СТЕНОГРАМА ДИСКУСІЙНОЇ ЧАСТИНИ ГРОМАДСЬКИХ СЛУХАНЬ З РОЗГЛЯДУ ПИТАНЬ ПІДНЯТТЯ РІВНЯ ОЛЕКСАНДРІВСЬКОГО

ВОДОСХОВИЩА ДО ПОЗНАЧКИ 20,7 М ТА ОБГОВОРЕННЯ МАТЕРІАЛІВ З ОЦІНКИ ВПЛИВІВ ЦІЄЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ, ЩО

ВІДБУЛИСЬ 22.04.2017 Р. У С. ПРИБУЖЖЯ ДОМАНІВСЬКОГО РАЙОНУ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МІНІСТЕРСТВО ЕНЕРГЕТИКИ ТА ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

ДП «ДНІЦ СКАР»

Національна атомнаенергогенеруюча

компанія »Енергоатом»Відокремлений підрозділ

»Южно-Українська АЕС»

Державне підприємство»Державний науково-інженерний

центр систем контролю тааварійного реагування»

СТЕНОГРАМАдискусійної частини громадських слухань

з розгляду питань підняття рівня Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м та обговорення матеріалів з оцінки впливів цієї діяльності на навколишнє

середовище,що відбулись 22.04.2017р. у с. Прибужжя Доманівського району Миколаївської

області

Місце і час проведення – Будинок культури с. Прибужжя, з 1400 Кількість зареєстрованих учасників: 59 осіб.

Присутні:

Представники Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської обл.Матющенко В.В. – сільський голова;Надьона Н.М.

Представники ВП «Южно-Українська АЕС» НАЕК «Енергоатом»:Фомін Ю.К., заступник генерального директора з капітального будівництва - голова делегації;Авраменко В.А., заступник генерального директора з кадрів і соціального розвитку;Панін І.Д., головний інспектор;Вірич П.М., начальник управління капітального будівництва;Смірнов О.О., начальник юридичного управління;Москаленко М.М. заступник директора Каскаду ГЕС-ГАЕС;Гнезділов А.Д., заст. начальника цеху з експлуатації водосховищ Каскаду ГЕС-

ГАЕСПрімаков О.А., заступник начальника цеху радіаційної безпеки;Буйновська Н.А., начальник відділу охорони навколишнього середовища;Хмілєвська Г.В., начальник відділу охорони здоров’я.Коріков О.М., заступник начальника управління капітального будівництва;Пелюх О.О., начальник управління інформації та громадських зв’язків;Савастру А.В., заступник генерального директора з економіки та фінансів.

ПОРЯДОК ДЕННИЙ

1. Реєстрація учасників громадських слухань та надання інформаційних матеріалів.

2. Відкриття громадських слухань. Вступне слово голови с.Прибужжя, погодження з аудиторією кандидатур головуючого та секретаря слухань - Матющенко В.В. – головуючий (3 хв.)Прийняття порядку денного, представлення офіційних учасників громадських слухань

- Пелюх О.О. – секретар слухань (5 хв.)

3. Доповідь »Підняття рівня Олександрівського водосховища до проектної позначки 20,7м»

- Вірич П.М., начальник управління капітального будівництва ВП «ЮУАЕС» (20 хв.)

4. Обговорення питань підняття рівня Олександрівського водосховища до проектної позначки 20,7 м

- виступи учасників слухань з обговорення – до 5 хв.,- відповіді – до 2 хв.,- доповнення, коментарі – до 2 хв.

5. Закриття громадських слухань.Заключне слово головуючого ~ 10 хв.

Загальна тривалість громадських слухань ~ 3 год.

ОБГОВОРЕННЯпитань підняття рівня Олександрівського водосховища до проектної позначки 20,7 м

Пелюх О.О.:Запитання, будь ласка. Ми ведемо стенограму сьогоднішніх слухань. Я прошу всі

запитання задавати в мікрофон і обов’язково представлятись. Виступи, запитання, коментарі?

Коломієць Г.В.:Ганна Валеріївна Коломієць, голова Миколаївської філії ГО НЕЦУ, кандидат

біологічних наук. Павло Михайловичу, розкажіть будь ласка, як саме Міністерство охорони навколишнього середовища погодило цей протокол, який ви показували? І якщо можливо, зачитайте будь ласка лист, яким це міністерство погодило цей протокол. Дякую.

Вірич П.М.:Питання знайоме, воно задавалось і вчора на громадських слуханнях.

Міністерством екології на засіданні було розглянуте одне з питань не технічне, не водоенергетичне, а було розглянуте питання як ми можемо співжити на території, на якій знаходиться три заповідних фонда. Це заповідний парк »Гранітно-степове Побужжя», Національний природний парк »Бузький Гард» і Олександрівське водосховище. Так от в цьому протоколі в тій частині, що узгодило Міністерство екології, в тій частині, яка пропонує шляхи вирішення питання. А питання заключається в наступному: що на сьогоднішній день в хвостовій частині водосховища, це нижче Ташлицької ГАЕС в сторону міста Южноукраїнськ, є територія Гранітно-степового парку і Національного парку, тому що вони на одній території, яка ще не виведена з площі парку і не передана

нам під заповнення водосховища. Оце питання обговорювалось. Там були шляхи, щоб ми це питання в законному порядку узгодили. Ну я не буду розказувати, які шляхи. До речі, ми розділили проект Національного парку на дві частини, вивели в другу частину ці 26 гектарів землі, і з тих пір я нікого з парку не бачив. Чесно говорю. Ми повинні були узгодити 6000 га Національного парку без 26 гектарів.

Чому я не про те говорю? Я вам скажу, чому узгодило - є підпис Міністерства екології. Значить, я бачив у себе два проекти, пропозиції по розділу цих проектів на 6000 га Національного парку і на 26 га хвостової частини. Ні один із цих проектів я не узгодив.(Питання поза мікрофон)

Вірич П.М.:На початковому проекті, де 26 га було в проекті Національного парку, і яке потім

потребувало би оберненої сторони виведення цих земель в землі користування атомної електростанції, на нашу думку, потребувало б значно більших затрат, чим якби він залишився в регіональному парку. Тому ми наполягали, що оці питання розділити. І було записано - дайте нам без цих 26 га і ми узгодимо проект Національного парку. Я вам офіційно заявляю: на сьогоднішній день АЕС не узгодила відкоригований проект, його немає на атомній станції. Я правильно говорю?

Тиха Л.Н.:Вот тепер всё понятно.

Вірич П.М.:Принесіть в понеділок цей проект без 26 гектарів, і наш генеральний директор

підпише його за 15 хвилин.

Пелюх О.О.:Доповнення будуть? Запитання? До доповідача є запитання? Будь ласка.

Колесніков С.Т.:Колесніков Сергій Терентійович, голова Вознесенської екологічної асоціації

"Зелений світ". Ми вже 30 років слідкуємо за діяльністю Южно-Української АЕС, і ми бачимо по Вознесенську, що це дуже негативно сказується на нас. Вознесенськ займає по смертності дітей перше місце, по вимиранню людей - перше місце, по онкологічним захворюванням - одне з перших місць в області. Область - одна із перших в Україні. Питання до доповідача - якщо ви говорите щось громаді, треба її поважати, говорити правду. Правду і тільки правду, брехня - це нікого не красить. Люди перестануть поважати доповідача, якщо він буде брехати. Ну подивимось щодо першого питання Я так і не почув відповіді. Доповідач говорить, що в нього є погодження Міністерства екології, але такого погодження нема. Так що він уже явно вас обдурив. Тому я питаю ще раз доповідача - чому ви заявляєте, що погоджено Міністерством екології, коли такого походження у вас нема? Будь ласка - конкретна відповідь на це питання.

Вірич П.М.:Шановна громада! Я здивований, я ніколи у своєму житті отак прилюдно не

брехав. Якщо я говорю – повірте, що це правда. Державна екологічна експертиза проекту завершення будівництва Ташлицької ГАЕС виконана. Якщо дозволите, я дещо пізніше її знайду от в цих хоч би книжках. Виконана, я сказав. І там є чотири умови, які ми повинні виконувати. На сьогоднішній день всі чотири умови виконані. І там я сказав, що екологічна державна експертиза нам дала згоду на 16 метрів підняття рівня Олександрівського водосховища, що сьогодні маємо. На рівень 20,7 м такого узгодження на сьогодні немає. Це один із етапів - сьогоднішнє наше громадське слухання - один із етапів надання документів на проведення екологічної експертизи. ОВНС у нас розроблений, Заява про наміри опублікована, Заява про екологічні наслідки, по результатом оцієї книжки (демонструє), опублікувала. Сьогодні ми повинні почути думку громадськості. І ми її почуємо, зберемо цю думку в другий том, такий же самий, з

газетами, із стенограмами, з запитаннями. І ці дві книжки будуть надані Міністерству екології. Хіба я не це говорив?

Колесніков С.Т.:Ну те, що думка громадська – не треба нас дурити. Ви нічого так і не сказали.

Погодження Міністерства екології нема.Друге питання. Потреба Миколаївської області – ні до чого знов дурити. Вони

кажуть, що не потрібно нам 20,7 м. Це ми робимо на ваше прохання. Але це знову-таки некоректно. Чому? Ви бачите, що робиться на Ташлику, що робиться з Олександрівський водосховищем, що робиться нижче греблі Олександрівської ГАЕС – нижче греблі Буга вже нема. Зараз рівень 16 - 16,9, і води у них не вистачає. Навіть коли спекотна погода, води у них не вистачає, щоб робили ті блоки, які роблять зараз. Причому вони працюють на невеличкій Верхній водоймі і на Олександрівському водосховищі 16 метрів. І коли в меженний період води нема, вони повинні зупиняти навіть ті невеличкі блоки ГАЕС, які в них є. Як же вони планують 6 агрегатів запустити, коли нема води? Тобто вода потрібна їм. І вони в своїх оцінках пишуть: 26,5 млн. м3 заберуть з Олександрівського водосховища. Чого ж ви говорите, що будете давати нам. Знову-таки дурите.

Вірич П.М.:Сильно умно було сказано, я скажу проще. 16,9 метрів Олександрівського

водосховища достатньо для роботи 6 агрегатів і для восполнения невозвратных потерь води, яка знаходиться в Ташлицькому водосховище, бризкальних басейнах і т.д. Це вода, оті 14 мільйонів кубів, які ми в цей час можемо скидати нижче Олександрівського гідровузла, і ми скидаємо, дорівнює 14,7 метрів. Ну якщо будуть робити, і збільшяться оці потреби, ми просто зменшимо цю ємність, яку можемо добавляти в санітарні витрати. Нижче 14,7 метрів рівень - Ташлицька гідроакумулююча станція повинна бути зупинена. Державне підприємство повинне буде зупинене, і воно буде зупинене, якщо така потреба буде. Тому що благополуччя населення є пріоритетом і для нас, і для вас, і для всіх. Для того щоб, ми говоримо, ми при 20-ій відмітці закумулюємо 72,6 мільйонів кубів, із яких 21,4 - це ж арифметика - ми будем використовувати для Ташлицької ГАЕС, для ЮУАЕС. А 46 мільйонів - це та вода, яку ми можемо скидати нижче Олександрівки.

Колесніков С.Т.:Наступне питання. Ви кажете, що це потрібно тільки мешканцям Миколаївської

області. Для чого ж тоді атомна електростанція проводить реконструкцію технічної водойми-охолоджувача? Вони хочуть по автомобільному мосту відгородити частину Ташлика, скинути цю всю технічну рідину - я інакше її назвати не можу. Там і сіль, там і тритій, там і радіонукліди, і хімія - вони це все хочуть скинути. Причому 10 млн. разово, залпом. Ну не залпом, а так щоб не видно відразу, а по чуть-чуть, щоб ми не знали від чого помрем. Ці 10 млн. скинуть, а решту почнуть перелапачувати шістьма агрегатами Ташлицької ГАЕС кожного дня. Так що ж ви кажете, що це потрібно тільки нам? Ви ж це робити для себе.

Вірич П.М.:Давайте так. Спочатку: будівництво бризгальних басейнів вартістю 1 мільярд

гривень, воно виконується тільки з єдиної ціллю - довести потужність атомної станції до проектної величини в літній період. Всім зрозуміло, що влітку не можуть працювати 3 енергоблока, а працює тільки 1,5 – 1,7. Всім зрозуміло, ми не скриваємо. Ми хочемо довести теплотворну ємність Ташлицького водосховища для того, щоб могли працювати три енергоблока. Сьогодні атомні електростанції виробляють 60% електроенергії України, завтра вони будуть виробляти 75%. Ви знаєте, яка ситуація у нас на сьогоднішній день на Україні. То що відсікать верхні водойми, добавляють туди-сюди – все це технічні питання. І буде вирішено, буде проведено і моніторинг, і аналізи, і все

Пелюх О.О.:

Доповнення, будь ласка.

Буйновська Н.А.:Буйновська Наталія Анатоліївна, начальник відділу охорони навколишнього

середовища ЮУАЕС. Попереднє питання складалося з двох. Павло Михайлович відповів на перше. Я хочу відповісти на другу частину, з якої почалася розмова - з того, що технічна водойма. Я вже чую це третій день, і 30 років, які ми спілкуємося… Я працюю на атомній станції 32 роки. Я була прийнята на станцію лаборантом хімічного аналізу. З 1989 року я особисто, цими руками, проводжу експериментальні аналізи якості води. Дозвольте мені вам доложить, що вислови »ми спостерігаємо за роботою атомної станції 30 років» з боку моїх колег являються висловом »ми спостерігаємо». З нашої сторони це експериментальні щоденні аналізи, це хімічні роботи, які ми робимо, за якими звітуємо, за якими нас постійно спостерігають державні органи.

Що стосується технічної Ташлицької водойми-охолоджувача. В свій час ця водойма була передана атомні станції в відособлене користування. Це означає, що ми, получивши всі експертизи на цю воду, на землі, маючи дозвіл на спеціальне водокористування, яке ми оновлюємо кожні три роки, маючи нормативні скиди. Тобто це не просто що так робиться, а там є державно затверджений перелік речовин, за якими ми слідкуємо, за їх концентраціями. Кожного тижня ми робимо звіти в область, кожного кварталу згідно законодавства України ми оформляємо статистичні форми звітності. І наша компанія виплачує екологічний податок. Щоб ви розуміли, екологічний податок за використання води та її умовне забруднення, яке дозволено нам нормативними документами, складає в обсязі мільйонів гривень. Всі обов'язки нашого підприємства перед природоохоронним законодавством ми виконуємо. Тому я хочу, щоб ви мене ще запитали, що робиться з річкою, потім, як будуть ще питання. Дуже хочу, щоб ми поговорили про це. Чому? Тому, що вас тут дуже мало - вас 30 чоловік. Нас четверті сутки супроводжують колеги з Миколаєва, будь-ласка, з Києва, ще з різних організацій, які не роблять, а »аналізують». І на свою користь беруть не мою інформацію. За цей час до нас, до відділу, через директора звернулась тільки ваша сільрада: покажіть мені, будь ласка, цифри - ми показуємо. Ви приїжджайте до нас на слухання кожного тижня, ми вам робимо доклади, ми вам кажемо, що робиться з річкою. Павло Михайлович почав з того, що річка хвора. Це наша з вами біда, не київська, і ми повинні допомогти їй. Дякую.

