ДІЯЛЬНІСТЬ ОБЛАСНОЇ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЩОДО ВИКОНАННЯ «СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ

СИСТЕМИ ОСВІТИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ НА ПЕРІОД ДО 2008 РОКУ» (керівникам районних (міських) психологічних служб, методистам РМК,

які відповідають за діяльність психологічної служби)

1. ДІЯЛЬНІСТЬ ОБЛАСНОГО НАУКОВО-МЕТОДИЧНОГО ЦЕНТРУ ПСИХОЛОГІЇ ТА СОЦІОЛОГІЇ ОСВІТИ ЗОІППО

Науково-практична діяльність Протягом 2004-2005 н.р. співробітники Центру продовжили розробку теоретичних

основ та практики розбудови особистісно-орієнтованої освіти:- на базі лабораторії інноваційних методів навчання (обласний Січовий колегіум); - на експериментальних майданчиках Центру:1. НВК “Школа-дитячий садок” м. Кам’янка-Дніпровка (Подмазін С.І., Логвін В.Л.,

Сироватко О.М.) за темою «Розробка і впровадження інноваційних особистісно зорієнтованих технологій навчання і виховання»

2. РМК Василівського районного відділу освіти та ЗОШ № 2 м.Василівка (Подмазін С.І., Логвін В.Л., Сироватко О.М.) за темою “Впровадження технологій особистісно орієнтованої освіти на базі шкіл Василівського району”.

3. ДНЗ № 101 Ленінського району м.Запоріжжя (Подмазін С.І., Байєр О.М.) з проблеми “Становлення довільності дитини в умовах керованого освітньо-виховного процесу в ДНЗ”.

4. Експериментального майданчика МОН України гімназія “Софія” м.Дніпрорудне Василівського району (Подмазін С.І., Чемодурова Ю.М.) за темою “Соціалізація учнівської молоді в умовах малого міста України”.

Згідно плану роботи обласного управління освіти і науки співробітники Центру брали участь у моніторингу ефективності районних освітніх систем (Оріхівський, Токмацький, Якимівський райони).

Експертна діяльністьПри обласному науково-методичному Центрі психології та соціології освіти

продовжила роботу атестаційна комісія щодо надання експертної оцінки діяльності працівників психологічної служби області. Протягом року проведено 3 засідання, надані рекомендації щодо встановлення і підтвердження кваліфікаційних категорій 9 практичним психологам загальноосвітніх шкіл та дошкільних навчальних закладів, що проходили атестацію в поточному році.

Тематична курсова перепідготовка кадрів Спеціалісти Центру приймають участь у курсовій перепідготовці різних педагогічних категорій (згідно плану інституту).

Освітня діяльністьПротягом навчального року спеціалістами Центру проведено: - 2 обласних науково-

практичних семінари для керівників районних (міських) психологічних служб, методистів РМК, що відповідають за діяльність психологічних служб, - 1 навчальний семінар для практичних психологів дошкільних навчальних закладів, - 1 семінар для заступників директорів шкіл з методичної роботи щодо розбудови особистісно-орієнтованої освіти.

Протягом року спеціалісти Центру приймали участь у науково-практичних семінарах для зав. рай(міськ) методичними кабінетами, керівників районних (міських) психологічних служб, методистів, які відповідають за діяльність психологічних служб щодо розбудови особистісно-орієнтованої профільної освіти та її психологічного супроводу, проводили розробку методичних матеріалів для практичних психологів з проблеми формування здорового способу життя та збереження психічного здоров’я дітей та школярів.

Науково-методичне забезпечення діяльності практичних психологів і соціальних педагогів області

Колегія Міністерства освіти і науки України від 23 квітня 2004 року (протокол № 5/6-3) “Про стан і перспективи розвитку психологічної служби системи освіти України” ухвалила необхідність вивчення, узагальнення та розповсюдження досвіду роботи Запорізького обласного науково-методичного Центру психології та соціології освіти Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Протягом року проводилась робота щодо узагальнення матеріалів діяльності Центру. Матеріали передані в Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи.

2. ПЕРСПЕКТИВИ ДІЯЛЬНОСТІ ОБЛАСНОГО НАУКОВО-МЕТОДИЧНОГО ЦЕНТРУ ПСИХОЛОГІЇ ТА СОЦІОЛОГІЇ ОСВІТИ

У своїй діяльності обласний науково-методичний Центр психології та соціології освіти продовжує спиратись на методологічні засади особистісно-орієнтованої освіти.

Для вирішення даного питання:1. Продовжити організацію особистісно орієнтованої профорієнтаційної роботи в

школах, яка спирається на такі принципи:• Принцип максимальної поінформованості. Учень, його батьки та педагоги мають

мати вільний доступ до банку даних про сучасні професії та ринок праці й освітніх послуг.• Принцип суб'єктності. Учень виступає свідомим суб'єктом в справі вивчення

соціально-економічної реальності та себе самого. Психолог закладу освіти виступає в ролі консультанта, який ініціює в учнів процеси самопізнання та пізнання світу.

• Принцип збагачення освітнього простору. Освітній простір, в якому знаходиться учень, повинен мати якомога більше можливостей для розвитку його особистості в різних видах діяльності і соціальних відносин.

2. Особистісно орієнтована профорієнтаційна робота в школі має виступати надійною основою допрофільної та профільної освіти в сучасній середній загальноосвітній школі України.

3. Відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти з метою формування мотивації на здоровий спосіб життя школярів та організації збереження психічного здоров’я дітей та школярів в умовах освітнього закладу продовжити розроблення та розповсюдження методичних матеріалів для практичних психологів та соціальних педагогів.

4. Продовжити розробку методичних матеріалів та організувати впровадження методик та технологій діяльності соціальних педагогів з дітьми, учнями, педагогами і батьками на експериментальних майданчиках Центру.

5. Продовжити розробку і впровадження у практику технології психологічного забезпечення особистісно-орієнтованої дошкільної освіти на експериментальних майданчиках Центру.

3. ДІЯЛЬНІСТЬ ОБЛАСНОЇ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ СИСТЕМИ ОСВІТИ ОБЛАСТІ У 2005-2006 РОЦІ

На виконання «Стратегії розвитку психологічної служби системи освіти Запорізької області на період до 2008 року» (наказ управління освіти і науки Запорізької облдержадміністрації від 22.12.2004р. № 395) та рішення колегії управління освіти і науки Запорізької облдержадміністрації «Про стан і перспективи розвитку психологічної служби системи освіти області» від 02.03.2005р. спланована діяльність обласної соціально-психологічної служби системи освіти у 2005-2006 році. .

3.1. На сьогодні нормативно-правовою базою діяльності соціально-психологічної служби системи освіти є:

1. Закон України “Про освіту” (1996р.).

Стаття 21 (Психологічна служба в системі освіти).Стаття 22 (Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти).2. Закон України “Про дошкільну освіту” (2001р.)Стаття 28 (Права дитини у сфері дошкільної освіти)3. Положення про психологічну службу системи освіти України (наказ Міністерства

освіти України від 03.05.99р. № 127).4. Про внесення змін до Положення про психологічну службу системи освіти України

(наказ Міністерства освіти і науки України від 07.06.2001р. № 439).5. Типове положення про центри практичної психології і соціальної роботи (наказ

Міністерства освіти і науки України від 15.08.2000р. № 386)6. Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що

застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.04.2001р. № 330).

7. Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти (наказ Міністерства освіти і науки України від 19.10.2001р. № 691).

8. Рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 23 квітня 2004р. (протокол № 5/6-3) та наказ Міністерства освіти і науки України від 12.05.2004р. “Про виконання рішення колегії МОН України з питання “Про стан і перспективи розвитку психологічної служби системи освіти України”.

9. Наказ Міністерства освіти і науки України від 17.09.2004р. “Про затвердження “Стратегії розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2008р.””.

10. Наказ Міністерства освіти і науки України від 24.02.2005р. № 118 “Про внесення змін до інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти”.

11. Лист Міністерства освіти і науки України від 27.08.2000р. № 1/9-352 “Про планування діяльності, ведення документації і звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти України”.

12. Лист Міністерства освіти і науки України від 15.06.2004р. № 1/9-324 “Про внесення змін і доповнень до нормативів чисельності практичних психологів та соціальних педагогів навчальних закладів” .

13. Лист Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи від 13.05.2005р. № 63

14. Наказ управління освіти і науки Запорізької облдержадміністрації від 17.06.2004р. № 224 “Про виконання наказу МОН України від 12.05.04р. № 386 “Про виконання рішення колегії МОН України з питання “Про стан і перспективи розвитку психологічної служби системи освіти України”.

15. Наказ управління освіти і науки Запорізької облдержадміністрації від 22.12.2004р. № 395 «Про затвердження «Стратегії розвитку психологічної служби системи освіти Запорізької області на період до 2008 року»».

16. Рішення колегії управління освіти і науки Запорізької облдержадміністрації «Про стан і перспективи розвитку психологічної служби системи освіти області» від 02.03.2005р.

17. Наказ управління освіти і науки Запорізької облдержадміністрації від 19.05.2005р. № 199 «Про підготовку аналітичних звітів про стан розвитку і діяльність районних (міських) психологічних служб та діяльність практичних психологів закладів освіти обласного підпорядкування».3.2. ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ НА 2005-2008 роки

Основною метою діяльності психологічної служби на період до 2008 року є: соціально-психологічне забезпечення процесу реформування освіти на всіх її

рівнях; підвищення ефективності психологічного забезпечення навчально-виховної

діяльності закладів освіти області;

професійне сприяння саморозвиткові особистості вихованця, учня, студента і, одночасно, захист психічного здоров’я усіх учасників навчально-виховного процесу шляхом здійснення психологічної експертизи і діагностики, соціально-психологічної корекції, профілактики, соціальної реабілітації учнівської молоді;

психологічна просвіта всіх учасників навчально-виховного процесу.Центральна ідея стратегії розвитку психологічної служби області полягає у створенні

необхідних умов для розвитку і соціалізації школярів та запуску механізмів соціального захисту, підтримки і збереження психічного та фізичного здоров’я дітей та молоді.

