л4 ст уя 2012

ДисциплінаСТАНДАРТИЗАЦІЯ та УПРАВЛІННЯ

ЯКІСТЮЛекція №4

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮМодуль№1

«Стандарти – нормативна база управління якістю у видавничо-поліграфічній справі»

Лекція №4

Стандартизація в Україні

План

1.Основні поняття, терміни й визначення2.Класифікація чинних нормативних

документів і стандартів3.Порядок розроблення, прийняття та

перегляду національних стандартівКонтрольні питання

Основні поняття, терміни й визначення

• У травні 2001 р. Верховною Радою України було прийнято Закон «Про стандартизацію», що встановлює правові та організаційні засади стандартизації та спрямований на забезпечення єдиної технічної політики у цій сфері.

• Встановлено такі основні терміни та їх визначення:


• Стандартизація — діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можли вих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом чого є підвищення рівня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усунення бар'єрів у торгівлі й сприяння науково-технічному співробітництву;


• міжнародна стандартизація — проводиться на міжнародному рівні й участь у ній відкрита для відповідних органів усіх країн;

• регіональна стандартизація — провадиться на регіональному рівні та участь у ній відкрита для відповідних органів країн певного географічного або економічного простору;

• національна стандартизація — проводиться на рівні однієї країни;


• орган стандартизації — орган, що займається стандартизацією, визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівні, основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затвердження стандартів;

• нормативний документ — документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів (термін охоплює такі поняття, як «стандарт», «кодекс ус та леної практики» та «технічні умови»);


• стандарт — документ, що встановлює для загального і багато разового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення опти мального ступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений у вста новленому порядку на основі консенсусу;

• міжнародний та регіональний стандарти — стандарти, прийняті, відповідно, міжнародним та регіональним органом стандартизації;


• національні стандарти — державні стандарти України, прийняті Центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації та доступні для широкого кола користувачів;

• кодекс усталеної практики (звід правил) — документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути стандартом, його части ною або окремим документом;


• технічні умови — документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, його частиною або окремим документом;

• технічний регламент — нормативно-правовий акт, прийнятий органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на стандарти чи відтворює їх зміст;


• прийняття стандарту (міжнародної організації, іноземного тощо) — це встановлення його статусу як державного.

• Здійснюється методами підтвердження, обкладинки або перевидання, У такому разі державний стандарт може мати три ступені відповідності міжнародному.

• Він може бути ідентичним, модифікованим та нееквівалентним.

• Ідентичний стандарт — це повністю гармонізований (еквівалентний) стандарт.


• Модифікований стандарт — це гармонізований з міжнародним національний стандарт, який має технічні відхилення, але відтворює структуру міжнародного стандарту.

• Нееквівалентний стандарт — це негармонізований стандарт;

• технічне відхилення — це будь-яка розбіжність між технічним змістом державного та міжнародного стандартів;


• редакційна зміна — це будь-яка дозволена зміна, що не змінює змісту стандарту.

• Вимоги стандартів поділяють на обов'язкові та необов'язкові (рекомендовані).

• Необов'язковими є вимоги до певної галузі виробництва чи виду діяльності, окремих видів продукції, підприємств тощо.


• У стандартах на окремі види продукції мають бути характеристики безпечності, допустимі рівні шкідливих речовин та інші показники шкідливості для здоров'я людей та довкілля протягом усього періоду виготовлення, використання та зберігання об'єктів стандартизації.

• Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність.


• Об'єктами стандартизації не можуть бути натуральні продукти природи (нафта, газ, вугілля, корисні копалини, руди тощо), але продукти їх перероблення, як результат людської діяльності, підлягають стандартизації.


• Сьогодні в Україні чинними є понад п'ять тисяч Державних стандартів України, з яких більш як 500 регламентують терміни та визначення.

