МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР «МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ»

ІНСТИТУТ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ НАПН УКРАЇНИ

Збірник матеріалів

семінару-практикуму керівників та методистів

Всеукраїнських літніх профільних шкіл

«Теорія і практика освіти

обдарованих учнів у літній період»

(5–8 червня 2012 р.)

Київ

Редакційна колегія:

Л. Г. Долгоновська, Н. А. Камінська, С. О. Лихота, Л. М. Панчук, Н. О. Халупко, З. І. Черній, І. М. Шевченко

Рекомендовано науково-методичною радою Національного центру «Мала академія наук України»

(протокол № 2 від 15.05.2012 р.)

Збірник матеріалів семінару-практикуму керівників та методистів

Всеукраїнських літніх профільних шкіл «Теорія і практика освіти

обдарованих учнів у літній період» (5–8 червня 2012 р.) / [Упор.

С. О. Лихота, О. В. Лісовий]. – К. : ТОВ «Праймдрук», 2012. – 148 с.

До збірника ввійшли матеріали учасників семінару-практикуму

«Теорія і практика освіти обдарованих учнів у літній період».

Представлено статті з основних засад організації та проведення

Всеукраїнських літніх профільних шкіл МАН України, актуальних питань

розвитку і підтримки обдарованих дітей.

Видання розраховане на педагогічних працівників загальноосвітніх та

позашкільних навчальних закладів, спеціалістів, які займаються

організацією науково-дослідницької роботи.

© Національний центр «Мала академія наук України», 2012

ЗМІСТ Вступ 5

Бадрак В. В. Использование образов выдающихся личностей

для стимулирования мотивации одаренных детей 6

Балик Т. М. Організація науково-дослідницької роботи

з обдарованими учнями у літній період 12

Бородчук І. А. Літня школа робототехніки МАН 18

Ворона Л. І. Навчання обдарованих дітей 24

Лихота С. О. Всеукраїнські літні профільні школи Малої академії

наук у формуванні наукової еліти нації 32

Лісовий О. В. Всеукраїнські літні профільні школи

Малої академії наук України в соціокультурній самоідентифікації

особистості учня 47

Мазур О. О. Соціально-педагогічна робота з обдарованими дітьми

у літніх школах МАН України 51

Мережинська О. Г. Методичні рекомендації щодо проведення

літніх шкіл для обдарованої учнівської молоді 58

Науменко Р. А. Теоретико-методологічні засади державного

регулювання розвитку позашкільної освіти в Україні 65

Ритенко О. В. Психологічний аспект організації роботи з дітьми

під час екологічних експедицій та польових практик у літній період 78

Салюк Н. В. Екологічне виховання учнів під час проведення

Всеукраїнських та обласних літніх профільних екологічних шкіл

Малої академії наук 85

Сологуб А. І. Навчання обдарованих дітей у літній період 99

Таран Л. К. Сучасні підходи до використання ігрової

діяльності в організації змістовного дозвілля учнів – членів

МАН України 111

Тихенко Л. В. Розвиток особистості в процесі навчально-творчої

та дослідницької діяльності у Всеукраїнських літніх профільних

школах МАН України 115

Шац Н. В. Організація літньої астрономічної школи

(селище Наукове, Бахчисарайський район, АР Крим) 125

Шендеровський В. А. Пізнання історичної минувшини в іменах –

підґрунтя освіти нації 128

5

ВСТУП

Реалії сьогодення диктують необхідність постійного пошуку нових

знань, набуття нового досвіду, відкриття нових горизонтів. Особливо це

актуально для старшокласників, які стоять на порозі самостійного життя.

Допомогти молоді з усієї країни поглибити знання в обраній галузі науки,

зробити крок на шляху до професійного самовизначення, отримати

неоціненний досвід спілкування з видатними вченими, державними та

громадськими діячами, змістовно провести час у колі однодумців

покликані літні профільні школи Малої академії наук України. Це

унікальна форма роботи з обдарованими дітьми, що продовжує кращі

вітчизняні традиції та використовує надбання зарубіжних країн.

З метою вдосконалення методики організації навчання школярів під

час літніх канікул Малою академією наук України 5–8 червня 2012 р.

ініційовано проведення семінару-практикуму керівників та методистів

Всеукраїнських літніх профільних шкіл «Теорія і практика освіти творчо

обдарованих учнів у літній період».

Цей збірник містить матеріали учасників семінару-практикуму.

Сподіваємося, він стане гарним помічником освітянам.

О. В. Лісовий,

директор Національного центру

«Мала академія наук України»

6

Валентин Владимирович Бадрак

Институт одаренного ребенка НАПН Украины, г. Киев

badrak.kiev.ua

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ОБРАЗОВ ВЫДАЮЩИХСЯ ЛИЧНОСТЕЙ

ДЛЯ СТИМУЛИРОВАНИЯ МОТИВАЦИИ ОДАРЕННЫХ ДЕТЕЙ

В статье представлена технология влияния образами выдающихся

личностей на сознание одаренных детей, что условно называется гений-

терапией. Она с успехом может быть использована детьми в

самовоспитании и саморазвитии.

Ключевые слова: гений-терапия, одаренные дети, образы

выдающихся личностей, мотивация.

The article is devoted to the technology of influence by the images of

outstanding people on the minds of gifted children, which is conventionally

called the “genius-therapy”. It can be successfully used by children in self-

education and self-development.

Keywords: genius-therapy, gifted children, the images of outstanding

people, motivation.

Этот метод иначе можно назвать практикой воздействия образами

выдающихся личностей. Или гений-терапией. Ее начальные уровни

настолько просты, что подвластны даже детям.

Суть восхитительного обаяния образов имеет некоторое сходство с

такими видами воздействия, которые вызывает общение с животными,

например с лошадьми или дельфинами. Мы соприкасаемся и на тонком

уровне чувствуем природу, воспринимаем ее могущественную энергетику

через внезапно открывающиеся каналы. Природа же, Вселенная всегда

7

старается демонстрировать нам свою благосклонность, если только мы

делаем искренние прикосновения. В данном случае происходит то же

самое. Когда мы соприкасаемся с жизнью гения, выдающегося человека,

неординарной личности и при этом стараемся проявить чуткость, как в

парке, когда застываем и слышим откровенный шепот листьев, то мы

непостижимым образом чувствуем и принимаем ломовую энергетику

победителя.

Некоторые ее элементы давно используются в активных формах

психологии. Джин Ландрам, автор волнующей книги «Четырнадцать

гениев, которые ломали правила», совершенно точно указывает, что «для

усвоения самоуверенности существенно важны положительные примеры

для подражания». Один из основателей нейролингвистического

программирования Ричард Бендлер уверен в том, что «искусственная

манипуляция мысленными образами в буквальном смысле слова меняет

настроение человека». Схожего мнения придерживается еще один

крупнейший мастер современной психологии Уэйн Дайер. Он считает,

что «прежде чем что-то успешно завершить, мы переживаем это в своем

воображении». Таким образом, все эти уважаемые ученые подтверждают

метод воздействия, не выводя его в отдельное направление

целенаправленной работы человека с самим собой. Между тем, опыт

гениев открывает путь к устойчивым мотивациям, сосредоточенной

работе, смыслу жизни и гармонии.

Помните, один из проверенных принципов НЛП гласит: нельзя

быть успешным в компании неудачников. Иными словами, можно

достичь невообразимого успеха, мысленно окружив себя титанами,

невозмутимыми победителями прошлого.

Когда детям рассказывают о былинных героях – богатыре Илье

Муромце или отважных трехстах спартанцах у Фермопильских ворот,

они очарованы их великими проявлениями. И, конечно, хотят быть

8

похожими на них, совершать такие же подвиги. Но и взрослые

воспринимают героев на своем уровне. Александр Македонский часто

думал перед сражениями о Геракле и Ахилле – своих любимых кумирах.

Сальвадор Дали с присущей ему детской непосредственностью «играл в

гения», а для понимания его природы специально ездил к Пабло Пикассо

и добивался встречи с престарелым Фрейдом. Фридрих Ницше

сознательно двигался навстречу Рихарду Вагнеру, как губкой впитывал

живительный сок его творческого древа. Рафаэль издали, скрытно и

внимательно наблюдал за работой Леонардо да Винчи, стараясь

проникнуться духом его творчества, примерить на себя образ его

мышления. Альберт Швейцер всерьез собирался посетить Льва Толстого,

изучил каждый шаг Канта и Баха, написав о них подробные книги. «Я

прочел о Наполеоне больше, чем кто бы то ни было; я прочел все, что

мог, о Леонардо да Винчи и Франклине Рузвельте», – утверждал Билл

Гейтс. Таких случаев – бесчисленное множество, и все они являются

яркими свидетельствами силы живого образа. Что делали все эти люди,

если не занимались особыми формами визуализаций и самогипноза?! Они

хорошо знали лучшие способы вызова вдохновения. Даже по сравнению с

самыми совершенными формами – мантрами, заговорами, шаманством –

визуализированное прикосновение к герою неизменно давало больше

эффекта.

Каждый из нас обладает уникальными возможностями мозговой

активности. Путем визуальных представлений, воображаемого

взаимодействия с известными личностями, скрытого переноса их лучших

качеств на себя, говоря словами Константина Станиславского,

происходит создание «иллюзии живой действительности».

Одним словом, при помощи направленного действия мысли,

которая способна материализоваться и, как выпущенная во Вселенную

стрела, можно пробивать панцирь чужого сознания, щит устоявшегося

9

общественного мнения. Один прозорливый современный аналитик Энтон

Уилсон сформулировал следующую замечательную мысль: «Будущее

существует сначала в воображении, затем в воле, и только потом в

реальности».

Как именно применять образы выдающихся личностей на

практике?

Перенесение опыта выдающихся личностей в современный мир под

названием гений-терапия состоит в осознанном самовоздействии

концентрированным рядом образов с целью развития в себе качеств

победителя, выдающейся личности. В первую очередь уверенности,

психологической установки к воле, креативного мышления, способности

спокойно воспринимать неудачные попытки, а еще создания

раздражителей для ежедневного напряжения, воодушевления, энтузиазма

в достижении цели. В самом деле, человеку для поддержания устойчивой

мотивации движения к цели (да и для поиска адекватного своим

амбициям предназначения) и подпитки силы воли необходим

определенный уровень тревожности и беспокойства, который, вытесняя

неприоритетные задачи из сознания, обеспечит высокую

сосредоточенность.

Рассмотрим одну из практических методик гений-терапии.

Создание концентрированного виртуального ряда

выдающихся личностей

Главное требование к ряду – соответствие вашим задачам. Главный

принцип – максимальное приближение к образу мышления избранных

личностей. Этот принцип достигается путем постоянного использования

материалов этих личностей на любых носителях. Кинофильмы,

фотоматериалы, высказывания героев, анализ их жизненных стратегий и

10

отдельных поступков – все это имеет прямое отношение к решению

поставленной задачи.

Как именно это применять? Рассмотрим методику на иллюстрациях

из различных видов человеческой деятельности.

Предположим, вы решили писать книги, стать литератором. Тогда

для концентрированного ряда подойдет 5–10 писателей, желательно

различного жанра, исповедовавших несколько отличные подходы и

технологии продвижения. В качестве примера можно использовать

следующий ряд: Оноре де Бальзак, Агата Кристи, Джек Лондон, Жорж

Сименон, Эрих Мария Ремарк, Габриэль Гарсиа Маркес (разумеется,

могут использоваться совсем иные образы). Если мы, внимательно

вглядываясь в портреты (портреты некоторых, самых близких по

«содержанию», личностей можно иметь под рукой – в кабинете, на

рабочем столе, в блокноте), будем сопоставлять их способ поиска идей и

реализации задач, то поймем, что эти принципы мы можем ежедневно

активно использовать в своей жизни.

«Читал я все подряд […] В основном я занимался

самообразованием[…] Никогда я не бывал без книги» – вот формула

становления Джека Лондона, которому 644 раза на протяжении пяти лет

возвращались рассказы, не принятые редакциями. Этот настойчивый

человек делал ставки на волю: «Упорная воля может сделать все. Такой

вещи‚ как вдохновение‚ не существует вовсе‚ а талант – это очень мало.

[…] Упорство должно быть отцом всякой уверенности в себе».

Приблизительно такой же путь становления прошли и другие писатели.

Но нам пригодятся особенности, которые, отражая их образ мышления,

формируют наш собственный. Бальзак «денно и нощно сидит за

письменным столом, часто по три-четыре дня не покидает мансарду».

Сименон вставал в 4 утра и после чашки кофе садился за машинку.

Каждый день первую его половину писатель отдавал роману, вторую –

11

рассказу. 330 романов, 72 тома сочинений сформировали количественный

результат деятельности (кстати, $600 млн – ее денежный эквивалент).

Когда Маркес писал свои знаменитые «Сто лет одиночества», он работал

с 9 утра до половины девятого вечера с небольшим перерывом на обед и

отдых.

Все это не просто данные, если мы концентрируем на них

внимание, раздумываем над способами организации собственной работы

в соответствии с ожидаемыми целями. Нам не хватает воли? Им тоже не

хватало, но они в итоге собирали ее в кулак. Когда у Маркеса не

выходило, он плелся к жене и «уныло жаловался». Когда не писалось

Джеку Лондону, он все равно просиживал с утра до обеда за столом –

ради поддержания дисциплины. Ремарк, хоть и грешил тягой к

спиртному, каждый день работал с утра и до обеда, а правил текст

десятки раз, до сумасшествия. Главная же наша задача – научиться,

заглядывая в глаза портрету гения, проникать в его душу и напитываться

его энергией, его волей к победе.

Эта методика подойдет для любого другого вида деятельности.

Например, вашей задачей является здоровье, долголетие, высокий тонус,

хорошая работоспособность. И вы выбираете йогу. Тогда для

концентрированного ряда подойдут современный популяризатор йоги

Айенгар, его учитель Кришнамачарья, индийский философ

Радхакришнан, Сатьянанда Свами. Усилить философскую составляющую

ряда можно образами мыслителей – Рамакришны и Вивикананды. Далее

следует вникнуть в философию йоги и аюрведы, двигаться вслед за

виртуальными учителями (что не исключает посещения инструктора,

семинаров, приобщения к смежным формам развития сознания). «Йога –

это ослиная работа, но результат великолепный», – утверждает Айенгар,

который в 2011-м отметил 93-летие. Это написал человек, чье тело не

12

гнулось, было «как кочерга», а жизни угрожал неизлечимый в те времена

туберкулез.

Методика состоит не просто в обдумывании действий выдающихся

личностей, но в намеренной концентрации собственных усилий на их

отдельных приемах и целостной стратегии. Высшим уровнем этого

можно считать постижение медитативных практик и визуализаций, то

есть моделирование деятельности образа с учетом применения

определенных приемов в своей собственной жизни. Важно, правда,

оговорить, что копировать гения нельзя ни в коем случае. Нужно понять

его образ мышления и применить к своему социальному и историческому

контексту.

И, кстати, общая небезынтересная деталь: все упомянутые выше

личности имели своих собственных героев. А значит, определенно

применяли гений-терапию.

Это лишь одна из методик. В неустанной практике гений-терапии

можно развивать и применять ряд других. Например, формирование

успешного окружения, использование имиджа уже известных личностей,

искусственное создание заданных «встреч», формирование жизненной

миссии и многие другие.

Тетяна Михайлівна Балик

Тернопільське обласне комунальне територіальне відділення

Малої академії наук України, м. Тернопіль

skaskiv.tanya@mail.ru

ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ

З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ У ЛІТНІЙ ПЕРІОД

Работа Тернопольского областного коммунального

территориального отделения Малой академии наук Украины в летний

13

период направлена на обучение и развитие одаренных учащихся. Такая

форма деятельности способствует заинтересованности слушателей

научно-исследовательской работой, побуждает их к поиску новых

интересных тем, позволяет на основе материалов, собранных во время

летней школы, расширять рамки собственных научных исследований.

Ключевые слова: одаренность, летняя школа, научно-

исследовательская работа, формы роботы, Тернопольское отделение

МАН.

The work of Ternopil regional municipal territorial department of Minor

Academy of Sciences of Ukraine during summer period is directed on

education and development of gifted children. Such form of activity promotes

more interest in student’s research, assists in searching new and interesting

themes, on the basis of material collected during summer school, helps to

expand their own research skills.

Keywords: talent, summer school, research work, form work, Ternopil

department of MASU.

Інтерес до розвитку творчості й обдарованості постійно зростає.

Більшість психологів розглядає креативність (творчий потенціал) людини

як один з найважливіших і певною мірою незалежний фактор

обдарованості. Американський психолог П. Торренс визначив

креативність як процес, що породжується сильною потребою людини

зняти напругу, яка виникає в ситуації невизначеності та дефіциту

інформації. Цей процес включає пошук і визначення проблеми,

висунення і перевірку гіпотез про шляхи її вирішення, пошук та

обґрунтування рішень. Головну роль при цьому відіграє дивергентне (що

йде в різних напрямках) мислення, здатне приводити до несподіваних

висновків, на відміну від конвергентного, послідовного мислення.

14

Причому креативність обов’язково передбачає інтелектуальний розвиток

людини вище середнього рівня, оскільки лише за таких умов може бути

забезпечена основа для творчої продуктивності. Крім того, в численних

дослідженнях була продемонстрована важлива роль мотиваційно-

особистісних особливостей та умов соціального оточення обдарованих

дітей у реалізації їх потенціалу. Згідно з концепцією Дж. Рензуллі

розвиток обдарованості заснований на взаємозв’язку трьох складових –

інтелекту вище середнього рівня, креативності та прихильності до

поставленої проблеми [4].

Обдарованість – це якість психіки, що розвивається протягом життя

і визначає можливість досягнення людиною більш високих (незвичайних,

неабияких) результатів у одному або кількох видах діяльності [3].

Обдарованість – це якісне своєрідне поєднання здібностей, що

забезпечують успішне виконання діяльності. Спільна дія здібностей, що

представляють певну структуру, дає змогу компенсувати недостатність

окремих здібностей за рахунок переважного розвитку інших.

Виявлення обдарованих учнів – тривалий процес, пов’язаний з

аналізом розвитку конкретної дитини.

Обдарованість зараз визначається як здатність до видатних

досягнень у будь-якій соціально значущій сфері людської діяльності. Її

слід розглядати як досягнення і як можливість досягнення. Сенс

твердження полягає в тому, що потрібно брати до уваги й ті здібності, які

вже проявилися, і ті, що можуть проявитися у майбутньому.

Ефективна ідентифікація обдарованості за допомогою разового

тестування неможлива. Система розвитку обдарованої дитини повинна

бути ретельно вибудувана та чітко індивідуалізована, а її реалізація має

припадати на сприятливий для цього віковий період. Підлітковий період –

це час становлення здібностей, формування особистості, час бурхливих

інтеграційних процесів у психіці. Рівень і широта такої інтеграції

15

характеризує формування і зрілість самого явища обдарованості.

Інтенсивність або, навпаки, зупинка цих процесів визначає динаміку

розвитку обдарованості.

У другій половині XX ст. активно досліджувалися проблеми

системності пізнання явищ природи і суспільства у різних галузях науки.

У педагогіці поняття системності досліджували російські вчені

Ю. К. Бабанський, Н. В. Кузьміна та інші. Ю. К. Бабанський під системою

розумів єдність елементів, які функціонують за внутрішньо властивими їй

законами. З цих міркувань вчений двояко розглядає навчально-виховний

процес як систему: з погляду об’єднаної системи, в якій функціонує

процес, і власне, процес пізнавальної діяльності.

Проблема обдарованості є комплексною, в ній перетинаються

питання різних наукових дисциплін, основними з яких є виявлення,

навчання і розвиток обдарованих дітей, а також професійна та

особистісна підготовка педагогів, психологів для роботи з обдарованими

дітьми. Обдарованість як загальна характеристика сфери здібностей

потребує комплексного вивчення психофізіологічного, диференціально-

психологічного та соціально-психологічного розвитку. Висновки щодо

обдарованості дитини потрібно робити виходячи із спостережень не лише

за її шкільною діяльністю, а й зважаючи на те, чим живе дитина поза

школою, в чому проявляє ініціативу, в яких саме формах та сферах

діяльності. Саме тому щороку при Тернопільському обласному

комунальному територіальному відділенні Малої академії наук України

функціонує літня школа, робота якої сприяє розширенню можливостей

для власних наукових досліджень. Науково-дослідна робота є складовою

навчального процесу, яка виконується у вільний від занять час.

Основними завданнями науково-дослідницької роботи є:

• оволодіння науковими методами пізнання;

• поглиблене і творче засвоєння навчального матеріалу;

16

• оволодіння методикою самостійної постановки і вирішення

наукових і технічних завдань;

• виховання навичок роботи у науковому колективі;

• сприяння науково-технічному прогресу шляхом участі у

розробці актуальних наукових і технічних завдань.

В основу виховної роботи з дітьми у літній період покладено ідеї

українознавства, етнопедагогіки, основ християнської етики, краєзнавчо-

народознавчу діяльність.

За змістом і характером отриманих результатів наукові дослідження

можуть бути фундаментальними, пошуковими і прикладними. Під час

навчання у літніх школах слухачі МАН працюють над фундаментальними

дослідженнями, котрі є основою для пошукових і прикладних.

На першому етапі підбирається і вивчається науково-технічна

література й інші матеріали з теми, обговорюються отримані дані, на

їхній основі складається аналітичний огляд і висуваються гіпотези. За

результатами аналізу обираються напрями роботи і шляхи реалізації. На

другому етапі здійснюється теоретична розробка теми, у процесі якої

перевіряються наукові ідеї.

Літні школи зазвичай організовуються для слухачів секцій

природничого, історико-географічного та філологічного відділень. Метою

їх роботи є ознайомлення учнів з біологічним і ландшафтним

різноманіттям Тернопільщини, його історичними та культурними

пам’ятками, станом довкілля. Учні мають можливість на практиці

вивчати природу, культуру та історію рідного краю. Викладачі літніх

шкіл зазвичай використовують такі форми роботи:

• бесіди;

• лекції;

• тренінги;

• польові дослідження;

17

• оглядові екскурсії;

• навчальні екскурсії;

• заняття-зустрічі;

• заняття-спостереження;

• лекційно-практичні заняття.

У 2001, 2004, 2005, 2006 рр. літня школа проходила у

Бережанському районі на базі Голицького ботаніко-ентомологічного

заказника; у 2002 та 2010 рр. – у Кременецькому районі на базі

Державного заповідника «Медобори»; у 2003 та 2008 рр. –

у Заліщицькому районі на базі Природного ландшафтного парку

«Дністровський каньйон»; у 2007 та 2009 рр. – у Теребовлянському

районі на базі Зарваницького ландшафтного парку, зоологічного

заказника в урочищі Знесіння.

Влітку 2011 року на базі Теребовлянської гімназії-спецшколи-

інтернату була організована літня школа, в якій з користю для себе

провели час 50 учнів. Крім традиційних занять з вивчення історії,

природи та культури краю для учнів були організовані цікаві екскурсії: до

с. Зарваниці, музею Степана Будного (с. Струсів), шевченківськими

місцями (с. Моринці та м. Канів) та до Софіївського заповідника у

м. Умані Черкаської області.

У Всеукраїнських літніх профільних школах взяли участь 19 наших

слухачів. На основі матеріалів, зібраних під час літньої школи, учні

виконували науково-дослідницькі роботи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ананьев Б. Психология и проблемы человекознания /

Б. Ананьев. – М. : Изд-во «Институт практической психологи» ; Воронеж :

НПО «МОДЭК», 1996. – 384 с.

18

2. Виготський Л. Гра і її роль у психологічному розвитку

дитини / Л. Виготський // Питання психології. – 1966. – № 6. – С. 80–91.

3. Словник практичного психолога [укл. С. Ю. Головін]. –

Мінськ : Харвест, 1998. – 800 с.

4. Шандрук С. Психологічні проблеми дослідження творчості /

С. Шандрук // Вісник ТДТУ. – 1996. – № 1. – С. 132–136.

5. http://school.keldysh.ru/avto096887/oda.ru

6. http://www.babyshop.com.ua/lib/htm

7. http://www.iro.yar.ru

8. http://gtk.yaroslavl.ru

Іванна Антонівна Бородчук,

Наталія Несторівна Знетиняк

Львівська обласна Мала академія

наук, м. Львів

oman@oman.lviv.ua

ЛІТНЯ ШКОЛА РОБОТОТЕХНІКИ МАН

Летние профильные школы – одна из эффективных интересных

форм роботы с одаренными учениками. Летние школы способствуют

развитию творческих и интеллектуальных способностей одаренных

школьников. В статье обсуждаются основные организационные

принципы летних школ, в частности школы робототехники для учеников

МАН.

Ключевые слова: летняя школа, робототехника, робот, LEGO

Mindstorms, промышленные роботы, одаренные дети.

19

Summer profile schools are one of the most effective and interesting form of the work of gifted pupils. Summer schools contribute to the development of creative and intellectual abilities of gifted children. The article discussed the basic organization principles of summer schools, particularly schools of robotics for pupils of Minor Academy of Sciences.

Keywords: summer school, robotics, robot, LEGO Mindstorms, industrial works, gifted children.

Літні профільні школи – одна з ефективних і цікавих форм роботи з

обдарованими школярами, яка поєднує у собі навчальний процес із

активним відпочинком. Літні школи сприяють розвитку творчих та

інтелектуальних здібностей обдарованих учнів, допомагають

підготуватися до конкурсів-захистів, олімпіад, визначитися у

професійному виборі. У літніх школах створюється особливе культурно-

інтелектуальне середовище для спілкування та співпраці учнів і вчених.

Найбільш ефективними є школи, які проводяться на базі університетів, де

є сучасне технічне забезпечення та висококваліфіковані педагоги. Також

літні профільні школи можуть проводитися на базі таборів відпочинку,

туристичних комплексів тощо. Обов’язковим є залучення вчених вищих

навчальних закладів, академічних інститутів, аспірантів, студентів до

роботи з учнями.

З 2010 року літня школа робототехніки проводиться Львівською

обласною МАН і НЦ «Мала академія наук України» в Карпатах на базі

відпочинку «Бойківщина». Учасниками літньої школи робототехніки

стали призери та переможці Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-

дослідницьких робіт, олімпіад з фізики, математики, інформатики і

робототехніки. Мета літньої школи робототехніки – зацікавити

обдаровану учнівську молодь проблемами створення

високотехнологічних, наукомістких та інноваційних продуктів, зокрема

роботів і штучного інтелекту, сформувати в учнів знання з основ

20

робототехніки, розуміння будови та принципу роботи роботів, уявлення

про використання роботів у побуті та промисловості. Перебуваючи на

межі суто теоретичних і прикладних наук, робототехніка містить у собі

елементи математики, фізики, механіки та комп’ютерних наук. Її

вивчення допомагає розкрити творчий потенціал учнів та опанувати ази

професії інженера-дослідника.

До проведення занять з учнями були залучені молоді перспективні

науковці НУ «Львівська політехніка», Львівського національного

університету імені Івана Франка, представник компанії Lego education,

студенти, колишні олімпіадники, педагоги Львівської обласної МАН та

комп’ютерної академії «ШАГ». Навчальний процес тривав 6 годин:

4 години до обіду і 2 години після обіду. Заняття з учнями проводилися у

формі лекцій, практичних занять і майстер-класів.

Літня школа мала добре матеріально-технічне забезпечення:

15 наборів конструкторів роботів LEGO Mindstorms, 20 ноутбуків,

лазерний принтер, мультимедійний проектор та інше.

На теоретичних та практичних заняттях, які проводили

представники компанії Lego Education, учні знайомилися з історією

робототехніки, сферами застосування та сучасним станом розвитку цієї

галузі науки. Учасники школи прослухали основні теми з курсу

робототехніки (робот, робототехніка, маніпулятор, датчики, пристрій

введення, пристрій виведення, пристрій обробки інформації), вивчили

складові конструктора LEGO Mindstorms education та їх призначення,

навчилися за аналогією та самостійно конструювати і програмувати

моделі роботів. Для цього учні опанували нове для них середовище

програмування LEGO Mindstorms NXT. Виконали низку практичних

робіт з використанням датчиків ультразвуку та освітленості.

Лекції для учасників літньої школи читали викладачі НУ

«Львівська політехніка». На лекціях висвітлювався сучасний стан

21

промислової робототехніки, вивчалася термінологія в робототехніці та

класифікація промислових роботів (ПР). Було окреслено особливості та

принципи конструювання промислових роботів, переваги використання

сучасних комп’ютерних САПР (SolidWorks, CATIA, Компас) під час

конструювання та моделювання роботи роботів із залученням інформації

з різноманітних інтернет-сайтів (відео уроків Robot Design корпорації

SolidWorks).

