НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ...

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО

НАВЧАННЯ

Навчально-методичні матеріали для слухачів 2-В курсу

(набір 2013 року, термін навчання - 4 роки, на умовах окремого договору з працівниками ОВС)

Київ - 2013

2

ББКХ Н156

Матеріали підготували:

Українська мова (за професійним спрямуванням)

- доцент Красницька А.В.

Іноземна мова - доцент Шемякіна Н.В.;

старший викладач Марченко І.В.;

старший викладач Жукевич І.П. Теорія держави та права - доцент Мінченко О.В. Історія держави та права зарубіжних країн

- професор Калиновський В.С.

Юридична деонтологія - доцент Мінченко О.В.,

доцент Свиридюк Н.П. Долікарська допомога - доцент Галан Н.В. Ринкова економіка - доцент Овчаренко Л.В.,

старший викладач Процюк Т.Б. Історія держави та права України

- доцент Дорощук Н.О.

Конституційне право України - к.ю.н. Хальота А.І. Адміністративне право - доцент Пастух І.Д. Судові та правоохоронні органи - доцент Мельник О.В.,

викладач. Крижевський А.В. Фінансове право - доцент Андрущенко І.Г. Юридична логіка - доцент Михайленко Р.В.

За редакцією кандидата юридичних наук, доцента Опалинського Ю.В.

Н156 Навчально-методичні матеріали для слухачів 2-В курсу / [уклад.: Красницька А.В., Калиновський В.С., Мінченко О.В., Свиридюк Н.П., Овчаренко Л.В., Пастух І.Д. та ін.]; за редакцією кандидата юридичних наук, доцента Опалинського Ю.В. – К. : Національна академія внутрішніх справ, 2013. – 202 с.

ББКХ

Національна академія

внутрішніх справ, 2013

3

ВИТЯГ з навчального плану для слухачів

2-В курсу (термін навчання - 4 роки, на умовах окремого договору з працівниками ОВС)

№ з/п

Назва дисципліни

Передбачено годин Письмові

роботи

Форма контро-

лю Лекції

Семі-нари

Прак-тичні

заняття 1 семестр

1. Українська мова (за професійним спрямуванням)

4 6 8 – екзамен

2. Іноземна мова 8 п.з. – 14 – екзамен 3. Теорія держави та права 12 12 – курсова екзамен

4. Історія держави та права зарубіжних країн

8 14 – – екзамен

5. Юридична дернтологія 6 6 – – залік 6. Долікарська допомога 2 6 – – залік 7. Ринкова економіка 6 6 – – залік

2 семестр

8. Історія держави та права України

8 14 – – екзамен

9. Конституційне право України 8 14 – – екзамен 10. Адміністративне право 10 12 – – екзамен

11. Судові та правоохоронні органи

6 6 – – залік

12. Фінансове право 6 6 – – залік 13. Юридична логіка 6 4 2 – залік

4

УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)

Без оволодіння мовою як засобом спілкування, мислення, пізнання,

самоутвердження у громадському житті неможливе формування духовно

багатої особистості.

Як відомо, практична діяльність правознавця повʼязана з інтенсивним

усним і писемним спілкуванням, з підготовкою й оформленням юридичних

документів. А це вимагає належного знання норм і правил усного і писемного

мовлення української мови, його особливостей в офіційно-діловій сфері. Від

дотримання юристами у професійній діяльності, у побуті прийнятих норм

мовлення, адекватності відображення змісту інформації, правильного і

доречного використанння термінів і слів, правильного формулювання окремих

фраз, речень, грамотного складання й оформлення текстів документів

залежить формування суспільної думки про рівень загальної і професійної

культури юриста, залежить його власний авторитет і авторитет органу держави

чи установи, які він представляє.

Курс повʼязаний з дисциплінами, що передбачені навчальними планами і

програмами за спеціальністю "Правознавство": конституційним правом,

теорією держави і права, юридичним нормопроектуванням, політологією,

адміністративним правом, кримінальним правом, цивільним правом,

кримінальним і цивільним процесом, криміналістикою, юридичним

документознавством, технікою нормотворчості, юридичною лінгвістикою,

риторикою, психологією тощо.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Національна мова – мова, що є засобом писемного та усного спілкування

нації. Вона охоплює загальнонародну мову як літературну, так і діалекти,

професійні й соціальні жаргони, розмовну лексику. Національна мова існує: у

вищій формі загальнонародної мови – сучасної української літературної мови

та у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах.

Державна мова – закріплена законодавством мова, вживання якої

обовʼязкове в органах державного управління та діловодства, установах та

організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури,

у сферах звʼязку та інформатики.

Мовна група – група осіб, що проживає в Україні, яка має спільну рідну

мову.

Мовна меншина – група осіб, що проживає в Україні, яка має спільну

рідну мову, що відрізняється від державної мови, та яка за своєю чисельністю

менша, ніж решта населення держави.

Регіональна мовна група – група осіб, що проживає у певному регіоні

(населеному пункті), яка має спільну рідну мову.

5

Регіональна мова або мова меншини – мова, яка традиційно

використовується в межах певної території держави громадянами цієї

держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта

населення цієї держави, та/або відрізняється від офіційної мови (мов) цієї

держави.

Рідна мова – перша мова, якою особа оволоділа в ранньому дитинстві.

Мови національних меншин – мова меншини, що обʼєднана спільним

етнічним походженням.

Міжнародна (світова) мова – це мова, що є засобом спілкування народів

різних держав.

Мова права – функціональний різновид літературної мови, її підсистема,

яка задовольняє потребам комунікації та правовій сфері життя суспільства.

Мова права є надзвичайно важливим засобом втілення в життя державної волі,

якою та розмовляє з народом.

Мовлення – діяльність людей, які використовують засоби мови для

спілкування, для передачі певної інформації, для спонукання до дії. Мовлення

є втіленням, реалізацією мови, яка виявляє себе тільки в мовленні і тільки

через нього виконує своє комунікативне призначення.

Усне і писемне мовлення – дві форми вияву мови, два різновиди

реалізації системи мови у різних видах мовної матерії, які можуть бути

сприйняті на слух або через органи зору. Усне мовлення – важлива форма

реалізації мови, що являє собою "говоріння", тобто мовний акт.

Мовна норма – це прийняті у суспільно-мовленнєвій практиці людей

правила вимови, граматичні та інші засоби мови, правила слововикористання.

Комунікативна деонтика – це сукупність нормативних приписів, які

визначають поведінку людини при користуванні словом для досягнення будь-

якої мети.

Юридичними термінами є словесні визначення державних і правових

понять, за допомогою яких виражається зміст нормативно-правових приписів

держави.

Багатозначність (полісемія) – це наявність у слова двох чи більше

значень, між якими існує певний семантичний звʼязок (акт, захисник, опонент,

стаття, справа).

Пароніми – це спільнокореневі слова, які подібні за структурою й

вимовою, мають загальні граматичні ознаки, належать до однієї частини мови,

але відрізняються своїм значенням (обшукати – ошукати, погроза – загроза).

Омоніми – це однакові за звучанням, але різні за значенням слова, які

семантично не повʼязані між собою (мотив (мелодія) – мотив (причина –мотив

злочину); топити (нагрівати) – топити (розплавляти) – топити (примушувати

тонути).

Синоніми – слова однієї частини мови, які повністю чи частково

збігаються у лексичному значенні, але відрізняються значеннєвими відтінками,

емоційно-експресивним забарвленням, сферою стилістичного використання

6

(правознавство – юриспруденція, завдавати шкоду – заподіювати шкоду –

спричиняти шкоду).

Текст – ряд речень, обʼєднаних семантичними і синтаксичними

відношеннями, що виражаються лексичними, граматичними, лексико-

граматичними засобами; складне синтаксичне ціле, цілісний уривок мовлення,

що має ознаки змістового й синтаксичного звʼязку між реченнями й абзацами.

Юридичним текстом є повідомлення, обʼєктивоване у формі письмового

документа, оброблене відповідно до типу цього документа, що складається з

низки особливих єдностей, які сполучені між собою різними типами

лексичного, граматичного, логічного й графічного звʼязку.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№

з/п Назви тем

Кількість годин

Лекції Семі-

нари

Прак-

тичні

заняття

1.

Універсальність мови як засобу

людського спілкування. Правове

регулювання мовної політики в

2

4. Українська юридична

термінологічна система 2

2.

Інтеграційні звʼязки правознавства

й лінгвістики. Мова права як

функціональна підсистема

загальнолітературної мови

2

3.

Літературна мова. Нормативність

української літературної мови.

Функціонально-стилістична

диференціація сучасної української

мови

2 1

5.

Українська юридична термінологія

та її функціонування в праві

України

2 2

6.

Морфологічні норми сучасної

української мови в офіційно-

діловому стилі

2

7.

Синтаксичні норми сучасної

української мови в офіційно-


2

Текстологія, її застосування в

офіційно-діловому стилі 1

Всього 4 6 8

Форма підсумкового контролю – екзамен.

7

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Конституція України. – К.: Парламентське видавництво, 2013.

2. Господарський кодекс України. – К.: Парламентське видавництво, 2013.

3. Закон України "Про засади державної мовної політики" № 5029-VI

(чинний з 10 серпня 2012 року) / http://zakon2.rada.gov.ua.

4. Закон України "Про Конституційний Суд України" // Основні чинні

кодекси і закони України. – К.: "Махаон", 2012.

5. Закон України "Про національні меншини в Україні" // Основні чинні

кодекси і закони України. – К.: "Махаон", 2012.

6. Кримінальний кодекс України. – К.: Парламентське видавництво, 2013.

7. Кримінальний процесуальний кодекс України. – К.: Парламентське

видавництво, 2013.

8. Кодекс законів про працю України. – К.: Парламентське видавництво,

2013.

9. Кодекс України про адміністративні правопорушення – К.:

Парламентське видавництво, 2013.

10. Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 (про мову

судочинства) // Офіційний вісник України. – 2008. – № 33. – Ст. 1102.

11. Рішення Конституційного Суду України від 14.12.1999 (про офіційне

тлумачення ст. 10 Основного Закону української держави) // Офіційний

вісник України. – 1999.

12. Цивільний кодекс України. – К.: Парламентське видавництво, 2013.

13. Артикуца Н.В. Мова права та юридична термінологія. – К., 2010.

14. Ботвіна Н. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Наук.

посіб. – К.: АртЕк, 2012.

15. Зарицький М.С. Актуальні проблеми українського термінознавства:

Підручник. – К.:ІВЦ "Видавництво "Політехніка"; ТОВ "Фірма

"Періодика", 2012.

16. Копиленко О.Л., Мурашин Г.О. Лінгвістичні проблеми у законотворчому

процесі // Право і лінгвістика. Матеріали міжнародної науково-

практичної конференції. – Ч. 2. – Сімферополь-Ялта, 2008.

17. Кость С.П. Герменевтико-лінгвістичний та юридико-лінгвістичний

підходи до правових текстів // Українська мова в юриспруденції: стан,

проблеми, перспективи: Тези доп. ІІ Міжвузівської наук.-практ. конф. –

Київ, КНУВС, 2012.

18. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К., 2009.

19. Красницька А.В. Удосконалення термінології кримінально-

процесуального права // Українська мова в юриспруденції: стан,

проблеми, перспективи. Тези доп. IV Міжвуз. нау.-практ. конф. – Київ,

КНУВС, 2012.

20. Красницька А.В., Чулінда Л.І. Ділова українська мова: Курс лекцій. – К.:

НАВСУ, 2002.

http://zakon2.rada.gov.ua/

8

21. Красницька А.В. Юридичні документи: техніка складання, оформлення

та редагування. – К.: Парламентське видавництво, 2006.

22. Культура фахового мовлення; Навч. посібник / За ред. Н.Д. Бабич. -

Чернівці: Книги –ХХІ, 2013.

23. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування. – К.:

Каравела, 2009, 2010, 2013.

24. Мацько Л. І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови. – К. : В.Ц.

"Академія", 2011.

25. Онуфрієнко Г.С. Функціональна панорама юридичної термінології //

Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи: Тези

доп. ІІ Міжвузівської наук.-практ. конф. – Київ, КНУВС, 2012.

26. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К., 2013.

27. Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних

словосполучень / Уклад. Пустовіт Л.О. та ін. – К.: Довіра, 2000, 20013.

28. Словник юридичних термінів (російсько-український) / Укладачі:

Й. Андерш, В. Винник, А. Красницька, А. Полешко, О. Юрчук. – К.:

Юрінком, 1994.

29. Токарська А.С. Ділове мовлення юристів у схемах і текстах: Навчальний

посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2012.

30. Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи: Тези

доп. Міжвузівської наук.-практ. конф. – Київ, КНУВС, 2006, 2007, 2008,

2009; Київ, НАВС, 2010, 2011, 2012.

31. Український орфографічний словник. Видання третє, перероб. і доп./

Укладачі: Пещак М.М., Русанівський В.М., Чумак В.В. та ін. – К.: Довіра,

2012.

32. Український правопис. – К.: Наукова думка, 2009.

33. Чулінда Л.І. Українська правнича термінологія: Навч. посібник. – К.:

магістр-ХХІ сторіччя, 2009.

34. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним

спрямуванням. – К., 2013.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Універсальність мови як засобу людського спілкування. Правове

регулювання мовної політики в Україні

Лекція – 2 години

1. Предмет, завдання і значення навчальної дисципліни "Українська мова

(за професійним спрямуванням)". Звʼязок з правовими дисциплінами.

2. Мова як соціальний феномен.

3. Мова як засіб творення права. Символічна форма права.

4. Правове регулювання мовної політики в Україні.

9

Тема 2. Українська юридична термінологічна система


1. Термінологічна лексика сучасної української мови.

2. Юридичний термін: генетична природа, класифікації, вимоги до

вживання.

3. Багатозначність, синонімія, омонімія, паронімія, антонімія в сфері

юридичної термінології.

4. Функціонування юридичної термінології у текстах правової сфери.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Інтеграційні звʼязки правознавства й лінгвістики. Мова права як

функціональна підсистема загальнолітературної мови

Семінар – 2 години

1. Роль мови у правотворчості та правозастосуванні. Функціональні

різновиди мови права.

2. Символічна форма права.

3. Мова як обʼєкт конституційно-правового регулювання в Україні.

4. Функціонування української мови як державної в адміністративному,

кримінальному, цивільному судочинстві.

Теми рефератів, доповідей

1. Правовий статус мови.

2. Застосування державної мови в судочинстві.


4. Мовні проблеми права та правові проблеми вживання мови.

5. Історія розвитку мови права.

6. Формування мови права та терміносистеми юридичних наук.

7. Діяльність державних і громадських організацій щодо розробки мовних

нормативів у сфері права.

8. Проблеми розвитку мови права в аспекті правотворчої та

правозастосовної діяльності.

Методичні рекомендації

Для засвоєння першого запитання необхідно запамʼятати, що поняття "мова

права" слід розуміти як функціональний різновид літературної мови, її

підсистему, яка задовольняє потребам комунікації та правовій сфері життя

суспільства. При розгляді питання слід звернути увагу на те, що правові

норми, ідеї, цінності можуть бути зафіксовані двома способами: 1) у словесних

символах за допомогою усних або письмових знаків природної мови: слів,

словосполучень, речень, текстів; 2) за допомогою немовної (невербальної)

символіки: зображень, предметів, дій, жестів. Серед знаків, які

використовуються людиною, розрізняють: знаки-індекси; іконічні знаки;

10

знаки-символи. Окрему увагу слід звернути на державні символи, які стисло

передають ідею/ідеї національного, історичного, політичного чи соціального

характеру та символізують суверенітет держави.

При розгляді другого запитання слід звернути увагу на те, що правові

норми, ідеї, цінності можуть бути зафіксовані двома способами: 1) у словесних

символах за допомогою усних або письмових знаків природної мови: слів,

словосполучень, речень, текстів; 2) за допомогою немовної (невербальної)

символіки: зображень, предметів, дій, жестів. Серед знаків, які

використовуються людиною, розрізняють: знаки-індекси; іконічні знаки;

знаки-символи. Окрему увагу слід звернути на державні символи, які стисло

передають ідею/ідеї національного, історичного, політичного чи соціального

характеру та символізують суверенітет держави.

Мова як основна ознака нації є обʼєктом конституційно-правового

регулювання в Україні. Висвітлюючи третє запитання, необхідно опрацювати

такі нормативні акти: Конституція України, Закон України "Про засади

державної мовної політики", Рішення Конституційного Суду України від

14.12.1999, від 22.04.2008; Закони України: "Про Конституційний Суд

України", "Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини", "Про

друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" тощо. Окремо

розглядаються проблеми мови судочинства.

Для висвітлення запитання слід звернути увагу на те, що за допомогою

мовної форми нормативного акта законодавець повідомляє державну волю

всім громадянам, які повинні поводитися відповідно до велінь закону; мова

законів лежить в основі всіх адміністративних актів, актів суду, прокуратури,

міліції, управління; у правозастосовній практиці через неправильне або

неоднозначне розуміння приписів певного закону виникають конфлікти і

колізії юридичного характеру. Обовʼязково слід знати вимоги до текстів

законів.

При розгляді мовних питань у Конституції України слід звернути увагу на

статті 10, 11, 12, 24, 34, 53, 92, 107, 143; історію становлення української мови

як державної; тлумачення статті 10 Конституції України Конституційним

Судом України. При розгляді основних положень Закону України "Про засади

державної мовної політики" слід звернути увагу на статті ІІ розділу цього

закону.

Слухачі повинні знати й розрізняти поняття "національна мова",

"літературна мова", "державна мова", "міжнародна мова", "мови національних

меншин", "регіональна мова або мова меншини", "ділова мова".

Для висвітлення четвертого запитання слід звернути увагу на те, що за

допомогою мовної форми нормативного акта законодавець повідомляє

державну волю всім громадянам, які повинні поводитися відповідно до велінь

закону; мова законів лежить в основі всіх адміністративних актів, актів суду,

прокуратури, міліції, управління; у правозастосовній практиці через

неправильне або неоднозначне розуміння приписів певного закону виникають

11

конфлікти і колізії юридичного характеру. Обовʼязково слід знати статті

законів, у яких зазначені приписи, щодо застосування державної мови в

адміністративному, кримінальному, цивільному судочинстві.

Література

1-13, 16, 20, 21, 30, 34

Тема 2. Літературна мова. Нормативність української літературної мови.

Функціонально-стилістична диференціація сучасної української мови


1. Визначення понять "державна мова", "рідна мова", "національна мова",

"мови національних меншин", "міжнародна мова", "регіональна мова або

мова меншини", "ділова мова", їх співвідношення.

2. Сфера використання офіційно-ділового стилю. Підстилі та мовні

особливості офіційно-ділового стилю.

3. Сфера застосування наукового стилю. Підстилі та мовні особливості

наукового стилю.

Практичне заняття – 1 година

1. Поняття мовної норми. Види мовних норм.

2. Підстилі та мовні особливості офіційно-ділового стилю.

3. Підстилі та мовні особливості наукового стилю.


1. Мова права та сфера її функціонування.

2. Мова права як функціональна підсистема загальнолітературної мови.

3. Функціонально-стилістична диференціація сучасної української мови.

4. Типові порушення норм української мови на лексичному рівні.

5. Типові порушення норм української мови на орфографічному рівні.

6. Науковий стиль: сфера застосування, підстилі, мовні особливості.

7. Офіційно-діловий стиль: сфера застосування, підстиді, мовні особливості.


Розглядаючи друге запитання, слід запамʼятати, що розуміння значення

мовних норм тісно повʼязане з розділами мовознавства. Існування мовної

норми грунтується на сукупності загальноприйнятих правил реалізації мовної

системи, які закріплені в Українському правописі і словниках. Норми

літературної мови єдині й загальнообовʼязкові. Проте існування норм

літературної мови не виключає паралельного існування мовних варіантів. І

тому виділяють норми імперативні (тобто суворо обовʼязкові) та диспозитивні

(не суворо обовʼязкові).

Необхідно звернути увагу на значення правильної вимови, наголосу,

інтонації для дотримання належного рівня культури мовлення правознавців.

Слухачам рекомендується ознайомитися зі словниками, які містять мовні

12

норми, зробити висновок про необхідність вивчення мовних норм, оскільки це

впливає на рівень володіння літературною мовою юристом, навести випадки

порушення мовних норм товаришами по групі, на радіо і телебаченні.

При розгляді третього запитання відпрацьовується характеристика

кожного стилю за класичною класифікацією: художній, публіцистичний,

офіційно-діловий, науковий, розмовний, епістолярний, конфесійний стилі;

розглядаються основні риси стилів, підстилів. Найбільша увага приділяється

особливостям офіційно-ділового стилю, розглядаються його ознаки з

обовʼязковими прикладами. Слухачам слід запамʼятати найбільш уживані

усталені словосполучення офіційно-ділового стилю (вжити заходів, взяти

участь, порушити питання) з метою запобігання неправильній побудові речень

під час складання текстів юридичних документів.

Розглядаючи підстилі офіційно-ділового стилю, слухачі навчаються

розрізняти тексти юридичних документів, порівнювати уривки, які належать

до різних підстилів, наприклад, міжнародна угода – Конституція України –

протокол допиту свідка – Постанова Кабінету Міністрів України – цивільний

позов – договір купівлі-продажу.

Окрему увагу слід приділити мовним особливостям і підстилям у сфері

використання наукового стилю (четверте запитання): застосування наукового

стилю при написанні рефератів, курсових і наукових робіт, конспектуванні

лекцій, механізмів реферування й анотування тексту.

Практична частина

1. Скласти речення в офіційно-діловому стилі з кожним юридичним

терміном: юридична відповідальність, адміністративне стягнення, алібі,

амністія, апеляція, делікт, презумпція невинуватості, санкція, судебник,

кримінальний кодекс, юриспруденція.

2. З поданими словами скласти звʼязний текст юридичного спрямування:

Система місцевого самоврядування, соціальний захист, непрацездатність,

безробіття, малозабезпеченість, суддя, апеляційний суд.


13, 14, 16, 18, 21, 29-32, 34

Тема 3. Українська юридична термінологія та її функціонування в праві

України


1. Поняття юридичного терміна, його ознаки. Генетична природа

української юридичної термінології.

2. Типи класифікацій юридичних термінів.

3. Лексико-семантична та функціонально-стилістична характеристика

юридичних термінів.

4. Функціонування юридичної термінології в праві України.

13


1. Лексична варіантність в юридичній термінології.

2. Запозичення у складі українського термінологічного фонду.

3. Юридична термінологія цивільного та цивільно-процесуального права.

4. Юридична термінологія кримінального та кримінально-процесуального

права.

5. Поняття терміна, його ознаки. Групи термінологічної лексики.

6. Лексикологія та фразеологія як складові частини сучасної української

мови.

7. Лексика української мови за походженням та вживанням.

8. Активна та пасивна лексику української мови

9. Історія становлення юридичної термінології.

10. Джерела поповнення термінологічної системи української мови.


Вивчення першого запитання передбачає розгляд таких проблем: генезис й

еволюція юридичних термінів; їх звʼязок із походженням та розвитком

суспільства, держави, права; найдавніші терміни права; власне українські

юридичні терміни; грецькі та латинські терміни в мові права; полонізми,

германізми, росіянізми в термінології українського права; взаємодія

національних та інтернаціональних елементів у процесі становлення і

формування української юридичної термінології.

Слухачі при підготовці до другого запитання звертають увагу на існування

різних типів класифікацій юридичних термінів залежно від поглядів учених:

1) за вертикальним принципом; 2) за горизонтальним принципом; 3) за

вживанням; 4) за генетичною ознакою; 5) кодифіковані – некодифіковані; 6) за

ступенем конкретності; 7) за точністю значення.

При вивченні третього запитання увага слухачів звертається на лексико-

семантичні (лексична сполучуваність термінів права, однозначні/багатозначні

терміни права, синонімія/паронімія/омонімія/антонімія термінів права) та

функціонально-стилістичні (юридичні терміни у складі кліше й усталених

формул, у текстах різних стилів і жанрів) особливості юридичних термінів.

Обовʼязковим є знання вимог, що висуваються до вживання багатозначних

слів, синонімів, паронімів, антонімів, омонімів у текстах правової сфери.

При підготовці до четвертого запитання відпрацьовується загальна

характеристика юридичної термінології Кодексу про адміністративні

правопорушення, Кодексу законів про працю, Кримінального, Кримінально-

процесуального, Цивільного, Господарського, Сімейного кодексів України.

Аналізуючи питання, бажано звернути увагу на нові терміни в кодексах

України; уживання і тлумачення оціночних понять у кодексах України;

варіативність юридичної термінології; проблеми синонімії в

адміністративному, господарському, кримінальному, кримінально-

процесуальному, трудовому, цивільному праві України.

14

Практичне заняття – 2 години

1. Лексика української мови.

2. Групи термінологічної лексики. Звʼязок юридичної термінології з іншими

фаховими тезаурусами.

3. Лексична варіантність юридичної термінології.

4. Недоліки лінгвістично-правового характеру в сучасному законодавстві.


Вивчення першого питання передбачає розгляд основних питань, які

належать до сфери лексикології, а саме: 1) лексика української мови за

походженням; 2) активна і пасивна лексика української мови;

3) терміносистема української мови, вимоги до вживання термінів; 4) сфера

використання термінів і професіоналізмів, відмінності між ними; 5) значення

слова, багатозначність слова; 6) синоніми і пароніми в текстах офіційно-

ділового стилю, вимоги до вживання. Слухачі зʼясовують, що лексика

української мови за походженням буває власне українською та запозиченою, за

сферою вживання – загальновживаною та обмеженого вживання (діалектизми,

професіоналізми, жаргонізми, арготизми, екзотизми), за емоційним

забарвленням – стилістично нейтральною, емоційно-забарвленою, за

активністю вживання – лексика активного та пасивного запасу. Також слухачі

зʼясовують, що в словниковому складі української мови існують два шари

лексики: активний і пасивний. Вони згадують, які слова належать до

активного, а які до пасивного складу, а також те, що слова пасивного словника

утворюють дві групи – застарілі та нові слова; застарілі слова, в свою чергу,

поділяються на два види: історизми та архаїзми.

Вивчаючи друге запитання, слухачі зʼясовують, що термін – це слово або

словосполучення, що виражає спеціальне поняття будь-якої сфери науки,

виробництва, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя Основними

ознаками терміна є співвіднесеність з поняттям, однозначність, відсутність

експресивного й емоційного забарвлення, незалежність від контексту. Слід

звернути увагу, що розрізняють такі групи термінів: а) загальнозрозумілі (або

загальнонаукові), тобто такі, що поширені в усіх галузях науки (напр.,

аргумент, класифікація, субʼєкт); б) вузькоспеціальні (або галузеві), тобто ті,

що використовуються тільки спеціалістами у певній сфері (напр., екзотизми,

полісемія – терміни мовознавства; юриспруденція, обвинувачений – юридичні

терміни; резекція, пункція, кома – медичні терміни, психоаналіз, психогенез,

психогенний, харизма, духовність індивіда – психологічні терміни і т. д.).

Нерідко один і той же термін входить до різних термінологічних систем (напр.,

реакція (філософія, хімія, політика), субʼєкт (право, філософія, логіка).

При підготовці до третього запитання увага слухачів звертається на

лексико-семантичні (лексична сполучуваність термінів права,

однозначні/багатозначні терміни права, синонімія/паронімія/омонімія/

антонімія термінів права) та функціонально-стилістичні (юридичні терміни у

15

складі кліше й усталених формул, у текстах різних стилів і жанрів) особливості

юридичних термінів. Обовʼязковим є знання вимог, що висуваються до

вживання багатозначних слів, синонімів, паронімів, антонімів, омонімів у

текстах правової сфери. Необхідно звернути увагу на явища багатозначності

(акт, стаття, організація, апарат), омонімії (топити, мати), паронімії (суперечка

– суперечність), синонімії (державна мова – офіційна мова, нерухомість –

нерухоме майно). Відпрацьовується варіативність юридичної термінології;

проблеми синонімії в адміністративному, господарському, кримінальному,

кримінально-процесуальному, трудовому, цивільному праві України.

Розглядаючи четверте запитання, слухачам бажано звернути увагу на

проблеми синонімії в адміністративному, господарському, кримінальному,

кримінально-процесуальному, трудовому, цивільному праві України. Окрему

увагу слід приділити недолікам лінгвістично-правового характеру в сучасному

законодавстві: вживання архаїзмів, жаргонізмів, метонімії, метафор,

калькування.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Дати відповіді на запитання:

1. Що вам відомо про такі поняття як "лексика", "лексикологія", "слово",

"лексичне значення слова", "граматичне значення слова"? 2. У чому

полягає відмінність омонімії від полісемії? 3. Полісемія – це позитивне чи

негативне явище у термінології? 4. У чому різниця між історизмами й

архаїзмами? 5. Що таке паронім? 6. Що таке фразеологія, фразеологічний

зворот? 7. Синонімія – це позитивне чи негативне явище у термінології?

8. Що Ви розумієте під терміном власне українська лексика? 9. Які

компоненти в сучасних терміносистемах є інтернаціональними?

2. Охарактеризувати лексику української мови за походженням.

3. Охарактеризувати лексику української мови за вживанням.

4. Охарактеризувати активну та пасивну лексику української мови.

5. Пояснити слова іншомовного походження: акт, кодекс, маніакальний,

емоційний, енергія, екстремальна ситуація, юриспруденція, юрисдикція,

інтуїція, психогенний, документ, клептоманія, паспорт.

Зразок: емпатія – здатність людини емоційно відгукуватись на переживання

іншої.

6. Зробити класифікацію термінів:

а) за галузями науки:

індивід, потенціал, екстремальний, психопатія, психолінгвістика,

комунікативний, обʼєкт, класифікація, функція, акт, деформація, інтуїція,

неврівноваженість, свідомість, фактор, рана, інʼєкція, компʼютер, сфера,

реакція, договір, правочин, протокол судового засідання, дактилоскопічна

карта;

б) за походженням:

стрес, безпорадність, психоаналіз, психогенез, аналіз, переживання, стан,

збудженість, суїцидний настрій, ейфорія, психічна травма, психічні

16

навантаження, внутрішні переконання, працездатність, органи дізнання,

прокуратура, винесення ухвали, арбітражний розгляд, слідчий експеримент,

нагляд, підозрюваний, слідчий,;

в) за особливостями використання: анонімний, закон, дезінформація,

ідентифікація, правила техніки безпеки, зʼявитися до суду, злочинність,

аліменти, неповнолітня особа, евентуальний умисел, необхідна оборона,

позбавлення волі, тілесні ушкодження, куля, фотовідбиток, боржник,

дактилоскопічна карта, жертва злочину, аболіція, кодифікація.

7. Виділіть домінанту у наведених синонімічних рядах і дайте

характеристику кожному члену ряду:

особистий, індивідуальний, персональний;

обмежений, вузький, однобічний, недалекий, вузьколобий;

першорядний, суттєвий, головний, вагомий, важливий;

викликати (бути причиною), збуджувати, породжувати, будити,

запалювати;

переважно, головним чином, в основному, більшою мірою, здебільшого.


1-13, 15, 19, 21, 25, 27, 29, 30, 33

Тема 4. Морфологічні норми сучасної української мови в офіційно-



1. Морфологічні норми сучасної української мови в офіційно-діловому

стилі.

2. Типові порушення норм української мови на морфологічному рівні.


1. Нормативність української літературної мови.


стилі.


4. Літературна мова як унормована форма загальнонародної мови.

5. Особливості вживання іменників і прикметників у текстах правової

сфери.

6. Особливості перекладу прийменникових конструкцій та їх уживання у

текстах правової сфери.

7. Складноскорочені слова й абревіатури.


При підготовці до практичного заняття, слухачам слід звернути увагу на те,

що морфологія вивчає внутрішню структуру слова; основними поняттями

17

морфології є граматичне значення, граматична категорія, граматична форма,

словоформа, частини мови.

Також слід розглянути особливості вживання іменників і прикметників у

діловому мовленні; правопис складних іменників і прикметників;

функціонування числівників в усному й писемному мовленні; вживання

займенників у текстах офіційно-ділового стилю; дієслів і віддієслівних

утворень (дієприкметники, дієприслівники, віддієслівні іменники);

особливості вживання прийменників у правових текстах.

Уважно слід ставитись до перекладу прийменникових конструкцій з

російської мови на українську (напр., пропустить по болезни – пропустити

через хворобу/у звʼязку з хворобою), до утворення дієприкметників і

дієприслівників, адже в українській мові існують випадки неможливості їх

утворення (напр., знающий работник слід обізнаний; не пануюча ідея, а

панівна ідея, не бажаючий, а який бажає/сповнений бажання).


23-25, 29-32, 35

Тема 5. Синтаксичні норми сучасної української мови в офіційно-



1. Синтаксичні норми сучасної української мови в офіційно-діловому стилі.

2. Типові порушення норм української мови на синтаксичному рівні.




3. Прості речення в текстах офіційно-ділового стилю.

4. Складні речення в текстах офіційно-ділового стилю.

5. Правила узгодження підмета і присудка у реченнях.

6. Речення: поняття, ознаки, типи.

7. Загальна характеристика основних розділів мовознавства.


При підготовці до практичного заняття, слухачам слід звернути увагу на те,

що синтаксис вивчає будову словосполучення, речення, тексту; одиницями

синтаксису є слова та форми слів, які входять до складу словосполучень і

речень, словосполучення, які входять до структури речення, речення, текст.

Треба запамʼятати особливості синтаксису текстів офіційно-ділового

стилю (прямий порядок слів, присудок переважно у формі теперішнього часу,

пасивні конструкції, наявність віддієслівних іменників, дієприкметникові і

дієприслівникові звороти, використання підрядних речень означальних, мети й

умови).

18

Необхідно знати типи граматичного звʼязку слів у словосполученні

(керування, прилягання, узгодження); складні випадки керування в текстах

офіційно-ділового стилю.

Найбільшої уваги заслуговує вживання у текстах офіційно-ділового стилю

простих і складних речень. Необхідно знати визначення речення, його

найважливіші ознаки і типи; правила узгодження підмета й присудка;

пунктуацію в простому і складному реченнях.

Окремо розглядаються речення, які ускладнені компонентами, вставними

словами і вставленими конструкціями, різними зворотами, перерахуванням

умов і обставин, за яких здійснюється норма, і які обтяжують речення з

погляду його будови, що призводить до зменшення рівня зрозумілості текстів

правової сфери.


23-25, 29-32, 35

Тема 6. Текстологія, її застосування в офіційно-діловому стилі

Практичне заняття – 1 година

1. Текст як складне синтаксичне ціле. Типи текстів.

2. Правила побудови текстів, їх основні структурні компоненти.

3. Юридичний текст. Типи юридичних текстів.


1. Текстуальна форма вираження правової норми.

2. Особливості текстів правової сфери.

3. Особливості тексту нормативно-правового акта.


У ході підготовки до першого запитання слід звернути увагу на те, що

теорія тексту в лінгвістиці повʼязанa з проблемою мови й мовлення, теорією

актуального членування речення, теорією комунікації, вивченням структури

абзацу. У звʼязній мові вичленовуються одиниці спілкування більші, ніж

речення. Кожна з таких одиниць становить складне синтаксичне ціле, тобто

групу речень, обʼєднаних синтаксичними і значеннєвими звʼязками. Складне

синтаксичне ціле називають текстом. Ознаки тексту: семантична цілісність,

смислова завершеність, послідовність, інформативність, умотивованість.

Виділяють усні й письмові тексти.

Слухачі засвоюють, що за способом фіксації й організації складових

частин тексту виділяють такі типи текстів: лінійний запис звʼязної мови,

трафаретний текст, анкета, таблиця, комбінований запис; за типами звʼязної

мови: опис, повідомлення, міркування. Складне синтаксичне ціле обʼєднує

лише ті речення, які належать одному з типів звʼязної мови. Тип звʼязної мови

визначається метою спілкування. Це може бути опис, повідомлення, розповідь,

роздум.

19

При підготовці до другого запитання слід запамʼятати, що як самостійна

комунікативна та структурна одиниця абзац посідає середнє місце між

окремим реченням і розділом твору. Абзац є показником переходу від однієї

думки або теми до іншої. Розбиваючи текст на абзаци, ми полегшуємо його

сприйняття. Між абзацами існують такі типи звʼязків: незалежний (на початку

статті, розділу), залежний (за допомогою сполучників і сполучних слів),

однорідний (повторення граматичних форм і конструкцій). Абзацне

членування прояснює композиційно-синтаксичну структуру тексту будь-якого

тексту: вступну, описову (констатуючу), розпорядчу (наказову; завершальну).

Готуючись до третього питання, слухачі засвоюють, що: а) юридичний

текст є однією з важливих життєвих форм вираження права; б) всі правові

тексти можуть бути поділені на дві категорії: мова права (тексти чинних

нормативних актів) і мова юристів (мова науки права, юридичної практики

державних органів); в) нормативно-правові акти як носії правової інформації

мають свої текстові особливості та мовну логіку, граматичну й графічну

основи.


17, 21-24, 26, 29, 30

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

1. Предмет і завдання курсу "Українська мова (за професійним

спрямуванням)". Значення української мови для професійної діяльності

юриста.

2. Звʼязок курсу "Українська мова (за професійним спрямуванням)" з

правовими дисциплінами.

3. Українська мова як один із найважливіших чинників національної

самобутності Українського народу, гарантії його національно-державної

суверенності.

4. Українська мова як державна: сфери обовʼязкового використання,

функції. Застосування державної мови в судочинстві.

5. Знання мови як обовʼязковий компонент фахової і загальномовної

культури правознавців.

6. Поняття "державна мова", "рідна мова", "національна мова", "мови

національних меншин", "міжнародна мова", "регіональна мова або мова

меншини", "ділова мова", їх співвідношення.

7. Мова як найважливіший засіб людського спілкування. Функції мови.

8. Функції мови в юриспунденції.

9. Мова і право як найвизначніші цінності культури.

10. Мова права в історичному аспекті.

11. Правовий статус мови.



14. Українська мова як державна та її функції.

20

15. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.

16. Мова судочинства.

17. Основні класифікації юридичних термінів.

18. Джерела юридичної термінології. Проблема запозичення юридичних

термінів.

19. Вимоги до вживання юридичних термінів у текстах правової сфери.

20. Генетична природа української юридичної термінології.

21. Типи класифікацій юридичних термінів.

22. Усне мовлення юристів.

23. Усне офіційне спілкування в юридичній практиці.

24. Вимоги до усного мовлення за законодавством України.

25. Писемне мовлення як відображення усного. Основні відмінності усного і

писемного мовлення.

26. Особливості передачі усного мовлення в писемній формі. Трансформація

усного мовлення в писемне.

27. Писемне мовлення правників. Вимоги до писемної форми документа за

законодавством України.

28. Норми мови і лінгвістична культура правників.

29. Культура мовлення правників та її ознаки.

30. Стилі мови та їх різновиди (загальна характеристика).

31. Характеристика офіційно-ділового стилю: призначення, сфери

використання, основні риси. Основні риси текстів офіційно-ділового

стилю.

32. Характеристика підстилів офіційно-ділового стилю, їх жанрів.

33. Характеристика наукового стилю. Підстилі й жанри наукового стилю.

34. Мовні особливості наукового стилю. Основні риси текстів наукового

стилю.

35. Жанри й особливості законодавчого та юридичного підстилів офіційно-

ділового стилю.

36. Поняття літературної норми. Типи мовних норм.

37. Проблеми синонімів і паронімів у текстах офіційно-ділового стилю.

38. Поняття запозичення. Співвідношення власномовних і запозичених

компонентів у терміносистемі права.

39. Іншомовні терміни у текстах правової сфери. Вимоги до їх застосування.

40. Лексика з погляду вживання в текстах правової сфери.

41. Лексика української мови за походженням.

42. Мова права, її особливості.

43. Особливості складних речень, що використовуються у текстах

нормативно-правових актів.

44. Типи синтаксичного звʼязку слів у словосполученні.

45. Складні випадки керування в текстах документів.

46. Складні випадки узгодження в текстах правової сфери.

47. Особливості простих речень у текстах нормативно-правових актів.

21

48. Місце юридичних термінів у мові права.

49. Неупорядкованість юридичної термінології та шляхи її вдосконалення.

50. Групи термінологічної лексики. Звʼязок юридичної термінології з іншими

фаховими тезаурусами.

51. Лексична варіантність юридичної термінології.

52. Недоліки лінгвістично-правового характеру в сучасному законодавстві.

53. Синонімія, паронімія, антонімія в юридичній термінології.

54. Полісемія й омонімія в юридичній термінології.

55. Фразеологізми правової сфери.

56. Міжнародні, загальноприйняті, спеціальні абревіатури. Види абревіатур

за графічною формою.

57. Правила скорочення слів.

58. Складні випадки вживання іменних частин мови у правовій сфері.

59. Числівник. Особливості його вживання в усному мовленні й відтворення

в текстах офіційно-ділового стилю. Займенник. Засоби запобігання

помилкам, повʼязаним із неправильним або невдалим уживанням

займенників.

60. Вимоги до графічних скорочень та абревіатур у текстах офіційно-


61. Утворення та правопис дієслівних форм. Складні випадки правопису

дієслів і віддієслівних утворень.

62. Особливості вживання іменників і прикметників у діловому мовленні.

63. Правопис складних іменників і прикметників.

64. Правопис власних назв, складні випадки вживання прізвищ у текстах

правової сфери.

65. Особливості перекладу прийменникових конструкцій у текстах офіційно-


66. Професіоналізми й жаргонізми у мовленні юриста.

67. Активна й пасивна лексика з погляду використання у текстах правової

сфери.

68. Ознаки ділового мовлення юриста.

69. Нелітературні прошарки лексики.

70. Поняття тексту, текстології, юридичного тексту. Ознаки тексту.

71. Юридичний текст як одна з важливих форм вираження права.

72. Синтаксис як розділ граматики. Особливості синтаксису текстів

офіційно-ділового стилю.

73. Поняття "запозичення", "запозичене слово". Чинники, що сприяють

процесу запозичення з інших мов.

74. Іншомовна лексика в складі української юридичної термінології.

Доречність уживання іншомовних слів у текстах правової сфери.

75. Співвідношення власномовних і запозичених компонентів у

терміносистемі права. Вимоги до правопису слів іншомовного

походження.

22

76. Складні випадки правопису: написання подовжених та подвоєних

приголосних, вживання мʼякого знака й апострофа.


стилі.



80. Типові порушення норм української мови на лексичному рівні.


82. Типові порушення норм української мови на орфографічному рівні.

83. Мова як соціальний феномен і система систем.

84. Функціонування української мови як державної в адміністративному,

кримінальному, цивільному судочинстві.

85. Імперативність законодавчого та юридичного підстилів офіційно-


86. Нормативна та ненормативна лексика: поняття, особливості,

використання в усному та писемному мовленні правоохоронця.

87. Фразеологія у правничій сфері.

88. Загальнонаукова і спеціальна термінологія сучасної української

літературної мови.

89. Латинізми, грецизми, полонізми, германізми, росіянізми у термінології

українського права.

90. Основні ознаки культури усного та писемного мовлення юриста.

23

ІНОЗЕМНА МОВА

Перед закладами, що надають вищу юридичну освіту, поставлено завдання

щодо якісної підготовки висококваліфікованих юристів, які гідно могли б

представляти свою державу перед світовим співтовариством. Ці завдання

зумовлені радикальними змінами в житті сучасного українського суспільства,

які передусім повʼязані з такими явищами як: інтеграція України до єдиного

світового простору, формування єдиного правового простору Європи та

усвідомлення необхідності взаєморозуміння та співробітництва у правових

питаннях з народом Європи i світом в цілому.

У звʼязку зі зміною правової картини світу змінюється Європейський

правовий простір. Отже, слухачам-юристам по закінченню вузу прийдеться

працювати над проблемами створення єдиного правового простору Європи

при активній участі України, приведення українського законодавства у

відповідність до Європейських правових норм з невідʼємним внесенням

коректив до власне української правової системи.

Мова – це робоче знаряддя юриста. Якісне опанування дисципліни

"Іноземна мова" має велике значення для формування висококваліфікованих

фахівців-юристів, майбутніх науковців та практиків, спроможних вільно

орієнтуватися в інформаційному просторі як України, так і інших держав.

Мета дисципліни – розвиток та вдосконалення вмінь ділового спілкування,

формування та вдосконалення мовленнєвих навичок (лексичних, граматичних,

фонетичних) в галузі юриспруденції та правознавства, реферування на основі

відібраного матеріалу за тематикою, узгодженою з фахівцями профілюючих

кафедр НАВС.

У результаті вивчення дисципліни слухачі повинні:

знати:

сучасну англійську юридичну термінологію (не менше 1000 слів);

необхідний лексичний мінімум (фрази та мовленнєві кліше) для

майбутнього спілкування (до 500 слів та словосполучень);

базову граматику для вміння вести ділову бесіду‚ читання та перекладу

фахової літератури;

вміти:

вести ділову бесіду в професійній сфері;

читати та перекладати з словником оригінальну літературу за фахом з

метою отримання потрібної інформації;

реферувати юридичну літературу;

мати уявлення про:

основи ділового спілкування;

основи перекладу та реферування юридичної літератури як з іноземної

мови на рідну, так і навпаки;

правила користування двомовним словником та граматичним

довідником.

24


№




нари

Прак-

тичні

заняття

1. Знайомство. Професія. Навчання

в академії – – 2

2. Орієнтація в місті – – 4

3. Україна. Суспільно-політичний

устрій – – 2

4. Міліція України. Звання в

міліції – – 2

5.

Євросоюз. Суспільно-політичний

устрій Великої Британії/ ФРН/

Франції

– – 2

6. Поліція Великої Британії/ ФРН/

Франції – – 2

7. Класифікація злочинів. Форми

організованої злочинності – – 4

8. Опис зовнішності – – 4

Всього – – 22



Англійська мова

1. Англійська мова. Навчальний посібник для слухачів і cтудентів заочної

форми навчання. Видання 3-є, доповнене. – К: друкарня МВС України,

2009.

2. Beрба Г.B.‚ Верба Л.Г. Довідник з граматики англійської мови (з

вправами): Навч. посібник. – 5-те вид., доопрац. / Beрба Г.B.‚ Верба Л.Г.

– К.: Освіта‚ 2001. – 414 с.

3. Англійська мова для студентів юридичних факультетів. Частина 1. : навч.

посібник / За заг.ред. Голік Л.О., Степаненко О.В. – К.: РВЦ НАВС, 2013.

– 267 с.

4. Англійська мова для студентів юридичних факультетів. Частина 2. : навч.

посібник / В.М. Богуцький – К.: РВЦ НАВС, 2013. – 253 с.

5. Василенко О.В., Флісюк Н.Г. Англійська мова для ділового спілкування.

– К.: ДП "Друкарня МВС України", 2004. – 183 с.

6. Кнодель Л.В. Англійська мова для магістрів: Навч. посіб./ Кнодель Л.В. –

К.: Паливода, 2008. – 335 с.

25

7. Новий англо-український словник (понад 70000 слів). Укл. М.І. Балла. –

К.: Чумацький шлях, 2000. – 731 с.

8. Новий англо-український, українсько-англійський словник (42000 слів). –

К.: Вид. "Аконіт", 2006. – 539 с.

9. http://www.interpol.int/

10. http://ec.europa.eu/justice/index_en.

11. http://www.homeoffice.gov.uk/police/

12. http://www.fbi.gov/about-us/

13. http://www.europol.europa.eu/

14. http://www.naiau.kiev.ua

15. http://www. nbuv.gov.ua

16. http://www.nplu.kiev.ua

17. http://www.gntb.n-t.org

Німецька мова

1. Жукевич І.П., Нітенко О.В., Харчук Н.Р. Німецька мова для

правоохоронців. – К., 2011. – 344 с.

2. Нітенко О.В. Німецька мова для студентів-юристів [Книга]: навчальний

посібник / О.В. Нітенко. – Київ: КНТ, 2008. – 176 с.

3. Романюк О.І. Німецька мова: Посібник. – К.: Київський національний

університет внутрішніх справ, 2006. – 128 с.

4. Немецко-русский юридический словарь М.: Руссо, 2010. – 624 с.

5. Русско-немецкий юридический словарь. М.: Лингвистика, 2000. – 720 с.

6. Жукевич І.П. Українсько-німецько-англійський тлумачний словник

юридичної лексики / Жукевич І.П. – Київ: НАВС, 2011. – 68 с.

7. Нітенко О.В. Німецька мова для студентів-юристів [Книга] : навчальний

посібник / О.В. Нітенко. – Київ : КНТ, 2008. – 176 с.

8. Романюк О.І. Німецька мова для працівників правоохоронних органів /

Романюк О.І. Київ: Євроіндекс‚ 1998. – 239 с.

9. Романюк О.І. Німецька мова: Посібник з навчання реферування

юридичної літератури : Навч. посібник для ВНЗ системи МВС – К.: 1998.

– 69 с.

10. Recht A-Z. Fachlexikon für Studium und Beruf. Bonn: Bundeszentrale für

politische Bildung. 2007- 544 S.

11. http://www.polizei.nrw.de

12. http://www.ejpd.admin.ch

13. http://www.bmi.bund.de

14. http://www. polizei.sachsen.de

15. http://www.stmi.bayern.de

16. http://www.dhpol.de

17. http://www.polizei.hessen.de

18. http://www.zoll.de

19. http://www.mi.niedersachsen.de

http://www.interpol.int/

http://ec.europa.eu/justice/index_en

http://www.homeoffice.gov.uk/police/

http://www.fbi.gov/about-us/

http://www.europol.europa.eu/

http://www.naiau.kiev.ua/

http://www.nplu.kiev.ua/

http://www.gntb.n-t.org/

http://www.polizei.nrw.de/

http://www.ejpd.admin.ch/

http://www.bmi.bund.de/

http://www.stmi.bayern.de/

http://www.dhpol.de/

http://www.polizei.hessen.de/

http://www.zoll.de/

26

Французька мова

1. Шидловська А.В. Французька мова для правоохоронців. Навчальний

посібник. – К: друкарня МВС України, 2002. – 224 с.