Підцілями діяльності психологічної служби області є: Психолого-педагогічна підтримка та захист особистості дитини в складних

життєвих ситуаціях, сприяння усуненню психологічних і соціально-психологічних перешкод задля їх особистісного розвитку.

Психологічна допомога всім суб’єктам педагогічної взаємодії та залучення їх у системну діяльність, що спрямована на досягнення основної мети.

Інформаційно-аналітичне забезпечення педагогічної взаємодії.Завданням стратегії розвитку психологічної служби області до 2008 року є

визначення та вирішення проблем, що виникають при умові продовження тенденцій розвитку служби, та пошук альтернативних шляхів оптимального вирішення цих проблем.

Основними задачами діяльності служби на 2005-2006 навчальний рік є:1. Забезпечення якісного психологічного супроводу організації профільного навчання

учнів старшої школи. Продовження роботи щодо розробки та апробації теорії та практики особистісно орієнтованої освіти, особистісно орієнтованої профільної освіти, особистісно орієнтованої профорієнтаційної роботи.

2. Орієнтація виховної роботи на соціально-психологічну профілактику негативних явищ в учнівському та студентському середовищі, превентивну освіту, профілактику девіантної і ризикованої поведінки підлітків. Зокрема, профілактика наркоманії, алкоголізму, поширення ВІЛ/СНІДу та хвороб, що передаються статевим шляхом, бродяжництва, безпритульності, насильства, незаконних форм дитячої праці тощо.

3. 3дійснення соціально-педагогічної реабілітації учнів і студентів, які. зазнали різних форм насильства, були втягнуті у протиправні дії, наркоманію, незаконні види праці; які з тих чи інших причин не відвідують школу, підпали під вплив псевдорелігійних культів, знаходяться у скрутному життєвому становищі тощо.

4. Підвищення ефективності діяльності практичних психологів і соціальних педагогів. Зокрема, регулярне проведення експертизи діяльності в ході атестації і участь у підвищенні кваліфікації усіх працівників служби; розробка і впровадження новітніх методик, методів і технологій роботи практичних психологів і соціальних педагогів.

5. Розвиток мережі та організаційно-правове забезпечення діяльності служби. Зокрема, організаційне забезпечення діяльності соціально-психологічної служби, перегляд функцій методистів, які відповідають за психологічну службу; повне забезпечення навчальних закладів освіти практичними психологами і соціальними педагогами відповідно до нормативів чисельності; розробка й здійснення галузевої програми забезпечення дітей з віддалених і малокомплектних шкіл соціально-психологічною підтримкою.

Для досягнення означених цілей методисту, який відповідає за психологічну службу, керівнику центру необхідно:

- щорічно аналізувати діяльність соціально-психологічної служби та визначати тенденції розвитку психологічної служби району (міста);

- створювати умови для формування найбільш оптимальної за структурою та ефективної діяльності соціально-психологічної служби районної (міської) освітньої системи.

3.3. Організаційне забезпечення діяльності службиРозвиток мережі служби на місцях пов'язаний, у першу чергу, з необхідністю

розвитку мережі районних (міських) центрів практичної психології і соціальної роботи та

введенням посад в РМК відділів освіти методистів, які відповідають за психологічну службу. Продовжити введення посад методистів методичних кабінетів відділів (управлінь) освіти, які відповідають за психологічну службу, відповідно до нормативів їхньої чисельності. Припинити практику призначення на посаду методиста, який відповідає за психологічну службу, осіб без відповідної освіти та стажу педагогічної роботи не менше 5 років, або довантаження його методичною роботою з інших напрямків.

3.4. Кадрове забезпечення службиВідповідно до «Стратегії розвитку психологічної служби системи освіти Запорізької

області на період до 2008 року» продовжити збереження кадрового потенціалу соціально-психологічної служби у районах (містах) та визначити план дій зі скорочення дефіциту ставок практичних психологів і соціальних педагогів відповідно до нормативів чисельності працівників служби (лист МОН України від 15.06.2004р. № 1/9-324). Не допускати скорочення посад практичних психологів та соціальних педагогів у дошкільних, усіх типах загальноосвітніх та інших навчальних закладах системи освіти області.

Сьогодні в системі загальної середньої освіти (школи і ДНЗ) працює 478 психологів і 41 соціальний педагог (за станом на серпень 2004р). Найбільш розвиненими є соціально-психологічні служби м. Запоріжжя (211 осіб) м. Мелітополя (46), м. Енергодар (37), Василівського (12) Приморського (12), Пологівського (10 ) та Мелітопольського районів.

Критична ситуація з кадровим забезпеченням соціально-психологічної служби зберігається в Бердянському (3), Великобілозерському (0), Веселівському (3), Ново-Миколаївському (1), Розівському (1), Токмакському (1), Чернігівському (3) районах.

Ситуація вимагає якнайскорішого забезпечення практичними психологами і соціальними педагогами всіх дошкільних навчальних закладів компенсуючого типу, ПТНЗ соціальної реабілітації для дітей, які потребують особливих умов виховання, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей, які потребують соціальної допомоги незалежно від кількості вихованців. Кожен такий заклад в обов'язковому порядку повинен мати практичного психолога і соціального педагога (відповідно до листа МОН України від 15.06.2004р. № 1/9-324 “Про внесення змін і доповнень до нормативів чисельності практичних психологів та соціальних педагогів навчальних закладів”).

Актуальною проблемою є введення посад практичного психолога і соціального педагога у заклади професійно-технічної освіти. Маючи окремі управлінські та методичні структури, традиції окремого фінансування і адміністративного підпорядкування, профтехосвіта недостатньо підключається до взаємодії з шкільними психологами з розвитку психологічної служби у своїх закладах. Специфіка контингенту закладів профтехосвіта вимагає якнайскорішого їхнього забезпечення працівниками психологічної служби. На жаль, система профтехосвіта в даний час не має у своєму штаті працівників соціально-психологічної служби.

3.5. Кадрове забезпечення сільських і малокомплектних шкілНадзвичайно важливим питанням є забезпечення психологами і соціальними

педагогами сільських і малокомплектних шкіл. Понад 63% сільських дітей залишаються поза увагою психологів і соціальних педагогів.

У зв'язку з цим, необхідно: - забезпечити пріоритетний розвиток районних сільських центрів практичної

психології, або введення окремих посад методистів, які відповідають за розвиток психологічної служби у районі, щодо координації при районному методичному кабінеті діяльності соціально-психологічного консультпункту з числа практичних психологів і соціальних педагогів з метою забезпечення дітей з віддалених і малокомплектних шкіл соціально-психологічною підтримкою.

3.6. Психологічне забезпечення навчально-виховного процесуСеред них найбільш актуальні:

Проблеми психологічного супроводу освітянських інновацій, залучення психологів до професійної експертизи і реалізації новітніх навчально-виховних методів. Діагностика готовності дітей, що вступають до школи, для своєчасного виявлення рівня розвитку для складання прогнозу щодо майбутнього освітнього маршруту дитини та організації при необхідності корекційно-розвивальної роботи у дошкільному навчальному закладі або у першому класі школи. Профілактика дезадаптації учнів під час переходу з початкової до середньої ланки школи. Серйозною проблемою залишається й проблема психологічного супроводу профільного навчання старшокласників. Для більш ефективного і науково обґрунтованого профільного навчання необхідно використовувати надійний інструментарій професійної діагностики, професійного консультування, соціально-психологічного супроводу учнів старших класів. Проблема здійснення на сучасному науково-методичному рівні виховної, корекційно-розвивальної і реабілітаційної роботи. Велика кількість національних, галузевих і регіональних програм не досягають запланованих результатів. У вихованні підростаючого покоління застосовуються ще старі методи і методики роботи, мають місце формальний підхід, методи масової, фронтальної роботи з вихованцями. Розв'язання вказаних проблем полягає, у першу чергу, у впровадженні особистісно орієнтованих, суб’єкт-субєктних освітніх технологій, реалізації проектного підходу до здійснення корекційно-розвивальної виховної роботи.

Про щорічні звіти практичних психологів та соціальних педагогівУкраїнський науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи

АПН України (лист № 63 від 13.05.2005 р.) рекомендує для узагальнення діяльності практичних психологів і соціальних педагогів нову форму щорічного звіту психологічної служби системи освіти області, які затверджені наказом управління освіти і науки Запорізької облдержадміністрації № 199 від 19.05.2005р. “Про підготовку аналітичних звітів про стан розвитку і діяльність районних (міських) психологічних служб та діяльність практичних психологів закладів освіти обласного підпорядкування”.

Форму звітності, передбачену листом МОН України “Про планування діяльності, ведення документації і звітності усіх ланок психологічної служби системи освіти України” від 27.08. 2000р. № 1/9-352, вважати недійсною.

З метою узагальнення звітності щодо діяльності практичних психологів на районному (міському) рівні обласний науково-методичний Центр психології і соціології освіти ЗОІППО рекомендує форму щорічного аналітичного звіту для практичних психологів і соціальних педагогів (додаток 1).

Д о д а т о к 1Аналітичний звіт

щодо діяльності практичного психолога / соціального педагога ______________________________________

назва закладу освіти ___________________району у 200_/200_ навчальному роціІ. Аналіз діяльності за минулий навчальний рік:1.1. Аналіз досягнутих результатів (інформація про результати досягнень

діяльності, стану і розвитку психологічної служби, фіксація ступеня невідповідності між тим, що є в діяльності, і тим, що повинно бути в діяльності практичного психолога виходячи із його функціональних обов’язків та професійних можливостей).

