2010 рік · 2013-04-24 · Про це – в інтерв'ю з помічником...

Відділ роботи з громадськістю та засобами масової інформації

ВП “Южно-Українська АЕС”

ДП НАЕК “Енергоатом”

2011 рік

2010 рік

2

Міністерство палива та енергетики України

Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”

Відокремлений підрозділ “Южно-Українська АЕС” Відділ роботи з громадськість та засобами масової інформації

Дана збірка містить статті про Відокремлений підрозділ

“Южно-Українська АЕС”, що були підготовлені інженерами гру-пи зв'язків зі ЗМІ та громадськістю та опубліковані в регіональ-них друкованих ЗМІ впродовж 2010 року.

Статті розкривають основні події з життя найбільшого енер-гетичного підприємства Півдня України, специфіку його роботи, руйнують стереотипи, сформовані у населення після аварії на Чо-рнобильській АЕС та наводять незаперечні аргументи на користь атомної енергетики, її безпеки та надійності.

Для широкого кола читачів. Збірник статей. – Южноукраїнськ: Друкарня ВП “Южно-

Українська АЕС”, – 2011. – 68 с.

Начальник відділу роботи з громадськістю та ЗМІ

Володимир Зернопольський Керівник групи зв'язків зі ЗМІ та громадськістю

Влада Тішкова Дизайн та верстка – Олександр Пелюх

3

Збірник статей•2010

Зміст

У послужному списку – чверть століття 4

Система аварійної готовності та реагування на Южно-Українській АЕС 8

Ви нас топите?!... 13

Бути професіоналом – це не тільки знати і вміти. Це ще і не стояти на місці 18

І мовби мухи тут і там чутки ходять… 24

Здоров'я працівників ВП ЮУ АЕС – важлива складова безпеки 30

Зобов’язані відповідати за все 34

Переробка радіоактивних відходів: упроваджені технології та нові підходи 41

Від третього знаку після коми 46

Ташлицька ГАЕС: Пішов у минуле час невизначеності 52

Чи має відпустку атомний блок? 59

Працювати безпечно – хороша “атомна” традиція 63

Підсумки роботи ВП “Южно-Українська АЕС” у 2010 році 67

4


послужному списку – чверть століття

“6 січня 1985 виконано енергетичний пуск енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС. Другий “мільйонник” синх-ронізовано з об'єднаною енергетичною системою країни

та виведено на сталий режим потужності 350 МВт.

Прилади на блочному щиті управління зафіксували вироб-

лення перших кіловат”.

За цим лаконічним повідомленням, що з'явилося в місцевих, обласних та центральних ЗМІ 25 років тому, - майже 1000 напружених днів і ночей будівельників, монтажників і наладчиків – усіх, хто наближав дату пуску другого енер-

гоблоку на южно-українському майданчику. Офіційним початком робіт зі спорудження южно-українського

«мільйонника» № 2 вважається липень 1981 року. Проте, ще до цього, у верес-ні 1979-го, було закладено фундаментну частину під його реакторне відділен-

ЮУ АЕС. Атомні блоки працюють на енергетичну безпеку держави

5

ня. Компонувальна схема першої черги станції така, що окремі об'єкти – ма-шинний зал, спецкорпус – використовуються одночасно для двох блоків АЕС. Таким чином, у ході будівництва першого було зроблено значний заділ для зведення другого. Завдяки цій обставині, а також придбаному в ході спору-дження мільйонника-первістка досвіду, блок № 2 став до лав діючих у півтора рази швидше. З моменту встановлення реактора на штатне місце до його фізич-ного пуску пройшов усього один рік. Подібних результатів у атомному будів-ництві Радянського Союзу на той момент не було.

Черговий атомний енергоблок став результатом праці 13 тисяч людей – фа-хівців 12 проектних інститутів, 30 будівельно-монтажних і налагоджувальних організацій, понад 400 підприємств-постачальників. Ініціативу будівельників гідно підхопили експлуатаційники. Проектну потужність другого южно-українського блоку було освоєно на 3 місяці раніше нормативного терміну. 6 квітня 1985 його було виведено на проектну потужність – один мільйон кіло-ват за годину.

За чверть сторіччя внесок блоку-2 в енергетичний добробут краї-ни склав 140 млрд. кіловат-годин. Завдяки його роботі не спалено 52 млн. тонн вугілля, які довелося б використати для виробницт-ва аналогічної кількості електроенергії (понад 1 млн. залізничних вагонів – вишикувані в одну лінію, вони здатні зайняти майже половину земного екватора, або двічі покрити протяжність усьо-го державного кордону України);

в атмосферу не надійшло 116 млн. тонн вуглекислого газу і 106 тис. тонн золи, що виділяються при згоранні твердого органі-чного палива;

у повітряній оболонці Землі збережено 42,5 млн. тонн кисню, який було б використано під час виробництва аналогічної кількос-ті кіловат на тепловій електростанції.

Не менш важливо й те, що викиди радіоактивних речовин при роботі атомної станції від 2 до 5 разів менші в порівнянні з теп-ловою.

Енергоблоки № 1 та № 2 ЮУ АЕС належать до блоків малої серії. При цьо-му близнюками їх назвати не можна. Другий був наступним кроком на шляху розробки серійного проекту ВВЕР-1000 (водо-водяний енергетичний реактор потужністю 1000 мегават). За інформацією заступника головного інженера з


6

експлуатації першої черги ЮУ АЕС Миколи Феофентова, тільки по реакторно-му відділенню між першим і другим “мільйонниками” налічується більше 100 відмінностей.

- Не лише новий блок, а й кожна одиниця нового обладнання – це серйозне та відповідальне випробування, – ділиться досвідом багаторічної роботи на атомній станції Микола Олексійович. – Не можна сказати, що другий ми пуска-ли, як то мовиться, второваним шляхом. Було чимало складностей, що виника-ли, до речі, не тільки в пусковий період. Причини їх різні, але вже з перших днів стало зрозуміло, що блок, як у нас говорили, виявився з характером. Тим вагоміша заслуга персоналу, який зміг визначити та усунути всі виявлені “вузькі місця” й уже 25 років забезпечує його надійну та безпечну роботу.

Серед основних завдань, що стоять перед колективом атомників сьогодні, – подальше підвищення ефективності роботи АЕС, підготовка до продовження експлуатації енергоблоків. Піонером у цьому процесі є блок № 1, проектний термін роботи якого (30 років) спливає в 2012 році. Для другого аналогічна дата настане 3 роки по тому – в 2015-му. Накопичений досвід, регулярні дослі-дження та випробування, оцінки технічного стану, а також світова практика свідчать, що за умови виконання вимог існуючих нормативних документів України й МАГАТЕ термін їх експлуатації може бути продовжений. Але для цього необхідно серйозно готуватися.

Щоб обґрунтувати можливість роботи в надпроектний період, атомникам належить провести переоцінку безпеки енергоблоків, виконати великий пере-лік реконструктивних і модернізаційних робіт, повне ресурсне обстеження еле-ментів, які не можуть бути замінені (головний з них – корпус реактора), реалі-зувати програму управління старінням, завершити всі заходи, передбачені ком-плексною програмою підвищення безпеки атомних блоків, затвердженою Кабі-нетом Міністрів України. На першому “мільйоннику” така робота у розпалі. За аналогією з ним розпочато підготовку до подовження терміну служби на дру-гому.

При цьому атомники підкреслюють, що продовження експлуатації – не са-моціль. Первинні в цьому ряду – зміцнення надійності та підвищення безпеки. А реалізація затвердженої урядом великої багаторічної програми, спрямованої на вирішення цих завдань, дозволить додати в послужний список атомних ене-ргоблоків ще по 10-15 років.


7

- Зміцнення надійності та підвищення безпеки – процес безперервний. Заве-ршити або зупинити його неможливо, – підкреслює Микола Феофентов, підкрі-плюючи свої слова конкретними прикладами: за ці роки на блоці-2 модернізо-вано систему продувки парогенераторів, реконструйовано перевантажувальну машину, встановлено систему шарикоочиски теплообмінних трубок конденса-тора турбіни, впроваджено систему представлення параметрів безпеки. Деякі модернізації проводилися вперше в Україні. Так, першим серед вітчизняних ядерних блоків другий “мільйонник” ЮУ АЕС оснащено сучасною системою управління живильної води парогенераторів, він став піонером і в переведенні регуляторів першого контуру на цифрову апаратуру з новими алгоритмами управління та регулювання. Можна перерахувати ще цілий ряд вже виконаних

складних модернізаційних опера-цій, для реалізації яких залучалися значні трудові та матеріальні ресу-рси : заміна інформаційно -обчислювальних систем, апаратури контролю нейтронного потоку, реконструкція системи внутріш-ньореакторного контролю, систем управління перевантажувальних машин, заміна теплоізоляції в реак-торному відділенні, реконструкція водоприймальних пристроїв сис-тем безпеки та інші. Повний спи-сок усіх вдосконалень займе не одну сторінку. Підводячи ювілейну межу, як пра-вило, заведено будувати плани на майбутнє. За словами Миколи Оле-ксійовича Феофентова, у персона-лу АЕС, який обслуговує блок-ювіляр, вони оптимістичні. Колек-тив налаштований на наступні пів-тора десятиліття повноцінної робо-ти другого «мільйонника». Атом-

Микола Феофентов, заступник головного інженера ЮУ АЕС


8

истема аварійної готовності та реагування на Южно-Українській АЕС

Розташування в регіоні такого об'єкта, як АЕС, деколи

викликає в населення тривогу – наскільки небезпечне таке сусідство з точки зору можливості надзвичайних ситуа-

цій і їх подолання?

Що таке система реагування на аварійні ситуації на

Южно-Українській атомній станції? Про це – в інтерв'ю

з помічником генерального директора ВП ЮУ АЕС –

начальником управління з питань аварійної готовності та

реагування Сергієм Зборовським.

– Сергію Степановичу, Южно-Українську АЕС знають у регіоні як під-приємство, що працює стабільно та надійно. І хоч відомо, що вірогідність аварій на сучасних атомних станціях дуже мала, їх відносять до потенцій-но небезпечних об'єктів. Як улаштована система реагування на аварійні ситуації на АЕС?

– В Україні діє Єдина Державна система Цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Вона є сукупністю органів управління, сил і засобів центральних і місцевих


ники готуються до чергової серйозної реконструкції - заміни конденсатора тур-біни, яка дозволить суттєво підвищити коефіцієнт використання встановленої потужності (до речі, у цьому процесі ЮУ АЕС також стане піонером). Енерге-тики мають намір і надалі залучати накопичений світовий досвід, новітні роз-робки вітчизняної та зарубіжної науки, рекомендації спеціалізованих міжнаро-дних організацій.

- Постійно вдосконалюватися, доводячи беззастережну прихильність до принципів культури безпеки, – такі головні і незаперечні основи нашої роботи, – підкреслює Микола Феофентов.

Галина Медвінська

9

органів виконавчої влади, аварійних служб, на які покладені функції із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Єдина державна система складається з чотирьох рівнів: загальнодержавного, регіонального, місцевого і об'єктового (на об'єктах господарської діяльності). До останнього рівня відно-сяться і створені на атомних станціях системи аварійної готовності і реагуван-ня на аварії та надзвичайні ситуації.

Система аварійної готовності та реагування на атомній станції – це взаємо-пов'язаний комплекс технічних засобів і ресурсів, вона включає також органі-заційні, технічні та радіаційно-гігієнічні заходи. При необхідності експлуатую-ча організація реалізує їх для досягнення цілей аварійного реагування. Мається на увазі запобігання або зниження радіаційної дії на персонал, населення і до-вкілля в разі аварії на АЕС, а також вживання необхідних заходів з виключення надзвичайної ситуації, викликаної аварією.

– Які завдання покликана виконувати система аварійної готовності та реагування?

– Основними її завданнями є забезпечення готовності до реагування на ава-рії і надзвичайні ситуації, безпосереднє реагування на аварії та надзвичайні ситуації (у разі їх виникнення), здійснення заходів щодо захисту персоналу ВП ЮУ АЕС, населення і довкілля.

Загальне керівництво діями з локалізації і ліквідації аварій на нашому підп-риємстві (в разі їх виникнення) здійснює генеральний директор, який є керів-ником аварійних робіт на проммайданчику і в санітарно-захисній зоні ЮУ АЕС. Наказом генерального директора призначається штаб – це орган управління ВП ЮУ АЕС у разі виникнення радіаційних аварій, надзвичайних ситуацій техногенного, природного і екологічного характеру.

Основними завданнями штабу з аварійного реагування є: - у разі аварій – координація і управління діями аварійних груп і бригад із

захисту персоналу і населення, з локалізації аварії і ліквідації її наслідків, про-ведення евакуаційних заходів;

- в умовах нормальної експлуатації АЕС – координація і управління діяльні-стю з забезпечення необхідного рівня готовності ВП ЮУ АЕС до реагування на аварії.

Безпосередньо дії з ліквідації наслідків аварій або інших надзвичайних си-туацій із захисту персоналу АЕС здійснюють аварійні групи і бригади


10

ВП ЮУ АЕС. На підприємстві створено 25 аварійних груп і бригад загальною чисельністю 705 чоловік.

Організація, склад, завдання і порядок дій аварійних груп і бригад Южно-Української АЕС визначені і деталізовані в «Плані реагування на аварії і над-звичайні ситуації». У ньому встановлено розподіл обов'язків і відповідальності між посадовими особами і підрозділами атомної станції з проведення протиа-варійних дій у разі аварії, визначено порядок таких дій на майданчику АЕС і в санітарно-захисній зоні. У плані обумовлено склад сил і засобів, призначених для цих цілей, порядок взаємодії із зовнішніми організаціями, що беруть участь у ліквідації наслідків аварії.

Управління всіма аварійними роботами проводиться з кризового центру Южно-Української атомної електростанції.

– Що таке кризові центри? Які їх функції?

– Кризові центри активізуються в разі виникнення радіаційної аварії або надзвичайної ситуації іншого характеру. Це є комплекси спеціальних примі-щень, забезпечених необхідним устаткуванням. У їх функції входить сповіщен-ня персоналу, організацій, установ, органів центральної і місцевої влади. Тут здійснюються керівництво заходами щодо радіаційного захисту, координація діяльності аварійних груп і бригад, оцінка і прогнозування протікання аварії, взаємодія з експлуатуючою організацією і формуваннями служби реагування на надзвичайні ситуації.

На Южно-Українській атомній станції два кризові центри – внутрішній і зовнішній. Внутрішній розташований на території проммайданчику, зовнішній знаходиться в зоні спостереження. Вони практично дублюють один одного. Зовнішній кризовий центр вступає в дію в разі неможливості забезпечення ра-діаційного захисту персоналу у внутрішньому.

– Яку підготовку проходить персонал атомної станції на випадок вини-кнення аварії на АЕС?

– Готовність персоналу атомної станції до дій у разі виникнення аварій за-безпечується теоретичною, практичною підготовкою і перепідготовкою персо-налу, а також систематичним проведенням протиаварійних тренувань.

Система підготовки аварійного персоналу ВП ЮУ АЕС включає в себе на-вчання персоналу, проведення інструктажів і навчально-методичних зборів, в обов'язковому порядку – проведення цехових, блочних і загальностанційних


11

тренувань. У такому разі отримані теоретичні знання закріплюються в ході проведення протиаварійних тренувань. Їх результатом є підтвердження знання персоналом своїх обов'язків, визначення рівня професійної підготовленості, вироблення навичок роботи з реальним устаткуванням.

– Сергію Степановичу, восени 2009 року Держкомітет ядерного регулю-вання України остаточно підтвердив відповідність внутрішніх і зовнішніх кризових центрів атомних електростанцій вимогам нормативних докумен-тів. Чому це сталося лише торік?

– Це стало можливим завдяки виконанню останнього пункту вимог регулю-ючого органу – у постійну експлуатацію були введені підсистеми передачі да-них від АЕС України до інформаційно-кризового центру Державного комітету ядерного регулювання України (ДКЯРУ). Цим каналом зв'язку в режимі реаль-ного часу передається інформація про всі параметри роботи енергоблоків. Кри-


Блочний щит управління (БЩУ).Тут відбувається управління і контроль за реакторною установкою та іншими системами ЮУ АЕС в умовах експлуатації

12


зові центри українських АЕС приведені у відповідність з нормативними вимо-гами ДКЯРУ, складеними на основі рекомендацій МАГАТЕ, а також з ураху-ванням досвіду країн з розвиненою атомною енергетикою.

Хочу відзначити, що вищі за статусом організації здійснюють контроль за готовністю кризових центрів, їх відповідністю вимогам нормативних докумен-тів. Програми перевірок включають декілька напрямів, серед яких стан кризо-вих центрів і відповідна документація, організація взаємодії з територіальними службами, робота системи сповіщення та інші. Крім того, проводяться зустрічі з керівниками цехів і служб, що відповідають за забезпечення чіткого функціо-нування і життєдіяльності кризових центрів.

Окрім інспекції підрозділів, що забезпечують аварійну готовність атомної станції на випадок радіаційної і ядерної аварії, перевіряється наявність засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної розвідки, дозиметричного устат-кування. Приділяється увага питанням цивільного захисту, безпосередньо по-в'язаним з евакуацією населення міста.

Двічі на рік на одній з атомних станцій проходять наради робочої групи зі створення і розвитку системи аварійної готовності ДП НАЕК «Енергоатома». Це дозволяє їх учасникам познайомитися зі станом справ на сусідніх майдан-чиках, вивчити і перейняти передовий досвід.

