Азова - Сиваський національний природний парк

аршруту^_^Автотранспортні екскур с ії

Перший маршрут - морським шляхом. Починається з м. Генічеська 18 км.

по Утлюкському лиману 1^5 години, потім на автотранспорті, який триває 45 хвилин.

Другий маршрут починається з Федотової коси від кордону «Ворота» триває 1,5 години.

За час екскурсій ви ознайомитесь з різноманітними природними особливостями парку - морськими і

лиманними ландшафтами та ландшафтними внутрішніх заток.

/

пейзаж ем степу з характерним комплексом рослинною т ^

трав’яного покрову. Серед різноьтнітності рослин багато рідкіішіиі^та^

зникаю чих видів, що зан есен і д^Ч ервойо ї таЗеленої книг України -^орковниш ^^рибереж на,

ковила дніпровська, м ак пухленький, чебрець тощо.Крім дикоростучих рослин на о. Бірючий

росте штучний Л І С , який посаджений ще у 20 сторіччі. їдучі степом можливо

побачити акліматизованих тварин що мешкають на острові у вільному утриманні - благородного

оленя, лань Даніель європейську, муфлона європейського, кулана туркменського та

багато інш их тварин : зайця русака, лисицю тощо.Біля берегів і на лим анах можливо ^зустріти куликів, чапель^ лебедів,

пеліканів тощо, а в степу побачити ф азана, галагаза, орлана - білохвіста, сокіла - сапсан тощо.

Перший маршрут цікавий ще і тим, що побачите бірю чанський маяк, пам'ятник воїнам

десантникам, кордон «Б^й^а» та «Чинка»^ почуєте історію про них, а також історію парку.

Л ^ о Ь Щ Є ^ ^ Ь 'Ш ш Н ’П П '' ^

суша 8469 гаакваторія 43685 га

Азово-Сиваський національний природний парк створений наказом

Міністерства лісного господарства України від 19 травня 1993 року №33 у відповідності до Указу Президента України від 25 лютого 1993 року №62/93.

Парк створений на базі та в існуючих межах Азово-Сиваського

заповідно-мисливського господарства. Площа парку складає 5215 4га.Географічно територія парку складається з двох відокремлених одна

від одної частини-сиваської та азовської. Сиваська ділянка займає північну

частину Центрального Сиваша і межує на півдні з АР Крим. Азовська

ділянка розташована в акваторії Азовського моря і представлена

півостровом Бірючий та однокілометровою смугою навколо нього.Азово-Сиваський національний природний парк був створений з метою

збереження генофонду рослинного та тваринного світу, унікальних

природних комплексів північного Приазов’я та раціонального використання

їх у наукових, природоохоронних, господарських та рекреаційних цілях.

І ■ ґV-'

'шщрш тштттітСиваш й Приазов’я - це унікальні

пам’ятники природи. Вони завжди привертали увагу науковців і краєзнавців. Не випадково професор В.П. Портянко казав, що острів Бірючий та сиваські острови є «лабораторією під відкритим небом».

/

Перша спроба взяти під охорону держави цей мальовничий куточок природи з його цінним різноманіттям була зроблена у , коли була прийнята Постанова Ради Н а р р д ^^ Комісарів №172 від 14 липня «Про утворення надморських заповідників по берегах Чорного й Азовського морів».

Так був створений заповідник «Надморські коси», до складу якого

ввійшли деякі ділянки північного Причорноморья, Сиваша та Азовського

моря. Загальна площа суходільної території заповідників складала 25000 га.

Перед заповідниками ставились такі завдання: збереження і охорона

фауни птахів на території заповідників, вивчення фауни птахів в інтересах

Народного господарства, збереження і вивчення природи надбережжя

Чорного і Азовського морів та Сивашу, щоб найдоцільніше її використати.

^ Так почалася історія заповідання територій, які у майбутньому увійдуть

у^склад Азово-Сиваського державного заповідника (1933р.).

/В 30-ті роки Іаповідники зробили практично мало, бо довгий час робота✓ /

'^ заповідниках Проводилась без плану, системи, контролю, без пов’язання з }\ • • вимогами краф»і|Г/ конкретного практичного змісту і теоретичної

рілеспрямован!

В цей час зрозуміло, що охороняти природні угіддя, проводитип І ^,а р д 6

на такій величезній території, як заповідник

важко.

