dspace.uzhnu.edu.uašонституційне... · 15 + '-'&"...

1

ОЛЕКСАНДР ГРІН

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО

ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

АЛЬБОМ СХЕМ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

2

Грін О.О.

Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник: Альб.

схем / О.О.Грін. – Ужгород: Видавництво ФОП Бреза А.Е., 2015. – 183с.

Навчальний посібник з дисципліни „Конституційне право зарубіж-

них країн” розроблений згідно з вимогами Болонського процесу та відпо-

відає навчальній програмі з вказаної дисципліни у вищих юридичних нав-

чальних закладах. Видання у систематизованому вигляді знайомить сту-

дентів з питаннями становлення та розвитку конституцій в зарубіжних

країнах, правового статусу особи, форми правління, статусу глави держа-

ви, законодавчої та виконавчої влади в зарубіжних країнах, місцевого уп-

равління та місцевого самоврядування.

Навчальний посібник розрахований на студентів, аспірантів та ви-

кладачів вищих юридичних навчальних закладів і факультетів. Видання

може бути корисним для всіх, хто цікавиться питаннями конституційного

права.

Рецензенти:

Савчин М.В., доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри

адміністративного, фінансового, інформаційного та європейського публі-

чного права, директор центру правотворчості УжНУ.

Карабін Т.О., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри

адміністративного, фінансового, інформаційного та європейського публі-

чного права, в.о. декана факультету європейського права та правознавст-

ва.

Рекомендовано до друку Вченою радою факультету європейського

права та правознавства Ужгородського національного університета. Про-

токол № 6 від 17 лютого 2015р.

Схвалено рішенням кафедри кафедри адміністративного, фінансо-

вого, інформаційного та європейського публічного права факультету єв-

ропейського права та правознавства від 13 лютого 2015р., протокол № 7

3

ПЕРЕДМОВА

Пропонований навчально-методичний посібник підготовлено для сту-

дентів, які вивчають курс «Конституційне право зарубіжних країн». Він на-

цілений на отримання теоретичних знань з таких питань як становлення та

розвиток конституцій в зарубіжних країнах, правовий статус особи, форма

правління, статус глави держави, законодавча та виконавча влада в зарубіж-

них країнах, місцеве управління та місцеве самоврядування. Засвоєння да-

ного курсу формує правосвідомість та професійні навички орієнтації в дер-

жавно-правовому законодавстві зарубіжних країн.

В результаті вивчення навчального курсу студенти повинні:

знати: основні поняття в сфері конституційного права зарубіжних кра-

їн; основні його джерела; основні принципи, закріплені в конституціях зару-

біжних держав; основи державного права країн, що вивчаються; особливості

формування та взаємовідносини вищих органів законодавчої, виконавчої та

судової влади;

вміти: дати загальну характеристику конституцій країн, що вивчають-

ся; охарактеризувати форму правління, державного устрою та політичний

режим країн, що вивчаються, правовий статус особи в даній державі, поря-

док формування законодавчих, виконавчих та судових органів; порівнювати

правові системи різних країн, застосовувати отримані знання для аналізу

сучасних політичних явищ; виявляти відмінності та особливості державної

організації і правової системи окремих країн, проводити порівняльне дослі-

дження тих чи інших конституційно-правових інститутів у зарубіжних краї-

нах та Україні; працювати з конституційно-правовим законодавством;

володіти: юридичною термінологією в галузі конституційного права

зарубіжних країн; навичками роботи з нормативними актами; аналізом юри-

дичних фактів, правових норм та правовідносин, які є об’єктами конститу-

ційного права зарубіжних країн; аналізом правозастосовчої та правоохорон-

ної практики, вирішенням правових проблем та колізій в конституційному

праві зарубіжних країн;

мати уявлення: про основні напрямки розвитку конституцій в зарубі-

жних країнах; про роль і місце конституційного права зарубіжних країн в

системі конституційного права конкретної держави; про предмет правового

регулювання конституційного права зарубіжних країн; про застосування

досвіду державного будівництва зарубіжних країн Україною.

Для полегшення засвоєння тем курсу пропонується вивчати предмет

за допомогою схем, що розкривають елементи та логіку структури цієї дис-

ципліни.

Нормативною базою навчального посібника є: конституції та законо-

давчі акти США, Франції, Нмеччини, Росії та інших країн Європи; статути,

судові прецеденти та конституційні угоди Великої Британії.

При написанні посібника автором використано праці Алебастрова І.А.,

Аграновського К.В., Баглая М.В., Бесчасного В.М., Бостана С.К., Богданової

Н.А., Георгіци А.З., Головатого В.П., Ентіна Л.М., Орзіха М.П., Кашкіна

С.Ю., Маклакова В.В., Мішина А.А, Мироненко О.М., Мішиної Н.В., Мол-

4

давана В.В., Савчина М.В., Страшуна Б.А., Совгирі О.В., Тихонова Ю.А.,

Туманова В.А., Чиркіна В.Е., Шаповала В.М, Якушова А.В. та ін.

Альбом схем має низку переваг перед іншими навчальними видання-

ми. Побудова посібника у вигляді схем дає можливість студенту текстуаль-

но і візуально засвоїти основні теми програми курсу «Конституційне право

зарубіжних країн». Посібник можна використовувати з метою самоконтро-

лю отриманих знань та повторення пройденого матеріалу, що сприятиме

формуванню системних знань про сучасний стан науки конституційного

права зарубіжних країн.

Посібник містить орієнтовний список нормативної, монографічної та

навчальної літератури, обов’язкової для опрацювання студентами.

Автор жодним чином не претендує на вичерпність охоплення тем кур-

су, ні, тим паче, на повноту і правильність вміщених тут суджень. Втім,

вважаємо, що наші думки та викладені підходи будуть корисними молодим

юристам, особливо ж студентам вищих навчальних юридичних закладів.

Автор буде вдячний читачам за конструктивні зауваження і пропози-

ції, спрямовані на удосконалення навчального посібника, і намагатиметься

врахувати їх у подальшій роботі.

Усі побажання та зауваження щодо вдосконалення структури та змісту

навчального посібника просимо надсилати на адресу: Україна, 88015,

м.Ужгород, вул.Заньковецької 87/б, Ужгородський національний універси-

тет, кафедра адміністративного, фінансового, інформаційного та європейсь-

кого публічного права.

З повагою до читача

Олександр Грін

5

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ 1. Поняття, предмет, система та джерела конститу-

ційного права зарубіжних країн (КПЗК)

Поняття

конституційного

права зарубіжних

країн

це система правових норм певної країни

у яких закріплено статус людини у сус-

пільстві та державі, основи суспільного

та державного ладу, порядок формуван-

ня та організації діяльності органів пуб-

лічної влади у зарубіжних країнах.

Аспекти



країн

Як галузь права – це система юридич-

них норм, які регулюють відносини, що

складаються в процесі взаємодії індиві-да, суспільства та держави, пов’язані із здійсненням публічної влади

Як навчальна дисципліна - має на меті проаналізувати та ознайомити з особли-

востями конституційного права в зару-

біжних країнах

Як наука - становить цілісну систему

теоретичних узагальнень, що досліджує

національне конституційне право кож-

ної держави, вбачаючи у ньому фунда-

ментальну галузь системи права; це

галузь знань, предметом якої є вивчен-

ня процесу формування, еволюції та

функціонування інститутів та норм

конституційного права

Схема 1

Схема 2

Сфера чи аспекти суспільного буття,

правове існування та регулювання яких

втілено у нормах конституційного права

певної країни (принципи конституцій-

ного ладу, основні права та свободи

людини, побудова держави та публічної влади, умови і порядок її формування та

функціонування )

Об’єкт



країн

Схема 3

6

Суб’єкти КПЗК

Фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства), юридичні осо-

би, окремі соціальні спільноти

(об’єднання громадян, профспілки, по-

літичні партії, населення держави в

цілому, етнічні групи, територіальні одиниці, держава)

Здійснення публічної влади (народов-

ладдя, державний суверенітет, поділ

влади, форма правління, форма держа-

вного устрою, суб’єкти державної влади

та способи її реалізації, виборче право та

виборча система

Громадянські свободи (принципи пра-

вового статусу особи, основні права,

свободи і обов’язки людини і громадя-

нина, громадянство)

Призначення КПЗК – взаємодія публіч-

ної влади та свободи людини (співісну-

вання влади і свободи (А. Оріу))

ПРЕДМЕТ – суспільно-політичні відно-

сини, закріплені в основних джерелах

права національних правових систем,

які виникають між людиною, суспільст-

вом і державою (основи суспільного та

державного ладу, конституційно-

правовий статус людини і громадянина)

МЕТОД – це сукупність способів та

прийомів впливу на суспільні відносини

(зобов’язання, заборони, дозволи)

Схема 4

Підходи до

визначення

предмета КПЗК

Схема 5

Елементи КПЗК

Схема 6

7

м

Поняття джерел

КПЗК

Це ті форми, в яких дістали своє вира-

ження правові норми

Це результат правотворчості публічних

органів та безпосередньо народу

Групи юридич-

них джерел

КПЗК

Національні нормативно-правові акти Схема 7

Схема 8

Конституційні та корпоративні звичаї

Нормативні акти наднаціонального

характеру та міжнародні договори (між-

народно-правові акти, європейське пра-

во)

Судові прецеденти

Загальні принципи права

Правова доктрина

Система джерел

КПЗК

Схема 9

Конституція

Регламенти парламентів

Акти глави держави та органів виконавчої влади

Закони

Акти органів конституційного контролю

Рішення органів місцевого самоврядування

Договори

Судові прецеденти

Релігійні джерела

Конституційні джерела

8

Закон як

джерело КПЗК

Схема 10

нормативно-правовий акт, який приймаєть-

ся, як правило, вищим представницьким

органом держави, має вищу юридичну силу

щодо підзаконних нормативних актів, регу-

лює найбільш важливі суспільні відносини

та забезпечується можливістю застосування

заходів державного примусу

Поділ законів за

характером

відносин що

регулюються

Схема 11

ОСНОВНИЙ ЗАКОН

- має вищу юридичну силу;

- в більшості країн світу - Конституція

КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАКОНИ

- акти, якими вносяться зміни та доповнен-

ня до Конституції, приймається в особливо-

му порядку, має вищу юридичну силу як і Конституція

ЗВИЧАЙНІ ЗАКОНИ

- регулюють різноманітні види суспільних

відносин

ОРГАНІЧНІ ЗАКОНИ

- зазвичай їх видання передбачено безпосе-

редньо Конституцією;

- є продовженням конституційних положень;

- визначають статус державних органів і процедуру народного голосування

НАДЗВИЧАЙНІ ЗАКОНИ

- приймаються у надзвичайних ситуаціях

Найбільш харак-

терні риси кон-

ституційних за-

конів

Схема 12

після Конституції займають особливе місце і утворюють відносно самостійний масив

взаємопов’язаних актів

мають пріоритет над звичайними законами

мають чітко окреслену сферу регулювання

за змістом і функціональним призначенням

мають комплексний характер з широкою

сферою застосування

для яких характерною є підвищена стабіль-

ність і триваліші строки дії

для яких характерною є підвищена стабіль-

ність і триваліші строки дії

9

Регламенти

парламентів як

джерело КПЗК

- встановлюють внутрішню організацію

і процедуру роботи;

- можуть прийматися у формі постанов

кожної палати і не вимагають пого-

дження з іншою палатою та підпису

глави держави (Німеччина);

- можуть прийматися у формі закону

при однопалатному парламенті (Китай),

а подеколи і при двопалатному (Поль-

ща, Румунія, Чехія)

Поділ договорів

як джерел КПЗК

ВНУТРІШНІ - регулюють конституційні питання; -

укладаються територіальними органа-

ми між собою чи з центральною владою;

- договір щодо розподілу вищих держав-

них посад поміж представниками різних

релігій;

- договір про розділення держави ;

- договір між суб’єктами федерації;

МІЖНАРОДНІ - регулюють конституційні проблеми, на

конституційному рівні передбачено їх

безпосереднє застосування;

- у конституціях деяких країн можуть

містяться посилання на міжнародно-

правові акти

Система КПЗК

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ІНСТИ-

ТУТИ

- система норм конституційного права,

що регулюють однорідні та взаємо-

пов’язані суспільні відносини

Схема 13

Схема 14

Схема 15

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ НОРМИ

- це загальнообов’язкові правила пове-

дінки, встановлені та санкціоновані державою з метою регулювання суспі-льних відносин, які становлять предмет

конституційного права

ПРИНЦИПИ

- основа системи конституційного права,

через конституційно правові норми ре-

гулюють суспільні відносини

10

Принципи КПЗК

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ : рівності, поділу

влади, невідчужуваності прав, народного

суверенітету, народного представництва,

верховенство Конституції та законів

ПРИНЦИПИ, ЩО МАЮТЬ ЧІТКУ

ЮРИДИЧНУ ФОРМУ ВИРАЖЕННЯ:

судовий захист конституційних прав, не-

залежність депутатів та ін. Схема 16

Конституційно-

правові інститути

Схема 17

Правовий статус людини та громадянина

Основи суспільного ладу

Основи народного представнитства

Форма правління

Виборче право

Конституційний контроль

Класифікація кон-

ституційно-

правових норм

Схема 18

ЗА ДІЄЮ В ПРОСТОРІ ТА ЧАСІ: постій-

ні, тимчасові, виключні, ті, що діють на

всій території держави, ті, що діють в пе-

вних регіонах, суб’єктах, муніципальних

утвореннях

ЗА ХАРАКТЕРОМ СУСПІЛЬНИХ ВІД-

НОСИН, ЩО РЕГУЛЮЮТЬСЯ: загаль-

ні, конкретні, матеріальні, процесуальні

ЗА ФУНКЦІОНАЛЬНОМУ НАПРАВЛЕ-

НІСТЮ: регультивні, охоронні

ЗА СПОСОБОМ РЕГУЛЮВАННЯ: упов-

новажюючі, зобов’язуючі, забороняючі

11

Структура конститу-

ційно-правової норми

ГІПОТЕЗА

- визначає умову застосування норми

права (трапляється рідко, зазвичай ма-

ється на увазі чи формулюєтьсянепрямим

чином)

Схема 19

ДИСПОЗИЦІЯ

- визначає правила поведінки у формі обов’язку, дозволу, рекомендації чи забо-

рони

САНКЦІЯ

- передбачає негативні правові наслідки за

недотримання заборон, неналежне вико-

нання або порушення передбаченого пра-

вила поведінки (зустрічається рідко, за-

звичай носить політичний характер)

12

Розділ 2. Теорія конституції

Поняття конституції та її юридична

сутність

Лат. «constitutio» - встановлюю, засновую

– Основний Закон держави, акт вищої юридичної сили, що регулює найбільш

важливі супільні відносини в державі

Полягає у тому, що вона є Основним За-

коном, який має вищу юридичну силу

Вища юридична

сила конституції полягає

У ФОРМАЛЬНОМУ РОЗУМІННІ - її норми мають перевагу над положен-

нями інших джерел права;

- закони та підзаконні акти повинні прий-

матись передбаченими у Конституції ор-

ганами та за встановленою процедурою

Схема 21

Схема 20

В МАТЕРІАЛЬНОМУ РОЗУМІННІ - нижчі по рівню правові норми повинні по суті відповідати нормам Основного

Закону

Суспільні відносини,

що регулюються

конституціями

Схема 22

щодо регулювання конституційного конт-

ролю

права і свободи людини і громадянина

щодо здійснення зовнішньополітичної функції держави, її міжнародно-правову

позицію

політико-територіальний устрій країни

що виникають у системі державних орга-

нів

в економічній та соціальній сферах та ін.

13

Функції конституції

ПОЛІТИЧНА є правовою основою полі-тичної системи суспільства, визначає пра-

вила поведінки усіх учасників політично-

го процесу в країні

ЮРИДИЧНА закріплює місце конституції в системі правових актів; визначає її як

основне джерело права в державі, висту-

пає основою всієї системи правового регу-

лювання суспільних відносин; закріплює

найбільш важливі суспільні відносини

ОРГАНІЗАЦІЙНА закріплює механізм

здійснення державної влади, систему ви-

щих органів державної влади та місцевого

самоврядування, форму держави

ІДЕОЛОГІЧНА формує правосвідомість

громадян, їх відношення до державного

устрою, закріплює визнані у суспільстві цінності

Схема 23

Властивості конституції

Схема 24

СТАБІЛЬНІСТЬ - проявляється в непо-

рушності конституційних приписів

ВЕРХОВЕНСТВО - норми конституції є

не тільки джерелом конституційного, але

й інших галузей права. Закони та інші нормативні акти в державі застосовують-

ся державними органами, передбаченими

конституцією і відповідають їй

РЕАЛЬНІСТЬ - вимоги конституції вико-

нуються і гарантуються в умовах режиму

законності та правопорядку

ЛЕГІТИМНІСТЬ - конституція прийнята

законним шляхом (передбаченим в діючій

до цієї конституції)

14

Види конституцій

залежно від форми

ПИСАНІ - конституції, які визнаються

основними законами, що мають вищу

юридичну силу. Такі конституції існують

у більшості країн. Вони можуть складати-

ся з одного чи декількох документів

НЕПИСАНІ - конституції не зафіксовані у

документах, існують зазвичай тимчасово

ЗМІШАНІ - частково вони писані і вклю-

чають закони та судові прецеденти, част-

ково складаються із звичаїв та доктрина-

льних джерел (наукових положень)

Види писаних

конституцій

КОДИФІКОВАНІ - єдиний писаний акт,

який регулює усі основні питання консти-

туційного характеру (розгорнуті, нерозго-

рнуті)

НЕ КОДИФІКОВАНІ - декілька писаних

актів, які у своїх сукупності регулюють усі основні питання конституційного харак-

теру

Структура

конституції

Преамбула

Основна частина

Схема 25

Схема 26

Схема 27

Законні та перехідні положення

Додаткові положення

15

Способи підготовки

проекту конституцій

Установчими зборами (напр. Конституції: Італії 1947р., Індії 1949р., Бразилії 1988р.)

Способи прийняття

конституції

Октройовання

Прийняття конституції парламентом

Прийняття конституції установчими

зборами

Схема 28

Схема 29

Парламентом (напр. Конституції: Франції, Польщі)

Місцевою владою за участю радників

метрополії (напр. Конституція Мадагас-

кару 1960р.)

Групою радників при Президентові (напр.

Конституція Алжиру 1989р.)

Міністерствами колоній (при наданні колоніям незалежності. Напр. Вели-

кобританією для Нігерії 1964р.)

Воєнними представництвами (зазвичай

після воєнних переворотів. Напр. Кон-

ституції: Туреччини 1982р., Нігерії 1989р.)

На загальнонаціональній конференції представників партій (напр. Замбія, Кон-

го, Чехія та ін.)

Прийняття конституції на референдумі

Договірний характер

16

Основні способи

внесення змін та

доповнень до


ГНУЧКІ - зміни та доповнення вносяться

до Конституції шляхом прийняття звичай-

ного

закону

ЖОРСТКІ - зміни та доповнення вносяться

в більш складному порядку - кваліфікова-

ною більшістю у парламенті, подвійним

вотумом шляхом референдуму, а також

ратифікації доповнень законодавчими ор-

ганами

ОСОБЛИВО ЖОРСТКІ - зміни та допов-

нення вносяться в особливому порядку -

проведенням референдуму, затвердження

поправок органами суб’єктів федерації та

ін.

ЗМІШАНІ - окремі частини конституції змінюються по-різному

Класифікація


ЗА ЧАСОМ ВИНИКНЕННЯ: старі, нові, новітні

ЗА ЗМІСТОМ: ліберальні, етатистські, ліберально-етатистські

ЗА РІВНЕМ ДЕТАЛІЗАЦІЇ: прості, зви-

чайні, розгорнуті

Схема 30

Схема 31

ЗА ВСТАНОВЛЕНОЮ ФОРМОЮ ПОЛІ-ТИКО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ:

унітарні, федеративні

ЗА ЧАСОМ ДІЇ: з обмеженим строком дії (тимчасові), з необмеженим строком дії (постійні)

ЗА ПОЛІТИЧНИМ РЕЖИМОМ: демокра-

тичні, авторитарні, тоталітарні

ЗА ФОРМОЮ ПРАВЛІННЯ: монархічні, республіканські

17

Розділ 3. Правовий захист конституції

Поняття правової охорони конституції

Сукупність засобів і способів, за допомогою

яких досягається суворе дотримання ре-

жиму конституційної законності, відповід-

ність конституції всіх інших правових ак-

тів, які приймаються державними органа-

ми, дотримання принципу неприйняття

або відміни вже прийнятих неконституцій-

них правових актів, а також їх окремих

норм

Об’єкти конститу-

ційного контролю

Конституційність законів та інших парла-

ментських актів

Перевірка звичайних законів на відповід-

ність органічним

Види


контролю

За часом реалізації (попередній, наступний)

За місцем здійснення (внутрішній, зовніш-

ній)

З точки зору правових наслідків (консуль-

тативний, установчий)

За обов’язковістю проведення

(обов’язковий, факультативний)

За своєю формою (абстрактний, конкрет-

ний)

Схема 32

Схема 33

Схема 34

Перевірка конституційності та законності актів органів виконавчої влади

Перевірка на відповідність конституції внутрішньо-державних договорів

Перевірка на відповідність національних

законів міжнародним договорам

Перевірка на конституційність дій посадо-

вих осіб

За змістом (формальний, матеріальний)

18

Органи


контролю

Не судові органи (Франція) – президент,

парламент, уряд

Судові органи – суди загальної юрисдикції (Японія, США), Верховний суд (Австралія,

Ірландія), спеціальні суди (Австрія, Іспа-

нія, Польща )

Схема 35

19

Розділ 4. Конституційно-правовий статус особи

Поняття конститу-

ційного статусу осо-

би та його структура

Юридично закріплене положення особи в

суспільстві

Громадянство

Правосуб’єктність (правоздатність і діє-

здатність)

Поняття прав

громадянина

це права, які належать тільки громадя-

нам держави особам, які мають з відпові-дною державою політико-правовий

зв’язок, який підтверджується спеціаль-

ними документами та фактичним про-

живанням людини у країні

Схема 36

Схема 37

Права, свободи і обов’язки людини і гро-

мадянина

Правові принципи

Гарантії правового статусу

Покоління прав

людини

Схема 38

Четверте - група прав пов’язана з умова-

ми та результатами науково-технічної революції (право на безпечне для життя і здоров’я довкілля

Третє - права пов’язані з глобалізацією

суспільного життя, з колективними ви-

могами народів (право на мир, на само-

визначення і т.д.), гуманітарні права

Друге - соціально-економічні права, кон-

ституційне закріплення яких пов’язано з рухом широких мас, зокрема, з виступа-

ми робітничого класу та конституційним

розвитком в країнах тоталітарного соці-алізму

Перше - особисті й політичні права, що

фактично першими з’явилися в консти-

туціях

20

Принципи консти-

туційно-правового

статусу людини та

громадянина

Схема 39

Гарантованість забезпечення державою

прав та свобод

Рівність перед законом та судом

Рівність прав і свобод незалежно від наці- ональної, політичної, соціальної, релігій-

ної та іншої належності

Пріоритет міжнародних договорів, що за-

кріплюють права та свободи людини

Рівність прав і свобод чоловіка та жінки

Невідчужуваність та непорушність осно-

вних прав та свобод

Групи прав людини

Екологічні

Соціально-економічні

Політичні

Особисті

Культурні

Схема 40

Види особистих прав

Схема 41 Право на свободу пересування

Право на особисту недоторканість

Право на свободу

Свободи думки, поглядів

Недоторканість житла

Рівність усіх перед законом

Право на життя

21

Види соціально-

економічних прав

Види політичних

прав

Схема 42

Схема 43

Активне виборче право

Пасивне виборче право

Право брати участь в управлінні держа-

вою

Право на об’єднання в політичні партії

Право на інформацію

Право на проведення мітингів, демонст-

рацій

Свободи думки, слова, друку

Право на працю

Право власності

Права матері

Право на соціальне забезпечення

Право на відпочинок

Право на безкоштовну медичну допомогу

Право на безкоштовну освіту

Надання матеріальної допомоги інвалі-дам

Право на пенсійне забезпечення

Право на житло

Право на здійснення підприємницької діяльності

22

Види екологічних

прав

Право на безпечне навколишнє середо-

вище

Право на інформацію про стан навколи-

шнього середовища

Право на відшкодування шкоди, завданої здоров’ю чи майну екологічними право-

порушеннями Схема 44

Види культурних

прав

Схема 45

Право на вільний доступ до культурних

цінностей

Право на свободу творчості

Право на освіту та здійснення наукових

досліджень

Обов’язки людини і громадянина

Схема 46

МАТИ ЗАГАЛЬНУ ОСВІТУ (в різних

країнах кількість необхідних класів шко-

ли є різною)

ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ’ЯЗОК ( громадя-

ни-чоловіки певного віку, а деколи й

жінки (в Ізраїлі) призиваються на певний

строк на військову службу)

ПОВИНЕН БРАТИ УЧАСТЬ У ВИБО-

РАХ ( у більшості країн цей обов’язок

закріплюється на законодавчому рівні (Австрія, Бразилія, Італія та ін.)

23

Поняття

«громадянство» та

«громадянство ЄС»

Громадянство – особливий правовий

зв’язок особи і держи, що знаходить свій

вияв у їх взаємних правах і обов’язках

Громадянство Європейського Союзу -

цей Інститут розповсюджується на усіх

громадян країн – членів ЄС й суттєво

розширює їх права і свободи;

- громадянство ЄС не відміняє пріорите-

тність національного громадянства

Поняття «підданст-

во» та різниця між

ним і громадянством

ПІДДАНСТВО

- взаємозв’язок людини з монархом;

- формальне встановлення особистої вір-

ності монарху (даний термін вживається

у монархічних країнах)

У розвинутих країнах різниця між грома-

дянством та підданством має лише зов-

нішній характер. В європейських монар-

хіях (Бельгії, Іспанії, Нідерландах), обид-

ва терміни вживаються як рівнозначні

Схема 47

Схема 48 В арабських державах , в Африці різниця

між термінами “громадянство” і піддан-

ство” має суттєве значення. В цих краї-нах підданий зобов’язаний бути вірним

монарху, населення виховується у відпо-

відних традиціях

Умови припинення

громадянства

Схема 49

Вихід з громадянства здійснюється за

власним бажанням особи

Втрата громадянства - здійснюється упо-

вноваженими органами держави без по-

годження самої особи, яка вчинила

заборонені діяння

Позбавлення громадянства - санкція дер-

жави щодо особи, яка вчинила недозво-

лені (заборонені) дії

24

Способи набуття


Натуралізація (набуття громадянства за

волевиявленням особи)

Оптація (вибір громадянства тієї чи іншої країни у зв’язку з переходом

частини території від однієї держави ін-

шій або ж проголошення частини терито-

рії незалежною державою)

внаслідок встановлення над дитиною

опіки чи піклування

внаслідок встановлення батьківства

Філіація (набуття громадянства за на-

родженням)

внаслідок поновлення у громадянстві

внаслідок встановлення над особою, ви-

знаною судом недієздатною, опіки

Схема 50

внаслідок усиновлення

за іншими підставами, передбаченими

міжнародними договорами

Випадки втрати


якщо громадянин після досягнення ним

повноліття добровільно набув громадян-

ство іншої держави

якщо особа набула громадянство країни і не подала у порядку, передбаченому за-

конодавством держави, документ про

припинення громадянства іншої держави

або декларацію про відмову від нього

у випадку екстрадиції

якщо особа набула громадянство внаслі-док подання свідомо неправдивих відо-

мостей або фальшивих документів

Схема 51

25

Поняття осіб без громадянства та їх

правовий статус

Особи без громадянства (аполіди чи апа-

триди) - особи, які не належать до грома-

дянства будь-якої держави

Конвенція про зменшення безгромадянс-

тва 1961р. (вступила в силу в 1975р.) зо-

бов’язує держави сприяти скороченню

випадків безгромадянства, стимулюючи

набуття громадянства особами, що його

не мають

Випадки безгромадянства можуть виник-

нути і у зв’язку з припиненням громадян-

ства

Конвенція про скорочення випадків бага-

тогромадянства (прийнята радою Європи

в 1963р.) встановлює, що в певних випад-

ках особа,яка набула нове громадянства,

втрачає попереднє громадянство

Конституції і законодавство ряду країн

передбачає можливість подвійного гро-

мадянства (біпатризм). Таке правове ста-

новище може передбачатися договором

між двома державами

Біпатризм в більшості є притаманний для

федеративних країн, де особа має грома-

дянство держави та суб’єкта федерації

Перебування у подвійному громадянстві не тільки розширює права, а й деякі обов’язки. Це може, в певних випадках,

створювати складності, особливо коли

кожна з держав вимагає виконання

обов’язків громадянина

Схема 52

Поняття

багатогромадянства

Схема 53

26

Поняття «іноземці»

та обмеження, які встановлюються до

них

Схема 54

Іноземці - це особи, які належать до

громадянства іноземних держав

Зазвичай обмеження, які встановлюються

для іноземців, стосуються:

- виборчих прав;

- брати участь у референдумах;

- проходження військової служби в

Збройних силах;

- працювати в органах державної влади;

- права власності на землю тощо

Поняття «біженці»

та їх правовий

статус

Схема 55

Біженці - це іноземці або особи без грома-

дянства, які внаслідок цілком обґрунто-

ваних побоювань стати жертвою переслі-дувань за ознаками раси, віросповідання,

національності, громадянства (підданст-

ва), належності до певної соціальної гру-

пи або політичних переконань, змушені були залишити територію держави, гро-

мадянами якої вони є, або територію кра-

їни свого постійного проживання, і не

можуть або не бажають користуватися

захистом

Правовий статус біженців регулюється

конституціями та законами держав, що

фактично відображають основні поло-

ження Конвенції про статус біженців

(1951р.)

