gorodok-rmk.at.ua · web viewвуглекислий газ, водень, кисень, азот,...

Городоцький методкабінет

Методичний посібник.Хімія 7 клас

Городок 2015 рік

Автори: Колєснік С.В., вчитель хімії Городоцької ЗОШ №2 І-ІІІ ступенів;

Дячок В.В., вчитель хімії Іванковецького НВК;

Горбулько Г.Я., вчитель хімії Тростянецького НВК;

Мотронюк М.О., вчитель хімії Хоптинецького НВК

Рецензент: Малькут Г.А., методист районного методичного кабінету

Посібник містить календарний план та конспекти уроків хімії для 7-го класу загальноосвітніх навчальних закладів за програмою 2012 року . Наведені матеріали за змістом і структурою відповідають чинній програмі.

Призначений для вчителів хімії.

Рекомендовано радою методичного кабінету відділу освіти Городоцької районної державної адміністрації (протокол №1 від 28.01.2015 року)

КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ

п/п Зміст навчального матеріалу Кількість годин

1 Хімія – природнича наука . Речовини та їх перетворення у навколишньому світі. Короткі відомості з історії хімії.

1

2 Правила поведінки учнів у хімічному кабінеті. Ознайомлення з устаткуванням кабінету хімії і лабораторним посудом.

1

3 Практична робота №1 Правила техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінеті. Прийоми поводження з лабораторним посудом. Будова полум’я.

1

4 Фізичні тіла. Матеріали. Речовини. Фізичні властивості речовин.

1

5 Як вивчають речовини. Спостереження і експеримент у хімії.

1

6 Молекули, атоми. Атом, його склад. 1

7 Чисті речовини і суміші( однородні, неоднорідні способи розділення сумішей)

1

8 Практична робота №2 Розділення сумішей. Очищення забрудненої кухонної солі.

1

9 Хімічні елементи. Їх назви і символи. Періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва. Структура періодичної системи.

1

10 Маса атома. Атомна одиниця маси. Відносні атомні маси хімічних елементів.

1

11 Прості та складні речовини. Багатоманітність речовини.

1

12 Хімічні формули речовин. 1

13 Контрольна робота №1 з теми «Початкові хімічні поняття.»

1

№п/п Зміст навчального матеріалу Кількість годин

1 Відносна молекулярна маса . 1

2 Масова частка елемента в складній речовині.

1

3 Обчислення масової частки елемента в

складі речовини. Розв'язування задач на

визначення хімічних формул за масовими

частками елементів, що входять до

складу речовини.

1

4

Валентність хімічних елементів. Складання формул бінарних сполук за валентністю

1

5 Визначення валентності елементів за

формулами бінарних сполук. Зв’язок між

розміщенням елемента у Періодичній

системі та його валентністю.

1

6

Фізичні і хімічні явища. Хімічні реакції.

1

7

Практична робота № 2. «Дослідження фізичних і хімічних явищ».

1

8

Узагальнення й систематизація знань з

теми: «Початкові хімічні поняття»

1

9

Контрольна робота з теми «Початкові

хімічні поняття».

1

Тема: Кисень

1 Повітря, його склад. 1

№ п/п

Тема «Вода» Кількість годин

1

Вода, склад її молекули, поширеність у

природі, фізичні властивості. Вода –

розчинник.

1

2Розчин і його компоненти: розчинник,

розчинена речовина.1

3Кількісний склад розчину. Масова частка

розчиненої речовини.1

4

Розрахункові задачі 3. Обчислення масової

частки і маси розчиненої речовини в

розчині.

1

5

Виготовлення розчину. Демонстрація 16.

Виготовлення розчинів. Лабораторний

дослід 5. Виготовлення водних розчинів із

заданими масовими частками розчинених

речовин.

1

6 Взаємодія води з оксидами. Поняття про

гідрати оксидів: кислоти й основи.

Поняття про індикатори. Демонстрація 17.

Взаємодія кальцій оксиду з водою. Дія

водного розчину добутої речовини на

індикатори. Демонстрація 18. Взаємодія

фосфор (V) оксиду з водою. Дія водного

розчину добутої речовини на індикатори.

Лабораторний дослід 6. Випробування

водних розчинів кислот і лугів

індикаторами. Домашній експеримент 4:

1

Виготовлення водного розчину кухонної

солі.

7-8 Значення води і водних розчинів у природі

та житті людини. Проблема чистої води.

Кислотні дощі.Охорона водойм від

забруднення. Очищення води на

водоочисних станціях та в домашніх

умовах. Домашній експеримент 5

Очищення води кип’ятінням і за

допомогою побутового фільтру.

2

9Узагальнення і систематизація знань з

теми «Вода»1

10 Контрольна робота 1

Урок 1.

Тема. Хімія – природнича наука. Речовини та їх перетворення у навко-

лишньому світі . Короткі відомості з історії хімії.

Мета: сформувати в учнів поняття про предмет хімії та показати її місце

серед наук про природу; пояснити цілі й завдання хімії; навести

гіпотези про походження слова «хімія»; з’ясувати , як інтерес людей

до речовин та їх перетворень сприяв поступовому формуванню

однієї з фундаментальних наук – хімії, ознайомити учнів з основними

становлення хімії як науки;

виховувати бажання самостійно здобувати знання;

повторити відомості про речовини та хімічні елементи, вивчені в курсі

«Природознавства».

познайомити учнів з найбільш відомими хіміками.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Методи і форми роботи: словесні (розповідь вчителя, бесіда, колективне

обговорення, самостійна робота) демонстраційні

досліди.

Обладнання: схеми «Зв’язок хімії з іншими науками”, «Використання

хімічних процесів» , «Застосування продуктів хімії».

Портрети відомих вчених (Роберт Бойль, М.В.Ломоносов, Джон Дальтон, Лавуазьє, Гей –Люссака, Д.І.Менделєєв ), малюнки з описом хімічних процесів у різін періоди становлення хімії.

Хід уроку

І.Організаційний етап.

Знайомство з класом, вступне слово вчителя, загальні уявлення про структу- ру курсу хімії в школі, оголошення теми уроку, його плану й основних цілей уроку.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

- Які ви знаєте науки?

Гуманітарні : історія, рідна мова і література, іноземна мова.

Природничі : фізика, біологія, астрономія, географія, екологія, хімія.

Точні : математика.

- Вивчаючи природознавство у молодших класах, ви здобули початкові знання про речовини та хімічні явища, маєте уявлення про такі поняття, як «атом», «молекула», знаєте назви деяких речовин, прига- дайте, які? (Вода, вуглекислий газ, водень, кисень, азот, кухонна сіль, крохмаль, сода). Але для того, щоб краще зрозуміти навколишній світ, цього недостатньо, і

тому ви починаєте вивчати надзвичайно цікаву науку — хімію. Ця наука має свої закони, правила, азбуку і мову. Хімія розкриває свої таємниці всім, хто наполегливо оволодіває її надбаннями. Знання, отримані вами на уроках хімії, будуть потрібні вам у житті.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя.

- Світ, що оточує нас, розмаїтий, багатогранний, загадковий. Вивчають його природничі науки — фізика, біологія, астрономія, географія, екологія, а також хімія. (Учні записують назви природничих наук в робочому зошиті). Кожна з цих наук вивчає навколишній світ за допомогою різних методів. Запишіть в зошиті. Хімія — наука про речовини, їх склад, властивості й хімічні перетворення речовин та явища, що супроводжують ці перетворення. Подивимося, як одні речовини перетворюються на інші.

Демонстраційний дослід 1. Взаємодія харчової соди з оцтом

Учитель насипає в пробірку натрій гідрогенкарбонат (питну соду) і додає 1–2 мл оцтової кислоти, при цьому спостерігається «закипання» (інтенсивне виділення бульбашок вуглекислого газу).

Демонстраційний дослід 2. Зміна забарвлення індикаторів у різних середовищах.

- В три хімічні склянки вчитель наливає розчин натрій гідро ксиду.

Почергово у кожну склянку додає по кілька крапель фенолфталеїну,

лакмусу і метилового оранжевого; безбарвні розчини у склянках

набувають малинового, синього і жовтого забарвлень. Вивчаючи хімію,

ви зможете не тільки пояснити бачене, а й самостійно досліджувати

властивості речовин і добувати деякі сполуки. Хімія — чарівний і

захоплюючий світ метаморфоз. Під час хімічних реакцій руйнуються одні

речовини, а утворюються інші з притаманними їм будовою та

властивостями.

2.Різноманітність хімічних наук.

У зв'язку з величезною кількістю хімічних речовин і явищ поступово

виникла необхідність у поділі хімії на окремі науки. Неорганічна, органічна,

фізична й аналітична хімія — розділи, кожен з яких має свій предмет

дослідження.

Цю четвірку прийнято вважати фундаментальною основою сучасної

класифікації хімічних наук. Тим часом, ці чотири галузі хімічних знань

поділяються на дрібніші складові частини.

У неорганічній і органічній хімії поділ відбувається за об'єктами

дослідження. Так, неорганічна хімія поділяється на хімію кислот, хімію

основ, хімію карбону, хімію благородних газів, хімію Силіцію... В органічній

хімії виділяються хімія ароматичних сполук, хімія спиртів, хімія вуглеводів,

хімія природних сполук, нафтохімія, біохімія...

З двома іншими фундаментальними галузями — фізичною й аналітичною

хімією — справа складніша. Фізична хімія історично складається з різних

«мозаїчних шматочків знання». Дослідження теплових ефектів породило

термохімію. Хімічні процеси, що протікають під дією електричного струму,

дали початок електрохімії. Більшість реакцій протікає в рідкому середовищі

— звідси вчення про розчини. Крім того, існують хімічна кінетика, хімічна

термодинаміка, фотохімія тощо

3.Реміснича хімія.

Тисячоліття тому людина вперше створила штучні знаряддя праці. Вона навчилася обробляти каміння, надаючи йому потрібної форми, загострюючи краї. Прикріпивши загострений камінь до дерев'яного ціпка, вона зробила першу кам'яну сокиру. Але навіть оброблений камінь залишався каменем, а дерево — деревом. Однак блискавка могла запалити ліс, дерево горіло, і на місці пожежі людина знаходила чорну золу.

Солодкий сік міг прокисати й дивно бадьорив. Люди помітили, що іноді природа речовини міняється. І хоча людина не знала того часу навіть елементарних хімічних понять, вона вже навчилася здійснювати деякі хімічні перетворення. Ці перетворення могли бути результатом горіння чи викликатися виділюваним під час горіння теплом. Птаха можна було зварити, і його м'ясо змінювало колір, смак, ставало м'якішим. Глину можна було обпекти, і вона ставала міцнішою. Якщо людина розпалювала багаття в піску, вона могла у золі знайти скляні кульки.

4.Алхімічний період.

Єгиптяни, блискуче володіючи прикладною хімією, займалися бальзамуванням, виробництвом металів і барвників. Хімія в Стародавньому Єгипті була однією зі складових в «священного таємного мистецтва» жерців. Обробка й підробка благородних каменів, бальзамування й інші операції супроводжувалися молитвами й заклинаннями. Заступником хімії єгиптяни вважали птахоголового бога Озириса.

Згідно з однією з теорій, слово khетеіа походить від давньої назви Єгипту — Кhат, і, таким чином, воно повинно означати «єгипетське мистецтво». Однак у наш час більш популярне інше пояснення. Припускається, що це слово пішло від грецького слова, що означає сік рослини, отже, хімія — це «мистецтво виділення соків». Сік, про який йдеться, може бути й розплавленим металом, тож кhетеіа може означати й «мистецтво металургії».

Хоча в давні часи мистецтво кhетеіа було тісно пов'язане з релігією, прості люди страшилися тих, хто ним займався: їм здавалося, що «хіміки» володіють таємним мистецтвом і небезпечними знаннями.

Це змушувало тих, хто займався хімією, викладати свої писання загадковими символами, що підсилювало ефект таємничості.

Протягом століть хіміки намагалися відшукати спосіб добування золота. Римський імператор Діоклетіан боявся, що добування дешевого золота остаточно підірве хитку економіку імперії, яка розвалюється. Він наказав знищити праці з хімії, і це стало однією з причин, чому їх так мало дійшло до

наших днів. Іншою причиною було поширення християнства. «Язичеські знання» стали непопулярними, а мистецтво кhетеіа, тісно пов'язане з прадавньою єгипетською релігією, зробилося нелегальним.

З другої половини І тисячоліття н. є. великі райони західної Азії й північної Африки захопили араби. 641 року н. є. вони вдерлися до Єгипту й незабаром зайняли всю країну, а через кілька років така ж доля спіткала й Персію. Виникла величезна арабська імперія.

Наслідуючи стародавніх володарів, арабські халіфи стали сприяти розвитку наук, і в VIII—IX століттях з'явилися перші арабські хіміки. Араби перетворили слово кhетеіа в аl-kітіуа. Європейці пізніше запозичали це слово в арабів, і в результаті в європейських мовах з'явилися терміни «алхімія» й «алхімік». Термін «алхімія» зараз говорять про період історії хімії, що охоплює близько півтора тисячоліття, починаючи від 300 і до 1600 року.

5.Становлення хімія як науки.

Становлення хімії як науки відбулося в XVI–XVII ст. після низки наукових відкриттів, розвитку промисловості, створення фабрик. Досі хімію називали «збірником правил» (зі слів філософа Е. Канта), а саме слово «хімік» вважалось образливим. Хімічні досліди називали «відьомською кухнею», оскільки вони часто були пов’язані з неприємними запахами, супроводжувалися горінням, іскрінням та утворенням різнокольорового диму. До хіміків ставилися з презирством та зневагою. Незважаючи на важкі умови та відсутність підтримки і заохочення з боку суспільства, хімія як наука невпинно розвивалася, відкриваючи нові знання та поступово пояснюючи природу явищ. У 1661 р. було опубліковано працю Р. Бойля, в якій автор пояснив різні вла- стивості речовин тим, що вони побудовані з різних частинок — корпускул. Учений також відкрив, що під час випалювання металів їхня маса збільшується, і пояснив це захопленням частинок полум’я, що мають масу. В. Гельмонт, вивчаючи горіння, увів по- няття «газ» для речовини, яка утворюється під час горіння; відкрив вуглекислий газ. На початку XVIII ст. німецький уче ний Г. Шталь висунув (як з’ясувалося згодом, помилкову) теорію флогістону — невидимої речовини, що виділяється з горючих речовин під час їхнього згоряння. М.В. Ломоносов на підставі кількісних дослідів довів, що під час горіння ре- човина не розкладається, а навпаки, сполучається з частинками повітря. У 1774 р. Д. Прістлі добув кисень, а в 1766 р. Г. Кавендіш — водень. Наприкінці XVIII ст. А. Лавуазьє пояснив процеси горіння, окиснення та ди- хання. Тоді ж ним було доведено, що вогонь — це не речовина, а один із проявів процесу, а кисень — складова повітря. Д. Дальтон довів існування атомів, він увів поняття «атомна маса», «елемент» як сукупність однакових атомів. Сучасний етап розвитку хімії

розпочався у ХХ ст. і триває дотепер. 20 Вступ Значний внесок у розвиток хімічної науки та хімічної індустрії нашої країни зробили і видатні українські вчені: І.Я. Горбачевський, В.І Вернадський, Л.В. Писаржевський, М.Д. Зелінський, А.Т. Пилипенко, В.І. Кітик, К.Б. Яцимирський та багато інших. Щоденно, навіть того не помічаючи, ми використовуємо плоди багаторічної праці вчених. На сьогодні нам відомо далеко не все про природу речовин. Дотепер існують тисячі запитань, на які сучасні дослідники шукають і знаходять відповіді, а нові від- повіді в свою чергу породжують ще більше запитань. Без допомоги хімії нині було б неможливим забезпечення життєдіяльності усіх людей, що живуть на планеті.

Хімічні процеси використовуються:

Під час кулінарної обробки продуктів харчування

Для одержання пральних порошків

Під час переробки кам’яного вугілля, природного газу і нафти

В процесі виплавки чавуну, сталі, одержання пластмас.

Для виготовлення одягу та взуття із штучних і синтетичних матеріалів.

Для добування лаків та фарб

Для добування металів із руди

Під час добування мінеральних добрив, амоніаку , кислот.

Для одержання будівельних матеріалів.

Продукти хімії застосовують:

У сільському господарстві як мінеральні добрива

Як нові матеріали в промисловості для виготовлення деталей машин і механізмів товарів щоденного вжитку, побутових товарів

Як парфуми і ліки

Для боротьби з шкідниками сільського господарства та для захисту рослин

Як миючі та дезінфікуючі засоби

Як засоби гігієни

ІV. Підсумок вивченого.

Тестові завдання.

1.Хімія

А)наука про радіоактивні речовини;

Б) наука про речовини та їх взаємоперетворення;

В)наука про процеси, які відбуваються в живих клітинах;

Г)наука для пізнання будови і властивостей речовин;

2.Природничі науки:

А)історія;

Б)географія;

В)фізика;

Г)мова і література;

Д)хімія;

Е)астрономія.

3.Слово хімія походить

А) від назви частини світу;

Б)від назви материка;

В)від назви Стародавнього Єгипту;

Г)від мистецтва виплавлення металів.

4.Найважливіші етапи розвитку хімії:

А)сучасна хімія;

Б)становлення хімії як науки;

В)алхімічний період;

Г)реміснича хімія.

5.Хімія відіграє важливу роль в житті суспільства:

А) в медицині;

Б)в побуті;

В)в комп’ютерній галузі;

Г)в промисловості.

6.Застосування продуктів хімії:

А)засоби гігієни;

Б)парфумерія;

В)миючі та дезінфікуючі засоби засоби;

Г) в сільському господарстві як мінеральні добрива;

Д)у визначенні маси і об’єму речовини

7.Назвіть хімічні речовини якими ви користуєтесь:

А)

Б)

В)

Г)

8.Випишіть речовини які не існують у природі, а добуті людиною і використовуються у повсякденному житті:

А)мило;

Б)вода;

В)капрон;

Г)пластмаса;

Д)віск;

Е)каучук;

Є)гума;

Ж)яблучний сік;

З)штучний шовк.

9.Хімія використовує математичні знання….(кількісного опису хімічних процесів).

10.Хімія використовує знання з фізики для…..

Урок 2

Тема. Правила поведінки учнів у хімічному кабінеті. Ознайомлення з

устатку-ванням кабінету хімії і лабораторним посудом

Мета уроку: ознайомити учнів з правилами поводження на уроках хімії, під

час демонстрацій, лабораторних і практичних робіт, техніки

безпеки під час роботи в хімічному кабінеті, роботи з лабора-

торним устаткуванням, з рідкими, твердими й газоподібними

речовинами, надання першої медичної допомоги у разі потра-

пляння різних небезпечних речовин на шкіру, в очі, дихальні

шляхи; познайомити з основним устаткуванням кабінету хімії,

штативом, нагрівальними приладами, лабораторним посудом.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форми роботи: розповідь учителя, бесіда,тестові завдання.

Обладнання: комплект плакатів з техніки безпеки та правил поведінки в

кабінеті хімії, хімічне устаткування (штатив, пробірки,

колби, склянки з рідкими та твердими реактивами).

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

ll. Перевірка домашнього завдання

1. Назвіть витоки хімічних знань (Стародавні ремесла, надбання алхіміків.)

2. Що вивчає наука хімія?

3. Які галузі хімії ви знаєте? (Неорганічна, органічна, фізична, аналітична.)

4. Звідки походить слово “хімія” ?

5. Назвіть головні періоди розвитку хімії (Реміснича, алхімічний, становлення

хімії як науки , сучасна хімія)

6.Що було підґрунтям виникнення початкових хімічних знань? (Ремесла

древніх народів, відкриття алхіміків)

7.Яку роль відіграли алхіміки у розвитку хімічних знань?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

«Широко простирає хімія руки свої в справи людські» (М. В. Ломоносов).

Щодня нас оточують мільйони хімічних речовин. Чи завжди ми правильно

поводимося з ними? Хімія не вибачає помилок. Тому перше, що потрібно знати,

перш ніж вивчати хімію, — як правильно використовувати хімічні речовини та

які небезпеки в них приховані.

Правила техніки безпеки під час роботи в хімічному кабінеті (розповідь

учителя)

Багато хімічних речовин їдкі — можуть спричинити опіки. Зустрічаються

отруйні речовини. Деякі речовини легко загоряються або є вибухонебезпечними.

Тому під час роботи з речовинами слід суворо дотримуватися правил техніки

безпеки, перелік яких є в кожному хімічному кабінеті.

Перше правило, якого слід суворо дотримуватися в кабінеті хімії: якщо ви

помітили яку-небудь несправність у приладах, тріщини в скляних посудинах,

загоряння в кабінеті, якщо ви пролили або розсипали якісь реактиви, ви повинні

негайно сповістити про це вчителя. У випадку будь-якої неординарної ситуації

не панікувати, а суворо й неухильно виконувати всі вказівки вчителя. (Розповідь

супроводжується демонстрацією нескладного хімічного устаткування, зразками

хімічних реактивів. ) Коротко ознайомимося з основними правилами.

1. Речовини не можна брати руками й перевіряти їх на смак.

2. Для з’ясування запаху речовин не можна підносити посудину близько до

обличчя, тому що вдихання парів і газів може спричинити подразнення

дихальних шляхів. Для ознайомлення із запахом потрібно долонею руки зробити

рух від отвору посудини в бік носа.

3. Без указівки вчителя не змішуйте не відомі вам речовини.

4. Під час виконання дослідів користуйтеся невеликими дозами речовин.

Якщо в описі лабораторної роботи рекомендується брати небагато певної

речовини, то слід пам’ятати, що твердої речовини потрібно близько 1/3 чайної

ложки, а рідини — 1—2 мл.

5. Особливої обережності дотримуйтесь під час роботи з кислотами й лугами.

Якщо кислота або луг випадково потрапить на руки чи одяг, то негайно змийте

їх великою кількістю води.

6. Під час розведення кислот водою завжди пам’ятайте чітке правило: під час

змішування слід повільно тонким струменем наливати кислоту у воду, а не

навпаки.

7. Завжди користуйтеся тільки чистим лабораторним посудом.

8. Залишки речовин не висипайте і не вливайте назад у посудину з чистими

речовинами.

9. Під час роботи з газовим пальником, спиртівкою й електронагрівачем

дотримуйтесь таких правил:

1) Щоб запалити газовий пальник, піднесіть палаючий сірник до отвору

пальника і повільно відкривайте газовий кран.

2) Якщо під час роботи відбудеться проскакування полум’я, негайно закрийте

газовий кран. Після того як пальник остигне, закрийте регулятор подачі повітря і

знову запаліть пальник.

3) Якщо полум’я газового пальника має жовтий колір, це означає, що в

пальник надходить недостатня кількість повітря. У такому випадку слід відкрити

регулятор подачі повітря, так, щоб полум’я стало знебарвленим.

4) Після закінчення роботи не забудьте перевірити, чи закритий газовий кран.

5) Якщо в приміщенні відчувається запах газу, то запалювати сірника

категорично заборонено. Про запах газу негайно повідомте вчителеві.

6) Користуючись спиртівкою, не можна запалювати її від іншої спиртівки,

тому що може пролитися спирт і виникне пожежа.

7) Щоб загасити полум’я спиртівки, її слід накрити ковпачком.

8) Перед вмиканням електронагрівача в мережу перевірте, чи не пошкоджена

ізоляція електричного проводу нагрівача.

9) Якщо після вмикання електронагрівача в мережу не відбувається

нагрівання, сповістіть про це вчителя.

10) Під час роботи з електронагрівачем не допускайте забруднення спіралі

накалювання.

11) Після закінчення роботи обов’язково вимкніть електронагрівач з мережі.

2)Ознайомлення з обладнанням кабінету хімії та лабораторним посудом


1.Для проведення дослідів використовують спеціальний посуд, його

виготовляють із термостійкого скла.

На уроках для проведення дослідів найчастіше використовують

пробірки(Учитель демонструє), які поміщають і спеціальні штативи-металеві,

дерев’яні або пластмасові.

Учитель демонструє; потім пропонує учням взяти в руки пробірку, роздивитися

її та помістити назад у штатив.

2.Всі речовини(сухі і розчини) містяться у спеціальних банках і склянках , які

щільно закриваються.

Учитель демонструє склянку з розчином мідного купоросу, банку з сухим

кальцій карбонатом; пропонує учням розглянути ті самі реактиви у них на

столах.

3.Для зберігання розчинів і проведення дослідів використовують різні колби

хімічні колби за формою: конічні, плоскодонні і круглодонні .

Учитель демонструє, учні розглядають колби які знаходяться на їхніх столах.

4. Для вимірювання об’єму рідин використовують мензурки і мірні циліндри ,

виготовлені із скла або прозорої пластмаси(учитель показує мензурки та мірні

циліндри)

5. Для приготування розчинів і демонстрації дослідів використовують

використовують хімічні склянки різні за об’ємом(50мл,100мл, 200мл. 500мл.

1000мл.Учні розглядають видані їм хімічні склянки.

6.Шпателі і спеціальні ложечки використовують для відбору твердої речовини із

банки(Учні розглядають шпателі і ложечки)

7.Для проведення деяких хімічних операцій(наприклад, фільтрування)

використовують лійки. Лійки бувають скляні і пластмасові(розгляньте їх)

8.Для перемішування речовини у розчині використовують скляні палички

(учитель насипає у хімічну склянку кухонну сіль, додає дистильовану воду,і

розмішує скляною паличкою гумовим наконечником), щоб не розбити

ненароком стінку хімічної склянки .

9.Для збирання газу або для пропускання газу через розчин використовується

газовідвідна трубка з корком.

10.Для випарювання розчинів використовують порцелянові чашки різних

розмірів(Учитель демонструє учням)

11. Пробіркотримачем затискають пробірку якомога ближче до отвору, коли її

вміст треба нагріти.

Учитель в пробірку наливає 2мл води, прогріває всю пробірку у полум’ї

спиртівки потім нагріває ту частину, де знаходиться вода. Звертає увагу учнів ,

що отвір пробірки направлений вбік від експериментатора і однокласників .

12.Для випарювання невеликої кількості рідини користуються тигельними

щипцями і предметним склом.(Учитель демонструє)

Для закріплення колб ,пробірок, порцелянових чашок під час проведення

тривалих експериментів: фільтрування, випарювання або нагрівання

використовують лабораторний штатив.(Учитель демонструє); ми з ним будемо

працювати на наступному уроці.

lV. Узагальнення і закріплення знань.

Тематичне оцінювання у вигляді тестування. Завдання розподілені за чотирма

рівнями складності .Кожен рівень оцінюється трьома балами .

Початковий рівень.

Варіант1.

1.Під час роботи слід використовувати тільки реактиви в склянках:

а)без етикеток

б)з етикеткою, на якій написано формулу і назву речовини.

2.Спостереження записують:

а)Під час проведення досліду;

б) Після завершення досліду.

3.Виконувати досліди необхідно тільки ті,що

а) Хочеться виконувати самому ;

б) Погоджені або дозволені вчителем.

Варіант 2.

1.Залишки реактивів:

а) Необхідно виливати або висипати назад у склянку,з якої вони були взяті;

б) слід віддати лаборанту;

в) не можна виливати або висипати назад у склянку з якої вони взяті.

2.На робочому місці:

а) Можна тримати зайві речі;

б)Може бути безладдя;

в) Слід підтримувати порядок.

3.Посуд, з якого взяли реактиви, слід:

а)Поставити на місце, не закривати пробкою;

б)закрити і поставити на місце після виконання дослідів;

в)Відразу закрити і поставити на місце.

Середній рівень.

Варіант 1.

1. За перебігом досліду в пробірці спостерігаємо:

а) на речовини дивимося через отвір пробірки;

б) Через стінки пробірки.

2.Для дослідів використовують:

а) Посуд з залишками невідомих речовин, якщо немає чистого;

б) Чистий неушкоджений посуд;

в) Надтріснутий посуд , якщо немає неушкодженого.

3.Нагріваємо пробірку з розчином або речовиною:

а) Лише ту частину , де знаходиться речовина

б) Рівномірно нагріваємо всю пробірку

в) Спочатку рівномірно нагріваємо всю пробірку , а потім лише лише ту частину

пробірки де знаходиться речовина.

Варіант 2.

1.Під час нагрівання розчинів отвір пробірки спрямовують:

а) в бік товариша

б) в бік від себе й однокласників

2.Для дослідів використовувати реактиви:

а)Сухої речовини приблизно ½ чайної ложки

б) Рідини 1-4мл, у пробірці це шар 1-4см.

в) Сухої речовини ¼ чайної ложки а рідини 1-2мл , у пробірці це шар рідини

1-2см.

3. На смак:

а)Можна куштувати деякі речовини

б) Можна куштувати всі реактиви

в) Неможна куштувати жодної речовини

Достатній рівень.

Варіант1.

1.У разі потрапляння речовин в очі або на руки необхідно:

а) Протерти долонею або ганчіркою

б) розповісти товаришеві

в) промити уражене місце великою кількістю води

г) повідомити вчителя

2.Визначаючи запах речовин потрібно:

а) Підносити посудину близько до обличчя

б) Долонею руки зробити рух від отвору посудини в бік носа

3.Порцелянові чашки використовують:

а) Для перемішування речовини

б) для випарювання розчинів

Варіант2

1. Хімічні склянки використовують:

а) для вимірювання об’єму рідин

б) для приготування розчинів і демонстрації дослідів.

2. Шпателі і спеціальні ложечки використовують:

а) для відбору сипучих речовин з банки

б) Для фільтрування

в) для перемішування речовин

3. Після закінчення роботи

а) робоче місце залишити не прибраним

б) необхідно вимити руки

в) слід самому прибрати робоче місце

г) усі невикористані реактиви злити або зсипати разом в одну склянку

Високий рівень. Варіант 1.

1. Газовідвідна трубка з корком використовується:

а) для збирання газу

б) для пропускання газу через розчин

в) для вимірювання об’єму рідин

2. З даного переліку визначити лабораторний посуд:

а) предметне скло

б) колби

в) шпатель

г) хімічні склянки

д) мірні циліндри

е) пробірки

3.Лабораторний штатив використовують:

а) Для закріплення колб

б) Для закріплення пробірок

в) Для закріплення порцелянових чашок

г) для збирання газу

д) для випарювання розчину

Варіант 2.

1. Для вимірювання об’єму рідин використовують:

а) хімічні колби

б) мензурки

в) мірні циліндри

г) пробірки

2. З даного переліку визначити лабораторне обладнання:

а) пробіркотримач

б) тигельні щипці

в) конічні колби

г) штативи для пробірок

д) лабораторний штатив

3.Тигильними щипцями і предметним склом користуються:

а) коли треба здійснити збирання газу

б) Коли треба здійснити випарювання невеликої кількості рідини

в) для перемішування речовин

Урок 3.

Практична робота 1. Правила техніки безпеки під час роботи в хімічному

кабінеті.Прийоми поводження з лабораторним посудом, штативом і нагрівними

приладами. Будова полум'я

Мета: ознайомитися з правилами техніки безпеки під час роботи в

хімічному кабінеті; навчитися поводитися з лабораторним

штативом, нагрівними приладами та хімічним посудом.

Обладнання: лабораторний штатив з лапкою та кільцем, нагрівні прилади

(спиртівка, керамічна плитка із сухим пальним, електро-

нагрівний прилад), пробірка, хімічна склянка, фарфорова

чашка, піпетка, розсіювач полум’я, штатив для пробірок,

пінцет, сірники.

Хід уроку

1. Правила техніки безпеки під час роботи в кабінеті хімії

У процесі вивчення хімії вам доведеться працювати з гарячими предметами,

їдкими та токсичними речовинами, які можуть завдати вам шкоди. Щоб

повністю уникнути неприємностей під час виконання робіт у хімічному кабінеті,

потрібно знати й беззаперечно виконувати правила техніки безпеки.

Спочатку запам’ятайте чотири правила, які є найголовнішими під час

виконання всіх наведених у зошиті робіт, з іншими ви ознайомитеся у процесі

подальшої діяльності.

1. Під час роботи в хімічній лабораторії не торкайтеся руками частин тіла, які

найбільш чутливі до дії хімічних речовин, — носа, губ та очей.

У разі потреби користуйтеся носовичком, а у випадку потрапляння реактивів

на шкіру змийте їх водою.

2. Не можна торкатися руками нагрітих предметів або намагатися

прискорювати їх охолодження (наприклад, дмухати на ці предмети). Це може

призвести до їх руйнування або навіть до вибуху.

У разі опіку необхідно негайно звернутися до вчителя: він обробить місце

опіку спеціальними медикаментами з аптечки, яка є в кабінеті хімії.

3. Для захисту одягу від їдких і барвних речовин під час проведення

практичних робіт у кабінеті хімії необхідно мати спеціальний одяг —

лабораторний халат або фартух.

У разі потрапляння їдкої або барвної речовини на захисний одяг його слід

негайно зняти та змити пляму водою.

4. Під час практичних робіт необхідно особливо суворо дотримуватися

дисципліни: забороняється торкатися хімічного обладнання та реактивів без

дозволу вчителя або його помічника-лаборанта, ходити по класу або вживати

їжу.

Правила поводження з реактивами

1. Виконуй тільки ті хімічні досліди, які узгоджено з учителем, під його

наглядом або наглядом лаборанта.

2. Уважно прочитай етикетку на ємності з тією речовиною, яку береш для

досліду. Відкриваючи ємність із реактивом, не клади пробку на лабораторний

стіл боком, а постав.

3. Реактиви використовуй тільки в тих кількостях, які зазначено в завданнях

до лабораторних і практичних робіт.

4. Надлишок реактиву не зливай (не зсипай) назад у ємність, де він зберігався.

5. Ємність, із якої взяли реактив, відразу закрий пробкою та постав на місце.

6. Ніколи не пробуй хімічні реактиви на смак!

7. Відпрацьовані реактиви зливай у раковину (після їх нейтралізації) або у

спеціальний посуд.

2. Правила поводження з хімічним посудом

Хімічний посуд зовсім не схожий на той, який використовується в

повсякденному житті. З першого погляду, форма хімічного посуду може здатися

дивною, але вона формувалася століттями й майже ідеально пристосована для

проведення хімічних експериментів.

Існує три різновиди хімічного посуду.

Посуд для роботи за нормального атмосферного тиску Цей посуд

виготовлено з термостійкого скла (скла, що стійке до різких перепадів

температури). Якщо ви ллєте у склянку з такого скла окріп, то вона, на відміну

від звичайного кухонного посуду, не лопне.

Увага! Стійкість до різкого перепаду температури хімічного посуду не

безмежна. Якщо гарячу склянку або колбу поставити на холодну металеву

поверхню, вони можуть лопнути.

Нізащо не дмухайте на гарячий хімічний посуд, щоби прискорити його

охолодження! Це може призвести до його руйнування.

Мірний хімічний посуд

На такий посуд нанесені позначки для вимірювання об’єму рідини. У

мірному посуді не проводять хімічних реакцій, його не можна сильно нагрівати

— він може деформуватися і потім неправильно показувати об’єм.

На мал. 1 зображено зразки хімічного посуду. Розгляньте посуд на малюнку,

а також посуд, який запропонує вчитель.

3. Будова і правила поводження з нагрівними приладами. Будова полум’я

Спиртівка

1. Ознайомтеся з конструкцією спиртівки (мал. 2). З цією метою:

• зніміть ковпачок зі спиртівки та покладіть на стіл;

• підніміть диск із трубкою та ґнотом, не виймаючи ґнота з резервуара.

Увага! Диск із трубкою має щільно прикривати отвір резервуара спиртівки,

щоби спирт не зміг загорітися в самому резервуарі.

2. Готують спиртівку до роботи так:

• у резервуар через лійку наливають денатурований спирт (не менше ніж 1/3

та не більше ніж 2/3 об’єму спиртівки);

• у трубку вставляють ґніт з некручених бавовняних ниток (але не з вати або

марлі!). Ґніт має бути рівномірної товщини, входити не дуже щільно, але й не

випадати з трубки, вільно діставати дна спиртівки. Перед тим як запалити ґніт,

потрібно змочити його спиртом. Спиртівку закривають ковпачком, щоби спирт

не випаровувався.

Мал. 1. Хімічний посуд

Мал. 3. Будова полум’я

3. Запаліть спиртівку, для цього:

• перевірте, чи є в ній спирт;

• зніміть ковпачок;

• розправте ґніт;

• піднесіть до ґнота запалений сірник або скіпу.

Увага! Не можна запалювати одну спиртівку від іншої, не можна наливати

спирт у палаючу спиртівку, тому що так може виникнути пожежа.

Для того щоби збільшити полум’я, слід загасити спиртівку й, утримуючи

диск однією рукою, другою вийняти ґніт із трубки вгору на 1-1,5 см та

розправити його.

Якщо на ґніт потрапить вода, який-небудь інший розчин або порошок і

полум’я значно зменшиться, потрібно загасити спиртівку, ґніт трохи вийняти та

обрізати. Якщо ґніт не діставатиме дна спиртівки, його необхідно замінити.

Якщо полум’я спиртівки зменшилось, а ґніт починає тліти, це значить, що спирт

по ньому не піднімається. Слід загасити спиртівку, долити спирт через лійку або

послабити стиснення ґнота у трубці.

Увага! Зі спиртівкою завжди слід поводитися обережно, щоб не перекинути її

та не розбити. Якщо спирт, який горить, розіллється на столі, відразу накрийте

його рушником, засипте піском або залийте водою.

4. Загасіть спиртівку, накривши її ковпачком, який слід підносити збоку.

Увага! Не дмухайте на запалену спиртівку, щоб загасити її. Це може

призвести до пожежі.

5. Запишіть складові частини спиртівки (1, 2, 3, 4).

4. Будова і правила поводження з лабораторним штативом

Різноманітні підставки для хімічного посуду називають штативами. Штативи

бувають як прості — для пробірок, так і складні — для монтажу хімічних

лабораторних установок (мал. 4).

Мал. 4. Лабораторний штатив

Виконайте такі операції.

Викрутіть стрижень з підставки та знову закрутіть його до кінця.

Закріпіть муфту на середині стрижня штатива, пересуньте її вгору, опустіть униз (попередньо послабивши гвинт, яким муфта закріплюється на стрижні). Знову пересуньте її на середину стрижня, закріпіть.

З допомогою другого гвинта муфти закріпіть у ній лапку.

Візьміть другу муфту та закріпіть її з допомогою одного гвинта на стрижні штатива. З допомогою другого гвинта закріпіть у ній кільце.

Закріпіть у лапці штатива пробірку так, щоб вона перебувала у вертикальному положенні отвором догори, для цього:

• послабте гвинт лапки;

• однією рукою вставте в лапку пробірку;

• другою рукою обережно поверніть гвинт лапки до кінця.

Пробірку слід закріпити в лапці так, щоб вона не випадала та її можна було пересувати.

Пробірку слід закріпити біля отвору, а не посередині. Завдяки цьому її поверхня буде нагріватися рівномірно по всій довжині.

Закріплення пробірки в лапці

Закріпіть цю ж пробірку, не виймаючи її з лапки, у горизонтальному положенні, для цього:

• послабте гвинт, який фіксує лапку в муфті;

• поверніть лапку разом із пробіркою на 90°;

• закрутіть гвинт.

Закріпіть у штативі хімічну склянку, а потім фарфорову чашку, для цього:

• на кільце штатива покладіть сітку-розсікач;

• на сітку поставте склянку;

• фарфорову чашку можна ставити на кільце без сітки. Сітка необхідна для рівномірного нагрівання дна склянки.

Увага! Перед кожною лабораторною та практичною роботою ви маєте повторити правила техніки безпеки, поводження з реактивами, а також способи поводження з нагрівними приладами, хімічним посудом і лабораторним штативом.

Перед виконанням роботи ви маєте поставити свій підпис, який підтверджує, що ви ознайомились із правилами техніки безпеки:

«З правилами техніки безпеки ознайомлений(а) та зобов’язуюсь їх виконувати». Дата. Підпис учня.

Тема 1.Початкові хімічні поняття (21 год)

Урок 4.

Тема: Фізичні тіла. Матеріали . Речовини. Фізичні властивості речовин.

Мета: поглибити знання учнів про речовини, з’ясувати відмінності між

поняттями “речовина», «матеріал», «фізичне тіло»; показати , що

кожна речовина має свої специфічні властивості і визначити речовини

за їхніми властивостями; розвивати вміння зіставляти і порівнювати,

виховувати спостережливість і уважність.

