Онлайн матеріали до Дня родини.

Міжнародний день сім'ї: традиції свята

15 травня у світі відзначається Міжнародний день сім'ї. Це свято було засноване в 1993 році Генеральною Асамблеєю ООН через заклопотаність громадськості знеціненням інституту шлюбу.

Міжнародний день сім'ї: історія свята.

Після прийняття резолюції Генасамблеєю свято вперше відзначалося 15 травня 1994 року. Відтоді щорічно для цього дня обирається певна тема, яка покликана привертати увагу суспільства до проблем сім'ї.

Як відзначають Міжнародний день сім'ї.

Міжнародний день сім'ї в кожній країні має власні традиції, але всі вони зводяться до того, що це основний осередок суспільства, що є фундаментом всіх інших. Навіть в давнину шлюб вважався основою держави і священним таїнством.

У цей день люди роблять приємне своїм близьким, влаштовують тематичні вечори, феєрверки, акції, семінари, конкурси, концерти.

Бібліотечний онлайн урок:

Читати – це класно! Читати – це модно! Читати – це круто!

«…Найпростіший спосіб пересвідчитися, що ми виховуємо грамотних дітей, – навчити їх читати, показати їм, що читання – це діяльність, яка приносить задоволення. Найпростіше, що ви можете зробити, – знайти книжки, які сподобаються дітям, дати їм доступ до таких книжок і дозволити їх читати.

Нам, бібліотекарям, дуже приємно, коли приходять до бібліотеки здобувачі освіти опрацьовувати каталог, шукаючи в ньому книжки із привидами чи магією, чи ракетами, визираючи вампірів і детективів, або відьом і чудес. І коли після закінчення школи покінчили із дитячою бібліотекою, то взялися за дорослі книжки. Я вірю, що ми зобов’язані читати для задоволення, у

приватних і публічних місцях. Якщо ми читаємо заради втіхи, якщо люди бачать, як ми це робимо, тоді ми вчимося, ми тренуємо наші уяви. Ми показуємо іншим, що читання – це добре. Я вважаю, що читати – модно, адже в літературі відображена історія народу. І зараз, у нелегкі для нашої країни часи, ми повинні знати рідну мову та історію. Люди старшого покоління багато читали, ось звідки у них такий словниковий запас і вміння спілкуватися. А сьогоднішне покоління весь час проводить біля комп’ютера чи телефона. На мою думку, хто багато читає, той із часом стане великою людиною, успішною у всіх справах. Хоч сучасні діти не уявляють свого життя без ґаджетів, ми повинні плекати у них любов до книги, бажання розширювати свій кругозір завдяки щоденному читанню та прагнення відчувати смак книги. Тому читати – це круто і класно! Це нові можливості, емоції, відчуття, а найголовніше – власно здобутий досвід, який за плечима не носити. Раджу всім щовечора поринати у дивовижний світ книги!

Зі святом Вас, дорогі колеги і читачі! Бажаємо Вам читання і задоволення.

Матеріали до Дня Європи в Україні - історія та традиції свята.

День Європи в Україні

З 2003 року в третю суботу травня в Україні відзначається День Європи відповідно до Указу Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року.

Відправною точкою на шляху до встановлення Дня Європи вважається Декларація Шумана.

9 травня 1950 року в Парижі міністр закордонних справ Франції Робер Шуман закликав Францію, Німеччину та інші європейські країни об’єднати їхні вугільну та сталеливарну галузі промисловості (основи нарощування військової техніки) та віддати їх в управління нової наднаціональної структури. Це стало «наріжним каменем Європейської федерації». Завдяки об’єднанню економічних зусиль і розподілу досягнутих результатів європейські країни уникнули накопичення військової могутності одна проти одної, що і забезпечило мир в Європі.

Три з половиною десятиліття тому на Міланському саміті 1985 лідери ЄС вирішили увічнити день проголошення Декларації Шумана та постановили щорічно відзначати «День Європи».

У День Європи жителі України відзначають день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту.

До речі. У 1887 році в Закарпатті (яке тоді перебувало у складі Австро-Угорщини) у Верхнетісянській улоговині на правому березі Тиси було встановлено двометровий геодезичний знак, що позначає географічний центр Європи.

Координати цього географічного центру Європи: 47 ° 563" північної широти і 24 ° 1130" східної довготи.

В 2020 році День Європи в Україні припадає на 16 травня.

Де́нь Євро́пи — свято, що відзначається 5 травня Радою Європи та 9 травня Європейським Союзом, а також офіційно в Україні щорічно у третю суботу травня з 2003 року.

Перше визнання Дня Європи відбулось у Раді Європи в 1964 році. Пізніше Європейський Союз почав відзначати свій власний Європейський день на відзначення декларації Шумана 1950 року, внаслідок чого деякі називають її «Днем Шумана». День Європи, разом з єдиною валютою (євро), прапором і гімном, є символом ЄС як політичної сили.

Історія свята .Рада Європи святкувала однойменне свято у день свого

заснування 5 травня 1949 р. до 1964 р.Європейський Союз затвердив 9 травня як День Європи на

саміті в Мілані 1985 р., вирішивши увічнити день проголошення Декларації Шумана. У декларації пропонувалося об'єднання французької та західнонімецької вугільної та металургійної промисловості, що призвело до

створення Європейського співтовариства з вугілля та сталі, першого Європейського співтовариства, створеного в 1952 році. Також 9 травня вважається Днем народження Європейського Союзу.

Європейська Комісія розпочала «плот культурних іконок» у 1985 році у відповідь на доповідь спеціальної комісії «За народну Європу» під головуванням П'єтро Адонніно. Його метою було сприяти європейській інтеграції шляхом сприяння загальноєвропейській ідентичності серед населення країн-членів ЄК. 29 червня 1985 року в Мілані Європейська рада прийняла «День Європи» разом із прапором Європи та іншими пунктами.

Після заснування Європейського Союзу в 1993 році дотримання Дня Європи національними та регіональними органами влади значно зросло. Зокрема, Німеччина вийшла за межі святкування лише цього дня, починаючи з 1995 року, продовживши дотримання цілого «Тижня Європи» (Europawoche), зосередженого на 9 травня. У Польщі Фундація Шумана, польська організація, яка виступає за європейську інтеграцію, створена в 1991 році, вперше організувала свій Варшавський парад Шумана в день Європи 1999 року, в той час виступаючи за вступ Польщі до ЄС. Про дотримання 9 травня як «Дня Європи» повідомлялося по всій Європі станом на 2008 рік. У 2019 році 9 травня став офіційним державним святом у Люксембурзі щороку, відзначаючи День Європи. Вибір ЄС щодо дати заснування Європейського співтовариства з вугілля та сталі, а не самого ЄС, пов'язаний з розповіддю Шумана, в якій стимулювання економічного зростання та зміцненням миру між Францією та Німеччиною, подається як передчуття «покликання Європейського Союзу, який буде головною інституційною базою для значно подальшої європейської інтеграції пізніших десятиліть».

