№25(197)

Газета Петропавлiвсько–Борщагiвської сiльської ради

курс на Європукурс на Європу Відлуння подіїВідлуння події

акорди осіннього Балу

Вже відлетіли у вирій останні журав-

лині ключі, відкружляло в останньому

танку осіннє листя, і оголивши тонке

гілля, облетіло з дерев. Осінні ранки,

насичені свіжою прохолодою, нага-

дують про наближення зими. Гармо-

нічним спокоєм прощається з

селом осінь.

Та для шкільної громади ціостанні осінні дні виявилисянапрочуд спекотними та емоцій-ними та аж ніяк не спокійними. Напротязі двох тижнів тут проходилиосінні бали, до яких учні готували-ся на протязі всієї осені. Мас-штабний захід охопив всю шкільнуродину та кожну дитину особисто.

Хвилюючі звуки вальсу, вишуканісукні дам, галантні вбрання кава-лерів – атмосфера, в яку занури-лися як батьки, так і діти. Додававцікавості та збільшував емоційнунапругу той факт, що з кожноїпаралелі серед восьми–десятипар обиралася одна – найкраща,яку і проголошували Королем таКоролевою балу.

За всі етапи конкурсу в ньомувзяли участь понад п’ятдесятипар. Кожна пара, яка брала участьу конкурсі, була гідна нести цепочесне звання найкращих. Всідеталі конкурсу були продумані тапідготовлені конкурсантами на

високому рівні. Напрочуд важко було журі обирати

серед такої кількості талановитих дітейнайкращих. Журі оцінювали у конкурсан-тів представлення пари, їх танець, кон-курси на виявлення дизайнерських та

Нещодавно виконком Петропавлівсь-ко-Борщагівської сільської ради розро-бив і прийняв заходи адміністративноговпливу щодо засмічення сільськогоцвинтаря. Також тут встановлено вхіднубраму та огорожу. до впорядкувальнихробіт долучилися й депутати сільськоїради.

Голова сільської ради О.І.Кодебськийнаголосив на винятковій важливості нелише зберігання зразкового порядку насільському цвинтарі, останньому пристани-щі земляків, але й на охороні та збереженніусього довкілля, зокрема, підтриманняналежного санітарного стану на берегахрічки Нивка, сільських вулиць. «Ми є імаємо зоставатися зразковим українськимселом, подавати приклад у цьому всім», -справедливо вважає сільський голова.

Звичайно, все залежить не так від адміні-стративного впливу, накладання штрафівна недбайливців, як від самої свідомостілюдей. Адже цвинтар – це церква, це Храм

Божий, де ми молимося заупокій душ рідних, друзів,батьків і дітей. У Храмі Божо-му не сміються, не розмов-ляють, не пиячать. Так маєбути на цвинтарі.

Будьмо чемними, охайни-ми. На цьому шматочку земліпотрібно аби наша душа сві-тала, плакала пам’ять, буяликвіти, як символ згадкипомерлим від живих. Чистотакладовища – чистота нашихпомислів, чистота пам’яті.Творімо Рай Небесний зараз,тут і тепер – на Землі. «Живі

позоставляли тут хрести, як вузлики,зав’язані на пам’ять».

Тож, дорогі односельці, не будьмо байду-жими до піднятої проблеми, підтримаймослушне рішення сільради. Нагадаю, що вньому мовиться таке:

«Громадський актив та депутати Петро-павлівсько-Борщагівської сільської радизвертаються до вас з великим проханнямне викидати сміття та інші відходи в невід-ведені для цього місця, не забруднюватинавколишнє середовище. Не проходьтемимо порушень благоустрою, чистоти тапорядку. Кошти, які йдуть на ліквідаціюнесанкціонованих сміттєзвалищ, хай кращебудуть використані на ремонт доріг, допо-могу нашим ветеранам та пенсіонерам,очищення водойми річки Нивка, облашту-вання квітників».

Виконком сільської ради встановив роз-мір штрафу за засмічення довкілля. Вінскладає 1700 гривень.

Людмила ЛюБаЦьКа,

30 листопада 2013 року

Петропавлiвської БорщагiвкиПетропавлiвської Борщагiвки

Продовження на 7 стор.

Виконання вальсу учнями 2-Б класу

ХАЙ БУДЕ НАШЕ СЕЛОЗАВЖДИ, МОВ ТА ПИСАНКА ПравопорядокПравопорядок

На сТОрОжІ ЗаКОНУЩоденно порядок в селах Петро-

павлівська Борщагівка і Чайки охоро-няє спецзагін «дельта Плюс», якийнесе патрульну службу з 17.00 до5.00. днями вдалося поспілкуватисяіз черговими спеціальної служби Віта-лієм Березовським, русланом рут-ковським та русланом степанюком –водієм.

Охоронці виїздять по 5-6 разів на добуз приводу правопорушень в сім’ях.Часто-густо спостерігають неадекватнуповедінку, як злочинців так і заявників.Цілодобово служба здійснює патрулю-вання вулиць, місць далеких від людсько-го ока тощо.

Спецпідрозділівці наводять жахливіприклади правопорушень місцевих меш-канців та приїжджих. Зокрема, на вулиціШевченка із забутої хати молодь створи-ла своєрідну «забавку» – гру в лікарнюабо гру в лікаря. При патрулюванні охо-ронці були свідками цих подій. Вонизастали молодиків, які за власнимирецептами готували суміш і вводили їїсобі підшкірно та внутрівенно шприцами.Цю рідину невідомого вмісту та невідомоїдії затримані називають «Крокодил».Медичний інвентар нестерильний.Шприцами «забавники» інфікують свійорганізм. На обліку «Дельта Плюс» є дів-чина, яка багатьом “подарувала” вене-ричну хворобу .

Ввечері о 18.00 20 листопада по вулиціЧкалова невідомими особами було вкра-дено у перехожої жінки сумку. Невідомізникли. Служба здійснює розшук крадія.

По вулиці Леніна, біля магазину «Беріз-ка», регулярно порушується правопоря-док за статею 173 Кримінального кодексуУкраїни.

26 листопада був пійманий запорізькийзайда – шахрай був затриманий спецза-гоном за дрібне хуліганство. Молодикасудитимуть за ст. 190 Кримінальногокодексу України. Шахрай усміхнено подя-кував охоронцям за вчасний приїзд – унього був намір завдати своїй жертвісмертельну рану ножем. Охоронці при-їхали вчасно. При розслідуванні сталовідомо: заїжджий знаходився в розшуку!

Спецзагоном, зокрема, виявлено рядтаких законопорушень: порушення гро-мадського порядку - 78; порушення тиші- 51, сімейні конфлікти - 41, бійки - 55,крадіжка - 10, допомога миліціі - 45,допомога швидкій – 12, затриманнонаркоманів - 5, зауваження згідно ст. 178- 33, розпиття спиртних напоїв -189, прицьому складено 29 протоколів, відпрацю-вання по благоустрою - 18 протоколів,тютюнопаління в громадських місцях –102 протокола.

Патрульною службою підрозділу булоздійснено 819 виїздів за викликом.

Правоохоронці звертаються до батьківнашого села із проханням не дозволятисвоїм дітям пізнього вечора «блудити»без потреб, розпиваючи алкогольнінапої. Батьки, будьте пильні, контролюй-те поведінку дітей, здійснюйте належневиховання.

Людмила ЛюБаЦьКа

За ОдиН КрОКВІд ЄВрОПейсьКОгО сОюЗУ

Збори громади села ПетропавлівськаБорщагівка, спрямовані на підтримкукурсу України на підписання угоди проасоціацію з Євросоюзом, відбулися вактовій залі Петропавлівсько-Борщагів-ської школи. В заході взяли участь сіль-ський голова Олексій Кодебський, йогозаступники Олександр Оболонський іВолодимир Тітов, директор школиМикола Татуревич, колективи медамбу-латорії, комунальних підприємств “Бор-щагівка” і “Благоустрій”, мешканцісела. Вони зібралися для того, щоб під-тримати курс нашої країни на інтеграцію

з Євросоюзом. Зібрання відкрив Петропавлівсько-Бор-

щагівський голова Олексій Кодебський. Вінзокрема підкреслив:

– Курс нашої країни на співпрацю з Євро-союзом, – підкреслив Олексій Іванович, –триває вже близько двох років. Нині цяспрямованість призупинена тому, щовиникли додаткові проблеми й неузгоджу-ваності з нашим північним сусідом Росією.Тому виникла необхідність збалансуваннянашої співпраці, від якої залежить фінансо-во-економічний стан країни. Щоб узгодитиці питання потрібен час. Тому вітчизняний

уряд прийняв рішенняпризупинити підписан-ня угоди про асоціацію зЄвросоюзом. Ці питан-ня мають вирішуватисязважено. Адже від цьогозалежить благополуччянаших громадян.

Подробиці обгово-рення проблем євроін-теграції читайте внаступному номерігазети.

Інф. “Трибуни”.

БлагоустрійБлагоустрій

На зборах громади

Майже 100 тисяч гривень витрачено сільрадою на упорядкування кладовищ

2 ТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИ 30 листопада 2013 року

голодоморголодомор

Пережиті події 1932-1933 років українцями єще й до нині маловідомими. Те жахіття зветьсяголодомор – геноцид української нації.

Протягом багатьох років Радянський Союзорганізував великий голодомор, який бувштучно викликаний в один із найурожайнішихдля українських чорноземів рік.

Радянській державі весь час не вистачалокоштів – все зерно, вирощене селянами,йшло на продаж за кордон. Уряд склавстрашенні та непомірні хлібозаготівельніплани. Все було передчасно заплано-вано владою. Селяни не могли впора-тись з плановою непомірно завищеноюздачею зерна. Без війни, а від голодувмирали дорослі, старі та діти. Буливипадки людоїдства. Так виник голод1930 р.

У 1932 р. – 7 серпня Сталін видавзакон «про 3 колоски». Це означало,що коли на полі за цією крадіжкою заста-вали будь-кого, і дітей, в тому числі, - їхвбивали на місці, або віддавали досуду.

Штучний голод 1939 р.вбив в Україні 7 млн чоловік,із них 3 млн дітей.

Найстрашніший період українсько-го народу 1932-1933 р.р.

Урожай 1932 р. на Київщині був щедрий.Але партійне керівництво СРСР щодо Украї-ни мало свої розрахунки.

