№ 32 0 1 186 ДИЗАЙН

© Яремчук О. М., 2011

Надійшла до редакції 05.04.2011

Яремчук О. М.

ст.викладач,Національний авіаційний університет, аспірант ХДАДМ

МАРКУВАЛЬНІ ЗНАКИ В ДИЗАЙНІ ШРИФТОВИХ АРКУШЕВИХ ВИДАНЬ

Анотація. У статті побіжно висвітлено історію становлення та розвитку шрифтової маркувальної графіки, акцентується увага на її національних ознаках в контексті формотворчих засад аркушевих видів друкованої продукції.

Ключові слова: шрифт, знак, композиція, шрифтове угруповання, маркування, екслібрис, видавнича мар-ка, шрифтова марка, аркушева графіка.

Аннотация. Яремчук О.М. Маркировочные знаки в дизайне шрифтовых листовых изданий. В статье освещена история становления и развития шриф-товой маркировочной графики, акцентируется вни-мание на ее национальных признаках в контексте формотворческих особенностей листовых видов пе-чатной продукции.

Ключевые слова: шрифт, знак, композиция, шриф-товая группа, маркировка, экслибрис, издательская марка, шрифтовая марка, листовая графика.

Annotation. Yaremchuk O.M. Labeling signs in design of font sheet editions. The article briefl y covers the history of appearance and development of font graphics with stress on its national characteristics in the context of form making principles of sheet types of printed products.

Key words: font, sign, composition, font group, labeling, bookplate, publishing stamp, typing stamp, sheet graphics.

Постановка проблеми. Підвищення якісного рівня аркушевих видів друкованої продукції набуває істотного значення у зв`язку з тенденцією збільшення їх кількості у житті сучасного суспільства, відповідно, впливом на естетику навколишнього середовища. Насиченість візуальною інформацією стала однією з ознак мегаполісу, і як наслідок, суттєво позначається на культурному рівні суспільства. Професійне дизайнерське вирішення аркуша є найбільш важливим критерієм художньої якості листівки, марки, екслібрису, візитки інших зразків аркушевої продукції.

З широкої номенклатури аркушевої друкованої графіки розглянемо кілька її різновидів в плані проектного оперування формотворчими засобами і умовами. Маловивченими залишаються на сьогодні такі константи знаково-шрифтової групи, як штемпеля, клейма, монограми, вензелі, видавничі й торгівельні марки, логотипи, котрі відтворюються і отримують поширення у вигляді маркувальних друків прикладного характеру: екслібрисів, наклейок, бирок, поштових марок, Шрифтові маркувальні знаки нерідко фігурують в інших видах аркушевої продукції, зокрема в композиції листівки чи плакату. Нерідко шрифтові знакові зображення виступають невід’ємною складовою бланків, конвертів, карток, бейджів, візиток, інших видань. В окремих випадках їх використання навіть обумовлюються певними вимогами. Наприклад, «Візитка – це друковане видання малого формату. Разом з короткими відомостями про представника фірми, його статус, контактні дані, візитна картка обов’язково має містити фірмовий знак, логотип» [1].

У практичній діяльності видавці, зв’язківці, філателісти, використовуючи термін «марковані видання», переважно розуміють друковану продукцію типу листівок, бланків, конвертів, помічених особливими позначками. На нашу думку, термін «марковані видання» цілком виправдовує себе у відношенні численної номенклатури складових фірмового стилю.

Сучасні шрифтові маркувальні знаки мають широке поле використання. Їхня прикладна і естетична функція, рівень сприйняття і засвоєння інформації значною мірою залежать від жанрових особливостей поліграфічних носіїв.

Таким чином, вищезгадані проблемні питання потребують сьогодні системного дослідження. Навіть побіжний їх розгляд можна вважати актуальним завданням, розв’язання якого є важливим не тільки для практики художнього формотворення шрифтових маркувальних знаків, але й для теоретичних засад графічного дизайну.

Аналіз досліджень і публікацій: Відомий німецький типограф –Я. Чихольд, підкреслюючи багатокомпонентну природу поліграфічного дизайну, писав: “Довершене поліграфічне оформлення є швидше наука, ніж мистецтво” [2,с.11].Таке міркування підтверджували своїми теоретичними роботами інші фахівці галузі: Є. Адамов, С.Добкін, В. Ляхов, Е.Рудер.

