1

По країнах і континентах 7 клас (35 год., 52 год.)

Пояснювальна записка

Програма курсу «По країнах та континентах» розрахована, насамперед, на учнів 7-х класів. Вона покликана доповнити інваріативний курс «Географія материків і океанів»

збалансованим узагальненням та систематизацією знань учнів про географічну оболонку та її складові, характеристикою природних країн материків, ознайомленням з широким колом визначних природних та культурних об’єктів. Крім того, програма може бути використана в класах географічного профілю старшої школи як засіб поглиблення знань учнів з географії материків і океанів та формування загальногеографічної ерудиції.

Програма розрахована на 52 години на рік (1,5 години на тиждень). Зважаючи на те, що курс є варіативним, він може викладатися по 1 годині на тиждень (35 годин на рік).

Мета програми: засобами цікавої географічної інформації підвищити мотивацію учнів до навчання, розширити коло географічних понять про літосферу, гідросферу, тропосферу, та біосферу, забезпечити систематизацію знань і сформувати цілісне уявлення про природні країни материків, створити умови для формування системи наукових переконань, збільшити виховний потенціал географії як предмету.

Програма передбачає розв’язання наступних завдань: – сформувати стійкий інтерес до вивчення географії через насичення

навчального процесу цікавими фактами; – забезпечити пізнавальний простір для дослідницької географічної

діяльності, розвитку вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; – сформувати розуміння просторово-часової єдності та взаємозвʼ язку

розвитку природних і антропогенних процесів та обʼ єктів у географічній дійсності;

– узагальнити знання учнів із складових географічної оболонки; – сформувати комплексне сприйняття окремих регіонів материків; – познайомити учнів з найвизначнішими пам’ятками природи материків і

океанів; – сформувати уміння працювати з ГІС та інформацією засобів масмедіа; – сприяти виникненню пізнавального інтересу до наукового пояснення

незвичайних природних явищ та морфології унікальних природних об’єктів; – виховувати толерантне ставлення до культурних особливостей народів та

регіонів; – сформувати уміння самопрезентації і здатність до самовираження; – підготувати учнів до вивчення окремих регіонів та країн в курсі «Соціально-

економічної географії світу». Вивчення курсу доцільно проводити паралельно основному курсу «Географія

материків і океанів». Картографічний матеріал теми «Вступ» дозволить узагальнити базові знання з

курсу «Загальна географія» та уникнути спотвореного сприйняття світу з карт атласу. Розділ І «Рекорди і загадки геосфер» рекомендується вивчати паралельно

темі «Вступ» і розділу «Океани» курсу «Географія материків і океанів». Тема «Океанія» відкриває розділ «Природні країни материків» як узагальнення та поглиблення теми «Тихий океан. Океанія» базового курсу.

2

Вивчення тем розділу ІІ «Природні країни материків» має припадати на кінець вивчення кожного відповідного материка в основному курсі. Для такої синхронізації вчитель може змінювати кількість годин на вивчення окремих тем.

Програмою передбачені практичні роботи, що забезпечать закріплення та структуризацію набутих знань через проведення розрахунків, порівняння компонентів природи, комплексну характеристику окремих територій, систематизацію та оцінку географічної інформації. Крім того вони сприяють розвитку географічної просторової уяви при побудові профілів через материки та прокладанні маршрутів по карті.

Перелік географічної номенклатури не дублює, а доповнює основний курс (за виключенням уже відомих об’єктів-рекордсменів) найбільш цікавими для знайомства та важливими для загальної ерудиції географічними об’єктами. Вимоги до навчальних досягнень учнів у розділі ІІ «Природні країни материків» подані для материка в цілому, а не для окремих природних країн.

3

По країнах і континентах (35 год., 52 год.)

№ з/п

Кіль- кість годин

Зміст навчального матеріалу Навчальні досягнення учнів

1 2 (4) Вступ. Ода географічній карті. Значення географічної карти в житті людства та в формуванні загальнолюдських цінностей. Історія картографії. Карти Ератосфена, Птоломея та їх значення. Відображення накопичення географічних знань на картах стародавніх та середньовічних авторів.

Сучасні картографічні проекції для карт світу та материків і океанів. Спотворення на картах. Способи зображення географічних об’єктів та явищ на тематичних картах в атласах географії материків і океанів. Ізолінії: ізоанемони, ізобати, ізобари, гідроізо- бати, ізогіпси, ізогієти, ізогони, ізокліни, ізонефи, ізосейсти, ізотахи, ізотерми, ізохрони.

Космічна картографія. Геоінформа- ційні системи.

Лінія зміни дат та її вплив на відлік часу. Практична робота 1. Розрахунок дати та часу прибуття судна або літака за умови пересікання лінії зміни дат.

Учень: називає: картографічні проекції для карт різного охоплення території та різного геогра- фічного положення регіонів; наводить приклади: старо- давніх карт; характеризує:помилки при складанні стародавніх карт; виділяє: етапи розвитку карто- графії; вирішує: задачі на розраху- нок дати прибуття та часу руху суден і літаків; порівнює: картографічні спо- соби зображення об’єктів і явищ; пояснює: причини та наслідки картографічних спотворень; визначає: тип явища за назвою ізолінії; оцінює: роль географічної карти в житті людства; прогнозує: напрямки розвитку картографії; показує на карті: ізолінії, лінію зміни дат, наявні картографічні спотворення площ, напрямів, форм.

8 Розділ І. Рекорди і загадки геосфер

2 2 Літосфера. Рекорди абсолютних і відносних висот гір та вулканів, найвищі та найпротяжніші гори різного походження та віку, найбільші за площею низовини, височини, плоскогір’я. Порівняльні середні висоти материків.

Типи вулканів. Найпотужніші виверження та землетруси в історії Землі. Найпоширеніші хімічні елементи земної кори. Класифікація мінералів та гірських порід. Шкала Мооса. Класифікація дорогоцінного каміння.

Учень: називає: найвищі гори та вершини світу, кожного материка і частини світу; наводить приклади: рекорд- них показників елементів літосфери; характеризує: типи вулканів за морфологією та магма- тизмом; виділяє: форми рельєфу різного походження; вирішує: задачі на визначення відносних висот; порівнює: середні висоти мате- риків;

4

Практична робота 2. Нанесення на контурну карту світу «рекордсменів» літосфери.