Тип уроку: комбінований.

Форми роботи: бесіда,розповідь учителя, виконання лабораторного досліду 1.

Ознайомлення з фізичними властивостями речовин. Опис спостережень .

Формулювання висновків , виконання вправ.

Обладнання: штатив з пробірками, ложечка або шпатель;хімічні склянки;колби : конічні, плоскодонні, круглодонні, скляні пластмасові мірні циліндри; скляні і пластмасові лійки;скляні палички; пробіркотримач; спиртівка;лабораторний штатив графіт;мідь, алюміній, питна вода, поліетилен, хімічна склянка з водою.

Хід уроку


ІІ. Аналіз практичної роботи.

Вчитель оголошує оцінки за практичну роботу коментує допущені учнями помилки.

ІІІ.Актуалізація опорних знань .

З курсу природознавства ви знаєте , що сі предмети, що оточують нас

називають фізичними тілами. Фізичні тіла – це все що має масу,об'єм, форму.

Запишіть у зошиті.

1.Наведіть приклади фізичних тіл.

Учитель пропонує називати фізичні тіла: шматок крейди, лінійка, пенал, зошит, стіл, стільці, автомобіль, будинок, ключ.

2.Фізичні тіла з чого виготовлені?

Фізичні тіла виготовлені з речовин.

3.Що таке речовина?

Речовина – те з чого складаються фізичні тіла.

Запишіть у зошиті.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.


Протягом усього життя людина стикається з речовинами. До складу

атмосфери входять, крім кисню, азот, водяна пара і деякі інші гази. З повітрям

ми вдихаємо кисень, видихаємо вуглекислий газ. У побуті використовуємо воду.

З їжею вживаємо крохмаль, який міститься у крупах, картоплі, для поліпшення

смакових якостей харчових продуктів додаємо до них сіль,оцет або цукор. Щоб

обігріти приміщення користуємся вугіллям.

Для виготовлення предметів повсякденного вжитку, меблів наприклад,

використовують деревину. А які ви знаєте речовини?

Назвіть їх (лимонна кислота, залізо, мідь, ртуть, скло).

Людина використовує не тільки ті речовини, які знаходяться в природі, а й

створює багато штучних речовин. Як ви думаєте, для чого це роблять?

(Очевидно потрібні речовини з особливими властивостями , а таких в природі

немає). Наприклад, для побудови літаків потрібен легки і міцний матеріал, цим

вимогам відповідає штучно створений метал – дюралюміній.

Які ви знаєте штучно створені речовини? (Скло, гума, пластмаса, капрон,

каучук, поліетилен).

Як ви вважаєте, чи з усіх речовин можна виготовити предмети?Чи можна щось

зробити з води, крохмалю, оцту?

Вправа напиши письмово.

Розподіліть по стовпчиках назви тіл, речовин, матеріалів.

Тіло Речовина Матеріал

Олівець( фізичне тіло), залізо (матеріал),спирт (речовина), пробірка (фізичне

тіло), вода (речовина), крейда (речовина), скло (матеріал), азот (речовина), питна

сода( речовина ), стілець (фізичне тіло), цвях (фізичне тіло), шматок

крейди( фізичне тіло ) свічка фізичне тіло , алюміній (матеріал),магніт (фізичне

тіло), керамічний посуд (фізичне тіло), мідь (матеріал), ртуть (речовина),

кухонна сіль (речовина), вуглекислий газ (речовина).

Розповідь вчителя.

З однієї речовини виробляють різні предмети. Учитель демонструє пробірку,

колбу, паличку, лійку, хімічний стакан, мірний циліндр, які виготовлені із скла;

чашку, тигель, ступку і товкачик, що виготовлені із порцеляни).

Предмети одного і того ж призначення можна виготовляти з різних матеріалів.

(Учитель показує дерев’яний, металевий і пластиковий штативи для пробірок;

скляну і пластмасову лійку; скляний і пластмасовий мірні циліндри; металевий і

пластмасовий шпателі).

Всі предмети які ви бачили виготовлені з твердих речовин. Але речовини

можуть перебувати у трьох агрегатних станах – твердому, рідкому й

газоподібному. Наприклад , речовини які входять в склад повітря (кисень, азот,

вуглекислий газ) перебувають у газоподібному стані, вода,олія, оцет – у рідкому.

За різних умов одна і та сама речовина може бути у різних агрегатних станах.

Можливо, ви знаєте таку речовину ? (Вода).

Проте не кожній речовині притаманні всі три агрегатні стани. Йод і нафталін

внаслідок довгого зберігання на повітрі переходять в газоподібний стан,

минувши рідинну фазу. Цукор буває лише у твердому і рідкому станах,газо-

подібного стану для нього не існує.

Речовини можуть мати різну будову. Якщо розглянути кухонну сіль під

мікроскоп, то можна побачити кубики різних розмірів. Це кристали – кухонної

солі, тому говорять, що кухонна сіль має кристалічну будову. Існує багато

кристалічних речовин: цукор, питна сода, поташ, сірка, алмаз, пісок, мідний

купорос , вони утворюють кристали – частинки правильної форми. У різних

речовин кристали мають різну форму. Деколи кристали сягають гігантських

розмірів. В Казахстані був знайдений кристал гірського кришталю, що мав масу

70 т.

Крім кристалічних в природі існують аморфні речовини, тобто ті,які в процесі

подрібнення не утворюють кристалів, а утворюють частинки без певної форми.

До таких речовин належать крохмаль, целюлоза, тальк, пластмаси, гума.

Речовин є дуже багато , в даний час відомо близько двадцяти мільйонів і їх

кількість постійно зростає. Для того щоб безпечно користуватися ними ,

використовувати їх з максимальною користю, не шкодити довкіллю, треба знати

властивості речовин.

Властивості речовини — це ознаки, за якими речовина відрізняється від

іншої або подібна до неї.

Вправа (усно)

Виконання лабораторного досліду.

Лабораторний дослід 1.

Ознайомлення з фізичними властивостями речовин. Опис спостережень.

Формулювання висновків.

№ Основні ознаки

РечовиниПитна сода Графіт Поліетилен

1. Агрегатний стан за звичайних умов

тверда речовина тверда речовина тверда речовина

2. Зовнішінй вигляд кристалічний порошок

кристалічна речовина

3. Колір білий чорний безбарвний4. Блиск відсутній металічний відсутній5. Запах відсутній відсутній відсутній6. Розчинність розчиняється у воді не розчиняється у

водіне розчиняється у воді

7. Пластичність непластична непластичний пластичний8. Теплопровідність не проводить тепло проводить тепло не проводить

тепло

9. Густина (легші або важчі за воду)

важча заводу важчий за воду легший за воду

10. Електропровідність не проводить електричний струм

проводить електричний струм

не проводить електричний струм

Зіставлення властивостей речовин.

№ Основніознаки

Речовини ВисновокМідь Алюміній Мідь відрізняється

від алюмінію кольором, дещо більшою твердістю і густиною

1. Агрегатний стан за звичайних умов

Твердий Твердий

2. Колір Червоний Сірий3. Блиск Блищить Блищить 4. Запах Не має запаху Не має запаху5. Твердість* Більш твердий Менш твердий6. Пластичність Пластичний Пластичний7. Електрична

провідністьПроводить струм

Проводить струм

8. Теплопровідність Проводить теплоту

Проводить теплоту

9. Розчинність у воді Не розчиняється Не розчиняється10. Густина г/см3 8,92 2,7


- На уроках хімії, вивчаючи якусь речовину,ми будемо розглядати її хімічні

і фізичні властивості. Хімічні властивості – це здатність однієї речовини

взаємодіяти з іншими, внаслідок чого утворюються нові речовини.

ІV. Узагальнення і систематизація знань.


В-І В-ІІ1.Вкажіть фізичне тіло:А)кисеньБ)цвяхВ)оцтова кислота

1.Вкажіть фізичне тіло:А)залізоБ)склянкаВ)срібло

2.Вкажіть матеріалА)бетонБ)трубаВ)лимонна кислота

2.Вкажіть матеріалА)содаБ)золотоВ)парта

3.Вкажіть речовину 3.Вкажіть речовину

А)кусок склаБ)алюмінійВ)вода

А)пластмасаБ)скляна паличкаВ)мідь

4.Кристалічні речовиниА)цукорБ)крохмальВ)питна сода

4.Кристалічні речовиниА)кухонна сільБ)склоВ)лимоона кислота

5.Які речовини можна виявити на запах (ті, що у вас є вдома):А)вапноБ)крохмальВ)бензин

5.Які речовини можна виявити на запах (ті, що у вас є вдома):А)спиртБ)лимонна кислотаВ)сіль кухонна

6.Назвіть речовини, з яких можуть бути виготовлені такі предмети:А)чашкаБ)ложка

6.Назвіть речовини, з яких можуть бути виготовлені такі предмети:А)тарілкаБ)Стілець

7.До фізичних властивостей речовин відносяться:а)горінняб)запахв)смакг)теплопровідність

7.До фізичних властивостей речовин відносяться:а)утворення осадуб)електропровідністьв)твердістьг)температура кипіння

Урок 5

Тема: Як вивчають речовини. Спостереження і експеримент у хімії

Мета: узагальнити й поглибити знання учнів про властивості речовин,

набуті в курсах «Природознавство» і «Фізика»; ознайомити учнів з

методами вивчення хімічних сполук і явищ; дати поняття про

спостереження та експеримент як методи дослідження в хімії.


Форми проведення: фронтальна бесіда, розповідь, лабораторний

експеримент.

Обладнання: зразки речовин з різними фізичними властивостями в

пробірках (цукор, сіль, вода, крейда, сірка, кварц), колекція

металів (мідь, цинк, алюміній), вода в склянках, скляні

шпателі, скляні палички, пробірки, спиртівка,

пробіркотримач.

ХІД УРОКУ

І. Організація класу, інструктаж з техніки безпеки


На столах в учнів — колекція речовин з різними фізичними властивостями.

Прості речовини: мідь, цинк, алюміній, сірка. Складні речовини: цукор, сіль,

вода, крейда, кварц, парафін.

Лабораторний дослід 2. ознайомлення з фізичним властивостями речовин

Дослід 1. Роздивіться прості речовини мідь, цинк, алюміній, сірку.

Порівняйте їхні фізичні властивості та запишіть у таблицю.

№ з/п Властивість Мідь Цинк Алюміній Сірка

1 Агрегатний стан

2 Колір 3 Запах 4 Блиск

5 Твердість

Зробіть висновок.

Дослід 2. Роздивіться складні речовини цукор, сіль, воду, крейду, кварц.

Опишіть фізичні властивості кожної речовини за планом:

• агрегатний стан;

• колір;

• запах;

• розчинність у воді.

Зробіть висновок про ознаки подібності та відмінностей фізичних

властивостей речовин.

Дослід 3. Оцініть температуру плавлення (легкоплавка або тугоплавка

речовина). З допомогою шпателя помістіть у три пробірки одну дрібку цукру,

солі або парафіну відповідно. Закріпіть пробірку в пробіркотримачі й,

дотримуючись правил техніки безпеки й нагрівання, по черзі нагрійте кожну

пробірку і потримайте на вогні 1—2 хв. Що спостерігаєте? Зробіть висновок.

А тепер зробімо загальний висновок: за фізичними властивостями речовини

можуть відрізнятися одна від одної або бути подібними.

• Згадайте з курсу природознавства, що таке властивість. (Це ознаки, за якими

одні речовини подібні або відрізняються одна від одної)

• Які властивості ми знаємо? (Фізичні та хімічні)

• Які властивості називаються фізичними? Наведіть приклади за результатами

наших спостережень.

• Якими способами можна їх досліджувати?

(Записуємо пропозиції учнів на дошці та коментуємо.)

Виділимо основні:

• спостереження,

• експеримент.

ІІІ. Поглиблення знань і вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

Усі наукові відкриття відбувалися завдяки людям, які вміли спостерігати за

явищами навколо себе, аналізувати, робити висновки. Сміливці наважувалися на

небезпечні експерименти, що допомагали зрозуміти явища, які вони

спостерігали.

Спостереження — один з перших методів вивчення властивостей речовин з

допомогою органів дотику.

Спостереження — цілеспрямоване, спеціально організоване сприйняття

предметів і явищ.

На підставі аналізу явищ учені висувають гіпотези.

Гіпотеза — наукове припущення, що висувається для пояснення визначених

явищ.

Великий крок уперед — це експеримент. З метою підтвердження гіпотези

вчені організовують проведення експериментів.

Експеримент — цілеспрямований і контрольований вплив на досліджуваний

об’єкт за певних умов.

Накопичення експериментальних даних, їх систематизація, аналіз дозволяють

людині не лише вивчати, але й передбачати властивості речовин. На підставі

отриманих даних формулюються закони й теорії.

Закон — теоретично обґрунтоване і практично доведене наукове твердження.

Необхідно чітко розуміти, що людина лише відкриває закони природи, вони

існують незалежно від нашої свідомості.

Теорія — вища досконала форма наукового відбиття дійсності.

З допомогою теорій можна не лише пояснити явища, але й передбачати нові

явища, речовини із заданими властивостями.

• Наведіть приклади використання спостережень для вивчення природних

явищ.(Учні наводять свої приклади, клас аналізує, коригує.)

• Що таке експеримент?

• Наведіть приклади дослідження фізичних і хімічних властивостей

експериментально. (Дивитися, як кипить вода, — спостереження, вимірювати

температуру кипіння — експеримент)

• Які методи проведення експерименту ви вивчали в курсі природознавства?

Записуємо всі запропоновані методи на дошці:

• зважування;

• вимірювання;

• порівняння.

Вивчення фізичних властивостей заліза.

Інструктаж з техніки безпеки.

Розглянемо зразок заліза в колекції і опишемо фізичні властивості заліза за

планом:

1.агрегатний стан.

2.колір.

3.блиск.

4.запах.

5.твердість. (твердий , тугоплавкий)

6.температура плавлення.(1539С)

7.температура кипіння .(3200С)

8.Густина (7,874 г/см3 ) Виміряйте густину за допомогою аерометра.

9.дія магнітом (має магнітні властивості)

10.Теплопровідність.

11.Електропровідність.

12.Пластичність.

13.Твердість.

Розгляньте самостійно речовину Алюміній і опишіть фізичні властивості за

планом:

1.агрегатний стан.

2.колір.

3.блиск.

4.запах.

5.твердість. (менш твердий , тугоплавкий)

6.температура плавлення.(використайте довідник з хімії)

7.температура кипіння .(використайте довідник з хімії)

8.Густина (2,7 г/см3 ) Виміряйте густину за допомогою аерометра.

9.дія магнітом (має магнітні властивості)

10.Теплопровідність.

11.Електропровідність.

12.Пластичність.

13.Твердість.

Вивчення розчинності заліза у воді

В пробірку з водою занурте шматочок заліза. Що відбувається.

Зкріпіть пробірку в пробіркотримачі. Дотримуючись правил нагрівання ,

прогрійте пробірку а потім акуратно підігрійте до кипиння і приьеріть з вогню.

Що сталося зі шматочком заліза? ( не розчинається у воді)

IV. Підбиття підсумків уроку

1) Для чого люди досліджують різні речовини та явища?

2) Якими методами ми користуємося для вивчення властивостей речовин?

3) Спробуймо розробити план проведення експерименту з вивчення

розчинності речовин у воді. Наприклад, дослідження розчинності у воді

речовин: пісок, сода, рослинна олія, сіль.

4) Розташуйте речовини в порядку зростання їх температур плавлення:

а) Свинець

б) залізо

в) олово

г) вольфрам

(Використайте довідник з хімії)

Урок 6.

Тема: Молекули, атоми. Атом, його склад.

Мета уроку: поглибити знанняучныв про атоми, молекули як складні

структурні частинки речовини.


Форми роботи: розповідь вчителя, бесіда, виконання.

Обладнання: періодична система хімічних елементів Д.І.Менделеєв; схема будови атомів Гідрогену, Карбону.

Хід уроку


ІІ. Перевірка домашнього завдання.

1.Дайте визначення поняття: фізичного тіла, речовини, матеріалу?

2.Які агрегатні стани речовин вам відомі?

3.Що таке експеримент?

4.Що таке спостереження?

5.Якими методами ми користуємось для вивчення властивостей речовин?

Наведіть приклад. Вимірювання температури кипіння води, густини, температури плавлення. Кипіння води, запах, колір, розчинність.

6.Індивідуальні завдання на картках.

Картка завдання . Випишіть окремо фізичні тіла, речовини, матеріали з даного переліку:

Карка 1. Залізо, цукор, вода, ключ, сніжинка, гумка, скло, залізний дріт, крейда, шматок крейди, срібна ложка.

Картка 2. Алюміній, алюмінієвий дріт, крохмаль, водень, кисень, склянка, мідна спіраль, мідь, олівець, срібло, золото, золотий перстень.

ІІІ.Актуалізація опорних знань.

1.Що вивчає хімія?

Хімія вивчає речовини їх склад, властивості, хімічні перетворення та явища , що супроводжують їх.

ІV.Засвоєння нових знань.


Щоб зрозуміти, як відбувається перетворення одних речовинна інші, пригадайте з курсу природознавства, з чого складаєтьсяречовина? (З молекул і атомів). Чи можемо ми бачити атоми абомолекули? (Ні, бо вони дуже маленькі).Творцями першої атомістичної теорії вважають древніх греків — Левкіппа і Демокріта.

Важливим питанням, над яким працювали грецькі філософи,було питання про подільність матерії. Камінь, розколений напо -ловину чи розтовчений в порошок, залишався тим же каменем,кожну частинку якого можна розділити на ще менші частинки.До якої межі можна продовжувати такий поділ і чи існує взагалітака межа?

Левкіпп (близько 500–440 до н.е.) вперше задав питання, чиможна кожну частинку матерії, якою б маленькою вона не була,розділити на ще менші частинки. Левкіпп вважав, що внаслідоктакого поділу можна отримати настільки маленьку частинку, щоподальший поділ стане неможливим. Демокріт (близько 470–360 до н.е.), учень Левкіппа, розвинув думку свого вчителя. Він назвав ці маленькі частинки «атомами»,що означає «неподільні», і запропонований ним термін успадкували і ми. Вчення про те, що матерія складається з найменших частинок, і що поділ матерії є можливим лише до певної межі, отримало назву атомістики.

Демокріт вважав, що атоми кожного елемента мають особливірозміри і форму, і що саме цим пояснюють відмінності у властивос-тях елементів. Реальні речовини, які ми бачимо і відчуваємо, яв -ляють собою сполучення атомів різних елементів, і, змінюючи при -роду цього сполучення, можна одну речовину перетворити на іншу.Все це звучить напрочуд сучасно, але Демокріт не підтвердивсвою теорію експериментами. Давньогрецькі філософи взагалі непроводили експериментів, вони шукали істину в дискусіях. Для більшості філософів (і особливо для Арістотеля) поняттяпро матеріальну частинку, яку не можна розщепити на дрібнішічастинки, здавалось настільки парадоксальним, що ніхто з них неміг його сприйняти.

Демокріт розвинув вчення про атоми і поширив його на всіобласті знань. Для багатьох давньогрецьких філософів Демокрітбув зразком вченого, теоретика, дослідника. В одній із легенд проДемокріта говориться, що філософ осліпив себе, щоб його увага не

відволікалася оманливими видіннями зовнішнього світу, і він мігспокійно спостерігати рух невидимих атомів.

Інші філософи дотримувались іншої точки зору, і в ІV столітті до н.е.Арістотель висловив підтримку думки , відповідно до якої матерія складається з різних так званих чотирьох стихій – землі, повітря, води й вогню.

Ця ідея одержала широке поширення й лягла в основу алхімії – примітивної форми хімії.

Деякі вчені продовжували дотримуватися думки , що матерія складається з

атомів, але тільки на початку ХІХ століття, були отримані експериментальні

дані, що підтверджують цю теорію. Англійський хімік і письменник Джон

Дальтон проводив досліди з газами й вивчав шляхи їх з’єднання. Англійський

хімік і письменник Джон Дальтон проводив досліди з газами і вивчав шляхи їх

сполуки. Так, він виявив, що кисень і водень, утворюючи воду, завжди

з'єднуються в одних і тих же пропорціях за масою. Інші вчені також стикалися з

подібними даними, але саме Дальтон вперше усвідомив їх значення. Він зробив

висновок, що речовини складаються з атомів, і що всі атоми простої речовини

мають однакову масу. При з'єднанні простих речовин кількості з'єднуються

атомів перебувають у певній незмінній пропорції. Атомистика Дальтона

пояснювала, чому речовини з'єднуються в незмінній масової пропорції, а також

з'явилася основою для детального вивчення матерії. Речовини складаються з

атомів, а з чого складаються атоми? Перші ключі до розгадки цієї таємниці

з'явилися наприкінці XIX століття, коли дослідники вивчали проходження

електрики через розрядні трубки, що містять розріджене повітря. Іноді стінки

трубки випромінювали зелене світло при подачі високої напруги на дві металеві

пластини - електроди. Світіння виникало при попаданні невидимих ??променів

від негативного електрода, або катода, на стінки трубки.

У 1890-х роках англійський фізик Дж. Томсон довів, що ці катодні промені

(як їх тоді називали) - не що інше, як потоки негативно заряджених частинок.

Передбачалося, що ці частки виходять з атомів, хоча їх розташування усередині

атомів залишалося неясним. Томсон висловив припущення, що атом може бути

схожий на різдвяний пудинг, в якому велика, але легка по масі позитивно

заряджена сфера засіяна численними негативно зарядженими частинками

(електронами). Однак різні досліди з вивчення будови атома довели, що це -

безумовно помилкова теорія.

У 1911 році Ернест Резерфорд, британський фізик, уродженець Нової Зеландії,

що працював разом з Томсоном, запропонував будову атома, реально пояснює

його поведінку під час експериментів. Резерфорд припустив, що центр (або

ядро) атома має позитивний заряд і відносно велику масу, а навколо ядра

обертаються вкрай легені і негативно заряджені електрони.

Однак Резерфорд не усвідомлював, що зазвичай в ядрі атома перебувають

як позитивно заряджені, так і нейтральні частинки. Існування позитивно

заряджених частинок було визнано в 1920 р, і вони отримали назву протони. У

1932 р англійський фізик Джеймс Чедвік відкрив незаряджені частинки і назвав

їх нейтронами. В результаті картина будови атома була завершена і з тих пір є

основою нашого розуміння матерії.

Лише у XIX ст. за допомогою електронного мікроскопа вдалося зробити фотографії атомів і цим довести їх реальне існування. На таких фотографіях атоми мають вигляд розпливчастих бліків, а молекули — поєднань з таких бліків.Розміри атомів надзвичайно малі-

радіус атома близько 10-10 м. Якби атом можна було збільшити до розмірів яблука, то яблуко було б завбільшки з земну кулю.Всупереч своїй назві, атом має складну будову.

Учитель демонструє модель або схему будови атома певного хімічного елемента. Це може бути Гідроген, Карбон тощо. Схема намальована на великому аркуші паперу і кріпиться на дошці.У центрі атома міститься ядро, навкруг якого рухаютьсяелектрони. Існування електронів доведено багатьма дослідами.Маса електрона дуже маленька — вона дорівнює 9,1 ∙ 10 –31кг (число наводиться не для запам’ятовування). Заряд електрона умовноприймають рівним –1, тому що частинки, яка б мала ще меншийнегативний заряд, немає. Електрони притягуються до ядра, але не

наближаються впритул до нього через свій рух. Ядро складаєтьсяз позитивно заряджених частинок, які називаються протонами,і нейтральних частинок, що називаються нейтронами.Кожний протон має масу, яка в 1836 разів перевищує масуелектрона, заряд протона дорівнює +1. Маса нейтрона не набагатоперевищує масу протона. Нейтрон не має електричного заряду (йогоназва походить з латинського «ні се, ні те», тобто ні +, ні –).Електрон, протон і нейтрон називають елементарними час -тинками.Отже, атом має таку будову: в його центрі розміщене ядро,яке складається з протонів і нейтронів, а навколо нього рухаютьсяелектрони. Оскільки кількість протонів у ядрі атома і кількістьелектронів однакова, атом в цілому електронейтральний.Учні записують визначення в зошит.

Атом — найдрібніша електронейтральна частинка речовини,яка складається з позитивно зарядженого ядра і негативно заряджених електронів, які рухаються навколо нього.

Атоми різних хімічних елементів відрізняються між собоюзарядом ядра і, відповідно, кількістю протонів у ньому, а такожкількістю електронів. Наприклад, до складу ядра атома Гідрогенувходить один протон, і в атомі є один електрон. В ядрі атома Геліюзнаходяться два протони і два нейтрони, і, відповідно, в атомі є дваелектрони. В ядрі атома Літію — три протони і чотири нейтрони,а в атомі є три електрони.

До речовин атомної будови (тобто тих, які складаються з ато -мів), відносять пісок, алмаз, графіт.

Атоми є досить міцними системами. Навіть сильна дія на них(нагрівання, зміна тиску тощо) спричинює незначні зміни атомів:вони іонізуються, тобто втрачають або, навпаки, приєднують досебе електрони.

Проте у природі вільні атоми зустрічаються рідко, частішеатоми внаслідок втрати або приєднання електронів перетворюютьсяна заряджені частинки — йони. Якщо атом втрачає електрони, тоутворюється позитивний йон, якщо приєднує зайві — стає негативним йоном. Добре відома вам кухонна сіль складається з йонів (є речовиною

йонної будови).

Учні записують визначення в зошит.

Йон — заряджена частинка, утворена внаслідок втрати ато-мом або приєднання до нього одного чи кількох електронів. У природі також існують речовини, структурною одиницеюяких є молекули.

Молекула — найменша частинка речовини, що має її основніхімічні властивості та здатна до самостійного існування.Учні записують визначення в робочий зошит.До речовин молекулярної будови відносяться цукор, крохмаль, лимонна кислота

Властивості речовин ,що визначаються властивостями молекул.

V.Закріплення нового матеріалу.


1.Структурні частинки речовини ви знаєте:

А)атом

Б)речовина

В)молекула

Г)нейтрони

Д)йони

2.Ядро атома складається:

А)з молекул;

Б)з протонів;

В)нейтонів;

Г)електронів

3.Чому атом електронейтральний:

А)кількість протонів й електронів однакова;

Б)кількість протонів й електронів різна;

В)кількість електронів і нейтронів однакова

4.Творцями першої атомістичної теорії були:

А)Д.І,Менделеєв

Б)Демокріт

В)Левкіпп

Г)Резерфорд.

5.Запропонував будову атома:

А)британський фізик Резерфорд Е

Б)англійський фізик Джонсон Дж.

6.Атоми складаються :

А)з позитивно зарядженого ядра

Б)електронної оболонки

В)нейтронів

7.Вкажіть заряд ядра атома , кількість протонів, нейтронів, електронів у атомі:

А)оксисену

Б)карбону

В)сульфуру

Д)силіцію

Урок 7

Тема: Чисті речовини й суміші. (однорідні , неоднорідні). Способи розділення сумішей.

Мета:Сформувати поняття про чисті речовиниі суміші, ознайомити з

класифікацією сумішей;ознайомити з основними способами

розділення сумішей; продовжити знайомство з лабораторним

обладнанням; підготувати учнів до практичної роботи;виховувати

бажання самостійно здобувати знання.


Обладнання: пробірки, фільтрувальний папір, хімічні склянки, лійка,

порцелянова чашка,спиртівка, пісок, кухонна сіль, вода, магніт,

залізні ошурки,порошок сірки, скляна паличка.

Хід уроку


ІІ.Перевірка домашнього завдання.

1.Що таке атом?

2.Дайте визначення молекули?

3.З яких частинок складається ядро атома?

4.Чому атом електронейтральний?

Робота на картках.

1.Вкажіть заряд ядра атома, кількість протонів, електронів у атомі:

Картка 1. Нітрогену.

Картка 2. Фосфору

Картка 3.Натрію

2.За якими фізичними властивостями можна розпізнати

І картка. Олію, нашатирний спирт, воду.

Олія жовта рідина, нашатирний спирт має різкий запах, вода безбарвна рідина

ІІ картка.Сірку , порошок графіту, кухонну сіль.

Сірка –жовта, графіт –чорний, кухонна сіль – біла.

ІІІ картка. Спирт , оцтову кислоту, гліцерин.

Гліцерин без запаху, сироподібна речовина, спирт і кислота мають запах.

ІІІ Актуалізація опорних знань.

-Згадайте з курсу природознавства повітря – це назва речовини, до складу якого входять різні речовини: кисень, азот, вуглекислий газ.

Отже, це є суміш.

Якщо ми візьмемо дистильовану воду - це чиста речовина.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

- Що б ми не вивчали, перед нами завжди постає питання:з чого складається предмет нашого вивчення? (Вчитель демонструєколбу з водою). В колбі знаходиться вода, іншої речовини в колбі немає. (Учитель показує хімічну склянку з кухонною сіллю) .В хімічній склянці міститься тільки кухонна сіль, інших речовину ній немає. Вода і сіль — це чисті (або індивідуальні) речовини.Запишіть у зошити: «Чиста (або індивідуальна речовина) — це ре-човина, яка не містить домішок інших речовин».Чиста речовина має постійні властивості (густину, темпера -туру

кипіння і замерзання).

Проте слід сказати, що абсолютно чистих речовин у природі не буває. У кожній речовині, як правило, міститься певна кількість — більша чи менша — домішок інших речовин.Що отримаємо, якщо до однієї індивідуальної речовини (наприклад, кухонної солі) додати іншу індивідуальну речовину (воду)?

(Учитель наливає з колби воду в хімічну склянку і розмішує сільскляною паличкою з гумовим наконечником до повного її розчинення) . Чи можемо ми тепер сказати, що в склянці знаходиться індивідуальна речовина? (Ні). Що ми отримали, розчинивши сіль у воді?(Суміш солі і води). Сіль і вода називаються компонентами суміші.Запишіть у зошиті.

Суміші — це системи, що складаються з двох і більше компонентів.Учитель наливає в іншу хімічну склянку воду з колби, показує учнямсклянку з водою і склянку з розчином солі. Чи можемо ми тільки за зовнішнім виглядом сказати, в якій склянці — вода, а в якій — суміш солі і води? (Ні). Якби ми розглянули цю суміш під мікроскопом, то так само не побачили б складників суміші. Така суміш називається однорідною.Запишіть у зошиті.

Однорідні суміші — це суміші, в яких частинки речовин дужедрібні і їх не можна виявити спостереженням.

Вправа (усно).

Наведіть приклади однорідних сумішей. (Цукор і вода, оцет і вода,повітря, мінеральна вода, парафін).


В яких агрегатних станах можуть перебувати суміші? Щоб дати відповідь, скористайтеся переліком речовин із вправи. (В рід кому, газоподібному і твердому)


-Чи можна вважати однорідною сумішшю джерельну воду? (Так). А річкову воду? (Ні). Чому? (Тому що в річковій воді можна побачити водорості, дрібні часточки глини та інше). Як би ви назвали річкову

воду? (Неоднорідна суміш).

Учитель пропонує учням самостійно сформулювати поняття «не- однорідна суміш», а потім записати його в зошиті.Неоднорідні суміші — це суміші, в яких компоненти можна виявити спостереженням.Розбовтавши у воді порошок крейди, матимемо суміш води і скаламученої у ній крейди; частинки крейди видно неозброєним оком.Проте за зовнішнім виглядом не завжди можна визначити, що перед нами суміш. Молоко здається однорідною речовиною, але під мікро-скопом видно, що воно складається з крапель жиру, які плавають у рідині. Отже, молоко — неоднорідна суміш.

Наведіть приклади неоднорідних сумішей. (Пісок і вода, граніт, туман, бензин і вода).


Чи зберігають речовини у суміші свої властивості?Розглянемо для прикладу суміш порошку сірки і ошурок заліза. (Одночасно з поясненням вчитель здійснює експеримент) .Сірка — кристалічна речовина жовтого кольору, легша за водуі не притягується магнітом. Ошурки заліза темно-сірого кольору,тонуть у воді, притягуються магнітом. Змішавши обидва порошки,дістанемо сірувато-жовту суміш. Укинемо щіпку цієї суміші у водуі розбовтаємо. Крупинки сірки спливуть і зберуться на поверхніводи, а часточки заліза потонуть і зберуться на дні. Рештки суміші висиплемо на папір, накриємо другим папірцем і наблизимодо нього магніт. Крупинки заліза притягнуться до магніту, а сірказалишиться на папері.

Який висновок ви можете зробити з побаченого? (Речовини,що входять до складу неоднорідної суміші, зберігають притаманніїм властивості).

Суміші мають змінний склад, адже ми можемо довільно змі -нювати кількість кожного компоненту суміші. Речовини, на від -міну від сумішей, мають постійний склад.

Слово вчителя

Під час розповіді учитель здійснює демонстрації.На практиці ми не стикаємося з абсолютно чистими речови нами. Але, перш ніж вивчати і описувати речовину, треба, очевидно, виділити її із суміші і очистити від домішок

2.Демонстрація методів розділення.

1. Відстоювання Виділення речовин з неоднорідної суміші, утвореної нерозчинними у воді речовинами з різною густиною.

Демонстраційний дослід. Розділення суміші тирси і ошурок заліза. розділення суміші малорозчинних одна в одній рідин з різноюгустиною.Демонстраційний дослід. Розділення суміші води та олії за допомогою ділильної лійки.

2. Фільтрування

Виділення речовин з неоднорідної суміші, утвореної розчинними і не розчинними у воді речовинами.

Фільтр — матеріал, крізь який фільтрують рідину.

Фільтрат — розчин, що пройшов крізь фільтр.

Осад — нерозчинна речовина, що залишилася на фільтрі.

Демонстраційний дослід. Розділення суміші води, кухонноїсолі і піску.

3. Випарювання і кристалізація

Цей спосіб використовують для виділення розчинної твердоїречовини з фільтрату.

Демонстраційний дослід. Випарювання розчину кухонної солі.Учитель використовує фільтрат, одержаний в попередньомудосліді.Часткове випарювання води називають упарюванням. Під часохолодження концентрованого розчину розчинена речовина крис -талізується.4. Дистиляція

Цей спосіб розділення сумішей ґрунтується на відмінності

температур кипіння розчинених один в одному компонентів.Дистиляція (перегонка) — спосіб розділення однорідних сумі-шей випарюванням летких рідин з наступною конденсацією їх пари.

Робота з таблицею. Методи розділення сумішей розглянемо в данній таблиці.

Вчитель пропонує виконати одному з учнів

Метод

1.Розділення сумішей

2.Відстоювання

3.Фільтрування

4.Випарювання

5.Кристалізація

Короткий опис

Базується на здатності деяких речовин притягатися магнітом.

Суміш,що складається з твердих речовин, висипається у воду(або іншу рідину з придатною густиною.)Суміш, яка складається з рідких речовин. Залишається на деякий час до розшарування.

Суміш пропускається через тіло( сито або фільтр), у я кому є пори(отвори) відповідного розміру.

Суміш піддається нагріванню, під час якого рідина випаровується , а тверда речовина залишається у вигляді кристалів.

Суміш твердої і рідкої речовин нагрівається. Після випаровування частини рідини суміші охолоджуються.Тверда речовина випадає в осад у

Які суміші можна розділити

Суміші твердих речовин одна з яких притягається магнітом

Неоднорідні суміші двох твердих або двох рідких речовин з різною густиною.

Неоднорідні суміші рідких і твердих, твердих і газоподібних, рідких і газоподібних речовин.

Однорідні суміші рідких і твердих речовин

Однорідні суміші розчинних твердих і рідких речовин

6.Дистиляція (переонка)

вигляді кристалів

Суміш двох рідин повільно нагрівається .За цих умов речовинна яка, найлегше закипає, випаровується раніше, її пари охолоджуються , конденсат збирається в окремій ємності.

Однорідні суміші двох рідин з різними температурами кипіння.

Чим відрізняються хімічні речовини і суміші.

За складом

За властивостями

За можливістю розділення

Хімічні речовини

Постійний

Постійні

Фізично неподільні

Суміші

Непостійний

Залежать від складу

Можна розділити фізичними способами

V.Узагальнення й систематизація знань.


1.Чиста речовина.

А)містить домішки інших речовин;

Б)не містить домішки інших речовин

2.Чисті речовини можна зустріти у природі.

А)графіт

Б)Алмаз

В)сірку

Г)гірський кришталь

3.Визначіть природні суміші

А)морська вода

Б)кисень

В)природний газ

Г)повітря

Д)азот

Е)мінерали

4.Методи розділення сумішей.

А)дія магнітом

Б)розчинення у воді

В)фільтрування

Г)розчинення успирті

Д)випарювання

5.Випишіть окремо назви чистих речовин і сумішей: молоко, залізо, скло, цинк, цукор,повітря, морська вода, крейда, нафта, кисень у балоні.

6.Визначіть однорідні суміші:

А)розчин цукру у воді

Б)розчин оцту у воді

В)морська вода

Г)повітря

Д)порошок крейди у воді

Е)річкова вода

7.Визначіть неоднорідні суміші

А)пісок і вода

Б)розчин солі у воді.

Г)туман

Д)Бензин

Е)Молоко

Є)розчин оцту у воді

8.Способи розділення однорідних сумішей

А)випарювання

Б)дистиляція

В)дія магніту

9. Способи розділення неоднорідних сумішей:

А) відстоювання

Б) дистиляція

Б) фільтрування

Г) дія магніту

10. Запропонуйте способи розділення сумішей:

А) бензин + вода + цукор

Б) сіль + вода + крейда

В) пісок + вода + залізні ошурки + сірка

Урок 8

Практична робота № 2Тема: Розділення сумішей (відстоювання, випарювання, фільтруван¬ня). Очищення забрудненої кухонної солі

Мета: навчитись розділяти суміші шляхом відстоювання, випарюван¬ня, фільтрування; очищати забруднену кухонну сіль.

Обладнання: забруднена піском кухонна сіль, мір¬ний циліндр, вода, фільтр, випарювальна чашка, спиртівка, ножиці, хімічний стакан, мірна ложка, скляна паличка, штатив, паперова серветка, лійка.

Інструктаж правил техніки безпеки в кабінеті хімії під час проведення хімічного експерименту перед початком практичної роботи.

ХІД РОБОТИІ. Розчинення забрудненої кухонної солі.1. Розгляньте зовнішній вигляд виданої вам солі. Що ви помітили?2. Відміряйте мірним циліндром 10 мл води і помістіть у хімічний стакан;3. Розчиніть у воді забруднену сіль, насипаючи її в склянку мір¬ною ложкою невеликими порціями;4. Помішуйте вміст склянки скляною паличкою;5. Припиніть додавання солі, коли вона перестала розчинятися. Що

спостерігаєте? Чи зникла сіль? Який зовнішній вигляд добутого розчину?

II. Очищення добутого розчину фільтруванням. 1. Ознайомтеся з правилами фільтрування.

Правила фільтрування1. Ніколи не наливайте повний фільтр рідини, тому що вона всмоктува¬тиметься фільтрувальним папером, переходячи разом з каламуттю через край фільтра, і забруднюватиме фільтрат.2. Рідини треба наливати стільки, щоб вона не досягала до країв фільт¬ра на 0,5 см.3. В міру проходження рідини через фільтр слід підливати в лійку нові її порції.

2. Приготуйте фільтрЩоб приготувати фільтр, візьміть квадратний аркуш паперу, бік якого вдвічі більший за діаметр лійки, в яку вкладатиметься фільтр. Аркуш паперу скла¬діть учетверо, приміряйте до лійки і відріжте по дузі так, щоб вийшов сектор із чотирьох шарів паперу. Розгорніть сектор (відгорніть один шар від трьох останніх) - утвориться паперовий конус - фільтр. Вкладіть його у фільтрува¬льну лійку. Під час фільтрування забруднений розчин солі наливайте по скля¬ній паличці, нижній кінець якої направте на стінку лійки.

3. Профільтруйте розчин. Що ви помітили? Що залишається на фільтрі? Що проходить у фільтрат? На яких властивостях кухонної солі і піску ґрунтується їх розділення.

