Лицар національної ідеї :

(1906 – 1963)

до 110-річчя від дня народження Івана Багряного.

«…моя душа від природи – душа поета і митця»І.Багряний

Іван Багряний займає значне місце в українській літературі як поет, письменник, публіцист. Також він

виступає як талановитий редактор і громадсько-політичний діяч.

Багряний був буремним поетом, здібним запалювати інших до подвигів праці для народу, аналітичним

письменником про радянсько-комуністичну тиранію, невтомним мистецьким інспіратором і борцем,

художником, а понад усе далекоглядним політиком ідеологічної боротьби за всенародний ідеал –

державну незалежність України.

«Серце поета і романтика мусить іти на Голгофу»

Ми об’їхали всю землю навколо,Пропливли океани й моря,Та тебе не зрікались ніколи,Україно, ясна як зоря!

(І. Багряний «Марш української молоді»)

Народився Іван Павлович Багряний (справжнє прізвище Лозов’яга) 2 жовтня 1906 року в Охтирці в сім’ї муляра.Отримав середню освіту. В 1920-1921 рр. він навчався слюсарській справі в Охтирській технічній школі, але не закінчивши її, переходить до Краснопільської художньо-керамічної школи (1922 р.). З 1926 р. Багряний – студент Київського художнього інституту.Серйозні твори Лозов’яга почав писати з 1925 р., друкуючи їх в журналах «Глобус», «Плужанин», «Всесвіт», «Червоний шлях», «Життя і революція».

У 1927 році І. Багряний дебютував як прозаїк. У журналі «Всесвіт» він публікує оповідання «В сутінках» та «З оповідань старого рибалки», які відзначилися гостротою сюжету, вмінням автора творити яскраві образи – персонажі. Багряний І. В сутінках // Ad fontes! До першоджерел / упоряд. В. Яременко. – К.: Молодь, 2004. – С. 68 – 71. – (Українське розстріляне відродження).

Свою першу книжку «Чорні силуети» видав у 1925 році. В цьому ж таки році вступає до опозиційного літературного об’єднання МАРС («Майстерня революційного слова»), де зближується з В. Підмогильним, Є. Плужником, Б. Антоненко-Давидовичем та іншими. Це призвело його до арешту в 1932 р. і звинувачення в «проведенні контрреволюційної агітації» у літературній діяльності.

 Зліва направо: Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Марія Галич, Євген Плужник, Валер’ян Підмогильний, Тодось Осьмачка. 1925 рік.

Поема «Ave Maria»була видана у 1929 р. за рахунок коштів автора. На цій маленькій книжечці, яка мала 106 сторінок, значилося: видавництво «Сам». Це видання було конфісковано, але більшість накладу встигли розкупити. Вражає присвята до поеми: «Вічним бунтарям і протестантам, Всім, хто родився рабом і не хоче бути ним, Всім скривдженим і зборканим і своїй бідній матері крик свого серця присвячую!»

В поемі «Ave Maria», в передмові відкрито зазначив свою життєву позицію: «Ходи тільки по лінії найбільшого опору – і ти пізнаєш світ».

В 1930 році з’являється в світ історичний роман у віршах «Скелька», в якому автор гостро виступив проти російського великодержавного шовінізму.

Про період арештів, ув’язнень, концтаборів згадує сам письменник:

«У 1932 році був заарештований за політичний самостійний український

ухил в літературі й політиці…, а потім був засуджений на 5 років

концтаборів. Присуд відбував в таборах так званого БАМЛАГУ. Терміну

не добув, бо в 1937 році втік. Був повторно заарештований на початку

1938 року й сидів у Харківській в’язниці… 2 роки й 7 місяців. Був звільнений в 1940 році восени під

нагляд в зв’зку з тяжкою хворобою легенів…Після початку війни

перебував на фронті як «народний ополченець» і залишився в

німецькому підпіллі. За німців працював редактором української газети «Голос Охтирщини». У 1942 році мав бути розстріляний, згідно німецького курсу щодо української

національної інтелігенції, але випадково врятувався…»

У 1943 році бере активну участь у національно-визвольному русі УПА. Одного разу Багряному повідомили, що його розшукують гестапівці. Місцеві патріоти швидко допомогли Багряному піти в підпілля – влаштували його на проживання в будинку, що був поза підозрою гестапівців. Тут він мав прожити деякий час, безвихідно перебуваючи в окремій кімнаті. Саме тут Багряний написав за два тижні «Тигролови» на матеріалі власних далекосхідних вражень. Вочевидь, він давно його виношував, тому що писав легко і швидко. «Мені не треба було нічого вигадувати, - писав пізніше він. – Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара… Я не просто писав, я – жив!» Українське підпілля допомагає йому надрукувати роман, який спочатку мав назву «Звіролови».