Європейська Конституція юридично закріпила б усі європейські символи в договорах про ЄС, однак договір не був ратифікований у 2005 році, а використання продовжуватиметься лише нині фактично. Заміна Конституції, Лісабонський договір, містить декларацію шістнадцяти членів, що підтримують символи. Європейський Парламент «офіційно визнав» День Європи у жовтні 2008 року.

Дотримання:Святкується в різних формах в більшості держав — членів

Європейського союзу і сусідніх країн, таких як Туреччина, Україна, Молдова, хоча, як правило, не святкується у Великій Британії у зв'язку з євроскептицизмом. Через політичний характер свята, в цей день проводять освітні заходи про Європейський Союз або виступають на підтримку європейської інтеграції. Прапор грає важливу роль в загальних урочистостях в якості ще одного символу. Незважаючи на перевагу 9 травня, деякі європейці, як і раніше відзначають це свято 5 травня, підкреслюючи роль Ради Європи в захисті прав людини, парламентської демократії і верховенства закону. На відміну від цього, Декларація Шумана є лише пропозицією об'єднати французьке і німецьке вугілля і сталь. Крім того, 9 травня збігається з День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

В Україні: Свято було встановлено в Україні «…враховуючи стратегічний

курс України на європейську інтеграцію…» згідно з Указом Президента України «Про День Європи» від 19 квітня 2003 р. № 339/2003.

День Європи в Україні відзначається у третю суботу травня. День Європи жителі України відзначають день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту.

Традиційно урочиста церемонія відкриття Дня Європи проходить у Києві. На Хрещатику облаштовується так зване «Європейське містечко» за сприяння Представництва ЄС в Україні та посольств держав-членів ЄС.

Таке містечко складається з павільйонів, що представляють Україну, кожну державу-члена ЄС, Європейську Комісію та міжнародні організації. У павільйонах презентується географія, культура, історія найбільших міст держав-членів ЄС, організовуються публічні дебати з послами та представниками української влади, проводяться вікторини з європейської тематики та мовні курси, облаштовуються «куточки національних страв» тощо.

Традиційно протягом офіційного відкриття святкування Дня Європи, відбуваються зустрічі послів держав-членів ЄС із представниками органів місцевої влади, студентами та викладачами місцевих університетів, представників неурядових та громадських організацій, засобів масової інформації.

125- Виставка онлайн до річчя від дня народження українського поета Тодося

СтепановичаОсьмачки

Біографія Тодося ОсьмачкиТодось Осьмачка (Осьмачка Теодосій Степанович) — видатний український письменник, поет, прозаїк, перекладач.Ранні рокиНародився Тодось Осьмачка 4 (16) травня 1895 року в селі Куцівка на Черкащині в родині сільського робітника Степана, який працював у маєтку поміщика Терещенка, а потім самотужки здобув фах і славу хорошого ветеринара. З великого гурту своїх дітей батько спромігся дати середню освіту лише найстаршому синові — Тодосю. Вищу Осьмачка здобував уже самотужки. Замолоду Осьмачка вчителював у народних школах. Під час світової війни за свою поему «Думи солдата» був відданий під військово-політичний суд. Але революція внесла свої корективи. З 1920 року він інструктор з підготовки робітників освіти в Кременчуку. Навчається в Київському Інституті народної освіти (так тоді звався університет). У студентські роки почалася його участь у літературному житті. Спершу він був членом Асоціації Письменників (АСПИС), яку очолював Микола Зеров, а потім «Ланки» (МАРС), до якої входили Г.Косинка (найближчий товариш Осьмачки), Б.Антоненко-Давидович, Є.Плужник, В.Підмогильний.

Перші літературні твориПерша збірка поезій Т.Осьмачки «Круча» з’явилася друком 1922 року, засвідчивши «може, одну з найнадійніших сил», писав С.Єфремов у «Історії українського письменства». Її відзначала глибина образності, блискуча народна мова та епічний стиль дум. 1925 року виходить друга книжка поезій — «Скитські вогні», яку можна було б назвати гімном українському степові.

ТворчістьОсьмачка Теодосій Степанович – автор збірок „Круча” (1922), „Скитські вогні” (1925), „Клекіт” (1929), „Сучасникам” (1943), поеми „Поет” (1947,1954), „Китиці часу” (1953), „Із-під світу” (1954), трьох повістей: „Старший боярин” (1946), „План до двору” (1951), „Ротонда душогубців” (1956).

Поет прагне образно простежити історичний шлях України — пройти «по шляху віків» і таким чином усвідомити, куди ж летить нове століття, і як буде стелитися доля українського народу. Поета огортають тривожні передчуття нових кривавих збурень, які зачаїлися в ідилічних пейзажах. Та він зберігає віру в можливість утримання рівноваги завдяки утвердженню сильного «Сьогодні». Однак те «сьогодні» накочується на нього страшними звістками із рідного села Куцівки від батька, який просить чим-небудь допомогти, бо в селі голод, а вози з мертвими риплять сільськими дорогами, як журавлі. Осьмачка-студент також голодний і обдертий, з мізерним заробітком за вчителювання в одній із київських шкіл, вимітає цвілі крихти хліба з шухляд, і прагне виповісти гірку пісню рідного села:

А ті ж крихти, в ногах живі,З стола небес

Хай рідний вітер на папірМені зідме!

Разом із побратимами з «Ланки» Тодось Осьмачка поділяє біль і тривогу за долю українського села. Любить і поважає Павла Тичину, щоправда не раз дорікаючи йому за незрозумілі компроміси. Радить «взяти у торбину запасу та ходити по селах, а потім уже комінтерн воспівати. А то добре, сидівши в Києві, обклавшись книжками, бути революціонером». На останній закид Тичина образився. Можливо й через те, що Тодось Осьмачка дорікав йому за помітне «позичання» в нього образів. 1922 року Тичина записав: «Осьмачку не люблю. Хай собі він буде геній, а не я — не в тім річ».

Останньою книгою Осьмачки, яка була надрукована в підрадянській Україні, була збірка «Клекіт» (Київ, 1929). Вона побачила світ у розпал підготовки процесу над українською інтелігенцією — Спілкою Визволення України, коли ідеологічний прес затискав індивідуальну свободу творчості, до абсурду були розпалені літературні суперечки.

