3ksau.kherson.ua/ksaushare/131210-113145/ecologia.doc · web viewПрилади для...

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РИБОГОСПОДАРСЬКО-ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

European Credit Transfer SystemECTS - Інформаційний пакет

2010/2011

спеціальність «Екологія та охорона навколишнього середовища»

ХЕРСОН - 2010

ВСТУП ДО ФАХУ

1. ІдентифікаціяХарактеристика навчального курсу

Кількість кредитів відповідних ECTS:3Модулів:2Змістовних модулів:2Загальна кількість годин:108 год.Тижневих годин:ІІ семестр – 2 год.

НормативнаКурс: ІСеместр: ІІЛекції: 28Практичні заняття: 28Самостійна робота: 52Вид контролю: залік

2. Мета курсу: формування у молоді фактично нового світогляду, заснованого на ґрунтовних екологічних знаннях та культурі спілкування з природою, оволодіння теоретичними основами екології та надбання практичних навичок з екологічної безпеки, раціонального природокористування, збереження і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав громадян та інтересів держави.

3. Опис курсу.Фактори середовища та загальні закономірності їх дії на організм.

Організм та середовище (аутекологія) – наука про взаємини організмів з природними факторами. Поняття „середовище", умови існування організмів. Основні середовища життя. Класифікація екологічних факторів. Закони аутекології: закон мінімуму, закон толерантності.

Структура і динаміка популяцій.Поняття популяції. Популяції як головна форма існування і еволюції живої речовини. Основні аксіоми популяційної екології. Структура популяцій. Динаміка популяцій. Експоненціальний та логістичний ріст популяції. Типи динаміки популяцій. Рівновага в популяціях.Типи стратегій популяцій: віоленти, пацієнти, експлеренти.Типи взаємин між особинами в популяціях та міжпопуляційні взаємини: нейтралізм, конкуренція, аменсалізм, хижацтво, паразитизм, коменсалізм, протокооперація, мутуалізм.

Екологічні системи, їх структура, енергетика, властивості.Екосистеми – основні структурні одиниці сфери життя. Трофічні ланцюги, рівні, сітки, піраміди. Енергетичний аналіз екосистеми. Продуктивність екосистеми та її біотична та екологічна рівновага. Стійкість та життєздатність екосистем. Поняття екологічної ентропії. Екосистеми різних рівнів.

Біоценози як природні угруповання.Синекологія – вчення про екологію угруповань.Поняття про екологічну нішу. Класифікація біоценозів. Фітоценоз. Видовий склад, структура фітоценозу. Поняття про сукцесію фітоценозів. Типи сукцесій. Стійкість фітоценозів до антропопресингу. Основні фітоценози півдня України.

Біосфера - глобальна екосистема землі. Поняття „біосфера". Вчення В.І. Вернадського про біосферу. Принцип універсального еволюціонізму самоорганізації матерії Пригожина. Джерела і потоки енергії в біосфері. Біогеохімічні цикли води, азоту, фосфору, вуглецю, кисню, сірки.

Людина і природа. Екологічні аспекти господарської діяльності

людини. Сучасний стан біосфери і причини її деградації. Розвиток глобальної екологічної кризи та її прояви. Глобальна енергетична проблема, необхідність впровадження нових альтернативних видів енергії. Історична деградація агроекосистем під впливом меліорації. Вплив промислового і сільськогосподарського виробництва на деградаційні процеси. Фактори деградації і втрат ґрунтів. Значення ґрунтів у забезпеченні людства продуктами харчування. Запобігання деградації і збереження грунтової родючості. Вплив промислового і сільськогосподарського виробництва та комунально-побутової діяльності на стан ґрунтів. Забруднення грунтів. Техноекологічні проблеми. Типи промислового виробництва. Техногенні аварії і катастрофи. Екотехніка і екотехнології. Екологічна ситуація. Характеристика регіональних екологічних ситуацій на півдні Україні.

4. Завдання курсу:У результаті вивчення курсу студент повинен знати:– головні фундаментальні основи існування і розвитку Всесвіту,

заснованого на універсальному еволюціонізмі і самоорганізації матерії;– теоретичні і практичні аспекти сучасної екології: еволюцію

взаємовідносин людини і природи, структуру навколишнього середовища;– особливості функціонування біосфери і окремих екосистем, великий

та малий кругообіги речовин, енергії та інформації в біосфері, формування і динаміку природних ресурсів Землі;

– характер основних екосистем, основні екологічні поняття і закони;– основні джерела антропогенного забруднення довкілля, основні

причини розвитку глобальної екологічної кризи;– методи збереження компонентів природного середовища

(атмосфери, гідросфери, літосфери, рослинного і тваринного світу).5. Статус у навчальному плані.Нормативний курс з циклу дисциплін професійної і практичної

підготовки6. Лектор: доктор біологічних наук, професор Ходосовцев О.Є.7. Форми і методи навчання: Лекція та семінарські заняття з

використанням традиційних методів та інтерактивних методик, індивідуальна робота, самостійна робота.

8. Оцінювання. Підсумкова оцінка з курсу є сумою рейтингових оцінок, отриманих за окремі види навчальної діяльності.

9. Мова: українська

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ ТА КУЛЬТУРИ

1. Ідентифікація.Характеристика навчального курсу

Кількість кредитів відповідних ECTS: 1,5Модулів: 1Змістовних модулів: 1Загальна кількість годин: 54Тижневих годин: І семестр – 2 год.

ВибірковаКурс: ІСеместри: ІЛекції: 10 год.Практичні заняття: 16 год.Самостійна робота: 28 год.Вид контролю: залік

2. Мета курсу: формування екологічної культури окремих осіб і суспільства в цілому, формування навичок, фундаментальних екологічних знань, екологічного мислення і свідомості, що ґрунтуються на ставленні до природи як універсальної, унікальної цінності.

3. Опис курсу. Людство у навколишньому середовищі. Стан екологічної проблематики. Глобальне моделювання взаємодії суспільства з довкіллям. Державна політика в галузі екологічної освіти. Основні завдання Координаційної Ради. Мета і задачі дисципліни. Актуальність екологічної освіти. Зміст екологічної освіти. Принципи і компоненти екологічної освіти.

Особливості формування концептуальних положень екологічної освіти України. Зміст та структура концепції. Стратегічні напрямки й тактичні завдання розвитку екологічної освіти.

Дошкільна екологічна освіта. Конкретні завдання, на які має орієнтувати сім’я. Загальна середня екологічна освіта, основні завдання. Умови реалізації навчально-виховного процесу. Позашкільна екологічна освіта. Вища екологічна освіта. Навчальні плани підготовки фахівців-екологів у вищих навчальних закладах на різних рівнях акредитації. Післядипломна екологічна освіта. Види реалізації підготовки фахівців-екологів найвищої кваліфікації. Базовий зміст післядипломної освіти.

Шляхи реалізації неформальної екологічної освіти. Екологічне виховання та його складові. «Натуралістичне» виховання. Екологічне просвітництво та його основні принципи. Основні напрямки екологічного виховання. Екологічний імператив.

Поняття «культура». Евристична цінність поняття культури. Екологічна культура. Основоположний принцип та зміст екологічної культури. Функції та структура екологічної культури.

Спосіб життя й культура як характеристики людської діяльності. Поняття «менталітет». Національний характер – специфічний прояв соціального буття. Український менталітет та його особливості. Основні природно детерміновані характеристики української ментальності. Явище натуралізації в українському менталітеті.

«Екологізація» суспільної свідомості. Принципи екологічної моралі. Релігійні аспекти екологічної культури. Екологічна етика та екологія душі.

4. Завдання курсу. В результаті вивчення курсу студенти мають знати:

основні поняття та закони екології як навчальної дисципліни; глобальні екологічні проблемами людства і України; матеріально-духовне середовище життя людини – від культурних ландшафтів, архітектури, літератури до світогляду, моралі і духовності людини; екологічні традиції та культурні надбання українського народу.5. Статус у навчальному плані. Вибірковий курс з циклу дисциплін вільного вибору студентів.6. Лектор: асистент Лянзберг О.В.7. Форми і методи навчання. Лекція та семінарсько-практичні заняття з

використанням традиційних методів та інтерактивних методик, індивідуальна робота (опрацювання першоджерел, написання рефератів, виконання творчих завдань); самостійна робота у бібліотеках та інформаційних джерелах.

8. Оцінювання. Підсумкова (загальна) оцінка з курсу є сумою рейтингових оцінок (балів), одержаних за окремі оцінювані форми навчальної діяльності, обрані студентом: робота на семінарських та практичних заняттях, опрацювання першоджерел, підготовка рефератів, виконання індивідуальних творчих завдань, підсумковий усний залік.

9. Мова: українська.

МЕТЕОРОЛОГІЯ І КЛІМАТОЛОГІЯ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 3Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 108Тижневих годин: ІІ семестр – 4 год.

НормативнаКурс: ІСеместри: ІІЛекції: 36 год.Лабораторні заняття: 36 год.Самостійна робота: 36 год.Вид контролю: залік

2. Мета курсу: ознайомити студентів з базовими поняттями і категоріями метереології, факторами утворення клімату, показниками погоди і фізичними явищами, які є основою її формування, спрямований на розуміння наукової картини світу та оволодіння навичками вимірювання основних метереологічних величин та завбачення погоди.

3. Опис курсу. Предмет і завдання сучасної метереології. Методи дослідження

метереології. Поняття про основні метереологічні величини. Температура. Атмосферний тиск. Залежність температури й атмосферного тиску. Вітер: швидкість і напрямок. Вологість повітря. Хмарність. Видність. Електричний стан атмосфери. Прилади для вимірювання температури, тиску, вологості повітря, кількості опадів, швидкості та напряму вітру.

Поняття про стандартну атмосферу. Склад атмосфери. Будова атмосфери. Параметри, що характеризують стан атмосфери. Залежність властивостей нижнього шару атмосфери від географічної широти. Зміна густини атмосфери з висотою. Атмосферний тиск, його визначення і залежність від висоти. Вертикальний градієнт температури. Баричний градієнт. Географічний розподіл температури. Хвилі тиску. Добові зміни тиску. Розподіл температури влітку та взимку. Коливання температури. Зміна температури з висотою. Тепловий режим атмосфери.

Вертикальна конвекція в атмосфері. Градієнтний вітер. Зміна швидкості вітра з висотою. Атмосферні маси і атмосферні фронти. Сезонні коливання. Циклони і антициклони. Характеристики вітру: швидкість, напрямок, сила, поривчатість, їх визначення. Вітри місцевого походження: вихри, бризи, бора, пасати, мусони. Вимушені вітри. Торнадо. Роза вітрів.

Випаровування на відкритій місцевості. Фактори, що впливають на інтенсивність випаровування. Конденсація внаслідок дотику, змішування та охолодження. Абсолютна та відносна вологість. Пружність атмосфери. Точка роси. Дефіціт вологості. Хмари і тумани. Класифікація хмар.

Утворення дощових крапель. Опади, рідки й тверді. Інтенсивність опадів. Гідрометеори. Грози, їх географічний розподіл.

Випромінювання Сонця. Випромінювання Землі. Поглинута і розсіяна радіація. Поглинання сонячної радіації. Характеристики підстиляючої поверхні. Інсоляція.

Електричне поле Землі. Електрична провідність атмосфери. Добовий і

річний хід проводимості. Електричні струми в атмсофері. Молнії. Полярні сяйвіа. Радіоактивність повітря. Зв’язок з погодою. Поглинання і розсіяння світла. Колір і яскравість небосхілу. Міражи. Райдуга. Гало. Природа звуку. Поширення звуку у повітрі. Скрип снігу. Гром. Лісний і гірський шуми. Вой вітра.

Макро-, мезо- і мікроклімат. Кліматотворчі фактори. Класифікація кліматів Землі.

Елементи погоди, їх характеристика. Типи погоди. Складання метереологічних телеграм. Методи прогнозування погоди.

4. Завдання курсу. В результаті опанування курсу студенти мають знати:- основні параметри метереології і складові клімату, сучасний стан

проблеми прогнозування погоди;- зміст понять “клімат”, “погода” та їх особливості; - склад атмосфери і параметрів, що її характеризують;- суть фізичних процесів утворення погоди і механізмів формування

клімату.В результаті опанування курсу студенти мають уміти:- обчислювати вологість повітря, сонячну і земну радіацію;- вимірювати основні метереологічні параметри;- складати і аналізувати телеграми погоди, атласи хмар;- застосовувати методики завбачення погоди.5. Статус у навчальному плані. Нормативний курс з циклу дисциплін природничо-наукової підготовки.6. Лектор: кандидат педагогічних наук, доцент Кнорр Н.В.7. Форми і методи навчання. Лекція та лабораторні заняття з




ЗАГАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 6,5Модулів: 3Змістовних модулів: 3Загальна кількість годин: 234Тижневих годин: ІІІ семестр – 4 год.ІV семестр – 4 год.

НормативнаКурс: ІІСеместри: ІІІ, ІVЛекції: 66 год.Практичні заняття: 66 год.Самостійна робота: 102 год.Вид контролю: ІІІ - залік,ІV – курсова робота, іспит

2. Мета курсу: формування у студентів фактично нового світогляду, заснованого на ґрунтовних екологічних знаннях та культурі спілкування з природою, оволодіння теоретичними основами екології та надбання практичних навичок з екологічної безпеки, раціонального природокористування, збереження і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав громадян та інтересів держави.

3. Опис курсу. Екологія як наука. Галузі та підрозділи екології загальна екологія,

аутекологія, демекологія, синекологія, біоценологія, біосферологія. Коротка історія розвитку науки. Сучасний світогляд людства. Навколишнє середовище, угрупування, косна речовина, біокосна речовина, популяція, біоцеоз, біом, біосфера.

Ієрархія рівнів організації живої матерії. Принцип емерджентності. Відмінності емерджентних та сукупних властивостей. організмовий, популяційний, біоценотичний, ландшафтний, біомний та біосферний рівні організації, емерджентність, емерджентні та сукупні властивості, акція, реакція та коакція.

Аутекологія (факторіальна екологія). Поняття екологічних факторів. Екологічний фактор, біотичні, абіотичні та антропогенні екологічні фактори Класифікації екологічних факторів.