На закінчення хочу підкреслити, що забезпеченню готовності кризових центрів на Южно-Українській АЕС приділяється велика увага. Ця готовність ґрунтується на злагодженій роботі штабу, групи інженерної підтримки, коман-дирів аварійних груп, груп інформаційного забезпечення, а також на бездоган-ному функціонуванні устаткування, яке знаходиться в кризовому центрі, і сис-тем життєзабезпечення.

Людмила Семьонова

13

и нас топите?!...

Проблема, котру ми сьогодні збираємося висвітлити в на-

шому матеріалі, – підтоплення територій – актуальна не лише для нашого регіону. Цей процес зафіксовано в бага-

тьох областях України. За даними фахівців, площі природ-

ного та техногенного підтоплення охоплюють близько

96 тис. кв. км, або 16 % території держави. За останні 20 років кількість міст і сіл, де відмічено факти критично-

го підняття ґрунтових вод, зросла вдвічі. Це явище зафік-совано в 540 містах і селищах. Майже в 100 з них площа

підтоплення складає понад 50 % території. За експертни-

ми оцінками, щорічні збитки від регіонального підтоплення земель сягають 1,5-2 млрд. грн.

Від загального – до приватного Людина так влаштована, що, як правило, те, що відбувається “десь там, не в

нашому районі” сприймається нею, як проблема абстрактна. Якщо ж біда при-йшла до твого дому, – тут вже треба знайти конкретного винуватця. Спонукало нас до підготовки даного матеріалу питання, задане жителем села Іванівка Ар-бузинського району під час “круглого столу” з фахівцями Южно-Українського енергокомплексу. Його цікавили причини появи підґрунтових вод у підвалі на його подвір'ї та наскільки вони пов'язані з наявністю на території району ставу-охолоджувача ЮУ АЕС. Не секрет, що з подібною проблемою останніми рока-ми стикаються наші земляки, як живуть як вище (Арбузинський район), так і нижче за течією Південного Бугу (Вознесенський, Доманівський райони). При-чому, багато хто з них більшою чи меншою мірою пов'язує її з існуванням сусі-да – потужного енергокомплексу. Тож давайте розбиратися.

Почнемо з розшифровки самого терміну. Наукові джерела свідчать: підтоп-лення – це перезволоження ґрунтів за рахунок неглибокого (менше 3 м) заля-гання рівня ґрунтових вод в умовах слабкого природного дренування. За інфо-рмацією фахівців, на сьогодні підтоплення – один із сучасних інженерно-геологічних процесів, що дуже інтенсивно розвивається на півдні України. Під-тверджують це дані “Причорноморського державного регіонального геологіч-


14

ного підприємства” (м. Одеса), яке багато років досліджує проблему підтоп-лення (сайт “Екологія навколишнього середовища країн СНД”):

Виходячи з наведених даних, на Миколаївщині з проблемою підтоплення стикаються майже 13% міст і сіл, на Херсонщині – понад 22%, у Одеській об-ласті – близько 27% від загальної кількості населених пунктів.

- Негативний вплив регіонального підтоплення земель обумовлений пору-шеннями природних механізмів водообміну річкових басейнів і гідрогеологіч-них структур, – коментує ситуацію начальник відділу охорони навколишнього середовища Наталія Ярмолюк. – Виникають вони внаслідок різних причин. Не останню роль у цьому грає глобальна зміна клімату. Крім того, до природ-них причин підтоплення міст і сіл України належать розміщення населених пунктів на низинних ділянках місцевості, опади, зміна водного режиму річок. Основні техногенні причини підтоплення – порушення умов стоку поверхне-вих вод різними видами будівництва, незадовільний стан природних дренаж-них систем, погане утримання систем водопостачання та каналізації, відсут-ність централізованих систем водовідведення та ін.

Чи у ставку справа?... Але повернімося до предмету нашої розмови – Южно-Української атомної

станції. Чи вплинуло її будівництво та, зокрема, розміщення ставу-охолоджувача АЕС у балці Ташлик, на рівень підземних вод у регіоні? Чи ве-деться сьогодні моніторинг гідрогеологічної обстановки та які його результа-ти?

- Такі дослідження ведуться з перших днів побудови підприємства, – ствер-джує керівник групи гідрологічних спостережень відділу охорони навколиш-нього середовища Ганна Ганул. – Для контролю стану та зміни процесів підто-плення, підпору та забруднення підземних вод у межах проммайданчика і в 30-кілометровій зоні було створено мережу п'єзометричних свердловин. Кожну з


Область Усього населених пунктів Кількість підтоплених населених пунктів

Миколаївська 1009 129

Херсонська 781 174

Одеська 1191 316

15

них пробурено до певних водоносних горизонтів та обсаджено для зміцнення стінок трубами спеціального діаметру. За їх допомогою відстежується рівень, температурний і гідрохімічний режим підземних вод. Але сьогодні, на жаль, діючими залишаються лише половина від загальної кількості свердловин.

Тут варто докладніше зупинитися на причинах скорочення обсягів гідроло-гічних спостережень на прилеглій до АЕС території. Відразу скажемо – воно вимушене. Свого часу пофарбовані та пронумеровані труби п'єзометричних свердловин, що стирчать над землею, стали об'єктами полювання для збирачів металобрухту. Ще частина, хоч і залишилася на місці, проте виявилася “згубленою” людською цікавістю. Зламати кришку, ухнути в трубу та кинути туди камінчик – справа весела й нехитра. Куди сумніший її результат – спору-да забита і виведена з ладу. Таке “цивілізоване” поводження населення й спри-чинило скорочення обсягів гідрогеологічного контролю в 30-кілометровій зоні. З 200 п'єзометричних свердловин діючими на сьогодні залишаються 110. Почи-наючи з 2005 року, радіус моніторингу рівня та якості підземних вод обмежено територією санітарно-захисної зони (радіус 2,5 км) і проммайданчика АЕС.

Чи виходить з цього, що сьогодні не можна отримати чіткої відповіді щодо впливу ставу-охолоджувача АЕС на підняття підґрунтових вод у сусідніх насе-лених пунктах.

- Це не зовсім так, – стверджує Ганна Ганул. – Звернімося до тих даних, що ми маємо та порівняймо. Згідно зі звітом Харківського інституту “Енергопроект” про виконані в 1978 році інженерно-геологічні дослідження, рівень підземних вод на місці майбутнього проммайданчика та прилеглої те-риторії було зафіксовано на абсолютних відмітках 94-105 м над рівнем моря. За підсумками вимірів 1991 року (після 8 років роботи АЕС) в результаті під-пору Ташлицької водойми-охолоджувача рівень підземних вод склав 99-101 м. І за даними спостережень відділу охорони навколишнього середовища ВП ЮУ АЕС за період з 1993-го по 2008 роки він залишається практично в межах тих же показників – 98-101,8 м.

Багаторічні спостереження свідчать: підземні води на території проммай-данчика залягають на глибині від 2,5 м до 8 м, у санітарно-захисній зоні – від 0,5 м до 24,5 м. Коливання рівнів підземних вод за період спостережень (з 1992 р.) склали відповідно 6-80 см і 10-64 см.

Наведені дані говорять про те, що впродовж майже двох останніх десяти-літь рівень підземних вод стабілізувався та практично не змінюється. Як, до


16

речі, і їх хімічний склад, про що також свідчать виміри спеціалістів відділу охорони навколишнього середовища атомної станції. Що ж до підґрунтових вод, які з'явилися останніми роками в сільських льохах, – це пов'язано не з роз-ташованим за десятки кілометрів Ташлицьким ставом-охолоджувачем, а часто-густо із засипанням сусідніх балок будівельним і побутовим сміттям, спору-дженням різноманітних будівельних об'єктів без попереднього геологічного обстеження, що й приводить до зміни гідрологічних процесів у вигляді підтоп-лення території. Не треба скидати з рахунку й глобальні зміни, про які йшлося на початку статті.

Не топимо – рятуємо!.. Порушуючи питання підтоплення, не можна не згадати ще про одну водой-

му, що входить до складу Южно-Українського енергокомплексу – Олександ-рівське водосховище, – яке також вважають причиною своїх “мокрих бід”, але вже ті, хто живе нижче за течією Південного Бугу: жителі деяких сіл Вознесен-ського та Доманівського районів.

Категорично не згоден з такою позицією начальник управління капітально-го будівництва ВП ЮУ АЕС Павло Вірич: “Завдяки вигідному геологічному розташуванню – Олександрівське водосховище знаходиться в скелястому кань-йоні з крутими берегами – підтоплення прилеглої території, тобто підняття


Ташлицька ГАЕС

17


рівня ґрунтових вод на глибину менше 2 -3 м від поверхні, спостерігається ли-ше на вузькій прибережній смузі. Свого часу за допомогою спеціального про-грамного комплексу MODFLOW 2000 (США) для типової ділянки правого бе-рега річки Південний Буг в районі с. Виноградний Сад було складено прогноз зміни рівнів підземних вод при заповненні водоймища до діючої сьогодні від-мітки 14,7 м, а також планованої – 16,9 м.

Аналіз отриманих даних показує, що в першому випадку вже на відстані 430-570 м від берегової лінії підвищення рівня підземних вод складає менше 1 метра, а саме 70-85 см. Нульовий вплив (тобто повна його відсутність) зареє-стровано за півтора кілометри від кромки води. Показово, що завдяки крутим скелястим берегам ці показники зазнають малоістотних змін при планованому на даному етапі заповненні водойми до відмітки 16 м.

Не слід забувати, що підтоплюючи вузьку прибережну смужку шириною 25-50 м, Олександрівське водосховище здатне вберегти від затоплення та під-топлення територію, де проживає понад 10 тис. населення. Саме така ситуація склалася весною 2003 року. Висока повінь принесла з собою серйозну загрозу затоплення розташованих нижче за течією селища Олександрівка та міста Воз-несенськ. Персонал ВП ЮУ АЕС (спеціально створені на випадок можливих аварійних ситуацій оперативні бригади, водолази, підривники) спрацював без-доганно, завдяки чому вдалося затримати велику воду та мінімізувати наслідки паводку. Особливо варто підкреслити, що це відбулося в період, коли гідроста-нція далеко не повністю була готова його прийняти – недобудованою залиша-лася дамба на обвідному каналі. Отже сьогодні, повторися ситуація 7-річної давності, гідроенергетики зможуть надійніше захистити сусідів, що живуть нижче за течією.

Підтвердженням сказанному служать акти перевірки готовності об’єктів гідрокаскаду Южно-Українськго енергокомплексу до проходження весняного паводку 2010 року. Спеціальна комісія констатує: на сьогодні забезпечено ці-лодобовий контроль за станом акваторії Олександрійського водосховища, сфо-рмовано чергові аварійно-ремонтні бригади, проведено протиаварійні трену-вання оперативних змін, перевірено систему зв’язку, підготовлено необхідні плавзасоби, обстежено гідромеханічне обладнання та гідротехнічні споруди. Висновок: об’єкти каскаду ГЕС-ГАЕС до проходження паводка та затримки у разі необхідності великої води повністю готові.


18

ути професіоналом – це не тільки знати і вміти. Це ще і не стояти на місці

Найбільша цінність будь-якого підприємства – це люди.

Вони зводять об'єкти, уводять їх в експлуатацію і праг-нуть забезпечити їх ефективну і безпечну роботу. Безпеку об'єктів Южно-Українського енергокомплексу, у першу чергу, гарантує висока концентрація навчених, ви-

сококваліфікованих, досвідчених фахівців. Але не зразу такими вони приходять на АЕС.

Про те, як проводиться відбір кадрів для роботи на атом-

ній станції і як потім здійснюються їх подальше навчання і професійне зростання, розповів начальник управління кадрів ВП “Южно-Українська АЕС” Олександр Клаус. Він

очолює кадрову службу 17 років, у його трудовій книжці більше 60-ти записів про заохочення і нагороди. Нагоро-

джений знаком “Відмінник атомної енергетики України”.

– Олександре Яковичу, чи можна стверджувати, що на атомній станції

від того, наскільки вміло ведеться кадрова політика, багато в чому зале-жить надійна і безпечна експлуатація енергоблоків? Які завдання стоять перед управлінням кадрів ВП ЮУ АЕС?

– У своїй роботі ми виходимо з головного принципу: персонал підприємст-ва є вищою цінністю, а кожен його працівник – це частина згуртованої коман-ди професіоналів, що здатна вирішувати найскладніші завдання.

Правильна кадрова політика і робота з управління персоналом є одними з найважливіших чинників, що забезпечують надійну і безпечну роботу АЕС. Саме тому на нашому підприємстві проводиться постійна цілеспрямована ро-бота з професійного відбору, подальшого навчання і професійного зростання працівників атомної станції.

Основні напрями роботи управління кадрів – комплектація підприємства кадрами, їх підбір і розстановка. Впродовж багатьох років ці завдання залиша-


19

ються незмінними. Змінюється лише ситуація на ринку праці, а звідси – підхо-ди до здійснення поставлених завдань.

Наприклад, 15-20 років тому фахівці йшли з АЕС за великими заробітками, виїжджали на російські атомні станції. Багато хто потім шкодував через те, що звільнився зі стабільно працюючого підприємства у важкий період. Тоді відді-лу кадрів доводилося шукати працівників на вакантні посади – станція втрача-ла досвідчених працівників, і часто на зміну їм приходили молоді.

Ситуація змінилася давно, і вже з десяток років улаштуватися на Южно-Українську АЕС проблематично. Вакансій небагато, а охочих бути в числі при-йнятих на роботу предостатньо.

У роботі з людьми, що приходять на прийом, ми виявляємо такт і увагу. Уміти вислухати людину і йти назустріч, проявляти розуміння і співчуття – це так важливо, коли хочеться допомогти кожному, хто потребує роботи, але не кожен може бути працевлаштований. А ще важливо, щоб у самому механізмі прийому на роботу чітко проглядалася об'єктивність.

– І як досягається це на підприємстві? – З квітня 2007 року на Южно-Українській АЕС існує чітка процедура при-

йому на роботу. Вона передбачає колективне ухвалення рішення відносно тієї або іншої людини, яка бажає влаштуватися у ВП ЮУ АЕС.

У чому суть цього механізму? Прийом на роботу поділений на три етапи. Перший полягає в тому, що людина, яка бажає працевлаштуватися, приходить в управління кадрів. Тут проводиться співбесіда, у ході якої відбувається зна-йомство з відвідувачем – з його документами, кваліфікацією, потенційними можливостями посісти ту чи іншу посаду, з намірами самої людини стосовно майбутньої роботи і т.п. У результаті бесіди претендентові на працевлаштуван-ня видається бланк резюме. Після його заповнення людину, що пройшла спів-бесіду, заносять у базу даних. На сьогоднішній день у базі даних перебуває на обліку близько 2,5 тисяч чоловік, що виявили бажання працювати на наший атомній станції.

Впродовж року ми приймаємо на роботу до 290 чоловік. З них близько 30 – за направленнями навчальних закладів, решта – за вільним наймом.

Кожен керівник має доступ до бази даних охочих працевлаштуватися на наше підприємство. І тут настає другий етап існуючої системи прийому на ро-боту: з'явилася в підрозділі вакансія – заходь у базу даних і підбирай декілька кандидатур, які можуть підійти на існуючу вакансію. Ці люди запрошуються


20

на співбесіду, і з них відбираються не менше двох претендентів на одну вакан-сію.

Потім наступає третій, завершальний етап працевлаштування. Вибраних претендентів запрошують на засідання центральної комісії на чолі з генераль-ним директором ВП “Южно-Українська АЕС”. У складі комісії – заступник генерального директора з кадрів і соціального розвитку, начальник учбово-тренувального центру, заступник генерального директора з режиму, начальник лабораторії психологічного обстеження УТЦ, начальник управління кадрів і ті керівники, у підпорядкуванні яких знаходиться підрозділ, де існує вакансія. Склад комісії дозволяє об'єктивно ухвалити спільне рішення – кого з претендентів необхідно прийняти на вакантну посаду у ВП ЮУ АЕС.

Дана схема працевлаштування протягом декількох років постійно доопра-цьовувалася, і зараз вона являє собою ідеальний механізм прийому на роботу. Вона зняла всі можливі питання, які могли б виникати під час вибору кандида-та на працевлаштування.

– Олександре Яковичу, кого приймають у ВП ЮУ АЕС у першу чергу? І які вимоги пред'являються до тих, хто бажає влаштуватися на підприєм-ство?

– Управління кадрів здійснює підбір персоналу на вакантні посади згідно з вимогами до рівня кваліфікації і професійної компетенції кандидатів, до їх осо-бових, професійно важливих психологічних якостей.

Щорічно в Южноукраїнськ після закінчення ВУЗів повертаються декілька десятків випускників енергетичних спеціальностей, що навчалися в Києві, Се-вастополі, Одесі та інших містах, і лише частина з них працевлаштовується у ВП ЮУ АЕС. Щороку ми приймаємо на роботу 38-40 молодих фахівців (тобто осіб, що закінчили ВУЗ у даному році).

Решта випускників чекає своєї черги – так би мовити, щасливого випадку. Залежно від рівня успішності в інституті вони мають високі або низькі шанси бути працевлаштованими на атомну станцію в майбутньому.