У цій збірці Осьмачка друкує вірш «Деспотам», в якому звертається до закутого в ланці, працьовитого свого народу, який годують у казармах на заріз і чию працю забирають «розбоєм в білий день», передрікає йому падіння «під кригу ланцюгів» і спів «присмаглими губами чужих пісень із городів». Осьмаччині книжки підтвердили прогноз Сергія Єфремова про нього, як про «одну з найнадійніших сил» серед тодішнього літературного молодняку. Після Шевченка, він вище за будь-кого іншого підняв у поезії могутній і трагічний образ українського селянства, що було найбільшою рушійною силою революції, а потім стало найбільшою її жертвою… Цій трагедії він надав космічних вимірів.

На творчість Феодосія Степановича Осьмачки значно вплинув символізм і експресіонізм. У пізніх поетичних збірках помітно вплив неоромантизм. У своїх творах Феодосій Степанович Осьмачка особливу увагу приділяв українським народним традиціям, етнографії.

З життяУ 1930 році ще вийшов друком Осьмаччин переклад Шекспірового «Макбета», а поему «Дума про Зінька Самгородського» так і не була надрукована. Пізніше вона ввійшла до збірки «Сучасникам» (1943). Тим часом криваві тридцяті роки вже забрали перших близьких друзів поета — Григорія Косинку, Дмитра Фальківського, Валеріана Підмогильного. Хвиля доносів у вигляді літературно-критичних статей затаврувала й самого Осьмачку: «ворог народу», «бандит». Він розумів, що на нього чекає трагічна доля його друзів. Рятуючись від репресій, Осьмачка пробирається на Поділля, маючи намір нелегально перейти через польський кордон. Його заарештовують і відправляють під конвоєм аж у Свердловськ, але дорогою Тодось Степанович втікає і знову прямує на Поділля з тим самим наміром. Цього разу його відправляють в тюрму за звинуваченням у шпигунстві.

Очікуючи цілком ймовірну кулю в потилицю, Осьмачка приймає останнє рішення — боротися далі, але «не засобом сили, а засобом слабості» і симулює божевілля. Його

переводять в психіатричну лікарню в Києві. Усю моторошність тієї ситуації пізніше він змалював у повісті «Ротонда душогубців» (1956).

1943 року у Львові він видає свою четверту книжку «Сучасникам». 1944 року Осьмачка пише повість «Старший боярин» — першу світлу книгу, позбавлену страшних картин пекельного та жорстокого життя. Однак лише через рік поет повертається у «прокляті роки» у поемі «Поет», сповненої особистісними враженнями й переживаннями круговерті репресій. 1947 року поема на 23 пісні вийшла в світ у чудовому мистецькому оформленні художника М.Дмитренка з присвятою «Пам’яті єдиного мойого друга і найблагороднішої людини між людьми, мені знаними, мойого батька Степана Осьмачки».

У 1953 році вийшла збірка «Китиці часу», де було зібрано вірші 1943—1948 рр. Після цього письменник ще активніше працює у жанрі прози: повість «План до двору» (1951), книжка «Ротонда душогубців» (1956), перекладає О.Уайльда і У.Шекспіра, виступає з есеїстичними роздумами про Шевченка й природу мистецької діяльності. Однак нерозуміння земляків-критиків, глуха й байдужа читацька аудиторія, до якої апелював Тодось Осьмачка в надії зібрати кошти на видання своїх творів, посилювали відчай і безвихідь письменника. У своїх мандрівках по світу він ніколи не зупинявся, переслідуваний, немов хворобою, страхом розправи над ним агентами КДБ. Переїхавши з Німеччини до США Тодось Осьмачка прагне зосередитися на творчих справах. Часто виступає перед українськими громадами, та страх і підозри змушують його знову зриватися з місця, й переїжджати від країни до країни.

Останні роки життя6 липня 1961 року на одній з вулиць Мюнхена він упав під ударом нервового паралічу. Стараннями друзів його літаком перевозять до США і кладуть на лікування в психіатричну лікарню «Пілгрім Стейт Госпітал» поблизу Нью-Йорка. Та вийти з госпіталю хворому поетові, який вимріював нову збірку поезій і афоризмів «Людина між свідомістю і природою», не судилося.

7 вересня 1962 року на 67 році життя Тодось Осьмачка помер.

Поезія Круча, 1922 р. Скитські вогні, 1925 р. Клекіт, 1929 р. Сучасникам Поет, 1947, 1954 рр.. Китиці часу, 1953 р. Із-Під світу, 1954 р.Повісті Старший боярин, 1946 План до двору, 1951 Ротонда душогубців, 1956Оповідання Психічна розрядка

Матеріали до онлайн виставки до «Дня пам’яті жертв політичних репресій».

День пам’яті жертв політичних репресій

Цей День пам’яті і скорботи про жертви, які загинули або постраждали в Україні в наслідок політичних репресій комуністичного режиму, спочатку з’явився в національному календарі країни наприкінці 90-х років і носив назву "День пам’яті жертв голодомору", відображаючи в своєму формулюванні одне з найтяжчих злочинів проти людяності тієї безжальної влади. Відзначався в четверту суботу листопада (Указ Президента України № 1310/98 від 26-го листопада 1998-го року). Потім, згідно з Указом Президента України № 1181/2000 від 31-го жовтня 2000-го року, цей пам’ятний День був перейменований і став називатися «День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій». Указом від 15-го липня 2004-го року №797/2004 було встановлено назву «День памяті жертв голодоморів та політічніх репресій». Надалі, згідно Указу Президента України №431/2007 від 21-го травня 2007-го року, з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людяності, дні пам’яті жертв голодоморів та жертв

політичних репресій виділили в окремі пам’ятні дати. «День пам’яті жертв голодоморів», як і колись, відзначається в четверту суботу листопада, а «День пам’яті жертв політичних репресій» - щорічно у третю неділю травня.

Щороку в третю неділю травня по всій Україні проводяться різноманітні заходи, присвячені пам’яті про ці страшні події.

Як відомо 2 червня 1937 було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якого 5 серпня 1937 вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який поклав початок масових репресій.

Вже до середини листопада 1938 року без суду було винесено 681692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей було відправлено в табори.

Згідно з розсекречених архівів і документів СБУ, в Україні з 1935 по 1951 рік жертвами розкуркулення стали понад 2 млн. 800 тис. людей. У 1936 році заарештували 15717 осіб, у 1937-му - 159537, в 1938-м 106096, в 1939-м 11744. Близько 16,5 тис. чоловік було розстріляно в 1937-му.

У зв’язку з цим президент доручив СБУ і уряду видати книгу, оприлюднити документи і матеріали про масові політичні репресії 1937-1938 років, поширити їх на іноземних мовах за кордоном, а також розпорядився проводити в школах та інших навчальних закладах уроки на цю тему.

В 2020 році День пам’яті жертв політичних репресій припадає на 17 травня.

До години цікавих повідомлень.

Цікаві факти про Україну, які вас зацікавлять.

