МIНIСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКРАЇНИ

«УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГIЧНА АКАДЕМIЯ»

На правах рукопису

ІВАЩЕНКО ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 616-001-002.3-056-08

КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ГНІЙНИХ РАН М'ЯКИХ ТКАНИН У

ХВОРИХ З АЛЕРГІЄЮ ДО АНТИБІОТИКІВ

(експериментально-клінічне дослідження)

14.01.03 - хірургія

ДИСЕРТАЦІЯ

На здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Науковий керівник:

Лігоненко Олексій Вікторович

доктор медичних наук, професор

Полтава – 2017

2

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ………………………………….. 4

ВСТУП …………………………………………………………………… 5

РОЗДІЛ 1

СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ЗАПАЛЬНО – ГНІЙНІ УРАЖЕННЯ

М'ЯКИХ ТКАНИН (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ) ………………………….

11

1.1. Стан проблеми гнійної хірургічної інфекції …………………… 11

1.2. Використання бактеріофагів у лікуванні гнійної хірургічної

інфекції …………………………………………………………………

20

1.3. Вплив ліпосом на перебіг ранового процесу …………………… 27

1.4. Сучасні принципи лікування гнійної хірургічної інфекції ……. 30

1.5. Прогнозування перебігу ранозагоєння …………………………. 32

РОЗДІЛ 2

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ……………..

34

2.1. Експериментальні дослідження ………………………………… 34

2.2. Клінічні дослідження ……………………………………………. 35

2.3. Біохімічні методи дослідження …………………………………. 39

2.4. Мікробіологічні методи дослідження …………………………... 39

2.5. Цитологічні методи дослідження ……………………………….. 40

2.6. Патоморфологічні методи дослідження ………………………… 42

2.7. Планіметричні методи дослідження ……………………………. 42

2.8. Статистичні методи дослідження ………………………………... 42

РОЗДІЛ 3

КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ЗАПАЛЬНО - ГНІЙНИХ УРАЖЕНЬ

М'ЯКИХ ТКАНИН В ЕКСПЕРИМЕНТІ ……………………………….

45

3.1. Динаміка цитологічних змін ранового процесу ………………... 46

3.2. Результати патоморфологічних досліджень …………………… 71

3.3. Мікробний пейзаж ранового процесу. ………………………….. 81

3

3.4. Динаміка планіметричних змін ………………………………….. 85

РОЗДІЛ 4

КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ЗАПАЛЬНО-ГНІЙНИХ УРАЖЕНЬ

М'ЯКИХ ТКАНИН У ХВОРИХ З АЛЕРГІЄЮ ДО АНТИБІОТИКІВ….

88

4.1. Результати клінічних досліджень ………………………………… 88

4.2. Динаміка цитологічних змін у ділянці рани……………………… 103

4.3. Динаміка мікробного пейзажу.........………………………………. 122

РОЗДІЛ 5

ПРОГНОЗУВАННЯ ПЕРЕБІГУ РАНОЗАГОЄННЯ У ХВОРИХ З

АЛЕРГІЄЮ ДО АНТИБІОТИКІВ ..………………………………………

127

РОЗДІЛ 6

АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ ………...

135

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………… 150

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ………………………………………. 152

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………… 153

4

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЛІІ – лейкоцитарний індекс інтоксикації

СРБ – С - реактивний білок

ХАН – хронічна артеріальна недостатність

ХВН – хронічна венозна недостатність

ЦД – цукровий діабет

БЛТ – бактеріофаголіпосомальна терапія

5

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема лікування гнійних ран м’яких тканин та

прогнозування перебігу їх ранозагоєння до теперішнього часу залишається далекою

від остаточного вирішення [2, 53, 125, 177, 184].

Упродовж останніх десятирічь відмічені значні досягнення у вивченні

закономірностей перебігу ранозагоєння, але це не призвело до суттєвого зменшення

числа хворих з цією патологією [42, 51, 73, 177, 184].

На теперішній час пацієнти з запально-гнійними захворюваннями складають

35-40% від числа хворих загально-хірургічного профілю. Не зменшується і

летальність при гнійній інфекції [2, 145].

Стійкість до антимікробних препаратів продовжує бути однією з основних

причин незадовільних результатів лікування гнійної хірургічної інфекції, зростання

захворюваності та смертності. Найголовнішим чинником, що сприяє проблемі

розповсюдження стійких до антибіотиків збудників інфекцій, є широке

безконтрольне застосування антибіотиків [8, 18].

За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), на сьогодні

близько 60% мікробів нечутливі до основних антибактеріальних препаратів, а через

10-20 років практично всі існуючі мікроорганізми можуть стати резистентними до

антибіотиків [19, 41, 101].

Нераціональне застосування антибактеріальних препаратів, особливо

антибіотиків широкого спектра дії призвели до широкого розповсюдження

антибіотикорезистентних штамів. Крім того, антибіотики пригнічують ріст

нормальної мікрофлори, що сприяє посиленому розмноженню бактерій, які набули

стійкості до антибіотиків [75, 88]. У зв'язку із поширенням лікарської

резистентності патогенних мікроорганізмів до антибіотиків за останні роки зросла

зацікавленість до фаготерапії як у вітчизняній, так і в західній медицині [82, 111,

203, 224].

6

Крім того, на сьогодення гостро стоїть питання альтернативи

антибіотикотерапії хворим, що страждають алергією до антибактеріальних

препаратів [3, 8, 82]. Одним з напрямків альтернативного лікування гнійної

хірургічної інфекції у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків є

використання бактеріофагів [82, 167, 173, 183].

Основні позитивні властивості бактеріофагів - висока чутливість бактерій до

них, відсутність протипоказань до фагопрофілактики та фаготерапії для

макроорганізму [4, 5, 58, 150]. Бактеріофаги розмножуються самостійно, поки є

чутливі бактерії, а потім поступово елімінуються з організму [118, 75]. Вони

набагато більш специфічні, ніж більшість антибіотиків та викликають набагато

менше пошкодження нормального мікробного балансу організму [118]. У

відношенні фагової терапії описано мало побічних ефектів [85]. Не виявлено

випадків наявних алергічних реакцій до бактеріофагів [61]. Фаги можна

використовувати або незалежно, або у поєднанні з іншими антибіотиками, з метою

зменшення ймовірності розвитку резистентності бактерій [14, 74]. Також фаги

інфікують "персистуючі" неактивні клітини, запобігаючи таким чином повторній

інфекції [4, 61]. Бактеріофаги самореплікуються у клітинах і поширюються саме

всередині біоплівкового матриксу, знешкоджуючи мікроорганізми, які продукують

біоплівки [159];

Фосфатиділхолінові ліпосоми також позитивно впливають на процеси

ранозагоєння: зменшують набряк та пошкодження м'яких тканин, нормалізують

тканинне дихання, відновлюють активність клітин ендотелію, синтез та виділення

ендотеліального фактору розслаблення (оксиду азоту), покращують

мікроциркуляцію та реологічні властивості крові, уповільнюють перекисне

окислення ліпідів, підтримують активність антиоксидантних систем, мають

мембранопротекторну дію, підвищують швидкість дифузії кисню з крові в тканини,

посилюють неспецифічний імунітет, не визивають алергічних реакцій [39, 43, 77,

83, 84 153, 154].

Тому в практичному плані важливо продовження досліджень, направлених на

вивчення впливу бактеріофагів та ліпосом на перебіг ранозагоєння, розроблення

7

алгоритму прогнозу його перебігу та оптимальних способів комплексного

лікування хворих з гнійними ранами м'яких тканин та алергією до антибіотиків з

використанням комбінованої бактеріофаголіпосомальної терапії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана

відповідно до плану науково-дослідної роботи Вищого державного наукового

закладу України “Українська медична стоматологічна академія” (м. Полтава)

“Особливості етіології, патогенезу, клінічного перебігу гострих та хронічних

хірургічних захворювань, удосконалення діагностики та лікувальної тактики.”

(№ державної реєстрації 0113U001514).

Мета і завдання дослідження. Покращити результати лікування гнійних ран

м’яких тканин у хворих з алергією до антибіотиків шляхом використання в

комплексному лікуванні бактеріофагів та ліпосом.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні

завдання:

1. Вивчити вплив бактеріофагів та ліпосом на перебіг процесу загоєння гнійних

ран.

2. Дослідити динаміку цитологічних, патоморфологічних та мікробіологічних

змін в процесі загоєння гнійних ран при використанні бактеріофагів та

ліпосом в експерименті.

3. Дослідити динаміку клінічних, біохімічних, цитологічних та

мікробіологічних змін в процесі загоєння гнійних ран у хворих з

використанням бактеріофагів та ліпосом.

4. Розробити спосіб прогнозування перебігу загоєння гнійних ран у хворих з

алергією до антибіотиків.

5. Дослідити динаміку клінічних, біохімічних, цитологічних та

мікробіологічних змін в процесі загоєння гнійних ран при використанні

бактеріофагів та ліпосом у хворих з алергією до антибіотиків.

Об’єкт дослідження

Гнійні рани м’яких тканин.

8

Предмет дослідження

Комбінована бактеріофаголіпосомальна терапія у комплексному лікуванні

гнійних ран м'яких тканин у хворих з алергією до антибіотиків.

Методи досліджень

Клінічний, цитологічний, патоморфологічний, біохімічний, мікробіологічний,

планіметричний, математико-статистичний.

Наукова новизна одержаних результатів

Вперше отримані експериментальні дані, щодо впливу бактеріофагів та ліпосом

на перебіг ранозагоєння.

Вперше вивчена динаміка цитологічних, патоморфологічних та

мікробіологічних змін при лікуванні експериментальної гнійної рани з використанням

бактеріофагів та ліпосом.

Вперше розроблено та впроваджено в клініку "Спосіб місцевого лікування

гнійних ран м'яких тканин у хворих з полівалентною алергією до антибіотиків"

(Патент України на корисну модель № 102772), шляхом використання в

комплексному лікуванні бактеріофагів та фосфатиділхолінових ліпосом.

Вперше вивчена динаміка клінічних, біохімічних, цитологічних та

мікробіологічних змін у хворих з гнійними ранами м’яких тканин з використанням у

комплексному лікуванні бактеріофагів та ліпосом.

Вперше вивчена динаміка клінічних, біохімічних, цитологічних та

мікробіологічних змін у хворих з гнійними ранами м’яких тканин та алергією до

антибіотиків з використанням запропонованих способів лікування.

Вперше розроблений спосіб прогнозування перебігу гнійних ран у хворих з

алергією до антибіотиків з використанням методів логістичного регресійного аналізу.

Практичне значення одержаних результатів

Виконане дослідження дозволило розробити нові та удосконалити існуючі методи і

способи лікування пацієнтів з гнійними ранами м’яких тканин.

Доведена доцільність використання бактеріофагів та ліпосом у комплексному

лікуванні гнійних ран м'яких тканин.

9

Запропонований спосіб лікування гнійних ран м’яких тканин з використанням

бактеріофагів та ліпосом дозволив прискорити процеси ранозагоєння та скоротити час

лікування хворих.

Доведена можливість застосування бактеріофаголіпосомальної терапії, як

альтернатива антибіотикотерапії у хворих з алергією до антибіотиків.

Запропонований спосіб прогнозування перебігу ранозагоєння у хворих з

гнійними ранами м’яких тканин та алергією до антибіотиків дозволив передбачати

ускладнений перебіг ранового процесу.

Основні теоретичні та практичні положення дисертації використовуються в

лікувальній та навчальній роботі кафедр загальної та госпітальної хірургії ВДНЗУ

«Українська медична стоматологічна академія», кафедри загальної хірургії Львівського

національного медичного університету ім. Данила Галицького, кафедри хірургії і

проктології Запорізької медичної академії післядипломної освіти та хірургічних

відділень Полтавського військового гарнізонного госпіталю, 3-ї міської клінічної лікарні

м. Полтави, центральної районної клінічної лікарні м. Полтави, 9-ї міської клінічної

лікарні м. Запоріжжя, Львівської комунальної клінічної лікарні швидкої медичної

допомоги.

Особистий внесок здобувача

Автором, разом з науковим керівником, визначені мета і завдання

дослідження, розроблена програма досліджень. Особисто автором виконані збір та

аналіз літературних джерел, патентно-інформаційний пошук, збір та обробка

клінічного матеріалу, розробка лікувальної тактики та впровадження її в клінічних

умовах, статистична обробка отриманих результатів. Особисто та з його

безпосередньою участю виконано більшість хірургічних втручань у хворих з

гнійно-запальними процесами м’яких тканин.

Самостійно автором в клініці апробована методика комплексного лікування

гнійних ран м'яких тканин у хворих з алергією до антибіотиків з використанням

бактеріофагів та ліпосом та спосіб прогнозування перебігу ранозагоєння гнійної

рани у даної категорії хворих. Самостійно написав усі розділи дисертації.

10

Узагальнення отриманих результатів, обґрунтування висновків і практичних

рекомендацій автор здійснив разом із науковим керівником.

Експериментальні дослідження проведені спільно з співробітниками

експериментально – біологічної клініки ВДНЗУ «УМСА».

Мікробіологічні дослідження проведені спільно з співробітниками

Централізованої бактеріологічної лабораторії Полтавської обласної клінічної

інфекційної лікарні.

Цитологічні дослідження проведені спільно з співробітниками кафедри

гістології, цитології та ембріології ВДНЗУ «УМСА».

Патоморфологічні дослідження проведені спільно з співробітниками

Полтавського обласного патологоанатомічного бюро.

Апробація результатів дисертації

Основні положення дисертації були викладені та обговорені на

Всеукраїнській науково-практичній конференції «Скліфосовські читання»

(Полтава, 25-26 квітня 2013р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції

«Медична наука в практику охорони здоров’я» (Полтава, 20 листопада 2015р.);

міжнародній науково-практичній конференції «Особливості лікування поєднаної

травми в особливий період» (Одеса, 5-6 травня 2016р.); Всеукраїнській науковій

конференції молодих учених «Медична наука в практику охорони здоров’я»

(Полтава, 9 грудня 2016р);

Публікації

Проблематику та основні положення дисертації викладено в 9 наукових

працях, із них 4 - у фахових журналах зареєстрованих ВАК України, 1 в

закордонному журналі та 4 - в тезах матеріалів конференцій (усі в виданнях

рекомендованих ВАК України). Отримано 1 деклараційний патент України на

корисну модель. Зі списку опублікованих по темі дисертації робіт – 3 написані

особисто, 6 – у співавторстві. Публікацій, що цитуються в міжнародних

наукометричних виданнях – 4.

11

РОЗДІЛ 1

СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯІ ПРО ЗАПАЛЬНО-ГНІЙНІ

УРАЖЕННЯ М'ЯКИХ ТКАНИН (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

1.1 Стан проблеми гнійної хірургічної інфекції

Під гнійною хірургічною інфекцією розуміють процес проникнення та

розмноження в організмі патогенних мікроорганізмів з наступним ураженням

тканин та формуванням вогнища запалення внаслідок прямої дії або шляхом

імунних реакцій. В її розвитку важливу роль мають характер, кількість,

вірулентність мікробної флори, наявність в ділянці проникнення мікроорганізмів

некротичних тканин, стан кровообігу, а також імунобіологічні особливості

макроорганізму [42, 53, 52, 73, 125].

На сьогодення перебіг запально-гнійних змін вивчається на молекулярному

рівні, що дозволяє по новому розуміти патологічну фізіологію загоєння рани [164,

170, 184]. Найбільшу увагу дослідників викликають наступні фундаментальні

проблеми: чинники мікроорганізмів, що впливають на інші мікроорганізми та

макроорганізм (гіалуронідаза, токсини та токсичні речовини, суперантигени,

гідролітичні ферменти); системи антибактеріального захисту організму (система

неспецифічного та специфічного імунітету, система білків гострої фази та система

мікроциркуляції); взаємодія популяцій клітин в гнійній рані (ендотеліоцитів,

нейтрофільних гранулоцитів, макрофагів, еозинофілів, лімфоцитів, тромбоцитів,

тучних клітин, фібробластів); регуляція імунної відповіді при гнійній інфекції

(гуморального та клітинного імунітету, фагоцитозу та ін.); вплив прозапальних та

протизапальних чинників на перебіг ранозагоєння; роль медіаторів та

антимедіаторів запалення в рановому інфекційному процесі [2, 73, 51, 125, 179, 184,

185].

Найбільш розповсюдженим збудником гнійних процесів, як при травматичних

ранах, так і при гострих гнійних захворюваннях і післяопераційних ускладненнях,

являються стафілококи, як в монокультурі, так і в асоціаціях з іншими, частіше

12

грамнегативними мікроорганізмами. Але здебільшого колонізація рани

мікроорганізмами багатомікробна [42, 80, 145, 220, 164].

Роль бактерій в рановому інфекційному процесі неоднозначна. З одного боку,

вони виробляють чинники патогенності, насамперед чинники інвазивності, що

допомагають проникненню мікробів в живу тканину (гіалуронідаза, специфічні

адгезини, токсини, суперантигени) [164, 175]. З іншого боку, бактерії виробляють

чинники (гідролітичні ферменти, антибіотики, формілпептиди, бактерійні

полісахариди), що позитивно впливають на перебіг гнійного процесу, шляхом

здійснення некролізису, пригнічення росту інших патогенних мікроорганізмів,

стимуляції фагоцитозу та ін.[19, 164].

Серед чинників, що сприяють розвитку інфекції, найважливішими є ступінь

мікробної забрудненості та тяжкість травматизації тканин [42, 155].

Багатьма дослідниками було встановлено, що ступінь забруднення тканин

мікроорганізмами в кількості 105 на 1 г. являється тим "критичним рівнем",

починаючи з якого розвивається гнійне запалення, однак при наявності в рані

девіталізованих тканин, гематом, чужорідних тіл гнійно-запальний процес може

розвинутись і при меншому рівні мікробного забруднення [16, 125, 164].

Суттєве значення має також видовий склад мікроорганізмів і особливо,

розвиток мікробних асоціацій, насамперед аеробно-анаеробних, що в значній мірі

підвищує ризик і тяжкість гнійних ускладнень [23, 41, 71, 106].

Одним із важливих патогенетичних чинників, що ускладнює ранозагоєння є

наявність на їх поверхні біоплівок мікроорганізмів.

Біоплівки – клітинні агрегації, які ззовні оточені екстрацелюлярною

полімерною речовиною, що продукується, принаймні частково клітинами, які

знаходяться всередині біоплівок. Бактерії всередині біоплівок мають високі

показники резистентності до антибіотиків та антибактеріальних речовин. Не

виключається можливість передачі бактеріальної геномної інформації через

біоплівковий матрикс, що веде до прискорення появи резистентних штамів. А

наявність в популяції «персистуючих» клітин зі сповільненим метаболізмом, які до

13

того ж захищені біоплівкою, створює передумови для повторного росту та активації

бактеріальних агентів після припинення лікування [35, 65, 132, 208, 231].

В цілому рановий процес являє собою універсальну реакцію організму, що

розвивається у відповідь на дію пошкоджуючих факторів та представляє собою

скоординований клітинний та біохімічний процес, зі складним комплексом

біологічних реакцій, кінцевою направленістю якого є загоєння рани. В ньому

приймає участь велика кількість клітин крові, паренхіми, екстрацелюлярного

матриксу та їх "посередників" (білків, хемоатрактантів, протеїнокіназ, факторів

росту) [2, 41, 53, 73, 125, 145, 161, 165, 211, 137, 139].

Незалежно від виду рани процес її загоєння включає відповідні фази, які

перекриваються по часу та не можуть бути відокремленими. Цей розподіл штучний,

але він відображає хронологічну послідовність подій, що характеризують загоєння

рани [2, 42, 125, 165, 204].

На сьогодення запропоновано багато класифікацій ранового процесу:

І.Г. Руфанов (1954), С.С.Гірголав (1956), R.Ross (1968), В.І.Стручков (1975).

Найбільш детальною являється класифікація М.І. Кузіна (1977), в якій

виділені наступні основні фази перебігу ранового процесу: перша – фаза запалення,

яка розділена на два періоди – період судинних змін та період очищення рани від

некротичних (загиблих) тканин; друга – фаза регенерації, утворення та дозрівання

грануляційної тканини; третя – фаза утворення та реорганізація рубця [125].

Розділення фази запалення на два періоди акцентує патогенетичну

направленість лікувальних заходів в першу фазу ранового процесу – купування

запальних змін та прискорення очищення рани [42, 125].

В практичній діяльності більш раціональна класифікація запропонована

Б.М.Даценко та співавт. (1985), згідно якої виділяють три послідовні фази перебігу

ранового процесу: перша – гнійно-некротична фаза, клінічно характеризується

наявністю некротичних тканин та гнійного вмісту в рані; друга – фаза грануляцій,

клінічно характеризується очищенням рани від гнійно-некротичного вмісту та

утворенням в ній грануляційної тканини; третя – фаза епітелізації –

14

характеризується епітелізацією ранової поверхні та реорганізацією

(склерозуванням) рубця [53, 54].

Під запаленням розуміють обмежену захисну відповідь тканин на патогенний

чинник, що складається із комплексу клітинних та судинних реакцій, які направлені

на відокремлення вогнища деструкції від організму, звільнення рани від

пошкоджуючих чинників та девіталізованих тканин [17, 125, 174, 189].

У випадку гнійної рани запалення поєднується з дегенеративними процесами,

які можуть продовжуватися протягом досить тривалого часу. Ці явища

уповільнюють загоєння рани, яке в повній мірі розпочинається після завершення,

або значного послаблення інфекційних та некротичних процесів [16, 145, 101].

Патогенними чинниками можуть бути: мікробний (бактерії, віруси), фізичний

(травма, іонізація, висока температура, холод), хімічний (кислоти, луги, корозійні

речовини, бактеріальні токсини), некротична тканина (ішемічний інфаркт) та ін. [2,

42, 53, 73].

Патогенний чинник викликає пошкодження та загибель клітин, порушення

цілісності кровоносних судин. Внаслідок чого до рани надходить кров, доставляючи

клітинні елементи (тромбоцити, лейкоцити, еритроцити) та білкові сполуки плазми

(фібронектин, фактор Віллебранда, тромбоспондин, фібриноген), тканеві

внутрішньоклітинні субстанції (вазоактивні речовини, медіатори запалення) [17,

125, 145, 179].

Форменні елементи крові (насамперед тромбоцити) також виділяють в

позаклітинний простір ряд внутрішньоклітинних субстанцій (чинники росту:

тромбоцитарний чинник росту (PDGF), трансформуючий чинник росту (TGF),

чинник росту фібробластів (FGF), епідермальний чинник росту (EGF), вазоактивні

субстанції: β-тромбоглобулін, чинник тромбоцитів 4 (PF4), тромбоцитарний чинник

ангіогенезу (PDAF), серотонін, брадикінін, простагландини, простацикліни,

тромбоксан, гістамін), які впливають на всі фази ранової репарації [16, 17, 73, 145,

165, 179].

Активізується каскад реакцій згортальної системи крові з формуванням

"сітки" з ниток фібрину в якій "застряють" активовані тромбоцити, еритроцити,

15

окремі девіталізовані клітини, елементи первинного забруднення в тому числі і

мікроорганізми. Внаслідок агрегації та адгезії тромбоцитів відбувається

тромбування судин, а під дією вазоактивних речовин (тромбоксан) –

вазоконстрикція (5-10хв.), що у підсумку призводить до гемостазу [2, 125, 165].

Утворений конгломерат фібринових ниток служить не тільки для гемостазу,

але й являється, хоча і слабким, та все ж з'єднанням країв рани. Згодом ця "сітка"

фібрину сприяє міграції фібробластів та епітелізації [2, 73, 145, 174].

Після гемостазу наступає процес активної вазодилатації, який розпочинається

приблизно через 20 хвилин після травми та продовжується біля 72 годин і

супроводжується збільшенням капілярного кровотоку з розкриттям артеріо-

венулярних співусть та зростанням капілярної проникності [2, 42, 53, 73, 125, 179].

Збільшення проникності мікроциркуляторного русла ініціюється як самою

травмою так і рядом хімічних медіаторів запалення (ключовими з яких являються

гістамін та серотонін), а також чинником Хагемана (ХІІ чинник згортальної системи

крові), які активують ферментні системи плазми крові (систему комплемента,

каллікреїн-кінінову систему, систему фібриноліза та ін.) з виділенням кінінів,

комплемент-похідних С3а та С5а анафілатоксинів, що сприяють вазодилатації та

посиленню судинної проникності [2, 107, 125, 145, 165, ].

Збільшення ступеня судинної проникності в ділянці рани лежить в основі

притоку до неї, за рахунок діапедезу через судинну стінку та стимуляції

хемотаксичних факторів, різних клітинних популяцій в тому числі

поліморфонуклеарних та мононуклеарних лейкоцитів та ексудації білкових сполук

плазми (антитіл, комплементу, кініногенів та ін.) [42, 161, 220].

Моноцити в ділянці пошкодження поступово збільшуються в розмірах,

дозрівають та перетворюються в ранові (тканинні) макрофаги, які виконують

ключову функцію в подальшій тканинній репарації [81, 165, 169].

Первинна фагоцитарна активність в рані здійснюється короткоживучими

поліморфонуклеарними клітинами. Властива їм фагоцитарна функція реалізується в

стані їх активації, що супроводжується лабілізацією клітинних мембран,

16

екстрацелюлярним вивільненням лізосомальних ферментів та вільних радикалів [81,

161, 168, 179].

Макрофаги здатні фагоцитувати будь-які чужорідні речовини (антигени) – від

мертвих тканин до бактерій, які складають субстрат первинного мікробного

забруднення. Фагоцитоз, що включається в переробку поглинених субстратів,

супроводжується виділенням макрофагами та іншими фагоцитами біологічно

активних речовин – інформаторів, що стимулюють запальну реакцію, активують

лімфоцити та запускають процес імуноцитогенезу. Таким чином фагоцитоз сприяє

утворенню макрофагально-лімфоцитарних комплексів, здатних виробляти

субстанції, які надають багатоплановий вплив на рану та організм в цілому [81, 195,

205, 221].

Для виконання фагоцитуючої функції макрофаги також повинні бути

активовані (одними з таких активаторів являються IL-2 та INF-γ, отримані із Т-

лімфоцитів) [16, 17, 174,192, 200, 209, 213].Фагоцитуючі клітини мають на своїй

поверхні рецептори (наприклад молекула прилипання типу імуноглобуліну CD14 та

CD11b-CD18 αβ інтегринів), за допомогою яких відбувається “розпізнавання” та

“захоплювання” чужорідного матеріалу. Усередині фагоцитів бактерії та інший

чужорідний матеріал переварюються гідролітичними ферментами та активними

радикалами кисню [17, 44, 168, 218].

Продукти фагоцитуючих клітин беруть участь в медіації декількох процесів,

що супроводжує самоочищення рани: набряку, формуванню запального ексудату,

лізису мертвих та нежиттєздатних тканин, запуску та стимуляції імуноцитогенезу [2,

145, 161, 169, 187].

Очищення рани супроводжується збільшенням в ній концентрації факторів

росту та цитокінів, які визивають міграцію, проліферацію та диференціацію в рані

клітин, що забезпечують кінцеві стадії загоєння рани [2, 16, 73, 165, 170, 229].

Після очищення рани кількість нейтрофільних гранулоцитів та макрофагів в

рані суттєво знижується, сигналізуючи про завершення запальної стадії та ініціації

стадії проліферації [16, 145, 168]. Фаза регенерації, утворення та дозрівання

грануляційної тканини характеризується міграцією фібробластів, утворенням ними

17

колагену та основної субстанції, новоутворенням судин та розвитком грануляційної

тканини на місці тканевого дефекту. Вона продовжується приблизно від 5 діб до 3

тижнів [2, 34, 42, 53, 169].

Фібробласти являються переважними клітинами в цій стадії. Вони мігрують

під дією хемотаксичних факторів (фібронектину, цитокінів, чинників росту та ін.)

від краю рани в тимчасову матрицю, що утворена сіткою фібрину в попередній фазі

загоєння рани [81, 161, 169, 192]

Похідні від макрофагів чинники росту, такі як PDGF, TGF-β, інтерлейкіни

(IL), чинник некрозу пухлин (TNF) та інші, виконують ключову роль в міграції та

активації ранових фібробластів. [16, 73, 158, 168, 170]. Фібробласти продукують

різновидні субстанції, які необхідні для загоєння рани: протеоглікани,

глікозоаміноглікани, колаген, еластин, фібронектин, ензими, цитокіни, чинники

росту та ін. [161, 163, 169, 186, 187, 228].

В період фібробластичної проліферації продукується колаген. Колагеновий

синтез являється характерною ознакою фіброплазії. Колаген являється важливим

будівельним матеріалом сполучної тканини, а фібробласти – основним джерелом

його синтезу. Синтез колагену розпочинається як внутрішньоклітинний процес,

внаслідок чого формується мономер, який активно секретується в екстрацелюлярне

ранове середовище, де полімеризується та перетворюється в колагенові фібрили, а

останні з'єднуються в колагенові жмутки, внаслідок чого значно зростає міцність

рани [2, 73, 5, 95, 168, 199, 219].

Фаза фіброплазії супроводжується ангіогенезом – важливим для формування

рубця процесом та характеризується міграцією ендотеліальних клітин в матрицю

фібрину, їх проліферацією та формуванням нових капілярів. Джерелом біохімічного

стимулу ангіогенезу являються макрофаги та тромбоцити, в основному за рахунок

вазоендотеліального чинника росту (VEGF), основного чинника росту фібробластів

(FGF-2) [16, 73, 145, 185].

Як наслідок цих процесів рановий дефект поступово заміщується

грануляційною тканиною, що складається з численних капілярів та підтримуючого

18

матриксу, багатого фібробластами, запальними клітинами, ендотеліальними

клітинами, перицитами та міофібробластами [42, 53, 98, 125].

Через 3 тижні після травми між активністю процесів синтезу та лізису

колагену встановлюється рівновага, після чого в формуючому рубці розпочинається

фаза утворення та реорганізація рубця (ремоделювання тканин). При цьому

кількість колагену не зростає, а колагенові фібрили під впливом локальних

механічних чинників перетворюються в більш організовані структури. Частина

фібробластів трансформується в спеціалізовані клітини – міофібробласти, які мають

в своєму складі α-гладком'язовий актин, який приймає участь в рановій контракції

та має зв'язок з ініціацією клітинного апоптозу. Епітеліальні клітини мігрують від

країв рани, проліферують та заповнюють дефект рани. Відбувається скорочення

рани, та її епітелізація. Процес ремоделювання триває до 2-х років. Протягом цієї

фази міцність рубцевої тканини зростає (до 80%), але до вихідного рівня міцність

рани що загоюється, ніколи не відновлюється [2, 16, 73, 145, 162, 169, 179, 201].

Кінцевим результатом неускладненого процесу ранового загоєння являється

утворення ніжного рубця з невеликим фіброзом та поверненням практично до

нормальної структури тканини та функції органа [2, 53, 73, 125, 145, 187].

Закономірності розвитку ранового процесу однакові для ран любого ґенезу,

однак об’єм та характер пошкодження тканин, а також вплив різноманітних

чинників можуть суттєво впливати на окремі ланки ранового процесу, що необхідно

враховувати при лікуванні хворих даної категорії [2, 73, 96, 125, 145, 191, ].

Людський організм здатний загоювати рани власними силами, але ця здатність

схильна до індивідуальних варіацій. Наскільки добре і наскільки швидко загоїться

рана, залежить від загального фізичного стану відповідного організму, а також від

характеру рани та пов’язаних з цим специфічних умов. Як на перше, так і на друге

впливають різноманітна кількість чинників: загального характеру (вік та стать

пацієнта, стан його розумового та фізичного здоров'я, стан вгодованості

(особливості харчування), імунний статус, супутні захворювання, порушення

обміну речовин, паління та вживання алкоголю, радіаційний вплив, вживання

медикаментів, неадекватна перфузія та ін.); регіонарного характеру (артеріальна

19

недостатність, венозна недостатність, нейропатія та ін.) та місцевого характеру (стан

рани та якість догляду за нею, інфекція, рівень парціального тиску кисню в рані,

некрози та девіталізовані тканини, набряк, рівень чинників росту, статевих гормонів,

реактивних різновидів кисню, матричних металопротеаз, ексудація з підвищеним

рівнем запальних цитокінів, зневоднення, рівень кровообігу та ін.) [2, 16, 42, 53, 73,

125, 145, 210].

Велику увагу в дослідницьких роботах на сучасному етапі приділяють

цитокінам – як одним із важливих чинників в регуляції запалення та перебігу

гнійної рани. Вони продукуються нейтрофілами, макрофагами, лімфоцитами,

фібробластами, тромбоцитами, ендотеліоцитами, кератиноцитами, стромальними та

іншими клітинами. В фізіологічному стані спектр цитокінів вузький, але при стресі,

запаленні, пошкодженні, пухлиноутворенні та ін. кількісний та якісний склад

цитокінів розширюється. Вони наділені як місцевою так і дистантною активністю.

Під контролем цього класу регуляторних білків протікають всі клітинні події:

проліферація, дифференціювання, апоптоз, спеціалізована функціональна активність

клітин. Найбільше значення в регуляції запальної реакції, а також в регуляції

репаративних процесів в рані має комплекс цитокінів що секретуються

макрофагами, нейтрофілами, моноцитами [16, 17, 52, 172, 227].

За рахунок підтримання балансу взаємовідносин між про- та антизапальними

цитокінами, в нормальних умовах, відбувається загоєння ран, ліквідація патогенних

мікроорганізмів, підтримка гомеостазу. Але при вираженому локальному запаленні

або нестійкості механізмів, що обмежують його розвиток деякі із медіаторів

(головним чином прозапальні цитокіни) можуть попадати в системну циркуляцію,

надаючи довгодистантні ефекти ( на відстані від первинного осередку ураження).

Накопичення прозапальних цитокінів в крові та реалізацію їх дистантних ефектів

розглядують з позиції синдрому системної запальної відповіді (SIRS) (systemic

inflammatory response syndrome) [73, 175].

Для запобігання надмірних проявів системного запалення слідом за SIRS в

організмі включаються механізми негативного контролю, через продукцію

протизапальних цитокінів та розчинних інгібіторів прозапальних цитокінів -

20

синдром компенсаторної протизапальної відповіді (CARS) (compensatory anti-

inflammatory response syndrome). При збалансованому протікання CARS пригнічує

системну запальну реакцію та призводить до відновлення гемостазу. У той-же час

при надмірному прояві або пролонгованому протіканні CARS визиває розвиток

глибокої імунодепресії, що клінічно проявляється хронізацією та дисемінацією

інфекції, приєднанням нокозоміальної мікрофлори, порушенням процесів репарації

[145, 185].

1.2 Використання бактеріофагів у лікуванні гнійної хірургічної інфекції

Стійкість до антимікробних препаратів продовжує бути однією з основних

причин зростання захворюваності і смертності. Найголовнішим чинником, що

сприяє проблемі розповсюдження стійких до антибіотиків збудників інфекцій, є

широке безконтрольне застосування антибіотиків [85, 225].

За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), на сьогодення

близько 60% мікробів нечутливі до основних антибактеріальних препаратів, а через

10–20 років практично всі існуючі мікроорганізми можуть стати резистентними до

антибіотиків [36, 85].

Нераціональне застосування антибактеріальних препаратів, особливо

антибіотиків широкого спектра дії призвели до широкого розповсюдження

антибіотикорезистентних штамів. Крім того, антибіотики пригнічують ріст

нормальної мікрофлори, що сприяє посиленому розмноженню бактерій, які набули

стійкості до антибіотиків [75, 85]. У зв’язку із поширенням лікарської

резистентності патогенних мікроорганізмів до антибіотиків за останні роки зросла

зацікавленість до фаготерапії як у вітчизняній, так і в закордонній медицині [61, 85,

181, 193].

21

Крім того, на сьогодення гостро стоїть питання альтернативи

антибіотикотерапії хворим, що страждають на алергію до антибактеріальних

препаратів, в зв’язку з їх широким використанням [4, 8, 82].

Одним з напрямків альтернативного лікування резистентних бактерій є

використання бактеріофагів. Ці віруси не зважають на наявність

антибіотикорезистентності цільових бактерій. Вони можуть або існувати в бактерії,

порушуючи її обмінні процеси (лізогенні фаги), або руйнувати бактерію (літичні

фаги), вивільняючи новостворені вірусні часточки [12, 93, 111].

Основні позитивні властивості бактеріофагів – висока чутливість бактерій до

них, відсутність протипоказань до фагопрофілактики та фаготерапії для

макроорганізмів. Крім того, використання фагів одночасно з антибіотиками

збільшує ефективність лікування [ 3,6, 61, 152].

Крім прямої дії, використання препаратів бактеріофагів стимулює активізацію

факторів специфічного і неспецифічного імунітету, тому фаготерапія особливо

ефективна при лікуванні хронічних запальних захворювань на тлі імунодепресивних

станів. Антибактеріальний ефект бактеріофагів зумовлений специфічним лізисом

патогенних бактерій і не порушує при цьому стан нормальної мікрофлори організму

[3, 113, 85,109,114, 225].

Вже вивчені деякі переваги при їх використанні:

Бактеріофаги розмножуються самостійно, поки є чутливі бактерії, а

потім поступово елімінуються з організму [118, 75].

Вони набагато більш специфічні, ніж більшість антибіотиків: будучи

націлені на конкретні патогенні бактерії, викликають набагато менше

пошкодження нормального мікробного балансу організму [118].

У відношенні фагової терапії описано мало побічних ефектів [85].

Не виявлено випадків наявних алергічних реакцій до бактеріофагів [61].

Фаги можна використовувати або незалежно, або у поєднанні з іншими

антибіотиками, з метою зменшення ймовірності розвиток резистентності

бактерій [14, 74].

22

Також фаги інфікують «персистуючі» неактивні клітини, запобігаючи

таким чином повторній інфекції [4, 61].

Бактеріофаги самореплікуються у клітинах і поширюються саме

всередині біоплівкового матриксу і вбивають бактерії, які продукують

біоплівки [159];

За час вивчення можливостей бактеріофаготерапії часто висловлювалися

думки про те що біоплівки є непроникними для бактеріофагів і обмежують їх

використання, але сучасні дослідження спростовують ці припущення і доводять

можливість знешкодження бактеріальних біоплівок бактеріофагами [180, 212, 232].

Бактеріофаги знайшли своє місце при лікуванні виразкових дефектів шкіри,

опіків, гнійної хірургічної інфекції, сепсису та іншої хірургічної патології [76, 158].

Наразі лікування виразкових дефектів за допомогою фагів активно

досліджується в провідних наукових центрах світу. К. Markoishvili et al. [197]

доповіли про використання препарату «PhagoBioDerm», фаговмісного полімеру для

лікування інфікованих виразок на фоні венозної недостатності. Тим пацієнтам, яким

не допомагали інші лікувальні заходи, PhagoBioDerm накладався на виразки як

самостійно, так і в комплексі з іншими лікарськими засобами. Повне загоєння

виразок спостерігалося у 70% з близько 100 пацієнтів. S. Slopek et al. [216] доповіли

про 75% позитивних результатів лікування фагами 36 випадків варикозних виразок з

запаленням і 95% позитивних результатів фаготерапії 162 випадків хірургічної

інфекції шкіри та підшкірної клітковини, яке включало фурункульоз, запалення

сполучної та лімфатичної тканин та декубітальні виразки.