Концепція лімітуючих факторів. Закон «мінімуму» Лібіха. Толерантність. Умови існування (абіотичні фактори) як регулюючі фактори. Характеристика найважливіших лімітуючих факторів.

Антропогенний пресинг та токсичні відходи як лімітуючий фактор індустріальної цивілізації, екологічний мінімум та максимум, толерантність (валентність), зона толерантності, песимум, комфорт, оптимум, кардинальні (критичні) точки, стенобіонт, еврібіонт.

Матеріальні та умовні фактори; первинні періодичні, вторинні періодичні та неперіодичні фактори; кліматичні, фізичні, харчові та біотичні фактори; ендогенні та екзогенні фактори.

Демекологія (екологія популяцій). Концепція екології популяцій. Структура популяцій. Географія популяцій. Територіальні закономірності популяцій.

Поняття біотоп та екотоп. Біологічна ніша. Продуктивність та енергетика популяцій. Взаємодія організмів всередині популяції та за її межами,

різноманітність впливів внутрішньо- та міжвидових взаємовідносин – коротка характеристика. Позитивні та негативні взаємодії; мінімальне значення ресурсу; внутрішньовидова та міжвидова конкуренція, експлуатаційна та інтерферентна конкуренція, суперництво, ідеальна конкуренція, співіснування, розподіл ресурсів та конкурентне виключення видів, заміщення видів, екологічне вивільнення та екологічна компресія, закон Гаузе, дивергенція, хижацтво, модель Лотки-Вольтера, екзо- та ендопаразитизм, облігатний та факультативний паразитизм, паразитоїди, алелопатія (антибіоз), коменсалізм, протокооперація, мутуалізм, симбіоз, редукція, детритофагія.

Популяція як елементарна одиниця еволюції. Коеволюція. Демографія, незалежна, субзалежна, залежна популяція, псевдопопуляція, перодична популяція, геміпопуляція; ценопопуляція, поліценотична популяція, інвазійна популяція; чисельність та щільність популяції; вікова, статева, просторова, чисельна та екологічна структура популяції; агрегація; екотоп, біотоп, ізоляція та територіальність.

Динаміка популяцій. Народжуваність, смертність та тривалість життя, еміграція та іміграція; фази росту, спаду та рівноваги, осциляція та флуктуація; логістичний, циклічний, стабільний та показниковий тип динаміки чисельності популяції; сезонний, статевий та віковий поліморфізм. Взаємодія організмів та популяцій.

Синекологія (біоценологія або екологія угрупувань). Поняття біоценозу. Класифікація та властивості біоценозу. Географічний, історико-періодичний, структурно-фізіономічний, функціональний та екосистемний підходи до класифікації біоценозів.

Структура біоценозу. Вертикальна та горизонтальна структура біоценоза. Ярусність, мозаїчність. Стратифікація. Фітоценологія. Фітоценоз як основа біоценозу та біогеоценозу. Зооценоз.

Мікробоценоз. Динаміка біоценозів. Біотоп, плеоцен, біом, асоціація, синузія, екотон. Градієнт середовища, принцип Раменського-Глізона. Формація, фототаксис, культурфітоценоз, рудероценоз, сукцесія, піонерна сукцесія, екзо- та гологенетичні сукцесії.

Екосистемологія. Система, системний підхід в наукових дослідженнях. Концепція екосистеми.

Функціонування екосистем. Трофічна структура екосистем. Трофічні ланцюги, мережі, рівні та екологічні піраміди. Гомеостаз та стійкість екосистем.

Енергетика екосистем. Система, екосистема, моноцен, демоцен, плеоцен, біотоп, автотрофи, гетеротрофи, хемотрофи, неорганічна речовина, органічні сполуки, кліматичний режим, продуценти, макро- та мікроконсументи. Енергія, енергетика екосистеми, фотосинтез, хемосинтез, промениста, теплова, хімічна, механічна та антропогенна енергія; імпорт,

метаморфоз, розподіл, складування та експорт енергії в екосистемі, ентропія. Динаміка екосистем. Продуктивність екосистем. Первинна та валова

продукція, екологічна ефективність, екологічні піраміди чисельності, біомаси та енергії.

Біогеоценологія. Поняття біогеоценозу. Структура біогеоценозу. Вертикальна, горизонтальна, трофічна структура біогеоценозу.

Енергетика біогеоценозу. Біохімічні кругообіги в біогеоценозі (цикли). Великий та малий кругообіг води та головних хімічних елементів за активної участі живих та неживих компонентів біогеоценозу. Оліго-, мезо- та метагемеробні біогеоценози, неповночленний біогеоценоз, алогенні (екзогенні) сукцесії.

Біосферологія (глобальна екологія). Еволюція біосфери. Структура та динаміка біосфери. Геохімічні кругообіги в біосфері.

Еволюція біосфери. Спряжена еволюція або коеволюція, докембрій, протерозой, палеозой, мезозой, кайнозой,

Структура біосфери, террабіосфера, гідробіосфера, парабіосфера, гіпобіосфера, апобіосфера, аеробіосфера, геобіосфера, фітосфера, літобіосфера, еубіосфера, біогеоценотичний комплекс, біом.

Ноосферологія. Поняття ноосфери. Її співвідношення та взаємозв’язок з біосферою. Цивілізація, управління біосферою, моделі росту населення.

Созологія. Наукові основи охорони та раціонального використання природних ресурсів.

Біорізноманіття. Заповідник (біосферний, природний), національний парк, регіональний ландшафтний парк, заказник, заповідне урочище, пам’ятка природи, парк-пам’ятник садово-паркового мистецтва; мисливські угіддя, риборозплідні водойми; МСОП, Світова та Європейська Червона книга, Червона книга України, Червоний список Херсонської області.

Екомережа. Програма створення світової екомережі. Основи створення та функціювання екологічних мереж. Всеєвропейська, Національна, регіональні та локальні екомережі. Структурні елементи екомережі, природний регіон, природне ядро, біоцентр, екокоридор, буферна зона, ділянка ренатуралізації.

Концепція сталого розвитку. Міжнародна співпраця у галузі охорони та відтворення природи. Збереження біорізноманіття. Влив антропогенного суспільства на головні сфери життя на Землі.

Екологія – багатогалузева наука. Структура сучасної екології. Загальна екологія. Екологія впливів. Біоекологія. Геоекологія. Екологія людини. Екологія мікрокосмів. Прикладна екологія. Теоретична (математична екологія). Динамічна екологія. Аналітична екологія.

Агроекологія. Екологія техносфери. Соціальна екологія. Урбоекологія. Поняття про агросферу. Техносфера та основні техногенні чинники забруднення довкілля. Селітебні екосистеми та екологічні проблеми з ними пов’язані.

Головні аспекти прикладної екології. Раціональне використання природних ресурсів. Екологічні основи інтродукції видів. Інтродукція.

Акліматизація. Фітомеліорація. Біологічні методи боротьби з шкідниками. Пестициди. Екологічна діагностика. Екомоніторинг та біоіндикація.

4. Завдання курсу. Студент повинен знати:- головні фундаментальні основи існування і розвитку Всесвіту,

заснованого на універсальному еволюціонізмі та самоорганізації матерії;- теоретичні і практичні аспекти сучасної екології: еволюцію

взаємовідносин людини і довкілля, структуру навколишнього середовища;- особливості функціонування біосфери і окремих екосистем, великий

та малий кругообіги речовин, енергії та інформації в біосфері, формування і динаміку природних ресурсів Землі;

- структуру завдань та методи сучасної екології;- характер основних екосистем, основні екологічні поняття і закони,

основи безпеки життєдіяльності;- основні джерела антропогенного забруднення довкілля, основні

причини розвитку глобальної екологічної кризи;- методи збереження компонентів природного середовища (атмосфери,

гідросфери, літосфери, флори і фауни);- основи моніторингу навколишнього середовища, новітні галузі

екології;- основи економіки природокористування і регіональної екологічної

політики, екологічні наслідки природних і антропогенних катастроф;- значення міжнародного співробітництва в галузі охорони природи,

стратегії і тактики виживання людства, основи глобальної екологічної політики.

Студент повинен вміти:- виконувати екологічні узагальнення і розрахунки;- складати екологічні прогнози, передбачати еколого-економічні

ситуації;- застосовувати базові екологічні знання під час виконання польових

екологічних досліджень і експертиз, розробки заходів з охорони та збереження екосистем різних ландшафтів;

- під час виконання екологічного моніторингу різних природних об’єктів розумітись в екологічній документації;

- знаходити оптимальні екологічні рішення під час планування й здійснення природокористування, розв’язання регіональних і локальних проблем трансграничних міграцій забруднень.

5. Статус у навчальному плані. Нормативний курс з циклу дисциплін природничо-наукової підготовки.6. Лектор: кандидат біологічних наук, доцент Бойко П.М.7. Форми і методи навчання. Лекції та семінарсько-практичні заняття з


8. Оцінювання. Підсумкова (загальна) оцінка з курсу є сумою рейтингових оцінок (балів), одержаних за окремі оцінювані форми навчальної діяльності, обрані студентом: робота на семінарських та практичних заняттях, опрацювання першоджерел, підготовка рефератів, виконання індивідуальних творчих завдань, підсумковий усний залік, курсова робота та письмовий іспит.


ЗАПОВІДНА СПРАВА


Кількість кредитів відповідних ECTS: 3Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 108Тижневих годин: ІV семестр – 2 год.

НормативнаКурс: ІIСеместри: ІVЛекції: 30 год.Практичні заняття: 30 год.Самостійна робота: 48 год.Вид контролю: залік

2. Мета курсу: оволодіння теоретичними знаннями та практичними навичками щодо організації, планування й здійснення природоохоронної діяльності в Україні, в тому числі охороні діючих, створенні нових об'єктів природно-заповідного фонду та формуванні екологічної мережі України.

3. Опис курсу: вступ, історія заповідної справи та перспективи її, розвитку в Україні, основні етапи розвитку заповідної справи, світогляд давніх українців як витоки природоохоронних знань, утилітарний етап заповідання, заповідна справа у незалежній Україні, заповідна справа як всесвітня стратегія сталого розвитку, фундатори заповідної справи в Україні та світі, головні українські природоохоронні школи, чинні законодавчі та нормативні документи щодо заповідної справи: міжнародного, державного, регіонального, місцевого рівня, організація заповідної справи та її розвиток в Україні, практика заповідної справи та її втілення в Україні, економічне забезпечення організації і функціонування об'єктів природно-заповідного фонду, наукові засади заповідної справи і головні напрями наукових досліджень, культурно-просвітницька функція заповідних об'єктів, організаційно-правові основи ведення заповідної справи в Україні.

4. Завдання курсу: у результаті вивчення дисципліни "Заповідна справа" студент повинен знати головні теоретичні положення та практику заповідної справи, а саме:

- сучасний стан заповідної справи в Україні та світі;- класифікації територій та акваторій, що підлягають особливій

охороні; - статус, категорії та завдання об'єктів природно-заповідного фонду;- характеристику екологічної та біологічної різноманітності, результати

функціонування та світову роль природних заповідників, біосферних резерватів (заповідників), національних природних парків України;

вміти :- давати оцінку конкретному об'єкту природно-заповідного фонду;- оцінити стан заповідної справи у конкретній адміністративній

одиниці та відобразити її роль в екологічній мережі України;- оволодіти основними методами виділення та оцінки заповідних

територій, вивчити методи проведення екологічного моніторингу та створення Літопису природи;

- проводити науково-дослідну роботу на територіях та об’єктах ПЗФ, оцінювати та узагальнювати її результати;

- вести кадастр територій та об'єктів ПЗФ;- організовувати відомчий та громадський контроль за додержанням

режиму територій та об'єктів ПЗФ.5. Статус у навчальному плані.Нормативний курс циклу дисциплін фахової підготовки.6. Лектор: ст.наук. спів., кандидат біологічних наук Гавриленко В.С.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,

індивідуальна робота, самостійна робота.8. Оцінювання: підсумкова оцінка курсу є сумою рейтингових балів,

отриманих за окремі форми навчальної діяльності.9. Мова: українська.

ОСНОВИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ЕКОЛОГІЇ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 2Модулів: 1Змістовних модулів: 1Загальна кількість годин: 72Тижневих годин: ІV семестр – 4 год.

ВибірковаКурс: ІІСеместри: ІVЛекції: 18 год.Практичні заняття: 18 год.Самостійна робота: 36 год.Вид контролю: залік

2. Мета курсу: формування у студентів знання про завдання і значення науки для розвитку суспільства, складові елементи агроекосистем, екологічні проблеми сільського господарства і уміння їх вирішення.

3. Опис курсу.Об’єкти вивчення та наукова проблематика сільськогосподарської

екології. Міждисциплінарні зв’язки науки, методологічні основи. Агросфера як складова біосфери. Природноресурсний потенціал і екологічна ситуація в агросфері і сільськогосподарському виробництві України. Головні напрямки аграрної екологізації агроекосистем.

Структурна будова агроекології. Завдання сільськогосподарської екології як наукової основи розвитку АПК. Агрокліматичні ресурси, їх класифікація і особливості впливу на екосистему. Закономірні зв’язки елементів в агроекосистемі, їх вплив на виробництві.

Агроекосистема як складова природних екосистем. Особливості історичного розвитку і функціонування агроекосистемами, діалектичне поєднання природних і соціальних факторів. Рівні організації та види агроекосистем, їх склад та структура. Матеріально-енергетичні компоненти, їх функціональна роль та взаємозв’язок.

Екологічні фактори агроекосистем – біотичні і абіотичні та закономірності їх дії. Речовинно-енергетичні та інформаційні фактори. Сучасні тенденції зміни агроекосистем і їх продуктивності. Умови стабільного існування та розвитку агроекосистем, управління цим процесом.

Грунтово-біотичний комплекс (ГБК) – базова складова агроекосистем. Основні види антропогенного негативного впливу на грунтово-біотичний комплекс, його екологічні наслідки.

Використання характеристик окремих компонентів ГБК для запобігання забруднення ґрунту та встановлення параметрів детоксикації, оцінки територіального розповсюдження забруднювачів.

