Наша енергія— наше майбутнє

в

№5 (1043) Четвер, 31 січня 2013 року Щотижнева газета

ЗМІ про РАЕС

За даними АСКРОЗа даними системи АСКРО Рівненської АЕС на

проммайданчику та в зоні спостереження РАЕС за період з 22.01.2013 по 28.01.2013 року радіаційні показники становили:

– активність газо-аерозольного викиду енерго-блоків Рівненської АЕС склала: ІРГ – 0.195%, ДЖН – 0.086%, йод – 0.001% від допустимого викиду;

– активність скиду в річку Стир становить: по Сs-137 – 0.088%, по Co-60 – 0.094% від допустимого скиду;

– потужність дози гамма-фону в населених пунктах зони спостереження становила 0.06 – 0.09 мкЗв/год і не перевищувала значень природного фону.

На РАЕС випробовуютьновіше паливо

Цьогоріч на Рівненській АЕС, зокрема, на бло-ці №4 станції, розпочнеться дослідно-промислова експлуатація вдосконаленого російського ядерного палива ТВСА-12. Його виробляє та ж компанія, що й раніше виробляла і постачала ядерне паливо для українських атомних станцій – російська ТВЕЛ.

На підприємстві «Атоменергомаш», що є під-розділом «Енергоатому», до складу якого входить і РАЕС, уже освоєно виробництво комплектуючих деталей для вдосконалення тепловиділяючих збі-рок. З 2013 року ці деталі будуть використовуватися на заводах російської компанії ТВЕЛ при виробни-цтві паливних збірок, а згодом їх постачатимуть на український завод з виробництва ядерного палива, який мають ввести в експлуатацію наприкінці 2015 року.

– З часом модернізуються і блоки, і паливо для них, – розповідає начальник прес-центру РАЕС Вік-торія Леонова. – Паливо нового покоління буде більш економним у використанні і з більшим тер-міном роботи. Якщо раніше одного «завантаження» палива вистачало на рік, то вдосконалені теплови-діляючі збірки працюватимуть півтора року. Нові збірки ТВСА-12 матимуть більшу ємність, а також міцнішу конструкцію складання.

Світлана ФЕДАС,«Рівне вечірнє»

Твої люди, РАЕС З вибором професії не помилився

Інженер ТЦ-1 РАЕС Олег Миколайович Ригоц – представник молодого покоління рівненських

атомників. Саме так співпало, що народився якраз на День енергетика, у рік пуску друго-го енергоблоку станції. Мож-ливо, як жартують колеги, це й надихнуло його пов’язати свою долю з атомною енергети-кою. На це Олег, усміхаючись, ствердно киває головою, при цьому зізнається: а куди ж мені було податись?

Народився на Миколаївщи-ні, тож до Одеського національ-ного політехнічного універси-тету дорога найближча. Сюди й поїхав навчатись, де п’ять років студіював спеціальність «тепло-ві електричні станції». Потім за-кінчив магістратуру.

У 2005-му вчорашній ви-пускник за порадою знайомих прибув на Рівненську АЕС. Якраз у той час начальником

першого турбінного було при-значено Володимира Анур’єва.

– Володимир В’ячеславович очолив цех, – розповідає Олег Ригоц, – і прийняв мене на по-саду машиніста-обхідника тур-бінного устаткування.

Працювати вчорашньому випускнику випало у зміні Сер-гія Школьного. Тут проходив спершу трьохмісячне навчання за програмою підготовки на робочому місці. Безпосередньо опікувався молодим фахівцем інженер з управління турбіною Володимир Гаврилюк.

Після двох з половиною ро-ків роботи машиніст-обхідник 5-ої групи був переведений у зміну «В» обхідником уже 6-ої групи. Подальший досвід пере-ймав від старших колег Вален-тина Сяського та начальника зміни Станіслава Дзюбака.

– У цій зміні, – продовжує розповідь Олег Миколайович, – я працюю і по сьогодні, нині

обіймаю посаду інженера з управління турбіною атомної електростанції першої кате-горії. Основне в моїй роботі – слідкувати за роботою облад-нання машзалу енергоблоків №1 і №2, здійснювати конт- роль за виконанням завдань ма-шиністами- обхідниками та ін.

На запитання чи задоволе-ний обраною професією, Олег Ригоц ствердно відповідає «так», все, мовляв, добре, ро-бота подобається, за весь час аварійних ситуацій не трапля-лось. А ще зізнався, що хоче він продовжити навчання у вузі і освоїти спеціальність «атомні електростанції».

Про молодого, енергійного інженера хороші відгуки у ко-лективі турбіністів. Так, зокре-ма, заступник начальника ТЦ-1 з експлуатації Петро Гавран від-значає його сумлінне ставлення до роботи, хороший кар’єрний ріст, його серйозність.

– Знаю Олега з 2005-го, від-коли прибув він на Рівненську АЕС, – ділиться враженнями на-чальник зміни ТЦ-1 Степан Фе-дінчик. – Хороший, добросовіс-ний працівник. Коли на зміні Ригоц, я можу бути спокійним.

Тепло, щиро відгукуються про інженера також інші його колеги-турбіністи.

Як і у кожного, є в Олега Ри-гоца свої уподобання. Найбіль-ше захоплюється він автомото-туризмом, любить «пролетіти» з вітерцем на своєму автомобілі БМВ або посидіти з вудочками на березі Стиру чи Білого озера. Коли у відпустці – їде до бать-ків допомогти по господарству, скупатись у хвилях Чорного моря, порибалити на Південно-му Бузі.

Власне кажучи, живе юнак повноцінним життям як на ви-робництві, так і у вільний від роботи час.

Володимир ДАВИДОВ

Про конкурс професійної майстерності

Ним затверджено перелік професій, представники яких братимуть участь у конкурсах структурних підрозділів РАЕС (ВЯБ, ЦРБ, ЕЦ, ХЦ, ЦДтаРАВ, ЦРТУ, ЦПВ, ЕРП та РЦ-2), а також

у галузевому конкурсі профе-сійної майстерності серед мо-лодих працівників віком до 35 років.

Це: інженер відділу ядерної безпеки, майстер виробничої

дільниці, дезактиваторник, ла-борант хімічного аналізу (2-й контур), оператор реакторного відділення VІІ групи, черговий дозиметрист, слюсар механіко-складальних робіт (з ремонту РТУ), електромонтер з ремонту та монтажу кабельних ліній.

Наказ зобов’язує до 30.07.2013 року розробити прог- рами проведення конкурсів, а провести їх у підрозділах РАЕС – до 13.09.2013-го. Надан-ня методичної допомоги та забезпечення оцінювання ви-

конання завдань конкурсантів покладено на НТЦ. У термін до 10.04.2013 року у цехах станції слід призначити відповідаль-них осіб за організацію й про-ведення конкурсу професійної майстерності.

Сума винагороди для пере-можців при кількості від 4 до 8 учасників складає: за перше місце – 1250 грн., за друге – 1000 грн., третє – 750 грн. При кількості учасників більше 8: за перше місце – 1500 грн., за дру-ге – 1250, за третє – 1000 грн.

На виконання наказу ДП НАЕК «Енергоатом» та “Положення про проведення конкурсів професійної майстерності” серед персоналу Компанії, керуючись спільним рішенням адміністрації й профкому РАЕС, генеральним директором станції Павлом Павлишиним видано наказ від 17 січня 2013 року «Про організацію проведення конкурсу професійної майстерності». Оголошення

1 лютого о 18 год. у Палаці культури (велика зала) відбудеться комедія на 2 дії Олексія

Матюшка “Пятница – 13-ое” зразково-го аматорсько-драматичного колективу “ЕРДЕКА”.

Вхід вільний.

Станом на 8 годину 30 cічня в роботі перебува-ють три енергоблоки Рівненської АЕС із сумарною потужністю 2310 МВт. Енергоблок №2 (ВВЕР-440) з 12 січня 2013 року перебуває у «гарячому» резерві. Діє диспетчерське обмеження. Зауважень до робо-ти основного устаткування діючих енергоблоків та персоналу немає.

За минулу добу енергоблоками Рівненської АЕС вироблено 55,5 млн. кВтг електроенергії, з почат-ку місяця та року – 1623,9 млн. кВтг електроенер-гії.

Порушень меж і умов безпечної експлуатації не було.

Радіаційний, протипожежний та екологічний стан на РАЕС і прилеглій території не змінювався й перебуває у межах діючих норм.

