Кньовець Галина Михайлівна

09.05.1971 р.н.

Освіта: вища, Рівненський державний педагогічний інститут ім. Д.З. Мануїльського, вчитель німецької мови Старорафалівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Стаж роботи: 19 років

Стаж роботи на посаді класного керівника: 11 років

Проблема над якою працюю в системі виховної роботи класного колективу:

«Виховання у школярів позитивного ставлення до праці як важливої

цінності життя»

Педагогічне кредо: « Не примушувати, а переконувати; не керувати, а організовувати; не обмежувати, а надавати свободу вибору»

Ми живемо у час глобальних суспільних змін, глибокого осмислення

життя. Сьогодні спостерігається яскраво виражена відсутність високих

життєвих ідеалів. Тому особливої актуальності набуває завдання виховати

молоде покоління на засадах моральності й духовності, бо «…у кожної

людини чи навіть народу, що не наділений належною мірою ідеалізмом, як

правило, відсутні й життєві орієнтири та стимули боротьби за існування.

Ідея – головне джерело енергії творчої особистості. Ідеал – це ідея,

перетворена в міцний енергетичний заряд, що спрямовує енергію

особистості в майбутнє». Який «шлях» обере юна особистість – таким і

буде її майбутнє, наше майбутнє, майбутнє нашої держави. Там, де

виховання відкладають «до кращих часів» і починають вирішувати інші,

загальніші і важливіші, як здається, питання, ці кращі часи не настають

ніколи. Виховання – це саме життя, а життя «на потім» відкласти не

можна.

Вчитель у стінах навчального закладу моделює майбутнє

суспільство, а ми прагнемо до суспільства успішних, творчих людей, тому

метою діяльності справжнього педагога, на мою думку, є виховання

Благородної Людини, Благородної Особистості, Благородного

Громадянина. Вихователь повинен вести дитину через осягнення

цінностей свого народу, своєї нації, своєї країни до осягнення

загальнолюдських цінностей; через розвиток почуття громадянськості до

відчуття планетарної співпричетності.

Не загубити! Не втратити! Відродити! Ось головна змістова

лінія, що проходить через мою педагогічну діяльність. Виховна робота –

це безмежне поле, на якому потрібно завзято та наполегливо працювати.

Щодня пошук, щодня несподіванки, то прикрі, то кумедні, щодня –

відкриття, які неможливі без натхнення.

Інколи думаєш – досить. Але є в нашій роботі щасливі й радісні

моменти заради яких хочеться працювати, вдосконалюватися, і тоді

схаменешся – все недаремно! І знову починаєш спочатку.

А.С. Макаренко зазначав, що « діти – це життя, і життя прекрасне, і

ставитися до них треба як до товаришів і громадян, поважати їхнє право на

радість і обов’язок відповідальності». Вихователь є творцем дитячих душ,

процес педагогічної творчості постійно підштовхує на пошуки нових

методів і форм роботи з учнями.

Класний керівник - стрижень виховного процесу. Це нитка, яка

зв’язує в одне ціле дитину, вчителя - предметника, батьків, громадськість.

На мою думку, класний керівник - універсальна особистість. Це і

вихователь, і психолог, і соціальний педагог, і педагог – організатор.

Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність

старшого товариша, доброту матері, строгість батька.

Від класного керівника залежить ступінь сформованості учнівського

колективу. Вміння згуртувати навколо себе дітей - великий дар і велика

робота. Вміння захопити, повести, відкрити світ – неоціненний скарб

справжнього педагога. Захоплення класного керівника стає захопленням

учнів. І хочемо ми того чи ні, але, оскільки діти схожі на своїх батьків,

риси характеру класного керівника переходять у характер вихованців.

Адже байдужість породжує байдужість. І лише вогонь породжує вогонь!

У кожної людини є будинок – не просто житло з дахом над головою,

а місце, де його люблять і чекають, розуміють і приймають таким, який він

є. Одного чудового вересневого дня я зі своїми п’ятикласниками почала

створювати свій будинок, в якому ми живемо ось уже сьомий рік. Це наш

класний колектив. Він складається з будівельного матеріалу з особливими

властивостями: доброти , гумору, взаємодопомоги, мудрості і захоплень.