Згідно з постановою РНК Союзу РСР від 2серпня 1932 р. Україна повинна була здати 100млн пудів – майже половину всіх заготівель поСРСР.

Для тих, хто чинив супротив або сумнів уреальності доведених планів, застосовуваливипробуваний комуністами метод впливу –репресії. Політбюро ЦК ВКП (б) 18 листопада1932 р. затвердило оперативний план «ліквіда-ції основних куркульських і петлюрівськихконтрреволюційних гнізд» у найбільшій житниціУкраїни, які нібито заважали успішному завер-шенню хлібозаготівельної кампанії. Каральниморганам довели конкретні цифри майбутніхрепресованих: «забов’язати ДПУ провестиарешти й засудження найзлісніших рахівників ібухгалтерів колгоспів, які зривають виконанняплану хлібоздачі… Охопити цією операцією до300 тисяч осіб.» І вже на 6 грудня 1932 р. булозаарештовано 340 голів колгоспів, 750 членівправлінь, 140 рахівників, 140 бригадирів, 265завгоспів та 195 інших осіб. На Київщині занездачу хліба за неповними даними булозасуджено понад 6000 керівників вищої ісередньої ланки новостворених колгоспів.Створювались «чорні дошки». По Київськійобласті 134 села було занесено до цієї «дошки»(початок грудня 1932 р.).

Кремлівські вожді не уявляли СРСР без укра-їнського хліба, вугілля, металу, величезнихлюдських ресурсів. На українця дивились як назамаскованого петлюрівця, самостійника,ворога радянської влади. Київщина – серце

України. В усі важкі випробування це серцекраяли, область зазнавала величезних втрат,важких випробувань. Яким експериментам їїтільки не піддавали?!

У Київській області замість 12 районів утво-рилось 19 районів, серед них і Києво-Свято-шинський з центром у м. Києві.

Петропавлівська Борщагівкавперше згадується в історичних

документах XVII ст., коли село нале-жало Київському Петропавлівському

монастирю. За спогадами свідків, у селібув колгосп, в якому діяла громадська

їдальня. Там харчувалися кол-госпники. Та «похльобка» вря-

тувала багато людських життів. Голод примушував виносити з

хати все, що можна виміняти нажменю борошна. У розпорядженні

номер 54, яке не підлягало розголошенню«до голів усіх сільських рад Київської примісь-кої смуги», датованого травнем 1933 р.,

читаємо: «За останній час помічається пом. Києву випадки, що селяни близьких сіл

п р и - їздять до м. Києва, щобкупити комерційного хлібадля свого споживання.

Оргвідділ Київської міськра-ди категорично забороняє всім сільськимрадам надалі видавати будь-які довідки назакупку хліба в місті». Секретарів сільських

рад змушували переписувати або знищуватикниги метричних записів, фальсифікувати жах-ливий реєстр голодних смертей 1932-1933 рр.

Статистична довідка за 1933 р. свідчить про 8252 померлих у страшний голодоморний рік(ДАКО, Р – 235, оп 1, спр. 21).

Мартиролог жителів села ПетропавлівськаБорщагівка – жертв голодомору 1932-1933 рр.укладений за свідченнями очевидців КлименкоС.П., 1927 р. н., записаних Оболонським О.М.,заступником голови сільської ради, ТкаченкоМ.І., 1928 р. н., записаним Богдановою Н.Б.,бібліотекарем с. Тарасівка, у 2008 р.

Дзюбенко Литвиненко СверидЛитовченків – сім’яЧимчикайло ОвсійЧимчикайло – донькаЧимчикайло – два синаТкаченко Марії –8 братів і сестра, двоюрідний брат.Чи не була це найдешевша в світі зброя

масового знищення?! Люди, переживши целихо, цю безкровну війну вважають найстраш-нішою тортурою. Ці рани болісно лікуються,адже вони мають глибокі метастази, які про-никли глибоко в людську душу і генетичнопередаються з покоління в покоління. Таку більможливо зцілити завдяки пам’яті. Пам’ятайморани минулого, недопустімо подібних злочиніву теперішньому та майбутньому.

Не згасімо свічу пам’яті! Людмила Любацька

власкор

Початок в №195Оце тобі «непобедимые» – б’ють нас на

нашій же землі, а захистити – нікому!У цьому пеклі все ж таки знайшов началь-

ника переправи, щоб той дав йому довідку,що переправу та ввірену йому худобу роз-бомблено.

– Яка, довідка?!! Тікай хлопче та дякуйБогу, що живий. Нема тобі перед ким звіту-вати – у твоєму селі вже німці!

У своє село добирався два тижні. Хворий,рана на натрудженій нозі, перев’язана ще напереправі – загноїлася. Голодний обірва-ний.

Вночі пробрався полями на околицю селав дядькову хату. По драбині виліз на горище.Пірнув у свіже духмяне сіно, як під перину.Нащупав сушену грушку – солодку-солодкувзяв за щоку і відразу заснув. Прокинувсявід стусанів. Забрала поліція.

Ногу вилікував німецький лікар…У 1942 році почали забирати молодь на

роботу у Німеччину. Мишка забирали тричі.Першого разу втік біля самого села. Старі

люди розповідали, що між селами колисьбув підземний хід. Молодь не вірила. Комувін був потрібен?

Десь в 1939 році біля самої дороги в лісіпід час грози, коли від потужного гуркотугрому здригалася земля, – утворилося гли-боке провалля метрів із десять. Підземнийхід таки дійсно існував.

Коли німці гнали молодь біля цього про-валля Мишко не роздумуючи стрибнув убезвість.

Поки німці оговтались, поки приборкали бранців, юнак пробрався до стіни,що була від дороги і ніби вріс у неї – над головою висіла потужна брила землі.

Конвой – німці та поліцаї почали обстріл. Від відлуння Земля із права, і з лівавід втікача почала обвалюватися. Ну все! Кінець… Та там де він стояв – брилабула непорушна! Німці погнали колону односельців далі – вважаючи, що якщоне розстріляли втікача, то його засипало землею… Мишко оглушений пострі-лами, оговтавшись, почав вибиратися. Юнак з однолітками вже був у цьомупроваллі – незважаючи на заборону батьків і величезних гадюк, які водилисятам у напівтемряві і прохолоді. Одне діло гурт, мотуззя, сокири, гаки, якимивитягали втоплені відра із криниць. Зовсім інше – сам з голими руками.

Вибирався майже дві доби. Стягував із дна провалля гілки, де дзюркотівструмочок, стовбури дерев, які мав сили підняти. Із впертістю українця – ліз досонця із добровільного полону. Якби не коріння дерев , що звисало з гори тамби і загинув, але вільний – не раб! Вибрався… Переховувався три тижні. Та вис-лідили і знову забрали.

Другого разу втік, як молодь заганяли у вагони на станції Погребище Він-ницької області

По дорозі додому стався дикий випадок – жінка пустила у хату переночува-ти. Вранці прокидається одягу і документів немає…

– Доки не викопаєш мені всю картоплю – речі не віддам та ще й піднімулемент, що ти сам заліз у хату і мене обікрав.

Тиждень копав, а потім все-таки утік. Босий, в якомусь дранті. Хворий , ледведобрів до свого села.

– Мамо! – переступив поріг і зомлів.Місяць переховували та виходжували. Вислідили та знов погнали на чужину. Везли в товарняках. Двері були відчинені. Німець зі зброєю сидів на порозі,

звісивши ноги. Хлопці змовились, що дівчата відволічуть увагу наглядача, аюнаки зіштовхнуть його. Молодь на ходу висипала з вагону, як горіхи. У слідстрілянина. Та місцеві хлопці для втечі вибрали ділянку залізниці, де коліяповертала (тоді поїзди взагалі їздили повільно, а ще плюс поворот ). До самогонасипу підступав ліс. Страх же додавав прудкості – молодь вскочила у ліс, а тампоминай, як звали…

Недалеко від Бишева юнак зустрів партизанів. Після прийняття присяги бувзарахований у Фастівський загін четвертого Київського партизанського з’єд-нання.

Командиром був Хитриченко І.О. Загін вів бойові дії у Київській, Житомирсь-кій областях. З’єднання знищило шість тисяч німецьких офіцерів і солдат.Підірвало 63 ешелони з технікою та живою силою (з архівних документів). Нім-цям партизани були наче більмо на оці.

У вересні 1943 року на четвертий батальйон німці зробили облаву. Карателіпрочісували ліс. Зав’язався бій. Було це під селом Дорогівкою Фастівськогорайону.

Німці почали обстріл лісу з міномету і дуже влучно – загін партизан ніс великівтрати. Не одна наша землячка після цього бою стала вдовою. Не одна матизаголосила…

Мишко як розвідник повинен був відслідковувати ситуацію. Він проник у тилворога за точку обстрілу. І зрозумів, що стріляли з величезної розлогої липи,яка росла на пагорбі. Партизанів німці бачили, як на долоні , а от стрілявшийбув так замаскований, що Мишку прийшлось цілитися у точку звідки биввогонь.

– Ну хоч би блиснуло тіло, або одяг. Оце так… не поцілив! – бідкався юнак.Та в цю ж мить з липи ламаючи гілля гепнув міномет, а за ним лантухом в

розхристаній плащ-палатці «злетів» на землю німець. Облава закінчиласьперемогою партизанського загону. За цей бій мого батька було нагородженомедаллю «За відвагу».

Щоб замести сліди партизанський загін Хитриченка І.О. вирушив у рейд(малими групами розійшлися в різні боки, а потім всі зустрілися в один день узаданій точці).

сПОгади ПрО БаТьКа-фрОНТОВиКа

не даМо згаситисВічу ПаМ’Яті

ангеліна ЯНиШеВсьКаПродовження в наступному номері

до 70-річчя визволення українидо 70-річчя визволення україни

3 1 листопада 2013 року, відповідно до Меморандуму «Про взаємне співробітництво у сферіспрощення процедури надання адміністративних послуг між Державною реєстраційною службоюУкраїни та Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта», громадяниУкраїни зможуть отримувати адміністративні послуги, які надає Державна реєстраційна служба,через будь-яке відділення «Укрпошти».