ВІСНИКХ Д А Д М 87ДИЗАЙН

Названі автори розглядали друковане видання цілісним конгломератом різнорідних зображальних складових. На жаль у їхніх роботах не приділено дослідницької уваги художній структурі та зображальним елементам аркушевих шрифтових творів. Треба враховувати, що переважна частина існуючих досліджень мистецької сфери дизайну протікала в тогочасних проектних умовах, які за останні два десятиріччя суттєво змінилися.

Серед сучасних досліджень багато теоретичних робіт присвячено питанням зв’язку естетичних якостей шрифтового знаку з його комунікативними завданнями. Слід зазначити навчально-методичні видання В. Лєсняка, В. Мітенка, В. Побєдіна, наукові розвідки молодих дослідників Ю.Золотухіна, Т.Іваненко.

Сучасні технологічні аспекти друку, до друкарські й виробничі технології розглядаються сьогодні переважно у фахових періодичних виданях у книгах і публікаціях різних років [3,4]. Найбільш системно техніко-технологічні питаня виробництва друкованих видань, охоплені в енциклопедії Г.Кіппхана [5]. Поряд з композиційними технологічні засобами автор вважає такими, що певним чином впливають на естетичні якості продуктів графічного дизайну.

Інформація щодо розвитку графічного дизайну в цілому і його шрифтових різновидів зокрема презентується фаховими журналами. Серед зарубіжних можна назвати “Communication Arts”, “Print”, “AIGA Journal”, “Émigré", “Gritique” ( США), “Eye”, “Print-ing World” (Великобританія), “Form”, “Deutscher Drucker” (Німеччина), “Graphic” (Швейцарія), “Projekt” (Польща), “Graphic Design” ( Японія). Якісні ілюстрації свідчать про рівень світових шкіл графічного дизайну; презентують найкращі зразки творів шрифтової графіки, знайомлять з творчістю провідних дизайнерів-графіків.

За останні 10-15 років на книжковому ринку України збільшилась кількість російських журналів з графічного дизайну. Як приклад, можна навести журнал “КАК”- одне з авторитетних професійних видань на пострадянському просторі. Редколегія журналу співпрацює з провідними теоретиками і практиками графічного дизайну, знайомить читача з історією та сьогоденням галузі. Українські дизайнери-графіки нерідко зі сторінок журналу також на його сайті мають змогу поділитися з колегами своїми міркуваннями щодо фахових проблем [6].

З точки зору проблематики даної статті інтерес становлять публікації у яких висвітлюються питання:типографіки і шрифтового мистецтва [ 7 ];• впливу цифрових технологій на якість кінцевого • продукту [ 8 ];пропедевтики у формуванні образності друкованого • аркушу [9];окремих видів аркушевих видань [ 10, 11];•

Своєрідну групу досліджень становлять ґрунтовні праці і публікації, у яких аркушеві видання із шрифтовими маркувальними композиціями розглядаються в системі комунікативних засобів. У

такому контексті досліджувалися екслібрис, пошті марки і штемпелі [12,13 ].

Крім того інтерес становили каталоги художніх виставок, добірки репродукцій. Вони дозволили скласти уявлення про художні якості зразків маркувальної графіки, загальні процеси розвитку графічного дизайну, вітчизняні мистецькі традиції, сучасні тенденції та перспективи на майбутнє.

Мета роботи: дослідити особливості та структурні аспекти шрифтового маркувального знаку, його функціональні та художні властивості з урахуванням окремих вимог поліграфічних носіїв.

Виклад основного матеріалу: Головна ідея шрифтового маркувального знаку

полягає у засвідченні певних прав і повноважень власника.

Із джерел, присвячених мистецтву книги, художнього естампа, письма, історії друкарства [3,14-16], відомо про шрифтові зображення, на які в різні історичні періоди покладалися маркувальні функції. З урахуванням ужиткової специфіки, витоки шрифтових маркувальних знаків вбачають ще у зразках древнього письма, серед яких значну кількість складають зображення, отримані з печаток.