Екологічні основи збереження і відтворення родючості ґрунту. Основні принципи нормування і регулювання. Еколого-біохімічна природа мікробних угрупувань в стабілізації грунтово-біологічного комплексу агроекосистем. Агрофітоценоз як засіб біологізації і екологізації агроекосистем та джерело отримання сільськогосподарської продукції.

Просторово-часова організація та видовий склад агрофітоценозу. Біотичні взаємовідносини рослин. Основні принципи формування зооценозів,

їх екологічні особливості. Агроекологічна класифікація рослин. Функціональна роль основних груп тваринних організмів (нижчих і вищих) в агроекосистемі. Адаптильні реакції тваринних організмів. Біотичні взаємовідносини сільськогосподарських рослин з бур’янами в агроекосистемах. Організаційні та правові основи природокористування в системі АПК. Екологічні проблеми реформування земельних відносин і організації багатоукладності на селі.

Науково обґрунтовані системи господарювання. Значення сівозмін як структурної основи агроекосистем. Класифікація сівозмін. Ґрунтозахисні системи землеробства та управління їх елементами. Управління техногенним навантаженням в агроекосистемах. Характеристика техногенних забруднювачів і порушень агроекосистем по виду і напрямку шкідливого впливу. Головін механізми оптимізації складу і раціонального функціонування АПК.

Екологічні аспекти кормовиробництва залежно від спеціалізації і концентрації тваринництва. Порушення господарської і природної рівноваги агрофітоценозів в агроекосистемах в наслідок відокремлення тваринницьких комплексів від польового рільництва.

Проблема тваринницьких відходів та методи очищення і утилізації в промислових комплексах. Еколого-технічне обґрунтування рішень щодо розвитку тваринницької галузі. Методологія екологізації в сільськогосподарському виробництві. Поняття про еколого-економічну ефективність. Економічна оцінка екологічного стану агроекосистем при встановленні вартості продукції. Агроекологічний моніторинг і удосконалення управління та організації функціонування агроекосистем. Екологічна експертиза. Напрямки організації природоохоронної діяльності в агроекосистемах. Екологічна паспортизація, менеджмент і маркетинг як фактори планування природоохоронних робіт. Відповідальність за екологічні правопорушення.

4. Завдання курсу. Внаслідок вивчення дисципліни студенти повинні знати: • природноресурсний агроекономічний потенціал, склад та будову

основних типів агроекосистем, екологічні особливості та функціональну роль складових;

• екологічно–ресурсозбалансовані напрямки раціонального ведення сільськогосподарського виробництва і шляхи їх вирішення;

• шляхи мінімізації негативних наслідків антропогенного впливу на оточуюче середовище та створення стійких агроландшафтів;

вміти: • самостійно застосовувати принципи системного підходу для

розв’язання теоретичних і практичних завдань сільськогосподарської оцінки природно ресурсного потенціалу;

• проводити аналіз екологічних аспектів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в умовах техногенного забруднення та деградації ґрунтів;

• планувати і організовувати природоохоронну роботу на підприємствах агропромислового комплексу;

• оптимізувати ландшафт сільськогосподарських земель як фактор підвищення стійкості агроекосистем.

5. Статус у навчальному плані. Вибірковий курс з циклу дисциплін вільного вибору студентів.6. Лектор: доктор сільськогосподарських наук, професор Андрусенко І.І.7. Форми і методи навчання. Лекція та семінарсько-практичні заняття з




МОНІТОРИНГ ДОВКІЛЛЯ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 7Модулів: 4Змістовних модулів: 4Загальна кількість годин: 252Тижневих годин: V семестр – 4 год.VI семестр – 4 год.

НормативнаКурс: ІІІСеместри: V, VIЛекції: 54 год.Практичні заняття: 72 год.Самостійна робота: 126 год.Вид контролю: V - залік,VI – курсова робота, іспит

2. Мета курсу: Основною метою дисципліни „Моніторинг навколишнього середовища'' оволодіння студентами теоретичними знаннями і практичними навичками, необхідними в роботі підрозділів, що здійснюють контроль стану навколишнього середовища. Вивчення системи спостережень і контролю за станом навколишнього природного середовища з метою розробки природоохоронних заходів, раціонального використання природних ресурсів і попередження кризових екологічних ситуацій, шкідливих або загрозливих для здоров'я людей, живих організмів і їх угруповань, природних комплексів та об'єктів.

3. Опис курсу: предмет моніторингу навколишнього середовища. зв'язок навчальної дисципліни з фундаментальними і спеціальними дисциплінами. історія розвитку та становлення у світі й україні. Моніторинг як система спостережень і контролю, оцінювання та прогнозу стану навколишнього середовища, класифікації систем моніторингу та характеристика їх складових, моніторинг атмосферного повітря, моніторинг поверхневих вод, моніторинг стану грунтів, біологічний моніторинг, моніторинг меліорованих земель, моніторинг радіоактивного забруднення, основи агроекологічного моніторингу, соціально-екологічний моніторинг.

4. Завдання курсу: Після вивчення цієї дисципліни студенти повиннізнати:- організацію обґрунтованої мережі спостережень;- основні завдання та схеми моніторингу;- наукове і методичне забезпечення виробничого моніторингу;систему організації спостережень за станом навколишнього

середовища;- вдосконалення і обгрунтування нормативної бази моніторингу;- методи, прилади та системи контролю джерел забруднення

навколишнього середовища;- програми та терміни спостереження за забрудненням навколишнього

середовища;- методи обробки даних спостережень за станом біосфери та методи

прогнозування змін навколишнього природного середовища;вміти:

- класифікувати системи моніторингу за відповідними критеріями;- налагоджувати систему моніторингу навколишнього середовища;- попереджати виникнення кризових екологічних і економічно-

господарських ситуацій та розробляти варіанти виходу з них;- використовувати уніфіковані методи аналізу та прогнозу

властивостей довкілля;- доводити необхідність здійснення моніторингу довкілля, спираючись

на порівняння природних І антропогенних змін стану біосфери;- виявляти динаміку, напрями, масштаби та причини зміни показників

функціональної цілісності екосистем;- проводити розробку моделей імітаційного прогнозування і вибору

управлінських рішень та обгрунтування інвестиційних вкладень.5. Статус у навчальному плані.Нормативний курс циклу дисциплін фахової підготовки.6. Лектор: доцент, кандидат біологічних наук Павлов В.В.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



БІОІНДИКАЦІЯ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 2Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 72Тижневих годин: VI семестр – 4 год.

Вибіркова Курс: ІІІСеместри: VIЛекції: 18 год.Практичні заняття: 18 год.Самостійна робота: 36 год.Вид контролю: VІ - залік

2. Мета курсу: оволодіння теоретичними знаннями та практичними навичками щодо організації, планування й здійснення біоіндикаційних моніторингових досліджень.

3. Опис курсу. Загальні основи біоіндикації. Предмет і задачі біоіндикації..

Антропогенні фактори, які викликають у організмі стрес. Закономірності біоіндикації на різних рівнях організації живої матерії. Характеристики біоіндикаторів по показникам: достовірність і значимість. Біохімічні і фізіологічні реакції на антропогенні стреси. Вплив антропогенного навантаження на морфологічну структуру, будову і поведінку тварин. Вплив антропогенного забруднення на анатомо-морфоло-гічну структуру рослин. Вплив антропогенного забруднення на анатомо-морфологічну структуру тварин. Вплив антропогенного навантаження на поведінку тварин.

Біоіндикація в цілях збереження ландшафтів і охорони природи. Рослини які допомагають в пошуку корисних копалин. Дія антропогенних стресів на динаміку популяцій і характер розповсюдження . Забарвлення рослин, як один із показників індикації. Реакція рослин на наявність води. Рослини-індикатори глибоко залягаючих ґрунтових вод. Рослини-індикатори мінералізації ґрунтових вод. Рослини-індикатори зволоженості ґрунту. Вплив ґрунту на рослини. Вказівники родючості ґрунту. Вказівники кислотності ґрунту. Методи які використовуються в боротьбі з забрудненням ґрунтів. Криптоіндикація. Лишайники – індикатори забруднення атмосфери. Методи лихеноиндикації. Моніторинг земних насаджень населених пунктів. Біотести на вищих рослинах. Проблеми стандартизації методів біотестування. Біотестування і гігієнічне нормування вмісту хімічних речовин.

4. Завдання курсу: У результаті вивчення дисципліни "Біоіндикація" студент повинен знати головні теоретичні положення та практику біоіндикаційних досліджень, отримані знання та навички при засвоєнні лекційного курсу, наведеного матеріалу і тем для самостійного вивчення дозволять:

- оволодіти теоретичним матеріалом дисципліни;- засвоїти термінологію курсу;- приймати управлінські рішення щодо раціонального використання

природних ресурсів.

5. Статус у навчальному плані.Вибірковий курс з циклу дисциплін вільного вибору студентом.6. Лектор: доктор біологічних наук, професор Ходосовцев О.Є.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ ТА КУРОРТОЛОГІЯ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 2Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 84 год.Тижневих годин: VI семестр - 4 год.

НормативнаКурс: IІІСеместр: VІЛекції: 18 год.Практичні заняття: 18 год.Самостійна робота 36 год.Вид контролю:VІ семестр – залік

2. Мета курсу: Засвоєння студентами знань про еколого-ресурсний аспект організації рекреаційної діяльності. Дати загальні представлення про рекреаційну діяльність, розглянути поняття про рекреаційні ресурси, ознайомити із рекреаційними ресурсами різних функціональних типів ТРС, охарактеризувати рекреаційні ресурси України, розглянути екологічні проблеми використання рекреаційних ресурсів.

3. Опис курсу: Рекреалогія як наука, її завдання та місце серед інших природничих наук. Предмет, методи, історія розвитку.

Рекреалогія як наука, об'єкт дослідження. Функції рекреації. Рекреаційна географія. Основні поняття рекреалогії та рекреаційної географії. Етапи розвитку рекреалогії.

Рекреаційні ресурси, їх класифікація. Поняття рекреаційних ресурсів. Основні види рекреаційних ресурсів. Характеристика геологічних, геоморфологічних, біологічних, кліматичних, гідрологічних, ландшафтних, екологічних рекреаційних ресурсів.

Просторова диференціація рекреаційних ресурсів у світі. Рекреаційні ресурси Європи. Рекреаційні ресурси Азії. Рекреаційні ресурси Африки. Рекреаційні ресурси Північної Америки. Рекреаційні ресурси Центральної та Південної Америки. Рекреаційні ресурси Австралії та Океанії. Рекреаційні ресурси океанів та морів. Проблеми рекреалогії на Україні. Місце рекреації в суспільстві України. Проблеми рекреаційних установ. Головні задачі розвитку рекреації в Україні. Характеристика туристично-рекреаційного потенціалу України. Рекреація як галузь економіки. Теоретичні основи формування територіальних рекреаційних систем. Сучасне поняття про рекреацію. Визначення рекреаційної діяльності. Теоретичні основи створення територіальних рекреаційних систем. Зв’язки між підсистемами ТРС, їх взаємовплив. Класифікація ТРС за основними напрямками рекреаційної діяльності. Структура ТРС. Методи оцінки рекреаційних територій. Проблеми розвитку рекреації. Значення ландшафтів в рекреаційних ресурсах. Методи оцінки водних об'єктів як рекреаційних ресурсів. Методи оцінки грунтово-рослинний покриву. Естетична оцінка ландшафтів. Обгрунтування кількісної оцінки рекреаційних територій. Рекреаційна оцінка рельєфу. Рекреаційна оцінка водних об'єктів. Рекреаційна оцінка рослинного покриву. Рекреаційна оцінка естетичного потенціалу.

Рекреаційна оцінка культурно-освітніх об'єктів. Рекреаційна оцінка установ відпочинку. Рекреаційна оцінка культових споруд. Рекреаційна оцінка техногенних показників. Оцінка рекреаційного потенціалу об'єкту. Оцінка рівня рекреаційного потенціалу. Поняття демографічної ємності. Методи розрахунку демографічної ємності. Еколого-рекреаційна ситуація. Оцінка ступеню гостроти ЕРС. Управління територіальною рекреаційною системою. Предмет та задачі курортології, природні лікувальні фактори.

Визначення курортології та курорту, історія виникнення. Основні поняття курортології, термінологія. Класифікація та типи курортів. Поняття про природні лікувальні фактори і їхня класифікація.

Методи санаторно-курортного лікування. Загальна характеристика аеротерапії, гідротерапії, фітотерапії, фізіотерапії та поєднання фізіотерапії з іншими методами санаторно-курортного лікування. Акупунктура, нетрадиційні методи лікування в лікувально-санаторних закладах. Маловідомі методи санаторно-курортного лікування (кумисотерапія, апітерапія, псаммотерапія, стоун-терапія, енотерапія та ін).

Кліматотерапія як метод санаторно-курортного лікування. Поняття кліматології та кліматотерапії, розвиток кліматолікування. Клімат як рекреаційний лікувальний фактор. Рекомендації й протипокази до кліматолікування, адаптація. Класифікація типів клімату в курортології. Медико-кліматична характеристика приморських курортів Європи.

Бальнеологія як вчення про лікування мінеральними водами. Бальнеологія як наука, термінологія. Розвиток бальнеології. Механізм

дії мінеральних ван. Характеристика мінеральних вод для мінеральних ван. Механізм дії питної мінеральної води. Характеристика мінеральних вод для внутрішнього споживання.

4. Завдання курсу:У результаті вивчення курсу студент повинен знати:– соціальну значимість організації вільного часу населення; – особливості рекреаційної діяльності; – ресурси, необхідних для функціонування різних типів рекреаційних

установ; – історію формування і географії курортів України; – динаміку використання рекреаційних ресурсів різних регіонів; – характер їх сучасного використання і екологічний стан; – перспективи розвитку курортів.5. Статус у навчальному плані.Вибіркова навчальна дисципліна. Цикл вільного вибору студентом. 6. Лектор: доктор біологічних наук, професор Ходосовцева Ю.А.7. Форми і методи навчання: Лекції та семінарські заняття з


8. Оцінювання. Підсумкова оцінка з курсу «Рекреаційні ресурси та курортологія» є комплексною оцінкою контролю знань студентів (поточний

контроль за всіма видами аудиторної роботи, проміжний контроль змістовного модуля, оцінка результатів самостійної роботи).


ПРИРОДНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 2,5Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 84 год.Тижневих годин: 4 год.

НормативнаКурс: IІІЛекції: 20 год.Практичні заняття: 20 год.Самостійна робота 41 год.Вид контролю:V семестр – залік

2. Мета курсу: Засвоєння студентами знань про природні умови та ресурси як невід’ємний фактор розвитку, формування, спрямування та розміщення народного господарства. В результаті вивчення курсу студенти повинні отримати систему понять щодо геолого-тектонічної будови та рельєфу України як основи мінерально-сировинної бази держави; також кліматичних умов, водних, земельних, біологічних, природно-рекреаційних ресурсів. Студенти повинні вміти застосовувати базові знання для економічної оцінки природних умов та природних ресурсів, характеризувати природно-ресурсний потенціал України.

3. Опис курсу.Предмет, мета та завдання курсу. Взаємозв’язок природної та

соціально-економічної складової життєдіяльності суспільства. Взаємодія в системі “природа-населення-господарство”.

Природне середовище. Оцінка природного середовища: якісний, кількісний аспект. Природні умови як невід’ємний фактор розвитку та розміщення народного господарства. Класифікація природних ресурсів.

Ресурси відновні та невідновні, вичерпні та невичерпні. Типи використання природних ресурсів: в якості сировини, в якості умов існування, в якості готової продукції, для викидів відходів, в якості просторового базису суспільства. Якість навколишнього середовища як ресурс.

Географічне положення території України. Вплив географічного положення та розмірів території країни на формування природних умов і ресурсів. Загальна оцінка фізико-географічного положення та конфігурації території України.

Геологічна історія Землі. Геохронологічна шкала. Основні геологічні події в історії Землі. Архей. Протерозой: Нижній, Верхній, Рифей. Палеозой: Кембрій, Ордовик, Силур, Девон, Карбон, Перм. Мезозой: Тріас, Юра, Крейда. Кайнозой: Палеоген, Неоген, Антропоген. Динаміка фізико-географічних умов геологічного минулого території України.

Геологічна структура України. Платформні структури України. Геосинклінальні структури України: складчасті зони Карпат та Криму.

Закономірності поширення гірських порід різного віку і корисних копалин різного походження по території України, роль ендогенних та екзогенних процесів у їх формуванні. Ендогенні процеси: магматизм,

метаморфізм, тектонічні рухи. Екзогенні процеси: робота вітру, льодовиків, поверхневих вод. Гірські породи. Ефузивні та інтрузивні магматичні гірські породи: туфи, брекчії, діорити, діабази, лави. Поширення та формування магматичних гірських порід на Україні. Вулканічна активність на території України у минулому. Метаморфічні гірські породи. Поширення відслонень метаморфічних порід на Україні. Осадоутворення у геологічній історії України, осадові гірські породи: алевроліти, аргіліти, пісковики, вапняки, конгломерати. Поширення відслонень осадових порід на Україні.

Поширення основних типів і форм рельєфу України. Основні чинники формування сучасного рельєфу України, причини наявного простягання основних орографічних елементів.

Рівнини: денудаційні та акумулятивні. Класифікація за характером поверхні: плоскі, хвилясті, горбисті. Височини. Геоморфологічна класифікація рівнин та височин України. Поліська низовина. Характеристика Волино-Подільської геоморфологічної провінції: Волинська та Подільська височини, рівнина Малого Полісся. Азовсько-Придніпровська геоморфологічна провінція: Придніпровська височина, Приазовська височина. Придніпровська провінція: Придніпровська низовина, Полтавська рівнина. Воронезький масив: Середньоруська височина. Донецька височина. Причорноморська провінція: Причорноморська низовина, Приазовська низовина, Північнокримська рівнина, Керченська пасмово-горбиста рівнина, Причорноморська западина.

Гори. Загальна характеристика гірських систем України. Українські (Східні) Карпати. Кримські гори. Геоморфологічна класифікація гірських систем України.

Зв’язок корисних копалин з геологічною структурою. Історія використання мінеральних ресурсів. Основні групи мінеральних ресурсів. Горючі, рудні, нерудні. Рівні розвідки мінеральних ресурсів. Прояви корисних копалин. Родовища корисних копалин. Оцінка господарського значення мінеральних ресурсів: балансові та позабалансові. Рівні вивченості запасів корисних копалин: промислові та прогнозні.

Кам’яне вугілля. Походження. Геологічні та промислові запаси. Основні родовища. Характеристика Донецького та Львівсько-Волинського промислових басейнів.

Буре вугілля. Походження. Геологічні та промислові запаси. Основні родовища. Характеристика Дніпровського буровугільного промислового басейну.

Вуглеводнева сировина. Нафта, газ, конденсат. Походження. Геологічні та промислові запаси. Характеристика Передкарпатського (Західного) нафтогазоносного регіону та Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної області. Перспективні нафтогазоносні комплекси: Південний нафтогазоносний район. Торф, озокерити, горючі сланці. Походження. Геологічні та промислові запаси.

Руди чорних металів. Залізні руди. Походження. Геологічні та промислові запаси. Характеристика основних родовищ: Криворізько-

Кременчуцький, Білозерсько-Конкський, Керченський залізорудний басейн. Марганцеві руди. Походження. Геологічні та промислові запаси. Характеристика Нікопольського марганцеворудного басейну.

Руди кольорових і рідкісних металів. Походження. Геологічні та промислові запаси. Характеристика Побузького, Дніпропетровського родовища нікелю. Характеристика Микитівського родовища ртуті. Характеристика Високопільського, Іршанського, Самотканського родовища алюмінію. Характеристика основних родовищ мідних руд: Артемівського, Рахівського, Запорізького. Характеристика основних місць виявлення руд рідкісних металів: Приазов’я, Сущано-Пержанська, Південно-Сорокинська, Новополтавська площі та Подільський блок.

Нерудна сировина для використання у металургії. Види. Генезис та характеристика основних родовищ. Гірничо- хімічна сировина. Походження. Характеристика Прикарпатського, Слов’яно Артемівського, Сиваського родовища. Будівельні матеріали. Природні дорогоцінні та кольорові камені, мінеральні води.

Фактори кліматоутворення. Сонячна радіація: сумарна, розсіяна, пряма, відбита. Радіаційний баланс. Тривалість сонячного сяйва в регіонах України. Земна поверхня як фактор кліматоутворення. Циркуляція атмосфери. Циклони, антициклони. Місцева циркуляція: бризи, гірсько-долинні вітри.

Характерні риси кліматичних елементів на території України Температурний режим. Середні місячні, середні річні та екстремальні температури повітря. Вологість повітря. Абсолютна та відносна вологість. Атмосферні опади. Просторова та часова диференціація опадів. Тип річного ходу опадів на території України. Загальні закономірності розподілу опадів по сезонам року. Сніговий покрив. Вітровий режим. Несприятливі метеорологічні явища: грози, град, тумани, суховії, хуртовини, промерзання ґрунту, ожеледі, відлиги.

Кліматичне районування. Північна кліматична область. Південна кліматична область. Середземноморська кліматична область. Гірська кліматична область. Агрокліматичне районування.

Гідрографічні особливості України. Закономірності територіальної диференціації поверхневих та підземних вод.

Поверхневі води. Характеристика поверхневих вод. Води постійних водотоків. Розміщення, режим, властивості річкової мережі. Водозбірні басейни. Характеристика основних річок України: Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг, Прип’ять, Десна, Сіверский Донець. Канали для агромеліораціїї в умовах недостатнього та збиткового зволоження ґрунту. Природні водойми. Озера та озерні групи. Штучні водойми. Акумулювання води у водосховищах. Підземні води. Підземні водоносні горизонти. Основні артезіанські басейни України.

Водозабезпечення. Водогосподарський комплекс. Структура водних ресурсів. Оцінка водозапасів. Ззабезпеченість регіонів України водними ресурсами. Види забруднення водних ресурсів та особливості їх розподілу.

Охорона водних ресурсів.Особливості територіальної диференціації ґрунтів по території

України. Фактори, що впливають на формування, закономірності розподілу ґрунтів і зміни їх родючості. Гумус - органічна речовина ґрунту, що визначає родючість. Диференціація вмісту гумусу в різних регіонах України. Основні типи ґрунтів: дерново-підзолисті, сірі лісові, чорноземи, темно-каштанові, солонці та солончаки, бурі лісові, лучні та болотні.

Структура земельного фонду. Характеристика територіальних відмінностей використання земельного фонду, забезпеченості земельними ресурсами населення України. Землі сільськогосподарського призначення. Рілля, багаторічні насадження, пасовища, сіножаті. Оцінка якості ґрунтів. Бонітування ґрунтів. Державний земельний кадастр. Продуктивність земель і проблеми землекористування. Ерозійні процеси. Водна, агротехнічна ерозія, дефляція. Забруднення ґрунтів. Екологічна стійкість земельних ресурсів. Охорона земель.

Біорізноматіння України. Закономірності поширення флори і фауни на території України. Поняття про рослинність. Зональна, азональна та інтразональна. Класифікація рослинності України. Рослинно-кліматичні зони. Ботаніко-географічне районування. Ліси: Західне, Правобережне та лівобережне Полісся, Ростоцько-Опільсьскі ліси. Лісостеп: Західний, Правобережний, Лівобережний та Донецький лісостеп. Степи: правобережний та лівобережний злаково-лучні степи, правобережний та лівобережний злакові степи, полиновий степ, Кримський злаковий степ.

Рослинність гірських регіонів. Гірські ліси. Рослинність полонин та яйл. Субсередземноморська рослинність південного узбережжя Криму.

Болотна, лучна, водна рослинність. Синантропна рослинність. Штучні ліси.

Зоогеографічне районування України. Поліська зоогеографічна провінція. Лісостепова зоогеографічна провінція. Степова зоогеографічна провінція. Карпатський гірський зоогеографічний округ. Кримський гірський зоогеографічний округ. Азово-Чорноморський прибережний зоогеографічний округ.

Використання рослинних ресурсів. Лісові ресурси. Хвойні, м’яколистяні, твердолистяні лісові породи. Комплексне використання лісових ресурсів. Лісове господарство. Продуктивність лісів України. Лісокористування. Ресурси степової, лучної, плавневої та болотної рослинності. Ресурси лікарських рослин.

Ресурси тваринного світу. Мисливське господарство. Основні види мисливських тварин. Характеристика мисливських угідь України. Рибне господарство. Морські та прісноводні промислові риби. Рибний промисел. Риборозведення.

Структура природно-рекреаційних ресурсів України. Рекреаційне значення кліматичних, біологічних, гідрологічних, ландшафтних ресурсів України, джерел мінеральних вод, лікувальних грязей. Регіональні

відмінності у використанні природно-рекреаційних ресурсів території України.

4. Завдання курсу:У результаті вивчення курсу студент повинен знати:- класифікацію природних ресурсів та їх роль у народному

господарстві;- мінерально-сировинні ресурси та їх раціональне використання;- загальну характеристику водних ресурсів України, ресурси питної

води;- загальну характеристику земельних ресурсів України,їх кількісну та

якісну характеристику;- біологічні ресурси, їх охорону і раціональне використання.5. Статус у навчальному плані.Вибіркова навчальна дисципліна. Цикл дисциплін самостійного

вибору ВНЗ. 6. Лектор: асистент Ходосовцева Ю.А.7. Форми і методи навчання: лекції та семінарські заняття з


8. Оцінювання. Підсумкова оцінка з курсу «Природні ресурси України» є комплексною оцінкою контролю знань студентів (поточний контроль за всіма видами аудиторної роботи, проміжний контроль змістовного модуля, оцінка результатів самостійної роботи).


ОХОРОНА ТА РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ РОСЛИННОГО ТА ТВАРИННОГО СВІТУ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 3Модулів: 3Змістовних модулів: 3Загальна кількість годин: 108Тижневих годин: V семестр – 2 год.VI семестр – 2 год.

ВибірковаКурс: ІІІСеместри: V, VІЛекції: 28 год.Практичні заняття: 20 год.Лабораторні заняття: 14Самостійна робота: 46 год.Вид контролю:V семестр – залік,VI семестр – іспит

2. Мета курсу: Основною метою дисципліни є оволодіння студентами теоретичними знаннями і практичними навичками, необхідними в роботі підрозділів, що здійснюють контроль за станом природно-заповідних об’єктів та іншими ділянками природної рослинності навколишнього середовища.

3. Опис курсу: рослинний світ екваторіальної зони, рослинний світ областей з періодичною засухою, рослинність субтропічного поясу, рослинність пустель, літньозелені листопадні ліси, бореальні хвойні ліси, рослинність степів евразії та америки, рослинність пустель помірної зони, рослинність холодного поясу, рослинність луків та болот, тваринний світ вологих екваторіальних лісів, тваринний світ сезонно-вологих тропічних угруповань, тваринний світ саван, тваринний світ пустель, тваринний світ субтропічних лісів, тваринний світ степів, тваринний світ широколистяних лісів, тваринний світ хвойних лісів, тваринний світ тундр.

4. Завдання курсу: інвентаризація флори і фауни, рослинного світу і тваринного населення; поділ земної кулі на регіони по флорі, фауні, зооценозам і фітоценозам; вивчення причин що діють на географічне поширення живих організмів; пояснення поширення живих організмів за допомогою гіпотез відносно історії розвитку землі і еволюції живої природи; прогнозування норм використання тваринних і рослинних ресурсів і розробка мір по їх охороні.

Студент повинен знати: закономірності регулюючі розселення і географічне поширення організмів та їх ценозів на планеті і причини різноманітності живої природи; особливості формування флор і фаун під дією природних і антропогенних факторів; характерні і ендемічні родини, роди і види флор і фаун різних регіонів Земної кулі; типи флор і фаун в історії розвитку Землі і еволюції живої природи.

Студент повинен вміти: прогнозувати результати дій на біосферу та норми використання тваринних і рослинних ресурсів:; розробляти питання по їх охороні, щоб зменшити втрати видового складу. Застосовувати знання при викладанні біології в школі. Визначати типи флор і фаун та правильно використовувати основні терміни і поняття.

