Знам’янська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-III ст.

Позакласний зазхід:Загребельний: завжди

несподіваний, завжди цікавий…

Підготувала вчитель української мовита літературиПономар Ксенія Юріївна

Знам’янка 2014

Тема: Загребельний: завжди несподіваний, завжди цікавий…Мета: - ознайомити з творчістю П.Загребельного

- виховувати інтерес до національної історичної романістики

- зацікавити учнів, спонукати до читання

- розвивати навички самостійного добору інформації

- висловлювати любов до літератури, повагу до митців, усвідомлення потреби в літературній самоосвіті.

…Мені здається,що я багато сказав із того,що хотів сказати у своєму житті.

У своїх книжках я досить відвертий.П.Загребельний.

Вступне слово вчителя: Тривалий час про Павла Архиповича Загребельного говорили «живий класик». Патріархом нашої літератури, найбільш інтелектуальним українським письменником називали його у пресі. Здавалося, так триватиме завжди. Але 03.02.2009 року усі газети і телеканали повідомили сумну новину – помер на 85 році життя видатний український письменник… Люди здивувалися: він і досі був живий? Адже кілька поколінь українських школярів вивчали романи Загребельного – «Роксолану» і «Диво» - у школі, у видавництві «Фоліо» активно перевидавалися його твори величезними накладами, а це, погодьтесь, автоматично переводить письменника в розряд легендарних особистостей. До того ж, останні кілька років Павло Архипович важко хворів, не з’являвся на публіці, не давав інтерв’ю. І ось у довгій творчій біографії поставлено крапку. Та чи поставлено?

У своїй статті про Загребельного О.Сизоненко написав: «Ми всі приречені на забуття: забудуться наші лиця й імена, піском часу завіються сліди наші на землі, яку ми топтали в горі чи щасті. Що ж залишиться після нас? Пустеля? Ні! Залишиться те, що ми доброго чи злого зробили за свій вік.» У одній зі своїх лекцій Загребельний сказав: «Завдання літератури – зберегти національну ідентичність. Відповідно, завдання письменника – боротися за збереження нації, мови та інших культурних цінностей». Сам письменник дотримувався цього принципу неухильно, повертаючи українцям не тільки інтерес до минулого, неупереджений погляд на свого сучасника, а й залучаючи до української книги все більше зацікавлених читачів.

-Сьогодні у нас незвичайний урок, сьогодні у нас урок-знайомство з найталановитішим класиком нашої сучасності – Павлом Загребельним.

Біографічна довідка про письменника.Про початок свого життєвого шляху Павло Загребельний в одному з

інтерв’ю сказав: «До 20-ти років я пережив сирітство, голод, війну, фронт, фашистські концтабори, безліч умирань і воскресінь». Перипетії, що випали на долю цієї людини, могли б стати матеріалом для захоплюючого роману чи кінофільму, та це, либонь, іще попереду.

Перегляд відео

Лекція вчителя з елементами бесіди.

Народився майбутній письменник 25.08.1924 року в с.Солошине Кобиляцького району на Полтавщині. У 6 років втратив матір. Навчався у звичайній радянській школі. Дуже багато читав – Шевченка, Сервантеса, Чехова. Колективізація, голод 33-го, а все-таки сам письменник пізніше згадував: «Найдорожчі спогади, хоч скільки потім було подій, припадають на перші шістнадцять років життя. У всіх творах – моє село, навіть прізвища вибираю для своїх героїв наші, солошинські». Закінчення десятирічки збіглося з початком війни, і у неповних 17 років майбутній письменник записався добровольцем на фронт. Поранення, госпіталь, знову фронт, контузія і в серпні 1942 року – полон, концтабір, спроба втечі, на жаль, невдала. Впіймавши втікача, німці покалічили його – вибили одне око. З 1945-го працював у радянській воєнній місії у Західній Німеччині. 1946-1951 –навчання на філологічному факультеті Дніпропетровського університету. Працює в редакції газет, пізніше в журналах «Вітчизна», «Літературна газета». Починає друкуватися зі збірок оповідань, та справжня популярність приходить до Загребельного з виходом 1957-го «Думи про невмирущого». А далі один за одним виходять у світ великі епічні полотна. В уже цитованій статті О.Сизоненко підкреслював: «Життя людини – це історична мить. Однак саме з миттєвостей складається Вічність. Якщо вони, ці миттєвості, не розтрачені марно, на дрібниці, а використані сповна, на всю потужність таланту. Саме так прожив у нашій літературі Павло Загребельний, вічно зайнятий творчістю і невтомним пошуком досконалості. Навіть серед видатних майстрів Загребельний вирізнявся якоюсь несамовитістю в роботі. Буквально – до знемоги. І написав, здається, більше за всіх. Багатожанрово: в його спадщині – оповідання, повісті, 30 романів, кіносценарії, п’єси, блискуча публіцистика, ґрунтовні рецензії, що мали неабиякий вплив на літературний процес». До речі, щодо кількості написаних Павлом Архиповичем романів серед літературознавців немає єдиної думки. У різних джерелах зустрічаємо від 20 до 30 епічних творів. У 1998 році вийшла друком його публіцистична глибоко філософська праця «Думки нарозхрист»,