пояснює:розміщення найбільших форм рельєфу; визначає: вік гір за тектонічною картою; оцінює: наслідки ендогенних та екзогенних процесів для формування поверхні пла- нети; прогнозує: зміни поверхні пла- нети викликані рухом літо- сферних плит; показує на карті географічні об’єкти-рекордсмени планети та материків: вулкани: Ключевська Сопка, Везувій, Кіліманжаро, Орісаба, Льюльяльяко; гори: Альпи (Монблан), Кавказ (Ельбрус), Атлас (Тубкаль), Кордильєри (Мак-Кінлі), Великий Вододіль- ний хребет (Косцюшко), Гімалаї (Джомолунгма), Анди (Аконка- гуа); Північно-Атлантичний хре- бет; плоскогір’я: Середньосибірсь-ке, Бразильське; низовини: Амазонська; нагір’я: Тибет.

3 2 (3) Атмосфера і клімати Землі. Рекордні абсолютні та середні

показники температур та їх амплітуди, опадів, тиску, вітрів. Термічний екватор.

Чинники виникнення кліматичних ано- малій. Температурний і баричний градієнти та ступені.

Глобальна циркуляція, мусони та місцеві вітри.

Атмосферні явища: грози, полярне сяйво, гало, міраж. Зміни клімату. Льодовикові періоди. Кліматологічні гіпотези. Парниковий ефект. Зміни в озоновому шарі. Практична робота 3. Нанесення на контурну карту світу «рекордсменів» атмосфери. Практична робота 4. Вирішення задач на температурний та баричний ступінь і градієнт.

Учень: називає: рекордні показники кліматичних елементів; наводить приклади: кліма- тичних аномалій; характеризує: атмосферні яви- ща;: розрізняє: планетарні та місцеві вітри; вирішує: задачі на темпера- турний та баричний ступінь і градієнт; порівнює: кліматичні показники різних материків та частин світу; пояснює: причини змін клімату, існування льодовикових періо- дів; визначає: абсолютні та пере- січні показники кліматичних елементів за картами; оцінює: вплив людини на атмо- сферу і клімат;

5

прогнозує: зміни клімату в часі; показує на карті: положення об’єктів з кліматичними рекор- дами.

4 2 Гідросфера. Світовий океан: рекорди глибин,

температур і солоності водних мас. Найбільші та найглибші моря (внутрішні та окраїнні). Найбільші за площею острови (материкові, вулканічні та коралові), півострови. Найчисельніші архіпелаги. Найширші, найдовші та найвужчі протоки. Найважливіші морські канали. Найпотужніші теплі та холодні течії. Гольфстрім. Мальстрім. Види океанічної криги та айсберги. Аномалії «Бермудського трикутника». Блу - Хоулс – «сині дірки» архіпелагу Андрос. Саргасове море. «Кінські» та «ревучі» широти.

Води суходолу. Найдовші та найповноводніші річки, найбільші річкові системи та басейни кожного материка. Виключення у співвідношеннях довжин річок та їх приток. Міжнародні річки, їх класифікація.

Озера-рекордсмени різного поход- ження, гідрологічного та гідрохімічного режимів. Найважливіші канали та водосховища. Найбільші покривні та гірські льодовики. Сучасні тенденції в розвиткові зледеніння та заболочення. Аномальні гідрологічні явища. Практична робота 5. Нанесення на контурну карту світу «рекордсменів» гідросфери.

Учень: називає: показники рекордів глибин,температур, солоності; наводить приклади: аномаль- них гідрологічних явищ; характеризує: міжнародні річ- ки; виділяє: критерії визначення рекордсменів; порівнює: параметри різних гідрологічних об’єктів; класифікує: гідрологічні об’єкти за різними параметрами; оцінює: значення каналів для судноплавства; прогнозує: тенденціїв розвитко- ві зледеніння планети; показує на карті: моря: Середземне, Мармурове, Азовське, Балтійське, Філіп- пінське, Саргасове; протоки: Босфор, Дрейка, Мо-замбіцька; затоки: Бенгальська; острови: Гренландія, Ісландія, Кірітіматі (Різдва); півострови: Аравійський, Сома- лі, Лабрадор, Арнемленд; річки: Ніл, Амазонка, Міссісіпі (з Міссурі), Янцзи, Муррей (з Дарлінгом), Конго, Шат-ель-Араб (з Тігром і Євфратом), Об (з Іртишем); озера: Каспійське, Рудольфа, Ейр, Верхнє, Вікторія, Ладозьке, Маракайбо, Байкал, Танганьїка.

5 2 Біосфера. Рослини-рекордсмени розмірів, довго- ліття. Рекордсмени розмірів, ваги, швид- кості, сили серед тварин суходолу та океанів. Глибоководні тварини.

Релікти у флорі та фауні. Тварини-легенди та вірогідність їх

реального існування. Ареали походження культурних

рослин та одомашнення тварин.

Учень: називає: рослини, що належать до певних ареалів походження; наводить приклади: рослин та тварин, що є рекордсменами за певними категоріями; характеризує: риси унікаль- них тварин та рослин; виділяє: категорії порівняння; порівнює: багатство видового складу різних регіонів; пояснює: способи пристосу-

6

Практична робота 6. Нанесення на контурну карту ареалів походження культурних рослин.

вання рослин і тварин до природних умов; оцінює: вірогідність можливості існування в наш час невідомих реліктових видів; показує на карті: ареали походження основних куль- турних рослин.

24 Розділ ІІ. Природні країни материків

6 2 Етапи відкриття та дослідження Океанії.

Плавання та доля Ф. Магеллана, Дж. Кука, Ж. Лаперуза. Значення досліджень М. Миклухо-Маклая в Новій Гвінеї. «Реконструкції» плавань старо- давніх моряків Туром Хейєрдалом. Регіони Океанії.

Полінезія, Меланезія, Мікронезія: етно- графічні та антропологічні особливості, звичаї та традиції. Природні об’єкти Нової Зеландії: Долина Роторуа, вулкан Руапеху, Фіордленд, Південні Альпи. Корінне населення – маорі. Практична робота 7. Порівняння природи різних типів островів.

