«Львівську газету» розповсюджують на бортах таких авіакомпаній:

Львівські авіаЛініїL V I V A I R L I N E S

Розмова з Володимиром В’ятроВичем, істориком, директором архіву сБу 2008-2010 рр.

l07 льВіВщина l05 суспільстВо

www. gazeta.lviv.ua

twitter.com/lvivskagazeta facebook.com/lvivskagazetaf

19 січня 2012 року 3 (652) Рекомендована ціна — 1 грн.

партнери

Не знаючи, що в архівах СБУ, ними можна маніпулювати

— Коли ви були директо-ром Галузевого державного архіву СБУ, простежувався чіткий курс на розсекречен-ня документів про злочини тоталітарного режиму. Чи багато вдалося розсекре-тити?

— Тоді вдалося головне — зрушити цю справу з місця та опрацювати методологію, яка дозволила розпочати розсекречення документів. На це витратили дуже багато часу, розсекретити вдалося, мабуть, не більш ніж 10% документів, але й це десятки тисяч справ. Це показало по-тенціал архівів, які досі були недоступними. Попри все, цим займатися потрібно, адже документи відкрива-ють невідомі сторінки укра-їнської історії радянського

періоду, що їх приховувала тодішня влада. Ми можемо бачити, якою була влада. Не менш важливо, що до-кументи дають нам інфор-мацію про людей, які були репресовані чи загинули, а згадки про них навмисно приховували.

прощавай, зброє!У столиці зріють плани передислокації штабу Західного оперативного командування зі Львова до Рівного

Щоб узяти участь у конкур-сі, надішліть нам розповідь про те, як ви зустріли своє кохання. Пориньте в солодкі спогади, описавши перше побачення з Вашою половинкою.

Найоригінальнішу та най-романтичнішу історію ми надрукуємо на сторінках «Газети», а її автор і його коха-на людина проведуть незабут-ній вечір 14 лютого в «Найдо-рожчій ресторації Галичини»!

Спогади надсилайте на адресу promogazeta28@gmail.com із поміткою «На конкурс».

Увага, конкурс!

Подаруйте коханій людині романтичний вечір у «Найдорожчій ресторації Галичини»!

Наступного

четверга

в «Газеті»

— докладна

відкоригована

схема руху

маршрутних

таксі

Думки вголос

02 актуально 19 січня 2012 року 3 (652)

На кого скаржитися? l Ігор Гулик

Днями з’явився текст Мирослава Мари-новича, покликаний

пояснити позицію підпи-сантів «ініціативи «Першо-го грудня». Із притаманною йому поміркованістю віце-ректор УКУ зауважує, що серед авторів заяви — «ті, хто на власному життє-вому досвіді переконався: річ не в тім, щоб ніколи не падати, — це не вдасться нікому. Важливо при цьо-му не зневіритись і вчасно сказати собі: «Я обов’язково піднімуся!»

Власне, на тему бажан-ня піднятись і хотів би по-говорити. У повсякденні ми рідко знаходимо час, аби обміркувати моральну складову своїх вчинків, — часто спонтанних, авто-матичних. Зрештою, годі вимагати цього від людини ХХІ століття, розхристаної інформаційною навалою, змушеної реагувати на виклики часу. Зазвичай уті-каємо від таких обов’язків, знаходячи причини не-гараздів і невдач збоку, на стороні, на віддалі.

Про характер нинішньої влади сказано й написано чимало. Як і про те, що скар-житися на її норов не варте виїденого яйця. Але чи не видається вам, читачу, що в нинішній Україні так само годі вимагати іншої якості влади? Чи може вона бути іншою? Адже, попри недо-лугість виборчої системи, попри всі «ґанджі демо-кратії», за тих, хто сьогодні керує країною, — не важ-ливо, з адміністрації пре-зидента, з Верховної Ради чи уряду, — голосували не марсіяни, не американці чи росіяни, а таки український виборець. Для когось із них це був усвідомлений жест, позаяк риторика кандида-тів, які згодом стали пере-можцями, відповідала його критеріям; для когось — на-слідок виборчих технологій, банального скуповування голосів, іще для інших — звичка робити «абияк», як будь-яку справу, відбути, скинути з плечей… Тепер усі, без огляду на мотиви тодішнього голосування, нарікаємо на життя та не-добру владу. Чи це справед-ливо і морально?

Звісно, будь-яка вла-да не вічна. Мабуть, і ця колись відійде в минуле, залишивши нам чи нашим

дітям добрий урок наслід-ків несумлінності вибору. Але чи до моменту, як на політичну сцену виходи-тиме інша сила, змінимося ми самі, чи засвоїмо науку? Маю сумнів…

…У моєму будинку не-щодавно відремонтува-ли ліфт. Замінили кабіну, пульт. Той ліфт не витри-мав і тижня: нині нікому й на гадку не спаде, що він новий, хтось вклав у нього працю та гроші. Але ж у під’їзді — кодовий за-мок, отже, тільки мешканці «прикрасили» підйомник непристойними графі-ті, повидирали з панелі управління кнопки…

…Скільки розмов було про відродження ЛАЗу, про те, що чи не найбільше під-приємство області нарешті стане на ноги, отримавши ласе замовлення до Євро-2012. Чудово, роботу мати-муть сотні львів’ян, а сотні тисяч користуватимуться комфортним громадським транспортом. Не минуло і двох місяців відтоді, як на вулицях з’явилися сі-ті-буси, а вже чуємо, що принаймні з десяток цих машин не надається до ремонту. Хто продукував цей мотлох: може, гастар-байтери? Для кого це виго-товляли? Адже, гадаю, діти слюсарів, токарів із ЛАЗу не дістаються до школи чи роботи таксівками чи лек-сусами, отже, теж змушені тепер їздити вживаними 15-річними МАНами…

Два приклади, далекі від високих категорій мо-ральності, про які написав Мирослав Маринович. Але, погодьтеся, й дуже близькі. Нам не варто скаржитися на долю, владу чи замор-ських недоброзичливців. Просто слід урешті-решт за двадцять років неза-лежності зрозуміти, що це — наша країна, і від того, як ми ставимося до неї, залежить і наш життєвий комфорт. Якщо вже зовсім на хлопський розум, то як собі постелимо, так і спа-тимемо…

Єврейська релігійна громада «Турей Загав» (м. львів, вул. Федорова, 27)

запрошує євреїв для участі в релігійних традицій-них обрядах і вивченні єврейських традицій.

Звертатися за телефонами: 067-670-09-02, 068-470-95-93

Залізнична районна адміністрація оголошує конкурс на заміщення вакантної посади на-чальника відділу жит-лового господарства (додаткову інформацію щодо основних функціо-нальних обовʼязків, розміру й умов оплати праці надає кадрова служба).

вимоги: освіта повна вища за освітньо-квалі-фікаційним рівнем ма-гістра, спеціаліста; стаж роботи на державній службі (службі в орга-нах місцевого самовря-дування) не менш ніж три роки або за фахом на керівних посадах в

інших сферах не менш ніж п’ять років.

Перелік документів: зая-ва про участь у конкурсі; особова картка (форма П-2 ДС) з автобіогра фією; копії документів про освіту; декларація про доходи 2011 року (форма №001 ДС); дві фотокарт-ки 4х6; копія паспорта.

Документи подавати за адресою: м. Львів, вул. Виговського, 34, каб. 311 (конт. тел.: 295-82-38) упродовж 30 календарних днів із дня опублікування оголошення про прове-дення конкурсу.

ТДВ «Інститут «ГІРХІМПРОМ» запрошує на роботу проектантів із гірничої справи (карʼєри, шахти), а також фахівців інших спеціальностей, які мають досвід сучасних способів проектування, проведення робіт із підготовки обʼєктів до проектування, виконання функцій головних

інженерів проектів під час розробки проектів промислових обʼєктів.

контактні телефони у львові: 297-13-77, 297-13-78.

Анкету можна надіслати на e-maillviv-girhimprom@rambler.ru

оголошення оголошення

lМирослава Іваник

рак автобусів, постійні змі-ни в маршрутах і тривале чекання на зупинках — це те, чим запам’ятаються перші тижні дії нової тран-спортної схеми у Львові. Цього тижня міська рада разом із перевізниками відкоригувала ще 24 марш-рути. У вівторок посадовці також нарешті визнали, що вулицями міста їздить мен-ше автобусів, аніж мало б.

Нагадаємо, нині в місті діють 53 автобусні маршру-ти. З них сім — радіальні, ав-тобуси за якими курсують із периферійних районів у центральну частину міста, і 46 — хордові, що з’єднують периферійні райони, оми-наючи середмістя. Що-правда, після нових корек-тив така чітка межа між радіальними та хордовими маршрутами частково зі-треться.

— Було багато звернень про продовження марш-рутів до центру. Я розумію, що львів’яни не готові їзди-ти в різні точки, а хочуть їздити в середмістя, — ска-зав начальник управління транспорту та зв’язку ЛМР Микола Жук.

Він повідомив, що від-коригують певні об’їзди центральної частини, щоб зменшити тривалість курсування автобусів, а в деяких маршрутах кінце-ві зупинки наближені до центру.

Однак поліпшення ни-нішньої проблеми з до-биранням із певних райо-нів залежатиме і від того, чи вдасться міській раді домогтися дотримання

складених графіків руху. Нагадаємо, згідно з ідеєю управління транспорту, автобуси за радіальними маршрутами в піковий час мають їздити з періо-дичністю шість-вісім, а за хордовими — 10-20 хви-лин. Однак, як виявилося, більшість перевізників не здатні забезпечити таку вимогу, адже для цього їм бракує транспорту. Загалом щодня на хордові маршру-ти мають виїжджати 500 автобусів класу «Еталон» і «Богдан». Однак нині не курсує від 45 до 60 одиниць техніки в день. За три тижні роботи складено 72 акти порушень перевізниками графіків і маршрутів руху.

— Кожна компанія зобов’язана щодня випус-кати на лінію по 125 авто-бусів. На сьогодні жодна фірма не дотримується взятих на себе зобов’язань. Найбільше порушень до-пустили компанії «Фіакр» і «Міра і К». За інформа-цією «Фіакру», сьогодні

за маршрутами курсу-ють 104 автобуси. Тобто 21 не вийшов на лінію, — прокоментував ситуацію М. Жук.

Проблеми є і з радіаль-ними маршрутами. Адже з парку не виїжджають десять нових «лазівських» автобусів великої місткості. Основними причинами є поломка паливної системи та несправність заднього мосту.

У ратуші наважуються на гучні заяви: за словами міського голови Андрія Садового, якщо компанії не виконуватимуть умови договору, з ними розірвуть угоди та проведуть новий тендер. Щоправда, чи змо-жуть посадовці втілити в життя такі заяви, наразі не відомо. Адже нині марш-рути обслуговують усі п’ять компаній, які брали участь у конкурсі. Нага-даємо, чотири з них стали переможцями, а з п’ятою уклали контракт на обслу-говування семи додаткових

маршрутів, про введення яких оголосили наступно-го дня після проведення тендера. Тож, хто замінить перевізників, які не дотри-муватимуться правил, поки що сказати складно.

Тоді як депутати міської ради вкотре змінювали нову схему, біля приміщен-ня ратуші у вівторок відбу-вався протест із вимогою повернути стару. Основне гасло: «Спасибі меру Садо-вому за те, що пішки йду додому». Щоправда, сильно розрекламований пікет був радше схожим на зустріч невеликої групи невдоволе-них. Загалом у так званому віче взяли участь не більш ніж 50 осіб. Мала кількість протестувальників не за-вадила їм гучно заявити: мовляв, усі мешканці міста хочуть, аби скасували нову та повернули стару схему.

— Міськрада говорить про реформи, а на ділі це виглядає як експеримент. Добиратися нині нереаль-но: доводиться витрачати вдвічі більше часу та нервів. Ця система недосконала. Стара теж була такою, але її технічні зміни обійшлися б дешевше і менш болісно, — запевняє Ярина Волошин, один із координаторів акції «Спасибі меру Садовому».

Про жодну роботу з нинішньою схемою не-вдоволені не хочуть чути. Чомусь пікетувальники пе-реконані, що «нову систему неможливо вдосконалити», при цьому пояснити свою позицію не можуть. Орга-нізатори акції передали звернення з вимогами місь-кому голові Львова. Наразі офіційної реакції на нього не було.

Залишити не можна повернути

БНова схема руху «маршруток»

18 січня Віктор Янукович прийняв заяву про відставку міністра фінансів Федора Ярошенка, з якою той звернувся до глави держави під час особистої зустрічі, повідомляє прес-служба президента. Бажання подати у відставку в головного фінансиста виникло після того, як він порадився з премʼєр-міністром України. Водночас екс-урядовець визнав, що в його роботі таки були недоліки. «Ми сформували нормальний міцний колектив. Дуже радий, що Міністерство потужно виконує всі завдання. Але, безумовно, завжди є проблеми. Хотів би побажати новому міністру фінансів допускати якнайменше помилок і працювати ефективніше», — зазначив Ф. Ярошенко.

Янукович позбувся Ярошенка

03свято19 січня 2012 року 3 (652)

реклама

lВолодимир Одарченко

олись давно, ще за Австрії, в Гусакові жила дуже гар­на дівчина, чорноброва, русокоса. І приїхав тоді чи то з Кракова, чи то з Праги, а може, із самого Відня до Гусакова молодий худож­ник. Побачивши красуню, він палко закохався. Вона відповіла взаємністю. Ху­дожник хотів освідчитися коханій, та не міг, оскільки на своїй батьківщині вже був заручений…

Щоб не ранити серце ні собі, ні дівчині, незадовго до Йордану молодий чо­ловік зібрав речі та виїхав із Гусакова. Дівчина до­відалася про це, вийшла в садок і просила в Бога дива, щоб коханий зрозумів, як

ніжно та палко вона його кохає. Бог вислухав її бла­гання. Вранці, коли віряни йшли в церкву по свячену воду, то побачили диво: в саду серед снігу стояла сосна, а на ній — безліч чер­воних яблук. Люди впали

на коліна. А потім зрубали сосну, підняли на рамена та понесли, як наречену, до церкви. Відтоді в Гусакові рік у рік носять на Йордан до храму яблуневу сосну…

Цю напрочуд зворуш­ливу та красиву легенду

розповіла мені завідувач гусаківського Народного дому Марія Тарас. Саме пані Марія відродила цей старо­винний ритуал у селі, яке, до речі, колись було містечком й у XVIII столітті отримало магдебурзьке право.

Яблунева сосна — уні­кальний обряд, існує тільки в Гусакові. Стати свідками проведення ритуалу зав­жди збиралося чимало люду звідусіль — як тоді жартували, «від Кракова до Гусакова». Тож, як нині відбувається це самобутнє дійство в Гусакові?

М. Тарас розповіла «Газе­ті», що йорданську яблуневу сосну готують у хаті ша­нованого господаря, який має неодруженого сина чи доньку на виданні. Прикра­шають сосну напередодні Святого вечора. Цей процес тривалий і клопіткий, адже на сосну вішають десятки яблук. Після прикрашення таке ритуальне дерево може важити понад сто кілограмів.

Яблука мають бути добірні, червоні, гарні. У перший день Водохреща сосну несуть до церкви, співаючи при цьому старо­винну коляду «Согласно ступайте, Ісуса вітайте». Під час святкового Богослужін­ня дерево освячують. Усе

дійство супроводжують урочистими церковними піснями, колядками.

А відтак парубки несуть яблуневу сосну, взявши на плечі, до Народного дому. Саме тут починається, ма­буть, найцікавіше — обряд викуповування яблук.

«Яблуко можна придба­ти за символічний гріш і по­дарувати від щирого серця коханій чи сестрі — щоб у хаті був мир, а стіл був ба­гатим», — із такими словами господиня свята пані Марія звертається до односельців, гостей, які приходять до На­родного дому.

«Торг» йорданськими яблуками триває довго, для кожного парубка є честю придбати собі «чарівне» яблуко, тож вони не ску­пляться. За словами Марії Тарас, одну частину коштів використовують для потреб церкви, іншу забирають на ремонт Народного дому. А ввечері на Йордан у Гусако­ві відбувається велелюдне народне гуляння.

Йорданська сосна з яблукамиУ Гусакові досі дотримуються давнього йорданського ритуалу, який властивий лише цьому селу

К«Фольклорний переспів» із Гусакова біля йорданської сосни. Фото: Володимир Одарченко

28 січня в Будинку органної та камерної музики увосьме відбудеться концерт «По Рождеству», повідомляє прес-служба Львівської міської ради. Організато-ром заходу виступала «Майстерня Пісні», вдруге проект очолює «Слово і голос». Цю подію проводять спільно з різними культурними організаціями України та світу: оркестрами INSO (Швеція, Україна), Sсhola Wegajty (Польща), квартетом Classic Мodern, хоровою капелою «Дударик», «Дударик Forever», Національ-ним музеєм ім. А. Шептицького у Львові, «Дзиґою», з музикантами Клаусом Кугелем, Федором Копчуком. Цьогоріч під час концерту лунатимуть лише цер-ковні наспіви Різдва та Богоявлення: вечірньої, утрені та літургії з рукописних ірмолоїв XVI ст. із Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника.

Уже «По Рождеству»

04 львівщина 19 січня 2012 року 3 (652)

Національний музей «Тюрма на Лонцького» відкрив унікальний фотопроект «Відрядження в один кінець: Колима/ГУЛАГ/Аляска» — про минуле сталінських концтаборів і про те, як виглядають нині ці закинуті людьми та забуті місця, інформує zaxid.net. Три фотохудожники — харків’янин Володимир Оглоблін, черкасець Володимир Манькута та магаданець Андрій Ларіонов — побували там, де ще збереглися сліди колишніх таборів ГУЛАГу. Виставка в кольорових світлинах, мапах, цитатах історичних документів і літературних творів, а також авторських коментарях розповідає про систему сталінських концтаборів, чимало з яких було зосереджено, зокрема, й на Колимі.

Виставка, яка змусить пам’ятати

lМирослава Іваник

Суд призупинив дію останньої «антиалко­гольної» ухвали Львів­

ської міської ради, яка забо­роняла продаж спиртного в торгових мережах із 20.00 до 12.00. Отож тепер, як і до 1 січ­ня, алкогольні та слабоалко­гольні напої в пунктах торгівлі можна придбати з 10.00 до 22.00. Закладів громадського харчування ці обмеження не стосуються.

Нагадаємо, торік у грудні міська рада своєю ухвалою заборонила продаж алко­гольних і слабоалкогольних напоїв у малих архітектурних формах. Водночас депутати зробили ще жорсткішими часові умови продажу спирт­ного: із 1 січня львів’янам і гостям міста на такі покупки

відводили лише вісім годин. Львівські підприємці відразу назвали ухвалу такою, що порушує їхні права та супе­речить чинному законодав­ству. За словами Андрія Анто­нищака, голови Громадського об’єднання «Я — львів’янин», документ надає перевагу од­ним об’єктам господарювання над іншими. 11 січня суд виніс рішення про забезпечення позову, яким призупинив дію ухвали.

— Продаж забороняють лише в малих архітектурних формах. Перевагу надають стаціонарним магазинам, су­пермаркетам і гіпермаркетам. Це серйозне порушення. Цю ухвалу варто назвати не анти­алкогольною, бо вона такою не є, а антипідприємницькою. Ми подали позов іще до ново­го року з вимогою спершу призупинити дію цього доку­

мента до розгляду позову по суті щодо скасування ухвали. Додали відеоматеріали, на яких зафіксовано, як Андрій Садовий стверджував, що документ не має права на життя, матеріали київської прокуратури, яка скасувала схожу ухвалу в столиці, та ре­комендації антимонопольно­го комітету, — розповів «Газеті» А. Антонищак.

Щоправда, наразі про чер­гові новації в правилах про­дажу алкоголю знають не всі підприємці. Налякані перевір­ками та штрафами продавці подекуди надалі бояться про­давати міцні напої після 20.00. У міській раді повідомляти про зміни не поспішають: у юридичному управлінні стверджують, що на вівторок офіційні документи про зга­дане рішення суду до них не надходили.

lМирослава Іваник

ьвівські чорнобильці ма­ють намір удатися до ву­личних акцій. Причина — попри обіцянки влади, гарантовані законом ви­плати не відновили. Пер­шими минулого тижня на одноденний протест до Львівської ОДА вийшли представники громадської організації «Діти Чорно­биля».

Нагадаємо, торік, у лис­топаді та грудні, Україну охопили протести чор­нобильців. Ліквідатори аварії, а також особи, які постраждали через неї,

вимагали, щоби влада ви­конала рішення судів щодо виплати їм підвищених пенсій, установлених згід­но з чинним законодав­ством. Найбільші протестні акції відбулися в Києві, Донецьку, Дніпропетров­ську, Харкові, Тернополі та Львові. Чорнобильці брали в облогу відділення пен­сійних фондів і розбивали на вулицях намети. Куль­мінацією стало знесення силовиками наметового містечка в Донецьку, під час якого загинула одна

особа. Проте в середині грудня акції припинили. Влада в регіонах пообіцяла, що знайде гроші в облас­них бюджетах для виплати одноразової матеріальної допомоги, а також запев­нила протестувальників, що їхні вимоги розглянуть на рівні Кабінету Міністрів. Минув місяць, а обіцяно­го чорнобильці так і не дочекалися. За словами Валентини Буренок, голо­ви ГО «Діти Чорнобиля Львівщини», матеріальну допомогу з бюджету Львів­

ської області справді виді­лили, однак це була сума 400 тисяч гривень, щодо розподілу якої є більше запитань, аніж відповідей. Натомість про повернення заборгованих виплат ніхто не говорить.