Перелік адміністративних послуг, що надаються засобами поштового зв’язку.1. Проставлення апостиля на офіційних документах;2. Державна реєстрація фізичної особи, яка має намір стати підприємцем;3. Державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єди-

ному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;4 Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприєм-

цем;5. Державна реєстрація юридичної особи;6. Державна реєстрація припинення діяльності юридичної особи;7. Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи;8. Внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

запису про зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстріюридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не пов’язані зі змінами, що вносяться до установ-чих документів юридичної особи;

9. Видача довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;10. Надання виписки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;11. Надання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано;12. Надання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав па нерухоме мано.

адміністрація державної реєстраційної служби

до ВідоМа гроМадЯн!об’яваоб’ява

3ТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИ30 листопада 2013 року

комунальна сферакомунальна сфера

Тому нижче ми пропонуємо проект

пропозиції розрахунку тарифів на послуги

з утримання будинків та прибудинкових

територій ТОВ «ЗАХІД СЕРВІС»

1. Проблема, яку передбачаєтьсярозв’язати шляхом державного регу-лювання.

Відповідно до Закону України „Про жит-лово-комунальні послуги”, мешканці,власники житлових приміщень, власникинежитлових приміщень зобов’язані опла-чувати надані комунальні витрати задіючими тарифами.

Тарифи для житлово-експлуатаційнихпідприємств, відповідно до Закону України„Про житлово-комунальні витрати” вста-новлюються місцевими радами.

Підприємство, що надає житлово-кому-нальні послуги, зобов’язане працювати зацими тарифами. Відсутність затвердженихвідповідним чином тарифів не дає праважитлово-комунальній організації отриму-вати кошти за надані послуги від спожива-чів. Надання житлово-комунальних послугбез оплати за них може привести до бан-крутства житлово-комунальної організаціїабо припинення надання послуг.

Встановленя тарифів на житлово-кому-нальні послуги по житлово-експлуатацій-ній організації ТОВ „Захід Сервіс” дастьможливість надавати мешканцям будинку,що є на балансі ТОВ „Захід Сервіс”, всінеобхідні житлово - комунальні послуги увідповідності до вимог діючого законодав-ства.

На виконання Постанови КМУ від 01червня 2011р.за №869 «Про затвердженняпорядку формування тарифів на послуги зутримання будинків і споруд та прибудин-кових територій і (Типового договору пронадання послуг з утримання будинків і спо-руд та прибудинкових територій) ,ТОВ«Захід Сервіс» здійснено відповідні розра-хунки, згідно з якими розмір тарифів напослуги економічно обґрунтований.

і ,складає;----Тариф для мешканців першого

поверху (з ПДВ)-3.47 грн.\ кв.м----Тариф для мешканців другого і

вище поверхів (з ПДВ)- 3.81 грн.\кв.м----Тариф для власників технічних при-

міщень з (ПДВ) -5.715 грн.\кв.м2.Цілі державного регулювання.Проект рішення сесії Петропавлівсько-

Борщагівської сільської ради Києво-Свя-тошинського району Київської області„Про затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги житлово-експлуатую-чої організації ТОВ „Захід Сервіс”, розроб-лений з метою забезпечення надання якіс-них житлово-комунальних послуг , вста-новлення у відповідності вартості послуг зутримання будинків, споруд та прибудин-кових територій, відповідно до ЗаконуУкраїни ”Про житлово-комунальні послу-ги”, на виконання Постанови КМУ від 01червня 2011р.за №869. «Про затверджен-ня порядку формування тарифів на послу-ги з утримання будинків і споруд та при-будинкових територій належного рівня таякості.»

4.Механізм, який застосовується длярозв’язання проблеми і відповіднізаходи.

Проектом рішення встановлюєтьсяперелік послуг з утримання будинків і спо-руд та прибудинкових територій), які

надаватиме житлово-експлуатаційне під-приємство «Захід Сервіс», та їх вартість ,зметою отримання зауважень, пропозицій,цей проект регуляторного акту оприлюд-нюється в засобах масової інформації .

Всі зауваження, які надійдуть в місячнийтермін після оприлюднення, будуть роз-глянуті профільною депутатською комісієюдля врахування в остаточному варіантірегуляторного акту.

5.Обгрунтування можливостейдосягнення визначених цілей у разіприйняття регуляторного акту.

Затвердження сесією Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Свя-тошинського району Київської області про-екту рішення дозволить житлово-експлуа-таційній організації ТОВ „Захід Сервіс”отримувати кошти для забезпеченняпослуг з утримання будинків і споруд таприбудинкових територій, забезпечитинормальне господарювання підприєм-ства, стимулювати зниження витратодночасно з підвищенням якості житлово-комунальних послуг.

6.Очікувані результати прийняттяакту.

Прийняття цього проекту рішення дозво-лить:

-забезпечити надходження коштів длябезперебійного надання послуг з утри-мання будинків і споруд та прибудинковихтериторій),

-забезпечить прозорість розрахунківспоживачів та використання коштів.

7.Термін дії акту.Постійно.Термін дії регуляторного акту

може бути змінений після втрати чинностіЗаконів України ”Про житлово-комунальніпослуги”, Постанови КМУ від 01 червня2011р.за №869. «Про затвердженняпорядку формування тарифів на послуги зутримання будинків і споруд та прибудин-кових територій».

8.Показники результативності акту.Показниками результативності регуля-

торного акту будуть:– безперебійне надання послуг з утри-

мання будинків і споруд та прибудинковихтериторій);

– відсутність заборгованості за спожитіенергоносії , сплати податків;

– своєчасність виплати заробітної плати; – своєчасна сплата рахунків за технічне

обслуговування ліфтового господарства,та інше…

– своєчасна ліквідація аварійних ситуа-цій ;

– незначна кількість скарг споживачів.9.Заходи, за допомогою яких здій-

снюватиметься базове відстеженнярезультативності акту.

Базове відстеження результативностіпроекту рішення буде здійснюватись шля-хом побудинкового обліку витрат (лічиль-ники) та надання послуг з електропоста-чання, водопостачання та водовідведен-ня,а також якісного надання послуг зутримання будинків, споруд та при будин-кових територій. У разі виявлення нере-гульованих або проблемних питань, будерозглянута можливість їх виправленняшляхом внесення відповідних змін дорішення.

генеральний директорТОВ „Захід сервіс” Л.О. Моторна

Відповідно до рішення постійної комісії, відповідальної за здійснення дер-

жавної регуляторної політики у сфері господарської діяльності Петропавлівсько-

Борщагівської сільської ради, розглянуто матеріали щодо розрахунку тарифів і каль-

куляції їх вартості на послуги з утримання житлового будинку за адресою: с.Чайки,

вул.Коцюбинського,8-А Києво-Святошинського району Київської області. Після їх

опублікування з урахуванням громадського обговорення – доповнень і пропозицій –

виконавчим комітетом сільської ради вони будуть затверджені. З пропозиціями

звертатися за тел. (067) 536-32-91.

Згідно з чинним законодавством тарифи на житлово-комунальні послугизатверджуються органами місцевого самоврядування. Перед їх затвердженнямвідбувається відповідне обговорення громадою.

ВиКОНаВЧий КОМІТеТПеТрОПаВЛІВсьКО-БОрЩагІВсьКОЇ сІЛьсьКОЇ ради

КиЄВО-сВЯТОШиНсьКОгО райОНУ КиЇВсьКОЇ ОБЛасТІ№ « __» ________ 2013 року

рІШеННЯ № ____“Про встановлення тарифів на оплату послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової

території ТОВ “Захід-сервіс” за адресою: вул. Коцюбинського №8, що знаходяться в с. ЧайкиКиєво-святошинського району Київської області”.

На розгляд до виконавчого комітету Петропавлівсько – Борщагівської сільської ради Києво-Свято-шинського району Київської області надійшло подання від Товариства з обмеженою відповідальністю“Захід-Сервіс” з проханням розглянути та затвердити тарифи на послуги з утримання будинків, споруд таприбудинкових територій. Розглянувши “Аналіз впливу регуляторного акту”, підготовлений ТОВ ”Захід-Сервіс” та експертний висновок постійної депутатської комісії, керуючись вимогами Закону України “Промісцеве самоврядування в Україні” від 21.05.2004р. № 280/97-ВР, Закону України “По житлово-комуналь-ні послуги” від 24.06.2004р. № 1875-IV, Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирногобудинку” від 29.11.2001р. № 2866-ІІІ та Постанови Кабінету Міністрів України “Про забезпечення єдиногопідходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги” від 01.06.2011 р. N 869, виконавчийкомітет Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської обла-сті,-

ВирІШиВ:1. Затвердити та ввести в дію з “1 ” січня 2014р. тарифи на послуги з утримання будинку, споруд та

прибудинкової території будинку № 8-а, що знаходиться за адресою: Київська обл. Києво - Святошинсь-кий р-н. с. Чайка по вул. Коцюбинського для усіх споживачів :

– Тариф для мешканців першого поверху (з ПДВ)-3.47 грн.\ кв.м– Тариф для мешканців другого і вище поверхів (з ПДВ)- 3.81 грн.\кв.м– Тариф для власників технічних приміщень з (ПДВ) -5.715 грн.\кв.м2. Затвердити та ввести в дію з “1” січня 2013 р. тарифи на послуги з утримання будинку, споруд та

прибудинкової території будинку № 1, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво - Святошинсь-кий р-н., с. Чайки, вулиця Коцюбинського, 8 для усіх споживачів :

– Тариф для мешканців першого поверху (з ПДВ)-3.47 грн.\ кв.м– Тариф для мешканців другого і вище поверхів (з ПДВ)- 3.81 грн.\кв.м– Тариф для власників технічних приміщень з (ПДВ) -5.715 грн.\кв.м3. Данне рішення оприлюднити в засобах масової інформації відповідно до Закону України “Про заса-

ди державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.4. ТОВ “Захід-Сервіс ” при зміні вартості матеріалів, обладнання, вартості послуг підрядних організа-

цій, мінімальної заробітної плати і т.п. подавати на затвердження відкориговані тарифи на послуги з утри-мання будинку та прибудинкової території.

5. Контроль за виконанням данного рішення покласти на заступника сільського голови з питань вико-навчої роботи - Оболонського О.І.