Окремі заняття були проведені у вигляді змагань з робототехніки.

Зокрема відбулися змагання роботів «Сумо». Для участі у змаганнях учні

об’єднувались у команди по 2–3 особи, і кожна команда самостійно

розробляла конструкцію робота-«сумоїста» та складала програму для

нього. У ході змагань учні розглянули також методи оптимізації

конструкції робота для змагання «Сумо» та шукали оптимальну «робочу

точку» такого робота. Здобував перемогу той робот, який вміло

виштовхував іншого робота (супротивника) за межі поля.

У змаганнях роботів з «Кегель рингу» автономний робот за

мінімальний час повинен вибити з «рингу» (спеціального поля у вигляді

кола) розташовані в ньому кеглі. Під час підготовки до змагань учні

розвинули навички конструювання простих машин та механізмів,

сформували зв’язок між знаннями теоретичних основ механіки,

принципами руху та реалізацією цих знань у конкретних моделях. Для

цього відводився час на побудову власної моделі робота.

Велика увага під час літньої школи робототехніки приділялася

проектній діяльності. У ході підготовки до виконання проектів учням

було оголошено загальну тему проекту «Роботи полегшують життя».

Реалізуючи на практиці власні проекти, учні закріплювали набуті знання

з курсу програмування та конструювання. Робота над проектами

відбувалася у командах (2–4 учні).

22

Учні захищали власні проекти, демонструючи моделі роботів у дії,

а також продемонстрували результати своєї роботи у вигляді плаката, де

було описано мету, тему, основне завдання, призначення та особливість

конструкції робота.

Оцінювали проект за такими критеріями:

1. Складність конструкції.

2. Складність програми.

3. Актуальність (практичне використання) розробки.

4. Робота у команді.

5. Оформлення результатів у вигляді плакатів.

6. Усний захист.

Було підготовлено 11 проектів: «Роботранспортер», «Робот-

маніпулятор», «Роботакса», «Робот-пожежник», «Робопомічник»,

«Світлозахисник», «Унікс», «LEO», «Евакуатор», «Швидкісний

сепаратор», «Робот-транспортер».

Для прикладу: «Робот-транспортер» – маніпулятор, завданням

якого є допомагати людині з обмеженими можливостями.

«Евакуатор» – робот, який можна використовувати для евакуації

людей під час надзвичайних ситуацій, наприклад аварії на шахті.

«Робот-маніпулятор» – машина, яку можна використовувати у

морських портах для пересування важких контейнерів з вантажем.

«Роботакса» – робот, який перевозить вантажі, що в кілька разів

важчі за нього самого.

«LEO» – робот, якого рекомендується використовувати для

прибирання сміття як у кімнаті, так і на вулиці.

«Робот-пожежник» – проект робота, який гасить пожежу. Основний

принцип робота – працювати у закритому приміщенні, що зменшує

відсоток ризику для життя пожежників.

23

«Робот-транспортер» – робот, який можна використовувати у

сільському господарстві, зокрема для збирання кормових культур.

Тісне спілкування викладачів і школярів, звичайно, не

обмежувалося тільки заняттями. Упродовж десяти днів спільно

проводили літературно-музичні вечори, спортивні ігри, інтелектуальні

змагання. Урочисто відзначали 15-річчя Конституції України.

Учасники літньої школи побували на різноманітних екскурсіях,

зокрема старовинним Львовом, відвідали фортецю Тустань –

середньовічну пам’ятку архітектури, яка не має аналогів у Європі,

милувалися краєвидами Карпат. Яскраві враження залишила екскурсійна

подорож на крісельному підйомнику на гору Високий Верх.

Отже, літня школа робототехніки сприяла формуванню середовища

молодих, освічених, креативних людей, яких об’єднує захоплення

робототехнікою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ковбасенко Л. І. Організаційно-педагогічні основи діяльності

сучасного позашкільного навчального закладу / Л. І. Ковбасенко //

Шкільний світ. – 2003. – № 22–24.

2. Чехлова А. В. Конструкторы LEGO DACTA в курсе

информационных технологий. Введение в робототехнику / А. В. Чехлова,

П. П. Якушкин. – М. : ОРТ, Институт Новых Технологий, 2001. – 76 с.

3. www.vynahidnyk.org

24

Лариса Іванівна Ворона

Позашкільний навчальний заклад Полтавської обласної ради

«Полтавська обласна Мала академія наук учнівської молоді»,

м. Полтава

voronali@ukr.net

НАВЧАННЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

В статье раскрыто понятие «одаренный ребенок», приведены

характеристики одаренности, а также описана специфика работы

учителей с одаренными детьми.

Ключевые слова: одаренность, одаренные дети, образование

одаренных детей.

The article reveals the meaning of “the gifted child”, denotes

characteristics of giftedness and also features the specifics of teachers work

with the gifted children.

Keywords: giftedness, gifted children, education of the gifted children.

Розвиток та місце країни в міжнародному співтоваристві

визначають три взаємопов’язані складові:

1. рівень економіки;

2. стан розвитку інституту політики;

3. стан освіти і науки у державі [8, 9].

Кожна нація турбується про виховання творчої еліти. Виростити

учених – нелегка праця. З огляду на це дедалі актуальнішим стає питання

навчання, виховання та розвитку обдарованих дітей.

25

Сучасні словники містять понад сто визначень поняття

«обдарованість». Термін «обдарований» був уведений А. Треєвим у

1839 році в контексті пояснення слова «геній».

Проблеми роботи з обдарованою молоддю досліджували такі

вітчизняні фахівці, як В. Алфімова [1], Н. Аніскіна [3], Л. Тихенко [17–

19], В. Дружиніна [6], О. Маринушкіна [11, 12], О. Микитюк [13, 14], а

також зарубіжні вчені Дж. Ротер, Дж. Гілфорд, Р. Стернберг, Л. Термен,

П. Торенс та інші.

В офіційній доповіді державного відділу освіти Конгресу США

(1972 р.) було запропоновано визначення обдарованості, яким

американські фахівці користуються і зараз: обдарованими і

талановитими учнями є ті, які за оцінкою професіоналів мають видатні

здібності і володіють потенціалом до високих досягнень. Обдаровані

діти можуть і не виявляти своїх видатних здібностей одразу (прихована

обдарованість), але мають схильність до їх розвитку в певній галузі.

Зокрема, це можуть бути:

• загальні інтелектуальні здібності;

• конкретні академічні здібності;

• творче або продуктивне мислення;

• лідерські здібності;

• художня і виконавська майстерність;

• психомоторні здібності [3, с. 87].

За загальною Концепцією Міністерства загальної і спеціалізованої

освіти Росії, обдарованість – це системна якість психіки, що розвивається

упродовж життя і визначає можливість досягнення людиною більш

високих результатів у одній або кількох видах діяльності порівняно з

іншими людьми [16, с. 2–5]. Отож, обдарована дитина – це дитина, яка

вирізняється яскравими, очевидними досягненнями в тому чи іншому

виді діяльності.

26

На нашу думку, обдарованість – це яскраво виражені природні

здібності до певного виду діяльності, котрі потребують сприятливих умов

для їх розвитку.

Обдаровані діти наділені високим творчим потенціалом та

можливостями. Зокрема, для обдарованих дітей характерні:

• надзвичайно ранній вияв високої пізнавальної активності й

допитливості;

• швидке і точне виконання розумових операцій, що є результатом

високої концентрації уваги та гарної пам’яті;

• чітке і логічне мислення;

• великий словниковий запас;

• швидкі та оригінальні вербальні асоціації;

• чітка орієнтація на творче виконання завдань;

• добре розвинена творча уява;

• володіння основними компонентами уміння вчитися [1, с. 34].

Важливою характеристикою обдарованості є креативність –

здатність до творчості [3].

Обдаровані діти часто є оригінальними у поведінці та спілкуванні.

Вони використовують особливі способи спілкування з дорослими й

однолітками, добре відчувають ситуацію, виявляють уміння спілкуватися

не лише словесно, а й за допомогою невербальних засобів (міміки, жестів,

інтонації тощо), легко вступають у контакт з однолітками, прагнуть до

лідерства у спільній діяльності. Обдаровані учні частіше за своїх

однолітків обирають роль дорослого в іграх, люблять змагатися з іншими

дітьми. Вони не уникають відповідальності, висувають високі вимоги до

себе, самокритичні; не люблять, коли до них ставляться із захопленням,

обговорюють їхню винятковість, талановитість. Ці діти випереджають

своїх однолітків у моральному розвитку, активно борються за

справедливість, правду, виявляють інтерес до духовних цінностей.

27

Обдарованість типологізують за різними критеріями. Наприклад,

український психолог Юрій Гільбух на основі аналізу пізнавальних

особливостей дитини розрізняє такі типи обдарованості:

• природничі теоретики (спрямованість пізнавального інтересу на

осмислення абстрактних ідей, схильність до природничих знань);

• природничі прикладники (спрямованість пізнавального інтересу

на розв’язання складних конструкторсько-технічних завдань,

моделювання);

• гуманітарії (спрямованість пізнавального інтересу на мови,

суспільні науки, літературу) [4].

Леонід Вергер розробив теорію пізнавальних здібностей дитини та

виділив такі характерні риси обдарованих дітей:

• уміння самостійно аналізувати ситуацію (виявляти наочні засоби,

що є суттєвими для вирішення завдань);

• розвиток децентрації (здатність змінювати власну точку відліку

під час вирішенні завдань, уміння ставити себе на місце іншої людини під

час спілкування);

• розвиток задумів (уміння створювати ідею майбутнього продукту і

розробляти план її реалізації).

Аналіз праць вітчизняних та зарубіжних учених дає змогу дійти

такого висновку: коли йдеться про обдарованих дітей, мають на увазі

дітей з підвищеним рівнем виявлення інтелектуальних, творчих,

академічних і соціально-особистісних природних здібностей, а також

дітей з прихованими, тобто потенційними, можливостями.

Єдиних рекомендацій щодо навчання обдарованих дітей немає і не

може бути, адже кожна дитина унікальна, має свої переваги й недоліки.

Тому головним у роботі з обдарованими дітьми є індивідуальний підхід

до кожного учня. Основними рисами таких учнів є виражена

індивідуальність і незалежність. З ними працювати водночас і легко, і

28

важко, оскільки вони потребують підвищеної уваги, особливого

ставлення; робота з такими учнями потребує від учителя належних

професійних і педагогічних знань.

Вчителів, які працюють з обдарованими дітьми, можна умово

поділити на три категорії:

• вчителі, які навчають техніки виконання, закладають основи

уміння;

• вчителі, здатні зацікавити предметом, створити атмосферу

емоційного захоплення;

• вчителі, які виводять на високий професійний рівень повного

оволодіння знаннями [11].

На жаль, одному вчителю дуже рідко вдається поєднати в собі ці

три складові. Та до якої б із категорій він не належав, головною метою

діяльності вчителя залишається виховання творчої особистості, здатної

свідомо та відповідально діяти у будь-яких життєвих ситуаціях. Учитель,

який працює з обдарованими дітьми, повинен цікавитися їх проблемами

та інтересами, підтримувати їхні починання, розвивати здібності, бути

доброзичливим, толерантним в оцінці їхніх дій, уміти ставити себе на

місце дитини, бути професіоналом своєї справи, тобто володіти

предметними, психолого-педагогічними і методичними компетенціями,

мати високий рівень інтелекту, велику ерудицію, творчий світогляд [11,

с. 8–9]. Педагог має постійно самовдосконалюватися, бути ентузіастом,

цілеспрямованим, наполегливим, упевненим у своїх силах, принциповим

у важливих питаннях. Він повинен мати організаційні здібності, вміти

створювати атмосферу творчості, розкутості, вільного ділового

спілкування, приязного мікроклімату, спонукати дітей до творчості,

навчити їх слухати. Важливо, щоб учитель володів даром навіювання,

вмів аргументовано переконувати, був неупередженим, справедливим,

емоційно врівноваженим, тактовним, здатним до самоаналізу,

29

самокритики, перегляду своїх позицій, виваженості вчинків, умів

налагоджувати з учнями партнерські стосунки згідно з педагогікою

співробітництва [10, с. 8–11].

В умовах сьогодення важливо залучати обдарованих дітей до

навчання і в літній період. Цього року на Полтавщині було відкрито табір

«Ерудит» – навчально-оздоровчий комплекс для обдарованих і

талановитих дітей Полтавщини, які навчаються в Малій академії наук та

беруть участь в олімпіадах. Позашкільний навчальний заклад Полтавської

обласної ради «Полтавська обласна Мала академія наук учнівської

молоді» вперше організовує навчання для МАНівців у літній період. До

навчання та відпочинку планується залучити 75 школярів Полтавщини,

що займаються науково-дослідницькою діяльністю. Організація такого

навчання сприятиме створенню системи пошуку та підтримки

талановитих дітей, здібних до науково-дослідницької діяльності.

Навчання в навчально-оздоровчому комплексі «Ерудит»

проводитимуть за такими напрямами: математика, фізика, хімія, біологія,

географія, історія України, українська мова та література, англійська

мова. Заняття організовуватимуть викладачі Полтавського національного

педагогічного університету імені В. Г. Короленка, керівники відповідної

секції МАН.

У таборі розроблена та впроваджується технологія індивідуального

підходу до дитини. Майже кожному учневі створені умови для

індивідуальної роботи. Для підготовки дітей до конкурсу-захисту

науково-дослідницьких робіт МАН складаються індивідуальні програми

роботи, створюється необхідна матеріальна база. У таборі працюватимуть

профільні класи: математичний, фізичний, інформаційних технологій,

лінгвістичний. Учні матимуть змогу прослухати лекції, які їх цікавлять,

взяти участь у семінарах, круглих столах, диспутах. У вільний від

навчання час відбуватимуться екскурсії, вечори відпочинку.

30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алфимов В. Н. Развиваем умственные и творческие

способности старшеклассников / В. Н. Алфимов // Обдарована дитина. –

2003.– № 5. – С. 30–41.

2. Аналітичний звіт. Полтавське територіальне відділення

МАН. – Полтава, 2010. – 115 с.

3. Аніскіна Н. Педагогічна підтримка обдарованості /

Н. Аніскіна. – К. : Навчальний світ, 2005. – 127 с.

4. Гільбух Ю. З. Як учитися і працювати ефективно [Текст] :

(НОП для учнів гімназій і ліцеїв) / Ю. З. Гільбух ; АПН України, Науково-

технічний центр «Психодіагностика і диференційоване навчання». – К. :

ВІПОЛ, 1994. – 116 с.

5. Гільбух Ю. З. Інноваційний експеримент у школі : на

допомогу початкуючому дослідникові / Ю. З. Гільбух, М. І. Дробноход. –

К., 1994. – 90 с.

6. Дружинин В. Д. Развитие и диагностика способностей /

В. Д. Дружинин. – М. : Наука, 2006. – 181 с.

7. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) //

Педагогічна газета. – 2002. – № 1 (91).

8. Концепція національного виховання // Освіта. – 1994. –

26 жовтня.

9. Липова Л. Специфіка навчання обдарованих дітей /

Л. Липова, Л. Морозова, Л. Луценко // Рідна школа. – 2003.– № 5. –

С. 8–11.

10. МАН : підготовка науково-дослідницьких проектів. – К. :

Редакція загальнопедагогічних газет, 2005. – 128 с.

31

11. Маринушкіна О. Є. Організація роботи з обдарованими

дітьми в закладах освіти / О. Є. Маринушкіна, Г. В. Шубіна. – Х. : Основа,

2008. – 138 с.

12. Маринушкіна О. Є. Родина та обдарована дитина [Текст] /

О. Є. Марінушкіна, Г. В. Шубіна. – X. : Основа, 2008. – 191 с.

13. Микитюк О. М. Наукові дослідження школярів: [навч.-метод.

посіб.] / О. М. Микитюк, В. О. Соловйов, С. О. Васильєва. – Х. :

Скорпіон, ХДПУ ім. Г. Сковороди, 2003. – 80 с.

14. Микитюк О. М. Становлення та розвиток науково-дослідної

роботи у вищих педагогічних закладах України (історико-педагогічний

аспект) / О. М. Микитюк. – Х. : ОСВ, 2001. – 256 с.

15. Заболотний О. В. Таїна обдарованості : практико-

зорієнтований збірник на допомогу тим, хто працює з обдарованими

дітьми / під ред. Н. І. Клокар. – Біла Церква : КОІПОПК, 2005. – 160 с.

16. Танабаш Л. Креативність, або Творчі здібності /

Л. Танабаш // Математика у школах України. – 2004. – № 11. – С. 8–9.

17. Тихенко Л. В. Можливості позашкільного соціуму. Завдання.

Пошук. Знахідки / Л. В. Тихенко // Рідна школа. – 2006. – № 11.

18. Тихенко Л. В. Формування творчих здібностей

старшокласників засобами пошуково-дослідницької діяльності в системі

позашкільної освіти / Л. В. Тихенко // Теоретико-методичні основи

виховання творчої особистості в умовах позашкільних навчальних

закладів : зб. матеріалів наук.-прак. конф. – К. : Грамота, 2006. – Ч. 3. –

С. 176–179.

19. Тихенко Л. В. Розвиток творчих здібностей учнівської молоді

в освітньо-виховній системі «Мала академія наук України» : навч.-метод.

посіб. / Л. В.Тихенко, Л. В. Ніколаєнко. – Суми : ВТД «Універсальна

книга», 2007. – 120 с.

32

20. Юркевич В. Про окремі типи обдарованості / В. Юркевич //

Завуч. – 2003. – № 17–18. – С. 9–10.

Лихота Світлана Олексіївна

Національний центр «Мала академія наук України»,

м. Київ

s.lihota@man.gov.ua

ВСЕУКРАЇНСЬКІ ЛІТНІ ПРОФІЛЬНІ ШКОЛИ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК У ФОРМУВАННІ

НАУКОВОЇ ЕЛІТИ НАЦІЇ

В статье раскрываются ключевые аспекты организации

Всеукраинских летних профильных школ Малой академии наук как

важного фактора формирования научной элиты нации. Автором

доказана эффективность данной формы работы с одаренными детьми.

Ключевые слова: Всеукраинские летние профильные школы МАН,

научная элита, одаренный ребенок, внешкольное образование,

компетентность личности.

The article is devoted to the key aspects of the organization of all-

Ukrainian summer profile schools of Minor Academy of Sciences as an

important factor in formation the scientific elite of the nation. The author

proved the effectiveness of this form of work with gifted children.

Keywords: the all-Ukrainian summer profile schools of Minor Academy

of Sciences, the scientific elite, the gifted child, the out-school education, the

competence of the person.

33

Процес модернізації освіти в Україні неможливо уявити без

інтенсивного розвитку інтелектуального та духовного потенціалу

громадян. Особливої актуальності нині набуває питання формування

української наукової еліти, що потребує інноваційних форм роботи з

учнівською молоддю.

В Україні існує державне замовлення, яке передбачає роботу з

обдарованими та соціально активними дітьми. З метою створення

сприятливих умов для всебічного розвитку обдарованих учнів та розквіту

їхнього творчого потенціалу Мала академія наук України (далі – МАН)

розробила проект «Літо інтелекту», в рамках якого організовується

проведення Всеукраїнських літніх профільних шкіл.

Така форма роботи, як Всеукраїнські літні профільні школи, дає

змогу обдарованим дітям з усіх регіонів України під час літніх канікул

знайомитись із сучасним станом різних наукових напрямів, поглиблювати

знання в обраній галузі наукового дослідження, отримувати допомогу в

професійному самовизначенні та виборі напряму для подальшого

навчання.

Всеукраїнські літні профільні школи МАН продовжують кращі

традиції організації дитячих літніх наукових шкіл радянського періоду,

які свого часу стали новою формою роботи з обдарованими дітьми, а

згодом і визначним явищем як у радянській, так і в українській педагогіці.

Із початком формування в Україні мережі спеціалізованих

позашкільних навчальних закладів малих академій наук учнівської молоді

відпрацьовується досвід організації регіональних літніх науково-

дослідницьких шкіл, таборів, пошукових експедицій. Ідея більшості цих

заходів полягає в тому, щоб зібрати зацікавлену у певній сфері діяльності

молодь, яка бажає вчитися влітку в компанії однодумців. Це і численні

знайомства, й особисте спілкування з викладачами, і дружня атмосфера, й

обмін досвідом.

34

Сьогодні Всеукраїнські літні профільні школи МАН не лише

успішно використовують кращий міжнародний та вітчизняний досвід

організації дитячих літніх наукових шкіл, а й стають невід’ємною

частиною системи роботи з обдарованою молоддю в Україні. Відкрито

новий інноваційний етап у діяльності літніх шкіл, зміст роботи яких

постійно розширюється та удосконалюється.

Учасниками Всеукраїнських літніх профільних шкіл МАН зазвичай

є школярі 8–11-х класів (по 1–2 особи від АР Крим, областей, міст Києва

та Севастополя), які представляють кращих учнів свого регіону, а саме:

• переможці та учасники Всеукраїнського конкурсу-захисту

науково-дослідницьких робіт учнів – членів МАН;

• переможці та призери інших міжнародних, всеукраїнських,

обласних предметних олімпіад, інтелектуальних і творчих конкурсів та

змагань, науково-практичних конференцій тощо.

Навчання старшокласників у Всеукраїнських літніх профільних

школах МАН, які вже третій рік поспіль проводить Національний центр

«Мала академія наук України» спільно з регіональними малими

академіями наук учнівської молоді, створює сприятливі умови для

розвитку природних задатків учнів, популяризації нових знань серед

обдарованої учнівської молоді, врахування інтересів дітей та їх орієнтації

на той чи інший вид майбутньої професійної діяльності [6, c. 5–6].

Навчання обдарованих дітей у літній період є складовою цілісного

процесу формування майбутнього вченого в системі МАН.

Метою проведення Всеукраїнських літніх профільних шкіл МАН є

забезпечення умов для активної науково-дослідницької діяльності

обдарованих дітей – учнів МАН, формування їх свідомого ставлення до

заняття наукою шляхом створення освітньо-розвивального середовища та

інтенсивного інтелектуального спілкування.

Завданнями Всеукраїнських літніх профільних шкіл МАН є:

35

• розвиток в учнів інтересу до науково-дослідницької,

конструкторської, винахідницької діяльності, створення умов для

змістовного дозвілля дітей;

• виявлення та відбір школярів, які мають нестандартне творче

мислення, здібності та нахили до наукової творчості, підтримка і

подальший розвиток таких учнів;

• формування у школярів навичок самостійного мислення, інтересу

до сучасної науки, уявлення про специфіку наукової роботи;

• створення ситуації особистісно орієнтованого навчання через

безпосереднє спілкування та співпрацю вчених, аспірантів, педагогів,

студентів і школярів (у тому числі робота у складі однієї дослідницької

групи);

• оптимізація процесу відпочинку та оздоровлення, виховання й

освіти обдарованих дітей засобами програмно-методичного і кадрового

забезпечення, психолого-педагогічного супроводу;

• створення інтелектуального командного середовища,

психологічно комфортного для кожної дитини клімату, формування

навичок роботи в команді;

• стимулювання школярів до продовження наукового дослідження з

обраних тем упродовж навчального року;

• визначення форм і методів роботи з обдарованими дітьми;

• стимулювання діяльності педагогічних колективів щодо розвитку

здібностей учнів МАН;

• реалізація ідеї безперервної освіти шляхом підготовки

обдарованих учнів для продовження навчання у вищих навчальних

закладах.

Перебування обдарованих дітей у спеціально організованому

інтелектуальному, соціокультурному середовищі (літній профільній

школі) дає змогу реалізувати такі основні соціально-педагогічні функції:

36

1) освітню – навчання школярів на основі програм науково-

дослідницького спрямування, отримання учнями нових знань;

2) розвивальну – розвиток критичного мислення і творчих

здібностей дітей, формування дослідницьких вмінь і навичок до

узагальнення та систематизації знань;

3) виховну – невимушене виховання дітей через їх залучення до

національної та світової науки і культури, визначення на цій основі

чітких моральних орієнтирів;

4) креативну – реалізація індивідуальних творчих інтересів і

потреб особистості;

5) компенсаційну – засвоєння школярами напрямів діяльності,

які поглиблюють і доповнюють основну (базову) освіту, створення умов

для досягнення успіху в різних сферах діяльності;

6) рекреаційну – організація змістовного дозвілля як сфери

відновлення психофізичних сил школярів;

7) профорієнтаційну – формування зацікавлення до соціально

значущих видів діяльності, стимулювання професійного самовизначення

дітей;

8) інтеграційну – створення єдиного освітнього простору,

підвищення мотивації школярів;

9) соціалізації – засвоєння дітьми соціального досвіду,

отримання ними навичок відтворення соціальних зв’язків та особистих

якостей, необхідних для життя, індивідуальної та колективної

самоідентифікації;

10) самореалізації – самовизначення школярів у соціально і

культурно значущих формах життєдіяльності, переживання ними

ситуацій успіху, відчуття особистої цінності; саморозвиток дітей [1, c. 16–

17].

37

Зазначені функції певною мірою реалізуються закладами МАН

протягом навчального року, проте саме в умовах літньої школи, що

відрізняються від звичних для дітей умов, спостерігається досягнення

значних результатів у роботі з обдарованими дітьми.

Діяльність Всеукраїнських літніх профільних шкіл МАН базується

на основних принципах позашкільної освіти: науковості і доступності;

наступності й систематичності; гуманізації і демократизації;

природовідповідності; культуровідповідності, а також інших специфічних

принципах [10, c. 46].

Під час організації навчання дітей в літній період необхідно також

брати до уваги основні організаційні принципи позашкільного

педагогічного процесу, а саме психологічний комфорт, захопливе

інтелектуальне напруження, соціальну значущість, свободу вибору [11,

c. 69].

Серед методів навчально-виховної діяльності у Всеукраїнських

літніх профільних школах мають домінувати продуктивні, активно-

творчі, які передбачають самостійну й творчу діяльність школярів і

мають на меті дати не лише певні знання, а й досвід їх самостійного

здобування, використання у практичній діяльності, житті. При цьому

необхідно зважати на напрям творчої і дослідницької діяльності учнів,

тематику їх досліджень, експериментальних робіт.

У літніх профільних школах можна використовувати методи

колективної творчої діяльності, прикладні, індивідуальні; методи, які

забезпечують варіативність застосування знань до вирішення особистих

проблем учнів; методи, які допомагають школярам перенести знання у

нові, нетипові ситуації; методи, які вчать самостійності у виконанні

пошуку, дослідження, експерименту тощо.

Основні форми роботи з учасниками Всеукраїнських літніх

профільних шкіл поділяються на колективні, групові та індивідуальні.

38

До колективних і групових форм належать:

• виступи перед учасниками школи провідних вчених, інтерактивні

лекції;

• лабораторно-практичні заняття, наукові семінари, круглі столи,

дискусії за участю педагогів, вчених, фахівців;

• організація спецкурсів, секцій, гуртків з поглибленого вивчення

окремих тем предметів шкільного курсу, основ науково-дослідницької

діяльності;

• майстер-класи, психологічні тренінги;

• наукові конференції, за результатами яких надаються рекомендації

щодо подальшого проведення досліджень, публікації матеріалів;

• проекти тощо.

До індивідуальних форм організації роботи літніх профільних шкіл

належать:

• виконання завдань науково-дослідницької, індивідуальної творчої

роботи під керівництвом викладачів, аспірантів або студентів, які мають

досвід організації науково-дослідницької роботи школярів;

• індивідуальні консультації.

Успішність проведення Всеукраїнських літніх профільних шкіл

залежить від створення належних організаційно-педагогічних та

соціально-психологічних умов, врахування особливостей основних етапів

їх діяльності.

Організацію роботи літньої профільної школи можна поділити на

три етапи:

1) діагностично-прогностичний (організація підготовки

проведення профільної зміни для обдарованих дітей: вивчення

нормативно-правової бази, аналіз та забезпечення матеріально-технічних,

організаційно-педагогічних, програмно-методичних, кадрових умов,

розроблення програми школи, комплектування навчальних груп,

39

залучення навчальних закладів, наукових установ, громадських

організацій тощо);

2) діяльнісний (організація навчально-виховної, науково-

дослідницької та оздоровчо-дозвіллєвої діяльності);

3) констатувальний (підбиття підсумків роботи літньої

профільної школи, аналіз та узагальнення матеріалів щодо реалізації

завдань заходу, створення банку педагогічного досвіду роботи з

обдарованими дітьми в умовах літньої профільної школи; визначення

перспектив її діяльності) [7, c. 20].