• Понад 60 ДСТУ та більш як 20 керівних нормативних документів (КНД) регламентують положення з метрології, понад 120 ДСТУ — вимоги безпеки (промислової, побутової, сільсько господарської тощо), 20 ДСТУ стосуються твердих викидів, більш як 20 ДСТУ регламентують показники якості води, джерел, водоза борів тощо.


• Значну увагу сьогодні приділяють гармонізації ДСТУ зі стан дартами міжнародних організацій.

• Із чинних в Україні стандартів понад 600 ДСТУ гармонізовані, з них: близько 250 зі стандартами ISO; 140 — зі стандартами ІЕС, близько 30 — зі стандартами ISO/ІЕС, 7 — зі стандартами ЄС (ЕN).


• Окрім Державних стандартів України, сьогодні прийнято в статус національних (державних) більшість міждержавних стандартів (ГОСТів) Співдружності незалежних держав, КНД, рекомендацій (Р), галузевих стандартів (ОСТів, ГС), технічних умов (ТУ) тощо.


• Державна система стандартизації розробляється з урахуванням відповідних нормативних документів і рекомендацій міжнародних організацій.

• Це сприяє розвиткові стандартизації в Україні, зближенню та гармонізації її основних положень у світі, прискорює вступ України до Всесвітньої торгівельної організації та інтеграцію до світової системи економіки.

Класифікація чинних нормативних документів і стандартів

• Відповідно до чинного законодавства в Україні сьогодні діють:

• міжнародні нормативні документи, стандарти та рекомендації;

• державні стандарти України;

• республіканські стандарти УРСР, затверджені до 01.08.91 р.;


• настановчі документи України (КНД та Р);• державні класифікатори України;• галузеві стандарти і ТУ СРСР, затверджені до

01.01.92 р. з продов женими термінами чинності;

• галузеві стандарти України (ОСТ СРСР, утримувачами оригіналів яких є організації України, та ГСТУ), зареєстровані в УкрНДІССІ;


• ТУ, зареєстровані територіальними органами стандартизації України (Центрами СМС);

• нормативні документи міністерств (відомств) України.

• Державні стандарти України позначають ДСТУ, держанні стан дарти з галузі будівництва— ДСТУ Б, державні стандарти, ні які прий нято стандарти міжнародних організацій зі стандартизації ISO, ІEС та ISO/ІЕС, — відповідно, ДСТУ ISO, ДСТУ ІEС та ДСТУ ISO/IEC, республіканські стандарти УРСР — ДСТ, а галузені стандарти Укра їни — ГСТУ.


• Залежно від об'єктів стандартизації розрізняють стандарти:

• осново положні,

• термінологічні,

• методологічні,

• технічних вимог,


• робіт,

• процесів,

• послуг,

• на сумісність,

• описові,

• з відкритими позначеннями показників тощо.


• Основоположними нормативними документами чи стандартами є такі, що містять загальні положення, наприклад, з розробляння різних стандартів.

• Їх розробляють для сприяння порозумінню, технічній єдності та взаємозв'язку діяльності в різних галузях науки, техніки та вироб ництва на всіх стадіях «життя продукції» (розроблення, виготовлення та використання).


• Основоположними є також стандарти (їх комплекси), які об'єднують взаємопов'язані стандарти з загальною метою чи направ леністю, або встановлюють узгоджені вимоги до взаємопов'язаних об'єктів стандартизації.

• Термінологічними називають стандарти з термінології та означень термінів.


• У методологічних стандартах об'єктами стандартизації є:

• методи, • принципи, • процедури, • правила, • способи добирання зразків тощо.


• До них належать стандарти з методів контролювання та вимірювання, які містять методики контролювання обов'язкових вимог до якості продукції та базуються на міжнародному досвіді й передових досягненнях у цій галузі.

• Стандарт може містити й декілька методів контролювання кожного з показників якості продукції.


• Критеріями добору методів є достовірність та відтворюваність результатів контролювання.

