119

Т е м а 6

Ò², ÕÒÎ ÁÓËÈ ÏÎÐÓ×: ßÊÈÌ ÁÓ ÂÈÁ²Ð?

Ò², ÕÒÎ ÁÓËÈ ÏÎÐÓ×: ßÊÈÌ ÁÓ ÂÈÁ²Ð?

ОБҐРУНТУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАНЯТТЯ

Т ема заняття є однією з найбільш складних та однією з найменш опрацьованиху шкільних курсах. Осмислення того, що поруч зі злочином завжди є хтось,

хто також розділяє відповідальність, навіть не беручи безпосередньої участі, маєдопомогти учням зрозуміти поняття вибору, причетності, відповідальності, ди3лемності будь3якої екстремальної ситуації. Свідчення фільму дають можливістьпідняти в шкільній аудиторії такі дражливі теми, як особиста участь, колаборація,порятунок, праведництво, ціна байдужості та участі. Однак вчителю слід зважатина те, що робота з цими поняттями таїть у собі певну провокативність, тому прис3тупати до обговорення цієї теми слід лише з добре знайомою аудиторією, яка ди3вилася фільм у повному обсязі, брала участь в обговоренні інших морально3етич3них проблем історії Голокосту.

Особливу увагу потрібно приділити обговоренню свідчень, їх осмисленню, спро3бам зрозуміти думки й дії як персонажів, так і тих, про кого вони розповідають.Важливим є зіставлення свідчень з фільму з іншими документальними джерелами.

Про тих, хто був поруч, інколи кажуть як про «сторонніх спостерігачів». Але в українській мові слова «сторонній» та «спостерігач» передбачають відстороне3ність і неучасть, а поведінка людей, про яких у нас йдеться, є завжди вчинком (в англомовній літературі це «bystanders» – свідки).

Пропоновані вправи передбачають поглиблення мотивації учнів щодо осмис3лення проблематики Голокосту, набуття ними навичок доказової аргументації,формування історичної емпатії тощо.

Цілі уроку Розкрити зміст морального вибору для свідків Голокосту.Ознайомити з прикладами рятування жертв в умовах Голокосту. Формувати відчуття власної моральної причетності до долі

інших людей та відповідальності за власний вибір.

Ключові слова Моральна дилема, відповідальність, самопожертва, і поняття подвиг, праведність, колаборація, кат, жертва

Методичні прийоми Робота в парах, робота в малих групах, дискусія за методом та техніки «шкала думок», розбір моральної дилеми

Зв'язок з іншими Уроки Голокосту: життя після трагедії заняттями посібника Хіба євреї чужинці?

У чому згубність пропаганди? Євреї, роми… Хто наступний?

Час 120 хвилин

121Т е м а 6 . Т і , х т о б у л и п о р у ч : я к и м б у в в и б і р ?

1. [12315 хв.]Запропонувати учням розглянути схему (див. роздавальний матеріал 1).Пояснити, що схема показує розподіл ролей під час Голокосту. Попросіть учнів спробувати її пояснити.Попросіть пригадати з курсу «Правознавства» основи юридичної від3

повідальності, виходячи з різних ролей при здійсненні злочину: вико3навець, організатор, пособник тощо. Запитайте учнів, чому, на їхню дум3ку, юридична відповідальність передбачається для всіх цих ролей, а нелише тільки для виконавця. Попросіть пригадати зміст поняття «злочиннабездіяльність».

Оголосіть тему та мету заняття.

Роздайте учням матеріал 2.Обговоріть його за наведеними запитаннями:

Про що просить автор листа?Як він ставиться до євреїв Мінського гетто, за якими ознаками розрізняє?Які міркування наводить Кубе щодо депортованих з Німеччини євреїв?Що переважає в його міркуваннях – гуманне ставлення, співчуття, еко3номічні мотиви, доцільність тощо?Як автор розуміє «проведення акції найбільш гуманним чином»? Що в цьому випадку означає для нього гуманність?Яка особиста участь Вільгельма Кубе в долі мінських євреїв?

�2. [20325 хв.]

Покажіть фрагмент фільму №1 (Броніслава Фукс, яка пережилаГолокост) [5:23].

Обговоріть:Скільки років могло бути дівчинці?Чому вона могла опинитися в димоході?Чому і від кого вона ховалася? Які розмови вона чула, яку позицію займали хазяї та їхні сусіди щодо вби3тих євреїв та їх майна?Чи були вони віруючими?Чи дотримувалися вони у повсякденному житті принципів своєї релігії?Поясніть власні міркування.Спрогнозуйте подальший розвиток подій.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вислухайте думки учнів та покажіть фрагмент №2 (Броніслава Фукс,яка пережила Голокост) [2:40].Запропонуйте учням міні3дискусію за методом «Займи позицію…».Для цього розмістіть на протилежних місцях класної кімнати підготов3

лені заздалегідь невеликі аркуші паперу з написами: «Погоджуюся з по3зицією хазяйки», «Не погоджуюся з позицією хазяйки /Засуджую по3зицію», «Не можу визначитися». Запропонуйте учням визначитися протя3гом 233 хвилин, зайняти позицію, після визначення місця – аргументуватисвій вибір методом «ПРЕС».

