111 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

23 березня 2017 року №11 (19245)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

vechirniykiev.com.ua

Проблема впорядкування паркування не нова для великих міст України, від чого потерпають у першу чергу самі водії. Буденною є ситуація, коли доїхавши до точки призначення за хвилин 10-15, доводиться кружляти навколишніми кварталами

в пошуках парко-місця. Додамо покинуті маши-ни на переходах, тротуарах, трамвайних коліях, ускладнення для під’їзду транспорту екстрених служб – тож незручно абсолютно всім. «Вечірка» зібрала кілька випробуваних у світі заходів, за до-

помогою яких можна навести лад з паркуванням автомобілів у Києві.

Продовження на 7-й стор.

� ЙОГО ШУКАЮТЬ І НЕ ЗАВЖДИ ЗНАХОДЯТЬ ЛІТНІ ЛЮДИ

Посміхнися, порушнику, тебе знімають на камеру � Зловживання посадових осіб транслюватимуться у «прямому ефірі».

Вокзал працює без вихідних � «Залізничним воротам» Києва виповнилося 85 років.

Вижив під смертельним «градом» � Доля приготувала для Андрія Усача страшні випробування, та доброволець вистояв.

НАОНІ руйнує стереотипи � У цьому оркестрі грають навіть на косах.

6 стор.

Де поставити машину� ЦЕ ПИТАННЯ ЩОДНЯ ТУРБУЄ ВЛАСНИКІВ АВТОМОБІЛІВ

У дражливій темі способу життя, до-звілля людей похилого віку більше запитань, ніж відповідей. Чи створе-но в багатоповерхівках, де мешкають різні вікові категорії, хоча б елемен-тарні умови для дозвілля, спілкуван-ня між собою пенсіонерів? Чи можна знайти в дворах, ущент забитих ма-шинами, хоч невеличкий затишний куточок для людей похилого віку?

Нині триває чимало розмов і дискусій про необхідність створення й облаштуван-ня публічного простору. Але при цьому концентрується увага на потребах дітей і молоді. І це правильно. Але лише тоді, коли не забувають про не менш вразли-ву категорію – людей похилого віку, які теж потребують свою частку публічного простору.

Продовження на 8-й стор.

Своя частка публічного простору

СУСПІЛЬСТВО

БУДЬМО ЗДОРОВІ

ДОВКІЛЛЯ

Приборкання золяних буревіїв � У «ВІЙНАХ», ЩО ДОСІ ТОЧАТЬСЯ

НАВКОЛО ЗОЛОШЛАКОВІДВАЛУ

ДАРНИЦЬКОЇ ТЕЦ БІЛЯ ОЗЕРА

ГАРЯЧКА, ЯКИЙ РОКАМИ ЗАБРУДНЮЄ

НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ,

ГРОМАДСЬКІ АКТИВІСТИ ОТРИМУЮТЬ

ПЕРШІ ПЕРЕМОГИ.

Продовження на 5-й стор.

� У МІНІСТЕРСТВІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

РОЗРОБИЛИ ПРОЕКТ НАКАЗУ

ПРО ПОРЯДОК НАДАННЯ ПЕРВИННОЇ

МЕДДОПОМОГИ, ЯКИЙ ВИНЕСЕНО НА

ГРОМАДСЬКЕ ОБГОВОРЕННЯ ТА БУДЕ

ЗАТВЕРДЖЕНО ПІСЛЯ КОНСУЛЬТАЦІЙ ІЗ

ЕКСПЕРТАМИ І РЕГІОНАМИ.

Продовження на 17-й стор.

На що хворіє меддопомога

9 стор.

18 стор.

22 стор.

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Вечірній Київ | 23 березня 2017 року | №11 (19245)КУР’ЄР «ВК»2

ПРОЕКТИ

Столиця укріплює схили Зі столичного бюджету виділено майже 70 мільйонів гривень на проведення протизсувних робіт.

Значна частина Києва розташована на пагорбах і схилах та постійно знаходиться під загрозою зсувів грунту, які особливо активізуються весною. За підрахунками фахівців, зараз у місті налічується понад 100 таких зсувонебезпечних ділянок. Із них, за результатами проведених обсте-жень, визначено 40 місць, де протиаварійні роботи слід розпочинати в першу чергу.

Цього року планується провести про-тизсувні роботи на схилах озера Глинка, Батиєвої гори, Совської балки біля вулиці

Петра Радченка, Мишоловської балки на вулиці Академіка Кащенка, 154 та біля будівлі на вулиці Нижньоюрківській, на вулиці Адмірала Ушакова, а також на озері біля Учбового провулку, 7. На-мічається укріпити дніпровський схил біля пішохідного мосту. Будуть змонто-вані підпірні стінки між будинками на вулицях Трьохсвятительській, 5/1-А та Костьольній, 10.

Серед першочергових завдань – завер-шення протиаварійних робіт біля будинку на проспекті Валерія Лобановського, 14, де в минулому році вже було збудовано підпірну стінку.

Інф. «ВК»

НОВАЦІЇ

Зношені шини – на переробкуНа базі районних «Зеленбудів» у Києві відкрили 10 пунктів прийому зношених автомобільних покришок.

Про це повідомив заступник голови КМДА Петро Пантелеєв: «Наші партнери (компанія «Мобіус Групп») будуть пере-роблювати їх на адсорбент для утилізації наслідків розлиття нафтопродуктів, а також на гумову крихту для покриття на дитячих майданчиках. В Києві щорічно накопичується близько 15 тисяч тонн авто-мобільних покришок, на шиномонтажах з водіїв за утилізацію часто просять гроші. Ми хочемо раз і назавжди вирішити цю проблему».

Фото Павла ГУСЄВА

� За ініціативою народного депутата України Дмитра Біло-церковця розроблені зміни до Адміністративного кодексу про спрощення складання адміністративного протоколу і збільшення суми штрафів до 40 тисяч гривень. Процедура затвердження таких змін у Верховній Раді пройде найближчим часом, і усі, хто не дбають про чистоту навколишнього серед-овища, поповнюватимуть міські бюджети на 40 тисяч гривень щоразу після виявлення фактів неприбирання.

� ОСББ можуть подати заявку до «Київенерго» для відклю-чення централізованого опалення. Надійшло вже 485 таких заявок, – повідомляє прес-центр «Київенерго». І нагадує, що «згортання» системи централізованого теплопостачання розпо-чинається після рішення КМДА, підставою для цього є середня температура повітря вище +8°С протягом 3-х діб поспіль.

� У столиці пройшла презентація нового сорту квітів. Голландська компанія з вирощування тюльпанів Stokolex вивела новий сорт квітки, назвавши її на честь україн-ської співачки Джамали. Презентація відбулася в рамках квіткової виставки Flower Expo Ukraine. Як виглядає новий сорт тюльпанів показала сама співачка на своїй сторінці у соцмере-жі «Фейсбук».

КОРОТКО

НОВОБУДОВИ

Школа з рівними можливостями для всіхУ серпні 2017 року місь-ка влада планує ввести в експлуатацію школу в Солом’янському районі (на перехресті вул. Лебедєва-Ку-мача та вул. Т. Яблонської), що будується за кошти місь-кого бюджету.

– У 2016 році місто взяло-ся завершити будівництво цієї школи, яке було призупинено через брак фінансування ще у 2009 році. Проект передбачає спорудження чотириповерхової будівлі із частково цокольним та технічним поверхом. Функціо-нально будівля поділяється на дві частини: навчальна секція для 1-4-х класів із відокремленим входом та навчальна секція для 5-12-х класів, з фізкультурно-спортивною зоною, медичним

блоком, харчоблоком, бібліоте-кою та актовою залою.

– Важливо, що навчальний за-клад матиме всі умови для від-відування дітьми з вадами руху – школу обладнано пандусами та ліфтом, передбачено спеціально облаштовані санвузли, забезпечено доступ маломобільних осіб до всіх приміщень школи, зауважив за-ступник голови КМДА Олександр Спасибко. – З урахуванням сьогод-нішніх непомірних тарифів будуть проведені всі необхідні роботи, щоб цей навчальний заклад відпо-відав найвищим стандартам енерго-ефективності. Проектна потужність навчального закладу – 24 класи, де зможуть навчатися 720 учнів.

Влітку 2017 року всі роботи будуть завершені, запевнив пан Спасибко, а вже 1 вересня діти підуть у новозбудовану школу.

ПАМ‘ЯТЬ

В Національному музеї іс-торії України відкрилася виставка «100 років Україн-ської революції. Відроджена держава», присвячена ство-ренню першого вітчизняного парламенту – Центральної Ради.

Дух того буремного часу від-чувається вже при вході до екс-позиції: по обидва боки на колонах розміщено архівні фото зі сценами масових березневих демонстрацій 1917 року на площах Києва, по-штовхом до яких стала Лютнева революція в Російській імперії. На моніторі демонструються ка-дри документальної хроніки тих подій, які передають напругу об-становки народного повстання. А з динаміків звучить стройова пісня Миколи Вороного з патріотичним закликом «За Україну, за її долю, за честь і волю, за народ!»…

Тогочасну «побутову обстанов-ку» відтворює імпровізований кабі-нет із тогочасними меблями: стіль-цем, кріслом та столом, на якому «документи» і макет пістолета. А поряд манекен воїна в однострої УНР. Це – стилізована фотозона, де кожен відвідувач виставки може відчути себе учасником революції та зафіксувати експонати на фо-тоапараті чи смартфоні, а також залишити своє враження у Книзі відгуків.

Представлено на виставці не просто експонати, а справжні дер-жавні реліквії. Чого тільки варта американська друкарська машинка «Underwood», що належала члену Української Центральної Ради, співробітнику її секретаріату Левку Чикаленку! Навіть не віриться, що саме на ній друкувалися іс-торичні універсали Центральної Ради та інші документи першого українського парламенту – пред-ставницького органу демократич-них сил.

А ось спогади керівника секрета-ріату Центральної Ради М. Єремієва, у яких він розповідає, що праців-ників цього органу розмістили в… умивальних кімнатах педагогічного музею (нині тут розмістився Буди-нок вчителя). Замість столів вико-ристовували дошки для креслень, котрі клали прямо на раковини і на них вели документацію. Також було задіяно стару друкарську машинку з російським шрифтом, остільки з українським не було. Діловодство здійснювали українською мовою, але законодавчі документи па-ралельно друкували російською, єврейською та польською.

В експозиції представлено пор-трети, рукописи і книги голови Центральної Ради Михайла Гру-шевського та глави Директорії Української Народної Республіки Симона Петлюри, надані музею

Фундацією Ольжича. Зокрема го-ловнокомандувач у листі своєму ад’ютанту – полковнику Доцен-ку – написав пророчі слова: «У минулому треба шукати вказівок для майбутнього. У цьому вся цін-ність історії і народів»…

На огляд відвідувачів подано нагороди, зокрема, бойовий орден армії УНР за участь у Першому зимовому поході 1919 року, лис-тівки та універсали Центральної Ради, інші документи, офіційний друкований орган – газету «Вісті з Української Центральної Ради», зброю.

Відродженню революційної атмосфери тієї пори сприяли під час відкриття виставки члени вій-ськово-історичного клубу «По-встанець», які продемонстрували однострої вояків УНР.

Микола ПАЦЕРА

За Україну, за її долю… � ВИСТАВКА ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ НАГАДУЄ ПРО ВИТОКИ НАШОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

Трамвай курсуватиме щоденно з 27 до 31 березня. Він чекатиме на гостей з 11.00 до 13.00 біля ви-ходу зі станції метро «Контрактова площа». В рамках насиченої про-

грами на дітей чекають віктори-ни, майстер-класи, настільні ігри, фейс-арт, а також читання вголос, розмаїття нових книг та інші розва-ги. У «Київпастрансі» наголосили,

що проект організовано спільно із Національною бібліотекою України для дітей.

Трамвай поїде в «казку»Під час весняних канікул у Києві відновлять роботу «Казкового трамвайчика», на якому кататимуть школярів.

КАНІКУЛИ

Фото Павла ГУСЄВА

Вечірній Київ | 23 березня 2017 року | №11 (19245) 3

Він запанує по всій території Україні о третій ночі із суботи на неділю, коли стрілки годинників переведуть на годину вперед.

Нагадаємо, що перехід на сезонний час практикують у багатьох країнах світу, чимало й таких, хто вважає це зайвим. Серед тих, хто не переймається цією операцією - Россія, Японія, Китай, Казахстан, Киргизія, до яких минулого року долучилася й Туреччина. Питання, чи стане для України нинішній рік останнім, коли здійснюється переведення стрілок, залишається відкритим. Уряд не поспішає вносити ясність, а громадяни продовжують завзято сперечатися про недоліки й переваги переміщення між часовими поясами.

Отже, пора готувати себе до того, щоб вставати вранці на го-дину раніше. Медики застерігають, що організм може не одразу звикнути до змін. Порушення якості сну й біоритмів здатне не кращим чином позначитися на вегетативній нервовій системі.

УВАГА!

ФОТОФАКТ

Злата встановила рекорд 22 березня 2017 року в Києві відбулася реєстра-ція унікального рекорду України – трирічна Злата Поплавська показала на політичній карті світу місцезнаходження понад 400 географічних об’єктів (країн, річок, озер, морів та островів).

Цікаво, що любов до геогра-фії Злата проявила ще до того, як навчилася говорити. Перші десять державних символів вона вивчила у півторарічному віці, коли почала читати. Крім прапо-рів юна киянка також знає багато марок автомобілів, порід собак.

Наразі диво-дитя захоплюється розгадуванням кросвордів і ви-вченням національних костюмів народів світу.

— Наша донечка поводиться як і інші діти її віку: цілими днями бавиться ляльками та різними іграми. З першого погляду і не скажеш, що вона якась особлива: дитина як дитина, — розповіла мама дівчинки-рекордсменки Любов Поплавська. — Час від часу читає вірші. Найбільше їй подобається «Айболить» Корнія Чуковського. Також вивчає укра-їнську, російську та англійську мови…

Валентин КОВАЛЬСЬКІЙ

Переходимо на літній час

ПРИГОДИ

АКЦІЯЦІКАВО

«Година Землі» – міжнародна екологіч-на кампанія, започаткована у 2007 році. Її мета – закликати людей усього світу проявити небайдужість до майбутнього планети і в знак цього вимкнути світло і побутові електроприлади на одну годину. У минулому році в акції взяли участь 178 країн, 7 тисяч міст і понад 2 мільярди людей.

Варто відзначити, що «Година Землі» - це, передусім, символічна акція дбайливого ставлення до природи, громадський заклик до рішучих заходів щодо збереження кліма-ту нашої планети і турботи про її обмежені ресурси.

Як відомо, організатори акції закликають цього дня на одну годину вимкнути усі елек-троприлади. Оскільки це абсолютно добро-вільна акція, люди самі вирішують, скільки і які електричні прилади вони вимкнуть, а міська влада ініціює виключення підсвічу-вання міських об’єктів. Організатори акції в цілях безпеки не рекомендують відключати вуличне освітлення, аеронавігаційні вогні та світлофори.

Звичайно ж, саме по собі годинне від-ключення світла не може помітно поліпшити екологічну обстановку на Землі, але ця акція, на думку організаторів, допоможе зрозу-міти багатьом жителям нашої планети, що економія електроенергії, в кінцевому резуль-таті, дозволить знизити шкідливі викиди в атмосферу Землі, а також надасть можливість кожній небайдужій людині внести свій вклад в збереження здоров’я нашої планети.

Цього року кампанія, яка проходить під девізом «Змінюй себе, а не планету», прагне привернути увагу українців до нашої природ-ної спадщини та підтримати природні парки України. На сайті «Години Землі» є карта при-родних об’єктів нашої країни, де кожен може знайти найближчий до себе заповідник, на-ціональний парк чи інший природний об’єкт, дізнатися про нього більше, відвідати його 25 березня та по можливості надати допомогу.

Не вберегли коня?

Змінюй себе, а не планету � НАЙБІЛЬША В СВІТІ ЕКОЛОГІЧНА

АКЦІЯ «ГОДИНА ЗЕМЛІ»

ПРОЙДЕ 25 БЕРЕЗНЯ З 20.30 ДО 21.30

ЗА МІСЦЕВИМ ЧАСОМ

ЗДОРОВ‘Я

– Під час обстеження пацієнт отримає довідку за його результатами, а в разі потреби кваліфіковану консультацію лікаря-фтизіатра. Загальний час обстеження та консультації займає максимум 15 хвилин, – сказав заступник голови КМДА Микола Поворозник. – Такі обстеження допоможуть максимально охопити киян діагностуванням та володіти ре-альною ситуацією щодо захворюваності на туберкульоз у місті.

Графік роботи пересувних цифрових флюорографів:

24.03.2017 – ринок ТДВ «Універсам № 12», вул. Жолудє-ва, 4, Святошинський р-н; 24.03.2017 – РДА Солом’янського р-ну, проспект Пові-трофлотський, 41; 28.03.2017 – ринок ТОВ «Елерон», бульвар Кольцова, 12, Святошинський р-н; 29.03.2017 – ринок ТОВ ТД «Дніпро», бульвар Кольцова, 12, Святошинський р-н; 29.03.2017 – ТОВ «БЕРКОМ» ринок «Березняки», вул. Миколайчука, 4, Дніпровський р-н; 03.04.2017 – ТОВ «Явір-95», вул. Тимошенка, 14-а, Обо-лонський р-н; 04.04.2017 – ринок «Мостицький», проспект Правди, 3-А, Подільський р-н; 06.04.2017 – ТОВ «Дарницький ринок», вул. Ялтинська, 5, Дарницький р-н; 07.04.2017 – ринок «Виноградар», вул. В. Порика, 2, По-дільський р-н; 12.04.2017 – ТОВ «НІСЕК» ринок «Позняки», вул. Ре-вуцького, 12/1, Дарницький р-н; 18.04.2017 – ТОВ «Печерський ринок», Печерська пло-ща, 1, Печерський р-н; 19.04.2017 – КП «Житній ринок», вул. Верхній Вал, 16, Подільський р-н.

До 19 квітня кияни та гості столиці мають змогу обстежитися завдяки пересувним цифровим флюо-рографам під час акції «Місячник з нагоди Всеукра-їнського дня боротьби із захворюванням на туберку-льоз у 2017 році».

Вандали поглумилися над скандаль-но відомим пам’ятником командар-му Миколі Щорсу – відпиляли ногу його коневі. І це, на жаль, не перший акт наруги над пам’ятниками в сто-лиці за останні дні.

Кияни вже тривалий час спостеріга-ють досить оригінальний «перфоменс» на перетині бульвару Тараса Шевченка з вулицею Симона Петлюри: пам’ятник командарму Миколі Щорсу з усіх боків закритий великими шматками жовто-блакитної тканини, напнутої на будівельні риштування. Таким чином, його начебто готували до цивілізованого демонтажу. Проте днями знайшлися «сміливці», які забралися під це «покривало» та… відпи-

ляли бронзову праву ногу коня червоного командира.

Ця скульптурна композиція, яка під-носиться у центрі столиці, потрапила до «чорного» списку таких, що підлягають знесенню в рамках закону про деко-мунізацію. 30 червня минулого року, у день народження генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича, Добровольчий рух ОУН оголосив, що відзначить його поваленням пам’ятника більшовику Миколі Щорсу.

Із метою недопущення акту вандаліз-му тоді столична влада вивела на захист пам’ятника поліцейських та нацгвардійців. Тож ОУНівці не ризикнули його руйнувати, але попередили, що дають владі строк на демонтаж...

– Чесно, мені шкода, що над пам’ят-ником вчинили таку наругу, – зауважив «Вечірці» керівник активістів ОУН Мико-ла Коханівський, який раніше погрожував зруйнувати монумент. – Адже ми хотіли демонтувати його, та й столичній владі повірили, що вона це зробить цивілізо-вано. Можливо, знайшлися інші більш радикальні патріотично налаштовані люди, які відпиляли коневі ногу… Не виключаю, що це може бути й провока-ція, щоб звинуватити нас у такому акті вандалізму. В будь-якому разі ми й надалі добиватимемося знесення Щорса…»

До речі, днями невстановлені особи облили червоною фарбою пам’ятник українській поетесі та діячці ОУН Олені Телізі, розстріляній у Бабиному Яру. По-дібну наругу вчинили і над пам’ятником Володимиру Великому…

Микола ПАЦЕРА

На вас чекають пересувні флюорографи

� У Печерському районі пройшла масштабна толока за участю народних депутатів, депутатів Київради, зірок шоу-бізнесу, військовослужбовців, фахівців райдержадміністрації, громадськості, студентської та учнівської молоді. Учасники заходу посадили дерева та кущі, перекопали квітни-ки та обкопали лунки дерев, ремонтували й фарбували паркові лави та елементи благоустрою.