• З цією метою у стандартах наводять рекомендації стосовно кожного способу, місця взяття проби чи добору партії продукції, випробувального устат кування, послідовності, змісту здійснюваних операцій та оброблення отриманих результатів.


• Стандарти з технічних вимог на продукцію переважно містять показники її якості, способи, методи та засоби її перевіряння, а також встановлюють вимоги до певних видів чи груп однорідної продукції.

• У зв'язку з цим розрізняють два види таких стандартів: загальні ТУ і ТУ для певних видів продукції. Допускається також створення ТУ на окремі вимоги до груп однорідної продукції чи послуг.


• Наприклад, на сортамент, класифікацію, методи випробувань, правила зберігання, норми безпечності та охорони довкілля. Залежно від частини вимог, які містять стандарти, вони бувають повними та неповними (частковими).


• ТУ також розробляють підприємства та інші суб'єкти господарської діяльності для випадків, у яких створення ДСТУ недоцільне.

• Об'єктами ТУ у такому разі є здебільшого продукція разового постачання, яку випускають малими партіями, твори художніх промислів тощо.

• Процедура прийняття ТУ дещо інша, ніж для національних (державних) і галузевих стандартів.


• ТУ відносять до технічних, а не нормативних документів. Вони є нормативними документами, якщо в угодах чи договорах на розроблення або виготовлення продукції є посилання на ТУ.

• Тоді їх прийняття погоджується приймальною комісією після успішних випробувань нею першої партії продукції, а також замовником і споживачем продукції.


• Не підлягають узгодженню вимоги та норми ТУ, які відносяться до обов'язкових за ДСТУ. У такому разі обов'язковим є посилання на відповідні номери ДСТУ.

• Методичні вказівки з побудови та інструкції здійснення реєстрації ТУ викладені, відповідно, в КНД 50-009-93, КНД 50-008- 93 та ДСТУ 1.3-93.


• Стандарти на роботи встановлюють вимоги до їх певних видів, які здійснюються на різних стадіях розроблення, виготовлення, вико ристання, зберігання продукції тощо.

• У тих стандартах особливе місце займають вимоги з безпеки праці та здоров'я людей, чистоти довкілля та екології, граничних норм шкідливих викидів, випромінювань, біологічного зараження, руйнування пам'яток архітектури тощо.


• Стандарти на процеси чи послуги містять здебільшого вимоги до правил здійснення процесів (технологічних, контрольних тощо) чи послуг (наприклад, банківських, поштових, транспортних, туристич них тощо).

• Стандарти на сумісність містять переважно вимоги до спільності всієї продукції чи окремих її складових частин (деталей, агрегатів, вузлів).


• Статус стандартів мають також прийняті в установленому порядку різні методичні та описові вказівки, що містять опис чи пояснення конструкцій, складу матеріалів, розмірів тощо, а також рекомендації щодо використання об'єктів стандартизації.

• Розрізняють також так звані стандарти з відкритими значеннями показників, які містять здебільшого перелік, що конкретизується уго дами чи договорами між виробниками та споживачами (користува чами) продукції.


• Залежно від рівня суб'єкта стандартизації, який прийняв стандарт, розрізняють стандарти:

• міжнародні, • національні (державні), • галузеві, • стандарти територіальних і виробничих

органів стандартизації (об'єд нань, підприємств, товариств тощо).


• Міжнародними (регіональними) називають стандарти, прийняті міжнародними (регіональними) організаціями. Наприклад, стандарти ІСО, МЕК тощо.

• Національними (державними) називають стандарти, прийняті центральними (головними) органами виконавчої влади у сфері стандартизації окремих країн (наприклад, ДСТУ — в Україні, DIN — у Німеччині, ГОСТР — у Російській Федерації тощо).


• Галузевими називають стандарти, прийняті керівними органами міністерств (відомств) для окремих галузей. Вимоги цих стандартів мають відповідати обов'язковим вимогам національних стандартів, а також нормам та правилам з безпечності, встановленим у певній галузі.