У першу чергу приймаємо на роботу тих молодих фахівців, з ким були ук-ладені контракти. Як правило, це ті, хто пройшов цільову підготовку в Севас-топольському національному університеті ядерної енергії і промисловості (СНУЯЕіП). На сьогоднішній день за квотою ЮУ АЕС на п'яти курсах там вчаться 125 чоловік. З цим університетом ми співпрацюємо з 1995 року: напра-вляємо до нього на навчання випускників шкіл, а потім, виходячи з результатів


21

складання вступних іспитів, на першому курсі укладаємо зі студентами і ВУЗом трибічні контракти – спочатку на підготовку бакалаврів, а потім фахів-ців. Підбираємо студентів, як правило, з нашого регіону.

В умовах контракту головне – середній бал успішності (нижче 4-х він взага-лі не розглядається). До уваги береться стан здоров'я студента (напередодні він проходить медкомісію, висновки якої повинні підтвердити, що він може пра-цювати на АЕС), а також те, чи є попит на ту чи іншу спеціальність. Рішення про укладення контрактів ухвалює комісія, до складу якої входять заступники головного інженера, заступник генерального директора з кадрів і соціального розвитку, голова профкому, начальник управління кадрів.

У поточному році ми значно посилили вимоги до навчання – суворо вико-нуватимуться всі вимоги контракту. У першу чергу, це гарна успішність, адже за кожного фахівця станція платить чималі гроші.

Примітно, що в СНУЯЕіП ми направляємо на навчання випускників не тільки з Южноукраїнська, але і з довколишніх населених пунктів. Минулого року ми взяли випускників із золотими медалями з Доманівки і Первомайська. За нашою контрактною системою вчаться також 5 чоловік із Малої Виски Кі-ровоградської області, що в 100 кілометрах від нас. У цьому населеному пунк-ті хороший коледж, його діти докладають чималих зусиль до того, щоб завдяки доброму навчанню потрапити на Южно-Українську АЕС.

ВП ЮУ АЕС укладає трибічні контракти і зі студентами інших ВУЗів. У поточному році вони укладені зі студентами Київського політехнічного інсти-туту, Одеського політехнічного університету, Вінницького політехнічного уні-верситету (цей ВУЗ успішно готує інженерів-електриків), з Українською інже-нерно-педагогічною академією, що в м. Харкові.

Як показав час, існуюча практика цільової підготовки фахівців ще більш зацікавлює студентів у їх прагненні вчитися добре. І діти, і їх батьки розумі-ють, що влаштуватися у ВП ЮУ АЕС – на одне з найстабільніших підприємств області – дуже непросто. Тому все так зрозуміло: буде студент вчитися добре – буде укладено трибічний договір, а буде договір – буде і робота. Відрадно від-значити, що серед наших студентів є такі, у кого середній бал навчання – 90-98 з можливих 100.

– Відомо, що професія атомника не припускає застою – вивчився в ін-ституті, і все. Вчитися треба буде завжди. Чи так це і що тут мається на увазі?


22

– Дійсно, енергетики не зупиняються в пізнаннях – вчаться завжди, з корис-тю для себе і для всього колективу. Сьогодні з гордістю можна стверджувати, що на Южно-Українській АЕС хороший персонал, який високо цінують і в ДП НАЕК “Енергоатом”, і в Державному комітеті з ядерного регулювання, і на інших атомних станціях, де працюють колишні спеціалісти атомної станції з Южноукраїнська.

Працівникам, що прийшли на Южно-Українську АЕС, надаються можливо-сті професійного зростання, заохочується їх прагнення до освіти.

За станом на 09. 04. 2010 на ВП ЮУ АЕС трудяться 7052 чол. З цієї кількос-ті промислово-виробничого персоналу – 5842 чол., безпосередньо на АЕС – 4802.

На нашому підприємстві діє ефективна система підбору, розстановки і під-готовки промислово-виробничого персоналу. Для цього створена учбова база, а підготовкою фахівців займається учбово-тренувальний центр (УТЦ).

Оскільки безпечна і надійна експлуатація атомних енергоблоків безпосеред-ньо залежить від ступеня кваліфікації фахівців, що керують енергоблоками АЕС, тому з самого початку найважливішим було визнано навчання і підтрим-ку кваліфікації оперативного персоналу – він цілодобово несе трудову вахту і в першу чергу відповідає за безпечну експлуатацію енергоблоків. Крім того, в учбово-тренувальному центрі здійснюються підготовка новоприбулого персо-налу, а також підтримка кваліфікації не тільки для оперативного, але й для ке-рівного, ремонтного персоналу і персоналу інженерної підтримки.

Матеріально-технічна база УТЦ дозволяє успішно забезпечувати теоретич-ну і практичну підготовку працівників станції. До її складу входять два повно-масштабні тренажери (ПМТ), компактні тренажери, комп'ютерні навчальні системи. Повномасштабні тренажери – це аналоги блочних щитів управління (БЩУ). На ПМТ оперативний персонал БЩУ трьох енергоблоків ЮУ АЕС вчиться приймати єдиновірне рішення при різних режимах управління енерго-блоками. Тут можна змоделювати всі процеси управління та ситуації, які мо-жуть мати місце на діючих блочних щитах управління. Повномасштабні трена-жери постійно модернізуються, щоб повністю відповідати устаткуванню, що функціонує на атомній станції.

Численні заходи щодо підвищення кваліфікації персоналу атомної станції включають і роботу з персоналом, який перебуває в кадровому резерві, сфор-мованому за наслідками атестації працівників АЕС. Це дозволяє здійснювати


23


якісну і повноцінну зміну керівних кадрів на підприємстві, що позитивно поз-начається на забезпеченні стабільної і безпечної роботи атомної електростанції. Кадровий резерв вищої ланки ВП ЮУ АЕС навчається щорічно з жовтня до квітня в Києві і Севастополі, а кадровий резерв середньої і первинної ланок – в учбово-тренувальному центрі підприємства.

Окремим напрямом виховання і підготовки кадрового потенціалу є прид-бання молодими фахівцями другої вищої освіти. В умовах глобальної ринкової економіки менеджерам-атомникам для ухвалення правильних управлінських рішень, окрім інженерної підготовки, необхідно мати ще і економічну освіту сучасного рівня.

На завершення хотілося б відзначити, що більше чверті століття Южно-Українська АЕС працює безпечно, щорічно вона стабільно забезпечує виконан-ня плану з вироблення і відпуску електричної енергії. З кожним роком станція удосконалювала свій досвід експлуатації енергоблоків – у першу чергу, завдя-ки високому рівню освіти і кваліфікації нашого персоналу.

Останні роки для підприємства були пов'язані з вирішенням нових складних задач, проте, вони були результативними. Упевнений, що в цьому – заслуга всього колективу ВП ЮУ АЕС.


24

мовби мухи тут і там чутки ходять…

Великий бард Висоцький був не правий лише в тому, що

звузив ареал їх поширення. Завдяки сучасним засобам кому-нікації, чутки “у вигляді версій” вже давно блукають не лише будинками, а й вулицями, містами і навіть державами.

Дуже оперативно і практично без перепон перетинають вони державні кордони, вільно подорожуючи країнами та

континентами. А оскільки загальновідомо, що публіка воліє вірити швидше поганим чуткам, ніж хорошим, періодично

ми дізнаємося про черговий прийдешній кінець світу, землетрус або вибух, що нібито стався на АЕС. Сьогодні ми

разом з тобою, дорогий читачу, спробуємо пошукати вито-

ки “атомноенергетичних байок”. Не всіх, звичайно, а найпо-

ширеніших і таких, що найчастіше повторюються. Розділ I. Чутки хронічні, або такі, що відроджуються періодично Їдуть діти до табору Версія, про яку піде мова, повторюється практично щороку без винятку, то

затихаючи, то знову наростаючи упродовж трьох літніх місяців. “Сама бачила, з міста атомників автобусами евакуювали дітей, – змовницьки ділиться інфор-мацією яка-небудь вразлива пані, - значить, на АЕС дуже сильний викид, або й гірше того – вибух! Тільки нам, як завжди, нічого не повідомляють”. І як іноді складно переконати співрозмовника, який попри все стоїть на своєму. Адже й автобуси були, і діти в них, і навіть супровід міліції. От тільки їхали діти не від страшної радіації, а просто назустріч морю, сонцю та веселим пригодам. Тому що у них – канікули. А атомна станція піклується про здоров'я своїх працівни-ків і їх нащадків. Пільгові путівки виділяються і для діток з багатодітних та незаможних міських сімей, а також юних талантів Южноукраїнська. У літні табори діти їдуть! А оскільки заїзд не один, то й чутка про аварію та моторош-ний радіаційний викид відроджується періодично, як Фенікс-птах.

Вчаться пожежники Важко в навчанні…– вірно: легко в борні. Цієї суворівської заповіді свято

дотримуються вогнеборці трьох южноукраїнських пожежних частин, що охо-


25

роняють місто, атомну станцію та об'єкти гідрокомплексу. І гарну ж справу роблять - щокварталу проводять практичні навчання, доводячи в їх ході до ав-томатизму навички локалізації та ліквідації однієї з чотирьох земних стихій. У ході таких навчань відпрацьовується також взаємодія з оперативним персона-лом АЕС на випадок справжньої пожежі. Періодично в тренуваннях бере участь особовий склад і спецтехніка пожежних підрозділів регіону. Тоді це вже кущові навчання. І градус чутки-плітки про пожежу на АЕС у цьому випадку зростає в геометричній прогресії. Червоні машини були? – були! На станцію з різних боків з мигалками та сиренами в'їжджали? – в'їжджали! І зовсім не має значення, що відділ роботи зі ЗМІ та громадськістю АЕС цілий тиждень перед тим у Інтернеті, по регіональному радіо та телебаченню повідомляв про майбу-тнє заплановане тренування. Хтось не прочитав – не почув, а хтось і не пові-рив. Тож вкотре пішла гуляти округою чергова версія в режимі “з уст в уста”.

Болить голова Кому й коли прийшла думка, що кожен напад сильного чи слабкого голов-

ного болю у будь-якого жителя регіону пов'язаний з сусідством атомної стан-ції – вже не вирахувати нікому. Але те, що цей невідомий автор додав його фахівцям АЕС – безперечно. Вже багато років атомники організовують для жителів області екскурсії на енергокомплекс. У їх ході гості наочно знайом-ляться з об'єктами енергетичного гіганта, зустрічаються за круглим столом з провідними фахівцями підприємства, отримують відповіді на всі запитання, пов'язані з роботою АЕС, ГЕС і ГАЕС. Земляків цікавлять найрізноманітніші аспекти діяльності унікального енергетичного комплексу, що не має аналогів в Україні, але питання про головний біль - обов'язкове для кожного візиту. І кож-ного разу фахівці пояснюють і доводять, спираючись на наукові дослідження: результати безперервних 28-річних спостережень свідчать, що радіаційний фон у зоні розташування Южно-Української АЕС перебуває на рівні природ-них фонових значень, зафіксованих до пуску станції. Що ж до впливу різних джерел радіації на організм людини взагалі, то ось декілька прикладів для порі-вняння: річна доза опромінення при щоденному тригодинному перегляді теле-візора – 0,001 мілізіверта, за рахунок впливу АЕС для місцевого населення - 0,005 мілізіверта, від природного радіаційного фону – від 1,5 до 2 мілізіверт, при флюорографічному обстеженні – 3,7 мілізіверта, при рентгенографії зу-бів – 30 мілізіверт, при рентгеноскопії шлунку – 300 мілізіверт. Спираючись на приведений ряд, у градації річного впливу атомна станція розташовується


26

між телевізором та природним фоном, тобто, її вплив лише дещо більший від першого, але істотно нижчий(!) другого.

Що ж до кожної хворої голови - повірте, у разі (не приведи Господи) дійсно підвищеної радіаційної дії боліти має зовсім не вона. Про це вам скаже кожен кваліфікований медик. Першими наслідки високої радіації відчувають на собі кровотворні органи (червоний кістковий мозок), особливо чутливі до іонізую-чого випромінювання. І доза при цьому має складати не менш як 1000 мілізі-верт. Симптоми, що проявляються після ураження радіацією, – нудота, блюво-та, втрата апетиту, втома, діарея, втрата ваги, випадіння волосся та зміна со-льового балансу в організмі. Як бачите, головного болю в цьому переліку не-має. Що ж до причин наших тимчасових нездужань, то вони полягають, як пра-вило, у банальних речах. Проблеми з внутрішньоартеріальним тиском (гіпертонія, гіпотонія), метеозалежність, нервове перенапруження – та хіба мало приводів, щоб заболіла голова у будь-кого з нас! І атомна станція не має до цього ніякого відношення.

Виють сирени Цей приклад – яскраве свідчення того, що люди дуже часто бачать лише те,

що хочуть бачити, і чують лише те, що хочуть чути. Кожної другої середи мі-сяця, відповідно до спеціальної програми, персонал цеху диспетчерського та технологічного управління ЮУ АЕС виконує планові перевірки системи спові-щення на проммайданчику атомної станції, вмикаючи при цьому електричні сирени. За декілька днів до тренування в Інтернеті обов'язково розміщується інформація, що сповіщає про заплановану перевірку та дату її проведення. Зву-чить вона й на хвилях регіонального радіо (“Імидж-FM” /Вознесенськ/ і “Всесвіт” /Первомайськ/). Проте, обов'язково знайдеться той, “хто почув і не повірив” – сирени чув, а от у те, що вони тренувальні не вірить категорично. "Аварія, – з наполегливістю, що заслуговує більш гідного застосування, твер-дить така людина, – а що персонал АЕС мовчить, так підписку давав про не-розголошення". Воістину, дуже складно щось довести та пояснити тому, хто не хоче чути доказів і пояснень.

Аналогічні “кінецьсвітівські пристрасті” закипають майже після кожного спрацювання клапанів ШРП-А (швидкодіючого редукційного пристрою ски-дання пари в атмосферу) і запобіжних клапанів (ЗК) парогенераторів. Цей про-цес супроводжується шумовим ефектом і викидом пари. Тож нема-нема, та й з'явиться в Інтернеті фото клапана на даху машзалу АЕС і парової хмари над


27

ним з лиховісним підписом: “На атомній знову аварія!”. А тим часом, спрацю-вання клапанів ШРП-А і ЗК - керований технологічний процес, передбачений умовами нормальної експлуатації станції. Згадане устаткування призначене для підтримки допустимого тиску пари в другому (нерадіоактивному) контурі АЕС. Планові випробування ШРП-А і ЗК виконуються під час кожної зупинки та виведення блоку в попереджувальний ремонт, а також у ході підготовки до включення його в мережу. Тут варто ще раз нагадати, що перший (радіоактивний) і другий (чистий) контури реакторів ВВЕР, експлуатованих в Україні, повністю ізольовані один від одного. Отже, в атмосферу в даному випадку надходить чиста (нерадіоактивна!) водяна пара.

Та все ж, чутки, про які ми розповіли, можна в якійсь мірі передбачити, хоч досвід, на жаль, і свідчить, що не всі вірять заздалегідь оприлюдненій інформа-ції. А ось те, про що мова піде далі, нічим іншим як приказкою “глухий не до-чує - то збреше” пояснити неможливо. І здогадатися, у якому місці та з якого приводу народиться на світ чергова версія про “атомну катастрофу” не зможе навіть суперясновидець.

Розділ II. Чутки разові, непередбачувані Аварія в Жовтих Водах У травні 2007 року всю Україну облетіла чергова вигадка – вибухнула АЕС!

Причому, кожен регіон у якості зруйнованої називав ту, що ближча до нього. Це спочатку, а далі як у дитячій страшилці: за наростаючою. Завдяки сучасним засобам зв'язку, чутка зі швидкістю світла пролетіла країною з краю в край, багаторазово спотворившись згідно з законом зіпсованого телефону. Через ду-же короткий час, за версією “кума - кумі”, на роль тих, що вибухнули, вже бу-ли призначені всі вітчизняні атомні станції та навіть одна в Чехії. Дуже схоже “атомноаварійне божевілля” пережила приблизно в той же час і Росія. Це, до речі, вкотре доводить, що чутки та плітки не визнають кордонів і митниць. Першу надзвичайну ситуацію нібито було зафіксовано в цій країні на Ленін-градській АЕС, потім – на Волгодонській атомній, а далі – покотилося, як луна селом. Дійшло до масового вживання населенням південних регіонів Росії в намаганні врятуватися від гаданої радіації спиртового розчину йоду (призначеного для зовнішнього застосування). У результаті в лікарнях опини-лися десятки людей.


28

У пошуках причин активізації інформджерела “ОБС” (“одна баба сказала”), розглядалося немало версій – від конкурентної боротьби за зарубіжні ринки (спроба довести, що реактори ВВЕР російської конструкції ненадійні) до праг-нення посіяти паніку напередодні курортного сезону. До речі, після цього та декількох подібних випадків у Росії було запропоновано ввести карну відпові-дальність за поширення свідомо неправдивої інформації про надзвичайні події та ситуації на об'єктах атомної енергетики, що нібито загрожують життю та здоров'ю населення.

Що ж тоді було насправді? Були навчання на Запорізькій АЕС, планово-попереджувальний ремонт блоку на Волгодонській станції, а ще – дійсно була аварія! Проте, роботи АЕС вона ніяк не стосувалася. 11 травня на сірчанокис-лотному заводі в місті Жовті Води стався несанкціонований викид відходів кислотного виробництва. Отруйна хмара повисла над декількома селами сусід-нього району, що призвело до часткового забруднення прилеглої території. Ймовірно, хтось прийняв її за ядерний викид. Так помандрувала світом нова “ядерна страшилка”.