1.2. Аналіз змісту діяльності (структурно-функціональний опис): загальні й специфічні для даного навчального закладу цілі діяльності психолога – завдання щодо реалізації цілей - основні функції практичного психолога в минулому навчальному році - структура взаємодії з іншими підсистемами закладу освіти. Показати невідповідність між тим, що є і тим, що прогнозувалося в діяльності психологічної служби.

1.3. Аналіз причин появления проблем (причинно-наслідкові зв’язки): які недоліки результатів не влаштовують - причини недоліків (чому є розходження в бажаному й наявному результатах) – недоліки умов (що заважає, ранжування умов за значимістю) – наслідок (що отримали в результаті діяльності психолога, структурування проблем, що підлягають вирішенню в майбутньому).

ІІ. Психологічне забезпечення освітнього процесу№ Проблеми Замовник Заходи Результат1. Психологічний супровід

освітянських інновацій2. Діагностика готовності

до школи3. Профілактика

дезадаптації учнів (вихованців)

4. Соціально-психологічне забезпечення профільного навчання

5. Психолого-педагогічне забезпечення навчально-виховногопроцесу

6. Соціально-педагогічний патронаж

ІІІ. Методична діяльність (заповнюються тільки ті графи, за якими виконувалися робота у поточному році)

3.1. Методичне забезпечення діяльності закладу освіти: 3.1.1. Методичні розробки, ступінь їх впровадження у практику роботи закладу

освіти (району, міста)№ Назва методичної розробки На яку категорію

суб’єктів спрямована

Де впроваджувалась

3.1.2. Узагальнення та пропаганда досвіду роботи психолога в районі (місті)№ Тематика досвіду Де вивчався Форма узагальнення

3.1.3. Проведення та участь у методичних нарадах, семінарах, конференціях № Тематика Кількість Дата

3.2. Підвищення кваліфікації. № Тематика Місце проведення Дата

3.2.1. Атестація Атестовано з підвищенням

категоріїАтестовано з

підтвердженням категоріїНе атестовано

ППСП

3.2.2. Експертна робота№ Предмет експертизи Замовники Результати

3.3. Допомога в діяльності закладу освіти, органу управління освітою та освітянських установ району (проведення обстежень, моніторингів, підготовка пропозицій, розробка проектів розпорядчих документів)№ Вид допомоги Термін

3.4. Просвітницька робота практичного психолога, соціального педагога. Зв’язки з громадськістю (виступи в пресі, на телебаченні, радіо)№ Що Де Термін

3.5. Інноваційна діяльність (експериментально-дослідна робота).3.6. Участь у роботі методичних об’єднань

№ Тематика Назва м/о кількість виступів

3.7. Власні проведені психолого-педагогічні семінари, консиліуми, конференції.№ тематика кількість присутніх

3.8. Методична допомога практичного психолога, соціального педагога фахівцям РМК, іншим практичним психологам в навчальних закладах району.№ Форми допомоги Кому надана

ІY. Забезпечення умов роботи практичного психолога, соціального педагога2.1 Стан забезпечення приміщенням. 2.2 Як поліпшено умови в поточному році.2.3 Причини незабезпечення (погіршення умов). Y. Соціально-психологічні дослідження, що проведені в закладі освіти (тема, мета, ЦГ, вибірка, представлення результатів).3.1 на рівні району (міста), 3.2 в навчальних закладах.YІ. Виконання (а) національних, державних та (б) регіональних програм

№ Назва програми Заходи Цільова група

Кількість охоплених програмою

учнів

Кількість педагогів, що приймають

участь у реалізації

1а.Міжгалузева комплексна програма «Здоров’я нації» на 2002-2011 роки»

2а.Національна програма “Репродуктивне здоров’я 2001-2005 роки”

3а.

Комплексна програма “Профілактика злочинності на 2001-2005 роки”

4а.

Національна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008р.р.

5а. Концепція запобігання та викоренення найгірших

форм праці дітей.1б.

YІІ. Статистичні додатки до аналітичного звіту:Додаток 6. Забезпечення кабінетами фахівців районної (міської) психологічної

служби.Додаток 7. Види роботи практичних психологів за напрямками.Додаток 8. Види роботи соціальних педагогів за напрямками.Додаток 11. Форма “КАДРИ”.

Практичний психолог _______________ підпис ініціали, прізвище назва закладу освіти

Керівник закладу освіти підпис ініціали, прізвищеМ.П.

ПРОФІЛЬНА ОСВІТА ЯК УМОВА РЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОЇ ОСВІТИ

Введення профільного навчання є одним з основних напрямків модернізації освіти.В «Концепції профільного навчання в старшій школі», затвердженої у вересні 2003р.,

визначено, що така організація навчання в старших класах буде створювати сприятливі умови для обліку індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів, для формування в школярів орієнтації на той або інший вид майбутньої професійної діяльності (Концепція профільного навчання в старшій школі // Інформаційний збірник МОН України. - 2003. - № 24. - С.3-15; С.4).

Основна мета профільного навчання – розвантажити шкільні програми й надати школярам можливість поглибленого вивчення тих предметів, які його більше захоплюють і будуть необхідні для його подальших життєвих планів.

Принцип індивідуалізації в профільних класах припускає:- тривалу підготовку засобами освіти до широкого вибору учнями старших

класів типу профільної освіти, - реальну можливість зміни ними профілю на будь-якому етапі профільного

навчання, - самостійне визначення цілей і завдань своєї базової, варіативної й профільної

освіти з урахуванням своїх (і родини) можливостей і виявлених здібностей, змін життєвих і професійних планів.

Психологічне забезпечення профільної освітиПрофільне навчання намагається поєднати завдання підліткового і юнацького віків. З

одного боку, у період шкільного навчання психічний розвиток ще не завершений і тому необхідно забезпечити різноманітність й універсальність змісту освіти. З іншого боку, цю універсальність доводиться поєднувати із завданнями професійного самовизначення, властивої юнацтву й ранній дорослості. Можна сказати, що профільне навчання створює унікальні умови для підтвердження гіпотези Д.Б.Ельконіна про виникнення нових періодів психічного розвитку.

Завдання психологічного супроводу профільного навчання Рання професіоналізація й спеціалізація знань припускає вибіркове навантаження на

окремі сторони психіки дитини. Без грамотного психологічного супроводу ці обставини можуть привести до нерівномірності інтелектуального й особистісного розвитку дітей.

Тому одним з найважливіших завдань психологічного супроводу є моніторинг і своєчасне усунення можливих факторів виникнення нерівномірності розвитку дітей та підлітків.

Сьогодні ситуація склалася так, що підлітки часто здійснюють змушений вибір профілю подальшого навчання. В умовах несамостійної професіоналізації звичайні вікові

завдання підліткового віку виникають перед учнями в трохи перекрученій формі. Наприклад, завдання формування тимчасової перспективи перед дитиною взагалі не

ставиться, оскільки в більшості випадків це завдання за нього «вирішують» батьки. У результаті в нього не формується тимчасова перспектива й – як наслідок – губиться навчальна мотивація в даний момент. Тому одним із завдань психологічного супроводу профільного навчання є профорієнтація.

Відомо, що люди істотно різняться своїми індивідуальними особливостями, і це означає, що вони будуть більше успішні в певних видах діяльності й навчання, чим інші. Дана обставина перетвориться в завдання вступної діагностики, що дозволяє прогнозувати й усувати можливі утруднення в навчальній діяльності.

Отже, психологічний супровід профільного навчання передбачає три завдання: 1) моніторинг й своєчасне усунення можливих нерівномірностей розвитку учнів; 2) поглиблену профорієнтацію учнів; 3) психологічну діагностику при відборі учнів у профільні класи. 1. Моніторинг і своєчасне усунення нерівностей у розвитку учнівУ даному підході до профільного навчання виходимо з положення Д.Б.Ельконіна про

те, що рушійною силою психічного розвитку є не форма, а зміст навчання.Це значить, що без спеціальної корекції профільне навчання може привести до

однобокого психічного розвитку. Для того щоб усунути ці небажані побічні ефекти, необхідно систематично відслідковувати розвиток старшокласника у процесі профільного навчання.

Для досягнення цієї мети використають два класи методів - тести інтелекту й тести досягнень.

Тести інтелекту здебільшого спрямовані на вимір рівня розвитку логічних операцій на основі різного інтуїтивно підібраного змісту.

Тести досягнень дозволяють оцінити конкретні знання й навички учнів безвідносно до рівня розвитку логічних операцій.

Таким чином, ми маємо окремо діагностику розвитку й окремо діагностику навчання. 2. Поглиблена особистісно орієнтована профорієнтаційна робота з учнями Профорієнтаційна робота з учнями при профільному навчанні має свої специфічні

риси. Одна з особливостей полягає в тому, що більшість профільних класів, що навчається, уже так чи інакше, вільно або вимушено вибрали певну спеціалізацію навчання.

В більшості випадків підліток зіштовхується із уже готовим планом навчання у вузі й професіоналізації. Така форма професійного самовизначення «ззовні» може привести до пасивності, втраті мотивації навчання, до зниження інтересу до власної особистості й розмитості самосвідомості.

Іншою крайністю є передчасне обмеження кругозору й самосвідомості старшокласника, пов'язане з вузько утилітарним відношенням до освіти («Що мені може дати Достоєвський, якщо я інженер-програміст?»).

Профільне навчання найбільше ефективно в тих випадках, коли немає часу на навчання в процесі роботи. Для сучасних короткоживучих професій необхідні вже підготовлені кадри, готові відразу приступити до роботи. Це значить, що вибір повинен бути усвідомленим, самостійним.

У наявності парадокс: з одного боку, часу на вибір немає, з іншого боку - цей вибір повинен бути вільним, усвідомленим, самостійним.