Визнання біженцем є неможливим, якщо

особа вчинила злочин проти миру, війсь-

ковий злочин чи інший тяжкий злочин

неполітичного характеру

В демократичних країнах біженці корис-

туються тими ж правами і свободами, а

також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни за винятками, встановленими

Конституцією та законами держави, а

також міжнародними договорами

27

Розділ 5. Конституційні засади суспільного

ладу зарубіжних країн

Поняття та загальна

характеристика

суспільного ладу

це суспільні відносини, що існують з при-

воду організації і діяльності суспільства,

які регламентовані Конституцією і інши-

ми законами держави;

це система суспільних відносин, які охо-

роняється державою і правом та знахо-

диться під їх політичним впливом

Суспільний лад постійно знаходиться під

впливом держави, яка створюється суспі-льством для захисту своїх інтересів. Дер-

жава впливає на суспільний лад своєю

політикою

Схема 56

Підсистеми

структури

суспільного ладу

Схема 57

Економічна – це відносини власності, виробництва, обміну, розподілу і спожи-

вання матеріальних і духовних цінностей

Політична - це відносини, пов’язані з функціонуванням політичної влади в

суспільстві, концентрованим виражен-

ням яких є державна влада

Соціальна – це система взаємних

обов’язків між різними соціальними гру-

пами та прошарками населення, яка

склалася та розвивається у певному сус-

пільстві з приводу розподілу цінностей,

праці, послуг

Духовно-культурна – це відносини між

людьми, між людиною, суспільством та

державою з приводу формування свідомо-

сті, функціонуванням гуманітарних і тех-

нічних поглядів та ідей, їх розвитком та

розповсюдженням у суспільстві

28

Інституції, які закладають засади

економічної системи

Схема 58

Власність

Фінансова система

Праця

Власність та

її форми

Схема 59

- форма привласнення благ;

- це форма відносин між людьми з приво-

ду присвоєння цінностей

публічна - суб’єктом права публічної власності виступає держава, суб’єкт фе-

дерації, територіальна громада, громад-

ське формування (неподільна, колектив-

на)

приватна - суб’єктом права приватної власності виступає будь-яка фізична чи

юридична особа (подільна, має індивідуа-

льний, сімейний, спільний характер)

Суб’єкти публічної вланості

Схема 60

Держава

Суспільні формування

Самоврядна місцева територіальна об-

щина

Суб’єкти федерації

29

Поняття соціальної системи суспільства

це система взаємних обов’язків між різ-ними соціальними групами та прошар-

ками населення, яка склалася та розви-

вається у певному суспільстві з приводу

розподілу матеріальних благ, праці, пос-

луг

Схема 61

Форми державно-

правового регулю-

вання міжнаціона-

льних відносин

Схема 62

національно-територіальної автономії

рівноправності незалежно від раси,

національності, мови, релігії тощо

визнання та гарантування колективних

прав національних (та інших) меншин

Поняття соціальної політики

Схема 63

система правових, організаційних та ін-

ших заходів державних і недержавних

установ і організацій, що враховують

економічний потенціал країни і спрямо-

вані на підтримання соціальної стабіль-

ності у суспільстві, створення умов для

постійного зростання добробуту працез-датних осіб та забезпечення належного

рівня життя тих, хто через непрацездат-

ність чи інші життєві обставини не має

достатніх засобів до існування

Поняття соціально-

го забезпечення

Схема 64

- типи матеріального забезпечення людей

похилого віку і непрацездатних;

- предмет соціальної політики країни;

- невід’ємний елемент способу життя і його особливості; - самостійна функція держави;

- правова форма матеріального забезпе-

чення певних категорій населення;

- форма опосередкованого стимулювання

активної участі громадян у соціально-

економічному житті суспільства;

- конституційне соціальне право людини

тощо

30

Структура соціаль-

ного забезпечення

Соціальне страхування

- здійснюється, як правило, роботодавцем

і самим робітником, які сплачують у від-

повідні фонди обов’язкові внески. З цих

фондів виплачуються пенсії і соціальні допомоги

Поняття та види

соціального захисту

особи

це діяльність держави та інших суспіль-

них інститутів щодо встановлення і реалі-зації її соціальних гарантій у вигляді пев-

них пільг і переваг

Пільги

Медичне забезпечення

Матеріальне забезпечення

Схема 65

Схема 66

Соціальна допомога

- надається державою або органами міс-

цевого самоврядування тим, хто потра-

пив у скрутне матеріальне становище і при цьому не має право на забезпечення

за соціальним страхуванням або ж хто

отримує з фондів соціального страхуван-

ня малі надходження за які не можуть

нормально існувати

Соціальні пільги

Пенсійне забезпечення

Поняття та предмет

духовно-культурних

відносин

це відносини між людьми, між людиною,

суспільством та державою з приводу фо-

рмування свідомості, функціонуванням

гуманітарних та технічних поглядів

та ідей, їх розвитком та розповсюдженням

у суспільстві

Схема 67

Предмет духовно-культурних відносин

охоплює усі духовно-культурні явища -

науку, освіту, мистецтво, релігію та ін.

31

Поняття політичних

відносин

це відносини, які пов’язані з функціону-

ванням політичної влади в суспільстві, концентрованим вираженням якої є дер-

жавна влада

Поняття влади

суспільні відносини, які характеризують-

ся здатністю і можливістю одних людей

або груп досягати здійснення певної мети

за допомогою інших людей або груп

Поняття та способи

здійснення політич-

ної влади

це влада, що здійснює розроблення і за-

провадження у життя політичних про-

грам усіма суб’єктами політичної систе-

ми, а також різними неформальними

формуваннями

Політична влада здійснюється за допомо-

гою певних політичних інститутів, які в

тій чи іншій мірі регулюються конститу-

ційним правом. Інститути утворюють

інституційну основу політичної системи –

механізм здійснення політичної влади

Поняття та

елементи політичної системи

це система політичних явищ, що існують i

взаємодіють при здійсненні політичної влади

Суб’єкти політики

Політичний режим та відносини

Схема 68

Схема 69

Схема 71

Схема 70

Політичні норми

Політична культура та свідомість

32


політичних норм

основні правила i принципи, що регулю-

ють політичні відносини між народами,

націями, соціальними групами, партіями

та ін.

Норми права

Політичні принципи

Норми політичних партій і громадських

організацій

Політичні звичаї та традиції

Поняття та зміст

політичних відносин

врегульовані політичними нормами сто-

сунки між політичними суб’єктами, у

процесі яких суб’єкти набувають i реалі-зують права i обов’язки

Політичні функції –основні напрями

діяльності суб’єктів політики

Політичний процес – це порядок функці-онування політичної системи, її інститу-

тів, включаючи взаємовідносини між

ними. Він регулюється як нормами права,

так і різними писаними та неписаними

неправовими нормами (документами

партій, громадських об’єднань; звичая-

ми)

Схема 72

Схема 73

Моральні норми

Поняття та типи

політичних режимів

Схема 74

система прийомів, методів, форм, спосо-

бів здійснення політичної влади в суспі-льстві

Ліберальний

Демократичний

Авторитарний

Тоталітарний

33

Розділ 6. Форма держави в зарубіжний країнах

Поняття форми

держави

це комплексний інститут конституційно-

го права, який становить систему норм,

що регулюють у своїй сукупності струк-

туру і взаємовідносини основних органів

держави, політико-територіальний уст-

рій, головні методи діяльності державно-

го апарату і форми його зворотного

зв’язку з населенням

Класифікація форми

держави

Полікратична - характеризується: поді-лом влади на законодавчу, виконавчу та

судову, які між собою взаємодіють; сис-

темою їх взаємних стримувань та проти-

ваг; самоуправлінням територіальних

колективів; демократичним державним

режимом; різними формами участі насе-

лення в управлінні державою

Монократична - характеризується єдино-

владдям певного органу чи посадової особи. У цій формі не діє система стриму-

вань та противаг, існує авторитарний чи

тоталітарний режим. (Напр.: Заїр, Індоне-

зія, Іран, Пакистан та ін.)

Сегментна - характеризується тим, що

державна організація як ціле складається

із різнобічних частин, але її об’єднує єди-

на природа державної влади, єдність дер-

жавної політики по принциповим питан-

ням, єдині головні принципи організації та діяльності. (Напр.: Марокко, Йорданія,

Філіппіни та ін.)

Схема 75

Схема 76

Елементи форми

держави

Схема 77

Форма правління

Державно-територіальний устрій

Державний режим

34

Форма правління та

її основні форми

це державно-правова система, яка визна-

чається стійким порядком формування

вищих органів державної влади, їх орга-

нізація та взаємодія, що в органічній

єдності зовнішньо відображає сутність

держави

Монархія

Республіка

Види монархії

Абсолютна

Схема 80

Схема 78

Поняття та основні властивості монархії

Схема 79

форма правління, за якій глава держави –

монарх, володіє особливим юридичним

статусом, отримує та передає свою

державну посаду та особливий почесний

титул за спадком. (Напр., Великобрита-

нія, Іспанія, Японія, Таїланд та ін.)

відсутність юридично закріпленого меха-

нізму відповідальності правителя (монарх

не несе політичної і юридичної відповіда-

льності за результати свого правління)

- довічний характер перебування на поса-

ді глави держави;

- спадковість отримання титулу та посади

глави держави;

Дуалістична

Парламентарна

35

Поняття та ознаки

абсолютної монархії

це монархія, при якій вся повнота держа-

вної влади зосереджується в руках мона-

рха (Бахрейн, Катар, Оман, Саудівська

Аравія та ін.)

Закони видаються від імені монарха, мо-

нарх може безпосередньо керувати адмі-ністративною діяльністю і призначати

уряд, чинити вищий суд

Можливе існування Конституції, парла-

менту й уряду, але фактично монарх во-

лодарює необмежено. Зазвичай уряд очо-

лює син, брат чи інший близький родич,

парламент має дорадчий характер (Бах-

рейн, Кувейт)

В сучасних умовах абсолютна монархія –

не є поширеною. (Бахрейн, Катар, Оман,

Саудівська Аравія та ін.) Монархи в

Омані, Саудівській Аравії вважаються

вищими духовними особами, що безумов-

но збільшує їх владу

Поняття сімейної ради та її склад у

абсолютній монархії

неформальна організація, яка на своїх

нарадах вирішує різні питання, зокрема, і питання престолонаслідування та може

примусити монарха зректися від престолу

Сімейна рада складається із членів прав-

лячої сім’ї, близьких родичів (напр.: Ді-вам в Саудівській Аравії – клан Саудітів)

й деяких вищих сановників – особливо

шанованих знавців Корану

Схема 81

Схема 82

36


дуалістичної монархії

це монархія, при якій влада є поділеною

між монархом й парламентом

Повноваження монарха є обмеженими

лише у законодавчій сфері. Закони прий-

має парламент, водночас монарх корис-

тується правом абсолютного або резолю-

тивного вето, тобто закон не може всту-

пити в силу без згоди монарха. Монарх

має право розпустити парламент

Виконавча влада належить монарху,

який здійснює її безпосередньо або через призначений ним уряд. Інститут парла-

ментарної відповідальності уряду відсут-

ній. Уряд несе відповідальність тільки

перед монархом

Парламент обирається підданими чи пев-

ною їх частиною (напр.: особи, які мають

певний рівень освіти). Парламент має

обмежені повноваження і не здатний кон-

тролювати монарха і уряд

Схема 83

Парламентарна

монархія та її ознаки

Схема 84

це монархія, де хоч і збережений інститут

спадкового глави держави, але реальна

влада належить парламенту.

Повноваження монарха мають переважно

представницький характер. Юридично

він є главою держави, але участі в управ-

лінні країною фактично не бере. Він ви-

дає акти, але робить це з дозволу парла-

менту чи уряду. Глава держави або не має

право на вето (Японія) або не застосовує

його (Великобританія)

Парламент має широкі повноваження -

приймати закони і найважливіші держа-

вні рішення

Уряд формально призначається монар-

хом,водночас фактично повинен мати

довіру з боку парламенту. Він відповіда-

льний тільки перед парламентом.

37


республік

форма правління, яка характеризується

вибірністю глави держави – президента.

В республіці глава держави – Президент є

обраним на певний строк і за певною

процедурою. Президентом може стати

будь-який громадянин, який відповідає

конституційно встановленій кваліфікації. Способи виборів є різними. Він несе зако-

нодавчо встановлену відповідальність

Президентська, парламентська, змішана

Президентська рес-

публіка та її ознаки

це форма правління, при якій діє прин-

цип поділу влади, глава держави стоїть

над парламентом і є главою уряду.

Президент – глава держави й глава уряду.

Він незалежний від інших державних

органів. Володіє досить широкими пов-

новаженнями. Має право вето. Не має

права розпуску парламенту. Обирається

безпосередньо населенням

Парламент є виборним. Він здійснює суто

законодавчу функцію. Він не може відп-

равити уряд у відставку

Уряд формується главою держави. Він не

потребує довіри парламенту і несе відпо-

відальність тільки перед Президентом

Судова влада контролює конституцій-

ність, актів як парламенту, так і президе-

нта, забезпечуючи цим дотримання по-

рядку

Схема 85

Схема 86

38

Поняття

суперпрезидентської республіки

це крайня форма президентської респуб-

ліки, де усе життя країни в цілому зами-

кається на особистості глави держави.

Подеколи мають місце моменти його

обожнювання, обґрунтування його влади

певною ідеологією чи релігією.


парламентарної республіки

це форма правління, при якій домінуючу

роль відіграє парламент. (Напр.: Австрія,

Італія, Індія, Ірландія, Португалія, Угор-

щина, Чехія та ін.)

Президент обирається шляхом непрямих

виборів (парламентом, особливою вибір-

ною колегією і т.п.). Глава держави хоч і може формально бути наділеним широ-

кими повноваженнями, але фактично

вони обмежуються представницькими

функціями. Він підписує закони та інші важливі державні акти, але не вправі відмовитись від підпису. Усі акти повинні бути контрасигнованими главою уряду

чи відповідальним міністром. Президент

має право розпуску парламенту.

Парламент не тільки здійснює законода-

вчу функцію, але й вирішує усі найваж-

ливіші питання країни, формує уряд.

Уряд, за конституцією призначає прези-

дент, але фактично формує його парла-

мент. Він здійснює підготовку законопро-

ектів та інших рішень, що потім прийма-

ються парламентом. Уряд є відповідаль-

ним тільки перед парламентом.

Схема 87

Схема 88

39

Поняття, ознаки та

види змішаних

республік

це форма правління, яка має ознаки як

президентської так і парламентарної рес-

публіки. (Напр.: Болгарія, Македонія,

Португалія, Словенія, Хорватія та ін.)

Президент є главою держави, обирається

громадянами країни, має повноваження,

які дають можливість втручатися у полі-тичний процес, брати участь у формуванні уряду. Президент володіє правом вето на

закони, що прийнті парламентом, правом

розпуску парламенту, а такожправом за-

конодавчої ініціативи. Інститут президен-

та виведений за межі виконавчої влади й

можнасказати, що його статус – арбітр між

гілками владами

Парламент формується шляхом прямого

виборчого права. Він здійснює законодав-

чу функцію та вирішує деякі інші питання,

приймає участь у формуванні уряду

Уряд призначається Президентом, але

потребує довіри парламенту. Він відпові-дальний перед Президентом та підзвітний

парламенту. Прем’єр-міністр відіграє са-

мостійну роль будучи другою посадовою

особою після Президента.

Схема 89

40

Розділ 7. Форми політика-територіального устрою

в зарубіжних державах

Поняття

територіального

устрою

це система взаємовідносин між державою

й територіальними складовими частинами

Політико-

територіальний

устрій та його

основні форми

внутрішня організація державної влади,

принцип поділу країни на певні територіа-

льні частини, їх юридичний статус та прин-

ципи взаємодії між собою

Унітарна держава, федерація, конфедерація

Унітарна держава та

її ознаки

це єдина держава, територія якої поділя-

ється на адміністративно-територіальні одиниці

Схема 90

Схема 91

Схема 92

Існує єдина Конституція і єдине загально-

державне законодавство

Існує тільки один законодавчий орган з нормотворчою компетенцією з усіх галузей

законодавства

Виконавчу владу здійснюють центральні органи виконавчої влади і створені ними

територіальні адміністративні органи

Судова система є єдиною. Вона є самостій-

ною й незалежною від будь-якої іншої вла-

ди

Існують органи місцевого самоврядуван-

ня, які не входять в систему органів дер-

жавної влади. Держава може делегувати їм

ряд повноважень територіальних органів

державної влади і здійснювати контроль за

їх виконанням

41

Поділ унітарних

держав

Схема 93

ЦЕНТРАЛІЗОВАНІ - відсутня місцева

автономія, а функції влади на місцях здій-

снюють тільки призначені зверху адмініс-

тратори. Виборні місцеві представницькі органи не створюються

ВІДНОСНО ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНІ - на

місцях є і виборні органи (мери і ради в

департаментах) й призначені чиновники

(префекти), які з одного боку, мають свою

сферу діяльності

ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНІ - на всіх рівнях

адміністративно-територіального поділу є

виборні органи (ради і мери). Існує чіткий

розподіл повноважень між центральною

владою і владою місцевих територіальних

органів.

Поняття автономії

Схема 94

особливі адміністративно-територіальні одиниці, які створені з урахуванням полі-тико-територіальної специфіки, націона-

льного складу, культури, й традицій насе-

лення, яка в них проживає

Види автономій

Схема 95

ТЕРИТОРІАЛЬНІ - у випадках компакт-

ного розселення етнічних та інших груп;

створюються автономні області, округи,

райони та інші автономії, що часто мають

офіційно лише географічні назви

КОРПОРАТИВНІ - створюється з існу-

ванням лінгвістичних спільнот для яких

зазвичай резервується частка місць у дер-

жавному апараті; чиновники, що працю-

ють в таких районах, повинні знати місце-

ву мову й побут; судовий процес, викла-

дання в школі ведеться на мові місцевого

населення

ПЕРСОНАЛЬНІ - створюються, коли ет-

нічні групи, національні меншини та ін.

спільноти проживають розрізнено й ство-

рюють свої об’єднання з метою вирішення

питань культури, побуту і т.п

42

Поняття територіа-

льної автономії

конституційно закріплене внутрішнє са-

моуправління частини території держави

Види автономій

Поняття

«федерація» та

шляхи її утворення

це складна союзна держава, складові час-

тини якої (суб’єкти федерації) наділені певною політичною незалежністю, мають

певні ознаки державності

Схема 96

Схема 97

Схема 98

АДМІНІСТРАТИВНА - не має права ви-

давати місцеві закони, хоча її представни-

цькі органи видають нормативні акти в

межах своєї компетенції; в управлінській

сфері їх права досить широкі порівняно із звичайними адміністративними одиниця-

ми. Може створюватись і у федеративних

державах

ПОЛІТИЧНА - має ознаки державності; їй

притаманна наявність власного законо-

давства з місцевих питань; є місцевий

парламент (вирішує питання місцевого

характеру) та орган місцевої виконавчої влади; суди розташовані на території ав-

тономії, входять до єдиної судової системи

держави в цілому; дуже рідко існує своє

громадянство і конституція

Договірний – в результаті договору між

незалежними державами, які об’єдналися

для реалізації своїх спільних інтересів

(Танзанія - об’єднання в 1964р. Танганьїки

та Занзібару)

Конститутивний - внаслідок приєднання

державоподібних утворень чи політичних

одиниць, що фактично мали усі ознаки

державності (емірати в ОАЕ; штати в

США; кантони в Швейцарії)

43

Поділ федерацій за

структурою

Симетричні - до складу федерації входять

тільки суб’єкти з однаковим конституцій-

но-правовим станом

Асиметричні - до складу федерації входять

суб’єкти з різним обсягом повноважень

Ознаки федерації

Територія федеративної держави розгля-

дається як сукупність суб’єктів федерації: штатів, провінцій, земель, республік, кра-

їв, округів, кантонів та ін.

У більшості федеративний устрій заснова-

ний на чисто територіальному принципі, але в деяких країнах усі суб’єкти чи їх

частина організовані з врахуванням наці-онального (етнічного, релігійного чи мов-

ного) складу населення

Схема 99

Схема 100

Федерації притаманним є існування дво-

палатного парламенту (бікамералізм), де

нижня палата – орган загальнонаціональ-

ного представництва й формується шля-

хом виборів, а верхня – забезпечує пред-

ставництво суб’єктів федерації.

Суб’єкти федерації не є державами в пря-

мому розумінні, вони не наділені суверені-тетом, їх зовнішньополітична компетенція

є досить обмеженою й здійснюється під

наглядом та контролем федерації

Федеративні держави за своєю природою є

більш демократичними ніж унітарні, з огляду на те, що зазвичай вони мають

республіанську форму правління. Однак

існують і федерації з монархічною формою

правління

Зазвичай суб’єкти не володіють правом

сецесії, тобто правом виходу із союзу.

Спроби сецесії в більшості приводять до

внутрішніх конфліктів й навіть збройному

протистоянню

44

Загальна характери-

стика суб’єктів фе-

дерації

Суб’єкти федерації можуть самі приймати

свої конституції, які не потребують за-

твердження центральними органами

Суб’єкти федерації можуть створювати

свої законодавчі органи – місцеві парла-

менти. Вони можуть бути як однопалат-

ними так і двопалатними

Сфери компетенції у

відносинах між фе-

дерацією та її суб’єктами

ВИКЛЮЧНО ФЕДЕРАЛЬНА - фактично

виключно федеральні органи можуть во-

лодіти владними повноваженнями і здійс-

нювати їх. Допускається тільки делегу-

вання певних повноважень суб’єктам фе-

дерації

ВИКЛЮЧНО СУБ’ЄКТІВ ФЕДЕРАЦІЇ - фактично тільки органи суб’єктів федера-

ції можуть мати й здійснювати владні пов-

новаження, які вони можуть делегувати як

центру, так і органам місцевого самовря-

дування

СПІЛЬНА - владні повноваження нале-

жать і федеральним органам і органам

суб’єктів федерації

Схема 101

Схема 102

Суб’єкти федерації зазвичай мають свій

уряд, де главою є губернатор, прем’єр-

міністр, головний міністр і т.д.

Суб’єкти федерації можуть мати свою

судову систему, в тому числі й верховні суди, які діють паралельно з федеральни-

ми судами

Суб’єкти федерації можуть мати своє гро-

мадянство

Суб’єкти федерації представлені у другій

палаті федерального парламенту

НЕ ВИЗНАЧЕНА - остаточно не визначена

Конституцією

45

Територіальні утво-

рення, які не

є суб’єктами

федерації

Федеральні території – територіальні оди-

ниці безпосередньо підпорядковані центральній владі

Федеральні округи –

столиця з прилеглою місцевістю

Федеральні володіння

Схема 103


конфедерації

це державно-правовий союз суверенних

держав, створений для досягнення певних

цілей

Вона не створює будь-якої нової держави.

Усі члени конфедерації зберігають свій

суверенітет і не втрачають права виходу з конфедерації у будь-який час

Утворюється на основі договору, укладе-

ними кількома державами

Схема 104

Не має єдиної централізованої влади. Ор-

гани конфедерації утворюється лише з представників держав, що входять до сою-

зу, й не здійснюють прямої влади над гро-

мадянами держав – членів конфедерації

Виконання рішень органів конфедерації забезпечуються тільки урядами держав –

членів конфедерації, але вони мають пра-

во скасовувати рішення загальноконфеде-

ративного органу

Не має єдиної території, громадянства,

фінансової системи тощо

Відсутня єдина податкова система. Фінан-

сові кошти формуються з внесків держав

46

Поняття державного

режиму

Схема 105

це форми та методи здійснення державної влади, взаємовідносини між органами

державної влади

Категорія “державний режим” є вужчою

від поняття “політичний режим”, оскільки

останній відображає практику функціону-

вання усіх політичних інститутів, вклю-

чаючи не тільки державу та органи влади,

а й політичні партії, громадські організації тощо

Державний режим тісно пов’язаний з фор-

мою правління та політичним режимом.