сільський голова О.І. Кодебський

ПрОеКТ

аНаЛІЗ ВПЛиВУ Та ВІдсТежеННЯреЗУЛьТаТиВНОсТІ регУЛЯТОрНОгО

аКТа ТарифІВ На жиТЛОВО-КОМУНаЛьНІ ПОсЛУги

складові тарифу на послуги з утримання будинків,споруд та прибудинкових територій,

розрахованих згідно з постановою КМУ від 1 червня 2011року№ 869 ,сел.Чайки.вул.Коцюбинського №8, ТОВ « Захід сервіс».

О г О Л О Ш е Н Н Яг р О М а д с ь К І с Л У Х а Н Н Я

ТОВ «ЗаХІд серВІс»,балансоутримувач житлового будинку за адресою:сел.Чайки, вул. Коцюбинського, №8, просить направити представника сільськоїради для участі в громадському слуханні з питання затвердження структури тарозміру тарифів на послуги з утримання будинків,споруд та прибудинковихтериторій, розрахованих згідно постанови Постанови КМУ від 01 червня2011р.за №869. громадські слухання відбудуться 20 грудня 2013 року о 19-00, вклубі села Чайки по вул.Коцюбинського.

генеральний директор ТОВ»Захід сервіс» Моторна Л.О.

ÒÐÈÁÓÍÀ ÏÅÒÐÎÏÀÂ˲ÂÑÜÊί ÁÎÐÙÀòÂÊÈ 54 ÒÐÈÁÓÍÀ ÏÅÒÐÎÏÀÂ˲ÂÑÜÊί ÁÎÐÙÀòÂÊÈ30 листопада 2013 року

Люди селаЛюди села КультураКультура

Знайомство розпочалось із керівни-ком шкільного музею Сорокою МартоюВолодимирівною. Приємно для менебуло почути про те, що вона моя зем-лячка із Вінниччини. Відбулась тепладілова розмова, розмова з побажаннямгарних дослідницьких праць, побажаньу реекспозиції музейних експонатів,побажань доповнень новими експона-тами музею аби відвідувачі моглипомилуватись не тільки побутовимиречами, а й тканими килимами, якізаграли б українським різнобарв’ямзакодованої в орнаментах інформації.Адже українське народне ткацтво – цеписьмо віків, де кожний взір – магія таоберіг. як співається в українській пісні«Накривайте столи, та все килима-ми…»

Ладна пані Марта працює у музеї нещо-давно і запевняє, що музей заіскритьсяекспонатами, реекспозицією та пошукови-ми знахідками, які перетворяться в науковіпраці.

Є у селі аборигени – родини, які з дідапрадіда проживають на рідній землі –Кодебські, Шпаченки, Тритиниченки. Булоб візитівкою села – створення музею цихродин – раджу Марті Володимирівні втіли-ти цей науковий задум у життя.

Пані Сорока окрім музейної справи –учитель української мови та літератури, світовоїлітератури. Марта Володимирівна повідомила,що музей має інформацію і про бойову славуодносельчан в роки війни. Екскурсії різнобічноїтематики проводять учні школи. Керівничка жведе екскурсії поважним гостям та відвідувачам.До уповноважень Марти Володимирівни вхо-дить і завідування гуртком «Стежина», який маємету також пошукових робіт історичної темати-ки, етнографії тощо.

Заходжу до музейної кімнати – і сьогоднішнязустріч повертає нас у п’янкий світ українськоїстаровини. Оці давні побутові речі із бабусиноїхати притримують біля себе, не дають поступи-тись – все цікаве та унікальне. І ти мимоволіпотрапляєш туди, де довгими зимовими вечора-ми зморена щоденними хатніми клопотамимолодиця під заворожливі мелодії співу чаклува-ла над дивом власного перетворення. Викли-кають зацікавленість давні прядки, які чи не начільному місці у музеї. Саме на ній колись звива-лася нитка для майбутньої сорочки, ткалосяполе плахти та лягали на полотні стібки барви-стих оздоб. Ось на цій лаві сиділи дівчата тананизували коралі та дукачі. У ті вечори душазвільнялась від буденних скрут, серце забувалообразу, а стомлені руки витворювали чудер-нацький світ, який уособлював у виготовленихпредметах щастя, красу і кохання. І кожна дівчи-на подумки уявляла себе у цих шатах царівною ія к правило задумувала своє бажання.

Прямо в центрі музею демонструється укра-їнський національний одяг. І як писав І. Котля-ревський «А послі гарно нарядилась, якби воренду на танець. Везла кораблик бархатовий,спідницю і корсет шовковий, і начепила ланцю-жок, червоні чоботи обула, та і запаски не забу-ла, а в руки з вибійки платок».

Цей вірш пригадався мені, коли побачилаукраїнський вбір, який є виявом святковості таврочистості нації. Це культурно-історична спад-щина нашого народу. Стиль нашого одягу –барокко, на якому створюється вишивка з орна-ментом, мережка та плахта.

Впадає в око яскраве намисто на сорочці.Трішки повернемось у добу Київської Русі – тамбоярські жінки носили намиста з медальйонів,хрестиків та великих намистин. Намисто ж селя-нок було скромним, а у західній Європі воно булоіз діамантів, коралів, перлин. А у жінок козацькоїстаршини – часто з перлів, бурштину, срібнихмонет або золотих «дукачів». Багаті українкиносили намисто з червоних коралів. Кількістьнизок – свідчення заможності жінки чи дівчини.Перед нами намисто простої дівчини.

Ще один унікальний експонат музею – скри-ня для приданого. Колись у давнину скринявиконувала дві функції – столу і шафи. А в бага-тих родинах було дві скрині. Скриня-шафазазвичай дівчина наповнювала приданим, якеготувала сама на весілля собі – рушники, сороч-ки, ткані килими тощо.

Цікаво було почути від пані Марти розповідь

про українську оселю – хату, яка є колискоюнашого народу. Адже саме у хаті народжувалисьдіти, зароджувались традиції, обряди, формува-лись естетичні засади, доцільність і соціальнозумовленість. Своєю розповіддю досвідченапані учителька повернула нас і в часи Трипілля,розповівши як свої оселі трипільці будували біляводоймищ, на захищених від вітрів ділянках. І щоцікаво, що давні поселенці мали, як і ми, вулиці,хутори, села, а пізніше і городища. Розповідьпізнавальна. Але я переключаю увагу пані Мартина інші розповіді. «Пані Марто, що означаютьрозписи на печі ?» - розумна керівничкапояснює: «Піч виконувала в хаті три функції – обі-гріву, приготування їжі та для спання. Спали напечі діти або старі. Ще піч розписували рослин-ним орнаментом. Вважалось, що рослини відга-няли злі сили».

Надзвичайно цікаво та пізнавально розглянутив експозиції предмети домашнього сільськогопобуту, предмети домашнього вжитку, глинянівитвори гончарів – горнята-близнята, у нихносили обід у поле (борщ і кашу). Тут збоку при-мощено рубель з качалкою – це праска. Право-руч музейниця відтворила шматочок домашнь-ого інтер’єру. Ліжко з подушкою – розмаїттяфарб кольорових ниток на м’якому чотирикутни-ку вражають оригінальністю малюнка та май-стерністю виконання. Споглядаючи все, підійма-ється настрій, адже вишивка, як і килим – письмовіків, над яким і до цього часу працюють науковцімистецтвознавці.

Далі бачу – колиска, давня з лялькою-мотан-кою, біля печі – ляльки, створені місцевими учня-ми.

Господиня музею акцентувала мою увагу наіконі. Образ уквітчаний вишитим рушником.Дивишся на образ Святої Діви Марії і відчуваєшпідтримку, святість, тишу та спокій. Подумкимолишся. Душа заспокоюється.

Чепурні фіранки на імітованих вікнах створю-ють бабусин затишок. Напевно кожен мав бабу-сю дорогу та рідну і щось пам’ятає з її хатньогозатишку. Мені пригадались саме занавісочки – іна серці тепло, перед очима лагідні руки ста-ренької.

Знайомство зі зберігачкою давніх раритетівбуло приємним. Цікаво та пізнавально вкотрепроглянути раритети, отримуючи від цього насо-лоду. Все це мимоволі примусило повернутись уминулі роки прадідів або просто замилуватисьдавниною.

Ледве не забула за ще одну унікальністьмузейної виставки – друкарські машинки,німецькі – подаровані мешканцями села. Це німісвідки війни, які колись розмовляли своїм шриф-том, сповіщали про гірке та щасливе…

Хочеться побажати молодій керівничці аби їїмузей примножувався експонатами, які б диву-вали велику кількість відвідувачів. Боятись гар-них творчих задумів та ініціатив не варто. Потріб-но стукати і відчинять. Адже йдеться про нашуісторію, пам’ять і культуру.

Людмила ЛЮБАЦЬКА

МУЗеї – Це НАША ІСТОРІя,НАША ПАМ’яТЬ І КУЛЬТУРАІм’я Валентини Олександрівни Гає-

вої добре відоме мешканцям Петро-павлівської Борщагівки: багаторічнийдепутат сільської ради, вона маєвисокий авторитет серед односель-ців. Тож, домовившись про зустріч, япобувала в домі на Зої Космо-дем’янської.

...Натискаю кнопку на хвіртці. Відчиняєпривітний чоловік. «Прошу до господи» -запрошує гостинно. Подвір’я вражаєохайністю та вишуканістю – явна ознакавідмінних хазяїв.

Нам назустріч вибіга грайливий пес. Аон і привітна поважна пані. І вона припро-шує заходити до хати.

Одразу відзначаю: в цій оселі пануютьзлагода та мир, а ще – краса інтер’єру,що супроводжує тут затишок.

Так утрьох і сідаємо за стіл «перегово-рів». Забігаючи наперед, скажу, що зачашкою кави з цукерками відбулося нашетепле, щире та солодке (з присмаком гір-коти) спілкування.

Господиня зі сльозами на очах згадува-ла все, нею пережите. Розповідь своюпобудувала від власного дня народження– 19 вересня 1938 року.

Народилася Валентина Олександрівнав сім’ї колгоспника Сидоренка Олександ-ра Опанасовича (1913 р.н.) та ВарвариРоманівни (1917 р.н.), дівоче прізвищематері Вожденко. Саме того року містеч-ко Іванків, що на Київщині, поповнилосянародженням двох дітей. У родині Олек-сандра та Варвари Сидоренків народила-ся двійня: Валя та Оля. Крім цих близнят,у сім’ї зростали ще дві доньки – Марія таНадія. Та як без спадкоємця? Народився ісин Петро. На жаль, він нині вже у вічно-сті. Сестра Марія проживає на батьківщи-ні – в Іванкові, Надія – киянка, Ольга –москвичка. Ось як розпорядилося з роди-ною життя!