Прес-центр УІтаЗГ РАЕС

На блоках РАЕС

31 січня 2013р.2 №5 (1043)

Атомные новости. Украина. Мир

Балансові звіти

На чергових засіданнях балансовоїкомісії за результатами роботиструктурних підрозділів у минулому році, які відбулися у четвер, 24 січня, та у понеділок, 28 січня, продовжили звітуватись підрозділи, підпорядковані головному інженеру – першомузаступнику генерального директора РАЕС Павлу Ковтонюку.

Заступник головного інженера з ремонту Олександр Іванько зупинився у своєму ви-ступі на найголовніших моментах виробни-чої діяльності енергоремонтного підрозділу (ЕРП), відділу з підготовки та проведення ре-монтів (ВППР), конструкторсько-технологіч-ного відділу (КТВ).

ЕРП – один із найбільших на станції. Тут трудиться 1899 працівників, середній вік яких складає 42,5 роки. За звітний період виконано капітальний ремонт енергоблоку №3, а також три середніх на енергоблоках №1,2,4. Станційних порушень з вини ремонт-ного персоналу ЕРП у минулому році не було. Олександр Іванько підкреслив, що питанням дотримання вимог пожежної безпеки, охо-рони праці з боку керівництва ЕРП приді-ляється велика увага й постійний контроль. На 2013 рік, для покращання роботи у цьому напрямку, розроблені графіки проведення ці-льових перевірок у виробничих майстернях і на дільницях структурних одиниць підроз-ділу.

У минулому році нормувальниками ЕРП виконувались роботи з удосконалення орга-нізації та нормування праці. Проводились обходи робочих місць, під час ППР – аналіз використання робочого часу й зайнятості ре-монтного персоналу.

За попередні два роки в ЕРП відсутні ви-падки виробничого травматизму, професій-них захворювань чи отруєнь, немає випадків переопромінення. Уже чотири роки поспіль підрозділ посідає І місце у спартакіаді ВП РАЕС.

– Основним своїм завданням на 2013 рік, – підкреслив заступник головного інженера, – персонал вважає якісне виконання ППР, у тому числі й надтипових, спрямованих на підвищення безпечної експлуатації енерго-блоків, надійної їх роботи і в понадпроек-тний термін.

Серед завдань ВППР на 2013 рік – подаль-ша оптимізація графіків ППР з метою скоро-чення тривалості ремонтів; реалізація плану з переведення обладнання на ремонт по тех-нічному стану. Для КТВ – підвищення про-дуктивності та якості робіт, ведення електро-нного архіву проектних, конструкторських й технологічних розробок; комплектація, забезпечення комп’ютерного обліку всієї тех-

нічної документації.У звіті заступника головного інженера

з підготовки персоналу – начальника НТЦ Юрія Єлісєєва сказано, що охоплення профе-сійним навчанням всього персоналу РАЕС, у порівнянні з 2011 р., збільшилось на 15,77%.

Навчання ліцензованого персоналу в 2012 році проводилось у відповідності до вимог чинних нормативних документів. Ліцензії на право безпосереднього управління реактор-ною установкою мають 116 осіб. У минулому році по енергоблоках №1-4 підготовлено но-вих спеціалістів та отримано нових ліцензій – 7, на підготовці перебуває 9 осіб. У другому півріччі 2012 року оперативний персонал розпочав навчання на модернізованому по-вномасштабному тренажері ПМТ-440, на яко-му проведено заміну інформаційно-обчислю-вальної платформи та математичної моделі. Подібні роботи розпочаті на ПМТ-1000.

З метою вивчення важливих для безпеки виробничих завдань, які виконує ремонтний персонал, створені діючі локальні макети-тренажери – технологічних трубопроводів і ущільнення фланців ТК ЕВ, КРП-6/0,4кВ, сис-теми управління машиною перевантажуваль-ною, три тренажери зварника МДТС-05М.

Важливим напрямком у роботі НТЦ було і залишається навчання працівників станції з питань охорони праці, пожежної безпеки, фізичного захисту. Начальник підрозділу зу-пинився також на виконаних обсягах робіт з будівництва реабілітаційного корпусу, меха-нічної майстерні, їдальні центру.

Навчально-виробничий процес у ПТУ здійснюється з 17-ти ліцензованих професій. Випуск учнів у 2012р. склав 117 осіб. На сьо-годнішній день на РАЕС працює 1003 випус-кники ПТУ. Станом на 10.01.13 в училищі на-

вчається 272 учні. Їм нараховується стипендія в розмірі 275 грн. З урахуванням Чорнобиль-ського законодавства соціальна стипендія ви-плачується у розмірі 130 грн. Для дітей-сиріт стипендія складає 850 грн. Для всіх учнів ор-ганізовано одноразове безкоштовне харчу-вання.

28 січня на засідання балансової комісії були представлені звіти служби налагоджу-вань та випробувань устаткування (СНВУ), служби експлуатації будівель та споруд (СЕБ-таС), відділу головного технолога (ВГТ), які підпорядковуються заступнику головного інженера з технології та інжинірингу Ігорю Вітковському, а також служби контролю мета-лу (СКМ), виробничо-технічної служби (ВТС), відділу головного метролога (ВГМ).

Головний інженер Павло Ковтонюк у ході звіту зробив аналіз роботи та окреслив за-вдання на майбутнє СКМ, ВГМ, ВТС. Так, від-повідно до програм контролю металу, а також

використання досвіду з програми управління старінням, листів та циркулярів персоналом СКМ виконано контроль металу обладнання та трубопроводів, схильних до ерозійно-ко-розійного зношення, усіх чотирьох енерго-блоків. Такі ж завдання стоять і на 2013 рік, включаючи впровадження новітніх систем.

Упродовж минулого року персонал ВГТ брав участь у метрологічній атестації про-грамно-технічних комплексів РАЕС, здійснив інспекційні перевірки п’яти вимірювальних і калібрувальних лабораторій ЦРБ, ХЦ, СОНС, ЦТПК.

У серпні 2012 року комісією Міністерства енергетики та вугільної промисловості Укра-їни та ДП НАЕК «Енергоатом» проведена чер-гова атестація ВП РАЕС, як базової організації метрологічної служби міністерства у галузі вимірювань тиску, витрат, температур та те-плофізичних параметрів. Свідоцтво про атес-тацію чинне до 03.08.2017 р.

Головними напрямками у роботі ВТС за звітний період залишились підготовка і ви-пуск організаційно-технічних заходів до На-казу №1, а також контроль за їх виконанням; розробка заходів з підготовки до роботи в осінньо-зимовий період; аналіз та контроль за виконанням планових техніко-економіч-них показників роботи ВП РАЕС.

Заступник головного інженера Ігор Вітков-ський відзначив зростання за звітний період кількості проведених випробувань по СНВУ, розроблених дефектних відомостей для ре-монтів будівель по СЕБтаС, внесення змін у технологічні регламенти та аварійні інструк-ції по ВГТ. У минулому році персоналом ВГТ разом з іншими підрозділами проведена ве-лика робота по „постфукусімських” заходах – від розроблення концепцій дій з ліквідації аварій до визначення характеристик окремо-го обладнання, необхідного у післяаварійних ситуаціях. Новою у 2012 році була методика випробувань гермозони блоку №1, що до-зволило зменшити час на проведення цих операцій більше, ніж на 15 годин, скоротив-ши також час пуску енергоблоку після ППР. У завданнях на 2013 рік заступник головного інженера підкреслив важливість виконання заходів КзПБ – розробки керівництва з управ-ління важкими аваріями, запровадження системи діагностики та сейсмічного моніто-рингу, оцінки сейсмостійкості будівель і спо-руд.

Під час обговорення звітів члени балансо-вої комісії висловили свої зауваження і про-позиції щодо покращання роботи підзвітних підрозділів. Конкретні, чіткі завдання поста-вив генеральний директор, який оцінив ро-боту ЕРП, ВППР, КТВ, НТЦ, ВТС на „задовіль-но”, СКМ, ВГМ, СНВУ, СЕБтаС, ВГТ – „добре” .

