№ 28

Новини

2

Вітаю вас з весною, яка нарешті за-кріпилася на нашій землі, від-кинувши в минуле епідемію та

пов’язані з нею неприємності карантин-ного характеру, розбиті автошляхи, сум-ну та незрозумілу погоду. Тепер всюди відбувається оновлення, на які більшість з нас покладають велику надію.Висипатися не треба. Весна цього не пе-редбачає. Спати після світанку в такий період – красти в себе задоволення від-чувати життя. Хочеться відчувати кож-ну секунду, хоча іноді й усвідомлюєш, що багато що витрачаєш марно.Життя має бути цікавим та „смачним”. Жити в своїй схованці, витрачаючи час виключно на фізіологічні процеси трав-лення та сну, простіше, ніж постійно ки-дати виклик долі та опонентам, ініцію-вати, робити. Головне, – щоб така актив-ність не перетворювалася на імітацію активності, яка підміняє собою першо-початкову мету.Спитайте в себе, чи вмієте ви жити? За-ймаєтеся спортом, поступаєтеся місцем людям похилого віку та пасажирам з ді-тьми, берете участь у конференціях? Це може бути не головним, якщо не прино-сить вам задоволення, якщо ви робите це не від щирості, а тому, що „так треба”.Визначитися з пріоритетами стає лег-ше, якщо ти щиро усвідомлюєш свою мету і покликання. А це можна зроби-ти, якщо хоч раз подумати не головою, а серцем, наробити дурниць, але таких, за які не буде соромно – навпаки, про які будеш згадувати з гордістю. Йдеться не про якійсь абстрактний, улюблений „ре-волюціонерами” опір системі. Йдеться про вчинки, які характеризують люди-ну як щиру та справжню, ту, що живе не за абстрактними правилами, а за покли-канням душі, і те, що вона робить, пояс-нюється лише її сумлінною любов’ю та повагою до ближніх і до себе.А людина завжди хоче бути корисною, але інколи задовольняється тим, щоб не заважати тим, хто щось робить. Саме тому, коли одиниці щось роблять, сотні мовчки спостерігають. Така пасивна по-зиція – не для нас, чи не правда?Успіхів!

„Знову запахло квітами і став чутним пташиний спів за вікном. Так! Нарешті прийшла весна, на яку ми так довго чекали! І, звісно ж, до нашого Інституту не могло не заві-тати таке чудове вес-няне свято, як 8 бе-резня, на честь яко-го студенти провели концерт, щоб приві-тати всіх наших жі-нок.

Головною ідеєю концерту було роз-криття багатогран-ності жінки. Адже представниці пре-красної статі мо-жуть бути і любля-чими матерями, і ці-л е с п р я м о в а н и м и бізнес-леді, і пре-красними наречени-ми, і ніжними коха-ними жінками сво-їх чоловіків. Якщо я буду продовжу-вати перелічувати всі грані, які в собі втілює жінка, то в мене не те що формату А4, не вистачить навіть ці-лого номера „Міжнародника”, при-свяченого цій темі!

Концерт складався з 10 різно-планових номерів. Перед кожним виступом глядачі спостерігали міні-спектаклі, які розкривали той чи

інший конфлікт: проблеми відно-син батьків та дітей, вплив соціаль-них інтернет-мереж на життя сус-пільства, тиск оточення на особис-тість і, звісно...кохання. Яка ж вес-

на без нього? Роман-тика, почуття, перші сором’язливі кроки, багатозначні погля-ди, дотики – все це кохання. Усе це наші студенти намагали-ся донести до гляда-ча. Були задіяні хо-реографи, музикан-ти, актори та вока-лісти. Усі показали свою майстерність у найвищому її про-яві. Глядачі могли спостерігати на сце-ні і народні обряди ворожіння, й ака-пельний спів, і гру на музичних інстру-

ментах, і хореографію різних сти-лів, а завершилося все масовою ата-кою глядачів повітряними кулька-ми та фінальною піснею учасників.

Студенти доклали всіх зусиль, щоб зробити концерт якомога яскравим, цікавим та феєричним..

З нетерпінням чекаємо наступ-них шоу!

24 лютого 2010 року в Інститу-ті відбулися змагання розуму, освіче-ності, інтуїції та креативності „Ігри дипломатів”.

45 учасників (5 команд) мали змо-гу довести, що їхнє відділення - най-краще! Для цього їм потрібно було пройти спортивні та інтелектуальні випробування, а також творчо пред-ставити своє відділення.

Переможцями стала команда від-ділення міжнародного права! За крок

до перемоги опинилися команди відділень міжнародної інформації і міжнародних відносин, які зайняли, відповідно, 2-ге і 3-тє місце.

Тож чекаємо вас на змаганнях у наступному році!

Дякуємо за організацію змагань Раді студентів ІМВ та Молодіжній фундації ЮНЕСКО, а також окрема подяка Адміністрації ІМВ за спри-яння в організації заходу.

Ігри дипломатів

Перше свято весни

Аліна Лихолат (ІІ МІ)

Євгенія Мельник (ІV МП)

Слово редактора

Дмитро Яровий, головний редактор

3

Канадсько-українська парламентська програмаСтудент 2-го курсу відділення

міжнародна інформація Алієв Сейран взяв участь у 19 щорічній Канадсько-українській парламентській програмі (КУПП), яка тривала з 14 вересня по 9 листопада 2009 року в Канаді. У цьому році двомісячне стажування в Парла-менті Канади пройшли 25 студентів з 14 українських ВНЗ.

Під час програми учасники отри-мали можливість зустрітися з лідера-ми політичного та громадського жит-тя Канади, серед них Генеральний ауди-тор Шила Фрейзер, Комісар з етики та конфлікту інтересів Мері Доусон, Комі-сар з державної служби Марія Баррадос, Спікер Палати громад Пітер Міллікен, Лідер офіційної опозиції Майкл Ігна-тьєв, Міністр з імміграції, громадян-ства та багатокультуралізму Джейсон Кенні, депутати від Консервативної, Лі-беральної та Нової демократичної пар-

Всеукраїнська громад-ська організація державної адміністрації економістів-міжнародників була засно-вана на базі Київського наці-онального університету імені Тараса Шевченка. До асоціації входять провідні науковці-економісти вищих навчальних закладів Укра-їни, галузевих інститутів та наукових установ Націо-нальної академії наук Укра-їни. Вона має осередки в усіх регіонах нашої держави.

Президентом Україн-

ської асоціації економістів-міжнародників є Антон Сер-гійович Філіпенко.

Метою діяльності асо-ціації є об’єднання зусиль, інтелектуальних та матері-альних ресурсів навчаль-них закладів, наукових уста-нов та суб’єктів господа-рювання в напрямках під-вищення якості підготов-ки економістів - міжнарод-ників, підвищення кваліфі-кації викладачів відповід-них предметів, створення сприятливих умов дл я ор-

ганізації наукових диску-сій та фундаментальних до-сліджень української еконо-мічної науки в сфері міжна-родних економічних відно-син та глобалізації цих про-цесів. Надається підтрим-ка студентам у навчанні за кордоном, зарубіжному ста-жуванні, в участі на міжна-родних конференціях, се-мінарах тощо. Як зазначив Антон Сергійович, „все за-дл я того, щоб сконцентру-вати, активізувати студен-тів, аспірантів та виклада-

чів навколо проблем світо-вого господарства і міжна-родних економічних відно-син”. Українська асоціація економістів-міжнародників планує провести до літа де-кілька акцій. 27-28 травня асоціація організовує Між-народну наукову конферен-цію „Глобальна фінансова криза: уроки дл я України” вперше англійською мовою. Також влітку відкривається школа дл я студентів євро-пейської інтеграції.

Всеукраїнська асоціація економістів-міжнародників

Чесно скажу, – кожен випускник нашого найкращого Інституту, про-кидався в цей день з відчуттям вели-чезної гордості та величезного суму. З винятковою урочистістю ми востаннє в якості студента виконували священ-ний ритуал збирання до Інституту, і, як вперше,- раділи, побачивши з вікна власної машини, таксі, або ж тролейбу-су, величні стіни нашої Альма Матер.

...Переповнена зала, серце перепо-внене гордостю, переповнені гордістю обличчя друзів, обличчя викладачів, батьків; слова високоповажних гос-тей, – усе це пронеслось, неначе перша лекція першого професора - загадко-во і особливо. Скільки разів я була при-сутньою на випусках своїх друзів у цій самій залі, але сьогодні все по-іншому, сьогодні випускниця - я...

Ось, нарешті, і наш факультет, най-улюбленіший МІ. Після отримання ди-плому, розпустилися крила, полетіли шапки вгору під тисячні спалахи фото-апаратів.

Ось ми і закінчили навчання, осі і справжні магістри. Перед очима пролі-тають образи останніх щасливих і наси-чених п’яти з половиною років навчання, і ти вже впевнено себе почуваєш, коли чуєш слова „лекція”, „семінар”, „колокві-ум”, „модуль”, які стають звичними, і на-віть приємними. Згадуються найяскра-віші моменти студентського життя – від-родження „Міжнародника”, робота в Раді Студентів, конференції й численні круглі столи НТСА, культурні дискусії з друзями між парами, рідна їдальня - міс-це зустрічей майбутньої еліти України.

Зараз я із впевненістю можу сказати,

що ті знання, які дають у нашому Інсти-туті - безцінні, ті навички, яких здобув студент-випускник - унікальні, ті друж-ні контакти, які отримав студент нашо-го ВНЗ - вічні. Варто лише згадати фра-зу, яку сказали моєму другові при вла-штуванні на роботу, - „ми не будемо пе-ревіряти вашу англійську, оскільки Ви-випускник ІМВ”.

Завтра ми вже зможемо з гордістю сказати:я - випускник Інституту міжна-родних відносин і сподіватися увійти до переліку видатних людей, які так само, як ми, колись, були „свіжими” випускни-ками ІМВ.