Можна стверджувати, що державний ре-

жим є об’єднуючим елементом між фор-

мою правління та політичним режимом

Будучи ширшою категорією політичний

режим фактично визначає вид державного

режиму

Види державного

режиму

Схема 106

Демократичний

Антидемократичний

Поняття

демократичного

державного режиму

Схема 107

передбачає безпосередню участь народу в

управлінні справами держави, формуван-

ня політичної волі від людини, громадян-

ського суспільства до держави та держав-

них органів

може існувати у різних формах правління

як у президентській і парламентарній рес-

публіці, так і у парламентарній монархії

В сучасних державах незалежно від форми

територіального устрою (унітарна або

федеративна), як правило, діють демокра-

тичні державні режими

47

Види



ЛІБЕРАЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ - високий

ступінь політичної свободи, хоча реально

нею користуватись можуть не усі; обме-

ження ролі держави адміністративно-

поліцейськими функціями; невтручання

держави в економічне й соціальне життя

народу

СОЦІАЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ - держава

керується інтересами всього суспільства;

економічні блага розподіляються за прин-

ципом справедливості; високий ступень

політичної свободи, якою реально корис-

туються усі

Схема 108

Ознаки



Схема 109

Політична свобода - право особи розпоря-

джатися своєю свободою, а держава функ-

ціонує в результаті її волевиявлення

Визнання принципів конституційності та

законності

Існування представницьких органів, які формуються шляхом виборів і наділені широкими повноваженнями у здійсненні державної влади (парламент, президент)

Наявність самоуправління - самостійна

діяльність населення певної території, яка

направлена на вирішення питань місцево-

го значення в інтересах місцевих жителів

Багатопартійність – наявність різних полі-тичних партій з різною ідеологією, але з рівними правами

Функціонування державного механізму на

основі принципу поділу влади на законо-

давчу, виконавчу та судову

Незалежність засобів масової інформації

48

Поняття

авторитарного

режиму

Схема 111

полягає в обмеженні прав і свобод грома-

дян, в тому числі і щодо їх участі в держа-

вних справах, формуванні політичної волі на основі державних рішень без врахуван-

ня волі народу

може існувати як в монархічній, так і у

республіканській формі правління, однак

не може існувати в парламентарній формі, тобто у парламентарній монархії чи пар-

ламентарній республіці так як не визнає

принципів парламентаризму

Види антидемокра-

тичного державного

режиму

Схема 110

Авторитарний

Тоталітарний

Ознаки авторитар-

ного державного

режиму

Права людини й громадянина є обмеже-

ними, здебільшого не дотримуються. На-

род не приймає участь у визначенні дер-

жавної політики

Схема 112

Принципів конституційності та законності не існує, конституція як основний закон

держави хоч і є, але має формальний хара-

ктер

Принцип розподілу влад не існує

Збільшена роль виконавчої влади. Повно-

важення з управлінню державою має фор-

мально легітимний глава чи уряд, або

нелегітимний орган (воєнного комітету

тощо), глава правлячої партії

Заборона діяльності опозиційних партій

Судова діяльність фактично знаходиться

під контролем виконавчої влади

Притаманне широке застосування кара-

льних заходів

49

Види авторитарного


ВОЄННО-ДИКТАТОРСЬКИЙ - влада

зосереджена в руках армії, воєнних; кон-

ституція відмінена чи призупинена; права

і свободи громадян, в тому числі й політи-

чні, не гарантуються; забороняється дія-

льність політичних партій; може створю-

ватись воєнно-громадський уряд тощо

МОНОКРАТИЧНИЙ - формально існує

конституція та закріплені права й свободи

громадян; виконавча влада стоїть над

законодавчою; влада повністю у руках

політичного лідера; можлива інтеграція

правлячої партії в державний механізм і створення партійнодержавної структури

Ознаки

тоталітарного

державного

режиму

Правлячою є одна політична партія; опо-

зиційні партії та організації є заборонени-

ми; притаманне поєднання партійного і державного апаратів; права і свободи є

формально проголошеними, держава жор-

стко регулює питання духовно-морального

життя суспільства; ліквідовано інститут

приватної власності; широко застосову-

ється політичний терор

Схема 114

Схема 113

КЛЕРИКАЛЬНИЙ - притаманне пануван-

ня релігії; влада в руках духовенства; гла-

ва, який обирається довічно серед вищих

релігійних олігархів, має верховну держа-

вну і релігійну владу; представники духо-

венства займають пости в державному

апараті; контроль за поведінкою громадян

та покарання “невірних”, часто жінки

піддаються політичної і економічної дис-

кримінації

50

Розділ 8. Конституційно-правовий статус політичних партій

Поняття та суть

політичних партій

це добровільна, стійка самоуправляюча

організація громадян, створена на основі спільності політичних переконань, голов-

ним завданням якої є прихід до влади або

чинення на неї тиску з метою реалізації своїх програних настанов

Суть політичної партії проявляється в її цілях, функціях та методах діяльності

Функції політичних

партій

це основні напрямки їхньої діяльності, що

зумовлені поставленими цілями та за-

вданнями

Розробка політичного курсу

Схема 115

Схема 116

Зазвичай в демократичних країнах полі-тична партія прагне забезпечити ефектив-

не функціонування політичної системи,

реалізувати інтереси різних верств насе-

лення тощо

В країнах з авторитарним та тоталітарним

політичним режимом партії переслідують

інтереси вузького кола громадян або влас-

ні

Участь у формуванні та здійсненні конт-

ролю за діяльністю органів держав-

ної влади

Мирне вирішення соціальних конфліктів

Поновлення рядів партій, виховання ак-

тивістів

Ідеологічна функція (пропаганда ціннос-

тей)

Комунікативна функція (зв’язок між пра-

влячою верхівкою та суспільством)

51

Ознаки політичної партії

Вільно створювана організація громадян,

що діє на засадах самоуправління

Схема 117

Об’єднання на основі спільності політич-

них поглядів - ідеології, яка чітко відобра-

жена у програмних документах

Наявність певної структури, керівних

органів та норм внутрішнього життя, що

фіксуються в її статуті

Фіксоване членство

Стійка організація, яка об’єднує громадян

на постійній основі

Некомерційна організація, яка не ставить

за мету отримання прибутку

Види політичних

партій

Схема 118

Консервативні -виступають за збереження

минулих порядків, проти реформ

Ліберальні - відстоюють невтручання

держави

у суспільне життя

Радикальні - виступають за докорінну

перебудову суспільства із застосуванням,

як правило, примусових заходів

Реформістські - пропагують національний

соціалізм, соціальну справедливість за

збереження власності

Клерикальні - вимагають, щоб суспільне

життя та управління державою відповіда-

ло догмам релігії

52

Види партій за

організаційною

побудовою

Кадрові партії – мають фіксоване членство; засновані на

визнанні жорсткої дисципліни,

обов’язкових членських внесків; керівни-

цтво зазвичай централізоване

Масові партії – переважно немає фіксованого членства;

партійні внески зазвичай не мають фіксо-

ваного характеру; місцеве керівництво не

обирається, а складається з відомих бізне-

сменів та політиків

Партії - рухи

– в основному вони існують у країнах, що

розвиваються, мають різну орієнтацію

Поділ партій за

територіальною

ознакою

Загальнонаціональні - діють на загально-

державному рівні

Регіональні - обмежують свою діяльність у

межах певного регіону

Схема 119

Схема 120

Поділ партій за

методами дії

Схема 121

Демократичні - діють у межах конституції

Радикальні - задля власних інтересів готові пожертву-

вати демократією

Екстремістські - роблять ставку на силу, вживають про-

тизаконні методи боротьби

53

Поняття

інституціоналізації політичних партій

це регламентація порядку утворення пар-

тій, встановлення загальних вимог щодо їх

діяльності, програм, внутрішньої струк-

тури та членства, порядок фінансування

Схема 122

Процеси

інституціалізації політичних партій

Схема 123

Конституціоналізації - включення в конституцію основних

принципів статусу політичної партії, за-

кріплення місця і ролі партії в суспільно-

політичному житті

Законодавчої інституціоналізації правовий статус політичних партій визна-

чається законом:

1) Спеціальним законом

- визначають функції, завдання та їх роль

в політичному та державному житті, регу-

люють умови та порядок реєстрації, вибо-

рчої діяльності тощо.

2) Органічним законом - це закони про

вибори, регламенти палат парламенту та

ін.

Поняття статуту

партії

Схема 124

спеціальний документ, який встановлює

порядок вступу й виходу із партії, її органі-заційну структуру та норми внутрішньо-

партійного життя

Членство в

політични партіях

Схема 125

Членами партії можуть бути тільки гро-

мадяни, які володіють політичними пра-

вами і досягли законодавчо встановленого

віку (зазвичай з 18 років)

В більшості держав забороняється членст-

во у партії військовослужбовців, праців-

ників служби президента, органів внутрі-шніх справ, безпеки, юстиції, митниці то-

що.

Членство може бути як індивідуальним (за

заявою особи) так і колективним (проф-

спілка)

54

Види фінансування

політичних партій

Членські внески

Пожертви

Доходи від господарської діяльності Схема 126

Повне або часткове державне фінансування

Органи які реєстру-

ють політичні партії

Схема 127

Суди штату (США)

Міністерство юстиції (Бельгія, Нідерланди)

Верховний суд (Ангола, Португалія)

Вищий виборчий трибунал (Бразилія)

Міністерство внутрішніх справ

(Іспанія, Італія, Франція та ін.)

Виборчі комісії (Великобританія, Індія,

Німеччина, Мексика)

Міський суд столиці (Болгарія, Угорщина,

Польща)

Податкове управління (Швеція)

55

Розділ 9. Законодавча влада в зарубіжних країнах

Поняття парламенту

та його види

загальнодержавний представницький ко-

легіальний орган, основною функцією

якого є здійснення законодавчої влади

Поняття

законодавчої діяльності

Сьогодні парламенти діють у більш ніж

160 країнах світу. Їх назви різноманітні: федеральні збори (Австрія, Росія, Швейца-

рія), конгрес (США), стортинг (Норвегія),

альтінг (Ісландія), рикстаг (Швеція), гене-

ральні кортеси (Іспанія), парламент (Індія,

Італія, Франція, Японія тощо, - але для

всіх них властиві загальні ознаки парла-

ментаризму

полягає у виданні представницькими (за-

конодавчими) органами законів,

обов’язкових для виконання всіма держа-

вними органами, громадськими

об’єднаннями, органами місцевого само-

врядування, посадовими особами та гро-

мадянами

визначена конституцією та іншими зако-

нами організація влади в суспільстві, коли

парламент володіє представницькими,

законотворчими, контролюючими та ін-

шими повноваженнями та виступає гаран-

том захисту інтересів народу, нації

Поняття

парламентаризму

Схема 128

Схема 129

Схема 130

56

Основні функції парламентів

Схема 131

Представницька- полягає в тому, що пар-

ламент є виразником інтересів та волі народу, нації, який уповноважений прий-

мати важливі рішення від імені народу

Зовнішньополітична - парламенти прий-

мають безпосередню участь у зовнішньо-

політичному житті держави

Контрольна - полягає в тому, що здебіль-

шого парламенти здійснюють контроль за

виконанням законів, діяльністю органів

виконавчої влади

Законодавча - полягає в тому, що парла-

мент видає закони, які мають вищу юри-

дичну силу.

Фінансова - у більшості країн парламент

приймає основний фінансовий документ

держави – закон про державний бюджет, а

також видає ряд інших законів.

Повноваження

парламентів

Схема 132

Повноваження в сфері оборони та безпеки

Контроль за органами державної влади

Прийняття законів

Фінансова компетенція

Формування державних органів

Призначення референдумів

Ратифікація та денонсація міжнародних

договорів

57

Види парламенту

ОДНОПАЛАТНІ - нині однопалатні пар-

ламенти існують майже у 70 країнах (Бол-

гарія, Греція, Данія, Ізраїль, Єгипет, Нова

Зеландія, Португалія, Туреччина, Угор-

щина, Фінляндія, Швеція та ін.). Однопа-

латність зазвичай характерна для невели-

ких держав (Сальвадор та ін.), а також для

країн з авторитарними та тоталітарними

політичними режимами (В’єтнам, Китай)

ДВОПАЛАТНІ - переважно країн світу

двопалатні парламенти. Двопалатність

властива як для федеративних держав

(Австралія, Бразилія, Мексика, Німеччи-

на, США та ін.), так і для унітарних (Іта-

лія, Іспанія, Франція, Японія та ін.)

Види палат

парламенту

ВЕРХНЯ ПАЛАТА (Сенат – в більшості країн, Рада кантонів – Швейцарії, Рада

штатів – Індія, Палата лордів – Великоб-

ританія, Федеральна рада – Австрія, Па-

лата радників – Японія та ін.) Вона зазви-

чай має більший термін діяльності й онов-

ляється

по різному: інколи повністю, одночасно з нижньою, частково у певний період. Так, у

США – обирається на 6 років, а оновлю-

ється по 1/3 кожні 2 роки; у Франції – на 9

років і кожні 3 роки оновлюється на 1/3

складу. Верхня палата в більшості випад-

ків є меншою за чисельністю. Так, у США

– в 6 разів, в Італії – у 2 рази.

НИЖНЯ ПАЛАТА (Палата представників

– Австралія, Національна рада – Австрія,

Сейм – Польща, Народна палата – Індія,

палата громад – Великобританія, Націона-

льні збори – Франція, Палата депутатів –

Італія та ін.) Нижня палата двопалатного

та однопалатний парламент зазвичай оби-

раються на 4-5 років з повним одночасним

оновленням. Подеколи цей термін є більш

коротшим, зокрема, США – 2 роки, Авст-

рія – 3 роки та ін. Палати парламенту не-

однакові за своєю чисельністю. Так, у Ни-

жній палаті Польщі – 460 депутатів, Італії – 630, Японії – 500.

Схема 133

Схема 134

58

Способи формуван-

ня однопалатних та

Нижньої палати

двопалатного

парламентів

Прямих виборів

Призначення (напр.: Президент Індії при-

значає двох представників англо-

індійської общини в Нижню палату)

Зборами представників автономних облас-

тей, міст центрального підпорядкування,

особливих адміністративних районів та

військових представників (Китай - Всеки-

тайські збори народних представників)

Резервування місць для прихильників

певних релігій, національностей, жінок

(напр.: для прихильників індуїстських

релігій – у Пакистані, для асирійців – в

Ірані, Бангладеш – для жінок)

Прямих виборами сенаторів громадянами

країни (США – 2 від штату, Бразилія – 3,

Італія – 7 від області)

Схема 135

Схема 136


ня Верхньої палати

двопалатного


Обираються із членів Нижньої палати

(Норвегія)

Непрямих виборів (Франція)

Призначення повного чи часткового скла-

ду верхньої палати главою держави, гла-

вою уряду, лідером опозиції (Барбадос,

Йорданія, Канада, Таїланд, Ямайка та ін.;

лідером опозиції – Малайзія)

Парламентами земель (Австрія) чи облас-

ними радами (Намібія)

Урядами земель (Німеччина)

Займають особи у яких дворянський титул

не нижче барона (Великобританія)

59

Підстави припинен-

ня діяльності парламентів

Схема 137

Закінчення строку повноважень

Достроковий розпуск парламенту

Причини розпуску


Схема 138

Не може протягом певного строку розпо-

чати свою діяльність чи неспроможний

приймати рішення (Чехія)

Не може у відповідний термін сформувати

уряд (Польща) чи призначити главу уряду

(Німеччина)

Неспроможний у відповідні строки

прийняти державний бюджет

У разі висловлення недовіри парламенту

Структура

парламенту комітети і комісії

Голова парламенту (спікер) чи колегіаль-

ний орган

палати

партійні фракції

апарат

Схема 139

Основні способи

заміщення голови

Верхньої палати

Схема 140

представник виконавчої влади (лорд-

канцлер – Великобританія)

віце-президент (у президентських респуб-

ліках)

обирається палатою (Франція, Італія,

Японія та ін.)

60

Поняття «депутат»

та його правовий

статус

це особа, яка за певної обставини є членом

парламенту – депутат парламенту, який

наділений спеціальною право- та дієздат-

ністю

У більшості країн депутати мають вільний

мандат (факультативний) – вони розгля-

даються як представники усього народу, а

не від своєї виборчої дільниці, він не зо-

бов’язаний враховувати думку своїх ви-

борців, не передбачається відкликання

депутата за ініціативою виборців. У краї-нах тоталітарного соціалізму депутат має

навпаки імперативний мандат – передба-

чає можливість дострокового відкликання

депутата виборцями, якщо він не виконує

їх накази

В більшості країн депутати володіють

також депутатським індемнітетом – не

несуть відповідальності за свої виступи і за

дії, які депутат підтримував своїм голосу-

ванням, навіть якщо такі дії є протиправ-

ними

Види

зупинення депутат-

ських повноважень

Фактично у всіх країнах депутати наділені імунітетом – недоторканість парламен-

таря. Здебільшого для порушення кримі-нальної справи, притягнення до криміна-

льної та адміністративної відповідальності необхідна згода парламенту (палати)

закінчення строку повноважень парламе-

нту

Схема 141

Схема 142

у зв’язку з позбавленням депутатсько

го мандата парламентом чи судом

зайняття посади несумісної з депутатством

за власним бажанням

61

Поняття «сесія»

та її види

Схема 143

Перша сесія (установча) - відбувається

після формування складу парламенту,

зазвичай з неофіційного засідання на яко-

му вирішуються організаційні питання.

На першій сесії формуються комітети та

постійні комісії, обирається чи признача-

ється голова або керівний орган, форму-

ється коаліція та визначаються з пріори-

тетними напрями роботи в подальшому

Чергові сесії - за власним правом, склика-

ється главою держави (Японія), за рішен-

ням уряду або главою парламенту чи кері-вним колегіальним органом. - протягом

року зазвичай відбувається дві сесії (Бра-

зилія), а також можливе їх проведення

один раз на рік (Великобританія, Єгипет).

У цілому кількість сесій на рік та їх час

вирішується безпосередньо парламентом

(Німеччина), або чітко визначений кон-

ституцією чи регламентом (Італія, США).

В деяких країнах це питання вирішує гла-

ва держави (Японія)

Позачергова та надзвичайна сесії - склика-

ється на вимогу голови палати (Італія), а

також глави держави (Філіппіни), на ви-

могу уряду (Іспанія, Франція, Японія).

Під час такої сесії вирішуються питання, у

зав’язку з якими вона була скликана.

Надзвичайна сесія зазвичай скликається у

разі введення на території держави чи її частині воєнного чи надзвичайного стану

це певний період часу, коли парламент та

його палати проводять пленарні засідання,

розглядають законопроекти та приймають

певні рішення

62

Законодавчий

процес та його стадії

це закріплений Конституцією чи законами

порядок здійснення законодавчої функції та реалізації законодавчих повноважень

Стадії законодавчого процесу:

-внесення законопроекту;

- обговорення законопроекту;

- прийняття закону

- промульгація; Схема 145

Способи

голосування

Схема 146

за допомогою електронної системи

підняттям рук

акламацією (вигуками)

бюлетенями

поіменним голосуванням

Поняття кворум та

його види

Схема 144

необхідна кількість депутатів для роботи

парламенту і прийняття ним рішень

кворум для пленарного засідання

кворум для прийняття рішення

63

Вирішення

розбіжностей між

палатами

Схема 147

палати передають проект закону одна од-

ній доти, доки він не буде прийнятий (Іта-

лія);

скликання сумісного засідання обох палат

й їх спільне обговорення та голосування

(Індія);

створення погоджувальної ради із пред-

ставників обох палат (Німеччина).

В деяких країнах вето верхньої палати

може бути подолано шляхом повторного

прийняття закону більшістю голосів Ниж-

ньою палатою. В окремих країнах закон

вважається прийнятим тільки у разі його

затвердження більшістю голосів Верхньою

палатою (Алжир)

Стадія

«промульгації» та її етапи

публічне оприлюднення закону

засвідчення закону й факту його прийнят-

тя;

підписання закону;

санкціонування закону;

розпорядження про його публікацію;

Схема 148

64

Глава 10. Конституційно-правовий статус глави держави в

зарубіжних країнах

Поняття глави

держави

це посадова особа або державний орган,

який займає одне з вищих місць в системі державних інститутів влади

Юридична форма

глави держави

Монарх владарює безстроково, отримує

владу і титул за спадком

Статус глави держа-

ви – монарха в абсо-

лютній та дуалісти-

чній монархії

Визначає внутрішню та зовнішню політи-

ку держави

Схема 149

Схеа 150

Схема 151

Він є: символом єдності нації та держави;

гарантом територіальної цілісності, безпе-

ки держави, громадянської свободи; вер-

ховним представником держави у внутрі-шньополітичному житті та у сфері міжна-

родних відносин

Президент владарює внаслідок прямої або

опосередкованої народної довіри та відпо-

відальна перед народом

Контролює формування та діяльність пар-

ламенту

Формально його повноваження можуть

бути обмежені конституцією, а законодав-

ча влада поділена з парламентом (дуалізм)

Влада фактично немає правових обмежень

Призначає і заміщує уряд

Реально здійснює повноваження керівниц-

тва та управління країною

Має право розпуску парламенту або однієї із його палат

Має право відкладного або абсолютного

вето

Є головнокомандуючим Збройних сил

65

Статус глави

держави – монарха в

парламентарних

монархіях

Не наділений реальними повноваженнями

по управлінню державою

Представляє державу в міжнародних від-

носинах

Не несе юридичної або політичної відпові-дальності за свої дії

Усі акти глави держави потребують

контрасигнації (скріплення)

Виконує функції державного нотаріуса,

скріплює своїм підписом усі важливі дер-

жавні акти

Схема 152

Призначає уряд, який потребує довіри

парламенту (або Нижньої палати)

Правом вето зазвичай не наділений

Утримується за рахунок державного бю-

джету

Має ряд привілеїв, пільг (на особливі ре-

галії та знаки царської влади, непідсуд-

ність, звільнення від оподаткування та ін.)

Статус глави

держави – президен-

та в парламентарній

республіці

Схема 153

“Слабкий” глава держави обирається або

парламентом або спеціальною комісією

Не бере активної участі в управлінні дер-

жавою. Переважно виконує функції пред-

ставницького характеру

Юридично закріплені функції глави дер-

жави з управління державою на практиці реалізуються урядом

Акти президента потребують контрасиг-

нації в особі глави уряду чи відповідально-

го міністра

66


ви – президента в

дуалістичній

(президентській)

республіці

Обирається народом

Одночасно являється главою держави та

главою виконавчої влади

Формує уряд, який не функціонує як коле-

гіальний орган, кожний міністр безпосере-

дньо підлеглий президенту

Призначає вищих посадових осіб виконав-

чої влади (іноді з дозволу Верхньої палати

парламенту)

Самостійно звільняє посадових осіб вико-

навчої влади Схема 154

Має право відкладного вето, для подолан-

ня якого необхідна кваліфікована біль-

шість обох палат парламенту

Призначає суддів


ви – президента в

республіках із змішаною формою

правління

Схема 155

Переважно обирається громадянами

Керує урядом

Формує персональний склад уряду, який

потребує довіри парламентської більшості

Має право розпуску парламенту

67

Основні повноваження глави

держави

Схема 156

зовнішньополітичні

у судовій сфері

у сфері законодавчої діяльності

представницькі

у сфері державного управління


глави держави у

галузі державного

управління

Схема 157

У парламентських республіках і монархіях

глава держави призначає уряд, який пот-

ребує довіри парламенту

У президентських республіках глава дер-

жави є одноособовим носієм виконавчої влади, призначає та звільняє членів уряду

Має право прийняття остаточного рішен-

ня у сфері державного управління

Від свого імені приймає акти виконавчої влади

Керує адміністративним апаратом та

Збройними силами

Представницькі функції глави

держави

Схема 158

Уособлює основні права та обов’язки дер-

жави

Виступає з офіційними зверненнями до

парламенту та нації

Офіційно представляє державу у зовнішніх

відносинах і не потребує спеціального на

те уповноваження

68

Зовнішньополітичні повноваження глави

держави

Схема 159

Здійснює верховне представництво країни

у міжнародних відносинах

Призначає керівника відомства закордон-

них справ та дипломатичних представни-

ків держави за кордоном

Дає вказівки про підготовку та проведення

переговорів, бере участь у найбільш важ-

ливих із них і підписує міжнародноравові акти

У державах з парламентарними формами

правління повноваження глави держави

фактично здійснюються урядом та його

керівником

Оголошує війну та заключає мир


жави домінує в сфері керівництва та уп-

равління зовнішніми справами

У республіках із змішаною формою прав-

ління, залежно від розкладу політичних

сил можливе як одноосібне керівництво,

так і розподіл



сфері законодавчої діяльності

Схема 160


жави формально не втручається у внутрі-шню діяльність парламенту. Має право

вето на законопроекти ветовані парламен-

том та право на прийняття власних нор-

мативних актів

У парламентських монархіях і республі-ках, як правило, глава держави формаль-

но має право відкриття та закриття пар-

ламентських сесій, інколи – право достро-

кового розпуску парламенту (палати) та-

призначення позачергових виборів

У змішаних республіках глава держави

має право дострокового розпуску парла-

менту (Нижньої палати), скликання над-

звичайних сесій, повернення законопроек-

ту для повторного обговорення, право

законодавчої ініціативи

69



судовій сфері

Призначає суддів загальних та вищих су-

дів

Головує або призначає свого представника

у вищих конституційних установах

Здійснює помилування

Місце глави

держави у системі розподілу влади

Бути носієм (главою) виконавчої влади

(США)

Одночасно бути главою законодавчої, ви-

конавчої (Індія), судової, а інколи і релі-гійної влади (Саудівська Аравія)

Отримання

престолу за спадком

Не очолювати жодну із гілок влади, мати

свій особливий статус – бути арбітром між

гілками влади (політичними силами)

(ФРН)

Бути символом влади та держави, не маю-

чи реальних повноважень (сучасні монар-

хії, напр., Великобританія)

Схема 163

Схема 161

Схема 162

САЛІЧНА - трон передається виключно

по чоловічій лінії за правом первородства

Система, за якої монарх визначає свого

наступника

ГАБСБУРГСЬКА - жінка наслідує трон

тільки при умові відсутності спадкоємців –

чоловіків у роду (племінників, двоюрідних

та троюрідних братів)

СУЧАСНА КАСТИЛЬСЬКА - трон наслі-дує перша дитина монарха – син або донь-

ка “нарівних”

ТРАДИЦІЙНО КАСТИЛЬСЬКА - трон

передається як по чоловічій так і по жіно-

чій лінії, але жінка наслідує тільки якщо у

монарха немає сина

70

Виборна форма за-

міщення посади

монархом

Обирається парламентом (напр., у XVII

столітті у Польщі)

Обирається правлячою сім’єю

(напр., у Саудівській Аравії та Кувейті)

Обирається спадкоємницькими главами

суб’єктів федерації (напр., Малайзія згідно

з Конституцією 1957р., монарх обирається

на 5 років із султанів дев’яти штатів; в

ОАЕ 7 емірів – глав еміратів на 5 років

обирають шейха)

Спосіб обрання

президента

У президентських республіках, суперпри-

зедентських, а інколи у змішаних респуб-

ліках президент обирається: Позапарла-

ментським шляхом, тобто безпосеред-

ньо населенням (напр., Болгарія, Польща,

Франція та ін.); Колегією виборщиків, які в свою чергу обираються по штатах пря-

мим голосуванням громадянами (напр.,

Італія, Індія, США, ФРН та ін.)

Схема 164

Схема 165

У парламентських, а інколи і у змішаних

республіках президент обирається: Пар-

ламентом; Колегією (комісією), яка скла-

дається із парламентарів та представників

виборних колегіальних органів регіонів та

міст

71

Вимоги до

кандидата на посаду


Схема 166

ОСНОВНІ: - громадянство відповідної країни, інколи

тільки за народженням (США);

- громадянство самого кандидата та

його батьків (Мексика).

Постійне проживання у країні на протязі певного строку (напр., у Болгарії – 5 років,

у США – 10 років). Досягнення певного

віку (США – 35 років, Італія – 50 років,

ФРН – 40 років)

ДОДАТКОВІ: - корінна національність

(Абхазія, Туркменія);

- знати державну мову (Україна) ;

- наявність вищої освіти (Азейбаржан);

Припинення

повноважень


Схема 167

СТРОКОВЕ:

- з закінченням строку повноважень;

- з моменту вступу на посаду новообраного

президента. Строк повноважень колива-

ється від 3 до 7 років

ДОСТРОКОВЕ:

- у випадку смерті; - внаслідок відставки;

- усунення з посади в порядку Імпічменту;

- за станом здоров’я;

72

Глава 11. Конституційно-правовий статус органів виконавчої влади у зарубіжних країнах

Поняття виконавчої діяльності

представляє собою засновану на законах

оперативну, повсякденну реалізацію дер-

жавними організаціями завдань та функ-

цій держави у сфері розвитку економіки,

культури, соціального забезпечення та

охорони здоров’я, транспорту та зв’язку,

охорони громадського порядку тощо

тільки главі держави (США)

главі держави і уряду (буферальна систе-

ма) (Греція, Франція та ін.)