Слово «печатка», латинською мовою означає «знак». Під терміном «печатка» розуміються як друкарські форми, так і зроблені з них відбитки. За законодавством рабовласницьких держав шрифтовими печатками засвідчували авторство листів, чинність угод, наказів, господарських і судових паперів. Такими зображеннями «запечатували» скрині, комори, сховища, їх могли друкувати безпосередньо на речах або на спеціально підготовлених для цього ярликах. Печатки з типовими написами, як то – «управитель мукомельні», «інспектор каналів», «вино давильні царського дому», «скарбниця» та інші, завдяки різноманітності сфер функціонування, отримували широке поле призначень [17]. В одних випадках вони відігравали роль, властиву знакам корпоративної символіки; в інших –торгівельним маркам, авторським позначкам, іноді підтверджували факт оплати, на зразок поштових марок чи штемпелів. Особливо часто маркувальні знаки друкувалися з метою засвідчення майнових прав і мали охоронне значення. Так, майнові знаки книги здавна називали «сторожами». Розмаїття такої маркувальної графіки сьогодні відносять до окремого жанру графічного мистецтва – екслібрису. Серед давніх прототипів шрифтового екслібрису можна згадати відбитки, зроблені на глиняних табличках знаменитої Ніневійської бібліотеки. За наказом ассірійського царя Ашурбаніпала ( VІІ ст.. до н.е.) кожна «сторінка книг», згаданого бібліотечного зібрання, означувалася написом: «У повазі до Неба, Бога розуму я зібрав ці плитки, повелів зробити з них копії, помітити моїм ім’ям і розмістити у моєму палаці» [18, с. 76].

Окремі дослідники вважають, що розвиток системи майнового обліку передував появі значної частини ужиткової графіки [17], яка дала початок: сучасним різновидам шрифтових маркувальних • знаків (монограмам, вензелям, видавничим і

№ 32 0 1 188 ДИЗАЙН

торгівельним маркам, логотипу, графічним формам діловиробничого спрямування; зображальним складовим, що у практиці графічного • дизайну відносяться до знакової групи образотворчої типографіки; окремим видам шрифтових аркушевих видань ( • екслібрису, марки, етикетки, бирки)

Уяву про формальні особливості шрифтових маркувальних знаків дають найдавніші прототипи. Як правило форми маркувальної графіки у межах площини свого носія сприймалися завжди уособлено, вписувалися в обриси кола, овала, прямокутника, правильних чи неправильних багатокутників, криволінійного характеру, вільної конфігурації. За організацією інформаційного матеріалу шрифтові маркувальні знаки можна умовно об’єднати у дві групи, в основі яких – літера або слово.

Перша складається із зображень однієї або кількох літер, абревіатур, тощо. Друга – зі слів та словосполучень. У такому вигляді маркувальна графіка існує й до сьогодні.

Якщо побіжно розглянути формотворчі засади, варто відзначити, що прототипи шрифтових маркувальних знаків виконувалися ієрогліфічним письмом, пізніше ( починаючи з ІІІ тис. до н.е.) єгипетські писці опановували скоропис, а вже в VІІ ст. до н.е. датуються написи, у яких разом із умовними зображеннями слів вживаються фонетичні знаки [16].

Зміни, пов’язані з винайденням абеток, мали безпосередній впливали на візуальні ознаки зразків писемності. Задовго до появи типографських шпальт було започатковано арсенал виразних шрифтових засобів. Рукописні зразки – кормчі, укази, статути… демонструють майстерне володіння авторів – каліграфією і прийомами організації аркуша. Щоб активізувати увагу на особливих складових тексту, їх могли змінювати кольором, розміром шрифту, оздоблювати візерунками, доповнювати фігуративними мотивами; слова скорочувалися, комбінувалися, в урочистих випадках застосовувалися декоративні шрифти – буквиці, лігатурні з’єднання, в’язь. На рис. 1 наведено монограми, екслібриси, видавничі марки, найдавніші з яких датуються початком ХV ст.

В межах даної публікації розглянемо окремі види сучасної маркувальної графіки, які можна об’єднати загальними формотворчими принципами: екслібрис, видавничий знак, поштову марку.

Графічні знаки, що засвідчують майнову приналежність книги називають екслібрисами. До композиції екслібрису мають входити шрифтові складові типу: «ex libris», «libri, ex biblioteka», «ex musicis»…, ім’я власника книгозбірні або назва бібліотеки.

В історії вітчизняної книги записи такого змісту відомі з часів Київської Русі. Наприклад, у приписці рукопису «Остромирово Євангеліє» йдеться про створення цієї книги для мешканця міста Новгорода. Існують свідчення про аналогічні «майнові сертифікати» у: «Реймському Євангелії»,

«Ізборнику Святослава», «Мстиславовому Євангелії», «Юріївському Євангелії» [19].