Факт №1

 Хоч наша країна й розташована у Східній Європі, європейський центр знаходиться саме в Україні! На ділянці звивистої гірської траси Рахів-Ужгород встановлений двометровий знак, що засвідчує географічний центр Європи. 1887 року (тоді Закарпаття належало Австро-Угорщині) з метою побудови залізної дороги інженери дізналися, що десь у цій місцині має

бути центр Європи. Запрошені віденські вчені підтвердили здогадки та встановили геодезичний знак у вигляді бетонної плити, що засвідчував їхню знахідку.

Варто зазначити, однак, що наш центр Європи зовсім не єдиний. Гіпотетичний центр залежить від способу вимірювання. Так, за сучасними вимірами, Угорщина, Естонія та Білорусь повноправно можуть стверджувати, що серце Європи знаходиться й в їхніх країнах. За більш давніми вимірами, але не менш повноправно, про це можуть заявляти Польща та Словаччина.Факт №2

 

Найбільший та найпотужніший у світі літак було збудовано в Україні. Велетень Ан-225, також відомий як «Мрія», побудований у 1988 році на заводі імені Антонова. Літак внесено до Книги рекордів Гінесса за його 240 рекордів! Зараз Ан-225 орендують чимало країн світу задля вантажних перевезень, які не під силу жодному з існуючих наразі авіалайнерів, адже перевозить «Мрія» ні що інше, як пасажирські літаки! Декілька крил, хвости та фьюзеляжі — лише найменка частка вантажів, що їх транспортує Ан-225.Факт №3

 

Станція метро «Арсенальна» — найглибша в світі. Її глибина становить 105, 5 м. Конструкція цієї станції так званого англійського типу – всередині станція має короткий зал, тобто відстань від ескалаторів до стіни невелика. Це єдина станція в українській столиці такого типу.

Факт №4

 Видатний австрійський композитор Людвіг ван Бетховен присвятив дві симфонії українцеві. Ім’я щасливчика, на честь якого було створено два твори, – Андрій Розумовський, син останнього українського гетьмана. Андрій Кирилович Розумовський був гарним дипломатом і меценатом Бетховена. Майже все життя він провів у Відні, де й познайомився з композитором. Дружба між чоловіками стала причиною присвяти Андрієві Розумовському 5-ї та 6-ї симфоній.

Факт №5

 В Україні є пустеля. І ця пустеля займає 210 000 га. Здивовані?

Виявляється, що справжнісінька пустеля із височенними бахранами розташовується на Херсонщині, біля узбережжя Чорного моря. Піщаний масив має назву Олешківські піски. Потрапити туди можна проїхавши 30 км на схід від Херсону.

Факт №6

 Український «Южмаш» (Дніпропетровск) виробляє  найекологічніші ракетоносії  в усьому світі! З їхньою допомогою до косомосу відправляють комерційні рейси.

Факт №7

 Перший університет Східної Європи – Острозька академія  на Рівненщині. Академія була заснована 1576 року князем Василем Костянтиновичем Острозьким. Серед випускників академії —Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний.

Факт №8

 Українська трембіта — це гуцульський духовий інструмент, що входить до Книги рекордів Гінесса. Спершу трембіту використовували зовсім не для музики, а як засіб зв’язку чабана із селом. Також за допомогою трембіти попереджали про небезпеку: особливі комбінації звуків попереджали гуцулів про лихо.

Факт №9

 Чули про шлях «із варяг у греки»? Він проходив Україною і був одним із найбільших торгових водних шляхів. Мав протяжність 3 000 км, поєднував північ Київської Русі та Візантію.

Цей шлях пролягав від Варязького (Балтійського) моря Фінською затокою по ріці Неві Ладозьким озером, далі річкою Волховом, озером Ільмень, рікою Ловаттю, потім волоком човнами до Дніпра, вплав на р. Дніпрі, потім Руським (Чорним) морем уздовж західного берега до Царгороду (тепер Стамбул). Також маршрут ними мінявся — уздовж Одри до Кракова в Галичину через Звенигород, Пліснеськ, Галич.

Факт №10

Оноре де Бальзак одружився в Україні. Свою кохану, Евеліну Ганську, видатний письменник повів до вівтаря у місті Бердичів 1850 року.

Весілля – не єдина подія, що пов’язувала французького письменника з Україною. У листі до Лори де Сюрвіль Бальзак поділився враженнями про Київ: «…Ось я й побачив цей Північний Рим, це татарське місто з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і Святої Софії українських степів. Добре поглянути на це ще раз…».

Факт №11

Хрещатик – одна з найкоротших головних вулиць країн у світі. Її довжина становить лише 1,3 кілометра. Простягається вздовж сходів, що сполучають Володимирський узвіз та Набережне шосе (біля пам’ятника Хрещенню Русі). За доби Київської Русі у струмку, що протікав через Хрещатий яр, хрестили дітей київського князя Володимира Святославича, а в 988 році біля місця впадіння цього струмка в річку Почайну відбулося історичне хрещення киян. Відтоді вся довколишня місцевість, включаючи Поштову площу і частину Михайлівської гори, стала відома як Хрещатицьке урочище. Назву «Xрещатик» або Велика Хрещатицька вулиця до 1869 року мала сучасна Набережно-Хрещатицька вулиця, тому що саме нею, за переказом, кияни в 988 році йшли на хрещення.

Факт №12

Новорічну пісню українського композитора Леотовича співають на всій планеті. Мова йде про «Щедрик» Леонтовича – одну з найпопулярніших новорічних пісень. Уперше виконана в 1916 році у Києві, мелодія рознеслася світом і вже 1921 року лунала в нью-йоркському Карнегі-Холлі.Факт №13

 Гасову лампу винайшли в Україні. Бориславські аптекарі Ян Зег та Ігнатій Лукасевич у 1853 році зробили всесвітньо відомий винахід.

Факт №14

 Українець Юрій Бурдяк врятував життя Вінстону Черчіллю. За матеріалами Історичної правди, під час англо-бурської війни в Африці Черчілль потрапив у полон. Тоді він іще був просто журналістом. Бурдяк, який був командиром одного з загонів бурів, врятував майбутнього лідера Англії від розстрілу. На знак подяки останній забезпечив українцеві навчання в Оксфорді.

Факт №15

 Найдовша печера України носить назву «Оптимістична» та знаходиться на Поділлі. Це гіпсова печера на глибині 20 м довжиною 216 км. Найдовша гіпсова печера у світі і друга за довжиною взагалі, вона поступається лише Мамонтовій печері у США.

Факт №16

 В Україні можна почути, як «співають» піски. Серед піщаної коси на одному з рукавів Дніпра, біля річки Лапінки поблизу Нікополя, можна спостерігати природне явище, що називається співучими пісками. Унаслідок руху вітрового потоку над пустелею чи піщаним пляжем виникає своєрідний звук, схожий на свист автомобільних шин.

