Принципи зоологічної систематики та номенклатури

Лекція 2

Зоологічна систематикаміж Ґеснером та Ліннеєм

Ґійом Ронделе

Guillaume Rondelet

(1507-1566)Професор медицини

Університету Монпельє; видав «Libri de Piscibus Marinis» (1554-1555) –

першої іхтіологічної енциклопедії.

Зоологічна систематикаміж Ґеснером та Ліннеєм

П’єр Белон

Pierre Belon (1517-1564)Мандрівник і анатом; видав

«Histoire naturelle des estranges poissons» (1551) і «L'Histoire de la

nature des oyseaux»(1555) – першої порівняльно-анатомічні

дослідження риб та птахів.

Зоологічна систематикаміж Ґеснером та Ліннеєм

Зоологічна систематикаміж Ґеснером та Ліннеєм

Кінець XVII ст. –“зелена революція”.

Інтродукція нових рослин.Поява ботанічних садів, гербаріїв, а також зоологічних

колекцій.

Зоологічна систематикаміж Ґеснером та Ліннеєм

Ян Сваммердам

Jan Swammerdam (1637-1680)Університет Ляйдена (Голландія)

Перші дослідження з анатомії комах та ін. безхребетних

«Historia Insectorum Generalis» (1669). Описав метаморфоз

комах, скорочення м’язів, тощо.

Зоологічна систематикаміж Ґеснером та Ліннеєм

Джон Рей

John Ray (1627-1705)University of Cambridge

Англійський ботанік, автор «Historia Plantarum» (1686-1704),

де він вперше ввів до вжитку термін «species», який розумів

як “постійний,але не незмінний”. «L'Histoire de la nature des oyseaux»(1555) – першої порівняльно-анатомічні

дослідження риб та птахів.

Зоологічна систематикаміж Ґеснером та Ліннеєм

Після смерті свого учняФренсіса Вілловбі

Francis Willughby (1635-1672) завершив його книги «Ornithologia»

(1674-1676)та «De Historia Piscum» (1686).

Зоологічна систематикаміж Ґеснером та Ліннеєм

Джон Рей На основі нотаток Вілловбі

написав також книжки з природничої історії гадів та звірів «Synopsis methodica Animalium

Quadrupedum et Serpentini

Generis» (1693), а також комах – «Historia Insectorum», яка

вийшла вже після його смерті (1705).

Зоологічна систематикаміж Ґеснером та Ліннеєм

Деякі назви видів у Рея мали такий вигляд:

«Papilio media, alis pronis, praefertim interioribus, maculis

oblongis argenteis perbelle depictis»

«Papilio parva nigra duplici in alisexterioribus macula alba insignis»

Зоологічна систематикаміж Ґеснером та Ліннеєм

Вперше використовувати прості бінарні назви став швайцарський

ботанік Гаспар Боїн (Gaspard Bauhin (1560-1624). Саме в нього

було запозичено ідею біномінальної номенклатури.

Карл Лінней та його сучасники

Каролюс Ліннеус (Carolus Linnaeus,

з 1761 – Carl von Linné)

(1707–1778) Народився 23 травня 1707 р.

у с. Елмхульт, Смоланд, південна Швеція.

З 1716 по 1721 р. учився у граматичній школі м. Векшйо.Знайомство з творами Плінія

Старшого.

1721-1728 – вивчає медицину в університеті Лунда.

У 1728 переїхав в Уппсалу, де познайомився з та професором Олафом Цельсієм. У 1731 стає асистентом професора ботаніки

Олафа Рудбека-молодшого (1660-1740).

У травні-вересні 1732 р. на завдання Рудбека Карл Лінней здійснив свою першу ботанічну

експедицію в Лапландію.

Знати всі три царства – важче, ніж зловити райського птаха,

оскільки серед ботаніків навряд чи є хоч один, хто добре розбирається хоч у двох.

Маршрут складає 1500 миль, в експедицію має їхати молодий швед, не обтяжений родиною,

щоб не боятися залишити своїх дітей сиротами, незалежний,

такий, що вміє малювати і захоплюється природою.

За результатами експедиції він написав “Florula Lapponica”

(1732) та “Flora Lapponica” (1737) – і досі взірці описових флористичних праць.

У 1735 р. Лінней не має вченого звання. Внаслідок інтриг Нільса Розена, котрий мріяв посісти катедру

Рудбека, Карл Лінней змушений був поїхати в Голландію в якості репетитора студента

Сольдберга.

Його рукопис “Systema Naturae” зацікавив професора Бургава, який залишив його в Ляйдені.

Того ж року виходить перше видання книги.

Ботанічний сад Амстердама, знайомство з Амстердамським бургомістром Кліффордом

(George Clifford), який добре знався на ботаніці і садоводстві.

Поїздка в Англію: Челсі та Оксфорд.

1737 р. Смерть Пітера Артеді.

1738 – смерть Бургава, поїздка в Париж, в Королівський сад медичних рослин до проф. Бернара

Жюсьє.

Повернення в Швецію.