2. Шемякіна Н.В. Українсько-фанцузький розмовник для працівників

органів внутрішніх справ.[Посіб.]./ Шемякіна Н.В. – К.: Нац. акад. внутр.

справ, 2001. – 84 с.

3. Авраменко Л.М. Новий французько-український та українсько-

французький словник. – Х.: ПП "ДИВ", 2006. – 576 с.

4. Бурбело В.Б., Венгреновська Г.Ф. та ін. Словник. Французько-

український. Українсько-французький. – Ірпінь.: ВТФ "Перун", 1996. –

528 с.

5. LegiFrance (www.legifrance.gouv.fr): lʼessentiel du droit français

6. Gallica (gallica.bnf.fr)

7. ABU :la bibliothèque universelle (cedric.cnam.fr/ABU)

8. Lе Quid en ligne (www.quid.fr)

9. Universalis (www.universalis-edu.com)

10. fr.wikipedia.org./wiki/France

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

(настановні)

Тема 1. Знайомство. Професія. Навчання в академії


1. Знайомство. Як відрекомендуватися.

2. Форми привітання та подяки. Форми звернення.

3. Професія. Загальні правила розпитування про професію.

4. Ознайомлення з правилами складання бізнес-картки.

5. Навчання в академії.


Англійська мова 1-4

Німецька мова 1-3

Французька мова 1, 2

Тема 2. Орієнтація в місті


1. Основні споруди в місті. Транспорт.

2. Як привернути увагу. Як запитати дорогу.

3. Як пояснити дорогу. заборони та нагадування.




http://www.legifrance.gouv.fr/

http://www.quid.fr/

27


Тема 3. Україна. Суспільно-політичний устрій


1. Загальні відомості та державний устрій України.

2. Конституція України.

3. Державні органи влади України (законодавча, виконавча, судова).






Тема 4. Міліція України. Звання в міліції


1. Завдання міліції України.

2. Структура міліції.

3. Звання в міліції.





Тема 5. Європейський Союз. Суспільно-політичний устрій Великої

Британії / ФРН/ Франції


1. Витоки та історія створення Європейського Союзу. Інтеграція України до

Європейського Союзу.

2. Загальні відомості та державний устрій Великої Британії /ФРН/ Франції.

3. Політичні партії Великої Британії /ФРН/ Франції.

4. Конституція Великої Британії /ФРН/ Франції.

5. Державні органи влади Великої Британії /ФРН/ Франції (законодавча,

виконавча, судова).





28

Тема 6. Поліція Великої Британії /ФРН/ Франції


1. Історія поліції Великої Британії /ФРН/ Франції.

2. Структура поліції Великої Британії /ФРН/ Франції.

3. Поліція Лондона / поліція готовності в ФРН / національна поліція

Франції та жандармерія Франції.





Тема 7. Класифікація злочинів. Форми організованої злочинності


1. Класифікація злочинів. Основний метод класифікації:

а) по джерелам виникнення кримінальної відповідальності;

б) за значимістю обʼєкта зазіхання;

с) за рівнем небезпеки злочину.

2. Форми організованої злочинності.





Тема 8. Опис зовнішності


1. Складання словесного портрету.

2. Особливі прикмети.

3. Предмети одягу.






АНГЛІЙСЬКА МОВА

1. You invite your American colleagues to take part at the joined seminar.

Introduce yourself and your colleagues. Name your and their ranks, positions.

29

2. Imagine that a British policeman has come to your district department. Ask

him where he serves, what position and rank he has, what city he has come

from.

3. Youʼve met your friend. You havenʼt seen him for a long time. He is interested

in your life. Tell him about the militia agency.

4. You take part in the International Conference of policemen. Introduce yourself

to your foreign colleagues.

5. Youʼve met your friend. You havenʼt seen him for a long time. He is interested

in your life. Tell him about the Academy and your studies there.

6. You are a police officer on duty. A foreigner is addressing you. She is very

excited. She has just been mugged in the street. Try to calm her down and get a

description of the offender.

7. You have come from Great Britain. Give short information about its

legislature.

8. You have come from Great Britain. Give short information about its executive

power

9. Youʼve just come out of the hotel "Dnipro". You are going to get to the

Ministry of Internal Affairs of Ukraine. You feel youʼve lost your way. You

address a passer-by to know the direction.

10. You have come from Great Britain. Give short information about its system of

courts.

11. You are making a report at the International Conference of policemen.

Introduce yourself, tell where you are from and give short information about

Ukraine.

12. You have come from Great Britain. Give short information about Great

Britain.

13. The scientists of your Academy were invited to take part in the seminar

organized by the British Police. Give short information about the Police

Organization in Great Britain.

14. Policemen from Canada have come on your invitation. On the way to the

Academy you talk with them. They are interested in the executive power in

your country.

15. Inform your foreign colleagues about the legislative power in Ukraine. The

main functions of the Verkhovna Rada, the number of national deputies in it,

the term which they are elected for etc.

16. Tell your foreign colleagues about the judicial power in Ukraine, the highest

judicial bodies of general and constitutional jurisdiction and courts of appeal.

17. The British policemen have visited our Academy. At the joined seminar you

are to speak on the tasks of the Ukrainian Militia and the structure of the

Ministry of the Interior.

18. You are preparing a report on "Classification of Crimes" for the conference.

What types of crimes will you talk about?

30

19. You have come from Brussels. Give basic information about the European

Union.

20. You are a witness of mugging. Describe the offender to make a photo-fit.

НІМЕЦЬКА МОВА

1. Sie sind Teilnehmer an einer internationalen Konferenz der Juristen. In der

Pause zwischen den Sitzungen haben Sie einen Kollegen kennengelernt.

Erzählen Sie über Ihr Studium, Ihre Familie und ihre Familientraditionen, Ihr

Hobby.

2. Sie studieren an der Nationalen Akademie des Innern. Ihre Kollegen aus

Deutschland möchten mehr über ihre Akademie wissen.

3. Sie schreiben einen Brief an ihren deutschen Kollegen und erzählen ihm über

ihr Studium.

4. Sie studieren an der Nationalen Akademie des Innern.Ihr Freund interessiert

sich für Ihr Studium. Erzählen Sie ihm, wie Ihr Arbeitstag verläuft. Wie ist der

Stundenplan für heute? Und wie verbringen Sie ihr Wochenende?

5. Sie sprechen mit ihrem Kollegen aus Deutschland über ihren zukünftigen

Beruf. Wie stellen Sie sich Ihr zukünftigen Beruf vor? Begründen Sie Ihre

Berufswahl.

6. Sie studieren in Kyjiw, in der Hauptstadt der Ukraine. In dieser Woche

kommen die Gäste aus Deutschland, sie möchten Kyjiw besichtigen. Was

werden Sie ihnen zeigen und erzählen?

7. Ihre deutschen Gäste interessieren sich für Ihren Heimatort. Erzählen Sie

ihnen: woher kommen Sie und wie schön und reich ihre Heimat ist.

8. Während des Aufenthaltes in Deutschland wurden Sie gebeten über die

Ukraine zu erzählen.

9. Erzählen Sie über die Teilung der Staatsgewalt in der Ukraine.

10. Sie sind in Deutschland. Ihre deutschen Kollegen interessieren sich über die

Tätigkeit der ukrainischen Miliz.

11. Mit ihren deutschen Kollegen sprechen Sie zu Themen: "Als Frau in einem

Männerberuf" und "Wie muss ein Milizbeamter sein".Was würden Sie dazu

sagen?

12. Sie möchten nach Deutschland fahren. Sie haben viel über dieses Land gelesen

und können das erzählen.

13. Sie wurden gebeten den Vortrag über das politische System der BRD

vorzubereiten.

14. Was kennen Sie über die Polizei der BRD, über die Ausbildung der deutschen

Polizisten.

15. ZurZeit spricht man in der Ukraine viel über EU. Was wissen Sie über diese

europäische Gemeinschaft? Wie glauben Sie, ob die Ukraine ein Mitgliedstaat

der EU werden kann?

31

ФРАНЦУЗЬКА МОВА

1. Vous prenez part à la conférence internationale des policiers en France.

Présentez-vous à vos collègues étrangers et parlez de lʼUniversité Nationale de

lʼIntérieur de Kyïv.

2. Vous avez rencontré votre ami français. Vous ne lʼavez pas vu depuis

longtemps. Il sʼintéresse à votre vie. Parlez-lui de votre journée de travail et de

vos études à lʼUniversité Nationale de lʼIntérieur de Kyïv.

3. Vous avez pris part à la conférence internationale sur la sécurité du trafic

routier. Parlez à vos collègues francophones des causes dʼaccidents sur les

routes de France.

4. Vous êtes à la conférence internationale des policiers en France. Présentez-

vous à vos collègues étrangers et parlez de lʼUkraine.

5. Vous venez de revenir de la France où vous avez pris connaissance de

lʼorganisation judiciaire de la France. Parlez-en à votre collègue francophone.

6. Vous êtes revenu de la France. Racontez tout ce que vous savez sur la France à

votre collègue francophone.

7. Vous venez de revenir de la mission en France. Parlez à votre collègue

francophone de la police nationale de France.

8. Au séminaire vous discutez le sujet "Le droit pénal des pays étrangers". Vous

devez parler du Code pénal de France et de la classification des infractions.

9. À la conférence internationale votre collègue français veut obtenir plus

dʼinformation sur Kyїv, capitale de lʼUkraine. Parlez-lui-en.

10. Votre collègue français sʼintéresse à lʼactivité de la milice dʼUkraine. Quʼest-

ce que vous allez lui dire à ce sujet?

11. Votre ami français veut avoir plus dʼinformation sur votre profession. Parlez-

lui-en.

12. Parlez à vos collègues français du régime politique de lʼUkraine.

13. Vous venez de revenir de la France. Donnez à votre collègue francophone

lʼinformation sur la France et le régime politique de ce pays.

14. Au séminaire vous devez parler de lʼorganisation judiciaire de la France.

15. Étant revenu de la conférence internationale des policiers, informez vos

collègues du Québec de lʼactivité de la police nationale de la France.

32

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА

Теорія держави та права є однією із базових навчальних дисциплін, що

допомагає сформувати основу правового світогляду майбутнього фахівця

права.

Запропоновані методичні матеріали є комплексним документом, що

відображає основні напрямки та обсяги навчальної роботи слухачів заочної

форми навчання з курсу теорії держави та права. Таке комплексне

забезпечення навчального курсу методичною документацією та своєчасне

користування нею допоможе слухачам зорієнтуватися на загальному обсязі

навантаження та спланувати економне використання свого робочого часу.

Незважаючи на те, що до кожного заняття пропонується конкретний перелік

літератури та питань, що мають розглядатися в ході семінару, слухачі повинні

творчо підходити до засвоєння кожної теми, аналізувати різноманітні підходи

праворозуміння, формувати та обґрунтовувати своє бачення проблеми. При

цьому рекомендується звертати увагу на додаткові літературні джерела, як

монографічні, так і періодичні видання.

Досконале вивчення цієї дисципліни передбачає ознайомлення слухачів із

різними теоретичними концепціями, дискусійними положеннями; сприяє

розвитку навичок критичного аналізу проблемних питань і висловлення своїх

міркувань, а також уміння застосовувати теоретичні знання до конкретних

фактів та ситуацій у суспільстві.

Основними завданнями даної дисципліни є допомога у оволодінні

загальними теоретичними поняттями та конструкціями, засвоєння методики

аналізу нормативного матеріалу, формування власних уявлень щодо

внутрішньої та зовнішньої форми та структури права, створення умов щодо

подальшого засвоєння наукових положень галузевих наук.

Головною метою семінарських занять є поглиблення, перевірка та

закріплення знань слухачами, отриманих у процесі прослуховування лекцій і

самостійного вивчення предмету, розвиток їх творчого мислення шляхом

вироблення навичок усного викладання матеріалу, ведення полеміки.


знати:

основи методології в пізнанні державно-правових явищ;

основні закономірності процесу виникнення держави та права;

сутність і головні ознаки держави;

основні підходи до типології держав;

сутність функцій та форми держави;

поняття та сутність правової держави та політичної системи суспільства;

сутність права, його ознаки та функції, сучасні підходи до

праворозуміння;

сутність і різноманіття форм (джерел) права, види нормативно-правових

актів;

33

поняття, структуру та види норм права;

сутність і співвідношення системи права та системи законодавства, види

правових систем;

поняття, ознаки та склад правового відношення;

сутність правотворчості;

специфіку реалізації та тлумачення права;

механізм правового регулювання суспільних відносин;

поняття та типологію правової поведінки;

склад і види правопорушень, принципи юридичної відповідальності, а

також місце й роль правоохоронних органів у боротьбі з

правопорушеннями та у їх профілактиці;

поняття й основні принципи законності, співвідношення законності й

правопорядку;

сутність, види правової культури та правової свідомості;

поняття та сутність законності та правопорядку, а так само наслідки, що

тягнуть за собою порушення режиму законності;

уміти:

вільно володіти основними категоріями теорії держави та права,

правильно застосувати їх при оцінюванні конкретних ситуацій;

характеризувати державу, як політико-правове явище;

типологізувати держави за конституційно-правовою базою, історичним

типом;

орієнтуватися в джерелах права, вміти вільно їх тлумачити;

відрізняти правові відносини від інших видів суспільних відносин;

аналізувати норми права, застосовуючи методи пізнання державно-

правових явищ;

вірно застосовувати норми права в різних життєвих ситуаціях;

здійснювати на практиці вимоги законності та правопорядку;

критично дивитися на явища правової системи.


Держава – це суверенна, політико-територіальна організація влади певної

частини населення в соціально-неоднорідному суспільстві, що має

спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права свої

веління робити загальнообовʼязковими для населення всієї країни,

здійснювати керівництво й управління загальносуспільними справами.

Правова держава – така держава, в якій на основі діючого права реально

забезпечується здійснення прав, свобод, законних інтересів людини та

громадянина, окремих груп людей і громадянського суспільства в цілому, де

держава і людина несуть взаємну відповідальність згідно з діючим правовим

законом.

34

Суверенітет державний – це верховенство, самостійність, повнота, єдність

і неподільність влади в державі в межах її території, а також незалежність і

рівноправність країни у зовнішніх відносинах.

Функції держави – основні напрямки її діяльності, в яких відображаються

та конкретизуються завдання і мета держави, проявляється її сутність, зміст та

соціальне призначення у соціально-неоднорідному суспільстві.

Форми держави – порядок організації та функціонування державної влади

відносно форми правління, форми територіального устрою, форми державно-

правового режиму.

Механізм держави – це система державних організацій (органів, установ,

підприємств, інших державних організацій), які створюються для організації

та безпосереднього здійснення функцій держави.

Механізм правового регулювання – це єдина система правових засобів, за

допомогою яких здійснюється результативне правове впорядкування

суспільних відносин.

Право – створений і забезпечений суспільством регулятор суспільних

відносин, що складає собою систему загальнообовʼязкових, формально

визначених приписів, які зумовлені соціально-економічним устроєм

суспільства і втілюють свободу та справедливість.

Субʼєктивне право – це вид і міра можливої поведінки субʼєкта, що

забезпечується державою і її органами та посадовими особами (створюються

умови для здійснення субʼєктом права будь-яких наданих йому прав, які при

цьому охороняються, захищаються, поновлюються).

Функції права – основні напрямки впливу права на суспільні відносини,

які виражають його сутність і соціальне призначення в суспільстві, а також

способи організації суспільних відносин.

Норма права – загальнообовʼязкове, формально-визначене правило

поведінки людей, що має загальний характер, встановлюється або

санкціонується державою з метою регулювання суспільних відносин і

забезпечується її авторитетом.

Система законодавства – цілісна сукупність всіх упорядкованих певним

чином нормативно-правових актів, що є зовнішнім виразом системи права.

Система права – обʼєктивно зумовлена внутрішня організація права

певного суспільства, яка полягає в єдності і погодженості усіх юридичних

норм та диференціації їх за галузями, підгалузями та інститутами.

Правова система – це сукупність внутрішньо узгоджених,

взаємозвʼязаних, соціально однорідних юридичних засобів, за допомогою яких

держава здійснює необхідний нормативний вплив на суспільні відносини,

закріплюючи, регулюючи, охороняючи і захищаючи їх від правопорушень.

Основу правової системи суспільства складає національне право.

Законність – правовий режим точного і неухильного здійснення законів та

інших нормативних актів всіма субʼєктами суспільних відносин як в сфері

правотворчості, так і в сфері реалізації правових норм; режим, яким

35

забезпечується всебічна охорона прав та інтересів особи, суспільства і

держави.

Правові відносини – це специфічні суспільні відносини, що виникають на

підставі норм права, учасники яких є носіями субʼєктивних прав та юридичних

обовʼязків і виконання яких забезпечується державою.

Правопорядок – стан фактичної впорядкованості суспільних відносин,

врегульованих правом, який виражає реальне, практичне здійснення режиму

законності.

Правова поведінка – це соціально-значущі вчинки індивідуальних чи

колективних субʼєктів, що контролюються їх свідомістю та волею,

передбачені нормами права і тягнуть за собою юридичні наслідки.

Правомірна поведінка – це суспільно необхідна, бажана і допустима з

точки зору інтересів громадянського суспільства поведінка індивідуальних і

колективних субʼєктів, яка знаходить свій вираз в здійсненні норм права,

гарантується й охороняється державою.

Правопорушення – це суспільно небезпечне, протиправне, шкідливе,

винне діяння деліктоздатного субʼєкта, за яке передбачається діючим законом

юридична відповідальність.

Юридична відповідальність (ретроспективна) – це вид соціальної

відповідальності, повʼязаний з можливістю застосування примусової сили

держави з дотриманням процесуальної та процедурної форми стосовно

субʼєкта, який вчинив правопорушення.

Правова культура – це глибокі знання і розуміння права, високо свідоме

виконання його вимог як усвідомленої необхідності та внутрішньої

переконаності.


№




нари

Прак-

тичні

заняття

1. Поняття держави та її механізм 2 2 –

2. Обʼєктивне право: поняття, ознаки,

внутрішня будова 2 2 –

3. Правотворчість та правореалізація 2 2 –

4. Правове регулювання та його

механізм 2 2 –

5. Правові відносини 2 2 –

6. Правова поведінка та юридична

відповідальність 2 2 –

Всього 12 12 –

Форма підсумкового контролю – курсова робота, екзамен.

36


1. Акт проголошення незалежності України : Постанова Верховної Ради

Української РСР від 24 серп. 1991 р. // Відомості Верховної Ради

української РСР. – 1991. – № 38. – Ст. 502.

2. Актуальні грані загальнотеоретичної юриспруденції: монографія/

[Ю.М. Оборотов, В.В. Завальнюк, В.В. Дудченко та ін.]; за ред.

Ю.М. Оборотова. – Одеса, 2012. – 492 с.

3. Актуальні проблеми теорії держави та права : [навч. посіб.] /

[Є.В. Білозьоров, Є.О. Гіда, А.М. Завальний та ін.] ; за заг. ред. Є.О. Гіди.

– К. : ФОП О.С. Ліпкан, 2010. – 260 с.

4. Актуальні проблеми теорії права : [навч. посіб.] / [С.К.Бостан,

С.Д. Гусарєв, Н.М. Пархоменко та ін.]. – К. : АКАДЕМІЯ, 2013. – 360 с.

5. Богуцький П. Правовий режим: методологічні рівні дослідження /

П. Богуцький // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 317-323.

6. Венгеров А.Б. Теория государства и права : учеб. [для юрид. вузов] /

А.Б. Венгеров. – [6-е изд., стер.]. – М. : Издательство "Омега– Л", 2009. –

607 с.

7. Горун О.В. Теорія держави і права: навч. посіб. / О.В. Горун,

Н.В. Камінська, О.В. Фатхутдінова. – К.: КНТ, 2011. – 216 с.

8. Гусарєв С.Д. Теорія права і держави : навч. посіб. / Гусарєв С.Д., Олійник

А.Ю., Слюсаренко О.Л. – К. : Правова єдність, 2008. – 270 с.

9. Дудченко В. Про великі правові системи сучасності (роздуми над книгою

професора Раймона Леже) / В. Дудченко // Право України. – 2010. – № 3.

– С. 98-106.

10. Загальнотеоретичне правознавство, верховенство права та Україна.

Збірник наукових статей. Гол. ред. А. Мелешевич. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА,

2013. – 608 с.

11. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права (схеми, таблиці, поняття) :

[навч. посіб.] / М.С. Кельман. – Тернопіль : ТзОВ "Терно-граф", 2008. –

212 с.

12. Ковальський В.С. Охоронна функція права як соціальний правовий

феномен : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук :

спец. 12.00.01 "Теорія та історія держави і права; історія політичних і

правових учень" / В.С. Ковальський. – К., 2011. – 36 с.

13. Конституція України : 6 чинне законодавство зі змінами та допов. станом

на 15 берез. 2010 р.: (офіц. текст). – К. : Паливода А.В., 2010. – 48 с.

14. Коталейчук С.П. Теорія держави та права : навч. посіб. для підготовки до

іспитів [для студ. вищ. навч. закладів] / С.П. Коталейчук, П.Я. Пісной. –

К. : КНТ, 2011. – 560 с.

15. Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти) : [навч. посіб.

для студ. вищ. навч. закл.] / М.В. Кравчук. – К. : Атіка, 2007. – 288 с.

16. Лукаш О.Л. Формування правової культури студентів у

трансформаційному суспільстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня

37

канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень" / О.Л. Лукаш. – К., 2011. – 17 с.

17. Луць Л.А. Загальна теорія держави та права : [навч.-метод. посіб. (за

кредитно-модульною системою)] / Л.А. Луць. – К. : Атіка, 2007. – 412 с.

18. Мала енциклопедія теорії держави і права / За заг. ред. Ю.Л. Бошицького.

– К. : Вид-во Європейського університету, 2010. – 368 с.

19. Мозоль Н.І. Сучасні концепції праворозуміння: поняття, характеристика

та особливості/ Н.І. Мозоль// Науковий вісник НАВС, 2013. – №1(86) –

С. 36-42.

20. Молдован В.В., Кацавець Р.С. Правознавство: цікаве і мудре. Навчальний

посібник. – К.: Алерта, 2012. – 256 с.

21. Общетеоретическая юриспруденция: учебный курс: учебник/ Под ред.

Ю.Н. Оборотова. – О.: Фенікс, 2011. – 436 с.

22. Осауленко О.І. Загальна теорія держави і права : [навч. посіб.] /

О.І. Осауленко. – К. : Істина, 2007. – 330 с.

23. Пендюра М.М. Теорія держави і права : [посіб. для підготовки до іспитів]

/ М.М. Пендюра. – К. : ТЕКСТ, 2009. – 208 с.

24. Петришин О. Верховенство права в системі правового регулювання

суспільних відносин / О. Петришин // Право України. – 2010. – № 3. –

С. 24-36.

25. Правові реформи в Україні: досвід, проблеми, перспективи [Текс]:

матеріали підсумкової науково-практичної конференції : у 2-х ч. (Київ,

29 квітня 2013 р.) / За заг.ред. професора В.В. Коваленка. – К.: НАВС,

2013. – 300 с.

26. Скакун О.Ф. Теорія права і держави : [підруч.] / О.Ф. Скакун. –

К. : Правова єдність, 2009. – 519 с.

27. Сметаняк О.Я. Системні параметри права в контексті сучасного

праворозуміння/ О.Я. Сметаняк// Науковий вісник НАВС, 2013. – №1(86).

– С. 63-71.

28. Сучасна правова енциклопедія / за заг. ред. О. В. Зайчука. – К. : Юрінком

Інтер, 2009. – 384 с.

29. Теорія держави і права для підготовки до іспиту : навч. посіб. для студ.

ВНЗ / [Л.П. Самофалов, А.В. Старостюк, Т.Л. Кононець та ін.] ; під заг.

ред. В.С. Шилінгова. – К. : КНТ, 2008. – 228 c.

30. Теорія держави та права : [навч. посіб.] / [Ромашов Р. А.,

Пархоменко Н.М., Легуша С.М., Муртазаєва Г.Н.]. – К. : КЮІ МВС, 2005.

– 131 с.

31. Теорія держави та права : підручник (за вимогами кредитно-модульної

системи навчання) / Є.О. Гіда, Є.В. Білозьоров, А.М. Завальний,

А.О. Осауленко та ін.; за заг. ред. Є.О. Гіди; Національна академія

внутрішніх справ. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2011. – 363 с.

38

32. Теорія держави і права у схемах і таблицях : навч. посіб. /

О. Р. Дашковська, Г. О. Христова, Д. А. Селіхов. – Х. : Юрайт, 2012. –

256 с.


Тема 1. Поняття держави та її механізм


1. Поняття та ознаки держави, її соціальне призначення та цінність.

2. Правова держава та громадянське суспільство. Аспекти співвідношення.

3. Форми держави.

4. Механізм держави її функції. Роль міліції України в реалізації функцій

держави.

Тема 2. Обʼєктивне право: поняття, ознаки, внутрішня будова


1. Різноманітність визначень права. Поняття обʼєктивного права, його

відмінні ознаки.

2. Соціальні норми та норми права.

3. Система права та система законодавства. Система права як внутрішня

організація нормативної основи правоохоронної діяльності.

Тема 3. Правотворчість та правореалізація


1. Поняття правоутворення та правотворчості, їх відмінності.

2. Правотворчість: субʼєкти, види, стадії, юридична техніка.

3. Форми (джерела) права та їх особливості. Нормотворчість і форми

(джерела) права в системі ОВС.

4. Поняття, види та структура нормативно-правового акта.

5. Поняття та форми реалізації норм права. Особливості застосування права

у сфері діяльності ОВС.

Тема 4. Правове регулювання та його механізм


1. Правове регулювання: поняття, предмет, методи та типи.

2. Механізм та стадії правового регулювання.

3. Правопорядок як результат правового регулювання.

4. Поняття, принципи та гарантії законності. Основні напрямки здійснення

законності в діяльності ОВС.

Тема 5. Правові відносини


1. Поняття, ознаки і види правовідносин.

2. Склад і зміст правовідносин.

39

3. Правовідносини за участю міліції.

4. Поняття та види юридичних фактів.

Тема 6. Правова поведінка та юридична відповідальність


1. Ознаки та види правової поведінки.

2. Поняття та види правомірної поведінки.

3. Склад правопорушення: поняття, характеристика елементів.

4. Поняття, мета та види юридичної відповідальності. Підстави юридичної

відповідальності.

5. Роль міліції у реалізації функцій інституту юридичної відповідальності.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Поняття держави та її механізм


1. Поняття та ознаки держави, її соціальне призначення та цінність.

2. Правова держава та громадянське суспільство. Аспекти співвідношення.

3. Форми держави.

4. Механізм держави її функції. Роль міліції України в реалізації функцій

держави.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Розкрийте зміст основних теорій держави та права.

2. Які основні причини виникнення держави?

3. У чому полягають особливості виникнення держави у східних словʼян?

4. Розкрийте сутність парламентсько-президентської республіки.

5. Що розуміється під формою державного устрою?

6. Які види форм монархічного і республіканського правління?

7. Дайте визначення і охарактеризуйте за чинним законодавством України

орган держави?

8. Перерахуйте принципи формування і діяльності апарату держави.

9. Розкрийте основні напрями удосконалення організації та функціонування

механізму Української держави.

10. Що відноситься до державних установ? Дайте характеристику цим

організаціям.

Тема 2. Обʼєктивне право: поняття, ознаки, внутрішня будова


1. Різноманітність визначень права. Поняття обʼєктивного права, його

відмінні ознаки.

2. Соціальні норми та норми права.

40

3. Система права та система законодавства. Система права як внутрішня

ораганізація нормативної основи правоохоронної діяльності.


1. Поясніть, чому існують відмінності в розумінні права?

2. В чому полягає сутність права, як вона співвідноситься із змістом?

3. Розкрийте сутність права через науку аксіологія.

4. Які функції права Ви знаєте?

5. Назвіть структурні елементи права, дайте їм визначення. З яких елементів

складається система права?

6. Чим різняться між собою галузь права та підгалузь права.

7. Що є первинною "клітинкою" системи права та системи законодавства.

8. Охарактеризуйте норми моралі, звичаїв та релігійні норми.

9. В чому сутність корпоративних норм. Наведіть приклади.

10. Що розуміється під правовою аксіомою та правовою фікцією?

Тема 3. Правотворчість та правореалізація


1. Поняття правоутворення та правотворчості, їх відмінності.

2. Правотворчість: субʼєкти, види, стадії, юридична техніка.

3. Форми (джерела) права та їх особливості. Нормотворчість і форми

(джерела) права в системі ОВС.

4. Поняття, види та структура нормативно-правового акта.

5. Поняття та форми реалізації норм права. Застосування норм права як

особлива форма їх реалізації. Міліція як субʼєкт правозастосування.


1. Поясніть, як співвідносяться поняття "правоутворення" і

"правотворчість", у чому їх єдність і відмінності?

2. Хто є субʼєктами законодавчої ініціативи в Україні?

3. Які форми права Ви знаєте?

4. Розкрийте принципи правотворчої діяльності.

5. Визначить поняття і форми реалізації норм права.

6. Назвіть способи викладення норм права в статтях НПА та

охарактеризуйте їх.

7. Що розуміється під формою реалізації – дотримання?

8. Що є особливого в такій формі реалізації як застосування?

9. Назвіть види субʼєктів, що мають право здійснювати правореалізаційну

політику.

Тема 4. Правове регулювання та його механізм


1. Правове регулювання: поняття, предмет, методи та типи.

41

2. Механізм та стадії правового регулювання.

3. Правопорядок як результат правового регулювання.

4. Поняття, принципи та гарантії законності. Основні напрямки

забезпечення законності в діяльності ОВС.


1. Які форми впливу права на суспільні відносини Вам відомі? Дайте

характеристику.

2. Що означає децентралізоване правове регулювання?

3. Що є складовими механізму правового регулювання? Дайте їх

характеристику. Що розуміється під законом?

4. Як ще можна розглядати категорію "законність" окрім правового

режиму? Дайте пояснення.

5. Які види дисципліни Вам відомі? Дайте їх характеристику.

6. Що розуміється під громадським порядком?



1. Поняття, ознаки і види правовідносин.

2. Склад і зміст правовідносин. Особливості правовідносин за участю МВС.

3. Поняття та види юридичних фактів.


1. Наведіть класифікацію правовідносин та дайте розширену

характеристику із прикладами.

2. Наведіть класифікацію обʼєктів правовідносин.

3. За вольовим критерієм юридичні факти поділяються на дві групи.

Наведіть приклади юридичних фактів відповідно до існуючої

класифікації.

Тема 6. Правова поведінка та юридична відповідальність


1. Ознаки та види правової поведінки.

2. Поняття та види правомірної поведінки.

3. Склад правопорушення: поняття, характеристика елементів.

4. Поняття, мета та види юридичної відповідальності. Підстави юридичної

відповідальності.

5. Роль інституту юридичної відповідальності у забезпеченні правомірної

поведінки співробітників ОВС.


1. Розкрийте соціальну природу правової поведінки.

2. Охарактеризуйте ознаки правопорушення.

42

3. Які елементи складають обʼєктивну сторону правопорушення. Дайте їх

поняття.

4. З якого віку може нести юридичну відповідальність фізична особа? В

кримінальному праві? В адміністративному праві?

5. Охарактеризуйте принципи юридичної відповідальності. Який принцип

покладений в основу норми прямої дії (Конституція України)?

6. Що саме розуміється під конституційною відповідальністю? Хто є

субʼєктом порушення права. Наведіть приклади.

7. Якими нормативними актами регулюються процедура амністії і

помилування?

8. Які функції юридичної відповідальності Ви знаєте?

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСАННЯ

КУРСОВОЇ РОБОТИ

ЗРАЗОК ТИТУЛЬНОЇ СТОРІНКИ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут заочного навчання

Кафедра теорії держави та права

Курсова робота

з навчальної дисципліни "Теорія держави та права"

на тему № 3 "Шляхи формування правової держави в Україні"

Виконав:

слухач 5 навчальної групи

2-В курсу

Іванов Іван Іванович

Залікова книжка № 09-003

Домашня адреса:

м. Київ, вул. Гончара, 15, кв. 1

Київ-2013

43

Виконання курсової роботи має на меті не тільки закріплення уже набутих

знань, але й розширення та поглиблення їх шляхом детального, всебічного

вивчення обраної теми, зʼясування самої суті предмета дослідження. Така

самостійна робота сприяє прищепленню навичок наукового дослідження,

вчить правильно викладати свої думки при розгляді теоретичних питань.

Одним із головних критеріїв, що висуваються до змісту курсової роботи є

належний теоретичний рівень висвітлення обраної теми, вміння автора

самостійно робити узагальнення, формувати власні висновки на основі цих

узагальнень. За своєю композицією найбільш оптимальною структурою

роботи є така, що включає такі складові частини як вступ, основну частину,

висновок по роботі та список використаної літератури.

У вступі обґрунтовується вибір теми, підкреслюється її актуальність,

теоретичне та практичне значення, місце в даній галузі науки. Формулюються

обʼєкт, предмет дослідження; мета і завдання роботи, під якими відповідно

розуміють очікуваний результат; конкретні питання, що підлягають розгляду.

За обсягом це невеликий розділ, приблизно на 2-3 аркуші.

В основній частині роботи викладається її зміст. Кожен автор самостійно

визначає кількість питань, які повинні сприяти найкращому розкриттю теми.

Але у звʼязку із обмеженим обсягом роботи кількість питань може коливатися

в рамках 3-5.

Зміст основної частини роботи викладається детально і ґрунтовно. Тут же

наводяться нормативний та фактичний матеріал, що виконує ілюстративну

функцію щодо теоретичних положень. Обсяг основної частини складає

приблизно 15-20 аркушів.

У висновку на 2-3 аркушах формуються основні положення, що

випливають із проведеного дослідження, до яких автор приходить шляхом

власних творчих роздумів. Причому, це не є механічне поєднання висновків,

що робились при розгляді кожного окремого питання плану, а найбільш

важливі, узагальнені підсумки, одержані при системному розгляді всього

комплексу конкретних питань.

У кінці роботи наводиться список використаної літератури, який

складається відповідно до встановлених правил. Так, спочатку наводяться усі

використані нормативно-правові акти за їх юридичною силою (закони, далі –

підзаконні акти) та у алфавітному порядку. Потім наводиться навчальна та

наукова література у алфавітному порядку. При цьому відповідно вказуються

прізвище та ініціали автора, назва роботи, місце і рік її видання.

Існують певні вимоги і до правильного оформлення курсової роботи.

Починається робота з титульного аркуша, зразок якого наводиться в якості

додатка. Далі йде план роботи, який включає вступ, назви окремих питань

основної частини роботи та висновок.

Загальна кількість сторінок 25-30 аркушів.

44

ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

Тема 1. Предмет та методологія теорії держави і права

Приблизний план

Вступ

1. Поняття предмету теорії держави і права.

2. Методологія загальної теорії держави та права.

3. Функції та роль науки загальної теорії держави та права в системі

юридичних наук.

4. Значення загальнотеоретичних знань для формування професійної

свідомості працівників міліції.

Висновки

Список використаної літератури


1. Гусарєв С. Д. Тематичний словник термінів та визначень з курсу теорії

держави та права / Гусарєв С. Д., Олійник А. Ю., Слюсаренко О. Л. – К.,

1995. – 75 с.

2. Гусарєв С. Д. Теорія права і держави : навч. посіб. / Гусарєв С. Д.,

Олійник А. Ю., Слюсаренко О. Л. – К. : Правова єдність, 2008. – 270 с.


Збірник наукових статей. Гол. редактор: Андрій Мелешевич. – К.: ДУХ І

ЛІТЕРА, 2013. – 608 с.

4. Карпунов В. М. Теорія держави та права : [навч. посіб. для ВНЗ МВС] /

В. М. Карпунов. – [2-ге вид.]. – Луганськ, 2005. – 206 с.

5. Клочков В. В. Диалектика как методология изучения теории государства

и права: риторические проблемы и теории / В. В. Клочков // Философия

права. – 2005. – № 2. – С.18-23.

6. Козюбра М. Верховенство права: українські реалії та перспективи /

М. Козюбра // Право України. – 2010. – № 3. – С. 6-19.

7. Коростей В. Якою бути національній теорії держави і права / В. Коростей

// Право України. – 2001. – № 7. – С. 23.

8. Коталейчук С. П. Теорія держави та права : навч. посіб. для підготовки до

іспитів [для студ. вищ. навч. закладів] / С. П. Коталейчук, П. Я. Пісной. –

К. : КНТ, 2011. – 560 с.

9. Котюк В.С. Загальна теорія держави та права : [навч. посіб.] /

В. С. Котюк. – К. : Атіка, 2005. – 591 с.

10. Кресін О. Міжнародна науково-практична конференція "Сучасні

тенденції та перспективи розвитку європейського права: досвід для

України" / О. Кресін // Право України. – 2010. – № 3. – С. 286-292.

11. Лемак В. Принцип верховенства права в Україні: основні загрози /

В. Лемак // Право України. – 2010. – № 3. – С. 44-52.

45

12. Лисенков С. Л. Загальна теорія держави і права : [навч. посіб.] /

С. Л. Лисенков. – К. : КНТ, 2006. – 355 с.

13. Мартышин О. В. Нравственные основы теории государства и права /

О. В. Мартышин // Государство и право. – 2005. – № 7. – С. 5-13.

14. Пендюра М. М. Теорія держави і права : [посіб. для підготовки до іспитів]

/ М. М. Пендюра. – К. : ТЕКСТ, 2009. – 208 с.

15. Селіванов В. До проблеми розроблення концепції розвитку вітчизняної

юридичної науки / В. Селіванов // Право України. – 2000. – № 7. – С. 11.

16. Тацій В. Правова наука в Україні: стан та перспективи розвитку / В. Тацій

// Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2–3. – С.5.

17. Теорія держави і права : навч. посіб. / [Колодій А. М., Копєйчиков В. В.

та ін.]. – К., 1995. – 189 с.

18. Теорія держави та права : [навч. посіб.] / С. Л. Лисенков, А. М. Колодій,

О. Д. Тихомиров, В. С. Ковальський ; за ред. С. Л. Лисенкова. – К. :

Юрінком Інтер, 2005. – 447 с.

19. Теорія держави та права : [посіб. для підгот. до екзаменів] /

С. М. Тимченко, Р. А. Калюжний, Н. М. Пархоменко, С. М. Легуша. – К. :

Паливода А. В., 2006. – 176 с.

Тема 2. Держава і політична система суспільства


Вступ

1. Поняття та ознаки політичної влади.

2. Структурно-функціональна характеристика політичної системи

суспільства.

3. Місце та роль держави у політичній системі суспільства.

4. Органи внутрішніх справ у реалізації політичної функції держави.

Висновки





2. Добродумов П. Про реформу політичної системи України /

П. Добродумов // Право України. – 2003. – № 5. – С.19.



ЛІТЕРА, 2013. - 608 с.

4. Кафарський В.І. Політичні партії України: конституційно-правове

регулювання організації та діяльності : [монографія] / В. І. Кафарський. –

К. : Логос, 2008. – 560 с.

46

5. Ковальчук В. Конституція як основа легітимності публічної влади в

правовій демократичній державі / В. Ковальчук // Право України. – 2010.

– № 7. – С. 59–70.

6. Колпаков А. Проблеми змін в політичній системі України / А. Колпаков //

Право України. – 2003. – № 4. – С.5.



К. : КНТ, 2011. – 560 с.

8. Лемак В. Політичні партії як інститут громадянського суспільства:

проблеми правового регулювання в Україні / В. Лемак // Право України. –

2010. – № 7. – С. 18–24.

9. Лемак В. Принцип верховенства права в Україні: основні загрози /

В. Лемак // Право України. – 2010. – № 3. – С. 44–52.



11. Примуш М. Політичні партії та виборчий процес / М. Примуш // Право

України. – 2001.– № 3. – С.24.

12. Примуш М. Правова регламентація ідеологічних та організаційних засад

політичних партій / М. Примуш // Право України. – 2000. – № 11. – С. 25.

13. Про політичні партії в Україні : Закон України від 5 квіт. 2001 р. № 2365-

III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23. – Ст.118.

14. Скрипнюк О. Вплив інститутів громадянського суспільства на

становлення і розвиток демократичного політичного режиму /

О. Скрипнюк // Право України. – 2001. – №3. – С.24.


О. Д. Тихомиров, В. С. Ковальський ; за ред. С. Л. Лисенкова. – К.:


16. Француз А.Й. Поняття демократичної політичної системи:

співвідношення нормативного, інституційного та процедурного підходів

у сучасній політико-правовій науці / А. Й. Француз // Держава і право –

2005. – Вип. 27. – С.186–193.

Тема 3. Шляхи формування правової держави в Україні


Вступ

1. Ідея правової держави як загальнолюдська цінність.

2. Основні ознаки правової держави.

3. Основні завдання та шляхи формування правової держави в Україні.

Висновки


47


1. Андріанов В.М. Правова держава і принцип розподілу влад /

В. М. Андріанов // Філософські проблеми права та правоохоронної

діяльності співробітників ОВС. – 1995. – С. 51–61.

2. Бідей О. Основні форми реалізації правової політики / О. Бідей // Право

України – 2006. – №7. – С. 42– 46.

3. Білинський А. Держава і суспільство. Партнерство заради стабільності /

А. Білинський // Віче. – 1995. – №12 (2). – С. 80–91.

4. Богуцький П. Поняття правової держави та методологічний підхід до

проблеми її формування / П. Богуцький // Право України. – 1996. – №4. –

С.14–16.

5. Вазіляк А. А. Правова і соціальна держава: від ідеї до реалізації /

А. А. Вазіляк // Вісник Луган. академії внут. справ МВС. – 2005. – Ч. 4. –

С.16–21.

6. Гринюк Р. Правова держава і демократія: питання взаємодії та

взаємозвʼязку / Р. Гринюк // Право України. – 2010. – № 7. – С. 43–51.



ЛІТЕРА, 2013. – 608 с.

8. Коваль О.А. Поняття і ознаки соціальної держави як суспільно-

політичного ідеалу сучасності / О. А. Коваль // Законодавство України. –

2005. – №12. – С. 3–9.

9. Колодій А. М. Громадянське суспільство та правова держава: проблеми і

шляхи розбудови / А. М. Колодій // Право України. – 2010. – № 7. –

С. 12–18.

10. Корейба І. В. Конституційний суд України в системі органів правової

охорони Конституції України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня

канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 "Конституційне право; муніципальне

право" / І. В. Корейба. – К., 2011. – 20 с.

11. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права : [навч. посіб.] /


12. Лукаш О. Л. Формування правової культури студентів у



історія політичних і правових учень" / О. Л. Лукаш. – К., 2011. – 17 с.

13. Малковський І. Демократична, соціальна, правова держава і

громадянське суспільство: єдність та обумовленість / І. Малковський //

Право України. – 2005. – №7. – С.25–30.

14. Малярчук В. А. Громадянське суспільство у пострадянських державах:

передумови подолання "демократичного дефіциту" / В. А. Малярчук //

Держава і право. – 2005. – Вип. 28. – С.624–630.

15. Нечипорук С. В. Конституційні засади організації та функціонування

судової влади в Україні (питання теорії і практики) : автореф. дис. на

48

здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 "Конституційне

право; муніципальне право" / С. В. Нечипорук. – К., 2011. – 17 с.



17. Савельєв В. Концепція правової держави В. В. Копєйчикова / В. Савельєв

// Підприємництво, держава та право. – 2005. – №5. – С. 14–16.

18. Скрипнюк О. Правова держава в Україні: теоретична модель і практика

реалізації на сучасному етапі / О. Скрипнюк // Право України. – 2010. –

№ 7. – С. 4–12.




20. Тимошенко В. Розвиток концепції громадянського суспільства у

вітчизняній політико-правовій думці ХІХ – початку ХХ ст. /

В. Тимошенко // Право України. – 2010. – № 7. – С. 33–43.

Тема 4. Поняття, суть і зміст права


Вступ

1. Поняття права та його основні ознаки.

2. Особливості сучасного праворозуміння.

3. Види сутності та змісту права.

4. Структура обʼєктивного права.

Висновки



1. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – [2-е изд., перераб. и доп.].

– М. : Бек, 1994. – 224 с.

2. Варламова Н. Право и справедливость: соотношение в контексте

различных типов правопонимания / Н. Варламова // Право України. –

2010. – № 4. – С. 70–76.

3. Васечко Л. Національне право в умовах глобалізації / Л. Васечко //

Підприємство, господарство і право. – 2011. – № 1 (181). – С. 68–74

4. Вишневский А.Ф. Общая теория государства и права / А. Ф. Вишневский,

Н. А. Горбаток. – М., 2004. – 586 с.

5. Гегель Г. В. Философия права / Г. В. Гегель. – М. : Мысль, 1990. – 524 с.

6. Графский В. О традициях в понимании права / В. Графский // Право

України. – 2010. – № 4. – С. 76–83.

7. Гусарєв С.Д. Теорія права і держави : навч. посіб. / Гусарєв С. Д.,


49

8. Загальна теорія держави та права : [навч. посіб.] / За ред.

В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком, 1997. – 320 с.


Збірник наукових статей. Гол. редактор: Андрій Мелешевич. - К.: ДУХ І

ЛІТЕРА, 2013. – 608 с.

10. Кельман М. С. Теорія держави і права (схеми, таблиці, поняття) : навч.

посіб. / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К., 2006. – 127 с.

11. Ковальський В. С. Охоронна функція права як соціальний правовий



правових учень" / В. С. Ковальський. – К., 2011. – 36 с.

12. Козюбра М. Праворозуміння: поняття, типи та рівні / М. Козюбра //

Право України. – 2010. – № 4. – С. 10–22.

13. Колодій А. М. Принципи права України : [монографія] / А. М. Колодій. –

К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.

14. Костенко О. Що є право? Про основи "натуралістичної" юриспруденції у

світлі соціального натуралізму / О. Костенко // Право України. – 2010. –

№ 4. – С. 83–92.

15. Костицький В. Право як цілісність / В. Костицький // Право України. –

2002. – № 2. – С.8.



К. : КНТ, 2011. – 560 с.

17. Лейст О. Є. Три концепції права / О. Є. Лейст // Советское государство и

право. – 1991. – № 12. – С. 3–11.



19. Максимов С. Дуальність права / С. Максимов // Право України. – 2010. –

№ 4. – С. 36–43.

20. Нерсесянц В.С. Право и закон: их различие и соотношение /

В. С. Нерсесянц // Вопросы философии. – 1988. – № 5. – С. 19–31.

21. Оборотов Ю. Праворозуміння як аксіоматичне начало (постулат) права /

Ю. Оборотов // Право України. – 2010. – № 4. – С. 49–56.

22. Рабінович П. Природне право: діалектика приватного й публічного /

П. Рабінович // Право України. – 2004. – № 9. – С.61.

23. Сабо Имре. Основы теории права / Сабо Имре. – М., 1974. – 269 с.

24. Селіванов В. До проблеми методологічного забезпечення теоретичного

аналізу державотворення і правотворення в Україні / В. Селіванов //

Право України. – 2006. – № 4. – С. 21.

25. Селіванов В. Нетотожність права і закону (методологічний аспект) /

В. Селіванов // Право України. – 2005. – № 5. – С. 7.

26. Стовба О. Праворозуміння vs. правосвідомість: проблеми і перспективи /

О. Стовба // Право України. – 2010. – № 4. – С. 64–70.

50

27. Тихомиров О. Д. Філософія простору і географія права: міфи чи

реальність юридичної компаративістики? / О. Д. Тихомиров // Науковий

вісник КНУВС. – 2006. – № 1. – С. 49–60.

28. Толстик В. Борьба за содержание права – важнейшее научное

направление / В. Толстик // Право України. – 2010. – № 4. – С. 29–36.

29. Цвік М. Праворозуміння (значення повторюваності суспільних відносин

для його дослідження) / М. Цвік // Право України. – 2010. – № 4. –

С. 22–29.

Тема 5. Правовий статус особи


Вступ

1. Поняття та зміст правового статусу особи.

2. Форми забезпечення реалізації субʼєктивних прав та обовʼязків.

3. Шляхи розвитку правового становища особи в Україні.

Висновки



1. Аверʼянов В. Принцип верховенства права у сфері виконавчої влади:

питання теорії та практика реалізації / В. Аверʼянов // Право України. –

2010. – № 3. – С. 72–80.

2. Аврамова О. Четверте покоління прав людини: постановка проблеми /

О. Аврамова, О. Жидкова // Право України. – 2010. – № 2. – С. 101–108.

3. Волинка К. Г. Правовий статус особи та гарантія реалізації прав і свобод

за Конституцією України / К. Г. Волинка. – К., 1998. – 36 с.

4. Гіда Є. О. Загальнолюдські стандарти прав людини і забезпечення їх

реалізації в діяльності міліції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня

канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теорія та історія держави та права;

історія політичних і правових учень" / Є. О. Гіда. – К., 2000. – 16 с.

5. Горова О. Б. Місце міжнародних стандартів прав людини в правовій

системі України / О. Б. Горова // Збірник наук. праць. Ін-ту держави і

права ім. В. М. Корецького. Юридичні і політичні науки. – 2005. – Спец.

випуск. – С. 257 – 263.

6. Гураль П.Ф. Інститут конституційно-правового статусу особи у

зарубіжних країнах : [навч.-метод. матеріали] / П. Ф. Гураль. – Л., 2005. –

96 с.