Схема 168

Належність вико-

навчої влади

Схема 169 тільки уряду (Ізраїль)

Особливості здійснення виконав-

чої влади у різних

державах

Схема 170

В більшості монархічних держав монарх є

позбавленим конституцією повноважень в

сфері виконавчої влади

В деяких президентських і полупрезидент-

ських республіках створюються спеціальні посади прем’єр-міністрів, ради міністрів та

інші (Єгипет, Румунія та ін.). Посада

прем’єр-міністра відокремлюється від

посади глави держави (президента), до

нього переходять певні функції виконавчої влади глави держави, але фактично

останній залишається головним керівни-

ком уряду

У федеративних державах виконавчу вла-

ду в суб’єктах федерації виконують голови

суб’єктів федерації. Місцеві уряди форму-

ються законодавчими зборами суб’єктів

федерації. Обираються або призначаються

губернатори областей, в адміністративно-

територіальних одиницях – керівники

областей, районів, префекти, комісари та

інші представники глави держави та уряду

73

Поняття уряду

це колегіальний орган державної влади

загальної компетенції, який здійснює кері-вництво поточним управлінням країною

згідно із законодавством

Схема 171

У президентських республіках, абсолют-

них і дуалістичних монархіях уряд, як

колегіальний орган існує умовно. Усі рі-шення у сфері керівництва державним

управлінням приймаються головою дер-

жави одноособово, тобто без голосування

міністрів, які виконують при ньому дора-

дчі функції

Офіційні назви

уряду

Схема 172

Державна рада (Китай)

Рада міністрів (Франція)

Федеральний уряд (Німеччині)

Кабінет міністрів (Україна)

Федеральна рада (Швейцарія)

Поділ урядів за

політичним складом

Схема 173

однопартійний

уряд меншості

безпартійний

коаліційний

74

Однопартійний уряд

Такий уряд існує зазвичай у демократич-

них державах при парламентській та змі-шаній формі правління, якщо одна із полі-тичних партій отримала в результаті ви-

борів абсолютну або близьку до абсолют-

ної більшість місць у парламенті (Нижній

палаті)

У президентських республіках, як прави-

ло, президент формує уряд з представників

своєї партії

Схема 174

У напівпрезидентських республіках склад

уряду в певній мірі пов’язаний із складом

парламенту. Призначаючи главу уряду,

президент повинен враховувати позицію

парламенту щодо його кандидатури

При тоталітарних політичних режимах, де

діє одна партія, уряд переважно складаєть-

ся з членів правлячої партії

Коаліційний уряд

Схема 175

Такий уряд, як правило, існує при парла-

ментарній та змішаній формі правління,

коли ні одна із партій у результаті виборів

не отримала більшість місць в парламенті

Уряд формується на основі попередньої домовленості лідерів партій, які розподі-ляють між собою міністерські посади

Уряд меншості

Схема 176

Спирається на виборчу підтримку неуря-

дових партій маленьких партій

Він може бути однопартійним або коалі-ційним

75

Безпартійний уряд

Такий Уряд утворюється у випадку, якщо

партіям у парламенті не вдалося домови-

тись про створення коаліції, а розпускати

парламент (Нижню палату) недоцільно

Члени такого уряду можуть належать до

різних політичних партій або бути безпар-

тійними

Глава уряду (Голова ради Міністрів у

Швеції, Державний міністр у Норвегії, Голова уряду в Іспанії, Прем’єр-міністр у

Франції, канцлер у Австрії та Німеччині, Прем’єр Державної ради в Китаї та ін.)

Заступники глави уряду

Міністри - керівники найбільш вагомих

органів центральної адміністрації – мініс-

терств з окремих галузей управління

(фінанси, юстиція, збройні сили та ін.)

Схема 177 Існує також у країнах де політичні партії заборонені (напр., Бахрейн, Бутан, Катар,

Кувейт, Саудівська Аравія та ін.)

Структура уряду

Схема 178

Глава уряду

Схема 179

Президент (у президентських республіках)

глава уряду (у парламентських монархіях і республіках, полупрезидентських, зміша-

них та деяких суперпризедентських респу-

бліках)

Монарх (у дуалістичних монархіях)

76

Склад уряду

Схема 180

Державні міністри за рангом можуть бути

вищі за звичайного міністра (Франція,

Португалія) або мати нищий статус (Вели-

кобританія).

У Японії державними міністрами назива-

Міністри без портфелів - вони не очолю-

ють відомства, але на засіданнях уряду

мають право вирішального голосу, іноді виконують окремі доручення глави уряду,

координують роботу групи міністрів

Статс-секретарі можуть займати посаду

замміністра або відповідають за певну

ділянку роботи у департаменті. Інколи

призначаються при прем’єр-міністрі або

президенті

Парламентські секретарі - основним їх

завданням є забезпечення взаємозв’язку

уряду із парламентом (Великобританія)

Представники нищестоящих адміністрацій

- очолюють органи виконавчої влади на

місцях (областях, районах тощо)

Спосіб формування

уряду залежно від

форми правління

Схема 181

парламентський

позапарламентський

змішаний

Позапарламентсь-

кий спосіб

формування уряду

Схема 182

Такий спосіб формування уряду прита-

манний для абсолютних і дуалістичних

монархій (Бахрейн, Катар, Саудівська

Аравія та ін.), а також багатьох суперпре-

зидентських та президентських республік

(Бразилія,Єгипет, де глава держави особи-

сто очолює уряд)

Глава держави особисто, без участі парла-

менту, призначає та звільняє з посади мі-ністрів

Іноді міністри затверджуються парламен-

том (напр., у США – Сенатом)

77

Парламентський

спосіб формування

уряду

Такий спосіб формування уряду застосову-

ється у країнах з парламентарною формою

правління - парламентарних монархіях і республіках, де уряд очолює прем’єр-

міністр

Способи

формування уряду у

парламентарних

республіках

Перший спосіб. Глава держави пропонує

на розгляд парламенту кандидатуру глави

уряду, а саме лідера партії або керівника

найбільшої фракції (коаліції), яка перемо-

гла на виборах й отримала більшість місць

у парламенті (у Нижній палаті). Міністри

призначаються та звільняються главою

держави за поданням глави уряду (Італія,

Греція). Після остаточного створення

уряду глава держави повинен звернутися

до парламенту з метою отримання вотуму

довіри (інвестура уряду)

Другий спосіб. Вищий представницький

орган з висунутих кандидатур обирає гла-

ву уряду, який в подальшому формує кабі-нет уряду і затверджує відповідні кандида-

тури в парламенті (Німеччина, Японія)

Схема 183

Схема 184

Змішаний спосіб

формування уряду

Схема 185

Такий спосіб характерний для змішаних

республік (здебільшого президентсько-

парламентських), де у формуванні уряду

беруть участь і глава держави, і парла-

мент. (У деяких постсоціалістичних дер-

жавах)

78

Строки

повноважень уряду

Схема 186

У президентських республіках

уряд призначається на строк повноважень

голови виконавчої влади - президента

У парламентарних країнах уряд залиша-

ється при владі доти, доки користується

підтримкою парламенту. Зміна глави уря-

ду тягне за собою створення нового уряду


уряду

Схема 187

полягають у розробці та проведенні націо-

нальної внутрішньої та зовнішньої полі-тики у сфері державного управління суспі-льними відносинами

На уряд покладається забезпечення охоро-

ни правопорядку, гарантування прав і свобод людини, захист зовнішніх інтересів

держави, здійснення економічної, соціаль-

ної та інших функцій у сфері державного


Види

відповідальності уряду

Схема 188

Політична

Юридична

79

Основні повнова-

ження уряду

Схема 189

В галузі управління - уряд погоджує, коор-

динує та направляє діяльність усіх цент-

ральних органів виконавчої влади

Інші повноваження - здійснює контрольні функції (в тому числі і за парламентом у

президентських республіках), складає і забезпечує виконання державного бюдже-

ту, розробляє і представляє парламенту

проекти законів та ін.

Надзвичайні повноваження - у парламен-

тарних державах у випадку внутрішніх або

зовнішніх

загроз уряд має право оголошення надзви-

У законодавчій сфері - у більшості держав

(за виключенням президентських респу-

блік), володіє правом законодавчої ініціа-

тиви. У парламентарних монархіях і рес-

публіках уряд зазвичай володіє правом

скликання надзвичайних сесій і достроко-

вого розпуску парламенту (Нижньої пала-

ти)

Зовнішньополітичні повноваження - уряд

бере участь у міжнародних перемовах,

підписанні міжнародних договорів, що

стосуються підвідомчих їм питань, пред-

ставляє інтереси держави у міжнародних

відносинах тощо

Політична відпові-дальність уряду

Схема 190

перед парламентом за парламентарних та

змішаних формах правління

перед главою держави за деяких змішаних

та президентських форм правління

80

Види

відповідальності

Кримінальна

Кримінальна

відповідальність

уряду

настає при вчинені міністром посадових

злочинів та злочинів відповідно до кримі-нального закону

У деяких країнах перед притягнення мі-ністра до кримінальної відповідальності можливий імпічмент, аналогічний імпіч-

менту президента, в інших країнах парла-

мент не звільняє міністра в порядку імпі-чменту, а пред’являє звинувачення

(Франція)

За вчинення кримінального злочину мі-ністр підлягає і судовій відповідальності. За вчинення злочинів у час виконання

службових повноважень міністра може

судити особливий суд (напр., Високий суд

правосуддя у Франції) або за рішенням

парламенту – Конституційний суд (Італія)

Схема 191

Схема 192

Дисциплінарна

Цивільна

Цивільна


уряду

здебільшого виражається у позовах щодо

уряду чи міністра за нанесення юридич-

ним і фізичним особам збитку під час по-

рушення законів при виконанні службових

обов’язків

Схема 193

Дисциплінарна


Схема 194

носить індивідуальний характер й вира-

жається у формах попередження, утри-

мання коштів та інших видів стягнень, що

накладаються на міністрів президентом,

парламентом чи прем’єр-міністром за

порушення дисципліни чи неналежне ви-

конання обов’язків

81

Глава 12. Конституційно-правовий статус органів су-

дової влади в зарубіжних країнах

Поняття судової влади

правова діяльність органів державної вла-

ди, наділених виключними повноважен-

нями

щодо здійснення правосуддя

Поняття « судова

юстиція»

система судів, які покликані здійснювати

юрисдикційну діяльність (правосуддя),

тобто ухвалювати правові рішення щодо

спірних та конфліктних питань у різнома-

нітних сферах суспільного життя

Особливості судової влади

Судова влада належить не судовому орга-

ну, а судовій колегії або судді одноособово

(з незначних справ), які розглядають

справу відповідно до вимог, встановлених

судовою процедурою

– самостійна і незалежна гілка влади.

Судова влада забезпечує нормативне фун-

кціонування законодавчої і виконавчої влади, виконання їх рішень та правопоря-

док в суспільстві

Спірні питання між юридичними та фізи-

чними особами розглядаються судом під

час судового процесу – особливій процесу-

альній формі, яка визначається законом

Суд не керується політичними чи будь-

якими іншими мотивами поза законом у

розгляді конкретної справи. Однак на

практиці повна деполітизація судової вла-

ди неможлива.

Схема 195

Схема 197

Схема 196

Здійснюючи правосуддя, судова влада

легалізує державний примус

82

Конституційні принципи організа-

ції судової влади

Схема 198

Принцип участі населення у здійсненні правосуддя Передбачає участь населення у

здійсненні правосуддя через присяжних

(Англія, США), або судових засідателів

(Італія, Німеччина), або обох названих

форм (Австрія)

Принцип всезагального та рівного доступу

до правосуддя, тобто сама можливість

звернення до суду, а не тільки зміст закону

та його застосування повинні бути рівни-

ми для всіх

Принцип незалежності судів та суддів

Принцип діяльності, тобто установленого

законом порядку розгляду та вирішення

судових справ

Конституційні принципи

правосуддя

Схема 199

Змагальності

Усний характер судового процесу

Відкритості та гласності правосуддя

Право громадян на захист на будь-якій

стадії судового процесу

Гарантія підсудності

Ніхто не може бути засуджений за одне й те

саме протиправне діяння

Презумпція невинуватості

83

Система судової влади

У країнах англосаксонської правової сис-

теми суди створюють єдину систему, у якій

усі вони замикаються на єдиному верхов-

ному суді

Більшості країн континентальної Європи

притаманна полісистемність, тобто ство-

рення декількох незалежних один від од-

ного систем загальних та спеціалізованих

судів у центрі із своїми вищими судами

(Німеччина)

У країнах романської правової системи

поряд із системою судів загальної юстиції можливе створення окремої системи адмі-ністративної юстиції (Франція, Італія,

Швеція)

У деяких мусульманських країнах разом з державними діють шаріатські суди

В окремих країнах створюються суди для

розгляду питань про конституційну відпо-

відальність вищих посадових осіб (Фран-

ція)

спеціальні суди

Види судових

органів церковні суди

суди загальної юрисдикції

мусульманські суди

Схема 200

Схема 201

суди звичаєвого права

конституційні суди

84

Система судів

загальної юрисдикції

вища ланка - касаційний суд, Верховний

суд, Вищий суд.

апеляційна ланка - апеляційний суд, Вер-

ховний суд

Види судів

основна ланка - окружний суд, трибунал

первинна ланка - мировий суддя, дільнич-

ний суддя, поліцейський суддя

СПЕЦІАЛЬНІ СУДИ - воєнні, претензійні, трудові, адміністративні та ін. (Італія,

Нідерланди, США, Франція, Швеція та ін.)

Схема 202

Схема 203

МУСУЛЬМАНСЬКІ суди розглядають

справи тільки з питань, що зазначені у

священних книгах і тільки серед одновір-

ців

ЦЕРКОВНІ СУДИ розглядають справи на

основі релігійних канонів щодо прихожан-

та священнослужителів

СУДИ ЗВИЧАЄВОГО ПРАВА - племінні суди

Способи

формування судів

Схема 204

Громадянами

Міністром юстиції

Представницькими органами

Главою держави

85

Моделі судових

систем

Англосаксонська


англо-саксонської моделі

притаманно існування єдиної системи

судів на чолі із верховним судом; широко

використовується судовий прецедент;

повноваження судді і присяжних розділені, суддя пасивний у судовому процесі, він

веде засідання й не вирішує питання вину-

ватості (Великобританія)

визнання правотворчої ролі суду й судово-

го прецеденту як джерела права

Вимоги до посади

судді

виключно апеляційна форма оскарження

судових рішень

Схема 207

Схема 205

Схема 206

Романо-германська

Мусульманська

Соціалістична

використання суду присяжних і мирових

суддів

широка практика виборності суддів

громадянство

вища юридична освіта

професійний досвід

високі моральні якості

досягнення певного віку

86


романо-германської моделі

Схема 208

зазвичай не має єдиної системи судів, при-

таманна полісистемність; у різних систе-

мах судів, які спеціалізовані, існують свої вищі органи; судовий прецедент застосо-

вується дуже рідко; поряд з апеляцією

використовується касаційний та ревізій-

ний порядок оскарження; суддя активний

у судовому процесі, поряд з ним у визна-

ченні покарання беруть участь непрофе-

сійні судді (асізи, шефени)

існування повного або часткового суддів-

ського самоуправління

формальне невизнання судового прецеден-

ту як джерела права

інститут присяжних і мирових суддів не

дуже поширений, притаманне викорис-

тання суду шерифів

притаманне використання касаційної і ревізійної форм оскарження рішень суду

поряд із апеляційною формою

Конституційно-

правові принципи

правового статусу

суддів

Схема 209

Призначувальність

Незмінюваність

Деполітизація

Недоторканість

Несумісництво

Незалежність

87

Поняття «конститу-

ційна юстиція»

діяльність державних органів з нагляду за

дотриманням у країні конституції та ін-

ших нормативно-правових актів (консти-

туційний контроль)

Види

спеціалізованих

органів

конституційної юстиції

конституційні суди - притаманна змагаль-

ність та гласність

ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ - притаманна для

Німеччини, де Федеральний суд формуєть-

ся Бундестагом разом із Бундесратом.У

деяких державах судді Конституційного

суду призначаються парламентом за по-

данням глави держави, а в інших, навпа-

ки, главою держави за поданням парламе-

нту (Іспанія)

Схема 211

Схема 210

конституційні ради - змагальність факти-

чно відсутня й має умовний характер


ня органів консти-

туційної юстиції

Схема 212

ЗМІШАНИЙ - формуються вищими дер-

жавними органами. Так, у Франції глава

держави, голови Національних зборів та

Сенату призначають по 3 судді строком на

9 років

88

Вимоиг до

кандидатів в судді Конституційних

судів (рад)

громадянство

професійний досвід (10-20 років)

(в Іспанії – 15 років, в Чехії – 10)

Основні напрями

діяльності Консти-

туційних судів (рад)

високі моральні якості

досягнення певного віку (40-70р.)

(Німеччина – від 40 до 68 років)

зазвичай не повинні бути членами політи-

чних партій (Болгарія)

Схема 213

Схема 214

не повинні мати представницький мандат

або працювати за сумісництво в інших

державних органах та громадських органі-заціях

тлумачення конституції

визначення конституційності нормативно-

правових актів

розгляд питання про усунення глави дер-

жави в порядку імпічменту

розгляд спорів пов’язаних з проведенням

виборів

вирішення спорів між державними ор-

ганами

розгляд скарг про порушення прав і сво-

бод людини

вирішення спорів між центром (федераці-єю) і суб’єктами федерації або між самими

суб’єктами федерації

визначення конституційності нормативно-

правових актів

89

Розділ 13. Територіальна організація публічної влади

в зарубіжних країнах

Поняття «державна

територія»

Схема 215

це частина поверхні земної кулі, що знахо-

диться під суверенітетом певної держави

Склад державної території

Схема 216

сухопутна

водна

повітряна

об’єкти, прирівняні до території держави

(наприклад, морські та повітряні судна,

космічні станції під прапором держави

тощо)

Поняття та форми

державного терито-

ріального устрою

Схема 217

це спосіб територіальної організації дер-

жави або держав, що утворюють союз

Форми: федеративна та унітарна держава

Види адміністратив-

но-територіального

поділу територій

держав

Схема 218

Двохланцюговий: області (губернії, окру-

ги, провінції) – общини (комуни);

наприклад у Болгарії

Трьохланцюговий: області – райони – об-

щини; наприклад у Польщі

Чотирьохланцюговий: райони – області –

райони – общини; наприклад у Франції

Великі міста (загальнодержавного значен-

ня) з власним районним поділом. Вони

мають свої ради та мерії (Лондон,

Ганновер, Токіо та ін.)

90

Доктрини поділу

адміністративно-

територіальних

одиниць і місцевих

органів

ПРИРОДНІ АДМІНІСТРАТИВНО ТЕРИ-

ТОРІАЛЬНІ ОДИНИЦІ – це селища, села,

міста, що виникали внаслідок природного

об’єднання людей для сумісного прожи-

вання біля водних джерел. Для здійснення

управлінських функцій вони обирали во-

ждів, старійшин, колективні органи уп-

равління (ради, сходи, збори). У сучасній

науці такий підхід називають общинним

(громадським), самоврядуванням, що ви-

ключає існування призначених державних

органів на місцях

ШТУЧНІ АДМІНІСТРАТИВНО ТЕРИ-

ТОРІАЛЬНІ ОДИНИЦІ – воєводства, гу-

бернії, області, райони та ін. Якщо вони

визначаються територіальними колекти-

вами, у них можуть бути створені виборні органи самоврядування, якщо не визна-

чаються – діють тільки призначені зверху

державні органи (у Болгарії – управителі областей, у Таїланді – губернатори). Тобто

виборні органи – це місцеве самовряду-

вання, призначене центральною владою –

державне управління

Особливі територіальні

одиниці

Спеціальні округи (спілки общин, шкільні, екологічні, військові, судові, пожежної охорони, житлового будівництва, водопо-

стачання, транспортних послуг)

Схема 219

Схема 220

Столиці або столичні округи

(столиця з прилеглими територіями)

Муніципальні утворення – територіальні публічні колективи населення

91

Органи, які здійс-

нюють регулювання

адміністративно-

територіальним

устроєм

в унітарних державах- центральними

органами влади

у федеративних державах- суб’єктами фе-

дерації, хоча загальні принципи організа-

ції регулюються загальнофедеративною

конституцією

географічних факторів

фактичного розселення людей на території

Чинники, які впли-

вають на адмініст-

ративно-


поділ держави

адміністративних завдань – інтересів обо-

рони, поліцейського контролю, зручності збирання податків тощо

Схема 222

Схема 221

об’єднання невеликих держав, які перет-

ворювалися на територіальні одиниці но-

вої великої держави (П’ємонт в

Італії, Баварія у ФРН, Сицилія в Італії)

анексії – насильницького приєднання сла-

бких держав до метрополії

Характеристика

законодавчих орга-

нів, які здійснюють

публічну владу в

окремих суб’єктах

федерацій

Схема 223

Однопалатні та нижні палати парламентів

суб’єктів федерації обираються громадя-

нами строком на 2–4 роки. Чисельний

склад не перевищує 40–60 осіб. Для пасив-

ного виборчого права припустимий ценз осілості

Верхні палати, якщо мають місце, склада-

ються з 20–40 сенаторів (у США), який

оновлюється наполовину кожні два роки

Компетенція, внутрішня організація та

процедура парламентів суб’єктів федера-

цій аналогічна тим, що існує у централь-

них парламентах

92


виконавчих органів,

які здійснюють



федерацій

Суб’єкти федерації, орга нізовані за пар-

ламентським типом, мають вищу посадову

особу (губернатора), що виконує функції глави держави (в Індії – губернатор

штату). У суб’єктів федерації, де така по-

садова особа (губернатор) не передбачена,

її функції покладено на главу уряду або

парламенту (у ФРН землю Гессен предста-

вляє міністр – президент, який очолює

уряд землі)

У суб’єктів федерації, що організовані за

президентською моделлю, губернатор

штату обирається шляхом прямих виборів

і має статус, аналогічний статусу президе-

нта в центрі (наприклад, у штатах США,

Мексиці, Бразилії губернатори обирають-

ся населенням на строк дії повноважень

президента)


судових органів, які здійснюють



федерацій

подвійна система судів, де разом із федера-

льною системою судів у кожному суб’єкті федерації діє його власна (США, Канада),

остання залишається за Верховним Судом

єдина судова система діє у більшості феде-

ративних держав, де суди, які діють у

суб’єктах федерації, входять до цієї систе-

ми

Схема 224

Схема 225

Поняття «місцеве

управління»

Схема 226

це управлінська діяльність у певній тери-

торіальній одиниці, що здійснюється

центральною владою або адміністрацією

вищестоящого територіального рівня уп-

равління (наприклад, у Франції у регіоні органом управління є префект республіки,

що призначається на посаду декретом

уряду)

93


самоврядування»

це діяльність населення місцевої територі- альної одиниці – територіального колек-

тиву (громади) та його виборних органів

щодо здійснення управління на їхній тери-

торії


самоврядування» у

Європейській хартії

Право і спроможність органів місцевого

самоврядування у межах закону здійсню-

вати регулювання та управління суттєвою

часткою суспільних справ, які належать до

їхньої компетенції, в інтересах місцевого

населення

Схема 227

Схема 228

Головні риси та

принципи місцевого

самоврядування

Схема 229

Органи місцевого самоврядування наділе-

но значною самостійністю у вирішені міс-

цевих питань, яка спирається на муніци-

пальну власність, місцеві податки, право

прийняття правових актів з питань місце-

вого значення, керування місцевою

поліцією тощо

Суб’єкти самоврядування є суб’єктами

публічної влади, які здійснюють свою дія-

льність на професійній основі

Система місцевого самоврядування фор-

мується переважно шляхом виборів

Органи місцевого самоврядування здійс-

нюють контроль і нагляд за діяльністю

комуни (общини)

Органи місцевого самоврядування не на-

ділені правом ухвалення законів, а реалі-зують свою компетенцію в управлінській

сфері у межах територіальної одиниці дер-

жави або суб’єкта федерації

94

Система організації публічної влади на

місцях

АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКА СИСТЕМА -

характеризується наявністю місцевого

самоврядування на всіх рівнях держави,

суб’єкта федерації або державно-

автономного регіону

РОМАНО-ГЕРМАНСЬКА (європейська

або континентальна) система - характери-

зується поєднанням місцевого самовряду-

вання з місцевим управлінням

РАДЯНСЬКА МОДЕЛЬ - характеризуєть-

ся тим, що всі представницькі органи фо-

рмуються виборним шляхом, нижчестоящі органи є підконтрольними вищестоящим

Види органів

самоврядування та

управління у

великій общині

МУСУЛЬМАНСЬКА СИСТЕМА - харак-

теризується тим, що місцеве самовряду-

вання та управління пов’язане зі своєрід-

ністю ашшури та теологічним світоглядом

муніципальна рада обирається громадяна-

ми на 2–4 роки

постійні комітети (комісії) створюються у

муніципальних радах Бувають двох видів:

– допоміжні органи (готують проекти рі-шень, контроль тощо);

– органи галузевого управління (Велика

Британія та ін.), до їх складу входять

експерти за профілем роботи колективу.

Приймають обов’язкові рішення

Схема 230

Схема 231

мер, бургомістр очолює муніципалітет,

обирається радою або населенням, як пра-

вило, після обрання мер затверджується

на посаді «зверху», звичайно міністром

внутрішніх справ (або урядом) як предста-

вник державної влади в общині

95

Види органів

самоврядування та

управління у

невеликій общині

староста села (солтис у Польщі, кмет у

Болгарії) та міського кварталу (Індонезія,

Таїланд) обирається відповідною грома-

дою або місцевою радою, якщо вона існує

сільські сходи у селі чи кількох селах мо-

жуть скликатися за потреби

голова сільської адміністрації або колек-

тивний орган (рада, комітет, правління)

може бути обраний зборами села

Форми здійснення

місцевого

самоврядування в

общині

місцеві референдуми

діяльність територіальних органів громад-

ського самоврядування, які не є органами

публічної влади (КНР, В’єтнам, Україна)

народна правотворча ініціатива

в управлінні на місцях беруть участь ро-

дові, племінні вожді (наприклад в Африці)

Схема 232

Схема 233

Вимоги до осіб, які наділяються

пасивним виборчим

правом

Схема 234

цензу осілості – як правило, кандидат має

бути народжений у відповідному муніци-

палітеті або проживати там не менше 2–

3років;

іноземці мають читати й писати держав-

ною мовою та проживати у муніципалітеті не менше двох років (Іспанія);

не бути засудженим кримінальним судом;

досягти певного віку (18–21 рік);

бути готовим до військової служби;

сплачувати місцеві податки тощо

96

Особи, які не

наділяються

пасивним виборчим

правом

члени законодавчих органів;

державні службовці (латиноамериканські держави);

Способи висування

кандидатів

за партійним списком

як незалежний кандидат

шляхом подання петиції з певною кількіс-

тю підписів виборців виборчого округу

Схема 235

Схема 236

члени судової влади, нотаріуси та ін.