Я щиро дякую всім працівникам Ін-ституту міжнародних відносин! Низь-кий Вам уклін!

Випуск магістрів

Алiєв Сейран та спікер Парламенту Канади Пітер Міллікен

тій, Сенатори Ґрін, Ткачук, Андрейчук та Прудом, Посол України до Канади Ігор Осташ та інші. Сейран працював у офісі депутата Палати громад від Ліберальної партії містера Далівала.

Українські стажери стали ініціато-рами та організаторами кількох проек-тів, серед яких зустріч з Міністром між-народної торгівлі Стоквеллом Деєм щодо переговорів про зону вільної торгівлі між Україною та Канадою; круглий стіл про протидію торгівлю людьми, підтрима-ний депутатом Джой Сміт; вечір пам’яті видатного українського поета Богдана-Ігоря Антонича в Посольстві України, а також футбольний матч між учасника-ми програми та депутатами Парламенту (українці перемогли 4:3). Поїздка до Ка-нади не обмежилася Оттавою, де прохо-дило стажування. Учасники програми їз-дили до Монреалю, Квебек Сіті та Торон-то, де вони, як і в Оттаві, мали численні зу-стрічі з видатними канадськими діячами політики, культури та науки, у тому чис-лі представниками української діаспори в Канаді.

Євген Гавриличенко (ІІ МІ)

Ольга Зайцева (випускниця ІМВ, 2010р)

Єременко Марія (1 МП)

Самоврядування

4

Костянтин Чижик (093) 449-08-44 - 2 МІОлександр Башкаленко (096) 314-05-50 - 3 МІАнастасія Кузьменко (067) 208-73-77 - 4 МІКатерина Сербіна(067) 466-42-47 - 5 МІ

Артем Нікіфоров (099) 02 84 082 - 2 МПДмитро Федченко(068) 707 72 22 - 3 МПАндрій Соронович(093) 700 43 20 - 4 МПАртур Савастєєв (093) 967 03 02 - 5 МП

Олеся Огризко (063) 382-25-59 - 2 МВПавло Лінєвич (093) 789-11-00 - 3 МВКристина Акопова (096) 987-44-43 - 4 МВПавло Бабенко (063) 290-95-48 - 5 МВ

Ольга Дейнеко (Профбюро) (067) 450-79-93 - 2 МПМикола Аржанцев (НТСА) (050) 939-28-39 - 2 МІДарина Кирилко („Міжнародник”) (067) 549-28-96 - 2 МІАндрій Ларченко (ЮНЕСКО) (050) 380-49-94 - 3 МП Ігор Цибулін (Рада студентівгуртожитоку) (097) 254-17-44 - 4 МЕВВіталій Власюк(Дебатний клуб ІМВ)(066) 207-27-69 - 4 МПСулейман Мамутов(Політико-дипломатичний клуб „Ambassador”) (063) 714-76-54- 3 МП

Іван Мельник(099) 918 69 67 - 2 МЕВОксана Сорока (063) 178 40 10 - 3 МЕВМикола Зазуляк (068) 111-11-81 - 4 МЕВКирило Петренко(050) 313 57 28 - 5 МЕВ

Андрій Баскаков(063) 683-83-Ц83 - 2 МБВладислав Токменко (066) 159-87-11 - 3 МБІнна Мірзоян(095) 695-66-66 - 4 МБВіталій Лисенко (050) 813-93-97 - 5 МБ

Голова Ради студентів ІМВ, Артем Нікіфоров (ІІ МП)

ТРАДИЦІЇ СТУДЕНТСЬКОГО АКТИВУ

Київський універси-тет був і залишаєть-ся прикладом силь-ного та організо-

ваного студентського само-врядування. Усі ланки його структури мають свої сфе-ри діяльності, цілі та задачі, працюючи при цьому як зла-годжений механізм, який ро-бить студентське життя ці-кавішим, а проблеми зводить до мінімуму. Долучитися до структури самоврядування, тим більше очолити її – ве-лика честь для кожного, кого

Міжнародні відносини Міжнародна інформація

Міжнародний бізнесМіжнародні економічнівідносиниМіжнародне право

Представники організаційПрезидія

Зв’язків із громадськістю –Оксана  Сорока;Зовнішніх зв’язків – Олеся Огризко;Внутрішніх зв’язків – Павло Ліневич;Спорту – Андрій Соронович;Дозвілля –Артур Савастєєв; Культури – Микола Аржанцев;Благодійності – Катерина Сербіна; Туризму – Андрій Ларченко.

Голова Ради Студентів – Артем Нікіфоров1-й заступник – Віталій ЛисенкоЗаступник – Владислав ТокменкоСекретар – Костянтин Чижик

Департаменти

СТУДЕНТСЬК А РАДА ІМВ

переповнює жага роботи. І це водночас є великою відпові-дальністю. Може виникну-ти питання – чому ж я взявся за цю роботу? Хіба не прості-ше відбути ці шість років зви-чайним студентом, адже чле-нів Ради студентів не забез-печують особистими автомо-білями, секретарями, вони не мають заброньованих місць в аудиторіях та в їдальні?

Відповідь проста – го-ловним стимулом є бажання всюди, завжди, у будь-якому середовищі не залишатися без діяльності. Я маю досвід ро-боти в сфері самоврядування, оскільки впродовж багатьох років очолював Ліцейну Раду в своєму рідному Херсоні. Ро-бота на посаді Голови Ради студентів ІМВ дозволить реа-лізувати на практиці одержа-ні знання, поглибити досвід, що буде корисним і для май-бутньої моєї роботи.

Основні стовпи студент-ського самоврядування – партнерство, безкорисливість

та чесність, насамперед чес-ність із самим собою. Ми пра-цюємо на результат, а не за-ради почесних грамот. Голо-вним досягненням мого попе-редника Віталія Лисенка було те, що про Раду студентів зна-ли всі. У більшості наших сту-дентів з початку першого кур-су очі палають від бажання ак-тивно діяти та само самореа-лізовуватися. ІМВ дає чудову нагоду проявити себе в дії, і ті, хто є спроможним, досягають успіху.

Більшість нинішніх чле-нів Ради – нові обличчя. За-вжди чудово, коли до активної роботи долучаються свіжі ка-дри. І тим приємніше, що старі, перевірені досвідом члени ко-манди, продовжують роботу.

Реальною необхідністю є продовження добрих тради-цій Ради. Створюючи нове, го-ловне – не зруйнувати вже іс-нуючу систему, яка позначена і взаєморозумінням між пред-ставниками різних поколінь, «патріархами та піонерами

самоврядування», і устале-ними стосунками з адміні-страцією, що ґрунтуються на взаємній повазі та на студент-ських інтересах.

Рада студентів нового скликання розвиває те, що одержала в спадок від попе-редньої команди. Нещодав-но було затверджено Поло-ження про Раду студентів. Важливим оновленням ста-ло введення до складу Ради Студентів представників пол ітико-дип ломатичного клубу „Ambassador” та Де-батного клубу ІМВ – органі-зацій, які вже досить давно співпрацюють з нами в сфері студентського самоврядуван-ня та є важливими і надійни-ми нашими партнерами.

Студенти є великою си-лою. Якщо ми будемо усві-домлювати той потенціал, який маємо, ми завжди буде-мо в змозі саморозвиватися та досягати нових вершин.

5

[ К. Довбик ]: Як ти оціню-єш стан сту-д е н т с ь к о г о с а м о в р я д у -вання в ІМВ до твого при-ходу на поса-ду?[ Є. Везєлєв ]: На час обран-ня мене голо-вою Науково-го товариства

студентів та аспірантів (НТСА) Інститу-ту міжнародних відносин студентське са-моврядування в сфері науки було на дуже високому рівні. НТСА ІМВ відігравало й досі відіграє, одну з провідних ролей се-ред наукових товариств Університету, проводило дуже велику кількість науко-вих та культурних заходів, змістовність яких розширювала світогляд студентів, розвивала професійні інтереси, органі-зовувала дозвілля студентів. Усіма свої-ми здобутками НТСА завдячує зокрема заступнику директора з наукової роботи Олександру Івановичу Шниркову, який завжди сприяє демократичному розви-тку студентської науки, а також минулій команді, особливо екс-голові НТСА Ві-ктору Вишньову, позитивна амбіційність та ініціативність якого допомагала вести студентську спільноту вперед до науко-вих досягнень.

[ К. Довбик ]: Які актуальні пробле-ми наразі постають перед тобою як керів-ником самоврядного підрозділу?

Студентське профспілкове бюро, насправді, завжди було і буде діяльною та корисною для всіх нас структурою.

Мене обрано на цю посаду нещодавно, але я вже встигла полюбити свою справу, незважаючи на всі труднощі, з якими доводиться стикатись. І наснаги для цієї роботи мені дала Катерина Сербіна, яка очолювала організацію до мене. Я вважаю, що вона справлялась з усім на найвищому рівні, тому і не можу

назвати якісь проблеми чи „не залатані” дірки, які я б мусила помітити. Напевно, їх просто не було.

Але, звичайно, в мене є плани й цілі, спрямовані на удосконалення роботи. Зокрема, те, чим я зараз займаюсь, – це створення окремої Ради студентського профбюро. Хотілось би, щоб організація мала свою налагоджену інформаційну мережу, якою поширювалась би вся інформація в двосторонньому режимі – Профбюро-студенти. Адже не всі проблеми лежать на поверхні, але всі потребують вирішення, тому одразу запрошую всіх охочих до співпраці. Ще в планах – підтримання усталених добрих традицій, якими славиться наш Інститут, – благодійної діяльності. Думаю, тут потрібно говорити не про роботу

[ Є. Везєлєв ]: Для мене найважли-віше не втратити той рівень, якого дося-гло НТСА до мене, підвищити активність товариства, його популярність та необхід-ність. Основна наша задача – сприяти сту-дентам та аспірантам у здобутті ними про-фесійних знань та навичок. Також важли-вим є спонукати ініціативність самих сту-дентів, їхній потяг до знань, допомогти ерудованим та цілеспрямованим студен-там ІМВ стати справжніми спеціалістами в своїй справі.