У ході обговорення позицій учасників запитайте: Що чекає на дівчинку?Чим можна пояснити вчинок хазяйки? Чому вона не залишила дитину? Якого ризику вона зазнала б, якби зробила це?Як ви оцінюєте дії хазяйки?При обговоренні цього питання варто заохочувати учнів для обрання

різних позицій. Якщо учні з різних міркувань опиняться всі на позиції «Не по3годжуюся ...» або «Не можу визначитися», запропонуйте ознайомитися зізмістом нацистського оголошення про заборону переховування євреїв тазагрозу страти за такі дії (роздавальний матеріал 3). Попросіть ще разаргументувати свою позицію двох3трьох учнів на протилежних кінцях та насередній позиції лінії дискусії.

�3. [10315 хв.]

Розкажіть учням про систему управління на окупованих територіях тафункції місцевої поліції.

Покажіть учням фрагмент №3 (Циля Шпорт: про вбивство поліцаємєврейки з бахвальства) [1:02].

Що свідок говорить про поліцейського?Чи було це вбивство виконанням обов'язку поліцейського?Що було причиною вбивства?Чому свідок говорить, що цього поліцейського не можна було пощадити?

Роздайте учням для опрацювання у групах фрагмент з описанням М. Ца3ринником погрому у м. Золочів (роздавальний матеріал 4)1.

122 Т е м а 6 . Т і , х т о б у л и п о р у ч : я к и м б у в в и б і р ?

1 За браком часу замість роботи з фрагментом можна зробити стисле повідомлення про єврейські погроми,як реакцію на масові розстріли НКВС місцевого населення.

123Т е м а 6 . Т і , х т о б у л и п о р у ч : я к и м б у в в и б і р ?

Запитайте:Про що йдеться у тексті?Якою були ролі окупантів та українського місцевого населення у цих подіях?Чому німецька окупаційна влада вітала погроми?Чому українське населення міста взяло участь в єврейському погромі? Якими були впливи існуючих стереотипів та пропаганди у поведінці місце3вого населення?

�4. [10312 хв.]

Об'єднайте учнів у групи.Роздайте кожній групі одну з частин роздавального матеріалу 6.Попросіть прочитати і дати відповіді на запитання:Про що розповідається у спогадах?Якими були дії людей, що в них описуються?Чим керувалися люди в тій ситуації?Чим можна пояснити таку поведінку?Яку оцінку їх діям ви б дали?

�5. [10315 хв.]

Розкрийте зміст терміна «колаборація». Зауважте, що незважаючи на«мирний» характер буквального значення – «співпраця», цей термін вжи3вається тоді, коли йдеться про співпрацю мирного населення з окупацій3ною владою.

Опрацюйте уривки з тексту українського історика Я. Грицака «Тези додискусії про УПА», «Українці в антиєврейських акціях у роки Другої світо3вої війни»2 (роздавальний матеріал 7).

Після прочитання обговоріть з учнями:Чому питання колаборації є дуже дражливим для кожної національноїісторіографії?Чим сучасний історик пояснює факти колаборації серед українців у рокиДругої світової війни?Яке ставлення історика до фактів колаборації?

2 Вчителю варто було б ознайомитись у повному обсязі з працями Ярослава Грицака, в яких він піднімає темуколаборації українців у Другій світовій війні, питання оцінки ролі українського підпілля в роки війни, українсько3єврейські відносини тощо у збірнику: Грицак Я. Страсті за націоналізмом. Історичні есеї. – Київ: Критика, 2004.

�6. [12315 хв.]

Покажіть наступний фрагмент №4 (Ірина Максимова, член родини,яка врятувала євреїв під час Голокосту) [2:04] та організуйте його

обговорення в групах по колу.Чи були люди, які просили притулку, родичами сім'ї чи їх близькимидрузями? Як ви можете пояснити рішення глави сім'ї?Які проблеми могли бути у сім'ї? З якими труднощами вони могли зі3штовхнутися? Який моральний вибір мав зробити кожен, надаючи допо3могу переслідуваним?Чому люди в умовах війни ризикували та надавали притулок євреям?Як ви ставитесь до тих, хто надавав притулок євреям?

Перегляньте фрагмент №5 (Леонід Серебряков, який пережив Голо3кост) [1:38].

