

позначеного

ним

, — у

глибині століть

, в агресивній природі людини

2 .Хуліган прагне

продемонструвати владу,

відчуває

насолоду

від безкарності, прояву

самоствердження

. У процесі

хуліганства

має м

ісце

явна

невідповідність

приводу

і реакції на

нього

. Май

-же всі прояви хуліганства відбуваю

ться

у стані

алкогольного

сп’яніння чи

наркотичного збудження

. Серед

вуличних дебо

-ширів

переважаю

ть молоді люди

, які

діють

, як правило,

група-

ми3 . Дії хулігана

часто

супроводжую

ться

руйнуванням

або зни-

щенням майнових

цінностей

. Йдеться

про

вандалізм

— безглуз

-до

жорстоке руйнування історичних

пам

’яток,

культурних цін-

ностей

, будинків,

споруджень,

майна

. За своєю


ною

сутністю

вандалізм

агресивний

.Широке коло

осіб охоплю

є корисливий

тип

злочинця:

злодії,

розкрадачі, шахраї та ін

. Злодій

— злочинець,

що зай-

1 Див

.: Модестов

Н. М

осква бандитская

. Докум

ентальная хроника

крим

инального беспредела

80–

90-х

годов.

– М

.: Центрополиграф,

199

6. –

С

. 344

–345

.2 Д

ив.: Зелинский А.

Ф. К

риминальная психология

: Научно-практ. изд.

–

С. 1

86.

3 Більш


: Зелинский

А. Ф

. Крими


: На-

учно

-практ

. изд

. – С

. 188

–189

.

мається крадіжками

. Саме зі

злодіями

пов

’язане


злочинних традицій

, злодійських

«законів»

і «правил поведін-

ки» у крим

інальном

у світі. Розрізняють

злодіїв

: «дому

шни

-ків»

, «кватирників»

, «кишенькових

злодіїв

» та

ін. У

злодіїв

порушується

система

моральної

орієнтації, з’являються

не-

гативні якості особистості

: жадібність,

прагнення

до наживи,

нечесність

та ін

. Від

злодійства

необхідно

відрізняти клепто

-манію

— ім

пульсивно виникаюче

прагнення

(нездоланне

) взяти ту

чи іншу річ без к

орисливої м

ети.

До корисливого типу

особи

злочинців належать шахраї.

Процес економ

ічних перетворень,

розвиток ринкових

від

-носин пов’язані з

проникненням

шахрайства в усі сфери

суспільства.

З погляду

психології більш

ість

шахраїв

маю

ть

сильну

уяву,

їм притаманний

сугестивний

вплив

і вм

іння

переконувати

. До особистих якостей і властивостей шахрая

належать його

хитрість,

облудність,

уміння привертати

до

себе

навколишніх,

знання способів

підробки документів

. За

своїм зовнішнім виглядом

— це звичайно

солідні

люди

, які

«вміють

себе подати

», маю

ть певні

пізнання у галузі

психо

-логії, досить

хорош

у спостережливість і ш

видку реакцію

на

обстановку

, що змінюється.

Шахраї використовують

мож

ли-

вості перевтілення,

встановлю

ють

контакт

із людьми

різних

типів,

обирають

відповідну манеру

поведінки

. Шахраї м

о-жуть бути

підрозділені на певні групи

: 1) «нові

» шахраї, які

використовую

ть механізми

ринкових відносин

, мож

ливості

кредитно

-банківських

операцій,

фіктивних

фірм,

страхової

, інвестиційної і

довірчої діяльності;

2) шахраї-гастролери,

які

постійно

роз

’їждж

ають

і негайно ховаються

з місць вчинення

злочинних діянь;

3) ш

ахраї-гравці, які використовують

азар-

тні ігри

(карткові ш

улери,

«катали

», «червові валети»

та ін

.);

4) шахраї, які не мають

постійного місця роботи

чи прож

и-вання,

неодноразово засудж

ені за шахрайство та

інші злочи

-ни

; 5) ш

ахраї, які вчиняють

злочини вперше,

з легкодум

ства

, під впливом інших

осіб чи

ситуації;

6) шахраї-о

диночки і

шахраї, які вчиняють

злочин

групою

, у то

му числі

і з розподі

-лом ролей.

62

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

63

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

§ 7

. П

си

хол

огі

я о

со

би

під

суд

но

го

Підсудний

— важливий учасник судового

роз

-гляду;

особа

, яку

судять.

А. Ф

. Коні вважав

, що з у

сіх обста-

вин найважливіша,

без

сумн

іву,

— особа


з її доб-

рими

і поганими

властивостями

, з її

нещ

астями

, моральним

и стражданнями,

випробуваннями1 .

Вчинення підсудним зло-

чину

— це версія


. Тут

доцільно нагадати

про

презумпцію

невинуватості

. Особа

вважається

невинуватою

у

вчиненні

злочину і не мо

же бути

піддана

кримінальному

по-

каранню

, доки її вину

не б

уде д

оведено в законном

у порядку

і встановлено

обвинувальним

вироком

суду

(ст.

62 Консти-

туції У

країни

). Під

час

судового розгляду

не мо

жна

ставити

знак

рівності м

іж підсудним

і злочинцем.

У суді м

оже і по-

винна перевірятися

версія невинуватості підсудного.

Поведінка

підсудного у суді

обумо

влена його

індивіду

-ально-психологічними


, ставленням до

пред’яв

-леного


, оцінкою

власних

дій

(протиправних,

аморальних

, правомірних

). Важливе

значення

в поведінково

-му

плані

має

минулий

соціальний

досвід,

перебування

у сл

ід-

чому

ізоляторі, наявність судимо

стей

тощ

о. Поведінка

під

-судного на

суді п

ов’язана

з позицією

, що обирається

ним

. Обрання

позиції обум

овлене

безліччю

чинників,

серед

яких

визначальне значення мають

: 1) правосвідомість

підсудного;

2)

вплив

умов життя

і виховання;

3) ступінь

доведеності

вини;

4)

реальність покарання за

вчинене

діяння.

Психічна діяль-

ність п

ідсудного перебуває в

залежності від

його процесуаль

-ної ролі у

суді

, заінтересованості

у результатах

справи

. Том

у поведінка підсудного

й обрання

ним

відповідних

позицій

обумовлені

пануванням оборонної (захисної

) домінанти

(осе

-редок збудження

, що надає поведінці ту чи

іншу спрямо

-ваність)

. Поведінка

підсудного у суді

є мінливою

. З боку під-

судного мо

же виявлятися

як активність

, так

і пасивність

. У

процесі

судового

слідства

типовими

позиціями

підсудного є:

1 Д

ив.: Кони

А. Ф

. Нравственны

е начала


процессе

// Собр.

соч.

– Т

4. –

С. 5

4–55

.

1) відмо

ва від


(відмо

ва від

дачі показань)

; 2) змі

-на

позиції,

яку

підсудний

мав

раніше на

досудовом

у слідстві

(заяви

про

те,

що до

нього

застосовувалися методи

недозво

-леного

впливу,

показання

отрим

ані під

примусом)

; 3) стабіль

-не

заперечення вини

; 4) визнання вини

і каяття

у вчиненому

злочині (визнання

вини мо

же х

арактеризуватися

і само

обмо

-вою

з різних

мотивів

).Інтереси

підсудного диктую

ть необхідність активно здійс-

нювати

своє

право

на захист. У

разі відмови

підсудного від спіл

-кування

(повідомлення будь

-якої інф

ормації) суду

необхідно

з’ясувати причину такої відмови

(психологічний

стан особи,

змова із співучасниками,

усвідомлення доведеності вини)

.Суду необхідно враховувати те

, що підсудний перебуває

у певном

у психічному

стані

. Найчастіше йдеться про стани

фрустрації,

страху або стресу

.Фрустрація виникає,

коли підсудний не

бачить виходу

із

ситуації,

що склалася

, з тр

уднощів

, переш

код,

що виникли на

шляху


мети

(об’єктивних

чи таких,

що спри

-йм

аються

суб

’єктивно

). У


ть: ф

рустра

-тор-причину,

яка

викликає даний стан

; фрустраційну ситуа-

цію

, фрустраційну реакцію

. Стан фр

устрації може зовнішньо

проявлятися у відм

ові від


розпачі

, демонстрації

безвихідності. Невід

’ємн

е право


— останнє

слово.

Суд

не вправі

обм

ежувати тривалість

останнього слова під-

судного певним

часом

(ст.

319

КПК України

). Во

дночас

у ряді

випадків

підсудний

не м

оже вимовити своєї промови

. Це пов

’я-

зано

з його

психологічним

станом.

Страх як

емо

ція виникає у підсудного

при

існуванні за-

грози його

існуванню

, зміни


, зазнавання по

-карань

(джерело небезпеки мо

же бути

дійсним

чи уявним

). У

підсудного мо

жуть виявлятися

різні

види страху

(тривога

, страх,

переляк

, фобії,

жах

тощ

о).

Стрес у підсудного

виникає

у відповідь

на різні екстре-

мальні

впливи.

Стрес

охоплює широке коло


станів

людини

. У психології розрізняю

ть фізіологічний

та


(останній поділяється на

інфо

рмаційний і емо

-

64

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

65

ГЛА

ВА

2. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

ОС

ОБ

ИС

ТО

СТ

І В С

УД

ОВ

ІЙ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

ційний

) стрес

. Виникненню

стану стресу

у підсудного можуть

сприяти різні причини

: повідом

лення нової інф

ормації у

су-

довому

засіданні тим

и або іншим

и учасниками

; неадекватна

поведінка інш

их учасників

, реакція

присутніх

у залі

, звертан

-ня

до підсудного

й ін

.1

Виникнення у підсудного


станів

пов

’язано

зі

ступенем впливу

на нього у суді

, з рівнем його

толерант-

ності (стійкістю

до реагування

на який-небудь

несприятливий

чинник

). Психологічний

вплив

на підсудного

справляє сама

процедура судового

засідання,

реагування присутніх на

його

слова,

відповіді

, дії,

поведінку

. А. Ф

. Коні писав

, що підсуд

-ний майж

е ніколи

не перебуває у спокійному

стані

. Природ-

не хвилю

вання після довгих

, важ

ких тижнів і м

ісяців

чекан

-ня

... Страх

перед

вироком

, сором

за себе і близьких і дратів-

ливе

почуття

виставлення

«напоказ»

перед

холодно

-цікавим

и поглядами публіки

— все

це діє гнітючим чи

болісно

збуд-

жую

чим чином на

того,

хто

сидить на

лаві підсудних

2 .Особливо важкими

є періоди

чекання

, коли відбувається

переосми

слення

цінностей

, людина

зазнає

нестатків

, відчуває

невизначеність

. В особливих

станах

перебуває

особа

, яка

чекає

виконання смертного вироку

. У такій

ситуації кож

ен день є

випробуванням.

Віктор Гю

го пиш

е: «

...Чо

го варта

шеститиж

-нева

агонія

і цілий день

передсмертної

муки?

Чого варте том

-ління цього безповоротного

дня

, що тягнеться так повільно

і проходить так швидко?

Чого варті ці сходи

катувань,

які

схі-

дець

за східцем ведуть

до еш

афоту?

Очевидно,

це не

вва

-жається

стражданням

. А невідомо,

що болісніше —

щоб

кров

йшла

крапля за

краплею

, або

щоб

свідомість угасала

— дум

-ка

за думкою

»3 . Багаторічні спостереження

працівника Іркут

-ської обласної прокуратури

, який постійно

був

присутній

на

процедурі виконання

страти

(кілька сотень

розстрілів)

свід-

чать

про

виникнення специф

ічних психологічних страждань

1 Сутність психічних

(емо

ційних

) станів розглянута

в гл

. 2 (§

2) дано-

го посібника

.2 Д

ив.: Кони

А. Ф

. Избранные произведения

. – М

., 19

56. –

С. 3

4 –

35.

3 Гюго

В. Собрание сочинений

. – Т

. 1. –

С. 1

37.

приречених

: «Як правило,

на слимаків перетворюються

убив-

ці, які

розчленовували трупи.

Вони

— боягузи

, що майж

е вмираю

ть від

страху

в камері смертника

. Нерідко

вони страж

-дають

у чеканні

виконання

вироку так сильно

, що покрива-

ються

струпами,

коростою

повністю

...»1 .

За

пи

тан

ня

дл

я с

ам

око

нтр

ол

ю

1. Які

психічні властивості


вам

відом

і?2.

Що таке

темперамент

? Як

і типи темп

ераменту

виокремлю

ють

?3.

Що таке

структура

характеру

?4.

Яким чином відбувається

форму

вання здібностей

?5.

Які

існують

види емоцій

?6.

Які

вам

відом

і психічні (емоційні

) стани


?7.

Які

психологічні риси притаманні

особі

судді

?8.

Яка

структура


судді

?9.

Яке

значення

має

віктимн

ість

у поведінці

потерпілого

?10

. Які

чинники

впливаю

ть на позицію

свідка?

11. Я

кі психологічні законом

ірності виявляю

ться

у підсудного?

12. Ч

и мо

жна

говорити про особу злочинця

?13

. Як класиф

ікую

ться

злочинні

типи?

14. Я

кі є

категорії злочинців?

Ре

ком

ен

до

ва

на

літ

ер

ату

ра

1. Бодалев

А. А

. Психология о личности

. — М

.: Изд

-во МГУ

, 198

8. —

18

8 с.

2. Васильев В

. Л. Ю



Учебник

для

вузов.

— М

.: Юрид.

лит

., 19

91. —

464

с.

3. Головаха Е.

И., Панина Н

. В. П

сихология человеческого взаимо

-понимания.

— К

.: Политиздат Украины

, 198

9. —

189

с.

4. Донченко Е.

А., Титаренко

Т. М

. Личность:

конфликт, гармония

. —

2-е изд.

, доп

. — К


, 198

9. —

175

с.

5. Еникеев

М. И



Учебник

для

вузов

. —

М.: Изд


-ИНФРА

. — М

., 19

99. —

517

с.

6. Ковалев

А. Г

. Психология личности

. — М

.: Просвещ

ение

, 197

0. —

39

2 с.

1 Китаев Н

. Н., Тельцов А.

П. П

роблемы

расследования

отдельных

видов умышленных убийств.

– Иркутск

: Изд

-во Иркутск

. ун-та

, 199

2.

66

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

67



Ю. О

сновы


психо

-логии:

Учебник

. — Х

.: Одиссей

, 200

5. —

352

с.



Ю. Ю


: Акад.

курс


. — К

.: Концерн


«Ін

Юре

»,

2004

. — 4

24 с

.9.

Москвич

Л. М



та порівняльно-пра-

вовий аналіз


— Х

., 20

04. —

224

с.

10. П

сихология ин

дивидуальных различий

. Тексты

/ Под

ред

. Ю

. Б. Гиппенрейтер,

В. Я

. Романова.

— М

.: Изд

-во МГУ

, 198

2. —

32

0 с.

11. Пирож

ков В

. Ф. Криминальная психология

. — М

.: Ось

-89,

200

1. —

70

4 с.

ГЛА

ВА

3

ДІЯ

ЛЬ

НІС

НИ

Й П

ІДХ

ІД

ДО

ЮР

ИД

ИЧ

НО

Ї ПР

АЦ

І СУ

ДД

І

§ 1

. П

он

ятт

я і

стр

ук

тур

а д

іял

ьно

сті

. В

ол

ьо

ві д

ії

У психології

широко використовується діяльніс-

ний підхід

у вивченні психіки

людини

(М. Я

. Басов

, С. Л

. Рубін

-штейн

, О. М

. Леонтьєв та

ін.).

Такий

підхід розглядається як

принцип вивчення

психіки

і як

окрема теорія.

В юриспруден-

ції дослідж

ується

правомірна і

протиправна


аналі-

зуються

різні

види діяльності

(слідча,

судова,

оперативно-

розш

укова або злочинна


діяльність злочинних

груп

тощ

о).

У психологічній

науці

діяльність визначається

як дина

-мічна система взаємо

дій суб’єкта

з світом

або

як сукупність

дій лю

дини

, спрямованих

на задоволення

її потреб і інтересів

. Іншим

и словами,

діяльність

— це фо

рма активного ставлен-

ня до дійсності, у ході

якої людина

впливає

на навколиш

ній

світ

(інш

их людей,

речі і

природу

). Діяльність

— це актив-

ність,

регульована

свідомістю

людини

і спрямована

на п

ізнан

-ня

зовнішнього світу.


ть види діяль-

ності: трудову,

навчальну

, ігрову

(гру

).Діяльність лю

дини

характеризується цілеспрямованістю

, плановістю

і систематичністю

. У своїй

діяльності людина

керується свідом

о поставленими

цілями.

Діяльністю

керує

усвідомл

ена мета

як регулятор активності

. Доречно

згадати

класиків

, навести

слова

К. М

аркса про те

, що павук виконує

68

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

69

ГЛА

ВА

3. Д

ІЯЛ

ЬН

ІСН

ИЙ

ПІД

ХІД

ДО

ЮР

ИД

ИЧ

НО

Ї ПР

АЦ

І СУ

ДД

І

операції,

які

нагадую

ть операції ткача

, і бдж

ола побудовою

своїх воскових

чаш

ечок

посором

лює деяких

людей

— архі-

текторів

. Але

і найгірший

архітектор від найкращої

бдж

оли

із самого початку відрізняється тим,

що перш

ніж

будувати

чашечку

з воску

він

уже побудував її у своїй голові

. Напри

-кінці процесу

праці

виходить результат,

що уж

е на

початку

цього процесу був в уявленні

людини

, тобто

ідеально

. Йдеть

-ся

про

те,

що лю

дина

в результаті діяльності досягає

мети за

допомогою

свідомо організованих засобів і

способів

дій

. Діяль

-ність м

ає плановий характер

. Будь-яка д

іяльність являє

собою

систему дій,

що перебувають

у чіткому

порядку

, є взаємоза-

лежними

. Діяльність людини

є соціально обумовленою

, пов

’я-

за на

з розвитком суспільства.

За своєю


діяльність складається з окреми

х дій,

а дії

— з окреми

х робочих операцій

. Причому

дія

в пси

-хології розглядається

як одиниця

діяльності; операція

ж —

це

спосіб

виконання

дії,

обумо

влений

ситуацією

.Існує дві стадії володіння

робочим

и операціями

. У пси

-хологічній

літературі їх називають

уміннями і н

авичками

. Уміння являє собою

дію

, основу якої

складає

практичне

за-


отрим

аних

знань

. Вміння фо

рмую

ться

шляхом

вправ.

Особливістю

уміння є те

, що окремі

операції щ

е мо

-жуть бути

не ц

ілком досконалим

и (тривалими

, містити

певні

поми

лки тощо)

. Більш

високим

ступенем оволодіння

робо-

чими

операціями є навички.

Навичка

— це дія,

що має висо

-кий ступінь освоєння

і сформо

вана

шляхом повторення

до

досконалості

. Навичка

— це автоматизовані компоненти дій.

Наприклад

, вирізняють

навички

водіння

автомобіля

, навички

письма

тощ

о. У

психології розглядаю

ть перцептивні

, інте-

лектуальні

і рухові

навички

.На фо

рмування

навичок

впливаю

ть об’єктивні (стан

або

конструкція устаткування

, умо

ви роботи та

ін.) і суб

’єктивні

причини

(стан здоров

’я, динаміка навички,

настрій

тощ

о).

Поняття

волі і

вольової дії.

Воля є важливим комп

онен

-том психіки лю

дини

. Вона являє

собою

здатність робити

сві-

домі

(навми

сні) дії, регулю

вати

діяльність і керувати своєю


. Воля забезпечує

виконання

двох фу

нкцій:

спо

-нукальної (забезпечується

активність лю

дини

) і гальмової

(стрим

ування

небаж

аних

проявів

активності).

Вольові

дії відрізняються

від

автом

атичних рухів,

які

ви-

конуються

без

участі свідомо

сті. Коли рухи

виконую

ться

несвідом

о, вони не

мож

уть бути

віднесені

до вольових

. Во-

льові дії відрізняються

від

безум

овних рефл

ексів і не є у

род-

женими.

Вони виникають

і розвиваються

в процесі життєдіяль-

ності людини

.У


ть вольові

дії

— дії,

в яких лю

ди-

на свідомо

прагне до

досягнення цілей.

Вольова

дія

реалі

-зується в простих і складних фо

рмах

. Для

складного

вольо

-вого

акту

характерне те,

що дії передує

врахування наслідків,

усвідомл

ення

мотивів

, прийняття

рішення

тощ

о.Складний вольовий

акт

проходить

кілька етапів

: 1) спо

-нукання до


вольового

акту

(у більш

ості

випадків

це пов

’язано

з виникненням

необхідності задоволення

пот

-реби

, яку

супроводж

ують

емо

ційні стани

: відчуття спраги

, голоду

й ін

.); 2

) уявлення мети

дії;

3) уявлення засобів,

необ-

хідних

для

досягнення наміченої м

ети

(при


чи

неясності цих

уявлень

вольовий акт виявиться

нездійсненним

або недосконалим

); 4)

намір

здійснити дану

дію

; 5) рішення

виконати

дію

; 6) вольове

зусилля

, пов

’язане

з «боротьбою

» мо

тивів,

тобто

протиборством

особистих

позицій

людини

(розрізняю

ть об’єктивні і

суб’єктивні труднощ

і); 7

) прийнят

-тя

рішення

— визначення лінії поведінки

в ситуації невизна

-ченості, дій,

які

у даних

умо

вах мо

жуть привести

до бажано-

го результату;

8) виконання

дії і його поточне коректування

(виконання

прийнятого рішення

).Вольові

дії відбуваю

ться

відповідно до

певних мотивів

. Мотив

(від

лат

. mov

ere —

надавати руху

, штовхати)

— психіч-

не переж

ивання

, що спонукає

і визначає

вибір

людиною

дій

. До мотивів можуть бути

віднесені

: почуття


, звич-

ки тощ

о. У

своєму розвитку

проходять

певні

етапи

: 1) потяг

(вихідний момент

у розвитку мотивації волі; характерний для

дітей раннього

віку і пов

’язаний з елементарними

почуттями

70

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

71

ГЛА

ВА

3. Д

ІЯЛ

ЬН

ІСН

ИЙ

ПІД

ХІД

ДО

ЮР

ИД

ИЧ

НО

Ї ПР

АЦ

І СУ

ДД

І

задоволення і н

евдоволення)

; 2) прагнення

(незадоволена

потреба починає усвідомл

юватися

у вигляді

неясного праг

-нення до

певного

об’єкта

); 3)

баж

ання

(ясно визначене уяв-

лення мети

; баж

ання

належ

ить до

майбутнього

); 4)

хотіння

(до уявлення

мети приєднується

уявлення і про

засоби

її до-

сягнення

); 5)

«боротьба

» мо

тивів

(стан внутрішнього коли

-вання;

заверш

ується

перемогою

якого

-небудь одного

баж

ан-

ня). У

«боротьбі

» мо

тивів зіштовхується

«треба»

, «не

хочу»

, «хочеться»

, «не

слід»

, «бути

чи не

бути»

.Основу виховання і ф

орму

вання волі

складаю

ть вольові

якості

людини

: цілеспрямованість

(уміння підкорити свої

дії

поставленим цілям)

; ініціативність

(уміння починати

дії за

власною

ініціативою

); рішучість

(уміння приймати

обґрунто-

вані

і тверді

рішення

); наполегливість

(уміння використовува

-ти

свої

мож

ливості у

складних

ситуаціях)

; самостійність

(умін-

ня критично оцінювати

поради інших

людей і діяти

з огляду

на свої

погляди

); дисциплінованість (свідоме п

ідпорядкування

своєї поведінки

загальноприйнятим нормам

) та ін

.Вольова

дія

заверш

ується

прийняттям рішення

і його

ви-

конанням

. У цьому

плані

важ

ливе

значення

має

виокремлен-

ня видів

рішень:

1) звичні рішення

— характерні для

простих

вольових

актів

(майже невіддільні від

конкретних бажань)

, «боротьба»

мотивів

зведена до

мінімум

у чи

взагалі

відсутня;

2)

рішення

без

достатньої підстави

— з метою

вийти

зі стану

нерішучості

, прийм

аються

в ек

стремальних ситуаціях;

3) ус-

відомл

ені рішення

— прийм

аються

і виконуються

з обдуму

-ванням

і аналізом


, усіх

«за»

і «проти

», із

свідо-

мим розумінням

сутності здійсню

ваних дій.

§ 2

. В

ид

и с

удо

во

ї дія

льн

ос

ті



Суддя

здійсню

є насамп

еред

пізнавальну


Пізнавальний характер

судової діяльності є

надзвичайно

складним.

Це обум

овлене

, в перш

у чергу,

вирішенням розумових завдань,

необхідністю

інтелектуальних зусиль

і ми

сленевою

роботою

. У процесі

такої діяльності вирішую

ться

розум

ові завдання,

що сприя-

ють

перевірці

інфо

рмації.


діяльність судового

процесу має такі


: 1) р

етроспективний

характер


; 2) пізнання провадиться у фо

рмі доказування

(за

допомо

гою

процесуальних

засобів)

; 3) така діяльність

здійс-

нюється під час змагального процесу

«обвинувачення

»–«за-

хист

»; 4

) засоби здійснення

діяльності визначені

у криміналь

-но

-процесуальном

у законі

.Злочин

для

захисника

, прокурора

, судді

є завжди

подією

минулого

(пізн

ання

звернене

до минулого

). Ці особи

не м

ожуть

безпосередньо сприйм

ати процес

вчинення конкретного зло-

чину

, який необхідно досліджувати,

встановити його

ознаки.

Тут знаряддям

пізн

ання

виступає м

ислення.

У психології мис

-лення визначається як процес

пізн

авальної



узагальненим і опосередкованим

відоб

-раженням дійсності. Таке

мислення здійсню

ється за

загальни

-ми

закономірностями

незалеж

но від

предм

етної сфери

і виду


. Предм

ет пізнання впливає на


вико-

нання судової діяльності. У

процесі

пізнання використову-

ються

такі види розумо

вих операцій

: аналіз і синтез, порів-

няння,

абстрагування

і конкретизація.

Важ

ливе

значення в

розумо

вій діяльності

маю

ть умо

виводи

: дедуктивні й

індук-

тивні, ум

овиводи за

аналогією

.Існують

різні

розум

ові завдання,

що вирішую

ться

під

час

судової д

іяльності. Вони мо

жуть бути

згруповані в

такий

спосіб

:1)

найбільш

прості завдання,

що вирішую

ться

шляхом

одержання

додаткової інф

ормації (дефіцит інфо

рмації усу-

вається за

допом

огою

її добирання

; засоби,

способи

і дж

ере-

ла одерж

ання

інфо

рмації відомі

);2)

завдання

, що вирішую

ться

за допом

огою

відновлення

ходу

події

(використовується метод ретросказання,

створен

-ня

моделей

);3)

завдання


ться

за допомогою

рефлексії

(іміта-

ції мислення учасника

взаємодії,

контрагента

, супротивника)

;

72

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

73

ГЛА

ВА

3. Д

ІЯЛ

ЬН

ІСН

ИЙ

ПІД

ХІД

ДО

ЮР

ИД

ИЧ

НО

Ї ПР

АЦ

І СУ

ДД

І

4) завдання,

що вирішую

ться

за допомо

гою

подолання


«бар

’єрів»

(усунення перешкод смислових,

інтелектуальних,

емо

ційних

);5)

завдання,

що вирішую

ться

шляхом вичленовування

підзавдань

(завдання по

плануванню

й організації судового

слідства

).Конструктивна


Даний

вид

діяльності поля-

гає в

уявному

представленні

її ходу і результатів

. Своє р

еаль

-не

втілення конструктивна діяльність

одерж

ує у

плануванні,

результати

якого

відображаю

ться

в планах судового

слідства

і окремих

судових дій.

Йдеться

про

втілення розумової діяль

-ності у

певних конструкціях

, відповідно до

яких здійснюва

-тиметься

судова



що такі

конструк-

ції не є жорсткими

, вони ситуаційно

обумо

влені й

у процесі

виконання діяльності

мож

уть змінюватися

, до них мо

жуть

вноситися певні корективи

.У

конструктивній

діяльності розрізняю

ть прогнозування

, пла

-нування, прийняття рішень, які розглядаю

ть як

певні

етапи.

Прогнозування

— це розробка

прогнозу,

дослідж

ення

перс-

пектив

якого-небудь

явищ

а або

дій,

що п

роводяться

. Якщ

о йдеть-

ся про

події,

які

маю

ть відбутися

, то вживаю

ть термін

«перед

-бачення»

. У широкому значенні

теорію

і практику

прогнозуван

-ня

іменую

ть прогностикою

. Діяльність з прогнозування

перед

-бачає:

уявлення мети


діяльності; наявність до

-статньої

інформації для формування

прогнозів

; використання

відповідних методів прогнозування.

Прогнозування

є сферою

єдиного процесу пізнання

, повернутою

до аналізу ми

нулого

(специфіка

розвитку)

, теперішнього

(наявні ресурси

і уявлення)

та


(потреби

і можливості),

тобто в основу

прогно-

зу закладена об’єктивна інф

ормація п

ро закономірності

існуван-

ня і розвитку

того чи

іншого об

’єкта, його

взаємозв’язків.

Сам

же прогноз як

результат


діяльності становить

собою

обґрунтоване судження

щодо майбутнього,

яке

не спос-

терігається в даний момент

стану об

’єкта1 .

1 Див

.: Журавель В.

А. П

роблеми теорії та

методології крим

іналістич-

ного

прогнозування

. – Х

.: Право

, 199

9. –

С. 2

4.