III. Випарювання розчину.1. Ознайомтесь з правилами при роботі з спиртівкою.

Правила при роботі з спиртівкою.• Спиртівку запалюйте сірником.• Дмухати на спиртівку не можна.• Не можна запалювати її від іншої спиртівки, це може призвести до пожежі.• Спиртівку потрібно гасити, накриваючи полум’я ковпачком.

2. Запаліть спиртівку.3. Вилийте фільтрат у випарювальну чашку, не більше ніж 1/3 її місткості. Чому не можна наливати розчину більше? (Тому що під час кипіння він вилива¬ється через край чашки).

4. Поставте випарювальну чашку на кільце штатива.5. Нагрівайте чашку з розчином до початку утворення кашки кристалів. Роз¬чин періодично помішуйте скляною паличкою, розбиваючи кірку криста¬лів, що утворюється на поверхні чашки. Паличку весь час залишайте у чашці.

Застереження: ні в якому разі не нахиляйтеся над фарфоровою чаш¬кою під час нагрівання! Не допускайте її сильного нагрівання, щоб за¬побігти можливому розбризкуванню рідини і розкиданню розжарених кристалів речовини!

6. Припиніть нагрівання, коли води залишається так мало, що вона вже не покриває кристали. Продовжуйте помішування, дайте воді випаруватися від нагрітої чашки.7. Зніміть випарювальну чашку, витріть її нижню частину паперовою сервет¬кою (після охолодження) і зчистіть паличкою кристали солі, що залишилися після випарювання. Висипте добуту речовину в підготовлений посуд.• Що спостерігаєте?• Порівняйте отриману сіль із виданим для роботи зразком.• Результати спостережень запишіть в таблицю:

Що робили Завдання Спостереження, відповіді1. Розчиняємо у воді забруднену сіль. Відстоюємо. Дати характеристику суміші (до розчинення у воді).Чи розчинилися компоненти суміші у воді?Який зовнішній вигляд добутого розчину? Суміш _________________________________________________________Пісок _______________Сіль _______________

Розчин ______________2. Фільтрування Що залишається на фільтрі? Що проходить у фільтрат? На яких властивостях кухонної солі і піску ґрунтується їх розділення. На фільтрі ___________________,

У фільтраті ___________________ .

Сіль ______________________ , апісок _____________________ .

3. Випарювання розчину Опишіть зовнішній вигляд солі (колір, агрегатний стан) Сіль _______________ кольору, у _____________ стані

• Використовуючи результати своїх спостережень, сформулюйте висновок.

Висновок:Очищення забрудненої солі проводилось шляхом:• ____________________________________ ,• ____________________________________ ,• ____________________________________ ,• ____________________________________ .

VІ. Підсумки уроку.Повернемося до початку уроку. • Чи можемо ми тепер відповісти на запитання, поставлені на початку уроку? (Так).• Чи можна сіль повернути у попередній стан? (Так, її можна очистити).• Як це зробити? (Розчинити у воді, відстояти, профільтрувати та випарувати).

Урок 9

Тема:Хімічні елементи їх назви і символи. Періодична система хімічних

елементів Д.І.Менделєєва.Структура періодичної системи.

Мета: Ознайомити учнів з символами й назвами хімічних елементів за

сучасною українською номенклатурою;познайомити із будовою

періодичної системи хімічних елементів Д.І,Менделєєва і сформу-

вати початкові навички визначення положення хімічного елемента в

періодичній системі; розвивати вміння працювати за зразком з комен-

туаванням своїх дій; виховувати допитливість; на підставі будови атома

дати поняття про хімічний елемент;як визначений вид атомів.

Обладнання. Періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва.

Базові поняття: хімічний елемент , атоми, протони, нейтрони, ядро атома,

період, група, підгрупа

Хід уроку


Аналіз практичної роботи.

Вчитель оголошує оцінки за практичну роботу, коментує допущені помилки.

ІІ.Актуалізація опорних знань.

1.Перевіряємо будову атома

Робота на картках.

Побудуйте схему будови атома:

Картка І. берилію Заряд ядра атома

Кількість електронів

Кількість протонів

Кількість нейтронів.

КарткаІІ. Бору Заряд ядра атома


Кількість протонів


КарткаІІ. Магнію Заряд ядра атома


Кількість ёпротонів


Бесіда.

1.Які структурні частинки визначаєте?

2.Що таке атом?

3.Що таке молекула?

4.Які елементарні частинки містить ядро атома?

Ріn

5.Яка будова атома?

6.Чому атом електронейтральний?

7.Які часточки складають атом?

ІV.Вивчення нового матеріалу.

Від стародавніх мислителів у хімію перейшло крім слова «атом», слово

«елемент», що означає «складова частина»

Припускають, що слово «елемент» походить від латинського елементум і

утворене з трьох букв латинського алфавіту:LMN

Значення цієї назви : подібно до того , як слова утворені з букв, усі тіла

утворені з елементів.

ІІІ.Вивчення нового матеріалу.

Вид атомів з однаковим зарядом ядра називається хімічним елементом.

Розгляньмо періодичну систему хімічних елементів.У ній з допомогою хі-

мічних символів зображено всі хімічні елементи, відомі людині. Хімічні

символи в такому вигляді запропонував шведський хімік Й.Я. Берцеліус. Вони

позначають першу літеру латинської назви хімічних елементів. Якщо назви

кількох елементів починаються з однакової літери, то до хімічного символу

додають ще одну літеру. Ці позначення хімічних елементів є міжнародними та

зрозумілими хімікам та іншим ученим у всьому світі. Крім хімічного символу

елементи мають свої назви. Познайомимося з деякими з них за сучасною

українською номенклатурою.

Ми й все що нас оточує, утворено хімічними елементами. Академік О. Є. Ферсман образно назвав хімічні елементи цеглинками всесвіту, а поет сергій С. Щипачов у вірші «Читаючи Менделеєва» сказав:

Природап має лиш один секрет –

Чи тут, чи там, у Космосу глибинах,

Все: від малих піщинок до планет –

Із елементів скаледене єдиних.

Пходження назв хімічних елементів

1.Походження назв хімічних елементіввід імен видатних вчених.

Самарій Sm названий на честь гірничого інженера В.Самарського, який знайшов

мінерал в Ільменських горах на Уралі; Гадоліній Gd названий на честь фінського

хіміка Юхана Гадоліна, який відкрив 1794 р. ітрієву землю; Кюрій Сm носить

ім’я піонерів атомної доби людства – подружжя П’єра Кюрі і Марії

Склодовської-Кюрі; Ейнштейній Еs – німецького й американського фізика

Альберта Ейнштейна; Фермій – італійського й американського атомного фізика

Енріко Фермі; Менделєєвій Мd – творця Періодичного закону Д.Менделєєва;

Нобелій No – видатного вченого, винахідника і підприємця, «динамітного

короля» і засновника Нобелівської премії – Альфреда Нобеля; Лоуренсій Lr –

англійського фізика Ернеста Лоуренса – творця прискорювача заряджених

частинок – циклотрона; Резерфордій Rf – англійського фізика Ернеста

Резерфорда, який відкрив атомне ядро і здійснив першу ядерну реакцію; Борій

Вh – датського фізика Нільса Бора; Майтнерій Мt – німецького фізика і

радіохіміка Лізе Майтнер; Сіборгій sg – Гленна Сіборга, видатного

американського фізика, творця багатьох штучних надважких елементів.

2. Назви елементів, що пов’язані з характерними лініями в спектрах їх атомів.

Рубідій Rb – червоний (за дві характерні темно-червоні спектральні лінії); Цезій

Сs – блакитний (за дві характерні блакитні спектральні лінії); Індій Іn — від

індиго – темно-синій барвник рослинного походження, який виробляли в Індії

(за темно-синю лінію в його спектрі); Талій Тl – молода зелена галузка (за

спектральну ніжно-зелену лінію).

3. Назви елементів, що пов’язані з кольором або запахом простих речовин і

хімічних сполук.

Cірка S – «сіра» – світло-жовта; Хлор СІ – жовто-зелений (колір газуватого

хлору); Хром Сг – барва, колір (за широку і різноманітну гаму яскравих кольорів

його сполук), порівняйте: хромофор, хромосфера, хромосома, хроматографія;

Родій Rh – від грец. троянда і рожевий (за колір солей родію у воді); Йод І – від

грец. фіалковий (за колір газуватого йоду); Іридій Іr — від грец. – веселка,

райдуга (за різноманітність кольорів і відтінків сполук цього металу); Празеодим

Рг – від грец.- світло-зелений і близнюк, отже, «світло-зелений близнюк». Цей

елемент був відкритий австрійським хіміком К.Ауером фон Вельсбахом (1885),

який розділив гіпотетичний елемент Дидим Dі на Празеодим (його солі ніжно-

зелені) та Неодим Nd («новий близнюк», солі якого фіалково – червоні); Бром Вг

від грец. смердючий (за різкий неприємний запах рідкого й газуватого брому);

Осмій Os – від грец. запах (за своєрідний гострий запах газуватого OsO4, що

нагадує запах простої речовини хлору).У такому вигляді, як ми користуємося сьогодні, періодична система

хімічних елементів була запропонована в 1861 році Д.І.Менделєєвим —

російським ученим-хіміком.Тоді було відомо лише 62 елементи, але всім знову

відкритим елементам у ній знайшлося місце. Ця система хімічних елементів

сьогодні відома в усьому світі й використовується в усіх країнах. У ній

положення кожного хімічного елемента описується порядковим номером,

номером групи й періоду, на перетинах яких він знаходиться. Поширено два

варіанти таблиці: короткий і довгий. Розгляньмо ці варіанти. Елементи

розташовуються в порядку зростання атомних мас і мають порядковий номер.

Складений ряд елементів Д.І.Менделєєв поділив на короткі ряди, що починалися

характерними металами (лужні метали) і закінчувалися типовими неметалами

(галогени). Пізніше було відкрито інертні елементи (благородні гази), що

завершують кожен ряд. Так сформувалися горизонтальні ряди — періоди.

Періоди — це горизонтальні ряди хімічних елементів. На сьогодні відомо сім

періодів. І, ІІ, ІІІ — малі періоди, що складаються з одного ряду елементів. IV, V,

VI, VII — великі періоди, що складаються з двох рядів елементів і можуть мати

навіть більш ніж два ряди. Після розташування періодів один під одним

утворилося вісім груп. Група — вертикальний стовпець елементів. У них зібрані

елементи, що ма ють подібні хімічні властивості, хоча вони можуть відрізнятися

за фізичними властивостями. Усередині групи елементи поділяються на головну

й побічну групи. Наприклад, He знаходиться в I періоді, VIII групі, головній

підгрупі. Особливу будову має VIII група. Її головна підгрупа — інертні гази, а

побіч- на складається з трьох тріад. 18 У нижній частині системи винесено

природні родини «лантаноїди» й «актиноїди». Розміщення елементів по групах і

родинах полегшує їх вивчення. Знаючи будову і властивості одного з них, можна

передбачити будову і властивості інших, що входять до цієї групи.

Поширеність хімічних елементів у земній корі значно відрізняється від їхньої поширеності у Всесвіті. У земній корі найбільше атомів Оксигену та Силіцію. Разом з Алюмінієм і Ферумом вони формують основні сполуки земної кори. А Ферум і Нікель – основні елементи, які становлять ядро нашої планети.

В атмосфері найпоширенішим елементом є Нітроген, а в гідросфері – Гідроген.

Живі організми також складаються з атомів різних хімічних елементів. В організмі людини найбільше міститься атомів Карбону, Гідрогену, Оксигену та Нітрогену.

ІV.Поглиблення знань, умінь, навичок

Тестові завдання

Початковий рівень

В-І В-ІІ1.Вкажіть порядковий номерА)бору 1)2 ;2)5; 3)4;Б)магнію 1)7; 2)9; 3)12

1.Вкажіть порядковий номерА) натрію 1)8; 2)10; 3)11Б) цинку 1)13 2)35 4)30

2.Назвіть хімічні елементи , які мають такі номери в періодичні системі:1.№26А)бор;Б)ферум;В)цинк

2.Назвіть хімічні елементи , які мають такі номери в періодичні системі:1.№13А)купрум;Б)алюміній;В)нітроген;

2.№15А)фосфорБ)оксисенВ)калій

2.№20А)силіційБ)кальційВ)сульфур

3.Вкажіть період в якому знаходиться:1) карбон А)4 Б)2 В)12)купрум А)5 Б)3 В)4

3.Вкажіть період в якому знаходиться:1) манган А)2 Б)5 В)42)аргентум А)1 Б)5 В)7

Середній рівень

В-І В-ІІ1.Вкажіть заряд ядра атома1)Нітрогену А)+13 Б)+7 В)+1

2)Калію А)+4 Б)+19 В)+11

1.Вкажіть заряд ядра атома1)Нітрогену А)+29 Б)+17 В)+3

2)Калію А)+5 Б)+16 В)+32

2.Назвіть назви хімічних елементів , які утворюють головну підгрупу1) ІІ групиА)берилій, магній, кальцій, стронцій,барій, радійБ) берилій, цинк, кадмій, радій, меркурій

2.Назвіть назви хімічних елементів , які утворюють головну підгрупу1) ІІІгрупиА)бор, алюміній, галій, індій, талійБ) бор, скандій, ітрій, талій, актиній

3.Назвіть хімічні елементи , що належать до побічної підгрупиIV групиА)титан, цирконій, гафній, резерфордійБ)карбон, силіцій, титан,германій, станум.

3.Назвіть хімічні елементи , що належать до побічної підгрупиIV групиА)хром, молібден, вольфрам, сиборгійБ)оксиген, сульфур, хром, молібден, селен, темур,полоній

Достатній рівень

В-І В-ІІ1.Вкажіть кількість протонів у атомі:1. Силіцію А)10Б)8В)14

1.Вкажіть кількість протонів у атомі:1. ФосфоруА)5Б)11В)15

2.Вкажіть кількість електронів у атомі:1)ЦинкуА)28Б)30В)32

2.Вкажіть кількість електронів у атомі:1)АурумуА)79Б)55В)197

3.Назвіть період, групу, підгрупу, в якій знаходяться атоми1)АлюмінійА)2 період,ІІІ група, побічна підгрупаБ)3 період,ІV група, головна підгрупаВ)3 період,ІІІ група, головна підгрупа

3.Назвіть період, групу, підгрупу, в якій знаходяться атоми1)КупрумуА)3 період,І група, головна підгрупаБ)4 період,ІІгрупа, побічна підгрупаВ)4період,Ігрупа, побічна підгрупа

Високий рівень

В-І В-ІІ1.Назвіть період, групу, підгрупу,вкажіть порядковий номер, заряд ядра атома, кількість протонів, електронів в атоміМангану

1.Назвіть період, групу, підгрупу,вкажіть порядковий номер, заряд ядра атома, кількість протонів, електронів в атоміАргентуму

2.Горизонтальні ряди в періодичній системі називаються:А)рядамиБ)періодамиВ)групами

2.Вертикальні стовпчики у періодичній системі називаються:А)періодамиБ)групамиВ)рядами

3Хімічний елемент це:А)певний вид атомів з певним зарядом ядраБ)певний вид молекули

3.Речовина – цеА)сукупність атомівБ)сукупність атомів, молекул або йонів

Урок 10

Тема уроку: Маса атома. Атомна одиниця маси. Відносні атомні маси хімічних

елементів.

Мета: сформувати уявлення про хімічну формулу речовини, навчити записувати

хімічні формули простих і складних речовин, використовуючи хімічні символи

та індекси; навчити читати хімічні формули, визначати їх якісний і кількісний

склад; навчити використовувати поняття «хімічна формула», «індекс»,

«коефіцієнт», розвивати іпоглиблювати знання учнів про прості і складні

речовини і використання хімічної символіки; виховувати вміння не лише

опановувати інформацією , а й осмислювати і застосовувати її.

Тип уроку: комбінований

Форми роботи: бесіда, індивідуальна робота на картках, індивідуальне

опитування розповідь вчителя, виконання вправ

Обладнання: періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва, картки із

завданням за періодичною системою, зошит, підручник

Хід уроку


ІІ.Перевірка домашнього завдання

Усне опитування.

Закінчіть речення:

Речовина складається з таких структурних частинок... ( ато -мів, молекул,

йонів).

Атом складається ... (з позитивно зарядженого ядра і негативно

заряджених електронів) .

Протон має заряд, що дорівнює ... (+1).

Електрон має заряд, рівний ... (–1).

Елементарна частинка, що не має заряду, називається... (нейтроном).

Хімічним елементом називають... (певний вид атомів з певним зарядом

ядра).

На даний час відомо.... (115 хімічних елементів).

Сучасну хімічну символіку запропонував ... (Й. Я. Берцеліус) .

В атома Нітрогену сім електронів. У ядрі його атома знаходиться ... (7

протонів) .

Порядковий номер хімічного елемента 20. Кількість протонів

у його ядрі... (20), кількість електронів в атомі... (20 ).

Йон утворюється з атома... (внаслідок приєднання або віддачі електронів).

Речовину не ототожнюють з хімічним елементом, тому що...

(хімічний елемент — це вид атомів. Речовина — це сукупність атомів,

йонів або молекул) .

Горизонтальні ряди в періодичній системі називаються... (пе -ріодами).

Вертикальні стовпчики у періодичній системі називаються...

(групами).

Хімічні елементи розміщені в періодичній системі... (в по -рядку

збільшення заряду ядра атома).

Хімічні елементи поділяють на... (елементи-метали та елементи-неметали) .

Бесіда1.Знайдіть у періодичній системі і прочитайте символи таких елемен-тів:

Гідроген, Сульфур, Магній, Натрій, Хлор.

2.Назвіть хімічні елементи за їхніми символами: Si, Cu, P, K, Al, Fe, Ca.

Повідомлення учнів.

«Фосфор» буквально означає «світлоносний».

Назва хімічного елемента «Купрум» походить від назви острова Кіпр.

«Азот» означає «той, що заперечує життя».

На честь вчених названі такі хімічні елементи: Ейнштейній,

Лоуренсій, Менделєєвій, Резерфордій, Кюрій, Нобелій, Фермій,

Борій, Сиборгій. «Аргентина» в перекладі з латинської означає «срібна». Іс -

панські завойовники награбували тут величезну кількість срібла. «Радій»

означає промінь. «Літій» означає «камінь»).

Письмова самостійна робота.

Охарактеризуйте елемент:

1.Символ

2.Назва

3.Номер періоду

4.Номер групи

5.Підгрупа

Характеристика атома

1.Заряд ядра

2.Кількість електронів

3.Кількість протонів

ІІІ.Засвоєння нових знань

Атом — дрібна частинка речовини.Його розмір можна оцінити в 10−14 . Якщо

атом збільшити до розмірів друкарської крапки, то пропорційно збільшена

людина матиме зріст близько 7 км. Тому дійсна (абсолютна) маса атома дуже

маленька, наприклад:

m( Н ) = ⋅ − 1 ,66х10 27 , кг;

m( O) = ⋅ − 2, 66 х10 26 , кг;

m( C) = ⋅ − 2, 9 х10 26 , кг.

Поняття атомної маси ввів у хімію ще Дж.Дальтон. Оскільки використо- вувати

такі маленькі величини для розрахунків було незручно, запропонували

використовувати не реальну, а відносну атомну масу. Як одиницю відліку

тривалий час використовували атом Гідрогену як най- легший.

1.Учні і записують визначення у робочі зошити

Відносна атомна маса елемента показує у скільки разів маса атома елемента

більша за 1/12 маси атома Карбону .

Сьогодні за одиницю відліку приймають величину, що називається атомна одиниця маси (скорочено а.о.м.) і дорівнює 1/12 маси атома

Реальну масу кожного атома розділили на цю величину й одержали відносну атомну масу Ar що показує, у скільки разів маса атома більша за 1/12 маси атома Карбону.

Одиниця вимірювання [Ar]— а.о.м.

Отже, у періодичній системі для кожного хімічного елемента зазначено не реальну, а відносну атомну масу.

Наприклад:

ІV.Контроль і корекція знань


Кожен рівень оцінюється 3 бали. 4 рівні оцінюються 12 балів.


В-І В-ІІЗаряд електрона дорівнюєА)-1Б)+1В)0

Заряд протона дорівнює:А)0Б)+1В)-1

Символ хімічного елемента – цеА)назва, яка склалась історичноБ)одна або дві початкові літери латинської назви хімічного елемента

2.Вид атомів з певним зарядом ядра називають:А)металомБ)ЙономВ)молекулоюГ)хімічним елементом

3.Кількість протонів у атомі дорівнює 3.Кількість електронів у атомі

А)порядковому номеруБ)номеру групиВ)заряду ядра

дорівнюєА)номеру періодуБ)порядковому номеруВ)номеру групи


В-І В-ІІВизначте округлені значення відносної атомної маси таких елементівНатрію :1)23 2)11 3)18 4)22Сульфуру1)31 2)32 3)16 4)15

Визначте округлені значення відносної атомної маси таких елементівФосфору :1)8 2)153)17 4)31Берилію 1)2 2)8 3)9 4)5

2.Установіть відповідність між хімічним символом і назвою хімічного елементуА)Натрій 1К Б)Калій 2.Na В)Магній 3.Zn Г)Цинк 4.Mg

2.Установіть відповідність між хімічним символом і назвою хімічного елементуА)Алюміній 1О Б)Купрум 2.Си В)Оксиген 3.Аl Г)нітроген 4.N

3.Кількість нейтронів у атомі дорівнюєА)Сульфуру1)32 2)16 3)14

3.Кількість нейтронів у атомі дорівнюєА)Сульфуру1)6 2)12 3)24


В-І В-ІІ1.Відносна атомна маса дорівнює:

А)числу електронів і протонів

Б)числу електронів

В)числу протонів і нейтронів

1.Відносна атомна маса показує:

А)у скільки разів маса атома більша

за 1/12 маси карбона

Б)у скільки разів маса атома менша

від маси атома Гідрогену

2.Одиниця вимірювання відносної

атомної маси

Поняття атомної маси ввів у хімію :А)Дж.ДальтонБ)Ломоносов М.В.

А)а.о.м.

Б)кг

В)м3

В)Менделєєв Д.І.

3.Атомна одиниця маси- це

А)1/12 частина маси атому карбону

Б)1 частина маси атома Гідрогену

3.Символи хімічних елементів запропоновані:А)О.М.БутлеровимБ)М.В.ЛомоносовимГ)Берцеліусом


В-І В-ІІ1. Обчисліть відносну атомну масу ,

якщо маса атома цього елементу

9,3х10-25

1.Обчисліть масу атома натрію

V.Рефлексія.Оцінювання

VI.Підсумки уроку

1. Оскільки атоми мають дуже малу масу, то під час обчислень

користуються значенням відносної атомної маси.

2. Відносна атомна маса елемента — це відношенням маси його атома

до 1/12 маси атома Карбону.

3. Відносні атомні маси пропорційні масам атомів.

4. Значення відносної атомної маси і маси атома, вираженої

в а. о. м., чисельно збігаються.

5. Значення відносних атомних мас хімічних елементів наведені

в періодичній системі хімічних елементів Д. І. Менделєєва.

УРОК № 11

Тема.Прості та складні речовини.Багатоманітність речовин.

Мета: поглибити знання учнів про класифікацію речовин, сформувати

поняття про прості та складні речовини; ознайомити з поділом

простих речовин на метали та неметали; показати істотну

відмінність будови та фізичних властивостей металів і неметалів;

розвивати вміння розрізняти поняття «проста речовина» і «хімічний

елемент», «складна речовина» та «суміш»; виховувати спосте-

режливість.


Форми роботи: індивідуальне опитування; індивідуальна робота на картках;

бесіда; розповідь учителя; диктант; робота з таблицями; виконання

вправ; демонстраційні і лабора-торний досліди;

Обладнання: кулестержневі моделі молекул водню, кисню, води і

вуглекислого газу; кристалічні гратки міді і натрій хлориду;

зразки міді, алюмінію, цинку, магнію, графіту, сірки,

йоду, крейди, цукру; таблиця «Назв простих речовин і назв

відповідних хімічних елементів»; таблиця «Відмінність між

сумішами і хімічними сполуками» (зміст таблиць є в

конспекті); колекція «Метали»; магніт; склянка з водою;

порцелянова ступка з товкачиком.

Хід уроку

І. Організаційний етап

II. Перевірка домашнього завдання.

Індивідуальна робота на картках.

1. Атомна одиниця маси — це

а) маса атома Гідрогену;

б) 1/16 маси атома Оксигену;

9 в) 1/12 маси атома Карбону.

2. Атомна одиниця маси має значення:

а) 1,66 ∙ 10–27 г;

б) 1,66 ∙ 10 24 г;

9 в) 1,66 ∙ 10–27 кг.

3. Відносна атомна мас елемента показує, у скільки разів маса

атома елемента більша за:

9 а) 1/12 маси атома Карбону;

б) масу атома Гідрогену;

в) 1/16 маси атома Оксигену.

4. Відносна атомна мас елемента має розмірність:

а) г;

б) кг;

9 в) є безрозмірною величиною.

5). Відносні атомні маси пропорційні:

а) масам атомів;

б) зарядам ядер атомів.

6. Відносна атомна маса Фосфору 31. Це означає, що маса одно -го атома

Фосфору в 31 раз:

а) більша за масу атома Карбону;

9 б) більша за 1/12 маси атома Карбону;

в) менша за 1/12 маси атома Карбону;

г) більша за масу атома Оксигену.

Бесіда за питаннями.

1. В яких одиницях вимірюється маса атома? (г, кг).

2. Якого порядку ці значення? (10–24 г, 10–27 кг) .

3. Яка відмінність між масою атома і відносною атомною масою?

(Відносна атомна маса показує, у скільки разів маса атома

даного хімічного елемента більша за 1/12 маси атома Карбону; маса атома

порівнюється з масою 1г або 1кг).

4. Чому при розрахунках користуються відносними атомними

масами, а не масами атомів хімічних елементів? (Відносними

атомними масами користуватися зручніше) .

5. Що таке атомна одиниця маси? (1 а. о. м. = 1,66 • 10–24 г) .

6. Де можна знайти значення відносної атомної маси елемента?

(Значення відносних атомних мас наведені в періодичній системі хімічних

елементів).

7. Вкажіть відносну атомну масу Феруму та Купруму.

(Аr(Fe) = 56, Аr(Cu) = 64) .

8. Як знайти масу атома хімічного елемента, якщо відома його

відносна атомна маса ? (Відносну атомну масу хімічного еле-мента

помножити на 1 а. о. м.).

9. Чи може до складу будь-якої молекули входити Карбон масою:

а) 4 а. о. м. (ні) ; б) 24 а. о. м. (так); в) 36 а. о. м.

(так); г) 16 а. о. м. (ні) ? Відповідь обґрунтувати.

Диктант.

Учитель перевіряє, як учні засвоїли назви і символи хімічних

елементів.

III. Актуалізація знань учнів.

Бесіда за питаннями.

1. З яких частинок складається речовина? (З атомів, молекул,йонів).

2. Назвіть речовини атомної (інертні гази, пісок, графіт), молекулярної

(вуглекислий газ, крохмаль, цукор, вода) та йонної будови (кухонна сіль,

сода).

3. Що таке атом? (Найдрібніша електронейтральна частинка речовини, яка

складається із позитивно зарядженого ядра й негативно заряджених елек-тронів,

які рухаються навколо нього).

4. Дайте визначення поняття «хімічний елемент». (Вид атомів

із певним зарядом ядра).

5. Скільки хімічних елементів відомо на даний час? (115).

6. Речовин (природних і штучно отриманих) є приблизно 20 мільйонів. Як

ви думаєте, чому речовин є набагато більше, ніж хімічних елементів?

(Очевидно, речовини утворюються за рахунок комбінацій з атомів різних

хімічних елементів) .

ІV. Оголошення теми і мети уроку

V.Вивчення нового матеріалу


Справді, на попередніх уроках ми з’ясували, що речовин, які

складаються з окремих атомів, у природі є небагато (алмаз, кремнезем,

інертні гази та деякі інші). І напевно, не було б у природі такого роз -

маїття речовин, якби атоми не мали здатності сполучатися між собою.

Якщо сполучаються атоми одного і того ж хімічного елемента, то утворену

речовину називають простою, наприклад: водень, кисень, сірка, азот.

(Вчитель демонструє кулестержневі моделі молекул водню та кисню і

пояснює, що молекула водню складається лише з атомів Гідрогену,

молекула кисню — з атомів Оксигену) .

Запишіть визначення у зошит: «Речовина, утворена одним

хімічним елементом, називається простою».

Інколи проста речовина має ту ж назву, що і хімічний елемент, але часто

просту речовину називають так, як це склалося

традиційно. Наведемо приклади.

Учитель демонструє учням таблицю.

Робота за таблицею.

Назва простої речовини Назва відповідного

хімічного елемента

Азот Нітроген

Хлор Хлор

Водень Гідроген

Кальцій Кальцій

Кисень Оксиген

Алюміній Алюміній

Залізо Ферум

Фосфор Фосфор

Ви повинні завжди пам’ятати, що хімічний елемент — це вид атомів;

проста речовина — це сукупність атомів, з’єднаних між собою хіміч-

ними зв’язками.

Хімічні елементи-метали утворюють прості речовини — метали, а хімічні

елементи-неметали утворюють прості речовини —неметали.

Демонстраційний дослід.

Демонстраційний дослід № 4

Учитель показує зразки металів (міді, алюмінію, цинку і маг-нію) та

неметалів (графіту, сірки і йоду).

Бесіда.

1. Що є спільним в даних зразках? (Агрегатний стан: всі речовини тверді) .

2. Чи можна за зовнішнім виглядом відрізнити метали і не-метали? (Сірка

жовтого кольору, йод — темно-фіолетового,алюміній, цинк і магній —

сріблясто-білого. Метали і графіт мають металічний блиск, їх відразу і не

відрізниш).


Але графіт можна розтерти на порошок у порцеляновій ступці. (Показує).

Так само можна подрібнити сірку і йод. Який ви

зробите висновок? (Неметали, на відміну від металів, крихкі).Є й інші

відмінності між металами і неметалами.Метали — кристалічні речовини

немолекулярної будови. Характерною ознакою металів є металічний блиск.

Метали добре проводять електричний струм і теплоту, багато з них є

пластичними (добре куються, розплющуються в пластини, витягуються в

дріт),метали сріблясто-білого або сірого кольору (за винятком міді та

золота), за звичайних умов це тверді речовини (крім ртуті), більшість з

них мають високу температуру плавлення.

Учні розглядають кристалічну гратку міді, а також колекцію «Метали».

Неметали можуть мати як молекулярну, так і немолекулярну

структуру. Вони погано проводять теплоту і електричний струм, крихкі, мають

різний колір (сірка — жовтий, графіт — чорний, бром —черво-но-бурий

колір), за звичайних умов — газоподібні та тверді речо-вини, що мають невисокі

температури плавлення (лише бром — рідина).Проте різкої межі між

металами і неметалами немає. Де-які неметали виявляють металічні

властивості (наприклад, графіт — проста речовина, утворена хімічним

елементом-неметалом Карбоном — проводить електричний струм; графіт і

йод маютьметалічний блиск). Натомість деяким металам притаманні

неметалічні властивості (метал германій є апівпровідником, метал стибій є

крихкою речовиною).


З даного переліку назвіть прості речовини метали:Гідроген, Неон, Купрум,

Оксиген, Цинк, Алюміній. Силіцій, Фосфор, Хлор, Калій , Карбон, Аргентум

, Гідраргірум , Ксенон,Хром, Ванадій , Бром.


Вважають, що прості речовини — метали і неметали — це форма

існування елементів у вільному стані. Якщо хімічних елементів є 115, то

логічно припустити, шо простих речовин теж повинно бути 115. Проте

простих речовин є набагато більше. Наприклад, хімічний елемент Оксиген

утворює дві прості речовини — кисень і озон, які різняться між собою не

тільки фізичними властивостями (озон, на відміну від кисню, має синій

колір, різкий своєрідний запах і є отруйним), а й хімічними.

Запишіть визначення у зошит.

Здатність деяких хімічних елементів існувати у вигляді кіль-кох простих

речовин, різних за будовою і властивостями, називаєть-ся алотропією, а

відповідні прості речовини — алотропними формами .

Більшість речовин, які нас оточують, складаються з атомів

двох і більше хімічних елементів.

Учитель демонструє кулестержневу модель молекули води.

Наприклад, молекула води складається з атомів Гідрогену

і атома Оксигену. (Учитель показує модель молекули вуглекислого

газу) . Молекула вуглекислого газу складається з атомів Карбону

і Оксигену, а кристал кухонної солі (учитель показує кристалічну

гратку кухонної солі) — з йонів Натрію і Хлору. Такі речовини

називаються складними. Запишіть означення у зошити.

Речовина, утворена кількома хімічними елементами, називається складною,

або хімічною сполукою.До складних речовин відносяться також питна

сода, цукор,лимонна кислота.

Поділ речовин на прості і складні — це найпростіша класи -фікація

речовин, яка ґрунтується на кількості хімічних елементів,

що утворюють речовину.

Але речовини можна класифікувати і за іншими ознаками.

У 1807 році Берцеліус запропонував речовини, які є типо -вими для живої

природи (оливкова олія, жири, цукор) називати

органічними, а неорганічними називати речовини, що є типовими

для неживої природи (сіль, вода).

Поділ речовин на органічні та неорганічні зберігся дотепер.

Органічні речовини — це сполуки Карбону (за невеликим ви нятком) з

Гідрогеном, Оксигеном і деякими іншими хімічними елементами. Вони

становлять світ живої природи. До цих речовин відносяться жири, цукор,

крохмаль, глюкоза, лимонна кислота,щавлева кислота, білки, целюлоза.

Неорганічні речовини — це речовини, які утворюють мінераль-ний світ

природи. До них належать кисень, вуглекислий газ, пісок,

алмаз, вода тощо.


Вкажіть, які речовини відносяться до органічних: калійна

селітра, спирт, глюкоза , азот, жир, білок, хлорне вапно, вапняк,

залізна руда, крохмаль, яблучна кислота , поташ, аргон, мідь, сір-ка,

амінокислоти, ефір, мурашина кислота.


Оскільки ми вже з вами вивчили, що таке складна речовина, то ви

повинні чітко розрізняти поняття «суміш» і «складна речовина».

Змішаємо, наприклад, порошок сірки і заліза, в суміші ми

ясно бачимо жовті крупинки сірки і темно-сірі частинки заліза

(вчитель демонструє) . Суміш можна розділити (яким чином?)

Розглянемо тепер природну сполуку Феруму і Сульфуру — пірит

(вчитель демонструє). Якого вона кольору? Спробуймо її розділити за

допомогою магніту або відстоюванням (вчитель показує).

Як ви думаєте, чому не вдається це зробити?

Робота за таблицею.

Таблиця накреслена на аркуші паперу; учні відтворюють її

у своїх зошитах.

Хімічні речовини та

суміші відрізняються:

Хімічні речовини Суміші

за складом постійні змінні

за властивостями постійні залежать від складу

за можл.жзжзи фізично неподільні можна розділити

фізичними способами

Виконання лабораторного досліду.

Лабораторний дослід № 2.

Ознайомлення із зразками простих і складних речовин

Назва

речовини

Проста речовина Складна

речовина

Органічна

речовина

Неорганіч-

на речо -

вина

Метал Неметал

крейда + +

сірка + +

цукор + +

залізо + +

VІ. Закріплення знань

Тестові завдання

Всі рівні оцінюються 3 балами. Разом 12 балів.


В-І В-ІІ

1.Речовини поділяються на групи

А)прості і органічні

Б)Прості і складні

В)неорганічні і складні

Г)Органічні і неорганічні

2.З даного переліку простих речовин

вкажіть окремо метали:

сірка, ртуть, водень, залізо,

алюміній,магній, кисень.

2.З даного переліку простих речовин

вкажіть окремо неметали:

азот, хлор, водень, залізо, мідь,

магній

3.За якісним складом речовини

поділяють:

А) на прості і складні

Б)на органічні і складні

В)на неорганічні і прості

3.За якісним складом речовини

поділяють:

А)на метали й неметали

Б)на прості і складні

В)на органічні й неорганічні


В-І В-ІІ

1.Позначте визначення:

складної речовини

А)речовина, що складається з атомів

одного виду

Б)речовина,що складається з атомів

найлегших

В) речовина,що складається з атомів

різних елементів

Г)речовина,молекула якої склада-

ється з одного атома

1.Позначте визначення:

складної речовини

А)речовина, що містить атоми

металічних елементів

Б) )речовина, що містить атоми усіх

відомих елементів

В)речовина, що складається з атомів

одного виду

Г) речовина, що складається з атомів

двох або більше атомів

2.Складіть пари:

Зі знаків хімічних елементів та їхніх

українських назв:

Са Станум

Cu Плюмбум

Na Купрум

Ag Кальцій

2.Складіть пари:

Зі знаків хімічних елементів та їхніх

українських назв:

Mn Ферум

C Аурум

Fe Карбон

Al Манган

Zn Аргентум

PbНатрій

Sn Цинк

Au Сульфур

S Калій

K Алюміній

3.Визначте відносні атомні маси

елементів:

А.Cu 1. 197

Б. Аg 2.137

В. Аu 3.64

Г. Ва 4.108

3.Визначте відносні атомні маси

елементів:

А. Нg 1.207

Б.Мn 2.201

В.Рb 3.56

Г. Fe 4.55


В-І В-ІІ

1.Які хімічні елементи утворюють

прості речовини

Бром, срібло, ртуть, кальцій, залізо,

олово

1.Які хімічні елементи утворюють

прості речовини

Іод, калій, свинець, золото, фосфор,

сірка

2.З даного переліку випишіть тільки:

прості речовини, що утворюють

рядок

А)азот, вуглекислий газ, глюкоза,

сода, кисень

Б)фосфор, хлор, срібло, алюміній,

калій, кисень

В)оцет, кухонна сіль, золото мідь,

нашатирний спирт, мідний купорос

2.З даного переліку випишіть тільки:

складні речовини, що утворюють

рядок

А)сірка, натрій, мідь, залізо, оцтова

кислота

Б)сода, лимонна кислота, кухонна

сіль, оцет, вуглекислий газ, цукор

В)сірчистий газ, фосфор, магній,

натрій оксид, водень

3.Суміші мають:

А)постійний склад

Б)змінний склад

Суміші:

А) можна розділити фізичними

способами

Б) фізично неподільні


В-І В-ІІ

1.Тільки утворюють рядок: органічні

речовини:

А)крохмаль, глюкоза, цукор, спирт,

жири, щавлева кислота, оцет,

целюлоза, вітамін С.

Б)вітаміни, білки, кисень, азот, вода,

водень

В)ферменти, гашене вапно, крейда,

залізо, залізна руда, вапняк.

1.Тільки утворюють рядок:неорганіч-

ні речовини:

А)вапно, крейда, озон, кисень,

кухонна сіль, азот, вода, сірка, алмаз

Б)гліцерин, вітаміни, крохмаль,

нашатирний спирт, мідь, срібло

В)золото, вуглекислий газ, цукор,

натрій, сірчистий газ, сірчаний газ

2.Багатоманітність складних речовин зумовлена:

А)Здатністю атомів хімічних елементів сполучатись між собою в різних

кількостях та врізінй послідовності

Б)Великою кількістю хімічних елементів

3.Наведіть приклади елементів

металів і простих речовин металів:

Ag Аргентум срібло

Au Аурум золото

Mn Манган марганець

Cu купрум мідь

Fe ферум золото

Hg гідраргірум ртуть

Sn станум олово

Pb плюмбум свинець

Nі нікол нікель

3.Наведіть приклади елементів

неметалів і простих речовин

неметалів:

H Гідроген водень Н2

O Оксиген кисень О2

S сульфур сірка

C карбон вуглець

N нітроген азот N2

F флуор фтор F2

Si силіцій кремній

Cl хлор Cl2 хлор

Br бром Br2

I іод I2 йод

Урок 12

Тема: Хімічні формули речовин.

Мета: Закріпити знання учнів про прості і складні речовини; навчити

записувати хімічні формули простих і складних речовин,

використовуючи хімічні символи та індекси;навчити читати хімічні

формули речовин , визначити їх якісний і кількісний склад;навчити

використовувати поняття "хімічна формула";"індекс";"коефіцієнт".

Тип уроку: поглиблення і систематизація знань.

Обладнання: періодична система хімічних елементів,навчальна таблиця.

Хід уроку

I.Організація класу.