Запитайте:Чому солдати стали на захист єврея3червоноармійця?Що спільного у позиції солдат та героїв попередніх фрагментів?Чим ситуації відрізнялися?Прокоментуйте всі ці ситуації, спираючись на схему (роздавальний ма3теріал 1).Поясніть своє розуміння понять «моральний вибір», «відповідальність»,«самопожертва».Прочитайте учням вислів А. Швейцера:

«Не з почуття доброти стосовно іншого я лагідний, миролюбний, терп3лячий і привітний – я такий тому, що в цьому поводженні забезпечуюсобі найглибше самоствердження».

Що у цьому вислові може означати слово «самоствердження»?Що і чому змушує людину діяти саме так?

Покажіть наступний фрагмент №6 (Марія Єгоричева3Глаголєва,рятівниця) [0:26].

Яким є власне ставлення до факту порятунку євреїв у М. Єгоричевої3Глаголєвої?Чому вона вважає, що такими діями не варто пишатись перед іншими?

124 Т е м а 6 . Т і , х т о б у л и п о р у ч : я к и м б у в в и б і р ?

125Т е м а 6 . Т і , х т о б у л и п о р у ч : я к и м б у в в и б і р ?

Як вона пояснює причини своїх дій, чому вона не вважає це героїзмом?Як можна пояснити поняття «подвиг»?

Нагадайте учням схему (роздавальний матеріал 1). Попросіть ще раз про3коментувати її з точки зору отриманих знань. Які приклади з повсякденногожиття, що відповідають ролям зі схеми, учні можуть навести? Напишіть надошці чи фліпчарті поняття: байдужість, егоїзм, жага життя, страх, обста3вини. Запитайте, як ці поняття дотичні до схеми. Нагадайте назву теми: «Ті,хто були поруч». Запитайте, як учні її розуміють.

�7. [10315 хв.]

Наведіть статистичні дані про праведників народів світу з різних країн(роздавальний матеріал 5). Зверніть увагу учнів на те, що за радянськоївлади свідчення про Голокост, у тому числі і про тих, хто рятував євреїв, незбиралися, використовувався термін «радянські громадяни» щодо всіхжертв нацистської окупаційної політики. Тому багато свідків не дожили дочасу, коли можна було вільно розповісти про трагедію, до якої вони булипричетні.

Покажіть передвоєнну та сучасну фотографії родини праведника (роз3давальний матеріал 8).

Покажіть фотографію саду з деревами пам'яті, присвяченими праведни3кам у парку Яд Вашем та Почесний Сертифікат Праведника Світу (розда3вальний матеріал 9). Розкажіть про ідею увічнення імен рятувальників єв3реїв у Державному музеї Яд Вашем. Наголосіть на тому, що лише одиницідочекалися офіційного визнання.

Запитайте думки учнів – чому саме дерево стало символом увічненняпам'яті праведників?

Процитуйте:

В. Короленко: «Коли ніхто не побачить і ніхто не дізнається, а я всеодно цього не зроблю, то це і є совість».

Г. Менкен: «Совість – внутрішній голос, який попереджає, що занами хтось слідкує».

Запитайте: яка відмінність у цих двох висловах? Яке з цих висловлюваньближче вам? Чому? Запропонуйте учням як домашнє завдання викластисвої міркування про совість в контексті теми заняття.

135Т е м а 6 . Т і , х т о б у л и п о р у ч : я к и м б у в в и б і р ?

Окупаційна влада в Україні. Військова та цивільна адміністрація. Німецька та українська поліція9

Протягом першого півріччя війни гітлерівські війська окупували більшучастину України. Її територія була поділена на три основні складові – Га3личину, приєднану до Генерал3Губернаторства, Буковину і Трансністрію(зону довкола Одеси та Ізмаїлу), передані Румунії, та Райхскомісаріат«Україна» (РКУ). У прифронтовій смузі окуповані українські землі пере3бували під управлінням тилового командування груп армій вермахту. Цясмуга включала Сталінську (Донецьку), Харківську, Ворошиловградську(Луганську) та Чернігівську області, частину Курської та Воронезької об3ластей РРФСР. У майбутньому їх планувалося передати до складу РКУ. У кількох Генеральних комісаріатах співіснували дві влади – цивільна тавійськова: в Чернігові, Харкові, Ворошиловграді, Сталіно та в Криму.

Наказом Гітлера від 17 липня 1941 р. «для відновлення громадського по3рядку і суспільного життя на захоплених східних територіях» була створенасистема цивільних органів влади. Вони складались з райхскомісаріатів і під3порядковувались імперському міністру в справах окупованих східних тери3торій Альфреду Розенбергу. Керівники райхскомісаріатів призначалисьособисто фюрером і, у випадку суперечок з Розенбергом, мали правоапелювати до Гітлера через голову райхсміністра.