Учень: називає: характерні риси при- роди Океанії; наводить приклади: впливу діяльності людини на природу океану; звичаїв та традицій народів Океанії; характеризує: етапи дос- ліджень Океанії; виділяє: окремі регіони в Океанії; порівнює: особливості природи різних типів островів; пояснює: утворення схеми течій в океані, її наслідки для природи окремих частин океану, перебігу географічних відкриттів, навігації; визначає: етнографічні та антропологічні особливості населення регіонів Океанії; оцінює: роль окремих дослідни- ків та наслідки їх відкриттів; прогнозує: майбутню роль Тихого океану в розвитку цивілізації; показує на карті: Полінезію, Меланезію, Мікронезію; острови: Гавайї, Галапагоські, Каролінські, Комодо, Маршало- ві, Нова Гвінея, Нова Каледо- нія, Північний, Південний, Таїті, Туамоту, Тувалу, Фіджі; протоки: Кука; гори: Джая, Вільгельм; вулкани: Мауна-Лоа, Мауна-Кеа; течії: Ель-Ніньйо, Ла-Ніньйо.

7 4 Атлаські гори – природна межа Сахари та субтропіків. Гібралтарська протока – «Стовпи Мелькарта». Транссахарські подорожі Ібн Баттути.

Учень: називає: пам’ятки стародавніх цивілізацій; наводить приклади: унікаль-

7

Типові риси молодих гір. Залежність клімату та висотної

поясності від експозиції схилів. Абсолютний температурний мінімум материка.

Країни Магрибу. Спадщина Риму та Карфагену.

Канарські острови: вулкан Тейде, острів Тенеріфе. Сахара – найбільша природна країна Африки.

Вплив тектонічної будови та клімату на формування рельєфу.

Зміни площі та природних умов Сахари в часі. Чинники формування пустелі. Типи пустель: гамади, ерги, серіри.

Місцеві вітри: самум, хармартан, хабуб, хамсин.

Пристосування рослин і тварин до умов пустелі: галофіти, ксерофіти, ефемери, ефемероїди, сукуленти, петрофіти.

Долина Нілу – колиска цивілізації. Культурні пам’ятки Стародавнього Єгипту: Луксор, Гіза, Фіви, Карнак.

Звичаї та традиції народів пустелі. Плато Тасіллі-Анжер. Судан.

Колоніальні назви: «Перцевий берег», «Берег Слонової кістки», «Невільничий берег», «Золотий берег» та їх сучасні відповідники. Заснування Ліберії.

Залежність тривалості кліматичних сезонів від географічного положення.

Нігер – річка з «двома дельтами». Загадки озера Чад.

Типи саван: високотравна, опусте- лена.

Цивілізації народів Західної Африки. Сахель та проблеми опустелення.

Западина Конго. Прогин давньої платформи. Гори

Рувензорі – «Місячні гори» Птоломея. Тривалість світлового дня на екваторі

та особливості руху Сонця над горизонтом.

Вплив тектонічної будови та рельєфу на формування поверхневих вод.

Екосистема гілеї. Формування перемінно-вологих лісів.

них рослин та тварин; описує: звичаї та традиції наро- дів регіону; виділяє: типи рослин за присто- суванням до природних умов; порівнює: пустелі та савани різних типів; пояснює: утворення місцевих вітрів, роль експозиції схилів у формуванні висотної поясності, рух Сонця в різних широтах, причини змін меж природних зон у часі; визначає: тип рослин за навколишнім середовищем; встановлює: співвідношення історичних та сучасних назв країн, зв’язок між географічним положенням та тривалістю кліматичних сезонів; прогнозує: антропогенні зміни в природі; показує на карті: острови: Мадейра, Канарські, Маврикій, Сейшельські, Трістан-да-Кунья, Святої Єле-ни; гори: Рувензорі; вулкани: Тейде, Камерун; нагір’я: Ахаггар; плато: Тасіллі-Анжер; плоскогір’я: Гвінейське; річки: Окованго, Лімпопо, Сене- гал; водоспади: Ауграбіс, Тугела.

8

Східна Африка. Плавання фінікійців. Великі Африканські розломи.

Кіліманджаро та його висотна поясність. Кратер Нгоронгоро. Лавові рівнини Ефіопського нагір’я.

Вплив рельєфу на формування клімату та річкової сітки. Водоспад Вікторія.

Своєрідність природи та традицій населення Мадагаскару. Унікальні рослини: іланг-іланг, дерево мандрів- ників, баобаб, сейшельська пальма.

Масаї та їх звичаї. Сейшельські острови.

Південна Африка. Завершення португальської експансії

вздовж узбережжя. «Мис Бур» Бартоломеу Діаша. Науковий і моральний подвиг Давида Лівінгстона.

Капські та Драконові гори – типові риси старих гір. Алмази Кімберлі та золото Трансваалю.

Поділ субтропічного та тропічного поясів півдня Африки на кліматичні області.

Водоспади Ауграбіс і Тугела. Чинники утворення пустелі Наміб:

«Берег скелетів», гігантські дюни. Калахарі і парадокс Окованго. Практична робота 8. Складання картосхеми найприваб- ливіших туристичних об’єктів Африки.

8 2 (4) Природні області Австралії Західноавстралійське плоскогір’я.

Особливості вивчення західного узбережжя Австралії. Перші трансавстралійські переходи.

Утворення останців – Айерс-Рок. Кліматичні парадокси: найсухіший

материк і найвологіші пустелі. Природна зональність на Західноавстралійському плоскогір’ї. Центральна низовина.

Характерні особливості тектонічної будови низовин.

Гідрографічна сітка аридного регіону. Характеристика типових представни-

ків флори і фауни. Зміна природи людиною: невдалі приклади акліматиза- ції рослин та тварин.

Східноавстралійські гори.

Учень: називає: представників флори і фауни,х арактерні риси арид- них регіонів; наводить приклади: аклімати- зації рослин та тварин; характеризує: природні області материка, визначні природні об’єкти; виділяє: природні країни Австралії та критерії фізико-географічного районування; порівнює: африканські та австралійські пустелі; пояснює: унікальність рослин- ного та тваринного світу, кліматичні парадокси; визначає: походження геогра- фічних назв; оцінює: вплив людини на

9

Плавання Л. Торреса та Дж. Кука. Великий бар’єрний риф – найбільша

споруда живих організмів на планеті. Острів Тасманія.

Особливості корисних копалин старих гір. Відмінності в природі навітряних та підвітряних схилів. Залежність висотної поясності від висоти гір.

Походження географічних назв. Практична робота 9. Складання порівняльної характерис- тики головних рис природи Західно- австралійського плоскогір’я, Цен- тральної низовини та Східно- австралійських гір. Практичнаробота 10. Порівняння австралійських та африканських пустель. Практична робота 11. Визначення трьох найпривабливіших туристичних об’єктів Австралії

природу регіонів, ступінь рекреаційної привабливості природних об’єктів; прогнозує: наслідки антропо- генного впливу на природу Австралії; показує на карті: протоки: Торресову, Басову; гори: Айерс-Рок, Австралійські Альпи.