У ХІV ст. майнові приписки почали називати «дарчими» або «вкладними грамотами». Разом з ім’ям власника книги, вони містили відомості про дарувальника, причини і обставини дарування книги. Ось деякі «дарчі», вміщені у кодексах ХVІ–ХVІІ ст.: « … купив книгу цю раб Божий князь Андрій … Книга передана до церкви храму Святого Івана Хрестителя»; «Цю книгу купив Ніколас Корнецький для навчання своїх дітей»; «Ця книга є власністю київського монастиря Святої Софії» тощо [19].

Варіанти формальних вирішень власницьких записів давньоруської книги здебільшого віддзеркалювали еволюцію простого рядкового тексту. Ситуація змінилася у ХV ст. З певними поступками, першим давньоруським екслібрисом прийнято вважати композицію, відому як «екслібрис ігумена Досифія» (1491 р.). Знак являє собою сплетіння декоративних літер у замкнену круглу форму. На той час декоративні якості вирізняли кращі зразки шрифтових маркувальних зображень. Вензеля, девізи, герби, монограми, емблеми були досить поширеними у повсякденному житті країн Європи.

У середині ХVI ст. шрифтовими емблемами почали прикрашати палітурки книг представників царських родин, вищого духовенства, знаті. Такі зображення отримали назву «суперекслібрисів» і виконувалися, переважно, технікою рельєфного тиснення. Першим російським суперекслібрисом став відбиток на екземплярі виданої І. Федоровим книги «Апостол». Як видно з напису, примірник відомого першодруку належав цареві Івану Грозному [20]

Щодо вітчизняних зразків суперекслібриса – маємо свідчення про існування виконаних у такий спосіб знаків луцького єпископа Г. Хваличевського (1547), єпископа І-А. Прухницького (1607), княгині Анни-Алоїзи Острозької (1624), П. Могили (1629), князів Вишневецьких ( середина ХVІІ ст.) та інші.

Шрифтові емблеми, надруковані на папері, виглядали значно простіше. Так, знак відомого видавця, мецената у галузі культури, громадського і політичного діяча України ХVІ- початку ХVІІ ст., Василя Острозького [20], міг слугувати екслібрисом, видавничою маркою, знаком вкладника книги. Варто зазначити, шрифтові емблеми індивідуалізували певних осіб, осередки, виробничі й торгівельні інституції. Вони передували появі різновидів маркувальних знаків

У ХVІІ-ХVІІІ ст. шрифтові емблеми, переважно, являли собою декоративні сплетіння кількох літер. З розвитком акцидентних шрифтів та мистецтва типографіки палітра виражальних засобів таких зображень суттєво розширилася. До кінця ХІХ – початку ХХ ст. вони презентувалися численними варіантами композиційних і пластичних рішень – від творчих інтерпретацій шрифтових картушів, вензелів, монограм до набірних позначок, штемпельних відбитків або, напроти, оригінальних шрифтових композицій, знаків-метафор.

ВІСНИКХ Д А Д М 89ДИЗАЙН

Рис. 1. Давньоруські й українські шрифтові знаки ХV-ХХ ст.

Кожний з таких підходів продовжив еволюціонувати в дизайні маркувальних знаків наступного століття. «Набірні» варіанти екслібриса виконувалися «типовими» шрифтами, рамками, лінійками, нескладними декоративними аксесуарами. Строгі й неупереджені «прості акцидентні» композиції, за вибором та організацією складових, нагадують дизайн бланків, ділових візиток, набірних бирок, типових шрифтових штемпелів, канцелярських печаток, тощо (рис.2).

Принципово інший підхід бачимо в пошуках оригінальних рішень маркувального знаку наведеного на рис.3. Зразковими вважаються екслібриси за авторством провідних майстрів російської й української графіки першої третини ХХ ст. – Л.Бакста, О. Браза, П. Ковжуна, В. Конашевича, І. Мозолевського, Г. Нарбута, І. Падалки, О. Судомори В. Фаворського, С.Чехоніна, особливої відомості набули книжкові знаки, виконані за рисунками В. Васнєцова, М. Врубеля [20].

Не вдаючись до розгляду стилістичних особливостей, зазначимо: разом з великим розмаїттям

№ 32 0 1 190 ДИЗАЙН

Рис. 2. Зразки “набірних”, “простих акцидентних” рішень книжкового знаку.