Структура Райхскомісаріату «Україна» (РКУ) була офіційно затверд3жена декретом Гітлера від 20 серпня 1941 р. Адміністративно, з кінця 1941і до осені 1943 р., РКУ поділявся на шість генеральних округ (General3bezirke): Волинь3Поділля (Волинська, Рівненська, Кам'янець3Подільська і частина Тернопільської області, та землі півдня Білорусі з містами Брест і Пінськ), Житомир (Житомирська і частина Вінницької області, та південніземлі Білорусі довкола міста Хойники), Київ (Київська та частина Полтав3ської і Вінницької областей), Миколаїв (Кіровоградська та більша частинаМиколаївської області), Дніпропетровськ (Дніпропетровська та більша час3тина Запорізької області), Таврія (Крим і південні райони Миколаївської і Запорізької областей). Керівниками генеральних округ були генеральнікомісари. Найнижчою адміністративною одиницею був район (Gebiet), ке3рований гебітскомісаром.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ

9 Скорочений варіант статті: Дерейко І. Структура окупаційних органів Райхскомісаріату «Україна» //Сторінки воєнної історії України. – 2004. – Вип. 8. – Ч. 1. – С. 2593268.

136 Т е м а 6 . Т і , х т о б у л и п о р у ч : я к и м б у в в и б і р ?

В частині міст РКУ, що входили до прифронтової смуги, співіснувалицивільна і військова адміністрація: в Чернігові, Харкові, Ворошиловграді,Сталіно та в Сімферополі. Своєю штаб3квартирою, і одночасно столицеюРКУ, райхскомісар Еріх Кох обрав місто Рівне.

Згідно з наказом Гітлера від 17 липня 1941 р. «поліційна охорона оку3пованих східних областей» покладалася на райхсфюрера СС і шефанімецької поліції Г. Гіммлера. Німецька поліція складалась з групи окре3мих вузькоспеціалізованих управлінь: поліція безпеки (Sicherheitspolizei,або Sipo), таємна державна поліція (Geheime Staatspolizei, або Gestapo),кримінальна поліція (Kriminalpolizei, або Kripo), охоронна поліція (Schutz3polizei, або Schupo), поліція порядку (Ordnungspolizei, або Orpo), цивіль3на жандармерія (Gendarmerie des Einzeldienstes), земельна поліція(Landespolizei) та ін.

Відтворювати в РКУ таку складну систему, яка існувала в Райху, нацистине могли з причини відсутності достатніх кадрових резервів. Тому їм дове3лось імпровізувати і створювати з представників різних управлінь на окупо3ваній території комбіновані поліцейські органи. А саме представники поліціїбезпеки (зіпо), гестапо та кримінальної поліції (кріпо) складали спецслуж3бу під назвою «поліція безпеки та СД» (Sicherheitspolizei und SD). Власнецей каральний орган в літературі часто іменується «гестапо».

Працівники охоронної поліції (шупо) та поліції порядку (орпо) складаливласне німецьку поліцію порядку (орпо) РКУ, до якої належала також і ци3вільна жандармерія, що діяла в сільській місцевості (як це було і в Райху).

Керівництво обома гілками поліції РКУ (СД і орпо) здійснював Вищий ССі поліцейський фюрер (HSSPF, тобто Hoherer SS und Polizei Fu..hrer Russland3Su..d; з жовтня 1943 року став іменуватись HSSPF fu..r Ukraine).

Весь же цивільний окупаційний апарат РКУ, включно з поліцією, складавна вершині свого розвитку в січні 1943 р. всього 25 тис. функціонерів, чогобуло явно недостатньо для контролю над сімнадцятимільйонним населен3ням Райхскомісаріату.

Для доповнення окупаційного апарату місцевими кадрами під коман3дуванням поліції порядку РКУ створювалась українська поліція. 6 листо3пада 1941 р. Гіммлер видав наказ про організацію місцевої допоміжноїполіції, яка отримала назву шуцманшафт, або шума (Schutzmannschaft,Schuma).

Керівництво створенням і діяльністю шума повинен був здійснювати ко3мандувач орпо РКУ, що обмежувало застосування української допоміжноїполіції виключно до забезпечення громадського спокою. Про це мала свід3чити і повна її назва – Schutzmannschaft der Ordnungspolizei.

137Т е м а 6 . Т і , х т о б у л и п о р у ч : я к и м б у в в и б і р ?

Німецькі гарнізони і поліційні відділки розташовувались тільки в районнихцентрах і важливих містах. Всю ситуацію в сільській місцевості повинні буликонтролювати шуцмани індивідуальної служби. На весну 1942 р. їх загальначисельність складала 14 452 чол. Протягом 1942 р. чисельність шуцман3шафту в обох райхскомісаріатах зросла від 33 000 до 300 000 чол. Дві тре3тини цієї цифри становили власне поліцаї, а решту – вояки шуцбатальйонів.В РКУ чисельність шума зросла в п'ять разів, тобто від 14 000 до 70 000 чол.