Місту бути чистим і зеленим Фото Олексія ІВАНОВА

Вечірній Київ | 23 березня 2017 року | №11 (19245)ПРЯМА МОВА 4

Хочу жити у себе вдома, в Україні, й роблю все, аби змінити країну, моє місто. І в мене виходить. Дедалі більше людей приходять із вдячністю, бо нарешті зробили ремонт у під’їзді,

проклали нову дорогу…

ПРО ПОСАДУ МЕРА І РІВЕНЬ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Я не міряю, чи рівень відпові-дальності завеликий чи замалий. Є завдання, і їх потрібно вирішува-ти. Можу сказати, що в місті зро-блено дуже багато – у порівняні з минулим 2016 роком збільшилося зростання виробництва на 1,5 від-сотка. У Києві практично відсутнє безробіття та найвищий рівень заробітної плати. Не забуваємо про малозахищених – у нас 200 пунктів з продажу соціального хліба, ціна якого лише 4,5 грн. У аптеках КП «Фармація» – понад 300 найменувань ліків, які мож-на придбати з 30-відсотковою знижкою за «Карткою киянина». Ми збільшили надходження до бюджету на 30%.

Усі ми знаємо, що не можна втілити зміни без фінансового ресурсу. Одначе постійно вкла-даємо гроші, аби змінити місто. Відремонтовано 84 дороги... Хоча багато критики я чую на свою адресу. Хочу, щоб мене зрозуміли: неможливо відремонтувати всі дороги одночасно. У Києві 1667 кілометрів доріг, 80 відсотків з яких не відповідають належному рівню. Зараз ми «перекладаємо» дороги, яким по 40 років. Цьогоріч поставили завдання відремонту-вати 300 кілометрів доріг.

Окрім цього вкладаємо гроші в дитячі заклади – минулого року було відкрито 7 дитсадків, 2 сучасні школи. Поставив перед собою за-вдання – до закінчення каденції мера, через чотири роки, черга до дитсадків, у якій нині 10 тисяч ді-тей, має дорівнювати нулю.

ПРО ЗАКОРДОННІ ВІДРЯДЖЕННЯ

Є нарікання, мовляв, я дуже часто їжджу за кордон. Але кож-не з таких відряджень дає свої реальні(!) плоди. Наприклад, після поїздки у Давос Київ вже через чотири місяці долучився до 500 міст усього світу, де ре-алізована система Smart-city. Після відрядження до Німеч-чини ми привезли 15 сучасних снігоприбиральних машин, які дуже допомогли нам цього року. Погоджуюсь, прибирати сніг можна було б іще краще, але з тією кількістю, яка випала на всю Україну, було важко боротися. Наприклад, Львів, Одеса, Харків, Дніпро – всі вони зупинилися. А в Києві 100 відсотків комунального транспорту – трамваї, автобуси, тролейбуси – вийшли на лінію...

А ще добудова Воскресенського мосту, який будують вже понад 40 років – документація датована 1979 роком. Я провів переговори з німецькими фахівцями, були залучені інвестори. Виділено 200 тисяч євро на дослідження стану мосту. 17 квітня вже запланований візит міністра інфраструктури

Німеччини на цей об’єкт. І споді-ваюся, що ми зрушимо з мертвої точки і розпочнемо будівництво мосту вже нинішнього року.

ПРО ІНВЕСТИЦІЇ У МІСТО

Ми збільшили інвестиції в місто майже у чотири рази. У сьогод-нішніх умовах це важко зробити, і я всім інвесторам заявляю, що особисто готовий захистити їх інтереси, щоб подолати усі бюро-кратичні перепони. І багато в чому довіра складається на особистому рівні. І я ніколи не чинив так, аби цю довіру і репутацію втратити в

очах людей... Коли ми закупову-вали сучасні трамваї на заводі у Польщі, я дізнався, що половина працівників заводу – це українці. Нам кажуть: купуйте ще. А я їм відповідаю: так зробіть завод у нас, в Україні, щоб наші люди також працювали. Та й робітники самі готові повернутися в Україну, але їм потрібно знати, куди поверта-тися... Зараз поляки створюють виробництво у Києві. Це додаткові інвестиції, додаткові робочі міс-ця, це додаткові надходження до бюджету міста... Таких прикладів повинно бути більше, і я роблю все, щоб наша молодь не залишала домівки і мала перспективи.

ПРО ЗАСТОСУВАННЯ СИЛИ

Дуже багато політиків, яким хотілося б, як кажуть, вправити мізки... Однак у політиці слово має

більший вплив, аніж фізична сила. А ті люди, котрі не мають навичок переговорів та уміння домовлятися і застосовують силу, виглядають дуже негарно – за них відверто соромно... Коли бачиш, як політики за відсутності словесних аргументів застосовують фізичні – навіть не здібності, бо цих здібностей в них немає, це не додає авторитету ані їм, ані українському політикуму. А якщо комусь все ж таки хочеться помірятися силою, можу запросити до спортивної зали, де є квадрат рингу, де можна взяти рукавички – і я з радістю дам кілька уроків боксу...

ПРО ТРАМПА І ПУТІНА

Зазвичай політика робить людей жорсткішими. Мене вразили дві людини – Білл Клінтон і Йошка Фішер. Попри тривалу політичну кар’єру вони залишилися людяни-ми. З ними приємно спілкувати-ся... З Путіним я спілкувався дуже коротко, ще під час спортивної кар’єри... Знаю, що коли Кличко боксував з Повєткіним у Москві, всі очікували, що Путін з’явиться на поєдинку. Не думаю, що він вболівав за Кличка. Одначе По-вєткіну це не допомогло...

Ми боксували з Володимиром у Тадж-Махалі, де арена належить Трампу (Атлантік-Сіті, штат Нью-Джерсі. – Ред.). Він неодноразово бував на наших поєдинках, ми спілкувалися, ходили в гості. Піс-ля того, як він став президентом, у нас не було можливості зустрі-

тися. Хоча він передавав вітання. Трампу є чим зараз займатися. Сподіваюсь, якось зустрінемося, поспілкуємося, згадаємо минуле.

ПРО ДРУЖБУ ЗІ ШВАРЦЕНЕҐҐЕРОМ І СТАЛЛОНЕ

Ми – добрі приятелі. Радий, що зустрічаємося досить часто. Хлопчиком мав багато фотографій кумирів, серед них – Шварценеґґер і Сталлоне. Ніколи не думав, що вони вболіватимуть за мене, що ми потоваришуємо. Арнольд останній раз допомагав на аукціоні, який проводив Володимир. Віддав свою куртку, в якій грав «Термінатора». Її продали за 600 тисяч доларів. Ці гроші пішли до Фонду братів Кличків – для допомоги дітям, які цього потребують...

Коли я жив у Лос-Анджелесі, у день народження Арнольда привітав його, він дізнався, що я в Лос-Анджелесі та запросив до себе додому. Мій старший син Єгор, якому було 5 чи 6 ро-ків, дивився мультфільми. Кажу йому – йдемо, нас губернатор запросив у гості. А він мені – ні, хочу мультфільм подивитися. Я його все одно взяв із собою. При-йшли, а він мені: «Тату, чому ти одразу не сказав, що ми йдемо до Термінатора?».

ПРО СПОРТ І БОКС ЗОКРЕМА

Сьогодні в мене дуже сильне психологічне навантаження. І цей стрес потрібно якось знімати. У різ-них політиків існують свої методи боротьби зі стресом. Найкращим для мене є гарне тренування. Що-ранку о 6.30 я вже у спортивній залі, а о 9.00 – у кріслі мера. Тут потрібно бути у хорошій формі – й психологічній, і фізичній. Спорт допомагає мені і зараз.

А всім, хто хоче побачити Клич-ка на спортивному ринзі, нагадую, що 29 квітня Володимир Кличко, на стадіоні «Вемблі» у Лондоні боротиметься з Ентоні Джошуа. Обидва – олімпійські чемпіони. Джошуа ще жодного бою не про-грав, всіх переміг нокаутом. Одного часу він був спаринг-партнером Володимира. Йому 28, Володимиру – 40. Цікаво, хто ж виграє – моло-дість і натиск чи досвід і зрілість?

ПРО ЄВРОПЕЙСЬКУ УКРАЇНУ

Я поставив перед собою непро-сте завдання. Я не хочу жити на Заході, де справді добре. Я хочу жити за тими ж стандартами, але в Україні. І прагну їх втілити. Хочеш зробити добре – зроби це сам! Знаю, що Україна – чудова країна, з чудовими людьми і колосаль-ним потенціалом. Для багатьох політика – це метод заробітку грошей. Мені не потрібно зароб-ляти політикою. Я забезпечена людина і зароблені гроші дають мені можливість спати спокійно. На відміну від інших персонажів, для яких це є засобом украсти гроші чи обманути людей...

Хочу жити у себе вдома, в Укра-їні, й роблю все, аби змінити кра-їну, моє місто. І в мене виходить. Дедалі більше людей приходять із вдячністю, бо нарешті зробили ремонт у під’їзді, проклали нову дорогу… Коли висаджуєш дерева, потрібен певний час, аби вони почали приносити плоди. Скоро вже буде три роки, як я на посаді мера. Нарешті те, що ми запустили, поступово дає результати, яких ми очікували. Ми реалізовуємо багато проектів. І є позитивна реакція людей, які бачать, як ми старає-мося, як змінюється місто, – це приносить велике задоволення.

ПРО ДІТЕЙ, НАГОРОДИ І ВУЛИЦЮ БРАТІВ КЛИЧКІВ

Я намагаюся кожну вільну хви-лину проводити з дітьми. Це про-довження нас. Ми хочемо, щоб вони стали кращими за нас. На-магаюся передати знання, досвід. Дійсно, часу не вистачає. Але вони ставляться з розумінням.

За своє життя я отримав коло-сальну кількість нагород – спор-тивні медалі, пояси, державні наго-роди. Носив пояси і медалі лише в момент їх вручення. У мене ніколи не було думки навісити все на себе і ходити з ними містом. Навіщо?..

У мене є маленька мрія. Колись, сподіваюся, одну з вулиць у Києві назвуть нашим прізвищем. Але не за спортивні заслуги, а за те, які зміни відбудуться в місті. Я знаю, що все вийде! Головне – ставити перед собою завдання, наполе-гливо працювати. Немає нічого неможливого, будь-яка мрія і мета завжди досяжні. Якщо ти дійсно цього хочеш і багато працюєш.

Віталій КЛИЧКО:

«Немає нічого неможливого, «Немає нічого неможливого, будь-яка мрія і мета будь-яка мрія і мета завжди досяжні» завжди досяжні» � МИНУЛОЇ СУБОТИ КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ГОЛОВА ВІТАЛІЙ КЛИЧКО БУВ ГОСТЕМ ВІДОМОГО ЖУРНАЛІСТА ДМИТРА ГОРДОНА У СТУДІЇ ТЕЛЕКАНАЛУ «112». МОВА ЙШЛА ПРО ПОЛІТИКУ І ПОЛІТИКІВ, ПРОБЛЕМИ У КРАЇНІ ТА, ЗВІСНО, ПРО ЖИТТЯ СТОЛИЦІ. «ВЕЧІРКА» ПОДАЄ ФРАГМЕНТИ ВІДПОВІДЕЙ МЕРА НА ЗАПИТАННЯ ЖУРНАЛІСТА

Вечірній Київ | 23 березня 2017 року | №11 (19245) МЕГАПОЛІС 5

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

Ринок будівництва житла на-гадує гру в казино, де ставка може виявитися сумнівною. З одного боку це зумовлено тим, що без інвестицій буді-вельна галузь не виживе.

Довгобуди народжуються завдя-ки залученим коштам. З іншого – державні органи не контролюють такі процеси та не перевіряють за-будовників на фінансову міцність. Як наслідок, ще неіснуючі квартири продаються «наперед», а ті фірми, які цим займаються, часто не ма-ють ані дозвільної документації, ані статутного капіталу. Довірливі люди стають жертвами подібних обманів, оскільки звертають увагу лише на красиву рекламу з висот-ками-фантомами.

Яскравий приклад — незаверше-ний житловий комплекс на вулиці Сім’ї Сосніних, що складається з трьох багатоповерхівок: будівни-цтво розпочалося ще 2004 року, а 2006-го 840 квартир мали здати в експлуатацію. Забудовником виступало ТОВ «Київвисотбуд», а кредитором — АКБ «Київ». Ко-шти від інвесторів «перекачували» через півтора десятка фірм, за-реєстрованих за однією адресою, які доволі успішно продавали ще неіснуючі «квадрати».

Коли довгобуд «замерз», банкіри звинуватили забудовника у не-цільовому використанні коштів, а той заявив про недофінансування з їх вини. Тобто, все сталося як у тій приказці: Іван киває на Петра, а Петро — на Івана.

Десять років «заморожені» кар-каси будинків простоювали про-сто неба, руйнуючись від вітру, сонця і дощу. Примхлива фортуна усміхнулася постраждалим киянам лише після того, коли Київрада ухвалила рішення про передачу земельної ділянки в оренду КП «Житлоінвестбуд-УКБ». Є надія, що через декілька років інвестори, нарешті, відсвяткують новосілля.

Є економічні умови для за-вершення будівництва на вули-

ці Сім’ї Сосніних – залишилися непроданими частина житла, а також нежитлових приміщень і паркувальних місць. Якщо це все реалізувати, то можна отримати кошти для продовження будівель-них робіт. Щоправда, повністю оцінити витрати на завершення

довгобуду вдасться лише після отримання експертизи та обсте-ження об’єктів.

На початку лютого нинішнього року у Верховній Раді зареєстро-ваний законопроект (№6033) «Про захист прав інвесторів житлово-го будівництва та врегулювання зобов’язань відносно довгобу-дів». У ньому передбачено три

способи «оживлення» недобудов. Перший – завершення об’єкта за рахунок осіб, які купили квартири. Йдеться про створення коопе-ративу, якому передадуть права на багатоповерхівку. Якщо цього зробити не вдасться, в хід вступає другий варіант — проведення кон-

курсу, переможець якого отримує права на об’єкт, завершує його й підключає до мереж. У залежнос-ті від низки чинників (ступеня готовності об’єкта, його стану і кількості проданих квартир) під-раховують, яку частину квартир зможуть віддати інвесторам.

Відповідно до законопроекту, мінімальний коефіцієнт становить

0,3. Тобто, якщо інвестор сплатив 100% вартості квартири, то нові забудовники зобов’язані запро-понувати йому не менше 30% від обсягу цієї покупки. Таким чином, інвестор зможе заново докупити решту (70%) чи погодитися на квар-тиру меншої площі. І, зрештою, останній варіант — проведення аукціону. Якщо в ході торгів зна-йдеться покупець, йому передадуть всі майнові права на недобудову, а виручені від продажу кошти про-порційно розподілять між інвесто-рами. По суті, аукціон — остання надія на те, щоб повернути хоч якусь частину вкладених коштів.

Ще одна новела — створення реєстру майнових прав на дов-гобуд. Заява про включення до цього реєстру повинна містити наступні відомості: прізвище ін-вестора, його місцезнаходження, дані про суму сплачених коштів та нерухоме майно, яке є предметом договору (що передбачає передачу майнових прав на незавершений об’єкт). Власники майнових прав,

вимоги яких включені до реєстру, мають право утворити комітет для обміну інформацією, проведення переговорів та вирішення інших питань, пов’язаних з процеду-рою врегулювання зобов’язань відносно довгобуду. Окремо до реєстру включається інформація про кредиторів (згідно з даними держреєстру речових прав на не-рухоме майно).

ДОВКІЛЛЯ

Як захистити Як захистити постраждалих інвесторів

КОМПЕТЕНТНО

Анатолій ДЕНИСЕНКО, народний депутат України, спів-автор законопроекту №6033:

– Тривалий час у буді-вельній галузі існує пробле-ма довгобу-дів – об’єктів, у яких термі-ни прийняття

в експлуатацію закінчились понад три роки тому. В більшос-ті випадків їх зведення здійсню-вали завдяки залученню коштів фізичних осіб. Щоб захистити права таких інвесторів, і пропо-нується законопроект №6033. Але для його реалізації треба внести зміни до Господарського процесуального кодексу, Зе-мельного кодексу, законів «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про іпотеку», «Про відновлення платоспроможнос-ті боржника або визнання його банкрутом», «Про судовий збір», «Про регулювання містобудівної діяльності».

Ухвалення нового законопро-екту забезпечить більш ефектив-ний захист прав, свобод і закон-них інтересів осіб, постраждалих внаслідок неспроможності за-мовників продовжувати будівни-цтво об’єктів. Це також стимулю-ватиме фінансування довгобудів і введення їх в експлуатацію, що у свою чергу позитивно вплине на рівень зайнятості населення та призведе до збільшення по-датків до бюджетів усіх рівнів.

Десять років «заморожені» каркаси будинків про-стоювали просто неба, руйнуючись від вітру, сонця і дощу. Примхлива фортуна усміхнулася постражда-лим киянам лише після того, коли Київрада ухвалила

рішення про передачу земельної ділянки в оренду КП «Житлоінвестбуд-УКБ»

Приборкання золяних буревіїв Приборкання золяних буревіїв � У «ВІЙНАХ», ЩО ДОСІ ТОЧАТЬСЯ НАВКОЛО ЗОЛОШЛАКОВІДВАЛУ ДАРНИЦЬКОЇ ТЕЦ БІЛЯ ОЗЕРА ГАРЯЧКА, ЯКИЙ РОКАМИ ЗАБРУДНЮЄ НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ, ГРОМАДСЬКІ АКТИВІСТИ ОТРИМУЮТЬ ПЕРШІ ПЕРЕМОГИ

Микола ПАЦЕРА

На підприємстві почали монтувати пристрої, які поліпшать екологічний стан у цьому житловому масиві.

Зараз на ТЕЦ повним ходом ведуться роботи з мінімізації шкідливого впливу на довкілля пилюки, що утворюється на золошлаковідвалі. Як розповів «Вечірці» генеральний директор ТОВ «Євро-рекон-струкція» (ДТЕЦ) В’ячеслав Селіванов, нині монтується велика зрошувальна система для запобігання видування золи з поверхні сховища. Вона складається з 60 зрошува-чів, загальний діаметр дії яких 30 метрів, мережі водопроводів, а також 10 засувок. Воду подаватиме потужна мотопомпа, яку незабаром отримає станція. Ця система буде мобільною, що дасть змогу зрошувати золяну поверхню в будь-якому місці та будь-коли і таким чином оперативно ліквідовувати можливі пилові бурі.

Крім того, зовнішню поверхню відкосів дамб планується покрити мінеральним

ґрунтом із підсівом багаторічних трав. Передбачено також постійне зрошення технологічних проїздів дамб під час роботи важкої техніки, а за її відсутності – обробку їх поверхні розчином бішофіту, який уже отримали із Полтавського родовища.

– Також ми завершили капітальний ре-монт поливальної машини, що буде постійно зрошувати проїзди водою та бішофітом,  – повідомив керівник ТЕЦ. – Проводиться підсипка схилів щебенем і шлаком, висадка дерев по периметру цього сховища відходів. Вирішується питання придбання туманоут-ворюючих пристроїв пилопридушення та будівництва закритого силосного складу сухої золи.

На підприємстві також розробляють про-ект реконструкції газоочистки, готується тендер на вибір підрядника з поставки та монтажу фільтрів котлів і системи сухого зо-лотранспорту, завдяки яким рідке видалення відходів горіння вугілля замінять на сухе. Австрійська компанія вже запропонувала рукавні фільтри, що забезпечують високе очищення від твердих часточок відповідно до європейських норм екологічної безпеки.