5. Статус у навчальному плані.Варіативний курс циклу дисциплін фахової підготовки.6. Лектор: доцент, кандидат біологічних наук Павлов В.В.7. Форми і методи навчання: лекційні, лабораторні та семінарські

заняття, індивідуальна робота, самостійна робота.8. Оцінювання: підсумкова оцінка курсу є сумою рейтингових балів,


ОСНОВИ БІОБЕЗПЕКИ ТА БІОЕТИКИ



НормативнаКурс: IVЛекції: 10 год.Практичні заняття: 8 год.Самостійна робота 18 год.Вид контролю:VIII семестр – залік

2. Мета курсу: надання студентам знань про сучасне розуміння біоетики, специфіку і етапи історичного розуміння біоетики в західній і вітчизняній практиці, виховання людської гідності у відповідності їх ставленням до навколишнього середовища та окремих його об’єктів. Навчити студентів вирішувати етичні питання, що стосуються наук про життя та пов’язаних з ними технологій, з урахуванням соціальних, правових та екологічних аспектів, зростання ризиків через виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно необґрунтоване використання генетично змінених рослин, організмів, речовин та похідних продуктів, небезпеку біологічного тероризму, посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях живих організмів, зокрема генетично змінених організмів, та біотехнологій.

3. Опис курсу: Предмет біоетики і його специфіка. Вступ. Біoетика. Основні проблеми

білетики. Теоретичні концепції етики. Історія виникнення та розвитку біоетики як науки. Передумови виникнення біоетики. Основні біоетичні принципи

Біотехнології. Запровадження біотехнологій. АгробіотехнологіїЕкологія та сільське господарство. Клітинна інженерія в сільському

господарстві. Клонування. Генна інженерія. Вплив біотехнологій на стан і здоров’я людини, довкілля.

Біобезпека. Основні поняття та терміни. Основні поняття та терміни. Правові засади біоетики та біобезпеки.

Технічне регулювання біологічної етики та біобезпеки в Україні. Основні законодавчі акти України, що стосуються питань біоетики та біобезпеки: Закони України „Основи законодавства України про охорону здоров'я”, „Про основи національної безпеки України”, „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про безпечність та якість харчових продуктів”, „Про екологічну експертизу”, „Про захист прав

споживачів”, „Про зовнішньоекономічну діяльність”, „Про карантин рослин”, „Про лікарські засоби”, „Про охорону прав на сорти рослин”, „Про пестициди і агрохімікати”, „Про природно-заповідний фонд”, „Про тваринний світ”, „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”; постанови КМУ „Питання маркування сільськогосподарських товарів, вироблених із застосуванням генетично модифікованих організмів”, „Питання Національної комісії України з Кодексу аліментаріус”; наказ

МінАПК від 09.02.2009 N 69 „Про затвердження плану першочергових заходів в аграрному секторі економіки щодо виконання зобов'язань України в рамках членства у СОТ”.

Міжнародне законодавство щодо біологічної етики та біобезпеки. Міжнародні організації та правове регулювання біотичних проблем. Міжнародне законодавство: Конвенція про біологічне різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 5 червня 1992 року); Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття (прийнятого 29 січня 2000 року в м. Монреалі); закон України Про приєднання України до Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття від 12 вересня 2002 року N 152-IV; Міжнародна конвенція по охороні нових сортів рослин (Париж, 2 грудня 1961 року); постанова КМУ від 12 травня 1997 р. N 439 „Про Концепцію збереження біологічного різноманіття України” (Концепція збереження біологічного різноманіття України); закон України Про приєднання України до Міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин від 2 червня 1995 року N 209/95-ВР; Конвенція Ради Європи «О защите прав и достоинства человека».

4. Завдання курсу: формування вміння студентів системно та історично аналізувати основні етапи розвитку уявлень про біоетику, навиків постановки і вирішення біоетичних проблем у відповідності з сучасними нормативними документами різного статусу, раціонального відношення до морального вибору. Досліджувати зміни ставлення до навколишнього середовища, робота з науковою літературою та законодавчими документами з питань біологічної етики та безпеки.

У результаті вивчення курсу студенти повинні:знати основні етапи розвитку біоетики, їх причинно-наслідковий

контекст, передумови виникнення та основні принципи біоетики, загальні терміни та визначення, основні вимоги щодо маркування геномодифікованної продукції, технічне регулювання питань біологічної етики та біобезпеки в Україні, міжнародне законодавство з цього питання;

вміти формувати та обґрунтовувати власну позицію щодо актуальних проблем сьогодення, дотримуватись етичних норм і правил, відкритості дослідів при проведенні науково-дослідних робіт; розуміти роль біоетики у громадянському суспільстві; етичної експертизи біомедичних досліджень; підтримувати ідею захисту прав та гідності людини з огляду на застосування сучасних досягнень біотехнологій.

http://zakon.nau.ua/doc/?code=995_935

5. Статус у навчальному плані.Вибіркова навчальна дисципліна. Цикл дисциплін самостійного

вибору ВНЗ.

6. Лектор: Дюдяєва О.А.

7. Форми і методи навчання: Лекції та практичні заняття з використанням традиційних методів та інтерактивних методик, індивідуальна робота, самостійна робота.

8. Оцінювання. Підсумкова оцінка з курсу «Основи біобезпеки та біоетики» є комплексною оцінкою контролю знань студентів (поточний контроль за всіма видами аудиторної роботи, проміжний контроль змістовного модуля, оцінка результатів самостійної роботи).


ЕКОЛОГІЧНА ПАСПОРТИЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЙ І ПІДПРИЄМСТВ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 3Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 108Тижневих годин: VІІІ семестр – 4 год.

ВибірковаКурс: ІVСеместри: VІІІЛекції: 26 год.Практичні заняття: 28 год.Самостійна робота: 54 год.Вид контролю: залік

2. Мета курсу: ознайомлення студентів з методологією складання екологічного паспорта, що допомагає детально й диференційовано проаналізувати причини змін стану довкілля через вплив конкретного підприємства й порівняти його з іншими в світі, які мають кращі природоохоронні показники. Паспорт передбачає оцінку технологій, повноту використання сировини, палива й схем очищення, загальну економічну оцінку збитків і деталізацію її за окремими видами продукції.

3. Опис курсу: Екологічний контроль за станом навколишнього середовища: мета та

основні завдання. Екологічна експертиза: її мета, об’єкти та суб’єкти. Загальні вимоги щодо проведення екологічної експертизи. Основні розділи матеріалів екологічної експертизи. Екологічна паспортизація територій і підприємств, як дисципліна: основна мета та методологія вивчення курсу. Поняття «екологічний паспорт». Перелік документів екологічного паспорту об’єкту (підприємства). Види екологічних паспортів.

Мета і завдання екологічної паспортизації. Виконання екологічного паспорта у відповідності з ГОСТ 17.0.0.04-90 «Система стандартів в області охорони природи і покращання використання природних ресурсів. Екологічний паспорт підприємства. Основні положення» Юридично-організаційні основи паспортизації, її значення для управління екологічною діяльністю. Екологічний паспорт території та підприємства як комплексний документ. Характеристика взаємовідносин підприємства з природним середовищем, відображена в екологічному паспорті. Структура та зміст природоохоронного паспорту. Поняття про гранично допустимі концентрації (ГДК). Етапи розробки екологічного паспорту. Експедиційні, інструментальні, лабораторні та інші методи екологічної паспортизації.

Загальні відомості про агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення. Методика проведення обстеження земель сільськогосподарського призначення. Агрохімічне обстеження еродованих ґрунтів. Агрохімічне обстеження зрошуваних земель. Агрохімічне обстеження сіножатей та пасовищ, багаторічних насаджень. Відбір ґрунтових зразків у теплицях.

Обстеження земель на вміст важких металів. Локальне забруднення. Сутність азимутального методу. Класифікація ґрунтів за ступенем забруднення важкими металами. Обстеження земель на вміст залишків

пестицидів. Контроль за вмістом залишків пестицидів на землях інтенсивного використання. Радіологічне обстеження земель. Суцільний радіологічний контроль сільськогосподарських угідь. Уточнююче радіологічне обстеження.

Етапи проведення якісної оцінки ґрунтів. Інформаційне забезпечення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації сільськогосподарських земель. Вимоги до структури Бази даних агрохімічної паспортизації полів. Вимоги до програмного забезпечення. Вимоги до апаратного забезпечення. Контроль за якістю паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Екологічна паспортизація території. Основні положення екологічного паспорту Херсонської області. Загальна характеристика. Чисельність населення. Фізико-географічна характеристика. Виробничий комплекс. Перелік екологічно небезпечних об’єктів. Атмосферне повітря. Водні ресурси. Земельні ресурси. Лісові ресурси. Надра. Тваринний і рослинний світ. Природно-заповідний фонд. Формування екологічної мережі. Поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. Радіаційна безпека. Моніторинг довкілля. Державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства. Структура держуправління та держекоінспекції. Міжнародне співробітництво. Планування природоохоронної діяльності. Найважливіші екологічні проблеми регіону: основні чинники, критерії визначення та аналіз.

Документація та її ведення. Загальні зведення про підприємство. Коротка природно-кліматична характеристика району розташування підприємства. Цехи і виробнича діяльність. Використання земельних ресурсів. Витрати сировини і допоміжних матеріалів. Витрати енергоресурсів. Характеристика викидів у атмосферу. Характеристика водопостачання. Характеристика джерел стічних вод. Характеристика очисних споруд. Характеристика водообігових систем. Характеристика відходів підприємства. Характеристика полігонів і накопичувачів відходів. Рекультивація порушених земель. Транспорт підприємства. Плата за викиди, скиди, розміщення відходів, що забруднюють довкілля.

Технологічний регламент виробництва. Складання балансової схеми матеріальних потоків на прикладі конкретного виробництва. Дані про використання земельних ресурсів. Порушення та рекультивація земель.

Статистичний річний звіт про охорону атмосферного повітря по формі 2-тп (повітря). Методика встановлення гранично дозволеного викиду шкідливих речовин у атмосферу (ГДВ). Правила технічної експлуатації, паспорт газоочисних та пиловловлюючих установок. Дані про транспорт підприємства. Розрахунок викидів шкідливих речовин автомобільним транспортом підприємства.

Статистичний річний звіт за формою 2-тп (водгосп) про використання води. Методика визначення гранично –дозволеного обсягу скидів шкідливих речовин у водоймища (ГДС). Характеристика водозворотних систем. Водозворотнє водопостачання підприємства. Нормативи зборів за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Норми утворення твердих відходів на підприємстві, статистичний річний звіт за формою 2-тп (відходи). Правила накопичування та утилізації твердих відходів. Паспортизація та сертифікація відходів. Технічний паспорт відходу. Паспорт місць видалення відходів.

4. Завдання курсу: В результаті вивчення курсу студент повинен знати:

методи і зміст екологічної паспортизації, принципи створення екологічного паспорта території або

підприємства, критерії створення окремого екологічного паспорта, основи паспортизації сільськогосподарських земель; юридичні основи паспортизації.

В результаті вивчення курсу студент повинен вміти: отримувати необхідні дані для складання екологічного паспорту

певної території чи окремого об’єкту досліджень; систематизувати зібраний матеріал та оформити його у вигляді

окремих розділів екологічного паспорту; аналізувати наведену інформацію у розрізі взаємовідносин між

об’єктом дослідження та навколишнім природним середовищем.5. Статус у навчальному плані.Вибірковий курс циклу дисциплін самостійного вибору ВНЗ.6. Лектор: асистент Лянзберг О.В.7. Форми і методи навчання. Лекція та семінарсько-практичні заняття з




ЕКОЛОГІЧНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ



НормативнаКурс: VЛекції: 18 год.Практичні заняття: 18 год.Самостійна робота 90 год.Вид контролю:VIII семестр – залік

2. Мета курсу: ознайомлення з історією розвитку стандартизації та сертифікації, теоретичними, методичними та практичними аспектами екологічної стандартизації та сертифікації, вимогами до якості продукції, послуг та інших об’єктів стандартизації за екологічними нормативами, загальноприйнятими в міжнародній практиці принципами та функціями стандартизації та споріднених видів діяльності, правовими засадами стандартизації та сертифікації в Україні, державними та міжнародними нормативними документами, що нормують показники якості та безпеки у галузі охорони довкілля; ознайомлення з процедурами оцінки відповідності, що застосовуються в Україні та за кордоном та взаємне визнання їх результатів.

3. Опис курсу: Вступ до дисципліни. Історія розвитку стандартизації. Теоретичні,

методичні, практичні аспекти стандартизації. Історія розвитку стандартизації та сертифікації. Основні поняття та положення стандартизації. Види стандартизації (національна, регіональна, міжнародна).

Державна система стандартизації, правові засади стандартизації, тенденція розвитку. Державна стандартизація, мета, основні принципи, задачі. Об’єкти та суб’єкти стандартизації. Законодавчо-нормативна база. Види нормативних документів, категорії стандартів, офіційні та інформаційні періодичні видання.

Система стандартів з охорони навколишнього середовища, міжнародні екологічні стандарти. Історія стандартів в галузі охорони природи (ССОП). Нормативно-правова база України у сфері охорони навколишнього середовища. Практика міжнародної стандартизації у сфері охорони довкілля. Міжнародні стандарти ISO серії 14000, упровадження їх в Україні.

Міжнародна стандартизація, правові засади міжнародної стандартизації. Міжнародні та європейські організації зі стандартизації. Основні завдання, принципи роботи. Міжнародні нормативно-правові документи: Настанови ISO/IEC, міжнародні стандарти, європейські норми. Порядок розробки та застосування міжнародних стандартів. Світова організація торгівлі, угоди ГАТТ/СОТ, вимоги основних угод.

Міжнародні стандарти систем менеджменту. Система стандартів управління якістю ISO серії 9000. Структура стандартів, сфера застосування, основні терміни та визначення, елементи системи управління якістю. Система стандартів управління навколишнім середовищем ISO серії 14000. Структура стандартів, сфера застосування, основні терміни та визначення, елементи системи управління навколишнім середовищем. Система стандартів управління безпекою продуктів харчування ISO серії 22000. Структура стандарту, сфера застосування, основні терміни та визначення, елементи системи управління. Інтегровані системи менеджменту. Застосування стандартів менеджменту в Україні.