Тому, 1 липня 1937 року виходить Постанова № 774 РНК УРСР “ Про державні природні заповідники,“ у зв’язку з чим на базі заповідника «Надморські коси» були створені два нових -Чорноморський та Азово-Сиваський з значним скороченням заповідної території. До території Азово-Сиваського державного заповідника ввійшли: частина коси Бірючий острів, частина Обіточної коси, що в Азовському морі, частина островів Куюк-Тук, Чурюк та острови Мартинячий , Китай, що на Сивашу, та кілометрові зони акваторій цих островів.

В цей час розпочинаються інтенсивні наукові дослідження, зокрема ботанічні. Пізніше посилюються роботи природоохоронного спрямування. У 60-ті роки 12 найкращих заповідників СРСР(в т.ч. Азово-Сивас^ий 8 сє[рпня 1957 р.) за ініціативою М.С.Хрущова, та з метою розвитку інфрастру|^|;ури мисливству, були реорганізовані у заповідно-мисливські. До"^ сішаду територій Азово-Сиваського державного запс^відно-мисливсіікогб господарства ввійшли: коса Бірючий острів/частина/ та-ще, чбтири острЬвйЩ’'в Сиваші: Куюк-Тук/частина/, Чурюк/частина/, Мартинячий та Китай. Згодом ш

М

острів Китай відійде до складу території Автономної Республіки Крим під час встановлення її меж. ^ -

І /в ці ж роки на території острова Бірючий розпочали насаджувати «ліс» з метою збільшення кормових якостей для акліматизованих видів тварин (Благородний олень-1928р.,лань Даніель європейська-1951р.>ч^ муфл європейський-1976р., кулан туркменський-1982р.)

Бірючанський ліс- це джерело наукової інформації для вивчення розвитку лісів у степовій зоні, де історично лісів не було, а був цілісний СТЄІ(1;»\~'

Але життя не стоїть на місці і на Україні у 1980 році з ’являється перший ' ^національний парк. 25 лютого 1993 року за ін іц іати^Ю Наказуч^ПрезидеіітаУкраїни на базі Азово-Сиваського державного загірвідно-ми^ивськосгосподарства був створений Азово-Сиваський націс^н^альї^ий пр

тваринногорослинногопарк з метою збереження генофондуунікальних природних комплексів Північного Лри^зов’^ ^ 'раїдои^льїксвикористання;рекреаційних цілей

' \

Ой?

Перлиною Азово-Сиваського національногоприродного парку є коса Бірючий острів, що знаходиться на Азовському морі, за 18 км. від м.Генічеськ, Херсонської обл.. Він являє собою вузьку смужку суші довжиною 26 км. і шириною 5 км., що злегка піднімається над морем. З південної сторони острів омивається хвилями Азовського моря, а з півночі Утлюцьким лиманом. Багато лиманів великих та малих є і на самому острові: “ Олень” , “ Мужичий” ,” Вершинський” , “Ямківський” , “ Озерський” ,“ Бухтянський” та інші. В південній його височить маяк, вказуючи шлях морський Перший маяк на острові Бірючий було сі французьськими майстрами на замовлені уряду Росії, ще у 1878 році. За якістю буд архітектури він був шедевром того часу, але у 1! маяк було зруйновано і відновлено лише у 1957 році.

В північній частині острова знаходиться єгерський кордон під назвою Бухта. На цьому ж місті під тією ж назвою на початку XX - сторіччя знаходилося рибацьке селище, де жили і працювали артільщики риболовецького колгоспу “ Революційна хвиля “ . Але 5 січня 1969 року в наслідок підтоплення вода , принесена східним вітром, зруйнувала його. Біля кордону Бухта на цвинтарі у 1967 році був встановлений пам’ятник воїнам десантникам, які загинули при висадці на острів Бірючий 9 квітня 1944 року. За два кілометри від Бухти знаходиться єгерський кордон Чинка, названий на честь єгеря Чинко Михайло Гавриловича, який жив і працював на о. Бірючий у продовж 16 років.