Пелюх О.О.:Шановні учасники, дозвольте один момент. Ми нікого не обмежуємо у можливості

задавати запитання. Тому я прошу не так емоційно, не обурюватися. Сергій Терентійович має змогу задати будь-яке питання і стільки, скільки в нього їх буде. Будь ласка, ми слухаємо. Ми просто відповідаємо на питання Сергія Терентійовича.

Колесніков С.Т.:Дякую. У нас обговорення, я дякую ведучому за толерантність. Ми повинні

поважати друг друга. А по поводу переднього виступу, я скажу у них є протоколи, у них є спостереження, є спеціалісти. А у нас є онкохворі, є такі, які вимирають люди. А у них »все в ажурі»

Вірич П.М.:Є пропозиція відповісти на питання такі як смертність, онкологія і т. д.

Колесніков С.Т.:Я хочу закінчити. От зараз прозвучала фраза – »наш Буг є хворим». Я більше скажу

-тяжкохворими. А ви ще більше скажете, тому що ви знаєте цю річку краще, ніж я . Нема Буга зовсім. Він був, був коли вирізуби вискакували в 4-5 кілограмів і їх можна було смажити без масла. Але зараз що? Тому питання до Вірича. Він каже: Буг хворий - надо лікувати. Так що ж вони роблять? Є такий буквально анекдот, якщо у пацієнта болить голова, давайте ми її гільйотиною відрубаємо. Чудовий засіб – голова перестане боліти.

Точно так і тут - річка хвора, річка помирає, а їй що пропонують? Відрубати голову. Підняти воду ще вище, будемо хватати. То що закони порушують, які неможна порушувати - то єрунда, інші теж порушують. Но альтернатива-то є. Чому, я от питаю у Вірича, чому розробники проекту не передбачили альтернативні варіанти? По-перше - атомна електростанція відбирає з Бугу порядку 100 млн. У них є дозвіл на спецводокористування порядку 100 мільйонів кубічних метрів. Ви тільки прикиньте цю суму. А зараз вони піднімуть до 20,7 м за нашим проханням, будуть відбирати ще на 26,5 мільйонів більше. Звідки, якщо вона хвора? І самі ж кажуть: на Бугу 16 руслових водосховищ, 192 на малих ріках. Все балки перекриті. Тобто в Буг нічого не попадає. Так замість того, щоб убрати з всіх малих річок дамби, щоб звільнити балки, щоб вода потекла - це ж природна дренажна система орошає землю. Коротше, я розумію. Питання до Вірича: чому ви добиваєте річку, замість того, щоб розробити альтернативні варіанти - замкнута система охолодження, градирні Гелєра, а не забирати останні краплі? Чому ви обираєте такий варіант?

Вірич П.М.:Вчора таке саме питання задавали. Що ви пропонуєте? В мене теж є вища освіта. Я

на сьогоднішній день на нашій території других альтернативних варіантів не можу запропонувати. Пропонуєте підірвати всі дамби вище, так? Спустити всі ставки? Розчистити всі балки, закрити атомну станцію, і річка оздоровиться? Нема питань. Він вже не говорить, що ми річку прочистили в районі Вознесенська. Ми прочистили, не він. А чогось атомна станція повинна боротися, щоб підірвали всі ставки. А сьогоднішня альтернатива - це можна її вирішити на протязі одного року чи двох. Це сакумулювати воду, яка транзитом проходить мимо нас в Чорне море. Ви люди сільські, я теж сільський. Бочку ставили, і коли дощ іде збирали дощову воду. А потом цілий місяць цією водою користувались, прали собі рубашки і все інше. Ми пропонуємо також сакумулювати цю воду, а потім нею користуватися.

Пелюх О.О.:Шановні учасники! Я прошу поважати один одного, не викрикувати з місця. Є

бажання висловитись – вийшли, сказала в мікрофон, і представились. Дякую. Доповнення до запитань, які прозвучали?

Хмілевська Г.В.:Начальник відділу охорони здоров’я ЮУАЕС Хмілевська Галина Вікторівна. Я

хочу відповісти на запитання як начальник відділу охорони здоров'я, лікар, який працює вже 30 років, проживає, проживають мої діти, працюють на атомній станції, живуть мої внуки в місті Южноукраїнську. Я родом з Лисої гори Миколаївській області. Тут я, ні звідки не приїхала, не з Росії ні звідки. Я хочу сказати, що ми сюди приїхали до громади до вашої, до вас, людей. Знаєте, коли в сім'ї чоловік з жінкою шукають вирішення питання, то сусіди, як правило, приїжджі або взагалі, дають поради. Але вирішувати треба тим, хто тут живе, хто спілкується, хто матиме від цього користь. І треба тверезо, спокійно, не треба зараз кричати. Ви бачите, що робиться: криком прикривається абсолютно все, щоб ви не почули головного. Якщо ви зрозуміли, що нічого ще не вирішене, йде обговорення, а потім буде рішення. І сьогодні не має ніхто затоплювати нічого. А спекулювати здоров'ям, самим болючим, тим що сьогодні нас усіх хвилює не треба. Тому що не така критична ситуація в Вознесенську, не лякайте людей. Не сама велика смертність і захворюваність онкозахворюваннями. Знаючи цю тему, коли спекулюють кожного разу, ми за даними обласної облдержадміністрації, статистичний відділ, коли кожен випадок раку реєструється на рівні України. Є такий реєстр, статистика, на якій базується сьогодні аналітика. Так от, за даними цієї статистики ми робимо от такі аналізи (демонструє слайд). От подивіться, будь ласка, червоним - це Вознесенський район іде, Миколаївська область – рожевим. Ви бачите, наскільки в Миколаївській області і на Україні вище захворювань, ніж у Вознесенському районі. І

вона має за останні 6 років тенденцію до зниження, онкозахворюванність. Далі, покажіть наступний слайд. А тепер дивіться - на 11 місті Вознесенський район, а попереду - місто Миколаїв, Очаковський, Миколаївський Міланівський, Миколаївський район, Снігурівський район. Там, де немає атомної станції. І там отака територія іде, де хворіють люди більше на онкозахворювання. Далі ще Братський район, бачте 2016 рік, за 5 років усереднені дані. Доманівський район знаходиться на передостанньому місті. Бачте третій знизу по захворюваності. Так, люди хворіють. Хворіють, ніхто не говорить. І це дуже тяжко, коли хворіють на рак і помирають люди, але не треба говорити, що це сама висока захворюваність. Не треба цих людей вводити в і так в психологічно складний стан тим, що залякувати, що вони всі завтра вимруть від рака. Треба об'єктивно оперувати даними. Я вас хочу, шановні громади, люди громади, ви подивіться. Ми вам факти показуємо, а всі інші виходять і просто кричать, перекрикують і закрикують. Якщо ви хочете кричати, ми можемо вийти, а ви кричіть. А якщо ви хочете вирішити питання, треба вирішувати. Я вибачаюсь, я хочу сказати, ми живемо в селі. Папа мій збудував таку систему, яка з даху по трубах збирала водичку, і построїв басейн, І мама брала звідти воду і прала нам білизну. Якби цього не було, вона б ходила далеко до річки, брала ту воду і, мабуть, не ми одні такі були. Тому система збереження води дуже проста і розумна. Тільки треба її правильно побудувати, з найменшим ущербом для здоров’я. Дякую.

Пелюх О.О.:Запитання. Є запитання? Будь ласка.

Власюк В.Д.:Вибачте, запитання в мене до вас, шановний секретар. Я хочу щодо попереднього

виступаючого сказати таку річ. Знаєте, це не я придумав, Марк Твен колись сказав: »есть ложь, наглая ложь и статистика».

Я представляю себе - депутат Доманівської райради. Що стосовно статистики, я вам скажу правду.

Шановні жителі села! Ви мене знаєте, хто не знає - Власюк Віктор, я робив головою райради і саме ми 10 років назад взяли на себе таку сміливість і почали перші війну з таким монстром, як Мінтопенерго, із атомною станцією. І ми доказували і стосовно ваших оцих слайдів, даних. Тоді Хотіна приїжджала, це статистика. Щоб уже не повертатися до цього питання. В державі нашої ми ще не навчилися говорити правду, не навчилися. І говоримо ті речі, які одним потрібно, вам це необхідно. Ви там робите, кожна жаба своє болото хвалить. Стосовно статистики я скажу дві речі. Ми спеціально взяли дані. Знаєте, люди помирають, здають книжки, щоб отримувати кошти. Ми взяли дані, і статистика наше сказала одне: людина хворіла-хворіла раком, а померла від »сердечно-сосудистой недостаточности». Тому статистика пішла. Ну це стосовно статистики. В мене до вас запитання, шановний секретар. Дивіться, перше. От ми граємо словами. Я замечаю, ми граємо і граємо словами. Конечно же буде виступати голова нашої територіальної громади Прибузької. Запрошення на участь у заходах процесу громадського обговорення. Це одне. Ми маємо право говорити, слухати і тому подібне.

Порядок денний громадських слухань. Наступне. Обговорення проекту порядку денного. Обговорення проекту рішення громадських слухань. Я ще раз, і ще раз вам говорю - не грайте словами. Поняття громадського обговорення це ми можемо тут говорить

Пелюх О.О.:Ми з вами до слухань обговорили цю тему. Ви мене не почули. Юрист дасть

коментар з цього приводу.

Власюк В.Д.:Почекай, я ще раз говорю. Я те ж юрист. Є стаття 13, там де чітко прописано що

таке громадське обговорення, і що таке громадські слухання. В залі присутні всього 37 осіб прибузької сільської громади. Вони не мають право приймати рішення за 2000, які

проживають в громаді. І не треба нас підштовхують до громадських слухань, ніякого рішення ми не повинні сьогодні приймати. А вам воно необхідне. Сьогодні ми повинні друг другу відкрити очі і сказати правду. Вам це рішення необхідно, бо ви там працюєте. Нам рішення необхідне наступне: ви, хтось із вас, сьогодні може пообіцяти, що ми почнемо жити цивілізовано? Що ви нам запропонує, що ми проживаємо в зоні ризику? Що кожному, що буде тут проживати, буде відкрити лицевий рахунок, буде получати там тисячу - півтори тисячі євро за то, що ми в зоні ризику. Ви це можете говорити? Ви нам розказує про підняття води.

Пелюх О.О.:Вікторе Дмитровичу, так вже регламент. А по-друге, всі дотримуються порядку -

ви порядку не дотримуєтесь.

Власюк В.Д.:Ви тільки що казали, що нема регламенту, тепер ви кажете що є регламент. Ви

сильно багато на себе берете. Я вам скажу, шановні прибужани. Десь приблизно 10 років назад я був на громадських, ні на парламентських слухань. І точно так мені закривали рота бувшій Міністр енергетики, який потом втік з Камазом цих доларів. Точно так. Коли ми доказували, що Доманівка, Доманівський район стратили, що Доманівка, Доманівський район… Сьогодні навіть ніхто ні слово не говорили про Олександрівське водосховище, Бакшалянське водосховище, яке взагалі ніде не зареєстроване. Від нас сьогодні просять - дайте згоду, і ми далі будемо робити проект. Та ніякої згоди не треба давати. Ви спочатку зробіть проект, ви спочатку пройдіть всі експертизи, ви спочатку розкажіть людям скільки ми вже втратили від всіх ваших проектів, і скільки ми будемо втрачати. А не скільки ви будете отримувати. Ми так само, як сьогодні держава, і ми розуміємо, що електроенергія необхідна. Но ми сьогодні читаємо Інтернет, і бачимо, яка корупція в Міністерстві енергетики, яка корупція сьогодні на атомній станції. Що попередній директор, чи попередній попереднього директора, коли судили його, то скільки він заплатив, щоб його не судили. Ми все це все бачимо. Давайте будемо відверті. І не треба розказувати нам цю статистику. Це брехня.

Вірич П.М.:Я щось не понімаю чого ми хлопаємо. Я не спеціаліст в цій області, але мене дуже

заділи ваші слова, оце слово статистика, статистика. Це державна ціла нива, на якій роблять спеціалісти. Якщо ви не вірите статистиці, скажіть, а який у вас сьогодні рейтинг у цьому селі? Скажіть мені, будь ласка.

Смірнов О.О:.Смірнов Олександр Олегович начальник юридичного управління АЕС. Шановна

громадо! Відповідь на закидання з приводу незаконного зібрання. Громадські слухання проводять обов'язково. Це міжнародне зобов'язання України, тому що громадськість повинна мати доступ до інформації у сфері довкілля. І вона не може бути засекречена. Під час громадських слухань не приймається ніяких рішень. Під час громадських слухань громадськості дається інформація про об'єкт, який будується, про наслідки його, екологічність. І дається можливість задати питання і отримати повні відповіді на всі питання, які можуть виникнути у громадськості. Вам вже сказали, що буде оформлена стенограми аудіо- відеозаписи, і все піде в той орган, який буде робити екологічну експертизу. Це лише початковий етап, і зробиться все в повній відповідності до закону.(Питання з залу поза мікрофон)

Якої статі, я вам говорю… Не викрикуйте, підійдіть до мікрофону. Я посилаюся на постанову Кабінету Міністрів №771 про порядок організації цих слухань.

Власюк В.Д.:

Порядок організації, жодна постанова Кабінету Міністрів, або ще чиясь постанова не відміняє статті 13 Закону »Про місцеве самоврядування», де чітко прописано: громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік, друге - згідно статуту територіальної громади, третє - після них обов'язково приймається рішення виконкому та селищної ради. Що ви вводите в оману людей? Чому? А те, що розробив Кабінет Міністрів по проханню, до речі, Міністерства енергетики оцей порядок чому? Тому що дійсно, сьогодні Європа, вся Європа з задиханням дивиться на цю атомну станції, на нашу енергетику. Вона боїться нас. Вони вже говорять: хай громада прийме рішення. Давайте так. Я вам, мало того, скажу, сьогодні дві резолюції підписані в Доманівському районі в 2012 і 2015 - практично таємні. Головою Кушніром адміністрації, головою Іванченко. Ми зараз їх анулюємо в суді. Чому? Тому, що там дали згоду на перший реактор і на другий реактор, запуск. А в залі були присутні 200 чоловік, і всі - державні службовці. Ті люди, які отримують зарплату, ну вони можуть проголосувати проти? А ви змушені сьогодні прийти до нас.