9 3 (4) Південна Америка Анди.

Цивілізація інків. Історичні пам’ятки (Мачу-Пікчу). Завоювання Ф. Пісарро Перу. «Королівський пірат» Френсіс Дрейк у Південній Америці.

Дослідження О. Гумбольдта. Вулкани-рекордсмени. Феномени

течій Ель-Ніньйо та Ла-Нінья, механізм їх утворення та глобальні наслідки. Пустеля Атакама.

Загадки озера Тітікака. Архіпелаг Галапагос. Чарльз Дарвін і його дослідження.

Культура народів Анд. Амазонія. Трансамазонська подорож Ф. Орель- яни.

Обумовленість найбільшої низовини найбільшим прогином давньої платформи.

Парадокс зменшення опадів при наближенні до Атлантичного океану.

Рекорди Амазонки. Явище біфуркації. Біорізноманіття сельви. Унікальність

представників флори та фауни. Екологічні наслідки освоєння.

Проблеми корінного населення. Гвіанське плоскогір’я.

Тепуї – «загублені світи». Водоспад Анхель.

Учень: називає: дослідників природних країн Південної Америки; наводить приклади: пам’яток цивілізації інків, видатних архі -тектурних споруд різних епох; характеризує: визначні при- - родні об’єкти регіону, пробле- ми корінного населення; виділяє: природні країни; пояснює: причини і наслідки утворення Ель-Ніньйо, явище біфуркації річок, особливості природних зон в різних кліматичних областях; оцінює: вплив відкриття Амери- ки на історію людства; встановлює: взаємозв’язок між будовою платформи та типом розміщених на ній рівнин; прогнозує: наслідки освоєння Амазонії. показує на карті: острови: Фолклендські (Маль- вінські), Галапагоські; вулкани: Льюльяйльяко, Чим- борасо; плато: Гран-Чако, Пантанал; течії: Ель-Ніньйо, Ла-Нінья; річки: біфуркацію Оріноко.

10

Внутрішні рівнини. Плато Гран-Чако. Пантанал. Бразильське плоскогір’я. Тектонічна обумовленість рельєфу та корисних копалин. Кліматична диференціація території. Каскади водоспадів Парани. Типи саван: кампос, каатинга. Пампа. Особливості субтропічного степу. Патагонія. Памперо. Особливості Вогняної Землі. Фолклендські (Мальвінські) острови. Практична робота 12. Побудова профілю через материк по 20° пд. ш.

10 2 Етапи відкриття та дослідження Антарктиди й Антарктики.

Причини невдач плавання Дж. Кука. Проблема першості відкриття Антарк-тиди Ф. Беллінсгаузеном та М. Лаза- рєвим і В. Смітом. Перша зимівля К. Борхгревінка. Дослідження Е. Шекл- тона. Міграції Південного магнітного полюсу. Штурм Південного полюса Р. Амундсеном та Р. Скоттом.

Міжнародний Геофізичний рік. Країни – учасниці антарктичних

досліджень. Антарктичний туризм. Шельфовий льодовик Росса. Вулкан Еребус. Оазис Бангера. Південні Шетландські острови: острів Десепшин. Практична робота 13. Нанесення на контурну карту найважливіших антарктичних станцій.

Учень: називає: країни-учасниці дос- ліджень материка та їх антарктичні станції; наводить приклади: природних об’єктів Антарктиди, названих на честь першовідкривачів; виділяє: етапи відкриття та дослідження Антарктиди; порівнює: природні умови Арктики і Антарктики; пояснює: особливість статусу Антарктиди; оцінює: роль наукових дослід- жень Антарктиди для людства; прогнозує: напрями освоєння материка; показує на карті: масив Вінсон, гори Елсуорта; море Амундсена, Дюмон-Дюрвіля; шельфовий льодовик Росса.

11 4 (5) Північна Америка Гренландія і Канадський Арктичний архіпелаг.

Вікінги в Північній Америці: Ейрік Рауді, Лейв Еріксон. Гіпотези загибелі перших поселень вікінгів.

Пошуки Північно-Західного проходу. Імена на карті: Джон Девіс і Уілям Баффін. Трагічні експедиції Генрі Гудзона та Джона Франкліна. Штурм Північного полюса. Роберт Пірі, Фредерік Кук – проблема першості. Перший прохід північно - західним шляхом Руала Амундсена.

Відмінності арктичного та

Учень: називає: дослідників природних країн Північної Америки та їх відкриття; наводить приклади: пам’яток цивілізації ацтеків та майя, видатних архітектурних споруд; характеризує: визначні при- родні об’єкти регіонів; виділяє: природні країни; описує: звичаї та традиції різ- них етнографічних груп або- ригенів; порівнює: материкові льодовики регіонів світу;

11

антарктичного клімату і зледеніння. Ескімоси та їх звичаї.

Лаврентійська височина. Відкриття річки Святого Лаврентія

Жаком Картьє. Олександр Маккензі на північному заході Канади. Вплив Канадського щита на рельєф. Причини поширення тундрової та лісотундрової рослинності.

Походження, звичаї та розселення індіанських племен. Центральні рівнини.

Шлях експедиції Де Ла Саля. Луїзіа-на–французька Америка. Трансамери -канські подорожі Меріуотера Льюіса і Вільяма Кларка. Територіальні надбан-ня США.

Явище карсту та його значення. Флінт-Мамонтова печера. Великі озера – найбільша озерна

система світу. Ніагарський водоспад. Функції каналів. Великі рівнини.

Дорога торнадо. Утворення бедлен дів. Індіанські війни та їх наслідки. Аппалачі та Берегові рівнини.

Джон Кабот – англійське відкриття Америки. Ернандо де Сото: від Флориди до Міссісіпі.

Зв’язок тектонічної будови з корисними копалинами. Зміна кліматичних умов та поясності у меридіональному напрямі. Кордильєри.

Цивілізації ацтеків та майя. Міста-загадки: Теотіуакан, Тікаль, Копан, Тула, Чичен-Іца. Завоювання Мексики Ернаном Кортесом. Григорій Шеліхов, Олександр Баранов – засновники російської Аляски.

Освоєння Дикого Заходу. «Золота лихоманка».

Долина Смерті. Йеллоустоун – перший в світі національний парк: гейзери та «Мамонтові» тераси. Умови утворення унікальних форм рельєфу: Великого каньйону, Башти Диявола, Долини Монументів, Калсбадських печер. Вулкан Попокатепетль. Малі та Великі Антильські острови.