Успішне дослідження щодо бактеріофаготерапії направленої на шкірні

виразки було виконане в 2008 році в центрі догляду за ранами в Луббок, Техас

(CША), з послідуючими позитивними результатами з «Піофагом», доставленим з

інституту Еліаві (Грузія) [206]. Для першої фази дослідження була використана

спеціальна рецептура повністю упорядкованих фагів, приготована компанією

Intralytix, що містила тільки 2 фаги проти золотистого стафілокока, 5 проти

синьогнійної палички, один проти кишкової палички, і цей препарат призначався

при хронічних інфекціях без побічних ефектів [206]. M.Cislo et al. [171] описали

23

лікування 31 пацієнта які хворіли на гнійні захворювання шкіри. Вони отримали

«неперевершене», «помітне» та «помірне» покращення у 16, 7 та 2 випадках

відповідно; фаги призначалися як місцево так і перорально. Позитивні результати

спостерігали між 2 та 16 тижнями після початку лікування [171].

B. Weber-Dabrowska et al. [223], зазначили що бактеріофаготерапія є

ефективним методом лікування цереброспінального менінгіту, отиту середнього

вуха та післяопераційних інфекцій. S. Slopek et al. [215], доповіли про 100%

позитивні результати бактеріофаготерапії 7 випадків гнійного перикардиту і про

високі частоти успіху стосовно інших гнійних інфекцій. Так вони доповіли про

успішне лікування 92,4% з 370 випадів гнійної інфекції, 241 з яких не отримували

паралельно антибіотикотерапію (96,2% позитивних результатів). У 18 випадках

бактеріофаги були використані у пацієнтів яких до того не лікували антибіотиками.

Ще однією проблемою гнійної хірургії на даний час виступає метицилін-

резистентний золотистий стафілокок (MRSA). Він широко представлений серед

госпітальних інфекцій. Лікування MRSA за допомогою бактеріофагів відбувається у

вигляді місцевого застосування для місцевих інфекцій і за допомогою внутрішнього

введення (напр. інтраперитонеально) для системних інфекцій [196, 198, 222]. Ще

один підхід – використання «гелю, що містить суміш фагів, направлених на

метицилін-резистентний стафілокок для лікування переносників MRSA у порожнині

носа, таким чином, попереджуючи передачу MRSA» [196].

S. O'Flaherty et al. [202], описали видалення золотистого стафілокока через

миття рук розчином Рінгера, який містив бактеріофаги. Приблизно 100 кратне

зменшення концентрації бактерій спостерігали при промиванні розчином з 108

куо/мл, порівняно з контрольним розчином без фагів.

R. Miedzybrodzki et al. [198], описали використання пероральної терапії

бактеріофагом, направленої проти метицилін-резистентного стафілокока у

медсестри, яка була переносником. У неї були висіяні колонії MRSA в шлунково-

кишковому та сечовому трактах. В результаті бактеріофаготерапії наступила повна

ерадикація стафілококів, що підтвердили культуральні дослідження. В більш ранній

публікації ця ж група вчених зазначала, що лікування MRSA за допомогою

24

бактеріофагів значно економічно вигідніше ніж лікування за допомогою

антибіотиків [198]. Останні і найбільш широкі дослідження щодо ефективності

бактеріофагів щодо MRSA наразі проводяться в Індії під керівництвом C.S. Vinod

Kumar et al. [222], які вивчають лікування цього патогену в умовах хронічної

інфекції діабетичної стопи. Їхні результати відмічають активність бактеріофага

щодо 74% нечутливого до антибіотиків стафілококу [222].

Головною проблемою опікових ран є інфекція, яка заважає пересадці шкіри. В

експериментальних опікових ранах на тваринах, J.S. Soothill показав, що

призначення бактеріофагів на рану до пересадки шкіри може допомогти уникнути

складностей з синьогнійною паличкою [217]. H.S. Abdul-Hassan et al. [160], доповіли

про лікування 30 випадків опікових ран. Пов’язки, просякнуті розчином фага

накладалися тричі на добу. В половині випадків було зафіксовано прискорення

утворення грануляцій. У 18 з 30 випадках було гарне (12) чи прекрасне (6)

приживлення шкіри.

B. Weber-Dabrowska et al. [224], доповіли про результати лікування 94

пацієнтів з сепсисом, усі з яких отримували антибіотикотерапію до призначення

бактеріофагів. У 23 пацієнтів антибіотикотерапію припинили під час лікування

фагами. 61 пацієнт мав полімікробні асоціації, а у 33 був виділений лише один

мікробний чинник. 15 було представлено золотистим стафілококом, у решти була

грам-негативна інфекція. У 80 випадках, було отримано повне одужання, в той час

як у 14 випадках лікування не було успішним, крім падіння температури. B. Weber-

Dabrowska et al. [223], доповіли про успішне лікування 7 пацієнтів, які хворіли на

подібні інфекції на додачу до ракового захворювання, а S. Slopek et al. [216],

доповіли про 88,8% позитивних випадків лікування 98 пацієнтів з сепсисом. В 1993

році, I. Pavlenishvili та T. Tsertsvadze дослідили, використовуючи комбінацію

перорального фага та ентеросорбента, багатоденне лікування сепсису

новонароджених, дітей та інших пацієнтів, спричиненого грам-негативними

бактеріями [203]. Автори зазначили що гострий період захворювання скоротився в

середньому на 4 доби що зумовило швидке покращення стану в порівнянні з

25

стандартним лікуванням. Автори не зафіксували токсичних, алергічних чи

пірогенних реакцій.

Механізм лікувальної дії бактеріофагів полягає у їхній здатності

експоненційно реплікуватись і лізувати клітини патогенних штамів бактерій [94].

Ефективність використання фагових препаратів з лікувальною метою неоднакова і

тому потребує уніфікації оцінки. B.R. Levin та J.J. Bull [190] сформулювали

основний постулат оцінки ефективності фагової терапії – зниження щільності й

темпів розповсюдження популяції інфекційних бактерій до рівня, з яким вже

можуть впоратися конститутивні та специфічні імунні захисні сили організму.

Специфічність лізису бактерій фаговими лізинами є ключовою

характеристикою препарату. В результаті специфічної взаємодії фагів з бактеріями

спочатку відбувається їхня адсорбція на бактеріальній клітині, потім цикл

внутрішньоклітинного розмноження фагів з подальшим її лізисом. Зрілі фагові

частки виходять із бактеріальної клітини і потім інфікують інші [12].

Фаги здатні швидко проникати у кров і лімфу та виводитися через нирки зі

сечею. Вже через 2 год після прийому 30 мл бактеріофага фагові частки

виявляються в сечі, а максимальна їх концентрація досягається через 6–8 год [12,

85].

За сучасними нормами для цілей фагової терапії використовуються тільки

вірулентні бактеріофаги, тобто такі, розмноження яких відбувається виключно в

літичному циклі [78]. Для проникнення в клітину бактерії і виходу з неї більшість

бактеріофагів використовують «пептидоглікан-лізуючі ферменти» (ПЛФ).

Наприклад, такий механізм притаманний деяким фагам із родини Caudovirales [94].

Практично у всіх із кількох сотень вивчених до теперішнього часу випадків у

процесі лізису господаря хвостатими фагами беруть участь два ключових білки:

ендолізин, що атакує пептидоглікановий шар, і холін, що дає ендолізину змогу

проникати з цитоплазми в периплазматичний простір у точно розрахований час [12].

Ендолізини (лізини або лізоцими) бактеріофагів здатні здійснювати розрив зв’язків

у пептидоглікановому шарі клітинної стінки мікроорганізмів, приводячи до лізису

(деградації) останніх [14, 182].

26

Одна з важливих властивостей літичних ферментів – їхня здатність руйнувати

клітинні стінки тільки тих видів або підвидів бактерій, проти яких спрямовані фаги,

що кодують ці ПЛФ. Наприклад, ПЛФ фагів стафілококів руйнують пептидоглікан

стафілококів, а ферменти пневмококових фагів – клітинну стінку пневмококів [118,

178, 194]. Таким чином, на відміну від антибіотиків, більшість із яких мають

широкий спектр дії та знищують практично всі бактерії, присутні в організмі

пацієнта, ПЛФ можуть пошкоджувати клітини тільки конкретних мікроорганізмів,

практично без ефекту щодо нормальної симбіотичної мікрофлори [94].

Сучасні лікувально-профілактичні бактеріофаги здебільшого є комплексами

поліклональних високовірулентних бактеріальних вірусів, спеціально підібраних

проти груп збудників бактеріальних інфекцій. Препарати бактеріофагів не

поступаються, а в деяких випадках навіть перевершують антибіотики за активністю

щодо антибіотикорезистентних збудників. При цьому бактеріофаги не викликають

побічних токсичних та алергічних реакцій і не мають протипоказань [103, 117, 62].

Сучасними дослідженнями було показано, що більшість бактерій існують у

природних екосистемах не у вигляді вільноплаваючих (планктонних) клітин, а у

вигляді специфічно організованих і прикріплених до субстратів співтовариств –

біоплівок, утворення яких є складнорегульованим біологічним процесом [65].

На сьогоднішній день роль бактеріальних біоплівок у інфекційній патології,

ймовірно, до кінця ще не оцінена, однак висловлюється припущення, що до 80%

усіх інфекційних хвороб пов’язані з утворенням біоплівок [132].

Відкриття бактеріальних біоплівок, що утворюються в ході практично будь-

якого інфекційного процесу, виявило не відомі раніше причини недостатньої

ефективності використання антибіотиків [212].

Дослідження останніх років свідчать, що дія антибіотиків на бактерії у

співтоваристві залежить не тільки від властивостей мікроба й антибіотика, але

також від будови і складу біоплівок. У біоплівках бактерії виживають у присутності

антибіотиків, доданих у кількості в 500–1000 разів більшій, ніж їхня мінімальна

пригнічуюча концентрація. Встановлено, що в основі підвищеного виживання

лежать властивості клітин мікроорганізмів і позаклітинного матриксу [133].

27

Поширення антибіотикостійкості бактерій, а також відкриття ролі біоплівок

стійких до класичних антибіотиків, у розвитку хронічних інфекцій та пролонгації

ранозагоєння відродили зацікавленість клініцистів до використання бактеріофагів в

лікуванні хірургічної інфекції [60].

Бактеріофаги мають високий терапевтичний потенціал і вже багато років

використовуються як антибактеріальні агенти для лікування бактеріальних уражень.

Проте широкому застосуванню бактеріофагів перешкоджає низка проблем, зокрема,

проблема імунної відповіді організму на фагові частки, проблема вузької

специфічності окремих ізолятів бактеріофагів, слабка реакція різних видів

бактеріофагів до найважливіших патогенів тощо [27, 57, 60].

Тому, незважаючи на безсумнівну перспективність застосування бактеріофагів

як протибактеріальних препаратів, їх впровадження в лікувальну практику йде дуже

повільно. Існує безліч обмежень, продиктованих вимогами фармакологічної

індустрії, які не можуть врахувати усі складнощі взаємодії живих систем [29, 58].

Проблема впливу бактеріофагів на перебіг ранової інфекції залишається

актуальною і на теперішній час та спонукає вчених продовжувати дослідження у

цьому напрямку.

1.3 Вплив ліпосом на перебіг ранового процесу

Ліпосоми (від грецьк: «ліпос» - жир і сома – тільце чи частка) – це речовини,

що представлені мікроскопічними заповненими рідиною сферичними везикулами, у

яких наявна оболонка (мембрана) яка у своєму складі містить молекули природних

фосфоліпідів, такі ж, що й у клітинних мембранах. За своєю хімічною структурою

фосфоліпіди відносяться до амфіфільних сполук, їх молекули складаються з двох

частин (гідрофобного неполярного вуглеводневого ланцюга та гідрофільної

полярної головки). Це дає їм можливість утворювати у воді мембрани внаслідок

утворення подвійного шару ліпідних молекул. У ньому гідрофобні ланцюги

28

ліпідних молекул звернуті один до одного і утворюють внутрішню ділянку

мембрани, яка є неполярною, в той час як полярні головки розташовуються на

поверхні мембрани та захищають вуглеводневі ланцюги від контакту з водою.

Намагання повністю унеможливити контакт неполярних ланцюгів ліпіду з водою

веде до замикання подвійного шару ліпідних молекул самих на себе (якщо їх

довжина є достатньою), з утворенням сферичних везикул (ліпосом) [43, 89, 136].

У літературі, ліпосоми вперше були висвітлені англійським вченим Алеком

Бенгхемом у 1964 р. і досить довгий час використовувалися як модель клітинних

мембран. Їх незвичайні властивості зробили їх незамінними в якості не тільки

моделей природних біологічних мембран, але й речовин, які мають самостійну

цінність [68, 89, 122].

Ліпосоми дедалі частіше мають використання як носії лікарських препаратів.

Вони мають здатність до біодеградації, нетоксичні та біосумісні, не викликають

імунологічних реакцій з боку макроорганізму, придатні для включення і

перенесення за їх допомогою численних фармакологічних агентів, таких як гормони,

ферменти, вітаміни, антибіотики, цитостатики, імуномодулятори, вакцини та генний

матеріалу. Завдяки ліпосомам можна прогнозувати появу нового способу

спрямованого впливу на клітину, якому можна дати назву “мембранна інженерія”.

Ліпосоми можуть взаємодіяти з мембранами клітин у наступних формах:

збільшення проникності мембрани – викликає утворення додаткових каналів;

ліпосома може прикріплюватися до мембрани і потім адсорбуватися всередину

клітини; за допомогою ендоцитозу – ліпосома поглинається клітиною – в такому

разі, речовина, яку містила ліпосома потрапляє безпосередньо в клітинний матрикс;

можливість обміну ліпідами між клітинною мембраною і ліпосомою; також

можливе злиття мембран клітини і ліпосоми [30, 59, 89, 122, 146].

Після інтродукції до організму більша частина ліпосом поглинається у клітини

ретикулоендотеліальної системи, здебільшого макрофагами, з цього виходить, що

одним із напрямків застосування ліпосом - лікування інфекційних гнійно-септичних

захворювань та процесів, за рахунок цілеспрямованої доставки ліпосомами

антибіотиків та імунобіологічних речовин до матриксу макрофагів, всередині яких

29

розташовані мікроорганізми, тим самим прискорюючи їх елімінацію [33, 46, 122,

128].

В.М. Крейнес та співавт. (1990) при проведенні дослідження щодо

моделювання гнійно-некротичних уражень м'яких тканин на щурах у експерименті,

відмітили можливості лецитин-холестеринових ліпосом до значного зниження

вираженості набряку та процесів пошкодження (альтерації) м'яких тканин, а також

здатність пригнічувати ріст умовно-патогенних мікроорганізмів, тим самим

прискорюючи ранозагоєння [122].

Т.І. Шраер та співавт. (1994) показали можливість спрямованого транспорту

ліпосом в тканини з патологічними змінами (наприклад зону раньового некрозу) у

ділянці гнійної рани та до лімфатичних вузлів при експериментальному

моделюванні локального гнійного процесу [153, 154].

В останній час для лікування гнійних та септичних процесів різної локалізації

для місцевої терапії використовують препарати ліпосом, а саме ліпін (Шраер Т.І. та

співавт. 1994р., Хромов О.С., Стефанов О.В. 1995р., Баштан В.П. 1997р., Русак

П.С.1998р., Бутіна Л.І. 2002р.)

Ліпін – це природній фосфатиділхолін, який має гарну властивість до

утворення суспензій ліпосом у воді чи сольових розчинах. Цей лікарський препарат

покращує дифузію кисню у кров з альвеолярного повітря, а з крові до тканин,

знижує артеріальну гіпоксію, покращує процеси тканинного дихання, відновлює

синтез ендотеліального фактору розслаблення (NO), та його виділення, підвищує

активність метаболічних процесів ендотеліальних клітин, покращує показники

мікроциркуляції та реологію крові, знижує активність процесів перекисного

окислення ліпідів у тканинах та крові, підвищує активність антиоксидантних систем

організму, має мембраностабілізуючу та протекторну дію, підвищує неспецифічні

імунні реакції організму. Препарати, які розчинені у суміші з ліпіном у

фізіологічному розчині потрапляють частково у внутрішню фазу ліпосом і таким

чином можуть краще проникати до клітин і довше знаходитися у них [39, 43, 147,

148, 149].

30

1.4 Сучасні принципи лікування гнійної хірургічної інфекції

Основні задачі лікування гнійної рани зводяться до комплексного впливу на

основні чинники, що сприяють розвитку ранової інфекції, уповільненню перебігу

фаз ранового процесу та загоєння рани [9, 48, 53, 52, 86, 92, 134, 177, 214 ].

Сучасне етіопатогенетичне лікування гнійних ран направлено на якомога

швидше очищення рани від нежиттєздатних тканин, зменшення ступеня мікробної

забрудненості рани, створення найбільш сприятливих умов для відтоку ранового

вмісту, пригнічення життєдіяльності ранової мікрофлори, усунення чинників, що

уповільнюють загоєння рани, корекцію порушень імунного захисту та

імуностимуляцію макроорганізму, нейтралізацію негативних ефектів надмірної

активації захисних систем організму [47, 49, 50, 92, 123, 151, 176 ].

В першій фазі ранового процесу обов'язковим етапом в лікуванні гнійних ран

є адекватна хірургічна обробка, яка має вирішувати наступні задачі: якомога повне

очищення рани від гнійно – некротичних тканин; зниження рівня мікробної

забрудненості; забезпечення умов для повноцінного відтоку ранового ексудату;

профілактику генералізації інфекції; створення оптимальних умов для раннього

закриття та швидкого загоєння рани. Це досягається широким розтином гнійника,

додаткових карманів та затьоків, висіченням всіх некротичних, нежиттєздатних та

просякнутих гноєм та кров'ю тканин, застосуванням активного та пасивного

дренування, промиванням рани розчинами антисептиків [12, 20, 25, 27, 53, 63, 141,

129, 102, 104, 108, 110, 70, 157, 230].

Місцево застосовують некролітичні, антимікробні, знеболюючі, дегідратуючі

та протизапальні препарати. Перев'язки з використанням сорбційно – активних

матеріалів та багатокомпонентних мазей на водорозчинній основі [3, 7, 10, 16, 22,

24, 26, 53, 54, 67, 112, 100, 138, 31, 105, 144].

В другу фазу ранового процесу необхідно забезпечити надійний захист

грануляційної тканини від механічного ушкодження та дії інших негативних

чинників (висихання та ін.); профілактику вторинного інфікування рани, особливо

шпитальними штамами патогенних мікроорганізмів; стабілізацію клітинних

31

мембран, відновлення мікроциркуляції, нормалізацію обмінних та репаративних

процесів в ділянці рани, стимуляцію імунної системи організму [1, 9, 53, 54, ]. Це

досягається використанням сучасних багатокомпонентних мазей на гідрофільній

основі (“Метилурацил-Дарниця”, “Мірамістин” та ін.), препаратів рослинного

походження (сік алое, каланхое, обліпихова та шипшинова олія), сучасних

інтерактивних пов'язок (“Гідросорб”, “Гідроколл” та ін.) [90].

В третю фазу ранового процесу необхідно забезпечити ефективний захист

грануляційної тканини від впливу негативних чинників (механічної травми,

висихання та ін.); профілактику вторинного інфікування рани, особливо

шпитальними штамами патогенних мікроорганізмів; профілактику аномальної

проліферації та диференціювання фібробластів з формуванням гіпертрофічних та

келоїдних рубців; прискорення швидкості епітелізації та зниження інтенсивності

контракції рани, особливо при великих за площею ранах; спрямовану стимуляцію та

регуляцію репаративних процесів в рані із забезпеченням оптимальних умов для

реорганізації рубця (формування гладкої, еластичної рубцевої тканини якомога

меншої площі) [53, 54, 73, 125]. З цією метою використовують мазі на

водорозчинній основі, обліпихову й шипшинову олію, аерозолі (пантенол, олазоль)

тощо [2, 53, 54,73, 125, 145].

Стандартну методику хірургічної обробки гнійної рани, місцеве

патогенетично обгрунтоване лікування із застосуванням сучасних комбінованих

препаратів, в окремих випадках, доцільно доповнювати фізіотерапевтичними

методами. У першій фазі ранового процесу застосовують кварцювання ран,

ультразвукову кавітацію гнійних порожнин, різні види зрошення, гіпербаричну

оксигенацію, вакуумну терапію, обробку ран високоенергетичним лазером [69, 124,

127].

Поряд з фізичними методами, певне значення мають біологічні засоби

місцевого лікування (зокрема, застосування бактеріофагів при антибіотикостійкій

мікрофлорі ран). Важливим є також застосування сорбентів, ферментних препаратів

– хімопсину, хімотрипсину, террилітіну, стрептокінази [2, 21, 73].

32

Основними методами загального лікування ран є: седація, знеболення,

загальна антибіотикотерапія, корекція недоїдання, корекція глікемії, корекція

стероїдів, корекція вазоконстрикції, корекція хірургічної техніки [142, 143].

На сьогодення найбільш перспективними додатками в комплексному

лікування ран, є цитокінотерапія (генно-інженерними препаратами тканинних

чинників росту); препаратами культури епідермальної тканини; використання

технологій клітинної терапії та тканинної інженерії за рахунок використання

стовбурових клітин (кератиноцитів та фібробластів); озонотерапія; використання

місцевої NO-терапії та повітряно-плазмених потоків; ведення ран під пов'язками, які

попереджають їх висихання та інфікування, тобто в вологому середовищі ("moist

wound healing"); використання ліпосом; ендогенних антимікробних пептидів

(дефензинів, кателицидинів, дермцидинів); простагландинів; біологічна (личиночна)

терапія та ін.[64, 66, 72, 32, 88, , 156].

1.5 Прогнозування перебігу ранозагоєння

Для прогнозування перебігу ранозагоєння запропоновані способи

прогнозування на підставі інтегральної оцінки активності гнійно – запального

процесу та рівня захисної реакції організму (Лещенко И.Г.,1996), рівня синтезу

ДНК, фібробластів та адвентиціальних клітин (Светухин А.М, 2004), гематологічних

та імунологічних показників (Яременко А.И., 1998, Казимирский В.А., 1990),

прозапальних та протизапальних цитокінів [56, 97, 121, 140]

Традиційним підходом до вирішення проблеми прогнозування перебігу

патологічного процесу являється виконання регресійного аналізу (Regression

Analysis) - побудови статистичної моделі, яку використовують для визначення зміни

середнього значення залежної змінної величини під впливом зміни значення однієї

або декількох незалежних величин. Тобто логістичний регресійний аналіз дозволяє

33

будувати модель для прогнозування вірогідності настання подій по наявним даним

(наприклад факторам ризику) [37, 126].

Інший спосіб полягає у використанні автоматизованих систем прогнозування,

побудованих, наприклад, на підставі нейромережевого аналізу. На теперішній час за

допомогою комп'ютерних програмних пакетів (“SPSS”, “STATISTICA” та ін.)

можлива побудова та навчання нейронних мереж та використання їх як засіб

прогнозування [126].

Існують також способи прогнозування перебігу захворювання та тяжкості

стану хворих за допомогою спеціальних розрахункових шкал балів. Прикладом

можуть бути Мангеймський індекс перитоніту, шкала APACHE, SAPS, SOFA та ін.

[135].

Аналіз літературних джерел показав, що у проблемі лікування та

прогнозування перебігу гнійної хірургічної інфекції у хворих з алергією до

антибіотиків існує ряд невирішених питань: недостатньо вивчений вплив

бактеріофагів та ліпосом на перебіг гнійно-запальних уражень м'яких тканин; не

розроблений алгоритм прогнозу перебігу ранозагоєння; не розроблений спосіб

комплексного лікування гнійних ран м'яких тканин у даної категорії хворих

Цьому і присвячене наше дослідження.

34

РОЗДІЛ 2

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Експериментальні дослідження

З метою оцінки впливу бактеріофагів та ліпосом на перебіг ранозагоєння та

для розробки і апробації нових схем комплексного лікування цієї патології в клініці,

були проведені експериментальні дослідження.

Експериментальна частина роботи виконана на базі акредитованої

експериментально - біологічної клініки ВДНЗУ «Українська медична

стоматологічна академія» на 48 щурах лінії Vistar, масою 180-200 г, віком 6-7

місяців, шляхом моделювання запально – гнійної рани м'яких тканин та

використання в комплексному лікуванні бактеріофагів та ліпосом.

Експериментальне дослідження проведено у відповідності до положень

«Загальноетичних принципів експериментів на тваринах», ухвалених Першим

національним конгресом з біоетики (Київ, 2001р.), міжнародних принципів

«Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для

дослідних та інших наукових цілей» (Страсбург, 18.03.1986р.), Закону України «Про

захист тварин від жорстокого поводження» №3447-IV від 21. 02. 2006р.

Тварини знаходилися у стандартних умовах при температурі приміщення 20-

220 С при відносній вологості 40-45%. Всім тваринам після їх фіксації та анестезією

1% розчином тіопенталу натрію внутрішньоочеревинно в ділянці спини,

попередньо поголеної від шерсті, проводили ексцизію повношарової ділянки шкіри

розміром 600 мм2 (2х3 см). Краї та дно рани розчавлювали зажимом Кохера для

девіталізації тканин. Для відтворення гнійної ранової інфекції використовували

штам патогенного стафілококу S. aureus F 49 АТСС 25923, отриманий в

бактеріологічній лабораторії Полтавської обласної клінічної інфекційної лікарні.

Ранову поверхню зрошували суспензією S.aureus, яка містила 1012 куо/мл. На рану

накладали марлеву пов’язку з поліетиленовою плівкою для створення

35

«парникового» ефекту. На 3-ю добу експерименту рана мала чіткі ознаки гнійно -

запального процесу.

Тварини були поділені на чотири групи: група порівняння (12 тварини) та три

– дослідні (по 12 тварин в кожній). Група порівняння в якості лікувальних заходів

отримувала обробку рани фізіологічним розчином. Усі тварини дослідних груп

отримували загальноприйняту терапію: хірургічну обробку рани, обробку рани

водним розчином хлоргексидину, мазеві пов’язки на гідрофільній основі з

антисептиками – відповідно до фази ранового процесу. Тваринам першої дослідної

групи до комплексу лікувальних заходів додавали антибіотики – цефтріаксон

внутрішньом’язово 2 рази на добу із розрахунку 75 мг на 1 кг ваги тварини. Другій

дослідній групі – цефтріаксон внутрішньом’язово 2 рази на добу та бактеріофаги,

місцево – в ділянку рани, у вигляді серветок змочених у розчин піобактеріофагу

полівалентного очищеного 2 рази на добу. Третій дослідній групі – цефтріаксон

внутрішньом’язово 2 рази на добу, бактеріофаги та ліпосоми – місцево у вигляді

серветок змочених у бактеріофаголіпосомальну суміш, яку готували безпосередньо

перед використанням шляхом змішування та інтенсивного струшування 20 мл

піобактеріофагу полівалентного очищеного та 500 мг фосфатиділхолінового

ліпосомального препарату «Ліпін» в 50 мл. ізотонічного розчину натрію хлориду 2

рази на добу. Лікування розпочинали з першої доби формування гнійної рани (3-а

доба експерименту) тривалістю 10 діб. Евтаназію тварин проводили на 1, 3, 7 та 14

добу ранозагоєння. В указані ж терміни проводили клінічну, планіметричну оцінку

ран, забір матеріалу для бактеріологічного, цитологічного та патоморфологічного

дослідження. Протягом усього часу експериментальних досліджень тварин тримали

по одному в клітці для виключення травмування ран.

2.2 Клінічні дослідження

Проведено клінічне обстеження та лікування 140 хворих на гнійно-запальні

захворювання м’яких тканин, що проходили лікування в Полтавській центральній

36

районній клінічній лікарні, 3-й міській клінічній лікарні, Полтавському

гарнізонному військовому госпіталі за період з 2012 по 2016 рр.

Критерії включення пацієнтів у дослідження:

- Вік хворих від 16 до 80 років;

- Наявність гострих гнійних запальних інфекцій м’яких тканин що потребують

оперативного втручання;

- Локалізація гнійно-запальних процесів в межах підшкірно-жирової

клітковини;

- Для дослідних груп хворих 3 та 4 – наявність в анамнезі алергічних реакцій на

введення антибіотиків або встановлена алергія на антибіотики до початку

лікування;

- Добровільна згода пацієнта на проведення дослідження.

Критерії виключення пацієнтів з дослідження:

- Вік менше 16 та більше 80 років;

- Важкий стан пацієнта (оцінка по шкалі APACHE II до 25 балів);

- Розповсюдження гнійно-запальних процесів на глибокі тканини організму (за

фасцію);

- Вагітність та період лактації;

- Термінальні стани;

- Декомпенсовані стадії супутніх хронічних захворювань;

- Декомпенсовані стадії цукрового діабету;

- Хронічна венозна та артеріальна недостатність ІІ стадії і більше;

- Гострий інфаркт міокарда та гостре порушення мозкового кровообігу;

- Наявність в анамнезі онкологічних захворювань;

- Антибіотикотерапія впродовж місяця до початку дослідження;

- Тяжкі інфекційні процеси (ВІЛ, туберкульоз, сифіліс, прогресуючий перебіг

гепатитів В та С);

- Добровільна відмова пацієнтів в участі чи продовженні досліджень.

Обстеження усіх хворих починали зі скарг та збору анамнезу, виявлення

супутньої патології, огляду місцевого статусу в зоні запалення: кольору шкіри,

37

наявність набряку, зміни в рані (наявність некротичних тканин, характер виділень,

грануляції, епітелізація). Паралельно з цими обстеженнями проводили лабораторні

дослідження крові і сечі по уніфікованим методикам у відповідності з наказами

Міністерства охорони здоров’я №960 від 15.10.1974р. і №290 від 11.04.1982р. «Об

унификации клинических лабараторных методов исследования».

Лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) визначали за формулою Я.Я. Кальф-

Каліфа в модифікації В.К. Островського (1983): ЛІІ = (пл.кл.+мієл.+юн.+пал.+сегм.):

(лімф.+мон.+еоз.+баз.), де мієл. – мієлоцити, юн.- юні, пал. – паличкоядерні, сегм.-

сегментоядерні нейтрофіли, пл.кл. – плазматичні клітини, еоз. – еозинофіли, лімф. –

лімфоцити, мон. – моноцити, баз. – базофіли. Нормальні значення ЛІІ складають

1,6±0,5 у.о..

Усі хворі були прооперовані. Абсолютними показаннями до оперативного

втручання у хворих була наявність запального інфільтрату з ознаками флюктуації.

Іноді, в сумнівних випадках, з діагностичною метою проводили пункцію

інфільтрату або ультразвукову діагностику.

Хірургічне втручання виконували в терміновому порядку, під загальною або

місцевою анестезією, з метою розкриття гнійного осередку, видалення

нежиттєздатних і некротизованих тканин і створення умов для адекватного

дренування. Гнійний осередок розкривали декількома або одним адекватним за

розміром розрізом. Розплавлену, просочену гноєм жирову клітковину висікали до

здорових тканин. Ступінь життєздатності тканин під час операції визначали на

підставі клінічних ознак: наявність видимої деструкції тканин, зміна їх кольору,

просочування гнійним ексудатом, відсутність або наявність блиску чутливістю

тканини. Достовірною ознакою життєздатності тканин була їх кровоточивість,

характерний тканин.

Після проведеного оперативного втручання, якщо процес локалізувався на

кінцівках, для створення спокою в ділянці рани, зменшення болей та профілактики

розвитку нервово-трофічних розладів виконували імобілізацію кінцівки.

38

Місцево використовували сучасні антисептичні розчини та лікувальні пов'язки

з мазями що містили антисепткики на гідрофільній основі в залежності від фаз

ранового процесу.

В комплекс лікування гнійно-запальних процесів також включали

антибактеріальну терапію (з урахуванням чутливості мікрофлори рани),

імунотерапію, з використанням засобів активної та пасивної імунізації або

імуномодуляторів, дезінтоксикаційну та протизапальну терапію з використанням

інфузійних розчинів дезінтоксикаційної дії та симптоматичну терапію (адекватне

знеболення, корекція водно-сольового та кислотно-лужного балансу та інших

порушень гомеостазу). Комплекс лікувальних заходів доповнювали

фізіотерапевтичними методами (гіпербарична оксигенація, обробка ран

низькоенергетичним лазером, магнітотерапію).

Усі хворі були розподілені на 4 групи. Першу групу склали 32 хворих у яких

лікування проводили за загальноприйнятою вищеописаною методикою. Другу групу

склали 43 хворих, яким до комплексного лікування додавали комбіновану

бактеріофаголіпосомальну терапію (БЛТ) за розробленою нами методикою (патент

України на корисну модель № 102772), яка включала використання

фосфатиділхолінового ліпосомального препарату вітчизняного виробництва

«Ліпін», який вводили внутрішньовенно крапельно в дозі 500 мг на 50 мл

ізотонічного розчину натрію хлориду 1 раз на добу протягом 5-7 діб та місцевого

комбінованого використання бактеріофагів та ліпосом шляхом додаткового

введення в ділянку рани на 5-6 годин серветки або турунди змоченої у

бактеріофаголіпосомальну суміш, яку виготовляли безпосередньо перед її

застосуванням, шляхом змішування та інтенсивного струшування в шутель-камері

упродовж 30 хвилин 20 мл піобактеріофагу полівалентного очищеного та 500 мг

ліпосомального препарату ліпін в 50 мл 0,9% розчину натрію хлориду, до утворення

однорідної суспензії - 2 рази на добу, упродовж 10-14 діб. Третю групу склали 35

хворих, у яких була виявлена алергічна реакція до антибіотиків, тому в їх лікуванні

останні не використовували, а до комплексного лікування додавали БЛТ за

описаною вище методикою. Та четверту групу (порівняння) склали 23 хворих у яких

39

була алергічна реакція до антибіотиків та які отримували лише загальноприйняте

лікування (без антибіотиків).

Усі групи хворих були репрезентативні за віком, статтю, локалізаціями

патологічних вогнищ, об’ємами оперативних втручань, супутньою патологією.

2.3 Біохімічні методи дослідження

Біохімічні дослідження в клінічних спостереженнях проводили на базі

клініко-діагностичної лабораторії Полтавської центральної районної клінічної

лікарні. Визначали рівень С-реактивного білку та фібриногену в сироватці крові за

стандартними методиками.

2.4 Мікробіологічні методи дослідження

Мікробіологічні дослідження в експерименті та клініці проводили

уніфікованими методами на базі клініко-діагностичної лабораторії Полтавської

обласної клінічної інфекційної лікарні. Посів матеріалу здійснювали на

пластинчатий м’ясо-пептонний агар (МПА), кров’яний агар, середовище Ендо,

жовточно-сольовий агар. Засіяні середовища термостатували при 370С протягом 18-

24 годин. При наявності росту проводили пересів окремих колоній на скошений

МПА з метою їх подальшої ідентифікації.

Проводили визначення чутливості виділених штамів мікроорганізмів до

антибіотиків та до бактеріофагів методом дифузії в агар з використанням

стандартних дисків.

Паралельно виділенню та ідентифікації чистої культури збудників

гнійно-запальних процесів проводили підрахунок кількості колонієутворюючих

одиниць в досліджуваному матеріалі з метою визначення швидкості деконтамінації

гнійних ран.

40

2.5 Цитологічні методи дослідження

Цитологічне дослідження ексудату ран в експерименті та клініці проводили на

базі кафедри гістології, цитології та ембріології ВДНЗУ “УМСА” методом мазків-

відбитків за оригінальною методикою М.П.Покровської та М.С.Макарова (1942) в

модифікації Д.М.Штейнберга (1948). Стерильним предметним склом робили

відбиток з поверхні рани, підсушували на повітрі, фіксували в етиловому спирті

протягом 15 хвилин. Після фіксації препарат фарбували барвником Романовського-

Гімзе протягом 10-15хв, потім промивали водою й сушили на повітрі.

За допомогою мікроскопу "Біолам Р11" з цифровою камерою Levenhuk C510

NG 5.0MP та компьютерної програми для морфометричних досліджень J

MicroVision v 1.2.7 (Швейцарія) визначали кількісний та якісний склад клітинних

елементів - нейтрофільних гранулоцитів (кількість, наявність ознак дегенерації чи

без них), лімфоцитів, макрофагів, фібробластів, полібластів в перерахунку на 200

клітин, їх процентне взаємовідношення; характер фагоцитозу ( завершений

фагоцитоз – повне знешкодження поглинених мікробів переважна більшість яких

знаходилась внутрішньоклітинно в різних фазах переварювання; незавершений

фагоцитоз – велика кількість мікробів знаходилась як поза так і

внутрішньоклітинно, але лише в початковій фазі переварювання; дегенеративний

фагоцитоз – коли в нейтрофільних гранулоцитах визначалась велика кількість

мікробних тіл, висока вірулентність яких обумовлювала загибель фагоцитів;

цитологічна картина представлена великою кількістю мікроорганізмів, розміщених

позаклітинно та безліч загиблих нейтрофілів); фагоцитарну активність (ФА):

(процент фагоцитуючих нейтрофільних гранулоцитів), вираховували за формулою:

ФА= кількість фагоцитуючих нейтрофілів в полі зору / загальна кількість

нейтрофілів в полі зору х 100; фагоцитарний індекс – середню кількість поглинених

мікроорганізмів кожним фагоцитуючим нейтрофілом; мікрофлору – вид (коки або

палички), фагоцитована, або нефагоцитована; ступінь мікробної забрудненості.

41

Результати представляли у вигляді «-» - мікрофлора не визначалась; «+ » -

одиничні мікроби в різних місцях препарату; «++» - нечисленні розрізнені мікроби

в більшості полях зору; «+++» - численна кількість мікробів, що локалізувались у

вигляді скупчень або рівномірно покривали весь препарат. Кількість нейтрофільних

гранулоцитів: «+» - розрізнені нейтрофільні гранулоцити по 5-10 в полях зору; «+ +»

- окремі невеликі скупчення клітин в різних місцях препарату; «+ + +» - значне

скупчення клітин в різних місцях препарату; «+ + + +» - скупчення по всьому

препарату маси лейкоцитів, розглянути їх окремо не вдавалось.

Оцінку отриманих цитограм проводили по наступних типах: I тип –

некротичний. Він характеризувався повною клітинною ареактивністю. Препарат

складався із детриту та залишків зруйнованих нейтрофілів. Велика кількість

мікроорганізмів розташовувалась позаклітинно. II тип – деструктивно-запальний.