7. Єрмоленко Д. О. Правовий статус людини і громадянина в Україні як

соціальній державі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид.

наук : спец. 12.00.01 "Теорія та історія держави та права; історія

політичних і правових учень" / Д. О. Єрмоленко. – Х., 2002. – 20 с.

51

8. Забезпечення ОВС міжнародно-правових стандартів прав людини при

охороні громадського порядку / Відп. ред. Ю. І. Римаренко,

Я. Ю. Кондратьєв, Ю. С. Шемшученко. – У 3-х част. – К., 2001. – 460 с.



ЛІТЕРА, 2013. – 608 с.

10. Карпов О. Н. Використання можливостей міжнародних поліцейських

організацій у розшуку злочинців : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня

канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 "Кримінальний процес та

криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність" /

О. Н. Карпов. – К., 2011. – 20 с.

11. Козюбра М. Права людини і верховенство права / М. Козюбра // Право

України. – 2010. – № 2. – С. 21–35.

12. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. –

№ 30. – Ст. 141.

13. Корейба І. В. Конституційний суд України в системі органів правової

охорони Конституції України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня

канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 "Конституційне право; муніципальне

право" / І. В. Корейба. – К., 2011. – 20 с.



К. : КНТ, 2011. – 560 с.

15. Негодченко О. В. Забезпечення прав і свобод людини ОВС України :

[монографія] / О. В. Негодченко. – Д. : Поліграфіст, 2002. – 416 с.

16. Негодченко О. В. Організаційно-правові засади діяльності ОВС щодо

забезпечення прав та свобод людини : [монографія] / О. В. Негодченко. –

Д., 2003. – 444 с.

17. Панасюк О. Зловживання субʼєктивними трудовими правами: постановка

проблеми / О. Панасюк, І. Богдан // Право України. – 2010. – № 3. –

С. 161–166.

18. Про міліцію : Закон України від 20 груд. 1990 р. № 565-XII // Відомості

Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

19. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18 лют. 1992 р.

№ 2135-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. –

Ст. 303.

20. Старик А. М. Правовий статус особистості в сучасному світі /

А. М. Старик // Часопис Київськ. ун-ту права. – 2010. – № 3. – С. 61–65.


Інтер, 2009. – 384 с.

22. Хальота А. І. Конституційні особливості права та свободи людини і

громадянина та їх забезпечення ОВС : автореф. дис. на здобуття наук.

ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теорія та історія держави та

52

права; історія політичних і правових учень" / А. І. Хальота. – К., 2004. –

19 с.

Тема 6. Форми держави


Вступ.

1. Поняття та структура форми держави.

2. Форма державного правління.

3. Форма державного устрою.

4. Державно-правовий режим.

5. Особливості елементів форми Української держави.

Висновки.



1. Бостан С. Конституційне реформування державного правління: досвід

республіки Хорватія // Право України. – 2004. - № 12. – С.16.

2. Гусарєв С.Д., Олійник А.Ю., Слюсаренко О.Л. Теорія права і держави:

Навчальний посібник. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова

єдність", 2008. – 270 с.


Збірник наукових статей. Гол. редактор: А. Мелешевич. – К.: ДУХ І

ЛІТЕРА, 2013. – 608 с.

4. Ковлер А.И. Исторические формы демократии: проблемы политико

правовой теории. - М.:Наука, 1990.

5. Коталейчук С.П. Теорія держави та права: навчальний посібник для

підготовки до державних іспитів [для студ. вищ. навч. закладів] /

С.П. Коталейчук. – К.: КНТ, 2009. – 320 с

6. Кудрявцев Ю.А. Политические режимы: критерии классификации и

основные виды // Известия вузов. Правоведение. – 2002. – № 1. – С.195

7. Линецький С. Методологічні засади осмислення місця і ролі державного

режиму в структурі державного ладу України // Право України. – 2000. -

№ 6. – С.19.

8. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави та права. Навчальний посібник. –

Київ: Юрисконсульт, 2006. – 356 с.

9. Пендюра М.М. Теорія держави і права: Посібник для підготовки до

іспитів. – К.: ТЕКСТ, 2008. – 192 с. (Серія "Студент ХХІ століття")

10. Петров В.С. Сущность, содержание и формы государства. – М.: Наука. –

1971.

11. Погорілко В.Ф. Конституційні основи державного ладу України //

Правова держава. – 1996. – № 7. – С.3.

53

12. Скрипнюк О. Вплив інститутів громадянського суспільства на

становлення і розвиток демократичного політичного режиму // Право

України. – 2001. – № 5. – С.12.

13. Сухонос В. Форма державно-територіального устрою: термінологія і

класифікація постіндустріальної епохи // Підприємництво, господарство і

право. – 2003. – № 1. – С.65.

14. Тацій В., Тодика Ю. Проблеми становлення сучасного

конституціоналізму в Україні // Право України. – 2001. – №6. – С. 3.

15. Телешун С. Поняття державного устрою в Україні: проблеми теорії і

практики //Право України. – 2000. – № 6. – С.14.

Тема 7. Норми права та інші соціальні норми


Вступ

1. Поняття та види соціальних норм.

2. Норма права: поняття, види.

3. Структура норми права та характеристика її елементів.

Висновки



1. Бабкіна О.В. Теорія держави та права у схемах і визначеннях /

О. В. Бабкіна, К. Г. Волинка. – К. : МАУП, 2004. – 144 с.

2. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учеб. [для юрид. вузов] /

А. Б. Венгеров. – [6-е изд., стер.]. – М. : Издательство "Омега-Л", 2009. –

607 с.

3. Войтович Х. М. Поняття "шаріат" та "фікх" та їх співвідношення у

мусульманському праві / Х. М. Войтович // Науковий вісник Львівського

державного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 3. – С. 43–50.

4. Гончарук О.В. Дихотомія права: право публічне та право приватне :

автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец.

12.00.01 "Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових

учень" / О. В. Гончарук. – К., 2006. – 20 с.



6. Загальна теорія держави та права / За ред. М. С. Кельмана,

О. Г. Мурашина. – Л., 2003. – 584 с.



ЛІТЕРА, 2013. – 608 с.

54



К. : КНТ, 2011. – 560 с.



10. Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): [підруч.] /

О. Ф. Скакун. – Х. : Еспада, 2006. – 776 с.






Паливода А. В., 2006. – 176 с.

13. Тиунова А. Б. Система правовых норм и отраслевое подразделение права

/ А. Б. Тиунова // Правоведение. – 1987. – № 4. – С. 63–69.

14. Тихомиров О.Д. Філософія простору і географія права: міфи чи

реальність юридичної компаративістики? / О.Д. Тихомиров // Науковий

вісник КНУВС. – 2006. – № 1. – С. 49–60.

15. Тихомиров Ю.А. Публичное право: падение и взлёты // Государство и

право. – 1996. – №1. – С. 3–12.

16. Ткачук В. Про деякі історичні аспекти ролі та місця релігійних норм при

формуванні змісту кримінальних покарань / В. Ткачук // Право України. –

2010. – №5. – С.184–193.

Тема 8. Закони та підзаконні нормативно-правові акти


Вступ

1. Закон та його види.

2. Підзаконні нормативно правові акти.

3. Основні форми систематизації нормативно-правових актів.

Висновки



1. Бабаев В.К. Теория государства и права / В.К. Бабаев. – М., 2004. –

587 с.

2. Ведєрніков Ю. А., Грекул В. С. Теорія держави та права : навч. посіб. /

Ю. А. Ведєрніков, В. С. Грекул. – К. : ЦНЛ, 2005. – 224 с.

3. Горбунова Л.М. Підзаконні нормативно-правові акти: організаційно-

правові питання забезпечення законності : автореф. дис. на здобуття наук.

ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.07 "Адміністративне право в

55

процес; фінансове право; інформаційне право" / Л. М. Горбунова. – К.,

2005. – 21 с.



5. Загальна теорія держави та права / За ред. М.С. Кельмана,

О. Г. Мурашина. – К. : Кондор, 2006. – 477 с.



ЛІТЕРА, 2013. – 608 с.

7. Кінаш Б.С. Конституція в системі права: теоретико-правові аспекти її

реалізації / Б. С. Кінаш // Науковий вісник НАВСУ. – 2004. – № 3. –

С. 225–232.

8. Коваль О.А. Принципи процесуального права та їх втілення в

законодавчій регламентації діяльності міліції України : дис. ... канд.

юрид. наук : 12.00.01 / Коваль О. А. – К., 2005. – 198 с.



К. : КНТ, 2011. – 560 с.


С.Л. Лисенков. – К. : КНТ, 2006. – 355 с.

11. Матвєєва Л.Г. Юридична природа та місце офіційних інтерпретаційних

актів у правовій системі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня


історія політичних і правових учень" / Л.Г. Матвєєва. – Х., 2005. – 20 с.



13. Солоненко О. М. Юридична сутність правових актів / О. М. Солоненко //

Науковий вісник НАВСУ. – 2004. – № 2. – С. 28–33.




15. Теплюк М. Действие права и действие закона в современном аспекте

правопонимания / М. Теплюк // Право України. – 2011. – № 1. –

С. 291-299.

16. Томашевська М. О. Корпоративні акти в системі джерел права України :

автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01

"Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень" /

М. О. Томашевська. – К., 2005. – 19 с.

56

Тема 9. Праворозуміння та його значення для юридичної практики


Вступ

1. Праворозуміння: поняття, типи.

2. Характеристика сучасних підходів до праворозуміння.

3. Втілення ідей природного права в актах національного законодавства

України.

Висновки



1. Гегель Г. В. Философия права / Г. В. Гегель. – М. : Мысль, 1990. – 524 с.

2. Загальна теорія держави та права / За ред. М.С. Кельмана,

О. Г. Мурашина. – Л., 2003. – 584 с.

3. Загальна теорія держави та права : [навч. посіб.] / За ред.

В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком, 1997. – 320 с.



ЛІТЕРА, 2013. – 608 с.

5. Козюбра М. Верховенство права: українські реалії та перспективи /

М. Козюбра // Право України. – 2010. – № 3. – С. 6–19.

6. Коржанський М. Право. Наука. Закон / М. Коржанський // Право України.

– 2004. – № 11. – С.103–106.

7. Коростей В. Про функції права / В. Коростей // Право України. – 2004. –

№9. – С.124-127.

8. Костицький В. Право як цілісність / В. Костицький // Право України. –

2002. – № 2. – С. 8.



К. : КНТ, 2011. – 560 с.


С.Л. Лисенков. – К. : КНТ, 2006. – 355 с.

11. Нерсесянц В.С. Право и закон: их различие и соотношение /

В.С. Нерсесянц // Вопросы философии. – 1988. – № 5. – С. 19-31.

12. Прокопов В. Верховенство права у контексті проблеми природного права

/ В. Прокопов // Право України. – 2010. – № 3. – С. 36-44.

13. Рабинович П. Правопонимание: сущность, причины и неизбежность

плюрализма, современное европейское измерение / П. Рабинович // Право

Украины. – 2011. – № 1. – С. 8-25.

14. Рабінович П. Природне право: діалектика приватного і публічного /

П. Рабінович // Право України. – 2004. – № 9. – С. 40-43.

57

15. Селіванов В. Нетотожність права і закону (методологічний аспект) /

В. Селіванов // Право України. – 2005. – № 5. – С.7–11.

16. Смородинский В. Юридический позитивизм в ХХ веке: истоки и

перспективы / В. Смородинский // Право Украины. – 2011. – № 1. –

С. 225–228.




18. Тесленко М. Право як інструмент соціальної справедливості /

М. Тесленко // Право України. – 2004. – № 7. – С. 40–43.

19. Честнов И. Социолого-антропологический тип правопонимания в

контексте постклассической картины мира / И. Честнов // Право

Украины. – 2011. – № 1. – С. 85–90.

Тема 10. Норма права і стаття нормативно-правового акта


Вступ

1. Поняття норми права, її основні ознаки та види.

2. Поняття статті нормативно-правового акта, її зміст.

3. Способи викладення норм права у статтях нормативно-правових актів.

Висновки



1. Бабаев В.К. Теория государства и права / В. К. Бабаев. – М., 2004. – 587 с.

2. Бабкіна О.В. Теорія держави та права у схемах і визначеннях /

О. В. Бабкіна, К. Г. Волинка. – К. : МАУП, 2004. – 144 с.

3. Ведєрнікова Ю. А., Грекул В. С. Теорія держави та права : [навч. посіб.] –

К. : ЦНЛ, 2005. – 224 с.

4. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учеб. [для юрид. вузов] /

А. Б. Венгеров. – [6-е изд., стер.]. – М. : Издательство "Омега– Л", 2009. –

607 с.

5. Головченко В. Взаємодія права із іншими соціальними регуляторами /

В. Головченко // Юридичний вісник України. – 1998. – № 9. – С. 14–20.

6. Гончарук О. В. Дихотомія права: право публічне та право приватне :



О. В. Гончарук. – К., 2006. – 20 с.

7. Горбунова Л. М. Підзаконні нормативно-правові акти: організаційно-

правові питання забезпечення законності : автореф. дис. на здобуття наук.

ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.07 "Адміністративне право в

58

процес; фінансове право; інформаційне право" / Л. М. Горбунова. – К.,

2005. – 21 с.



9. Загальна теорія держави та права / За ред. М.С. Кельмана, О.Г. Мурашин.

– К. : Кондор, 2006. – 477 с.


Збірник наукових статей. / Гол. ред. А. Мелешевич. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА,

2013. – 608 с.

11. Кінаш Б. С. Конституція в системі права: теоретико-правові аспекти її

реалізації / Б. С. Кінаш // Науковий вісник НАВСУ. – 2004. – № 3. –

С.225–232.

12. Коваль О. А. Принципи процесуального права та їх втілення в

законодавчій регламентації діяльності міліції України : дис. ... канд.

юрид. Наук : 12.00.01 / О.А. Коваль. – К., 2005. – 198 с.

13. Колотова О. В. Прогалини у праві та шляхи їх подолання : автореф. дис.

на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теорія та

історія держави і права; історія політичних і правових учень" /

О. В. Колотова. – К., 2010. – 19 с.

14. Косович В.М. Нормативне закріплення принципів права як чинник

досконалості нормативно-правових актів України / В.М. Косович//

Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права

ім. короля Д. Галицького. – Івано-Франківськ, 2013. – Вип.7. – С.40-51.



К. : КНТ, 2011. – 560 с.



17. Матвєєва Л. Г. Юридична природа та місце офіційних інтерпретаційних

актів у правовій системі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня


історія політичних і правових учень" / Л. Г. Матвєєва. – Харків, 2005. –

20 с.

18. Методика нормотворчої діяльності вищих навчальних закладів МВС

України /О. Л. Дзюбенко, О.Є. Користін, О.В. Мінченко, Н.П. Свиридюк,

В. В. Юсупов]. – К. : НАВС, 2011. – 44 с.

19. Москалюк В. М. Подолання колізій норм права, кодексів та законів:

теорія і судова практика / В. М. Москалюк, О. В. Москалюк // Адвокат. –

2010. – № 4. – С. 17–23.





59

22. Солоненко О. М. Юридична сутність правових актів / О. М. Солоненко //

Науковий вісник НАВСУ. – 2004. – № 2. – С. 28–33.






Паливода А. В., 2006. – 176 с.

25. Тиунова А. Б. Система правовых норм и отраслевое подразделение права

/ А. Б. Тиунова // Правоведение. – 1987. – № 4. – С. 63–69.

26. Тихомиров О. Д. Філософія простору і географія права: міфи чи

реальність юридичної компаративістики? / О. Д. Тихомиров // Науковий

вісник КНУВС. – 2006. – № 1. – С. 49–60.

27. Тихомиров Ю. А. Публичное право: падение и взлёты // Государство и

право. – 1996. – №1. – С. 3–12.

28. Томашевська М. О. Корпоративні акти в системі джерел права України :



М. О. Томашевська. – К., 2005. – 19 с.

Тема 11. Реалізація норм права


Вступ

1. Поняття і форми реалізації норм права.

2. Характеристика основних форм реалізації норм права.

3. Особливості реалізації норм права в правозастосовній діяльності органів

МВС.

Висновки




[Є. В. Білозьоров, Є. О. Гіда, А. М. Завальний та ін.] ; за заг. ред.

Є. О. Гіди. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2010. – 260 с.

2. Гусарєв С.Д. Теорія держави і права: [навч. посіб.] / Гусарєв С.Д.,

Олійник А. Ю., Слюсаренко О. Л. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.



4. Загальна теорія держави та права / За ред. М. С. Кельмана,

О. Г. Мурашина. – К. : Кондор, 2006. – 477 с.

60



ЛІТЕРА, 2013. – 608 с.

6. Зварич Р.В. Втілення морально-етичних засад суспільства у

правозастосуванні (теоретико-правові аспекти) / Р.В. Зварич// Науково-

інформаційний вісник Івано-Франківського університету права ім. короля

Д. Галицького. – Івано-Франківськ, 2013. – Вип.7. – С.65-71.



К. : КНТ, 2011. – 560 с.

8. Липень С. Правопонимание и приминение права: к проблеме

соотношения законности и усмотрения в правоприминительной

деятельности с позиций разных подходов к пониманию права в

юридической науке начала ХХ в. / С. Липень // Право України. – 2011. –

№ 1. – С. 317–319.

9. Проблеми культури професійної мови фахівця: теорія та практика :

Матеріали V всеукр. наук.-метод. конф. 25-26 січ. 2005 р. – Донецьк :

Донецький юрид. ін-т МВС при Донецькому нац. ун-ті., 2005. – 211 с.

10. Рабінович П. Верховенство права як соціально-природний феномен

(контури ідеалу) / П. Рабінович // Право України. – 2010. – № 10. –

С. 19–24.



12. Сюр Н.В. Правова інтеграція України до Європейського Союзу:

теоретико-правове дослідження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня


історія політичних і правових учень" / Н. В. Сюр. – К., 2006. – 20 с.

13. Теория государства и права : [курс лекцій] / Под ред. Н. М. Марченко. –

М. : Зерцало, 1997. – 475 с.


О. Д. Тихомиров, В. С. Ковальський ; за ред. С.Л. Лисенкова. – К. :




Паливода А. В., 2006. – 176 с.

16. Федоренко В. Утвердження процесуального конституційного права як

запорука дієвості принципу верховенства права в Україні / В. Федоренко

// Право України. – 2010. – № 3. – С. 89-98.

61

Тема 12. Механізм правового регулювання


Вступ

1. Правове регулювання : поняття та предмет.

2. Характеристика основних засобів, способів та типів правового

регулювання.

3. Поняття механізму правового регулювання та характеристика його

елементів.

Висновки



1. Горшенев В.М. Структура механизма правового регулирования /

В. М. Горшенев. – М., 1979.





ЛІТЕРА, 2013. – 608 с.

4. Кельман М.С. Теорія держави і права (схеми, таблиці, поняття) : навч.




К. : КНТ, 2011. – 560 с.





7. Мельник О. Сфера правового регулювання: поняття, ознаки, види /

О. Мельник // Право України. – 2010. – №9. – С.132-139.

8. Мень И. В. О соотношении правового и социального механизмов в

государстве / И. В. Мень // Государство и право. – 2010. – № 12. –

С. 78–82.

9. Новікова М. Юридичний компроміс як додатковий метод правового

регулювання / М. Новікова // Право України. – 2006. – № 9. – С. 34–36.

10. Осауленко О. Механізм правового регулювання виконання (відбування)

покарань у виді позбавлення волі / О. Осауленко // Науковий вісник

НАВСУ. – 2004. – № 5. – С.131–139.

11. Осауленко О. Структура механізму правового регулювання виконання

(відбування) покарань у виді позбавлення волі / О. Осауленко // Науковий

вісник НАВСУ. – 2004. – № 6. – С. 252–257.

62

12. Петришин О. Верховенство права в системі правового регулювання

суспільних відносин / О. Петришин // Право України. – 2010. – № 3. –

С. 24–36.




14. Тихомиров Ю. А. Правовое регулирование: теория и практика /

Ю. А. Тихомиров. – М., 2010. – 400 с.

Тема 13. Державний апарат України


Вступ

1. Поняття державного апарату, його співвідношення з механізмом держави.

2. Поняття, ознаки та види органів держави.

3. Принципи та основні шляхи удосконалення організації та діяльності

державного апарату України.

Висновки




питання теорії та практики реалізації / В. Аверʼянов // Право України. –

2010. – № 3. – С. 72–80.

2. Васильев А.С. Судебные и правоохранительные органы Украины /

[Васильев А. С., Иванов В. В., Корчевная Л. А. и др.]. – Х. : Одиссей,

2006. – 304 с.

3. Ведєрніков Ю.А. Теорія держави та права / Ведєрніков Ю.А.,

Грекул В. С., Папірна А. В. – Дніпропетровськ, 2005. – 176 с.

4. Гусарєв С.Д. Теорія права і держави : навч. посіб. / Гусарєв С. Д.,


5. Гусарєва О. С. Юстиція як складова правових систем сучасних країн

світу та України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид.

наук : спец. 12.00.01 "Теорія та історія держави і права; історія

політичних і правових учень" / О. С. Гусарєва. – К., 2010. – 16 с.

6. Дахова І. Поняття виконавчої влади та її місце в державному механізмі

України / І. Дахова // Право України. – 2002. – №12. – С.23–27.

7. Декларація про державний суверенітет України від 16 лип. 1990 р. //

Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.



ЛІТЕРА, 2013. – 608 с.

63

9. Концепція реформування органів кримінальної юстиції України [Текст] :

наук. проект / [В. І. Шакун (керівник), О. М. Джужа (співкерівник),

В. А. Ліпкан, Ю. Ю. Орлов, М. М. Осадчий] ; за ред. В. В. Коваленка. – К.

: НАВС, 2010. – 128 с.

10. Копейчиков В.В. Механизм государства в советской федерации /

В.В. Копейчиков. – М. : Юрид. лит. – 1973. – 200 с.

11. Кулага Е. Органи внутрішніх справ України в системі поділу державної

влади / Е. Кулага // Право України. – 2004. – № 9. – С. 23–26.

12. Наливайко Л. До питання про визначення поняття "механізм Української

держави" / Л. Наливайко // Підприємництво, господарство і право. – 2005.

– № 10. – С. 92-100.

13. Пелих Н. Державний апарат в умовах сьогодення / Н. Пелих //

Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 8. – С. 78–83.

14. Пікуля Т. Механізм держави: ретроспективний огляд та сучасні наукові

тенденції визначення / Т. Пікуля // Право і суспільство. – 2010. – № 2. –

С. 9–15.

15. Про адвокатуру : Закон України від 19 груд. 1992 р. № 2887-XII //

Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.

16. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ від 26 берз. 1992 р.

№ 2235-XII : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992.

– № 29. – Ст. 397.

17. Про Конституційний Суд України : Закон України від 16 жовт. 1996 р.

№ 422/96-ВР // Вісник Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.

18. Ракул О.В. Теоретичні засади удосконалення діяльності державного

апарату України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид.


політичних і правових учень" / О.В. Ракул. – К., 2010. – 16 с.

19. Старицька О. Проблемні питання довіри до державної влади в сучасній

Україні / О. Старицька // Підприємництво, господарство і право. – 2011. –

№ 1. – С. 71–75.

20. Теорія держави і права. Академічний курс : підруч. / О.В. Зайчук,

А.П. Заєць, В.С. Журавський та ін. ; під ред. О.В. Зайчука,

Н.М. Оніщенко. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К. : Юрінком Інтер, 2008.

– 688 c.

21. Шаповал В. Феномен державного органу (органи держави) або органу

державної влади: теоретико-правовий і конституційний аспекти /

В. Шаповал // Право України. – 2003. – № 8. – С. 25–30.



Вступ

1. Поняття, види та зміст правовідносин.

64

2. Субʼєкти права.

3. Обʼєкти правовідносин.

4. Юридичні факти.

Висновки




[Є.В. Білозьоров, Є.О. Гіда, А.М. Завальний та ін.] ; за заг. ред. Є.О. Гіди.

– К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2010. – 260 с.

2. Ведєрніков Ю.А., Грекул В.С. Теорія держави та права : навч. посіб. /

Ю.А. Ведєрніков, В. С. Грекул. – К. : ЦНЛ, 2005. – 224 с.

3. Гревцов Ю. К правопониманию: правовые отношения в связи с

юридическими фактами и нормами права / Ю. Гревцов // Право Украины.

2011. – № 1. – С. 256–263.

4. Гудима Д. Деякі новели в інтерпретації поняття "субʼєкт права": абсурдні

чи перспективні? / Д. Гудман // Право України. – 2010. – № 2. – С.82–88.

5. Гусарєв С.Д. Теорія права і держави : навч. посіб. / Гусарєв С.Д.,


6. Давидов Р. Питання теорії конституційних правовідносин / Р. Давидов,

Ю. Данилюк // Право України. – 2006. – №1. – С.16–20.

7. Завальний А. М. Аналіз юридичних фактів в контексті функціонального

аспекту "опорних понятійних рядів" / А. М. Завальний // Актуальні

питання державотворення в Україні очима молодих учених : Зб. наук.

праць міжнародної наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих

учених Київського національного університету імені Т. Шевченка 23-24

квіт. 2009 р. – К., 2009. – Ч. І. – С. 44–46.

8. Завальний А. М. Юридичні факти в структурі предмета правоохоронної

діяльності / А. М. Завальний // Принципи гуманізму та верховенства

права як умова розвитку демократичної соціальної правової держави

(памʼяті професора В.В. Копєйчикова) : матеріали міжвуз. наук.-теорет.

конф. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2009. – С. 106–109.


Збірник наукових статей. Гол. ред. А. Мелешевич. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА,

2013. – 608 с.

10. Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії

права / Г. Кикоть // Право України. – 2003. – № 7. – С. 29–32.

11. Кикоть Г. Юридичні факти у механізмі правового регулювання:

проблеми теорії / Г. Кикоть // Право України. – 2005. – № 7. – С. 109–11.

12. Коржанський М. Цінність суспільних відносин / М. Коржанський,

О. Коржанська // Право України. – 2006. – № 12. – С. 20–24.

65



К. : КНТ, 2011. – 560 с.

14. Кравцова Т. Правова характеристика відносин, що виникають в сфері

державного регулювання господарської діяльності / Т. Кравцова // Право

України. – 2004. – № 6. – С. 31–42.




О.І. Осауленко. – К. : Істина, 2007. – 330 с.

17. Павлик Л. Розвиток правових відносин та міжнародної правової

допомоги / Л. Павлик //Право України. – 2005. – № 5. – С.129–133.



19. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави та права /

П. М. Рабінович. – К., 1994. – 267 с.



21. Спаський А.С. Теоретико-методологічні засади дослідження

правовідносин за участю органів внутрішніх справ / А.С. Спаський //

Науковий вісник КНУВС. – 2006. – № 2. – С. 43–49.

22. Сташків Б. Субʼєкти правовідносин у сфері соціального забезпечення /

Б. Сташків // Право України. – 2003. – № 2. – С. 39–46.

23. Теорія держави і права. Академічний курс : підруч. / [О. В. Зайчук,

А. П. Заєць, В. С. Журавський та ін.] ; під ред. О. В. Зайчука,

Н. М. Оніщенко. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К. : Юрінком Інтер, 2008.

– 688 c.




25. Чутчєва О. Громадяни як субʼєкти соціально забезпечувальних

правовідносин : теорія і практика / О. Чутчєва // Право України. – 2003. –

№ 7. – С. 65–69.

Тема 15. Законність, правопорядок, суспільний порядок і дисципліна


Вступ

1. Поняття і співвідношення законності, правопорядку і суспільного

порядку.

2. Принципи і гарантії законності.

3. Шляхи зміцнення державної дисципліни і законності в умовах

формування правової держави в Україні.

66

4. Роль ОВС у забезпеченні та охороні режиму законності.

Висновки



1. Горбунова Л. Історія дослідження ідеї та поняття законності /

Л. Горбунова // Право України. – 2004. – № 2. – С.3-8.



3. Дубінчак В. М. Правоохоронна діяльність: сутність, субʼєкти, засоби

забезпечення (теоретико-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття

наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теорія та історія держави

і права; історія політичних і правових учень" / В. М. Дубінчак. – К., 2010.

– 19 с.

4. Дума В. В. Правозастосовча діяльність та форми її здійснення : автореф.

дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теорія

та історія держави і права; історія політичних і правових учень" /

В. В. Дума. – К., 2010. – 20 с.

5. Евдокимова Е. Г. Правовой режим законности: теория и история /

Е. Г. Евдокимова, Р.А. Романов // Известия вузов. Правоведение. – 2001.

– № 5. – С. 161–228.



ЛІТЕРА, 2013. – 608 с.

7. Кельман М.С. Теорія держави і права (схеми, таблиці, поняття, принципи,

основні засади) : навч. посіб. / Кельман М.С., Ординський В.Л.,

Штенгрет М.Й. – Львів : ЛІВС, 2003. – 180 с.







К.: КНТ, 2011. – 560 с.

10. Крижанівський А. Правопорядок як феномен правової реальності /

А. Крижанівський // Юридический вестник. – 2004. – № 1. – С. 69–74.

11. Липень С. Правопонимание и приминение права: к проблеме

соотношения законности и усмотрения в правоприминительной

деятельности с позиций разных подходов к пониманию права в

юридической науке начала ХХ в. / С. Липень // Право України. – 2011. –

№ 1. – С. 317–319.



67



13. Макарова О. В. Правовий нігілізм: теоретико-правовий аспект : автореф.



О. В. Макарова. – К., 2010. – 19 с.

14. Мелех Л. В. Законність у правозастосовній діяльності : автореф. дис. на

здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теорія та історія

держави і права; історія політичних і правових учень" / Л. В. Мелех. –

Львів, 2010. – 16 с.



16. Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджено

постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовт. 2006 р. № 1383.

17. Притика Д. Зміцнення законності та протидія проявам злочинності в

економічній сфері / Д. Притика // Право України. – 1999. – № 5. –

С.14–17.

18. Ракул О. В. Теоретичні засади удосконалення діяльності державного

апарату України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид.


політичних і правових учень" / О. В. Ракул. – К., 2010. – 16 с.

19. Тертишник В. Верховенство права і закону / В. Тертишник // Право

України. – 2010. – №6. – С. 87–93.

20. Чупринський Б. О. Формування професійної культури майбутніх юристів:

філософсько-правове дослідження : автореф. дис. на здобуття наук.

ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 "Філософія права" /

Б. О. Чупринський. – Львів, 2010. – 18 с.

Тема 16. Правова поведінка


Вступ

1. Поняття правової поведінки, її ознаки, види, склад.

2. Поняття, види правомірної поведінки.

3. Поняття, види протиправної поведінки.

Висновки



1. Білозьоров Є. Юридична відповідальність як передумова правомірної

поведінки особи: теоретичні аспекти / Є. Білозьоров // Право України. –

2006. – № 1. – С.50–54.

68

2. Бугера О. Роль засобів масової інформації як одного з чинників

профілактики протиправної поведінки неповнолітніх / О. Бугера // Право

України. – 2005. – № 4. – С.92–95.

3. Девіантна поведінка: сучасна парадигма / [Н. В. Ківенко та ін.]. – Ірпінь :

Академія Державної податкової служби України, 2002. – 240 с.



ЛІТЕРА, 2013. – 608 с.

5. Капітанська С. А. Правомірна бездіяльність як форма правової поведінки

: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01


С. А. Капітанська. – К., 2005. – 15 с.



К. КНТ, 2011. – 560 с.








О. В. Макарова. – К., 2010. – 19 с.

9. Мала енциклопедія теорії держави і права / За заг. ред.

Ю. Л. Бошицького. – К. : Вид-во Європейського університету, 2010. –

368 с.

10. Мартиненко О. Феномен правопорушень серед працівників міліції:

питання кримінально-правової дефініції / О. Мартиненко, О. Ігнатов //

Право України. – 2005. – № 1 – С. 60–63.

11. Оксамытный В. В. Правомерное поведение личности / В. В. Оксамытный.

– К., 1985.


О. І. Осауленко. – К. : Істина, 2007. – 330 с.

13. Полянський Т. Зловживання правом (загальнотеоретичний аналіз) /

Т. Полянський // Право України. – 2010. – №1. – С.128–134.

14. Сахань Е. Деструктивное правопонимание: причины, проявления, пути

предупреждения / Е. Сахань // Право Украины. – 2011. – № 1. –

С.320–322.

15. Сучасна правова енциклопедія / За заг. ред. О.В. Зайчука. – К. : Юрінком

Інтер, 2009. – 384 с.


правопонимания / М. Теплюк // Право Украины. – 2011. – № 1. –

С.291–299.

69

Тема 17. Правопорушення


Вступ

1. Поняття і ознаки правопорушення.

2. Види правопорушення, критерії їхньої класифікації.

3. Склад правопорушення, характеристика його елементів.

4. Причини правопорушень та шляхи їх подолання.

5. Роль ОВС в боротьбі з правопорушеннями.

Висновки



1. Башук О. Правопорушення і закон. Поради античного мислителя /

О. Башук // Право України. – 2011. – № 1. – С. 287–294.

2. Бугера О. Роль засобів масової інформації як одного з чинників

профілактики протиправної поведінки неповнолітніх / О. Бугера // Право

України. – 2005. – № 4. – С.92–95.

3. Девіантна поведінка: сучасна парадигма / [Н. В. Ківенко та ін.]. – Ірпінь :

Академія Державної податкової служби України, 2002. – 240 с.

4. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности /

Ю. А. Денисов. – Л., 1983. – 142 с.

5. Дубінчак В. М. Правоохоронна діяльність: сутність, субʼєкти, засоби

забезпечення (теоретико-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття

наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теорія та історія держави

і права; історія політичних і правових учень" / В. М. Дубінчак. – К., 2010.

– 19 с.




В. В. Дума. – К., 2010. – 20 с.



ЛІТЕРА, 2013. – 608 с.

8. Кадикало О. І. Офіційне тлумачення норм Конституції і законів

конституційними судами (на прикладі України та країн СНД) : автореф.



О. І. Кадикало. – К., 2010. – 20 с.

9. Концепція реформування органів кримінальної юстиції України [Текст] :

наук. проект / [В. І. Шакун (керівник), О. М. Джужа (співкерівник),

В. А. Ліпкан, Ю. Ю. Орлов, М. М. Осадчий] ; за ред. В. В. Коваленка. – К.

: НАВС, 2010. – 128 с.

70

10. Коржанський М. Група осіб як субʼєкт злочину / М. Коржанський //

Право України. – 2005. – № 11. – С. 78–81.



К. : КНТ, 2011. – 560 с.

12. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение, норма и патология /

В. Н. Кудревцев. – М. : Наука, 1992. – 287 с.




О. В. Макарова. – К., 2010. – 19 с.

14. Мала енциклопедія теорії держави і права / За заг. ред. Ю.Л. Бошицького.

– К. : Вид-во Європейського університету, 2010. – 368 с.

15. Мартиненко О. Державна превенція злочинності у системі органів

внутрішніх справ/ О. Мартиненко // Право України. – 2005. – №6. –

С.58-61.

16. Мартиненко О. Феномен правопорушень серед працівників міліції:

питання кримінально-правової дефініції / О. Мартиненко, О. Ігнатов //

Право України. – 2005. – № 1 – С. 60–63.

17. Панасюк О. Зловживання субʼєктивними трудовими правами: постановка

проблеми / О. Панасюк, І. Богдан // Право України. – 2010. – № 3. –

С. 161–166.



19. Сенаторов М. Права потерпілого від злочину: міжнародні стандарти та

вітчизняний шлях / М. Сенаторов // Право України. – 2006. – № 5. –

С. 130–136.

20. Соломко З. Ридеологизация как логика постсоветского правопонимания /

З. Соломко // Право Украины. – 2011. – № 1. – С.228–231.


Інтер, 2009. – 384 с.


правопонимания / М. Теплюк // Право Украины. – 2011. – № 1. –

С.291–299.

23. Шульга А. М. Обхід закону як вид зловживання правом / А. М. Шульга //

Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ –

2010. – № 3 (50). – С.22–26.

Тема 18. Юридична відповідальність: поняття, підстави, види


Вступ

1. Юридична відповідальність: поняття, ознаки, функції.

71

2. Види юридичної відповідальності.

3. Підстави та принципи юридичної відповідальності.

4. Роль міліції у реалізації функцій інституту юридичної відповідальності.

Висновки



1. Аземша І. Б. Юридична відповідальність: сучасні погляди, дискусії та

концепції / І. Б. Аземша // Часопис Київського університету права. – 2010.

– № 2. – С.54–57.

2. Білозьоров Є. Юридична відповідальність як передумова правомірної

поведінки особи: теоретичні аспекти / Є. Білозьоров // Право України. –

2006. – № 1. – С.50–54.

3. Болсунова О. М. Сутнісні засади принципів юридичної відповідальності /

О. М. Болсунова // Часопис київського університету права. – 2010. – № 4.

– С.48–52.

4. Демиденко В. О. Конституційно-правова відповідальність: позитивний та

ретроспективний аспекти / В. О. Демиденко // Науковий вісник КНУВС. –

2006. – № 1. – С. 61–67.

5. Демиденко В.О. Підстави конституційно-правової відповідальності /

В. О. Демиденко // Науковий вісник КНУВС. – 2006. – № 5. – С. 91–97.

6. Добрынин Н. М. К вопросу о конституционной ответственности /

Н. М. Добрынин// Государство и право. – 2010. – №10. – С. 17–26.



ЛІТЕРА, 2013. – 608 с.

8. Зелена О. Визначення підстав юридичної відповідальності: актуальні

питання / О. Зелена // Право України. – 2003. – №4. – С.21–25.

9. Іваненко О. Визначення поняття, сутності та видів соціальної

відповідальності: актуальні проблеми / О. Іваненко // Право України. –

2006. – №1.– С.60–64.

10. Інститут юридичної відповідальності у демократично-правових системах

/ За заг. ред. Н. М. Оніщенко. – К. : Юридична думка 2009. – 219 с.

11. Кельман М. С. Теорія держави і права (схеми, таблиці, поняття) : навч.








К. : КНТ, 2011. – 560 с.

72

14. Кузніченко О. Матеріальна відповідальність працівників органів

внутрішніх справ: її правове регулювання / О. Кузніченко // Право

України. – 2001. – №1. – С. 77–80.

15. Осауленко А.О. Особливості нормативно-правової конструкції

юридичної відповідальності / А.О. Осауленко // Науковий вісник

НАВСУ. – 2005. – № 2. – С. 79–85.

16. Осауленко А. О. Санкція і юридична відповідальність у публічному праві

/ А. О. Осауленко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх

справ України. – 2003. – № 4. – С. 140–144.


/ М. М. Пендюра. – К. : ТЕКСТ, 2009. – 208 с

18. Решетник Л. Правові проблеми юридичної відповідальності в галузі

екології / Л. Решетник // Право України. – 2003. – №8. – С.81–85.

19. Ровінський Ю. Санкції як міра фінансово-правового примусу й їх

співвідношення з юридичною відповідальністю / Ю. Ровінський //

Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 1. – С. 15-18.



21. Старцев О. Актуальні проблеми юридичної відповідальності посадових

осіб у сфері управлінської діяльності / О. Старцев // Право України. –

2000. – № 11. – С. 112–115.

22. Угрюмова Г. Загальна характеристика дисциплінарної відповідальності і

дисциплінарного проступку за українським трудовим правом /

Г. Угрюмова // Право України.– 2005. – № 5.– С. 78–81.

Тема 19. Тлумачення норм права


Вступ

1. Загальна характеристика тлумачення норм права.

2. Види тлумачення правових норм за субʼєктом.

3. Тлумачення норм права за обсягом.

4. Способи тлумачення правових норм.

Висновки




питання теорії та практика реалізації / В. Аверʼянов // Право України. –

2010. – № 3. – С. 72–80.

2. Гончаров О. Американська оригіналістична теорія тлумачення

юридичних норм і сучасність / О. Гончаров / Право України – 2010. – №1.

– С.142–148.

73

3. Гусарєв С.Д. Тематичний словник термінів та визначень з курсу теорії

держави та права / Гусарєв С.Д., Олійник А. Ю., Слюсаренко О. Л. – К.,

1995. – 75 с.



5. Дудаш Т. Влияние правопонимания органов конституционной

юрисдикции на их правотолковательную деятельность (Германия, США,

Украины) / Т. Дудаш // Право Украины. – 2010. – № 1. – С. 307-313.




В. В. Дума. – К., 2010. – 20 с.



ЛІТЕРА, 2013. – 608 с.

8. Капліна О. Буквальне тлумачення норм кримінально процесуального

права / О. Капліна // Вісник Академії правових наук України. – 2005. –

№ 1( 40). – С.150–161.

9. Капліна О. Особливості тлумачення норм кримінально-процесуального

права / О. Капліна // Право України. – 2005. – № 3. – С. 114–118.

10. Капліна О. Поширювальне тлумачення і аналогія кримінально-

процесуального закону: проблеми розмежування / О. Капліна // Вісник

Академії правових наук України. – 2004. – № 4( 39). – С.152–162.

11. Коталейчук С.П. Теорія держави та права : навч. посіб. для підготовки до


К. : КНТ, 2011. – 560 с.

12. Молибога М.П. Тлумачення норм права: сутнісні характеристики /

Молибога М. П. // Часопис Київськ. ун-ту права. – 2010. – № 2. –

С. 54–57.

13. Павленко Р. Тлумачення та використання превентивної термінології у

кримінології / Р. Павленко // Право України. – 2005. – № 6. – С.71-86.

14. Пономаренко В. Тлумачення деяких аспектів сучасного процесуального

законодавства / В. Пономаренко, О. Брусник // Право України. – 2003. –

№ 12. – С. 73-74.

15. Радзівон С. Проблеми юридичного тлумачення термінів

"адміністративний огляд" і " адміністративний обшук" / С. Радзівон //

Право України. – 2005. – № 3. – С.9-13.

16. Савчак А. Дія закону в часі:теорія та правові позиції Конституційного

Суду України / А. Савчак // Підприємництво, господарство і право. –

2011. – № 1. – С. 64-67.

17. Спасібо-Фатєєва І. Доктринальне тлумачення / І. Спасібо-Фатєєва //

Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 1( 40). – С.14-25.

74

18. Трагнюк О. Тлумачення норм міжнародних договорів національним

судом / О. Трагнюк // Право України. – 2003. – № 3. – С. 18–21.

19. Чулінда Л.І. Юридико-лінгвістичне тлумачення текстів нормативно-

правових актів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук

: спец. 12.00.01 "Теорія та історія держави і права; історія політичних і

правових учень" / Л. І. – К., 2003. – 17 с.

Тема 20. Основні напрямки реформування правової системи України


Вступ

1. Поняття правової системи.

2. Характеристика елементів правової системи.

3. Основні напрямки вдосконалення правової системи України.

Висновки




[Є. В. Білозьоров, Є. О. Гіда, А. М. Завальний та ін.] ; за заг. ред.

Є. О. Гіди. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2010. – 260 с.

2. Бехруз Х. Исламские традиции права / Х. Бехруз. – О., 2006. – 293 с.

3. Бехруз Х. Праворозуміння, розуміння права і правова система / Х. Бехруз

// Право України. – 2010. – № 4. – С. 143–148.

4. Васецький В. Ю. Доктрина прав людини в романо-германській правовій

системі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец.

12.00.01 "Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових

учень" / В. Ю. Васецький. – К., 2006. – 20 с.

5. Васечко Л. Націоанльне право в умовах глобалізації / Л. Васечко //


6. Волошин Ю. О. Конституційно-правове забезпечення Європейської

міждержавної інтеграції: проблеми теорії і практики : автореф. дис. на

здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.12

"Конституційне право; муніципальне право" / Ю. О. Волошин. – К., 2010.

– 32 с.

7. Гелей С. Політико-правові системи світу / Гелей С., Рутар С., Кендус О. –

Л., 2002. – 224 с.

8. Гусарєва О. С. Юстиція як складова правових систем сучасних країн

світу та України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид.


політичних і правових учень" / О. С. Гусарєва. – К., 2010. – 16 с.

9. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К.

Жоффре-Спиноза. – М., 2003. – 399 с.

75

10. Євграфова Є. Доктрини та концепції у правовій системі України: форми і

сфери застосування / Э. Эвграфов // Право України. – № 5. – 2010. –

С.77–85.

11. Журавський В.С. Етапи гармонізації законодавства України із

європейським законодавством / В.С. Журавський // Держава і право. –

2002. – Вип. 16. – С. 399–401.



ЛІТЕРА, 2013. – 608 с.

13. Корчевна Л. Українське право і романсько-германська традиція /

Л. Корчевна // Право України. – 2004. – № 5. – С.19-22.



К. : КНТ, 2011. – 560 с.

15. Луць Л. А. Європейські міждержавні правові аспекти та проблеми

інтеграції з ними правової системи України (теоретичний аспект) /

Л. А. Луць. – К., 2003. – 324 с.

16. Луць Л. А. Методологія порівняльного правознавства / Л. А. Луць //

Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали

III регіональної наук. конф. – Львыв, 1997. – С.29–34.

17. Оніщенко Н. М. Правова система і держава в Україні / Н. М. Оніщенко. –

К., 2002. – 131 с.

18. Панасюк В.В. Право европейское и внутригосударственное: практические

аспекты функционирования двух правовых порядков / В. В. Панасюк //

Юрист. – 1998. – № 5. – С.55–60.

19. Погорілко В. Правова система України – стан та перспективи розвитку /

В. Погорілко, М. Малишко // Право України.– 1998. – № 9–10. – С.10–12.

20. Політико-правова система України [Текст]. Вип. II / Ред. В.В. Болгов [и

др.]. ... Плюс : Медіа центр : Новий світ, 2004. – 303 с.

21. Ралько В.В. Трансформация правовых систем: основные научные

подходы и перспективы процесса / В. В. Ралько // Государство и право. –

№ 1. – 2010. – С.111– 115.

22. Сіроштан Ю. Характеристика адміністративної діяльності патрульних

служб поліції Великобританії, Канади, США та Франції / Ю. Сіроштан //


23. Скакун О.Ф. Правова система України на правовій карті світу /

О. Ф. Скакун. – Х., 2004. – 96 с.

24. Тихомиров А.Д. Юридическая компаративистика: философские,

теоретические и методологические проблемы : [монография] /

А.Д. Тихомиров. – К. : Знання, 2005. – 334 с.

25. Ткаченко В.Д. Порівняльне правознавство : [підруч. для студ. юр. спец.

вищих навч. закл.] / В. Д. Ткаченко. – Х., 2003. – 274 с.

76

26. Хаустова М. Г. Національна правова система за умов розбудови правової

демократичної державності в Україні : автореф. дис. на здобуття наук.

ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теорія та історія держави і

права; історія політичних і правових учень" / М. Г. Хаустова. – Х., 2005. –

19 с.

27. Чернецька О. В. Правові системи сучасності / О. В. Чернецька. – Ірпінь,

2003. – 102 с.


1. Поняття теорії держави і права як фундаментальної юридичної науки,

навчальної дисципліни.

2. Предмет і методологія теорії держави та права.

3. Функції теорії держави та права.

4. Система юридичних наук і місце в них теорії держави та права.

5. Поняття та ознаки держави.

6. Поняття суверенітету та його види. Суверенітет державної влади.

7. Право і держава: аспекти співвідношення.

8. Теорії походження держави.

9. Історичні типи держав.

10. Політична система суспільства: поняття, основні функції та елементи.

11. Місце і роль держави в політичній системі України.

12. Поняття та класифікація функцій держави.

13. Внутрішні функції держави: поняття і зміст.

14. Зовнішні функції держави: поняття та зміст.

15. Форми і методи здійснення функцій держави.

16. Поняття та елементи форми держави.

17. Поняття та види форми правління. Їх характеристика.

18. Поняття та види форми державного устрою. Їх характеристика.

19. Поняття та види державно-правового режиму.

20. Характеристика різновидів демократичного режиму.

21. Особливості елементів форм Української держави.

22. Механізм держави як система державних організацій.

23. Поняття та структура державного апарату України.

24. Принципи організації та функціонування апарату держави.

25. Поняття та ознаки органів держави.

26. Види органів держави.

27. Поняття та ознаки правової держави.

28. Поняття та ознаки соціальної держави.

29. Поняття громадянського суспільства та його співвідношення з правовою

державою.

30. Доктрина держави загального благоденства.

31. Основні ідеї марксистського вчення про державу.

32. Поняття предмету та методу правового регулювання.

77

33. Поняття та ознаки права, його соціальна цінність.

34. Принципи права та їх характеристика.

35. Поняття та види функцій права.

36. Характеристика спеціально-юридичних функцій права.

37. Поняття та види субʼєктів права.

38. Поняття системи права.

39. Структура права та характеристика його елементів.

40. Основні елементи системи права та їх характеристика.

41. Поняття і зміст системи законодавства.

42. Співвідношення системи права і системи законодавства.

43. Поняття і види систематизації нормативно-правових актів.

44. Поняття і види соціальних норм, їх основні властивості.

45. Види норм права.

46. Структура норм права. Види структурних елементів.

47. Норма права і стаття нормативно-правового акту. Способи викладення

норм права в статтях нормативно-правових актів.

48. Субʼєкти та види правотворчості.

49. Принципи та стадії правотворчості.

50. Поняття і види форм /джерел/ права.

51. Нормативно-правовий акт як основна форма /джерело/ права України.

52. Види нормативно-правових актів.

53. Закон та його види. Роль Основного закону в системі законодавства

України.

54. Дія нормативно-правових актів у просторі та по колу осіб.

55. Дія нормативно-правових актів у часі.

56. Поняття та форми реалізації норм права.

57. Застосування норм права як особлива форма їх реалізації.

58. Стадії застосування норм права.

59. Вимоги правильного застосування норм права.