зображальних форм (геометричних, декоративних, площинних, імітаційних, каліграфічних), манер і технік виконання, головними ознаками знаків стали: образність, лаконізм, ясність, оригінальність, а також виконавча майстерність.

Атмосфера творчого пошуку і новацій на той час охоплювала всі сфери мистецького життя. Індивідуальність авторського «почерку», характерність – риси, властиві кращим зразкам усіх різновидів шрифтової маркувальної графіки 20-х, 30-х років минулого століття. У жанрі видавничого знаку такий початок було покладено провідними художниками-графіками. Серед українських майстрів можна згадати роботи С. Гладких, Я. Гніздовського, А. Ждахи, М. Кирнарського, П. Ковжуна, Г. Нарбута, А. Середи, В. Січинського, А. Страхова, О. Судомори [22]. До розробки видавничих знаків звертався В. Г. Кричевський, його авторству належать два варіанти монограм Всеукраїнського Кооперативного Видавничого Союзу «Роботи органічно вписали видавничий знак у художнє вирішення обкладинки, він разом із шрифтовими написами утворює єдине ціле» [22, с.4].

До художніх зразків тогочасних маркувальних знаків належить низка композицій, побудованих на пластичних особливостях національних шрифтових форм. Композиційні й пластичні вирішення щодо «модернізації» національних шрифтів стали

актуальними у першій половині ХХ ст. і отримали розвиток в українських шрифтових знаках 60-80х років ХХ ст. Такими художниками вважають А. Базилевича, В. Куткіна, В. Перевальського , І. Хотинка, П. Чобітька, В. Шпака, В. Юрчишина. [20].

Сучасні інтерпретації української шрифтової форми, свідоме її використання у дизайні маркувальних знаків можна спостерігати у композиції екслібрисів з колекції Національного університету «Київо-Могилянська академія», це твори М. Бутовського, Г. Кореня, М.Стратілата, В. Тарана інших. Більшість зразків згаданої колекції акумулюють найкращі варіації декоративно-пластичного вирішення шрифтової національної форми. Зберігаючи риси уставного, напівуставного письма, українського скоропису, такі шрифти містять у собі як традиційні, так і новітні ознаки. (рис. 4).

Коротко про шрифтову поштову марку. За встановленими правилами поштова марка повинна містити: назву країни державною мовою та латинськими літерами; номінальну вартість арабськими цифрами або літерними індексами, рік випуску, тематичні написи. У суто шрифтових марках головна увага приділяється графічному вирішенню тематичних написів.

Сучасна поштова марка має загальновідому функцію – означувати вартість пересилань поштою

ВІСНИКХ Д А Д М 91ДИЗАЙН

Рис. 3. Шрифтові маркувальні знаки 20-30-х років ХХ ст.

різних кореспонденцій. Її наклеюють на конверти листів, бандеролей, інших відправлень, чим засвідчується сплата поштових послуг. На зразок екслібрису марка, виконуючи переважно прикладні завдання, вважається своєрідним видом мистецтва і відіграє роль, притаманну творам науково-колекційного характеру [23].

До винайдення марки її функції покладалися на стрічкоподібні квитки, спеціальний поштовий папір, конверти з штемпельними шрифтовими позначками. Ще у ХVII столітті в Англії кореспонденція помічалася штемпельними відбитками із зазначенням вартості її пересилки, наприклад: «поштовий збір в 1 пені сплачено». В композиції штемпеля фігурували літери і слова, що обов’язково вказували на місце і дату відправлення кореспонденції. Штемпельні відбитки, як правило, мали форму трикутника, квадрата, інших видів багатокутників, кола, овала.

Офіційною датою появи поштової марки вважається 6 травня 1840 року, коли у м. Майнці, на виставці, присвяченій 400-річчю винайдення друкарства, одна з поліграфічних фірм Англії презентувала марку як новий вид поліграфічної продукції [23].

Невдовзі випуск марок було налагоджено у багатьох країнах світу. За загальним виглядом перших марок можна судити, що їх автори разом із функціональними вимогами досить серйозно ставилися до вирішення художньо-композиційного образу міні твору.

З таких творчих позицій коротко охарактеризуємо окремі зразки ранніх шрифтових марок. Аксіоматичним є правило: якщо зображальні елементи розташовані симетрично щодо центральної осі, графічний твір матиме прогнозоване враження – йому будуть притаманні зрівноваженість, простота, легкість візуального сприйняття, що й стало запорукою тривалого панування симетрії в дизайні поштової марки (рис. 5).