Роман «Тигролови» уперше вийшов в Україні тільки 1991 року. До того він витримав багато видань різними мовами ( англійською, голландською, французькою).

Багряний І. Тигролови: роман. Чому я не хочу вертатись до СРСР? : памфлет/ І.Багряний. – Кіровоград : Степова Еллада, 2000. – 239 с.

Багряний І. Тигролови: роман та оповідання / І. Багряний. – К.: Молодь, 1991. – 264 с.

Загальний наклад «Тигроловів» іноземними мовами перевищив мільйон примірників, що дало змогу американським критикам зарахувати цей роман до категорії бестселерів.

І.Багряний

У романі «Сад Гетсиманський» (1950 р.) знайшов відображення харківський період життя письменника

«Сад Гетсиманський» був виданий у США, Канаді, Англії, Німеччині, Голландії, Франції, Австралії. Передмова належить перу Володимира Винниченка, котрий у своєму листі до Багряного зазначив, що «Сад Гетсиманський» - «великий, вопіющий і страшний документ… Я зроблю все, що сила моя буде для Вашої великої книги і для істини».

“Людина – це найвеличніша з усіх

істот.”

Багряний І. Сад Гетсиманський: роман /І.Багряний. – К.: Дніпро, 1992. – 530 с.

 Багряний І. Сад Гетсиманський /І. Багряний. – К.: Наук. думка, 2005. – 547 с.

Повість «Огненне коло» (1953) - вражаюча розповідь про молодих українських патріотів, які у складі дивізії «Галичина» пережили жахливу військову трагедію під Бродами. Причиною створення Дивізії «Галичина» була надія, що з перемогою над обома противниками – фашиською Германією, та СРСР вона мала б відіграти свою роль у формуванні української держави.

На цю тему Юриняк пише: «Огненне коло – таки справді видатний твір: і граничною яскравістю, пластичністю змальованих сцен, і глибоким сенсом потрійного вогненного кола: кола перстеня навколо дивізії, трагічного кола безвихіддя… і нарешті, кола «розмонтованого» світу нашої цивілізації».

Багряний І. Огненне коло. Повість про трагедію під Бродами / І. Багряний. – К.: Варта, 1992.

– 128 с.

У 1957 році світ побачив «Марусю Богуславку» - першу частину задуманої, але так і не завершеної у майбутньому трилогії «Буйний вітер». Друком вийшли його п’єси: «Генерал» (1947), «Розгром» (1948).

З підзаголовком «Рештки загубленого, конфіскованого та знищеного» вийшла збірка поетичних творів «Золотий бумеранг» (1946)

Поет в політиці і політик в поезії.

У 1944 р. письменник емігрував до Словаччини, згодом до Австрії (Інсбрук), звідки перебрався до Баварії (Новий Ульм). Постійно жив у Німеччині, де вів активну громадську і творчу діяльність.

Багряний виконував величезний обсяг робіт: редагував «Українські вісті», керував партійною роботою – був головою УРДП, пізніше його обрали головою Української Національної Ради, яка координувала все політичне життя української еміграції, був одним із організаторів МУРу (Мистецького українського руху) – потужного творчого об’єднання, яке багато зробило для розвитку української літератури в зарубіжжі.

Деякий час Іван Багряний був віце-президентом Української Народної Республіки в екзилі (тобто в еміграції).

Державний Центр Української Народної Республіки в екзилі: статті і матеріали / за ред. Л.Р. Винар і Н. Пазуняк. – Філадельфія; Київ; Вашингтон: Фундація ім. С. Петлюри; Веселка: Фундація Родини Фещенко-Чопівських, 1993. – 494с.

Як публіцист Багряний написав понад 200 публіцистичних творів, які були видані в газеті «Українські вісті», або окремими брошурами. У його творчому доробку присутні зразки статей, памфлетів, доповідей, промов та виступів на різних зібраннях, а також на радіо та телебаченні.

Із статті І.Багряного «Українська література й мистецтво під комуністичним московським терором» // Історія української культури: зб. матеріалів і документів / за ред. С.Клапчука, В.Остафійчука. – К.: Вища школа , 2000. – С.426 – 428.

Найвідоміший памфлет Багряного «Чому я не хочу вертатись до СССР?» був написаний за одну ніч в таборі для переміщених осіб в

1945 році. Це перший у світовій публіцистиці твір, який з вражаючою

емоційною силою і з абсолютною доказовістю розкрив страхітливу сутність

СРСР як імперії, що втілила у собі весь безмір спрямованого проти людини зла.