— Маємо рішення судів, якими було встановлено, що дії пенсійного фонду з невиплати гарантованих надбавок для ліквідаторів і тих, хто постраждав уна­слідок аварії на ЧАЕС, є незаконними. Пенсійний фонд зобов’язали все ви­

платити. Але торік у лис­топаді ці виплати припи­нили, — розповіла «Газеті» В. Буренок. — Хочу нагада­ти, що чиновник, який від­дає або виконує злочинні накази, повинен нести за це кримінальну відпові­дальність. Чому досі мов­чить прокуратура? Одна з наших теперішніх вимог — виконати рішення судів: виплатити заборгованість за останні два місяці ми­нулого року та правиль­но нараховувати виплати цьогоріч. Також вимагаємо

звільнити начальника об­ласного пенсійного фонду Олександра Другова, який порушив закон і не вико­нав рішення суду.

Разом із частиною львів­ських чорнобильців на протести вийшли в Чер­касах і Донецьку. На Сході мітингувальники вима­гають особистої зустрічі та пояснень від прем’єр­міністра Миколи Азарова, погрожуючи звертанням у міжнародні суди. Щоправ­да, виходити на мітинги поки що готові не всі. За

словами Всеволода Смере­чинського, голови Львів­ської обласної організації «Союз Чорнобиль України», наразі триває паперова вій­на з владою.

— Працюємо над тим, щоб уряд усе ж почав дотримуватися закону, — розповів він. — Перші кроки вже зробили. Поста­нова Кабміну №1210 трохи вирівняла ситуацію щодо ліквідаторів: документ ви­значає розміри пенсійних виплат у дещо більшому розмірі, ніж було раніше, хоча вони не досягають рівня того, що мало би бути за законом. Нині від­бувається перерахунок пенсій. Щоправда, заяви М. Азарова про те, що се­редня пенсія ліквідаторів становитиме приблизно п’ять тисяч гривень, не відповідають дійсності. На Львівщині сума ви­плати сягатиме 3,5 тисячі гривень. Загалом така си­туація нас не влаштовує. Ми підготували звернення до президента та прем’єр­міністра з вимогою випра­вити її. Боротьба триває, але стояти біля пенсійного фонду чи ОДА нині не­ефективно.

Однак зовсім відмовля­тися від вуличних акцій чорнобильці не планують. Вони переконують: протес­ти будуть, якщо влада не зверне уваги на їхні вимо­ги. При цьому, як запевнив «Газету» В. Смеречинський, мітинги відбуватимуться не в регіонах, а в Києві.

Додаткові чотири годиниАлкогольні напої у Львові знову можна купити з 10.00 до 22.00

Чорнобильський бунт. Дубль дваПісля місячної перерви чорнобильці знову готові до протестів

ЛФото: Йосип Марухняк

Корпорація КРТ судитиметься з Іваном Деньковичем

l Віктор Мельничук

Корпорація «Колійні ремонтні техноло­гії» подала позов до

суду на народного депу­тата Івана Деньковича, вимагаючи спростування інформації, що її він опри­люднив в ефірі одного з телеканалів. Корпорація КРТ вважає, що інформа­ція, яку поширив І. День­кович, є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ТОВ «Корпорація колійні ре­монтні технології».

Як розповів «Газеті» ад­вокат КРТ Сергій Матвіїв, у своєму позові Корпора­ція вимагає спростування

твердження пана День­ковича про те, що робота підприємства має озна­ки злочину та загрожує державним інтересам, і організації, які входять у неї, проводять активну діяльність, спрямовану на мінімізацію податкових зобов’язань.

Нагадаємо, під час н е щ о д а в н ь о ї п р е с ­конференції віце­пре­зидент корпорації КРТ

Світлана Козинець при­пустила, що, підриваючи ділову репутацію КРТ, народний депутат Іван Денькович діє в інтересах фірм із інших регіонів України. Адже з їхнього боку неодноразово луна­ли пропозиції купити під­приємство, яке є виробни­ком пружних скріплень для залізниці, — саме ці деталі дають змогу запро­вадити в нашій державі швидкісний рух поїздів. Не виключено також, що згадані фірми намагають­ся витіснити корпорацію КРТ із ринку, внаслідок чого близько тисячі осіб утратять місце роботи та можливість прогодувати власні сім’ї.

05суспільство19 січня 2012 року 3 (652)

Експертне опитування провів Центр досліджень визвольного руху в рамках проекту «Доступ до архівів як право на суспільну пам’ять» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

lМирослава Іваник

ешканець Херсона, історик Павло Подобєд уже де-кілька місяців намагається дізнатися про долю свого родича, якого ще 1956 року розстріляли в тюрмі в Кри-вому Розі. Однак замість правди наштовхується на бюрократичні відписки.

— Нещодавно почав ці-кавитися своїм родоводом, — розповідає «Газеті» Павло Подобєд. — Зокрема, мене зацікавила доля рідного дядька мого дідуся, якого з родиною виселили в Архан-гельську область.

Співрозмовник каже, що підготував декілька запи-тів у різні архіви. Отримав відповідь лише з Дніпро-петровського обласного державного архіву.

— Мені надіслали довідку лише з Дніпропетровського архіву, в ній була загальна інформація про криміналь-ну справу на мого родича. Йшлося про те, що він брав участь у визвольному русі. За радянською терміноло-

гією, чоловіка звинувачу-вали у співпраці з бандою Іванова, тобто зі степовою дивізією армії УНР 1920 року. Він як заможний селянин подарував шість коней у кін-ну сотню. Це абсолютно по-літичний злочин. На жаль, дізнатися більше не можу, адже докладніші відомості є в матеріалах архівно-кри-мінальної справи, а її готові показати лише близьким родичам. Мені надійшло роз’яснення, що, згідно із законодавством УРСР (!), близькими родичами є дру-жина, чоловік, мати, батько, брат, сестра, донька або син. Однак його сім’я загинула на засланні, а єдиний син помер у Мюнхені, не за-лишивши нащадків. Отож виходить, що ближчого родича, ніж я, немає. Ось така патова ситуація.

Історія цього чоловіка не виняткова.

— До нас постійно звер-таються люди, які хочуть отримати інформацію про своїх родичів. Здебільшого йдеться про ознайомлення з архівно-кримінальними

справами. Ми допомагає-мо їм правильно оформи-ти запит у Галузевий дер-жавний архів СБУ, однак, на жаль, там не завжди дозволяють ознайомитися зі справою. Часто причи-ною відмови може бути, наприклад, те, що вона містить конфіденційні дані про інших осіб, — розповів «Газеті» Руслан Забілий, директор національного музею «Тюрма на Лонць-кого».

Змінити ситуацію з до-ступом до архівів мали б поправки до Закону «Про Національний архівний фонд та архівні установи». За словами експертів, вони вже давно на часі — родичі тих, чиї справи зберігають в архівах, та історики сподіва-лися, що нарешті докумен-ти стануть доступнішими. 10 січня Верховна Рада Укра-їни в першому читанні про-голосувала зміни до закону, однак жодних реальних реформ це не передбачає. Історики здивовані, чому, взявшись за зміни до ар-хівного законодавства, пар-ламентарії не розглянули питання доступу до архівів, і наполягають законодавчо закріпити відкритість ра-дянських архівів.

— Закон про Національ-ний архівний фонд містить

абсолютно застарілу і не-виправдану норму, яка об-межує доступ до будь-яких документів на 75 років з огляду на наявність у них «конфіденційної інфор-мації». Архівні установи довільно тлумачать по-няття «конфіденційна ін-формація», невиправдано розширюючи його зміст, відтак мають інструмент, який дозволяє повністю за-крити будь-які документи. Цей інструмент необхід-но скасувати. Відкритість документів радянського періоду — вимога часу, єв-ропейської спільноти, до-слідників і сотень тисяч громадян України, чиї сім’ї постраждали від тоталіта-ризму, — говорить Володи-мир В’ятрович, який у 2008-2010 роках розсекречував архіви СБУ.

→ Закриті для дослідниківЯкщо для нащадків іс-

нує хоч примарна мож-ливість ознайомитися з архівними справами, то для дослідників вони за-лишаються закритими. За словами Р. Забілого, щоб ознайомитися зі справа-ми репресованих чи учас-ників визвольного руху, він як історик обов’язково

мусить представити ро-дичів цієї особи. Сьогодні архіви вимагають згоди «спадкоємців», однак, як і у справі Павла Подобєда, в жертв репресій часто не-має нащадків. Відтак імена й історії, які варто було б згадати, залишаються та-ємницею не за законом, а за одноосібним рішенням працівника архіву, який може надзвичайно широко трактувати чинну норму закону про наявність у до-кументах «конфіденційної інформації».

— На жаль, ніхто не зга-дує про те, що інформація є суспільно значима і важ-лива для дослідників цього періоду, — говорить пан Забілий.

→ Загроза знищенняНад архівами нависла

ще одна небезпека — іс-торики побоюються, що багато документів часів тоталітаризму можуть прос то знищити.

— Зміни до закону, що їх затвердили в першому читанні, можуть створити умови для невиправданого знищення документів. Там передбачено: вилученню з Національного архівного фонду підлягають доку-менти, які втратили куль-

турну цінність, дублетні документи та невиправно пошкоджені документи, що не підлягають віднов-ленню. Натомість немає чіткого та зрозумілого ви-значення понять, що таке «культурна цінність», який документ вважають неви-правно пошкодженим, що таке «дублетні документи». А це дає можливості для зловживань, — пояснює юрисконсульт Центру до-сліджень визвольного руху Віта Лошак, яка у 2009-2010 роках працювала консуль-тантом Галузевого держав-ного архіву СБУ.

Експерти переконані: навіть те, що для праців-ників архіву може здатися нецінним, для істориків є неоціненним. Зрештою, такий крок нинішньої влади вкотре суперечить загальній європейській практиці. Адже в Європі нині зберігають понищені документи з перспекти-вою їх відновлення. На-приклад, Німеччина має комп’ютерну програму, яка дає змогу відновити документи Штазі зі шма-точків паперу після того, як їх порвали чи пропустили через знищувач. Натомість у нас, схоже, намагаються зробити так, аби відновити можна було якнайменше.

Недоступні архівиУкраїна змінює архівне законодавство. Попри очікування експертів, доступнішими документи не стануть. Ба більше — значну частину свідчень про злочини тоталітарного режиму можуть просто знищити

М

Чи потрібно загалом

оприлюднити архівну

інформацію до 1991 р.?

72,4 %так

Зіштовхувалися з обмеженням

в доступі до інформації

57,1 %86,2 %Обмеження

в доступі до окремих

справ

46,4 %Невідповідність архівів сучасним

стандартам роботи

32,1 %Обмеження

можливостей копіювання документів

l Закінчення. Поч. — с.1

Ми зосередилися на тих фондах, що сто-сувалися політичних

репресій і українського ви-звольного руху ХХ століття. Фактично завершили роботу з розсекречення архівів, які стосувалися голодомору, розпочали роботу з доку-ментами про УПА, дисидент-ський рух і масовий демо-кратичний рух кінця 1980-х — початку 1990-х років.

Така інформація не повин-на бути засекреченою, адже вони не містять жодної дер-жавної таємниці. Це істо-

ричні документи, які цікаві лише для тих, хто досліджує українське минуле. У європей-ських країнах такі відомості не приховують, а навпаки — стимулюють їх вивчення для подолання тоталітарного минулого.

— Якою є політика ниніш-ньої влади?

— Цілісної політики щодо цього питання поки що не помітно. Після зміни влади були спроби закрити архі-ви, але під тиском громад-ськості від цього відмовилися. Нині більшість архівів діє на власний розсуд. Неточності в законодавстві дають змогу керівникам окремих установ

обмежувати доступ до інфор-мації, посилаючись нібито на її конфіденційність.

Однак треба розуміти, що розсекречення даних переду-сім унеможливить спекуляції минулим. Минуле треба за-лишити історикам. Адже саме недостатній доступ до архівних матеріалів дозволяє спекулювати на незнанні українцями своєї історії, її тлу-мачать політики на власний розсуд, що є неприйнятним для нормального суспільства.

— Чи напрацьовано кон-структивні поправки до за-кону?

— Торік цю тему жваво обговорювали історики та

громадські діячі. Відбулися два «круглі столи», ми напра-цювали зауваження до чин-ного закону щодо доступу до архівів. Однак жодної правки в новий законопроект не внесли.

— Схожі архіви має не лише СБУ, а й інші відомст ва. Що з ними?

— На жаль, досі зовсім не зрушили питання доступу до архіву МВС. А там міс-тяться унікальні документи, що стосуються, зокрема, де-портації з України мільйонів людей. Дуже мало наразі зроблено в архіві зовнішньої розвідки. У відомчих архівах силових структур іще дуже

багато роботи. — На вашу думку, чи

загрожує розсекречення архівів репутації нинішніх політиків? Чи багатьом до-велося б виправдовуватися?

— Ідеться передусім про відкриття невідомих сторі-нок історії і оприлюднення імен тих, хто постраждав. Пріоритетом має бути саме це, а не приховуванням ін-формації про причетних до масових злочинів. Це нор-мальна практика в усьому демократичному світі.

— Нині є чимало полі-тичних спекуляцій довкола архівів СБУ. Дехто, зокре-ма певні народні депутати,

стверджують, що отримали компрометуючу інформа-цію на політичних опонентів саме звідти. Наскільки ви-правдані такі заяви?

— Допоки не знаємо, які матеріали перебувають у цих архівах, завжди мож-на маніпулювати, говори-ти про буцім величезний компромат, що призведе до вибуху невдоволення. Треба просто дозволити доступ до архівів. Тоді при-пиняться маніпуляції не-чистоплотних політиків, які часто базуються на фальшивках. Коли почав працювати в архіві СБУ, то дійшов висновку: думка, що в архівах зберігають лише компромат, — не біль-ше, ніж стереотип. Єдиний вихід у цій ситуації — від-кривати архіви, аби до-слідники мали однаковий доступ до інформації.

Розмовляла Мирослава Іваник

Не знаючи, що в архівах СБУ, ними можна маніпулювати

06 львівщина 19 січня 2012 року 3 (652)

За перші десять днів нового року на Львівщині інспектори ДАІ вже виявили та затримали 198 водіїв, які керували транспортними засобами, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння. За інформацією прес-служби управління ДАІ у Львівській області, торік критично зросла кількість ДТП, які трапилися з вини п’яних власників автівок: порівняно з 2010-м їх кількість збільшилася на 41,8% — з 232 до 329. В автокатастрофах загинуло 16 осіб. Загалом за минулий рік зафіксовано 8033 випадки керування автотранспортом у нетверезому стані.

П’яні за кермом

l Олександр Сирцов

а пристрастями навколо нової маршрутної мере-жі цілком випало з уваги питання закупівлі нових трамвайних вагонів для Львова. Тим часом, як ста-ло відомо «Газеті», 20 січня у львівській ратуші буде оголошено переможця тендера на поставку для ЛКП «Львівелектротранс» нових трамвайних вагонів. За словами заступника директора департамен-ту житлового господар-ства та інфраструктури Львівського міськвикон-кому Володимира Будзана, найімовірніше, трамваї для Львова вироблятиме українсько-німецьке СП «Електронтранс», одним зі співзасновників якого є львівський концерн «Елек-трон», якому, власне, нале-жить 67% акцій, і німецька фірма, що виготовляє ко-лісні візочки для потягів, шахтне обладнання та трамваї.

Річ у тім, що ще 22 груд-ня відбулося відкриття тендерних пропозицій — бажання постачати нові трамваї для Львова ви-словив Львівський авто-бусний завод і вже згадане підприємство. Однак ЛАЗ був готовий постачати трамваї за ціною, екві-

валентною 17 млн. грн., натомість «Електрон» за свою продукцію просить 12 млн. грн. Згідно з укра-їнським законодавством, якщо вся документація, що надійшла на тендер, відповідає вимогам, то переможцем вважають ту фірму, яка запропонувала нижчу вартість. Щодо «лазівського» трамвая, то партнером українсько-го виробника має стати хорватська фірма, яка ви-готовляє ці транспортні засоби. Щоправда, по-разка ЛАЗ у цьому тендері ще нічого не означає: бу-дуть інші конкурси, а два

львівських підприємства стануть конкурентами на цьому вузькому ринку.

За словами В. Будзана, більшість комплектую-чих до «електронівського» трамвая матиме україн-ське походження, а кузови та ходову частину виготов-лятимуть у Львові. Нині «Електрон» має достатньо вільних площ, аби розгор-нути нове виробництво — вже навесні виготовлять кузов майбутньої машини, а до кінця року завершать його випробування і пер-ший трамвай надійде в парк ЛКП «Львівелектро-транс».

2014 року підприєм-ство планує виготовити 20 трамвайних вагонів, при тому що ринок їх збу-ту дуже вузький. Зокрема, йдеться про виготовлення у Львові вузькоколійних трамваїв — така колія, крім нашого міста, є ще в Житомирі, Вінниці та Євпаторії, а також деяких інших містах за кордо-ном. Щодо міста Лева, то новою маршрутною мережею передбачено 80 трамвайних вагонів, натомість нині в експлуа-тації є лише 60. Фактично всі вони вже відпрацюва-ли свій ресурс.

l Олександра Баландюх

Мінімальний розмір до-помоги визначено пос-тановою правління

Фонду загальнообов’язкового державного соціального стра-хування №297 від 16 грудня 2011 року, розповіла «Газеті» начальник відділу організації сприяння працевлаштуван-ню Львівського обласного Центру зайнятості Наталія Наконечна.

Тепер на мінімальний роз-мір допомоги з безробіття

в розмірі 544 гривні можуть розраховувати такі категорії громадян:

— особи, які протягом 12 мі-сяців, що передували початку безробіття, працювали менш ніж 26 календарних тижнів (такі особи мають право на допомогу з безробіття без ура-хування страхового стажу);

— особи, з якими розірвано трудовий договір у разі: сис-тематичного невиконання працівником своїх зобов’язань без поважних причин (якщо до нього вже застосовували заходи дисциплінарного стяг-

нення); прогулу без поважних причин; появи на роботі в нетверезому стані; крадіжки працівником майна власника, встановленої судом.

У громадян, які протягом 12 місяців, що передували безробіттю, працювали на умовах повного або непов-ного робочого дня не менш ніж 26 календарних тижнів, мінімальний розмір допомоги має становити не менш ніж 825 грн.

Торік мінімальний розмір допомоги з безробіття зміню-вався впродовж року чотири

рази. З 1 січня 2011 року він становив 510 грн. (714 грн.), з 1 квітня — 520 грн. (729 грн.), з 1 жовтня — 534 грн. (748 грн.) і з 1 грудня — 544 грн. (762 грн.).

Чи переглядатимуть його 2012 року? У поста-нові Фонду зазначено, що суму можуть переглянути протягом року, з огляду на економічну ситуацію, роз-виток ринку праці та дина-міку зростання зарплати. Але є підозра, що цьогоріч перегляд у бік зростання можуть заморозити. Втім поживемо-побачимо.

Допомога безробітним Із 1 січня 2012 року дещо зросла мінімальна допомога безробітним. Для одних громадян — до 544 грн., для інших — до 825 грн.

Радіо «FM Галичина» змінило директора та планує експансію на весь Захід України

l Ганна Цапик

У січні на радіо «FM Галичина» планова-но змінили керівни-

цтво. Роман Заяць, який очолював колектив досі, стверджує: «Стратегічні зав дання, які визначає концепція розвитку, за-тверджено рішенням збо-рів учасників і передбаче-но ліцензією, які ставили переді мною, полягали на-самперед у максимально швидких ефірних змінах на радіо, які надалі мали б забезпечити хорошу фінансову динаміку ком-панії. Задля цього було переформатовано радіо-мережу з цілком визна-ченим регіоном мовлення — Галичина. За кілька міся-ців ми докорінно змінили стиль радіо, стартувавши на початку літа з проектом галицького файного радіо. Упродовж другої половини 2011-го шліфували кон-тент і під завісу року за-фіксували нову концепцію радіо промокампанією.

Дослідження підтвер-дили, що нова форма радіо припала слухачам до смаку, є значні кіль-кісні зміни аудиторії та, що найважливіше, вони розпочали фінансову санацію радіостанції. Тому вважаю свою мі-сію вичерпаною, хоча роботи над розвитком мережі тривають, і ми пе-реходимо в новий інфор-маційно-технологічний формат співпраці».

Директор ТОВ «Енер-гія консалтинг», яке є засновником радіо FM «Галичина», Володимир Співак, своєю чергою, заявив: «Ми задоволені змінами. Радіо здобуло аудиторію, а нова кон-цепція забезпечила по-ліпшення фінансових показників. Тепер перс-пективною вважаємо розбудову радіомережі на весь Захід України.

Щодо особи Романа За-яця, то FM «Галичина» ак-тивно співпрацюватиме з його компанією MJoy Radio на інших техноло-гічних засадах».