Далекі за місцем проживання родичічастенько гостюють на дідизні, про якуВалентина згадує з болем. Хоч якідовкруж були іванківські красоти, адитинство Валентина Олександрівна зга-дує, змахуючи сльозу. Бо ж було вонотернистим, зазнало чимало випробувань.

Поступово з нашої бесіди вимальову-ється образ усього працьовитого родуСидоренків. Були вони справні та прак-тичні господарі, мали свою худібку,птицю, дорідний город. Старші важкопрацювали на колгоспних ланах, діти, чиммогли, підсобляли батькам по госпо-дарству. Селянський хліб тих років бувзрошений потом і кров’ю. Так і жили.

Скупа трудова і сімейна радість трива-ла недовго. Сум та сірі дні завітали дохати Сидоренків у 1939 році. Колималенькій Валентинці був усього рочок,

батька забрали на війну. Мати зосталасяодна з дітьми. Єдиною відрадою гіркогодитинства були відвідини бабусі, котражила в сусідньому селі.

Страшне лихо звалилося на весь Іванківв 1942 році. Село обсіли фашистські оку-панти. Кожна хата мала непрошенихквартирантів. Центром німецької адмі-ністрації була вулиця, на якій мешкалиСидоренки. Загарбники поселилися і вїхній хаті. Нахабні, зажерливі, вони, незапитуючи згоди, вирізали худобу,домашню птицю, пустили під ніж і корову,яка була годувальницею усієї родини, анадто малюків.

Родина жила під постійним страхом таприниженням. Було холодно і голодно.Маленька Валя, мало що розуміючи,взяла якось з миски на столі жменькучужих макаронів, кажучи: «Тістечко!...».Німецький солдат визвірився на дитину іболяче причинив їй ручку дверима, щобзатямила: вона тут безправна, як бездом-не цуценя. Валя тоді дуже довго безутіш-но плакала.

Щоправда, каже Валентина Олександ-рівна, наші постояльці буле ще трохигуманними, бо дозволяли брати післясебе об’їдки, а от у сусідів жили справжнізвірі – нелюди.

Вечорами окупанти виловлювали навулицях дітей і вкидали їх до темногольоху, замикаючи там аж до ранку.

Мабуть, так вони розуміли свій хваленийнімецький порядок у всьому. А біднімаленькі полонені ледве живими дожида-лися у темниці ранку холодні та голодні.Вдома ж божеволіли батьки від тривогиза їхню долю.

Вони ховали дітей удома по всіх закут-ках. Сільські вулиці в час окупації булиглухі та майже безлюдні. Веселилисялише постійно п’яні та розгульні окупан-ти, які полювали за молодими жінками тадівчатами.

Досі перед очима Валентини Олек-сандрівни стоїть страшна картина, що їїпобачила тоді своїми дитячими очима.Молоду дівчину-односельчанку, зовсімроздягнену, фашисти гнали до лісу. А вруках у дівчини полум’яніли червоні тро-янди. Так у лісі дівчину і розстріляли.

А ще людей мучили, нацьковуючи наних собак. На дітей вівчарок спускалитакож – і ті без розбору шматували своїжертви, додає моя співрозмовниця, паніГаєва.

Ось у пам’яті інша страшна картина. Зматір’ю мала Валя ішли до бабусі у сусід-ню Болотню. Якраз зацвіли неподалік надглибоким яром вербові котики. Але дотого яру, над урвищем, німці саме гналиюрму людей. Довкруг зринали розпачливікрики, плач. Серед того натовпу вони

побачили і свою Марію, Валину сестру.Пролунали постріли, людей, хто не впав,гітлерівці багнетами скидали з кручі в яр.Якимось чудом Марії вдалося уціліти,виповзти з яру. Разом з матір’ю та малоюВалею вони кинулися утікати. Валя дужепоранилась від того відчайдушного бігу,стікала кров’ю.

Пригадує, що у бабусиній хаті рани їйгоїли керосином, то був єдиний підруч-ний антисептик та обезболювач. Але відкеросину з’являлися опіки на шкірі. Дово-дилося згодом лікувати і рани, і опіки.

Цвітуть у Болотні ранньої весни котики ітепер. Але зацвітають вони рясно надбратською могилою, у якій лежать загибліодносельці.

У спогадах Валентини Олександрівнинастає перерва, і ми мовчки поминаємопомерлих.

Восени 1945-го настала великарадість: з війни повернувся тато. Татусь!Родина саме обідала, їли традиційнийпісний борщ. І раптом щось таке запану-вало навкруги: наче ось-ось трапитьсящось несподіване. І справді: відчинилисядвері і на порозі став він – рідний, живий,найдорожчий! Тієї радості і щастя заразсловами не передати, пригадує донькасолдата. А на очах у неї знову сльози…

Того щастя, пов’язаного з поверненнямдодому тата, була всього лиш маленькаблискітка. Повсюдно в селах по війні неприпинявся лютий голод. В кожнім под-вір’ї, садку майже не зосталося плодовихдерев. Кожне таке дерево обкладалосядержавою податками, платити які людибули неспроможні, гроші на руках тодібули рідкістю, на зароблені колгоспні тру-додні їх не видавали. Отож, вирубували всадках сливи, черешні, яблуні, горіхи.

Люди пробували втікати із села доміста, кудись на далекі новобудови, щобврятуватися від голодної смерті. Але й наце селянам була сувора заборона. З«Двору колгоспника», так в Іванковіназвали відроджений колгосп, виїхати вінші краї на проживання було майженеможливо, паспортів у селян не було,довідок сільрада не видавала. В селіпанувала висока рання смертність, в томучислі і дитяча.

В ті дні Сидоренки часто навідувалисядо бабусі в Болотню. Мудра розпорядли-ва старенька винаходила способи пога-мувати голод рідних. За хатою у неї рослакущем чорниця, по сільському – мочмо-ла. Плоди її, багаті на вітаміни, сталипоживним додатком до скупого менюсім’ї. А ще рятувалися плодами черемхи.

Справжнім, хоча й рідкісним святом буливареники із сиром. Невідомо, як могланастарати їх у ті дні бабуся.

Йшов голодний 1947 рік. Люди ходилив пожнивне поле, щоб назбирати колос-ків, вим’яти із них бодай жменю зерна. Наці «промисли» виходили надвечір, а то йпоночі, брали із собою дітей, щоб гуртомназбирати більше. Але збирання колосківбуло під суворою забороною, за це могликарати і тюрмою. До того ж поля сторожу-

вали так звані об’їждчики. Один із них –Поян – був особливо жорстоким. Одногоразу він так сполосував Валю нагаєм закілька колосків, що сестра ледве донеслаїї до хати. Посмуговане синяками тіло щедовго боліло дівчинці, вона не могла під-вестися з постелі.

Ті колоски голодного 1947-го стали дляселян символом жорстокості держави досвого населення. Чим кращою була тодівлада за подолане після революції пану-вання поміщиків? За вигнаних окупантів?Зі сльозами на очах згадує своє минулемоя співрозмовниця.

Рятувались іванківці від голодної смертіі жолудями, лісовими горіхами. Щоб неопухнути остаточно, їли «смичай», шовко-вицю, пасльон. Варили борщ із лободи,насіння бур’янів, готували настої із травта ягід. Не забути стару добру шовкови-цю, яка росла у їхньому дворі. Це деревоєдине, котре не підпадало під «плодовіподатки» і стало також рятівним своїмирясними плодами.

Ще один спогад тих днів. Із матір’юВаля (вона вже ходила до 2 класу ушколу) пішли в ліс по чорниці. Ходити долісу також заборонялося, і довелося зназбираними ягодами утікати від лютогооб’їждчика. Бігли, куди очі гляділи, про-диралися крізь хащі і раптом під ногамивтікачів засичала велика гадюка. Мама здитиною остовпіли, завмерли. Але гадю-ка згодом відповзла, зникла кудись запеньком. «Ми молилися за порятунок відгада, можливо, тому й пронесло», - заду-мано каже Валентина Олександрівна. «Язавжди молюся», - додає.

Поволі хвилювання жінки вгамовується.Вона згадує кращі часи. Закінчила школу– 7 класів. То було вечірнє навчання,вдень доводилося працювати. З матір’ю

та бабусею вони тоді ткали на домашнь-ому верстаті килими, рушники, доріжки.Онуки Валентини Олександрівни й досібережуть бабусин дорогий раритет –домотканий рушник. Це справжній витвірнародного мистецтва колись юноїмисткині.

Такі домашні виробничі заняття назива-лися промислом. Продані вироби дозво-ляли мати хоч якусь копійку. До того жвони цінувалися досить високо. Бо кили-ми з-під рук Валентини Сидоренко вихо-дили неначе картини, в їх кольорах, фан-тастичному переплетенні символіввбачалося письмо віків. Мабуть, юніймайстрині передався талант її знаменитоїна всю країну родички, художниці МаріїПриймаченко, яка була троюрідноюсестрою бабусі Валентини по матері.

Валентина Олександрівна пам’ятаєМарію Приймаченко, не раз бувала у неї вгостях у Болотні. Пригадує, що просила їїнамалювати жар-птицю. Жила МаріяПриймаченко за шість хат від бабусиної.Забігати до троюрідної бабусі завждибуло цікаво. Хтозна, може, саме тоді вдушу дівчинки запав дар до творення. Яквоно буває насправді, не згадаєш. Он, іонуки Валентини Олександрівни маютьхист до творчості – вони непогані худож-ники.

– Напевне, мої молитви до Бога допо-магали мені, захищали мене, - розмірко-вує Валентина Олександрівна. – Нашродич, а мій дядько, Іван Павлович Сидо-ренко, працював тоді, в ті важкі часи,начальником торгівельно-промисловоїбази, був досить заможним. Його родинамала великий город. Наша сім’я допома-гала їм поратися по городу. За це родичвіддячував нам добротним одягом, мод-ними хустками – таких ні в кого не було!Дядина та племінниця шили мені тасестрам гарні сукні. Ми й досі родичає-мося із ними. Живуть вони у Болотні, тампоруч із ними дача Руслани Писанки,відомої журналістки та акторки.