Ще раз про навчання – чужі 26 вересня 2008 року. Місто Вознесенськ. Служби МНС на практиці відпра-

цьовували порядок організації та евакуації населення на випадок аварії на ЮУ АЕС. До широкомасштабних навчань було залучено всі міські організації. На базі однієї з загальноосвітніх шкіл, згідно з умовами тренування, організу-вали пункт евакуації, де умовно потерпілі отримували умовну допомогу та тра-нспортувалися за межі міста. Так розвивались справжні події. При цьому не потрібно бути занадто великого розуму, щоб здогадатися, у які "навколоподієві версії" вони вилилися. Первомайськ, Вознесенськ, Миколаїв, Одеса – ці міста були розбурхані вже через декілька годин. Далі – більше. У радіоактивному викиді на Южно-Українській атомній станції ніхто, окрім працівників самої АЕС і жителів її міста-супутника, схоже, не сумнівався. Як же – людей дарем-но вивозити не будуть! Жалісливі родичі з інших регіонів запрошували мешка-нців півдня тимчасово переїхати до них, щоб перечекати "лиху годину". Такий резонанс дістала ще одна добра справа – навчання з цивільного захисту.

Зрозуміло, що коріння народної недовіри до офіційної інформації та паніч-ного страху перед радіацією ховаються в далекому 1986 році. І не вірте, будь ласка, ніби атомники вважають, що про Чорнобильську трагедію слід давно забути. Навпаки! Про неї потрібно пам'ятати завжди, щоб нічого подібного


29


ніколи не повторилося. Але! Неприйнятна й інша крайність – категоричне за-перечення мирного атому. Людська цивілізація, технічний прогрес не стоять на місці. Атомна енергетика у тому числі. Галузь розвивається, підвищуючи на-дійність і безпеку ядерних реакторів. Не враховувати цього не можна. І тим паче, не слід керуватися в своєму ставленні до АЕС пустими вигадками та до-мислами.

Усе, про що ми вам розповіли, – лише маленька дещиця ймовірних та не-ймовірних чуток і версій, що народжуються навколо АЕС, спростовувати які регулярно доводиться фахівцям відділу роботи з громадськістю та ЗМІ підпри-ємства. Ми жодним чином не сподіваємося, що після виходу цієї статті усі "страшилки" та "лякалки" про атомну станцію луснуть, як мильні бульбашки. Просто закликаємо вдумливо ставитися до фактів. А ще запрошуємо своїми очима побачити об'єкти унікального Южно-Українського енергокомплексу – АЕС, ГЕС і ГАЕС, особисто переконатися в його надійності та безпеці. Приїж-джайте, телефонуйте, пишіть. Будемо раді допомогти вам отримати відповіді на всі ваші запитання.

Оперативну інформацію про ситуацію на атомній станції ви цілодобово можете дізнатися за телефоном-автовідповідачем 2-29-93.


30

доров'я працівників ВП ЮУ АЕС – важлива складова безпеки

Збереження здоров'я й трудового довголіття працівни-

ків відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС”

є одним із важливих чинників безпеки атомної електро-

станції. На підприємстві створена система охорони

здоров'я персоналу, а підтримкою її функціонування займається відділ охорони здоров'я, яким уже 11 років керує Галина Хмілевська.

– Галино Вікторівно, чи можна стверджувати, що Ваш відділ, з першо-

го погляду ніяк безпосередньо не пов'язаний із забезпеченням безпечної роботи енергоблоків, насправді робить важливий внесок до надійної екс-плуатації АЕС?

– Цьому головному завданню підпорядкована робота всіх підрозділів і служб підприємства, не є виключенням і відділ охорони здоров'я. Наш колек-тив нечисленний – налічує 5 чоловік. Відділ є сполучною ланкою між структу-рами підприємства, які контролюють стан виробничого середовища, охорону праці, профілактику захворювань і оздоровлення персоналу ВП ЮУ АЕС.

Головна мета відділу – підтримка функціонування системи охорони здо-ров'я персоналу для збереження здоров'я й трудового довголіття працівників, а також попередження втрат робочого часу у зв'язку із захворюваністю (для цьо-го проводимо профілактичні заходи, оптимізацію умов праці). Усе це якраз і є однією з найважливіших умов забезпечення надійної і безпечної роботи атом-ної станції.

– Що являє собою система охорони здоров'я персоналу? – Це широкий комплекс заходів, що передбачають активне збереження, від-

новлення та зміцнення здоров'я людей, реалізацію потенціалу здоров'я для ве-дення активного виробничого, соціального й особистого життя. Вони також спрямовані на зниження передчасної смертності й захворюваності, на збіль-шення середньої тривалості та якості життя, а також на уникнення інвалідності персоналу.


31

Якщо говорити про основні завдання відділу охорони здоров'я в комплексі, то слід зазначити головне – це забезпечення функціонування існуючої на АЕС системи охорони здоров'я працівників у процесі праці, оздоровлення персона-лу, а також вирішення питань охорони здоров'я відповідно до програми соціа-льного захисту працівників.

– Галино Вікторівно, яким чином здійснюється на атомній станції охо-рона здоров'я персоналу в процесі праці?

– Маються на увазі конкретні напрями роботи. По-перше, це підготовка й супровід договору з міською медичною частиною (СМСЧ-2) “Про надання ме-дичних послуг”, головною метою якого є організація та забезпечення функці-онування медичної служби у ВП ЮУ АЕС (здоровпункти, цехова служба). Вказані медичні служби здійснюють спеціальний медичний контроль за пра-цівниками в ході трудового процесу, гарантують надання першої невідкладної медичної допомоги на території промислового майданчика. Медслужба також готова до роботи в умовах можливої аварійної ситуації.

Підприємство забезпечує кабінети здоровпункту витратними матеріалами, медикаментами й устаткуванням.

Ще одним напрямом роботи з охорони здоров'я персоналу в процесі праці є вивчення стану здоров'я кожного працівника й виробничих колективів у ціло-му. Ми проводимо оцінку стану здоров'я, а також впливу чинників виробничо-го середовища й трудового процесу на здоров'я й працездатність.

Під час проведення щорічного медичного огляду дається оцінка стану здо-ров'я кожного працівника. Результати медогляду кожного підрозділу узагаль-нюються й аналізуються, у результаті формуються групи ризику (зокрема, з можливої професійної патології) і розробляються індивідуальні плани диспан-серного спостереження й оздоровлення.

Одним з етапів роботи з охорони здоров'я персоналу в процесі праці є про-ведення аналізу причин захворюваності з тимчасовою непрацездатністю, інва-лідності, передчасної смертності, онкологічної захворюваності, виробничого травматизму.

Крім того, ми відстежуємо динаміку в стані здоров'я оперативного персона-лу за наслідками оздоровлення в оздоровчо-реабілітаційному комплексі (ОРК) “Іскра”.


32

Грунтовне обговорення результатів роботи за рік відбувається під час про-ведення засідання щорічної медичної Ради СМСЧ-2 за участю адміністрації атомної станції з теми “Аналіз стану здоров'я працівників ВП ЮУ АЕС”.

– На початку бесіди Ви сказали про профілактику захворюваності. А які профілактичні заходи здійснюються на підприємстві?

– Проведення профілактичних гігієнічних і медичних заходів має важливе значення. У ВП ЮУ АЕС на робочих місцях розміщені аптечки, забезпечено регулярне їх поповнення.

В осінньо-зимовий період на підприємстві проводиться планова вакцинація оперативного персоналу проти грипу.

Серед профілактичних заходів – планове навчання працівників підрозділів правилам надання першої допомоги постраждалим, здійснення постійного кон-тролю за організацією питного режиму на промисловому майданчику ВП ЮУ АЕС.

Персоналу, зайнятому на роботах з радіоактивними речовинами й джерела-ми іонізуючих випромінювань, надається лікувально-профілактичне харчуван-ня, певна категорія працівників підприємства забезпечується молоком.

Серед працівників станції ведеться планова санітарно-просвітницька робо-та.

– Галино Вікторівно, що являє собою система охорони здоров'я персо-налу, тепер цілком зрозуміло. Як відомо, однією з її складових є система оздоровлення. Про неї хотілося б дізнатися детальніше.

– Система оздоровлення направлена на відновлення, зміцнення й збережен-ня здоров'я персоналу, на підтримку високого рівня професійної працездатнос-ті й збереження максимального терміну активного трудового довголіття.

Щороку на оздоровлення працівників підприємства витрачаються чималі кошти, а відсоток оздоровлених працівників незмінно високий. Так, минулого року путівками в санаторії змогли скористатися 11,5% працівників підприємст-ва, у будинки відпочинку й дитячі оздоровчі табори – 36,7%, а путівки на базу відпочинку ВП ЮУ АЕС “Дружба” та в ОРК “Іскра” в загальній структурі склали 51,8%.

73,6% від усіх путівок, що були отримані з метою оздоровлення в 2009 році, придбали безпосередньо працівники ВП ЮУ АЕС; 17,2% – їх діти, решта 9,2% – дорослі члени сімей працівників підприємства та пенсіонери – колишні члени колективу атомної станції.


33

– А на яку категорію працівників зорієнтована система реабілітації? – Систему цільової реабілітації ми вважаємо одним з основних напрямів

оздоровлення персоналу. Вона також направлена на підтримку його здоров'я, але при цьому ми особливо акцентуємо увагу на збереженні працездатності й готовності працівників до професійної діяльності, що пов'язана з ухваленням рішень, які впливають на безпеку АЕС. Реабілітація проводиться на базі оздо-ровчо-реабілітаційного комплексу “Іскра” ВП ЮУ АЕС.

В основному, ця система націлена на оперативний персонал – адже він ціло-добово несе свою трудову вахту. До того ж, саме оперативники, у першу чергу, забезпечують безпечну експлуатацію енергоблоків. Велика увага приділяється персоналу, що працює в шкідливих і особливо шкідливих умовах праці. На підприємстві існує Положення “Про обов'язкову функціональну підготовку оперативного персоналу”, а спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету визначає порядок оздоровлення в ОРК “Іскра” окремих категорій пра-цівників.

Минулого року 63,7% із загального числа осіб, що отримали путівки в ОРК “Іскра”, були працівники ВП ЮУ АЕС, які оздоровлювалися відповідно до цільових програм, а 36,3% склало оздоровлення персоналу підприємства та пенсіонерів на загальних підставах.

Серед тих, хто був охоплений цільовою реабілітацією, 55,5% – це працівни-ки, зайняті в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці (за результатами періодичного медичного огляду); 43,5% – це оперативний персонал, що прохо-див функціональну підготовку в період навчання в навчально-тренувальному центрі.


34

Підтримка кваліфікації оперативного персоналу здійсню-

ється двічі на рік по два тижні – при цьому в першій поло-

вині дня проводиться підготовка на базі навчально-

тренувального центру, друга половина дня відведена для реабілітаційних заходів в ОРК “Іскра”.

Для оздоровлення й реабілітації персоналу відокремленого

підрозділу в оздоровчо-реабілітаційному комплексі створе-но всі умови. Про них розповів директор ОРК “Іскра”

Олександр Білик. Заслужений лікар України, кандидат ме-дичних наук, він очолює колектив 16 років.

– Олександре Івановичу, відомо, що про станційний профілакторій в місті знають усі – про прекрасні умови в ньому, високий професіоналізм його персоналу, хорошу культуру обслуговування. Поза сумнівом, такий авторитет напрацьовувався роками. Розкажіть, як працюється всім вам сьогодні?

– У нашому профілакторії щорічно оздоровлюються та відпочивають близь-ко півтори тисячі людей – ми надаємо персоналу станції прекрасну можливість підтримати й покращити своє здоров'я. Результат нашої роботи влаштовує і наших відвідувачів, і нас, працівників ОРК “Іскра”. Наша праця оцінена по заслузі – колектив оздоровчо-реабілітаційного комплексу атестовано на вищу категорію.

Оздоровитися в профілакторії, не виїжджаючи за межі міста, – можна сказа-ти, щасливий випадок для южноукраїнців. Річ у тому, що ми відпускаємо прак-тично всі процедури, передбачені в санаторіях-профілакторіях загального типу, хоча у нас і існують певні труднощі з постачанням (але в кого їх немає зараз?)

Протягом багатьох років у ВП ЮУ АЕС існує система щорічної двотижне-вої реабілітації оперативного персоналу, і в “Іскрі” створені для цього всі умо-ви. Ця система дозволяє продовжити активну трудову діяльність професіоналів високого рівня за рахунок лікувальних заходів, підвищення рухової активності й створення щадного режиму праці й відпочинку.

До послуг відвідувачів профілакторія – кабінети лазеротерапії, електросвіт-лолікування, ультразвукової діагностики, лікувальної фізкультури, масажу, грязелікування, близько 15 видів оздоровчих ванн. П'ять років тому була відк-рита соляна печера, де надають допомогу людям із захворюваннями органів


35


дихання. У нашому колективі працюють досвідчені фахівці-медики, а чуйність і увага до відвідувачів характеризують усіх наших працівників. Усі вони мають велике трудове навантаження – буває, окрім своїх безпосередніх обов'язків, виконують роботу з підтримки краси й порядку на території профілакторія. Ми звикли все робити спільно, тому й милує око доглянута в будь-яку пору року територія “Іскри”.

У складі профілакторія є фізкультурний корпус (ФК), який дозволяє зна-чно поліпшити роботу з оздоровлення й організації дозвілля персоналу АЕС. Одночасно в ньому можуть займатися близько 50 відвідувачів. ФК включає тенісний корт, великий ігровий і тренажерний зали, лікувальні кабінети й сау-ну. Основні відвідувачі фізкультурного корпусу – оперативний персонал, а також решта працівників відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС”. Для їх оздоровлення, підтримки хорошої фізичної форми, підвищення рухової активності створено всі умови. Поза сумнівом, заняття фізичною культурою сприяють профілактиці різних захворювань персоналу електростанції.

Для того, щоб працівники ВП ЮУ АЕС улітку могли влаштувати дозвілля своїх дітей, оздоровити їх, спільними зусиллями адміністрації і профспілкового комітету станції ось уже багато років поспіль організовуються в ОРК “Іскра” дитячі заїзди, що знову-таки позитивно позначається на загальному психологі-чному стані працівників атомної станції.

Ми хотіли б допомагати й ветеранам – колишнім працівникам ВП ЮУ АЕС, у тому числі й тим, хто не в змозі обслужити себе. У нашому регіоні немає установи, що надає безпорадним літнім людям такі послуги. Підготовча робота з формування умов для утримання літніх людей, що потребують допомоги, уже почалася в нашому профілакторії.

Отже, турбот у нашого колективу вистачає. Але робота завжди в радість, якщо ти працюєш у колективі однодумців.


36

обов’язані відповідати за все

Коротке досьє співрозмовника : Леонід ЛАШЕВИЧ, головний інспектор ЮУ АЕС. У трудовій книжці зазначено єдине місце роботи – Южно-Українська атомна станція. Інші записи – східці кар'єрного зростання. Не вірить у долю. Але випадкового знайомства та декількох годин у студентському гуртожитку вистачило, щоб на жит-тєвому старті змінити вибір майбутньої професії й жодного разу про це не пошкодувати. Не надто зрадів, коли син обрав батьківський шлях, бо роботу атомника вважає нелегкою, а дітей зазвичай жаліють біль-ше, ніж себе. Та сьогодні пишається успіхами сина. Переконаний, що з психологією інспектора необхідно народи-тися. Однак, відпрацювавши 28 років на виробництві, погодив-ся обійняти посаду головного інспектора АЕС. Основним робочим терміном у словнику атомника, на його думку, є безпека. Впевнений, що без неї все інше не має значен-ня – занадто дорога ціна помилки, промаху, халатності.

- Леоніде Федоровичу, з чого складається робочий день головного ін-

спектора атомної станції? Вас дуже складно застати в робочому кабінеті. - Чесно кажучи, я волів би проводити в ньому ще менше часу, але, на

жаль, – оперативки, засідання, наради таки "пригвинчують" періодично до ро-бочого столу. Суть нашої служби сформульовано в її назві – це нагляд: за на-дійною та безпечною роботою енергоустановок, у т.ч. веденням технологічних процесів, технічним станом устаткування, виробничих будівель і споруд, за безпечною експлуатацією вантажопідйомних механізмів, дотриманням вимог природоохоронного законодавства, норм радіаційної, ядерної, пожежної безпе-ки, правил охорони праці. Хочу підкреслити, що за цим лаконічним перелі-ком – щоденна й щогодинна робота майже сотні людей, без перебільшення сказати, відповідальних за все.

Немає такої дільниці і такого напрямку діяльності нашого великого енерго-комплексу, які ми за родом своєї служби не мали б контролювати. Якщо десь у


37

якомусь підрозділі допущено порушення, нехай і незначне, й таке, що не спри-чинило серйозних наслідків, винен не лише працівник, що зробив помилку, а й служба нагляду. Бо вчасно не виявила передумови та не запобігла подальшому розвитку подій.

Тож, думаю, зрозуміло, що з кабінетних стін багато не наконтролюєш і не нананаглядаєш. Тому головною й основною для нас є "робота в полі" – щоден-ні обходи, планові та тематичні перевірки, Дні безпеки, Дні і місячники охоро-ни праці.

