Художня творчість Тараса

Шевченка

Підготували учениці 5-гімназ. класу

Майко АнастасіяГодісь Марія

Тарас Григорович Шевченко

Художня спадщина Т.Г. Шевченка – твори живопису і графіки, які виконав Шевченко в різній

техніці протягом усього життя.

До нас дійшло 240 поетичних творів великого Кобзаря і 1200 мистецьких робіт художника. Видатний митець пробував себе у різноманітній техніці, навіть у скульптурі, а за успіхи у гравюрі йому було присвоєно звання академіка.

Потяг до живопису та малювання у Шевченка був з ранніх років його життя, ще будучи зовсім маленьким Тарас любив розмальовувати крейдою стіни хати, стіл, лавки, різними дивними чудернацькими візерунками, також з насолодою малював людей, тварин, пейзажі. Тарас цілеспрямовано шукає у навколишніх селах вчителя-маляра.

Виконані вони в техніці • олійного письма на полотні, аквареллю,

сепією, тушшю, свинцевим олівцем, в техніці офорту на окремих аркушах білого, кольорового і тонованого паперу різних розмірів, а також у п'яти альбомах.

Живописні та графічні твори за часом виконання їх датуються 1830-1861р.р. і територіально пов'язані з Росією, Україною та Казахстаном.

Вид на околиці з тераси Почаївської Лаври . 1846. АКВАРЕЛЬ

Шевченко уподобав акварельний малюнок ще вдоакадемічний період свого життя, маючи в ньому певні навички, а можливо, і перші здобутки. Цього досяг він численними вправами й копіюванням.

За жанрами – це портрети, композиції на міфологічні,історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди

Почаївська Лавра з півдня. 1846 . АКВАРЕЛЬ

“Голова жінки”(1834)

Шевченко набув значної вправності в малюванні олівцем, а в Петербурзі, очевидно завдяки роботі у Василя Ширяєва, порадам Івана Сошенка та праці в класах Товариства заохочування художників, він уперше почав працювати тушшю пером і особливо успішно – акварельними фарбами.

Одна з його картин – «Погруддя жінки», написана простим олівцем у 1830 році, Тарасу тоді було всього 16 років. Можливо ця гарна мрійлива панянка на картині була одною з його муз.

Козацький бенкет.1838. ОЛІВЕЦЬ

У 1831 році Енгельгард разом із Шевченком переїздить до Санкт-Петербургу, тогочасну мистецьку та культурну Мекку Російської імперії. У Петербурзі талановитого хлопця помічають видатні російські художники Карл Брюллов та Василь Жуковський, які спільними зусиллями викупляють Тараса із кріпацтва та сприяють його вступу до Петербурзької академії мистецтв, а Карл Брюллов стає вчителем та наставником юного художника.

Акварельний портрет П. Енгельгардта(1833)

У майстерні Карла Брюллова відбувається його подальше мистецьке формування. В цей період Тарас знайомиться із творчістю відомих майстрів світового живопису: Рембрандтом, Рубенсом, Ван-Дейком, Веласкесом. А одною з заповітних Шевченкових мрій, якій так і не вдалось здійснитись було відвідати Італію та познайомитись із великим італійським мистецтвом епохи ренесансу.

У перші роки перебування в академії Шевченко виконував портрети, історичні та жанрові композиції та ілюстрації (олівець, акварель, олійні фарби).

Жанрові композиції митця цього періоду є етапними в історії українського мистецтва. Сепія “Хлопчик з собакою в лісі”(1840) тематично близька до незнайденої картини “Хлопчик - жебрак, що дає хліб собаці”, яку Рада Академії мистецтв 1840відзначила срібною медаллю 2го ступеня

«Катерина»

«Катерина» – одна з найцікавіших картин Шевченка, написана олією у 1840 році.

Ця картина називається «Циганка гадає українській дівчині», написана у 1841 році.

Підготовчі роботи до “Живописної

України”,виконані олією. “Селянська родина” та “На пасіці”.

Техніку офорту використав Т. Шевченко для виготовлення задуманого ним періодичного видання «Живописна Україна». Найбільш відомою у цьому виданні є перша ілюстрація до не виданої ще на той час (1844 рік) «Історії Русів» — «Дари в Чигрині»[4]

ПРИТЧА ПРО ВИНОГРАДАРЯ. 1858

Свята родина. 1858. ОФОРТ

Творчість Шевченка періоду від закінчення Академії до заслання характеризують переважно портрет і пейзаж. У пейзажах, виконаних аквареллю та олівцем, переважає замилування просторами, затишними куточками і особливо деревами з їхнім вибагливим і складним рисунком.

А це одна з кращих його картин пейзажного напрямку – «Пожежа у степу», написана у 1848 році, під час степного переходу із Орська до Аральського моря, коли Шевченко став очевидцем дивовижного вражаючого видовища – велетенського полум’я, від підпаленої казахами сухої трави.

Мистецька спадщина Тараса Шевченка для нас не менше цінна, ніж його поезія. Не будемо забувати, що саме природний дар малювання прокинувся в ньому найпершим і вивів його з безодні кріпацького стану в мистецьку еліту.