Кожен з етапів має свій алгоритм і технології підготовки та

здійснення, дотримання яких суттєво впливає на результативність

проведення Всеукраїнських літніх профільних шкіл.

Необхідними чинниками якісної організації заходів також є:

• місце проведення;

• наявність певної наукової бази;

• зміст навчальної діяльності;

• ефективне поєднання навчально-виховного процесу з

оздоровленням і відпочинком;

• інтеграція навчального курсу з основ науково-дослідницької

діяльності з базовими та спеціальними навчальними дисциплінами;

• залучення до процесу навчання досвідчених педагогічних і

науково-педагогічних працівників навчальних закладів, провідних

спеціалістів наукових установ, інших закладів та організацій.

Важливим аспектом організації роботи літніх профільних шкіл є

також психолого-педагогічний супровід навчально-виховного процесу,

мета якого полягає в оптимізації соціально-педагогічних і психологічних

умов навчально-виховного процесу.

Як правило, період роботи літньої профільної школи МАН

складається з двох навчальних тижнів, а кожен день – з двох блоків:

40

• навчального (профільно-орієнтовані заняття);

• пізнавально-дозвіллєвого (культурно-розвивальні заходи).

Під час проведення літньої профільної школи необхідно

дотримуватися режиму дня, розкладу занять, плану проведення заходів,

санітарно-гігієнічних вимог і техніки безпеки під час проведення

навчальних занять, лабораторно-практичних робіт, оздоровчо-дозвіллєвих

заходів.

Літня профільна школа комплектується такими педагогічними

кадрами:

• науковцями, викладачами, аспірантами і студентами вищих

навчальних закладів;

• педагогами-організаторами (вчителями загальноосвітніх шкіл,

гімназій, ліцеїв, педагогами позашкільних навчальних закладів тощо);

• вожатими (студентами вищих навчальних закладів педагогічного

спрямування);

• педагогами-психологами з числа психологів шкіл чи позашкільних

навчальних закладів або працівників медичних закладів, які мають

спеціальну освіту за профілем;

• педагогами позашкільних навчальних закладів (спеціалістами,

методистами тощо).

Важливою складовою організації роботи в літній профільній школі

є науково-методичний супровід, який передбачає: науково-методичне,

інформаційне і програмно-методичне забезпечення навчально-виховного

процесу, створення системи діагностики і моніторингу навчання та

розвитку дітей, аналіз та оцінку його результативності.

Навчально-виховний процес у літніх профільних школах має

ґрунтуватися на психолого-педагогічних і науково-методичних засадах

організації навчання, виховання та розвитку учнів у позашкільних

навчальних закладах. Так, Т. І. Сущенко наголошує на визначенні

41

позашкільного навчального процесу як цілеспрямованого духовного

взаємозбагачення педагогів і дітей в умовах комфортного діалогічного

спілкування та інтелектуальної співтворчості [11, с. 76], що відповідає

основній меті та завданням діяльності літніх шкіл.

Для організації навчального процесу в літніх профільних школах

МАН необхідно складати програми на основі блоково-модульного

підходу з формулюванням мети і детального плану проведення кожного

дня, щоб учасники літньої школи мали змогу обрати для себе саме ту

програму, яка їх найбільше цікавить.

Навчально-виховний процес у літніх профільних школах

організовують відповідно до навчальних планів та програм. Зміст

програм визначається метою формування компетентностей особистості:

пізнавальної, практичної, творчої і соціальної.

Пізнавальна компетентність спрямована на поглиблене вивчення та

засвоєння теоретичних розділів наук, ознайомлення з основами

пошукової і дослідницької діяльності, методологією та методикою

досліджень в обраній науковій галузі.

Практична компетентність передбачає: оволодіння навичками

науково-дослідницької діяльності, вмінням оперувати науковими

знаннями та фактичним матеріалом; розуміння взаємозв’язків між

природничими та гуманітарними науками; формування мовної культури,

системно-логічного мислення.

Творча компетентність забезпечує: набуття досвіду власної творчої

діяльності; розвиток логічного і просторового мислення, творчих

здібностей, здатності проявляти творчу ініціативу; формування стійкого

інтересу до пошукової, науково-дослідницької діяльності, потреби у

творчій самореалізації та духовному самовдосконаленні.

Соціальна компетентність спрямована на розвиток моральних

якостей, громадянської позиції, формування національних і

42

загальнолюдських культурних та духовних цінностей, екологічної

культури, наукової та пошуково-дослідницької ініціативи, прагнення до

нових знань, потреби у творчому самовдосконаленні, ціннісного

ставлення до себе та інших [5, с. 147].

З огляду на специфіку організації навчально-виховного процесу у

Всеукраїнських літніх профільних школах навчальні програми розробляють з

урахуванням часу на їх реалізацію, а також вимог щодо актуалізації опорних

знань з базових дисциплін [9, с.12].

Під час розроблення навчальних програм потрібно зважати на те,

що вони повинні:

• включати теми, матеріали, не передбачені державним

компонентом навчального плану;

• розширювати зміст понять, повідомлень, практичних заходів з

теми, яка є головною для юного дослідника;

• передбачати види діяльності, що потребують творчого та

критичного мислення;

• створювати умови для розширення бази знань і розвитку

здібностей учнів;

• створювати умови для демонстрації організаторських здібностей;

• передбачати навчальний час для самостійної роботи, презентації її

результатів.

При цьому потрібно зважати на вимоги до технології розроблення

змісту навчального предмета, який є базовим у науковому дослідженні

учня. Навчальний матеріал має:

• виводити учасника літньої профільної школи МАН за межі

підручника та навчально-тематичного плану і програми;

• розширювати його світогляд, сприяти використанню отриманих

знань у системному розробленні проблеми дослідження;

43

• вчити логічно будувати кожен розділ, підрозділ, тему, підтему

навчального матеріалу з подальшим пошуком нових повідомлень з

найбільш вузьких тем;

• вчити узагальнювати окремі питання;

• навчати прийомів і методів більш глибокого засвоєння матеріалу

окремих тем.

З метою оптимізації активного навчання школярів, підтримки їх

творчої активності та посилення закладеного в них потенціалу до програм

літніх профільних шкіл необхідно включати комплекс заходів щодо

рекреації учнів.

За визначенням Великого тлумачного словника сучасної

української мови рекреація – це: відпочинок, поновлення сил людини,

витрачених на трудову діяльність [2, с. 1211].

Забезпечити режим постійної зміни видів і галузей діяльності дає

змогу створення системи різноманітних оздоровчо-дозвіллєвих заходів;

це допомагає відновити сили, тобто реалізувати рекреаційну функцію.

Оздоровчо-дозвіллєва робота в літніх профільних школах передбачає

гармонійне поєднання відпочинку, праці, спорту з пізнавальною,

естетичною, екологічною, оздоровчою діяльністю.

Дозвілля – необхідна складова життя кожної людини, особливо

дитини, яка перебуває в процесі активного розвитку. Вільний час для

школярів – це та сфера, у котрій діти, виступаючи в нових соціальних

ролях, відмінних від сімейних та шкільних, особливо повно розкривають

свої потреби в незалежності, активній діяльності та самовираженні [3,

с. 80].

Однією з умов повноцінного оздоровлення та виховання дітей є

раціональний режим їх перебування у літній профільній школі. Під час

складання режиму беруть до уваги такі фактори, як розклад навчальних

44

занять, природно-кліматичні умови, санітарно-гігієнічні вимоги до

харчування та сну дітей.

Крім створення умов для оздоровлення та відпочинку дітей, літні

профільні школи мають значний потенціал для виховання особистості

через залучення до різних видів діяльності: навчальної, пізнавальної,

трудової, ігрової, художньо-естетичної, фізкультурно-спортивної,

екологічної тощо.

Організація дозвілля у літніх профільних школах є важливим

фактором формування духовності дітей, яка відіграє дедалі вагомішу роль

у житті суспільства і кожної людини. Духовно-ціннісні орієнтири є одним

із основних чинників формування національної свідомості особистості.

Різноманітна дозвіллєва діяльність сприяє розширенню діапазону

інтересів дітей, фізичному і духовному оздоровленню. У зв’язку з цим

рекомендується передбачити проведення різнопланових заходів:

• тематичних, культурно-виховних конкурсів, вікторин,

театральних, концертних дійств, спрямованих на виховання у дітей

почуття національної самосвідомості, патріотизму, на популяризацію

загальнолюдських і національних цінностей;

• спортивних і туристичних змагань, подорожей, тематичних

естафет;

• конкурсів юних біологів, фізиків, математиків, екологів тощо,

інтелектуальних та інтерактивних ігор;

• випуск періодичних, стендових видань, роботу прес-центрів у

рамках літньої школи.

Під час організації заходів важливо витримувати оптимальний

баланс між масовими, груповими та індивідуальними формами роботи.

Урізноманітненню діяльності дітей сприяє використання у виховному

процесі інноваційних технологій: методу проектів, інтерактивних форм в

45

організації колективних творчих справ, програмування діяльності літніх

профільних шкіл та ін.

Таким чином, Всеукраїнські літні профільні школи є унікальною

формою роботи з обдарованою молоддю. Вони забезпечують

оптимальний простір для навчання, виховання і всебічного розвитку

особистості юного вченого, сприяють інтелектуальному прогресу країни,

роблять великий внесок у формування наукової еліти нації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Болотова В. Г. Технология формирования познавательной

активности школьников в каникулярное время / В. Г. Болотова // Наука и

практика воспитания и дополнительного образования : научно-

методический журнал. – 2011. – № 4. – С. 15–34.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови /

Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. –

1736 с.

3. Духовні потреби дітей України : монографія / Під заг. ред.

Ж. В. Петрочко. – К. : Видавничий дім «Калита», 2005. – 108 с.

4. Ковбасенко Л. І. Методика виховної діяльності в Малій

академії наук України : метод. посіб. / Л. І. Ковбасенко. – Вид. 2-ге, випр.

й допов. – К. : Інформ. системи, 2008. – 213 с.

5. Лихота С. О. Розробка програмного забезпечення

дослідницько-експериментального напряму позашкільної освіти /

С. О. Лихота // Наукова еліта як соціально-економічний фактор розвитку

держав в умовах глобалізації : зб. матер. Міжнар. наук.-практ. конф.

(Україна, Київ, 27–28 жовтня 2010 р.) / упоряд. : О. В. Биковська,

О. В. Лісовий, С. О. Лихота, Л. Л. Макаренко // М-во освіти і науки

України, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, Ін-т екол. екон. права,

46

Нац. центр «Мала академія наук України», Ін-т обдарованої дитини. –

Вип. 2. – К. : Інформаційні системи, 2010. – С. 145–148.

6. Літо інтелекту – 2010. Всеукраїнські літні профільні школи

Малої академії наук України. – К., 2010. – 249 с.

7. Матросова Н. Н. Золотой запас Республики – 2011 /

Н. Н. Матросова // Дополнительное образование и воспитание. – 2011. –

№ 6. – С. 16–21.

8. Матросова Н. Н. Организация летнего отдыха, оздоровления,

воспитания и дополнительного образования детей в рамках авторской

программы «Содружество активных, любознательных, юных талантов» /

Н. Н. Матросова // Наука и практика воспитания и дополнительного

образования : научно-методический журнал. – 2011. – № 4. – С. 96–108.

9. Організаційно-педагогічні аспекти діяльності Всеукраїнської

літньої хіміко-біологічної школи МАН України / відп. за вип.

Л. В. Тихенко. – Суми, 2010 – 25 с.

10. Позашкільна освіта в Україні : навч. посіб. / За ред.

О. В. Биковської. – К. : ІВЦ АЛКОН, 2006. – 224 с.

11. Сущенко Т. І. Позашкільна педагогіка: теорія, історія,

практика : наук.-метод. посібник / Т. І. Сущенко. - К. : ТОВ «Праймдрук»,

2011. - 299 с.

47

Оксен Васильович Лісовий

Національний центр «Мала академія наук України»,

м. Київ

man@man.gov.ua

ВСЕУКРАЇНСЬКІ ЛІТНІ ПРОФІЛЬНІ ШКОЛИ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ В СОЦІОКУЛЬТУРНІЙ

САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ

Статья посвящена освещению роли Всеукраинских летних

профильных школ в социокультурной самоидентификации личности

юного ученого.

Ключевые слова: социокультурная идентификация личности,

Всеукраинская летняя профильная школа МАН, социализация, одаренный

ребенок.

The article is devoted to the lighting of the role of all-Ukrainian summer

profile schools of Minor Academy of Sciences in the socio-cultural identity of

the young scientist’s personality.

Keywords: the socio-cultural identity of the person, the all-Ukrainian

summer profile school of Minor Academy of Sciences, the socialization, the

gifted child.

В умовах соціокультурних трансформацій, багатогранності

соціальних ролей та групових норм, наростання суперечностей між

поколіннями ускладнюється процес самоідентифікації дитячої

особистості. При розкритті та реалізації внутрішнього потенціалу

людина, особливо в період юності, неодноразово змінює мету, шукаючи

більш реальні шляхи, способи їх досягнення, самозмінюється у пошуках

48

свого покликання, призначення, зростає, набуває досвіду і в результаті

цього саморозвивається. Особливої ролі набуває самоідентифікація

особистості у кризовій ситуації подолання старої і становлення нової

соціальної системи, в якій опинилося сьогодні українське суспільство.

Витоки дослідження цієї тематики можна відшукати в роботах

античних філософів, зокрема Платона та Аристотеля, Демокріта і

Епікура. Вивчаючи типи особистостей та їх виховання, античні мислителі

зазначали зокрема, що цей процес відбувається як процес входження в

культуру того соціуму, в якому людина існує, як ототожнення себе з тими

характеристиками, які в ньому домінують. Сократівське «пізнай самого

себе», триєдність розуму, пам’яті і волі Аврелія Августина, раціональний,

логічний початок соціальної антропології епохи Відродження і Нового

часу (Ф. Петрарка, Р. Декарт, Б. Паскаль), пошуки самого себе у

Г. Сковороди, фіхтеанське самоутвердження, «загальна самосвідомість»

Г. Гегеля, міркування про самоідентичність людини Ж.-П. Сартра,

«розпач-виклик» особистості, що самоідентифікується і бажає стати

творцем свого «Я», у С. Кьєркегора, невтомна боротьба індивіда із самим

собою й оточенням за своє «справжнє Я» у М. Бердяєва, комунікативна

практична філософія постмодернізму (Ж.-Ф. Ліотар, К.-О. Апель,

Ю. Хабермас), що проголосила принцип рівносуб’єктності всіх учасників

дискурсу, – все це суттєві кроки до сучасного розуміння змісту і

соціальної функції самоідентифікації особистості.

Сучасна гуманітаристика під процесом самоідентифікації

особистості розуміє уподібнення, встановлення тотожності (із соціумом і

з собою), усвідомлення себе як подібного до інших і водночас як

особливу істоту – «Я» – унікальну індивідуальність. Самоідентифікація

розгортається як ототожнення себе з іншою особою (групою, класом) у

цілому або включення в образ власного «Я» окремих їх якостей, як

наслідування цієї особи та розвитку емоційних зв’язків з нею. Соціальна

49

самоідентифікація виступає як основа для визначення життєвих стратегій

у взаємовідносинах із соціальним оточенням. У процесі соціальної

самоідентифікації особистість усвідомлює своє становище в суспільстві,

визначає тип соціальних взаємозв’язків.

Важливу роль у соціальній самоідентифікації дитячої особистості

відіграє спілкування з ровесниками. У цьому контексті складно

переоцінити значення школи як середовища, що забезпечує постійний

зв’язок дитини з однолітками. Однак ще більше значення має спілкування

учня зі своїми однодумцями – юнаками та дівчатами, які поділяють

спільні інтереси, уподобання. Такі умови забезпечують Всеукраїнські

літні профільні школи Малої академії наук України (МАН України) –

сучасні форми роботи з обдарованими дітьми, що дають можливість

молоді з усієї країни під час літніх канікул поглибити знання в обраній

галузі наукового дослідження, зробити крок на шляху до професійного

самовизначення, змістовно провести час у колі однодумців.

МАН України продовжила історичні традиції організації

спеціалізованих шкіл для обдарованих дітей, що ведуть свій початок на

теренах УРСР з 1963 р., та використовує кращий досвід у цій сфері

зарубіжних країн. Проведення літніх профільних шкіл є унікальною

формою роботи з обдарованою молоддю, аналогів якої у нашій державі

поки що не існує. Це шанс, який дає школярам змогу поглибити свої

знання в обраній галузі, розвивати інтерес до науково-дослідницької,

експериментальної, конструкторської, винахідницької діяльності;

формувати навички роботи в колективі, створювати інтелектуальне

командне середовище, розширювати свій світогляд; гармонійно

поєднувати науково-дослідницьку роботу з активним відпочинком та

оздоровленням.

З цією метою МАН України під час проведення Всеукраїнських

літніх профільних шкіл використовує різноманітні форми роботи з

50

учнівською молоддю: лекційні, семінарські та практичні заняття,

олімпіади, навчальні проекти; зустрічі з відомими вченими, діячами

культури, цікавими людьми; фольклорно-етнографічні експедиції,

збирання матеріалів за методикою «жива історія», навчально-пізнавальні

екскурсії, мандрівки; вечори знайомств, представлення секцій,

територіальних відділень МАН, літературно-поетичні й тематичні вечори

біля ватри; інтелектуальні та розважальні ігри; психологічні тренінги,

бесіди на теми християнської моралі; конкурси стінних газет, спортивні

ігри та змагання.

Всеукраїнські літні профільні школи МАН України працюють за

такими орієнтовними напрямами: фізико-математичний, історико-

правничий, філологічний, хіміко-біологічний, економіко-географічний.

Це дає змогу охопити широке коло учнівської молоді, якнайкраще

задовольнити її наукові запити й інтереси. Літні профільні школи МАН

України роблять великий внесок у формування майбутньої

інтелектуальної еліти нації.

Значною мірою соціальній самоідентифікації особистості учня

сприяє перебування у командному середовищі, формування якого

забезпечують літні профільні школи МАН України. Атмосфера здорової

конкуренції, інтенсивного предметного спілкування, постійної

міжособистісної взаємодії спонукає до самопізнання, самореалізації,

самоідентифікації. Остання уможливлюється наявністю відповідного

соціального простору, адже розглядається як самопізнання особистості в

соціальній системі координат, усвідомлення своєї солідарності чи

відчуження стосовно інших соціальних груп. Розглядаючи

самореалізацію через самоідентифікацію особистості, слід зазначити, що

самоідентифікація пов’язана не тільки з ідентифікацією себе з певною

особистістю, групою, а насамперед, із певними метою, цінностями,

принципами, ідеалами, смисложиттєвими орієнтаціями, зразками

51

поведінки, з якими співвідносить себе людина, на які орієнтується у

процесі самореалізації. У цьому контексті літні профільні школи МАН

України завдяки залученню провідних науковців нашої країни, видатних

державних, громадських, культурних діячів та створенню середовища, де

зібрані «кращі з кращих», виховують високі загальнолюдські цінності,

стимулюють до самовдосконалення та розвитку, самореалізації у різних

сферах життя і забезпечують соціокультурну самоідентифікацію

особистості юного дослідника.

Мазур Олександр Олексійович

Обласний комунальний позашкільний

навчальний заклад «Рівненська Мала академія наук

учнівської молоді» Рівненської обласної ради, м. Рівне

ol_mazur@ukr.net

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ОБДАРОВАНИМИ

ДІТЬМИ У ЛІТНІХ ШКОЛАХ МАН УКРАЇНИ

В статье раскрыты психологические особенности одаренного

ребенка, педагогические аспекты, содержание и организация социально-

педагогической работы с одаренными детьми в условиях летних школ

МАН Украины.

Ключевые слова: летняя школа, способности, типы одаренности,

социально-педагогическая работа, направления и формы работы.

The article deals with the psychological peculiarities of the gifted youth,

with pedagogical aspects, the content and organization of the social and

52

pedagogical activity toward the gifted students under the condition of summer

schools organized by Minor Academy of science of Ukraine.

Keywords: Summer school, capacities, types of endowments, social and

pedagogical activity, main tendencies and forms of activity.

Діти тим талановитіші та розумніші,

чим більше можливостей бути

талановитими й розумними ми їм надамо.

О. Грединарова

Концепція розвитку освіти в Україні переконливо підтверджує, що

у сфері виховання та навчання (позашкільного зокрема) відбуваються

суттєві зміни, які зумовлюють необхідність посилення уваги до проблеми

обдарованості учнівської молоді, залучення її до національної культури,

опанування старшокласниками нового стилю життя в сучасному

громадянському суспільстві. Аналіз освітянської практики переконує в

актуальності проблеми соціально-педагогічного впливу на діяльність

малих академій і територіальних відділень, адже в загальноосвітніх

закладах суттєво відстає від часу, а іноді відсутня систематична науково

та методично обґрунтована робота щодо розвитку у дітей навичок

соціальної активності, передовсім навичок участі в органах

самоврядування, культурних заходах, що сприяє розвитку креативності

обдарованих старшокласників, розвиває їх нестандартне мислення.

Сьогодні на першому місці поряд з іншими проблемами – проблема

цінності людської особистості. Особливої актуальності набуває

формування обдарованої особистості, виховання молодої людини як

громадянина на основі оволодіння загальнолюдськими цінностями і

засадничими цінностями демократичної культури. З огляду на це

53

особливо цікавим є освітньо-комунікаційний проект Національного

центру «Мала академія наук України» – літні школи, одним з головних

завдань яких є поєднання освітньої та соціально-комунікативної функцій

на якісно новому рівні. Школи формують особливе юнацьке середовище,

у якому передовсім цінують знання, пошук, інтелектуальний розвиток,

здатність до самовдосконалення. Беручи участь у літніх профільних

школах МАН України (навчально-оздоровчих зборах), діти вчаться

самостійно приймати рішення, бути активними громадянами України.

Літні профільні школи МАН об'єднують талановиту молодь всієї

України, допомагають учасникам знаходити однодумців,

взаємозбагачуватись і підтримувати один одного. Доступ до змістовного,

інтелектуального та пізнавального відпочинку у школах отримали всі

учасники шкіл, незалежно від географії проживання та соціального

статусу їхніх сімей. Так народжується новий молодіжний рух, який

пропагує прогресивні цінності. Визначаючи мету виховної роботи в

літній школі, слід зважати на реалії переходу нашої держави до ринкових

відносин. Розширення впливу на дітей та підлітків засобів масової

інформації спричинило потребу формування навичок вибіркового

підходу, розвитку критичного й самокритичного мислення, вироблення

захисного механізму щодо тих засобів масової інформації, які

культивують агресивність, насилля тощо. Саме тому соціально-

педагогічна робота у літній школі МАН України має бути підпорядкована

розвитку особистих зусиль, особистої відповідальності кожного

обдарованого вихованця за здійснення своєї мети, за власні вчинки, за

успіх у житті, що є визначальними умовами формування обдарованості.

Мета соціально-педагогічної роботи у літній школі – формування

конкурентоспроможної особистості з постійною потребою самореалізації

та самовдосконалення, почуттям відповідальності й соціальної

активності. Зростання соціальної ролі обдарованої особистості,

54

актуальність питання гуманізації та демократизації суспільства

зумовлюють необхідність використання надбань соціально-педагогічної

науки у практиці літніх шкіл МАН України. Дослідженню педагогічних

можливостей виховного середовища дитячого табору (літньої школи)

присвячено роботи Ю. Буракова, Л. Байбородової, А. Волохова,

Є. Рибинського І. Фрішман та ін.

На нашу думку, науково-дослідницька, навчальна та соціально-

педагогічна робота у літній профільній школі МАН сприяє розвитку

обдарованості за дотримання таких умов: організації діагностування

обдарованості підлітків; надання соціально-педагогічної допомоги в

адаптації старшокласників до умов літньої школи, що забезпечує їхнє

безперешкодне входження у співтовариство школи; надання соціально-

педагогічної допомоги у проектуванні вихованцями свого перебування в

літній школі, що забезпечує визначення траєкторії розвитку їх

обдарованості; формування евристичного розвивального середовища, яке

стимулює реалізацію потенціалу обдарованих старшокласників у

структурі літніх профільних шкіл МАН України.

Творчий, інтелектуальний потенціал особистості є рушієм прогресу

суспільства, тому обдарованість необхідно як своєчасно виявити, так і

спрямувати значні зусилля на її розвиток. Дослідники стверджують, що

багато надзвичайно обдарованих людей не реалізували своїх

можливостей через несприятливі умови навчання та виховання. Нерідко

інтелектуально обдарована дитина не знаходить розуміння ані однолітків,

ані педагогів, тому не менш важливою є попередня спеціальна підготовка

педагогів до роботи з обдарованими дітьми у рамках літньої профільної

школи. Вони повинні бути чуйними, доброзичливими, уважними,

емоційно стабільними, мати динамічний характер і почуття гумору й, що

не менш важливо, позитивне самосприйняття. Педагоги, не впевнені у

собі, схильні переносити власні проблеми на вихованців, емоційно

55

нестійкі, можуть завдати їм шкоди, адже обдаровані діти – не просто носії

таланту, а передовсім люди. У їхньому загальному розвитку спільного зі

звичайними людьми більше, аніж відмінного. Водночас ставлення до

обдарованих дітей є однією з визначальних характеристик суспільства.

На нашу думку, варто зосередитись на найважливіших вимогах щодо

підготовки педагогів до роботи з обдарованими дітьми в літній

профільній школі МАН України:

• усвідомлення педагогами сутності та специфіки роботи Малої

академії наук України і літніх профільних шкіл;

• ознайомлення педагогів із психолого-педагогічними основами

роботи з тимчасовим колективом обдарованих старшокласників;

• засвоєння основ організації навчально-виховного та оздоровчого

процесу в умовах школи;

• оволодіння системою колективного планування роботи дитячого

колективу;

• ознайомлення із системою самоврядування у житті тимчасового

колективу (на час перебування в літній школі МАН України);

• організація гри та спортивно-оздоровчої роботи.

Таким чином, підготовка педагогів до роботи з обдарованими

дітьми в умовах літніх шкіл МАН України має сьогодні особливе

значення.

Саме тому не менш важливо, аби до роботи у школах було залучено

найкращих науковців і талановитих педагогів, продумано й організовано

використовувалася сучасна матеріально-технічна база, інформаційний та

лабораторний ресурс академічних установ. Насичені новим

позапрограмовим фаховим матеріалом щоденні теоретичні та практичні

заняття покликані поглибити набуті у загальноосвітніх закладах знання;

виконання запланованих проектних завдань має сприяти засвоєнню

отриманої інформації і творчій самореалізації юних манівців; науково-

56

дослідницьку діяльність у рамках літньої школи необхідно творчо

поєднувати з насиченою та розмаїтою екскурсійно-пізнавальною,

творчою і розважальною програмами.

Варто наголосити й на виховному аспекті літніх профільних шкіл

МАН України. Тут, у школах, напрочуд легко вдається об'єднати

талановиту учнівську молодь Півночі і Півдня, Сходу і Заходу країни.

Старшокласники отримують гарну нагоду краще пізнати свою

Батьківщину, ознайомитися з духовною та культурною спадщиною

українського народу і, що не менш важливо, зустрітися з однолітками-

однодумцями, такими ж талановитими і захопленими науково-

дослідницькою діяльністю, справою свого життя.

Обдаровані діти – майбутнє кожної нації. Юні науковці України –

це розумовий потенціал держави, її еліта, яка прокладатиме дорогу

українському народові до вершин світового прогресу. Саме тому Мала

академія наук України в цілому та літні профільні школи як її освітньо-

комунікаційний проект зокрема несуть і постійно повинні нести

величезну відповідальність перед суспільством за створення оптимальних

умов для інтелектуального, творчого і соціального розвитку кожного

свого вихованця, отже, в діяльності кожної літньої школи мають

забезпечуватись науково-дослідницькі, психолого-педагогічні й

методичні чинники оптимального та ефективного розвитку обдарованих

старшокласників.

«Дитяча обдарованість постає перед нами як одне з найцікавіших

явищ природи і традиційно займає одне з провідних місць у педагогічній

та психологічній науках», – так яскраво охарактеризував учнівську

обдарованість О. В. Заболотний [2, с. 37].

Найважливіше завдання літніх профільних шкіл МАН України –

створити максимально сприятливі умови для якнайповнішої

самореалізації таких обдарованостей у галузі наукового дослідництва.