пояснює: зв’язок тектонічної бу- дови з корисними копалинами та рельєфом, явище карсту, утворення унікальних форм рельєфу; визначає: відмінності англо-французького та іспан- ського освоєння материка; оцінює: антропогенний вплив на природу материка; показує на карті: моря: Баффіна, Бофорта; протоки: Девісова, Датська; миси: Фарвель, Морріс-Джесеп; острови: Багамські, Бермуд- ські, Алеутські, Баффінова Земля; півострови: Нова Шотландія, Бутія; вулкани: Орісаба, Попокате-петль, Тахамулько, Рейнір; річки: Потомак, Ріо-Гранде; озера: Вінніпег, Велике Вед- меже, Велике Невольниче, Нікарагуа.

12

Х. Колумб у Вест-Індії. Пірати в історії Карибського моря. Переважаючі типи островів. Рекреаційні ресурси. Практична робота 14. Складання порівняльної характеристики рівня туристичної привабливості природних країн Північної Америки

12 3 (6) Природні країни Європи Північна Європа Арктична острівна країна.

Вілем Баренц. Експедиція У. Нобіле. Архіпелаг Шпіцберген. Нова Земля. Фенноскандія.

Давнє та сучасне зледеніння. Фіорди і шхери. Согне-фіорд. Хардангер-фіорд. Миси Нордкап і Нордкін.

Вплив Атлантики та природні умови. «Тисяча озер» Фінляндії. Ісландія.

Колонізація норманами Ісландії. Зв’язок острова з серединно-океанічним хребтом. Вулкани Гекла і Лакі. Вплив ісландських вивержень на природу планети.

Хаукадалур – долина гейзерів. Льодовик Ватнайокудль.

Середня Європа Середньоєвропейська рівнина.

Вплив неотектонічних рухів на рельєф. Марші Німеччини та польдери Нідерландів. Кільський канал. Давні гори і рівнини.

Відображення геологічної історії в назвах.

Ступінь зміни природи людиною. Ірландія. «Бруківка велетнів».

Великобританія – острів типового морського помірного клімату. Долина Глен-Мор. Легенди озера Лох-Несс. Ла-Манш, його історичне та міжнародне значення.

Середньовічні пам’ятки культури. Феодальні замки та палаци долини Луари. Альпійсько-Карпатська гірська країна.

Типові риси альпійського рельєфу. Гора Маттерхорн. Кліматороздільна роль гір.

Складові туристичної привабливості. Південна Європа.

Учень: наводить приклади: пам’яток грецької та римської цивіліза- цій, видатних архітектурних споруд різних епох; характеризує: риси та чинники формування типів та підтипів клімату окремих територій, визначні природні об’єкти регіону; виділяє: регіони та ознаки для їх виділення; порівнює: природні країни, ви- сотну поясність в горах меридіональної та широтної орієнтації; пояснює: вплив стародавніх зледенінь на сучасний рельєф та поверхневі води, причини утворення фіордів та шхер, вплив вулканізму на клімат, зміну природних комплексів у широтному та меридіональному напрямах; оцінює: рекреаційний потенціал регіонів, значення проток та каналів; прогнозує: кліматичні зміни в часі; показує на карті: острови: Фарерські, Ліпарські, Зеландія; півострови: Ютландія, Бре- тань, Пелопонес; гори: Кантабрійські, Андалузь -ські, Стара-Планіна, Пінд (Олімп), Вогези, Шварцвальд, Арденни, Судети, Гарц, Кембрійські, Юра; нагір’я: Динарське; плоскогір’я: Месета; острови: Кріт, Мальта; вулкани: Лакі, Стромболі; річки: Луара, Темза, Сена, По,

13

Обумовленість активного вулканізму та сейсмічності альпійським горотво- ренням.

Чинники формування та риси середземноморського клімату.

Утворення феноменів Динарського нагір’я, печери Постойної, Плитвицьких озер, Далмації, Метеори та Дельф.

Цивілізаційна роль Середземного моря. Ватикан та держави-карлики. Венеція. Практична робота 15. Комплексна порівняльна характер- ристика Піренейського, Апеннінського та Балканського півостровів.

Східна Європа. Східноєвропейська рівнина.

Будова типової докембрійської платформи. Закономірності розміщення височин і низовин. Жигулі. Відобра- ження епох стародавнього зледеніння.

Широтна та меридіональна зміна клімату.

Чудсько-Псковське, Онезьке та Ла- дозьке озера. Острів Валаам. Озера Селігер та Ільмень. Водоспад Ківач.

Соловецькі острови. Практична робота 16. Аналіз зміни природних комплексів на Східно-Європейській рівнині. Уральські гори.

Причини геологічного багатства старих гір. Кунгурська печера.

Відмінність висотної поясності в горах меридіональної протяжності. Практична робота 17. Опис за картою туристичного круїзу Одеса–Санкт-Петербург зі складан- ням переліку природних та історичних об’єктів.

Сава, Драва, Дуеро, Тахо, Нева, Північна Двіна, Західна Двіна, Печора, Ока, Кама, Дон; озера: Балатон, Онезьке.

13 4 (7) Природні країни Азії Північна Азія

Арктична острівна країна. Велика Північна експедиція та її

наукове значення. Ф. Нансен та плавання «Фрама». Північний морський шлях та плавучі полярні станції «Північний полюс». Польоти через Північний полюс.

Вплив глобального потепління на природу Арктики. Острів Врангеля. Західний Сибір.

Учень: наводить приклади: пам’яток грецької, римської, перської, індійської та китайської циві- лізацій, видатних архітектурних споруд різних епох; характеризує: визначні при- родні об’єкти регіону; виділяє: регіони, природні країни; порівнює: природні зони в межах різних природних країн,

14

Освоєння Сибіру. Похід Єрмака. Мангазея та її роль в освоєнні Сибіру.

Особливості будови молодих платформ. Васюгання. Східний Сибір.

Давній вулканізм і траппи. Плато Путорана. Красноярські стовпи.

Риси континентальності клімату. Особливості режиму річок. Поширення вічної мерзлоти. Північно-Східний Сибір.

Наслідки континентальності клімату для природи регіону. Механізм виникнення інверсії температур. Гори Південного Сибіру.

Складність геологічної будови та орографії гір. Озеро Байкал: Мале море, острів Ольхон. Практична робота 18. Порівняння східноєвропейської, захід- но-сибірської та східносибірської тайги.