Спостерігались незначні ознаки запальної реакції. У препараті містилась велика

кількість мікроорганізмів і нейтрофілів, останні - в стані дегенерації й деструкції у

вигляді каріопікнозу, каріорексису, цитолізу. З’являлись ознаки фагоцитарної

активності нейтрофілів, про що свідчили внутрішньоклітинне розташування частини

мікробів. III тип – запальний. Нейтрофіли середнього ступеня збереженості

складали 85-90%. Від 8% до 12% клітинного складу припадало на долю макрофагів і

полібластів. Мікроби, частіше в помірній кількості, розташовувались

внутрішньоклітинно. Вказані типи цитограм характеризували першу фазу перебігу

ранового процесу – фазу запалення. IV тип цитограми (запально-регенеративний) і

V тип (регенеративно-запальний) – в залежності від переваги того чи іншого

компоненту . Число нейтрофілів зменшувалось до 60-70%. 25-30% клітин складали

недиференційовані полібласти, а також макрофаги, збільшення числа яких на 5-10%

характеризувало процес очищення рани. Мікроорганізми виявлялись в невеликій

кількості в стані активного фагоцитозу. VI тип цитограми – регенеративний. Він

характеризував перебіг другої фази ранового процесу. Різко переважали молоді

клітини: про- і фібробласти, макрофаги, ендотелій, полібласти. Вміст нейтрофілів

знижувався до 40-50%.

42

2.6 Патоморфологічні методи дослідження

З метою контролю перебігу ранового процесу нами проведено

патоморфологічне дослідження шматочків тканин з ділянки рани

експериментальних тварин. Обробку, проводку і вивчення матеріалу проводили на

базі Полтавського обласного патологоанатомічного бюро по загальноприйнятій

методиці Г.А. Меркулова (1969): шматочки м'яких тканин з ділянки рани фіксували

у 10%-му розчині нейтрального забуференого формаліну, виконували

зневоднювання у висхідній батареї спиртів, після чого відбувалася заливка у

парафін. На санному мікротомі робили зрізи товщиною 5-6 мікрометрів.

Гістологічні зрізи з оглядовою метою фарбували гематоксиліном і еозином, після

чого вивчали за допомогою мікроскопу Carl Zeis Axiostar Plus.

2.7 Планіметричні методи дослідження

Швидкість епітелізації вимірювали планіметричним методом з розрахунком

індексу Л.Н. Попової (1942), який базується на зміні площі ранової поверхні за

одиницю часу. Відсоток зменшення площі рани за добу вимірювали за формулою:

де:

S – площа рани при попередньому вимірюванні;

Sn – площа рани при даному вимірюванні;

t – кількість діб між вимірюваннями.

2.8 Статистичні методи дослідження

Застосовували наступні методи статистичного аналізу. Перевірку

нормальності розподілення кількісних ознак - за допомогою критерію Шапіро-

Вілка. Перевірку рівності генеральних дисперсій - за допомогою критерію Фішера.

43

Порівняння двох незалежних груп з кількісними ознаками при умові нормального

(Гауссового) розподілення ознак у групах ( при р>0,05 за критерієм Шапіро-Вілка)

та однаковій дисперсії обох груп ( при р<0,05 за критерієм Фішера) - за допомогою

класичного t-критерію Ст'юдента для незалежних груп. При розподіленні ознак

відмінного від нормального у групах та/або при наявності груп з різними

дисперсіями - використовували непараметричний критерій Манна-VIтні.

Порівняння двох залежних груп при нормальному розподіленні ознак – за

допомогою t-критерію Ст'юдента для залежних груп. При розподіленні ознак

відмінного від нормального хоча б в одній із груп – за допомогою критерію

Вілкоксона. При порівнянні трьох незалежних груп з нормальним розподіленням

ознак та рівними дисперсіями використовували параметричний однофакторний

аналіз варіацій (ANOVA) (від англ. – Аnalis of Variance) і при наявності різниць між

групами (при р<0,05) – попарне зрівняння двох груп методом апостеріорного

порівняння середніх значень двох груп за допомогою критерію Шеффе. При

порівнянні трьох незалежних груп з розподіленням ознак відмінного від

нормального та/або з різними дисперсіями використовували ранговий аналіз

варіацій (ANOVA) по Краскелу-Уоллісу і при наявності різниць між групами (при

р<0,05) – попарне порівняння груп з використанням непараметричного тесту Манна-

VIтні та поправки Бонефроні. При порівнянні трьох залежних груп незалежно від

виду розподілення ознак використовували ранговий дисперсійний аналіз (ANOVA)

по Фрідмену і при наявності різниць між групами (при р<0,05) – попарне порівняння

груп з використанням непараметричного тесту Вілкоксона та поправкою Бонефроні.

Порівняння двох груп з якісними ознаками – за допомогою критерію χ2 (хі-

квадрат). Залежність залежної змінної від декількох незалежних визначали за

допомогою методів логістичного регресійного аналізу.

Вибіркові параметри в тексті та таблицях представляли у вигляді: n - об'єм

аналізуємої вибірки, р – досягнутий рівень статистичної значимості. При

нормальному розподіленні ознак у виборці описові статистичні данні наводили у

вигляді: М±σ (де M – середнє, σ – стандартне (середньоквадратичне) відхилення),

при розподіленні ознак у виборці відмінного від нормального - у вигляді: Ме (МКР)

44

(де Ме – медіана, МКР- міжквартильний розмах). Критичне значення рівня

значимості приймали рівним 5%.

Статистична обробка одержаних результатів проводилась за допомогою

пакетів прикладних програм STATISTICA 13 (StatSoft), SPSS for Windows 16,0

(SPSS inc.) на персональному комп’ютері.

45

РОЗДІЛ 3

КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ЗАПАЛЬНО - ГНІЙНИХ

УРАЖЕНЬ М'ЯКИХ ТКАНИН В ЕКСПЕРИМЕНТІ

Відтворена модель запально - гнійного ранового процесу. Рани тварин на

першу добу ранозагоєння були покриті згортками крові, фібрином, під якими

визначались гнійні виділення та некротично змінені підлеглі тканини. М'які тканини

навколо рани були набряклі та підняті над загальним рівнем шкіри (рис. 3.1).

Рис. 3.1 Загальний вид рани експериментальної тварини №2 з групи

порівняння на 1-у добу ранозагоєння.

Для контролю за перебігом ранозагоєння та розробки схем комплексного

лікування нами проведені наступні дослідження: цитологічні, патоморфологічні,

мікробіологічні, планіметричні.

46

3.1 Динаміка цитологічних змін ранового процесу

При вивченні цитограм гнійних ран дослідних груп та групи порівняння на 1-у

добу перебігу ранового процесу статистично значимої різниці між вказаними

групами не зафіксовано. В мазках - відбитках визначались: нейтрофільні

гранулоцити – 95.85 ± 2,61%, з них – 77,37% ± 6.9% були з ознаками дегенерації або

у вигляді детриту та 24,18 ± 7,1% – в стані фагоцитозу. Макрофаги – 2,3 ± 1,1%,

лімфоцити – 2,29% ± 0.91% (табл. 3.1-3.2). Фагоцитарна активність лейкоцитів

становила 22,9 ± 4,38%. Фагоцитарний індекс – 1,35±0.26 (табл. 3.3). Мікрофлора

була представлена коками, диплококами та паличками, в 62.5% - у вигляді

численної кількості мікробів, що локалізувались у вигляді скупчень або рівномірно

покривали весь препарат та в 37.5% - у вигляді нечисленних розрізнених мікробів у

більшості полях зору (табл. 3.4). Фагоцитоз був дегенеративним - в 91.65%,

незавершеним - в 8.35% (табл. 3.5). Тип цитограм: некротичний - в 43.75% та

деструктивно-запальний – в 56,25% (табл. 3.6), (рис. 3.2).

Рис. 3.2 Цитограма мазка-відбитка з рани експериментальної тварини на 1

добу. Некротичний тип цитограми. Забарвлення за Романовським-Гімза. Зб.× 630:

1 – клітинний детрит;

2 – мікроорганізми;

3 – еритроцити;

4 – зруйновані нейтрофільні гранулоцити.

47

Таблиця 3.1

Цитограма гнійних ран тварин на 1-у добу ранозагоєння (М±σ )

Групи тварин

Клітинний склад (%)

Нейтрофільні

гранулоцити Лімфо

цити

Макро

фаги

Полі

бласти

Фібро

бласти Усі

форми

Дестру

ктивні

Фагоц

итуючі

Дослідна

група

№1 96,08±

2,01

77,02±

7,3

24,3±

7,4

2,31±

1,11

2,32±

1,08 0 0

№2 95,91±

2,98

77,2±6,

8

24,2±7

,1

2,28±

1,01

2,29±

0,99 0 0

№3 95,61±

2,4

77,25±

7,2

24,25±

6,8

2,29±

1,02

2,28±

0,88 0 0

Група

порівняння

95,78±

2,79

78,01±

6,65

23,98±

6,4

2,32±

1,2

2,29±

0,88 0 0

р* 0,961 0,941 0,941 0,893 0,961 - -

р**

а 0,714 0,905 0,905 0,905 1,0

b 0,699 0,818 0,818 0,699 0,699

c 0,818 0,589 0,589 0,818 0,937

d 0,380 1,0 1,0 0,548 0,548

e 0,937 0,818 0,818 0,937 1,0

f 0,714 0,905 0,905 0,548 0,905

Примітки:

* - для критерію Краскела-Уолліса;

** - для критерію Манна-Уїтні;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння.

Таблиця 3.2

Ступінь нейтрофілії ран тварин на 1-у добу ранозагоєння

Групи тварин Кількість нейтрофільних гранулоцитів (%)

р «++++» «+++» «++» «+»

Дослідна

група

№1 25 75 - - 0,740a

1,0b

1,0c

№2 33,3 58,3 8,3 -

№3 33,3 66,7 - -

48

Продовж. табл. 3.2

Групи тварин

Кількість нейтрофільних гранулоцитів (%)

р

«++++» «+++» «++» «+»

Група

порівняння

41,7

50

8,3

-

0,740d

1,0e

0,740f

Примітки:

«+» - розрізнені нейтрофільні гранулоцити по 5-10 в полях зору;

«+ +» - окремі невеликі скупчення клітин в різних місцях препарату;

«+ + +» - значне скупчення клітин в різних місцях препарату;

«+ + + +» - скупчення по всьому препарату маси лейкоцитів;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння.

Таблиця 3.3

Динаміка фагоцитарної активності та фагоцитарного індексу

на 1-у добу ранозагоєння (М±σ)

Групи тварин Фагоцитарна

активність (%)

Фагоцитарний індекс

(у.о.)

Дослідна група

№1 23,17 ± 7,2 1,3±0,32

№2 23,38 ± 3,4 1,4±0,22

№3 22,1 ± 2,7 1,4±0,24

Група порівняння 22,8 ± 2,4 1,3±0,23

р* 0,941 0,948

р**

0,904a

0,818b

0,588c

1,0d

0,818e

0,904f

0,714a

0,818b

0,699c

0,904d

0,937e

1,0f

Примітки:

* - для критерію Краскела-Уолліса;

** - для критерію Манна-Уїтні;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

49

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння.

Таблиця 3.4

Ступінь мікробної забрудненості ран тварин на 1-у добу ранозагоєння

Групи тварин Ступінь мікробної забрудненості (%)

р «+++» «++» «+» «-»

Дослідна

група

№1 66,7 33,3 - - 0,256a

1,0b

0,248c

0,133d

0,558e

1,0f

№2 66,7 33,3 - -

№3 58,3 41,7 - -

Група порівняння 58,3 41,7 - -

Примітки:

«-» - мікрофлора не визначається;

«+ » - одиничні мікроби в різних місцях препарату;

«++» - нечисленні розрізнені мікроби в більшості полях зору;

«+++» - численна кількість мікробів, що локалізуються у вигляді

скупчень, або рівномірно покривають весь препарат;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння.

Таблиця 3.5

Типи цитограм гнійних ран тварин на 1-у добу ранозагоєння

Групи тварин Тип цитограм (%)

р

І ІІ ІІІ IV V VI

Дослідна

група

№1 58.3 41.7 - - - - 1,0a

0,505b

0,505c

0,570d

0.570e

1.0f

№2 33,3 66,67 - - - -

№3 41.7 58.3 - - - -

Група порівняння 41.7 58.3 - - - -

Примітки:

І - Некротичний тип цитограм;

ІІ - Деструктивно-запальний тип цитограм;

50

ІІІ - Запальний тип цитограм;

ІV - Запально-регенераторний тип цитограм;

V - Регенераторно-запальний тип цитограм;

VІ - Регенераторний тип цитограм;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Таблиця 3.6

Характер фагоцитозу ран тварин на 1-у добу ранозагоєння

Групи тварин Характер фагоцитозу (%)

р Завершений Незавершений Дегенеративний

Дослідна

група

№1

- -

100 1,0a

0,296b

0,121c

0,453d

0,505e

0,256f

№2

- 16.7 83.3

№3

- 16.7 83.3

Група

порівняння - - 100

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

На третю добу перебігу ранового процесу в цитограмах групи порівняння

визначались: нейтрофільні гранулоцити - 92,5 ± 3,3% (деструктивні форми - 68,3 ±

4,4%, фагоцитуючі - 31,7 ± 4,3%), тоді як в групі №1 – 86,48 ± 3,27% (р=0,047)

(деструктивні форми - 64,21 ± 5,14% (р=0,547), фагоцитуючі - 35,79 ± 5,11%

(р=0,547), групі №2 – 89,4± 2,61% (р=0,547) (деструктивні форми - 56,82 ± 4,21%

(р=0,023), фагоцитуючі - 43,18 ± 3,88% (р=0,023), групі №3 – 84,3 ± 2,3% (р=0,023)

(деструктивні форми - 58,6 ± 5,12% (р=0,023), фагоцитуючі - 41,4 ± 4,48% (р=0,023).

Лімфоцити в групі порівняння становили - 3,82 ± 1,24%, тоді як в групі №1 - 6,21 ±

51

1,18% (р=0,095), групі №2 – 4,2±1,25% (р=0,904), групі №3 – 6,8±1,2% (р=0,023).

Макрофаги в групі порівняння склали – 3,54 ± 1,68%, тоді як в групі №1 - 5,78 ± 1,28

(р=0,095), групі №2 – 4,4 ± 1,4% (р=0,547), групі №3 – 6,7 ± 1,3% (р=0,023).

Фібробласти в групі порівняння склали – 0,5 ± 0,3%, тоді як в групі №1– 1,04 ± 0,28

(р= 0,047), групі №2 – 0,9 ± 0,15% (р=0,166), групі №3 – 1,6 ± 0,3% (р=0,023) (табл.

3.7 -3.8).

Таблиця 3.7

Цитограма гнійних ран тварин на 3-ю добу ранозагоєння (М±σ )

Групи тварин

Клітинний склад (%)

Нейтрофільні

гранулоцити Лімфо

цити

Макро

фаги

Поліб

ласти

Фіброб

ласти Усі

форми

Дестру

ктивні

Фагоц

итуючі

Дослідна

група

№1 86,48±

3,27

64,21±

5,14

35,79±

5,11

6,21±

1,18

5,78±

1,28

1,01±

0,28

1,04±

0,28

№2 89,4±

2,61

56,82±

4,21

43,18±

3,88

4,2±

1,25

4,4±

1,4

0,96±

0,18

0,9±

0,15

№3 84,3±

2,3

58,6±

5,12

41,4±

4,48

6,8±1,

2

6,7±

1,3

1,35±0

,6

1,6±

0,3

Група

порівняння 92,5±

3,3

68,3±

4,4

31,7±

4,3

3,82±

1,24

3,54±

1,68

0,5±0,

3 0,5±0,3

р* 0,009 0,047 0,047 0,024 0,043 0,091 0,015

р**

a 0,047 0,547 0,547 0,095 0,095 0,166 0,047

b 0,041 0,093 0,093 0,064 0,179 0,484 0,309

c 0,179 0,240 0,240 0,588 0,588 0,393 0,240

d 0,547 0,023 0,023 0,904 0,547 0,261 0,166

e 0,009 1,0 1,0 0,015 0,026 0,132 0,026

f 0,023 0,023 0,023 0,023 0,023 0,095 0,023

Примітки:

* - для критерію Краскела-Уолліса;

** - для критерію Манна-Уїтні;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння.

52

Таблиця 3.8

Ступінь нейтрофілії ран тварин на 3-ю добу ранозагоєння

Групи тварин Кількість нейтрофільних гранулоцитів (%)

р «++++» «+++» «++» «+»

Дослідна група

№1 - 33,3 66,7 - 0,049a

0,248b

0,505c

0,067d

0,078e

0,034f

№2 - 41,7 58,3 -

№3 - 16,7 83,3 -

Група порівняння 66,7 33,33

-

-

Примітки:

«+» - розрізнені нейтрофільні гранулоцити по 5-10 в полях зору;

«+ +» - окремі невеликі скупчення клітин в різних місцях препарату;

«+ + +» - значне скупчення клітин в різних місцях препарату;

«+ + + +» - скупчення по всьому препарату маси лейкоцитів;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння.

Фагоцитарна активність лейкоцитів групи порівняння становила -

32,49±4,57%, тоді як в групі №1 - 36,66±5,24% (р=0,547), групі №2 – 42,22±4,23%

(р=0,024), групі №3 – 42,11±5,38% (р=0,024). Фагоцитарний індекс в групі

порівняння становив – 2,0±0,4 у.о., тоді як в групі №1– 2,4±0,9 у.о. (р=0,047), групі

№2 – 2,6±0,89 у.о. (р=1,0), групі №3 –3,75±0,25у.о. (р=0,024) (табл. 3.9).

Таблиця 3.9

Динаміка фагоцитарної активності та фагоцитарного індексу

на 3-ю добу ранозагоєння (М±σ)

Групи тварин Фагоцитарна

активність (%)

Фагоцитарний

індекс (у.о.)

Дослідна група

№1 36,66±5,24 2,4±0,9

№2 42,22±4,23 2,6±0,89

№3 42,11±5,38 3,75±0,25

53

Продовж. табл. 3.9

Групи тварин Фагоцитарна

активність (%)

Фагоцитарний

індекс (у.о.)

Група порівняння 32,49±4,57 2,0±0,4

р* 0,047 0,010

р**

0,547a

0,093b

0,240c

0,024d

1,0e

0,024f

0,047a

0,132b

0,240c

1,0d

0,026e

0,024f

Примітки:

* - для критерію Краскела-Уолліса;

** - для критерію Манна-Уїтні;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння.

Фагоцитоз в групі порівняння був незавершений в 33,3% та дегенеративний в

66,7%, тоді як в групі №1 - незавершений в 83,3% та дегенеративний в 16,7%

(0,133), групі №2 - незавершений в 66,67% та дегенеративний в 33,33% (0,342), групі

№3 - незавершений в 91,7% та дегенеративний – 8,3% (р=0,023) (табл. 3.10).

Таблиця 3.10

Характер фагоцитозу ран тварин на 3-ю добу ранозагоєння

Групи тварин Характер фагоцитозу (%)

р Завершений Незавершений Дегенеративний

Дослідна

група

№1 - 83,33 16,7 0,133a

0,505b

0,296c

0,342d

0,121e

0,023f

№2 - 66,7 33,3

№3 - 91,7 8,3

Група порівняння - 33,3 66,7

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

54

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Мікрофлора в усіх групах була представлена коками та паличками: в групі

порівняння - у вигляді нечисленних розрізнених мікробів в більшості полях зору –

3,33% та у вигляді численної кількості мікробів, які рівномірно покривали весь

препарат – 66,7%, тоді як в групі №1 - у вигляді нечисленних розрізнених мікробів

в більшості полях зору – 75% та у вигляді численної кількості мікробів, які

рівномірно покривали весь препарат – 25% (р=0,133), групі №2 - у вигляді

нечисленних розрізнених мікробів в більшості полях зору – 66,7% та у вигляді

численної кількості мікробів, які рівномірно покривали весь препарат – 33,3%

(р=0,342), групі №3 - у вигляді нечисленних розрізнених мікробів в більшості полях

зору – 83,33% та у вигляді одиничних мікробів в різних місцях препарату – 16,7%

(р=0,072) (табл. 3.11).

Таблиця 3.11

Ступінь мікробної забрудненості ран тварин на 3-ю добу ранозагоєння

Групи тварин Ступінь мікробної забрудненості (%)

р «+++» «++» «+» «-»

Дослідна

група

№1 25 75 - -

0,133a

0,505b

0,367c

0,342d

0,211e

0,072f

№2 33,3 66,7 - -

№3 - 83,33 16,7 -

Група порівняння 66,7 33,3 - -

Примітки:

«-» - мікрофлора не визначається;

«+ » - одиничні мікроби в різних місцях препарату;

«++» - нечисленні розрізнені мікроби в більшості полях зору;

«+++» - численна кількість мікробів, що локалізуються у вигляді

скупчень, або рівномірно покривають весь препарат;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

55

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння.

Тип цитограм в групі порівняння визначався як запальний - в 33,3%,

деструктивно-запальний – в 66,7% (рис. 3.3), тоді як в групі №1 запальний тип

цитограм визначався в 16,7%, деструктивно-запальний – в 83,3% (р=0,570), в групі

№2 запальний тип цитограм визначався в 33,3%, деструктивно-запальний – в 66,7%

(р=1,0), в дослідній групі №3 в 100% визначався запальний тип цитограм (р=0,023)

(табл. 3.12), (рис. 3.4).

Таблиця 3.12

Типи цитограм гнійних ран тварин на 3-ю добу ранозагоєння

Групи тварин Тип цитограм (%)

р

І ІІ ІІІ IV V VI

Дослідна

група

№1 - 83,3 16,7 - - - 0,570a

0,505b

0,003c

1,0d

0,014e

0,023f

№2 - 66,7 33,3 - - -

№3 - - 100 - - -

Група

порівняння - 66,7 33,3 - - -

Примітки:

І-Некротичний тип цитограм;

ІІ-Деструктивно-запальний тип цитограм;

ІІІ-Запальний тип цитограм;

IV- Запально-регенераторний тип цитограм;

V-Регенераторно-запальний тип цитограм;

VI-Регенераторний тип цитограм;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

56

Рис. 3.3 Цитограма мазка-відбитка з рани експериментальної тварини №3

групи порівняння на 3-ю добу. Деструктивно-запальний тип цитограми. Забарвлення

за Романовським-Гімза. Зб.× 630:

1 – еритроцит;

2 – зруйновані нейтрофільні гранулоцити;

3 – макрофаги;

4 – лімфоцити;

5 – мікроорганізми;

6 – фагоцитуючі нейтрофільні гранулоцити.

Рис. 3.4 Цитограма мазка-відбитка з рани експериментальної тварини №2

дослідної групи №3 на 3 добу. Запальний тип цитограми. Забарвлення за

Романовським-Гімза. Зб.× 630:

1 – нейтрофільні гранулоцити;

57

2 – мікроорганізми (внутрішньоклітинне розташування);

3 – макрофаг;

4 – еритроцити.

Таким чином, на третю добу ранозагоєння в усіх групах тварин відбувається

поступове зменшення кількості нейтрофільних гранулоцитів та їх деструктивних

форм зі збільшенням їх фагоцитуючих форм, зростає кількість макрофагів,

фібробластів, лімфоцитів, ступінь фагоцитарної активності та фагоцитарного

індексу, спостерігається поступовий перехід від дегенеративного до незавершеного

фагоцитозу та від некротичного типу цитограм до деструктивно-запального та

запального типу, зменшення кількості мікроорганізмів. У порівнянні з групою

порівняння - використання стандартної медикаментозної терапії (група №1)

призводить до статистично значимого зменшення кількості нейтрофільних

гранулоцитів, збільшення кількості фібробластів та фагоцитарного індексу.

Використання в місцевому комплексному лікуванні бактеріофагів (група №2) - до

зменшення кількості деструктивних форм нейтрофільних гранулоцитів, збільшення

їх фагоцитуючих форм. А використання комбінації бактеріофагів та ліпосом (група

№3) - до зменшення кількості нейтрофільних гранулоцитів та їх деструктивних

форм, збільшення кількості фагоцитуючих форм нейтрофільних гранулоцитів,

лімфоцитів, макрофагів та фібробластів, фагоцитарної активності та фагоцитарного

індексу, зростання кількості незавершеного фагоцитозу та запального типу

цитограм.

На сьому добу перебігу ранозагоєння в цитограмах групи порівняння

визначались: нейтрофільні гранулоцити - 83,3 ± 3,6% (деструктивні форми - 46,1 ±

4,3%, фагоцитуючі - 53,9 ± 3,8%), тоді як в групі №1 – 66,9 ± 4,8% (р=0,047)

(деструктивні форми - 31,8 ± 3,6 % (р=0,024), фагоцитуючі - 68,2 ± 3,2 % (р=0,024),

групі №2 – 68,4± 2,2% (р=0,024) (деструктивні форми - 32,3 ± 4,2% (р=0,024),

фагоцитуючі - 67,7 ± 4,1% (р=0,024), групі №3 – 64,68 ± 4,2% (р=0,024)

(деструктивні форми - 30,4 ± 3,8% (р=0,024), фагоцитуючі - 69,6 ± 3,7% (р=0,024)).

Лімфоцити в групі порівняння склали - 5,21 ± 0,21%, тоді як в групі №1 -5,6 ± 0,62%

(р=0,548), групі №2– 6,2±0,6% (р=0,095), групі №3 - 5,45 ± 0,78% (р=0,548).

58

Макрофаги в групі порівняння склали – 3,5 ± 1,4%, тоді як в групі №1 - 8,2 ± 2,1

(р=0,024), групі №2 – 8,4 ± 1,4% (р=0,024), групі №3 – 8,8 ± 1,6% (р=0,024).

Фібробласти в групі порівняння склали – 4,4 ± 1,21%, тоді як в групі №1– 8,8 ± 2,1%

(р= 0,024), групі №2 – 7,8 ± 1,2% (р=0,024), групі №3 – 9,1 ± 1,4% (р=0,024).

Полібласти в групі порівняння склали - 4,01 ± 1,1%, тоді як в групі №1 – 9,1 ± 2,8

(р=0,047), групі №2 – 6,2 ± 2,2 (р=0,261), групі №3 –9,2 ± 2,8% (р=0,095) (табл. 3.13-

3.14).

Таблиця 3.13

Цитограма гнійних ран тварин на 7-у добу ранозагоєння (М±σ )

Групи тварин

Клітинний склад

Нейтрофільні

гранулоцити Лімфо

цити

Макро

фаги

Поліб

ласти

Фіброб

ласти Усі

форми

Дестру

ктивні

Фагоц

итуючі

Дослідна

група

№1 66,9±

4,8

31,8±

3,6

68,2±

3,2

5,6±

0,62

8,2±

2,1

9,1±

2,8

8,8±

2,1

№2 68,4±

2,2

32,3±

4,2

67,7±

4,1

6,2±

0,6

8,4±

1,4

6,2±

2,2

7,8±

1,2

№3 64,68±

4,2

30,4±

3,8

69,6±

3,7

5,45±

0,78

8,8±

1,6

9,2±

2,8

9,1±

1,4

Група

порівняння 83,3±

3,6

46,1±

4,3

53,9±

3,8

5,21±

0,21

3,5±

1,4

4,01±

1,1

4,4±

1,21

р* 0,022 0,043 0,043 0,387 0,043 0,07 0,034

р**

a 0,024 0,024 0,024 0,548 0,024 0,047 0,024

b 0,309 0,937 0,937 0,394 1,0 0,132 0,394

c 0,699 0,589 0,589 0,937 0,485 0,818 0,818

d 0,024 0,024 0,024 0,095 0,024 0,261 0,024

e 0,093 0,309 0,309 0,309 0,394 0,093 0,240

f 0,024 0,024 0,024 0,548 0,024 0,095 0,024

Примітки:

* - для критерію Краскела-Уолліса;

** - для критерію Манна-Уїтні;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння.

59

Таблиця 3.14

Ступінь нейтрофілії ран тварин на 7-у добу ранозагоєння

Групи тварин Кількість нейтрофільних гранулоцитів (%)

р «++++» «+++» «++» «+»

Дослідна група

№1 - - 33,3 66,7 0,105a

0,248b

0,505c

0,223d

0,078e

0,049f

№2 - - 66,7 33,3

№3 - - 16,7 83,3

Група порівняння -

33,3

66,7

-

Примітки:

«+» - розрізнені нейтрофільні гранулоцити по 5-10 в полях зору;

«+ +» - окремі невеликі скупчення клітин в різних місцях препарату;

«+ + +» - значне скупчення клітин в різних місцях препарату;

«+ + + +» - скупчення по всьому препарату маси лейкоцитів;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння.

Фагоцитарна активність лейкоцитів групи порівняння становила - 53,69±4,1%,

тоді як в групі №1 - 66,28±2,51% (р=0,024), групі №2 – 65,34±4,1% (р=0,024), групі

№3 – 68,49±3,15% (р=0,024). Фагоцитарний індекс в групі порівняння становив –

2,7±2,2 у.о., тоді як в групі №1– 3,7±2,8 у.о. (р=0,095), групі №2 – 3,5±2,6 у.о.

(р=0,167), групі №3 – 4±1,2 у.о. (р=0,047). (табл. 3.15).

Таблиця 3.15

Динаміка фагоцитарної активності та фагоцитарного індексу

на 7-у добу ранозагоєння (М±σ)

Групи тварин Фагоцитарна

активність (%)

Фагоцитарний індекс

(у.о.)

Дослідна група

№1 66,28±2,51 3,7±2,8

№2 65,34±4,1 3,5±2,6

№3 68,49±3,15 4±1,2

60

Продовж. табл. 3.15

Групи тварин Фагоцитарна

активність (%)

Фагоцитарний індекс

(у.о.)

Група порівняння 53,69±4,1 2,7±2,2

р* 0,043 0,071

р**

0,024a

0,937b

0,588c

0,024d

0,309e

0,024f

0,095a

0,699b

0,699c

0,167d

0,393e

0,047f

Примітки:

* - для критерію Краскела-Уолліса;

** - для критерію Манна-Уїтні;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння.

Фагоцитоз у групі порівняння був незавершений – в 66,7%, дегенеративний –

в 33,3 %, тоді як в групі №1 - незавершений – в 16,7%, завершений – в 83,3 %

(0,034), групі №2 - незавершений – в 33,3%, завершений – в 66,7 % (0,049), групі №3

- завершений в 100% (0,011) (табл. 3.16).

Таблиця 3.16

Характер фагоцитозу ран тварин на 7-у добу ранозагоєння

Групи тварин Характер фагоцитозу (%)

р Завершений Незавершений Дегенеративний

Дослідна

група

№1 83,3 16,7 - 0,034a

0,505b

0,296c

0,049d

0,123e

0,011f

№2 66,7 33,3 -

№3 100 - -

Група порівняння - 66,7 33,3

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

61

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Мікрофлора у всіх групах була представлена коками та паличками: у групі

порівняння - у вигляді поодиноких мікроорганізмів в різних місцях препарату –

33,3% та у вигляді нечисленних розрізнених мікробів в більшості полях зору –

66,7%, тоді як в групі №1 - у вигляді поодиноких мікроорганізмів в різних

місцях препарату – 66,7% та в 33,3% - не визначалась (р=0,105), групі №2 - у вигляді

поодиноких мікроорганізмів в різних місцях препарату – 66,7% та в 33,3% - не

визначалась (р=0,105), групі №3 - у вигляді поодиноких мікроорганізмів в різних

місцях препарату – 33,3% та в 66,7% - не визначалась (р=0,049) (табл. 3.17).

Таблиця 3.17

Ступінь мікробної забрудненості ран тварин на 7-у добу ранозагоєння

Групи тварин Ступінь мікробної забрудненості (%)

р «+++» «++» «+» «-»

Дослідна

група

№1 - - 66,7 33,3 0,105a

1,0b

0,248c

0,105d

0,248e

0,049f

№2 - - 66,7 33,3

№3 - - 33,3 66,7

Група порівняння - 66,7 33,3 -

Примітка:

«-» - мікрофлора не визначається;

«+ » - одиничні мікроби в різних місцях препарату;

«++» - нечисленні розрізнені мікроби в більшості полях зору;

«+++» - численна кількість мікробів, що локалізуються у вигляді

скупчень, або рівномірно покривають весь препарат;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння.

Тип цитограм у групі порівняння визначався як запальний - в 66,67 %,

запально - регенеративний – в 33,33% (рис. 3.5), тоді як в групі №1 запально-

62

регенеративний - в 33,33% та регенеративно – запальний – в 66,67% (р=0,049), в

групі №2 запально-регенеративний - в 25% та регенеративно – запальний – в 75%

(р=0,049), в групі №3 запально-регенеративний - в 25% та регенеративно –

запальний – в 75% (р=0,049) (табл. 3.18), (рис. 3.6).

Таблиця 3.18

Типи цитограм гнійних ран тварин на 7-у добу ранозагоєння

Групи тварин Тип цитограм (%)

р

І ІІ ІІІ IV V VI

Дослідна

група

№1 - - - 33,3 66,7 - 0,049a

0,248b

0.248c

0,067d

1,0e

0,049f

№2 - - - 25 75 -

№3 - - - 25 75 -

Група

порівняння - - 66,7 33,3 - -

Примітки:

І-Некротичний тип цитограм;

ІІ-Деструктивно-запальний тип цитограм;

ІІІ-Запальний тип цитограм;

IV- Запально-регенераторний тип цитограм;

V-Регенераторно-запальний тип цитограм;

VI-Регенераторний тип цитограм;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Таким чином, на сьому добу ранозагоєння в усіх групах тварин відбувається

подальше зменшення кількості нейтрофільних гранулоцитів та їх деструктивних

форм зі збільшенням їх фагоцитуючих форм, збільшення кількості макрофагів,

фібробластів, зростання фагоцитарної активності та фагоцитарного індексу,

зменшення кількості мікроорганізмів та деструктивних типів цитограм у порівнянні

з їх вихідними значеннями.

63

Рис. 3.5 Цитограма мазка-відбитка з рани експериментальної тварини №2

групи порівняння на 7 добу. Запальний тип цитограми. Забарвлення за

Романовським-Гімза. Зб.× 630:

1 – нейтрофільні гранулоцити;

2 – мікроорганізми (внутрішньоклітинне розташування);

3 – макрофаг;

4 – полібласти.

В дослідних групах, у порівнянні з групою порівняння, відбувається

статистично значиме зменшення кількості нейтрофільних гранулоцитів та їх

деструктивних форм, збільшення фагоцитуючих форм нейтрофільних гранулоцитів,

зростання кількості макрофагів та фібробластів, фагоцитарної активності,

фагоцитарного індексу (лише в групі №3), регенеративно – запального типу

цитограм (окрім групи №2) та завершеного фагоцитозу. Статистично значимих

переваг при порівнянні показників цитограм між дослідними групами не

зафіксовано.

64

Рис. 3.6 Цитограма мазка-відбитка з рани експериментальної тварини №2

дослідної групи №3 на 7 добу. Запально-регенераторний тип цитограми.

Забарвлення за Романовським-Гімза. Зб.× 630:

1 – макрофаг;

2 – фібробласти.

На чотирнадцяту добу ранозагоєння у цитограмах групи порівняння

спостерігали: нейтрофільні гранулоцити - 59,8 ± 2,1 % (деструктивні форми - 6,7 ±

1,4%, фагоцитуючі – 55,1 ± 2,1 %, тоді як в групі №1 – 48,8 ± 0,85 % (р=0,024)

(деструктивні форми - 10,2 ± 1,2 % (р=0,024), фагоцитуючі – 64,9 ± 5,2 % (р=0,024),

групі №2 – 48,5 ± 2,4% (р=0,024) (деструктивні форми - 5,6 ± 1,2% (р=0,024),

фагоцитуючі - 60,2 ± 4,2% (р=0,024), групі №3 – 46,4 ± 3,2% (р=0,024) (деструктивні

форми – 6,1 ± 1,3% (р=0,024), фагоцитуючі – 63,21 ± 7,14 % (р=0,024). Лімфоцити в

групі порівняння склали – 4,6 ± 0,68%, тоді як в групі №1 - 3,4 ± 0,5% (р=0,548),

групі №2– 4,3±0,68% (р=0,095), групі №3 - 3,88 ± 0,68% (р=0,095). Макрофаги в

групі порівняння склали – 11,8 ± 1,7%, тоді як в групі №1 – 9,4 ± 0,7 (р=0,095), групі

№2 – 11,2 ± 2,1% (р=0,095), групі №3 – 11,24 ± 1,17% (р=0,095). Фібробласти в групі

порівняння склали – 14,4 ± 0,5%, тоді як в групі №1 – 19,1 ± 1,2% (р= 0,024), групі

№2 – 19,2 ± 3,8% (р=0,024), групі №3 – 21,1 ± 3,1% (р=0,024). Полібласти в групі

порівняння склали - 18,2 ± 4,2%, тоді як в групі №1 – 13,7 ± 0,6 (р=0,167), групі №2

– 16,8 ± 2,2 (р=0,024), групі №3 –17,4 ± 3,3% (р=0,166) (табл. 3.19-3.20).

65

Таблиця 3.19

Цитограма гнійних ран тварин на 14-у добу ранозагоєння (М±σ )

Групи тварин

Клітинний склад

Нейтрофільні

гранулоцити Лімфо

цити

Макро

фаги

Поліб

ласти

Фіброб

ласти Усі

форми

Дестру

ктивні

Фагоц

итуючі

Дослідна

група

№1 48,58±

0,85

10,2±

1,2

64,9±

5,2

3,4±

0,5 9,4±0,7

13,7±

0,6

19,1±

1,2

№2 48,5±

2,4

5,6±

1,2

60,2±

4,2

4,3±

0,68

11,2±

2,1

16,8±

2,2

19,2±

3,8

№3 46,4±

3,2

6,1±

1,3

63,2±

7,14

3,88±

0,68

11,24±

1,17

17,4±

3,3

21,1±

3,1

Група

порівняння 59,8±

2,1

6,7±

1,4

55,1±

2,1

4,6±

0,68

11,8±

1,7

18,2±

4,2

14,4±

0,5

р* 0,049 0,028 0,089 0,152 0,228 0,197 0,049

р**

a 0,024 0,024 0,048 0,548 0,095 0,167 0,024

b 1,0 0,485 0,699 0,309 0,589 0,699 0,937

c 0,589 0,132 0,394 0,179 0,589 0,589 0,309

d 0,024 0,024 0,167 0,095 0,095 0,024 0,024

e 0,699 0,589 0,240 0,699 1,0 0,394 0,937

f 0,024 0,024 0,047 0,095 0,095 0,166 0,024

Примітки:

* - для критерію Краскела-Уолліса;

** - для критерію Манна-Уїтні;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння.

Таблиця 3.20

Ступінь нейтрофілії ран тварин на 14-у добу ранозагоєння

Групи тварин Кількість нейтрофільних гранулоцитів (%)

р «++++» «+++» «++» «+»

Дослідна

група

№1 - - 16,7 83,3 0,570a

1,0b

0,296c

№2 - - 16,7 83,3

№3 - - - 100

66

Продовж. табл. 3.20

Групи тварин Кількість нейтрофільних гранулоцитів (%) р

«++++» «+++» «++» «+»

Група порівняння

- -

33,3

66,7 0,570d

0,296e

0,133f

Примітки:

«+» - розрізнені нейтрофільні гранулоцити по 5-10 в полях зору;

«+ +» - окремі невеликі скупчення клітин в різних місцях препарату;

«+ + +» - значне скупчення клітин в різних місцях препарату;

«+ + + +» - скупчення по всьому препарату маси лейкоцитів;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння.