- Посаду головного інспектора введено на вітчизняних атомних станці-ях відносно недавно – в 2005 році. На Южно-Українській – Ви перший і доки беззмінний.

- Так, 5 років тому я круто змінив своє життя, перейшовши з виробництва на інспекторську роботу. Досі не знаю, чи правильно вчинив. Та думаю про це рідко - ніколи. Згідно з законодавством, пряму відповідальність за дотримання "духу й букви закону" на підприємстві несе генеральний директор. Я – у його


Леонід ЛАШЕВИЧ, головний інспектор ЮУ АЕС

38

прямому підпорядкуванні і виконую функції координатора діяльності підрозді-лів станції в царині нагляду.

У нашій структурі – велика служба відомчого нагляду, у складі якої – 4 ін-спекторські групи, відділи геодезії, охорони довкілля та пожежної безпеки, а також відділ охорони праці. До речі, наш інспекторський склад у групах нагля-ду – це колишні фахівці з досвідом роботи на діючому устаткуванні, що прой-шли школу експлуатації та ремонту. Зазвичай, перехід у службу нагляду даєть-ся нелегко – доводиться серйозно перебудовувати себе. Але, з іншого боку, людині, що до тонкощів розуміється на тому чи іншому процесі, має авторитет у виробничників, не лише значно простіше виявити недоліки в роботі чи веден-ні документації та вказати колишнім колегам на моменти, де у них, як-то ка-жуть, "око замилилося", а й порадити, як привести все у відповідність до вста-новлених чи оновлених вимог. Адже наше головне завдання – не покарати (хоч при потребі робимо й це), а не допустити розвитку виявленого недоліку в сер-йозний дефект або порушення. Атмосфера порозуміння та довіри у нашій ро-боті – одна з найважливіших складових.

- Ви плавно підвели розмову до наступного запитання – про ефектив-ність відомчої наглядової служби. Загальновідомо, що атомну станцію пе-ріодично інспектують і контролюють дуже багато усіляких "зовнішніх" комісій. Навіщо підприємству знадобилася внутрішня інспекція?

- У Вашому запитанні я б відразу виділив слово "періодично". І хоч ці зов-нішні, як Ви їх назвали, комісії з’являються у нас досить часто, характер їх дія-льності все ж таки епізодичний. Головна відмінність нашої роботи в тому, що вона - постійна. Тому я вважаю, що наш внутрішній контроль жорсткіший і, можливо, навіть ефективніший. Для нас немає дрібниць. У наглядовій службі АЕС – інспектори, екологи, інженери-фізики, інженери-хіміки, метеорологи, геодезисти, гідрологи, фахівці промсанлабораторії. Ми контролюємо роботу підрозділів за всіма видами безпеки – ядерної, радіаційної, пожежної, техніч-ної, екологічної та з охорони праці. І робимо це, ще раз підкреслю, на постійній основі. Впродовж місяця – щоденні обходи цехів і дільниць, десятки планових і тематичних перевірок, я не кажу вже про відбір проб, лабораторні аналізи та виміри. Тільки один наш відділ охорони навколишнього середовища щорічно проводить близько 100 тисяч різних хімічних досліджень. Ні санстанції, ні зов-нішні акредитовані лабораторії ніколи не виконували такого обсягу роботи на одній вузькій ділянці і не зможуть цього зробити. До речі, результати аналізів наших фахівців-екологів свідчать – підприємство працює у рамках українсько-


39

го природоохоронного законодавства, його вплив на екологію мінімально допу-стимий та регламентований. Але справа, врешті-решт, не в кількісних показниках. Хоч і вони багато про що свідчать. По-чинаючи з 2004 року, на АЕС відсутня тенденція до зростання числа порушень у роботі – шість років поспіль щорічно фіксується по 5 порушень. Проте ми вва-жаємо, що це все ж таки багато, і продо-вжуємо наполегливо працювати над зменшенням їх кількості. Якщо нам вда-сться знизити її до 3 на рік, ми вийдемо на рівень кращих світових показників. При цьому вже сьогодні визнано відпові-дність наших енергоблоків світовим ста-ндартам безпеки. У 2009 році на станції пройшло 7 місій найвпливовішого у світі контролюючого органу в області ядерної безпеки – Міжнародного агентства з атомної енергії. Експерти МАГАТЕ де-тально проінспектували проектну й екс-п л у а т а ц і й н у б е з п е к у т р ь о х "мільйонників" АЕС, процес поводження з радіоактивними відходами та програму зняття блоків з експлуатації. Команди всіх семи місій дійшли єдиної думки – южно-українські енергоблоки відповіда-ють міжнародним вимогам з ядерної

безпеки. Підтвердила їхні висновки й партнерська перевірка Всесвітньої асоці-ації операторів АЕС, що відбулася в квітні цього року.

- Назвіть основні відомства, що регулярно перевіряють Южно-Український енергокомплекс.

- Робота з комісіями – ще один пласт діяльності нашої служби. Ми готуємо всі необхідні документи до приїзду інспекторів, супроводжуємо їх у ході робо- ти, розробляємо та впроваджуємо коригуючі заходи за результатами перевірок.


Організації, що контролюють діяльність ВП ЮУ АЕС

Міжнародні:

- МАГАТЕ

- ВАО АЕС (партнерські перевірки)

Державні:

- Державний комітет ядерного регулюван-ня України (ДКЯРУ)

- Державна інспекція з експлуатації елект-ричних станцій та мереж

- Державний комітет України з промисло-вої безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд)

- Держдепартамент з пожежної безпеки МНС України

- Держуправління МНС України в Микола-ївській області

- Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області

- Державна екологічна інспекція в Микола-ївській області

- Обласна санітарно-епідеміологічна служ-ба

- Миколаївське регіональне управління вод-них ресурсів

- Держуправління України з питань техні-чного регулювання та споживчої політики (Міжрегіональний центр стандартизації,

40


Я не можу сказати – головним, тому що немає другорядних органів нагляду, та все ж основним контролером для нас є Державний комітет ядерного регу-лювання України. Про це свідчить хоч би той факт, що на майданчику АЕС присутня постійнодіюча інспекція ДКЯРУ з 6 осіб. Для виконання своїх обов'я-зків вони мають право цілодобового доступу на будь-який об'єкт станції. Жо-ден документ, жодне рішення в області ядерної та радіаційної безпеки не прий-маються без узгодження з інспекцією. Крім того, раз на рік станцію відвідує окрема комісія Головної Державної інспекції Державного комітету ядерного регулювання. Мета така ж – перевірка дотримання норм і правил ядерної та радіаційної безпеки.

Серед інших контролерів – Держгірпромнагляд (питання охорони праці, експлуатації обладнання та виконання робіт підвищеної небезпеки), Держінс-пекція з експлуатації електричних станцій і мереж, Держдепартамент пожежної безпеки (окрім систематичного цілодобового нагляду інспекторами двох поже-жних частин, що охороняють ЮУ АЕС і каскад ГЕС-ГАЭС), обласна Державна екологічна інспекція, Міжрегіональний центр стандартизації, метрології, сер-тифікації тощо. Практично щороку (деякі раз на два роки) комісії цих відомств працюють у ВП ЮУ АЕС від одного до трьох тижнів. У їх складі – від 3-5 до 20 інспекторів.

Не слід скидати з рахунку й численні комісії експлуатуючої організації - Національної компанії "Енергоатом", відокремленим підрозділом якої є Южно-Украинський енергетичний комплекс. Дирекція НАЕК інспектує нас щодо культури безпеки, готовності до роботи в осінньо-зимовий період, охорони праці та пожежної безпеки, стану експлуатації, роботи з персоналом, аналізу надійності устаткування, аварійної готовності – практично за всіма напрямка-ми діяльності підприємства.

- Якщо підрахувати, виходить що кожного року на об'єктах енергоком-плексу працює більше 100 інспекторів різних відомств. І перевіряється підприємство в загальній сукупності впродовж 6 місяців щороку. Якщо додати до цього невсипущий контроль відомчого нагляду, можна дійти висновку, що у відокремленому підрозділі "Южно-Українська АЕС" діє жорстка диктатура норм, правил, стандартів і законодавчих актів.

- Так. Бо всі ті нормативні акти, яких ми суворо дотримуємося, прийняті та введені для досягнення єдиної головної мети – надійної та безпечної роботи трьох складових нашого енергокомплексу : Южно-Української АЕС, Олександ-рівскої ГЭС і Ташлицької ГАЕС.


41

ереробка радіоактивних відходів: упроваджені технології та нові підходи

Для забезпечення потреб в електричній енергії багато дер-жав, зокрема Україна, узяли курс на активний розвиток ядерної енергетики. У нашій країні діють чотири атомні електростанції, на яких експлуатуються 15 енергоблоків, що оснащені водо-водяними енергетичними реакторами загальною встановленою електричною потужністю 13,835 ГВт. У найближчій перспективі – зведення двох енергоблоків на Хмельницькій АЕС. Учені багатьох світових держав визнали: на сьогоднішній день не існує розумної та економічно обгрунтованої альте-рнативи атомній енергетиці – на даному етапі безперечна її перевага перед іншими джерелами електроенергії. На відміну від теплових, атомні станції, що працюють у нор-мальному режимі, не забруднюють навколишнє середови-ще й не сприяють викидам вуглекислого газу, а значить, і глобальному потеплінню. Але, не дивлячись на очевидні плюси атомної енергетики при нормальній, безаварійній роботі блоків, не можна забу-вати про проблеми, пов'язані з виробництвом електроенер-гії на АЕС. Одна з них – утворення радіоактивних відходів (РАВ). Про те, як на атомній станції поводяться з РАВ, піде роз-мова з начальником цеху переробки радіоактивних відходів відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” Леонідом Терещенком.

– Леоніде Івановичу, тема РАВ актуальна не тільки серед фахівців-

атомників, вона цікавить і пересічних громадян. У чому суть основних проблем, пов'язаних із радіоактивними відходами?

– На превеликий жаль, на тлі геополітичних процесів (я маю на увазі розпад СРСР, процес становлення України як держави, формування й вдосконалення власної науково-технічної бази) одна з найважливіших складових атомної ене-


42

ргетики – поводження з РАВ – тривалий час знаходилася “в тіні”. Проте, варто відзначити, що основоположні Державні акти, що регламентують поводження з РАВ, прийняті ще в 1995р. Це Закони України "Про поводження з радіоакти-вними відходами" та "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку".

На даний момент спостерігається значне «потепління» у вирішенні проблем поводження з РАВ. На всіх АЕС відповідно до вимог нормативних документів розроблені та введені в дію програми мінімізації радіоактивних відходів. Усі заходи, передбачені програмами, є однією з умов ліцензій на експлуатацію енергоблоків, і їх реалізація контролюється Державним комітетом ядерного регулювання України.

На рівні держави протягом останніх шести років зроблено істотний прорив у галузі поводження з РАВ. У рамках проекту TACIS (завдяки міжнародній програмі технічної допомоги європейського співтовариства TACIS реалізовано достатньо велику кількість проектів у галузі ядерної енергетики) розроблено національну стратегію й концепцію з поводження з РАВ в Україні, включаючи стратегію з поводження з радіоактивними відходами в ДП НАЕК «Енергоатом». Законом України від 17.09.2009р. затверджена “Загальнодержавна цільова екологічна програма поводження з радіоактивними відходами”. У серпні 2009 р. введено в дію “План заходів ДП НАЕК “Енергоатом” щодо реалізації державної політики в сфері поводжен-ня з РАВ на етапі підготовки та передачі їх у власність держави”. У рамках згаданого “Плану заходів…” ведуться роботи з удосконалення нормативно-правової бази, розробки та впровадження єдиного контейнерного парку, зі створення потужностей для виробництва контейнерів, з підготовки до реаліза-ції другої черги підприємства “Вектор”, на якому передбачається проводити поховання РАВ з атомних станцій.

Але при цьому існує й дуже велика “ложка дьогтю”. Відповідно до статті 33 Закону України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, ви-трати, пов'язані з реалізацією загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами, повинні бути включені до тарифу на виробництво електроенергії ДП НАЕК “Енергоатом”. Поки ж даний захід не реалізовано, у зв'язку з чим грошей на повну реалізацію всіх програм в енерго-компанії немає.

– Основні проблеми озвучені. Але, щоб читачеві уявити собі реальне поло-ження справ, треба знати, що таке радіоактивні відходи. Розкажіть, Леоніде Івановичу, у першу чергу, про це. Взаємопозв'язане з цим і інше питання: як вони утворюються, переробляються й зберігаються?


43

– У Законі України "Про поводження з радіоактивними відходами" сформу-льовано, що “радіоактивні відходи – це матеріальні об'єкти та субстанції, ак-тивність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об'єктів і субс-танцій не передбачається”.

За видами РАВ підрозділяють на тверді й рідкі. За активністю – на низь-коактивні, середньоактивні й високоактивні.

На всіх атомних станціях передбачаються обов'язковий збір усіх радіоа-ктивних речовин, безперервний контроль їх виду й активності, переробка, ізо-ляція від навколишнього середовища, зберігання в спеціально обладнаних схо-вищах.

Тверді РАВ – це предмети й деталі, вилучені з активної зони реактора (стержні вигоряючого поглинача, поглинаючі стержні системи управління й захисту реактора; термопари системи внутрішньореакторного контролю; дат-чики контролю нейтронного випромінювання); теплоізоляція (ізолювальні ма-ти, мінеральна вата, склотканина); металеві відходи, деталі устаткування й ме-ханізмів після ремонту обладнання, що працює з радіоактивними середовища-ми; металева стружка, яка утворюється при механічній обробці вузлів і деталей устаткування, що стикається з радіоактивними середовищами. До твердих РАВ відносяться також будівельні відходи, що утворилися під час реконструкції та ремонту приміщень зони суворого режиму; аерозольні та йодні фільтри; гумо-технічні вироби, вироби з пластмаси, кабельна продукція; інструмент, присто-сування й прилади, які стали непридатними і не підлягають подальшому вико-ристанню; дерев'яні підкладки, настили будівельних лісів і тара; спецодяг, спецбілизна, спецвзуття, пластикатові та інші засоби індивідуального захисту; поліетиленова плівка, мотлох, папір тощо.

Рідкі РАВ – це шлами, відпрацьовані фільтруючі матеріали (іонообмінні смоли, активоване вугілля) й кубовий залишок (висококонцентрований розчин солей, що утворюється в результаті переробки на випарних апаратах трапних вод, які включають в себе неорганізовані протікання реакторного відділення та спецкорпусу; води дезактивації приміщень, обладнання, трубопроводів, арма-тури, а також води спецпралень душових, регенераційні розчини фільтрів спец-водоочистки).

Варто відзначити, що в результаті реалізації заходів, окреслених “Програмою мінімізації РАВ у ВП ЮУ АЕС”, протягом останніх 10 років утво-рення твердих радіоактивних відходів (ТРВ) скоротилося в 3 рази, рідких (РРВ) – у 8 разів.


44

Поводження з твердими радіоактивними відходами відбувається за встанов-леною схемою, яка включає в себе збір відходів у місцях їх утворення, оброб-ку, транспортування, контроль радіаційних характеристик, завантаження в схо-вище та контрольоване зберігання.

Існуюча схема поводження з низькоактивними ТРВ передбачає наступну обробку:

- метал після збору проходить фрагментацію й пакування фрагментів у кліті об'ємом один кубічний метр;

- ТРВ, які не підлягають обробці, пакуються в контейнери (бочки) об'ємом 200 л, які потім уміщуються в кліті;

- ТРВ, що пресуються, проходять спочатку підпресування й пакуються в бочки об'ємом 170 л, а потім пресуються зусиллям 200 т; брикети пакуються в кліті об'ємом один кубічний метр;

- ТРВ, що спалюються, піддаються пресуванню зусиллям 200 т, пакуються в поліетиленовий рукав; потім брикети вміщуються в кліті об'ємом один кубіч-ний метр;

- фільтри після їх збору проходять контроль радіаційних характеристик і завантажуються в сховища.

Схема поводження з середньо- й високоактивними ТРВ передбачає їх збір, контроль радіаційних характеристик, завантаження в сховище та контрольова-не зберігання.

Існує й своя схема поводження з рідкими радіоактивними відходами. Трапні води й води спецпралень переробляються, здійснюється контроль

радіаційних характеристик і хімічного складу кубового залишку, злив в ємнос-ті сховищ і контрольоване зберігання. Відпрацьовані фільтруючі матеріали проходять гідровивантаження в ємності сховищ, потім відбувається контро-льоване зберігання.

Для зберігання всіх видів РАВ у складі АЕС проектом передбачені відпові-дні споруди.

Сховища ТРВ виконані зі збірного й монолітного залізобетону з функцією біозахисту. Сховища спалюваних ТРВ обладнані системою автоматичної поже-жної сигналізації та газовим пожежогасінням. Ємності для зберігання РРВ об-ладнані системою вимірювання рівня та контролю температури. Самі ємності встановлені в залізобетонних біозахисних спорудах. З метою попередження виходу РРВ за межі приміщень ємностей самі приміщення облицьовані неіржа-віючою листовою сталлю й обладнані системою контролю протікань. Сховища відносяться до систем, важливих для безпеки. Конструкція сховищ розрахова-


45


на на проходження землетрусу силою шість балів. У рамках програми з підготовки до подовження експлуатації енергоблоків

протягом 2006 - 2008рр. силами Державного науково-інженерного центру сис-т е м к о н т р о лю й а в а р і й н о г о р е а г у в а н н я с п і л ь н о з ТОВ “Техенергокомплект” (м. Київ) проведено аналіз достатності сховищ РАВ для роботи енергоблоків у надпроектний термін. У результаті встановле-но, що існуючих сховищ достатньо для роботи станції на період до 2027р.