Підліток, що опинився під подвійним тиском, найчастіше не здатний знайти адекватний вихід без психологічної допомоги. Це означає, що профорієнтаційна робота повинна бути обов'язковим і значним за часом компонентом будь-якого профільного навчання.

Причому особистісно орієнтована профорієнтаційна робота повинна стати не тільки завданням психологічної служби, але й універсальним компонентом освітнього процесу.

Профорієнтаційну роботу варто направити на розвиток особистісної активності учнів, переробку некритично засвоєних від дорослих професійних планів й оцінок.

За умови проведення такої роботи профільне навчання дає можливість формувати чіткий життєвий план, досягти високого рівня професіоналізму на ранніх етапах становлення кар'єри й відповідає запитам сучасного суспільства. Практика психологічного супроводу профільних класів дозволяє узагальнити результати самих різних спостережень й експериментів і по-новому подивитися на сучасне дитинство і його періодизацію.

3. Теоретичне осмислення результатів психологічного супроводу профільних класів (на основі психологічної діагностики при відборі учнів у профільні класи).

Соціальна ситуація розвитку дітей, що навчаються в рамках профільних класів, полягає в тім, що суспільство в особі батьків і вчителів висуває дитині суперечливі вимоги включитися в процес професіоналізації, удосконалюватися в одному напрямку й у той же час мати універсальні знання, значні набори особистісних якостей, широкий кругозір та інтереси. Ситуація доповнюється тим, що залишаються невичерпаними мотиви підліткового періоду, спрямовані на спілкування з однолітками.

Ця специфічна соціальна ситуація розвитку породжує ряд діяльностей, спрямованих на розв’язання даного протиріччя. Такими специфічними діяльностями є форсоване навчання й особливі захоплення.

Особливі захоплення від «хоббі-реакцій», описаних у психіатрії А.Є.Лічко, відрізняються трьома ознаками: у свідомості учня вони пов'язані з його професіоналізацією; вони забезпечують тісне змістовне спілкування із групою однолітків, а не відривають від нього; підлітки прагнуть до суспільно значимої реалізації свого захоплення.

Дані захоплення дозволяють вирішити протиріччя, закладене в соціальній ситуації дітей, що розвиваються в рамках профільного навчання. З одного боку, стає можливим продовження спілкування з однолітками, а з іншого боку - інтенсивне навчання й професіоналізація. Здебільшого захоплення носять універсальний характер. Найбільш яскравим прикладом є захоплення комп'ютером або окремими навчальними предметами - засобом реалізації всіляких професій. Ця провідна для нового вікового періоду діяльність приводить до виникнення ряду новоутворень. Таким унікальним новоутворенням виявляється, наприклад, псевдопрофесійний світогляд, що, по суті, є особливим варіантом «почуття дорослості» і виникає усередині діяльності особливих захоплень.

Псевдопрофесійний світогляд являє собою набір стереотипів мислення, переживання й поведінки, які характерні для професіоналів певної області. Подібний світогляд відрізняється нарочитістю, яскравою виразністю й стає в якомусь змісті центром особистості, що формується, підлітка.

РІВНІ ДОПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ Центральною ланкою переходу до профільної школи повинна стати допрофільна

підготовка випускників основної школи. Основними завданнями допрофільної підготовки є: підготовка учня до

усвідомленого вибору профілю подальшого навчання; організація проби вибору; організація знайомства учнів зі світом професій.

В основній школі для учнів 8-9-х класів апробуються 4 рівні допрофільної підготовки:

1. Введення курсів за вибором. 2. Організація проектної роботи школярів через роботу факультативів, предметних

гуртків, наукових співтовариств учнів, МАН, предметних олімпіад, кабінетів профорієнтації.

3. Професійне самовизначення старшокласників.4. Організація роботи із професійної орієнтації учнів.

РІВЕНЬ 1 - ВВЕДЕННЯ КУРСІВ ЗА ВИБОРОМ Організація й підготовка курсів за вибором

При розробці програми курсу за вибором необхідно:• Проаналізувати зміст навчального предмета в рамках обраного профілю.• Визначити, чим зміст курсу за вибором буде відрізнятися від базового або

профільного курсу.• Визначити тему, зміст, основні цілі курсу, його функцію в рамках даного профілю.• Розділити зміст програми курсу на модулі, розділи, теми, відвести необхідну

кількість годин на кожний з них.• З'ясувати можливість забезпечити даний курс навчальними й допоміжними

матеріалами: підручниками, хрестоматіями, дидактичними матеріалами, лабораторним устаткуванням, реактивами й т.д. Скласти список літератури для вчителя й для учнів.

• Виділити основні види діяльності учнів, визначити частку самостійної роботи, творчої діяльності учнів при вивченні курсу. Якщо програма курсу припускає виконання практичних робіт, лабораторних досвідів, проведення екскурсій, виконання проектів, то їхній опис повинно бути представлене в програмі.

• Продумати, які освітні продукти будуть створені учнями в процесі освоєння програми курсу.

• Визначити критерії, що дозволяють оцінити успішність освоєння програми курсу.

• Продумати форму звітності учнів за підсумками освоєння програми курсу: проект, реферат, виступ й ін.

РІВЕНЬ 2 - ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЕКТНОЇ, ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ.

Велике значення в закладі освіти має організація проектної, дослідницької діяльності.

Дослідницька діяльність учнів — діяльність учнів, пов'язана з вирішенням учнями творчого, дослідницького завдання із заздалегідь невідомим рішенням (на відміну від практикуму, що служить для ілюстрації тих або інших законів природи), що передбачає наявність основних етапів, характерних для дослідження в науковій сфері, виходячи із прийнятих традицій: постановка проблеми, вивчення теорії, присвяченій даній проблематиці, підбор методик дослідження й практичне оволодіння ними, збір власного матеріалу, його аналіз й узагальнення, науковий коментар, власні висновки.

Проектна діяльність учнів — спільна навчально-пізнавальна, творча або ігрова діяльність учнів, що має мету, погоджені методи, способи діяльності, спрямована на досягнення загального результату діяльності. Неодмінною умовою проектної діяльності є наявність заздалегідь вироблених очікувань про кінцевий продукт діяльності, етапів проектування (вироблення концепції, визначення цілей і завдань проекту, доступних й оптимальних ресурсів діяльності, створення плану, програм й організація діяльності по реалізації проекту, включаючи його осмислення й рефлексію результатів діяльності.

Проектно-дослідницька діяльність — діяльність щодо проектування власного дослідження, що припускає виділення цілей і завдань, виділення принципів відбору методик, планування ходу дослідження, визначення очікуваних результатів, оцінка реалізації дослідження, визначення необхідних ресурсів.

Цілі й завдання дослідницької діяльності в сучасній школі. В сучасних умовах, коли актуальне питання про зниження навчального навантаження дітей, значення терміна «дослідницька діяльність учнів» здобуває трохи іншого значення. В ньому зменшується частка профорієнтаційного компоненту, факторів наукової новизни досліджень і зростає зміст, пов'язаний з розумінням дослідницької діяльності як інструмента підвищення якості освіти.

Розходження дослідницької й проектної діяльності. Головним результатом дослідницької діяльності є інтелектуальний продукт , що встановлює ту або іншу істину в результаті процедури дослідження й представлений у стандартному вигляді.

При цьому проектна організація процесу дослідження є засобом встановлення істини, способом найбільш ефективного просування пізнання.

РІВЕНЬ 3 – САМОВИЗНАЧЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВМодель самовизначення, що запропонована П.С. Лернером [8], не рівнозначна

«паспорту», «стандарту людини», у яких звичайно описуються деякі набори знань, умінь і навичок (ЗУНов) і параметри «соціального характеру» (Е. Фромм), що дозволяє в «культурах корисності» (О. Г. Асмолов) не тільки формувати «соціальне замовлення», але й закладати їх у фундамент проектування районних освітніх систем, до програм у конкретних навчальних закладах. Дана модель являє собою «пучок векторів» прилучення людини до актуальної культури, можливих для розвитку в існуючих соціально-економічних умовах засобами освіти.

Модель самовизначення учнів у старших профільних класах може бути реалізована лише за умови:

- консолідації зусиль учнів і педагогів у прийнятті й здійсненні супроводу; - при організації освітнього процесу істотною є постановка завдання щодо освоєння

учнями різних типів діяльності (зокрема, дослідницької й проектної), що є ключовою умовою розвитку універсальних компетенційї й навичок; - при відмові від тоталітарного виховання «за зразком» на користь створення збагаченого освітнього середовища, що супроводжує індивідуальний розвиток і самовизначення дитини й підлітка.

Структура моделі самовизначення старших школярівЖИТТЄВЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ

Особисте й сімейне благополуччя;здоров'я особисте й близьких;прагнення до повноцінного життя й прилучення до культури;якість життя (достаток, відпочинок, дозвілля);праведність, добропорядність й охайність життя;збереження й збільшення матеріальних, духовних і культурних цінностей родини, роду й народу;ефективність як працівника;суспільне й культурне призначення;виховання майбутніх дітей

ВАЛЕОЛОГІЧНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ

Фізичні можливості й стан здоров'я;психічне здоров'я;генетична спадщина;звички, схильності;знання превентивної медицини

КОГНІТИВНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ

Ступінь й якість оволодіння змістом середньої освіти;широта кругозору;коло читання;доступність інформаційних ресурсів;коло спілкування;потреби в додатковій освіті

МОРАЛЬНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ

Практична реалізація життєвих планів; пошук відповіді на питання: "ким бути?" й "яким бути?"; співвідношення між реальним й ідеальним "Я"; уявлення про себе в минулому, сьогоденні й майбутньому;аномальна емоційно-психологічна симптоматика; акцентуації характеру; відносна стабілізація внутрішнього й зовнішнього життя.

ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ

Схвальна сфера професійної діяльності;уявлення про світ праці й професій;характер й умови майбутньої трудової діяльності;

кращі професії й спеціальності;траєкторії одержання професії й спеціальності;особисті професійно важливі якості;підготовленість до одержання професійної освіти;досвід продуктивної роботи

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ

Законослухняність і соціальна безконфліктність;цивільна активність;ступінь особистої волі;соціальний статус;гендерні аспекти;найманий робітник;приватний підприємець;громадянство;домагання по оплаті праці;зайнятість професійною роботою

ТЕХНОЛОГІЧНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ

Виконання тонких операцій ручними інструментами;керування машинною технікою;виконання й розуміння креслень, схем, графіків і т.інш.;володіння побутовою й офісною технікою.

СУПРОВІД САМОВИЗНАЧЕННЯ ШКОЛЯРІВСупровід самовизначення підлітків включає педагогічне, психологічне й

гуманітарно-соціальне забезпечення.У наведеній таблиці в називному плані представлені «древа

цілей» - якщо супроводжувати, то куди й до чого, а також ситуації індивідуального самовизначення, що вимагають професійної підтримки з боку всіх суб'єктів освітнього середовища.

СУПРОВІДПЕДАГОГІЧНИЙ ПСИХОЛОГІЧНИЙ ГУМАНІТАРНО-

СОЦІАЛЬНИЙКультивування схильностей і задатків

Діагностика Післяшкільні плани

Ключові компетенції Вікові кризи Використання й доповнення потенціалу родини

Індивідуальні освітні траєкторії

Образ «Я» Життєві плани й спрямування

Інформаційне забезпечення індивідуальних освітніх траєкторій

Корекція самооцінки Ціннісні орієнтації

Технологічні й професійні проби

Ділові й вольові якості особистості

Прийнятний бізнес дітей і підлітків

Індивідуалізація педагогічних технологій

Психологічне консультування Гранти, стипендії

Індивідуальні освітні запити Інтимно-особистісні стосунки Правове консультування

Творчі конкурси, олімпіади Психологічний комфорт Трудові об'єднання школярів

Кругозір і світогляд Самоідентифікація Дозвілля, відпочинокКоло читання Емпатія Прийом до вузів й ін.

навчальних закладівДопитливість Комунікабельність Волонтерство

Розширення креативного поля

Толерантність Здоровий спосіб життя

Патріотизм Конфліктні ситуації Міжнаціональні стосунки

Відкритий розум Стресоустойчивість психіки Гражданська позиція, соціальна активність

ІНФОРМАЦІЙНА Й ПРОФОРІЄНТАЦІЙНА РОБОТА ЯК ЕЛЕМЕНТ ДОПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ

Профорієнтаційна робота в закладі освіти - це спеціально організована діяльність, що спрямована на надання учням психолого-педагогічної підтримки в проектуванні ними варіантів продовження навчання в профільних і непрофільних класах старшої школи, в установах професійної освіти. Вона включає:

• допомогу кожному школяреві у виборі напрямку й місця подальшого навчання;• роботу з підвищення готовності підлітка до соціального, професійного й

культурного самовизначення в цілому.В цій діяльності можна виділити кілька етапів, і на кожному з них досить чітко

вимальовується свій «фронт робіт».На I етапі виявляють освітні запити учнів, що закінчують 8-й клас. На цьому етапі

здійснюється:• надання «освітньої карти» району, міста, області;• попередня діагностика освітнього запиту школярів з урахуванням думки їх батьків,

основних мотивів майбутнього вибору, інтересів і схильностей.На II етапі (для дев'ятикласників) передбачається:• навчання способам вибору індивідуального маршруту освітньої діяльності;• організація психолого-педагогічної діагностики й самодіагностики, що дозволяють

будувати версії про схильність до тих або інших напрямків освітньої діяльності в умовах профільного навчання;

• виявлення основних утруднень, проблем у виборі профілю навчання.На III етапі (завершальному, при закінченні 9-го класу):• реалізуються «проби вибору профілю навчання». Із цією метою доцільно почати

одноденне або дводенне «занурення» у проблему вибору. Ця процедура повинна бути заздалегідь передбачена навчальним планом школи;

• виявляються відповідність можливостей школяра вимогам профілю, що обирає; • співвідносяться аргументи «за» й «проти» певного вибору профілю. При цьому

важливо, щоб у ранжируванні факторів незалежно брали участь сам учень, його батьки й учителі.

Організація професійної орієнтації учнівЗ метою визначення професійних намірів школярів працівники соціально

психологічної служби умовно розділяють школярів на чотири категорії по ступеню сформованості професійних планів, які можна з'ясувати в ході групових (масових) опитувань.

Робота з кожною окремою категорією учнів проводиться різними способами й прийомами виходячи з різних завдань і цілей для кожної із представлених груп. Для проведення індивідуальних та групових консультацій практичному психологу рекомендується використання “Карти професійної спрямованості”.

По ступені сформованості професійних планів виділяють:1. Школярів, які вже визначили своє майбутнє покликання. Вони мають потребу в основному в тому, щоб їм були показані шляхи подальшого

одержання освіти, вибору навчального закладу, в якому можна одержати дану спеціальність, перспективи роботи. Іноді необхідно підказати шляхи самовиховання, самоосвіти, підготовки себе до оволодіння в майбутньому даною професією.

2. Школярів, які не знають, куди йти вчитися або працювати, не мають конкретних життєвих професійних планів.

Дана категорія учнів має потребу в основному в роботі із професійної освіти. Знайомство з різними професіями й спеціальностями допомагає їм визначити своє майбутнє. У роботі з даними учнями можна застосовувати анкети на виявлення інтересів, результати яких можуть служити першим кроком для наступного самовизначення й допоможуть школярам звузити сферу вибору й зорієнтуватися в різноманітті професій.

3. Школярів, які вибрали свою майбутню професію, але в силу яких-небудь протипоказань оволодіння даною професією або істотно обмежене для них, або зовсім протипоказано (за станом здоров'я, при наявності суттєво завищеного рівня домагань, при неадекватній самооцінці й інш.)

Даним учням необхідна робота з переорієнтації. Завданням діяльності шкільного психолога має стати визначення системи педагогічних і психологічних впливів на даного школяра з метою його переорієнтації. Переорієнтація припускає вирішення підлітком досить складного протиріччя між власним бажанням, з одного боку, і неможливістю (або обмеженістю) займатися даною діяльністю - з іншої.

4. Школярів, які вибрали відразу кілька професій, часто зовсім протилежного характеру.

Це сама чисельна група учнів і характеризується вона тим, що при визначенні свого професійного вибору школярі орієнтуються винятково на ради й думки товаришів й оточуючих людей, не замислюючись ні про свої можливості, ні про достоїнства тієї або іншої професії.

У силу того, що думки й поради бувають суперечливими, професійне самовизначення цих учнів стає надзвичайно складною справою. Саме такі школярі найбільшою мірою потребують допомоги з боку шкільного психолога. Основною метою роботи шкільного психолога з даними учнями є не тільки вирішення протиріч, але й вироблення стійкого й цілеспрямованого професійного вибору.

Для того щоб вибір професії був свідомим і вільним, необхідно враховувати, принаймні, три фактори: інформованість (орієнтування) школярів про світ професій, знання своїх особистісних можливостей, уміння співвідносити особистісні якості з вимогами, які пред'являються до тієї або іншої професії й спеціальності. Вибір професії завжди пов'язаний з такими категоріями як можливості й потреби, інтерес і ціль, такими факторами як нахили й мотивація, передбачення результатів ухвалених рішень.

Однією з невирішених проблем є рання поетапна профорієнтаційна діагностика, що враховувала б вікові зміни мотиваційної сфери дитини.

Клас Види діяльності Мотиваційні зміни1-4 кл. Знайомство зі світом

найпоширеніших (популярних) професій, професіями своїх батьків і близьких

Формується правильне емоційне відношення до процесу праці, з'являється бажання займатися корисною працею, якісно виконувати доручену справу.

5-7 кл. Знайомство з професіями своїх батьків і близьких людей.

Знайомство із професіями свого регіону. Повинні знати, де і які знання вони можуть застосовувати у своєму регіоні (районі). Познайомитися з потребами району в певних спеціальностях і звернути увагу саме на ці спеціальності.

Формуються прогностичні вміння щодо трудової діяльності, можливостей реалізації обраної професії в даному районі (регіоні). Відбувається виділення професійної мети, професійної мрії (чого хоче досягти, чого може досягти).

8-9 кл. Введення курсу «Основи вибору професії». Вивчення професійних

Формуються стійкі професійні інтереси, відбувається вибір

інтересів і нахилів. З'ясування подальших життєвих планів. Визначення наявності рейтингу професій. Рекомендується вибір однієї з п'яти сфер професійної діяльності: людина-природа, людина-техніка, людина-людина, людин-знакова система, людин-художній образ.

подальшого шляху навчання в 10-11-х класах. Підсилюється увага до побудови подальших освітніх планів. Школярі отримують інформацію про світ професій, спеціальності, навчальні заклади. З'ясовуються уявлення про перешкоди на шляху до улюбленої професії.

10-11 кл.

Вивчення планів продовження освіти й вибору подальшої професійної діяльності, вибір профілю навчання. Наявність власного рейтингу професій. Допомога у виборі майбутньої професії. Школярі уточнюють відповідність наявних якостей професійно важливим якостям обраної професії, стану здоров'я вимогам обраної професії.

Звертається увага не тільки на психофізіологічні якості школярів, необхідні для оволодіння професією, але й по необхідності відбувається корекція вибору старшокласників, підлітки отримують допомогу в самооцінці своїх здібностей і нахилів.