Кожний з нас поклав свою цеглинку в будівництво цього будинку. За цей

період будівництва ми встигли подружитися, звикнути один до одного.

Ми – це наш клас, в якому всього п’ять «Я». Кожен з нас – це

унікальна, неповторна особа, єдина у своєму роді. Тому ми намагаємося

дбайливо, з любов’ю і пошаною відноситися до себе і до оточуючих,

приймати себе і інших такими, які ми є, тобто відноситися до себе і інших

з терпінням і повагою.

У виховній роботі зі своїми учнями я керуюся Конституцією

України, Законами України: «Про освіту», «Про загальну середню освіту»,

«Про охорону дитинства», «Про сприяння соціальному становленню та

розвитку молоді», Конвенцією ООН про права дитини, Програмою

«Національного виховання учнівської молоді на 2008-2020 роки»,

доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті та новими

концептуальними підходами до виховання дітей, підлітків і молоді у

національній системі освіти, спрямовую свою діяльність на створення у

класі сприятливого середовища для формування особистості дитини,

пошук найбільш ефективних прийомів і методів здійснення виховного

впливу на кожного вихованця, адже взаємодія з дітьми – це справа душі і

серця, яка крок за кроком веде до загального успіху.

Починаючи працювати з колективом я поставила перед собою такі

виховні задачі:

Вивчити особливості кожної дитини, її фізичний, психологічний

стан, сім’ю, індивідуальні особливості і здібності;

Всіляко сприяти згуртованості класного колективу;

Почати роботу з розвитку учнівського самоврядування,

Активізувати роботу учнівського колективу через участь у

загальношкільних заходах;

Продовжувати традиції, що започаткувалися у період навчання у

початковій школі, розвивати їх.

Як класний керівник я досягаю поставленої мети через заохочування учнів

до самовиховання, навчаючи їх підготовці та організації колективних

справ класу, багато часу приділяю формуванню обов’язку,

відповідальності, культури поведінки.

Виховна робота у класі – різноманітна і поєднує в собі традиційні форми

та методи роботи класного керівника ( години спілкування, класні збори,

свята, операції, виставки – конкурси, відверті розмови, тренінги, анкети

думок, акції та ін.), застосування яких вимагає організації

міжособистісного інтерактивного спілкування різних видах соціально

значущої діяльності: методи педагогічного впливу, методи соціальної

взаємодії, методи самоорганізації життєдіяльності школярів.

Згуртуванню учнів в єдиний дружній колектив сприяє робота з

організації учнівського самоврядування. Через діюче самоврядування учні

мають можливість розвивати свої організаторські здібності, почуття

відповідальності, ініціативи. Залучаючи дітей до участі в різноманітних

громадсько-корисних справах, я намагаюся сприяти розвитку в них

громадської активності, привчати їх до дотримання шкільного режиму,

єдності педагогічних вимог до учнів з боку вчителів та батьків, спрямовую

свої зусилля на корисні, потрібні суспільству справи: добре вчитися,

готуватися до праці, берегти природу, охороняти її багатства, турбуватися

про збереження історичних пам’яток та інших культурних цінностей,

допомагати людям. Цьому сприяє участь класу у таких загальношкільних

заходах:

Акції Операції

«Чистий двір» «День знань»

«Галерея кімнатних рослин» «Наш клас»

«Живи книго» «Затишок

«Турбота»

«Милосердя»

«Засвіти свічку» та ін.

Виставки, конкурси

Конкурс малюнків «Я хочу жити в якісному світі»

Фотоконкурс «Моє літо 2012»

Конкурс «Осінні барви веселкові»

«Таланти твої, школо»

«Моя класна родина»

«Букет замість ялинки»

«Новорічна прикраса»

Особистим прикладом, поведінкою, способом життя намагаюсь

побудувати такі взаємовідносини у колективі, щоб кожна дитина відчувала

свою значущість, потрібність. Не примушувати, а переконувати; не

керувати, а організовувати; не обмежувати, а надавати свободу вибору –

ось моє професійне кредо. Виховання без примусу ґрунтується на довірі.