Смірнов О.О:.Будь ласка, я надам відповідь вам згідно закону.

Пелюх О.О.:Ще будуть доповнення? Доповнення будуть.

Смірнов О.О:.Тут немає смислу спорити. Якщо бажаєте оскаржити дії у суді - будь ласка.

Власюк В.Д.:Не приймайте рішення. Бо ми будемо оскаржувати.

Смірнов О.О.:А ніхто і не буде примати.

Пелюх О.О.:Будь ласка, запитання.

Авраменко В.А.:У мене велике прохання до всіх присутніх, представників громадських організацій,

моїх колег - слухати, а не маніпулювати. Це перше прохання. Вікторе Дмитровичу, я дуже ціную вашу шикарну кар'єру голови Доманівської

райради і т.д., тільки коли ви критикуйте атомщиків за те, що вони виробляють електроенергію, розкажіть про свої здобутки в Доманівському районі. Це буде краще. Потім, не треба розповідати про міністра, якого нам поставили і який втік. Це не наш міністр. Це нашого народу міністр, який ви вибрали того, хто його призначає. Це перше.

По-друге, станція не втекла нікуди, а виробляє й до сіх пір електроенергію, якою ви користуєтесь. Тому маніпулювати не потрібно. А головними є питання і до ведучого, і до голови: дайте змогу сказати що-небудь жителям цього село. Ви всі хватаєте мікрофон, хлопаєте, кричите, розказуєте страшилки. Дайте їм, хай вони скажуть що вони думають. Давайте помовчимо і дамо їм слово.

Куземко А.:Я - Анна Куземко, заступник голови Національного Екоцентру України, доктор

біологічних наук. Ну я сподіваюсь мене вже не будуть виганяти від мікрофону. Я хотіла би задати два конкретних коротких питання доповідачу. Перше питання, воно вже трошки прозвучало, але я чіткої відповіді так і не почула. Так звучить, ніби проблема цієї річки Південний Буг - це проблема лише жителів Миколаївської області. Але насправді басейн Південного Бугу великий. Тут вже прозвучало, що дійсно проблем багато, є і зарегульованість, мабуть цей басейн один з найбільш зарегульованих в Україні, якщо не самий зарегульований. Верхів'я річки, яке знаходиться в Хмельницькій області, болота осушені, притоки фактично зникають, замулюються. Ви знаєте проблеми малих річок по

всій Україні, не лише тут. Тому акумуляцію такої кількості води, вона, я так наскільки розумію, цю воду треба звідкись взяти. От звідки ви її збираєтесь брати при такому стані басейну річки? Це перше.

Вірич П.М.:Я не говорив, що ми за рахунок території нашої Миколаївській області можемо

оздоровити весь Буг. Я говорю, що за рахунок самих себе ми самі собі поможемо. Не будемо підривати нічого. А оздоровлювати 800 кілометрів Буга, щоб нам було в Прибужжі добре. Ми самі собі можемо цю справу зробити. За рахунок чого ми можемо це взяти?

І я уже устал это повторять. Во время паводка весною, когда сходит снег, когда идут дожди, идет расход по реке Южный Буг. Сегодня он составляет 80 кубов в секунду. В этом году было максимально 140 кубов в секунду. Так вот из этого расхода 45 кубов взять себе на заполнение аккумулятора, а 100 кубов пропустить его. Никто никогда не будет перекрывать речку. Мы все это понимаем, это криминал. Но частично воду, имея физическую готовность водосливной плотины, мы можем саккумулировать себе, именно во время паводка.

Куземко А.:Стосовно кліматичних змін ви самі казали. І тим більша кількість опадів

зменшується з кожним роком. Я думаю ви теж це повинні знати. Наступне питання. Тут уже піднімалося питання Національного парку »Бузький Гард», »Гранітно-степового Побужжя». Ну я думаю, принаймні частина з вас знаєте, що Україна взяла на себе таке зобов'язання створити смарагдове мережу, територію європейського значення. І »Гранітно-степового Побужжя», і »Бузький Гард» увійшли як об'єкти цієї смарагдової мережі. Тобто ми повинні звітувати перед Європою за збереженість оцих комплексів. Питання в мене буде таке. Чи готовий »Енергоатом» взяти на себе відповідальність за те, що ці зобов'язання Україна не виконує? Чи це відповідальність буде перекладено на місцеві громади?

Вірич П.М.:Ниже Александровского гидроузла парков нет, по берегу Буга нет парков. Это

только там можно создать этот парк, чтобы можно было вопросы задавать. Парк создан выше отметки 20,7 м. Ниже отметки 20,7 м Александровского водохранилища – земля ЮУАЭС, кроме хвостовой части. Хвостовую часть мы решим в законном порядке. Мы исключим эти 26 га из Национального парка через Кабинет Министров, через Президента Украины, но все равно мы его исключим. Потому, что государственная политика в энергобезопасности страны на сегодня имеет более высокую роль. Что касается Европы, тут нас пугают… Нас уже напугали, мы уже на пенсию, наверное, с кладбища будем пенсионные получать. Что нас Европой пугать? Кстати, когда выводили 27 га из хвостовой части, это было 10 лет назад, за наши деньги была обследована вся территория наша, Николаевской области. И мы вместо 27 га, которые мы вынули оттуда, мы предложили 2000 га аналогичных земель, где прорастают такие же цветы, животные только в других территориях. Об этом ничего никто не говорит. 2000 га вместо 27 га.

Куземко А.:Я перепрошую, я вас не лякаю Європою! Це просто частина угоди між Україною і

ЄС, оці природоохоронні речі, про які ви зараз говорите. Я розумію, що у нас в країні можна абсолютно незаконно вилучити територію з будь-якого природоохоронного об'єкту. Але це трошки інші речи, оскільки об’єкти європейського значення, вони затверджуються Комітетом Бернської конвенції і Радою Європи. Тоді вам прийдеться мати справу, для того щоб вилучити цю територію смарагдового об'єкту, тоді звертайтеся в Раду Європи.

Вірич П.М.:Безвізовий режим получили? Поїдемо туди рішати питання.

Смірнов О.О.:Я можу доповнити з точки зору права, якщо цікаво. Є закон про природно-

заповідний фонд, і є там розділ - порядок включення об'єктів природи до фонду і порядок зміни меж і виключення. І зараз розробляється проект землеустрою на 6 тисяч приблизно гектарів. Увійде туди чи не увійде туди 26 га, які нам потрібні, це буде вирішувати землевпорядна організація. Якщо увійде, тоді запуститься механізм статті 54 Закону »Про природно-заповідний фонд України». Виключення земель із природно-заповідного фонду відбувається в тому ж порядку, в якому відбувалося внесення, включення. Тобто через ці ж висновки Академії наук, інститутів охорони природи, через Міністерство охорони природи, з залученням Кабінету Міністрів і навіть Верховної Ради в деяких випадках. Обов'язково це буде дотримано. Ніяких зобов'язань міжнародних порушено не буде, і національного законодавства також.

Пелюх О.О.:Будь ласка, запитання.

Тиха Л.Н.:Разрешите спросить? Вот у нас по верхней улице летом в колодцах воды нет уже.

Если не будет реки, не будет и в нижних колодцах. Что вы нам предложите? Реки не будет точно также. Умыться, помыться, постираться - что вы предложите взамен? С колодцев уйдет вода - что вы предложите взамен? Это поселок умер. Здесь не будет ничего, нет воды - нет жизни. Это понимает даже ребёнок.

И хотела женщине по поводу здравоохранения, что она рассказывала, что мы там пугаем кого-то, страсти рассказываем. Я живу в этом селе полгода. И два человека, которых я знаю здесь - больные раком. Поэтому не надо рассказывать, что мы что-то преувеличиваем или что-то рассказываем страшное. Это то, что я увидела за полгода, живя здесь. Это не преувеличение, не страшилки.

Коріков О.М.:Зараз буде відповідь про воду нижче греблі Олександрівської ГЕС. Моє прізвище

Коріков, зовуть мене Олег Миколайович, я маю фах атомного інженера і магістра в області бізнес-адміністрування. Працює на ЮУАЄС з 2007 року. І ми зробили багато корисного, і дорожню карту ми розробили по розвитку Южно-Української АЕС, і ще багато справ. Так от, що до води. Коли з'явиться водогосподарська ємність в Олександрівському водосховище, то буде більше можливостей дати води нижче Олександрівської греблі. Я так скажу, що як вже звучало в доповіді, в 2012 році потрібно було щоб пройти межень і дати воду донизу, водогосподарська ємність мала бути 39 мільйонів кубометрів води. Зараз, якщо рівень буде 20,7 метра то водогосподарська ємність буде перевищувати цю цифру, це 46 мільйонів кубометрів води. Тому буде забезпечені стабільні витрати води нижче греблі Олександрівської ГЕС. Це приведе до стабілізації водогосподарської обстановка в нижній течії річки Південний Буг. Дякую за увагу.

Тиха Л.Н.:Мы задали конкретный вопрос. Мы хотим услышать конкретный ответ. Все эти

рассказки мы уже прочитали в вашей книжечке. Это неинтересно. Люди хотят на конкретный вопрос получить конкретный ответ. Не больше, не меньше. По-моему, мы для этого здесь и собрались.

Пелюх О.О.:Дайте, будь ласка, відповідь на запитання – де вода?

Вірич П.М.:

Если вы ждете ответ на конкретный вопрос, почему в колодцах нет воды - я вам не отвечу. Это болезнь сегодня всего юга Украины. Это глобальное потепление, это изменение уровня... Ну что вы улыбаетесь, вы расскажите, вы юрист или эколог или кто? Это всеукраинское понижение грунтовых вод, это те же самые поля, леса, балки и всё остальное. Ну каким образом перекрытие реки, не перекрытие, а аккумулирование воды связано с вашим колодцем, скажите?

Пелюх О.О.:Я пропоную надати слово Андрію Дмитровичу Гнезділову. Він прокоментує з

приводу води.

Гнезділов А.Д.: Гнездилов Андрей, гидротехнический цех, заместитель начальника цеха Каскад

ГЕС-ГАЕС. Как сказал Павел Михайлович, у нас сейчас тяжелейшая ситуация. В течении 5 лет это каждый на себе почувствовал уже. У нас юг Украины. Река Южный Буг, так случилось, географически, исторически, течет по территории, которая протекает в степи. 80% водности нашей с вами речки зависит от того, что сверху нам упадет в виде снега или дождя, неважно. От этого подпитываются грунтовые воды. В зимний период грунтовые воды, напитавшись дождевой водой, дают нам зиму. У нас в 2015 и 2012 годах была ситуация, когда мы из летней межени вошли в зимнюю. Это такие года можно посчитать по пальцам. Вот мы вошли в такой период. Ну как колодцы напитать? Ну вот будем ждать, пока в общем ситуация нормализуется, когда боженька к нам сверху воды - водности не даст. Ну такая ситуация. Что, что еще можно сделать? Ну выйдите, зададите вопрос конкретно.

Пелюх О.О.:Пропоную перейти до виступів. Є бажаючі, будь ласка.

Касімов М.П.:Касімов Микола Павлович, голова сільгосппідприємства, член громади. Я хотів би,

щоб ми сьогодні на території прибузької громади повернулися до тих питань, які цікавлять нас, громаду. Що ми будемо мати внаслідок цього, що зміниться? Як на мене, розумію - изменится гидрогеологический режим. Нам надо понимать, что произойдет, что произойдет на наших полях. Сегодня наши хозяйства, ряд фермерских хозяйств нашей громады, мы арендуем на условиях индитентности, то есть мы арендуем земли частной собственности. Уже есть закон Украины на эту тему. Готовится рынок земли, и мы обязаны соответственно закону Украины сохранять плодородие и т.д. Я хочу понять, насколько поднятие уровня воды в верхнем бьефе изменит условия хозяйствования нашего. Прибыльность, плодородие и т.д. Я думаю, что глобальные процессы уже произошли. Глобальные ошибки уже наделали. Мы находимся в зоне очень страшной, наше село особенно. Карьеры, взрывы, лопнувшие фундаменты. Если дальше мы ухудшим состояние сельхозугодий, владельцами которых являются члены всей нашей громады, то я не знаю, это может быть катастрофа когда-то. Мы хотели бы я четко понимать, на что мы соглашаемся, что мы получим, какую поддержку государства. Сегодня принимается положение про дотации. Насколько отражены интересы крестьян - владельцев земельных участков по восстановлению плодородия?

Мы и без того прибрежная зона. У нас легкие и средние почва. У нас нет тяжелых черноземов. Практически нет. У нас зона рискованного земледелия. А сегодня вся тяжесть или вся ответственность ложится на местную громаду. Ей надо формировать доходную часть бюджета, расходную часть бюджета, самим решать свои собственные вопросы. Такая позиция государства. Держава, яка нажаль, ми з нею не можемо узаконити свої стосунки. Нас не хочуть до кінця усиновити, на мій погляд. Я хотів би, щоб все це було відображено.

Авраменко В.А.:Мені дуже приємно, що появилось питання, яке в принципі повинно було звучать з

самого початку. Не пугати нас, а питання, які всіх цікавлять, в тому числі і підприємця. Але уявіть собі картину. От Павло Михайлович говорив, що нам атомні станції, як ви говорите, нам, державі нашій… Ми - представники держави, ми виконуємо державну енергетичну програму. Подобається це комусь чи ні, але 60% електроенергії на Україні виробляє атомна енергетика. Можна зараз спорити погано це, чи добре, можна говорити, що обійдемось без неї. Давайте попробуємо відключимо 60%, і попробуємо обійтися. А потім будемо інше обговорювати. Я про інше говорю. От питання дуже гарне. І гарне було питання від екологів, від всіх людей, які переживають за Буг, про те, чому тільки в вашому селі обговорення проходить. Відкрийте документи і прочитайте, що в обговорення можуть приймати участь всі. Ви приймаєте? Приймайте. Хочеться на національному рівні організувати - організовуйте на національному рівні. Тому що закон не забороняє вам це робити. Звинувачувати станцію у всіх гріхах, що вона тут хоче замкнуться на місцеву громаду, доручить їй велику відповідальність - це неправильно. Ви можете не тільки тут кричать, а і покричать на національному рівні. Вибачте, я говорю покричать. Я не ображаю вас, но сьогодні це крик.