60. Поняття і види тлумачення норм права.

61. Способи тлумачення норм права.

62. Офіційне та неофіційне тлумачення норм права.

63. Тлумачення норм права за обсягом.

64. Поняття прогалин та колізій законодавства, шляхи їх усунення.

65. Поняття та основні ознаки правовідносин.

66. Види правовідносин і критерії їх класифікації.

67. Склад правовідносин.

68. Зміст правовідносин.

69. Поняття і види обʼєктів правовідносин.

70. Поняття субʼєктивного права та його структура.

71. Поняття та класифікація юридичних фактів.

72. Види правової поведінки.

73. Правова поведінка: поняття та ознаки.

78

74. Поняття та ознаки правомірної поведінки.

75. Види правомірної поведінки.

76. Правопорушення: поняття, ознаки та види.

77. Склад правопорушення та характеристика його елементів.

78. Поняття та ознаки юридичної відповідальності.

79. Мета та функції юридичної відповідальності.

80. Підстави притягнення та звільнення від юридичної відповідальності.

81. Підстави, що виключають юридичну відповідальність.

82. Види юридичної відповідальності.

83. Гарантії законності: поняття та види.

84. Поняття та принципи законності.

85. Характеристика законності як принципу здійснення державної влади.

86. Поняття та види державної дисципліни.

87. Поняття і структура правосвідомості.

88. Правова культура: поняття, структура, види.

89. Правове регулювання як різновид правового впливу на суспільні

відносини.

90. Стадії процесу правового регулювання.

91. Поняття механізму правового регулювання та його структура.

92. Типи правового регулювання.

93. Поняття правової системи та характеристика її елементів.

94. Основні види правових сімей та їх характеристика.

95. Поняття та елементи правового статусу особи.

79

ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Історія держави та права зарубіжних країн вивчає загальні закономірності

виникнення, розвитку і функціонування держави та права окремих країн у

конкретно-історичних умовах в хронологічний послідовності.

Основне завдання курсу історії держави та права зарубіжних країн –

навчити слухачів глибоко розуміти закономірності історичного процесу,

засвоїти комплекс важливих факторів державотворення, виникнення та

функціонування інститутів державної влади та управління, вміти правильно

аналізувати правові акти, ті чи інші реформи державного апарату, розуміти їх

причини, суть, наслідки.

Мета навчання:

поглибити, систематизувати та закріпити знань з історії держави та права;

ознайомити з джерелами права та науковою літературою;

сформувати навички для самостійного опрацювання джерел права та

наукової літератури, розвивати творче та логічне мислення;

підвищити правову, політичну та загальну культуру, розширити світогляд

у сфері історично-правової навчальної дисципліни, нагромадити

належний запас знань, що дозволить слухачам глибоко пізнати основні

закономірності розвитку і функціонування держави та права.

Плани семінарських занять, теми рефератів складені з урахуванням

сучасних підходів і оцінок історичною та юридичною науками державно-

правових явищ, що розвивалися протягом багатьох століть у країнах близького

і далекого зарубіжжя. Вони охоплюють основні періоди загальної історії

держави і права, зосереджують увагу слухачів на ключових проблемах

формування державно-правових інститутів.


знати:

передумови, основні закономірності й особливості виникнення та

розвитку різних типів і форм зарубіжних держав, структуру та функції її

органів, суспільній і державний лад, становлення та розвиток права;

на основі джерел права уміти характеризувати:

суспільний лад (структура суспільства, економічне, політичне, соціальне

правове становище окремих станів, соціальних груп і класів);

державний устрій (форма правління, форма устрою, центральні і місцеві

органи влади і управління, їх компетенція);

право (характерні риси, джерела та памʼятки права, розвиток окремих

галузей та інститутів права) тієї чи іншої країни на конкретних етапах її

історичного розвитку.

Реферат – як найпростіша форма наукової роботи, являє собою доповідь на

визначену тему, що включає огляд джерел права та інших наукових

80

матеріалів. Важливо уточнити, що реферат охоплює не тільки висвітлення

певної теми, а й ставлення до неї автора.

Як правило, може бути в письмовій формі та може бути використаний як

доповідь, звіт.

Підготовка рефератів є важливим засобом формування у слухачів способів і

прийомів опрацювання джерел права, наукової літератури.

Реферат повинен мати певну структуру, яка вимагає: вступ (дає уявлення

про актуальність і значимість теми, ставить певні завдання), основна частина

(містить стислий огляд і оцінку наукової літератури, аргументацію положень і

висновків, які автор вважає найвагомішими при висвітлені питання), висновку

(формування значення набутих знань для наукової і практичної роботи),

списку використаної літератури та джерела права.

Глибоке вивчення світового досвіду державотворення без ідеологічних

стереотипів сприяє кращому пізнанню слухачами суті, функцій і соціального

призначення держави і права, допомагає юристам краще орієнтуватися в

сучасних проблемах реформування політичної та правової системи, що

відбувається в сучасній Україні.


Давньосхідна деспотія – це форма державного правління, що

характеризувалася такими ознаками: необмеженою спадковою владою

монарха; зосередженням у його руках релігійної влади; наявністю

централізованого, розгалуженого бюрократичного апарату чиновників;

визнанням монарха верховним власником землі.

Історичні форми виникнення держави:

афінська, при якій держава та право виникли як результат внутрішніх

суперечностей у родовому суспільстві;

римська, при якій держава та право виникли в результаті боротьби

родової аристократії (патриціїв) з населенням поза родової общини

(плебеями);

германська, при якій держава виникла як результат завоювання одного

племені іншим і підкоренням його.

Авілуми – це особлива група вільного населення Стародавнього Вавилону,

що наділена певними привілеями у правовому та соціальному становищі.

Варни – це особливі соціальні групи вільного населення Стародавньої Індії,

нерівні за своїм суспільним і правовим становищем; замкнуті соціальні стані

(касти).

Казуїстична форма права – викладення правових норм не в загальному,

абстрактному вигляді, а у формі конкретних випадків (казусів).

Номарх – це глава ному (адміністративно-територіальної одиниці

Стародавнього Єгипту), який уособлював найвищу судову та адміністративну

владу на місцях.

81

Ордалії – це способи випробувань (вогонь, вода, поєдинок) особи

(обвинуваченого, свідка), за результатами якої вона визнавалася винною або

виправданою, а її свідчення – правдивими чи брехливими.

Синкретизм права – внутрішня нерозчленованість права, поєднання його з

іншими соціонормативними регуляторами (звичаями, традиціями, релігійними

віруваннями, обрядами, мораллю та ін.).

Архонти – це виборні посадові особи Афін.

Ареопаг – це орган управління Афін, що обирав і контролював діяльність

архонтів.

Апела – це народні збори у Спарті.

Архагети – найвищі посадові особи у Спарті (дві особи).

Герусія – збори старійшин найсильніших і найвпливовіших родів Спарти,

вищий орган влади.

Ефорат – орган державного управління у Спарті (пʼять осіб), що

здійснював контроль за діяльністю герусії та архагетів, а також виконував

судові функції.

Магістратура – це сукупність вищих посадових осіб виконавчої влади

Римської республіки, її магістрів.

Аллод – подарована знаті королівська земля, що ставала успадкованою

власністю, яка могла вільно відчужуватися (держава франків).

Бенефіцій – земельні ділянки разом із селянами, що надавалися

франкським королем у довічне користування феодалу.

Генеральні штати – це станово-представницький орган,

загальнофранцузьке зібрання трьох станів населення (світські феодали,

духовенство, міщани).

Комуна – орган місцевого самоуправління (Франція) – Паризька Комуна.

Приватне право – це сукупність правових норм (цивільних, сімейних,

авторських), спрямованих на врегулювання та захист інтересів людей.

Публічне право – це сукупність правових норм (кримінальних,

процесуальних), що регулюють відносини між державою та людьми.

Тип держави – сукупність певних суттєвих ознак, властивим державно-

правовим системам, які притаманні державам однієї соціально-економічної

формації.


№




нари

Прак-

тичні

заняття

1 2 3 4 5

1.

ІДПЗК як наука та навчальна

дисципліна. Держава та право країн

Стародавнього світу

2 4 –

2. Держави та право в Середньовіччя 2 4 –

82

1 2 3 4 5

3. Держава та право Нового часу 2 4 –

4. Історія держави та права Новітнього

часу 2 2 –

5. Підсумкова лекція 2 – –




1. Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави і права зарубіжних країн. Навч.

посіб. – К., 2009. – 672 с.

2. Всеобщая история государства и права / Под ред. К.И. Батыра. – М., 1998.

– 456 с.

3. Глиняный В.П. История государства и права зарубежных стран. – 4-е изд.

Ч.1. – Харьков, 2004. – 832 с.

4. Газін В.П. Канилов С.А. Новітня історія країн Європи та Америки (1945 –

2002 роки) навч. посіб. К., Либідь 2004. – 624 с.

5. Исаев И.А. История государства и права России. – М., 1998. – 608 с.

6. История государства и права СССР: Сборник документов. – М., 1988. –

Ч. 1, 2.

7. История государства и права зарубежных стран / Учеб. в 2-х ч./ Под ред.

С.А. Жидкова, Н.А. Крашенинниковой. 2-е изд. – М., 2003. – Т 1. – 624 с.;

Т 2. – 720 с.

8. Історія держави та права зарубіжних країн: Навчальний посібник для

дистанційного навчання / Захарченко П.П., Ковалевська О.О.,

Кузьминець О.В. – К.: Ун-т. "Україна", 2005. – 213 с.

9. Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія / За ред.

В.Д. Гончаренка. – К., 2002. – 716 с.

10. Історія держави та права зарубіжних країн / За заг. ред. проф.

О.М. Джужи. – 2-е вид. доп. і перероб., К.: Атіка, 2006. – 256 с.

11. Історія Стародавнього світу Ч. 2. / За ред. Ю.С. Крушкал, К., 1976. –

416 с.

12. История средних веков. М., 1980. – 576 с.

13. История древнего Рима. 2-е изд. перераб. и доп. М., 1981. – 336 с.

14. Крестовенская Н.Н. История государства и права зарубежніх стран.

Практикум. Х., 2002. – 608 с.

15. Макарчук В.С. Історія держави і права зарубіжних країн. – 4-е вид. К.,

2004. – 616 с.

16. Музыченко П.П., Витман К.Н. История государства и права зарубежних

стран. История государства и права России: Уч. пособие. – Х., 2001. –

Ч.2.

83

17. Омельченко О.А. Всеобщая история государства и права: Учебник. – М.,

1998. – Т. 1, 2.

18. Орленко В.І., Орленко В.В. Історія держави і права зарубіжних країн:

посіб. для підготов. до іспитів. – 4-е вид. стереотип. – К.: Паливода А.В.,

2010. – 244 с.

19. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. Підручник. К.,

1995. – 267 с.

20. Российское законодательство Х-ХХ вв. (тексты и коментарии): В 9-х т. /

Под общ. ред. О.И. Чистякова. – М.: Юрид. лит., 1984. – Т. 4-6.

21. Страхов М.М. Історія держави та права зарубіжних країн. Підручник. 2-е

вид. перероб. і доп. К., 2003. – 584 с.

22. Соловьев С.М. Чтения и рассказы по истории России. М., Правда. 1989. –

768 с.

23. Трофанчук Г.І. Історія держави та права зарубіжних країн. / Навч. посіб. –

К.: Юрінком, 2011. – 400 с.

24. Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн. – К.: Вища

школа, 1994. – 464 с.

25. Хома Н.М. Історія держави і права зарубіжних країн: навч. посіб. – Львів,

2010. – 480 с.

26. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран / Под

ред. З.М. Черниловского. – М., 1996. – 413 с.

27. Хрестоматия по истории Древнего Востока. В 2-х частях. Ч. 1. М. 1980. –

328 с., Ч.2. М., 1980. – 256 с.

28. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. – М.: 1996. –

576 с.

29. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. Учебник: М.,

2002. – 592 с.

30. Шевченко О.О. Історія держави та права зарубіжних країн. К., 2005. –

352 с.

31. Шевченко О.О. Історія держави та права зарубіжних країн. Вид. 4-е

доповн. 2010. – 296 с.

32. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн.: Хрестоматія.

3-е вид. – К., 2010. – 208 с.


Тема 1. ІДПЗК як наука та навчальна дисципліна. Держава та право

країн Стародавнього світу


1. Предмет і методи вивчення історії держави і права.

2. Періодизація і джерела історії держави та права зарубіжних країн.

3. Характеристика азіатського способу виробництва.

4. Джерела та основні риси права Стародавнього Сходу.

84

5. Особливості державно-правового розвитку Стародавньої Греції.

6. Етапи розвитку держави та права Стародавнього Риму.

Тема 2. Держави та право Середньвіччя


1. Основні етапи розвитку держави та права в період Середньовіччя.

2. Особливості формування станово-представницьких установ у країнах

Західної Європи та Московії.

3. Абсолютизм і його особливості.

4. Характеристика памʼяток права періоду Середньовіччя.

Тема 3. Держава та право Нового часу


1. Загальна характеристика розвитку держави та права Нового часу.

2. Передумови та основні етапи англійської буржуазної революції.

3. Особливості державно-правового розвитку США ХVІІІ-ХІХ ст.

4. Особливості та основні етапи Великої французької буржуазної революції.

5. Державно-правовий розвиток Російської імперії ХІХ – початок ХХ ст.

Тема 4. Історія держави та права Новітнього часу


1. Зміни в державному ладі Росії після Лютневої революції 1917 року.

2. Утворення СРСР. Конституція СРСР 1924 року.

3. Державно-правовий розвиток СРСР у 1930-х роках.

4. Державно-правовий розвиток країн світу після Другої світової війни.


Тема 1. ІДПЗК як наука та навчальна дисципліна. Держава та право

країн Стародавнього світу



2. Загальна характеристика розвитку держави та пава країн Стародавнього

Сходу.

3. Суспільний лад і державний устрій давньосхідних держав (Єгипет,

Вавілон, Індія).

4. Право країн Стародавнього Сходу: загальна характеристика джерел

права; закони царя Хамураппі та закони Ману (цивільне та кримінальне

право, процес).

5. Особливості державно-правового розвитку країн античного світу:

демократична республіка та право Афін; суспільний устрій та державний

лад Спарти.

85

6. Римська рабовласницька держава: основні етапи розвитку Стародавнього

Риму; римське право, форми цивільного процесу.


1. Особливості давньосхідної деспотії.

2. Реформи Солона та Клісфена в Афінах.

3. Закони ХІІ таблиць (Стародавній Рим).

4. Кодифікація Юстиніана.


1-3, 7-10, 12, 13, 15, 17, 19, 26, 27, 31, 32

Тема 2. Держави та право Середньовіччя


1. Станово-представницькі органи Англії, Франції, Німеччини, Московії:

виникнення, порядок формування, структура та діяльність.

2. Характеристика памʼяток права країн Західної Європи та Московії

періоду станово-представницької монархії.

3. Абсолютизм і його особливості в країнах Західної Європи та в Російській

Імперії.

4. Розвиток права.


1. Виникнення та розвиток парламенту в Англії.

2. Соборне Уложення 1649 року в Московській державі.

3. Право за "Артикулами військовими." з коротким тлумаченням.

4. "Салічна правда" – памʼятка ранньофеодального права.


5, 6, 9, 10, 16, 17, 20, 21, 29

Тема 3. Держава і право Нового часу


1. Буржуазна революція XVII ст. в Англії: причини, етапи та особливості.

Формування конституційної монархії.

2. Війна за незалежність та утворення США: Декларація незалежності

1776 року; Статті конфедерації 1781 року; Конституція США 1787 року;

Біль про права 1791 року; Громадянська війна 1861-1865 років та її вплив

на розвиток законодавства США.

3. Буржуазна революція 1789-1794 років та утворення буржуазної держави і

права Франції: Декларація прав людини і громадянина 1789 року;

Конституції Франції 1791, 1793 років; Цивільний кодекс Франції 1804

року; Кримінальний кодекс Франції 1810 року.

4. Буржуазні реформи в Росії в другій половині ХІХ століття.

86


1. Аграрна реформа П. Столипіна.

2. Контрреформи російського царизму та їх наслідки 1880-х-1890-х рр.

3. Судова реформа в Росії у другій половині ХІХ століття.


1, 3, 5, 6, 9, 10, 14-17, 20, 21, 25, 26, 31, 32

Тема 4. Історія держави та права Новітнього часу


1. Жовтневий переворот в Петрограді в жовтні 1917 р. та становлення

радянської держави та права. Утворення Союзу РСР.

2. Веймарська республіка в Німеччині та її Конституція (1919 р.).

3. "Новий курс" Президента США Ф. Рузвельта та його наслідки.

4. Італійський фашизм, німецький нацизм та японський мілітаризм:

порівняльна характеристика.


1. Конституція СРСР 1924 року. Загальна характеристика.

2. Вибори та розпуск Установчих зборів у Росії.

3. Утворення ФРН. Конституція 1949 року.

4. Характеристика Конституції Японії 1947 року.

5. Характеристика Конституції Італії 1947 року.


4-10, 15, 23, 29, 31, 32



2. Періодизація і джерела історії держави та права зарубіжних країн.

3. Причини встановлення і суть східної деспотії.

4. Правове становище населення в державах Стародавнього Сходу.

5. Джерела та основні риси права країн Стародавнього Сходу.

6. Державний та суспільний лад Стародавнього Єгипту.

7. Державний та суспільний лад Вавілону.

8. Характеристика законів Хамураппі (Вавілон).

9. Злочини та покарання за законами Хамураппі.

10. Соціальна структура та державний лад Стародавньої Індії.

11. Закони Ману. Загальна характеристика.

12. Злочин та покарання за законами Ману.

13. Виникнення Афінської рабовласницької держави (реформи Тесея і

Солона).

14. Державний лад Афінської демократичної рабовласницької республіки.

87

15. Суспільний устрій Афінської аристократичної республіки.

16. Суспільний устрій та державний лад Спарти.

17. Утворення римської рабовласницької держави. Реформи Сервія Тулія.

18. Римська рабовласницька аристократична республіка.

19. Державний лад Риму в період імперії.

20. Правове становище населення в Стародавньому Римі.

21. Періодизація та загальна характеристика римського рабовласницького

права.

22. Джерела та основні риси права Риму найдавнішого періоду.

23. Закони ХІІ таблиць – памʼятка права рабовласницького Риму.

24. Джерела й основні риси права Риму класичного періоду.

25. Римське рабовласницьке публічне та приватне право.

26. Римське кримінальне право періоду республіки.

27. Джерела й основні риси права Риму посткласичного періоду.

28. Кодифікація Юстиніана.

29. Форми цивільного процесу в Римській рабовласницькій державі.

30. Етапи розвитку феодальних держав Західної Європи. Загальна

характеристика.

31. Суспільний устрій ранньофеодальної держави франків.

32. Державний лад Франкського королівства.

33. "Салічна правда" – памʼятка ранньофеодального права франків.

34. Основні риси феодального права.

35. Виникнення парламенту в Англії. Велика Хартія вольностей 1215 року

(Англія).

36. Станово-представницька монархія в Німеччині. Золота булла 1356 року.

37. Станово-представницька монархія у Франції. Великий березневий

ордонанс (1357 р.).

38. Утворення Московської централізованої держави (ХІV – перша пол.

ХVІ ст.)

39. Виникнення станово-представницької монархії в Росії. Земський собор.

40. Суспільний лад Московії періоду станово-представницької монархії.

41. Абсолютна монархія у Франції. Класичний французький абсолютизм.

42. Особливості англійського та німецького абсолютизму.

43. Кримінальне право Англії періоду абсолютизму.

44. "Кароліна" – памʼятка права феодальної Німеччини.

45. Кримінальне право за "Кароліною" (1532 рік).

46. Кримінальний процес за "Кароліною" 1532 року.

47. Суспільний устрій Росії в період абсолютної монархії.

48. Соборне Уложення 1649 року. Злочини та покарання.

49. Право Росії за "Артикулами військовими…"

50. Передумови та основні етапи англійської буржуазної революції.

51. Протекторат Кромвеля. "Знаряддя управління" 1653 року.

88

52. Формування англійської конституційної монархії. "Хабеас корпус акт"

1679 року, Білль про права 1688 р.

53. Війна за незалежність США. Декларація незалежності 1776 року. Статті

конфедерації 1781 року (США).

54. Основні принципи Конституції США 1787 року.

55. Біль про права 1791 року. Перший цикл конституційних поправок США.

56. Громадянська війна 1861-1865 років та її вплив на конституційний

розвиток США.

57. Буржуазна революція та створення буржуазної держави у Франції.

Декларація прав людини і громадянина 1789 року.

58. Конституції 1791 р. і 1793 р. Франції: порівняльна характеристика.

59. Якобінська диктатура у Франції та її державний механізм.

60. Консульство та імперія Наполеона Бонапарта.

61. Цивільний кодекс Франції 1804 року.

62. Кримінальний кодекс Франції (1810 рік).

63. Створення німецької імперії. Конституція Німеччини 1871 року.

64. Цивільний кодекс Німецької імперії 1900 р.

65. Кримінальний кодекс 1871 р. Німеччина.

66. Державний лад Російської імперії (XVIII – перша половина XIX століття).

67. Суспільний лад Російської імперії (XVIII – початок ХХ ст.).

68. Державна Дума Росії (формування, структура, компетенція) початку ХХ

століття.

69. Судова реформа в Росії 1864 року та її значення.

70. Селянська реформа 1861 року в Російській імперії та її особливості.

71. Земська та міська реформи в Росії у другій половині ХІХ століття.

72. Реорганізація поліції та армії в Росії у другій половині ХІХ століття.

73. Звід законів Російської імперії. Загальна характеристика.

74. Зміни в державному ладі Росії після Лютневої революції 1917 року.

75. Жовтневий переворот у Петрограді в жовтні 1917 р. ІІ Всеросійський

зʼїзд Рад та його нормативно-правові акти.

76. Вибори та розпуск Установчих зборів в Росії.

77. Конституція РСФСР 1918 року. Розробка, прийняття та загальна


78. І та ІІ Всесоюзні зʼїзди Рад та їх акти. Утворення СРСР. Конституція

СРСР 1924 р.

79. Створення та діяльність радянської міліції в 1917-1920 роках.

80. Конституція РСФРР 1918 року: загальна характеристика.

81. Основні нормативно-правові акти проведення примусової колективізації

сільського господарства в СРСР.

82. Виборчі реформи Великобританії у першій половині ХХ ст.

83. Буржуазно-демократична революція (1918 рік) в Німеччині. Веймарська

Конституція 1919 року.

84. Корпоративна держава в Італії в1920-х рр.

89

85. "Новий курс" Президента США Ф. Рузвельта.

86. Конституція СРСР 1936 року: загальна характеристика.

87. Особливості італійського та японського фашизму.

88. Радянсько-німецькі договори 1939 року та їх наслідки.

89. Конституційний розвиток Франції після Другої світової війни.


90. Утворення ФРН. Конституція 1949 року.

91. Характеристика Конституції Японії 1947 року.

92. Характеристика Конституції Італії 1947 року.

93. Конституційний розвиток Франції після Другої світової війни.


94. Возʼєднання ФРН і НДР.

95. Конституція СРСР 1977 року: загальна характеристика.

96. Розпад СРСР. Утворення СНД.

90

ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

В умовах розвитку правової держави в Україні та громадянського

суспільства, трансформації окремих елементів правової системи, обумовлених

євроінтеграційними та глобалізаційними процесами, актуалізуються питання

підвищення ефективності функціонування системи юридичної освіти,

створення належних умов для реалізації права, захисту прав та свобод людини

і громадянина.

На підставі зазначеного вище все більшої уваги привертають питання

стандартизації у сфері юридичної діяльності, підвищення рівня правової

культури правників, якості надання правових послуг на засадах верховенства

права, законності, рівності, справедливості тощо.

Питання, що розглядаються в межах програми запропонованого курсу

значною мірою відповідають на поставлені сучасною практикою завдання.

Проте формування сучасного демократичного світогляду представника

юридичної професії може відбуватися лише за умов всебічного розвитку

особистості, широкого використання можливостей самостійного пошуку

інформації, прагнення до самовдосконалення, розуміння істинного

призначення права та правничої професії у суспільстві, бажання бути

корисним для тих, хто потребує правової допомоги.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є система загальних наукових

знань про юридичну науку та юридичну практику, про вимоги до працівників

юридичної сфери та систему формування професійних та особистих якостей

працівників.

Метою викладання навчальної дисципліни "Юридична деонтологія" є

ознайомлення з основними вимогами, що ставляться до представників

юридичної професії, з нормативною базою, що складає основу їхньої

діяльності, формування системи знань щодо особливостей функціонування

юридичної освіти та значення моральних стандартів у забезпеченні високого

рівня ефективності правової роботи.


знати:

основні принципи та технології підготовки юристів у вищих заклад

освіти;

роль юристів в організації соціального життя, здійсненні соціальної

справедливості;

основні правові документи, що регламентують окремі види та напрями

здійснення юридичної роботи;

особливості діяльності слідчого, прокурора, адвоката, нотаріуса тощо,

зміст їхньої роботи, та вимоги, що ставляться до представників тієї чи

іншої юридичної спеціальності;

91

зміст основних документів міжнародного, національного законодавства

та корпоративного права, які закріплюють моральні засади здійснення

юридичної професії;

уміти:

орієнтуватися у структурі та перспективах навчального процесу, як одна

із сторін його здійснення, знати особливості та загальні вимоги, що

передбачені законодавством про освіту;

повною мірою використовувати рекомендовані форми та методи

навчання з метою досягнення найбільшої ефективності у пізнавальному

процесі;

організовувати самостійну роботу у часи самопідготовки, узагальнювати

навчально-методичну інформацію, нормативні положенні;

моделювати практичні життєві ситуації за участю представників

юридичної професії, в яких би висвітлювалися функціональні

особливості відповідно професійної спеціалізації праці юристів, а також

їх взаємодія на рівні правових інституцій;

обирати для себе єдине вірне, справедливе та обґрунтоване рішення,

виходячи із аналізу певної правової ситуації, спираючись на норми

законів та етичних кодексів, доводити власними діями високе

призначення юристів у суспільстві як представників гуманної професії.


Гуманізм (від humanism) – це сукупність положень, що проголошують

людину найвищою цінністю, утверджуючи ідеї поваги до честі та гідності

людини свободи та рівності, прав людини, створення сприятливих умов для

забезпечення гармонійного розвитку особистості, утвердження моральних

прав людини.

Деонтологія юридична – галузь юридичної науки і навчальна дисципліна,

що є узагальненою системою знань про внутрішній імператив службового

обовʼязку юриста, про кодекс його професійної поведінки. Термін "юридична

деонтологія" у вузькому розумінні – це наука про застосування загальних норм

моралі у специфічних умовах діяльності юристів-професіоналів; у широкому

розумінні – наука, що аналізує (поряд із моральними) фахові, психологічні,

політичні, етичні та естетичні вимоги, які регламентують ставлення

спеціаліста до обʼєкта праці – клієнта, а також до своїх колег і забезпечують у

цілому режим найоптимальнішого поводження осіб у стані їхньої

взаємозалежності.

Етика – галузь філософського знань, наука про мораль, моральні відносини

як специфічну форму суспільної свідомості та життєдіяльності людини.

Кваліфікація юриста – ступінь підготовленості, кількісно-якісна

характеристика наявності спеціальних правових знань, вмінь і практичних

навичок, необхідних для виконання професійних обовʼязків.

92

Мораль (від лат. mores.) – предмет, що вивчається етикою; сукупність

норм, цінностей, ідеалів, настанов, які регулюють людську поведінку і є

найважливішими складовими культури.

Предмет юридичної деонтології – оптимальна система правил – норм-

рекомендацій і норм-вимог, норм-заборон і норм-дозволів (психічних,

політичних, економічних, екологічних, етичних, естетичних, інформаційних

тощо), що в сукупності визначають соціально-правовий режим професійного

спілкування юриста з колегами і клієнтами, його професійну поведінку в

процесі практичної юридичної діяльності.

Принципи юридичної деонтології – основні засади професійної

юридичної діяльності, які виконують функцію соціальних орієнтирів його

поведінки в різноманітних ситуаціях.

Професійна орієнтація – це комплексна науково обґрунтована система

форм, методів та засобів впливу на особу з метою оптимізації її професійного

самовизначення на основі врахування особистісних характеристик кожного

індивідуума та потреб ринку праці.

Професійні стандарти – сукупність нормативних вимог юридичного або

морального змісту або зразків поведінки, результатів діяльності, що ставляться

до представників певної професії, напряму або виду професійної діяльності,

забезпечують стабільність соціального регулювання у певній галузі

застосування професійної праці, єдність практики.

Професіоналізм – невідʼємна властивість юридичної діяльності, що

передбачає належне оволодіння своєю професією, тобто володіння правовими

знаннями, досвідом, вміннями, навичками.

Професія юриста – широка сфера діяльності, яка вимагає наявності

фахових юридичних знань, вмінь і навичок, необхідних для виконання певної

роботи в правовій сфері соціальних послуг.

Справедливість – правильне, обʼєктивне, неупереджене ставлення до кого-

, чого-небудь; людські відносини, дії, вчинки, які відповідають морально-

етичним і правовим нормам; категорія моральної, правової, політичної

свідомості, що реалізується в системі моральних відносин і повсякденній

моральній практиці людей. Для правоохоронної діяльності категорія

справедливість є її підґрунтям, змістом, метою; справедливість – відповідність

людських стосунків, дій, вчинків тощо моральним та правовим нормам, що

означає рівну віддачу за певну дію.

Феміда (від грец. Themis) – у давньогрецькій міфології – богиня

правосуддя, яка зображувалася з повʼязкою на очах (символ неупередженості),

з терезами в одній руці і з мечем – у другій.

Юридична спеціальність – вузька сфера професійно-трудової діяльності

юриста з чітко визначеними повноваженнями, що вимагає конкретних

правових знань, вмінь і навичок, необхідного рівня професійно-правового

мислення і діяльності.

93

Юридична діяльність – це різновид правової діяльності, що здійснюється

у сфері права юристами на професійній основі з метою отримання правового

результату, задоволення потреб та інтересів соціальних субʼєктів відповідно до

вимог права.

Юрист (від нім. jurist – правознавець, законодавець; від лат. jus (juris) –

право) – професіонал, який має фундаментальні та спеціальні правові знання,

глибоко переконаний у винятковому призначенні права і законності для

суспільства, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при

розвʼязанні юридичних проблем в імʼя захисту прав і законних інтересів

громадян.

Юстиція (від лат. justicia – справедливість, законність; jus – право) –

сукупність судових установ і міністерства юстиції та їхня діяльність у

здійсненні правосуддя, а також у забезпеченні охорони прав і законних

інтересів державних та громадських організацій і громадян, організації роботи

судів, систематизації і підготовці пропозицій щодо кодифікації законодавства

тощо. Залежно від виду і сфери судочинства розрізняють кримінальну,

цивільну, адміністративну, конституційну, міжнародну, електоральну,

ювенальну та інші юстиції.


№




нари

Прак-

тичні

заняття

1. Загальна характеристика юридичної

діяльності 2 2 –

2. Юридична наука та юридична

практика 2 – –

3. Система професійної підготовки

юристів 2 2 –

4. Характеристика професії юриста та

окремих юридичних спеціальностей – 2 –

5.

Моральне регулювання юридичної

діяльності та моральна культура

юриста

Вивчається самостійно


Форма підсумкового контролю – залік.


1. Абдурахманов А.А. Введение в юридическую специальность : учеб.

пособ. для образовательных учреждений юрид. профиля МВД России /

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D0%BA

94

[А.А. Абдурахманов, А.А. Гришин, Ю.Н. Жданов, Е.С. Жигарев,

А.П. Коренев]. – [2-е изд., с изм. и доп.]. – М. : Щит-М, 2000. – 143 с.

2. Алексеев С.С. Введение в юридическую специальность / С.С. Алексеев. –

М. : Юрид. Лит., 1976. – 256 с.

3. Бандурка А.М. Юридична деонтологія : підруч. / А. М. Бандурка,

О.Ф. Скакун. – Х. : Вид НУВС, 2002. – 336 с.

4. Бондарев А.С. Правовая культура – фактор жизни права: моногр. /

А.С. Бондарев. – М. : Юрлитинформ, 2012. – 248 с.

5. Введение в специальность "Юриспруденция" : [учеб. пособ. для вузов /

ред. Кикоть В.Я. – М. : ЮНИТИ, 2008. – 271 с.

6. Войтюк І. Аналіз досвіду регулювання та стану юридичної освіти та

науки в окремих європейських країнах / І. Войтюк; проект "Справедливе

правосуддя". – 2012 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://www.fair.org.ua/content/library_doc/FAIR__Report_Legal_Education_i

n_Europe_UKR1.pdf

7. Волосникова Л.М. Правовой статус университетов: история и

современность : [учеб. пособ.] / Л.М. Волосникова. – М. : Норма, 2007. –

208 с.

8. Гіда Є.О. Деонтологічні засади забезпечення прав і свобод людини та

громадянина працівниками міліції у сфері правопорядку : [монографія] /

Є.О. Гіда. – К. : ФОП О.С. Ліпкан, 2011. – 414 с.

9. Гіда Є.О. Деонтологічні основи правоохоронної діяльності міліції

України : [навч. посіб.] / Є.О. Гіда. – К. : Вид. О.С. Ліпкан, 2011. – 120 с.

10. Горшенев В.М. Юридическая деонтология : учеб. пособ. /

В.М. Горшенев, И.В. Бенедик. – К., 1988. – 80 с.

11. Грицаєнко Л.Р. Прокуратура в країнах Європи: Гавчальний посібник. –

К.: БІНОВАТОР, 2006. – 400 с.

12. Гусарєв С.Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності) :

навч. посіб. / С.Д. Гусарєв, О.Д. Тихомиров. – [3-тє вид., перероб. і доп.] –

К. : Знання, 2008. – 495 с.

13. Жалинский А.Э. Введение в специальность "Юриспруденция":

профессиональная деятельность юриста : [учеб. для вузов] /

А.Э. Жалинский. – М. : Проспект, 2007. – 160 с.

14. Закон України "Про прокуратуру". – К. : Правова єдність : Алерта, 2012. –

48 с.

15. Закон України про міліцію. Закон України про оперативно-розшукову

діяльність. Закон України про дисциплінарний статут органів внутрішніх

справ України. Статут патрульно-постової служби міліції України :

станом на 28 січ. 2013 р. : відповідає офіц. тексту. – Х. : Право, 2013. –

200 с.

16. Законодавство України про освіту : зб. офіц. текстів законів станом на

1 лют. 2012 р. / Уклад. Ю.І. Руснак. – К. : Центр учб. л-ри, 2012. – 274 c.

95

17. Законодавство України про правоохоронні та контролюючі органи :

станом на 1 січ. 2013 р.: відповідає офіц. тексту. – Х. : Право, 2013. –

168 с.

18. Казанцев С.Я. Твоя профессия – юрист [Текст] / С.Я. Казанцев. – М.:

Академия, 2007. – 160 с.

19. Ківалова Т.С. Кваліфікаційна робота юриста: методика написання та

захисту [Текст] : навч. посіб. / Т.С. Ківалова, Т.Р. Короткий,

М.А. Польовий. – Одеса: Фенікс, 2011. – 362 с

20. Кодекс професійної етики нотаріусів України: затв. рішенням

Конференції Української нотаріальної палати від 17.11.2007 р. [Електрон.

ресурс]. – Режим доступу: http://www.palata.notariat.org.ua/aboutunp/

about/doc/133.html

21. Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури: затв.

наказом Генерального прокурора Українивід 28.11.2012 [Електрон.

ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/kodet.html?_

m=publications&_t=rec&id=113992

22. Кодекс суддівської етики: затв. ХІ черговим зʼїздом суддів України від

22.02.2013 р. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

http://court.gov.ua/userfiles/Kodex%20sud%20etiki(1).pdf

23. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.

Застосування в Україні / Міністерство юстиції України // Офіційне

видання. – К., 2006.

24. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. –

№ 30. – Ст. 141.

25. Лапкін А.В. Правові основи прокурорської діяльності : наук.-практ. посіб.

/ А. В. Лапкін. – 2-ге вид., змін. і допов. – Х. : Право, 2013. – 320 с.

26. Міжнародні стандарти незалежності суддів : зб. документів / Центр

суддівських студій, Всеукр. незалежна суддівська асоціація. – К.:

Поліграф-Експрес, 2008. – 184 с.

27. Організація професійної діяльності юриста: теорія і практика [Текст] :

пер. з 2-го англ. вид. / Ф. Бойл, Д. Каппс, Ф. Плауден, К. Сендфорд; наук.

ред., пер. В.І. Андрейцев. – К.: Знання, 2006. – 478 с.

28. Осауленко О.І. Юридична деонтологія : [навч. посіб.] / О.І. Осауленко –

К. : Істина, 2008. – 221 с.

29. Права людини і професійні стандарти для працівників правоохоронних

органів в документах міжнародних організацій. – К.: Сфера, 2002. – 414 с.

30. Правила адвокатської етики: затв. Вищою кваліфікаційною комісією

адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 01.10.1999 р. [Електрон.

ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/

link1/MUS128.html.

31. Про вищу освіту : Закон України від 17 січ. 2002 р. № 2984-ІІІ //


http://www.palata.notariat.org.ua/

http://www.gp.gov.ua/ua/kodet.html?_

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/

96

32. Про Вищу раду юстиції : Закон України від 15 січ. 1998 р. № 22/98-ВР //


33. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : Закон

України від 23 груд. 1993 р. № 3781-XII // Відомості Верховної Ради

України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.

34. Про державну службу : Закон України від 16 груд. 1993 р. № 3723-XII //


35. Про затвердження Програми розвитку юридичної освіти на період до

2005 року : Постанова Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2001 р.

№ 344.

36. Про Національну програму правової освіти населення : Указ Президента

України вiд 18 жовт. 2001 р. № 992/2001.

37. Про нотаріат : Закон України від 2 верес. 1993 р. № 3425-XII // Відомості

Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

38. Про судоустрій і статус суддів : Закон України вiд 7 липня

2010 р. № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. –

№ 41-42, № 43, № 44-45. – Ст. 529.

39. Самсін І.Л. Порушення правил етики судді як дисциплінарний проступок

/ І.Л. Самсін // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 5. –

C. 35-38.

40. Свиридюк Н.П. Юридична деонтологія : [навч.-метод. посіб.] – К. :

Хай-Тек Прес, 2012. – 336 с.

41. Скакун О.Ф. Юридична деонтологія : [підруч. для ВНЗ] / О.Ф. Скакун. –

Х. : Еспада, 2008. – 390 с.

42. Сливка С.С. Юридична деонтологія : [підручник]. – [3-тє вид., переробл. і

доповн.]. – К. : Атака, 2010. – 296 с.

43. Університетська освіта та юридична деонтологія : навч. посіб. / за ред.

Ф.П. Шульженка. – К. : КНЕУ, 2011. – 211 с.

44. Хаустова М.Г. Юридична професія у правових сімʼях світу /

М.Г. Хаустова // Проблеми законності. – 2012. – Вип. 118. – С. 13-19.

Адреси в глобальній компʼютерній мережі internet

45. http://zakon1.rada.gov.ua – Законодавство України.

46. http://www.president.gov.ua – офіційне інтернет-представництво

Президента України.

47. http://www.kmu.gov.ua – Урядовий портал (Кабінет Міністрів України).

48. http://mvs.gov.ua – Міністерство внутрішніх справ України.

49. http://www.minjust.gov.ua – Міністерство юстиції України.

50. http://www.nbuv.gov.ua – Національна бібліотека України

ім. В.І. Вернадського.

51. http://www.rada.kiev.ua – Верховна Рада України.

52. http://www.univ.kiev.ua – бібліотека Київського національного

університету ім. Тараса Шевченка.

http://www.univ.kiev.ua/

97

53. http://www.library.ukma.kiev.ua – наукова бібліотека Національного

університету "Києво-Могилянська академія" .

54. http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/index.htm – Форум права (електронне

наукове фахове видання).

55. http://www.rsl.ru – Российская государственная библиотека.

56. http://www.nlr.ru – Российская национальная библиотека.

57. http://law.edu.ru – Юридическая Россия (образовательный правовой

портал).

58. http://ru.wikipedia.org – Википедия (свободная энциклопедия).

59. http://www.lawbase.ru– Библиотека юриста.


Тема 1. Загальна характеристика (основи теорії) юридичної діяльності


1. Поняття юридичної деонтології як науки та навчальної дисципліни.

2. Загальна характеристика теорії юридичної діяльності.

3. Співвідношення юридичної науки та юридичної практики.

Тема 2. Юридична наука та юридична практика


1. Поняття юридичної науки. Характеристика системи юридичних наукових

знань.

2. Методи та функції юридичної науки.

3. Аспекти співвідношення юридичної науки та юридичної практики.

Тема 3. Система професійної підготовки юристів


1. Система юридичної освіти в Україні. Характеристика учбових закладів

України, що готують працівників юридичної сфери.

2. Субʼєкти освітньої діяльності, їх права та обовʼязки.

3. Характеристика окремих форм та методів навчання.


Тема 1. Загальна характеристика юридичної діяльності


1. Поняття юридичної деонтології як науки та навчальної дисципліни.

2. Загальна характеристика теорії юридичної діяльності.

3. Співвідношення юридичної науки та юридичної практики.

http://www.library.ukma.kiev.ua/

98

Завдання для самостійної роботи

1. Розкажіть про передумови виникнення та основні етапи розвитку

юридичної деонтології.

2. Проаналізуйте існуючі класифікації видів юридичної діяльності та

визначте ті класифікаційні критерії, які є найбільш розповсюдженими у

сфері нормативно-правового регулювання.

3. Які елементи структури юридичної діяльності є найбільш важливими у

розумінні її соціального призначення?

4. У чому проявляється потреба використання наукових неправових

(технічних, психологічних, фізичних, хімічних, педагогічних тощо) знань

у сфері здійснення юридичної практики?

5. Аргументуйте – чи можна говорити про вплив юридичної практики на

сферу науково-пізнавальної діяльності, на процеси правотворчості?


1. Характеристика основних видів юридичної діяльності.

2. Соціальна роль професійної діяльності юристів у сучасній Україні.

3. Роль виховної функції юридичної науки у системі професійної підготовки

юристів.

4. Аспекти взаємодії юридичної науки та юридичної практики.

5. Роль наукових правових знань у вирішенні практичних завдань боротьби

зі злочинністю.


1-59

Тема 2. Система професійної підготовки юристів


1. Система юридичної освіти в Україні. Характеристика учбових закладів

України, що готують працівників юридичної сфери.

2. Субʼєкти освітньої діяльності, їх права та обовʼязки.

3. Характеристика окремих форм та методів навчання


1. Знайдіть нормативний акт, у якому визначаються рівні освіти та

процитуйте елементи відповідного нормативного тексту.

2. У яких формах передбачається реалізація права на освіту.

3. Що Ви розумієте під терміном "Болонський процес"?

4. Як Ви можете пояснити такі принципи навчання: самостійності,

безперервності, загальності, рівності та індивідуального підходу?


1. Принципи організації та функціонування сучасної системи юридичної

освіти в Україні.

99

2. Характеристики основних форм навчання.

3. Права та обовʼязки учасників навчального процесу. Навчальна

дисципліна.


1-59

Тема 3. Характеристика професії юриста та окремих юридичних

спеціальностей


1. Основні риси юридичної професії.

2. Професійна спеціалізація та вимоги, що ставляться до представників

окремих юридичних спеціальностей: суддя, прокурор, адвокат, слідчий,

нотаріус, юрисконсульт.


1. Поясніть – як Ви розумієте термін незалежності юридичної професії.

2. Що слід розуміти під нормативною базою здійснення адвокатської

діяльності? Наведіть приклади відповідних правових документів.

3. Наведіть приклади юридичних спеціальностей, що мають державний

характер. Яка із спеціальностей уособлює одну із гілок державної влади?

4. На підставі аналізу нормативних актів України визначте – для яких

спеціальностей законодавець передбачив наявність практичного досвіду

як обовʼязкову умову для призначення на посаду?


1. Міжнародно-правові стандарти, що діють у сфері здійснення юридичної

практичної діяльності.

2. Порівняльна характеристика деонтологічних кодексів поліції Франції та

Великобританії.

3. Основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї посадовими

особами у підтриманні правопорядку.

4. Характеристика основних принципів незалежності юридичної професії в

документах міжнародних організації.


1-59

Тема 4. Моральне регулювання юридичної діяльності та моральна

культура юриста


1. Структурна характеристика професійної культури юриста.

2. Етика поведінки професійних юристів.

3. Етичні кодекси як нормативна основа професійної поведінки юристів.

100

4. Політична культура у складі професійної культури юриста.

5. Роль економічних і політичних знань у формуванні професійної культури

юристів.

6. Правова культура як основа професійної культури представників

юридичної професії.

7. Основні фактори формування правової культури юристів.


1-59

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Взаємозвʼязок юридичної науки та юридичної практики.

2. Види юридичної професійної діяльності та їх загальна характеристика.

3. Високий рівень професійної підготовки та моральних якостей юриста як

засоби попередження конфліктних ситуацій у стосунках між субʼєктами

юридичної діяльності.

4. Етикет працівника правоохоронного органу та значення міжнародних

стандартів для його формування.

5. Загальні вимоги до юристів.

6. Моральні принципи як базові елементи формування загальної культури

представника юридичної професії.

7. Поняття та види юридичних справ.

8. Поняття та зміст навчальної дисципліни "Юридична деонтологія".

9. Поняття та зміст юридичної освіти.

10. Поняття та зміст юридичної практики.

11. Принципи гуманізму, колективізму, особистої відповідальності за

доручену справу та їх роль у здійсненні професійних обовʼязків

працівниками правоохоронних органів.

12. Принципи та організаційні форми діяльності адвокатури.

13. Причини виникнення конфліктних ситуацій під час розвʼязання

юридичних справ.

14. Професія слідчого як різновид юридичної професії. Вимоги, що

ставляться до професійних якостей працівників слідства.

15. Риси юридичної професії.

16. Розгляд судових справ як напрямок юридичної діяльності.

17. Роль інституту адвокатури в ході розвʼязання юридичних справ. Закон

України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року.

18. Роль теоретичних юридичних знань у процесі вдосконалення практичної

діяльності юристів.

19. Роль юридичної деонтології у формуванні професійної свідомості

майбутнього юриста.

20. Роль юридичної практики в оволодінні теоретичними знаннями.

21. Система методів і функцій юридичної науки.

101

22. Система юридичної освіти в Україні. Закон України "Про вищу освіту"

від 17 січня 2002 р.

23. Співвідношення моральних і правових засобів у регулюванні юридичної

діяльності.

24. Фактори формування професійної свідомості та культури юриста.

25. Функції юридичної науки.

26. Характеристика нормативно-правових актів, що регламентують

професійну діяльність суддів.

27. Характеристика правового статусу нотаріуса відповідно до Закону

України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993року.

28. Характеристика правового статусу працівника міліції відповідно до

Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року.

29. Характеристика правового статусу прокурора відповідно до Закону

України "Про прокуратуру" від 5 жовтня 1991 року.

30. Характеристика правового статусу суддів відповідно до Закону України

"Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року.

31. Характеристика системи навчальних дисциплін, що вивчаються в

юридичних вузах.

32. Характеристика системи нормативно-правових актів, що регулюють різні

напрямки юридичної діяльності.

33. Характерні риси юридичної наукової діяльності.

34. Юридичні знання в сфері політичної та економічної діяльності та їх

загальна характеристика.

35. Юридичні конфлікти: їх сутність та засоби подолання.

102

ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА

Метою вивчення навчальної дисципліни "Долікарська допомога" є

формування в майбутніх фахівців умінь і знань для забезпечення ефективної,

якісної, своєчасної та в повному обсязі наданої першої долікарської допомоги

потерпілим на місці події. Якість долікарської допомоги безпосередньо

залежить від рівня підготовки осіб, які надають цю допомогу. Однією з причин

загибелі людей та інвалідності є несвоєчасне надання першої медичної

допомоги, яка значною мірою впливає на зменшення проявів подальших

ускладнень.

Основними завданнями вивчення дисципліни "Долікарська допомога" є:

оволодіння знаннями, вміннями та навичками щодо забезпечення повного

та своєчасного надання першої допомоги при кровотечах, зокрема

накладання повʼязок та транспортна іммобілізація постраждалих з метою

збереження їм життя;

засвоєння слухачами найоптимальніших і найефективніших практичних

прийомів із надання першої долікарської допомоги у разі зупинки

дихання, порушення серцево-судинної діяльності, зупинки серця, при

пошкодженнях голови та хребта, асфіксії, термічних ураженнях та

гострих отруєннях;

набуття слухачами навичок надання першої медичної допомоги

потерпілим в екстремальних ситуаціях.


знати:

прийоми надання першої медичної допомоги при різних видах

ушкоджень, невідкладних станах та нещасних випадках;

основні способи перенесення, завантаження і транспортування

потерпілих;

основні принципи організації і тактики медичної служби в надзвичайних

ситуаціях і на етапах евакуації потерпілих з місця події;

уміти:

вжити заходів для зупинки кровотечі, накласти повʼязки при пораненнях,

фіксувати частини тіла при різних видах ушкоджень;

надати першу допомогу при:

а) порушенні дихання;

б) зупинці серцевої діяльності;

в) опіках та відмороженнях;

г) утопленні та інших видах механічної асфіксії;

ґ) непритомності, шоку;

д) загальному переохолодженні організму;

е) тепловому та сонячному ударах;

ж) отруєнні чадним газом та іншими газами та отрутами;

з) ураженні електричним струмом;

103

і) харчових отруєннях тощо;

здійснювати перенесення, завантаження і транспортування потерпілих із

використанням підручних засобів;

проводити медичне сортування, орієнтуватися в доцільності виклику

"швидкої допомоги" або транспортуванні потерпілих супутнім

транспортом;

проводити психопрофілактичні заходи в екстремальних ситуаціях.