Факт №17

 Вчені свідчать, що найдавніше поселення людини розумної знайдено на Межиріцькій стоянці. Там же знайдено карту, яка є однією з найдавніших карт, коли-небудь знайдених. Її вік – 15 000 років.

Факт №18

 Україна має найбільшу кількість фахівців у галузі IT в Європі. Наразі 100 тисяч українських IT-працівників заробляють на життя програмуванням.

Факт №19

 Одну з найвідоміших пісень у світі – Summertime у виконанні неймовірної американської співачки Елли Фіцджеральд – Джордж Гершвін написав під враженням від колискової «Ой ходить сон коло вікон» у виконанні Українського Національного хору.

Факт №20

 Вважається, що українець Пилип Орлик створив одну з перших у світі конституцій. Документ створювався як договір гетьмана Війська Запорізького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом війська і мав назву “Конституція прав і свобод Запорозького війська”.

Факт №21

 Тарас Шевченко – діяч культури, який має найбільшу кількість пам’ятників у світі. Українському Кобзареві встановлено 1384 пам’ятники по всіх куточках світу.

Тарас Григорович у вигляді римського патриція проголошує промову в Римі, у Бразилії його зображено молодим та з книжкою в руках, а в Польщі – зовсім юним хлопчиком зі свічкою.

 

Факт №22

 Уперше на письмі слово «Україна» було вжито ще у 1187 році. «Країна, Вкраїна та Україна» було вжито в Іпатієвському літописі і набуло широкого вжитку серед українського народу в його живій і письмовій мові.

За словами історика Сергія Шелухіна, перша згадка в літописі назви «Україна» пов’язана зі смертю переяславського князя Володимира Глібовича, який проявив себе наполегливим оборонцем не тільки Переяславщини, а й Київщини, Чернігівщини і українських земель взагалі від нападів половців. Таким чином, перша згадка назви «Україна» у Київському літописі відноситься до Південної Русі, тобто до Київщини, Переяславщини та Чернігівщини.Факт №23

 Державний Гімн України складається всього з шести рядків. До нього входять лише перший куплет та два рядки приспіву, адже решту тексту із закликами до «встати браттям в бій кривавий» було визнано Верховною Радою некоректними.

Факт №24

Неймовірно! На думку багатьох, море на заповідному острові Джарилгач — таке ж, що й на Мальдивах. Цей райський куточок розташований у 30 хвилинах морем від Скадовська, що на Херсонщині. Дивовижні пляжі з білим піском та прозорим блакитним морем, чисте повітря.Джарилгач — єдиний європейський заповідник, де мешкали мустанги, а нині — багата флора й фауна, занесена до Червоної книги. Кажуть, ще якихось пару віків тому барханами Джарилгачу мандрували верблюди. Назва острова походить від тюркського “обпалені дерева”, а в грецьких джерелах Джарилгач відомий під назвою “остров Ахілла”.В 1904 році на східному узбережжі острова було встановлено маяк за проектом французького архітектора.

Тиждень слов'янської писемності і культури – «Історія письма у слов'ян»

Як народилася слов'янська абетка.

До дня слов'янської Писемності та культури

В вас мудрість вічна і любов жива...А хтось же вас народжував, слова,Хтось ті суцвіття звуків винаходив,

Що стали потім мовами народів.Станіслав Тельнюк

Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії будь-якого народу. Це одне з найістотніших знарядь культури, яке у просторі і часі розширює функціонування мови. Проблема виникнення письма у слов'ян дуже складна. Протягом багатьох років учених цікавлять такі питання: коли і як народилася слов'янська писемність, слов'янська абетка, і чи мали наші предки до цього якісь інші писемні знаки.

Тривалий час побутувала думка, що наша писемність з'явилася лише після хрещення Русі, коли з Візантії і Болгарії було завезено богослужебні книги. Ось як, наприклад, писав Аврелій Августин, відомий як Августин Блаженний (354-430 р. н.е.): "Те суб'єктивно розумне, що існує в нас, тобто те, що розумом обдароване й розумно-об'єктивне творить чи керується ним, пов'язується певними природними зв'язками спілкування з тими, з ким у неї цей розум спільний. Але оскільки людина не могла б установити надійного спілкування з іншою людиною, якби вони між собою не розмовляли і таким чином не передавали одна одній свої почуття й думки, то це об'єктивно-розумне знайшло потрібним позначити предмети словами, тобто певними звуками, що є знаками...".

У багатьох місцях, де колись селилися наші пращури, особливо в Північному Причорномор'ї, археологи не раз знаходили на кам'яних плитах, амфорах таємничі, незрозумілі знаки. Але питання про існування писемності в ті давні часи залишається відкритим.

Перший історик давньої слов'янської писемності болгарський книжник, учений-чернець Чорноризець Храбр, який жив у X столітті при дворі болгарського царя Симеона, у книзі "Про письмена" розповідає про два етапи розвитку слов'янського письма.

Перший етап – коли слов'яни ще були язичниками, отож користувалися рисками й зарубками.

Другий етап – після прийняття християнства, коли вони почали писати римськими й грецькими письменами.

І було так доти, поки великими просвітителями слов'ян – братами Кирилом і Мефодієм не був створений алфавіт.

Мова, яку запровадили Кирило й Мефодій, стала мовою східнослов'янських народів, отже, й українського.

Глаголиця – то давня система слов'янського письма, укладена Святим Кирилом. Немає даних про систематичне вживання глаголиці в Україні, однак вона була відома за часів існування Київської держави в рукописах XI-XV століть.

Кирилиця є вдосконаленою системою письма, названою на честь Кирила. Ця слов'янська азбука вживалася протягом сотень років і стала основою сучасної азбуки багатьох слов'янських народів. Імена Кирила й Мефодія навічно записані в історію слов'ян.

Молода європейська держава Україна із здобуттям своєї незалежності також вшановує слов'янських учителів, чий науковий подвиг свого часу сприяв майбутньому становленню й української писемності. Під час присяги першого президента України Леоніда Кравчука на вірність народові України поряд з Конституцією та Актом проголошення незалежності України лежала розкішно оздоблена рукописна книга. Це було Пересопницьке Євангеліє – перший відомий дотепер з перекладів євангельського тексту літературно-писемною мовою переклад, який зробили Кирило і Мефодій.

У День слов'янської писемності та культури хочеться віддати шану і сказати: "Вічная пам'ять і вічная слава братам Кирилу і Мефодію".

До дня української вишиванки - «Доки жива традиція – жива країна»

День вишиванки 2020: історія та цікаві факти про свято

Красива вишита сорочка з давніх-давен є ідентифікатором будь-якого українці, це наше ДНК нації. Її одягали як на свято так і кожен, з нею вперше знайомились зі світом, і з нею ж прощалися зі світом. Вона була і є завжди поряд. Вишиванка була і є ознакою вільного українського народу та великою частиною його культури та свідомості.