Державна система сертифікації (УкрСЕПРО), правові засади, етапи становлення та тенденції розвитку. Система УкрСЕПРО, основні положення, принципи та функції. Нормативно-правові основи системи сертифікації УкрСЕПРО. Об’єкти та суб’єкти державної системи сертифікації, структурна схема системи УкрСЕПРО, функції окремих суб’єктів. Форми та способи підтвердження відповідності. Обов’язкова сертифікація, добровільна сертифікація, декларація виробника про відповідність продукції.

Державна система сертифікації УкрСЕПРО, схеми сертифікації. Організація та порядок проведення робіт з оцінки відповідності, обстеження виробництва, атестація виробництва. Моделі підтвердження відповідності відповідно до міжнародних вимог. Гармонізація національних стандартів з оцінки відповідності з міжнародними

Екологічна сертифікація. Маркування сертифікованої продукції. Екологічне маркування. Маркування сертифікованої продукції. Національний знак відповідності (ДСТУ 2296-93), види національного знаку відповідності, технічні вимоги, правила застосування. Знак маркування сертифікації систем менеджменту. СЕ маркування (європейська відповідність). Екологічне маркування, необхідність екологічного маркування, типи інформації. Основні види еко-маркування. Екологічні маркування та декларації, досвід роботи міжнародних організацій. Державні стандарти з екологічного маркування, три типи екологічного маркування (ДСТУ ISO 14020:2003 „Екологічні маркування та декларації. Загальні принципи”, ДСТУ ISO 14024:2002 „Екологічні марковання та декларації. Екологічне маркування типу І. Принципи та методи”, ДСТУ ISO 14021:2002 „Екологічні марковання та декларації. Екологічні самодекларації (Екологічне маркування типу ІІ)”, ДСТУ ISO 14025:2002 „Екологічні марковання та декларації. Екологічні декларації типу ІІІ”).

Основи управління якістю в випробувальних лабораторіях. Управління якістю вимірювань в випробувальних лабораторіях. Загальні вимоги до компетентності лабораторій, методик, випробувального обладнання, засобів вимірювальної техніки, персоналу. Державний стандарт ДСТУ ISO/ІЕС 17025, загальні положення, вимоги, структура стандарту. Державна система акредитації.

4. Завдання курсу: формування вміння у майбутніх фахівців

використовувати у сучасних умовах теоретичні та практичні основи організації робіт з стандартизації та сертифікації, у тому числі, національної та міжнародної систем стандартизації; бути обізнаними з державною політикою адаптації національного законодавства у сфері технічного регулювання в галузі екології до європейських вимог, законодавчою та нормативною базою з питань екологічної стандартизації та сертифікації, національною системою сертифікації УкрСЕПРО, сертифікацією продукції, зокрема сільськогосподарської.

У результаті вивчення курсу студенти повинні:знати основні положення та принципи розробки та впровадження

систем управління якістю згідно міжнародних стандартів ISO серії 9000 “Системи управління якістю”, систем екологічного менеджменту – ISO серії 14000 “Управління навколишнім середовищем”, стандарту ISO 17025 щодо компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторії, процедур обробки результатів вимірювань та розрахунку невизначеності вимірювань. Враховуючи сучасні тенденції розвитку економік країн світу, відношення громадськості до проблем екології, молоді фахівці повинні володіти знаннями щодо основних видів та типів маркування продукції, у тому числі, національним знаком відповідності, екологічними знаками відповідності зарубіжних країн (екомаркування).

вміти користуватись національними та міжнародними стандартами; розробляти та впроваджувати системи управління якістю, в тому числі екологічного менеджменту; проводити атестацію та сертифікацію виробництва продукції, в тому числі сільськогосподарської; здійснювати оцінку якості продукції на всіх етапах її життєвого циклу : розробка – виробництво – споживання/експлуатації – утилізація (за необхідністю); проводити контроль за додержанням вимог стандартів, екологічний контроль (методики аналізу, відбір зразків для аналізу, підготовка та проведення досліджень, обробка результатів, вимоги до лабораторій).

5. Статус у навчальному плані.Вибіркова навчальна дисципліна. Цикл дисциплін самостійного вибору

ВНЗ.

6. Лектор: Дюдяєва О.А.

7. Форми і методи навчання: Лекції та практичні заняття з використанням традиційних методів та інтерактивних методик, індивідуальна робота, самостійна робота.

8. Оцінювання. Підсумкова оцінка з курсу «Екологічна стандартизація та сертифікація» є комплексною оцінкою контролю знань студентів (поточний контроль за всіма видами аудиторної роботи, проміжний контроль змістовного модуля, оцінка результатів самостійної роботи).

ОСНОВИ ЕКОБЕЗПЕКИ АКВАТОРІЙ І ТЕРИТОРІЙ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 4,5Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 162Тижневих годин: VI семестр – 4 год.

НормативнаКурс: ІІІСеместри: VIЛекції: 40 год.Лабораторні заняття: 40 год.Самостійна робота: 82 год.Вид контролю: VI –іспит

2. Мета курсу: Дисципліна “Основи екологічної безпеки територій та акваторій” знайомить студентів з системою основних наукових знань і методів дослідження в області екологічної безпеки.

3. Опис курсу: природні і техногенні екологічні катастрофи, пов’язані з літосферою. антропогенні впливи на грунти. природні і техногенні екологічні катастрофи, пов’язані з гідросферою Землі. природні і техногенні екологічні катастрофи, пов’язані з атмосферою і атмосферними процесами. шумове і вібраційне забруднення навколишнього середовища. електромагнітне забруднення навколишнього середовища. забруднення навколишнього середовища іонізуючим випроміненням. пірогенні екологічні катастрофи. природні і техногенні катастрофи, пов’язані з біотою.

4. Завдання курсу: Після вивчення цієї дисципліни студенти повиннізнати:

- дати уявлення про закономірності виникнення і розвитку екологічно небезпечних ситуацій в природних і антропогенних екосистемах, а також про шляхи мінімізації шкідливого впливу на екосистеми природних і антропогенних катастроф;

- сформувати у студентів комплексний синергетичний підхід до вивчення катастрофічних процессів і явищ в природних і антропогених екосистемах;

- сформувати навички використання екологічних знань в вирішенні практичних завдань по попередженню і ліквідації наслідків природних та антропогенних катастроф.

5. Статус у навчальному плані.Нормативний курс циклу дисциплін фахової підготовки.

6. Лектор: доцент, кандидат біологічних наук Семенюк С.К.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 2,5Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 90Тижневих годин: III семестр – 2 год.

НормативнаКурс: ІІСеместри: IIIЛекції: 24 год.Практичні заняття: 24 год.Самостійна робота: 42 год.Вид контролю: III – залік

2. Мета курсу: Дисципліна “Рекультивація земель” знайомить студентів з системою основних наукових знань і методів дослідження в області екологічної безпеки.

3. Опис курсу: В основу теорії рекультивації порушених земель покладена концепція просторової локалізації та нейтралізації шкідливих впливів відкритих гірничих робіт на довкілля і створення умов для активного самовідновлення з використання родючих грунтів, попередньо знятих із земель гірничого відводу. Основний фундамент проведення рекультиваційних робіт - селективне і скероване формування оптимальних гірничопромислових ландшафтів для цільового народногосподарського призначення.

4. Завдання курсу: Ознайомити студентів на сучасному етапі розвитку продуктивних сил суспільства з рекультивацію порушених земель Завдання розглядають як комплексну проблему відновлення продуктивності та реконструкції ландшафтів, порушених промисловістю, створених на місці "промислових пустель" нових культурних ландшафтів.

Державний стандарт «Рекультивація земель». Терміни і визначення" трактує рекультивацію як комплекс робіт, спрямованих на відновлення продуктивності та народногосподарської цінності земель, а також поліпшення умов навколишнього середовища.


6. Лектор: доцент , кандидат с.- н. АлмашоваВ.С.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



РАДІОБІОЛОГІЯ ТА РАДІОЕКОЛОГІЯ

1. Ідентифікація

Характеристика навчального курсуКількість кредитів відповідних ECTS: 4,0Модулів: 3Змістовних модулів: 3Загальна кількість годин: 144Тижневих годин: IV семестр – 2 год.

НормативнаКурс: ІІСеместри: IVЛекції: 28 год.Практичні заняття: 44 год.Самостійна робота: 72 год.Вид контролю: IV – іспит

2. Мета курсу: Дисципліна “Радіоекологія та радіобіологія” вивчення закономірностей дії іонізуючих випромінювань на живий огранізм та пошук можливостей щодо керування його реакції на цей фактор.

3. Опис курсу: Предмет та завдання курсу. Типи іонізуючих випромінювань. Радіометрія. Потужність дози. Джерела іонізуючих випромінювань. Біологічні ефекти іонізуючих випромінювань. Радіочутливість. Протирадіаційний біологічний захист. Ведення сільського гос-ва на забрудненних радіонуклідами територіях. Післярадіаційне відновлення організмів.


- чутливість с/г рослин до іонізуючих випромінювань

- способи захисту від радіаційного ураження;

- шляхи використання іонізуючих випромінювань у с/г виробництві;




6. Лектор: доцент, кандидат біологічних наук Майдебура О.П.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



ЕКОЛОГІЯ МІСЬКИХ СИСТЕМ1. Ідентифікація

Характеристика навчального курсуКількість кредитів відповідних ECTS: 6,0Модулів: 3Змістовних модулів: 3Загальна кількість годин: 216Тижневих годин: V семестр – 4 год.VІ семестр – 4 год.

НормативнаКурс: ІІІСеместри: V, VІЛекції: 46 год.Практичні заняття: 52 год.Самостійна робота: 118 год.Вид контролю: V – залік,VІ – іспит

2. Мета курсу: „Екологія міських систем" є формування у студентів фактично нового світогляду щодо процесів урбанізації, заснованого на ґрунтовних знаннях екології, соціальних процесів та особливостях міського господарства, оволодіння теоретичними основами та надбання практичних навичок з предмету вище вказаної дисципліни.

3. Опис курсу: історія та перспективи екології міських систем, антропогенні зміни рел`єфу, захист міст від небезпечних геологічних, фітоценози, типи рослинності, зонування, структурно - функціональна організація, окультуреність градієнтна орієнтація міських біогеоценозів, шляхи формування флори та фауни міст, принципи створення насаджень в містах та приміських зонах, міські зооценози, урбогенні пошкоджуючі фактори і фітовітальність, екологічне зонування міста і фенотипи, особливості водного режиму деревних рослин, структура і динаміка міських популяцій, їх здоров’я, еколого–геохімічна оцінка забруднення важкими металами, вплив енергетичних об’єктів на оточуюче середовище, склад, властивості та об’єм твердих побутових відходів, їх збір, видалення та утилізація, утилізація відходів паливно–енергетичного, металургійного та машинобудівного комплексів, динамізм простору та його вплив на ефективність системи, багатокритеріальна оцінка просторової організації систем регіону, гнучкість та адаптаційна здатність простору систем, характеристика просторової організації регіону.

4. Завдання курсу: - вивчення теоретичних та методологічних засад щодо оптимізації

взаємовідносин між міським середовищем, людиною та навколишнім середовищем;

- формування вмінь ефективно використовувати природно-ресурсний потенціал територій урбоекосистем;

- ознайомлення з негативними наслідками урбанізації на всі складові біосфери;

- вивчення та практичне застосування основних положень щодо оптимізації урбосоціоекосистем;

- розробка екологічних моделей щодо оптимізації міського середовища.5. Статус у навчальному плані.

Нормативний курс циклу дисциплін фахової підготовки.

6. Лектор: доцент, кандидат с.-г. наук Малєєв В.О.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



УТИЛІЗАЦІЯ І РЕКУПЕРАЦІЯ ВІДХОДІВ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 2,0Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 72Тижневих годин: V семестр – 2 год.

НормативнаКурс: ІІІСеместри: VЛекції: 18 год.Практичні заняття: 22 год.Самостійна робота: 32 год.Вид контролю: V – залік

2. Мета курсу: Дисципліна “Утилізація і рекуперація відходів” передбачає вивчення джерел утворення промислових, побутових відходів та сучасні методи їх переробки.

3. Опис курсу: Аналіз стану утворення, використання та знешкодження відходів, методи проектування і будівництва полігонів твердих побутових відходів.


- основні положення та принципи експлуатації обладнання з утилізації та рекуперації промислових та побутових відходів;- технологічні рішення щодо утилізації та рекуперації побутових, промислових та відходів с/г виробництва;- нормативно-правові та санітарно-гігієнічні норми утилізації відходів.


6. Лектор: доцент, кандидат біологічних наук Семенюк С.К.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



ОХОРОНА І РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ АТМОСФЕРНОГО

ПОВІТРЯ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 3,0Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 108Тижневих годин: V семестр – 2 год.

НормативнаКурс: ІІІСеместри: VЛекції: 28 год.Практичні заняття: 26 год.Самостійна робота: 54 год.Вид контролю: V – комплексний курсовий проект, іспит

2. Мета курсу: Дисципліна “Охорона та раціональне використання атмасферного повітря ” знайомить студентів з системою основних наукових знань і методів дослідження.

3. Опис курсу: будова атмосфери, антропогенні чинники забруднення атмосфери, вплив забруднення на здоровʼя людини та стан екосистеми, нормування якості атмосферного повітря, очищення промислових газів від твердих включень, крапельної рідини та інших забруднюючих речовин, комплексна дія забруднювачів атмосферного повітря, автоматизована система контролю за станом атмосферного повітря.


- дати уявлення про закономірності виникнення і розвитку екологічно небезпечних ситуацій в атмосферному повітрі під впливом антропогенної діяльності;

- сформувати у студентів комплексний синергетичний підхід до вивчення небезпечних наслідків у звʼязку з забрудненням атмосферного опвітря;

- сформувати навички щодо оцінки стану забруднення атмосферного повітря.


6. Лектор: доцент, кандидат с.-г. наук Головащенко М.Ф.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



НОРМУВАННЯ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 3,0Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 108Тижневих годин: VІІІ семестр – 2 год.,

НормативнаКурс: ІVСеместри: VІІІЛекції: 26 год.Практичні заняття: 28 год.Самостійна робота: 54 год.Вид контролю: VІІІ – комплексний курсовий проект, іспит

2. Мета курсу: ознайомити майбутнього фахівця-еколога із сучасними методами та правилами нормування антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище, видами нормування та нормативними документами щодо якості навколишнього середовища. Дати основні відомості щодо нормування рівнів екологічної безпеки на стадіях розробки та проектування технологічних систем, елементів теорії надійності цих систем, нормування та регламентування їх роботи. Ознайомити з основними нормативними документами, державними та галузевими стандартами з охорони навколишнього середовища, правилами укладання нормативних документів.