Організовуючи діяльність дитячого колективу відповідно до

нормативно-правових документів, що сьогодні діють в освітньому

просторі переконуюся в тому, що всі компоненти духовної та матеріальної

культури українського народу є серцевиною національного виховання.

Матеріальні та духовні надбання пізнаються, шануються і примножуються

працею рук, зусиллями мозку і енергією серця, теплотою і багатством душі

кожного вихованця – господаря своєї долі, своєї країни, творця історії і

культури рідного народу.

Розроблені та проведені з дітьми години спілкування, тренінгові заняття,

вікторини, рольові ігри, сприяють формуванню в учнів свідомого

ставлення до свого життя, навичок здорового способу життя, екологічної

культури.

У роботі з вихованцями застосовую активні та інтерактивні методи

виховання. Але для того, щоб компетентно допомогти учням, організувати

їхню діяльність, сама постійно вдосконалююсь, підвищую свій

професійний рівень, займаючись самоосвітою, багато читаю, приймаю

участь у засіданні методоб’єднань класних керівників школи, підготовці

семінарів, володію комп’ютером, пройшла навчання за програмою Інтел.

Навчання для майбутнього. Вивчаю та використовую у своїй роботі

педагогічні скарби видатних педагогів світу та надбання вітчизняних

педагогів-новаторів.

Важливою ланкою у системі виховної роботи є взаємодія класного

керівника з батьками учнів, тому у становленні та розвитку учнів я

спираюсь на допомогу батьків. Найбільш ефективною є допомога батьків в

оновленні та озелененні класу. У роботі з батьками використовую

колективні та індивідуальні бесіди, тренінги. Під час проведення

батьківського всеобучу ознайомлюю батьків з новинками педагогічної

літератури для батьків з проблем родинної та батьківської педагогіки,

моделюю педагогічні ситуації, які б допомогли батькам розв’язувати

родинні конфлікти, що можуть виникати під час спілкування дітей з

батьками. Батьки – це активні учасники процесу виховання всебічно

розвиненої, гармонійної особистості дитини.

Результатом ефективного впровадження інноваційних технологій є :

Талант в дитині кожній, як зернятко,

Знайдіть його і дайте прорости.

Дар той у неї від матусі й татка,

А ми вже мусимо його знайти.

Він колосом могутнім в простір злине,

Порадує усіх і збагатить.

Або ж ще при корінні згине

І згуби тої вам вже не простить…

Знайдіть його і людям подаруйте,

Допоможіть пробитися на світ.

Усіх отим талантом зачаруйте

Сьогодні, завтра, через сотню літ.

Добро існує там, де його постійно творять. Прагнення творити добрі

справи притаманні всім і мої вихованці тут не виключення. Вже традицією

стало відвідування людей похилого віку. Ми не перші, не єдині, але ті, хто

приходить з добрим серцем і чистою душею. Така волонтерська робота

приносить користь не тільки таким людям, а й безумовно сприяє

духовному розвитку моїх вихованців.

Працюючи класним керівником вже не один рік все глибше

переконуюсь у тому, що розуміючи порухи душі й сердечні переживання

дитини, її почуття, прагнення, і входячи в життя вихованців як своя,

близька людина, справжній педагог зуміє зайнятися глибинним

вихованням дитини, коли сама дитина стає його соратником у цьому

процесі. Розуміти дітей – означає володіти щонайвищою майстерністю

їхнього виховання. Хто виховує хороших людей, той і перемагає. Ми

повинні піднятися до розуміння того, що кожна дитина, кожен учень – це

Особистість, яку ми повинні відчути серцем, підтримати в разі

необхідності, вселити надію на щасливе майбутнє. Головне – створити в

людині Людину. Це як збудувати храм, що завжди не просто. Для цього

потрібно змінити свою свідомість, перейти на інший рівень. Одягти інші

окуляри. Інакше подивитися на світ. Але тільки так можна і себе

вдосконалити і допомогти іншим досягнути життєвого успіху. 

Лірична формула рецепту становлення класного керівникаЗбери зерна мудрості,збагати джерело знань,зачерпни із криниці досвіду,дай напитися квітам творчості.Придбай тонну терпимості,півтонни розуміння,центнер справедливості,два – наполегливості,три – принциповості,чотири – чуйності,п’ять – фантазії,і бездонне море любові та доброти!