II.Перевірка домашнього завдання.

Актуалізація опорних знань.

Бесіда за запитаннями:

1)Класифікація речовин за якісним складом.

2)Дати визначення простих і складних речовин.

3)Як поділяються прості речовини?

4)Яка відмінність між хімічними сполуками та сумішами?

5)Навести приклади простих і складних речовин.

Завдання на картках.

Випишіть окремо прості речовини-метали,прості речовини-неметали,складні речовини з данного переліку:

Картка 1.

Магній,цинк,хлор,вуглекислий газ,золото,сірка,крохмаль,цукор,вода,оцет.

Картка 2.

Сода,ртуть,водень,кисень,фосфор,лимонна кислота,яблучна кислота,вітамін С,срібло,залізо.

Картка 3.

Алюміній,щавлева кислота,азот,мідь,кисень,ртуть,срібло,сода

питна,кальцій,вапно.

III.Засвоєння нових знань.

Хімічна символіка — це алфавіт для складання формул хімічних сполук —

«хімічних слів».

Крім символів хімічних елементів, що наведені в періодичній системі хімічних

елементів, для запису формул використовують індекси, які вказують число

атомів у молекулі, простій або складній речовині.

Отже, хімічна формула — це умовний графічний запис молекули простої або

складної речовини з допомогою хімічних символів та індексів.

У кожної речовини є тільки одна хімічна формула.

1) Що показує хімічна формула?

Атоми яких хімічних елементів входять до складу молекули речовини, або

скільки атомів кожного хімічного елемента входить до складу молекули

речовини. Наприклад, запис CO2 означає, що молекула вуглекислого газу

складається з одного атома Карбону і двох атомів Оксигену, читається CO2(Це-

О-два).

Розгляньмо і прочитаймо по ланцюжку формули речовин, написані на дошці.

(Учні по черзі читають формули.)

2) Як показати визначену кількість молекул?

Для цього використовують коефіцієнти — додатні цілі числа, що показують

кількість молекул. Наприклад, запис 5CO2 означає п’ять молекул вуглекислого

газу, 2CO2 — дві молекули вуглекислого газу, а CO2 — одну молекулу

Запишіть:

чотири молекули води — 4H2O;

десять молекул кисню — 10О2;

три молекули водню — 3H2;

п’ять атомів сірки — 5S.

3) Повернімося до молекул складних речовин на дошці.

Один з учнів у довільному порядку розставляє перед формулами речовин

невеликі цілі числа.

Чи змінилася кількість атомів кожного хімічного елемента в молекулі? Ні.

А якщо взяти не одну молекулу, а ту кількість, на яку вказує коефіцієнт?

Наприклад: 4H2O — в одній молекулі, як і раніше, два атоми Гідрогену, але в

чотирьох молекулах їх вісім.

Давайте порахуємо кількість атомів у наших складних речовинах на дошці. По

ланцюжку у зворотному порядку називаємо кількість атомів кожного елемента в

n молекул речовини.

Слово вчителя

За хімічною формулою речовини можна обчислювати масове відношення

елементів у речовині .

Масове відношення хімічних елементів у речовині= відношенні їх відносних

атомних мас , помножених на кількість атомів кожного елемента у

речовині.Наприклад у натрій хлориді:

m(Na)^m(Cl)=(Ar (Na) 1) : (Ar(Cl) 1)=23:35,5

У воді H2O:

m(H):m(O)=(2 Ar(h):Ar(O)1 )=2 :16=1:8

IV.Контроль і корекція набутих знань.



В І В ІІ

1)Речовини поділяються на:

а)рідкі і тверді. а)складні і тверді.

б)газоподібні і прості. б)розчинні і газоподібні.

в)прості і складні. в)нерозчинні і прості.

г)розчинні і нерозчинні. г)прості і складні.

2)Коефіцієнт-

а)це число,яке записується перед формулою або хімічним символом.

б)це число,яке записується внизу справа від символа хімічного елемента.

3)Індекс-

а)це числа,які показують кількість атомів або груп атомів у формулах.

б)це числа,які вказують кількість молекул або окремо взятих атомів.

Середній рівень.

1)Напишіть формули речовин,які читаються так: ес-о-три, силіцій-о-два, ен-два-о-п'ять, аш-три-пе-о-чотири, аш-два-силіцій-о-три, аш-ен-о-два.

2)За допомогою індексів, коефіцієнт, символів запишіть:

В І В ІІ

Один атом Гідрогену. Чотири атоми хлору.

Два атоми Нітрогену. Три атоми Купруму.

П'ять молекул водню Один атом Сульфуру.

Дві молекули аш-два-ес-о-чотири. Сім молекул аш-три-пе-о-чотири

Чотири молекули ен-о-два. Дві молекули кисню.

Дві молекули азоту. П'ять молекул азоту.

3)Що означають такі записи:

N P

N2 O

4AL Fe

5AL2O3 4SO3

Достатній рівень.

1)Скільки атомів кожного хімічного елемента міститься в:

FeCl3 Mg3P2

2Mg(NO3)2 4Fe2(SO4)3

2)Знайдіть масове відношення елементів:

у натрій карбонаті Na2CO3. у калій сульфатіK2SO4

Високий рівень.

1)Знайдіть відношення між атомами у молекулах таких сполук:

B I B II

P2O5 CO2

Mg(NO3)2 Al2(SO4)3

H2SO4 H3PO4

2)Знайдіть формулу речовини,якщо:

В І

на 40м.ч. кальцію припадає 16м.ч. Оксигену

В ІІ

на 3м.ч карбону припадає 4м.ч Оксигену

Урок 13

Тема уроку: Контрольна робота 1 з теми "Початкові хімічні поняття І"

Мета уроку: Визначити рівень навчальних досягнень учнів з теми

"Початкові хімічні поняття"-речовина,матеріал,фізичне

тіло,суміші, молекули, атоми, чисті речовини, способи

розділення солей,склад атома,хімічні елементи,прості й складні

речовини,хімічні формули речовин; розвивати вміння

використовувати набуті знання на практиці; виховувати

аналітичне,критичне,логічне мислення.

Тип уроку: Урок корекції та контролю знань.

Обладнання та матеріали: Періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва.

Базові поняття та терміни: Речовина,тіло,матеріал,атом,молекула,чиста речовина,суміш,проста речовина,складна речовина,методи розділення сумішей, хімічний елемент,відносна атомна маса хімічних елементів.

Хід уроку

Тематичне оцінювання у вигляді тестування.Завдання розподілені за чотирма рівнями складності.Кожен рівень оцінюється 3 балами.

Варіант І


1)Позначте розділ наук,до яких належить хімія:

а)точні.

б)економічні.

в)гуманітарні.

г)природничі.

2)З данного переліку виберіть окремо назви речовин,матеріалів і фізичних тіл:

цвях,оцет,залізо,каучук,олово,фосфор,вода,пенал,залізний дріт,склянка,сніжинка,мідь.

3)Установіть відповідність між визначеннями і поняттями:

А)Молекула 1)вид атомів з однаковим зарядом ядра.

Б)Елемент 2)найменша хімічно-неподільна частинка,що має атом

В)Атом 3)найменшачастинка речовини,що зберігає її властивості

Г)Речовина 4)речовини,що використовують для виготовлення

фізичних тіл.

Д)Матеріал

Середінй рівень.

1)Познач метод розділення сумішей,що базуються на різниці температур кипіння компонентів:

А)Дія магнітом.

Б)Відстоювання.

В)Фільтрування.

Г)Дистиляція.

2)Установіть відповідність:

Хімічний елемент Відносна атомна маса

А)Ca 1)31

Б)Mn 2)40

B)P 3)32

Г)S 4)55

3)Сучасну хімічну символіку запропунував:

А)М.В.Ломоносов

Б)Й.Я.Берцеліус

В)О.М.Бунтлеров

Г)Д.І.Менделєєв


1)Порядковий номер хімічного елемента означає:

А)Масу атома

Б)Заряд ядра його атома і кількість електронів у ньому

В)Радіус атома

Г)Відносну атомну масу

2)Відносна атомна маса Сульфуру 32.Це означає, що маса одного атома

Сульфуру в 32 рази:

А)більша за масу атома Карбону

Б)білша за 1\16 маси атома Оксигену

В)більша за 1\16 маси атома Карбону

Г)більша за масу атома Нітрогену

3)Напишіть формули речовин,які читаються так:

ен-два-о-три,купрум-ес-о-чотири,ферум-два-ес-о-чотири тричі.

Знайдіть відношення атомів хімічних елементів у цих сполуках.


Варіант І

1)Обчисліть масу атома Калію.

Варіант ІІ


1)Чисті речовини в природі:

А)Гірський кришталь.

Б)Алмаз.

В)Пісок.

Г)Морська вода.

2)Познач метод розділення сумішей,що базується на різниці розмірів частинок компонентів:

А)Дистиляція.

Б)Фільтрування.

В)Відстоювання.

Г)Декантація.

3)З данного переліку виберіть окремо назви речовин, фізичних тіл, матеріалів:

зошит,алмаз,фосфор,капран,крейда,пісок,пенал,водень,кисень,срібний перстень,вапно.


1)Розташуйте методи послідовності їх застосування для розділення сумішей солі й тирси:

А)фільтрування

Б)змішування сумішей з водою

В)випаровування

Г)відстоювання

2)Установіть відповідність:

А)Аl 1)14

Б)К 2)39

В)Na 3)27

Г)N 4)23

3)Тільки складні речовини утворюють рядок:

а)оцтова кислота,азот,крохмаль,кисень,гелій,йод.

б)натрій,калій,водень,бром,алюміній,магній.

в)сода,лимонна кислота,кухонна сіль,вода,оцтова кислота,цукор,крохмаль.


1)За допомогою коефіцієнтів,символів,індексів запишіть:

два атоми бору

дві молекули азоту

один атом Нітрогену

дві молекули аш-два-ес-о-чотири

три молекули вуглекислого газу

2)Що означають такі записи:

8Al

4H2

3H

5N

4CO2

3)Напишіть формули речовин,які читаються так:

аргентум-ен-о-три

пе-два-о-три

ен-два

чотири-аш

магній-три-пе-о-чотири-двічі


Обчисліть відносну атомну масу Натрію,якщо маса його атома 3,818*10-26 кг.

Урок 1

Тема: Відносна молекулярна маса.

Мета: сформувати поняття про відносну молекулярну масу та відносну

формульну масу; вміти обчислювати відночну формульну і відносну

молекулярну маси; розвивати логічне мислення, увагу; виховувати

любов до вивчення предмету

Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва.

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу.

Хід уроку


Перевіряється готовність учнів до уроку, виконання письмових завдань.

Налаштування на робочий настрій.

ІІ. Перевірка домашнього завдання

На дошці — п’ять формул:

Ca, CO2, H2, Na2O, H2SO4.

Фронтальне опитування (усно)

Прочитайте формули записаних речовин і розшифруйте якісний і

кількісний склад цієї речовини. (Працюють по черзі п’ятеро учнів.)

Розділіть запропоновані речовини на прості та складні. (Працює один

учень біля дошки.)Ca, CO2, H2, Na2O, H2SO4.

З допомогою періодичної системи хімічних елементів визначте відносну

атомну масу кожного елемента.

Окремо виберіть прості і складні речовини.

ІІІ. Актуалізація опоних знань

Бесіда

- Із яких частинок можуть складатися речовини?

- Дайте визначення хімічної формули.

- Дайте визначення відносної атомної маси. Як вона знаходиться? Як позна -

чається?

- Яку інформацію можна отримати з хімічної формули речовини?

IV. Мотивація навчальної діяльності

Учитель зазначає, що за хімічною формулою речовини можна вичислювати масу

молекул, і називає тему уроку. Учні самостійно формулюють мету уроку.

V. Вивчення нового матеріалу

1. Відносна молекулярна маса.


Маси молекул, як і маси атомів, дуже малі. Тому для їх обчислення, як і для

обчислення мас атомів, використовують порівняння з атомною одиницею маси.

Відносна молекулярна маса — це відношення маси молекули до 1/ 12 маси атома

Карбону. Відносна молекулярна маса позначається — Мг. Вона показує, у

скільки разів маса молекули більша за 1/12 маси атома Карбону, і як відносна

атомна маса не має розмірностіі.

Mr ( x )=mмолекули( x )1/12m(C )

Відносна молекулярна маса дорівнює сумі відносних атомних мас . хімічних

елементів, що входять до складу молекули, з урахуванням числа атомів кожного

елемента.

Наприклад, для молекули кисню, що складається з двох атомів Оксигену, маємо:

Мг (О2) = 2Аг (О) = 2¿ 16 = 32.

Молекула води Н2О складається з двох атомів Гідрогену й одного атома

Оксигену. Отже, відносна молекулярна маса води дорівнює сумі двох відносних

атомних мас Гідрогену й однієї відносної атомної маси Оксигену:

Mr ( H2O) = 2¿ Ar (H) + Ar (O) = 2¿ 1 +16 =18

Аналогічно можна розрахувати відносну молекулярну масу будь речовини, якщо

відома її хімічна формула. Наприклад, розрахуємо; відносні молекулярні маси

азоту N2 , вуглекислого газу СО2 :

Mr (N2) = 2¿⋅¿ ¿ Ar (N) = 2¿⋅¿ ¿ 14 =28

Mr (CO2) = Ar ( C) + 2Ar (O) = 12+2 • 16 =44

2. Відносна формульна маса.


Для речовин немолекулярної будови замість терміна «відносна мо--т.чулярна

маса» використовують термін «відносна формульна маса». Але позначення й

спосіб обчислення для цих величин є однаковими. Відносна формульна маса —

це відносна маса формульної одиниці речовини. Вона може використо -вуватися

для речовин будь-якої будови.

Відносні формульні маси простих речовин немолекулярної будови, до складу

яких входять атоми тільки одного хімічного елемента прийнято вважати такими,

що дорівнюють їхній відносній атомнім масі, наприклад:

Мг(Fе) = Аr(Fе) = 56.

Відносні формульні маси простих іонів вважають такими, що дорівнюють

відносній атомній масі (масою електронів нехтують). Відносні формульні маси

складних іонів та йонних сполук розраховуються як відносні молекулярні маси

VІ. Первина перевірка

Виконання завданя.

1. Розрахуйте відносні формульні маси:

а) для простих іонів: Мg2+,S2− , Cl−

б) для складних іонів: NО3−

, SiO3

2− PO4

3−

в) для йонних сполук: КОН, Na2SO4

(Використовуючи поняття «відносна формульна маса» та «віднос-

на молекулярна маса», можна розв'язувати найпростіші задачі й знаходити

формули невідомих речовин.)

2. Відносна молекулярна маса сполуки невідомого двовалентно

го елемента з Гідрогеном дорівнює 34. Знайдіть цей елемент

і запишіть формулу сполуки.

VІІ. Закріплення вмінь і навичок

Самостійна робота за рівнями.

Учні обирають завдання відповідного рівня.

І. рівень

Розрахуйте відносну формульну масу для таких сполук: .

1 Си2О, СаS04, С6Н1206.

2А1203, Na2SiO3, C6H6.

3 Fe2O, CaCl2, NaCl .

II . рівень

1. Cr(OH)2, Al2(SO4)3.

2 Ca(NO3)2, Vg3(PO4)2.

3 Al(OH)3, Ba3(PO4)2.

III. рівень

1. Яка з молекул важча С12Н22О11 чи С6Н6СІ6?

2. Обчисліть, що важче: масапяти молекул води чи трьох молекул вуглекислого

газу?

ІV. рівень

1 У гідроген пероксиді на один атом Оксигену припадає один атом

Гідрогену. Визначте хімічну формулу гідроген пероксиду, якщо його

молекулярна маса дорівнює 34 .

2. Речовина пірит складається з атомів Феруму та Сульфуру й має відносну

молекулярну масу 120. Визначте хімічну формулу цієї речовини.

VІІІ. Підсумок уроку

Учитель просить учнів висловитися з приводу досягнення мети уроку.

Для підбиття підсумків цього уроку можна використати інтерактивну

технологію колективно-групового навчання «Незакінчене речення». Учитель

пропонує учням продовжити речення: «Найважливішим на цьому уроці для мене

було...» і дає пораду говорити вільно, стисло й переконливоулярну масу

ІХ. Домашнє завдання.

Опрацювати § 16 підручника О.Г.Ярошенко.

Виконати письмові завдання .

Урок 2

Тема: Масова частка елемента у складній речовині.

Мета: сформувати поняття про масову частку хімічного елемента в складній

речовині; навчити розраховувати масову частку елемента в сполуці та

масу елемента в певній масі сполуки за його масовою часткою; розвивати

логічне мислення, самостійність; виховувати старанність, повагу до

однокласників.

Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д.І Менделєєва.

Тип уроку: Засвоєння нового матеріалу

Хід уроку


Перевірка готовності учнів до уроку та наявність виконання письмового

домашнього завдання.


Бесіда

-Дайте визначення поняттю «відносна молекулярна маса», пояснивши, що в

даному випадку означає слово «відносна»?.

-Як її розраховують.

Самостійна робота за двома варіантами із взаємоперевіркою відповіді

записуються на дошці.

Варіант І

1 Обчисліть відносну молекулярну масу для сполуки з хімічною формулою

Р2О3.

2.Запишіть за допомогою хімічних символів і цифр та обчисліть відносну

молекулярну масу молекули сульфатної кислоти, яка складається з двох атомів

Гідрогену, одного атому Сульфуру та чотирьох атомів Оксигену.

.Варіант 2

1.Обчисліть відносну молекулярну масу для сполуки з хімічною формулою

К2О3.

2. Запишіть за допомогою хімічних символів і цифр і обчисліть відносну

молекулярну масу молекули карбонатної кислоти, яка складається з двох атомів

Гідрогену, одного атому Карбона та трьох атомів Оксигену.

III.Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда

Які речовини відносять до складних?

Яку інформацію про речовину несе хімічна формула?

Як визначають кількісний склад речовини?


Для використання речовин часто необхідно знати не тільки кількість атомів

певного елемента в молекулі, але й масу елемента в сполуці. Учитель повідомляє

тему й називає мету уроку.


1. Масова частка елемента в речовині.


У хімічній формулі речовини міститься певна інформація. Вона не тільки

відображає якісний склад речовини (тобто несе інформацію про хімічні

елементи, з яких вона складається), але і її кількісний склад!

Наприклад, у молекулі води на два атоми Гідрогену припадає один атом

Оксигену.

Сумарна відносна атомна маса атомів Гідрогену дорівнює 2 (2 • Аг (Н) = 2 • 1 =

2), а відносна атомна маса атома Оксигену дорівнює 16 (Ar (O) = 16). Отже, на 2

масові частини Гідрогену у воді припадає 16 масових частин Оксигену.

Відношення мас атомів Гідрогену й Оксигену дорівнює 1 : 8.

За співвідношенням мас атомів у XIX ст. були визначені хімічні формули

практично всіх відомих на той момент речовин. Можливість міфаження складу

речовини простими співвідношеннями стала одним із доказів існування атомів.

Знаючи відношення мас атомів у молекулі, можна визначити хімічну формулу

речовини. Наприклад, відомо, що в метані (основному компоненті природного

газу) відношення мас атомів Гідрогену й Карбону дорівнює 1:3. Яка ж формула

метану?

Із даного відношення випливає, що на 1 масову частину Гідрогену припадають 3

масові частини Карбону. Відносна атомна маса Гідрогену дорівнює 1, а Карбону

— 12. Якщо припустити, що до молекули метану входить один атом Гідрогену,

то атомів Карбону має бути всього 0,25:3

12 =14 =0,25

Але до складу молекули не може входити чверть атома Карбону. Отже, варто

припустити, що в молекулі метану чотири атоми Гідрогену. Тоді їхня сумарна

маса дорівнює 4, а на 4 масові частини Гідрогену припадає 12 масових частин

Карбону: 1 : 3 = 4 : 12. Це відповідає одному атому Карбону. Таким чином, в

молекулі метану на чотири атоми Гідрогену припадає один атом Карбону,

формула метану — СН4.

Знаючи відносну молекулярну масу речовини, можна розрахувати ; ще одну

важливу характеристику молекули — масову частку атомів будь-якого елемента

в молекулі.

Масова частка елемента розраховується за формулою

W=n⋅ArMr

⋅100 %

де п — кількість атомів цього елемента в молекулі (позначена індексом);

Аг — відносна атомна маса елемента, масова частка якого розраховується;

Мг — відносна молекулярна маса речовини.

Масова частка елемента звичайно вимірюється у відсотках, але іноді її

виражають у частках одиниць (у цьому випадку не треба множити на 100 %).

Фізичний зміст масової частки елемента полягає в тому, що вона показує масу

атомів того чи іншого елемента в 100 г речовини.

Для формування вміння обчислювати масові частки елементі її у сполуках

розв'яжемо задачу

Задача 1.

Розрахуйте масові частки хімічних елементів у вуглекислому газі С02.

Розв'язання

Знайдемо відносну молекулярну масу вуглекислого газу:

Mr(CО2) = Ar(C) + 2Ar (O) = 12 + 2-16 = 44.

Обчислимо масові частки Карбону і Оксигену:

W(С) = Ar (C )

Mr(CO2 )=12

44=0 , 273 , або 27 ,3 %

W(О) =2⋅Ar (O )Mr(CO 2 )

=2⋅1644

=0 ,727 ,або 72 , 7 %

Зверніть увагу на те, що сума масових часток Карбону й Оксигену дорівнює

1. Масову частку Оксигену можна також обчислити, віднімаючи від

одиниці масову частку Карбону:

W(О) = 1- W(С) = 1- 0,273 = 0,727

Відповідь: W(О) =72,2%, W(С) = 27,3%

VI. Закріплення знань учнів .

Розв'язування задач (біля дошки) .

1.У сполуці масою 32 г міститься 16 г атомів Сульфуру. Обчисліть масову

частку Сульфуру в сполуці.

2.У 50 г руди міститься 7 г атомів Хрому. Обчисліть масову частку Хрому в

даній руді.

3.Обчисліть масову частку елементів у крейді СаСО3.

4.Обчисліть масову частку елементів у сульфатній кислоті Н2S04.

5.У якому з оксидів — N2O5 чи N02 — масова частка Оксигену

більша?

6.Яка маса Алюмінію міститься в алюміній оксиді АІ2O3 масою

5,1 кг?

7.Обчисліть масу атомів Оксигену, що містяться в глюкозі масою

100 г, якщо її формула С6Н1206.

VIІ. Підсумок уроку

Метод «Мікрофон», учні по черзі передають уявний мікрофон

- Яких результатів досягли і яким чином

VIІІ. Домашнє завдання

1.Опрацювати § 16 підручника О.Г.Ярошенко.

2.Виконати письмові завдання .

3. Придумати умову задачі на масову частку і розв’язати її в зошиті.

Урок 3

Тема: Обчислення масової частки елемента в складі речовини. Розв'язування

задач на визначення хімічних формул за масовими частками елементів,

що входять до складу речовини

Мета: поглиблення знань учнів про масову частку елемента в складі речовини;

удосконалювання практичних навичок обчислення масової частки

речовини, розв'язування задач на визначення формули речовини за

масовими частками елементів, що входять до складу молекули

речовини; розвивати логічне мислення

Тип уроку: поглиблення і коригування знань, закріплення практичних умінь і

навичок.

Обладнання: періодична система хімічних елементів, картки із завданнями для

фронтальної роботи.

Хід уроку

І. Організаційний етап.

Привітання, налаштування учнів на робочий настрій. Перевірка шкільного

приладдя.

ІІ. Превірка домашнього завдання.

- Перевірка письмових домашніх завдань.

- Метод « Вірю-невірю»

1. Відносна молекулярна маса дорівнює сумі відносних атомних мас.

2 Відносна молекулярна маса води дорівнює 20.

3. Відносна молекулярна маса водню — 2.

4. Відносна молекулярна маса озону O3 меньша, ніж відносна молекулярна маса

кисню. (O2)

5. Масова частка позначається буквою W

6. Масова частка відображає якісний і кількісний склад речовини.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда

- Дайте визначення поняттю «масова частка елемента в речо-

шні». Як її обчислюють?

- Запишіть формули для обчислення масової частки елемента та

маси елемента.

- Які величини необхідно знати для обчислення масової частки

елемента за хімічною формулою?

- Як знайти відносну атомну масу?

- За якими даними записують хімічні формули?


Поняття частки застосоване не тільки для характеристики вмісту хімічних

елементів у складі речовини. Вам, відомо, що для золотих і срібних сплавів

зазначають масову частку дорогоцінного металу – так звану пробу. На

етикетках до лікарських препаратів є інформація про вміст компонентів.

Вчитель називає тему і мету уроку.

V. Закріплення вмінь і навичок

1. Обчислення масової частки елемента.

Задача 1. а) Малахіт — крихкий мінерал зеленого кольору, має формулу

СuCO3(OH)2 Його вважають російським каменем, слава його почалася з 1635р.

— після відкриття уральських малахітових рудників, які зараз повністю

вичерпані. Визначте масову частку всіх елементів у цій сполуці.

б) Смарагд — камінь зеленого кольору, має формулу Ве3А12(Sі03)6.У

смарагдову чашу, за біблійською легендою, зібрали кров Христа. Римський

імператор Нерон через смарагдовий монокль спостерігав палаючий Рим.

Визначте масову частку всіх елементів у цій сполуці.

Задача 2. Порівняйте масову частку Оксигену в малахіті та смарагді (формули

див. у задачі 1,2)

2.Обчислення маси елемента за відомою масовою часткою.

Задача 1. а) Гематит — напівкоштовний камінь від чорного до червоного

кольору, відомий ще в Стародавньому Єгипті. Масова частка Феруму в ньому

становить 0,7. Обчисліть масу Феруму в камінчику гематиту масою 50 г.

б) Зелений колір смарагдів обумовлений наявністю в них домішок елемента

Хрому з масовою часткою 0,14 %. Найбільшим із необроблених смарагдів

вважається смарагд, знайдений в Україні (Волинь) в 1970 р. Його маса 5360 г.

Обчисліть масу атомів Хрому в цьому кристалі.

, Задача 2. а) Мінерал сильвін, що має хімічну формулу КС1, використовують як

калійне добриво. Обчисліть масу атомів Калію, що міститься в 50 г сильвіну.

б) Гірський кришталь — це кристалічний, прозорий, безкольоровий кварц із

хімічною формулою SiО2. У Стародавній Греції вважали, що це закам'яніла

кришталева вода, яка зовсім утратила тепло. Яка. маса атомів Силіцію міститься

в кристалі гірського кришталю масою 200г?

3.Обчислення маси спонуки за відомою масовою часткою

елемента

Задача 1. Сапфіри синього кольору здавна були «королівськими каменями» —

символами мудрості, власті, перемоги. Це різновидність корунду з масовою

часткою Алюмінію 52,9 % та домішками Титану й Феруму. Обчисліть масу

кристалу сапфіру, в якому міститься 5,4 г атомів Алюмінію.

Задача 2. Мармур, вапняк, кальцит і крейда є різновидами сполуки з хімічною

формулою СаСО3. Визначте, в якій масі цієї сполуки міститься 120 г атомів

Карбону.

4.Знаходження формул речовин за даними про масові частки

елементів

Цей тип задач розв'язується як додатковий за розсудом учителя та залежно від

особливостей класу. Учитель демонструє способи розв'язання, а подібні задачі

можуть бути додатковим домашнім завданням.

VІ. Узагальнення і систематизація знань.

Письмова самостійна робота за варіантами

Завдання 1. За хімічною формулою речовини: опишіть якісний склад молекули;

опишіть кількісний склад молекули; обчисліть масові частки елементів у складі

молекули цієї речовини.

Варіант І Варіант II Варіант IIIFеСl3, P2O5 C3H8Сu(ОН)2 Fе(ОН)3 Al(OH)3Nа2S04 K2(CO3)3 Na3PO4

Приклади задая для самотійного розв’язування.

1. Визначте формулу етану, якщо відомо, що до його складу входить 80 %

Карбону і 20 %. Гідрогену. Його відносна молекулярна маса дорівнює 30.

2. Визначте формулу сполуки Сульфуру з Оксигеном, у якому масова частка

частка Оксигену становить 50%.

VII. Підсумок уроку.

Учні відповідають на питання.

- Яких результатів досягли?

- Яким чином?

VIIІ. Домашнє завдання.

Повторити параграф «Масова частка елемента в складі речовини».

Урок 4

Тема: Валентність хімічних елементів. Складання формул бінарних сполук за

валентністю.

Мета: сформувати поняття про валентність хімічних елементів; навчити

визначати валентність елементів за формулами бінарних сполук;

розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між

місцем знаходження елементів у Періодичній системі хімічних елементів

та їх валентностями; виховувати любов до праці шляхом залучення всіх

учнів до навчальної діяльності;

Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва,алгоритм

визначення валентності в бінарних сполуках.

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу

Хід уроку


Перевірка готовності учнів до уроку, налаштування на робочий настрій.

ІІ.Перевірка домашнього завдання

Учні отримують індивідуальні картки із завданнями, які виконують в зошитах.

- Запишіть за допомогою хімічних символів і цифр: а) три молекули водню;

б) п'ять атомів Хлору; в) дві молекули сірки, кожна з яких складається з восьми

атомів Сульфуру; г) чотири молекули води: л) дві молекули нітратної кислоти,

кожна з яких складається з одного атома Гідрогену, одного атома Нітрогену та

трьох атомів Оксигену.

- Що означають записи: 5Nа, 4F2, ЗСО2 , ЗН2О , 5Н2O , 2К+ ,

ЗСІ?

Pобота в парі

- Із наведеного переліку випишіть окремо формули простих

і складних речовин і прочитайте їх:

Н202, Н2, Fе203, ВаСО3 , С12 , О2 , СО2 , Си, КС1, O3


Бесіда

1. Які речовини називають простими?

2. Які речовини називають складними?

3. Охарактеризуйте якісний і кількісний склад речовин: Н2O, NH3, CH4.

4. Наведіть приклади складних речовин та сумішей.


Знаючи хімічну формулу речовини, ми отримуємо відомості про склад речо -

вини, а знаючи склад речовини ми записуємо її хімічну формулу. Але ж речовин

дуже багато.Чи можна запамятати склад і формули всіх речовин? Але й це не

потрібно робити.Краще вивчити закономірності, за якими без проблем можна

записувати безліч хімічних формул.

Вчитель оголошує тему уроку. Учні самостійно формують мету уроку.


Розпоовідь учителя

1. Валентність – це загальна властивість атомів приєднувати до себе певну

кількість атомів іншого хімічного елемента. Засновником вчення про

валентність вважають німецького хіміка Фрідріха Августа Кекуле, який

запропонував теорію валентності у 1857 році.

Демонстрація кулестрижневих молекул води, сірководню, амоніаку,

хлороводню, метану. Учні визначають кількість зв’язків, які утворює атом

Гідрогену, визначають яку валентність виявляють атоми.

Валентність елементів можна визначати за допомогою Періодичної системи

елементів. Номер групи, в якій міститься елемент показує максимальну

валентність елемента.


Для позначення валентності використовують римські цифри. їх записують над

символом відповідного елемента в хімічній формулі

Деякі елементи виявляють сталу валентність — у всіх сполуках їх властиве

тільки одне певне значення валентності. Так, Гідроген завжди одновалентний, а

Оксиген завжди двовалентний. Це слід запам'ятати. Інші елементи можуть

виявляти різні валентності в різних сполуках. Наприклад, Сульфур може бути

двовалентним, чотиривалентним і шестивалентним. Про такі елементи кажуть, що

вони виявляють змінну валентність. Про валентності, які виявляють хімічні

елементи (із сталою та змінною валентностями) ви можете дізнатися : таблиці,

що зображена;на дошці.

Елементи зі сталою валентністю

Одновалентні: Н, К, Ка, Ag, F.

Двовалентні: О, Ва, Са, Мg, Zn

Тривалентні: А1, В

Елементи зі змінною валентністю

Fе — II, IIIСu — І, II

Аs, Р — III, VРЬ, Sn, С — II, IV

S — II, IV, VIСІ, Вг, І — І, III, V, VII

2. Складання формул бінарних сполук

Складаючи хімічні формули, необхідно враховувати порядок написання

символів елементів у формулі. На першому місці в хіміч-яій формулі

записується символ того елемента, який у Періодичній зистемі розташований

зліва порівняно з іншими. Так, якщо сполука складається з атомів Нітрогену й

Оксигену, то на першому місці занизується символ Нітрогену, а якщо сполука

складається з атомів Калію га Брому, то на першому місці — символ Калію.

Складемо, наприклад, формули сполук, що складаються з О(ІІ) . А1(ІІІ), S(VІ) і

F(І), S(II) і С(ІV). Можна скористатися таким алгоритмом.

Алгоритм складання формул бінарних сполук

1. Записуємо символи елементів у необхідному порядку та надписуємо їхню

валентність:

III II

А1 О

V І

S F

IV II

С S

2.Знаходимо найменше спільне кратне (НСК) для значень валентностей

елементів:

НСК(ІП і ІІ)= 6 НСК (VI і І) = 6 НСК(І V і II) = 4

3.Число атомів даного елемента дорівнює відношенню НСК до валентності

цього елемента:

6 : III = 2 (А1) 6 : II = З (О) 6 : VI = 1 (S)

6 : І = 6 (F) 4 : IV = 1 (С) 4 : II = 2 (S)

4. Записуємо індекси після символів елементів:

III II VI І IV II

А1203 SF6 СS2

Складаючи формули бінарних сполук, слід пам'ятати, що елемент, який стоїть

у формулі на другому місці, завжди виявляє свою нижчу валентність з усіх

можливих.

Правила визначення валентностей

У сполуках Гідроген завжди одновалентний, а Оксиген — двовалентний.

Валентність елементів, що стоять у формулі на першому місті,

звичайно вказана в назві; якщо вона не вказана, тоді можна визначити її за

номером групи Періодичної системи.

З- Валентність елементів, що стоять на другому місті: Флуор, Хлор, Бром, Іод

— І, Сульфур — II, Фосфор, Нітроген — III, Карбон, Силіцій — IV.

VІ. Первина перевірка

Бесіда

- Що таке валентність;

- Як позначається валентність?

VІІ. Закріплення вмінь і навичок

1.Визначення валентності хімічних елементів за формулами бінарних сполук.

1. Cu2O, CuO, FeO, Fe2O3

2. P2O5, PH3, PbO, PbO2

3. MnO, MnO2, Mn2O7, H2S

4. CrO, Cr2O3, CrO3, SO2

5. HCl, Cl2O5, Cl2O7, SO3

6. N2O, NO, NO2, NH3

7. CO, CO2, Hg2O, HgO

2. Тестування

1. Виберіть символи елементів, які виявляють сталу валентність:

а) О; б) Р; в) Mn; г) H; д) К.

2. Вкажіть в якому випадку валентність елементів визначена вірно:

I II ІІ І

а) Na2 O б) Na2 O

3. Визначіть відповідність елемента в сполуках з Оксигеном та його

валентності:

1. CrO3 а) І

2. K2O б) ІІ

3. SO2 в) ІІІ

4. MgO г) ІV

д) VI

4. Вкажіть сполуку у якій валентність елемента, сполученого з Оксигеном,

найвища:

а) Н2О; б) СаО; в) РbO2; г) CrO3; д) Br2O7

5. В якій із сполук валентність елемента, сполученого з Гідрогеном, найнижча:

а) Н2О; б) NH3; в) НI; г) SiH4

VІІІ. Підсумок уроку

- Із якою метою ми вивчали валентність хімічних елементів? Чи досягли мети?

- Що необхідно знати для складання формул?

ІХ. Домашнє завдання.

1.Опрацювати § 17 підручника О.Г.Ярошенко.

2.Виконати письмові завдання

Урок 5

Тема: Визначення валентності елементів за формулами бінарних сполук.

Зв’язок між розміщенням елемента у Періодичній системі та його

валентністю.

Мета: знати визначення, що таке валентність, виробляти вміння визначати

валентності хімічних елементів за формулами сполук; навчити

визначати можливі валентності елементів за Періодичною системою;

розвивати логічне мислення, увагу; виховувати та сприяти формуванню

ціннісного ставлення до вивчення предмету хімія.

Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва.

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу.

Хід уроку


Перевірка готовності до уроку .Черговий учень перевіряє наявність

письмового домашнього завдання.


Визначте валентність елементів у сполуках: Н2Se, Cu2O, HF, MgO, NH3,

Cr2O3, MgH2, SiO2, KH, Br2O5, SO3, Mn2O7, CaO2, PH3, NaH.


1. Фронтальне опитування «Хто більше».

Назвати якомога більше:

а) одновалентних елементів.

б) елементів із змінною валентністю.

в) прізвищ вчених, які причетні до хімії.

2. Естафета незакінчених речень («Мікрофон»).

– Атом – це…

– Молекула – це…

– Проста речовина – це…

– Складна речовина – це…

– Хімічна формула – це…

– Індекс – це…

– Коефіцієнт – це…

– Валентність – це…

– Запис 2НNO3 означає – …

- Масова частка елементів в речовині – це…

– Валентність алюмінію в сполуці АІ2 О3 …

– Оксиген завжди у сполуках…

– За хімічною формулою можна визначити…

– Валентність Карбону в сполуці СаСО3…

3. «Знайди помилку»

СаО; C2O4; СО2, АlCl3, МgCl, FeCl5, FeCl3; NaO.


Чи була досягнута мета на минулому уроці? Яку мету потрібно поставити

перед собою сьогодні, щоб засвоїти тему соьгоднішнього уроку.

Учитель звертає увагу учнів на тему уроку.


1. Визначення можливих валентностей елементів за Періодичною

ситемою.

Валентність елементів можна визначати за допомогою Періодичної системи

елементів. Ви вже знаєте, що в Періодичній системі елементи розташовані за

групами. Номер групи, в якій міститься елемент, показує максимальну

кількість хімічних зв'язків, що може утворити , його атом. Тобто максимальна

валентність дорівнює номеру групи, деякі елементи можуть виявляти різні

валентності, але не вище за максимальну. Так, майже всі елементи І, II, і III

груп Періодичної системи проявляють сталу валентність, що дорівнює номеру

групи. Усі можливі валентності можна з'ясувати за Періодичною системою,

для цього необхідно від максимальної валентності віднімати числа, кратні

двом. Наприклад:

— Карбон міститься в четвертій групі, відповідно, його максимальна

валентність дорівнює чотирьом; віднімаючи два, отримуємо ще одну можливу

валентність -2., валентність 7; віднімаючи декілька разів двійку від семи,

отримаємо можливі валентності: 7, 5, 3, 1.

Таким чином, можна обчислити валентності для більшості хімічних елементів

(за деяким виключенням).

Значення валентності неметалічного елемента в сполуці з Гідрогеном або

металічним елементом розраховується за формулою: 8 — номер групи

елемента. Наприклад, Хлор (елемент VII групи) у сполуці з Гідрогеном (НС1)

— одновалентний (8 - 7 = 1), а Оксиген (елемент VI групи) у воді

двовалентний (8 - 6 = 2).

Робота з таблицею

Учитель пропонує учням розглянути таблицю для визначення валентності за

Періодичною системою (короткоперіодний варіант).

Група

Періодичної

І II III IV V VI І VII

Вища

валентність

І II III IV V VI VII

Можливі

валентності

II III II,

IV

І, III,

VТреба зазначити, що наведений у таблиці принцип визначення налентності за

допомогою Періодичної системи не завжди точний. Із нього є винятки.

Наприклад, Оксиген (VI група) виявляє тільки калентність II, для Купруму (І

група) характерні валентності І і II, п для Феруму (VIII група) — валентності

II і III. Проте для більшості елементів, що зустрічаються в шкільному курсі,

цей принцип справедливий.

2 . Визначення валентностей елементів за формулами бінарних спорлук.


Сполуки, що складаються з двох хімічних елементів, називають бінарними

Для визначення валентності елементів у бінарній сполуці не обов'язково

складати структурні формули. Сумарна кількість зв'язків атомів одного

елемента в бінарній сполуці завжди дорівнює сумарній кількості зв'язків усіх

атомів іншого елемента. Наприклад, у молекулі вуглекислого газу СО2 Карбон

чотиривалентний (загальна кількість, зв'язків дорівнює 1-ІV = 4), а Оксиген

двовалентний (загальна кількість зв'язків дорівнює 2- ІІ = 4 ) Для всіх

елементів у бінарній cполуці добуток числа атомів на валентність буде

однаковим.Для визначення валентності в бінарних сполуках можна вико-

ристати такий алгоритм.