В південно-західній частині острова Бірючий, на березі Утлюкського лиману Азовського моря знаходиться курган висотою 0.9 м., діаметром 20 м. Пам’ятник є надмогильною земляною спорудою, в якій знаходяться поховання людей приблизно II тис. до н.е. до середньовіччя (кургаНу.виявлений Херсонською(кургаНу. виявленийземлевпорядною експе^ицІС^ ” Укрземпроект’’ в 1950р. та обстежений у 1987р. В.П- Билковой). Центральна садиба о. Бірючий Садки розташо^на на самій високій точці острова “ вер'ховій” поряд з гарним Штучним лісом. Біля неї на б е ш ^ Азовського моря знаxо^а^||^я чудовній берегоШій»^ комплекс, що ^ складається з трьох будинків та їдали іі хрущовських

^ ^ с ів (1961 р.) та модуля (1996 іЛ ІЯ І І^ п о ^ косі м^> сіїїіожемо побачити ще два єгерських коодоД^еоебійня

Ворота, якг^пм^Ші^іми кордонами перед ви‘№ 6м з і ^ ^ о р і ї а Щ Д ^ ц^ у ького . національного

юдного парку

Перше, на що звертають увагу відвідувачі острова Бірючий, це його грунт. Як на березі, так і в глибині острова під ногами весь час шарудять раковини молюсків. Острів нібито складається з їх суцільної маси.

Що ж являє собою острів Бірючий ? Це морська коса намивного походження. Доказом, цього є той факт, що на північному узбережжі Азовського моря є цілий ряд півостровів-кіс, які мають таку ж будову, як і острів Бірючий. До 40 років XX сторіччя Бірючий був островом, але протока між ним і Федотовою косою з часом була намита піском, в наслідок чого утворився півострів. Зараз на географічних картах Бірючий вже не острів, а коса-острів. Хоча по традиції його називають островом.

Разом з раковинами і піском море намивало на острів і мул, так поступово утворився досить родючий шар грунту.Характерною особливістю о. Бірючий є наявність прісних грунтових вод ( у 1961 році вперше проводиться дослідження грунтових вод Дніпропетровським науково-дослідним інститутом гідрології, а у 1968 році знаходять п’ять артезіанських свердловин з невеликою домішкою сірководню. Завдяки наявності прісної води та гумусового грунту стало можливим існування на острові різноманітної рослинності. На підвищених місцях острова ростуть степові старожили: типчак, житняк, тирса, є тут і астрагал, жовта люцерна, молочай і багато інших рослин. У низинах, де грунт дуже засолений, знаходимо солестійкі рослини, так звані галофіти: солерос, айстра солончакова, кермек тощо. Багатий острів і медоносними рослинами: медяник, кермек, молочай, волошки, чебрець, люцерна Котова, буркун жовтий та білий, кульбаба та чимало іншого лікарського різнотрав’я. Лікарські властивості рослин помноженні на чисте морське повітря, дає в сукупності бірючанському меду незрівняний смак та цілющі якості. Не випадково цей мед на Виставці Досягнень Народного Господарства у Москві (19$0 р.) зайняв друге місце після Алтайського меду.

Крім рослин дикоростучихрі^а о. Бірючий росте чудовий ліс та гйЩ , які штучно

) посаджені ще у 20 сторіч4і.> Ліс ста^ І дІкері^лом науковсм інформації та місцем

ованки для акліматизояіінихварин. Наявність

%кових видів йдатним місцем д

івіг-таострові лісу

робить його Ірин.

Ще у 1928 році почалася робота по акліматизації тварин. Зараз на острові Бірючий ми можемо побачити струнких красенів оленів (благородний олень 1928р.), граціозних ланей (лань європейська Даніель 1951р.), муфлонів (муфлон європейський 1976р.), куланів (кулан туркменський 1982р.). Кулан дуже рідкісна тварина, що занесена до Червоної Книги Мирового Співтовариства Охорони природи. Всі ці тварини були завезені на острів Бірючий з заповідника Асканія-Нова для експерименту акліматизації. На даний час вони чудово себе почувають на ньому. Прижився на острові і такий важливий вид мисливсько-промислової фауни, як фазан. Фазанів також завезли з метою акліматизації у 1958 році з Чехословаччини. На острові мешкають і багато інших тварин: заєць русак, ховрах малий, тхір степовий, тушканчик великий, ласка, лисиця, миша степова та домашня, шакал, єнотоподібний собака тощо.

-

Благородний олень

і

Муфлон європейський

Фазан звичайнийі

1 -

і

І

Через острів Бірючий пролягає і перелітний шлях птахів. Навесні і восени біля берегів і на лиманах острова збираються величезні зграї водо плаваючої птиці: кулики, чайки, казарки та інші. Тут вони відпочивають і живляться , набираючись сил для продовження перельоту. Багато з них зимують на острові, особливо в теплі зими, коли море і лимани не замерзають. Чимало з них залишаються на гніздування: сіра куріпка, кулик-сорока, чирки та інші. Пізнавати природу своєї країни, свого краю, мало, треба її іце оберігати та охороняти. Рідна земля, це найкраще, що нам дано для життя. І від кожного з нас залежить, шоб багатим і кращим був наш край...