3. Опис курсу: дисципліна «Нормування антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище» дає можливість розглянути ці аспекти. Вона є галузевою і має дати студентам теоретичні знання та практичні навички, необхідні для роботи у державних і відомчих виробничих підрозділах, зайнятих нормуванням антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище.

4. Завдання курсу: В результаті вивчення курсу студент повинен знати:

загальні основи та принципи нормування і регламентування показників антропогенного навантаження на геосфери (атмосфера, гідросфера, літосфера); основні показники технологічних систем як головних чинників тиску на

природне середовище; особливості меж та рівнів антропогенного тиску на екосферу, біологічні

принципи встановлення граничнодопустимих концентрацій, викидів, скидів, нормативів і показників шкідливості речовин тощо; статистичні показники для диференційованих та інтегральних оцінок

рівнів антропогенного навантаження на природне середовище, методи й правила застосування цих оцінок;вміти:

використовувати на практиці показники граничнодопустимих концентрацій, викидів, скидів, нормативних показників тощо;

встановити нормативні або регламентні показники технологічної системи та розробити (скласти) нормативний або регламентний документ;

скласти звіт за показниками антропогенного навантаження на навколишнє середовище;

визначити основні показники надійності роботи технологічних систем, проаналізувати їх і використовувати для оцінки антропогенного навантаження на природне середовище.

Після вивчення цієї дисципліни студенти повиннізнати:

- дати уявлення про закономірності виникнення і розвитку екологічно небезпечних ситуацій в природних і антропогенних екосистемах, а також про шляхи мінімізації шкідливого впливу на екосистеми природних і антропогенних катастроф;




6. Лектор: доцент, кандидат с.-г. наук Майдебура О.П.7. Форми і методи навчання: лекційні, практичні та семінарські


отриманих за окремі форми навчальної діяльності. В кінці курсу – залік.9. Мова: українська.

ОХОРОНА І РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 3,0Модулів: 3Змістовних модулів: 3Загальна кількість годин: 108Тижневих годин: V семестр – 2 год.,VІ семестр – 2 год.

НормативнаКурс: ІІІСеместри: V, VІЛекції: 30 год.Практичні заняття: 26 год.Лабораторні заняття: 18 год.Самостійна робота: 34 год.Вид контролю: V – залік,VІ – іспит

2. Мета курсу: Дисципліна “Охорона і раціональне використання водних ресурсів” формування у студентів професійних знань та навичок щодо комплексної оцінки стану водних ресурсів та аналізу діяльності учасників водогосподарського комплексу.

3. Опис курсу: характеристика водних ресурсів України; поверхневі водні ресурси, підземні водні ресурси, використання підземних вод, водогосподарський комплекс, водний транспорт, гідроенергетика, рекреація, гідромеліорація, рибне господарство, комунально-побутовий сектор, промисловість.


- характеристику учасників водогосподарського комплексу;- підходи щодо комплексного використання водних ресурсів;

- методологію розробки заходів щодо ліквідації негативних наслідків антропогенної діяльності на водні ресурси України;

- методику складння водного балансу території та країни.


6. Лектор: доцент, кандидат с.-г. наук Головащенко М.Ф.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



УПРАВЛІННЯ ПРИРОДООХОРОННОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 3,0Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 108Тижневих годин: VІІ семестр – 2 год.,

НормативнаКурс: ІVСеместри: VІІЛекції: 28 год.Практичні заняття: 26 год.Самостійна робота: 54 год.Вид контролю: VІІ – іспит

2. Мета курсу: Дисципліна “Управління природоохоронною діяльністю” знайомить студентів з системою основних наукових знань і методів дослідження в області екологічної безпеки.

3. Опис курсу: Найважливішою умовою управління є здатність того, хто керує, прогнозувати поведінку об'єкта, яким керують. Екологічні інститути (формальні і неформальні організації) охоплюють різні сфери людських інтересів і видів діяльності: політичних, соціальних, економічних, екологічних, технічних. Історично для кожної країні склалася своя система державних органів управління, в тому числі органів управління охороною довкілля та природокористуванням, яка відображує національні, економічні, географічні, соціальні, правові та інші особливості як даної країни або регіону розташування країни, так і ментальність окремого народу.

4. Завдання курсу: викладання навчальної дисципліни «Управління природоохоронною діяльністю» є опанування студентами принципами та управлінськими процесами здійснення контролю та нагляду в сфері захисту навколишнього середовища від забруднення, виснаження та руйнування, сприяння раціональному використанню та відновленню природних ресурсів, забезпечення відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства.


6. Лектор: доцент, кандидат с.-г. наук Алмашова В.С.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 3,0Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 108Тижневих годин: VІІ семестр – 2 год.,

НормативнаКурс: ІVСеместри: VІІЛекції: 26 год.Практичні заняття: 28 год.Самостійна робота: 54 год.Вид контролю: VІІ – курсовий робота, іспит

2. Мета курсу: Дисципліна “Економіка природокористування” знайомить студентів з системою «природа-суспільство-виробництвло», про раціональне використання природно-ресурсного використання.

3. Опис курсу: цілі та завдання переходу України на модель сталого розвитку,економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу територій, ринкові фактори раціонального природокористування, управління процесами екологізації виробництва,особливості екологізації галузі сільського господарства.


- дати уявлення про особливості дії економічних законів в процесі ресурсокористування;

- проводити аналіз еколого-економічного розвитку регіону,області;- методику визначення еколого-економічної ефективності проведенних

меліоративних заходів;- механізм розрахунку розмірів збитків щодо викидів та скидів;- методику розробки бізнес-планів ресурсозберігаючої та

природоохоронної діяльності.5. Статус у навчальному плані.

Нормативний курс циклу дисциплін фахової підготовки.6. Лектор: доцент, кандидат с.-г. наук Малєєв В.О.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА



НормативнаКурс: ІVСеместри: VІІІЛекції: 22 год.Практичні заняття: 22 год.Самостійна робота: 64 год.Вид контролю: VІІІ – комплексний курсовий проект,залік

2. Мета курсу: Дисципліна “Екологічна експертиза” знайомить студентів з системою основних наукових знань і алгоритму проведення екологічної експертизи.

3. Опис курсу: основні поняття щодо екологічної експертизи; мета, завдання обʼєкти екологічної експертизи; алгоритм організації екологічної експертизи; основні розділи екологічної експертиза; висновки екологічної експертизи; нормативи оцінки стану повітряного середовища; крітерії якості природних вод; принципи оцінки тваринного світу агроландшафту.


- основи екологічного нормування в галузі охорони та раціоанльного використання природних ресурсів;

- законодавчу базу проведення екологічної експертизи;- мету та завдання екологічної експертизи;- державне регулювання в галузі проведення екологічної експертизи.5. Статус у навчальному плані.

Нормативний курс циклу дисциплін фахової підготовки.6. Лектор: доцент, кандидат с.-г. наук Алмашова В.С.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ В ЕКОЛОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ



НормативнаКурс: ІVСеместри: VІІІЛекції: 22 год.Практичні заняття: 22 год.Самостійна робота: 64 год.Вид контролю: VІІІ – іспит

2. Мета курсу: Дисципліна “Організація управління в екологічній діяльності” знайомить студентів з системою основних наукових знань і методів дослідження в галузі екологічного управління.

3. Опис курсу: Екологічні інститути (формальні і неформальні організації) охоплюють різні сфери управлінської діяльності щодо забезпечення сталого розвитку країни. Адміністративні та економічні методи управління у сфері забезпечення екобезпеки. Проблемні питання управління.


- уявлення про закономірності організації управлінської діяльності;

- особливості діяльності органів управління у сфері екології;- методологію прийняття управлінських рішень у сфері охорони та

раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.


6. Лектор: доцент, кандидат географічних наук Пилипенко І.О.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



СВІТОВІ ЕКОЛОГОБЕЗПЕЧНІ АГРОТЕХНОЛОГІЇ



НормативнаКурс: ІVСеместри: VІІІЛекції: 18 год.Практичні заняття: 18 год.Самостійна робота: 36 год.Вид контролю: VІІІ – залік

2. Мета курсу: Дисципліна “Світові екологобезпечні агротехнології” знайомить студентів з системою основних наукових знань і методів дослідження в галузі розробки та запровадження сучасних екологічних, ресурсозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур.

3. Опис курсу: сучасні агротехнології; забруднення продукції с.-г. виробництва нітратами, важкими токсичними металами; адаптивність систем землеробства; енерговитратність сучасних агротехнологій, науково-матеріальне забезпеченя щодо впровадження сучасних агротехнологій.


- проблемні аспекти сучасних агротехнологій;- методологію впровадження біоземлеробства;- перспективні технології вирощування сільськогосподарських культур.

- сформувати у студентів комплексний підхід щодо впровадження сучасних агротехнологій.


6. Лектор: професор, доктор с.-г. наук Салатенко В.Н.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА


Кількість кредитів відповідних ECTS: 3,0Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 108Тижневих годин: Х семестр – 2 год.,

НормативнаКурс: V, VІСеместри: ХЛекції: 18 год.Практичні заняття: 18 год.Самостійна робота: 72 год.Вид контролю: Х – залік

2. Мета курсу: Дисципліна “Екологічна політика” є засвоєння студентами знань про сучасну систему екологічного управління регіональним розвитком, засвоєння механізму реалізації екологічної політики на регіональному рівні.

3. Опис курсу: основні риси і особливості еколого-географічної ситуації в Херсонській області, її природно-, соціально- та економіко-екологічні складові; зміст законодавчої та нормативно-правової бази екологічного управління регіональним розвитком; особливості господарського освоєння території Херсонської області та його екологічні наслідки; оцінка природно-екологічного аспекту еколого-географічної ситуації в регіоні; соціально-екологічні та економіко-екологічні аспекти еколого-географічної ситуації в регіоні; комплексна оптимізація регіонального екологічного розвитку з використанням сучасної нормативно-правової бази.


─ уявлення про мету і завдання сучасного екологічного управління територією.

─ загальну характеристику методів управління, критеріїв ефективності управління.

─ принципи і методи управління територіальними системами: адміністративно-територіальними, економічними, природно-територіальними,

─ уявлення про органи й методи екологічного управління регіоном.5. Статус у навчальному плані.

Нормативний курс циклу дисциплін фахової підготовки.6. Лектор: доцент, кандидат географічних наук Пилипенко І.О.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



ГЕОЕКОЛОГІЧНИЙ РИЗИК1. Ідентифікація

Характеристика навчального курсуКількість кредитів відповідних ECTS: 3,0Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 108Тижневих годин: Х семестр – 2 год.,

НормативнаКурс: V, VІСеместри: ХЛекції: 22 год.Практичні заняття: 22 год.Самостійна робота: 64 год.Вид контролю: Х – іспит

2. Мета курсу: Навчальна дисципліна „Геоекологічний ризик" базується на дисциплінах, які входять до циклів природничо-наукової та практичної і професійної підготовки фахівців екологічного спрямування, зокрема „Моніторинг навколишнього середовища", Геологія", „Антропогенний вплив на геосистеми".

Об'єктом її дослідження є зміни геологічного середовища як багатокомпонентної динамічної системи, що охоплює тверді породи, гідросферну складову, гази під впливом антропогенної діяльності.

Метою вивчення дисципліни є розвиток у студентів здібностей на основі наукового мислення, використання знань з багатьох природничих і технічних наук оцінювати ступінь екологічного розвитку і з врахуванням його розробляти підходи до керованого контролю у разі виникнення ризику екологічних кризових явищ унаслідок природних та техногенних процесів.

3. Опис курсу: Концепція геосистем, загальні властивості геосистем. Вертикальна структура геосистем. Межі геосистем. Взаємовідношення між компонентами геосистем. Потоки речовини та енергії в геосистемах. Забруднення та самоочищення геосистем. Наукові підходи щодо класифікації геосистем. Базові та прикладні класифікації. Моделі гео- та екосистем. Ландшафтні системи, що вивчаються у процесі екологічного аналізу.

4. Завдання курсу: По вивченні дисципліни студент повинен знати:- об'єкт, предмет і методи дослідження;- основні види природних та техногенних кризових явищ;- причини, що викликають прояв кризових явищ і катастроф;- способи оцінювання і визначення ступеня ризику;


6. Лектор: доцент, кандидат с.-г. наук Алмашова В.С.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



ЕКОЛОГІЧНЕ ІНСПЕКТУВАННЯ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 3,0Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 108Тижневих годин: ІХ семестр – 2 год.,

НормативнаКурс: VСеместри: ІХЛекції: 18 год.Практичні заняття: 14 год.Самостійна робота: 76 год.Вид контролю: ІХ – залік

2. Мета курсу: Мета викладання навчальної дисципліни „Екологічне інспектування” – опанування студентами принципами та навичками здійснення контролю та нагляду в сфері захисту навколишнього середовища від забруднення, виснаження та руйнування, сприяння раціональному використанню та відновленню природних ресурсів, забезпечення відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства.

3. Опис курсу: обстеження джерел забруднення та пошкодження компонентів навколишнього середовища, виявлення і оцінки впливу негативних чинників на стан довкілля, прийняття відповідних заходів щодо усунення виявлених правопорушень природоохоронного законодавства, ведення відповідних документів, необхідних для підготовки, проведення та підведення підсумків інспекторської перевірки.

4. Завдання курсу: Після вивчення цієї дисципліни студенти повиннізнати: теоретичні основи екологічного інспектування; методи контролю та нагляду в сфері захисту навколишнього середовища; законодавчі, нормативні підстави та порядок екологічного інспектування; основні завдання державного контролю за охороною, захистом,

використанням природних ресурсів країни; нормативні посилання при здійсненні держконтролю за охороною,

використанням та відтворенням тваринного світу; принципи взаємодії інспекційних підрозділів міністерств і відомств; перелік документів, необхідних для підготовки, проведення та підведення

підсумків інспекторської перевірки.5. Статус у навчальному плані.