[ К. Довбик ]: Яким чином ти реко-мендуєш новим поколінням студентів ІМВ долучитися до активної наукової ді-яльності?

[ Є. Везєлєв ]: Людина, яка зацікав-лена в студентському самоврядуванні, по-винна показувати себе, пропонувати про-екти. Наукове товариство ІМВ – найбіль-ше серед наукових товариств Університе-ту. Це свідчить про те, що ми відкриті для будь-якої співпраці. Кожен студент, заці-кавлений у науці, у будь-який час може пі-дійти, зателефонувати та проконсультува-тися щодо своїх ідей та проектів. Особис-то моя робота з НТСА почалася зі знайом-ства з тодішнім головою та представлен-

Рушій молодіжної науки

ням йому моїх власних проектів. Науко-ве товариство – організація, що працює завдяки власній ініціативі, тому ми чека-ємо нових людей та пропозицій.

[ К. Довбик ]: Які перспективи сто-ять наразі перед молодими вченими та чи є тенденції до зростання престижності роботи в науковій сфері?

[ Є. Везєлєв ]: Наука завжди була, є і буде перспективною! У нашій країні молодих науковців підтримує і держа-ва, і бізнес. Проблема в тому, що дехто з нас уявляє науковця як старого професо-ра з незрозумілими ідеями, а тому навіть і не думає займатися наукою професій-но. Але ж як багато незвіданого навкру-ги! Особливо в сфері міжнародних відно-син, котрі весь час змінюються, модерні-зуються, розвиваються. Наші ідеї потріб-ні світу, наші проекти – цікаві. Держава пропонує нам велику кількість грантів та стипендій, бізнес-роботу та реалізацію наших ідей. Щоб це отримати, потрібно мати лише дві речі: бажання та волю до постійної, рутинної, часом складної, але цікавої роботи.

чи то Ради студентів, чи то Профкому. Потрібно закликати всіх відкривати свої серця для дітей, а ми вже акціями та візитами до них зуміємо реалізувати ваше бажання принести краплинку щастя знедоленій дитині. Звертайтесь, цікавтесь, запитуйте!

Неможливо не згадувати і не дякувати старшим наставникам, які підтримують прагнення і допомагають у реалізації ідей. Як для мене, то я не втомлюсь дякувати голові трудового колективу Інституту – Наталі Федорівні Сербіній, надзвичайно чуйній до студентських проблем людині. Будь-що легше робити, коли поруч є людина із величезним досвідом, яка так само, як і ти, горить спільною справою. Надзвичайно допомагає та підтримує наші починання заступник директора з навлаьно-виховної роботи Павло Валерійович Дзюба, який дуже добре знає студентський актив та допомагає нам.

Хотілося б побажати: долучайтесь до корисних справ у Інституті: чи то до роботи в Раді студентів, чи у Профкомі, чи в НТСА, щоб не шкодувати втраченого часу та можливостей, адже майбутнє – за гіперактивними людьми!

Студентське профбюро

Ротація кадрів торкнулася і молодої наукової когорти Інституту. Які пер-спективи очікують Наукове товариство студентів і аспірантів після обран-ня нового складу? Щодо цього ми мали змістовну бесіду з новообраним Го-ловою Наукового товариства студентів і аспірантів ІМВ Євгеном Везєлєвим.

Катерина Довбик (II МІ)

Голова студентського профбюро ІМВ, Ольга Дейнеко (ІІ МП)

Студентське профспілкове бюро ІМВ завжди було надій-ним партнером професорсько-викладацького. Про це та інше нас поінформувала його нова очільниця Ольга Дейнеко.

Дискусійнатрибуна

6

Європейська пасткаПитання смертної кари за-

вжди було цікавим і диску-тивним для кожного соціу-му. Дарма вважати, що про-

блематика смертної кари більш неакту-альна, що вона є для України справою минулого часу. Щоразу після заслухову-вання чергового випуску новин про зло-діяння якого ще одного кривавого ма-ніяка чи серію інших тяжких злочинів питання відсутності адекватної реакції з боку держави на такі дії набуває деда-лі більшої ваги. Так, спостерігаєш за су-довим процесом над одним з найбільш кривавих маніяків за історію людства – Сергієм Ткачем, що позбавив життя в жорстокий спосіб до сотні осіб і був за-суджений у Дніпропетровську на до-вічне позбавлення волі і розумієш що, тема смертної кари знову постала зло-боденною і гострою.

Смертна кара бере свій початок від того, коли держава взяла на себе функцію виконання покарань за злочини, замінив-ши цим інститут кровної помсти. У хрис-тиянських джерелах, таких як Біблія, міс-титься чимало настанов щодо необхіднос-ті смертної кари. Шкода, що не всі читали цю книгу, і тому деякі невігласи вважають, що християнство проти смертної кари.

„Смертна кара повинна існувати в суспільстві як стримуючий засіб проти скоєння тяжких антидер-жавних і антисоціальних злочинів”

Україна успадкувала від радянських часів виважений і справедливий кримі-нальний кодекс, в якому смертна кара пе-редбачалась як виняткова міра покаран-ня у виді розстрілу. Кримінальним кодек-сом України смертна кара передбачалася в 33 складах злочинів, у тому числі в 11 зло-чинах проти Держави та 16 військових зло-чинах.

Смертна кара встановлювалася за особливо небезпечні злочини про-ти держави, проти життя, правосуддя, за військові злочини (в умовах воєнно-го стану чи бойової обстановки). Однак під тиском Ради Європи, до якої Укра-їна вступила восени 1995 р., у березні 1997 р. на виконання смертних виро-ків було накладено мораторій. Рішен-ням Конституційного Суду України від 29.12.1999 р. визнано, що смертна кара суперечить Конституції України.

Такі поспішні дії української сто-рони зумовлювалися обуренням з боку Ради Європи і, фактично, погрозами і шантажем зі сторони Страсбурга.

Слід зауважити, що інші держави світу не поспішають наслідувати при-

клад України. Так у дні, коли парламент України приймав зазначені вище доку-менти, в Арабських Еміратах український громадянин був засуджений на смерть за скоєння тяжких вбивств, а аргумент про скасування смертної кари в Україні не був прийнятий до уваги судом.

Обурені українські громадяни піке-тували суди, вимагаючи позбавити жит-тя кривавих злочинців таких, як мані-як Анатолій Онопрієнко, який жорсто-ко вбив 52 людини, навіть підняв руку на шестимісячних дітей. Аналогічні ак-ції обурення мають регулярне місце і в Росії. Не так давно за скоєння 49 жахли-вих убивств молотком по голові був за-суджений на довічне позбавлення волі московський маніяк Пічужкін, таку ж міру покарання було обрано і для Нур-паші Кулаєва, єдиного, кого захопили живим після трагедії в Беслані, де було вбито понад 350 дітей.

При скасуванні смертної кари яскравим був і той аргумент, що можуть існувати та існують судові помилки. Од-нак, можливість судової помилки зовсім не є аргументом на користь скасування смертної кари. Адже існує, приміром, таке поняття, як помилка лікарів (скіль-ки людей померли на операційних сто-

лах, від невірного діагнозу і відповідно-го лікування тощо), однак ми ж не гово-римо про необхідність відмови від по-слуг лікарів. До того ж, питання тут сто-їть не в смертній карі, тобто системі ви-конання покарань, а в системі дізнаван-ня і слідства. Крім того, від винесення смертного вироку до його виконання проходить доволі тривалий час, за який судова помилка, якщо вона і мала місце, може бути виправленою.

Потрібно зауважити більше: при за-міні смертної кари на довічне ув’язнення законодавство Ради Європи супере-чить саме собі, оскільки це порушує умови її конвенції про запобігання тор-турам і таким покаранням, що прини-жують гідність. Адже утримувати лю-дей до кінця життя, немов звірей в кліт-ці, якраз і є найцинічнішим принижен-ням їхньої людської гідності. А утриму-вати тяжких злочинців у бездоганних умовах, з першокласною їжею, цікавими розвагами, доступом до мережі Інтер-нет тощо є просто неетичним, оскільки мало того, що переважна більшість на-селення нашої планети – чесних праце-

любних лю-дей – не ма-ють і полови-ни цих умов, до того ж за які заслуги вбивцям, те-рористам і т.д. має бути забезпечене таке життя?!

Не є дієвим і той аргумент на ко-ристь скасування смертної кари, що метою покарання є виправлення, а стративши людину вже нема кого ви-правляти. Насамперед як було зазначе-но вище, головною метою покарання є стримування інших від скоєння злочи-нів. А крім того, хіба можна виправити таких звірячих покидьків як Андрій Чи-катило чи Анатолій Онопрієнко, які хо-лоднокровно, заради власного задово-лення, жорстоко розправилися з понад п’ятьма десятками людей? Покарання не може бути повністю адекватним зло-чину, адже крадіжника за вироком суду не обкрадали, а ґвалтівника не ґвалту-вали. Усе покарання обмежуюється за-точенням до тюрми. Однак не можна рівняти всі злочини. Сама людська сут-ність вимагає встановлення більш жор-сткого покарання за особливо тяжкі й суспільно небезпечні злодіяння.

Смертна кара повинна існувати в суспільстві як стримуючий засіб проти скоєння тяжких антидержавних і ан-тисоціальних злочинів, для вилучення з суспільства жорстоких нелюдських елементів. При входженні до Ради Єв-ропи Україна мала справу з банальною безвихіддю, оскільки перед нею поста-вили ультимативні вимоги до скасу-вання смертної кари. Хоча за канона-ми міжнародного права й звичайною логікою, держава, як суверенний актор міжнародних відносин, може і мусить сама вирішувати свої внутрішні питан-ня. І оформлення кримінального ко-дексу є одним із них.