Новим директором радіостанції призначе-но Олександру Гнатик, яка досі виконувала обов’язки комерційного директора. За словами пані Гнатик, вона розви-ватиме концепцію свого попередника, однак пла-нує дещо підкоригувати контент, зокрема зба-гатити тематичне різ-номаніття. «Потенційно нашими слухачами мали би стати не тільки ті, хто любить музику, гостре слово, а й суспільно сві-домі громадяни, яким не-байдужа політика, бізнес, ІТ-технології, мандри. Це вже царина контенту», — каже новий директор ра-діо FM «Галичина». Щодо фінансових показників, то Олександра Гнатик зауважила, що їй стане в пригоді досвід праці на посаді комерційного директора.

ДовіДка

«FM Галичина» — найбільша музич-но-розважальна ра-діомережа Західної України. Розпочала мовлення напри-кінці 2010 року. Передавачі розмі-щено в 14 міс тах, у тому числі у Львові, Тернополі, Луцьку, Шацьку та Слав-ському. Особливос-ті: радіо з галиць-ким характером, гумором, числен-ними конкурсами, присутністю відо-мих гостей в ефірі. Слухачі — мешканці Західної України віком 30-55 років. Сукупна аудиторія — понад 1 млн. осіб. Гасло радіостанції: «Файне радіо».

Трамвай стане справді львівським

З

forum.metro.donetsk.ua

07львівщина19 січня 2012 року 3 (652)

ОФІЦІЙНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПРОДАЖ НА АУКЦІОНІ До продажу права влас-ності на аукціоні пропо-нуються:

Лот №1 — Земельна ді­лянка для індивідуального житлового будівництва в смт Рудне на вул. Шухеви­ча, 77, площею 0,06 га.

Лот №2 — Земельна ділянка для індивідуального жит­лового будівництва в смт Рудне на вул. Яворницького, 11, площею 0,06 га.

Лот №3 — Земельна ді­лянка для індивідуального житлового будівництва в смт Рудне на вул. Білозіра, 16, площею 0,06 га.

Лот №4 — Земельна ді­лянка для індивідуального житлового будівництва в смт Рудне на вул. Білозіра, 14, площею 0,06 га.

Лот №5 — Земельна ді­лянка для індивідуального житлового будівництва в смт Рудне на вул. Білозіра, 12, площею 0,06 га.

Лот №6 — Земельна ді­лянка для індивідуального житлового будівництва в смт Рудне на вул. Білозіра, 10, площею 0,06 га.

Лот №7 — Земельна ді­лянка для індивідуального житлового будівництва в смт Рудне на вул. Білозіра, 8, площею 0,06 га.

Лот №8 — Земельна ді­лянка для індивідуального житлового будівництва в смт Рудне на вул. Білозіра, 5, площею 0,06 га.

Лот №9 — Земельна ді­лянка для індивідуального житлового будівництва в смт Рудне на вул. Коно­вальця, 31, площею 0,06 га.

Лот №10 — Земельна ді­лянка для індивідуального житлового будівництва в смт Рудне на вул. Білозіра, 1, площею 0,06 га.

Категорія цільового при-значення: землі житлової та громадської забудови.Цільове призначення: для індивідуального житлового будівництва.Містобудівні умови й обме­ження забудови земельної ділянки.На земельних ділянках можливе встановлення земельного сервітуту, а саме право прокладання й експлуатація лінійних інженерних комунікацій. Містобудівні умови й обме­ження відповідно до вис­новків відповідних служб.

Переможець аукціону (покупець) зобов’язаний:

l використовувати зе­мельну ділянку за цільо­вим призначенням;

l сплатити кошти на рахунки, вказані Органі­затором у договорі ку­півлі­продажу земельної ділянки;

l провести оплату витрат, пов’язаних із підготов­кою та проведенням аукціону з продажу земельної ділянки;

l переможець аукціону зобов’язаний у дво­місячний термін із дня нотаріального посвідчен­ня договору купівлі­про­дажу земельної ділянки

виготовити й отримати документ, який посвід­чує право на земельну ділянку;

l переможець аукціону (покупець) зобов’язаний приступити до викорис­тання земельної ділянки після одержання доку­ментів на право власності на землю відповідно до цільового призначення.

Стартова ціна лота стано-вить 7674 грн. без ПДВ.Мінімальна ціна продажу лота — 49800 грн. без ПДВ.

Організатор аукціону: Рудненська селищна рада Залізничного району Льво­ва: 79493, м. Львів — смт Рудне, вул. Короленка, 1.

Виконавець аукціону: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут геоінформаційних систем», м. Львів, вул. Винниченка, 1 (3­й поверх).

Для участі в аукціоні необхідно подати заяву, відповідні документи в ТзОВ «Інститут геоінформа­ційних систем», сплатити реєстраційний внесок 300 грн. і гарантійний уне­сок 10% стартової ціни продажу права власності земельної ділянки на рахунок ТзОВ «Інститут геоінформаційних систем» №260022599401 в АТ АКБ «Львів» МФО 325268 код ЄДРПОУ 32409075.

Прийом заяв закінчується за три робочі дні до проведення аукціону.

Аукціон відбудеться: 22 лютого 2012 р. за адресою: м. Львів — смт Рудне, вул. Короленка, 1, сесійний зал Рудненської селищної ради. Початок проведення аукціону — о 13.00 хв., реєстрація учасників — від 12.00 до 12.40 хв.

Штрафні санкції становлять суму гарантійного внеску (10% стартової ціни прода­жу права власності земель­ної ділянки). Переможцю аукціону, який відмовиться від підписання протоколу аукціону, акта виконаних робіт, укладання договору купівлі­продажу земельної ділянки, повного розрахун­ку за придбану земельну ділянку, в терміни, визна­чені чинним законодав­ством та умовами дого­вору, гарантійний внесок не повертають. Результати аукціону анульовують, по­купця до наступного аукці­ону не допускають, а кошти в розмірі продажної ціни, що склалася за результа­тами аукціону, стягують із Переможця аукціону як неустойку (ст. 549 ЦКУ) в судовому порядку згідно з чинним законодавством.

Із питань ознайомлення із земельною ділянкою, подання документів для участі в аукціоні, здій­снення розрахунків і для отримання іншої додатко­вої інформації звертатися в робочі дні з 11.00 до 13.00 та з 14.00 до 16.00 за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 1 (3­й поверх) або за телефоном: 8 (032) 236­70­38 до головного спеціаліста­юрисконсульта ТзОВ «Інститут геоінфор­маційних систем» Хомик Галини Михайлівни.

l Олександр Сирцов

табні офіцери Західного оперативного команду-вання останнім часом неабияк стривожені чут-ками про ймовірну пере-дислокацію цієї структу-ри зі Львова до Рівного. При цьому йдеться про розформування Захід-ного оперативного ко-мандування, натомість його функції передадуть оперативному команду-ванню «Захід». Половина офіцерських посад під-лягає скороченню. Про те, що такий варіант нині обговорює керівництво Міністерства оборони, свідчить і той факт, що всередині вересня ми-нулого року генерал-полковник Г. Педченко особисто оглядав при-міщення штабу 13-го Армійського корпусу в Рівному щодо можли-вості розміщення там структур нового опера-тивного командування — повідомляє «Гал-info».

Утім цю інформацію «Газеті» підтвердив і зас-тупник командувача За-хідного оперативного командування Богдан Степанків. За його сло-вами, нині обговорюють, чи можливо перенести центри управління двох великих структур: Пів-денного оперативного командування — з Одеси до Дніпропетровська, Західного — зі Львова до Рівного. Однак вищий

офіцер каже: наразі цю ініціативу не підтримав президент України, який водночас є головноко-мандувачем Збройних сил.

Ішлося про перенесен-ня зі Львова в Рівне штабу ЗОК з одночасним пере-форматуванням його на оперативне командуван-ня «Захід», при цьому на нове місце мала б пере-їхати половина штаб-них офіцерів. Оскільки ж цей проект так і не отримав підтримки, то всі залишаються на своїх місцях, хоча військові готові виконати наказ. На практиці ж до завер-шення виборів ніхто не торкатиметься цієї теми.

Хоча Б. Степанків за-певнив, що серед офі-церів штабу ЗОК панує спокій, однак власні дже-рела «Газети» свідчать, що це — чи не основне питання, яке нині хви-лює штабістів.

І зрозуміти їх мож-на, адже йдеться відразу про кілька аспектів: суто військовий, політичний та організаційно-ма-теріальний. При цьому перший полягає в тому, що жодного сенсу пе-реносити штаб такого потужного військового угруповання зі Львова до Рівного немає, зазначив у коментарі «Газеті» екс-перт із військових питань, полковник у відставці Вік-тор Тимошенко. Річ у тім, що Львів виконує функції військового центру на

Заході України ще з часів СРСР, коли тут розміщу-валося керівництво При-карпатського військового округу. Власне, з тих часів залишилися комунікації, розраховані на участь у Варшавському пакті. Крім того, саме в місті Лева розташований регіональ-ний штаб прикордонних і внутрішніх військ. Тут діють хоч і допоміжні, але надзвичайно важливі структури, до прикладу, військовий шпиталь. І хоча з огляду на розви-ток сучасних технологій не так принципово, де розміщений військовий штаб, однак перенести всю структуру зі Львова в Рівне коштуватиме навіть не мільйони, а мільяр-ди гривень, яких завжди бракує нашому війську, зауважив В. Тимошенко. «Це схоже на перенесення столиці з Києва, скажімо, в Донецьк: ідеться про величезну кількість інже-нерних споруд і комуніка-цій, засобів зв’язку».

З іншого боку, відразу виникне запитання: де жити офіцерам-пересе-ленцям із сім’ями? Адже Рівне не готове прийняти таку кількість нових меш-канців-військових. У нас і так гострою є проблема безквартирних офіцерів, натомість у разі втілен-ня ініціативи клопоти з’являться навіть у забез-печених житлом армійців, або ж їм доведеться жити посеред поля в наметах. «За рік здають кілька де-

сятків квартир для офіце-рів, а як вирішуватимуть житлову проблему в разі передислокації штабу вій-ськового угруповання?» — запитує експерт.

Урешті, є суто політич-ний аспект. Адже кадри штабу ЗОК формують переважно з офіцерів і цивільних, які живуть, а часто народилися та сформувалися саме в Га-личині. Середовище, в якому вони перебувають, також має неабиякий уплив на їхні настрої. Власне, цей момент може тривожити людей, яким не подобаються проукра-їнські настрої в армії. Свід-ченням цього є історія з перенесенням частини факультетів Інституту су-хопутних військ зі Львова в Одесу: хтось не зацікав-лений, щоб саме в галиць-кій столиці діяла потужна військова структура. Крім того, місто Лева втратить значну частину робочих місць і податків, які спла-чує військове відомство, адже штаб ЗОК — це не лише офіцерські, а й ци-вільні посади. Зрештою, його перенесення зі Льво-ва до Рівного має ще одну, історичну аналогію, про яку, схоже, не задумува-лись ініціатори. У роки ІІ Світової війни саме Рівне було центром райхскомі-саріату «Україна», який гітлерівці створили від-разу після окупації нашої країни. І це, в принципі, не найкраща історична паралель.

Прощавай, зброє!Ш

оголошення

На січень 2011 року число безробітних становило 585,6 тис. осіб, а вже в грудні — 482,8 тис. Про це повідомляє Дер­жавна служба статистики. Упродовж минулого року кількість зареєстрованих в Україні безробітних зменшилася на 102,8 тис. осіб. Водночас на початку 2011­го соціальну допомогу, середній розмір якої становив 814 грн., отримувало 447,9 тис. осіб, а наприкінці — по 879 грн. — 365,3 тис. На десять вільних робочих місць у січні 2011 року припадало 89 осіб, а в грудні — 84. Нагадаємо, впродовж листопада минулого року кількість безробітних збільшилася.

Лави безробітних більшають

Офіцери штабу ЗахОК сидять на валізах. Фото: i.ua

08 політика 19 січня 2012 року 3 (652)

Міністр надзвичайних ситуацій Віктор Балога надіслав віце-премʼєру Борисові Колеснікову лист із проханням посприяти видаленню сухостою біля транспортних шляхів. За словами В. Балоги, МНС стурбоване збільшенням кількості випадків загибелі та травмування людей, ушкодження транспортних засобів й інженерних мереж унаслідок падіння аварійних і сухостійних дерев. Своє звернення суто до Б. Колесникова пан Балога мотивував тим, що питання спилювання аварійних, сухостійних і ушкоджених дерев є особливо актуальним у контексті Євро-2012, оскільки знач-на їх частина росте вздовж тих автомобільних доріг і залізничних колій, які забезпечуватимуть транспортні перевезення футбольних фанатів.

Балога попросив Колеснікова підпиляти дерева

l Ірина Гамрищак

инулого тижня Верхов­на Рада усунула Андрія Шевченка з посади голо­ви комітету з питань сво­боди слова та інформації. Більшість називає цей крок логічним, звинува­чуючи екс­голову в не­професійному виконанні обов’язків. Опозиція ж стверджує, що влада ро­бить наступ на свободу слова.

«Не думаю, що це звіль­нення стало несподіван­кою для членів комітету, бо розмови про це точилися більш ніж півроку, — розпо­відає «Газеті» член комітету, комуніст Олександр Го­луб. — Хотів би наголосити, що зауваження до роботи

Шевченка висловлювали не лише в більшості, а й у тих фракціях, які вважають себе опозицією. У декількох випадках порушено коле­гіальність роботи комітету, тобто деякі документи над­силали на ім’я голови ВР без голосування і погодження комітету, лише з підписом голови. Були зауваження і до формування порядку денного комітету, певні про­екти довго не виносили на обговорення...» При цьому О. Голуб заявляє, що члени комітету не знімають від­повідальності із самих себе.

Робочі моменти вбачає у відставці й однопартієць Андрія Шевченка Степан Курпіль. Визнає, що комі­тет часто не міг зібратися на засідання. «Більшість у комітеті мають представ­

ники влади. Крім того, там чимало амбітних людей, зокрема Олена Бондаренко, із безапеляційним характе­ром, отож дуже непросто, мабуть, Андрієві було на­лагодити роботу з нею як із першим заступником. Загалом складно керувати комітетом, голова якого — в меншості, особливо якщо амбіції членів зашкалюють. Не думаю, що йшлося про саботаж, бо зібрання про­пускали не лише провладні депутати, а й опозиційні — тобто яке їхало, таке й здибало», — каже С. Курпіль.

І хоча члени провлад­ної команди запевняють, що місце Андрія Шевчен­ка їх не цікавить, і вони готові проголосувати за будь­якого опозиційного кандидата, представники

опозиції їм не вірять. Сам А. Шевченко стверджує, що його звільнення спри­чинене бажанням Партії регіонів і «персональними амбіціями першого за­ступника голови комітету (Олени Бондаренко), яка сподівається до виборів покерувати комітетом». Нардеп вважає, що міс­це голови комітету фор­мально буде вакантним, а фактично ці обов’язки виконуватиме регіоналка О. Бондаренко.

Цю думку поділяє і С. Курпіль: «Хоча більшість заявляє, що готова про­голосувати за будь­якого представника опозиції, я в цьому не впевнений. Думаю, якщо кандидатура їм украй не подобати­меться, то зволікатимуть

із ухваленням постанови, чіплятимуться через коми, крапки, регламент... А там уже й канікули літні, а тоді й вибори... Склада­ється враження, що влада скористалася нагодою і використала особистий конфлікт для того, аби підім’яти структуру під себе. І це бажання напере­додні виборів є цілком зро­зумілим, адже напружен­ня буде дуже серйозним. Тим паче, що з 1 листопада набув чинності закон про судовий збір, де фактично немає жодних обмежень для виставлення ціни по­зову щодо морального відшкодування. Раніше діяла норма, що від суми позову треба сплатити 10% мита. Тепер платиш мито в розмірі двох тисяч

гривень із копійками і мо­жеш висувати проти ЗМІ позов хоч на мільйони. Що й почалося — є приклад у Луганську, де суд по­карав газету на 100 тисяч гривень. Тому цілком при­родно, що у провладної більшості є бажання мати цей комітет при собі та, можливо, затушовувати факти утисків чи цензури щодо мас­медіа».

Олександр Голуб від­кидає такі звинувачення. «Це не відповідає дійсності, тому що, коли мова про за­хист прав журналістів чи тиск на ЗМІ, то незалежно від політичної приналеж­ності більшість комітету ухвалює незаангажовані та відповідальні рішення», — пафосно заявляє нардеп і журналіст.

Опозиційність чи непрофесійність? Що стоїть за відставкою Андрія Шевченка з посади керівника парламентського комітету?

М

Політична астрологія — 2012

Фото: прес-служба Наталії Королевської

Астрологи пророкують успіх Наталії Королевській, а Арсенію Яценюку радять побути «в тіні» l Христина Слюсарчук

Політичним прогнозу­ванням займаються не лише експерти та

політологи, а й представники такої екзотичної професії, як астрологія. Політична астро­логія — наука не нова. До послуг астрологів зверталося в різні часи багато відомих політиків з усього світу й активно користувалися їх­німи прогнозами, плануючи діяльність й обдумуючи свої кроки. Що ж віщують зірки українським політикам і всій країні в рік Дракона?

За східним календарем, рік Дракона починається 23 січня. Астрологи кажуть, що 2012­й буде вдалим для людства, називаючи його роком зростання добробуту та життєвих сил цивілізації. Особливо сприятливим рік буде для сильних особистос­тей, які звикли покладатися лише на себе.

Для України 2012 року астрологи пророкують сер­йозні політичні зміни. До кінця лютого можуть по­силитися протестні настрої в суспільстві та напруження у фінансово­економічному

секторі, яке до середини бе­резня може перерости в піко­ву ситуацію. Наша держава народилася під знаком Тель­ця та недаремно її майбутнє, з погляду астрології, має бути пов’язане насамперед із тими, хто народився під цим знаком. На жаль, в укра­їнській політиці вкрай мало лідерів­Тельців. Саме це, на думку астрологів, пояснює ту велику прірву, яка існує між прагненнями політиків і потребами простого народу.

Згідно з астрологічними прогнозами, цей рік буде вкрай складним для чинної влади, яка, радше за все, втра­чатиме свій монопольний вплив на ситуацію в країні. Уряд Азарова, найімовір­ніше, не протримається до осені, а на правлячу партію чекає занепад і розкол через нев тішні підсумки чергових парламентських виборів.

Для опозиції, навпаки, зорі віщують оптимістичні результати. Їй удасться здо­бути перемогу, хоча астро­логи пророкують найпо­тужнішому опозиційному блокові країни поступовий розпад. На уламках БЮТ, радше за все, постануть нові політичні сили, які й

допоможуть забезпечити загальний високий показ­ник партій, що нині підтри­мують Юлію Тимошенко.

Щодо особистих астро­прогнозів для українських політиків, то найсприятливі­ший у Наталії Королевської, яка за знаком зодіаку Телець. Астрологи кажуть, що саме вона, ставши торік політич­ним відкриттям, має чудо­ві шанси на продовження злету в українській політиці та в новому 2012 ро ці. Втім багато на що впливатиме її

вміння досягати компромі­сів, адже, згідно із зоряним прогнозом, цьогоріч Тель­цям доведеться виконува­ти об’єднавчу роль і саме від якісної роботи в цьому напрямі залежатиме їхній успіх. За нею, радше за все, будуть готові піти чимало тих, хто нині перебуває в стані розгубленості через відсутність яскравого лідера на чолі опозиційних сил. Це стосується і представників політичного середовища, і пересічних виборців.

Іще один опозиційний лідер із високим рівнем під­тримки, Арсеній Яценюк, який народився під знаком Близнюків, наступного року, як і раніше, залишатиметься одним із головних політич­них лідерів держави, але так і не зможе змінити свій статус «третього» та потіснити В. Януковича чи Ю. Тимошенко в рейтингах популярності. Хоч він і прагнутиме відігра­вати головну роль в опозицій­ному таборі, та реалізувати цю мету пов ною мірою ліде­рові «Фронту змін» не вдасть­ся, оскільки в нього з’являться серйозні конкуренти.

Узагалі, 2012­й для Близ­нюків запам’ятається тим,

що обмежить їхню звичай­ну активність. Для них він стане, найімовірніше, роком самоти, заглиблення в себе, й оптимальною лінією по­ведінки для них буде стрима­ність і прагнення не робити різких рухів, перебувати «в тіні».

Іще один популярний по­літичний лідер, Скорпіон Олег Тягнибок, за прогноза­ми астрологів, зможе згурту­вати навколо себе свій елек­торат і з невеликим запасом потрапити в парламент. Але вище голови йому стрибнути все ж не вдасться.

О. Тягнибок народився в рік Мавпи, й оскільки на­роджені в цей рік схильні вважати себе істотами ви­щими та видатними, під впливом Дракона вони по­чинають мріяти про великі звершення та прагнуть до рішучих кроків. Інша річ, що сил і впливу не вистачатиме, але Мавпа «на куражі» цьо­го навіть не помічатиме. В якийсь момент їй здасться, ніби можливостей занадто багато, тому вона встигатиме працювати над досягненням усіх своїх цілей. Отож по­ловина планів залишиться нереалізованою.

Рак Віталій Кличко не зможе об’єднати навколо себе сильну команду, з якою пройде в парламент. Астро­логи вважають, що йому варто всерйоз задуматися про те, щоб балотуватися у Верхов ну Раду за мажори­тарним округом, або спро­бувати щастя на виборах мера столиці. Під упливом Дракона вся діяльність Раків виявиться прозорою, без ін­триг й обманів, а це найкра­ще, на що може сподіватися людина, яка народилася в рік Свині. Щоправда, ніяких видатних проектів 2012­го народженим у цей рік реа­лізувати не вдасться.