Багряний І. Тигролови: роман. Чому я не хочу вертатись до СРСР? : памфлет/ І. Багряний. – Кіровоград : Степова Еллада, 2000. – 239 с.

Дослідники творчості Івана Багряного зазначають: 1928 -1930 рр. – то був зоряний час Багряного-поета: з-під його пера вийшли поеми «Батіг», «Вандея», «Собачий бенкет», «Гутенберг», епопея «Комета». Та не все збереглося. Від «Комети» залишились уривки, а поема «Гутенберг» зникла на початку тридцятих.

Багряний Іван // Українське диво : поетична антологія: у 2-х кн. Кн. 2 / за упоряд. та ред. В. Коломійця. – К.: Укр. письменник, 2005. – С. 381 -389.

Багряний Іван // Українське слово : хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. : у 3-х кн. Кн. 2/ упоряд. В. Яременко, Є. Федоренко. – К.: Рось, 1994. – С. 612 – 641. 

Іван Багряний пробував себе як художник. Він автор портретів Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Докії Гуменної, Григорія Китастого.

Цей портрет намальовано на шматку обгорткового паперу під час першої зустрічі з Григорієм Китастим. Китастий склав малюнок навпіл і зберігав його у такому вигляді. Через деякий час друзі зустрілися. Розгорнувши малюнок, вони побачили, що зображення голови відбилося внизу аркуша. Багряний трохи підретушував відбиток і зробив напис : «Був один Гриць і стало - два. Підождемо рік – буде три».

Портрет Григорія Китастого, написаний Іваном Багряним. Олівець. 1 травня 1944 р. 

Докія Гуменна так згадувала про зустріч з Багряним:“…Багряний був приятельський, в той же прихід уже читав свої вірші і чекав моєї думки про них. Дуже багато розповідав про себе, з гумором, пересякнутим лірично-задушевними нотками, глухуватим тембром голосу... він у всьому вмів знаходити комічний бік і відразу веселився, збираючи навколо очей гармонійку зморшок та показуючи свої великі зуби і заражаючи сміхом слухачів”.

Гуменна Докія. Дар Евдотеї. Іспит пам’яті: у 2-х кн. / Докія Гуменна. – К.: Дніпро, 2004. - 515 с.

Портрет Докії Гуменної пензля Івана Багряного. Пастель. Львів, 1944. Оригінал зберігається в Архіві-Музеї УВАН у США.

Працював Багряний як маляр-ілюстратор. Під псевдонімом Б.Залуцький він оформив обкладинку книг Уласа Самчука «Юність Василя Шеремети», Юрія Косача «Еней і життя інших», Тодося Осьмачки «Старший боярин», під псевдонімом О. Турчик – збірку новел П. Маляра.

Багряний І. Листування: у 2-х т. (1946 – 1963) / І. Багряний. – К.: Смолоскип, 2002. – 706 с.

Багряний очима знаних.«Іван Багряний усе життя біг над прірвою з

вірою в людину, прагнучи запалити в ній

невгасиму іскру, яка б висвітлила шлях із

чорної зневіри, приниження і знеособлення в

безсмертя. Він поспішав, боровся

відчайдушно, знесилювався і знову духовно

окрилювався, запалювався гнівом – і

страждав, охоплений зливою сліз співчуття

до людини, спрагою милосердя і невимовного

болю серця, піднімав її до висот

божественного творіння, бо вірив у тріумф

людської гідності на пограниччі боротьби і

страждань. Інакше не міг, бо з юнацьких літ

заповів собі бути тільки людиною». М. Жулинський

Качуровський І. Деякі міркування над книжкою віршів Багряного / І. Качуровський // Променисті сильвети : лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. – К.: ВД: «Києво-Могилянська академія», 2008. – С.467 – 473.

“…постать Івана Павловича Багряного цілком своєрідна завдяки двом його рисам, чи то властивостям: це яскравий, великого розмаху талант та небуденність індивідуальної вдачі, адже він не тільки – письменник, а також – видатна літературна особистість.”

Качуровський І. Творчість І.Багряного / І. Качуровський // Променисті сильвети : лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. – К.: ВД: «Києво-Могилянська академія», 2008. – С. 446 - 467.

Іван Багряний // Історія української літератури ХХ століття: підручник / за ред. В.Г. Дончика. – К.: Либідь, 1998. – С. 231 – 234 с.

Іван Багряний / М. Ткачук // Українська література ХХ століття /М. Ткачук. – Тернопіль : Медобори, 2014. – С. 265 – 280.

Вивчення творчості Багряного в школі.