Особовий склад допоміжної поліції, сформованої на Україні з місцевого населення10

Загальна маса добровольців німецької армії і поліції не складалася ви3ключно з прихильників нацизму. Її основу, а згодом – до третини чисель3ності могли становити люди, настроєні антибільшовицьки або постраждалівід радянської влади, але особливих симпатій і вірності власне окупацій3ному режиму вони не виявляли, а за певних обставин переходили на біктретьої сили (УПА, ФФІ) чи навіть решта 70% складалася з людей ЧервоноїАрмії, аполітичних, або тих, хто потрапив в ряди добровольців під тискомзовнішніх обставин. Від третини до половини добровольців були активіста3ми попереднього режиму, в тому числі комуністами і працівниками НКВС.Така ситуація виникла внаслідок зіткнення двох різних явищ – злочинної оку3паційної політики нацистів, яка викликала активний чи пасивний опір навітьнайбільш антирадянськи настроєного населення, і нагальної необхідностіпоповнення власних мобілізаційних резервів ресурсами окупованих тери3торій. На радикальне політичне вирішення даного внутрішнього конфліктунаціонал3соціалістичний Райх був неспроможний через власні вродженівади – расизм у державній ідеології і одноособове, а не колегіальне ви3рішення найважливіших питань, здійснюване людиною, здатною лише до так3тичного, а не стратегічного політичного маневру.

В результаті комплектування добровольчих частин відбувалось за раху3нок випадкових людей під прямим чи непрямим тиском. Їх бійці вступом донімецької армії і поліції вирішували тільки власні тактичні питання: виживан3ня, матеріального добробуту, боротьби з більшовизмом, і не отримувалижодних далекосяжних політичних цілей чи інших підстав для тіснішого зв'яз3ку власного майбутнього з націонал3соціалізмом.

10 Із статті: Дерейко І. Матеріальне заохочення як метод залучення українців до німецьких збройних сил(1941–1943 рр.) // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. – Вип. 26. – 2004. – С. 1833203.

138 Т е м а 6 . Т і , х т о б у л и п о р у ч : я к и м б у в в и б і р ?

Евіанська конференція

Міжнародна конференція, присвячена питанням біженців, відбулася вЕвіан ле3Бене (Франція) 5316 липня 1938 р. Конференція була скликана у зв'язку з різким погіршенням становища євреїв Європи після окупаціїАвстрії військами нацистської Німеччини (аншлюс) 11312 березня 1938 р.Президент США Рузвельт звернувся із закликом до керівників демокра3тичних країн усього світу обговорити питання про надання притулку політич3ним біженцям. В конференції взяли участь представники 32 країн. Пред3ставники міжнародних організацій зі справ біженців не брали участі в ро3боті конференції, за винятком генерального комісара Ліги Націй у справахбіженців. Не були допущені до участі в роботі конференції й представникивід самих біженців.

У виступах учасників конференції пролунало яскраво виражене неба3жання переважної більшості країн відкрити свої кордони перед пересліду3ваними євреями. Відкриваючи конференцію, представник США заявив, щоСША вже зробили все можливе, впустивши в 1938 р. 27 370 осіб, тобтоповністю використали в'їзну квоту для біженців з Німеччини й Австрії.Представник британського уряду відзначив, що безпосередньо на тери3торії королівства Великобританія не може розмістити біженців через пере3населеність і велику кількість безробітних. Він повністю виключив Палес3тину як можливий притулок для біженців. Великобританія була готоваприйняти невелике число біженців у своїх колоніях у Східній Африці. Фран3ція заявила, що вона вже прийняла максимальну кількість біженців. Таку жпозицію посіла Бельгія. Австралія пояснила свою відмову впустити біженців з Європи тим, що в країні немає конфліктів на національному ґрунті й вонане хоче їхнього виникнення. Канада й ряд країн Латинської Америки заяви3ли, що внаслідок економічної кризи й великого безробіття вони не можутьприйняти біженців. Тільки одна країна – Домініканська Республіка – вияви3ла готовність прийняти велику кількість біженців, надавши під їхнє розмі3щення земельні простори.

Рішення конференції продемонстрували, що жодна країна у світі (за од3ним винятком) не хоче впускати євреїв; положення євреїв різко погір3шилося після погромів у Німеччині в ніч з 9 на 10 листопада 1938 р. («Криш3талева ніч»).