№




нари

Прак-

тичні

заняття

1.

Анатомічна будова тіла людини

Системи організму людини та їх

фізіологічні функції

2 – –

2.

Долікарська допомога при травмах

та пораненнях з основами десмургії.

Долікарська допомога при

кровотечах

– 2 –

3.


ушкодженнях фізичними

факторами навколишнього

середовища. Невідкладні стани.


отруєннях. Основи реанімації

– 2 –

4.

Найпоширеніші інфекційні

хвороби, венеричні захворювання та

СНІД. Дії працівників ОВС в

умовах стихійного лиха, при

пожежах, при ДТП, радіаційних

аваріях. Перша медична допомога

при непередбачених

пологах

– 2 –




1. Закон України "Про екстрену медичну допомогу" //Екстрена медицина:

від науки до практики". – 2012. – № 1. – С. 5-19.

2. Постанова КМ України № 84 від 08.02.2012р.

104

3. "Про затвердження Примірного положення про Центр екстреної медичної

допомоги та медицини катастроф" //Збірн. норм.- директ. документів з

охорони здоровʼя. – 2012. – № 3. – С.7-10.

4. Наказ МОЗ України № 659 від 23.08.2012р.

5. Андрющенко В.П. Перша долікарська допомога: підручник для

студ.фарм. факультетів /Андрющенко В.П., Кушта Ю.Ф.,

Андрющенко Д.В. – Львів, 2011. – 348 с.

6. Баран С.В. Невідкладні стани у внутрішній медицині. – К.: ВСВ

"Медицина", 2011. – 136 с.

7. Гінзбург В.Г. Досвід реформування екстреної медичної допомоги у

пілотному регіоні Дніпропетровської області //Екстрена медицина: від

науки до практики". – 2012. – № 1. – С. 98-102.

8. Мазуренко О.В. Медицинская сортировка в экстренной медицине и

медицине катастроф //Экстренная медицина. – 2012. – № 2. – С. 24-28.

9. Марков Ю.И., Слабкий Г.А. Мнения врачей скорой медицинской помощи

о раннем госпитальном этапе //Экстренная медицина. – 2012. – № 1. –

С. 58-67.

10. Место скорой медицинской помощи в системе медицины критических

состояний /Грачев С.Ю., Новикова Н.П., Суковатых А.Л., Куриленко Е.Х.

//Экстренная медицина. – 2012. – № 1. – С. 17-24.

11. Методи здійснення судинного доступу при невідкладних станах на до

госпітальному етапі (метод. рекомендації) /Укл. Зозуля І.С., Марков Ю.І.,

Орел В.В. – К., 2011. – 24 с.

12. Никонов В.В., Киношенко Е.И. Некоторые замечания по поводу

стандартов оказания неотложной помощи на догоспитальном этапе

//Медицина неотложных состояний. – 2011. – № 1-2. – С. 166-170.

13. Організація санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення

населення з точки зору медицини катастроф /Кузьмін В.Ю., Гурʼєв С.О.,

Іскра Н.І., Терентʼєва А.В. // Укр. журнал екстремальної медицини. –

2010. – № 4. – С. 37-42.

14. Организация и оказание помощи при сочетанной травме на

догоспитальном этапе в результате дорожно-транспортных происшествий

/ Волошенюк А.Н., Грачев С.Ю., Филинов С.В., Пукита В.И. //

Экстренная медицина. – 2012. – № 1. – С. 24-30.

15. Особливості застосування ларингеальних масок при невідкладних станах

на догоспітальному та ранньому стаціонарному етапах (метод.

рекомендації) /Укл. Зозуля І.С., Марков Ю.І., Орел В.В. – К., 2010. – 24 с.

16. Правове врегулювання організації та функціонування служб догоспі-

тального етапу. Проблеми та пропозиції щодо удосконалення /

Пацюрко Ю. та ін. //Медицина неотложных состояний. – 2011. – № 3. –

С. 81-86.

105

17. Проблемні питання організаційних та медичних аспектів надання

допомоги на догоспітальному етапі /Пацюрко Ю. та ін. //Медицина

неотложных состояний. – 2011. – № 4. – С. 123-126.

18. Рощін Г.Г., Мазуренко О.В. Мобільні медичні формування служби

медицини катастроф //Укр. журнал екстремальної медицини. – 2010. –

№ 4. – С. 43-50.

19. Слабкий Г.О., Марков Ю.И. Анализ кадрового обеспечения станций

скорой медицинской помощи //Экстренная медицина. – 2012. – № 2. –

С. 38-43.

20. Служба экстренной медицинской помощи. Проблемы и повышение

эффективности /Куриленко Е.Х., Новикова Н.П., Суковатых А.Л.,

Грачев С.Ю. //Экстренная медицина. – 2012. – № 1. – С. 10-17.

21. Стефанко С.Л., Масляк Т.Р. Проблемы и пути разграничения функций

между врачами общей практики и бригадами скорой медицинской

помощи //Экстренная медицина. – 2012. – № 2. – С. 32.

22. Тихенко С.В. План реагування лікарні на масовий керований або

спонтанний наплив постраждалих (план дій у надзвичайній ситуації).

Концептуальні положення //Медицина неотложных состояний. – 2011. –

№ 1-2. – С. 180-183.

23. Тихенко С.В. Польові навчання бригад швидкої допомоги м. Києва –

удосконалення надання допомоги при масових ураженнях // Медицина

неотложных состояний. – 2010. – № 1. – С.114.

24. Яковцов І.З., Давидов В.Б. Приблизний перелік мінімального

обовʼязкового медичного оснащення, необхідного для надання екстреної

медичної допомоги, лікувальних закладів усіх рівнів //Медицина

неотложных состояний. – 2010. – № 6. – С.114-118.

25. Афанасьев В.В., Бидерман Ф.М. Стандарты оказания помощи при острых

отравлениях. – СПб. : МАПО, 2011.

26. Невідкладна допомога при гострих отруєннях/ М.С. Регеда, І.Г. Гайдучок,

М.М. Ванівський та ін. – Л. : Сполом, 2011. – 142 c.

27. Гострі отруєння грибами: діагностика та невідкладна допомога на

догоспітальному етапі : метод. рек. / Нац. мед. акад. післядиплом. освіти

ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Укр. центр наук. мед. інформації та

патент.-ліценз. роботи; уклад.: Зозуля І.С., Іващенко О.В., Струк В.Ф. –

К., 2010. – 22 c.

28. Левицький А.Ф., Заворицький Е.Ю., Дерех Л.З. Посібник для надання

першої медичної допомоги при дорожньо-транспортних пригодах. – К. :

НВП Світлофор, 2011.

29. Філімонов В.І. Фізіологія людини : підруч. для студ. вищ. мед. навч. закл.

IV рівня акредитації/ В.І. Філімонов. – К.: Медицина, 2010. – 775 c.

30. Западнюк Б.В., Крейдич С.А. Невідкладна медична допомога: Посібник. –

К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2006.

106

31. Чуприна О.В. та ін. Основи медичних знань: долікарська допомога та

медико-санітарна підготовка: Навчальний посібник О.В. Чуприна,

Т.В. Гищак, О.В. Долинна. – К.: Паливода А.В., 2006 – 215 с.

32. Экстренная медицинская помощь на догоспитальном этапе. Практическое

руководство / Вольный И.Ф., Постернак Г.И., Пешков Ю.В.,

Ткачева М.Ю. Под ред. профессора Никонова В.В. (Харьков), профессора

Белебезьева Г.И. (Киев). – 3-е изд., перераб. и доп. – Луганск, 2006. –

224 с.

33. Малий Ю.В. Транспортна іммобілізація (методичні, біомеханічні,

технічні аспекти)/ Ю.В. Малий, В.К. Малий. – Т. : Укр.мед.кн., 2004. –

187 c.

34. "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо Порядку проведення

аудиту стану надання екстреної медичної допомоги та інвентаризації її

ресурсного забезпечення" //Збірн. норм.- директ. документів з охорони

здоровʼя. – 2012. – № 9. – С. 75-80.

35. Наставничество – основа для будущого. Опыт Львовского обласного

центра экстренной медицинской помощи и медицины катастроф

/Федоренко С. и др. //Экстренная медицина. – 2012. – № 1. – С.41-47.

36. Горбашко А.И. Острые желудочно-кишечные кровотечения/

А.И. Горбашко. – Л. : Медицина, 2011. – 240 c.

37. Афанасьев В.В. Неотложная токсикология : руководство для врачей/

В.В. Афанасьев. – М.: Гэотар-медиа, 2009. – 379 c.

38. Абрагамович О.О. Невідкладні стани в клініці внутрішніх хвороб : Посіб.

для студ. вищ. навч. закл.III-IV-го рівнів акредитації, лікарів-інтернів,

сімейн. лікарів, лікарів палати інтенсив. лікування терапевт. профілю/

О.О. Абрагамович, О.В. Бродик, А.Ф. Файник; Львів. нац. мед. ун-т

ім. Д. Галицького, Каф. шпитал. терапії. – Л., 2007. – 297 c.

39. Дащук А.М. Венерические болезни. (Инфекционные болезни,

передающиеся половым путем) : руководство/ А.М. Дащук, Б.Р. Петров.–

Х.: С.А.М.,2009. – 294 с.

40. Клименко М.О. Опікова хвороба (патогенез і лікування)/ М.О. Клименко,

Л.Г. Нетюхайло. – Полтава, 2009. – 118 c.

41. Бондаренко Г.О. Анатомія і фізіологія людини : Навч. посіб.для студ.

вищ. мед. навч. закл. I-II рівнів акредитації/ Г.О. Бондаренко, С.О. Куц;

Кіровогр. базовий мед. коледж ім. Є.Й. Мухіна. – Кіровоград, 2002. –

248 c.

42. Невідкладні стани : Підруч. для студ. вищ. мед. навч. закл. III-IV рівнів

акредитації/ За ред. М.С. Регеди, В.Й. Кресюна; Львів. нац. мед. ун-т

ім. Д. Галицького, Одес. держ. мед. ун-т. – 4-е вид., допов. та переробл. –

Л. : Магнолія, 2008. – 835 c.

43. Опікова травма та її наслідки : керівництво для практ. лікарів/

Козинець Г.П., Слєсаренко С.В., Сорокіна О.Ю., Клигуненко О.М.,

Циганков В.П. – Д. : Преса України, 2008. – 216 c.

107

44. Проблеми ВІЛ-інфекції, наркоманії та ІПСШ в Україні : Інформ. бюл./

Ін-т соц. та політ. психології АПН України, Укр. центр профілактики і

боротьби зі СНІД МОЗ України; редкол.: А.М. Щербинська (голова) та ін.

– К., 2004. – 40 c.

45. Скакун М.П. Невідкладна допомога при гострих отруєннях : Навч. посіб.

для студ. вищ. мед. навч. закл. III-IV рівнів акредитації/ М.П. Скакун;

Терноп. держ. мед. ун-т ім. І.Я. Горбачевського. – 2-е вид., допов. – Т. :

ТДМУ: Укрмедкн., 2005. – 243 c.

46. Інформаційні ресурси

47. http://www.naiau.kiev.ua/naiau/tslc/index.php

48. http://www.nbuv.gov.ua/

49. http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/index

50. http://www.kmu.gov.ua/control/

51. http://uk.wikipedia.org/wiki/


Тема 1. Анатомічна будова тіла людини. Системи організму людини та їх

фізіологічні функції


1. Загальні поняття про анатомію людини.

2. Клітина – структурна одиниця живої матерії. Типи тканин. Регенеративні

властивості тканин.

3. Анатомо-топографічна будова тіла людини. Апарат руху і опори. Скелет,

його відділи і основні функції Будова кісток. Зʼєднання кісток. Будова та

види суглобів.

4. Мʼязи як активна частина апарату руху. Будова та види мʼязів. Основні

скелетні мʼязи. Шкіра, її будова та основні функції.

5. Серцево-судинна система: будова серця, структура судинної стінки,

анатомічні типи судин та їх основні відмінності. Кров і система

кровообігу людини. Функції крові та її склад. Основні групи крові та їх

характеристика, резус-фактор.

6. Дихальна система: анатомія повітроносних шляхів. Будова легень.

Топографія органів грудної клітини. Пневмоторакс, гемоторакс.

7. Система травлення. Загальний огляд системи. Ротова порожнина,

стравохід, шлунок, печінка. Жовчний міхур і його значення.

8. Поняття про ферменти. Травлення. Підшлункова залоза, її значення.

Відділи кишківника. Обмін речовин, його загальне поняття. Норми білків,

жирів та вуглеводів у раціоні. Вітаміни, їх значення. Режим та норми

харчування.

9. Сечостатева система. Загальний огляд. Нирки. Нефрон, механізм

сечоутворення.

http://www.naiau.kiev.ua/naiau/tslc/index.php

http://www.nbuv.gov.ua/

http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/index

http://www.kmu.gov.ua/control/

http://uk.wikipedia.org/wiki/

108

10. Залози внутрішньої секреції. Поняття про гормони та їх значення для

організму. Регуляція діяльності ендокринних залоз.

11. Нервова система. Нейрон. Рефлекс і рефлекторна дуга. Перша та друга

сигнальні системи. Вегетативна нервова система, її значення. Органи

відчуття.


Тема 2. Долікарська допомога при травмах та пораненнях з основами

десмургії. Долікарська допомога при кровотечах


1. Загальні поняття про травму і травматизм. Медична класифікація

ушкоджень та їх ознаки. Поняття про політравму, сполучну та

комбіновану травми. Послідовність огляду потерпілого при травмах та

нещасних випадках. Оцінка загального стану потерпілого (свідомість,

колір шкіри, стан вітальних функцій).

2. Механічна травма як різновид ушкоджень, що трапляється найчастіше.

Садна, синці, забиті рани, переломи кісток, вивихи суглобів, розтягнення

та розриви звʼязок. Долікарська допомога залежно від виду ушкодження.

3. Ускладнення травми (травматичний шок, кровотечі, інфікування ран).

Травматичний токсикоз (синдром тривалого стискування тканин),

механізм виникнення, залежність тяжкості від тривалості стискування

тканин). Пошук та звільнення від завалу.

4. Профілактика травматизму.

Навички: вміння надавати першу медичну допомогу залежно від виду

травми, вміння користуватися табельними та допоміжними засобами

транспортної іммобілізації, основні протишокові заходи.

Рани – відкриті ушкодження. Види ран: механічні (різані, рубані, колоті,

забиті), вогнепальні. Інфіковані рани. Стадії ранового процесу та різновиди

загоєння. Особливості перебігу ранового процесу залежно від виду поранень.

Клінічні ознаки ран: біль, кровотеча, зяяння. Проникаючі поранення.

Тампонада серця. Травматичний пневмоторакс (відкритий, закритий,

клапанний). Патогенез та клінічні ознаки пневмотораксу (гостра дихальна

недостатність, плевро-пульмональний шок).

Особливості обробки непроникаючих та проникаючих поранень. Принципи

накладання повʼязок при пневмотораксі.

Антисептика та асептика. Загальне поняття про раньову інфекцію та її

небезпека. Види ранової інфекції: гнійна, гнилісна, специфічна, змішана.

Шляхи проникання збудників інфекції до рани. Антисептика та асептика як

система профілактики та боротьби із рановою інфекцією.

Основи десмургії. Види повʼязок. Призначення, основні правила

накладання повʼязок та вимоги до них.

109

Навички: вміння самостійного накладання повʼязок залежно від виду

ушкодження.

Визначення, класифікація, характеристика кровотеч (артеріальної, венозної,

капілярної). Первинні та вторинні кровотечі, їх причини. Внутрішні та

зовнішні кровотечі. Патологія гострої крововтрати (геморагічний шок, анемія).

Компенсаторні механізми. Методи тимчасової та остаточної зупинки

кровотечі.

Навички. Практичне відпрацювання зупинки кровотеч: зупинка кровотечі

в рані, накладання стискуючих повʼязок і джгута тощо. Визначення і усунення

помилок при зупинці кровотечі.


1-51

Тема 3. Долікарська допомога при ушкодженнях фізичними факторами

навколишнього середовища. Невідкладні стани. Долікарська допомога

при отруєннях. Основи реанімації


1. Причини та механізм розвитку сонячного та теплового ударів. Умови, які

сприяють перегріванню організму. Клініка, діагностика. Перша допомога.

2. Поняття про термічні, хімічні та променеві опіки та відмороження. Стадії

опіків та відморожень, їх характеристики. Визначення ступеня ураження

та площі опіку, відмороження (правило "долоні", правило "девʼяток").

Встановлення прогнозу здоровʼя уражених залежно від ступеня та площі

опіку або відмороження. Перша допомога.

3. Поняття про електротравму. Диференційна діагностика "електроміток" і

вогнепальної рани. Ураження технічним електричним струмом та

блискавкою. Дії працівника міліції на місці події при наданні допомоги

ураженим електричним струмом.

4. Розлади свідомості та їх основні причини. Загальне поняття про сопор та

коми. Класифікація та диференційна діагностика ком. Невідкладна

допомога.

5. Гостра серцева недостатність (серцева астма, набряк легень). Причини,

основні механізми розвитку, клінічні прояви, допомога. Ішемічна хвороба

серця (інфаркт міокарду, стенокардія, аритмічні еквіваленти). Клініка,

діагностика, невідкладна допомога.

6. Гостра дихальна недостатність. Причини, клініка, діагностика, допомога.

Бронхіальна астма. Ларінгоспазм та стеноз гортані. Причини, прояви,

невідкладна допомога.

7. Поняття про ниркову недостатність, гостру затримку сечі.

110

Навички: вміння розпізнавати вид невідкладного стану, визначення та

застосування першочергових заходів щодо підтримки життєдіяльності

постраждалого до прибуття медичних працівників або до моменту

госпіталізації у медичний заклад.

Гострі отруєння: харчові, грибами, чадним та світильним газами, хімічними

речовинами. Шляхи надходження отрути в організм. Неспецифічні симптоми

інтоксикації. Поняття про харчові інтоксикації та токсикоінфекції, ботулізм.

Умови, що сприяють виникненню харчових отруєнь. Гострий гастрит, ентерит,

коліт.

Основні принципи детоксикації (загальні та залежно від виду отруєнь).

Промивання шлунку та кишківника. Застосування сорбентів. Профілактика

отруєнь.

Навички: вміння самостійно промивати шлунок та кишківник.

Процес умирання організму. Стадії термінального стану (передагонія, агонія,

клінічна смерть). Ознаки та закономірності порушення життєво важливих

функцій до їх повної зупинки. Термінальна пауза. Поняття про клінічну

смерть, її ознаки, найчастіші причини гострих розладів та зупинки кровообігу

та дихання. Діагностика відсутності життєво важливих функцій. Ознаки

біологічної смерті. Симптом Бєлоглазова.

Навички. Відпрацювання методів штучної вентиляції легень та непрямого

(закритого) масажу серця. Визначення і усунення помилок при реанімації.

Диференційна діагностика клінічної та біологічної смерті. Особливості

проведення реанімації дітям.

Судинна недостатність, як невідповідність між обʼємом циркулюючої крові

та обʼємом судинного русла.

Поняття та визначення шоку. Класифікація, основні механізми розвитку,

клінічні ознаки шоку. Фази та ступені шоку. Профілактика шоку, основні

протишокові заходи.

Колапс. Причини, клініка, діагностика, допомога.

Непритомність. Причини виникнення, клінічні прояви. Перша допомога.

Диференційна діагностика гострої судинної недостатності та клінічної смерті.

Асфіксія та її різновиди: обтураційна, странгуляційна, стенозуюча,

компресійна, нервово-паралітична, центральна. Утоплення, його ознаки.

Долікарська допомога.


1-51

111

Тема 4. Найпоширеніші інфекційні хвороби, венеричні захворювання та

СНІД. Дії працівників ОВС в умовах стихійного лиха, на пожежах, при

ДТП, радіаційних аваріях. Медична допомога при непередбачених

пологах


1. Поняття про інфекційні захворювання та джерела інфекцій. Механізми

передачі інфекції. Епідемічний осередок. Епідемія, пандемія.

Знешкодження витоків інфекції. Заходи, спрямовані на розрив передачі

інфекції. Кишкові інфекції, інфекції дихальних шляхів, кровʼяні

(трансмісивні) інфекції, антропонозні і зоонозні інфекції. Особливо

небезпечні інфекції. Загальні відомості про імунітет (види імунітету,

чинники, що зменшують та стимулюють імунітет).

2. Поняття про венеричні захворювання. Основні захворювання, що

передаються статевим шляхом: СНІД, сифіліс, гонорея, трихомоніаз,

хламідійна і мікоплазмова інфекція, їх основні клінічні прояви. Збудники,

шляхи передачі, перебіг хвороби.

3. Туберкульоз. Соціальна небезпека туберкульозу. Шляхи зараження,

перебіг хвороби.

4. Сучасні профілактичні заходи щодо запобігання венеричних

захворювань, СНІДу, туберкульозу у людей. Роль правоохоронних

органів у профілактиці означених хвороб.

5. Порядок дій працівників ОВС під час аварій на різних видах транспорту.

Автомобільна аптечка. Призначення. Комплектність. Користування.

6. Основні періоди пологового процесу. Техніка прийому пологів та

правила догляду за новонародженим.


1-51

ПЕРЕЛІК ОБОВʼЯЗКОВИХ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК ТА ПРИЙОМІВ

1. Накладання бинтових й косинкових повʼязок з використанням підручних

засобів на всі частини тіла.

2. Зупинка кровотечі пальцевим притисненням, стискуючою повʼязкою,

максимальним згинанням та підняттям кінцівки, накладанням джгута,

закрутки.

3. Непрямий масаж серця.

4. Штучна вентиляція легень.

5. Знеболення з використанням шприц-тюбика.

6. Зупинка кровотечі з носа.

7. Первинна обробка рани.

8. Визначення температури тіла, частоти пульсу, дихання.

9. Промивання шлунку беззондовим способом.

112

10. Перенесення хворих та потерпілих на руках і з застосуванням підручних

засобів.

11. Допомога при внутрішніх кровотечах.

12. Допомога при зовнішніх кровотечах.

13. Методи транспортної іммобілізації із застосуванням шин Крамера й шин

із полімерних матеріалів і підручних засобів при різних видах травм.

14. Допомога при болях в області серця.

15. Допомога при непритомності.

16. Допомога при асфіксії.

17. Допомога при укусах отруйних змій та комах.

18. Допомога при отруєнні.

19. Допомога при синдромі тривалого здавлювання.

20. Допомога при утопленні.

21. Допомога при пологах.

22. Вміння користуватися індивідуальною аптечкою.


1. Поняття домедичної допомоги, основні її завдання.

2. Основні органи та системи організму людини.

3. Фармакологія як наука. Шляхи введення лікувальних засобів в організм

людини. Поняття фармакокінетики та фармакодинаміки.

4. Класифікація та характеристика лікувальних форм. Особливості дії

лікарських речовин при сумісному введенні.

5. Поняття про травму. Її класифікація. Види механічних ушкоджень.

6. Класифікація травм /за обставинами виникнення, за характером

пошкодження, за видом травмуючого фактора/.

7. Визначення транспортної іммобілізації. Засоби транспортної

іммобілізації, їх класифікація.

8. Основні принципи транспортної іммобілізації.

9. Домедична допомога при вивихах суглобів, при розтягненнях та розривах

звʼязок.

10. Домедична допомога при ударах /забитих ранах/.

11. Класифікація ран за видом предмета, яким нанесена рана. Особливості та

класифікація вогнепальних ран.

12. Особливості обробки проникаючих поранень черевної порожнини.

13. Класифікація ран за ступенем інфікування. Ознаки та елементи

запалення. Можливі ускладнення ран.

14. Визначення рани, садна, їх клінічні ознаки.

15. Пневмоторакс /визначення, клінічні ознаки, особливості обробки

проникаючих поранень грудної клітини/.

16. Визначення та значення десмургії. Види повʼязок.

17. Визначення кровотечі. Класифікація кровотеч залежно від виду

пошкодженої судини.

113

18. Основні ознаки артеріальних кровотеч.

19. Основні ознаки венозних кровотеч.

20. Основні ознаки капілярних кровотеч, перша допомога.

21. Клінічні ознаки внутрішніх кровотеч, їх діагностика та невідкладна

медична допомога.

22. Основні принципи накладання джгута.

23. Показання до накладання джгута, допустима тривалість використання

джгута.

24. Способи тимчасової зупинки кровотечі.

25. Термінальні стани, їх характеристика.

26. Ознаки клінічної смерті.

27. Штучне дихання (основні показання).

28. Техніка проведення штучного дихання.

29. Непрямий масаж серця (основні показання).

30. Техніка проведення непрямого масажу серця.

31. Непритомність (причини виникнення, механізм розвитку, невідкладна

допомога).

32. Диференціальна діагностика непритомності та клінічної смерті.

33. Домедична допомога при непритомності.

34. Визначення шоку. Фактори, що його спричиняють.

35. Види шоку залежно від причини виникнення.

36. Поняття асфіксії, її різновидності. Домедична допомога при різних видах

асфіксії.

37. Клінічні ознаки теплового та сонячного удару. Надання долікарської

допомоги.

38. Основні клінічні ознаки ураження електрикою. Домедична допомога при

ураженні електрикою.

39. Домедична допомога при термічних опіках, при хімічних опіках.

40. Опіки (класифікація за ступенем ураження, за видом пошкоджуючого

фактора).

41. Відмороження /класифікація, клінічні ознаки, перша невідкладна

допомога/.

42. Визначення та основні клінічні ознаки теплового та сонячного ударів.

43. Клінічні ознаки теплового та сонячного удару, надання домедичної

допомоги.

44. Види отруєнь. Домедична допомога при отруєннях.

45. Харчові отруєння (клінічні ознаки, домедична допомога).

46. Отруєння фосфорорганічними сполуками та препаратами нервово-

паралітичної дії.

47. Види й ознаки симуляції та штучних хвороб.

48. Самоушкодження та домедична допомога при них.

49. Найпоширеніші венеричні захворювання, ознаки, шляхи зараження.

50. Методи профілактики венеричних захворювань.

114

51. СНІД /шляхи передачі, клінічні ознаки, профілактика/.

52. Розлади свідомості.

53. Гостра дихальна недостатність.

54. Гостра циркулярна недостатність.

55. Невідкладні стани при деяких хірургічних захворюваннях живота.

56. Поняття про гостру ниркову недостатність, гостру затримку сечі та

гостру печінкову недостатність.

57. Способи перекладання і транспортування потерпілих, надання їм

невідкладної медичної допомоги.

58. Транспортування потерпілих залежно від виду травми.

59. Надання взаємної допомоги в екстремальних умовах службової

діяльності співробітників ОВС.

60. Аптечка першої допомоги, індивідуальний перевʼязочний пакет.

115

РИНКОВА ЕКОНОМІКА

Реформування економічної системи України і перехід до нової моделі

функціонування економіки вимагає осмислення суті даних реформ, їх

необхідності та мети. Економічні реформи в Україні не самоціль, їх

призначення дати поштовх розвитку потенційних можливостей суспільства,

створити умови якісної зміни продуктивних сил, підвищення добробуту,

створення ефективної системи соціального захисту.

Вибір України – соціально-орієнтована ринкова економіка. Її впровадження

складна комплексна задача, що передбачає побудову правової держави з

міцною фінансово-економічною системою, високими темпами виробництва,

новітніми технологіями, сучасною системою управління тощо. Виконання цих

завдань можливо при високій кваліфікації тих, хто безпосередньо займається

теоретичним обґрунтуванням реформ та їх реальним впровадженням. Саме від

рівня підготовки кадрів буде залежати успіх економічних реформ в Україні.

У цьому звʼязку, підготовка фахівців-юристів, що володіють економічними

знаннями є нагальною необхідністю. По-перше, це повʼязано із створенням

ефективно діючої законодавчої бази, що регулює чи виконує охоронні функції

щодо економіки, і по-друге, із зростанням злочинності у цій сфері. Адже не

секрет, що впровадження ринкових відносин передбачає не тільки позитивні

зрушення у суспільстві, але і негативні моменти: кризи, безробіття,

банкрутства, економічну злочинність.

Теоретичною та методологічною базою курсу "Ринкова економіка" є Закони

та Укази Президента України, постанови Уряду, Національного Банку

України, які призначені забезпечити здійснення економічних реформ.

Курс "Ринкової економіки", розрахований на слухачів, що вже мають певну

теоретичну підготовку і є логічним продовженням курсу "Основи економічної

теорії".

Завдання курсу – сприяти підготовці висококваліфікованих фахівців-

юристів, які б володіли базовими та спеціальними знаннями в галузі

економіки, бізнесу, підприємництва, були обізнані з ринковою термінологією,

володіли практичними навичками та економічним інструментарієм.

Мета курсу: надати слухачам системне уявлення про механізм

функціонування ринкової економіки та її інститутів, пояснити дії Уряду

України по створенню умов функціонування ринку, дати аналіз сучасного

стану економічних реформ, фінансово-кредитної системи,

зовнішньоекономічної діяльності.

Предмет курсу: діяльність інститутів ринкової інфраструктури, які вже

сформувалися як економічні явища і закріпилися на ринках праці, природних

ресурсів, інвестицій, кредитних ресурсів, фондовому, страховому тощо.

116


знати:

теорії регулювання економіки, ролі держави в економіці, форм впливу

держави на економіку, характеристику методів регулювання економіки,

систему органів управління та регулювання економіки;

суть та необхідність формування стратегії соціально-економічного

розвитку, суті соціально-економічного прогнозування в системі

державного регулювання економіки, методики складання економічних

прогнозів;

вільно орієнтуватися в тенденціях змін економічного зростання;

розвʼязувати теоретичні і практичні завдання сучасних ділових циклів,

механізм регулювання ринкової конʼюктури, визначення пріоритетних

галузей, механізм структурної перебудови економіки, основних напрямів

інвестиційної діяльності;

вміти:

використовувати знання з ринкової економіки як підґрунття для набуття

досвіду в сфері зовнішньоекономічній діяльності, здійснення та

регулювання субʼєктів державного регулювання зовнішньоекономічної

діяльності, регулювання зовнішньої торгівлі, міжнародних інвестиційних

процесів;

правильно застосовувати свої знання в юридичній практиці.


Ринок – це система соціально-економічних відносин між людьми, які

виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання і

ґрунтуються на певних принципах, основними з яких є економічна

доцільність і свобода діяльності.

Національна модель економічного розвитку – це сукупність елементів,

які формують цілісність національного господарства, механізм, що

забезпечує тісний звʼязок і взаємодію цих елементів.

Економічна модель кожної країни – це результат довготривалого

історичного процесу, на протязі якого вибудовуються співвідношення

елементів моделі і формується механізм їх взаємодії.

Державна науково-технічна політика – це складова соціально-

економічної політики держави щодо формування умов ефективного науково-

технічного розвитку країни, визначення цілей, напрямів, форм її здійснення.

Високорозвинена ринкова економіка – це оптимальне поєднання засад,

притаманних товарному виробництву (конкуренція, попит і пропозиція, вільне

ціноутворення), та цілеспрямованої політики державного регулювання

економічних процесів.

Економічна політика держави – це формування системи соціально-

економічних цілей розвитку країни, основних завдань, напрямів та засобів їх

досягнення.

117

Інноваційна політика – комплекс принципів та взаємопідтримуючих

економічних, правових, організаційних і соціальних методів планування,

стимулювання та контролю процесів інноваційної діяльності в науково-

технічній та виробничій сферах.

Інновація – нововведення в галузі техніки, технології, організації праці або

управління, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду,

кінцевий результат інноваційної діяльності.

Попит на робочу силу – це платоспроможна потреба роботодавців щодо

трудових послуг працівників певних професій і кваліфікації.

Ринок праці – це система відносин між роботодавцем і працездатним

населенням з укладання трудових договорів (контрактів) щодо кількості, умов та

оплати праці; між населенням і органами державного управління з забезпечення

права здійснювати будь-яку економічну діяльність, захисту від дискримінації в

сфері праці, допомоги і компенсацій при безробітті.

Зайнятість – це діяльність громадян, повʼязана із задоволенням особистих і

суспільних потреб, яка, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій

формі у вигляді заробітної платні, утримання, додаткових виплат і допомог.

Рента – ціна, що сплачується за використання землі та інших природних

ресурсів, кількість яких суворо обмежена.

Диференціальна рента І – це додатковий дохід, який утворюється на

ділянках, розташованих ближче до ринків збуту продукції, чи за рахунок

використання більш родючих земель.

Диференціальна рента II – це додатковий дохід, який утворюється

внаслідок додаткових вкладень коштів у одну і ту ж ділянку землі.

Кредит – позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у

тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості,

платності та цільового характеру використання.


№




нари

Прак-

тичні

заняття

1. Моделі ринку й економічної

політики 1 1 –

2. Політика державного регулювання 1 1 –

3. Інноваційна політика держави 1 1 –

4. Ринок праці 1 1 –

5. Ринок земельних ресурсів 1 1 –

6. Ринок кредитних ресурсів 1 1 –



118


Нормативно-правові акти

1. Конституція України 28 червня 1996 року // ВВРУ. – 1996. – №30.

2. Господарський кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов.

станом на 1 січня 2013 р.

3. Цивільний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов.

станом на 1 січня 2013 р.

4. Закон України "Про акціонерні товариства" – ВВРУ, 2008. – №50-51. –

Ст. 384. Із змінами, внесеними згідно із Законом №2154-VІ (2154-17) від

27.04.2010.

5. Закон України "Про банки і банківську діяльність" // ВВРУ. – 2001. –

№5-6.

6. Закон України "Про Національний банк України" // ВВРУ. 1999. – №29.

7. Закон України "Про інноваційну діяльність" // ВВРУ. – 2002. – №36.

8. Закон України "Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в

Україні" // ВВРУ. – 2003. – №7.

9. Закон України "Про інвестиційну діяльність" // ВВРУ. – 1991. – №47.

10. Закон України "Про захист іноземних інвестицій" // ВВРУ. – 1991. – №46.

11. Закон України "Про зайнятість населення".

12. Кодекс України про надра. Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер.

13. Лісовий кодекс України. Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер.

14. Водний кодекс України. Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер.

15. Повітряний кодекс України. Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер.

16. Контроль за охороною та використанням земель: нормативно-правові

акти та розʼяснення. Закон України Про державний контроль за

використанням та охороною земель. – Відомості Верховної Ради України,

2003. – № 39. – Ст. 350.

17. Оренда землі : нормативно-правові акти, розʼяснення та судова практика /

Упоряд.: М.С. Головатюк та ін.; Під заг. ред. М.С. Головатюка. – К.: Вид.

Паливода А.В. 2007. – 308 с. – (Земельнезаконодавство України).

18. Нормативна та експертна грошова оцінка землі: нормативно-правові акти,

коментар і розʼяснення / Упоряд.: М.С. Головатюк та ін.; Під заг. ред.

М.С. Головатюка. – К.: Вид. Паливода А.В. 2007. – 332 с. – (Земельне

законодавство України). Закон України Про оцінку земель 11 грудня

2003 року № 1378-IV Із змінами і доповненнями, внесеними Законами

України від 17 червня 2004 року № 1808-IV, від 5 лютого 2009 року

№ 959-VI, від 5 листопада 2009 року № 1702-VI, від 17 листопада

2009 року № 1559-VI.

19. Розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг: нормативно-

правові акти та розʼяснення / Упоряд.: М.С. Головатюк та ін.; Під заг. ред.

М.С. Головатюка. – 2-е вид., допов. та перероб. – К.: Вид. Паливода А.В.

2009. – 248 с. – (Земельнезаконодавство України).

119

20. Розцінки на топографо-геодезичні й картографічні роботи: нормативно-

правові акти та розʼяснення / Упор. М. С. Головатюк та ін.; Під заг. ред.

М.С. Головатюка. – К.: Вид. Паливода А.В. 2008. – 264 с. – (Земельне

законодавство України).

21. Оцінка нерухомого й рухомого майна та обʼєктів інтелектуальної

власності: нормативно-правові акти та розʼяснення / Упор.

М.С. Головатюк та ін.; Під заг. ред. М.С. Головатюка. – К.: Вид.

Паливода А.В. 2008. – 464 с. – (Земельне законодавство України).


22. Юхименко П.І. Економічна історія: навч. посіб. / П.І. Юхименко, – 3-тє

вид., виправл. і доповн. – К.: Вікар, 2012. – 341 с.

23. Сонин К.: Уроки экономики/ К.И. Сонин. – М.: ООО "Юнайтед Пресс",

2011. – 255 с.

24. Бернанке Б., Фрэнк Р. Экономикс. Экспресс-курс / Пер. с англ. – СПб.:

Питер, 2012. – 720 с.: ил.

25. Беляєв О.О. Інституціональні складові формування ринкової економіки //

Проблеми формування ринкової економіки. – К., 2002.

26. Головніна О.Г. Основи соціальної економіки: підручник/ О.Г. Головніна.

– 2-е вид. перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури. 2013. – 648 с.

27. Економічні системи: Навч.-метод.посіб: Пер. з англ. – К.: Амадей, 2002.

28. Мельникова В.І., Мельникова О.П., Сіплярук Т.В., Тур І.Ю.,

Шведова Г.М. Національна економіка. Навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та

доп. – К.: Центр учбової літератури. 2012. – 248 с.

29. Западноевропейские страны: Особенности социально-экономических

моделей / Отв. ред. В.П. Гутник. – М.: Наука, 2002.

30. Бочан І.О. Основи економічної теорії: Інституціональний підхід: навч.

посіб./ І.О. Бочан. – К.: Знання, 2012. – 211 с.

31. Калашников С.В. Функциональная теория социального государства. – М.,

2002.

32. Кульчицький Б. Сучасні економічні системи: Навч. Посіб. – Л., 2004.

33. Леоненко П.М., Черепніна О.І. Сучасні економічні системи: Навч.посіб. –

К., 2006.

34. Пахомов Ю.Н., Крымский С.б., Павленко Ю.В. Цивилизационные модели

современности и их исторические корни. – К., 2002.

35. Чухно А.А. Твори: У 3-х т. – Т. 1; Т. 2. – К., 2006; Т.3. – К., 2007.

36. Аакер Д. Стратегическое рыночное управление. 7-е изд. / СПб.: Питер,

2007. – 496 с.: пл. – (Серия "Теория менеджмента").

37. Гроші та кредит: Навч. посіб. / Ільіна С.Б., Шилов В.П., Кисла В.І.,

Шрамкова Н.І. – К.: "ВД "Професіонал", 2007. – 368 с.

38. Коваленко Д.І. Гроші та кредит: Навч. посіб. – К.: Центр учбової

літератури, 2009. – 320 с.

39. Алєксєєв І.В., Колісник М.К. Гроші та кредит: Навч. посіб. – К.: Знання,

2009. – 253 с.

120

40. Дубас Р.Г. Економіка природокористування, навч. посібник. – (2-ге вид.,

стереотип.) – К.: КНТ, 2009. – 448 с.

41. Макарова Н.С., Гармідер Л.Д., Михальчук Л.В. Економіка

природокористування: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури,

2007. – 322 с.

42. Волков О.І., Денисенко М.П., Гречан А.П. та ін. Економіка та організація

інноваційної діяльності. Підручник (третє видання). – К.: Центр учбової

літератури. 2007. – 662 с.

43. Основи інвестиційно-інноваційної діяльності, Навч. посіб. / За науковою

редакцією В.Г. Федоренко – К.: Алерта, 2004. – 431 с. – Бібліогр.:

с. 422-431.

44. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: підруч. (для студ. вищ. Навч.

закл.) – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.

45. Федоренко В.Г. Інвестування: Підручник. – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.:

Алерта, 2008. – 448 с.

46. Великий енциклопедичний юридичний словник / НАН України; Інститут

держави і права ім. В.М. Корецького / Ю.С. Шемшученко (ред.). – К. :

Юридична думка, 2007. – 992 с.

47. Бабінова О.О. Державна регіональна політика і регіональний розвиток:

сучасні реалії України та європейський досвід [Текст] : [монографія] /

О. Бабінова ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К. :

Фенікс, 2011. – 269 с.

48. Європейський Союз : Історія і засади функціонування : Навч. посіб. – 2-ге

вид., виправ. і доп. / В.В. Копійка, Т.І. Шинкаренко. – К. : Знання, 2012. –

759 с.

Інформаційні ресурси

49. www.ac-rada.gov.ua – Офіційний сайт Рахункової палати України.

50. www.customs.gov.ua – Офіційний сайт Державної митної служби.

51. www.kmu.gov.ua – Офіційний сайт Кабінету Міністрів України.

52. www.mfu.gov.ua – Офіційний сайт Міністерства фінансів України.

53. www.nbu.gov.ua – Офіційний сайт І Іаціонального банку України.

54. www.pravoznavec.com.ua – Електронна бібліотека юридичної літератури

55. "Правознавець".

56. www.ac-rada.gov.ua – Офіційний сайт Верховної Ради України.

57. www.sta.gov.ua – Офіційний сайт Державної податкової адміністрації.

58. www.stat.gov.ua – Офіційний сайт Державної о комітету статистики

України.

59. www/treasury.gov.ua – Офіційний сайт Державного казначейства України.

60. http: // ekonomicus/ ru економічний портал, головна мета якого. – надання

якісної інформації з найширшого спектру економічних дисциплін. Серед

проектів порталу:

Галерея економістів.

Навігатор.

http://www.ac-rada.gov.ua/

http://www.customs.gov.ua/

http://www.kmu.gov.ua/

http://www.mfu.gov.ua-/

http://www.nbu.gov.ua-/

http://www.pravoznavec.com.ua/


http://www.sta.gov.ua/

http://www.stat.gov.ua/

121

Экономическая конференция.

Инфотeка.

Словари.

"50 лекций по микроэкономике".

"Основы экономики".

61. http: // www. Libertarium. ru – Колекція тестів російських вчених з

проблем економічної теорії і економічної політики, переклади статей та

книг відомих західних економістів.


Тема 1. Моделі ринку й економічної політики

Лекція – 1 година

1. Ринок та умови його функціонування. Суть і структура національного

ринку.

2. Національно-економічні інтереси – вихідний пункт визначення

національної економічної політики.

3. Національні моделі економічного розвитку.

Тема 2. Політика державного регулювання


1. Політика державного регулювання як складова господарської системи.

2. Основні форми державного регулювання.

3. Інструменти державної економічної політики.

4. Зовнішньоекономічна політика державного регулювання.

Тема 3. Інноваційна політика держави


1. Державне регулювання інноваційних процесів. Сутність, методи, система

державної інноваційної політики.

2. Формування національної інноваційної системи.

3. Вплив ринкового механізму на науково-технічний прогрес і використання

його здобутків.

Тема 4. Ринок праці


1. Ринок праці та його складові.

2. Особливості функціонування ринку праці в Україні.

3. Співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці.

4. Державна політика зайнятості.

122

Тема 5. Ринок земельних ресурсів


1. Характеристика природно-ресурсного потенціалу України та механізм

регулювання природоохоронної діяльності.

2. Обмеженість пропозиції земельних ресурсів. Диференціальна земельна

рента.

3. Ціна землі як капітального активу.

Тема 6. Ринок кредитних ресурсів


1. Гроші та їх функції. Поняття і типи грошових систем.

2. Сутність і форми кредиту.

3. Структура сучасної кредитно-грошової системи.


Тема 1. Моделі ринку й економічної політики

Семінар – 1 година

1. Визначення ринку як економічної категорії.

2. Вирішення фундаментальних питань економіки в умовах ринкової

системи господарства.

3. Сутність та основні риси перехідної економіки.

4. Змішана економіка як результат еволюції системи ринкового типу.



1-61

Тема 2. Політика державного регулювання


1. Політика державного регулювання як складова господарської системи.

2. Основні функції державного регулювання.

3. Національні особливості державного регулювання.

4. Основні форми державного регулювання.

5. Зовнішньоекономічна політика державного регулювання.

6. Ресурсне та фінансове забезпечення економічної політики держави.


1-61

123

Тема 3. Інноваційна політика держави


1. Сутність і основні методи інноваційної політики держави.

2. Формування національної інноваційної системи.


його здобутків.

4. Визначення пріоритетів у сфері науки і техніки.

5. Науково-технічне прогнозування і планування.


1-61

Тема 4. Ринок праці


1. Ринок праці та його складові.

2. Особливості функціонування ринку праці в Україні.

3. Біржа праці та її функції.

4. Механізм регулювання зайнятості.

5. Види безробіття та засоби його регулювання.


1-61

Тема 5. Ринок земельних ресурсів


1. Поняття ринку природних ресурсів.

2. Субʼєкти та обʼєкти ринку природних ресурсів.

3. Становлення та розвиток природних ринків України.

4. Обмеженість пропозиції земельних ресурсів. Рівновага на ринку послуг

землі.

5. Ціна землі як капітального активу. Диференційна земельна рента.


1-61

Тема 6. Ринок кредитних ресурсів


1. Поняття і типи грошових систем.

2. Сутність, структура та функції ринку кредитних ресурсів.

3. Банківська система України як основний елемент ринку кредитних

ресурсів.

4. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути.

5. Механізм грошово-кредитного регулювання.

124

6. Механізм валютного регулювання економіки.


1-61


1. Ринок як економічна категорія, його основні риси.

2. Механізм роботи ринку, вирішення за його допомогою фундаментальних

питань економіки.

3. Основні принципи ринкової економіки.

4. Приватна власність як основа ринкових відносин.

5. Свобода вибору підприємців як необхідна умова ринку.

6. Ринкова конкуренція.

7. Вільні ціни як основний регулятор ринку.

8. Роздержавлення і приватизація власності: зміст та економічні наслідки.

Приватизація власності в Україні як умова становлення ринкової

економіки.

9. Функції держави в умовах ринку.

10. Законотворча функція держави.

11. Перерозподіл державою ресурсів та доходів в ринковій системі.

12. Стабілізація ринкової економіки на основі державного регулювання.

13. Визначення сутності соціально-орієнтованої ринкової економіки.

14. Обʼєктивність виникнення соціально-орієнтованої ринкової економіки як

результат еволюції товарного виробництва.

15. Теоретичні засади побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки в

Україні.

16. Основні риси соціально-орієнтованої ринкової економіки.

17. Основні завдання й напрями системи соціального захисту населення.

18. Проблеми соціального захисту населення в умовах ринкової економіки.

19. Соціально-пріоритетні інтереси населення.

20. Соціально-економічна політика України.

21. Система ринків – основа національної економіки.


23. Зовнішньоекономічні звʼязки - невідʼємний елемент ринкової економіки.

24. Підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності.

25. Вплив держави на розвиток зовнішньоекономічної діяльності.

26. Необхідність опанування навичок зовнішньоекономічної діяльності.

27. Визначення ринку праці як складової частини ринкової економіки.

28. Субʼєкти та обʼєкти ринку праці.

29. Особливості ринку праці в Україні.

30. Співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці.

31. Зайнятість населення в умовах ринкової економік.

32. Поняття ринку природних ресурсів.

125

33. Товарна біржа як елемент інфраструктури ресурсного ринку.

34. Становлення та розвиток ресурсного ринку в Україні.

35. Рівновага на ринку послуг землі.

36. Диференційна земельна рента.

37. Ціна землі.

38. Гроші: сутність та функції.

39. Еволюція грошей. Сучасна грошова система.

40. Національна грошова одиниця в системі ринкових відносин.

41. Грошова реформа в Україні. Шляхи зміцнення національної грошової

одиниці – гривні.

42. Поняття та типи грошових систем.

43. Ринкова економіка та грошова політика.

44. Кредит: сутність, форми, принципи та функції.

45. Сутність, структура та функції ринку кредитних ресурсів.

46. Місце і роль фінансово-кредитної системи в державному регулюванні

економіки.

47. Банківська система України як основний елемент ринку кредитних

ресурсів.

48. Проблеми формування і функціонування банківської системи в Україні.

Закон України "Про банки і банківську діяльність".

49. Можливості регулюючого впливу на систему комерційних банків з боку

Національного банку України.

50. Класифікаційні ознаки та види комерційних банків.

51. Види банківського кредиту та їх класифікаційні ознаки.

52. Класифікація банківських установ.

53. Класифікація небанківських установ.

54. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути, їх виникнення

та розвиток в Україні.

55. Функції Національного банку України.

56. Місце фондового ринку у фінансовій системі та його інструменти.

57. Структура ринку цінних паперів.

58. Учасники фондового ринку. Процедура лістингу на фондовому ринку.

59. Формування фондового ринку в Україні. Державно-правове регулювання

фондового ринку.

60. Поняття інвестиції. Ринок інвестицій в структурі ринку капіталу.

61. Економічна сутність, класифікація та оцінка ефективності інвестицій.

62. Характеристика субʼєктів інфраструктури ринку інвестицій.

63. Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні.

64. Сутність і мета державної інноваційної політики.

65. Основні методи інноваційної політики.

66. Необхідність і значення антимонопольного законодавства в

інноваційному процесі.

67. Принципи формування державної інноваційної політики.

126

68. Особливості та моделі інноваційного розвитку України.

69. Сутність та необхідність розвитку малого інноваційного бізнесу.

70. Основні напрями сприяння та державної підтримки малого інноваційного

бізнесу.

71. Роль венчурного капіталу в інноваційному процесі.


його здобутків у виробництві.

127

ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА УКРАЇНИ

Фундаментальною і водночас світоглядною дисципліною для опанування

предметів юридичного циклу, безсумнівно, є курс історії становлення,

розвитку і функціонування української державності та національного права. У

низці навчальних дисциплін юридичних вузів, правничих факультетів, у тому

числі й у системі вищої освіти МВС України, одне з провідних місць займає

курс "Історія держави та права України".