Загалом, за прогноза­ми астрологів, Україна лише наближається до періоду докорінних змін. Основні надії поклада­ють на нових лідерів в українській політиці, які, починаючи реалізовувати себе вже цьогоріч, зможуть нарощувати свою впливо­вість упродовж наступних шести­семи років. Саме в 2017­2018 роках, згідно з астрологічними перед­баченнями, наша держава вийде на якісно новий шлях розвитку.

09суспільство19 січня 2012 року 3 (652)

Шановні акціонери ВАТ «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів»!

Дирекція Товариства повідомляє, що загальні збори акціонерів відбудуться 29 лютого 2012 року за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 73 (актовий зал).

ПОРЯДОК ДЕННИЙ:

l Обрання Лічильної комісії загальних зборів акціонерів.

l Обрання Президії та Голови загальних зборів акціонерів.

l Звіт Виконавчого органу про фінансово-господар-ську діяльність за 2011 рік.

l Звіт Ревізійної комісії (ревізора) за 2011 рік

l Звіт Спостережної ради за 2011 рік.

l Затвердження річного звіту та балансу Товариства за 2011 р.

l Затвердження порядку розподілу прибутків (покриття збитків) Товариства, про виплату дивідендів.

l Вирішення питання про подальшу діяльність (перетворення, реоргані-зацію) Товариства.

lПереобрання членів Спо-стережної ради Товариства.

l Переобрання членів Ревізійної комісії (ревізора).

l Про приведення організаційно-правової форми Товариства у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

l Прийняття рішення про зміну найменування ВАТ «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів» у ПАТ «Дрогобицьке заводоуправління будівельних матеріалів».

l Прийняття рішень про схвалення укладених Товариством значних правочинів.

l Прийняття рішень про вчинення значних правочинів.

l Прийняття рішень про попереднє схвалення значних правочинів, які може вчиняти Товариство впродовж одного року.

l Затвердження змін і доповнень до Статуту Товариства шляхом викладення його в новій редакції.

Початок реєстрації учасників зборів — о 09.00, закінчення — о 09.50. Початок зборів — о 10.00.

Для участі у зборах акціонерам при собі необхідно мати паспорт, а представникам акціонерів — паспорт і довіреність на право представляти інтереси акціонерів на загальних зборах, оформлену згідно з чинним законодавством.

Довідки за тел.: (03244) 3-15-05.

Найменування показника

ПеріодЗвітний 2011 р.

Попередній 2010 р.

Усього активів 4349 4227Основні засоби 1895 2045Довгострокові фінансові інвестиції - -

Запаси 9 3Сумарна дебіторська заборгованість 190 83

Грошові кошти та їх еквіваленти 3 3

Нерозподілений прибуток - -Власний капітал 2656 2651Статутний капітал 2198 2198Довгострокові зобов’язання - -

Поточні зобов’язання 1693 1576Чистий прибуток (збиток) +6 +5Середньорічна кількість акцій (шт.) 8793619 8793619

Кількість власних акцій, викуплених протягом періоду (шт.)

- -

Загальна сума коштів, витрачених на викуп власних акцій протягом періоду

- -

Чисельність працівників на кінець періоду (осіб) 104 101

Основні показники фінансово-господарської діяльності, тис. грн.

Акціонери можуть ознайомитися з матеріалами щодо порядку денного за адресою проведення зборів.Дата складення переліку акціонерів, які мають право на участь у зборах, станом на 24.00 23 лютого 2012 р.

Директор ВАТ «ДЗУБМ» В. Р. Ріпак

Благословення для домівокПісля Водохреща священики здійснюватимуть душпастирські відвідини своїх парафіян

l Наталя Вихопень

ілька років поспіль зі мною після свята Водохреща від-бувалися «непорозумін-ня» з відвідинами свяще-никами, які традиційно приходять, щоб окропити свяченою водою наші до-мівки. Торік я так і не до-чекалася такого візиту, на-томість у попередні роки до мене приходили і три, і чотири священики. Як уникнути таких ситуацій? Чи варто пускати в оселю всіх священнослужителів? Чи обов’язково платити за освячення помешкання, якщо так, то скільки? «Газе-та» вирішила з’ясувати ці питання.

Перше, на чому на-голошують священики: остерігайтеся аферистів. Останніми роками їх у на-шій області та й у самому Львові «працювало» чи-мало: звідси й така велика кількість охочих освятити ваше житло. Та більшість цих «священнослужителів» не має жодного стосунку до священицького сану. Мета таких «провідників» проста — заробити на дові-рливих людях, які чекають на священика, щоб той

благословив їхню домівку. Все-таки, якщо в дім при-ходить навіть невідомий отець, мало хто наважиться виставити за двері людину, яка називає себе служите-лем Церкви. Та й посвідчен-ня не попросиш показати. А ще ж є такі, хто розповідає легенду про те, що приїха-ли до вашого населеного пункту зі сусіднього села, містечка, району, щоб зби-рати гроші на побудову чи ремонт храму. Ну як не повірити?

«Якщо до вашого помеш-кання завітав священик, якого ви не знаєте, який не повідомив, із якої він церкви, краще ввічливо попросити таку людину піти: сказати, що чекаєте на священнос-лужителя з храму, який відвідуєте, — каже о. Орест Фредина, парох найбільшої в Україні греко-католиць-кої парафії, церкви Різдва Пресвятої Богородиці, що у Львові. — Маєте зрозуміти, що в такій відмові немає нічого страшного чи грі-ховного. Нині дуже багато аферистів, які насправді да-лекі від служіння Богу. Варто знати, що церковне правило таке: священик не може ді-яти на чужій території без дозволу місцевого пароха.

Скажімо, коли я був протосинклом, тобто старшим над священи-ками у Львівській ар-хієпархії УГКЦ, то міг правити службу в будь-якій церкві, міг будь-де давати шлюб, хрестити дитину чи освячувати домівки. Мав на це право. Але я ніколи не йшов в інший район, не їхав в інше містечко, заздале-гідь не зателефонувавши місцевому священику. І так роблять усі добрі священнослужителі. Це — закон! Як правило, свя-щеники одного району у великому місті, містечку, тим паче селі, знають один одного, і між ними не виникає непорозу-мінь щодо того, хто і де освячуватиме домівки. Так, у Західній Європі діє територіальний поділ під час освячення осель, у нас цього ще немає, але ми організовуємо візити, домовляємося між собою, щоб не виникло сумбуру».

Багато хто вважає, що освячення домівок — це обов’язково платна по-слуга. Мовляв, «не віддя-чиш» — і про твоє житло забудуть. Завдяки цьому переконанню й заробля-ють шахраї. Натомість усе по-іншому: людина лише за бажання та залежно від своїх фінансових мож-ливостей може зробити пожертву для церкви.

«Візит священика по-лягає не стільки в тому, щоб окропити оселю свя-ченою водою. Це може зробити і господар дому, який також від Бога по-кликаний бути провід-ником, — веде далі отець Орест. — Момент, коли приходить священнос-лужитель, називається душпастирськими відвід-инами. Священик, який приходить у дім і покли-каний Богом бути про-відником саме в цій спіль-ноті, благословляє житло, всіх його мешканців. За це він не може вимагати жодної матеріальної ви-нагороди. Якщо трапля-ється навпаки, і візитери наголошують на оплаті візиту, то маєте справу з аферистом».

Як дізнатися, коли варто очікувати душпастирських відвідин і не пропустити їх? Зазвичай графік виві-шують у церквах. Отож у такий спосіб можна дізна-тися, коли відбуватиметься освячення помешкань на конкретних вулицях, і під-готуватися до цього візиту. Здебільшого обхід почина-ється вже з наступного дня після Водохреща. До речі, в храмі, який відвідуєте, можна залишити записку зі своєю адресою. Тоді свя-щеник точно знатиме: в цій оселі чекають саме на нього, адже ці мешканці належать до його парафії.

К

оголошення

Відзнака для ректора ПолітехнікиРектора Львівської політехніки, голову Ради ректорів Львівщини, професора Юрія Бобала відзначено високою церковною нагородою — орде-ном Святителя Миколая Чудотворця ІІ ступеня, повідомила прес-служба Національного університету «Львівська політехніка». Такої відзнаки його удостоїли з нагоди різдвяних свят і нового 2012 року, а також за плідну співпрацю з управлінням Львівської єпархії Української Автоке-фальної Православної Церкви. Посвідчення про нагородження підписав правлячий архієрей — Митрополит Львівський Макарій Малетич. Він також привітав нагородженого та висловив побажання щодо продовження співпраці в духовній сфері між УАПЦ і Львівською політехнікою.

10 економіка 19 січня 2012 року 3 (652)

l Ольга Галицька

країнські вкладники Ощадбанку СРСР знову отримали шанс на по­вернення своїх знеціне­них вкладів. Щоправда, як зіз нався міністр фінансів Федір Ярошенко, наразі не відомо ні точної кількості вкладників, ані суми боргу. Зрозуміло одне: майбутні виплати перевищувати­муть сумнозвісну «Юлину тисячу». Експерти вважа­ють, що заощадження ре­ально повернути народу лише через декілька років.

Днями Федір Ярошенко дав вказівку підготувати черговий законопроект про компенсацію втрат

вкладників Ощадбанку СРСР. За його словами, рі­шення було ухвалено вна­слідок аналізу звернення громадян за минулий рік: із майже 19 тисяч листів і дзвінків у кожному чет­вертому цікавилися, як і коли Мінфін планує розра­хуватися за радянськими боргами. Заяви здебіль­шого надходили від людей похилого віку, інвалідів і ветеранів. «Міністр фінан­сів одразу дав доручення доопрацювати та підготу­вати законопроект для вне­сення до Верховної Ради з чіткими пропозиціями про механізми компен­сації витрат», — зазначив начальник управління ко­мунікацій Мінфіну Віктор Косарчук.

Зі свого боку, пан Яро­шенко, виступаючи перед депутатами в парламенті, відверто попередив, що процес повернення за­ощаджень буде складним: «Кількості вкладників і ре­альної суми боргу не ви­значено, потрібно провести інвентаризацію і створити електронну систему, а та­кож законодавчо закріпити механізм виплат», — на­гадав він. Тож у законопро­екті пропишуть не разові заходи, а механізм компен­сації втрат. Документ мали би підготувати до кінця березня і передати до ВР. У разі його схвалення, уряд обіцяє почати виплати вже 2012 року.

Дискусії про те, хто і як компенсовуватиме укра­їнцям знецінення грошо­вих вкладів Ощадбанку колишнього Радянського Союзу, тривають практично з моменту здобуття нашою

державою незалежності. Як можливе вирішення проблеми пропонували навіть так званий «нульо­вий варіант», згідно з яким Російську Федерацію слід визнати правонаступником усіх зарубіжних активів колишнього Союзу, щоби вона взяла на себе також усі боргові зобов’язання СРСР. Однак, незважаючи на тривалі переговори, до­кумента, який зафіксував би таке рішення, не узго­дили й не затвердили. За деякими оцінками, СРСР заборгував українцям по­над 120 мільярдів гривень, а претендувати на виплати можуть 10­11 млн. наших співгромадян.

2008 року Юлія Тимо­шенко як прем’єр­міністр України ініціювала частко­ву виплату грошей вклад­никам Ощадбанку СРСР. На це з держбюджету було виділено близько 6,5 міль­ярда гривень. Проте вже наступного року виплату компенсацій призупини­ли, а 2010­го та 2011­го че­рез проблеми з бюджетом виплати не здійснювали: кошти спрямували на об­слуговування зовнішнього та внутрішнього держав­ного боргу.

Нинішня влада згадала про вкладників Ощадбанку СРСР торік у вересні, коли президент Віктор Януко­вич дав вказівку Кабмі­ну і Нацбанку розробити системний підхід до ви­рішення проблеми, щоби всім стало зрозуміло, коли вклади повернуть. «Мене не задовольняє відповідь, що в бюджеті не вистачає грошей. Я поставив завдан­ня, щоб до кінця року Каб­

мін спільно з Нацбанком знайшли механізм, увели його в систему та почали цей процес», — заявив він. Для уряду президентська ініціатива виявилася сюр­призом. Віце­прем’єр із соціальної політики Сер­гій Тігіпко спочатку чес­но сказав, що грошей на компенсації немає. Але потім, трохи подумавши, запропонував свій варі­ант повернення зниклих вкладів: «Вважаю, що ці виплати треба робити. Ми шукатимемо варіанти. Це не обов’язково мають бути «живі» гроші. Можливо, це будуть зобов’язання держави, оформлені об­лігаціями».

Чиновник припустив: щоби папір із часом не знецінився, його вартість можна буде прив’язати до курсу долара, адже з кінця минулого року для інвесторів доступні урядо­ві облігації, прив’язані до курсу долара та номіновані у валюті. Таку облігацію можна буде зберігати до її повного погашення, про­дати, відразу отримавши гроші, або передати в спад­щину. До речі, з 1 млрд. грн., які, ймовірно, дістануть­ся вкладникам 2012­го, 456 млн. грн. повинні отри­мати спадкоємці померлих вкладників.

Експерти вважають, що варіант з облігаціями най­реальніший і цілком при­йнятний. На думку аналі­тика Міжнародного центру перспективних досліджень Олександра Жолудя, хоча уряд сам до кінця не знає, в який спосіб повертатиме вклади, навряд це робити­муть за рахунок зменшен­

ня інших статей видатків державного бюджету. Їх і так практично зведено до мінімуму, а 2012 року перед­бачено зростання мінімаль­них зарплат і соціальних виплат до 15%. «Можливо, гроші з’являться за рахунок доходів від Євро­2012, плюс уріжуть інвестпрограми (наприклад, ремонт до­ріг), — говорить він. — Але всі розуміють: віддати за рік­два 120 млрд. грн. нере­ально. Тому держава може випустити в обмін на вкла­ди облігації держпозики з терміном погашення, на­приклад, 10­15 років, плати­тиме за ними відсотки плюс проводитиме розіграші, як було за часів Радянського Союзу».

До речі, облігаційний механізм погашення зобов’язань перед вклад­никами Ощадбанку СРСР допоможе уникнути стан­дартного побічного ефек­ту від великих соціаль­них виплат — вибухового зростання інфляції. У 2008­ 2009 роках, коли «Юлину тисячу» отримували готів­кою в касах «Ощадбанку», інфляція злетіла до 25,6% і 15,5% відповідно.

На думку ж політолога, директора соціологічної служби «Український баро­метр» Віктора Небоженка, всі заяви про повернення вкладів є «сором’язливими популістськими обіцян­ками, які не виконають». «Партія регіонів різко втра­чає голоси напередодні виборів, тому потребує по­пулістських методів. Але вони нині тісно пов’язані не з різким зростанням добро­буту, а з підвищенням цін і високими інфляційними

очікуваннями», — зазна­чив він. Оскільки прем’єр­міністр України Микола Азаров — прихильник прос­тих монетарних методів, суть яких полягає в «низь­кому рівні інфляції будь­якою ціною», він не може викинути кілька міль ярдів гривень і віддати їх вклад­никам, знаючи, що водно­час зі зростанням вартості блакитного палива такі вливання різко збільшать інфляцію. Тож тема обліга­цій справді актуальна.

Водночас депутат від Партії регіонів Ірина Горіна вважає, що гроші будуть, якщо за півроку вдасться створити єдиний реєстр пільговиків (їх близько 26 млн., тобто фактично кожен другий українець, — «Газета»), виявити і від­сіяти липових чорнобиль­ців, афганців та інвалідів. «Соціальний блок Кабміну працює над цим. А кошти, які звільняться, підуть на повернення вкладів», — спо­дівається вона.

Але навіть у такому разі розпочати виплати цьогоріч буде доволі проб­лематично. «Ситуація у фіскальній сфері 2012 року дуже складна. План запо­зичення на цей рік дуже амбітний. Зовнішні ринки боргового капіталу прак­тично закриті, а внутрішній ринок і банківський сектор опинилися у складній си­туації і не готові позичати уряду ресурси », — зазначає аналітик інвесткомпанії Concorde Capital Віталій Ваврищук. За його слова­ми, ситуація проясниться ближче до березня, коли уряд бачитиме, як викону­ють бюджетні плани.

Знову в Радянський СоюзЯк повертали вклади

жовтень 1996 року

Верховна Рада ухвалила Закон «Про державні гарантії від-новлення заощаджень громадян України». Документ зафіксував борг у розмірі 131,96 млрд. грн. За 15 років із цієї суми виплачено лише 10,6 млрд. грн.

2006 рік

Парламент затвердив закон, в якому було запропоновано скерувати понад 9 млрд. грн., вируче-них від повторного продажу комбінату «Криворіжсталь», на виплати знецінених заощаджень. Але тодішній президент Вік тор Ющенко ветував документ, пояснивши, що кошти використали на покриття дефіциту бюджету 2005-го і 2006 років. Депутати не змо-гли подолати вето.

2008 рік

Екс-прем’єр Юлія Тимошенко розпоря-дилася виплатити всім вкладникам колиш-нього Ощадбанку СРСР по тисячі гривень, уна-слідок чого з бюджету було витрачено 6,4 млрд. грн.

2009 рік

Виплати компенсацій припинено і відкла-дено на невизначе-ний термін.

У

Вартість квитків у міжнародному залізничному сполученні не зросте, запевняють у прес-службі «Укрзалізниці». Відповідно до наказу Мінінфраструктури від 22 грудня 2011 року, з 6 січня 2012-го тарифи в сполученні з державами СНД і Балтії підвищено на 20%. Водночас для пасажирів ціна квитка на проїзд у міжнародному сполученні залишиться незмінною, оскільки з цієї ж дати, згідно з Податковим кодексом, цей вид перевезень обкладено за нульовою ставкою. Нагадаємо, Мінінфраструктури підвищило коефіцієнти індексації до базової вартості міжнародних пасажирських залізничних перевезень на 20%.

Міжнародні подорожі залізницею не дорожчатимуть

vidomosti-ua.com

11політика19 січня 2012 року 3 (652)

Розмова з Борисом Тарасюком, екс-міністром закордонних справ України, головою парламентського комітету з питань європейської інтеграції

итання міжнародного контексту України завжди стояло більш ніж гостро. А останнім часом набуло особ ливої гостроти: попри заявлені євроінтеграційні наміри влади, наша країна нині значно далі від Євро­пи, ніж була ще рік тому. Причини відомо — невід­повідність української вну­трішньої політики загально­європейським стандартам. Незважаючи на це, наша держава є членом багатьох міжнародних організацій, частина з яких сприяє збли­женню з Європою, а частина — прив’язує до Росії. Діяль­ність у деяких об’єднаннях можна назвати корисною, діяльність інших подекуди шкодить. Серед перспек­тивних можна, зокрема, виокремити Центрально­європейську іні ціативу, в якій Україна цьогоріч го­ловуватиме. Чи стане це шансом для нас? Докладні­ше про міжнародні зв’язки нашої країни — в розмові з колишнім міністром за­кордонних справ Борисом Тарасюком.

— 1 січня 2012 року Ук раї­на очолила Центральноєв­ропейську ініціативу. Чи дає це нам якісь додаткові мож­ливості та перспективи?

— Не можна сказати, що головування в Центрально­європейській ініціативі ви­рішить усі наші проблеми і виправдає очікування. Будь­яка міжнародна організація має свою специфіку, спе­цифіка ЦЄІ — це фактично взаємозв’язок між країна­ми­членами Європейського Союзу (серед них Австрія,

Італія, Румунія, Угорщина, Словаччина, Польща) та державами, які прагнуть членства (країни Балкан, Україна, Білорусь, Молдова). Всього країн­членів ЦЄІ є вісімнадцять. Організація здійснює свою діяльність у трьох напрямах — політич­ному, парламентському і торговельно­економічному. Серед пріоритетів діяльності України на час головування, як заявляє МЗС, — питання туризму, транспорту та між­людських контактів. Тобто ті речі, які становлять, перш за все, інтерес для України, особливо в контексті Євро­2012. Якщо говорити про ко­рисність цього об’єднання, то, звісно, його потужність і потенціал не можна по­рівняти ні з Організацією Об’єднаних Націй за масш­табами, ні з Європейським Союзом за фінансовими можливостями. Та, попри це, він усе ж займає свою нішу. Для прикладу, за всі роки членства в ЦЄІ (наша країна є членом із 1996 року) ми сплатили 129 тисяч євро членських унесків, а допо­могу з фондів ЦЄІ отрима­ли на суму майже чотири мільйони євро. Звичайно, ці суми не можна порівню­вати зі, скажімо, технічною допомогою з боку ЄС, проте це, так би мовити, скромні проекти, що їх визначають невеликі масштаби та ха­рактер діяльності ЦЄІ.

— Чи може головування в Центральноєвропейській ініціативі зрушити з місця ситуацію з асоціацією в ЄС?

— Не перебільшував би значення і спроможність Центральноєвропейської ініціативи у вирішенні пи­тань європейської інтеграції України. Справді, одна з основних цілей ЦЄІ — до­помога країнам, які ще не є членом Євросоюзу, підготу­ватися до вступу в цю орга­нізацію. У цьому контексті, звичайно, участь у ЦЄІ для нас важлива, хоча голо­

вування чи не головування не вирішує кардинальних проблем у взаєминах Укра­їни та ЄС. Річ у тім, що нині м’яч на українському полі. Саме від нашої влади за­лежатиме успіх або неуспіх просування країни до Євро­пейського Союзу. Великим розчаруванням став кінець минулого року, оскільки не відбулося парафування угоди про асоціацію. Але перспективи залежатимуть не від нашого активного головування в ЦЄІ впро­довж 2012 року, а від того, чи матиме українська влада політичну волю для того, щоб змінити внутрішню політику, діяти відповідно до стандартів і цінностей ЄС, а не всупереч їм.