…Розповідь жінки плине далі, немов

ріка, розгортає все нові й нові краєвиди.Змінювався час. От і школу закінчено. А в1960-ому Валентина знайшла своюдолю: вийшла заміж за водія Бориса Яко-вича Гаєвого. Молоде подружжя обралодля проживання Петропавлівську Борща-гівку – рідне село чоловіка. Усе складало-ся якнайкраще: молода господиня швид-ко знайшла порозуміння з новою роди-ною, припало до серця їй і село, госпо-дарство.

На новій господі залюбки займалисягородництвом, вирощували і збувалиягоди та полуниці. То був ще одиндомашній промисел, освоєний молодоюхазяйкою Валентиною Гаєвою. Однаквона не зупинилася на досягнутому.Вирішили з чоловіком: вона має продов-жувати вчитися, здобути якийсь фах.Обрали для навчання Чернігівську торго-во-кооперативну школу.

А у 1961 році в молодій сім’ї сталосярадісне довгождане поповнення. Вален-тина Олександрівна народила сина Олек-сандра. До слова, нині він зі своєю сім’єюпроживає у Севастополі.

З народженням первістка-сина довело-ся переводитися на заочну формунавчання, а в 1962 році, отримавшифаховий диплом, В.О.Гаєва влаштову-ється на роботу у Київському промторзі.Послужний список її подальших посадвикликає повагу. Трудилася продавцеммагазину у Петропавлівській Борщагівці,секретар-друкаркою у відділі постачанняна «Електронмаші», податківцем Петро-павлівсько-Борщагівської сільської ради.Згодом була секретарем сільради, бух-галтером і навіть начальником військово-облікового сектору. Повсюди пригодили-ся її високі професійні знання, а яких немала – здобувала самотужки.

Саме оце прагнення до все нових знаньта умінь спонукало Валентину Олександ-рівну закінчити ще й Київський торгово-економічний технікум. І наче вже за уста-леною традицією з новим навчанням –нове поповнення у сім’ї. Цього разу наро-дився син Юрко. То сталося 25 травня1964 року. Хлопець виріс справжнімспортсменом, займався багатьма вида-ми спорту. Закінчив Київський інститутхарчової промисловості.

Валентина Гаєва була і зостаєтьсящирою і подільчивою душею. Ще навчаю-чись у вечірній школі, на перші зароблені

гроші подарувала сестрі Надійці костюм-«матроску». Коштував він чимало – 175карбованців. На студентську стипендію уЧернігові, купила чашку і годинник «Побє-да»: усе це й донині зберігається середсімейних реліквій.

Нині в Петропавлівській Борщагівцімолодші односельці добре знаютьВалентину Олександрівну, як чудовунеперевершену квітникарку. Особливополюбляє вона вирощувати бегонію, авесь її город майорить весну, літо та осіньрізнобарв’ям квіту. Бегонію від Валенти-ни Гаєвої свого часу придбав навіть Лео-нід Кучма і посадив квітку на власній дачі.Користувалися її послугами квітникарі зблизьких і далеких міст, везли на свої

земельні ділянки придбані кущі бегонії зПетропавлівської Борщагівки.

За час роботи в сільській раді Валенти-на Олександрівна надбала значного авто-ритету та довір’я односельців. Її люблять,її поважають, їй довіряють. А тому обира-ли депутатом сільської ради аж шестискликань – з 1973 по 1985 рік. Доручали йвідповідальну громадську роботу:В.О.Гаєва у 1980 році була засідателем всуді Києво-Святошинського району. Зусіх попередніх сільських голів, з якимидовелося працювати, перевагу віддаєВ.Г.Рябоконю та нинішньому головіО.І.Кодебському. За дбайливу господа-ровитість, увагу до люських потреб,скромність і стратегічне мислення порозвитку сільської громади.

Розповідаючи все це мені, ВалентинаОлександрівна дістає зі шкатулки значокдепутата сільської ради, любовно гладитьйого пальцями. То своєрідний її орден заславне минуле, віддане громаді рідногосела. А ще одна символічна нагорода –це занесення її імені до Почесної Книги врозділі «Відомі люди села».

Нині Валентина Олександрівна прожи-ває зі своїм сином Юрою. Батько і чоловікпомерли у 2008 році. Відтоді в цій гостин-ній хаті поселився смуток. Але життя три-ває. Приїздять онуки – радість привозять.Зустрічі і прощання, і знову – зустрічі…

Але коли згадуємо недавно минуліроки, Юрій раптом дотепно зауважує: «Унашого батька був автомобіль «шкода», аводій на прізвище «Біда»…

Розпитую, як жінка жінку, ВалентинуОлександрівну про прості, доступні улюб-лені речі та заняття. І чую відповіді: улюб-лена страва – картопля та помідори, зтелевізійних передач – наукові та концер-ти, зі співаків та співачок – Раїса Киричен-ко, Надія Шестак-Орлова та Надія Бабкі-на, з молодших – Матіас та Ані Лорак,брати та сестра Яремчуки, а в кіно нічимнезамінима стара-престара стрічка«Весна на Заречной улице». Ось якийширокий спектр уподобань та світогляду!

…Ще раз пригадую слова ВалентиниОлександрівни про значення молитви в їїжитті. Задумуюсь над їх глибоким змі-стом. Нехай береже Вас та Ваших близь-ких Господь, мила, дорога жінко – Мамо,Бабусе, Українко!

Людмила ЛЮБАЦЬКА,журналіст

НАД РУШНИКОМ ДОЛІ

Валентина Гаєва з чоловіком Борисом

Мати Валентина з синами Юрком (5 років) та Сашком (1 клас)

1959 рік. В Іванківському парку сестри-близнята Ольга та Валентина

зі своїми чоловіками

Сестри Валя та Оля зі своєюбабусею Горпиною із села Болотні

Квітне бегонія Валентини Олександрівни на Хрещатику

6 ТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИ 30 листопада 2013 року

сторінками історіїсторінками історії

Вулицями нашого селаВулицями нашого села

Прочитавши статтю «Вулицями мого села»,трошки ростроїлася, що там нічого не сказанопро мою рідну вулицю. Тому хочу розповісти те,що знаю з розповіді моєї мами Євдокії ЯківниБасок, по дівочому Король.

Я народилася в селі Петропавлівська Бор-щагівка на вулиці Олега Кошового. Ранішенашу вулицю по сільському називали «Миро-нівський спуск» або «Яр», бо знаходилася вонау великому яру. Ще на початку 50 –х років вонабула дуже вузесенька, та згодом її розчистилита по зчісували яри. Пам’ятаю, як якогось рокунаш яр повністю засипало снігом.

Назва ж «Миронівський спуск» немає ніякоїприв’язки до с.Миронівка. А була названа вчесть діда Мирона , що тут жив. Нині тут прожи-ває його внучка Наташа Шпаченко, то часто посільському на неї ще кажуть «Мирониха». Повечорах, як на вулицю виходила молодь то дідсидів на горі та курив люльку . А коли молодьпідходила до вулиці,то він голосно свистів, від-лякуючи парубків та дівчат, щоб не ходилиЯром та не співали. Саме цю садибу дід Миронвиграв у карти у мого діда Якова Гавриловича

Короля. Великий клапоть землі, де нині розта-шовані номери 9,11,13, дід отримав разом зприданим одружившись на Галині Мироненко,батько якої проживав на «Богівщині».

Ще ніде не згадується, що провулок, дезакінчувалася вулиця Кооперативна і почина-лася вулиця Пушкіна, називався по сільському«Піски». Пам’ятаю, як ми малими ходили досвоєї тітки, маминої сестри Пелагеї Власюк вгості. Вона одна із перших оселилася там. А щенедалеко від неї була дуже красива покинутахата. Стояла вона поміж високих сосон та ака-цій. Вирізьблені дерев’яні вікна та великийрізьблений ганок наводили на думку, що тамжили якісь дуже багаті люди. Ще на «Пісках»жила наша перша вчителька ОлександраОлександрівна Шевель. Вулиця Кооперативнаж називалася не «Харківська», а «Хряківська».Як розказують старожили перші мешканці цієївулиці постійно плювалися «харкалися», тому їхтак і прозвали.

галина Басок

ВУЛиЦю ОЛега КОШОВОгО раНІШеНаЗиВаЛи «МирОНІВсьКий сПУсК»

Великим успіхом серед учнівського і педагогічного колективу Петропавілівсько-Борщагівської школи користуються юні виконавці

пісень ангеліна Пархонюк, Іванка Орлюк, аліна галаган

ТаЄМНиЦІ сТарОгО аЛьБОМУ

Моменти життя зафіксовані на фото-картках зворушують, емоції торкають-ся різних струн душі, хвилюютьпам'ять. Прожите життя зі своїми радо-щами та печалями залишається зафік-сованим фотокарточками в сімейномуальбомі. Листаючи його пожовклі сто-рінки, мимоволі повертаєшся у рокиминулі. І за кожним фото ховаютьсяісторії життя людини, родини та історіїцілої держави.

Нещодавно до моїх рук потрапивсаме такий альбом, пожовклі фотоякого ожили розповіддю його власниціта повідали історію однієї з родин, доляякої переплелася з історією самої краї-ни.

На початку двадцятого століття селоПетропавлівська Борщагівка помітно різ-нилося від того, яким воно є сьогодні.Невеличкі хатки, довгі комори. Садиби від-далені одна від одної. Сьогодні на місцяхколишніх садиб розташовані по півдесяткабудинків з різними номерами. А ранішетам розміщувалося господарство одноговласника.

Саме таке велике, добротне госпо-дарство родини Клима Рибченка розта-шовувалося по нинішній вулиці Леніна, ізаймало увесь куток від вул. Щорса до

вулиці Авіаторів. Клим Рибченко буводним із синів Боніфатія Рибченка, вели-кого господаря, що вважався одним ізнайзаможніших на селі. Виходячи із архів-них даних можна припустити, що ця роди-на Рибченків є прямими нащадкамиМирона Рибченка, активного прихожанинацеркви Симеона Стовпника, який числить-ся в переліку перерахованої громади селав 1863 році. Родина споконвічно обробля-ла поля, доглядала худобу.