Фагоцитарна активність лейкоцитів групи порівняння становила -

56,01±2,06%, тоді як в групі №1 61,12±6,32% (р=0,047), групі №2 – 60,16±5,27%

(р=0,167), групі №3 – 64,82±5,44% (р=0,047). Фагоцитарний індекс в групі

порівняння становив – 3,67±0,58 у.о., тоді як в групі №1– 3,72±0,23 у.о. (р=0,714),

групі №2 – 3,71±0,32 у.о. (р=0,714), групі №3 – 3,67±0,58 у.о. (р=0,547). ( табл. 3.21).

Таблиця 3.21

Динаміка фагоцитарної активності та фагоцитарного індексу

на 14-у добу ранозагоєння (М±σ)

Групи тварин Фагоцитарна

активність (%)

Фагоцитарний

індекс (у.о.)

Дослідна група

№1 61,12±6,32 3,72±0,23

№2 60,16±5,27 3,71±0,32

№3 64,82±5,44 3,88±0,56

Група порівняння 56,01±2,06 3,67±0,58

р* 0,089 0,603

67

Продовж. табл. 3.21

Групи тварин Фагоцитарна

активність (%)

Фагоцитарний

індекс (у.о.)

р**

0,047a

0,699b

0,393c

0,167d

0,240e

0,047f

0,714a

1,0b

0,699c

0,714d

0,699e

0,547f

Примітки:

* - для критерію Краскела-Уолліса;

** - для критерію Манна-Уїтні;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння.

Фагоцитоз в групі порівняння був незавершений – в 33,3% та завершений – в

66,7%, тоді як в групі №1 - незавершений – в 16,7% та завершений – в 83,3 %

(р=0,570), групі №2 - незавершений – в 16,7% та завершений – в 83,3 % (р=0,570),

групі №3 - завершений в 100% (0,133) (табл. 3.22).

Таблиця 3.22

Характер фагоцитозу ран тварин на 14-у добу ранозагоєння

Групи тварин Характер фагоцитозу (%)

р Завершений Незавершений Дегенеративний

Дослідна

група

№1 83,3 16,7 - 0,570a

1,0b

0,296c

0,570d

0,296e

0,133f

№2 83,3 16,7 -

№3 100 - -

Група порівняння 66,7 33,3 -

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

68

Мікрофлора в групі порівняння визначалась у вигляді поодиноких

мікроорганізмів в різних місцях препарату – 66,7% та в 33,3% - не визначалась, тоді

як в групі №1 - у вигляді поодиноких мікроорганізмів в різних місцях препарату –

16,7% та в 83,3% - не визначалась (р=0,133), групі №2 - у вигляді поодиноких

мікроорганізмів в різних місцях препарату – 16,7% та в 83,3% - не визначалась

(р=0,133), групі №3 - в 100% (р=0,023) мікрофлора не визначалась (табл. 3.23).

Таблиця 3.23

Ступінь мікробної забрудненості ран тварин на 14-у добу ранозагоєння

Групи тварин Ступінь мікробної забрудненості (%)

р «+++» «++» «+» «-»

Дослідна

група

№1 - - 16,7 83,3 0,133a

1,0b

0,296c

0,133d

0,296e

0,023f

№2 - - 16,7 83,3

№3 - - 100

Група порівняння - - 66,7 33,3

Примітки:

«-» - мікрофлора не визначається;

«+ » - одиничні мікроби в різних місцях препарату;

«++» - нечисленні розрізнені мікроби в більшості полях зору;

«+++» - численна кількість мікробів, що локалізуються у вигляді

скупчень або рівномірно покривають весь препарат;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння.

Тип цитограм в групі порівняння визначався як регенеративно - запальний - в

66,7 % та запально - регенеративний – в 33,3% (рис. 3.7), тоді як в групі №1

регенеративний - в 83,3% та регенеративно – запальний – в 16,7% (р=0,034), в групі

№2 - регенеративний - в 83,3% та регенеративно – запальний – в 16,7% (р=0,034), в

групі №3 регенеративний - в 100% (р=0,011) (табл. 3.24), (рис. 3.8).

69

Таблиця 3.24

Типи цитограм гнійних ран тварин на 14-у добу ранозагоєння

Групи тварин Тип цитограм (%)

р

І ІІ ІІІ IV V VI

Дослідна

група

№1 - - - - 16,7 83,3 0,034a

1,0b

0,296c

0,034d

0,296e

0,011f

№2 - - - - 16,7 83,3

№3 - - - - - 100

Група

порівняння - - - 33,3 66,7 -

Примітки:

І-Некротичний тип цитограм;

ІІ-Деструктивно-запальний тип цитограм;

ІІІ-Запальний тип цитограм;

IV- Запально-регенераторний тип цитограм;

V-Регенераторно-запальний тип цитограм;

VI-Регенераторний тип цитограм;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Таким чином, на чотирнадцяту добу перебігу гнійної рани в усіх групах

тварин відбувається подальше зменшення кількості нейтрофільних гранулоцитів та

їх деструктивних форм, зменшення кількості мікроорганізмів, зростання кількості

макрофагів, фібробластів, регенеративних типів цитограм у порівнянні з їх

вихідними значеннями.

70

Рис. 3.7. Цитограма мазка-відбитка з рани експериментальної тварини №2

групи порівняння на 14 добу. Регенеративно-запальний тип цитограми. Забарвлення

за Романовським-Гімза. Зб.× 630.

1 – фібробласти;

2 – полібласти.

Рис. 3.8. Цитограма мазка-відбитка з рани експериментальної тварини №6

дослідної групи №1 на 14 добу. Регенеративний тип цитограми. Забарвлення за

Романовським-Гімза. Зб.× 630.

1 – фібробласти

У дослідних групах, у порівнянні з групою порівняння, відбувається

статистично значиме зменшення кількості нейтрофільних гранулоцитів та їх

71

деструктивних форм, збільшення фагоцитуючих форм нейтрофільних гранулоцитів

(лише в групі №3), збільшення фібробластів, фагоцитарної активності (окрім групи

№2), регенеративного типу цитограм. Статистично значимих переваг при порівнянні

показників цитограм між дослідними групами не зафіксовано.

Таким чином, дані цитограм ран свідчать про антимікробну, протизапальну та

репаративну дію бактеріофагів та ліпосом при їх використанні в комплексному

лікуванні гнійних ран, які більш виражені при їх комбінованому застосуванні.

3.2 Результати патоморфологічних досліджень

З метою контролю перебігу ранового процесу нами проводилось

патоморфологічне дослідження біоптату тканин рани експериментальних тварин

на 1-у, 3-ю, 7-у та 14-у добу ранозагоєння. Обробку, проводку і вивчення

матеріалу проводили за загальноприйнятою методикою на базі Полтавського

обласного патологоанатомічного бюро.

При патоморфологічному дослідженні гнійних ран експериментальних

тварин групи порівняння та основних груп на першу добу перебігу гнійної рани

(3-а доба експерименту) достовірної різниці між досліджуваними групами не

відмічалось. Мікроскопічно в біоптатах ран спостерігали яскраво виражені

деструктивні процеси у ділянці дерми та за її межами з запальною інфільтрацією

без чітких меж. Клітинні інфільтрати складались переважно з нейтрофільних

лейкоцитів. Також виявлялись поодинокі скупчення лімфоцитів, макрофагів,

плазмоцитів та еритроцитів. В окремих місцях визначалися ділянки некрозу та

діапедезні крововиливи (рис. 3.9).

72

Рис. 3.9 Запальна інфільтрація ділянки рани (1-а доба ранозагоєння).

Забарвлення гематоксиліном і еозином. Зб. × 630:

1 – інфільтрація сегментоядерних лейкоцитів;

2 – ділянки некрозу та скупчення еритроцитів.

Слід відзначити, що ці процеси мали мозаїчний характер. Так, у глибоких

шарах, зокрема, підшкірній жировій клітковині виявлялись окремі вогнища

клітинної інфільтрації на фоні деструкції ліпоцитів. В окремих місцях ліпоцити

відмежовувались внаслідок порушення їх цитолеми та утворення жирових кіст

(рис. 3.10).

Рис. 3.10 Поширення гнійного ексудату в жировій клітковині (1-а доба).

1

2

73

Забарвлення гематоксиліном і еозином. Зб. × 630:

1 – жирова тканина;

2 – жирові кісти;

3 – гнійно-геморагічний ексудат.

Зазначимо, що мікрогемосудини, прилеглі до клітинного інфільтрату, різко

гіперемовані, стінка їх розтягнута, що призводить до значного підвищення їх

проникності. Наслідком цього є крововиливи.

На поверхні ранового дефекту в зоні підшкірної жирової тканини виявлявся

струп. Структура його неоднорідна. На поверхні простежувались гомогенні

еозинофільні маси, що являли собою згорнуті лімфу і плазму крові. В глибоких

шарах струпу зосереджувались круглоклітинні інфільтрати (рис. 3.11).

Рис. 3.11 Струп на поверхні жирової клітковини (1-а доба ранозагоєння).

Забарвлення гематоксиліном і еозином. Зб. × 630:

1 – жирова клітковина;

2 – лейкоцитарний інфільтрат;

3 – нейтрофіли в товщі струпу;

4 – гомогенні білкові маси.

У шкірі запальний процес був виражений неоднозначно. При вивченні

мікропрепаратів зустрічалися ділянки заповнені гнійним ексудатом з домішками

еритроцитів. Реєструвалися одиничні секвестри з пластів некротизованого

74

епідермісу, що відрізнялися за формою і розмірами. В окремих місцях структура

дерми виглядала різко набряклою. Відмічались витончення епідермального шару, з

наявністю серед його клітин мікроабсцесів. Зустрічались місця, де спостерігалося

відшарування епідермісу ексудатом (рис. 3.12).

Рис. 3.12 Гнійно-геморагічний ексудат (1-а доба ранозагоєння). Забарвлення

гематоксиліном і еозином. Зб. × 630:

1 – вогнище геморагії;

2 – гнійний ексудат;

3 – секвестрація епідермісу.

На 3-ю добу перебігу гнійної рани достовірної різниці в патоморфологічній

картині ділянки ран між досліджуваними групами не відмічалось. Мікроскопічно в

сосочковому шарі дерми визначалися скупчення великої кількості сегментоядерних

лейкоцитів з інфільтрацією більш глибоко лежачих тканин. Поодинокі скупчення

лімфоцитів, макрофагів, плазмоцитів та еритроцитів. В окремих ділянках

виявлялися діапедезні крововиливи (рис. 3.13)

75

Рис. 3.13 Мікроскопічна картина на 3-ю добу ранозагоєння. Забарвлення

гематоксиліном і еозином. Зб. × 630:

1 – інфільтрація сегментоядерних лейкоцитів;

2 – скупчення еритроцитів

Аналізуючи гістологічні препарати ранового біоптату на 7-у добу перебігу

гнійної рани можна відзначити значні позитивні зрушення в бік загоювання

ранового дефекту внаслідок застосування медикаментозних препаратів, у порівнянні

з групою порівняння.

Аналіз патоморфологічних препаратів біоптатів експериментальних тварин

першої та другої дослідних груп на 7-у добу гнійного запалення відмінностей

гістологічних змін між цими групами не відзначалось. Поряд з еміграцією ексудату

на поверхню шкіри відмічається формування грануляційної тканини. Звертає на себе

увагу рідкий характер ексудату, клітинний склад якого складається переважно з

гнійних тілець, серед яких розміщені поодинокі нейтрофіли. Поряд із цим у дермі

виявляється грануляційна тканина. Простори між судинами в ній густо

інфільтровані фібробластами з нечітко вираженими явищами фібрилогенезу

(рис. 3.14).

1

2

76

Рис. 3.14 Мікроскопічна картина ділянки рани тварини №3 з другої дослідної

групи (7-а доба ранозагоєння). Забарвлення гематоксиліном і еозином. Зб. × 630:

1 – молода грануляційна тканина;

2 – велика кількість фібробластів навкруги судин;

3 – ексудат з невеликою кількістю клітинних елементів;

4 – острівці молодої сполучної тканини

У третій дослідній групі експериментальних тварин відмічається зменшення

нейтрофільної інфільтрації, а серед клітин переважають еозинофільні тіні

нейтрофілів – гнійні тільця. Разом з цим визначаються поодинокі поліморфноядерні

лейкоцити на різних стадіях дегенерації. Визначається гіпертрофія епідермального

шару за рахунок гіперпластичних явищ у кожному шарі. Має місце помірно

виражений спонгіоз. У субепідермальному шарі розвивається склероз, що

визначається наявністю значної кількості фібробластичних елементів, невеликої

кількості тонких еозинофільних волокон, що формують рубцеві структури в цьому

шарі шкіри (рис. 3.15)

77

Рис. 3.15 Мікроскопічна картина ділянки рани тварини №2 з третьої дослідної

групи (7-а доба ранозагоєння). Забарвлення гематоксиліном і еозином. Зб. × 630:

1 – грануляційна тканина з утворенням тоненьких волокон;

2 – лейкоцитарно-геморагічний інфільтрат;

3 – ексудат на поверхні рани.

У групі порівняння тварин процеси очищення рани, а також її загоювання

відстають від таких у дослідних. Про це свідчать значні ділянки шкіри, позбавлені

епідермісу та густо просякнуті ексудатом, що містить велику кількість

функціонально активних нейтрофілів. Тут же знаходяться обширні ділянки

скупчення еозинофільної гомогенної маси, густо просякнутої нейтрофільними

лейкоцитами. Місцями добре виражене проникнення нейтрофілів між клітинами

набряклого епідермального шару. В останніх має місце розвиток гідропічної і

балонної дистрофії, наявність спонгіозу (рис. 3.16).

Аналіз мікропрепаратів на 14- добу ранозагоєння у тварин першої та другої

дослідної груп суттєвих відмінностей між групами не виявлено. В дермі знаходяться

ще недозрілі ніжні волокнисті структури, а також наявність великої кількості

фібробластів (рис. 3.17).

1

2

3

78

Рис. 3.16 Мікроскопічна картина ділянки рани тварини №2 з групи порівняння

(7-а доба ранозагоєння). Забарвлення гематоксиліном і еозином. Зб. × 630:

1 – субепідермальний шар шкіри;

2 – гнійний інфільтрат;

3 – поширення клітинних елементів через шари

некротизованого епідермісу;

4 – гідропічна і балонна дистрофія клітин епідермісу.

Рис. 3.17 Початковий етап фіброзу в субепідермальному шарі (перша та друга

дослідні групи, 14 доба). Забарвлення гематоксиліном і еозином. Зб. × 630:

1 – ділянки товстих колагенових волокон;

2 – тонкі волокнисті структури;

3 – тонкостінні гемомікросудини.

79

На 14 добу ранозагоєння у тварин третьої дослідної групи процеси

репаративної регенерації відмічаються в усіх шарах шкіри. Клітини епідермісу

досягають рівня дефінітивних структур. Сам епітеліальний шар складається з усіх

зрілих клітинних елементів з наявністю тонкого рогового шару. Останній щільно

покриває підспідні зернисті клітини. В окремих ділянках епідермісу зберігаються

невеликі рогові кісти.

Власне дермальний шар шкіри виглядає повністю сформованим. У ньому

розосереджені як товсті колагенові, так і тонкі волокна. Єдиною особливістю слід

вважати не упорядкованість ходу цих волокнистих структур (рис. 3.18).

Рис. 3.18 Мікроскопічна картина ділянки рани тварини №2 з третьої дослідної

групи (14-а доба ранозагоєння). Забарвлення гематоксиліном і еозином. Зб. × 630:

1 – грубі колагенові волокна;

2 – одиничні кровоносні судини;

3 – тонкі колагенові волокна і фібробласти.

Крім цього відмічається різке зменшення кількості тонкостінних судин, а

також фібробластів. В окремих мікросудинах, що збереглися, реєструється

потовщення стінки, тобто утворення всіх її шарів.

У субепідермальному шарі дерми розосереджені чисельні залози та поодинокі

волосяні фолікули. Це свідчить про активні регенеративні процеси у придатках

шкіри, що збереглися.

80

Характер загоювання ранового дефекту в групі порівняння експериментальних

тварин станом на 14 добу відрізняється значним відставанням. При вивченні

гістологічних препаратів в усіх шарах шкіри відмічаються початкові етапи

формування рубцевої тканини. Так, у субепідермальних шарах виявляється молода

грануляційна тканина, представлена великою кількістю тонкостінних судин.

Визначається велика кількість фібробластів, між якими розкидані витончені

волоконця незрілої сполучної тканини (рис. 3.19). Процеси регенерації придатків

шкіри практично відсутні. Шар епідермісу має вигляд тонкої смужки, клітинний

склад якої ще повністю не сформований. Це свідчить про початкові етапи

відновлення структур шкірного покриву і, зокрема, епідермісу.

Рис. 3.19 Початковий етап загоювання рани у тварин групи порівняння на 14

добу (глибокий шар дерми). Забарвлення гематоксилін-еозином. Зб. × 630:

1 – множинні тонкостінні судини;

2 – фібробласти серед тонких волокнистих структур;

3 – початкова стадія регенерації волосяних фолікулів.

Підсумовуючи наведений фактичний матеріал, слід відзначити, що

загоювання нанесених ран у нашому експерименті відбувається через нагноєння. На

перших етапах цього процесу виникає гнійне запалення. За рахунок складних

морфо-біохімічних процесів відбувається лізис змертвілих тканин та вихід гнійного

ексудату на поверхню. В звільнених від некротичних мас та ексудату тканинах

81

з’являється молода грануляційна тканина. Таким чином відбувається очищення

рани. Поступово грануляційна тканина перетворюється в сполучну тканину. Цей

процес починається в глибині рани і поступово розповсюджується на її поверхню.

Швидкість перебігу ранового процесу залежить від значної кількості факторів

зовнішнього та внутрішнього середовища, а також від активності лікарських

речовин.

Як показали наші патоморфологічні дослідження, в дослідних групах

відбувалось прискорення очищення ран та формування повноцінного рубця в

зрівнянні з групою контролю, яке більш виражене в групі №3.

Отже використання в комплексі лікувальних заходів бактеріофагів та ліпосом

призводить до прискорення очищення ран та формування повноцінного рубця, які

більш виражені при їх комбінованому застосуванні.

3.3 Мікробний пейзаж ранового процесу

У всіх тварин виконані мікробіологічні обстеження на 1, 3, 7, 10 та 14 добу.

Характер мікробної забрудненості ран був представлений аеробними та

факультативно-анаеробними мікробними асоціаціями: Streptococcus рyogenes

ідентифіковували в 60 (25,5%), Staphylococcus epidermidis в 57 (24,3%), Escherichia

coli – в 53 (22,6%), Сitrobacter та Pseudomonas aeruginosa – по 22 (9,4%), Enterococcus

та Streptococcus agalactiae – в 7 (3%), Klebsiella pneumoniae – в 4 (1,7%), Proteus

vulgaris – в 3 (1,3%) випадках. Видовий та кількісний склад мікрофлори наведено на

рис. 3.20.

82

Klebsiella

pneumoniae

70%

Pseudomonas

aeruginosa

9,40%

Enterococcus

2,90%

Сitrobacter

9,40%

Streptococcus

agalactiae

2,90%Proteus vulgaris

1,30%

Staphylococcus

epidermidis

24,30%

Escherichia coli

22,60%Streptococcus

рyogenes

25,50%

Рис. 3.20 Характеристика мікробної забрудненості ран на 1-у добу ранового

процесу

Динаміка мікробної забрудненості ран представлена на таблиці 3.25.

На першу добу перебігу ранового процесу кількість мікроорганізмів в ділянці

рани не мала статистично значимої різниці між групами.

На третю добу відбулось зменшення мікробної забрудненості ран в усіх

групах тварин. Так в групі порівняння кількість мікроорганізмів склала

4,69х106±0,99х106куо/мл, тоді як в групі №1 - 2,1х106±1,4х106куо/мл (р=0,024), групі

№2 – 1,15х106±1,25х106куо/мл (р=0,095), групі №3 - 2,62х105±1,0х105куо/мл

(р=0,024). Кількість мікроорганізмів в групі №3 була меншою ніж в групі №1

(р=0,041). Статистично значимої різниці кількості мікроорганізмів між групами №1

та №2 та між групами №2 та №3 - не зафіксовано.

83

Таблиця 3.25

Динаміка мікробної забрудненості гнійних ран (куо/мл) (М±σ)

Групи тварин

Доба перебігу гнійної рани

р*

1-а 3-а 7-а 10-а 14-а

До

слід

на

гру

па

№1

8,1х106±

1,25х106

2,1х106±

1,4х106

1,3х105±

0,75х105

6,5х104±

5,2х104

9,41х103±

4,36х103

< 0

,00

1

№2

7,9х106±

2,5х106

1,15х106±1

,25х106

1,38х105±

2,0х105

1,79х104±

1,0х104

9,59х103±

2,4х103

< 0

,00

1

№3

7,4х106±

5,6х106

2,62х105±

1,0х105

9,17х104±

2,3х104

1,4х104±

1,2х104

1,87х103±

2,01х103

< 0

,00

1

Група

порівняння

7,6х106±

5,04х106

4,69х106±

0,99х106

9,18х105±

3,7х105

4,0х105±

2,6х105

1,55х104±

1,5х104

0,0

27

р** 0,875 0,022 0,025 0,034 0,006 -

р***

a 0,905 0,024 0,024 0,047 0,024

-

b 0,485 0,309 0,485 0,394 0,818

c 0,589 0,041 0,485 0,041 0,026

d 0,905 0,095 0,024 0,047 0,024

e 0,699 0,240 0,132 0,589 0,015

f 0,547 0,024 0,024 0,024 0,024

Примітки:

* - для критерію Фрідмена;

** - для критерію Краскела-Уолліса;

*** - для критерію Манна-Уїтні;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння.

84

На сьому добу відбулось подальше зменшення мікробної забрудненості ран в

усіх групах тварин, але в групі порівняння кількість мікроорганізмів становила

9,18х105±3,7х105куо/мл, тоді як в групі №1 – 1,3х105±0,75х105куо/мл (р=0,024), групі

№2 – 1,38х105±2,0х105 куо/мл (р=0,024), групі №3 – 9,17х104±2,3х104куо/мл

(р=0,024). Статистично значимої різниці між дослідними групами не зафіксовано.

На десяту добу продовжувалось зменшення мікробної забрудненості ран в

усіх групах тварин, але в групі порівняння кількість мікроорганізмів склала

4,0х105±2,6х105куо/мл, тоді як в групі №1 – 6,5х104±5,2х104куо/мл (р=0,047), групі

№2 – 1,79х104±1,0х104 куо/мл (р=0,047), групі №3 – 1,4х104±1,2х104куо/мл

(р=0,024). Кількість мікроорганізмів в групі №3 була меншою ніж в групі №1

(р=0,041). Статистично значимої різниці кількості мікроорганізмів між групами №1

та №2 та між групами №2 та №3 - не зафіксовано.

На чотирнадцяту добу продовжувалось зменшення мікробної забрудненості

ран в усіх групах тварин, але в групі порівняння кількість мікроорганізмів склала

1,55х104±1,5х104куо/мл, тоді як в групі №1 – 9,41х103±4,36х103куо/мл (р=0,024),

групі №2 – 9,59х103±2,4х103куо/мл (р=0,024), групі №3 – 1,87х103±2,01х103куо/мл

(р=0,024). Кількість мікроорганізмів в групі №3 була меншою ніж в групі №2

(р=0,015) та групі №1 (р=0,026). Статистично значимої різниці кількості

мікроорганізмів між групами №1 та №2 не зафіксовано.

Таким чином, в усіх групах тварин в процесі ранозагоєння відбулось

статистично значиме зменшення кількості мікроорганізмів в ділянці рани (табл. 3.2).

В дослідних групах кількість мікроорганізмів в ділянці рани на 3-ю, 7-у, 10-у та 14-у

добу статистично значимо менша, ніж в групі порівняння (рис. 3.21). У тварин, які

отримували у комплексному лікуванні комбінацію бактеріофагів та ліпосом

кількість мікроорганізмів в ділянці рани була статистично значимо меншою ніж в

групі, яка отримувала бактеріофаги (на 3-ю, 10-у та 14-у добу).

85

Рис. 3.21 Динаміка мікробної забрудненості ран

Отримані результати динаміки мікробіологічних змін свідчать про доцільність

комбінованого використання бактеріофагів та ліпосом в комплексному лікуванні

гнійних ран.

3.4 Динаміка планіметричних змін

На 5-у добу ранозагоєння індекс Попової у групі порівняння становив

2,8±0,66%, тоді як у групі №1 – 6,1±0,75% (р=0,024), групі №2 – 4,3±1,2 (р=0,166) та

в групі №3 – 6,6±0,34% (р=0,024). У групі №1 та №3 цей показник був статистично

значимо більшим ніж в групі №2. На 10-у добу індекс Попової становив у групі

порівняння - 5,2±0,8%, тоді як у групі №1- 6,2±0,67% (р=0,261), групі №2 –

6,7±0,56% (р=0,024) та в групі №3 –6,6±0,36% (р=0,048). На 15-у добу індекс

Попової становив в групі порівняння - 7,6±0,32%, тоді як у дослідній групі №1 -

11,1±2,2% (р=0,024), дослідній групі №2 – 10,6±1,8% (р=0,024) та в дослідній групі

№3 – 11,2±3,3% (р=0,048). Статистично значимої різниці між дослідними групами

на 10-у та 15-у добу не зафіксовано (рис. 3.22, табл. 3.26).

86

Таблиця 3.26

Динаміка індексу Попової (%)

Групи

тварин

Доба перебігу гнійної рани

5-а 10-а 15-а

Дослідна №1

М±

σ

6,1±0,75 6,2±0,67 11,1±2,2

Дослідна №2 4,3±1,2 6,7±0,56 10,6±1,8

Дослідна №3 6,6±0,34 6,6±0,36 11,2±3,3

Гр. порівняння 2,8±0,66 5,2±0,8 7,6±0,32

р* 0,004 0,005 0,005

р**

a 0,024 0,261 0,024

b 0,024 0,179 0,937

c 0,179 0,309 0,699

d 0,166 0,024 0,024

e 0,008 0,937 0,818

f 0,024 0,048 0,048

Примітки:

* - для критерію Краскела-Уолліса;

** - для критерію Манна-Уїтні;

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Рис. 3.22 Динаміка індексу Попової

87

Таким чином, планіметричне дослідження доводить, що використання в

комплексному лікуванні гнійних ран тварин бактеріофагів та ліпосом призводить до

статистично значимого збільшення індексу Попової на 5-у, 10-у та 15-у добу у

порівнянні з тваринами, які отримували лише традиційне лікування.

Отримані результати експериментальних досліджень дали підставу для

застосування даного способу лікування в клініці.

88

РОЗДІЛ 4

КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ЗАПАЛЬНО-ГНІЙНИХ

УРАЖЕНЬ М'ЯКИХ ТКАНИН

4.1 Результати клінічних досліджень

Нами було проліковано 140 хворих на гнійно – запальні захворювання м'яких

тканин. Середній вік хворих становив 48±12,7 років.

Усі хворі були госпіталізовані в клініку за ургентними показаннями, в

середньому на 4,13±1,02 добу від початку захворювання.

Стан пацієнтів при госпіталізації: задовільний - у 71,9%, середнього ступеня

важкості - 28,1%.

Основними скаргами при госпіталізації хворих були: біль у ділянці

патологічного процесу, набряк м’яких тканин, місцева гіперемія шкіри та

гіпертермія, загальна слабкість, підвищення температури тіла.

Серед основних причин виникнення гнійно-запальних процесів м’яких хворі

вказували на травму, самолікування гнійничкових висипів, ін’єкції лікарських

засобів, укуси комах та інші чинники (табл. 4.1)

У всіх хворих, що включалися до третьої та четвертої групи, була встановлена

алергія до одного чи декількох антибіотиків, 46 хворих (79%) відмічали прояви

алергічних реакцій на введення антибіотиків в анамнезі (у вигляді висипань,

кропив’янки, ангіоневротичного набряку та анафілактичних реакцій). У 12 хворих

(21%) алергія на антибіотики встановлювалася шляхом внутрішньошкірних

провокаційних проб.

Середня температура тіла при госпіталізації в групі №1 становила 37,6 ±

0,68˚С, в групі №2 – 37,7 ± 0,7˚С , в групі №3 - 37,8 ± 0,72˚С, в групі №4 - 37,8 ±

0,7˚С . Більшість хворих були госпіталізовані з субфебрильною температурою: 18

(46,2%) – в групі №1, 21 (48,8%) – в групі №2, 17 (48,6%) – в групі №3, 11 (47,8%) – в

групі №4. Хворі з фебрильною температурою становили відповідно 13 (33,3%),

15(34,9%), 12 (34,3%) та 7 (30,5%). З піретичною температурою зафіксовано в групі

89

№1 – 2 (5,1%), в групі №2 - 3 (7%), в групі №3 - 2 (5,7%) та в групі №4 - 1 (4,3%)

хворих. З нормальною температурою тіла було госпіталізовано відповідно 6 (15,4%),

4 (9,3%), 4 (11,4%) та 4 (17,4%) хворих (табл. 4.2).

Таблиця 4.1

Розподіл хворих за етіологічним чинником виникнення гнійно-запальних

процесів м’яких тканин

Етіологічний чинник

Хворі

група №1

(n=39)

група №2

(n=43)

група №3

(n=35)

група №4

(n=23)

Травма 13 (33,4%) 12 (27,9%) 11 (31,5%) 7 (30,4%)

Самолікування

гнійничкових висипів 5 (12,8%) 6 (13,9%) 5 (14,3%) 3 (13,1%)

Ін’єкції лікарських

засобів 2 (5.1%) 3 (7%) 2 (5,7%) 1 (4,3%)

Укуси комах 5 (12,8%) 4 (9,3%) 4 (11,4%) 2 (8,7%)

Інші чинники 9 (23,1%) 8 (18,6%) 7 (20%) 4 (17,4%)

Причина не відома 5 (12,8%) 10 (23,3%) 6 (17,1%) 6 (26,1%)

Таблиця 4.2

Температура тіла хворих при госпіталізації

Температура тіла

Хворі

група №1

(n=39)

група №2

(n=43)

група №3

(n=35)

група №4

(n=23)

Субфебрильна 18 (46,2%) 21 (48,8%) 17 (48,6%) 11 (47,8%)

Фебрильна 13 (33,3%) 15 (34,9%) 12 (34,3%) 7 (30,5%)

Піретична 2 (5,1%) 3 (7%) 2 (5,7%) 1 (4,3%)

Нормальна 6 (15,4%) 4 (9,3%) 4 (11,4%) 4 (17,4%)

Супутню патологію виявлено у 25 (64,1%) хворих з групи №1, у 27 (62,8%)

хворих з групи №2, у 22 (62,9%) хворих з групи №3 та у 15 (65,2%) хворих з групи

№4. Зафіксовані наступні нозологічні форми: ішемічна хвороба серця, гіпертонічна

хвороба, цукровий діабет, облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок,

90

хронічна дисциркуляторна енцефалопатія та варикозна хвороба нижніх кінцівок

(табл. 4.3).

Таблиця 4.3

Супутня патологія хворих

Нозологічна форма

Хворі

група №1

(n=39)

група №2

(n=43)

група №3

(n=35)

група №4

(n=23)

Ішемічна хвороба серця 4 (10,3%) 5 (11,6%) 3 (8,6%) 3 (13%)

Гіпертонічна хвороба 5 (12,8%) 5 (11,6%) 4 (11,4%) 3 (13%)

Цукровий діабет 7 (17,9%) 6 (14%) 5 (14,3%) 4 (17,5%)

Облітеруючий

атеросклероз нижніх

кінцівок І ст.

4 (10,3%) 5 (11,6%) 4 (11,4%) 2 (8,7%)

Хронічна

дисциркуляторна

енцефалопатія

2 (5,1%) 2 (4,7%) 3 (8,6%) 1 (4,3%)

Варикозна хвороба

нижніх кінцівок І ст. 3 (7,7%) 4 (9,3%) 3 (8,6%) 2 (8,7%)

Не виявлено 14 (35,9%) 16 (37,2%) 13 (37,1%) 8 (34,8%)

Місцеві прояви ділянки запалення характеризували у хворих наступні

симптоми: біль, набряк, почервоніння, локальне підвищення температури,

порушення функції, які виявляли у 100% випадків в усіх групах хворих.

Динаміку клінічних змін упродовж лікування фіксували шляхом визначення

тривалості больового синдрому, набряку паравульнарних тканин, очищення рани,

появи активних грануляцій та епітелізації рани.

Больовий синдром у хворих групи №1 тривав 5,1±1,6 доби, в групі №2 -

4,1±1,04 доби, в групі №3 - 5,2±1,29 доби та в групі №4 - 6,4±1,41 (табл. 4.4,

рис. 4.1).

При порівнянні між групами встановлено, що у хворих, які отримували

загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група №2) цей показник був

статистично значимо меншими ніж у хворих з інших груп; у хворих у яких була

виявлена алергічна реакція до антибіотиків, але які не отримували БЛТ (група №4)

91

больовий синдром тривав статистично значимо довше у порівнянні з іншими

групами; у хворих, які отримували загальноприйняту терапію (група №1) цей

показник був статистично значимо більшим ніж у хворих, що отримували

загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група №2), але статистично значимо

меншим ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків, але які не отримували

БЛТ (група №4); у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків та які додатково

отримували БЛТ (група №3) больовий синдром тривав статистично значимо довше

ніж у хворих, що отримували загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група

№2), але статистично значимо коротшим, ніж у хворих з алергічною реакцією до

антибіотиків, але які не отримували БЛТ (група №4). Між хворими, які отримували

загальноприйняту терапію (група №1) та хворими з алергічною реакцією до

антибіотиків та які додатково отримували БЛТ (група №3) статистично значимої

різниці тривалості больового синдрому не виявлено (табл. 4.4).

Рис. 4.1 Тривалість больового синдрому

92

Таблиця 4.4

Динаміка клінічних проявів

Клінічні прояви

Групи хворих Рівень

статистичної

значимості

(р*)

група №1

(n=39)

група №2

(n=43)

група №3

(n=35)

група №4

(n=23)

Тривалість

больового

синдрому (діб)

5,1±1,6 4,1±1,04 5,2±1,29 6,4±1,41

a – 0,003

b – 0,824

с – 0,003

d – <0,001

е – <0,001

f – 0,003

Тривалість

паравульнарного

набряку (діб)

5,8±1,3 4,5±1,5 5,7±1,2 6,7±1,3

a – <0,001

b – 0,653

с – 0,036

d – 0,001

е – <0,001

f – 0,013

Строк очищення

рани (діб) 7,2±2,1 6,1±1,7 7,3±2,1 8,6±2,0

a – 0,017

b – 0,943

с – 0,018

d – 0,014

е – <0,001

f – 0,021

Поява активних

грануляцій (діб) 9,2±0,9 8,2±1,3 9,5±2,0 10,9±1,9

a – 0,028

b – 0,349

с – 0,001

d – 0,003

е – <0,001

f – 0,018

Повне загоєння

рани (діб) 21,4±1,8 20,3±1,7 21,7±2,2 22,96±1,6

a – 0,004

b – 0,807

с – 0,004

d – 0,01

е – <0,001

f – 0,027

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

93

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Набряк тканин у хворих групи №1 тривав 5,8±1,3 доби, в групі №2 - 4,5±1,5

доби, в групі №3 - 5,7±1,2 доби та в групі №4 - 6,7±1,3 (див. табл. 4.4, рис. 4.2).

Рис. 4.2 Тривалість місцевого набряку тканин

При порівнянні між групами встановлено, що у хворих, які отримували

загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група №2) цей показник був

статистично значимо меншим ніж у хворих з інших груп; у хворих у яких була

виявлена алергічна реакція до антибіотиків, але які не отримували БЛТ (група №4)

паравульнарний набряк тканин тривав статистично значимо довше у порівнянні з

іншими групами; у хворих, які отримували загальноприйняту терапію (група №1)

цей показник був статистично значимо більшим ніж у хворих, що отримували

загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група№2), але статистично значимо

меншим ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків, які не отримували

БЛТ (група №4); у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків та які додатково

94

отримували БЛТ (група №3) паравульнарний набряк тривав статистично значимо

довше ніж у хворих, що отримували загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ

(група №2), але статистично значимо коротшим, ніж у хворих з алергічною реакцією

до антибіотиків, але які не отримували БЛТ (група №4). Між хворими, які

отримували загальноприйняту терапію (група №1) та хворими з алергічною

реакцією до антибіотиків, які додатково отримували БЛТ (група №3) статистично

значимої різниці тривалості паравульнарного набряку тканин не виявлено (див.

табл. 4.4).

Повне очищення ран у хворих групи №1 тривало 7,2±2,1 доби, в групі №2 -

6,1±1,7 доби, в групі №3 - 7,3±2,1 доби та в групі №4 - 8,6±2,0 (див табл. 4.4,

рис. 4.3).

Рис. 4.3 Термін очищення рани

При порівнянні між групами встановлено, що у хворих, які отримували

загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група №2) цей показник був

статистично значимо меншим ніж у хворих з інших груп; у хворих у яких була

95

виявлена алергічна реакція до антибіотиків, але які не отримували БЛТ (група №4)

повне очищення рани тривало статистично значимо довшим у порівнянні з іншими

групами; у хворих, які отримували загальноприйняту терапію (група №1) цей

показник був статистично значимо більшим ніж у хворих, що отримували

загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група№2), але статистично значимо

меншим ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків, але які не отримували

БЛТ (група №4); у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків та які додатково

отримували БЛТ (група №3) повне очищення рани тривало статистично значимо

довше ніж у хворих, що отримували загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ

(група №2), але статистично значимо коротшим, ніж у хворих з алергічною реакцією

до антибіотиків, які не отримували БЛТ (група №4). Між хворими, які отримували

загальноприйняту терапію (група №1) та хворими з алергічною реакцією до

антибіотиків, які додатково отримували БЛТ (група №3) статистично значимої

різниці в термінах очищення рани не виявлено (див. табл. 4.4).

Активне виповнення ранової поверхні грануляціями у хворих групи №1

відбулось на 9,2±0,9 добу, в групі №2 - на 8,2±1,3 добу, в групі №3 - на 9,5±2,0 добу

та в групі №4 - на 10,9±1,9 (див. табл. 4.4, рис. 4.4).