Однак активісти, котрі вже не один рік домагаються від станції належних захисних заходів, не вірять у перспективи поліпшення екологічного становища у житловому маси-ві. На недавньому засіданні робочої групи КМДА вони вкотре вимагали від столичної влади якнайшвидшого закриття золовідвалу та переведення станції на газ. При цьому не зважали навіть на те, що це призведе до значного подорожчання для населення тарифів на тепло, яке вона постачає.

Зокрема громадський активіст Олексій Гриценко попередив представників ТЕЦ, що громадськість контролюватиме виконання її керівництвом обіцянок щодо вжиття заходів боротьби з пиловими бурями та рекультивації і закриття технічної водой-ми – озера Гарячка. Він також закликав міську владу та правоохоронні органи при-тягнути до відповідальності тих посадових осіб, котрі дозволили зменшити санітарну зону навколо теплоелектроцентралі, яка раніше становила 135 гектарів, і запропо-нував запровадити мораторій на будь-яке будівництво в цьому місці...

Робоча група прийняла резолюцію, в якій вимагається створити замість золо-відвалу «зелену зону» і покарати винних у забудові. Учасники засідання робочої групи попросили депутатів Київради звернуть-ся до Мінприроди з проханням провести екологічну експертизу води та повітря в Дарницькому районі й, зокрема, біля ТЕЦ. А Департаменту з питань надзвичайних ситуацій КМДА доручено розробити сис-тему оповіщення місцевих жителів у разі виникнення золяних бур.

Вечірній Київ | 23 березня 2017 року | №11 (19245)ПОГЛЯД6

НА ЗЛОБУ ДНЯ

Олег ПЕТРЕНКО

Споживачі у Києві відтепер почуватимуться ще більш захищеними. У інспекторів Держпродспоживслужби тепер на грудях, як у по-ліцейських, кріпитимуться маленькі відеокамери.

– Запис перевірки не можна стерти після рейду, бо відеозв’язок у реальному часі передається на монітор в офісі столичного управ-ління і зберігається щонайменше півроку. Відтак, захищеними будуть усі – і споживачі, і підприємці, та й самі інспектори, адже останнім іноді незаслужено дорікають служ-бовими зловживаннями, – зауважив начальник ГУ Держпродспожив-служби в Києві Олег Рубан.

Київські інспектори проводять до десяти перевірок на добу, дії самого контролера теж контролюватиме його начальство в режимі онлайн. А записи знадобляться, якщо будь-хто оскаржуватиме результати перевір-ки в суді, адже вони будуть доступні громадськості. Кричущі порушення прав споживачів, як-то: виявлення фальсифікату, небезпечних товарів, конфліктні ситуації тощо, покажуть по телебаченню.

Цей пілотний проект, як наго-лосив Олег Рубан, упроваджено в рамках антикорупційної програми в столиці, а також програми нала-годження взаємин «Підприємець – Споживач – Влада».

– Майже щодня підприєм-ці скаржаться на незаконні дії з боку контролюючих органів, по-стійні перевірки та рейдерські захоплення. Ми повинні захистити бізнес і змусити органи працювати в рамках правових відносин, – за-значив голова постійної комісії Київради з питань торгівлі, під-приємництва та регуляторної політики Олександр Бродський.

– В країні, яка дорогою ціною за-платила за свободу та можливість вільно розвиватися, не можна до-пускати подібного ставлення до підприємців! По суті, це люди, на яких тримається економіка нашої країни. Запуск пілотного проекту Держпродспоживслужби з відео-фіксації перевірок під час здійснен-

ня заходів державного контролю поки що працюватиме в тестовому режимі в Києві та Київській об-ласті. Таким чином ми полегшимо роботу підприємцям та захистимо їх права. Зараз готується рішення Київради щодо зобов’язання усіх перевіряючих органів здійснювати перевірки виключно з пристроями відеофіксації.

А заступник голови «Союзу споживачів» Олег Цільвік за-ступився за перевіряючих:

- Нещодавно отримали листа від представників бізнесу про неправо-мірні дії інспектора. Та виявилося, що інформація була викривлена. Якщо б інспектор мав пристрій відеофіксації, то суперечки можна було б уникнути.

Фахівці впевнені, що таке до-кументування ревізій дасть мож-ливість уникнути до 80 відсотків конфліктів, адже сам факт фіксації буде дисциплінувати всі сторони можливих суперечок.

Посміхнися, порушнику, Посміхнися, порушнику, тебе знімають на камерутебе знімають на камеру� ЗЛОВЖИВАННЯ ПОСАДОВИХ ОСІБ ТРАНСЛЮВАТИМУТЬСЯ У «ПРЯМОМУ ЕФІРІ»

Олег ПЕТРЕНКО

Одна з лідерів «податкового май-дану», а нині представник пропре-зидентської і проурядової сили у ВР Оксана Продан днями спрогнозувала повторення масових протестів під-приємців.

Скасування «спрощенки» – нібито ви-мога МВФ перед наданням чергового траншу. Але, як переконані представники підприємців, закордонних кредиторів просто ввели в оману українські фіска-ли, олігархи і лобісти інтересів великого капіталу у владі.

– З року в рік урядовці, великий бізнес і корупціонери – велике угрупування, що, на жаль, існує в Україні, бореться зі спро-щеною системою. Вони використовують й міжнародні інституції, щоб зробити малий бізнес залежним, - каже Оксана Продан. - Спрощена система - це єдиний механізм захисту підприємців від корупціонерів. Дає всім споживачам можливість придбати товари і послуги на 20-30 відсотків дешевше, від тих цін, які б встановив великий бізнес, якби не було «спрощенки».

За її словами, для того, щоб малі під-приємства не ділилися на кілька ще дрібні-ших, аби «вписатися» в умови спрощеного оподаткування, то для платників єдиного податку, навпаки, варто збільшити по-

ріг річного обороту. Адже коли 1999-го «спрощенку» запровадили, то, скажімо, оборот до 500 тисяч гривень дорівнював 147 тисячам доларів. Нині ж – 18,5 тис., а умови залишилися ті ж.

- Заробляти бізнесу дають менше, а платити змушують більше, - зауважує пані Продан. - Колись ти платив єдиний податок і більше нічого нікому не був винен. Нині введено нові збори, нові звіти, купи паперу… А які штрафи з 1 січня – 96-320 тисяч, вони зни-щують бізнес».

Якщо влада хоче легалізувати, а не лікві-дувати малий бізнес, то, як підказує Продан, треба: а) збільшити оборот для «спрощенки»; б) спростити звітність і облік; в) знизити штрафи; г) провести антикорупційну реформу загальної системи оподаткування; д) навести лад в земельних і екологічних податках.

«Кожного разу, коли йде наступ на ко-рупційні схеми ухилення від податків, од-разу посилюється галас довкола спрощеної системи оподаткування. Це маневр великого капіталу, щоб відвернути увагу МВФ від справжніх великих проблем в цій царині, а перевести її на дрібні негаразди. У інших країнах справді вважається, що великий бізнес – прозорий, веде бухгалтерію, а вся тіньова економіка – у малому бізнесі. У нас не так. Бо наш великий бізнес – зде-більшого олігархічний. Там і криється вся тіньова економіка, – переконаний експерт Володимир Дубровський.

Він погоджується, що зловживання у дрібному бізнесі є, підприємці іноді при-

ховують перевищення порогів обороту, але, на його думку, нечесними є до 10 відсотків малих комерсантів, а їх махіна-ції вимірюються не мільярдами гривень. Головні зловживання – у загальній системі оподаткування.

– Доки не зробимо загальну систему, з одного боку, простою і захищеною від сваволі, як спрощена система, і, по-друге, захищеною від масштабних зловживань, до того часу вдаватися до фундаментальних реформ спрощеної системи не можна, – впевнений Володимир Дубровський.

«Спрощенці» погрожують другим «Спрощенці» погрожують другим «податковим майданом» «податковим майданом»

А ВИ ЗНАЄТЕ

Торік до Держпродспо-живслужби від киян надій-шло більше 6 тисяч звернень. Кожен третій сигнал було перевірено з виїздом на міс-це і повернуто споживачам 440 тисяч гривень за неякісні товари чи послуги. Інспектори не допус-

тили на прилавки Києва 73 тонни небезпечних і неякіс-них продуктів харчування та виписали на мільйон гривень штрафів, більше половини – саме за порушення прав споживачів. У 2016 році перевірені

918 одиниць нехарчової про-дукції, з яких 156 не відпо-відають вимогам ДСТУ. Най-більше грішать виробники та продавці дитячих іграшок, колготок і шкарпеток, по-бутової техніки, електричних лампочок. Із продуктів харчуван-

ня найчастіше підробляють вершкове масло – проштра-филися з десяток торгових марок, часто доволі іменитих. А варена ковбаса вищого ґатунку іноді не «тягне» й на нижчий.

Дешево і ризиковано Торгівля переміщується в Інтернет, а наші за-кони безсилі в двобої зі жвавим електронним ринком.

Торік до Держпродспоживслужби надійшло майже півтисячі скарг на товар з так званої дистанційної торгівлі, ще сто - за два місяці цього року. Адже такі посередники часто не мають жодного стосунку ні до виробника товару, ні до права на його реалізацію. Більше того, їх і покарати важко: правова регламен-тація відсутня - вони для юристів не є продавцями.

За даними Держпродспоживслужби, тільки 58 від-

сотків віртуальних магазинів мають форму зворотного зв’язку, 18% пропонують адресу електронної пошти, 60% надають гарантію. Половина інтернет-магазинів не надає розрахункових документів, що підтверджує факт придбання товару, інструкцій безпечного ви-користання товару, приховують фактичну адресу продавця.

Через віртуальний простір часто реалізують ре-альний фальсифікат і контрабанду, що не лише несе збитки бюджетам держави і споживача, а й загрозу здоров’ю і життю людей.

ДУМКИ ВГОЛОС

Едуард КУРГАНСЬКИЙ, представ-ник Асамблеї гро-мадських організацій малого та середнього бізнесу України:

– Не «спрощенку» треба скасовувати, а корупційний податок в кишеню подат-ківця – ось головна задача урядових ре-форматорів... Є підприємства (з малими інвестиційними проектами, з мізерним оборотом), яким насправді вигідно з матеріальної точки зору працювати на загальній системі, але вони готові свідо-мо працювати на «спрощенці» й сплачу-вати більше, аби тільки не мати справу з податковою. Є підприємства, які вже виросли зі «спрощенки», але не пере-ходять на загальну систему не тому, що державу хочуть ошукати, просто бояться загальної системи.

Запуск пілотного про-екту Держпродспожив-служби з відеофіксації перевірок під час здій-снення заходів держав-ного контролю поки що працюватиме в тесто-вому режимі в Києві та

Київській області

У чому суть питанняПЛЮСИ. З 1999 року кількість суб’єктів дрібного бізнесу збільшилася в десятки

разів, «спрощенці» створили мільйони робочих місць. Система дозволяє підприєм-цям легально працювати, незважаючи на недосконалість існуючої загальної системи оподаткування, дає можливість започаткувати власну справу без додаткової спеці-альної економічної та бухгалтерської освіти. Привабливість системи для суб’єктів малого бізнесу зумовлена передусім спрощенням системи адміністрування і змен-шенням небезпеки несвідомого порушення правил.

МІНУСИ. Вважається, що «спрощенка» дає можливість реалізувати контрабанду, адже продаж ведеться без обліку товарів. Окремі великі компанії використовують систему для мінімізації податків, прикривають ФОПами свої великі обороти. Підприємці, які викорис-товують тільки загальну систему оподаткування, вважають спрощену систему несправед-ливою і дискримінаційною щодо них. Необов’язковість застосування чи відсутністю суво-рої відповідальності за незастосування касових апаратів у величезному секторі економіки дає можливість приховувати реальні обсяги обороту, доходу, бази оподаткування.

Вечірній Київ | 23 березня 2017 року | №11 (19245) МЕГАПОЛІС 7

Де поставити машину

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Проблема впорядкування паркування не нова для великих міст України, від чого по-терпають в першу чергу самі водії. Буденною є ситуація, коли доїхавши до точки призна-чення за хвилин 10-15, доводиться кружля-ти навколишніми кварталами в пошуках парко-місця. Додамо покинуті машини на переходах, тротуарах, трамвайних коліях, ускладнення для під’їзду транспорту екстре-них служб – тож незручно абсолютно всім. «Вечірка» зібрала кілька випробуваних у світі заходів, за допомогою яких можна навести лад з паркуванням автомобілів у Києві.

Штрафи без присутності водія. Притяг-нення водія до сплати штрафу за порушення

правил паркування зараз перетворюється на довгу історію – поліцейським доводиться чекати на ньо-го і особисто виписувати протокол порушення. Рі-шення – фотовідеофіксація порушень, що має бути впроваджено прийняттям законопроекту 3564.

Відповідальність за несплату паркуван-ня. В адміністративному кодексі передба-

чено штраф за несплату проїзду в громадському транспорті, а ось за несплату парковки – ні. Тож не дивно, що працівники «Київтранспарксервісу» – специфічні люди, вони мають вмовити тим чи іншим чином водія заплатити, хоча за несплату немає жодної відповідальності.

Створення паркувальних «кишень». Перетворення правих смуг в центрі міста на

паркувальні «кишені» – звична європейська прак-тика. При цьому на перехрестях проїжджа частина звужується – таким чином підвищується безпека руху і немає стихійного паркування. Вивільнений простір перетворюється на пішохідні міні-площі.

Фізичне блокування парковки з порушен-нями. Звичайна людина при здоровому глузді

не буде платити за те, що може отримати безко-штовно. Тож, аби запровадити ефективний збір коштів за паркування, потрібно фізично блокувати можливість залишати машини на тротуарах, газо-нах та в інших місцях.

Розвиток великих паркінгів. На сьогодні у Києві парковка у великих паркінгах дорож-

ча, аніж на вулиці. Насправді ж вулична паркова зручніша, адже можна лишити машину ближче до точки призначення і, відповідно, має коштувати дорожче. Оптимальний тариф – аби на вулич-ній парковці лишалося 10-15% вільних місць. На під’їзді до центру мають бути інформаційні табло з повідомленням, де розташовані великі паркінги й скільки там вільних місць.

Перехоплюючі паркінги. Вже зараз чима-ло водіїв лишають свої машини неподалік

станцій метро, особливо на в’їздах в місто, і далі рушають у своїх справах на громадському тран-спорті. Такі паркінги можуть бути й по периметру центру міста.

Інтегрований громадський транспорт. «В парі» з перехоплюючими паркінгами

має працювати громадський транспорт, і його в центрі міста має бути багато. Свого часу з центру Києва прибрали чимало зручних маршрутів – і як наслідок маємо автомобілізований центр. Пере-садка з автівки на громадський транспорт має бути максимально зручною, а в окремих містах Європи роблять маркетингові акції: припаркуйся, і проїзд безкоштовний.

� ЦЕ ПИТАННЯ ЩОДНЯ ТУРБУЄ ВЛАСНИКІВ АВТОМОБІЛІВ

Едуард РУСЯНОВСЬКИЙ

У столиці, слідом за незаконно встановленими МАФами, взялися за знесення гаражів. Насамперед тих, чиї власники не мають право-встановлюючих документів. Пока-зово, що на відміну від демонтажу МАФів, особливих скандалів при знесенні «дворових» гаражів не виникає. І на це є вельми поважна причина.

Надто багато мешканців будинків, у дворах яких вони встановлені, прагнули їх... позбутися. На Харківському масиві, наприклад, останнім часом суттєво по-меншало густо розміщених по закутках дворів гаражів, а в ряді мікрорайонів вони й зовсім зникли. Це стало наслідком того, що через ущільнення забудови жителі багатоповерхівок більше пере-ймаються збереженням та раціональним використанням прибудинкових терито-рій. І розкошування власним гаражем у дворі окремими автомобілістами не всіх влаштовує.

Власник гаража Василь Геращенко, паркуючи авто у дворі по вул. Ахматової, показав кореспонденту «Вечірки», де тут ще три роки тому було до десятка інди-відуальних гаражів. Такий «привілей» на тлі тісноти виправдовувався тим, що, мовляв, володіють тим пристанищем для автівок «заслужені люди». Але, запевнив співрозмовник, виявилось, що жодний з таких «заслужених» у будинку давно не мешкає, гаражі продані-перепродані, а кілька з них взагалі використовувалися як склади.

Загальне невдоволення людей такою і подібними ситуаціями стало головною причиною знесення споруд самими власниками. На думку автомобілістів, які долучилися до розмови з «Вечір-кою», в їхніх та сусідніх мікрорайонах середмістя індивідуальні гаражі, якщо де й залишилися, то доживають останні місяці. Більшість їх збереглося хіба що на окраїнах чи у віддалених районах столиці.

Хоча є виключення. Біля житлового будинку по вул. Лариси Руденко, 6 на очі потрапляють два металевих гаражі. Та судячи з настрою мешканців бу-динку, ці споруди тут перебуватимуть недовго. Група жінок з двору вислов-люється за те, щоб замість гаражів розмістити щось загальнокорисне – сушарки для білизни чи турнікет для вибивання килимів. А автомобілісти, які долучилися до розмови, одразу ж

визначили, що місця під двома гара-жами вистачить для паркування 5–6 автомобілів – так буде і практичніше, і справедливіше...

Втім, зникаючі дворові гаражі – не найбільша біда нашого часу прискоре-ної автомобілізації. На горизонті вже проглядають набагато масштабніші та важче вирішувані проблеми. Знесення кількох тисяч індивідуальних гаражів мало допоможе у звільненні дворів і навіть узбіч вулиць від безгаражних автівок. Те, що київські двори перепо-внені автомобілями, – давно не новина. Але процес їх подальшого захаращення набирає темпів.

Прямо під будинком на проспекті Миколи Бажана, 30 розмістили авто-парковку – з огорожею, шлагбаумом, будкою для охоронця, який одночасно виконує й обов’язки касира. Мешканці будинку змушені пробиратися до своїх під’їздів манівцями. Та це ще «квіточ-ки». «Ягідками» вже ласують сусіди. П’ятипід’їзна висотка (проспект Бажана, 36) взагалі взята в кільце автопарков-ками – пройти до будинку від метро чи зупинки автобуса мешканці можуть лише вузькими «коридорами», з обох боків яких висока металева огорожа. І таких оточених автомобілями будинків дедалі більшає.

Нинішні порядки та організація за-будови столиці не сприяють ліквідації розриву між введенням житла і оснащен-ням новоселів місцями для паркування автомобілів.

По-перше, при ущільненні забудови набагато вигідніше вкладати кошти в житло, ніж в облаштування парковок. По-друге, при забудові нових мікро-районів далеко не на кожну квартиру передбачено паркувальне місце. В обох випадках така позиція забудовників пояснюється нинішніми особливостями ринку нерухомості.

Попит, а отже, й ціни на столичні квартири набагато вищі, ніж на зведення і облаштування підземних чи наземних гаражів. На попиті, вартості цих споруд мало позначилися як численні квартирні «буми», які пройшли столицею, так і забудовний ажіотаж, який в ній ніколи не закінчується.

Гаражний сегмент ринку, відзначають експерти, в порівнянні з житловим, має низьку активність і нечисленні пропо-зиції. Солідні компанії з нерухомості взагалі обходять цю проблему, а пере-важній більшості ріелтерів вона не цікава, оскільки більшає замовників нерухомості, яким ще вистачає коштів на купівлю житла, але бракує для купівлі чи оренди паркувального місця для автомобіля.

Багато власників автівок знаходять вихід у нічних парковках – погано об-лаштованих, але недорогих, а в більшості дворів машину взагалі можна паркувати майже безкоштовно. Для безгаражних автомобілістів такі порядки – благо, але не для всіх киян, котрі змушені терпіти незручності.

Вихід – у комплексному вирішенні питання. Який вид утримання автомобі-лів більшою мірою знайде поширення – цивілізована підземна паркова з усім комплексом послуг, автокооперативи на окраїнах міста чи зручне для ав-томобілістів і обтяжливе для інших жителів безкоштовне паркування біля дому – залежить від багатьох чинників.