цивільні службовці (Велика Британія);

військовослужбовці, поліцейські;

міністри уряду;

члени виборчих комісій;

Основні форми

діяльності органів

місцевого самовря-

дування

Схема 237

чергові сесії у низових територіальних

підрозділах відбуваються один-два

рази на місяць; у вищестоящих – раз на

квартал (півроку)

позачергові та надзвичайні – на вимогу

певної кількості членів представницького

органу

97

Підстави для розпу-

ску органів місцево-

го самоврядування

у випадку скоєння дій, що суперечать кон-

ституції;

відмова виконувати рішення уряду;

масова відставка депутатів;

відсутність стійкої більшості у місцевій

раді;

з мотивів національної безпеки

Справи, якими

займаються органи

місцевого


управлінням власністю та підприємствами

муніципалітету;

міським громадським транспортом;

забезпеченням населення водою, газом,

світлом;

Органи, які можуть

здійснювати конт-

роль за діяльністю

органів місцевого


Органи міністерства внутрішніх справ

(наприклад, Велика Британія)

Спеціальні підрозділи у складі уряду

(міністерство у справах місцевого само-

врядування)

Схема 238

Схема 239

Схема 240

міським дорожнім будівництвом;

будівництвом помешкань;

місцевим плануванням;

розвитком культури;

місцевою поліцією, пожежною охороною;

Уповноважені представники уряду, що

здійснюють постійний нагляд за органами

місцевого самоврядування з боку центра-

льної влади

98

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ 14. Конституційна система США

Вимоги до посади

Президента США

Президентом США може бути обрано гро-

мадянина США за народженням, віком 35

років, який проживає в країні протягом 14

років. Президент та Віце-президент не

можуть бути жителями одного штату

Строк повноважень Президента США – 4

роки

Вибори: двоступеневі, непрямі

Процедура обрання


Виборці голосують за колегію виборщиків,

яка обирає Президента США

У кожному штаті обирається стільки ви-

борщиків, скільки штат має представни-

ків у Конгресі. Федеральний округ Колум-

бія обирає 3-х виборщиків

Результати голосування виборщиків на-

правляються в Сенат, де 3 січня відбува-

ється оголошення переможців

Якщо ні один з кандидатів не набирає аб-

солютної більшості голосів, то Президент

обирається палатою представників з 3-х

кандидатів, які набрали відносно більшу

кількість голосів

Схема 241

Схема 242

20-21 січня у Вашингтоні проводиться

інавгурація Президента США

99

Повноваженя


Схема 243

Виконання законів

Головнокомандування армією і флотом

Укладення міжнародних договорів (за

умови підтримки 2/3 сенаторів)

Призначення послів, консулів, суддів Вер-

ховного суду США за згодою сенату

Право оголошення надзвичайного стану

Підписання законів (володіє правом вето)

Звернення до Конгресу з посланням

Нагородження медалями та іншими від-

знаками

Система органів

виконавчої влади в

США (адміністрація

Президента США)

Схема 244

Президент

Кабінет

Виконавчі агенства

Виконавчий апарат Президента

Кабінет як орган

виконавчої влади в

США

Схема 245

3 міністра без портфеля

Керівники 14 міністерств

Державний секретарь

Помічник президента з нац. безпеки

Директор ЦРУ

100

Виконавчий апарат


Рада національної безпеки

Рада з внутрішньої політики

Виконавчі агентства

США

Агенство національної безпеки

Парламент

(Конгрес) США

Сенат (очолює Віце-президент США). 100

сенаторів, строк повноважень – 6 років

(обрання 1/3 сенаторів через кожні 2 роки)

Палата представників (очолює спікер, 435

конгресменів, строк повноважень – 2 роки)

Схема 246

Схема 247

Схема 248

Управління з питань науки і техніки

Служба Білого дому

Служба Віце-президента

Адміністративно-бюджетне управління

Інформаційне агенство

Комісія цивільної авіації

Комісія цивільної служби

Комісія з питань атомної енергетики

101

Особливості форму-

вання Сенату та

вимоги до кандида-

тів в сенатори

Вибори проходять за мажоритарною сис-

темою відносної більшості. Від кожного

штату обирається по 2 сенатора

Громадянство США (перебування в гро-

мадянстві не менше 9 років). Досягнення

30 років, постійне проживання на терито-

рії штату

Особливості форму-

вання Палати

представників та

вимоги до кандида-

тів в конгресмени

Вибори проходять за мажоритарною сис-

темою відносної більшості без вимоги кво-

руму. Кожний штат обирає число предста-

вників, пропорційно чисельності населен-

ня штату, з урахуванням того, щоб один

представник обирався приблизно від рів-

ної кількості виборців. Кожен штат, як

мінімум, повинен мати в Конгресі одного

представника. Вибори проходять в одно-

мандатних округах

Громадянство США (перебування в гро-

мадянстві не менше 7 років, досягнення 25

років, постійне проживання на території штату)

Види комітетів

кожної палати

парламенту США

Постійні (Сенат – 17, Палата представни-

ків – 22)

Об’єднані (розробка проектів законів, спі-льне обговорення питань)

Схема 249

Схема 250

Схема 251

Погоджувальні

«Комітет всієї палати» (в Палаті представ-

ників для розгляду фінансових білей, в

Сенаті – міжнародних договорів)

Комісії

Підкомісії

102

Компетенція

Конгреса

Фінанси і бюджет

Регулювання економіки

Правові акти

Конгресу

Оборона і зовнішні зносини

Закони (публічні – встановлюють загальні правила, приватні – регулюють питання,

пов’язані з інтересами окремих осіб або

корпорацій)

Спільні резолюції (продовжують строк дії законів, виправляють помилки в їх текс-

тах)

Схема 254

Схема 252

Внутрішнє життя

Імпічмент

Обрання Президента і Віце-президента

Співпадаючі резолюції

Прості резолюції

Склад федеральної судової системи

США

Верховний суд США

Окружні суди

Районні суди

Спеціалізовані суди (претензійний, суд у

митних та патентних справах, податковий)

Схема 253

103


стика Верховного

суду (ВС) США

Займає найвище місце в системі судових

органів

Склад – 9 суддів, з них один – Головний

суддя

Призначається Президентом «за порадою

та за згодою» Сенату

Судді ВС практично незмінні (багато суд-

дів займають свою посаду протягом 20-30

років)

Усунути суддю ВС можливо лише за допо-

могою процедури імпічменту Схема 255

У ВС США не передбачено колегій

Форма розгляду справ – тільки письмова

ВС – вища апеляційна інстанція

Виступає в якості суду першої інстанції

Процедури

прийняття до розг-

ляду справ ВС США

Схема 256

В порядку апеляції (коли справа містить

«федеральне питання»)

В порядку витребування (на підставі пе-

тиції сторони)

В порядку «уповноваження» (у випадку

роз’яснення апеляційному суду процесуа-

льної форми по конкретній справі)

104

Інстанції судової системи штату США

НИЖЧІ СУДИ (мирові суди, суди магіст-

ратів, поліцейські суди, суди мерій). Розг-

лядають дрібні кримінальні та цивільні справи

СУДИ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ (суди

графств, округів, міькі суди). Розгляд

справ відбувається за участю присяжних

(як правило «мале журі» - 12 членів).

Склад – декілька суддів

АПЕЛЯЦІЙНІ СУДИ (проміжкові) – ви-

конують наглядову функцію. Склад – 3-9

суддів, яких обирає населення або назна-

чає губернатор на 7-14 років

ВИЩІ (ВЕРХОВНІ) СУДИ (вища судова

інстанція штату). Склад – 3-16 суддів (як

правило 7), яких призначає губернатор за

згодою сенату штату на строк 7-14 років

(інколи пожиттєво). Вони є апеляційною

інстанцією, мають право конституційного

нагляду

В різних штатах діють Спеціальні Суди (у

справах про заповіти, про сиріт, про спад-

щину і опіку, земельні суди, суди в сімей-

них справах та ін.)

США

характеризується як

Демократична держава

Схема 258

Схема 257

Федеративна держава

Правова держава

Світська держава з республіканською

формою правління та поділом влад

105

Державний устрій

США

Федерація, яка об’єднує 50 штатів

Загальна


законодавчої влади

штатів

Федеральний округ Колумбія (столиця -

Вашнгтон)

Кожний штат має свою територію, але

разом вони утворюють єдину територію

США, якою розпоряджається Конгрес

Законодавча влада в штатах належить

легіслатурам

Нижні палати – палати предсавників (або

делегатів) та асамблеї, Верхні палати -

сенати

Легіслатури працюють сесійно, збирають-

ся один раз на рік на сесію строком від 30

днів (Нью-Йорк), до 190 днів (Мічіган)

Схема 259

Схема 260

Острівні території, які само управляються

(Гуам, Вірджинські острови та ін.)

Держава, «яка вільно приєдналась» (Пуер-

то-Ріко)

Легіслатури в штатах (крім Небраски)

двопалатні, вони обираються на строк 2-4

роки

В деяких штатах легіслатури називаються

генеральною асамблеєю (19 штатів), зако-

нодавчою асамблеєю (Орегон, Монтана,

Північна Дакота), генеральними зборами

(Масачусетс, Нью-Хемпшир)

Головна функція легіслатур – прийняття

законів, включаючи бюджет

Структура легіслатур: Нижня палата (35-

400 членів) – очолює Спікер, Верхня пала-

та (17-65 членів) – лейтенант губернатор

або виборний голова

106

Виконавча влада

штатів

Вищою посадовою особою штату є губер-

натор, який обирається з числа громадян

штату (5-7 років проживання). Вік губер-

натора – 30 років

Строк повноважеснь губернатора – від 2

до 4 років з можливістю (в деяких штатах)

необмеженого обрання

Основні адміністративно-територіальні одинці, на які поділяються штати (крім

Род-Айленда і Коннектикута)

В США нараховуєьться більш ніж 3000

графств, розмір території та чисельність

яких суттєво різняться (Техас – 254, Місурі – 114, Нью-Йорк, Каліфорнія – 57, Делавер

та Гаваї – по 3 графства)

Графства як органи

місцевого


США

Існує дві основні форми рад графств: рада

комісіонерів та рада контролерів. Перша

передбачає обрання населенням 3-5 членів,

ради які керують всією практичною робо-

тою з конкретних напрямків. Друга перед-

бачає представництво в раді виборних

(посадових осіб) муніципальних утворень,

які входять в графство (до 100 осіб)

В багатьох графствах окремо оберається

шериф (начальник поліції та судовий ви-

конавець), прокурор, суперінтендант шкіл,

казначей та ін.

Апарат управління очолює адміністратор,

який назначається радою або оберається

населенням. Він ніби очолює виконавчу

владу

Схема 261

Схема 262

Усунення губернатора з посади відбува-

ється шляхом імпічменту

В 38 штатах разом з губернатором обира-

ється лейтенант-губернатор який головує

в Сенаті

107

Особливості американської

системи місцевого


Тауни та тауншипи – общини, які самоуп-

равляються та входять у графство (Нова

англія, Нью-Йорк, Вісконсін, Мінесота).

Кількість – 16 тис.

Тауни створюються на базі одного або

декількох дрібних міських поселень та

сільської місцевості з незначним населен-

ням

Основний орган самоврядування – таун-

мітинг – збори жителів (раз на рік)

Міста США

Форма місцевого самоврядування - спеці-альні округи. В кордонах штатів існують

шкільні, транспортні, паркові округи,

округи з пожежної охорони та ін. Загальна

кількість – 40 тис.

Статус міста визначається легіслатурою

штату

Як правило, великі міста мають свою хар-

тію – своєрідну конституцію

Міста управляються муніципалітетами,

які багато в чому нагадують системи уп-

равління приватними компаніями

У великих містах (Техас, Іллінойс та ін.)

нараховується близько 1000 муніципалі-тетів, а в невеликих (Род-Айленд, Нью-

Хемпшир та ін.) – від 8 до 20.

Схема 263

Схема 264

Тауншипи створюються в сільській місце-

вості, головним чином в штатах Середньо-

го Заходу. Система самоуправління тут

передбачає обрання ради і адміністраторів

108

Системи управління

містами США

Система «мер-рада» (охоплює 1/2 міст) – за

цією системою населення обирає однопа-

латну раду (від 5 до 50 осіб), яка виконує

роль маленького парламенту. Він склика-

ється 1 раз на місяць. Паралельно насе-

лення обирає мера (на 2-4 роки), який

представляє виконавчу владу (але інколи є

головою ради)

Система «рада-управляючий» (охоплює 40

% міст) – управляючий, який є главою

адміністрації, не обирається населенням, а

призначається радою з числа досвідчених

менеджерів. В його руках зосереджена вся

повнота влади, хоча при цьому може існу-

вати і посада мера, якого обирає населення

Комісійна форма міського самоврядуван-

ня – з’єднує законодавчі та виконавчі фу-

нкції в руках єдиної комісії. Цю комісію в

складі 5-7 членів на строк 2-4 роки обира-

ють жителі міста. Вона сама видає необ-

хідні правові акти і сама через членів ко-

місії організовує їх виконання. Один з чле-

нів комісії (інколи по черзі) стає головою

комісії

Поняття метрополі-тенських регіонів

Схема 265

Схема 266

В середині великих міст, які утворюються

шляхом злиття декількох сусідніх, а інко-

ли і графств, виявляється декілька само-

стійних муніципалітетів. Наприклад в

Мініаполіс-Сент-Пол з населенням 2,5

млн. осіб діють 270 місцевих органів уп-

равління, в тому числі 7 графств, 140 му-

ніципалітетів, 49 тауншипів, 49 шкільких

округів, 22 спеціальних округи

109

Глава 15. Конституційна система Великої Британії

Змісти конституцій

Абстрактний. Конституція – це сукупність

законів, прецедентів та конституційних

угод, які визначають: порядок формуван-

ня і повноваження органів держави, прин-

ципи взаємовідносин державних органів

між собою, а також державних органів і громадян

Конкретний. Конституція – це конкретний

юридичний документ або система право-

вих актів, в яких найбільш важливі прва-

вові положення, що складають предмет

конституційного регулювання, прийняті у

відповідності зі спеціальною процедурою

Вона є єдиною для Об’єднаного Королівст-

ва Англії, Уельса, Шотландії та Північної Ірландії

Британська конституція є неписаною.

Вона містить три складові: Статутне пра-

во; Загальне право; Конституційні угоди

Конституція Великобританії є гнучкою,

тому що в англійському праві відсутня

різниця між «конституційним» і «поточ-

ним» законом

Характерні риси

Британської конституції

Схема 267

Схема 268

Політичні партії Великої Британії

Консервативна партія

Лейбористська партія

Партія ліберальних демократів

Соціал-демократична партія

Партія Плайд Кімбу

Шотландська національна партія

Схема 269

110

Джерела

Британської конституції

СТАТУТИ.

Правові акти: Велика Хартія Вольностей

1215 р; Біль про права 1689 р; Акт про

союз з Шотландією 1706 р; Акт про пре-

столонаслідування 1701 р.

Парламентські закони: про парламент

1911 та 1949 рр; про перів 1958 та 1963 рр;

про Палату Общин 1978 р; про народне

представництво 1949,1969 рр; про грома-

дянство 1948, 1964, 1981 рр. та ін.

Акти делегованого законодавства: акти,

видані міністрами Корони, місцевими ор-

ганами влади та публічними корпорація-

ми (найбільш важливі – накази в Таємній

раді)

СУДОВІ ПРЕЦЕДЕНТИ: рішення Високо-

го суду; Апеляційного суду та Палати лор-

дів. Праці авторитетних юристів як додат-

кове джерело Британської конституції

КОНСТИТУЦІЙНІ УГОДИ: 1) які регла-

ментують відносини монарх-Кабінет міні-стрів; 2) які регулюють відносини між

палатами Парламенту

Склад Британського


ПАЛАТА ОБЩИН на чолі зі спікером.

Склад: 659 депутатів. Обираються на 5

років на основі мажоритарної системи

відносної більшості. Комітети Палати об-

щин: 1) комітети всіє Палати; 2) Постійні комітети; 3) Відібрані комітети

ПАЛАТА ЛОРДІВ. Веде своє походження

від «Великої ради». Має 4 види членства:

1) духовні лорди; 2) лорди-юристи; 3) спа-

дкові пери: герцоги, маркізи, графи, віко-

нти та барони; 4) пожиттєві пери. Очолює

Палату лордів – Лорд-канцлер, який вхо-

дить до складу Кабінету. Його призначає

монарх за пропозицією Прем’єр-міністра

строком на 5 років

Схема 271

Схема 270

111

Функції Лорда-

канцлера

Має право приймати участь у дебатах і виступати від імені Уряду, коли Палата

лордів засідає як Комітет всієї палати

Оцінює в попередньому порядку запити

(звернення) пері, які направляються в

Комітет з привілеїв

Є головним радником Уряду з питань

правосуддя та застосування конституції

Групи функцій

Палати лордів

Очолює судову владу, головуючи в Палаті лордів

Є головою Апеляційного суду та головою

канцелярського відділення Високого суду

Відіграє визначальну роль під час призна-

чення суддів

Видає накази про скликання на сесію Па-

лати лордів, а також про проведення пар-

ламентських виборів

Схема 272

Схема 273

Законодавчі

Контрольні

Судові

Види законопроек-

тів (білів), які розг-

лядаються в

Парламенті

Схема 274

Публічні білі

Приватні білі

Змішані білі

112

Статус монарха у

Великій Британії та

його місце в системі влади

Глава держави

Джерело суверенної влади

Символ єдності націй

Він повинен бути протестантом і не перебу-

вати у шлюбі з католиком

Уособлює стабільність державних інститутів

та єдності нації

Його місце в системі влади визначається

формулою «царює, але не править»

Спосіб компенсації моральної шкоди визна-

чається потерпілим і фіксується в судовому

рішенні

Поняття

«королівська

прерогатива»

Більшість повноважень монарха визнача-

ється поняттям «королівська прерогатива»,

інші повноваження закріплюються законом

Це сукупність повноважень монарха за за-

гальним правом. Вказані повноваження

розглядають і як належні монарху від при-

роди, і як подільні на природні і політичні, і як невіддільні, які не можуть бути обмежені навіть парламентом

Після 1688 р. королівська прерогатива стала

сприйматися як обмежена законом і судовою

практикою Схема 276

Схема 275

На даний час будь-яке з повноважень мо-

нарха, яке входить в королівську прерога-

тиву, може стати при необхідності предме-

том законотворчості палат

113

Основні види

прерогативних

положень монарха

(Корони)

Особисті – ряд правил, які забезпечують

королівські імунітети і право власності (напр. «монарх ніколи не вмирає», «монарх

не може поступати невірно» - судовий імуні-тет монарха)

Політичні. Повноваження в галузі внутріш-

ньої політики: 1) прерогатива в галузі уп-

равління; 2) в судові галузі; 3) законодавча

прерогатива. В галузі зовнішньої політики:

1) право оголошення і укладення миру; 2)

право укладення міжнародних договір; 3)

право рішення по анексії та поступки тери-

торії; 4) право направлення та акредитації дипломатичних представників; 5) право на

визнання іноземних держав і урядів

Поняття та склад

Таємної ради

Дорадчий орган при монархові, який істо-

рично зявився в системі влади Британії в

XIII ст.

До складу Таємної ради входять міністри

Кабінету, судді Апеляційного суду, архієпис-

копи англіканської церкви, спікер Палати

общин, британські посли та інші особи.

Всього – 300 осіб

Схема 278

Схема 277

В повному складі збирається в особливо

урочистих випадках (коронація монарха).

Зазвичай в засіданнях приймає участь декі-лька членів Ради. Кворум – 3 особи

Таємна рада приймає рішення від імені мо-

нарха або у формі прокламації (оголошення

війни і миру), або у формі наказу (рішення з питань права та управління)

114

Судовий комітет

Таємної ради

Заснований у відповідності з Законом 1833 р.

Склад: лорд – голова ради, Лорд – канцлер,

колишні лорди – голови, «ординарні лорди

по апеляції» (професійні судді) та ряд інших

осіб, які обіймають вищі судові посади

Є апеляційною інстанцією на рішення цер-

ковних судів та на рішення трибуналів різ-них професійних організацій (напр. медич-

них працівників)

Схема 279

Кабінет міністрів

Великої Британії

Схема 280

Група міністрів, яких запрошує Прем’єр-

міністр для обговорення і прийняття рішень

з найбільш важливих питань внутрішньої та

зовнішньої політики країни

Кількісний склад – зазвичай біля 20 осіб

(Прем’єр-міністр вирішує самостійно)

Умова формування: всі члени уряду зобовя-

зані засідати в одній з палат Парламенту

“Внутрішній

кабінет»

Схема 281

Охоплює групу найближчих радників та

друзів Прем’єр-міністра які є членами Кабі-нету

Неформальне об’єднання міністрів, яке не

має правового статусу чи структурної орга-

нізації в рпмках Кабінету міністрів

115

Комітети Кабінета

Оборони та зовнішньої політики

Законотворчості

Функції Кабінету

міністрів

Остаточне визначення політичного курсу

уряду, який виноситься на обговорення і затвердження Паралменту

Здійснення контролю за тим, щоб апарат

виконавчої влади діяв у відповідності з полі-тичною лінією, яку визначає парламент

Постійна координація і розмежування сфер

діяльності міністерств та відомств

Схема 282

Схема 283

Внутрішньої безпеки та соціальних питань

Економічної політики та планування

Правовий статус

Прем’єр-міністра

Схема 284

Ним призначається лідер партії, яка перемо-

гла на виборах в Палату общин

Він здійснює загальне керівництво Кабіне-

том міністрів і офіційно займає посаду Пер-

шого лорда Казначейства

116

Функції Прем’єр-міністра

Сформувати Уряд та керувати його діяльні-стю

Підтримувати постійні відносини між Кабі-нетом і монархом та давати поради монарху

з питань політики

Представляти Уряд в парламентських деба-

тах

Інформувати лідера опозиції Уряду її велич-

ності з найбільш важливих конфіденційних

питань оборони та безпеки

Вищі судові органи

Великої Британії

Здійснювати контроль за виконанням рі-шень Уряду міністерствами і відомствами

Приймати участь у прийнятті рішень про

призначення на вищі державні посади

Схема 286

Схема 285

ПАЛАТА ЛОРДІВ (апеляційна інстанція з цивільних та кримінальних справ)

СУДОВИЙ КОМІТЕТ ТАЄМНОЇ РАДИ

ПРИ МОНАРХОВІ (апеляційна інстанція на

рішення церковних судів та медичних три-

буналів)

Судова система

Англії і Уельсу

Схема 287

Апеляційний суд

Високий суд

Суд Корони

Суди магістратів і суди графств

117

Склад та юрисдик-

ція Палати лордів

Як апеляційна інстанція має наступний

склад: 1) Лорд-канцлер; 2) «ординарні лорди

по апеляції»; 3) лорди, які раніше займали

судові посади

З цивільних та кримінальних справ Палата

лордів розглядає скарги на рішення Апеля-

ційного суду, Високого суду Англії та Уель-

са, Високого суду Північної Ігрландії

Юрисдикція та

склад Апеляційного

суду

На рішення Суду сесій Шотландії в Палату

лордів можна апелювати тільки з цивільних

справ

Підставою для апеляційної скарги з цивіль-

них справ може бути як питання факту, так і питання права, з кримінальних справ –

тільки питання права, які мають важливе

суспільне значення

Володіє апеляційною юрисдикцією в галузі цивільного та кримінального судочинства

Склад – 2 категорії членів: 1) судды ex

officio: Лорд-канцлер, лорд-головний суддя,

лорд-зберігач судових архіві, голова відді-лення в сімейних справах Високого суду,

колишні лорди-канцлери, «ординарні лорди

по апеляції»; 2) лорди-апеляційні судді, яких

призначає монарх з числа суддів Високого

суду або баристерів зі стажем не менше 15

років

Схема 288

Схема 290

Схема 289

Структура

Апеляційного суду

Складається з 2-х відділень: у цивільних та

кримінальних справах

Відділення у цивільних справах розглядає

апеляції на рішення Високого суду, судів

графств, Апеляційного та інших трибуналів

Відділення у кримінальних справах розгля-

дає скарги на рішення Суду Корони, слуха-

ючи апеляції на обвинувальні вироки та

висловлюючи судження з питань права у

зв’язку з виправдальними вироками

118

Структура Високого

суду

Складається з суддів, яких призначає мо-

нарх за рекомендацією Лорда-канцлера з числа баристерів, що мають стаж роботи в

цій якості не менше 10 років

Складається з трьох відділень: 1) канцеляр-

ське відділення; 2) відділення королівської лави; 3) відділення з сімейних справ

Відділення королівської лави формує Коме-

рційний суд для розгляду торговельних спо-

рів та Адміралтейський суд для розгляду

позовів про відшкодування шкоди у зв’язку

зі здійсненням морських перевезень

Наділений виключною юрисдикцією щодо

тяжких кримінальних злочинів та обмеже-

ною цивільною юрисдикцією по справах про

видачу ліцензій

До складу Суду Корони входять: 1) судді відділення королівської лави Високого суду;

2)окружні судді, які призначаються монар-

хом за рекомендацією Лорда-канцлера: 3)

рекордери (судді) які призначаються монар-

хом за рекомендацією лорда-канцлера з чис-

ла баристерів чи соліситорів зі стражем та

виконуючі обов’язки судді за викликом

По першій інстанції Суд Корони засідає за

участю присяжних (10-12 осіб)

Схема 291

Структура Суду

Корони

Схема 292

В якості апеляційної інстанції, розглядає,

обов’язково за участю мирових суддів, скар-

ги осіб, засуджених в судах магістратів

Судові органи

спеціальної юрисдикції

Схема 293

ВІЙСЬКОВІ (розгляд справ щодо осіб, які знаходяться на військовій службі)

ЦЕРКОВНІ (розгляд справ щодо осіб духов-

ного звання)

119

Нижчі суди в Англії та Уельсі

СУДИ МАГІСТРАТІВ – це суди, які скла-

даються з мирових суддів, які в більшості випадків не є професійними юристами і не

отримують матеріальну винагороду з свою

діяльність. Суди магістратів володіють

кримінальною та цивільною юрисдикцією

СУДИ ГРАФСТВ – основна ланка низових

судів, організованих за територіальною

ознакою для розгляду цивільних справ,

пов’язаних з порушенням договорів та пра-

вопорушеннями, які тягнуть за собою

обов’язок відшкодування спричиненої шко-

ди. До юрисдикції судів графств входить

розгляд позовів на суму до 5 тис. ф. ст. До

складу судів графств входять окружні судді та рекордери

Схема 294

Автономна судова

система Північної Ірландії

Схема 295

Суд корони


Апеляційний суд

Суди графств та суди магістратів

Автономна судова

система Шотландії

Схема 296

ВИЩІ СУДИ: Високий суд юстиціарів та

Суд сесій

НИЗОВИЙ РІВЕНЬ: шерифські суди та

районні суди

120


юстиціаріїв

Володіє юрисдикцією з кримінальних справ і засідає в якості суду першої і апеляційної інстанції

Схема 297

По першій інстанції він розглядає справи

про тяжкі кримінальні злочини; в порядку

апеляційної юрисдикції – скарги на вироки

шерифських та районних судів

Судді цього суду призначаються британсь-

ким монархом за рекомендацією державного

секретаря у справах Шотландії

Суд сесій

Схема 298

Вищий судовий орган у цивільних спрвах,

який складається з 2-х палат: зовнішньої та

внутрішньої

Зовнішня палата розглядає справи по пер-

шій інстанції, внутрішня палата – в порядку

апеляції

Апеляційна юрисдикція пропонує розгляд

скарг на рішення зовнішньої палати, а та-

кож на рішення головних шерифів, які в

свою чергу є апеляційною інстанцією для

шерифських суддів

Нижчі суди

Схема 299

Шерифські суди розглядають справи в по-

рядку кримінального та цивільного судо-

чинства

Районні суди, які складаються з оплачува-

них магістратів або мирових суддів, наділені кримінальною юрисдикцією щодо злочинів,

покарання за які не перевищують 3-х міся-

ців позбавлення волі або штрафа на суму до

2 тис. ф. ст.

Найбільш небезпечні кримінальні злочини

підсудні шерифським судам або Високому

суду юстиціарів

121

Адміністартивно-


поділ

Англії

Вся територія держави поділена на графст-

ва, унітарні утворення та округи

Англія складається з 34 графств, 46 унітар-

них утворень і Великого Лондона

Графства поділяються на округи, які в свою

чергу поділяються на приходи

В окрузі, який є містом або міським посе-

ленням, голова ради - мер

Схема 300

Схема 301

Кожен рівень місцевого самоврядування

очолює рада, члени якої обираються на 4

роки

В Уельсі утворено 22 нові територіальні утворення, в Шотландії – 32, в Північній

Ірландії – 26 округів. Управління кожним

унітарним округом здійснюють виборні ради

Компетенція органів

місцевого


Ради графств займаються питаннями:

транспортного розвитку, дорожнього руху,

охорони порядку (поліції), освіти, соціально-

го обслуговування, пожежної безпеки

До компетенції рад округів відноситься:

охорона здоров’я, місцеве планування, жит-

лове будівництво

Рішення нормативного характеру, які приймають органи місцевого самоврядуван-

ня є, як правило, актами делегованого зако-

нодаства. Це випливає з доктрини inter vires

відповідно до якої місцеві органи влади

здійснюють свої повноваження в межах,

визначених для них центральною владою

122

Глава 16. Конституційна система

Російської Федерації

Загальна


держави РФ

демократична

Система джерел


права РФ

Нормативно-правовий акт

Нормативний договір (міжнародний, внут-

рішньодержавний)

Нормативно-правові акти РФ

Законні: закон, Конституція РФ, федеральні конституційні закони, федеральні закони,

закони про поправки до Конституції РФ

Схема 302

Схема 303

федеративна

правова

з республіканською формою правління

соціальна

світська

Акти органів судового конституційного кон-

тролю

Конституційно-правовий звичай

Схема 304

Підзаконні акти: укази Президента РФ, пос-

танови Уряду РФ, відмочі акти, акти палат

Федеральних Зборів РФ

Нормативно-правові акти суб’єктів РФ

Нормативно-правові акти органів місцевого


123

Основи


ладу РФ

Гуманістичні

Федерація і федералізм: поняття

та сутність

Федерація – це форма територіально-

державного устрою, за якої складовими час-

тинами держави є відносно самостійні дер-

жавні утворення – суб’єкти федерації (ста-

тика державних відносин)

Федералізм – це прояв встановлених феде-

ративних відносин, це самі федеративні від-

носини у їх багатоманітності (динаміка вну-

трішньодержавних відносин у федеративній

державі).