Прогностична діяльність

передбачає формулюванн

я припущ

ень

(судових

версій)

, використання типових мо

де-

лей розвитку

подій

. Під

час

судової

діяльності здійсню

єть-

ся порівняння різних

моделей

— моделей


і м

оделей

захисту

.Наступним

етапом

конструктивної діяльності є

плануван-

ня. П

рогностична діяльність

реалізується в плануванні

—

розробці

оптим

альних

шляхів і способів її здійснення

. Від

-бивається в різного роду

планах

(усних

чи письмо

вих,

роз

-горнутих

чи скорочених

, схематичних

та ін

.).Заверш

альним

етапом конструктивної

діяльності є

прий-

няття рішень

(тактичних

або


). Прийняття

рі-

шень у психологічній літературі


вольовий

акт,

що передбачає

зіставлення

альтернатив

і вироблення

відповідної програми дій.

У психології розробляю

ться

спе

-ціальні методи прийняття рішень:

метод

проб і помилок

(спосіб

вироблення

нових

форм поведінки в проблемн

их си

туаціях)

; метод зіставлення і перебору альтернатив;

метод

брейнштор-

мінгу

(мозкової атаки

) та

ін. П

рийняття

рішень у судовій


має

специфіку

1 .Прийняття

тактичних

рішень у певних

випадках відбу-

вається у ситуації ризику

. Терміну

«ризик»

у психології від

-повідають

три

основних значення

:1)

ризик

як міра о

чікуваного

неблагополуччя в діяльності

, обум

овлена

сполученням

імовірності неуспіху і ступеня

не-

сприятливих наслідків у цьом

у випадку;

2) ризик

як дія

, що у тому

чи іншому віднош

енні

загрож

ує

суб’єкту

втратою

(програш

ем, травмою

, збитком

);3)

ризик

як си

туація

вибору між

двома

мож

ливими

варіан-

тами

дії:

менш

привабливим

, однак

більш

надійним,

і більш

привабливим,

але

менш

надійним

(результат

якого

пробле-

матичний

і пов’язаний

з можливими

несприятливим

и наслід

-ками

). Комунікативна


Важливим видом судової діяль

-ності є

комунікативна


Одерж

ання

інформації судом

1 Більш


§ 3

гл.4

даного посібника.

74

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

75

ГЛА

ВА

3. Д

ІЯЛ

ЬН

ІСН

ИЙ

ПІД

ХІД

ДО

ЮР

ИД

ИЧ

НО

Ї ПР

АЦ

І СУ

ДД

І


необхідність комунікації —

соціальної взаємодії,

спілкування.

У психології спілкування


здійс-

нювана

знаковими

засобами взаємо

дія суб’єктів.

У судовій



здійснюється в межах

процедури

, при

якій

відбувається


процесуального положення

учас-

ників,

предм

ета спілкування.

Одна зі сторін спілкування

— комунікативна

, яка

полягає

в обміні

інфо

рмацією

між

індивідами

, що спілкуються

. На

відм

іну від іншого соціального спілкування,

предм

ет розмо

-ви

в ході вербальних судових дій,

методи,

прийоми

і засоби

спілкування регламентовані


законом

і від-

повідають

науковим рекомендаціям.

Ком

унікативна

функція

охоплює такі

напрямки:

1) вста-

новлення


; 2) управління спілкуван-

ням з боку

судді

; 3) здійснення

психологічного впливу

на

свідка

чи потерпілого,

підсудного або іншу особу в процесі

спілкування;

4) одержання

судом


ормації в

процесі спілкування

.Комунікативна

діяльність судді відрізняється

особливос

-тями

: багатосторонністю

спілкування (комунікація здійсню

єть-

ся з

різними

людьми

за проф

есією

, віком

, рівнем інтелекту,

процесуальним положенням та

ін.);

втіленням

у процесуаль-

ну форму

(у межах

судових дій)

; визначеністю

предмета спіл-

кування

(наприклад

, предм

ет допиту свідка


чи


); допустим

істю

і правом

ірністю

засобів

впливу

під час спілкування.

У ході ком

унікативної діяльності встановленню

психо

-логічного контакту

мож

уть заважати так звані бар

’єри

спіл-

кування

(змістовні

і психологічні

). Інтерес і практичне

зна-

чення має в

иділення

видів

бар

’єрів спілкування

(І. М

. Юсу

-пов)

: бар

’єр темпераменту

(непоінформованість

про

тип

темп

ераменту

мож

е зруйнувати

діалог,

що почався)

; бар

’єр

характеру

(з’являється

між

особами

як наслідок

акцентуа-

ції, з одного

боку,

і як

наслідок низької емпатії тих

, хто

спілкується,

— з

іншого)

; бар

’єр негативних

емо

цій

(емо

-

ції м

ожуть впливати

на сприйняття

партнера по

спілкуван

-ню

)1 . Посвідчувальна діяльність

. Судова діяльність

вим

агає

своєї ф

іксації, посвідчення.

У ході пізн

ання

істини

необхідно

відбити у процесуальних документах

весь процес

діяльності та

її результати

(наприклад

, у протоколах судового

засідання)

.Посвідчувальна діяльність н

е обмежується

письмовою

фік

-сацією

(протоколю

ванням

), а передбачає

використання й ін

-ших

, додаткових способів

фіксації (наприклад,

повна

фіксація

судового

процесу

технічним

и засобами

). Поруш

ення

в зд

ійс-

ненні посвідчувальної

діяльності мож

уть призвести до

втрати

доказів

. Сама п

освідчувальна діяльність здійсню

ється в

межах

процедури,

передбаченої процесуальним

законодавством

.Посвідчувальна діяльність

пов

’язана

з ін

шим

и видами

судової діяльності: пізнавальною

, конструктивною

, ком

уні-

кативною

. Причому

її роль дуже велика

, оскільки виконання

1 Крім того

, І. М

. Юсупов аналізу

є такі

види бар’єрів

негативних емо-

цій:

бар

’єр страждання

(перекручує сприйняття

оточуючих:

чуж

а радість

може викликати біль

і заздрість,

породити егоїзм

(через

жалість

до себе

) або,

навпаки

, альтруїзм

як спосіб

затамувати у собі

почуття

вини перед

ким-небудь

); бар’єр

гніву

(виникає

у відповідь

на несподівані перепони до

задоволення актуальної

потреби

, на п

ереривання

якогось

приємного

занят-

тя, на несподівану образу

або

незаслужену кривду

, на прим

ушення

вчини

-ти

який

-небудь н

еприйнятний вчинок

); бар’єр

огиди

і бридливості (виникає

часом як

наслідок негігієнічності співбесідника

(неохайність,

пом

’ятий

брудний одяг

, неприємний запах тощо)

, його поганих манер і відсутності

само

контролю

в поведінці

); бар’єр

презирства

(призводить до

обм

еження

контактів з л

юдиною

, яка

викликає негативні емо

ції);

бар

’єр страху

(мож

е бути

викликаний біологічними

причинами

(побою

вання за ж

иття

і здоров

’я,

страх каліцтва

, зараження

хворобою

) та соціальним

и (побою

вання за

ма-

теріальне і

моральне благополуччя,

благоговіння п

еред

суспільним

статусом

співбесідника,

погрози

з його

боку, побоювання покарання тощо)

); бар’єр

сорому

і провини

(виникає

як відчуття

недоречності того,

що відбувається

, через ніяковість за

себе

або інших

); бар’єр

поганого настрою

(не м

оже бути

виділений в окрему

групу

причин,

що впливають

на успіх встановлення

контактів у спілкуванні, оскільки

він

включає в себе

більш

ість

перерахо -

ваних негативних

емо

цій.

Тим

не менш

його слід

враховувати

, оскільки

поганий настрій у будь

-якому

випадку

індукується на

партнері).

(Див

.: Юсупов И

. М. П

сихология взаимо

понимания.

– Казань:

Татарское

кн.

изд

-во

, 199

1. –

С. 1

5–20

.)

76

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

77

ГЛА

ВА

3. Д

ІЯЛ

ЬН

ІСН

ИЙ

ПІД

ХІД

ДО

ЮР

ИД

ИЧ

НО

Ї ПР

АЦ

І СУ

ДД

І

тих або інших

видів

утрачає

своє д

оказове значення

поза по

-свід

ченням

.Посвідчувальний

процес доказування

передбачає,

що його


повинні

бути документовані і

відбивати

об’єк

-тивність

отрим

аних

даних

і правильність

прийнятих

рішень.

Результати

доказування

, що містяться в процесуальних до

-кументах

, адресую

ться

широком

у колу

учасників

, викорис

-товуються

на різних

стадіях

судового процесу,

оціню

ються

і перевіряються

.Засвідчені

факти

мож

уть бути


й у

тактичних

цілях,

з метою


тих

чи інших

осіб в їхньом

у іс

-нуванні. Необхідно

зазначити,

що діяльність

у кримінально

-му

(цивільном

у або господарському

) судочинстві

повинна

відповідати принципу

вериф

ікування

(мож

ливості перевіри-

ти), що виникає лише при посвідчувальній діяльності

.

§ 3

. П

си

хол

огі

чн

і ха

ра

кте

ри

сти

ки

с

удо

во

ї дія

льн

ос

ті

Судова д

іяльність за

своєю

сутністю

є проце-

суальною

, пов

’язаною

з розглядом крим

інальних

, цивільних

, адміністративних

та інших

категорій

справ

, підпорядкована


істини

, пізнанню

конкретного

. В психологіч-

ному

аспекті

судова діяльність

є роботою

дослідника,

яка

проводиться за

законами пізнання

. Психологія будь

-якого


передбачає розкриття таємниці

пізнання неві

-домо

го. Розкриття

таємниці

в су

довій діяльності

спрямо

ване

на

встановлення істини

при

розгляді судових

справ,

вирішен

-ня


конфл

ікту

.Система


характеристик

судової діяльності

охоплю

є: детальну правову регламентацію

, наявність

владних

повноваж

ень,

дефіцит

часу,

ком

унікабельність

, різноманіття

розумо

вих завдань,

наявність

негативних емоцій

.Детальна правова регламентація

— це психологічна

ха-

рактеристика

діяльності, сутністю

якої є

чітке

регулювання

такої діяльності, піднесене до

норми

закону.

Судова діяль-

ність виконується відповідно

до закону

, за чітко визначеною

процедурою

.Правова

регламентація

тісно пов’язана з

науковою

органі-

зацією

праці

(НОП

). Порядок

судової

діяльності, що перед-

бачений законом,

є вираж

енням її оптимальної організації.

Це стосується

найбільш

доцільного проведення

судових

дій

(допиту,

огляду речових доказів та

ін.).

В меж

ах закону є

певний

тактичний простір,

пов

’язаний із

застосуванням кон-

кретних прийом

ів, способів та

методів

діяльності.

Психологічною

характеристикою

судової


наяв

ність владних повноваж

ень.

Наділення

владою

(судо-

вою

владою

) і мож

ливість розпоряджатися нею

відрізняю

ть

служ

бові

функції судді від

функцій

інших

осіб

(фізичних

або юридичних

).Функціональні

повноваження

судді —

це м

ожливість вчи

-няти

різні

процесуальні дії та

здійсню

вати

організаційні

за-

ходи

, спрямовані н

а забезпечення

розгляду справи

. Вид

та

міри

функціональних повноважень судді

визначаються

функ-

цією

судової

влади

та встановлюються


зако

-нодавством

1 .Ставлення

особи

до застосування

владного повноваження

є різним

. Завжди

використання владного


пе-

редбачає

винесення

обґрунтованого й обдуманого

рішення

по

кож

ному

факту

. Психологічна сутність застосування влад

-них повноважень передбачає

існування двох

негативних тен-

денцій

: 1) н

адмірне розпорядженні

своїми владними

повно

-важеннями

; 2) нерішучість

відносно їхнього застосування

.В юридичній

літературі справедливо


, що дер-

жавно

-владні повноваження

надані судді

не для задоволення

своїх особистих потреб

, а для

справедливого вирішення

спору

про право.

Суддя

не може використовувати надані

йому ста-

тусом правові м

ожливості виклю

чно на

свій суб’єктивний

розсуд

, залеж

но від

особистого інтересу

. Водночас суддя не

1 Д

ив.: Москвич

Л. М






– С

. 85.

78

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

79

ГЛА

ВА

3. Д

ІЯЛ

ЬН

ІСН

ИЙ

ПІД

ХІД

ДО

ЮР

ИД

ИЧ

НО

Ї ПР

АЦ

І СУ

ДД

І

може взагалі від

них

відмо

влятися,

якщ

о при цьом

у не

від

-мо

вляється

від

посади судді, відповідного

статусу

носія

су-

дової влади

1 .Дефіцит

часу виявляється в суворому

часовом

у режим

і судового

розгляду,

існуванні чітких процесуальних етапів

руху


(або іншої

) справи

та процесуальни

х строків.

Саме час визначає

певний ритм

діяльності і

том

у психологічно

впливає

на особистість судді. Судова діяль-

ність чітко обмежується

часовим

и межами,

що викликає

психологічне

напруження

.Дефіцит

часу охоплю

є три

чинники

: 1) кількість

і характер

зло чинів

, правопорушень,

інших

конф

ліктів

, які

мало піддаю

ть-

ся заздалегідь встановлю

ваному

обліку,

звідси

— нерівномірна

кількість кримінальних

та інших

справ,

що перебувають

у про

-вадж

енні

судді в

різні періоди

; 2) правова

регламентація термінів

судової діяльності, яка обмежує

дії судді і

мож

е викликати

знач

-ні

психологічні

перевантаження

; 3) особистісні

якості

судді, що

належать до

самоорганізації його діяльності

.Комунікабельність

— це здатність

особи

до спілкування.

Специфіка

ком

унікабельності

судді

дозволяє віднести

її до

психологічних якостей,


ть судову діяль-

ність.

Комунікабельності

судді притаманний

багатосторонній

та

винятковий характер

.Суддя

спілкується з різними

людьми

(за своїми індивіду

-ально-психологічними


, віком

, процесуальним

положенням)

. Така розмаїтість спілкування створю

є значні

труднощі і

вим

агає

знання психології лю

дини

взагалі

(рис

характеру,

типу темп

ераменту

, вольових якостей,

спрямова-

ності особистості

, схильності до емоційного

впливу тощо)

.В

основі ком


леж

ить ум

іння

встановлю

ва-

ти психологічний

(емо

ційний

) контакт

. Психологічний

кон

-такт

як атмо

сфера спілкування,

почуття

взаємної п

рихиль

-ності є

основою

ком


. Рівні

контакту залежать

від особистостей

, які

взаємодіють

.1 Д

ив.: Москвич

Л. М





. – С

. 86.

Особливість

комунікабельності

судді

полягає

в тому,

що ця

психологічна

характеристика вимагає

перевтілення

. Доцільність

перевтілення

пояснюється важливістю

встановлення


-ного

контакту з усіма

особами

, що беруть

участь у судочинстві,

а також

із необхідністю

отримання важливої по справі ін

формації.

Ви

нятковий

характер комунікабельності полягає

у тому,

що її

метою

є одержання

інформації від заінтересованих осіб

.У

судовій

діяльності виникає

і вирішується

безліч розу

-мових завдань

, що належать до

різних напрямків роботи

суд-

ді. Н

езважаю

чи на численність і різноманітність

розум

ових

завдань,

є мож

ливість виділити

з них найбільш

типові:

1. Завдання,

пов

’язані

з перевіркою

доказової

інфо

рмації

у суді

.2.

Завдання по

висуванню

судових версій

(ідеально-розу

-мо

вих мо

делей)

як припущ

ень,

що визначаю

ть шляхи

пош

у-ку

істини

в судовом

у розгляді

.3.

Завдання по

оцінці доказової

інфо

рмації.

4. Завдання з п

рийняття

найбільш

важ

ливих рішень.

Негативні

емоції в судовій діяльності

обумовлені тим

, що

під час вирішення


конфліктів відбувається

вивчен-

ня різн

их проявів

, що викликаю

ть негативну

оцінку суспільс

-тва.

Заслуховування розповідей

про

злочинні

чи аморальні дії

певних

осіб,

дані про

способи

вчинення та

приховування зло-

чинів н

е мож

уть п

ороджувати позитивних

емоцій

. Особливість


судді —

вплив н

а нього

широкого спектру стресових

чинників

. Основні

з них

: 1) н

еобхідність ухвалення відпові-

дального

рішення

— суддя вирішує

долі людей.

При

цьому

він

піддається

емоційному

тиску,

перш

ніж

буде винесене всебіч-

но виважене і об’єк

тивне рішення

по справі

; 2) значні ф

ізичні

і психічні навантаження

через

велику кількість р

озглядуваних

справ;

3) аритмічність праці судді

1 . Негативні

емоції створю

-ють


не напруження

у роботі суддів.

Протидія таким

емоціям здійснюється за

допомогою

створення психологічної

установки про суспільну корисність

своєї

роботи;

отрим

ання

1 Б

ільш


: Москвич

Л. М



та

порівняльно-правовий

аналіз.

– С

. 159

.

80

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

81

власного


, викликаного

кож

ним конкретним

ви-

падком

вирішення

справи за

суттю

як підсумку

інтелектуаль

-ної діяльності.

За

пи

тан

ня

дл

я с

ам

око

нтр

ол

ю

1. З

яких елементів складається структура діяльності

?2.

Як співвідноситься воля

зі свідомістю

?3.

Які

є етапи

форму

вання складного вольового акту

?4.

Які

види судової діяльності вам

відом

і?5.

У чом

у особливості процесу

пізнання в судовій діяльності

?6.

Які

психологічні х

арактеристики притаманні

процесуальній


?7.

Які

негативні

тенденції існую

ть під

час

розпорядж

ення

владним

и повноваж

еннями

?8.

Що таке

дефіцит

часу?

9. У

чому полягають


комунікативної діяльності судді

?

Ре

ком

ен

до

ва

на

літ

ер

ату

ра

1. Васильев В.

Л. Ю



Учебник

для

вузов

. —

5-е

изд

., перераб.

и доп

. — СПб.

: Питер

, 200

3. —

656

с.

2. Грошевой

Ю. М

. Проблемы

форми

рования судейского убеждения

в уголовном судопроизводстве

. — Х

., 19

75. –

144

с.

3. Дулов

А. В


. — М

инск

: Вышэйшая

школа

, 19

75. —

462

с.

4. Еникеев

М. И



Учебник

для

вузов

. —

М.: Изд


-ИНФРА

. — М

., 19

99. —

517

с.


Е. П

равовая психология

: Учеб.

пособие

. — Х

.: Основа,

199

0. —

198

с.



Ю. О

сновы


психо

-логии:

Учебник

. — Х

.: Одиссей

, 200

5. —

352

с.



Ю. Ю


: Акад.

курс


. — К

.: Концерн


«Ін

Юре

»,

2004

. — 4

24 с

.8.

Общ

ая психология:

Учебник

/ Под

ред

. А. В

. Петровского

. — 2

-е

изд.

, доп

. и перераб

. — М

.: Просвещ

ение

, 197

7. —

479

с.


Ю. В



Учебник

. — М

.: Юристъ,

199

5. —

256

с.

ГЛА

ВА

4

ПС

ИХ

ОЛ

ОГІ

Я С

УД

ОВ

ОГО

ПР

ОЦ

ЕС

У

§ 1

. П

си

хол

огі

чн

і ос

об

ли

во

сті

с

удо

во

го п

ро

це

су.

Пс

ихо

ло

гія

о

бв

ин

ув

ач

ен

ня

і п

си

хол

огі

я

за

хи

сту

Основна

і виняткова функція

суду

— вирі-

шення

справи по

суті. Суд

здійснює п

равосуддя у фо

рмі роз

-гляду і вирішення

кримінальних,

цивільних

, господарських

, адміністративних

та деяких інших

категорій

справ у встанов-

леному

законом процесуальному

порядку

.Психологічні особливості


діяльності суду

пов’язані з

такими

обставинами

: 1) чітким порядком

розгля-

ду справ

у суді (точна правова регламентація процедури)

; 2)

стадійністю

здійснення діяльності

(процес проходить де

-кілька

точно

визначених етапів

); 3)

активністю

різних учас

-ників процесу

(прокурора

, захисника

, цивільного позивача

, цивільного

відповідача

та ін

.); 4

) зовнішніми

умовами

, в яких

здійснюється правосуддя

(зал

судового засідання,

технічне

оснащення

процесу


атрибутики тощо)

.В

юридичній

літературі п

ід правосуддям

розум

іється

особливий вид держ

авної діяльності, який

полягає

у розгляді

і вирішенні

певних категорій справ

(різних соціальних

кон

-фл

іктів)

. Функція

суду полягає в

тому

, щоб

розв’язати конф

-лікт

, відновити

справедливість.

Судді

при


право

-суддя незалежні

і підкоряю

ться


. Підкорення

82

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

83

ГЛА

ВА

4. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

СУ

ДО

ВО

ГО П

РО

ЦЕ

СУ

закону

означає

дотримання законодавчих розпоряджень,

здій

-снення

діяльності відповідно до

процедури

, передбаченої

чинним


. Судовий

процес передбачає

виник

-нення процесуальних правовідносин.

Діяльність учасників

судочинства детально регламентуєть-

ся законом,

що встановлює п

евну

процесуальну форму

(струк

-туру

судового

процесу

, його стадій

, порядку

проведення про-

цесуальних

дій

). Процесуальна фо

рма є гарантією

захисту

прав

і законних

інтересів особи.

Судова діяльність

має

певну

послідовність

, стадійність

. Судовий

процес складається зі

стадій,

що змінюють

одна

одну

. На кожній стадії виносяться

процесуальні р

ішення

. Стадійність

процесу

перебуває

у повній відповідності з

нау

-ковою

організацією

праці

. Стадії процесу

обмежені часовим

и інтервалами,

розташовую

ться

у логічній послідовності, доз-

воляють

успішно

здійснювати

судову діяльність

.Так,

центральною

стадією


процесу

є стадія

судового

розгляду.

У плані

психології важ

ливе

значення

має

така

частина

судового

розгляду,

як су

дове

слідство

, в як

ій су

д за

участю


захисника


й обвинувача

безпосередньо досліджує

докази,

зібрані на стадії досудового

слідства

і пред

’явлені суду учасниками


або повідомл

ені самим

судом

. Під

час

судового слідства

го-

ловуючий,

обвинувач

, захисник,

суддя допитують

підсудних

, свідків,

заслуховують

висновок експерта

, оглядаю

ть речові

докази

, оголошую

ть протоколи

та інші докум

енти

1 .Виникає

запитання:

повинен

суд збирати докази

чи лише

перевіряти

наявні?

За існую

чою

в Україні


суд не

лише

«зважує

» наявні

докази і виносить відповідне

рішення

, але й виконує деякі ф

ункції збирання

доказів

. Так

, ст.

315

1 КПК

України

передбачено

, що з м

етою

перевірки

й уточнен

-ня

фактичних

даних

, одерж

аних

під

час


, 1 С

лід зазначити,

що чинний

КПК

України

регламентує

такі судові дії:

допит підсудного

(ст.

300)

; допит

неповнолітнього

свідка

(ст.

307)

; допит


(ст.

308)

; пред’явлення для впізнання

(ст.

309)

; проведення

експертизи

в суді (ст

. 310

); допит експерта

в суді (ст

. 311

); огляд речових

доказів

(ст.

313)

; огляд

місця

події

(ст.

315)

.

суд мо

тивованою

ухвалою

, а суддя

— постановою

вправі

доручити

органу,

який проводив

розслідування

, виконати

певні слідчі дії.

В ухвалі (постанові) зазначається

, для

з’ясу-

вання яких

обставин і які

саме слідчі

дії необхідно провести

, та

встановлю

ється строк виконання доручення.

Таке стано-

вище вимагає істотних

змін

.Кримінально

-процесуальна процедура впливає на

такти

-ку

судового

слідства

, тактико

-психологічні прийоми

судових

дій.

Тактична доцільність не

повинна

суперечити закону

.Психологія взаємин

учасників

судового

розгляду передба-

чає поділ процесуальних фу

нкцій,

змагальність сторін

. Зма

-гальний процес

будується

на засадах процесуальної рівності

сторін

. При

цьому

обвинувач

несе

«тягар

доказування

» ви

-нуватості обвинуваченого.

Активна

діяльність суду

полягає

у

забезпеченні

рівних прав

сторін

(обвинувачення

і захисту)

. У

змагальному

процесі

мож

на говорити про психологічні

особливості діяльності обвинувача,

захисту,

суду.

Функція

підтрим

ання



у суді

покладається

на органи

прокуратури

. Відповідно до

ст.

34

Закону

України

«Про

прокуратуру

» прокурор

, який бере

участь

у розгляді

справ

у судах

, додержую

чись

принципу незалеж

-ності суддів і підкорення їх

тільки

закону

, сприяє виконанню

вимо

г закону

про

всебічний

, повний і об’єктивний

розгляд

справ та

постановленню

судових

рішень,

що ґрунтуються

на

законі

. Прокурор,

підтрим

уючи

перед

судом

державне

обви-

нувачення,

представляє

докази,

бере у

часть в їхньому дослід

-женні

(ст

. 264

КПК

України

). Прокурор повинен сприяти



істини

по крим

інальній

справі.

Суттєву

організаційну

роль виконує підготовка

держав

-них обвинувачів д

о судових процесів

(суб

’єктивна

і об’єктивна

го товність

до оперування

доказами)

. Оптим

альною

є підго

-товка прокурора до

участі в

судовом

у розгляді


справи

з такою


: а) вивчення справи

(конспекту

-вання її матеріалів

: показань обвинуваченого


, свідків,

висновків

експертизи та

інших

доказів

); б)

аналіз і

оцінка

доказів

, зібраних під час досудового

слідства;

в) о

з-

84

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

85

ГЛА

ВА

4. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

СУ

ДО

ВО

ГО П

РО

ЦЕ

СУ

найомл

ення

з законодавством

, судовою

практикою

, методич

-ними

рекомендаціями,

які стосуються

особливостей розсліду

-вання та

розгляду конкретної

кримінальної справи;

г) розроб-

ка плану

участі у

судовом

у слідстві

; ґ) складання тез або

тексту

промо

ви1 .

У зм

агальному процесі важливе

значення

належить обви

-нувальній пром

ові прокурора

2 . Кож

на промо

ва ск

ладається з

трьох частин

: вступу,

головної частини

і висновку

, для

ви-

роблення

яких існують

особливі правила

, встановлені

бага-

торічним

досвідом.

Необхідно

, щоб

його доводи

були не

лиш

е цікаві

, але

й втілені

в красиву

форму

і передавалися

б слуха

-чам у певній

послідовності

, інакш

е промова

справить

вражен

-ня

окремих

уривків

, що загородж

ують

і затемн

юють

один

одного

. Щоб

усунути

ці недоліки,

оратор зобов’язаний

поп

-рацю

вати

над

планом,

тому

що все вчення про красу і ясність

мо

ви зводиться до

вміння побудувати

план,

розподіливш

и в

ньом

у вигідним

чином

усі

докази й усі свої висновки3 .

1 Організація

роботи в органах прокуратури:

Навч.

посібник

/ За заг.

ред.

І. Є

. Марочкіна

, О. М

. Толочко

. – Х

.: Нац

. юрид.

акад

. України

ім. Ярос-

лава

Мудрого

, 200

2. –

С. 4

9–50

.2 Н

е мож

на забувати

, що прокурор

– це о

бвинувач

з притаманною

йому

психологією

. Красномовну

психологічну характеристику

прокурора

дає

нам Віктор Гю

го: «Не можна

спокійно говорити

про

те, щ

о таке

королівсь-

кий прокурор

з крим

інальних

справ

. Це лю

дина

, яка

заробляє

собі на жит

-тя

тим

, що відправляє

інших

людей на

смерть.

Це штатний

постачальник

ешафота.

І водночас

це п

ан, який претендує н

а освіту і літературний стиль,

а головне,

на ораторське

красномовство

, який прагне

справити враження

і потішити своє

жалюгідне самолю

бство там,

де для інших

вирішується

пи-

тання життя

; у нього

свої класичні зразки,

свої н

едосягнені

ідеали

, для

нього Белар і М

аржанші те саме,

що для іншого поета Р

асин

або Буало.

Він

схиляє

судові дебати в бік гільйотини

, саме така

його роль

, його посада

. Обвинувальна пром

ова для нього

– літературна вправа

, він

розцвічує

її

метафо

рами

, прикраш

ає цитатами,

турбуючись

про

те,

щоб

причарувати

публіку, а головне

дам

. У нього

в запасі

є набір непристойностей,

які

спри

-йм

аються

недосвідченим

и провінціалами як

новина,

він

хизується

виш

у-каними

прийомами

, манірністю

і кривлянням

». (Д

ив.: Гюго

В. С

обрание

сочинений.

– Т

. 1. –

С. 7

1–72

.)3 Д

ив.: Левенстим

А. Речь государственного

обвинителя в уголовном

суде

(Извлечения)


прошлого

. –

М.: МГП

«Фемида»

, 199

2. –

С. 1

57.

Промо

ва обвинувача повинна мати

наступальний харак-

тер,

справляти психологічний вплив і відповідати


очікуванням.

Прокурор має переконати

суд

у правильності

пропонованої

ним

моделі події злочину й особах

, що вчини-

ли його.

Промо

ва повинна

містити

раціональне

й емо

ційне.

Існують

різні

підходи

до структури пром

ови прокурора.