Таким чином, для забезпечення безпечної роботи АЕС необхідно інтенсифі-кувати виконання всіх заходів, передбачених “Програмою мінімізації…”. Тре-ба реалізувати найважливіші з них – створити:

комплекс переробки РРВ (глибоке упарювання кубового залишку до стану сольового плаву з щільністю 1,8 – 2,1 т/м3) ;

комплекс переробки ТРВ (установка сортування, сушарка, суперпрес зу-силлям 2000 т, система вимірювання радіаційних характеристик упаковок з переробленими відходами);

систему вилучення неперероблених ТРВ із сховищ; систему вилучення й переробки шламів і твердих відкладень з ємностей

сховища рідких відходів і спецводоочистки; систему дезактивації металевих ТРВ. Впровадження всіх згаданих технологій дозволить не тільки підтримувати

працездатність АЕС, але й проводити роботи зі зняття енергоблоків з експлуа-тації.

– Леоніде Івановичу, чи впроваджуються на Южно-Українській АЕС нові технології переробки РАВ?

– Сьогодні говорити про впровадження нових технологій поки що зарано. Є першочергові плани, визначені програмами, що діють. На рівні науково-дослідної та дослідно-конструкторської роботи ведуться випробування різно-манітних сорбентів для іоноселективної очистки РРВ (очищення від радіоізо-топів). Це наносорбенти на основі кальцитів, сорбенти типу “Фоліокс” на осно-ві лігніну тощо. У тісній співпраці роботи проводяться зі співробітниками Се-вастопольського національного університету ядерної енергії і промисловості та відокремленого підрозділу “Науково-технічний центр” (ДП НАЕК “Енерго-атом”). Результати обнадійливі, але, повторюся, це поки що лише результати досліджень. Для впровадження технології ще знадобиться пройти шлях від техніко-економічного обгрунтування до проектування, а потім – отримання дозволу на реалізацію проекту і, власне, його впровадження.


46

ід третього знаку після коми

- Чи знаєте ви, що без радіації не було б життя на Землі - у тому вигляді, в якому воно існує зараз? - Скільки Бекерелів* ви з'їдаєте за обідом разом з порцією картоплі та склянкою молока? - Яку дозу радіації дарує вам щорік ваш рідний будинок? Дочитайте до кінця і ви дізнаєтеся про це та багато іншого.

Тих, хто впевнений, що радіація – це плід нерозважливої техногенної циві-лізації чи жахливе інопланетне “щось”, яке невидимо проникає у все живе та обплутує його смертельним павутинням, учені розчаровують. Для планети Зе-мля, що виплекала людство, радіоактивність – один з невід'ємних і головних елементів світобудови. Наша біосфера стала такою під безпосереднім впливом радіації. Експериментальним шляхом давно доведено, що ріст рослин і їх вро-жайність у разі відсутності природного радіаційного фону істотно знижуються. Рослинний світ не просто адаптувався до природної радіоактивності ґрунту, вона – необхідний чинник нормального розвитку земної флори.

Правда, визначати присутність пос-тійнодіючого випромінювання, вимірювати його рівень і викорис-товувати радіоактивні властивості речовин люди навчилися трохи більше 100 років тому. За цей час з допомогою спеціальної науки – ядерної геофізики – вдалося визна-чити, що на планеті дуже багато природних джерел радіоактивності. На 1 тонну породи земної кори до-водиться 2,5-3 грами урану, 10-13 грам торію, до 3 міліграм радіоак-тивного калію. Додайте до цього

переліку радій, радон, актиній, протактиній, полоній, свинець, рубідій, цирко-ній, лантан, вісмут і ін. Періоди їх напіврозпадів коливаються від декількох діб до десятків мільярдів років. І все це безмежжя радіоактивних ядер невпинно розпадається, викидаючи альфа- і бета-частки, випускаючи гамма-кванти.


Це цікаво:

основний гамма-фон над планетою створюється при розпаді радіоактивного калію та дочірніх про-дуктів радію і торію. Той же калій майже на 90%

визначає природну радіоактивність тварин;

природна радіоактивність чоловіків і жінок різна – пояснення цьому факту очевидне: м'які та щільні тканини у них мають неоднакову структуру, по-різному поглинають і накопичують ізотопи;

хлібопродукти мають більшу радіоактивність, ніж, наприклад, молоко, фрукти та овочі. Отже, на над-ходження радіоактивності до людського тіла впли-

ває навіть дієта.

47

Усі ми, від народження знаходячись у природному радіаційному полі, пос-тійно отримуємо певну дозу радіації. Її величина складається з безлічі чинни-ків. У першу чергу, вона залежить від місця проживання. Наприклад, у Мико-лаївській області рівні гамма-фону місцевості коливаються від 12 мікрорент-ген** на годину в м. Миколаєві до 16 мікрорентген на годину в смт Арбузинці. У районі розташування Южно-Української АЕС природний фон, заміряний до пуску станції, складав від 11 до 22 мікрорентген на годину. Після 28 років екс-плуатації АЕС він залишається на тих же показниках, що саме по собі – найва-гоміше підтвердження відсутності участі атомної станції у формуванні гамма-фону прилеглої території, а отже, її мінімального впливу на радіологічну скла-дову екології регіону. При цьому в 30-кілометровій зоні навколо АЕС фонові значення також неоднорідні. Так, у районі села Булацелове Арбузинського ра-йону вони піднімаються до декількох сотень мікрорентген на годину. Відразу підкреслимо: це ніяк не пов'язано з сусідством АЕС. Такий високий природний гамма-фон обумовлений у даній місцевості виходами на поверхню корінних гранітних порід.

Ті, хто хоч трохи цікавився питаннями радіоактивності, не здивуються на-ступній інформації: доза зовнішнього опромінення людини залежить і від бу-динку, в якому він мешкає. Якщо будинок дерев'яний, то за рік скарбничка вашої “особистої дози” поповниться на 0,01 мілізіверта***, якщо цегляний – на 0,1 мілізіверта, бетонний, – на 0,5 мілізіверта. Порівняйте: річна доза, яку отри-мує місцеве населення за рахунок сусідства з АЕС (проживання у 30-кілометровій зоні), – від 0,005 до 0,02 мілізіверта. І ще раз порівняйте: ті ж 0,02 мілізіверта за 12 місяців вам забезпечить наручний годинник з підсвічу-ванням.

Проте невірно вважати, що ми в даному процесі виступаємо лише в ролі пасивних опромінюваних. З кожним вдихом, ковтком води чи їжі людина наси-чує організм певною кількістю ізотопів, здатних до радіоактивного розпаду. Тому джерела радіації знаходяться не лише ззовні, а й усередині кожного з нас. Отже, усі ми трохи радіоактивні.

Думаємо, для жителів Миколаївщини питання про роль Южно-Української АЕС у формуванні цієї радіоактивності далеко не пусте. У народі з цього при-воду існують найрізноманітніші версії. Ми ж пропонуємо звернутися до сухої, проте дуже точної мови цифр.


48

Приведені дані (джерело – місячний звіт лабораторії зовнішньої дозиметрії (ЛЗД) цеху радіаційної безпеки ЮУ АЕС) свідчать, що згідно з результатами аналізів проб атмосферного повітря вміст основних біологічно активних радіо-нуклідів – цезію-137, цезію-134 та стронцію-90 сьогодні істотно нижчий, ніж до пуску АЕС. Фахівці ЛЗД пояснюють це вдосконаленням методик вимірю-вання та, головне, модернізацією приладового парку, що відбулися за минулий майже 30-річний період. Простіше кажучи, сьогоднішні прилади здатні вико-нувати значно точніші вимірювання.

Та головне, за допомогою таблиці виразно простежується: вміст радіонуклі-дів у атмосферному повітрі в районі розташування атомної станції у мільйони разів нижчий від допустимих норм. А фахівці АЕС додають: ці значення насті-льки малі – як бачите, вони починаються з третього знаку після коми, - що для їх визначення доводиться використовувати спеціальні установки з примусовим прокачуванням повітря.

Приблизно така ж ситуація складається і з вмістом радіонуклідів у воді Пів-денного Бугу та водойми-охолоджувача АЕС. Дійсні свідчення вимірювальних приладів на 3-6 порядків нижчі від допустимих нормами радіаційної безпеки України.

А що ж з продуктами, які ми споживаємо? Адже виходячи з вищесказаного, кількість, якість (у даному випадку мається на увазі насичення радіоактивними нуклідами) та навіть перелік продуктів, які ми щодня з'їдаємо, впливають на формування річної дози опромінення людини. Щоб повніше відповісти на це запитання, ми звернулися за допомогою до радіологічної лабораторії обласної


Виміряні концентрації радіонуклідів у атмосферному повітрі в серпні 2010 р., мкБк/л

Цезій-137 Цезій-134 Стронцій-

90

На проммайданчику ЮУ АЕС 0,00125 0,00105 0,0015

м. Южноукраїнськ (3,5 км від ЮУ АЕС) 0,0012 0,0011 0,0012

Контрольний пост в с. Рябоконеве 0,0012 0,00105 -

До пуску АЕС 1,460 не вимірю-

вався 0,970

Гранично допустима концентрація згідно НРБУ-97 (Норми радіаційної безпеки України, 1997 р.)

800,0 1000,0 200,0

49

санепідстанції. Завдяки наданій інформації, ви маєте змогу порівняти показни-ки вмісту радіонуклідів у харчових продуктах, відібраних в різних населених пунктах Миколаївщини.

Просимо звернути увагу, що частина з них – місто Первомайськ, смт Костя-нтинівка (Арбузинський р-н) і село Воронівка (Вознесенський р-н) – знахо-дяться в 30-кілометровій зоні АЕС (відстань від станції - 30 км, 20 км і 6 км відповідно). Решта – м. Миколаїв і смт Снігурівка - на значній відстані від неї: 100 км і 140 км.

Показники облСЕС чітко демонструють: відстань від ЮУ АЕС ніяк не впливає на вміст стронцію-90 і цезію-137 у перелічених продуктах, що вкотре підтверджує відсутність її радіаційного впливу. Різницю питомої активності до пуску АЕС і в останнє десятиліття (5 з 7 вимірів – у бік зменшення) фахівці обласної СЕС пояснюють тією ж причиною – вдосконаленням приладового парку.

Нам залишається лише підбити підсумки. Ними можуть послужити показ-ники доз зовнішнього опромінення населення. Радіологічна лабораторія облас-ної санепідстанції отримує їх шляхом вибіркового дозиметричного контролю накопичувальних річних індивідуальних доз у різних районах області.

Як бачимо, індивідуальні річні дози також жодним чином не пов'язані з віддаленням від АЕС. Усі вони знаходяться в межах 1 мілізіверта (піврічні – 0,4 мілізіверта). Згідно з розрахунками Міжнародної комісії з радіологічного

Вміст радіонуклідів у водоймах в серпні 2010 р., Бк/л

Тритій Цезій-137 Цезій-134 Стронцій-90

р. Південний Буг до АЕС (с.Олексіївка) 15,0 0,019 0,0047 0,034

р. Південний Буг після АЕС (с.Бузьке ) 20,0 0,008 0,007 0,026

Ташлицьке водосховище (став-охолоджувач ЮУ АЕС)

167,0 0,0085 0,0065 0,030

р. Південний Буг не вимі-рювався

0,007 не вимі-рювався

0,019

Ташлицький став-охолоджувач

не вимі-рювався

0,011 не вимі-рювався

0,007

Гранично допустима концентра-ція згідно НРБУ-97 для питної води

30000,00 100,00 70,00 10,00

До пуску АЕС:


50

захисту, що працює під егідою ООН, безпечною для населення вважається до-за, що не перевищує 2 мілізіверта на рік. Для порівняння пропонуємо вам ще два показники: сьогодні індивідуальний середньорічний дозовий показник для населення Землі в цілому (6 млрд. людей) – 2,4 мілізіверта, для жителів проми-слово розвинених країн (1 млрд. людей) – 3,6 мілізіверт.

Отже, ніхто не заперечує, що відкриття радіоактивних властивостей матерії безповоротно змінило нашу цивілізацію. Вдавати, що радіації не існує немож-ливо, як неможливо уникнути впливу земного природного середовища та кос-


Найменування продукту

Питома активність, Бк/кг(л)

Стронцій-90 Цезій-137

до пуску АЕС 2000-2009рр. до пуску АЕС 2000-2009рр.

Молоко

Костянтинівка 0,04 <0,1 0,1 <0,3

Воронівка <0,1 <0,3

Первомайськ <0,1 <0,3

Миколаїв <0,1 <0,3

Снігурівка <0,1 <0,3

Картопля






Капуста






Пшениця





Місце відбору проб

51

мосу. Ми живемо в атомному віці. І від нас залежить – стане він віком високо-го розвитку чи самознищення. Южно-українські атомники повною мірою усві-домлюють свою відповідальність. Тому найголовнішим своїм завданням вва-жають забезпечення надійної та безпечної роботи свого підприємства.

*Рентген (Р) – одиниця вимірювання експозиційної дози випромінювання. 1

Р відповідає дозі гамма-випромінювання, при якій в 1 см3 повітря утворюється 2х109 пар іонів.

**Бекерель (Бк) – одиниця вимірювання активності. Бекерель визначається як активність такої кількості речовини, у якій, в середньому, за одну секунду відбувається один радіоактивний розпад.

***Зіверт (Зв) — одиниця вимірювання еквівалентної дози іонізуючого ви-промінювання. Один Зіверт відповідає поглиненій дозі 1 Дж/кг (для рентгенів-ського, γ і β-випромінювань).

Дякуємо Миколаївській обласній санітарно-епідеміологічній службі за на-

дану інформацію. Галина Медвінська

Район

2008 р. 2009 р. 1 півріччя

2010 р.

Арбузинський, 30-км зона 0,97 1,07 0,41

мЗв/рік

Вознесенський,30-км зона 0,93 0,74 0,32

Новоодеський, 60 км від АЕС 0,94 0,93 0,40

Первомайський, 30-км зона 1,1 1,02 0,37


52

ашлицька ГАЕС: пішов у минуле час невизначеності

У липні виповнилося три роки, як другий гідроагрегат Таш-лицької ГАЕС видав свої перші кіловати. З грудня 2006 р. – початку експлуатації ТГАЕС – агрегати гідроакумулюючої станції працювали в стабільному режимі відповідно до макетів. Не дивлячись на це, у частини наших громадян іноді виникають нові хвилювання, пов'язані з роботою ГАЕС. Чимало питань було після аварії на найбільшій ро-сійській гідроелектростанції – Саяно-Шушенській, що трапилася в серпні минулого року. Тепер ось у київських колах знов з'являються думки про недоцільність добудови Ташлицької ГАЕС. Щоб прояснити ситуацію з сумнівами й побоюваннями, цілком природним було звернутися до начальника управлін-ня капітального будівництва ВП “Южно-Українська АЕС” Павла Вірича й головного інженера каскаду ГЕС-ГАЕС Сергія Музиченка.

– Павле Михайловичу, почнемо з приємного. Наскільки відомо, Кабіне-

том Міністрів України вирішено питання про фінансування будівництва ТГАЕС. Є привід порадіти?

– Дійсно, Ташлицька ГАЕС внесена до переліку енергетичних об'єктів пер-шочергового значення, спорудження й реконструкція яких у 2010 році здійс-нюватимуться за кошти спеціального фонду державного бюджету. На добудову гідроакумулюючої станції буде спрямовано 265 млн. грн. – відповідне рішення ухвалене 14 липня урядом країни. Ці гроші підуть на завершення будівництва третього гідроагрегату станції, тобто її другої черги.

Більш ніж 100 млн. грн. з виділеної суми передбачається спрямувати на авансування контрактів з постачання основного електротехнічного обладнання – блочного трансформатора, системи управління гідрогенератором, електрич-ного устаткування генераторної схеми. Термін виготовлення цього обладнання – від 8 до 12 місяців, тому зрозуміло, що воно може надійти на ТГАЕС у сере-дині наступного року, а пуск 3-го гідроагрегату планується здійснити в кінці


53

2011 р., відповідно до скоординованого графіка введення в експлуатацію дру-гої черги Ташлицької ГАЕС.

Близько 85 млн. грн. з коштів спецфонду, що надійдуть, буде витрачено на оплату вже виготовленого обладнання й виконаних робіт.

Крім того, будуть продовжені будівельні й монтажні роботи в машинному залі гідроакумулюючої станції, у підземному комплексі й на інших ділянках.

На вирішення соціально-екологічних проблем територій, прилеглих до зони будівництва ТГАЕС, управлінню капітального будівництва облдержадмініст-рації планується спрямувати близько 16 млн. грн. До речі, на ці цілі в період з 2001 р. по теперішній час витрачено понад 135 млн. грн. Як відомо, 10 % від надходжень іде на реалізацію регіональних соціально-екологічних програм в шести районах Миколаївської області, розташованих у зоні впливу гідроакуму-люючої станції. А це 89 населених пунктів, де мешкає 79 тис. населення.