Схема 305

Схема 306

Характеристики держави

Організація публічної влади

Соціально-економічні та політичні

Суттєвою ознакою федералізму є не ступінь

автономії складових частин держави, а осо-

бливий характер федеративних відносин,

який за визначенням не можливий в унітар-

ній державі незалежно від об’єму прав, які надаються її територіальним одиницям

Федеративні держави характеризуються

наявністю двох рівнів державної влади,

причому в федеративних відносинах голов-

ними є відносини з приводу розподілу і здій-

снення державної влади (елемент угоди –

поєднання співробітництва та підпорядку-

вання)

124

Принципи

федеративного

устрою РФ

Дерджавна цілісність

Поняття розмежу-

вання предметів

відання та владних


Рівноправність та самовизначення народів в

РФ (рівноправність суб’єктів РФ)

Під предметом відання (РФ, її суб’єктів, спі-льного відання муніципальних утворень)

розуміються сфери суспільних відносин, за

якими відповідні органи державної влади

(місцевого самоврядування) здійснюють

правове регулювання

Повноваження – права та обов’язки відпові-дного органу публічної влади, яким його

наділено для реалізації завдань та функцій з предметів відповідного відання

Схема 307

Схема 308

Розмежування предметів відання та повно-

важень між федеральними та регіональними

органами державної лади

Єдність системи державної влади

Компетенція – це сукупність всіх владних

повноважень органу державної влади (міс-

цевого самоврядування) з відповідного пре-

дмету відання

Повноваження як і компетенція – це власти-

вість, яка надана тільки державному органу,

органу місцевого самоврядування або поса-

довій особі

125

Способи розмежу-

вання предметів

відання та владних


Нормативний (конституційний, уставний,

законодавчий) – повноваження закріплю-

ються за відповідним суб’єктом безпосеред-

ньо в Конституції РФ, статуті суб’єкта РФ,

федеральному або регіональному законі

Договірний (не протиставляється конститу-

ційному, повинен застосовуватися тільки в

межах діючої Конституції). Владні повнова-

ження закріплюються в договорі (угоді)

Можливе застосування якогось одного з вказаних способів, а також їх поєднання

Сфери повноважень

за Конституцією РФ

Предмети виключного відання РФ

Схема 310

Схема 309

Предмети спільного відання (сфера так зва-

ної співпадаючої, конкуруючої компетенції)

Предмети власного відання суб’єктів РФ

Склад РФ

Схема 311

89 суб’єктів: 21 республіка, 6 країв, 49 обла-

стей, 2 міста федерального значення, 1 авто-

номна область та 10 автономних округів

РФ складається виключно з суб’єктів феде-

рації

Умови зміни складу

федерації

Схема 312

У зв’язку зі зміною (збільшення) території РФ (можливість сецесії – виходу будь-якого

суб’єкта зі складу РФ не допускається). На-

приклад, прийняття до складу РФ нового

суб’єкта

В рамках існуючих кордонів

126

Обставини зміни

складу РФ в існую-

чих кордонах

Республіки (держави)

У зв’язку зі зміною статусу будь-якого

суб’єкта

Країв, області, міста федерального значення

(територіальні утворення)

Національно-територіальні утворення (ав-

тономна область і автономні округи)

У зв’язку з утворенням у складі РФ нового

суб’єкта

Схема 313

Групи суб’єктів РФ

Схема 314



суб’єкта РФ

Схема 315

Законодавчий (представницький) орган


Вища посадова особа суб’єкта РФ (керівник

регіону)

Вищий виконавчий орган державної влади

Інші органи державної влади

Форми

народовладдя в РФ

Схема 316

БЕЗПОСЕРЕДНЯ: прямі вибори, референ-

дум, відкликання депутата представницько-

го органу влади та обраної посадової особи

(на федеральному рівні не передбачено),

народна законодавча ініціативна (можлива

тільки на регіональному та місцевому рів-

нях); форми безпосереднього здійснення

населення місцевого самоврядування (зіб-

рання громадян, збори та конференції гро-

мадян, публічні слухання)

ПРЕДСТАВНИЦЬКА: здійснення влади

через обраних представників, органи держа-

вної влади та органи місцевого самовряду-

вання (в т. ч. і одноосібні)

127

Статус та вимоги до

посади Президента

РФ

Де факто Президента РФ включено до сис-

теми органів виконавчої влади

Виомги до посади: громадянство РФ, не мо-

лодший 35 років, постійно проживати на

території РФ не менше 10 років

Строк повноважень – 4 роки. Одна й та сама

особа не може бути обрана Президентом

більше двох строків підряд

Представницька

Гарант конституції РФ, прав та свобод лю-

дини і громадянина, суверенітету, незалеж-

ності та територіальної цілісності РФ

Схема 317

Функції Президента

РФ

Схема 318

Забезпечення узгодженого функціонування

та взаємодії органів державної влади різних

гілок та рівнів

Визначення основних напрямі внутрішньої та зовнішньої політики держави у зв’язку з конституцією РФ, федеральними конститу-

ційними законами та федеральними закона-

ми

Групи повноважень

Президента РФ

Схема 319

Повязані з формуванням інших державних

органів та призначенням посадових осіб

Взаємодія з Федеральними Зборами, участь

в законодавчому (нормотворчому) процесі, забезпечення узгодженого функціонування

органів державної влади

В галузі зовнішньої політики

В галузі оборони та безпеки

В галузі правового регулювання статусу

особи

128

Правовий статус та

склад Федеральних

Зборів РФ

Єдиний законодавчий та представницький

орган РФ

РАДА ФЕДЕРАЦІЇ – верхня палата Держа-

вної Думи. Склад – 178 членів. В ній пред-

ставлені всі суб’єкти РФ: по 2 представника,

при цьому 1 від представницького, а інший –

від виконавчого органу державної влади

субєкта РФ. Порядок формування: предста-

вник від законодавчого органу суб’єкта РФ

обирається законодавчим органом та строк

повноважень цього органу, а представник

від виконавчого органу суб’єкта РФ призна-

чається керівником регіону

ДЕРЖАВНА ДУМА. Склад – 450 депутатів.

Строк повноважень – 4 роки. 225 депутатів

обирається в одномандатних виборчих окру-

гах за мажоритарною системою відносної більшості, друга половина – в єдиному феде-

ральному окрузі за партійними списками з встановленням 7% бар’єру

Компетенція палат – суворо розділена. Свої повноваження вони здійснюють виключно

на окремих засіданнях. Рішення Федераль-

них зборів є неможливими (можливі тільки

окремі рішення Державної Думи і рішення

Ради Федерації)

Схема 320

Складові конституційно-

правового статусу

парламентаря РФ

Схема 321

Правова природа депутатського мандата

(Державна дума – вільний, Рада федерації - імперативний)

Принцип несумісності

Депутатський імунітет

Депутатський індемнітет

Основні форми діяльності та права парла-

ментаря

129

Основні функції Парламенту РФ

Представницька

Законотворча

Контрольна

Президент РФ

Схема 322

Суб’єкти права за-

конодавчої ініціати-

ви в РФ

Схема 323

Рада федерації

Члени Федерації депутатів Державної Думи

Уряд РФ

Законодавчі органи державної влади

суб’єктів РФ

Конституційний Суд РФ

Верховний Суд РФ

Вищий Арбітражний Суд РФ

Співвідношення

понять «система

виконавчої влади»

та «структура

органів

виконавчої влади»

Схема 324

Система органів виконавчої влади – це Уряд

РФ, федеральні міністерства та відомства

Структура органів виконавчої влади – це

конкретні органи виконавчої влади, які входять в систему виконавчої влади

Визначальна роль у формуванні системи і структури вказаних органів належить Пре-

зиденту РФ. Законодавчо ці питання не за-

кріплюються

130

Склад Уряду РФ

Голова Уряду РФ

Акти уряду РФ

Постанови (нормативний характер)

Розпорядження (ненормативний характер,

приймаються по оперативним та іншим

поточним питанням)

Федеральні органи


Акти уряду (можуть бути відмінені Президе-

нтом РФ)

Звернення заяви

Схема 325

Схема 326

Президія Уряду РФ

Заступники Голови Уряду РФ

Федеральні міністри

Схема 327

Міністерство

Федеральна служба

Федеральне агенство

Відомчі нормативні акти

Схема 328

Накази

Постанови

Правила

Інструкції

Положення

Розпорядження

131

Судова система РФ

Конституційний Суд РФ

Конституційний (статутний) суд суб’єкта РФ

Суд загальної юрисдикції (мировий суддя,

районний суд, верховний суд республіки,

краєвий, обласний, окружний суд, військо-

вий суд, Верховний Суд РФ)

Види судочинства в

РФ

Арбітражний суд (суб’єкта РФ, апеляційний,

окружний, Вищий Арбітражний Суд РФ)

Конституційне

Схема 330

Схема 329

Третейський суд

Цивільне

Кримінальне

Адміністративне

Порядок формуван-

ня та організація

Конституційного

Суду (КС) РФ

Схема 331

Склад КС – 19 суддів, які призначаються на

посаду Радою Федерації за поданням Прези-

дента РФ

Пропозиції по кандидатурам на посади суд-

дів КС Президенту РФ можуть вноситися

членами Ради Федерації, депутатами Держа-

вної Думи, законодавчими органами держа-

вної влади суб’єктів РФ, вищими судовими

органами та ін.

Вимоги до посади судді КС: громадянство

РФ, віковий ценз – не менше 40 років, наяв-

ність вищої юридичної освіти та стажу робо-

ти за фахом не менше 15 років, бездоганна

репутація, визнана висока кваліфікація в

галузі права

Суддя КС може бути презначений на посаду

одноразово строком на 15 р. Максимальний

вік судді КС – 70 років

132

Структура та орга-

нізація діяльності КС РФ

Складається з двох палат у складі 10 і 9 суд-

дів відповідно. При цьому рішення будь-якої з палат є рішенням КС

Персональний склад палат визначається

шляхом жеребкування, він повинен зміню-

ватися не рідше ніж кожні 3 роки

Голова суду, заступник та суддя-секретар

КС обирається з числа суддів на пленарному

засіданні строком на 3 роки

Голова та заступник Голови КС РФ не мо-

жуть входити до складу однієї палати

Перевірка конституційності правових актів

у порядку абстрактного конституційного

контролю (нормоконтролю)

Схема 332

Групи повноважень

КС РФ

Схема 333

Перевірка конституційності законів у по-

рядку конкретного конституційного конт-

ролю

Вирішення суперечок про компетенцію

Офіційне тлумачення Конституції РФ

Правові акти, кон-

ституційність яких

перевіряє КС

Дача висновку про дотримання встановле-

ного порядку висунення звинувачення пре-

зидента РФ у державній зраді чи іншого

тяжкого злочину

Схема 334

Федеральні закони, нормативні акти Прези-

дента РФ, Ради Федерації, Державної Думи

та Уряду РФ

Конституції, статути, закони та інші акти

суб’єктів РФ

Внутрішньофедеративні договори

Міжнародні договори РФ, які не вступили в

законну силу

133

Види рішень КС РФ

Постанова – приймається під час перевірки

конституційності правових актів, вирішення

суперечок про компетенцію, тлумаченні конституції РФ

Заключення – дається під час розгляду вста-

новленого порядку висунення звинувачення

Президента РФ у державній зраді чи іншого

тяжкого злочину

Схема 335

Припис – в усіх інших випадках


Прокуратури РФ

Схема 336

Генеральна прокуратура РФ

Прокуратури федеральних округів

Прокуратури суб’єктів РФ

Районні, міські прокуратури

Спеціальні прокуратури (військова, транс-

портна, природоохоронна)

Засоби прокурорсь-

кого реагування

Схема 337

ПОСТАНОВА (про порушення криміналь-

ної справи або провадження у справах про

адміністративне правопорушення)

ПРОТЕСТ (приноситься органу чи посадо-

вій особі, яка видала незаконний акт або в

суд)

ПРИПИС (звернення прокурора до органу

чи посадовій особі про усунення допущених

порушень закону)

ПОПЕРЕДЖЕННЯ (про недопустимість

порушення закону)

134

Види муніципальних

утворень РФ

Міське поселення – місто чи село з прилег-

лою територією

Сільське поселення – один або декілька обє-

днаних спільою територією сільських насе-

лених пуктів

Муніципальний район – декілька поселень

або поселень та суміжних територій

Міський округ – міське поселення, яке не

входить в склад муніципального району Схема 338

Форми безпосеред-

нього здійснення

населенням місцево-

го самоврядування

Внутрішньоміська територія міста федера-

льного значення

Схема 339

Місцевий референдум

Муніципальні вибори

Голосування населення

Сход громадян

Правотворча ініціатива громадян

Публічні слухання

Збори громадян

Зібрання делегатів

Структура органів

місцевого

самоврядування РФ

Схема 340

Представницький орган місцевого самовря-

дування

Голова муніципального утворення

Місцева адміністрація

135

Глава 17. Конституційна система

Федеративної Республіки Німеччини

Німеччина

характеризується як

демократична держава

соціальна держава

Органи законодав-

чої влади ФРН

правова держава

держава, побудована за територіальним

принципом

Схема 341

Схема 342

держава, де існують певні специфічні взаємовідносини між Федерацією та землями

парламентська республіка

держава з демократичним державно-

правовим режимом

БУНДЕСТАГ. Чисельний склад – 656 чле-

нів. Строк повноважень – 4 роки. 1/2 депута-

тів обирається у виборчих округах, по 1 де-

путату від кожного округу. 328 депутатів

заповнюються з земельних партійних спис-

ків

БУНДЕСРАТ. Чисельний склад – 69 членів.

Кожна земля представлена не менш ніж 3-ма

голосами, землі з населенням понад 2 млн.

чол. – 4-ма голосами, землі з населенням

понад 6 млн. чол. – 6-ма голосами

136

Порядок

формування

Бундестагу

Кількість депутатів – близько 600 чол. Оби-

раються за змішаною виборчою системою

1/2 депутатів обирається за мажоритарною

системою відносної більшості, в округах, по

1 депутату від кожного округу

Друга половина – за пропорційною вибор-

чою системою – за партійними списками

земель

Обираються на 4 роки загальними, прями-

ми, рівними, вільними виборами шляхом

таємного голосування

Рада старійшин

Партійні фракції

Президія

Схема 343

Структура


Схема 344 Постійні комітети

Склад президії Бундестагу

Схема 345

Президент обирається з числа найбільшої фракції

Заступники обираються від кожної фракції по 1-му

Секретарі

137

Склад Ради

старійшин

Президент

Віце-голова

24 члена, що призначаються фракціями

пропорційно до їхньої чисельності

Галузеві (3 обов’язкових комітети: у справах

ЄС, закордонних справ, оборони); факуль-

тативні комітети

Особливі комітети

Слідчі комітети

Законодавчі. Вправі делегувати органам виконавчої вла-

ди (окремим міністрам або уряду землі) пов-

новаження з прийняття актів. Затверджує

федеративний бюджет, підготовлений Феде-

ративним урядом, ратифікує міжнародні договори

Схема 346

Постійні комітети


Схема 347

Головні повнова-

ження Бундестагу

Схема 348

Установчі. Обрання з найчисельнішої партії коаліцій-

ної більшості глави уряду (федерального

канцлера), який відтак одноособово формує

уряд. Формування інших органів держави

(участь у виборах президента республіки,

голови та віце-голови рахункової палати та

ін.)

Контрольні. Здійснює контроль за діяльністю виконавчої влади (уряд несевідповідальність перед Бун-

дестагом за свою діяльність. Прийняття

Бундестагом конструктивного вотуму недо-

віри канцлеру тягне за собою в цілому відс-

тавку уряду

138

Поняття та порядок

формування

Бундесрату

Відіграє роль верхньої палати парламенту

Має 69 місць, на які уряди земель призна-

чають (відзивають) зі свого складу предста-

вників

Структура

Бундесрату

Ними зазвичай стають прем’єр-міністр і найвпливовіші міністри уряду землі

Кожна земля має право призначати стільки

членів у Бундесрат, скільки має голосів.

Схема 349

Схема 350

Кількість голосів залежить від чисельності населення кожної землі

Кожна земля має не менше трьох голосів,

землі з населенням понад 6 млн - 5 голосів,

землі з населенням понад 7 млн - 6 голосів

Бундесрат – постійно діючий орган, який не

може бути розпущений іншими органами

Склад Бундесрату заміщується в результаті виборів у ландтаги земель ФРН і формуван-

ням нових урядів

Голови, який обирається строком на рік. Він

скликає засідання Бундесрату, визначає

порядок денний, керує дебатами, вирішує

питання про проведення голосування,

у разі потреби заміщає федерального прези-

дента

постійних комітетів, куди входять по одному

представнику з кожної землі з членів Бунде-

срату або уповноважених посадових осіб

139

Земельні парламенти ФРН

В усіх землях ФРН земельні парламенти

називають ландтагами, окрім Бремена та

Гамбурга, де міські збори – палата депутатів

Формуються подібно до порядку, встанов-

леного для Бундестагу, за пропорційною та

мажоритарною системами, за виключенням

земель Бремена, Рейнланд–Пфальца, де

застосовується суто пропорційна система

Ландтаги однопалатні

Схема 351


стика ландтагів

Схема 352 Внутрішня організація ландтагів аналогічна


Обираються громадянами на 4 або 5 років

(землі Північний Рейн–Вестфалія та Саар)

У деяких землях (Гессен та ін.) передбачено

можливість саморозпуску, а також розпуску,

прийнятого на референдумі (Баварія та ін.)

Повновадення ланд-

тагів земель

Схема 353

розроблення та прийняття законів

затвердження бюджету

обрання голови земельного уряду

та контроль за його діяльністю

Органи виконавчої влади ФРН

Схема 354

Федеральний Президент

Федеральний уряд

140


ня посади Федера-

льного Президента

Обирається на 5 років непрямими виборами

– федеральними зборами, які складаються з членів Бундестагу і такої самої кількості членів, обраних представницькими органа-

ми земель (ландтагами), пропорційній кіль-

кості їх депутатів у Бундестазі

Висунути кандидата на пост президента

може будь-який член федеральних зборів

(партії)

На пост президента ФРН може бути обраний

громадянин, що досяг 40-річного віку та

володіє виборчим правом

Схема 355

Склад Федерального

уряду

Схема 356 заступник канцлера (віце-канцлер - один з міністрів)

міністри без портфелів (за окремими дору-

ченнями)

федеральні міністри, що очолюють федера-

льні міністерства

голова уряду - федеральний канцлер

Назви та порядок

формування урядів

земель

Схема 357

Обраний більшістю голосів ландтагу пре’єр-

міністр призначає інших членів уряду

Уряди земель формуються на основі тих

самих принципів, що і федеральний уряд

У Баварії – державний уряд, у Берліні, Бре-

мені та Гамбурзі - сенат

У Бремені та Гамбурзі уряд обирається мі-ськими зборами (громадянами)

141

Склад уряду землі

Прем’єр-міністр, міністри

У Бремені та Гамбурзі сенат складається з першого та другого бургомістра і сенаторів

Склад конституцій-

ної юстиції ФРН

У Берліні – складається з бургомістра, прав-

лячого бургомістра, сенаторів

Федеарльний конституційний суд (ФКС)

Конституційні суди земель

Схема 358

Схема 359

Порядок

формування ФКС

Складається з двох сенатів по вісім суддів у

кожному

Три з восьми суддів у кожному обираються з числа суддів п’яти вищих федеральних суд-

дів

Схема 360

П’ять інших членів у кожному із сенатів

обираються з числа осіб не молодше 40 ро-

ків, які мають пасивне виборне право для

виборів до Бундестагу та професійну освіту

Судді обираються у рівній пропорції Бунде-

стагом і Бундесратом – спеціальною комісі-єю виборців, що складається з членів фрак-

ції про- порційного представництва (12 чле-

нів)

Обраними в обох випадках є судді, за канди-

датури яких проголосувало 2/3 парламента-

ріїв. Голова ФКС і його заступник обира-

ються почергово то Бундестагом, то Бундес-

ратом

Обрані на посаду судді призначаються феде-

ральним президентом. Термін повноважень

суддів ФКС – 12 років

142

Конституційні суди

земель

Переважно діють на тимчасовій основі

Їх склад скликається із представників пос-

тійно діючих судів

Схема 361

Компетенція залузей

юстиції ФРН

суди загальної юрисдикції розглядають

кримінальні та цивільні справи

суди адміністративної юстиції – позови гро-

мадян до державних службовців з питань

про дотримання прав громадян у процесі управління, спори державних службовців з адміністрацією щодо питань їхніх прав, охо-

рони навколишнього середовища тощо

Схема 362

суди трудової юстиції – спори між роботода-

вцями та робітниками, між профспілками та

союзами роботодавців

суди соціальної юстиції – позиви громадян

до державних установ з питань пенсій та

інших виплат

суди фінансової юстиції вирішують подат-

кові та інші спори

Склад Верховного

федерального суду

(ВФС)

Схема 363

Голова суду

Голови сенатів

Члени суду

Судові слідчі

143

Система Верховного

федерального суду

(ВФС)

11 сенаторів у цивільних справах

5 сенаторів у кримінальних справах

7 сенаторів зі спеціальних питань (у справах

адвокатів, ноатріусів) Схема 364

Склад вищого суду

землі (ВСЗ)

Голова

Голови сенатів

Судді Схема 365

Компетенція ВСЗ

Суди першої інстанції

Суди апеляційної інстанції

Суди касаційної інстанції

Схема 366

Склад суду землі

Палати у цивільних справах

Палати у торгівельних справах

Палати у кримінальних справах, що висту-

пають як суд присяжних

Схема 367

Велика палата з кримінальних справ

Палата у справах про державні злочини

Палата з економічних злочинів

Мала палата у кримінальних справах

144

Склад дільничих

судів

одного судді

кількох дільничих суддів

заступника з числа суддів землі

суду шерифів

Складається з колегії у складі: дільничого

судді та двох шерифів з числа громадян, що

досягли 30 років, не мають обмежень і живуть

в общині

Склад суду шерифів

Суб’єктами федерації є: 16 земель, зокрема

міста Берлін, Гамбург і Бремен

Адміністративно-територіальними одиниця-

ми земель є: округи в землях (понад 50), райо-

ни в округах, міста в округах, що мають ста-

тус районів (майже 630), общини у районах

(деякі міста мають статус общин)

Великі землі (Баварія, Гессен, Саксонія та

ін.) поділяються на округи, райони та общи-

ни

Нові землі (Бранденбург та ін.) і невеликі землі (Саар та ін.) – на райони та общини

Великі міста прирівнюються до районів

Схема 368

Схема 369

Адміністративно-


поділ ФРН

Схема 370

Система місцевого

управління та само-

врядування ФРН

Схема 371 Міста-землі: Берлін поділяється на райони;

Бремен має дві общини; Гамбург є общиною,

що поділяється на міські райони

145

Органи місцевого

управління в

округах

на чолі округів стоїть урядовий президент,

що призначається урядом або прем’єр-

міністром землі. Він слідкує за дотриманням

законів та актів уряду, федерації та землі

при урядовому президенті створюється уря-

дова президія (апарат урядового президента)

органів місцевого самоврядування не існує

головами адміністрацій районів є ландрати,

які обираються в одних землях районними

зборами, в інших – безпосередньо виборця-

ми. Вони є представниками держави, підзві-тні урядовим президентам

Схема 372


управління та само-

врядування

у районах

Схема 373

при ландратах створюються управи та ди-

рекції, які є частинами державної (земель-

ної) адміністрації на рівні районів

паралельно з ландратами діють органи міс-

цевого самоврядування – виборні органи,

що представляють інтереси районів



в общинах

Схема 374

населення обирає муніципальну раду

очолює муніципальну раду бургомістр

(обербургомістр) в общинах з населенням

понад 5 тис. осіб). Він обирається радою

або громадянами, інколи наймається за

контрактом на 8-12 років (земля-місто Гам-

бург)

Община є головною адміністративно-

територіальною одиницею

146

Глава 18. Конституційна система Французької рес-

публіки

Головні риси

Конституції 1958 р.

Франція є неподільною, світською, демокра-

тичною та соціальною республікою

За формою державного правління Франція –

змішана республіка . Глава держави обира-

ється поза парламентом, а Прем’єр-міністр

призначається Президентом без згоди пар-

ламенту(ознаки президентської республіки);

уряд відповідає перед нижньою палатою

парламенту (ознаки парламентської респуб-

ліки)

За формою територіально-політичного уст-

рою франція є складною децентралізованою

державою (Корсіка – політична автономія,

Нова Каледонія – асоційована держава).

Франція поділена на 95 департаментів, а

останні – на комуни.

Органи, які здійс-

нюють контроль за

конституційністю

актів державних

органів

Конституційна рада – орган парламенту

Схема 375

Схема 376

Державна рада – орган виконавчої влади

Склад

Конституційної ради

(КР)

Складається з 9 членів

Схема 377

Повноваження членів КР – 9 років

По 3 члени призначаються: 1) Президентом

Республіки; 2) Головою Національних Збо-

рів (нижньою палатою парламенту); 3) Го-

ловою Сенату (верхньою палатою парламе-

нту)

Екс-президенти Республіки

Голова, що призначається Президентом

Республіки з числа всіх членів КР

147

Функції Конституційної Ради

(КР)

Здійснює обов’язків контроль за конститу-

ційністю органічних законів і регламентів

палат парламенту; за відповідністю міжна-

родних договорів Основному закону

Здійснює факультативний контроль за кон-

ституційністю звичайних законів

Щодо парламенту: розглядає скарги на за-

конність обрання членів обох палат, питан-

ня виборності й несумісності посад, регла-

менти палат та їх зміни щодо відповідності Конституції

Розглядаються письмово на закритих засі-даннях

Приймаються в місячний строк

У термінових випадках приймаються у во-

сьмиденний строк

Схема 378

Щодо Президента: бере участь у підготовці та проведенні виборів, оголошенні їх ре-

зультатів; констатує потребу заміщення

глави держави у випаду смерті президента

Порядок розгляду

справ у Конститу-

ційній раді (КР)

Схема 379 Рішення КР оскарженню не підлягають і є

обов’язковими для публічної влади

Функції Державної ради

Схема 380

здійснює контроль за конституційністю

актів виконавчої влади

очолює систему судів адміністративної юстиції та розглядає скарги на їх рішення

призначається президентом

148

Структура

парламенту Франції

НАЦІОНАЛЬНІ ЗБОРИ (Нижня палата) 557

депутатів від метрополії та 22 – від заморсь-

ких територій. Орган загальнонаціонально-

го представницства


ня та діяльності Національних

Зборів

СЕНАТ (Верхня палата) – понад 300 сенато-

рів, які представляють територіальні колек-

тиви

Обирається на 5 років. Застосовується ма-

жоритарна система в два тури. У першому

турі обраним вважається кандидат, який

одержав абсолютну більшість голосів (понад

50%), за умови явки на вибори не менше

25% виборців. У другому турі балотуються

всі кандидати, що одержали в першому турі не менше 12,5% голосів виборців, зареєст-

рованих у даному виборчому окрузі.

Кандидатом на виборах може бути: грома-

дянин Франції, який наділений виборчим

правом і досяг 23 років. Практично канди-

дати висуваються тільки політичними пар-

тіями.

Порядок діяльності. Кожного року відбува-

ється одна чергова сесія, тривалість якої не

перевищує 120 днів. Позачергові збори мож-

ливі у випадку використання надзвичайних

повноважень президентом Республіки, а

також у другий четвер після дострокових

виборів

Схема 381

Схема 382

149


ня та вибори Сенату

Порядок формування. Сенатори обираються

на 9 років (із заміщенням 1/3 складу через 3

роки) шляхом непрямих виборів – спеціаль-

ною виборчою комісією, що складається з депутатів Начальницьких зборів (близько

60 осіб), регіональних і генеральних радни-

ків, тобто членів рад регіонів і департамент-

ських рад (26 рад регіонів і біля 100 рад де-

партаментів), делегатів муніципальних рад

комун (близько 108 тис.). Останніх за кількі-стю найбільше, тому саме вони визначають

результати виборів сенаторів.