1738 Лінней починає медичну практику в Стокгольмі,

спеціалізуючися на лікуванні сифіліса. У 1741 р. Він отримує посаду професора медицини в

Уппсалі. 1740-1750 – нові видання

«Systema Naturae», експедиції Швецією.

Карл Лінней та його сучасники

Найважливіші праці:1736 — Systema naturae (I видання),

Bibliotheca botanica і Fundamenta botanica

1737 — Critica botanicaбGenera plantarum, Flora Lapponica, Hortus

Cliffortianus 1738 — Classes plantarum, Corollarium

generum, Methodus sexualist

Карл Лінней та його сучасники

Найважливіші праці:1745 — Flora Suecica,

1746 — Fauna Suecica, 1748 —Hortus Upsaliensis.

Виходять друком значно доповнені шосте (1748), десяте (1758) і

дванадцяте (1766) видання»Systema Naturae».

Карл Лінней та його сучасники

Найважливіші праці:З десятого видання «Systema Naturae» (1758) починається відлік послідовного вживання біномінальної номенклатури

в зоології.

Лінней заснував у 1751 р. Шведську академію наук, листувався з видатними сучасними йому натуралістами Скополі з Відня, Гмеліним з Санкт-Петербурга, Катериною ІІ і Руссо. Його учнем був

також “батько ентомології” Йоган Фабриціус з Німеччини.

Карл Лінней та його сучасники

Петер Артеді (Peter Artedi -

Petrus Arctaedius (1705–1735)

Університетський друг та колега Карла Ліннея, якого вважають

“батьком іхтіології”.Після його загибелі Лінней

видав у Ляйдені його «Bibliotheca Ichthyologica» та «Philosophia Ichthyologica»

(1738)

Рене де Реомюр (René Antoine Ferchault de Réaumur

(1683–1757) Фізик, математик і натураліст.Його 6-томна «Mémoires pour servir à l'histoire des insectes»

(Amsterdam, 1734-1742) – найкраща з до-ліннеївських

ентомологічних енциклопедій.

Каролус Ліннеус та його сучасники

Карл Лінней та його сучасники

Жорж Бюффон Buffon, Georges-Louis Leclerc)

(1707–1788), –французький натураліст,

популяризатор науки, антипод Ліннея, вважається засновником

номіналістського підходу до класифікації. Інтендант

Королівського ботанічного саду з 1739 р.

Автор 35 томів «Histoire Naturelle». За виразом Е.Майра,

«не еволюціоніст, але батько еволюціоністів».

Діагностична систематика – до 1859 р.(до Дарвіна)

Жан-Батист Ламарк(Jean-Baptiste Lamarck, 1744–1829) активно запроваджував ідею градуальності (сходинок

природи – scala naturae).

Жорж Кювьє(Georges Cuvier, 1769–1832)

поділив тварин на 4 незалежні типи:

Vertebrata, Mollusca, Arthropoda і Radiata, не сприйнявши ідеї

“прогресу” Ламарка

Філогенетична систематика – після 1859 р.(з появою Дарвінової книги

THE ORIGIN OF SPECIES)

Чарлз Дарвін

(Charles R. Darwin, 1809–1882) у 1859 р., пояснив наявність “природних груп

усередині груп” спільним походженням, галуженням та дивергенцією внаслідок

еволюції,поклав початок еволюційної систематики, в

основі якої – спорідненість таксонів. Він запропонував емпіричні правила для

апостеріорного зважування ознак та показав цінність комплексів зчеплених ознак

Ернст Геккель(Ernst Heinrich Philipp

Augustvon Haeckel, 1834–1919)

запровадив філогенетичні дерева, такі поняття, як «тип»,

«екологія» і «філогенія», а також виділив царство Protista. Сформулював

т.з. «принцип рекапітуляції».

Філогенетична систематика – після 1859 р.

Філогенетична систематика – після 1859 р.

На 1880–1950 рр. припадає бум порівняльної морфології та порівняльної

ембріології, ідеї еволюційнних морфологів (О.М.Северцова) знаходять

відображення у визнанні ароморфозів як основи для визначення таксонів вищих

рангів.

О.М. Северцов(1866-1936)

«Морфологические закономерности

эволюции».

Філогенетична систематика – після 1859 р.

У 1920-1970 рр. - аналіз популяцій та еволюції на популяційному рівні.

Дж. Гакслі (J. Huxley) “The New Systematics” (1940).Популяційна систематика. Відхід від типологічної концепції. Вивчення мінливості на великих серіях.

Концепція “політипового” виду.Використання нових ознак.

Дж.Сімпсон (J.Simpson) “Principles of Animal Taxonomy” (1961);

В.Генніг (W.Hennig) “Phylogenetic Systematics” (1966);Е.Майр (E.Mayr) “Principles of Systematic Zoology” (1969)

В.Генніг (W.Hennig) “Phylogenetic Systematics” (1966)

Віллі Генніг(Willi Hennig, 1913–1976)

сформулював і розвинув ідеї кладизму, згідно з

якими кожен таксон має бути монофілетичним,

тобто : а) походити від одного

предка; б) включати в себе всіх

нащадків предка.