57

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вєліканова А. Обдаровані діти – хто вони? / А. Вєліканова //

Психолог. – 2006. – № 42. – С. 18–21.

2. Заболотний О. В. Як знаходити знання. Організація науково-

пошукової дослідницької діяльності учнівської молоді /

О. В. Заболотний // Українська мова й література в середніх школах,

ліцеях, гімназіях, колегіумах. – 2003.– № 2. – С. 94–106.

3. Іванова Л. І. Школа та шкільний учитель в системі Малої академії

наук / Л. І. Іванова // Завучу. Усе для роботи. – 2009. – № 7. – С. 13–16.

4. Комісарова С. Робота з обдарованими дітьми / С. Комісарова,

Д. Ведмеденко, М. Білогірна // Психолог. – 2006. – №№ 25–28. – С. 57–81.

5. Лоткова І. В. Плекаймо обдарованість / І. В. Лоткова // Завучу.

Усе для роботи. – 2009. – №№ 11, 12. – С. 35–37.

6. Остапчук В. Обдаровані діти. Які вони? / В. Остапчук //

Шкільний світ. – 2009. – № 19. – С. 9–10.

7. Сорич І. Організація роботи із обдарованими дітьми у навчальних

закладах / І. Сорич // Психолог. – 2006. – №№ 25–28. – С. 26–37.

8. Таїна обдарованості : практико-зорієнтований збірник на

допомогу тим, хто працює із обдарованими дітьми / укладач

О. В. Заболотний ; за заг. ред. Н. І. Клокар. – Біла Церква : КОІПОПК,

2005. – 160 с.

58

Мережинська Оксана Григорівна

Київський обласний комунальний

позашкільний навчальний заклад

«Мала академія наук учнівської молоді»,

Київська область, м. Боярка

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ

ЛІТНІХ ШКІЛ ДЛЯ ОБДАРОВАНОЇ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

Обдарованими й талановитими є учні,

які виявлені професійно підготовленими

людьми, як такі, що володіють потенціалом

до високих досягнень через видатні

здатності. Такі діти потребують

диференційованих навчальних програм або

допомоги, що виходить за рамки звичайного

шкільного навчання, для того щоб мати

можливість реалізувати свій потенціал та

зробити внесок у розвиток суспільства.

Визначення обдарованості

Комітет з освіти США [4]

Статья посвящена проведению летних профильных школ и

проблемам современных научных подходов к работе с одаренной

ученической молодежью. Предложен ряд практических рекомендаций,

направленных на решение проблем учебы одаренных детей летом.

Освещается блок документации по работе летней школы, которая

способствует качественной подготовке работы как с детьми, так и с

профессорско-преподавательским составом.

59

Ключевые слова: одаренный ребенок, положение летних школ,

концептуальные принципы, приоритетные виды деятельности,

личностно ориентированный подход.

The article is sanctified to realization of summer profile schools and

problems of the modern scientific going near work with the gifted student's

young people. The row of the practical suggestions sent to the decision of

problems in relation to the studies of the gifted children in summer is offered.

The block of documentation is illuminated in relation to work of summer

school, that assists quality preparation of work both with children and with

faculty advisors.

Keywords: the gifted child, position of summer schools, conceptual

principles, priority types of activity, personality oriented approach.

Вступ

В усі періоди історії людства у педагогіці існувала проблема

розвитку обдарованості дитини. А для того, щоб створювати умови для

виявлення й розвитку здібностей дітей, потрібна мудра, творча,

неординарна особистість. Це має бути вчитель (керівник), який добре

володіє спеціальними методиками, має власну систему пошуку таких

дітей. Саме Мала академія наук учнівської молоді Київської області

згуртувала навколо себе таких учителів – майстрів своєї справи.

Основою роботи з обдарованими дітьми повинно бути реальне

знання їхніх потенційних можливостей, прогнозування потреб і моделей

розвитку особистості [1]. Саме тому важливим є визначення пріоритетів у

цьому аспекті діяльності Малої академії наук учнівської молоді як

позашкільного закладу для створення чіткої системи роботи влітку з

названою категорією учнівської молоді в галузі науки, культури,

мистецтва, спорту, створення сприятливих умов для поглиблення знань та

60

навичок у власних науково-дослідницьких роботах, практичне

підкріплення її досліджень.

Отже, масштабність, актуальність і перспективність завдань,

пов’язаних із проведенням літніх профільних шкіл для юних дослідників,

потребують пошуку нових підходів до організації навчально-виховного

процесу влітку [3].

Побудова навчально-виховного процесу, орієнтованого на розвиток

особистості під час відпочинку і водночас навчання, – справа складна і, як

свідчить практика, пов’язана з вирішенням актуальних психолого-

педагогічних, організаційних, науково-методичних, управлінських

проблем.

Тому завдяки зусиллям методичних служб різного рівня

адміністрація Малої академії наук учнівської молоді намагалася створити

таке освітньо-розвивальне середовище, у якому кожен конкретний учень

за допомогою педагогів:

• самостійно пізнавав свої можливості;

• реалізовував особистісний потенціал;

• розвивав спільні з іншими інтереси;

• оволодівав навичками спілкування;

• обмінювався власними досягненнями, спостереженнями,

міркуваннями;

• отримав практичний досвід з досліджуваної ним проблеми.

Саме для реалізації цих завдань покликана Літня школа як

організаційна форма освіти учнів, де відбувається навчальне

співробітництво між учнями та науковцями.

І. Положення про літню школу

Літня школа для юних науковців – це тимчасове об’єднання всіх

суб’єктів навчально-виховного процесу. Створюється і проводиться на

61

добровільних засадах на базі навчального або оздоровчого дитячого

закладу.

Літня школа – це школа самовизначення.

Мета школи:

• формування організаційної культури учнів;

• забезпечення умов для плідної співпраці;

• дотримання позицій рівності;

• створення духу товариськості;

• спільне обговорення дітьми, вчителями та науковцями

системи навчання та відпочинку;

• формування позитивного іміджу.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити низку завдань.

Завдання школи:

• узагальнення даних комплексної діагностики з огляду на

запити й побажання учнів;

• надання медико-психолого-педагогічної консультативної

допомоги з питань освіти і саморозвитку;

• пропаганда досягнень науки, техніки та новітніх технологій;

• залучення професорсько-викладацького складу, працівників

наукових установ до активної співпраці;

• формування інтелектуальної еліти.

Концептуальні засади роботи школи:

• добровільність (на підставі власної згоди чи заяви учня та

батьків);

• доцільність (підпорядкування змісту, форм, методів та засобів

роботи);

• взаємодія (побудова взаємин між суб’єктами навчання на

партнерських засадах);

• пріоритетність (індивідуальні запити учнів);

62

• неперервність (забезпечення наступності у ланцюжку: Літня

школа - самоосвітня діяльність – навчальна діяльність – відпочинок);

• нестандартність (своєрідність та оригінальність проведення

занять).

ІІ. Особливості організаційної діяльності літньої школи

Відповідно до мети, завдань і принципів роботи діяльність усіх

суб’єктів Літньої школи слід планувати, організовувати, контролювати,

регулювати.

Пріоритетні види діяльності Літньої школи: діагностична, планово

прогностична, проектна, консультативна.

Орієнтація на талановитих учнів передбачає розробку системи

заходів для оптимізації організаційних умов освітнього процесу [4].

Обдаровані учні прихильні до вибору професійно-самореалізаційної

моделі навчання, сутність якої полягає в:

• інтересі до професії (високий рівень професійної спрямованості);

• орієнтації на творчу працю, можливості проявляти ініціативу,

самостійність;

• критичності мислення, схильності до пошуку нестандартних

рішень [2].

Такі учні особливо потребують створення умов для самостійної

роботи, вважаючи за краще не традиційні форми занять, а роботу в

комп'ютерному класі, у творчих майстернях, лабораторіях, архівах тощо.

Під час організації процесу навчання особливо важливо зважати на

потребу обдарованої учнівської молоді у самостійній роботі як

пріоритетній формі навчання.

Освітній процес такої категорії дітей повинен включати такі форми

самостійної роботи, як написання і захист рефератів, проектів, розробка і

захист цільових програм, написання анотацій, рецензування наукових

63

статей, авторефератів, реферування, переклад з іноземних мов і

анотування публікацій іноземними мовами, самостійні творчі роботи,

складання структурно-логічних схем, тестів, тезаурусів, розробка

комп'ютерних програм навчального призначення та ін.

Під час перебування у Літній школі учні не лише творчо й

інтелектуально розвиваються (відвідуючи профільні заняття з учнівською

молоддю провідних учених науково-дослідних інститутів НАН України,

викладачів освітніх установ і представників громадських організацій), а й

отримують послуги спортивно-оздоровчого напряму (створення

належних умов для духовного та фізичного оздоровлення молоді, що

включає комплекс спеціальних заходів соціального, виховного,

медичного, гігієнічного, спортивного характеру, які спрямовані на

відновлення та поліпшення фізичного і психічного стану здоров'я) і

культурно-пізнавального (забезпечення культурно-інтелектуального

середовища для розкриття талантів і розвитку творчих здібностей,

знайомство з культурно-історичними місцями та природно-заповідними

територіями м. Києва та Київщини, відвідування музеїв, театрів та інших

культурно-мистецьких закладів).

Терміни проведення та режим Літньої школи:

• доцільне проведення школи у червні – липні по 12–14 днів;

• кількість годин занять та відпочинку визначається щоденним

планом роботи.

Управління Літньою школою здійснює адміністрація Малої

академії наук учнівської молоді», а контроль діяльності школи – НЦ

«Мала академія наук України».

Літня школа працює чітко за планом, який розроблений,

обговорений на методичній раді (загальних зборах учасників

педколективу) Київської обласної МАН, затверджений безпосередньо

директором і погоджений з НЦ «Мала академія наук України».

64

Документи, що регламентують роботу Літньої школи:

1. Заявки на участь у літній школі.

2. Наказ головного управління освіти про проведення літніх

шкіл.

3. Затверджені списки учнів – учасників літніх шкіл.

4. План роботи літньої школи.

5. Дорадчі документи (плани роботи на кожен день, навчально-

тематичний план, сценарії свят, плани екскурсійних маршрутів).

6. Табель обліку робочого часу.

7. Інструкції з безпеки життєдіяльності для учнів літніх шкіл.

8. Аналітичні матеріали.

Фінансування літньої школи відбувається за рахунок бюджетних

коштів (оплата праці вчителів, організаторів, науковців, технічного та

обслуговуючого персоналу закладу, де проводиться літня школа).

Очікувані результати

Після перебування учнів у літній школі ми очікуємо побачити учня,

який отримав не лише конкретні знання чи вміння з якоїсь галузі науки, а

саме те, за допомогою чого людина зможе опанувати будь-які знання.

Модель життєво-творчої компетентної особистості

Учень – учасник

літньої школи

Духовне самовдосконалення

Толерантність

(співпраця, співтворчість)

Усвідомлення в собі проектувальника власного

життя

Усвідомлення «Я – концепція»

Креативність (натхнення, творчість,

незвичайність)

Здійснення неперервної самоосвіти

65

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аніськіна Н. О. Літня школа. Нова організаційна модель освіти

старшокласників / Н. Аніськіна, О. Тимощук, О. Чорна. – К. : Ред.

загальнопед. газ., 2005. – 10 с.

2. Здібність. Обдарованість. Таланти : система роботи з

обдарованими дітьми / упоряд. М. Голубенко. – К. : Шк. світ, 2009. –

128 с.

3. Ковбасенко Л. І. Методика виховної діяльності в Малій академії

наук : метод. посіб. / Л. І. Ковбасенко. – К., 2006. – 116 с.

4. Німак О. М. Організація роботи з обдарованими дітьми в

загальноосвітньому навчальному закладі / О. М. Німак. – Х. : Вид. група

«Основа», 2010. – 144 с.

5. Шелакін В. Планування роботи навчального закладу : метод.

матеріал / В. Шелакін. – К. : Вид. дім «Шкіл. світ» : Вид. Л. Галіцина,

2006. – 112 с. – (Б-ка «Шкільного світу»).

Раїса Андріївна Науменко

Інститут обдарованої дитини НАПН України

Інститут проблем державного управління

та місцевого самоврядування Національної академії державного

управління при Президентові України, м. Київ

naumenko_r@ukr.net

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО

РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

В УКРАЇНІ

В статье на основе изучения и обобщения литературных

источников, а также практического опыта раскрыта необходимость

66

усовершенствования государственного регулирования развития

внешкольного образования в Украине. Анализ практики

функционирования сети внешкольных учреждений в условиях

демократизации общественных процессов позволил выделить ряд

актуальных проблем, которые должны определять государственную

стратегию регулирования развития внешкольного образования,

направленную на ее усовершенствование.

Ключевые слова: внешкольное образование, реформирование

внешкольного образования, сеть внешкольных учебных заведений,

государственное регулирование внешкольного образования.

The article based on research and summarize the literature and

practical experience revealed the necessity of state regulation of

extracurricular education in Ukraine. Analysis of the functioning of out-of-

network facilities in a democratization of social processes allowed to allocate

a number of topical issues that have to define a national strategy on

management of extracurricular education, aimed at its improvement.

Key words: extracurricular education, reform of extracurricular

education, a network of extracurricular institutions, state regulation of

extracurricular education.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з

важливими науковими і практичними завданнями. Процес реформування

усієї системи освіти України зумовлює необхідність переходу в якісно

новий стан її складової – позашкільної освіти і потребує удосконалення

державного регулювання. Першорядного значення в колі цих завдань

набувають питання розроблення державної стратегії розвитку й

збереження мережі позашкільних навчальних закладів різних типів,

67

запровадження сучасних технологій організації навчально-виховного

процесу, його науково-методичного та інформаційного забезпечення.

Особливо актуальними ці завдання стають в умовах інтеграції

України у європейський освітній простір і потребують докорінного

перегляду методологічних підходів до проблеми професіоналізації

державного регулювання подальшого розвитку і модернізації

позашкільної освіти.

Вибір стратегії розвитку позашкільної освіти визначається такими

чинниками: державними і соціальними запитами, інтересами суспільства,

його груп і окремих представників. Курс нашої держави на розбудову,

потреба в модернізації та інформатизації суспільства загострюють і

соціальні протиріччя. Ринкові умови потребують від громадянина з

високим рівнем національної самосвідомості здатності швидко змінювати

стратегію діяльності, здобувати нові професії та кваліфікації,

адаптуватися до видозмін соціальних ролей. Головною проблемою стає

розвиток творчої особистості з інноваційним мисленням і практичною

спрямованістю діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано

розв’язання цієї проблеми та на які спирається автор. Аналіз останніх

досліджень і публікацій свідчить, що питання побудови системи

державного регулювання позашкільної освіти України стали предметом

наукового дослідження порівняно недавно. Систематизація результатів

наукових досліджень, що стосуються питань становлення та розвитку

позашкільної освіти (Л. Березівська, В. Берека, О. Биковська, С. Букреєва,

В. Вербицький, Г. Пустовіт, Т. Сущенко, Н. Харінко, Т. Цвірова,

А. Шепилова та ін.); сучасних підходів до організації додаткової освіти

(В. Горський, А. Журкін, А. Золотарьова, М. Коваль, В. Лешер,

О. Фоміна, А. Щетиніна та ін.) дає змогу зробити висновок, що в

основному вони були присвячені загальним питанням вивчення досвіду

68

організації змісту навчально-виховної діяльності в позашкільних

установах та вирішенню завдань активізації їх виховного потенціалу.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якій

присвячено статтю. Проблема державного регулювання позашкільної

освіти розглядалася частково і не була предметом спеціального

дослідження.

Мета статті – обґрунтування теоретико-методологічних засад

державного регулювання позашкільної освіти в умовах модернізації

системи освіти в Україні.

Виклад основного матеріалу. Вивчення зарубіжного досвіду

демократизації та гуманізації державного управління в галузі

позашкільної освіти свідчить, що наразі актуальним є питання створення

системи управління на основі синергетичного підходу, який передбачає

розробку механізмів поєднання державних і громадських функцій

управління в інтересах окремої дитини, суспільства і влади.

Аналіз стану державного регулювання розвитку позашкільної

освіти показує, що в Україні законодавчою основою забезпечення права

кожного на здобуття позашкільної освіти є Конституція України (1996).

Зокрема, ст. 53 Конституції України передбачає забезпечення доступності

позашкільної освіти, її розвиток, закріплено такі поняття як «позашкільна

освіта», «позашкільний навчальний заклад».

Відповідно до головного Закону – Конституції України Верховна

Рада України визначає державну політику в галузі освіти, яку провадять

органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

З метою забезпечення єдиної освітньої політики закон встановлює

державний контроль за діяльністю освітніх закладів незалежно від форм

власності. Він здійснюється управліннями освіти центральних і місцевих

органів виконавчої влади та Державною інспекцією закладів освіти при

Міністерстві освіти і науки України.

69

Державну політику у сфері позашкільної освіти й стратегічні

напрями її розвитку визначено у: Законі України «Про освіту» (1991),

Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття) (1996),

Законі України «Про позашкільну освіту» (2000), Законі України «Про

загальну середню освіту» (1999), Законі України «Про охорону

дитинства» (2001), Положенні про позашкільний навчальний заклад

(2001), Національній доктрині розвитку освіти (2002).

Так, у ст. 29, 38, 39 Закону України «Про освіту» визначено

структуру освіти України й позашкільну освіту як її складову, а також

основні принципи здійснення [1]. Правові, соціально-економічні,

організаційні, освітні та виховні засади позашкільної освіти визначено в

Законі України «Про позашкільну освіту» [2]. У Концепції позашкільної

освіти і виховання, затвердженій рішенням колегії Міністерства освіти

України № 16/3-8 від 25.12.1996 р. [3], було визначено сутність, мету,

завдання позашкільної освіти і виховання у цілісній системі освіти

Україні. У Концепції розвитку освіти в Україні (2007 р.), яка визначила

загальну філософію освіти, пріоритети, принципи, основні напрями і

механізми розвитку на ближчі роки, одним з важливих її концептуальних

положень є необхідність забезпечення рівного доступу до якісної освіти.

Проте, в умовах реформування системи позашкільної освіти

склалася критична ситуація з подальшим розвитком мережі позашкільних

навчальних закладів (ПНЗ), центрів науково-технічної творчості.

Відбувається невиправдане згортання цілої низки державних проектів і

програм розвитку позашкільної освіти, закриття окремих позашкільних

навчальних закладів, розширення платних послуг.

Протягом першого десятиліття незалежності України

спостерігалося стійке скорочення і контингенту учнів, вихованців,

слухачів центрів, станцій і клубів технічної творчості на 35,5%, юних

натуралістів – на 16%, туристів-краєзнавців – на 13,7%, флотилій – на

70

39,3%, дитячо-юнацьких клубів фізичної підготовки – на 57,7%, центрів

патріотичного виховання молоді – на 20%.

Досить тривала непланомірність, недооцінка державної підтримки

цієї важливої ланки освіти для розвитку, виховання, навчання і

професійного самовизначення молоді призвели до того, що на сьогодні

відсутнє об’єктивне оцінювання потреби у фахівцях для різнопрофільних

ПНЗ.

Актуальним залишається питання здобуття повної вищої освіти

педагогічними працівниками позашкільних навчальних закладів. Так, на

сьогодні лише 68% педагогів у системі позашкільної освіти мають вищу

освіту, при цьому серед керівників ПНЗ частка осіб з вищою освітою

становить 96,7%. Динаміку співвідношення педагогів позашкільних

навчальних закладів з вищою освітою і загальної кількості за п’ятирічний

період можна простежити на рис. 1 і 2 (за матеріалами Міністерства

освіти і науки, молоді та спорту України).

Рис. 1. Динаміка співвідношення педагогів з вищою освітою у

позашкільних навчальних закладах і загальної кількості (2006–2011 рр.)

71

Водночас треба зазначити, що позитивна тенденція до зростання

частки педагогічних кадрів ПНЗ з вищою освітою за останні п’ять років

зовсім незначна. Вирішенню завдання професійної підготовки фахівців

для позашкільної освіти має сприяти активне запровадження у вищих

навчальних закладах нових спеціальностей і спеціалізацій, розроблення

навчальних програм і спецкурсів з питань позашкільної освіти,

оптимізація мережі закладів післядипломної педагогічної освіти.

Рис. 2. Освітній рівень працівників позашкільних навчальних

закладів у 2011 р.

Особливої уваги потребують питання професійної підготовки

керівних кадрів центральних, регіональних органів виконавчої влади та

органів місцевого самоврядування, які несуть відповідальність за

державне регулювання розвитку позашкільної освіти.

Станом на сьогодні увага держави і суспільства до проблем

позашкільної освіти, безумовно, зросла, проте ця важлива ланка освітньої

системи все ще не стала предметом належної державної уваги, як

загальноосвітня школа, професійно-технічний чи вищий навчальний

заклад.

Спробуємо проаналізувати причини, які зумовили виникнення

означених проблем.

72

Комплексне та системне вивчення сучасного стану розвитку

системи позашкільної освіти дало змогу виявити низку актуальних

проблем, які насамперед зумовлені:

• непослідовністю дій центральних, регіональних та місцевих

органів виконавчої влади у реалізації вимог державної політики щодо

збереження мережі ПНЗ державної і комунальної форм власності та

створення умов для творчого, інтелектуального і духовного розвитку

особистості;

• неузгодженістю законодавчої та нормативно-правової бази щодо

бюджетного фінансування ПНЗ та оплати праці в них педагогів, наукових

кадрів, спеціалістів інших кваліфікацій;

• відсутністю науково обґрунтованої єдиної державної статистики

щодо розвитку позашкільної освіти;

• наявністю порушень прав дитини щодо вільного доступу до

якісної освіти та безоплатності навчання за інтересами, особливо у

сільській місцевості;

• відсутністю міжвідомчого координаційного органу регулювання

розвитку системи позашкільної освіти і належної системи прогнозування

її інноваційного розвитку;

• скороченням мережі ПНЗ і творчих об'єднань за інтересами в них,

які вважаються пріоритетними в учнівському і батьківському середовищі,

а саме: науково-технічної творчості та військово-патріотичного

виховання, спортивних гуртків;

• недостатністю використання потенціалу виховних можливостей

загальноосвітніх навчальних закладів щодо охоплення дітей

позашкільною освітою, відкриття на їх базі філій ПНЗ, створення

навчально-виховних комплексів, нормативно-правового забезпечення цієї

діяльності;

73

• невідповідністю якості освітніх послуг частини ПНЗ сучасним

вимогам, відсутністю науково обґрунтованих положень наступності й

інтеграції до інших складових загальної системи освіти, що зумовлює

дублювання у навчанні та зниження мотивації учнів, вихованців до

творчої діяльності;

• відсутністю загальнодержавної цільової програми кадрового

забезпечення навчальних закладів системи позашкільної освіти

компетентними спеціалістами, підготовки і перепідготовки до вирішення

сучасних завдань на високому професійному рівні;

• низьким рівнем професійної компетентності спеціалістів

управлінь освіти органів місцевого самоврядування у галузі позашкільної

освіти;

• повільністю переходу до громадсько-державного управління

розвитком позашкільної освіти, запровадженням практики створення

опікунських рад, інших державно-громадських та громадських

організацій за різними напрямами позашкільної життєдіяльності дітей і

молоді.

Зазначені вище проблеми неодноразово піднімалися автором на

колегіях у Міністерстві освіти і науки України, міжвідомчих засіданнях,

були предметом обговорення під час круглих столів Асоціації

позашкільних закладів України, Верховної Ради України, на раді

директорів у Кабінеті Міністрів України, дискусіях на брифінгах,

висвітлювались на сторінках періодичних і фахових видань.

Результатом цих обговорень стало обґрунтування автором статті у

складі робочої групи при Міністерстві освіти і науки України

необхідності розроблення Концепції Державної цільової програми

розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року, яку було схвалено

розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1260-р від 5 жовтня

74

2009 року [4]. Схвалення Концепції стало важливим кроком держави для

підтримки подальшого розвитку позашкільної освіти.

Необхідність переосмислення сутності, мети, завдань позашкільної

освіти і виховання насамперед, спричинена:

• посиленням реформаційних і пов’язаних з ними кризових

процесів у суспільно-політичному житті країни за останнє десятиріччя;

• особливостями адаптації громадян, зокрема дітей та молоді,

до умов ринкової економіки (міграційні процеси сімей та молоді у

пошуках покращення свого матеріального стану);

• інтеграцією України до європейського освітнього простору,

зміна освітніх стандартів відповідно до умов Болонського процесу;

• поглибленням деструктивних процесів у суспільстві, що

зумовлюють посилення розмежування верств населення, внаслідок чого

не забезпечується рівний доступ до якісної позашкільної освіти (частина

освітніх послуг є платною);

• послабленням уваги сім'ї до виховання, бездоглядність дітей;

• низьким рівнем патріотичного виховання, національної

самосвідомості дітей, учнівської та студентської молоді;

• відсутністю інтересу значної частини молодих людей до

участі у громадсько-політичному житті країни;

• девальвацією моральних, культурних і духовних цінностей у

значної частини молоді;

• катастрофічними показниками здоров'я дітей, учнівської,

студентської молоді та юнаків призивного віку.

У процесі реалізації цієї програми в системі позашкільної освіти

станом на сьогодні вже намітилася низка позитивних тенденцій:

вживають заходів щодо збереження мережі ПНЗ; поглиблюється процес

інтеграції позашкільної освіти до єдиного освітнього простору;

оновлюється зміст, методика і технології позашкільної освітньої

75

діяльності; вдосконалюється нормативне, програмно-методичне та

інформаційне забезпечення; розвивається міжнародне співробітництво;

зміцнюються зв'язки з наукою, вищою освітою тощо.

Однак, у сучасних умовах виникає потреба глибшого

переосмислення сутності, мети і завдань розвитку позашкільної освіти,

що зумовлено динамікою трансформаційних процесів у системі освіти

України та необхідністю впровадження положень низки нових державних

документів.

Актуальність зазначеного питання посилюється ще й тим, що на

сучасному етапі розвитку суспільства кризові явища суттєво вплинули на

функціонування системи ПНЗ різних типів і форм підпорядкування. Це

потребує пошуку ефективних механізмів модернізації державного

регулювання розвитку позашкільної освіти. У Проекті Програми

економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство,

конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» однією з причин

неефективності механізму державного фінансування системи освіти

названо недосконалість норм бюджетного фінансування позашкільних

закладів.

Важливим кроком у напрямі подальшої реалізації державної

політики у сфері позашкільної освіти має стати послідовна реалізація

Державної цільової соціальної програми розвитку позашкільної освіти на

період до 2014 року [5]. Відповідно до її мети, що полягає у модернізації

позашкільної освіти шляхом створення умов і вдосконалення механізмів

регулювання її сталого розвитку, основними завданнями є:

• удосконалення механізмів державного регулювання розвитку

позашкільної освіти у сфері вільного часу дітей і молоді в Україні;

• визначення стратегії державної політики щодо розвитку

позашкільної освіти й підвищення її якості;

76

• збереження потенціалу та пріоритетних напрямів розвитку

позашкільної освіти на основі відродження кращих традицій

позашкільного навчання і виховання, їх науково-методичне забезпечення;

• розроблення нових технологій і програм інтеграції позашкільної

освіти до інших ланок неперервної освіти України;

• визначення шляхів удосконалення навчально-виховної діяльності

ПНЗ різних типів і підпорядкування з питань виховання життєвої

компетентності, підготовки учнів, вихованців, слухачів до практичної

діяльності;

• розроблення нових напрямів роботи з пошуку, виявлення,

розвитку й підтримки обдарованої молоді засобами позашкільної освіти;

• удосконалення роботи з дітьми і молоддю за такими суспільно

значущими напрямами, як науково-технічний, військово-патріотичний і

соціально-реабілітаційний;

• поглиблення міжнародного співробітництва у сфері позашкільної

освіти й організації вільного часу молоді.

Реалізація державної регуляторної політики щодо вдосконалення й

розвитку кадрового забезпечення освітньої сфери, зокрема позашкільної

освіти, має здійснюватися послідовно, відповідно до завдань, визначених

у Стратегії державної кадрової політики України на 2012–2020 роки [6] та

окреслених у Національній доповіді про стан і перспективи розвитку

освіти в Україні [7]. Позитивним чинником удосконалення кадрового

забезпечення позашкільної освіти стане створення системи моніторингу з

вивчення потреб країни та окремих регіонів у педагогічних і керівних

кадрах позашкільної освіти в рамках реалізації завдань «Державної

цільової соціальної програми розвитку позашкільної освіти до 2014

року». А вдосконалення порядку фінансування позашкільних навчальних

закладів, зокрема шляхом міжбюджетних трансферів, дасть змогу суттєво

77

поліпшити матеріально-технічну, науково-дослідницьку та

експериментальну базу позашкільних навчальних закладів.