При порівнянні між групами встановлено, що у хворих, які отримували

загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група №2) цей показник був

статистично значимо меншим ніж у хворих з інших груп; у хворих у яких була

виявлена алергічна реакція до антибіотиків, але які не отримували БЛТ (група №4)

поява активних грануляцій в ділянці рани відбулась статистично значимо пізніше у

порівнянні з іншими групами; у хворих, які отримували загальноприйняту терапію

(група №1) цей показник був статистично значимо більшим ніж у хворих, що

отримували загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група№2), але

статистично значимо меншим ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків,

але які не отримували БЛТ (група №4); у хворих з алергічною реакцією до

антибіотиків, які додатково отримували БЛТ (група №3) поява активних грануляцій

в ділянці рани відбулось статистично значимо пізніше ніж у хворих, що отримували

загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група №2), але статистично значимо

96

раніше, ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків, які не отримували БЛТ

(група №4). Між хворими, які отримували загальноприйняту терапію (група №1) та

хворими з алергічною реакцією до антибіотиків, які додатково отримували БЛТ

(група №3) статистично значимої різниці в терміні появи активних грануляцій в

ділянці рани не виявлено (табл. 4.4).

Рис. 4.4 Термін появи грануляцій

Загоєння ран у хворих групи №1 відбулось на 21,4±1,8 добу, в групі №2 - на

20,3±1,7 добу, в групі №3 - на 21,7±2,2 добу та в групі №4 - на 22,96±1,6 (див. табл.

4.4, рис. 4.5).

97

Рис. 4.5 Термін загоєння ран

При порівнянні між групами встановлено, що у хворих, які отримували

загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група №2) цей показник був

статистично значимо меншим ніж у хворих з інших груп; у хворих у яких була

виявлена алергічна реакція до антибіотиків, які не отримували БЛТ (група №4)

загоєння ран відбулось статистично значимо пізніше у порівнянні з іншими

групами; у хворих, які отримували загальноприйняту терапію (група №1) цей

показник був статистично значимо більшим ніж у хворих, що отримували

загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група№2), але статистично значимо

меншим ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків, які не отримували

БЛТ (група №4); у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків, які додатково

отримували БЛТ (група №3) загоєння ран відбулось статистично значимо пізніше

ніж у хворих, що отримували загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група

№2), але статистично значимо раніше, ніж у хворих з алергічною реакцією до

антибіотиків, які не отримували БЛТ (група №4). Між хворими, які отримували

загальноприйняту терапію (група №1) та хворими з алергічною реакцією до

98

антибіотиків, які додатково отримували БЛТ (група №3) статистично значимої

різниці в термінах загоєння ран не виявлено (див. табл. 4.4).

Таким чином, отримані нами дані динаміки клінічних проявів перебігу

ранозагоєння доводять, що використання у комплексному лікуванні запально-

гнійних уражень м’яких тканин бактеріофаголіпосомальної терапії по розробленій

нами методиці призводить до статистично значимого зменшення тривалості

больового синдрому та набряку паравульнарних тканин, прискорення очищення ран

та появи активних грануляцій та прискорює загоєння рани. Використання

бактеріофаголіпосомальної терапії у комплексному лікуванні гнійних ран покращує

вищеописані показники також і у хворих, що мають алергічну реакцію до

антибіотиків та може бути рекомендована як метод вибору при лікуванні запально-

гнійних уражень м’яких тканин у даної категорії хворих.

На 3-ю добу ранозагоєння індекс Попової у хворих групи №1 становив

5,72±1,88% , в групі №2 - 7,31±2,68%, в групі №3 - 5,83±1,8% та в групі №4 -

4,64±1,42%, на 7-у добу ранозагоєння – відповідно 8,1±1,2%, 8,95±1,6%, 8,2±1,4%

та 7,2±1,88%, на 14-у - 15,2±2,2%, 16,8±2,7%, 15,4±2,6% та 13,62±2,2% та на 21-у

добу даний показник в групі №1 становив 17,6±1,8%, в групі №2 -18,7±2,4%, в групі

№3 - 17,4±1,9% та в групі №4 - 16,8±2,1% (табл. 4.5, рис. 4.6).

При порівнянні між групами встановлено, що на 3, 7, 14 та 21-у добу

ранозагоєння у хворих, які отримували загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ

(група №2) індекс Попової був статистично значимо більшим, ніж у хворих з інших

груп. У хворих у яких була виявлена алергічна реакція до антибіотиків, які не

отримували БЛТ (група №4) цей показник статистично значимо менший у

порівнянні з іншими групами. У хворих, які отримували загальноприйняту терапію

(група №1) індекс Попової був статистично значимо меншим ніж у хворих, що

отримували загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група №2), але

статистично значимо більшим ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків,

які не отримували БЛТ (група №4). У хворих з алергічною реакцією до антибіотиків,

які додатково отримували БЛТ (група №3) цей показник був статистично значимо

меншим ніж у хворих, що отримували загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ

99

(група №2), але статистично значимо більшим, ніж у хворих з алергічною реакцією

до антибіотиків, які не отримували БЛТ (група №4). Між хворими, які отримували

загальноприйняту терапію (група №1) та хворими з алергічною реакцією до

антибіотиків, які додатково отримували БЛТ (група №3) статистично значимої

різниці в індексі Попової не виявлено (табл. 4.5).

Таблиця 4.5

Динаміка індексу Попової

Доба

ранозагоєння

Групи хворих Рівень

статистичної

значимості

(р*)

група №1

(n=39)

група №2

(n=43)

група №3

(n=35)

група №4

(n=23)

3-я 5,72±1,88 7,31±2,68 5,83±1,8 4,64±1,42

a – 0,032

b – 0,849

с – 0,001

d – 0,003

е – <0,001

f – 0,028

7-а 8,1±1,2 8,95±1,6 8,2±1,4 7,2±1,88

a – 0,036

b – 0,849

с – 0,018

d – 0,003

е – <0,001

f – 0,018

14-а 15,2±2,2 16,8±2,7 15,4±2,6 13,62±2,2

a – 0,028

b – 0,849

с – 0,001

d – 0,028

е – <0,001

f – 0,001

21-а 17,6±1,8 18,7±2,4 17,4±1,9 16,8±2,1

a – 0,018

b – 0,849

с – 0,001

d – 0,028

е – <0,001

f – 0,028

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

100

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Рис. 4.6 Динаміка індексу Попової

Отримані дані планіметричного дослідження доводять, що використання

комбінованої БЛТ в комплексному лікуванні гнійно-запальних уражень м'яких

тканин призводить до статистично значимого збільшення індексу Попової на 3-ю, 7-

у, 14-у та 21-у добу у порівнянні з хворими, які отримували загальноприйняте

лікування та свідчить про прискорення ранозагоєння.

Аналогічним чином змінюється індекс Попової і у хворих з алергічною

реакцією до антибіотиків, які у комплексному лікуванні отримували БЛТ, що вказує

на можливість застосування БЛТ, як метод вибору у хворих з запально-гнійними

ураженнями м’яких тканин та алергією до антибіотиків.

На першу добу перебігу гнійної рани у хворих усіх груп рівень

лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ) був вище норми та становив: в групі №1 -

2,12±0,6, в групі №2 - 2,09±0,7, в групі №3 - 2,1±0,5 та в групі №4 - 2,2±0,4,

статистично значимої різниці між групами не зафіксовано. На 7-у добу ЛІІ в групі

№1 зменшився до 1,58±0,14, в групі №2 – до 1,48±0,2, в групі №3 – до 1,56±0,13 та в

групі №4 – до 1,7±0,12. На 14-у добу ЛІІ в усіх групах продовжував зменшуватись

101

та становив в групі №1 - 1,35±0,1, в групі №2 -1,3±0,1, в групі №3 -1,36±0,15 та в

групі №4 - 1,43±0,14 (табл. 4.6, рис. 4.7).

Таблиця 4.6

Динаміка лейкоцитарного індексу інтоксикації

Доба

ранозагоєння

Групи хворих Рівень

статистичної

значимості

(р*)

група №1

(n=39)

група №2

(n=43)

група №3

(n=35)

група №4

(n=23)

3-я 2,12±0,6 2,09±0,7 2,1±0,5 2,2±0,4

a – 0,835

b – 0,849

с – 0,876

d – 0,834

е – 0,842

f – 0,821

7-а 1,58±0,14 1,48±0,2 1,56±0,13 1,7±0,12

a – 0,01

b – 0,526

с – <0,001

d – 0,038

е – <0,001

f – <0,001

14-а 1,35±0,1 1,3±0,1 1,36±0,15 1,43±0,14

a – 0,026

b – 0,84

с – 0,043

d – 0,047

е – <0,001

f – 0,05

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

При порівнянні між групами встановлено, що на 7 та 14-у добу ранозагоєння у

хворих, які отримували загальноприйняту терапію з БЛТ (група №2) ЛІІ був

статистично значимо меншим ніж у хворих з інших груп. У хворих у яких була

виявлена алергічна реакція до антибіотиків, які не отримували БЛТ (група №4) цей

показник статистично значимо більший у порівнянні з іншими групами. У хворих,

102

які отримували загальноприйняту терапію (група №1) ЛІІ був статистично значимо

більшим ніж у хворих, що отримували загальноприйняту терапію з БЛТ (група№2),

але статистично значимо меншим ніж у хворих з алергічною реакцією до

антибіотиків, але які не отримували БЛТ (група №4). У хворих з алергічною

реакцією до антибіотиків та які додатково отримували БЛТ (група №3) цей показник

був статистично значимо більшим ніж у хворих, що отримували загальноприйняту

терапію з додатковою БЛТ (група №2), але статистично значимо меншим, ніж у

хворих з алергічною реакцією до антибіотиків, які не отримували БЛТ (група №4).

Між хворими, які отримували загальноприйняту терапію (група №1) та хворими з

алергічною реакцією до антибіотиків та які додатково отримували БЛТ (група №3)

статистично значимої різниці в ЛІІ не виявлено (див. табл. 4.6).

Рис. 4.7 Динаміка лейкоцитарного індексу інтоксикації

Таким чином, використання комбінованої БЛТ в комплексному лікуванні

гнійно-запальних уражень м'яких тканин призводить до статистично значимого

зменшення ЛІІ на 7-у та 14-у добу у порівнянні з хворими, які отримували

загальноприйняте лікування, що свідчить про зменшення ендогенної інтоксикації та

протизапальну дію БЛТ.

103

4.2 Динаміка цитологічних змін у ділянці рани

При вивченні цитограм гнійних ран на першу добу ранозагоєння статистично

значимої різниці між групами не зафіксовано. В мазках - відбитках спостерігали:

нейтрофільні гранулоцити – 95,01±2,4% з них – 76,9±4,48% були з ознаками

дегенерації або у вигляді детриту та 23,03±4,48% – в стані фагоцитозу. Макрофаги –

2,48±1,27%, лімфоцити – 2,49±1,32%. Фагоцитарна активність лейкоцитів становила

23,02 ± 4,48%. Фагоцитарний індекс - 1,3±0,24 у.о.. Мікрофлора була представлена

коками, диплококами та паличками: в 60,8% - у вигляді численної кількості

мікробів, що локалізувались у вигляді скупчень або рівномірно покривали весь

препарат та в 39,2% - у вигляді нечисленних розрізнених мікробів у більшості полях

зору. Фагоцитоз був дегенеративним - в 64,3%, незавершеним - в 35,7%. Тип

цитограм: некротичний - в 32,5% та деструктивно-запальний – в 67,5% (табл. 4.7,

рис. 4.8, рис. 4.9).

Рис. 4.8 Цитограма мазка-відбитка з рани хворої П., 50 р., історія № 4238 із

групи № 1 на 1-у добу ранозагоєння. Некротичний тип цитограми. Забарвлення за

Романовським-Гімза. Зб.× 630:

1 – зруйновані нейтрофільні гранулоцити;

2 – клітинний детрит;

3 – мікроорганізми;

4 – еритроцити.

104

Рис. 4.9 Цитограма мазка-відбитка з рани хворого Б., 31 р., історії № 193 із

групи №2 на 1-у добу ранозагоєння. Некротичний тип цитограми. Забарвлення за

Романовським-Гімза. Зб.× 630:

1. – нейтрофільні гранулоцити;

2. – клітинний детрит;

3. – мікроорганізми;

4. – еритроцити.

Таблиця 4.7

Показники цитограм на 1-у добу ранозагоєння

Показники цитограм

Групи хворих

№1

(n=39)

№2

(n=43)

№3

(n=35)

№4

(n=23)

Кліт

ин

ни

й с

клад

(%

)

нейтрофільні

гранулоцити

усі форми 95,16±

2,18

95,0±

3,14

95,08±

3,54

94,83±

0,76

деструктивні 76,99±

8,1

76,87±

3,88

76,46±

3,01

77,51±

2,94

фагоцитуючі 23,0±

8,1

23,12±

3,88

23,53±

3,01

22,48±

2,94

лімфоцити 2,41±

1,24

2,5±

1,54

2,41±

1,74

2,66±

0,76

макрофаги 2,41±

1,15

2,5±

1,61

2,5±

1,81

2,5±

0,5

Фагоцитарна активність лейкоцитів

(%)

22,9±

8,1

23,1±

3,87

23,52±

3,0

22,48±

2,93

Фагоцитарний індекс (у.о.) 1,2±0,2 1,3±0,2 1,3±0,2 1,4±0,3

105

Продовж. табл 4.7

Показники цитограм

Групи хворих

№1

(n=39)

№2

(n=43)

№3

(n=35)

№4

(n=23)

Мікрофлора (%) «+++» 58,97 60,5 62,9 60,9

«++» 41,03 39,5 37,1 39,1

Характер

фагоцитозу (%)

дегенеративний 64,1 65,1 62,9 65,2

незавершений 35,9 34,9 37,1 34,8

Тип цитограм (%)

некротичний 30,8 30,2 34,2 34,8

деструктивно-

запальний 69,2 69,8 65,8 65,2

На 3-ю добу ранозагоєння в мазках-відбитках з ран кількість нейтрофільних

гранулоцитів в групі №1 становило – 85,58±3,29% (з них деструктивні форми –

63,28±5,21%, фагоцитуючі – 36,72±5,21%), в групі №2 – 83,3±2,31% (деструктивні

форми – 57,87±5,38%, фагоцитуючі – 42,12±5,38%), в групі №3 – 86,5±2,77%

(деструктивні форми – 62,76±4,23%, фагоцитуючі – 37,24±4,23%) та в групі №4

відповідно 91,5±3,49% ( 67,49±4,57% та 32,5±4,57%). Кількість лімфоцитів у хворих

в групі №1 становила 6,33±1,96%, в групі №2 – 7,3,5±1,44%, в групі №3 –

5,41±1,42% та в групі №4 – 3,83±1,25%. Макрофагів – відповідно 5,83±1,53%,

6,83±1,47%, 5,41±1,42%, 3,66±1,75. Полібластів - 1,08±0,41%, 1,35±0,57%,

0,99±0,22% та 0,5±0,35%. Та фібробластів - 1,06±0,41%, 1,5±0,22%, 0,98±0,27% та

0,5±0,1% (табл. 4.8).

Таблиця 4.8

Цитограма гнійних ран на 3-ю добу ранозагоєння

Групи

хворих

Клітинний склад (%)

Нейтрофільні гранулоцити

Лімфо

цити

Макро

фаги

Полібл

асти

Фіброб

ласти Усі

форми

Деструк

тивні

Фагоцит

уючі

№1

(n=39)

85,58±

3,29

63,28±

5,21

36,72±

5,21

6,33±

1,96

5,83±

1,53

1,08±

0,41

1,06±

0,41

№2

(n=43)

83,3±

2,31

57,87±

5,38

42,12±

5,38

7,3±1,4

4

6,83±

1,47

1,35±0,

57

1,5±

0,22

№3

(n=35)

86,5±

2,77

62,76±

4,23

37,24±

4,23

5,7±

1,29

5,41±

1,42

0,99±

0,22

0,98±

0,27

106

Продовж. табл 4.8

Групи

хворих

Клітинний склад (%)

Нейтрофільні гранулоцити

Лімфо

цити

Макро

фаги

Полі

бласти

Фібро

бласти Усі

форми

Деструк

тивні

Фагоцит

уючі

№4

(n=23) 91,5±

3,49

67,49±

4,57

32,5±

4,57

3,83±

1,25

3,66±

1,75

0,5±0,3

5 0,5±0,1

р*

a < 0,001 < 0,001 < 0,001 0,01 0,003 0,015 < 0,001

b 0,195 0,637 0,637 0,133 0,226 0,237 0,320

c < 0,001 0,002 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001

d < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001

e < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001

f 0,026 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Фагоцитарна активність лейкоцитів у хворих з групи №1 становила -

37,66±5,24%, групи №2 - 42,22±4,23%, групи №3- 37,11±5,38% та групи №3 -

32,49±4,57. Фагоцитарний індекс - відповідно 3,1±0,69 у.о., 3,7±0,89 у.о., 2,9±0,85

у.о. та 2±0,78 у.о. (табл. 4.9).

Таблиця 4.9

Динаміка фагоцитарної активності та фагоцитарного

індексу на 3-ю добу ранозагоєння

Групи хворих Фагоцитарна активність (%) Фагоцитарний індекс

(у.о.)

№1 (n=39) 37,66±5,24 3,1±0,69

№2 (n=43) 42,22±4,23 3,7±0,89

№3 (n=35) 37,11±5,38 2,9±0,85

107

Продовж. табл 4.9

Групи хворих Фагоцитарна активність (%) Фагоцитарний індекс

(у.о.)

№4 (n=23) 32,49±4,57 2±0,78

р**

a – <0,001

b – 0,663

с – <0,001

d – <0,001

е – <0,001

f – <0,001

a – 0,001

b – 0,273

с – <0,001

d – <0,001

е – <0,001

f – <0,001

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Фагоцитоз в групі №1 був дегенеративним у 16 (41%) хворих, незавершеним –

у 23 (599%) хворих, в групі №2 – відповідно 12 (27,9%) та 31 (72,1%) хворих, в групі

№3 - 16 (45,7%) та 19 (54,3%) хворих та в групі №4 - 16 (69,6%) та 7 (30,4%) хворих

(табл. 4.10).

Таблиця 4.10

Характер фагоцитозу ран на 3-ю добу ранозагоєння

Групи

хворих

Характер фагоцитозу р

Завершений Незавершений Дегенеративний

№1

(n=39) -

23

(59%)

16

(41%) a – <0,001

b – 0,056

с – 0,027

d – <0,001

е – <0,001

f – 0,017

№2

(n=43) -

31

(72,1%)

12

(27,9%)

№3

(n=35) -

19

(54,3%)

16

(45,7%)

№4

(n=23) -

7

(30,4%)

16

(69,6%)

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

108

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Мікрофлора в групі №1 була представлена у вигляді численної кількості

мікробів, що локалізувались у вигляді скупчень або рівномірно покривали весь

препарат – у 22 (56,4%) хворих та у вигляді нечисленних розрізнених мікробів у

більшості полях зору – у 17 (43,6%), в групі №2 – відповідно - 32 (72,1%) та 11

(27,9%) хворих, групі №3 – 20 (57,1%) та 15 (42,9%) хворих та в групі №4 – 8

(34,8%) та 15 (65,2%) хворих (табл. 4.11).

Таблиця 4.11

Ступінь мікробної забрудненості ран на 3-ю добу ранозагоєння

Групи

хворих

Ступінь мікробної забрудненості р

«+++» «++» «+» «-»

№1

(n=39)

22

(56,4%)

17

(43,6%) - -

a – <0,001

b – 0,076

с – 0,029

d – <0,001

е – <0,001

f – 0,026

№2

(n=43)

32

(72,1%)

11

(27,9%) - -

№3

(n=35)

20

(57,1%)

15

(42,9%) - -

№4

(n=23)

8

(34,8%)

15

(65,2%) - -

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Тип цитограм в групі №1 фіксували як деструктивно - запальний – у 18

(46,2%) хворих та запальний – у 21 (53,8%), в групі №2 – відповідно 13 (30,2%) та 30

(69,8%) хворих, групі №3 - 15 (42,9%) та 20 (57,1%) хворих та в групі №4 – 16

(69,6%) та 7 (30,4%) хворих (табл. 4.12) (рис. 4.10, 4.11).

109

Таблиця 4.12

Типи цитограм гнійних ран на 3-ю добу ранозагоєння

Групи

хворих

Тип цитограм р

І ІІ ІІІ IV V VI

№1

(n=39) -

18

(46,2%)

21

(53,8%) - - -

a – 0,002

b – 0,195

с – <0,001

d – <0,001

е – <0,001

f – <0,001

№2

(n=43) -

13

(30,2%)

30

(69,8%) - - -

№3

(n=35) -

15

(42,9%)

20

(57,1%) - - -

№4

(n=23) -

16

(69,6%)

7

(30,4%) - - -

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Рис. 4.10 Цитограма мазка-відбитка з рани хворого С., 68 р., історії хвороби

№ 4328 із групи №1 на 3-ю добу ранозагоєння. Запальний тип цитограми.

Забарвлення за Романовським-Гімза. Зб.× 630:

1 – макрофаги;

2 – нейтрофільні гранулоцити;

110

3 – лімфоцити;

4 – еритроцити;

5 – мікроорганізми.

Рис. 4.11 Цитограма мазка-відбитка з рани хворого П., 26 р., історії хвороби №

2808 із групи №1 на 3-ю добу ранозагоєння. Деструктивно-запальний тип

цитограми. Забарвлення за Романовським-Гімза. Зб.× 630:

1 – деструктивний нейтрофільний гранулоцит;

2 – фагоцитуючий нейтрофільні гранулоцит;

3 – макрофаг;

4 – еритроцити;

5 – мікроорганізми;

6 – клітинний детрит.

Аналізуючи отримані дані цитограм нами встановлено, що на 3-ю добу

ранозагоєння у хворих, які у комплексному лікуванні отримували БЛТ (група №2)

кількість нейтрофільних гранулоцитів та їх деструктивних форм, кількість

мікроорганізмів, дегенеративного та незавершеного фагоцитозу, деструктивних

типів цитограм статистично значимо менше, а кількість фагоцитуючих форм

нейтрофільних гранулоцитів, лімфоцитів, макрофагів, полібластів та фібробластів,

фагоцитарної активності та фагоцитарного індексу, завершеного фагоцитозу,

регенераторних типів цитограм статистично значимо більше ніж у хворих з інших

груп, а у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків, які не отримували БЛТ

(група №4) ці показники були відповідно статистично значимо більшими / меншими

111

ніж у інших груп хворих. При порівнянні цих показників між групами №1

(отримували загально прийняту терапію) та групою №3 (хворі з алергією до

антибіотиків, що додатково отримували БЛТ) статистично значимої різниці не

зафіксовано.

На 7-у добу ранозагоєння в мазках-відбитках з ран кількість нейтрофільних

гранулоцитів в групі №1 становило – 67,91±5,3% (з них деструктивні форми –

32,57±3,48%, фагоцитуючі – 67,41±3,48%), в групі №2 – 63,75±4,4% (деструктивні

форми – 30,63±4,26%, фагоцитуючі – 69,35±4,26%), в групі №3 – 70,83±2,97%

(деструктивні форми – 33,48±5,05%, фагоцитуючі – 66,51±5,04%) та в групі №4

відповідно 82,33±4,93% (45,5±4,27% та 54,49±4,27%). Кількість лімфоцитів у хворих

в групі №1 становила 5,83±0,81%, в групі №2 – 5,75±0,93%, в групі №3 – 5,93±0,87%

та в групи №4 – 5,33±028%. Макрофагів відповідно 8,41±2,08%, 9,33±1,88%,

8,5±1,58%, 3,66±1,89. Полібластів - 9±3,44%, 9,16±3,17%, 6,41±1,9% та 4,16±1,89%.

Та фібробластів – 8,03±1,77%, 9,9±1,54%, 7,91±1,39% та 4,5±1,32% (табл. 4.13)

Таблиця 4.13

Цитограма гнійних ран на 7-у добу ранозагоєння

Групи

хворих

Клітинний склад (%)

Нейтрофільні гранулоцити

Лімфо

цити

Макро

фаги

Полібл

асти

Фіброб

ласти Усі

форми

Деструк

тивні

Фагоцит

уючі

№1

(n=39)

67,91±

5,3

32,57±

3,48

67,41±

3,48

5,83±

0,81

8,41±

2,08

9±3,44 8,03±

1,77

№2

(n=43)

63,75±

4,4

30,63±

4,26

69,35±

4,26

5,75±

0,93

9,33±

1,88

9,16±

3,17

9,9±

1,54

№3

(n=35)

70,83±

2,97

33,48±

5,05

66,51±

5,04

5,93±

0,87

8,5±

1,58

6,41±

1,9

7,91±

1,39

№4

(n=23) 82,33±

4,93

45,5±

4,27

54,49±

4,27

5,33±

028

3,66±

1,89

4,16±

1,89

4,5±

1,32

р*

a < 0,001 0,026 0,026 0,678 0,039 < 0,001 < 0,001

b 0,004 0,375 0,380 0,611 0,833 0,828 0,745

c < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001

d < 0,001 0,009 0,01 0,191 0,037 < 0,001 < 0,001

e < 0,001 < 0,001 < 0,001 0,008 < 0,001 < 0,001 < 0,001

f 0,026 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

112

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Фагоцитарна активність лейкоцитів у хворих в групі №1 становила -

66,41±3,48%, групі №2 - 69,35±4,13%, групі №3- 66,89±5,05% та групі №4 -

54,52±4,32%. Фагоцитарний індекс - відповідно 3,2±0,7 у.о., 3,8±0,8 у.о., 3,3±0,07

у.о. та 2,8±0,6 у.о. (табл. 4.14)

Таблиця 4.14

Динаміка фагоцитарної активності та фагоцитарного індексу

на 7-у добу ранозагоєння

Групи хворих Фагоцитарна активність (%) Фагоцитарний індекс

(у.о.)

№1 (n=39) 66,41±3,48 3,2±0,7

№2 (n=43) 69,35±4,13 3,8±0,8

№3 (n=35) 66,89±5,05 3,3±0,07

№4 (n=23) 54,52±4,32 2,8±0,6

р**

a – <0,001

b – 0,639

с – <0,001

d – 0,026

е – <0,001

f – <0,001

a – <0,001

b – 0,541

с – 0,02

d – <0,001

е – <0,001

f – <0,001

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Фагоцитоз в групі №1 був завершеним в 29 (74,4%), незавершеним – в 10

(25,6%) хворих, в групі №2 - відповідно 40 (93%) та 3 (7%), в групі №3 – 40 (93%) та

113

3 (7%) хворих та в групі №4 завершений фагоцитоз фіксували у 3 (13%),

незавершений – у 19 (82,6%) та дегенеративний – у 1 (4,4%) хворих (табл. 4.15) .

Таблиця 4.15

Характер фагоцитозу ран на 7-у добу ранозагоєння

Групи

хворих

Характер фагоцитозу р

Завершений Незавершений Дегенеративний

№1

(n=39)

29

(74,4%)

10

(25,6%) - a – 0,02

b – 0,77

с – <0,001

d – 0,01

е – <0,001

f – <0,001

№2

(n=43)

40

(93%)

3

(7%) -

№3

(n=35)

25

(71,4%)

10

(28,6%) -

№4

(n=23)

3

(13%)

19

(82,6%)

1

(4,4%)

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Мікрофлора в групі №1 була представлена у вигляді поодиноких

мікроорганізмів в різних ділянках препарату – у 25 (64,1%) та не визначалась – у 14

(35,9%) хворих, в групі №2 – відповідно – 18 (41,9%) та 25 (58,1%) хворих, в

групі №3 – 24 (68,6%) та 11 (31,4%) хворих та в групі №4 мікроорганізми фіксували

у вигляді нечисленних розрізнених мікробів у більшості полях зору – у 1 (4,3%)

хворого, у вигляді поодиноких мікробів в різних місцях препарату – у 20 (87%)

хворих та у 2 (8,7%) – мікрофлора не визначалась (табл. 4.16)

Таблиця 4.16

Ступінь мікробної забрудненості ран на 3-ю добу ранозагоєння

Групи

хворих

Ступінь мікробної забрудненості р

«+++» «++» «+» «-»

№1

(n=39) - -

25

(64,1%)

14

(35,9%)

a – 0,044

114

Продовж. табл 4.16

Групи

хворих

Ступінь мікробної забрудненості р

«+++» «+++» «+++» «+++»

№2

(n=43) - -

18

(41,9%)

25

(58,1%) b – 0,689

с – 0,006

d – 0,018

е – <0,001

f – 0,015

№3

(n=35) - -

24

(68,6%)

11

(31,4%)

№4

(n=23) -

1

(4,3%)

20

(87%)

2

(8,7%)

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Тип цитограм в групі №1 фіксували як запально-регенераторний – в 16 (41%),

регенераторно-запальний – в 23 (59%) хворих, в групі №2 – відповідно в 9 (21%) та

34 (79%) хворих, в групі №3 – в 15 (42,8%) та 20 (57,2%) хворих та в групі №4

фіксували запальний тип цитограм у 2 (8,7%) хворих, запально-регенераторний – у

20 (86,7%) хворих та регенераторно-запальний – в 1 (4,3%) хворих (табл. 4.17,

рис. 4.12, рис. 4.13).

Таблиця 4.17

Типи цитограм гнійних ран на 7-у добу ранозагоєння

Групи

хворих

Тип цитограм р

І ІІ ІІІ IV V VI

№1

(n=39) - - -

16

(41%)

23

(59%) -

a – 0,048

b – 0,873

с – <0,001

d – 0,037

е – <0,001

f – <0,001

№2

(n=43) - - -

9

(21%)

34

(79%) -

№3

(n=35) - - -

15

(42,8%)

20

(57,2%) -

№4

(n=23) - -

2

(8,7%)

20

(86,7%)

1

(4,3%) -

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

115

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Рис. 4.12 Цитограма мазка-відбитка з рани хворої М., 16 р., історії № 3731 із

групи №2 групи на 7-у добу ранозагоєння. Запально-регенераторний тип цитограми.

Забарвлення за Романовським-Гімза. Зб.× 630:

1 – макрофаги;

2 – нейтрофільні гранулоцити;

3 – фібробласти;

4 – колагенові волокна.

Аналізуючи отримані дані цитограм нами встановлено, що на 7-у добу

ранозагоєння у хворих, які у комплексному лікуванні отримували БЛТ (група №2)

кількість нейтрофільних гранулоцитів та їх деструктивних форм, кількість

мікроорганізмів, незавершеного фагоцитозу, запально-регенераторних типів

цитограм статистично значимо менше, а кількість фагоцитуючих форм

нейтрофільних гранулоцитів, макрофагів, фібробластів, фагоцитарної активності та

фагоцитарного індексу, завершеного фагоцитозу, регенераторно - запальних типів

цитограм статистично значимо більше ніж у хворих з інших груп, а у хворих з

алергічною реакцією до антибіотиків, які не отримували БЛТ (група №4) ці

116

показники були відповідно статистично значимо більшими / меншими ніж у інших

груп хворих. При порівнянні цих показників між групами №1 (отримували загально

прийняту терапія) та групою №3 (хворі з алергією до антибіотиків, що додатково

отримували БЛТ) статистично значимої різниці не зафіксовано.

Рис. 4.13 Цитограма мазка-відбитка з рани хворого Н., 28 р., історії № 3301 із

групи №1 на 7-у добу ранозагоєння. Запальний тип цитограми. Забарвлення за

Романовським-Гімза. Зб.× 630:

1 – макрофаги;

2 – нейтрофільні гранулоцити;

3 – лімфоцити;

4 – еритроцити;

5 – мікроорганізми.

На 14-у добу ранозагоєння в мазках-відбитках з ран кількість нейтрофільних

гранулоцитів в групі №1 становила – 46,91±3,38 (з них деструктивні форми -

5,35±1,73, фагоцитуючі - 60,16±5,27), в групі №2 – 44,91±2,8% (деструктивні форми

– 3,86±1,69%, фагоцитуючі – 65,82±5,44%), в групі №3 – 46,58±3,7% (деструктивні

форми – 6,21±1,48%, фагоцитуючі – 62,46±7,13%) та в групі №4 відповідно

59,5±0,99% (10,56±1,58% та 56,01±2,06%). Кількість лімфоцитів у хворих з групи

№1 становила 4,0±0,73 %, з групи №2 – 4,58±0,73%, з групи №3 – 3,91±0,73% та з

групи №4 – 3,5±0,49%. Макрофагів – відповідно 11,65±1,85%, 11,75±1,76%,

11,16±1,29% та 9,5±1,2%. Полібластів - 17±1,97%, 18±4,2%, 17,33±3,09% та

117

13,66±0,76%. Та фібробластів – 19,91±4,68%, 23,75±1,91%, 21±3,27% та 13,83±0,57%

(табл. 4.18)

Таблиця 4.18

Цитограма гнійних ран на 14-у добу ранозагоєння

Групи

хворих

Клітинний склад (%)

Нейтрофільні гранулоцити

Лімфо

цити

Макро

фаги

Полібл

асти

Фіброб

ласти Усі

форми

Деструк

тивні

Фагоцит

уючі

№1

(n=39)

46,91±

3,38

5,35±

1,73

60,16±

5,27

4,0±

0,73

11,65±

1,85

17±

1,97

19,91±

4,68

№2

(n=43)

44,91±

2,8

3,86±

1,69

65,82±

5,44

4,58±

0,73

11,75±

1,76 18±4,2

23,75±

1,91

№3

(n=35)

46,58±

3,7

6,21±

1,48

62,46±

7,13

3,91±

0,73

11,16±

1,29

17,33±

3,09

21±

3,27

№4

(n=23) 59,5±

0,99

10,56±1,

58

56,01±

2,06

3,5±

0,49 9,5±1,2

13,66±

0,76

13,83±

0,57

р*

a 0,005 < 0,001 < 0,001 < 0,001 0,897 0,629 < 0,001

b 0,691 0,638 0,785 0,588 0,832 0,861 0,632

c < 0,001 < 0,001 < 0,001 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001

d 0,031 < 0,001 0,025 < 0,001 0,816 0,632 < 0,001

e < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001 < 0,001

f < 0,001 < 0,001 < 0,001 0,01 < 0,001 < 0,001 < 0,001

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Фагоцитарна активність лейкоцитів у хворих з групи №1 становила -

60,05±5,4%, групи №2 - 64,82±4,8%, групи №3- 60,16±5,21% та групи №4 -

56,01±2,06%. Фагоцитарний індекс - відповідно 3,78±0,4у.о., 3,98±0,2у.о.,

3,76±0,3у.о. та 3,47±0,58у.о. (табл. 4.19)

118

Таблиця 4.19

Динаміка фагоцитарної активності та фагоцитарного індексу

на 14-у добу ранозагоєння

Групи хворих Фагоцитарна активність (%) Фагоцитарний індекс

(у.о.)

№1 (n=39) 60,05±5,4 3,78±0,4

№2 (n=43) 64,82±4,8 3,98±0,2

№3 (n=35) 60,16±5,21 3,76±0,3

№4 (n=23) 56,01±2,06 3,47±0,58

р**

a – <0,001

b – 0,918

с – <0,001

d – <0,001

е – <0,001

f – <0,001

a – 0,006

b – 0,932

с – 0,029

d – 0,005

е – 0,001

f – 0,032

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Фагоцитоз в групі №1 був завершеним в 32 (82,1%), незавершеним – в 7

(17,9%) хворих, в групі №2 - відповідно 42 (97,7%) та 1 (2,3%), в групі №3 – 28

(80%) та 7 (20%) хворих та в групі №4 - 13 (56,5%) та10 (43,5%) хворих (табл. 4.20)

Таблиця 4.20

Характер фагоцитозу ран на 14-у добу ранозагоєння

Групи

хворих

Характер фагоцитозу р

Завершений Незавершений Дегенеративний

№1

(n=39)

32

(82,1%)

7

(17,9%) - a – 0,017

b – 0,82

с – 0,03

d – 0,01

№2

(n=43)

42

(97,7%)

1

(2,3%) -

№3

(n=35)

28

(80%)

7

(20%) -

119

Продовж. табл 4.20

Групи

хворих

Характер фагоцитозу р

Завершений Незавершений Дегенеративний

№4

(n=23)

13

(56,5%)

10

(43,5%) -

е – <0,001

f – 0,05

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Мікрофлора в групі №1 була представлена у вигляді поодиноких

мікроорганізмів в різних ділянках препарату – у 5 (12,8%) та не визначалась – у 34

(87,2%) хворих, в групі №2 – мікрофлора не визначалась, в групі №3 – мікрофлора

була представлена у вигляді поодиноких мікроорганізмів в різних місцях препарату

– у 4 (10,2%) та не визначалась – у 35 (89,8%) хворих та в групі №4 – відповідно у

21(91,3%) та 2(8,7%) хворих (табл. 4.21).

Таблиця 4.21

Ступінь мікробної забрудненості ран на 14-у добу ранозагоєння

Групи

хворих

Ступінь мікробної забрудненості р

«+++» «++» «+» «-»

№1

(n=39) - -

5

(12,8%)

34

(87,2%)

a – 0,015

b – 0,72

с – <0,001

d – 0,031

е – <0,001

f – <0,001

№2

(n=43) - - -

43

(100%)

№3

(n=35) - -

4

(10,2%)

35

(89,8%)

№4

(n=23) - -

21

(91,3%)

2

(8,7%)

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

120

Тип цитограм в групі №1 фіксували як регенераторно-запальний – в 6 (15,4%),

– та регенераторний - в 33 (84,6%) хворих, в групі №2 – відповідно в 1 (2,3%) та 42

(97,7%) хворих, в групі №3 – 5 (14,3%) та 30 (85,7%) хворих та в групі №4 - 20

(87%) та 3 (13%)хворих (табл. 4.22, рис. 4.14, рис. 4.15).

Таблиця 4.22

Типи цитограм гнійних ран на 14-у добу ранозагоєння

Групи

хворих

Тип цитограм р

І ІІ ІІІ IV V VI

№1

(n=39) - - - -

6

(15,4%)

33

(84,6%) a – 0,035

b – 0,89

с – <0,001

d – 0,049

е – <0,001

f – <0,001

№2

(n=43) - - - -

1

(2,3%)

42

(97,7%)

№3

(n=35) - - - -

5

(14,3%)

30

(85,7%)

№4

(n=23) - - - -

20

(87%)

3

(13%)

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Аналізуючи отримані дані цитограм нами встановлено, що на 14-у добу

ранозагоєння у хворих, які у комплексному лікуванні отримували БЛТ (група №2)

кількість нейтрофільних гранулоцитів та їх деструктивних форм, кількість

мікроорганізмів, незавершеного фагоцитозу, статистично значимо менше, а

кількість фагоцитуючих форм нейтрофільних гранулоцитів, макрофагів,

фібробластів, фагоцитарної активності та фагоцитарного індексу, завершеного

фагоцитозу, регенераторних типів цитограм статистично значимо більше ніж у

хворих з інших груп, а у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків, які не

отримували БЛТ (група №4) ці показники були відповідно статистично значимо

більшими / меншими ніж у інших груп хворих.

121

Рис. 4.14 Цитограма мазка-відбитка з рани хворого С., 38 р., історії хвороби №

928 із групи №2 на 14-у добу ранозагоєння. Регенеративний тип цитограми.

Забарвлення за Романовським-Гімза. Зб.× 630:

1 – фібробласти;

2 – колагенові волокна;

3 – еритроцити.