«Дах» «Дах» для автівокдля автівок� КИЯНИ ЗБИВАЮТЬСЯ З НІГ У ЙОГО ПОШУКУ

ПРОБЛЕМА

КОМЕНТАР

Станіслав ДЬОМІН, архітектор-урбаніст: – Проблеми, пов’язані з паркуванням автомашин, оче-

видні. Не можна вважати нормальним, коли багатоповерхів-ки з усіх боків оточені автівками, що створюють незручності всім мешканцям, а двори переповнені транспортними засо-бами. Але низку питань, які хоч якось пом’якшать ситуацію, можна вирішувати. Вважаю ненормальним, що автомашини

паркуються у дворах безкоштовно і на несправедливій основі, за принципом – хто встиг захопити місце, той і у виграші. Варто запровадити плату за парку-вання у дворах. Впевнений, що після такого кроку автомобілів там поменшає, збільшиться простір для тих, хто автівок не має, та й порядку побільшає… Звіс-на річ, автомобілісти платитимуть лише тоді, коли їхні гроші витрачатимуться на щось корисне для всіх мешканців будинку, приміром, на впорядкування самих паркувальних місць.

Багато власників автівок знаходять вихід у нічних парковках – по-гано облаштованих, але недорогих, а в більшості дворів машину взагалі

можна паркувати майже безкоштовно

Фото Павла ПАЩЕНКА

Фото Павла ПАЩЕНКА

ПРОЗА ЖИТТЯ8 Вечірній Київ | 23 березня 2017 року | №11 (19245)

АКТУАЛЬНО

Своя частка публічного простору � ЙОГО ШУКАЮТЬ І НЕ ЗАВЖДИ ЗНАХОДЯТЬ ЛІТНІ ЛЮДИ

Початок на 1 стор.

Едуард РУСЯНОВСЬКИЙ

МІСЦЕ ДЛЯ «РОЗКІШНОГО СПІЛКУВАННЯ»

Знаменитий шаховий «п’ятачок» в парку імені Шевченка кореспон-дент «Вечірки» відвідав саме на межі зими й весни. На п’яти сто-ликах люди поважного віку грали в шахи. Ще кілька їх ровесників ходили між уболівальниками, які спостерігали за грою, вишукуючи серед них партнерів. Більшість з численних лавок було зайнято людьми, що жваво спілкувались між собою. На запитання, чи не заважає дозвіллю холодна пого-да, Микола і В’ячеслав (обидва – Михайловичі) здивувалися: для людей, які і взимку, в сніги і морози не оминали нагоди навідуватись сюди, нинішня несприятлива пого-да цілком звична, але, зазначають, проблеми існують. І справа не так у погоді, як у байдужості тих, хто мав би подбати про умови дозвілля ветеранів.

– Коли парк заносило снігом, комунальники досить оперативно розчищали доріжки навколо. Але й ногою не ступали на місце, призна-чене для шахматних баталій. За ло-пати доводилось братися самим, – говорить Микола, звертаючи увагу на те, що і в час нашої розмови територія парку була прибрана, але на місці, де проводять час пен-сіонери, рясніли залишки снігу і льоду.

В’ячеслав зауважує, що численні прохання ветеранів оновити, мо-дернізувати базу унікального клубу під відкритим небом ігноруються:

– Захисні скляні куполи вста-новлені занадто високо. Це, може, і красиво, але нераціонально. Досить в негоду легкого вітру, щоб сніг чи дощ діставалися до столиків.

Втім, ветерани, попри все, ці-нують і шанують цю місцину в Шевченківському парку, число бажаючих проводити тут дозвілля постійно зростає.

Моїх співрозмовників, скажімо, приваблює напрочуд сприятлива атмосфера спілкування, і не лише за шаховою дошкою. Микола – вій-ськовий пенсіонер, в пошуку місця

для дозвілля де лише не побував. Спершу заповзявся відвідувати шаховий клуб в Гідропарку, потім ходив до Будинку офіцерів. А до «п’ятачку» в Шевченківському пар-ку наче душою приріс. Приваблює, вважає, демократична атмосфера спілкування.

Контингент відвідувачів тут ши-рокий: від вузівських професорів, митців до робітників і службовців. Цінуються не посади, які хтось займав, а людські якості. Микола запевняє, що знайшов тут не лише постійних партнерів з шахів, а й приятелів і навіть друзів.

НА ЗАГАЛЬНИХ ПІДСТАВАХ

В Шевченківському парку пен-сіонери, як бачимо, з власної іні-ціативи та з допомогою властей знайшли, де і з ким спілкуватися. Але таких місць у столиці обмаль. А гідного проведення дозвілля прагнуть тисячі.

Не виручає людей поважного віку навіть інтенсивне житлове будівництво та розповсюдження моди на «розумні» квартири і бу-динки. Біда в тому, що для багатьох із них не знаходиться окремого публічного простору ні в старих чи нових квартирах, ні в дворах біля них. Так, принаймні, вважає Любов Миколаївна, з якою ми по-знайомилися в мікрорайоні на Осо-корках, що стрімко розбудовується. Мешкає жінка в багатоповерхівці, яку зведено років з 20 тому, а сім’я її дочки днями купила квартиру неподалік, в новій 25-поверхівці, яка виросла в компанії з кількома іншими хмарочосами.

Любов Миколаївна може порів-няти умови для дозвілля пенсіоне-рів там і тут. Хоч старий будинок, де вона мешкає, давно обжитий, в ньому діє ОСББ, але там не виді-лено куточка для мешканців у віці.

Є чимало підсобних приміщень, та вони здаються в оренду із одною метою – щоб хоч частково компен-сувати мешканцям зростання цін на послуги ЖКГ. На прибудинковій території, скаржиться жінка, авто-мобілі на кожному кроці. Тут не те, що столи встановити для на-стільних ігор чи рукоділля – для лавки місця немає.

В сусідів не краще. У будинку на вулиці Григоренка, 36 – сім під’їздів, але лише біля трьох встановлені лавочки. Подібна ситуація і в інших навколишніх висотках. Може, хоч в новобудо-вах потурбувалися, щоб надати літнім людям простір для відпо-чинку і спілкування? Прямуємо з попутницею тією ж вулицею, але вже новим мікрорайоном. Тут на невеликій площі розміщений цілий гурт 25-поверхівок – щіль-ність забудови набагато вища, ніж в «старій» частині мікрорайону. Більш півдесятка багатоповерхових будинків об’єднуються спільним подвір’ям. До обмеженого простору втиснуто лише кілька дитячих та спортивних майданчиків.

Вгледівши, що нова багатопо-верхівка по вулиці Гмирі 8/38, як і низка інших, оснащена сучасним обладнанням для безбар’єрного доступу інвалідів-візочників, ці-кавлюся в будівельників: може, в нових проектах щось передбачено для поліпшення умов життя людей похилого віку? З відповіді зрозу-мів, що безбар’єрні будинки – це виключно європейський тренд, а стосовно людей похилого віку, то таку категорію не виділяють із загалу.

Не додало позитиву і спілку-вання з керівниками Палаців і Будинків культури, яким ще за-лишили бюджетну підтримку чи перевели на самозабезпечення. Вони визнають: раніше в подібних закладах були приміщення для літніх людей, де ті могли зайня-тись малорухливими настільними іграми, поспілкуватися з ровесни-ками. Та ця практика відійшла до минулого водночас із урізанням бюджетних асигнувань. Залиши-лись хіба що ветеранські хори, які продовжують активно проводити репетиції, виступати. Але вони охоплюють лише невелику частку зростаючого загалу пенсіонерів...

Більш півдесятка бага-топоверхових будинків об’єднуються спільним

подвір’ям. До обмеженого простору втиснуто лише кілька дитячих та спор-тивних майданчиків

Володимир ПРОКОПІВ,

заступник Київського міського голови –

секретар Київради

Більше місяця минуло з моменту створення робочих груп з підготов-ки концепції проекту нового Статуту Києва. Експерти уже встигли виділили «родзинку» Конституції столиці – розділ «Публічний простір». І, повірте, недарма.

ЩО ТАКЕ ПУБЛІЧНИЙ ПРОСТІР

Прогулюючись затишними вуличками європейських міст, мимоволі помічаєш, наскільки усе зручно розташовано. Вдосталь пішохідних зон, мінімум підзем-них переходів, посеред джунглів з асфальту і бетону раптово поста-ють парки і сквери, які уже стали не просто місцями відпочинку, а і жвавих дискусій, флешмобів та фестивалів.

У сучасному світі ці місця на-зивають публічним простором. У публічний простір, як відомо, ми маємо намір перетворити перший поверх мерії. Сіру і недружню те-риторію на Хрещатику, 36 хочемо зробити зручною і доступною для громади. Та поняття «публічний простір» має і глобальне наповнен-ня. Це міський відкритий простір, який складається з інфраструктури та каналів соціальної комунікації і дозвілля. Іншими словами, це те, що нас оточує – площі, вулиці, парки, сквери, набережні тощо.

Публічний простір – це одно-часно територія спілкування, зона відпочинку, місце роботи для лю-дей творчих професій, ділових переговорів. Така насиченість можливостями розширює гори-зонти співтворчості та мотивує городян долучатися до подій, що сприяють розвитку міста. Недарма, у західному розумінні публічний простір сприймається не просто як територія, а як простір мож-ливостей.

У Києві таким можна назвати парк перед червоним корпусом КНУ імені Тараса Шевченка. Це місце, де проводять час люди різного віку і соціального прошарку. Тут дідусі грають у шахи, а студенти читають книги, молоді батьки гуляють з візками, а поряд виступають му-зичні гурти.

Такою ж можна вважати і Конт-рактову площу. Проте таким пу-блічним простором може бути і якась велика територія. Його елементом може бути навіть двір будинку. На Заході такими часто навіть називають перші поверхи торгових центрів. Цікаво, що серед проектів-переможців Громад-ського бюджету є три ініціативи, що цілком можна віднести до публічного простору: «Освітлення у парку Перемога», «Інклюзивний дитячий майданчик» та «Оболон-ський сад». І це лише підкреслює зростання громадської свідомості киян.

ЩО ЦЕ ДАЄ КИЯНАМПублічний простір – це поштовх

до змін. Адже закріпивши це по-няття, міська влада свідома того, що місто не має розвиватись лише шляхом бетонних джунглів, масової забудови, розвитку інфраструктури

без того, щоб це було зручно грома-ді. Наприклад, у поняття «публічний простір» вкладається не підземний перехід, а пішохідна вулиця. Тому, наприклад, у тестовому режимі ми робили вулицю Сагайдачного пішохідною.

У цілому Статут може регулю-вати ті аспекти, що прямо не ви-значені законом, або які не супе-речать законодавству. Якщо є якісь містобудівні норми у Генеральному плані, зонінгу, то протирічити їм Статут, а відповідно і публічний простір, не може.

Але, взявши на себе відпові-дальність закріпити це поняття у Конституції міста, ми свідомі того, що при розробці згаданих зонінгів чи містобудівних норм, будемо відштовхуватись від комфорту, доступності і відкритості. Тобто від публічного простору.

ДЕ МЕЖА ПРИВАТНОГО І ПУБЛІЧНОГО

У світовому сприйнятті публіч-ний простір передбачає доміну-вання громадських інтересів над індивідуальними. Якщо людина будує МАФ чи надбудову на пер-шому поверсі, що захаращують півтротуару, якщо придбала іс-торичну будівлю, і не доглядає за нею, громада може виступити проти.

У статутах багатьох американ-ських міст виписані норми щодо публічного простору. Були непо-одинокі випадки, коли, напри-клад, власників торгових центрів зобов’язували надавати більш ши-рокі права спілкування у межах публічного простору.

Звісно, в Україні не прецедент-не право, але рівень свідомості і розуміння правил соціального гуртожитку мають вирости, щоб такі речі були зрозумілими без при-мусу. Проте це не скасовує священ-ності і недоторканності приватної власності.

У Фейсбуці є кумедна картинка, де біля трьох дверей стоїть черга. Біля однієї, де найбільша черга, написано «Критикувати», трохи менша – біля дверей «Пропону-вати» і лише кілька людей – біля «Працювати».

Чому про це згадав? Бо після анонсування проекту концепції ста-туту серед громадських організацій, активістів та просто небайдужих містян був чималий ажіотаж. Але, коли справа дійшла до реального обговорення, пропозицій виявилось не більше 20. Не виняток і розділ «Публічний простір».

Тож закликаю бути активнішими і висловлювати свої пропозиції. На сайті КМДА для цього є окрема сторінка.

(«Українська правда», публіку-ється зі скороченнями)

Київ - територія великих можливостей

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Вечірній Київ | 23 березня 2017 року | №11 (19245) 17БУДЬМО ЗДОРОВІ

ПИТАННЯ РУБА

Ніна ГУЦУЛ

Навряд чи можна пригадати, коли в країні вперше почали вести мову про гарантова-ний пакет медичних послуг. Ми не раз чули мантри і про те, що самі зможемо обирати лікарів, і про те, що запра-цює національне медстраху-вання…

Ще декілька років тому в ре-єстратурах столичних поліклінік видавали папірці, схожі на анкети, куди треба було вписати не лише свої данні, а й (увага!) – прізвище лікаря, в якого хотілося б лікувати-ся. Автор цих рядків, будучи розча-рованою тим, що на всі звернення до дільничної лікарки надати на-правлення на УЗД та не реагувала (хоч дійшло навіть до оперативного втручання) із року в рік слухняно переписувала такі папірці, здавала до реєстраційного віконечка і… все одно попадала на прийом саме до «своєї» лікарки (власне, як й інші невдоволені мешканці мікрора-йону). Та хтось регулярно звітував «наверх»: реформа розпочалася, люди вже обирають лікарів.

Початок цього року ознамену-вався оприлюдненням Кабміном плану реформування медичної галузі до 2020 року. Розпоряджен-ня КМУ про схвалення Концепції

реформи фінансування системи охорони здоров’я передбачає роз-роблення та затвердження дета-лізованого переліку послуг, що увійдуть до гарантованого пакету медичної допомоги для первинної ланки меддопомоги на 2017 рік і єдиного рівня кавітаційної ставки для оплати відповідних послуг.

Що пропонується? На кожного пацієнта держава виділятиме на рік суму в середньому у 210 грн (більшою вона буде для дітей та людей, старших 65 років). Йдеться про гарантований пакет медичних послуг. Він включатиме первин-ну, екстрену меддопомогу, осно-вні види амбулаторних послуг за направленням лікаря первинної ланки і планової стаціонарної меддопомоги за направленням лікаря первинної ланки чи лікаря-спеціаліста. Також – ліки (в пріо-ритеті – ті, що призначають лікарі первинної ланки та спеціалісти амбулаторного рівня), основні лікарські засоби, що використову-ються в стаціонарному лікуванні. Перелік того, що входитиме до гарантованого кошика первинної меддопомоги, переглядатиметься щороку й залежатиме від показ-ників бюджету, які держава виді-лятиме на охорону здоров’я.

Наразі МОЗ оприлюднило проект переліку гарантованих медичних послуг, що фінансуватимуться за рахунок бюджетних асигнувань.

Актуальність затвердження гаран-тованого пакету послуг зумовлена впровадженням фінансування за принципом «гроші йдуть за пацієн-том», в якому частина витрат при-падатиме саме на місцеві бюджети.

Щоправда, незрозумілим залиша-ється питання отримання бюджет-ного фінансування операторами ринку з числа доволі чисельних, принаймні, в Києві, приватних ме-дичних закладів та ФОПів.

Не дивно, що така велика гро-мада, як київська, не може бути осторонь обговорення давно назрі-лого питання надання первинної медичної допомоги в столичних медзакладах. І чергова спроба об-говорити потреби громади Києва у наданні певних видів медичної допомоги за «круглим столом», розглянути пропозиції щодо вклю-чення їх до гарантованого переліку медпослуг та його солідарне фінан-сування багато в чому залишилася «черговою спробою». Можливо через те, що головні експерти були нарозхват, чи через велику кіль-кість бажаючих долучитися до обговорення актуальної теми, – в результаті не на всі питання зна-йшлися відповіді.

– На жаль, на спілкування було дуже мало часу і не були запро-шені районні управління охорони

здоров’я, – пояснила секретар постійної комісії Київради з питань охорони здоров’я та со-ціального захисту Юлія Лобан. –

Тому я відправила офіційні звернен-ня в усі столичні райдержадмі-ністрації з про-ханням поради-тися з медичною

громадськістю і визначитися, які лікарські послуги в світлі майбут-ньої реформи охорони здоров’я громадяни зможуть отримувати безкоштовно, а також надати про-позиції від медичної громадськості в рамках реформування системи міської охорони здоров’я.

На думку депутата, очевидна необхідність впровадження га-рантованого пакету медичних по-слуг як складової нової «Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я України», що передбачає визначення на зако-нодавчому рівні, які послуги гро-мадяни отримують безкоштовно, а за які необхідно сплатити.

Також Юлія Лобан нагадала, що в планах профільної комісії пере-глянути доцільність існування те-риторіальних медичних об’єднань, а також запропонувала висловити думку до проекту рішення Київ-ради «Про затвердження переліку та складу госпітальних округів міста Києва».

КОМПЕТЕНТНО

Павло КОВТОНЮК, заступник міністра охорони здоров’я:

– Дражливе питання для місцевих громад – що буде з міськими відділами охорони здоров’я? Громади воло-діють дуже великим обсягом медичної інфраструктури. Нею потрібно керувати. Існує також чимало регіональних

програм із охорони здоров’я. Зараз керівник місцевого здороввідділу (чи управління) зайнятий тим, що змушує якось працювати давно поламану систему. Після зміни фінансування медичні заклади працюватимуть авто-номно. Але наймач керівника місцевого здороввідділу – громада. Тому його завданням буде забезпечити, щоб ця інфраструктура була спланова-на максимально розумно, а місцеві програми працювали ефективно.

� У МІНІСТЕРСТВІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я РОЗРОБИЛИ ПРОЕКТ НАКАЗУ

ПРО ПОРЯДОК НАДАННЯ ПЕРВИННОЇ МЕДДОПОМОГИ,

ЯКИЙ ВИНЕСЕНО НА ГРОМАДСЬКЕ ОБГОВОРЕННЯ ТА БУДЕ ЗАТВЕРДЖЕНО

ПІСЛЯ КОНСУЛЬТАЦІЙ ІЗ ЕКСПЕРТАМИ І РЕГІОНАМИ

На що хворіє меддопомога

Олена ТРИФОНОВА

Чи не в кожному МАФі й у супермаркетах столиці на чільному місці – тютюнові вироби. Великі муляжі пачок на тлі чи то барвистих виши-ванок, чи яскравих картинок, уміло підсвічені різнокольо-ровими ліхтариками, вдало замасковані цінниками на-писи «Куріння вбиває» типові для київських вітрин.

«Як викладка цигарок впливає на дітей?» – таке дослідження про-вели учасники проекту «Київ без тютюнового диму». Хоча від 2012 року офіційно в Україні діє заборо-на на рекламу тютюнових виробів і «ковбої мальборо» залишили теле-екрани та білборди, маркетологи компаній-виробників димлячої отрути навчилися обходити закон і успішно продовжують пропагувати шкідливу звичку. Причому роблять це за допомогою привабливого викладання сигаретних пачок у вітринах магазинів і кіосків.

– Людина відвідує торговий за-клад, бачить цигарки, і в неї виникає бажання й собі подиміти. Особливо

це стосується колишніх паліїв і під-літків. Та якщо обме жити чи зовсім прибрати цигарки з вітрин, охочих долучитися до тютюнопаління мен-шає на 23%, – розповідає дослідник Київської школи економіки Пав-ло Яворський. – Хоча на сектор продажу вплину-ти досить важко, адже в більшості випадків легальну отруту продають у кіосках. Лише 36% з них працюють у правовому полі, тобто з ліцензіями. Інші, це приблизно 2 тисячі торго-вих точок, не мають дозвільних до-кументів, перебувають у так званій «сірій» зоні закону, продавці у них заробляють свою копійчину без угод з роботодавцями. Через це столичний бюджет недоотримує 25–50 млн гривень єдиного со-ціального внеску та від 5 до 9 млн податків на доходи фізичних осіб.