Десять золотих правил «виховання щасливих

дітей»(Поради американського психолога

доктора Віктора Клана)Правило1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше їх засвоїти набагато важче .Правило 2. Формуйте самоповагу. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків (дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість (одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній (як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала теле- або комп’ютероманом. Бо ці види діяльності гальмують в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже з часом у дитини можуть виникнути проблеми у спілкуванні.Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність. Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре, а що – погано», а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки. Прикладом повинні бути ви самі.Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю. Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням,

ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити, що йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато – мама цілуються – це сімейний ритуал.Правило 7. Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Якщо ви живете на соціально – психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянд.Правило 8. Будьте вимогливими. Але не будьте тиранами. Розумними і слухняними діти стають не відразу, на це треба витратити роки.Правило 9. Привчайте дітей до праці. Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай навчаться на власних помилках.

Організація класного учнівськогосамоврядуванняЗазвичай на вістрі перетворень завжди перебуває молодь. Молодь є осередком нових знань, ідей, можливостей. Молодь мріє про гіднемайбутнє. Молодь є головним стратегічним ресурсом суспільства, бо саме вона вже через декілька років керуватиме країною. І від того, наскільки чітко молоде покоління уявляє собі майбутнє нашої країни, залежить його безпосередня участь у подальшому розвитку держави.З іншого боку, молодь вимагає пильної уваги суспільства: молоде покоління потрібно готувати до відповідальності за розвиток держави, формувати активну громадянську позицію, ініціативу щодо розв’язання нагальних завдань.За роки незалежності України молодь виросла не лише кількісно, змінилася вона і якісно: молоді люди стали більш самостійними, намагаються не залежати ні від кого, покладатися на свої сили. Вони володіють більшою інформацією, вибудовують активні партнерськістосунки як усередині своєї вікової групи, так і з дорослими. Значно зросли і потреби молоді, якісно змінились ії уявлення про гідний рівень і стиль життя.Так, вони інші, не гірші, не кращі – вони інші. Інший час, інші вимогивисуває до них суспільство, і вони потребують іншого ставлення від суспільства. Тому важливо створити громадсько-освітнє поле громадянського виховання підлітків. І проекти, які активізують управлінську діяльність школярів, не можна звести лише до шкільної гри у самоврядування. Шкільне самоврядування має сформувати і розвинути у підлітка саме ті компетенції, які дадуть йому змогувключитися у різноманітність форм громадянського, демократичногосуспільства. Наразі актуальним є виховання молоді та школярів через їх активну участь у громадському житті.

Соціалізація особистості сучасного учня нерозривно пов’язана звідродженням української нації, демократизацією та гуманізацією нашого суспільства, з розширенням прав і свобод нашого народу, самоврядування, що передбачає участь молоді в усіх сферах управління суспільства та висунення молоді на керівну роботу.А все це передбачає новий період виховання молодого покоління. Сьогодні виникла соціальна проблема у формуванні такої особистості, яка могла б самостійно вирішувати як щоденні, так і масштабні громадські завдання. Таку науку – «управління суспільством» - наша молодь вивчає на практиці: бере участь у самоврядуванні.Учнівське самоврядування є універсальною формою активності учнів, яку можна з однаковим успіхом вважати як засобом життя учнівського колективу, так і прикладом творчої самореалізації особистості. Самоврядування забезпечує участь учнів у різноплановій, різноманітній і глибоко змістовній роботі навчального закладу, залучає їх до управління справами колективу, допомагає їм зрозуміти свої права та обов’язки, формує у них почуття керівника спочатку у класі, а потім в школі, місті, державі.яНавчальним закладам на початку третього тисячоліття було надано можливість самостійного вибору шляхів реалізації функцій виховання на засадах демократії та гуманізації освітнього процесу.Сучасний навчальний заклад, як і суспільство загалом, переживає складний період реформування, коли здійснюється рішучий поворот до особистості учня. Такий навчальний заклад повинен поважати почуття гідності кожного учня, його індивідуальну життєву мету, запити й інтереси, створювати сприятливі умови для його самовизначення, самореалізації та розвитку. Виховання такої особистості як процес доцільно розглядати з філософської та психологічної позиції. Це цілеспрямоване формування в особистості певного ставлення до людей і навколишнього середовища. Причому формування розглядається не як зовнішній тиск на особистість, а як збудження та стимулювання ії внутрішньої потреби до відповідного мислення, дій, духовних потреб.Виховання здійснюється на гуманістичній основі. Головний принцип – олюднення відносин у загально виховному процесі. Одним із багатьох особливостей гуманістичного