Не становили винятку і перші українські марки – кілька серій марок, виданих у добу Української Народної Республіки (УНР), марки-гроші, маркувальні видання. Шрифтові зображення перших українських марок створені акцидентними набірними або спеціально розробленими літерами. Частина шрифтових зображень засвідчує зацікавленість їх авторів шрифтовою спадщиною минулого, використання ними при створенні нових форм української шрифтової графіки історичних шрифтів – уставу, напівуставу, скоропису.

За авторитетним переконанням сучасного шрифтознавця, ентузіаста відродження традицій національних шрифтових форм В.Мітченка засновниками української школи дизайну шрифту належить вважати. Г.Нарбута і В.Кричевського [5].

Саме Г.Нарбутові та одному з перших його учнів і послідовників А.Середі було доручено виконати ескізи поштових марок. А видавничою справою тоді керував В.Кричевський, художнім редактором був І.Модзалевський, поліграфічне відтворення

№ 32 0 1 192 ДИЗАЙН

забезпечувала типографія В.Кульженка, відома високою якістю своєї продукції [ 23 ].

За часів радянської влади випуск марок мав монополізований загальносоюзний характер. Авторами були художники, які виконували суто адресні замовлення на виготовлення ескізів марок, штемпелів, конвертів та іншої поштової графічної продукції. Підготовка і друкування поштових марок СРСР здійснювалися на підприємствах Держзнаку. Розуміючи можливості тематики поштової марки щодо ідеологічного впливу в суспільстві, створенню знаків поштового обігу приділялася пильна увага. За спогадами Л. Майорової – одного з провідних фахівців поліграфічної поштової продукції – у спеціальних навчальних закладах майбутні художники-гравери

знайомилися з традиціями і новими здобутками виготовлення цінних паперів, вивчали зразки, вправлялися у шрифті, рисунку, гравюрі. Та при цьому всьому художники радянської марки були зорієнтовані на традиції російської «офіційної» типографіки [ 23 ].

Говорити ж про системний, дизайнерський підхід у справі створення поштової марки не доводиться, його було підмінено комбінаторикою типових елементів геральдично-оздоблювального типу. Шрифтова марка суттєво поступилася місцем сюжетно-видовим, портретним, монументально-агітаційним малюнкам.

Ситуація означеного періоду поступово почала змінюватися з 60-х років ХХ ст. Реабілітувалися заборонені художні напрямки, поновлювався інтерес до класичного естампу, розширювався арсенал

Рис. 4. Зразки сучасної маркувальної графіки.

ВІСНИКХ Д А Д М 93ДИЗАЙН

виражальних і композиційних засобів, набували різноманітності способи відтворення поштової марки. Попри свій офіційний статус поштова марка почала демонструвати окреслені тенденції вже у першій половині 60-х років. Її композиції стають не тільки вертикальними симетрично-осьовими, а й вибудовуються у лінійно-горизонтальних і радіально-кругових напрямках, тексти узгоджуються за двома і навіть кількома осями аркуша. Загалом художники стали експериментувати, відступаючи від раніше обов’язкових схем. У цей час отримав право на існування термін «дизайн». До марки повертаються акцидентні та рукописні шрифти, з’являються шрифтові композиції, що формують собою предметно-фігуративні зображення. На аркушах багатьох серій марок 1960-х років випуску можна бачити комбінації з акцидентних та рукописних написів.

Наступні десятиріччя дизайн радянської марки розвивався за умов удосконалення друкарських технологій і перехід їх на якісно вищий рівень. У 1970-ті роки при створенні оригіналів і в процесах друку почали використовувати новітню фотографічну техніку. Арсенал художника-дизайнера поповнився фотонабірними шрифтами, різноманітними колекціями фактур, широким асортиментом аксесуарів оздоблення. В процесі виконання шрифтових зображень для поштових марок стала широко використовуватись фотографія [5].

У 1980-х роках видавничі оригінали досить якісно тиражувалися переважно за допомогою

друкарської техніки, фарб, нових сортів паперу іноземного виробництва. Найбільш поширеними були техніки офсету, фототипії, глибокого друку. Частіше стали застосовуватись додаткові поліграфічні операції, наприклад, друк металізованими фарбами. Значна кількість шрифтових марок набуває вигляду мініатюрного політичного плаката. Вимога не відступати від «ідеологічних норм» не могла не позначитись на художніх якостях радянської поштової марки. Одночасно з професійно досконалими зразками видавалося багато стандартних, агітаційно-пропагандистських аркушів.