Олена ЗУБЕНКО

Підсумували зроблене –визначились з пріоритетами на майбутнє

Украина планирует повышать уровень

безопасности энергоблоков атомных электростанцийС 21 по 24 января 2013 года в Лондоне

состоялись официальные переговоры меж-ду делегацией Украины во главе с директо-ром департамента стратегической полити-ки, инвестиций и ядерно-энергетического комплекса Минэнергоугля Никитой Константиновым и Европейским Банком Реконструкции и Развития (ЕБРР). Цель переговоров – получения займа Банка в размере 300 млн. евро на реализацию про-екта «Комплексная (сводная) программа повышения безопасности энергоблоков атомных электростанций». Результатом пе-реговоров стало парафирование Гарантий-ного соглашения между Украиной и ЕБРР и Кредитного соглашения между НАЭК «Энергоатом» и ЕБРР.

Необходимо отметить, что также плани-руется в феврале текущего года проведение переговоров с Евратомом с целью получе-ния займа в размере 300 млн. евро на реали-зацию указанного проекта.

Проект позволит обеспечить повышение уровня безопасности всех энергоблоков АЭС Украины. Меры по повышению уровня безопасности реализуются на постоянной основе. 07.12.2011г. Кабинетом Министров Украины принято постановление №1270 об утверждении Комплексной (сводной) программы повышения уровня безопаснос-ти энергоблоков атомных электростанций (Программа), целью которой являет-ся приведение работы энергоблоков с международными нормами и недопущение событий, произошедших в марте 2011 года на атомной электростанции Фукусима-1.

Совет главных инженеров АЭС Украины обсудил

направления технической политики на 2013 год

24-25 января на Хмельницкой АЭС прохо-дило заседание Совета главных инженеров атомных электростанций Украины, на кото-ром были обсуждены основные направле-ния технической политики АЭС на 2013 год.

В совещании приняли участие предста-вители Государственной инспекции ядер-ного регулирования Украины (ГИЯРУ), ГП НАЭК «Энергоатом» и главные инженеры Хмельницкой, Ровенской, Запорожской, Южно-Украинской и Чернобыльской атомных станций.

«Главной задачей деятельности Совета главных инженеров является оценка тех-нического состояния основных меропри-ятий и решения неотложных вопросов по эксплуатации атомных станций. Прежде всего, это меры по повышению безопаснос-ти, продлению эксплуатации, а также реа-лизация постфукусимских мероприятий на АЭС Украины», – отметил во время совеща-ния первый вице-президент, технический директор ГП НАЭК «Энергоатом» Александр Шавлаков.

На заседании Совета были подведены итоги деятельности за предыдущий период.

На ЗАЭС состоялосьсовещание с представителя-

ми AREVA по созданию центра по подготовке ремонтного персонала

23-24 января в ОП «Запорожская АЭС» ГП НАЭК «Энергоатом» состоялось совеща-ние рабочей группы по проекту «Создание Национального центра по подготовке ре-монтного персонала (НЦПРП) на базе ЗАЭС» с участием представителя фирмы AREVA NP GmbH (Германия), специалистов ЗАЭС, РАЭС, ХАЭС, ЮУАЭС, Дирекции ГП НАЭК «Энергоатом».

Тема совещания: «Представление отчета об анализе потребностей в обучении (АПО) работников, участвующих в техническом обслуживании и ремонте основного техно-логического оборудования АЭС».

В ходе совещания были рассмотрены вопросы текущего состояния реализации проекта, рекомендации и выводы отчета по АПО. Специалист-консультант фирмы AREVA NP GmbH провел презентации стан-дартного практического курса обучения (примеры из практики AREVA), практичес-кого курса обучения для «Энергоатома», существующих программ обучения. Также обсуждался план дальнейшего развития проекта с участием экспертов по ремонту из подразделений АЭС и инструкторов учебно-тренировочного центра (УТЦ).

Відповідно до Положення про проведення змагань між наскріз-ними змінами ВП РАЕС за підсумками експлуатації енерго-

блоків за грудень 2012 року наскрізну зміну «Д» визнано кращою. Наказом генерального директора станції П.Я.Павлишина її персонал премійовано «за підвищення виробітку електроенергії і поліпшення господарської діяльності».

➢➢➢

Як повідомили в УКБ РАЕС, закінчено спорудження будинку №412/3, де в основному збудовані 2 та 3-ох кімнатні квартири.

Відповідна декларація про завершення будівництва на реєстрації у Державній архітектурно-будівельній інспекції (м.Рівне).

Отже невдовзі в Кузнецовську знову будуть новосілля.

Заслуженою повагою на Рівненській АЕС користується колектив дільниці вентиляції цеху з ремонту загальностанційних систем

і експлуатації ремонтного устаткування, яку вже майже десять років очолює Михайло Рокало. Цей колектив здійснює ремонт та рекон-струкції численних вентиляційних систем АЕС, виконує інші відпо-відальні завдання.

Продуктивній роботі вентиляційників (а трудиться в майстерні майже 20 чоловік) сприяє й те, що тут дбають про своїх виробнич-ників, поліпшують умови їх праці. Скажімо, торік на пластикові за-мінено вікна у всіх приміщеннях, а нещодавно й повністю завершено ремонт побутових кімнат. На стінах та підлозі поновили плитку, від-ремонтували сантехніку в санітарних кімнатах та в кімнаті для при-ймання їжі, власними силами виготовили шафи для одягу в гардероб-ну (18 штук).

А де люди відчувають, що їх турботами переймаються і про них дбають – там і робота спориться.

РАЕС: день за днем

31 січня 2013р.№5 (1043) 3

Атомоград наживоPAEC та укрaїнськa ядернa eнeргeтикa oчимa німeцькoї дoслідниці

Анна Вероніка Вендланд – член дирекції Інституту Гердера з історичних досліджень Центрально-Східної Європи в Марбурзі, проживає з родиною в Лейпцигу. Наукові інтереси: міська історія, історія техніки, зокрема історія ядерної енергетики в Східній Європі. Вероніка пише книгу про українські та російські атомогради. Наприкінці грудня 2012 року на запрошення представників РАЕС вона відвідала місто Кузнецовськ, яке є одним з об’єктів майбутнього дослідження.

Німеччина до і після Фукусіми

Моя західнонімецька бать-ківщина знаходиться на

Рейні, річці, біля якої я виросла, на березі якої розташована атомна електростанція Бібліс, що з 1975 року була введена в експлуатацію й на той час вважалася найсучас-нішою та найпотужнішою у світі. Обидва блоки в Біблісі – кожен по 1300 МВт – до весни 2011 року ви-робляли струм. Відтоді їх закрили. За цим рішенням стояли не так технічні, як політичні причини, адже після катастрофи у Фукусімі в Німеччині вже не було виборчої більшості за використання ядерної енергії. Німеччина хоче, так вже за-писано у законі, до 2022 року „ви-йти“ з ядерної енергетики. Вісім

старших блоків було вимкнуто ще навесні 2011 року. За одну ніч пра-цівники АЕС у Біблісі перетворили-ся з експлуатаційників у технічний персонал, що має наглядати за АЕС, яка більше не виробляє жодної кіловат-години струму.

Машинні зали обох блоків у Біблісі пофарбовані у чорне – не на знак жалоби, вони завжди такими були. Збоку одного з них виблискує щось таке, що в Німеччині публіч-но вже майже ніде не показують, чи треба радше сказати, не годить-ся показувати: гордий символ ядер-ної енергетики, типове зображення атома у вигляді планетних орбіт Резерфордівської атомної моделі. У 1970-х роках в Німеччині ще

пишалися тим, що будують ядерні електростанції, хоча й тоді політич-ний спротив був доволі помітний. Але тоді ще відкрито показували, про що йде мова. Дивіться, тут зна-ходиться атомна станція. Сьогодні все стало інакше. Німецька ядерна промисловість перебуває в глибо-кій депресії, ніхто вже не показує, де є що, тим більше, не демонструє атомної символіки, хоча німецькі АЕС за міжнародною статистикою завжди займали найвищі позиції щодо безпеки та ефективності. Ті, хто вважає використання ядерної енергії виправданим – і таких біль-ше, ніж може здатися – на публіці мовчать. А на тих, хто публічно виступає на цю тему й не заявляє

про неприпустимість такої форми виробництва електроенергії, у по-стфукусімській Німеччині дивлять-ся з більшим осудом, ніж у Японії.