Працівниками Центру розроблена критеріальна модель оцінки готовності школи до впровадження профільного навчання. До таких критеріїв відносяться: 1) нормативно-правове забезпечення профільного навчання; 2) обгрунтування доцільності впровадження обраних профілей навчання; 3) актуалізація умов для впровадження профілізації у навчально-виховний процес; 4) психолого-педагогічне забезпечення впровадження профільного навчання; 5) кадрове забезпечення профільного навчання; 6) навчально-методичне забезпечення профільного навчання.

З метою актуалізації умов для впровадження профілізації у навчально-виховний процес вважаємо адміністраціям закладів освіти за необхідне: 1. Здійснення аналізу можливостей учнів для організації засвоєння навчального матеріалу кожним учнем з урахуванням рівня його розвитку.2. Застосування особистісно орієнтованих технологій навчання та виховання, особистісно орієнтованої професійної орієнтації школярів. 3. Використання різнорівневих завдань та інших прийомів реалізації принципів індивідуального підходу та диференціації у навчанні.4. Застосування освітніх технологій на основі використання активних методів навчання.5. Організацію проектної роботи школярів засобами факультативів, предметних гуртків, наукових учнівських товариств, МАН, предметних олімпіад, кабінетів профорієнтаційної роботи. 6. Організацію виховного позаурочного середовища профільного навчання.7. Організацію методичної підготовки вчителів основної школи щодо орієнтації на організацію допрофільного навчання (курси за вибором, проектна та дослідницька робота школярів, система профорієнтаційної роботи закладу).8. Організацію методичної підготовки вчителів старшої школи щодо викладання профільних предметів. 9. Організація методичної підготовки вчителів старшої школи щодо проблеми професійного самовизначення старшокласників.

З метою психолого-педагогічного забезпечення впровадження профільного навчання працівникам психологічної служби рекомендовано: 1. Внесення в освітній моніторинг закладу показників організації профільного навчання в закладі освіти. 2. Запобігання дезадаптації учнів в умовах виникнення навчальних труднощів і стресів.

3. Організація поглибленої профорієнтаційної роботи з учнями (профінформування, профконсультування, профдіагностика, профдобор). 4. Психологічна діагностика при наборі учнів в профільні класи. 4.1. Діагностика індивідуальних особливостей підлітка з позиції його готовності до успішного навчання за певним профілем.4.2. Виявлення здібностей учнів з метою обгрунтування орієнтації на профіль навчання.5. Підготовка учнів до свідомого вибору профілю подальшого навчання, організація проби вибору та знайомство учнів зі світом професій.6. Психолого-педагогічна підготовка педагогів до роботи в умовах профільного навчання (проведення психолого-педагогічних семінарів, творчих майстерень, проблемних семінарів, засідань педрад, методичних об’єднань тощо). 7. Організація особистісно орієнтованої профорієнтаційної роботи з учнями, викладання курсів за вибором, організація проектної та дослідницької діяльності школярів.

Для вирішення кадрового забезпечення організації профільного навчання рекомендовано:1. Підвищення кваліфікації керівників шкіл щодо управління профільною школою в ході курсової перепідготовки в ЗОІППО.2. Підготовка вчителів до роботи за різнорівневими освітніми програмами.3. Перепідготовка та підготовка вчителів до роботи в профільній школі: набуття знань змісту освіти по предмету на профільному рівні; знання методики розробки та організації курсів за вибором; знання методики організації проектної та дослідницької діяльності учнів.4. Доповнення критеріїв оцінювання професійної діяльності вчителя (врахування при атестації готовності вчителя до роботи у профільних класах).

Навчально-методичне забезпечення профільної освіти передбачає:1. Вивчення програмного забезпечення профільного навчання (змісту викладання програм на базовому рівні, в обсязі профільного предмету, складання програми курсів за вибором).2. Розробку дидактичних матеріалів з організації курсів за вибором.3. Організацію роботи щодо впровадження курсів за вибором у навчальному закладі.4. Пошук науково-методичної літератури, публікацій педагогічних видань щодо організації профільного навчання.5. Організацію творчих предметних та міжпредметних груп вчителів за проблемами допрофільного та профільного навчання.Використана література:1. Артёмова Л.К. Профильное обучение: опыт, проблемы, пути развития // Школьные технологии. – 2003. - .№ 4. - С.22-31.2. Борисова Е.М., Логинова Г.П. Индивидуальность и профессия. – М., 1991.3. Ермаков Д., Петрова Г. Элективные учебные курсы для профильного обучения // Народное образование. – 2004. - № 2.4. Касянова О.М. Кваліметрична модель оцінки готовності школи до впровадження профільного навчання //Управління школою. – 2004. – № 19– 21. - С. 4.5. Кленова Н. Как подготовить школу к профильному обучению // Народное образование. – 2003. - №7 (1330). – С.106–114.6. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. – Ростов н/Д. – 1996.7. Кузнецов А. Профильное обучение: проблемы, перспективы развития // Народное образование. - 2003.- № 4. - С.85-88.8. Лернер П.С. Модель самоопределения выпускников профильных классов средней общеобразовательной школы //Школьные технологии. - 2003. - № 4. – С. 50-61.9. Логинова Г.П. Психологические аспекты профильного обучения // Психологическая наука и образование. – 2003. - № 3. – С. 43-47.

10. Новожилова Н., Фирсова М. Курсы по выбору: отбор содержания и технологии проведения // Народное образование. – 2004. - № 2.11. Пан С, Криволапова Н., Бобкова Л. Подготовка педагога профильной школы // Народное образование. –2004. - № 1. 12. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение, - М., 1996. 13. Психологическая диагностика /Под ред. К.М.Гуревича. , Е.М.Борисовой. – М., 2000.14. Чистякова С.Н., Лернер П.С., Родичев Н.Ф., Кузина О.В., Кропивянская С.О. Профиль-ное обучение и новые условия подготовки // Школьные технологии. - 2002. - № 1. - С.101-108.15. Концепція профільного навчання в старшій школі // Інформаційний збірник МОН України. – 2003. - № 24. – С.3-15; С.15.

Вивчення складових здорового способу життя в контексті діяльності психологічної служби закладу освіти

На виконання наказу МОН України від 17.09.2004р. № 734 “Про затвердження “Стратегії розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2008 року” у частині реалізації завдань міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» на 2002-2011 роки» обласний науково-методичний Центр психології та соціології освіти надає інформацію щодо організації роботи з формування ідеології здорового способу життя у системі діяльності практичного психолога закладу освіти з метою подальшої організації профілактики порушень соціально-психологічної адаптації учнівської молоді до гострого і хронічного стресу в умовах освітнього середовища.

Відповідно до “Стратегії розвитку психологічної служби...” даний напрямок роботи введено до звіту діяльності практичного психолога, працівників районних (міських) психологічних служб, до звітів рай(міськ) та обласної психологічних служб.

І.В. Дубровіна розглядаючи діяльність психологічної служби в практичному аспекті, вважає, що головною метою діяльності психологічної служби системи освіти є психологічне здоров'я дітей дошкільного та шкільного віку. Психологічне здоров'я передбачає здоров'я психічне, основу якого складає повноцінний психічний розвиток дитини на всіх етапах розвитку [4, С. 54-55]. Тому психологічна служба системи освіти області спрямована на створення психолого-педагогічних умов, що забезпечують духовний розвиток кожної дитини, її душевний комфорт, що є основою психологічного здоров'я. Сьогодні суб'єктивно існує необхідність соціально-психологічного забезпечення готовності кожної особистості задовольнити одну з найважливіших своїх потреб - формування, збереження, підтримку й відновлення психічного й фізичного здоров'я.

Принципи формування системи психологічного забезпечення психічного здоров’я

Система формування психічного здоров'я включає неспецифічні та специфічні заходи психологічного й психофізіологічного забезпечення освітньої діяльності дітей та школярів.

Головна мета навчального закладу у даному напрямку – це підтримка, забезпечення й відновлення функцій організму й працездатності школярів.

Основними завданнями діяльності соціально-психологічної служби у цьому напрямі є:1) психологічна діагностика і підготовка, вибір і застосування методів корекції, 2) оптимізації психічного здоров'я в процесі навчальної діяльності, 3) формування основ забезпечення здоров'я й довголіття підростаючого покоління.Підходи в оцінці критеріїв психічного здоров'я, які дають Н.Д. Лакосіна й Г.К.

Ушаков (1984), М.Є. Бачеріков, М.П. Воронцов, Е.І.Доброміль (1988), можуть виступати й деякими принципами, що обумовлюють психічне здоров'я людини [3]:

- причинна обумовленість психічних явищ й їхня необхідність, упорядкованість:- зрілість почуттів відповідно до віку людини;- максимальне наближення суб'єктивних образів до відображених об'єктів

дійсності;

- гармонія між відображуваним станом дійсності й відношенням людини до нього;- відповідність фізіологічних і психологічних реакцій силі й частоті зовнішніх

подразників;- критичний підхід до обставин життя;- здатність саморегуляції поведінки;- адекватність реакцій на соціальне середовище;- почуття відповідальності за близьких, членів родини;- почуття сталості й ідентичності переживань в однотипних обставинах;- здатність змінювати свій спосіб поведінки залежно від життєвих ситуацій;- самоствердження в колективі без шкоди для інших його членів;- здатність планувати й здійснювати свій життєвий шлях.

Вивчення здорового способу життя в контексті якості життяЯкість життя визначається як “ступінь задоволеності індивідом важливими

можливостями його життя”. У загальному виді поняття якість життя - це “суб’єктивна задоволеність, що виявляється чи випробовується індивідуумом в фізичних, ментальних та соціальних ситуаціях, навіть при наявності яких-то дефіцитів; при цьому не виключаються об’єктивні досягнення та вміння, що високо оцінюються в суспільстві: інтелект, фізичні можливості, характерологічна стабільність, а також здатність формувати соціальні стосунки та отримувати від цього задоволення. Низька якість життя має місце при тяжкому дефіциті розумового, фізичного здоров’я, патохарактерологічних відхилень і порушень соціальних стосунків” [2, С. 28].