Але не завжди все було так гладко, коли ти можеш вільно носити вишиванку на вулиці, був в нашій історії і період коли вишиванку ховали від злих очей, коли публічне носіння вишиванки було злочином та причиною гонінь з боку влади. Цей час коли наш національний одяг зневажали історики називають “шароварщиною”.  Але після здобуття Україною незалежності коли народу та країні був потрібен символ, який об’єднав нас усіх вишиванка постала як фенікс та отримала друге народження. Мати вишиванку в своєму гардеробі знову стало престижно та модно.

Сорочка із вишивкою стала складовою чоловіків та жінок із різних верств населення та навіть отримала своє власне свято, яке святкують в третій четвер травня.

Це свято започаткували студенти. Вшановувати вишиту сорочку запропонувала студентка Чернівецького університету Федьковича Олеся Воронюк у 2006 році, яку надихнув Ігор Житарюк викладача того ж самого університету, який часто приходив на пари у вишитій сорочці. Активна дівчина запропонувала своїм

одногрупникам та іншим студентам вишу обрати день та усім разом прийти у вишиванках.

На перших порах однодумців флешмобу було близько десятка, але з кожним роком їх ставало все більше. Зараз це свято не тільки має всеукраїнський масштаб, в ньому активно беруть участь українці закордоном та просто прихильники нашого національного одягу, які з радістю хваляться фото там відео контентом у соціальних мережах.

Цікавинки про День вишиванки

Починаючи із 2008 року в багатьох українських містах проходять паради вишиванок, участь в яких може взяти кожен. Щороку у цей день можна зустріти людей, які одягнені у вишиванках демонструють її красу та розмаїття.

Окрім традиційних парадів в цей день організовують флешмоби, майстер-класи народних мистецтв (вишивання, плетіння та інше).

У 2011 році з нагоди п’ятої річниці святкування було встановлений рекорд за кількістю людей у вишиванках в одному місті. На центральній площі Чернівців де зародилось свято зібралось більше як 4000 тисяч людей у вишиванках. Цю подію внесено до книги рекордів Гінеса.

Цього ж року центральний корпус Чернівецького університету одягнули у вишиванку, яку спеціально пошили до цієї дати.

З 2012 року знову ж таки у Чернівцях взяли за традицію дарувати вишиванки немовлятам, які народилися у цей день.

У 2013 році пройшла Доба вишиванки. Під час цього заходу був проведений благодійний ярмарок. Виручені кошти пішли хворим дітям.

У 2014 році українська вишиванка вийшла на новий рівень, і її можна зустріти у США, Канаді, Італії, Німеччині та на визначних особистостях.

В цей же рік було проведено конкурс на сімейне фото у вишиванках та акцію виконання гімну у вишиванках, до якої долучились жителі всієї країни.

У 2015 році свято проходило під гаслом єднання народу та поколінь

Також у цей же рік було започатковано акцію “Подаруй вишиванку захиснику” - мета якої було підняти бойовий дух захисників. На передову передавали вишиті сорочки, як нагадування про дім.

У 2016 році у вишиванку одягнули засновників Києва та Либідь, а також показали перший повнометражний фільм про вишиті сорочки, який отримав назву “Спадок нації”

У 2018 році у Мистецькому арсеналі пройшов етно показ моделями якого стали жінки, які захищають країну на Сході.

У 2019 році свято пройшло під галом “Вишиванка - одяг вільних”. Таким чином організатори планують привернути увагу ще до одної події, а саме Дня пам’яті жертв політичних репресій, і не лише радянських часів, але і сучасної країни, в’язнів, які перебувають у полоні РФ.

Окрім цього у цей же рік організаційний комітет “Всесвітнього дня вишиванки” проводить акцію “День вишиванки - день солідарності з Україною”. Мета акція одягнути впливових іноземців, які підтримують Україну.

На даний момент географія свята - це 50 країн.

День вишиванки - це не просто свято, де ви можете похвалитися своєю вишиванкою - це свято єднання. Адже долучитися до свята просто, потрібно тільки одягнути вишиванку, і не важливо, яка погода буде у цей день, дощ не завадить вам посміхатися.

До 180-річчя від дня народження українського письменника, драматурга, театрального

режисера і актора Марка Лук чаи́ Кропивн цького.и́

Кропивницький Марко Лукич - фундатор українського професійного театру. Йому належить визначна роль у створенні української школи театрального мистецтва, формуванні оригінального вітчизняного репертуару. Актора не раз запрошували на імператорську сцену, однак він не хотів розлучитися з батьківщиною, рідним мистецтвом, відстоюючи у такий спосіб право українців на свою мову і культуру.

Марко Кропивницький народився в с. Бежбайрак (тепер с. Кропивницьке Кіровоградської обл.) в сім'ї управителя поміщицького маєтку. У 1861-1871 рр. служив канцеляристом в установах Бобринця та Єлисаветграда (нині Кропивницький).

КропивницькийМарко Лукич

(10 травня 1840 р. – 21 квітня 1910 р.)

драматург, актор, режисер,композитор,

фундатор українського професійного театру

У 1862-1863 рр. був вільним слухачем юридичного факультету Київського університету. Після відставки у 1871 р. М. Кропивницький переїздить до Одеси.

Першою його роллю як актора-професіонала у складі трупи Народного одеського театру Моркових і Чернишова була роль Стецька в комедії Г.Квітки-Основ'яненка «Сватання на Гончарівці». Місцева преса і публіка високо оцінили талант молодого актора.

У 1881 р., хоч і з цілим рядом обмежень, були дозволені спектаклі українською мовою. М.Кропивницький разом з антрепренером Г. Ашкаренком заснував у Кременчуці першу українську професійну трупу, що швидко здобула популярність в Україні та за її межами й увійшла в історію вітчизняної культури під назвою «театр корифеїв». Згодом М. Кропивницький виходить з цієї трупи і організовує нову, яка за довгі роки свого існування стала школою для багатьох славетних діячів українського театру.

М. Кропивницькому належить першорядне місце у формуванні оригінального вітчизняного репертуару. І сьогодні не сходять зі сцени його класичні драми і комедії: «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук», «Чмир», «Скрутна доба» та ін. Актор створив чимало сценічних образів на власному драматургічному матеріалі, а також за творами інших авторів.

М. Кропивницький відомий не лише як видатний драматург, актор, режисер, він також є автором ряду музичних творів, які відзначаються високою професійністю та мелодійністю.

З метою вшанування видатного земляка постановою Верховної Ради України від 14 липня 2016 року місто Кіровоград перейменовано на місто Кропивницький

Онлайн матеріал.