Люди мого покоління та мого соціального середовища переваж-но голосують за партію зелених і вважають атомні станції витвором нечистої сили. Мій проект про істо-рію радянських та пострадянських атомоградів викликає неабияке за-цікавлення. Та як тільки я розпові-даю, що для реалізації цього проек-ту мені треба відвідати українські й російські ядерні станції і тривалий

час провести у містах-супутни-ках АЕС, щоденно мати справу з атомниками, тоді майже завжди у співбесідників виникає питання: “І ти не боїшся туди їхати?” (або в лаконічнішому американському варіанті: „Is it safe?“). На це я за-звичай відповідаю, що в нас про ядерну енергетику поназбирувано масу аргументів і фактів, та заледве хтось поцікавився, як насправді ви-глядає робота з “атомом”, як власне виглядає зсередини функціонуван-ня АЕС і як ядерні спеціалісти самі сприймають свою роботу.

Про щo в Hімeччині знaють і про що нe знaютьІдея відвідати українську атомну

електростанцію вза-галі викликає в нім-ців каскад асоціацій: Україна? Атом? Ага, Чорнобиль! Багато хто запитує: отже ти зібралася до Чорнобиля? “Ні, – відповідаю, – Прип’ять хоч і належить до групи міст, які я збираюся досліджувати, а аварія на ЧАЕС відіграє важливу роль, проте я не пишу ще одну книгу про Чорнобиль”. Й додаю: “Я їду в “живі” міста, такі, як була Прип’ять до катастрофи. З живими людьми, білими масивами, у вікнах яких ввечері горить світло, та з атомними станціями, які виробляють електроенергію. Наприклад, у Кузнецовськ в Західній Україні.

Дуже мало німців знають, що в Украї-ні, окрім Чорнобиля, взагалі існує ядерна

енергетика: чотири ядерні станції, одна з яких в Енергодарі є найбільшою в Європі. Майже нікому не відомо, що реактори, які використовують в Україні, за технологічни-ми параметрами не дуже відрізняються від поширених у Західній Європі водно-водяних ядерних реакторів. Усі вже чули про газові суперечки між Україною і Росією, та мало хто знає, що Україна поряд з Францією та Словаччиною належить до тих європейських країн, які більшість власного струму виро-бляють на ядерних станціях, а також те, що співпраця з Росією у сфері ядерної енергети-ки відбувається значно цивілізованіше, ніж у

газовому секторі.Так само мало відомо в Німеччині, що

Україна поряд із Швейцарією є єдиною країною – не членом ЄС, яка після Фукусіми провела перевірку своїх АЕС за стандартами Європейського Союзу. Та ще й, за свідченням фахівців, з дуже непоганими результатами у порівнянні з іншими європейськими країна-ми. Так само поза фаховими колами майже ніхто в Німеччині не знає про історію ядер-ної енергетики України після Чорнобиля, історію неймовірно складної трансформації за умов цілковито зниклої наукової бази, що за часів СРСР була сформована на терито-

рії Росії. Та врешті ця трансформація стала історією успіху. Українські ядерні станції, за сприяння програм науково-технічного спів-робітництва, пройшли через численні фази модернізації, а будівництво деяких блоків було закінчено вже після Чорнобиля. Сьогод-ні українська ядерна техніка є частиною сві-тової мережі механізмів контролю, обміну досвідом та трансферу знань. На українських АЕС використовуються комплектуючі росій-ського, українського, західноєвропейського та американського виробництв. Ось що я зазвичай кажу тим у Німеччині, хто запитує мене, чи надійні українські АЕС.

На блоках РАЕСІ ось я опинилась як гість на

українській атомній станції. На РАЕС перше, що впадає у вічі, це надзвичайна – навіть у порів-нянні з Німеччиною – відкритість, з якою тут обговорюються про-блеми. Це вже видно з інформації, що подається на офіційних сайтах, де в режимі реального часу можна стежити за станом енергоблоків, а також дізнатися про причини “зупинень”. Таку інформацію в Німеччині, за умови певної фахо-вої підготовки, можна спробувати пошукати у Відомстві з ядерного нагляду, оскільки самі підприєм-ства з вироблення енергії значно скупіше діляться інформацією та значно рідше оновлюють свої сай-ти. Під час бесід з фахівцями в ході мого однотижневого перебування в Кузнецовську, я весь час стикалася з надзвичайним потягом до від-критості й прозорості. А погово-рити я встигла з багатьма людьми: починаючи від генерального директора Павла Павлишина, який замість запланованої півгодини приділив мені удвічі більше часу, й до ветерана РАЕС, колишнього директора Володимира Коровкіна, який погодився бути у моєму про-екті “респондентом”, коли йтиме

мова про перші роки становлення РАЕС.

Та особливо справили на мене враження розмови з працівни-ками оперативного персоналу всіх рівнів, які до кожного мого запитання поставилися винятково серйозно. Розмовляти з істориком для багатьох було прем’єрою, про-те розмова про техніку була тим простим комунікаційним каналом, через який ми могли добре по-розумітися. Адже значна частина моєї книги буде присвячена світу роботи на атомній станції та вза-ємовідносинам людина/машина (отому найважливішому інтерфей-су, як сьогодні кажуть).

РАЕС є дивовижним і особли-вим місцем живої техногенної двомовності. В оперативній роботі часто послуговуються російською. Це й технічна документація, і сотні акронімів, які відомі лише спеціа-лістам і нагадують якусь загадкову первісну мову. Двомовність має практичні, технічні та історичні причини. Українські АЕС та їхня техніка постали в рамках імпері-альної історії, історії Радянського Союзу, мовою спілкування в якому була російська. Саме тому зараз у Кузнецовську живуть люди з

усіх куточків колишнього Союзу. Водночас українська мова в Куз-нецовську дуже на виду, особливо завдяки молодшим поколінням. Жодному російськомовному не заважає українська, жодному укра-їномовному не заважає російська. Принаймні таке в мене склалося враження – адже я володію обома цими мовами.

Багато нових тем у розмовах виникає при перегляді історичних фотографій становлення РАЕС. Це справжній скарб для дослідника, частина якого зберігається в архіві станції, а частина в приватних колекціях. Я мала тривалу розмову з Олексієм Кислим, який працю-вав на керівних посадах РАЕС і задокументував її історію своїм приватним фотоапаратом. Ці фото розповідають сотні різних історій. Повільне прощання з поліським се-лом Вараш, яке мало поступитися місцем новому, молодому, сучас-ному Кузнецовську. Тоді будівни-цтво АЕС для всіх учасників було цілковито новим досвідом. Як для енергетиків з Томська, які опини-лися в Західній Україні, так і для населення сусідніх сіл. Серед арха-їчного поліського ландшафту АЕС видається модерним космічним кораблем. Вражали уяву градирні, що кожного дня ставали все вищи-ми. Ігор Савчук, начальник відділу міжнародного співробітництва та

технічної допомоги, розповідає мені цю історію з перспективи сільського хлопчини з околиць, яким він був тоді.

На фото 1970-их та 1980-х років

я розглядаю людей за роботою: бе-тонярі, монтажники (й монтажни-ці) в фуфайках, шоломах і вушан-ках (які сьогодні знову ввійшли у моду). Інженери в грубих вовняних светрах перед стосами паперів на БЩУ займаються пусконалагоджу-вальними роботами. На інших світлинах – інженери в білому спецодязі в начищеному до блиску

реакторному залі під час першого завантаження в реактор паливних касет. Багато фотографій свідчать про те, як люди обходилися тим, що було, аби досягти найкращого

результату: імпровізовані “опе-ративки” або перша адміністра-ція АЕС – жменька людей перед табличкою “Дирекция строящейся Западно-Украинской АЭС”, при-битою до сільської хати. Одне фото мені особливо подобається. Воно, до речі, висить у моєму кабінеті в дослідницькому інституті й

Закінчення на стор. 4.

31 січня 2013р.№5 (1043) 4

Порівняйте! У Німеччині немає ні атомоградів, ані

таких великих станцій, ані стільки персоналу. Навіть у Франції, де є багато станцій на 4 блоки, робота організована й раціоналізована зовсім іншим чином. Там змінні системи й зміни персоналу зменшені до мінімуму. Українські інженери, що були в Брокдорфі, дивувалися, як мало колег бачили вони на одній зміні. А особливо велика відмінність полягає в тому, що на За-ході майже всі ППРи виконуються “чужими” працівниками. Там є типовими виконання робіт через субпідрядників. Тож кількість

персоналу на блок чи на кожен мегават у нас значно менша, ніж в Україні. Зате українські атомники, котрі живуть поряд зі своєю АЕС, мають – у порівнянні з непевними умовами праці колег з Німеччини і Франції – досить непогані соціальні гарантії.