Скасування смертної кари супер-ечило не тільки релігійним, правовим і морально-етичним нормам, а й істо-ричній традиції українського суспіль-ства. Досвід трьох попередніх скасу-вань смертної кари на вітчизняних те-ренах виявився негативним і перекон-ливо довів свою недієвість. Поновлен-ня смертної кари, таким чином, є акту-альним для України і необхідним для її ефективного державного будівництва, демократичного розвитку громадян-ського суспільства.

Ігор Черінько (аспірант ІМВ)

7

Аналітика

Ігор Черінько (аспірант ІМВ)

Організація безпеки та співп-раці в Європі (ОБСЄ) опу-блікувала спеціалізовану до-повідь під назвою "Контроль

над Інтернетом", присвячену країнам, які вже ввели цензуру в Світовій мережі або всіляко намагаються це зробити.

У „чорний список", крім прогнозова-них Китаю, Ірану, Білорусії та Узбекиста-ну, потрапили Казахстан і Грузія. Всього експерти ОБСЄ налічили 20 таких кра-їн. На думку авторів доповідей, обмежен-ня свободи слова в Інтернеті є „гірким на-гадуванням про ту легкість, з якою деякі політичні режими намагаються задави-ти голоси, які не влаштовують владу, або ж вона їх просто боїться. Висловлювати свою думку в Інтернеті завжди було най-легше. Проте зараз ми бачимо, як цензу-ра в Мережі стає все більш поширеним явищем". В Інтернеті існують такі фор-ми ЗМІ, як мережеві щоденники (бло-ги), чати й інші сайти, що передбачають активне спілкування. Віртуальний світ надає місце для висловлення своєї дум-ки, своєї політичної або економічної по-зиції. І саме це не подобається представ-

ЦЕНЗУРА В ІНТЕРНЕТІникам влади, які подібну форму самовира-ження вважають „загрозою для державно-го суверенітету". Відносно невелика кіль-кість країн, згаданих ОБСЄ, багато в чому зумовлена суто технічними проблемами.

У Китайській Народній Республіці вже давно придумали спеціальну техно-логію, здатну фільтрувати зміст Інтернету, внаслідок чого користувачі не можуть діс-тати доступ не тільки до порнографічних сторінок (таке офіційне пояснення влади КНР), але й до сайтів опозиційної спрямо-ваності. У цій країні за виступи в Інтернеті посадили у в'язницю 62 людини.

У Туркменії заборонили користу-ватися Глобальною мережею вдома - те-пер нею можна користуватися лише че-рез інтернет-кафе, причому інформація та-кож ґрунтовно фільтрується. Влада Казах-стану зараз начебто не сильно стурбована тим, що відбувається в Мережі. Проте їм не можуть забути історію 2005 року, коли було обмежено використання доменів Kz і закрито сатиричний сайт британця Саші

Барона Коена, присвячений героєві його фільму "Борат", де сам комік зіграв роль ка-захського журналіста.

„Дісталося" й владі Грузії. Коменту-ючи пов'язане з Інтернетом законодавство країни, автори доповіді ОБСЄ відзначили його "суперечність і невизначеність", яка дозволяє "незаконно обмежувати свободу слова".

У кожному суспільстві є певні соці-альні обмеження свободи, які перейшли від минулих поколінь: пропаганда насиль-ства, статевої розбещеності тощо. І ці об-меження також є природними, як і свобода слова. І держава не має права спекулювати цим, а тим більше - брати на себе функцію суспільного судді. Бо найвищим суддею і над державою, і над порушниками суспіль-ної моралі є власне суспільство, тобто ко-жен із нас. І коли держава без нашого відо-ма починає привласнювати наші природні права - починається тоталітарна диктату-ра, яка означає наше безправ'я.

Необходима ли в цивилизованном обществе элитарная культура и ее пред-ставители? Специальный экскурс по культуре.

В конце XX века жизнь невероят-но ускорилась. Развитие информацион-но - технической революции изменило мир. Люди оказались в другой цивилиза-ции и почти не заметили этого. Но если мы посмотрим с другой стороны, то по-ймем, что человеческая природа не ме-няется так стремительно. Это несоответ-ствие грозит человечеству многими беда-ми, часть которых мы уже наблюдаем во-очию.

Как утверждают ученые, существу-ет культура массовая и элитарная. Но в этой статье мы заменим их другими тер-минами. Итак, существует культура зем-ная и космическая. Ведь человек – это космический Дух, помещенный в земное тело. Поэтому цели у этих двух культур разные. Цель земной культуры – создать усредненный образ человека и опреде-лить круг ее основных потребностей.

Представители же космической культуры – Гении – создают величай-шие творения, но не имеют дело с масса-ми. Они догадываются об основном по-стулате космического Духа. О том, что че-ловек единичен, уникален, неповторим. Поэтому космическая культура обраща-ется всегда к одному человеку, к неповто-

римой и уникальной личности. И здесь возникает парадокс. Космическая культу-ра – это связь Космоса и порожденного им человека. Но это означает, что для воспри-ятия великой культуры надо быть гением, основная функциональная задача которо-го является «наполнение» Земли, черпае-мой из Космоса. Великие философы неиз-менно утверждают, что человек рождает-ся гениальным. Но существует опасность, что он станет со временем таким же, как и большинство других людей! Для того, чтобы этого не произошло и существует культура, полна тайных знаков, поддер-живающих связь Человека Земли с его колыбелью - Космосом.

Но как пройти через систему тайных знаков? Мы приходим в этот мир гениальными. Психоаналитики при-шли к ошеломляющему выводу: если бы новорожденный мог говорить, то челове-чество получило бы ответы на все вопросы,

ЭЛИТАРНАЯ КУЛЬТУРАНКрістіна Тюленєва (ІІ МІ)

Костянтин Сабітов (І МВ)

на которые не может ответить само. Но для общения с ними нам не хватает парадок-сальности во взглядах, самостоятельности и непредсказуемости. Почему? «Потому что мы вылечены от гениальности», - пи-шет профессор Института Драматическо-го искусства Стокгольма М. Казиник. Глав-ная формула современного мира – культу-ра – это фактор досуга, аспект свободно-го провождения времени. А вот познание

смысла жизни и общение с духовными кор-нями уж никак не может быть сведено к по-нятию свободного времени, ибо это не что иное, как основное время жизни, ее содер-жание время напряженной духовной дея-тельности.

Отсюда – трагедия любых, даже самых благополучных, с точки зрения жизнен-ного уровня стран, превративших куль-туру в досуг. В Украине ученые пришли к выводу, что становится все меньше людей, способных понимать Великую культуру, вследствии этого Украина может оказаться на пороге кризиса культурного генофонда нации. Поэтому наша страна нуждается не только в гениях (не просто потенциальных, а в фактических, реализованных), но и в подходящих условиях для реализации творческого потенциала талантливых лю-дей. Политика страны должна быть на-правлена на выявления великих талантов и на создания достойных условий для ак-

тивного творческого процесса Личностей. Это самая малость, которую может сде-лать государство для гениальных людей, которые в будущем продолжат творить на благо человечеству. Это, безупречно, ма-лость, потому что остальное в наших руках. Хотим ли мы нивелироваться с «серыми массами» или желаем остаться Индиви-дом, Личностью и Человеком?

„...если бы новорожденный мог говорить, то человечество получило бы ответы на все вопросы...”

8

Динаміка життя

В Інституті міжнародних відносин призначено нового заступ-ника директора з навчально-виховної роботи. Ним став до-цент кафедри міжнародних фінансів Павло Валерійович Дзюба. Він радо погодився відповісти на деякі наші запитання.

Виховна робота

>>

8

9

Аналітика

ЯЯкі актуальні проблеми наразі постають перед Вами як перед заступником дирек-тора? Специфікою виховної роботи є те, що вона завжди висуває на порядок денний багато актуальних задач та проблем. Сучасне сту-дентство відрізняється від студентів попе-редніх поколінь зовсім іншим світоглядом

тури студентів, оволодіння знаннями та практичними вмін-нями раціонального природокористування. Так, у рамках за-ходів із благоустрою території та проведення днів довкілля в Київському національному університеті імені Тараса Шев-ченка 30 та 31 березня 2010 року студентами та викладача-ми Інституту міжнародних відносин були проведені заходи з

благоустрою території Інституту та прилеглої території. Під гаслом «Дерево – від курсу» були висаджені дерева навколо корпусу, проведено прибирання території, очищення газо-нів з метою поліпшення стану довкілля та озеленення міста. Активну участь в організації та проведенні цих заходів взяла Рада студентів Інституту міжнародних відносин та Рада сту-дентів гуртожитку Інституту. Студенти та викладачі Інститу-ту висадили більше 20 дерев.

Найближчим часом планується впровадження на ка-федрах та в структурних підрозділах Інституту так званих «Green Box» – коробок для збору макулатури, проведення ін-ших заходів.

По-друге, напрям фізичного виховання. Головним завдан-ням фізичного виховання молоді є розвиток фізично здорової людини, формування здатності адаптування до зовнішньо-го середовища та умов праці, активного та здорового спосо-бу життя та відпочинку. У рамках реалізації цього напряму 26 березня 2010 року завдяки підтримці Профспілки Київсько-го національного університету імені Тараса Шевченка та осо-

бисто її голови Володимира Федоровича Цвиха в гуртожитку № 20 Інституту було відкрито тренажерну залу. Тренажерна зала оснащена найсучаснішим обладнанням, яке дозволяє студен-там займатися спортом, всебічно розвиватись та вести здоро-вий спосіб життя.

Виховна робота в Інституті проводиться багато в чому на основі власного прикладу, який викладачі подають студентам. Так, збірна команда викладачів Інституту у складі Гнатовського М. М., Дзюби П. В. та Копистири А. М. стала переможцем Куб-ку Ректора Київського національного університету імені Тара-са Шевченка серед науково-педагогічних працівників з більяр-ду «Вільна піраміда». В особистому заліку також переміг пред-ставник Інституту – Павло Валерійович Дзюба, який разом з тим здобув приз за кращу серію турніру – 6 куль (у півфіналь-ному матчі).