Розміщення тютюнових виробів на вітрині контролюють постачаль-ники, дбаючи, щоб їх було добре видно всім. За словами директора програм Євразійського регіону кампанії «За майбутнє дітей без куріння» Джошуа Абрамса, ви-

робники цигарок розробили нові стратегії прихованої реклами своєї продукції – бренди стають впізна-ваними, а куріння сприймається як суспільна норма. Цікаво, що від викладення тютюну на вітрині вже

відмовилися Мол-дова, Словенія, Білорусь та Ро-сія. Дослідження у США виявили, що розміщення цигарок поза по-лем зору покупців на 83% зменшило

цікавість підлітків до цього товару. Те, що заборона видимого роз-

міщення не впливає на доходи магазинів, з’ясували в Ірландії.

Тютюнові компанії дедалі більше використовують агресивну виклад-ку, щоб залучити нових курців. Експерти та активісти неодноразово зверталися до контролюючих орга-нів зі скаргами. Однак потрібні за-конодавчі зміни, щоб врегулювати

торгівлю цигарками. А на продавців у «сірій» зоні взагалі вплинути важ-ко. Експерти зійшлися на думці, що єдиним інструментом може бути повна заборона викладання цигарок на вітринах.

– Кількість точок продажу тю-тюнових виробів зашкалює, – за-уважив голова правління ГО «За життя» Андрій Скіпальський. – Марно сподіватися, що затяті палії відмовляться від своєї звички. Їм байдуже до рекламних вибриків. А от на молодь агресивна пропаганда, на жаль, впливає. Вирішенням про-блеми можуть стати спеціалізовані магазини без будь-якої зовнішньої популяризації товару, куди непо-внолітніх просто не пускатимуть. До речі, у Європі, куди ми праг-немо, такої сваволі стосовно про-дажу цигарок немає – усе жорстко регламентовано, а за порушення заборон «світять» космічні штрафи та позбавлення ліцензії.

Нас підштовхують до куріння?Нас підштовхують до куріння?� ПОТУЖНЕ ТЮТЮНОВЕ ЛОБІ БЛОКУЄ БУДЬ-ЯКІ СПРОБИ ОБМЕЖИТИ ДОСТУП ДО ЛЕГАЛЬНОЇ ОТРУТИ

КОМЕНТАР

Ольга БОГОМОЛЕЦЬ, голова комітету ВР з питань охорони здоров’я:

– Потрібно якомога швидше ухвалити законопроект про заборону розміщення цигарок у вітринах магази-нів, однак його поки не виносять на розгляд. Потужне

тютюнове лобі блокує будь-які спроби обмежити доступ українців до легальної отрути... Один із чинників ризику інфаркту чи інсульту – звуження судин, що є прямим наслідком впливу нікотину. На другому місці також «подарунок» шкідливої звички – онкозахворювання. Тільки-но починається боротьба з курінням, зчиняється галас: великі компанії-виробники цигарок, мовляв, наповнюють бюджет. Однак ціною є людське здоров’я та життя. В рази зростають витрати на ліку-вання наслідків тютюнопаління...

ТИМ ЧАСОМ

За результатами опиту-вань, 87% українців неза-доволені якістю медичних послуг, 40% всіх витрат на медицину сплачують хворі, а кожен 2-й не звертається по допомогу через брак коштів…

Розміщення тютюно-вих виробів на вітрині контролюють поста-

чальники, дбаючи, щоб їх було добре видно всім

Фото Павла ПАЩЕНКА

Вечірній Київ | 23 березня 2017 року | №11 (19245) ПРОГУЛЯНКИ МІСТОМ 9

Наталя ГОРДІЄНКО,

Павло ПАЩЕНКО (фото)

У головному вестибюлі на-передодні ювілейної дати, після завершення трива-лого ремонту, нарешті за-працював ескалатор, який стояв із червня минулого року, а наприкінці листо-пада відновлював свою роботу лише в години пік.

Як відомо, остання грандіозна реконструкція головних «заліз-ничних воріт» Києва відбулася 2001 року: переробили платформи та підземні тунелі, вдосконалили і перебудували Вокзальну площу, спорудили Південний вокзал, який поєднується з Центральним проходом над коліями.

Кияни, на очах яких все це відбудовувалося, дивувалися швидкості будівництва без зу-пинок і перебоїв у роботі вок-зальних служб. Будівельники звели всі незручності пасажирів до мінімуму, більшість потягів на той час прибувала на вільні від будівельної техніки колії Центрального вокзалу або на північні платформи, а адміні-стратори були готові відповісти на всі запитання.

Чергові адміністратори пра-цюють на вокзалі й сьогодні. Ці терплячі жіночки із залізними нервами «пропускають» через своє віконечко біля центрального входу тисячі відвідувачів на день.

Взагалі, вокзал – це не тільки будівля, його атмосфера від-чувається ще на підходах або під’їздах. І перша ознака – групи таксистів, що пантрують потоки прибуваючих до столиці.

На шляху до станції метро «Вокзальна» зграйка тіточок, які таємниче шепочуть: «Квартира! Квартира!». Одні й ті ж особи стоять тут роками за будь-якої погоди, тож, виходить, попит на їхні послуги існує.

Ще одна «родима пляма» цього знакового місця – «хо-

дячі пункти» обміну валюти. Спритникам допомагає знайти клієнтів те, що офіційні обмінни-ки пропонують невигідні курси.

Вокзал – місце динамічне. Для більшості це «перевалочний пункт», для когось – місце робо-ти, а буває, що й місце пригод, допомоги, втрат чи знахідок, і навіть… проживання. Добре, якщо тимчасового і відносно комфортного – в кімнатах від-починку, де можна навіть при-йняти душ, і кепсько, якщо на лавці та їхати просто нікуди…

Для потреб різних категорій подорожуючих вокзал може за-пропонувати: кімнату поліції (доволі аскетичне приміщен-ня), пункт медичної допомоги (тутешні люди в білих халатах надивилися всякого – від травм, отриманих у дорозі, до отруєнь і серцевих нападів), вокзальні буфети (куплена там «візитівка» столиці – «Київський» торт обі-йдеться гривень на 30 дорожче, ніж на вулиці), бюро знахідок (утім, якщо загублена річ зна-йдеться, треба заплатити за її зберігання).

На вокзалі є навіть перукарня. Щоправда, кореспонденту «Ве-

чірки» вдалося її знайти тільки після тривалих пошуків. У кріслі сиділа пані похилого віку: «Ось, скоро потяг відправляється, а я забула про обіцянку дітям – зро-бити в Києві нову зачіску. Ну, як я тепер виглядаю?». Випадкові присутні запевняють, що добре. Звісно, це не елітний салон, та стрижуть у тутешній перукарні доволі пристойно.

До речі, ті, хто хоче провести час до відправки потягу з ко-ристю, можуть відвідати Музей

залізничного транспорту біля будівлі Південного вокзалу або церкву, теж розташовану не-подалік.

… Вигляд і атмосфера «за-лізничних воріт» столиці мало кого може залишити байдужим, адже їх робота завжди пов’язана з майбутніми зустрічами і роз-ставаннями. Тож не дивно, що романтики сприймають заліз-ничний вокзал як вікно у світ нових мандрів, можливостей і відкриттів…

ТРОХИ ІСТОРІЇ

Архітектор М. Вишневський спроектував перший у Києві залізничний вокзал, спорудження якого велося протягом двох років і закінчилося 1870-го. У серпні 1877 року будівля по-страждала від пожежі. І управлінням Південно-Західної заліз-ниці 1899 року було розроблено план її перебудови. 1908 року на Старовокзальній вулиці збудували

дерев’яний одноповерховий павільйон для пасажирів, який служив їм вірою і правдою майже чверть століття. 1913 року стару будівлю вокзалу знесли, через рік заклали

фундамент для нової, але втілення в життя проекту, який роз-робив В. Щуко, зупинила революція 1917-го. Знову повернулися до ідеї створення вокзального

комплексу в середині 1920-х. За проектом А. Вербицького і П. Альошина у 1928-1932 рр. було зведено нову вокзальну будівлю.

Вокзал працює Вокзал працює без вихіднихбез вихідних� «ЗАЛІЗНИЧНИМ ВОРОТАМ» КИЄВА ВИПОВНИЛОСЯ 85 РОКІВ

Чи допомагає вам «Картка киянина» у повсякденному житті? Олена, домогосподарка:

– Я знаю про «Картку киянина» і схвалюю усі со-ціальні «бонуси», які вона дає. Зекономити на проїзді чи при купівлі ліків – це, без сумніву, добре. Втім, завжди дума-ла, що картку можуть отримати лише пенсіонери. Звістка про те, що її можуть оформити навіть активно працюючі кияни, стала для мене новиною. Якщо це правда, то найближчим часом спробую замовити собі картку.

Михайло, журналіст: – Поки що не поспі-

шаю оформляти «Картку киянина». Гадаю, вона важлива для пенсіонерів та незахищених верств

населення, а я поки працюю, тож не бачу в ній великої необхідності. Також чув і про «Картку учня». Досить ціка-ва і потрібна задумка, однак, як вона працюватиме і скільки коштуватиме ця послуга місту – ось це мене турбує більше. Щоб не вийшло, як з тарифа-ми – вартість підвищили, а якість і оновлення зовсім непомітні.

Людмила, пенсіонерка: – Користуюся карткою

вже рік. Дуже зручно, осо-бливо при проїзді у метро. Не треба з собою носити посвідчення, все автома-тизовано. Кілька разів брала ліки зі знижкою. А ще дуже подобається назва «Картка киянина»! Звучить же! Мені, як корінній жительці столиці, до вподоби, що документ підкреслює мій статус, адже я безмежно пишаюся своїм містом.

Елла, пенсіонерка: – «Картка киянина»

знач но спростила мені життя. Окрім безкоштов-ного проїзду у метро, я на неї отримую свою пенсію.

Не потрібно нікуди ходити. Особливо це стало відчутно, коли переїхала до іншого району. Раніше доводилося що-місяця долати кілька кілометрів, аби дістатись до відповідного поштового відділення. А зараз достатньо знайти найближчий банкомат.

Іван Петрович, пенсіо-нер:

– Отримав «Картку кия-нина» майже одразу після її запровадження. Однак за ці роки жодного разу так і не скористався нею. В метро не їжджу, бо намагаюсь ходити пішки, здоров’я дозволяє, ліки також не купую. Але багато моїх знайомих гарно відгуку-валися про неї, а я завжди підтримую будь-які нововведення, що полегшують життя киянам.

Наталя, старший мене-джер:

– У мене є «Картка ки-янина», але я нею майже не користуюся. Часто го-ворять, що можна купити

ліки зі знижкою, але ці знижки діють в аптеках КП «Фармація», а ціни там досить високі. Також я б спростила процедуру переоформлення старих карток, адже часом це забирає кілька тижнів. Серед «плюсів» можу відзначити зручність при проїзді у метро.

Опитування провів

Олександр ПИРЛИК

Борис КОРПУСЕНКО (фото)

ОПИТУВАННЯ«ВК»

Микола ПАЦЕРА

З ним ми познайомилися у Го-ловному військово-медичному клінічному госпіталі, де група канадських медиків разом із нашими лікарями оперувала учасників АТО. Він був одним із тих важкопоранених, яким іноземці надали допомогу.

Андрій Усач на війну пішов до-бровольцем одразу після подій на Майдані, в яких брав активну участь. Воював у складі 80-ї десантної бри-гади в Слов’янську, Краматорську, Щасті. Справжнє ж пекло він пере-жив, захищаючи влітку 2014 року Луганський аеропорт, про що дуже мало повідомляли ЗМІ, бо туди їм просто не можна було потрапити.

На тому плацдармі російсько-сепаратистські війська практично оточили велику групу наших бій-ців. Тож підрозділу, в якому служив Усач, дали наказ: прорватися до них на підмогу – доставити озброєння і боєприпаси. Колона з кількома танками, БТРами, понтонними мос-тами та військовими машинами з

боєприпасами й особовим складом вирушила на прорив. Андрій кер-мував «Уралом» із снарядами до гармат. Під перший мінометний обстріл потрапили, коли намагалися звести через річку понтонний міст... Зрештою опівночі таки пробилися до аеропорту, де їх накрили «Градами».

– Вони «прасували» нас декілька днів, – пригадує Андрій Усач. – Під час одного обстрілу я встиг заховати

машину за сарай, а сам кинувся до укриття. У цей час неподалік вибухнув снаряд, і я навіть не зрозумів, чому впав. Спробував піднятися, але по-бачив, що ліва нога ледве тримається на шкірі та штанині. Хотів спертися на руку, але й вона виявилася роз-

дробленою. Намагався закричати, та щелепа і зуби були розтрощені, обличчя обпечене й посічене осколка-ми... Товариші зробили знеболюючий укол. Непритомним мене донесли до ангара, де зробили першу операцію – ампутували ногу вище коліна. А вночі в ангар влучив ще один снаряд – мене обпекло й посікло дрібними оскол-ками, але заряд… не вибухнув. Тоді я подумав, що народився в сорочці, або ж Господь зберіг мені життя, щоб допомагав іншим...

Потім Андрія Усача доставили до шпиталю, де хірурги зробили справжнє диво, врятувавши його руку. Волонте-ри допомогли виготовити хороший протез ноги в Польщі. А от вирішити проблему зі щелепою не вдається вже понад два роки.

До Головного військово-медич-ного клінічного госпіталю він по-трапив уперше ще 2014 року. Тоді військові медики пересадили бійцю кістку з ноги, але вона, на жаль, не прижилася. Потім подібну операцію провели в Америці, де «вживили» донорську кістку, але організм знову її відторгнув. Канадські хірурги, які в березні відвідали Київ, пообі-цяли, що через півроку спробують пересадити кістку з плечової ло-патки разом із артерією, можливо, це дасть позитивний результат. На що Андрій дуже сподівається і не втрачає оптимізму...

Нині він активно займається во-лонтерством – не раз уже доставляв у зону АТО продукти, одяг, амуніцію і налаштований продовжувати цю роботу.

– Якщо вже Господь зберіг мені життя, то я маю допомагати тим, хто зараз захищає його, а також мільйонам українців на Донбасі, – вважає Андрій Усач.

Вечірній Київ | 23 березня 2017 року | №11 (19245)ВІЙНА І МИ18

Вижив Вижив під смертельним під смертельним «градом» «градом» � ДОЛЯ ПРИГОТУВАЛА ДЛЯ АНДРІЯ УСАЧА СТРАШНІ ВИПРОБУВАННЯ, ТА ДОБРОВОЛЕЦЬ ВИСТОЯВ

Вдесятеро більше, ніж визначено бюджетом 25 тисяч гривень – до такої суми збільшила Київрада розмір матеріальної допомоги членам сімей загиблих учасників АТО та учасників Революції Гідності. А це вдесятеро більше, ніж було задекларовано до сьогодні.

– Разом з тим, підвищено розмір матеріальної допомоги самим учасни-кам АТО – з 2,5 тисяч гривень до 5 тисяч. Всього в Києві 21300 осіб, які потребують такої допомоги, – зазначив депутат Київради, директор Департаменту

соціальної політики КМДА Юрій Крикунов. – Також, у рамках коригування міської програми «Турбота», збільшено до 50 тисяч гривень розмір надання матеріальної допомоги на часткову компенсацію членам сімей загиблих учасників АТО на виготовлення та встановлення надгробків. Видатки на зазначені цілі у 2017 році не планувалися.

Київрада погодила підвищення виплати на оздоровлення дітей киян-учасників АТО та дітей, хворих на церебральний параліч. Окремий пункт – це надання щомісячної адрес-ної матеріальної допомоги для покриття витрат на оплату ЖКП членам сімей загиблих киян-учасників бойових дій на території Афганістану. Також передбачено додаткові суми на збільшення одноразової допомоги малозабезпеченим верствам населення, збільшення закупівлі засобів гігієни, на закупівлю дитячих ортезів на стопу, встановлення окремим категоріям населення лічильників водопостачання.

Щоб знову навчитися ходити Оздоровчому Центру братів Кузьміних необхідне медичне обладнання для реабілітації по-ранених українських військово-службовців.

Про це Сергій Кузьміних написав на своїй сторінці в соціальній мережі «Фейсбук»:

«Щодня, працюючи з пораненими військовими, намагаємося досягати максимальної ефективності в своїй роботі. На сьогоднішній день ми зі-ткнулися з важливою проблемою, яку необхідно вирішити: для повноцінних занять нам необхідно придбати модуль активної реабілітації GH1. Це обладнання, призначене для активного відновлення рухових функцій і навичок ходьби. Модуль прискорить відновлення опорно-рухового апарата, тобто навчить ходити тих, хто втратив таку можливість після отриманих поранень. Вартість такого пристрою ста-новить 4 тис. 781 євро. Друзі, нам вкрай необхідна ваша під-тримка і допомога. Контактний телефон (063) 211-52-60».

ТУРБОТА

Ніна ГУЦУЛ

Дивлячись на граціозну і тендітну красуню, яка щедро випромінює на оточуючих світло доброзичливості та любові, важко навіть уявити, що маєш справу з досвідченим «ветера-ном» своєї справи: вже десять років Олена з успіхом займається організа-цією весільних церемоній.

– У дитинстві я була артистичною й активною дівчинкою, виступала на всіх святкових заходах, навчалася у музичній школі, – розповідає Олена. – У 11 років знімалася для телевізійної передачі на Луганському телебаченні. Полюбляла ма-тематику (це прищепив мені тато, а за творчість відповідальна мама). У 9-му класі вирішила, що буду бухгалтером. Утім, для вступу знадобилася медаль, а з нею не скла-лося. Зупинилася на Луганському інституті культури і мистецтва, де довелося обирати між професіями менеджера-економіста і

телеведучої. Обрала першу... Та потягу до творчості не сховаєш. Мене запрошували то на один захід, то на інший… Сама не одразу усвідомила, як звикла бути причетною до радості й щастя інших людей.

Більше семи років Олена працювала ведучою на телебаченні, стала популярною, проводила святкові заходи. Але життя знову приготувало випробовування – переїзд до Києва, де про її луганські здобутки, звісно, не чули. Ми знаємо багато сумних історій про те, як важко людям зі сходу обжитися на новому місці, знайти собі справу. Отже, довелося розпочинати все спочатку…

– Я не одразу змогла зануритися у сто-личну весільну «індустрію», – зізнається Олена. – Втім, справа, яку робиш від щирого

серця, сама веде по життю. Так, спочатку було важко, бо у столиці багато професіо-налів, а запити весільних пар постійно змінюються – на своєму святі вони мають право сповна насолоджуватися казкою...

Одна з особливостей характеру Олени – там, де інші бачать лише труднощі, вона примудряється віднайти цікаві можливості.

– Київ просто ідеальний для проведення весіль, – вважає дівчина. – Де ще можна знайти стільки розкішної зелені влітку і

безліч відтінків жовтої та багряної осені? Тут широкий простір для організації свята, яке залишиться в пам’яті молодят на все життя, фотосесій на пляжах, парках чи в лісі…

На тендітних плечах Олени тримається і музика, і освітлення, і привітання молодих і гостей, і декорування банкетного залу, чудовий тамада. А база всього дійства – сценарій. Це не проста формальність, а чіткий план дій, що поєднує окремі епізоди в єдине ціле. Без цього свято для молодят і їхніх гостей може перетворитися на ба-нальну пиятику.

– Завжди намагаюся зробити так, аби навіть моменти, без яких важко обійтися, не перетворювати на шаблон. Це можли-во лише тоді, коли знайдеш «родзинку» пари, – ділиться своїми секретами Олена Бевз. – Тому приділяю багато часу спіл-куванню. Для кожної пари треба знайти щось своє, близьке саме їм. Хтось полюбляє сюрпризи, інші хочуть продемонструвати свою ніжність у ставленні один до одного. А мені важливо визначити, що запам’ятається цим молодятам: перший танець, тост за батьків, обмін подарунками?.. Це важли-во не лише для них, а й для мене, бо коли вгадаєш, отримуєш неабияке задоволення від того, що робиш.