Вибори проводяться:

за пропорційною виборчою системою абсо-

лютної більшості у 13 департаментах Фран-

ції, що обирають по 5 і більше сенаторів; за

мажоритарною системою у два тури в інших

департаментах, де сенаторів не більше чоти-

рьох; у багатомандатних округах голосу-

вання відбувається по департаментах. Віко-

вий ценз для сенаторів становить 35 років

Парламент складається з двох палат (Наці-ональні Збори і Сенат)

Кожна палата створює 6 постійних комісій

(комітетів) – закордонних справ, виробниц-

тва та обміну, фінансову

Вони обговорюють законопроекти, контро-

люють діяльність уряду. Кожен парламен-

тарій зобов’язаний бути членом постійної комісії

За вимогою уряду або за рішенням відповід-

ної палати можуть створюватися спеціальні комісії для вивчення певного законопроек-

ту, які складаються з членів нижньої палати

(41 особа). На основі пропорційного пред-

ставництва фракції; сенаторів (24 особи),

що обираються верхньою палатою

Схема 383

Склад парламенту

Схема 384

150

Роботою кожної з палат керує

Бюро, що складається з голови палати, віце-

голови, секретарів, квесторів

Конференція, що складається з членів бюро,

голів партійних груп, голів постійних комі-сій

Її повноваженнями є: визначення порядку

денного, пріоритетності розгляду тих чи

інших питань на засіданнях палат

Ухвалює звичайні (прості), органічні (з пи-

тань, які вказано в Конституції) та консти-

туційні (що змінюють Конституцію) закони,

плани розвитку

За Конституцією 1958 року французький

парламент має обмежену компетенцію щодо

прийняття переважно звичайних законів.

Відносини, що виходять за межі цих повно-

важень, належать до компетенції уряду.

Законодавча ініціатива належить прем’єр-

міністру та парламенту. Урядові законопро-

екти подаються в одну з палат парламенту.

Парламент може делегувати уряду законо-

давчі повноваження, але за умови тимчасо-

вого характеру такого делегування та наяв-

ності в уряді програми їх здійснення. Ордо-

нанси для реалізації таких повноважень

вносяться парламенту на затвердження

Схема 385

Законодавчі повно-

важення парламенту

Схема 386

151

Особливості ухва-

лення органічних

законів

Такий законопроект має бути підтриманий

абсолютною більшістю членів нижньої па-

лати парламенту

Якщо органічний закон вносить зміни до

статусу Сенату, він має дістати підтримку

обох палат парламенту (подолати вето Се-

нату неможливо)

Такі законопроекти до набрання чинності розглядаються Конституційною радою на

предмет відповідності Конституції держави

Статус Президента

республіки

Питання про резолюцію недовіри вносять

депутати (не менше 1/10 чисельності парла-

менту), що голосується не раніше ніж через 48 годин після її внесення. Резолюція ухва-

люється абсолютною більшістю голосів від

загальної чисельності палати

Схема 387

Схема 389

Контроль за

діяльністю


Питання про довіру виноситься самим уря-

дом: до Сенату, але якщо він відмовить,

уряд не зобов’язаний складати повноважен-

ня; до нижньої палати у зв’язку з вимогою

прийняти урядову програму, декларацію

про загальну політику або законопроект,

вчиняючи таким чином тиск на депутатів. У

випадку відмови в довірі уряд зобов’язаний

піти у відставку, він не може розпустити

нижню палату, проте це може зробити пре-

зидент (Сенат розпуску не підлягає взагалі).

Схема 388

вища посадова особа держави, що займає

центральне місце у системі державних орга-

нів П’ятої республіки

152

Порядок обрання

Президента Франції

Обирається прямими виборами на 5 років

шляхом загального, прямого, рівного та

таємного голосування

Особисті повноваження

Президента Франції

Для висування кандидата потрібно 5 тис.

підписів осіб, що займають певні посади:

членів парламенту, рад департаментів, ради

Парижу, територіальних зборів, мерів

Кандидатів реєструє Конституційна рада,

що виконує функції ЦВК

Вибори відбуваються подібно до виборів до

нижньої палати парламенту – за мажорита-

рною системою абсолютної більшості, у II

турі балотуються 2 кандидати, що набрали

найбільшу кількість голосів у I турі

Схема 390

Схема 391

Для кандидатів вікових меж не встановлено

Право головувати в Раді міністрів. Жодне

засідання уряду у формі ради міністрів не-

можливе за відсутності президента

Право ухвалення нормативно-правових

актів, що мають силу закону (оскільки за-

конодавча діяльність парламенту є досить

обмеженою) (наприклад, ордонанс – має

силу закону; декрет – підзаконний акт)

Глава Збройних сил, головує у вищих радах

і комітетах національної оборони. Призна-

чає на всі вищі військові посади

Право розпуску Національних зборів (після

консультації з головами палат парламенту і прем’єр-міністром)

Право призначати прем’єр-міністра і за його

поданням інших членів уряду. Однак не має

права їх відкликання

153

Особисті повнова-

ження Президента у

сфері зовнішніх

відносин, оборони та

безпеки

Представляє країну в міжнародних відноси-

нах

Веде переговори про укладання міжнарод-

них договорів

Акредитує надзвичайних дипломатичних

представників в іноземних державах

Вводить у дію стратегічні ядерні сили

Вводить у країні надзвичайний стан

Схема 392

Особисті повнова-

ження Президента у

судовій сфері

Головує у Вищій раді магістратури

Призначає професійних суддів на посаду

Схема 393

Здійснює помилування

Повноваження Пре-

зидента, що потре-

бує контрсигнатури

прем’єр-міністром

Схема 394

Підписання декретів і ордонансів, прийня-

тих Радою міністрів

Ратифікація окремих міжнародних догово-

рів

Призначення вищих цивільних осіб та їх

усунення

Скликання парламенту на надзвичайну

сесію

Призначення дипломатичних представників

Участь у розгляді законопроектів уряду

154

Виконавчу владу у

Франції здійснюють

ПРЕЗИДЕНТ РЕСПУБЛІКИ, який має од-

ноособові повноваження, що реалізуються

ним самостійно, може головувати на засі-данні уряду. Ознаки притаманні для прези-

дентської форми правління

УРЯД, який відає збройними силами та ад-

міністративним апаратом; несе відповідаль-

ність перед Національними зборами – ниж-

ньою палатою парламенту, що є характер-

ним для парламентських форм правління

колегіальний орган, що здійснює поряд або

разом із президентом Республіки виконавчу

владу

Склад уряду залежить від форми проведен-

ня засідань

Засідання можуть відбуватися у формі Ради

Міністрів та Кабінету Міністрів

Склад засідання

Ради Міністрів

президента Республіки, що головує на засі-даннях уряду

Схема 397

Схема 395

Статус уряду

Франції та форма

проведення його

засідань

Схема 396

міністрів, що очолюють міністерства. Приз-начаються на посаду президентом особисто,

але, як правило, із попереднім погодженням

кандидатури з прем’єр-міністром

прем’єр-міністра – глави уряду, що призна-

чається на посаду президентом одноособово

державних секретарів, що керують підрозді-лами окремих міністерств

155

Склад засідання

Кабінету Міністрів

У складі членів уряду під керівництвом

прем’єр-міністра

Кабінет міністрів скликається прем’єр-

міністром за спеціальним дорученням пре-

зидента та з указаних ним питань

Розглядаються проекти регламентних нор-

мативних актів, проекти законів, рішення

щодо питання про довіру, про проведення

референдуму, призначення на вищі держав-

ні посади

Повноваження уря-

ду, що здійснюються

прем’єр-міністром

від імені уряду

З дозволу парламенту з метою виконання

урядової програми може приймати ордо-

нанси (акти, що мають силу закону) у сфері дії закону

Здійснює регламентні повноваження та

призначає на цивільні та військові посади Схема 400

Схема 398

Повноваження уря-

ду, що здійснюються

разом з Президентом

Схема 399

Прем’єр-міністр керує діяльністю уряду

Відповідає за національну оборону

Забезпечує виконання закону

Спеціальні правові акти розмежовують

ці повноваження глави держави та прем’єр-

міністра

156

Здійснюючи повно-

важення від імені уряду, прем’єр-

міністр має право

звернення до Конституційної ради щодо

конституційності прийнятого парламентом

законопроекту

пропозиції щодо проведення закритого засі-дання палат у формі секретного комітету

скликання надзвичайної сесії парламенту

Система загальних

судів Франції

подовження строків чергових сесій парла-

менту

впливати на порядок денний парламенту

вимагати прийняття закону нижньою пала-

тою у разі розбіжності між палатами

Схема 401

Схема 402

скасування деяких законів, якщо їх поло-

ження торкаються сфери регламентарної влади (але після висновку Конституційної ради)

створити змішану паритетну комісію у разі розбіжності між палатами

вимагати передання уряду законодавчих

повноважень (прийняття ордонансів, які мають силу закону)

Касаційний суд – очолює систему судів зага-

льної юрисдикції

Апеляційні суди. Їх 30 на континенті та 5 у

заморських територіях (юрисдикція кожно-

го поширюється на територію від 2 до 4 де-

партаментів)


157


Трибунали великого процесу по цивільних і кримінальних (середньої тяжкості) справах

(по 1 у кожному з 96 департаментів)

Трибунали малого процесу по цивільних та

кримінальних справах незначної тяжкості (470 у департаментах, округах і великих

кантонах)

Спеціалізовані суди

охоплюють

Суди присяжних (асизи) з розгляду кримі-нальних справ про тяжкі правопорушення

(діють в усіх департаментах і в Парижі)

Схема 403

Схема 404

Спеціалізовані суди

Виправні трибунали по кримінальних делі-ктах

Поліцейські трибунали з незначних кримі-нальних діянь (проступків)

установи по справах неповнолітніх від 16 до

18 років щодо тяжких правопорушень;

паритетні трибунали по земельній оренді;

трибунали по справах неповнолітніх від 13

до 18 років щодо

кримінальних деліктів і проступків особли-

окружні трибунали великого процесу щодо

тяжких правопорушень підлітків від 13 до

15 років

комісії по соціальному страхуванню;

торгівельні трибунали (їх 227, діють в усіх

великих містах);

ради прюдомів (бездоганно чесних людей) по

індивідуальним

трудовим договорам;

трибунали по морській торгівлі та ін. (вхо-

дять до трибуналів

малого процесу)

158


адміністративної юстиції

Державна рада

Адміністративні апеляційні суди (їх 5 – роз-діляють усю територію держави на округи)

Адміністративні трибунали I інстанції (їх

25 – охоплюють території від 2-х до 7 депар-

таментів) Схема 405

Громадські суди

Розглядають дрібні суперечки.

Складаються з непрофесійних суддів – меді-аторів (посередників), що призначаються

місцевими радами з числа колишніх суддів,

службовців, які знайомі з юриспруденцією

(їх біля 1 тис. осіб) Схема 406

Особливі суди, що не

входять до судової системи

Високий суд правосуддя розглядає криміна-

льні справи по звинуваченню глави держа-

ви у державній зраді, а також міністрів у

вчинені тяжких злочинів і кримінальних

деліктів під час виконання службових

обов’язків. Судді обираються обома палата-

ми парламенту у рівній кількості з їх членів

(по 12 суддів та по 6 їхніх заступників)

Суд правосуддя Республіки розглядає спра-

ви про кримінальну відповідальність членів

уряду за посадові злочини або проступки.

Складається з 15 суддів: 12 парламентаріїв,

що обираються у рівній кількості обома

палатами парламенту та 3-х суддів касацій-

ного суду, один з яких головує

Схема 407

Трибунали по конфліктах вирішують супе-

речки про компетенцію та підсудність прав.

Складаються з 8 осіб: по 3 обираються каса-

ційним судом і Державною радою з числа

колег у відповідному органі, а також ще

двох членів трибуналу і двох їхніх заступни-

ків

159

Вищі контролюючі органи

Рахункова Палата допомагає уряду і парла-

менту в контролі за виконанням бюджету,

фінансового законодавства державними

організаціями

Вища рада Магістратури очолюється гла-

вою держави та (як заступника) міністром

юстиції. Складається, окрім того, з 9 членів,

що призначаються на 4 роки президентом

Республіки зі складу суддів (зокрема трьох

членів касаційного суду) та інших держав-

них службовців. Бере участь у призначенні суддів, їх заміщенні, розглядає справи про їх

дисциплінарні проступки

Центральна Рада вивчає ціни та рентабель-

ність державних служб, наглядає за їх ефек-

тивністю


ня та заміщення

посад у системі за-

гальних судів

Податкова Рада слідкує за справедливістю

оподаткування та ін.

Схема 408

Схема 409

Судді призначаються на посади декретом

президента Республіки: Касаційного суду та

I голови апеляційних судів – за рекоменда-

цією Вищої ради магістратури; усі інші судді – за поданням міністра юстиції з висновком

Вищої ради магістратури

Судді виходять у відставку по досягненню

65 років, а судді касаційного суду та його I

заступник, відповідно, у 66 та 68 років. Суд-

дю може усунути Вища рада магістратури у

зв’язку з учиненням тяжкого проступку

або хворобою

160

Система

касаційного суду

п’ять палат з цивільних справ, які поділя-

ються на: палату з цивільних справ; палату

з торгівельних і фінансових справ; палату із соціальних питань


касаційного суду

Палату з кримінальних справ

Склад касаційного

суду

розгляд касаційних скарг на постанови ни-

жчестоящих судів, за якими, як правило,

вичерпані можливості оскарження у зви-

чайному апеляційному порядку.

Скарги розглядаються з питань права, а не

факту – винятково щодо неправомірності застосування закону, порушення проце-

суальних норм

Перший голова

Схема 410

Схема 411

Схема 412

Шість голів палат

84 члени суду (радники)

36 радників – доповідачів різних категорій

генеральний прокурор при касаційному суді

I генеральний адвокат

19 генеральних адвокатів (вони є помічни-

ками генерального прокурора)

аудитори, які разом із радниками- оповіда-

чами мають право голосу

161

Система

апеляційних судів

кілька палат з цивільних справ

Склад апеляційних

судів

кілька палат з кримінальних справ

у деяких апеляційних судах також палати з торгівельних справ; палати із соціальних

справ; палати зі справ неповнолітніх та ін.

(одночасно – орган державного управління –

консультативний орган при уряді) очолює

систему адміністративної юстиції. В її складі діє секція з вирішення спорів (у ній біля 30

членів державної ради), яка, своєю чергою,

охоплює 9 підсекцій

Схема 413

Схема 414

голови палат з цивільних, кримінальних

справ тощо

2 члени суду у відповідній палаті

голова апеляційного суду

Поняття та склад

адміністративної юстиції

Схема 415

Склад адміністративної юстиції: Державна

рада, Адміністративні апеляційні суди, Ад-

міністративні трибунали

розглядає скарги на дії та акти органів дер-

жавного управління, що зачіпають права та

інтереси приватних осіб

Поняття державної ради

Схема 416

162

Повноваження під-

секцій Державної ради

Розглядає касаційні та апеляційні скарги на

рішення нижчестоящих органів адміністра-

тивної юстиції

Розглядає по I інстанції скарги на президе-

нтські та урядові декрети, на акти міністрів

або організацій загальнонаціонального зна-

чення (профспілок тощо)

Схема 417

Адміністративні апеляційні суди

є II інстанцією, що розглядають апеляційні скарги на рішення адміністративних трибу-

налів. Їх рішення можуть бути оскаржені в Державній раді

Схема 418

Адміністративний

трибунал

розглядають переважну більшість скарг на

дії та акти органів управління та посадових

осіб по I інстанції. Склад трибуналів: голова

та 3-4 члени

Схема 419

Адміністративно-

територіальні оди-

ниці Франції

Схема 420

Регіони

Комуни

Департаменти

Округи

Кантони

163

Комуна (община)

головна адміністративно-територіальна

одиниця Франції й одночасно найстаріший

самоврядний колектив.

Її населення коливається від декількох де-

сятків осіб у селах до 1 млн. і більше в міс-

тах

Представницькі органи комуни

Муніципальні Ради Обираються населенням

комуни строком на 6 років. Численність

членів муніципальних органів – радників

коливається від 9 до 69 залежно від кількос-

ті населення комуни (у містах з особливим

статусом, наприклад, у Парижі – 163 радни-

ки, у Марселі – 101).

Мер Має подвійний статус: є представником

державної влади в комуні й одночасно –

муніципальної ради. Обирається відповід-

ною муніципальною радою на 6 років

Кантони - історико-географічні одиниці, що

використовуються як виборчі округи для

виборів до ради департаментів, а іноді в них

створюються судові органи

Округами (аррондісманами) управляє су-

префект, який призначається зверху

Кантони й округи не мають виборних орга-

нів управління та самоуправління, а є тери-

торіальними межами діяльності спеціальних

адміністративних органів

Схема 421

Схема 422

Кантони та округи у

Франції

Схема 423

164

Представницькі органи в

департаментах

Генеральна рада Обирається на 6 років за

мажоритарною системою у два тури. Вибор-

ним округом є кантон.

Голова генеральної ради одночасно очолює

департаментську адміністрацію (пред-

ставляє уряд). Обирається відповідною ге-

неральною радою

Регіональна Рада Члени обираються шля-

хом виборів за пропорційною системою.

Кожний департамент утворює багатоманда-

тний округ. Мандат члена ради суміщається

з іншими виборними мандатами – депутата,

сенатора, мера тощо. Здійснюють найваж-

ливіші економічні та соціальні програми

розвитку регіону, мають власний бюджет

тощо

Бюро Обирається членами ради, складаєть-

ся з голови ради та його заступників

Голова Регіональної ради Виконує функції органу виконавчої влади, тобто очолює не

тільки регіональну раду, а й регіональну

адміністрацію

Схема 424

Регіони Франції

адміністративно-територіальні одиниці та

самоврядний колектив, що охоплює від 3 до

8 департаментів (22 регіони у метрополії та 4

заморських регіони – Гваделупа, Мартініка,

Гвіана, Реюньйон)

Схема 425

Представницькі органи регіону

Схема 426 Служби, Комітети Виконують консультати-

вні функції

165

Регіональний комі-сар Республіки

(префект)

Представником центральної влади в регіоні є регіональний комісар Республіки (пре-

фект)

Він реалізує політику уряду у сфері економі-чного та соціального розвитку, інформує

центральні органи про події на підвідомчій

території, керує діяльністю місцевих держа-

вних служб. Здійснює контроль за законніс-

тю рішень регіональних рад (одержує всі акти органів самоврядування і протягом 15

днів після ухвалення може оскаржити їх в

адміністративному суді)

Спеціальні округи (військові, судові, шкіль-

ні та ін.) Їх межі не завжди збігаються з ме-

жами адміністративно-територіальних оди-

ниць

Заморські території (їх 4) не є частиною ме-

трополії за океаном, вони мають велику

автономію: Французька Полінезія, Нова

Каледонія, Уоліс та Футуа, Арктичні землі та Антарктичні землі (їх статус визначаєть-

ся спеціальним законом)

Заморські території з особливим статусом

острів Майота, острови Сен-П’єр і Мікелон

Схема 427

Спеціальні території Франції

Схема 428

Політична автономія - острів у Середземно-

му морі - Корсика

166

ЗМІСТ

Передмова 3

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ 1. Поняття, предмет, система та джерела конституційного права

зарубіжних країн (КПЗК)

Схема 1. Поняття конституційного права зарубіжних країн 5

Схема 2. Аспекти конституційного права зарубіжних країн 5

Схема 3. Об’єкт конституційного права зарубіжних країн 5

Схема 4. Суб’єкти КПЗК 6

Схема 5. Підходи до визначення предмета КПЗК 6

Схема 6. Елементи КПЗК 6

Схема 7. Поняття джерел КПЗК 7

Схема 8. Групи юридичних джерел КПЗК 7

Схема 9. Система джерел КПЗК 7

Схема 10. Закон як джерело КПЗК 8

Схема 11. Поділ законів за характером відносин що регулюються 8

Схема 12. Найбільш характерні риси конституційних законів 8

Схема 13. Регламенти парламентів як джерело КПЗК 9

Схема 14. Поділ договорів як джерел КПЗК 9

Схема 15. Система КПЗК 9

Схема 16. Принципи КПЗК 10

Схема 17. Конституційно-правові інститути 10

Схема 18. Класифікація конституційно-правових норм 10

Схема 19. Структура конституційно-правової норми 11

Розділ 2. Теорія конституції

Схема 20. Поняття конституції та її юридична сутність 12

Схема 21. Вища юридична сила конституції полягає 12

Схема 22. Суспільні відносини, що регулюються конституціями 12

Схема 23. Функції конституції 13

Схема 24. Властивості конституції 13

Схема 25. Види конституцій залежно від форми 14

Схема 26. Види писаних конституцій 14

Схема 27. Структура конституції 14

Схема 28. Способи підготовки проекту конституцій 15

167

Схема 29. Способи прийняття конституції 15

Схема 30. Основні способи внесення змін та доповнень до конституцій 16

Схема 31. Класифікація конституцій 16

Розділ 3. Правовий захист конституції

Схема 32. Поняття правової охорони конституції 17

Схема 33. Об’єкти конституційного контролю 17

Схема 34. Види конституційного контролю 17

Схема 35. Органи конституційного контролю 18

Розділ 4. Конституційно-правовий статус особи

Схема 36. Поняття конституційного статусу особи та його структура 19

Схема 37. Поняття прав громадянина 19

Схема 38 Покоління прав людини 19

Схема 39. Принципи конституційно-правового статусу людини та громадянина 20

Схема 40. Групи прав людини 20

Схема 41. Види особистих прав 20

Схема 42. Види політичних прав 21

Схема 43 Види соціально-економічних прав 21

Схема 44. Види екологічних прав 22

Схема 45. Види культурних прав 22

Схема 46. Обов’язки людини і громадянина 22

Схема 47. Поняття «громадянство» та «громадянство ЄС» 23

Схема 48. Поняття «підданство» та різниця між ним і громадянством 23

Схема 49. Умови припинення громадянства 23

Схема 50 Способи набуття громадянства 24

Схема 51. Випадки втрати громадянства 24

Схема 52. Поняття осіб без громадянства та їх правовий статус 25

Схема 53. Поняття багатогромадянства 25

Схема 54. Поняття «іноземці» та обмеження, які встановлюються до них 26

Схема 55. Поняття «біженці» та їх правовий статус 26

Розділ 5. Конституційні засади суспільного ладу зарубіжних країн

Схема 56. Поняття та загальна характеристика суспільного ладу 27

Схема 57. Підсистеми структури суспільного ладу 27

Схема 58. Інституції, які закладають засади економічної системи 28

Схема 59. Власність та її форми 28

Схема 60. Суб’єкти публічної вланості 28

168

Схема 61 Поняття соціальної системи суспільства 29

Схема 62. Форми державно-правового регулювання міжнаціональних відносин 29

Схема 63. Поняття соціальної політики 29

Схема 64. Поняття соціального забезпечення 29

Схема 65. Структура соціального забезпечення 30

Схема 66. Поняття та види соціального захисту особи 30

Схема 67. Поняття та предмет духовно-культурних відносин 30

Схема 68. Поняття політичних відносин 31

Схема 69. Поняття влади 31

Схема 70. Поняття та способи здійснення політичної влади 31

Схема 71. Поняття та елементи політичної системи 31

Схема 72. Поняття та види політичних норм 32

Схема 73. Поняття та зміст політичних відносин 32

Схема 74. Поняття та типи політичних режимів 32

Розділ 6. Форма держави в зарубіжних країнах

Схема 75. Поняття форми держави 33

Схема 76 Класифікація форми держави 33

Схема 77. Елементи форми держави 33

Схема 78. Форма правління та її основні форми 34

Схема 79. Поняття та основні властивості монархії 34

Схема 80. Види монархії 34

Схема 81. Поняття та ознаки абсолютної монархії 35

Схема 82. Поняття сімейної ради та її склад у абсолютній монархії 35

Схема 83. Поняття та ознаки дуалістичної монархії 36

Схема 84. Парламентарна монархія та її ознаки 36

Схема 85. Поняття та види республік 37

Схема 86. Президентська республіка та її ознаки 37

Схема 87. Поняття суперпрезидентської республіки 38

Схема 88. Поняття та ознаки парламентарної республіки 38

Схема 89. Поняття, ознаки та види змішаних республік 39

Розділ 7. Форми політико-територіального устрою в зарубіжних

державах

Схема 90. Поняття територіального устрою 40

Схема 91. Політико-територіальний устрій та його основні форми 40

Схема 92. Унітарна держава та її ознаки 40

169

Схема 93. Поділ унітарних держав 41

Схема 94. Поняття автономії 41

Схема 95. Види автономій 41

Схема 96. Поняття територіальної автономії 42

Схема 97. Види автономій 42

Схема 98. Поняття «федерація» та шляхи її утворення 42

Схема 99. Поділ федерацій за структурою 43

Схема 100. Ознаки федерації 43

Схема 101. Загальна характеристика суб’єктів федерації 44

Схема 102. Сфери компетенції у відносинах між федерацією та її суб’єктами 44

Схема 103. Територіальні утворення, які не є суб’єктами федерації 45

Схема 104. Поняття та ознаки конфедерації 45

Схема 105. Поняття державного режиму 46

Схема 106. Види державного режиму 46

Схема 107 Поняття демократичного державного режиму 46

Схема 108. Види демократичного державного режиму 47

Схема 109. Ознаки демократичного державного режиму 47

Схема 110. Види антидемократичного державного режиму 48

Схема 111. Поняття авторитарного режиму 48

Схема 112. Ознаки авторитарного державного режиму 48

Схема 113. Види авторитарного державного режиму 49

Схема 114. Ознаки тоталітарного державного режиму 49

Розділ 8. Конституційно-правовий статус політичних партій

Схема 115. Поняття та суть політичних партій 50

Схема 116. Функції політичних партій 50

Схема 117. Ознаки політичної партії 51

Схема 118. Види політичних партій 51

Схема 119. Види партій за організаційною побудовою 52

Схема 120. Поділ партій за територіальною ознакою 52

Схема 121. Поділ партій за методами дії 52

Схема 122. Поняття інституціоналізації політичних партій 53

Схема 123. Процеси інституціалізації політичних партій 53

Схема 124 Поняття статуту партії 53

Схема 125. Членство в політични партіях 53

Схема 126. Види фінансування політичних партій 54

Схема 127. Органи які реєструють політичні партії 54

170

Розділ 9. Законодавча влада в зарубіжних країнах

Схема 128. Поняття парламенту та його види 55

Схема 129. Поняття законодавчої діяльності 55

Схема 130. Поняття парламентаризму 55

Схема 131. Основні функції парламентів 56

Схема 132. Повноваження парламентів 56

Схема 133. Види парламенту 57

Схема 134. Види палат парламенту 57

Схема 135. Способи формування однопалатних та Нижньої палати двопалатного

парламентів 58

Схема 136. Способи формування Верхньої палати двопалатного парламенту 58

Схема 137. Підстави припинення діяльності парламентів 59

Схема 138. Причини розпуску парламенту 59

Схема 139. Структура парламенту 59

Схема 140. Основні способи заміщення голови Верхньої палати 59

Схема 141. Поняття «депутат» та його правовий статус 60

Схема 142. Види зупинення депутатських повноважень 60

Схема 143. Поняття «сесія» та її види 61

Схема 144. Поняття кворум та його види 62

Схема 145. Законодавчий процес та його стадії 62

Схема 146. Способи голосування 62

Схема 147. Вирішення розбіжностей між палатами 63

Схема 148. Стадія «промульгації» та її етапи 63

Глава 10. Конституційно-правовий статус глави держави в


Схема 149. Поняття глави держави 64

Схема 150 Юридична форма глави держави 64

Схема 151. Статус глави держави – монарха в абсолютній та дуалістичній

монархії 64

Схема 152. Статус глави держави – монарха в парламентарних монархіях 65

Схема 153. Статус глави держави – президента в парламентарній республіці 65

Схема 154. Статус глави держави – президента в дуалістичній (президентській)