– Павле Михайловичу, виділення Кабміном коштів на добудову Таш-лицької ГАЕС для деяких експертів у Києві стало черговим подразником – знову лунають їх голоси щодо недоцільності добудови гідроакумулюючої станції. З’являються думки про те, що станція екологічно небезпечна й економічно недоцільна, а користь для енергетики сумнівна. Стверджуєть-ся, що ТГАЕС була побудована з порушеннями національного й міжнарод-ного законодавства, зокрема, Водного кодексу – під загрозою опинилися багато видів цінних риб.

– У котрий раз хочу відзначити: сучасний проект Ташлицької ГАЕС прой-шов усі передбачені законодавством України експертизи. У період 1998-2000 рр. здійснювалася Комплексна державна експертиза уточненого проекту ТГАЕС – незалежно п'ятьма державними експертними органами. У результаті була підтверджена доцільність будівництва станції.

Добудова та введення в експлуатацію першого пускового комплексу гідроа-кумулюючої станції були регламентовані розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.06.2002 і Указом Президента країни «Про стан енергетичної безпеки України й основні принципи державної політики у сфері її забезпечен-ня”.

Під час реалізації проекту ТГАЕС виконуються всі вимоги природоохорон-ного законодавства. Низка природоохоронних, захисних і компенсаційних за-ходів дозволяє звести до мінімуму той негативний вплив, який може чинити будівництво ТГАЕС на природу. Хочу сказати, що зацікавленість у реалізації


54

найбільш ефективних кроків з її захисту існує не тільки на папері. Наприклад, у первинному переліку заходів щодо компенсації збитків рибному господарст-ву передбачалося будівництво рибопропускних споруд на Олександрівському гідровузлі. Але в ході детального розгляду даного проекту фахівці Держкоміте-ту рибного господарства Національного аграрного університету та Аграрної академії наук не погодилися з таким варіантом, висловивши сумніви в його ефективності.

Після додаткових досліджень, які завершилися минулого року, Міністерст-вом природи України було схвалене рішення про будівництво замість рибопро-пускних споруд риборозплідного комплексу для розведення риби. Це означає, що в спеціальних розплідниках вирощуватиметься молодняк різних промисло-вих видів риби для подальшого запуску в річку Південний Буг – вище й нижче греблі Олександрівського водосховища та в інші водоймища регіону.

Спорудження рибних розплідників йтиме паралельно з подальшим зведен-ням Ташлицької ГАЕС. Сьогодні ведеться робота з визначення місця його роз-ташування, а найближчим часом мають бути завершені проектні роботи.

Отже, будівництво Ташлицької гідроакумулюючої станції продовжується, і вона неодмінно приноситиме користь – державі й конкретним людям. Не див-лячись на періодичні випади супротивників її зведення.

До розмови підключився Сергій Музиченко. – Сергію Миколайовичу, чи не здається Вам, що все це ми вже прохо-

дили? Багатостраждальна майже тридцятирічна історія будівництва гід-роакумулюючої станції пістрявить і “гучними викриттями”, і загальним запереченням, і недостовірними фактами, які вводили людей в оману. І вже стільки було різних експертиз, суперечок і публікацій, що, здавалося, уже все вляглося й іде своїм шляхом. А ось і ні… Думка деяких експертів про те, що не потрібно добудовувати ТГАЕС, а слід звернутися до нових технологій, зараз виглядає безглуздям. Що Ви думаєте про все це?

– Відразу скажу, що в кожного джерела електроенергії свої “мінуси” й “плюси”, і вимога припинити будівництво Ташлицької ГАЕС, що вже діє, і почати альтернативне будівництво виглядає, щонайменше, несерйозно.

Щоб відповісти на поставлені питання, доведеться де в чому повторитися, якщо вже знову виникає розмова про доцільність. Світова практика свідчить: у країнах, де навчилися ефективно використовувати маневрені електричні стан-ції для регулювання графіка навантажень, не відчувають проблем у надійному


55

електрозабезпеченні споживачів. У світі існує 460 ГАЕС загальною потужніс-тю близько 200 ГВт, що складає 10% від загальної потужності всіх електрич-них станцій. Зарубіжний досвід роботи енергосистем з перевагою ТЕС і АЕС доводить, що для їх оптимальної роботи необхідно мати ГАЕС з сумарною потужністю 10-12 % від потужності всіх електростанцій, що входять до складу енергосистеми.

Робота Ташлицької ГАЕС має важливе значення в регулюванні й підтримці на заданому рівні частоти й напруги в об'єднаній енергосистемі України. Стан-ція виконує також функції швидкодіючого аварійного резерву потужності. Бу-ли випадки, коли ми вводили в роботу гідроагрегати поза запланованим графі-ком – допомагали енергосистемі, виступаючи додатковим резервом потужнос-ті, підтримували потужністю енергосистему України. Прикладом може бути ситуація позаминулого року, коли було змінено макети роботи агрегатів ТГАЕС у зв'язку з тим, що було зупинено два блоки Хмельницької АЕС. Тоді виник перебій із забезпечення споживачів електроенергією, і 320 МВт Ташли-цької ГАЕС допомогли виправити ситуацію.

Під час перебування на Загорській ГАЕС у Росії я був свідком того, що дис-петчери енергосистеми не давали згоди виводити в плановий ремонт гідроагре-гати – вони були потрібні для підтримки потужності. Таке траплялося й у нас. І це лише деякі приклади. Отже, розмови про недоцільність існування Ташлиць-кої гідроакумулюючої станції – пустий звук, вони нічого не мають під собою.

– Розкажіть стисло, Сергію Миколайовичу, якими для станції та її персона-лу виявилися перші роки роботи Ташлицької ГАЕС?

– Завжди буває приємно й повчально зануритися в історію. У кінці 2006 року ми пустили перший гідроагрегат, і це було вперше для нас. А тому багато що проживали вперше – нештатні ситуації, виявлення дефектів і пошуки шля-хів їх усунення, наладка й обкатка обладнання. Ми тоді проходили період його освоєння, під час якого потрібно було завершити необхідні випробування, на-лагоджувальні роботи. Так ми й набували першого досвіду експлуатації.

З пуском другого агрегату влітку 2007 р. багато що вже було знайоме, у зв'язку з цим і складнощів було менше. Перші роки нашої станції пройшли під знаком стабільної та надійної роботи, і це приємно відзначити. Весь цей час ГАЕС працювала згідно з макетами (це години роботи гідроагрегатів в енерго-системі) – відповідно до графіка, що задавався диспетчерами.


56

Проте немає межі досконалості, і ми, набираючись досвіду експлуатації, підтримуючи обладнання в робочому стані, дивимося в майбутнє. А це озна-чає, що ми й зараз можемо знаходити якісь “вузькі” місця в схемах, усунення яких сприятиме поліпшенню якості експлуатації устаткування. Наші зусилля спрямовані не тільки на підтримку його експлуатаційного стану, тобто органі-зацію ремонтів, обслуговування, але й на поліпшення якихось вузлів – модер-нізацію, а при необхідності й реконструкцію.

За час роботи гідроакумулюючої станції її фахівці придбали великий досвід експлуатації, повною мірою вивчили особливості роботи обладнання ГАЕС.

Знаменною подією поточного року стало підняття в квітні рівня Олександ-рівського водосховища до відмітки 16 метрів, завдяки чому Олександрівське водосховище вперше за період його існування було використано в якості вод-ного акумулятора. Як відомо, це водосховище, розташоване в каньйоні р.Південний Буг, у складі гідротехнічних об'єктів Южно-Українського енерго-комплексу забезпечує виробництво електроенергії на гідроелектростанції та є нижнім водоймищем для Ташлицької ГАЕС. Відмітка Олександрівського водо-сховища 14,7 м відповідала нормальному підпірному рівню, достатньому для роботи діючих першого й другого гідроагрегатів Ташлицької ГАЕС, а також третього, що будується. Підняття ж рівня водосховища до відмітки 16 м дозво-лило затримати в ньому додатковий об'єм води – понад 10 млн. кубометрів для різних господарських потреб Миколаївської області. З червня по вересень він використовувався для забезпечення необхідних санітарно-екологічних витрат у нижній течії Південного Буга й недопущення загострення водогосподарської обстановки в прилеглих населених пунктах.

До речі, проектом гідрокомплексу передбачена максимальна відмітка рівня Олександрівського водосховища – 20,7 метра. Вона дасть можливість додатко-во зберегти до 60 млн. кубометрів води. За створення такого запасу виступає Держводгосп України. На думку фахівців, його має вистачити для сезонного регулювання стоку річки, зрошування сільськогосподарських угідь і комуналь-но-побутових потреб регіону протягом усього року.

– Звичайно, тема зведення ГАЕС дуже широка, і знати хочеться більше й конкретніше. Публікацій на тему будівництва станції було предостатньо, але думаю, що зовсім не зайвим буде повертатися до цієї теми з певною періодичністю – що ми й прагнемо робити. А сьогодні дайте відповідь, Сергію Миколайовичу, ще на одне важливе питання – про безпеку станції.


57

Воно турбувало людей після аварії на Саяно-Шушенській гідроелектрос-танції в Росії. Знову згадую про це вже у зв'язку з позитивною подією – на початку серпня на цій станції був введений в експлуатацію 3-й відремон-тований гідроагрегат. Знаю, що після цієї аварії у ВП ЮУ АЕС було при-йнято рішення провести обстеження гідромеханічного й гідросилового устаткування, а також гідротехнічних і підземних споруд Ташлицької ГАЕС і Олександрівської ГЕС. Що було зроблено в цьому напрямку?

– Хочу відзначити, що в нас завжди існував та існує план ліквідації аварій-них ситуацій для об'єктів підвищеної небезпеки. Згідно з цим планом, визначе-но заходи на випадок теоретично можливої аварії на ГАЕС. Мається на увазі максимально проектована аварія – прорив греблі Ташлицької гідроакумулюю-чої станції. У такому разі той об'єм води (а це близько 3,5 млн. метрів кубіч-них), який знаходиться у верхньому водосховищі ТГАЕС, у разі раптового про-риву греблі Ташлицької ГАЕС перетече в Олександрівське водосховище. Єм-кість, яку воно може поглинути, у 20 разів більша за необхідну – вона складає 72 млн. метрів кубічних. Отже те, що може перетекти з верхнього б'єфу в ниж-ній, спокійно прийме в себе Олександрівське водосховище.

Олександрівське водосховище й водозливна гребля ОГЕС експлуатуються з 1999 р. Згідно з проектом, експлуатація гідротехнічних споруд здійснюється впродовж 50 років. Об'єкти каскаду ГЕС-ГАЕС цей ресурс ще, звичайно, не виробили. Не дивлячись на це кожні 5 років стан гідротехнічних споруд переві-ряють міжвідомчі комісії – зауваження, які вони виявляють, усуваються, але серйозних зауважень не було. До того ж, щорічно нас контролює Державна інспекція з експлуатації електричних станцій та мереж.

Тепер що стосується нашої реакції на аварію на Саяно-Шушенській ГЕС. Дійсно, минулого року після того, як вона сталася, було вирішено провести

обстеження гідромеханічного й гідросилового устаткування, а також гідротех-нічних і підземних споруд Ташлицької ГАЕС і Олександрівської ГЕС. Доклад-ний аналіз експлуатаційного й технічного стану об'єктів гідрокаскаду повинен був дозволити в разі потреби прийняти додаткові заходи для підвищення їх надійності й безпеки.

На підприємстві була створена спеціальна комісія, до складу якої разом з фахівцями експлуатаційного персоналу ГЕС-ГАЕС, управління капітального будівництва й служби відомчого нагляду ВП ЮУ АЕС, увійшли представники фірми-проектувальника – ВАТ “Укргідропроект”.


58

У першу чергу комісія виявила потенційно небезпечні, “вузькі” місця та визначила обсяги й перелік конструктивів, що підлягають обстеженню, склала графік його проведення з урахуванням виведення в планові ремонти агрегатів ГЕС і ГАЕС.

Аналіз аварії на Саяно-Шушенській ГЕС показав, що закладені ще в радян-ські часи вимоги щодо контролю за гідротехнічними спорудами й гідромехані-чним устаткуванням не повинні були задовольняти фахівців повною мірою – у цьому переконалися і росіяни, і члени нашої комісії, коли розглянули можливі причини й наслідки подібних аварій. Час вносить свої корективи, і тепер зрозу-міло, що методики й правила контролю не були широко розписані, що треба переглядати законодавчі й нормативні документи – починаючи від проектуван-ня й закінчуючи експлуатацією. Ці документи мають містити в собі нові підхо-ди, нові норми щодо контролю за станом гідротехнічних об'єктів і гідромехані-чного обладнання. Це повинно стати відправним моментом у гарантуванні без-пеки експлуатації.

Після аварії в Росії Державна інспекція з експлуатації електричних станцій та мереж провела позачергові перевірки й інспекції в Україні, у ході яких шу-кала відповідь на питання, чому таке могло встатися та як запобігти подібному в наший країні. До приїзду інспекції на нашу станцію комісія, що була створе-на у ВП ЮУ АЕС, встигла опрацювати всі матеріали, пов'язані з обстеженням об'єктів і обладнання каскаду ГЕС-ГАЕС, визначити “вузькі” місця, що вимага-ють обстеження й удосконалення. У результаті з’явилися “Заходи щодо підви-щення безпеки гідротехнічних споруд та устаткування каскаду ГЕС-ГАЕС” - вони розраховані на 5 років. Ці заходи не мають на меті революційні перетво-рення, ні. Вони спрямовані на поліпшення, удосконалення стану експлуатації та надійності устаткування й споруд. Відразу скажу, що вони були схвалені інспекцією, а значить, і будуть контролюватися нею. Але в першу чергу, конт-роль за виконанням заходів здійснюватиме керівництво каскаду ГЕС-ГАЕС.

Втішає, що пішов, нарешті, у минуле час невизначеності, і Ташлицька гід-роакумулююча електростанція продовжує будуватися. Хорошу школу в осво-єнні гідроагрегатів пройшов персонал ТГАЕС – із року в рік він удосконалює досвід експлуатації. Професійна майстерність персоналу, що постійно зростає, є запорукою надійної роботи станції.



59

и має відпустку атомний блок?

Так. Має. “Атомний організм” - складний комплекс механізмів і систем для виробітку електроенергії. Чесно відпрацювавши заданий час, він, як і ми з вами, потребує відпочинку, профіла-ктики та поповнення сил. Тому раз на рік кожен енергоблок АЕС зупиняється для проведення планово-попереджувального ремонту (ППР). Зазвичай ця перерва в роботі використову-ється для перезавантаження ядерного палива (вивантажується відпрацьоване та довантажується свіже паливо). Розібратися в непростому ремонтному процесі на атомній станції нам допомагає заступник головного інжене-ра – керівник енергоремонтного підрозділу ЮУ АЕС Анатолій Ілатовський.

Та перш ніж надати йому слово, хочемо звернутися до читачів: нехай вас не

бентежить слово ремонт, яке так часто сьогодні повторюватиметься у нашому тексті. Головна суть процесу, позначеного трьома приголосними – ППР, - про-філактичне обслуговування. Виконується воно для того, аби попередити мож-ливі порушення у функціонуванні обладнання. Всі роботи виконуються згідно із заздалегідь розробленим графіком.

Анатолій Ілатовський: “Звдля справедливості слід зазначити, що, окрім планово-попереджувальних, на АЕС бувають поточні (також заздалегідь сплановані та узгоджені) та позапланові ремонти. Проте левова частка обся-гів робіт, фінансових і людських ресурсів випадає все ж таки на ППР. Щоріч-ний середній планово-попереджувальний ремонт одного енергоблоку триває приблизно 55 діб. Хоч терміни можуть варіюватися залежно від включених до графіку ремонтних, профілактичних і модернізаційних процесів. Кожні 4 роки проводяться планові капітальні ремонти. Різниця між середнім і капітальним прослідковується навіть за термінами – другий триває довше приблизно на 20 діб. У його ході серед інших робіт виконується технічний огляд внутріш-ньої та зовнішньої поверхні корпусу реактора з повним вивантаженням акти-вної зони”.

Чи доводилося вам коли-небудь бувати на “атомних ремонтних оператив-ках”? Для людини необізнаної процес дуже цікавий, а ще більше незрозумілий. Збоку здається, що його учасники розмовляють абревіатурами. Таке враження, що кожна одиниця обладнання, вузол, найменування робіт чи планове випро-


60

бування зашифровані хитромудрим набором літер. При цьому усі все розумі-ють. Обмінюються інформацією за допомогою коротких речень. Швидко й чітко фіксують, що зроблено за сьогодні, що необхідно виконати завтра, які роботи «виходять на червону лінію» - стають такими, що визначають хід пода-льшого ремонту. Фахівці-ремонтники економлять час. Бо кожна година роботи южно-українського атомного блоку – це додатковий мільйон кіловат у енерго-мережу. Тому в ході ППР рахунок нерідко йде не на дні, а на години.

Анатолій Ілатовський: “Загальна трива-лість планово-попереджувальної ремонтної кампанії 2010 року склала 140 діб. Головною її особливістю було те, що проходила вона на 2-х із трьох експлуатованих на Южно-Українській АЕС енергоблоках. ППР першо-го нашого “мільйонника” через пізній попе-реджувальний ремонт минулого року, що перейшов на початок поточного, та двох періодів його “холодного резерву” перенесе-но на 2011 рік”. Декілька слів про поняття “холодний ре-зерв”. Не вдаючись до глибоких подробиць, слід сказати, що в роботі нашої енергосисте-ми бувають періоди, коли електроенергія, що виробляється, запитана не в повному обсязі - тобто споживання менше можливо-го виробництва. А продукція енергетиків у цьому сенсі дуже незручна – її не покладеш

на склад і не відкладеш “на потім”, тому доводиться зупиняти блоки. Зазвичай, це відбувається в теплу пору року. Цьогоріч за розпорядженням диспетчера енергосистеми перший южно-український “мільйонник” перебував у резерві в травні-червні та серпні-вересні: всього 82 доби.