Диригент весільних церемонійДиригент весільних церемоній� ПЕРЕСЕЛЕНКА З ЛУГАНСЬКА ОЛЕНА БЕВЗ НЕСЕ РАДІСТЬ ЛЮДЯМ НЕ ЛИШЕ ЗА ПРОФЕСІЄЮ, А Й ЗА ПОКЛИКОМ ДУШІ

ПЕРЕСЕЛЕНЦІ

Одна з особливостей характеру Олени – там,

де інші бачать лише труднощі, вона примудряється віднайти

цікаві можливості

Непритомним мене донесли до ангара, де зробили першу операцію – ампутували

ногу вище коліна. А вночі в ангар влучив ще один сна-ряд – мене обпекло й по-сікло дрібними осколками, але заряд… не вибухнув

Фото Олексія ІВАНОВА

Андрій Усач разом з дружиною

Вечірній Київ | 23 березня 2017 року | №11 (19245) ВАЖЛИВА ТЕМА 19

ФАКТ 1: РОСІЯ ЗАПЛАНУВАЛА ЗБРОЙНУ АГРЕСІЮ ПРОТИ УКРАЇНИ ЗАЗДАЛЕГІДЬ. ПЕРЕМОГА РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ СТАЛА ЛИШЕ ЗРУЧНИМ ПРИВОДОМ

Спланована збройна агресія Росії проти України розпоча-лася 20 лютого 2014 року з військової операції Збройних сил РФ із захоплення частини території України – Кримського півострова. Ця дата не заперечується навіть Міністерством оборони РФ, оскільки вказана на відомчій медалі «За по-вернення Криму». Між тим, лише наступного дня Віктор Янукович втік з Києва, а Постанову ВРУ «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повно-важень та призначення позачергових виборів Президента України», яка стала приводом для звинувачень з боку РФ у нібито «антиконституційному заколоті в Україні», було прийнято лише 22 лютого 2014 року.

ФАКТ 2: РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ МАЛА НА МЕТІ ЗНИЩЕННЯ УКРАЇНИ ЯК НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

Незаконна окупація АР Крим та м.Севастополь стала лише першим кроком РФ, спрямованим на підрив незалежності і суверенітету України. Керівництво Кремля завжди було твердо переконане, що без контролю над Україною Росія ніколи не стане державою-світовим лідером, а демократична і заможна Україна загрожуватиме збереженню нинішньої авторитарної влади в Росії. Саме тому наступним етапом російської агресії стала спроба дестабілізувати ситуацію у східних та південних регіонах України з метою утворення на цій території квазі-держави «Новоросія». Ці плани були оприлюднені російським президентом В.Путіним у ході телевізійної програми «Діалог з росіянами» на Першому каналі 17 квітня 2014 року. Повній реалізації цих планів вдалося перешкодити, але російські регулярні війська та керовані РФ НЗФ окупували окремі райони Донецької та Луганської областей України.

ФАКТ 3: ЗБРОЙНА АГРЕСІЯ – ЛИШЕ ОДИН З ІНСТРУМЕНТІВ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ

Збройна агресія є лише одним з елементів гібридної війни Росії проти України. Іншими елементами стали:

1) пропаганда, що базується на брехні та підміні понять; 2) торговельно-економічний тиск; 3) енергетична блокада; 4) терор і залякування громадян України; 5) кібер-атаки; 6) категоричне заперечення самого факту війни попри наявність безлічі неспростовних доказів; 7) використання у своїх інтересах проросійських сил та держав-сателітів; 8) звинувачення іншої сторони у власних злочинах.

ФАКТ 4: МУЖНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ТА СОЛІДАРНІСТЬ МІЖНАРОДНОГО СПІВТОВАРИСТВА З УКРАЇНОЮ СТАЛИ НА ЗАВАДІ РЕАЛІЗАЦІЇ АГРЕСИВНИХ ПЛАНІВ КРЕМЛЯ

Активну фазу збройної агресії Росії проти України вдалося зупинити завдяки мужності українського народу, який став на захист своєї Батьківщини у складі Збройних Сил України, Національної гвардії України та інших обо-ронних та правоохоронних органів.

Важливим елементом протидії агресору стали спільні по-літико-дипломатичні зусилля міжнародного співтовариства. 27 березня 2014 року Генеральна асамблея ООН схвалила Резолюцію 68/262 «Територіальна цілісність України», в якій підтвердила на міжнародному рівні визнані кордони України та відсутність будь-яких правових підстав для змі-ни статусу АР Крим та м.Севастополя. Аналогічна позиція ГА ООН була підтверджена у Резолюції 71/205 «Ситуація з правами людини в АР Крим та місті Севастополь (Україна)», схваленій 19 грудня 2016 року. Окрім того, в Резолюції вперше в офіційних документах ООН Росія визнається державою-окупантом. Численні документи на підтримку територіальної цілісності України в рамках міжнародно-ви-знаних кордонів приймалися КМРЄ, ПАРЄ, ПА ОБСЄ тощо.

Найбільш ефективним інструментом тиску на державу-агресора стали політичні та економічні санкції країн Заходу.

ФАКТ 5: РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ ПРИЗВЕЛА ДО ЖАХЛИВИХ ГУМАНІТАРНИХ НАСЛІДКІВ

У результаті збройної агресії Росії проти України за-гинули близько 9800 осіб, близько 23000 було поранено. Ці показники, зокрема, включають 2819 загиблих українських військовослужбовців та представників інших правоохо-ронних та безпекових структур України (станом на 14 лютого 2017 року); 298 пасажирів рейсу MH17, включаючи 80 дітей, які стали жертвами терористичного акту 17 липня 2014 року, коли літак Малайзійських авіаліній був збитий російськими військовими із ЗРК «Бук», що був доправлений на окуповану територію Донбасу з території РФ;

Близько 1 млн 800 тис. мешканців Криму та Донбасу були змушені покинути свої домівки як внутрішньо пере-міщені особи.

Станом на сьогодні окупованими залишаються: Автоном-на Республіка Крим (26 081 км²), м.Севастополь (864 км²),

частина Донецької та Луганської областей (16799 км²) – всього 43744 км², що складає 7,2% території України.

Економіка Донбасу повністю зруйнована. Устаткування багатьох колись потужних українських заводів вивезено на територію РФ. Ситуація з затопленими гірничовидобувними шахтами загрожує потужною екологічною катастрофою. Російська влада не допускає експертів для оцінки ситуації та її можливого виправлення.

На сході непідконтрольною Уряду України залишається ділянка українсько-російського державного кордону про-тяжністю 409,7 км.

ФАКТ 6: МІНСЬКІ ДОМОВЛЕНОСТІ РЕГУЛЯРНО ПОРУШУЮТЬСЯ РОСІЄЮ

Мінські домовленості (Протокол від 5 вересня 2014 року, Меморандум від 19 вересня 2014 року та Комплекс заходів від 12 лютого 2015 року) є основою політичного врегулювання конфлікту на Донбасі. Вони постійно порушуються Російською Федерацією. Підписання Тристоронньою контактною групою перших докумен-тів у вересні 2014 року відбулося відразу після прямого вторгнення підрозділів регулярної армії РФ на Донбас та жорстоких боїв біля Іловайська, що став місцем одного з найганебніших злочинів російської армії. Щонайменше 366 українських військовослужбовців були вбиті та 429 поранені під час виходу з міста по так званому «зеленому коридору» під гарантії командирів російських підрозділів.

Усупереч положенням Мінського Меморандуму ро-сійськими військами та підпорядкованими їм НЗФ було захоплено вісім ділянок території загальною площею 1696 км² в районах, які у відповідності до лінії, визначеної Меморандумом, повинні знаходитись на території, під-контрольній українському уряду.

Серед найбільш промовистих порушень Мінських до-мовленостей з боку РФ – наступ та захоплення російсько-терористичними силами міста Дебальцеве та навколишніх населених пунктів 16-18 лютого 2015 року, відразу після підписання Мінського комплексу заходів, який встанов-лював режим негайного та всеохоплюючого припинення вогню з 15 лютого 2015 року.

Одним із останніх грубих порушень Мінських домов-леностей стала спроба наступу російських гібридних військ на Авдіївку та обстріли міста з важкого озброєння 29 січня – 3 лютого 2017 року.

ФАКТ 7: РОЗПОЧАВШИ ЗБРОЙНУ АГРЕСІЮ ПРОТИ УКРАЇНИ, РОСІЯ ПОРУШИЛА ФУНДАМЕНТАЛЬНІ НОРМИ ТА ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА, НИЗКУ ДВОСТОРОННІХ І БАГАТОСТОРОННІХ ДОГОВОРІВ ТА УГОД

Здійснивши збройну агресію проти України, Росія порушила фундаментальні принципи та норми міжна-родного права.

Росія також порушила низку двосторонніх та багато-сторонніх договорів та угод, зокрема:

– Будапештський меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозпо-всюдження ядерної зброї 1994 року;

– Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року;

– Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 2003 року;

– Договір між Україною та РФ про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки 2003 року;

– Угода між Україною та РФ про статус та умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України 1999 року.

Окупація та подальша спроба анексії Росією Авто-номної Республіки Крим та міста Севастополь, а також протиправні дії РФ на Донбасі, цілковито підпадають під визначення агресії відповідно до пунктів а), b), c), d), e) і g) статті 3 додатка до резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» (3314(XXIX)). Такі дії є важким злочином проти міжнародного миру, який тягне за собою міжнародно-правову відповідальність Російської Федерації як держави та міжнародну кримінальну відповідальність її вищого керівництва.

ФАКТ 8: РОСІЯ РЕГУЛЯРНО НАПРАВЛЯЄ КАДРОВИХ ВІЙСЬКОВИХ ТА ЗБРОЮ НА ДОНБАС ЧЕРЕЗ НЕКОНТРОЛЬОВАНУ ДІЛЯНКУ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ

Через неконтрольовану ділянку українсько-російського державного кордону Росія продовжує постачання зброї, боєприпасів та пального на окуповану територію Дон-басу для посилення підрозділів регулярних військ РФ та підтримуваних нею НЗФ. Так, лише у січні 2017 року з території РФ на окуповану частину Донбасу було неза-конно переміщено 300 тонн боєприпасів та 2700 тонн паливно-мастильних матеріалів. 2 лютого 2017 року до Донецька прибув залізничний ешелон з 20 платформ, на яких було розміщено 40 одиниць важкої військової техніки (танки та САУ).

Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ неодноразово інформувала про присутність на Донбасі озброєнь та військової техніки, що знаходиться лише на озбро-єнні армії РФ. Лише у 2016 році спостерігачі СММ зафіксували на Донбасі важку вогнеметну систему «Буратіно», комплекс радіоелектронного придушення Р-330 «Житель», безпілотники«Орлан-10», мобільні ЗРК «Град-П» тощо.

Через неконтрольовану ділянку українсько-російського кордону з РФ на Донбас продовжують прибувати регулярні війська РФ та найманці, що підпадають під кваліфікацію «іноземних бойовиків-терористів» відповідно до Резолюції РБ ООН 2178 (2014) від 24 вересня 2014 року.

Усупереч Мінським домовленостям Росія та контро-льовані нею НЗФ продовжують перешкоджати доступу СММ ОБСЄ до неконтрольованої ділянки кордону. Візити спостерігачів носять спорадичний та нетривалий характер у присутності членів НЗФ.

Росія відмовляється виконувати своє зобов’язання згідно з пунктом 4 Мінського протоколу від 5 вересня 2014 року щодо створення безпекових зон у прикордонних територіях України та РФ із забезпеченням постійного моніторингу та верифікації ОБСЄ на кордоні.

ФАКТ 9: ПОРУШЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ ТА НЕДОТОРКАННОСТІ КОРДОНІВ, ПОГРОЗИ СИЛОЮ, ВТРУЧАННЯ У ВНУТРІШНІ СПРАВИ ІНШИХ ДЕРЖАВ СТАЛИ ЗВИЧНОЮ ПРАКТИКОЮ РОСІЇ

Агресивна політика Росії спрямована не лише про-ти України. Росія порушила територіальну цілісність Молдови та Грузії, заявляла про територіальні пре-тензії та про готовність «захищати» російськомовне населення країн Балтії. Росія підтримує євроскептичні та радикальні рухи в Європі. Зафіксовані втручання російських спецслужб у виборчий процес у ході вибо-рів Президента США у 2016 році, кібератаки РФ проти ОБСЄ, ФРН, Франції.

Жорстока воєнна кампанія Росії у Сирії спричинила потужну хвилю біженців до Європи. Існує багато дослі-джень про тісні зв’язки спецслужб РФ з терористичними організаціями ІДІЛ та Аль-Каїда.

ФАКТ 10: ЗУПИНИТИ РОСІЙСЬКУ АГРЕСІЮ МОЖНА ЛИШЕ ПОСИЛЕННЯМ СКООРДИНОВАНОГО ТИСКУ МІЖНАРОДНОГО СПІВТОВАРИСТВА НА РФ

Політичні та економічні санкції були введені у відповідь на російську агресію проти України, тому лише припинен-ня збройної агресії Росії проти України та відновлення суверенітету й територіальної цілісності України може бути підставою для їхнього скасування. За інших обставин Росія продовжуватиме свою агресію, поширюючи її на інші держави регіону.

– Степане Степановичу, на-певне, не всі кияни знають про поточну діяльність СБУ. Відкрий-те завісу таємності та розкажіть, будь ласка, про щоденну роботу основних структурних підрозділів управління.

– Щодо напрямків роботи немає жодних таємниць. У полі зору на-шої служби – всі найактуальніші питання національної безпеки. А основа тут – контррозвідка. Вона потребує не лише ґрунтовної спеці-альної підготовки, глибоких знань і великого досвіду, але й поклика-на здійснювати попереджувальні профілактичні заходи, захищаючи законні інтереси держави та права громадян від розвідувально-під-ривної діяльності іноземних спе-ціальних служб.

– Що в цій діяльності є ключо-вим чи визначальним?

– Звісно, ефективна інформаційно-аналітична робота, захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економіч-ного, науково-технічного і оборон-ного потенціалу України. Крім того, до завдань Служби безпеки України також входить попередження, ви-явлення, припинення тероризму, корупції та організованої злочин-ної діяльності у сфері управління та економіки. У Києві, як у відомчому епіцентрі країни, чотирьохмільйон-ному мегаполісі таких загроз більше, ніж деінде. Тут важливо подбати про надійну інформаційну безпеку, швидко і грамотно діяти для сприяння керівництву держави в реалізації тих чи інших завдань зовнішньої та внутрішньої політики.

– Про які конкретні завдання йдеться?

– Насамперед, протистояння ро-сійським спецслужбам, активна про-тидія їхнім спеціальним інформацій-ним операціям… Про такі ворожі дії в різних точках світу ми зараз часто чуємо, спостерігаємо у всіх засобах масової інформації, як вітчизняних так і зарубіжних.

Сучасні технології допомагають нам у роботі. І ми повинні вміло ними скористатися. Всюди, як раніше каза-ли, зараз відчувається «рука Москви». Тож наше управління має великий обсяг завдань, які ми вирішуємо тут, у центральній частині України. Муси-мо протидіяти цим інформаційним акціям і всіляко нівелювати наслідки такої відверто ворожої політики і підривної діяльності.

Ми повинні вчасно виявляти цілі агентурні мережі, окремих агентів, які отримують завдання від іноземних спецслужб і працюють не на користь України. Адже ними можуть вияви-тися будь-хто незалежно від віку, посади, соціального статусу. Викрит-тя ворожих найманців, зрозуміло, здійснюємо з великою конспірацією. Ця робота дуже непроста, але ми мусимо її виконувати…

– …У співпраці з громадянським суспільством?

– Так, безумовно. Кияни у світлі останніх подій повинні чітко розу-міти, з якою ворожою силою нам до-водиться сьогодні боротися. А відтак підставляти своє плече, всіляко до-помагати один одному в цій запеклій боротьбі. Ми повинні бути основою збереження України. Найціннішого, що в нас є. На цьому тлі решта питань відходять на другий план.

– Чи можете навести конкретні факти викриття останніх років?

– За останні роки ми набули не-абиякого практичного досвіду.

Успішно працюємо у багатьох на-прямках протидії різним злодіянням, які відносяться до сфери національної безпеки України.

Не буду хвалитися, але здобутки є. Наприклад, результатом довго-тривалих напрацювань є затримання колишнього директора ПрАТ «Ком-панія Київенергохолдинг». Службові особи цього товариства здійснили відчуження понад 12 % пакета акцій ПАТ «Київенерго» через офшори. Власності територіальної громади міста Києва завдано збитків майже на 80 мільйонів гривень. За місцем проживання підозрюваного було вилучено значну суму грошових коштів, годинник від Президента РФ Володимира Путіна та листівки антиукраїнської Громадської орга-нізації «Інші». Вдалося з’ясувати, що колишній очільник підприємства спланував втечу на тимчасово оку-повані території, подавши заявку на надання йому відповідного дозволу. Сьогодні триває слідство.

– А які саме злочини вдалося припинити в Києві нинішнього року?

– У січні співробітники СБУ, спіль-но з митниками та прикордонника-ми, попередили контрабанду зброї через аеропорт «Київ». Правоохоронці виявили… сімнадцять ящиків без будь-яких супровідних документів у літаку, який летів до однієї з країн Близького Сходу. Під час огляду ван-тажу співробітники служби виявили комплектуючі до протитанкового керованого ракетного комплексу «Фагот» та військових літаків.

У нашому активі – припинен-ня діяльності у столиці потужного наркоугруповання, учасники якого контрабандою завозили кокаїн та психотропи з однієї із країн Євро-союзу.

Викрито і злочинну діяльність організованої групи осіб, очолюваної громадянином Російської Федерації, які організували лабораторію з ви-готовлення особливо небезпечного наркотичного засобу та налагодили розгалужену мережу його збуту на території Київської, Одеської та За-порізької областей.

В лютому в Києві припинено ді-яльність конвертаційного центру зі щомісячним обігом у 700 мільйонів гривень.

– Чи є приклади загрози наці-ональній безпеці України з ідео-логічним підтекстом?

– Нещодавно викрито проти-правну діяльність групи осіб, які організували трансляцію забороне-них російських пропагандистських телеканалів. Зловмисниками вияви-лися громадяни Росії, Казахстану, наші співвітчизники. Під час обшуку на території режимно-секретних об’єктів одного з науково-дослідних інститутів у Святошинському районі було вилучено фінансові документи та технічне оснащення, що підтверджу-ють протиправну діяльність. Наразі припинено трансляцію 76 російських телеканалів, заборонених до показу чинним законодавством України.

* * * З цієї годинної розмови «Вечірка»

дізналася чимало цікавого. Місто Київ як столиця, де розміщені центральні органи державної влади, має особливе значення у системі забезпечення на-ціональної безпеки держави.

Керівник Головного управління СБУ Степан Грещук не приховує, що його підлеглі часто звертаються по допомогу до представників централь-них та місцевих державних установ, органів місцевого самоврядування, до пересічних киян. Передусім, у справі протидії діяльності інозем-них структур, які намагаються «по-дружитися» з надто довірливими громадянами. Ретельно вивчають інформаційний вплив на них, фік-сують випадки намагань залучення їх до протиправної антидержавної діяльності. Ясна річ, з метою попе-редження таких негативних фактів та недопущення можливості стати на цей слизький шлях.

Михайло КАМІНСЬКИЙ

Вечірній Київ | 23 березня 2017 року | №11 (19245)

Всюди, як раніше казали, зараз від-чувається «рука Москви». Росія ви-ношує давні й очевидні ім-перські амбіції. Тож наше управління має великий обсяг завдань, які ми ви-рішуємо тут, у централь-

ній частині України

СУСПІЛЬСТВО20

«Книжковий бум» розширює кордони З ініціативи депутата Київради та керівника Благодійного фонду «Самостійна Україна» Юрія Дідов ця в Подільському районі столиці започатко-вано «Книжковий бум».

На підставі поданих заявок спільно із районним управлінням освіти буде відібрано 10 шкіл району для участі в проекті, мета якого – популяризувати україно-мовні книги та мотивувати учнів усіх класів до читання. Школи, учасники проекту, отримують від Благодійного фонду «Самостійна Україна» комплект з 50-ти книг видавництва «А-БА-БА-ЛА-МА-ГА» для поповнення фондів шкільної бібліотеки.