республіці 66

Схема 155. Статус глави держави – президента в республіках із змішаною

формою правління 66

171

Схема 156. Основні повноваження глави держави 67

Схема 157 Повноваження глави держави у галузі державного управління 67

Схема 158. Представницькі функції глави держави 67

Схема 159. Зовнішньополітичні повноваження глави держави 68

Схема 160. Повноваження глави держави у сфері законодавчої діяльності 68

Схема 161. Повноваження глави держави у судовій сфері 69

Схема 162. Місце глави держави у системі розподілу влади 69

Схема 163. Отримання престолу за спадком 69

Схема 164. Виборна форма заміщення посади монархом 70

Схема 165. Спосіб обрання президента 70

Схема 166. Вимоги до кандидата на посаду президента 71

Схема 167. Припинення повноважень президента 71

Глава 11. Конституційно-правовий статус органів виконавчої

влади у зарубіжних країнах

Схема 168. Поняття виконавчої діяльності 72

Схема 169 Належність виконавчої влади 72

Схема 170. Особливості здійснення виконавчої влади у різних державах 72

Схема 171. Поняття уряду 73

Схема 172. Офіційні назви уряду 73

Схема 173. Поділ урядів за політичним складом 73

Схема 174. Однопартійний уряд 74

Схема 175. Коаліційний уряд 74

Схема 176. Уряд меншості 74

Схема 177. Безпартійний уряд 75

Схема 178. Структура уряду 75

Схема 179. Глава уряду 75

Схема 180 Склад уряду 76

Схема 181. Спосіб формування уряду залежно від форми правління 76

Схема 182. Позапарламентський спосіб формування уряду 76

Схема 183. Парламентський спосіб формування уряду 77

Схема 184. Способи формування уряду у парламентарних республіках 77

Схема 185. Змішаний спосіб формування уряду 77

Схема 186. Строки повноважень уряду 78

Схема 187. Повноваження уряду 78

Схема 188. Види відповідальності уряду 78

Схема 189. Основні повноваження уряду 79

172

Схема 190. Політична відповідальність уряду 79

Схема 191. Види відповідальності 80

Схема 192. Кримінальна відповідальність уряду 80

Схема 193. Цивільна відповідальність уряду 80

Схема 194. Дисциплінарна відповідальність 80

Глава 12. Конституційно-правовий статус органів судової

влади в зарубіжних країнах

Схема 195. Поняття судової влади 81

Схема 196. Поняття « судова юстиція» 81

Схема 197. Особливості судової влади 81

Схема 198. Конституційні принципи організації судової влади 82

Схема 199. Конституційні принципи правосуддя 82

Схема 200. Система судової влади 83

Схема 201. Види судових органів 83

Схема 202. Система судів загальної юрисдикції 84

Схема 203. Види судів 84

Схема 204. Способи формування судів 84

Схема 205. Моделі судових систем 85

Схема 206. Поняття та ознаки англо-саксонської моделі 85

Схема 207. Вимоги до посади судді 85

Схема 208. Поняття та ознаки романо-германської моделі 86

Схема 209. Конституційно-правові принципи правового статусу суддів 86

Схема 210. Поняття «конституційна юстиція» 87

Схема 211 Види спеціалізованих органів конституційної юстиції 87

Схема 212. Способи формування органів конституційної юстиції 87

Схема 213. Вимоги до кандидатів в судді Конституційних судів (рад) 88

Схема 214. Основні напрями діяльності Конституційних судів (рад) 88

Розділ 13. Територіальна організація публічної влади в


Схема 215. Поняття «державна територія» 89

Схема 216. Склад державної території 89

Схема 217. Поняття та форми державного територіального устрою 89

Схема 218. Види адміністративно-територіального поділу територій держав 89

Схема 219. Доктрини поділу адміністративно-територіальних одиниць і місцевих

органів 90

173

Схема 220. Особливі територіальні одиниці 90

Схема 221. Органи, які здійснюють регулювання адміністративно-

територіальним устроєм 91

Схема 222. Чинники, які впливають на адміністративно-територіальний

поділ держави 91

Схема 223. Характеристика законодавчих органів, які здійснюють

публічну владу в окремих суб’єктах федерацій 91

Схема 224. Характеристика виконавчих органів, які здійснюють публічну

владу в окремих суб’єктах федерацій 92

Схема 225. Характеристика судових органів, які здійснюють публічну

владу в окремих суб’єктах федерацій 92

Схема 226. Поняття «місцеве управління» 92

Схема 227. Поняття «місцеве самоврядування» 93

Схема 228 Поняття «місцеве самоврядування» у Європейській хартії 93

Схема 229. Головні риси та принципи місцевого самоврядування 93

Схема 230. Система організації публічної влади на місцях 94

Схема 231. Види органів самоврядування та управління у великій общині 94

Схема 232. Види органів самоврядування та управління у невеликій общині 95

Схема 233 Форми здійснення місцевого самоврядування в общині 95

Схема 234. Вимоги до осіб, які наділяються пасивним виборчим правом 95

Схема 235. Особи, які не наділяються пасивним виборчим правом 96

Схема 236. Способи висування кандидатів 96

Схема 237. Основні форми діяльності органів місцевого самоврядування 96

Схема 238. Підстави для розпуску органів місцевого самоврядування 97

Схема 239. Справи, якими займаються органи місцевого самоврядування 97

Схема 240. Органи, які можуть здійснювати контроль за діяльністю органів

місцевого самоврядування 97

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ 14. Конституційна система США

Схема 241. Вимоги до посади Президента США 98

Схема 242. Процедура обрання Президента США 98

Схема 243. Повноваженя Президента США 99

Схема 244. Система органів виконавчої влади в США (адміністрація

Президента США) 99

Схема 245. Кабінет як орган виконавчої влади в США 99

174

Схема 246. Виконавчий апарат Президента США 100

Схема 247. Виконавчі агентства США 100

Схема 248. Парламент (Конгрес) США 100

Схема 249. Особливості формування Сенату та вимоги до кандидатів в сенатори 101

Схема 250. Особливості формування Палати представників та вимоги до

кандидатів в конгресмени 101

Схема 251. Види комітетів кожної палати парламенту США 101

Схема 252. Компетенція Конгреса 102

Схема 253. Правові акти Конгресу 102

Схема 254. Склад федеральної судової системи США 102

Схема 255. Загальна характеристика Верховного суду (ВС) США 103

Схема 256. Процедури прийняття до розгляду справ ВС США 103

Схема 257. Інстанції судової системи штату США 104

Схема 258. США характеризується як 104

Схема 259. Державний устрій США 105

Схема 260. Загальна характеристика законодавчої влади штатів 105

Схема 261. Виконавча влада штатів 106

Схема 262. Графства як органи місцевого самоврядування США 106

Схема 263. Особливості американської системи місцевого самоврядування 107

Схема 264. Міста США 107

Схема 265. Системи управління містами США 108

Схема 266. Поняття метрополітенських регіонів 108

Глава 15. Конституційна система Великої Британії

Схема 267. Змісти конституцій 109

Схема 268. Характерні риси Британської конституції 109

Схема 269. Політичні партії Великої Британії 109

Схема 270. Джерела Британської конституції 110

Схема 271. Склад Британського парламенту 110

Схема 272. Функції Лорда-канцлера 111

Схема 273. Групи функцій Палати лордів 111

Схема 274. Види законопроектів (білів), які розглядаються в Парламенті 111

Схема 275. Статус монарха у Великій Британії та його місце в системі влади 112

Схема 276. Поняття «королівська прерогатива» 112

Схема 277. Основні види прерогативних положень монарха (Корони) 113

Схема 278. Поняття та склад Таємної ради 113

Схема 279. Судовий комітет Таємної ради 114

175

Схема 280. Кабінет міністрів Великої Британії 114

Схема 281. “Внутрішній кабінет» 114

Схема 282. Комітети Кабінета 115

Схема 283. Функції Кабінету міністрів 115

Схема 284. Правовий статус Прем’єр-міністра 115

Схема 285. Функції Прем’єр-міністра 116

Схема 286. Вищі судові органи Великої Британії 116

Схема 287. Судова система Англії і Уельсу 116

Схема 288. Склад та юрисдикція Палати лордів 117

Схема 289. Юрисдикція та склад Апеляційного суду 117

Схема 290. Структура Апеляційного суду 117

Схема 291. Структура Високого суду 118

Схема 292. Структура Суду Корони 118

Схема 293. Судові органи спеціальної юрисдикції 118

Схема 294. Нижчі суди в Англії та Уельсі 119

Схема 295. Автономна судова система Північної Ірландії 119

Схема 296. Автономна судова система Шотландії 119

Схема 297. Високий суд юстиціаріїв 120

Схема 298. Суд сесій 120

Схема 299. Нижчі суди 120

Схема 300. Адміністартивно-територіальний поділ Англії 121

Схема 301. Компетенція органів місцевого самоврядування 121

Глава 16. Конституційна система Російської Федерації

Схема 302. Загальна характеристика держави РФ 122

Схема 303. Система джерел конституційного права РФ 122

Схема 304. Нормативно-правові акти РФ 122

Схема 305. Основи конституційного ладу РФ 123

Схема 306. Федерація і федералізм: поняття та сутність 123

Схема 307. Принципи федеративного устрою РФ 124

Схема 308. Поняття розмежування предметів відання та владних повноважень 124

Схема 309. Способи розмежування предметів відання та владних повноважень 125

Схема 310. Сфери повноважень за Конституцією РФ 125

Схема 311. Склад РФ 125

Схема 312. Умови зміни складу федерації 125

Схема 313. Обставини зміни складу РФ в існуючих кордонах 126

Схема 314. Групи суб’єктів РФ 126

176

Схема 315. Система органів державної влади суб’єкта РФ 126

Схема 316. Форми народовладдя в РФ 126

Схема 317. Статус та вимоги до посади Президента РФ 127

Схема 318. Функції Президента РФ 127

Схема 319. Групи повноважень Президента РФ 127

Схема 320. Правовий статус та склад Федеральних Зборів РФ 128

Схема 321. Складові конституційно-правового статусу парламентаря РФ 128

Схема 322. Основні функції Парламенту РФ 129

Схема 323. Суб’єкти права законодавчої ініціативи в РФ 129

Схема 324. Співвідношення понять «система виконавчої влади» та «структура

органів виконавчої влади» 130

Схема 325. Склад Уряду РФ 130

Схема 326. Акти уряду РФ 130

Схема 327. Федеральні органи виконавчої влади 130

Схема 328. Відомчі нормативні акти 131

Схема 329. Судова система РФ 131

Схема 330. Види судочинства в РФ 131

Схема 331. Порядок формування та організація Конституційного Суду (КС) РФ 132

Схема 332. Структура та організація діяльності КС РФ 132

Схема 333. Групи повноважень КС РФ 132

Схема 334 Правові акти, конституційність яких перевіряє КС 132

Схема 335. Види рішень КС РФ 133

Схема 336. Система органів Прокуратури РФ 133

Схема 337. Засоби прокурорського реагування 133

Схема 338. Види муніципальних утворень РФ 134

Схема 339. Форми безпосереднього здійснення населенням місцевого

самоврядування 134

Схема 340. Структура органів місцевого самоврядування РФ 134

Глава 17. Конституційна система Федеративної Республіки Німеччини

Схема 341. Німеччина характеризується як 135

Схема 342. Органи законодавчої влади ФРН 135

Схема 343. Порядок формування Бундестагу 136

Схема 344. Структура Бундестагу 136

Схема 345. Склад президії Бундестагу 136

Схема 346. Склад Ради старійшин 137

Схема 347. Постійні комітети Бундестагу 137

177

Схема 348. Головні повноваження Бундестагу 137

Схема 349. Поняття та порядок формування Бундесрату 138

Схема 350. Структура Бундесрату 138

Схема 351. Земельні парламенти ФРН 139

Схема 352. Загальна характеристика ландтагів 139

Схема 353. Повновадення ландтагів земель 139

Схема 354. Органи виконавчої влади ФРН 139

Схема 355. Порядок формування посади Федерального Президента 140

Схема 356. Склад Федерального уряду 140

Схема 357. Назви та порядок формування урядів земель 140

Схема 358. Склад уряду землі 141

Схема 359. Склад конституційної юстиції ФРН 141

Схема 360. Порядок формування ФКС 141

Схема 361. Конституційні суди земель 142

Схема 362. Компетенція залузей юстиції ФРН 142

Схема 363. Склад Верховного федерального суду (ВФС) 142

Схема 364. Система Верховного федерального суду (ВФС) 143

Схема 365. Склад вищого суду землі (ВСЗ) 143

Схема 366. Компетенція ВСЗ 143

Схема 367. Склад суду землі 143

Схема 368. Склад дільничих судів 144

Схема 369. Склад суду шерифів 144

Схема 370. Адміністративно-територіальний поділ ФРН 144

Схема 371. Система місцевого управління та самоврядування ФРН 144

Схема 372. Органи місцевого управління в округах 145

Схема 373. Органи місцевого управління та самоврядування у районах 145

Схема 374. Органи місцевого управління в общинах 145

Глава 18. Конституційна система Французької Республіки

Схема 375. Головні риси Конституції 1958 р. 146

Схема 376. Органи, які здійснюють контроль за конституційністю актів

державних органів 146

Схема 377. Склад Конституційної ради (КР) 146

Схема 378. Функції Конституційної Ради (КР) 147

Схема 379. Порядок розгляду справ у Конституційній раді (КР) 147

Схема 380. Функції Державної ради 147

Схема 381. Структура парламенту Франції 148

178

Схема 382. Порядок формування та діяльності Національних Зборів 148

Схема 383. Порядок формування та вибори Сенату 149

Схема 384. Склад парламенту 149

Схема 385. Роботою кожної з палат керує 150

Схема 386. Законодавчі повноваження парламенту 150

Схема 387. Особливості ухвалення органічних законів 151

Схема 388. Контроль за діяльністю виконавчої влади 151

Схема 389. Статус Президента республіки 151

Схема 390. Порядок обрання Президента Франції 152

Схема 391. Особисті повноваження Президента Франції 152

Схема 392. Особисті повноваження Президента у сфері зовнішніх відносин,

оборони та безпеки 153

Схема 393. Особисті повноваження Президента у судовій сфері 153

Схема 394. Повноваження Президента, що потребує контрсигнатури

прем’єр-міністром 153

Схема 395. Виконавчу владу у Франції здійснюють 154

Схема 396. Статус уряду Франції та форма проведення його засідань 154

Схема 397. Склад засідання Ради Міністрів 154

Схема 398. Склад засідання Кабінету Міністрів 155

Схема 399. Повноваження уряду, що здійснюються разом з Президентом 155

Схема 400. Повноваження уряду, що здійснюються прем’єр-міністром від

імені уряду 155

Схема 401. Здійснюючи повноваження від імені уряду, прем’єр-міністр має право 156

Схема 402. Система загальних судів Франції 156

Схема 403. Суди першої інстанції 157

Схема 404. Спеціалізовані суди охоплюють 157

Схема 405. Система органів адміністративної юстиції 158

Схема 406 Громадські суди 158

Схема 407. Особливі суди, що не входять до судової системи 158

Схема 408. Вищі контролюючі органи 159

Схема 409. Порядок формування та заміщення посад у системі загальних судів 159

Схема 410. Система касаційного суду 160

Схема 411. Повноваження касаційного суду 160

Схема 412. Склад касаційного суду 160

Схема 413. Система апеляційних судів 161

Схема 414. Склад апеляційних судів 161

179

Схема 415. Поняття та склад адміністративної юстиції 161

Схема 416. Поняття державної ради 161

Схема 417. Повноваження підсекцій Державної ради 162

Схема 418. Адміністративні апеляційні суди 162

Схема 419. Адміністративний трибунал 162

Схема 420. Адміністративно-територіальні одиниці Франції 162

Схема 421. Комуна (община) 163

Схема 422. Представницькі органи комуни 163

Схема 423. Кантони та округи у Франції 163

Схема 424. Представницькі органи в департаментах 164

Схема 425. Регіони Франції 164

Схема 426. Представницькі органи регіону 164

Схема 427. Регіональний комісар Республіки (префект) 165

Схема 428. Спеціальні території Франції 165

Зміст 166

Рекомендована література 180

180

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативно-правові акти

1. Конституции зарубежных государств: Сборник / В.Г. Тихиня (авт.-

сост.), В.П. Серебренников (авт.-сост.). – Минск: Право и экономика, 2007. –

470 с.

2. Конституции зарубежных стран: сборник / Дубровин В.Н. (сост.). –

М.: Юрлитинформ, 2006.

3. Конституции стран СНГ и Балтии: Учеб. пособие / Московская гос.

юрид. академия / Г.Н. Андреева. – М.: Юристь, 1999. – 640 с.

4. Конституция Российской Федерации. – М.: Маркетинг, 2001. – 40 с.

5. Конституции зарубежных государств. Соединенные Штаты Америки,

Великобритания, Франция, Германия, Италия, Япония, Канада / Сост. В.В.

Маклаков. – М.: БЕК, 1996. – 432 с.

6. Конституции государств – участников СНГ / Ин-т законодательства и

сравнительного правоведения при правительстве РФ / Под ред. Л.А. Окунь-

ков. – М.: Норма-ИНФРА-М, 1999. – 736 с.

7. Конституція Японії / Українська наукова асоціація / Науковий аналіз і

коментар М.І. Малишко, пер. з япон.. – К., 1995. – 24 с.

8. Конституции государств Восточной Европы: Учеб. пособие / Ин-т за-

конодательства и сравнительного правоведения при правительстве РФ / Отв.

ред. Д.А. Ковачев. – М.: ИНФРА-М-Норма, 1996. – 160 с.

9. Конституции зарубежных государств: Великобритания. Франция.

Германия. Италия. Европейский Союз. США. Япония. Индия: Учеб. пособие

/ В. В. Маклаков (сост., пер., вступ. ст.). – 5 изд., перераб. и доп. – М.: Вол-

терс Клувер, 2006. – XXIV. – 581 с.

10. Конституции государств Европейского союза / Институт законода-

тельства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ / Л.А.

Окуньков (ред.). – М.: Издательская группа НОРМАИНФРА-М, 1999. – 816

с.

11. Конституции государств Европы: В 3 т. / Институт законодательства

и сравнительного правоведения при правительстве Российской Федерации /

Л.А. Окуньков (общ. ред. и вступ. ст.) – М.: Норма, 2001. – 818 с.

12. Австрийская Республика. Конституция и законодательные акты /

Сост. Т.Г. Моршакова; Под ред. И.П. Ильинского. – М.: Прогресс, 1985. –

429 с.

13. Италия. Конституция и законодательные акты (пер. с итал.) / Под

ред. В.А. Туманова, вступ. ст. Т.А. Васильевой, Н.Ю. Попова. – М.: Про-

гресс, 1988. – 392 с.

14. Федеративная Республика Германия. Конституция и законодатель-

ные акты (пер. с нем.) / Сост. Т.Г. Моршакова, под. ред. Ю.П. Урьяса. – М.:

Прогресс, 1991. – 468 с. 15. Французская Республика Конституция и законо-

дательные акты (пер. с фр.) / Сост. В.В. Маклаков, под. ред. В.А. Туманова.

181

– М.: Прогресс, 1989. – 448 с. 16. Швеция. Конституция и законода-

тельные акты (пер. со швед.) / Под ред. М.А. Моргуновой. – М.: Прогресс,

1983. – 359 с.

Підручники, посібники

1. Алебастрова И. А., Андреева Г. Н., Андреева И. А., Маклаков В. В.,

Новикова С. С. Конституционное (государственное) право зарубежных

стран: В 4 т.: Учебник для студ. юрид. вузов и фак. / Б. А. Страшун (отв.

ред.). – М.: БЕК, 1993. – Т. 3. Особенная часть: Страны Европы. – М.: БЕК,

1997. – 764 с.

2. Алебастрова И. А. Конституционное право зарубежных стран: Крат-

кий курс лекций. – М.: Юрайт, 2004. – 264 с. 3. Алексеева Л. Л., Андриченко

Л. В., Боголюбов С. А., Домрин А. Н., Касаткина Н. М. Конституционное

право государств Европы: Учеб. пособие для студ. юрид. вузов и ф-тов /

Институт законодательства и сравнительного правоведения при правитель-

стве Российской Федерации / Д.А. Ковачев (отв. ред.). – М.: Волтерс Клувер,

2005. – X, 310 с.

4. Андрейцев В. И., Батлер Уильям Э., Вернидубов И. В., Вертепа М.

Ю., Воронова Л. К. Проблемы гармонизации законодательства Украины и

стран Европы / Юридическая фирма «Салком» Научно-аналитический центр

/ Е.Б. Кубко, В.В. Цветков (общ. ред.). – К.: Юринком Интер, 2003. – 583 с.

5. Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран: Учеб.

пособие. – 3 изд., доп. и перераб. – М.: Форум, 2000. – 488 с.

6. Арбузкин А. М. Конституционное право зарубежных стран: Учеб.

пособие для студ. вузов, обучающихся по спец. «Юриспруденция». – М.:

Юристъ, 2005. – 666 с.

7. Вишняков В. Г., Егиазаров В. А., Манов Б. Г., Андрианов В. И., Ва-

силевич Г. А. Сравнительный анализ конституций государств – участников

СНГ / Институт законодательства и сравнительного правоведения при пра-

вительстве РФ / В.Г. Вишняков (отв. ред.). – М.: Городец, 2006. – 208 с.

8. Григонис Э. П., Григонис В. П. Конституционное право зарубежных

стран: Курс лекций. – СПб.: Питер, 2002. – 414 с.

9. Горниг Г., Витвицкая О. Право Европейского союза: Европейское со-

общество. Правовая защита в сообществах. Ответственность государств-

защитников. – СПб.; М.; Нижний Новгород; Воронеж; Ростов н/Д.; Екате-

ринбург, 2005. – 255 с.

10. Гудошников Л. М., Жданов А. А., Козырин А. Н., Пащенко Е. Г.,

Сюкияйнен Л. Р. Административное право зарубежных стран: Учеб. посо-

бие / Московский гос. ин-т международных отношений / А.Н. Козырин

(ред.). – М.: Спарк, 1996. – 229 с.

11. Баглай М. В., Бобылев Г. В., Карлов Ю. Е., Воробьев В. П., Гуреева

Н. П., Даниленко В. Н. Конституционное право зарубежных стран: учебник

для студ. вузов, обучающихся по спец. «Юриспруденция» / Московский гос.

ин-т международных отношений МИД России / М.В. Баглай (общ. ред.). – 2-

е изд., перераб. – М.: Норма, 2008. – XII. – 1043 с.

182

12. Бачур Б. С. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчально-

методичний посібник / Одеський національний ун-т ім. І.І. Мечникова. Ка-

федра загальноправових дисциплін і міжнародного права. – О.: Астропринт,

2008. – 80 с.

13. Бесчастний В. М., Філонов О. В., Субботін В. М., Пашков С. М.

Конституційне (державне) право зарубіжних країн: Навчальний посібник. –

2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2008. – 467 с.

14. Бостан С. К., Сажнєв І. В. Державне право зарубіжних країн: Навч.-

метод. посібник для курсантів, студентів, слухачів / МВС України. Запорізь-

кий юридичний ін-т. – Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2001. – 254 с.

15. Бостан С. К., Тимченко С. М. Державне право зарубіжних країн:

Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 504 с.

16. Георгіца А. З. Конституційно-правові інститути зарубіжних країн /

Чернівецький ун-т ім. Ю. Федьковича. – Чернівці: Рута, 1994. – 138 с.

17. Горшеньова М. С., Закоморна К. О., Ріяка В. О., Журавка О. В.,

Маєвська А. А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посіб-

ник / В.О. Ріяка (заг. ред.). – 2 вид., доп. і перероб. – К.: Юрінком Інтер,

2004. – 544 с.

18. Державне право зарубіжних країн: Навчальний посібник / В.О. Ріяка

(керівник авт. кол.), В.С. Семенов, М.В. Цвік та ін.; За заг. ред. В.О. Ріяки. –

К.: Юрінком Інтер, 2002. – 512 с.

19. Закіров М. Б., Закірова С. Г. Історія держави та права зарубіжних

країн: Навч.-метод. посібник для слухачів ф-ту заоч. Та дистанц. навчання /

Луганський держ. ун-т внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка. – Луганськ: РВВ

ЛДУВС, 2008. – 96 с.

20. Златопольский Д. Л. Государственное право зарубежных стран: Во-

сточной Европы и Азии: Учебник для студ. вузов, обуч. По спец. «Правове-

дение» / Московский гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. Юридический факуль-

тет. – М.: Зерцало, 1999. – 320 с.

21. Історія держави і права зарубіжних країн. Правові джерела: Нав-

чальний посібник / Г.І. Трофанчук (упоряд.). – К.: Юрінком

Інтер, 2008. – 347 с.

22. Історія держави та права зарубіжних країн: Конспект лекцій /

Міжнародний науково-технічний ун-т / В.С. Калиновський (укладач). – К.:

МНТУ, 1995. – 200 с.

23. Кирпичов О. А., Соловйова В. В. Конституційне право зарубіжних

країн: Навчальний посібник – Донецьк: Юго-Восток, 2006. – 371 с.

24. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: В 4 т.

Т. 1–2. Часть общая: Учеб. / Отв. ред. проф. Б.А. Страшун – 3-е изд., обновл.

и дораб. – М.: БЕК, 2000. – 784 с.

25. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Об-

щая часть: Учебник для вузов / Рук. авт. колл. и отв. ред. Б.А. Страшун – 4-е

изд., обновл. и дораб. – М.: Норма, 2005. – 896 с. 26. Конституционное право

зарубежных стран: Учебник для вузов / Под общ. ред. М.В. Баглая, Ю.И.

Лейбо, Л.М. Энтина. – 2-е изд., перераб. – М.: Норма, 2005. – 1056 с.

183

27. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: Навчальний

посібник / В.М. Бесчастний, О.В. Філонов, В.М. Субботін, С.М. Пашков; За

ред. В.М. Бесчастного. – К.: Знання, 2007. – 467 с.

28. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: Навч.- метод.

посіб. / Чернівецький національний ун-т ім. Ю. Федьковича / А. З. Георгіца

(уклад.). – Чернівці: Рута, 2008. – 128 с.

29. Конституційне законодавство зарубіжних країн. Хрестоматія: Нав-

чальний посібник / В.О. Ріяка, К. О. Закоморна (упоряд.). – К.: Юрінком

Інтер, 2007. – 384 с.

30. Маклаков В. В. Конституционное право зарубежных стран. Общая

часть: Учебник для студ. юрид. вузов и ф-тов. – М.: Волтерс Клувер, 2006. –

XXVI. – 868 с.

31. Малишко М. І. Конституції зарубіжних країн та України (основи

конституціоналізму). Навч.-метод. довідник / 2-ге вид. доп. – К.: МАУП,

2000. – 111 с.

32. Мартинюк Р. С. Державне (конституційне) право зарубіжних країн.

Загальна частина: Навчальний посібник. – Острог: Острозька академія, 2007.

– 200 с.

33. Мартынова М. Основы конституционного (государственного) права

стран – членов ОПЕК: Учеб. пособие / Московский гос. ин-т международ-

ных отношений МИД России. – М.: МГИМО-Университет, 2008. – 330 с.

34. Міхневич Л. В. Конституційне право зарубіжних країн (Загальна ча-

стина): Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. Дисципліни / Київський націо-

нальний економічний ун-т. – К.: КНЕУ, 2005. – 164 с.

35. Мишин А. А. Конституционное (государственное) право зарубеж-

ных стран: Учебник. – 5-е изд., перераб и доп. – М.: Белые альвы, 1996. –

400 с.

36. Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник. –

4-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристь, 2005. – 669 с. 37. Шаповал В. М.

Державне право зарубіжних країн: Підручник. – К.: АртЕк, Вища шк., 1997.

– 264 с.

38. Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн. Академічний

курс: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 472 с.

39. Шаповал В. Британська конституція: політико-правовий аналіз. – К.,

1991.

40. Якушев А. В. Конституционное право зарубежных стран (курс лек-

ций). – М., 2000.

dspace.uzhnu.edu.uašонституційне... · 15 + '-'&"...

Documents