А ще повертаюсь до підприємця. От уявіть, що ми нічого робити не буде. Нам ця водойма на 46 мільйонів для нижньої течії непотрібна. От ви не дали згоду. Зелені сказали, що це погано. Це народне обговорення привело до того, що ми нічого не робимо. А тепер хвилину, кому питання будете задавати про родючість? Справа родючості, справа вирішення проблеми… Тому уявіть, що зараз ми поїдемо і нічого робити не будемо. Вот виходячи з цього задавайте, будь, ласка питання. З залу:

Конкретної відповіді нема.

Авраменко В.А.:Конкретно відповідаю на питання. А те питання, про яке нам задали - це питання

його, бувшого голови райради, це питання державного і місцевого значення управління. Це не питання до атомної станції. Тому це його питання. Хай підготовиться і відповість, які в нього плани підняття родючості землі.

(Шум в залі, дискусія поза мікрофону)

Деркач О.М.: Шановна громада! Я - Олег Деркач, приїхав з Миколаїва. Я представляю

громадську організацію, але чому я тут - я єдиний на Миколаївщині заслужений природоохоронець України. І я думаю, що інформація, яку вам надам, буде для вас корисна. Пан Вірич мене запитав: що ви громаді дасте? Так от, шановна громадо, я ще раз повторюю, я допоможу вам добитися справедливості, надати ту інформацію, якою ви можете скористатись. От ви, наприклад, не знаєте, що два дні назад надрукували декларацію директора атомної станції. Так от представте собі, хіба це справедливо, коли я пропрацював там все життя, і мені для того, щоб отримати такі доходи, як у директора атомної станції, мені треба, ну років 10 працювати. Ви можете…

Пелюх О.О.:Я прошу вибачення…

Деркач О.М.: Почекайте. Ви можете собі дозволити суду у півтора мільйона гривень на добудову

котеджу, як написано в декларації? Почекайте, почекайте. Так от бачите, наші відношення до цього будівництва різні. Є колектив, який отримує доходи. Я на питання Вірича відповідаю. Не треба таких провокаційних більше питань, тому що гірше буде. Так от дивіться, ми повинні будувати справедливе суспільство, справедливі громади. У нас не повинно бути таких разючих контрастів, коли наші там депутати і наше керівництво

показує декларації, які зашкалюють. Ви бачите скільки там накопичено. Тому в нас різні відношення, різне ставлення. Тому ми вимагаємо справедливості. І я також приїхав для того, щоб добиватись справедливості.

Пелюх О.О.:Дозвольте, будь ласка, один коментар, я прошу. Дуже некоректно без присутньої

людини говорити про те, що вона там краде, звинувачувати.

Деркач О.М.: Так це відкрита інформація

Пелюх О.О.:Да, це відкрита інформація. Але коли ви зараз звинувачуєте - це некоректно.

Деркач О.М.: Приймається. Але дуже некоректно пану Віричу, він знає хто я такий, задавати

таке питання - що ви дасте громаді. От я громаді дав інформацію - це вже велика річ. Прочитайте декларацію директора атомної станції. У пана Вірича трошки менше зарплата, я згоден. Тепер конкретна інформація, яку я хотів надати громаді. Що вважає природоохоронна громадськість, ще раз повторюю - екологічна, незалежна, яка не працювала на атомні гроші, не отримувала доходів, не працювала по господарських договорах і таке інше. Адже всі, хто відповідає вам, відповідає вам про те, що здоров'я тільки покращилось, якість води поліпшилася, таке інше - вони працюють, вони отримують зарплату за це і т.д. Ну ви ж розумієте що в нас Миколаєві 5 народжується 7 вмирає. І така ж ситуація в області. Ми ж вимираємо. Так в нас було 52 мільйони, зараз 42 мільйони, вибачте. Тепер конкретно інформація щодо вас, дивіться. Що ми вважаємо. Якщо ви все ж таки довіряєте незалежний громадський організацій, ви знаєте, що я представляю Національний екологічний центр України, то будь ласка, послухайте. Ми вважаємо, що подальше зарегулювання, збільшення обсягів використання води на технологічні цілі атомної та гідроенергетики є недопустимим. Недопустимим. Чому? Тому що в 70-ті роки це можливо було, а сьогодні з'явилася альтернатива. Сьогодні у нас з'явилися вже навіть не ртутні лампочки, вже світлодіодні, які зменшили навантаження в десятки разів. У вас є можливість в нічний період використовують електроенергію і розвантажити ці піки. У нас сьогодні з'явилися маса електромобілів. В мене немає. У людей є, які заряджають у нічний період, коли нема у атомної станції куди дівати цю електроенергію, вони заряджають електромобілі. Їх буде збільшуватись, і ми таким чином вже вирівнюємо ці піки. Ситуація змінилася, розумієте? Тепер дивися яка ситуація. Ми потрапили в зовсім інший період. Зараз то, що було в 70-х роках і що сьогодні - це різні. Ми на іншій планеті живемо. Ми живемо в епоху кліматичних змін. Ви бачите, що відбувається з квітнем. Води прісної немає. Буг зарегульований, ми втрачаємо цю воду. В нас пересохли причорноморські лимани, в нас малі річки ми давно втратили. Ми втрачаємо зараз Південний Буг. Тепер дивися, нам пропонує замість того, щоб зменшити використання води на технологічні цілі і максимально забезпечити населення якісною прісною водою, а отже і рибою, і рибними ресурсами, нам пропонують збільшити. Представте собі, що дає водосховище. Да, збільшиться в три з половиною рази обсяг, перше - зростає випаровування страшенно, страшенно за рахунок збільшення площі. Зростає випаровування, вода піде на підтоплення. Більше хоче Южноукраїнськ. Я завжди говорив, що Южноукраїнськ неправильно зробив. Водозабір мав бути нижче міста, вони зробили собі вище міста і скидають нам воду. Як ми можемо довіряти, що це якісна вода? Ця вода не може бути якісною, оскільки Южноукраїнськ не демонструє це. Вона бере вище за течією, скидає нам цю воду і …Почекайте. Дайте мені виступити, дайте мені будь ласка виступити.

В Європі, якщо ми рухаємося в Європу… Демонструйте, і тоді вам люди повірять. Тепер дивиться, водосховище - на випаровування, на підтоплення, Южноукраїнськ

забирає, атомна хоче, гідроакумулююча хоче. Та ви випаруєте нам Південний Буг. Цього не можна.Далі, друге. Нема ніякої гарантії, що при збільшенні водосховище в три з половиною рази це не приведе до суттєвого підтоплення земель, виникнення зсувів, техногенна карстів, ерозія земель. Там у моніторингу написали, що нічого цього не буде. Але я вам відповідально заявляю, що сейсмічність ділянки, ще раз повторюю, сейсмічність ділянки, гідротехніки повинні були збільшити на кілька балів, на 1- 2 бали. Тобто подивіться, якщо за шкалою Ріхтера у нас можливі землетруси 6 балів, тоді в вашій зоні 7- 8 буде. І бійтеся Бога, бійтеся Бога, тому що як трусоне, то ця гребля ніколи не витримає. Розумієте? І ви опиняєтесь в зоні страшенного ризику. Ви ж не читаєте оцінки впливу? В оцінці впливу написано, там є. Що буде при катастрофічних повенях. При катастрофічних повенях там пораховано скільки будинків буде затоплено, скільки підприємств і таке інше. Я не видумую, я беру з Оцінки впливу на навколишнє середовище, це друге.

І трете. Хоча неможливо компенсувати ті втрати, тобто уявіть собі, вони нам пропонують затопити, знищити історичний ландшафт наш, нашу культурну спадщину. Вони затоплюють частину Національного природного парку, тобто нашу природну спадщину, вони посягли на об'єкт європейської смарагдової мережі, так. Але ладно, така ситуація яка є. Але я стверджую, що компенсаційні заходи реальні, вони або відсутні, або вони або неадекватні. Розумієте, скільки функціонує цей комплекс, ми нічого не отримали поки що. Нам обіцяли наче спочатку рибохід, ну от сказали, що буде рибохід. Потім раз -рибоходу немає. Потім назвали, що рибохід це нереально, треба ставки риборозводні побудувати. Уявіть собі, що зроблено, скільки ви функціонує, за десятиліття вони тільки оголосили, що вони вибрали площадку для рибних ставків. А спитайте їх, скільки вони грошей освоїли на вибір площадки. Тепер дивіться, справа не тільки в рибі, не тільки в рибних каналах, а в інших компенсаційних заходах. Ми не бачили цих компенсаційних заходів.

Пелюх О.О.:Пан Деркач, вибачте але регламент.

Деркач О.М.: Мільйон освоїли на встановлення меж заповідного об'єкту - межі не встановлені.

Купа грошей відзвітовано по таблицях - їх немає, ми не бачимо. Громада, я думаю, буде зі мною одностайною у плані - дайте нам, покажіть, що ви реально кошти природоохоронні, який ефект від цих грошей. Крім тих, що отримали окремі групи, якийсь підприємства і таке інше. Дякую за увагу.

Пелюх О.О.:Почекайте, будь ласка, пане Деркач. Дозвольте дати відповіді на всі ваші

запитання. І можливо до вас є запитання у громади, і учасників слухань. Питання до пана Деркача, будь ласка.

Смірнов О.О.:В мене питання. Було перечислено, що порушується історичний ландшафт, це

національна пам'ять, без якої українці - це вже не українці. Чи є конкретні у вас факти, що порушено закон, який порушує історичний ландшафт Бузького Гарду. Далі, чи є маніпуляції з островом Гард? Кажуть, що замість одного острова підсумовують іншій. Дякую.

Деркач О.М.: Дуже дякую. Я вважаю, що цей фільм, пропагандистський фільм, який тут

показують, треба давно вже відкоригувати, тому що він спростований. Розумієте, не було можливості у людей на всі слухання приїхати. З Києва приїхали історики, розповіли, що це не так. Ну спростуйте вже на цьому. Але я хотів би конкретно сказати, відповісти на питання. Що у нас сьогодні, в 2009 році, постановою Кабінету Міністрів створена, внесене

в Державний реєстр об'єкт культурної спадщини національного значення під назвою »Історичний ландшафт центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького». Я не розумію, як тепер обійти цю Постанову, і як тепер закрити очі і затопити, наприклад, основні ті елементи Історичного ландшафту, в тому числі, Бузький Гард. Тепер дивись, яка маніпуляція була зі сторони юриста. Я просто вам бажаю брати більш кваліфікованих і підготовлених юристів. Він не підходить вам зовсім, абсолютно. От дивіться, він сказав, що ми, якщо вам дозволимо ті 26 га погодимо, то от цей Національний парк буде. А якщо не погодимо, то його ще немає. Так от, я відповідально заявляю , що відповідно до Закону »Про природно-заповідний фонд України», відповідно до статті 7 цього Закону, вона гласить так, що межі цього заповідного об'єкту у разі відсутності проекту землеустрою з організації та встановлення меж території, визначаються проектами їх створення. Проект створення є, Указ Президента є, все є. І тут нам заявляють, що меж немає. Межі є, і ви нікуди не дінетесь від цих меж. Вам просто треба буде скасувати. А яким чином? Хіба територія втратила природоохоронну цінність? Все є, почекайте. Один екземпляр, проект створення зберігається в дирекції, в адміністрації Національного природного парку »Бузький Гард», один зберігається в Міністерстві екології та природних ресурсів України. Ви ж не опротестували Указ Президента? Не опротестували. Він діє. І ви йому підпорядковуєтесь, чому ж ви порушує чинне законодавство?

Пелюх О.О.:Будь ласка, коментарі з приводу виступу. Можливо будуть запитання.

Смірнов О.О.:Якщо вже образи пішли особисті, я не буду на них реагувати особисто. Я хотів би

ще раз сказати.

Деркач О.М.: Так, як ви нас ображаєте, то на цьому фоні…

Смірнов О.О.:Не знаю, про що ви говорите. Ми дуже вас поважаємо і слухаємо, що ви кажете, і

аргументовано відповідаємо для громади. Вам, як ви сказали, не зрозуміло от що тепер робити, от пам'ятка занесена до реєстру Постановою Кабінету Міністрів, так. От не зрозуміло, да? У неї є територія.

Деркач О.М.: Мені зрозуміло, що уряд наш має забезпечити охорону. Це вам не зрозуміло. Це

вам не зрозуміло, як можна затопити пам’ятку. А мені все зрозуміло.

Смірнов О.О.:Є пам'ятка, в неї є охоронний номер, в неї є межі, тому що це - історичний

ландшафт це території землі. І вона описана, є координати і прив’язки GPS, я сподіваюся так. Технічна документація і опис. Якщо підпадає частина цієї пам'ятки під затоплення, то щоб вам було зрозуміло, робиться подання Міністерства культури на Кабінет Міністрів, який вносить зміни в охоронну документацію, і тільки після цього вона може бути затоплена. А без дотримання цієї процедури, вона вписана в Законі »Про природно-заповідний фонд України» ніхто не сміє затопити навіть сантиметр культурної спадщини . Розумієте?

Деркач О.М.: Тоді правильно було б, чесно, справедливо сказати громаді: дивитися, шановна

громада, у нас немає ще дозволу Міністерства екології з приводу, скажімо, коригування меж Національного парку, у нас ще немає дозволу Міністерства культури стосовно коригування меж Історичного ландшафту. Розумієте? А тут, тут про це ж не говориться. Говориться: треба, даєш. І ви знаєте, що дуже непристойно, особливо в Олександрівці я не зміг, тому що я працюю, і в робочий час я не можу. Добре сьогодні вихідний, я мав

можливість до вас приїхати, вчора я не мав можливість. Коли вже нема аргументів, то знаєте, кажуть: то що ви говорите, ці козаки - це ж бандити були, ви що не знаєте, що це бандити були, раз. З одного боку, один аргумент. Другий аргумент - не думайте про мертвих козаків, ви думайте про населення. Бачите, які підміни понять. Підміни. Тобто давайте знищимо культурну спадщину, природну спадщину, і так далі. А ми повинні, розумієте, дивіться, дбати про те, щоб наша громада була заможною, багатою і щоб зберегти культурну і природну спадщину. Бо будете, будете з золотом, будете з грішми, а всього цього оточення не буде. І правильне підняли питання.