По-третє, напрям національно-патріотичного виховання. Цей напрям виховної роботи реалізується в тісній взаємодії з вивченням гуманітарних та соціально-економічних дисциплін, а також у співпраці з радами ветеранів Університету та Інсти-туту. Найближчим часом планується організація ряду заходів із відзначення 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній Війні, зокрема підготовка святкового концерту до Дня Перемоги, від-відування музею ВВВ, покладання квітів до меморіалів, поздо-ровлення ветеранів Інституту.

Що Ви можете розповісти про студентське самовряду-вання за часів Вашого навчання? Які якісні зміни відбулися в ньому з того часу?

Стикаючись з різними аспектами студентського життя, починаєш зовсім по-іншому їх сприймати, завжди відкрива-

єш для себе багато нового, по-іншому дивишся на ці процеси. Мені важко сказати, що під час мого навчання я був студентом-активістом. Переважну більшість часу я витрачав на навчання, а до позанавчального життя та самоврядування студентів долу-чався лише епізодично. На мою думку, порівнюючи різні хро-нологічні площини з погляду розвитку студентського самовря-дування, можна виділити кілька важливих аспектів. По-перше, це – креатив. Сучасні студенти налаштовані на прогресивний та динамічний розвиток… Розвиток ідей, ініціатив, студент-ства та суспільства у цілому. Такий креативний підхід сприяє урізноманітненню студентського життя, розширенню спектру питань, які цікавлять студентів, поглибленню багатогранності розвитку особистості. По-друге, інформаційне насичення. Су-часні телекомунікаційні технології відкривають доступ до ши-рокого спектру інформації, що дозволяє студентам бути повною мірою та максимально швидко обізнаними з процесами, що від-буваються в суспільстві та на міжнародному рівні. Це відкриває широкі можливості ознайомлення з досвідом студентського са-

„Сучасне студентство – новий світогляд, нове життя!”

„Основні напрями виховної роботи...”

– принципово новим баченням світу, суспільства та свого міс-ця в цьому суспільстві. У цьому зв'язку в сучасних умовах зна-чно розширюється коло студентських ідей та ініціатив, що вносить певні якісні зміни до формату виховної роботи. Вона стає більш динамічною, більш активною, більш інформаційно насиченою, більш соціально важливою. При цьому головна її мета – всебічний гармонійний розвиток і формування пози-тивних якостей особистості – залишається незмінною, що за-значено в Концепції виховної роботи у Київському національ-ному університеті імені Тараса Шевченка.

Серед найбільш актуальних напрямів, які ми плануємо розвивати в рамках виховної роботи в Інституті найближчим часом, хотів би відзначити такі. По-перше, екологічний на-прям. Цей напрям передбачає формування екологічної куль-

10

Слід зазначити, що останнім часом відбувся ряд суттє-вих змін у студентському житті, якщо порівнювати його з ча-сами мого студентства. Так, з ініціативи та підтримки Ради студентів Інституту було створено Політико-дипломатичнй клуб «Ambassador», Дебат-клуб, Кіно-клуб. Представники політико-дипломатичного та дебатного клубів введені до скла-ду Ради студентів Інституту на представницьких засадах. З іні-ціативи Ради студентів гуртожитку Інституту було запрова-

кіфоров, 2 МП), Рада студентів гуртожитку Інституту (Голо-ва – Ігор Цибулін, 4 МЕВ) та об'єднана профспілкова органі-зація студентів та викладачів Інституту (Н. Ф. Сербіна та Оль-га Дейнеко, 2 МП). До представників цих організацій можна звертатися з будь-яких питань, що хвилюють студентів Інсти-туту. Я особисто завжди готовий надати студентам будь-яку консультативну, практичну або іншу допомогу та підтримку з питань у сфері моєї компетенції. Крім того, анонси подій та за-

ходів, які проводяться в Інституті, завжди вивішуються на ін-ститутських дошках оголошень заздалегідь, інформація також подається на сайті Інституту. Представники студентських ор-ганізацій регулярно відвідують потоки студентів, з відповідни-ми анонсами та оголошеннями, запрошують до участі в тих чи інших заходах. Ми завжди вітаємо нові студентські ініціативи, ідеї та пропозиції. Щодо перспектив наукової діяльності сту-дентів, то в Інституті діє Наукове товариство студентів та аспі-рантів (НТСА), головою якого є Євген Везєлєв, ІІІ МБ.

Яке значення для Вас особисто має робота в навчально-виховній сфері?

Це робота, яку я люблю, а любов до неї зумовлена насампе-ред повагою до студентів. Саме Його Величність Студент за-вжди був, є і буде основою Вищої Школи, саме від цього пови-нна відштовхуватися вся система відносин у виші.

Як Ви ставитеся до того, що студенти суміщають робо-ту та навчання? З якого курсу Ви рекомендуєте це починати?

Якщо студенти пояснюють свою відсутність на парах ро-ботою, то – негативно. Незважаючи на всі позитиви набут-тя практичного досвіду, це не дає підстави перешкоджати на-вчальному процесу. Є різні форми працевлаштування. На мій погляд, студенти повинні обирати ті, які не перешкоджають їм вчитися та не змушують пропускати заняття. Якщо такий оптимальний баланс працевлаштування знайдено, то я цілком

моврядування в зарубіжних вишах, застосування позитивних елементів цього досвіду в наших умовах.

Ці аспекти, на мій погляд, значною мірою визначають сут-ність та формат студентського самоврядування на сучасному етапі. Однак, поряд з цим хотів би відзначити, що в Тарасовому університеті до студентського самоврядування завжди стави-лися з повагою, завжди рахувалися з думкою студентів, завжди підтримували студентські ініціативи, а в цілому – забезпечува-ли належні умови для навчання, професійного зростання, від-починку та всебічного розвитку студентів.

джено інтелектуально-спортивні змаганні студентів «Ігри ди-пломатів», що вперше відбулися 24 лютого цього року.

Рада студентів постійно проводить зустрічі з адміністраці-єю Інституту у форматі прямої дискусії. Так, у розширеному за-сіданні Ради студентів ІМВ, яке відбулося 31 березня 2010 року, взяв участь директор Інституту – Валерій Володимирович Ко-пійка. Під час зустрічі студенти підняли ряд важливих питань, серед яких: проблеми міжнародної співпраці, необхідність роз-ширення наукової діяльності, облаштування приміщення Ін-ституту безпровідною системою виходу в Інтернет (Wi-Fi). Ди-ректор Інституту наголосив на необхідності частішого прове-дення подібних зустрічей та виразив свою готовність підтриму-вати студентські ініціативи.

Чи існують певні форми заохочення та дисциплінарні санкції для наших студентів?

Щодо заохочення, то мушу сказати жодне самоуправлін-ня не базується на такому принципі. Наші студенти працюють не для заохочень, їхня діяльність базується на активній громад-ській позиції та ентузіазмі. Що ж стосується дисциплінарних санкцій, то, переконаний, що головним завданням виховної ро-боти є не наказати, а упередити, роз’яснити, переконати та убез-печити в майбутньому. Саме цим принципом я керуюся в своїй роботі. А санкції, на мій погляд, є лише крайньою вимушеною мірою.

Яким чином Ви рекомендуєте новим поколінням студен-тів ІМВ долучитися до активної громадської/наукової діяль-ності?

Завдяки тій системі організації навчання та позанавчаль-ного часу студентів, яка існує в Київському національному уні-верситеті імені Тараса Шевченка, нові покоління студентів ма-ють вельми широкі можливості долучення до громадського жит-тя Інституту. Насамперед зазначу, що багатьма питаннями в цій сфері опікується Рада студентів Інституту (Голова – Артем Ні-

„Зміни в студентському самоврядуванні”

„Саме Його Величність Студент завжди був, є і буде основою Вищої Школи”

Дмитро Яровий (ІІІ МІ)

за. Від роботи, яка заважає навчанню, я би відмовився.З якого курсу слід починати? На мою думку, слід орієнтуватись на старші курси, скоріш

за все – магістратуру. Я особисто почав працювати на 5 курсі, але при цьому не пропускав занять та вчився на відмінно.

І особисте питання, яке може цікавити багатьох наших студентів: як Ви проводите вільний від виконання обов’язків час?

Коло моїх хобі досить широке. Захоплююсь риболовством та фотографією. Серед спортивних захоплень – ковзанка та бі-льярд, шахи. Загалом люблю активний відпочинок. Вільні уі-кенди намагаюся проводити на природі.

У лютому цього року П.В. Дзюба разом із студентами Ін-ституту відвідали ковзанку. Ця зустріч «без краваток» стала чудовим елементом тімбілдингу та розбудови атмосфери злаго-ди і взаєморозуміння між студентами та адміністрацією.

11

“Клубне” життя

З 2007 року в нашому Інституті активно функціонує Дебат клуб. Створений на той час другокурсниками Тарасом Дзьобою та Віталієм Власюком, осередок дебатерів ІМВ швидко став популярним та відомим

як в Інституті, так і за його межами. Серед основних досяг-нень – участь членів Клубу у Всеукраїнських та Міжнарод-них дебатних змаганнях (Київ, Харків, Москва, Любляна).

В одному із цих турнірів було здобуто блискучу пере-могу (April Due 2008), в іншому (Київська весна 2009) наша команда грала у фіналі. Особливо слід підкреслити, що вже від самого початку Дебат клуб ІМВ обрав за преференцію саме англомовні дебати (за підтримки кафедри іноземних мов). І найкращим свідченням про силу нашого Клубу став візит до Інституту в травні 2009 року діючого Чемпіона сві-

ту з дебатів, англійця Уілла Джонса. Останній, приємно вра-жений рівнем наших команд, запросив делегацію Дебат клу-бу взяти участь у міжнародному турнірі Оксфордського уні-верситету. Звичайно ж, ми радо погодилися, і вже в листопа-ді три наших дуети вирушають до Хітроу.