Напрями подальших досліджень. На окрему увагу заслуговує

питання підвищення якості управлінської підготовки керівників

позашкільної освіти всіх рівнів, розроблення концептуальних підходів до

координації їх роботи і моніторингу діяльності державних структур

управління позашкільною освітою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про освіту» / Електронний ресурс]. Режим

доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

2. Закон України «Про позашкільну освіту» / Освіта України:

Нормативно-правові документи. – Електронний ресурс]. Режим доступу:

http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

3. Концепція позашкільної освіти та виховання / Позашкільні

заклади України. – Книга керівника позашкільного навчального закладу.

Нормативно-правові документи. – Х.: ПП «Торсінг плюс» – 2006. – С. 91–

99.

4. Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку

позашкільної освіти на період до 2014 року: Розпорядження Кабінету

Міністрів України № 1260-р від 05.10.2009 р. [Електронний ресурс].

Режим доступу: http://www.licasoft.com.ua/component/.

5. Державна цільова соціальна програма розвитку позашкільної

освіти на період до 2014 року [Електронний ресурс]. Режим доступу:

http://www.zakon.rada.gov.ua.

6. Стратегія державної кадрової політики на 2011–2020 роки: Указ

Президента України від 01.02.2012 р. № 45/2012. «Офіційний вісник

Президента України» від 03.02.2012 р., № 4, стор. 68, ст. 127.

78

7. Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в

Україні / Нац. акад. пед. наук України; [авт.: В. П. Андрущенко, І. Д. Бех,

М. І. Бурда та ін.; ред. кол. : В. Г. Кремень (голова), В. І. Луговий (заст.

голови), В. М. Мадзігон (заст. голови), О. Я. Савченко (заст. голови)]; за

заг. ред. В. Г. Кременя. – К.: Пед. думка, 2011. – 304 с.

Олена Володимирівна Ритенко

Миколаївський обласний еколого-натуралістичний центр

учнівської молоді, м. Миколаїв

mkoencum@ukr.net

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ

ПІД ЧАС ЕКОЛОГІЧНИХ ЕКСПЕДИЦІЙ

ТА ПОЛЬОВИХ ПРАКТИК У ЛІТНІЙ ПЕРІОД

В статье раскрывается психологический аспект организации

совместной научно-исследовательской деятельности учащихся и ученых.

Рассматривается вопрос психологического сопровождения и роли

психолога в формировании психологической готовности к олимпиадам и

защите научно-исследовательских работ учащихся – членов

территориального отделения Малой академии наук Украины.

Ключевые слова: психологическое сопровождение, научно-

исследовательская деятельность, мотивационная сфера личности,

тренинг, самопрезентация.

79

The article reveals psychological aspect of the organization of students

and scientists’ joint scientific and research activity. The issue of psychological

accompaniment and the role of psychologist in formation of psychological

preparedness to the Olympiads and defense of scientific and research projects

of students-members of the territorial departments of “Minor Academy of

Sciences of Ukraine” is viewed.

Keywords: psychological accompaniment, scientific and research

activity, motivational sphere of personality, training, self-presentation.

З точки зору особистісно орієнтованого підходу до навчання

екологічні експедиції та польові практики є перспективними формами

активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Вони допомагають

формувати в учнів науковий світогляд і здатність самостійно здобувати

знання та розвивати себе як творчу особистість. Наочне ознайомлення з

природними та штучними рослинними угрупуваннями, вивчення їх

ботанічного складу є однією з найефективніших форм залучення

учнівської молоді до науково-дослідницької роботи, а також дійовим

засобом профорієнтаційної роботи.

Предметне спілкування дитини з науковцями сприяє розвитку її

мотивації. Важливим аспектом мотивації є усвідомлення корисності

власної діяльності у дослідженні природи рідного краю, причетність до

важливої суспільно значимої справи.

Науково-дослідницька діяльність учнів включає в себе два

взаємопов’язані елементи: навчання основ дослідницької діяльності та

наукові дослідження, що здійснюються під керівництвом науковців і

вчителів. Участь в експедиціях та польових практикумах дає змогу

поєднати ці компоненти.

Мета екологічних експедицій і польових практик:

80

• освітньо-навчальна – ознайомлення вихованців із

ботанічним складом природних та антропогенних рослинних угрупувань,

набуття навичок і знань з польового та камерального визначення

судинних рослин, польової діагностики типів рослинних угрупувань;

• виховна (краєзнавча й естетична) – на прикладі природних

об’єктів виховання ціннісних орієнтирів, патріотизму, любові до рідного

краю, естетичне виховання;

• еколого-природоохоронна та еколого-просвітницька –

ознайомлення з успішним досвідом природоохоронної роботи;

• оздоровчо-валеологічна – використання рекреаційного

потенціалу для оздоровлення учнівської молоді, психологічне

розвантаження старшокласників наприкінці навчального року, фізична

підготовка та зміцнення навичок здорового способу життя.

Виходячи з мети експедицій і польових практик місце для їх

проведення повинне мати:

• широкий спектр природних і штучних рослинних угрупувань,

що характеризуються значним видовим різноманіттям та повністю

забезпечує досягнення освітньо-навчальної мети заходу;

• непересічну цінність як краєзнавча й історична пам’ятка, що

забезпечує досягнення виховної та естетичної мети заходу;

• високий рекреаційно-оздоровчий потенціал, що забезпечує

досягнення оздоровчо-валеологічної мети заходу.

Учні, які беруть участь в експедиціях та польових практиках, краще

адаптовані до соціуму, більш творчо підходять до вирішення будь-яких

проблем.

Психологічний супровід учнів, що займаються науковою

діяльністю, на нашу думку, набуває сьогодні рис одного з пріоритетних

напрямів діяльності навчального закладу. Серед напрямів роботи

81

практичного психолога з учнями, що займаються науковою роботою,

можна виокремити такі:

• аналіз психологічного портрета особистості учня з метою

пошуку оптимальних методів навчання і виховання;

• діагностика мотиваційної сфери учня, особливостей її

формування;

• своєчасна профілактика негативних психологічних станів під

час наукової діяльності (стреси, фрустрації тощо);

• навчання психологічних прийомів ефективної демонстрації

результатів досліджень (публічний захист науково-дослідницької роботи

тощо).

У польових умовах особливо гостро постає проблема адаптації

учасників експедиції до нових умов співіснування, які можна вважати для

них психологічно екстремальними. Тому залучення психолога до

підготовчого етапу експедиції з метою вивчення психологічних

особливостей кожного з учасників допоможе підібрати оптимальний

склад групи за психологічною сумісністю. У такий спосіб діти зможуть

швидко і безболісно подолати проблеми адаптаційного періоду і

зосередитися на науково-дослідницькій роботі.

Психологічний супровід учасників під час екологічних експедицій і

польових практик має бути спрямований на забезпечення сприятливих

умов для актуалізації творчих нахилів учнів, формування навичок роботи

в команді. Особливу увагу потрібно приділити розвитку навичок

самопрезентації, технологіям публічного виступу перед аудиторією.

Педагог спільно з психологом мають навчити учнів формулювати

висновки власних наукових досліджень, вести наукову дискусію,

полемізувати, обстоювати власну думку щодо наукових проблем.

Поєднання навчальної діяльності з тренінговою роботою в умовах

82

експедицій та польових практик сприяє кращому засвоєнню отриманих

знань.

Розглянемо основні аспекти роботи групи під час тренінгу.

Таблиця 1

Типова структура тренінгу

Частина тренінгу Етапи частин тренінгу Рекомендована

тривалість етапів,

відсоток

загального часу

Вступна Вступ 5

Знайомство 5

Правила 5

Очікування 5

Основна Оцінка рівня поінформованості

про проблему

5–10

Актуалізація проблеми 10–30

Пошук шляхів вирішення,

отримання інформації

20–40

Розвиток практичних навичок 20–60

Завершальна Рефлексія та завершення роботи 5

83

Важливою частиною тренінгу є оцінювання. Воно допомагає

дізнатися, як учні сприймають застосовані стиль і методи роботи. Крім

того, оцінювання дає змогу з’ясувати, чи досягли учасники тренінгу

очікуваних результатів.

Спільно розроблені та прийняті правила, яких слід дотримуватися

під час екологічних експедицій і польових досліджень, сприяють

уникненню ситуації примусу, створюють атмосферу добровільності й

одностайності. В умовах експедицій правила особливо важливі, вони

допомагають також регулювати життя групи поза межами навчальної

діяльності.

Висловлювання учасників щодо їх очікувань від навчання

допоможуть правильно скерувати роботу групи. Тож перед початком

роботи тренер і група мають домовитися щодо бажаного результату

спільної роботи.

Основна частина тренінгу зазвичай складається з трьох послідовних

блоків (підчастин), що спрямовані на визначення проблеми, якій

присвячено тренінг; пошук шляхів її розв’язання; розвиток необхідних

для цього практичних навичок.

Тематика тренінгових занять залежить від мети експедиції, місця її

проведення, потреб учасників і фахової підготовки керівників групи.

Важливе значення має також індивідуальна робота психолога з

учнями під час експедицій та польових практик, які можуть носити

консультативний характер.

Отже, психологічний супровід учнів під час експедицій і польових

практик сприяє їхньому подальшому успіху в різноманітній діяльності,

що пов’язана з науково-дослідницькою діяльністю. Досягти цього можна

лише за умови правильно організованої підготовки та психологічної

підтримки майбутніх науковців.

84

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бех І. Д. Виховання особистості : у 2 кн. – Кн. 1 : Особистісно

орієнтований підхід : теоретико-технологічні засади : наук. видання /

І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2003. – 280 с.

2. Вербицький В. В. Формування практичного розуму

цілеспрямованого учня (з досвіду сталого розвитку позашкільної еколого-

натуралістичної освіти) : монографія / В. В. Вербицький. – К. : Деміур,

2002. – 230 с.

3. Позашкільна освіта : історичні поступи та здобутки :

зб. матеріалів Всеукраїнської педагогічної конференції (Київ, 2–3 грудня

2008 р.) / за заг. ред. В. В. Вербицького. – К. : АВЕРС, 2008. – 308 с.

4. Олійник Л. М. Психодіагностика і корекція : навч.-метод.

посібник з практичної психології / Л. М. Олійник. – Миколаїв :

ПП «Принт-Експрес», 2010. – 218 с.

5. Рогов Е. Настольная книга практического психолога в

образовании : учебн. пособ. : в 2 кн. – Кн. 1 : Система работы психолога с

детьми разного возраста / Е. Рогов. – М. : ВЛАДОС-ПРЕСС, 2000. – 384 с.

6. Фоппель К. Энергия паузы. Психологические игры и

упражнения : практическое пособие : пер. с нем. / К. Фоппель. – М. :

Генезис, 2001. – 240 с. : илл.

85

Салюк Наталія Віталіївна

Позашкільний навчальний заклад Полтавської обласної ради

«Полтавська обласна Мала академія наук учнівської молоді»,

м. Полтава

mannatali@ukr.net

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ

ВСЕУКРАЇНСЬКИХ ТА ОБЛАСНИХ ЛІТНІХ ПРОФІЛЬНИХ

ЕКОЛОГІЧНИХ ШКІЛ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК

В статье проанализированы современные психолого-

педагогические подходы к проблемам воспитания и, в частности,

экологического воспитания как одной из наиболее значимых его

составляющих, определены сущность, цель и особенности этого

процесса.

Внимание акцентируется на формировании гуманистических

ценностей и бережного отношения учащихся к природе.

Ключевые слова: экологическое воспитание, летняя профильная школа,

гуманистические ценности, ценностное отношение к природе.

The paper deals with the analysis of the modern psychological and

pedagogical approaches to the problem of ecological education. The core, goal

and features of this process are determined. The attention is paid to the

formation of the gumanistic values and students’ valuable attitude to the

nature.

Keywords: the ecological education, the summer profile school, the

humanistic values, value attitude to nature.

86

Формування ціннісного ставлення людини до природи є передусім

проблемою моральною, що випливає з необхідності формування

екологічної культури, екологічного мислення, які ґрунтуються на

моральному ставленні й засновані на нерозривному і довічному

взаємозв’язку людини з природою. У вирішенні цієї проблеми екологічне

виховання безумовно посідає провідну роль.

Виховання зазвичай розглядають у соціальному, широкому сенсі –

як функцію суспільства у підготовці підростаючого покоління до життя

та у більш вузькому, педагогічному сенсі – це спеціально організований і

керований процес формування людини, здійснюваний педагогами у

навчально-виховних закладах і спрямований на розвиток особистості;

передавання суспільно-історичного досвіду новим поколінням з метою

підготовки їх до суспільного життя і виробничої праці. В українському

педагогічному словнику С. Гончаренка виховання визначається як процес

цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений

законами суспільного розвитку, дією багатьох об’єктивних і суб’єктивних

факторів. У широкому розумінні – це вся сума впливів на психіку

людини, спрямованих на підготовку її до активної участі у виробничому,

громадському й культурному житті суспільства. Наукові підходи до

виховання особистості у сучасних умовах розроблялися у дослідженнях

І. Беха, М. Боришевського, А. Вірковського, С. Гончаренка, Г. Данилової,

В. Добровського, К. Дорошенко, Г. Жирської, О. Кононко,

Т. Поніманської, О. Ростовцевої, О. Столяренко, Ю. Стежка,

Ю. Танюхіна, Т. Шангірей та інших.

Ціннісно-смислова сфера особистості, змістовний аналіз поняття

«цінності» та принципи їх класифікації розглядалися в працях

Б. Ананьєва, І. Беха, О. Дробницького, А. Здравомислова, М. Рокича,

Г. Пустовіта, В. Тугарінова, В. Ядова та ін.

87

Певний науковий інтерес для нашого дослідження становить

Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку

Української державності, автори якої розглядають виховання у світлі

системного підходу, що передбачає цілісність, багаторівневість,

ієрархічність, взаємозалежність, детермінованість, відкритість процесу у

постійному розвитку, саморозвитку. Зазначимо, що у Концепції

національну ідею сприймають як усвідомлену нацією актуальну й

перспективну мету, за умови досягнення якої нація спроможна повніше

розкрити й реалізувати потенційні можливості, зробити помітний внесок

у розвиток людської цивілізації та посісти гідне місце серед інших

національних спільнот світу. Водночас більшість педагогів і психологів

вважає екологічне виховання складовою суспільного виховання,

спрямованого на виховання екологічної свідомості; поступовий розвиток

у підростаючого покоління та у всього населення високої екологічної

культури, яка включає гуманне ставлення до природи, почуття

відповідальності за її долю як найвищу національну і загальнолюдську

цінність.

Питання взаємодії Природи і виховання знайшли своє відображення

у класичних педагогічних вченнях Я. Коменського, Ж.-Ж. Руссо,

Г. Сковороди, К. Ушинського, Л. Толстого. Посилення уваги до

означеного питання відбулося наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття.

Новий погляд на взаємовідносини особистості і природи представлено у

працях філософів-космістів – В. Соловйова, М. Федорова та ін.

Формування відповідного ставлення людини до Природи як результат

цілеспрямованого виховання трактувалося ними як основа збереження

космічної єдності і гармонії. Можна вважати, що у певному сенсі такі

підходи стали підґрунтям для розробленої пізніше теорії академіка

В. Вернадського про ноосферу. Культурологічні, естетичні, аксіологічні

аспекти екологічного виховання досліджувалися особливо активно

88

останніми роками. Зокрема, до проблеми виховання ціннісного ставлення

молоді до природи зверталися Т. Баранова, Н. Ігнатовська, Л. Клімова,

О. Колонькова, Г. Кондратенко, О. Крюкова, О. Лазебна, В. Маршицька,

Д. Попова, Г. Пустовіт, Н. Пустовіт, М. Роганова, А. Степанюк,

Г. Тарасенко.

Родоначальниками екологічної освіти й виховання вважають:

А. Дістервега, Р. Карсона, Я. Коменського, Д. Марша, І. Песталоцці,

Е. Реклю, К. Рульє, Ж.-Ж. Руссо та ін. Так, у праці Ж.-Ж. Руссо «Еміль»

вперше було сформульовано концепцію «природного» виховання, яке

передбачало природовідповідне, тобто урахування віку дитини,

формування її на лоні природи, підкреслюючи вирішальне значення

природи як виховного фактору. Водночас А. Дістервег вважав, що

природа є суттєвою складовою справжньої освіти, засобом морального та

інтелектуального виховання.

«Знати природу, – стверджував А. Дістервег, – це не тільки її

загальне відчуття, але й знання її фактів і законів».

Метою екологічного виховання є формування відповідального

ставлення до навколишнього середовища на засадах сформованої

екологічної свідомості, що передбачає додержання моральних і правових

принципів природокористування, поширення та втілення ідей щодо його

оптимізації, активну екологічну діяльність. На нашу думку, реалізація

такого підходу стає можливою лише за умови сприйняття природи не

лише зовнішнім стосовно людини середовищем, а середовищем, в якому

людина є його однією зі складових. У цьому сенсі ставлення до природи

безпосередньо пов’язане із суспільними, міжособистісними, сімейними

ставленнями людини й вбирає усі сфери її буття: наукову, моральну,

етичну, естетичну, правову тощо. Підтвердження такої позиції знаходимо

у М. Мойсеєва. Зокрема вчений наголошує, що за сучасних умов

подолання жорсткого екологічного імперативу забезпечить збереження

89

людства на планеті. Водночас, зазначає вчений, основою морального

виховання стають, насамперед, взаємини людини та природи. Таким

чином, екологічне виховання та освіта перетворюються у стрижень

сучасної освіти, виступаючи джерелом перебудови сучасних систем

освіти і суспільства в цілому.

Для нас важливою є позиція, за якою має місце певне розмежування

між екологічною освітою і екологічним вихованням. Зокрема, екологічна

освіта пов’язана з навчальним процесом і впливає на сферу раціонального

мислення, натомість екологічне виховання звернено переважно до

емоційно-чуттєвого світу особи і сприяє формуванню її світовідчуття.

Екологічне виховання інкорпорується з усіма іншими напрямами

виховання, поєднується з ними безліччю зв’язків і в такий спосіб

«відіграє роль певного інтегратора у сучасному виховному процесі. Воно

з’єднує в єдину функціональну систему всі традиційні види, ґрунтується

на них і може бути важливим чинником подолання відомчості в цій

важливій сфері людської діяльності».

Водночас, на думку Н. Назарової, процес екологічної освіти й

виховання необхідно розглядати як одне ціле, тому що вплив соціальної

інформації, виховних зусиль відбувається одночасно на двох каналах, на

двох рівнях – раціональному й емоціональному. Відтак, поняття

«екологічна освіта» та «екологічне виховання» досить тісно

переплітаються, взаємодоповнюють, взаємозалежать одне від одного та,

як процес, спрямовані на досягнення спільного результату – формування

екологічно вихованої особистості.

Зазначені точки зору вчених вочевидь мають дидактичне

обґрунтування. Необхідно вести мову про єдність освіти і виховання. У

змісті екологічної освіти і виховання ця єдність реалізується через

прагнення розв’язати проблему взаємовідносин людини і природи. Таким

90

чином, визначаючи сутність екологічного виховання, ми виокремлюємо

особливості цього процесу:

1. Його ступеневий характер:

1) формування екологічних уявлень:

• розвиток екологічної свідомості і почуттів,

• формування упевнень у необхідності екологічної діяльності,

• прищеплення навичок поведінки у природі,

• подолання споживацького ставлення до природи;

2) пролонгованість;

3) складність;

4) активність.

2. Провідну роль психологічного аспекту, який включає:

1) розвиток екологічної свідомості;

2) формування природовідповідних потреб;

3) прищеплення моральних, етичних, естетичних почуттів, навичок

і звичок;

4) прагнення до свідомої екологічно доцільної поведінки.

Формування ціннісного ставлення учнів до природи відбувається за

умови певної наявності послідовних взаємопов’язаних чинників.

Причому сформованість попереднього є обов’язковою умовою

формування наступного: система особистісних цінностей → система

ціннісних орієнтацій → система мотивів екологічно доцільної

поведінки → відповідальне ставлення до природи → активна позиція

щодо екологічної діяльності.

91

ЕКОЛОГІЧНІ ЦІННОСТІ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ,

ЛЮБОВ ДО ПРИРОДИ

Екологічна свідомість

Ціннісне ставлення

до природи

Екологічна освіченість Екологічна діяльність

екологічні знання, екологічна поведінка, участь

уявлення, вміння, навички в екологічних заходах

Рис. 1. Чинники формування ціннісного ставлення учнів до природи

Водночас одним з найдоцільніших шляхів реалізації

міжпредметного підходу в екологічному вихованні є цілеспрямоване

формування загальних ефективних прийомів активної пізнавальної

діяльності, перехід від загальних екологічних знань до їх застосування у

конкретних життєвих ситуаціях. Оскільки стратегічними умовами

формування гуманістичних цінностей, у тому числі, й ціннісного

ставлення до природи є:

• відповідність виховної практики концептуальним засадам

особистісно орієнтованої моделі екологічного виховання;

• стимулювання ініціативи всіх учасників навчально-виховного

процесу; створення необхідних умов для різнобічної екологічної

діяльності;

• створення ситуацій різноманітних позитивних емоційних

переживань суб’єкта у предметній, комунікативній діяльності,

спрямованих на інтелектуально-моральний розвиток;

92

• моніторинг змін індивідуальних якостей вихованців; створення

стимулювального і розвивального середовища на основі визначення мети,

цінностей, норм, принципів, завдань, напрямів виховного процесу.

Ми робимо висновок, що великі можливості для реалізації

зазначених умов має позакласна виховна робота, потенціал якої

використовується наразі далеко не в повному обсязі на Полтавщині,

натомість має великі перспективи.

На 1 січня 2008 року природно-заповідний фонд Полтавської

області налічує 353 території та об'єкти загальною площею 119494 га, що

становить 4,16% загальної площі області. Усього об'єктів

загальнодержавного значення 25, з них 19 заказників (8 ландшафтних, 1

ботанічний, 1 загальнозоологічний, 2 орнітологічні, 7 гідрологічних), 1

дендрологічний парк («Устимівський»), 1 ботанічна пам'ятка природи

(«Парасоцький ліс»), 4 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Об'єкти місцевого значення мають таку структуру: 3 регіональні

ландшафтні парки (далі – РЛП) («Нижньоворсклянський», «Диканський»

та «Кременчуцькі плавні»), 148 заказників (45 ландшафтних, 3 лісові, 38

ботанічних, 7 загальнозоологічних, 2 ентомологічні, 2 орнітологічні,

51 гідрологічний), 116 пам'яток природи (8 комплексних, 96 ботанічних,

3 гідрологічні, 9 геологічних), 47 заповідних урочищ, 14 парків – пам'яток

садово-паркового мистецтва.

На виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму

формування національної екологічної мережі на 2000–2015 роки»

держуправління екології та природних ресурсів у Полтавській області

визначило конкретні заходи щодо розвитку заповідної справи в області.

Проводиться аналіз матеріалів, що їх надсилають

держміськрайекоінспекції, громадські організації, науковці, окремі

громадяни, на основі яких збільшується площа природно-заповідного

93

фонду області за рахунок розширення тих, що існують, і створення нових

об'єктів заповідного фонду.

З метою збереження наявного біорізноманіття у 2006–2008 рр.

зазначеним вище Законом передбачено створити національний

природний парк «Диканський» на площі 15 тис. га і національний

природний парк «Нижньосульський» на площі 17 тис. га. На кінець 2009

року природно-заповідний фонд Полтавщини (120394 тис. га – 4,19%

території області) поповнився трьома новими територіями: Указами

Президента України створені нові заповідні об’єкти: Національний

природний парк «Пирятинський», ландшафтний заказник

загальнодержавного значення «Христанівський» та Хорольський

ботанічний сад. Зокрема, Національний природний парк «Пирятинський»

(Пирятинський район) розташований на північному заході Полтавської

області і включає 12028,42 га землі. Він створений з метою збереження

цінних природних та історико-культурних комплексів та об’єктів.

У цих краях традиційно була висока розораність

сільськогосподарських земель, тож з метою збереження ландшафтної та

біологічної різноманітності в регіоні завжди приділяли значну увагу

збереженню природи. Цю територію перетинає ділянка річки Удай

регіонального Сулинського екологічного коридору, що є важливим

елементом, який поєднує Галицько-Слобожанський та Поліський

екологічні коридори загальнодержавного значення. Слід зазначити, що

річка Удай – перша на схід від Києва річка із незруйнованою заплавною

системою. То ж у районі за підтримки місцевої влади проведено 4 наукові

експедиції, а її результатом стало створення 6 нових заказників,

розширення 3 наявних, інвентаризація тваринного та рослинного світу.

На території національного парку виявлено 400 видів безхребетних, 27

видів риб, 117 видів птахів, до Червоної книги України занесено всього

15 видів. На території загальнозоологічного заказника «Леляківський»

94

сформувався унікальний ентомокомплекс: тут відзначено 8

червонокнижних видів комах. У рослинному покриві знайдено 715 видів

судинних рослин, з яких 14 занесено до Червоної книги України.

Багатою є також історико-культурна спадщина цього краю. Це –

Березова Рудка, Полкостень, Кроти. На території заказника місцевого

значення «Березоворудківський» представлена прибережно-болотна,

водна рослинність, луки, заплавні ліси, діброви та степові ділянки, де

зосереджено флористичне різноманіття. У результаті помірного

антропологічного навантаження тут дивом вцілила до наших днів степова

ділянка з різними видами ковили навкруги старовинних 300 річних

курганних поховань часів шведських походів. Поруч на заплавній терасі

розташоване урочище «Три яри». Тут знаходиться Свята криниця зі

спорудженою над нею капличкою. П’ять поколінь Закревських змінювали

й розбудовували маєток у Березовій Рудці, зробивши його перлиною

садово-паркової архітектури XVIII – початку XIX століття. До ансамблю

входить Березоворудківська піраміда - одна з трьох європейських пірамід,

побудована у 1899 році за всіма правилами будівництва єгипетських

пірамід.

Історичному збігу обставин завдячує флора і фауна урочища

«Бурти». Тут у X–XII століттях стояло давньоруське місто Полкостень.

Масивні оборонні споруди перетворили його територію на угіддя, не

придатні для оранки, тож за 800 років ця земля стала місцем збереження

елементів степових екосистем.

Пам’ятка природи «Старий шлях» являє собою ділянку

стародавнього чумацького шляху з Прилук до Пирятина,

характеризується високим рівнем біологічного різноманіття і репрезентує

собою типові ландшафти Лісостепу України.

Створення Національного природного парку дасть змогу належним

чином організувати збереження, відтворення й ефективне використання

95

природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну,

оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню й естетичну цінність.

Ландшафтний заказник загальнодержавного значення

«Христанівський» (Лохвицький район Полтавської області), територія

якого 1705,2 га, створений з метою збереження біологічного і

ландшафтного різноманіття унікальних лісостепових та заплавно-

болотних природних комплексів Лівобережної України. Розташований в

околицях с. Христанівки (правий берег р. Сули), він репрезентує заплаву

р. Сули до лівого берега в околицях с. Бодакви і заболочену частину

нижче с. Бодакви до притерасної частини, зайнятої значним масивом

вільшняків. Ця територія охоплює різноманітні природні ландшафти

долини р. Сули – підвищений правий берег із остепненими та

широколистяно-лісовими ділянками, заплавну частину зі старицями,

рукавами з водними та прибережно-водними комплексами,

високотравними, низькотравними й чагарниковими болотами, луками,

засоленими місцями, притерасну частину із вільховими лісами.

Степова рослинність приурочена до крутосхилів правого корінного

берега р. Сули із заростями чагарнику, терену, шипшини, абрикосу та

дикої груші. Навесні в таких ярах формуються осередки ранньовесняних

лісових видів рослин регіонально рідкісного виду. На відкритих ділянках

формуються лучні різнотравно типчакові степи. Рослинність і флору

широколистяних лісів становлять нагірні діброви (липа, граб, дуб, клен).