Пелюх О.О.:Пане Деркач, регламент. Я прошу вибачення

Федоренко В.:Я житель Доманівського району, нашої зони ризику. От у мене таке питання,

просто до звичайних людей - якщо в людини є закупорка в сосудах, це хвороба? Скажіть, це хвороба - закупорка він? А ріки - це сосуди нашої Землі. Якщо є закупорка, то ця Земля хворіє. Вот дуже велике »дякую» тут екологам, історикам, це добре. А чого не звучить питання про людський фактор, про людей, які тут живуть? Задавали питання - що люди отримують, яка кількість земель буде, як кажуть, засолена. Люди живуть за рахунок сільського господарства. Людей турбує, яку суму компенсації вона отримає, і які суми компенсації були раніше. І на що використовувались ті кошти. От саме головне, що народ хоче почути. Вони чули, ніхто з вас це не сказав. А знаєте чого люди так? Не тому, що цих грошей нема. Люди їх не бачать. Коли в Богдановці сказали суму, яку атомна станція перечисляє органу місцевого самоуправління, люди засміялися: а де вони? І де на даний момент голова районної ради і його заступник? Рішаються проблеми громади, а ви б могли спитати, люди, де діваються кошти. То бувший Азаров.

Деркач О.М.: Пане Віричу, ви також нічого громаді не даєте. Ви просто перерозподіляється

уміло гроші наших податків, збираєте в нас податки, і з нашими грішми розраховуєтесь, якимось там нате вам, на тобі Боже, що мені негоже. Там 10 гривень ми заплатимо. Все, дякую.

Вірич П.М.:Шановна громада! Ну я не буду опровергати те, що сказав мій колега, я просто

скажу так. Для того, щоб підготувати водосховище до його наповнення до 20,7 метрів, потрібен час. Не один рік, не два роки і не один мільйон гривень. То, що ми зараз говоримо і говорив наш юрист - вивести оці ландшафтні і природно-заповідні фонди із тих документів, які на сьогоднішній день створено, це потрібні дуже великі кошти, наші з вами. Я ж не говорю, що це мої там, чи директора, чи кого. Ми повинні це обґрунтувати, підготувати документи залучити для цих робот не громадські організації (ми державні), а державні підприємства, інститути Академії Наук. А все це стоїть гроші. А ми сьогодні говоримо, в принципі. Ми можемо сьогодні тратити державні кошти на підготовку водосховища. Це берегоукріплення, це третій раз вже лісосводка, вирубування тих кущів, які після нас поговорили і зупинили. За три роки воно знову виросло, знову гроші. Це землі, це знову цей моніторинг комплексний, який ми кожен рік виконуємо комплексний моніторинг із-за того, щоб вам сказати, що науковці сказали - втрати є. Ми не приховуємо, но здобутків більше. Громада, вибирайте вам більше здобутків? Давайте на втрати – от вам острів, він був затоплений, підтоплений в 2006 році. А створений, ми це говоримо, Національний парк в 2009 році. Ви що пропонуєте злити водосховища зараз? Так, це буде один із принципів: давайте підірвемо все.

Пелюх О.О.:Павло Михайловичу, регламент

Вірич П.М.:

Тому вибирайте, громада. Я ще спочатку сказав: є здобутки, є втрати.

Коріков О.М.:В мене було запитання до пана Деркача. Тут ми маємо фотографію каньйону річки

Південний Буг в 2003 році тут проходив паводок, і витрати були 500 кубометрів в секунду. Тоді був рівень в Олександрівському водосховище 10 метрів, і за рахунок цього паводка рівень зріс до 14 метрів. І оці території були на деякий час під водою. Скажіть, будь ласка, як ви до цього ставитесь, і чи можуть вони бути носієм археологічних матеріалу, і все таке інше?

Деркач О.М.: Дивіться, шановна громада, що відбулося. Центр Буго-Гардівської паланки Війська

Запорозького і один з елементів острів Гардовий, він був зовсім інший. Значить, спочатку атомне відомство його розчленувало. Поділило на фрагменти, на кусочки. А тепер ми маємо фрагмент цього острова, і нам говорять, от в повінь його там затоплювало. Да, і що як затоплювало? По-перше, на певний період, друге - острів був зовсім іншій, мав іншу конфігурацію. Там знаходився, ви знаєте, що там знаходилося. Була похідна церква, переносна. Це не була стаціонарна. Це всі знають, я не розумію, чого ви мені задаєте таке питання. Но справа в тому, що тут то що вони знищили. Сьогодні вони знищили фактичне місце, де закладався Гард. Ну острів наполовину знищений, фактично на третину знищений гардовий поріг. І нам пропонують вже добити і острів Гардовий, і повністю знищити остаточно гардові пороги, частину історичної скель, звісно, буде затоплено, оскільки скеля Пугач, Брама і Сова також будуть підтоплені. Ну і маса археологічних об'єктів, древніх урочищ, там можна до безкінечності. Я не хочу зловживати часом.

Пелюх О.О.:Дякую. Ще питання?

Деркач О.М.: Про екологію? Дивіться, я допускаю що дійсно атомна станція виділила кошти, і

Інститут археології там гарно покопав, і власно археологічні оці пам'ятки… Я просто не володію по археологічно... Очевидно, всі розкопані перенесені, але історичний ландшафт наш з вами ніхто перенести не може, тому тут є протиріччя.

Вірич П.М.:Тут було запитання, здається пан Деркач задавав. Було задано запитання, що

перше, – випаровування. Буде в три рази збільшено водосховище і в три рази буде більше випаровування.

Деркач О.М.: Ні, неправда. Неправда. Буде збільшено випаровування. Ви самі зазначили 5 млн.

кубів.

Вірич П.М.:Буде. Так от. Розташоване наше з вам Олександрівське водосховище в каньйоні.

Збільшення його ємності до 70 млн. додатково, воно не призведе до в три рази збільшення випаровування.

Деркач О.М.: А ніхто і не говорив про три рази.

Вірич П.М.:Це перше. Друге, щодо залякування про сейсміку. Наше водосховище відноситься

до малих. Все, що стосується підвищення сейсмоактивності території, воно стосується великих водосховищ. Тим паче за наполяганням наших шановних екологів, в проекті Ташлика існує система сейсмологічного моніторингу, вона розташована в 30-км зоні, дороге устаткування і ми вже 10 років спостерігаємо за сейсмоактивністю.

Деркач О.М.: Павло Михайловичу, дайте відповідь. Ви згодні що греблі руйнуються іноді?

Кривець А.:Я Анатолій Кривець, член земельної екологічної комісії сільської ради. Ми тут

далеко відійшли від теми, ми починаємо дебати між керівництвом, між гостями і екологами. Ви скажіть, будь ласка, ви тут говорили про якійсь здобутки. Скажіть, будь ласка, які здобутки буде мати прибузька громада? Оце нас цікавить, ви приїхали до нас. Скажіть про які здобутки іде мова. Що ми будемо мати, крім солонців. По плану екології і т.д. Які здобутки будемо ми мати? От поясніть нам. Да, і яке благополуччя?

Вірич П.М.:Шановна громада, тепер ближче до нас з вами. Я і вчора в Олександрівці говорив, і

на других слуханнях. Я не хочу, ну, торгуватись з вами. Ми вам, а ви нам. Це останнє, що можна поторгуватися і виторгувати. Я не доповів вам, що вперше, на державному рівні, вперше в состав проекту добудови Ташлицької ГАЕС держава дозволила включити кошти на вирішення соціальних і екологічних проблем. Ну ви не знаєте, дайте громаді розказати, а ви то почуєте. Значить на сьогодні ці кошти становлять на всю нашу громаду на територію, яка пізнає вплив, 316 млн., в затвердженому на сьогоднішній день проекті. Із тих 316 млн., на період підготовки та пуску 1-го і 2-го агрегату Ташлицької ГАЕС витрачено, спрямовано точніше, 156 млн. - половину. Тепер розказую, як ви не знаєте, давайте так. При розгляді цього проекту Кабінетом Міністрів і експертами, за наданням районних рад, сільських рад, обласної ради був сформульований перелік цих заходів, який був затверджений на обласній сесії наших обласних депутатів, і який ввійшов в проект конкретно. Не взагалі 316 млн., і не Вірич вирішує, куди їх направити. Є конкретний перелік, який щорічно із тих можливостей, які має атомна станція на ці цілі виділити кошти. Складається перелік оцих заходів, затверджується обласною радою на сесії обласної ради, і ми строго за цим рішенням фінансуємо. Ми не будуємо, ми фінансуємо ці заходи. Замовником є УКБ облдержадміністрації, ми не маємо права бути замовником. Тому що ми виконуємо реконструктивні роботи вже громаді, якій об’єкти належать. І зможемо потім передати їй, додати. Тому все вирішили на обласному рівні таки.

Онівенко О.В.:Можна, невеличка ремарка. Олександр Онівенко, житель села, депутат сільської

ради. Я це чую вже скільки років, я вже два роки майже депутат. І це я чую майже кожного разу при нашій зустрічі. Нас абсолютно не цікавить, скільки коштів ви виділяєте всього - 360 млн., чи 316 млн. Скільки конкретно повинно йти на прибузьку громаду? Тому що ми цих коштів не брали. Правильно сказав Володимир Федоренко, я його підтримую - де голова районної ради, і чому він сюди не приїхав? А він знає, чому він не приїхав. Тому що проекти, які подаються на затвердження в область, спочатку проходять затвердження району. І жоден проект, крім тих, в яких безпосередньо зацікавлений голова районної ради і ще кілька депутатів - не проходять. Розумієте?

Пелюх О.О.:Олександре Вікторовичу, це не вони вирішують це питання.

Онівенко О.В.:Я розумію, так може треба почати обговорення з тим, в тому руслі, що давайте

може разом якось добиватися того, щоб отримувати громаді ті кошти, ті які належать цій території. Ми проводимо обговорення з нами, а кошти, і поки що це не зрозуміло, чомусь ідуть до Миколаєва.

Пелюх О.О.:Ми йдемо від теми.

Питаня :

Чого ми сюди приїхали, чого не проводимо слухання в Миколаєві?

Вірич П.М.:Ні, вам не треба потому, що ви не потерпаєте від Олександрівського водосховища в

Миколаєві. Так от, давайте так. Законодавство в нас змінилося, так? Районні ради, обласні ради, зараз - громади. Ми одержували дозвіл на публікації Заяви про наміри, ми одержували на районній раді, на засіданні районної ради. Перед тим ми були у кожному селі, ми збирали актив села, давали згоду районній ради узгодити нам Заяву про намір. Так от, сьогодні ми навпаки прийшли ближче до вашої громади. І ми також згодні з вами, що Доманівка, вона далі знаходиться від Олександрівського водосховища, а ближче Прибужжя знаходиться. Так ми тільки за це, для цього до вас і прийшли.

А ще чому люди не бачать тієї програми. Да, нажаль в 2006 році ми пустили перший агрегат, в 2007 - другий агрегат, а з 2008 року в нас практично немає фінансування будівництва Ташлицької ГАЕС. У нас тут два варіанта, або повищати тариф на електроенергію для населення, або не давати нам гроші на будівництво. Тому гроші на будівництво, якщо хто розуміє, виконуються тільки в об’ємі амортизаційних відрахувань. А ці відрахування складають щорічно 50 млн. Всього 50 млн. Із них ми реконструюємо і ремонтуємо обладнання, яке уже працює з 2006 року, і частинку даємо на добудову, щоб підтримати безпечний стан тих споруд, які сьогодні недобудовані.

Топузанова Н.:Нам все рівно, куди вона відчисляє. А нам - на Прибужжя! Нам Доманівка не

потрібна, а Прибужжя. У нас є голова, у нас є громада, давайте щоб у нас були гроші. Наші в нас.

Москаленко М.М.:Представляюсь і я. Москаленко Михайло Миколайович, заступник директора

Каскада ГЕС-ГАЄС. Родом з Олександрівки, закінчив вечірню школу робітничої молоді, інститут за моєю спиною, приймав участь в підйомі цілини. Працював головою колгоспу »Запад Ілліча», Дорошовка, може знаєте. Вирощував самі високі урожаї, потім був обраний головою обласної ради, де пропрацював два скликання. І відповідаю за громаду, відповідав за громаду нашої Миколаївської області. Тому мені сьогодні приємно разом з вами, відповісти вам, що починаючі із 1990 року ще, я вже займався проблемами Южно-Української станції, і проблеми, які виникають внаслідок її праці. На 28-му з’їзді партії, в Кремлівському палаці з’їздів, (аплодисменти в залі)… так слухайте дальше. Ви ж платили після цього 2 копійки за кВт∙год. Платили чи ні? Платили. Правильно, от чоловік каже платили. Люди, які глибоко усвідомлено, не просто ті, що прийшли посвистіти і тут зірвати, а оці люди серйозні, платили. Тепер перше. Коли була добудова Ташлицької ГАЕС, я був головою, ми приймали рішення. Рішень таких в державі не було. Що 10% від добудови Ташлицької ГАЕС ішли на вирішення соціальних проблем. Правильно, було чи ні? Правильно. Отаких соціальних проблем, тоді ніхто не вірив. Тоді і будувалася Ташлицька ГАЕС, і виділялись кошти. І за таких коштів було у 30-км зоні у області будо побудовано 109 об'єктів. На це освоєно 160 млн. коштів. Тепер далі, що стосується цих коштів Доманівського району. Найбільша кількість, це 28,5 млн., було направлено до Доманівського району. І навіть де ми знаходимося у будинку культури – тут 1 млн. 200 тис. з Ташлицьких коштів. Оце над нами 1.2 млн. і під нами. Кошти були. Кожного року ще в зоні спостереження виділяється 1% товарної продукції коштами для вирішення соціальних проблем. Починаючи з 2010 року, це 10-й, 11-й, 12-й, 13-й, 14-й, 15-й,16-й і тепер 12 квітня знову область отримала 30 млн. коштів для виділення на громади, на зону спостереження. Ваш район теж отримав десь 2.6 млн. оцих коштів. Кошти йдуть.

Тепер, якщо говорити про воду. Ми сьогодні на цю тему...

Пелюх О.О.:Михайло Миколайовичу, я прошу вибачення – час, регламент. Запитання є, будь

ласка.

Питомец В.П.:Громадська організація »Орлик Миколаївщини» Питомец Володимир Петрович. Я

хочу задати одне питання. Там з Доманівки питання вже задавали, а відповіді так ніхто не дав. Згідно нашого порядку денного, я дивлюся пунктом 5 тут є обговорення проекту рішення громадських слухань та його ухвалення. Я хотів би почути про яке ухвалення іде взагалі мова. І який проект ви збираєтесь на слуханнях взагалі. По таким питанням повинно бути не громадські слухання, а повинні бути збори. Де більша частина мешканців Прибужжя могли би, мали б змогу виговоритися, почути на свої запитання відповіді, і вже законне мати рішення. Ніякі громадські слухання не мають ніякого рішення. Вони не виконують рішення.

