педагогіка співробітництва

ПЕДАГОГІКА СПІВРОБІТНИЦТВА

СЗШ № 63 м. ЛьвоваСоціальний педагог: Наталя Яківців

Сутність педагогіки співробітництва полягає в демократичному та гуманному ставленні до дитини, забезпеченні їй права на вибір, на власну гідність, на повагу, право бути такою якою вона є, а не такою, якою хоче її бачити вчитель.

Стосунки співробітництва складуться там, де діти і дорослі об’єднані спільними поглядами і прагненнями, де школа для дітей стає рідною. Так колись її називали офіційно.

«Раз добром нагріте серце вік не прохолоне», - ці слова Т.Шевченка підтверджують одвічний закон гуманістичного виховання: атмосфера добрих стосунків формує добру людину.

Добрі й людяні стосунки між учителем та учнем вбираються і застосовуються дитиною як норма життя.

Авторитарність і грубість – сприяють розвитку мізантропічних рис у її характері, бо немає в раба вищого прагнення, ніж стати деспотом

Педагогіка співробітництва – бачить в учневі добровільного і зацікавленого соратника, однодумця, рівноправного учасника педагогічного процесу, турботливого і відповідального за його результати.

співробітництва визначає істинно демократичний спосіб співпраці педагога і дитини, який не виключає різниці в їх життєвому досвіді, знаннях, але передбачає безумовну рівність у праві на повагу, довір’я, доброзичливе ставлення і взаємну вимогливість.

В основі нового підходу лежать демократизація та гуманізація взаємин між учителем та учнем, оптимістичний погляд на людину, зміна характеру взаємодії. Педагогіка

До реалізації ідей педагогіки співробітництва (педагогіки партнерства) ведуть два шляхи:

-По-перше , шлях який можна назвати «романтичним» - «віддавши серце дітям». Учитель наближається до дитини за рахунок великої любові і поваги до неї «схиляється до рівня дитини». Слідом за В.Сухомлинським цей шлях пропонував і відомий грузинський педагог Ш.Амонашвілі. На жаль, не всі педагоги готові до такого стилю стосунків, і далеко не всі діти повірять у свою «рівність» з учителем.

- По-друге, - це шлях розподілу функцій вчителя та учня і організація їх співпраці. У функції вчителя входить ретельно підготувати вдома для дитини навчальне завдання, продумати в деталях хід його вирішення різними групами учнів. Функція учня – на добровільних засадах прийняти запропоновану вчителем задачу як свою і самостійно її вирішувати. У такому випадку обидва учасники навчання і виховання – вчитель та учень – рівноправні, вони – суб’єкти діяльності. Ніхто ні над ким не застосовує владу. Так реалізується ідея рівності. Не кожен учитель має достатній запас любові до дітей, але кожен може побудувати навчання так, щоб дитина почувала істотою вільною і час від часу забувала, що в класі є «наглядач».

Отже, психологічну основу педагогіки співробітництва складають суб’єкт – суб’єктивні стосунки – співпраця двох суб’єктів. Цей тип взаємин є для навчально-виховного процесу оптимальним, бо, з одного боку, він зберігає за вчителем функцію управління, а з другого, - дає учневі можливість діяти самостійно.

Ще одним, дуже важливим аспектом успішності партнерських відносин між учнем і учителем є емоційний стан уроку, без цього неможливе нормальне навчання.

- емоційний стан уроку значною мірою залежить від особистості вчителя: він приносить у клас свій настрій. Йому повинні бути властиві оптимізм праці, тобто віра в те , що кожна дитина має шанс на успіх; почуття гумору – настільки важливо, що в разі його відсутності вчителеві варто поміняти професію; демократизм стосунків; любов до дітей.

Створений на таких засадах психологічний настрій уроку породжує в дитині впевненість у собі, віру в добро і справедливість, формує почуття надії і любові до людей.

Лише в атмосфері доброзичливості і свободи формується повноцінна особистість, готова до боротьби проти зла, неправди, несправедливості.

Глибинна втрата засад духовності і домінування антропократії, втрата умінь людини знайти насолоду в духовному тотальне прагнення її до насолод примітивних, тілесних. І вина тут не педагогіки і не школи: все йде від хвороб суспільства, від глобального процесу його «матеріалізації» і «оскотинювання». За цих умов, яким би химерним не видався заклик щодо повернення до духовності та ідеалізму, прислухатися до цього необхідно, бо іншої перспективи просто нема.

Омелян Вишневський

Дякую за увагу