• Об'єктами галузевих стандартів можуть бути правила організації робіт з галузевої стандартизації, вироби галузевого використання (матеріали, інструмент, деталі тощо).


• Стандарти підприємств розробляють і приймають самі підприємства.

• Об'єктами їх стандартизації є роботи та продукція для внутріш нього користування (складові частини, деталі продукції, інструмент, технологічне спорядження, норми виготовлення тощо).


• Якщо в договорах чи угодах на розроблення, виготовлення продукції або на здійснення послуг є посилання на певний стандарт підприємства, його вимоги є обов'язковими для всіх суб'єктів певної угоди.


• Розвиток та удосконалення інформаційних технологій зумонлюють нові вимоги до методів класифікації та кодування інформації.

• Сучасний етап розвитку економіки країни вимагає не тільки гармонізації нормативних документів з міжнародними чи регіональними, а й суттєвих змін чинних в Україні правил класифікації та кодування науково-технічної інформаціїй переходу на прийняту в міжнародних організаціях систему обліку та статистики.


• Для цього в Україні, як і в деяких інших країнах колишнього СРСР, введено Єдину систему класифікації та кодування (ЄСКК) техніко-економічної та соціальної інформації.

• Її об'єктами є:• статистична інформація, • макроекономічна, • фінансова та • правоохоронна діяльність, • банківська справа,


• бухгалтерський облік, • стандартизація, • сертифікація, • виробництво продукції, • надання послуг, • митна справа, • торгівля та• зовнішньоекономічна діяльність.


• Основними принципами, правилами та вимогами, що регламентують чинність вказаної системи, є прийняте положення щодо ЄСКК техніко-економічної й соціальної інформації.

• У тому положенні враховано необхід ність гармонізації українських класифікаторів з міжнародними через пряме використання останніх в Україні.


• Наприклад, класифікатор стандартів розроблено на підставі класифікатора стандартів ІСО.

• Цей документ містить рекомендації з побудови каталогів, тематичних переліків, автоматизованих банків даних з нормативних документів тощо.


• Гармонізовані з міжнародними також правила ведення класифікаторів, класифікатор одиниць фізичних величин, коди для одиниць вимірювання тощо.

• Сьогодні система національних класифікаторів України містить вісімнадцять взаємопов'язаних державних класифікаторів.

Порядок розроблення, прийняті та перегляду національних стандартів

• Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації з урахуванням суспільної потреби у стандартах, державних пріоритетів, пропозицій технічних комітетів (ТК) стандартизації та інших суб'єктів стандартизації щороку формує програму робіт, яка включає перелік національних стандартів, прийнятих до розроблення.


• Національні стандарти розробляються технічними комітетами стандартизації, а при їх відсутності — іншими суб'єктами стандартизації, що мають для цього відповідний науково-технічний потенціал.


• Розроблення стандарту ТК згідно зі спеціалізацією розпочинається зі збирання клопотань на його розроблення від державних органів та організацій, підприємств, фірм, громадських організацій та об'єднань, науково-технічних товариств, окремих підприємств тощо.

• До клопотань на розроблення стандарту має бути додане обгрунтування його необхідності, технічні вимоги чи навіть проект стандарту, розроблений самим замовником.


• На підставі клопотань Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації формує річні плани державної стандартизації.

• Розроблення стандарту здійснюється на підставі цього плану й угоди чи договору між відповідним ТК, якому доручена ця робота, та замов ником стандарту.


• Розроблення проекту стандарту складається з двох стадій.

• Протягом першої — розроблення першої редакції проекту стандарту — основну увагу приділяють відповідності вимогам законодавства України, державним стандартам України, міжнародним нормам і правилам, націо нальним стандартам інших країн за умови їх прогресивності та вищого науково-технічного рівня.


• Окрім того, визначають патентну чистоту об'єкта стандартизації, при потребі здійснюючи відповідні дослідження та інформаційне забезпечення.