Спецкурс6. Лектор: асистент, Бойко Т.О.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,


отриманих за окремі форми навчальної діяльності.


ІНЖЕНЕРНА ЕКОЛОГІЯ1. Ідентифікація

Характеристика навчального курсуКількість кредитів відповідних ECTS: 3,0Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 108Тижневих годин: ІХ семестр – 2 год.,

НормативнаКурс: V, VІСеместри: ІХЛекції: 18 год.Практичні заняття: 18 год.Самостійна робота: 72 год.Вид контролю: ІХ – іспит

2. Мета курсу: Дисципліна “ Інженерна екологія» знайомить студентів з системою науково обгрунтованих інженерно-технічних заходів, спрямованих на збереження належної якості навколишнього середовища в умовах зростання обсягів промислового виробництва3. Опис курсу: Антропогенний вплив на атмосферу та охорона атмосферного повітря.Антропогенний вплив на гідросферу, захист водних обєктів від забруднення. Антропогенний вплив на літосферу та охорона земельних ресурсів Шумове та вібраційне забруднення довкілля. Електроенергетика та навколишнє середовище. Електромагнітне випромінювання. Промислові та побутові відходи, їх знешкодження та утилізація. Контроль за станом природного навколишнього середовища та управління природоохоронною діяльністю.


- - основні типи джерел забруднень у різних галузях виробництва;- основні типи забруднювальних речовин і відходів, які продукуються на

сільськогосподарських, промислових, енергетичних і транспортних підприємствах, а також їх небезпечність для природних екосистем та здоров'я людини;

- методи контролю та регламентації матеріально-енергетичних потоків виробництва і техногенних емісій від різних промислових об'єктів;

- методи очищення різних середовищ від забруднення;- методи відновлення техногенно-порушених ландшафтів;- роль альтернативних та енергозберігальних технологій маловідходного

виробництва;- методи переробки та утилізації відходів різних видів виробничої

діяльності людини.5. Статус у навчальному плані.

Нормативний курс циклу дисциплін фахової підготовки.6. Лектор: доцент, кандидат с.-г. наук Семенюк С.К.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,


отриманих за окремі форми навчальної діяльності.


УПРАВЛІННЯ ТЕХНОГЕННОЮ ТА ЕКОЛОГІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ



НормативнаКурс: VСеместри: ХЛекції: 26 год.Практичні заняття: 28 год.Самостійна робота: 72 год.Вид контролю: Х – курсовий проект, іспит

2. Мета курсу: Дисципліна “ Управління техногенною та екологічною безпекою” знайомить студентів з системою основних наукових знань і методів дослідження в галузі екологічної безпеки.

3. Опис курсу: природні і техногенні екологічні катастрофи, пов’язані з літосферою. Розрахунок ризиків. Антропогенні впливи на геосистеми. Природні і техногенні екологічні катастрофи, пов’язані з гідросферою Землі. Природні і техногенні екологічні катастрофи, пов’язані з атмосферою і атмосферними процесами. шумове і вібраційне забруднення навколишнього середовища. електромагнітне забруднення навколишнього середовища. Забруднення навколишнього середовища іонізуючим випроміненням. пірогенні екологічні катастрофи. природні і техногенні катастрофи, пов’язані з біотою.


- закономірності виникнення і розвитку екологічно небезпечних ситуацій в природних і антропогенних екосистемах, а також про шляхи мінімізації шкідливого впливу на геосистеми природних і антропогенних катастроф;

- комплексний підхід до вивчення техногенних та антропогенних ризиків в природних і антропогених екосистемах;

- методологію розробки системи заходів щодо усунення природних та техногенних небезпек.


6. Лектор: доцент, кандидат геогр. наук Пилипенко І.О.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ



НормативнаКурс: VСеместри: ХЛекції: 16 год.Практичні заняття: 20 год.Самостійна робота: 36 год.Вид контролю: Х – залік

2. Мета курсу: Метою вивчення курсу «Основи міжнародної екологічної діяльності» є ознайомлення майбутніх спеціалістів з основним теоретичними і практичними положеннями еколого-економічної діяльності, показати її роль в розумінні соціально-економічних процесів, що відбуваються в Україні та світі, сформувати уявлення про регіональні особливості розвитку економічних процесів та їх вплив на природне середовище.3. Опис курсу: роль еколого-економічних процесів у розвитку суспільства, особливості еколого-економічних процесів в світі; теоретико-методичні основи пізнання еколого-економічних процесів; основні проблеми економічного розвитку та збереження природного середовища в Україні та країнах світу; основні методологічні та методичні підходи до вивчення конкретних еколого-економічних процесів.

4. Завдання курсу: Після вивчення цієї дисципліни студенти повиннізнати: основні напрямки екополітики окремих країн, міжнародної та глобальної

екополітики; необхідність міжнародного співробітництва у природозахисній діяльності; міжнародне екологічне право та його основні документи; діяльність світових та регіональних екологічних організацій; діяльність громадських екологічних рухів; екологічні завдання, спрямовані на боротьбу із забрудненням, відходами,

локальне очищення довкілля.5. Статус у навчальному плані.

Спецкурс6. Лектор: асистент, Бойко Т.О.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



УПРАВЛІННЯ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 3,0Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 108Тижневих годин: IХ семестр – 2 год.,

НормативнаКурс: VСеместри: IХЛекції: 20 год.Практичні заняття: 24 год.Самостійна робота: 64 год.Вид контролю: IХ – залік

2. Мета курсу: Дисципліна «Управління поводження з відходами» - ознайомити майбутніх фахівців-екологів з проблемою зберігання та методами утилізації твердих побутових відходів (ТПВ),

3. Опис курсу: Предметом вивчення дисципліни є принципи комплексного управління відходами, що базуються на врахуванні обсягів, складу, способів вилучення і пошуку альтернативних шляхів зменшення кількості ТПВ, а також екологічних проблем складування та економічних аспектів утилізації відходів.

Об'єктами вивчення дисципліни є системи збору та тимчасового зберігання ТПВ; основи проектування полігонів ТПВ і заходи їх безпечної експлуатації; санітарно-захисні зони, системи моніторингу та вивід полігонів із експлуатації з наступною рекультивацією; біологічні та технологічні способи утилізації ТПВ.

4. Завдання курсу: Завданням дисципліни є розробка теоретичних основ поводження з ТПВ (вилучення, транспортування, зберігання, переробка та захоронения) в контексті стійкого розвитку суспільства та проблеми ресурсозбереження.

У результаті вивчення дисципліни студенти мають знати: джерела утворення, обсяг, склад і способи утилізації твердих побутових відходів; вміти: оцінити вплив наслідків складування ТПВ на довкілля, прогнозувати обсяги утворення та накопичення ТПВ, приймати управлінські рішення щодо поводження з ТПВ, відповідно до державних законодавчих нормативів.

6. Лектор: доцент, кандидат б.наук Майдебура О.П..7. Форми і методи навчання: лекційні, практичні та семінарські


отриманих за окремі форми навчальної діяльності. В кінці курсу передбачено залік.9. Мова: українська.

АГРОЕКОЛОГІЯ


Кількість кредитів відповідних ECTS: 3,0Модулів: 2Змістовних модулів: 2Загальна кількість годин: 108Тижневих годин: IХ семестр – 2 год.,

НормативнаКурс: VСеместри: IХЛекції: 28 год.Практичні заняття: 24 год.Самостійна робота: 56 год.Вид контролю: IХ – іспит

2. Мета курсу: „Агроекологія" є надання студентам знань загального і сільськогосподарського спрямування, формування екологічної свідомості як специфічної форми регулювання взаємодії людини з навколишнім середовищем, оволодіння теоретичними основами та надбання практичних навичок щодо функціонування агроекосистем.

3. Опис курсу: історія та перспективи агроекології, рівні організації і типи агроекоситем, особливості агроценозів та фермерських ценозів, родючість грунту, біогеохімічні цикли елементів, меліорації, керування стійкістю агроекосистем, обмеження шкідливого навантаженя на агроекосистеми.

4. Завдання курсу: - надати студентам фахові знання в системі людина – суспільство-

природа та навчити їх застосовувати в практиці при розв`язанні екологічних проблем в аграрному виробництві;

- формування у студентів вмінь приймати екологічно виважені рішення щодо місцевих проблем довкілля, спираючись на отримані професійні знання;

- ознайомлення з негативними наслідками при практичному формуванні агроекоситем;

- вивчення та практичне застосування основних положень щодо оптимізації агроекосистем;

- розробка екологічних моделей щодо оптимізації агроекосистем.5. Статус у навчальному плані.

Нормативний курс циклу дисциплін фахової підготовки.6. Лектор: доцент, кандидат с.-г. наук Малєєв В.О.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,



СТРАТЕГІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ



НормативнаКурс: VСеместри: ХЛекції: 18 год.Лабораторні заняття: 18 год.Самостійна робота: 72 год.Вид контролю: Х –іспит

2. Мета курсу: «Стратегія стійкого екологічно безпечного розвитку" - у всебічній і багатоплановій підготовці фахівців-екологів, формування у них системного підходу до оцінювання та розробки стратегій соціального економічного та екологічно збалансованого розвитку суспільства. Взаємозвʼязок з іншими професійно спрямованими дисциплінами. Роль вітчизняних та закордонних учених у розвитку навчальної дисципліни.

3. Опис курсу: Концепція стійкого розвитку з'являлась у пошуках відповіді на екологічний виклик сучасності — як жити і виживати, коли всього обмаль — ресурсів, чистої води, їжі, придатних для проживання місць тощо. Іншими словами, йдеться про стратегію поведінки людини в умовах постійного підвищення попиту і зниження пропозиції. Цю концепцію покладено в основу доповіді міжнародної Комісії з природного середовища і розвитку "Наше спільне майбутнє" (1987 р.), яка була підтримана ООН і визнана міжнародною спільнотою в Ріо-де-Жанейро (1992 р.). Конференція перенесла ідею стійкого розвитку у площину міжнародних зобов'язань.

4. Завдання курсу: підготувати студентів до можливої участі у формуванні та реалізації загальнодержавних і регіональних проектів з різних аспектів стійкого розвитку.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати основні теорії і концепції, що пояснюють феномен стійкого розвитку в соціальному, вивчення сутності та основних понять і принципів сталого розвитку суспільства; поняття біосфери як динамічної системи; основні відомості про глобальні екологічні проблеми людства - антропогенні впливи на біосферу; якісні і кількісні критерії екосистем, розвитку і моделювання сталого розвитку суспільства, соціально-політичні, екологічні та етичні проблеми розвитку; проблеми прийняття управлінських рішень.

Навчальна дисципліна покликана сформувати у студентів наукове взаємозв'язків, відповідальне ставлення до природи та її ресурсів, виробити соціальну відповідальність і готовність до активних дій з і врахуванням принципів і стратегії сталого розвитку суспільства.


6. Лектор: доцент, кандидат біол. наук Майдебура О.П.7. Форми і методи навчання: лекційні та семінарські заняття,


отриманих за окремі форми навчальної діяльності.В кінці курсу - екзамен9. Мова: українська.

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА


Кількість кредитів відповідних ECTS: 2,5Модулів: 1Змістовних модулів: 1Загальна кількість годин: 90Тижневих годин:IX тиждень – 2 год.

Вибіркова Курс: VСеместр: ІХЛекції: 12 год.Практичні заняття: 14 год.Самостійна робота: 64 год.Вид контролю:ІХ семестр - залік

2. Мета курсу: Сформувати теоретичні уявлення та знання майбутніх спеціалістів-екологів в області екологізації підприємницької діяльності; розвивати економіко-екологічне мислення із загальною метою діяльності.

3. Опис курсу. Поняття і зміст підприємництва. Підприємництво як вид економічної діяльності. Державне регулювання підприємницької діяльності. Суб’єктивно-психологічні аспекти підприємництва. Якості особистості підприємця. Історія розвитку екологічного підприємництва.

Правове регулювання підприємницької діяльності. Економічне забезпечення підприємницької діяльності. Суб’єкти підприємництва та обмеження на проведення підприємницької діяльності. Порядок отримання ліцензії на певні види підприємницької діяльності. Продукт підприємництва та життєвий цикл продукту Оцінка ризиків підприємницької діяльності. Забезпечення безпеки підприємництва. Сучасні проблеми підприємництва в Україні.

Принципи охорони навколишнього природного середовища, які повинні знати і дотримуватись суб'єкти підприємництва. Екологічна експертиза. Екологічні нормативи та вимоги. Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього середовища. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Знання, вміння, навички з основ екологічного підприємництва: поняття і зміст підприємництва; економічні і правові основи підприємництва; організаційні форми підприємництва; принципи охорони навколишнього природного середовища; екологічні нормативи та вимоги щодо підприємництва; орієнтуватись у сучасному стані підприємництва в Україні; розраховувати показники фінансового планування і прогнозування діяльності підприємства; орієнтуватися у законодавстві про охорону навколишнього природного середовища; орієнтуватися у екологічних нормативах та вимогах щодо підприємництва.

4. Завдання курсу.У результаті вивчення курсу студенти мають знати: - місце підприємницької діяльності в сучасній економіці України;- організаційні заходи щодо створення підприємства та порядок

реєстрації підприємства;

- екологічні нормативи та вимоги щодо підприємництва.5. Статус у навчальному плані.

Дисципліна вибіркового вищим навчальним закладом циклу. 6. Лектор: асистент Нароха Н.С.7. Форми і методи навчання: Лекції та семінарсько-практичні заняття з

використанням традиційних методів та інтерактивних методик, індивідуальна робота: опрацювання першоджерел, написання реферату, розрахунок індивідуальних завдань; самостійна робота у бібліотеках та інформаційних мережах.

8. Оцінювання. Підсумкова оцінка з курсу є сумою рейтингових оцінок (балів), одержаних за окремі оцінювані форми навчальної діяльності, обрані студентом: робота на семінарсько-практичних заняттях, опрацювання першоджерел, підготовка реферату, виконання індивідуальних розрахункових завдань, підсумковий усний залік.


3ksau.kherson.ua/ksaushare/131210-113145/ecologia.doc · web viewПрилади для...

Documents