Алгоритм визначення валентності в бінарних сполуках

1. Указуємо валентність елемента з відомою валентністю:

II II I

Fе2О3 СО2 СH4

2. Множимо число атомів цього елемента на його валентність:

3-11 = 6 2-11 = 4 4-1 = 4

3. Ділимо отримане значення на число атомів іншого елемента:

6 : 2 = III 4 :1 = IV 4 :1 = IV

4. Записуємо значення валентності над символом цього елемента:

III II IV П IV І

Ре2О3 СО2 СН4

VІ.Закріплення вмінь і навичок

Завдання

1. Визначте валентність елементів у сполуках з Гідрогеном: НВг, Н2S , РН3 ,

СаН2 , SіН2 , ВН3 , В2Н6 , КН, СеН4 , АsН3 , НІ.

2; Визначте валентність елементів у сполуках з Оксигеном: МgО , СаО, SО2,

СгО3, Р2О5, А12О3 , С12О7.

3. Визначте, в якій сдолуці валентність Мангану буде максимальною: МnО,

МnО2, Мn203, Мn2О7.

4.Визначте за Періодичною системою всі можливі валентності

елементів: К, Ва, Na, S, Вг, Мg, Р, Sі, І.

5. Використовуючи молекулярні формули, спробуйте намалювати

графічні формули для таких сполук: А12О3, Р2О5, Са(ОН)2,

Н2СО3 , Н2SО4.

VII. Підсумок уроку

Учитель просить учнів назвати, що виявилось на уроці важким або легким для

розуміння чи виконання; проаналізувати результати, яких досягнуто на уроці.

VIІІ. Домашнє завдання

Опрацювати §18 підручника

Виконати завдання в кінці параграфа

Урок 6

Тема: Фізичні і хімічні явища. Хімічні реакції.

Мета: сформувати поняття про фізичні та хімічні явища, їх відмінності;

розглянути зовнішні ефекти, що супроводжують хімічні реакції,

визначити умови перебігу хімічних реакцій, розкрити значення

хімічних реакцій у житті людини; розвивати логічне мислення, увагу;

викликати в учнів інтерес до вивчення предмету хімія.

Обладнання: штатив з пробірками, Щипці, нагрівний прилад, порцелянова

ложка, порцелянова ступка з товкачиком,хімічний стакан, скляна

пластинка, газовідвідна трубка.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І Організаційний етап

Привітання, перевірка готовності до уроку, перегляд письмових завдань.


Заповнення таблиці в зошиті

№ елемент СІ(І) Br(I) O(II) S(II) N(III)

1 K

2 Mg

3 Al


• Як називаються процеси, що відбуваються в природі й у світі? (Явища)

• Які бувають явища? (Суспільні, біологічні, фізичні та хімічні)

• Наведіть приклади таких явищ, що відбуваються навколо нас щодня. (Дощ,

сніг, вітер, гроза, ріст дерев, скисання молока, приготування чаю тощо)

(Записуємо коротко всі запропоновані учнями явища на дошці.)

• Спробуймо зрозуміти, до яких явищ їх віднести — суспільних, біологічних,

фізичних, хімічних чи інших?

• А тепер пригадаймо, які явища належать до фізичних. (Ті, в яких речовина не

змінюється)

• Які явища належать до хімічних? (Ті, в яких речовина змінюється)

ІV.Мотивація навчальної діяльності

Повернувшись додому з уроку хімії, учень подумав: «Як же багато навколо

хімічних явищ! Наприклад: а) іде тепло від батареї опалення; б) запалилася

неонова реклама; в) горять іменинні свічки; г) мама “гасить” соду оцтом,

готуючи тісто; д) олійна фарба висихає на повітрі; е) скисає молоко, не випите

кішкою; ж) після включення комп’ютера змінюється колір екрана; з) після

додавання цукру чай стає солодким; и) з відкритої пляшки “Фанти”

виділяються бульбашки газу; к) на цвяхах у гаражі з’являється іржа».

Допоможіть учневі розібратися, які процеси хімічні, а які фізичні. Вчитель

звертає увагу учнів на тему і мету уроку.


1.Фізичні та хімічні явища.

Розповідь учителя з демонстраціями дослідів.

(Учням пропонується робити записи або скласти схему.)

Демонстрація1. Із парафінової с пічки за допомогою скальпеля (або ножа)

зрізаємо декілька шматочків. Парафін кладемо в порцелянову ложку або

чашку й нагріваємо. Після розплавлений виливаємо рідкий парафін у стакан з

холодною водою. Після застигання демонструємо новий шматочок парафіну

учням.

- Які зміни відбулися з парафіном?

- Чи відбулося утворення нової речовини?

Таке явище належить до фізичних. Під час таких явищ змінюється форма

предмета або агрегатний стан речовини, але не змінюється її склад.

Явища, під час яких речовина не перетворюється на іншу, називають

фізичними.

Кипіння води, поява крапель води або льоду в холодильнику, замерзання

річок, відливання виробів із розплавленого металу, проходження електричного

струму в провідниках, подрібнення речовин — усе це приклади фізичних

явищ.

Унаслідок перебігу фізичних явищ молекули речовин не змінюються, отже, не

змінюються і властивості речовин.

Демонстрація 2. Запалюємо парафінову свічку. Над полум'ям потримаємо

холодну скляну пластинку; на якій конденсується водяна пара. Пояснюємо, що

газ, який утворюється, є вуглекислим.

Які зміни відбуваються з парафіном?

Чи відбулося утворення нових речовин?

Такий процес належить до хімічних.

Явища, під час яких одні речовини перетворюються на інші, називають

хімічними.

Горіння деревини, поява іржі на поверхні залізних виробів, прокисання

молока, пригорання їжі на сковорідці — усе це приклади

хімічних явищ.

Часто замість слів «хімічне явище» кажуть хімічний процес або хімічна

реакція. Про речовини, що вступають у хімічну реакцію, говорять, що вони

реагують або взаємодіють між собою. Ці речовини називають реагентами, або

вихідними речовинами, а нові речовини, що утворюються в результаті реакції,

— продуктами реакції.

Суть хімічних реакцій передають їх стислі записи. Наприклад, при горінні

парафіну, що відбувається за участю кисню з повітря, утворюються

вуглекислий газ і вода:

парафін + кисень —> вода + вуглекислий газ

реагенти —> продукти реакції

(вихідні речовини) (кінцеві речовини)

У процесі перебігу хімічних явищ частинки однієї речовини перетворюються

на частинки іншої, з однієї речовини утворюється інша речовина з іншими

властивостями.

Як же це відбувається? Під час зіткнення молекули різних ремонті можуть

обмінюватися своїми атомами, можуть сполучитися й одну велику молекулу, а

великі молекули можуть розпадатися на декілька маленьких. Іонні речовини

можуть обмінюватися своїми йонами. Суть усіх хімічних процесів полягає в

перегруповуванні атомів, які входять до складу різних речовин. Наприклад,

коли горить вугілля, то атоми, з яких воно складається, об'єднуються з атома-

ми молекул кисню в одну молекулу нової речовини — вуглекислого газу.

Слід звернути увагу на те, що під час хімічних процесів атоми не

перетворюються один на одний. Атоми, з яких складається вугілля, не можуть

перетворитися на атоми, з яких-складаються молекули кисню. Атоми не

можна зруйнувати в результаті хімічних реакцій, вони можуть тільки по-

різному сполучатися один з одним. Усі атоми під час хімічних реакції

зберігаються.

У хімічних явищах виявляються хімічні властивості речовин — їх здатність

змінюватися під впливом різних умов і реагувати з іншими речовинами.

Описати хімічні властивості речовини — означає вказати, як вона може

змінюватися, з якими іншими речовинами і за і яких умов може реагувати.

Вивчення хімічних властивостей речо- і, вин — одне із завдань хімії.

2. Ознаки хімічних реакцій.

Розповідь учителя з демонстрацією дослідів

Дуже часто хімічні та фізичні явища перебігають одночасно. Наприклад, під

час горіння свічки парафін спочатку плавиться й випаровується (фізичні

явища), а потім пари парафіну починають горіти (хімічне явище). Якщо

нагрівати шматочок цукру, то він розплавиться (фізичне явище), а в разі

довгого нагрівання перетвориться на вуглеподібну чорну масу (хімічне

явище).

Як же відрізнити хімічні явища від фізичних? Звичайно ж, можна сказати, що

якщо молекули речовини змінилися, то явище належить до хімічних, а якщо

не змінилися, то до фізичних. Але молекули надзвичайно важко побачити

навіть у найсильніший мікроскоп. Оскільки в процесі хімічної реакції

утворюються нові речовини з новими властивостями, то про перебіг реакції

можна судити за зміною фізичних властивостей реагуючих речовин. При

цьому ми будемо спостерігати певні ознаки. (Учні роблять записи в зошитах, а

вчитель пояснює кожний випадок.)

Часто про хімічні перетворення свідчить зміна забарвлення. Наприклад, колір

листя на деревах восени змінюється від зеленого до жовтого або червоного.

Демонстрація: дія кислоти на індикатори. У три пробірки наливаємо розчин

кислоти, по черзі в кожну пробірку додаємо індикатори (у першу —

фенолфталеїн, у другу — метиловий оранжевий, у третю — метиловий

червоний) та спостерігаємо за зміною забарвлення розчинів. Можна нагадати

або продемонструвати досліди «Хімічна хірургія», «Апельсин, лимон,

яблуко», «Алхімічне золото».

Демонстрація: взаємодія купрум(П) сульфату з лугом. Беремо 10—15 мл

розчину купрум(П) сульфату, наливаємо його в хімічний стакан (або

пробірку), додаємо туди 10—15 мл розчину натрій гідроксиду, спостерігаємо

випадання осаду купрум(ІІ) гідроксиду.

Демонстрація: взаємодія натрій сульфіту з кислотою. У пробірку поміщаємо

декілька кристаликів натрій сульфіту та додаємо 1—2 мл розчину сульфатної

кислоти. Спостерігаємо за появою запаху.

Багато хімічних реакцій, наприклад реакції горіння, супроводжуються

виділенням енергії, зазвичай у формі теплоти і світла.

Демонстрація: горіння стрічки магнію. У полум'я спиртівки вносимо щипцями

стрічку магнію. Горіння магнію супроводжується сліпучим світлом.

Демонстрація: розкладання малахіту. Зразок малахіту в пробірці підігріваємо в

полум'ї спиртівки; газовідвідна трубка з пробірки занурс на її посудину з

водою. Спостерігаємо зміну забарвлення, із газовідвідної трубки виділяються

бульбашки газу. Із припиненням нагрівання реакція припиняється.

Інколи і фізичні, і хімічні явища можуть супроводжуватися однаковими

зовнішніми ефектами; розповсюдження запаху парфумів, виділення

розчиненого газу при нагріванні газованої води та ін. Робити висновок про

належність явища до фізичних чи хімічних слід тільки за сукупністю ознак.

Якщо в склянку зі столовим оцтом насипати соду, то газ починає виділятися

так активно, що здається, ніби рідина закипає. Як у даному випадку відрізнити

кипіння від хімічної реакції? Для цього треба пригадати, як відбувається

кипіння: рідина закипає, коли нагрівається до певної температури —

температури кипіння. Для води за звичайних умов це 100 °С. Під час кипіння

води бульбашки газу (пари) утворюються у всьому об'ємі рідини. У разі

взаємодії оцту з содою рідина не нагрівається, а газ виділяється тільки в тому

місці, де сода контактує з розчином, тобто кипінням цей процес назвати не

можна.

Домашній експеримент.

Виділення газу також свідчить про хімічне перетворення: гашення соди

столовим оцтом або лимонною кислотою супроводжується характерним

шипінням за рахунок утворення вуглекислого газу. Цю реакцію викори -

стовують під час випікання печива — завдяки виділенню вуглекислого газу

тісто піднімається, стає пухкішим.

Демонстрація: взаємодія соди з кислотою. Беремо приблизно 5 г соди,

насипаємо в хімічний стакан, туди ж додаємо 10 мл кислоти (замість

кислоти можна використовувати столовий оцет), спостерігаємо виділення

бульбашок газу.

Інколи під час хімічної реакції з рідких речовин утворюється тверда

нерозчинна речовина — хіміки говорять «випадає в осад». Так, під час кипіння

водопровідної води з розчинених у ній речовин утворюється вапно. Ця

речовина не розчиняється у воді, тому осідає у вигляді нальоту на стінках

чайника.

Якщо поставити молоко в тепле місце, то через деякий час воно

перетвориться на кисле молоко. Під час скисання молока з молочного цукру

утворюється молочна кислота, про перебіг цієї реакції можна судити за

зміною смаку та запаху. Якщо жир на сковорідці починає підгоряти, то про

перебіг цієї реакції ми дізнаємося за появою запаху акролеїну — продукту

розкладу жиру.

3. Умови перебігу хімічних реакцій.


Для перебігу хімічних реакцій необхідні певні умови. У першу чергу речовини

необхідно з'єднати та перемішати (або хоча б привести в зіткнення).

Але не завжди хімічна реакція починається відразу після перемішування.

Деревина дуже добре горить, проте сама собою вона не займається. Для того

щоб почалася реакція горіння, дерево треба підпалити, тобто нагріти до певної

температури. Далі реакція відбувається самостійно, поки не закінчиться один

із реагентів. Для проведення багатьох хімічних реакцій потрібне постійне

нагрівання або охолоджування.

Деякі реакції відбуваються під дією світла або електричного струму. Відомі

нестійкі речовини, які розкладаються від тертя або УДаРУ-

Умови, необхідні для перебігу різних реакцій, дуже різноманітні. Більшість

реакцій не вимагають спеціальних умов, але деякі відбува- ] ються лише за

певних умов, які описуються в літературі з хімії.

V. Узагальнення та систематизація знань учнів

Лабораторний дослід № З «Проведення хімічних реакцій»

Можна скористатися рекомендаціями, що наведені в зошиті для лабораторних

та практичних робіт Слід нагадати учням правила роботи з хімічним

реактивами. Перед початком дослідів необхідно визначити мету їх

проведення.

Наводимо приклади завдань для проведення дослідів.

1. До розчину соди підлийте розчин кальцій хлориду. Які зміни

ви спостерігаєте?

- До осаду, який утворився в попередньому досліді, підлийте розчин

хлоридної кислоти. Що відбулося з осадом?

- У пробірку насипте невелику кількість цукру й нагрівайте.

Які зміни ви спостерігаєте на початку нагрівання? А після тривалого

нагрівання?

Опишіть свої спостереження. На підставі проведених дослідів зробіть

висновки про ознаки хімічних реакцій.

Виконання завдань

1. Порівняйте дії двох ремісників: коваля та металурга. Коваль бере залізний

брусок, нагріває його, б'є по ньому молотом і в результаті отримує виріб,

наприклад підкову. Чи змінюється в цьому випадку речовина, з якої складався

брусок;— залізо? Металург бере залізну руду — бурий порошок або камені,

які не проводять електричного струму й легко розсипаються внаслідок удару

молотком,— й перетворює її на блискучі бруски заліза — метал, який має

металічний блиск, добре проводить електричний струм, унаслідок удару не

розсипається, а розплющується. Чи змінилася за цих умов речовина? У якому

випадку проходить фізичне явище, а в якому — хімічне?

Поясніть.

2. Виберіть, які з перелічених явищ належать до хімічних, а які — до

фізичних, та поясніть свій вибір:

а) узимку гілля дерев вкривається памороззю;

б) за зиму опале листя згниває;

в) розлитий ацетон швидко випаровується;

г) запах розлитих парфумів швидко поширюється по всій кімнаті;

д) з часом на стінках чайника утворюється накип;

е) у теплому місці молоко швидко скисає;

є) у вологому повітрі бронзові пам'ятники вкриваються зеленим нальотом;

ж) крапля бруду на черевику до ранку перетворюється на коричневу пляму;

з) іржавий цвях очищується від іржі наждачним папером.

3. Наведіть три приклади хімічних реакцій, які ви спостерігали в природі або

побуті.

4. Робота зі схемою

Відомості про хімічні та фізичні процеси можна узагальнити у вигляді схеми.

VІ. Підсумок уроку

Інтерактивна технологія «Незакінчене речення».

« Найцікавішим на цьому уроці для мене було…».

VІІ. Домашнє завдання

Опрацювати §19 підручника

Виконати завдання в кінці параграфа

Явища

Фізичні Хімічні

Явища не супроводжуються утво- рення нових речовин. Вони проявляються в зміні форми тіла або агрегатного стану. речовини

Явища (хімічні реакці) проявлябться в перетвореннні речовин, в результаті яких утворюється одна або декілька речовин.

Урок 7

Тема: Практична робота № 2. «Дослідження фізичних і хімічних явищ».

Мета:продовжити формування навички роботи з хімічними

речовинами й лабораторним устаткуванням; перевірити знання техніки

безпеки під час роботи в кабінеті хімії; поглибити знання про фізичні й

хімічні явища, умови їх протікання, ознаки хімічних реакцій;

експериментально визначити рівень засвоєння знань про хімічні

реакції;розвивати: логічне мислення, пам'ять,увагу; виховувати:

працьовитість, акуратність,

Обладнання: пробірки, нагрівальний прилад, пробіркотримач, предметне

скло, кристалічний натрій хлорид, гранули цинку; розчини хлоридної

кислоти, аргентум нітрату, калій перманганату, ферум(ІІ) сульфату із

сульфатною кислотою.

Тип уроку: практичне застосування знань, умінь і навичок..

Хід уроку

I. Організаційний етап

Учитель разом із лаборантом до початку уроку роздають необхідне

обладнання, реактиви і зошити для лабораторних робіт

II. Актуалізація опорних знань

Тестова форма роботи

Варіант І

1. Явища, під час яких відбувається зміна речовини, називаються:

а) хімічними;

б) фізичними;

в) історичними.

2. З наведених явищ виберіть хімічні:

а) горіння іменинних свічок;

б) утворення іржі на цвяхах;

в) кипіння води.

3. З наведеного переліку виберіть складні речовини:

а) N2;

б) K2SO3;

в) CuS;

г) Fe;

д) H2Se.

4. Відносна молекулярна маса молекули K2SO3 дорівнює:

а) 87;

б) 126;

в) 158.

5. Масова частка Калію в молекулі K2SO3 дорівнює:

а) 24,6 %;

б) 49,4 %;

в) 20,2 %.

Варіант ІІ

1. Суміші відрізняються від хімічних сполук:

а) складом;

б) агрегатним станом;

в) кольором.

2. З наведених явищ виберіть хімічні:

а) горіння ялинкової гірлянди;

б) утворення інею;

в) скисання молока.

3. З наведеного переліку виберіть складні речовини:

а) KMnO4;

б) Cu;

в) NaOH;

г) H2;

д) CO2.

4. Відносна молекулярна маса молекули KMnO4 дорівнює:

а) 158;

б) 126;

в) 110.

5. Масова частка Калію в молекулі KMnO4 дорівнює:

а) 49,4 %;

б) 24,6 %;

в) 34,8 %.

Ключі

Варіант І: 1 — а; 2 — а, г; 3 — в; 4 — б; 5 — б.

Варіант ІІ: 1 — а; 2 — б, г; 3 — а; 4 — б; 5 — в.

ІІІ Мотивація навчальної діяльності

Вчитель оголошує тему і мету уроку. Націлює учнів на виконання практичної

роботи.

IV. Виконання практичної роботи за інструкцією

Перед початком практичної роботи обговорюються правила техніки безпеки

під час виконання практичної роботи, при роботі з розчинами хімічних

реактивів, скляним посудом, нагрівними приладами.

Інструкція

Дослід 1. Зміна агрегатного стану речовини

Налийте в пробірку 2 мл води, закріпіть пробірку в пробіркотримачі й,

дотримуючи правил техніки безпеки, прогрійте пробірку в полум’ї спиртівки

до кипіння. Що спостерігаєте?

Акуратно піднесіть до отвору пробірки предметне скло. Що спостерігаєте?

Зробіть висновок.

Дослід 2. Дослідження фізичних процесів під час розчинення Налийте в

пробірку 1 мл води, додайте шпателем приблизно 1 г соли й розмішайте

скляною паличкою. Що спостерігаєте?

Скляною паличкою перенесіть дві-три краплини розчину на предметне скло,

дотримуючись правил техніки безпеки, нагрійте. Що спостерігаєте? Зробіть

висновок.

Дослід 3. Виділення газоподібних речовин у результаті хімічних реакцій

Налийте в пробірку 1—1,5 мл хлоридної кислоти (HCl), опустіть дві гранули

цинку. Що спостерігаєте? Зробіть висновок.

Дослід 4. Випадіння осаду в результаті хімічної реакції Налийте в пробірку 1

—1,5 мл хлоридної кислоти (HCl) і додайте дві-три краплини аргентум нітрату

(AgNO3). Що спостерігаєте? Зробіть висновок.

Дослід 5. Зміна забарвлення в результаті хімічної реакції

Налийте в пробірку 1 мл рожевого розчину калій перманганату, по краплинах

додайте розчин ферум(ІІ) сульфату. Що спостерігаєте? Зробіть висновок.

Зробіть узагальнюючий висновок про фізичні та хімічні явища.

ІV Підсумок уроку

- Чи досягнуто мети роботи, яку ви ставили на її початку?

- Якого результату ви досягли? Яким чином?

- які у вас склалися враження від роботи

V. Домашнє завдання

Повторити параграф про хімічні та фізичні явища, хімічні реакції.

Творче завдання. Складіть розповідь про фізичні та хімічні явища, що вас

оточують.

Урок 8

Тема. Узагальнення й систематизація знань з теми «Початкові хімічні

поняття»

Мета: узагальнити й систематизувати знання про початкові хімічні поняття,

хімічні формули, хімічні реакції, хімічні рівняння; підготувати учнів

до Контрольної роботи з теми «Початкові хімічні поняття». розвивати

логічне мислення; виховувати почуття відповідальності, вимогливості

до себе, охайності, дбайливості, старанність

Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д,І, Менделєєва,

дидактичний матеріал ( за необхідності).

Тип уроку: узагальнення і систематизації знань.

ХІД УРОКУ

І. Організація класу


Бесіда

- Що таке хімічні та фізичні явища? Чим вони відрізняються?

- Перелічіть зовнішні ефекти хімічних реакцій.

- Які ознаки хімічних реакцій спостерігаються: а) під час горіння багаття; б)

під час іржавіння заліза; в) під час скисання їжі?

- Наведіть приклади фізичних явищ, за яких змінюється агре

гатний стан речовин.

- Наведіть приклади хімічних явищ, які супроводжуються змі

ною агрегатного стану речовин.

- Наведіть приклади хімічних реакцій, які ви спостерігали

в природі або побуті.

- Обговорюються питання домашнього завдання.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Вчитель наголошує, що сьогоднішній урок є важливим дпя підготовки до

контрольної роботи. Оголошує тему уроку і учні самостійно формують мету.

ІV. Узагальнення і систематизація знань

Учні об’єднуються в три команди — «Нейтрон», «Протон» і «Електрон». У

кожній команді обирається капітан.

Для заповнення протоколу обирається один учень.

Ведучий (учитель) оголошує правила гри.

На дошці написані назви конкурсів і кількість балів, які може одержати

команда за кожен конкурс. Кожна команда заздалегідь одержує кілька аркушів

формату А2, періодичну систему хімічних елементів, фломастери, маркери.

I. Гра

Отже, повідомляємо перший конкурс.

1. Розминка «вірю — не вірю»

Команди по черзі одержують аркуш із твердженням. Вони повинні відповісти

«вірю» або «не вірю» і пояснити свій вибір. Якщо команда дає неправильну

відповідь, право відповіді переходить до наступної команди.

• Одержання цукрової пудри з рафінованого цукру — це хімічне явище.

• Прокисання молока — це хімічне явище.

• Іржавіння заліза — це фізичне явище.

• Горіння електричної лампочки — це хімічне явище.

• Плавлення алюмінію — це фізичне явище.

• Випаровування спирту — це хімічне явище.

• Танення льоду — це хімічне явище.

• Горіння свічки — це фізичне явище.

• Фотосинтез — це фізичне явище.

Підбиваємо підсумки конкурсу, максимальна оцінка — 1 бал за правильну

відповідь. Записуємо результати до протоколу на дошці.

2. «Морський бій»

Кожна команда одержує ігрове поле, на якому написані формули простих і

складних речовин.

№ з/п А Б В Г Д

1 KOH C ZnO O2 SO3

2 CuO Ca3P2 H2CO3 Fe N2O

3 LiH N2 S H2O Cu

4 P Na2O MgBr2 H2 AlCl3

5 HNO3 Cr2O3 Cl2 AgCl Si

Першій команді координати задає вчитель: учень, який відповідає, повинен

прочитати формулу і сказати, проста це речовина чи складна. Ця формула

викреслюється, і учень називає нові координати учневі другої команди.

Правильна відповідь — 1 бал, неправильна — хід переходить до іншої

команди, поки все поле не буде закреслено. Підбиваємо підсумки й заносимо

бали до протоколу.

3. «Сортувальник»

Кожна команда одержує коробку стикерів з формулами оксидів. Завдання

однакові в кожній групі. Члени команд повинні наклеїти на аркуш формату А2

стикери з формулами відповідно до їх валентності.

Na2O, NO3, CuO, ZnO, Cr2O3, MgO, Cu2O, PbO2, V2O5, B2O3, Li2O, SO3,

MnO2, Al2O3, CO2, N2O5, CrЩ3, P2O5.

Виконані завдання команди наклеюють на дошці, порівнюють, виправляють

помилки.

Підбиваємо підсумки за конкурс: 0,5 бала за правильно визначене значення

валентності елемента у формулі. Разом правильна відповідь — максимально 9

балів.

4. «Цвітик-семицвітик»

Кожна команда одержує завдання.

Команда 1: Х — Ca.

Команда 2: Х — Mg.

Команда 3: Х — Zn.

На аркуші формату А2 команди записують формули продуктів реакції за

валентністю, записують рівняння реакції та розставляють коефіцієнти. Потім

аркуші наклеюють на дошку, перевіряють з учителем. Кожне правильне

рівняння — 2 бали. Разом — 14 балів за конкурс.

Поки вчитель перевіряє, учні виконують завдання п’ятого конкурсу

5. «Рахувалочка»

Кожна команда одержує номер від 1 до 6 відповідно до підсумків трьох

конкурсів.

За відведений час команда повинна підрахувати сумарну відносну

молекулярну масу всіх оксидів, з якими вони працювали під час виконання 1

—5 завдань.

Учитель перевіряє суму. Оцінка за правильну відповідь — 3 бали.

Підбиваємо підсумки четвертого і п’ятого конкурсів, заносимо до протоколу.

Порівнюємо результати команд, знаходимо помилки, заносимо результати до

протоколу, і поки учень-контролер підбиває підсумки, вчитель аналізує

результати гри.

Повідомляємо переможця, виставляємо оцінки, відзначаємо активних учнів.

Протягом гри доцільно вести особистий залік, видаючи учням за правильні

відповіді фішки. За сумою таких фішок можна оцінити роботу кожного з

учнів.

ІІІ. Домашнє завдання

Підготуватися до контрольної роботи з теми «Початкові хімічні поняття».

Урок 9

Тема: Контрольна робота з теми «Початкові хімічні поняття».

Мета: визначити рівень навчальних досягнень учнів з теми «Початкові хімічні

поняття»; розвивати пам'ять, увагу, образне і логічне мислення;

виховувати працьовитість, самостійність, кмітливість.

Обладнання: Періодична система Д.І. Менделєєва;

Тип уроку: контролю і самоконтролю.

Хід уроку


Налаштування учнів на робочий настрій.


Учитель проводить інструктаж учнів щодо виконання роботи та її

оформлення.

ІІІ. Контроль і самоконтроль учнів

Варіант І

І рівень (0,5 бала)

1.У наведеному переліку порівну фізичних тіл і речовин: цвях, цинк, ваза,

кухонна сіль, молоток, залізо.

Відповідь: а) так; б) ні.

Повітря, залізна руда, молоко, нафта — це ... .

Відповідь: а) чисті речовини; б) суміші.

До фізичних явищ належать:

а) горіння магнію; б) утворення хмар', в) прожарювання міді.

4. Зміна забарвлення, випадання осаду, поява або зникнення запаху,

виділення або поглинання теплоти — все це є ознаками хімічної реакції.

Відповідь: а) так', б) ні.

5. Молекулярну будову речовини мають:

а) залізо;

б) вода;

в) кухонна сіль;

г) спирт.

6. Із наведеного переліку речовин випишіть окремо прості речовини:

Сl2 Н20, Mg, Н2SO4, O2, N2, СO2, Fе, СН4, Аl, NаСІ, Сr(ОН)3.

IIрівень (0,5 бала)

Хімічний елемент — це ... атомів.

Суміш порошку крейди з водою можна розділити ....

Запишіть математичний вираз розрахунку відносної атомної маси елемента.

10. Охарактеризуйте речовину кисень за планом:

склад: (якісний, кількісний);

будова: (молекулярна, немолекулярна);

фізичні властивості.

11. Запис 10 Н означає:

а) 10 атомів Гідрогену;

б) 10 атомів водню;

в) 10 молекул водню;

г) 10 молекул Гідрогену.

12. Визначте за періодичною системою відносну атомну масу таких

елементів:

а) Ве; б) В; в) Ва; г) Вr.

Шрівень (1 бал)

13. Відносна молекулярна маса речовини Са3(РО4)2 становить:

а) 230; б) 330; в) 310; г) 210.

14. Знайдіть відповідність. Найпоширенішим хімічним елементом є

Оксиген.

У літосфері; а) (О) = 21 %;

У гідросфері; б) (О) = 47 %;

У атмосфері (масова частка); в) (О) = 85,8 %;

В атмосфері (об'ємна частка). г) (О) = 23 %.

Відповідь: 1 — б, 2 — в, 3 — а, 4 — г.

15. Обчисліть масову частку елементів у речовині сульфур (VI) оксид:

а) 0,8 і 0,2; б) 0,5 і 0,5; в) 0,4 і 0,6.

IVрівень (1,5 бала)

16. У якій із запропонованих речовин масова частка Гідрогену найбільша:

а) НСІ; б) Н2О; в) КОН. Для речовини Н2О обчисліть відношення мас

елементів.

17. Зробіть висновок про здатність атомів утворювати прості та складні

речовини. Наведіть приклад.

Варіант II

І рівень (0,5 бала)

1. Чого більше у наведеному переліку: ложка, магній, залізо, молоток,

золото, вода, айсберг?

Відповідь: а) тіл; б) речовин; в) тіл і речовин порівну.

2. До сумішей належать:

а) газована вода;

б) кисень;

в) крохмаль.

3. Укажіть ознаки хімічної реакції під час горіння свічки:

а) плавлення парафіну;

б) виділення теплоти;

в) зміна забарвлення;

г) виділення світла.

4. Прості речовини поділяються на метали і не метали:

Відповідь: а) так; б) ні.

5. Немолекулярну будову речовини мають:

а) мідь;

б) вуглекислий газ;

в) сірка;

г) магній.

6. Із наведеного переліку випишіть окремо складні речовини, до складу

яких входить Оксиген:

СІ2, Н2О, Мg, H2SO4; О2, N2 , СО2, Fe, СН4, АІ , NаСІ, Сг(ОН)3

II рівень (0,5бала)

Хімічна формула — це ... .

Суміш залізних ошурок і порошку сірки можна розділити ....

Запишіть математичний вираз розрахунку відносної молекулярної маси.

10. Вставте в реченні замість пропусків відповідно слова «атом»,

«молекула», «хімічне» або «фізичне».

При розчиненні цукру у воді ... цукру рівномірно розподіляються між ... води.

Це ... явище. ... води складаються з ... Оксигену та ... Гідрогену. Склад води

можна довести, пропустивши електричний струм через воду, при цьому

утворюються ... простих речовин кисню та водню. Це ... явище.

11. Запис 2Р2О5 означає:

а) 4 атоми Фосфору та 10 атомів Оксисену;

б) 2 атоми Фосфору та 5 атомів Оксисену;

в) 4 молекули фосфор(V) оксиду;

г) 2 молекули фосфор(V) оксиду.

12. Визначте за періодичною системою відносну атомну масу таких

елементів:

а) С; б) Сr; в) Са; г) СІ.

IIIрівень (1 бал)

13. Відносна молекулярна маса речовини АІ2(SО3)3 становить:

а ) 285; б) 294; в) 249; г) 258.

14. Знайдіть відповідність та запишіть формули речовин, до складу яких

входять:

1) 2 атоми Хрому й 3 атоми Оксисену;

2) 1 атом Натрію, 1 атом Нітрогену, 3 атоми Оксигену;

3) 3 атоми Калію, 1 атом Фосфору, 4 атоми Оксигену;

4) 1 атом Кальцію, 1 атом Карбону, 3 атоми Оксигену.

Відповідь: 1— в, 2 — г, 3 — б, 4 — а.

15. Обчисліть масову частку елементів у речовині магній карбонат:

а) Mg — 28,6%;С— 14,3 %; О— 57,1 %;

б) Мg — 65,3 %; С — 31,3 %; О — 3,1 %;

в) Мg — 29,4 %; С — 16,8 %; О— 57,3 %.

IVрівень (1,5 бала)

16. Визначте формулу речовини, якщо відомо, що масові частки Натрію,

Сульфуру та Оксигену складають відповідно 36,5 %, 25,4 % та 38,1 %.

Для цієї речовини обчисліть відношення мас елементів. (Na2SO3)

17. Яку інформацію можна отримати з хімічної формули? Наведіть приклад.

ІV. Підсумок уроку

Чи задоволені ви результатом своєї роботи?

а) CaCO3

б) K3PO4

в) Cr2O3

г) NaNO3

- найбільший успіх у роботі…

-найбільші труднощі в роботі…

- у наступній контрольній роботі я хочу…

Тема 2. Кисень. Урок 1

Тема уроку: Повітря, його склад.

Мета уроку: Закріпити знання про елементи та прості речовини. Сформувати

поняття про склад повітря; познайомити учнів з історією

відкриття повітря та роботами Лаувазьє;

виховувати думку про збереження чистого повітря, як

запоруку здоров’я людини; розвивати інтерес до

вивчення хімії.

Тип уроку: Поглиблення та засвоєння нових знань.

Форми роботи: Фронтальна бесіда, розповідь.

Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д.І.Менделєєва;

роздавальний матеріал; таблиця «Склад повітря».

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

Налаштування класу на урок.

III. Мотивація навчальної діяльності

Повідомлення теми та мети уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

І вaріант.

І рівень

1. Хімічний елемент – це сукупність частинок певного виду:

а) молекул; б) атомів;

в) іонів; г) іонів.

2. Виберіть формули тільки простих речовин.

а) Н2О, Мп, С, Аl ; б) СО2 HCl CuO SO3

в) О2 S Fe N2 г) К2О Cu CaO H2S

3. Що означає запис 3О2:

а) 3 атоми Оксигену; б) 3 молекули кисню;

в) 6 атомів Оксигену; г) 6 молекули кисню.

ІІ рівень.

4. Серед перелічених явищ виберіть хімічні:

а) Плавлення скла; б) Скисання молока;

в) Горіння деревини; г) Танення снігу.

5. Визначте валентність таких речовин: Al2 O 3, SO3, Na2O, MgO.

6. Відносна молекулярна маса речовини Na3PO4:

а) 118; б) 70;

в) 164; г) 116.

ІІІ рівень.

7. Встановіть відповідність між назвами хімічних елементів та їх символами:

А. Нітроген 1. Са;

Б. Магній 2. N;

В. Кальцій 3. Р;

Г. Фосфор 4. Мq.

8. Складіть формули сполук Оксигену з Алюмінієм,Карбоном(ІV), Магнієм та обчисліть відносні формульні маси цих речовин.

9. Обчисліть масові частки всіх елементів та співвідношення мас у речовині Н2S.

ІV рівень

10. Встановіть відповідність між хімічною формулою оксиду та валентністю елемента.

1. MgO; а) VІІ;

2. Na2O; б) І;

3. Cl2O7; в) ІІІ;

4.Al2O3. г) ІІ.


Бесіда.

- В якому агрегатному стані (за звичайних умов) знаходиться повітря?- Який хімічний склад повітря?- Яке значення повітря має для живих організмів?

1. Історія відкриття складу повітря Розповідь учителя.

Тривалий час вчені не надавали особливого значення вивченню газів.

Дослідження у галузі пневматичної хімії почали з’являтися тільки в другій

половині XVIII століття. Одержання окремих газів і вивчення їх властивостей

стали можливими завдяки винаходу пневматичної ванни, тобто приладу для

одержання й збирання газів.

Першим хіміком-пневматиком був англієць Дж. Блек. Досліджуючи луг, він

одержав вуглекислий газ. Дослідження Блека продовжив англійський учений-

самоук Генрі Кавендіш. Він першим дослідив і описав водень. Кавендіш

досліджував склад повітря, відібраного в різних місцях (на горі, в лісі). Склад

повітря всюди виявився однаковим, що спростувало розповсюджені в той час

уявлення. Сучаснику Кавендіша, англійському вченому-аматору Прістлі на-

лежить пріоритет відкриття 1774 року кисню. Прістлі знайшов, що після

згоряння горючих речовин об’єм взятого для дослідів повітря зменшується на

1/5 і повітря стає не придатним для горіння й дихання. Прістлі помітив, що

повітря, не придатне для дихання, знову набуває звичайних властивостей,

якщо помістити в нього на якийсь час рослину.

На жаль, Блек, Кавендіш і Прістлі були прихильниками теорії флогістону й не

змогли правильно витлумачити результати своїх дослідів. Одержані гази вони

називали «зв’язаним повітрям», не розуміючи, що відкрили індивідуальні

речовини.

Величезна заслуга у вивченні складу повітря належить французькому

вченому Антуанові Лавуазьє. Лавуазьє за освітою був юристом, але велику

частину свого часу присвячував природничим наукам. 1774 року, аналізуючи

результати своїх дослідів із спалювання речовин, Лавуазьє дійшов висновку,

що повітря — це не просте тіло, як гадали вчені того часу, а суміш різних за

властивістю речовин. Одна з частин суміші підтримує горіння й бере участь у

диханні. Згодом Лавуазьє встановив, що ця частина повітря має

киснеутворюючу властивість, тому що після згоряння в ній різні речовини

перетворюються на кислоти. У зв’язку з цим з’явилася назва «оксиген», тобто

той що народжує кислоти, чи кисень. Вивчаючи іншу частину повітря,

Лавуазьє встановив, що вона не підтримує дихання та горіння (миші

поміщені в це повітря, швидко гинули). Цю частину повітря він назвав

«азотом», що французькою означає «безжиттєвий». Вважається, що пріоритет

у вивченні й встановленні складу повітря належить Лавуазьє. Незважаючи

на те, що вчений встановив не всі відомі сучасній науці компоненти повітря,

він відкрив два головних гази, вивчив і описав їх властивості, визначив їх

об’ємні співвідношення.

2.Склад повітря

Розповідь з елементами бесіди. Демонстрація таблиці «Склад повітря».

Що ж таке повітря? Незважаючи на те, що людина живе на дні "повітряного

океану", вона вивчила повітря значно пізніше, ніж інші речовини. Це

пояснюється тим, що повітря невидиме, не має ні запаху, ні смаку. Лише

наприкінці XVIII століття А.Лавуазьє визначив склад повітря. Атмосферне

повітря - це механічна суміш більше 50 газів. За вмістом можна виділити такі

три основні групи складових атмосферного повітря:

1. Гази, які входять до складу повітря практично в сталих кількостях - основні

гази - азот, кисень, аргон. Їх кількість є сталою.

2. Гази, які завжди присутні в атмосферному повітрі, але кількість їх змінна -

водяна пара, озон, вуглекислий газ, метан, аміак, аерозолі.