На одній з ділянок у травостої виявлено куртину барвінку малого

реліктового виду, який охороняється у Полтавській області. Вільхові лиси

займають знижені перезволожені притерасні ділянки на уступі борової

тераси. Тут у різнотрав’ї зустрічаються цінні лікарські рослини. На

обводнених ділянках поширені чагарникові болота, ценози

високотравних боліт. У перехідній смузі до лук знайдено два види лучно-

болотних орхідей, що занесені до Червоної книги України. На ділянці

96

вздовж основної долини р. Сули та чисельних заток добре виражена

прибережно-водна рослинність. На лучних ділянках – різноманітна лучна

рослинність. На території заказника виявлено 13 рідкісних видів флори

(лісові, лучно-болотні, водні), 256 видів наземних хребетних (14 видів з

них занесено до Червоної книги України), а також 191 вид птахів (11 з

них занесено до Червоної книги України). Серед ссавців виявлено 44

види, 3 види занесені до Червоної книги України, 4 види - до

Європейського червоного списку і 3 – регіонально рідкісні. Серед

плазунів відзначено 6 із 11 видів, серед земноводних – усі 10 видів

Полтавщини. Територія заказника репрезентує гармонійно поєднані

мальовничі ландшафти долини р. Сули із типовим різноманітним

рослинним світом, які можуть стати важливим ядром Сулинського

екокоридору національної екологічної мережі.

Хорольський ботанічний сад (Хорольський район Полтавської

області, територія 18 га) створений з метою збереження, вивчення,

акліматизації, розмноження у спеціально створених умовах та

ефективного господарського використання рідкісних і типових видів

місцевої і світової флори. Ботанічний сад створений у природно-

заповідному урочищі «Дубовий гай», де ростуть сторічні дуби,

знаходяться ставки, гідротехнічні споруди.

За висновками фахівців, з огляду на зміни клімату актуальним є

зосередження у Хорольському ботанічному саду наукових досліджень з

інтродукції нових південних плодових і декоративних культур із

корисними властивостями з можливим їх поширенням у лісостеповій зоні

України. Особливу увагу звертатимуть на нові плодові культури, що

мають високий вміст біологічно-активних речовин і справляють на

людський організм радіопротекторну й антиоксидантну дію. Саме до

таких культур можна віднести унабі (зизифус), інтродукцію якої вже

проводять у м. Хоролі на спецділянці ботанічного саду.

97

До 2015 року в Полтавській області передбачено збільшення площі

заповідних територій до 6–7%, тобто до 200 тис. га. Для виконання цієї

програми необхідно щорічно створювати заповідні об'єкти на площі не

менше ніж 7 тис. га. Питання досить складне, бо не всі керівники

держлісгоспів, сільських рад і сільськогосподарських підприємств

розуміють важливість розвитку заповідної справи в Україні згідно з

вимогами ЄС.

Значна увага приділяється питанню охорони і збереження територій

та об'єктів природно-заповідного фонду.

У рамках виконання проекту «Громада, освіта, природа» у жовтні

2011 року на базі Пирятинського ліцею проведено серію тренінгів для

вчителів та старшокласників на екологічну тематику. Таким чином,

напрацьовано методичну базу, накопичений організаційний досвід

екопросвітницької роботи в регіоні.

В області є всі умови для виходу на якісно новий рівень

екопросвітницької діяльності шляхом проведення Всеукраїнської та

обласної літньої екологічної школи для старшокласників. Базою для

школи може стати база однієї з природо-заповідних територій.

98

Проектна пропозиція:

Тривалість школи – 10 днів.

Програма екологічної школи:

1. Польові заняття: збирання ентомологічного матеріалу в

польових умовах (ентомологія, гідробіологія, іхтіологія, орнітологія, вищі

рослини, водорості) – 32 години;

2. Лабораторні заняття з камеральної обробки матеріалу

(фіксація, гербаризація, визначення) – 20 годин;

3. Тренінги (підготовка науково-дослідницьких робіт для Малої

академії наук, методика збереження природно-історичних святинь) –

8 годин;

4. Лекції (основи математичної обробки, червонокнижні види,

поведінка тварин) – 8 годин.

5. Екскурсії у природу – 12 годин.

До викладання буде залучено провідних фахівців наукового відділу

НПП та викладачів ВНЗ Полтавської області: в т. ч. доктор наук –

1 особа, кандидати наук – 4 особи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник /

С. У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 53 с.

2. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения / Сост.

В. А. Ротинберг. – М. : Педагогика, 1956. – 327 с.

3. Моисеев Н. Н. Экология и образование / Н. Н. Моисеев. – М. :

«ЮНИСАМ», 1996. – 192 с.

4. Отношение школьников к природе / Под ред. И. Д. Зверева,

И. Г. Суравегиной. – М. : Педагогика, 1988. – 127с.

5. Киселев Н. Н. Мировоззрение и экология / Н. Н. Киселев. – К. :

Наукова думка, 1990. – 127 с.

99

6. Крисаченко В. С. Екологія. Культура. Політика : Концептуальні

засади сучасного розвитку / В. С. Крисаченко, М. І. Хилько. – К. : «Знання

України», 2002. – 476 с.

7. Удовиченко І. В. Наступність екологічного виховання учнів

початкової та основної школи в курсах природничого циклу : дис. канд.

пед. наук : 13.00.07 / Удовиченко Ірина Віталіївна. – К., 2006. – 45 с.

Анатолій Іванович Сологуб

Інститут обдарованої дитини НАПН України

Національний центр «Мала академія наук України», м. Київ

man@man.gov.ua

НАВЧАННЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ У ЛІТНІЙ ПЕРІОД

В статье исследуется проблема обучения одаренных детей в

летний период, а также приведены философские и психолого-

педагогические принципы организации летних школ для одаренных детей.

Ключевые слова: одаренность, одаренные дети, внешкольное

образование, летние школы, креативно-педагогическая парадигма.

The article searched the problem of education of the creatively-gifted

children, whom investigated study in summer coming from the philosophical

and psychology-pedagogical principles of Summer school education.

Keywords: the giftedness, the gifted children, the out-school education,

the summer schools, creative and pedagogical paradigm.

Актуальність проблеми освіти творчо обдарованих учнів у літній

період зумовлена необхідністю втілення у повсякденну педагогічну

100

практику ідеї безперервної освіти, тобто освіти впродовж усього життя,

на чому неодноразово наголошував академік В. Г. Кремень. Найчастіше

під освітою упродовж життя розуміють освіту з року в рік – від

початкової ланки до середньої, а потім до вищої. І значно менше науковці

й освітяни звертають увагу на необхідність освіти упродовж цілого

календарного року, тобто не лише в осінньо-зимовий період, а й влітку в

межах позашкільної освіти.

Таким чином, на нашу думку, під безперервною освітою слід

розуміти цілорічну освіту впродовж усього життя людини.

Доцільність дослідження цієї проблеми визначається необхідністю

невпинного розвитку психіки дітей, що забезпечується постійним

включенням їх в активну розумову діяльність (згідно з висновками таких

вітчизняних та зарубіжних учених, як І. М. Сєченов, І. П. Павлов,

Л. Виготський, В .В. Давидов, Н. С. Лейтес, А. М. Матюшкін, І. Д. Бех,

С. Д. Максименко, В. В. Рибалка, К. Роджерс, А. Маслоу, Дж. Гільфорд,

Дж. Рензуллі та ін.).

Незважаючи на те, що ця проблема є надзвичайно актуальною,

наукових досліджень, присвячених освіті обдарованих дітей в літній

період, вкрай недостатньо. Так, серед ґрунтовних наукових досліджень,

що визначають теоретико-методологічні засади проблем позашкільної

освіти дітей, зокрема можна назвати публікації В. В. Вербицького,

Г. П. Пустовіта, Л. І. Ковбасенко, Р. А. Науменко та ін. [6, 9].

Суспільно-економічний розвиток будь-якої держави сьогодні, як

ніколи, повинен відповідати тенденціям загострення міждержавної

конкуренції. Відстоювання територіальної, політичної та економічної

безпеки держави перебуває у прямій залежності від духовного,

інтелектуального, творчого та фізичного потенціалу народу. У зв’язку з

цим очевидною є необхідність пошуку важелів підвищення якості освіти.

101

На нашу думку, в основу спонукання до успішної освіти української

учнівської та студентської молоді покладено хибне філософське

розуміння освіти насамперед як обов’язку, а не права дитини. Тому

закономірно батьки, викладачі та подекуди й вчителі, заохочуючи учня

або студента до підвищення навчальних досягнень, наголошують на тому,

що, здобувши освіту, він зможе матеріально забезпечити свій добробут,

майбутню сім’ю, оскільки одержить престижну високооплачувану

професію.

У разі ж розуміння дитиною освіти як права у педагога з’являється

можливість глибокого, невимушеного, системного і систематичного

мотивування дітей до навчання. За таких умов учитель отримує змогу під

час навчання продемонструвати дітям красу самого процесу пізнання

природи, суспільства, таємниць життя виходячи з природних потреб

людини. При цьому освіта виступає дієвим засобом духовного виховання

особистості, оскільки в процесі отримання знань, умінь та навичок у

свідомості дитини органічно закріплюються загальнолюдські цінності:

життя, людина, істина, праця, любов, Батьківщина тощо.

Теоретичні дослідження, педагогічний і життєвий досвід

переконливо свідчать, що дуже багато дітей та молоді, завершуючи

навчання в системі української освіти, так і не знають по-справжньому

своїх здібностей, не вірять у власні сили і, як наслідок, не повною мірою

самореалізуються.

Вирішення проблем пошуку, відбору та створення науково

обґрунтованого сприятливого середовища для розвитку обдарованих

дітей потребує розробки нових педагогічних систем і визначення форм,

методів, прийомів та засобів сучасної освіти.

Наші багаторічні дослідження свідчать, що зараз недостатньо

використовуються ресурси не лише шкільної, а й позашкільної освіти для

культурно-освітньої, загальноосвітньої та виховної роботи серед

102

учнівської молоді, в тому числі в літній період. Без сумніву, позашкільна

освіта не може здійснюватися за примусом через поглиблення втоми

дітей, що накопичується після закінченні навчального року. Особливо це

неприпустимо стосовно обдарованих дітей, які виявляють пізнавальний

інтерес, високу мотивованість, ініціативу та навчаються на межі своїх

можливостей. Освіта влітку як складова безперервної освіти за власними

інтересами, мотивами – внутрішня психологічна потреба обдарованих

дітей і може бути дієвим засобом боротьби з бездіяльністю,

безініціативністю, безперспективністю і нудьгою, що для таких дітей є

абсолютно неприйнятним.

Освіту обдарованих дітей влітку найпродуктивніше може бути

організовано в разі врахування виду обдарованості дитини. За Гарднером

(1998), налічується сім видів обдарованості: лінгвістична, логіко-

математична, музична, просторова, тілесно-кінестетична,

інтерперсональна, натуралістична. Оскільки наявність здібностей ще не

гарантує успішності, обдаровані діти мають здобувати освіту

безперервно, що забезпечує умови надбання різноманітних знань,

розвитку психіки, виховання характеру.

Ідея безперервної освіти протягом усього року найпродуктивніше

може бути реалізована, якщо учень навчений і здатний

самоорганізовуватися, доцільно використовуючи при цьому власні

ресурси – час, технічні засоби, інформаційно-комукаційні технології

тощо. Тому в повсякденному навчально-виховному процесі учні середніх

шкіл упродовж року повинні оволодівати азами теорії самоменеджменту і

самомоніторингу. Володіння цими навичками сприяє успішній самоосвіті

в літній період. Творчо обдаровані діти мають виражену потребу щось

досліджувати, займатися раціоналізаторством, конструюванням тощо.

Саме тому ми обґрунтовуємо концепцію педагогічної системи

креативної освіти, головною ідеєю якої є дослідницький устрій

103

життєдіяльності літньої школи. У ній педагоги та діти об’єднані єдиною

метою і завданнями, є суб’єктами співтворчості тимчасового

дослідницького колективу – лабораторії, експедиції, групи.

Дослідницький устрій життєдіяльності сприяє самореалізації кожного

юного природодослідника, розвиває в ньому креативність і супутні їй

риси характеру та певну поведінку – відданість справі, відповідальність,

високу мотивованість, зацікавленість. Наше твердження ґрунтується як на

власних спостереженнях, так і на дослідженнях Гетлеза і Джексона

(1962).

Для продуктивної роботи з обдарованими дітьми влітку має бути

створена творча атмосфера. Це не лише сприяє розвитку креативності, а й

дає дитині змогу відчути задоволення як від самого процесу навчання, так

і від результатів такої діяльності, а також розвиває її емоційну сферу.

Безперервна самоосвіта обдарованої дитини є запорукою її майбутнього

успішного навчання у вищому навчальному закладі, а також у

професійному самовизначенні та життєвій самореалізації.

Незважаючи на актуальність проблеми освіти обдарованих учнів у

літній період, вітчизняні вчені приділяють їй недостатньо уваги.

Традиційно вважають, що в середній школі учні повинні вчитися

упродовж дев’яти місяців весняно-зимового періоду. Втім обдаровані

діти, маючи виражену пізнавальну потребу і високу мотивованість,

самоорганізовуються і продовжують вчитися самостійно. Зважаючи на

необхідність вирішення проблеми освіти обдарованих дітей влітку,

зусиллями Національного центру «Мала академія наук України» та її

обласних відділень до організованої освіти в літній період залучається

певна частина обдарованих дітей – переможців Всеукраїнських наукових

конкурсів-захистів і предметних олімпіад. Але, на нашу думку, кількість

дітей, які мають потребу в безперервній освіті, є набагато більшою.

104

Отже, існує нагальна потреба не лише нарощувати масштаби

організованої освіти обдарованих дітей влітку, а й визначити її

концепцію, яка б відповідала сучасним вимогам розвитку суспільства та

педагогічної науки.

З огляду на доцільність освіти обдарованих дітей влітку ми

вважаємо за необхідне здійснити емпіричне педагогічне дослідження на

тему «Теорія і практика освіти обдарованих старшокласників улітку».

Мета дослідження – визначення теоретичних засад педагогічного

підходу, в якому головним є не надбання все нових і нових знань, а

насамперед створення умов для творчого розвитку обдарованих учнів, їх

пізнавального інтересу, професійного самовизначення і виховання їх як

майбутніх науковців.

Відповідно до цього педагогічного підходу отримання знань

обдарованими дітьми в літній період – це не першочергове завдання. У

разі створення належних умов для розвитку значно поглиблюється

мотивованість і професійна орієнтація обдарованих учнів на майбутню

діяльність у галузі науки. Перенасиченість учнів науковою інформацією,

навіть надзвичайно цінною, гальмує їхню увагу, знижує мотивованість і

зацікавленість науковими проблемами.

Наше емпіричне дослідження передбачало такі завдання:

1. Теоретично дослідити стан вітчизняної та зарубіжної освіти

обдарованих дітей влітку.

2. Визначити концепцію освіти обдарованих дітей влітку в

літніх школах природничого профілю та зміст і організацію їхньої

діяльності.

3. Розробити устрій діяльності літніх природничо-наукових

шкіл, систему управління ними, програму двотижневої літньої школи,

режим діяльності юних природодослідників.

105

4. Визначити систему педагогічного супроводу обдарованих

дітей в умовах літньої школи як тимчасового дитячого науково-

освітнього закладу.

Дослідження здійснювалося на базі навчальних, оздоровчих

закладів та літніх шкіл АРК, Київської, Дніпропетровської та Херсонської

областей в період з 1970 по 2011 рік. За результатами досліджень були

видані: монографія «Креативное образование: талант и здоровье»,

дисертаційне дослідження «Концепції креативної природничо-наукової

освіти у природничо-науковому ліцеї» [10, 11].

Крім того, узагальнивши отримані результати, ми розробили

методичний посібник «Освіта обдарованих улітку». У І розділі цього

посібника висвітлюється сутність поняття обдарованості, розповідається

про необхідність позашкільної освіти в літній період та з’ясовується, які

педагогічні завдання потрібно вирішувати для забезпечення безперервної

освітньої діяльності обдарованих дітей.

У ІІ розділі посібника проаналізовано форми вітчизняної освіти

обдарованих дітей влітку, а також узагальнено результати емпіричного

педагогічного дослідження з цієї проблеми.

У ІІІ розділі посібника розповідається, як організовано освіту дітей

за кордоном, та висвітлюється її зміст.

У ІV розділі посібника представлено авторську педагогічну систему

освіти дітей влітку в умовах Всеукраїнської літньої школи юних

природодослідників Національного центру «Мала академія наук

України», яка ґрунтується на засадах креативно-педагогічної парадигми.

У результаті теоретичного й емпіричного дослідження проблем

освіти обдарованих дітей влітку ми дійшли певних висновків, на основі

яких сформулювали такі концептуальні положення:

106

1. У вітчизняній освіті ХХ ст. під час літніх канікул була добре

розвинена система оздоровлення дітей, втім розвитку обдарованості учнів

приділялося недостатньо уваги.

2. З початку 90-х р. ХХ ст. освітяни почали усвідомлювати, що на

зміну педагогіці тоталітарного режиму повинна прийти гуманістична

педагогіка демократичного суспільства.

3. Сучасна освіта дітей в літній період за кордоном здійснюється

виходячи з визнання обдарованості дитини й намагання не втратити її з

поля педагогічної уваги.

4. Освіта дітей будь-якої країни світу влітку організовується

переважно з метою вивчення іноземних мов, яке органічно поєднується з

відпочинком, оздоровленням, фізичним розвитком і загартуванням.

5. Зарубіжний досвід організації освіти дітей в літній період може

бути перенесений у практику вітчизняної освіти, оскільки для України

проблема оволодіння іноземними мовами дітьми України та охорони

їхнього здоров’я в органічному поєднанні з навчанням залишається

актуальною.

6. Визначення обдарованості, що існують у вітчизняній психології,

не відповідають повною мірою принципам філософії та психології

гуманізму.

7. Обдарованість – це актуальна і змінна у часі якісна своєрідність

поєднання здібностей, що забезпечує природну духовну й інтелектуальну

потребу людини до натхненної, творчої діяльності та втілення у життя її

результатів.

8. З точки зору педагогіки недоцільно вживати у практичній

освітянській діяльності поняття «обдаровані діти», оскільки це певною

мірою порушує права інших дітей. Тому рекомендуємо широко не

використовувати це поняття під час спілкування з дітьми.

107

9. Утім, оскільки дійсно є діти, котрі виявляють обдарованість і за

рівних умов перевершують своїх однолітків за здібностями та

результатами особистих досягнень, для них доцільно запроваджувати

спеціальні освітні програми, створювати заклади цілорічної діяльності,

сприяти їх творчій самореалізації.

10. Крім традиційних загально-педагогічних і дидактичних

принципів, які використовуються у позашкільній освіті для розвитку

обдарованих дітей, рекомендуємо також дотримуватися принципів

безперервності, самоорганізації і креативності.

11. У результаті спостережень ми виокремили такі види

педагогічних досліджень з проблем організації та змісту позашкільної

освіти: репродуктивні, реконструктивні, евристичні та дослідницькі (або

експериментальні).

12. Важливою формою сучасної середньої профільної освіти є літня

практика, яка має бути невід’ємною складовою навчального року. Після

прийняття Концепції профілізації середньої школи літня практика набула

особливого значення. Згідно з розробленою нами Концепцією

природничо-наукової освіти в ліцеї літня практика є засобом реалізації

пізнавальних потреб учнів-дослідників, вирішення проблем їх

оздоровлення, емоційного збагачення, розширення світогляду.

13. В епоху інтенсивного розвитку телекомунікаційних технологій

сучасну освіту влітку і розвиток обдарованості у дітей неможливо уявити

без застосування інформаційно-комунікаційних технологій. Особливе

значення в реалізації ідей освіти влітку мають Всеукраїнський освітній

портал «Острів знань», що має на меті створення потужного соціально-

освітнього простору, та система «Віртуальна школа Малої академії наук»,

розроблені Інститутом обдарованої дитини НАПН України спільно з

Національним центром «Мала академія наук України».

108

14. Національний центр «Мала академія наук України» є головним

організатором і координатором науково-дослідницької діяльності учнів.

Керівники, науковці та методисти Центру головною метою своєї

діяльності вбачають створення умов для інтелектуального, духовного,

творчого розвитку та професійного самовизначення обдарованої

учнівської молоді, що сприяє нарощуванню наукового потенціалу країни.

15. Однією з важливих інновацій позашкільної освіти стало

навчання обдарованих дітей в літній період. У зв’язку з цим

Всеукраїнські літні школи Національного центру «Мала академія

наук України» набувають дедалі більшої популярності як тимчасові

навчальні заклади.

16. Заслуговує на увагу досвід позашкільної роботи еколого-

натуралістичного спрямування в Україні, яку організовує і

координує Національний еколого-натуралістичний центр учнівський

молоді Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

17. Педагогічну ефективність літніх шкіл рекомендуємо

підвищувати засобами ширшого впровадження індивідуальних

консультацій юних дослідників щодо вибору теми і програми

майбутнього особистого дослідження, яке вони могли б презентувати

на конкурсах-захистах, організованих Малою академією наук

України.

18. Під час пошуку філософських та психолого-педагогічних

підходів щодо розвитку обдарованих учнів влітку ми виходили з

природних потреб дітей, які успішно задовольняються лише на засадах

філософії гуманізму і креативно-педагогічної парадигми.

19. Переорієнтація української освіти на сучасні засади передбачає

формування у свідомості обдарованих учнів цілісної картини світу і

гуманітарного мислення.

109

20. У літніх школах створюються сприятливі умови для вільного

вибору дитиною змісту і організації діяльності, що сприяє підвищенню

якості освіти України в цілому.

21. Рекомендуємо в умовах літніх шкіл застосовувати креативний

педагогічний підхід, відповідно до якого творчість є специфічною

діяльністю учнів у загальній навчальній діяльності.

22. Реалізація ідей педагогічної системи креативної освіти пов’язана

із втіленням загально-педагогічних принципів демократизму, гуманізму,

диференціації, індивідуалізації та креативності, а також дидактичних

принципів науковості, системності, активності у навчанні тощо.

23. З метою реалізації ідей креативної особистісно орієнтованої

освіти обдарованих дітей влітку рекомендуємо активніше впроваджувати

принцип внутрішньої диференціації та індивідуалізації, застосовуючи

групові й індивідуальні форми дослідницької роботи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бадрак В. В. Стратегия выдающихся личностей : учеб. для

каждого / В. В. Бадрак. – Х.: Фолио, 2011 – 380 с.

2. Гудінг Д. Людина та її світогляд : в 3-х т. Т. 1. Для чого ми

живемо і яке наше місце у світі : перекл. з рос. зі звіркою з англ.

оригіналом / Девід Гудінг, Джон Леннокс; заг. ред. пер. М. А. Жукалюк. –

К. : Українське Біблійне Товариство, 2007. – 416 с.

3. Гудінг Д. Людина та її світогляд : в 3-х т. Т. 2. Для чого ми

живемо і яке наше місце у світі : перекл. з рос. зі звіркою з англ.

оригіналом / Девід Гудінг, Джон Леннокс; заг. ред. пер. М. А. Жукалюк. –

К. : Українське Біблійне Товариство, 2007. – 376 с.

4. Гудінг Д. Людина та її світогляд : в 3-х т. Т. 3. Для чого ми

живемо і яке наше місце у світі : перекл. з рос. зі звіркою з англ.

110

оригіналом / Девід Гудінг, Джон Леннокс; заг. ред. пер. М. А. Жукалюк. –

К. : Українське Біблійне Товариство, 2007. – 480 с.

5. Дзезинський О. Виконуй та захищай науково-дослідницьку

роботу у відділенні технічних наук : навч. мет. посіб. [ О. Дзезинський,

упоряд. О. В. Лісовий, С. О. Лихота]. – К. : ТОВ «Праймдрук», 2011. –

64 с.

6. Ковбасенко Л. І. Методика виховної діяльності в Малій

академії наук України: Метод. посібник. / Л. І. Ковбасенко. – Вид. 2-ге,

випр. й допов. – К. : ТОВ «Інформаційні системи», 2004. – 213 с.

7. Програми з позашкільної освіти. Дослідницько-

експериментальний напрям / [О. О. Артем’єва, С. Ю. Білоус,

О. В. Биковська та ін. ; упоряд. О. В. Лісовий, С. О. Лихота]. – К. : ТОВ

«Інформаційні системи», 2010. –150 с. – Вип. 1.

8. Програми з позашкільної освіти. Дослідницько-

експериментальний напрям / [Л. Л. Барановська, О. І. Борзенко,

О. В. Биковська та ін. ; упоряд. О. В. Лісовий, С. О. Лихота]. – К. : ТОВ

«Інформаційні системи», 2010, 124 с. – Вип. 2.

9. Пустовіт Г. П. Позашкільна освіта і виховання: теоретико-

дидактичний аспект : [монографія]. Кн. 1 / Г. П. Пустовіт ; НАПН

України, Миколаїв. держ. ун-т ім. В. О. Сухомлинського. – Миколаїв :

[Вид-во МДУ ім. В. О. Сухомлинського], 2010. – 379 с.

10. Сологуб А. И. Креативное образование: талант и здоровье /

А. И. Сологуб. – Кривой Рог: ИВИ, 2000. – 264 с.

11. Сологуб А. І. Концепція креативної освіти у природничо-

науковому ліцеї / А. І. Сологуб // Рідна школа. – 2002. – № 12. – С. 9–19.

12. Теорія та методика еклекторного навчання : збірник наукових

праць. Випуск ІІ. – Кривий Ріг : Видавничий відділ НМетАУ, 2011. –

409 с.

111

13. Шендеровський В.. Нехай не гасне світ науки [Текст] :

[Збірник біографічних нарисів] / В. Шендеровський ; за ред. Е. Бабчук. –

3-є вид. – К. : Простір, 2009 – .

Т. 1. – 2009. – 416 с

Т. 2. – 2009. – 328 с.

Таран Лариса Костянтинівна

Національний центр «Мала академія наук України»,

м. Київ

lata@man.gov.ua

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИКОРИСТАННЯ

ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ОРГАНІЗАЦІЇ ЗМІСТОВНОГО

ДОЗВІЛЛЯ УЧНІВ – ЧЛЕНІВ МАН УКРАЇНИ

В статье рассматривается значение и роль игровой деятельности

в организации содержательного досуга воспитанников летних

профильных школ. Игра характеризуется как один из эффективных

методов, активирующих интеллектуально-практические и творческие

возможности ребенка. Игра также рассматривается как один из

значимых способов воспитания личности.

Ключевые слова: игра, игровая деятельность, интеллектуальная

игра, творчество, самореализация, летняя школа.

The article outlines the meaning and role of game activity in

organization of substantial leisure of summer school alumni. The game is

characterized as one of the effective method which activates intellectually-

112

practical and creative potential of the child. The game considers being a

leading means of the child’s upbringing.

Keywords: game, game activity, intellectual game, creativity, self-

fulfillment, summer school.

Наукові дослідження в галузі педагогіки виявили, що використання

ігрової діяльності у виховній роботі завжди приносить позитивні

результати. Адже гра, особливо її застосування в роботі з підлітками –

одна з найважливіших сфер для формування всіх тих рис, які ми шануємо

в людях. Засобами гри можна виховувати терпіння, цілеспрямованість,

почуття дружби та відповідальності за спільну справу, самостійність,

ініціативність, дієву рішучість. Гра використовується з навчально-

пізнавальною, розвивальною і розважальною метою.

Під час гри у вихованців виникає потреба співробітництва,

необхідність дотримуватися виконання певних правил, вони привчаються

володіти власними емоціями, шанувати права іншого. Під час розумної

керованої гри створюються всі умови для виникнення психологічного

зв'язку «вчитель – учень». Гра є однією з можливостей у цікавій формі

дізнатися не лише щось нове, а й давати розумне обґрунтування своїм

діям. Якщо для дітей молодшого віку гра є провідним видом діяльності,

який формує знання, вміння і навички, то для старшокласників вона несе

ще й вагоме соціальне значення: формування виробничого досвіду і

соціальної поведінки, самореалізація особистості та визначення власного

місця у команді однолітків, залучення до комунікативної культури –

культури спілкування тощо.

Роль педагога в організації ігрової діяльності дуже важлива. Адже

від уміння педагога залежить розвиток позитивних якостей підлітка,

отримання позитивного емоційного досвіду, спонукання до розвитку

творчої індивідуальності, формування орієнтовної моделі людських

113

взаємовідносин і комунікативної культури, прагнення до вдосконалення

своїх умінь, отримання нових знань тощо.

За загальноприйнятою класифікацією ігри поділяють на дидактичні,

інтелектуальні, творчі та рухливі. Але виокремити ігри за видами досить

складно. Вони можуть бути різноманітними за змістом, формами

організації, з різними кількісними характеристиками, з відкритими

(фіксованими) та прихованими правилами, дидактичні, інтелектуальні,

творчі та рухливі тощо. Ознаки однієї гри властиві іншій, вони

перетинаються, розмиваючи чіткі межі.