Рис. 4.15 Цитограма мазка-відбитка з рани хворої Т., 75 р., історії хвороби №

3743 із групи №1 на 14-у добу ранозагоєння. Регенеративно-запальний тип

цитограми. Забарвлення за Романовським-Гімза. Зб.× 630:

1 – макрофаги;

2 – лімфоцити;

122

3 – фібробласти;

4 – нейтрофільні гранулоцити;

5 – колагенові волокна.

При порівнянні цих показників між групами №1 (отримували загально

прийняту терапія) та групою №3 (хворі з алергією до антибіотиків, що додатково

отримували БЛТ) статистично значимої різниці не зафіксовано.

Динаміка цитологічних змін в ділянці ран доводить, що використання

комбінованої БЛТ в комплексному лікуванні гнійно-запальних уражень м'яких

тканин призводить до статистично значимого зменшення кількості нейтрофільних

гранулоцитів та їх деструктивних форм, збільшення кількості макрофагів,

лімфоцитів, фібробластів, фагоцитарної активності та фагоцитарного індексу,

зменшення кількості мікроорганізмів, дегенеративного та незавершеного

фагоцитозу зі збільшенням завершеного фагоцитозу, зменшення кількості

деструктивних та збільшення регенераторних типів цитограм, що свідчить про

активізацію процесів фагоцитозу, зменшення запальної реакції тканин та посилення

репаративних процесів в ділянці рани при застосуванні запропонованого способу

лікування.

4.3 Динаміка мікробного пейзажу

Характер мікробної забрудненості ран був представлений у вигляді: аеробних

та факультативних грам позитивних коків – staphylococcus aureus – в 167 випадках

(28,79%), staphylococcus epidermidis – в 141 (24,31%), enterococcus faecalis – в 87

(15,0%), enterococcus faecium – в 63 (10,86%), факультативних анаеробних грам

негативних паличок – Escherichia coli – в 44 (7,59%), klebsiella pneumoniae – в 60

(10,34%), аеробних неферментуючих грамнегативних паличок – pseudomonas

aeruginosa – в 9 (1,55%) та кокобацил – acinetobacter – в 9 випадках (1,55%)

(рис. 4.16). Чутливість мікроорганізмів до антибіотиків наведена в табл. 4.23.

123

acinetobacter

1,55%

pseudomonas

aeruginosa

1,55%

staphylococcus

epidermidis

24,31%

staphylococcus

aureus

28,79%

klebsiella

pneumoniae

10,34%escherichia coli

7,59%

enterococcus

faecium

10,86%

enterococcus

faecalis

15,0%

Рис. 4.16 Спектр мікробної забрудненості ран

Таблиця 4.23

Чутливість мікроорганізмів ділянки рани до антибіотиків

Мікроорганізми

Антибіотики

Ам

окси

ци

лін

Окса

ци

лін

Цеф

азолін

Цеф

алек

син

Ери

тром

іци

н

Тет

рац

иклін

Норф

локса

ци

н

Фурам

аг

staphylococcus

aureus

абс. 130 148 148 148 167 167 148 167

% 77,84 88,62 88,62 88,62 100 100 88,62 100

staphylococcus

epidermidis

абс. 56 56 75 56 47 122 75 141

% 39,72 39,72 53,19 39,72 33,33 86,52 53,19 100

enterococcus

faecalis

абс. 58 0 0 10 0 48 19 87

% 66,67 0 0 11,49 0 55,17 21,84 100

enterococcus

faecium

абс. 50 12 25 12 50 38 25 38

% 79,36 19,05 39,68 19,05 79,36 60,32 39,68 60,32

escherichia

coli

абс. 0 0 15 0 0 0 29 44

% 0 0 34,09 0 0 0 65,91 100

124

Продовж. табл 4.23

Мікроорганізми

Антибіотики

Ам

окси

ци

лін

Окса

ци

лін

Цеф

азо

лін

Цеф

алек

син

Ер

итр

ом

іци

н

Тет

рац

иклін

Но

рф

ло

кса

ци

н

Фу

рам

аг

Ам

окси

ци

лін

klebsiella

pneumoniae

абс. 30 0 30 30 30 30 60 30

% 50 0 50 50 50 50 100 50

pseudomonas

aeruginosa

абс. 0 0 0 0 0 0 9 0

% 0 0 0 0 0 0 100 0

аcinetobacter

абс. 0 0 0 9 0 0 0 0

% 0 0 0 100 0 0 0 0

На першу добу ранозагоєння у хворих групи №1 кількість мікроорганізмів в

ділянці рани становила 3,4х107±1,1х107 куо/мл, в групі №2 - 3,5х107±1,2х107 куо/мл,

в групі №3 - 3,4х107±1,3х107 куо/мл, в групі №4 - 3,3х107±1,4х107 куо/мл та не мала

статистично значимої різниці між групами.

В процесі ранозагоєння кількість мікроорганізмів в ділянці рани статистично

значимо зменшувалась та становила на 3-ю добу ранозагоєння: в групі №1 –

2,9х106±0,7х106 куо/мл, в групі №2 – 2,4х106±0,8х106 куо/мл, в групі №3 –

2,8х106±0,6х106 куо/мл та в групі №4 - 3,3х106±0,8х106 куо/мл.

На 7-у добу ранозагоєння кількість мікроорганізмів в ділянці рани в групі №1

становила 2,6х105±1,2х105 куо/мл, в групі №2 – 1,8х105±0,8х105 куо/мл, в групі №3 –

2,5х105±1,1х105 куо/мл та в групі №4 - 3,2х105±0,9х105 куо/мл

На 10-у добу ранозагоєння кількість мікроорганізмів в ділянці рани в групі №1

становила 1,3х104±0,3х104 куо/мл, в групі №2 – 1,0х104±0,4х104 куо/мл, в групі №3 –

1,4х104±0,3х104 куо/мл та в групі №4 – 1,8х104±0,2х104 куо/мл.

Та на 14-у добу – відповідно 1,0х103±0,2х103, 0,5х103±0,1х103, 1,1х103±0,2х103 та

1,5х103±0,2х103 куо/мл.

При порівнянні між групами встановлено, що на 3-ю, 7-у, 10-у та 14-у добу

ранозагоєння у хворих, які отримували загальноприйняте лікування з антибіотиками

125

та БЛТ кількість мікроорганізмів в ділянці рани була статистично значимо меншою

ніж в інших групах хворих. У хворих у яких була виявлена алергічна реакція до

антибіотиків та які не отримували БЛТ кількість мікроорганізмів у ділянці рани була

статистично значимо більшою, ніж у інших групах хворих. Статистичної різниці у

кількості мікроорганізмів в ділянці рани між групами №1 (загальноприйнята

терапія) та групою №2 (хворі з алергічною реакцією до антибіотиків, що отримували

БЛТ) не зафіксовано (табл. 4.24).

Таблиця 4.24

Динаміка мікробної забрудненості гнійних ран (n х10n куо/мл)

Доба

ранозагоєння

Доба ранозагоєння Рівень

статистичної

значимості

(р*)

група №1

(n=39)

група №2

(n=43)

група №3

(n=35)

група №4

(n=23)

1-а 3,4х107±

1,1х107

3,5х107±

1,2х107

3,4х107±

1,3х107

3,3х107±

1,4х107

a – 0,723

b – 0,864

с – 0,664

d – 0,714

е – 0,582

f – 0,689

3-а 2,9х106±

0,7х106

2,4х106±

0,8х106

2,8х106±

0,6х106

3,3х106±

0,8х106

a – <0,001

b – 0,510

с – <0,001

d – 0,006

е – <0,001

f – <0,001

7-а 2,6х105±

1,2х105

1,8х105±

0,8х105

2,5х105±

1,1х105

3,2х105±

0,9х105

a – <0,001

b – 0,684

с – 0,0015

d – <0,001

е – <0,001

f – <0,001

10-а 1,3х104±

0,3х104

1,0х104±

0,4х104

1,4х104±

0,3х104

1,8х104±

0,2х104

a – <0,001

b – 0,156

с – <0,001

d – <0,001

е – <0,001

f – <0,001

126

Продовж. табл 4.24

Доба

ранозагоєння

Доба ранозагоєння Рівень

статистичної

значимості

(р*)

група №1

(n=39)

група №2

(n=43)

група №3

(n=35)

група №4

(n=23)

14-а 1,0х103±

0,2х103

0,5х103±

0,1х103

1,1х103±

0,2х103

1,5х103±

0,2х103

a – <0,001

b – 0,158

с – <0,001

d – <0,001

е – <0,001

f – <0,001

Примітки:

a – у порівнянні дослідної групи №1 та групи порівняння;

b – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №2;

с – у порівнянні дослідної групи №1 та дослідної групи №3;

d – у порівнянні дослідної групи №2 та групи порівняння;

е – у порівнянні дослідної групи №2 та дослідної групи №3;

f – у порівнянні дослідної групи №3 та групи порівняння;

Проведене мікробіологічне дослідження доводить, що використання

комбінованої БЛТ в комплексному лікуванні гнійно-запальних уражень м'яких

тканин призводить до статистично значимого зменшення мікробної забрудненості

ран на 3-ю, 7-у та 10-у та 14-у добу ранозагоєння, що свідчить про позитивний

вплив на процеси мікробної деконтамінації в ділянці рани запропонованого способу

лікування, а у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків указана терапія може

вважатися методом вибору.

127

РОЗДІЛ 5

ПРОГНОЗУВАННЯ ПЕРЕБІГУ РАНОЗАГОЄННЯ У ХВОРИХ

З АЛЕРГІЄЮ ДО АНТИБІОТИКІВ

Проблема прогнозування ускладнень ранозагоєння у осіб з алергією до

антибіотиків є недостатньо розробленою, особливо, щодо можливості

прогнозування розвитку хронічного запалення в ділянці рани та затяжного перебігу

ранового процесу.

Традиційним підходом до вирішення проблем прогнозування перебігу

захворювання, у тому числі і ранозагоєння є побудова автоматизованих систем

прогнозування на підставі нейромережевого або регресійного аналізу[3,5].

Побудову прогностичної моделі розпочали з визначення найбільш важливих

чинників, які можуть розглядатись як потенційні предиктори (прогностичні

чинники) перебігу ранозагоєння у хворих з алергією до антибіотиків. Таких

чинників ми визначили 21, в дужках наведені їх можливі значення:

1. вік хворого (інтервальна змінна);

2. стать хворого (чоловіча, жіноча);

3. температура тіла хворого (інтервальна змінна);

4. рівень лейкоцитів в крові (інтервальна змінна);

5. рівень лімфоцитів в крові (інтервальна змінна);

6. рівень еозинофілів (інтервальна змінна);

7. рівень фібриногену в сироватці крові (інтервальна змінна);

8. рівень загального білку в сироватці крові (інтервальна змінна);

9. рівень С-реактивного білку в сироватці крові (СРБ) (інтервальна змінна);

10. рівень лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ) (інтервальна змінна);

11. рівень індексу маси тіла (ІМТ) (інтервальна змінна);

12. характер мікробної забрудненості рани (інтервальна змінна);

13. тип цитограми (некротичний, деструктивно-запальний, запальний,

запально-регегенативний, регенеративно-запальний, регенеративний);

128

14. наявність у хворого цукрового діабету (ЦД) (так, ні);

15. наявність у хворого хронічної артеріальної недостатності І ст. (ХАН)

(так, ні);

16. наявність у хворого хронічної венозної недостатності I ст. (ХВН) (так,

ні);

17. наявність у хворого ішемічної хвороби серця (ІХС) (так, ні);

18. наявність у хворого полінейропатії (ПНП) (так, ні);

19. наявність у хворого іншої супутньої патології (так, ні).

20. Локалізація рани (голова та шия, верхні кінцівки, нижні кінцівки,

промежина, тулуб)

21. Порушення кровообігу в ділянці рани (так, ні)

Значення інтервальних змінних брали до уваги, які визначались на 3-ю – 5-у

добу ранозагоєння, оскільки цей час вважають важливим в завершенні гострого

запалення та переходу до повноцінної регенерації, а відхилення від цієї

послідовності призводить до порушення загоєння ран.

У подальшому ми визначили які з перелічених чинників (незалежних змінних) і в

якій мірі можуть впливати на перебіг ранозагоєння (залежна змінна). Для цього ми

проаналізували історії хвороб 58 пролікованих хворих з запально-гнійними

ураженнями м'яких тканин, які мали алергічні реакції до антибіотиків та визначили,

що у 18 (27,6%) хворих рановий процес перебігав з ознаками хронічного запалення.

Усіх хворих розподілили на дві підгрупи, в залежності від значень залежної

ознаки (перебіг ранозагоєння), тобто на хворих з ускладненим та неускладненим

загоєнням ран. Під ускладненим загоєнням ран ми розуміли затяжний (більше 3-х

неділь) перебіг ранового процесу з млявим ростом грануляцій та уповільненою

епітелізацією.

За допомогою бінарного логістичного регресійного аналізу встановили рівень

залежності залежної ознаки від незалежних, тобто визначили рівень статистичної

значимості залежності ранозагоєння (ускладненого та неускладненого) від

визначених прогностичних чинників. В результаті чого було визначено, що з 21

визначених прогностичних чинників лише 10 мають статистично значимий вплив на

129

перебіг ранозагоєння, а саме: вік хворого, рівень еозинофілів, рівень фібриногену в

сироватці крові, рівень СРБ в сироватці крові, рівень ЛІІ, характер мікробного

забруднення рани, тип цитограми, наявність у хворого ЦД, локалізація рани,

порушення кровообігу в рані (табл. 5.1) Ці чинники були включені для побудови

регресійної моделі перебігу ранозагоєння.

В якості регресійної моделі була вибрана категоріальна регресія (CATREG) -

регресія оптимального шкалювання (Regression with Optimal Scaling), у зв'язку з тим,

що окрім стандартизованих коефіцієнтів регресії, внаслідок аналізу, обчислюються

так звані «коефіцієнти відносної важливості Пратта» (Pratt's importance). Тобто вона

оцифровує (шкалірує) категоріальні незалежні змінні (прогностичні чинники) та

визначає найбільш вагомі з них. Оскільки дана регресійна модель оперує лише

категоріальними змінними – всі включені інтервальні та порядкові предиктори

(прогностичні чинники) були категоризовані з присвоєнням певній категорії значень

відповідний код (табл. 5.2).

Таблиця 5.1

Потенційні прогностичні критерії перебігу ранозагоєння

№

п/п

Прогностичні

критерії

(предиктори)

Міра виміру

Перебіг ранозагоєння (кількість

та абсолютні значення) р

ускладнений

(n=18)

неускладнений

(n=40)

1 Вік роки 62,3±7,4 44,5±6,1 0,031

2 Стать чол 10 26

0,49 жін 8 14

3 Температура тіла 0С 37,5±0,2 37,3±0,3 0,181

4 Лейкоцити х109/л 9,7±1,2 9,5±2,2 0,468

5 Лімфоцити % 19,25±3,2 21,12±2,9 0,632

6 Еозинофіли % 7,3±1,2 5,1±0,7 0,042

7 Фібриноген г/л 6,82±2,1 4,46±1,2 0,318

8 Загальний білок г/л 66,6±2,74 71,17±2,78 0,045

9

СРБ

- 2 12

0,045

+ 3 13

++ 7 10

+++ 6 5

10

ЛІІ у.о. 2,2±0,4 1,8±0,3 0,028

130

Продовж. табл 5.1

№

п/п

Прогностичні

критерії

(предиктори)

Міра виміру

Перебіг ранозагоєння (кількість

та абсолютні значення) р

ускладнений

(n=18)

неускладнений

(n=40)

11 Локалізація рани

Голова та

шия 7 7

0,023

Верхні

кінцівки 6 9

Нижні

кінцівки 1 5

Тулуб 3 12

Промежина 1 7

12 Порушення

кровообігу в рані

так 11 12 0,025

ні 7 38

13 Індекс маси тіла у.о. 19,7±0,7 21,2±0,8 0,317

14 Мікробна

забрудненість ран куо/мл (2,5±0,3)×105 (1,4±0,3)×105 <0,001

15 Тип цитограми дестр-зап. 12 15

0,039 запальн. 6 25

16 Наявність ІХС так 5 8

0,510 ні 13 32

17 Наявність ЦД так 8 7

0,03 ні 10 33

18 Наявність ХАН так 4 6

0,5 ні 14 34

19 Наявність ПНП так 5 4

0,084 ні 13 36

20 Наявність ХВН так 3 5

0,670 ні 15 35

21 Інша супутня

патологія

так 7 13 0,640

ні 11 27

Таблиця 5.2

Статистично значимі прогностичні критерії перебігу

ранозагоєння після категоризації

Прогностичні чинники

(предиктори) Категорія Код

Вік хворого > 55 р. 1,0

≤ 55 р. 0,0

131

Продовж. табл 5.2

Прогностичні чинники

(предиктори) Категорія Код

Рівень еозинофілів > 5% 1,0

≤ 5% 0,0

СРБ > ++ 1,0

≤ ++ 0,0

ЛІІ > 1,8 у.о. 1,0

≤ 1,8 у.о. 0,0

Фібриноген > 4,44 г/л 1,0

≤ 4,44 г/л

\ 0,0

Тип цитограми дестр-зап. 1,0

запальний 0,0

Мікробна забрудненість > 1,5×105 куо/мл 1,0

≤1,5×105 куо/мл 0,0

Наявність ЦД так 1,0

ні 0,0

Локалізація рани

Нижні кінцівки та

промежина 1,0

Інші ділянки тіла 0,0

Порушення кровообігу в рані так 1,0

ні 0,0

Обчислені коефіцієнти регресії та коефіцієнти важливості прогностичних

чинників наведені в табл. 5.3. Рівень статистичної значимості для моделі в цілому

склав р=0,032.

Абсолютні значення коефіцієнтів важливості пропорційні коефіцієнтам

регресії, а отже – пропорційні ступеню вкладу кожного предиктора в пояснення

значень залежної змінної (перебіг ранозагоєння).

Тому коефіцієнти важливості вибрані нами в якості вагових значень впливу

прогностичних чинників на перебіг ранозагоєння. Для цього для кожного

предиктора (прогностичного чинника) був вирахуваний його ваговий бал шляхом

множення абсолютного значення відповідного коефіцієнта важливості на 100.

Як видно з таблиці 5.3 найбільш вагомий вклад на перебіг ранозагоєння мають:

порушення кровообігу в ділянці рани – 11,3%, ступінь мікробної забрудненості рани

132

(більше 2×105куо/г) – 24%, наявність у хворого цукрового діабету – 24%, та тип

цитограми – 36,2%.

Таблиця 5.3

Результат регресійного аналізу з оптимальним шкалюванням

Прогностичні чинники

(предиктори)

Коефіцієнт

регресії (b)

Коефіцієнт

важливості

Пратта

(Pratt'simportance)

Вік хворого 0,41 0,016 (1,6%)

Рівень фібриногену 0,23 0,009 (0,9%)

Наявність у хворого ЦД 0,264 0,240 (24%)

Локалізація рани 0,088 0,051 (5,1%)

Тип цитограми 0,399 0,362 (36,2%)

Рівень еозинофілів 0,006 0,002 (0,2%)

Рівень СРБ 0,070 0,024 (2,4%)

Мікробне забруднення рани 0,264 0,240 (24%)

Порушення кровообігу в рані 0,153 0,113 (11,3%)

Лейкоцитарний індекс інтоксикації 0,098 0,066 (6,6%)

За допомогою методів бінарного логістичного регресійного аналізу ми

побудували прогностичну модель, яка дозволила з певною вірогідністю

прогнозувати ускладнений перебіг ранозагоєння у хворих з алергією до антибіотиків

в залежності від показників вищеозначених прогностичних чинників у конкретного

хворого. Рівень статистичної значимості для моделі в цілому склав р=0,002.

Вірогідність прогнозу ускладненого перебігу загоєння ран вираховували за

формулою: , де:

Z = (b1 × x1) + (b2 × x2) + …. + (bn× xn) + α

x – значення незалежних змінних (прогностичних чинників)

b – коефіцієнти регресії незалежних змінних (прогностичних чинників)

(обчислені програмою – табл. 5.4)

α – константа (обчислена програмою та становила: - 6,255)

е – математична константа = 2,718

Якщо Р становило менше 0,5 вважали, що подія не наступить.

133

Таблиця 5.4

Результат бінарного логістичного регресійного аналізу

Прогностичні чинники

(предиктори)

Коефіцієнт

регресії (b)

Вік хворого 0,024

Рівень фібриногену 0,219

Наявність у хворого ЦД 1,053

Локалізація рани 0,410

Тип цитограми 0,610

Рівень еозинофілів 0,126

Рівень СРБ 0,594

Мікробне забруднення рани 0,918

Порушення кровообігу в рані 1,046

Лейкоцитарний індекс інтоксикації 0,543

Для спрощення проведення вищеозначених математичних розрахунків ми

побудували за допомогою компілятора Microsoft Visual C++ комп’ютерну програму,

при роботі з якою лише вводили значення прогностичних чинників конкретного

хворого в інтерфейс програми і вона автоматично видавала результати прогнозу

(вірогідності ускладненого перебігу ранозагоєння).

Працездатність запропонованої прогностичної моделі перевіряли на новій

виборці хворих з гнійними ранами м’яких тканин та алергічними реакціями до

антибіотиків. Співпадіння результатів перебігу ранозагоєння з прогнозованим

становило 68%.

Таким чином, статистично значимий вплив на перебіг ранозагоєння у хворих з

алергією до антибіотиків мають: вік хворого, рівень еозинофілів, рівень фібриногену

та СРБ в сироватці крові, рівень ЛІІ, характер мікробного забруднення рани, тип

цитограми, наявність у хворого ЦД, локалізація рани, порушення кровообігу в рані.

Найбільш вагомий вклад на перебіг ранозагоєння (хронізація рани) мають:

порушення кровообігу в ділянці рани – 11,3%, ступінь мікробної забрудненості рани

(більше 2×105куо/г) – 24%, наявність у хворого цукрового діабету – 24%, та тип

цитограми (деструктивно-запальний) – 36,2%.

134

Для прогнозу ускладненого перебігу ранозагоєння (затяжний перебіг

ранозагоєння з млявим ростом грануляцій та уповільненою епітелізацією) доцільно

використовувати розроблену нами прогностичну модель та комп’ютерну програму

http://prognozuwannya.000webhostapp.com.

135

РОЗДІЛ 6

АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ

Лікування та прогнозування перебігу ранозагоєння гнійних ран м’яких тканин

залишаються складною та далекою від остаточного вирішення проблемою в

сучасній хірургії [2, 125, 184, 192]. Особливо актуальною вона являється у хворих з

алергією до антибіотиків, адже використання антибіотиків у комплексному

лікуванні гнійних ран є однією з основних патогненетичних ланок в лікуванні даної

патології [19, 42, 52, 179].

Алергічні реакції становлять від 5 до 10 % в структурі побічних реакцій на

медикаменти [188, 207]. Вони можуть спричинити смерть пацієнта, погіршити

якість життя, призвести до подовження тривалості лікування, використання

субоптимальних доз альтернативних препаратів, зайвих обстежень. Наявність

алергії до антибіотиків ускладнює ефективне лікування хворих з гнійними ранами та

збільшує ризики негативних наслідків при наданні допомоги пацієнтам з

бактеріальними інфекціями [55].

В періодичній світовій літературі ми знайшли поодинокі роботи стосовно

впливу на перебіг ранозагоєння у хворих з алергією до антибіотиків бактеріофагів та

ліпосом. Залишаються не визначеними критерії прогнозу перебігу ранозагоєння та

оптимальні варіанти комплексного лікування даної патології.

З метою покращення результатів лікування гнійних ран м’яких тканин у

хворих з алергією до антибіотиків нами проведені експериментальні та клінічні

дослідження. Вивчений вплив бактеріофагів та фосфатиділхолінових ліпосом на

перебіг гнійних ран м'яких тканин. Розроблений та впроваджений в практику

алгоритм прогнозування перебігу ранозагоєння та спосіб комплексного лікування

гнійних ран м'яких тканин з використанням бактеріофагів та ліпосом.

Експериментальне дослідження виконано на 48 щурах - самцях лінії Vistar,

масою 180 - 200 г. Тваринам моделювали гнійно-запальний процес шляхом

нанесення рани у ділянці спини загальною площею 600 мм2 з розчавлюванням дна

136

та країв рани та зрошуванням ранової поверхні суспензією штаму патогенного

стафілококу S. aureus F 49 АТСС 25923, яка містила 1012 куо/мл мікроорганізмів з

наступним накладанням повязки з поліетиленовою плівкою.

Тварини були поділені на чотири групи: перша – група порівняння (12 тварин)

та три – дослідні (по 12 тварин в кожній). Група порівняння в якості лікувальних

заходів отримувала обробку рани фізіологічним розчином. Усі тварини дослідних

груп отримували загальноприйняту терапію: хірургічну обробку рани, обробку рани

водним розчином хлоргексидину, мазеві пов’язки на гідрофільній основі з

антисептиками – відповідно до фази ранового процесу. Тваринам першої дослідної

групи до комплексу лікувальних заходів додавали антибіотики – цефтріаксон

внутрішньом’язово 2 рази на добу. В другій дослідній групі – цефтріаксон

внутрішньом’язово 2 рази на добу та бактеріофаги, місцево – в ділянку рани, у

вигляді серветок змочених у розчин піобактеріофагу полівалентного очищеного 1

раз на добу. В третій дослідній групі – цефтріаксон внутрішньом’язово 2 рази на

добу, бактеріофаги та ліпосоми – місцево у вигляді серветок змочених у

бактеріофаголіпосомальну суміш, яку готували безпосередньо перед використанням

шляхом змішування та інтенсивного струшування 20 мл піобактеріофагу

полівалентного очищеного та 500 мг фосфатиділхолінового ліпосомального

препарату «Ліпін» в 50 мл ізотонічного розчину натрію хлориду 1 раз на добу.

Лікування розпочинали з першої доби формування гнійної рани (3-я доба

експерименту), яке тривало 10 діб. Евтаназію тварин проводили на 1, 3, 7 та 14 добу

ранозагоєння. В указані терміни проводили клінічну, планіметричну оцінку ран,

забір матеріалу для бактеріологічного, цитологічного та патоморфологічного

дослідження. Протягом усього часу експериментальних досліджень тварин тримали

по одному в клітці для виключення травмування.

Контролювали перебіг ранового процесу за допомогою мікробіологічних,

цитологічних, патоморфологічних та планіметричного досліджень.

Мікробіологічним дослідженням встановлено, що мікробна забрудненість ран

тварин, яким у комплексному лікуванні застосовували антибіотики була меншою у

порівнянні з групою порівняння – на 3-ю добу лікування на 68,6% (р=0,024), на

137

7-у добу – на 85,8% (р=0,024), на 10-у добу – на 83,6% (р=0,047) та на 14-у добу – на

39,3% (р=0,024). Тваринам, яким застосовували у комплексному лікуванні

антибіотики та бактеріофаги мікробна забрудненість ран була меншою у порівнянні

з групою порівняння на 3-ю добу лікування на 82,8% (р=0,001), на 7-у добу – на

85% (р=0,024), на 10-у добу – на 95,5% (р=0,047) та на 14-у добу – на 38,1%

(р=0,024). Використання у комплексному лікуванні антибіотиків, бактеріофагів та

ліпосом призвело до зменшення мікробної забрудненості ран експериментальних

тварин на 3-ю добу лікування на 96,1% (р=0,024), на 7-у добу – на 90% (р=0,024), на

10-у добу – на 96,5% (р=0,047) та на 14-у добу – на 87,9% (р=0,024). Отже кількість

мікроорганізмів в ділянці рани в усіх дослідних групах в процесі лікування була

статистично значимо меншою у порівнянні з групою порівняння. Аналізуючи

динаміку мікробної деконтамінації гнійних ран експериментальних тварин між

дослідними групами нами встановлено, що у тварин, яким до комплексного

лікування включали антибіотики та бактеріофаги у порівнянні з тваринами, що

отримували антибіотики кількість мікроорганізмів в ділянці рани була меншою на 3-

ю добу лікування на 45,2% (р=0,309), на 10-у добу – на 72,5% (р=0,394), а на 7-у та

14-у добу більшою, відповідно на 6,2% (р=0,485) та 1,9% (р=0,818), але статистично

не значимою. Мікробний пейзаж ділянки рани між тваринами, що отримували у

комплексному лікуваннями антибіотики та тваринами, яким до комплексного

лікування додавали антибіотики, бактеріофаги та ліпосоми визначався наступною

відмінністю: в дослідній групі №3 (антибіотики+бактеріофаги+ліпосоми) кількість

мікроорганізмів була меншою на 3-ю добу лікування на 87,5% (р=0,041), на 7-у добу

– на 29,5% (р=0,485), на 10-у добу – на 78,5% (р=0,041) та на 14-у добу – на 80,1%

(р=0,026). При аналізі даного показника між дослідними групами №2

(антибіотики+бактеріофаги) та №3 (антибіотики+бактеріофаги+ліпосоми) нами

встановлено, що кількість мікроорганізмів в ділянці рани тварин, що отримували у

комплексному лікуванні антибіотики, бактеріофаги та ліпосоми також була меншою

у порівнянні між тваринами, що отримували антибіотики та бактеріофаги на 3-ю, 7-

у,10-у та 14-у добу відповідно на 77,2%, (р=0,240), 33,6% (р=0,132), 21,8% (р=0,589)

та 80,5% (р=0,015), але статистично значимою лише на 14-у добу.

138

Таким чином, отримані данні мікробіологічного дослідження доводять, що

використання у комплексному лікуванні гнійних ран експериментальних тварин

антибіотиків та бактеріофагів призводить до статистично значимого зменшення

кількості мікроорганізмів в ділянці рани, яке більш виражене при їх комбінованому

застосуванні разом з ліпосомами.

При аналізі цитограм експериментальних тварин нами встановлено, що на

третю добу ранозагоєння в усіх групах тварин відбувається поступове зменшення

кількості нейтрофільних гранулоцитів та їх деструктивних форм зі збільшенням їх

фагоцитуючих форм, зростає кількість макрофагів, фібробластів, лімфоцитів,

ступінь фагоцитарної активності та фагоцитарного індексу, спостерігається

поступовий перехід від дегенеративного до незавершеного фагоцитозу та від

некротичного типу цитограм до деструктивно-запального та запального типу,

зменшення кількості мікроорганізмів. У порівнянні з групою порівняння групою -

використання стандартної медикаментозної терапії (група №1) призводить до

статистично значимого зменшення кількості нейтрофільних гранулоцитів на 7%,

збільшення кількості фібробластів на 51,9% та фагоцитарного індексу – на 16,7%.

Використання в місцевому комплексному лікуванні бактеріофагів (група №2) - до

зменшення кількості деструктивних форм нейтрофільних гранулоцитів – на 20,2%,

збільшення їх фагоцитуючих форм на 26,6%. А використання комбінації

бактеріофагів та ліпосом (група №3) - до зменшення кількості нейтрофільних

гранулоцитів – на 9,72% та їх деструктивних форм – на 16,6%, збільшення кількості

фагоцитуючих форм нейтрофільних гранулоцитів – на 23,4%, лімфоцитів – на

43,8%, макрофагів – на 47,2% та фібробластів – на 68,75%, фагоцитарної активності

– на 22,8% та фагоцитарного індексу – на 46,7%, зростання кількості незавершеного

фагоцитозу – на 63,7% та запального типу цитограм – на 66,7%.

На сьому добу ранозагоєння в усіх групах тварин відбувається подальше

зменшення кількості нейтрофільних гранулоцитів та їх деструктивних форм зі

збільшенням їх фагоцитуючих форм, збільшення кількості макрофагів, фібробластів,

зростання фагоцитарної активності та фагоцитарного індексу, зменшення кількості

мікроорганізмів та деструктивних типів цитограм у порівнянні з їх вихідними

139

значеннями. В дослідних групах, у порівнянні з групою порівняння, відбувається

статистично значиме зменшення кількості нейтрофільних гранулоцитів (на 24,5% - в

групі №1, на 21,8% - в групі №2, та на 28,8% - в групі №3) та їх деструктивних форм

(відповідно на 45%, 42,7% та 51,6%), збільшення фагоцитуючих форм

нейтрофільних гранулоцитів (в групі №1 – на 21%, в групі №2 – на 20,4% та в групі

№3 – на 22,6%), зростання кількості макрофагів та фібробластів (відповідно на

57,3% та 50%; 58,3% та 43,6%; 60,2% та 51,6%), фагоцитарної активності (на 19% в

групі №1, на 17,8% - в групі№2 та 21,6% - в групі №3), фагоцитарного індексу (лише

в групі №3 - на 32,5%), регенеративно – запального типу цитограм (на 66,7% - у

групі №1 та 75% - у групі №3) та завершеного фагоцитозу (на 83,3% в групі №1,

66,7% - у групі №2 та 100% - в групі №3). Статистично значимих переваг при

порівнянні показників цитограм між дослідними групами не зафіксовано.

На чотирнадцяту добу перебігу гнійної рани в усіх групах тварин відбувається

подальше зменшення кількості нейтрофільних гранулоцитів та їх деструктивних

форм, зменшення кількості мікроорганізмів, зростання кількості макрофагів,

фібробластів, регенеративних типів цитограм у порівнянні з їх вихідними

значеннями. В дослідних групах, у порівнянні з групою порівняння, відбувається

статистично значиме зменшення кількості нейтрофільних гранулоцитів (на 23,1% в

групі №1, на 23,3% - в групі №2 та на 28,9% - в групі №3) та їх деструктивних форм

(відповідно на 34,3%, 19,6% та 9,8%), збільшення фібробластів (на 24,6% - у групі

№1, на 25% - у групі №2 та на 31,7% - у групі №3), фагоцитарної активності (на

8,3% в групі №1 та 13,6% - в групі №3), регенеративного типу цитограм (на 83,3% у

групах №1 та №2 та на 100% - у групі №3). Статистично значимих переваг при

порівнянні показників цитограм між дослідними групами не зафіксовано.

Таким чином, дані цитограм ран свідчать про антимікробну, протизапальну та

регенеративну дію бактеріофагів та ліпосом при їх використанні в комплексному

лікуванні гнійних ран, які більш виражені при їх комбінованому застосуванні.

Аналіз патоморфологічних досліджень показує, що в дослідних групах тварин

відбувалось прискорення очищення ран та формування повноцінного рубця у

140

порівнянні з групою контролю, яке більш виражене в групі, яка отримувала

комбінацію антибіотиків, бактеріофагів та ліпосом.

Планіметричним дослідженням ран доведено, що у всіх групах тварин в

процесі ранозагоєння індекс Попової поступово збільшувався (р<0,001), але у

порівнянні з групою порівняння групою у тварин, що отримували у комплексному

лікуванні антибіотики цей показник був вищим на 5-у добу в 2,2 рази (р=0,024) на

10-у добу – в 1,2 рази (р=0,261) та на 15-у добу – в 1,5 рази (р=0,024). В групі

тварин, що отримували у комплексному лікуванні антибіотики та бактеріофаги у

порівнянні з групою порівняння цей показник був вищим відповідно в 1,5 (р=0,166),

1,3 (р=0,024) та 1,4 (р=0,024) рази. В групі, що отримували у комплексному

лікуванні антибіотики, бактеріофаги та ліпосоми індекс Попової був вищим у

порівнянні з групою порівняння на 5-у добу в 2,4 рази (р=0,024), на 10-у добу - в 1,3

(р=0,048) та на 15-у добу - в 1,5 рази (р=0,048). Аналізуючи динаміку ранової

контракції між дослідними групами нами встановлено, що індекс Попової був

найвищим у тварин, які в комплексному лікуванні отримували комбінацію

антибіотиків, бактеріофагів та ліпосом.

Дані планіметрії свідчать, що використання бактеріофагів та ліпосом в

комплексному лікуванні гнійних ран тварин прискорює ранову контракцію та

ранозагоєння, які більш виражені при їх комбінованому застосуванні.

Позитивні результати експериментальних досліджень та відсутність описаних

в літературі випадків побічної дії (алергічних реакцій) бактеріофагів та ліпосом

дали нам підставу до застосування цих лікарських речовин у комплексному

лікуванні гнійних ран у хворих з алергією до антибіотиків.

Нами було проліковано 140 хворих на гнійно – запальні захворювання м'яких

тканин. Середній вік хворих становив 48±12,7 років.

Усі хворі були розподілені на 4 групи. Першу групу склали 32 хворих у яких

лікування проводили за загальноприйнятою методикою. Другу групу склали 43

хворих, яким до комплексного лікування додавали комбіновану

бактеріофаголіпосомальну терапію (БЛТ) за розробленим нами методикою (патент

України на корисну модель № 102772), яка включала використання

141

фосфатиділхолінового ліпосомального препарату вітчизняного виробництва «Ліпін»,

який вводили внутрішньовенно крапельно в дозі 500 мг на 50 мл ізотонічного

розчину натрію хлориду 1 раз на добу протягом 5-7 діб та місцевого комбінованого

використання бактеріофагів та ліпосом шляхом додаткового введення в ділянку рани

на 5-6 годин серветки або турунди змоченої у бактеріофаголіпосомальну суміш, яку

виготовляли безпосередньо перед її застосуванням, шляхом змішування та

інтенсивного струшування в шутель-камері упродовж 30 хвилин 20 мл

піобактеріофагу полівалентного очищеного та 500 мг ліпосомального препарату

ліпін в 50 мл 0,9% розчину натрію хлориду, до утворення однорідної суспензії – 1-2

рази на добу, упродовж 10-14 діб. Третю групу склали 35 хворих у яких була

виявлена алергічна реакція до антибіотиків, тому в їх лікуванні останні не

використовували, а до комплексного лікування додавали БЛТ за описаною вище

методикою. Та четверту групу (порівняння) склали 23 хворих у яких була алергічна

реакція до антибіотиків та які отримували лише загальноприйняте лікування (але без

антибіотиків).

Контролювали перебіг ранового процесу за допомогою клінічних,

мікробіологічних, біохімічних, цитологічних та планіметричного досліджень.

Аналізуючи клінічні зміни в процесі загоєння ран нами встановлено, що у

хворих, які отримували загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група №2)

больовий синдром був статистично значимо меншим, ніж у хворих з інших груп: на

1,0±0,54 добу (р=0,003), ніж у хворих, які отримували загальноприйняту терапію

(група №1); на 1,1±0,72 добу (р<0,001), ніж у хворих з алергічною реакцією до

антибіотиків та які додатково отримували БЛТ (група №3); на 2,3±0,45 доби

(р<0,001), ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків, але які не

отримували БЛТ (група №4). У хворих у яких була виявлена алергічна реакція до

антибіотиків, але які не отримували БЛТ (група №4) больовий синдром тривав

статистично значимо довше у порівнянні з іншими групами: на 1,3±0,36 добу

(р=0,003) ніж у хворих, які отримували загальноприйняту терапію (група №1); на

2,3±0,45 доби (р<0,001) ніж у хворих, які отримували загальноприйняту терапію з

додатковою БЛТ (група №2) та на 1,2±0,28 добу (р=0,003) ніж у хворих з алергічною

142

реакцією до антибіотиків та які додатково отримували БЛТ (група №3). Між

хворими, які отримували загальноприйняту терапію (група №1) та хворими з

алергічною реакцією до антибіотиків та які додатково отримували БЛТ (група №3)

статистично значимої різниці тривалості больового синдрому не виявлено.