3. Гази та інші речовини, які можуть бути присутні в атмосферному повітрі

(викиди промислових підприємств, вулканічні викиди, окиси сірки та азоту)

Основні компоненти повітря: азот - 78%, кисень - 21%, вуглекислий газ -

0,03%, аргон - 0,93%. Отже, атмосферне повітря — це фізична суміш газів,

які у зв'язку зі зміною густини атмосфери на різних висотах змінюють лише

свій парціальний тиск. Практично співвідношення різних газів атмосфери

однакове до висоти 80— 100 км. Крім постійних складників атмосфери, у ній

можуть міститися як різноманітні домішки природного походження, так і

забруднення, зумовлені антропогенною дією. Постійний газовий склад

атмосфери підтримується за рахунок біологічного колообігу речовин

екологічних систем біосфери, невід'ємною складовою частиною якої є

атмосфера, а також за рахунок безперервного переміщення мас повітря в

горизонтальному і вертикальному напрямках.

Робота учнів з таблицею.

Склад повітря:

Газ Частка газу, % (округлене)Назва Формула об'ємна масова

Азот N2 78 75,5

Кисень 02 21 23

Аргон Аг 0,93 1,3

Карбон(IV)

оксид

С02 0,03 0,05

Інші 0,04 0,15

У повітрі є ще пил, водяна пара і домішки різних газів: сульфуру (IV) оксиду

SO2, метану СН4, амоніаку NНз, карбон (ІІ) оксиду СО тощо. Вони шкідливі

для довкілля і здоров'я людини, забруднюють атмосферне повітря.

3.Охорона атмосфери від забруднення

Розповідь вчителя з елементами бесіди

1. Створення безвідходних технологічних процесів;

2.Винесення великих потужних підприємств за межі міст;

3.Створення заміських кільцевих шляхів для транспорту;

4. Переведення міського транспорту на електротранспорт;

5. Встановлення на заводських і фабричних трубах пило газовловлювачів;

6. Озеленення міст і сіл.

ІV. Закріплення матеріалу.

Вчитель використовує роздавальний матеріал у вигляді тестів різних типів.

І варіант.

1. Який об’єм кисню міститься у повітрі?а) 78; б) 21;в) 0,03; г) 0,93.

2. Хто відкрив склад повітря?

а) Пріслі; б) Кавендіш;

в) Лаувазє; г) Дж.Блек.

3. Укажіть агрегатний стан повітря.

а) Рідкий; б) Газуватий;

в) Твердий; г) Всі відповіді вірні.

4. Виберіть суміш газів, які є складовою частиною повітря.

а) О2, N2, СО2, Аr; б) Ar, Р, O2, CO2;

в) S, O2, N2, CO2; г) O2; Ar, N2, CH4/

V. Підбиття підсумків.

- Хто являється основоположником відкриття атмосферного повітря?

- Який склад повітря?

- Значення повітря для життєдіяльності живих організмів?

- Шляхи вирішення проблеми охорони атмосферного повітря.

VІ. Домашнє завдання.

Опрацювати параграф підручника. Дати відповіді на запитання .

Дата: ______________

Урок 2

Тема: Оксиген. Поширеність Оксигену в природі.

Кисень, склад його молекули, поширеність у природі.

Фізичні властивості кисню.

Мета: Закріпити знання учнів про елемнти та прості речовини на

прикладі Оксигену і кисню; формувати уявлення про відмінності

понять «хімічний елемент» і «проста речовина»;

ознайомити учнів з властивостями Оксигену та кисню;

сформувати уявлення про поширеність Оксигену в природі,

фізіологічною дією; виховувати


Форми роботи: розповідь, самостійна робота.


роздавальний матеріал.

Хід уроку.



ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

І варіант.

І рівень.

1. Який об’єм азоту міститься у повітрі?а) 78; б) 21;в) 0,03; г) 0,93.

2. Хто являється основоположником відкриття складу повітря?

а) Пріслі; б) Кавендіш;

в) Лаувазє; г) Дж.Блек.

3. Укажіть агрегатний стан повітря.

а) рідкий; б) газуватий;

в) твердий; г) всі відповіді вірні.

4. Виберіть суміш газів, які є складовою частиною повітря.

а) O2; Ar, N2, CH4; б) Ar, Р, O2, CO2;

в) S, O2, N2, CO2; г) О2, N2, СО2, Аr;

ІІ рівень.

5. Укажіть твердження, що не стосуються кисню.

а) міститься в повітрі;

б) не підтримує дихання і горіння;

в) молекула складається з двох атомів;

г) виділяється в результаті фотосинтезу.

6. Обчисліть масову частку оксисену в сполуці СО2.


Бесіда.

- Як ви вважаєте, де в природі зустрічається кисень?

- Як на вашу думку , можна добути кисеньі чи можливо його зібрати?

- чи можна переконатися, що отриманий газ – кисень?

Завдання учням: знайти в Періодичній системі хімічний елемент Оксиген.

- Яку інформацію ви отримали про Оксиген? Запишіть в зошит.

-символ елемента, розташування, відносна атомна маса.

Учні згадують, що Оксиген ІІ валентний.


Оксиген – один із найважливіших елементів у природі.

1.Відкриття кисню. Світовий пріоритет відкриття кисню належить

Китаю. Китайський учений VIII ст. Мао-Хоа встановив наявність у складі

повітря двох газів, один із яких мав властивість підтримувати дихання й

горіння.

В Європі кисень відкрили майже через 1000 років одночасно два видатні

хіміки другої половини XVIII ст. — швед Карл Шеєле (1771) та англієць

Джозеф Прістлі (1774). Однак К. Шеєле опублікував своє відкриття пізніше,

ніж Дж. Прістлі. На одному з майданів міста Лідса вдячні англійці встановили

бронзову скульптуру свого видатного співвітчизника.

І все ж таки головні особи в історії відкриття кисню не К. Шеєле і не Дж.

Прістлі. Вони справді відкрили новий газ — кисень, але до кінця своїх днів

залишалися ревними захисниками помилкової теорії флогістону.

За уявленнями хіміків XVIII ст. флогістон — це невагома речовина —

«вогняна матерія», яка нібито міститься в усіх речовинах, здатних горіти, і яка

під час горіння вивітрюється, зникає.

В історії відкриття кисню особливе значення мають праці французького

вченого Антуана Лавуазьє. 1775 року він установив, що кисень — складова

повітря, що Оксиген входить до складу багатьох кислот та інших речовин.

Саме А. Лавуазьє дослідив кисень і створив кисневу теорію горіння, яка

прийшла на зміну теорії флогістону. За період, що минув з того часу (понад

200 років), киснева теорія горіння не тільки не була спростована, а й дістала

ще безліч підтверджень своєї правильності.

2. Поширення в природі. Оксиген — найпоширеніший хімічний елемент

на Землі. Масова частка його в оболонці Землі (в атмосфері, гідросфері,

літосфері) становить близько 52 %. У зв'язаному стані, тобто як хімічний

елемент, Оксиген входить до складу води, піску, глини, гірських порід і

мінералів. Він є у складі всіх речовин, з яких побудовані живі організми.

Зокрема в організмі людини на вміст Оксигену припадає майже 65 %.

У вільному стані, тобто як проста речовина, кисень О2 є у повітрі. Масова

частка його — 23 %, об'ємна — 21 %. Кисень міститься також у природних

водах. Біохімічне очищення річкової та морської води відбувається за

допомогою розчиненого у воді кисню.

У природі кисень відіграє особливу роль. Він виступає одночасно і як

будівельник, і як руйнівник. Окиснюючи органічні речовини, кисень

підтримує дихання, отже, й життя. Енергія, що при цьому вивільнюється,

http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BE_%D0%B4%D0%BE_%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83:_%D0%9F%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D1%82%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B3_%D0%9E%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D1%83_%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%96._%D0%97%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%B8%D1%81%D0%BD%D1%8E,_%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B1%D1%96%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C

забезпечує життєдіяльність організмів. Проте за участю кисню в природі

постійно відбуваються й руйнівні процеси: іржавіння металів, тління й горіння

речовин, гниття рослинних і тваринних решток.

Що ж собою являє кисень? Щоб дізнатися про це, треба його добути. Уважно

стеж за демонстрацією дослідів. Спостереження дадуть змогу зробити

висновок про деякі фізичні властивості кисню. Кисень є основним

складником повітря. Без нього неможливе життя. Це безбарвний газ, добре

розчиняється у воді, і йому зобов'язане все живе на Землі своїм виникненням

та існуванням.

Кисень входить майже до всіх органічних речовин. Його наявність у

повітрі потрібна для дихання, горіння і гниття. Джерелом кисню у природі є

фотосинтез. Зелені рослини, використовуючи сонячну енергію, поглинають

воду й діоксид вуглецю з повітря і виробляють вуглець, потрібний їм для

харчування та росту. При цьому вони виробляють вільний кисень. Унаслідок

фотосинтезу рослинність Землі утворює понад 100 млрд тонн органічних

речовин. У процесі фотосинтезу засвоюється близько 200 млрд тонн діоксиду

вуглецю і виділяється в навколишнє середовище приблизно 145 млрд тонн

вільного кисню. Процесами фотосинтезу головним чином визначається

колообіг кисню в природі і зберігається постійний склад атмосферного

повітря. Слід також врахувати, що внаслідок згоряння великої кількості

палива, корозії металів та інших хімічних процесів атмосфера Землі втрачає

щорічно понад 10 млрд тонн кисню.

В організмі людини міститься 65% кисню. У стані спокою людина поглинає за

годину 25 л кисню і виділяє 22,6 л вуглецю діоксиду. Усі тканини і клітини

організму людини безперервно поглинають кисень. Добова потреба у кисні

варіює в межах від 300 до 1000 л і більше залежно від фізичного

навантаження.

http://school.xvatit.com/index.php?title=25._%D0%A4%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2._%D0%9A%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%B8%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2._%D0%A5%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2._%D0%A0%D0%B5%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%BD%D0%B5%D0%B9%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97._%D0%97%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8_%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D0%B8._%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2

2. Учні записують дані проОксиген і кисень.

Розташування в періодичній системі: порядковий номер – 8; 2 період, VІ група.

Будова атома: Оксиген містить 8 протонів і 8 електронів

Хімічний символ Оксигену – О;

Відносна атомна маса - Аr (О) = 16;

Валентність Оксигену - ІІ;

Хімічна формула кисню - О2;

Відносна молекулярна маса - Мr (О2) = 32.

3. Робота з підручником. Учні заповнюють таблицю і записують в зошиті.

Фізичні властивості кисню

Характеристика властивостей Властивості

Агрегатний стан Газ

Запах Без запаху

Смак Без смаку

Колір Без кольору

Температура кипіння кисню -193 С

Температура плавлення кисню -219 С

Важчий чи легший за повітря Важчий

Розчинність( у 100 об’ємах води при 20 градусах С)

3 об’єми

Фізіологічна дія Неотруйний

V. Узагальнення та систематизація знань.

Учні виконують тестові завдання.

І рівень.

1. Оксиген типовий…а) метал; б) неметал.

2. Відносна молекулярна маса кисню:

а) 16; б) 32;

в) 14; г) 8.

3. Найбільш поширений хімічний елемент на землі.

а) О; б) Н;

в) Аl; г) N.

ІІ рівень.

4. Проста речовина , яка підтримує життя: а) кисень; б) азот; в) вуглекислий газ; г) амоніак.





г) виділяється в результаті фотосинтезу.

ІІІ рівень.

5. Кисень – проста речовина утворена елементом - ______________6. Розташуйте речовини в залежності від зростання валентності елемента в сполуці з киснем:

а) NO ; б) N2O; в) N2О; г) N2O3.

VІ. Підсумок уроку.

VІІ. Домашнє завдання.

Опрацювати параграф, відповісти на запитання.

Творче завдання. Підготувати розповідь про космічну роль кисню.

Дата__________________ Клас _______

Урок 3

Тема: Закон збереження маси під час хімічних реакцій.

Мета: Сформулювати закон збереження маси речовин у хімічних реакціях і

навести його докази; розкрити сутність хімічних реакцій;

ознайомити учнів з роботами А. Лавуазьє та М.В. Ломоносова;

пояснити значення закону збереження маси в хімії. Почати

формування вмінь складання рівнянь хімічних реакцій.



Хід уроку.



ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Учитель роздає тестові завдання для перевірки домашнього завдання.

І. Вріант.

1. Який об’єм кисню міститься у повітрі?а) 78; б) 21;в) 0,03; г) 0,93.

2. Найбільш поширений хімічний елемент на землі.

а) О; б) Н;

в) Аl; г) N.

3.Який об’єм азоту міститься у повітрі?

а) 78; б) 21;в) 0,03; г) 0,93.

4.Проста речовина , яка підтримує життя:

а) кисень; б) азот; в) вуглекислий газ; г) амоніак.

5. Відносна молекулярна маса кисню:

а) 16; б) 32;

в) 14; г) 8.





г) виділяється в результаті фотосинтезу

7.Розташуйте речовини в залежності від зростання валентності елемента в сполуці з киснем:

а) NO ; б) N2O; в) N2О; г) N2O3.


1.Короткі відомості з історії відкриття закону збереження маси

Розповідь вчителя

Закон збереження маси був відкритий великим російським вченим Михайлом

Васильовичем Ломоносовим 1748 року.Ломоносов вивчав процеси горіння. Він

був переконаний, що пояснення цього явища попередніми вченими були

непереконливими. Він вивчав досліди Бойля. Як відомо, Бойль прожарював

метали в запаяних скляних посудинах. Він добував металічну золу, а потім

зважував її. Вага цієї золи була завжди більша від ваги узятого металу. Бойль

припускав, що збільшення ваги золи пояснюється переходом «теплороду» від

вогню до металів.Ломоносов підготував скляні посудини, наповнивши їх

свинцевими, залізними й мідними ошурками, й запаяв.Він зважив посудини й

почав нагрівати їх у великій печі. Свинцеві ошурки розплавилися; сріблясто-

білі краплі, які виблискували, швидко покрилися сірувато-жовтим нальотом.

Червоні ошурки міді перетворилися на чорно-коричневий порошок. Залізні

ошурки почорніли. Після досліду Ломоносов зважив посудини. Але терези

показали що вага всіх посудин залишалася незмінною! Це суперечило

прийнятим на той час поняттям.Ломоносов замислився. А що ж із золою

металів? Треба порівняти її вагу з вагою металу. Наступного дня вчений

повторив дослід. Він зважив ошурки до запаювання посудини. Після

прожарювання знову зважив посудини, потім відкрив їх і зважив добуту

металічну золу. Зола була важчою від раніше взятого металу!Ці досліди

спростовували думку Роберта Бойля. Метали не з’єднуються з «теплородом»:

адже вага посудини не змінюється. І все ж таки зола виявилася важчою. Однак

у посудині була деяка кількість повітря... Можливо, метали з’єднуються з

молекулами повітря? Оскільки металічна зола в посудині стала важчою,

виявляється, що повітря, яке знаходилося в посудині, зменшилось у вазі на

стільки ж. Без надходження зовнішнього повітря вага металу залишиться

незмінною! Це було воістину велике відкриття, завдяки якому вдалося сфор-

мулювати й основний закон хімічної науки. Ломоносов писав: «Усі зміни в

натурі, які трапляються такого суть стану, що скільки в одного тіла

забирається, стільки додасться до іншого; так, коли де убуде трохи матерії, то

збільшиться в іншому місці…» Багато пізніше аналогічні досліди проводив

французький вчений А. Лавуазьє. Тому зараз закон збереженим маси часто

називають законом Ломоносова - Лавуазье.

2. Доведення закону збереження маси Лавуазьє


Питання про те, що таке процес горіння, цікавило всіх хіміків XVIII ст.

1772 року Лавуазьє спільно з іншими хіміками придбав алмаз. Він помістив

цей алмаз у закриту посудину й нагрівав доти, поки алмаз не зник. При цьому

утворився вуглекислий газ. У такий спосіб було переконливо доведено, що

алмаз складається з Карбону й, отже, алмаз ближчий до вугілля, ніж усі інші

речовини. Продовжуючи свої досліди, Лавуазьє нагрівав у закритих посудинах

обмеженим об’ємом повітря такі метали, як олово й свинець. Спочатку на

поверхні обох металів утворювався шар окалини, але певної миті іржавіння

припинялося. На той час уже було відомо, що окалина важить більше, ніж нам

метал; однак, коли після нагрівання Лавуазьє зважив посудину разом з всім

вмістом (металом, окалиною, повітрям тощо), виявилося, що вона важить

рівно стільки ж, скільки й до нагрівання. Із цих даних випливало, що коли,

частково перетворившись на окалину, метал збільшив свою вагу, то щось іще з

того, що містилося в посудині, втратило еквівалентну кількість ваги. Це «щось

іще» могло бути й повітрям. Однак у цьому випадку в посудині повинен був

утворитися вакуум. Справді коли Лавуазьє відкрив посудину, туди

спрямувалося повітря, й вага посудини та її вмісту збільшилася.У такий спосіб

Лавуазье показав, що метал перетворюється на окалину результаті приєднання

порції звичайнісінького повітря. Окалина важча за метал, з якого вона

утворилася, рівно на стільки, скільки важить кількість повітря, що

сполучилося з металом. Горіння дерева також супроводжується приєднанням

повітря, але збільшення ваги в цьому випадку не спостерігається, оскільки

новоутворена речовина — вуглекислий газ —вивітрюється в атмосферу. Зола,

яка залишилася, є легшою від згорілого дерева. Якби горіння дерева проходило

в закритій посудині й гази, що утворюються при цьому, залишалися б у ній,

тоді б можна було показати, що вага золи плюс вага газів, що утворилися, плюс

вага того, що залишилося від повітря, дорівнює початковій вазі дерева й

повітря. Обмірковуючи результати проведених дослідів, Лавуазьє довів, що

враховуючи всі речовини, що беруть участь в реакції, то змін спостерігатися не

буде. Сучасне формулювання закону збереження маси:

Загальна маса речовин, що вступили в хімічну реакцію, дорівнює загальній

масі речовин, утворених у результаті реакції.

2. Суть закону збереження маси речовини

Демонстрація В

двоколінну пробірку помістимо розчини барій хлориду й натрій сульфату. Пробірку

закриваємо пробкою й підвішуємо до терезів. За допомогою важків терези переводимо у стан

рівноваги. А після цього ( обов' язково із закритим аретиром) вміст двох колін пробірки

змішуємо. У результаті реакції розчин стає каламутним, а після повторного зважування

виявляємо, що маса пробірки з її вмістом змінилася.


Значення закону збереження маси полягає ось у чому:

1.Він підтверджує,що речовини не зникають баз сліду й не утворюються з

нічого;

2.Підтверджується висновок про те,що суть хімічних реакцій полягає в

перерозподілі атомів вихідних речовин й утворені нових сполук;

3.Завдяки йому можна складати рівняння реакцій і робити за ними

розрахунки.

Межі застосування цього закону – хімічні перетворення.


Учні закріплюють новий матеріал виконуючи тестові завдання.

І варіант.

1. Виберіть формулювання закону збереження маси:

а) енергія не утворюється з нічого і не зникає безслідно, а лише

перетворюється з однієї форми в іншу;

б) загальна маса та енергія всіх матеріальних об’єктів залишаються

сталими при будь-яких процесах;

в) енергія, надана певній масі речовини, витрачається не тільки на

збільшення швидкості, а й на приріст маси;

г) маса речовин, що вступила в реакцію, дорівнює масі речовин, що

утворилися внаслідок реакції.

2. Хто відкрив закон збереження маси речовин ?

а) Ломоносов і Лаувазьє; б) Лаувазьє і Бойль;

в) Ломоносов і Бойль; г) Лаувазьє і Пріслі.

3. Укажіть оксиди, в яких валентність елементів найбільша:

а) СО; б) N2O;

в) WO3; г) NO2.

4. Визначте масу кальцій оксиду, що утворюється при взаємодії кисню

та 8, 57 г кальцію.

5. Визначте масу натрій хлориду, що утворюється при взаємодії натрію масою 10 г з хлором масою 14 г.


1. Яке значення закону збереження маси?


Опрацювати параграф, відповісти на запитання. Виконати завдання.

Творче завдання. Підготувати цікаву розповідь про життя і діяльність М.В. Ломоносова і А. Лавуазьє.

Урок 4

Тема: Схема хімічної реакції. Хімічні рівняння.

Мета: Розширити знання учнів про хімічні реакції;

продовжити формування поняття про хімічне рівняння як

умовне зображення хімічної реакції; виробляти навички і

вміння розставляти коефіцієнти в рівняннях хімічних реакцій;

зосередити знання на роботу в хімічному кабінеті з хімічними

реактивами; дати уявлення про класифікацію хімічних реакцій.



Тип уроку: поглиблення знань, формування вмінь і навичок.

Хід уроку.

І. Організаційний етап.

Налаштування учнів на урок.

ІІ. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань учнів.

Фронтальне опитування.

1. Як і ким був відкритий закон збереження маси речовин.2. Сформулюйте цей закон .3. Яке значення має закон збереження маси речовин для розвитку хімії.4. У чому полягає сутність хімічної реакції з точки зору закону збереження маси речовин ?

Перевірка письмового домашнього завдання проводиться усно.

Учитель називає тему і мету уроку(записані на дашці)


1.Сутність хімічної реакції та її схема.

Відкриття закону збереження маси сприяло дальшому розвитку хімії як науки.

У чому полягає сутність хімічної реакції ? Що відбувається з атомами під час хімічної реакції ?

Відомо, що сутністю хімічних реакцій є утворення нових речовин із вихідних речовин, під час якого проходить перегрупування атомів, які входять до їх складу.

Звідси виходить, що загальна маса атомів зберігається. Отже, маса речовин до і після реакції також зберігається.

Хімічне перетворення стисло можна записати у вигляді схеми:

Реагенти —› Продукти реакції

Хімічну реакцію можна записати за допомогою хімічних формул у вигляді

схеми. Наприклад, процес горіння водню й утворення води.

Спочатку записуємо формули речовин, які реагують між собою, тобто водню

і кисню, сполучивши їх знаком плюс. У правій частині після стрілки

записуємо формулу добутого продукту.

Н2 + О2 —› Н2О;

Запис відображає схему реакції. У лівій частині наведеного рівняння

записаний одна молекула водню й одна молекула кисню, що складаються з

двох атомів – це реагенти. У правій частині записана одна молекула

вуглекислого газу – це продукти.

2. Хімічні рівняння


Схема реакції є тільки її якісною характеристикою. Кількісну

характеристику реакції відображає закон збереження маси речовини.

Відповідно до цього закону число атомів різних елементів під час хімічної

реакції не змінюється. Число атомів одного елемента до реакції і після

мають дорівнювати. Це має бути відображено в схемі хімічної реакції, тоді

вона стає хімічним рівнянням. Число атомів урівнюють за допомогою

коефіцієнтів. Рівняння хімічної реакції – це умовний запис хімічних

перетворень за допомогою формул та коефіцієнтів.

До цього вдавалися ще за часів середньовіччя. Однак тоді алхіміки

приховували свої знання й зашифровували записи. Зараз рівняння реакцій

записують, ґрунтуючись на загальноприйнятих положеннях, і прочитати їх

може будь-яка людина, знайома з основами хімії.

Якщо сказати, що символи хімічних елементів — це літери хімічної мови,

то формули сполук — це слова, а рівняння реакцій — цілі фрази.

Так, фразу «Водень взаємодіє з карбоном з утворенням метану» за

допомогою хімічних формул можна записати в такий спосіб:

С + Н2 —> СН4.

На прикладі цієї реакції можна показати закон збереження речовини.

Треба відзначити, що, по-перше, число атомів кожного хімічного елемента в

лівій і правій частинах рівняння є однаковим; по-друге маса речовин, що

вступили в реакцію, дорівнює масі речовин, що утворилися в результаті

реакції.

Для того щоб складене нами рівняння не суперечило закону зберження

маси, необхідно зрівняти кількість атомів усіх елементівв обох частинах.

Для цього слід поставити відповідні коефіцієнти

С + 2 Н2 = СН4.

1 атом 4 атоми 4 атоми Гідрогену

1 Сарбону 4 Гідрогену 1атом Сарбону

Рівність числа атомів у лівій частині й числа атомів у правій частині, а також

зумовлена цим рівність мас речовин є доказом правильності розміщення

коефіцієнтів.

Учитель наводить схеми і коментує їх, звертаючи увагу на однакову

кількість атомів одного елемента до і після реакції – зліва і справа від

стрілки. Замінюючи стрілки на знак рівності, отримуємо хімічні рівняння.

С + О2 —» СО2 ; С + О2 = СО2;

S + Н2 —> Н2S ; S + Н2 = Н2S ; Сu + S—> СuS ; Сu + S = СuS.

Розставляю чи коефіцієнти, слід пам’ятати такі правила:

- коефіцієнт показує число молекул або окремих атомів у рівнянні реакції;

- коефіцієнт ставиться тільки перед хімічною формулою;

- коефіцієнт стосується всіх атомів, із яких складається молекула , перед

якою

він стоїть;

- Індекс показує число атомів елемента ( або груп атомів) у складі

молекули;

- Коефіцієнт 1, як і індекс 1 не записується.



І рівень.

1. Розташуйте речовини у порядку збільшення їх молекулярної маси:

А. Вr2;

Б. MgO;

А Б В Г

В. H3PO4;

Г. P2O5.

2. Розташуйте речовини у порядку збільшення вмісту (масової частки) Оксигену:

А . FeO;

Б. K2O;

В. CO2;

Г. MnO2.

3. Позначте визначення індексу:

А число, яке записується перед хімічною формулою і позначає кількість молекул або окремих атомів даної речовини;

Б число, яке записується після хімічної формули і позначає кількість молекул або окремих атомів даної речовини;

В число, яке позначає кількість молекул;

Г число, яке позначає кількість окремих атомів у молекулі даної речовини.

4. Визначте склад невідомих речовин на основі закону збереження маси речовин:

А 2Н2 + ? = 2Н2О; Б СаСО3 = СаО + ?

В 2Р + 5? = 2РСІ5.

4. Запишіть хімічні рівняння таких реакцій:

а)взаємодіїї Гідрогену і Хлору ;

б) взаємодії Натрію з Хлором.

5. Розставте коефіцієнти й прочитайте хімічні рівняння за такими схемами:

а) Мg + 02 —» MgО; б) Аg + S—» Аg2S;

в) Н2 + Br2 —» НBr; г) К + 02 —» К20.

6. Допишіть рівняння реакцій і розставте коефіцієнти:

а)Р + О2 —> б) S + Н2 —>

в) Fе + О2 —> г) Ca + S—>

д) Аg + F2—> е) Zn + С12—>

7.Запишіть рівняння реакцій утворення сполук:

а)ферум (II) сульфіду; б) нітроген (IV) оксиду; в) кальцій (II) оксиду;

г) ферум (III) сульфіду.

IV рівень

8. Обчисліть масові частки елементів у сполуці АІ(ОН)3


Учитель просить учнів проаналізувати досягнення мети уроку й оцінити свої вміння добирати коефіцієнти.


Опрацювати параграф, відповісти на запитання.

Виконати завдання з підручника (письмово).

Урок 5

Тема. Добування кисню в лабораторії та промисловості. Реакція розкладу.

Поняття про каталізатор. Способи збирання кисню. Доведення наявності

кисню

Мета: сформувати поняття про реакцію розкладу та каталізатор на

прикладі :

реакцій добування кисню; розглянути способи добування кисню в

промисловості та в лабараторії, методиками визначення та збирання

кисню; розвивати пізнавальний інтерес; виховувати самостійність.

Обладнання та реактиви: періодична система хімічних елементів Д. І.

Менделєєва; лабораторний штатив із тримачем і лапкою, спиртівка, пробірки,

газовивідна трубка, кристалізатор, скіпка, штатив для пробірок, вата,

гідроген пероксид, манган(ІУ) оксид, вода.


Хід уроку


Привітання . Налаштування учнів на урок.

Інструктаж по техніці безпеки.

II. Перевірка домашнього завдання

Перевірка письмового домашнього завдання проводить усно.

III. Актуалізація опорних знань.


І варіант

IV. Вивчення нового матеріалу

1.Одержання кисню в промисловості.

Розповідь учителя.

У промисловості кисень одержують електролізом води та з повітря

а) електролітичний метод

Через воду пропускають електричний струм, під дією якого вона

розпадається на водень та кисень: 2H2O ел. струм 2Н2 +О2

Для того, щоб вода проводила електричний струм до неї додають інші

речовини (луги або сульфати лужних металі).

б) розділення повітря.

Цей метод ґрунтується на використанні різниці температури кипіння газів, з

яких складається повітря.

Спочатку зріджують повітря. Для цього його сильно стискають (100-200

атм.), а після цього різко знижують тиск. Внаслідок цього повітря сильно

охолоджується й переходить у рідкий стан (при температурі -192 °С). Рідке

повітря переганяють у ректифікаційній колоні. Оскільки азот кипить при -196

°С, а кисень - при -183 °С, із рідкого повітря спочатку відганяється азот, а

потім кисень.

2.Методи збирання кисню


Існує два методи збирання кисню: метод витіснення повітря та метод

витіснення води.

а) метод витіснення повітря

Кисень важчий від повітря, отже посудину-приймач слід тримати дном

донизу. Кисень буде опускатися на дно посудини витісняючи повітря, що

міститься в ній.

б) метод витіснення води.

Посудину-приймач заповнюють водою по вінця. Закривають та перевертають

догори дном. Опустивши отвір посудини у кристалізатор з водою, її

відкривають під водою. Вода тримається у посудині. Знизу через трубку

надходить кисень, який піднімається вгору, виштовхуючи воду.

Збирання кисню методом витіснення води

3.Виявлення кисню


Кисень підтримує горіння. Тому тліюча скіпка спалахує, щойно стикається з

киснем.

4.Одержання кисню в лабораторії


У лабораторії кисень одержують у невеликих кількостях. Для цього

використовують речовини, які легко розкладаються з виділенням кисню

незалежно від того, зустрічаються вони в природі чи добуті штучно. Для

одержання кисню в лабораторії використовують термічно нестійкі оксиди,

солі й інші речовини.

а) Розклад калій перманганату.


2KMnO4= K2 MnO 4 + MnO2 +O2 ↑

б) Розклад оксидів важких металів.


Оксиди важких металів розкладаються під дією температури:

2Нg0 = 2Нg + O2 ↑

в) Розклад гідроген пероксиду.


Розклад гідроген пероксиду відбувається швидше в присутності

манган(ІУ)оксиду.

MnO2

2Н202 →2Н20 + 02↑

Демонстрація. Добування кисню з гідроген пероксиду.

У пробірку наливається невелика кількість (2-3 мл) 3—5%-го розчину

гідроген пероксиду. За кімнатних умов з розчину гідроген пероксиду

повільно виділяється кисень. Потім за тих самих умов демонструється дія

каталізатора: у пробірку поміщається невелика кількість манган(ІУ) оксиду.

При цьому спостерігається сильне виділення кисню.


Речовини, які змінюють швидкість реакції (збільшують або зменшують її),

але самі при цьому не витрачаються, називаються каталізаторами.

Демонстрація Збирання кисню витісненням води

Складаємо прилад:

Невелику кількість калій перманганату поміщуємо на дно пробірки. У

верхню частину пробірки закладаємо шматочок вати для того, щоб у процесі

розкладу частина речовини не потрапила до збірника. Пробірку закриваємо

гумовою пробкою в газовивідною трубкою й закріплюємо на штативі, а потім

потроху нагріваємо. У пробірці приймачі збирається кисень. Коли пробірка

наповниться киснем її закриваємо не виймаючи із води. Дістаємо та ставимо

у штатив для пробірок.

Демонстрація.

Виявлення кисню.

Опустимо тліючу скіпку в пробірку заповнену зібраним у попередньому

досліді киснем. Скіпка спалахне.

г) Розклад індійської (або чилійської) селітри


Кисень виділяється під час нагрівання селітри:

2КNO3 = 2КN02 + 02 ↑

5.Реакції розкладу Розповідь учителя з елементами бесіди. Крім того, що в

результаті всіх раніше розглянутих реакцій виділяється кисень, вони мають

ще одну спільну ознаку (яку?),(відповіді учнів): в лівій частині рівняння

записана одна речовина, а в продуктах - декілька. Реакції, в результаті яких з

однієї складної речовини утворюються декілька інших речовин (простих або

складних), називаються реакціями розкладу.

V. Узагальнення й систематизація знань


1.

VI. Підсумок уроку.

1.Як збирають кисень методом витіснення повітря?

2. На якій властивості кисню ґрунтується цей метод?

3. Що таке каталізатор? Наведіть приклад.

4. Що таке реакція розкладу?

5.Яка формула кисню?

6.Яка відносна атомна маса Оксигену?

7.Записати рівняння розкладу гідроген пероксиду.

VII. Домашнє завдання

Опрацювати параграф підручника та виконати завдання після нього.

Дата__________________ Клас _____________

Урок 6

Тема: Практична робота № 3: Добування кисню в лабораторії та

вивчення його властивостей.

Мета: Закріпити поняття про елементи та прості речовини на прикладі

Оксигену й кисню; розглянути способи добування кисню в лабораторії та

вивчити його властивості; сформувати поняття про каталізатор та реакцію

розкладу на прикладі реакції добування кисню. Навчитися розпізнавати

кисень, збирати його методом витіснення повітря; розвивати отримання

практичних навичок визначення речовин на прикладі отримання оксисену;

сформувати цілісну картину світу, взаємозв’язок живої та неживої природи.

Тип уроку: практична робота

Обладнання: підручник, лабораторний штатив з тримачем, нагрівальний

прилад з відкритим полум’ям, сухі пробірки з газовідвідними трубками,

склянка для збирання кисню, довга скіпка, лопаточка, набір реактивів(30%

розчин гідроген пероксиду, деревна вуглинка, вапняна вода, манган (ІV) оксид

, пісок,мультимедійна дошка, проектор.

Хід уроку:

І. Організаціїний момент:

Налаштування класу класу до уроку.

Ознайомлення учнів з темою, метою уроку.

ІІ. Перевірка домашнього завдання:

- Письмове домашнє завдання перевіряється усно.

ІІІ. Учні виконують тестові завдання.

1. У лабораторії кисень добувають:

а) перегонкою рідкого повітря;

б) розкладом пероксиду водню;

в) взаємодією натрію з водою;

г) взаємодією метану з водою.

2. У вільному стані кисень трапляється в:

а) гірських породах;

б) мінералах;

в) атмосфері;

г) в організмах тварин і рослин.

3. Допишіть рівняння реакції і розставте коефіцієнти:

а) Аl + Cl2 —> ; б) Zn + O2 —> ;

в) Na + S —> ; г) P + O2 —> ;

4. Розставте коефіцієнти в наведених схемах хімічних реакцій.

а) Fe(OH)3 = Fe2O3 + H2O;

б) Al2O3 + H2SO4 = Al2(SO4)3 + H2O

ІІІ. Підготовка до практичної роботи.

1.Добування кисню в лабораторії. (розповідь учителя)

У лабораторії кисень краще добувати з тих його сполук, які під час нагрівання

легко виділяють кисень. Для цього використовують речовини, що легко

розкладаються з виділенням кисню незалежно від того, зустрічаються вони в

природі чи отримані штучно. Найчастіше використовують калій перманганат

KMnO4, бертолетову сіль KClO3, гідроген пероксидH2O2, калій нітрат KNO3.

2. Повторення правил техніки безпеки.

(слайд-шоу на мультимедійній дошці з коментарями учителя)

ІV. Написання практичної роботи:

1. Оформлення практичної роботи в зошиті:(робота з підручником)

- записати тему роботи;

- мету: ознайомитися з лабораторним способом добування кисню; навчитися

розпізнавати кисень, збирати його методом витиснення повітря; вивчити

властивості кисню.

- хід роботи:

1.Дослід 1.Добування та збирання кисню методом витіснення повітря.

У пробірку з 2 мл. гідроген пероксиду (цей реагент у пробірку наливає

учитель) лопаточкою внести манган(ІV) оксиду, що призводить до розкладу

гідроген пероксиду.

Потім пробірку слід закрити пробкою з газовідвідною трубкою. Кінець

трубки опустіть у склянку.

Через 2-3хв.опустить у склянку скіпку, що жевріє(видає вчитель), та

відразу ж вийміть її. Якщо скіпка в склянці яскраво спалахнула, зачекайте ще

кілька хвилин, потім вийміть газовідвідну трубку та накрийте склянку

скляною пластиною.

Опишіть, що відбувається у пробірці у процесі добування кисню за планом:

1. Рівняння реакції

2. Що залишилось в пробірці після

реакції?

3. Яка речовина є каталізатором

реакції?

4. Про що свідчить загоряння

скіпки?

Висновок:

Кисень можна добути шляхом розкладу _________________________ під дією

_____________, який є ________________ . Довести наявність кисню можна з

допомогою ______________, вона __________________________ .

2.Дослід 2. Горіння вугілля у кисні.

Візьміть склянку з киснем, добутим у досліді 1. На дно склянки насипте шар

піску завтовшки приблизно 1 мм. Тигельними щипцями візьміть маленький (5

мм) шматочок деревного вугілля та нагрійте його в полум’ї до червоного

розжарювання. Щипцями внесіть у склянку з киснем розжарене вугіллячко. Не

випускаючи вугіллячка із щипців, простежте за процесами, що відбуваються у

склянці. Шар піску на дні запобігає розтріскуванні склянки, якщо гаряче

вугіллячко випаде із щипців.

Після закінчення хімічного процесу вийміть щипці зі склянки та налийте в

неї 2-3 мл. вапняної води. Акуратно струсніть склянку. Простежте за змінами,

які відбуваються з вапняною водою.

Опишіть, що відбувається з вугіллям, який помістили в чистий кисень:

1. Рівняння реакції

2. Спостереження

Висновок:

Горіння вугілля у чистому кисні _____________ (біль, менш) інтенсивне,

ніж у повітрі. Під час горіння утворюється _________________.

Загальний висновок: відповісти на питання

1. Як добувають кисень?

2. Як збирають кисень?

3. Як довести наявність кисню?

4. Які властивості характерні для кисню?

V. Підсумок уроку:

Для підбиття підсумків цього уроку можна використовувати інтерактивну

технологію колективно-групового навчання «Незакінчене речення». Учитель

пропонує учням продовжити речення: «На цьому уроці мене вразило

те,що…», «На цьому уроці я навчився ….»

VІ. Домашнє завдання: повторити фізичні і хімічні властивості кисню

Дата__________________ Клас _____

Урок 7

Тема. Хімічні властивості кисню: взаємодія з простими речовинами

(вуглець, водень, магній, сірка, залізо, мідь). Реакція сполучення.

Мета: Ознайомити учнів із хімічними властивостями кисню; сформувати

поняття про оксиди; закріпити навички складання рівнянь реакцій на

прикладі реакції горіння простих речовин; розширити знання про

хімічні реакції, сформувати уявлення про реакції сполучення; розвивати

вміння й робити висновки.; виховувати дбайливе ставлення до

навколишнього середовища

Обладнання та реактиви: набір реактивів, пробірки, спиртівка,

ложка для спалювання речовин.


Хід уроку

I. Організаційний момент .

Привітання . Налаштування учнів на робочий настрій урок.

II. Аналіз практичної роботи.

III. Актуалізація опорних знань

Фронтальне опитування

1. Які ви знаєте способи добування кисню в лабораторії?

2. Які способи добування кисню в промисловості вам відомі?

3. Які способи збирання кисню ви знаєте ?

4. Як можна довести наявність кисню?

5. Які властивості характерні для кисню?


Повідомлення теми та мети уроку


1.Взаємодія кисню з простими речовинами


Кисень є однією з найактивніших речовин. З уроків природознавства ви

знаєте, що кисень підтримує горіння й дихання. У чистому кисні речовини

горять краще.

А зараз ми розглянемо процес взаємодії кисню з деякими простими

речовинами:

а) взаємодія з вуглецем

Демонстрація: у ложку для спалювання речовин кладемо вугілля і вносимо

його у полум’я спиртівки. Що спостерігаємо? Вугілля розігрівається,але не

загоряється. Це свідчить про те,що кисень,який є у повітрі з вугіллям

взаємодіє повільно.

А зараз внесемо ложку з вугіллям у склянку з чистим киснем. Вугілля швидко

згоряє.

Отже,в результаті реакції утворюється вуглекислий газ. А переконатися в

цьому можна за допомогою тліючої скіпки – вона тухне.

Чому скіпка затухла? ( відповіді учнів)

С +О2 =СО2 – карбон (IV) оксид

б) взаємодія з сіркою ( у витяжній шафі )

Демонстрація: У ложку для спалювання кладемо кусочок сірки і спалюємо

на повітрі та у чистому кисні. У першому випадку процес проходить

повільніше.У результаті реакції спостерігаємо синє полум’я.