Історія держави та права України є історико-правовою наукою, оскільки

вона має безпосереднє відношення як до науки історії, так і до науки про

державу та право. За своїм характером – це навчальна юридична дисципліна.

Саме тому вона є невідʼємною частиною і необхідним елементом вищої

юридичної освіти. На відміну від загальної історії, історія держави та права

України не досліджує суспільство в цілому.

Предмет історії держави та права України є закономірності виникнення,

розвитку, змін різних типів і форм держави, а також правових інститутів на

території сучасної України в хронологічній послідовності.

Обовʼязковим компонентом, відсутність якого унеможливлює пізнання

історико-правової спадщини, є глибокий і всебічний аналіз найважливіших

памʼяток права нашої минувшини. Потреба в цьому зумовлена підвищенням

якості історико-правової підготовки слухачів, їхньої загальної правової

культури, а також можливістю ознайомлення з процесом становлення галузей

українського права.

Метою навчального курсу є глибоке вивчення і оволодіння знаннями

історії держави та права України, що необхідно майбутнім юристам для

кращого пізнання сутності, функцій і соціального призначення держави, її

правової системи, орієнтування у внутрішньому й міжнародному становищі і,

відповідно, для ефективного виконання своїх професійних обовʼязків.

Завданням історії держави та права України є оволодіння майбутніми

правознавцями знаннями та навичками, що допоможуть їм у практичній

діяльності стосовно подальшого здійснення демократизації правового життя й

охорони прав та свобод людини і громадянина, реалізації конституційної ідеї

правової, соціальної та демократичної держави.


знати:

передумови, основні закономірності й особливості виникнення та

розвитку різних типів і форм держави на території України, структуру та

функції її органів, суспільній і державний лад, становлення та розвиток

права;

уміти:

аналізувати та правильно розуміти державно-правові явища, а також

джерела права і практику їх застосування;

науково прогнозувати майбутній розвиток держави та права в Україні.

128

Здобуті знання допоможуть розвинути правосвідомість і правову культуру

майбутніх правознавців.

Серед рекомендованої монографічної літератури та підручників

пріоритетне місце займають праці, підготовлені сучасною національною

правовою наукою, а також роботи зарубіжних вчених і дослідників. Звернення

насамперед до наукового доробку за роки української незалежності є

свідченням не лише значного інтересу дослідників до історико-правової

проблематики, але й наслідком реальних зрушень і досягнень історії держави і

права України.

Вивчення історії держави та права України включає читання лекцій

проведення семінарських занять, консультацій, участь у науково-теоретичних

конференціях, а також самостійну роботу слухачів.


Автономія – відносно самостійні у здійсненні державної влади або

місцевого самоврядування територіальні утворення в межах певної держави.

Адміністративно-командна система – система управління суспільством,

заснована на жорстких методах бюрократичного централізму.

Баскак – збирач данини; чиновник Золотої Орди, який наглядав за збором

данини на підвладних землях, забезпечував її доставляння до ханського двору,

вів облік населення.

Бояри – верхівка панівного класу в Київській Русі, Галицько-Волинському,

Володимиро-Суздальському та інших князівствах.

Булава – старовинна зброя у вигляді металевої голівки на рукояті

завдовжки 0,5 – 0,6 м. Символ гетьманської влади у період існування

козацько-гетьманської держави.

Бунчук – довге древко з кулею або гострим кінцем та кінським волоссям на

верхньому кінці. Символ гетьманської влади, разом із булавою належав до

гетьманських клейдонів.

Бунчукове товариство – вища категорія знатного військового товариства в

гетьманській Україні ХVІІ – ХVІІІ ст.

Військова демократія – термін, уведений до обігу Л. Морганом, яким

визначалася влада військових ватажків за умов збереження залишків

первісного колективізму та демократії на стадії розкладу первісно –

громадського ладу.

Військова старшина – керівники окружних українських військових частин

та урядовці за доби Козаччини.

Генеральна старшина – у 2-й пол. ХVІІ – ХVІІІ ст. найвища виборна

військова і цивільна адміністрація на Лівобережній Україні; рада при гетьмані,

його найближче оточення.

Гетьман – головнокомандувач реєстрового козацтва у ХVІІ – ХVІІІ ст. –

правитель України та головнокомандувач козацького війська.

129

Державне політичне управління УСРР (ДПУ УСРР) – орган державної

безпеки радянської України, що функціонував упродовж 1922 – 1934 р.

Дружина княжа. У Київський Русі так називали озброєні загони, що

становили постійну військову силу князя.

Кіш – у Запорізькій Січі ХVІ – ХVІІІ ст. місце постійного перебування

запорозьких козаків та назва їхнього органу управління, що мав військові,

виконавчі, судові та адміністративні функції.

Колегії – в Росії ХVІІІ – ХІХ ст. центральні органи влади, що відали

окремими галузями державного управління. Прообраз сучасних міністерств.

Засновані Петром І у 1717 – 1721 рр. замість приказів.

Комісаріати. За часів Радянського Союзу (до 1946 р.) – назва міністерств.

Лава – судовий орган, складова частина магістрату в українських містах із

магдебурзьким правом, на яку покладалося здійснення правосуддя.

Магнати – великі феодали часів панування великого князівства

Литовського і Речі Посполитої.

Майорат – порядок спадкування майна старшим у сімʼї або роду.

Характерний для правовідносин епохи феодалізму.

Намісник – на Русі посадова особа, яка разом з волостелем очолювала

місцеве управління, відала судом,збирала мито.

Олігархія – недемократична форма правління, що забезпечує панування

вузького кола найбагатших осіб (олігархів).

Полк – адміністративно-територіальна одиниця в Україні в ХVІ – ХVІІІ ст.

Приказ – орган центрального управління в Росії ХVІ – початку ХVІІІ ст.

Скіпетр – символ царської влади. Вступаючи на престол, його одержував

боспорський цар від римського імператора.

Стан – соціальна група, що мала закріплені в звичаях або законах

характеристики і передавала за спадком права та обовʼязки.

Тоталітаризм – політичний режим і система державної влади з

використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, з

відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням

політичних прав усього населення.

Шовінізм – агресивна форма націоналізму, в основі якої лежить проповідь

національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам

іншої.

130


№




нари

Прак-

тичні

заняття

1.

ІДПУ як наука та навчальна

дисципліна. Державно-правовий

розвиток України княжої доби

2 4 –

2. України у складі евроазійських

державних утворень 2 6 –

3. Державно-правовий розвиток

України ХХ ст. 2 4 –

4. Державно-правовий розвиток

України в умовах незалежності 2 – –




1. Актуальні проблеми історії держави та права : матеріали наук. конф.,

присвяченої 20-річчю незалежності України та 90-річчю НАВС (19 квіт.

2011 р.) / Редкол. В.В. Коваленко, В.І. Шакун, А. С. Чайковський та ін. –

К., 2011. – 147 с.

2. Заруба В.М. Історія держави і права України : навч. посіб. / В.М. Заруба.

– К. : Істина, 2006. – 416 с.

3. Захарченко П.П. Історія держави та права України : Підруч. /

П.П. Захарченко. – К. : Атіка, 2005. – 368 с.

4. Іванов В.М. Історія держави і права України : навч. посіб. / В.М. Іванов. –

К. : Атіка, 2007. – 728 с.

5. Історія держави і права України / О. Кузьминець, В. Калиновський. – 2-е

вид. допов. – К. : Україна, 2002. – 448 с.

6. Історія держави і права України : підруч. / А.С. Чайковський,

В.І. Батрименко, Л.О. Зайцев та ін. ; за ред. А.С. Чайковського. – К. :


7. Історія держави і права України : підруч. у 2-х т. / В.Д. Гончаренко,

А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін. ; за ред. В.Я. Тація та ін. – Т. 1. –

К. : Ін Юре, 2003. – 656 с.

8. Історія держави і права України : підруч. у 2-х т. / В.Д. Гончаренко,

А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін. ; за ред. : В.Я. Тація та ін. – Т. 2. –

К. : Ін Юре, 2003. – 656 с.

9. Історія держави та права України : навч. посіб. для дист. навч. /

П. П. Захарченко, О. В. Кузьминець. – К. : Україна, 2005. – 208 с.

http://the-law.at.ua/load/juridichna_literatura/istorija_derzhavi_i_prava_zarubizhnikh_krajin/zakharchenko_p_p_z_38_istorija_derzhavi_ta_prava_ukrajini_navch_posib_dlja_dist_navch_k_universitet_ukrajina_quot_2005_208_s/9-1-0-62

http://the-law.at.ua/load/juridichna_literatura/istorija_derzhavi_i_prava_zarubizhnikh_krajin/zakharchenko_p_p_z_38_istorija_derzhavi_ta_prava_ukrajini_navch_posib_dlja_dist_navch_k_universitet_ukrajina_quot_2005_208_s/9-1-0-62

131

10. Історія українського права : навч. посіб. / І.А. Безклубий, І.С. Гриценко,

О.О. Шевченко та ін. ; за ред. І.А. Безклубого. – К. : Грамота, 2010. –

334 с.

11. Капелюшний В.П. Історія держави і права України : навч. посіб. в схемах,

таблицях і визначеннях основних термінів / В.П. Капелюшний,

С.В. Кудін. – К. : Олан, 2001. – 224 с.

12. Карвацька С.Б. Історія держави та права України : тестові завдання /

С. Б. Карвацька, С. Г. Меленко, І.Ж. Торончук. – Чернівці : Рута, 2006. –

127 c.

13. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність.

(До 15-річчя Конституції України і до 20-ї річниці незалежності України)

/ Упоряд. І.О. Кресіна, О.В. Батанов ; від. ред. Ю.С. Шемшученко. –

3-є вид. – К. : Юридична думка, 2011. – 328 с.

14. Кульчицький В.С. Історія держави і права України : підруч. для студ.

вищ. навч. закл. / В.С. Кульчицький, Б.Й. Тищик. – К. : Ін Юре, 2008. –

624 с.

15. Луньов Г.О. Земля, козацтво і державність України [Текст] : [іст.-практ.

нарис] / Г. Луньов – Вид. 3-є, допов. – К. : НАІРІ, 2013. – 415 с.

16. Орленко В.І. Історія держави і права України : посіб. для підготов. до

іспитів / В.І. Орленко, В.В. Орленко. – 3-є вид., доповн. та перероб. – К. :

Вид. Паливода А.В., 2008. – 164 с.

17. Середа А.М. Історія держави і права України. Ч. 1 : навч. посіб. /

А. М. Середа. – Запоріжжя : Зеленкевич Л. П.; Суми : Унів. кн., 2010. –

331 с.

18. Терлюк І. Історія держави і права середньовічної України : навч. посіб. /

І. Терлюк, Д. Забзалюк. – Львів : Каменяр, 2010. – 231 с.

19. Терлюк І.Я. Історія держави і права України : навч. посіб. / І.Я. Терлюк. –

К.: Атіка, 2011. – 944 с.

20. Трофанчук Г.І. Історія держави та права України : навч. посіб /

Г.І. Трофанчук. – К. : Юрінком Інтер, 2011. – 384 с.

21. Хрестоматія з історії держави і права України : навч. посіб. / Упоряд.:

А. C. Чайковський (кер.), О.Л. Копиленко, В.М. Кривоніс та ін. – К. :



Тема 1. ІДПУ як наука та навчальна дисципліна. Державно-правовий



1. Предмет, метод та завдання курсу "Історія держави і права України".

2. Періодизація і джерела історії української державності та права.

3. Стародавні держави та право на території сучасної України.

132

4. Дискусійні питання виникнення державності у східних словʼян.

Формування Руської держави.

5. Джерела та характерні риси права Русі.

Тема 2. Україна у складі евроазійських державних утворень


1. Еволюція вищих органів державної влади та права Великого князівства

Литовського.

2. Утворення Речі Посполитої Польської. Правовий статус український

земель у складі новоствореної держави.

3. Формування території та політичний розвиток Запорозької Січі.

4. Відновлення української національної держави в ході Визвольної війни

під проводом Б. Хмельницького.

5. Суспільний і державний лад Гетьманщини у др. пол. XVII ст.- ХVІІІ ст.

Тема 3. Державно-правовий розвиток України ХХ ст.


1. Державотворча діяльність Української Центральної Ради.

2. Українська Держава П. Скоропадського та її право.

3. Конституції УСРР 1919 р. та 1929 р.

4. Конституції УРСР 1937 р. та 1978 р.

Тема 4. Державно-правовий розвиток України в умовах незалежності


1. Проблеми розвитку державності в Україні на сучасному етапі.

2. Конституційний процес в Україні.


Тема 1. ІДПУ як наука та навчальна дисципліна. Державно-правовий



1. Предмет, методи та періодизація ІДПУ.

2. Формування державності у східних словʼян. Виникнення Руської

держави.

3. Суспільний лад Русі.

4. Державний лад Русі.

5. Основні джерела права, загальна характеристика.

6. "Руська Правда" – видатна памʼятка давньоруського права.

7. Особливості суспільного та державного ладу Галицько-Волинської

держави.


1. Причини занепаду Руської держави, її історико-правова спадщина.

133

2. Договори Русі з Візантією як джерела права.

3. Джерела та основні риси права Галицько-Волинської держави.


2, 3, 6, 9, 14, 16, 20

Тема 2. Україна у складі євроазійських державних утворень


1. Державний та суспільний лад Великого князівства Литовського.

2. Джерела та характерні риси права Великого князівства Литовського.

3. Політико-правове становище Галичини під владою Польського

королівства (ХІV – перша половина ХVІ ст.).

4. Утворення Речі Посполитої Польської та правові наслідки для України.


1. Литовські Статути як джерела права.

2. Копні суди на українських землях.

3. Суспільні відносини в Речі Посполитій Польській.


1. Органи влади і управління Запорозької Січі.

2. Джерела й основні риси права Запорозької Січі.

3. Формування української національної держави в ході визвольної війни

під проводом Б. Хмельницького.

4. Українсько-московські угоди 1654 р. та їх наслідки.

5. Конституція П. Орлика.

6. Обмеження ліквідації автономної України. Малоросійські колегії.

7. Систематизація українського права у ХVІІІ ст.


1. Зборівський і Білоцерківський договори: основні положення.

2. Українсько-шведська угода І. Мазепи: мета та наслідки.

3. Андрусівський мир (1667 р.) та його наслідки для України.

4. Гетьманські статті як джерело права Української гетьманської держави.

5. Правобережна Україна у ХVІІІ ст., поділи Польщі.


1-5, 7-9, 13, 15, 16, 20, 21

Тема 3. Державно-правовий розвиток України ХХ ст.


1. Українська Центральна Рада та її боротьба за державність. Універсали

Центральної Ради. Конституція УНР.

134

2. Берестейська мирна угода (1918 р.) та її наслідки для української

держави.

3. Україна за часів Гетьманату та Директорії.

4. Створення Західноукраїнської Народної Республіки та її воззʼєднання з

УНР.


1. Роль гетьмана П. Скоропадського у творенні Української Держави.

2. Варшавський договір (1920 р.) та його наслідки для України.

3. Становлення радянської влади в Україні. І Всеукраїнській зʼїзд Рад та

його рішення.


1, 3, 7, 12, 18, 20, 21


1. Правові засади входження України до складу Союзу РСР.

2. Кодифікація права радянської України у 20-х роках ХХ ст.

3. Ухвалення Конституції УРСР 1937 р., її структура та основні положення.

4. Спроби відновлення української державності напередодні і в ході Другої

світової війни:

а) проголошення незалежності Карпатської України;

б) акт ОУН про відновлення Української держави від 30 червня 1941 р.

5. Зміни в політико-правовій системі України в період "перебудови".


1. Право УРСР в умовах тоталітарного режиму 30-х років.

2. Україна на зовнішньополітичній арені, її участь у роботі структур ООН.

3. Правове оформлення входження Кримської області та міста Севастополя

до складу УРСР.

4. Конституційний процес у незалежній Україні. Конституція 1996 р.


2, 5, 7, 10, 13, 14, 18, 20, 21


1. Предмет і завдання курсу історії держави та права України, його місце в

системі навчальних юридичних дисциплін.

2. Періодизація та методи вивчення історії держави та права України.

3. Скіфія: державний, суспільний лад і право.

4. Державний лад, суспільний лад і право грецьких полісів Північного

Причорноморʼя.

5. Державний та суспільний лад Боспорського царства.

6. Виникнення і формування держави Русі.

7. Суспільний лад Русі.

8. Державний лад Русі.

135

9. Реформи Великого князя Русі Володимира.

10. Розбудова Русі за князювання Ярослава Мудрого 1019-1054 pp.

11. Церква в політичній системі Русі.

12. Судочинство Русі.

13. Джерела та основні риси права Русі. Загальна характеристика.

14. Договори з Візантією як джерела права.

15. Право власності, спадкове та зобовʼязальне право за "Руською правдою".

16. Шлюбно-сімейне право Русі.

17. Система злочинів і види покарань за "Руською правдою".

18. Галицько-Волинське князівство: державний лад.

19. Суспільний лад Галицько-Волинського князівства.

20. Джерела та основні риси права Галицько-Волинської держави.

21. Крим і Північне Причорноморʼя у складі Золотої Орди.

22. Суспільний лад Великого князівства Литовського.

23. Державний устрій Великого князівства Литовського.

24. Кревська (1385 p.) і Городельська (1413 p.) унії Литви і Польщі, їх

наслідки для українських земель.

25. Джерела та основні риси права Литовсько-Руської держави.

26. Магдебурзьке право в українських містах: запровадження та принципи

функціонування.

27. Правове становище українських земель у складі Польщі (XIV – XVI ст.).

28. Люблінська унія та її вплив на Україну (1569 p.).

29. Брестська церковна унія та її наслідки для України.

30. ІІІ Литовський статут (1588 р.). Загальна характеристика.

31. Копні суди в українських землях.

32. Виникнення і розвиток Запорозької Січі.

33. Органи влади та управління Запорозької Січі.

34. Судочинство Запорозької Січі.

35. Основні риси звичаєвого права Запорозької Січі.

36. Виникнення і структура управління реєстрового козацтва.

37. Формування української національної держави в ході визвольної

боротьби під проводом Б. Хмельницького (1648 – 1657 pp.).

38. Зборівська угода 1649 р. та її значення.

39. Білоцерківський договір 1651 p.: основні положення.

40. Переяславська угода та Березневі статті 1654 р. між Україною та

Московією.

41. Гадяцькі статті гетьмана І.Виговського 1658 р.

42. Переяславські статті Ю. Хмельницького1659 р.: суть і наслідки для

України.

43. Державний лад Української гетьманської держави (Війська Запорозького)

(др. пол. ХVІІ ст.).

44. Судочинство в Українській гетьманській державі (Війську Запорозькому)

(др. пол. ХVІІ ст.).

136

45. Джерела права Української гетьманської держави (Війська Запорозького),

їх характеристика (др. пол. ХVІІ ст.).

46. Право власності та спадкове право в Українській гетьманській державі

(Війську Запорозькому) (др. пол. ХVІІ ст.).

47. Гетьманські статті як основа державного права Української гетьманської

держави (Війська Запорозького).

48. Українсько-шведська угода І. Мазепи: мета, наслідки.

49. Договірні статті (Конституція П.Орлика), їх історичне значення.

50. Андрусівський мир 1667 р. між Польщею і Московією. Поділ України.

51. Правобережна Україна в XVIII ст. Поділи Польщі.

52. Обмеження автономних прав України І Малоросійська колегія (1722 –

1727 p.).

53. "Права, за якими судиться малоросійський народ" 1743 p.: загальна


54. Ліквідація автономії України. ІІ Малоросійська колегія (1764-1786 p.).

55. Суспільно-політичний устрій українських земель у складі Російської

імперії (XVIII – XIX ст.).

56. Селянська реформа 1861 р. у Росії та її особливості в Україні.

57. Судова реформа 1864 р. у Росії та її особливості в Україні.

58. Систематизація українського права першої половини ХІХ ст. "Зібрання

малоросійських прав".

59. Суспільно-політичний устрій і право Галичини, Північної Буковини та

Закарпаття у XIX ст.

60. І Всеукраїнський зʼїзд Рад – проголошення УРСР (1917 p.) Становлення

радянської влади в Україні.

61. І і II Універсали Центральної Ради та їх значення.

62. Українська Центральна Рада і становлення УНР. III і IV Універсали

Центральної Ради.

63. Брестський мир 1918 р. і його наслідки для України.

64. Конституція Української Народної Республіки 1918р.

65. Українська Держава гетьмана П. Скоропадського 1918 p.

66. Формування Української національної держави в добу Директорії.

67. Проголошення ЗУНР. Акт злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 р. та його

значення.

68. Конституція УСРР 1919 р.: загальна характеристика.

69. Створення та діяльність судових органів в УРСР в 1917-1920 pp.

70. Ризький і Варшавський договори та їх наслідки для України.

71. Правові засади входження УРСР до складу Союзу РСР.

72. Адміністративно-територіальна реформа в УРСР у 1920-1930-х pp.

73. Кодифікація права Радянської України у 1920-х роках.

74. Конституція УСРР 1929 p., загальна характеристика.

75. Право УРСР в умовах тоталітарного режиму в 1930-х рр.

76. Основні положення Конституції УРСР 1937 р.

137

77. Молдавська АРСР у складі Радянської України (1924-1940 рр.)

78. Радянсько-німецькі договори 1939 р. та їх наслідки для України.

79. Проголошення державності Карпатської України 1939 p. А.Волошин.

80. Приєднання Західної України, Північної Буковини та частини Бессарабії

до УРСР у 1939 – 1940 pp.

81. Розчленування України німецько-фашистськими загарбниками.

Характеристика окупаційного режиму.

82. Державно-правова платформа Організації Українських Націоналістів. Акт

відновлення української державності 30 червня 1941 p., його політично-

правове значення.

83. УРСР як засновник і член ООН.

84. Основні тенденції розвитку права УРСР після Другої світової війни.

85. Правове закріплення передачі Кримської області та Севастополя до

складу УРСР у 1954 р.

86. Конституція УРСР 1978 p., характеристика основних положень.

87. "Декларація про державний суверенітет України" від 16 липня 1990 р.

88. Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. та його

закріплення Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 р.

89. Розпад Союзу РСР. Створення СНД.

90. Конституційний процес у незалежній Україні. Конституція 1996 р.

138

КОНСТИТУЦIЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Конституційне право України є провідною галуззю системи права України.

Така роль конституційного права обумовлена тим, що саме ця галузь права

складається з принципів і норм Конституції України, охоплює правові

відносини, які виникають і розвиваються на основі цих норм. Конституційний

статус людини і громадянина, загальні положення та принципи щодо

організації державної влади і розвитку суспільства, визначення соціальної

спрямованості та правового статусу кожної з ланок державного апарату

України, закріплення статусу системи органів місцевого самоврядування – всі

ці та низка інших принципово важливих питань є сферою регулювання та

охорони галузі конституційного права.

Конституційне право, як і будь-яка інша галузь складається із норм,

принципів та інститутів. Джерелами конституційного права є: природне право

і позитивне право. Джерела позитивного конституційного права

систематизуються за їх юридичною силою. До них відносяться: Конституція та

закони України; інші акти, нормативного характеру, що містять

конституційно-правові норми.

Галузь, конституційне право, вивчається наукою конституційного права.

Наука конституційного права – це юридична наука, яка уявляє собою систему

теорії, концепцій, доктрин про конституційно-правові відносини,

конституційно-правову практику.

Мета навчальної дисципліни "Конституційне право України" надання

знань, умінь, навичок, повʼязаних з основними поняттями конституційно-

правового регулювання, а саме:

а) науково-юридична: закласти та сформувати у слухачів знання з

провідної галузі національного права України, її норм та інститутів, а також

дати чітке уявлення щодо їх органічних звʼязків з окремими галузями права;

б) загальноосвітня: вивчення історичних передумов конституційного

процесу в Україні та впливу конституційного права України на всі галузі права

та міжгалузеві звʼязки, вплив на державотворчі процеси в Україні;

в) виховна: сприяти формуванню патріотизму, громадсько-політичної та

правової культури майбутнього юриста.

Основними завданнями вивчення дисципліни "Конституційне право

України" є:

вивчення дисципліни, що полягає у набутті слухачами знань, умінь і

навичок (компетенцій) ефективно реалізовувати набуті теоретичні знання

на практиці. Завданням вивчення дисципліни є також детальне вивчення

Конституції України, конституційних законів та інших нормативно-

правових актів, що являються джерелами галузі конституційного права

України;

вивчення дисципліни "Конституційне право України" передбачає

досягнення такого кваліфікаційного рівня підготовки випускника, при

139

якому він повинен оволодіти основними загальнокультурними та

професійними компетенціями.

В результаті вивчення дисципліни "Конституційне право України"

бакалаври повинні бути здатними до вирішення професійних задач діяльності,

повʼязаних з ефективністю забезпеченням прав і свобод людини і громадянина

під час діяльності на відповідній посаді та мати такі основні загальнокультурні

та професійні компетенції з конституційного права:

а) загальнокультурні компетенції:

здатність до ефективного використання положень нормативно-правових

документів в своїй діяльності;

володіння основними конституційно-правовими поняттями і категоріями;

б) професійні компетенції:

в практичній юридичній діяльності:

використовувати знання з конституційного права України в юридичній

практиці;

відслідковувати звʼязки норм конституційного права з нормами інших

галузей права;

в межах допустимого давати аналіз і тлумачення норм конституційного

права;

в організаційно-управлінській діяльності:

обґрунтовувати конституційність і доцільність правових рішень.

використовувати конституційно-правові процедури захисту прав і свобод

людини.


знати:

предмет конституційного права України;

основні і допоміжні методи дослідження конституційного права України;

історичний досвід конституційного будівництва, основи теорії

Конституції;

характеристики загальних засад конституційного ладу України;

конституційну регламентацію прав, свобод та обовʼязків людини і

громадянина;

характеристики конституційно-правового регулювання виборів та

референдуму;

конституційні положення організації та функціонування законодавчої,

виконавчої та судової влади в Україні;

конституційно-правові основи територіального устрою України;

конституційно-правові основи місцевого самоврядування в Україні;

уміти:

володіти конституційно-правовими поняттями і категоріями;

використовувати знання з конституційного права України в юридичній

практиці;

140

відслідковувати звʼязки норм конституційного права з нормами інших

галузей права;

в межах допустимого давати аналіз і тлумачення норм конституційного

права;

використовувати конституційно-правові процедури захисту прав і свобод

людиниі громадянина;

обґрунтовувати конституційність і доцільність правових рішень.


Апарат Верховної Ради України – це орган, який здійснює правове,

наукове, організаційне, документальне, інформаційне, кадрове,фінансово-

господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення

діяльності Верховної Ради України, народних депутатівУкраїни.

Апарат Президента України – це створені главою держави в межах коштів

Державного бюджету консультативні, дорадчі, допоміжні та інші органи і

служби.

Асоціації органів місцевого самоврядування – це добровільні самоврядні

некомерційні обʼєднання органів місцевого самоврядування, що утворюються

на договірних засадах з метою реалізації публічних інтересів територіальних

громад щодо захисту і належного забезпечення конституційно гарантованого

права на здійснення місцевого самоврядування.

Верховна Рада України – парламент – єдиний орган законодавчої влади в

Україні.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим – це представницький

орган, який здійснює представницькі, нормотворчі, контрольні функції та

повноваження в межах своєї компетенції на підставі Конституції України і

законів України, Конституції Автономної Республіки Крим і нормативно-

правових актів Автономної Республіки Крим з метою сприянняреалізації прав

та інтересів населення автономії та вирішення питань життєдіяльності регіону.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських (районних у містах)

рад – це підконтрольні й підзвітні відповідним радам, а з питань здійснення

делегованих повноважень – відповідним органам виконавчої влади виконавчі

комітети, відділи, управління та інші створювані виконавчі органи.

Гарантії місцевого самоврядування – це сукупність умов та заходів, що

забезпечують повну й ефективну реалізацію територіальними громадами, їх

органами та посадовими особами права вирішувати питання місцевого

значення в межах Конституції і законів України.

Голова районної, обласної, районної у місті ради – це посадова особа, яка

обирається радою з числа її депутатів у межах строку повноважень ради

таємним голосуванням.

Громадські слухання – це форма участі жителів села, селища, міста у

здійсненні місцевого самоврядування шляхом заслуховування не рідше одного

разу на рік громадою звітів депутатів ради і посадових осіб місцевого

141

самоврядування, під час якого можуть порушуватися різні питання і вноситися

пропозиції з питань місцевого значення.

Депутатський запит народного депутата України – це вимога народного

депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка

заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, органів

Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників керівників

інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також

до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території

України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну

відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.

Депутатський запит депутатів місцевої ради – це підтримана радою

вимога депутата місцевої ради до посадових осіб ради і її органів, сільського,

селищного, міського голови, керівників підприємств, установ і організацій,

незалежно від форми власності, які розташовані або зареєстровані на

відповідній території, а депутата міської (міста обласного значення), районної,

обласної ради – також до голови місцевої державної адміністрації, його

заступників, керівників відділів і управлінь з питань, які віднесені до відання

ради.

Депутатське звернення народного депутата України – це викладена в

письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів

державної влади й органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб,

керівників підприємств, установ і організацій, обʼєднань громадян виконати

певні дії, дати офіційне розʼяснення чи викласти позицію з питань, віднесених

до їх компетенції.

Депутатське звернення депутатів місцевої ради – це викладена в

письмовій формі пропозиції депутата місцевої ради з питань, повʼязаних з його

депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів

місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників

правоохоронних і контролюючих органів, підприємств, установ та організацій,

незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради,

здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне розʼяснення з питань,

віднесених до їх компетенції.

Депутатське запитання – це засіб одержання депутатом інформації або

розʼяснення з тієї чи іншої проблеми. Відповідь на запитання може бути

оголошено на сесії ради або дано депутату в індивідуальному порядку.

Запитання не включається до порядку денного сесії, не обговорюється й

рішення по ньому не приймається.

Депутатські групи місцевої ради – це добровільні обʼєднання депутатів,

які створюються для спільної роботи по здійсненню депутатських

повноважень і поєднані спільністю проблем, які вони вирішують, та іншими

ознаками.

Депутатські фракції Верховної Ради України – це депутатські

обʼєднання, які формуються на партійній основі народними депутатами,

142

обраними за списком політичних партій (виборчих блоків політичних партій),

які за результатами виборів отримали депутатські мандати.

Депутатські фракції місцевої ради – це добровільні обʼєднання депутатів,

які створюються на основі єдності поглядів або партійного членства, з

чисельністю не менше трьох депутатів у сільській, селищній та пʼяти у

районній, міській, районній у місті, обласній, Київській та Севастопольській

міських радах.

Джерела науки державного будівництва і місцевого самоврядування –

це інформаційні носії, матеріали, які містять знання в галузі державного

будівництва і місцевого самоврядування: наукові праці вчених, правові акти,

матеріали практики діяльності органів публічної влади.

Елементи змісту державного будівництва і місцевого самоврядування –

це юридичні показники існуючої моделі організації і діяльності органів

державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та місцевого

самоврядування в Україні. До них належать система, порядок утворення,

внутрішньоорганізаційна будова, функції, компетенція, форми і методи

діяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки

Крим і місцевого самоврядування, принципи й основи їх організації та


Загальні збори громадян – це зібрання всіх чи частини жителів села (сіл),

селища, міста для вирішення питань місцевого значення.

Колегія міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади – це консультативно-дорадчий орган, який утворюється для погодженого

вирішення питань, колективного і вільного обговорення, інформаційного та

аналітичного сприяння у визначенні найважливіших напрямів діяльності,

опрацюванні проектів рішень.

Комітет Верховної Ради України – це орган Верховної Ради України, який

утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими

напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду

питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання

контрольних функцій.

Компетенція органів публічної влади – це сукупність закріплених у

правових актах предметів відання та повноважень органів публічної влади,

шляхом встановлення яких фіксуються обсяг та зміст діяльності владних

субʼєктів.

Конституційне право України – провідна галузь національного права

України, що складається з правових норм, що регулюють найбільш важливі

відносини щодо здійснення публічної влади в держві.

Матеріально-фінансова основа організації та діяльності органів

публічної влади – це природні, майнові та фінансові ресурси, що

використовують органи державної влади, органи влади Автономної

Республіки Крим та органи місцевого самоврядування при здійсненні своїх

функцій і повноважень.

143

Методи діяльності органів публічної влади – це прийоми і способи, за

допомогою яких органи публічної влади реалізують свої функції та

компетенцію, а також забезпечується організація управлінського процесу.

Вирізняються правові, організаційні та організаційно-правові методи.

Методологічні основи науки державного будівництва і місцевого

самоврядування – це система підходів, прийомів та способів наукового

дослідження, теоретичні засади їх використання при вивченні різних аспектів

організації та діяльності органів публічної влади, яка включає до себе

загальнофілософські (діалектичний, метафізичний, плюралістичний та ін.),

загальнонаукові (історичний, системно-структурний, порівняльно-правовий та

ін.) та спеціальні (статистичний, соціометричний, моделювання та ін.) методи.

Міністерство – це центральний орган виконавчої влади, основним

завданням якого є забезпечення формування та реалізації державної політики у

відповідних сферах суспільного життя (секторах державного управління),

спрямованої на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Міністерства Автономної Республіки Крим – це республіканські органи

виконавчої влади АРК, які забезпечують реалізацію загальнодержавної

політики, розробку та впровадження республіканської політики у відповідній

сфері.

Місцева рада – це представницький, колегіальний виборний орган

місцевого самоврядування, який формується територіальною громадою на

рівні села, селища, міста (району в місті), а на рівні області та районів

представляє спільні інтереси цих територіальних громад.

Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та

реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного

обʼєднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно

або під відповідальність органів місцевого самоврядування і їх посадових осіб

вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів

України.

Місцевий референдум – це форма прийняття територіальною громадою

рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом

прямого голосування.

Місцеві ініціативи – це пропозиція членів територіальної громади про

обовʼязковий розгляд на відкритому засіданні місцевої ради будь-якого

питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.

Орган публічної влади – це відносно самостійна, структурно організована

інституція, наділена власними функціями та компетенцією, необхідними

матеріальними ресурсами для здійснення управління у визначеній сфері

суспільних відносин, що розповсюджує свою владу на всіх субʼєктів за

територіальною ознакою. Може бути класифікований також за

функціональним призначенням, територіальною основою організації та

діяльності, порядком фінансування, часом функціонування та ін.

144

Орган самоорганізації населення – це представницький орган, що

створюється жителями, які на законних підставах проживають на території

села, селища, міста або їх частини, для вирішення окремих питань місцевого

значення.

Організаційні методи діяльності органів публічної влади – це способи і

прийоми упорядкування й ефективної організації процесу реалізації функцій і

компетенції органів публічної влади. До них належать методи планування,

інформаційного забезпечення, вироблення рішень, організації виконання

рішень, контролю виконання рішень, координації, роботи з кадрами.

Основи організації та діяльності органів публічної влади – це система

зовнішніх чинників як необхідних умов існування й ефективного

функціонування органів державної влади, органів влади Автономної

Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Основними видами є

правова, територіальна й матеріально-фінансова основи.

Парламентські слухання – це спеціальні засідання Верховної Ради

України, які проводяться з метою вивчення питань, що становлять суспільний

інтерес та потребують законодавчого врегулювання за участю представників

органів державної влади, органів місцевого самоврядування, обʼєднань

громадян, наукових установ, представників громадськості.

Повноваження органів публічної влади – це сукупність право-обовʼязків

органів публічної влади, закріплених за ними у встановленому законодавством

порядку для здійснення покладених на ці органи функцій.

Погоджувальна рада депутатських фракцій – це консультативно-

дорадчий орган Верховної Ради України, який створюється для попередньої

підготовки і розгляду організаційних питань роботи Верховної Ради.

Посадова особа місцевого самоврядування – це особа, яка працює в

органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у

здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і

отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Постійні комісії ради – це робочі органи, що утворюються із числа

депутатів для вивчення, попереднього розгляду й підготовки питань, які

належать до відання ради, здійснення контролю за виконанням рішень ради та

її виконавчого комітету.

Постійні та тимчасові комісії Верховної Ради АРК – це органи Верховної

Ради АРК, які обираються на строк її повноважень з числа депутатів для

вивчення, попереднього розгляду й підготовки питань, які відносяться до її

відання, здійснення контролю за виконанням постанов і рішень Верховної

Ради АРК.

Правова основа організації та діяльності органів публічної влади – це

система правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у

процесі організації і функціонування органів публічної влади, закріплюють

елементи їх організації та діяльності.

145

Представництво Президента України в АРК – це державний орган,

утворений відповідно до Конституції України з метою сприяння виконанню в

Автономній Республіці Крим повноважень, покладених на Президента

України.

Президія Верховної Ради Автономної Республіки Крим – це орган

координації роботи Верховної Ради АРК, сприяння депутатам у виконанні

ними своїх обовʼязків, підготовки сесій і реалізації інших повноважень.

Президія (колегія) районної, обласної ради – це дорадчий орган ради,

який попередньо готує узгоджені пропозиції і рекомендації з питань, що

передбачається внести на розгляд ради.

Принципи організації та діяльності органів державної влади, органів

влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування –

це керівні ідеї, положення, що відображають закономірності формування,

функціонування і розвитку органів публічної влади, на яких ґрунтується їх

організація й діяльність.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим – це виконавчий орган

Автономної Республіки Крим, який здійснює виконавчі функції та

повноваження в межах своєї компетенції.

Рада національної безпеки і оборони України (РНБО) – це

координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при

Президентові України.

Рахункова палата – це постійно діючий незалежний орган контролю, який

утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй.

Регламент Верховної Ради України – це нормативно-правовий акт, який

приймається Верховною Радою України та встановлює порядок підготовки і

проведення сесій Верховної Ради України, засідань, формування державних

органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань,

віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій

Верховної Ради.

Регламент Кабінету Міністрів України – це нормативно правовий акт,

який затверджується Кабінетом Міністрів України й регулює питання

планування роботи Уряду, порядок підготовки і проведення засідань,

підготовки і прийняття актів Кабінету Міністрів України, координації

діяльності членів Уряду та його робочих органів, контролю та виконавчої

дисципліни, забезпечення діяльності Премʼєр-міністра України та віце-премʼєр

міністрів України, постійних і тимчасових органів Кабінету Міністрів України

та інші питання.

Республіканські комітети Автономної Республіки Крим – це

республіканські органи виконавчої влади АРК, підпорядковані Раді міністрів

АРК, які створюються для міжгалузевого регулювання, забезпечення

проведення в життя загальнодержавної та республіканської політики у

відповідній сфері суспільних відносин.

146

Секретаріат Кабінету Міністрів України – це структурний підрозділ

Кабінету Міністрів України, який здійснює організаційне, експертно-

аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення

діяльності Уряду, підготовки і проведення його засідань, підготовки і

проведення його засідань, засідань урядових комітетів та діяльності членів

Кабінету Міністрів України.

Секретаріат Президента України – це постійно діючий орган, який

утворюється Президентом України для забезпечення здійснення ним своїх

повноважень як глави держави.

Сесія Верховної Ради України – це основна організаційна форма роботи

Верховної Ради України, яка складається із пленарних засідань, засідань

комітетів, тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій, що

проводяться в період між пленарними засіданнями, роботи народних депутатів

у депутатських фракціях та з виборцями.

Система місцевого самоврядування – це сукупність субʼєктів і

організаційних форм здійснення місцевого самоврядування, через які

територіальна громада реалізує надані їй функції і повноваження.

Сільський, селищний, міський голова – це головна посадова особа

територіальної громади – села (добровільного обʼєднання в одну

територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста – обирається

відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого

виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки і

здійснює свої повноваження на постійній основі.

Територіальна громада – це жителі, обʼєднані постійним місцем

проживання у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-

територіальними одиницями, або добровільне обʼєднання жителів кількох сіл,

що мають єдиний адміністративний центр.

Територіальна основа органів публічної влади – це певна частина

соціального, природного (у тому числі природно-ресурсного та екологічного),

економічного, інфраструктурного, культурно-історичного і просторового

потенціалів країни, що перебуває в юрисдикції органів державної влади,

органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого

самоврядування. Визначається адміністративно-територіальним устроєм

України.

Тимчасові контрольні комісії місцевої ради – це органи ради, які

обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно

визначених радою питань, що належать до компетенції місцевого

самоврядування.

Урядовий комітет – це постійний робочий орган Кабінету Міністрів

України, який утворюється ним для координації діяльності членів Кабінету

членів Кабінету Міністрів України, попереднього розгляду проектів

концепцій, програм та інших документів державної політики, а також проектів

147

нормативно-правових актів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів

України.

Функції органів публічної влади – це обʼєктивно обумовлені основні

напрямки їх діяльності, що забезпечують поділ праці в середині державного

механізму і характеризуються певною стабільністю, в яких відображаються

завдання і соціальне призначення органів публічної влади.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом – це

орган виконавчої влади, особливі завдання діяльності й повноваження якого

визначені Конституцією та законами України, для якого встановлюється

спеціальний порядок створення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності,

підзвітності, а також призначення і звільнення керівників.


№




нари

Прак-

тичні

заняття

1. Конституційне право – провідна

галузь національного права України 2 4 –

2.

Основи правового статусу людини i

громадянина. Громадянство

України. Правове становище

іноземців та осіб без громадянства.

Правовий статус біженців

– 2 –

3. Народне волевиявлення 2 2 –

4. Конституційно-правовий статус

Верховної Ради України 2 2 –

5. Президент України 2 2 –

6. Кабiнет Мiнiстрiв України, iнші

органи виконавчої влади – 2 –





1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня

1996 р. із змінами // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. –

Ст. 141.

2. Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових

виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів

Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських,

148

селищних, міських голів: Закон України від 1 лютого 2011 року

//Відомості Верховної Ради України України. – 2011. – № 10. – Ст.68.

3. Конституция Автономной Республики Крым от 21 октября 1998 года.

(утверждена Законом Украины от 23 декабря 1998 года) // Крымские

Известия. – 1998. – 27 октября.

4. Декларацiя про державний суверенiтет України вiд 16 липня 1990 року//

ВВРУ. – 1990. – № 31. – Ст. 429.

5. Акт проголошення незалежності України: Прийнятий Верховною Радою

України 24 серпня 1991 року // ВВР Української РСР. – 1991. – №38. –

Ст. 502.

6. Конституційний договір про основні засади організації та

функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні

на період до прийняття нової Конституції України: укладений 8 червня

1995 року між Верховною Радою України і Президентом України // ВВР.

– 1995. – №18. – Ст. 133.

7. Про Автономну Республіку Крим: Закон України від 17 березня 1995 р. //


8. Про альтернативну службу: Закон України // ВВР. – 1992. – №5. –

Ст. 188.

9. Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового

захисту: Закон України від 08 липня 2011 року // Офіційний вісник

України вiд 12.08.2011. – 2011. – № 59. – 83 с. – Ст. 2347

10. Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим: Закон України від 10

лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 29. –

Ст. 191.

11. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим,

місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від

10.07.2010 № 2487-VI // ВВР. – 2010. – № 35-36. – Ст.491.

12. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 17 листопада

2011 року № 4061-VI // ВВР. – 2012. – № 10-11. – Ст.416.

13. Про вибори Президента України: Закон України вiд 18 березня 2004 року

// Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 20-21. – Ст. 291.

14. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. // ВВР. – 1998.

– №25.

15. Про відновлення Кримської Автономної Соціалістичної Республіки:

Закон УРСР // ВВР. – 1991. – №9. – Ст. 84.

16. Про внесення змін до Закону України "Про постійні комісії Верховної

Ради України: Закон України від 14 липня 1998 р. // Відомості Верховної

Ради України. – 1998. – № 40-41. – Ст. 250.

17. Про всеукраїнський референдум: Закон України від 06.11.2012 року //

Офіційний вісник України. – 2012. – № 92. – Стор. 7. – Ст. 3729.

18. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. //


149

19. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон

України від 23 грудня 1993 р. // ВВР. – 1994. – №11. – Ст. 50; Голос

України. – 2001. – №116. – 5 липня.

20. Про загальний військовий обовʼязок і військову службу: Закон України //

ВВР. – 1992. – № 27. – Ст. 325.

21. Про заснування поста Президента УРСР і внесення змін та доповнень до

Конституції (Основного Закону) УРСР: Закон УРСР // ВВР. – 1991. –

№ 33. – Ст. 445.

22. Про Збройні Сили України: Закон України // ВВР. – 1992. – № 9. – Ст.105.

23. Про звернення громадян: Закон України // ВВР. – 1996. – №47. – Ст. 256.

24. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 10 жовтня 2010 року //

www.rada.gov.ua

25. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 р.

// Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134.

26. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. //

ВВР. – 1996. – №49. – Ст. 272.

27. Про міжнародні договори України: Закон України // ВВР. – 1994. – № 10.

– Ст. 45.

28. Про місцеве самоврядування в України: Закон України від 21 травня

1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 25. – Ст. 20 (зі

змінами та доповненнями).

29. Про місцеві державні адмiнiстрацiї: Закон України від 9 квітня 1999 р. //

Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.

30. Про національні меншини в Україні: Закон України // ВВР. – 1992. –

№ 36. – Ст. 529.

31. Про обʼєднання громадян: Закон України вiд 16 червня 1992 р. //

Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504; 1993. –

№ 46. – Ст. 427.

32. Про органи самоорганізації населення: Закон України від 1 серпня 2001

року // Урядовий курʼєр. – 2001. – №196. – 15 серпня.

33. Про органи суддівського самоврядування: Закон України від 2.02.1994 р.

// ВВР. – 1994. – №22. – Ст. 138; 2001. – №33. – Ст.181.

34. Про політичні партії в Україні: Закон України від 5 квітня 2001 р. //


35. Про порядок виїзду з України і вʼїзду в Україну громадян України: Закон

України від 21.01.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. –

№ 18. – Ст. 101.

36. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України

від 22.09.2011 // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 19-20. –

Стор. 833.

37. Закон України " Про біженців та осіб, які потребують додаткового або

тимчасового захисту" вiд 08.07.2011. // Офіційний вісник України вiд

12.08.2011. – 2011. – № 59. – Стор. 83. – Ст. 2347.

150

38. Про представництво Президента України в Автономній Республіці Крим:

Закон України вiд 2 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України.

– 2000. – № 21. – Ст. 158.

39. Про Президента України: Закон України від 5 липня 1991 р. // Відомості

Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 33. – Ст. 446.

40. Про Прикордонні війська України: Закон України // ВВР. – 1992. – № 2. –

Ст. 7.

41. Про прокуратуру: Закон України вiд 5 листопада 1991 р. // Відомості

Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793 (з змінами на 20. 01.

2005).

42. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від

5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. –

Ст. 237.

43. Про Рахункову палату Верховної Ради України: Закон України вiд 11

липня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 43. –

Ст. 212.

44. Про Регламент Верховної Ради України: Закон України 10 лютого 2010

року № 1861-VI (Відомості Верховної Ради України, 2010,

№ 14-15, № 16-17, ст.133 )

45. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України // ВВР. – 1991.

– № 25. – Ст. 283.

46. Про Службу безпеки України: Закон України вiд 25 березня 1992 р. //


47. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від

7 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. –

Ст. 175.

48. Про статус депутатiв місцевих рад: Закон України вiд 11 липня 2002 р. //


49. Про статус народних депутатiв України: Закон України вiд 22 бер. 2001 р.

// Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 42. – Ст. 212.

50. Про судоустрій та статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 //

Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41-42, № 43, № 44-45. –

Ст. 529.

51. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон

України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. –

1998. – № 20. – Ст. 99.

52. Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17.03.2011 р.

// Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 38. – Стор. 1696.

53. Про Центральну виборчу комісію: Закон України вiд 30 червня 2004 р. //

Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 36. – Стор. 1416.

54. Положення про Постійного представника Президента України у

Верховній Раді України // Бюлетень законодавства і юридичної практики

151

України. – 1999. – №8: "Президент в Україні: законодавче забезпечення

діяльності". – С.102.

55. Указ Президента України "Про Положення про Адміністрацію

Президента України" від 2 квітня 2010 року № 504/2010 // Офіційний

вісник України вiд 16.04.2010. – 2010. – № 25. – Стор. 21. – Ст. 978.

56. www.ac-rada.gov.ua – сайт Рахункової палати України.

57. www.ombudsman.kiev.ua – сайт Уповноваженого Верховної Ради України.

58. www.rada.gov.ua – сайт Верховної Ради України.

Основна література

59. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве

самоврядування в Україні: Підручник / За ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К.:


60. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні:

Навч. посіб. – К.: Юрінком-Інтер, 2003. – 336 с.

61. Конституційне право України: Підручник / За заг. ред. В.Л. Федоренка. –

4-е вид., перероб. і доопр.; передмова проф. В.М. Шаповала. – К.: 2012. –

727 с.

62. Конституційне право України: підручник. / В.І. Чушенко, І.Я. Заяць; за

заг. ред. В.І. Чушенка; М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т

ім. І. Франка. – Вид. 2-е, допов. і переробл. – К.: Ін Юре, 2009. – 547 с.

63. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України. – К.:

"Ліра К", 2011. – 560 с.

64. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України.

Академічний курс: Підруч.: У 2т. – Т.1 /За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: ТОВ

"Видавництво "Юридична думка", 2006. – 544 с.

65. Погорілко В.Ф. Конституційне право України : підручник /

В.Ф. Погорілко, В.Л. Федоренко; МОНУ ; Ін-т держави і права

ім. В.М. Корецького НАНУ ; Київський ун-т права ; за заг. ред.