Аналізуючи динаміку тривалості паравульнарного набряку тканин нами

встановлено, що у хворих, які отримували загальноприйняту терапію з додатковою

БЛТ (група №2) цей показник був статистично значимо меншим ніж у хворих з

інших груп: на 1,3±0,44 добу (р<0,001), ніж у хворих, які отримували

загальноприйняту терапію (група №1); на 1,2±0,35 добу (р=0,001), ніж у хворих з

алергічною реакцією до антибіотиків та які додатково отримували БЛТ (група №3);

на 2,2±0,57 доби (р<0,001), ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків, але

які не отримували БЛТ (група №4). У хворих у яких була виявлена алергічна реакція

до антибіотиків, але які не отримували БЛТ (група №4) паравульнарний набряк

тканин тривав статистично значимо довше у порівнянні з іншими групами: на

0,9±0,2 добу (р=0,036) ніж у хворих, які отримували загальноприйняту терапію

(група №1); на 2,2±0,57 доби (р<0,001) ніж у хворих, які отримували

загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група №2) та на 1,0±0,3 добу

(р=0,003) ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків та які додатково

отримували БЛТ (група №3). Між хворими, які отримували загальноприйняту

терапію (група №1) та хворими з алергічною реакцією до антибіотиків та які

додатково отримували БЛТ (група №3) статистично значимої різниці тривалості

паравульнарного набряку тканин не виявлено.

При аналізі динаміки очищення ран нами зафіксовано, що у хворих, які

отримували загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група №2) цей показник

був статистично значимо меншим ніж у хворих з інших груп: на 1,1±0,45 добу

(р=0,017), ніж у хворих, які отримували загальноприйняту терапію (група №1); на

1,2±0,38 добу (р=0,014), ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків та які

додатково отримували БЛТ (група №3); на 2,5±0,42 доби (р<0,001), ніж у хворих з

алергічною реакцією до антибіотиків, але які не отримували БЛТ (група №4). У

хворих у яких була виявлена алергічна реакція до антибіотиків, але які не

143

отримували БЛТ (група №4) строк очищення ран тривав статистично значимо довше

у порівнянні з іншими групами: на 1,4±0,25 добу (р=0,018) ніж у хворих, які

отримували загальноприйняту терапію (група №1); на 2,5±0,42 доби (р<0,001) ніж у

хворих, які отримували загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група №2) та

на 1,5±0,21 добу (р=0,021) ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків та

які додатково отримували БЛТ (група №3). Між хворими, які отримували

загальноприйняту терапію (група №1) та хворими з алергічною реакцією до

антибіотиків та які додатково отримували БЛТ (група №3) статистично значимої

різниці в строках очищення ран не виявлено.

Аналізуючи час появи активних грануляцій в ділянці рани нами виявлено, що

у хворих, які отримували загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група №2)

цей показник був статистично значимо меншим ніж у хворих з інших груп: на

1,0±0,42 добу (р=0,028), ніж у хворих, які отримували загальноприйняту терапію

(група №1); на 1,3±0,52 добу (р=0,003), ніж у хворих з алергічною реакцією до

антибіотиків та які додатково отримували БЛТ (група №3); на 2,7±0,61 доби

(р<0,001), ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків, але які не

отримували БЛТ (група №4). У хворих у яких була виявлена алергічна реакція до

антибіотиків, але які не отримували БЛТ (група №4) активні грануляції з’явились

статистично значимо пізніше у порівнянні з іншими групами: на 1,7±0,72 добу

(р=0,001) ніж у хворих, які отримували загальноприйняту терапію (група №1); на

2,7±0,61 доби (р<0,001) ніж у хворих, які отримували загальноприйняту терапію з

додатковою БЛТ (група №2) та на 1,4±0,25 добу (р=0,018) ніж у хворих з алергічною

реакцією до антибіотиків та які додатково отримували БЛТ (група №3). Між

хворими, які отримували загальноприйняту терапію (група №1) та хворими з

алергічною реакцією до антибіотиків та які додатково отримували БЛТ (група №3)

статистично значимої різниці в часі появи активних грануляцій не виявлено.

При аналізі термінів загоєння ран нами встановлено, що у хворих, які

отримували загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група №2) цей показник

був статистично значимо меншим ніж у хворих з інших груп: на 1,1±0,2 добу

(р=0,004), ніж у хворих, які отримували загальноприйняту терапію (група №1); на

144

1,4±0,5 добу (р=0,01), ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків та які

додатково отримували БЛТ (група №3); на 2,6±0,4 доби (р<0,001), ніж у хворих з

алергічною реакцією до антибіотиків, але які не отримували БЛТ (група №4). У

хворих у яких була виявлена алергічна реакція до антибіотиків, але які не

отримували БЛТ (група №4) рани загоїлись статистично значимо пізніше у

порівнянні з іншими групами: на 1,±0,25 добу (р=0,004) ніж у хворих, які

отримували загальноприйняту терапію (група №1); на 2,6±0,4 доби (р<0,001) ніж у

хворих, які отримували загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група №2) та

на 1,2±0,5 добу (р=0,027) ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків та які

додатково отримували БЛТ (група №3). Між хворими, які отримували

загальноприйняту терапію (група №1) та хворими з алергічною реакцією до

антибіотиків та які додатково отримували БЛТ (група №3) статистично значимої

різниці в строках загоєння ран не виявлено.

Таким чином, отримані нами дані динаміки клінічних проявів перебігу

ранозагоєння доводять, що використання у комплексному лікуванні гнійних ран

м’яких тканин бактеріофаголіпосомальної терапії по розробленій нами методиці

призводить до статистично значимого зменшення тривалості больового синдрому та

набряку паравульнарних тканин, прискорення очищення ран та появи активних

грануляцій в ділянці рани та прискорює загоєння рани. Використання

бактеріофаголіпосомальної терапії у комплексному лікуванні гнійних ран покращує

вищеописані показники також і у хворих, що мають алергічну реакцію до

антибіотиків та може бути рекомендована як метод вибору при лікуванні гнійних

ран м’яких тканин у даної категорії хворих.

У всіх хворих в процесі лікування відбувається поступове зниження рівня

лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ) з його нормалізацією на 7-у та 14-у добу.

Разом з тим при порівнянні між групами встановлено, що на 7 та 14-у добу

ранозагоєння у хворих, які отримували загальноприйняту терапію з БЛТ (група №2)

ЛІІ був статистично значимо меншим ніж у хворих з інших груп: відповідно на 6,3%

(р=0,01) та 3,7% (р=0,026) ніж у хворих, які отримували загальноприйняту терапію

(група №1); на 5,1% (р=0,038) та 4,4% (р=0,047) ніж у хворих з алергічною реакцією

145

до антибіотиків та які додатково отримували БЛТ (група №3); на 12,9% (р<0,001) та

9,1% (р<0,001) ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків, але які не

отримували БЛТ (група №4). У хворих у яких була виявлена алергічна реакція до

антибіотиків, але які не отримували БЛТ (група №4) ЛІІ на 7-у та 14-у добу

ранозагоєння був статистично значимо більшим у порівнянні з іншими групами:

відповідно на 7,1% (р<0,001) та 5,6% (р=0,043) ніж у хворих, які отримували

загальноприйняту терапію (група №1); на 12,9% (р<0,001) та 9,1% (р<0,001) ніж у

хворих, які отримували загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група №2) та

на 8,2% (р<0,001) та 4,9% (р=0,05) ніж у хворих з алергічною реакцією до

антибіотиків та які додатково отримували БЛТ (група №3). Між хворими, які

отримували загальноприйняту терапію (група №1) та хворими з алергічною

реакцією до антибіотиків та які додатково отримували БЛТ (група №3) статистично

значимої різниці в ЛІІ не виявлено.

Таким чином, використання комбінованої БЛТ у комплексному лікуванні

гнійних ран м'яких тканин (у тому числі і у хворих з алергією до антибіотиків)

призводить до статистично значимого зменшення ЛІІ на 7-у та 14-у добу у

порівнянні з хворими, які отримували загальноприйняте лікування, що свідчить про

зменшення ендогенної інтоксикації та протизапальну дію БЛТ.

Планіметричним дослідженням доведено, що у всіх групах хворих в процесі

ранозагоєння індекс Попової збільшувався (р<0,001), але при порівнянні між

групами встановлено, що на 5-у, 10-у та 15-у добу ранозагоєння у хворих, які

отримували загальноприйняту терапію з БЛТ (група №2) індекс Попової був

статистично значимо більшим ніж у хворих з інших груп: відповідно на 9,5%

(р=0,036), 9,6% (р=0,028) та 5,9% (р=0,018) ніж у хворих, які отримували

загальноприйняту терапію (група №1); на 8,4% (р=0,003), 8,3% (р=0,028) та 6,9%

(р=0,028) ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків та які додатково

отримували БЛТ (група №3); на 19,6% (р<0,001), 18,9% (р<0,001) та 10,2% (р<0,001)

ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків, але які не отримували БЛТ

(група №4). У хворих у яких була виявлена алергічна реакція до антибіотиків, але

які не отримували БЛТ (група №4) індекс Попової на 5-у, 10-у та 15-у добу

146

ранозагоєння був статистично значимо меншим у порівнянні з іншими групами:

відповідно на 11,1% (р=0,018), 10,4% (р=0,001) та 4,5% (р=0,001) ніж у хворих, які

отримували загальноприйняту терапію (група №1); на 19,6% (р<0,001), 18,9%

(р<0,001) та 10,2% (р<0,001) ніж у хворих, які отримували загальноприйняту

терапію з додатковою БЛТ (група №2) та на 12,2% (р=0,018), 11,6% (р=0,001) та

3,4% (р=0,028) ніж у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків та які додатково

отримували БЛТ (група №3). Між хворими, які отримували загальноприйняту

терапію (група №1) та хворими з алергічною реакцією до антибіотиків та які

додатково отримували БЛТ (група №3) статистично значимої різниці в рановій

контракції не виявлено.

Отримані дані планіметричного дослідження доводять, що використання

комбінованої БЛТ в комплексному лікуванні гнійно-запальних уражень м'яких

тканин призводить до статистично значимого збільшення індексу Попової на 5-у,

10-у та 15-у добу у порівнянні з хворими, які отримували загальноприйняте

лікування та свідчить про прискорення ранозагоєння. Аналогічним чином

змінюється індекс Попової і у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків, які у

комплексному лікуванні отримували БЛТ, що вказує на можливість застосування

БЛТ, як метод вибору у хворих з гнійними ранами м’яких тканин та алергією до

антибіотиків.

При аналізі мікробіологічних досліджень, нами встановлено, що у всіх групах

хворих в процесі ранозагоєння кількість мікроорганізмів зменшувалася (р<0,001),

але при порівнянні між групами встановлено, що на 3-ю, 7-у, 10-у та 14-у добу

ранозагоєння у хворих, які отримували загальноприйняту терапію з БЛТ (група №2)

кількість мікроорганізмів була статистично значимо меншою ніж у хворих з інших

груп: відповідно на 17,2% (р<0,001), 30,8% (р<0,001), 23,1% (р<0,001) та 50%

(р<0,001) ніж у хворих, які отримували загальноприйняту терапію (група №1); на

14,3% (р=0,006), 28% (р<0,001), 28,6% (р<0,001) та 54,5% (р<0,001) ніж у хворих з

алергічною реакцією до антибіотиків та які додатково отримували БЛТ (група №3);

на 15,2% (р<0,001), 43,75% (р<0,001), 44,4% (р<0,001) та 66,7% (р<0,001) ніж у

хворих з алергічною реакцією до антибіотиків, але які не отримували БЛТ (група

147

№4). У хворих у яких була виявлена алергічна реакція до антибіотиків, але які не

отримували БЛТ (група №4) кількість мікроорганізмів в ділянці рани на 3-ю, 7-у,

10-у та 14-у добу ранозагоєння була статистично значимо більшою у порівнянні з

іншими групами: відповідно на 12,1% (р<0,001), 18,75% (р<0,001), 27,8% (р<0,001)

та 33,3% (р<0,001) ніж у хворих, які отримували загальноприйняту терапію (група

№1); на 15,2% (р<0,001), 43,75% (р<0,001), 44,4% (р<0,001) та 66,7% (р<0,001) ніж у

хворих, які отримували загальноприйняту терапію з додатковою БЛТ (група №2) та

на 15,2% (р<0,001), 21,9% (р<0,001), 22,2% (р<0,001) та 26,7% (р<0,001) ніж у

хворих з алергічною реакцією до антибіотиків та які додатково отримували БЛТ

(група №3). Між хворими, які отримували загальноприйняту терапію (група №1) та

хворими з алергічною реакцією до антибіотиків та які додатково отримували БЛТ

(група №3) статистично значимої різниці в кількості мікроорганізмів в ділянці рани

не виявлено.

Проведене мікробіологічне дослідження доводить, що використання

комбінованої БЛТ в комплексному лікуванні гнійно-запальних уражень м'яких

тканин призводить до статистично значимого зменшення мікробної забрудненості

ран на 3-ю, 7-у та 10-у та 14-у добу ранозагоєння, що свідчить про позитивний

вплив на процеси мікробної деконтамінації в ділянці рани запропонованого способу

лікування, а у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків указана терапія може

вважатися методом вибору.

Аналізуючи отримані дані цитограм нами встановлено, що на 3-ю добу

ранозагоєння у хворих, які у комплексному лікуванні отримували БЛТ (група №2)

кількість нейтрофільних гранулоцитів та їх деструктивних форм, кількість

мікроорганізмів, дегенеративного та незавершеного фагоцитозу, деструктивних

типів цитограм статистично значимо менше, а кількість фагоцитуючих форм

нейтрофільних гранулоцитів, лімфоцитів, макрофагів, полібластів та фібробластів,

фагоцитарної активності та фагоцитарного індексу, завершеного фагоцитозу,

регенераторних типів цитограм статистично значимо більше ніж у хворих з інших

груп, а у хворих з алергічною реакцією до антибіотиків та які не отримували БЛТ

(група №4) ці показники мали статистично значиму відмінність ніж у інших груп

148

хворих. При порівнянні цих показників між групами №1 (отримували загально

прийняту терапія) та групою №3 (хворі з алергією до антибіотиків, що додатково

отримували БЛТ) статистично значимої різниці не зафіксовано.

На 7-у добу ранозагоєння у хворих, які у комплексному лікуванні отримували

БЛТ (група №2) кількість нейтрофільних гранулоцитів та їх деструктивних форм,

кількість мікроорганізмів, незавершеного фагоцитозу, запально-регенераторних

типів цитограм статистично значимо менше, а кількість фагоцитуючих форм

нейтрофільних гранулоцитів, макрофагів, фібробластів, фагоцитарної активності та

фагоцитарного індексу, завершеного фагоцитозу, регенераторно - запальних типів

цитограм статистично значимо більше ніж у хворих з інших груп, а у хворих з

алергічною реакцією до антибіотиків та які не отримували БЛТ (група №4) ці

показники мали статистично значиму відмінність ніж у інших груп хворих. При

порівнянні цих показників між групами №1 (отримували загально прийняту терапія)

та групою №3 (хворі з алергією до антибіотиків, що додатково отримували БЛТ)

статистично значимої різниці не зафіксовано.

На 14-у добу ранозагоєння у хворих, які у комплексному лікуванні

отримували БЛТ (група №2) кількість нейтрофільних гранулоцитів та їх

деструктивних форм, кількість мікроорганізмів, незавершеного фагоцитозу,

статистично значимо менше, а кількість фагоцитуючих форм нейтрофільних

гранулоцитів, макрофагів, фібробластів, фагоцитарної активності та фагоцитарного

індексу, завершеного фагоцитозу, регенераторних типів цитограм статистично

значимо більше ніж у хворих з інших груп, а у хворих з алергічною реакцією до

антибіотиків та які не отримували БЛТ (група №4) ці показники мали статистично

значиму відмінність ніж у інших груп хворих. При порівнянні цих показників між

групами №1 (отримували загально прийняту терапія) та групою №3 (хворі з

алергією до антибіотиків, що додатково отримували БЛТ) статистично значимої

різниці не зафіксовано.

Динаміка цитологічних змін в ділянці ран доводить, що використання

комбінованої БЛТ в комплексному лікуванні гнійно-запальних уражень м'яких

тканин призводить до статистично значимого зменшення кількості нейтрофільних

149

гранулоцитів та їх деструктивних форм, збільшення кількості макрофагів,

лімфоцитів, фібробластів, фагоцитарної активності та фагоцитарного індексу,

зменшення кількості мікроорганізмів, дегенеративного та незавершеного

фагоцитозу зі збільшенням завершеного фагоцитозу, зменшення кількості

деструктивних та збільшення регенераторних типів цитограм, що свідчить про

активізацію процесів фагоцитозу, зменшення запальної реакції тканин та посилення

репаративних процесів в ділянці рани при застосуванні запропонованого способу

лікування.

Для вирішення проблеми прогнозування перебігу ранозагоєння у хворих з

алергією до антибіотиків ми розробили, за допомогою методів логістичної регресії

прогностичний алгоритм, що дозволяє прогнозувати перебіг ранозагоєння при

лікуванні гнійних ран м'яких тканин у даної категорії хворих.

Якість запропонованого прогностичного алгоритму: чутливість – 77,8%,

специфічність – 95,7%, точність – 92,7%.

Прогностична цінність позитивного результату алгоритму – 40%, негативного

– 95,8%.

Працездатність алгоритму: чутливість – 66,7%, специфічність – 84,7%,

точність – 81,3%.

Отже, розроблений нами прогностичний алгоритм доцільно використовувати в

якості дієвого способу прогнозу перебігу ранозагоєння при лікуванні гнійних ран

м'яких тканин у хворих з алергією до антибіотиків.

150

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі відображені результати вирішення наукової задачі, яка

полягала в покращенні результатів комплексного лікування гнійних ран м’яких

тканин у хворих з алергією до антибіотиків та прогнозування перебігу ранозагоєння,

що ґрунтується на експериментальних та клінічних дослідженнях, створенні

прогностичного алгоритму перебігу ранового процесу та впровадженні

комбінованої бактеріофаголіпосомальної терапії у клініку.

1. Використання у комплексному лікуванні гнійних ран м’яких тканин

бактеріофаголіпосомальної терапії у хворих з алергією до антибіотиків призводить

до посилення регенеративних процесів, прискорення мікробної деконтамінації та

ранозагоєння і може вважатися методом вибору.

2. Використання бактеріофагів та ліпосом у комплексному лікуванні гнійних

ран експериментальних тварин призводить до статистично значимого зменшення

мікробної забрудненості на 24,78 %, деструктивних форм нейтрофільних

гранулоцитів на 15,1 %, збільшення фагоцитуючих форм нейтрофільних

гранулоцитів на 25,2 %, зростання кількості макрофагів – на 14,26 %, фагоцитарної

активності на 7,9 %, фагоцитарного індексу на 22,8 %, прискорення ранової

контракції на 51,9 % у порівнянні з тваринами, що отримували загальноприйняте

лікування.

3. Використання бактеріофаголіпосомальної терапії у комплексному лікуванні

хворих з гнійними ранами м’яких тканин у порівнянні з загальноприйнятим

лікуванням призводить до статистично значимого зменшення кількості

мікроорганізмів в ділянці рани на 30,2 %, деструктивних форм нейтрофільних

гранулоцитів на 14,1 %, збільшення фагоцитуючих форм нейтрофільних

гранулоцитів на 8,9 %, макрофагів на 9,6 %, фібробластів – на 28,1 %, фагоцитарної

активності на 8,14 %, фагоцитарного індексу – на 14,47 %, прискорення очищення

ран – на 1,1±0,45 доби, утворення активних грануляцій – на 1,0±0,42 доби, ранової

контракції – на 13,76 %, прискорення ранозагоєння – на 1,1±0,2 доби.

151

4. Розроблений спосіб прогнозування перебігу гнійних ран м’яких тканин у

хворих з алергією до антибіотиків дозволив прогнозувати результат ранозагоєння з

точністю 81,3% (чутливість – 66,7%, специфічність – 84,7%).

5. Комплексне лікування гнійних ран м’яких тварин у хворих з алергією до

антибіотиків з використанням бактеріофаголіпосомальної терапії у порівнянні з

загальноприйнятим лікуванням призводить до статистично значимого зменшення

кількості мікроорганізмів в ділянці рани на 21,5 %, деструктивних форм

нейтрофільних гранулоцитів на 17,2 %, збільшення фагоцитуючих форм

нейтрофільних гранулоцитів на 9,4%, макрофагів на 10,2 %, фібробластів – на

32,01 %, фагоцитарної активності на 12,6 %, фагоцитарного індексу – на 17,9 %,

прискорення очищення ран – на 1,5±0,21 доби, утворення активних грануляцій – на

1,4±0,25 доби, ранової контракції – на 9,1 %, прискорення ранозагоєння – на 1,2±0,5

доби та може вважатися методом вибору.

152

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Усім хворим із гнійними ранами м’яких тканин до комплексного лікування

необхідно включати: фосфатиділхолінові ліпосоми (ліпін) – 500 мг/добу

внутрішньовеннно крапельно 1 раз на добу, а в рану слід вводити 1-2 раз на добу на

5 – 6 годин серветки або турунди, змочені у бактеріофаго-ліпосомальну суміш, яку

виготовляють безпосередньо перед використанням, шляхом змішування та

інтенсивного струшування упродовж 20 хвилин у шутель-камері 20 мл

піобактеріофагу полівалентного очищеного та 500 мг ліпіну в 50 – 100 мл 0,9%

розчину натрію хлориду до утворення однорідної суспензії. А у хворих з алергією

до антибіотиків цей спосіб лікування є методом вибору.

2. Для прогнозування перебігу ранозагоєння у хворих з алергією до

антибіотиків необхідно застосовувати розроблений прогностичний алгоритм, що

включає визначення у хворого на 3 – 5 добу ранозагоєння показників

прогностичних чинників (вік хворого, рівень еозинофілів, фібриногену та С-

реактивного білку в сироватці крові, лейкоцитарний індекс інтоксикації, тип

цитограми, наявність у хворого цукрового діабету, локалізація рани, порушення

кровообігу в ділянці рани, ступінь мікробної забрудненості рани) з введенням цих

даних в спеціальну розроблену нами комп’ютерну програму

(http://prognozuwannya.000webhostapp.com) та з обчисленням сумарного

прогностичного балу. При сумарному балі до 35% прогнозується неускладнений

перебіг ранозагоєння; від 36 до 50% – сумнівний перебіг; більше 50% –

ускладнений перебіг.

3. При прогнозованому сумнівному або ускладненому перебігу ранозагоєння

кількість перев’язок з бактеріофаголіпосомальною сумішшю необхідно збільшити

до 2-3-х разів на добу.

153

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абаев Ю.К. Многокомпонентные перевязочные средства в лечении гнойных

ран / Ю.К. Абаев, В.Е. Капуцкий, А.А. Адарченко // Хирургия. – 1999. – № 10. –

С. 69 – 71.

2. Абаев Ю.К. Справочник хирурга. Раны и раневая инфекция / Абаев Ю.К. –

Ростов – на – Дону : Феникс, 2006. – 427 с.

3. Абаев Ю.К. Хирургическая повязка / Абаев Ю.К. – Минск : Беларусь, 2005.

– 150 с.

4. Акимкин В. Г. Бактериофаги: исторические и современные аспекты их

применения: опыт и перспективы / В. Г. Акимкин, О. С. Дарбеева, В. Ф. Колков. //

Клиническая практика. – 2010. – №4. – С. 48–54.

5. Алексеева Н.Т. Морфологическая оценка регенерата при заживлении

гнойных кожных ран под влиянием различных методов регионального

воздействия / Н.Т. Алексеева // Журнал анатомии и гистопатологии.- 2014.- Т.3.-

№ 2 (10).- С. 14-18.

6. Алсынбаев М. М. Биопрепараты и ведущие направления их лечебно-

профилактического применения / М.М. Алсынбаев, Ю.А.Медведев,

М.М.Туйгунов // Уфа: РиО филиала «иммунопрепарат» ФГУП «НПО «Микроген»

МЗ РФ. - 2008.- 100 с.

7. Андреев Д. Ю. Современные раневые покрытия. Часть І. / Д. Ю. Андреев, Б.

А. Парамонов, А. М. Мухтарова // Вестник хирургии. – 2009. – Т. 168, № 3. – С.

98–101.

8. Антибиотикоустойчивость бактериальных патогенов: эволюционные

механизмы и клиническая значимость / Н.К. Фурсова, Н.Н. Карцев, С.В. Ивашов

[и др.] // Бактериофаги: Теоретические и практические аспекты применения в

медицине, ветеринарии и пищевой промышленности: материалы международной

научно-практической конференции. — Ульяновск, 2013. — Т. 11. — С. 77–82.

154

9. Антиоксидантная активность ингибиторов свободнорадикальных реакций,

используемых в перевязочном материале для лечения ран / Г.И. Клебанов, О.Б.

Любицкий, С.Е. Ильина [и др.] // Биомедицинская химия. - 2006. -Т. 52.- № 1.- С.

69-82.

10. Аплікаційні сорбенти в комплексі профілактики гнійно – запальних

ускладнень в невідкладній хірургії черевної порожнини / О.О. Біляєва, В.В.

Нешта, В.О. Ткаченко [та ін.] // Актуальні питання фармацевтичної та медичної

науки та практики. – 2008. – Вип.73. – Т.1. – С. 16-23.

11. Асланов Б. И. Пути рационального использования синегнойных

бактериофагов в лечебной и противоэпидемической практике / Б. И. Асланов, Р.

Х. Яфаев, Л. П. Зуева. // Журнал микробиологии, эпидемиологии и

иммунобиологии. – 2003. – №5. – С. 72–77.

12. Афиногенов Г.Е. Принципы антисептики в системе борьбы с раневой

инфекцией / Г.Е. Афиногенов // Вісник Вінницького держ. мед. університету. –

2000. – Т.4, №2. – С.267.

13. Бактериофаги: биология и практическое применение / под ред. Э.

Каттер, А. Сулаквелидзе. М.: Научный мир, 2012. 640 с.

14. Бактериофаги: опыт производства и применения / А.В.Казьянин,

Е.В.Орлова, М.Г.Ефимова [и др.] // Фармация. - 2010.- № 3.- С.36–37.

15. Банержи А. Медицинская статистика понятным языком: вводный курс /

Ашис Банержи ; [ пер. с англ. под ред. В.П.Леонова]. – М.: Практическая

медицина, 2007. – 287 с.

16. Белоцкий С. Раны и повязки. Современные концепции и практика (40

лет применения пленочных повязок) / С. Белоцкий, Р. Брейтман. – Рамат – Ган :

DDB, 2000. – 280 с.

17. Белоцкий С.М., Авталион Р.Р. Воспаление. Мобилизация клеток и

клинические єффекты / С.М. Белоцкий, Р.Р. Авталион. – М.: БИНОМ, 2008. – 240

с.

18. Березняков И.Г. Инфекции и антибиотики / Березняков И.Г. – Харьков :

Константа, 2004. – 249 с.

155

19. Березняков И.Г. Резистентность к антибиотикам: причины, механизмы,

пути преодоления / И.Г. Березняков // Клин. антибиотикотер. – 2001. – №4. –

С.18-22.

20. Бесчастнов В. В. Совершенствование активной хирургической тактики

лечения больных с инфицированными ранами мягких тканей : дис. докт. мед. наук

: 14.01.17 / Бесчастнов Владимир Викторович – Н. Новгород, 2014. – 231 с.

21. Біляева О.О. Застосування композиційного біокремнійорганічного

сорбційного препарату імосдиніту для лікування анаеробноі інфекції в хірургії /

О.О. Біляева, Ю.М. Шевченко // Клін. хірургія. – 1998. – №12. – С. 23 - 27.

22. Біляєва О.О. Застосування аплікаційних сорбентів нового покоління в

хірургії / О.О. Біляєва, В.В. Нешта, Д.І. Міхантьєв // Вісник Української медичної

стоматологічної академії. Актуальні проблеми сучасної медицини. – 2007 – Т.7. –

Вип. 1–2 (17–18). – С. 52-55.

23. Біляєва О.О. Комплексне лікування перитоніту та профілактика його

ускладнень: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. мед. наук : спец. 14.01.03

„Хірургія” / О.О. Біляєва. К., 1999. – 36 с.

24. Блатун Л. А. Местное медикаментозное лечение ран / Л. А. Блатун //

Хирургия. Журнал им. Н. И. Пирогова. – 2011. – № 4. – С. 51–59.

25. Блатун Л.В. Флегмоны и абсцессы – современные возможности лечения

/ Л.В. Блатун //Лечащий врач.– 2002. – №1-2.– С.30-40.

26. Бледнов А. В. Перспективные направления в разработке новых

перевязочных средств / А. В. Бледнов // Новости хирургии. – 2006. – Т. ХIV, № 1.

– С. 9–19.

27. Бондар’їв Р.В. Основні принципи лікування хворих гнійно-запальними

захворюваннями м’яких тканин в першій фазі ранового процессу / Р.В. Бондар’їв

// Укр. медичний альманах. – 1999. – №1. – С.162-168.

28. Бондаренко В. М. Клинический эффект и пути рационального

использования лечебных бактериофагов в медицинской практике /

В.М.Бондаренко // Журнал инфектологии. – 2011. – Т. 3. – № 3. – С. 15–19.

156

29. Бондаренко В.М. Новые горизонты бактериофаготерапии / B.М.

Бондаренко // Бюллетень Оренбургского научного центра УрО РАН (электронный

журнал). – 2013. – № 4. – C. 1–12.

30. Бородулина Е.М., Крейнес В.М. Усиление антиэксудтивной активности

липосом с помощью ненасыщенных жирных кислот / Е.М. Бородулина, В.М.

Крейнес // Патологическая физиология и экспериментальная терапия. – 1996. – №

3. – С. 10-15.

31. Бусоедов А.В. Сорбционная терапия у больных с гнойными ранами /

А.В.Бусоедов, Т.Ю.Веревкина // В сборнике: Актуальные вопросы современной

медицины сборник научных трудов по итогам III международной научно-

практической конференции.- 2016.- С. 124-126.

32. Веревкина Н.Ю. Лечении гнойно - воспалительных заболеваний мягких

тканей оксидом азота / Н.Ю. Веревкина // Новая наука: Теоретический и

практический взгляд.- 2016. -№ 2-3 (63).- С. 37-40.

33. Взаимодействие альвеолярных макрофагов больных и здоровых людей с

липосомами / О.М. Атруз, А.А. Селищева, Т.М. Сорокоумова [та ін.] // Бюллетень

экспериментальной биологии и медицины. – 1997. – Т. 124, № 11. – С. 520-523.

34. Возможность репарации мягких тканей в условиях экспериментальной

гнойной раны / С.В.Белова, И.В.Бабушкина, Е.В.Гладкова [и др.] //

Экспериментальная и клиническая фармакология. - 2016. - Т. 79. - № 7. - С. 35-38.

35. Вознесенский Н. А. Биопленки – терапевтическая мишень при

хронических инфекциях / Н.А. Вознесенский // Пульмонология и аллергология. -

2008.- №3.- С. 56–64.

36. Габриэлян Н. И. Возможности использования бактериофагов в хирургии

и трансплантологии / Н.И. Габриэлян, Е.М.Горская, О.М.Цирульникова // Вестн.

трансплантологии и искусственных органов. - 2012.- Т. XIV. - № 1.- С. 106–113.

37. Гайдышев И. Анализ и обработка данных: специальный справочник /

Гайдышев И. – СПб.: Питер, 2001. – 752 с.

157

38. Герич І.Д. Кореляція динаміки швидкості загоєння ран різної локалізації

/ І.Д. Герич, Н.О. Дворчин, І.В. Стояновський // Харківська хірургічна школа. –

2009. – № 2.2 (34). – С. 144 - 146.

39. Гиленко И.А. Использование липосом и биологически активных

растворов антибиотиков для профилактики и лечения послеоперационных

инфекционно-гнойных осложнений / И.А. Гиленко, В.С. Шевченко, А.С.

Стрельников // Клиническая хирургия. – 1996. – № 10. – С. 18-20.

40. Голубчикова П.А. Взаимодействие липосом различного состава с

компонентами сыворотки крови / П.А. Голубчикова, В.Н. Сидоров, В.М. Крейнес

// Вестник АМН СССР. – 1990. – № 6. – С. 36-38.

41. Горшевикова Э.В. Особенности возбудителей гнойно-септической

инфекции и их антибиотикорезистентность / Э.В. Горшевикова // Клиническая

антибиотикотерапия. – 1999. – №1. – С.41-43.

42. Гостищев В.К. Инфекции в хирургии. Руководство для врачей /

Гостищев В.К. – М.: Издательский дом «ГЭОТАР - Медиа», 2007. – 761 с.

43. Грегориадис Г. Липосомы в биологических системах / Г. Грегориадис,

А. Аллисон . – М.: Медицина, 1983. – 383 с.

44. Григорьев А.Г. Иммуновоспалительные реакции при гнойных ранах в

процессе комбинированного лечения / А.Г.Григорьев, А.П. Власов,

А.А.Григорьева [и др.] // Современные проблемы науки и образования.- 2015.- №

2-3.- С. 205.

45. Гринхальх Т. Основы доказательной медицины / Гринхальх Т. – М.:

Издательский дом «ГЭОТАР - Медиа», 2004. – 240 с.

46. Давыдов Ю.В. Встраивание антибиотиков в липосомы, содержащие

фосфатидилэтаноламин / Ю.В. Давыдов, Л.Н. Кулич, М.А. Кисель // Антибиотики

и химиотерапия. – 1996. – Т. 41, № 5. – С. 5-10.

47. Даценко Б. М. Патогенетическое обоснование местного лечения очагов

гнойной инфекции / Б. М. Даценко // Клінічна хірургія. – 2007. – № 11–12. – С. 19.

158

48. Даценко Б.М. Патогенетические основы выбора препарата для лечения

гнойной раны / Б.М. Даценко, Т.И. Тамм, Або Мохаммад // Клінічна хірургія. –

2002. – №11–12. – С. 24.

49. Даценко Б.М. Патогенетические основы, принципы и технология

местного лекарственного лечения гнойных ран / Б.М. Даценко, С.Г. Белов, Т.И.

Тамм // Клінічна хірургія. – 2005. – № 11/12. – С. 20.

50. Даценко Б.М. Патогенетическое обоснование местного лечения очагов

гнойной инфекции / Б.М. Даценко, Т.И. Тамм, С.Г. Белов // Клінічна хірургія. –

2007. – № 11/12. – С. 19-20.

51. Даценко Б.М. Патофизиология и морфология гнойной раны / Б.М.

Даценко, Т.И. Тамм // Клінічна хірургія. – 2003. – №11. – С. 46-47.

52. Даценко Б.М. Раневой процесс как фундаментальная проблема

современной клинической хирургии / Б.М. Даценко // Вісник Української

медичної стоматологічної академії. Актуальні проблеми сучасної медицини . –

2007 – Т.7, Вип. 1-2 (17-18) - С. 212 – 214.

53. Даценко Б.М. Теория и практика местного лечения гнойных ран.

Проблемы лекарственной терапии / Даценко Б.М. – К. : Здоров'я, 1995. – 344 с.

54. Даценко Б.М., Белов С.Г., Тамм Т.И. Гнойная рана / Даценко Б.М., Белов

С.Г., Тамм Т.И. – К. : Здоров’я, 1985. – 136с.

55. Демчук В.А. Алергія на антибіотики: міфи та реалії / В.А. Демчук //

Астма та алергія. – 2015.- №1.- С. 31-38.

56. Дерябин Д.Г. Информативность биологических свойств возбудителей

при прогнозировании длительности течения гнойно-воспалительных заболеваний

стафилококковой этиологии / Д.Г. Дерябин, П.П. Курлаев // Вестник хирургии

им. И.И.Грекова. – 1999. – Т.158.- №1. – С.45-48.

57. Дослідження гострої токсичності гелю з бактеріофагом стафілококовим /

Л.С. Стрельников, М.М. Ткач, О.П. Стрілець [та ін.] // Український

біофармацевтичний журнал. – 2011. – №3(14). – С. 59–61.

58. Дослідження гострої токсичності піни медичної з комплексом

бактеріофагів / О.А. Єрещенко, Л.С. Стрельников, О.В. Ткачова [та ін.] //

159

Актуальні питання фармацевтичної і медичної науки та практики. – 2010. –

Випуск XXIII, № 4. – С. 23–24.

59. Дудниченко А.С. Липосомальные лекарственные препараты в

эксперименте и клинике / Дудниченко А.С., Краснопольский Ю.М., Швец В.И. –

Харьков : «РА-Каравелла», 2001. – 143с.

60. Дятлов И. А. Новации в борьбе с антибиотикоустойчивыми штаммами

бактериальных инфекций / И.А. Дятлов, Э.А.Светоч // Современные медицинские

технологии. - 2011. - № 6. - С. 32–36.

61. Жмінько П.Г. Бактеріофаги: актуальні питання безпечного застосування

(огляд літератури) / П.Г. Жмінько, О.В.Федченко, М.Л.Зінов’єва // Сучасні

проблеми токсикології, харчової та хімічної безпеки. – 2015. - №3. – С. 71-81

62. Жолдошбеков Е.Ж. Лимфостимуляция и бактериофаги в лечении

гнойных осложнений синдрома диабетической стопы / Е.Ж.Жолдошбеков,

Б.В.Сыдыков / Вестник Кыргызско-Российского славянского университета. 2014.-

Т. 14.- № 10.- С. 111-113.

63. Запесоцкая С.Я. Иммобилизованные формы антисептиков для лечения

гнойных ран в эксперименте / С.Я. Запесоцкая, Е.С. Шин, А.Ю. Григорьян //

Материалы X Юбилейной Международной научно-практической конференции

молодых ученых-медиков, 26-27 февраля, Курск. - 2016.- С. 296-302.

64. Земсков А.М. Клиническая эффективность применения иммунотропных

препаратов при гнойных инфекциях / А.М.Земсков, В.М.Земсков, А.И.Токмаков //

Хирургия. – 2011. – № 2. – С. 4-10.

65. Ильина Т. С. Биопленки как способ существования бактерий в

окружающей среде и организме хозяина: феномен, генетический контроль и

системы регуляции их развития / Т.С.Ильина, Ю.М.Романова, А.Л.Гинцбург //

Генетика. - 2004. - Т. 40. - № 11. - С. 1445–1456.

66. Использование направленного потока озоно-кислородной газовой смеси

для санации гнойной раны в эксперименте / Ю.С. Винник, А.М.Плахотникова,

А.К. Кириченко [и др.] // Новости хирургии. - 2015.- Т.23.- № 4. - С. 372-378.

160

67. К вопросу о выборе раневых покрытий в лечении гнойных ран /

Ю.С.Винник, Н.М.Маркелова, Е.И.Шишацкая [и др.] // Фундаментальные

исследования. - 2015.- № 1-5.- С. 1061-1064.