— Але чи зможе голову­ван ня допомогти нашій державі якось вигідніше показати себе у світі?

— Звичайно, головування — це завжди шанс для будь­якої країни продемонстру­вати вміння бути коорди­натором, заявити про себе й у регіоні, й у світі. Від того, наскільки Україна активно діятиме на посту головую­чої країни, залежатиме, чи вдасться їй використати всі можливості, що їх відкриває головування в будь­якій міжнародній організації.

— Міжнародних органі­зацій дуже багато, Україна є членом значної частини з них. Роботу в якій можна назвати найефективнішою для нашої країни?

— Наша держава є чле­ном 68 міжнародних ре­гіональних і глобальних організацій. Звісно, не всі вони мають однакове зна­чення для країни й однакові можливості. Насамперед жодне об’єднання не може зрівнятися за масштабами своєї діяльності з Організа­цією Об’єднаних Націй, яка в ієрархії міжнародних є найважливішою. Україна є членом ООН і всіх її спеціа­лізованих установ, зокрема

Міжнародної організації праці, ЮНЕСКО тощо. Якщо говорити про регіональні організації, де наша країна відіграє одну з ключових ро­лей, то назвав би СНД, ГУАМ, ЦЄІ, організацію Чорномор­сько­економічної співпраці тощо. Ці структури, знову ж таки, не однакові за своїм впливом і ефектом. Зокрема, на мою думку, участь Украї­ни в СНД — це втрачені роки та ресурси — і фінансові, і людські.

— Чому?— Тому що СНД за своїм

задумом була інструмен­том для реалізації планів Кремля — позиціонувати себе у світі як головну кра­їну на теренах колишнього Радянського Союзу. Украї­на такої мети не мала, але водночас усі ці роки до­бросовісно брала участь у всіх заходах на всіх рівнях у СНД. Чи було це корисним? Ні. Наведу один приклад. 1994 року було укладено угоду про зону вільної тор­гівлі між країнами СНД. Україна цей документ рати­фікувала. Однак угода так і не набула чинності. Тільки в цьому одному випадку СНД за 17 років показала себе абсолютно бездіяль­ною структурою з погляду прагматичних і економіч­них інтересів України. Ми знаємо, що торік угоду про зону вільної торгівлі знову підписали вісім держав. Чи набуде вона чинності, наразі невідомо. Але по­передня угода 17 років не працювала через те, що її не ратифікувала одна­єдина країна — Росія.

— Тобто СНД — це фак­тично «мертве» об’єд­нання, членство в якому нашій державі не дає жод­ної користі?

— СНД трактували по­різному. Оскільки я стояв біля витоків діяльності там України, хоч і не був при­хильником цього, можу сказати: дехто розглядав

Співдружність як майдан­чик для проведення багато­сторонніх зустрічей лідерів країн колишнього СРСР. І вона таку роль виконувала, особливо на початках. Дех­то в Москві амбіційно заяв­ляв, що СНД буде аналогом Європейського Сою зу. Проте так не сталося. СНД, хоч і не є «мертвою» структурою, водночас не дає Україні змо ги реалізувати якийсь прагматичний економіч­ний інтерес.

— Чи може нещодавнє підписання угоди про зону вільної торгівлі з країнами СНД свідчити про відро­дження цієї структури?

— По­перше, до складу Співдружності формально входять 11 країн, угоду ж підписали лише вісім, а це свідчить про те, що не всі держави буде охоплено зоною вільної торгівлі. І по­друге, СНД не існує у форма­ті усталеної організації, як, наприклад, Європейський Союз. Усі біди і проблеми СНД у тому, що організація об’єднує у своїх лавах краї­ни з подекуди протилежни­ми поглядами. Класичний приклад — Україна та Росія. Україна із самого початку демонструвала прагматич­ний підхід, РФ ж бачила в об’єднанні інструмент ре­алі зації своїх амбіцій бути лідером. Згадайте, в жодній організації такого ніколи не було, а Росія майже десять років головувала в СНД, на­магаючись у такий спосіб продемонструвати всьому світу, хто насправді є госпо­дарем. Україна, звісно, на це ніколи не погоджувалася, що, своєю чергою, призве­ло до розчарування серед країн­членів організації, відтак у підсумку маємо декілька регіональних цен­трів усередині неї. Перший із них, який включає дер­жави­члени ГУАМу, очолює Україна. Другий, середньо­азійський, — Казахстан, і третій — власне Росія. Між

цими трьома центрами є значні відмінності й різні конфігурації. Ми знаємо про союзну державу Росії Білорусь, про Митний союз, єдиний економічний прос­тір, багато інших ініціатив, які відійшли в минуле, але головна мета РФ в усіх цих ініціативах полягала в тому, щоби втягнути в них Украї­ну — без цього вони не мали жодного сенсу, оскільки не задовольняли геополітич­них амбіцій Кремля. Тому говорити про те, що СНД може стати впливовою ор­ганізацією, наразі не випа­дає — цілі, які переслідували країни­учасниці, є різними, а подекуди навіть проти­лежними.

— Під час вступу в будь­яку міжнародну організа­цію Україна завжди заявля­ла про свої амбіції стати ре­гіональним лідером Східної Європи. Наскільки ці мрії вдалося втілити в життя?

— На Сході є таке прислів’я: скільки не говори «солодко», в роті солодше не стане. Співдружність незалежних держав не ста­ла другим Європейським Сою зом. Тож, скільки ми не говорили б про те, що Украї­на — лідер Центрально­Схід­ної Європи, свою здатність або нездатність бути ліде­ром можемо довести лише політикою. Очевидно, що нинішня Україна не може бути лідером Централь­но­Східного регіону, адже наша внутрішня політика значною мірою суперечить засадам, на яких діють інші держави Центральної і Схід­ної Європи, члени ЄС чи НАТО. І доки наша країна не продемонструє прихиль­ності до загальноєвропей­ських цінностей, стандартів, принципів, доти не матиме жодних шансів упливати на події в регіоні, а відтак не зможе претендувати на роль регіонального лідера.

Розмовляла Ірина Гамрищак

П

Нині Україна не має шансів стати

регіональним лідером

Росія надалі впирається в ціні на газ і навіть починає крутити носом у розмовах про нашу ГТС. Зокрема, глава «Газпрому» Алєксєй Міллєр нещодавно заявив: політика Києва може призвести до того, що ГТС перестане існувати як технічний обʼєкт. Коментуючи питання про те, яке місце «Газпром» відводить українській трубі з урахуванням будівництва «Південного потоку» в обхід України, А. Міллєр сказав, що воно залежить від тієї ролі, яку відводить газотранспортній системі сама українська сторона. «Якщо, як можна почути в Україні, ГТС — це історичний скарб, то, вочевидь, її місце в музеї», — зауважив голова «Газпрому». Від себе додамо, що музей, очевидно, панові Міллєру бачиться винятково російський.

Міллєр хоче відправити нашу ГТС у музей

Прогнозують, що зміни клімату, а також переваги використання нових культур і досконалішої технології можуть призвести до зростання врожаїв в Україні. За оцінками, внаслідок зміни клімату врожай пшениці до 2080 року зросте на 30%

Є сенс перейти на вирощування пізніших сортів пшениці. Щодо овочів, то, за словами екологів, варто серйозно розглядати вигоду від потепління, адже є можливість збирати два врожаї на рік (наприклад, капусти, гороху, моркви тощо)

Дані Центру Гедлі Національної метеорологічної служби Великої Британії від імені Міністерства закордонних справ та у справах Співдружності, ООН в Україні, WWF

Україна: основні наслідки зміни клімату

Траплятиметься більше повеней через збільшення опадів, особливо взимку. Зменшиться кількість опадів улітку, відтак варто очікувати посух

Збільшиться кількість смертей від спеки. Але зменшиться число померлих холодної пори року.

Забруднення поверхні землі й озонового шару зросте

Зменшиться потреба опалювати взимку приміщення. Зросте попит на пристрої для охолодження

Високі температури взимку та зменшення морозних днів скоротять утрати врожаїв. У разі вдалого управління зросте виробництво харчових продуктів. Водночас імовірний ризик

утрати врожаїв улітку через повені

В Україні варто очікувати збільшення кількості туристів. Це відбуватиметься тому, що

Середземномор’я стає менш привабливим. Узбережжя потерпає від повеней, ерозії та затоплення солоною водою

Поради від Всесвітнього фонду природи

12 тема 19 січня 2012 року 3 (652) 19 січня 2012 року 3 (652) тема 13

Загублений світЗбільшення смертей під час періодів надзвичайної спеки та поширення інфекційних захворювань та захворювань через воду

Будь-яке зменшення площі лісів матиме негативний уплив на стан ґрунтів. Якщо ліси кардинально зміняться, буде втрачено не лише родючість земель, але також унікальний первозданний характер природи, який приваблює туристів

Зміна кількості опадів і стічних вод свідчить про те, що в майбутньому у Центральній і Східній Європі, зокрема в Україні, течії річок улітку значно зменшаться — аж на 50%

Україні передрікають зникнення вовків, часті урагани і тайфуни, нашестя богомолів

Лісисті території страждають від нестачі води, більшає лісових пожеж

Прибережні території під ризиком затоплення та ерозії

Більше повеней узимку, більше посух улітку, особливо на Півдні

Висока температура та зміна випадіння дощів змінює врожайність

Тварини переселяються з Півдня на Північ

lМар’яна Вербовська

Великобританії ви не зустрінете людини, яка не вірила б, що гло­бальне потепління — правда, а не вигадка вчених. В Україні чую, що досі існує недовіра, — розповідає «Газеті» британський журна­ліст ВВС Алекс Кірбі. — І скажу так: що швидше в це повірите, то біль­ше шансів уплинути на ситуацію. А поки що британські фахівці спрогнозували, що за­лишилося півстоліття до моменту, коли літо стане значно спекот­нішим».

Як доказ пан Алекс нагадує про те, що впродовж останніх двох років улітку в Україні було дуже га­ряче. Ще одним аргу­ментом став аномаль­но теплий торішній грудень.

→Чому змінюється погода?Експерт Національ­

ного екологічного цент­ру України Христина Рудницька вважає, що клімат справді зміню­ється. За її словами, в наступні 70 років се­редня температура по­вітря у світі зросте на 5 градусів.

— Через збільшення викидів вуглекислого газу в атмосферу гло­бальні зміни вже не за горами. За підрахун­ками вчених, у різних регіонах температура зросте неоднаково — десь на градус, а десь аж на вісім­дев’ять. У середньому — на чотири­п’ять градусів. Водночас, щоби люди могли нормально існу­вати, допустима тем­пература змін не по­винна перевищувати два градуси, — пояснює «Газеті» Х. Рудницька.

Зникнення вовків, урагани, тайфуни, на­біг богомолів, ерозія — таким бачать майбутнє України експерти ООН і Національної метео­рологічної служби Ве­ликої Британії.

Ртутний стовпчик в Україні з року в рік фіксує підвищення тем­ператури. Якщо про­аналізувати середню температуру за грудень 2011 року, то вона була

вищою за норму в 1­1,5 разу.

— За останнє трид­цятиріччя темпера­турні режими були вищими за норму, особливо останніми роками, — зауважує Микола Кульбіда, на­чальник Українського гідрометцентру. — Це підтверджує той факт, що у світі триває гло­бальне потепління, яке в регіональному масш­табі проявляється і на території України. В найближчі десятиліт­тя не варто очікувати припинень глобальних процесів потепління — вони триватимуть.

→Готуй сани вліткуЗгідно з прогнозами

Національної метео­рологічної служби Ве­ликої Британії, зима для українців стане ко­ротшою, сніг лежатиме тільки кілька тижнів. 2080 року врожаї пше­ниці зростуть на 30%. Окрім того, аграрії зможуть двічі на рік збирати врожай овочів. Однак іще через півсто­ліття все зміниться на­стільки, що культури, які раніше вирощували в Україні, не сходити­муть через посуху.

— Не помічати змін у природі не можемо, — зауважує Віталій Львов, перший віце­президент Асоціації фермерів і приватних землевласників Украї­ни. — Якщо раніше ми сіяли пшеницю та рі­пак наприкінці серпня, то тепер робимо це на два­три тижні раніше. Те саме зі збором уро­жаю. З’являється змога вирощувати два врожаї овочів на рік. До речі, так роблять на Віннич­чині та Закарпатті вже кілька років поспіль.

За словами В. Льво­ва, українцям варто подбати про дві речі. По­перше, підшукати потрібне насіння, зок­рема овочів, яке мак­симально підходило б до наших державних умов. По­друге, з часом доведеться перегляну­ти перелік тих культур, які можна вирощувати в Україні.

→Ледачий планЗ огляду на зміни в

країні, Державне агент­

ство екологічних інвес­тицій зобов’язалося розробити план адап­тації до змін клімату. Проект плану обіця­ли презентувати торік восени, але документ досі не розробили. Чи­новники планували окреслити напрями, на які могли б орієнтува­тися аграрії, фермери, експерти туристичної галузі, екологи та ще низка фахівців.

— Наразі проект пе­ребуває на стадії пов­торного погодження з обласними державни­ми адміністраціями, міністерствами й ін­шими центральними органами виконавчої влади. Відразу після погодження зазна­чений проект скеру­ють на затвердження Кабінету Міністрів, — пояснила «Газеті» Ірина Турчинець, прес­секретар Державного агентства екологічних інвестицій. — Заходи, які передбачає перший етап плану, розрахова­но на три роки. Їх спря­мовано на формування регіональної політики з питань адаптації до зміни клімату. На по­дальших етапах роз­роблення та реалізації регіональних планів обладміністрації са­мостійно визначати­муться з конкретними заходами з адаптації, оскільки наслідки змі­ни клімату та пріори­тети в різних регіонах є неоднаковими.

Щоправда, в агент­стві погодилися опри­люднити проект плану. Конкретних порад чи прогнозів щодо того, як зміниться країна, в агентстві не вказали. Натомість прописали, які структури чим по­винні зайнятися. Крім куцого плану, в держ­агентстві здивували однією відповіддю. На запитання про те, які держави вже розроби­ли проект, «Газеті» від­повіли: «ФРН і Фінлян­дія в умовах наявності майже необмежених фінансових ресурсів розробили плани адап­тації до зміни клімату». З огляду на те, що в Україні «майже необ­межених» видатків на такий проект очікувати не варто, то й на швид­ку презентацію плану адаптації теж годі спо­діватися.

Менш ніж за 100 років Україна зміниться до непізнаваності через глобальне потепління

Розмова з Богданом Процем, завідувачем лабораторії Державного природознав-чого музею Національної академії наук України та координатором програми Всесвітнього фонду при-роди WWF в Україні

— На чому ґрунтуються прогнози змін в Україні внаслі­док глобального потепління?

— Наразі немає єдиної моделі кліматичних змін для території нашої країни, яка базувалася б на регіональних моделях вивчення. Усі перед­бачення ґрунтуються здебіль­шого на континентальних моделях, що є менш точними. Проте точність є достатньою, якщо говорити про територію нашої держави загалом.

— Якщо аналізувати ці дос­лідження, то як зміниться температура повітря та кіль­кість опадів за кілька десятків років?

— Загалом температура повітря в Україні протягом ХХІ століття підвищиться з 2,9 до 6,6°C (у середньому на 4,7°C), що суттєво вплине на життєдіяльність населення. Кількість опадів буде нео­днаковою для різних частин нашої країни. Екстремальних погодних явищ (шторми, по­вені тощо) побільшає. Їх час­тота й інтенсивність також зміняться (у бік посилення). Для території Карпатського

регіону є точніші передба­чення, які ґрунтуються на роботі угорських дослідників. На території Карпат темпера­тура зросте на 4­9°C (залежно від сезону). Літо стане значно спекотнішим, температура підвищиться на 7­9°C, для пе­ріодів року — на 4­6°C. У липні буде спекотніше на 9­10°C. Розподіл опадів зміниться, їх загалом поменшає. Тіль­ки на зимовий період кіль­кість опадів зросте до 50%. Навесні та влітку кількість опадів зменшиться на 30% (у середньому), а восени — на 40%. У високогір’ї буде трохи більше опадів, а в нижніх гір­ських поясах сухіше. Останні дані досліджень географів свідчать, що дані угорських науковців не є голослівними. За останні 40 років середні показники температури для липня поблизу Славського підвищилися на 2,5°C. Упро­довж кількох останніх років у літній період населення гір­ських регіонів відчуває нес­тачу води. Осінь стала значно сухішою, повені стають рап­товими та руйнівними.

— А яким буде вплив змі­ни клімату на довкілля та людей?

— Рейтинг України як дер­жави, здатної протидіяти змінам довкілля, є низьким. Українське населення від­чуватиме значні проблеми з водними ресурсами. Для деяких теренів, особливо лісостепової та лісової зон, зміна водного режиму по­зитивно вплине на розвиток сільського господарства. Вод­ночас цінність степової зони як сільськогосподарського осередку знизиться, вона потребуватиме підтримки значних водних ресурсів із Півночі країни. На природу ці зміни вплинуть загалом нега­тивно, особливо на рослини та тварин субальпійського й альпійського поясів Карпат, а також водно­болотних угідь (включаючи річки й озера). Поряд із зростанням вро­жайності у гірських районах Карпат, буде відчутно суттєву нестачу води для господар­ських потреб. Шкідники ак­тивно впливатимуть на лісові екосистеми та сільськогоспо­дарські угіддя. Раптові повені посилять руйнування прибе­режних річкових зон.

Розмовляла Мар’яна Вербовська

Рейтинг України як держави, здатної протидіяти змінам довкілля, є низьким«У

Використовуйте енергозберігаючі

лампочки

Використовуйте енергозберігаюче

обладнання

Не залишайте дверцята

холодильника відчиненими довше, ніж необхідно

Скоротіть кількість

авіаперельотів

Мийте ощадливо

Ходіть пішки, користуйтеся велосипедом і громадським транспортом

Накривайте каструлю кришкою,

коли готуєте їжу

Якщо вам потрібно їхати кудись

машиною, візьміть попутників і

використовуйте енергозберігаючі

автомобілі

Уникайте режиму

очікування та вимикайте

непотрібне світло

Які з цих тверджень найповніше відображають Вашу точку зору на проблематику зміни клімату? (За регіонами)

Київ

48%36%

12%

Центральний регіон

27%

53%

10%

9%Західний

регіон

37%

48%

12%

Південний регіон

48%46%

4%

Східний регіон

45%42%

9%

Всього

44%43%

9%

Північний регіон

68%

23%

7%

зміна клімату є дуже серйозною проблемою

зміна клімату є проблемою

зміна клімату не є серйозною проблемою

зміна клімату не є проблемою (1-3%)

не знаю (1-3%)

Як впливатиме зміна клімату безпосередньо на Вас? (За статтю)

27%

42%

13%

6%

12%

17%

38%20%

10%

11%

суттєвовідчутнонесуттєвовзагалі не матиме жодного впливунесуттєво

Жінки

Чоловіки

Інфографіка: Наталія Цапик. «Львівська газета. Вісник міста» ©

Прогнозують, що зміни клімату, а також переваги використання нових культур і досконалішої технології можуть призвести до зростання врожаїв в Україні. За оцінками, внаслідок зміни клімату врожай пшениці до 2080 року зросте на 30%

Є сенс перейти на вирощування пізніших сортів пшениці. Щодо овочів, то, за словами екологів, варто серйозно розглядати вигоду від потепління, адже є можливість збирати два врожаї на рік (наприклад, капусти, гороху, моркви тощо)

Дані Центру Гедлі Національної метеорологічної служби Великої Британії від імені Міністерства закордонних справ та у справах Співдружності, ООН в Україні, WWF

Україна: основні наслідки зміни клімату

Траплятиметься більше повеней через збільшення опадів, особливо взимку. Зменшиться кількість опадів улітку, відтак варто очікувати посух

Збільшиться кількість смертей від спеки. Але зменшиться число померлих холодної пори року.

Забруднення поверхні землі й озонового шару зросте

Зменшиться потреба опалювати взимку приміщення. Зросте попит на пристрої для охолодження

Високі температури взимку та зменшення морозних днів скоротять утрати врожаїв. У разі вдалого управління зросте виробництво харчових продуктів. Водночас імовірний ризик

утрати врожаїв улітку через повені

В Україні варто очікувати збільшення кількості туристів. Це відбуватиметься тому, що

Середземномор’я стає менш привабливим. Узбережжя потерпає від повеней, ерозії та затоплення солоною водою

Поради від Всесвітнього фонду природи

12 тема 19 січня 2012 року 3 (652) 19 січня 2012 року 3 (652) тема 13

Загублений світЗбільшення смертей під час періодів надзвичайної спеки та поширення інфекційних захворювань та захворювань через воду

Будь-яке зменшення площі лісів матиме негативний уплив на стан ґрунтів. Якщо ліси кардинально зміняться, буде втрачено не лише родючість земель, але також унікальний первозданний характер природи, який приваблює туристів

Зміна кількості опадів і стічних вод свідчить про те, що в майбутньому у Центральній і Східній Європі, зокрема в Україні, течії річок улітку значно зменшаться — аж на 50%

Україні передрікають зникнення вовків, часті урагани і тайфуни, нашестя богомолів

Лісисті території страждають від нестачі води, більшає лісових пожеж

Прибережні території під ризиком затоплення та ерозії

Більше повеней узимку, більше посух улітку, особливо на Півдні

Висока температура та зміна випадіння дощів змінює врожайність

Тварини переселяються з Півдня на Північ

lМар’яна Вербовська

Великобританії ви не зустрінете людини, яка не вірила б, що гло­бальне потепління — правда, а не вигадка вчених. В Україні чую, що досі існує недовіра, — розповідає «Газеті» британський журна­ліст ВВС Алекс Кірбі. — І скажу так: що швидше в це повірите, то біль­ше шансів уплинути на ситуацію. А поки що британські фахівці спрогнозували, що за­лишилося півстоліття до моменту, коли літо стане значно спекот­нішим».