Ми є. Були. І будем Ми!Й Вітчизна наша з нами. Іван Багряний

Загалом творчість Івана Багряного – це історія заради майбутнього. Без глибокого розуміння історії, тих процесів, які відбувалися в Україні протягом віків, не можна збудувати сильної держави, в котрій життя людини, дотримання її прав і свобод стане повсюдним і безсумнівним.

Клочек Г. Романи Івана Багряного «Тигролови». «Сад Гетсиманський» / Г. Клочек. – Кіровоград : Степова Еллада, 1998. – 80 с.

Когут О.І. Інноваційні технології навчання української мови і літератури / О. Когут. – Тернопіль : Астон, 2005. – С. 35 – 52.

Розмаїтий підхід педагога до проведення уроку за творчістю Івана Багряного зможе не лише додати у скарбничку знань учня нові факти про письменника, його теми й ідеї, образи, а й розширити кругозір, поставити правильні акценти в історії, розвинути патріотичні світоглядні позиції.

Головань Н. Основні види робіт при вивченні роману Івана Багряного «Тигролови». Українська література, 11 клас. / Н. Головань, Л. Журавель // Українська мова й література в сучасній школі. – 2013. - № 8. – С. 51 – 63.

Слоньовська О. «Письменник, мученик, вигнанець…». Вивчення творчості І. Багряного в школі / О. Слоньовська // Українська мова й література в сучасній школі. – 2013. - № 12. - С. 67 – 68.

Киниця К.І. «Сміливі завжди мають щастя». Урок за романом І. Багряного «Тигролови» / К.І. Киниця // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2011. - № 22 – 24. – С. 37-44.

Пестренцова О.М. Іван Багряний. «Б’є крильми птах” (методичні поради щодо вивчення тексту) / О.М. Пестренцова // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2011. - № 16 – 18. – С. 61-68.

Мосейчук Н.І. «Людина – це найвеличніша з усіх істот». Літературна композиція пам’яті І.Багряного. / Н.І. Мосейчук // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2011. - № 8. – С. 23-25.

Подобєд О. Слово – зброя. Політична публіцистика І. Багряного. Учнівська конференція в 11 класі. / О.Подобєд // Історія України. – 2016. - № 9. – С.25 – 29.

Ковальчук О. Новітній українець у саду страждань. Образ головного героя роману І.Багряного “Сад Гетсиманський” / О. Ковальчук //Дивослово. – 1997. - №7. - С. 25-28.

Вшанування пам’яті національного лицаря України

У штаті Пенсільванія (США) в 1975 р. було засновано Фундацію ім. І. Багряного. Ініціатором і першим жертводавцем був М. Шаблій. Неприбуткову організацію української діаспори США фінансово підтримували прихильники ідей Багряного. 1976 року фундація набула юридичного статусу як добродійна організація. Основна діяльність – видавництво, а  основні джерела надходження коштів – індивідуальні пожертви та відсотки зі збережень.

•   1965 року на могилі Івана Багряного встановлено пам’ятник (скульптор Леонід Молодожанин).•    23 вересня 1996 року Кабінет Міністрів України видав постанову «Про 90-річчя від дня народження І.П. Багряного». Організаційний комітет очолив Леонід Кравчук.•    1996 року засновано Фундацію Івана Багряного.•    1996 року, з нагоди 90-річчя з дня народження письменника, засновано премію імені Івана Багряного. Серед її перших лауреатів – Іван Дзюба.

Могила І. Багряного. Місто Новий Ульм

. 

Меморіальна дошка на районному будинку культури. м. Охтирка

Бібліотека ім. І.Багряного для дітей ЦБС Солом’янського району м. Києва

Нагороди•    1963 року філія Об’єднання демократичної української молоді

(ОДУМ) у м.Чикаго розпочала акцію за надання Нобелівської премії Іванові Багряному, але його несподівана смерть перешкодила офіційному висуненню на цю нагороду.

•    1992 року постановою Кабінету Міністрів України Іванові Багряному посмертно присудили Державну премію України імені Тараса Шевченка за романи «Сад Гетсиманський» і «Тигролови».

 

  15 вересня 2006 року Президент України Віктор Ющенко видав Наказ «Про відзначення 100-річчя від дня народження Івана Багряного»

    25 вересня 2007 року введено в обіг ювілейну монету «Іван Багряний» із серії «Видатні особистості України» номіналом 2 гривні з нейзильберу, якість – «спеціальний анциркулейтед», наклад – 35000 штук у капсулах. 

Електронні ресурси:

• http://pdnr.ru/c82946.html

• http://biblioteka-bagrianogo.edukit.kiev.ua/pro_biblioteku/ivan_bagriany/

• http://www.lib.solor.gov.ua/index.php?w=section&cat=1&id=35