– Бібліотекар кожної обраної школи повинен за пра-вилами та традиціями української бібліотечної справи, із застосуванням власних творчих підходів та професій-ного доробку, презентувати нові книги школярам, - зау-важує Юрій Дідовець. – Бібліотекар, котрий запропонує найкращу, на думку конкурсної комісії, презентацію, отримає цінний приз. Школярам, яких вдасться моти-вувати працівникам школи, обравши одну із 50-ти книг, створять свою творчу презентацію, де розкриватимуть привабливість обраної книги для читача. В кожній шко-лі буде обрано найкращі презентації для кожної вікової категорії команд, що братимуть участь в проекті (1-4, 5-8, 9-11 класи)...

У фіналі буде представлено по 3 команди від кожної школи, а школи змагатимуться за головний приз від фонду «Самостійна Україна»: а це повна модернізація шкільної бібліотеки та читального залу.

Проект має свою сторінку в соціальній мережі «Фейсбук», тож за перебігом реалізації проекту можна спострігати за допомогою Інтернету і повідомлень Юрія Дідовця:

«Повірте, кожна презентація викликає шалені емоції, оскільки бібліотекарі у нас справді знавці своєї спра-ви... Приємно здивувала школа № 193, де після розпо-відей бібліотекаря Валентини Світлої захотілося знову перечитати всі книги цієї колекції. А учні школи просто неймовірні. Їхнє щире захоплення книжками може викликати тільки радість. Було дуже приємно бачити, що діти справді зацікавлені у прочитанні якнайбільшої кількості книжок. І повірте, з такими учнями у школи є всі шанси на перемогу!»

«У 3-й Спеціалізованій школі побачили експозиції проекту, організованого студентами Київського уні-верситету імені Бориса Грінченка щодо популяризації української мови та збільшення лексичного запасу українців – «СловОпис». Дуже приємно, що школа роз-повідає про такі ініціативи та поширює їх серед учнів. Отже, нам по дорозі!..»

«Днями наша команда відвідала Фінансовий ліцей. У цьому закладі навчаються учні з 5-го по 11 клас, а щоб вступити до ліцею, потрібно бути націленим на успіх і здобуття багатьох знань! Адже тут вивчають кілька іно-земних мов: польську, німецьку, англійську. Щодо гурт-ків, то вони тут також незвичні. Адже не кожна школа може похвалитись музичною і театральною студіями, гуртком карате, а особливо - секцією йоги!»

«Кордони нашого конкурсу розширюються! Кілька днів тому до нас звернулась Алла Кравчук, мати учня Спеціальної школи «Надія», яка, щоправда, знаходить-ся у Солом’янському районі. Ми були дуже раді, що у наш час є такі активні батьки, які бажають допомагати рідній школі та не залишаються байдужими до своїх дітей. Отже, ми відвідали школу «Надія» і відзначили її заявку на участь у конкурсі «Книжковий бум» подарун-ком комплекту 55-ти книг від видавництва... Спілку-вання загалом вийшло досить емоційним. Ми щасливі, що школа «Надія» також зголосилась брати участь у конкурсі».

ФАКТОР БЕЗПЕКИ

Історія СБУ пишеться Історія СБУ пишеться не у затишних не у затишних кабінетахкабінетах� ДНЯМИ ВИПОВНЮЄТЬСЯ ЧВЕРТЬ СТОЛІТТЯ, ЯК ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ УХВАЛИЛА ЗАКОН «ПРО СЛУЖБУ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ». НАПЕРЕДОДНІ ЮВІЛЕЙНОЇ ДАТИ «ВЕЧІРКА» СПІЛКУВАЛАСЯ З НАЧАЛЬНИКОМ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ СБУ У КИЄВІ ТА КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ СТЕПАНОМ ГРЕЩУКОМ

Фото Павла ПАЩЕНКА

КИЇВ ЧИТАЄ

Вечірній Київ | 23 березня 2017 року | №11 (19245) 21СПОРТ-ТАЙМФото Олексія ІВАНОВА

НАБОЛІЛО

ТУРНІРИ

По замкненому колу, По замкненому колу,

Кубок Дерюгіних: Кубок Дерюгіних: травма лідера травма лідера і тріумф молодіі тріумф молоді

або Хто винен, що футбольні матчі або Хто винен, що футбольні матчі проходять при порожніх трибунах проходять при порожніх трибунах Олександр ПИРЛИК

Минулими вихідними завер-шилося перше коло Чемпі-онату України з футболу в новому форматі – зміни були покликані підвищити рівень конкуренції між командами і, головне, повернути вболі-вальників на стадіони.

Втім, ще задовго до завершення змагань можна із впевненістю сказати, що експеримент не до-сяг мети. Як доказ – вже зараз футбольні функціонери висувають нові пропозиції щодо переформа-тування чемпіонату. А тим часом прихильникам «гри №1» залиша-ється лише пошепки промовляти відому фразу: «Дякую, що живий!»

Подивимось правді у вічі: про-блеми в українському чемпіонаті тягнуться довгим шлейфом не один рік. Одна з головних при-чин – відсутність інтриги у боротьбі за «золото», на яке претендували лише два клуби, з невеличким втручанням з боку ще двох ко-лективів. Решті ж відводилася роль сторонніх спостерігачів, які створюють видимість боротьби. Очевидно, що матчі за участю топ-клубів привертали найбільшу увагу вболівальників, а інші поєдинки проводилися, в кращому випадку, за напівпорожніх трибун. Піком популярності чемпіонату став се-зон 2012-2013 років, коли серед-ня відвідуваність гри становила близько 12 000 глядачів. А потім все стрімко пішло униз.

Війна та економічна криза зро-били свою справу. Людям просто

не до футболу зараз. Тут можна згадати й легендарного динамівця Анатолія Дем’яненка, який відверто говорив: «Вітчизняні клуби занадто залежні від фінансового станови-ща своїх власників. Команди наче іграшки – може настати день, коли вони перестануть бути цікавими». Правдивість його слів можна поба-чити на прикладі донедавна силь-них «Дніпра» та «Металіста», які нині радше існують, аніж живуть.

Цьогорічний сезон повинен був хоч щось змінити. Новий формат видавався трохи дивним, але, на перший погляд, цікавим. За заду-мом, турнір мав проходити у два етапи. На першому всі команди зіграли двічі проти всіх, а на друго-му – розділяться на групи по шість учасників, де в одній боротимуться за чемпіонський титул і єврокубки, а у другій – за збереження міс-ця в найвищому дивізіоні. Клуби зберігають у своєму активі очки, набрані за підсумками першого етапу. По завершенню чемпіонату понизяться до першої ліги два колективи. Головним козирем у ініціаторів змін було те, що матчів на кшталт «Динамо» – «Шахтар» мало бути за сезон не два, а чотири. Та й боротьба за зону єврокубків обіцяла бути запеклішою.

Однак чомусь не спрацювало… І наразі можемо лише констатувати: цей сезон в плані відвідуваності став найгіршим за часи незалеж-ності. Встановлено навіть новий антирекорд – у грудні минулого року середня відвідуваність одного туру становила 1075 глядачів (!). При цьому навіть в УПЛ – опікунів чемпіонату – не можуть назвати точної причини провалу.

– Ми повинні довести цей сезон до кінця і вже потім роботи висно-вки. Втім, обговорення щодо по-кращення чемпіонату проводимо мало не щодня. Не виключено, що через рік ми повернемось до фор-мату 16-ти команд. За умови, якщо клуби Першої ліги зможуть вико-нати всі умови Прем’єр-ліги», – так прокоментував ситуацію «Вечірці» президент Української Прем’єр-ліги Володимир Генінсон.

А що думають представники клубів щодо змін у чемпіонаті? Тут думки розійшлися. Зокрема представники київського «Дина-мо» висловилися за повернення «традиційних» умов.

– Всі хочуть, щоб був нормальний чемпіонат, шістнадцять команд, належні умови і стадіони. Будемо чекати інформації від атестаційної комісії та ПФЛ. Ми готові поверну-тися до старого чемпіонату і хочемо, щоб це було якомога швидше, – під-сумував заступник генерального

директора київського «Динамо» Сергій Мохник.

А от у стані одвічного суперника киян донецького «Шахтаря» вже висувають ідею трохи «затюнін-гованого» варіанту чемпіонату.

– Гарним варіантом було б вве-дення стикових матчів. Наприклад, остання команда Прем’єр-ліги по-

нижається у класі одразу, а 11-та та 10-та грали б у серії плей-офф відповідно з 2-ю і 3-ю командами Першої ліги за право залишитись або ж пробитися до найвищого дивізіону, – пропонує президент «Шахтаря» Сергій Палкін.

А поки спортивні функціонери чубляться через реформи, експерти вбачають проблеми найпопуляр-нішої гри у зовсім іншій площині.

– Все, що відбувається в укра-їнському футболі, інакше, як знущанням не назвеш, – сказав відомий спортивний журналіст Артем Франков. – Ми втрача-ємо не лише глядачів, а вже й футболістів, які шукають кращої долі за кордоном. У нас виходить замкнене коло: немає глядачів, бо немає футболу, і немає фут-болу, бо немає глядачів. Можна довго сперечатись, яка модель чемпіонату найефективніша, але головна проблема в іншому – у низькій якості самої гри! І тут нам потрібно розмотувати зовсім інший клубок.

Олександр БОЯРСЬКИЙ

Після чотирирічної перерви одне з найяскравіших змагань із художньої гімнастики знову повернулося до Палацу спорту.

Організатори обіцяли багато сюрпризів і емоцій – так і сталося. Щоправда, розпочалося все із не дуже приємного епізоду. Виконавши першу свою програму з обручем і отримавши відносно високі бали, Ганна Різатдінова згодом не вийшла на інші три види кваліфікаційних змагань у багатоборстві.

Як з’ясувалося згодом, далося взнаки давнє пошкодження стопи.За відсутності лідера команди українські гімнастки залишилися без призових місць на Гран-прі. Найкраща з українок Вікторія Мазур у першій частині на рівних йшла з росіянкою Юлією Бравіковою, але слабо виконана програма зі стрічкою відкинула спортсменку на під-сумкове п’яте місце.

А виграла багатоборство росіянка Поліна Хонін, яка в трьох із чо-тирьох видів програми набрала 17000 і вище балів. У підсумку вона більше, ніж на три бали обійшла свою співвітчизницю Юлію Бравікову. Третє місце дісталося представниці Ізраїлю Вікторії Філановській.

Якщо основній українській збірній не вдалося порадувати вболіваль-ників медалями найвищого ґатунку, то молода Христина Погранична відпрацювала, як кажуть, і за себе, і за команду. Юніорка просто вра-жаюче виступила на домашньому турнірі і дозволила дати собі слабину лише в одній дисципліні з чотирьох. Юна «зірочка» впевнено виграла фінали з обручем (16,050 бала), з булавами (16,450) і зі стрічкою, а у фіналі з м’ячем посіла третє місце (15,600). Перемогу в цій дисципліні здобула білоруска Анастасія Салос (15900).

ЦІКАВО

Найнижча відвідуваність матчів чемпіонату України була за-фіксована у 17 турі, який відбувся 4-6 грудня минулого року. Тоді футбольні поєдинки зібрали на своїх трибунах всього 5 тисяч 376 глядачів: «Чорноморець» – «Волинь» – 2282 вболівальники; «Вор-скла» – «Динамо» – 1200 вболівальників; «Зоря» – «Дніпро» – 1000 вболівальників; «Шахтар» – «Сталь» – 641 вболівальник; «Зірка» – «Олександрія» – 253 вболівальники.

Найвідвідуванішою командою першого кола стало київське «Динамо» – середня кількість глядачів за участю «біло-синіх» склала 9804 глядачів. У донецького «Шахтаря» – в середньому було 8046 глядачів на кожному матчі. Тим не менш гірники мо-жуть радіти такій статистиці, адже вони усі свої «домашні» матчі проводили не на рідному стадіоні, а у Львові та Харкові.

ПАРК КУЛЬТУРИ22 Вечірній Київ | 23 березня 2017 року | №11 (19245)

КІНОМАНІЯ

Марія КАТАЄВА

Козобас, зозульки, телинка – їх можна почути лише на концерті Національного академічного орке-стру народних інструментів (НАОНІ). «Вечірка» побувала на репетиції колективу, познайомилася з його за-сновником та музикантами.

Оркестр був створений 1969 року, а пер-ший концерт відбувся 1970-го.

– Я навчався у Львівській спеціальній десятирічці для обдарованих дітей, грав на кобзі. Цікавився народними інструмен-тами. Починаючи з консерваторії, шукав у бібліотеках авторів, які були заборонені, – Яворницького, Хоткевича. Вони писали про нашу музику і народні інструменти. Коли з’явилася можливість, створив ансамбль, – пригадує засновник і художній керівник оркестру Віктор Омелянович Гуцал. – У народі завжди музикували, невеличких ансамблів троїстих музик було безліч. 1968 року музично-хорове товариство зробило конкурс-огляд народних музик. Пам’ятаю, там такі були імпровізатори! Їх ніхто не вчив грати, але вони робили це блискуче.

– Кожен оркестр має своє специфічне звучання. Які ж особливості народного?

– У нас настільки різноманітні інструмен-ти, а вміння поєднати їх в ансамблі – дуже складна робота,– зауважує пан Гуцал. – На основі багатолітньої практики визначили, що наш оркестр потребує 60–65 музикантів.

Маємо п’ять основних груп – бандурна, кобзова, струнна, духова та ударна. В на-роді існувало багато інструментів, у цьому плані ми найбагатша нація. Але теперішні відрізняються від тих, що використову-вали багато років тому. Бандура, сопілка, цимбали модернізуються, покращуються з точки зору технічної і звукової якості. Наприклад, у бандури була різна кількість струн, а зараз – 62 та перемикачі.

Знаний НАОНІ колоритними епізодични-ми інструментами. Це духові, як трембіта, зозулька, телинка, сопілка дводенцівка, є ліра, поширена в Україні у ХVІІІ столітті. А ще інструменти, яких ні в кого немає, – бий-коза, козобас. Подейкують, їх винайшли на гуцульських весіллях. Коли музиканти йшли, а танцювати хотілося, гості брали відро, вставляли в нього коромисло, прив’язували дріт – і вдаряли чи протягували палицею по ньому, імітуючи звуки кози. У оркестрі грають навіть на косах, вистукуючи ритм на металевому лезі.

– За ці майже 50 років з нами співали най-славетніші голоси: Іван Козловський, Євгенія Мірошниченко, Анатолій Солов’яненко, Дмитро Гнатюк, Костянтин Огнєвий, Воло-димир Тимохін та багато інших. Їм це було до вподоби, бо українська пісня звучить найкраще саме з нашим оркестром. Разом їздили на гастролі по всіх куточках країни. Ці співаки були абсолютно адекватні до обставин, ніколи не вередували – навіть через холодні зали, погані готелі, – при-

гадує Віктор Гуцал. – Тоді телебачення не було так поширене. Людям хотілося почути і побачити нас наживо.

Оркестр побував і за кордоном – від Австрії та Польщі до В’єтнаму і Кореї. А його візитівкою вже багато років є «Запо-різький марш».

– На з’їзді бандуристів почув його у Єв-гена Адамцевича. Зробив аранжування для оркестру. І цей твір став символом відро-дження. Звучав скрізь, особливо 1991 року. Вірю, що допоміг нам перемогти, – розповів засновник оркестру.

Цікавимося, чи популярні сьогодні на-родні інструменти.

– Треба мати ентузіазм. Дитину не зму-сиш грати на бандурі, цимбалах, якщо їй не подобається. Зараз усі хочуть грати на гітарі, ударних, – впевнений Віктор Гуцал. – Але якщо діти починають опановувати народні інструменти, їх вже не відірвати – закін-чують музичні школи, училища, академії. Тож завжди маємо підґрунтя. Беремо лише найкращих, котрі закохані в нашу музику…

Популярний проект, у якому бере участь НАОНІ, – «Битва оркестрів». Перемогли вже тричі – двічі в Україні та один раз у Молдові. 25 березня на сцені Палацу «Укра-їна» музиканти НАОНІ зійдуться у двобої з білоруським оркестром НАНО.

– Ми порівнюємо свою творчість із твор-чістю інших оркестрів. Цікаво, як звучить у них, а як у нас. Всяке творче змагання рухає далі й нас, – зауважує Вікттор Гуцал. – На кон-церті в авторському блоці прозвучить «Шум-ка-гопак» Юрія Шевченка, в народному – музика для сопілки, цимбалів, гуцульські мелодії та український гопак з косами. А також знані світові хіти. Переможців оби-ратимуть глядачі, голосуючи після виступу власними квитками...

� У ЦЬОМУ ОРКЕСТРІ ГРАЮТЬ НАВІТЬ НА КОСАХ

НАОНІ руйнує НАОНІ руйнує стереотипи стереотипи

У столиці стартує фестиваль документального кіно про права людини Docudays UAМарія КАТАЄВА

За тиждень на фестивалі покажуть 94 фільми із 47 країн світу. З них 17 – укра-їнські. Центральну кіно-програму «Чотири градуси» присвячено проблемі зміни клімату і захисту довкілля.

– Чому чотири градуси? За прогнозами екологів, саме на стільки підвищиться середня температура до кінця сторіччя, а рівень Світового океану – на 9 метрів. Будуть затоплені чимало територій, серед них і південь України. Зникне одна шоста біо-логічних видів на землі, – пояс-нює голова оргкомітету Світлана Смаль. – В Україні екологічній темі приділяється мало уваги, її вважають незначною, неваж-ливою. Тому ми її порушуємо. Інакше – прощавай, людино! На нашому фестивалі буде розмова про довкілля в широкому сенсі: як зберегти у великих містах зелені насадження, як воєнні дії впливають на довкілля і на лю-дей, як поєднуються навколишнє середовище і права людини.

Відкриває фестиваль стрічка «The Yes Men: Згодні бунтують» – про знамениту групу активістів, яка упродовж двох десятиліть створювала ефектні містифікації у ЗМІ, аби викривати злочини корпорацій. Наприклад, органі-зовували прес-конференції від імені міністерства з гучними

заявами чи влаштовували яскраві перформанси перед Білим домом.

Традиційно на Docudays UA фільми змагатимуться у трьох конкурсах – DOCU/ЖИТТЯ, DOCU/ПРАВА й DOCU/КОРОТКО, а та-кож в національному DOCU/УКРАЇНА.

– Ми запропонуємо не лише класне кіно, а й гарну фотографію. В Будинку кіно покажемо дві ви-ставки – EverydayClimateChange

про зміну клімату та перемож-ців інстаграм-фото про довкілля України Ecooko, – зауважила PR- директор Дар’я Аверченко. – У рамках фестивалю буде чимало дискусій та зустрічей, присвя-чених екоактивізму та правам людини.

– Говоритимемо не лише про трагічні перспективи людства, а й про те, як цьому можна проти-діяти. Відвідувачі зможуть на-вчитися реальних методів бо-ротьби, дізнатися, як відстоювати свої права в судовому порядку, об’єднуватися для урбаністичних ініціатив із перетворення міста, як приєднатися до світового клі-матичного руху тощо, – анонсує координаторка правозахисної програми Надія Чушак.

Коли музиканти йшли, а тан-цювати хотілося, гості брали відро, вставляли в нього коро-

мисло, прив’язували дріт – і вда-ряли чи протягували палицею по

ньому, імітуючи звуки кози

Жан Рено знявся в українському фентезі Днями в Парижі пройшли додаткові зйомки фільму «Поліна», в яких узяв участь французький актор Жан Рено – зірка «Леона» і «Годзілли».

Сімейна казка «Поліна» – спільний проект України, Бельгії та Фран-ції. Режисер – Оліас Барко, призер Каннського та Римського кінофес-тивалів. Він же написав сценарій. Головну роль виконує юна українська дебютантка Поліна Печененко. Також в проекті зайняті зірка «Племені» Яна Новикова, багаторазовий чемпіон світу з силового багатоборства Василь Вірастюк, Віржіні Ледуайен («Пляж», «8 жінок»), Едуар Бер («Ас-терікс і Обелікс в Британії»). Оператором на проекті виступає Тьєррі Арбогаст, який знімав для Люка Бессона «Леона», «П’ятий елемент», «Жанну д’Арк», «Люсі».