S+ O2= SO2 – сульфур (IV) оксид

в) взаємодія з воднем

2Н2 + О2 =2 Н2О – гідроген оксид або вода

г) взаємодія з магнієм

Демонстрація: Магнієву стрічку закріплюємо у щипцях і вносимо у полум’я.

Що спостерігаємо? ( відповіді учнів)

2Мg +O2= 2MgO – магній оксид

д) взаємодія з залізом

Демонстрація: Залізну стрічку нагріваємо і вносимо у склянку з чистим

киснем. Спостерігаємо яскраві іскри. Але на повітрі залізо не горить. При

складанні рівняння необхідно враховувати валентність Феруму (II), (III)

2 Fe + O2=2FeO

4Fe +3O2=2Fe2O3

Отже,3 Fe +2 O2= Fe3O4

Реакцію горіння заліза можна спостерігати на будівництві під час різання та

зварювання металів.

е) взаємодія з міддю

Демонстрація:

Мідний дріт на повітрі майже не горить, але коли ми його внесемо у

посудину з чистим киснем,реакція відбувається і спостерігаємо процес

горіння.

2Cu+ O2=2CuO - купрум (II) оксид

Подивіться уважно на записані рівняння хімічних реакцій і скажіть,що у них

є спільного? (відповіді учнів)

Отже,при взаємодії простих речовин з киснем утворюються бінарні сполуки –

оксиди.

Оксиди-це складні речовини до складу яких входить два елементи,один з яких

– Оксиген з валентістю II.

А ще,всі хімічні реакції належать до одного типу – реакції сполучення.

Реакції сполучення – це реакції між двома простими речовинами, в результаті

яких утворюється нова складна речовина.

VI. Узагальнення та закріплення знань

Виконання тестових завдань.

1. Формулою оксиду є:

а) NaOH; б) Na2O;

в) HCl ; г) CuSO4.

2. Укажіть оксиди в яких валентність елемента ІІІ:

а) SO3; б) N2O3;

в) CrO3; г) BaO.

3. Встановіть відповідність між типом та рівнянням реакції:

А.Реакція сполучення 2H2O2 —> 2H2O + O2

Б. Реакція розкладу 2Na2 + Cl2 —> 2NCl

4. Із наведених формул випишіть оксиди: HCl, NaOH, K2O, SO2, CaO, HI, P2O3, ZnS. Дайте назву кожному оксиду. 5. Розставте коефіцієнти в схемах реакцій та вкажіть реакції сполучення:

Pb + O2 —> PbO; K + O2 —>K2O; KClO3 —> KCl + O2;

6.Допишіть рівняння реакцій Zn + O2 —> Al + O2 —> P + O2 —>

7.Здійсніть перетворення:

2H2O2 —>O2 —> MgO

VII. Підсумок уроку

- до складу яких сполук входить Оксиген?

- які сполуки утворюються в процесі окиснення?

- чи можна погодитися із твердженням А Лавуазьє про те, що «життя – це повільне горіння»? Чому?

VIII. Домашнє завдання Опрацювати параграф,відповісти на запитання Творче завдання: Підібрати поетичні рядки, в яких іде мова про вогонь та горіння.

Урок 8

Тема. Взаємодія кисню зі складними речовинами (повне окиснення

метану, гідроген сульфіду,глюкози).

Мета: Закріпити знання про взаємодію кисню з простими речовинами

ознайомити учнів з хімічними властивостями кисню – взаємодією зі

складними речовинами; розширити знання про складання хімічних

рівнянь; розвивати вміння аналізувати результати досліду;

виховувати уважність та спостережливість.

Обладнання та реактиви: набір реактивів, спиртівка, хімічний посуд.


Хід уроку I. Організаційний момент



1. Які речовини називають складними?

2. Як ви думаєте, які продукти можуть утворитися при згоряння складних

речовин?


Розповідь вчителя з елементами бесіди

На попередніх уроках ви ознайомились з горінням сірки,магнію, заліза,

вугілля в кисні. Проте горіти в кисні можуть не тільки прості,а й складні

речовини. Так, у газовій плиті згоряє природній газ,основна складова частина

якого є метан СН4. Що ми при цьому спостерігаємо? (відповіді дітей)

СН4 + 2О2= СО2 + 2Н2О

Отже,можна зробити висновок,що при горінні складних речовин

утворюються оксиди тих елементів,які входили до складної речовини.

Так само згорятимуть у кисні й інші складні речовини,наприклад гідроген

сульфід:

2Н2S + 3O2= 2SO2 + 2H2O

Цікавим є процес горіння глюкози,яка входить до складу цукру. З

повсякденного досвіду ми знаємо,що глюкоза не горить. Проте, якщо на

зразок нанести каталізатор, то реакція відбувається дуже швидко:

С6Н12О6+ 9О2 = 6СО2+ 6Н2О

V. Узагальнення та систематизація знань

Учні закріплюють вивчену тему виконуючи тестові завдання.

1.

1. Складіть реакцію горіння пропану С3Н8. Назвіть оксиди,що утворилися.

2. Дописати рівняння хімічних реакцій:

ZnS +O2=

C2H2 +O2=

C12H22O11 + O2=

3. Здійснити перетворення:

Н2S→H2O→O2→Al2O3

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання Опрацювати параграф, відповісти на запитання, виконати письмові вправи.

Урок 9

Тема. Поняття про оксиди, окиснення(горіння, повільне окиснення,

дихання).

Мета:

дати поняття про окиснення та горіння, порівняти процеси горіння,

повільного окиснення, дихання, розширити уявлення про оксиди як

продукти горіння, пояснити умови виникнення та припинення горіння,

поглибити знання про склад складних речовин на прикладі оксидів;

розвивати вміння складати рівняння хімічних реакцій, розвивати

логічне мислення, пізнавальний інтерес;

виховувати самостійність, прагнення досліджувати навколишній світ.

Обладнання та реактиви: періодична система хімічних елементів.

Базові поняття та терміни: кисень, оксиди, окиснення, горіння, повільне

окиснення, дихання, вибух.


Хід уроку

I. Організаційний момент


Робота за картками

( двоє учнів виконують завдання біля дошки,а решта на місцях)

Картка 1

1. Розставте коефіцієнти в рівняннях реакцій:

а) PH3 +O2 = P2O5 + H2O

б) NH3 + O2 = N2 + H2O

2. Здійсніть перетворення

H2O → O2→ MgO

Картка 2

Обчисліть, в якому оксиді Al2O3 чи MgO масова частка Оксигену більша?

Бесіда

- які хімічні властивості характерні для кисню?

- що таке реакція сполучення,наведіть приклади;

- які речовини називають оксидами?

Перевірка виконання письмових завдань

III. Мотивація навчальної діяльності

На попередніх уроках ми з вами вивчали явища, які відбуваються в

навколишньому середовищі.

– що називають явищами? ( будь які зміни в природі).

– які види явищ ви знаєте? ( фізичні та хімічні).

– чим вони відрізняються між собою? ( під час фізичного явища речовина не

змінюється, під час хімічного явища відбувається зміна речовини).

Давайте з’ясуємо, до яких явищ належать: іржавіння заліза та утворення

попелу? ( обидва явища належать до фізичних). Що об’єднує хімічне та

фізичне явище? Чим вони відрізняються один від одного? Саме на ці

запитання ми повинні знайти сьогодні відповіді на уроці. Оголошення теми

та мети уроку.


Поняття про горіння,повільне окиснення, вибух, оксиди


Давайте з вами з’ясуємо,які реакції називають окисненням.

Всі хімічні реакції під час яких вихідною речовиною є кисень називають

окисненням.

2Pb + O2 = 2PbO;

2ZnS +3O2= 2ZnO +2SO2.

Є декілька видів реакцій окиснення:

- горіння;

- повільне окиснення;

- вибух.

Горіння –це реакції окиснення, які супроводжуються виділенням тепла та

світла.

У житті ми дуже часто зустрічаємося з горінням. Наведіть приклади

(відповіді учнів). Тому вам не важко виділити основні ознаки горіння:

- відбувається швидко;

- виділяє велику кількість теплоти;

- супроводжується полум’ям.

Взаємодія речовин з киснем може відбуватися повільно, без помітного

виділення теплоти. Вогонь не спостерігається. Такі реакції називають

повільним окисненням.

Ознаки повільного окиснення: - відбувається повільно; - теплота виділяється поступово; - не супроводжується полум’ям.

Різновидом повільного окиснення є дихання.

Дихання - сукупність процесів, які забезпечують потрапляння в

організм кисню і виділення з нього вуглекислого газу і використання кисню клітками і тканинами для окиснення органічних речовин із звільненням енергії, що міститься в них, необхідної для життєдіяльності.

За деяких умов горіння може відбуватися дуже швидко,що речовина вибухає. Це відбувається, коли речовина дуже подрібнена.

Ознаки вибуху: - відбувається дуже швидко; - енергія,що виділяється, призводить до руйнівних наслідків; - супроводжується вибуховою хвилею Всі ці процеси окиснення об’єднує те,що кінцевими продуктами є оксиди. Які речовини називають оксидами? Наведіть приклади.

V. Узагальнення та систематизація знань Бесіда - чому тліючі вуглинки багаття спалахують яскравим полум’ям, якщо на них сильно подути? - пріле листя або сіно на повітрі може спалахнути, поясніть, чому це відбувається.


VII. Домашнє завдання Опрацювати параграф, дати відповіді на запитання.

Урок 10

Тема. Умови виникнення та припинення горіння. Маркування небезпечних речовин

Мета: Сформувати уявлення про умови виникнення та припинення

горіння , механізм дії засобів пожежогасіння, засоби протипожежної

безпеки в побуті та на виробництві; ознайомити учнів з спобами

маркування небезпечних речовин; розвивати пізнавальний інтерес.

II.

Перевірка домашнього завдання


1. Розповідь учителя з елементами бесіди.

- Умови виникнення горіння .

Щоб запалити речовину в повітрі, треба спочатку її нагріти , до певної

температури займання. У різних речовин вона різна:

Учитель демонструє таблицю, учні дані таблиці записують у зошит.


Хід уроку

I. Організаційний момент.


Речовина Температура займання

деревина 2700С

вуглець 3500С

білий фосфор 400С

азот 25000С

Якщо кисень має доступ до речовини, що загорілася, вона продовжує горіти,

оскільки теплота, що виділяється, підтримує температуру речовини, вищу від температури

займання.

- Умови припинення горіння.

Відповідно , для припинення горіння треба або охолодити речовину до

до температури , нижчої від температури займання, або припинити доступ до неї кисню.

Отже, умовами виникнення горіння є:

- наявність горючої речовини;

- доступ кисню;

- досягнення температури займання.

Температура займання деяких речовин близька до кімнатної. Такі речовини

спалахують на повітрі самостійно,без нагрівання. Це явище називається –

самозайманням.

Що потрібно зробити щоб припинити горіння? (відповіді учнів). Так,щоб

припинити горіння потрібно прибрати одну з умов: доступ кисню, знизити

температуру.

Отже, умовами припинення горіння є:

- зниження температури;

- перекрити доступ кисню.

Засоби пожежогасіння:

- вода;

- пісок;

- порошкові або кислотні вогнегасники.

Маркування небезпечних речовин


В наш час існує безліч речовин,серед них є небезпечні. Тому всі речовини

маркують. Виділяють різні системи маркування речовин та препаратів.

Маркування хімічних речовин створено на основі класифікації, в Одним із

завдань Стратегічного підходу до міжнародного регулювання

хімічними речовинами є запровадження єдиної системи маркування,

оскільки

маркування доступний та зрозумілий спосіб вираження інформації.

Виділяють різні системи маркування хімічних речовин та препаратів

(детергентів, пестицидів, косметичних засобів тощо). Маркування хімічних

речовин створено на основі класифікації, в якій враховують такі критерії як

токсичність; хімічні та фізичні властивості; корозійну чи подразнюючу дію;

канцерогенний, мутагенний ефекти; вплив на репродуктивну систему.

Класифікація хімічних речовин базується на даних проведеного тестування,

довідникової літератури, практичному досвіді, а також враховує

рекомендації

Міжнародної агенції з ракових досліджень, Міжнародної програми з хімічної

безпеки ЮНЕП/МОТ/ВООЗ, Европейського Союзу, Міжнародного реєстру

потенційно токсичних речовин ЮНЕП тощо. В Европейському Союзі

класифікують хімічні речовини за фізико-хімічними властивостями (вибухо-

небезпечні, окисники, надзвичайно займисті, легкозаймисті, займисті),

токсич-

ною дією на здоров’я людини (дуже токсичні або токсичні, шкідливі,

корозійні,

їдкі, подразнюючі, канцерогенні, репродуктивно токсичні, мутагенні) та

впливом на довкілля (токсичні для живих організмів, стійкі в

навколишньому

середовищі, здатні до біоакумуляції). Речовини та препарати на їх основі, що

є

небезпечними для здоров’я людини та довкілля, та які не можливо віднести

до

жодної з вищенаведених груп, розглядають як небезпечні.

Кожна категорія небезпеки має власне позначення – знак.

ефект. Кожна група речовин має власне позначення – знак.

Заповнення таблиці

Небе зпечні речовини Знак маркування

Легкозаймисті речовини F

Окисники О

Надзвичайно займисті речовини F+

Отруйні речовини Т

Речовини,які вибухають під дією

полум’я

Е

Дратівливий

Як правило, цей знак можна знайти на баночках з різними миючими та

миючими засобами. При попаданні в очі і на шкіру такий продукт може

викликати свербіж, подразнення і навіть запалення. Після роботи з цією

речовиною слід не допускати потрапляння в очі, а також ретельно мити руки.

Намагайтеся також працювати в добре провітрюваних приміщеннях -

випаровування цих продуктів можуть викликати кашель і запалення

дихальних шляхів.

Шкідливий

Цей знак найчастіше зустрічається на упаковках з розчинниками, лаками і

фарбами. Він інформує про те, що продукт містить одне або кілька шкідливих

чи токсичних речовин.

Їдкий

Їдкими можуть бути, наприклад, різні засоби по очищенню каналізаційних

труб. Попереджувальний значок говорить про те, що до складу продукту

входить луг або кислота у великій концентрації. А значить, при попаданні на

шкіру засіб може викликати важкі опіки і серйозні пошкодження шкіри,

м'язової тканини і слизової оболонки. При роботі з такими продуктами треба

обов'язково одягати рукавички.

Небезпечний для довкілля

Цей знак попереджає про шкідливість продукту для природи. До його складу

можуть входити речовини, які створюють загрозу для життя живих організмів

- водних і наземних.


Закінчіть речення очікувань:

Я знаю, що умовами виникнення горіння є:________________________

Я знаю, що для припинення горіння необхідно:______________________

Я знаю, що вибух супроводжується:_______________________________

Я знаю, що небезпечні речовини маркують:_________________________


Опрацювати параграф,відповісти на запитання.

Учні отримують випереджувальне завдання.

Підготувати повідомлення:

- Застосування озону.

- Роль озону в збереженні життя на Землі.

Урок 11

Тема. Колообіг Оксигену в природі. Озон. Проблема чистого повітря.

Застосування та біологічна роль кисню

Мета: розширити і поглибити знання учнів про Оксиген як хімічний елемент

та кисень як просту речовину; розглянути колообіг Оксисену в

природі; з'ясувати основні галузі, що використовують кисень;

сприяти розвитку в учнів екологічної культури;

виховувати дбайливе ставлення до свого здоров’я, до навколишнього

середовища.

Обладнання та реактиви: періодична система хімічних елементів

Д.І.Менделєєва, таблиця „Колообіг Оксигену у природі”, схема

„Застосування кисню”.

Базові поняття та терміни: Оксиген, кисень, колообіг Оксисену


Хід уроку

І.Організаційний момент.


II. Актуалізація опорних знань. 1.Які умови виникнення та припинення горіння?

2.Гра «Далі, далі!».(Учитель зачитує питання, а учні по черзі дають швидко

відповідь. Якщо учень не знає відповіді на запитання, то право відповідати

переходить до наступного учня.)

Запитання для гри.

1.Назвіть оксид, найпоширеніший на Землі. (Вода.)

2.Яка валентність Гідрогену у сполуках? (I)

3.Що означає запис 502?(5 молекул кисню.)

4.Цинк має сталу чи змінну валентність? (Сталу, II)

5.Залізний цвях - це тіло чи речовина? (Тіло.)

6.Яка валентність Сульфуру в сполуках? (II, IV, VI.)

7.Процес горіння простих чи складних речовин - це явище фізичне чи

хімічне? (Хімічне.)

8.Які речовини прості утворені атомами Оксигену? (Кисень, озон.)

9.Із яких речовин у лабораторії можна одержати (добути) кисень?

(Перманганату калію, пероксиду водню, бертолетової солі.)

10.Що важче: повітря чи кисень? (Кисень.)

I. Вивчення нового матеріалу

1.Поширеність Оксигену

Масова частка у оболонці Землі (атмосфера, гідросфера, літосфера) -

52%

Масова частка у повітрі - 25% (об'ємна - 21%)

В земній корі - 47% (за масою)

В гідросфері - 85,6%.

2.Колообіг Оксигену в природі

Робота з підручником, схемою

Прочитай! Весь кисень повітря через живу речовину проходить приблизно

за 2000 років.

3.Застосування кисню

1.У пілотуючих космічних апаратах (робота у відкритому космосі).

2.У споряджені водолазів.

3.В авіації під час польотів на великих висотах та під час сходження на високі

гірські вершини.

4.В екіпіровці пожежників.

5.У медицині для підтримання життя хворих із утрудненим диханням.

6.Енергетика, металургія, хімічна промисловість.

4.Біологічна роль кисню.

а)Підтримує дихання.

б)Відбуваються реакції окиснення поживних речовин.

в)вивільняється енергія для діяльності організму.

г)вивільняється теплота для підтримки температури тіла теплокровних

тварин.

Фізіологічна дія кисню.

Чистим киснем людина дихати не може: він отруйний для організму В

атмосферному повітрі кисню 21%. Якщо концентрація кисню в атмосфері

Землі підвищиться до 30%, то всі процеси в живих організмах прискоряться,

й організми почнуть швидко старіти. В разі дихання повітрям з підвищеною

концентрацією кисню може виникнути стан ейфорії й так зване кисневе

отруєння. З іншого боку, якщо рівень кисню в атмосфері впаде нижче 16%,

людина почне задихатися.

5.Озон

Оксиген утворює 2 алотропні форми – кисень О2 та озон О3. На відміну від

кисню,озон має запах, є отруйним,його температури плавлення та кипіння

вищі. Він виявляє більшу хімічну активність.

Робота з таблицею

Властивості кисню та озону

Характеристика властивостей

кисню озону

Агрегатний стан Газ Газ

Запах Без запаху Різкий

своєрідний

Смак Без смаку Без смаку

Колір Без кольору синій

Температура кипіння кисню -193 С - 112г/л

Температура плавлення кисню

-219 С - 119С

Важчий чи легший за повітря Важчий Легший

Розчинність( у 100 об’ємах води при 20 градусах С)

3 об’єми 49

об’ємів

Фізіологічна дія Неотруйний Дуже отруйний

Хімічні властивості Окисник Дуже сильний окисник

Реакційна здатність Висока Дуже висока

Учні зачитують свої повідомлення

- Застосування озону.

- роль озону в збереженні життя на Землі.




Повторити хімічні властивості кисню.

Урок 12

Тема. Узагальнення та систематизація знань з теми «Кисень»

Мета: повторити, узагальнити та систематизувати знання про прості

речовини на прикладі кисню; розвивати пізнавальний інтерес, логічне

мислення; виховувати самостійність,бережливе ставлення до

навколишнього середовища.

Обладнання та реактиви: періодична система хімічних елементів

Д.І.Менделєєва.

Базові поняття та терміни: кисень, Оксиген, озон, реакція сполучення,

каталізатор, закон збереження маси.

Тип уроку: урок узагальнення та корекції знань. Хід уроку

I. Організаційний момент II. Перевірка домашнього завдання


Фронтальна бесіда

1. Які прості речовини ми вивчили? ( кисень)

2.Якими хімічними елементами вони утворені? ( Оксигеном)

3. У чому суть закону збереження маси? (маса речовин до реакції дорівнює

масі речовин після реакції)

4.Які умови виникнення горіння? (наявність горючої речовини,доступ

кисню,досягнення температури займання)

5. Які хімічні властивості характерні для кисню? ( взаємодія з простими та

складними речовинами) IV. Мотивація навчальної діяльності

Ми з вами закінчили вивчення теми «Кисень». На наступному уроці –

контрольна робота з теми. Для кращих результатів ми з вами повинні

повторити,узагальнити вивчений матеріал. Це і є головним завданням уроку,

тема якого…….(оголошення теми,мети уроку) V. Узагальнення та систематизація знань

Виконання завдань

Завдання 1

Визначити відносну молекулярну масу речовин: SO2, SO3, Al2O3

Додаткові питання:

1. Які речовини називають каталізаторами?

2. Якими способами можна зібрати кисень в лабораторних умовах?

Завдання 2

Порівняти яка з речовин важча кисень чи повітря?


1.Чим відрізняється горіння від вибуху?

2. Каталізатори це природні чи синтетичні речовини?

Завдання 3

Скласти формули речовин за їх назвами:

- калій оксид;

- фосфор (V) оксид;

- алюміній оксид;


1. Де застосовують кисень?

2. Які фізичні властивості кисню?

Завдання 4

Складіть хімічні реакції між киснем та речовинами: сіркою, воднем,

алюмінієм. Вкажіть тип реакції та назви кінцевих продуктів.


1. Чим відрізняється горіння речовин на повітрі та в кисні?

2. Які речовини називають оксидами?

Завдання 5

Хром утворює з Оксигеном сполуки CrO та Cr2O3. Визначте, у якій сполуці

масова частка Оксигену більша.


1. Які хімічні реакції називають сполученням?

2. Перелічіть основні умови,за яких може виникнути горіння.

Завдання 6

Розставте коефіцієнти у схемах хімічних рівнянь, виберіть з них реакції

розкладу та сполучення:

а) H2+N2=NH3; б)Ca+H3PO4=Ca3(PO4)2+H2;

в)O2+H2O+NO2=HNO3; г)H2O=H2+O2.


1. Перелічіть основні умови,за яких може виникнути горіння.

2. Які процеси називають повільним окисненням?

Завдання 7

Визначте масу натрій хлориду,що утвориться при взаємодії натрію масою 10г

з хлором масою 14г.


1. Яка біологічна роль кисню?

2. Які реакції називають розкладом?

VI.Підсумок уроку


«Повторити тему « Кисень»

Урок 13

Тема. Контрольна робота

Мета: Вивчити рівень засвоєння основних понять і і законів;

узагальнити знання учнів з теми "Кисень "; оцінити рівень навчальних

досягнень учнів з теми; розвивати вміння використовувати набуті знання на

практиці виховувати самостійність та логічне мислення учнів

Обладнання та реактиви: періодична система хімічних елементів Д. І.

Менделєєва; картки-завдання.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Перевірка готовності учнів класу до уроку.

ІІ. Письмова контрольна робота за варіантами:

І варіант

І рівень (по 0.5 бала)

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

1. Позначте символ хімічного елемента Оксигену:

А О; Б О3; В О2; Г О5.

2. Позначте, де у виразі йдеться про просту речовину, а не про хімічний

елемент:

А Оксиген входить до складу води;

Б кисень входить до складу земної кори;

В Оксиген сприяє колообігу інших елементів;

Г Оксиген входить до складу вуглекислого газу.

3. Позначте фізичні властивості кисню за звичайних умов:

А газ без запаху і смаку;

Б кристали синього кольору;

В Добре розчиняється у воді;

Г на кисень припадає трохи більше 1/5 об’єму повітря.

4. Позначте оксид, у якого найбільша відносна молекулярна маса:

А СО; Б SO2; В N2O; Г Na2O.

5. Позначте умови горіння:

А потрібно залити речовину водою;

Б наявність кисню;

В спрямувати на речовину струмінь вуглекислого газу;

Г речовина повинна бути газоподібною.

6. Позначте агрегатний стан та колір продукту реакції горіння магнію в кисні:

А газ без кольору;

Б тверда речовина білого кольору;

В тверда речовина червоного кольору;

Г блакитна рідина.

ІІ рівень (по 1 балу)

Завдання на встановлення відповідності. До кожного рядка, позначеного

цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою.

7. Встановіть відповідність:

Формули оксидів: Назви оксидів:

1 Р2О5; А фосфор (ІІІ) оксид;

2 СаО. Б фосфор (V) оксид;

В кальцій оксид.


Застосування кисню: Властивості кисню:

1 кисневі маски; А процес супроводжується

великою кількістю теплоти;

2 гниття. В повільне окиснення.

Б забезпечує дихання

Завдання на встановлення послідовності

9. Встановіть послідовність у зростанні об’ємних часток газів, компонентів

повітря:

А аргон; Б кисень;

В вуглекислий газ; Г азот.

ІІІ рівень (по 1,5 бала)

10. Допишіть схеми реакцій за участю кисню, під час яких утворюється

оксиди, і перетворіть їх на хімічні рівняння:

t0 t0

А В + … = В2О3; Б Н2S + … = … + Н2О;

t0 t0

В РН3 + … = Р2 О5 + …; Г Li + … = Li2 O.

11. Складіть рівняння реакцій, за допомогою яких можна здійснити такі

перетворення:

H2O → O2→CO → X.

IV рівень (3 бали)

12.Розв’яжіть задачу.

Складіть найпростішу формулу речовини за нижченаведеними масовими

частками елементів:

Карбон – 27,27%, Оксиген – 72,73%;

ІІ варіант

І рівень (по 0.5 бала)

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

1. Позначте формулу простої речовини, яка підтримує горіння:

А О; Б СО2; В О2; Г Н2О.

2. Позначте валентність Оксигену:

А І; Б ІІ; В -2; Г 2.

3. Позначте слова пропущені у фразі «… Оксиген входить до складу всіх

життєво важливих органічних речовин: білків, жирів, вуглеводів»:

А складна речовина; Б хімічний елемент;

В алотропна модифікація; Г проста речовина.

4. Позначте фізичні властивості кисню за звичайних умов:

А кристали синього кольору;

Б добре розчиняється у воді;

В газ без запаху і смаку;

Г на кисень припадає трохи більше 1/5 об’єму повітря.

5. Позначте оксид, у якого найбільша відносна молекулярна масса:

А СО; Б SO2; В N2O; Г К2О.

6. Позначте умови припинення горіння:

А потрібно речовину засипати піском;

Б нагрівання речовин до температури самозаймання;

В спрямувати на речовину струмінь вуглекислого газу;

Г речовина може перебувати в будь-якому агрегатному стані.

ІІ рівень ( по1 балу)

Завдання на встановлення відповідності. До кожного рядка, позначеного

цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою.

7. Встановіть відповідність: Назви оксидів:

1 Сu2O; А сульфур (VІ) оксид;

2 SO2. Б купрум (І) оксид;

В купрум (ІІ) оксид.


Речовина: Властивості:

1. кисень А безбарвний газ, має запах;

Б твердий, притягується магнітом;

В безбарвний газ, без запаху;

Завдання на встановлення послідовності

9. Встановіть послідовність у зростанні масових часток газів, компонентів

повітря:

А аргон; Б азот;

В вуглекислий газ; Г кисень.

ІІІ рівень ( по 1.5 бала)

10. Допишіть рівняння хімічних реакцій згідно зі схемами, дайте назви

продуктів реакцій:

А Fe + О2 = Б C + O2 =

В S+ О2 = Г KNO3=

11. Напишіть рівняння реацій, за допомогою яких можна здійснити

перетворення:

КСІО3 →О2 → Fe3O4

IV рівень (3 бали)

12. Розв’яжіть задачу:

Складіть найпростішу формулу речовини за нижченаведеними масовими

частками елементів

Нітроген – 63,64%, Оксисен – 36,36%;

ІІІ. Підсумок уроку

ІV. Домашнє завдання

Виконати варіант сусіда.

Тема: « Вода»

Урок 1

Тема: Вода, склад її молекули, поширеність у природі, фізичні

властивості. Вода – розчинник.

Мета: формувати уявлення учнів про склад розчинів; ознайомити з

властивостями води як універсального розчинника; розвивати знання про

хімічний зв’язок і будову речовини на прикладі будови молекули води й

поняття про водневий зв’язок. Дати уявлення про тепловві явища, що

супроводжують розчинення речовин, фізико-хімічну суть процесу.

Обладнання: мультимедійна презентація до уроку, підручник «Хімія. 7 кл.» ,

кубик, розчини солі, крейди та олії у склянках, кристалики мідного

купоросу, марганцівки, дві склянки з водою, ложечка.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

Актуалізація опорних знань

Методи і прийоми: фронтальне опитування, гра з кубиком.

1. Що називається дисперсною системою?

2. Які дисперсні системи ви знаєте?

3. Перед вами три склянки, в яких з водою змішані кухонна сіль, крейда і

олія. Визначте тип дисперсної системи в кожній склянці.

4. Чим відмінні істинні розчини від зависів?

5. Пригадаємо, яку роль відіграють в нашому житті дисперсні системи.

(Гра з кубиком: учні по черзі кидають кубик один одному, називають

одну дисперсну систему та її застосування в житті людини).


У природі хімічні сполуки в індивідуальному стані практично не існують.

Вони перебувають у суміші одна з одною. Утворюють різноманітні дисперсні

системи. Особливо важливі водні розчини.

Вода в річці, морях, озерах грунтах містить розчинні речовини. Саме

у воді первісних океанів, що вкривали Землю мільйони років тому

ω(солей) = 1% виникло життя.

В середині нас: у кожній клітині є рідини, кров, лімфа.

Розчини супроводжують нас усюди і не лише водні.

Розчини

Тверді рідкі газоподібні

Чавун питна вода повітря

сталь сік рослин

Важко уявити будь-яку галузь промисловості і техніки, де не

використовувалися розчини: розчини кислот знімають іржу, ліки, фарби,

побутова хімія і т.д.

Що ж таке розчини? З яких компонентів вони складаються? Як відбувається

процес розчинення? Яку роль в цьому процесі відіграє вода? Про це ми

сьогодні й поговоримо.


Дослід №1

В стакан з водою кладемо мідний купорос.

Що спостерігаєте? Завдяки дифузії вода стає блакитною.

Як можна прискорити розчинення? Перемішати.

Дослід №2

У циліндр з водою опустимо мішечок з КМnО4.

Що спостерігаєте?

В обох випадках пічля того, як речовина розчинилася, утворилася однорідна

система.

Ст. 35 підручника

Розчин – це однорідна система змінного складу, що містить два або кілька

компонентів

З’ясуємо з чого складається розчин? Заповніть схему працюючи з

підручником. (ст.. 34 підручника)

Задача 1.Якою буде маса розчину, якщо у 120 г води розчинили 40 г солі?

120 + 40 = 160 г

Задача 2.

Якою буде маса розчину, що утворився при розчиненні у 240 г води

хлороводню, об’ємом 33,6 л.

υ= mM ; υ =

VV m ;

mM

= VVm ;

m= M⋅VVm

m(HCl) = 36 ,5⋅33 , 622 ,4

=54 , 75 г

m (роз) = 240 + 54,75 = 294,75 г

Вода - полярний розчинник

Найважливіший розчинник – вода. Це найпоширеніша на Землі складна

речовина.

3 / 4 поверхні Землі вкрито водою, 65% тіло людини, 90% в огірках.

Що ви знаєте про воду?

- Безбарвна рідина;

- Без запаху і смаку;

- tкип = 100°С

- tзам = 0°С

- ρ = 1 г/см3

- може бути в 3-х агрегатних станах ;

- необхідна для життя всіх організмів .

Будова молекули води

Н2О - молекулярна формула

електронна формула

структурна формула

• Молекула води полярна

• Має кутову будову

• Молекула води - диполь

Водневий зв’язок

Водневий зв’язок – хімічний зв’язок, що виникає між атомами Гідрогену і

атомами сильно електронегативних елементів (F, O,

N)

Н :О. .

. .

:

Н

Водневий зв’язок позначається крапками

Слабший за ковалентний зв’язок

Легко розривається при випаровуванні води.

Процеси розчинення обумовлюють також водневі зв’язки.

Суть процесу розчинення

- Що відбувається під час розчинення речовин? Наприклад солі. Частинки

однієї речовини розподіляються між частинками іншої речовини.. чим

білша площа поверхні стикання речовин, тим швидше розчинення.

Порівняйте швидкість розчинення цукру – піску і рафінаду.

- Розчинення – це фізичний чи хімічний процес?

- Чи утворилася нова речовина? Ні. Тому процес розчинення є фізичним

процесом.

- Які зміни відбувалися при розчиненні Н2SO4 та NH4NO3? Виділення та

поглинання теплоти. Це ознаки хімічних процесів.

Висновок: розчинення – фізико-хімічний процес.

Розчинення складається з трьох процесів:

І. Гідратація - взаємодія речовини з водою (при цьому енергія виділяється)

ІІ. Руйнування кристалічної гратки речовини (при цьому енергія вбирається)

ІІІ. Дифузія – розподіл гідратованих йонів у товщі розчинника

Тепловий ефект розчинення залежить від співвідношення кількості енергії ,

що виділяється і поглинається у перших двох процесах.

Отже, розчинення – це складний фізико-хімічний процес, під час якого

відбувається взаємодія між частинками розчинника та розчинюваної

речовини.

Уточнимо визначення розчину с. 37 підручника :

Розчин – це однорідна (гомогенна) система змінного складу, що містить

розчинювану речовину, розчинник та продукти їх взаємодії

Кристалогідрати

Кристалогідрати – це кристалічні речовини, до складу яких входять

молекули води

Вода, що утримується в кристалах називається кристалізаційною .

1. CuSO4 ● 5 H2O - Мідний купорос

2. FeSO4 ● 7 H2O - Залізний купорос

3. Na2SO4● 10 Н2О - Глауберова сіль

4. Na2СO3● 10 Н2О - Кристалічна сода

5. CаSO4 ● 2 H2O - Гіпс

ІV. Закріплення і узагальнення набутих знань

Прокоментуйте вірш:

Купорос мой медный,

Почему ты бледный?

Потому я бледный,

Что нагрев мне вредный.

Воду поднеси мне –

Снова стану синим,

А нагрей сильнее –

Вовсе почернею.

Задача 1.

Обчисліть молярну масу залізного купоросу.

М(FeSO4 ● 7 H2O) = 278 г/моль

Задача 2.

Визначте масову частку води у мідному купоросі.

Дано: ω ( Н2 О)=

М ( Н 2О)⋅5М (CuSO4⋅5 H 2O )

CuSO4 ● 5 H2O

ω (H2O) -?ω ( H2O)=18⋅5

160+90=0 ,36 або36 %

Задача 3.

Кристалогідрат Na2SO4∙ n Н2О масою 322 г прожарили. Добули безводну сіль

масою 14,2 г. Визначте число молекул води у кристалогідраті.

Дано: 32,2 г 14,2 г

m(Na2SO4∙ n Н2О ) = 322 г Na2SO4∙ n Н 2О → Na2SO4 + n Н2О

m(Na2SO4) = 14,2 г 142+18х 142

n - ?

32 , 2142+18 х

=14 , 2142

Х = 10

Домашнє завдання:

Урок 2

Тема уроку: Розчин і його компоненти: розчинник, розчинена речовина.

Мета уроку: Розширити і узагальнити знання учнів, ознайомити з

властивостями води як універсального розчинника; розвивати знання про

хімічний зв'язок і будову речовини на прикладі будови молекули води й

поняття про водневий зв'язок.

Формувати предметні, міжпредметні, комунікативні та інформаційні

компетентності. Стимулювати інтерес до предмету, розвивати інтуїцію,

творчість.

Виховувати товариськість, взаємоповагу і вміння співпрацювати, бережливе

ставлення до природи.


Форми роботи: «Мікрофон», учнівська презентація, демонстрація досліду,

розповідь вчителя, самостійна робота

Обладнання: опорні конспекти, лабораторний посуд, хімічні реактиви:

мідний купорос, калію перманганат

Девіз уроку: «Природа навчає нас, що все у світі взаємообумовлено і має

свою причину»

Хід уроку

1. Організація класу.

- Доброго, доброго, доброго дня Вам, учням і колегам!

Ви посміхаєтесь. В пісні є такі слова: « Человек идет и улыбается, значит

человеку хорошо», а в іншій – « От улыбки станет всем светлей». Я бажаю

всім присутнім в класі, щоб світло і тепло завжди були поруч з Вами. Щоб

зігрітим було не тільки Ваше тіло, але й душа. Попри всім негараздам, радійте

кожному прожитому дню, йдіть по життю з високо піднятою головою. В той

же час, будьте добросердними, толерантними, до людей ставтесь так, як би Ви

хотіли, щоб вони ставились до Вас.

На думку спав вірш В.Симоненка « Ти знаєш, що ти людина, ти знаєш про це

чи ні…»

Людини в систематичній біологічній класифікації, який таксон? Рід. А вид?

Людина розумна – Homo sapiens.

Тож, мої любі розумники та розумниці, починаємо працювати.

2. Актуалізація опорних знань.

- Завдання на встановлення відповідності.

Установіть відповідність, утворюючи логічні пари. ( Додаток 1 )

( Взаємоперевірка )

- Перевірка творчого завдання.

Деякі учні класу отримали завдання підготувати казку, вірш про роль

розчинів у природі та житті людини. То ж запрошую їх до слова.

3. Сприйняття й первинне засвоєння нового матеріалу.

- Поглянемо на дошку. Ознайомтесь з темою і метою уроку.

Спрогнозуйте те, що ви хочете взяти для себе з цього уроку.

Сьогоднішній урок навчить нас…

Сьогоднішній урок навчить мене…

На сьогоднішньому уроці я дізнаюся…

На сьогоднішньому уроці я навчуся…

- Поняття розчин вам не нове. Але, як говориться в приказці: «Повторение

– мать учения», розширити та узагальнити знання про розчин та його склад

нам допоможе Захаров Сашко. Будь ласка.

- Як відомо, крім пошуків філософського каменю й еліксиру життя,

алхіміки мали ще одну мету: знайти універсальний розчинник.З цією метою

було проведено величезну кількість дослідів і виділено в чистому вигляді

значну кількість речовин, у тому числі сульфатну кислоту, оцет та інше.

Однак у своїх пошуках алхіміки випустили з уваги таку речовину, як вода.

Ми з вами почали працювати над проектом «Вода як найцінніший природний

оксид. Властивості води. Охорона природних водойм від забруднення».

Зібрали певний матеріал, почали його опрацьовувати.

Запрошую учнів-дослідників ознайомити нас зі своїми доробками відповідно

до теми нашого уроку.

- Багато отримали інформації. Відпочинемо. Але відпочинок наш буде

інтелектуальним.

Музична скринька. Вгадай, яка це речовина.

- Із історії відомо, що через цю речовину виникали бунти. Астрономи

кажуть, що із цією речовиною пов’язана назва частини нашої галактики, яка

називається «Чумацький шлях». Багато людей платять великі гроші, щоб

зануритися в розчин цієї речовини. Деяким хворим вводять 0,85% розчин цієї

речовини, який називається «фізіологічним». Без неї борщ – не борщ, і каша –

не каша. Вона настільки важлива, що з нею пов’язані різні приказки та

прислів’я.

Що це за речовина? Назвати формулу, назву за сучасною українською

номенклатурою, яким зв’язком утворена.

-Ще раз звернемось до девізу уроку

Повинні дати відповідь на питання: «Чому вода має таку унікальну

властивість?»

- Увага на екран.

- Ми звикли склад води позначати формулою Н О, але правильніше було

б склад води записувати формулою (Н О) , де n дорівнює 2,3,4 і т.д., оскільки

окремі молекули води з’єднані водневими зв’язками, які схематично

позначають крапками:

δ δ Н Н Хімічний зв'язок між атомами Гідрогену однієї \ δ / молекули і дуже електронегативними елементами О ( О, N, F ) іншої молекули називають водневим δ δ δ δ зв’язком. Н Н Н Н \2δ / \2δ / О О

Водневий зв'язок значно слабший, ніж йонний або ковалентний, але

сильніший, ніж міжмолекулярна взаємодія. Утворенням водневих зв’язків

пояснюється збільшення об’єму води при зниженні температури. Цим також

пояснюється той факт, що лід легший за воду і не тоне у ній.