Ми не обіцяємо всім відвідувачам Клубу миттєвих ре-зультатів такого ж рівня. Натомість, ми гарантуємо корис-ність занять дебатами, що проявляється в розвитку навичок говоріння і мислення. До того ж, іноземною мовою, що нам, здоровим і освіченим міжнародникам, конче необхідно.

Дебат клуб засідає щосереди, о 14 годині. Дзвоніть, пи-тайте, дебатуйте!

Студенти часто ставл ять собі та викладачам питання: «Де

саме сьогодні я можу показати те, чого мене навчили викладачі? Яке практичне застосування моїх знань?»

Саме з метою вті-лення теоретичних знань студентів у ре-альну практику і був створений у 2007 році політико-дипломатичний клуб “Ambassador”. Спочатку це була невеличка організація, зібрана зу-сил л ями активних студентів та аспі-рантів Інституту. Восени минулого року клуб отримав значне поповне-ння зі студентів перших курсів. Сьо-годні клуб має близько трьохсот чле-нів з усіх курсів та відділень ІМВ.

Головою клубу є Павло Лінєвич, студент 3 курсу відділення «міжна-родні відносини». У новоствореній Раді студентів Інституту інтереси нашого клубу представл яє Сулейман Мамутов, студент 3 курсу відділення «міжнародне право».

Особливо хотілося б відзначи-ти таких найактивніших студентів як

Микола Зазул як, Ігор Ци-булін, Костянтин Іван-чук, Юлія Тимохова та багатьох інших. Саме ці люди кожного дня тур-буються про долю клу-

бу і докладають макси-мум зусиль дл я того, щоб

клуб відмінно функціо-нував.

У чому ж пол ягає наша діяльність? На-

сам- перед, це розвиток політичної культури студентства, допомога в нау-кових пошуках та, звичайно ж, втілен-ня знань у практику. Вона відбуваєть-ся в різноманітних формах: семінари, конференції, майстер-класи. Особли-вою частиною нашої діяльності є за-прошення до Інституту відомих осо-бистостей – науковців, дипломатів, політологів.

Доцент кафедри міжнародних ор-ганізацій та дипломатичної служби Ін-ституту міжнародних відносин Тетя-на Іванівна Шинкаренко під час про-ведення майстер-класу з дипломатич-ного протоколу та етикету познайо-мила студентів з тонкощами міжна-родної ввічливості та правилами пове-дінки на протокольних заходах.

Координатор проектів ОБСЄ в Україні Любомир Копай докладно розповів про себе, свою кар’єру дипло-мата, організацію ОБСЄ та ї ї проекти і роботу в Україні. Пан Посол вразив студентів своїм почуттям гумору і зу-мів у цікавій формі викласти вражен-ня від своєї організації.

Генеральний секретар ГУАМ Ва-лерій Чечелашвілі поділився своїми знаннями про організацію ГУАМ, ї ї роль та значення, перспективи подаль-шого розвитку регіонального співро-бітництва держав у рамках організа-ції. Пан Чечелашвілі порадував учас-ників зустрічі знанням української мови і виказав цим глибоку пошану до нашої країни.

На майбутнє заплановано ще ба-гато цікавих зустрічей та заходів. Якщо вас цікавить діяльність клубу «Ambassador», і ви маєте бажання до-лучитися до нашої дружньої родини, звертайтеся до керівництва клубу за електронною адресою

club-ambassador@ukr.net.

Політико-дипломатичний клуб ІМВ «Ambassador»

Знавці дебатів запрошують гостейПавло Ліневич (ІІІ МВ)

Дмитро Яровий (ІІІ МІ)Президент Дебатного клубуВіталій Власюк (IV МП)

На перехресті доріг

12

Василь Горбаль – випускник ІМВ, народний депутат України, голова Львівської обласної державної ад-міністрації, член парламентського Комітету з фі-нансових питань та банківської діяльності, член

постійної делегації в Парламентській Асамблеї НАТО, По-чесний Президент АБ „Укргазбанк», кандидат юридичних наук, кавалер ордену „За заслуги ІІІ ступеня”.

Часом доля робить нам незвичайні подарунки, справ-жнє значення яких відкривається тільки згодом. Зазвичай це нові знайомства і зустрічі, що назавжди залишають слід у душі. У моєму випадку з Василем Михайловичем Гор-балем все було, як завжди: великий святковий концерт на Оболоні (напередодні виборів мера Києва), в якому мені пощастило брати участь, виступ кандидата і живе спіл-кування з ним.

Василь Михайлович говорив мало, проте годинами слухав своїх виборців. І в якусь мить простір, досі обмеже-ний інформацією про нього з Інтернету, несподівано роз-ширюється, і публічну людину видно з іншого боку. В цьо-му всесвіті – свої зоряні шляхи, свої життєві щаблі, за яки-

Шлях до успіху Василя Горбаля

„За рейтингом журналу «Фокус», Василь Горбаль потрапив до десятки найвпливові-ших молодих українських політиків.”

ми і формування харак-теру лідера, і авторитет та широке визнання.

Наша ж розмова ве-лася в досить незвичному руслі. Після виступу мені хотілося якомога більше дізнатись: який він, мій земляк, що керувало ним у виборі професії, чого прагнув, як формувалося в нього почуття відповідальності? А Ва-силь Михайлович чисто по-галицьки цікавився „як мені мається”, про що мрію, які в мене захоплення. Як не див-но, але виявилось, що в нас напрочуд багато спільного. На-віть ота „програма максимум„ з самого дитинства. В нього було безліч уподобань: хореографічна школа, драмгурток (до речі, перші в своєму житті гроші – п’ять рублів з копій-ками – Василь Михайлович заробив на професійній сце-ні театру, виконуючи невеличку роль в опері „Мадам Бат-терфляй„). А ще: гори, лижі. Була й велика мрія – стати ди-пломатом, тому й вивчав поглиблено іноземні мови.

В нашому Інституті міжна-родних відносин обрав спеціа-лізацію „міжнародні економічні відносини”. Невдовзі йому запро-понували шукати місце для прак-тики на літніх канікулах. Василь Михайлович мріяв про фондо-вий ринок. За 700 км від Пассау, у Франкфурті, знаходилась одна з найбільших фондових бірж світу.

Самотужки вдосконаливши німецьку мову, Василь Горбаль продовжив навчання в Німеччині. Одночасно працював на м’ясокомбінаті, займаючись заготівлею шкір (в зв’язку з шкідливими умовами праці ця робота добре оплачувалась). Коли компанія, що займалась досліджен-ням економіки Європи, прислала запрошення – відгукнув-ся одразу. Пізніше зацікавився баварським банком Нуро (сьогодні Hуро Vereins bank – другий приватний фінансо-вий інститут в Німеччині, де більше 25 тисяч працівни-ків і майже 10 мільйонів клієнтів). Багато разів відправляв

туди листи зі своїм резюме, поки наре-шті німецькі банкі-ри звернули на нього увагу. Тоді ж Василь Михайлович пові-рив в істину: „Сту-кай і тобі відкри-

ють”. Невдовзі він влаштувався на роботу в банк концер-ну БМВ, де оволодів всіма нюансами кредитування тор-гівлі. Цей же банк запропонував йому п’ятирічний контр-акт. Проте інтуїція підказувала: отримані знання мати-муть попит і в рідній країні. А ще далась взнаки носталь-гія за родиною, друзями.

Очевидно, життя готувало його для серйозних і відпо-відальних справ, тому й випробовувало на різних склад-них ділянках, далеко від дому: чи справиться? Перша ро-бота на Батьківщині – посада ведучого економіста відді-лу підтримки підприємництва Мінекономіки. Потім – на-чальник відділу валютних операцій з цінними папера-ми АК „Транскредобанк”, заступник голови правління Києво-Печерського акціонерного комерційного банку, на-чальник відділу операцій в іноземній валюті АБ „Інтер-газбанк”. Після „обкатки” у високофаховому колі Василь Михайлович вже в 25 років став самим молодим головою правління банку, очоливши „Укргазбанк”.

В 2002 році Василь Горбаль був обраний народ-ним депутатом по столичному округу № 218, а в 2006 році – за списком Партії регіонів №37. „Багата Україна, щасли-ві і заможні українці, соціальний захист” – такою ідеєю проникнута Концепція програми розвитку держави, над якою й досі працює Василь Горбаль і його однодумці.

За рейтингом журналу „Фокус”, Василь Михайлович потрапив до десятки найвпливовіших молодих україн-ських політиків.

Василь Михайлович Горбаль – один із тих, хто не зу-пиняється на досягнутому. Він прагматик, знає, як зміню-ється ринок, йде маркетинг, менеджмент, яка геополітич-на ситуація в державі. І впевнений: франчайзінг Україні необхідний. І можна додати: примноження успіху, знань особливо необхідні сьогодні кожному з нас, українців.

Ольга Ошитко (ІІІ МІ)

13

Спорт

Дипломат – людина, освічена в бага-тьох сферах знань, що має поєднувати в coбi духовне багатство, моральну чисто-ту, а також фізичну досконалість. Тому в кузні справжніх дипломатів – Інституті міжнародних відносин – спорту приді-ляється багато уваги.

Студент V курсу МВ Павло Бабенко розробив проект чемпіонату з міні-футболу „Кубок майбутніх дипломатів”, який призначений для об’єднання і спів-робітництва студентів-міжнародників на теренах СНД напередодні „Євро-2012”. Ця ідея була підтримана, тому вже відбулося декілька футбольних ігор.

У перше турнір відбувся два роки тому в Харкові, в якому взяли участь сім команд з різних міст, у тому числі і з Ки-єва (збірна ІМВ). Другий турнір – у м. Одеса, команд було вже трохи більше, серед яких також була наша.