Знання засвоюються там, де вони стають для дитини чимось своїм,

що зачіпає власні думки, почуття. Адже засвоєння – це активне мислення,

міркування, створення логічних ланцюжків, дослідницький підхід до

речей, предметів, явищ, фактів. Отож, активне мислення починається там,

де вихованець користується поняттями, судженнями, висновками. Саме

такі завдання виконують інтелектуальні ігри. У психолого-педагогічній

літературі та в наукових дослідженнях поряд із терміном «інтелектуальні

ігри» використовуються також терміни «розвивальні ігри»,

«інтелектуально-розвивальні ігри», «творчі ігри».

Для організації змістовного дозвілля учасників літніх профільних

шкіл ми пропонуємо приділяти увагу іграм комбінованого типу, у яких

домінують ознаки інтелектуальних ігор.

Використовуючи таку модель ігрової діяльності, можливо

максимально об’єднати веселі, рухливі конкурси з завданнями, які

спрямовані на розвиток пізнавальної активності. Під час гри вихованець

матиме змогу розвивати творчі здібності, комунікативні властивості,

поглиблювати свої знання у різних галузях, розширювати світогляд,

розвивати і вдосконалювати логіку, формувати у себе правильну позицію

щодо організації власного дозвілля.

114

Ефективність розвивально-виховного впливу інтелектуальних і

творчих ігор залежить від методики педагогічного керівництва ними.

Використовуючи цю форму ігрової діяльності, педагог отримує

можливість використовувати не пасивну словесну форму, а динамічно,

активно формувати у дітей правильні життєві орієнтири, давати змогу

проявитись особистісним рисам, створювати команду однодумців та

згуртовувати колектив, що прагне досягти поставленої мети тощо.

Творчий підхід до виконання завдань гри дає змогу розкритись кожному

учаснику, формувати позитивні якості на емоційному рівні, включає в

себе потужний виховний потенціал. Вміле керівництво педагога

сприятиме реалізації виховних завдань і формуванню ініціативності з

боку вихованців.

Гра – один з найефективніших методів навчання, що максимально

активізує інтелектуально-практичні й творчі можливості індивіда.

Стимуляція творчих можливостей дитини оптимізує інтелектуальні,

практичні й фізичні здібності, виховує риси творчої особистості. Окрім

того, ігрові програми мають і рекреаційний ефект. Під час виконання

різноманітних конкурсних завдань у вихованців створюються умови

отримання емоційного задоволення, формування прийомів релаксації,

психологічного розвантаження, яке саме і полягає у вивільненні під час

гри яскравих вражень та позитивних емоцій.

Саме творчі, інтелектуальні ігри розвивають розумові здібності,

логічне мислення, спостережливість, сприяють розширенню світогляду,

тренують пам’ять. У процесі їх виконання формуються такі якості:

кмітливість, винахідливість, ерудованість, стійкість характеру, дух

суперництва, яскрава емоційність, що приносить радість.

Л. С. Виготський стверджував, що у грі відбувається становлення

людини. Нехай відома приказка «боротьба думок породжує істину» стане

провідною ідеєю-девізом для наших учасників літніх профільних шкіл.

115

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Арістов В. Розвиток інтелектуальних здібностей : психологія

інтелектуальних ігор / В. Арістов // Психолог. – 2006. – № 46. – С. 16–20.

2. Бочелюк В. Й. Дозвіллєзнавство : навч. посіб. / В. Й. Бочелюк,

В. В. Бочелюк. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 208 с.

3. Сучасні підходи до використання ігрової діяльності у

виховному процесі : 100 рухливих ігор для дітей / упоряд. Я. М. Шуль. –

Тернопіль : Астон, 2004. – 56 с.

Лариса Володимирівна Тихенко

Сумський обласний центр позашкільної освіти

та роботи з талановитою молоддю, м. Суми

center@ukrpost.net

РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ В ПРОЦЕСІ

НАВЧАЛЬНО-ТВОРЧОЇ ТА ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У ВСЕУКРАЇНСЬКИХ ЛІТНІХ ПРОФІЛЬНИХ ШКОЛАХ

МАН УКРАЇНИ

В статье рассмотрены организационно-технологические и

психолого-педагогические принципы учебно-воспитательной работы,

которая предусматривает использование современных форм и методов,

направленных на формирование и развитие интеллектуальных и

творческих способностей ученической молодежи к поисково-

исследовательской деятельности во Всеукраинских летних профильных

школах МАН Украины.

116

Ключевые слова: организационно-технологические и психолого-

педагогические принципы, учебно-воспитательная работа, поисково-

исследовательской деятельности, интеллектуальные и творческие

способности.

In the article organizational and technological, psychological and

pedagogical principles of teaching and educational work are considered. The

activity provides using of different modern forms and methods directed on

formation and development of intellectual and creative abilities of students to

research activity in the process of upbringing and health-improving work at

summer profile MASU schools.

Keywords: organizational and technological, psychological and

pedagogical principles, teaching and educational work, research activity,

intellectual and creative abilities.

Соціальні проблеми сьогодення впливають на визначення

стратегічних і тактичних орієнтирів сучасної освіти. Національною

доктриною розвитку освіти в Україні формування інтелектуального

потенціалу нації визначено одним з головних завдань. Діяльність Малої

академії наук України як цілісної навчально-виховної системи,

спрямованої на формування творчих здібностей старшокласників у

процесі дослідницької роботи, сприяє його розв’язанню.

Проблему розвитку творчих здібностей у навчанні висвітлено в

наукових дослідженнях А. М. Алексюка, Ю. К. Бабанського,

В. П. Беспалька, І. Я. Лернера, Ю. І. Мальованого, В. Ф. Паламарчука,

П. І. Підкасистого, А. В. Усової, Т. І. Шамової. Дидактичні умови

розвитку дослідницьких здібностей і формування дослідницьких умінь

учнів обґрунтовано в наукових працях В. І. Андреєва та В. І. Смагіна.

117

Вагомий внесок у розвиток МАН України зробили також

В. Вербицький, C. Довгий, В. Касаткін, Л. Ковбасенко та інші. Здійснений

за їх сприяння комплекс наукових, інформаційно-методичних,

організаційно-педагогічних заходів, спрямованих на педагогічне

управління дослідницькою діяльністю учнів, став основою для створення

наукової та програмно-методичної бази МАН, підвищення рівня

професійної компетентності педагогів, які працюють з інтелектуально

обдарованою молоддю.

Сучасний етап діяльності МАН України потребує подальшого

розроблення методик і технологій навчально-виховної, методичної та

організаційно-координаційної роботи; оптимізації змісту, форм і методів

навчально-дослідницької роботи з учнівською молоддю. Такий процес

має ґрунтуватися насамперед на державній підтримці інноваційної та

інтеграційної спрямованості діяльності закладів, їх співпраці з

громадськими установами та організаціями, використанні нових підходів

до навчання, виховання і розвитку інтелектуально обдарованої

особистості [6].

У контексті зазначеного актуальність діяльності МАН України

визначається необхідністю зміни традиційних підходів до організації

навчально-виховної роботи зі старшокласниками. Вирішити це питання

можна за умови формування нового підходу до організації роботи з

обдарованими дітьми та молоддю; впровадження ефективніших форм

взаємодії між освітніми та іншими соціальними інституціями; створення

ефективного позашкільного освітньо-виховного середовища. Зростає

також роль діяльності, спрямованої на виявлення здібностей та

обдарувань особистості, сприяння її самовизначенню і самореалізації в

процесі науково-дослідницької роботи, а також забезпечення творчого,

інтелектуального і духовного розвитку особистості, її підготовки до

майбутньої професійної і громадської діяльності [1].

118

У роботі з інтелектуально-творчого розвитку учнівської молоді

засобами пошуково-дослідницької діяльності особливе значення має

конструктивна співпраця загальноосвітніх, позашкільних, вищих

навчальних закладів, науково-виробничих установ, що забезпечує високу

ефективність і профорієнтаційну спрямованість навчально-виховного

процесу у креативному позашкільному просторі [6]. Підтвердженням

цього є реалізація проекту «Всеукраїнські літні профільні школи МАН».

Головна мета діяльності літніх профільних шкіл – залучення обдарованої

учнівської молоді до організованих форм пошуково-дослідницької

роботи, гармонійне поєднання навчального процесу з активним

відпочинком під час третього оздоровчо-виховного семестру.

Реалізується вона шляхом формування в учнів уміння застосовувати

теоретичні знання у практичній діяльності; розвитку творчих здібностей

особистості в процесі навчально-творчої і дослідницької діяльності;

підсилення мотивації до самоосвітньої діяльності; удосконалення змісту,

форми і методів навчально-виховної та розвивальної роботи в межах

освітньої системи «Загальноосвітній – позашкільний – вищий навчальний

заклад»; створення мікроклімату, сприятливого для ефективної

комунікативно-творчої взаємодії; поєднання навчально-виховного

процесу з активним відпочинком [2].

Органічне поєднання навчального процесу з оздоровленням і

відпочинком, інтеграція навчального курсу з основ науково-

дослідницької роботи і базових та спеціальних навчальних дисциплін;

залучення досвідчених педагогічних і науково-педагогічних працівників

навчальних закладів і провідних спеціалістів науково-виробничих

установ та організацій забезпечують формування творчих здібностей

старшокласників у процесі дослідницької діяльності.

Досвід організації роботи Всеукраїнської літньої хіміко-біологічної

школи, котра два роки поспіль проводиться на базі Сумського обласного

119

центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю і

Сумського національного університету, свідчить про те, що

найоптимальнішим навчально-виховним середовищем для подібних

заходів є вищі навчальні заклади за умови наявності в них можливостей

для організації проживання, харчування, проведення теоретично-

практичних занять, спортивно-оздоровчих і дозвіллєво-пізнавальних

заходів. Сучасні навчальні приміщення, навчально-наукові лабораторії,

лабораторії садівництва, виноградарства, бджільництва, птахівництва й

тваринництва, спортивні майданчики, стадіони сприяють ефективній

реалізації навчально-виховних завдань діяльності школи. Базою для

проведення навчально-практичних занять також можуть бути державні

лісові підприємства (секція лісознавства), національні природні парки,

природні об’єкти (секції біології, хімії); установи ветеринарної медицини

(секція ветеринарії); сільськогосподарські дослідницькі станції (секція

агрономії) [3].

Схематично організаційно-педагогічну модель діяльності

Всеукраїнської літньої хіміко-біологічної школи можна представити так

(табл. 1):

120

Таблиця 1

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА МОДЕЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ

ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ЛІТНЬОЇ ХІМІКО-БІОЛОГІЧНОЇ ШКОЛИ

МАН УКРАЇНИ

121

Методичний супровід навчально-виховного процесу в літній хіміко-

біологічній школі включає інформаційно-методичне та програмне

забезпечення, моніторинг навчально-виховного процесу, розроблення

рекомендацій щодо коригування навчально-виховних програм. Регламент

роботи школи передбачає дотримання певного режиму, розкладу занять,

плану проведення заходів, санітарно-гігієнічних вимог і техніки безпеки

під час проведення навчальних занять, практичної роботи, оздоровчо-

дозвіллєвих заходів. Форма навчально-виховної роботи зі слухачами

школи залежить від кількісного складу учнів у секціях, рівня їхньої

базової підготовки та місця проведення занять. У зв’язку з цим

основними формами організації навчально-виховного процесу визначено:

• колективні (лекційно-практичний курс) – лекції; лабораторно-

практичні заняття; робота на навчально-дослідних ділянках, пасіках, у

саду, лісництві; майстер-класи; психологічні тренінги; експедиційно-

дослідницька робота; творчі зустрічі з видатними особистостями;

екскурсійні програми; круглі столи; науково-практичні конференції;

• індивідуальні – педагогічний супровід виконання слухачами

завдань науково-дослідницьких робіт, самостійної навчально-

пізнавальної діяльності за обраною темою; індивідуальні консультації.

Навчально-виховний процес організовується за навчально-

тематичними планами, що передбачають поєднання теоретичного курсу з

основами науково-дослідницької роботи. З огляду на специфіку

організації навчально-виховного процесу в літній хіміко-біологічній

школі зміст навчальних програм розробляється з огляду на принципи

наступності, послідовності, логічності, доступності; завдання з

формування та розвитку вмінь і навичок самостійної навчально-

пізнавальної та дослідницької діяльності учнів, напрям наукових

досліджень, терміни їх реалізації.

122

Підсилення мотивації до дослідницької діяльності відбувається за

програмами спеціальних дисциплін, що мають на меті підготовку

школярів до практичної роботи (лабораторні роботи, індивідуальні

завдання; практична діяльність у природі), участі в учнівській науково-

практичній конференції. Ефективна робота щодо реалізації мети і завдань

роботи Школи сприяє формуванню профільної компетентності слухачів, а

саме таких її складових:

• теоретичної – розширення наукового світогляду;

поглиблення знань учнів з базових і спеціальних дисциплін; формування

уявлення про навчально-виховний простір вищого навчального закладу;

• практичної – удосконалення спеціальних умінь і навичок

науково-дослідницької діяльності;

• творчої – розвиток творчих здібностей особистості; творчої

активності в системі навчально-пізнавальної та пошуково-дослідницької

діяльності хіміко-біологічного спрямування;

• соціальної – розвиток комунікативності, ініціативності,

самостійності, самоконтролю, культури дослідницької діяльності;

формування позитивної «Я-концепції» в контексті формування

креативної та екологічної культури особистості.

Реалізація ідеї оптимізації навчально-виховного процесу в Школі у

форматі оздоровчого профільного табору передбачає нові напрями

роботи педагогічного колективу, а саме: аналіз ефективності

застосованих методів і методик навчально-виховної роботи;

впровадження інноваційних педагогічних технологій роботи з

обдарованою молоддю.

Важливим аспектом організації роботи Всеукраїнської літньої

хіміко-біологічної школи МАН є психологічний супровід навчально-

виховного процесу, що здійснюється з огляду на організацію роботи

Школи, особливості якісного складу слухачів. Основними завданнями

123

психологічного супроводу навчально-виховного процесу є: підвищення

психологічної культури суб’єктів навчально-виховного процесу;

формування у дітей навичок здорового способу життя і ціннісного

ставлення до здоров’я; розвиток творчих здібностей; сприяння

особистісному саморозвитку. Успішність навчально-виховного процесу

забезпечується створенням сприятливого психологічного клімату завдяки

особистісно орієнтованому спілкуванню та інтерактивним формам

організації навчання, що передбачають індивідуальну та групову роботу

практичних психологів зі старшокласниками, спрямовану на ефективне

засвоєння знань і практичних умінь, пізнання себе, своїх можливостей,

самоствердження та самореалізацію під час навчальної діяльності;

консультаційно-просвітницьку роботу з педагогами, спрямовану на

вироблення стилю ефективного спілкування з обдарованою дитиною.

З метою розвитку соціальної активності і творчого потенціалу учнів

у Школі проводяться різноманітні оздоровчо-дозвіллєві заходи. Вони

позитивно впливають на навчально-пізнавальну діяльність учнів, адже в

умовах вільного часу найефективніше відбуваються рекреаційно-

оздоровлювальні процеси. Для максимального розкриття комунікативно-

творчих здібностей учнів, підсилення емоційної складової креативної

діяльності у структурі оздоровчо-дозвіллєвих заходів перевагу надають

активним формам виховного впливу, зокрема інтелектуально-

розважальним програмам, літературно-музичним святам, спортивно-

розважальним заходам тощо. Низка інших заходів (організація екскурсій

з відвідуванням історичних місць, музеїв, філармонії) спрямована на

задоволення культурних потреб слухачів Школи. Отже, виховна робота у

вільний від навчання час має на меті розвиток соціальної активності

учнів, залучення їх до участі в організації колективної діяльності,

дитячого самоврядування.

124

Аналіз роботи Школи свідчить про те, що реалізація цього проекту

сприяє не лише отриманню дітьми нових знань, а й розвитку в них

прагнення до оригінальності під час розв’язання науково-дослідницьких

завдань, зацікавленості в пошуку нового, самостійності та наполегливості

в досягненні мети, винахідливості, гнучкості мислення, сміливості та

інших якостей, необхідних для здійснення науково-дослідницької

діяльності. Сучасний етап розвитку позашкільної освіти не лише

підтверджує необхідність проведення подібних заходів, а й спонукає

організаторів третього навчально-виховного семестру вдосконалювати

зміст, форми і методи формування обдарованої особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта. – 2002. –

№ 26. – С. 2–4.

2. Васильєв А. В. Формування та розвиток творчих здібностей

дітей та учнівської молоді в креативному освітньому соціумі : зб.

матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., 17–18 вересня 2008 р. /

А. В. Васильєв, Л. В. Тихенко; М-во освіти і науки України [та ін.]. –

Суми : Сумська обласна друкарня, 2008. – С. 125–134.

3. Дослідницька робота школярів з біології : навчально-

методичний посібник / під ред. С. М. Панченко, Л. В. Тихенко. – Суми :

ВТД «Університетська книга», 2008. – 368 с.

4. Ковбасенко Л. І. Стимулювання творчої активності членів

МАН України засобами науково-дослідницької діяльності /

Л. І. Ковбасенко // Теоретико-методичні основи виховання творчої

особистості учнів в умовах позашкільних навчальних закладів : зб.

матеріалів наук.-практ. конф., 30–31 березня 2006 р. – К. : Грамота,

2006. – 231 с.

125

5. Пустовіт Г. П. Позашкільна освіта : дидактичні основи

методів навчально-виховної роботи : монографія / Г. П. Пустовіт,

Л. В. Тихенко. – Кн. 2. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2008. –

272 с.

6. Розвиток творчих здібностей дітей та учнівської молоді в

системі роботи Сумського територіального відділення МАН України :

метод. посібн. / Л. М. Бондар, Н. В. Перепелиця, Н. Ю. Сидоренко ; за ред.

Л. В. Тихенко. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2008. – 296 с.

Наталя Владиленівна Шац

Республіканський позашкільний навчальний заклад

«Мала академія наук учнівської молоді

Автономної Республіки Крим “Шукач”», м. Сімферополь

ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІТНЬОЇ АСТРОНОМІЧНОЇ ШКОЛИ

(СЕЛИЩЕ НАУКОВЕ, БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ РАЙОН, АР КРИМ)

Два роки поспіль Юнацька астрономічна обсерваторія

Республіканського позашкільного навчального закладу «Мала академія

наук учнівської молоді Автономної Республіки Крим «Шукач» проводить

Всеукраїнську літню астрономічну школу для учнів Малої академії наук

України. Місце для цього заходу обирали за містом у малоосвітленому

районі з максимально відкритим горизонтом. У 2010 та 2011 роках

астрошколи проводили в селищі Науковому Бахчисарайського району на

базі Науково-дослідного інституту «Кримська астрофізична

обсерваторія» і Кримської лабораторії Державного астрономічного

інституту ім. П. К. Штернберга. Дивовижна природа Криму, віддаленість

від міст, особлива атмосфера наукових обсерваторій залишили незабутні

126

враження у всіх, хто побував у цій школі. Співробітники обсерваторії

надавали всебічну підтримку в проведенні екскурсій і лекцій.

Астрономія як наука немислима без спостережень. Учні повинні

відчути глибину та загадковість Космосу, отримати можливість на власні

очі спостерігати дивовижний світ небесних світил і явищ. Основний

акцент в астрошколі робиться на практичних заняттях і спостереженнях.

Режим роботи в ній нестандартний, зумовлений специфікою науки

астрономії: відбій – о 2:00, підйом – о 9:00. Програма літньої астрошколи

була дуже насиченою. У денний час учені Науково-дослідного інституту

«Кримська астрофізична обсерваторія» і Державного інституту імені

П. К. Штернберга проводили екскурсії з відвідуванням великого

телескопа і лабораторії, знайомили слухачів з історією створення та

становлення обсерваторій у селищі Науковому, читали лекції з астрономії

та астрофізики («Фізика зірок», «Сонце і його активність», «Планети

Сонячної системи», «Астероїди, комети, екзопланети», «Телескопи

наземні та космічні», «Каталог Мессьє», «Галактики, позагалактична

астрономія»), проводили спостереження за допомогою коронографа за

процесами, що відбуваються на Сонці.

Практичні заняття і нічні спостереження проводили силами

викладачів Юнацької астрономічної обсерваторії МАН «Шукач», які

мають великий досвід у спостереженні за різними астрономічними

об’єктами і явищами.

План роботи на період проведення астрошколи складають з огляду

на астрономічні явища і видимість небесних світил. На жаль, специфіка

астрономічних спостережень не завжди дає змогу виконати заплановану

роботу. Головна перешкода – погодні умови. Слухачі астрошколи

знайомляться з різними методами астрономічних досліджень, здобувають

вміння та навички роботи з телескопами, знайомляться з картами й

атласами зоряного неба, вчаться працювати з ними, вивчають різні

127

системи координат, опановують навички обробки та аналізу отриманих

результатів. Усі проведені спостереження можуть бути опрацьовані за

короткий час. Частину запропонованих спостережень («Рух планет»,

«Спостереження за Місяцем», «Визначення горизонтальних координат»)

проводять без приладів, тобто неозброєним оком. Більшу частину

спостережень за допомогою телескопів становлять спостереження за

об’єктами каталогу Мессьє, який включає в себе різні об’єкти далекого

космосу (галактики, туманності, зоряні скупчення). За короткий період

слухачам вдається вивчити розташування зірок і сузір'їв на небесній

сфері, навчитися працювати з телескопами, самостійно знаходити на небі

різні об’єкти зоряного неба (планети, зірки, об’єкти каталогу Мессьє).

Своєрідним заліком стають змагання «Марафон Мессьє», на яких за

обмежений час необхідно відвідати якомога більшу кількість об'єктів.

Цей етап збурює масу емоцій, азарт і якнайкраще демонструє знання,

отримані в процесі навчання. В останні дні роботи астрошколи слухачі

працюють над груповими проектами «Курс науково-популярних лекцій з

астрономії». За вивченими темами кожна група викладає матеріал у

формі, доступній для розуміння людині, яка не має глибоких знань з

астрономії. Тут проявляються як знання, отримані в астрошколі, так і

вміння працювати в команді та приймати нестандартні рішення.

Знання та вміння, отримані в літній астрошколі, можуть допомогти

слухачам надалі проводити спостереження, виконувати науково-дослідні

роботи самостійно, користуючись методичними рекомендаціями,

отриманими в процесі спостережень і практичних занять.

128

Василь Андрійович Шендеровський

Інститут фізики НАН України, м. Київ

schender@iop.kiev.ua

ПІЗНАННЯ ІСТОРИЧНОЇ МИНУВШИНИ В ІМЕНАХ –

ПІДҐРУНТЯ ОСВІТИ НАЦІЇ

В статье раскрывается воспитательный потенциал

персонализированного изучения истории Украины как основы

образования нации.

Ключевые слова: историческое прошлое, гуманитарная стратегия,

выдающаяся личность, исторический герой.

The article deals with the educational potential of the personalized

learning of Ukrainian history as the foundation of the education of nation.

Keywords: historical past, the humanitarian strategy, an outstanding

personality, a historical hero.

Учися, дитино, бо вчитися треба!

Учися, голубко, най розум не спить,

Най серце і воля, і дух росте в силу!

Для життя, для світа треба ся учить!

Володимир Масляк

Відродження історичних, патріотичних та культурних традицій

українського народу є головним завданням гуманітарної стратегії

незалежної Української держави. Ми, українці, – нація дуже стара, і свою

духовну культуру наші пращури почали творити далеко до

християнського періоду на Україні. Згадаймо тут мадленську культуру,

129

що датується 15 тис. років тому, виявлену з мізинській стоянки. Там

віднайдені унікальні твори первісного мистецтва, в тому числі

найдавніший меандровий орнамент. Це правий берег Десни, тепер

Чернігівська область. Або ще згадаймо трипільську культуру, пам'ятки

якої вперше дослідив Хвойка біля села Трипілля на Київщині. Це період

4–2 тис. років до нашої ери.

А згодом слава про Київську Русь гриміла світами. Приміром, ще

князь Олег Віщий на знак перемоги прибив свій щит на брамі Царгорода.

Ще у IX столітті Київську Русь називали Гарданією, тобто країною міст.

Дочок князів брали собі дружинами найславніші королі Франції, Чехії,

Німеччини, Польщі. В «Історії королівства чеського» Вацлава Томена

читаємо: «Слава Оттокара (чеського короля) рознеслася по всій Європі.

Татари називали його залізним королем. Оттокар одружився (1261 року) з

прегарною Конгутою, донькою Ростислава Михайловича, князя

руського».

Разом із християнством Візантія принесла нам культуру; але саме

свою культуру, а не культуру взагалі. У нас на Україні вже була

національна культура, і цю культуру творили наші національні вчені. Ось

лише дещо з історії. Перші відомості про зацікавлення природознавством,

медициною знаходимо вже в «Ізборнику Святослава» (1073 рік). Згодом

Ярослав Мудрий засновує при Софіївському соборі школу і бібліотеку. За

його ініціативою почалася в Києві праця над перекладами грецьких та

інших книг на церковнослов’янську мову, укладається літописний звід.

Вже у XV столітті український вчений Юрій Котермак стає широко

відомим в Європі як автор одного з перших у світі астрономічних

календарів, як доктор медицини, ректор Болонського університету,

професор Ягеллонського університету у Кракові, лекції якого слухав

Микола Коперник.

130

З початком діяльності Києво-Могилянської академії (1632 рік)

рівень натурфілософської науки вже не поступається тодішнім

університетам Європи. У XVII столітті арабський мандрівник сирієць

Павло Алепський, подорожуючи Україною, напише у щоденнику: «По

всій землі Козацькій ... усі діти вміють читати, навіть сироти».

Не випадково 1927 року в Парижі князь Микола Трубецькой

напише у своїй книзі таке: «Та культура, яка з часів Петра живе і

розвивається в Росії, є органічним і безпосереднім продовженням не

московської, а київської української культури».

Отже, нині ми повинні прищеплювати почуття гідності і

самоусвідомлення, що саме український народ спромігся видати з себе

без перебільшення велику плеяду славетних вчених, що своїми

науковими доробками збагатили скарбівню світової науки і культури [1].

Сьогодні перед дослідниками історичної минувшини відкрився

(правда ще не повною мірою) доступ до архівних джерел. І навіть при

цьому обмеженому доступі до інформації перед дослідниками постала

жахлива правда.

Україна зазнала безпрецедентних втрат серед еліти. Всесвітньо

відомий фізик Іван Пулюй писав: «Інтелігенція у кожного народу, то

«сіль землі», а коли вона «звітріє», то чим солити? Вже й звітріла тая

дорогоцінна і благодатна сіль землі руської: нічим вже солити! Тай не

заготовляють нову сіль… Вона готовиться в університетах, інститутах,

лабораторіях і в школах не під доглядом поліції і жандармерії, а під

доглядом і щирою опікою людей науки».

Нищили ту «сіль» і царський уряд, і такі проводирі-мудреці як

Катков, Аксаков, Побєдоносцев. А ми додамо, нищили до революційних

вакханалій, нищили і після революцій, коли вже інші більшовицькі

керманичі, хизуючись фразою «Мы академий не кончали», змітали з

дороги своїх антиподів – людей освічених.

131

І нищили ретельно, з жорстокою послідовністю, нищили інтелект

нації. Нищили вони і тую «сіль землі», і «животворящу силу», що має

бути «основою духовного розвитку» народу і кращої його долі… Злочини

ставали системою, злочини без кари…

І, здається, досягнули свого. Народ, нація без національної еліти, як

зазначає Іван Белебеха «збіговисько безбатченків, а суспільство –

конгломерат космополітів; релігійні діячі без національної еліти – каста

лжепророків».

І знову доречно пригадати тут слова славетного Івана Пулюя:

«Який же може бути «духовний поступ» в такій державі, де гонять людей

науки і тяжкою тюрмою тих карають, що для освіти народу працюють,

або посміють сказати одважне слово в обороні правди, в такій державі, де

роблять страшенне насилля людській совісти, де і за слово Боже на рідній

мові людей як преступників карають…

Чи можливий поступ там, де таке варварство дозволено царським

указом?!»

Складна доля української еліти. Щоб осягнути її в усій повноті,

необхідно перегорнути багато сторінок нашої історії, щоб пересвідчитись,

що український народ завжди породжував і породжує людей, здатних

бути інтелектом нації…

Про багатьох таких світочів нашого народу, дослідників і

подвижників, які своїми досягненнями в науці стимулювали духовний

поступ у світі написано у тритомному виданні «Нехай не гасне світ

науки»…

У цій розвідці ми наведемо лише деякі імена та короткі дані про

наукові здобутки людей, народжених Київською землею, і то лише за

останні 1,5–2 століття.