Найбільш

типова фо

рма пром

ови прокурора складається з

таких частин

(за М

. І. Є

никєєвим

): 1)

вступ

; 2) виклад фак-

тичних

обставин і фабули справи

; 3) аналіз і

оцінка зібраних у

справі

доказів

; 4) обґрунтування

кваліфікації злочину

; 5) х

а-рактеристика

особи

підсудного і потерпілого

; 6) п

ропозиції

про міру

покарання

; 7) п

итання

відшкодування заподіяного

злочином

збитку;

8) аналіз причин

і ум

ов, щ

о сприяли вчи-

ненню

злочину,

пропозиції з

їхнього усунення

; 9) висновок.

Судова трибуна

— засіб

виховання

громадян.

Виховний

вплив адресується не

лиш

е підсудному

, але

й іншим

особам

(має

загальну

і окрему

превенцію

).Природа

захисної


належним чином дослідже-

ною

. Певні

спроби

у вивченні тактики

захисту у крим

інально-

му су

дочинстві були зроблені

Т. В

. Варфоломєєвою

1 . Тактика

захисту передбачає

обрання

оптимальної

позиції

(лінії поведін-

ки) захисника

, доцільних

прийомів її реалізації під

час

судових

та інших

дій

. І. Я

. Фойницький вказує

, що захист

— є відповідь

на обвинувачення

і складає сукупність

прав і заходів

, спря-

мованих на

захист невинуватості підсудного та

його прав

і інтересів перед крим

інальним

судом

2 . За

образним вислов

-лю

ванням

Р. С

. Бєлкіна

, захисники

— «санітари

» крим

іналь-

ного

судочинства

. Їхню

роль немо

жливо

переоцінити

. Саме

від них законодавець

чекає

своєчасного

запобігання судовим

помилкам

, коли до

відповідальності

притягається н

евинуватий

, коли

покарання

не відповідає

ступеню

суспільної небезпеки

вчиненого,

коли слідчий і суд

ігнорують

обставини

, які

виклю

-

1 Див

.: Варфоломеева

Т. В

. Крими

налистика и проф

ессиональная

де-

ятельность

защитника

. – К

.: Вищ

а школа

, 198

7. –

152

с.

2 Див

.: Фойницкий

И. Я

. Курс уголовного

судопроизводства.

– СПб.

: Альфа

, 199

6. –

Т. 2

. – С

. 59.

86

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

87

ГЛА

ВА

4. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

СУ

ДО

ВО

ГО П

РО

ЦЕ

СУ

чають

мож

ливість крим

інального переслідування

чи пом’як

-шую

ть покарання

1 .Захисник

повинен

організувати захист

так

, як вваж

ає за

доцільне

, використовуючи

різні

тактико-психологічні

прийо

-ми

. При

цьому

він

повинен

діяти

у меж

ах закону,

не допус-

кати

поруш

ень норм

адвокатської етики

. Захисник мо

же ви

-користовувати

«слабкі місця

» обвинувачення.

Однак

не п

ри-

пустим

ою є

«свавілля

захисту

» недобросовісних адвокатів,

які використовують

протиправні

й ам

оральні засоби.

«Захис-

тити

клієнта

будь-яким

и засобами

» не

мож

на підносити

до

рангу принципів діяльності

адвоката.

Л. Є

. Владимиров писав

, що кримінальний захисник

повинен

бути

vir b

onus

et a

equu

s2 , озброєний знанням і глибокою

чесніс-

тю, поміркований у висновках,

безкорисливий

у матеріальному

віднош

енні

, незалежний у судж

еннях,

стійкий

у своїй

солідар

-ності з

товаришами.

Він

повинен

бути лише п

равозаступником


, а не його п

овіреним

...3 Запропоновані

Л. Є

. Вла

-димировим прийоми захисту є актуальним

и і сьогодні:

1) де-

монстрація

доказів

(демонстраційний

спосіб

надання

і розробки

доказів

повинен

незмінно додаватися

захистом

, що має докази;

захисту ж

, що не

має

зовсім

доказів

, залиш

ається

шукати по

-рятунку поза

сферою

доказів

, у сфері

моральності

чи права

взагалі);

2) в

агом

ий доказ

(не нападайте на

супротивника,

якщо у вас н

емає

у руці сильного знаряддя

; неспромож

ні ви

тів-

ки проти


підривають

довіру до

захисту;

краще

мовчати,

ніж

виявляти сердите безсилля)

; 3) найбільш

зручний

порядок надання доказів

захистом

4 .Важливе

значення має промова адвоката

у суді. Цицерон

говорив:

«Er

it el

oque

ns, q

ui in

foro

caus

isque

civi

libus

ita

dice

t, ut

pr

obat

, ut d

elec

tet,

ut fl

ecta

t. Pr

obar

e ne

cess

itatis

est

, del

ecta

re

1 Див

.: Белкин Р

. С. Криминалистика:

проблемы сегодняш

него

дня

. Злобод-

невные

вопросы российской

криминалистики.

– М

.: Норма

, 200

1. –

С. 2

01.

2 Муж

добрий і справедливий

(лат

.).3 Див

.: Владимиров

Л. Е

. Adv

ocat

us m

iles (Пособие

для

уголовной

защиты)

(Извлечение)


прошлого

. – С

. 58.

4 Там

само.

– С

. 67–

70.

suav

itutis

, fl ec

tere

vict

oria

e»1 . За

рецептом риторики

древніх

про

-мова

адвоката поділялася

на шість

частин:

1) вступ

(exo

rdiu

m);

2) розповідь (

narr

atio

); 3)


предмета промови

(pro

posi-

tio et

divis

io);

4) доведення (

confi

rmat

io);

5) спростування

(refu

tatio

); 6)

висновок

(con

clus

io si

ve p

eror

atio

). Щось п

одібне

ми знаходи-

мо й

у сучасних

джерелах

: 1) вступ

; 2) аналіз ф

актичних

обста

-вин справи

; 3) аналіз особистісних

якостей

; 4) аналіз мотивів

вчинення

діяння підзахисним;

5) висновок

(М. І

. Єникєєв

). На

нашу думку,

ще Л

. Є. В

ладими

ров справедливо зазначав

, що

поділ промови на

частини

, як він викладається

у древніх

, на

даний час втратив своє

значення

, тому що промови виголошу-

ються

після


, на якому все злочинне

діяння

проходить п

еред

судом у живій

, драматичній

формі

2 . Ви

окрем-

лення певних

частин у промові є

надто

умовним

, ситуаційно

обумовленим,

залежним від конкретних

обставин справи

.У

психологічном

у аспекті важ

ливе


зов

-нішні

умови

, в яких здійснюється правосуддя

. До таких умов

може бути віднесене п

риміщення

, в якому відправляється

пра

-восуддя,

зал судового

засідання,

меблі

, що знаходяться в залі

, тощо.

Винесення

рішень суддею

від

імені держави передбачає

наявність у залі

засідання держ

авної сим

воліки

(герба

, прапо

-ра

), а сам суддя повинен бути

убраний

у мантію

. Ці зовнішні

умови сприяю

ть виробленню

поваги до

суду,

впливаю

ть по-

зитивно на

психіку

осіб,

що потрапили в орбіту


.

§ 2

. П

си

хол

огі

чн

і ос

но

ви

в

ну

тріш

ньо

го п

ер

еко

на

нн

я

Внутрішнє


— це н

еобхідний еле-

мент

оцінки доказів.

Переконання

як ставлення суб’єкта

до

своїх знань,

висновків

і рішень,

як почуття впевненості є

пси

-1 К

ожний,

хто

хоче бути

промо

вистим

у цивільній

справі, має бути

і доказовим,

і приємн

им, і

захопленим

. Доказовість

– необхідна

, приємність

породж

ує задоволення,

захопленість

приводить

до перемо

ги (лат

.).2 Владимиров Л

. Е. A

dvoc

atus

mile

s (Пособие

для

уголовной

защиты)

(Из-

влечение

) // Судебное красноречие русских юристов

прошлого

. – С

. 81–

82.

88

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

89

ГЛА

ВА

4. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

СУ

ДО

ВО

ГО П

РО

ЦЕ

СУ

хологічною

категорією

, що підкреслюється п

ершою

частиною

терміна

— «внутрішнє

».Категорія

«внутрішнє


» по

суті в

ираж

ає

суб’єк

тивну впевненість у відповідності суб

’єктивної оцінки

об’єктивно

існуючим обставинам

чи фактам

. Суб

’єктивність

внутрішнього переконання як

його фо

рма н

е лиш

е не виклю

-чає,

а, навпаки

, передбачає об

’єктивний зміст.

У цьому

ас-

пекті внутрішнє


є однією

з фо

рм відображення

об

’єктивної дійсності

. Будучи за

своїм

змістом

відображен

-ням об

’єктивної дійсності

, внутрішнє


, однак

, не

виконує ролі критерію

істинності

того

, що пізнається

у кримі

-нальній справі

. Критерій істини

в цій

галузі

, як і в

усіх інших

галузях пізнання

, — практика1 .

Форму

вання внутрішнього переконання передбачає

пев

-ні

етапи

: 1) аналіз п

евних обставин

, матеріалів;

2) зіставлен

-ня

результатів

аналізу з інш

ими матеріалами;

3) синтез, який


створення

основи для почуття переконаності.

В процесі

форму

вання внутрішнього переконання судді

керуються

своїми мо

ральними

та правовим

и уявленнями

.Л

. С. Х

алдєєв

пиш

е, що законне,

обґрунтоване і справед

-ливе

рішення

суду базується всього

на двох

факторах:

а) ви-

сокому

особистом

у проф

есіоналізмі; б)

високій

особистій

порядності

і відданості

ідеї

істинного правосуддя

. Кож

ен

суддя повинен:

бути проф

есійно

ком

петентним;

мати навич-

ки аналітичного ми

слення

, високі м

оральні якості. У

цьому

сенсі автор

пропонує

10 своїх

власних

заповідей

: перша за

-повідь

— совість

і чесність

; друга

— чинні

закони;

третя

—

презум

пція


; четверта

— принцип

тлумачення

усіх

сум

нівів на

користь

підозрю

ваного

, обвинуваченого,


; п’ята

— знання

(я —

професіонал

, але

вчусь

і вдосконалю

юсь

усе

життя

); шоста

— об’єктивність

, неупе

-редж

еність

і справедливість

; сьома

— принцип

рівності сторін

у судовій процедурі; восьма

— незалеж

ність при прийнятті

рішень;

дев

’ята

— слухай усіх

, але

рішення

вистраж

дай са

-1 Коновалова В.


Ю. Ю


: Акад.

курс:

Підручник

. – С

. 133

–135

.

мостійно

; десята

— розум

іння

, що Суд

— не осуд

, Суд

— на

розсуд

1 .Внутрішнє


пов

’язане

з правосвідомістю

суд-

ді. П

равосвідомість


як фо

рма суспільної свідо

-мо

сті, що поєднує систему поглядів

, ідей,

уявлень

, теорій,

а

також

почуттів,

емо

цій і п

ереж

ивань,


ть

ставлення лю

дей і соціальних груп

(у то

му числі

і через ф

ак-

тичну поведінку)

до діючої і

баж

аної

правової системи

. У

структурі правосвідомості

виділяю

ться

сторони:

світоглядна

або інтелектуальна

(погляди

, ідеї, теорії)

; психологічна

(по-

чуття,

емо

ції, переживання

); поведінкова

(правомірна по

-ведінка,

правова

активність,

правопорушення

тощ

о, які

ха-

рактеризую

ть фактичну реакцію

людини

на ф

ункціонування

елементів правової

системи

)2 . Суддя

є представником

конк-

ретного суспільства на

певному

етапі

його розвитку

. Право

-свідом

ість

судді

багато у чому

визначається устоями само

го


умо

вами

життя

людей,

традиціями.

Саме з цим

пов’язана заборона п

риналежності суддів до

політичних пар-

тій і профспілок.

Правосвідом

ість

суддів має п

евну

специфі

-ку

: 1) х

арактеризується цілеспрямо

ваністю

, прагненням ус

-тановити

об’єктивну істину

; 2) п

ов’язана

з усвідом

ленням

права й обов

’язку ухвалю

вати

й обґрунтовувати рішення

у

справі

; 3) ґрунтується

на впевненості у

своїй

незалеж

ності і

само

стійності;

4) виходить з н

еобхідності брати

на себе

всю

повноту відповідальності

за законність

, обґрунтованість

і справедливість

кож

ного

з рішень,

що складають

вирок

, і усьо-

го вироку в цілому

3 .Внутрішнє


судді

не мо

же бути

заснованим

на інтуїції. В

психології інтуїція розглядається як

прийом

безпосереднього відображення

дійсності

, при

якому висновок

1 Халдеев

Л. С

. Судья


процессе:

Практ

. пособие

. – М

.: Юрайт

, 200

0. –

С. 4

09–4

12.

2 Більш


: Словарь

терминов

по теории

государства и

пра

-ва

: Учеб.

пособие

/ Под

общ

. ред

. Н. И

. Панова.

– Х

., 19

97. –

С. 1

19–1

20.

3 Див

.: Надь Л

. Приговор в уголовном процессе

/ Под

ред

. В. М

. Са-

вицкого.

– М

.: Юрид.

лит

., 19

82. –

С. 9

.

90

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

91

ГЛА

ВА

4. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

СУ

ДО

ВО

ГО П

РО

ЦЕ

СУ

ґрунтується головним

чином

на здогаді, чутті, раптовом

у осяянні. Це фактично

така здатність ми

слення

, при

якій від-

бувається винайдення

оптим

ального шляху

розв’язання

за-

вдання

.Пояснення

раптовості вирішення

поставленого завдання

мо

жна

проілюструвати

міркуваннями І. П

. Павлова

з при

-воду

проведених ним експерим

ентів.

Учений наводить

при

-клад

, коли він ніби

інтуїтивно

знайш

ов вірне

пояснення

експерим

енту

. «...Адж

е мені сам

ому,

— писав

І. П

. Пав

-лов,

— сперш

у не

було ясно

, звідки йш

ла правильність мо

го

припущ

ення

. Виходило,

— інший

сказав би

, — інтуїція

, сам

здогадався

, а не розумів,

через

що»

. Проаналізувавши цей

випадок,

І. П

. Павлов так роз’яснив сутність

інтуїції:

«Я

результат пам’ятав

і відповів

правильно

, а весь свій

ранній

шлях думо

к забув.

Ось

чом

у і здавалося

, що це

інтуїція

. Я

вваж

аю, щ

о всі інтуїції так

і слід

розум

іти,

що лю

дина

ос-

таточне пам’ятає

, а весь шлях,

яким вона

підходила

, готу-

вала

, вона його

не підрахувала до

даного мо

менту»

1 . Таким

чином,

інтуїція

— це знання

, що виникає без усвідомл

ення

шляхів і умо

в його

одерж

ання

.При

оцінці доказів

суддя

не повинен покладатися на

свої

власні

враження

, якщ

о вони

підсвідом

і. Логічні

висновки,

до

яких

він

приходить

внаслідок

такої

оцінки,

повинні

ґрунту

-ватися

на дослідженні

конкретних доказів.

§ 3

. П

си

хол

огі

я п

ри

йн

ятт

я р

іше

нн

я

суд

ом

У психології прийняття

рішення

розглядаєть

-ся

як вольовий

акт ф

орму

вання дії, спрямо

ваної на д

осягнен-

ня мети.

Процес прийняття рішень заснований

на перекона

-ності діяти

відповідним

чином

. Складність прийняття рішень

може б

ути пов’язана зі ступенем невизначеності

ситуації,

що

1 Павловские среды

. – Т

. 2. –

С. 2

27.

припускає настання

неоднозначних

наслідків

— позитивних

чи негативних.

Прийняття

рішень судом має ґрунтуватися

на внутріш

-ньому переконанні1 . Зокрема,

у кримінально

-процесуальному

законодавстві встановлено

, що суд оцінює докази

за своїм

внутрішнім переконанням

, яке

ґрунтується

на всебічному

, повном

у і об’єктивном

у розгляді


справи в їх

сукупності

, керую

чись

законом

(ст.

323

КПК

України

). Таке

переконання являє собою

усвідом

лену

потребу

особи

, вико-

ристання

нею

власних

думок

, поглядів і знань

. При

прийнят

-ті

рішень н

а основі внутрішнього переконання не

допускаєть-

ся ніяких сумн

івів

. Існує

правило

, що сумн

іви тлум

ачаться

на користь


(підсудного)

.При

прийнятті

рішення

суддею

повинні

бути виключені

сторонні

, сугестивні впливи.

Переш

кодою

для

прийн

яття

правильного рішення

мож

е бути психологічна

установка

суд-

ді, а

також

різного

роду емоційні

стани2 ,


. Тому

суддям

законодавчо забороняється вступати

в які

-небудь сто

-сунки на

даній

стадії.

Так

, вирок

постановляється

в окремому

прим

іщенні

— нарадчій кімн

аті. Існує таємниця

наради суд-

дів.

Під

час

наради і постановленні

вироку в нарадчій

кімнаті

мо

жуть бути

лиш

е судді, які входять

до складу

суду в даній

справі

. Присутність

у нарадчій кімн

аті запасних суддів

або

секретаря судового

засідання

та інших

осіб не

допускається

(ст.

322

КПК

України

).Існують

певні


при

прийн

ятті

рішень складом суду

під

час

колегіального

обговорення

. Тут

необхідно пам’ятати про такі

психологічні явища,

як конф

ор-

мізм

і сугестія

. У будь-яком

у випадку судді піддаються

гру

-повій поведінці, впливу

лідера.

Том

у необхідні процесуальні

гарантії при прийнятті рішень.

Кримінально


1 Психологічні основи внутрішнього переконання висвітлені

в §

2 гл

. 4

даного

посібника

.2 Див

.: Морщакова Т

. Г. П


истоки судебных

ошибок

и внут

-реннее

убеждение судей

// Эфф

ективность

правосудия и

проблемы устранения

судебных

ошибок

. – М

.: Изд

-во ИГиП

АН

ССС

Р, 19

75. –

С. 1

2–43

.

92

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

93

ГЛА

ВА

4. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

СУ

ДО

ВО

ГО П

РО

ЦЕ

СУ

закон містить перелік питань


ться

судом при пос-

тановленні

вироку

(ст.

324 КП

К України

). При

цьому

головую

-чий повинен ставити кожне

питання

в такій формі, щоб

на н

ьо-

го мож

на було дати

тільки позитивну або негативну відповідь.

При

вирішенні

кож

ного

окремого питання н

іхто

з суддів

не м

ає

права утримуватися

від

голосування

. Головую

чий голосує ос

-таннім

. Усі

питання

вирішую

ться

простою

більш

істю

голосів

(ст.

325 КП

К України

). Йдеться

про

формування власної

думки

суддів

й усунення будь

-яких сторонніх впливів.

Кож

ен член суддівської колегії мо

же м

ати свою

позицію

, висловити особливу

дум

ку. Т

ак, суддя

, який залишився

в

менш

ості

, має

право

викласти свою

особливу думку,

яка

при

-єднується до

справи,

але

оголошенню

не підлягає

(ст.

339

КПК

України

). Особлива думка являє собою

позицію

судді

або народного засідателя

(викладену

письмово)

, не згодного

з рішенням чи

вироком

суду

. Така д

умка

мож

е бути по

справі

в цілому

чи з окреми

х питань


ться

судом

при

винесенні рішення

, вироку,

ухвали.

За

пи

тан

ня

дл

я с

ам

око

нтр

ол

ю

1. Чи існують


судового процесу?

2. Чи повинен суд збирати докази

?3.

У чом

у полягає фу

нкція обвинувача

в судовом

у процесі?

4. З

яких частин

складається

промо

ва прокурора

в суді?

5. У

чом

у полягає роль

захисту в змагальном

у процесі?

6. З

яких частин


промо

ва адвоката у суді

?7.

У чом

у виявляється виховний

вплив

суду?

8. Щ

о являє собою

внутрішнє


судді

?9.

Як співвідноситься логічне та

інтуїтивне

в судовому ми

сленні

?10

. Які

чинники

впливаю

ть на прийняття рішення

суддею

?11

. Які


існують

при

прийнятті

рішень

складом суду

під

час

колегіального


?

Ре

ком

ен

до

ва

на

літ

ер

ату

ра

1. Баев М

. О. Тактические

основы

деятельности адвоката

-защ

итни

-ка


судопроизводстве.

— Воронеж

: Воронеж

. гос

. ун

-т, 2

004.

— 2

20 с

.

2. Васильев В.

Л. Ю



Учебник

для

вузов

. —

5-е

изд

., перераб.

и доп

. — СПб.

: Питер

, 200

3. —

656

с.

3. Грошевой

Ю. М

. Проблемы

форми

рования судейского убеждения

в уголовном судопроизводстве

. — Х

., 19

75. —

144

с.

4. Дулов

А. В


. — М

инск

: Вышэйшая

школа

, 19

75. —

462

с.



Ю. Ю


: Акад.

курс


. — К

.: Концерн


«Ін

Юре

»,

2004

. — 4

24 с

.6.

Організація


Навч.

посібник

/ За

заг.

ред

. І. Є


, О. М

. Толочка

. — Х

.: Нац

. юрид.

акад.

України

ім. Я


, 200

2. —

196

с.


Ю. В



Учеб.

пособие

. —

М.: Право

и Закон

, 199

7. —

320

с.

9495

ГЛА

ВА

5. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

СУ

ДО

ВИ

Х Д

ІЙ

ГЛА

ВА

5

ПС

ИХ

ОЛ

ОГІ

Я С

УД

ОВ

ИХ

ДІЙ

§ 1

. П

си

хол

огі

чн

і ос

но

ви

суд

ов

ого

д

оп

иту

. П

ер

ех

ре

сн

ий

до

пи

т

Найбільш

пош

иреною

процесуальною

дією

під час судового слідства

є допит.

Допит

у суді

— це складний

процес


між

особами

, які

беруть у ньом

у участь

. Таке


здійснюється гласно

, відкрито.

У психоло

-гічному плані допит

являє собою

інфо

рмаційно

-психологічне

спілкування осіб

. Це

— процес обміну

інфо

рмацією

, процес

взаємо

дії, взаємо


учасників

.Допит

у суді м

ає певні


. Як такі

мож

уть

бути

названі

: 1) р

озширене коло

учасників

судового допи

-ту

; 2) ускладнений інформаційний

обм

ін між

учасниками

допиту

; 3) особлива роль

судді

як регулятора

інфо

рмаційно

-го

обм

іну;

4) п

овторю

ваність показань

, що повідомл

яються

(повторне відтворення)

; 5) змагальний характер

судового до

-питу

; 6) складність рефл

ексивного управління


судового

допиту;

7) гласність

, відкритість

; допит

веде н

е одна

особа,

а ряд учасників процесу;

8) ті, що допитують

, як прави-

ло, попередньо ознайоми

лися

з раніше д

аним

и на

досудовому

слідстві

показаннями

.Допит

у су

ді ск

ладається з двох основних

частин:

1) віль-

ної розповіді

допитуваного;

2) відповідей допитуваного

на

запитання суддів

(судді

), обвинувача


, цивільно-

го позивача,

цивільного відповідача та

їхніх представників,

захисника,

підсудного.

Такий

порядок

є оптимальним,

оскіль-

ки вільна розповідь сприяє

повному

відтворенню

обставин,

дозволяє

послідовно викладати певні відом

ості

. Коли допи

-туваний не

мож

е вільно

повідом

ити про обставини справи

, допит відбувається

лиш

е у фо

рмі постановки запитань

.Під

час

судового допиту

постановка навідних

(таких

, що

містять елементи навіювання)

запитань

є неприпустимою

. Такі

запитання повинні бути усунуті суддею

. Усуваються

також

запитання,

що не

стосую

ться

справи

; ті, що викриваю

ть свідка

або потерпілого у вчиненні

злочину та

їх компрометую

ть; ті,

що стосую

ться

інтимн

ого боку

життя

допитуваного

(якщ

о це

прямо не

стосується з’ясування

обставин злочину)

.Запитання д

опитуваному мають

бути коротким

и і конкрет

-ними

. Завдання судді —

аналізувати

всі

запитання

учасників

судового

розгляду,

виявляти й усувати певні типи запитань

(заборонені запитання

). У

цьому


регулятивна

фу

нк ція судді

у тактиці судового допиту

. Саме суддя

виступає

регулятором інформаційної взаємодії учасників процесу.

Під

час

допиту підсудного

, свідка,


учасника-

ми судового розгляду

судді

маю

ть право

ставити

їм запитан-

ня лиш

е для уточнення і доповнення відповідей

(статті 3

00,

303,

308

КПК

України

). Такі

умо

ви постановки допитуваним

запитань

суддями спрямовані

на охорону


прав

допитуваних,

яких у цьом

у разі

є кілька

, і переслідують

вони

різні цілі.

Складним видом судового

допиту є перехресний допит

, який

невідомий

досудовому слідству

. Перехресний

допит

— це

специф

ічний вид судового

допиту.

Майстерність проведення

судового

спору в концентрованом

у вигляді виявляється

саме

в умінні

провадж

ення

перехресного допиту

. Це д

обре

відом

о англійцям,

які

здавна

практикую

ть зм

агальне судоговоріння

і старанно культивують

мистецтво

«cr

oss-

exam

inat

ion»

1 .У

судовом

у засіданні правом ставити запитання допиту

-ваним наділені

судді, прокурор

, захисники

, експерти,

цивіль-

ний позивач,

цивільний

відповідач та

їхні

представники,

а

також

підсудний

і потерпілі. Допит

є перехресним тільки

тоді

, 1 Д

ив.: Александров А

. С., Гришин

С. П

. Перекрестны

й допрос

: Учебно-

практ. пособие.

– М

.: ТК

Велби

, Изд

-во Проспект,

2005

. – С

. 7.

96

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

97

ГЛА

ВА

5. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

СУ

ДО

ВИ

Х Д

ІЙ

коли

до нього вклю

чаються

рівноправні

учасники крим

іналь-

но-процесуальної

діяльності. Кож

ен учасник

судового роз-

гляду має право ставити допитуваному

додаткові

запитання

для з’ясування

чи доповнення

відповідей,

даних

на запитан-

ня інших

осіб.

Кож

ного

свідка

мож

на додатково

допитати або

передопитати

в присутності

інших

уже д

опитаних

свідків або

на очній

ставці (ст

. 304

КПК

України

).Перехресному допиту

мож

уть бути

піддані

всі

учасники

процесу

(підсудні, свідки

, потерпілі

, цивільні позивачі і

цивіль-

ні відповідачі

, а також

експерти

), що допитуються

у су

довому

засіданні. Такий допит справляє

сильний

вплив

на психіку


. Він

передбачає одночасний

допит

кільком

а учасниками

процесу

однієї особи

відносно одних й тих сами

х обставин

. Особлива роль у

перехресному допиті

належить суду,

який

повинен

виконувати регулятивну функцію

.Тактика п

ерехресного допиту

складається з таких

ком

по-

нентів

: 1) визначення підстав для перехресного

допиту,

його

предмета

і меж

. Або

інакше —

вибір

мети і розробка завдань

; 2)

оцінка ризиків;

3) п

ідготовка до

допиту:

вивчення мате

-ріалів

справи,

вивчення фактичних обставин

, вивчення осо-

бистості

людини

, стосовно якої

передбачається проведення

перехресного

допиту;

4) п

опередня

робота з судовою

ауди-

торією

: вивчення особистості

суддів

; отримання

відомостей

про

юристів

, які

беруть участь у

справі

; піар-акції тощ

о; 5

) складан

-ня

попереднього плану допиту

; 6) уважне


, аналіз

і фіксація п

оказань п

ід час

прямого

допиту;

2) підготовка (вж

е під час судового слідства

) до проведення

перехресного допи

-ту

; 8) проведення перехресного

допиту

(реалізація тактично

-го

задуму

)1 .Необхідно

зазначити,

що перехресному

допиту притаман

-ні

деякі

негативні

сторони

: 1) м

ає місце

різне

процесуальне

положення

учасників


, існує

складне

пере-

плетення

інтересів,

відбувається

різн

а оцінка доказів

; 2) зростає

1 Більш

детально зміст зазначених

компонентів

тактики

перехресного

допиту

див

.: Александров А.

С., Гришин

С. П


й допрос

: Учеб-

но-практ

. пособие

. – С

. 30–

35.

небезпека добросовісної помилки


(фантастичні

нашарування

, сугестивні впливи,

конформність та ін.

); 3)

учас-

ники

допиту ставлять

заборонені запитання

допитуваном

у (навідні

, провокуючі

), які суду важко

миттєво

вичленувати

в

процесі спілкування

; 4) здійсню

ється постановка

однотипних

запитань

, повторення о

днакових

запитань

кілька р

азів

; 5) осо

-би

, що допитують

, використовують

різн

у тактику

(пересліду

-вання різних

цілей


до протилежних результатів)

.Відповідно до

чинного

кримінально

-процесуального за

-конодавства мо

жливе

проведення такого

виду допиту

, як до

-пит

експерта у суді

. Згідно із

ст.

311

КПК

України

після

оголош

ення

висновку експертові

мож

уть б

ути задані

питання

для роз’яснення і доповнення його

висновку.

Питання

екс

-пертові спочатку задає прокурор

, потім

потерпілий,

цивіль-

ний позивач,

цивільний

відповідач,

їх представники,

захис

-ник,

підсудний

, суддя

та народні

засідателі

. Здається,

що таке

становищ

е принижує

роль експерта як процесуальної фігури1 .

Експерт представляє розгорнутий висновок

. Однак

у деяких

випадках

чом

усь виникає необхідність

у постановці й

ому

запитань

і вимо

г до давання показань

в усній

формі

. З психо

-логічної

точки

зору мо

же йтися про те

, що у процесі здійс

-ню

ється демо

нстрація

«головного винуватця»


обвинувального

вироку.