На Заході робітників, які проводять

ремонтно-профілактичні роботи, називають “ядерними кочівниками”, адже з початком ППР-кампанії у лютому вони переїжджають із “будівництва” (так вони це називають) до будівництва, при цьому ночують у дешевих готелях чи вагончиках. Праця цих людей оплачується найгірше, хоча вони мають пра-цювати в “гарячих точках” першого контуру й проводити там ремонтні роботи у хвилин-ному такті. Якщо не пощастить, й вони ще на початку кампанії наберуть законодавчо за-кріплену максимально можливу дозу, їх про-сто звільняють з роботи. Такі умови відкри-

вають шлях до частих маніпуляцій і халтури через страх втратити роботу. На Заході АЕС є власністю концернів, які змушені догоджати своїм акціонерам. АЕС має приносити при-буток. Один день простою коштує близько мільйона євро, й саме тому – а не лише за-вдяки технологічним інноваціям – за останні

30 років приватизації та неолібералізму, час на проведення ППР зменшено до абсолют-ного мінімуму. В Німеччині в середньому ППР із перезавантаженням паливних касет триває 15 робочих днів. Надзвичайно корот-кий термін, що призводить до надмірних, стресових навантажень для персоналу. Во-сени 2011 та 2012 років вперше страйкував персонал французьких АЕС, оскільки “ядерні найманці”, ядерники, котрі одержують зарплату в “чужих” фірмах, більше не могли терпіти таких умов праці. Та значно важли-вішим була їхня аргументація щодо відмови від такої практики бездумної раціоналізації та зменшення персоналу – це призводить до дефіцитів ядерної безпеки.

В Україні, як видно з даних РАЕС, для таких робіт відводиться значно більше часу, окрім того, тут покладаються насамперед на власний персонал. Ці спостереження в порів-нянні, можливо, дадуть поживу для роздумів про те, що криється за показово “успішни-ми” західними статистиками ефективності, й скільки раціоналізації та приватизації може піти на користь в такій галузі, як ядер-на енергетика.

На РАЕС я познайомилася з тим, що можна назвати соціально-технічним етосом поставників, а не продавців енергії. Такий етос (модель поведінки) існував і на Заході, зокрема у EDF 1960-их та 1970-их років, коли це ще було державне підприємство. Амери-канська дослідниця історії техніки Габріела Гехт детально описала цей етос EDF у своїй монографії. Тобто українські інженери й ядерні техніки в цьому плані подібні до своїх французьких колег у минулому. Вони сприймають себе насамперед як людей, що перебувають на службі суспільства й своєї держави, а не лише виробляють “товар”. Як “державні службовці” вони пишаються своєю роботою – в багатьох я помічала при-страсність та відданість своїй роботі.

На мою думку, вони мають чим пишатися. Згадана мною налаштованість щодо роботи сьогодні часто з певним цинізмом сприйма-ється як не на часі або як щось радянське. Та мені здається, що це якраз те радянське, яке не варто зневажати. Справді, в Кузнецовську маємо справу з тим рідкісним випадком, коли велике промислове підприємство, що

було засноване за радянського часу, здола-ло разом зі своїм містом трансформаційну кризу й сьогодні, всупереч усім проблемам, у порівнянні з рештою країни успішно розви-вається. Так, тут збереглися в чистому вигля-ді певні традиції ще радянської інженерської ідентичності, які годі шукати в інших місцях колишньої імперії. Саме завдяки цій гордос-ті й відданості своїй роботі у Кузнецовську до сьогодні немає жодних сумнівів щодо доцільності атомної символіки. Натомість у Біблісі той символ атому з планетними орбі-тами, що зараз усупереч всьому ще височить на споруді АЕС, незабаром має зникнути разом з будівлею.

У візуальній культурі Кузнецовська атом всюдисущий. Він красується на емблемі АЕС, що у великому масштабі закріплена на стіні блоку №1 і яку ще здалеку видно, якщо їхати до станції головною дорогою. Цей символ прикрашає сцену Будинку культури, я також бачила його на безлічі дитячих малюнків. І все це всупереч трагічному досвіду Чорноби-ля, що знаходиться за якісь 200 кілометрів звідси. Та цей досвід атомниками жодним чином не забутий. У багатьох розмовах та спогадах він випливає знову і знов; зразу помічаєш, що ця тема навіть через чверть століття нікого не залишає байдужим. Цей гіркий урок стоїть за всім, що сьогодні гово-риться й дискутується про культуру безпеки.

Улітку я знову буду в Кузнецовську, цього разу це буде триваліше наукове відрядження. Світ атомоградів для нас, німців – то справді світ зовсім чужий: цілковита залежність від єдиного промислового підприємства, життя в ритмі робочих змін АЕС – 8:00, 16:00, 24:00 – непорушний оптимізм цього міста, відсутність критичних до атома голосів, які задають тон у нас вдома. Доволі складно передати цю життєву настроєність німець-кою мовою, загалом зробити її зрозумілою для німців. Водночас Кузнецовськ видається по-своєму автентичним. Переконання його людей не здаються вимушеними – хіба що через економічні умови мономіста, від яких кожен є залежним.

Анна Вероніка ВЕНДлАНД, доктор історичних наук,

лейпциг, 20 січня 2013 року.

привернуло увагу багатьох моїх колег. На фото показаний момент пуску блоку №3 у 1986 році. Перед пультом повно людей, одні в цивільному, інші в робочому одязі й у шоломах. Деякі, здається, якраз увірвалися в приміщення, аби не проґавити історичний момент. Усі напружено вдивляються в одне міс-це, на невеличкий монітор, що має показати, коли реактор досягне “критичного стану”, тобто вийде на МКР.

Ця зосередженість уваги всіх на одному, напевне, є типовою для станційної культури. Сьогод-ні багато говорять про “культуру безпеки”, та тут можна наочно бачити, як вона функціонує. Мої співрозмовники дуже добре обізна-ні з міжнародним рівнем дискусії, проте вони не замовчують власних труднощів і перешкод. Так, за межа- ми науково-дослідних інститутів доступ до найновіших науково-інженерних публікацій в зарубіж-них журналах досить обмежений, адже така література дуже дорога. Про це я розмовляю з фізиком Сергієм Федорченком, керівником групи фахівців, котрі займаються аналізом безпеки. Цієї проблеми частково можна уникнути завдяки можливостям сьогоднішніх інфор-маційних структур. Фахівці РАЕС інтегровані в міжнародні системи обміну досвідом з експлуатації ядерних реакторів. Велике значен-ня має комунікація з російськими, чеськими, словацькими та угор-ськими колегами. Українці експлу-атують ті самі реактори ВВЕР, що і їхні колеги на Нововоронезькій, Кольській, Балаковській АЕС та на інших російських станціях. Ті самі реактори стоять і в країнах ЄС: у Темеліні, в Дуковане, в Мохов-це чи в Пакші. Водночас фахівці РАЕС дуже добре обізнані з нашою німецькою ядерною енергетикою. Багато хто вже відвідав Німеччину.

Вони висловлюють захоплення на-шим “конвойним” типом станцій у Брокдорфі, Філіппсбурзі чи Не-карвестгаймі й питають мене з не-довірою, чи німці серйозно хочуть покінчити з цими, як вони кажуть, “лялечками”.

Володимир Анур’єв, керівник ТЦ-1, облазив зі мною всі відмітки машзалу – “ни дня без спорта”, і я мала нагоду наочно побачити в трьох вимірах відому мені з літера-тури теплосхему другого контуру з її паропроводами для свіжої пари, циліндрами високого і низького тиску, проміжними перегрівачами, розігрівачами та конденсаторами. Я маю нагоду взнати тут, що озна-чає працювати в умовах машзалу (спека й шум) та як забезпечується місто Кузнецовськ теплом. Ди-вимося, як працює турбіна: 2999 обертів на хвилину, дуже добре, близько до номінальної швидкості 3000. У холодний зимовий день усі блоки працюють майже на 100%

від номіналу. Так буває не часто через диспетчерські обмеження та недостатню пропускну спромож-ність мережі. Власне, РАЕС могла б

віддавати більше струму, ніж фак-тично допустимо. Подібні пробле-ми, проте з інших причин, мають сьогодні і наші німецькі АЕС, які дедалі частіше мають переходити від експлуатації базового наванта-ження до змінного через введення в загальнонімецьку мережу струму вітрових електростанцій.