Москаленко М.М.:Шановні друзі. Тепер, чому ми сьогодні зібралися. Підйом рівня води в

Олександрівському водосховищі він дасть можливість зберегти життєдіяльність річки Південний Буг в нижнім б’єфі. Починаючи від греблі і аж до Миколаєва. Учора в Олександрівки виступає людина з Миколаєва, еколог, і каже, ви знаєте, що зараз робиться? Зараз працює глиноземний завод і жовта вода уже йде в сторону Вознесенська, в Миколаїв вона не тече туди в море. А чому не тече? Тому що чим більше води буде поступати зверху, тоді конус води буде затягувати сюди. Сьогодні річка Південний Буг вона з двійною течією, тому що вода Дніпробузький лиман підпирає, проритий зараз канал до Прибужан підпирає воду тут з Дніпробузького лиману, і зверху тече вода з Олександрівського водосховища. Для того, щоб вода була постійна, збережена повноводність ріки, потрібно підняти на позначку 20,5. У 2008-му році, щоб ви знали, є спеціальна організація Південнобасейнове управління рікою, і коли воно відбулось засідання, то нам з Ладижинського водосховища заступник директора цього сховища каже, ми вам ніколи не дамо нітрохи води. У вас є ставок, у вас є проектна потужність, його заповнюйте водою, коли води не буде зверху поступати, ви будете забезпечувати повноводність ріки внизу.

Питомец В.П.:Я вибачаюсь. Я вас задав конкретне питання. Який проект ви сьогодні хочете

ухвалити рішення. Конкретно.

Онівенко О.В.:Шановні, давайте тут вирішувати проблеми села безпосередньо, де ми

знаходимося. Це громадські слухання чи громадські обговорення - це ви будете з юристом. Юрист на це питання вже відповідав.

Питомец В.П.:Тут і вам, як депутату, одне питання: скільки процентів населення повинно бути

для ухвалення любого рішення вашої громади?

Онівенко О.В.:Я не знаю відповіді на це питання.

Питомец В.П.:Тоді вивчайте

Онівенко О.В.:Я не юрист, це питання к юристам. Юрист вам відповідав. Сьогодні проходять

громадські слухання, як написано в об'яві, громадські слухання. Ми говоримо з людьми. Мене цікавить питання, як і все населення села Прибужжя, яким чином вирішити питання, щоб кошти, які направляються з Ташлицької ГАЕС по програмі, потрапляли безпосередньо на ті території, які від цієї діяльності страждають. Яким чином вирішити це питання? Все. Ми говоримо багато про що, давайте якісь конкретні питання будемо вирішувати.

Москаленко М.М.:Відповідаю, кошти які йдуть на районну раду, розподіляються депутатами районної

ради. І депутати районної ради від вас мають впливати на розподіл цих коштів. Це перше.По-друге. В сільській раді повинні бути проекти щодо освоювання цих коштів. Тому що районна рада виділяє кошти там, де є проекти. Ми вчора були в Олександрівці Вознесенського району, так у того сільського голови Бензара, у нього проектів на сьогодні на 30 мільйонів. А із 3 мільйонів, він получив 2 мільйона, і освітлює все.

Авраменко В.А.:Я можна відповім конкретно. Для того, щоби зробить те, що вас цікавить, треба

змінити документ, який називається »Порядок розподілу коштів». Рівень, нажаль, це високий - уряду. Я би думав, що питання вирішили б, якщо б ті гроші ділили на душу населення той зони, яка потерпає від цього впливу. Тоді б кожен бюджет мав би чесно свою долю. Вона була б більшою чи меншою, але без зміни механізму, а механізм сьогодні поки той, який ми зараз розповідаємо... І це не ми його придумали. Тому якщо ми хочемо змінити, давайте об’єднуватися і змінювати. Але якщо чесно, то це такий рівень і такий час, що якщо нам це вдасться, то нам вдасться багато що в цій країні зробити. Тому що ми не можемо багато чого зробити тільки тому, що хочемо щоб хтось зробив. От давайте всім народом зробимо. Це єдиний спосіб зробить те, що ви хочете. Давайте, ми ж не проти.

Пелюх О.О.:Дякую. Продовжуємо. У вас виступ? Будь ласка.

Куземко А.:Куземко Анна, заступник голови Національного ЕкоЦентру України. Шановна

громада, я дійсно хочу вірити, те що гроші виділені, що вони все-таки потраплять до конкретної територіальної громади. Однак я ще хотіла, от тут прозвучало, показали оці томи, висновки, прозвучали посилання на Національну академію наук. І така фраза, що це буде вирішувати не громадськість, не громадські організації, що це будуть фахівці Національної академії наук. Так я також працюю в установі Національної академії наук, і мені було дуже цікаво ознайомитись ось з цією книжечкою, яку всім роздали. »Інформаційно-аналітичний огляд матеріалів». Я думаю, всі її побачили. Оскільки я є доктором наук зі спеціальності ботаніка, тому я не буду торкатися інших спеціальностей, я візьму те, що стосується ботаніки. Тут три розділи про рослинний світ, про рідкісні види, про компенсаційні заходи. Говорили вже про природу, но я скажу те, що я побачила. Те, що я побачила, як фахівець, що оце переселення рідкісних видів, воно виконано насамперед із порушенням українського законодавства. По-перше, це порушення Закону »Про Червону книгу України», це порушення Закону »Про рослинний світ», а також ряду європейських документів. Тут іде посилання, що це робили фахівці Інституту ботаніки Національної академії наук України. Разом із тим, я маю такий лист. Я вам його можу показати, це лист Інституту ботаніки імені Холодного Національної академії наук України, який називається »Про неприпустимість підняття рівню Олександрівського водосховища». Ну, я не буду його насправді зачитувати, тут насправді, що фахівці Інституту ботаніки занепокоєні питанням обговорення матеріалів оцінки впливу, щодо підняття рівню Олександрівського водосховища. От і тут про рідкісні види, тут про об’єкти смарагдової мережі, тут про Національний парк. І який робиться висновок? Такі непродумані дії не лише негативно впливають на імідж України на міжнародній арені, але є і грубим порушенням цілого ряду положень угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом в природоохоронній сфері. З огляду на вищесказане, вважаємо підняття рівню Олександрівського водосховища неприпустимим. Тобто тут прозвучали звинувачення в маніпуляціях. От я вам показала доказ, як протирічить те, що написано в книжечці, думці фахівців установи Національної академії наук України. І я ще раз підкреслюю, що такі речі, які порушують законодавство України і європейські

зобов’язання, не можна їх перекладати відповідальність, перш за все, на територіальні громади.

Пелюх О.О.:Дякую, у вас запитання?

Буйновська Н.А.:Скажіть нам, будь ласка, на чий запит була надана ця відповідь? На чий запит?

Куземко А.:Запит Національного екологічного центру України, який готував матеріали щодо

оцінки впливу.

Буйновська Н.А.:Скажіть мені ще, будь ласка, якщо ви вважаєте тут такі порушення мають місце, ви

маєте повну змогу юридично звернутися до нашої організації, до НАЕКу, звернутися до керівництва атомної станції, і получити грамотну юридичну відповідь. Втім їхню думку ми почули, та книжечка, про яку ви зараз говорите "книжечка" - це також фахівці працюють десятками років, і ви їх знаєте, і ми їх знаємо. Вони тож шановні доценти і кандидати наук. Як вони поставили там підписи і працювали на польових роботах, вони мають право на свою думку. Тобто я ще раз звертають до всіх, якщо є такі розбіжності, і ви заявляєте, що ви маніпулюєте, будь ласка, звертайтесь офіційно.

Куземко А.:Я думаю, що тут дійсно, тут просто репутація Інституту ботаніки імені

Холодного, я думаю, що вони звернуться. А люди, які працювали, зрозуміло, що виділялися кошти на підготовку оцих документів. Люди отримали ці кошти, це їхня думка. Але все-таки одна людина, одноосібна, або маленька група, вона не може вирішувати. Тим більше, що от ці результати показують просто їхню некомпетентність в цих питаннях.

Вірич П.М.:Я не розумію, чому і кому хлопають. Я вам скажу, що починаючі із моменту

будівництва, і до моменту створення водосховища група ботаніків, я не говорю професора, є і там, і там. Нажаль, половина тих спеціалістів вже покинули наш світ. Група ботаніків, які з самого нуля займалися цією проблемою і повірте мені, якщо ми поїдемо в Київ і подивимося на наші червонокнижні рослини, які проростають із нашого насіння там, ми будемо дуже здивовані. От там є фотографії цих рослин. Ми вам в кіно показували. Це не видумка.

Куземко А.:Можна теж коментар. Я теж була в Національному ботанічному саду імені Гришка,

бачила ці популяції вирощених цих рослин. Я працюю в національному дендропарку Софіївка, в колекції у нас теж є і Смілка Бузька, і Мерінгія Бузька. Однак от те, про що ми зараз говоримо, це називається збереження ексіту, регулюється конвенцією про збереження біорізноманіття. Так от, це збереження, воно передбачає, що воно розмножено буде в ботсаду, а тоді повернено на місця природного зростання. Тому якщо воно просто вирощено в ботанічному саду, це не значить, що ви зберегли популяцію. Того що ви просто цей процес не довели до логічного кінця.

Вірич П.М.:Я розумію, що це вже специфічні питання. Я говорю, ми збираємо пилок от цих

червонокнижних. Не тільки в Києві висаджуємо там, а й висаджуємо на наших схилах, на ваших схилах.

Куземко А.:На це повинні бути дозволи Міністерства екології і Комісії про червону книгу.

Вірич П.М.:В мене є дозвіл на друге, на експлуатацію атомної станції, навіть на будівництво.

Там виконують спеціалісти.

Пелюх О.О.:Павло Михаловичу. Анжела Вікторівна хоче виступить.

Савастру А.В.:Шановна громадо! Я – заступник генерального директора з економіки та фінансів

Южно-Українського енергокомплексу Савастру Анжела Вікторівна. Я хочу сказати, ми можемо тут довго дискутувати з приводу рослин наших, якихось там пам'яток, тварин і все таке. В нас є громада, в якій є певні проблеми. Мені дуже хотілось би подивитися на всіх цих екологів, археологів, як вони борються за київську землю, там де вони проживають, за Миколаївщину. Але вони приїхали сюди, і ми спілкуємось вже котрий раз, тільки з екологами та археологами. Але громаді не дають сказати, тому що ви забиваєте своїми питаннями, на котрі ми вже мільйон разів відповідали. Теж саме, одне й теж саме. Скільки професорів, стільки думок. У кожного є своє бачення. Тому я прошу вас, перш за все ми приїхали послухати громаду, їх певні проблеми, що їх турбує, які в них є питання. Дороги, вода. Теж саме які проекти є, що ми можемо включити в рішення безпосередньо саме по Каскаду і нашому Ташлику. Чому ми про це не говоримо? Тут будо питання у депутатів на рахунок того, як можна вирішити проблеми саме Прибужжя. З моєї точки зору, що в певному рішенні, яке буде прийнято, однозначно останнє рішення приймає Верховна Рада, якщо це стосується археологічних пам'яток.

Пелюх О.О.:Будь ласка, давайте будемо поважати одне одного. Я вас дуже прошу. Хто хоче

висловитись може встати і взяти слово.

Савастру А.В.:Але певні проблеми Прибужжя ми повинні включити в те рішення, котре є, і

показати безпосередньо Кабінету Міністрів України, облдержадміністрації і районній адміністрації, що у Прибужжя є такі питання, які можливо вирішити шляхом включення до цього проекту рішення. І це певний крок вирішення цього.

Коноваленко В.В.:Доброго дня. Місцевий житель, Коноваленко Володимир Володимирович. Ми дуже

багато все розмовляємо. Я вже на протязі більше 10 років їжджу через нашу, як називається, плотина чи дамба? Гребля да, гребля. Дуже важливе питання. Я вже їжджу дуже довго через неї. Перше питаннячко. Є в нас система оповіщення? В разі, я зараз бачу там активно начинають охорону. Є оповіщення, система оповіщення в разі якихось випадків: сейсмологія, терористичні акти, інші питання? Я згадую 10 років тому, коли взірвали лід і відкрили всі шлюзи, коли людей затопило, коли були льоди, коли землі затопило усі отут, наші сільські ради позатоплювало. Хто приїхав допомагати цим жителям? Тільки місцева влада приїхала. А де ви були? А де гарантія, що ви завтра піднімете ще на 4 метри, і знову з якихось там технологічний причин не зможете закрити шлюзи. Є це? Це десь передбачено? Ви не знали, що було 10 років тому? Є фотографії, брили отакі лежать льоду. Давайте дійдемо до понтона, почекайте, дійдемо. Ми почнемо по течії йти. Дійдемо по течії. Не треба мною керувати. Ми дійдемо до того. Немає жодних тут нагадувань про це, ніякого оповіщення не було. Ніхто не приїхав. Аварійні рятувальники не приїхали, ніхто, а люди потопали. Господарство втопило. Хати затопило. Ну місцеві жителі знають, а ось живуть люди, які жили в інших хатках. Хата лопнула в одного, де ваші були всі ці міроприємства. Це перше питання.

Я до чого веду. Друге питання. Ви тільки що приїхали через цю дамбу. Да, це дамба, гребля, але це не міст. Міст, як ви кажете, понтони зірвало. Я знаю, що понтони зірвало. А де ж міст дівся? Коли він буде? Коли ті 40 тон, вже перестануть возить по той

греблі. Що я живу на нижній вулиці, і вранці я не проснусь, як колись було під Києвом, водосховище ушло, і людей не стало. Чого досі стоїть знак обмеження 4 тони, а возять по 40 тон? Я тільки що вертався з Южноукраїнська, знову їздять машини, будують вашу атомну. Укріпляють ті ж машини, ви знаєте чудово, про що я мову веду. Знову ніяких немає тут ваших предостережень, ні яких там контролю з цього питання. Йдемо далі. Постройте міст. Ви взірвали, то з вашої причини знесло, льодом знесло оті всі понтони. Де вони? Знову ні понтонів, ні моста. Їздить в Прибужжя чорт знає откуди об’їжджати, або треба в Вознесенськ їхати. Нема нічого, про що ви говорите.

Да, я розумію, рослини. Тут прийшло 50 % не місцевих, вони переживають за свої питання. А я переживаю за свої питання. Хто буде відповідати за мою домівку, і за всю мою сім’ї?