• Після цього складену першу редакцію проекту стандарту розглядають на спеціальному засіданні члени ТК і узгоджений проект розсилають на відгук замовнику та всім зацікавленим організаціям і підприємствам.


• Друга стадія розроблення полягає в аналізі отриманих відгуків, оформленні кінцевої редакції проекту стандарту та підготовці його до прийняття.

• Кінцева редакція має бути розглянута членами ТК, органами державного контролю та нагляду за дотриманням обов'язкових вимог стандартів, науково-дослідним інститутом Держстандарту України.


• Прийняття стандарту здійснює Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації на підставі обов'язкового аналізу змісту проекту стандарту та відповідності його нормам, правилам і вимогам ДСТУ.

• При схваленні або прийнятті національного стандарту Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації визначає дату надання йому чинності з урахуванням часу на виконання підготовчих заходів щодо його впровадження.


• Термін закінчення чинності стандарту не встановлюється.

• Має проводитись безперервна робота членів ТК та зацікавлених сторін, спрямована на своєчасне поновлення його вимог і методик з метою відповідності потребам споживачів, користувачів, економіки та обороноспроможності України.


• Переглядання ДСТУ практично є розробленням нового стандарту замість чинного. Необхідність переглядання ДСТУ виникає за умови, коли корективи, що вносяться до нього, зумовлюють значні зміни основних показників якості продукції та змінюють її сумісність і взаємо замінність.


• Відміна стандарту (припинення його чинності) може відбуватись як із заміною його новим, так і без неї. Причиною здебільшого буває закінчення виготовлення (випуску) продукції (послуг), що здійснювалось відповідно до вимог стандарту, чи прийнятгя нового стандарту.


• Припиняє дію національного стандарту Центральний орган вико навчої влади у сфері стандартизації при припиненні винуску продукції, регламентованої цим стандартом, а також при розробленні, схваленні або прийнятті замість нього іншого стандарту за поданням відповідного технічного комітету стандартизації або іншого суб'єкта стандартизації згідно з цим Законом.


• Рішення щодо внесення змін, перегляду чи відміни галузевого стандарту приймає керівний орган галузі.

• Відміна галузевого стандарту переважно зумовлена зняттям продукції з виробництва чи заміною його новим стандартом на заданий об'єкт стандартизації.

• Обновлення чи відміна стандарту підприємства здійснюється за рішенням керівника суб'єкта господарської діяльності, яким він приймався.


• Стандарти науково-технічних товариств, громадських організацій та об'єднань переглядають і відміняють їх керівні органи у зв'язку з внесенням у них нових результатів наукових досліджень, виробничих досягнень, впровадженням винаходів чи моральним старінням об'єкта стандартизації.


• Усі суб'єкти господарської діяльності, яким дано право розробляти, обновляти та відміняти стандарти, зобов'язані інформувати про результати проведеної роботи Держстандарт України.


• Прийняття міжнародного (регіонального) стандарту — це опублікування національного стандарту, який грунтується на відповідному міжнародному (регіональному) стандарті, чи підтвердження того, що міжнародний (регіональний) стандарт має той самий статус, що й національний, із зазначенням будь-яких відхилень від міжнародного (регіонального) стандарту.

Контрольні питання1. Коли і ким було прийнято Закон «Про стандартизацію»?2. Які три ступені відповідності міжнародному може мати державний

стандарт? 3. Скільки Державних стандартів України є чинними сьогодні в

Україні?4. Як позначаються Державні стандарти України?5. Як розрізняють стандарти залежно від об'єктів стандартизації?6. Що є основоположними нормативними документами?7. Що є об'єктами стандартизації у методологічних стандартах?8. Які розрізняють стандарти залежно від рівня суб'єкта

стандартизації?9. Як розшифровується ЄСКК? Що є її об’єктами?10. Зі скількох стадій складається розроблення проекту стандарту ТК?

Назвіть їх. 11. Що таке прийняття міжнародного (регіонального) стандарту?

л4 ст уя 2012

Science