Анатолій Ілатовський: “Проте час вимушеного простою для нас – зовсім не період байдикування. Щоразу ми максимально ефективно використовуємо його – для проведення тих же профілактичних ремонтів. Цього року під час “холодного резерву” виконано контроль зварних з'єднань парогенераторів, ремонти теплообмінного обладнання, насосів, арматури, устаткування кана-лів систем безпеки та ряд інших робіт”.

До машинної зали атомного блоку в ремонтний період можна застосувати

Анатолій Ілатовський, заступник головного інженера – керівник

енергоремонтного підрозділу ЮУ АЕС


61

декілька порівнянь. З самої верхньої відмітки – висоти понад 30 м - вона схожа на великий мурашник: кожен зайнятий своєю справою, знає свою ділянку ро-боти та пересувається за певним маршрутом. Знизу це виглядає, швидше, як величезна годинникова майстерня – не за схожістю деталей і механізмів, а за точністю виконання ремонтних операцій. Судіть самі: багатотонні мостові кра-ни (максимальна вантажопідйомність найбільшого – 200 т) переміщують і встановлюють необхідні вантажі з точністю до сантиметра. Що стосується кон-трольованої зони, а це вже реакторне відділення, то ретельність підходу до виконання робіт засвідчує такий факт: спецодяг ремонтного та оперативного персоналу сконструйовано так, що на ньому немає ґудзиків. Навіть ґудзик, що відірвався, потрапивши в певне устаткування, може спричинити серйозні нас-лідки. Зрозуміло, що в таких умовах кваліфікація ремонтника має бути бездо-ганною.

Анатолій Ілатовський: “У ремонті енергоблоку беруть участь, в серед-ньому, до 2 тис. людей. Кожен з них – фахівець своєї справи. Сьогодні, щоб влаштуватися до енергоремонтного підрозділу АЕС слюсарем 3-го розряду, необхідно мати вищу освіту, витримати серйозну конкуренцію та пройти жорсткий кастинг, на якому члени приймальної комісії екзаменують майбут-нього працівника. Їхні колегіальні висновки – головний критерій під час прийо-му на роботу. Що стосується підрядників, то ми залучаємо до робіт лише перевірені та найкваліфікованіші кадри. З кожним роком кількість задіяних організацій зменшується. Під час ППР-2010 чисельність підрядників склала усього 8% від загальної кількості персоналу, зайнятого в ремонті. До такого скорочення ми йдемо послідовно та усвідомлено - для здешевлення ремонтно-го процесу. Якщо ж своїх сил не вистачає – на допомогу приходять фахівці “Атомремонтсервісу”, який, як і ЮУ АЕС, є відокремленим підрозділом Наці-ональної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом”.

Один з основних показників ефективності та надійності роботи АЕС – кое-фіцієнт використовування встановленої потужності (КВВП). Підвищення КВВП, перш за все, пов'язане зі зменшенням часу виконання планово-попереджувальних ремонтів. Оптимізації ремонтного процесу можна досягти, перейшовши від стратегії періодичного ремонту до стратегії ремонту за техніч-ним станом (РТС). Южно-українські фахівці вивчили передовий європейський досвід у даній царині, і в 2007 році ЮУ АЕС було призначено пілотною станці-єю компанії з переходу на систему РТС.

Анатолій Ілатовський: “Перейти на ремонт, орієнтований на надійність, – наша мета. Але щоб її досягти, необхідно подолати довгий шлях. У 2007 році


62

на станції створено лабораторію ризик-орієнтованих підходів у технічному обслуговуванні та ремонті. За минулі 3 роки її фахівці розробили методики і програмне забезпечення оптимізації ремонтних впливів. Завдяки виконаному аналізу вже змінено періодичність ремонту обладнання 32 технологічних сис-тем трьох енергоблоків, пускорезервної котельної та вентсистем – усього 4500 одиниць устаткування. Завдяки цьому щорічно заощаджується приблиз-но 64000 людино-годин. У середині поточного року розроблено та погоджено галузеву “Програму технічного обслуговування та ремонту обладнання й ар-матури 4 класу безпеки ВП ЮУ АЕС за технічним станом”. На даний момент спільно з персоналом ВП “Атомремонтсервіс” (АРС) ведеться її впроваджен-ня. Функція АРСу полягає в розробці та реалізації заходів з діагностики уста-ткування, переведеного в РТС. Отже, сьогодні перехід на систему ремонту, орієнтованого на надійність, виходить на галузевий рівень”.

У 2012 році закінчується проектний термін експлуатації (30 років) першого блоку ЮУ АЕС, в 2015-му - другого. Численні дослідження свідчать, що ре-сурс їх основного обладнання використано менш ніж наполовину. Тому, спира-ючись на світовий досвід (а збільшення терміну експлуатації існуючих енерго-блоків як варіант збереження енергетичного потенціалу держави використову-ється сьогодні багатьма країнами), южно-українські енергетики готуються до продовження служби свого першого, а далі й другого “мільйонників” Щоб по-довжити життя своїх блоків, атомники ведуть багаторічну ретельну та планомі-рну підготовку.

Анатолій Ілатовський: “Ремонтна кампанія 2011 року буде дуже напру-женою. Тривалість ППР першого та другого блоків збільшено до 95 й 80 діб відповідно. Значною мірою це пов'язано з реалізацією заходів з продовження терміну їх експлуатації. Деталізований план-графік включає роботи з обсте-ження, технічного огляду та модернізації обладнання, реалізації галузевої “Комплексної програми підвищення безпеки енергоблоків АЕС”. На другому блоці серед іншого ми сподіваємося замінити 1/2 частину конденсатора тур-біни (до речі, у цьому процесі ми також будемо першими серед атомних стан-цій України). При цьому хочу правильно розставити акценти: первинним для нас і найголовнішим у нашій роботі є посилення надійності та підвищення безпеки нашого устаткування. А вже наслідком послідовної та поетапної роботи з реалізації затвердженої урядом великої багаторічної програми, на-правленої на рішення цих завдань, має стати продовження терміну служби наших блоків-мільйонників”.



63

рацювати безпечно — хороша “атомна” традиція

22 грудня Україна відзначає одне з найпопулярніших профе-сійних свят – День енергетика. І хай воно не загальнонаціо-нальне, але значуще для кожного, хоча, буває, люди й не усвідомлюють цього. Швидше за все тому, що працюють енергетики надійно: у будинках є світло й тепло, і це зда-ється таким природним. Не буде зайвим нагадати, що вза-галі сучасне життя неможливе без стабільної роботи підприємств енергетичного комплексу.

Відокремлений підрозділ "Южно-Українська АЕС" є одним з основних бю-

джетоутворюючих підприємств Миколаївської області. Підприємство завжди працювало й працює стабільно. Безпечна експлуатація енергоблоків, передові технології та висококваліфікований персонал є запорукою його успішної робо-ти. Дотримуючись трудових традицій, южноукраїнські енергетики в поточному році знову забезпечили надійну й безпечну експлуатацію атомних блоків і гід-роагрегатів каскаду ГЕС – ГАЭС, спрямувавши свою роботу на безумовне ви-конання плану виробництва електроенергії.

Відповідність енергоблоків Южно-Української АЕС світовим стандар-там безпеки підтвердила партнерська перевірка Всесвітньої асоціації операто-рів АЕС (ВАО АЕС), що відбулася в квітні 2010 року. Протягом двох тижнів 16 членів міжнародної команди вивчали діяльність підприємства з восьми напря-мків діяльності. На Южно-Українській АЕС подібна широка місія проходила втретє, і керівником команди експертів ВАО АЕС вона була визнана успіш-ною.

Обмін досвідом і знаннями між атомними станціями світу завжди був гарантією безпечної та надійної експлуатації ядерних енергоблоків. У травні поточного року у ВП ЮУ АЕС пройшла експертна місія МАГАТЕ (найвпливовішого у світі контролюючого органу в галузі ядерної безпеки) з управління знаннями в атомній енергетиці. Без накопичення, систематизації та використання знань неможливо рухатися вперед, тим більше в атомній енерге-тиці – це безпосередньо пов'язано з гарантуванням безпеки ядерних об'єктів.


64

В Україні реалізується проект з удосконалення управління знаннями в ядер-ній галузі. Він, зокрема, передбачає створення інформаційного порталу, що буде доступним для всіх підрозділів енергокомпанії. На ньому буде сформова-на загальна база знань для навчання й підтримки кваліфікації персоналу, а та-кож для отримання різної інформації, що пов'язана з роботою АЕС.

Подальше підвищення ефективності роботи атомної станції – одне з основних завдань, що стоять перед семитисячним колективом атомників. У 2012 році закінчується проектний термін експлуатації першого енергоблоку (він обчислюється 30-ма роками), а для другого блоку він завершиться в 2015 р. У зв'язку з цим на Южно-Українській АЕС тривали роботи з підготовки до продовження терміну експлуатації енергоблоків №1 і №2 – вони виконуються згідно з графіком. Важливо відзначити, що продовження терміну експлуатації енергоблоків – не самоціль. Головне тут – зміцнення надійності й підвищення безпеки електростанції. Над цим атомники працюють безперервно.

Цьому головному завданню підпорядковані й усі роботи з проведення на підприємстві поточних і планово-попереджувальних (ППР) ремонтів – один раз на рік кожен енергоблок зупиняється для проведення заходів з ремонту й модернізації обладнання. Це заздалегідь сплановані роботи на устаткуванні, під час ремонтної кампанії на енергоблоках проводиться й перезавантаження ядерного палива. Загальна тривалість ППР у 2010 році склала 140 діб – у ремо-нті знаходилися по черзі перший, третій та другий “мільйонники”.

Особливим моментом ремонтної кампанії на блоці №3 стало завантаження нової дослідної перевантажувальної партії американського ядерного пали-ва – 42-х паливних збірок виробництва компанії “Westinghouse”. В активну зону третього реактора ЮУ АЕС вони були завантажені в березні 2010 р.

Нагадаємо, що в серпні 2005 р. в активну зону реактора енергоблока №3 було поміщено шість дослідних американських касет, і в січні 2010 р. заверши-вся останній паливний цикл за їх участю. На початку березня на ЮУ АЕС про-ходила інспекція цих шести тепловиділяючих збірок (ТВЗ) фірми “Westinghouse” за участю представників компанії-виробника. Доречно заува-жити, що аналіз стану альтернативного ядерного палива проводився щорічно – після закінчення кожної річної паливної кампанії. Інспекція американських ТВЗ підтвердила: дана конструкція паливних збірок добре зарекомендувала себе впродовж чотирьох років експлуатації.


65

Процес подальшої кваліфікації й ліцензування американського палива зале-жатиме від результатів роботи нової перевантажувальної партії – 42-х ТВЗ. Відомо, що ДП НАЕК “Енергоатом” і “Westinghouse” у 2000 році почали реа-лізацію проекту кваліфікації ядерного палива виробництва американської ком-панії з метою можливого використання його на АЕС України. Підсумки проек-ту планується підбити в 2013 році.

На підвищення рівня безпеки підприємства спрямовано й великий міжнаро-дний проект з реконструкції системи підготовки води для власних потреб ЮУ АЕС – до кінця 2010 р. планується ввести в експлуатацію новий автомати-зований комплекс з очищення води, яка використовується в технологічному процесі атомної електростанції. Робота проводиться в рамках комплексної про-грами ДП НАЕК “Енергоатом” з модернізації устаткування хімічних цехів.

Южно-Українська АЕС першою почала реалізацію проекту з реконструкції системи водоочистки. Партнерами підприємства стали відомі у світі компанії з підготовки води з Великобританії, Німеччини й Франції.

Зрозуміло, що чим чистіша вода, тим надійніше й довше служитиме стан-ція, забезпечуючи безпечне виробництво електроенергії. Нове устаткування водопідготовчої установки хімводоочистки повністю змінить технологію отри-мання води, значно поліпшить її якість та виведе хімводоочистку ЮУ АЕС на рівень кращих зарубіжних зразків. Новий метод очищення води дозволить ви-лучати майже 90% усіх солей без використання хімреагентів – це значно зде-шевить підготовку води, при цьому її якість покращиться втричі в порівнянні з тими показниками, які є зараз. Проведення цієї реконструкції позитивно позна-читься й на продовженні ресурсу енергоблоків, стверджують хіміки. Однією з важливих переваг нової технології є зведення до мінімуму впливу на навколи-шнє середовище.

Знаменна подія відбулася в 2010 році й у самому місті-супутнику Южно-Української АЕС – на початку року в повному обсязі був введений в експлуа-тацію перепрофільований акушерський корпус. У ньому зараз розташову-ються санепідемстанція, клініко-діагностична лабораторія, відділення швидкої допомоги, дитяча поліклініка й станція переливання крові. Природно, що і ме-дичні працівники, і пацієнти задоволені – значно покращилися умови роботи й обслуговування в цих підрозділах міської медсанчастини. Особливо хочеться відзначити, що будівля перепрофільованого акушерського корпусу була добу-дована за кошти соціально-екологічної програми розвитку регіону, яка діє в


66

рамках будівництва Ташлицької ГАЕС. За рахунок соціальної програми для ВІЛ-лабораторії придбано сучасне медичне устаткування й інвентар. На сього-днішній день клініко-діагностична лабораторія оснащена на рівні обласного СНІД-центру. Це дозволяє проводити достатньо широкий спектр досліджень, не вдаючись до послуг обласних лабораторій.

У зв'язку з тим, що будівництво Ташлицької ГАЕС продовжується, ви-конання соціально-екологічної програми в регіонах здійснюватиметься й в майбутньому. У 2010 році відокремлений підрозділ “Южно-Українська АЕС” виконав свої зобов’язання з забезпечення виконання цієї програми – за станом на 1 грудня 2010 р. вона профінансована на суму 9 млн 231 тис грн. До речі, на ці цілі в період з 2001 р. по теперішній час витрачено понад 135 млн грн. Як відомо, 10% від фінансових надходжень на будівництво гідроакумулюючої станції йде на реалізацію регіональних соціально-екологічних програм у шести районах Миколаївської області, що розташовані в зоні впливу ГАЕС. Отже, Ташлицька гідроакумулююча станція приносить і неодмінно приноситиме ко-ристь – як державі, так і окремим людям, що мешкають у прилеглих до ГАЕС регіонах, покращуючи умови їх проживання.

2010 рік був для южноукраїнських атомників успішним, а значить, є поступальна хода вперед. До Дня енергетика колектив відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” підійшов з хорошими показниками: план виробітку електроенергії за 11 місяців поточного року виконано на 105,9 %, за вказаний період вироблено 16 мільярдів 230 мільйонів кВт-год. електричної енергії.

У цьому – заслуга всього колективу ВП ЮУ АЕС. Не буде перебільшенням сказати, що головне надбання атомної галузі – це люди, які в ній працюють, це унікальні колективи професіоналів високого класу.



67


ідсумки роботи ВП “Южно-Українська АЕС” в 2010 році

У 2010 році у відокремленому підрозділі „Южно-Українська АЕС” виробле-но18 мільярдів 198 мільйонів 48 тисяч кіловат-годин електроенергії, у т.ч. на:

- АЕС – 17 мільярдів 992 мільйони 655 тисяч кіловат-годин;

- Ташлицькій ГАЕС – 156 мільйонів 865 тисяч кіловат-годин;

- Олександрівській ГЕС – 48 мільйонів 528 тисяч кіловат-годин.

Для отримання такої кількості електроенергії на тепловій електростанції потрібно було б спалити 6 мільйонів 752 тисячі тонн донецького вугілля, або 5 мільярдів 142 мільйони 927 тисяч кубометрів природного газу.

Коефіцієнт використання встановленої потужності (КВВП) з початку року – 68,47% . План з початку року – 105,7 % .

Радіаційний фон на промисловому майданчику Южно-Української АЕС за вказаний період знаходився на рівні природних фонових значень, що були за-міряні до пуску атомної станції. Викиди радіоактивних речовин у навколишнє середовище не перевищували встановлених допустимих значень.

Оперативну інформацію про роботу Южно-Української АЕС цілодобово можна отримати за телефоном-автовідповідачем № (05136) 2-29-93.

Ольга Блохіна

Шановний друже!

Запрошуємо Вас на екскурсії по Відокремленому підрозділу “Южно-

Українська АЕС”. Ви відвідаєте Южно-Українську АЕС, повномасштабний

тренажер, Ташлицьку гідроакумулюючу електростанцію, Олександрівську

гідроелектростанцію та Інформаційно-культурний центр “Імпульс”. З нетерпінням чекаємо на Вас!

Наші координати:

Відділ роботи з громадськістю та засобами масової інформації

ВП ЮУАЕС, м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл.,

55000 Тел. (05136) 4-11-61 Факс: (05136) 2-18-35

E-mail: [email protected]

Ми працюємо щодня, крім вихідних та святкових днів, з 800 до 1700

Про роботу ВП ЮУАЕС Ви цілодобово можете дізнатися за номером телефону-автовідповідача

(05136) 2-29-93

2010 рік · 2013-04-24 · Про це – в інтерв'ю з помічником...

Documents