Центральна Азія Давні гори і рівнини Середньої Азії. Відображення історії розвитку в тектонічній будові Тянь-Шаню. Казахський дрібносопковик як проміжна форма рельєфу між горами та рівнинами.

Пустелі Туранської низовини. Амудар’я і Узбой. Іригація і проблеми Аралу. Зміна рівня Каспійського моря та Кара-Богаз-Гол. Каракумський канал. Іссик-Куль. Внутрішні рівнини.

Наслідки ізольованості території гір- ськими системами. Пустелі Такла-Макан і Гобі. «Еолове місто». Лесове плато. Озеро Лобнор. Висока Азія.

Особливості найвищих нагір’їв світу Паміру та Тибету. Гори Кунь-Лунь. Риси високогірного клімату.

Тибет–край найвищого землероб-ства. Традиції народів Тибету. Західна Азія Кавказ.

Головний та Боковий Кавказькі хребти. Утворення та наслідки бори. Новоафонська печера. Колхіда – край «золотого руна».

молоді та докембрійські платформи, пустелі в різних кліматичних поясах, висоти різних гірських систем; пояснює: утворення траппів, виникнення інверсій темпера- тур та багаторічної мерзлоти, взаємозв’язок клімату, живлен- ня та режиму річок, символічні назви країн; оцінює:роль окремих історич-них центрів у розвитку знань про Землю, рекреаційні мож- ливості регіонів, ступінь антропогенного впливу на природу; прогнозує: зміни рівня Каспій- ського та Аральського морів, наслідки глобального потеп- ління; показує на карті: гори: Гіндукуш, Загрос, Сіхоте-Алінь, Биранга, Карако- рум, Кунь-Лунь; вершини: Ельбрус, Казбек, Ара- рат; нагір’я: Малоазійське, Вірмен- ське, Коряцьке; плато :Путорана,Лесове, Ордос; протоки: Полкська, 8-го, 9-го і 10-го градусів, Джохор; затоки: Кара-Богаз-Гол; острови: Молукські, Сінгапур, Тайвань; річки: Ангара, Кубань, Емба, Урал; озера: Лобнор, Сарезьке, Іссик-Куль, Іскандер-Куль, Те- лецьке; пустелі: Тар, Такла-Макан; Ки- зилкум.

15

Передньоазіатські нагір’я. Малоазійське, Вірменське, Іранське.

Священна гора – Арарат. Ельбурс і вулкан Демавенд. Севан. Памуккале. Гіндукуш. Месопотамія. Утворення алювіаль- них рівнин та річки Шат-ель-Араб. Наслідки зрошуваного землеробства. Аравійський півострів.

Наслідки руху літосферних плит. Відмінності пустель різних

кліматичних поясів. Мертве море. Батьківщина християнства і ісламу. Релігійні святині.

Пам’ятки стародавніх цивілізацій: Єрихон – найдавніше місто світу, Пальміра, Петра.

Східна Азія Курило-Камчатська країна. Вулкани Камчатки. Долина гейзерів. Велика і Мала Курильська гряда. Унікальність природи. Амуро-Сахалінська країна.

Уссурійський край та Сіхоте-Алінь. Чинники формування багатства флори і фауни. Східний Китай. «Книга» Марко Поло. Відмінності в будові Китайсько-Корейської та Південно-Китайської платформ. Гори Гуйлінь, «Кам’яний ліс». Кимгансан – Алмазні гори. Взаємозв’язок клімату та режиму річок. Ступінь змінності природи. Велика Китайська стіна. Японські острови. Механізм утворення архіпелагу. Землетруси і цунамі. «Вісім пелюсток Фудзі». Відмінності мусонного клімату в різних кліматичних поясах.

Південна Азія Гімалаї. Центр світового альпінізму – Непал. Едмунд Хілларі та Тенцинг Норгей. Вершини-восьмитисячники. Каракорум. Індо-Гангська низовина. Тераї. Ганг – священна річка індусів. Інд і пустеля Тар. Регіон катастрофічного скорочення площі лісів. Мохенджо-Даро. Півострів Індостан.

16

Плоскогір’я Декан. Острів Шри-Ланка. Мальдівські острови. Півострів Індокитай. Бухта Халонг. Древні цивілізації Ме- конгу. Ангкорват. Малайський архіпелаг. Вулкан Кракатау. Малі Зондські острови. Кратерні озера острова Флорес. «Дракони» острова Комодо. Сінгапур – «місто лева». Практична робота 19. Побудова порівняльної діаграми найвищих вершин Євразії.

14 1 Узагальнення знань

17

Список використаної літератури

1. А. Кист. Австралия и острова Тихого океана. – М.: Прогресс, 1980. 2. Атлас чудес света. – М.: БММАО, 1996. 3. Белые пятна погоди // Курьер ЮНЕСКО. – М.: Прогресс, 1973. – № 8-9 (август-сентябрь). – 66 с. 4. Всемирное наследие: природа и культура // Курьер ЮНЕСКО. – М.: Прогресс,

1988. – № 9 (сентябрь). – 42 с. 5. Галицький В.І. Географічні відкриття, дослідження і дослідники. – Київ:

Радянська школа, 1988. 6. Голубая планета Океан // Курьер ЮНЕСКО. – М.: Прогресс, 1986. – № 3 (март). – 38 с. 7. Дубровин Л.И. О чем говорит карта Антарктики. – Л.: Гидрометеоиздат, 1987. 8. Ж. Дорст. Южная и Центральная Америка. – М.: Прогресс, 1977. 9. И. Сандерсон. Северная Америка. – М.: Прогресс, 1979. 10. И.П. Магидович, Ю.М. Покопцев. Методическое руководство к картинам

«Отечественные и зарубежные путешественники и исследователи. – М.: «Просвещение», 1980. – 70 с.

11. Камоэнс и открытия португальських мореплавателей // Курьер ЮНЕСКО. – М.: Прогресс, 1989. – № 5 (май). – 38 с.

12. Кінько Тарас. Земля – планета спраги. – Київ: ТОВ «Видавничо-поліrpафічний центp «Літопис-XX», 2004.

13. Кондратов А.М. Загадки Великого океана. – Л.: Гидрометеоиздат, 1974. 14. Контури Земли // Курьер ЮНЕСКО. – М.: Прогресс, 1991. – № 8 (август). – 50 с.

15. Короткий Р.М., Нейдинг М.М. Таємниці п’яти океанів. – К.: Веселка, 1983. 16. Куприн А.М. Занимательная картография: Кн. для учащихся 6-8 кл. ср. шк. –

М.: Просвещение, 1989. – 191 с.