Як доказ пан Алекс нагадує про те, що впродовж останніх двох років улітку в Україні було дуже га­ряче. Ще одним аргу­ментом став аномаль­но теплий торішній грудень.

→Чому змінюється погода?Експерт Національ­

ного екологічного цент­ру України Христина Рудницька вважає, що клімат справді зміню­ється. За її словами, в наступні 70 років се­редня температура по­вітря у світі зросте на 5 градусів.

— Через збільшення викидів вуглекислого газу в атмосферу гло­бальні зміни вже не за горами. За підрахун­ками вчених, у різних регіонах температура зросте неоднаково — десь на градус, а десь аж на вісім­дев’ять. У середньому — на чотири­п’ять градусів. Водночас, щоби люди могли нормально існу­вати, допустима тем­пература змін не по­винна перевищувати два градуси, — пояснює «Газеті» Х. Рудницька.

Зникнення вовків, урагани, тайфуни, на­біг богомолів, ерозія — таким бачать майбутнє України експерти ООН і Національної метео­рологічної служби Ве­ликої Британії.

Ртутний стовпчик в Україні з року в рік фіксує підвищення тем­ператури. Якщо про­аналізувати середню температуру за грудень 2011 року, то вона була

вищою за норму в 1­1,5 разу.

— За останнє трид­цятиріччя темпера­турні режими були вищими за норму, особливо останніми роками, — зауважує Микола Кульбіда, на­чальник Українського гідрометцентру. — Це підтверджує той факт, що у світі триває гло­бальне потепління, яке в регіональному масш­табі проявляється і на території України. В найближчі десятиліт­тя не варто очікувати припинень глобальних процесів потепління — вони триватимуть.

→Готуй сани вліткуЗгідно з прогнозами

Національної метео­рологічної служби Ве­ликої Британії, зима для українців стане ко­ротшою, сніг лежатиме тільки кілька тижнів. 2080 року врожаї пше­ниці зростуть на 30%. Окрім того, аграрії зможуть двічі на рік збирати врожай овочів. Однак іще через півсто­ліття все зміниться на­стільки, що культури, які раніше вирощували в Україні, не сходити­муть через посуху.

— Не помічати змін у природі не можемо, — зауважує Віталій Львов, перший віце­президент Асоціації фермерів і приватних землевласників Украї­ни. — Якщо раніше ми сіяли пшеницю та рі­пак наприкінці серпня, то тепер робимо це на два­три тижні раніше. Те саме зі збором уро­жаю. З’являється змога вирощувати два врожаї овочів на рік. До речі, так роблять на Віннич­чині та Закарпатті вже кілька років поспіль.

За словами В. Льво­ва, українцям варто подбати про дві речі. По­перше, підшукати потрібне насіння, зок­рема овочів, яке мак­симально підходило б до наших державних умов. По­друге, з часом доведеться перегляну­ти перелік тих культур, які можна вирощувати в Україні.

→Ледачий планЗ огляду на зміни в

країні, Державне агент­

ство екологічних інвес­тицій зобов’язалося розробити план адап­тації до змін клімату. Проект плану обіця­ли презентувати торік восени, але документ досі не розробили. Чи­новники планували окреслити напрями, на які могли б орієнтува­тися аграрії, фермери, експерти туристичної галузі, екологи та ще низка фахівців.

— Наразі проект пе­ребуває на стадії пов­торного погодження з обласними державни­ми адміністраціями, міністерствами й ін­шими центральними органами виконавчої влади. Відразу після погодження зазна­чений проект скеру­ють на затвердження Кабінету Міністрів, — пояснила «Газеті» Ірина Турчинець, прес­секретар Державного агентства екологічних інвестицій. — Заходи, які передбачає перший етап плану, розрахова­но на три роки. Їх спря­мовано на формування регіональної політики з питань адаптації до зміни клімату. На по­дальших етапах роз­роблення та реалізації регіональних планів обладміністрації са­мостійно визначати­муться з конкретними заходами з адаптації, оскільки наслідки змі­ни клімату та пріори­тети в різних регіонах є неоднаковими.

Щоправда, в агент­стві погодилися опри­люднити проект плану. Конкретних порад чи прогнозів щодо того, як зміниться країна, в агентстві не вказали. Натомість прописали, які структури чим по­винні зайнятися. Крім куцого плану, в держ­агентстві здивували однією відповіддю. На запитання про те, які держави вже розроби­ли проект, «Газеті» від­повіли: «ФРН і Фінлян­дія в умовах наявності майже необмежених фінансових ресурсів розробили плани адап­тації до зміни клімату». З огляду на те, що в Україні «майже необ­межених» видатків на такий проект очікувати не варто, то й на швид­ку презентацію плану адаптації теж годі спо­діватися.

Менш ніж за 100 років Україна зміниться до непізнаваності через глобальне потепління

Розмова з Богданом Процем, завідувачем лабораторії Державного природознав-чого музею Національної академії наук України та координатором програми Всесвітнього фонду при-роди WWF в Україні

— На чому ґрунтуються прогнози змін в Україні внаслі­док глобального потепління?

— Наразі немає єдиної моделі кліматичних змін для території нашої країни, яка базувалася б на регіональних моделях вивчення. Усі перед­бачення ґрунтуються здебіль­шого на континентальних моделях, що є менш точними. Проте точність є достатньою, якщо говорити про територію нашої держави загалом.

— Якщо аналізувати ці дос­лідження, то як зміниться температура повітря та кіль­кість опадів за кілька десятків років?

— Загалом температура повітря в Україні протягом ХХІ століття підвищиться з 2,9 до 6,6°C (у середньому на 4,7°C), що суттєво вплине на життєдіяльність населення. Кількість опадів буде нео­днаковою для різних частин нашої країни. Екстремальних погодних явищ (шторми, по­вені тощо) побільшає. Їх час­тота й інтенсивність також зміняться (у бік посилення). Для території Карпатського

регіону є точніші передба­чення, які ґрунтуються на роботі угорських дослідників. На території Карпат темпера­тура зросте на 4­9°C (залежно від сезону). Літо стане значно спекотнішим, температура підвищиться на 7­9°C, для пе­ріодів року — на 4­6°C. У липні буде спекотніше на 9­10°C. Розподіл опадів зміниться, їх загалом поменшає. Тіль­ки на зимовий період кіль­кість опадів зросте до 50%. Навесні та влітку кількість опадів зменшиться на 30% (у середньому), а восени — на 40%. У високогір’ї буде трохи більше опадів, а в нижніх гір­ських поясах сухіше. Останні дані досліджень географів свідчать, що дані угорських науковців не є голослівними. За останні 40 років середні показники температури для липня поблизу Славського підвищилися на 2,5°C. Упро­довж кількох останніх років у літній період населення гір­ських регіонів відчуває нес­тачу води. Осінь стала значно сухішою, повені стають рап­товими та руйнівними.

— А яким буде вплив змі­ни клімату на довкілля та людей?

— Рейтинг України як дер­жави, здатної протидіяти змінам довкілля, є низьким. Українське населення від­чуватиме значні проблеми з водними ресурсами. Для деяких теренів, особливо лісостепової та лісової зон, зміна водного режиму по­зитивно вплине на розвиток сільського господарства. Вод­ночас цінність степової зони як сільськогосподарського осередку знизиться, вона потребуватиме підтримки значних водних ресурсів із Півночі країни. На природу ці зміни вплинуть загалом нега­тивно, особливо на рослини та тварин субальпійського й альпійського поясів Карпат, а також водно­болотних угідь (включаючи річки й озера). Поряд із зростанням вро­жайності у гірських районах Карпат, буде відчутно суттєву нестачу води для господар­ських потреб. Шкідники ак­тивно впливатимуть на лісові екосистеми та сільськогоспо­дарські угіддя. Раптові повені посилять руйнування прибе­режних річкових зон.

Розмовляла Мар’яна Вербовська

Рейтинг України як держави, здатної протидіяти змінам довкілля, є низьким«У

Використовуйте енергозберігаючі

лампочки

Використовуйте енергозберігаюче

обладнання

Не залишайте дверцята

холодильника відчиненими довше, ніж необхідно

Скоротіть кількість

авіаперельотів

Мийте ощадливо

Ходіть пішки, користуйтеся велосипедом і громадським транспортом

Накривайте каструлю кришкою,

коли готуєте їжу

Якщо вам потрібно їхати кудись

машиною, візьміть попутників і

використовуйте енергозберігаючі

автомобілі

Уникайте режиму

очікування та вимикайте

непотрібне світло

Які з цих тверджень найповніше відображають Вашу точку зору на проблематику зміни клімату? (За регіонами)

Київ

48%36%

12%

Центральний регіон

27%

53%

10%

9%Західний

регіон

37%

48%

12%

Південний регіон

48%46%

4%

Східний регіон

45%42%

9%

Всього

44%43%

9%

Північний регіон

68%

23%

7%

зміна клімату є дуже серйозною проблемою

зміна клімату є проблемою

зміна клімату не є серйозною проблемою

зміна клімату не є проблемою (1-3%)

не знаю (1-3%)

Як впливатиме зміна клімату безпосередньо на Вас? (За статтю)

27%

42%

13%

6%

12%

17%

38%20%

10%

11%

суттєвовідчутнонесуттєвовзагалі не матиме жодного впливунесуттєво

Жінки

Чоловіки

Інфографіка: Наталія Цапик. «Львівська газета. Вісник міста» ©

14 екологія 19 січня 2012 року 3 (652)

Видобуток сланцевого газу може перетворити Львівщину на зону екологічного лиха. Про це йшлося на прес-конференції за участю депутата обласної ради Ірини Сех і представників екологічних організацій Дмитра Скрильнікова та Єлизавети Алексєєвої. На думку І. Сех, центральна влада усунула місцеву від процесу погодження надр, які залучатимуть під родовища сланцевого газу у Львівській та Івано-Франківській областях. Екологи ж стверджують, що негативні наслідки значно перевищать імовірну вигоду від альтернативних джерел енергії. При цьому вони посилаються на фахівців, які проводили експертизу перспектив видобутку сланцевого газу в ЄС.

Сланцевий газ небезпечний для довкілля?

для «Газети»

анатолій Павелко, член ГО «Бюро екологічних розслідувань»

Карпати — це унікальний регіон України, де ще залишилася відносно не-доторкана природа. Саме завдяки природі Карпати відіграють украй важливу роль щодо екологічної безпеки України та Єв-ропи. Охорона довкілля і туризм — пріоритети для Карпат, що визнано в державних і міжнародних документах. Проте без-

контрольне будівництво ГЕС, яке схоже на золоту лихо-манку на Дикому Заході, може зруйнувати унікальні екосистеми та поставити крапку в розвитку туризму. Є декілька небезпечних моментів, якими загрожує робота ГЕС. Насамперед це загроза для живих організ-мів, які населяють річки. На Львівщині в гірських річках живе такий вид червоно-книжних риб, як харіус європейський. Зникне і зна-менита карпатська форель, дунайський лосось. Також слід очікувати зниження

туристичної привабливості регіону. У нас є фото, які яскраво відображають те, що коїться на ділянках, де зводять і працюють малі ГЕС. Кожен підприємець, коли щось будує, прагне отримати максимальну віддачу. Максимальної від-дачі досягають тоді, коли на турбіну пускають якнайбіль-ше води. Відтак усю воду заганяють у трубу. А сама ділянка перетворюється на пересушене русло з іржа-вою трубою поряд. У нашій області розвивається сплав-ний, піший туризм. А тепер

замість карпатської річки ви побачите страшну трубу. По-третє, дуже часто під час будівництва електростанцій нехтують такими характе-ристиками, як геологічна будова. У Карпатах поши-рені м’які гірські породи, тому, якщо на них буду-вати масштабні об’єкти, існує загроза руйнування гребель і труб. Унаслідок таких геологічних процесів уже почали руйнуватися труби тих електростанцій, які зводили два-три роки тому. Існує також ризик падіння рівня ґрунтових

вод у населених пунктах. Уявіть собі, що зараз, за сучасного рівня річки, вода ще тримається. Якщо ж воду забрати, то рівень у криницях теж може впасти. З огляду на те, що не всі села мають централізоване водопостачання, людям доведеться шукати воду деінде. Часто говорять, що ГЕС використовуватимуть для протиповеневого за-хисту. Але світовий досвід свідчить, що найкращим протиповеневим заходом є збереження природних рі-чищ і заплав річок. Наприк-

лад, у Німеччині сьогодні витрачають десятки міль-йонів євро, щоб відновити природні водотоки. Водно-час ГЕС ставлять під загрозу не лише недоторканий стан наших річок, а й людей, які живуть на їх берегах. Як правило, ГЕС здатні стриму-вати лише невеликі паводки і повені. У разі великої води вона у кращому разі просто перетікатиме через греблі. У гіршому греблі руйнува-тимуться, а вода зі значно більшою силою знищувати-ме все, розташоване нижче за течією.

Розмова з андрієм завербним, начальником львівського обласного виробничого управління водного господарства

станні кілька тижнів стрічки новин майорять інформа-цією про те, що на Заході України масово зводять міні-гідроелектростанції. Плани будівництва малих ГЕС у Карпатах дійсно бен-тежать своїми розмірами. В Закарпатській області на виконання Програми комплексного використан-ня водних ресурсів плану-ють спорудити 330 малих ГЕС, в Івано-Франківській, за різними даними, — від півсотні до півтори сотні, до двох десятків — у Львівській і Чернівецькій областях. За словами екологів, спо-рудження такої кількості

станцій означатиме фак-тичну смерть більшості карпатських річок, фінал сплавного туризму та зага-лом руйнування екологічної та туристичної привабли-вості Карпат. Про реальні перспективи будівництва міні-ГЕС на Львівщині, кіль-кість потенційних станцій, інвесторів і річки, на яких зводитимуть джерела енер-гії, «Газета» розмовляла з Андрієм Завербним, началь-ником Львівського обласно-го виробничого управління водного господарства.

— Пане андрію, скіль-ки міні-ГеС збудують на львівщині?

— Усе залежатиме від об-ласної програми малої енер-гетики. Над нею нині працю-ють в облдержадміністрації.

Пропозиції, як їх краще зро-бити, ми вже подали. Насам-перед за кошти обласного бюджету слід визначити місце розташування міні-гідроелектростанції. Для цього потрібна геодезична, геологічна, гідрологічна розвідка. Опісля ОДА має визначити інвестора, який зводитиме станцію. Нині є 34 місця-створи, де можна споруджувати міні-ГЕС. Їх потужність — від 50 до 3000 КВ. Держава обмежуватиме вартість 1 КВ орієнтовно до 82 копійок.

— На яких річках можна буде будувати міні-гідро-електростанції?

— Необхідно брати до уваги гідрологічний режим проходження води. У цьому випадку йдеться про басейн

річок Стрий та Опір як суб-басейну Дністра. Західний Буг найменш привабливий, тому що в нього незначна швидкість течії, хоча ним теж цікавляться.

— Чому вибрали малі ГеС як джерело видобутку енергії, і скільки часу такі споруди працюватимуть?

— На це впливає гідро-логічний режим. Звісно, гірські річки характерні непостійністю. Тобто в разі паводків турбіни зу-пинятимуть. Коли рівень води знижуватиметься, то ГЕС теж не працюва-тимуть. Свого часу на Львівщині планували зве сти ГЕС. Її мали на-мір розташувати на річці Стрий поблизу сіл Довге та Рибник. Із 1980 року

звідти відселили частину населення та затопили те-риторію. Тут мала постати велика пригребельна ГЕС. Однак реалізацію проекту зупинили через відсут-ність фінансування.

— Нині є інвестори, які хотіли б завершити роз-почате?

— Наскільки мені відомо, деякі інвестори були готові там будувати. Питання до-цільності цього будівництва нині розглядають у Києві. Хотів би зазначити, що це буде дуже дорого. Бо з тих теренів, які мали затопити, переселили не всіх мешкан-ців. Залишається ще 700-800 хат. За радянських часів із переселенням було прості-ше. Нині все подорожчало, і навряд громадяни захочуть

виїжджати. Планували зато-пити 1400 га землі. До слова, є сумніви щодо того, чи прой-шов цей проект екологічну експертизу. Найімовірніше, тут спорудять дериваційну (прируслову) гідроелектро-станцію, а не пригребельну (затоплення території). На мою думку, небезпеки така ГЕС не становить, вона до-зволятиме розводити рибу, навіть форель.

— Чи є ймовірність, що на львівщині зведуть не-дериваційні міні-ГеС, а при гребельні?

— Так, остаточного рі-шення немає. Можливості є і в дериваційних, і в при-гребельних міні-ГЕС. На мою думку, дериваційні будувати доцільніше, але всі варіанти досі актуальні.

— Хто шукатиме ін-весторів для будівництва міні-ГеС?

— Інвестори вже є. Обл-держадміністрація має обрати тих, які підходять найбільше. Деякі хочуть вкласти кошти тільки в початкову документацію, а потім знайти ще одного інвестора, а є такі, які го-тові фінансувати від по-чатку до кінця. Вважаю, що доцільніше розробити програму з технічним і ціновим обґрунтуванням, аби можна було з ЛОДА визначати інвестора на конкурсній основі.

— але якщо немає ні проекту, ні технічного об-ґрунтування та досі не вирішено, які саме мають бути ГеС — дериваційні чи пригребельні, то звідки інвестор?

— Нині в стихійному по-рядку інвестор сам визна-чає, де хоче розташувати міні-ГЕС. З одного боку, це правильно, а з іншого — дуже мало підприємств ре-ально засвідчило будівни-цтво гідроелектростанції. Ніхто навіть не завершив проектно-кошторисної до-кументації! Серед реальних інвесторів на Львівщині — ТзОВ «Енергоінвест», «Еко-оптима», ФОП «Миронюк», ТзОВ «Західні енергетичні транзити», ТОВ «АКВАНО-ВА ІНВЕСТСМЕНТ», ТзОВ «Енергоінвест Захід».

— Хто платитиме за зве-дення ГеС і зароблятиме на цьому?

— Підприємці вкладати-муть власні кошти в об’єкти, які будуть їх власністю, а гроші отримуватимуть від держави за продану енергію. Відповідно до про-грами будівництва міні-ГЕС в Україні, влада зобов’язана купити цю електроенер-гію. Нині не можу сказати, скільки коштуватиме спо-рудження об’єкта — цифри будуть різними.

Розмовляла Мар’яна Вербовська

Небезпечна енергія з води

О

15культура19 січня 2012 року 3 (652)

партнери партнери

Фото: Ярина Коваль (2)

Фото: Ярина Коваль (2)

Бориса Михайлова визнали одним із найвидатніших фотомитців сучасності. Так вирішило міжнародне журі престижної премії Spectrum, яку присуджує Фонд землі Нижня Саксонія та Музей Шпренгеля в Ганновері. Уродженець Харкова, який 1996 року переїхав до Берліна (хоча Батьківщину відвідує регулярно), став восьмим лауреатом цієї нагороди, грошовий еквівалент якої становить 15 тисяч євро. Австрійське видання Die Presse акцентує, що центральна тема робіт 73-річного фотохудожника — розпад СРСР. Світлини митця перебувають у збірках Метрополітен-музею в Нью-Йорку, Музеї сучасного мистецтва в Сан-Франциско, Пінакотека Модерна в Мюнхені, Музеї Вікторії й Альберта в Лондоні й інших поважних скарбницях художніх надбань людства.

Українець знову найкращий

Львівський Академічний Театр «Воскресіння»

РОМ

АНТ

ИЧНА КОМЕДІЯ

20, 21, 22 січня 2012

Львів

РО РРМ

АМ

НААНТ

ННИ

ТТ

Том, Дік, Гаррірежисура

Алла Федоришина

ww

w.v

oskr

esin

nia.

eu

Рей КуніМайкл Куні

kvytky: тел. 261 63 10 261 63 50

l Ярина Коваль

вою першу річницю га-лерея «Леміш» відзначи-ла спільною виставкою трьох яскравих львівських митців — живописців Бо-риса Буряка та Михайла Демцю і скульптора Ва-силя Ярича.

І не важливо, що екс-позиція (роботи, виконані впродовж останніх вось-ми років) не є етапною чи підсумковою у творчому

житті іменитих худож-ників. Вагомо, що знову маємо нагоду бачити їх разом. Адже ці геть не схожі один на одного митці виставляють свої доробки спільно вже не вперше. Об’єднані міц-ною чоловічою дружбою, яка триває понад трид-цять років, творчою ак-тивністю, працелюбністю і талантом, вони вкотре акцентують — життя справді прекрасне.