Поновлення випуску української марки як атрибута суверенної держави відбулося невдовзі після здобуття Україною незалежності. Перші сучасні українські марки вийшли у світ навесні 1992 року. Авторами марок України нового періоду були художники-графіки О.Івахненко, Л. Корень, В. Дворник, О.Штанко. Дизайн більшої частини їхніх марок включає авторські шрифти – ретельно продумані й майстерно виконані, що відповідають тематиці видання. Значна кількість марок у 90-х роках ХХ ст. видавалася за оригіналами художників В.Василенка, Ю. Логвина. Враження про мистецьку якість перших українських марок, у тому числі шрифтових, можна отримати з наведених зразків (рис. 6-а). Уявлення про образність сучасної української марки поповнюють роботи відомого майстра шрифту і аркушевої графіки В. Лесняка. Його творам притаманний особливий підхід до вирішення композиції аркуша, коли

Рис. 5. Поштові марки 1840-1992 р.

№ 32 0 1 194 ДИЗАЙН

основні акценти стають засобами «образотворчої типографіки».

До створення марок в останнє десятиріччя долучилися молоді графіки-дизайнери, які отримали професійну освіту уже в роки незалежності України. Їх роботам притаманні синтез традицій і новацій у графічному дизайні, володіння сучасними засобами художнього формотворення (рис. 6-б). До таких можемо віднести марки Н.Андрійченко, С.Бондара, М. Кочубея, В.Тарана, О. Харука та С. Харука.

Творчі пошуки сучасних дизайнерів поштової марки розширюють арсенал шрифтових виражальних засобів. Важливим є досвід митців, пов’язаний з урахуванням художньо-технологічних можливостей підготовки видавничого оригіналу до друку, процесів поліграфічного виробництва, взаємодії технічних і образотворчих засобів дизайну шрифтового маркувального видання. Звичайно, комп’ютеризація етапів створення друкованої продукції не могла не позначатися на зовнішніх естетичних якостях марки, що вирізняють сучасні зразки від мініатюр докомп’ютерного часу. Як приклади наведемо зразки вітчизняних та іноземних поштових марок (рис. 6).

Висновки. На сьогодні дизайн шрифтової маркувальної графіки увібрав історичний досвід шрифтового і образотворчого мистецтва, класичних технік естампу, типографіки, використовує наявний

арсенал електронного інструментарію, різнобічні можливості поліграфічного відтворення видавничих оригіналів. Розробники маркувальних знаків і друкованих видань маркувального призначення оперують пластичними, композиційними, виробничими чинниками художнього формотворення у межах наперед обраної площини зображення. Усе перераховане дозволяє розглядати розробку і виготовлення таких зразків шрифтового дизайну особливою ділянкою синтетичного жанру образотворчого мистецтва – шрифтової аркушевої графіки.

За умов цілісного сприйняття проектних і виробничих процесів їх злиття в єдине поле діяльності, де більшість робіт здійснюється за допомогою технологічних операцій, актуальності набуває тема збереження засад художнього формотворення, обов’язкове підпорядкування усіх процесів єдиному художньому задумові. Закономірно, що виконання завдань такого рівня традиційно доручалося фахівцям найвищої кваліфікації. На художні переваги українських шрифтових знаків позитивно вплинула участь у справі провідних майстрів вітчизняного дизайну. Успішний пошук нових форм шрифтової графіки, започаткований фундаторами української школи графічного дизайну, продовжують сучасні українські художники. Одним з таких є професор

Рис. 6. Українські та зарубіжні зразки поштової марки марки кінця ХХ- початку ХХІ ст.

ВІСНИКХ Д А Д М 95ДИЗАЙН

В. Чебаник, останніми роками теоретичні праці і творчість якого пов’язані з відродженням мистецтва української абетки. Цікавою є постать художника-графіка В.Мітченка, котрий серйозну увагу як в практичному, так і в науковому плані приділяє національним шрифтовим формам. Помітними серед вітчизняних зразків шрифтового дизайну є роботи О. Векленка, В. Лесняка, В.Шості.