а останньою книгою стала «Стовпотворіння» (2004). Твори Загребельного перекладені 23-ма мовами світу.

За роман «Розгін» автор був нагороджений Державною премією СРСР (1980), за історичні полотна «Первоміст» та «Смерть у Києві» удостоєний 1974 року Шевченківської премії, а 2004 року вийшов Указ Президента про присвоєння Павлу Архиповичу Загребельному звання Героя України.

Справжнім рекордом прозаїка варто вважати височенну амплітуду створених ним художніх характерів. Павло Архипович писав про українців з IX до XX століття. Був ходячою енциклопедією. Знав історію, світову літературу, орієнтувався у різних галузях науки, мав справді феноменальну пам’ять.

-У кожного з вас є цитати Павла Орхиповича

• Кожне маленьке місто має право на свою велику людину.• Дехто вмирає, так і не народившись.• Що більше ворогів, то ліпше для справжнього воїна.• Стаєш безпорадним, коли не знаєш, з ким боротися, що долати.• Ніколи не бійся ворогів великих — остерігайся дрібних.• В душу не вскочиш, коли тебе виселено звідти.• Людина створена з віри й розпачу.• Життя має ціну лиш доти, поки воно доцільне.• Ще не знати, що чим породжується: чи слова ділами, чи діла словами.• Коли чоловік не має мови, то не має він імені також.• Помогти можна тільки тому, хто цього хоче.• Рідна земля ніколи не набридає.• Життя складається з обіцянок і погроз.(на дошці портрет Загребельного, учні читають цитати по черзі та прикріплюють навкруги фото)

-Щоб краще зрозуміти постать Загребельного, давайте прочитаємо, що думають про Павла Загребельного інші діячі культури, побратими по літературному цеху

(Учні підготували повідомлення)

Додаток 1

• Кожне маленьке місто має право на свою велику людину.

• Дехто вмирає, так і не народившись.

• Що більше ворогів, то ліпше для справжнього воїна.

• Стаєш безпорадним, коли не знаєш, з ким боротися, що долати.

• Ніколи не бійся ворогів великих — остерігайся дрібних.

• В душу не вскочиш, коли тебе виселено звідти.

• Людина створена з віри й розпачу.

• Життя має ціну лиш доти, поки воно доцільне.

• Ще не знати, що чим породжується: чи слова ділами, чи діла словами.

• Коли чоловік не має мови, то не має він імені також.

• Помогти можна тільки тому, хто цього хоче.

• Рідна земля ніколи не набридає.

• Життя складається з обіцянок і погроз.

Додаток 2

1 учень: Спогадами ділиться директор Інституту літератури в Києві, друг Загребельного Микола Жулинський:– Він був експресивний, говорив часто різко, але те, що думає, не озирався ні на авторитети, ні на ситуацію, а висловлював свою дуже аргументовану позицію. Це стосується також і його творчості. Якщо узагальнити, то Павло Загребельний – це постать неординарна, інтелектуально багата, гострополемічна, внутрішньо суверенна, людина, яка ніколи не боялася вступити в полеміку й висловити свою позицію.

2 учень: Академік Іван Дзюба вважає Павла Загребельного цілою добою української літератури. – Це дивовижна людина, – каже Дзюба, – перш за все своєю літературною продуктивністю, творчою невгамовністю, він без кінця вибухав якимось ідеями.

3 учень: Голова Спілки письменників України Володимир Яворівський вважає, що творчих доробків Загребельного мало б вистачити вже для того, аби сказати, що в Україні є література, якби навіть не було жодного іншого письменника. Бо таким писучим був Павло Архипович.