Сюжет картини обертається навколо дівчинки-підлітка Поліни, яка втратила батьків, але чи то не знає, чи то не пам’ятає, як саме це сталося. Живе вона разом із неприємним двоюрідним братом і злющою тіткою, які надумали позбутися дівчинки в день її народження, щоб отримати призначену їй таємничу спадщину. Однак Поліні вдається втекти, і тепер вона повинна розгадати секрет свого походження...

Кого грає Жан Рено, не повідомляється. Проте актор уже встиг розпо-вісти, з яким задоволенням узяв участь в зйомках української картини. «Мені було приємно стати частиною «українського пригоди», яким став фільм-фентезі «Поліна» завдяки моїм друзям – режисерові Оліа-су Барко й оператору Тьєррі Арбогасту. І я був радий познайомитися і попрацювати з молодою українською актрисою Поліною Печененко, сором’язливою і тендітною», – наводяться слова актора в прес-релізі.

Точної дати прем’єри «Поліни» поки що невідомо. Анастасія ЛЯХ

Фестивальні фільми, які варто подивитися � «Жінка і льодовик» (реж. Аудрюс Стоніс, програма «Май-

стри»). Легендарний литовський режисер зняв фільм про жінку, яка присвятила життя дослідженню льодовика між Киргизстаном і Казахстаном, про її шлях самотності.

� «Шторм» (реж. Тетяна Уесо, програма DOCU/ХІТИ). Мек-сиканський фільм про жертв торгівлі людьми. Дві жінки розпо-відають, як корупція чиновників та несправедливість дозволили насильству контролювати їхнє життя, бажання та мрії.

� Dixie Land (реж. Роман Бондарчук, програма DOCU/ЮНІСТЬ). Фільм для сімейного перегляду та гарного настрою. В житті дітей із джазового провінційного оркестру стається трагедія: вони втрачають свого вчителя.

� «Ама-Сан» (реж. Клаудія Варежау, програма «Три речі, які я не знаю про неї»). Фільм про японських пірнальниць, які занурюються на глибину 15 метрів по мушлі. Неймовірна історія, що викликає сльози очищення.

Марія КАТАЄВА

В рамках Днів Франкофонії відбулося передпрем’єрне читання епічної поетич-ної драми «Едігна. Донька Анни Київської і Генріха І. Початок славного служіння». Подію організували Anne de Kiev Fest і Французь-кий інститут в Україні. Ролі головних героїнь майбутньої вистави виконали Ірма Вітовська та Ірена Карпа.

Про доньку королеви Франції Анни, внучку Ярос-лава Мудрого Едігну українцям відомо небагато. Тим не менш, це легендарна особистість. У 19 років королівна відмовилася від придворного життя в Парижі й втекла, мала намір дістатися Русі, Києва, про які багато чула від матері, Анни Ярославни. За

легендою, по дорозі їй наснився віщий сон про те, що вона має залишитися там, де задзвенить дзвін і закукарікає півень. Сталось це неподалік Мюнхена, в селі Пух. Королівна оселилась в дуплі липи і про-жила там 30 років…

– Коли почали організовувати фестивалі, при-свячені донькам Ярослава, звісно, вивчали і їх на-щадків. Про Едігну мало історичних відомостей. Є два факти: що вона була донькою Анни і Генріха, втекла з дому, а за 30 років цілителька з Пуху зі-зналася, що вона і є Едігною, – розповів автор і ініціатор проекту Федір Баландін. – Тому це наша версія подій тисячолітньої давності.

За сюжетом епічної драми, поетичний текст до якої написав Олександр Ірванець, Едігна лишає палац, щоб знайти себе. Поштовхом стали розповіді Анни про велич Київської Русі та поява у її маренні дідуся. Виставу у вуличному форматі планують по-казати у травні-червні.

– Це буде красиве модернове дійство у стилі дав-ньогрецької трагедії з яскравим візуальним рядом, музикою. А герої розмовлятимуть українською і французькою, як буває у змішаних сім’ях, – пояснює Федір Баландін.

Анну Київську зіграє заслужена артистка України Ірма Вітовська, а її доньку Едігну – письменниця, співачка, перший секретар з питань культури По-сольства України у Франції Ірена Карпа. На проти-вагу сильним жінкам, чоловіки у спектаклі будуть «тінями»: це Ярослав Мудрий, Генріх І, брат Едігни Х’юго та інші.

Вечірній Київ | 23 березня 2017 року | №11 (19245) 23АСОРТІ

виставки

КНИЖКОВИЙ МЕДВІН-2017

24-26 березня в залі на стадіоні «Олімпійський» на всіх шану-вальників книги чекає зустріч із однодумцями – Книжковий МЕДВІН. На відвідувачів чекають зустрічі з братами Капранови-ми, які святкуватимуть річницю «Забудь-річки» та звітуватимуть про свій всеукраїнський тур; з Ірен Роздобудько, Андрієм Ко-котюхою, Сергієм Батуріним, Андрієм Герасимом, учасниками літоб’єднань «Свідки слова» та SEVAMA та багато-багато іншого. І звичайно ж, буде вдосталь ві-ршів, адже виставку присвячено Всесвітньому дню поезії.

МИСТЕЦТВО, ЩО РУХАЄТЬСЯ

У Музеї Києва відкрилася персональна виставка Ольги Кошелєвої «Мистецтво, що ру-хається». Ольга Кошелєва – та-лановита українська художниця, у творчих досягненнях якої ви-ставки в Києві, Парижі, Норман-дії, участь в «Арт Монако» і на виставці сучасного мистецтва в Торонто. Творчість Ольги – це яскраво виражений рух колірної експресії, завдяки чому звичайні предмети перетворюються в дивовижні твори мистецтва. Живопис Ольги наповнений по-юному радісними емоціями, які, начебто спонтанне ранкове світло, засліплює очі.

концерти

ІНША РЕАЛЬНІСТЬ БАНДУРИ

25 березня в Домі «Майстер Клас» бандурист Юліян Китас-тий (Нью-Йорк) презентує но-вий альбом «Ночі в Бандуриста-ні». На записі 15 імпровізованих інструментальних творів, до-робок кількарічного творчого процесу. У концерті прозвучать зразки таких імпровізацій, а також нові композиції, пісні та уривки із музики до театраль-них вистав.

СВІТОВІ ЗІРКИ АРГЕНТИНСЬКОГО ТАНГО

27 березня 2017 року о 19.00 на сцені Київського національного академічного театру оперети відбудеться концерт СВІТОВИХ ЗІРОК аргентинського танго за участю однієї з найвідоміших пар, танцюристів і викладачів світового класу — засновників Tango Rouge Company, поста-новників самого видовищного танго-шоу Noches de Buenos Aires, світових зірок — Нері Піліу (Neri Piliu) і Шаніни Кіньонес (Yanina Quinones) – Аргентина та чемпіонів світу Solange Acosta

і Max Van De Voorde (Аргентина) в супроводі італійського танго-оркестру Tango Spleen Orquesta.

театр

КАЙДАШЕВА СІМ’Я 25 березня о 19.00 у Національ-

ному академічному драматично-му театрі ім. Івана Франка йтиме вистава «Кайдашева сім’я». Події, що відбулися у великий сільській родині Кайдашів, а саме – з Кай-дашем, його дружиною Мару-сею та двома їх синами Карпом і Лавріном у переламний момент існування сім’ї, коли доросліша-ють діти, обирають собі пари і починається інше життя.

У ПОШУКАХ РАДОСТІ 27 березня о 19.00 Києво-Мо-

гилянський театральний центр «Пасіка» гратиме виставу «У по-шуках радості». Дія розпочинаєть-ся в московській квартирі ранком весняного дня і закінчується там же увечорі. За один день ми встиг-немо відчути симпатію до цієї великої родини, познайомитись з їхніми сусідами по комуналці, дізнатись про мрії сільського хлопчини, що гостює у Москві, стати свідками першого зізнання в коханні... І ще багато чого тра-питься в цій квартирі, поступово розкриваючи глядачу таємниці сім’ї і характери персонажів.

кіно

«ЖИТТЯ» Країна: США Режисер: Даніель Еспіноса У ролях: Раян Рейнольдс,

Джейк Джиллехолл, Ребекка Фергюссон

Тривалість: 2 год. 00 хв. Вікові обмеження: 16 років Група дослідників міжна-

родної космічної станції отри-мує перші докази позаземного життя на Марсі. Вони на порозі розгадки однієї з найбільших таємниць в історії людства. Але вчені не підозрюють, до чого призведе їхнє відкриття – нові форми життя розумніші, ніж ми думаємо.

«ДЕМОН ВСЕРЕДИНІ»

Країна: США, Велика Бри-танія

Режисер: Андре Овредал У ролях: Еміль Хірш, Брайан

Кокс, Офелія Ловібонд, Паркр Сойерс

Тривалість: 1 год. 26 хв. Вікові обмеження: 16 років Патологоанатоми маленького

містечка отримують тіло жертви таємничого вбивства — красивої молодої дівчини, без видимої причини смерті. Вони намага-ються з’ясувати, хто вона і як померла, виявляючи все більш вигадливі підказки, які ведуть до таємниць її життя і смерті.

АФІШАПРОГНОЗ ПОГОДИ

Сильна хмарність

Атм. тиск 752Вітер (м/с) 1,5

Вологість повітря (%) 71

Відчувається +11о

четвер, 23.03

+12о

Хмарно, з проясненнямиАтм. тиск 748 Вітер (м/с) 4,1

Вологість повітря (%) 70

Відчувається +12о

п’ятниця, 24.03

+13о

Хмарно, з проясненнямиАтм. тиск 752Вітер (м/с) 3,1

Вологість повітря (%) 40

Відчувається +5о

субота, 25.03

+7о

Невелика хмарність, дощ Атм. тиск 742Вітер (м/с) 2,2

Вологість повітря (%) 84

Відчувається +4о

неділя, 26.03

+5о

23 березня – Кондрата та Кон-драта Нікомідійського. Обидва були ревними служителями Хрис-тової віри, жили в III ст. Перший із них добре розумівся на тра-вах і лікував ними людей. Інший Кондрат відзначився тим, що на свої гроші купував їжу і давав її ув’язненим християнам. Померли обидва мученицькою смертю.

24 березня – Софронія. По-ходить свято від імені палестин-ського ченця VII ст., який був єпископом Єрусалима, просла-вився своєю вченістю і блискучим ораторським талантом. Помер близько 644 р.

У народі називають цей день «пташиним». Так, слов’яни вірили, що птахи вилітають з вирію саме в цей час, починають готуватись до появи потомства, в’ють гнізда. Спостерігали за птахами і нама-галися вгадати, якою буде погода.

Кажуть, що на Юхима й Софро-нія співає перша зозуля. І якщо ви почуєте її, то злегка струсніть гаманець з монетами – так можна привернути удачу і багатство.

27 березня – Ростислава. Свят-кується на честь великого Київ-ського князя Ростислава Мстис-

лавовича, у хрещенні Михайла, який був онуком Володимира Мономаха. Він сприяв прими-ренню князівських міжусобиць, багато уваги приділяв боротьбі з половцями.

29 березня вшановують пам’ять трьох мучеників: Тата, Трохима і Саввіна. Іменини відзначають Тимофій, Трохим, Денис, Омелян, Олександр, Іван, Петро, Павло, Антон. Не можна цього дня їсти хліб

після заходу сонця – це до злиднів. Не можна сперечатися з людь-

ми і сваритися, щоб не накликати на себе неприємності.

30 березня – Теплого Олек-си. Свято бджолярів, мисливців і рибалок. Встановлено на честь християнського подвижника IV-V ст. За праведне життя люди шану-вали Олексія як чоловіка Божого. І навіть після його смерті біля тіла святого сліпці прозрівали, а душев-нохворі зцілялися. В народному побуті святий Олексій, чоловік Божий, одержав ім’я Теплого Олек-си, бо о цій порі повіває теплий вітерець, із гір сходить останній сніг, на річках тане крига, якщо вона, звичайно, є.

ТРАДИЦІЇ

ФЕСТИВАЛІ

Про воду В даний момент 70% по-

верхні Землі покриті водою, а придатний до вживання тільки 1% цієї рідини. У склянці води міститься

близько 8 септільйонів молекул. 85% всіх захворю-

вань у світі передається за допомогою води.

У природі іс-нує близько 1330 видів води. Вони розрізняються за походженням (дощова, грун-това, зі свіжого або довго лежа-

чого снігу тощо), за кількістю і характером розчи-нених у ній речовин. Гаряча вода замерзає

швидше, ніж холодна. Вживання кофеїну та ал-

коголю призводить до обезвод-нення. На кожну випиту чашку кави або порцію алкоголю треба випити додатково склянку води. Людський організм на

60-70% складається з води, а дитячий на 80%. П’ятимісячний ембріон складається з води на 94%. За добу людина виділяє

стільки тепла, що його виста-чить, щоб довести до кипіння 33 літри крижаної води. Перші живі організми на

Землі виникли у воді. У кубічному сантиметрі

морської води міститься 1,5 грама білка і немало інших по-живних речовин. Іноді вода замерзає при

позитивній температурі.

ЦІКАВО

Вітовська і Карпа зіграють коронованих осіб

ваньза доп

нувр

ач

Вечірній Київ | 23 березня 2017 року | №11 (19245)В КІНЦІ НОМЕРА24

Засновник: Київська міська радаВидавець: КП «Вечірній Київ»Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 рокуВ. о. головного редактораМаксим Філіппов

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93E-mail: vk1906@ukr.netПередплатний індекс: 37607

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 234-21-84, 234-27-39Факс: 235-61-48 Відділ розповсюдження та реалізації: Тел. 235-23-34Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газе-ти. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що турбує» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 53213 Заг. наклад: 96 000.

Читайте нас в інтернеті: www.vechirniykiev.com.ua

ОВНИ час модернізувати свій імідж, від нього тхне

«нафталіном». Позбутися негатив-них звичок, що висмоктують до-рогоцінні сили, розірвати кайдани залежностей. Тоді здоров’я поліп-шиться, енергія зафонтанує.

ТЕЛЬЦІ, переходьте на партизанський режим буття.

В тиші самітництва подалі від люд-ської суєти-суєт буде комфортніше душі й тілу. Аналізуйте минуле, відфільтровуючи поразки і пере-моги, зробивши висновки над по-милками.

БЛИЗНЮКИ, від вас вимагається енергійна реор-

ганізація дружніх лав, де слід зро-бити ревізію. Приятельське оточен-ня – це тест на духовну зрілість: нині вас оцінюватимуть з того, з ким ви товаришуєте.

РАКИ, тримайте міцніше в руках професійне кермо,

намічається кардинальний поворот в кар’єрі, бізнесі, можливі пертур-бації з керівним персоналом, кадро-ві ротації. Навіть коли ваш фах від-повідає творчому покликанню, будьте напоготові.

ЛЕВИ, налаштуйтеся на ліричний лад, серце кличе

в казку під назвою «Любов», слі-дуйте за його поривами, вони не підведуть.

ДІВИ, час додати тонізуючої «перчинки» шлюбним від-

чуттям, вдихнути вогонь життя в тліюче вугілля взаємин. Чи рівно-цінний вклад вносите ви в казну спільних ресурсів?.. Ось що хвилю-ватиме найбільше.

ТЕРЕЗИ, тема партнерської співдружності, де стосунки

«я – ти» мають переплавитися в одне ціле, постане дуже гостро. Розуму – палата, ерудиція зашка-лює, однак від власної самостій-ності користі не буде.

СКОРПІОНИ, службовий марафон у розпалі, коло

зобов’язань зросте, на вас чекає роль «багатостаночника», а дехто навіть закрутить роман з колегою.

СТРІЛЬЦІ, в любовній сфе-рі запускається процес «пере-

завантаження», приготуйтеся з радістю впустити в серце могутній потік чуттєвої наснаги. І не смійте його «відфутболювати», бо збочи-те з правильного шляху еволюції.

КОЗЕРОГИ, зробіть екс-курс в минуле для виправ-

лення допущених помилок. Щоб зробити крок вперед, потрібно попорпатися в пам’яті і сценарії повторюючихся подій трансфор-мувати на новий лад, з урахуван-ням всіх «плюсів» і «мінусів», на-самперед сімейних проблем.

ВОДОЛІЇ, накопичуйте багатство не на Землі (воно

тлінне), а на Небі. Ваш пріоритет – духовні цінності, а за вміст гаман-ця не турбуйтеся.

РИБИ, прощайтеся з ми-нулим, беріть на озброєння

найкращий досвід і сміливо рухай-теся вперед. Відкриються неспо-дівані джерела прибутків, тому не прогавте вигідні ділові пропозиції.

Астролог Любов ШЕХМАТОВА

КИЇВ І КИЯНИ ФОТОВЕРНІСАЖ

Фото Олексія ІВАНОВА

ГОРОСКОП 27 березня – 2 квітня

1000 м

вкривають краї повік

повний набір посуду

сувій циліндричної

форми

плем’я в Монголії

бій між арміями

пишний одяг Вінсент ван ... (художник)

політичне панування

дерев’яна посудина

великий птах з блискучим

чорним пір’ям

найвища гора Криту

поліцейський (фран.)

«кельнська вода» (фран.

букв.)

молодий матрос

стрілецька зброя

кохав Есмеральду

(Гюго)

несамови-тість

галаслива сварка

хата в інді-анців

«сила» (кит. філос.)

«Шлях природи»

(філос.)

бог лікування (міф.)

копчене м’ясо

кондитер-ський виріб

волосся на обличчі

вокальний твір для од-ного голосу

тягар

журба

«крижана» кава

в рахунок зарплати

гроші в Грузії

утілення бога Вішну

мова Пакис-тану

шумерський бог

офіційне по-відомлення

китайська гра

злетів до Сонця (міф.)

людинопо-дібна мавпа

міркування, думка

м’ясна, ро-боча ходоба

в Індії

Ольга в дитинстві

СКАНВОРД

Склала Оксана БАРКІНА

Як захистити свій акаунт у Фейсбуці Найбільш розповсюдже-ним способом отримання особистих даних є викорис-тання методів соціальної інженерії для вивідуван-ня особистої інформації користувачів та їі розпо-всюдження. «Вечірка» про-понує прості поради, які допоможуть захистити ваш акаунт у Фейсбуці.

Проходьте автентифікацію лише на офіційній сторінці www.facebook.com, uk-ua.facebook.com або в мобільному додатку facebook. Звертайте увагу на напи-

сання адрес сайтів. Якщо вам пропонують

переглянути сайт/фото/відео, а відправник вам не відомий – не відкривайте посилання. Вводячи логін/пароль, звер-

тайте увагу на незвичайні зміни зовнішнього вигляду сторінок. Уважно перевіряйте вміст

електронних листів, а особливо якщо вони містять посилання, за якими пропонують перейти незна-йомі відправники повідомлень. Вигадайте оригінальний і

складний пароль для поштової скриньки, на яку зареєстрований акаунт у соціальній мережі.

Прикріпіть номер телефону до акаунту. Уникайте спілкування з

незнайомцями, які звертають-ся з підозрілими проханнями, пов’язаними з відправкою SMS на який-небудь номер. Не прив’язуйте до акаунту

соцмережі кредитну картку або інтернет-гаманець.

Консерваторія. На вступних іспитах з вокалу абітурієнтка з надією запитує викладача:

— Перепрошую, але я хочу знати правду: невже мій голос ні на що не придатний?

— Ні, чому ж? Він може стати у пригоді, наприклад, під час пожежі або пограбування.

* * * Відвідувачка картинної гале-

реї довго дивиться на картину, де зображено волоцюгу в ганчір’ї.

— Це ж треба! — нарешті каже вона з обуренням.— Не маючи грошей на пристой-ний одяг, він собі портрети замовляє.

* * * Сутінки. Батько кричить з

балкона: — Синку, ти думаєш йти

додому? — Думаю. — Ну і що? — Тато, дай мені ще поду-

мати.

ПОРАДИ

АНЕКДОТ