виховання є допомога учням у самовихованні та захисті їх від життєвих незгод, конфліктів, самотності, а також у створенні умов для вільного розвитку духовних і фізичних потреб.Фундаментальним завданням виховання є соціалізація, соціальна адаптація підростаючого покоління, тобто поступове залучення молодої людини до системи суспільних та творчих відносин. Виховання ефективне тоді, коли наставник і учень разом створюють матеріальні та культурні цінності, набувають умінь та навичок у процесі формування стосунків.Самоврядування як явище насправді є складним. Складним, бо певну модель не можна взяти в одній школі і перенести в іншу, його можна лише «виростити» у своїй школі.Брати участь у самоврядуванні – це значить:- робити свій внесок у колективне рішення у вигляді пропозицій, дій;- вибирати засоби рішення і планування роботи;- брати участь в організації діяльності;- аналізувати результативність своєї роботи.Розгляньмо умови, які забезпечують самоврядування в школі:1. Самоврядування повинно мати оптимальну структуру і розвиватися не за рахунок збільшення кількості органів, а за рахунок ускладнення завдань, які стоять перед ним.2. Самоврядування не існує без забезпечення, без підтримки педагогів.3. Конкретна відповідальність органів самоврядування і персональнавідповідальність їх членів. Вона має місце тоді, коли здійснюєтьсясвоєчасна індивідуальна робота з організаторами всіх рівнів учнівського самоврядування.4. Самоврядування має бути упорядкованим, з інформуванням про всірішення. Учні повинні знати: де, коло і які питання будуть обговорюватися, вони можуть брати участь в їх обговоренні, вносити свої пропозиції, впливати на життя колективу.Мета самоврядування:Виховання соціально зрілої, творчої, ініціативної особистості, підготовка до майбутнього виконання обов’язків щодо участі у керівництві державними, суспільними справами, тобто здобуття знань, умінь, навичок різної самодіяльності.

Задачі самоврядування:Забезпечення нормальної роботи всіх колективів у школі, оптимальневирішення повсякденних справ з урахуванням інтересів учнів, тобто щоб кожному в школі було добре і щоб все залежало від нього самого.Педагогічне забезпечення – це своєрідний комплекс дій педагогічного характеру з вирішення проблем виховання і розвитку школярів, діяльності шкільних об’єднань і органів учнівського Основними завданнями педагогів( як консультантів) є: самоврядування. - передавати учням організаційний досвід та навчати їх організаторській майстерності;- залучати школярів до само управлінської діяльності та надавати їмнеобхідну допомогу. До пріоритетних напрямків діяльності органів учнівськогосамоврядування слід віднести:- навчальну роботу;- виховну роботу(зокрема нетрадиційні форми проведення спільних справ ; дозвілля; спортивно-туристичні і пошуково-краєзнавчі заходи – збиранняоповідань, казок, оформлення альбомів, вивчення традицій та історії своєї сім’ї; правове виховання тощо);- інформаційно-методичну роботу, зокрема і участь у районних, міських зльотах шкільних об’єднань. Слід відзначити, що правильно організоване за змістом та формоюучнівське самоврядування містить потужний виховний потенціал, розвиває лідерські якості, формує соціальний досвід та ціннісні орієнтації, створює простір для самореалізації, сприяє усвідомленню особистістю своїх прав, обов’язків, вияву самостійності учнівської молоді, самоствердженню у суспільно-значущій діяльності, захищає від негативних впливів соціального середовища, виховує активних громадян держави.Учнівське самоврядування дозволяє вихованцям розкрити такі соціальні якості людини, як:- толерантність,- критичність і конструктивність мислення,- повага до власної та чужої праці,

- оптимізм,- гуманізм,- здатність до самоаналізу та самовиховання.Воно спонукає до осмислення власної ролі у життєдіяльності колективу і є реальним фактором формування демократичних, правових засад і традицій у міжособистісному спілкуванні учнівської молоді, їх підготовки до розбудови громадянського суспільства нашої України.