В юридичній

літературі достатня увага п

риділяється про-

блемам

забезпечення безпеки суб’єктів крим

інального про-

цесу

. Серед

пропонованих заходів безпеки у певних

випадках

містяться і дискусійні або

такі, що викликаю

ть заперечення.

Так,

справедливо

вказується,

що неправом

ірною

видається

пропозиція

про

використання як

заходу

забезпечення

безпе

-ки

проведення допиту

свідків

і потерпілих

у відсутності

під

-судних

. Такий

підхід при всій

його

«простоті»

і «ефектив

-ності»

повертає вітчизняне кримінальне

судочинство до

прак-

тики

«заочного

правосуддя»

. Захист інтересів

одних

учасни-

1 У судовій

практиці м

ають

місце

випадки

виклику

у судове засідання

і допиту слідчих,

які

розслідували дану

кримінальну

справу

. На н

ашу дум-

ку, така практика

є порочною

.

98

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

99

ГЛА

ВА

5. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

СУ

ДО

ВИ

Х Д

ІЙ

ків процесу не

повинен

здійсню

ватися

шляхом порушення

законних

прав і інтересів

інших

його учасників,

у даном

у випадку підсудних

(В. В

. Трухачев)

.На н

ашу думку,

з обережністю

слід

підходити

і до

пропо

-зицій про внесення

змін

до крим

інально-процесуального

за-

конодавства з питань

«угод

із правосуддям

», «судових ком-

промісів

». У

цих

випадках йдеться про

«модернізацію

» судо

-вого

слідства,

про

мож

ливість

«дом

овитися»

з підсудним

. Потрібно зазначити,

що спрощення



не

веде до

досягнення істини

. Така процедура мо

же межува-

ти зі

сваволею

, поруш

енням демократичних принципів крим

і-нального


, притягненням до

кримінальної від

-повідальності невинуватих

осіб.

§ 2

. П

си

хол

огі

чн

і ос

но

ви

оч

но

ї ста

вк

и

у с

уді

Відповідно до

ст.

304

КПК

України

кож

ного

свідка

мож

на додатково

допитати чи

передопитати у присут

-ності інш

их уже д

опитаних

свідків або на

очній

ставці

. Однак

процесуальний порядок очної ставки у суді

фактично не

рег

-ламентований

.Психологічна сутність очної ставки в суді

полягає

у то

му,

що має місце поперемінний

допит

(спілкування

) раніше до

-питаних осіб

з метою

усунення істотних

суперечностей

у

їхніх показаннях

під

час

судового засідання.

Усунення іс

-тотних


здійсню

ється в присутності багатьох

осіб

, у ході відкритого судового

засідання.

Існують

відмінності

очної

ставки

в суді

від

очної

ставки

на


слідстві. Так,

кількість

учасників

на досудовому

слідстві

визначається д

вома

особами

. У суді

очна ставка м

оже

проводитися і

між

більш

ою кількістю

учасників

(раніше допи-

таних осіб

).Спілкування

під

час

очної

ставки в суді

має

складний

характер

. Це пов’язано з о

собливостями

змагального проце-

су, різними

інтересами


і захисту.

Ускладню

-ється також

інфо

рмаційний обмін між

індивідами

, які

спіл-

куються

, суду

(судді

) стає важче

виконувати

регулюючу

функ-

цію

у процесі

отрим

ання

інфо

рмації,

підвищується

ступінь

тактичного

ризику,

загострю

ються

конфліктні відносини

. Усе

це

вим

агає

певних психологічних правил

проведення очної

ставки

в суді, упорядкування спілкування з м

етою

усунення

суперечностей.

В юридичній

літературі м

істяться

пропозиції про

прове

-дення

«кругових»

і «ком

бінованих»

очних

ставок.

Кругова

очна

ставка передбачає

таке спілкування,

коли з тієї

самої

обставини послідовно

ставиться

запитання

декільком

осо

-бам.

Така очна

ставка здійснюється ніби

за колом

. Позитив

-ним є те,

що виникає певна послідовність дій.

Причому

важ

-ливим у психологічному

аспекті

є визначення черговості

допитуваних.

У деяких випадках

доцільно провести

ком

біновану

очну

ставку

, коли в судовому

засіданні проводиться

кілька очних

ставок

одна за д

ругою

(кілька п

арних очних ставок

). У

цьому

разі

психологічні відносини

ускладнюються

. Суду необхідна

відповідна

попередня

підготовка

(планування судової діяль

-ності). Необхідність проведення

очної

ставки в суді

мож

е вини

-кати

у разі зміни

показань тих або інших

осіб,

повідом

лення

відомо

стей

, що відрізняються

від

тих

, котрі

були надані

на


слідстві

. Потрібно завж

ди визначати


проведення

очної

ставки,

пам

’ятати

, що існують

й інші спо

-соби

усунення суперечностей.

Наявність


у

показаннях

, раніше даних тими

чи іншим

и особами,

перед

-бачає існування

конфл

іктних

відносин

(окремі особи

мож

уть

навмисно

повідом

ляти

неправдиві відом

ості

). Очна ставка

таких осіб

мож

е не

лиш

е усунути істотні суперечності, але й

загострю

вати

конфл

іктну ситуацію

. Суд

уже м

ає різні

докази

у справі

. Він

повинен

перевіряти наявні

, а не збирати нові

докази

. Існування

ж взаємовиклю

чних

показань свідчить

про

те

, що вони

мож

уть суперечити

й іншим

даним

.

100

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

101

ГЛА

ВА

5. П

СИ

ХО

ЛО

ГІЯ

СУ

ДО

ВИ

Х Д

ІЙ

Очна ставка у

суді


емоційне

спілкування.

Під

час о

чної

ставки

здійснюється взаємодія осіб

, що беруть

у ній

участь

. Тут

важ

ливу

роль відіграє

не лише вербальне пові

-домл

ення

відповідей на

поставлені запитання

, але

й манера

поведінки,

інтонація,

жести

, міміка та

ін. Н

еобхідно

погоди-

тися

з О

. Р. Ратіновим

, що очна

ставка

належить до

найбільш

гострих критичних ситуацій

, у яких яскраво виявляються

почуття і переж

ивання

людей,

тому

емо

ційна атмо

сфера при

її проведенні

набуває

винятково

важ

ливого

значення

1 .

§ 3

. П

си

хол

огі

чн

і ос

но

ви

суд

ов

ого

о

гля

ду

Кримінально


закон

називає

такі

види судового

огляду:

огляд

речових

доказів

, огляд

до-

кументів

і огляд місця події. Причому

огляд

речових

доказів

і огляд

докум

ентів

— це судові

дії,

які

зустрічаю

ться

часто

. Значно

рідше п

роводиться

огляд

місця

події.

Таке становище

пов’язане з о

б’єктивним

и обставинами.

У статті 3

15 КПК

України

зазначено

, що суд,

визнавш

и необхідним

оглянути місце події, проводить огляд з участю

прокурора,


його захисника,


, цивіль-

ного

позивача,

цивільного відповідача та

їх представників

, а

коли

цього

вим

агаю

ть обставини

справи,

— то й з участю

свідків і експертів

.Су

довий огляд місця п

одії відрізн

яється

такими

ознаками:

1)


через

значний пром

іжок

часу після вчинення

злочину;

2) виконує

перевірочну

функцію

; 3) у

його проведен

-ні

бере участь

розширений

склад

учасників

(весь склад суду

).Психологічна сутність

огляду місця події полягає

в без

-посередньому

сприйнятті

складом суду

результатів

події зло-

чину

. Таке сприйняття дозволяє

уявити характер

і обсяг змін,

викликаних

злочином;

зіставити

показання


по-

1 Див

.: Ратинов

А. Р


для

следователей:

Учеб.

пособие.

– М

.: МООП

СССР,

196

7. –

С. 2

25.

терпілого і свідків

; усунути

суперечності, пов’язані з

обста

-новкою

злочину.

Психологія

судового

огляду місця п

одії полягає у

специф

іч-

ному

моделюванні події злочину.

У цьому

випадку

фактично

має місце

«потрійна»

розум

ова мо

дель

: а) р

озум

ова мо

дель

досудового

слідства

, матеріалізована

у протоколі

огляду місця

події (слідчої дії)

, обвинувальному висновку

та ін

.; б)

розумо-

ва модель,

створена суддею

у процесі


(за

результатами

різн

их судових дій)

; в) розумова м

одель,

що фор-

мується після прибуття

складу суду

на місце події.

Виїзд

суду

для

проведення о

гляду місця п

одії є складовою

частиною

судового

слідства

. Тому кримінально-процесуальний

закон установлює, що,

прибувш

и на

місце

огляду,

головуючий

оголош

ує судове засідання продовженим

, і суд

приступає

до

огляду

. При

цьому

підсудному,

свідкам,

потерпілому

і експер

-там можуть б

ути поставлені

у зв

’язку з оглядом

запитання (ст

. 31

5 КП

К України

). Йдеться

про

те, щ

о суд отримує інф

ормацію

не

лиш

е від речових дж

ерел

, але

й від

людей у процесі взає-

модії. Причому

запитання підсудному

, потерпілому

, свідкам

, експерту

мож

уть бути

поставлені протягом всього

огляду.

Важ

ливою

судовою

дією

є огляд

речових

доказів

. Суть

даної дії полягає в тому

, що речові

докази повинні бути ог

-лянуті

судом

і пред

’явлені учасникам


, а

коли

це необхідно,

— свідкам

і експертам

(ст.

313

КПК

Ук-

раїни)

. З психологічної

точки зору

учасники судового

огляду

повинні безпосередньо

сприйняти

той

або

інший

доказ

, його

зовнішній вигляд

, індивідуальні


, специфіку

за-


тощ

о. У

цьому

випадку

ті чи інші особи

мож

уть

звертати

увагу

суду на


, що мають

значення для

справи

. Інш

ими словами,

в процесі

огляду речових доказів

здійснюється пізнавальна діяльність

.

За

пи

тан

ня

дл

я с

ам

око

нтр

ол

ю

1. Які

судові дії вам відомі

?2.

Які



притаманні перехресному допиту

?3.

У чом

у виявляються

негативні

риси перехресного

допиту?

102

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

103

4. Щ

о таке

навідні

запитання?

Чом

у вони

заборонені

?5.

У чом

у полягають


проведення очної

ставки

в суді?

6. Які

існують

види очної ставки в суді

?7.

У чом

у психологічна

сутність судового

огляду?

8. Які

види судового

огляду вам відомі

?9.

Що таке

«потрійна

» розумо

ва модель в психології судового

ог-

ляду

місця

події ?

Ре

ком

ен

до

ва

на

літ

ер

ату

ра

1. Александров

А. С

., Гришин

А. С


й допрос

: Учебно-

практическое

пособие

. — М

.: ТК

Велби

, Изд


2005

. —

296 с.

2. Богинский

В. Е

. Рефлексивное управление

при

допросе

: Учеб.

пособие.

— Х

., 19

83. —

40 с.

3. Дулов

А. В


. — М

инск

: Вышэйшая

школа

, 19

75. —

462

с.

4. Еникеев

М. И



Учебник

для

вузов

. —

М.: Изд


-ИНФРА

. — М

., 19

99. —

517

с.

5. Зорин

Г. А

. Психологический

контакт

при

производстве д

опроса

: Учеб.

пособие

. — Гродно:

Гродн

. ун-т,

198

6. —

71 с.

6. Комарков В.

С. П


основы

очной

ставки:

Текст

лекций

. — Х

., 19

76. —

28 с.


Е. Д

опрос:

тактика

и психология:

Учеб.

пособие

. —

Х.: Консум,

199

9. —

157

с.



Ю. Ю


: Акад.

курс


. — К

.: Концерн


«Ін

Юре

»,

2004

. — 4

24 с

.9.

Шепітько В.

Ю. Д

опит

: Наук.

-практ

. посібник.

— Х

.: КримА

рт,

1998

. — 4

0 с.

ГЛА

ВА

6

СУ

ДО

ВО

-ПС

ИХ

ОЛ

ОГІ

ЧН

А

ЕК

СП

ЕР

ТИ

ЗА

§ 1

. П

он

ятт

я і

ком

пе

тен

ція

суд

ов

о-

пс

ихо

ло

гіч

но

ї екс

пе

рти

зи

При


злочинів і розгляді справ

у суді

виникає

необхідність використання

спеціальних

пси

-хологічних

знань

. Кримінально


закон

уста-

новлює дві основні

форми

використання спеціальних знань:

1)

участь спеціаліста у слід

чих діях

(наприклад

, участь пси-

холога

при

проведенні допиту неповнолітнього)

; 2) п

ризна-

чення і п

ровадж

ення

судових

експертиз

. Ці ф

орми

маю

ть

певну подібність

; відрізняю

ться

ж вони за


и особливостями,

повноваженнями

і статусом

особи

, запроше-

ної до участі

як спеціаліст

чи експерт.

Судово

-психологічна

експертиза являє собою

експертне

до-

слідження

, предметом

якого

є факти

, які

належать до

психічної


людини

і мають

значення

для

органів

правосуддя1 .

1 Перша відома

спроба проведення

судово-психологічної експертизи в

Росії відноситься

до

1883

р. і

була

застосована при



справи

по обвинуваченню

московського нотаріуса Назарова у зґвалтуванні

актриси-аматорки

Черемнової. Як

повідомила слідству Черемнова, у день

зло-

чину

вона

дебютувала

на сцені

. Виснажливе

чекання

спектаклю

, хвилю

вання,

пережите на

сцені

, викликало

у Черемнової, за

її словами

, такий

глибокий

занепад фізичних

і душевних сил,

що,

залиш

ившись наодинці

з Назаровим

, вона

не була

спроможною

чинити йому

опір.

Бажаючи

одерж

ати об

’єктивні

відомості щ

одо впливу

на психіку

переживань,

пов

’язаних з першим

виступом

на

сцені

, слідчий

вирішив

допитати двох

відомих

актрис М

. М. Єрмолову і

А. Я

. Гламу

-Мещ

ерську

. Була здійснена

спроба

отримати

інформацію

про

пси

-хологіч

ний стан

актора у день

дебюту

. (Більш


: Крылов И

. Ф.

Судебная

экспертиза


процессе.

– Л

., 19

63. –

С. 3

1–34

.)

104

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

105

ГЛА

ВА

6. С

УД

ОВ

О-П

СИ

ХО

ЛО

ГІЧ

НА

ЕК

СП

ЕР

ТИ

ЗА

Основна

функція

судово



поля-

гає в

одерж

анні

на основі практичного


спеціаль

-них психологічних знань і

методів

дослідж

ення

нових

фактів,

які дозволяють

точно

й об’єктивно оцінювати

індивідуальні

особливості п

сихіки

людини

(індивідуально-психологічні

особливості особистості

, психічні стани

у той

чи інший

мо-

мент

, особливості

пізнавальних процесів

та ін

.). Слід зазна-

чити

, що судово

-психологічна експертиза

дослідж

ує прояви

людської

психіки

, які

не виходять за

меж

і норми

(дослідж

ен-

ня проводиться

щодо психічно

здорових

людей)

. Том

у необ

-хідно відм

ежовувати предмет судово


експер-

тизи

від

судово

-психіатричної

(яка

дослідж

ує певні

поруш

ен-

ня чи психічні

захворювання)

1 .Об’єктом

дослідж

ення

судово



є психічні

прояви лю

дини

, які

не виходять

за межі н

орми

, тобто не

викликають

сум

нівів в її психічній повноцінності.

Судово-психологічна

експертиза

спрямована

на д

ослідж

ення

змісту

і структури індивідуальної

свідом

ості

і поведінки лю

-дей у процесі здійснення тих чи

інших

дій

або


явищ

навколишньої

дійсності

. За допомо

гою

судово-психо-

логічної

експертизи мо

жна

отрим

ати дані

, які

дозволяють

зрозум

іти і правильно

оцінити


психічної

діяль

-ності і

проявів

людей,

що мають

значення

для

висновків

пра

-вового

характеру

. Зокрема

, висновки експертів-психологів

сприяю

ть правильній оцінці

показань свідків,

потерпілих,

обвинувачених у випадках

, коли вони

викликають

сум

нів у

достовірності; неповнолітніх

— коли передбачається

, що їх

по-

казання мають

фантастичні

наш

арування

; обвинувачених

—

коли

їхні

дії неадекватні їх станам

і властивостям

, тощ

о2 . Широке коло

питань,

вирішення

яких потребує

наявності

спеціальних психологічних знань,

відносить


1 П

сихіатрія

– галузь

медичної науки

, що вивчає

поруш

ення

у нервово

-психічній сфері людини

.2 Д

ив.: Костицький

М. В

. Судово-психологічна


, її роль та м

іс-

це у

процесі


злочинів

// Юридична психологія

: Підручн

. для

студ

. юрид.

вищ

. навч.

закладів

і факультетів

/ В. Г

. Андросю

к, Л

. І. Казмірен-

ко, Я

. Ю. Кондратьєв та

ін.; За

заг. ред.

Я. Ю

. Кондратьєва

. – К

.: Ви

давничий

Дім

«Ін

Юре

», 1

999.

– С

. 312

–313

.

судово



до дій,

найбільш

важ

ливих

і досить поширених

у практиці судово-слідчої діяльності.

Зараз існують

широкі м

ожливості у

проведенні судово-

психологічної експертизи.

До комп

етенції (основних

напрям-

ків)

судово



мож

уть бути

віднесені

: 1)

встановлення здатності неповнолітніх

обвинувачених

, які

мають

ознаки не

пов

’язаного

з психічними

захворюваннями

відставання

(тим

часової затримк

и) у

психічном

у розвитку

, цілком

усвідом

лювати

значення своїх дій і визначення сту-

пеня

їх здатності керувати цими

діями

; 2) встановлення прин

-ципової здатності

психічно здорових

свідків

і потерпілих

(з

урахуванням їх

індивідуально-психологічних і вікових

особ-

ливостей

, рівня

психічного розвитку

) правильно

сприймати

обставини,

які

маю

ть значення для справи

, і давати про них

правильні показання

; 3) встановлення,

чи перебував обвину

-вачений у мо

мент

вчинення злочину в стані ф

ізіологічного

афекту

; 4) встановлення,

чи перебував обвинувачений у пе

-ріод

, який передував вчиненню

злочину

, або

в мом

ент вчи-

нення злочину в емоційному

стані

, який істотно впливає на

здатність правильно усвідомл

ювати

явища дійсності, зміст

конкретної

ситуації і

на здатність довільно

регулювати

свою

поведінку

(емоційні стани

типу

великого нервово-психічного

напруж

ення

); 5)

встановлення здатності психічно здорових

потерпілих

у справах

про

зґвалтування

(передусім

непов

-нолітніх

) розуміти характер

і значення

дій

, які

застосовані до

них,

і чинити

опір;

6) установлення принципової мож

ливості


у суб

’єкта в конкретній

ситуації різноманітних

психічних станів

, які

роблять

немож

ливим або істотно утруд-

нюють

виконання


функцій

у галузі керування

сучасною

технікою

; визначення,

чи перебував суб’єкт у та

-кому

психічном

у стані в

мом

ент вчинення

конкретних дій;


у суб

’єкта індивідуально-психологічних особ

-ливостей

, які

не дозволяю

ть виконувати проф

есійні

функції

на досить високому

рівні

у разі виникнення несподіваних

перешкод у його

діяльності, ускладнення ситуації і у

зв’язку

з цим

— підвищення

вим

ог до психологічних мо

жливостей

106

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

107

ГЛА

ВА

6. С

УД

ОВ

О-П

СИ

ХО

ЛО

ГІЧ

НА

ЕК

СП

ЕР

ТИ

ЗА

людини

; 7) встановлення у суб’єкта

індивідуально-психоло-

гічних

особливостей,

здатних істотно впливати

на зміст

і спря-

мованість дій у конкретній

ситуації;

8) встановлення,

чи пе

-ребував померлий

у період,

який передував смерті

, у психіч-

ному

стані

, що схилив

до само

губства,

і, якщ

о перебував у

цьом

у стані, чим він міг бути

викликаний.

Зазначим

о, що наведений перелік не

вичерпує всього кола

питань

, які

мож

уть виникнути в процесі судочинства

. Обста

-вини

, з’ясування яких

мож

е мати значення

для


і судового розгляду

, різноманітні і

нерідко

диктуються

кон

-кретною

ситуацією

.Так,

досить ч

асто

призначається

судово

-психологічна екс

-пертиза для

визначення н

аявності

чи відсутності фізіологічно

-го

афекту

в момент

вчинення

злочину1 .

У кримінальному

праві

використовується

термін

«сильне душевне

хвилю

вання»

, яке

викликане н

еправомірними або аморальними діями потерпіло-

го і вважається

обставиною

, що пом’якшує

покарання

(ст.

66 КК

України

). Си

льне

душ

евне

хвилю

вання вживається

як синонім


поняття

фізіологічного

афекту.

У психології і

психіатрії розрізняю

ть фізіологічні і

пато-

логічні афекти.

Патологічний афект визначається

як емоцій

-ний вибух,

при

якому

людина

не м

оже к

ерувати своїми

діями

і усвідом

лювати

свої вчинки.

Свідомістю

людини

опановує

одна

емо

ційно-конкретна ідея

(непоправне горе

, нестерпна

образа

). Патологічний афект установлює комп

лексна

психо

-лого

-психіатрична експертиза

.Фізіологічний

афект

— стан,

що зниж

ує здатність

особи

розуміти

значення своїх дій і керувати ними

. Такий

афект

розглядається як

емо

ційний

стан,

що не

виходить за

меж

і норм

и і дослідж

ується

у меж

ах психології.

Афект

— це відносно

короткочасні і

сильні емо

ційні пе-

реживання

(яскрава

короткочасна

емоційна

реакція

). Ви

никнен

-ня

афекту


критичну точку переживання

. У літера-

1 У деяких літературних

джерелах

звернуто увагу на

те,

що під час


дослідж

ення

здійснюється діагностика

фізіологічного

афекту

. (Див

.: Коченов М

. М. С

удебно

-психологическая

експертиза.

– М

., 19

77. –

С

. 20.

)

турних

джерелах

зазначається,

що афект

— це надзвичайно

сильне

, бурхливе переживання

(гнів,

що переходить

у лють

, страх,

що доходить

до жаху,

туга

, що досягає розпачу

, тощ

о)1 .

Для

фізіологічного афекту

характерне істотне уповільнення

інтелектуальних і вольових процесів

, поруш

ення

цілісного


навколишнього.

Розрізняю

ть тр

и стадії в розвит

-ку

афекту

: 1) п

ідготовчу;

2) афективного вибуху

; 3) п

ісля

-емоційного

періоду

.Складність

установлення

стану ф

ізіологічного

афекту

пов

’я-

зана

з тим

, що його

не мо

жна

відтворити вдруге

. У процесі

судово

-експертного

дослідж

ення


ретроспектив-

ний аналіз

, психологічний

аналіз результатів діяльності

лю

-дини

. Так

, по крим

інальній

справі щ

одо Т.

, обвинуваченого

у вчиненні

вбивства,

була призначена

судово-психологічна


з метою

визначення,

чи перебував обвинувачений

у мо

мент

вчинення злочину в стані ф

ізіологічного афекту

. З матеріалів

кримінальної справи було

відом

о, що

7 січня

1998

р. близько

4 год

. 30 хв

. біля ресторану

«Ювілейний

» у

м. Харкові

, під

час

сварки,

яка

виникла

на ґрунті

особистих

неприязних

відносин,

що згодом

переросла

в бійку

між

Т. і

П

., з одного боку

, і Б

., В.

, з іншого боку

, Т. вважаю

чи Л

. одним

з н

ападників на

нього

і на

його брата

(П.) завдав

йом

у удару

в груди кухонним

нож

ем, щ

о був у нього,

від

якого

Л. через

незначний пром

іжок

часу помер.

Т. народився

11 червня

197

4 р.

першим

з двох

дітей

у ро-

дині

(має

молодшого брата П

., 19

79 року народж

ення

). У

ди-

тинстві ріс

і розвивався

без

особливостей.

У 1

981 р.

пішов

у

середню

школу

, в 1

989 р.

закінчив

8 класів середньої ш

коли

. У

цьому

ж році п

оступив у машинобудівний технікум

, де

провчився півроку,

далі поступив у МПТУ

-11,

яке

також

не

закінчив

. У 1

991 р.

поступив до

вечірньої

школи

, де п

ровчив

-ся

півроку

і не

заверш

ив освіту.

Зрештою

працю

вав реаліза-

тором.

Т. раніше притягувався

до крим

інальної

відповідаль

-ності за крадіжку

і хуліганство.

1 Див

.: Сидоров

Б. В

. Афф

ект, его уголовно

-правовое и крим

иналисти

-ческое

значение

(социально

-психологическое

и правовое исследование

). – Казань

: Изд

-во Казан.

ун-та

, 197

8. –

160

с.

108

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

109

ГЛА

ВА

6. С

УД

ОВ

О-П

СИ

ХО

ЛО

ГІЧ

НА

ЕК

СП

ЕР

ТИ

ЗА

Відповідно до

висновку судово

-психіатричної


Т.

ознак

психозу

, недоумства,

інших

психічних

розладів не

виявляє,

мож

е усвідомл

ювати

свої дії і керувати ними

.Випробуваний Т.

під

час

бесіди контактний

, мету дослід

-ження

розум

іє правильно

, тримається вільно

, на запитання

відповідає

адекватно

. У бесіді оціню

є свою


як

конф

ліктну

, що претендує на

лідерство

.Встановлення

психічного стану Т.

у момент вчинення зло

-чину

передбачає здійснення р

етроспективного психологічного

аналізу

протиправної поведінки

за матеріалами

справи.

Т. прибув до

ресторану


», де проводилася

дискотека,

о 0

0 год.

30 хв

. 7 січня

1998

р. для

того

, щоб

відві

-дати

брата

— П

. Разом

з присутніми

Т. розпивав спиртні на-

пої. З показань

Т.:

«... Я

випив

близько

100

г коньяку»

. Свар-

ка відбувається між

П. і

Б., у ході

якої останній порізав шию

П

. З показань Т.

: «...

я підійшов

до них і сказав,

щоб

вони

припинили сварку

, на що незнайом

ий відповів мені

в грубій

форм

і, щоб

я йшов

подалі»

.Ситуація,

що призвела

до вчинення

протиправних дій,

повністю

контролювалася

й усвідом

лювалася

з боку Т.

Так

, у цей час Т

. заявив,

що

«... сьогодні

свято і ніякі

конфл

ікти

ні

з чиєї сторони

створю

вати

не п

отрібно.

..». Крім того

, ситуація

контролю

валася

й іншим

и лю

дьми


: «...

мого

брата і

незнайомц

я розборонив

охоронець

». Після

сварки

, що

відбулася,

Т., П

., Л

. та інші «продовжили сидіти

за столом

, розпивати спиртне,

танцю

вати

».Посилання

на р

еальність погрози з боку Б.

і його

компанії

є непереконливими

. Тому що Т.

безперешкодно залишив

дис

-котеку

, сходив додому

за рушницею

і ножем

і повернувся

назад.

Дії Т.

мали цілеспрямо

ваний характер


: «В

они пригрозили

нам

розправою

... Після

цього

я пішов

, узяв

рушницю

і кухонний

ніж

... підійшов

до кінотеатру

, де сховав

рушницю

і ніж

на спортмайданчику біля

забору

».Аналіз ситуації показує

, що сварка

між

Б. і

П. не містила

безпосередньої

погрози

Т. З

показань Т.

: «...

Я пішов

додом

у і хотів

там

залиш

итися,

однак

подум

авши,

що на

дискотеці

мій брат

, я взяв рушницю

мого батька

, а також

кухонний ніж

великих розмірів

і повернувся

назад

». Характер конф

ліктної

ситуації показує відсутність

суб’єктивної

немож

ливості знай-

ти вихід

з неї

в даний

мом

ент.

Дана ситуація

не була

афек-

тивною

, вона не

містила

насильства чи

образи на

адресу Т.

Афектогенною

є ситуація,

що характеризується

тим

, що лю

-дина

, яка

перебуває

в ній

, повинна

обов’язково

діяти

і відчу-

вати

майже нездоланну

потребу

, однак

придатних

способів

дії не знаходить.

Аналіз п

оведінки

Т. показує

певну

підготовку до

вчинен-

ня злочину

. Він

сходив додому

, узяв рушницю

і кухонний

ніж

, сховав їх

на вулиці


: «...

Прийш

овши до

ресторану


», я

сховав рушницю

і ніж

на вулиці

, а сам пішов

на дискотеку.

Зайшовши туди

, я сів

за стіл

, за

яким

сидів

раніше.

.. Ніж

я взяв,

щоб

налякати невідоми

х».

Т. через

брата

запропонував

Б. вийти

розібратися

і привів

його

до місця,

де зберігалася рушниця

і ніж


: «.

.. На вулицю

хлопця невисокого

зросту

вивів

мій

брат.

Про

це

його попросив

я. Д

ля того,

щоб

розібратися

, а саме,

щоб

побити

». З

показань Б.

: «...

Старш

ий Т

. про

щось поговорив

з мо

лодш

им і вони

разом

попряму

вали

в мій

бік

. Старш

ий

пройшов

мим

о до

виходу,

нічого не

говорячи,

а молодший

, підійш

овши до

мене,

сказав:

«Підемо,

поговорим

о».

Т., вийшовши на

вулицю

, повів

їх до місці, де

зберігалася

рушниця

. З показань Б.

: «...

Старш

ий Т

. йшов

попереду при-

близно

за

15 м

від

нас

з молодшим

П., ми

йшли

слідом за

ним.