Клим одружився на Марії Москаленко,також корінній мешканці нашого села.Після одруження батько відділив йому нагосподарство частину своїх земель. Вжеразом подружжя почали господарювати,родили та ростили в труді четверо своїхдітей: Павла, Михайла, Федота та Антоні-ну, змалечку привчаючи до труда. Сірі від-тінки чорно-білих фото не зменшують роз-коші інтер’єру, що видніється на задньомуплані фото, де син Федот сидить поряд зматір’ю. Важкі гардини, добротні меблі –добро, яке наживалося роками в результа-ті важкого труда родини.

Та на вулиці стояли буремні, насиченіісторичними подіями двадцяті роки двад-цятого століття. Село пережило весь хідтрагічних подій країни і народу. У 1923 році,як символ нових радянських відносин населі було створено комнезам та була роз-почата суспільна колективізація та поставколгосп « Червоний незаможник».

Колективізація в селі давалася нелегко.Споконвічно вільні люди противилися кол-госпній муштрі. Віддавати нажите працеюта потом на користування спільноті булодуже важко. Тим, хто вступав до колгоспів,уряд надавав різноманітні пільги, звільняввід податків на домашню худобу, надававсільськогосподарську техніку, якої вкрайне вистачало, а тим, хто залишався одно-осібником, доводилося сплачувати високіподатки, на них повсякчас спрямовувавсяадміністративний тиск. Колективізація населі передбачала не тільки об'єднанняселян у колгоспи, а й ліквідацію цілогокласу хазяйновитих заможних господарів,яких більшовики називали куркулями.Формою боротьби з заможним селян-ством було обране так зване «розкурку-лення», тобто економічне пограбуванняселян, порушення їхніх політичних і соці-ально-економічних прав, репресії. Розкур-кулення відбувалося в умовах, коли небуло чіткого визначення, хто є куркулем: чице той, хто використовує найману працю,чи просто заможний селянин. Вони підля-гали 10-річному ув'язненню або розстрілу;пасивні вороги радянського ладу, тобто ті,хто намагався в рамках радянського зако-

нодавства боронити свою власність, їхнємайно підлягало конфіскації, а самі госпо-дарі мали бути вислані до північних і схід-них районів СРСР. Депортація куркулівбула подією таких величезних масштабів,що її нерідко відсторонено трактують якмасове явище, пересування мільйонів. Алекожна одиниця серед тих мільйонів булаживою людиною й мала свою особистудолю. Долю тих мільйонів розділила роди-на Клима Рибченка та ще вісім родин,серед яких була і родина його батька Боні-фатія Рибченка , Степана Карповича Миго-ля, Химки Горошівни Тритиниченко, Лиса-вета Харлампіївни Шпаченко, Дениса Кор-нійовича Коваленка та родина Павла Тито-вича Мельниченка.

На сходці громадян села в 1932 роцібуло вирішено ці родини розкуркулити .Всіх цих людей вигнали з домівок, розгра-бували майно і холодного сирого ранкуодноселець з гвинтівкою провів родину досільської ради. А вже звідти, погрузивши у

брудний товарняк, повезли за Урал. Всенадбане стало «достоянием народу».Напередодні цих страшних подій в родиніРибченків сталася ще одна неприємність –син Фетод зломив хребта. Перекривавшидах, хлопець упав. Лікар запевнив, щобуде все добре, якщо той довгий час будележати на голих дошках. Цей процес «ліку-вання» був нахабно перерваний членамикомнезаму, які робили обшук житла, та від-бирання цінного майна. Вирішивши, щопід дошками заховані цінності, вони нахаб-но скинули хлопця з дощок. На згадку проці події Федоту Рибченку залишився горбна спині, що постійно нагадував йому проце беззаконне пограбування його родини.

Разом з батьками на каторгу забрали імалу Антоніну, грудне дитя. Решту дітейдоглядала мама Марії - Софія Москален-ко. В розкуркуленому будинку родинибуло організовано дитячий садок.

Дорога в невідомість видалася длянаших односельців занадто важкою. Вчо-рашні господарі, чия праця годувала вели-кі родини, хто знав всі секрети матінкиземлі, кропив її своїм потом, виявилисяморально знищені. Багато хто з них не змігпережити цього страшного удару долі таважкої дороги. У виживших важка приму-сова праця, підірвала здоров’я кожному ізних. Колишніх хліборобів використовувалина нових шахтах та інших підприємствах умісцях їхнього заслання, а в Сибіру заслан-ці третьої категорії працювали на будів-ництві промислових об'єктів і на лісозаго-тівлях. Декому із них пощастило поверну-тися та стати чужим серед своїх. Саме такповернулися Клим та Марія в своє село,де нічого їхнього вже не було. Хата була

зайнята. Вони осе-лилися в куточкусвоєї садиби, водній із клунь, якузгодом переробилина хату. І так і жилиміж людей, які гос-подарювали на їхньому господарстві,які носили їх одяг такористувалися меб-лями та предметамиг о с п о д а р с ь к о г ообиходу. Та несучина собі до кінця вікутавро «куркулі» та«вороги народу».

Нині в селі Петро-павлівська Борща-гівка проживає зодва десятка нащад-ків Клима Рибченка

та більше півсотні нащадків Боніфатія Риб-ченка. Серед цих людей, пов’язаних гене-тикою, є місцеві депутати, викладачі вузів,вчителі, шофери, власники крамничок,підприємці. Представники цієї родини ушлюбних відносинах поєдналися з роди-нами Лисаченків, Афанасенків, Гладченків,Тритиниченків, Лейченків. В крові всіх цихлюдей тече кров справжніх господарів,лідерів, які змогли піднятися з колін, про-стити систему та людей, що пограбували,вигнали, принизили і господарюють даліна землі, яка колись належала їм.

Ольга ЗаЇКа

федот рибченко з матір’ю Марією

культуракультура

МайсТерНІсТьЗрОсТаЄ

30 листопада 2013 року 7ТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИ

Шкільна країнаШкільна країна

акорди осіннього Балуперукарських здібностей татворчу роботу з природногоматеріалу, підготовлену зазда-легідь. Хочеться окремо сказатипро творчі роботи, приготовленіконкурсантами. Серед них єсправжні рукотворні шедеври,виготовлені учнями 2-В, 3-А ,8 -А класів.

Окрім конкурсних пар булизадіяні у святі й інші учні класів,які не тільки вболівали за своїх, аще й додавали бали своїмихудожніми номерами, під часяких сцена актового залу пере-творювалася на шоу «Українамає талант». Декламування вір-шів, вокальні виступи, хореогра-фічні та театральні постановкибули на високому рівні. Неочіку-ваним та напрочуд цікавим

номером, який зірвав шквалоплесків, стала гімнастичнакомпозиція Богдани Ліхамано-вої, учениці 5-Б класу. Такожкласні колективи, повністюдотримувалися дрескоду балу тасвоїм вбранням та поведінкоювитримували повну атмосферубалу своїм вбранням та поведін-кою.

Найкульмінаційнішим момен-том балу стало, звичайно, оголо-шення результатів конкурсу. Напротязі двох тижнів під звукифанфар було обрано 9 пар пере-можців.

Тож хочемо привітати: ВікторіюОстроверхову та Сергія Фогоша,учнів 1-Г класу, Камілу Кащеєвута Женю Курганського , учнів 2-Г

класу, Аміну Шульженко та Дани-ла Кочіна, учнів 3 класу, МаринуКоваленко та Сашу Кручана,учнів 4-Б класу, Вадима Пановата Вероніку Борисюк, учнів 5-Акласу, Анну Альміз та МихайлаПавлова, учнів 6-А класу, МаринуКозир та Андрія Биконю, учнів 6класу, Настю Пархоменко таКирила Вербу, учнів 8-А класу,Ілону Єрмоленко та ВадимаФризоренко, учнів 9-А класу.

- Метою цього балу було роз-крити талант кожної дитини,-говорить З.В. Фабро, педагог-організатор Петропавлівсько–Борщагівської школи, – датиможливість кожному показатисебе та проявити. А ще хотілося,щоб діти занурилися в атмосфе-ру галантності та вишуканості. Ядумаю нам це вдалося. Хочеться

подякувати всім учасникамцього балу за приємні емоції. Атакож батькам та вчителям, щодолучилися до підготовки балу-конкурсу.

Відшумів осінній бал та зали-шилися ще емоції та хвилюван-ня. Хтось насолоджується пере-могою, хтось подумки готуєтьсядо наступного балу та мріє прокорону. Нам залишається лишерадіти з того приводу, що шкіль-не життя наших дітей є цікавимта багатогранним і дає можли-вість кожній дитині розкритисебе.

Ольга ЗаЇКа

Ми ПрОТи НасиЛьсТВа

З метою подолання проблеми насильства в сім'ї та учнівсь-

кому середовищі, формування правової свідомості підро-

стаючого покоління по всій Україні проходить акція «16 днів

проти насильства».

26 листопада до цієї акції приєдналася Петропавлівсько–Борща-гівська загальноосвітня школа. Тут були проведені інформаційніп’ятихвилинки, присвячені Міжнародному дню з викорінення насиль-ства щодо жінок. Напередодні Всесвітнього дня боротьби зі СНІДомпроведено конкурс плакатів серед учнів. Чимало заходів було при-свячених Правам людини: виховні години на тему «Права людини:історія і сучасність», круглий стіл для старшокласників: «Немає правбез обов’язків».

Під час проведення цих заходів діти дізналися про такі поняття якконвенція, закон, ознайомилися зі статтями 6, 13, 1, 15 Конвенції правдитини, розповіли про власний досвід, коли порушувалися правадитини.

Під час перебігу акції педагоги школи старалися донести до дитинизнання, що насилля є порушенням прав людини. Адже майже 95 від-сотків потерпілих від домашнього насилля – це жінки, а у 75 відсотківстраждають діти. Велику роль у цій проблемі відіграють стереотипи.Зокрема, й такий, примітивний: якщо б’є – значить любить. Чималийвідсоток жінок і досі живуть за цими правилами. Винятком не є нашесело. За даними спецпідрозділу «Дельта» половина виїздів здій-снюється на сімейні конфлікти.

Щоб змінити цю сумну статистику потрібно активізувати діяльністьсуспільства на посилення інформаційно – просвітницької роботи, яканаправлена на збільшення знань про всі форми насилля.