11-13 грудня 2009 року в Києві від-бувся третій міжнародний міні-турнір з футболу „Кубок майбутніх дипломатів”, який проводиться за ініціативою Ліги політологів-міжнародників „Дипкор-пус” та Ради студентів Інституту міжна-родних відносин КНУ ім. Тараса Шев-ченка. Організатори відзначили, що вперше з часу заснування турніру в ньо-му взяла участь команда з Білоруського державного університету, що дало змогу називати турнір міжнародним.

Уже традиційно вигравалa турнір команда з того міста, де проводився тур-нір, тому кияни сподівалися на перемо-гу. Не була винятком і команда нашого Інституту.

Перший день турніру став легкою прогулянкою для нашої команди. Зран-ку обіграли команду Дипломатичної академії з рахунком 11 – 0, трохи зго-дом – команду Запорізького національ-ного технічного університету з рахун-ком 5 – 0.

Склад команди 3 тур:Андрій Соронович IV МП (капітан);Євген Попко IV МП;Валентин Іванов IV МІ (воротар);Артем Гандзюк V МВ;Володимир Проневич VI МВ;Назар Пищик V МІ;Антон Мясоєдов VI МБ;Олександр Криніцин V МЕВ.

Склад команди 4 тур:Андрій Соронович IV МП (капітан); Євген Попко IV МП;Антон Лукінов IV МП (воротар);Артем Гандзюк V МВ;Назар Пищик V МІ;Олександр Криніцин V МЕВ;Олексій Абасов V МБ.

Розпочинав змагання другого дня перший півфінал, в якому наша збірна грала проти команди Київського наці-онального економічного університету. Матч був настільки емоційно забарвле-ним, що словами на білому аркуші склад-но передати… Дві червоні картки і лише один гол, забитий за кілька хвилин до кін-ця гри гравцем збірної ІМВ Олександром Криніциним. Це відкрило двері до фіналу нашій команді.

Матч за третє місце між двома київ-ськими командами запам’ятався бороть-бою за кожен м’яч. Команди не хотіли по-ступатися одна одній нічим, проте треба було виявити переможця. Ним став Національний авіаційний універ-ситет, що з рахунком 7 – 2 обіграв Київський національний еконо-мічний університет імені В. Геть-мана.

Проте всі чекали на фінал. Матч розпочався рівно о 15.30 та зібрав на трибунах близько 150 глядачів, які розді-лилися на два табори. Матч був вар-тий фіналу і пройшов у надприн-циповій боротьбі. Перший тайм завершився з рахунком 1 – 1. За нашу команду м’яч у воро-та супротивника забив найкра-щий гравець фіналу Артем Ган-дзюк. Другий тайм продовжив боротьбу, жодна команда не по-ступалася іншій за класом та за бажанням вирвати перемогу. Проте переможець може бути лише один. Ним стала команда Інституту міжнарод-них відносин, яка з рахунком 2 - 1 здобула перемогу в неймовірному фіналі!

„Після фінального свистка я не дуже пам’ятаю, що коїлося, адже емоції пере-повнювали”, – сказав гравець нашої збір-ної Володимир Проневич.

Капітана команди ІМВ Андрія Со-роновича було відзначено титулом „Най-

кращий захисник турніру”. Він згадує: „Дійсно гарна подія, що збирає нас вже втретє. Ми довго йшли до перемоги, про-те кожного разу не вистачало всього нічо-го. Але цього разу, нарешті, ми - перемож-ці!” Він також відзначив, що йому дуже приємно стати найкращим захисником турніру, проте були й інші достойні кан-дидати: „Хотів би відзначити та подяку-вати адміністрації нашого Інституту, яка дуже допомогла в підготовці команди до перемоги, а також вболівальників, які не-самовито підтримували нас.”

Третій міжнародний міні-футбольний турнір „Кубок майбутніх дипломатів” – вже історія. Нещодавно,

9-11 квітня, відбувся четвертий етап змагань у міс-ті Донецьк. Збір-

на ІМВ у дещо іншо-му складі боролася за

перемогу всіма сила-ми. Дійшовши до півфі-

налу, наші футболісти обігра-ли команду з Донецька з рахун-

ком 5:3 (голи: Гандзюк – 1, Пи-щик – 2, Соронович – 2). Це дало змогу потрапити у фі-нал, в якому, на жаль, перемо-гу здобула команда з м. Луцьк (матч 5:4, голи: Гандзюк – 2,

Пищик – 2), а збірна ІМВ по-сіла друге місце. Але з До-нецька прибув-таки ку-

бок! Найкращим гравцем тур-ніру став футболіст з нашої команди Ар-тем Гандзюк!

Таким чином, за всі рази проведен-ня турніру наша збірна здобувала і перше місце, і друге (двічі), і третє. У жовтні пла-нується проводити п’ятий тур у м. Львів, куди збірна команда ІМВ вирушить за другим золотом!

НАЙКРАЩІ СЕРЕД ДИПЛОМАТІВ

Євген Попко (IV МП)

GONZO – журналістика

14

Новую ночь встречал в своем тихом доме Шен Дао. Вот уже 40 лет он жил совсем один. Его жена пропала однажды, и никто ее больше не видел. Детей у них не было, поэтому Шен Дао остался наедине с собой. С тех пор все перевернулось в доме и в нем самом. Соседи счи-тали его безумным, но всё же что-то заставляло их глубоко уважать Шена.

Хижина Шена Дао стояла на самом краю поселка в провинции Уишань. Зарабатывал он тем, что выращивал чай. На плантации работал сам и каждую весну собирал богатые уро-жаи со своих кустов. У старика был цех по переработке и приготовлению чайного листа, и весь процесс от сбора молодых листочков и вплоть до прессования и упаковки товара про-ходил здесь.

Люди удивлялись, как Шен Дао самостоятельно вот уже полвека занимается своим делом и почему после мрачных событий сорокалетней давности старик Шен все еще выглядит бодрым и здоровым.

* * *Весной, ровно сорок один год назад, Шен с женой Мяо занимались сбором урожая со своей плантации. Пригре-

вало солнце, а Шен и Мяо были как никогда счастливы. Шен всегда говорил: „Только в труде человек есть челове-ком”, поэтому той весной Шен был как обычно в приподнятом духе и с радостью выполнял работу. Надо сказать, что у Мяо было много работы по домашнему хозяйству, поэтому самостоятельно она обработала всего один чайный куст. Но этот куст был особым, ведь давал больше чайного листа, чем любой другой куст на плантации Шена. После полного процесса обработки из листьев того самого куста получился 300-граммовый диск прессованного чая пуэр. Мяо вложила всю себя в этот чай, старалась как никогда, и в результате создала уникальную вещь. Запеча-тав диск в бумагу, она изобразила на упаковке несколько иероглифов, которые означали „Шену от любящей Мяо” и подарила мужу. Шен очень обрадовался такому подарку и пообещал готовить и пить этот чай только в особые дни.

* * *Через год Мяо не стало. Сложно описать, каким горем это было для Шена. Неделю он не ел, не пил и не спал,

был на грани. Но добрые люди помогли ему вернуться к жизни. Год тянулся долго…В ночь годовщины смерти Мяо, Шену приснился сон. Будто бы он бродит между рядами чайных кустов на своей

плантации в поисках жены, но ее нигде нет. Вдруг Шен подошел к тому самому кусту, с которого Мяо собрала свой последний урожай. Возле куста стояла она – его жена и говорила ему: „Здравствуй, Шен. Помнишь о моем подар-ке? Той весной этот куст дал необычный урожай – чай, который я тебе подарила, будет продлевать тебе жизнь. Соблюдай ритуал и каждый год ровно в эту ночь готовь чай из того подаренного мною диска. С каждым глотком ты будешь чувствовать все больше силы, а после последнего глотка явлюсь тебе я и пробуду рядом до рассвета…”

Резко проснувшись, Шен сначала не поверил в то, что произошло во сне. Но все же решил последовать совету жены. Развел огонь из особых грушевых дров, набрал воды из колодца и стал греть воду. Трясущимися руками раз-вернул подарок Мяо, отломил от диска кусочек и принялся тщательно разделять листочки. Затем сварил чай на огне, как учил великий изобретатель чая Лю Юй.

Каково же было удивление Шена, когда все, что говорила во сне Мяо сбылось и после последнего глотка чая перед ним возник дух Мяо, живой и здоровой. До самого утра они просидели в доме Шена, разговаривая о всем на этом и на том свете. Шен сообщал последние новости, а Мяо рассказывала о другой жизни, там, в астралах. Шен не мог отвести взгляда от жены, ведь ее так не хватало ему весь этот год. Но с первыми лучами солнца Мяо попроща-лась и растворилась в воздухе, а Шен тут же уснул.

* * *Проснувшись утром, Шен почувствовал невероятный прилив сил и понял: то, что произошло ночью – правда.

Он тут же поспешил к тому самому кусту, но добравшись до него, сердце Шена замерло – куст совсем завял и по-гиб. Он больше не даст урожай и, следовательно Шен будет жить, пока не закончится тот самый диск чая. Но жить – не просто существовать. Жить, радоваться… Без Мяо жизнь Шена теряла всякий смысл. И те короткие встречи, которые предстояли ему, привносили в существование Шена ту саму каплю жизни.

С тех пор Шен жил и работал с удвоенной скоростью. Он имел силу, о которой говорила во сне Мяо. Но он спе-шил жить только ради того, чтобы год пролетел быстрее и чтобы снова увидеться с Мяо.

Вот уже много лет Шен каждый год познавал все новое и новое об устройстве мира от своей жены. Он стал просвещенным, буддой. Люди, которые покупали у него чай, часто спрашивали о жизни, его ответы были малопонятными и размытыми, но глубокими. Все боялись и одновременно ценили великого Шена Дао.