Що ми знаємо про коронавірус?

Цікаві та корисні факти.

Ілюстрація, створена Центром з контролю і профілактики захворювань (CDC), показує ультраструктурну морфологію, продемонстровану новим коронавірусом 2019 рокуwikipedia.org

Світ сколихнула пандемія коронавірусної інфекції COVID-19. Мережею шириться багато різноманітної інформації щодо самого вірусу й перебігу хвороби.

Цікаві та корисні для пізнання факти про коронавірус.

Факт 1. COVID-19 і SARS-CoV-2 не одне і те саме. COVID-19 - це захворювання

(D - скорочення від disease), зумовлене новим коронавірусом. SARS-CoV-2 - назва самого вірусу.

Факт 2. CoV - скорочення від CoronaVirus, коронавірус. Так називається сімейство вірусів (усього їх близько 40), які зовні нагадують сонячну корону через шиповидні відростки.

Факт 3. Коронавіруси - самозванці від біології. Наконечник кожного шипа "імітує" молекулу корисної речовини, тож клітинні рецептори з радістю самі затягують її в себе, а за шипом у клітку продавлюється весь вірус. Так відбувається зараження.

Факт 4. Термін "новий коронавірус" (novel або nCoV) означає, що раніше він не зустрічався не тільки вченим, а й нашим клітинам.

Факт 5. Протягом 2 млн років еволюції наша імунна система навчилася боротися з більшістю відомих інфекцій, але новий коронавірус застає її зненацька, тому з ним так важко впоратися і так легко заразитися.

Факт 6. Потрапивши в клітину, вірус "захоплює" над нею контроль і змушує нескінченно виробляти власні копії замість звичних їй білків. Починається ланцюгова реакція. У результаті клітина гине, але носій інфекції стає заразним.

Факт 7. На початковому етапі зараження новий коронавірус активно розмножується в горлі та верхніх дихальних шляхах. Потім інфекція опускається нижче і може дістатися легенів, призводячи до запалення.

Факт 8. Саме тому перший симптом зараження - кашель. Уже потім починає підвищуватися температура.

Факт 9. Або не починає - у 30% пацієнтів в Ухані температура на момент прибуття в лікарню була не вищою за норму.

Факт 10. У багатьох хворих (18% або майже щоп'ятого) немає навіть кашлю. Перебіг хвороби без симптомів: людина може навіть не підозрювати, що хвора.

Чоловік йде перед картонними фігурами засновника Радянського Союзу Володимира Леніна (зліва), президента Китаю Сі Цзіньпіна (праворуч) і президента США Дональда Трампа біля стенду сувенірного магазину в МосквіEPA-EFE

Новини за темою: Коронавірус: Китай відвідала делегація ВООЗ й виявила серйозні факти про розповсюдження хвороби

Факт 11. При цьому такий безсимптомний хворий все одно є активним носієм інфекції та може заражати інших.

Факт 12. Якщо COVID-19 протікає в легкій формі, його симптоми дуже схожі на звичайний сезонний грип: сухий кашель, температура, загальна слабкість, іноді біль у м'язах або головний біль.Факт 13. Лікується він теж точно так само, як звичайний грип, - у домашніх умовах, симптоматично.

Факт 14. Один з найбільш незвичайних симптомів коронавірусу - втрата відчуття смаку і/або нюху.

Факт 15. Він зустрічається не у всіх інфікованих, але може бути і єдиним симптомом.

Факт 16. Тож якщо ви раптом перестали відчувати запахи або смаки, це привід насторожитися і вжити заходів.

Факт 17. Важливо: носій нового коронавірусу стає небезпечним для оточуючих одразу після зараження - задовго до того, як у нього з'являться або не з'являться перші симптоми.

Факт 18. Хороша новина: чим більш смертоносний небезпечний вірус, тим гірше він поширюється. Убивши свого господаря, вірус більше не може заражати інших. Тому рідко вірус мутує в більш смертоносну форму, це не в його інтересах.

Факт 19. Погана новина: SARS-CoV-2 - якраз з іншої категорії. Цей вірус робить господаря розносником зарази, але проявляється не одразу або не виявляється взагалі, тож носій встигає заразити ще кількох людей.

Факт 20. У середньому кожен носій нового коронавірусу встигає заразити від 2 до 4 здорових людей. Ця кількість вища, ніж у сезонного грипу (1,3), але нижча, ніж у кору (12+).

Факт 21. Хоча, як і в будь-якої інфекції, у коронавірусу SARS-CoV-2 є так звані суперспредери - носії, які заражають незрівнянно більше людей: сотні, а то й тисячі.

Факт 22. У Південній Кореї вірус вдавалося стримувати, поки кількість хворих не сягла 30. Але жінка, яка отримала кодову назву "Пацієнт 31", заразила близько 1200 осіб.

Факт 23. З'ясувалося, що вона була дуже релігійною і продовжувала ходити до церкви, незважаючи на кашель і високу температуру, ігноруючи розпорядження корейської влади.

Факт 24. Протягом 10 днів кількість заражених у Південній Кореї зросла з 30 до 5000.

Факт 25. Рівень смертності від COVID-19 поки складно підрахувати з точністю, але більшість досліджень оцінюють його на рівні 1-3%.

Факт 26. Це приблизно в 20 разів вище, ніж у сезонного грипу, але навіть близько не дотягує до попередників коронавірусу SARS (10%) і MERS (25%).

Факт 27. Смертність від COVID-19 сильно залежить від загального навантаження на систему охорони здоров'я та швидкості надання допомоги: якщо в Німеччині вона становить всього 0,3%, то в Італії - майже 9%.

Дезінфекція біля Пізанської вежі

Факт 28. У віковій групі старше 70 років смертність перевищує 5%, після 80 від вірусу помирає щодесятий.

Факт 29. Саме тому основне завдання влади по всьому світу тепер - розтягнути епідемію на якомога більший строк, не давши великій кількості людей захворіти на COVID-19 одночасно.

Факт 30. Пандемія розвивається з прискоренням: від постановки першого діагнозу до 100 тис. хворих минуло 67 днів, другі 100 тис. захворіли через 11 днів, треті - через чотири дні.

Факт 31. Щодоби кількість заражених вірусом збільшується приблизно на третину.

Факт 32. Пандемія дісталася вже найвіддаленіших куточків земної кулі, включаючи знаменитий острів Пасхи, де у вівторок, 24 березня, було офіційно

підтверджено першого хворого - 42-річного чоловіка.

Факт 33. Експерти попереджають: потрібно заздалегідь психологічно підготувати себе до того, що кількість заражених може обчислюватися десятками мільйонів, а загиблих - можливо, сотнями тисяч.

Факт 34. Звідки з'явився SARS-CoV-2, точно невідомо, але схожі на нього віруси переносять кажани і панголіноподібні.