.. Озирнувшись,

я побачив

, що за

нами йдуть В

., К

. і Д

., а також

ще хтось.

..» З

показань Т.

: «...

Я попряму

вав у бік

кінотеатру

, а інші за мн

ою...

»Аналіз ситуації показує


підготовчої

(1-ї)

стадії

афекту

в Т

., тобто дії при

розгортанні

в часі були цілеспрямо

-ваними

, послідовним

и. Стадія афективного

вибуху

(2-а

стадія

) також

була відсутня

, том

у що Л

. участі в

бійці

не брав

і не

становив

загрози для Т.

З показань Т.

: «Л

. я зн

ав як одноклас

-ника

мого брата,

ми з ним ніколи

не сварилися»

. Тому Л

. не

міг виступати афектогенним

подразником

. Т. добре

пам

’ятає

110

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

111

ГЛА

ВА

6. С

УД

ОВ

О-П

СИ

ХО

ЛО

ГІЧ

НА

ЕК

СП

ЕР

ТИ

ЗА

послідовність своїх дій і м

еханізм нанесення ударів

. Аналіз

поведінки Т.

у момент н

анесення

ударів ножем

Л. і

В. показує

відсутність суб’єктивної

раптовості виникнення емоційного

напруж

ення

, характерних

для

афективного

збудження

.Поведінка

Т. не є типовою

для

фізіологічного афекту

в

3-й стадії

(післяемоційний період

). Після

вчинення злочину

Т. виконує

послідовні і

доцільні дії.

З показань Т

.: «.

.. Я забрав

у нього рушницю

і поклав

її в

чохол

, що був зі

мною

. Після

цього я пішов

додом

у й у підвалі сховав її»

. Після

вчинення

діяння

Т. і

його брат

П. їдуть

до тітки в село

. У цей

період

відсутні

ознаки емоційного

, інтелектуального або фізіо

логіч-

ного

виснаження

, характерного для глибокого фізіо

логічного

афекту

. Післякрим

інальна поведінка свідчить

про

здатність

контролю

вати

свої дії,

про

їхню


і спрямованість.

Одним

з напрямк

ів судово-психологічної експертизи є


у суб

’єкта індивідуально-психологічних особ

-ливостей

, здатних

істотно впливати

на зміст і спрямованість

дій у конкретній

ситуації. Так,

уночі

18 жовтня

1997

р. М

., перебуваючи

у стані

алкогольного сп

’яніння,

з автостоянки,

де

він

працю

вав охоронцем-контролером,

вчинив викрадення

автомо

біля

ВАЗ-

2109

3, що належав

гр.

Ш. У

процесі

викра

-дення на

окруж

ній дорозі

М. не справився з керуванням

ав-

томо

білем,

внаслідок

чого відбулася дорожньо-транспортна

подія.

У зв

’язку з Д

ТП М

. були отримані

ушкодж

ення

, садна

м’яких

тканин голови

. М. пояснює свою

поведінку

у такий

спосіб

: «Ви

рішив

під

час

чергування поми

ти автомобіль

, а що

було

далі —

не пам’ятаю

». М

. скарж

иться на

головний біль

і погану

пам

’ять

і як

причину

цього

пояснює,

що у віці

5 років

упав

і вдарився

головою

об землю

. Указує н

а «провал

» пам’яті

з моменту

виїзду з автостоянки

. З огляду на

це б

ула п

ризначе-

на судово-психологічна

експертиза з м

етою

визначення особ

-ливостей

пам

’яті


і наявності або


порушень пам’яті на події, що становили інтерес.

Якщ

о відносно

психічно здорових

свідків

, потерпілих,

обвинувачених у слідчого

чи судді виникає

сум

нів у їхній

здатності через

індивідуально-психологічні


да-

вати

правильні

показання

, то мо

же бути

призначена судово


експертиза.

Звичайно така

судова експертиза

призначається стосовно

неповнолітніх

. Приводами

до її при-

значення

мож

уть бути

неадекватність поведінки неповноліт

-ніх щодо їх

вікових

характеристик

, примх

ливість мо

тивації

вчинених

ним

и вчинків,

неправильна

, незвична інтерпретація

звичайних обставин

і фактів

, схильність до

фантазування при

відсутності для

цього

яких-небудь

реальних передумо

в, «ди

-тячість»

поведінки

при

досить високому

інтелектуальному

розвитку

й ін

. На особливу

увагу

заслуговую

ть неповнолітні

віком

14–1

6 років,

тобто

у віці, коли

настає крим

інальна від-

повідальність за

вчинений злочин

1 .У

певних випадках

існує н

еобхідність у визначенні

рівня


впливу

(або

психічного насильства

) на тих

чи інших

осіб.

Вчинення деяких

видів

злочинів пов’язано із

застосуванням навіювання,

гіпнозу,

інших

видів

впливу,

який

міг би

суттєво

вплинути на

поведінку

потерпілих.

Так

, у пе-

ріод

з 20

01 по липень

200

2 р.

керівники

і члени громадського

благодійного

фонду

«Д

» шляхом шахрайських

дій

заволоділи

коштами

громадян.

Допитані у

кримінальній справі

особи

, визнані потерпілими

, показали,

що в ході

проведення зборів

з прийом

у нових учасників до

громадського благодійного

фо

нду

«Д» на

осіб,

які

претендували на

вступ

у члени

фонду

, справлявся

вплив

з метою

примусити

внести вступний

внесок

у фо

нд у

сум

і 230

0 доларів США

. А саме:

голосна

музика у

прим

іщенні

, в якому

проводилися

збори;

постійні овації при

-сутніх

на зборах

; свист

і голосні промо

ви у

залі

присутніх

на

зборах

і менедж

ерів

; велика кількість осіб

, які

перебували у

прим

іщенні

; тривалий час зборів

(від

6 до

8 годин

) тощо.

Тому

для

дослідж

ення

такого

впливу та

його ролі

на о

брання

поведінки потерпілим

и була

призначена судово

-психологіч-

на експертиза.

Досить складним

напрямком

судово-психологічної екс

-пертизи є встановлення наявності чи відсутності в

період,

що

1 Див


В. Е

., Шепитько В.

Ю. О

сновы


пси

-хологии:

Учебник

. – Х

.: Одиссей

, 200

5. –

С. 2

75.

112

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

113

ГЛА

ВА

6. С

УД

ОВ

О-П

СИ

ХО

ЛО

ГІЧ

НА

ЕК

СП

ЕР

ТИ

ЗА

передував смерті

, психічного стану,

що призводить

до само

-губства.

Необхідно

зазначити,

що відповідно

до чинного кри-

мінального

законодавства

передбачено

відповідальність за

доведення до

самогубства (ст

. 120

КК

України

). Самогубство

(суїцид)

— надзвичайний,

винятковий акт л

юдської

поведін

-ки

, який свідчить

про

те,

що психогенні

чинники

виявилися

сильніші за інстинкт самозбереження

, інстинкт ж

иття

. У пси

-хології суїцид визначається

як акт позбавлення життя

під

впливом гострих психотравмую

чих ситуацій

1 . Існують

різні

причини суїциду.

Психологічні стани

у людини

в період,

що

передує самогубству

, характеризуються

афективною

реакцією

, глибокою

фрустрацією

чи депресією



(посмертна

) призначається

з приводу

поведінки

психічно

здорових

людей.

Складність її проведення

полягає

в

тому

, що немає випробуваного,

дослідж

ення

здійснюється за

результатами

діяльності, поведінки,

даних

, що зафіксовані в

різних

джерелах

. Немає

мож

ливості дослідж

увати психіку лю

-дини

«безпосередньо»

(наприклад

, за допомо

гою

тестових

методик або проведення

бесіди)

, її вивчення у таких випадках

завж

ди передбачає опосередкований характер

.Судово-психологічна


дослідж

ує також

питан

-ня

про

мож

ливість виникнення

різних психічних явищ

, які

перешкодж

ають

нормальному



функ-

цій

(в авіації,

на автомо

більному

, залізничном

у і м

орському

транспорті

, у роботі оператора

автом

атизованих

систем на

виробництві)2 .

Розвиток

судово-психологічної експертизи пов’язаний

з

появою

її нових

напрямків

(видів

). Так,

до нових напрямків

може б

ути віднесена судово-психологічна


злочин

-ного

угруповання

, судово-психологічна


фонограм

і відеозапису

, судово-психологічна

експертиза визначення

мо

рального

збитку

тощ

о. Викликають

інтерес і сучасні

ком

-

1 Психология. Словарь

/ Под

общ

. ред

. А. В


, М. Г

. Ярошев

-ского.

– 2

-е изд

., испр

. и доп

. – М

.: Политиздат,

1990

. – С

. 390

2 Див


В. Е

. Правовая психология

: Учебн

. пособие

. – Х

.: Консум

, 199

7. –

С. 1

36–1

37.

плексні д

ослідж

ення

наприклад

, інж

енерно


(тех

ніко

-психологічна експертиза

), психолінгвістична,

пато-


та ін

.Важливим у сучасних

умовах є те,

що судово

-психологіч-

на експертиза виходить

за меж

і кримінального

процесу

. Усе

більш

широким

стає використання судово


ек-

спертизи

у цивільном

у й адміністративном

у процесах

.

§ 2

. М

ето

ди

суд

ов

о-п

си

хол

огі

чн

ої

екс

пе

рти

зи

При

проведенні судово-психологічних екс-

пертиз

завж

ди використовується комп

лекс

методів

. Судово-


експертиза передбачає

дослідж

ення

психіки

лю

дини

, психологічних

механізмів її поведінки.

Саме цим

обум

овлена

специфіка

методів

, що обираю

ться

. У кож

ному

конкретному випадку обрання методів дослідження

залежить

від завдань експертизи

і тих питань

, що поставлені

на вирі

-шення

судового експерта

.Судово-психологічне

дослідж

ення

починається

з вивчен

-ня

матеріалів крим

інальної

справи.

Ретельне вивчення

таких

матеріалів

становить основу для ретроспективного психологіч

-ного

аналізу

діяльності учасників

події.

Піддаються

вивчен-

ню відом

ості

, які

містяться

у протоколах слідчих дій,

аналі

-зуються

показання

різних осіб

(свідків

, потерпілих,

обвину-

вачених)

. Особливу увагу необхідно звертати

на документи,

в яких

є інфо

рмація

про

соціально

-психологічні особливості

особи підекспертного

, його поведінку в мо

мент

вчинення

злочину,

ставлення

до вчиненого.

Необхідно

проаналізувати


судово-психіатричної експертизи.

Проведення судово




використання

біографічного

методу.

При

даном

у методі

під

-експертний

вивчається з п

огляду

минулих

етапів

його життя

, виявлення фактів,

які

маю

ть психологічне значення

. Під

час застосування

біографічного

методу передбачається

отри-

114

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

115

ГЛА

ВА

6. С

УД

ОВ

О-П

СИ

ХО

ЛО

ГІЧ

НА

ЕК

СП

ЕР

ТИ

ЗА

мання д

аних

про

батьків

підекспертного,

його стосунки

у колі

родини

(з батьками,

братами

, сестрами)

, найбільш

важ

ливі

етапи його

життя

(характеристика дошкільного

, шкільного

періоду і дорослості).

Судово


не дослідж

ення

передбачає використан-

ня методу незалежних характеристик з м

етою

одерж

ання

об’єк

-тивного уявлення

про



випробуваного.

Ви

вчаю

ться

за матеріалами

кримінальної справи характерис

-тики

з місця

роботи,

місця

проживання

або

навчання.

Аналі

-зуються

відомості

про

підекспертного,

які

містяться

у прото

-колах допиту

батьків

, друзів

, знайоми

х, колег

по роботі

й ін

.Майже кожна

судово-психологічна

експертиза передба-

чає використання м

етоду бесіди

з випробуваним

. Йдеться

про

безпосереднє

спілкування судового

експерта

з випробуваним

. Така

бесіда п

овинна

проводитися

за заздалегідь розробленою

програмо

ю, відповідно до

вивчених матеріалів


справи

. Бесіда здійснюється за

допом

огою

постановки запи

-тань

підекспертном

у. Безпосередність


передба

-чає встановлення


з випробуваним.

У

цьому

плані

важ

ливе

значення має повага

прав особи пі

-декспертного

, до його

честі

і гідності

, незалежність від інших

учасників процесу.

Експерт

-психолог завжди

повинен

пам

’я-

тати

про

презумп

цію


(обвинувачений

у зло

-чині

— ще не

злочинець)

.У

процесі

бесіди з випробуваним

важ

ливого

значення

набуває м

етод


. Спостереження

дозволяє реєст

-рувати

реакції на

подразники,

зміну

поведінки

у ході поста

-новки запитань

, ставлення

до тих або інших

подій

, осіб,

об-

ставин

. За д

опомогою

цього

методу можуть бути

продіагнос-

товані

певні


підекспертного.

Судово-психологічна


— це психодіагностич-

не обстеження

, кінцевим результатом якого є діагноз п

сихо

-логічний

(встановлення індивідуально-психологічних особ

-ливостей


). У

цьому

аспекті

важ

ливе

значення

мають

психодіагностичні

методики

(тести

). Тести класиф

і-куються

за різним

и підставами

: за особливостями викорис-

товуваних завдань (тести вербальні і

тести практичні),

за фор

-мами

процедури

обстеження

(тести

групові

й індивідуальні),

за

спрямованістю

(тести

інтелекту і тести


).При

провадж

енні

судово

-психологічних експертиз викорис

-товуються

методики дослідження


(тест

MM

PI —

Міннесотський

багатоаспектний

особистісний опитувальник

; тематичної

апперцепції тест

— ТАТ;

тест Рорш

аха тощо)

; методики

дослідж

ення

мислення

(розповідь

за малю

нком

; метод піктограм;

метод

виклю

чення й ін

.); методики дослід

-ження

пам

’яті

(завчання слів;

метод

опосередкованого запам’я-

товування;

запам

’ятовування десяти

чисел

та ін

.); методика


сприйняття й уваги

(дослідж

ення


форм

и предметів;

дослідж

ення

обсягу уваги й ін

.)1 .Тести,

використовувані

у практиці судово-психологічної


, маю

ть бути валідним

и. Валідність

— один з о

с-новних

критеріїв

тесту

, який означає його

придатність

для

цілей дослідження

; це к

омплексна характеристика

тесту,

яка

охоплю

є відомо

сті про

галузь досліджуваних

явищ

і репре-

зентативність діагностики.

Крім того

, тест повинен бути

на-

дійним

— відображати точність

вим

іру,

а також

стійкість

результатів тесту до

дії сторонніх випадкових

чинників.

§ 3

. П

ри

зн

ач

ен

ня

суд

ов

о-п

си

хол

огі

ч-

но

ї екс

пе

рти

зи

та

ор

ган

іза

ція

її

пр

ов

ад

же

нн

я

Призначення

судово-психологічної експер-

тизи

віднесено

на розсуд

слідчого або суду

, що приймають

рішення

, виходячи з конкретних обставин

справи

. Експерти-

за проводиться

в період розслідування чи


справи

на підставі

відповідного процесуального

рішення

: постанови слідчого

(судді

) чи ухвали

суду

. Призначення

екс-

пертизи є процесуальною

дією

, і, отже,

її провадж

ення

мож

-ливе

лиш

е за

поруш

еною

кримінальною

справою

. Судово-

1 Зміст

деяких тестів

див

. § 4

гл. 1

.

116

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

117

ГЛА

ВА

6. С

УД

ОВ

О-П

СИ

ХО

ЛО

ГІЧ

НА

ЕК

СП

ЕР

ТИ

ЗА




в ти

х випадках

, коли

для вирішення

певних питань

необхідні

спеціальні знання в

галузі


У сп

еціальній літературі

робилися спроби типізації підстав

для призначення судово


експертизи.

Так

, до

таких підстав відносять:

1) відставання

рівня


розвитку

від

вікової

норми

; 2) п

еренесення

підозрю

ваним,

свідком,

потерпілим психологічних захворювань


психологічних станів

; 3) перенесення

або

наявність

сом

атич

-них захворювань

у підозрю

ваного

, свідків

; 4) наявність

особ-

ливостей

, що свідчать

про

надзвичайну

неврівноваж

еність

, емоційність,

агресивність

, розлад у таких психологічних про-

цесах,

як сприйняття

, увага

, пам

’ять

, мислення;

5) наявність

окреми

х ознак,

що свідчать

про

мож

ливість учинення

злочи-

ну у

стані

сильного душевного

хвилю

вання;

6) н

еадекватна

або неналежна

оцінка соціальної

, моральної

сутності і

зна

-чення своїх дій;

7) сум

нів у вірогідності

показань свідка

, по-

терпілого,

які

явно суперечать

характеру

ситуацій,

іншим

даним;

8) невідповідність

встановлених мо

тивів злочину ха

-рактеру вчиненого;

9) сумніви

в авторстві письмового тексту

; 10

) сумніви

у мотивах

самогубства за наявності

підстав

вважати

його

інсценуванням;

11)

незвичайність

, невірогідність м

отивації

поведінки обвинуваченого

, свідка,


; 12)

різко

вира-

жені характерологіч


суб’єкта

(надмірна м

лявість

або активність

, замкнутість

або ейфо

рія,

сором’язливість або

нескромн

ість

та ін

.) тощо1 .

Розвиток

інституту судово



пов’язаний

з організацією

дослідж

ень у спеціалізованих екс-

пертних установах.

Так

, у 1

997

— 1

998 рр

. в Україні

здійсне-

не упорядкування

проведення судово


експер

-тиз. Спочатку в Харківськом

у науково-дослідному

інституті

судових експертиз імені Заслуженого проф

. М. С

. Бокаріуса

1 Костицький

М. В


експертиза,

її роль та

місце

у процесі розслідування

злочинів

// Юридична психологія

: Підручн

. для

студ

. юрид.

вищ

. навч.

закладів


/ В. Г

. Андросю

к, Л

. І. Казмірен-

ко, Я

. Ю. Кондратьєв та

ін.; За

заг. ред.

Я. Ю


. – С

. 313

–314

.

(з липня

199

8 р.

) були створені

спеціалізовані

підрозділи

(ла-

бораторія,

сектор)

, що забезпечували психологічні

дослі

-дж

ення

. Надалі подібні

підрозділи були

створені й

в інших

інститутах

судових експертиз М

іністерства ю

стиції України

. Відповідно до

наказу Міністерства юстиції України

«Про

експертно-кваліфікаційні

ком

ісії й атестацію

судових

екс

-пертів

» від

15 липня

199

7 р.

зі зм

інами від

18 квітня

2000

р.

до переліку судових експертиз внесені «психологічні

дослі

-дж

ення

».Процес п

ризначення

будь-якої

судової експертизи містить

основні елементи:

1) збирання н

еобхідних матеріалів

; 2) вибір

моменту призначення експертизи

; 3) визначення предмета

су-

дової експертизи;

4) ф

ормування запитань

експерту;

5) вибір

експертної

установи чи

експерта.

При

призначенні

судово-

психологічної експертизи зазначені елементи наповняю

ться

певним

специфічним

змістом.

Так,

важ

ливим у призначенні судово-психологічної екс

-пертизи є вибір експертів.

Йдеться

про

те,

що така

судова


у більш

ості

випадків повинна проводитися у

складі

експертної ком

ісії

(не менш

е 2–

3 фахівців

), що пов’я-

зано

зі складністю

об’єкта

дослідж

ення

— психіки

людини

. При

виборі експерта необхідно враховувати предмет експер-

тизи

. Зокрема

, при

необхідності дослідж

ення

психіки

непов

-нолітніх

доцільним

є запрошення

фахівців у галузі

дитячої

та

юнацької психології; психіки старих

— фахівців геронто-

психологів

та ін

. Якщ

о судова

експертиза проводиться за

межами держ

авної спеціалізованої

експертної установи,

не-

обхідно віддавати перевагу

особам,

які

маю

ть базову психо-

логічну освіту

або

без

такої

, однак

тим

, хто

працю

є у галузі

психології не

менше п

’яти

років

і має відповідні наукові

пуб

-лікації. Доцільно доручати

проведення судово


експертиз особам,

яким присвоєна кваліфікація судового

екс-

перта на

право

проведення психологічних експертиз.

Істотним

елементом


судово-психологічної


є фо

рмулювання запитань

експерту

. Ці запитання

повинні відповідати

основним вимо

гам:

1) н

е виходити

за

118

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

119

ГЛА

ВА

6. С

УД

ОВ

О-П

СИ

ХО

ЛО

ГІЧ

НА

ЕК

СП

ЕР

ТИ

ЗА

межі спеціальних

знань експерта

і не

мати правового харак-

теру

; 2) бути визначеним

и, конкретними

і коротким

и; 3

) мати

логічну послідовність.

Методичну

допомогу слідчому

або суду

мож

е надати такий

типовий перелік запитань


ться

судово-психоло-

гічною

експертизою

: які


особли-

вості м

ає підекспертна особа,

що зумо

вили

характер її про-

типравних дій або злочину чи

злочинної діяльності (зазнача-

ються

ті, які

маю

ть зн

ачення

для

суду

чи слідства

: підвищена

агресивність

, підкореність,

жорстокість

, нерішучість

, етичні

орієнтації,

соціальні установки

, мотиваційна

сфера тощ

о); які


особистісні

якості і

провідні м

отиваційні

чин

-ники

поведінки

має

підекспертна особа;

як вони

пов

’язані

з

обставинами,

що досліджую

ться

у сп

раві

; чи могли індивіду

-ально-психологічні


підекспертної

особи

суттєво

вплинути

на її поведінку

під

час

вчинення нею

протиправних

дій

(чи злочину)

; який індивідуально-рольовий

статус має

підекспертний у злочинній групі (лідер,

підвладний тощо)

і чи

зумовлено це

його індивідуально-психологічними

власти-

востями та


соціально-психологічної структу

-ри

злочинної

групи

(злочинного угруповання)

; які

особли-

вості маю

ть психологічні чинники

сексуально

-насильницької

поведінки підекспертного

(у справах

про

статеві

злочини

); чи

має

підекспертна особа індивідуально-психологічні

особ-

ливості, що суттєво вплинули

на характер її показань

у сп

раві

; яким

чином

сімейна

ситуація,


особливості батьків

(зазначити

, якщ

о треба,


од-

ного

з них

чи обох

), мо

тиваційні чинники

вплинули на

емо

-ційний

стан,

психічний

розвиток та

відчуття благополуччя

дитини

— виховна

поведінка

здійснюваного

ним

и виховного

процесу;

чи має о

цінка сімейної ситуації дитиною

залежність

від впливу

з боку

батьків

та інших

дорослих;

чи має п

ідекспер

-тна особа зміни в емоційному

стані


-психоло

-гічних

проявах

, які

переш

кодж

ають

активному

соціальному

фу

нкціонуванню

її як особистості і

виникли

внаслідок

впли-

ву певних обставин

(зазначити

обставини

: безпідставне об

-

винувачення,

незаконне

позбавлення

волі, наклеп

, образа,

заподіяння

шкоди

її громадським інтересам та

ін.);

чи спромож

-на

підекспертна особа


її вікових

особливостей,

емоційного

стану



властивос

-тей,

рівня

розум

ового розвитку

та ум

ов мікросоціального

середовища

(залеж

ність,

погроза

, омана

тощ

о), усвідом

лю-

вати

реальний зміст власних дій та

у повній мірі

свідомо

ке-

рувати

ним

и і передбачати

їх наслідки;

чи здатна

підекспер

-тна о

соба


її ем

оційного

стану,

індивідуально-

психологічних особливостей

та рівня розумо

вого

розвитку,

правильно сприйм

ати обставини,

що мають

значення

у сп

раві

, і давати про них відповідні

показання

; чи мали

суттєвий

вплив



та ем

оційний стан

під

-експертної

особи

на її поведінку

в аварійній ситуації

(у сп

равах

щодо керування транспортом чи

механізмами

й автом

атизо-

ваними

системами на

виробництві

тощо)

; чи перебувала

під

-експертна особа на

мом

ент вчинення

протиправних дій в


стані

й у

якому

саме

(сильний

страх

, пригніче-

ність,

розгубленість

, відчай,

емо

ційний

стрес

, фрустрація та

ін

.), що суттєво вплинув на

її свідомість і п

оведінку

(або,

згідно

зі сп

равою

, на д

іяльність,

виконання


обо

-в’язків)

; чи перебувала

підекспертна о

соба

на м

омент вчинен-

ня протиправних дій у стані ф

ізіологічного афекту

як психо-

логічної

підстави сильного

душ

евного

хвилю

вання;

в якому


стані

перебувала підекспертна

особа

у період,

що передував її самогубству

; чи вини

к ем

оційни

й стан

підекспертної особи

в період,

який передував її само

губству,

внаслідок дій обвинуваченого

(зазначити

: насильство,

дії,

які

кваліфікую

ться

як погрози,

жорстоке ставлення чи

система

-тичн

е прин

иження

людської

гідності тощо)

; чи

здатна

підекспертна

особа

, виходячи з рівня

її розумового розвитку

, індивідуально-психологічних особливостей

і емоційного

ста-

ну, правильно

розум

іти характер

та значення

вчиню

ваних з

нею

дій

та здійснювати

опір

(у сп

равах про статеві злочини

); чи

здатна

підекспертна особа,

з урахуванням рівня її розумо

-вого

розвитку та

індивідуально-психологічних особливостей

,

120

ПС

ИХ

ОЛ

ОГ

ІЯ С

УД

ОВ

ОЇ Д

ІЯЛ

ЬН

ОС

ТІ

121

ГЛА

ВА

6. С

УД

ОВ

О-П

СИ

ХО

ЛО

ГІЧ

НА

ЕК

СП

ЕР

ТИ

ЗА

розуміти

характер та

фактичний

зміст

власних

дій

, керувати

ними

та передбачати їх

наслідки;

чи має підекспертна

особа

відхилення

у психічному розвитку

, які

не є

виявами психічного

захворювання;

якщо має, то

якими саме

є їх

ознаки;

чи вплину

-ли

(і яким

чином

) індивідуальні

властивості психічних

процесів

підекспертної особи

(вказати

залежно

від того

, що має значення

у справі

: пам

’ять

, увага

, сприйняття,

мислення,


емо-

ційних

реакцій

) або

функціонування сенсорних процесів

(зір

, слух

, нюх тощо)

на адекватність сприйняття н

ею особливостей

та зм

істу

ситуації

(зазначити

наявні ознаки ситуації,

що дослід

-жується

у справі),

на їх

відтворення

у показаннях.

Необхідно

зазначити,

що на

вирішення

судово-психологічної експертизи

можуть бути

поставлені й

інші запитання

.Організація

провадж

ення

судово-психологічної експер-

тизи

передбачає створення норм

альних

умо

в для виконання

експертної

діяльності, належни

х параметрів взаємодії з

підекспертною

особою

при

її перебуванні

у слідчом

у ізоля-

торі

, захист безпеки судового

експерта,

усунення мо

жливих

«переш

код»

при

провадж

енні

судової

експертизи,

протидії з

боку

заінтересованих осіб

. Необхідна

також

певна

«стандар-

тизація»

методик

дослідж

ення

, які

обираються

, підвищення

якості

виконання

стиму

люючого

матеріалу

, використовува

-ного

при

реалізації психодіагностичних методів.

Хід

і результати

судово-психологічної експертизи відоб-

ражаю

ться

у висновку експерта

. Цей

процесуальний

доку-

мент

скла дається

з трьох

частин:

вступної, дослідницької,

заключної

(ст.

200

КПК

України

).У

вступній частині вказується:

найменування експертизи

; дата

і місце складання висновку

; дата постанови

(ухвали)

про

призначення експертизи

і хто її виніс;

особа

, яка

підлягає екс

-пертному

обстеженню

, її процесуальний

статус

; питання

, пос

-тавлені перед

експертом,

відомості

про

нього

; прізвищ

а і про

-цесуальне положення

осіб,

що брали участь

в експертизі.

У дослідницькій

частині

висновку викладається

весь про-

цес експертного дослідження

, описуються

психодіагностич

-ні

методи і м

етодики,

що були


.

У заключній

частині

містяться

висновки експерта

, тобто

відповіді н

а поставлені

запитання

. Якщ

о однозначна

від

-повідь

немож

лива

, висновок мо

же бути

і йм

овірнісним

.

За

пи

тан

ня

дл

я с

ам

око

нтр

ол

ю

1. Чи існують



судово-психологічної екс

-пертизи?

2. У

чом

у полягає сутність

судово-психологічної експертизи?

3. Які

основні

напрямки

(ком

петенція

) судово-психологічної екс

-пертизи?

4. Які

методи застосовую

ть під

час

судово-психологічних дослід

-жень?

5. Які

психодіагностичні

методики використовую

ться

в процесі

судово


експертизи?

6. У

чому полягають

основні

вимоги

до запитань

судовому

експерту

?

Ре

ком

ен

до

ва

на

літ

ер

ату

ра



Ю. О

сновы


психо

-логии:

Учебник

. — Х

.: Одиссей

, 200

5. —

352

с.



Ю. Ю


: Акад.

курс


. — К

.: Концерн


«Ін

Юре

»,

2004

. — 4

24 с

.3.

Коченов

М. М

. Судебно


экспертиза несовер-

шеннолетних

(информационно

-методическое письмо

) / Н

ауч.

ред.

А. Р

. Ратинов

. — М

., 19

71. —

68 с.

4. Коченов

М. М

. Судебно


экспертиза.

— М

., 19

77. —

180

с.

5. Нагаев В

. В. Основы судебно-психологической экспертизы

: Учебное

пособие д

ля вузов

. — М

.: ЮНИТИ

-ДАНА

, 200

0. —

333

с.6.