* * *Прошло сорок лет. Шену уже было 84 года, а он все еще выглядел бодрым стариком с проницательным взгля-

дом. В эту ночь Шен готовился к своей последней чайной церемонии. Сделал все согласно ритуалу, но так тщатель-но, как никогда. Как и все сорок лет подряд, к нему явилась Мяо. „Прекрасно выглядишь”, - сказал жене Шен. „Спа-сибо. Я как раз хотела сказать тебе то же самое”, - ответила Мяо. Шен оглядел себя – он выглядел не стариком, а таким же, как и сорок лет назад.

„Ты готов?”, - спросила Мяо. Шен утвердительно покачал головой. „Ну тогда, в путь. Теперь мы вместе на-всегда”.

Две фигуры медленно исчезли, а в комнате остался только слабый свет от тлеющих поленьев и тихий шепот распустившихся в воде чайных листьев: „Вместе навсегда… навсегда… навсегда…”

Шен Дао

Павло Ліневич (ІІІ МВ)

15

Література

Так, ти досвідчений гравець,Пасьянси розкладаєш вправноЗ дівочих молодих сердець,Від тебе утікати марно.

Розкішна фальш! Ро-жева мріяДовірливих красунь сліпих,Брехливий шепіт – жало змія. Слова... Лукавість віє з них.

Хижак. Зухвало пристрасть збу-диш,Таку солодку і п’янку,Заманиш, викинеш, забудеш—І знов в лавровому вінку.

В інтригах, підступах – король.Поразка – не твоя стихія.Безжальний! В тебе карамболь,А в неї сльози на шовкових віях.

Та втратиш пильність ти, мосьє,Колись пройде зіркова ера,І серце лева розіб’є Граційна молода пантера.

Blessed are the nihilists, for they believe in nothing.

We don’t agree. Your principles get in the way.You pace the room, beyond yourself with anger,Shaking your worker’s fists in revolutionaryDetermination. Your callused hands pledge battle.And hit me if your showing veins aren’t blue. Or is that ink? Not from a bottle: from within the skin,Your living tattooed tapestry. The word becomes flesh.Then legend. Propaganda. Fact.As though still fresh, your catalogue of proletarian Cliché: the sword, the heart, the rose. Mother. Dear God.The hammer and the sickle on your arm. Your left.Appropriate. You wave them in the air.This is a statement. A class struggle. War.

Judge yourself. Indeed, how dare I judge you,You’ve not a claim upon your name:No house, no car. No style. Instead: ideas. You wouldn’t know Chianti from Pinot Noir.(Your ex… the name escapes me. Chardonnay?)You belch. You call our clandestine affair a squelch.You wish I had been called Aurora. You tasteless cruiser!Damn your shameless sloganeering:Land! Bread! Bloody childish games. You only dream in primary colours,

Mainly red, with Lenin tacked above your bed.

1 квітня 2010 року в нашому Інституті відбувся конкурс читців по-

Павло Ліневич (ІІІ МВ)

The rest? It’s history now. Just check the index for faux pas. You screwed a virgin heiress. I made love to a prole. A marriage of extremes. I dug myself a hole.And after, dazed and smoking Lucky Strikes, To testify that brand names know no class divisions,Both were triumphant, eyes ablaze. ‘Myself, I like the Bible…’, I exhaled, ‘The Nazarene’s eyes… No vinegar or wine could cloud them. He was a worker too, you know. Don’t smirk!’Opium of the people. DaVinci code, more like. Your so-called sober reasoning annoys me.Pseudo-liberal. Left-wing. P.C.. Philanthropist. Trade union activist. An atavistic mess.

Shut up. Now tell me that you love me.Go get yourself another beer.(Post-coital subtlety for some,And party line provisions for the others.)Please take a seat.Just sign it. Yes, right here.No better place than here, Between these laundered flags of truce. The Nazi-Soviet pact. By process of elimination, I’ll play Nazi,Demure in black and leathers.Why, that should hit the tabloids.Of course, both our official publicationsWill proclaim that Passion boosts industrial production, And helps maintain accord between great nations.

Communist Manifesto СЕРЦЕЇДАМ

Время – улитка, а завтра грядущее – Где-то меж бабочкою и личинкою. Месяц рисует кофейною гущею Ночь вездесущую, небо с горчинкою.

Дом: очи чёрные, вечностеклянные - Вечноквадратные бредни Малевича. Левые - трезвые, правые - пьяные. Сто лет, как высохли слёзы их девичьи.

Шепчут беззвучно, что всё уже вылито, Комнаты, вскрытые скальпелем памяти. Рыбок души моей мелкой учили там Пенью, а вышло - одной только грамоте. Траурный месяц под чёрною шубою, Чёрный берет приподняв, с неба пялится. Дом улыбается пастью беззубою - Словно родная пещера мне скалится.

Знаю: с её саблезубыми тиграми Я породнился давно. (Окна крестятся.) Боль и надежду из сердца не выгромить.

(Тычет мне в ноги язык злая лестница.)

Лезу зачем-то сквозь глотку Везувия, Полуживой, но пока не прожёванный. Глупость? Конечно. Но сказки безумия Слаще, чем яс-ностью день нарисованный.

Двери. Звонок. Тишина – полумёртвая. И кроманьонец, такой опечаленный: - Ну. - Это, кажется… двадцать четвёртая? - Ну. - А… - Она? С киммерийцем отчалила

Кофейный век Марина Котюжанська (3 МП). Переможець у номінаціі “Українська поезія”

Полина Григанська (2 МП). Переможець у номінаціі “Іноземна поезія”

Віра Носальчук 1 (МП). Переможець у номінаціі (Військова поезія)

езії. Конкурс був присвячений Міжнародному дню поезії, що відзначається ЮНЕСКО 21 березня. Конкурс мав на меті шанування такого літературного жанру як поезія, підтримку молодих поетів та творчих осо-бистостей в ІМВ. Конкурс мав декілька номінацій: „Українська поезія”, „Іноземна поезія”, „Воєнна поезія”, „Авторська поезія”. Першу премію в номінаціі авторська поезія отримала Мирослава Галушка (2 МП), дру-ге місце - Олеся Кривецька (1 МП), треттє – Євген Баранов (1 МВ).

Мирослава Галушка (2 МП)

Євген Баранов (1 МВ)

Олеся Кривецька (1 МП)

Что значит хорошо выглядеть для женщины? Это отличное настроение, блестящие счас-тьем глаза, любимая одежда, свежий макияж, и в 90% случа-ев – это высокий каблук.

Да, каблуки мы любим все, от мала до велика. Это некий символ женственности нашего времени. И, в конце концов, это наш менталитет (окажись мы на мгновение на улице Ри-воли в Париже на десятисантиметровой шпильке, мы бы чув-ствовали себя, как минимум, белой вороной).

И ради этого десятисантиметрового «пьедестала» женщины готовы пренебречь многими неудобствами, а иног-да и рисковать здоровьем. Сегодня шпилька находится на не-досягаемой высоте, с которой её уже не свергнуть, она выше всего, а женщина на шпильке – выше всевозможных коллизий моды и природы.

Женщина на каблуках и женщина в кроссовках (если это не пикник, поход, поездка) – угадайте с одного раза, кто бу-дет в центре внимания!

А теперь давайте представим, что сейчас около 7:00 утра.Вы уже проснулись. Необязательно заправив кровать и

обязательно приняв душ. Иногда позавтракав, почти всегда выпив чашечку кофе. Далее совершив другие систематичес-кие утренние процедуры, вы стоите в коридоре и, недолго по-думав, обуваете свои любимые туфельки. Дверь, ключ, замок, лифт, улица.

И вот, некоторое время спустя, вы уже заходите через центральный вход на территорию Института… Окутываете взглядом стоящих возле входа людей. Выделяете для себя не-сколько объектов, достойных Вашего внимания… Но, только что возникшее желание пройтись поход-

кой Naomi Campbell: уверенно, широким шагом и с высоко поднятой головой, остается только в мечтах . Потому что с этого момента все мысли уходят вниз: начиная с того, как бы не споткнуться и не потерять каблук, и заканчивая тем, как бы не упасть и не покалечиться.

Действительно, такое возможно. Я знаю несколько деву-шек, которые однажды ушли домой без каблуков. А если по-смотреть, сколько там осталось набоек, то мы снова поймем необходимость числа Пи.

Эта тема, которую нельзя обойти, потому что она так остра! Вывод один: нельзя оставлять все как есть! Нужно что-то предпринять: ясно, что ковер никто стелить не будет, но относительно ремонта тротуара от ворот до дверей Ин-ститута стоит задуматься.

Наши девушки достойны того, чтобы входить в Институт красиво и, конечно же, безопасно!

Обувь на каблуках значит гораздо больше, чем просто обувь. Она придает женщине уверенность и облик, преиму-щественно отличающий ее от женщины не на каблуках. Она словно преподносится над остальными и доминирует не только потрясающей осанкой, но и уверенностью, которая исходит от нее, будто бы изнутри. Но имейте в виду, каблук - это деталь, которая влияет не только на облик и осанку, но и на самочувствие.

Помогите нам выглядеть неповторимо элегантно, эффектно и чувствовать себя на все «сто»!

Шеф-редактор: доц. Даниленко С.І.Головний редактор: Дмитро Яровий

Обкладинка: Катерина МусієнкоНад номером працювали: Євген Баранов, Наталія Будзей, Віталій Власюк, Мирослава Галушка, Поліна Григанська, Катерина Довбик, Ольга Дейнеко, Марія Єременко, Ольга Зайцева, Марина Котюжанська, Олеся Кривецька, Аліна Лихолат, Павло Ліневич,Євгенія Мельник, Артем Нікіфоров, Віра Носальчук, Ольга Ошитко, Євген Попко, Костянтин Сабітов, Крістіна Тюленєва, Ігор Черінько

Заступник головного редактора: Дарина КирилкоВерстка і дизайн: Євген Гавриличенко

Натали Будзей (IV МП)