Начальник цеху теплової авто-матики та вимірювань Валерій Колесник відвідує зі мною БЩУ блоку №1 та блоку №2. Нас приві-тно зустрічають начальники зміни: наразі “на борту” все спокійно, тож можна перекинутися кількома сло-вами з капітаном. Я вивчаю дещо про поділ праці та ергономію в контрольованих приміщеннях. Всі інженери, які тут працюють, мають також свої (російські) акроніми: ВИУР, ВИУТ, НСРЦ, НСБ. Розмовляю з НЗБ-2 Антоном Бураковим про десятки томів Керівництв з екс-плуатації, якими заставлена ціла полиця під пультом. Він дістає одну

з папок з інструкціями на випадок аварії й показує мені на прикладі, як це функціонує. Це стандартна метода, що побудована за логікою

так/ні (як інструкції пілотів) й у залежності від відповіді приписує наступні кроки, аби вивести уста-новку з будь-якого “перехідного” процесу знову в безпечний стан. Проте надважливе значення мають і досвід, постійна перепідготовка та інтуїція хорошого інженера, що виробляється роками.

Валерій пояснює мені, як функціонує техніка управління та обробка даних, що ховаються у новісіньких електротехнічних і серверних шафах, які з’явилися тут після останньої модернізації, по-ставлені не Заходом, а українськи-ми виробниками. Ведемо мову про заходи з модернізації систем управ-ління й безпеки “малих” блоків з ВВЕР-440/213, які після проведення цих заходів одержали продовжен-ня ресурсу до 2030/2031 року. Неза-довго до поїздки я мала розмову з інженером німецького Товариства з безпеки ядерних установок і реакторів (GRS), який знає РАЕС й високо оцінює проведені заходи: “Українці справді по-серйозному попрацювали зі своїми 440-ми”. Та, як-то кажуть, у закоханій у футбол

Німеччині, «Nach dem Spiel ist vor dem Spiel», що українською звучить як «Після гри – це до гри»: з 2013 року блок №3, старший з обох мільйонників РАЕС, також прохо-дитиме процедуру модернізації й продовження ресурсу.

Спостерігаю за ставленням людей один до одного. Це також є станційною культурою. Володи-мир, начальник ТЦ-1, вітається з кожним, навіть з наймолодшим зі своїх обхідників і механіків тільки за руку. Так само й Валерій Колес-ник. Мені розповідають, що в ТЦ та інших підрозділах нерідко працю-ють цілими родинами – чоловік і дружина, а потім і діти, часом на-віть й онуки. Зв’язок цілих родин зі станцією нагадує подібні ситуації й у нас, на заводах Фольксвагена у Вольфсбурзі або Форда на півночі Кельна, мого рідного міста. У Куз-нецовську одна з кухарок готелю атомників “Вараш” каже мені: “Атомна – це наша годувальниця”. 8300 осіб працюють на РАЕС, і всі 40 000 жителів Кузнецовська тим чи іншим чином пов’язані зі станцією.

Закінчення.Початок на стор. 3.

Анна Вероніка ВендлАнд під час бесіди з кореспондентом прес-центру РАЕС Іванною КОВБ

№5 (1043) 31 січня 2013р.

Комментарий специалиста

5

Для створення належних та без-печних умов праці при виконанні робіт у зимовий період на РАЕС докладається чимало зусиль. Серед них – своєчасне прибирання тери-торій, доріг та маршрутів безпечно-го пересування від снігу й ожеледи-ці, посипання їх піском, тощо.

Як показує життя, травми зде-більшого виникають внаслідок власної необережності. Для того щоб зменшити ймовірність травму-вання, слід дотримуватись наступ-них правил:

– необхідно в період пониженої температури у міру можливості зменшувати кількість пересувань

по території підприємства, а під час переміщення – бути уважнішим;

– використовувати правильно пі-дібране взуття (ймовірність падіння при цьому значно знижується). Зи-мове взуття має бути на невисокому стійкому підборі з якісною підош- вою;

– переміщення по території по-винно здійснюватись за наперед визначеними безпечними маршру-тами;

– рухатись потрібно не поспі-шаючи, ступаючи на всю підошву, і нахиляючись трішки вперед. При можливості, руки не повинні бути зайнятими. Пам’ятайте, що поспіх збільшує небезпеку падіння;

– при переміщенні по зовніш-ніх сходах будівель пересування слід здійснювати по килимках, що не допускають ковзання або по дерев’яних трапах. При наявності

поручнів – обов’язково триматись за них;

– при порушенні рівноваги – на-магайтесь присісти, оскільки це найбільш дієвий спосіб утриматись на ногах і зменшує вірогідність па-діння;

– при ходьбі не тримайте руки в кишенях. Це збільшує можливість не тільки падіння, але й отриман-ня більш важких травм, особливо переломів;

– оминайте металеві кришки лю-ків, оскільки, попри очищення, на них найчастіше утворюється лід;

– не прогулюйтеся біля країв проїжджих частин доріг. Це завжди небезпечно, а особливо на слизь-ких їх відтинках, оскільки випадко-во можна впасти під колеса;

– не перебігайте проїжджу час-тину дороги під час снігопаду чи в ожеледицю в неустановлених

місцях. Пам’ятайте, що в такий пе-ріод значно збільшується гальмів-ний шлях транспортних засобів, і падіння перед автомобілем, що ру-хається, приводить, як мінімум, до каліцтва;

– якщо ви впали і через деякий час відчули нудоту, біль у голові, в суглобах чи в місці удару утвори-лись набряки – терміново зверніть-ся у здоровпункт (телефон 64-5-03).

А ще – тримайтесь подалі від бу-дівель, висотного технологічного устаткування та ближче до середи-ни тротуару. Взимку дуже велику не-безпеку становлять собою бурульки на покрівлях будівель і споруд, осо-бливо – в період танення льоду та снігу. Важливо пам’ятати, що під час переміщення по небезпечних дорогах не слід відволікатись роз-мовами по мобільному телефону. Це значно знижує вашу увагу і

збільшує ризик травмування. Усвідомлення небезпеки отри-

мання травми і правильна поведін-ки персоналу на зимових дорогах є запорукою збереження здоров’я кожного працівника.

В’ячеслав МАРКОВЕць, інженер ІІ категорії ВОП РАЕС

Безпека людини Обережно , ожеледиця !При настанні холодів реєструється сумна статистика травмувань. За небезпечний сезон лікарі надають допомогу багатьом громадянам, які постраждали внаслідок несприятливих погодних умов.

Новини області

Некоторые жители городов-спутников атомных электростанций до сих пор

считают, что тепло от АЭС бесплатное, а цена, которую необходимо платить за отопление и горячую воду в квартирах, слишком высокая.

На первый взгляд действительно на АЭС только одна треть тепла, вырабатываемого реакторной установкой, используется для выработки электричества. Такова физика те-плового двигателя. Оставшиеся две трети те-пла при конденсации пара в конденсаторах

турбины передаются в окружающую среду, то есть уносятся воздухом через градирни. Вот здесь-то и кроется ошибка тех горожан, которые считают, что именно это тепло пода-ется на отопление в их дома. К сожалению, температура этого бесплатного источника тепла зимой составляет от 10оС до 25оС и только жарким летом поднимается до 35оС. Естественно, используя такой источник те-пла, невозможно нагреть воду для подачи на теплоснабжение даже до минимально уста-

новленной нормативами температуры 45оС. Поэтому для горячего водоснабжения и те-плоснабжения города Кузнецовска требуется совсем иной источник тепла, который спо-собен в двадцатиградусные морозы нагреть сетевую воду почти до 130оС.

На многих АЭС, и наша станция не исключение, уже на этапе проектирова-ния энергоблока в состав вспомогательного оборудования турбоустановки была вклю-чена теплофикационная установка (ТФУ), предназначенная для теплоснабжения производственных помещений АЭС, а также близлежащего города-спутника. Источником тепла для подогрева сетевой воды в бой-лерах – теплообменниках ТФУ служит пар, отбираемый от работающей турбины. По-нятно, что любой отбор пара от работающей турбины снижает ее мощность и, следова-тельно, выработку электроэнергии.