Нор

В. Т

., Костицкий М

. В. С

удебно


эксперти-

за в

уголовном

процессе.

— К

.: Вищ

а школа

, 198

5. —

56 с.

7. Сафуанов Ф

. С. С

удебно


экспертиза в уголовном

процессе

: Научно-практ. пособие.

— М

.: Гардарика,

1998

. — 1

92 с.

8. Сидоров

Б. В

. Афф

ект.

Его

уголовно-правовое

и крими

нологи

-ческое

значение

(социально

-психологические

и правовы

е иссле

-дования)

. — Казань:

Изд

-во Казан

. ун-та

, 197

8. —

160

с.

9. Ю



Хрестом

атия

/ Сост.

и общ

. ред

. Т.

Н. К

урбатовой.

— СПб.

: Питер

, 200

1. —

480

с.

122

123

БІБ

ЛІО

ГРА

ФІЯ

1. Александров А

. С., Гришин

А. С


й допрос

: Учебно-

практическое

пособие

. – М

.: ТК

Велби

, Изд


2005

. –

296 с.

2. Ароцкер Л

. Е. Тактика

и этика

судебного

допроса

. – М

., 19

69. –

12

0 с.

3. Афанасьева

О. В

., Пищелко

А. В

. Этика

и психология проф

ес-

сиональной

деятельности юриста:

Учебное

пособие

. – М

., 20

01. –

22

4 с.

4. Баев

М. О

., Баев О

. Я. Тактика

уголовного

преследования

и профес-

сиональной

защиты от

него.

Прокурорская тактика. Адвокатская

тактика:

Научно-практ. пособие.

– М

.: Экзамен,

200

5. –

320

с.5.

Баев

М. О

. Тактические

основы

деятельности адвоката

-защ

ит-

ника


судопроизводстве.

– Воронеж

: Воронеж

ск.

гос.

ун-т,

200

4. –

220

с.

6. Балабанова

Л. М

. Судебная патопсихология

(вопросы

опреде-

ления норм

и отклонений)

. – Донецк:

Сталкер

, 199

8. –

432

с.

7. Бандурка

А. М

, Бочарова С

. П., Землянская

Е. В


психология

: Учебник

. – Х

.: Изд

-во Нац

. ун-та

внутр

. дел

, 200

1. –

64

0 с.

8. Бедь

В. В

. Юридична п

сихологія:


. – Львів

: Новий

світ,

200

0. –

К.: Каравела,

200

2. –

376

с.

9. Богинский В.

Е. Рефлексивное управление

при

допросе

: Учеб.

пособие.

– Х

., 19

83. –

40 с.

10. Бодалев А

. А. П

сихология о личности

. – М

.: Изд

-во МГУ

, 198

8. –

18

8 с.

11. Бойков

А. Д

. Этика

профессиональной защиты

по уголовны

м делам.

– М

., 19

78. –

173

с.

12. Васильев

В. Л



Учебник

для

вузов

. – М

.: Юрид.

лит

., 19

91. –

464

с.

13. Васильев

В. Л



Учебник

для

вузов

. –

5-е изд.

, перераб

. и доп

. – СПб.

: Питер

, 200

3. –

656

с.

14. Ватман Д.

П. Адвокатская

этика (Нравственны

е основы судебно-

го представительства

по гражданским делам)

. – М

., 19

77. –

95 с.

15. Глазырин Ф

. В. Конспект лекций по

судебной


Часть

особенная.

– Свердловск:

УрГУ

, 197

8. –

44 с.

16. Головаха

Е. И

., Панина Н

. В. П

сихология человеческого взаи

-мо

понимания.

– К


, 198

9. –

189

с.

17. Горский Г.

Ф., Кокорев

Л. Д

. Судебная этика:

Некоторые про-

блемы

нравственны

х начал советского

уголовного процесса

. – Воронеж

, 197

3. –

272

с.

18. Грошевой

Ю. М

. Проблемы

форми

рования судейского

убежде

-ния в уголовном судопроизводстве

. – Х

., 19

75. –

144

с.

19. Грошевой

Ю. М

. Профессиональное

правосознание

судьи

и

социалистическое

правосудие.

– Х

., 19

86. –

185

с.

20. Донченко

Е. А

., Титаренко

Т. М

. Личность:

конфликт,

гармония

. –

2-е изд.

, доп

. – К


, 198

9. –

175

с.

21. Дулов А.

В. С

удебная психология

. – Минск

: Вышэйшая

школа

, 19

75. –

462

с.

22. Еникеев М

. И. Ю



Учебник

для

вузов

. – М

.: Изд


-ИНФРА

. – М

., 19

99. –

517

с.

23. Жалинский

А. Э

. Профессиональная деятельность

юриста.

Вве

-дение в специальность:

Учебное

пособие

для

студентов

. – М

.: БЕ

К, 1

997.

– 3

30 с

.24

. Журавель В.

А. П

роблеми теорії та

методології крим

іналістич-

ного

прогнозування

. – Х

.: Право

, 199

9. –

304

с.

25. Закатов

А. А

. Лож

ь и борьба

с нею

. – Волгоград

: Ниж

.-Волж

. кн

. изд

-во,

198

4. –

192

с.

26. Зорин Г.

А. П

сихологический

контакт

при

производстве д

опро

-са

: Учеб.

пособие

. – Гродно:

Гродн

. ун-т,

198

6. –

71 с.

27. Карнеги Д.

Как

завоевать д

рузей и оказывать

влияние

на л

юдей.

Как

вырабатывать

уверенность

в себе и влиять

на лю

дей,

вы

-ступая

публично.

Как

перестать

беспокоиться и начать

жить

/ Пер

. с англ.

– М

.: Топикал,

Цитадель,

199

5. –

832

с.

28. Карпец И

. И. У

головное

право

и этика

. – М

., 19

85. –

256

с.

29. Кисилев

Я. С

. Этика

адвоката.

– Л

., 19

74. –

103

с.

30. Китаев-Смык

Л. А

. Психология стресса

. – М

.: Наука

, 198

3. –

368

с.31

. Кобликов А.

С. Ю


этика

: Учебник

для

вузов

. – М

.: Норма

-ИНФРА

, 199

9. –

168

с.

32. Ковалев

А. Г

. Психология личности

. – М

.: Просвещ

ение

, 197

0.

– 39

2 с.

33. Комарков В.

С. П


основы

очной

ставки:

Текст

лекций

. – Х

., 19

76. –

28 с.

34. Комарков

В. С

. Тактика

допроса

: Учеб.

пособие

. – Х

., 19

75. –

64 с.

35. Кони

А. Ф

. Нравственны

е начала в

уголовном

процессе (Общ

ие

черты

судебной этики)

// Собр.

соч

.: В

8 т

. – Т

. 4. –

С. 3

3–69

.36

. Коновалова

В. Е

. Допрос:

Тактика

и психология:

Учеб.

пособие

. – Х

.: Консум,

199

9. –

157

с.

124

125


Е. П

равовая психология

: Учеб.

пособие

. – Х

.: Основа,

199

0. –

198

с.



Ю. О

снова юридической

пси

-хологии:

Учебник

. – Х

.: Одиссей

, 200

5. –

352

с.

39. Коновалова

В. О

., Шепітько В.

Ю. Ю

ридична п

сихологія:

Акад.

курс


. – К

.: Концерн


«Ін

Юре

»,

2004

. – 4

24 с

.40

. Короткий психологічний словник

/ За ред.

В. І

. Войтка.

– К

.: Вищ

а школа

, 197

6. –

192

с.

41. Костицкий М

. В. В

ведение в юридическую

психологию

: мето-

дологические

и теоретические

проблемы

. – К

.: Вищ

а школа

, 19

90. –

259

с.

42. Коченов

М. М

. Судебно


экспертиза несовер-

шеннолетних

(инф

ормационно

-методическое письмо

) / Науч.

ред.

А. Р

. Ратинов

. – М

., 19

71. –

68 с.

43. Коченов М

. М. Судебно



. – М

., 19

77. –

18

0 с.

44. Краткий

психологический

словарь

/ Под

общ

. ред

. А. В

. Пет

-ровского

, М. Г

. Ярошевского.

– М


198

5. –

431

с.

45. Ларин

А. М

. Полиграф и права личности


процессе

// Сов

. гос

. и право

. – 1

981.

– №

6. –

С. 9

9–10

3.46

. Левитов

Н. Д

. Фрустрация

– один

из видов

психических

состо-

яний

// Вопросы


– 1

967.

– №

6. –

С. 1

18–1

29.

47. Леоненко В.

В. П

рофессиональная этика участников

уголовно-

го судопроизводства.

– К

., 19

81. –

163

с.

48. Леонтьев А.

А., Шахнарович А.

М., Батов

В. И

. Речь в крим

и-налистике и судебной


– М

.: Главн.

ред

. вост.

лит

-ры

изд

-ва

«Наука

», 1

977.

– 6

2 с.

49. Личность преступника:

Монографи

я / А

вт. кол

.: Н

. И. К

онд-

рашков,

В. Н

. Кудрявцев

, Н. С

. Лейкина

и др.

– М

.: Юрид.

лит

., 19

71. –

356

с.

50. Лозовой

В. А

. Нравственная культура

личности:

содержание

и

пути

форми

рования:

Учебное

пособие

. – Х

.: 20

01. –

44 с.

51. Лозовой

В. А

., Петришин

О. В

. Професійна етика юриста.

– Х

.: Право

, 200

4. –

176

с.

52. Лукашевич

В. Г

. Крими

налистическая теория

общ

ения

: поста

-новка п

роблемы

, методика и

сследования,

перспективы

исполь-

зования.

– К

.: Укр

. акад.

внутр

. дел

, 199

3. –

194

с.

53. Лурия

А. Р

. Маленькая

книжка

о больш

ой памяти

(Ум мн

емо-

ниста)

. – М

.: Изд

-во Моск.

ун-та

, 196

8. –

88 с.

54. Методичні

поради та

завдання

для

самостійної

роботи студен

-тів з н

авчальної дисципліни

«Психологія

(загальна та

юридич-

на)»

/ Уклад

.: В

. А. Ж

уравель,

В. О

. Коновалова,

В. Ю

. Шепіть-

ко. –

Х.: Нац

. юрид.

акад.

України

, 200

3. –

39 с.

55. Митрохина

З. И

. Использование

данны

х психологии

при

произ

-водстве допроса:

Учеб.

пособие

. – К

.: УМК

ВО

, 199

0. –

52 с.

56. Москвич

Л. М

. Статус суддів:

теоретичний та

порівняльно

-пра

-вовий аналіз


– Х

., 20

04. –

224

с.

57. Нагаев В

. В. Основы судебно-психологической экспертизы

: Учеб-

ное п

особие

для

вузов

. – М

.: ЮНИТИ

-ДАНА

, 200

0. –

333

с.58

. Несімко

О. Д

., Сливка С

. С., Шттангрет

М. Й

. Сучасна

особа

юриста.

– Львів

, 199

7. –

116

с.

59. Нор

В. Т

., Костицкий М

. В. С

удебно


экспер-

тиза


процессе.

– К

.: Вищ

а школа

, 198

5. –

56 с.

60. Обозов Н

. Н. П

сихология межличностных отношений

. – К

.: Либідь,

199

0. –

192

с.

61. Общ

ая психология:

Учебник

/ Под

ред

. А. В


. – 2

-е

изд.

, доп

. и перераб

. – М

.: Просвещ

ение

, 197

7. –

479

с.

62. Організація


Навч.

посібник

/ За

заг.

ред

. І. Є


, О. М

. Толочка

. – Х

.: Нац

. юрид.

акад

.. України

ім. Я


, 200

2. –

196

с.

63. Парыгин Б.

Д. О

сновы

социально

-психологической

теории.

–

М.: Мысль,

197

1. –

348

с.

64. Полянский

Н. Н

. Правда и

лож

ь в уголовной

защите.

Репринтное

воспроизведение изд.

192

7 г.

– Воронеж

: Воронеж

. гос

. ун-т,

20

03. –

120

с.

65. Популярная психология

: Хрестоматия

/ Сост.

В. В

. Мироненко

. – М

.: Просвещ

ение

, 199

0. –

399

с.

66. Прилуцький О

. Присяга

судді: стара категорія

– новий

правовий

зміст

// Право

України

. – 2

001.

– №

6. –

С. 1

02–1

05.

67. Притика Д.

Судова незалежність:

етика

і проблеми

корупції /

/ Право

України

. – 2

000.

– №

6. –

С. 3

–5, 9

68. Прокуратура

України

: Академічний

курс:

Підручник

/ В

. В. Су-

хонос,

В. П

. Лакизюк,

Л. Р

. Грицаєнко

, В. М

. Руденко

/ За

заг

. ред.

В. В

. Сухоноса.

– Сум

и: ВТД

«Університетська

книга

»,

2005

. – 5

66 с

.69

. Психология

/ Под

ред

. П. А

. Рудика.

– М

.: Физкультура

и сп

орт,

19

74. –

512

с.

70. Психология индивидуальных различий.

Тексты

/ Под

ред.

Ю. Б

. Гип

-пенрейтер,

В. Я

. Романова.

– М

.: Изд

-во МГУ

, 198

2. –

320

с.

126

71. Психология.

Словарь

/ Под

общ

. ред

. А. В


, И

. Г. Я

рошевского.

– 2

-е изд

., испр

. и доп

. – М


19

90. –

494

с.

72. Ратинов

А. Р


для

следователей

. – М

.: НИ

и РИ

О ВШ

МООП

СССР,

196

7. –

290

с.

73. Русские судебные ораторы

в известных уголовны

х процесах

Х

1Х века.

– Тула:

Автограф,

199

7. –

816

с.

74. Сафуанов Ф

. С. Судебно



в уголов-

ном процессе

: Научно-практ.

пособие

. – М

.: Гардарика,

199

8. –

19

2 с.

75. Сергеич

П. И

скусство

речи на

суде.

– М

., 19

91. –

320

с.

76. Сидоров

Б. В

. Афф

ект.

Его

уголовно-правовое

и крими

нологи

-ческое

значение

(социально

-психологические

и правовы

е ис

-следования

). – Казань:

Изд

-во Казан

. ун-та

, 197

8. –

160

с.

77. Ситковская О

. Д. П

сихология у

головной

ответственности

. – М

.: Норма

, 199

8. –

285

с.

78. Словарь

-справочник по

психологической

диагностике

/ Бурла-

чук Л

. Ф., Морозов

С. М

.; Отв

. ред

. Кры

мский С

. Б. –

К.: Наук.

думка,

198

9. –

200

с.

79. Смирнов

В. Суд

, государственный обвинитель

и ад

вокат:

этика

взаимо

отношений

// Рос

. юстиция

. – 1

995.

– №

6. –

С. 3

9–40

.80

. Соколов Н

. Я. П

рофессиональное сознание

юристов

. – М

., 19

88. –

22

4 с.

81. Социальная психология

: Учеб.

пособие

/ Под

ред

. А. В

. Пет

-ровского

. – М

.: Просвещ

ение

, 198

7. –

224

с.

82. Тихомиров О

. К. П

сихология м

ышления:

Учебное

пособие

. – М

.: Изд

-во Моск.

ун-та

, 198

4. –

272

с.

83. Фрейд

З. Введение в

психоанализ

: Лекции

/ Издание

подготовил

М. Г

. Ярошевский

. – М

.: Наука

, 199

5. –

456

с.

84. Халдеев Л

. С. С

удья


процессе:

Практическое по

-собие.

– М

.: Юрайт

, 200

0. –

501

с.


Ю. В



Учебник

. – М

.: Юристъ,

199

5. –

256

с.


Ю. В



Учеб.

пособие

. – М

.: Право

и Закон

, 199

7. –

320

с.

87. Шепітько В.

Ю. Д

опит

: Наук.

-практ

. посібник.

– Х

.: КримА

рт,

1998

. – 4

0 с.

88. Экман

П. П

сихология лж

и. –

СПб:

Питер

; Москва,

Харьков

, Минск

, 200

1. –

267

с.

89. Юридическая


Хрестом

атия

/ Сост.

и общ

. ред

. Т.

Н. К

урбатовой.

– СПб.

: Питер

, 200

1. –

480

с.

90. Юридична деонтологія:


для

вищ

их нав

-чальни

х закладів

і фак

. / В

. М. Г

оршеньов,

Л. Л

. Богачова,

І. В

. Бенедик

та ін

. / За ред.

В. М

. Горшеньова

, В. В

. Ком

арова.

– Х

., 19

93. –

187

с.

91. Юридична психологія


для

студ.

юрид.

вищ

. навч.

закладів


/ В

. Г. А

ндросю

к, Л

. І. К

азміренко

, Я

. Ю. К

ондратьєв та

ін. /

За заг.

ред

. Я. Ю


. – К

.: Видавничий Дім

«Ін

Юре

», 1

999.

– 3

52 с

.92

. Юсупов И

. М. П

сихология взаимо

понимания.

– Казань:

Татар

-ское

кн.

изд

-во,

199

1. –

192

с.

128

129

Додаток

1

З А

К О

Н У

К Р

А Ї Н

И

Про

статус суддів

(Відомості Верховної

Ради

(ВВР

), 19

93, №

8, ст

. 56)

(Вводиться в дію

Постановою

ВР №

286

3-XI

I від

15.

12.9

2,

ВВР,

199

3, №

8, ст

. 57)

Цей

Закон

визначає статус суддів з м

етою


належ

-них ум

ов для

здійснення правосуддя

, дотримання Конституції і

законів України

, охорони

прав і свобод гром

адян

.

Глава

IЗА

ГАЛЬНІ П

ОЛОЖЕННЯ

Стаття

1. Суддя

— носій

судової

влади

1. Професійні судді

(далі —

судді

) та залучені

у визначених

законом випадках

для


правосуддя представники

народу

є носіями судової влади

в Україні

, які

здійсню

ють

правосуддя не

-залежно

від

законодавчої та виконавчої

влади

. (частину змінено:

Закон №

253

4-ІІІ 2

1.06

.200

1)2.

Судді

є посадовими

особами

судової

влади

, які


Ко

нституції У

країни

наділені повноваженнями


право

-суддя і виконувати свої

обов’язки

на проф

есійній основі

в Консти-

туційном

у Суді У

країни

та судах

загальної ю

рисдикції.

(частина в

новій редакції:

Закон

№ 2

534-ІІІ 2

1.06

.200

1)

Стаття

2. Повноваження

суддів

Судді

маю

ть необхідні

для


правосуддя повноважен

-ня

, передбачені

законами

України

.

Стаття

3. Незалеж

ність суддів

1. Судді

у своїй діяльності

щодо здійснення

правосуддя є н

еза-

лежними

, підкоряються

тільки законові

і нікому

не підзвітні.

2. Гарантії незалеж

ності суддів встановлюються

цим

Законом

, а також

Конституцією

України

.

3. Держава гарантує

фінансове

та матеріально-технічне

забез

-печення суддів

і судів.

Стаття

4. Законодавство

про


1. Статус суддів

Верховного Суду України

та інших

судів

за-

гальної ю

рисдикції визначається цим Законом.

(частина в новій

редакції:

Закон

№ 2

534-ІІІ 2

1.06

.200

1)2.

Статус суддів

Конституційного

Суду України

визначається

Законом України

«Про

Конституційний Суд

».3.

Особливості

статусу суддів

господарських судів визначаю

ть-

ся Законом

України

«Про

господарські суди»


Закон №

253

4-ІІІ 2

1.06

.200

1)4.

Особливості

статусу

суддів військових

судів

визначаються

спеціальним законом.

5. Трудові

відносини

суддів

(крім суддів

військових судів)

, не

врегульовані

цим

Законом

, визначаються


України

про працю

.

Стаття

5. Вим

оги,

що ставляться

до судді

(стаття в новій редакції:

Закон

№ 2

534-ІІІ 2

1.06

.200

1)

Суддя

не може належати до

політичних партій

та проф

спілок

, брати участь

у будь-якій

політичній діяльності

, мати представниць

-кий мандат

, обійм

ати будь

-які

інші оплачувані посади,


іншу оплачувану

роботу,


, викладацької та творчої.

Стаття

6. Обов’язки

суддів

Судді

зобов’язані:

— при

здійсненні правосуддя дотрим

увати Конституції та

за-

конів України

, забезпечувати

повний,

всебічний

та об

’єктивний

розгляд судових справ з дотрим

анням

встановлени

х законом

строків;

— додержувати вимо

г, передбачених статтею

5 цього

Закону,

служ

бової дисципліни та

розпорядку роботи

суду;

— не розголош

увати відомо

сті, що становлять

державну

, вій

-ськову

, службову

, ком

ерційну та

банківську таємницю

, таємн

ицю

нарадчої

кімнати

, відом

ості

про

особисте життя

громадян та

інші

відомо

сті, про які вони дізналися під час розгляду

справи в судо

-вому

засіданні, для забезпечення

нерозголошення

яких було

прий-

нято

рішення

про

закрите судове

засідання;

130

131

— не допускати вчинків та

будь-яких

дій

, що порочать

звання

судді і

мож

уть викликати сумн

ів у

його об

’єктивності, неуперед

-женості

та незалежності.

Глава

IIОБРА

ННЯ

СУДДІВ

Стаття

7. Право

на зайняття

судової

посади

1. На п

осаду судді мож

е бути рекомендований

кваліфікаційною

комісією

суддів

гром

адянин

України

, не м

олодший

двадцяти п’яти

років,

який має вищ

у юридичну освіту

і стаж

роботи в галузі

права

не

менш

як три роки

, проживає

в Україні

не менш

як десять

років

та

володіє

державною

мовою

. (частина в новій редакції:

Закон

№

253

4-ІІІ 2

1.06

.200

1)2.

Суддею

апеляційного суду

, якщ

о інше не

передбачене

зако

-ном,

мож

е бути

громадянин України

, який досяг на

день обрання

30 років

, має

вищ

у юридичну освіту

, стаж


права

не

менш

як п’ять років,

в том

у числі не менш

як три роки

на посаді

судді.

(частину змінено:

Закон

№ 2

534-ІІІ 2

1.06

.200

1)3.

Суддею

вищ

ого спеціалізованого

суду

мож

е бути громадянин

України

, не мо

лодш

ий тридцяти років,

що має вищу юридичну

освіту

, стаж


права

не менш

як сім років,

в том

у числі не менш

як п’ять років на

посаді судді

. (статтю

доповнено

частиною

, наступні

частини перенумеровані

: Закон

№ 2

534-

III

21.0

6.20

01)

4. Суддею

Верховного Суду України

мож

е бути

громадянин

України

, який досяг н

а день

обрання

35 років,

має

вищ

у юридичну

освіту

, стаж


права

не менш

як десять

років

, в том

у числі н

е менш

як п’ять років на



Закон №

253

4-II

I 21.

06.2

001)

5. Необхідною

умо

вою

для

зайняття посади

судді

будь-якого

суду

, вказаного

у частині

1 цієї статті, є складання

кваліфікаційно-

го ек

замену

. Ця ум

ова н

е пош

ирюється на

осіб,

які

маю

ть відповід-

ний стаж

роботи на


, давність якого не

перевищ

ує 1

1 років. 6.

Особливі вим

оги,

необхідні

для

зайняття посади

судді

Кон

-ституційного


, господарських

та військових

судів

, визначаю

ться

Конституцією

України

, законами України

«Про

Кон

-ституційний Суд

України

», «Про

господарські суди»

та іншим

и

зако

нами

Укр

аїни


Закон

№ 2

534-

III

21.0

6.20

01)

7. Не мо

же бути

суддею

особа

, яка

має

судим

ість

, обм

ежена у

дієздатності

або

визнана

недієздатною

за рішенням суду

.

Стаття

8. Добір

кандидатів у судді

1. Добір

кандидатів у судді здійсню

ється за

результатами скла

-дання кваліфікаційного

екзамену.

2. При

доборі кандидатів забезпечується

рівність їх

прав неза

-лежно

від

походження

, соціального

та майнового стану,

расової

та

національної

приналежності, статі, політичних

поглядів,

релігійних

переконань

та інших

обставин.

3. Кож

ен гр

омадянин

України

, який відповідає

вим

огам

, пере-

дбаченим

статтею

7 цього

Закону,

має

право

скласти

кваліфікацій-

ний екзамен та

звернутися до

відповідної

кваліфікаційної

ком

ісії

суддів

із заявою

про

реком

ендацію

його на

посаду судді.

4. Кваліфікаційні екзамени на

посаду судді прийм

аються

від

-повідним

и кваліфікаційними

ком

ісіями

суддів.

Якщ

о особа,

яка

претендує на

посаду судді, не

склала кваліфікаційного

екзамену,

повторне

його складання допускається

не раніш

як через рік.

Ре-

зультати

складеного кваліфікаційного

екзамену дійсні

протягом

трьох років.

Особи

, не згодні

з рішенням кваліфікаційної ком

ісії,

мо

жуть оскарж

ити це

рішення

до Вищ

ої кваліфікаційної ком

ісії

суддів

України


Закон

№ 3

913-ХІІ 0

2.02

.199

4;

Закон №

253

4-II

I 21.

06.2

001)

5. Кваліфікаційна

ком

ісія

суддів проводить кваліфікаційний

екзамен і, з у

рахуванням

його результатів,

дає

висновок про реко

-мендацію

на посаду

судді

.6.

Кваліфікаційна комісія рекомендує

на посади

суддів канди-

датів,

які

виявили

найкращ

і знання,

у кількості

, необхідній для

заміщення

вакантних

посад

.7.

Особи

, які

склали екзамен,

але

не рекомендовані на посаду

судді за браком

вакантних

посад

, маю

ть бути враховані кваліфіка

-ційною

ком

ісією

як кандидати на

нові вакантні посади суддів

про

-тягом трьох років,

якщ

о за

цей

період вони

не відкличуть

свою

заяву. 8.

Після


строку

повноважень суддя,

крім суддів

Конс-

титуційного Суду

України

, за його

заявою

повинен

бути рекомендо-

ваний на

цю

ж посаду на

черговий строк за


обставин,

пе-

132

133

редбачених

статтями

37 та

41 цього Закону

, які

є підставами

для

звіль-

нення судді з

посади.

(частину змінено

: Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)

Стаття

9. Обрання

(призначення

) суддів

(стаття в новій редакції:

Закон

№ 2

534-ІІІ 2

1.06

.200

1)1.

Судді

Конституційного


призначаю

ться

Прези

-дентом

України

, Верховною

Радою

України

та з’їздом суддів

Ук-

раїни відповідно

до Конституції України

та Закону

України

«Про

Конституційний Суд

України

».2.

Судді

судів

загальної ю

рисдикції обираються

Верховною

Ра-

дою

України

безстроково

. Судді

, які

вперш

е пройшли

конкурсний

відбір

, призначаю

ться

на посаду

судді

строком

на п’ять років Пре

-зидентом

України

.Порядок

обрання

на посаду

та звільнення

з посади проф

есій

-ного

судді В

ерховною

Радою

України

визначається Законом Украї

-ни

«Про

порядок

обрання

на посаду

та звільнення

з посади про-

фесійного судді В

ерховною

Радою

України

». (частину доповнено

абзацом:

Закон

№ 1

625-ІV

18.

03.2

004)

Стаття

10. П

рисяга

судді

Вперше п

ризначений

суддя в

урочистій

обстановці прийм

ає при

-сягу

такого змісту

: (абзац змінено:

Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)«У

рочисто присягаю

чесно

і сумл

інно

виконувати обов

’язки

судді, здійснювати

правосуддя,

підкоряючись


, бути

об’єктивним і справедливим»

.Присяга

судді


перед

Президентом

України

. (час-

тина в новій редакції:

Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)

Глава

III

ГАРА

НТІЇ

НЕЗА

ЛЕЖНОСТІ С

УДДІВ

Стаття

11. Забезпечення незалежності суддів

1. Незалеж

ність суддів

забезпечується

:—

встановленим законом порядком

їх обрання

(призначення

), зупинення їх

повноважень та

звільнення

з посади

; (абзац змінено:

Закон №

253

4-II

I 21.

06.2

001)

— особливим

порядком присвоєння

військових звань суддям

військових

судів

;—

передбаченою

законом


здійсненн

я право-

суддя;

— таємн

ицею

прийняття

судового рішення

і забороною

її роз

-голошення

;—

забороною

під

загрозою

відповідальності втручання

у зд

ій-

снення

правосуддя;

— відповідальністю

за неповагу до

суду чи

судді

;—

правом судді на відставку;

— недоторканністю

суддів;

— створенням необхідних

організаційно

-технічних

та інфо

р-маційних

умо

в для діяльності

судів

, матеріальним і соціальним

забезпеченням суддів


їх статусу

;—

особливим

порядком фінансування

судів

;—

системо

ю органів

судового само

врядування

.2.

Всі

державні

органи,

установи та

організації,

органи місце-

вого

самоврядування,

громадяни

та їх

об’єднання зобов’язані по-

важати незалежність судових органів і не п

осягати на

неї

. (частину

змінено:

Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)3.

Гарантії незалежності судді

, включаючи

заходи

його правового

захисту,

матеріального

і соціального забезпечення

, передбачені

цим

Законом,

пош

ирюються

на всіх

суддів України

і не

мож

уть бути

ска

-совані

чи зниж

ені інш

ими нормативними

актами

України

і Автономної

Республіки

Крим.


: Закон

№ 2

534-ІІІ

21.

06.2

001)

Стаття

12. Н

едопустимість втручання

у діяльність судді

щодо здій

-снення


1. Будь-яке не

передбачене

законом втручання в діяльність

судді

щодо здійснення правосуддя забороняється

і тягне

за собою

відповідаль-

ність згідно

з законом.


: Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)2.

Суддя

не зобов’язаний

давати будь

-які

пояснення

щодо суті

розглянутих справ або справ,

які

знаходяться

в його провадженні

, а також

давати їх

будь-кому

для

ознайом

лення,

інакше як

у випад

-ках і порядку

, передбачених законом.

Стаття

13. Н

едоторканність

суддів

1. Судді

— недоторканні. Недоторканність

судді пош

ирюється

на його житло

, службове

приміщення

, транспорт

і засоби

зв’язку

, кореспонденцію

, належ

не йом

у майно і докум

енти

.2.

Суддя

не мо

же бути

без

згоди

Верховної

Ради України

за-

трим

аний

чи заареш

тований до

винесення

обвинувального вироку

судом.

(частина в новій редакції:

Закон

№ 1

145-

XIV

08.1

0.19

99)

134

135

3. Суддя

не мо

же бути

затрим

аний

за підозрою

у вчиненні зло

-чину

, а також

підданий приводу чи

примусово

доставлений

у будь-

який

державний орган в порядку провадження

у справах

про

ад-

міністративні правопорушення

. Суддя

, затриманий за

підозрою

у

вчиненні

злочину чи

адміністративного правопоруш

ення

, стягнен

-ня

за яке

накладається у судовому

порядку

, повинен

бути негайно

звільнений

після

з’ясування

його особи.

4. Проникнення

в житло

чи служ

бове

приміщення

судді, в його

особистий чи

служ

бовий транспорт,

проведення там огляду

, обш

у-ку

чи виїмки

, прослуховування

його телефо

нних

розмов,

особистий

обшук

судді

, а так

само огляд,

виїмка його

кореспонденції, речей і

документів

мож

уть провадитись тільки

за вмотивованим рішенням

суду

, а також

за згодою

судді

у разі прийняття

головою

відповід-

ного

суду рішення

про

вжиття

спеціальних

заходів


безпеки.


Закон

№ 1

381-

XIV

13.0

1.20

00; Закон

№

253

4-II

I 21.

06.2

001)

5. Кримінальна

справа

щодо судді Конституційного

Суду Украї

-ни

та будь

-якого

суду загальної ю

рисдикції розглядається

у першій

інстанції апеляційним

судом

. (частини

5–6 замінено

частиною

5,

наступну

частину перенумеровано

: Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)6.

Підсудність

справи визначається

Головою

Верховного Суду

України

або

його заступником.

При

цьому

справа не

мож

е розгля

-датись

тим

судом

, у якому

обвинувачений

працю

вав суддею

.

Стаття

14. В

ідповідальність за

неповагу до

суду або судді

Прояв

неповаги до

суду

або судді з

боку осіб

, які

беруть участь

у справі

або

присутні у

судовом

у засіданні, а так само

вчинення

поза

судовим

засіданням

будь-яких

дій

, що свідчать

про

явну зне-

вагу

до суду

чи судді у

зв’язку з їх служ

бовою


, тягнуть

за

собою

відповідальність згідно

з законом.

Стаття

15. П

рипинення повноваж

ень судді

1. Суддя

звільняється з посади

органом

, що його

обрав

або

призначив,

у разі:

1) закінчення

строку,

на який

його обрано

чи призначено

;2)

досягнення суддею

шістдесяти п’яти років;

3) немож

ливості в

иконувати свої


за станом

здоров

’я;

4) поруш

ення

суддею

вим

ог щодо несумісності

;5)

поруш

ення

суддею

присяги

;6)

набрання законної

сили

обвинувальним

вироком

щодо нього;

7) припинення його

громадянства;

8) визнання його

безвісно відсутнім або оголош

ення

пом

ер-

лим;

9) подання

суддею

заяви

про

відставку

або

про

звільнення з

посади

за власним

баж

анням.

Повноваження

судді

припиняються

у разі його смерті

. (части-

на в

новій

редакції: Закон №

253

4-II

I 21.

06.2

001)

2. Про

наявність

підстав

для

припинення повноваж

ень судді та

про висунення кандидатур

для

обрання

суддею

, голова суду,

в яко

-му

працю

є суддя

, або

голова

вищ

естоящ

ого суду

повідомляє о

рган

, який

призначив

або

обрав

суддю

, в строк

не більше одного

місяця

з дня

виникнення підстав,

передбачених Законом.

До повідомлення

додаються

докум

енти

, які

свідчать про наявність підстав для при-

пинення повноваж

ень судді.


Закон

№ 3

913-ХІІ

02.0

2.19

94; Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)3.

Суддя

не пізніш

як за

місяць до

досягнення

65-річного

віку

повинен подати

особисту заяву про припинення

своїх повноважень

на ім

’я голови суду

чи голови

вищ

естоящ

ого суду

, органу,

який

призначив або обрав суддю

. В разі неподання

у встановлений тер-

мін особистої заяви


судді припиняються

через

міся-

ць з дня д

осягнення відповідного віку

без

права

на відставку

. (стат

-тю

доповнено

частиною

: Закон

№ 3

913-ХІІ 0

2.02

.199

4; частину

змінено:

Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)

Глава

IVКВАЛІФ

ІКАЦІЙ

НІ К

ОМІСІЇ

СУДДІВ

Стаття

16. Законодавство

про

кваліфікаційні ком

ісії суддів

(статті 1

6—24

замінено статтею

16:

Закон

№ 3

913-ХІІ

02.0

2.94

) Формування суддівського

корпусу

здійснюється через кваліфі

-каційні ком


.Система

кваліфікаційних

комісій

суддів

, їх склад,

порядок

фор

-му

вання і повноваження

, а також

інші питання

їх діяльності визна

-чаються


законом.

136

137

Глава

VСУДДІВСЬКЕ

САМОВРЯ

ДУВАННЯ

(назва

глави

в новій

редакції; статті 2

5–30

замінено стат

-тею

25:

Закон

№ 3

913-ХІІ 0

2.02

.199

4)

Стаття

25. О

ргани суддівського

самоврядування

(стаття в новій


391

3-ХІІ 0

2.02

.199

4; ст

ат-

тю

змінено:

Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)Для

вираж

ення

інтересів суддів

як носіїв

судової

влади

ним

и утворю

ються

органи суддівського

самоврядування.

Суддівське

само

врядування

здійсню

ється через конф

еренції суддів місцевих

та

апеляційних

судів

, збори

суддів Верховного Суду України

, Ви-

щого спеціалізованого

суду України

і з’їзд суддів

України

.

Глава

VI

ДИСЦИПЛІН

АРН

А ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

СУДДІВ

Стаття

31. П

ідстави дисциплінарної

відповідальності суддів

1. Суддя

притягується до

дисциплінарної відповідальності за

вчинення

дисциплінарного

проступку

, а саме за

поруш

ення

:—

законодавства при розгляді

судових

справ

;—

вим

ог, передбачених статтею

5 цього

Закону;

— обов’язків,

вказаних у статті

6 цього

Закону.

2. Скасування або зміна судового

рішення

не тягне за

собою

дисциплінарної

відповідальності судді

, який брав

участь у винесен-

ні цього

рішення

, якщ

о при цьом

у не

було допущено навмисного

порушення

закону чи

несум

лінності

, що потягло за

собою

істотні

наслідки

.

Стаття

32. В

иди дисциплінарних

стягнень

1. До суддів


ться

такі дисциплінарні

стягнення

:—

догана;

— пониж

ення

кваліфікаційного класу.

(абзац

виключено

: Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)2.

За кожне

з поруш

ень,

вказаних у статті


, на-

кладається

лиш

е одне

дисциплінарне

стягнення

.3.

За н

аслідками дисциплінарного провадження

відповідна к

ва-

ліфікаційна комісія суддів

мож

е прийняти

рішення

про

направлен

-

ня рекомендації до Вищ

ої ради юстиції для вирішення

питання

про

внесення

подання

про


судді

з посади

. (статтю

допов

-нено

частиною

: Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)

Стаття

33. П

оруш

ення


провадж

ення

(стаття в новій


391

3-ХІІ 0

2.02

.199

4; ст

ат-

тю

змінено:

Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)За

наявності

підстав


провадж

ення

щодо судді

порушується

постановою

голови

відповідної


комісії

суддів

, головами вищих

спеціалізованих

чи апеляційних судів.

Стаття

34. П

ідстави для порушення


провадж

ення

1. Підставами для порушення


провадж

ення

щодо судді м

ожуть бути

:—

подання

Міністерства юстиції України

та його

органів

на

місцях

за наслідками перевірки заяв

і повідомл

ень гром

адян

;—

подання

голови

відповідного суду

, посадових

осіб держ

авних

органів,

установ

, організацій

, органів

місцевого

самоврядування;

(абзац

змінено:

Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)—

повідом

лення в засобах масової інф

ормації.

2. Не м

ожуть бути

підставами для порушення


провадження

заяви та

повідом

лення,

що не

містять

відом

остей про

наявність підстав,

передбачених статтею


, а також

анонімні

заяви та

повідом

лення.

Стаття

35. Розгляд

дисциплінарної справи

1. Голова кваліфікаційної ком

ісії або за

його дорученням

чи за

рішенням комісії члени

комісії протягом

місяця з дня

надходж

ення

відомо

стей

про

дисциплінарний проступок судді проводять

їх пе-

ревірку.

Перевірка

відом

остей про дисциплінарний

проступок

го-

лови


ком

ісії проводиться трьома

членами

ком

ісії.


Закон

№ 3

913-ХІІ 0

2.02

.199

4)2.

Після


перевірки

матеріали

справи

передаю

ться

на

розгляд комісії, яка розглядає їх

в десятиденний строк і прийм

ає

рішення

.3.

Якщ

о комісією

прийнято рішення

про

відсутність п

ідстав

при

-тягнення

судді до дисциплінарної

відповідальності, голова

відповід-

ної комісії або комісія припиняю

ть дисциплінарне

провадж

ення

та

повідомляю

ть про

це заінтересованих

осіб.

Рішення

про

припинення

138

139

дисциплінарного провадження

, прийняте головою

комісії,

мож

е бути

переглянуто комісією

на вимогу

одного з членів комісії.

4. Під

час


ком

ісія

повинна

заслухати пояснен-

ня су

дді, притягнутого

до дисциплінарної

відповідальності. Неявка

цього судді на засідання

комісії без п

оважних причин

не п

ереш

код-

жає


. Хід

та результати засідання комісії ф

іксують

-ся

в протоколі

, який підписується

головуючим на

засіданні та осо-

бою

, що вела

цей

протокол.

(частину виключено

, наступну

части-

ну перенумеровано:

Закон

№ 3

913-ХІІ 0

2.02

.199

4)5.

Рішення


ком


про

притягнення

до

дисциплінарної

відповідальності суддів апеляційних та

місцевих

судів мо

же бути

оскаржено до

Вищ

ої ради юстиції протягом

деся-

ти днів з д

ня вручення копії рішення

ком

ісії.


Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)

Стаття

36. Строки для застосування

і зняття


стяг

-нення

1. Дисциплінарне

стягнення до

судді застосовується не

пізніше

шести

місяців

після

виявлення

проступку

, не рахуючи

часу тимч

а-сової непрацездатності судді

або


його у відпустці.

2. Якщ

о протягом

року з дня

накладення дисциплінарного стяг

-нення суддю

не буде

піддано

новому дисциплінарному стягненню

, він вважається

таким,

що не

має


стягнення.

Понов

-лення кваліфікаційного

класу


в загальному

порядку

.3.

Дисциплінарне

стягнення

, накладене

на суддю

, мож

е бути

достроково

знято

відповідною

ком

ісією

за поданням

голови суду

, а дисциплінарне стягнення,

накладене

на голову

суду,

— за

подан

-ням голови

вищ

естоящ

ого суду

.

Стаття

37. (статтю

виключено

: Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)

Стаття

38. (статтю

виключено

: Закон

№ 1

625-

IV 1

8.03

.200

4)

Глава

VII

АТЕСТАЦІЯ

СУДДІВ

Стаття

39. С

троки і порядок

атестації суддів

1. Чергова

кваліфікаційна атестація судді проводиться

не піз-

ніше одного

місяця з дня закінчення

строку його


у

присвоєном

у йому

кваліфікаційном

у класі. Дострокову кваліфіка-

ційну атестацію

судді

мож

е бути

проведено

не раніш

як через два

роки

з часу

останньої

його атестації.

2. Особи

, вперш

е обрані

на посаду

судді

, проходять

кваліфіка

-ційну атестацію

протягом перш

ого року

роботи,

але

не пізніше

шести

місяців

після

обрання

, якщ

о вони

маю

ть стаж

роботи,

зазна-

чений у частині 1

статті 7

цього

Закону,

і протягом

другого

року,

якщо такого

стажу немає.

3. За результатами

проведеної атестації атестаційно-дисциплі

-нарна комісія суддів

прийм

ає рішення

про

:(абзац

змінено:

Закон

№ 3

913-ХІІ 0

2.02

.199

4)—

присвоєння судді кваліфікаційного класу;

— присвоєння судді більш

високого кваліфікаційного

класу

;—

залиш

ення

судді

у раніше присвоєном

у кваліфікаційному

класі. 4.

Атестація


у присутності

судді, який

атестується.

5. Суддя

, не згодний з рішенням кваліфікаційної комісії суддів

місцевих

та ап

еляційних судів щодо його

атестації, може о

скаржити

це рішення

до Ви

щої


комісії суддів

України

в деся-

тиденний

строк

з дня вручення

йому копії рішення

. (частину зміне-

но: Закон

№ 3

913-ХІІ 0

2.02

.199

4; Закон

№ 2

534-ІІІ

21.

06.

2001

)

Стаття

40. К

валіфікаційні класи

суддів

1. Залеж

но від

посади,

стажу,

досвіду

роботи і рівня

професій-

них знань для суддів

встановлю

ється шість

кваліфікаційних

класів:

вищий

, перший

, другий,

третій,

четвертий

та п’ятий

.2.

Суддям,

які

маю

ть кваліфікаційні

класи

, встановлю

ються

доплати до

посадових

окладів

у розмірах,

передбачених законо

-давством

України

.3.

Порядок

присвоєння кваліфікаційних класів

кваліфікаційни-

ми ком

ісіями

суддів визначається


законом

. (частину

змінено:

Закон

№ 3

913-ХІІ 0

2.02

.199

4)

Стаття

41. Н

евідповідність

судді

займ

аній

посаді

1. Суддя

мож

е бути

звільнений

з посади

за невідповідність

рівня

професійних знань.

В разі виявлення

невідповідного для здійснення


рівня професій

них знань

судді кваліфікаційна комісія суддів

своїм рішенням відкладає атестацію

і надає

судді строк

для

підвищення

професійної кваліфікації та набуття відповідних знань,

але

не більше

шести

місяців

. (частину змінено

: Закон

№ 3

913-ХІІ 0

2.02

.199

4)

140

141

2. Якщ

о після закінчення

встановленого

строку

кваліфікаційна

комісія знову зробить висновок про невідповідність рівня п

рофесій-

них знань судді займаній посаді

, вона п

рийм

ає рішення

, яким пові

-домл

яє про

це голову

відповідного суду

та орган

, що призначив чи

обрав суддю

, для

вирішення

питання

про


судді з

посади.


Закон

№ 3

913-ХІІ 0

2.02

.199

4; частину

змінено:

Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)3.

Суддя

має

право

оскаржити це

рішення

у Вищ

у кваліфіка-

ційну комісію

суддів

України


: Закон

№ 3

913-ХІІ

02.0

2.19

94)

Глава

VII

IМАТЕРІАЛЬНЕ

І СОЦІАЛЬНО

-ПОБУТОВЕ

ЗА

БЕЗП

ЕЧЕННЯ

СУДДІВ

Стаття

42. Д

ержавний захист

суддів та

їх сімей

1. Судді

, члени

їх сімей

та їх

майно

перебуваю

ть під

особливим

захистом

держави.

Органи внутрішніх справ зобов’язані вжити не

-обхідних

заходів для забезпечення

безпеки

судді

, членів його

сім

’ї,

збереження

їх майна

, якщ

о від судді надійде

відповідна заява.

2. Вчинені

у зв

’язку з службовою


судді посягання

на

його

життя

і здоров

’я, знищення

чи пошкодж

ення

його майна,

пог

-роза

вбивством

, насильством

чи пошкодж

енням майна судді

, образа

чи наклеп на

нього

, а також

посягання

на життя

і здоров

’я близьких

родичів судді (батьків,

дружини,

чоловіка,

дітей

), погроза їм

вбив-

ством,

пош

кодж

енням майна тягнуть

за собою

відповідальність згід-

но із

законодавством.

Суддя

має

право

на забезпечення

засобами

захисту,

які

йому надаються

органами внутрішніх справ.

Стаття

43. П

раво

судді


1. Кож

ен суддя

за ум

ови,

що він працював на


не

менш

е 20

років

, має

право

на відставку,

тобто

на звільнення

його

від виконання обов

’язків

за власним бажанням або у зв

’язку з за

-кінченням строку

повноважень.

Суддя

також

має

право

на відстав-

ку за станом

здоров’я,

що перешкодж

ає продовж

енню

виконання

обов

’язків

.2.

За суддею

, який перебуває у

відставці

, зберігається звання

суд-

ді і такі

ж гарантії недоторканності

та соціального захисту,

як і до

виходу

у відставку


: Закон

№ 4

015-ХІІ 2

4.02

.199

4)

3. Судді

, який пішов


, виплачується вихідна допомога

без сплати податку у розмірі місячного

заробітку за

останньою

поса-

дою

за кож

ен повний рік роботи

на п

осаді судді

, але

не м

енше ш

ести

-місячного заробітку.


: Закон

№ 4

015-ХІІ 2

4.02

.199

4)4.

Судді

, який пішов


, за н

аявності

відповідного віку

і стажу роботи

виплачується пенсія

на ум

овах

, передбачених стат

-тею

37 Закону

України

«Про

державну

службу

». Судді

у відставці

, який

має

стаж

роботи на


не менш

е 20

років

, випла

-чується за

його вибором пенсія

або

звільнене

від

сплати податку

щом

ісячне

довічне

грошове утримання в розмірі 8

0 відсотків за

-робітної

плати

працю

ючого

на відповідній


. За к

ожний

повний

рік

роботи понад

20 років

на посаді

судді

розмір щом

ісяч

-ного

довічного

грош

ового утримання збільш

ується

на д

ва відсотки

заробітку,

але

не більше ніж

до

90 відсотків

заробітку

судді

без

обмеження

граничного

розміру

щом

ісячного

довічного

грош

ового

утримання.

Судді


, який має стаж

роботи на

посаді суд

-ді

менше

20 років

і досяг

55-річного

віку

(для

жінок

— 5

0 років)

, розмір

щом

ісячного

грошового утримання обчислюється пропор

-ційно кількості повних років роботи

на п

осаді судді

. При

досягнен-

ні таким суддею

пенсійного віку

за ним

зберігається

право

на о

дер-

жання

щомісячного

довічного

грош

ового утримання в зазначеному

розмірі, або,

за його вибором,


пенсія на

умо

вах,

пе-

редбачених

статтею

37 Закону

України

«Про

державну

службу

. (абзац

змінено:

Закон

№ 4

015-ХІІ 2

4.02

.199

4)До стажу роботи

, що дає п

раво


судді та о

трим

ання

щом

ісячного

довічного

грошового утримання,

крім роботи

на по

-садах суддів

судів

України

, державних арбітрів

, арбітрів відомч

их

арбітраж

ів України

, зараховується

також

час

роботи на

посадах

суддів

і арбітрів

у судах

та держ

авному

і відомч

ому арбітраж

і ко-

лишнього СРС

Р та

республік

, що раніше входили до

складу СРС

Р,

час роботи

на посадах,

безпосередньо

пов

’язаних з керівництвом

та

контролем

за діяльністю

судів

у Верховном

у Суді У

країни

, в

обласних

судах

, Київськом

у і С

евастопольському

міських

судах

, Міністерстві ю

стиції України

та підвідом

чих йому

органах

на міс-

цях,

за діяльністю

арбітражів

у Державному

арбітражі У

країни

, Вищ

ому арбітражному

суді

України

, а також

на п

осадах

прокурорів

і слідчих

за ум

ови наявності у

всіх зазначених

осіб стаж

у роботи

на


не менш

е 10

років

. (частину доповнено абзацом:

Закон №

401

5-ХІІ 2

4.02

.199

4)

142

143

До стаж

у роботи

, що дає судді К

онституційного


право на

відставку

, виплату

вихідної допом

оги та

отрим

ання

що-

місячного довічного грош

ового утримання,

зараховується

також

стаж

іншої

практичної, наукової

, педагогічної роботи за

фахом

та

стаж

державної служби

без

додержання

умови

наявності

десятиріч

-ного

стажу роботи

на посаді

судді

. (частину доповнено абзацом,

наступні

абзаци перенумеровані

: Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)Судді, звільненому з п

осади у зв

’язку з засудженням за

умисний

злочин

, вчинений з використанням

свого

посадового становищ

а, або

вчиненням корупційного

діяння,

пенсія призначається на

загальних

підставах.

(пункт

доповнено

абзацом

: Закон

№ 3

58/9

5-ВР

05.

10.1

995)

За суддями

, що перебувають


, зберігається право на

медичне обслуговування

в тих

медичних закладах

, в яких вони

перебували

на обліку

, право

на безплатний

проїзд у гром

адському

транспорті

(крім таксі).

5. Відставка

судді

припиняється рішенням кваліфікаційної ко-

місії суддів за

місцем прож

ивання

судді чи його

попередньої

робо-

ти внаслідок

:—

повторного обрання на

посаду судді;

— вчинення проступку,

несум

існого

із званням судді;

— винесення

обвинувального вироку

, що набрав

законної

сили

, а також

у разі закриття крим

інальної

справи з нереабілітую

чих

підстав за

згодою

судді

;—

втрати гром

адянства

України

.6.

В останніх трьох випадках

, зазначених у частині 5

, разом

з

припиненням відставки суддя втрачає гарантії недоторканності,

передбачені частиною

2 цієї статті.

7. Суддя

, відставку

якого

припинено

, має

право

протягом міся

-ця

оскаржити це

рішення

до Вищ

ої кваліфікаційної

ком


України

, рішення

якої є

остаточним.

8. Суддям,

відставку

яких припинено,

виплачується пенсія

на

загальних підставах.

Стаття

44. М

атеріальне

і побутове


суддів

1. Заробітна

плата

суддів

складається з п

осадового окладу

, пре

-мій,

доплат за

кваліфікаційні класи

, надбавок за

вислугу

років

та

інших

надбавок.


Закон

№ 4

015-ХІІ 2

4.02

.199

4)2.

Розміри

посадових

окладів

суддів встановлюються

у відсот-

ковому

відношенні

до посадового

окладу Голови

Верховного Суду

України

і не

мож

уть бути

меншим

и від


його окладу

. Посадовий

оклад

судді

не мо

же бути

меншим

від

80 відсотків по

-садового

окладу голови

суду,

в якому

працю

є суддя.

(частину змі-

нено

: Закон

№ 2

534-ІІІ 2

1.06

.200

1)3.

Грошове утримання судді військового

суду складається з

посадового

окладу,

окладу за

військове

звання,

доплат за

кваліфі

-каційний

клас судді та за

вислугу

років

військовослуж

бовця.

(час

-тина в новій редакції:

Закон

№ 4

015-ХІІ 2

4.02

.199

4)4.

Суддям виплачується

щом

ісячна

надбавка за

вислугу

років

у розмірах

:при стажі роботи понад

3 роки

— 1

0 відсотків,

понад

5 років

— 1

5,

понад

10 років

— 2

0, понад

15 років

— 2

5, понад

20 років

— 3

0,

понад

25 років

— 4

0 відсотків від загальної сум

и щом

ісячного

за-

робітку з урахуанням

доплати

за кваліфікаційні

класи

. (частина в

новій редакції:

Закон

№ 4

015-ХІІ 2

4.02

.199

4)5.

Суддям надається щорічна

відпустка


30 робочих

днів

з наданням

додаткового

посадового окладу

. Суддям,

які

маю

ть

стаж

роботи понад

10 років

, надається

додаткова

оплачувана від-

пустка


15 календарних днів


Закон

№

401

5-ХІІ 2

4.02

.199

4)6.

Для

суддів судів загальної ю

рисдикції до стаж

у роботи

, що

дає п

раво

на одержання

надбавки до

посадового окладу

за вислугу

років та

додаткової відпустки

, крім часу

роботи на

посадах

суддів,

зараховується час роботи

на посадах слідчих,

прокурорських

пра

-цівників

, а також

інших

працівників

, яким законом передбачені такі

ж пільги.


Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)7.

Не п

ізніш

як через ш

ість

місяців

після

обрання

суддя Ко

нсти

-туційного Су

ду, Верховного Су

ду або вищого спеціалізованого

суду

, який

потребує п

оліпшення

житлових умов

, забезпечується благоус-

троєним житлом у вигляді окремої

квартири або будинку,

Кабінетом

Міністрів

України

, а суддя

іншого суду

— відповідним

и місцевим

и органами

державної виконавчої влади

за місцезнаходж

енням суду

. Судді

військових судів забезпечую

ться

таким

же житлом і в

ті ж

строки

за рахунок Міністерства оборони України

. (абзац змінено:

Закон №

401

5-ХІІ 2

4.02

.199

4)У

разі незабезпечення судді благоустроєним житлом у зазначені

строки

суд

за рахунок держ

авного

бюдж

ету мо

же придбати

квар-

тиру

або

будинок

за ринковими

цінами і передати їх

у користуван-

ня судді. Порядок

фінансування судів

для

цієї мети,

а також

порядок

144

145

розрахунків з держ

авним бю

джетом

органу держ

авної виконавчої

влади,

який своєчасно не

надав

судді

житло

, визначається Кабіне-

том Міністрів

України

. (частину доповнено

абзацом:

Закон №

4015

-ХІІ

24.0

2.19

94; частину змінено:

Закон

№ 2

534-ІІІ 2

1.06

.200

1)8.

Суддя

має

право

на додаткову

жилу площ

у відповідно

до вимог

статті

49 Житлового

кодексу

України

. Суддя

також

має

право

на

позачергове влаш

тування дітей у дошкільні

заклади

і позачергове


квартирного

телефону,

безплатне

користування на

території У

країни

всіма

видами транспорту

міського,

приміського

і місцевого сполучення

(крім таксі),

а також

встановлення к

вартирної

охоронної сигналізації і

користування нею


авного

бю

джету.


Закон

№ 4

015-ХІІ 2

4.02

.199

4)9.

Судді

маю

ть право

на п

ридбання

на п

ільгових

умовах жилих

прим

іщень кому

нального

фонду

та прим

іщень,

наданих

їм в

ко-

ристування

в порядку

, передбаченому

частиною

сьомо

ю цієї стат-

ті, із знижкою

на


їх вартості та на

одерж

ання

кредитів

на індивідуальне і

кооперативне ж

итлове

будівництво

з погашенням

наданої позики за

рахунок


бюдж

етів

за ум

ови трива-

лості роботи на


не м

енше д

есяти років.

(абзац

змінено:

Закон №

401

5-ХІІ 2

4.02

.199

4)Суддям

надається

50-відсоткова

зниж

ка плати

за займане н

ими та

членами їх

сімей

житло

, комунальні послуги

(водопостачання,

газ

, електрична

та теплова енергія

, установка

і користування

індивідуаль-

ним домашнім телефоном)

. Такі ж

пільги зберігаються

за ними і після

виходу


. (частину доповнено абзацом:

Закон

№ 4

015-ХІІ

24.0

2.19

94)

10. П

ід час

служ

бового

відрядж

ення

судді користуються

правом

бронювання місць у готелях і н

а всіх

видах

транспорту,

а також

позачергового придбання проїзних

докум

ентів.

11. С

уддям,

а також

суддям,

які

перебуваю

ть у

відставці

, орга-

ном,

що їх

обирав,

видаю

ться

посвідчення

, зразки яких

встановлю

-ються

Кабінетом

Міністрів

України

. Посвідчення

судді

дає

право

безпереш

кодного входу у прим

іщення

державних органів влади і

управління

, органів

місцевого

і регіонального самоврядування

, під

-приємств

, установ

і організацій.


: Закон

№ 4

015-ХІІ

24.0

2.19

94; Закон

№ 2

534-

III 2

1.06

.200

1)12

. При

здійсненні п

равосуддя суддя повинен бути

в мантії,

опис

і зразки

якої затверджую

ться

Кабінетом

Міністрів

України


Закон

№ 1

459-ІІІ 1

7.02

.200

0; Закон

№ 2

534-ІІІ

21.0

6.20

01; РКС

№ 5

-рп/

2002

20.

03.2

002)

13. С

уддя

і члени його

сім

’ї мають

право

на безплатне медичне

обслуговування

в державних закладах

охорони

здоров

’я. Ч

лени

сім

’ї судді обслуговуються

в тих медичних

закладах

, де обслуговується суд

-дя

. Суддям за

рахунок державного бюджету,

а членам

їх сімей за

власний

рахунок щорічно

надається

путівка

на санаторно-курортне

лікування

. Ці права

зберігаються

за ними і після

виходу судді у

відставку

або

на

пенсію

. (частина в новій


401

5-ХІІ 2

4.02

.199

4)

Стаття

45. С

оціальний захист

суддів

1. Ж

иття

і здоров

’я суддів підлягаю

ть обов’язковому

держав

-ному

страхуванню


авного

бюдж

ету на

сум

у деся

-тирічного грош

ового утримання за

останньою

посадою

.2.