Факт 35. Швидше за все, вірус мутував і передався якійсь іншій тварині, а вже від неї - людині.

Факт 36. Чи був вірус небезпечним для людини в той момент, коли його підчепив перший хворий? Або він мутував і навчився проникати в наші клітини, вже перебуваючи в людині? Відповідей на ці запитання вчені поки що не знайшли.

Факт 37. Якщо вірус був небезпечний уже при контакті з людиною, отже, він може досі "гуляти" десь у тваринному світі й рано чи пізно знову заразити людей.

Факт 38. Саме тому на початку спалаху в Ухані спершу закрили ринки, де продавалася дичина.

Факт 39. Це, до речі, стандартний захід у Китаї: ринки там закривають одразу при підозрі на нову інфекцію і запроваджують карантин. Звичайно, допомагає, але в цей раз було пізно: безсимптомний вірус уже пішов "у народ".

Факт 40. Ні, вірус не втік з біологічної лабораторії, хай як комусь хочеться в це вірити.

Факт 41. Версію про штучне походження коронавірусу було ретельно перевірено одразу декількома командами вчених з різних країн і відкинуто як неспроможну.

Факт 42. "Наш аналіз найочевидніше показує, що SARS-CoV-2 не був сконструйований у лабораторії та не є вірусом, над яким проводили якісь цілеспрямовані маніпуляції", - цитата дослідників з журналу Nature.

Факт 43. Якщо вже ми пішли розвінчувати міфи, ось ще один: хірургічні маски НЕ захищають від коронавірусу. Його частинки такі малі, що легко проходять крізь пори.

Факт 44. Щоб ви уявили розмір вірусу: на вістрі голки можна легко розмістити близько 100 млн його копій.

Факт 45. При кашлі від інфікованого хворого розлітаються на дрібні краплі слини, у кожній з яких можуть бути мільярди (!) вірусних частинок.

Факт 46. Маску має сенс носити тим, хто боїться заразити інших: вона не дає стовідсоткового захисту, але трохи знижує ризик для оточуючих.

Факт 47. Усупереч розхожій думці домашні тварини НЕ можуть поширювати коронавірус. Жодного випадку зараження людини від собаки або кішки поки не зареєстровано.

Факт 48. Зате вірус цілком можна підчепити в абсолютно порожньому приміщенні, де до цього побував заражений.

Факт 49. У повітрі коронавірус зберігає життєздатність (тобто може заражати здорових людей) протягом трьох годин.

Факт 50. На пластикових і сталевих поверхнях SARS-CoV-2 залишається небезпечним до трьох днів, на папері та картоні - до доби, на міді - до чотирьох годин.

Факт 51. Саме тому основний і найнадійніший засіб профілактики - ретельно мити руки після контакту з будь-якими поверхнями поза вашим будинком.

Факт 52. Якщо раптом раковини поблизу немає, можна використати гель-антисептик для рук.

Факт 53. У крайньому випадку для дезінфекції підійде мірамістин або хлоргексидин: і той, і інший знищують не тільки бактерії, а й віруси.

Факт 54. Антибіотики проти коронавірусу є марними.

Факт 55. Карантин та інші обмежувальні заходи по всьому світу можуть тривати (з невеликими перервами) доти, допоки не буде знайдено вакцину чи ефективне лікування від COVID-19.

Факт 56. Діюча вакцина від коронавірусу абсолютно точно НЕ з'явиться раніше, ніж через рік-півтора, до середини-кінця 2021 р. До цього моменту більшість людей, яким загрожує вірус, швидше за все, вже перехворіють.

Факт 57. Можливо, вакцина не з'явиться взагалі ніколи. Вакцину від ВІЛ весь світ намагається розробити вже 35 років і поки що безрезультатно. Хоча вже розроблено "пігулки від ВІЛ" для ефективної профілактики.

Факт 58. Специфічної терапії від SARS-CoV-2 поки немає. Заражених лікують виключно симптоматично, тобто борються не з самою хворобою, а з її проявами.

Факт 59. Понад 100 тис. людей, у яких було підтверджено COVID-19, успішно одужали.

Факт 60. Більшості хворих (80%) допомога медиків узагалі не потрібна. Вони лікуються вдома засобами від звичайного грипу і одужують, зазвичай приблизно через тиждень.

Факт 61. Госпіталізації потребує приблизно щоп'ятий або щошостий хворий - переважно люди літнього віку та/або які вже мають хронічні захворювання.

Факт 62. У тяжких випадках (близько 4%) необхідно під’єднувати пацієнта до апарата штучної вентиляції легенів. Їх може не вистачити, якщо хворих буде занадто багато. Деякі автомобільні компанії переключилися на виробництво апаратів ШВЛ.

Факт 63. Саме це одна з головних причин високої смертності в Італії. Багато літніх хворих, пікове навантаження на лікарні та, як наслідок, виснаження персоналу і нестача обладнання.

Факт 64. На 10 300 вилікуваних від COVID-19 італійців припадає понад 8000 загиблих від вірусу. Ще 62 тис. людей, як і раніше, хворіють (дані на 27 березня).

Факт 65. Паралельно тривають пошуки ліків від вірусу. Розробляти нові засоби немає часу, тому медики перевіряють вже наявні противірусні препарати, тобто наскільки вони ефективні в боротьбі саме із SARS-CoV-2.

Факт 66. У лютому китайські лікарі помітили, що з коронавірусом непогано справляється хлорохін - препарат, розроблений для профілактики і лікування малярії. Відтоді його ефективність у боротьбі з COVID-19 підтвердили ще декілька досліджень.

Факт 67. Двоє інших можливих ліків - лопінавір, який зазвичай застосовують для лікування хворих на ВІЛ, і ремдесивір, спочатку розроблений для лікування лихоманки Ебола і вірусу Марбурга. Поки обидва успішно проходять випробування.

Факт 68. Останнє обнадійливе відкриття - антивірусний препарат авіган (фавіпіравір), популярний у Японії засіб від грипу. Він був спеціально розроблений для боротьби з РНК-вірусами.

Факт 69. Під час випробувань в Ухані заражені коронавірусом пацієнти, які отримували авіган, видужували в середньому протягом чотирьох днів.

Факт 70. Іноді тяжко хворих на COVID-19 намагаються врятувати, переливаючи їм плазму крові від людей, які видужали, - з антитілами проти вірусу. Ця практика зарекомендувала себе під час спалахів SARS, MERS і вірусу Еболи та була офіційно рекомендована ВООЗ.

Факт 77. Чхання НЕ є симптомом коронавірусу. Кашель - так, чхання - ні.

Факт 78. SARS-CoV-2 продовжує мутувати. З грудня по березень деякі варіанти вірусу встигли змінити геном уже 14 разів.