Простой расчет показывает, что отбор 1 Гкал/ч тепловой энергии от турбины эквивалентен недовыработке 358,8 кВтч электрической энергии на АЭС. В холодный период года отпуск тепла от АЭС составляет в среднем 70 Гкал/ч, что эквивалентно сни-жению мощности энергоблоков примерно на 25 МВт ежечасно. Для лучшего понимания величины этой мощности можно отметить,

что пиковое потребление электроэнергии всех потребителей г.Кузнецовска в декабре 2012 г. составляло около 20 МВт в час. При существующем тарифе на электроэнергию, вырабатываемой АЭС 0,2053 грн/кВтч, недовыработка электроэнергии вследствие производства тепловой энергии составит примерно 125 тысяч гривен в сутки. Вот такая стоимость, казалось бы, бесплатного тепла от АЭС, и это без учета эксплуатационных, ремонтных, амортизационных расходов на

содержание магистральных и обслуживание внутридомовых теплосетей.

В соответствии с действующим законода-тельством, тариф на тепловую энергию со-стоит из тарифов на производство, транспор-тировку и снабжение тепловой энергии. На производство тепловой энергии установлен единый тариф для всех АЭС, который со-ставляет 39 грн/Гкал (с НДС). Тариф на тран-спортировку тепловой энергии и поставку тепловой энергии установлен для каждой АЭС отдельно, исходя из специфических условий (расстояние от АЭС до потреби-телей, длина тепловых сетей, ремонтные, амортизационные расходы на содержание магистральных теплосетей и др.). Сравнивая данные по городам-спутникам АЭС, нужно отметить, что в Кузнецовске тариф (отпус-кная цена для Кузнецовского коммунального предприятия) на тепловую энергию являет-ся самым низким и составляет 48,47 (с НДС) грн/Гкал. Коммунальное предприятие отпус-кает тепло для населения города по цене 57,29 грн/Гкал. (в пересчете на 1 м2 площади квартиры). Для сравнения такой же тариф в Энергодаре составляет 182,17 грн/Гкал., в Не-тешине – 71,31 грн/Гкал, в Южноукраинске – 103,38 грн/Гкал.

По расчетам Национальной комиссии ре-гулирования коммунальных услуг, по Украине средневз-вешенная экономически обоснованная себестоимость тепловой энергии для насе-ления составляет 291,3 грн. и 696,7 грн. для других потре-бителей за одну отпущенную Гкал.

Говоря о тепловой энергии, нельзя не отметить и тот факт, что долг Кузнецов-ского коммунального пред-приятия перед РАЭС за отпу-щенную тепловую энергию на сегодняшний день состав-ляет около 26 млн. грн.

Учитывая все вышеизло-женное, можно с увереннос-тью утверждать, что тепловая энергия для жителей Кузне-цовска действительно обхо-дится значительно дешевле, чем для жителей других го-родов нашей страны. Но бе-сплатной тепловая энергия быть не может.

ХХХПри подготовке статьи использованы ма-

териалы НКРКУ. Благодарность за участие в подготовке ста-

тьи – главному специалисту по эксплуатации общестанционных систем ОГТ А.Н.Хореву и начальниику ЦТПК О.А.Дегтярю.

Сергей КУРОЕДОВ,заместитель главног о инженера по общестанционным объектам

Сколько стоит тепловая энергия от АЭС На медикаменти для

«швидкої» — понад вісім мільйонів

Для «швидких» допомог Рівненщини за-куплять медпрепаратів на 8 мільйонів 200 тисяч гривень. Цільова субвенція на цю суму має надійти в область із Державного бюдже-ту цьогоріч, щоб надавати жителям області невідкладну медичну допомогу. Ліки, при-дбані за державні гроші, розподілять між ра-йонами пропорційно до кількості жителів.

Відповідно найчисельніші, а саме Рів-ненський, Сарненський, Дубенський та Ро-китнівський, а також місто Рівне, одержать найбільше, зазначила заступник голови Рівненської облдержадміністрації Світлана Сад. За її словами, минулоріч для «швидких» придбали майже сотню найменувань необ-хідних препаратів. Нині ж медики розрахо-вують на більшу кількість ліків, адже порів-няно з 2012-им, сума субвенції зросла майже на 300 тисяч гривень.

На будівництво селянам пропонують пільгові

позики Торік завдяки обласній програмі «Влас-

ний дім» селяни побудували 8 будинків, ще семеро взяли кредити на купівлю житла, а 254 – газифікували садиби. Про це розпо-вів перший заступник голови Рівненської облдержадміністрації Анатолій Юхименко. За його словами, впродовж 2012 року на поліпшення житлових умов жителі області позичили понад два мільйони гривень. Це кошти з державного, обласного та районних бюджетів. Найактивніше програмою «Влас-ний дім» користувалися селяни Дубровиць-кого та Корецького районів.

За 15 років реалізації цього проекту облас-ний фонд індивідуального житлового будів-ництва на селі надав позику для 4994 сімей. З них понад 3700 вже повернули кошти до державної та місцевої скарбниць. Програма «Власний дім» діятиме до 2015 року. Відпо-відно до неї, позику надають селянам під 3 відсотки річних на 20 років, молодим сім’ям – на 30 років, а родини, у яких троє і більше дітей до 18 років, не сплачують відсотків.

У Дубно відкрилимисливську трофейну залу

В історико-культурному заповіднику з’явилася експозиція, яка ілюструє історію мисливства Дубенського краю. У залі, оформ-леній в стилі князівської доби, представили зброю та трофеї тодішніх мисливців. Є тут лук-арбалет XV, мушкет XVI та стріла XVII століть. Крім цього, місцеві художники на настінних розписах відтворили полювання князів Острозьких і Любомирських.

Керівництво музею планує розширювати цю та інші експозиції. Адже таким чином можна збільшити кількість відвідувачів зам-ку. Допоможе в цьому і влада, переконує голова Рівненської облдержадміністрації Ва-силь Берташ.

Средняя по Украине, 291,3 грн/Гкал (без НДС) Кузнецовск, 47,74 грн/Гкал (без НДС)

грн/Гкал (без НДС) (без НДС)

Состав по видам деятельности средневзвешенной экономически обоснованной себестоимости тепловой энергии, которая определена НКРКУ и фактической себестоимости тепловой энергии,

которая отпускается для населения г.Кузнецовск по состоянию на 01.01.2013г

ЗАСНОВНИКИ:адміністрація та трудовий колектив ВП “Рівненська АЕС“ ДП НАЕК “Енергоатом“

E-mail: gazeta@rnpp.atom.gov.uaРедактор Лідія ШМИРКО, тел: 3-74-40, 64-1-36Відповідальний секретар Володимир ДАВИДОВ, тел: 64-1-27 Комп’ютерна верстка Наталії ВАЛЬЧУК, тел: 64-3-98Фото Надії ТИМОФЄЄНКО, тел: 64-1-18

Газета заснована у січні 1989 року.Свідоцтво про реєстрацію періодичноговидання Серія РВ №496/49 від 30 листопада 2007 року.Наша енергія— наше майбутнє

Газету зверстано в комп’ютерному центрі УІтаЗГ ВП РАЕС. Кольороподіл та друк — видавництво “Медіа”, м.Луцьк, вул. Карбишева, 1. Тел.:(0332) 78-40-69. Тираж 2000 примірників.

6 31 січня 2013р.№5 (1043)

З турботою про наших пернатих друзів

Интересно

Служба 101

До відомагромадян

Сколько электроэнергии«съедает» один компьютер в год

2 грамма урана, или 52 куб. м природного газа достаточно, чтобы обеспечить работу ста-ционарного компьютера на целый год. Если бы тариф на

электроэнергию устанавливался для каждого топлива отдельно, то работа ПК «на газу» обошлась бы в 180 грн., а «на уране» – всего в 20 грн.

Но на самом деле уплатить придется 110 грн. – в Украи-не действует Оптовый рынок электроэнергии по модели «единого покупателя». То есть электроэнергия от всех про-изводителей – атомщиков, тепловиков и «зеленых» – сли-вается в один «котел». В итоге формируется единая оптовая цена на киловатт. Далее НКРЭ приплюсовывает к ней над-бавку за доставку потребите-лям и утверждает конечный тариф. Для населения – это 28 коп. за кВтч (при потребле-нии до 150 кВтч в месяц).