Оксана ЛиХОТа

Петропавлівсько–Борща-гівська школа нагадує меніклондайк, де щомиті виблис-кують нові коштовні перлинки,смарагди та великі шліфованідіаманти, які грають усімагранями свого таланту. Хочупознайомити вас із ще однієюталановитою особистістюБогданою Ліхамановою – уче-ницею 5 – Б класу.

Чарівний та сильний голос цієїкароокої дівчини мешканці Пет-ропавлівки неодноразово чулияк на шкільних, так і на сільськихсвятах. На осінньому балі, щопройшов нещодавно в школі,Богданка вразила глядачів щеодним своїм обдаруванням,показавши неперевершенийгімнастичний номер, підготовле-ний самостійно. Граціозність тапластичність Богдани гармоній-но поєдналась з вродженоюартистичністю дівчини, тимсамим продемонструвавши зла-

годжену співзвучність музики тарухів тіла. Важкі гімнастичнівправи, дівчина виконувала зтакою легкістю, що здавалося,їй підвладна кожна клітинка їїтіла.

Художньою гімнастикою Бог-дана займається з п’яти років, зацей час вона брала участь вчималій кількості змагань таперемагала.

– Це дуже активна дівчинка, -говорить про неї Н.М.Підлісняк,класний керівник 5-Б класу. Вонане лише гарна співачка та пла-стична гімнастика, вона ще йнеперевершений лідер та органі-затор.

Хочеться побажати Богданіподальшого розвитку її здібно-стей та побільше таких непере-вершених виступів, які будутьхвилювати глядачів до глибинидуші, як цей талановитий гімна-стичний виступ.

Ольга ЗаЇКа

Початок на 1 стор.

Король та королева 1 класів:Вікторія Островерхова та сергій фагош

Члени журі оцінюють конкурсантів

Ведуча свята Ірина Кіріченко

Учні 7 класу виготовляють тематичні стінгазети

Переможці з королівства 6 класів:Михайло Павлов та анна альміз

талантиталанти

юНа гІМНасТКаБОгдаНа ЛІХаМаНОВа

ТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇБОРЩАГІВКИ

Свідоцтво про державну реєстрацію Кі 909 від 27.10.2005.Тираж 3000 примірників.

Редакція не завжди погоджується з авторами публікацій та залишає засобою право редагувати надіслані матеріали.

За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.Редакція не листується з читачами, не веде дискусії на сторінках газети.

Адреса редакції:Київська область

Києво-Святошинський район,с.Петропавлівська Борщагівка,

вул. Шкільна, 27а.Телефони: 7-90-03(сільрада), 406-57-43;

E-mail: mediadruk@mail.ru

Га з е т у н а б ра н о I з в е р ста н о н а к о м п ’ ют е р н о м у к о м п л е к с І “ м е Д І аГа з е т у н а б ра н о I з в е р ста н о н а к о м п ’ ют е р н о м у к о м п л е к с І “ м е Д І а с в І тс в І т ””

Головний редактор Михайло ГРИЩЕНКО

Дизайн та верстка Павла ГРИЩЕНКА

оголошенняоголошення

Цьогорічний матч за суперкубок обла-сті, можливо, найзахопливіший за всічаси. Принаймні такого спортивногорівня суперництва навіть уявити важко. Зодного боку — «Колос», укомплектованийпереважно недавніми професіоналами, зіншого — не менш іменита команда, щобуквально три тижні тому виграла націо-нальний кубок серед аматорів. Тому матчу Лютежі, не сумніваюся, став яскравоюподією для Київщини футбольної!

А як опоненти змагалися між собою досі?Історія протистояння «Колоса» та «Чайки»

започаткована 1 травня минулого року настадіоні Центру олімпійської підготовки в селіТерезиному Білоцерківського району. Це —домашня арена ковалівців. Провів матчарбітр Микола Балакін. Перший гол ставсправою Сергія Панфілова з «Колоса». Поно-вив рівновагу чайківець Володимир Богда-нов. 1:1 — так і завершився матч сьомоговищолігового туру Київщини, у якому зухва-лий новачок обласного чемпіонату і майбут-ній чемпіон уперше в історії втратив турнірніочки. 15 вересня на стадіоні «Козак Арена» в

Борщагівці «Чайка» виграла завдяки голуФарида Алі. Зафіксував осічку лідера сезонуарбітр Сергій Шебек.

Нинішній сезон якраз стартував поєдин-ком обласних грандів. 13 квітня в Петропав-лівській Борщагівці «Колос» виявився сильні-шим — 2:0. Роль арбітра виконав МиколаБалакін, а м`ячі забили Сергій Кузнєцов іВасиль Коропецький. Другий матч опонентівтакож відбувся на «Козак Арені», але статусгосподаря мав «Колос». Виграла, проте,«Чайка» завдяки голу Дмитра Мануйленка зодинадцятиметрового.

Отже, чотири календарні зустрічі беззапе-речного фаворита не назвали: «Чайка» здо-була дві перемоги, «Колос» — одну, однакзагальна кількість забитих і пропущенихм`ячів — нічийна (3:3).

І от завершальна гра сезону. Вона відбула-ся минулої суботи на нейтральному полі – вНовопетрівцях Вишгородського району. Змінімальним рахунком 1:0 перемогу здобув“Колос”.

Подробиці в наступному номері.

ФутболФутбол

ЧиННий ЧеМПІОН ВиЯВиВсЯ сиЛьНІШиМ

ЗІ сЛаВНиМ юВІЛеЄМ ПОЗдОрОВЛЯЄМОЗІ сЛаВНиМ юВІЛеЄМ ПОЗдОрОВЛЯЄМОТараса дМиТрОВиЧа МУгеЛЯ! Тараса дМиТрОВиЧа МУгеЛЯ! Вже тридцять позаду – третина життя.В дитинство, звичайно, нема вороття,До пенсії стільки ж потрібно прожить,

А зараз бажаю тобі не тужить! Щоб впевнено йшов до своєї мети,

Щоб все, що задумав, зумів досягти,Щоб дім твій минали тривога й біда,

Щоб сила була, як весняна вода. Бажаю тобі тільки радісних сліз,

Копицю здоров'я і доларів віз,Щоб поруч з тобою дружина цвіла

Й сім'я була ваша міцна, як скала.дружина Лєна, син андрій,

донечка села Віолетта

ВітанняВітання

Стабільність командної гри Петропавлів-сько-Борщагівської “Чайки” в нинішньомусезоні – основа успіхів колективу, яких ще незнала команда. Переможець змагань кубкаКиївської області, володар кубка аматорівУкраїни здобув втретє поспіль срібні медалічемпіонату Київщини, з чим ми щиро вітає-мо наших славних футболістів!

Зазначу, що першість Київської області2013 розпочиналась для петропавлівськихфутболістів не дуже вдало. У грі з минулоріч-ним чемпіоном Київщини – “Колосом” зКовалівки Васильківського району, уком-плектованого досвідченими гравцями, щопройшли першу і навіть вищу лігу вітчизня-ного футболу, гра у чайківців, причому навласному полді не склалась. І вслід запоразкою у першому матчі, фортуна відвер-нулась й у другому: на останніх хвилинахвиїздного поєдинку в Бучі при рахунку 1:1пропустили зовсім не обов’язковий гол увласні ворота. І друга поразка поспіль сріб-ного призера двох попередніх обласнихпершостей могла б викликати песимізм убудь-кого. Проте з “Чайкою” цього не стало-ся.

– Проаналізувавши перші результати, –розповідає головний тренер команди Олек-сандр Ігнатьєв, – ми зробили правильнийвисновок. Розмова, яка відбулась тоді зкомандою, була конкретною і цілеспрямова-ною. Всі зрозуміли: подібного більше допус-кати не можна, а боротися потрібно в кожно-

му матчі, за кожен епізод, за кожен метрфутбольного поля. І команда зрозуміла цівимоги. Хлопці повірили в себе. Тож ірезультати не змусили на себе довго чека-ти...

Власне, це можна побачити навіть з тур-нірної таблиці. Цілий ряд блискучих перемог,а особливо на фініші чемпіонату дав привідпишатися колективом, який в черговий разпродемонстрував волю до перемоги, силуволі і прославив в черговий раз Петропав-лівську Борщагівку!

“ЧайКа” “ЧайКа” –– ЗНОВУ “срІБНа”!ЗНОВУ “срІБНа”!

сердеЧНО сердеЧНО ВІТаЄМО З дНеМ НарОджеННЯ ВІТаЄМО З дНеМ НарОджеННЯ редаКТОра гаЗеТи “ТриБУНа” редаКТОра гаЗеТи “ТриБУНа”

МиХайЛа ПаВЛОВиЧа гриЩеНКаМиХайЛа ПаВЛОВиЧа гриЩеНКаПоздоровляючи з цим чудовим святом, зичимо Вам

невпинного руху вперед, успішного здійснення всіхпланів та задумів.

Бажаємо, щоб підґрунтям щасливого життя таплідної професійної діяльності були міцне

здоров`я, серце сповнене любові та добра,натхненна думка й щирі почуття.

Бажаємо також, щоб Ваше життя булосвітлим і радісним, як цей святковий день, ад р у ж н іпривітання додали життєвоїнаснаги у скарбничку Вашої душі.

Нехай людська шана будеподякою Вам за плідну

працю, чуйність, уміннятворити добро.

Колектив редакціїгазети “Трибуна”.

ВІТаЄМО диреКТОра ШКОЛи МиКОЛУВІТаЄМО диреКТОра ШКОЛи МиКОЛУОЛеКсаНдрОВиЧа ТаТУреВиЧа ОЛеКсаНдрОВиЧа ТаТУреВиЧа

З дНеМ НарОджеННЯІЗ дНеМ НарОджеННЯІЯк гарно – досягнути до метиТа у нові й нові вдивлятись далі!

Хай крокам буде радісно пройтиПризначені Всевишнім магістралі!Хай досвід та уміння надихнуть,

Народяться життєві добрі плани,Хай довгою за обрій буде путь,Попутником – кохання полум’яне.Хай створене і звершене в житті –

В прийдешніх днях продовження знаходить.А ще хай завжди поряд будуть ті,

Хто в серце Ваше із любов’ю входить.Педагогічний колектив

Виконком сільської ради