Найбільш загальне структурування поняття якості життя представляється в матеріальному або фізичному аспекті (функціональні можливості), в психосоціальному або аспекті особистих переживань (стосунків) і в трансцендентному функціонуванні або в духовному аспекті (задоволеність, щастя, розумність, релігійність). Єдність цих ціннісних аспектів складає систему загальної оцінки якості життя [2, С. 29].

В цілях інтегрованого виміру та використання поняття “якість життя” розглядають його чотири ціннісних аспекти:

1. Фізична якість життя: мобільність, здоров’я, соматичний комфорт, функціональні параметри тощо.

2. Психічна якість життя: задоволеність, спокій, радість та інш. 3. Соціальна якість життя: сімейні, культурні, виробничі, економічні стосунки.4. Духовна якість життя: сенс життя, цілі, цінності, метафізичні-релігійні

стосунки.У філософії спосіб життя - це синтетична характеристика сукупності типових видів

життєдіяльності людей (індивідів та соціальних утворень) у поєднанні з умовами життя суспільства.

Індивідуальні звички, особливо постійні, у сукупності часто називають способом життя. Спосіб життя охоплює всі сфери суспільства: працю й побут, суспільне життя й культуру, поведінку людей та їхні духовні цінності.

Поведінка, або стиль життя, є одним із найважливіших елементів способу життя в цілому, є однією з основних детермінант здоров'я, та разом із біологією людини, медичною допомогою та довкіллям належить до чотирьох основних чинників, які визначають рівень здоров'я.

Поведінкові чинники можуть бути як сприятливими, так і шкідливими для здоров'я, що залежить від вибору способу життя конкретною особою. Поведінка людини важлива для здоров'я, оскільки впливає на нього безпосередньо через спосіб життя або опосередковано через економічні чи соціоекономічні умови, які, безпосередньо, є основною детермінантою здоров'я. Щоб вплинути на поведінку людини, необхідні зусилля з боку самої людини, сім'ї та суспільства.

Таким чином, для оцінки ефективності реабілітаційної діяльності практичного психолога кращим критерієм є поняття якості життя, що має певну структуру складових: “Я- концепція”, медико-фізичні проблеми, проблеми повсякденної життєвої активності, психосоціальний і нейропсихологічний статус [2, С. 30].

Поняття “формування здорового способу життя”Поняття здорового способу життя - це все в людській діяльності, що стосується

збереження й зміцнення здоров'я, усе, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя - праці, відпочинку, побуту [5].

Складовими здорового способу життя є:– харчування, – побут (якість житла, умови для пасивного й активного відпочинку, рівень

психічної й фізичної безпеки на території життєдіяльності), – умови праці (безпеку у фізичному й психічному аспекті, наявність стимулів та

розумів професійного розвитку), – рухова активність (фізична культура й спорт, використання засобів

різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень).

Науковцями розроблені індикатори здорового способу життя: задоволеність своїми даними, задоволеність соціальним оточенням, задоволеність можливостями життя [5].

Формування здорового способу життя молоді передбачає: 1) вивчення уявлень молоді про здоровий спосіб життя та розробку методів

оцінювання здоров'я індивіда; 2) формування свідомості та культури здорового способу життя;3) розробку методик навчання молоді здорового способу життя;4) упровадження освітніх та соціальних програм культивування здорового

способу життя та збереження здоров'я; 5) розробку та впровадження системи скринінгу й моніторингу здорового

способу життя дітей та школярів.Показники і складові здорового способу життя

Систему показників і складових здорового способу життя складають: показники фізичного здоров'я, показники психічного здоров'я, показники соціального здоров'я, показники духовного здоров'я [1, 2, 3, 4, 5].

Умовно можна виділити досить специфічні рівні здоров'я: фізичний (біологічний, соматичний), психічний (психологічний), соціальний, духовний, на кожному з яких здоров'я людини має особливості свого прояву.

Фізичне (соматичне, біологічне) здоров'я — це відсутність хронічної захворюваності, фізичних дефектів, функціональних порушень, що обмежують соціальну дієздатність людини. Протилежністю цього виду здоров'я є інвалідність.

Здоров'я на біологічному рівні допускає динамічну рівновагу функцій усіх внутрішніх органів й їхнє адекватне реагування на вплив зовнішнього середовища. Питання профілактики здоров'я на цьому рівні й лікування хвороб перебувають у поле зору традиційної медицини.

До сфери фізичного здоров'я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебіг фізіологічних функцій організму в різних умовах – спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.

Показники фізичного здоров'я. Відповідно до змісту сфери фізичного здоров'я визначені індикатори зросту й ваги, оскільки вони показують (із певними обмеженнями) вади (або їх відсутність) анатомічної будови тіла й (також з певними обмеженнями) якість генетичної спадковості.

Щодо показників перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах - спокою, руху, довкілля й рівня фізичного розвитку органів і систем організму, обрані індикатори, що опосередковано свідчать про характер реакції організму на фізичні навантаження й

доступні для об'єктивного визначення під час опитування показники травмування, а також факту й спроможності виконання фізичних навантажень, типових для звичайної рухової активності. Ці індикатори можна розглядати як показники готовності до виконання навантажень, тобто як опосередковані показники сфери фізичного здоров'я.

Про реальний рівень здоров'я школярів повну картину дають висновки індивідуального поглибленого медичного обстеження в закладі освіти. Застосовуються най інформаційніші в цьому відношенні індикатори наявності (відсутності) захворювань упродовж останнього року, перебігу хвороби, а також факту наявності (відсутності) хронічних захворювань. Ці індикатори дають змогу побачити суто медичний бік проблеми.

Здоров'я на психічному (психологічному) рівні, так чи інакше, пов'язане з особистісним контекстом (здоров'ям особистості), у рамках якого людина розглядається як психічне ціле.

До сфери психічного здоров'я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад, збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, настанов, цілей, уявлень, почуттів тощо. Психічне здоров'я пов'язане з особливостями мислення, характеру, здібностей. Усі ці складові й чинники зумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Чим більш гармонійно об'єднані всі істотні властивості, які становлять особистість, тим вона більше стійка, урівноважена й здатна протидіяти впливам, які прагнуть порушити її цілісність (С.С. Корсаків).

Психічне здоров'я. У літературі немає однозначного тлумачення поняття психічного здоров'я, так само як і його критеріїв. Часто цей термін використовують у медичній практиці, у тому числі в психіатрії, розмежовуючи «норму» й «патологію» й особливо акцентуючи умови психосоціального розвитку дітей. Поняття психічного здоров'я тісно пов'язане із психосоматичною медициною, що пояснює будь-яке соматичне порушення змінами в психічному стані. У психологічному словнику поняття психічного здоров'я визначається як стан духовного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів та яке забезпечує адекватну умовам навколишньої дійсності регуляцію поведінки, діяльності. Відзначається також, що зміст поняття психічного здоров'я не вичерпується тільки медичними й психологічними критеріями, у ньому відбиті суспільні й групові норми й цінності.

Порушення психічного здоров'я обумовлені як соматичними захворюваннями або дефектами фізичного розвитку, так і різними зовнішніми несприятливими факторами, що впливають на психіку. Ці фактори пов'язані із соціальними умовами життя дітей.

Порушення психічного здоров'я в дитинстві мають дві важливі характерні риси: по-перше, вони являють собою лише кількісні відхилення від нормального процесу психічного розвитку; по-друге, багато їхніх проявів можна розглядати як реакцію на специфічні ситуації.

Рівні психічного здоров'я особистостіН. С. Корольчук і співавтори визначають психічне здоров'я як такий рівень діяльності

психіці людини, що забезпечує її оптимальне й адекватне функціонування на психологічному, соціальному, біологічному й професійному рівнях [3].

Психічне здоров'я, як адекватне відображення усвідомлення людиною себе й навколишнього світу у всьому його різноманітті, забезпечує задоволення потреб у діяльності, спілкуванні, пізнанні, відновленні психічних і фізичних сил, і при цьому дає відчуття психологічного й фізичного комфорту.

Для здоров'я дитини важливо не тільки те, що в школі задовольняються його пізнавальні потреби, але й соціальні потреби в спілкуванні, психологічні потреби у повазі до свого почуття власної гідності, до її почуттів та переживань, інтересів та здібностей (не тільки в навчальній діяльності). На думку І. В. Дубровіної, психологічне здоров'я - це те, що робить особистість самодостатньою. Суспільство ж ззовні задає їй норми й рамки [4, С. 55]. Воно озброює її засобами саморозуміння, самоприйняття й саморозвитку в контексті

взаємодії з оточуючими людьми в умовах культурних, соціальних, економічних й екологічних реальностей навколишнього світу.

До показників психічного здоров'я відносять: індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей – збудженість, емоційність, чутливість, схильність до стресів, афектів, особливості мислення, характеру, здібностей, потреб, інтересів, мотивів, стимулів, настанов, цілей, уявлень, почуттів тощо.

Вибрані відповідні індикатори: наявність проблем спілкування, відчуття комфорту перебування в колективі, характер стосунків із близьким оточенням, уміння керувати своїм психічним станом, ступінь стресу, ступінь самозадоволення. Тобто індикатори, які відображають індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини.

Перехід від психологічного до соціального рівня досить умовний. Психологічні властивості особистості просто не існують за межами системи суспільних відносин, в які вона включена. Людина виступає на цьому рівні насамперед як істота суспільна. Тут на перший план виходять питання впливу (як позитивного, так і негативного) з боку різних соціальних зв'язків - родини, друзів, роботи, дозвілля, приналежність до релігійних та ін. організацій тощо. Тільки люди зі здоровою психікою звичайно почувають себе активними учасниками соціальної системи.