По данным компании «На-вигатор», один компьютер потребляет в час около 50-70 Вт, если загружены офисные приложения, во время игр – до 200 Вт; мы использовали усредненный показатель – 135 кВтч, а также исходили из того, что ПК работают ежед-

невно по 8 ч. При подсчете расхо-дов учитывались: тарифы НКРЭ, установленные для солнечных электростанций – 5,05 грн. за

кВтч, ветроэлектростанций – 1,23 грн. за кВтч; цена российского газа для «Нафтогаза Украины» в четвертом квартале – $432/тыс. куб. м; средняя стоимость на рын- ке древесных пеллет – 1 025 грн./т, мазута – 5500 грн./т, угля антра-цит – 1 400 грн./т, обогащенного урана – 9,495 млн. грн./т.

Источник: Forbes.ua

Справочно:Атомная энергетика действи-

тельно обладает колоссальным потенциалом по сравнению с традиционной тепловой. Ядер-ное топливо открывает чело-вечеству доступ к гигантским энергиям, скрытым в атомном ядре. Достаточно сравнить: из 1 кг угля можно получить 8 ки-ловатт-часов электроэнергии, а из 1кг урана-235 (основного на сегодняшний день топлива для АЭС) – 23 млн. киловатт-часов.

Сергей ГОНяАРОВГазета БАЭС “Быстрый

нейтрон” №48/12

Внутрішнє та зовнішнєводопостачання на Рівненській АЕС

Останнім часом особовим складом 2 ДПРЗ на об’єктах Рів-ненської АЕС проводилась опера-ція протипожежного напрямку: “Внутрішній та зовнішній водо-провід на РАЕС”. Метою операції була перевірка дотримання пра-вил та вимог пожежної безпеки при експлуатації внутрішнього та зовнішнього водопроводу.

Перевірці підлягали всі бу-дівлі, споруди та приміщення Рівненської АЕС, в результаті чого була проведена така робота: індивідуальних бесід – 24, гру-пових бесід – 21/105, цільових перевірок – 38, зроблено усних зауважень – 34.

При перевірці встановлено, що внутрішній та зовнішній во-допроводи на РАЕС перебувають у задовільному стані, всі пожеж-ні кран-комплекти та гідранти укомплектовані, вони вчасно проходять технічне обслугову-

вання.Кожне підприємство повинно

бути забезпечене необхідною кількістю води для потреб по-жежогасіння. Відповідальність за технічний стан пожежних гідрантів, водоймищ несуть ке-рівники підприємств, установ. На території 1, 2, 3, 4 енергобло-ків РАЕС та прилеглих терито-ріях розміщено 121 пожежний гідрант, які забезпечуються зо-внішнім протипожежним водо-проводом діаметром 300 мм з водовіддачею 330-400 л/с, тиск в гідрантах підтримується насо-сними станціями.

Пожежні гідранти мають бути справними і розміщуватись та-ким чином, щоб забезпечувалося зручне набирання води пожеж-ними машинами. Перевірка пра-цездатності пожежних гідрантів здійснюється особами, які від-повідають за технічний стан, не

рідше двох разів на рік (навесні і восени).

Крім зовнішнього та внутріш-нього протипожежного водопро-воду, на території РАЕС обладнані три пірси, на кожен з яких може ставати одночасно два пожежні автомобілі. Запас води в підвод-них каналах блочних насосних станцій необмежений. На тери-торії 1,2,3,4 енергоблоків РАЕС розташовані 6 діючих градирень, всі вони мають бетонні під’їзди та хороші водозабори.Основні вимоги до утримання

пожежних гідрантівПожежні гідранти повинні

мати під’їзди з твердим покрит-тям. Кришки люків колодязів пожежних гідрантів мають бути очищенні від бруду, льоду, снігу, в холодний період утеплені. Біля місць розташування пожежних гідрантів встановлюються показ-ники об’ємні зі світильником або

плоскі із застосуванням світло-відбивних покриттів з нанесени-ми на них для пожежного гідран-та літерним індексом – ПГ.Основні вимоги до утримання

пожежних кранівВнутрішні пожежні крани

встановлюються в доступних міс-цях біля виходів , у вестибюлях, коридорах, проходах. При цьому їх розміщування не повинно за-важати евакуації людей. Кожен пожежний кран слід укомплек-тувати пожежним рукавом та пожежним стволом однакового з ним діаметру, а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Пожежні рукави необ-хідно утримувати сухими, їх ви-користання для господарських та інших потреб, не пов’язаних з по- жежогасінням, не допускається.

Ю.ХВОСтЮК,провідний фахівець ВцЗ 2 ДПРЗ

Добрі справи

У холодні морозні дні останньої декади січня

члени підліткового клубу проф-кому РАЕС «Зелений патруль» організували і провели тиждень «Зимуючі птахи». Захід спрямо-ваний на підтримання зимівлі наших пернатих друзів.

У ньому взяли участь два десятки вихованців клу-

бу, які власноруч виготовили під час зимових канікул 38 го-дівничок. Наповнені пташини-ми ласощами, вони були розві-шені на деревах лісопаркової зони міста та узбережжя річки Стир.

Акція проходила уже чет-вертий рік поспіль під

керівництвом директора підліт-кового клубу профкому станції Миколи Карповця.

Власна інформація

Відповідно до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які по-страждали внаслідок чорнобильської катастро-фи», довідки про період роботи (служби) з лікві-дації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та про заробітну плату за цей період видають під-приємства, установи, організації за основним місцем роботи працівника або їх правонаступ-ники.

Однак переважна кількість державних під-приємств, установ, організацій, з яких особи, котрі брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, були відряджені на ліквідаційні роботи або призвані на військові збори через військові комісаріати для участі в ліквідаційних роботах, на сьогодні ліквідовано, а відповідні документи передано на зберігання в архівні установи.

Враховуючи те, що інстанцій, які могли б ви-дати довідку про заробітну плату, вже не існує і, як наслідок, обчислити пенсію по інвалідності, виходячи із заробітної плати, отриманої за ро-боту в зоні відчуження, немає можливості, Кабі-нет Міністрів України ухвалив Постанову №886 від 26 вересня 2012 року «Про комісії з визна-чення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках»

Розпорядженням голови Рівненської облас-ної державної адміністрації від 15 жовтня 2012 року №548 «Про обласну комісію з визначення даних про заробітну плату працівників за робо-ту в зоні відчуження в 1986-1990 роках» затвер-джено склад, Положення про комісію. Комісія вже розпочала свою роботу.

Комісії за поданням районних державних адміністрацій розглядатимуть письмові заяви громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) та осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорно-бильської катастрофи, щодо видачі довідки про заробітну плату, одержану працівниками за ро-боту в зоні відчуження в 1986-1990 роках.

Заявник має звернутись до уповноваженої особи районної державної адміністрації за міс-цем проживання, надавши пакет документів, потрібних для розгляду комісії та відповідну заяву. Регіональна комісія розглядає письмові заяви громадян стосовно видачі довідок про заробітну плату, одержану за роботу в зоні від-чуження в 1986-1990 роках, лише в разі, коли підприємство, установу або організацію лікві-довано без правонаступника. В інших випадках документи на комісію не приймаються.

тетяна СИч,начальник управління праці

та соціального захисту населення

Новини коротко

Колектив УІтаЗГ висловлює щирі спів-чуття начальнику управління КРАтІКУ Петру Федоровичу та його сім'ї з приво-ду тяжкої втрати – смерті матері.

Співчуваємо

Через несприятливі погодні умови та різ-кі перепади температур в останні тижні

у Кузнецовську зросла кількість захворювань на гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ).

Так, за третій тиждень цього місяця до ліка-рів звернулося 178 осіб, за минулий (четвер-тий) – 239, зокрема чимало дітей та підлітків. Але епідеміологічний поріг захворюваності ще не перевищено.

◊◊◊

У минулому році оздоровлено 1451 пра-цівник РАЕС та 1061 дитина – члени їх

сімей. На це використано 10 мільйонів 377 тисяч 369 гривень.

Після затвердження кошторису та укла-дання відповідних договорів, оздоровлення працівників РАЕС буде проводитись й надалі.

◊◊◊

У зв’язку з інтенсивними опадами та оже-ледицею у дворах і на дорогах з кінця

грудня минулого року на кінець січня 2013-го в Кузнецовську зафіксовано 85 так званих «ву-личних» травм, серед яких 11 задокументова-но, як результат падіння на слизькому. Діагно-зи в потерпілих різноманітні: від численних вивихів та забоїв аж до переломів верхніх та нижніх кінцівок, розсічень та струсів.