В.Ф. Погорілка. – 2-ге видання, перероб., та доп. – Київ : Правова єдність,

2010. – 432 с.

66. Совгиря О.В. Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів

України: сучасний стан та тенденції розвитку. – Київ: Юрінком Інтер,

2012. – 464 с.

67. Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. Конституційне право України. Повний курс.

– Київ: Юрінком Інтер, 2012. – 544 с.

68. Стецюк П.Б. Основи теорії конституції та конституціалізму. Ч. 1.:

Посібник для студентів. – Львів: Астролябія, 2003. – 232 с.

69. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб. /

В.С. Ковальський (керівник авт. Колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський

та ін.; Відп. ред. Я. Кондратьєв. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 320 с.

70. Тодика Ю.М. Конституція України: проблеми теорії і практики:

Монографія. – Х.: Факт, 2000. – 608 с.


http://www.ombudsman.kiev.ua/

http://www.rada.gov.ua/

http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/elcat/new/detail.php3?doc_id=1295630&title=%EA%EE%ED%F1%F2%E8%F2%F3%F6%B3%E9%ED%E5+%EF%F0%E0%E2%EE&div=0&source=1&prev=50&page=0&docType=24&docType1=8&docType2=17&docType3=13&docType4=14&docType5=15&docType6=26&docType7=18&docType8=19&docType9=25&parentId=0





152

71. Тодика Ю.М. Тлумачення Конституції і законів України: теорія та

практика: Монографія. – Х.: Факт, 2001. – 328 с.

72. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком

Інтер, 2002. – 536 с.

73. Фрицький О.Ф. Муніципальне право України: Підручник для юридичних

вищих учбових закладів. – К.: Юрінком Інтер, 2004.


Тема 1. Конституційне право – провідна галузь національного права

України


1. Поняття, предмет і метод конституційного права України.

2. Система галузі конституційного права України.

3. Конституційно-правові відносини.

4. Відповідальність у конституційному праві.

5. Джерела конституційного права України.

6. Конституційне право України як наука і навчальна дисципліна.

Тема 6. Народне волевиявлення


1. Поняття та види виборів в Україні.

2. Виборче право: поняття, види та принципи.

3. Виборчі системи України.

4. Виборчий процес і його стадії.

5. Поняття та види референдумів. Референдумний процес.

Тема 8. Конституційно-правовий статус Верховної Ради України


1. Поняття Верховної Ради – парламенту України.

2. Склад і структура Верховної Ради України.

3. Функції та повноваження Верховної Ради України.

4. Основні форми роботи Верховної ради України.

5. Конституційно-правовий статус народних депутатів України.

Тема 9. Президент України


1. Поняття та особливості інституту президентства як форми глави держави.

2. Порядок проведення виборів Президента України.

3. Повноваження Президента України.

4. Підстави та порядок дострокового припинення повноважень Президента

України.

5. Адміністрація Президента України.

153


Тема 1. Конституційне право України - провідна галузь національного

права України


1. Поняття та предмет галузi конституційного права. Мiсце та роль

конституційного права в системі національного права України.

2. Конституцiйно-правовi норми та їх специфіка. Підстави класифікації та

види конституцiйно-правових норм.

3. Конституційно-правові принципи та інститути.

4. Поняття, структура та специфіка конституцiйно-правових відносин.

5. Поняття та система джерел конституційного права України.

6. Вiдповiдальнiсть в конституційному праві.

7. Предмет, система, джерела та функції науки конституційного права.


1, 2, 62-72

Тема 4. Основи правового статусу людини i громадянина. Громадянство

України. Правове становище іноземців та осіб без громадянства.

Правовий статус біженців


1. Поняття та види правових статусів людини і громадянина. Поняття та

елементи конституційного правового статусу людини та громадянина.

2. Основні принципи правового статусу людини i громадянина та їх

конституційне закріплення.

3. Громадянство України: поняття, ознаки, принципи.

4. Належність, набуття та припинення громадянства України.

Повноваження органiв, органiзацiй i посадових осiб по вирiшенню питань

громадянства України. Виконання рiшень, прийнятих з питань

громадянства України.

5. Поняття правового статусу iноземцiв та осiб без громадянства. Правове

регулювання перебування iноземцiв та осiб без громадянства в Українi.

6. Правовий стан бiженцiв в Українi.


1, 2, 9, 19, 36, 37, 56-58, 61-72

Тема 6. Народне волевиявлення


1. Поняття та види виборiв, їх соцiальні функцiї.

2. Виборче право i виборча система. Особливість виборчої системи України.

3. Конституцiйнi принципи виборчого права України.

154

4. Виборчий процес в Українi: поняття та стадiї, законодавче регулювання

стадiй виборчого процесу.

5. Поняття та види референдумів, їх соціальні функції. Предмет

референдуму. Призначення та проведення референдумів.


1-6, 11-13, 17, 53, 56-58, 61-72

Тема 8. Конституцiйно-правовий статус Верховної Ради України


1. Верховна Рада – парламент України. Поняття та ознаки парламенту. Види

парламентiв.

2. Чисельний склад та структура Верховної Ради України. Строки

повноважень Верховної Ради України. Дострокове припинення

повноважень Верховної Ради України.

3. Компетенцiя та акти Верховної Ради України.

4. Статус народного депутата України.

5. Сесiя Верховної Ради України. Розгляд питань на пленарних засiданнях

Верховної Ради України.

6. Органи та посадовi особи Верховної Ради України.

7. Поняття та стадiї законодавчого процесу. Особливостi проходження

конституцiйних законiв.


1-7, 12, 13, 15, 16, 21, 22, 25-29, 32, 53- 59, 61-73

Тема 9. Президент України


1. Місце i роль Президента України в механізмі державної влади.

2. Компетенція Президента України.

3. Строк повноважень Президента України. Конституція України про

пiдстави i порядок дострокового припинення повноважень Президента

України.

4. Апарат та акти Президента України.


1-7, 12, 13, 15, 16, 21, 41, 44, 52-59, 61-72

Тема 10. Кабiнет Мiнiстрiв України, iнші органи виконавчої влади


1. Поняття, ознаки та система виконавчої влади в Україні.

2. Конституційний статус Кабiнету Мiнiстрiв України. Склад та порядок

формування Кабiнету Мiнiстрiв України.

155

3. Компетенція та акти Кабінету Міністрів України.

4. Центральнi органи виконавчої влади.

5. Мiсцевi органи виконавчої влади: система, порядок формування,

повноваження.


1-7, 12, 13, 15, 42, 48, 51, 57, 58, 60-73


1. Конституційне право, як галузь права, галузь законодавства, юридична

наука та навчальна дисципліна.

2. Поняття та предмет галузі конституційного права.

3. Мiсце та роль конституційного права в системі національного права

України.

4. Особливості системи галузі конституційного права України та

характеристика її елементів.

5. Конституцiйно-правовi норми та їх специфіка.

6. Пiдстави класифікації конституцiйно-правових норм.

7. Конституційно-правові принципи.

8. Конституційно-правові інститути.

9. Поняття та специфіка конституцiйно-правових відносин.

10. Зміст конституційно-правових відносин.

11. Субʼєкти конституцiйно-правових відносин.

12. Обʼєкти конституційно-правових відносин.

13. Поняття та система джерел конституційного права України.

14. Вiдповiдальнiсть в конституційному праві.

15. Предмет та система науки конституційного права.

16. Джерела та функції науки конституційного права.

17. Місце науки конституційного права в системі юридичних наук.

18. Поняття та предмет навчальної дисципліни "Конституційне право

України".

19. Поняття, ознаки та предмет конституцiї.

20. Способи прийняття конституцій.

21. Структура та види конституцій.

22. Основні положення теорії конституціоналізму: сутність, функції, риси та

юридичні властивості конституцiї.

23. Правовий захист Конституції України.

24. Історія конституційного розвитку України.

25. Конституційні акти незалежної Української держави.

26. Порядок введення в дію Конституції України.

27. Порядок внесення змін до Конституції України.

28. Основні етапи новітньої конституційної реформи в Україні.

29. Поняття та головні напрямки новітньої конституційної реформи в

Україні.

156

30. Поняття конституційного ладу та його співвідношення з суспільним та

державним ладом.

31. Закріплення загальних засад конституційного ладу в Конституції

України.

32. Засади конституційного ладу як загальний конституцiйно-правовий

iнститут.

33. Гуманiстичнi i демократичнi засади конституційного ладу України.

34. Народний суверенiтет i його співвідношення з нацiональним i державним

суверенiтетом.

35. Конституцiйне закріплення принципу народного суверенiтету та форми

здiйснення народовладдя.

36. Конституційна регламентація національної правової, економічної та

політичної системи, національного розвитку і безпеки.

37. Форма правління, територіального устрою та державно-правового

режиму згiдно Конституції України.

38. Україна – суверенна i незалежна держава.

39. Україна – демократична, правова, соцiальна держава.

40. Конституція про основнi функцiї i обовʼязки Української держави.

41. Полiтичнi, економiчнi i соцiальнi засади конституційного ладу України.

42. Захист конституційного ладу України.

43. Основи правового статусу людини i громадянина як загальний

конституцiйно-правовий iнститут.

44. Види правових статусів людини і громадянина.

45. Поняття та елементи конституційного правового статусу людини та

громадянина.

46. Основні принципи правового статусу людини i громадянина та їх

конституцiйне закріплення.

47. Громадянство України: поняття та ознаки.

48. Принципи громадянства України.

49. Законодавче регулювання питань громадянства України.

50. Належність, набуття та припинення громадянства України.

51. Повноваження органiв, органiзацiй i посадових осiб по вирiшенню питань

громадянства України.

52. Виконання рiшень, прийнятих з питань громадянства України.

53. Поняття правового статусу iноземцiв та осiб без громадянства.

54. Правове регулювання перебування iноземцiв та осiб без громадянства в

Українi.

55. Вiдповiдальнiсть іноземців та осіб без громадянства за порушення

законiв України.

56. Правовий статус бiженцiв в Українi.

57. Поняття, природа та риси конституцiйних прав та свобод людини i

громадянина.

58. Класифiкацiя конституцiйних прав i свобод людини i громадянина.

157

59. Особистi права i свободи.

60. Полiтичнi права i свободи.

61. Економічні права і свободи.

62. Соціальні права і свободи.

63. Культурні права і свободи.

64. Конституцiйнi гарантiї захисту та практичного здiйснення прав та свобод

людини i громадянина.

65. Конституцiйнi обовʼязки людини i громадянина.

66. Класифікація конституційних обовʼязків людини і громадянина.

67. Українське законодавство про права, свободи, законні інтереси і

обовʼязки людини і громадянина.

68. Поняття виборiв та їх соцiальні функцiї.

69. Види виборiв.

70. Виборче право i сучасна виборча система України.

71. Мажоритарна виборча система.

72. Пропорційна виборча система.

73. Змішана виборча система.

74. Особливiсть виборчої системи України.

75. Конституцiйнi принципи виборчого права України.

76. Законодавче регулювання виборчого процесу в Україні.

77. Референдумне право. Поняття та соцiальні функцiї референдуму.

78. Види референдумiв.

79. Предмет референдуму.

80. Призначення та проведення референдумiв.

81. Вiдповiднiсть за порушення виборчих прав громадян.

82. Органiзацiя i проведення всеукраїнського референдуму.

83. Правовi наслiдки всеукраїнського референдуму.

84. Організація та проведення місцевого референдуму.

85. Принцип вiльних виборiв та можливiсть його обмеження.

86. Конституцiйно-правове регулювання питань органiзацiї i дiяльностi

органiв державної влади.

87. Державний механізм України.

88. Державний апарат України.

89. Поняття та ознаки органу державної влади.

90. Конституцiйна система органiв державної влади України.

91. Принципи органiзацiї i дiяльностi державних органiв України та їх

закріплення в Конституції України.

92. Верховна Рада – парламент України. Поняття та ознаки парламенту.

93. Види парламентiв.

94. Чисельний склад та структура Верховної Ради України.

95. Строки повноважень Верховної Ради України. Дострокове припинення

повноважень Верховної Ради.

158

96. Компетенція Верховної Ради України на основі сучасної теорії

парламентаризму.

97. Акти Верховної Ради України.

98. Статус народного депутата України.

99. Основні організаційно-правові форми діяльності Верховної Ради України.

100. Комiтети i комiсiї Верховної Ради: склад, порядок формування, функцiї та


101. Посадовi особи Верховної Ради.

102. Поняття та стадiї законодавчого процесу. Особливостi проходження

конституцiйних законiв.

103. Прийняття законопроекту. Введення в дiю законiв та iнших актiв

Верховної Ради.

104. Спецiальнi парламентськi процедури.

105. Депутатськi групи i фракцiї у Верховнiй Радi.

106. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини: функцiї та


107. Мiсце i роль глави держави в механiзмi державної влади України.

108. Порядок обрання Президента України.

109. Компетенцiя Президента України.

110. Строк повноважень Президента України. Конституція України про

пiдстави i порядок дострокового припинення повноважень Президента

України.

111. Апарат Президента України.

112. Акти Президента України.

113. Конституцiйно-правовi основи взаємовідносин Президента України з

Верховною Радою.

114. Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим.

115. Поняття, ознаки та система виконавчої влади в Україні.

116. Конституційний статус Кабiнету Мiнiстрiв України.

117. Склад та порядок формування Кабiнету Мiнiстрiв України.

118. Премʼєр – міністр України.

119. Компетенція Кабінету Міністрів України.

120. Акти Кабінету Міністрів України.

121. Припинення повноважень Кабінету Міністрів України.

122. Апарат Кабінету Міністрів України.

123. Центральнi органи виконавчої влади: поняття, система та динаміка

розвитку їх статусу.

124. Мiсцевi органи виконавчої влади: система, порядок формування,


125. Судова влада: поняття, ознаки, функції.

126. Конституцiйнi принципи та засади правосуддя.

127. Система судових органiв України.

159

128. Конституцiйна юрисдикцiя. Мiсце Конституцiйного Суду України в

механiзмi державної влади.

129. Склад, порядок формування та повноваження Конституцiйного Суду

України.

130. Процедура розгляду справ Конституцiйним Судом.

131. Суди загальної юрисдикції: система та компетенція.

132. Спеціалізовані суди: система та компетенція.

133. Конституційний статус суддів та судочинство в Україні.

134. Поняття, система та правовий статус контрольно-наглядових органів в

Україні.

135. Вища рада юстиції: склад та компетенція.

136. Конституцiйнi основи органiзацiї i дiяльностi прокуратури.

137. Поняття та конституцiйнi засади територiального устрою України.

138. Система адміністративно-територіально устрою України.

139. Територiальна автономiя. Конституцiйно-правовий статус Автономної

Республiки Крим.

140. Конституційний лад і його закріплення в Конституції Автономної

Республіки Крим.

141. Конституційно-правовий статус громадянина України в Автономній

Республіці Крим.

142. Етнонаціональний розвиток та екологічна безпека республіки.

143. Конституційно-правовий статус Верховної Ради Автономної Республіки

Крим.

144. Рада міністрів Автономної Республіки Крим.

145. Правосуддя та органи прокуратури в Автономній Республіці Крим.

146. Здійснення місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим.

147. Гарантії та забезпечення статусу і повноважень Автономної Республіки

Крим.

148. Світові моделі місцевого самоврядування та їх реалізація в Україні.

149. Поняття та ознаки мiсцевого самоврядування в Україні.

150. Історія становлення мiсцевого самоврядування в Українi.

151. Система, органи і посадові особи місцевого самоврядування.

152. Територіальна громада – первинний субʼєкт місцевого самоврядування.

153. Сільська, селищна, міська рада в системі місцевого самоврядування.

154. Правовий статус сільського, селищного, міського голови в системі

місцевого самоврядування.

155. Виконавчий комітет в системі місцевого самоврядування.

156. Особливостi статусу районних та обласних рад як органiв мiсцевого

самовядування, що представляють спiльнi інтереси територіальних

громад сіл, селищ, міст.

157. Органи самоорганізації населення.

158. Територіальна, матеріальна, фінансова, організаційна та правова основи


160

159. Сфера компетенції місцевого самоврядування.

160. Акти мiсцевого самоврядування.

161. Порядок формування, організація роботи органів та посадових осіб


162. Статус депутата місцевої ради.

163. Форми безпосереднього здійснення муніципальної влади територiальною

громадою.

164. Гарантії місцевого самоврядування.

161

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО

Останні роки адміністративне право перебуває у стані системної

трансформації, параметри якої визначені Концепцією адміністративної

реформи в Україні. Відповідно до її положень формується нова ідеологія

взаємовідносин між державою і громадянином. Докорінних змін зазнає

адміністративно-правова доктрина. Оновлюється адміністративне

законодавство. У практичну площину переведені теоретичні доробки щодо

адміністративної юстиції. В результаті адміністративне право перетворилося з

права державного управління на галузь, яка нормативно визначає і регулює

права та обовʼязки публічної адміністрації щодо субʼєктів громадянського

суспільства. Воно стає обовʼязковим чинником формування правової держави.

Центральне місце у забезпечені системності предмета адміністративного

права належить категоріям "публічна адміністрація", "публічне

адміністрування", "відносини адміністративних зобовʼязань".

Сьогодні наукове осмислення і подальша розробка теорії публічної

адміністрації є одним з головних напрямків доктринального оновлення

адміністративного права України, важливим підґрунтям його трансформації у

сучасну юридичну галузь європейського змісту.

Важливу роль у розумінні змісту адміністративно-правових відносин

відіграє наявність чітких уявлень про сутність розмежування

адміністративного права з правом кримінальним, цивільним, корпоративним, і

відповідних галузей законодавства; а також про співвідношення

відповідальності адміністративної з відповідальністю дисциплінарною і

кримінальною.

Ретельної уваги потребує функціонування адміністративно-правових

інститутів адміністративних послуг і адміністративного судочинства. Саме

вони стали чинниками, які перетворили адміністративне право з права

державного управлінні на право захисту громадянина від свавілля влади.

Концептуальне значення для уяснення сучасної теоретичної доктрини

адміністративного права і нормативно-інституціональних засад побудови

публічної адміністрації мають матеріали, що стосуються здійснення

адміністративної реформи в Україні.

Програма навчальної дисципліни "Актуальні проблеми адміністративного

права України" побудована з метою дати слухачам знання про основні

тенденції розвитку адміністративного права України, існуючі на сьогоднішній

день проблеми правового регулювання окремих інститутів адміністративного

права та шляхи їх розвʼязання.


знати:

сутність адміністративного права, його звʼязок з публічним

адмініструвіанням;

діюче адміністративне законодавство та його розвиток;

162

функції та принципи публічного адміністрування;

систему та правове положення субʼєктів публічного адміністрування;

форми та методи публічного адміністрування;

поняття та види заходів адміністративного примусу;

способи забезпечення законності в публічному адмініструванні та

спеціальні адміністративно-правові режими;

уміти:

тлумачити та застосовувати чинне адміністративне законодавство;

правильно використовувати в практичній діяльності методи публічного

адміністрування;

готувати проекти актів публічного адміністрування та приймати

управлінські, юрисдикційні та інші рішення;

здійснювати функції щодо забезпечення законності в публічному

адмініструванні, при розгляді справ про адміністративні

правопорушення.


Адміністративне право – це галузь права, засобами якої (норми,

законодавство, способи реалізації норм, нормативні і індивідуальні акти)

формуються, охороняються і захищаються публічні правовідносини,

організується і забезпечується функціонування публічної адміністрації.

Публічна адміністрація – 1) сукупність органів, які утворюються для

здійснення (реалізації) публічної влади; 2) система організаційно-структурних

утворень, які на законних підставах набули владних повноважень для

реалізації публічних інтересів.

Предмет адміністративного права – це сукупність правових відносин, які

виникають в результаті владної виконавчо-розпорядчої діяльності публічної

адміністрації щодо виконання адміністративних зобовʼязань. Такими є:

а) відносини публічного управління; б) відносини адміністративних послуг;

в) відносини відповідальності публічної адміністрації за неправомірні дії або

бездіяльність (відносини судового і адміністративного оскарження);

г) відносини відповідальності за порушення встановленого публічною

адміністрацією порядку і правил (адміністративно-деліктні відносини).

Метод адміністративно-правового регулювання – сукупність прийомів

впливу, що містяться в адміністративно-правових нормах, за допомогою яких

встановлюється юридичне владне і юридичне підвладне положення сторін у

правовідносинах.

Адміністративна послуга – 1) юридичне оформлення субʼєктом публічної

адміністрації результатів розгляду справи, яка виникла за зверненням фізичної,

юридичної або іншої колективної особи щодо реалізації своїх прав, свобод,

законних інтересів; 2) результат здійснення владних повноважень

уповноваженим субʼєктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне

оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і

163

законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів,

посвідчень, проведення реєстрації тощо).

Публічна служба – діяльність на державних політичних посадах,

професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна

(невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в

органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого


Адміністративно-правові методи діяльності публічної адміністрації – це

способи, прийоми та засоби виконання публічною адміністрацією

адміністративних зобовʼязань шляхом: а) здійснення публічного управління;

б) надання адміністративних послуг; в) здійснення адміністративного

судочинства; г) реалізації адміністративної відповідальності.

Адміністративно-правові форми діяльності публічної адміністрації – це

юридично оформлені (зовнішньо виражені) дії публічної адміністрації щодо

виконання адміністративних зобовʼязань (акти, договори, реєстрації, ухвали,

протоколи, постанови тощо).

Законність – це адміністративно-правовий режим, за допомогою якого

забезпечується верховенство права і закону, виконання нормативних

установлень в суспільстві.


№




нари

Прак-

тичні

заняття

1. Адміністративне право в системі

права України 2 2 –

2. Субʼєкти адміністративного права 2 4 –

3. Методи і форми діяльності

публічної адміністрації 2 2 –

4. Забезпечення законності в

діяльності публічної адміністрації 4 4 –




1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня

1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141.

2. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від

06.07.2005 р., № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України – 2005. –

№ 5, (№№ 35-36, 37). – Ст. 446.

164

3. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 07.10.2010 // Урядовий

курʼєр від 15.10.2010. – 2010. – № 192.

4. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 //

Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Ст.170.

5. Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового

захисту : Закон України від 08.07.2011 р. // Голос України від 03.08.2011.

2011. – № 142.

6. Про державну службу: Закон України від 17.11.2011 № 4050-VI //

Урядовий курʼєр від 17.01.2012. – 2012. – № 8.

7. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13 січня 2011

року // Урядовий курʼєр від 15.02.2011. – 2011. – № 28.

8. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від

07.06.2001 р. // Офіційний вісник України. – 13 липня 2001 р. – № 26. –

Ст. 1151.

9. Про столицю України – місто-герой Київ: Закон України від 15.01.1999 //


10. Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17.03.2011 //

Офіційний вісник України. – 2011. – № 27. – Ст. 1123.

11. Закон України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ

України" // Відомості Верховної Ради України, 2006. – №29. – Ст. 245.

12. Закон України "Про звернення громадян" // Відомості Верховної Ради

України. – 1996. – №47. – Ст. 256.

13. Закон України "Про громадські обʼєднання" // Офіційний вісник України,

від 27.04.2012. 2012. – № 30. – 26 с. – Ст. 1097, код акту 61211/2012

14. Закон України "Про міліцію" // Відомості Верховної Ради України. –

1991. – №4. – Ст. 20.

15. Положення про Адміністрацію Президента України // затверджено

Указом Президента України від 2 квітня 2010 року № 504/2010 //

Офіційний вісник Президента України від 20.04.2010. – 2010. – № 13. – 40

с. – Ст. 468.

16. Закон України "Про адміністративні послуги" від 06.09.12 // Урядовий

курʼєр від 10.10.2012. – 2012. – № 184.

17. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в

Україні: Указ Президента України № 810 від 22.07.1998 // Офіційний

вісник України. – 1999. – № 21. – Ст.943.

18. Деякі питання організації роботи щодо реалізації заходів з оптимізації

системи центральних органів виконавчої влади: Розпорядження

Президента України від 23 грудня 2010 року № 1203/2010-рп //

Офіційний вісник України від 04.01.2011. – 2010. – № 100. – 22 с. –

Ст. 3546.

19. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ

Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 // Урядовий

курʼєр від 14.12.2010. – 2010. – № 234.

165

20. Деякі питання організації роботи міністерств, інших центральних органів

виконавчої влади: Указ Президента України від 24 грудня 2010 року

№ 1199/2010 // Урядовий курʼєр від 05.01.2011. – 2011. – № 1.

21. Деякі питання надання платних адміністративних послуг: Постанова

Кабінету Міністрів України від 5 січня 2011 р. № 33 // Урядовий курʼєр

від 22.01.2011. – 2011. – № 12.

22. Адміністративна процедура та адміністративні послуги: Зарубіжний

досвід і пропозиції для України / І.Б. Коліушко (відп. ред.). – К. : Факт,

2003. – 495 с.

23. Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан, проблеми та

перспективи: [кол. моногр.] / Алексєєв В.М., Андрійко О.Ф., Бабич О.М.,

Гончарук Н.Т., Гудима Н.В., Дніпренко Н.К. / Секретаріат Кабінету

Міністрів України / Н.Р. Нижник (заг.ред.), Н.Т. Гончарук (заг.ред.). –

[Д.] : [Монолит], 2009. – 383 с.

24. Адміністративне право України. Підручник, 2-ге видання. Затверджено

Міністерством освіти і науки України / Ю.П. Битяк (кер. авт. кол.),

В.М. Гаращук, В.В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю.П. Битяка,

В.М. Гаращука, В.В. Зуй. – Х. : Право, 2013. – 656 с.

25. Коломоєць Т.О. Адміністративне право України / Т.О. Коломоєць. – 2-ге

вид., змін. і доп. – К., 2012. – 365 с.

26. Адміністративне право. Альбом схем. – Х., 2012. – 48 с.

27. Адміністративні послуги місцевих органів державної виконавчої влади /

Чемерис А.О., Лесечко М.Д., Ліпенцев А.В., Каляєв А.О., Ципук В.М. –

Л.: ЛРІДУ НАДУ, 2004. – 148 с.

28. Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування

в Україні / За ред. В.В. Кравченка, М.О. Баймуратова, О.В. Батанова. – К.:

Атіка, 2007. – 864 с.

29. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади –

Х.: Право, 2005. – 304 с.

30. Верменич Я.В. Адміністративно-територіальний устрій України:

еволюція, сучасний стан, проблеми реформування: у 2-х ч. / НАН

України; Інститут історії України; Центр теоретико-методологічних

проблем історичної регіоналістики. – К., 2009. – 364 с.

31. Горбач О.В. Адміністративне затримання: проблемні питання теорії та

практики // Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративно-

правової науки : Матеріали V науково-практичного семінару / Ред.

колегія : О.В. Кузьменко (голова), І.Д. Пастух, В.К. Колпаков,

С.Ф. Константінов. – К., 2011. – С. 89-92.

32. Громадські організації та органи державного управління: питання

взаємовідносин / Н.Р. Нижник (заг.ред.) – Хмельницький : ХУУП, 2007. –

236 c.

33. Грянка Г.В. Відмінність контролю від нагляду у забезпеченні законності і

дисципліни в публічному адмініструванні // Сучасний стан та

166

перспективи розвитку адміністративно-правової науки : Матеріали V

науково-практичного семінару / ред. колегія : О.В. Кузьменко (голова),

І.Д. Пастух, В.К. Колпаков, С.Ф. Константінов. – К., 2011. – С. 32-34.

34. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-

деліктне право): Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.

35. Колпаков В.К. Послуги в предметі адміністративного права /

В.К. Колпаков // Науковий вісник Національної академії внутр. справ:

Науково-теоретичний журнал. – 2011. – № 1. – С. 23-32.

36. Курс адміністративного права України: Підручник. / Колпаков В.К.,

Кузьменко О.В., Пастух І.Д., Сущенко В.Д. (спец. ред.). – К.: Юрінком

Інтер, 2013. – 780 с.

37. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України:

Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.

38. Кравченко С.О. Державно-управлінські реформи: теоретико-

методологічне обґрунтування та напрями впровадження: Монографія. –

К. : НАДУ, 2008. – 296 с.

39. Кузьменко О.В. Адміністративна юстиція в Україні: Навчальний

посібник. – К.: Атіка, 2007. – 156 с.

40. Кузьменко О.В. Співвідношення понять "адміністративна юстиція" та

"адміністративне судочинство" // Сучасний стан та перспективи розвитку

адміністративно-правової науки. Матеріали 5 науково-практичного

семінару /Голова редакційної колегії: О.В. Кузьменко. – К.: ВБ"Аванпост-

прим", 2011. – 190 с.

41. Кузьменко О.В. Сучасний стан правового регулювання інституту

"адміністративних послуг". Актуальні проблеми забезпечення

конституційних прав і свобод людини та громадянина в Україні:

матеріали науково-практичної конференції (Київ, 15-16 квітня 2011 р.) –

К.: Національна академія внутрішніх справ. – 4 І. – 2011. – С. 26-28.

42. Куйбіда М.С., Росенко М.І. Організація влади у містах із спеціальним

статусом: Монографія. – Л.: "Львівська політехніка", 2008. – 226 c.

43. Лазор О.Д., Лазор О.Я. Державна служба в Україні: навч. посіб. – К. :

Дакор, 2009. – 560 с.

44. Мішина Н.В. Органи самоорганізації населення: минуле, сучасне,

перспективи: Монографія. – О.: ОРІДУ НАДУ, 2008. – 240 с.

45. Пастух І.Д., Костарчук О.Ф. Адміністративний договір як форма

публічного адміністрування // Сучасний стан та перспективи розвитку

адміністративно-правової науки : Матеріали V науково-практичного

семінару / Ред. колегія : О.В. Кузьменко (голова), І.Д. Пастух,

В.К. Колпаков, С.Ф. Константінов. – К., 2011. – С. 52-54.

46. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове

забезпечення реалізації та захисту: монографія / В.Б. Аверʼянов (заг.ред.).

– Д. : Ліра, 2008. – 585 c.

167

47. Публічна влада та управління: принципи і механізми реалізації:

Монографія. / Н.Р. Нижник (заг.ред.) – Чернівці : Технодрук, 2008. –

432 с.

48. http://www.rada.kiev.ua/ – Верховна Рада України.

49. http://www.guds.gov.ua – Головне управління державної служби України.

50. http://www.naiau.kiev.ua – Національна академія внутрішніх справ

України.

51. http://www.kmu.gov.ua – Кабінет Міністрів України.

52. http://www.nau.kiev.ua – Нормативні акти України.


Тема 1. Адміністративне право в системі права України


1. Адміністративне право у юридично-галузевій класифікації.

2. Предмет адміністративного права.

3. Метод адміністративного права.

4. Поняття адміністративного права.

Тема 2. Субʼєкти адміністративного права


1. Поняття та види субʼєктів адміністративного права.

2. Поняття публічної адміністрації.

3. Повноваження Президента України в сфері виконавчої влади.

4. Органи виконавчої влади як субʼєкти адміністративного права.

5. Характеристика окремих органів виконавчої влади.

Тема 3. Методи і форми діяльності публічної адміністрації


1. Поняття та види методів діяльності публічної адміністрації.

2. Адміністративний примус в діяльності публічної адміністрації.

3. Поняття та види форм діяльності публічної адміністрації.

4. Характеристика окремих форм діяльності публічної адміністрації.

Тема 4. Забезпечення законностi i дисциплiни в публiчному

адмiнiструваннi


1. Законність і дисципліна: загальна характеристика та класифікація

способів їх забезпечення.

2. Контроль та його види.

3. Нагляд.

4. Звернення громадян.

http://www.rada.kiev.ua/

http://www.guds.gov.ua/

http://www.naiau.kiev.ua/

http://www.kmu.gov.ua/

http://www.nau.kiev.ua/

168


Тема 1. Адміністративне право в системі права України


1. Поняття і зміст предмета регулювання адміністративного права України.

2. Поняття методів адміністративно-правового регулювання.

3. Система сучасного адміністративного права України.

4. Поняття принципів сучасного адміністративного права України.

5. Джерела та систематизація адміністративного законодавства України.

6. Адміністративна реформа в Україні.


23-25, 35, 37, 41, 47-52

Тема 2. Субʼєкти адміністративного права


1. Поняття та види субʼєктів адміністративного права.

2. Поняття публічної адміністрації.

3. Взаємодія органів виконавчої влади з Президентом України.

4. Поняття та види органів виконавчої влади України.

5. Адміністративно-правовий статус:

Кабінету Міністрів України;

центральних органів виконавчої влади;

місцевих органів виконавчої влади.

6. Органи місцевого самоврядування як субʼєкти адміністративного права.


1, 3, 4, 6, 9, 10, 13, 15, 19, 20, 24, 25, 37


1. Поняття публічної служби.

2. Державна служба. Класифікація посад державної служби.

3. Служба в органах місцевого самоврядування.

4. Громадяни України як субʼєкти адміністративного права.

5. Іноземці (біженці) та особи без громадянства в адміністративно-правових

відносинах.

6. Громадські обʼєднання в адміністративно-правових відносинах.


1, 6, 8, 10, 11,13, 23, 24, 25, 29, 36, 37

169

Тема 3. Методи і форм діяльності публічної адміністрації


1. Поняття та види методів діяльності публічної адміністрації.

2. Переконання та стимулювання в діяльності публічної адміністрації.

3. Примус в діяльності публічної адміністрації.

4. Поняття та види форм діяльності публічної адміністрації.

5. Характеристика форм діяльності публічної адміністрації.

6. Забезпечення законності в діяльності публічної адміністрації (контроль,

нагляд, звернення громадян).


3, 4, 24, 25, 31, 34, 37, 45, 48-52

Тема 5. Забезпечення законності в діяльності публічної адміністрації


1. Поняття і система способів забезпечення законності.

2. Контроль та його види.

3. Судовий контроль за діяльністю публічної адміністрації.

4. Адміністративний нагляд.

5. Нагляд прокуратури.

6. Звернення громадян, як спосіб забезпечення законності. Запит на

інформацію.


2, 3, 4,7, 10, 12, 24, 33, 36, 48-52


1. Поняття адміністративного права як галузі права.

2. Місце адміністративного права у юридично-галузевій класифікації права.

3. Соціальне призначення адміністративного права. Особливості і мета

впливу адміністративно-правових норм на суспільні відносини.

4. Предмет адміністративного права.

5. Відносини публічного управління (публічно-управлінські відносини) в

предметі адміністративного права.

6. Відносини, що виникають при наданні адміністративних послуг

(відносини адміністративних послуг) в предметі адміністративного права

7. Відносини відповідальності публічної адміністрації перед іншими

субʼєктами суспільства (відносини судового і адміністративного

оскарження) в предметі адміністративного права.

8. Відносини відповідальності субʼєктів суспільства за порушення

загальнообовʼязкових правил та інших установлень публічної

адміністрації (адміністративно-деліктні відносини) в предметі

адміністративного права.

9. Публічне адміністрування.

170

10. Методи субординації, координації та реординації в публічному

адмініструванні.

11. Адміністративно-правовий метод регулювання суспільних відносин

(зміст, значення, практичне застосування).

12. Відмежування адміністративного права від інших галузей права.

13. Джерела адміністративного права.

14. Адміністративне законодавство.

15. Поняття адміністративно-правової норми та її особливості.

16. Класифікація адміністративно-правових норм.

17. Поняття та форми реалізації норм адміністративного права.

18. Поняття та особливості адміністративно-правових відносин.

19. Види адміністративних правовідносин. Вертикальні і горизонтальні

адміністративно-правові відносини.

20. Поняття субʼєкта адміністративного права.

21. Адміністративна правосубʼєктність.

22. Класифікація субʼєктів адміністративного права.

23. Публічна адміністрація.

24. Повноваження Президента України в сфері виконавчої влади.

25. Інститут представників Президента України. Загальна характеристика.

26. Поняття та види органів виконавчої влади.

27. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України.

28. Адміністративно-правовий статус міністерств.

29. Адміністративно-правовий статус державних служб.

30. Адміністративно-правовий статус державних агентств.

31. Адміністративно-правовий статус державних інспекцій.

32. Адміністративно-правовий статус центральних органів виконавчої влади

зі спеціальним статусом.

33. Адміністративно-правовий статус виконавчих органів місцевого


34. Адміністративно-правовий статус місцевих органів виконавчої влади.

35. Публічна служба.

36. Державна служба. Класифікація посад державної служби.

37. Проходження служби державними службовцями.

38. Особливості відповідальності державних службовців.

39. Обмеження при проходженні служби державними службовцями.

40. Підстави припинення державної служби.

41. Громадські обʼєднання як субʼєкти адміністративного права.

42. Органи місцевого самоврядування як субʼєкти адміністративного права.

43. Громадяни України як субʼєкти адміністративного права.

44. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

45. Адміністративно-правовий статус біженців в Україні.

46. Адміністративно-правовий статус осіб, які потребують додаткового або

тимчасового захисту.

171

47. Поняття форм публічного адміністрування.

48. Види форм публічного адміністрування.

49. Встановлення норм права (адміністративна правотворчість).

50. Застосування норм права (видання ненормативних актів публічного

адміністрування).

51. Здійснення реєстраційних та інших юридично значущих дій.

52. Укладення адміністративних договорів.

53. Неправові форми публічного адміністрування.

54. Поняття та види актів публічного адміністрування.

55. Вимоги до правових актів публічного адміністрування.

56. Поняття методів публічного адміністрування.

57. Економічні методи публічного адміністрування.

58. Адміністративні методи публічного адміністрування.

59. Переконання в публічному адмініструванні.

60. Заохочення в публічному адмініструванні.

61. Примус в публічному адмініструванні.

62. Адміністративний примус – вид державного примусу.

63. Поняття і цілі адміністративного примусу.

64. Особливості адміністративного примусу.

65. Види адміністративно-примусових заходів.

66. Заходи адміністративного припинення.

67. Заходи відповідальності за порушення нормативних положень.

68. 3аходи адміністративного попередження.

69. Адміністративні послуги, поняття та ознаки.

70. Види адміністративних послуг.

71. Нормативне забезпечення надання адміністративних послуг.

72. Загальні засади адміністративної реформи в Україні.

73. Систематизація адміністративного законодавства відповідно до Концепції

адміністративної реформи в Україні.

74. Поняття законності і дисципліни у публічному адмініструванні та

способи її забезпечення.

75. Гарантії забезпечення законності.

76. Поняття контролю в публічному адмініструванні та його ознаки.

77. Види контролю в публічному адмініструванні.

78. Парламентський контроль.

79. Президентський контроль.

80. Урядовий контроль.

81. Контроль з боку центральних органів виконавчої влади.

82. Контроль з боку місцевих органів виконавчої влади.

83. Судовий контроль. Адміністративне судочинство.

84. Громадський контроль.

85. Співвідношення контролю і нагляду як способів забезпечення законності.

172

86. Нагляд прокуратури як спосіб забезпечення законності у публічному


87. Адміністративний нагляд.

88. Адміністративний нагляд міліції.

89. 3вернення громадян як спосіб забезпечення законності у публічному


90. Доступ до публічної інформації.

173

СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ

Навчальний курс "Судові та правоохоронні органи України" є однією з

юридичних дисциплін, що вивчається в Національній академії внутрішніх

справ і передує опануванню курсом "Кримінальний процес України".

У предмет курсу входять питання, що стосуються організації, побудови та

функцій органів судової влади, прокуратури, досудового розслідування,

органів внутрішніх справ, адвокатури та нотаріату, їх взаємодії з іншими

державними органами та громадськими формуваннями.

Навчальна дисципліна "Судові та правоохоронні органи України" не

випадково вивчається на першому році навчання у будь-якому вищому

навчальному юридичному закладі, оскільки дає загальну початкову

інформацію про правоохоронну діяльність і про ті органи та установи, на яких

покладено здійснення цієї діяльності в Україні. Коло таких установ досить

широке. Крім судів, на які покладається функція правосуддя, до установ, що

захищають права фізичних та юридичних осіб і ведуть боротьбу з різного роду

правопорушеннями, відносять прокуратуру, органи юстиції і внутрішніх

справ, Службу безпеки України, адвокатуру, а також деякі інші подібні

формування та організації, без яких не може існувати жодна правова держава.

Кожен юрист повинен знати устрій і порядок функціонування органів, що

забезпечують реалізацію правових статусів у державі. Такі знання потрібні не

тільки для отримання диплома юриста, ними повинен володіти суддя і

прокурор, слідчий і адвокат, юрисконсульт будь-якого державного або

приватного підприємства передусім для того, щоб правильно будувати свої

стосунки з іншими представниками юридичної професії. Знання з цього курсу

допоможуть слухачам у засвоєнні багатьох інших дисциплін, які їм доведеться

вивчати під час подальшого навчання в академії.

Особливість предмета полягає в тому, що слухачі повинні засвоїти зміст

численних правових актів неоднакового рівня, починаючи з Конституції

України, норм міжнародного права і закінчуючи відомчими нормативними

актами. Це завжди викликає у першокурсників, які ще не мають досвіду

роботи з джерелами правової інформації, значні труднощі. Крім того, слід

враховувати, що зараз в Україні триває процес глибокого реформування всієї

правової системи, характерною рисою якого є постійне оновлення

законодавства, в тому числі й того, що безпосередньо торкається організації і

діяльності установ судової влади і правоохоронних органів.

У процесі підготовки до занять слухачам рекомендується:

уточнити коло питань, що підлягають вивченню;

ретельно опрацювати теоретичні джерела з питань, які вивчаються, тобто

підручники, навчальні посібники. Звернути особливу увагу пропонується

на чинне законодавство, що регулює діяльність органів судової влади та

правоохоронних органів України.

174


№




нари

Прак-

тичні

заняття

1. Судова влада в правовій державі.

Cудова система України 2 2 –

2. Прокуратура України 2 2 –

3. Органи досудового розслідування в

Україні 2 2 –




1. Адаховський Д. Поняття, сутність і види кримінально-процесуальних

функцій / Д. Адаховський // Право України. – 2010. – № 6. – С. 220-225.

2. Аленін Ю. Публічна природа гарантій прав особи у кримінальному

процесі // Право України. – 2003. – № 4. – С. 30-32.

3. Андрусяк В. Мета та завдання досудового слідства / В. Андрусяк //

Вісник прокуратури. – 2010. – № 1. – С. 77-80.

4. Басай В.Д. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України: у 3-х

кн.: підручник для вузів: [Рекомендовано МОП] / В.Д. Басай. – 4-те вид.,

доп. і змін., Коломия : Вік, 2006. – 992 с.

5. Безнасюк А.С. Судебная власть : учебник / А.С. Безнасюк, X.У. Рустамов

// Закон и право. – М.: Юнити-Дана, 2002.

6. Висновок Венеціанської комісії стосовно Закону України "Про

судоустрій і статус суддів" (повна версія) від 25 жовтня 2010 р. //

Страсбург, 2010.

7. Гевко В. Удосконалення процесуальної форми як основа реформування

кримінального судочинства України / В. Гевко // Право України. – 2010. –

№ 2. – С. 150-157.

8. Глущенко С. Вищі спеціалізовані суди: сучасний етап забезпечення

касаційного оскарження / С. Глушенко // Юридична Україна. – 2010. –

№7. – С. 109-113.

9. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 2001 р. //

Відомості Верховного Суду України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

10. Гусак М. Судоустрійний закон потребує змін / М. Гусак // Судовий

випуск. – 2010. – № 9. (30 вересня) – С. 1, 8-9.

11. Дисциплінарний статут прокуратури України: Затв. Постановою

Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. // Відомості Верховної

Ради України. – 1992. – № 4. – Ст. 15.

175

12. Дрок Г. Сучасний етап судової реформи в Україні/ Г. Дрок// Юридичний

вісник. – 2010. – № 3. – С. 11-15.

13. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини.

Прийнята 4 листопада 1950 р. // Вісник Верховного Суду України. – 1997.

– №3.

14. Європейський суд з прав людини. Судова практика / За заг. ред.

В.Г. Буткевича. – К.: Ред. журн. "Право України", 2012. – Кн.2. – 1108 с.

15. Єфремова Н.В. Суд і судочинство в Українській Народній Республіці

Українській державі, Західноукраїнській Народній Республіці

(1917-1920 pp.) / Н.В. Єфремова. – О., Фенікс, 2007. – 280 с.

16. Закон України "Про прокуратуру": Наук.-практ.коментар / Д.М Бакаєв,

Ю.М. Грошевий, В.В.Долежав та ін.: ІПК Ген. Прокуратури України. –

Х.: Рита. – 1993. –176 с.

17. Зінченко І.Л. Завдання сучасного кримінального процесу України //

Проблеми законності. – Х., 2006. – Вип.77. – С.151-156.

18. Іваницький С.О. Формування складу народних засідателів у судовій

системі України: монографія / С.О. Іваницький. – Луганськ: РВВ ДДУВС,

2007. – 180 с.

19. Карабут Л. Форма і формалізм у кримінально-процесуальній діяльності /

Л. Карабут // Вісник прокуратури. – 2011. – № 10. – С. 69-76.

20. Коваль В.М. Актуальні проблеми організації та діяльності апеляційних

судів в Україні: монографія / В.М. Коваль. – Севастополь, 2005. – 160 с.

21. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. //

ВВРУ. – 2006. – № 35-36, № 37. – Ст. 446.

22. Конституція України, від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради

України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

23. Концепція реформування кримінальної юстиції : Затверджена Указом

Президента України від 8.04.2008 р. №311/2008 // Офіційний вісник

Президента України. – 2008. – № 12. – С. 486.

24. Короленко М.П. Судова влада, правосуддя та проблеми реформування

судоустрою в Україні / М.П. Короленко, Г.П. Тимченко // Судова

апеляція. – 2006. – № 2. – С. 23-34.

25. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від

13.04.2012. // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).

26. Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України "Про

внесення змін до деяких законодавчих актів України у звʼязку з

прийняттям Кримінального процесуального кодексу України" : чинне

законодавство з 19 листопада 2012 року : (офіц.текст). – К.:

Паливода А.В., 2012. – 382 с.

27. Кучинська О.П. Системність принципів кримінального провадження як

визначальний фактор їх ефективного регуляторного впливу на

кримінально-процесуальні відносини / О.П. Кучинська // Адвокат. – 2012.

– № 1. – С. 7-11.

176

28. Литвак О.М. Роль і місце прокуратури в системі органів досудового

слідства. – Матеріали круглого столу (К., 20 травня 2012р.). – Проблеми

реформування кримінально-процесуального законодавства України. –

С. 23-27.

29. Марочкін І.Є. Порівняльне судове право : навч. посіб. / І.Є. Марочкін,

Л.М. Москвич, Н.В. Сібільова та ін. – X.: Право, 2008.

30. Молдован А.В. Судоустрій Федеративної Республіки Німеччина /

А.В. Молдован // Вісник: Соціологія. Психологія. Педагогіка. – 2000. –

№37. – С. 74-79.

31. Молдован В.В. Судоустрій України : навч. посіб. для вузів

[Рекомендовано МОН України] / В.В. Молдован. – К.: Алеут, 2010. –

360 с.

32. Молдован В.В. Судоустрій: Україна, Велика Британія, Російська

Федерація, США, ФРН, Франція. Судові органи ООН : навч. посіб

B.В. Молдован. – К.: Кондор, 2004. – 256 с.

33. Озерський І.В., Деревʼяненко В.В. Кадровий менеджмент в органах

прокуратури : Монографія. – Полтава: 2012. – 504 с.

34. Павлишин А. Вплив процесуальної форми на встановлення істини у

кримінальних справах /А. Павлишин // Вісник прокуратури. – 2011. –

№ 4. – С. 75-82.

35. Положення про класичні чини працівників органів прокуратури України:

Затв. Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. //


36. Попелюшко В.О. Мала судова реформа та захист прав громадян /

В.О. Попелюшко. – К.: Кондор, 2006. – 236 с.

37. Попелюшко В.О. Щодо призначення Верховного Суду України в системі

кримінальної юстиції. – Матеріали круглого столу (К., 20 травня 2012р.).

– Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства

України. – С. 47-52.

38. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. // ВВРУ. –

1998. – № 24. – Ст. 146.

39. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань

удосконалення діяльності прокуратури: Закон України від 18.09.2012р.

№5288-ІV // Офіційний вісник України. – 2012. – №73. – Ст. 2508.

40. Про Конституційний Суд України : Закон України від 16 жовтня 1996 р. //

ВВР України. – 1996. – № 49. – Ст. 242.

41. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою

злочинністю: Закон України від 30.06.1993 р. № 3341-XII // Відомості

Верховної Ради. – 1993. – № 35. – Ст. 358.

42. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р. № 1789-XII //


43. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 серпня 2010 р. [з

наст, змінами] // ВВРУ. – 2010. – № 51-59.

177

44. Рожнова В.В. Про передумови визначення завдань кримінального

судочинства // Правова система в умовах розвитку сучасної державно-

правової діяльності. – К., 2011. – С. 34-36.

45. Романюк Б. Реформування правоохоронних органів потребує чіткого

розмежування їхніх функцій // Часопис Київського університету права. –

2005. – № 1. – С. 116-126.

46. Смоков С.М., Горелкіна К.Г. гарантії застосування заходів

процесуального примусу у кримінальному судочинстві України:. – Одеса:

Астропринт, 2012. – 152 с.

47. Судові та правоохоронні органи України: зб. нормат. актів:

[Рекомендовано МОН] / Упоряд. Г.Й. Пузанова та ін. – О.: ОНМУ, 2005.

– 470 с.

48. Тести: навч.посіб. – К.: КНТ, 2013. – 216 с.

49. Тимченко С.М. Судові і правоохоронні органи України: Навчальний

посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 354 с.

50. Удалова Л.Д., Рожнова В.В., Савицький Д.О., Хабло О.Ю. Кримінальний

процес в питаннях і відповідях: навч.посіб. – 3-є вид., допов. – К.:

Видавничий дім "Скіф", 2013. – 256 с.