Доля пасажирів корабля «Сент;Луїс»

Корабель «Сент3Луїс» покинув Німеччину в травні 1939 р., майже через пів3року після «Кришталевої ночі». На борту було 937 євреїв, у більшості з них

139Т е м а 6 . Т і , х т о б у л и п о р у ч : я к и м б у в в и б і р ?

була віза на в'їзд на Кубу. Поки корабель плив, у Гавані змінився уряд, і новавлада відмовилася визнати ці візи. Протягом багатьох днів стояв «Сент3Луїс» нарейді Гавани, доки представники міжнародних єврейських організацій нама3галися переконати кубинське керівництво прийняти судно, – але марно.

Американські євреї також намагалися впливати на свій уряд, щоб вінприйняв біженців, і теж не досягли успіху; Сполучені Штати не прийнялинікого з євреїв, що перебували на судні. Коли судно наблизилося до тери3торіальних вод Флориди, берегова охорона зробила в їхньому напрямкупопереджувальний постріл.

Гітлер був у нестямі від радості. Незважаючи на публічні осуди нацистсько3го антисемітизму, у дійсності інші країни явно не бажали допомогти євреям.

Зрештою «Сент3Луїс» відправився у своє трагічне плавання – назад доберегів Німеччини. Тим часом кілька європейських країн (Англія, Голландіяй Франція) погодилися прийняти пасажирів. Ті, кому пощастило бути прий3нятим Англією, пережили війну; інші – ті, хто одержав візи Бельгії, Голландіїй Франції, перебували в безпеці лише короткий час. До 1940 р. нацистиокупували всі ці три країни; досить імовірно, що більшість учасників «прок3лятого рейсу» загинули в нацистських таборах.

Один з героїв у всій цій історії – німецький капітан судна Густав Шредер,який наскільки це було можливо, не погоджувався залишати кубинські йамериканські територіальні води. По дорозі назад у Європу він збирався втому випадку, якщо віз не буде, зробити пробоїну в борті судна біля бере3гів Англії, сподіваючись, що пасажирів урятують як жертв аварії корабля.

Праведники народів світу

Почесне звання «Праведників світу» присвоюється парламентом Дер3жави Ізраїль відповідно до Закону про увічнення пам'яті мучеників і героїв(у 1953 р.) людям різних національностей, віросповідань, які під час Другоїсвітової війни рятували євреїв від нацистів. Особам, удостоєним званняПраведника народів світу, вручається почесний диплом, іменна медаль, їхніімена закарбовуються на Стіні Пошани в музеї Яд Вашем. Вручення почес3них дипломів і медалей відбувається на урочистих церемоніях у Яд Вашемабо в офіційних представництвах Держави Ізраїль у країнах, де прожива3ють ті, хто удостоєний почесного звання.

Званням Праведника народів світу відзначаються ті, хто в умовах нацист3ського терору приходив на допомогу євреям за власною ініціативою, шляхом:

а) Надання таємного притулку. Такий вид допомоги у багатьох випадкахбув єдино рятівним, але також найважчим і найбільш ризикованим, оскільки

140 Т е м а 6 . Т і , х т о б у л и п о р у ч : я к и м б у в в и б і р ?

навіть тоді, коли сховище для євреїв не знаходилося безпосередньо в бу3динку рятівника (на горищі, в підвалі тощо), він брав на себе обов'язокзадовольняти їхні потреби, нерідко ділячись з ними останнім. Рятівник і йогородина довго (іноді роками) жили під постійною загрозою викриття.

б) Сприяння в приховуванні єврейської приналежності за допомогоювиготовлення й надання фальшивих документів (посвідчення особи, свідо3цтва про народження або хрещення тощо), при вигадуванні правдоподіб3ної «неєврейської» біографії, ознайомленні з місцевими звичаями, у пошукубезпечного житла, а іноді й роботи, тощо. Такий спосіб порятунку дозво3ляв єврею вести зовні нормальний спосіб життя, хоча можливим це булолише для євреїв із «арійською» чи слов'янською зовнішністю (однак і в цьо3му випадку існувала постійна загроза викриття).

в) Участі в організації втечі з гетто чи концтабору з подальшим пере3ховуванням, а також сприяння в переході через кордон до нейтральнихкраїн (Швеція, Швейцарія) або на менш небезпечну територію, наприклад,контрольовану італійцями чи угорцями (до березня 1944 р.).

г) Участі у порятунку єврейських дітей у тих випадках, коли для них ста3вала неминучою розлука з батьками (відправлення останніх у концтабір,вимушене переміщення з місця на місце, приховування єврейства дітей і т.п.). Подекуди батьки, знаючи або здогадуючись про долю, що їх очіку3вала, завчасно заручалися згодою своїх знайомих неєвреїв (друзів, сусідів,осіб, що працювали у дитячих і сирітських установах, настоятелів католиць3ких монастирів) надати притулок їхнім дітям до закінчення війни. На проти3вагу тим особам, які погоджувалися на це лише за винагороду, але нерідконезабаром видавали дітей нацистам, не бажаючи піддавати себе небезпеці,а іноді й з більш низьких мотивів, Праведники народів світу діяли за веліннямсовісті й безкорисливо, нехтуючи загрозою зради й розправи.