" -:г Гр"; ’ ■' '4 г ^і

••• - - і --М

’ -Н.

їх

* - і% ь Ш

ї

’М '- Л >1, ,

' І Ш

ч

■VЛ. '•

Лань Данієць європейськаX :

к і & . : : Л ■• ..

шщртштт €тттЯкщо ви заїздили в Крим сушею, то бачили

Сиваш - мілководний залив Азовського моря. Він є унікальним і єдиним у своєму роді явищем природи Європи. Мало того, в усьому світі існує ^ ще тільки два аналогічних природних унікуми.Географічно Сиваш - складова частина Кримського півострова, і являється найбільшою затокою Азовського моря.

Від останнього його відокремлює вузька у 112 км довжини піщано-черепашкова Арабатськастрілка, а з ’єднується він з морем Тонкою та Генічеською протокою. На заході він відокремлюється вузьким 8-10 Перекрпським перешийком вщ Каркінітської затоки Чорного моря.Протяжність Сиваша з півночі на південь 117 км , а з заходу на схід «.160 км. Він являє собою велике мілководне водоймище з багатьма півостроваї^ц^імисами, затоками, островами, які перетворюють цю водойму у складні^й^абіринт заток та проток дивовижних обрисів. Завдяки ізольованості, 4 й £ к оводдю, великому прогріву та випаровуванню морська вода, 'Л ^ І^ с т у п а є через Тонку протоку з Азовського моря, набуває стан^/І^&зсолу, а в результаті інтенсивного випаровування відбувається крист^^^^ція солі.

Дійсно, сонце, повітря й в ^ І ^ ’єЛ ^ю ться тут у таких пропорціях, що подекуди у результаті ін те н сЯ и ^о нашаровування концентрація солі досягає 150-200 грамів на літр. на Сиваші ще з давнини, цевелике багатство нашої країни. СюдаГ№олй№*:за сіллю їздили з усієї України та багатьох губерній Росії та е^дгії^туда^и ІГ^за^кордон. Сиваська сіль дуже високо цінувалась. Ще, Д.І. кіазав: »Солити їжу сиваською сіллювсе одно, що солити золотоіщ^ И є'"виставці в Парижі у 1912 році вона одержала золоту медаль. Соді н а '^в а ш і.та к багато, що вона проникла і у грунт, утворюючи на низинних д іляйкі^ солончаки та солонці, на яких росте типова галофітна, тобто солевитривст^ рослинність, яка цінна за своїми поживними якостдМй. .

Колись німці - колоністи, що заселЛ ^ Тав^І^ і^ XIX сторіччі, у т .ч Ф.Е.Фальц - Фейн, завезли з Саксонії к|^КІі^Х ,У {;'в^опі овець. Кормова база Присивашшя ви^к|лись для ьліх нж тіїїьки доживною , що порода покращила свою ^ с т ь і щерСть с т а ^ ток^рунною та дрдговолокнистою. Її якість^ була настілізки високою, що слам ^^вісн і ш отланД^кі пледи на 1/3

були зробленґЩьерсті випасених у Присивашші овець. до ^/913 рйку;. вся * російська та англійська армії і весь війє]^ішо.-::)«фіорський ф л о тл ^х держав бур одягнбШй у шинелі з шерсті ці^х овець. ^Д ом о ,^ іЙ ^ до 1917 року

■. ♦орловськйс^ри са кі в Росії на острспШ<уюк- Тук, що

:^цДаші длйТодівІл своїх коней.. . '

Про одну рідкісну рослину, що росте на островах Куюк-Тук та Чурюк, хочеться згадати окремо - це тюльпан Шренка червонокнижний вид. Квітне він у квітні, травні. Є пращуром форм декоративних видів тюльпанів. На островах Центрального Сиваша зростає ще 446 представників флори, з яких 45 - ендемічні види (кермек чурюцький, кульбаба сиваська, ковила Лессінга, кравник солончаковий, ковила українська тощо).