«Це, напевно, було го-ловним, — каже «Газеті» Б. Буряк, — іще раз звер-нути увагу людей на те, як важливо тішитися життю, помічати його маленькі радощі, як чудово спілку-ватися з мистецтвом, як це багато дає для окремої людської душі зокрема і для розуміння світу за-галом. А ще нам хотілося знову побачити себе в спільному виставковому просторі, бо востаннє ра-зом виставлялися більш ніж п’ять років тому».

Інтелектуальний та енергетичний Борис Бу-ряк, емоційний Михайло Демцю, вдумливий Ва-силь Ярич — три яскравих світи, в кожному з них є куди йти і де заховати-ся. Зрештою, масштаб митця визначають навіть не звання, не нагороди, не присутність творів у музейних і приватних збірках, не прихильна вітчизняна та зарубіжна критика та преса (хоча і вони також, а, до слова, все це в кожного з цих художників є), а спромож-ність на діалог, відчуття перспективи, здатність настільки заволодівати душею глядача, щоб він не припиняв внутрішнього спілкування з побаченим навіть тоді, коли полишив виставкові зали.

Експозиція в галереї «Леміш» іще раз підтвер-дила: Борисові Буряку, Михайлові Демцю й Ва-силеві Яричу це вдається бездоганно.

l Ярина Коваль

Анонсуючи вистав-ку живопису львів-ського художника

Ігоря Романка, яку днями відкрили в галереї «Зеле-на канапа», недаремно зробили акцент на вірші Богдана-Ігоря Антонича «Запрошення»: «…у вечір весняний ходи зо мною в корчмі на місяці горілку пити». Бо саме своєрідна ілюстрація до цих рядків, як і портрет поета, стали «центровими» в експозиції, про яку мова.

Зрештою, такими їх, не виключено, зробив навіть не сам автор, а «Зелена ка-напа», де І. Романко вистав-ляє свої твори вдруге. Річ у тім, що коли цей художник (він здобув авторитет як творець, який зводить про-стір до площини, предмети — до знаків, бароковість людського світосприй-няття — до аскетичності) малює портрети, то тільки тих особистостей, котрі на нього справді впливають. А подекуди «навіть зміню-ють його на духовно-чут-тєвому рівні». Цього разу це, крім Б.-І. Антонича, та-кож львівський художник

Роман Романишин і гуру гурту «ВВ», організатор цікавих фестивалів Олег Скрипка.

«Мені й раніше подо-балися абстрактно-пло-щинні композиції Ігоря Романка, — поділився з «Газетою» враженнями мистецтво знавець Ярослав Кравченко. — А тут я бачу художника дещо іншим: таким, який пробує пере-йти до фігуративності, але робить це в авторський спосіб. Інтригують мене і його портрети, бо живо-писцеві справді вдаються дві дуже важливі речі — пе-редати характер і показати

свого героя в тому (нехай уявному) антуражі, який найточніше відповідає його внутрішній суті».

«Сьогодні знаю одне, — розмірковував Ігор Роман-ко на моє прохання мину-лого разу, — коли виникає потреба самоідентифікації, варто просто зупинитися та прислухатися до себе. Сковорода недаремно ка-зав: «Пізнай себе — і піз-наєш увесь світ». Зі мною це сталося, коли перестав бігти та намагатися твори-ти, як інші. Власне творче обличчя — це результат не лише освіти та практики, а й ось такої зупинки...»

Антураж суті Ігоря Романка

Життя прекрасне

С

16 культура 19 січня 2012 року 3 (652)

«Золотий глобус» узяли «Нащадки»

Фільми основного конкурсу Берлінале

«Сьогодні», Франція-Сенегал, Реж.: Ален Гомес «Барбара», Німеччина. Реж.: Крістіан Петзолд «Сезар має померти», Італія. Реж.: Паоло та Вітторіо Тавіані «Терпимість», Німеччина-Нідерланди . Реж.: Маттіас Гласнер

«Машина Джейн Мансфід», Франція-США. Реж.: Біллі Боб Торнтон «Сестра», Швеція. Реж.: Урсула Мейєр «Метеора», Німеччина-Греція. Реж.: Спірос Стату-лопулос «Табу», Португалія- Бразилія-Німеччина. Реж.: Мігель Гомес

«Тільки вітер», Угорщина-Німеччина-Франція. Реж.: Бенедек Флайгауф «Удома на вікенд», Німеччина. Реж.: Ганс-Крістіан Шмідт   «У полоні», Франція-Філіппіни. Реж.: Браянте Мендоза

«Диктувати», Іспанія. Реж.: Антоніо Чаваррас «Моторошно голосно і вкрай близько», США. Реж.: Стівен Далдрі «Квіти війни», Китай. Реж.: Чжан Імоу «Листівка із зоопарку», Індонезія-Німеччина. Реж.: Едвін

Минулої неділі в США вручали премію Голлівудської асоціації іноземної преси (HFPA) «Золотий глобус». Відтак найкращим фільмом 2011 року в категорії «Драма» визнали картину «Нащадки» Александра Пейна. Приз за найкращу режисуру виборов Мартін Скорсезе за стрічку «Хранитель часу». Найкращим актором став Джордж Клуні за головну роль у «Нащадках», актрисою — Меріл Стріп за роль у фільмі «Залізна леді». Нагороду в номінації «Найкраща комедія або мюзик л» здобув «Артист» Мішеля Хазанавічуса. Найкращою анімаційною картиною стала «Пригоди Тінтіна», а найкращим фільмом інозем-ною мовою — іранська стрічка A Separation. Відзначено також низку інших фільмів та акторів. Зокрема, спеціальний приз отримав актор Морган Фрімен.

l Катерина Сліпченко

публіковано повну кон-курсну програму 62-го Берлінського кінофес-тивалю, який пройде 9-19 лютого 2012 року в німецькій столиці.

Україна в основному конкурсі участі не бра-тиме. Відомо лише, що одним із продюсерів ро-сійсько-американської стрічки «Машина» став Олександр Роднянський. Режисером, сценаристом і виконавцем головної ролі є Біллі Боб Торнтон («Поганий Санта»).

Серед очікуваних стрічок — «У неволі» (Captive) Браянте Мен-дози з Ізабель Юппер у головній ролі, трилер Ан-тоніо Чаварріаса «Дик-тувати», «Квіти війни» режисера Чжана Імоу («Герой», «Дім літаючих кинджалів») із Крістіа-ном Бейлом, «Листівки із зоопарку» індонезій-

ського режисера Едвіна. Також у програмі — дра-ма про події 11 вересня «Моторошно голосно і вкрай близько» за одно-йменним романом Дж. С. Фоєра. Фільм зняв режи-сер Стівен Далдрі — автор таких робіт, як «Біллі Ел-ліот», «Години», «Читець», у головних ролях — Том Генкс і Сандра Баллок. У спеціальній програмі «Берлінале» відбудеться світова прем’єра доку-ментального чотирисе-рійного фільму «Смерт-ники» (Death Row) Вер-нера Херцога («Фіцкар-ральдо», «Печера забутих снів»), «Дон — Король повернувся» (Don — The King Is Back) Фархана Ак-хтара, «Замкова щілина» (Keyhole) Гая Маддіна з Ізабеллою Росселіні та Джейсоном Патріком у головних ролях, а також драма «Остання іскра життя» (La chispa de la vida) Алекса де ла Іглесіа, в якій зіграла Сальма

Хайєк, і документальний фільм «Марлі» режисе-ра Кевіна Макдональда — про найвідомішого у світі виконавця музики в стилі реґґі.

Берлінале відкриє іс-торична драма Бенуа Жако «Прощання з ко-ролевою», де роль Марії-Антуанетти виконала актриса та модель Діана Крюгер («Троя», «Безслав-ні виродки»). Дія фільму розгортається в перші дні Великої французької революції.

Щодо королеви світо-вого кіно Меріл Стріп, то вона отримає почесну нагороду Берлінського кінофестивалю — «Золо-того ведмедя». 14 лютого 62-річну акторку наго-родять за досягнення в її багаторічній кар’єрі. Остання робота М. Стріп на цей момент — роль колишнього прем’єр-міністра Великобрита-нії Маргарет Тетчер у фільмі «Залізна леді».

Цю кінокартину (як і ще п’ять стрічок за її учас-тю) покажуть упродовж фестивалю. 2003 року Меріл Стріп отримала «Срібного ведмедя» за роль у фільмі «Години». Вона здобула також два «Оскари», а номінацій на цю нагороду в її кар’єрі було 16. Це більше, ніж у будь-якого іншого актора або актриси в історії кіно.

Журі конкурсу очо-лить британський ре-жисер, володар «Золотої пальмової гілки» та без-лічі інших нагород Майк Лі. Серед суддів також актриси Шарлотт Генс-бур і Барбара Зукова, актор Джек Гілленхол, режисери Франсуа Озон, Антон Корбайн, Асгар Фархаді, письменник Буал Сансан.

Цьогорічне Берлінале має зібрати максималь-ну кількість «зірок». Чи запропонує воно цікаву програму? Чекати зали-шилося недовго.

Солдат, який став королем

l Катерина Сліпченко

Сьогодні має відбутися прем’єра повномет-ражної стрічки Ми-

хайла Іллєнка «Той, хто пройшов крізь вогонь». Ро-бота над фільмом тривала чотири роки. Його бюджет — понад 16 млн. грн.

Варто зауважити, що історія вражає ще на етапі сценарію: стрічка, яка базу-ється на реальних подіях, розповідає про радянсько-го льотчика, українця Івана Доценка. Після того, як Іван утік із німецького полону, його, як було прийнято, оголосили ворогом народу та відправили в концтабір. Чоловікові вдалося втек-ти. Він зумів дістатися до Канади, де став… вождем індіанського племені.

Історію, в яку склад-но повірити, зафільму-вав один із найвідоміших українських кінорежисе-рів, що робить прем’єру очікуваною. Тим паче, для голлівудської продукції слова «базується на реаль-них подіях» звучать майже магічно. А життя українця Івана Доценка і справді, як захоплюючий пригод-ницький фільм. І. Доценко народився 1918 року в селі Чернечий Яр Дикансько-го району Полтавської

області. 1937-го, після за-кінчення льотної школи, пішов служити до Ста-лінградсько-Катовіцького авіаційного полку дальньої авіації. Здійснив майже 300 бойових вильотів, його нагороджено орденом Ге-роя Радянського Союзу. 1944 року під Львовом Іва-на Доценка збили, він по-трапив у полон. Утік. У СРСР його визнали зрадником,

відправили в Сибір. Знову втік. Наступного разу про нього почули на Всесвіт-ній виставці «ЕКСПО-67» в Канаді: чоловік був вож-дем  індіанського племені, яке жило на березі озера Онтаріо. Був одруженим і мав чотирьох синів.

Роль Івана Доценка у стрічці виконав молодий актор Київського муніци-пального театру Дмит-ро Лінартович. Також у фільмі знімалися Віталій Лінецький, Олександр Іг-натуша, Ольга Гришина й інші. Більшу частину зйомок провели в Украї-ні. «Роль» Канади вико-нали околиці Кам’янця-Подільського та Київщина. Щоправда, є у фільмі один кадр, який відзняли в горах неподалік Буенос-Айреса — на кордоні Аргентини та Чилі, куди Михайло Іллєнко потрапив разом із командою яхти «Купава», прихопивши зі собою в дорогу шинель головного героя.

«Моїм завданням було зробити героя, українсько-го героя. Бо в нашому кіно та культурі (візьму на себе таку сміливість сказати) український герой — фі-гура заборонена. Це треба змінювати, бо є голод за власним героєм, власною легендою, — розповідав

«Українському тижневі» режисер М. Іллєнко, для якого «Той, хто пройшов крізь вогонь» — перша ве-лика робота після блиску-чого «Фучжоу». — У синоп-сисі до стрічки я написав приблизно так: солдат, якого зреклося королів-ство, має право обрати собі іншого короля, а це історія солдата, який сам став королем».

катерина сліпченко

Парад «зірок» у БерлініО

17людина19 січня 2012 року 3 (652)

Ми будемо успішними. Через 40 років…

Пишаюся тим, що є українцем

Експерти однієї з найбільших у світі банківських груп Hongkong and Shanghai Banking Corporation вважають, що до 2050 року список провідних економік світу розшириться із 30 до 100 держав, й Україна посяде в ньому 40-ве місце. Сприятиме цьому, вважають фахівці, система освіти та розвиток законодавчої бази, повідомляє BFM.ru. Тоді населення країни зменшиться приблизно до 36 мільйонів осіб. 19 із 30-ти провідних на сьогодні економік світу представлятимуть країни, які нині розвиваються. Один із конгресменів США також заявив, що Україна входить до першої п’ятірки найперспективніших економік світу поряд із Китаєм, Індією та Сінгапуром.

Розмова з Дмитром Сосновським, старшим тренером збірної України з боксу

ьвів’янина Дмитра Соснов­ського, головного тренера збірної України з боксу, застати у Львові складно. Тренувальні збори та зма­гання нині (як, зрештою, і завжди) поглинають знач­ну частину його життя. Улюблена справа дарує відчуття реалізованості, мо­рального вдоволення. Але в його житті є не лише бокс. І в тренерській справі на першому місці не стільки бокс, скільки людина, взає­мини, команда. Водночас колосальний життєвий дос від, невтомна праця думки щедро збагатили його особистий світогляд.

У розмові Дмитро Сос­нов ський абсолютно орга­нічно та просто звертається до таких, здавалося б, не дуже дотичних до спорту категорій, як віра, душа, патріотизм. Отож, коли людині є, що сказати, – за­лишається слухати.

→ Як виховати чемпіона?— Які у вас взаємини в

збір ній? Ким для вас є ваші підопічні?

— Налаштовую їх на те, щоб у ринзі були непере­можними машинами, які змітають усе на своєму шляху. А по­іншому й бути не може. На серйозних світових змаганнях ніхто нічого нам не даватиме, а навпаки — захочуть за­брати. І зможуть забрати, якщо перевага буде не

настільки очевидною. Ви мусите битися так, щоб ні в кого не виникало най­меншого сумніву, що ви — найкращі. Мусите зне­сти всіх і кожного! Тож бійцівські якості, талант для боксера дуже важливі. Але для мене не менше значить, якими людьми будуть мої вихованці. На першому плані — людя­ність, доброта, повага до інших, інтелект, налашту­вання на сімейні цінності. Пишаюся тим, що в нас

справді високодуховна ко­манда, щонеділі ми всі — і боксери, і тренери — ідемо до церкви, якщо в Києві, то в лавру. Адже живемо з усвідомленням, що все в руках Божих.

— Ваші сини — також боксери?

— Старший — музикант, лауреат міжнародних кон­курсів, чудовий флейтист, а молодший — боксер, майстер спорту, нині пра­цює тренером на Сихові. В тому залі, який відкрили 1987 року, колись про­фесійно зростали Андрій Котельник, Хамула, тепер там працюють із дітьми мої вихованці, тож це своєрідна школа Сосно­вського.

— А як ви прийшли до тренерської діяльності?

— Доволі випадково. Після боксерської секції вступив у Львівський дер­жавний інститут фізичної культури. На четвертому курсі проходив тренерську практику. Мій наставник Давид Львович Грінш­пон помітив, як працюю з діть ми, і переконав мене стати тренером, хоч я і не планував. Давид Львович говорив: «Якщо ти просто приходитимеш у зал, то деякі з твоїх хлопців ста­нуть боксерами. Якщо ти працюватимеш із ними, то матимеш переможців об­ласних турнірів. Але якщо віддаватимеш їм усього себе, вкладатимеш у дітей усю душу, то обов’язково виростиш чемпіонів Єв­ропи та світу». Цю його науку запам’ятав назав­жди. Проте мені щастило на вихованців: Котель­ник, Джуман, Чигаєв, Лип­ський, Золотов, Хамула — шість майстрів спорту міжнародного класу. Це хороші хлопці, талановиті спортсмени. Як і багато інших. Озираючись назад, знову і знову усвідомлюю, наскільки люблю свою роботу, заради якої часто жертвував найціннішим — сім’єю. Бували часи, що за рік щонайбільше два місяці був удома, решту часу — на тренувальних зборах, турнірах.

→ Про музей боксу і прості житейські радощі— Як нині тримаєте себе

у формі? — Уранці — лише мі­

німальна зарядка: від­тиснувся, присів, щоб

розім’яти тіло. Двічі на тиждень відві дую лазню, особливо люблю «парил­ку» на Тургенєва. Щочет­верга зустрічаюся там із давніми друзями, коле­гами­боксерами. Хоча ця лазня простенька, ще на радянський лад, але в ній — незабутня атмосфера нашої молодості.

Окрім того, багато ру­хаю ся, люблю ходити пішки, гуляти з онука­ми Сиховом. Щоправда, останнім часом перехожі часто перепиняють на ву­лиці, дякують за успішний виступ збірної, тоді мені аж ніяково стає від такої уваги. Втім під час таких розмов зрозумів, що для людей це важливо, країна досі живе цим тріумфом, перемога на чемпіонаті світу з боксу акцентує на силі нації, а отже, об’єднує міцніше, ніж будь­які по­літики.

— В які моменти відчу-ваєте тиху радість життя?

— Найбільше щастя да­рує сімейний затишок, родинне спілкування — з дружиною, синами, невіст­

кою, трьома маленьки­ми онуками… У моєму помешканні відведено кімнату під такий собі му­зей боксу. Там зібрано всі регалії, що їх здобув упро­довж життя, медаль Рома­на Джумана, яку виборов на турнірі Мухамеда Алі, копія чемпіонського пояса Андрія Котельника, кубки, нагороди, та й, зрештою, нове поповнення — зірка найкращого тренера світу — додає морального вдо­волення. Син розводить рибок, акваріум теж у цій кімнаті, де мені добре від­почивати. Також люблю приходити в тренувальний

зал на Сихові, спостерігаю, як відбуваються заняття, й отримую від цього задо­волення. Ні, не наглядаю, не контролюю — саме ми­луюся. Звичайно, можу щось порадити, підказа­ти, якщо запитають. До речі, маю одну привабливу пропозицію від Інституту фізичного виховання, при якому планують відкрити Академію боксу. Думаю, погоджуся, адже після Олімпіади в Лондоні в збірній відбудуться знач­ні зміни, частина спорт­сменів перейде у професіо­нальний бокс, а наново розпочинати формування команди мені, мабуть, уже нецікаво. Навчання дітей в Академії стане для мене на цьому етапі продук­тивнішою справою. Маю досвід у галузі психології, педагогіки, тактики боксу, яким зможу поділитися.

→ Коли вокзал у Києві, як поріг рідної квартири— Дмитре Дмитровичу,

наша розмова відбуваєть-ся у святковий період. А яке ваше улюблене свято?

— Та, напевне, всі основні свята улюблені. Святкуємо дні народження, іменини, Великдень, Різдво. Колись, коли ще була жива мати,

їздили сім’єю на Святвечір додому, у Водники, весело колядували з друзями під супровід акордеона. Тепер більше хочеться спокою, глибше відчути й осмисли­ти духовний аспект свята. От вирішили з дружиною зустріти Новий рік на ніч­них чуваннях в одному з монастирів Львівщини, подякувати Богові за те, що посилає нам, за здоров’я й успіхи. Давно стараюся відійти від публічних ма­сових заходів, не отримую драйву від грандіозних урочистостей, як­от цере­монії відкриття­закриття Олімпійських ігор.

— Вам доводиться час-то бувати за кордоном. Мимохіть маєте змогу порівняти рівень життя, побут, реалії тут і там. Що найперше впадає в очі? На що найчастіше звертаєте увагу?

— За кордоном переду­сім вражає комфорт, поря­док, чистота, спокій і розмі­реність життя. Але, відверто кажучи, моїй натурі значно ближче те, що рідне. Нехай, може, і гірше, але своє є своє, найдорожче. Щоразу, коли повертаюся на вок­зал у Києві чи аеропорт у Борисполі, почуваюся так, ніби зайшов у свою львів­ську квартиру. Це відчуття дому ні з чим не зрівняти. Батьківщину не вибира­ють, і я пишаюся тим, що є українцем. Це нехай полі­тикам буде соромно за жа­люгідне становище нашої держави, за злидні, від яких потерпають прості люди. Чому ті, хто розкошує нині на тлі загальної бідності, не хочуть зрозуміти, що всі станемо перед Христом і відповідатимемо за своє життя. Вони ж женуться за достатком і нічого біль­ше не бачать. Прикро, що при цьому прикриваються високими словами. Якби можновладці любили свій народ, то і ми жили б по­іншому. Для цього багато не треба — лише поставити в голову життя духовність, а не матеріальність.

…Колись моя мама лю­била повторювати, що жит­тя — складна річ. На світі багато заздрісників, зло­стивців. Але добрих людей більше, ніж поганих. Із тим і живу. Не звертаю уваги на лихих. Яке мені діло до грі­хів інших? Зважаю на власні вчинки — за них відповідаю. А Бог усе вирівняє…

Розмовляла Дана Палинська

«Бували часи, що за рік набігало макси­мум два місяці, коли я був удома

«Найбільше щастя дарує сімейний за­тишок, родинне спілкування — з дружиною, синами, невіст­кою, трьома маленькими онуками

Л

ДоВіДКА

Дмитро Сосно-вський — старший наставник наці-ональної збірної України з боксу. Заслужений тренер України.Народився 11 квітня 1958 року в Но-рильську (Росія), в родині репресованих українців. 30 років займається тренерською ді-яльністю. Серед його вихованців — шість майстрів спорту міжнародного кла-су, два заслужені майстри спорту — Андрій Котельник і Георгій Чигаєв. Після тріумфально-го виступу збірної України з боксу на останньому чемпі-онаті світу в Баку, коли українці здо-були чотири золоті та срібну нагороди, Міжнародна асоціа-ція любительського боксу визнала Д. Сосновського най-кращим тренером світу 2011 року.

fbu.net.ua

18 освіта 19 січня 2012 року 3 (652)

lМар’яна Вербовська

мбітний президент-ський план здійснити революцію в держосві-ті залишився у списку мрій. За два роки влада так і не спромоглася пе-ресадити учнів за нетбу-ки, а цьогоріч на проект не виділили ні копійки.