Реалізація ідеї психічного здоров'я в соціальному плані потребує від суспільства перегляду невиправданих традицій і пріоритетів у сфері виховання та навчання, професійної зайнятості, організації дозвілля й відпочинку, індустрії харчування тощо.

Соціальне здоров'я — це певний рівень розвитку, сформованості й досконалості форм і способів взаємодії індивіда із зовнішнім середовищем (пристосування, врівноваженість, регуляція); певний рівень психічного й особистісного розвитку, що дозволяє успішно реалізовувати цю взаємодію. Антиподом соціального здоров'я є стан соціальної занедбаності.

Соціальне здоров'я пов'язане з економічними чинниками, стосунками індивіда зі структурними одиницями соціуму: сім’єю, організаціями, із якими створюються соціальні зв'язки, - праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров'я, безпека існування тощо. На нього впливають міжетичні стосунки, вагомість різниці в прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки й технологій, їх суперечливий вплив на здоров'я взагалі. Ці чинники й складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров'ї людини. У загальному вигляді соціальне здоров'я детерміноване характером і рівнем розвитку головних сфер суспільного життя в певному середовищі - економічної, політичної, соціальної, духовної.

Соціальне здоров'я особистості відбивається в таких характеристиках як: адекватне сприйняття соціальної дійсності, інтерес до навколишнього світу, адаптація до фізичного й соціального середовища: спрямованість на суспільну справу, культура споживання, альтруїзм, емпатія, відповідальність перед іншими, безкорисливість, демократизм у поведінці.

Показники соціального здоров'я. Далі показники, що пов'язані з економічними чинниками, стосунками індивіда зі структурними одиницями соціуму, визначаються такими індикаторами, як характеристики найближчого оточення й взаємини у ньому, соціальний статус, соціальне самопочуття, наявність (відсутність) відчуття безпеки в соціумі, ступінь задоволеності повсякденними умовами життя, самооцінювання добробуту, прибутки, можливості та структура витрат, умови житла, можливості відпочинку. Наведень перелік достатньо повно описує соціальне здоров'я особистості.

Духовне здоров'я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства – освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінювання реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду – усе це зумовлює стан духовного здоров'я індивіда.

Показники духовного здоров'я. Відповідно до змісту цієї сфери здоров'я (ставлення до освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики; свідомість, ментальність, життєва самоіндентифікація, оцінювання реалізації власних здібностей і можливостей), вибрані індикатори, що свідчать про занепокоєння (або його відсутність) станом загальноприйнятих у суспільстві чинників духовності: релігійних, культурних, патріотичних. Про духовні запити людини свідчать індикатори вибору змісту дозвілля.

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИКритерії оцінки фізичного здоров'я

Для оцінки фізичного здоров'я дітей і підлітків використовують три основних критерії:

1) відповідність процесу росту й розвитку біологічним законам і соціальним потребам;

2) досягнутий рівень фізичної працездатності, що відображає функціональні можливості організму;

3) наявність хронічних захворювань і фізичних дефектів. Критерії оцінки психічного здоров'я Питання оцінки психічного здоров'я є ключовим. Ряд авторів для характеристики психічного здоров'я пропонують деякі окремі його

ознаки. Особливої уваги серед цих ознак заслуговує критерій психічної рівноваги. За його

допомоги можна судити про характер функціонування психічної сфери людини з різних сторін (пізнавальної, емоційної, вольової).

Від ступеня виразності психічної рівноваги залежить врівноваженість людини з об'єктивними умовами, пристосованість до них (В.М. М’ясищев). Врівноваженість людини й адекватність його реакцій на зовнішній вплив мають велике значення в плані розмежування норми й патології - тільки у психічно здорової, тобто врівноваженої людини, спостерігають прояви:

- відносної стійкості поведінки й адекватності її зовнішнім умовам;- високу індивідуальну пристосованість організму до звичайних коливань

зовнішнього середовища.- здатність підтримувати звичайне комфортне самопочуття, морфофункціональне

збереження органів і систем.Цей критерій органічно пов'язаний із двома іншими: органічністю організації психіки

і її адаптивними можливостями.За якимось одним критерієм неможливо оцінити психічне здоров'я. Ідея комплексного

підходу до оцінки психічного здоров'я людини є більше перспективною. Сукупність критеріїв основних проявів здорової психіці, які найчастіше приводяться в

літературі, поділяються за видами прояву психічного (психічні стани, процеси, властивості, ступінь саморегуляції й інш.).

Критеріями психічного здоров'я є: 1. Властивості особистості: оптимізм, зосередженість (відсутність метушливості),

врівноваженість, етичність (чесність, совісність, тактовність тощо), адекватний рівень домагань, почуття боргу, упевненість у собі, не уразливість (уміння позбутися образ), працьовитість, незалежність, безпосередність, відповідальність, почуття гумору, доброзичливість, терпимість, самоповага, самоконтроль.

2. Психічні стани: емоційна стійкість (самовладання); зрілість почуттів, відповідно до віку; вільний природний прояв почуттів й емоцій; здатність радіти; збереження звичайного оптимального самопочуття.

3. Психічні процеси: максимальне наближення суб'єктивних образів до об'єктів дійсності, яка відображується (адекватність психічного відображення); адекватне сприйняття самого себе; здатність до логічної обробки інформації; креативність (здатність до творчості, уміння використати інтелект); знання себе; дисципліна розуму (керування

думками).Типовими характерними ознаками психічного нездоров'я, неблагополуччя є:

- властивості особистості: залежність від шкідливих звичок, відхід від відповідальності за себе; втрата віри в себе, свої можливості; пасивність («духовне нездоров'я»);

- психічні стани: емоційна тупість, безпричинна злість; ворожість; слабість як вищих, так і нижчих інстинктивних почуттів; підвищена тривожність;

- психічні процеси: неадекватне сприйняття самого себе, свого «Я»; нелогічність, зниження когнітивної активності; хаотичність (неорганізованість) мислення; категоричність (стереотипність) мислення; підвищена сугестивність; не критичність мислення.

Критеріями оцінки психічного здоров'я виступають:• усвідомлення й почуття безперервності, сталості й ідентичності свого фізичного й

психічного Я;• почуття сталості й ідентичності переживань в однотипних ситуаціях;• критичність до себе, своєї діяльності, її результатам;• адекватність психічних реакцій силі й частоті впливів середовища, соціальним

обставинам і ситуаціям;• здатність до самоврядування поведінкою відповідно до соціальних норм, правил,

законів;• здатність планувати своє власне життя й реалізовувати його;• здатність змінити спосіб поведінки залежно від зміни життєвих ситуацій й обставин.Критеріями соціального здоров'я дітей і підлітків можуть служити:• адаптація в референтних групах (родина, група дитячого садку, клас);• оволодіння провідними та іншими видами діяльності (ігрова, навчальна, навчально-

професійна);• оволодіння нормативною, соціально прийнятною поведінкою;• врівноваженість процесів соціалізації й індивідуалізації;• вироблення індивідуального стилю поведінки (діяльності);• наявність самоконтролю й саморегуляції поведінки залежно від обставин;• загальна адаптація до середовища - інтеграція в суспільство.

Типовими характерними ознаками соціального нездоров'я, неблагополуччя є:- неадекватне сприйняття (відображення) навколишнього світу; дезадаптивна

поведінка; конфліктність; ворожість; егоцентризм; прагнення до влади (як самоціль), прагнення до збагачення, володінню речами тощо.

Критеріями духовного здоров'я дітей і підлітків служать:Ступінь інтегрованості, її гармонійності, консолідованості, врівноваженості, такими

складовими її спрямованості, як духовність (пізнання, прагнення до істини), пріоритет гуманістичних цінностей (добра, справедливості, любові, краси та ін.), орієнтація на саморозвиток, збагачення своєї особистості.

Самоврядування – здорова особистість характеризується вираженою цілеспрямованістю (сенс життя), волею, енергійністю, активністю, самоконтролем, адекватною самооцінкою.

Характерними ознаками духовного нездоров'я школяра є:- те, що в цілому така особистість досить дезінтегрирована, їй властиві втрата

інтересу, любові стосовно близьких, пасивна життєва позиція; - самоуправління: неадекватність самооцінки; ослаблений (навіть до втрати) або,

навпаки, невиправдано гіпертрофований самоконтроль; послаблення волі.Керівникам районних (міських) психологічних служб для організації участі

практичних психологів та соціальних педагогів у реалізації завдань формування здорового способу життя молоді рекомендовані розроблені спеціалістами обласного науково-методичного Центру психології і соціології освіти основні показники та критерії оцінювання рівнів здоров'я дитини (додаток 2).

Використані джерела1. Витяг з Ухвали Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. №24 “Про

затвердження Державного стандарту базової й повної загальної середньої освіти”. - Освітня галузь "Здоров'я й фізична культура". - С. 68-76.

2. Гордеев В.И., Александрович Ю.С. Методы исследования развития ребенка: качество жизни (QOL) – новый инструмент оценки развития детей. – СПб.: Речь, 2001. – 200с. – С.28.

3. Корольчук М.С. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров’я / Навч. посібник. – К.: Фірма “ІНКОС”, 2002. – 272с.

4. Практическая психология образования: Учебное пособие 4-е изд. /Под ред. И.В.Дубровиной. – СПб.: Питер, 2004. – 592с. – С.54-55.

5. Формування здорового способу життя / Щомісячний додаток до журналу “Сільська школа України” “ІНФОсвіт”/Інформаційно-методичні матеріали із профілактики ВІЛ/СНІДу. - 2003. - № 1. – Грудень. – С.1-15.