17. Ланге Пауль Вернер. Горизонты Южного моря. – М.: Прогресс, 1987. 18. Магидович И.П. Очерки по истории географических открытий. – М.: Учпедгиз,

1957. 19. Малые страны: багатство культур // Курьер ЮНЕСКО. – М.: Прогресс, 1986. –

№ 11 (ноябрь). – 38 с. 20. Марков С.Н. Тамо-рус Маклай. – М.: «Советский писатель», 1975. – 208 с. 21. Муранов А.П. Великі, могутні, живи. Науково-художня книжка. – К.: Веселка,

1984. 22. Неведомая Австралия // Курьер ЮНЕСКО. – М.: Прогресс, 1989. – № 1

(январь). – 38 с. 23. Новий довідник: Географія / За ред. Л.В. Пасенко. – К.: ТОВ. «Казка», 2008. –

992 с. 24. П. Пфеффер. Азия. – М.: Прогресс, 1982.

25. Пауль Вернер Ланге. Горизонты Южного моря. – М.: Прогресс, 1987. 26. Петринка Л.В. Країнознавство. Дидактичні матеріали. – Х.: Вид. група

«Основа», 2008. – [2] с.: іл., табл. – (Серія «Бібліотека журналу «Географія», Вип. 12 (60)

27. Пири Р. Северный полюс. Пер. с анг. – Амундсен Р. Южный полюс. Пер. с норв. Послесл. и коммент. А.Ф. Трешникова. Ред. колегия: Мурзаев Э.М. (пред.) и др. М., «Мысль», 1972. – 550 с.

28. Попов В.Д. Географічні цікавинки для допитливих у запитаннях і відповідях: Міні-хрестоматія вчителю та учню на допомогу. – Суми: РВВ СОІППО, 2009. – 48 с.

29. Попов В.Д. Географічні цікавинки для допитливих: Міні-хрестоматія вчителю та учню на допомогу. – Камʼ янець-Подільський: Аксіома, 2007. – 304 с.

18

30. Сага об Исландии // Курьер ЮНЕСКО. – М.: Прогресс, 1974. – № 2 (февраль). – 38 с.

31. Ситник О.Ю. Географічні загадки. 6-7 класи. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. – 96 с.

32. Скарлато С. Цікава географія. – К.: Альтерпрес, 1996. 33. Средиземноморье // Курьер ЮНЕСКО. – М.: Прогресс, 1986. – № 1 (январь). –

46 с. 34. Стадник О.Г. Країнознавство. Матеріали до курсу / Стадник О.Г., Сиротенко

А.Й. – Х.: Вид. група «Основа», 2008. – 144 с. – (Серія «Бібліотека журналу «Географія»; Вип. 8 (56))

35. Стадник О.Г. Увесь довідковий матеріал до курсу географії 6-7 класів. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 176 с. – (Б-ка журн. «Географія»; Серія «12-річна школа». Вип. 2 (38).

36. Тенцинг Норгей. Тигр снегов. После Эвереста. – М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1988.

37. Томилин А.Н. Как люди обживают океаны Земли: Научно-художественная книга. – Л.: Детская литература, 1985.

38. Томилин А.Н. Как люди открывали свою землю. – Ленинград: Детская литература, 1987.

39. Трёшников А.Ф. Руал Амудсен, узд. 2-е доп. Л., Гидрометеоиздат, 1976. – 64 с. 40. Ф. Фукарек, В. Хемпель, Г. Хюбель, Р. Шустер, М. Сукков. Растительный мир

Земли: Пер. с нем./Под ред. Ф. Фукарека; Перевод и предисл. Сладкова А.Н. – М.: Мир, 1982. – Т.2. – 184 с.

41. Ф. Фукарек, Г. Мюллер, Р. Шустер. Растительный мир Земли: В 2-х томах; Пер. с нем./Под ред. Ф. Фукарека; Перевод и предисл. Сладкова А.Н. – М.: Мир, 1982. – Т.1. – 136 с.

42. Цікава географія після уроків / Упорядник В.М. Андрєєва. – Х.: Вид. група «Основа»: ПП « Тріада+, 2007. – 160 с. – (Б-ка журн. «Географія». Вип. 12 (48)

43. Цікаво вивчаємо географію. Ігри, конкурси, змагання / Автор-упоряд. С.Л. Капіруліна. – Х.: Вид. група «Основа», 2010. – 110, [2] с. – (Б-ка журн. «Географія». Вип. 12 (84).

44. Энциклопедия для детей. Т. 13. Страны. Народы. Цивилизации / Глав. ред. М.Д. Аксёнова. – М.: Аванта+, 2000. – 704 с.: ил. 45. Энциклопедия для детей. Т. 3. География / Глав. ред. М.Д. Аксёнова. – М.:

Аванта+, 1999. – 704 с.: ил. 46. Эттенборо Д. Жизнь на Земле; Пер. с анг. / Под ред.. и с предисл. Н.Н.

Воронцова. – М.: Мир, 1984. – 176 с. 47. 100 великих мореплавателей / авторы-составители: Авадяева Е.Н., Зданович

Л.И. – М.: Вече, 1999. – 512 с. 48. 100 великих путешественников / автор-составитель Муромов И.А. – М.: Вече,

1999. – 656 с.

Список літератури рекомендованої для учителя

1. Арне Фальк – Рённе. Слева по борту – рай. – М.: Издательство «Наука». Главная редакция восточной литературы, 1980.

2. Бова О.В., Корнус А.О., Шевченко Г.Є. Географія материків і океанів. Запитання. Завдання. Тести: 7 клас: Посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 216 с.

3. Дикарёв А. Д., Лукин А. В. Три путешествия по Китаю. – М.: Мол. Гвардия, 1989.

19

4. Дитмар А.Б. и Соловьёв А.И. Вопросы истории в школьном курсе. Пособие для учителей. – М.: «Просвещение», 1978. – 112 с. с ил.

5. Дридзо А.Д., Минц Л.М. Люди и обычаи. Этногр. очерки для школьников. М., «Просвещение», 1976. – 175 с.