Якщо ти не можеш бути сосноюна вершині гори.Будь маленьким деревцем в долині,але тільки найкращим деревцем.Будь кущиком, якщо не можеш бути деревом.Будь травою при дорозіі дай відпочинок втомленому мандрівникові,якщо не можеш бути кущиком.Якщо ти не можеш бути китом,будь найкращим окунем в озері!Всі ми не можемо бути капітанами,хтось повинен бути і матросом.

Для всіх знайдеться робота на кораблі життя, тільки знайди свою справу.Робота може бути великою і малою.Ми повинні робити те, що необхідно.Якщо ти не можеш бути широкою дорогою,будь вузенькою стежкою.Якщо ти не можеш бути сонцем, будь зіркою на небі.Тільки знайди свою справу і намагайсястати найкращим!Проявляй найкраще , що в тобі є.Дуглас МеллохМені дуже подобаються рядки Дугласа Меллоха.Пріоритети стверджені в них, є важливими для кожної людини. Але вчителю замало погодитися з ними: його місія зробити так, щоб ці слова стали девізом кожної дитини.Сьогодні в сучасній педагогіці це називається терміном формування життєвої компетенції, а для мене - це шлях навчити дитину бути щасливою, бути впевненою в своїх можливостях, і, водночас, брати за основу ціннісні орієнтири гуманізму, людяності, патріотизму. Одним з перших кроків досягнення педагогічного успіху класного керівника є визнання дитини.Визнання дитини - це, передусім, реалізаціїя її права бути самою собою, індивідуальністю, яка має свою позицію стосовно тих чи інших явищ, ситуацій, проблем. Незаперечне право дитини - висловлювати свої думки, брати участь у наших судженнях про неї. Визнання особистості дитини з самого початку її свідомого життя є дуже важливим, але у традиційній системі виховання на це звертають надзвичайно мало уваги. Особистісно орієнтоване виховання передбачає, що педагог ставиться до дитини як до людини з повним визнанням її особистості і недоторканості, визнає поведінку і працю дитини, вірить у благородство її мотивів і вчинків.Прийняття дитини означає безумовне позитивне ставлення до неї незалежно від того, відповідає її поведінка вимогам дорослих у даний момент чи ні. У виховному плані важливо, щоб у дитини було почуття, що її приймають і люблять незалежно від її досягнень. Для людини має цінність лише пережите в почуттях, які морально збагачують особистість, роблять її носієм істини, добра і краси.Класний керівник мусить бути високоморальною особистістю, чесним, справедливим, порядним у всіх своїх

помислах і вчинках. Він має добре знати своїх вихованців, розуміти їх духовний світ і душевний стан, жити їхніми радощами і смутками, бути делікатним і тактовним у стосунках з ними, любити їх і, водночас, бути вимогливим до них і до себе. Одна з сутнісних його рис — належний рівень знань з педагогіки і психології, що дає йому змогу швидко знаходити контакт з учителями й учнями, вміло організовувати виховний процес, залучати учнів до різних видів діяльності, виявляти рівень їх вихованості, вносити до програми виховання відповідні корективи, спонукати їх до самоосвіти та самовиховання.

Функції класного керівника

Діагностична Координаційна

функція функція

Організаторська Стимулююча

функція функція

Виховна

функція

ПіслямоваДля того, щоб процес виховання не нагадував давньокитайську притчу про господаря, який засумував, що

сходи на його полі не ростуть і заходився витягувати їх руками, щоб допомогти їм розвинутись (сходи зів’яли), я у своїй роботі намагаюсь відштовхуватись від внутрішніх потреб особистості. Але часто дитина не усвідомлює свої нахили, здібності, потреби. Для того, щоб допомогти їй місія класного керівника – створити максимальні умови для її самореалізації.Виховуюче середовище можна розглядати як ідеальний об'єкт, як тимчасове поєднання джерел енергії, що спроможне забезпечити розвиток особистості у відповідності до визначеної мети.