4. Закріплення матеріалу, перевірка засвоєння знань.

- Самостійна робота з опорним конспектом

- Робота з тестовими завданнями.( Додаток 2 )

Оцінення

5. Домашнє завдання.

Розчин і його компоненти

Розчинник – кількісно переважає і перебуває в тому агрегатному стані, що і

розчин, який утворюється.

Розчинювана речовина може перебувати в будь-якому агрегатному стані.

Так, у воді можна розчинити цукор, а можна і спирт або вуглекислий газ.

Додаток №1Гетерогенні системи

1. Грубодисперсні розчини

( 3 ) зависі, у яких крапельки однієї рідини рівномірно розподілені між молекулами іншої рідини, якщо рідини нерозчинні одна в одній ( молоко, олія к воді)

2. Суспензії ( О ) зависі, у яких частки твердої речовини рівномірно розподілені між молекулами рідини ( кава, ліки, фарби )

3. Емульсії ( Н ) зависі, у яких газоподібні речовини рівномірно розподілені в рідкій речовині ( збиті вершки, мильна піна )

4. Аерозолі ( Р ) зависі, характеризуються тим, що частки речовини в розчині мають досить великі розміри, які можна розрізнити оком

5. Колоїдні розчини

( Ч ) зависі, у яких крапельки рідини

рівномірно розподілені між молекулами газоподібної речовини ( туман, лак для волосся, балон з отрутохімікатами)

6. Піни ( И ) дисперсні системи, у яких розміри часток досить малі, не видимі неозброєним оком, але помітні з допомогою спеціальних приладів

Додаток №2Значення розчинів

Жив Незнайко у селіТа й не знав хлопчина,

Що є в хімії слова«розчин» та «розчинна».

І не знав малий козак,Що воно таке є,

Що це, з чим його їдятьІ для чого те є.

Трапивсь Знайко на шляху,Розтлумачив другу:І про розчин, рідинуЙ про хімію любу.

Про Тіндаля ефект він розповів.Та й показав, як світло відбиває.

В колоїдному розчині провів,А в істинному розчині - зникає.

Про «старість» розчинів колоїдних повідавІ про «безсмертя» істинних сказав.

Коагуляцію назвав розумний Знайко,Коагулянтами він речовини обізвав.

Наголосив, що кожен з нас – це розчин.Ми – невеличкий океан рідин.

Що розчин газів один в одному – повітря.Що розчин навіть сік рослин.

Що розчини оточують нас всюди:У промисловості текстильній – барвники,

А у металообробній – кислоти,У фармацевтиці – це ліки…Й взагалі,

Куди не глянь, що не візьми,А з розчинами маємо ми справуУ кожній сфері нашого життя:

Це й кава, й навіть газ-вода. По правуІ розчин може бути всьому голова!

Урок 3

Тема: Кількісний склад розчину. Масова частка розчиненої

речовини.

Мета: ознайомити учнів із сособами вираження складу розчинів, поняттями

«масова частка розчиненої речовини», «концентрація». Формувати

навички використання цих понять для обчислення й приготування

розчинів.

Обладнання: підручник «Хімія. 7 кл.» , тестові завдання на картках, картки

з умовами задач, терези, важки, колба, мірний циліндр, стакан з

водою, сіль.

Тип уроку: формування нових знань, умінь, навичок.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

Експрес-тести з теми «Розчини» (7-10 хв)

Варіант І

1. Виберіть, у яких випадках утворяться істинні розчини, якщо речовини

добре перемішати у воді:

А.Глина; Б. Спирт; В. Олія; Г. Цукор.

2. Компонент розчину, який перебуває у тому самому агрегатному стані, що

й розчин, називається:

А.Розчинена речовина; Б. Розчинник; В. Розчин.

3. Використовуючи таблицю розчинності, вкажіть розчинну речовину:

А. NaCl ; Б. PbCl2 ; B. AgCl, Г. Ca(OH)2.

4. Розчин, в якому певна речовина за даних умов ще може

розчинитися,називається:

А.Насичений; Б. Ненасичений; В. Концентрований; В. Розведений.

5. Щоб ненасичений розчин солі перетворити в насичений, потрібно:

А. Додати води; Б. Додати солі; В. Нагріти; Г. Охолодити.

6. У розчині масою 80 г. знаходиться 10 г. харчової соди NaHCO3. Визначте

масу води у розчині.

А.90г.; Б. 70г.; В. 8г. Д. 800г.

7. Як змінюється розчинність більшості твердих речовин з підвищенням

температури?

А. Спадає; Б. Зростає; В. Не змінюється.

8. Розчин, у певному об’ємі якого міститься мало розчиненої речовини,

називається:

А.Насичений; Б. Ненасичений; В. Концентрований; Г. Розведений.

9. Встановити відповідність між даними дисперсними системами та їх

класифікацією:

1.Суспензія А.Розчин білка у воді.

2. Емульсія Б.Суміш бензину з водою.

3. Істинний розчин В. Суміш глини з водою.

4. Колоїдний розчин Г.Розчин цукру у воді.

10. Знайдіть формулу кристалогідрату, назва якого «мідний купорос»:

А. Na2SO4·10 Н2О; Б. CaSO4·2H2 О; В.CuSO4·5H2O; Г. Na2СO3·10Н2О.

.

Варіант ІІ

1.Виберіть, у яких випадках утворяться істинні розчини, якщо речовини

добре перемішати у воді:

А. Пісок Б Оцтова кислота; В. Бензин; Г. Кухонна сіль.

2. Розчин-це: А.Неоднорідна система з кількох компонентів.

Б.Однорідна система сталого складу, що складається з кількох

компонентів.

В.Однорідна система змінного складу, що складається з кількох

компонентів.

3. Використовуючи таблицю розчинності, вкажіть розчинну речовину:

А. NaNO3 ; Б. BaSO4; B. CaCO3 Г. CaSO4.

4. Розчин, в якому певна речовина за даних умов вже більше не може

розчинитися,називається:


5. Щоб насичений розчин солі перетворити в ненасичений, потрібно:

А. Додати води; Б. Додати солі; В. Нагріти; Г. Охолодити.

6 До 20г цукру додали 100г. води.Визначте масу утвореного розчину.

А.80г.; Б.120г.; В.50г.; Г.2000г.

7. Як змінюється розчинність газоподібних речовин з підвищенням

температури?

А. Спадає; Б. Зростає; В. Не змінюється.

8. Розчин, у певному об’ємі якого міститься багато розчиненої

речовини, називається:


9. Встановити відповідність між даними дисперсними системами та їх

класифікацією:

1.Суспензія А. Холодець

2. Емульсія Б.Суміш олії з водою.

3. Істинний розчин В. Суміш вапна з водою.

4. Колоїдний розчин Г.Розчин кухонної солі у воді.

10. Знайдіть формулу кристалогідрату, назва якого « глауберова сіль»:

А. Na2SO4·10 Н2О; Б. CaSO4·2H2 О; В.CuSO4·5H2O; Г.Na2СO3·10Н2О.

Відповіді:

І варіант ІІ варіант

1. Б, Г 1. Б,Г

2. Б 2. В

3. А 3. А

4. Б 4. А

5. Б, Г 5. А,В

6. Б 6. Б

7. Б 7. А

8. Г 8. В

9. 1-В, 2-Б, 3-Г, 4-А 9. 1-В, 2-Б, 3-Г, 4-А

10. В 10. А


Поняття «насичений», «ненасичений», «концентрований»,

«розведений» є досить широкими. Розчин – це однорідна система

змінного складу. Тобто кількість розчиненої речовини може значно

змінюватися.

Працюючи з розчинами важливо знати їхній склад, тобто скільки

розчиненої речовини міститься в розчині. В кулінарниг книгах, в

рецептах консервації вказують: 7% розчин солі. (щоб було смачно,

треба взяти солі не більше і не менше).

На пляшці з оцетом пишуть 9%, а есенції – 98%. Якщо ви

переплутаєте ці розчини, то страву не можна буде їсти.

У аптеках готують 5% спиртовий розчин йоду.

Кількісний склад розчину виражають концентрацією розчиненої

речовини.

Концентрація розчиненої речовини – це фізична величина, яка визначає

кількісний склад розчину.

Концентрація виражається різними способами (масова частк,

об’ємна, мольна, еквівалентна, моляльначастка). Ми розглянемо одну з

них – масову частку, навчимося визначати масову частку, виготовляти

розчини із заданою масовою часткою.


Масова частка розчиненої речовини – це фізична величина, що дорівнює

відношенню маси розчиненої речовини до маси розчину.

mx

ωх = ωх – масова частка речовини Х

mроз.

mx – маса речовини Х

mx = ωх ∙ mроз.

mроз – маса розчину

mx

mроз. = ρ – густина

ωх

mроз. = m(Н2О) + mx

mроз

ρ =

Vроз

ρ (Н2О) = 1 г/мл

Вимірюється масова частка в частках одиниці або %

Розглянемо малюнок 34

ω(NaCl) = 5% це означає, що в 100 г розчину знаходиться 5 г солі та 95 г води.

ω(NaCl) = 20% це означає, що в 100 г розчину знаходиться 20 г солі та 80 г води.

ІV. Розв’язування задач

1. В розчині масою 200 г міститься 5 г NaCl. Обчисліть масову частку розчину.

Дано:

mроз = 200 г mx

m (NaCl) = 5 г ωх =

mроз.

ω (NaCl) - ? 5

ω (NaCl) = = 0,025 або 2,5%

200

Відповідь: ω (NaCl) = 2,5%

2. У 100 г води розчинили 15,6 г калій нітрату. Визначте масову частку солі у розчині.

Дано:

m(Н2О) = 100 г mx

m (КNО3) = 15,6 г ωх = ; mроз. = m(Н2О) + m(КNО3)

mроз.

ω (КNО3) - ?

mроз. = 100 + 15,6 = 115,6 г

15,6

ω (NaCl) = = 0,135 або13,5%

115,6

Відповідь: ω (КNО3) = 13,5%

3. Приготувати розчин масою 50 г із масовою часткою кухонної солі 5%.

Дано:

m(роз.) = 50 г m (NaCl) = mроз∙ ω (NaCl)

ω (NaCl) = 5% m (NaCl) = 50 ∙0,05 = 2,5 г

.

m (NaCl) - ? m(Н2О) . = mроз - m(NaCl)

m(Н2О) - ?

V(Н2О) - ? m(Н2О) . = 50 – 2,5 = 47,5 г

m(Н2О)

V (H2O) =

ρ (Н2О)

47,5

V (H2O) = = 47,5 мл

1


Урок 4

Тема: Розрахункові задачі 3. Обчислення масової частки і маси

розчиненої речовини в розчині.

Мета: закріпити знання про масову частку розчиненої речовини. Формувати

вміння розв’язувати задачі із застосуванням масової частки.

Обладнання: підручник «Хімія. 7 кл, картки з умовами задач.

Тип уроку: формування умінь та навичок

Хід уроку

І Актуалізація опорних знань

(проводиться у формі гри з кубиком)

1. Як позначається масова частка розчиненої речовин?

2. В яких одиницях вимірюється масова частка?

3. За якою формулою обчислюється масова частка?

4. Як знайти масу розчиненої речовини, якщо відомі маса розчину та

його масова частка?

5. Як знайти масу розчину, якщо відомі маса розчиненої речовини та її

масова частка р розчині?

6. Як позначається густина розчину?

7. В яких одиницях вимірюється густина?

8. За якою формулою обчислюється густина розчину?

Перевірка Д/з.

ІІ. Творче застосування знань, умінь, навичок. (розв’язування задач)

Задача №1

Обчислити об’єм водню, що виділиться при дії натрію на 30г розчину

хлоридної кислоти з масовою часткою НСl 5%.

Дано:

m(роз. НСl) =30 г m (НСl) = mроз∙ ω (НСl)

ω (НСl) = 5%

V(Н2) - ? m (НСl) = 30∙0,05 = 1,5 г

1,5 г х л

2 H С l + 2Na → 2NaCl + H2

2∙36,5 г 22,4 л

1,5 ∙22,4

V(Н2): Х= = 0,46 л

2∙36,5

Відповідь: V(Н2) = 0,46 л

Задача №2

Обчислити кількість речовини газу, що утвориться при дії на залізо

розчину сульфатної кислоти масою 20г з масовою часткою Н2SO4 10%.

m(роз. Н2SO4) =20 г m (Н2SO4) = mроз∙ ω (Н2SO4)

ω (Н2SO4) = 10%

υ (Н2) - ? m (Н2SO4) = 20∙0,1 = 2 г

2 г х моль

Н2SO4 + Fe → FeSO4 + H2

98 г 1 моль2 ∙1

υ(Н2): Х= = 0,02 моль98

Відповідь: υ(Н2) = 0,02 моль

Задача №3У результаті взаємодії сульфур (ІV) оксиду з натрій гідроксидом утворилося

7,1г солі. Яку масу розчину лугу було взято для реакції, якщо масова частка

натрій гідроксиду в розчині становить 20%?

m(Na2SO3)=20 г

ω (NaOH) = 20% Х г 7,1 г

m(роз. NaOH) - ? 2 NaOH + SO2 → Na2SO3 + H2O

2∙40 г 126 г

2 ∙40∙7,1

m (NaOH): Х= = 4,5 г 126

mx

mроз. =ωх

4,5mроз. (NaOH)= = 22,5 г

0,2Відповідь: mроз. (NaOH) = 22,5 г

Задача №4Яку масу розчину сульфатної кислоти з масовою часткою Н2SO4 40% було

взято для реакції з алюмінієм, якщо при цьому виділилося 140 мл газу?

Дано:

V(Н2) = 140 мл

ω (Н2SO4) =40%m(роз. Н2SO4) - ?

х г 0,140 л3Н2SO4 + 2Al → Al2(SO4)3 + 3H2

3∙98 г 3∙22,4 л0,14 ∙3∙98

m(Н2SO4): Х= = 0,61 г3∙22,4

mx

mроз. =ωх

0,61mроз. (Н2SO4)= = 1,53 г

0,4

Відповідь: m(роз. Н2SO4)= 1,53 г

*Задача №5 Обчислити масу 20% - го розчину натрій гідроксиду , необхідного для

нейтралізації 120г 35% - го розчину хлоридної кислоти.

Дано: m(роз. НСl) =120 г m (НСl) = mроз∙ ω (НСl)ω (НСl) = 35%ω (NaOH) = 20%

m(роз. NaOH) - ? m (НСl) = 120 ∙ 035 = 42 г

42 г х гH С l + Na ОН → NaCl + H2О

36,5 г 40 г42 ∙ 40

m (NaOH): Х= = 46 г36,5

mx

mроз. =ωх

46mроз. (NaOH)= = 230 г

0,2Відповідь: mроз. (NaOH)= 230 г


Урок 5

Тема: Виготовлення розчину. Демонстрація 16. Виготовлення розчинів.

Лабораторний дослід 5. Виготовлення водних розчинів із заданими масовими

частками розчинених речовин.

Мета: навчити учнів готувати розчини солей з певною масовою часткою

розчиненої речовини; закріпити вміння проводити необхідні розрахунки;

розвивати навички працювати з хімічним обладнанням.

Обладнання і реактиви: інструктивні картки, терези з важками, мірний

циліндр, хімічний стакан з водою, колба , ложечка. Натрій хлорид (NaCl).

Тип уроку: урок формування умінь та навичок.

Хід уроку


ІІ. Інструктаж з ОП № ____.

ІІІ. Виконання практичної роботи.

Інструктивна картка

Тема. Приготування розчину солі із заданою масовою часткою розчиненої

речовини.

Мета: навчитися готувати розчини солей з певною масовою часткою

розчиненої речовини; закріпити вміння проводити необхідні розрахунки.

Обладнання і реактиви: терези з важками, мірний циліндр, хімічний стакан

з водою, колба , ложечка. Натрій хлорид (NaCl), картки із завданням.

Повторення правил техніки безпеки під час проведення практичної роботи.

Виконання роботи

Інструкція для виконання завдання №1.

1.Обчисли масу солі, яку потрібно взяти для приготування розчину.

2. Обчисли масу та об’їм води, який потрібно взяти для приготування

розчину.

3. Зваж на терезах сіль і всип її у суху колбу.

4. Відміряй потрібний об’їм води за допомогою мірного циліндра, вилий її у

колбу з сіллю.

5. Перемішай вміст колби до повного розчинення солі.

6. Стисло опиши виконані операції в зошит для практичних робіт.

Розв’яжи задачі №2 і №3

Варіант 1

1 Виготовте 20 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 5%.

2. У 30 г. води розчинили 5 г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку

NaOH в отриманому розчині.

3. До розчину сульфатної кислоти масою 170 г. з масовою часткою H2SO4

40 % долили 30 г. води. Обчисліть масову частку H2SO4 в утвореному

розчині.

Варіант 2

1. Виготовте 30 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 10%.

2. У 50 г. води розчинили 8г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку

NaOH в отриманому розчині.

3.До розчину натрій нітрату масою 180 г. з масовою часткою солі 20 %

долили 20 г. води. Обчисліть масову частку NaNO3 в утвореному

розчині.

Варіант 3


2. У 120 г. води розчинили 80 г. цукру.. Обчисліть масову частку цукру в

отриманому розчині.

3. До розчину калій гідроксиду масою 250г. з масовою часткою КОН

20 % долили 50 г. води. Обчисліть масову частку КОН в утвореному

розчині.

Варіант 4


2. У 300г. води розчинили 50 г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку NaOH в отриманому розчині.

3. До розчину калій сульфату масою 150 г. з масовою часткою К2SO4 10 % долили 30 г. води. Обчисліть масову частку К2SO4 в утвореному

розчині.Варіант 5

1 Виготовте 120 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 6 %.

2 У 245 г. води розчинили 5 г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку NaOH в отриманому розчині.

3. До розчину сульфатної кислоти масою 200 г. з масовою часткою H2SO4 20 % долили 200 г. води. Обчисліть масову частку H2SO4

утвореному розчині Варіант 6

1 .Виготовте 80 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 10%.

2. У 150 г. води розчинили 50г. натрій гідроксиду. Обчисліть масову частку NaOH в отриманому розчині.

3. До розчину натрій карбонату масою 280 г. з масовою часткою солі 10 % долили 20 г. води. Обчисліть масову частку Na2СО3 в утвореному


1 Виготовте 90 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 5%.

2. У 520 г. води розчинили 180 г. цукру.. Обчисліть масову частку цукру в отриманому розчині.

3. До розчину калій гідроксиду масою 350г. з масовою часткою КОН 20 % долили 150 г. води. Обчисліть масову частку КОН в утвореному


1. Виготовте140 г. розчину з масовою часткою натрій хлориду 5 %.

2. У 480г. води розчинили 20 г. натрій фосфату. Обчисліть масову частку Na3РО4 в отриманому розчині.

3. До розчину калій сульфату масою 250 г. з масовою часткою К2SO4 10 % долили 150 г. води. Обчисліть масову частку К2SO4 в утвореному розчині.


Урок 6

Тема: Взаємодія води з оксидами. Поняття про гідрати оксидів: кислоти й

основи. Поняття про індикатори. Демонстрація 17. Взаємодія кальцій

оксиду з водою. Дія водного розчину добутої речовини на індикатори.

Демонстрація 18. Взаємодія фосфор (V) оксиду з водою. Дія водного

розчину добутої речовини на індикатори. Лабораторний дослід 6.

Випробування водних розчинів кислот і лугів індикаторами.

Домашній експеримент 4: Виготовлення водного розчину кухонної

солі.

Мета: ознайомити учнів з фізичними й хімічними власти- востями оксидів;

дати поняття індикаторів, пояснити їх використання для визначення

кислот та основ; розвивати логічне мислення учнів на прикладі

порівняння взаємодії кислотних і основних оксидів з водою,

кислотами, лугами, іншими оксидами; розвивати вміння й навички

складати рівняння хімічних реакцій на прикладі хімічних

властивостей оксидів.

Тип уроку: формування вмінь і навичок.

Форми роботи: фронтальна робота, розповідь учителя, демонстраційний

експеримент, лабораторний дослід.

Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва,

хімічні реактиви.

ХІД УРОКУ

І. Організація класу

ІІ. Перевірка домашнього завдання, мотивація навчальної діяльності

Ми знаємо, що за складом хімічні сполуки поділяються на чотири класи.

Які саме? (Оксиди, основи, кислоти, солі)

Як розрізняють класи сполук? (За складом речовин)

А якщо формула речовини не відома? (То розпізнати її можна за

хімічними властивостями)

ІІІ. Формування вмінь і навичок

Демонстрація 2. Взаємодія кислотних і основних оксидів з водою

Дослід 1. Розглянемо два оксиди: СаО і P2O5. Що можна сказати про фізичні

властивості цих оксидів? (Тверді, білого кольору, розчинні у воді)

Не всі оксиди тверді.

— Наведіть приклади газоподібних оксидів. (CO, CO2, SO2)

Відрізняються оксиди:

за забарвленням: CuО - чорний; Cu2O - червоний, Fe2O3 - бурий, Cr2O3-

зелений тощо;

за температурою плавлення;

за розчинністю у воді (CuО, Fe2O3 - нерозчинні у воді; СаО й P2O5 -

розчинні).

Розчинні оксиди взаємодіють із водою.

— Які продукти виходять у результаті такої взаємодії?

Дослід 2. У склянку з водою насипаємо білий порошок СаО, а в іншу - білий

порошок P2O5.

Що спостерігаємо? Обидва порошки розчинилися у воді.

Що сталося з водою?

Розібратися в цьому нам допоможе індикатор - речовина, що реагує на різне

середовище зміною забарвлення. Познайомимося з двома з

них.Фенолфталеїн - безбарвний у нейтральному й кислому середовищі, стає

малиновим у лужному середовищі. Додаємо дві краплі фенолфталеїну в

розчин СаО - з’являється малинове забарвлення, а в розчині P2O5 колір не

змінився.

Метиловий оранжевий у нейтральному середовищі - оранжевий, у лужному -

жовтий, у кислому - червоний.

Додаємо по кілька крапель у наші розчини: розчин СаО під дією метилового

оранжевого забарвився в жовтий колір, отже, у склянці міститься луг; розчин

P2O5 набув червонного забарвлення, отже, у цій склянці міститься кислота.

Запишемо рівняння реакцій, щоб підтвердити наші дослідження.

CaO+H2O = Ca(OH)2 (кальцій гідроксид)

P2O5+3H2O =3H3PO4 (ортофосфатна кислота)

Висновок. Кислотні оксиди в результаті взаємодії з водою утворюють

кислоти, а основні оксиди утворюють основи.

По-різному кислотні й основні оксиди взаємодіють із лугами й кислотами.

Розглянемо на прикладах:

CaO+ 2HCl→CaCl2+ 2H2O

CaO+NaOH ≠

P2O5+HCl≠

P2O5+6NaOH →2Na3PO4+3H2O

Висновок. Кислотні оксиди взаємодіють з основами з утворенням солі й

води; основні оксиди взаємодіють із кислотами з утворенням солі й води.

Кислотні й основні оксиди можуть узаємодіяти між собою.

CaO+ P2O5= Ca3(PO4)2

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Заповнюємо опорну схему «Хімічні властивості оксидів», по ланцюжку на

дошці складаємо рівняння реакцій з опорної схеми.

V. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний параграф підручника, відповісти на запитання до

нього, виконати вправи.

Творче завдання. Підготувати повідомлення про використання оксидів.

Урок № 7-8

Тема: Значення води і водних розчинів у природі та житті людини. Проблема

чистої води. Кислотні дощі.Охорона водойм від забруднення.

Очищення води на водоочисних станціях та в домашніх умовах.

Домашній експеримент 5 Очищення води кип’ятінням і за допомогою

побутового фільтру.

Мета:навчальна: поглибити знання учнів про поширення води, її значення в

природі і житті людини, розкрити поняття про кругообіг води у

природі, довести необхідність раціонального використання водних

ресурсів і охорона їх від забруднення,познайомити учнів з водами

нашоїмісцевості.

розвиваюча: розвивати ініціативність, самостійність, допитливість,

науковукритичність, відповідальність.

виховна: виховувати любов та інтерес до рідного краю,

товаристськість, формувати елементи екологічної культури.

Тип уроку: систематизаці янавчального матеріалу, захист учнівських

проектів.

Очікувані результати: знання, отриманіпід час роботи над проектом,

стануть у пригоді під час вивчення біології, географії, фізики.

Обладнання: плакат: ”Вода! У тебе немаєні смаку, нікольору, ні запаху, тебе

не можнаописати. тобою насолоджуються, не розуміючи, щотитаке. Ти не

просто потрібна, ти і є життя!”(Антуан де Сент – Екзюпері), презентація на

диску.

Хід уроку

I Організаційначастина.

II Мотивація навчальної діяльності.

У побуті щодня стикаємося з хімічною речовиною, назва якій вода. Вона –

джерело життя на Землі, сировина промисловості, джерело енергії, чинник,

що визначає погоду, клімат Землі. Без води не було б сільського

господарства, а отже продуктів харчування.

Вода – це життя, це наше багатство.

Працюючи над цією темою, ви дізналися багатоцікавого. Це насамперед

охорона природних вод відзабруднення, обмеження запасів прісної води на

Землі тощо. Можливо сааме ви запропонуєте способи розвязання існуючих

проблем.

Кожна групамає план , згідно якого буде здійснювати захист проекту.

1 Група „Гідрологи” за темами:

1)Поширення води.

2) Загальні запаси води.

3)Обмеженістьзапасівпрісної води.

4) Втрата води.

2. Група „ Гідроекологи” за темами:

1)Охоронаводнихресурсів.

2)Води нашоїмісцевості та селища.

3. Група „Біологи” за темами:

1)Добова потреба людини у воді.

2) Водно – сольовийобмін в організмі.

4. Група „Медики” за темами:

1) Лікувальнівластивості води.

2)Корисніпоради про воду.

5 Група „Експерти” оцінить роботу попередніхгруп та

підведепідсумки.

III . Захист проектів.

Кожна группа захищає свій проект згідно тем, доповнюючи свій захист

мультимедійною презентацією.(Додається на диску.)

IV. Застосування набутих знань.

Група „Експерти” оцінюєзвітипопередніхгруппідводячипідсумки:

- звітгрупи „Гідрологи”.

Підсумок:

- вода – найпоширеніша речовина на Землі;

- вода і життя на нашійпланеті – невід”ємні;

- запаси прісної води становлять 2,5% від загальних запасів, причому 71%

припадає на льодовики та сніговий покрив;

- запаси прісної води не нескінченні;

- прісну воду потрібноберегти !

- звітгрупи „ Гідроекологи”.

Підсумок:

- екологічний стан водойм різко погіршився, кризово зменшилися

самовідтворюючи і можливості річок, цепризводить до виснаження

водноресурсного потенціалу, значно забруднюються водні об”єкти, тому

погіршується якість води. Відсутні автоматизовані системи моніторингу

екологічного стану водних басейнів, якості питної води і стічних вод у

системах водопостачання.Томув важаємо за потрібне порекомендувати

керівнику коммунального господарства:

1) побудувати очистні споруди;

2) відновити централізовану систему каналізації;

3) слідкувати за чистотою довкілля водойм;

Також санепідемстанції:

1)систематично проводити контроль якості питної води і стічних вод;

2)контролювати роботу коммунального господарства.

- звітгрупи „Біологи”

Підсумок:

- добова потреба у воділюдини вагою 70 кг становить близько 2,5 л.

Загальний вміст води в організмі людини становить понад 60%, у тому числі

в м”язах і печінці – 75% , мозку –78%, кістках – 20 -40%.

Втрата 12% вологи може призвести до загибелі!

- у рідинах організму -¬¬ міжклітинній рідині, лімфі, крові, соках

травлення міститься вільна вода;

- у тканинах організму вона перебуває у зв”язаному стані – не витікає

при розтині органів;

- в організмівідбуваєтьсясукупністьпроцесів: всмоктування, розподілу

споживання та виділення води й солей, що називається водно – сольовим

обміном.Цей комплекс процесів забезпечує стабільність осмотично

їконцентрації, йонного складу і кислотно – лужної рівноваги в середині

організму;

- нирки- основний орган регуляції водного балансу в організмі. За

надлишку води в організмі нирки виводять розбавлену сечу, за дефіциту-

концентровану.

- слина – важливаречовина для водно- сольовогообміну в

організмі.Удорослої людини виділяється близько 1,5 л слини на добу.

- пітмістить 98 – 99%,тому з потом теж виводиться вода з

організму.Улюдини може виділятися за добу кілька літрів поту залежно від

інтенсивності роботи м”язів, температури зовнішнього середовища та

кількостіпитної води.

- звітгрупи „ Медики”.

Підсумок:

З давніх – давен людям відома цілюща дія води. Щедавні греки вважали,

що вода змиває всі душевні страждання. В Індійській книзі Річ-Веди

написано: „ Десять переваг дає обмивання: якістьрозуму, свіжість,

бадьорість, здоров”я, силу, красу, молодість, чистоту, приємний колір шкіри

та увагу красивих жінок”

Один ізспособів використання води в лікувальних цілях є загартування.

Це один із найважливіших засобів профілактики захворювань, зміцнення

здоров”я людей.

Ось де які поради щодо загартування:

- двічі на день купатися в холодній природній воді: в озері,

річці,ванні,приймати душ абообливатися, Гаряче купання завершувати

холодним.

- перед купанням або післянього, за можливості, вийти на природу,стати

босоніж на землю, а взимку на снігхоча б на 1- 2 хв.Вдихнути кілька разів

повітря і подумки попросити собі та побажати усім людям здоров”я, потім

вилити відро води на голову;

- думку не відокремлюй від діла. Прочитав- добре, але найголовніше –

роби.

Корисні поради про воду

Треба пити воду, відстояну хоча б протягом трьох годин.Варити їжу

також слід з відстояної води, яка повинна зберігатися в склянійпосуді.

Краще питии кип”ячену воду, бо в сирій містяться мікроорганізми,які є

носіями холери, дизентерії тощо. Але кип”ячена вода має обмежену кількість

солей корисних для організмулюдини.

Лікарі рекомендують купати маленьких дітей у кип”яченійводі. Волосся слід

мити регулярно кип”яченою водою, воно стаєгустішим, здоровішим і

блискучішим. Кип”яченою водою треба чистити зуби, полоскати горло.

Американські медики дійшли висновку, що хлорування водопровідної води

вбиває мікроби, але надає їй канцерогенних властивостей. У тих хтоп”є не

кип”ячену хлоровану воду з- під крана, збільшуються шанси захворіти на рак

прямої кишки на 38% та на рак сечовогоміхура на 21%.

Отже, воду перед споживанням слід спочатку пропустити через очисний

фільтр і прокип”ятити.

V. Підсумки уроку,оцінюванняучнів.

VI. Домашнє завдання.

Урок 9

Тема: Узагальнення й систематизація знань з теми «Розчини.»

Мета: Повторити й узагальнити знання з теми «Розчини». Визначити рівень

засвоєння знань, умінь і навичок учнів основних понять теми,

закріпити вміння складати йонні рівняння реакції, розв’язувати заді

на масову частку речовини в розчині. Розвивати вміння знаходити

логічні зв’язки між поняттями, використовувати набуті знання в

різних ситуаціях. Підготувати учнів до тематичного оцінювання.

Розвивати культуру хімічної мови. Виховувати вміння працювати в

колективі, повагу один до одного.

Обладнання: номерки, картки із завданнями, таблиця розчинності.

Тип уроку: урок узагальнення й систематизації знань.

Форма проведення: гра

Хід уроку

І. Організаційний момент

Клас ділиться на 4-5 команди. Для цього учні витягують номерки із номером

команди.


Ми завершили вивчати тему «Розчини.». На наступному уроці вас чекає

контрольна робота. Тож сьогоднішня наша задача пригадати все, що ми

вивчали протягом 10 уроків. Проведемо сьогоднішній урок у формі гри.

Завдання команд якнайшвидше правильно виконати завдання. Команда, яка

виконає першою завдання отримає 4 бала, наступна – 3, 2. Команда, яка

виконає завдання останньою, отримає лише 1 бал. Тож бажаю всім успіху.

ІІІ. Проведення гри

1. «Вірю - не вірю»

Учні по-черзі витягують твердження, зачитують його вголос і

дають відповідь одним словом – «вірю» чи «не вірю». Якщо

твердження невірне, учень повинен дати правильну відповідь, при

необхідності пояснити. За кожну правильну відповідь команді

зараховується 1 бал.

1. Суміш вапна і води – суспензія. (+)

2. Розчин цукру - емульсія. (-)

3. Компонент розчину, який перебуває в тому самому агрегатному стані,

що й розчин, називається розчинником. (+)

4. Процес розчинення – це лише фізичний процес (-)

5. Формула глауберової солі Na2SO4 · 10H2O. (+)

6. Вода – полярний розчинник. (+)

7. Гашене вапно –добре розчиняється у воді. (-)

8. Розчинність більшості твердих речовин спадає з підвищенням

температури. (-)

9. Розчинність газів спадає з підвищенням температури. (+)

10.Розчини, які містять мало розчиненої речовини, називаються

розведеними. (+)

11.Розчин, в якому певна речовина за даної температури ще може

розчинитися, називається насиченим. (-)

12.З підвищенням тиск розчинність газів зростає. (+)

2. Морський бій

Команди отримують ігрове поле, на якому написані пари йонів.

Завдання: вказати, які пари йонів не можуть одночасно існувати в

розчині й пояснити чому. Одна команда вказує номер комірки для

іншої. Відповідає конкретний учень з команди. Вірна відповідь – 1

бал для команди.

А Б В Г Д

1 Mg2+ і Cl─ Fe3+ і OH─ Na+ і Cl─ Ag+ і Cl─ Mg2+ і NO3─

2Mg2+ і

NO3─

K+ і OH─Al3+ і

PO43─

H+ і CO32─ Li+ і PO4

3─

3 H+ і SiO32─ Ca2+ і CO3

2─ H+ і PO43─ Na+ і SO4

2─ H+ і OH─

4 Ba2+ і OH─ Ba2+ і PO43─ Cu 2+ і S2─ H+ і Cl─ Cu 2+ і OH─

Відповідь: 1Б,1Г, 2В, 2Г, 2Д, 3А, 3Б, 2Д, 4Б, 4В, 4Д.

3. Математичний конкурс.

Розв’яжіть задачі.

1) Обчислити масову частку солі в розчині, якщо в 90 г води

розчинили 10 г солі.

2) Визначити ступінь дисоціації електроліту, якщо з кожних 20

молекул про дисоціювало на йони 5.

Відповідь:

1). Дано:

m(Н2О) = 90 г mсолі

m ( солі.) = 10г ωсолі . = ; mроз. = m(Н2О) + m( солі.)

mроз.

ω (солі) - ?

mроз. = 90 + 10 = 100г

10

ω (солі) = = 0,1 або10 %

100

Відповідь: ω ( солі) = 10%

2) Дано: n

N = 20 α =

n = 5 N

5

α - ? α = = 0,25 або 25%

20

Відповідь: α = 25%

4. Практичний конкурс.

Запропонуйте, як ненасичений розчин зробити насиченим.

Відповідає та команда, яка швидше підняла руку. Одна пропозиція – 1

бал.

Відповідь: додати додаткову кількість речовини, що розчиняли,

або випарувати частину води,

або охолодити розчин.

IV. Підведення підсумків. Виставлення оцінок.

Д/з Повторити

Урок 10

Тема: Тематична контрольна робота

Мета: узагальнити й систематизувати знання учнів з теми: «Розчини»;

зв’ясувати рівень засвоєння знань, умінь і навичок про процеси, що

протікають у розчинах, рівень розуміння основних понять, умінь

використовувати їх на практиці.

Тип уроку: контроль й коригування знань, умінь і навичок.

Форма роботи: Письмова контрольна робота за варіантами.

Обладнання: періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва,

таблиця розчинності.

Хід уроку

І. Організація класу.

ІІ. Письмова контрольна робота.

Учитель розподіляє учнів за варіантами, нагадує їм зміст завдань, час

виконання, правила оформлення відповідей і систему оцінювання:

Завдання 1-10 – тестові, кожне завдання оцінюється по 0,5 бала, у сумі перші

шість завдань – 5 балів;

Завдання 11-14 оцінюються по 1 балу, разом за тринадцять правильно

виконаних завдань - 9 балів;

Завдання 15 пропонується виконувати учням, які претендують на оцінку 12

балів, оцінюється в 3 бали.

Таким чином, максимальна оцінка за правильно виконану роботу становить

12 балів.

Час виконання роботи – 40 хвилин.

ІІІ. Домашнє завдання

Повторити матеріал підручника про хімічні реакції.

Варіант № 1

1. Закінчіть речення: «Однофазна гомогенна система, яка

складається з двох і більше компонентів, — це ...»:

А) піна Б) емульсія В) суспензія Г) розчин

2. Вкажіть, до якої дисперсної системи належить желе:

А) гелі Б) золі В) емульсії Г) суспензії

3. Вкажіть прізвище вченого, який запропонував спосіб

розрізнення колоїдного й істинного розчинів:

А) Дж. Броун Б) Д. Менделєєв В) Т. Парацельс Г) Дж. Тіндаль

4. Вкажіть речовину, практично нерозчинну у воді:

А) алюміній нітрат Б) барій сульфат В) магній сульфат Г) цинк

хлорид

5. Закінчіть речення:”Розчин, у певному об’ємі якого міститься мало

розчиненої речовини, називають …»:

А) концентрованим Б) ненасиченим В) насиченим Г) розбавленим

6. Вкажіть, як змінюється розчинність кухонної солі при нагрівання

розчину:

А) збільшується Б) зменшується В) спочатку збільшується, потім

зменшується Г) спочатку зменшується, а потім збільшується

7. Обчисліть і вкажіть масу сульфатної кислоти, що міститься у розчині

масою 400г з масовою часткою кислоти 0,6:

А) 667г Б) 240г В) 60г Г)24г

8. Обчислити масу осаду, одержаного в результаті взаємодії розчину купрум

(ІІ) хлориду масою 120 г з масовою часткою сорлі 37,5% і надлишку

розчину натрій гідроксиду.

9. Вкажіть, до якої дисперсійної системи належать золі:

А )істинні розчини Б )колоїдні системи В) йонні розчини Г)

грубодисперсні системи

10. Вкажіть речовину, при розчиненні якої у воді утворюється суспензія:

А) крейда Б) цукор В ) сода Г) олія

Варіант № 2

1. Вкажіть одну з фундаментальних фізико-хімічних ознак дисперсної

системи:

А) газуватість Б) гетерогенність В) твердість Г) розчинність

2. Вкажіть дисперсну систему, яка належить до емульсій:

А) суміш глини з водою Б ) цукровий сиропВ) косметичне молочко

Г) мармелад

3. Вкажіть розміри частинок дисперснох фази у суспензіях:А) ≥100нм Б) <100 нм В) = 1-100нм Г) <1нм

4. Вкажіть кількість молекул кристалізаційної води, що входить до складу

мідного купоросу:

А) 4 Б) 5 В) 7 Г) 10

5. Закінчить речення: «Щоб зробити насичений розчин ненасиченим, треба

…»:

А) додати розчинену речовину Б) додати розчинник В) випарити

частину розчинника

Г) охолодити розчин

6. Вкажіть ознаку, за якою речовини класифікують на електроліти та

нелектроліти:

А) температура плавлення Б) електропровідність розчинів В)

електропровідність речовин

Г) густина розчинів

7. Вкажіть правильне твердження: «Процес електролітичної дисоціації є

…»:

А) рівноважним Б) екзотермічним В) оборотним Г) каталітичним

8. Вкажіть назву речовини, яка належить до сильних електролітів:

А) натрій сульфат Б) барій сульфат В) магній карбонат Г) цинк

сульфат

9. Обчисліть і вкажіть масу води, яку треба взяти для приготування розчину

масою 200г з масовою часткою солі 5 %:

А) 10г Б) 100г В) 190г Г) 400г

10. Вкажіть число молекул, які розпались на йони з кожних 200 молекул

розчиненої речовини, якщо ступінь дисоціації електроліту 6%:

А) 6 Б) 12 В) 60 Г) 120

gorodok-rmk.at.ua · web viewвуглекислий газ, водень, кисень, азот,...

Documents