Тепер по поводу робочих місць. Ви все розказуєте, не можемо ми гроші сюди направити. Я згоден, не можемо. Ну 26 га ми вивести можемо, заповідника через ЮНЕСКО, то не проблема для нас. А якихось 300 тисяч, що б пішло на село, то дуже велика проблема, дуже для вас. Давайте зробимо квоту на роботу. Ви для чого все це робите, щоб були робочі місця. Щоб не 1,7 енергоблоки на атомній працювало блоків, а 3 цілодобово, цілодобово влітку. Давайте робочі місця, зробіть для цього села маршрут, що б я міг і інші жителі працювати, що охоронцем на цьому ГЕСі на водосховищі. Я думаю, там не треба сильно специфічних знань. Так саме зробіть, щоб наші люди могли їздіть в Южноукраїнськ працювати. Ми ж зробили для вас робочі місця, робимо, щоб ми получали там, двигали всі ці процеси, якщо вже на те пішло. Знову про це не говориться, про соціальні питання наші.Те що в річку, ви кажете, ми там будемо 17 кубометрів в секунду пропускати. А я женився, ще фотографувався, коли вода текла. Потом женились інші, я вже привозив, вже вода не тече. А я вже їжджу 10 років, там вже вода взагалі не тече, тільки через ції працює. Як ви хочете набрати ту воду? Я їжджу в ранок і ввечері, два рази на день. Що взимку ви чуть-чуть спустили водичку, і це вже на протязі 5 років я спостерігаю це питання. У нас вже и фотографуватися нема де. Вже скоро вже висохне ця річка, і будемо в болоті, як в Бакшалі раніше. От і все ваші соціальні питання.

Ви до нас приїхали, екологи, свою позицію відстоювати. А я думаю, як місцевий житель, ми повинні свою позицію відстоювати. Електроенергія було 150 кубів для місцевого жителя, що для мене, що для доманівського, що для другого. Почекайте, я несу якісь ризики, все можуть бути техногенні, забруднення води, мені вже скоро купатися не буде де. Ви обіцяєте, все зрозуміло. Буде 17 квадратних кубометрів в секунду. Чого коли проектували все це діло, коли третій енергоблок строїли, чому це не передбачили? А тепер пройшло скільки, 20 чи 25 років, 30. Ми вже все це починаємо передбачати. Японія і та не змогла вберегти свою атомну. А ви кажете, що ми затопимо один островок, і жити будемо добре в Україні. Нам залишилось тільки 26 га вирішити. Ми і приїхали до вас, щоб ще один голос узяти. Що нижче буде течія і т.д. Ще річку розчистили ж не ви, а розчистило підприємство приватне. Ви ж не довели навіть сюди річку. От і всі ваші питання. Ви приїхали до громади узнати про їхні питання і проблеми, а не загально, в цілому, в міністерстві і так далі. Ви нас питаєте, ми вам відповідаємо. А вся решта ваших доводів, статистика... Я розумію 470 грн. здається штраф за неправильну статистичну звітність заплатить можна, нічого страшного. Можна там намалювати, що ми тут взагалі добре живемо. Що ми тут не боліємо. В Очакові гірше живуть, ніж ми тут, на морі. А тут, що ми тут? Ну все що хотів я сказав, будь ласка.

(Питання поза мікрофон)

Коноваленко В.В.:Я, на жаль, можу довести тільки на здоров’ї, візьміть школу. Школу візьміть. А так

трошки спортом займаюсь. Мою дитину, раніше в школі всі були на фізкультурі. Є хтось з школи, хай розкажуть скільки зараз звільнених з фізкультури. Це чия проблема? Не треба

мені - ваша. Я бачу зараз мого сина, він звільнений, його звільняють, звільняють. Каже: 5 душ тільки ходить на фізкультуру. А раніше, коли я ще вчився, то ходили всі на фізкультуру.

(Шум в залі)Шановні, я не знаю хто де сидів, но я вам розказую те, що є. Я вам сказав своє

бачення. А ви там розумійте. Ви ж прийшли мене послухати, я вам розказав.

Савастру А.В.:Как раз то, что я хотела услышать, наконец, прозвучало.

Коноваленко В.В.:Я знаю, Ви підводите до того, щоб останню строчку записати: ми вам все рішимо,

проголосуйте за. Я розумію.

Савастру А.В.:Нет, нет. Неправда. Ми как раз и хотели услышать те нагальные проблемы,

которые есть у Прибужжя. Это раз. Второй момент, я прекрасно понимаю, что в стране сейчас тяжело. В Прибужье тоже тяжело. Мы тоже на государственной работе, и мы точно также с вами живем, и поверьте… Подождите, дайте мне ответить. Дайте мне ответить.

(Шум в залі)

Пелюх О.О.:Я прошу дати можливість відповісти. У вас буде коментар якийсь? Ви встанете і

скажете. Будь ласка. Дякую

Савастру А.В.:Невозможно решить за счет НАЭК »Энергоатом» и отдельно Южно-Украинской

АЭС все государственные проблемы, согласитесь. Невозможно повысить здоровье людей, закрыв атомную станцию и гидроэлектростанцию. Они есть и они работают. Мало того, вы знаете, что у нас в стране сейчас стоят ТЭЦ. ГЭС практически не работают, потому что маловодье. 68% на сегодняшний день выдают атомные станции НАЭК »Энергоатом». Мы с вами сидим, у нас с вами есть свет, у нас с вами есть тепло. И у нас есть вода, которая качается тоже электрическими насосами.(Шум в залі)

Я точно так же, как и вы, плачу за электричество, за тепло и за воду. Я не говорю, что это благо, вы не слышите меня. Я говорю вам о том, что есть определенные проблемы, которые государство решает, а не атомная станция. Понимаете вы это или нет? Мы пришли сюда, чтобы дать вам возможность. Мы говорим о том, что мы можем решить часть ваших проблем за счет включения…(Шум в залі)

Это вы говорите о высоких материях, а я говорю приземлено. Я говорю, что есть реальная возможность решить ряд проблем, а вы этого не хотите. Вы сейчас выплескиваете весь негатив, который у вас накопился, на создавшуюся ситуацию в жизни. Мы вам говорим: часть проблем можно решить. Вы не хотите.

Пелюх О.О.:Анжела Вікторівна, будь ласка, сідайте. Тут просто не дають відповісти на

запитання.

Вірич П.М.:Уважаемые жители, вот то, что я пытался кричать это всё. Давайте так, насчет

понтонов. Те що казали: ви бачили? Ми бачили. Ми ходили, їздили. На моїх очах зірвало цей

понтон. Він поплив до Вознесенська, поки він туди плив, його розрізали і здали на металолом. Міліція і всі - ви знаєте, хто там різав його. Так, тепер. Значить його знесло -

за то ми винуваті? Ви знаєте, що в 2003 році був паводок, і ми говоримо, що більше 1000 кубів в секунду йшло води.

Это не наша и наоборот, то что мы придерживали, когда МЧС стояло вместе со мной на плотине и кричало, что Вознесенск затапливало, что по улице Ленина идет уже вода, так мы задерживали, сколько могли, эту воду, что бы потом плавно спустить её. Ну подождите. Вы понимаете, это одна из функций водосливной плотины в Александровске. Это если будут вот такие паводки, половодья - мы сгладим, для того, чтобы не затопить людей.

Дайте досказать. Вас затопило, сорвало понтон - не атомная станция в это виновата. Это природа. И отвечать за компенсацию, чтобы к вам приехать слёзы вытирать - это не я должен был, а ваши руководители. Районные и областные. А теперь я вам говорю – какой мост. Мы говорили - будем восстанавливать этот мост, но не мы, не за наши деньги. Поскольку его не было в наших перечнях. Вы сказали, мы будем ездить через дамбу, и до сих пор ездите через дамбу. Сейчас я вам скажу насчет моста. Вот насчет моста между Богдановкой и Константиновкой, я это слышу уже 3 года. И я буду делать всё, чтобы этот мост появился.

Про ваш мост, я честно говорю, в первый раз слышу. Это вам решать. Будут деньги на социальную программу...

Что касается нашей плотины и наших больших машин. Действительно ездят сейчас машины, по нашей плотине. Действительно, это плохо. Но мы ведем постоянный контроль. У нас есть свои приборы. Пока мы не опасаемся за эту плотину.

Насчет оповещения. Да у нас, вот то, что для того мы делаем заборы - это все входить в систему физической защиты Александровской ГЭС. Это то, что еще не разворовали и еще не погибли там деньги, то мы сейчас отгородили, чтобы туда дети не ходили. И не воровали там все, что осталось. И мы его закроем это.

А в будущем у нас в проекте создать там музейный комплекс. Зеленые нам не помогут, а мы создадим там музейный комплекс и то, что выкопали из земли археологи, ботаники и все остальные, мы разместим в этом музейном комплексе.

Мойсиєнко І.І.:Шановна громада! Я з сусідньої Херсонської області, завідувач кафедри ботаніки,

доктор біологічних наук, професор, ботанік, як колега тільки що сказав. Я хочу сказати: дивіться, що відбувається от зараз. Сьогодні весь цивілізований світ відмовляється від цього дикунства, щоби щось затоплювати, щось руйнувати. В Германії вони планують до 2020 року 50% електроенергії, що у них буде зеленою. Уже багато країн, Голландія, Норвегія до 2035 року автомобілі будуть заборонені з двигунами внутрішнього згорання. Всі бережуть природу, і всі відходять від цього дикунства. Радянський Союз держава творила, що хотіла. От давайте ми зараз вже зупинимося, ми вже можемо самі впливати і щось вирішувати, а нам пропонують затопити унікальний масив. Я живу на Дніпрі. Так от ви кажете, що нема Бугу, немає й Дніпра. У вас ще трошки залишилось, залишились пороги, залишились красиві скелі. На Дніпрі пороги затоплені. Великий Луг - така територія. Зараз Хортиця видала карту Великого Лугу, що було затоплено, це така унікальна територія, розумієте, і її знищили. Просто все під воду пустили. І тут хочуть зробить те ж саме. Та Бога побійтесь. Скільки це вже можна робити? Що стосується ОВОСа, оте що нам показували. Нажаль в жовтні місяці ми, екологи, пропонували в Верховній Раді прийняти закон про ОВОС. І тоді б ОВОСи виконувались скажімо по світовим стандартам, по європейським стандартам. Нажаль, той закон не пройшов, промисловики його заблокували. І зараз в нас, нажаль, ОВОСи дуже недосконалі. Оте що там написано, розумієте, ну чесно кажучи, ботанічну частину багато хто читає і сміється, що там написано. Розумієте, стільки там некомпетентності. То не є оправданієм до отого талмуду, до того, що ви хочете зробити тут.З залу: Його писали ваші колеги.

Тепер дивіться, от ще такий момент, ви кажете, що… Ну дивіться, ви приїхали в громаду, ви приїхали в Прибужжя. Розказали, що ви хочете робити. Ви не сказали ні слова, що буде з Прибужжям, з цією територією, яка буде тут. Якщо ви приїхали в село Прибужжя, конкретно говоріть, що в результаті будівництва в Прибужжі відбудуться такі-то зміни, і перечисліть їх. І покажіть, оця загальна доповідь не потрібна. А чому ви нічого не сказали, що буде в Прибужжі? А ви не сказали тому, що ви не досліджували. Не було, ви бачили тут дослідників, які б проводили якісь дослідження і щось дивились? Ніхто нічого не робив, і ОВОС написаний лівою рукою. Навіть не рукою, а ногою написаний той ОВОС, розумієте. Ото в туалет його заберіть собі, отам повісте, і там найкраще його використання, того ОВОСу.

Тепер дивіться, ви кажете, що вода… піде більше води вниз. Розумієте? От Олег живе в Миколаїві, Олег Михалович Деркач. Він каже, у них із-за того, що не вистачає води, іде засолення. Ви ще добавили інший момент, що не вистачає води, - з глиноземного іде вверх уже оця муть. Так? То дивіться, то уже не ваша територія, ви за неї не відповідаєте. Давайте встановимо там пости, так? І в випадку, якщо буде соль, чи щось таке, то станція це все прибирає, і бере на себе зобов’язання гасити ці ризики. Оскільки це не ваша територія, ясно що ви цього робити не будете. Розумієте? 100% для цієї території не будете. Тобто ви говорите про те, що не належить до вашої компетенції.

Буйновська Н.А.:Можна до вас з питанням звернутись? Скажіть, будь ласка, звідки ви, з яких

істочників інформації взнали про ці громадські слухання? Хто вас запросив?

Мойсиєнко І.І.:Шановні колеги, вчора була конференція присвячена природоохоронцю Таращуку,

в місті Миколаєві. На цій конференції я був присутній. Половина цієї конференції була присвячена Бузькому Гарду. Були чудові доповіді, виступали археологи, краєзнавці, зоологи, ботаніки. Розказували, яка це цінна територія. І коли стало питання про те, що хочуть приїхати миколаївські активісти, я ввечері поїхав в Херсон. Стало питання про те, що вони хочуть приїхати і нема машини, я сказав, що я приїду своєю машиною і відвезу вас сюди. От чому я сюди попав.

Буйновська Н.А.:Добре, дякую. Ви знаєте, третій день чи четвертий проходять такі слухання,

приїжджають різні люди. Що мене дуже дивує, взагалі, коли я була молодою і красивою, і приїжджали до нас науковці-професора, було ганебним тоном висказувати якусь думку недобру про свого колегу, навіть якщо ви не знайомі, або не працювали ніколи разом. Що я побачила в громадських організаціях в цей раз, дуже прикро, що фахівці не можуть дійти якоїсь думки і висказують все, що там щось написано не так. Скажіть мені будь ласка, щодо наших слухань, до теми, як спеціаліст-ботанік, при тому, що ви вчора мали дуже таку широку аудиторію професіоналів. Скажіть, будь ласка нам, як, в який спосіб нам спасти нашу річку від Олександрівського водосховища до міста Миколаїв? Які ваші конкретні пропозиції? Конкретні спостереження, які ви проводили? Скажіть, який у вас є досвід, який ми можемо і маємо тут зробить? Дякую.

Мойсиєнко І.І.:Відповідь знаходиться біля села Прибужжя. Біля села Прибужжя була… Я розумію,

що державі і прибужанам, всім і мені потрібна електроенергія. Біля села Прибужжя стоїть стара ГЕС, яку ви зруйнували. Ота ГЕС була екологічна. Тому що чого? Та ГЕС була така, що вона виробляла і електроенергію, і був рядом канал, що риба йшла на нерест, і він дозволяв... З залу: Не було!

Як не було? Він є зараз. Його видно. Розумієте? Треба будувати екологічно, треба думати про природу, думати про громаду, а не думати лише про те, скільки ви в Молдавію продасте електроенергії. Розумієте? Будуйте екологічно, будуйте ГЕС так, щоб була риба,

була чиста вода. Так можна робити, так країни будують. А не займайтесь оцим варварством. Проект розроблений в 70-х роках, а ви його просуваєте зараз. Та світ уже змінився.

Буйновська Н.А.:Чого ви кричите? Скажіть мені як ботанік, як фахівець з якості води. Як ми можемо

за допомогою ваших знань оздоровити свою річку. Маємо поселити туди якісь водорості, маємо поселити туди якісь види риб? Маємо ще щось зробити, почистити, розгребти? Скажіть мені як спеціаліст-ботанік.