На відміну від поштової марки, штемпеля дизайн яких був і залишається прерогативою держави, розробка багатьох видів маркувальної графіки, зокрема, знаків видавництв і друкарень, сьогодні все частіше здійснюється за колективним авторством. Цю ситуацію можна пояснити впливом суміжної формотворчим процесам графічного дизайну сфери маркетингу і реклами. Дизайнерські студії, рекламні агентства у своїх каталогах та Інтернет виданнях нерідко презентують оригінально вирішені шрифтові знаків. Проте, відомості про безпосереднє авторство робіт, розміщуються не завжди. Вихідні дані дозволяють робити припущення щодо належності авторів до тих чи інших мистецьких осередків. Наведемо деякі знаки представлені графічними студіями Києва, Харкова, Львова (рис. 7).

На жаль, разом із художньо досконалими, майстерно виконаними маркувальними знаками значне поширення ще мають малопрофесійні зразки низької якості. Типовими вадами можна вважати невідповідний вибір засобів вираження, неузгодженість останніх із тематикою, призначенням, умовами подальшого використання. Серйозною проблемою є надмірна експлуатація псевдонаціональних шрифтових форм. З огляду на самобутність українських шрифтів їх значення як візуального образу національної ідентифікації, залучення варіантів уставного, на півуставного письма, скоропису, має бути доцільним і мотивованим, здійснюватися виключно графіками-професіоналами

Підсумовуючи, можна стверджувати, що шрифтові маркувальні знаки беруть участь у культурному діалозі світової цивілізації початку ХХІ ст. Як мистецький продукт вони безпосередньо задіяні у процесі відродження, збереження і зміцнення національних мистецьких традицій.

Література:

Бабченко К. Анатомия визитки // Компьюарт. – 2003. – № 1. 9. – С.36-42.

Чихольд Я. Облик книги. – М.: Книга, 1980.– 238 с.2. Розум О. Таємниці друкарства. – К.: Техніка, 1980. – 3.

144 с.Воронина Е . Тенденции развития современной 4. трафаретной печати //Компьюарт. – 2000. – № 11. – С.32-33.

Киппхан Г. Энциклопедия по печатным средствам 5. информации. – М.: МГУП, 2003.– 1229 с.

http://kak.ru/columnslserovla1100516. Гордон Ю. Графическая рифма в шрифте и логотипе // 7. КАК. – 2003. – № 4. – С. 104-109.

Дорохин Д. Я делаю это в CorelDRAW // Компьюарт. – 8. 2001. – № 8. – С.44-53.

Дубина Н. Художественное конструирование печатных 9. изданий // Компьюарт. – 2002. – № 10. – С.97-102.

Шарифуллин М., Ширенов Д. Визитные карточки // 10. Компьюарт. – 1999. – № 11. – С.22-35.

Дубина Н. Размышления о рекламе // Компьюарт. – 2002. 11. – № 8. – С.12-19.

Поштові марки України 2003. Альбом. – К.: Марка 12. України. – 2004.- 72 с.

Ивенский С. Искусство книжного знака. – Л.: Художник 13. РСФСР, 1966. – 112 с.

Истрин В. А. Возникновение и развитие письма. – М.: 14. Наука, 1965. – 99 с.

Герчук Ю. История графики и искусства книги.- М.: 15. Аспепт Пресс, 2000. – 320 с.

Різник М. Г. Письмо і шрифт. – К.: Вища школа.– 1978. – 16. 150 с.

Золотухін Ю. Еволюція функціонально-ділової графіки в 17. контексті графічного дизайну. – Харьков, 2009. – с. 204.

Куприянова Т. Библиотека – центр предпринимательства 18. в Древнем мире (август, 2010) / Т. Куприянова // http:// www.idlazur. ru/art50.php

Запаско Я. Українська рукописна книга. – Л.: Світ, 1995. 19. – 480 с.

Яремчук О. Шрифтовий екслібрис // Українська академія 20. мистецтва. – Дослідницькі та науково-методичні праці. – № 17. – 2010 р. – С. 401-411.

Победин В. А. Знаки в графическом дизайне. – Х.: 21. Веста–Ранок, 2001. – 96 с.

Несторенко П. Видавничий і друкарський знак // Наукові 22. записки. – Дослідницькі та наукові праці. – № 22/1. – 2003. – С. 133-138.

Яремчук О. Дизайн шрифтової поштової марки // 23. Українська академія мистецтва. – Дослідницькі та науково-методичні праці. – № 16. – 2009 р. – С. 320-328.

Рис. 7. Сучасні зразки шрифтової маркувальної графіки.