Вайс А. Отношение некоторых кругов украин3ского национального движения к евреям в пе3риод Второй мировой войны // Вестник Еврей3ского Университета в Москве. – 1995. – №2 (9) –С. 1043113.Грицак Я. Страсті за націоналізмом. Історичніесеї. – Київ: Критика, 2004. Ковба Ж. Людяність у безодні пекла. Поведін3ка місцевого населення Східної Галичини в роки«остаточного розв'язання єврейського питан3ня». – К.: Інститут юдаїки, 1998. Мы благодарны вам за жизнь. Воспоминания оспасении евреев их соседями в годы Второймировой войны. – Симферополь: БЕЦ «ХеседШимон», 2004.

Патриляк І. К. Легіони Українських Націоналіс3тів (1941–1942): Історія виникнення та діяль3ність. – К.: Знання, 1999.Редліх Ш. Разом і нарізно в Бережанах. – К.:Дух і Літера, 2002. Сусленський Я. Справжні герої: про участь гро3мадян України у рятуванні євреїв від фашист3ського геноциду. – К.: Т3во «Україна3Ізраїль»,1993.Шайкан В.О. Колабораціонізм на територіїрайхскомісаріату «Україна» і військової зони вроки Другої світової війни. – Кривий Ріг: Міне3рал, 2005.

Р е к о м е н д о в а н а л і т е р а т у р а д л я в ч и т е л я

141Т е м а 6 . Т і , х т о б у л и п о р у ч : я к и м б у в в и б і р ?

Одним з найважливіших понять, що осмислюються учнями під час опра3цювання теми, є «відповідальність». Одним із шляхів, що поглиблюють церозуміння може стати наступна дискусія.

Запитайте учнів, стосовно кого і в чому саме вони відчувають себевідповідальними.Попросіть учнів у парах визначити ступінь відповідальності перед кож3

ною з зазначених категорій: «друзі», «ти сам», «жителі планети», «твоясім'я», «сусіди», «громадяни твоєї країни», «однокласники», «земляки»,«люди однієї з тобою національності», «твої родичі» та записати їх у поряд3ку значущості.

Запитайте, чи лишаються ці пріоритети незмінними? Якщо ні, то що впли3ває на зміну пріоритетів?

Для розуміння складності та неоднозначності морального вибору вумовах війни та інших екстремальних ситуацій, Ви можете проробити з уч3нями вправу «Моральна дилема»11.

Важливим при опрацюванні теми також є осмислення учнями необхід3ності відповідального вибору в повсякденному житті.

Наступна дилема покликана проілюструвати «буденність» вибору, якийробить людина.

Ознайомте учнів з наступною ситуацією: «Ви йдете шкільним коридором і бачите, як старшокласник дає ляпасів

молодшому школяреві. Ви чуєте, що він вимагає грошей». Запитайте, якою буде реакція учнів. Вислухайте відповіді. Далі крок за кроком пропонуйте учням певні зміни та доповнення до

ситуації.

«Цей старшокласник – ваш однокласник, авторитет класу».«Він – ваш найкращий друг з дитинства».«Ви посварилися з ним місяць тому і не розмовляєте».«Його мама – ваш репетитор з англійської мови».«Вона – завуч вашої школи».

ДОДАТКОВІ СТРАТЕГІЇ РОБОТИ

11 Метод моральної дилеми є емоційно та інтелектуально складним, експериментальним. Вчитель може ско3ристатися цим методом, використовуючи ситуацію описану як «Дилема Хельги» в методичному посібнику«Історія для громадянина». – Львів: НВФ «Українські технології, 2003.

142 Т е м а 6 . Т і , х т о б у л и п о р у ч : я к и м б у в в и б і р ?

«Він стверджує, що малий вкрав у нього гроші з куртки».«Малий – ваш сусід».«Ваші батьки – давні друзі».«Ви час від часу лишаєтеся доглядати малого хлопця, коли його батьки

у відрядженні».

запитайте:Чим можна пояснити зміну поведінки учасників конфлікту?Як ця поведінка залежала від додаткових фактів?Яка поведінка є виправданою?

Якщо позиція учнів залишалася незмінною, запитайте: Чому вони не змінили свого попереднього ставлення до ситуації?Які фактори можуть впливати на зміну позиції?Чому окремі люди змінюють свою позицію?