Але не тільки рослинний світ пристосувався на цих засолених землях, а і тваринний. У цілому, до умов Центрального Сиваша пристосувалося близько 5000 різних видів тварин, серед яких переважають безхребетні. Для піщаних грунтів насамперед характерні стрибуни,триперстними, щипавки, бембідіони , стафілініди тощо. У воді розвиваються личинки бабок одноденок та двокрилих. Види хребетних не характеризуються значним різноманіттям, їх налічується близько 250 видів, з яких домінують представники орнітофауни 225 видів( малий лебідь, огар, чернь білоока, орлан білохвіст, дрофа, кулик- сорока). Тому не випадково Присивашшя є територією, через яку проходить потужний міграційний шлях перелітних птахів.

Центральний Сиваш також, являється одним з найважливіших водно-болотних угідь міжнародного значення (Рамсарська конвенція 1975 рік), головним чином, як місце гніздування та міграції водо плавних птахів. Найбільше значення ці території мають для мігруючих птахів, які, зупиняються тут на тривалий час для відпочинку та поповнення енергетичних резервів. Це пояснюється меншою гніздовою ємкістю біотопів порівняно з кормовою та захисною. Самими чисельними є представники з рядів Сивкоподібні та Гусеподібні.. Кілько слів про одного рідкісного і дуже цікавого птаха галагаза. Перш за все цей птах за миттєвою стратегією солоно водний. Він оселяється на водоймах з підвищеною концентрацією солей. Живиться галагаз переважно планктоном. Цікаво й те, що галагаз гніздиться у старих лисячих норах. Охоче селиться він і в штучно створених для нього норах-гніздах. Галагаз цінний своїм м’ясом і особливо чудовим пухом. Цей пух не поступається перед гагачим.

Клас ссавців, що мешкає на території Центрального Сиваша зокрема, представлений зайцем сірим, їжаком звичайним, ховрахом малим, єнотоподібним собакою, лисицею звичайною, ласкою, тхором степовим тощо. З видів ссавців,що занесені до Червоної книги України на території Сиваша охороняються такі, як мишівка степова, тушканчик великий,тхір світлий та перев’язка звичайна. Серед рептилій -ящірка прудка, ящірка різнокольорова,гадюка степова східна, полоз чотири смугастий, полоз жовточеревий, мідянка тощо.

Сіль, мінеральні грязі, ендемічна рослинність, рідкісні тварини, це невелика частка тої цінності, яку являють ці багаті та унікальні місця. Велика площа, ізольованість, багата та різноманітна флора і фауна, відсутність чинника занепокоєння дає змогу використовувати цей рідкісний куточок природи для наукових, природоохоронних та еколого- освітних цілей. Тому не випадково ще на початку двадцятого сторіччя науковці зацікавились цими місцями, а у 1927 році на території Центрального Сивашу був створений заповідник, який існує і зараз.

1 Головною метою Азово-Сиваського національного природного парк оУіорона та збер0кення рідкісних та унікальних видів рослин, птахів твЬрин. Тому д/|я збереження та розмноження цінних видів, па|зк так займається ї}^іе|реселенням в різноманітні заказники, заповідники та зо ш і^ки Укд||р7 та за / і ' межи. Особливу цінність на території А зодо-С Н ^ааД К НПП мают^ території, які віднесенні, згідно з Рамсарсько конвеи іііііі^ ,^^ категорії “ А” - водно-болотних угідь, що мають міжнарод^^ значущісіТь. У зв^зку з ц і^ частина акваторії Сиваша н а в і^ а заповід|їя о с т ^ і їв ^\та^проголош ^а охоронною зоною для водопла^ючих ( ^ в ^ л^і&авуЖ ідноси% ся до числа найбільш населених птахами міс П в н | ц ір м ^ С е р е А е р № і ^ р ’р^

^ 67 і^ д ів ппгах[в,ш зн^одяться у Червоній книзі^.Україт^ ^^ЧЗ>І>4аргьЬя , |на< '^итх^ш ї паркуікроншнеп великий |Та;

(ник, куТ|^к-сО|юка] лунь болотний, р е і^ у н чорн^'^і^рви гбор^й^/З^уйрк і^орсіцкий,; орлан білохвіст, пе-^ікан

1

сіепоїк морс^ькии, ,дррфаи кольки ця, ргар^ тощо.Г ому ріц!йі та[^ "