6. Йорген Бич. К сердцу Африки. Пер. с датского. М., «Мысль», 1970. – 157 с. 7. Інтелектуальні ігри на уроках географії / Уклад. В.О. Ніколенко. – Х.: Вид група

«Основа», 2011. – 127 [1] c. – (Б-ка журн. «Географія». Вип. 10 (94). 8. Кай Радемахер. Христофор Колумб // GЕО. – 2007. – № 26. – С. 122. 9. Кулик C.Ф. Кенийские сафари. – М.: Мысль, 1976. – 333 с. 10. Ланге П.В. Великий скителець: Жизнь Христофора Колумба / Пер. с нем. О.В. Харитоновой и Л.С. Николаевой. – М.: Мысль, 1984. 11. Магидович И.П., Покопцев Ю.М. Методическое руководство к картинам

«Отечественные и зарубежные путешественники и исследователи». Пособие для учителей. Издание 2-е. – М.: «Просвещение», 1980. – 70 с.

12. Марков С.Н. Тамо-рус Маклай. – М.: Советский писатель, 1975. – 208 с. 13. Машіка В. Географічний брейн-рінг. – К.: Вид. дім «Шкіл. світ»: Вид. Л. Галіціна,

2005. – 112 с. – (Б-ка «Шкіл. світу»). 14. Милославский Г.В. Батута. – М.:«Мысль», 1974. 15. Мюриэл Гюберлет. Исследователи моря. Знаменитые географические

экспедиции. – Ленинград: Гидрометеорологическое издательство, 1970. – 239 с.

16. Смит А. Мату-Гросу. Пер. с англ. С сокр. В.В. Новикова. – М., «Мысль», 1977. – 173 с.

17. Стадник О.Г. Річки та озера світу. Матеріал до уроків. – Х.: Вид. група «Основа», 2013. – 127 с. – (Б-ка журн. «Географія». Вип. 1 (109).

18. Стингл М. Приключения в Океании: Пер. с чеш. П.Н. Антонова / Сост. Т.Н. Васильевой; Предисл. К.В. Малаховского; Прим. П.И Пучкова. – М.:

Правда, 1985. – 592 с. 19. Ф. Фукарек, В. Хемпель, Г. Хюбель, Р. Шустер, М. Сукков. Растительный мир

Земли: Пер. С нем. / Под ред.. Ф. Фукарека; Перевод и предісл. Сладкова А.Н. – М.: 1982. – Т. 2. – 184 с.

20. Ф. Фукарек, Г. Мюллер, Р. Шустер. Растительный мир Земли: В 2-х томах; Пер. с нем. / под. ред. Ф. Фукарека; перевод и предисл. Сладкова А.Н. – М.: Мир, 1982. – Т. 1. – 136 с.

21. Эттенборо Д. Жизнь на Земле; Пер. с анг. / Под ред. и с предисл. Н.Н. Воронцова. – М.: Мир, 1984. – 176 с.

Список літератури рекомендованої для учня

1. А. и Ч. Центкевичи. Осаждённые вечным холодом. – Л.: Гидрометеоиздат,

1975. 2. Андрощук А.І. Дидактичні матеріали до курсів географії 6, 7 класів. Частина 2.

– Х.:Вид. група «Основа», 2010. – 95, [1] с. – (Б-ка журн. «Географія». Вип. 11 (83).

3. Байназаров А.М. Дидактична мозаїка з географії / Байназаров А.М., Афанасенко Ю.М., Селіверстов О.Ю. – Х.: Вид. група «Основа», 2005. – 96 с.

(Б-ка журн. «Географія»; Вип. 2 (14). 4. Вахрів Т.З. Інтелектуальні змагання «Слабка ланка» (географія). – Тернопіль:

Мандрівець, 2010. – 60 с. 5. Великі мандрівники / Автор-упорядник В. Маркова. – Харків: Промінь, 2004. –

64 с.

20

6. Винкельхофер Я. и В. Сто взглядов на Японию. Пер. с чешского. – М., Главная редакція восточной литературы издательства «Наука», 1968. – 368 с.

7. Вольневич Я. У аборигенов Океании. – М.: Наука, 1976. 8. Вотте Г. Давид Ливингстон. Жизнь исследователя Африки. Сокр. пер. с нем.

Науч. ред. и авт. предисл. М.Б. Горнунг и И.Н. Олейников. М., «Мысль», 1976. – 279 с.

9. Гинсон К. К неведомым землям и новым морям: Научно-популярное издание. – Харьков: Издательство «Ранок», 2003. – 64 с.

10. Грінвей Ш. Багатства нових континентів / Ширлі Грінвей, Колін Гінсон. – Харків: Видавництво «Ранок», 2003. – 64 с.

11. Гумилевская М.В. Как открывали мир. – М.: «Детская литература», 1971. 12. Дуэль И.И. Мы открываем океан. М., «Сов. Россия», 1973. – 224 с. 13. Домогатских М.Г. Ожерелье экватора. – М.: Мысль, 1980. 14. Захоплююча географія (для допитливих): Збірка / Упорядник В.П. Товстий. –

Харків: Промінь, 2005. – 80 с. 15. Корнєєв В.П. Географічні ігри та розваги. – 3-є вид., перероб. – К.: Рад. шк.,

1985. – 176 с. 16. Листратенко Н. Увлекательные игры для эрудитов. 1400 вопросов и ответов. –

Харьков: Книжный Клуб «Клуб семейного досуга», 2008. 17. Люциан Воляновський. Почта в Никогда-Никогда. – М.: Наука. Главная

редакция восточной литературы, 1976. 18. Мирошникова В.В., Мирошников В.В. 100 знаменитых путешественников / Худож.-оформитель Л.Д. Киркач. – Харков: Фолио, 2004. – 512 с., – (100 знаме-

нитых). 19. Н. Уэмура. Один на один с Севером. – М.: Мысль, 1983. 20. Пестушко В.Ю. Географія у незвичному ракурсі: Несподівані запитання, цікаві

завдання, пізнавальні відповіді. – Київ.: «Генеза», 2006. – 160 с. 21. Пивоварова Г.П. По страницам занимательной географии: Кн. для учащихся

6-8 кл. – 2-е изд. перераб. – М.: Просвещение, 1990. – 176 с. 22. Селищев Е.Н. География для любознательных или о чем не узнаешь на уроке.

– Ярославль: Академия Холдинг, 2002. 23. Скарлато Г. Про що розповідають назви деяких країн // Чумацький шлях. –

2002. – № 4. 24. Скарлато Г.П. Занимательная география. 4-е изд., перераб. – К.: Рад.шк.,1986.

– 272 с. 25. Трешников А.Ф. Руал Амундсен. – Л.: Гидрометеоиздат, 1976. – 64 с. 26. Фесуненко И.С. Бразилия и бразильцы. – М.: Мысль, 1976.