51. Філін Д. Функції суду в досудових стадіях кримінального процесу //

Право України. – 2005. – № 1. – С. 63-65.

52. Хамник М. Принцип спеціалізації у розбудові судової системи України та

господарські суди / М. Хамник // Судоустрій і судочинство в Україні. –

2007. – № 2. – С. 17-23.

53. Цахло М. Судова система ФРН / М. Цахло // Юридичний журнал. – 2004.

– № 9. – С. 101-110.

54. Шишкін В.І. Судові системи країн світу / В.І. Шишкін. – К.: Юрінком

Інтер, 2001. – Кн. 1.

55. Ярмакі В. Щодо особливостей правового статусу судових органів

України / В. Ярмакі // Вісник прокуратури. – 2010. – № 4. – С. 112-117.

ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ І СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Судова влада в правовій державі. Судова система України



1. Поняття судової влади і її співвідношення з іншими гілками державної

влади.

2. Основні напрямки формування судової влади в Україні.

3. Суд як орган судової влади. Засади організації та діяльності суду в

Україні.

4. Конституційний Суд України: повноваження і організація.

5. Система і завдання судів загальної юрисдикції України.

6. Правовий статус суддів.

178


4-6, 8-10, 12, 14, 15, 18, 20-22, 24, 25, 29-32, 36-38, 40, 43, 47-49, 51-55

Тема 2. Прокуратура України



1. Поняття прокуратури та її завдання.

2. Поняття прокурорського нагляду, його види і завдання. Методи

прокурорського нагляду і форми реагування на правопорушення закону.

3. Основні принципи і напрямки діяльності прокуратури.

4. Система і структура органів прокуратури в Україні.

5. Повноваження прокурорів, їх заступників і помічників.


11, 16, 23, 26, 28, 33, 35, 39, 41, 42, 46, 48

Тема 3. Органи досудового розслідування в Україні



1. Органи досудового розслідування в Україні, їх види і повноваження.

2. Характеристика завдань досудового розслідування.

3. Процесуальний порядок провадження досудового розслідування та його

форми.

4. Процесуальний статус, які уповноважі проводити досудового

розслідування.


1-3, 7, 13, 17, 19, 22, 25, 27, 34, 44, 45, 50


1. Предмет і система курсу "Судові та правоохоронні органи України".

2. Поняття, види і загальна характеристика правоохоронної діяльності.

3. Законність як основний принцип діяльності судових і правоохоронних

органів в Україні.

4. Засада безпосередності дослідження показань, речей і документів у

кримінальному провадженні України.

5. Засада розумності строків у кримінальному процесі України.

6. Засада змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і

у доведенні перед судом їх переконливості.

7. Поняття правосуддя, його основні ознаки та принципи.

8. Форми і основні засади здійснення правосуддя в Україні.

9. Поняття судової системи. Система судів загальної юрисдикції України.

10. Поняття судової інстанції. Види судових інстанцій.

11. Поняття судової ланки та її співвідношення з поняттям судової інстанції.

179

12. Склад суду при розгляді цивільних і кримінальних справ.

13. Місце і роль Верховного Суду України в судовій системі.

14. Порядок формування, склад і кoмпeтeнція Верховного Суду України.

15. Місце і роль місцевого суду в судовій системі України. Структура і

компетенція місцевого суду. Суди, які входять до ланки місцевих судів.

16. Система і завдання господарських судів в Україні.

17. Суддя як носій судової влади. Правовий статус судді в Україні.

18. Вимоги, які ставляться до осіб, що бажають займатися діяльністю зі

здійснення правосуддя. Порядок призначення (обрання) осіб на посади

суддів загальних судів України.

19. Гарантії незалежності суддів.

20. Недоторканність суддів в Україні та її гарантії.

21. Правовий статус суддів господарських судів України. Вимоги, які

ставляться до судді господарського суду, а також Вищого

Господарського Суду України.

22. Кваліфікаційні комісії суддів в Україні, їх види, структура та


23. Дисциплінарна відповідальність суддів.

24. Конституційний Суд України, його структура та компетенція.

25. Порядок формування Конституційного Суду України. Вимоги, які

ставляться до суддів Конституційного Суду України.

26. Повноваження судді Конституційного Суду України.

27. Види конституційного провадження в Україні та їх загальна


28. Рішення Конституційного Суду України, їх види, структура та значення.

29. Система та завдання органів прокуратури в Україні.

30. Принципи організації та діяльності прокуратури.

31. Основні напрямки діяльності органів прокуратури.

32. Співвідношення прокурорського нагляду з іншими видами державної


33. Галузі прокурорського нагляду, їх види та значення.

34. Поняття загального нагляду прокуратури, його завдання і перспективи

подальшого розвитку.

35. Загальна характеристика актів прокурорського реагування на порушення

законів.

36. Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за дотриманням законів

органами досудового розслідування.

37. Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів

при виконанні судових рішень щодо особистої свободи громадян.

38. Мета участі та повноваження прокурора у судовому процесі.

39. Вимоги, які ставляться до прокурорів, помічників прокурорів і слідчих

прокуратури.

180

40. Генеральний прокурор України, порядок його призначення на посаду, а

також звільнення. Повноваження Генерального прокурора України.

41. Структура Генеральної прокуратури України та завдання її основних

підрозділів.

42. Класні чини працівників прокуратури та порядок їх присвоєння.

43. Відповідальність прокурорів і слідчих прокуратури.

44. Структура і компетенція Міністерства юстиції в Україні.

45. Основні напрямки діяльності Міністерства юстиції та його органів.

46. Забезпечення реалізації правової політики в Україні.

47. Основні принципи діяльності органів внутрішніх справ.

48. Система, структура та завдання органів внутрішніх справ України.

49. Структура центрального апарату МВС України та його призначення.

50. Структура і повноваження міськрайлінорганів внутрішніх справ.

51. Загальна характеристика Закону України "Про міліцію".

52. Принципи діяльності міліції.

53. Права і обовʼязки міліції.

54. Відповідальність працівників міліції та слідчих органів внутрішніх справ.

55. Правовий і соціальний захист працівників міліції.

56. Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ.

57. Система та завдання органів Служби безпеки України.

58. Загальна характеристика Закону України "Про Службу безпеки України".

Значення цього нормативного акта в правовій демократичній державі.

59. Загальні засади здійснення контролю та нагляду за діяльністю органів

Служби безпеки в Україні.

60. Правові засади надання юридичної допомоги учасникам правовідносин в

Україні. Правове регулювання діяльності адвокатури.

61. Поняття адвокатури та її завдання.

62. Загальна характеристика Закону України "Про адвокатуру та адвокатську

діяльність".

63. Загальна характеристика принципів адвокатської діяльності.

64. Види адвокатської діяльності і їх загальна характеристика.

65. Правовий статус адвоката в Україні.

66. Вимоги, які ставляться до адвоката.

67. Організаційні форми діяльності адвокатури в Україні.

68. Гарантії адвокатської діяльності.

69. Професійні права та обовʼязки адвоката.

70. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, порядок її

формування, структура та компетенція.

71. Порядок утворення та повноваження Вищої кваліфікаційної комісії

адвокатури.

72. Структура Спілки адвокатів України. Порядок формування та

компетенція її органів.

73. Поняття нотаріату та його завдання.

181

74. Загальна характеристика Закону України "Про нотаріат".

75. Органи і посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії.

76. Вимоги, що ставляться до нотаріуса.

77. Професійні права та обовʼязки нотаріуса.

78. Посадові особи, які вправі посвідчувати заповіти і доручення.

79. Кваліфікаційні комісії нотаріату, їх види, структура та повноваження.

80. Відповідальність нотаріуса. Підстави й порядок анулювання свідоцтва

про право на заняття нотаріальною діяльністю.

81. Українська нотаріальна палата, її структура, завдання і значення в

правовому забезпеченні суспільного життя.

82. Форми міжнародного співробітництва в сфері боротьби зі злочинністю і

проблеми їх вдосконалення.

83. Структура Інтерполу, функції його органів.

84. Національне центральне бюро Інтерполу в Україні, його структура та

завдання.

182

ФІНАНСОВЕ ПРАВО

В україні відбувається реформування суспільних відносин, що обумовлене

поверненням держави в русло соціально-економічних процесів світового

розвитку, створенням сучасного ринкового господарства.

Провідну роль у механізмі регулювання з боку держави суспільних

відносин, які виникають з приводу мобілізації, розподілу та використання

централізованих і децентралізованих фондів коштів відіграє фінансове право.

Проблеми фінансового оздоровлення країни, розбудови системи фінансово-

правових норм є визначальними в системі засобів правового регулювання і

тісно повʼязані з особистим добробутом пересічного громадянина,

ефективністю господарювання різноманітних субʼєктів. своєчасність та

повнота виплати заробітної плати, розмір податкових відрахувань з доходу

(прибутку) фізичних (юридичних) осіб, відрахування на соціальне страхування

в різноманітні фонди – є визначальними для діяльності не лише

загальнодержавного рівня. знання відповідних норм фінансового права,

механізму їх дії стали обʼєктивною необхідністю для широкого кола

правознавців, економістів, для апарату законодавчих і виконавчих органів

державної влади, підприємств, установ, організацій і громадян.

Програма курсу "фінансове право" дає можливість системно вивчити норми

фінансового права, які регулюють фінансову діяльність держави та фінансову

систему україни, фінансовий контроль, бюджетний устрій і бюджетний

процес, податкові, кредитні, страхові, банківські та валютні правовідносини,

що виникають між різноманітними субʼєктами цих відносин.

Водночас, фінансове законодавство, яке складається із значної кількості

фінансово-правових актів є досить мобільним і швидко змінюється у звʼязку з

активним законодавчим процесом. у звʼязку з цим, значна увага відводиться

правовій підготовці слухачів з курсу "фінансове право", вивченню правових

норм, котрі регулюють фінансові правовідносини у державі.

Фінансове право в національній академії внутрішніх справ вивчається на

третьому курсі. Теоретичними та методичними основами курсу фінансове

право є комплексно-галузевий підхід, а також принципи цілісності та

взаємодоповнення.

Внутрішня організація та побудова курсу фінансове право визначається

метою та відповідає завданням його вивчення. Логіка та зміст курсу

побудовані таким чином, щоб дати слухачам всебічне уявлення про зміст

правовідносин у сфері фінансової діяльності, зʼясувати особливості їх прояву у

різних сферах цієї діяльності. Набуття знань з курсу дозволяє підготувати

правознавців, здатних розвʼязувати складні фінансово-правові проблеми.

Мета дисципліни: формування у слухачів теоретично і емпірично

обґрунтованих знань про сукупність юридичних норм, що регулюють

суспільні відносини, які виникають в процесі мобілізації, розподілу і

183

використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, з метою

забезпечення виконання завдань і функцій держави.


знати:

норми права, які регулюють фінансові відносини;

мету та роль держави в процесі здійснення нею фінансової діяльності;

уміти:

орієнтуватися у досить широкому спектрі фінансових правовідносин, а

також застосовувати отримані теоретичні знання у своїй повсякденній

практичній діяльності.


Фінансове право – галузь юридичної науки, а також галузь права,

предметом якої є суспільні відносини, повʼязані з утворенням і витрачанням

публічних фінансів (фінансів держави та місцевого самоврядування),

необхідних для реалізації державних функцій.

Фінанси – це система економічних відносин між державою, юридичними

та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними

економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання

грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього

продукту і національного доходу. на мікрорівні обʼєктом акумуляції,

використання, розподілу і перерозподілу виступають грошові доходи і фонди

окремих підприємств і організацій.

Фінансова система – це сукупність урегульованих фінансово-правовими

нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ, за

допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані і

децентралізовані грошові фонди. фінансова система виникла разом з появою

держави і нерозривно звʼязана з її функціонуванням.

Фінансова діяльність держави – це здійснення нею та її компетентними

органами функцій по планомірному утворенню, розподілу та використанню

грошових фондів (фінансових ресурсів) з метою реалізації завдань соціально-

економічного розвитку, забезпечення обороноздатності та безпеки держави.

Фінансово-правова норма – це загальнообовʼязкові приписи компетентних

державних органів з приводу мобілізації, розподілу і використання коштів

централізованих та децентралізованих фондів, які виражені в категоричній

формі й забезпечені примусовою силою держави.

Фінансово-правові відносини – це урегульовані нормами фінансового

права суспільні відносини, що виникають в процесі фінансової діяльності

держави, учасники яких виступають як носії юридичних прав та обовʼязків, що

реалізують приписи, які містяться в цих нормах, по утворенню, розподілу і

використанню державних грошових фондів і доходів.

Фінансовий контроль – це один із видів фінансової діяльності держави з

перевірки субʼєктів господарювання всіх форм власності шляхом застосування

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BF%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%B8

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%BE%D1%88%D1%96

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%92%D0%9F

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%92%D0%9F

http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9D%D0%94&action=edit&redlink=1

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0

184

встановлених чинним законодавством методів контрольної діяльності для

виявлення недоліків у фінансовій звітності підприємств, установ, організацій в

процесі створення, розподілу, використання грошових фондів.

Державний бюджет – це система грошових відносин, яка виникає між

державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та

населенням, з іншого, з метою формування та використання централізованого

фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових

інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій

(страхових випадків), визначених договором страхування або чинним

законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати

фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових

внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Банк – кредитно-фінансова установа, яка зберігає кошти і

капіталовкладення, надає кредити та здійснює послуги по фінансовим

операціям.

Валюта – грошова одиниця, що використовується як засіб розрахунку в

торгових операціях.

Грошовий обіг – безперервна циркуляція грошей як засобів обігу і

платежу, рух грошових засобів, як складова частина товарно-грошових,

торгових, фінансово-кредитних, платіжних операцій.


№




нари

Прак-

тичні

заняття

1 2 3 4 5

1.

Фінанси і фінансова діяльність

держави. Предмет і система

фінансового права

2 1 –

2. Правові засади фінансового

контролю в Україні 2 1 –

3. Відповідальність за порушення

фінансового законодавства – 1 –

4. Бюджетне право. Бюджетна система

України 2 1 –

5. Бюджетний процес в Україні Вивчається самостійно

6. Правове регулювання державних

доходів. Податкове право України – 1 –

7.

Правове регулювання державних

видатків і кошторисно-бюджетного

фінансування


http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0

http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%93%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%B8&action=edit&redlink=1

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%96%D1%80%D0%BC%D0%B0

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F

http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A4%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&action=edit&redlink=1

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%BE%D0%BD%D0%B4

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%81%D1%83%D1%80%D1%81

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F

http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D1%81%D1%96%D0%B1_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%83&action=edit&redlink=1

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B2%D0%BB%D1%8F

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%BE%D1%88%D1%96

185

1 2 3 4 5

8. Правові основи державного

кредиту. Державний борг Вивчається самостійно

9. Правові основи страхування – 1 –

10. Правові основи банківської

діяльності Вивчається самостійно

11. Правове регулювання грошового

обігу та розрахунків Вивчається самостійно

12. Правові основи валютного

регулювання та контролю Вивчається самостійно





1. Конституція України: Прийнята на пʼятій сесії Верховної Ради України

28 червня 1996 року. – К.: Юрінком Інтер, 1996. – 80 с.

2. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року № 2456-VI // Відомості

Верховної Ради України. – 2010.

3. Митний кодекс України (зі змінами і доповненнями). – К.: Кондор, 2011.

4. Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року // Офіційний вісник

України. – 2010. – № 92.

5. Цивільний кодекс України // ВВРУ. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356. (зі

змінами і доповненнями станом на 01.06.2010)

6. Закон України "Про Національний банк України" // ВВРУ. – 1999. –

№ 29. (зі змінами та доповненнями).

7. Закон України "Про банки і банківську діяльність" // ВВРУ. – 2000. –

№ 21. (зі змінами і доповненнями).

8. Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР

9. Закон України "Про збір на обовʼязкове державне пенсійне страхування"

від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР

10. Закон України "Про загальнообовʼязкове державне соціальне страхування

у звʼязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,

зумовленими похованням" від 18 січня 2001 року № 2240-III

11. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків

фінансових послуг" від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ // ВВРУ. – 2002. –

№ 1.

12. Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовʼязкове

державне соціальне страхування // Відомості Верховної Ради України)

8 липня 2010 року № 2464-VI, 2011. – № 2-3. – Ст. 11.

186

13. Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню)

доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму" від

28 листопада 2002 року № 249-ІV, ВВР, 2003. – № 1.

14. Закон України "Про аудиторську діяльність" // ВВРУ. – 1993. – № 23. (зі

змінами і доповненнями)

15. Закон України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" // ВВРУ.

– 1996. – № 46.

16. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" //

ВВРУ. – 1994. – № 11. (зі змінами і доповненнями)

Монографії

17. Алісов Є.О. Теоретичні проблеми правового регулювання грошового

обігу в Україні [Текст] : монографія / Є.О. Алісов. – Х. : Фоліо, 2009. –

288 с.

18. Визначення корупційних ризиків за запобігання їм у діяльності органів

ДПС України: проблеми теорії та практики : монографія / В.В. Лисенко,

П.І. Заруба, С.І. Федчук, О.С. Задорожний, О.М. Москаленко,

В.І. Борисов, В.Я. Настюк, О.В. Сердюк. – К. : Алерта, 2011. – 224 с.

19. Гетманцев Д.О. Фінансово-правове зобовʼязання як окрема категорія

фінансового права [Текст]: Монографія / Д.О. Гетманцев. – К. : ЮрІнком

Інтер, 2011. – 368 с.

20. Дмитренко Е.С. Юридична відповідальність субʼєктів фінансового права

у механiзмi правового забезпечення фінансової безпеки України:

монографія. Видавництво Юрінком Інтер, 2010. – 592 с.

21. Дмитрик О.А. Содержание и классификация финансовых

правоотношений [Текст] : монография / О.А. Дмитрик; под ред.

Н.П. Кучерявенко. – Харьков: Легас, 2008. – 160 с.

22. Іванський А.Й. Фінансово-правова відповідальність: теоретичний аналіз:

монографія / Іванський А.Й. – О. : Юрид. л-ра, 2008. – 504 c.

23. Кінащук Л.Л. Організація та правове регулювання аудиторської

діяльності в системі фінансового контролю в Україні [Текст] :

[монографія] / Л.Л. Кінащук. – Кіровоград : КОД, 2010. – 457 с.

24. Ковальчук А.Т. Финансовое право в рыночных системах (теоретическое

исследование в практическом контексте): монография. – К.:

Парламентське видавництво, 2008. – 506 с.

25. Ковальчук А.Т., Матіос А.В. За заг.ред. Воронової Л.К. Фінансове право:

Проблеми розвитку та застосування [Текст]: [монографія] – К.:

Парламентське видавництво, 2010. – 480 с.

26. Кофлан В.М. Правове регулювання місцевих податків і зборів в Україні :

[монографія] / Кофлан В.М. – Ірпінь : Національна академія ДПС

України, 2009. – 176 с.

27. Кофлан В.М. Правові аспекти місцевого оподаткування зарубіжних країн

: [монографія] / Кофлан В.М. – Ірпінь : Національна академія ДПС

України, 2008. – 109 с.

187

28. Криницький І.Є. Теоретичні проблеми податкового процесу :

[монографія] / Криницький І.Є. – Х. : Право, 2009. – 320 с.

29. Кучерявенко М.П. Податкові процедури: правова природа та

класифікація [Текст] : монографія / М.П. Кучерявенко. – К.: Алерта: КНТ:

ЦУЛ, 2009. – 460 с.

30. Монаєнко А.О. Правові основи фінансування видатків на освіту та науку

: [монографія] / Монаєнко А.О. – Львів : Червона калина, 2009. – 251 с.

31. Музика О.А. Доходи місцевих бюджетів за українським законодавством

[Текст]: монографія / О.А. Музика. – К. : Атіка, 2009. – 344 с.

32. Музика О.А. Неподаткові доходи місцевих бюджетів України (фінансово-

правове дослідження) [Текст]: монографія / О.А. Музика. – К.: Атіка,

2010. – 256 с.

33. Музика-Стефанчук О. Органи публічної влади як субʼєкти бюджетних

правовідносин : монографія / О.А. Музика-Стефанчук. – Хмельницький :

Хмельницький університет управління і права, 2011. – 384 с.

34. Національні фінансові системи в умовах глобалізації : [монографія] /

О.Є. Користін, О.І. Лютий, А.Ф. Павленко, Д.М. Павлов,

Т.Є. Оболенська, І.Л. Решетнікова, А.Г. Чубенко та ін. / За заг. ред. проф.

Лютого І.О. – м. Івано-Франківськ : Галицька Академія, 2008. – 308 с.

35. Нечай А.А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та

публічних видатків: Монографія. – Чернівці: Рута, 2008. – 264 с.

36. Пришва Н.Ю. Публічні доходи: поняття та особливості правового

регулювання: [монографія] / НДІ фінансового права. – К.: КНТ. 2008. –

197 с.

37. Савченко Л.А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні

[Текст]: монографія / Л.А. Савченко. – Ірпінь : Акад. ДПС України, 2010.

– 407 с.

38. Усенко Р.А. Фінансові санкції за законодавством України : [монографія] /

Усенко Р.А.; відповід. ред. Д.М. Лукʼянець. – К. : Дакор, КНТ, 2009. –

168 с.

39. Фінансування центральних органів виконавчої влади із використанням

програмно-цільового методу (на матеріалах Міністерства внутрішніх

справ та Міністерства надзвичайних ситуацій України) : [монографія] /

А.Г. Чубенко, Д.М. Павлов, О.І. Деревчук. – К., 2011. – 212 с.

40. Чернадчук В.Д. Бюджетні правовідносини в Україні: поняття,

класифікація та особливості структури: Монографія / В.Д. Чернадчук. –

Суми : Університетська книга, 2011. – 172 с.

41. Чернадчук В.Д. Стан та перспективи розвитку бюджетних правовідносин

в Україні: Монографія. – Суми: ВТД Університетська книга, 2008. –

456 с.

Підручники та навчальні посібники

42. Антипов В.І., Білецька Г.М., Воронова Л.К., Дюрядін В.П.,

Забродський В.М. Словник фінансово-правових термінів / Національна

http://www.studmed.ru/chernadchuk-vd-byudzhetn-pravovdnosini-v-ukrayin-ponyattya-klasifkacya-ta-osoblivost-strukturi_17ab1e4befe.html

http://www.studmed.ru/chernadchuk-vd-byudzhetn-pravovdnosini-v-ukrayin-ponyattya-klasifkacya-ta-osoblivost-strukturi_17ab1e4befe.html

188

академія держ. податкової служби України. НДІ фінансового права /

Л.К. Воронова (заг.ред.). – Ірпінь, 2009. – 343 с.

43. Антошкіна В.К., Сирота А.І. Фінансове право: Навч. посіб. для студ. вищ.

навч. закл. – Донецьк : Юго-Восток, 2008. – 367 с.

44. Берлач А.І. Фінансове право України: Навч. посіб. для дистанційного

навчання вищ. навч. закладів / Відкритий міжнародний ун-т розвитку

людини "Україна". – К. : Ун-т "Україна", 2006. – 288 с.

45. Бурбело О.А., Малаєва Т.В. Фінансове право: Навч.-практ. посібник /

Луганський держ. ун-т внутрішніх справ – Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2006.

– 259 с.

46. Зюнькін А.Г. Фінансове право: навч. посіб. для студ. ВНЗ /

Міжрегіональна академія управління персоналом. – 4-те вид., доп. – К. :

Персонал, 2008. – 561c.

47. Конох М.С., Хрідочкін А.В. Фінансове право: навч. посіб. для практ.

занять / Дніпродзержинський держ. технічний ун-т – Дніпродзержинськ:

ДДТУ, 2008. – 80c.

48. Легкова М.Ф. Фінансове право: Навч.-метод. посібник для самостійного

вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т. – К. :

КНЕУ, 2005. – 120 с.

49. Мілявський М.Ю., Милявська Е.П., Андрєєв П.С. Навчальний посібник

до самостійної роботи з дисципліни "Фінансове право": для студ. денної

форми навчання / Донбаська держ. машинобудівна академія. –

Краматорськ : ДДМА, 2008. – 208 c.

50. Податкове право України: підручник / М.П. Кучерявенко – Х.: Право,

2012. – 528 с.

51. Фінансове право: підручник для студ. вищих навч. закл. / О.П. Гетманець

(відп.ред.), О.М. Бандурка (уклад.). – Х. : Еспада, 2008. – 416 с.

52. Фінансове право: навч. посіб. / За заг. ред. Д.М. Павлова, О.А. Кузьменко,

А.Г. Чубенка. – К.: КНТ, 2009. – 520 с.

53. Фінансове право України: Навч. посібник [для студ. вищ. Навч. закл.] /

[Л.К. Воронова, М.П. Кучерявенко, Н.Ю. Пришва та ін.]; – К.: Правова

єдність, 2009. – 395 с.

Інтернет – ресурси 54. www.ac-rada.gov.ua – Офіційний сайт Рахункової палати України.

55. www.kmu.gov.ua – Офіційний сайт Кабінету Міністрів України.

56. www.mfu.gov.ua – Офіційний сайт Міністерства фінансів України.

57. www.nbu.gov.ua – Офіційний сайт Національного банку України.

58. www.pravoznavec.com.ua – Електронна бібліотека юридичної літератури

"Правознавець".

59. www.ac-rada.gov.ua – Офіційний сайт Верховної Ради України.

60. www.sta.gov.ua – Офіційний сайт Міністерства доходів і зборів України.

61. www.stat.gov.ua – Офіційний сайт Державної служби статистики України.

http://www.ac-rada.gov.ua-/

189

62. www/treasury.gov.ua – Офіційний сайт Державної казначейської служби

України.

63. http: // economicus/ ru – економічний портал, головна мета якого, –

надання якісної інформації по найширшому спектру економічних

дисциплін.

64. http: // www. Libertarium. ru – Колекція текстів російських вчених з

проблем економічної теорії і економічної політики, переклади статей та

книг відомих західних економістів.

65. www. nber.org – Національне бюро економічних досліджень США.

66. www. oecd. org – Організація економічного співробітництва та розвитку.

67. www.cera. newshool.edu/het – сайт по історії економічної думки.

68. www.worldbank. org – Світовий банк.

69. www.imf.org – Міжнародний валютний фонд.

70. www. federalrecerv.gov – Федеральна резервна система США.

ТЕМАТИКА І ПЛАН ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Фінанси і фінансова діяльність держави. Предмет і система



1. Поняття і функції фінансів. Поняття фінансової діяльності держави.

Фінансова система України.

2. Поняття фінансового права, його місце в національній системі права та

взаємозвʼязок з іншими галузями права.

3. Система та джерела фінансового права. Методи фінансового права.

4. Фінансово-правові норми, їх структура та види.

5. Фінансово-правові відносини: субʼєкт, обʼєкт, зміст і особливості.

Тема 2. Правові засади фінансового контролю в Україні


1. Поняття і види фінансового контролю.

2. Методи фінансового контролю.

3. Організація і органи фінансового контролю.

4. Аудиторський фінансовий контроль, його сутність та значення.

Тема 4. Бюджетне право. Бюджетна система України


1. Поняття і сутність бюджету.

2. Поняття, предмет, система і джерела бюджетного права.

3. Види бюджетно-правових норм. Поняття, структура та особливості

бюджетно-правових відносин.

4. Поняття та склад бюджетної системи України. Принципи бюджетної

системи.

http://www.imf.org/

190

5. Поняття, структура та значення бюджетної класифікації. Склад доходів і

видатків бюджету, їх види.


Тема 1. Фінанси і фінансова діяльність держави. Предмет і система



1. Поняття і функції фінансів. Поняття фінансової діяльності держави.

2. Фінансова система України та фінансова політика.

3. Поняття фінансового права, його місце в національній системі права та

взаємозвʼязок з іншими галузями права.

4. Система та джерела фінансового права. Методи фінансового права.

5. Фінансово-правові норми, їх структура та види.

6. Фінансово-правові відносини: субʼєкт, обʼєкт, зміст і особливості.


1-70

Тема 2. Правові засади фінансового контролю в Україні



2. Методи фінансового контролю.

3. Організація і органи фінансового контролю: правовий статус, завдання та

компетенція Рахункової палати України; контрольні повноваження

Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної

казначейської служби України, Державної фінансової інспекції,

Міністерства доходів і зборів України.

4. Аудиторський фінансовий контроль, його сутність, значення.


1-70

Тема 3. Відповідальність за порушення фінансового законодавства


1. Процесуальні форми реалізації фінансово-правової відповідальності.

2. Поняття та мета фінансово-правової відповідальності.

3. Ознаки фінансово-правової відповідальності.

4. Фінансове правопорушення.

5. Поняття та види фінансово-правових санкцій.

6. Порядок застосування фінансово-правових санкцій за податкові

правопорушення.

191


1-70

Тема 4. Бюджетне право. Бюджетна система України


1. Поняття і сутність бюджету.




4. Поняття та склад бюджетної системи України. Принципи бюджетної

системи.

5. Поняття, структура та значення бюджетної класифікації. Склад доходів і

видатків бюджету, їх види.


1-70

Тема 6. Правове регулювання державних доходів. Податкове право

України


1. Поняття та види державних доходів.

2. Поняття та сутність податку, його ознаки, функції і принципи. Елементи

податку як юридичної категорії.

3. Класифікація податків.

4. Поняття, принципи і джерела податкового права.

5. Правовий статус і компетенція Міністерства доходів і зборів України.

6. Характеристика податку на прибуток підприємств, податку з доходів

фізичних осіб, непрямих податків, митних платежів.


1-70

Тема 9. Правові основи страхування


1. Поняття, зміст та особливість страхування.

2. Правове регулювання страхової діяльності.

3. Єдиний державний реєстр страховиків України.

4. Відомче регулювання страхової діяльності.

5. Ліцензування страхової діяльності.


1-70

192


1. Поняття та умови розголошення банківської таємниці.

2. Зовнішня і внутрішня валютна політика України.

3. Класифікація державного боргу.

4. Державна податкова політика.

5. Державні органи, які керують фінансовою діяльністю. Правові форми

фінансової діяльності.

6. Елементи податку як юридичної категорії.

7. Поняття та види обовʼязкового страхування.

8. Зміст та особливості перевірки, обстеження, аналізу і ревізії.

9. Поняття, значення і види фінансових санкцій.

10. Заходи держави щодо погашення внутрішнього державного боргу.

11. Поняття та принципи бюджетного фінансування.

12. Зміст актів про бюджет.

13. Поняття та характеристика та принципи бюджетної системи України.

14. Акцизний податок.

15. Поняття, види та граничний розмір Державного боргу.

16. Бюджетний устрій України та бюджетна система.

17. Валютний контроль та органи, що його здійснюють.

18. Поняття і функції страхування.

19. Критерії, які характеризують податкову систему.

20. Операції з продажу валюти на Міжбанківській валютній біржі.

21. Види банківських кредитів та операцій.

22. Поняття і правовий режим внутрішнього боргу України.

23. Порушення, що мають місце у сфері формування та виконання бюджету.



25. Поняття, зміст і особливості бюджетно-правових відносин.

26. Зміст, методи та форми здійснення фінансової діяльності держави.

27. Класифікація податків.

28. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

29. Звітність про виконання бюджету, її види.

30. Податкова система України: поняття, принципи і структура.

31. Класифікація фінансово-правових взаємовідносин у сфері страхування.

32. Порядок складання проекту бюджету. Бюджетні запити.

33. Методи і джерела фінансового права.

34. Митні платежі.

35. Організація і органи фінансового контролю. Організаційно-правові

форми державного фінансового контролю.

36. Податок на доходи фізичних осіб.

37. Державний внутрішній борг України, його правовий режим.

38. Поняття і види валютних цінностей.

39. Поняття і види податкових пільг.

193

40. Державний нагляд за страховою діяльністю.

41. Організація і регулювання страхової справи в Україні.

42. Плата за землю і плата за користування надрами.

43. Повноваження Національного банку України у сфері валютного

регулювання. Податок на прибуток підприємств.

44. Відповідальність за порушення валютного законодавства України.

45. Податкові правовідносини, їх поняття і зміст.

46. Основні види банківських розрахункових документів.

47. Порядок складання проекту бюджету, бюджетна резолюція.

48. Поняття і система фінансового права.

49. Порядок виконання бюджету, компетенція Державної казначейської

служби України.

50. Основні принципи, методи та джерела фінансування галузей народного

господарства.

51. Податок на додану вартість.

52. Поняття валютної операції. Правовий режим валютних операцій.

53. контролю.


55. Порядок ліцензування банківських операцій.

56. Правове регулювання державних позик, їх класифікація.

57. Порушення у сфері діяльності банківських установ.

58. Порядок ведення касових операцій в Україні. Форми касових документів,

за допомогою яких оформлюються касові операції.

59. Порядок відкриття рахунків у банках.

60. Поняття і функції фінансів.

61. Порядок розгляду і затвердження проекту бюджету.

62. Фінансово-правові норми, їх структура і види.

63. Поняття податкової системи та принципи її побудови.

64. Порядок фінансування промисловості і капітальних вкладень.

65. Правова природа взаємозвʼязку між банком і позичальником. Структура і

зміст кредитного договору.

66. Правове положення і функції державних органів, які здійснюють

фінансовий контроль в Україні.

67. Фінансова система України.

68. Правове регулювання і класифікація державного кредиту.

69. Фінансовий контроль представницьких органів державної влади.

70. Правове положення та функції комерційних банків.

71. Правове регулювання ощадної справи. Ощадний банк України, його

повноваження і функції.

72. Поняття і принципи податкового права. Джерела податкового права.

73. Правовий статус Міністерства фінансів України.

74. Характеристика фінансової політики держави.

194

75. Правовий статус, завдання, функції, права і обовʼязки Міністерства

доходів і зборів України.

76. Фінансова система України та характеристика її елементів.

77. Правові основи регулювання грошової системи України.

78. Правопорушення на валютному та страховому ринках.

79. Предмет застави при кредитування. Іпотека.

80. Принцип резидентства у податковому праві.

81. Характеристика Бюджетного кодексу України.

82. Принципи організації, види та умови банківського кредитування.

83. Рахункова палата України: правовий статус, завдання, функції,



85. Фінансово-правові акти та їх різновиди.

86. Поняття і зміст бюджетного процесу.

87. Структура доходної та видаткової частин Державного бюджету України.

88. Поняття, організаційно-правовий механізм і призначення фінансового

Сутність податкових норми, їх види.

89. Правовий статус, функції і повноваження Національного банку України.

90. Правові засади безготівкового грошового обігу.

91. Поняття і порядок кошторисно-бюджетного фінансування.

92. Сучасні галузі і види страхування.

93. Поняття податку, принципи оподаткування.

94. Фінансово-правові відносини, їх структура і особливості.

95. Характеристика юридичної відповідальності за порушення бюджетного

та податкового законодавства України.

96. Ревізія як основний метод фінансового контролю, її види. Оформлення

результатів ревізії.

97. Юридична відповідальність за правопорушення у сфері страхування.

98. Бюджетні повноваження України та місцевих органів самоврядування.

99. Поняття контролю за дотриманням бюджетного законодавства України та

особливості його здійснення на стадіях бюджетного процесу.

100. Характеристика юридичної відповідальності за порушення банківського

та валютного законодавства України.

195

ЮРИДИЧНА ЛОГІКА

Логічні закони і методи відіграють принципову роль в теорії та практиці.

Логіка вивчає закони і форми мислення, спрямованого на пошук істини,

навчає, як у процесі діяльності правильно будувати умовиводи, доведення,

прищеплює вміння правильно оперувати поняттями й судженнями, застерігає

від можливих логічних помилок. Незнання її законів та правил, невміння

користуватися ними в процесі правового дослідження нерідко призводять до

різноманітних логічних помилок, котрі в професійній діяльності виявляються

помилками.

Запропонований навчально-методичний комплекс відображає основні

напрямки та обсяги навчальної роботи.

Мета курсу – ознайомлення із сучасними теоретико-аналітичними

засобами побудови міркувань та формування навичок їх ефективного

застосування у практиці соціального спілкування.

Предмет курсу – схеми, форми міркувань людей.

Основна увага у запропонованому курсі приділена розвитку та

вдосконаленню логічної культури, вміння логічно правильно міркувати,

критично мислити.


Абстрактне мислення – це вища форма активного відображення дійсності,

яка полягає в цілеспрямованому, опосередкованому, узагальненому

відображенні істотних звʼязків.

Відчуття – перша елементарна форма чуттєвого пізнання зовнішнього

світу. Відчуття дають безпосереднє відображення дійсності. Предмети і явища

навколишнього світу, діючи на органи чуття людини, викликають різні

відчуття – зорові, слухові, дотикові. Відчуття відображають окремі ознаки,

властивості, якості речей. На основі відчуттів виникають сприйняття.

Дизʼюнкція – вид складних суджень, в яких міститься певна

альтернатива. Оскільки сполучник "або", який є аналогом оператора

дизʼюнкції, має два значення, дизʼюнктивні судження бувають двох видів:

прості і строгі (сильні). У першому випадку дизʼюнкція використовується

для позначення альтернатив, які не виключають одна одну (вони можуть

бути одночасно істинними, але не можуть бути одночасно хибними). У

другому випадку дизʼюнкція використовується для позначення ситуації,

коли ці альтернативи є такими, що виключають одна одну (вони не можуть

бути одночасно істинними і не можуть бути одночасно хибними).

Еквіваленція – вид складних суджень, які будуть істинними у тому разі,

коли збігатимуться істиннісні значення тих суджень, із яких вони

складаються, тобто тоді, коли обидві її частини будуть або разом істинні,

або разом хибні. Оператор еквіваленції позначається символами: "↔", "≡".

Аналогом оператора еквіваленції в українській мові є сполучник "якщо і

196

тільки якщо..., то...".Екзистенційні судження є окремим видом атрибутивних

суджень, в яких ідеться про наявність або відсутність самого предмета

думки.Предикат них позначається словами: "існує" ("не існує"), "є" ("не є"),

"був" ("не був") тощо. Елементарні (прості) судження містять у своїй

структурі лише один субʼєкт і один предикат.

Закони логіки – обʼєктивні суттєві звʼязки між думками.

Імплікація (матеріальна імплікація) є складним умовним

судженням,що складається з двох частин (вони, в свою чергу, можуть бути

простими або складними судженнями). Перша частина імплікації є умовою

(основою, антецедентом), а друга – наслідком (консеквентом).

Конʼюнкція – вид складних суджень, які будуть істинними лише у тому

разі, коли всі їх складові частини (їх може бути дві чи більше) будуть

представлені істинними судженнями. Основним аналогом оператора

конʼюнкції в українській мові є сполучник "і".

Логіка – наука про абстрактне мислення: закони мислення та логічні

форми.

Логіка висловлювання – це перша складова математичної логіки, котра

досліджує операції із висловлюванням у цій логіці розуміється будь-яка

пропозиція, стосовно якої можна сказати, що вона або істинна або хибна.

Логіка предикатів – розділ математичної логіки, який досліджує операції

про висловлювання, розчленовані на субʼєкт та предикат.

Метод логіки (формалізація) – це створення формальних аналогів, що

відповідають висловлюванню природною мовою.

Мова – знакова система, необхідна умова виникнення думки і процесу

мислення. За допомогою мови відбувається перехід від сприймання й уявлення

до понять, здійснюється формування узагальненої думки; матеріальна

оболонка думки, засіб спілкування людей.

Поняття – це форма мислення, яка віддзеркалює предмет у його суттєвих

ознаках.

Призначення формалізації – є описом міркування та виявлення

правильних схем міркування, діагностики неправильних міркувань.

Судження – це форма мислення, в якій що-небудь стверджується або

заперечується про предмет думки.

Сприйняття – це дещо складніша, ніж відчуття, форма пізнання дійсності.

Сприйняття є віддзеркалення предметів і явищ у їх наочній цілісності. На базі

сприйняття і відчуттів виникають уявлення, у яких відтворюються відчуття і

сприйняття.

Уявлення – це чуттєвий образ тих предметів і явищ, які людина сприймала

раніше. Уявлення виникають із чуттєвих сприймань, але, на відміну від них,

вони безпосередньо не повʼязані з предметами. Утворення уявлень не потребує

безпосернього впливу речей на органи чуттів у даний момент.

Умовивід – це форма мислення, в якій з одного чи більше суджень

виводиться нове судження – висновок.

197

Формальна логіка – наука про форми, закони, прийоми та методи

абстрактного мислення, вивчаючи мислення з боку його логічної структури,

відхиляється від конкретного змісту думки, це логіка, що вивчає структуру

мислення, досліджує закони будови нашої думки.


№




нари

Прак-

тичні

заняття

1. Поняття як форма мислення 2 2 2

2.

Закони логіки висловлювань.

Співвідношення логічних та

юридичних законів

2 – –

3. Логічні основи теорії аргументації 2 – –

4. Судження та його роль в

юриспруденції – 2 –

Всього 6 4 2



1. Арутюнов В.Х., Кирик Д.П., Мішин В.М. Логіка: Навч. посібник для

економістів. – Вид. 5-е, допов. і перероб. – К.: КНЕУ, 2012. – 144 с.

2. Бандурка О.М., Тягло О.В. Курс логіки. – Х.: Вид-во Ун-ту внутрішніх

справ України, 1999. – 164 с.

3. Бочаров В.А., Маркин В.И. Основы логики. – М., 2007. – 235 с.

4. Гвоздик О.И. Логика. – К.: НАВСУ, 1994. – 300 с.

5. Гринів О. Логіка : курс лекцій. – Л. : Тріада плюс, 2010. – 139 с.

6. Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки. – Кобеляки: "Кобеляки", 2001. –

128 с.

7. Жоль К.К. Логика для юристов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2008. – 287 с.

8. Иванов Е.А. Логика. – М., 2007. – 321 с.

9. Ивин А.А. Логика. – М., 2009. – 320 с.

10. Ивин А.А. Логика для юристов. – М.: "Гардарики", 2008. – 288 с.

11. Ивин А.А. Логика и теория аргументации: элементарный курс. – М.,

2007.

12. Ивин А.А., Никифоров А.Л. Словарь по логике. – М., 1998. – 268 с.

13. Ивлев Ю.В. Логика. – М.: "Дело", 2010. – 264 с.

14. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика. – М.: "Юрист", 2009. – 256 с.

15. Конверський А.Є. Логіка: Підручник для студентів юридичних

факультетів. – К.: "Центр навчальної літератури", 2004. – 304 с.

16. Курбатов В.И. Логика для юристов. – М., 2007. – 362 с.

198

17. Светлов В.А. Современная логика. – Санкт-Петербург: "Питер", 2006. –

400 с.

18. Титов В.Д., Цалін С.Д., Невельська-Гордєєва та ін.; За заг. ред. проф.

Титова В.Д. Логіка. – Х.: Право, 2005. – 208 с.

19. Тер-Акопов А.А. Юридическая логика. – М.: "Омега – Л", 2006. – 256 с.

20. Хоменко І.В. Логіка: теорія та практика. – К.: Центр учбової літератури,

2010. – 400 с.


Тема 1. Поняття як форма мислення


1. Загальна характеристика поняття.

2. Види понять. Відношення між поняттями.

3. Дефініція та поділ поняття.

Тема 2. Закони логіки висловлювань. Співвідношення логічних та

юридичних законів


1. Загальна характеристика формально-логічного закону.

2. Основні принципи і закони правильного мислення.

Визначеність і послідовність мислення. Закон тотожності.

Несуперечність думки. Закони виключеного третього і несуперечності.

Обґрунтованість мислення. Закон достатньої підстави.

Тема 3. Логічні основи теорії аргументації


1. Поняття про аргументацію.

2. Доведення та його види.

3. Критика та її види. Спростування як окремий випадок критики.

4. Правила, помилки, хитрощі в аргументації та критиці.


Тема 1. Поняття як форма мислення


1. Визначення юридичної логіки як науки. Метод формалізації.

2. Загальна логічна характеристика поняття.

3. Відношення між поняттями.

4. Дефініція та логічний поділ поняття.


1. Логічна культура особи та суспільства.

199

2. Логічний аспект проблеми юридичної термінології.

3. Дефініції юридичних понять.

4. Застосування логіки понять у юридичній науці.

5. Логічний аналіз юридичної термінології нормативно-правового акту.


ВИРІШИТИ ЗАДАЧІ

Задача 1

Серед кімнати стоїть чоловік і розглядає чиюсь фотографію. "Я ріс у сімʼї

один, як перст, один, – каже він. – Але все-таки батько того, хто на фотографії,

син мого батька". Кого знято на фотографії?

Задача 2

Визначити зміст понять: працівник правоохоронних органів, право, злочин,

логіка.

Задача 3

Визначити логічний обсяг понять: юрист, правоохоронний орган, факультет

Національної академії внутрішніх справ України.

Задача 4

Зобразити за допомогою колових схем відношення між поняттями:

1) громадянин, юридична особа, організація;

2) юрист, студент, спортсмен;

3) капітан, офіцер, службовець;

Задача 5

Дати логічний аналіз дефініції: "Суд – орган держави, який розглядає

цивільні та кримінальні справи відповідно до встановлених процесуальних

правил".

Задача 6

Визначити правильність поділу поняття злочину на умисні, злочини через

необачність та господарчі. Якщо поділ неправильний, вказати порушені в

ньому правила.


1-4, 7, 10, 11, 15, 19

Тема 2 Судження та його роль в юриспруденції


1. Судження як форма мислення. Судження і речення. Норма права як

судження.

2. Прості судження, їх склад і види.

200

3. Способи утворення складних суджень за допомогою логічних

сполучників. Семантичні таблиці (таблиці істинності).


1. Роль суджень у правозастосовчій діяльності.

2. Складні судження.


1-5, 7, 10, 11, 15, 18


1. Предмет логіки.

2. Юридична логіка як галузь наукового знання.

3. Значення вивчення науки логіки для професійної діяльності юриста.

4. Метод формалізації.

5. Можливості застосування формальнологічних методів у слідчій практиці.

6. Поняття як форма мислення.

7. Дефініція (визначення) поняття.

8. Роль визначень у праві.

9. Логічний поділ поняття (класифікація).

10. Роль класифікації в юриспруденції.

11. Звʼязок поняття та уявлення.

12. Звʼязок поняття зі словом.

13. Логічні прийоми утворення поняття.

14. Логічна структура поняття.

15. Логічні види понять.

16. Судження як форма мислення.

17. Роль суджень в юриспруденції.

18. Просте судження і його структура.

19. Складне судження та його види.

20. Єднальні судження.

21. Розподільні судження.

22. Умовні судження.

23. Судження як логічна форма.

24. Судження та речення.

25. Структура судження.

26. Види складних суджень.

27. Основні види категоричних суджень.

28. Логічний квадрат як модель відносин між категоричними судженнями.

29. Загальна характеристика логічного закону.

30. Співвідношення логічних та юридичних законів.

31. Закон несуперечності та його застосування в юридичній теорії та

практиці.

201

32. Закон виключеного третього, його значення для практичної діяльності

органів внутрішніх справ.

33. Закон достатньої підстави. Його роль у практичній діяльності органів

внутрішніх справ.

34. Основні принципи логіки.

35. Умовивід як форма мислення.

36. Роль умовиводів у правотворчій та провозастосовчій діяльності.

37. Основні класифікації умовиводів.

38. Демонстративні та недемонстративні умовиводи: відмінність та роль у

практичній діяльності органів внутрішніх справ.

39. Простий категоричний силогізм як вид дедуктивного умовиводу. Його

роль у правозастосовчій діяльності.

40. Логічна структура умовиводу.

41. Правила простого категоричного силогізму.

42. Логічні помилки в силогізмах.

43. Фігури простого категоричного силогізму.

44. Єнтимема.

45. Полісилогізм, його види.

46. Сорит, його види.

47. Епіхейрема.

48. Індуктивні умовиводи, основні види.

49. Наукова індукція.

50. Індуктивні умовиводи, їх використання у слідчій практиці.

51. Умовивід за аналогією. Його роль у розслідуванні злочинів.

52. Чисто умовні умовиводи. Їх використання у слідчій практиці.

53. Умовно-категоричні умовиводи. Їх роль в аналізі та оцінці судових

доказів.

54. Розділово-категоричні умовиводи. Їх використання у судовій практиці.

55. Основні характеристики і правила виводу натурального числення

висловлювань.

56. Доведення як логічна операція, його структура. Співвідношення

логічного доведення та юридичного доказування.

57. Види доведення.

58. Спростування як окремий вид критики, його способи. Співвідношення

спростування в логіці та в юридичній практиці.

59. Правила доведення та спростування щодо тези та демонстрації, їх

практичне значення для правоохоронної діяльності.

60. Правила доведення та спростування щодо аргументів та їх застосування у

практичній діяльності органів внутрішніх справ.

61. Версія як різновид гіпотези.

62. Етапи побудови та перевірки версій у судовому дослідженні.

202

ЗМІСТ

УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ) ............ 4 ІНОЗЕМНА МОВА ............................................................................................. 23 ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА ....................................................................... 32 ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН ........................... 79 ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ ......................................................................... 90 ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ........................................................................ 102 РИНКОВА ЕКОНОМІКА ................................................................................ 115 ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА УКРАЇНИ ................................................ 127 КОНСТИТУЦIЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ........................................................ 138 АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО ....................................................................... 161 СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ .............................. 173 ФІНАНСОВЕ ПРАВО ....................................................................................... 182 ЮРИДИЧНА ЛОГІКА ..................................................................................... 195

_______________________________________________________________ Підписано до друку _________ Формат 60х84/16. Ум.-друк.арк.______. Обл. вид. арк.______. Тираж _____ прим. Зам. №_____ _________________________________________________________________ Видавництво Національна академія внутрішніх справ, 03035, Київ-35. Соломʼянська пл., 1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ...

Documents