іКО І >ір

і ^ н й р о д ^гься/на т р р і^ р ії паркуГі^лщ ^урк

ак(|ж знахб^^гься РТДкі п ар ку: "ій(л а** ■ гу р км А оь

істві з б р к

таі|!ііжі^аро/;^ому рір^і так

чий бЬтрів, я ^ го занесено ^ррвонрї ОхоррниуїфироДй, тушканчик^ реликнй

та

жа степода, п< ір іЛ с г

4

' і и

з безхребетних 9 видів: оліндю неспо;[іГваний та меризія азовс£»ка, морський кіт, емпуза піщана, ірис плями стокрили0ущевк(^ічус білорні^ний, криптохіл червонуватий, устиз ^смугастиі^ ^огЬ , 34 ^и Д и , тварин охороняються Боннською конвенцією і та 2гіЬидиррслин охороняються Бержьі ою підохороною на державному рідні в п1|^еніЗс§^їкі№ м ^ я ,

яка в ^ ^ р і^ ь ф /д о А з(^ їп л я ю тВ ІН ч ^ с ^^ &луги

р и р є з \ | ^ ^ у і^ а я дунайська )вбо^ ові. З агЛ^ібі^ {^стрічаються ропуха |^ е ія -и л /й - \^ і'^ ка п р ^ка , ящірку '{,

ГіісйіахІГ

де розташована коса Бірючии рст ншісінальног^ природного ф жу! чорноморської з родини (1< ет дмпровсько-азовсукй з родинЮВена та жаба^ >ііноііЮльор9ва,вужі- зв|иічайні

.0<

. В ^ Іі тери^орії;^ Азе

І /10 ю В к а - ^ т і м

Ч ]З і

їе р н а .інітУим

їахо

аі^Дого ярир0дного парку пинрво-злакбві степи та

на/ р ідкіс і^ф ел іктот та ендемічні ує бліпзЗіІо 600 ВИДІВ судиних

ЦентральНоіго іРиваша зростає

(9^' Юіа)\ ф іпровська іі^й л а ; в чебрець П|МІУ^РСЦ^ИЙ

тбеззік іасою природи

краю. Декілька ендеміків^шіерше описан] з островів Сі/шаша та Азовської: мрря: артрагал дніпровський, кермек чурюцькиі^ деі!>^вій V Шркічаж кульбаба сиваська, крарник солончаковий^ ситник , Фоіу^ма,

Л г азовська^ мЄк пухлеїївкийдрщо.

РекреаціяВ межах

національногоАзово-Сиваського

національного природного парку рекреаційна та туристична діяльність може відбуватися лише на території півострова Бірючий, що в Азовському морі. Азовське море у порівнянні з

. Чорним, є найбільш цінним по відношенню до морського купання та водноспортивних занять.

Тут поєднується вельми тривалий період з комфортною для туризму і відпочинку погодою та чудові піщані пляжі. Купання є однією з найважливіших рекреаційних процедур, до нього додається прогулянки на катері, загальнооздоровчі та профілактичні прогулянки вздовж узбережжя, спортивна рибалка та екскурсії по туристично-екологічним стежкам. У межах парку існує три туристичних маршрути на автотранспорті . Вони створенні з метою ознайомлення відвідувачів з різноманітними природними особливостями парку- морськими і лиманними ландшафтами та ландшафтами внутрішніх заток, пейзажем степу з характерним комплексом рослинного і трав’яного покрову та штучно створеним лісом серед степу, а також, для ознайомлення з акліматизованими видами тварин, що мешкають на острові у вільному утриманні та отримання інформації про історію парку та заповідних територій.

Бере^тш&омшіекс, о, Бірючии

Для відпочинку.->^^ільш широко розвинені рекреаційні заклади та готельнГсШрІ^и' а також береговий комплекс, який складається з трьо^бІ^^^^кГв та модуля і їдальня. Вдале його архітектурне плац/б ^ к я^ .'У поєднанні з унікальними ландшафтами ізольованість від урбанізованихділянок, рпбпятС~Тмд^д ^ ^ у ^арівним куточком на узбережжі Азовського МОРЯ, ^ ^ ^ т ^ ^ ц ій н и й розвиток на території парку обмежується сп&бйДЯ^^^Е^функціонального призначення, а використання -лрітуїпдм^^ комплексів обмежується П р И рОДООХО ро Н Н і Н б Ш ^ Я М І К е ї І ня м и.

г

<* ‘ і^ ^

’Ш ^ - У ^ ^ Л ф есаГ^-к>* — і'л ^ —

~ к Л ^ ^ Г е н І ^ е с ^ ь г ^ і Ж у ^ Г ^ \

' вул. Петровського, І54у гпел: (05534)

факс: (05534) 3 -6 5 :Ш І^ Ш р-таї:

- ' і Г ■ і ’ ' - ' -