Мойсиєнко І.І.:Ну це окрема фахова дискусія. По-перше…

Буйновська Н.А.:Ну хоча б якась методика. Я вам назвала, як хімік.

Мойсиєнко І.І.:Я вам кажу. Поки буде ГЕС, в такому вигляді, як вона є, то ми нічого не можемо

зробити. Якщо ця ГЕС буде екологічна, така що мала рибоводний канал, тоді можна говорити про здорову річку.

Буйновська Н.А.:За рахунок чого? Ну по-вашому, за рахунок чого?

Мойсиєнко І.І.:За рахунок того, що буде рибоводний канал і буде вода проходите. Дивіться, ви

сказали, що першою причиною ви назвали проблем Буга, яку першу причину ваш колега назвав? Шановний, ви першим сказали, що зарегульованість. То якщо це головна проблема Буга зарегульованість, то треба щось з цим робити, і якось цю проблему знімати. А ви пропонуєте збільшити зарегульованість. Підняти АЕС і збільшите водосховище.

Буйновська Н.А.:Я хотіла тільки одне: від спеціаліста-ботаніка почути план дій з ботанічної точки

зору. Дякую

Некрасова О.Д.:Некрасова Оксана Дмитрівна, Інститут зоології, теж академічна установа. В нас

теж є і конкретні пропозиції, да, і ми проти того, про недопустимість підняття рівня Олександрійского водосховища. Я хочу довести громадськості тут відомі речі, дивіться. Люба гідросистема – це окремий живий організм. Розумієте? І якщо зарегульована річка, то відбуваються процеси неприродні. Вона не може відновлюватись, ви всі це розумієте. І вот зараз колега вам розповідав вот одне з вирішень. Вирішень може бути багато, це треба сідати окремо і на це розмовляти. Але я хочу донести інформацію до громадськості. Колись в Південному Бугу на цій території було біля 70 видів риб, і як тут казали тут люди – вони були дуже великі, і місцеве населення цим всім користувалося. Тут зараз залишились ці залишки окремих видів, і ще є унікальні ендемічні види, занесені до Червоної книги. І вот до пропозиції. Для існування популяції цих видів необхідна можливість особам вільно пересуватись річкою. Молодь, яка з'явилась вище сучасної Олександрівської греблі, має спускатися за течією нижче. Розумієте, якщо річка нежива – вона нежива. І до речі, по поводу червонокнижних видів давайте я доповім трошки. Треба узгоджувати вилучення, чи якась руйнація, яка проходить зараз на території поза комісії по Червоної книзі…

Матющенко В.В.:

Шановні! Оксана Дмитрівна, ми договорювались дві години працювати. Я вибачаюсь, що я перериваю. Бачу люди вже виходять і виходять, у нас поминальні дні завтра. Приїжджають гості. Дальше давайте будемо до конкретики ближче, тому що було ряд питань задано.

Шановні земляки! Миколо Дмитрович, будь ласка. Ну я розумію, що кожному треба дати слово для виступу. Ми надали по можливості. Замість 2-х годин, ми попрацювали вже 3 години. Дякую всім, що приїхали. Дякую тим, хто просвітницькою роботою займалися, розказали. Я вас запрошую окремо ще раз для того, щоб ми могли все знати. Не все ми зрозуміли, не всі люди почули.

Дякую всім шановним своїм небайдужим, які прийшли, я маю на увазі прибужан, які висловили дуже слушні думки і, підводячи підсумок, я скажу. Ви знаєте що, а ми ж не про що не проговорили. Не проговорили про людей, не проговорили, як буде, як в якому напрямку нам далі йти. Я хочу сказати слідуюче. Що ми балакаєм з представниками Южно-Української атомної електростанції, але вони, представники атомної, взагалі вони нічого не вирішують. Вирішує »Енергоатом». Мене цікавить друге, те що задавали наши земляки - скільки, як буде. Як ми буде жити, як ми будем розвиватися. Хтось сказав – да, брешуть. І я кажу – да брешуть. Весь час брешуть.

Вибачте мене будь ласка, шановні, мій життєвий досвід, досвід депутата більше ніж 10-річний районної ради і вже 3-річний досвід сільського голови, дає право сказати, що якщо ми не будемо себе захищати, до нас ніхто не прийде, нас не захистить і нам не допоможе. Ніхто сюди нічого не принесе.

Якщо останавлюватися по тому, що планується, от зараз даже будем, ми про це не будем говорить. Но, собственно говоря, скажемо. Два роки назад 25.02.2015 року ми вже проводили такі попередні обговорення, де була виказана своя пропозиція. Але на неї ніхто не звернув уваги. Отак ми проговорили, і знов приїхали представники »Енергоатома», я буду, не Южноукраїнська, а це »Енергоатома», і знову нам говорять. Що ж нам обіцяють? От ми вам дали… Не вони дають. В їх беруть гроші ці. В їх беруть ці гроші і там ділять на верхах. Що пропонується ось по цьому. Наприклад, навіть будем брати, що є підняття води. І виділено, наче не багато - 1 мільярд. 1 мільярд виділено. Але ж куди розподіляються ці гроші? Хочуть розподілити, в крайньому випадку. На Доманівський район - 248, район я говорю - це не припущення. На Первомайськ - 103 млн. Вибачте, причому Первомайськ до того, що нас може... А атомна признала чесно – є ризики, великі ризики. Тільки там якщо по своїй програмі, то 24 населених пункти знесе чи затопить, чи ще щось вони, не считаючи на цей. 103 - місто Первомайськ, ну Вознесенськ - 100 млн., Миколаївський - значить ми для того, щоб їм було краще, була вода в них солона не заходила туди, до цього, ми повинні тут страдати, ну екологічні тут наслідки які є. Ми повинні, крім того, що на себе взяти це ще й з цієї програми, будем називати Ташлицької, 70 млн., да? А ні, - Новобузький. Новобузький вообще, хіба що до Буга відноситься, що Новий Буг. 70 млн, при чому тут Новий Буг виділить із цієї програми на Новий Буг виділить ці кошти, а страдати ми повинні. Чому таке відношення? Братський, який теж тут не так рядом - 40 млн, Новоодеський - 40 млн. Вибачте, вам води подать для того, що б вам була не сольона, нормальна вода? Ми повинні відстоювати це, я вже не говорю про місто Миколаїв, на Миколаївський район і т.д, і т.д. Ми повинні відстоювати в першу чергу, що ми будем мати, і чому ці кошти направляються туди. І це не тільки так. Не тільки така програма, цю що вони планують. А це така програма і зараз существує. Так звана по зоні спостереження. Так наприклад, в прошлому році виділили 7 млн. на всі райони, які тут лежать по зоні спостереження, 30-км зона, щоб було зрозуміло, і 7 млн. в Миколаївську обласну раду. Куди вони пішли? Там же чітко написано - для зони спостереження, то єсть 30-км зони. Ми нічого не знаємо. Все воно закрите.

У цьому році, тоже так само виділено. Дивіться, Постанова Кабміну, я просто, вибачте, що я говорю, що б не думали, не з цього. Постанова Кабміну виділить по зоні спостереження і т.д. І знову в бюджет Миколаївської області предлагается наполніть на 8

млн. Це я говорю 8 млн. в місто Миколаїв. Я просто говорю, що ми були не готові на сьогодні зібратися. Потому що наша пропозиція була та, що раніше. Та, що раніше була. Сісти і обсудити разом – екологи...

Я пропоную создати комісію з близлежащих територій. Не Новий Буг, не Ніколаївський район і не Новоодеський район. Разом зі всіма спеціалістами, економістами, з громадськими організаціями, яка постійно діюча, яка повинна розробити цю програму. Можна багато запитань давати по тому, як було, як використано. Вони вже прийшли. Щоб не було так. Я не хочу нікого урізати. Але я знаю, що до нас цих коштів не потупає. Але наприклад, з предидущих програм було виділено... щоб так случаймо не було воно сказано, на Гранітно-степове Побужжя - 1 млн. Звичайно, всі ці розговори не для того йдуть, щоб урвать на якесь Побужжя, ще щось і т.д. Якщо його надо зберегти, значить і надо берегти, бо відчитаться…Я говорю те, що я читаю, вибачте, я вас не перебивав. Я сидів мовчки. Я просто говорю за нас.

І не даром я не назвав громадські слухання, як в резолюції. Я б назвав це громадським обговоренням. Бо воно дійсно громадське обговорення, ми просто-напросто обговорювали.

Я вам зачитаю те, що ми вже приймали, резолюцію. Так от, було написано: враховуючи те, що підвищення напору на Олександрівське водосховище на річці Південний Буг до позначки 20,7 м позитивним вплине на відрізок річки Південий Буг, що знаходиться нижче і т.д. І ми просили, що учасники громадських обговорень не заперечують щодо підвищення нормального підпірного рівня Олександрівського водосховище на річці Південний Буг до позначки 20,7 м за умови розроблення постійно діючої програми для виконання соціальних та екологічних заходів (зрозуміли?) безпосередньо на тих прилеглих територіях. Ми просили так, але програми так і не були розроблені. Так і не були підключені і спеціалісти для розвитку, що в екології розбираються, зрозуміло? Не були залучені керівники, або члени громади, в якій вони находяться. Піднімалося питання про: з ґрунтовими водами що буде, з солонцями тими, що буде, піднімалося. І сьогодні що підіймались, тому що це турбує, і правильно турбує. Потому, що це людські землі, людські кошти. Завтра ці землі, я вам … Все-таки я в сільському хазяйстві проробив - я знаю, і я бачу, скільки появилось нових солонців. І завтра ця людина не то, що продати цю землю не зможе, вона не зможе працювати на неї. Потому що там топляться трактора, топлиться все підряд. Повірте мені, я сам на тракторі сидів і бачив. То єсть надо щоб була і по цьому, ґрунтозбереженню, щоб була розроблена програма. Ми зараз це не вирішемо тут. І тому я пропонував і пропоную, і буду пропонувати, і думаю, що мене більшість підтримає, підтримають не тільки місцеві жителі, а і люди, які приїхали, з якими я розмовляв, що надо создати комісію, яка повинна працювати. Куда повинні увійти всі працівники, які є, громадські організації і прилеглі села.

І саме основне, що я пропоную. Саме основне, що я пропоную - можна багато чого пропонувать. Я хочу чітко встановити зону, ну наприклад, як 30-кілометрову, так і зону Ташлицької програми підняття. Ось цього кругу, хай буде 50 км, хай 60 км. Но Новий Буг не входить, наверное туди, я не знаю. Я тут не спеціаліст, не буду говорить. Но я просто хочу знать, що оця програма буде надходить. Обмежиться мостовим, чи обмежиться адмічевськими ставками - я цього не знаю. Але вона повинна буть, і повинна буть постійно діючою. Потому, що коли нема постійно діючою, сьогодні вона є - завтра її немає. Так, як вони начинали - вот начинав будинок культури цей строїться, виділили там скільки, потом програма закінчилася, і більше грошей немає откуда брати. Розумієте? А коли постійно діюча програма, як 30-км зона, по зоні спостереження 30-км зона, будем говорить, щоб зрозуміло вам, вона хоть постійно діюча. Да, колись і придержали кошті, рік назад, чи на два назад придержали. Но зрозуміло, в державі почалася війна, но можна перетерпіти все. Але щоб вона возобновлялася, щоб люди могли планувати.

Було сказано правильно Міхайлом Миколайовичем – ви зробіть проекти. Ну наробив я тих проектів, і свої я коштів вложив, і бюджетні коштів вложив - і лежать вони в мене в сейфі. Вони старіють. Надо знати, що на слідуючий рік буде стільки-то коштів. Під ці кошти надо робить проекти. От ми зробили і знаємо, що надійде. А так зробили, положили в сейф, заплатили десятки тисяч і викинули їх со временем.

Оце така в мене пропозиція. І я думаю що, ну я не знаю, на громадському обговоренні ми не принімаємо резолюцію, не прибігаєм до цього. Я говорю, що ми не готові просто, чесно не готові. Задавали питання оттуда, які пропозиції, які пропозиції. Ніхто пропозицій не вніс так. От я уважно слухав, я мовчав, мовчав, і слухав: що ж воно буде. Все-таки з оціма пропозиціями, да якщо щось придеться. Розумієте, я прожив багато, і прівик захищати себе, в першу чергу. В першу чергу, да. Але приходилось і по-другому. І я державний чоловік, тоже так само розумію, що надо. Я знаю яка ситуація з вугіллям, з другим і т.д. і т.д. Якщо там щось цього - виділіть кошти туда немедленно, не на Новий Буг, там не затоплює. А сюда в Бузький Гард – в Бузький Гард. Все, що можливе, все зробіть, щоб воно було на місці, щоб воно було так, як надо. Помогти, щоб переселить, я не спеціаліст не буду говорить. Але не надо розпорошувать їх десь. При тому - це не на 10 років, це навсігда.

Я не буду говорить, що 40 млн. кубометрів випаровується води. А ми тут дихаємо нею. Там хтось говорив про захворювання, правильно говорили. Може онко, я не буду говорить откуда, бо там і кар’єри і друге мішає. Але дійсно простудні заболіванія, ОРЗ, забиті наші амбулаторії. Може амбулаторії розширять надо.

А почему ми не говоримо про те щоб, наприклад, лікування наших людей в Южноукраїнську там було, щоб ми могли качественно получать. Ну вибачте, отходить Доманівка, отходить Прибужжя, ці амбулаторії і т.д. Я знаю, що там качественное оборудование. А почему ми не говоримо щоб виїзжали оттуда спеціалісти, їхні спеціалісти проводити тут, на містці? Це не так часто надо, ну хай там раз, ну два рази в рік. Потому, що зараз куда не кинешся, там де начебто називається безплатно - воно знаєте як безплатно, що воно буває. А як в друге місце - а воно платне. А коштів на ту стипендію, ой на ту пенсію, та й на зарплату, будем говорить, що літом получають, де працюють, десь хто може найнятись, а зимою немає. А боліють діти, 40 млн. випарень, зрозуміло яка сирость у нас стоїть. Я це знаю. От моя така пропозиція.

Я дякую своїм землякам, дякую гостям, що приїхали. Я думаю, що ви зрозуміли. Гості, будь ласка, ті що приїхали, почаще заїжджайте до цього. Ви окремо з нами балакайте. Ми будемо собираться, ми будемо говорить, і ми будем роз’яснять, люди, вашу позицію, і в той же час будем думать і о странє, як нам жить у цьому.

Ми не говорим за підняття води, ми говорим, що надо все обговорити. Я ще раз кажу, я говорю від імені своїх земляків. Від імені своїх земляків, які тут живуть, і вони тут страждають.