132

Архип Михайлович Люлька – творець турбореактивних двигунів –

народився у селі Саварка, тепер Богуславського району, 23 березня 1908

року в бідній селянській родині [2, с. 185–190].

У радянській практиці імена генеральних конструкторів були

суворо засекречені, патентів на їхні геніальні творіння не видавали, про

їхню титанічну працю знало невелике оточення.

Уже у 30-х роках, коли швидкості військових літаків наблизилися

до межі 400–500 кілометрів за годину, стало зрозумілим, що поршневий

двигун себе вичерпав, і це твердження висловив нікому не відомий тоді

інженер Архип Люлька. Він твердив, що зможе сконструювати такий

двигун, який дасть можливість літакам літати з надзвуковою швидкістю і

підніматися до стратосфери. Це буде принципово новий двигун –

повітряно-реактивний.

Згодом на літаках, де використовувалися двигуни Люльки, було

встановлено більше десяти світових рекордів. Це була велика перемога

головних конструкторів Павла Сухого та Архипа Люльки і очолюваних

ними конструкторських колективів.

1969 рік. Аеродром Ле Бурже біля Парижа. Авіаційний салон. Після

його закінчення в одній із статей писалося: «На 29-му міжнародному

салоні авіації та космонавтики була присутня численна радянська

делегація (понад 200 осіб). Серед найвидатніших представників можна

відзначити генерального конструктора Архипа Люльку, спеціалістів у

ділянці військових реактивних двигунів. Попри те, що його ім'я не було

відоме широким колам на Заході, немає сумніву в тому, що Люлька –

один із найвидатніших спеціалістів – творців авіаційних двигунів».

Зазначимо, що водночас, де б він не бував, де б не працював,

вчений-конструктор ніколи не забував свій рідний край, завжди

послуговувався своєю рідною мовою. У Саварці його любили і

133

пам’ятають досі. Тут створено музей Архипа Люльки, хоча його тлінні

останки лежать у московській землі.

Коли б провести опитування в Америці, хто із наших

співвітчизників є найбільш знаним, то це буде ім’я Ігоря Сікорського –

всесвітньо відомого авіаконструктора, творця перших у світі гелікоптерів.

Народився Ігор Іванович Сікорський 25 травня 1889 року в Києві в

сім’ї відомого вченого, доктора медицини, професора Імператорського

університету Святого Володимира Івана Олексійовича Сікорського.

Родина мешкала по вулиці Ярославів Вал, 15 [2, с. 288–293].

Його батько народився в селі Антонів, тепер Сквирського району,

був визначним психіатром, психологом і педагогом. З 1885 року

очолював кафедру психіатрії і нервових хвороб Київського університету.

А згодом, у 1912 році він створив у Києві перший у світі Інститут дитячої

психології.

Сікорський з 1908 року повністю присвячує себе

авіаконструюванню. Вже в 1910 році його мрія стала дійсністю –

створений ним ґвинтокрил був першим в Росії апаратом, який міг підняти

в повітря свою вагу, що дорівнювала 182 кг.

За роки навчання в КПІ Сікорський збудував кілька ґвинтокрилів і

літаків-біпланів. На літаку С-5 Сікорський встановив чотири всеросійські

рекорди: висоти (500 м), далекості лету (85 м), тривалості лету (52 хв) і

швидкості (125 км/год). Під Фастовом він продемонстрував перевагу

літака С-5 над літаками закордонних марок. Так він здобуває визнання в

Росії.

Головним у літакобудуванні молодий авіаконструктор вважав

створення літаків з великою вантажопідйомністю та швидкістю.

І вже 13 березня 1913 року літак С-21 «Большой Балтийский» або

«Ґранд», злітна маса якого була 4200 кг, розмах крил 27 м, а швидкість до

100 км/год, був готовий. 10 травня 1913 року було продемонстровано

134

політ над Петербургом. Дещо перекомпонувавши летні характеристики,

літак «Ґранд» перейменували на «Русский витязь».

Подальшим вдосконаленням «Ґранда» став літак «Илья Муромец»,

який злетів 10 грудня 1913 року. Злітна маса літака булла 4750 кг, розмах

крил 30,8 м. З початком війни цей літак став одним з найкращих

бомбардувальників у Першій світовій війні.

На другому «Илье Муромце» було здійснено унікальний переліт

Петербург – Київ і назад. Це було 16 травня.

Але настали буремні роки. І Сікорський, не сприймаючи революції,

емігрує спочатку, 1918 року, до Франції, а згодом, 1919 року – до

Америки.

За безпосередньої участі Сікорського були побудовані гелікоптери

другого покоління. Основним напрямом діяльності Сікорського була

розробка важких гелікоптерів. Тут він не знав собі рівних Його S-56, а

згодом S-58 (який, певно, став його лебединою піснею) вважають

кращими зарубіжними гелікоптерами того часу.

Помер вчений-конструктор 26 жовтня 1972 року. Що ж нині зв’язує

Ігоря Сікорського з Києвом, Україною? А нічого. То чи не вартою уваги

була б бодай нещодавно висловлена пропозиція назвати повітряні ворота

столиці «аеропортом імені Ігоря Сікорського»?

До визначних вчених-інженерів, які творили на терені авіаційної

техніки, належить і ім’я одного із найвідоміших авіаконструкторів першої

половини ХХ століття Дмитра Павловича Григоровича [3].

Народився 6 лютого 1883 року в місті Києві в інтелігентній родині.

Освіту спочатку здобував у Київському реальному училищі, а далі

навчався у Київському політехнічному інституті.

Після закінчення навчання в КПІ та короткотривалого стажування в

бельгійському Льєжі, у січні 1910 р. Григорович повертається до рідного

135

Києва, де будує перший власний літак – спортивний біплан. 1911 року він

від’їхав до Санкт-Петербурга.

До світової історії авіації Григорович увійшов, насамперед, як

творець першого гідролітака (гідроплана). Український авіаконструктор

розробив і створив: модель першого морського літака, який здійснював

посадку не на поплавки, а безпосередньо на днище фюзеляжу (так званий

«літаючий човен»); перший у світі «літаючий човен», який міг

приземлятися як на воду, так і на сніг; перший в історії авіації морський

торпедоносець; перший морський літак розвідник-бомбардувальник;

перший літак-амфібію, який злітав із суші, а приземлявся на воду; вперше

подав і реалізував ідею застосування на літаках шасі, що складалося в

польоті.

Григорович є автором 80 оригінальних конструкцій літаків.

Він залишив після себе потужну школу талановитих учнів, творців

авіаційної і космічної техніки (Сергій Корольов, Семен Лавочкін, Петро

Грушин, Микола Полікарпов та інші).

Помер Д. Григорович 26 липня 1938 року від раку крові, похований

на Новодівочому цвинтарі у Москві.

До когорти славетних, поза всяких сумнівів, належить і ім’я Левка

Мацієвича – талановитого корабельного інженера, автора багатьох

проектів кораблів, підводних човнів, протимінних заслонів, видатного

теоретика і практика військово-повітряного флоту, першого вітчизняного

летуна, який віддав своє життя підкорюючи «п’ятий океан». Водночас він

був одним з найвидатніших українських діячів початку ХХ століття,

одним із засновників і найактивніших членів Революційної Української

партії (РУП), був послідовним і переконаним українським самостійником.

Левко Мацієвич народився 13 січня 1877 року в селі Олександрівці

Чигиринського повіту Київської губернії (нині Кіровоградщина) в

136

української сім’ї дрібного дворянина, службовця цукрового заводу,

нащадка священика Арсенія Мацієвича [4, с. 162–167].

1906 року Мацієвич закінчує Миколаївську морську академію в

Петербурзі і спеціалізується з проектування підводних човнів.

Він вперше у світі запропонував і розробив проект цілком

дієздатного авіаносця, на якому мало б бути 25 літаків, який мав би

катапульту і гальмівну систему, що обмежувала б пробіг літака. Він

писав: «…не завдає труднощів улаштувати на судні спеціального типу

легку навісну палубу, на якій перебували б, злітали та сідали аероплани.

Підйом аеропланів з палуби міг би бути здійснений за допомогою

електричної лебідки, яка б вистрілювала апарат з потрібною швидкістю.

Для гальмування аероплану під час посадки на палубу корабля варто

використати особливу сітку, розставлену над частиною палуби…»

Загалом його авторству належить 14 проектів підводних човнів.

Деякі ідеї, закладені в цих проектах, набагато випередили свій час.

Але до вченого інженера приходить друге захоплення. Він віддає

свій талант авіації та повітроплаванню. Їде до Франції, тоді

найпередовішої авіаційної держави світу, вивчає авіабудування, одержує

диплом авіатора № 178.

Але вже 7 жовтня 1910 року під час польоту на висоті 500 метрів

«Фарман-IV» почав розвалюватися на очах десятків тисяч глядачів, а сам

летун випав із свого крісла та впав на землю.

Було йому тільки 33 роки. Ховав його весь Петербург. Олександр

Олесь писав у некролозі: «Він був наш по духу і по крові. Українське

громадянство повинне вшанувати його самостійно і незалежно від

других. У Петербурзі уже збирають жертви на пам’ятник Мацієвичу. Це

втішна звістка може нас тільки порадувати, але не заспокоїти. Ми повинні

самі з чуттям глибокого здивування і гордості вшанувати пам’ять

Мацієвича і в самому серці України, у Києві, поставити йому принаймні

137

бюст. Лев Макарович був наш, українець, наш спільник і навіки

останеться окрасою і честю насамперед нашої забутої нації».

Нелегко народжувалася і ставала на ноги Українська Академія наук.

1929 рік – Рада Всеукраїнської Академії наук обрала 34 дійсних членів

ВУАН, серед них Дмитра Яворницького, Павла Тичину, Олександра

Гольдмана, Михайла Кравчука, Євгена Патона, Євгена Оппоківа…

Згодом багатьох із них було звинувачено у буржуазному націоналізмі,

шпигунстві, і закінчили вони свій шлях на Соловках. Не оминула ця доля

і видатного українського вченого Євгена Оппоківа [2, с. 215–220].

Народився Євген Оппоків 1 лютого 1869 року в с. Руда, тепер у

складі с. Шамраївки Сквирського району Київської області. Початкову

освіту здобув вдома. Із 1878 по 1886 рік навчався в Київській гімназії, яку

закінчив із золотою медаллю. Цього ж року він вступив на фізико-

математичний факультет Київського університету. Після першого курсу

залишає його і вступає до Петербурзького технологічного інституту і

закінчує його 1892 року, отримавши спеціальність інженер-технолог.

Впродовж 32 років Оппоків провадив спостереження в басейні

Дніпра, встановив факт накопичення та витрати вологи в ґрунтах в

балансі води в ріках. Він уточнив рівняння круговороту в річкових

басейнах в окремі роки введенням додаткового складника, що враховує

«прибуття» та «витрату» вологи в ґрунті: атмосферні опади дорівнюють

річковому стоку плюс витрати на випаровування, плюс накопичення

вологи в ґрунті, мінус витрати при осушенні ґрунтів. Саме це рівняння в

теорії гідрології і носить назву Пенка – Оппоківа.

Найважливіші наукові праці вченого: «Речные долины Полтавской

губернии» (1901), «Режим речного стока в бассейне Верхнего Днепра и

его составных частях в период 1876–1908 гг.», ч. 1–2 (1904–1914),

«Водные богатства Украины» (1925), «Сільськогосподарська

138

гідротехніка» (1925), «Проблеми Великого Дніпра» в книзі «Водне

господарство України» (1932).

11 листопада 1937 року вченого було розстріляно у Києві, а місцем

поховання став ліс біля селища Биківня під Києвом.

До імен, що про них громадськість України знає мало, належить,

безперечно, ім’я українського ґрунтознавця, професора, доктора

сільськогосподарських наук, дійсного члена Української Вільної Академії

наук і Наукового Товариства Шевченка, а також члена багатьох

європейських і американських наукових товариств і установ Григорія

Махіва [5, с. 167–173].

Народився майбутній вчений у 1886 році у Києві. 1913 року

закінчив навчання в Київському університеті Святого Володимира.

Працював у Київському губернському земстві, де досліджував ґрунти

Київщини.

Він перший шурфовим методом одержав зразки з 30-метрової

глибини і встановив, що лес, на якому сформувався сучасний ґрунтовий

покрив України, в переважній більшості четвертинного походження і має

чотири шари відкладів, між якими знаходяться так звані «поховні

ґрунти». Результатом цієї наукової діяльності стала з’ява 1925 року у

Харкові книги «Четвертинні поклади України з мапою».

Великою заслугою Григорія Махіва у становленні українського

ґрунтознавства є і те, що він перший виконав детальну «Мапу ґрунтів

України» в мірилі 1:1000000 у 25 фарбах з текстами українською та

англійською мовами, що вийшла в Одесі у 1927 році.

Під час війни Махів опиняється на окупованій території, і з

відступом німецьких військ з України він вирушає на Захід: спочатку до

Німеччини, а згодом до Америки.

139

Наукова громадськість США високо оцінила вченого,

запропонувавши йому посаду при Стенфордському університеті в

Каліфорнії. Помер Григорій Махів 22 серпня 1952 року від розриву серця.

До історії української науки, якби таке повноцінне видання змогло

побачити світ, має бути вписана золотом ціла династія Кістяківських.

Зокрема, родову лінію родини Олександра Кістяківського продовжують

троє синів, які також стали науковцями: найстарший Володимир –

засновник вітчизняної електрохімії, один із перших академіків і

організаторів Української Академії наук, академік Всесоюзної Академії

наук; наймолодший син – Ігор мав праці з теорії права і був міністром

внутрішніх справ в уряді гетьмана Скоропадського; середній син – Богдан

також юрист, відомий соціолог і філософ. Це йому належить термін

«правова держава», це він опублікував концепцію «Права людини і

громадянина», що випередила на 43 роки подібне формулювання

політичних і економічних прав людини «Декларації універсальних

людських прав» Організації об’єднаних націй.

Якщо продовжити досліджувати родове древо Кістяківських за

найвідомішими в науці представниками, то зазначимо, що у Богдана

також було двоє синів: молодший Олександр став доктором біології,

професором Київського університету, а старший – Юрій став хіміком і

фізиком із світовим ім’ям, віце-президентом Академії наук США,

радником Президента Америки Айзенґавера.

Народився Юрій Кістяківський 18 листопада 1900 року в Києві [5,

с. 117–123].

Вклад у світову науку Юрія Кістяківського надзвичайно вагомий.

Він є автором понад 150 наукових праць з різних галузей фізико-хімії,

переважно з кінетики реакцій у газовій фазі, структури поліатомних

молекул, з термохімії органічних сполук, досліджень детонаційних хвиль.

140

Він був автором багатьох наукових праць та книжок. Очевидно, більшість

його праць з лабораторії в Лос-Аламосі ще донині засекречено.

За свою наукову діяльність вчений отримав одинадцять почесних

докторатів, удостоївся майже всіх головних нагород Американського

хімічного товариства, був обраний членом Національної академії наук у

1939 році, одержав у 1946 році від президента Трумена медаль за заслуги,

від президента Айзенґавера в 1961 році – медаль Свободи, а від

президента Джонсона в 1967 році – Національну медаль науки.

Великобританія нагородила його у 1948 році Королівською

медаллю заслуг за Справу Свободи.

Помер Юрій Кістяківський 7 грудня 1982 року в Кембріджі, штат

Массачусетс.

Як кажуть в народі, нашого цвіту по всьому світу, по всіх краях та

континентах, прославили вони і… Південну Африку. Саме тут написав

свої найвизначніші праці талановитий вчений-біолог, фундатор

електронно-мікроскопічних досліджень у зоології Борис Іванович

Балінський [5, с. 9–14].

Народився Борис Балінський 10 вересня 1905 року в Києві, в родині

освітян. Закінчив Київський університет, де студіював зоологію під

керівництвом відомого професора Івана Шмальгаузена.

Борис Балінський почав інтенсивно використовувати у своїх

наукових дослідженнях у галузі ембріології електронно-мікроскопічні

методи. Він був одним із перших, хто запровадив електронну

мікроскопію біологічних об’єктів в Африці.

Його наукова праця щодо дослідження розвитку земноводних 1984

року була відзначена як найбільш цитована робота світу в цій галузі

науки.

Світове визнання мав його підручник «Вступ до ембріології», що

побачив світ 1960 року. Згодом його перевидавали ще сім (!) разів

141

англійською, по два рази японською та італійською, один раз іспанською

мовами. Це був найпопулярніший і найпоширеніший підручник з

ембріології (вчення про розвиток зародка) у світі.

Балінський передбачив важливу роль молекулярної біології в

з’ясуванні ключових механізмів ембріогенезу – зародкового розвитку

тварин і людини.

Першого вересня 1997 року, не доживши 9 днів до 92 років, Борис

Балінський помер.

До когорти величних достойників, яких народила Київська земля,

належить і ім’я Олександра Черняхівського, про якого, на жаль, небагато

знають нині.

Народився Олександр Черняхівський у 1869 році в селі Мазепинцях

неподалік Білої Церкви у родині священика [5, с. 287–292]. Згодом

закінчив медичний факультет Київського університету Святого

Володимира.

Від 1919 по 1929 рік очолює кафедру гістології та ембріології

Київського медичного інституту, а ще працює в Іституті

патологоанатомії.

Головним завданням у діяльності медичної секції УАН Олександр

Черняхівський вважав утворення друкованого органу секції «Збірника

Медичної секції УНТ в Києві» й випрацювання медичної термінології.

Але настали важкі часи переслідувань, не оминула гірка доля і

родину Черняхівських, яких звинуватили у причетності до Спілки

визволення України. Не витримавши переслідувань, заслання і

поневірянь Олександр Черняхівський помирає 21 грудня 1939 року.

Ще одна постать Українця, який віддав усього себе «українству» -

Петро Стебницький.

Народився майбутній вчений у сім’ї священика в селі Гореничі на

Київщині 25 листопада 1862 року [4, с. 290–295]. Отримав освіту на

142

фізико-математичному факультеті Київського університету. Більше 30

років Петро Стебницький жив і працював у колишній столиці Росії. Він

брався до роботи усюди, де можна було щось зробити для української

справи. «…Його життя, – писав Сергій Єфремов, – було одним суцільним

подвигом неустанної праці. До нього, як до фокуса, сходилися нитки і

спружини українських заходів у Петербурзі… Коли треба було зробити

якусь відповідальну роботу, вибір завжди якось спинявся на йому…»

У серпні 1918 року Петра Стебницького призначають сенатором

Адміністративного суду Державного Сенату Української Держави, з 24

жовтня по 14 листопада 1918 року вступає до складу Уряду гетьмана

України як міністр народної освіти та мистецтв і своєю незломною

енергією за короткий термін «переводить через всі стадії підготовки й

затвердження закон про українську академію наук» (!).

Велика заслуга Петра Стебницького і у становленні Всенародної

бібліотеки України. Петро Стебницький розробив концепцію фонду

«Україніка», згідно з якою головним завданням було «зібрати весь

літературний матеріал, що в якійсь мірі дотикається України та

українського народу». Життя вченого на схилі віку було нужденним.

Помер Петро Стебницький 14 березня 1923 року в Києві і похований на

Щекавиці.

Про цю славетну постать в українській медичній науці не знайдемо

жодного слова ані в УРЕ, ані в «Енциклопедії українознавства»

Володимира Кубійовича. Йдеться про видатного вченого у галузі

судинної хірургії, талановитого педагога Євгена Черняхівського.

Народився Євген Черняхівський 1873 року в селі Мазепинці

неподалік Білої Церкви на Київщині в родині священика Григорія

Черняхівського [4, с. 320–325]. Закінчив медичний факультет Київського

університету Святого Володимира, спеціалізується з хірургії у професора

Володимира Підвисоцького (вперше передбачив вірусну природу раку).

143

Згодом працює в хірургічному відділі Олександрівської лікарні інтерном,

далі позаштатним ординатором, а з 1903 року завідувачем хірургічного

інфекційного відділу. Зазначимо, що лише впродовж 1903–1904 років

Євген Черняхівський виконав 554 операції на органах черевної

порожнини, серці, кровоносних судинах. У лікарні вчений почав глибоко

розробляти питання хірургії серця і судин. 1904 року вчений вперше

серед київських хірургів зашив рану серця й опублікував наукову працю з

цієї проблеми. 1909 року Євген Черняхівський вилікував випадок

менінгіту майстерно зробленою трепанацією в області скроні й

дренуванням одного з внутрішньомозкових просторів. 1914 року,

напередодні драматичних подій, Євгену Черняхівському присвоїли

звання професора.

19 березня 1929 року його призначають директором Інституту

охорони здоров’я. Він створює свій викладацький колектив.

Основним напрямом діяльності цієї школи було вдосконалення

судинних швів та використання експериментально-клінічного підходу.

Співробітники та учні цієї школи друкували свої праці переважно

українською мовою, українська мова звучала в аудиторіях, палатах і

лабораторіях.

1931 року вийшов друком російсько-український «Практичний

словник медичної термінології», який невдовзі було вилучено з бібліотек

і знищено як «націоналістичну літературу». Та й самому вченому не

судилося довго прожити – помер він у віці 65 років у розгул єжовщини.

Поховано вченого на Лук’янівському цвинтарі.

Ще про одного з представників інтелектуальної еліти України,

життя якого було віддано служінню науці, ім’я якого і донині є

маловідомим, слід тут згадати, – вчений-фізик, декан фізичного

факультету Харківського університету в довоєнний період Андрій

Желехівський.

144

Народився Андрій Желехівський 1882 року у селі Лукашівка

Київської губернії в українській родині [4, с. 100–105]. Освіту здобував

спочатку на фізико-математичному факультеті Київського університету, а

завершив на природничому факультеті Харківського університету.

Вже 1920 року Андрій Желехівський стає професором Академії

теоретичних знань.

Будучи професором в Інституті народної освіти й розуміючи

складну ситуацію в Україні на шляху розвитку науково-дослідницької

роботи з фізики, професор Андрій Желехівський з метою координації

роботи фізиків створює особливу організацію – Асоціацію фізиків.

У 1933 році було відроджено Харківський університет, і саме з

цього моменту аж до евакуації восени 1941 року деканом фізико-

математичного факультету був Андрій Желехівський.

Сам Желехівський був завідуючим кафедрою експериментальної

фізики до 1936 року, коли нею упродовж двох семестрів керував сам Лев

Ландау, а з 15 січня 1937 року – Кирило Синельников, який перебрався з

Ленінграда.

1941 рік. Почалася війна. Андрій Желехівський через хворобу

дружини не евакуювався. Коли у лютому 1943 року Харків було

звільнено, вченого за доносом було заарештовано і розстріляно, а його

ім’я надовго викреслено із пам’яті народу.

За роки незалежності України віднайдено чимало нових відомостей

про видатних творців на терені науки. До числа таких імен належить

видатний математик, за влучним висловом Віри Опанасівни Вірченко,

«український Галуа» – Євген Вікторовський.

Народився Євген Євгенович Вікторовський 9 жовтня 1926 року в

Києві [4, с.42–47]. Батько навчався у Києво-Могилянській академії, після

закінчення якої працював учителем історії. Син отримав освіту на фізико-

математичному факультеті Київського університету, блискуче його

145

закінчивши. Професор університету, член-кореспондент АН УРСР з 1939

року Євген Ремез, який на той час працював в Інституті математики,

помітив надзвичайні математичні здібності хлопця, рекомендував

першокурсника перевести на третій курс. У характеристиці Євген Якович

писав: «Євген Вікторовський ще на студентській лаві оригінальним

методом вперше розв’язав низку складних математичних питань,

пов’язаних з розширенням алгоритму Чаплигіна – Перрона на задачу

великого теоретико-фунціонального значення розв’язків диференційних

рівнянь при найзагальніших умовах Каратеодорі».

Отож, 1952 року молодого обдарованого студента Вікторовського

було рекомендовано до аспірантури при кафедрі математичного аналізу

педагогічного університету. Але вступити до аспірантури йому не дали –

то були сталінські часи.

Згодом професор Дундученко повернув хлопця до Київського

політехнічного інституту, і вже невдовзі молодий Євген Вікторовський,

захищаючи кандидатську дисертацію, отримує одностайним

голосуванням вчений ступінь доктора фізико-математичних наук…

Через місяць Генія не стало, не стало видатного математика, якого

народила українська земля. Помер Євген Вікторовський 20 грудня 1956

року.

Наостанок цієї статті ще одне славетне ім’я, яке було привласнене

російською культурою – мікробіолог Сергій Виноградський.

Народився Сергій Виноградський 13 вересня 1856 року в Києві.

Батько його був уродженцем Бессарабії, мав юридичну освіту, саме він

заснував у «золотоверхій» столиці перший банк. Мати Сергія Наталя була

зі славного гетьманського роду Скоропадських.

Освіту отримав спочатку у Київському університеті, а згодом у

Петербурзькому університеті на природничому факультеті. Його вабив

світ мікроорганізмів. Наприкінці ХІХ століття молодий вчений відкриває

146

новий, до того часу не відомий, біологічний спосіб використання енергії

для синтетичних потреб клітин – живих і вільноживучих організмів,

автотрофів-бактерій, спроможних синтезувати своє тіло і розмножуватись

завдяки винятково неорганічним сполукам, таким, як сірка, залізо, азот,

вуглекислий газ тощо.

1889 року Виноградський розпочинає в Цюріхському університеті

нову серію дослідів з нітрифікуючими бактеріями. І впродовж двох років

вчений розв’язує одну з найважливіших проблем тогочасної

мікробіології, як і природничих наук узагалі. Унікальність цих бактерій

полягала в тому, що окислюючи амоній на нітрит, вони використовували

одержану при цьому енергію для асиміляції атмосферного двоокису

вуглецю та інших реакцій, потрібних для рослин клітин. Цей процес був

надзвичайно важливим у ділянці метаболізму рослин, трансформації

речовин у ґрунтах, забруднення довкілля і житлових відходів. Як

зазначив винахідник стрептоміцину Сельман Ваксман, якого також, до

речі, народила українська земля, це принесло Виноградському «престиж,

який до нашого часу залишився неперевершеним».

Згодом Виноградському вдалося 1892 року довести існування

анаеробних бактерій – фіксаторів азоту. Виділив він також і чисту

культуру цих бактерій і назвав ці бактерії Clostridium pastorianum – на

честь Пастера.

Почалася Перша світова війна, і Сергій Виноградський переїхав до

Франції, де у 1930–1932 роках запропонував механізм фіксування азоту

анаеробним родом азотфіксуючих бактерій.

Після закінчення війни у Франції 1949 року (641 стор.) була

опублікована книга «Мікробіологія ґрунту. Півстоліття мікробіологічних

дослідів».

Помер Сергій Виноградський 24 лютого 1953 року. Тлінні останки

вченого лежать у чужій землі, далеко від його любої України.

147

Пам’ятаймо про них, великих українців, народжених київською

землею, тих, хто прославив світову науку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Боргардт О. О. Дві культури / О. О. Боргардт. – Донецьк :

Вид-во Донецького фіз.-тех. ін-ту ім. О. О. Галкіна НАН України, 1999. –

370 с.

2. Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки [Текст] :

[Збірник біографічних нарисів] / В. Шендеровський ; за ред. Е. Бабчук. –

3-є вид. – К. : ВД «Простір», 2009 – .

Т. 1. – 2009. – 416 с

Т. 2. – 2009. – 328 с.

Т. 3. – 2011. – 344 с.

3. Згуровський М. Григорович Дмитро Павлович. Життя і літаки /

М. Згуровський // Дзеркало тижня. – 2009. – № 13. – 17 квітня.

4. Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки [Текст] : [Збірник

біографічних нарисів] / В. Шендеровський ; за ред. Е. Бабчук. –

3-є вид. – К. : ВД «Простір», 2009. – Т. 2. – 328 с.

5. Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки [Текст] :

[Збірник біографічних нарисів] / В. Шендеровський ; за ред. Е. Бабчук. –

3-є вид. – К. : ВД «Простір», 2011. – Т. 3. – 344 с.

Навчально-методичне видання

Збірник матеріалів

семінару-практикуму керівників та методистів

Всеукраїнських літніх профільних шкіл

«Теорія і практика освіти

обдарованих учнів у літній період»

(5–8 червня 2012 р.)

За редакцією О. В. Лісового