У разі загибелі (смерті

) судді

, що сталася у зв

’язку з вико

-нанням


закону

служ

бових обов

’язків

, сім

’ї загиблого

виплачується

одноразова страхова

сум

а за

рахунок

страхових

пла

-тежів

по обов

’язковом

у держ

авному

особистом

у страхуванню

суд-

дів в розмірі д

есятирічного

грошового утримання за

останньою

посадою

. За сім’єю

загиблого

зберігається право на

отрим

ання

і придбання ж

илого прим

іщення

на умовах і підставах

, які

мали місце

до загибелі

судді

, незалеж

но від

стажу його

роботи.

(частину змі-

нено

: Закон

№ 4

015-ХІІ 2

4.02

.199

4)3.

У разі заподіяння судді у

зв’язку з виконанням відповідно

до

закону

службових обов

’язків

каліцтва чи

іншого стійкого

ушкод-

ження

здоров

’я, щ

о виключає м

ожливість п

родовж

ення



, йому виплачується

одноразова страхова сума за р

ахунок

страхових платежів

по обов

’язковому держ

авному

особистому стра

-хуванню

суддів в розмірі п

’ятирічного заробітку.

Крім того

, йом

у щом

ісячно

виплачується комп

енсація в розмірі різниці

між

втраче-

ним заробітком

і призначеною

пенсією

без

врахування одноразової

страхової суми.

За н

им також

зберігається

право

на отрим

ання

і при-

дбання

жилого прим

іщення


полож

ень статті

44 цього

Закону

, незалежно

від

тривалості роботи на


. Коли за

-подіяне каліцтво

чи інше пошкодж

ення

здоров’я не

призвело до

стійкої втрати працездатності

, виплачується одноразова

страхова

сума

за рахунок

страхових платеж

ів по обов

’язковом

у держ

авному

особистому

страхуванню

суддів в розмірі річного

заробітку

. (час-

тину змінено:

Закон

№ 4

015-ХІІ 2

4.02

.199

4)4.

У разі загибелі (смерті

) судді

, в том

у числі судді


, внаслідок тілесного уш

кодж

ення

чи іншого уш

кодж

ення

здоров

’я,

146

147

пов’язаного з виконанням


закону служ

бових обо-

в’язків,

непрацездатним членам

сім’ї, що перебували

на й

ого утри

-манні, щом

ісячно

виплачується комп

енсація в розмірі різниці

між

частиною

заробітку загиблого,

що припадала н

а їх частку

, і призна-

ченою

пенсією

у зв’язку

з втратою

годувальника без урахування

одноразової допом

оги.

5. Збитки,

заподіяні знищенням або пошкодж

енням майна суд

-ді

чи членам

його сім’ї і

близьким родичам у зв

’язку з виконанням

відповідно

до закону

суддею

службових обов

’язків

, відшкодову

-ються

державою

в повному

розмірі

. Виплата


сум

про

-вадиться

за рахунок


бюдж

ету.

6. Пенсія чи

довічне

грошове утримання судді виплачується

йому

повністю

незалеж

но від

заробітку,

одерж

уваного після вихо

-ду


або

на пенсію


Закон

№ 4

015-ХІІ

24.0

2.19

94)

Президент

України

Л

. КРАВЧУК

м. Київ,

15 грудня

199

2 року

№ 2

862-

XII

Додаток

2

КОДЕКС

ПРО

ФЕСІЙ

НОЇ Е

ТИКИ

СУДДІ

Зазначені в

цьому

Кодексі

норми

спрям

овані н

а вирішен

ня

етичних питань

, пов

’язаних зі

статусом судді. Ці норми

не мо

жуть

застосовуватись як

підстави дисциплінарної

відпові

дальності суд

-дів і визначати

ступінь

їх провини

. Разом

з тим

судді

маю

ть праг-

нути

додержувати їх

у своїй

професійній

, гро

мадській


та приватному житті

заради

утвердж

ення

незалежності й

неуперед-

женості

судової

влади

, зміцнення

її авторитету в суспільстві.

Стаття

1.Суддя повинен бути

прикладом

законослухняності, не

ухильно до

-держувати присяги й завжди поводитися

так, щоб

зміцню

вати

віру

грома-

дян у чесність

, незалежність, неуперед

женість

та сп

раведливість

суду

.

Стаття

2.Су

ддя м

ає уникати

будь-якого незаконного впливу

на й

ого діяль-

ність,

пов

’язану

зі здійсненням


Він

не вправі

викорис

-товувати

своє посадове

становище в особистих інтере

сах чи

в інте

-ресах інших

осіб.

Стаття

3.Суддя н

е мож

е належати до

політичних партій

і професій

них спі-

лок,

брати

участь у

будь-якій

політичній діяльності

, мати представни

-цький мандат

, обіймати будь

-які

інші оплачувані посади,


іншу оплачувану

роботу,


, викладацької та творчої

.

Стаття

4.Суддя

вправі брати

участь у громадській діяльності

, публі

чних

заходах,

якщ

о вони

не завдаю

ть шкоди

його статусу,

авто ритетові

суду

і не

мож

уть вплинути

на здійснення


Стаття

5.Суддя

повинен

старанно

й неупередж

ено виконувати

по кладені

на

нього

обов’язки

і підтримувати

свою

професійну комп

етентність

на

належ

ному

рівні

.

Стаття

6.Суддя

не м

ає права

розголошувати інфо

рмацію

, що стала й

ому

відома

у зв

’язку з розглядом

справи

в закритом

у судово

му засідан-

148

149

ні. В

ін не мо

же робити

публічні заяви

, ком

ентувати

в засобах

ма-

сової інф

ормації справи,

які

перебуваю

ть у

провад ж

енні

суду,

та

піддавати сумн

іву судові

рішення

, що набрали законної

сили.

Стаття

7.Суддя

повинен


судочинство в межах

та в

по рядку

, визначених


законом,

і виявляти

при

цьо

му тактов-

ність,

ввічливість

, витримку й повагу

до учасників судового

про

-цесу

та інших

осіб.

Стаття

8.Суддя

у визначеному

законом

порядку

надає

засобам

масо вої

інформації м

ожливість одержувати відомо

сті, виключаючи

при

цьом

у порушення

прав і свобод гром

адян

, приниження

їх честі

й

гідності

, а також

авторитету суду

та статусу судді.

Стаття

9.Су

ддя п

ри здійсненні

правосуддя не

повинен

допускати

проявів


процесу

чи іншим

и особами неповаги

до лю

дини

за

ознаками

раси,

статі

, національності, релігії, політичних

поглядів,

соціально-економ

ічного

становища,

фізичних вад тощо.

Стаття

10.

Суддя має утримуватися

від

поведінки

, будь-яких

дій

або

вислов-

лювань

, що можуть призвести до

втрати віри

в рівність професійних

суддів

, народних засідателів та

присяжних при здійсненні


Стаття

11.

Суддя,

що перебуває н

а адміністративній посаді

в су

ді, по винен

утримуватися

від

поведінки

, дій

або висловлю

вань

, які

мож

уть при-

звести

до втрати

віри в рівність

статусу

суддів і в

те,

що професійні

судді колективно управляю

ть внутрішньою


судів

.

Стаття

12.

Суддя

має

докладати

всіх зусиль

до того

, щоб

на думк

у роз-

судливої

, законослухняної

та поінф

ормованої людини

його поведін-

ка була бездоганною

.

Затвердж

ено

V з’їздом суддів

України

24 жовтня

2002

р.

Друкується за

: Вісник Верховного


. — 2

002.

— №

5

(33)

. — С

. 24.

Додаток

3

ОСНОВНІ П

РИНЦИПИ

НЕЗА

ЛЕЖНОСТІ

СУДОВИХ

ОРГ

АНІВ

Схвалені резолюціям

и 40

/2 та

40/1

46

Генеральной Асамблеї

від

29 листопада

та 1

3 грудня

198

5 року

ВСТУП

Одним

з головних

підсумків

Сьомого

Конгресу Організації О

б’єд

-наних Націй

з профілактики злочинності і

поводження

з правопо

-рушниками

, що проходив

у Мілані (Італія

) з 2

6 серпня

по

6 вересня

1985

року,

є прийняття Основних принципів не

залежності судових

органів.

У своїй

резолюції про

Основні

принципи,

яка

наводиться

нижче

, Конгрес

реком

ендував їх

для

використання в межах

націо

-нальної, регіональної

та між

регіо нальної

діяльності і

закликав

Ко-

мітет з проф

ілактики

злочин ності

та боротьби

з нею

розглянути

питання про ефективне впровадж

ення

їх у

першу чергу.

Конгрес

просив

Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй

вжи-

ти належ

них за

ходів для забезпечення

максимально

широкого

розповсю

джен

ня Основних принципів і підготувати

доповідь про

їх здійснен ня.

В своїй

резолюції 4

0/14

6 від

13 грудня

1985

року

Генеральна

Асамб

лея вітала

Основні

принципи і запропонувала

урядам

дотриму

ватися

їх та брати до

уваги

в меж

ах свого

на ціо

-нально

го законодавства і практики.

За реком

ендацією

Ком

ітету проф

ілактики


та бо

-ротьби

з нею

Економічна і С

оціальна

Рада запропонувала держ

а-вам-членам

кож

них п’ять років,

починаю

чи з

1988

року,

інфо

рму-

вати

Генерального секретаря п

ро результати,

досягнуті

в здійснений

Основних принципів

(резолюція

1986

/10 від

21 травня

1986

року)

. Сюди

входили

б інфо

рмація

, що стосувалася б розповсю

дження

їх,

вклю

чення в національне законодавство проблем,


у

ході

діяльності по їх


на національном

у рівні, а також

допомо

га, яка

, мож

ливо

, буде потрібна

з боку міжнародної

спіль

-ноти

. Генеральна Асамб

лея вітала

цю

реком

ендацію

Ради в своїй

резолю

ції 4

1/14

9 від

4 груд

ня 1

986 року

про

права

людини

при



150

151

В Основних принципах підкреслюється,

що незалежність судо

-вих органів гарантується

державою

і закріплю

ється в кон ституції

або законах країни

. Правосуддя вимагає,

щоб

кож

ен мав

право

на

справедливий

і публічний розгляд в комп

етентно м

у, незалеж

ному

та

об’єктивном

у суді


принципів

, проголошених

в

Загальній декларації прав

людини

(стаття

10), Міжнародном

у пак-

ті про

громадянські й

політичні

права

(стат тя

14) та інших

доку-

ментах

Організації Об’єднаних Націй

. Для


цього

права

необхідно мати

незалеж

ний судовий орган.

Основні

принц

ипи незалежності судових

органів

Сьоми

й Конгрес


з проф

ілак

тики

злочинності та поводж

ення

з правопоруш

никами

,посила

ючись

на Каракаську декларацію

, одностайно прийня

-ту

Шостим Конгресом


з проф

ілак

-тики

зло чинності та поводж

ення


никами

і схвалену

Гене

ральною

Асамб

леєю

в її

резолюції 3

5/17

1 від

15 гр

удня

198

0 року

, посилаючись

також

: на резолю

цію

16,

прийняту Шостим Кон

-гресом


з профілактики зло чинності

та поводження

з правопорушниками

, в якій Конгрес

звернувся

до

Комітету проф

ілактики

злочинності та б

оротьби з н

ею з проханням

вклю

чити

в число

першочергових питань

розробку керівних

при

-нципів

незалеж

ності суддів,

посилаючись

далі на р

ішення

198

4/15

3 Економічної С

оціаль

ної

Ради

від

25 травня

198

4 року

, в якому

Рада запропонувала міжре

-гіональній

підготовчій

нараді з

питань розробки

і засто сування

стандартів

і норм


в га

лузі

криміналь

-ного

правосуддя заверш

ити розробку

проекту

керівних принципів

незалежності судових

органів

, сфо

рмульованого

Ком

ітетом

про

-філактики злочинності та боротьби

з нею

на її восьмій сесії, і про

-сила

Генерального секретаря представити ос

таточний

текст

Сьо

-мо

му Конгресу для прийняття,

з задоволенням

беручи до

відом

а роботу

, виконану в цьом

у напрямі К

омітетом

профілактики злочинності та боротьби

з нею

і міжрегіональною

підготовчою

нарадою

для

Сьомого

Кон

гресу Ор-

ганізації О

б’єднаних Націй

з профілактики злочин

ності та повод-

ження


никами

, який проходив

у Варенні

(Італія)

з 24

по

28 вересня

1984

року,

з задоволенням беручи

далі до уваги детальне


на

Сьо

мому

Конгресі О

рганізації Об’єднаних Націй

профілактики

злочин

ності і

поводження


никами

питання

про

про

-ект к

ер івних принципів незалежності судових

органів

, в результаті

якого були

сформу

льовані п

ринципи незалежності судових

ор-

ганів, 1)

прийм

ає Основні

принципи незалежності судових

орга нів

, викладені в

Додатку

до цієї

резолюції;

2) рекомендує О

сновні

принципи до

виконання

і вж

иття

заходів

на національному

, регіональному

та міжрегіональном

у рівнях

з

урахуванням політичних

, економічних

, соціальних та

культурних

умов

і традицій

кож

ної країни;

3) закликає

уряди

брати

до уваги в межах

їхнього національ ного

законодавства й шанувати Основні

принципи;

4) закликає

також

держав

-членів довести Основні

принци пи до

відома

суддів,

юристів

, співробітників виконавчих

і зако

нодавчих

органів,

а також

широкої

громадськості

;5)

нагально закликає

регіональні

ком

ісії,

регіональні

та міжре

-гіональні установи,

що займ

аються

питаннями

профілак тики зло-

чинності

й поводження


никами

, спеціа лізовані уста-

нови

та інші органи системи Організації Об’єдна

них Націй

, інш

і відповідні

міжурядові організації та н

еурядові

організації, що мають

консультативний статус

при

Економічній

і Соціальній Раді

, брати

активну участь

у втіленні в

життя

цих

Основних принципів;

6) закликає Ком

ітет

профілактики злочинності та боротьби

з

нею

розглянути в перш

у чергу питання п

ро еф

ективність

ви конання

цієї

резолюції;

7) просить

Генерального секретаря вж

ити належних заходів для


максимально

широкого розповсю

дження

Основних

принципів;

8) просить

також

Генерального секретаря підготувати до

повідь

про здійснення

Основних принципів ;

9) просить

далі Г

енерального секретаря надавати

державам

членам

, на їх прохання

, допомогу у здійсненні

Основних прин

ципів

і регулярно

представляти доповідь

з цього

питання

Ком

ітету про-

філактики злочинності та боротьби

з нею

;10

) просить

довести

цю

резолюцію

до відома

всіх відповід

них

органів Організації Об’єднаних Націй

.

152

153

Додаток

Основні

принц

ипи незалежності судових

органів

Враховую

чи, щ

о в С

татуті

Організації О


на роди

світу заявляють

, зокрема

, про

свою

рішучість

створити ум

о ви,

за

яких

мож

на дотриму

ватися

справедливості, щоб

забезпе чити між

-народне співробітництво в заохоченні

і розвитку

пова ги до

прав

людини

і основних

свобод без б

удь-якої

різниці

,враховую

чи, щ

о в Загальній декларації прав

людини

втілені

, зокрема,

принципи рівності

перед

законом

, презумп

ції невинува-

тості і

права

на справедливий

і відкритий судовий розгляд ком-

петентним,

незалеж

ним і неупередж

еним

судом

, заснованим від-

повідно до

закону

,враховую

чи, щ

о Міжнародний

пакт про економ

ічні

, соці альні

і культурні

права

і Міжнародний

пакт п

ро гром

адянські

і політичні

права гарантую

ть також

право

бути судж

еним

без

невиправданої

затрим

ки,

враховую

чи, щ

о все ще часто існує невідповідність між

уяв

-ленням

про

ці принципи і ф

актичним

становищем

,враховую

чи, щ

о при організації і

відправленні п

равосуддя в

кожній країні

слід керуватися

цим

и принципами

і що треба докла-

дати

зусиль

для

повного

втілення їх

у життя

,враховую

чи, щ

о норм

и, які

стосуються

здійснення функцій

судді, мають

бути націленими

на те,

щоб

забезпечувати суддів

мож

-ливістю

діяти


цих

принципів

,враховую

чи, щ

о на

суддів покладається

обов’язок

прийм

а ти

остаточне рішення

з питань

життя

і смерті

, свободи

, прав,

обов’язків

і власності

громадян,

враховую

чи, щ

о Шостий Ко

нгрес О

рганізації О


з проф

ілактики


і поводж

ення

з правопорушниками

в

своїй резолю

ції 1

6 просив

Ком

ітет

профілактики злочинності та

боротьби

з нею

включити

до перш

очергових завдань розробку

ке-

рівних

принципів

, що стосую

ться

незалеж

ності суддів та

відбору

, проф

есійної підготовки і статусу

суддів та

прокурорів,

враховую

чи в

зв’язку

з цим

, що потрібно

в першу чергу роз-

глянути питання про роль

судів

у системі

правосуддя і важ

ливість

їхнього відбору,

підготовки й поведінки,

урядам слід

було б брати

до уваги

і шанувати в межах

свого

національного

законодавства

і практики

, доводити до

відом

а суддів

, адвокатів

, працівників

вико-

навчих

і законодавчих

орга нів

і широкої

гром

адськості такі основ

-ні

принципи,

сфо

рмуль овані

для

того,

щоб

допом

огти

державам

-членам

у вирішенні

завдань забезпечення

і зміцнення незалежності

судових органів.

Принципи сформу

льовані головним чином для

проф

есійних суддів

, однак

при

необхідності вони рівною

мірою

мо

жуть зас тосовуватись і до непроф

есійних суддів

, якщ

о такі

є.

Незалеж

ність судових органів

1. Незалеж

ність судових органів гарантується

державою

і за

-кріплю

ється в конституції або

законах країни

. Усі

державні

та інші

установи

зобов’язані ш

анувати незалежність судових органів і до-

трим

уватися її.

2. Судові органи вирішую

ть передані їм справи

безсторонньо,

на

основі ф

актів і відповідно до

закону,

без

будь-яких

об м

ежень,

неправомірного

впливу,

спонуки,

тиску,

погроз або

втручання

, пря

-мо

го чи непрямого,

з будь

-якого

боку і з

будь-яких

причин.

3. Судові органи володіють

компетенцією

стосовно всіх

питань

судового

характеру

і мають

виняткове

право

вирішува ти,

чи входить

передана

їм справа до

їхньої

встановленої зако ном

компетенції.

4. Не повинно мати

місця

неправомірне чи

несанкціонова

не

втручання в процес

правосуддя,

і судові

рішення

, винесені суддями

, не

підлягають

перегляду

. Цей

принцип

не перешкод ж

ає здійсню

-ваному


закону

судовому

перегляду

чи пом’якшенню

вироків,

винесених

судовим

и органами

.5.

Кож

на людина

має

право

на судовий розгляд у звичайних

судах або трибуналах

, які


ть встановлені

юридичні про

-цедури

. Не повинні утворюватися

трибунали

, що не

засто совую

ть

встановлені належ

ним чином юридичні процедури

, з метою

підмі

-ни

ком

петенції звичайних судів або судових органів.

6. Принцип

незалежності судових

органів

дає

судовим органам

право і вим

агає

від

них

, забезпечення справедливого введення

су-

дового

розгляду і дотримання прав

сторін.

7. Кож

на держава-член

повинна

надавати відповідні

засо

би, які

давали

б зм

огу судовим органам належним чином вико

нувати

свої

функції.

Свобода

слова

та асоціацій

8. Відповідно до

Загальної

декларації прав лю

дини

члени

судо

-вих органів,

як і інш

і громадяни

, користуються

свободою

слова

,

154

155

віровизнання

, асоціацій

та зборів

; однак

, керую

чись

та кими

права

-ми

, судді

повинні

поводитись завж

ди таким чином,

щоб

забезпечи-

ти повагу до

своєї посади і зберегти неуперед

женість

і незалежність

судових органів.

9. Судді

володіють

свободою

організовувати асоціації суддів

чи інші організації та

вступати до

них

для

оборони

своїх

інте

ресів,

удосконалення проф

есійної підготовки і збереження

своєї

судової

незалежності.

Кваліфікація

, підбір і підготовка

10. Особи

, відібрані

для

судових

посад

, повинні

мати високі

мо

ральні

якості і

здібності

, а також

відповідну підбору і квалі

-фікацію

в галузі

права

. Будь-який

метод

підбирання судців

му сить

гарантувати від призначення суддів

за неправомірним

и мо

тивами

. При

підборі

суддів

не п

овинно

бути дискримінації щ

одо даної осо

-би

за ознаками

раси,

кольору

шкіри

, статі

, релігії,

політичних та

інших

переконань,

національного

чи соц іального походж

ення

, май

-нового

стану

та ін

.; однак вимо

га про

те, щ

об кандидат на

юридич-

ну посаду був гром

адянином

відпо

відної

країни,

не повинна роз-

глядатися як

дискрим

інаційна

.Умови

служби

та термін повноваж

ень

11. Т

ермін повноваж

ень суддів

, їх незалежність,

безпеку

, від

-повідну винагороду

, умо

ви служби

, пенсії і

вік

виходу на

пен

сію

повинні належ

ним чином гарантуватися законом.

12. Судді

, яких призначають

чи обираю

ть, маю

ть гаранто ваний

терм

ін повноважень до

обов’язкового

виходу на

пенсію

чи завер-

шення

строку повноваж

ень там,

де це

встановлено

.13

. Підвищення

суддів на

посаді там

, де є така

система

, слід


на основі

об’єктивних

факторів,

зокрема

здібнос

тей,

мо

ральних якостей і досвіду

.14

. Розподіл справ між

суддями в судах,

до яких

вони нале

жать,

є внутрішньою

справою

судової

адм

іністрації.

Професійна

таємниця та імунітет

15. Судді

зобов’язані зберігати

професійну таємницю

щодо своєї

роботи

та конф

іденційної

інфо

рмації,

отрим

аної

в ході виконання

ними

своїх обов

’язків

, за винятком відкритих судо

вих розглядів,

і їх

не

мож

на примушувати давати

свідчення

з таких питань

.16

. Без

шкоди

для

якоїсь дисциплінарної

процедури

чи яко гось

права на

апеляцію

або

ком

пенсацію

з боку держ

ави відпо відно

до

національних

законів суддям

слід користуватися осо бистим імуні-

тетом від судового

переслідування за

фінансову

шкоду

, спричине-

ну в

результаті хибних дій чи

упущень,

які

мали місце при здійс-

ненні ним

и своїх судових фу

нкцій.

Покарання

, усунення від посади

і звільнення

17. Звинувачення або скарга

, що надійш

ли на суддю

в ході ви-

конання ним своїх судових і професійних

обов’язків,

повинні

бути

невідкладно і безсторонньо розглянуті

згідно

з відповідною

проце

-дурою

. Суддя

має

право

на відповідь і справедливий розгляд.

На

початковом

у етапі розглядання

скарги має проводитись конф

іден

-ціально,

якщ

о суддя не

звернеться

з проханням про інше.

18. С

удді

мож

уть бути

тимч

асово усунуті від

посади або звіль-

нені

з причин

їх нездатності

виконувати свої

обов’язки

чи поведін-

ки, невідповідної

до посади

, яку

вони займ

ають

.19

. Усі

процедури

покарання


і звіль нення

му

сять

визначатися


встановлених правил

судової

поведінки.

20. Рішення

про


покарання


чи


повинні

бути предметом незалежної по ведінки

. Цей

принцип може н

е застосовуватися

до рішення

Верховного Суду або

рішень законодавчих

органів

, прийнятих

при

розгляді справ

у по-

рядку імпічм

енту

або

при

дотриманні аналогічної

процедури

.

Друкується за:

Юридичний

вісник

України

. — 2

002.

— №

40

(380

).

156

157

ЗМ

ІСТ

ГЛАВА

1. В

СТУП

ДО

ПСИХОЛОГІЇ С

УДОВОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

§ 1.

Поняття



та її


......

......

......

......

......

......

....3

§ 2.

Передум

ови застосування


знань у судочинстві ..

......

......

......

......

......

......

..5§

3. Розвиток наукових

основ


судової діяльності .

......

......

......

......

......

......

.....7

§ 4.

Методи психології та

мож

ливості

їх застосування

у правозастосовчій

практиці

......

......

......

......

......

......

......

......

......

...12

§ 5.

Правомірність

і допустим

ість

методів


впливу в крим

інальном

у судочинстві .

......

......

......

......

......

......

......

......

..18

Запитання для само

контролю

......

......

......

......

....2

2Рекомендована література

.....

......

......

......

......

....2

2

ГЛАВА

2. П

СИХОЛОГІЯ

ОСОБИСТОСТІ

В СУДОВІЙ

ДІЯЛЬНОСТІ

§ 1.

Поняття

про


. Структура

психічних властивостей

та

їх характеристика .

......

......

......

......

......

......

24§

2. Емо

ції і

почуття

. Психічні стани

......

......

....3

4§

3. Психологія судді ..

......

......

......

......

......

......

....3

8§

4. Поняття

професіографії та проф

есіограми.

Професійна дефо

рмація

та шляхи

її усунення

......

......

......

......

......

......

......

......

.....4

1§

5. Психологія потерпілого і свідка.

Провокуюча

поведінка

.....

......

......

......

......

...46

§ 6.

Психологія окреми

х категорій злочинців

(соціально


ні характеристики)

....4

8

§ 7.

Психологія особи підсудного

......

......

......

...62


контролю

......

......

......

......

....6


.....

......

......

......

......

....6

5

ГЛАВА

3. Д

ІЯЛЬНІСНИЙ

ПІДХІД

ДО

ЮРИ

ДИЧНОЇ

ПРА

ЦІ С

УДДІ

§ 1.

Поняття

і структура діяльності

. Вольові

дії

......

......

......

......

......

......

......

......

.....6

7§

2. Види судової діяльності ..

......

......

......

......

....7

0§

3. Психологічні характеристики судової


......

......

......

......

......

......

......

......

......

76Запитання для само

контролю

......

......

......

......

....8


.....

......

......

......

......

....8

0

ГЛАВА

4. П

СИХОЛОГІЯ

СУДОВОГО

ПРО

ЦЕСУ

§ 1.

Психологічні особливості

судового

процесу.

Психологія обвинувачення

і психологія захисту .

......

......

......

......

......

......

81§

2. Психологічні основи внутрішнього

переконання .

......

......

......

......

......

......

......

......

.87

§ 3.

Психологія прийняття рішення

судом

......

.90


контролю

......

......

......

......

....9


.....

......

......

......

......

....9

2

ГЛАВА

5. П

СИХОЛОГІЯ

СУДОВИХ

ДІЙ

§ 1.

Психологічні основи судового

допиту.

Перехресний

допит

.....

......

......

......

......

......

...94

§ 2.

Психологічні основи очної ставки у суді

....9

8§

3. Психологічні основи судового

огляду .

....1

00Запитання для само

контролю

......

......

......

......

..101

Рекомендована література

.....

......

......

......

......

..102

ГЛАВА

6. С

УДОВО

-ПСИХОЛОГІЧНА

ЕКСПЕРТ

ИЗА

§ 1.

Поняття

і комп

етенція судово

-психологічної експертизи .

......

......

......

......

.103

§ 2.

Методи судово



......

......

......

......

......

......

......

......

...11

3§

3. Призначення

судово-психологічної


та організація

її провадження

......

......

......

......

......

......

......

..115


контролю

......

......

......

......

..121

Рекомендована література

.....

......

......

......

......

..121

БІБЛ

ІОГР

АФІЯ

......

......

......

......

......

......

......

......

......

......

......

..12

2

Додаток

1. Закон

України

«Про


» ....

......

......

.128

Додаток

2. К

одекс проф

есійної етики

судді

......

......

......

.....1

47Додаток

3. О

сновні

принципи незалежності судових

органів

.....

......

......

......

......

......

......

......

......

......

......

......

......

....1

49

Навчальне

видання

Шепітько Валерій

Юрійович

Психологія судової діяльності


Редактор

А. В

. Єфименко

Коректор

Т. Ф

. Зуб

Ком

п’ютерна верстка

і дизайн В.

М. Зеленька

Ï³ä

ïèñà

íî

äî ä

ðóêó

ç î

ðèã³

íàë

-ìàê

åòà

21.0

2.06

.Ô

îðì

àò 8

4×10

8 1 /

32. Ï

àï³ð

îô

ñåòí

èé. Ãàð

í³ò

óðà

Tim

es.

Óì

. äð

óê. àð

ê. 8

,1. Î

áë.-

âèä.

àðê

. 7,

1. Â

èä.

¹ 2

31.

Òèðà

æ 2

000

ïðè

ì. Çàì

.

Âèäà

âíèöòâ

î «Ï

ðàâî

» À

êàäå

ì³¿ ï

ðàâî

âèõ

íàó

ê Ó

êðà¿

íè

Óêð

à¿íà,

610

02, Õ

àðê³

â, â

óë. ×

åðíèø

åâñü

êà, 80

(Ñâ³

äîöòâ

î ïðî

âíåñ

åííÿ

ñóá’

ºêòà

âèäà

âíè÷î

¿ ñï

ðàâè

äî

äåð

æàâ

íîã

î ðå

ºñòð

ó âè

äàâö

³â, âè

ãîò³

âíèê³

â ³ ðî

çïîâ

ñþäæ

óâà÷

³â â

èäà

âíè÷î

¿ ïðî

äóêö

³¿ ñ

åð³ÿ

ÄÊ

¹ 5

59

â³ä

09.0

8.20

01 ð

.)

Íàä

ðóêî

âàíî

â äð

óêàð

í³ Ñ

ÏÄ

ÔÎ

Á³ë

åò÷å

íêî

8 (0

572)

58-

35-9

8

України діяльності...

Documents