Формування загальнохімічних

понять в учнів основної школи

в умовах упровадження

нових програм

Хімія як природнича наука є частиною духовної і матеріальної

культури людства, а хімічна освіта – невідокремним

складником загальної культури особистості

Програма 7 класу передбачає

У вступі передбачається формування поняття про предмет хімії, її місце серед інших природничих наук;

У першій темі на рівні складу речовини триває формування основних хімічних понять (атом, молекула, хімічний елемент, прості й складні речовини), розпочате у природознавчих курсах 1-5 класів;

Формуються нові поняття (хімічна формула, індекс, коефіцієнт, валентність, схема і рівняння хімічної реакції).

Ознайомлення зі структурою періодичної системи хімічних елементів і складом атома передбачено програмою задля того, аби учні мали змогу встановити взаємозв'язок між розташуванням елементів у періодичній системі та їхньою валентністю, використовувати інформацію, яку містить періодична система про відносні атомні маси хімічних елементів.

Програма 7 класу передбачає

Деякі властивості простих і складних речовин розглядаються на

прикладах кисню і води в наступних двох темах. Завдання

вчителя - навчити учнів розрізняти поняття «проста речовина» і

«хімічний елемент», «складна речовина» і «суміш». Хімічні процеси

добування кисню є підставою для ознайомлення із законом

збереження маси речовини під час хімічних реакцій та хімічними

рівняннями, відмінність схеми реакцій і рівняння. На основі

хімічних властивостей кисню вводиться поняття про реакцію спо-лучення та оксиди металічних та неметалічних елементів.

Програма 7 класу передбачає

Вивчення хімічних властивостей води дає змогу розглянути

взаємодію оксидів з водою та ознайомити з характером гідратів

оксидів: кислот та основ, їх визначення за допомогою індикаторів,

що забезпечує фактологічну базу про сполуки хімічних елементів

та їхні властивості, опрацювання яких буде продовжено у 8 класі

при вивченні періодичного закону і хімічного зв'язку.

У 7 клас перенесено формування поняття про розчин та його

компоненти, розчинник та розчинну речовину, масову частку

розчиненої речовини.

Проблеми теорії та методики формування

природничонаукових понять досліджують

педагоги Н.М.Буринська, Л.П.Величко, Л.С.Виготський, Є.К.Войшвілло, М.М.Гладюк, Б.М.Кедров, Н.Є.Кузнєцова, Г.В.Усова, Н.Н.Чайченко, С.Г.Шаповаленко та багато інших.

Суспільство утримує школу не для того, щоб школярі вчились, але для того, щоб вони набували знань, які, хоч і важливі самі по собі, головне – вони повинні дати можливість діяти, створювати цінності, створювати продукт, розв’язувати проблеми

Основними підходами до формування

хімічних понять, поширеними в сучасній

педагогічній практиці, є

генетичний

структурний

компетентнісний

системний

діяльнісний

Генетичний підхід є ефективним при

формуванні емпіричних понять про властивості

речовин, ознаки й умови перебігу хімічних

реакцій тощо.

1) Виділення, групування і порівняння типових об’єктів з метою визначення спільних ознак даної групи.

2) Відбір і уточнення суттєвих ознак, відмежування їх від несуттєвих.

3) Визначення поняття.

4) Встановлення взаємозв’язку даного поняття зі спорідненими і відмежування від суміжних.

5) Визначення місця поняття у відповідній класифікації, підведення під нього конкретних об’єктів.

6) Застосування сформованого поняття.

Структурний підхід полягає у дослідженні будови об’єкту

вивчення, його структури, зв’язків з іншими об’єктами, на

підставі чого стає можливим передбачення його

властивостей та походження.

1) Відбір вихідних положень для формування понять.

2) Виведення і визначення поняття, уточнення його ознак.

3) Визначення місця даного поняття в системі, його зв'язку з

іншими поняттями.

4) Конкретизація поняття, відмежування від суміжних, поширення

на конкретні випадки.

5) Застосування поняття для розв’язування пізнавальних завдань.

Системний підхід є ефективним при формуванні

загальних хімічних понять, якими є система понять про

речовину, хімічну реакцію, хімічну технологію.

При формуванні систем понять важливо розглядати їх у розвитку,

динаміці, взаємозв’язках та суперечностях, тобто, підходити до їх

вивчення діалектично. Використання системного підходу в

навчанні є однією з передумов системності знань школярів.

Розуміння учнями зв’язків та відношень даного поняття з іншими,

включеність його в систему сприяє усвідомленості поняття.

Діяльнісний підхід до формування понять передбачає

евристичну або дослідницьку діяльність, спрямовану на

оволодіння школярами знаннями і вміннями за допомогою

цілеспрямованого вирішення навчальних задач (проблем)

У педагогіці діяльнісний підхід розглядається і як пояснювальний

принцип, і як фактор соціалізації особистості, і як умова розвитку

мислення, потреб, інтересів, мотивів школярів. Поняття в

діяльнісному підході є не тільки ідеальною формою відображення

дійсності, але й ідеальною формою існування соціального досвіду

пізнання. Діяльнісний підхід дає можливість школярам розглядати

науку не як збірку готових правил та законів, а як діяльність по

розкриттю існуючих в природі закономірностей, самим приєднуватися до цієї діяльності. При цьому учні долучаються не

тільки до готового знання, але і до способів його отримання.

Компетентнісний підхід дозволяє тісно пов'язати процес

формування понять з оточуючою дійсністю, предметами

та явищами навколишнього світу, включити сформовані

поняття у практичну перетворювальну діяльність людини

Компетентнісний підхід до формування понять передбачає впровадження експерименту з ужиткової хімії [5], що дозволяє наблизити шкільний хімічний експеримент до життєвої практики учнів, застосовувати сформовані поняття для пояснення явищ реального життя, розширити експериментальну базу вивчення хімії, коли, крім передбачених програмою демонстрацій, лабораторних та практичних робіт, школярам пропонуються домашні досліди та спостереження. Широко застосовуються завдання дослідницького характеру: лабораторні досліди, практичні роботи, спостереження, творчі завдання, які виконуються як групові, або індивідуальні в школі, або вдома. Виконуючи їх, школярі пов'язують навчальний матеріал з власною життєвою практикою.

ВИСНОВОК:

ВИБІР ТОГО ЧИ ІНШОГО ПІДХОДУ ДО ФОРМУВАННЯ

ПОНЯТТЯ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ЯК ОСОБЛИВОСТЯМИ

ПОНЯТТЯ, ЯКЕ ФОРМУЄТЬСЯ, ЙОГО ОБ’ЄМОМ,

ЗМІСТОМ, ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКАМИ З ІНШИМИ ПОНЯТТЯМИ,

ДОСТУПНІСТЮ ДЛЯ ЗАСВОЄННЯ, ТАК І

ОСОБЛИВОСТЯМИ РОЗВИТКУ МИСЛЕННЯ ШКОЛЯРІВ, ЇХ

ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ, НАЯВНОЇ ПОНЯТІЙНОЇ БАЗИ

ТОЩО.