те, як старшокласник дає ляпасів молодшому школяреві. Ви чуєте, що вінвимагає грошей».

Запитайте: Хто є учасниками конфлікту?Чи є дії старшокласника правомірними?Як їх можна кваліфікувати? Чи можуть якісь фактори змінити цю оцінку?Чому поведінка окремих людей у певних ситуаціях може змінюватися,хоча сама ситуація залишається незмінною?

Для ширшого розкриття теми доцільним буде розповісти учням не лишепро позицію пересічних громадян, а й про позицію міжнародної спільнотита інших країн щодо Голокосту, зокрема про приниження та дискримінацію

Попросіть учнів визначити причини такої реакції світової спільноти.Що могли зробити країни світу в ситуації Голокосту?

143Т е м а 6 . Т і , х т о б у л и п о р у ч : я к и м б у в в и б і р ?

Вправа «Громадяни Кале»

мадяни Кале».

8.6 отоФ7.6 отоФ

© Ф

ото

Оле

ксан

дра

Войт

енка

© Ф

ото

Оле

ксан

дра

Войт

енка

144 Т е м а 6 . Т і , х т о б у л и п о р у ч : я к и м б у в в и б і р ?

Запитайте, чи знають учні хто є ці люди? Чому вони вдягнуті у руб'я та мають мотузки на шиях?Розкажіть історію.Ця скульптура була замовлена скульпторові О. Родену містом Кале на

честь шести громадян, які принесли себе в жертву для порятунку міста, щобуло взяте в облогу англійцями під час Столітньої війни. Скульптор вибравнайнапруженіший момент, коли ці люди прямують до короля в табір су3противника, й кожний з них думає про свою смерть. Суспільство спочаткуне прийняло роботу скульптора, головним чином через пригніченість, якоюперейнята скульптура. Однак після деякої доробки експозиція пам'ятникавсе3таки відбулася.

Попросіть у групах розглянути образи людей детально.Нехай вони спробують представити позицію та думки кожного з зображених.

Фото 6.9

© Ф

ото

Оле

ксан

дра

Войт

енка

145Т е м а 6 . Т і , х т о б у л и п о р у ч : я к и м б у в в и б і р ?

Вислухайте відповіді, обговоріть цю історію з точки зору особистої від3повідальності за життя своїх співгромадян.

Робота з афоризмами

Об'єднати учнів у малі групи і роздати їм окремі вислови.Попросити прочитати їх та висловити свої міркування з приводу їхнього

змісту:

Не бійся ворогів – у крайньому разі вони можуть тебе вбити. Не бійсядрузів – у крайньому разі вони можуть тебе зрадити. Але бійся бай3дужих – тільки з їхньої мовчазної згоди існують на землі зрадництво йубивство.

Бруно Ясенський, письменник

Єдине, що потрібно для тріумфу зла – це те, щоб добрі люди нічогоне робили.

Едмунд Берк, мислитель

Попросіть підтвердити свої міркування, спираючись на переглянуті фраг3менти фільму.

Запропонуйте учням навести приклади з шкільного життя, літературнихтворів, кінофільмів, які слугуватимуть підтвердженням цих висловлювань.

У свідченні Ірини Максимової розповідається, як одна родина в роки оку3пації дала притулок 16 євреям. Попросіть учнів реконструювати життя цієїродини та переховуваних:

Які додаткові обов'язки взяла на себе родина Максимових? Пере3рахуйте їх.Які труднощі кожного дня виникали перед ними?Яким ризикам усі вони піддавалися?Вислухайте учнів і попросіть їх прочитати визначення окремих понять.

Милосердя – готовність допомогти чи простити кого3небудь із жалю абоміркувань гуманності. Це безкорислива щира допомогатим, хто цього потребує. Милосердя проявляється в наданніматеріальної й моральної підтримки, всілякої допомоги.

146 Т е м а 6 . Т і , х т о б у л и п о р у ч : я к и м б у в в и б і р ?

Відповідальність – обов'язок і готовність людини відповідати за зроб3лені дії, учинки і їхні наслідки. Розрізняють відповідальністьюридичну, матеріальну, моральну, політичну та ін. Залежновід суб'єкта розрізняють відповідальність індивідуальну йколективну.

Подвиг – важлива своїм значенням дія; вчинок, здійснюваний у важких,небезпечних умовах; героїчний, самовідданий вчинок. Само3віддана діяльність, поведінка, викликана глибоким почуттям.

Самопожертва – здатність поступитися своїми особистими інтересамизаради блага інших людей.

Нехай учні в групах підготують короткий виступ про сім'ю Ірини Макси3мової, де ключовою темою буде одне з вищерозглянутих понять.

Наприклад: «Я вважаю, що вчинок батька І. Максимової є актом мило3сердя, тому що...»

Д л я н о т а т о к