68. Каплун А.П. Липосомы и другие наночастицы как средство доставки

лекарственных веществ / А.П. Каплун, Ю.М. Краснопольский // Вопросы

медицины. – 1999. – Т. 45, № 1. – С. 3-12.

69. Кенжекулов К.К. Новые подходы к лечению гнойных ран

/К.К.Кенжекулов // Современная медицина: актуальные вопросы.- 2016.- №54-55.-

С. 114-121.

70. Кенжекулов К.К. Современные антисептические средства в лечении

гнойных ран / К.К.Кенжекулов// Вестник КГМА им. И.К. Ахунбаева. -2016.- № 1.-

С. 64-66.

71. Клинико-реологический статус хирургической инфекции мягких тканей

/ А.Б.Ларичев, А.В.Муравьёв, В.Л.Комлев [и др.] // Вестник экспериментальной и

клинической хирургии. - 2016.- Т. 9.- № 1 (30). - С. 43-52.

72. Комбинация оксид-азотной терапии и низкочастотного ультразвука в

лечении гнойных ран / И.Г.Ялаева, О.В.Киршина, П.П.Коновалов [и др.] //

Вестник Российской военно-медицинской академии.- 2015.- № 2 (50).- С. 82-86.

73. Кондратенко П.Г. Хирургическая инфекция. Практическое руководство /

Кондратенко П.Г., Соболев В.В. – Донецк : «Новий світ», 2007. – 511 с.

74. Котова Ю.Н. Специфический бактериофаг для лечения хирургической

инфекции, вызванной Pseudomonas Aeruginosa, в эксперименте / Ю.Н.Козлова,

В.Е. Репин, И.В. Майбородин // Вестник экспериментальной и клинической

хирургии. – 2013. – Т. VI, № 4. – С. 425–431.

75. Коцар О. В. Аналіз проблеми антибіотико- та фаготерапії захворювань,

зумовлених патогенною та умовно-патогенною мікрофлорою / О.В.Коцар //

Буковинський мед. вісн.- 2009.- Т. 13.- № 3.- С. 123–127.

76. Красильников И. В. Краткий обзор современного состояния и

перспективных направлений развития производства и применения лечебно-

профилактических препаратов бактериофагов / И.В.Красильников,

161

А.К.Лобастова, К.А.Лыско // Вестн. биотехнологии им. Ю.А. Овчинникова. -

2010.- № 2.- С. 28–33.

77. Крейнес В.М. Противовоспалительные эффекты липосом / В.М.

Крейнес, В.М. Мельникова // Вестник АМН СССР. – 1990. – № 6. – С. 44-47.

78. Летаров А. В. Экологические основы рациональной фаговой терапии /

А.В.Летаров, А.К.Голомидова, К.К.Тарасян // Acta Naturae.- 2010.- Т. 2.- № 1.- С.

66–79.

79. Лечение гнойных ран / А.А.Третьяков, С.В.Петров, А.Н.Неверов [и др.]

// Новости хирургии.- 2015.- Т. 23.- № 6.- С. 680-687.

80. Лещенко И.Г. Гнойная хирургическая инфекция / Лещенко И.Г., Галкин

Р.А. – Самара: ГП «Перспектива», 2003. – 326 с.

81. Липшиц Р.У. Межклеточные взаимодействия в раневом процессе / Р.У.

Липшиц, Т.В. Звягинцева // Междунар. мед. журн. – 1999. – Т.5, №4. – С.120.

82. Лігоненко О. В. Використання бактеріофагів у комплексі лікування

хронічних ран / О. В. Лігоненко// Клінічна хірургія. – 2011. – № 11. – С. 29.

83. Лігоненко О. Використання естрогенів та ліпосом в комплексному

лікуванні гнійних ран м'яких тканин у хворих похилого та старечого віку /

Олексій Лігоненко, Ілля Дігтяр // Клінічна хірургія. - 2008. - №11-12 (788-789). -

С.16

84. Лігоненко О. Вплив естрогенів та ліпосом на перебіг гнійних ран у осіб

по-хилого та старечого віку / Олексій Лігоненко, Ілля Дігтяр // Клінічна хірургія -

2009. - №2. - С. 17-21

85. Лікувально-профілактичні препарати бактеріофагів / Є. Воробей, О.

Воронкова, О. Сірокваша, А. Вінніков. // Вісник Львівського університету. Серія

біологічна. — 2014. — Вип. 64. — С. 52–66.

86. Лупальцов В.И. Патогенетическое обоснование принципов и методов

лечения гнойных ран / В.И. Лупальцов, Н.А. Клименко // Харківська хірургічна

школа. – 2009. – №2.1(33). – С. 45 – 47.

87. Лыско К.А. Лечебно-профилактические препараты бактериофагов:

краткий обзор / К.А. Лыско, Г.М. Игнатьев, Е.В. Отрашевская // Бактериофаги:

162

Теоретические и практические аспекты применения в медицине, ветеринарии и

пищевой промышленности: материалы международной научно-практической

конференции. — Ульяновск, 2013. — Т. ІІ. — С. 30–36.

88. Магнитоплазменная терапия как компонент интенсивной терапии у

пациентов с обширными гнойными ранами / В.В.Крюкова, М.Г.Подойницына,

В.Л.Цепелев [и др.] // Актуальные вопросы интенсивной терапии. - 2015.- №32.-

С. 17-20.

89. Марголис Л.Б. Липосомы и их взаимодействие с клетками / Марголис

Л.Б., Бердельсон Л.Д. – М. : “Наука”, 1986. – 384 с.

90. Местное медикаментозное лечение гнойных ран у больных с гнойно -

воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области и шеи / Д.А.Именов,

Б.А.Бакиев, Н.С.Касенова [и др.] Вестник КГМА им.И.К.Ахунбаева.- 2015.- № 4.-

С. 88-95.

91. Методи клінічних та експериментальних досліджень в медицині / Л.В.

Беркало, О.В. Бобович, Н.О. Боброва [та ін.]; під ред. І.П. Кайдашева. – Полтава:

Полімет, 2003. – 320 с.

92. Методическое руководство по лечению ран / пер. с нем. под ред.

Г.Германа. –"Пауль Хартманн", 2000. – 123 с.

93. Мидленко В.И. Чувствительность к препаратам бактериофагов

возбудителей осложнений у больных после травм и оперативных вмешательств на

опорно-двигательном аппарате / В.И. Мидленко, Г.А. Шевалаев, И.М. Ефремов //

Фундаментальные исследования. — 2013. — №9. — С. 871–874.

94. Мирошников К. А. Пептидогликанлизирующие ферменты

бактериофагов-перспективные противобактериальные агенты / К.А.Мирошников,

О.В.Чертков, П.А.Назаров// Успехи биол. химии.- 2006.- Т. 46.- С. 65–98.

95. Мовчан И.О. Сравнение морфогистологических изменений в тканях при

различных методах лечения гнойных ран / И.О.Мовчан, С.Г.Писалева // Успехи

современного естествознания.- 2014.- № 8.- С. 68.

163

96. Моніторинг перебігу ранового процесу у гнійних ранах / О.М.Петренко,

Б.Г.Безродний, А.О.Тихомиров [та ін.] // Хірургія України.- 2014.- № 2 (50).- С.

65-69.

97. Морозова О.В. Прогнозування гнійно-септичних ускладнень після

операції кесарева розтину: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук

: спец.14.01.01 «Акушерство та гінекологія» / О.В. Морозова. – К., 1996. – 20 с.

98. Морфологические характеристики экспериментальных гнойных ран

мягких тканей Кабанова А.А., Плотников Ф.В., Ходос Ю.В., Голубцов В.В.,

Веремей Э.И. Пермский медицинский журнал. 2015. Т. 32. № 1. С. 78-83.

99. Мохова О.С. К вопросу регионального лечения гнойных ран / О.С.

Мохова, А.П.Остроушко // Научное обозрение. Медицинские науки. - 2016.- № 5.-

С.72-74.

100. Некоторые антисептики в лечении гнойных ран / А.Ю.Григорьян,

А.И.Бежин, Т.А.Панкрушева [и др.] // Международный академический вестник.-

2014.- № 4 (4).- С. 6-8.

101. Ниязов Б.С. Диагностика и лечение гнойных ран (обзор литературы) /

Б.С.Ниязов, О.Р.Динлосан // Научная дискуссия: инновации в современном мире.

- 2016. - № 11 (54). - С. 99-109.

102. Обоснование применения биоактивных сорбционно-гелиевых

композиций при лечении гнойных ран / В.Д.Луценко, А.А.Шапошников,

У.А.Круть [и др.] // Новости хирургии. -2016.- Т. 24.- № 3.- С. 222-226.

103. Оморов Р. А. Бактериофаги в лечении больных с гнойными

осложнениями синдрома диабетической стопы / Р. А. Оморов, Е. Ж.

Жолдошбеков. // Наука, новые технологии и инновации. – 2012. – №7. – С. 82–84.

104. Опыт применения препарата «Диоксизоль® - Дарница» в лечении

гнойных ран / А.И.Дронов, А.А.Скомаровский, И.С.Климнюк [и др.] // Хирургия

Восточная Европа. -2014.- № 1 (9).- С. 89-93.

105. Ославский А.И. Сорбционные средства и методы в комплексном

лечении гнойных ран (обзор литературы) / А.И.Ославский// Журнал Гродненского

государственного медицинского университета.- 2016.- № 3 (55).- С. 30-37.

164

106. Особенности хирургической инфекции мягких тканей / С.Б. Фадеев,

О.Л. Чернова, С.Б. Киргизова [и др.] // Хирургия. – 2001.– №7. – С.42-44.

107. Оценка микроциркуляции гнойных ран / Дуванский В.А., Овсянников

В.С., Бирюков А.Ю. [и др.] // Лазерная медицина. - 2016.- Т. 20.- № 3.- С. 102.

108. Оценка экспериментальной и клинической эффективности

иммобилизированной формы хлоргексидина в лечении гнойных ран

/Б.С.Суковатых, А.И.Бежин, Т.А.Панкрушева [и др.] // Вестник хирургии им. И.И.

Грекова.- 2016.- Т. 175.- № 1.- С. 42-47.

109. Парфенюк Р.Л. Микробиологические основы пероральной фаготерапии

гнойно-воспалительных заболеваний: дис... кандидата биол. наук : 03.00.07 / Р.Л.

Парфенюк. — Москва, 2004. — 101 с.

110. Патогенетические основы выбора препарата для лечения гнойной раны /

Б.М. Даценко, Т.И. Тамм, Або Мохаммад [та ін.] // Клінічна хірургія. – 2002. –

№11-12. – С.24.

111. Перспективи використання діагностичних та лікувальних препаратів

бактеріофагів у медицині / О.С. Воронкова, О.А. Сірокваша, Т.М. Полішко, А.Т.

Вінніков // Вісник Дніпропетровського університеті'. Біологія, медицина. — 2012.

— Вип. 3,Т. 2. — С. 26–31.

112. Плотников Ф.В. Комплексное лечение пациентов с гнойными ранами в

зависимости от способности микроорганизмов-возбудителей формировать

биопленку /Ф.В.Плотников// Новости хирургии.- 2014.- Т. 22.- № 5.- С. 575-581.

113. Препараты бактериофагов: краткий обзор современного состояния и

перспектив развития / И.В.Красильников, К.А.Лыско, Е.В.Отрашевская [и др.] //

Сибирский мед. журнал.- 2011.- Т. 26.- № 2.- С. 33–37.

114. Препараты бактериофагов: краткий обзор современного состояния и

перспектив развития / И. В. Красильников, К.А. Лыско, Е.В. Отрашевская, А.К.

Лобастова // Сибирский медицинский журнал. — 2011. — Выпуск 2: Том 26, № 2.

— С. 33–37.

165

115. Приказ МЗ СССР №250 от 13.03.1975г. “Об унификации методов

определения чувствительности микроорганизмов к химиотерапевтическим

препаратам”.

116. Приказ МЗ СССР №535 от 22.04.1985г. “Об унификации

микробиологических методов исследования, применяемых в клинико–

диагностических лабораториях лечебно–профилактических учреждений”.

117. Применение адаптированных бактериофагов в комплексном лечении

больных острым гнойным холангитом / Р. В.Бондарев, В. И. Бондарев, С. С.

Селиванов [и др.] // Укр. журнал хірургії. – 2011. – №5 (14). – С. 150–154.

118. Применение бактериофагов как концепция лечебного и

профилактического направления в медицине / Е.Е.Карабелеш, С.А.Ткаченко,

С.М.Панкратов [и др.] // Актуальные проблемы транспортной медицины.- 2008.-

№ 1(11).- С. 135–139.

119. Применение метода локального отри- цательного давления в

комплексном лечении острых гнойно- воспалительных заболеваний мягких

тканей / В. Н. Оболенский, А.А.Ермолов, Л.С.Аронов [и др.] // Хирургия. Журнал

им. Н. И. Пирогова. – 2012. – № 12. – С. 50–55.

120. Проблеми антибактеріальної терапії в клініці невідкладної хірургії / В.В

Бойко, В.К. Логачов, С.О. Вереснєв [та ін.] // Шпитальна хірургія. – 2011. – №3. –

С. 70-71.

121. Прогнозирование динамики заживления гнойных ран с использованием

регрессионного анализа / Н.И.Колосова, Е.Н.Денисов, О.Б.Нузова [и др.] //

Оренбургский медицинский вестник.- 2016.- Т. IV.- № 1 (13).- С. 62-64.

122. Противовоспалительные эффекты липосом / В.М. Крейнес, В.М.

Мельникова, Я.М. Марголин [и др.] // Вестник АМН СССР. – 1990. – №6. –С.44-

47

123. Пути улучшения результатов лечения гнойных ран / А.В.Студеникин,

А.А.Стадников, О.Б. Нузова [и др.] // Морфологические ведомости. -2015.-№1.- С.

89-92.

166

124. Раневое покрытие с хлоргексидина биглюконатом и метронидазолом для

лечения ран / А.Ю.Григорьян, А.И.Бежин, Т.А.Панкрушева [и др.] //

Международный журнал прикладных и фундаментальных исследований. -2016.-

№ 4.- С. 694-697.

125. Раны и раневая инфекция: Руководство для врачей / [ Костюченок Б.М.,

Карлов В.А., Шимкевич Л.Л. и др.] ; под ред. М.И. Кузина, Б.М. Костюченок. – [

2-е изд.] – М.: Медицина, 1990.– 592с.

126. Реброва О.Ю. Статистический анализ медицинских данных. Применение

пакета прикладных программ STATISTICA / О.Ю. Реброва. – М. : Медиа Сфера,

2002. – 312 с.

127. Результаты применения нового метода комбинированной

антимикробной фотодинамической терапии в хирургии гнойных ран / Н.Д.

Маслакова, Э.В.Могилевец, А.Л.Савосик [и др.] // Военная медицина.- 2016.- № 3

(40). - С.60-63.

128. Русак П.С. Липосомальные препараты в комплексном лечении острого

гематогенного остеомиелита у детей / П.С. Русак // Детская хирургия. – 1998. – №

2. – С. 18-20.

129. Рябов А.Л. Лечение гнойных ран отрицательным давленим / А.Л.Рябов,

О.И.Скалозуб, Р.В.Лапин // Хирургия. Журнал им. Н.И. Пирогова.- 2014.- №6.- С.

58-60.

130. Сaенко В.С. Сучасні аспекти комплексного лікування гнійної рани

м’яких тканин / В.С. Саенко, С.В. Шевченко // Клінічна хірургія. – 2003. – №11. –

С.63.

131. Сергиенко В.И. Математическая статистика в клинических

исследованиях / В.И. Сергиенко, И.Б. Бондарева. – М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА,

2000. – 256 с.

132. Сидоренко С. В. Роль бактериальных биопленок в патологии человека /

С.В. Сидоренко // Инфекции в хирургии.- 2004. -Т. 2.- № 3.- С. 16–20.

167

133. Смирнова Т. А. Структурно-функциональная характеристика

бактериальных биопленок / Т.А.Смирнова, Л.В.Диденко, Р.Р. Азизбекян //

Микробиология.- 2010. -Т. 79.- № 4.- С. 435–446.

134. Современные подходы к лечению гнойных ран в зависимости от фазы

раневого процесса / Е.Н.Дарменов, В.А.Волоконцев, К.Т.Шайзадин [и др.] // В

сборнике: «Наука сегодня» сборник научных трудов по материалам VII

международной научно-практической конференции: в 4 частях. Научный центр

«Диспут».- 2015.- С. 62-64.

135. Современные представления о классификации перитонита и системах

оценки тяжести состояния больных / В.Д. Федоров, В.К. Гостищев, А.С. Ермолов

[и др.] // Хирургия. – 2000. - №4. – С. 58 – 62.

136. Современные представления о липосомах и перспективы их

использования в пульмонологии / Н.В. Архипенко, И.В. Архипенко, В.А.

Невзорова [та ін.] // Терапевт. архив. – 1998. – № 3. – С. 78-81.

137. Современные представления о методиках оценки течения раневого

процесса у больных с гнойно-некротическими осложнениями синдрома

диабетической стопы / С.Я.Ивануса, Б.В.Рисман, Г.Г.Иванов [и др.] // Вестник

Российской военно-медицинской академии. -2016.- № 2 (54).- С. 190-194.

138. Современные раневые покрытия в лечении гнойных ран / Ю.С.Винник,

Н.М.Маркелова, Н.С.Соловьева [и др.] // Новости хирургии.- 2015.- Т. 23.- №5.- С.

552-558.

139. Современный взгляд на патофизиологию и лечение гнойных ран / О.Э.

Луцевич, О.Б. Тамразова, А.Ю. Шикунова [и др.] // Хирургия. – 2011. – № 5. – С.

72-77.

140. Способ математического моделирования прогнозирования динамики

заживления гнойных ран на фоне сахарного диабета / Н.И.Колосова, О.Б.Нузова,

Е.Н.Денисов [ и др.] // Альманах молодой науки.- 2016.- № 3. - С.16-17.

141. Суковатых Б.С. Лечение гнойных ран иммобилизированными формами

антисептиков / Б.С.Суковатых, А.И.Бежин, А.Ю.Григорьян // Врач.- 2016.- №3.-

С. 16-20.

168

142. Тамм Т.И. Критерии оценки течения гнойно-воспалительного процесса в

мягких тканях и полостях / Т.И. Тамм, С.Г. Белов // Клініч. хірургія. – 2003. –

№11. – С. 59-60.

143. Тамм Т.И. Особенности течения раневого процесса при местном

применении комбинированных медикаментозных препаратов / Т.И. Тамм //

Клініч. хірургія. – 2006. – №11/12. – С. 70.

144. Тамм Т.И. Пути повышения эффективности местного лечения гнойной

раны / Т.И. Тамм, А.Б. Даценко, Н.А. Ляпунов // Клінічна хірургія. – 2002. – №11-

12. – С.66-67.

145. Хирургические инфекции: практическое руководство / Сидоренко В.С.,

Карабак В.А., Костученко А.Л. [и др.]; под.ред. И.А. Ерюхина, Б.Р. Гельфанда,

С.А. Шляпникова. – М. : Литтерра. – 2006. – 736 с.

146. Хромов О.С. Вивчення лімфостимулюючої дії ліпосом / О.С. Хромов //

Фізіологічний журнал. – 1998. – Т. 44, № 5-6. – С. 49-58.

147. Хромов О.С. Використання лецитинових ліпосом для попередження

порушень серцевої діяльності при розвитку гнійної інфекції / О.С. Хромов, О.В.

Стефанов, А.В. Жукова // Ліки. – 1995. – № 4. – С. 35-39.

148. Хромов О.С. Корекція за допомогою лецитинових ліпосом (ліпіна)

порушень центральної гемодинаміки щурів під час геморагічного шоку / О.С.

Хромов, О.В. Стефанов // Ліки. – 1995. – № 4. – С. 57-59.

149. Хромов О.С. Морфофункціональна характеристика реперфузійних

ушкоджень міокарда та їх попередження за допомогою фосфатидилхолінових

ліпосом / О.С. Хромов, О.В. Стефанов, О.А. Писарев // Ліки. – 1997. – № 4. – С.

27-30.

150. Чичеватов Д.А. Модель шкалы прогнозирования бинарных переменных

в медицинских исследованиях / Д.А. Чичеватов // Вестник Санкт-Петербургского

университета . – 2007 – № 11, Вып.4. – С. 110 – 117.

151. Шабловская Т. А. Современные подходы к комплексному лечению

гнойно-некротических заболеваний мягких тканей / Т. А. Шабловская, Д. Н.

169

Панченков // Вестник экспериментальной и клинической хирургии. – 2013. – Т.

VI, № 4. – С. 498–507.

152. Шевченко Т. M. Характеристика чутливості до антибіотиків та фагів

штамів стафілококів, що виділені з репродуктивного тракту мишей / Т.М.

Шевченко, О.С. Воронкова, A.І. Вінніков. // Патологія. — 2014. — №3 (32). — С.

68–72.

153. Шраер Т.И. Применение взвеси липосом при экспериментальном

локальном гнойном процессе / Т.И. Шраер, В.М. Крейнес, Н.А. Голубчиков //

Хирургия. – 1988. – № 4. – С. 30-34.

154. Шраер Т.И. Применение липосом в раннем лечении экспериментальных

ран / Т.И. Шраер, Ю.Г. Шапошников, В.М. Крейнес // Хирургия. – 1994. – № 2. –

С. 35-38.

155. Щуплова Е.А. Изучение видового состава микрофлоры очагов гнойно-

воспалительных процессов с использованием разных методических подходов

/Е.А.Щуплова, С.Б.Фадеев // Бюллетень Оренбургского научного центра УрО

РАН. - 2016.- № 2.- С. 20.

156. Экспериментальное обоснование применения нанокластерного серебра

для лечения гнойных ран / К.А.Попов, С.Р. Федосов, В.В.Малышко [и др.] //

Кубанский научный медицинский вестник.- 2016.- № 4.- С. 141-146.

157. Эффективность иммобилизированной формы хлоргексидина в лечении

гнойных ран / Б.С.Суковатых, А.Ю.Григорьян, А.И.Бежин [и др.] // Новости

хирургии.- 2015.- Т. 23.- № 2.- С. 138-144.

158. Abedon S.T. Phage treatment of human infections / S.T. Abedon, S.J.Kuhl,

B.G.Blasdel // Bacteriophage. – 2011.- Vol.1., №2. – Р. 66-85.

159. Abedon S. T. Bacteriophages and Biofilms: Ecology, Phage Therapy, Plaques

/ S.T. Abedon // New York: Nova Science Publishers, Hauppauge.- 2011.- 131 p.

160. Abdul-Hassan H. S. Bacteriophage therapy of Pseudomonas burn wound

sepsis / H.S. Abdul-Hassan, K. El-Tahan, B.Massoud // Ann Med Burn Club.-1990.-

Vol.3.- P.262–264.

170

161. Acute wounds: an overview of the physiological healing process / E.A. Baker,

S. El-Gaddal, L. Williams [et al.] // Nurs Times. – 2004. – Vol.27, №2. – Р.50-53.

162. Baum C.L. Normal cutaneous wound healing: clinical correlation with

cellular and molecular events / C.L. Baum , C.J. Arpey // Dermatol Surg. – 2005. –

Vol.31, №6. – Р.674-686

163. Bellavia G. Transcriptional control of skin reepithelialization / G.Bellavia,

P.Fasanaro, R.Melchionna // J Dermatol. - 2014. – Vol.73, №1. – Р. 3–9.

164. Blakaj A. Fibrocytes in health and disease / A.Blakaj, R.Bucala

// Fibrogenesis Tissue Repair.- 2012.- Vol.5, №1. – P.6.

165. Bowler P.G. Wound Microbiology and Associated Approaches to Wound

Management / P.G. Bowler, B.I. Duerden, D.G. Armstrong // Clin Microbiol. – 2001. –

Vol.14, №2. – P. 244-269.

166. Broughton G. Wound healing: an overview / G. Broughton, J.E. Janis, C.E.

Attinger // Plast Reconstr Surg. – 2006. – Vol.117, №7. – Р.1-32.

167. Carlton R.M. Phage therapy: past history and future prospects / R.M. Carlton

// Arch Immunol Ther Exp (Warsz). – 1999.- Vol.47, №5.- P.267-74.

168. Cha J. Stem cells in cutaneous wound healing / J. Cha, V.Falanga // Clin

Dermatol. – 2007. – Vol.25, №1. – Р.73-78.

169. Chen L. Absence of CD4 or CD8 lymphocytes changes infiltration of

inflammatory cells and profiles of cytokine expression in skin wounds, but does not

impair healing / L. Chen, N.D.Mehta, Y.Zhao // Exp Dermatol. – 2014. – Vol.23, №3. –

P.189–194.

170. Chodorowska G. Cutaneous wound healing / G. Chodorowska, D. Rogus-

Skorupska // Ann Univ Mariae Curie Sklodowska. – 2004. – Vol.59, №2. – P.403-407.

171. Cisło M. Bacteriophage treatment of suppurative skin infections / M. Cisło,

M.Dabrowski, B.Weber-Dabrowska // Arch Immunol Ther Exp (Warsz).- 1987.-

Vol.35.- P.175–183.

172. Diegelmann R.F. Wound healing: an overview of acute, fibrotic and delayed

healing / R.F. Diegelmann, M.C. Evans // Front Biosci. – 2004. – Vol.1, №9. – Р.283-

289.

171

173. Duckworth D.H. Bacteriophages: potential treatment for bacterial infections

/D.H.Duckworth, P.A.Gulig // BioDrugs. -2002.- Vol.16, №1.- P.57-62.

174. Efron P.A. Cytokines and wound healing: the role of cytokine and

anticytokine therapy in the repair response / P.A. Efron, L.L.Moldawer // J Burn Care

Rehabil. –2004. – Vol.25, №2. – P.149-160.

175. Eming S.A. Inflammation in wound repair: molecular and cellular

mechanisms / S.A. Eming, T. Krieg, J.M. Davidson // J Invest Dermatol.–2007. –

Vol.127, №3. – Р.514-525.

176. Eming S.A. Regulation of angiogenesis: wound healing as a model / S.A.

Eming, B. Brachvogel, T. Odorisio // Prog Histochem Cytochem. – 2007. – Vol.42, №3.

– Р.115-170.

177. Eming S.A. Wound repair and regeneration: mechanisms, signaling, and

translation / S.A.Eming, P.Martin, M.Tomic-Canic // Sci Transl Med.- 2014.- Vol.6,

№265.- P.265-266.

178. Fischetti V. A. Bacteriophage lytic enzymes: novel antiinfectives // Trends

Microbiol. 2005. Vol. 13, №10.- Р. 491–496.

179. Grey J.E. Wound assessment / J.E. Grey, S. Enoch, K.G. Harding // BMJ. –

2006. – Vol.332, №7536. – P.285-288.

180. Gutierrez D. Genomic characterization of twoStaphylococcus epidermidis

bacteriophages with anti-biofilm potential / D.Gutierrez, B.Martinez, A.Rodriguez //

BMC Genomics.-2012.- Vol.13.- P.228.

181. Hawkey P. M. The changing epidemiology of resistance / P.M.Hawkey,

A.M.Jones // J. Antimicrob. Chemother. -2009.- Vol. 64.- Р. 3–10.

182. Hermoso J. A. Taking aim on bacterial pathogens: from phage therapy to

enzybiotics / J.A. Hermoso, J.L.Garcia, P.Garcia // J. Curr. Opin. Microbiol.- 2007.-

Vol.10.- P. 461–472.

183. Ho K. Bacteriophage therapy for bacterial infections. Rekindling a memory

from the pre-antibiotics era / K. Ho // Perspect Biol Med. – 2001.- Vol.44, №1. - P.1-16.

184. Hunt T.K. Physiology of wound healing / T.K. Hunt, H. Hopf, Z. Hussain //

Adv Skin Wound Care. – 2000. – Vol.13, №2. – Р.6-11.

172

185. Jones V. Wound assessment / V. Jones, J.E. Grey, K.G.Harding // BMJ. –

2006. – Vol.332. – P.777-780.

186. Kachgal S. The dual roles of homeobox genes in vascularization and wound

healing / S.Kachgal, K.A.Mace, N.J.Boudreau // Cell Adh Migr.- 2012.- Vol.6, №6. –

P.457–470.

187. Kashiyama K. miR-196a downregulation increases the expression of type I

and III collagens in keloid fibroblasts / K. Kashiyama, N.Mitsutake, M.Matsuse // J

Invest Dermatol. – 2012.- Vol.132, №6. – P.1597–1604.

188. Khan, D. A. Drug allergy / D. A. Khan, R. Solensky // J. Allergy Clin.

Immunol. – 2010. – Vol. 125. – P.126–137.

189. Komarcević A. New views on the physiology of wound healing / A.

Komarcević, L. Pejakov, M. Komarcević // Med Pregl. – 2000. – Vol.53, №9-10. –

Р.479-483.

190. Levin B. R. Population and evolutionary dynamics of phage therapy

/B.R.Levin, J.J.Bull // Nat. Rev. Microbiol.- 2004.- Vol. 2.- P.166-173.

191. Li D. MicroRNA-132 enhances transition from inflammation to proliferation

during wound healing / D. Li, A.Wang, X.Liu // J Clin Invest. -2015.- Vol.125, №8.-

P.3008–3026.

192. Li J. Pathophysiology of acute wound healing / J. Li, J. Chen, R. Kirsner //

Clin Dermatol. – 2007. – V.25, №1. – Р.9-18.

193. Livermore D.M. Has the era of untreatable infections arrived?

/D.M.Livermore// J. Antimicrob. Chemother. -2009.- Vol. 64.- Р. 29–36.

194. Loeffler J. M. Synergistic killing of Streptococcus pneumoniae with the

bacteriophage lytic enzyme Cpl-1 and penicillin orgentamicin depends on the level of

penicillin resistance / J.M.Loeffler, S.Djurkovic, V.A.Fischetti // Infect. Immun.- 2003.-

Vol. 71, 311.- Р. 6199–6204.

195. MacLeod A.S. Dendritic epidermal T cells regulate skin antimicrobial barrier

function / A.S.MacLeod, S.Hemmers, O.Garijo // J Clin Invest.-2013.- Vol.123, №10. –

P.4364–4374.

173

196. Mann N.H. The potential of phages to prevent MRSA infections / N.H.Mann

// Res Microbiol.- 2008.-Vol.159.- P.400-405.

197. Markoishvili K. Fagobioderm – new perspectives for the treatment of wounds

and ulcers / K. Markoishvili, N. Dzhavakishvili, M .Gordedzishvili // Ekspert. Kiln.

Meditsina. –1999. – Vol.2. –Р.83-84.

198. Miedzybrodzki R. Phage therapy of staphylococcal infections (including

MRSA) may be less expensive than antibiotic treatment / R. Miedzybrodzki,

W.Fortuna, B.Weber-Dabrowska// Postepy Hig Med Dosw. (online).-2007.-Vol.61.-

P.461–465

199. Mirza R.E. Macrophage PPARgamma and impaired wound healing in type 2

diabetes / R.E.Mirza, M.M.Fang, M.L.Novak // J Pathol.- 2015.-Vol.236, №4. P.433–

444.

200. Nissinen L.M. Collagen turnover in wound repaira macrophage connection /

L.M.Nissinen, V.M.Kahari // J Invest Dermatol.- 2015.-Vol.135,№10.-P.2350–2352.

201. Nosbaum A. Cutting edge: regulatory T cells facilitate cutaneous wound

healing / A.Nosbaum, N.Prevel, H.A.Truong // J Immunol. -2016.-Vol.196,№5.-

P.2010–2014.

202. O’Flaherty S. The recombinant phage lysin LysK has a broad spectrum of

lytic activity against clinically relevant staphylococci, including methicillin-resistant

Staphylococcus aureus / S.O’Flaherty, A.Coffey,W.Meaney// J Bacteriol.-2005.-

Vol.187.-P.7161–7164.

203. Pavlenishvili I. Bacteriophagotherapy and enterosorbtion in treatment of

sepsis of newborns caused by gram-negative bacteria / I.Pavlenishvili, T.Tsertsvadze //

Pren Neon Infect. -1993.- Vol.11.-P.104.

204. Ramirez H. The role of TGF-beta signaling in wound epithelialization /

H.Ramirez, S.B.Patel, I.Pastar// Adv Wound Care (New Rochelle).- 2014.- Vil.3,№7.-

P.482–491.

205. Reinke J.M. Wound repair and regeneration / J.M.Reinke, H.Sorg // Eur Surg

Res. -2012.-Vol.49,№1.-P.35–43.

174

206. Rhoads D.D. Bacteriophage therapy of venous leg ulcers in humans: results of

a phase I safety trial / D.D.Rhoads, R.D.Wolcott, M.A.Kuskowski // J Wound Care.-

2009.-Vol.18,№6.-P.237-238.

207. Riedl, M. A. Adverse drug reaction: types and treatment options [Text] / M.

A. Riedl, A. M. Castillas // Am. Fam. Physician. – 2003. – Vol. 68. – P. 1781–1790.

208. Rohani M.G. MMP-10 regulates collagenolytic activity of alternatively

activated resident macrophages / M.G.Rohani, R.S.McMahan, M.V.Razumova // J

Invest Dermatol. -2015.-Vol.135,№10.-P.2377–2384.

209. Roy S. Mixed-species biofilm compromises wound healing by disrupting

epidermal barrier function / S. Roy, H.Elgharably, M.Sinha // J Pathol.-2014.-Vol.233,

№4.-P.331–343.

210. Sanchez Rodriguez R. Memory regulatory T cells reside in human skin / R.

Sanchez Rodriguez, M.L. Pauli, I.M. Neuhaus // J Clin Invest.- 2014.- Vol.124, №3.-

P.1027–1036.

211. Sgonc R. Age-related aspects of cutaneous wound healing: a mini-review /

R.Sgonc, J.Gruber // Gerontology.- 2013.-Vol.59, №2.-P.159–164.

212. Seth A.K. Bacteriophage therapy for Staphylococcus aureusbiofilm-infected

wounds: A new approach to chronic wound care / A.K. Seth, M.R.Geringer,

K.T.Nguyen // Plast. Reconstr. Surg.=2013.- Vol.131.- P.225–234.

213. Sinno H. Complements and the wound healing cascade: an updated review /

H.Sinno, S.Prakash // Plast Surg Int. -2013.- Vol.2013.- P.1-7.

214. Strbo N. Innate and Adaptive Immune Responses in Wound Epithelialization

/ N. Strbo, N.Yin, O.Stojadinovic // Adv Wound Care (New Rochelle).- 2014.-Vol.3,

№7.-P.492–501.

215. Slopek S. Results of bacteriophage treatment of suppurative bacterial

infections. I. General evaluation of the results / S.Slopek, I.Durlakova, B.Weber-

Dabrowska // Arch Immunol Ther Exp (Warsz).-1983.-Vol.31.-P.267–291.

216. Slopek S. Results of bacteriophage treatment of suppurative bacterial

infections in the years 1981–1986 / S.Slopek, B.Weber-Dabrowska,

M.Dabrowski//Arch Immunol Ther Exp (Warsz).-1987.-Vol.35.-P.569–583.

175

217. Soothill J.S. Bacteriophage-containing therapeutic agents / J.S. Soothill,

C.Hawkins, D.R.Harper // 8105579 B2. U.S. Patent. 2011.

218. Sun B.K. Advances in skin grafting and treatment of cutaneous wounds /

B.K.Sun, Z.Siprashvili, P.A.Khavari // Science. -2014.-Vol.346, №6212.-P.941–945.

219. Tay S.S. The skin-resident immune network /S.S. Tay, B.Roediger,

P.L.Tong// Curr Dermatol Rep. -2014.-Vol.3.- P.13–22.

220. Vanwijck R. Surgical biology of wound healing / R.Vanwijck // Bull Mem

Acad R Med Belg. – 2001. – Vol.156, №3-4. – Р.175-184.

221. Vestweber D. How leukocytes cross the vascular endothelium

/D.Vestweber// Nat Rev Immunol.-2015.-Vol.15,№11.-P.692–704.

222. Vinod Kumar C.S. Isolation of Bacteriophages for MRSA Obtained from

Diabetic Foot - A Possible Treatment Option in Infections International / C.S.Vinod

Kumar, H.Srinivasa, K.G.Basavarajappa//Journal of Biotechnology & Biochemistry.

2010.-Vol.6,№5.-P.801-809.

223. Weber-Dabrowska B. Bacteriophage therapy for infections in cancer patients

/B.Weber-Dabrowska, M.Mulczyk, A.Gorski // Clin Appl Immunol Rev.- 2001.-Vol.1.-

P.131–134.

224. Weber-Dabrowska B. Bacteriophages as an efficient therapy for

antibioticresistant septicemia in man / B.Weber-Dabrowska, M.Mulczyk,

A.Gorski//Transplant Proc.-2003.-Vol.35.-P.1385–1386.

225. Weber-Dabrowska B. Alternative therapies in antibiotic-resistant infection

/B.Weber-Dabrowska, M.Zimecki, M.Kruzel // Advances in Medical Sciences.-2006.-

Vol. 51.- Р. 242–244.

226. Wright A. A controlled clinical trial of a therapeutic bacteriophage

preparation in chronic otitis due to antibiotic-resistant Pseudomonas aeruginosa; a

preliminary report of efficacy / A.Wright, C.H. Hawkins, E.E. Anggard //Clin

Otolaryngol.- 2009.-Vol.34,№4.-P.349-357.

227. Wilgus T.A. Neutrophils and wound repair: positive actions and negative

reactions / T.A.Wilgus, S.Roy, J.C.McDaniel // Adv Wound Care (New Rochelle).-

2013.-Vol.2,№7.-P.379–388.

176

228. Wound healing: the role of growth factors / A.T. Grazul-Bilska, M.L.

Johnson, J.J. Bilski [et al.] // Drugs Today (Barc). – 2003. –Vol.39, №10. – P.787-800.

229. Xue M. Extracellular matrix reorganization during wound healing and its

impact on abnormal scarring / M.Xue, C.J.Jackson // Adv Wound Care (New

Rochelle).-2015.-Vol.4,№3.-P.119–136.

230. Xue M. Targeting matrix metalloproteases to improve cutaneous wound

healing / M. Xue, N.T. Le, C.J. Jackson // Expert Opin Ther Targets. – 2006. – Vol.10,

№1. – Р.143-155.

231. Yang L.L. Acute downregulation of miR-155 at wound sites leads to a

reduced fibrosis through attenuating inflammatory response / L.L.Yang, J.Q.Liu,

X.Z.Bai // Biochem Biophys Res Commun.-2014.-Vol.453,№1.-P.153–159.

232. Zhang Y. Combined treatment of Pseudomonas aeruginosa biofilms with

bacteriophages and chlorine. Biotechnol / Y.Zhang, Z.Hu // Bioeng. -2013.-Vol.110.-

P.286–295.

233. Zhao G. Biofilms and inflammation in chronic wounds / G.Zhao, M.L.Usui,

S.I. Lippman//Adv Wound Care (New Rochelle).-2013.-Vol.2,№7.-P.389–399.