У серпні 2010 року президент Віктор Яну-кович вніс у перелік де-сяти національних

проектів, які підлягають першочерговій реаліза-ції, програму «Відкри-тий світ», що передба-чала тотальний перехід школярів до роботи за комп’ютерами. Згідно з прогнозами, 2012-го всі учні мали бігати паль-цями по клавіатурі під час написання диктан-ту, розв’язування ма-тематичних рівнянь і складання іспитів. За вікном 2012-й, а ручка, папір і книжка все ще актуальні...

→ Тест для проектуМинулого тижня в

Україні стартував «пі-лот» проекту «Відкритий світ», під час якого тес-туватимуть технічні й організаційні рішення, а також оцінять муль-тимедійні електронно-освітні уроки. Для цього відібрали понад дві тися-

чі шкіл, які мають доступ до інтернету, інтерактив-ні дошки та комп’ютери.

— Проведемо тесту-вання проекту. Хочемо виявити всі недоліки технічних і організацій-них рішень. Перевірка триватиме до березня, а далі чекатимемо на «розбір польотів» — фік-сування недоліків і їх

усунення. Нетбуками і планшетами на сьогодні забезпечено п’ять шкіл Києва. У майбутньому таких технічних засобів має бути більше. Маємо домовленості з компа-ніями, які розробляють технічне забезпечен-ня Samsung, Lenovo, PocketBook. Усю техніку сконцентрували в Києві, оскільки саме тут роз-ташовано Інститут гігіє-ни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва НАМН України, який контро-люватиме санітарно-гігієнічні умови роботи учнів. Експерти цього інституту повинні визна-чити, скільки часу діти можуть працювати за комп’ютерами, як швид-ко втомлюються їхні очі. Не всі школи, які беруть участь у пілотному про-екті, отримали нетбуки. Треба розуміти, що дер-жава не дала ні копій-ки на реалізацію цього

проекту, все робимо на добровільних засадах. Ми не мали змоги забез-печити навчальні зак-лади всією необхідною технікою, — розповів «Га-зеті» Ігор Курус, керівник Національного проекту «Відкритий світ».

У серпні організа-тори мають остаточ-но підсумувати, коли саме дітей пересадять на комп’ютери та скіль-ки часу вони за ними

повинні проводити.

Після цього проект за-провадять. Але, на від-міну від серпня 2010 року (!), нині йдеться не про тотальний перехід шкіл на комп’ютери. Нині проект-гігант перевели у площину локального, причиною стала відсут-ність фінансування.

— Ми просили про державне фінансуван-ня в розмірі 1 мільярд 200 мільйонів гривень, однак коштів на впро-вадження проекту не-має, — розводить рука-ми І. Курус. — Ці гроші мали виділяти протягом чотирьох років. За них планували придбати оснащення для шкіл: комп’ютери, смартдош-ки тощо. Але в бюджеті на 2012 рік грошей на це не заклали.

З огляду на порож-ні кишені, організатори мізкують над іншими ва-ріантами забезпечення шкіл. Зокрема, як пояс-

нили «Газеті», можливо, технічні засоби доведеть-ся купувати батькам.

→ Недоліки і ще раз недолікиВід моменту під-

писання проекту «Від-критий світ» шкільні бібліотекарі тремтіли в очікуванні, коли книго-збірні почнуть закрива-ти. Адже зі стартом на-вчання за комп’ютерами потреба в книжках від-пала б. Ініціатори про-екту запевняли: «Нам удасться зекономити на друці підручників, адже вся інформація буде в нетбуках». Але тоді ніх-то не подумав, що за електронні книжки теж треба платити. Та, крім того, що платити нічим, виникла інша халепа — електронні підручники в Україні майже не роз-робляють.

— У нашій країні є лише дві компанії, які створюють відеокурси для навчання. Але з огля-ду на те, що за контент треба платити, необхід-но знайти фінансування й на це. До того ж, може виникнути спротив ви-робників підручників — вони побоюються збитків після масового переходу до навчання за електронними кни-гами, — розповів «Га-зеті» Дмитро Шимків, генеральний директор «Майкрософт Україна» — компанії, яка надавала програмне забезпечення для нетбуків у проекті «Відкритий світ».

Окрім усього цього, необхідно внести змі-ни до гігієнічних норм організації навчання, адже їх затверджено ще 1956 року! Згідно з укра-їнським законодавством, потрібно три роки, щоби змінити їх.

→ Невикористаний досвідУ львівській школі

№77 учні 3-«А» класу вже від 2010-го року навчаються за нетбу-ками. 28 діт лахів що-дня приходять на урок і відкривають малень-кі комп’ютери. Тетяна Орлова, вчителька, яка виграла нетбуки для школи у програмі Intel, запевняє, що жоден учень не забув, що таке підручник, папір вони комбінують із екраном. Комп’ютери вдалося ви-грати за проектом «Intel: навчання для майбут-нього» 2010 року. Саме так мали б виглядати всі класи в Україні згід-но із задумом проекту «Відкритий світ». Тобто те, що нині працює як пілотний проект, давно реалізували інші. Тому дуже дивно, що проект не використав досвід тих шкіл, які вже набили перші ґулі, зробивши міні-революцію в освіті...

— Про те, що стартував пілот проекту, дізналася від вас. До нас ніхто не звертався з цього приводу, не залучали до проекту, — пояснює «Газеті» ди-ректор школи №77 Ольга Прокопишин. — Щодо

досвіду учнів, то, без-умовно, дуже добре, що

дітей змалку привчають до того, що комп’ютер — це не тільки «ВКонтак-ті». Я представник того покоління, яке звикло пояснювати крейдою на дошці, але бачу, що шко-лярі добре засвоюють інформацію з екрана.

У львівській школі пев-ні, що новація позитив-но впливає на розвиток дітей, але позбуватися зошитів ніхто не планує, нетбук просто доповнює уроки. Тут переконані, що ламати століттями напрацьовану систему навчання не варто, її прос-то треба комбінувати зі сучасними ґаджетами. Натомість організатори проекту «Відкритий світ» дійдуть до цього в найкра-щому разі через місяців три, коли завершиться термін пілотного проекту. Ще одним розчаруван-ням стане те, що грошей на забезпечення шкіл технікою найближчим часом очікувати не варто.

Законопроект «Про вищу освіту» забракували

lМар’яна Вербовська

Парламент відхилив законопро-ект Дмитра Табачника, міністра освіти і науки, сім’ї молоді та

спорту. Під час засідання Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради, коли обговорювали законопроекти «Про вищу освіту», фахівці резюмува-ли, що документ недопрацьований. Як пояснює dt.ua, голова комітету Максим Луцький і перший заступник міністра освіти Євген Суліма схвально відгуку-валися про міністерський зразок зако-нотворчості, водночас гострої критики зазнав законопроект А. Яценюка й Л. Оробець. Щоправда, М. Луцький так і не ухвалив рішення щодо схвалення міністерського законопроекту. Висно-вок науково-експертного управління Верховної Ради на проект Дмитра Табачника «Про вищу освіту» з’явився 11 січня на сайті ВР. Як у ньому зазна-чено, «поданий документ не може бути підтриманий у запропонованому вигляді».

Теорія фізкультури

lМар’яна Вербовська

У новому навчальному році на школярів чекають новації на уроках фізкультури — фізичні

навантаження скоротять, підсилив-ши теоретичну частину предмета. Нормативи з фізкультури пом’якшать для учнів 5-10 класів. Таку інформацію Міністерство освіти і науки, молоді та спорту надіслало днями своїм регіо-нальним управлінням. Із наступного навчального року на уроках фізичної культури дітей навчатимуть правил техніки безпеки, надавати першу невідкладну допомогу, історії самого предмета.

МОН пропонує залишити десять основних напрямів: волейбол, баскет-бол, гандбол, гімнастика, настільний теніс, легка атлетика, туризм або футбол. Вибір залежатиме від мате-ріальної бази та місцевих традицій школи. Згодом відомство планує роз-ширити цей перелік відповідно до по-бажань навчальних закладів. Сергій Дятленко, один з авторів програми, головний фахівець департаменту загальної, середньої та дошкільної освіти, запевнив у коментарі ЗМІ, що біг, стрибки, вправи для формування постави, профілактика плоскостопос-ті залишаються в переліку загальних навантажень. Щоправда, нормативів за ними школярі не складатимуть.

До того ж, за його словами, відте-пер нормативи не будуть основним критерієм оцінки з фізкультури. А ще дуже важливо, аби школярі були активними під час уроку, володіли технікою виконання вправ, добре за-своювали теоретичні знання.

Крейдою і мишкоюА

wiyaclipart.com

Верховна Рада відхилила законопроект про збільшення державного замовлення у вищих навчальних закладах із 51-го до 75%. За відповід-ний документ депутатів від опозиції №9007 проголосували лише 37 нардепів, повідомляє dt.ua. «Законопроект спрямовано на виконання передвиборної програми президента України Віктора Януковича щодо забезпечення доступності та безоплатності вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах», — ідеться в пояснювальній записці до документа. У своєму виступі депутат Юрій Кармазін нагадав, що передвиборна програма В. Януковича містила обіцянку збільшити обсяг держзамовлення у ВНЗ саме до 75%.

Кількість державних місць у «вишах» не збільшать

19Духовність19 січня 2012 року 3 (652)

l Іван Гвать

дного вересневого дня 1926 року до монастиря ченців-василіан в Ужгороді доправили письмове роз-порядження з Ватикану. В ньому мовилося, що Папа Пій ХІ призначає ієромо-наха Павла (в миру Петра) апостольським адміністра-тором Пряшівської греко-католицької єпархії в то-дішній Чехословацькій рес-публіці. Очевидці записали, що, отримавши цю звістку, чернець розплакався та по-просив Господа, щоб минула його чаша сія. Він прагнув жити в монастирі, подалі від суєти світу, та молитися. Проте, його зобов’язував послух перед главою Като-лицької Церкви та чернечий статут. Довелося підкори-тися (ієромонах і щойно найменований єпископ в одній особі, мабуть, швидко усвідомив, що Roma locuta, causa finita («Рим сказав, справа вирішена»).

Наприкінці 1926 року він повернувся до Пряшева, а в березні 1927-го в Римі (в базиліці св. Климентія) відбулися його єпископські свячення. Мова про греко-

католицького владику Пав-ла Гойдича, ЧСВВ, єпископа Пряшівського (1888-1960), якого 4 листопада 2001 року Папа Іван Павло ІІ урочисто зачислив до лику блажен-них Католицької Церкви за непохитність у вірі. В січні 2008-го спеціальна комісія меморіалу жертвам Голо-косту «Яд ва-Шем» в Ізраї-лі присвоїла йому звання «Справедливий між наро-дами» (посмертно).

Нині є беззаперечним, що владика Павло (Петро) Гойдич — найвизначніша постать першої половини ХХ ст. серед русинів-укра-їнців тодішньої Чехосло-вацької республіки не лише як єпископ, а також як за-хисник їхніх національних і культурних прав.

Владика Павло дуже доб-ре усвідомлював, що для виховання власної руської інтелігенції та зміцнення національної свідомості руських вірних на Пряшів-щині потрібне руське шкіль-ництво. Крім народних цер-ковних шкіл на парафіях (їх

було 259 із 19640 учнями), діяли дві міщанські школи (400 учнів) і греко-католиць-ка вчительська академія (близько 160 учнів). Най-більшим здобутком влади-ки Гойдича було відкриття Греко-католицької руської гімназії у Пряшеві в травні 1936 року. Але цьому всьому передувала тривала бороть-ба за руське шкільництво взагалі.

У листопаді 1929-го вла-дика звертається до всіх учителів єпархіальних шкіл: «Несемо тягар відповідаль-ності як за релігійне, так і за національне його (наро-ду) майбутнє перед Богом, перед людьми і перед істо-рією... Навчіть його (народ) поважати чуже, але і всім серцем любити своє, хай не соромиться наш русин своєї руської бесіди і націо-нальності»...

→ «…тільки заявити себе українцями»Спочатку, однак, спро-

буймо відповісти на запи-

тання: якої національності був сам владика Гойдич. 8 червня 1927 року під час відкриття величавої вис-тави руської культури в Пряшеві єпископ Гойдич заявив: «Я не є великорус (росіянин), ні українець, Я русин, котрий хоче тут жити й вмерти» (М. Бар-новський, Гісторіцка ревю, ч. 7, дома). Отець Севастіян Сабол ЧСВВ, відомий поет під псевдонімом ЗОРЕС-ЛАВ у своїх спогадах про П. Гойдича (1980 р.) пише, що кир Павло був «без-перечно русином». «Він говорив це сам і признавав слушність українцям. Але слово «українець» якось дивно звучало для нього. Я постачав йому літературу на цю тему й одного разу, мабуть, було це 1940 року, він сказав мені на прогу-лянці таке: «Я бачу, що для нас нема іншого виходу, як тільки заявити себе україн-цями… Українців багато, і коли ми станемо твердо на українську платформу, тоді з нами буде вся Галичина і

вся Україна. Я вірю, що при-йде час, коли ми всі будемо називати себе українцями». За чотири місяці до своєї смерті, виповнивши анкету з основними біографічни-ми даними (напередодні амністії), владика Павло власноруч написав націо-нальність: українська.

Василь Гопко в кни-зі, виданій у Пряшеві 1947 року з нагоди 20-річ-чя хиротонії єпископа Гойдича, згадує про те, що 17 листопада 1940-го владика Павло скликав до себе представників русофільського й укра-їнофільського таборів, щоб їх помирити. Зустріч відбулася. Владика Павло підготував статтю для газет «Народне слово», «Слово народа». В статті, з якої цитує Гопко, мовить-ся: «Радість моя така, як у батька, діти якого після тривалої ворожнечі і не-нависті знова любляться, бачать у собі не ворога, а рідного брата… Представ-ники двох противних та-борів мене повідомили,.. що відтепер різниці, які нас безпідставно розби-вали і нищили, більше не буде, подаємо собі брат-ську руку і в згоді працю-ватимемо для релігійного і культурно-національно-го та економічного підне-сення нашого народу».

→ Серед Праведників світуНаприкінці березня

1942 року євреїв зі Словач-чини почали депортувати в нацистські концтабори на території окупованої Польщі. Лише протягом семи місяців із території Словацької республіки ви-везено в концтабори близь-ко 57 тисяч євреїв. Усьо-го зі Словаччини під час ІІ Світової війни в нацист-ські табори смерті відтран-спортовано майже 70 тисяч євреїв, приблизно стільки ж, скільки за той самий час було вивезено з окупованої нацистами Франції.

Владика Гойдич знав про цю трагедію. У травні 1942-го він звернувся лис-том до дипломатичного представника Ватикану в Братиславі. Єпископ гостро засудив депортації та звер-нув увагу на жорстокість, із якою ставляться до євреїв члени напіввійськової сло-вацької організації «Глінко-ва гарда». В листі П. Гойдич запропонував Ватикану змусити президента Сло-вацької республіки Тіса як католицького священика призупинити такі звірства.

П’ять років тому в архі-вах словацького Інституту національної пам’яті в Братиславі виявили лист, що його написав П. Гой-дич 18 травня 1956 року, на той час уже в’язень комуністичної тюрми, президентові ЧСР А. Запо-тоцькому. Щоб відкинути, зокрема, звинувачення у співпраці з окупаційним нацистським режимом, владика писав: «Євреї під час німецької окупації ма-сово приходили до мене… і я ні одному (з них) не відмовив у допомозі; їхніх дітей я приміщав у наших єпархіальних установах, їхні гроші та коштовні зо-лоті вироби я заховав, щоб зберегти їх перед конфіс-кацією... Це все (я) чинив з любови до ближнього...»

Пошук свідків про порятунок єпископом євреїв розпочали лише 2006 року. Виявилося, що він допоміг урятувати життя принаймні 27 осо-бам, видаючи їм свідоцтво про хрещення, перехову-

ючи дітей у різних уста-новах Греко-Католицької Церкви. Наведемо такий прик лад. У складній си-туації опинився єврей-ський підприємець із міс-та Попрад Павло Лукач-Шпітцер, який зустрівся з П. Гойдичем на вулиці в Пряшеві саме в момент, коли «Глінкова гарда» чи-нила облаву на євреїв. Владика Павло обійняв свого співрозмовника та в такий спосіб уберіг від затримання. До речі, аген-ти безпеки інформували владні кола Братислави, що єпископ обіймається з євреями, і віруючі католи-ки були цим дуже обурені. Складно сказати, наскіль-ки це правда, бо агенти секретної поліції мали за обов’язок трактувати П. Гойдича як ворожу осо-бу, яка обіймала високу посаду та користувала-ся великим авторитетом у суспільстві (о. Борза). Єпископ заохочував і своїх священиків, щоб вони в міру можливості рятували євреїв. Парох села Ольшавица о. Михай-ло Машлей, наслідуючи свого владику, врятував життя 54 єврейським

сім’ям, переховуючи їх се-ред своїх вірників-селян. 1997 р. о. Машлею при-своєно звання «Справед-ливий між народами».

17 липня 1960 року комуністичний в’язень, єпископ, мученик за віру Павло Гойдич помер у го-резвісний словацькій тюр-мі Леопольдов на 72-му році життя. Помер, як цього собі бажав, у день свого народження. Його могилу на тюремному цвинтарі означено номером 681. Останки владики 1968 року перевезено до греко-като-лицького кафедрального храму в Пряшеві. Юридич-но реабілітовано єпископа Павла Гойдича, ЧСВВ, лише 1990 року.

Ряшів, Словаччина

Доповідь, виголошена в Українському

Католицькому Університеті, Львів, 22 вересня 2011 року.

Надруковано зі скороченнями

Праведник владика Павло Гойдич

О«Євреї під час

німецької оку­пації масово приходили до мене… і я ні од­ному (з них) не відмовив у допо­мозі; їхніх дітей я приміщав у наших єпархі­альних устано­вах, їхні гроші та коштовні золоті вироби я заховав, щоб зберегти їх перед конфіска­цією... Це все (я) чинив з любови до ближнього...»

Верховна Рада України ухвалила закон, що забороняє рекламу послуг ворожок, магів, знахарів, екстрасенсів на телебаченні, в газетах і журналах. Священнослужителі схвалюють це рішення, однак кажуть, що зробити це слід було значно раніше, повідомляє РІСУ. «Який ка-нал не увімкнеш — там чортівня, дивитися не хочеться, — ділиться враженням священик УАПЦ о. Валерій Копійка. — Заборона реклами на телебаченні — це добре... Звісно, викорінити це явище вкрай складно, проте це не означає, що маємо сидіти склавши руки». Отець Валерій нагадує, що Церква завжди виступала проти ворожіння, відьмацтва, хіромантії, спіритизму, називаючи це великим гріхом.

Заборону реклами ворожок підтримала Церква

20 здоров’я 19 січня 2012 року 3 (652)

71% європейців знають, що населення континенту старішає, однак лише 42% стурбовані таким розвитком подій — повідомляє УНІАН про резуль-тати опитування, що його провела TNS Opinion & Social наприкінці 2011 року. Як зазначили у прес-службі Єврокомісії, на думку багатьох опитаних, люди віком понад 55 років відіграють значну роль у ключових сферах суспільного життя. При цьому 60% європейців уважають за необхідне надати людям право працювати і після досягнення ними пенсійного віку. Третина респондентів зазначила, що готова працювати після виходу на пенсію. Водночас третина опитаних також висловилася проти офіційного підвищення пенсійного віку.

Старість у Європі — не проблема

Архів Юлії Миць

Розмова з Юлією Миць, дитячим стоматологом

lОлександра Баландюх

томатологи б’ють на спо­лох — ситуація зі станом ротової порожнини в дітей на Львівщині просто ката­строфічна: у 80% малюків віком до п’яти років поп­суті зуби. У 30­35% діток міста віком до двох років виявлено ранній карієс. Як боротися з цією пато­логією? Що робити, аби не допустити раннього каріє­су в дітей? Чи обов’язково лікувати молочні зуби? Як побороти страх маленьких пацієнтів під час візиту до стоматолога? На ці й інші запитання «Газета» по­просила відповісти дитя­чого стоматолога клініки «Авторської стоматоло­гії Мар’яни Мельничук» Юлію Миць.

— Юліє Олександрівно, чому зубки, які щойно прорізалися, так швидко вражає карієс? Де криєть-ся причина цієї патології?

— Причин появи ран­нього карієсу в дітей ба­гато, вони завжди ком­біновані. Проте з­поміж тих багатьох можна ви­окремити головні: незадо­вільна екологія, несприят­лива генетика, знижений імунітет, супутні захво­рювання органів і систем, нераціональне харчу­вання, відсутність гігієни ротової порожнини (або погана гігієна) і довго­тривале грудне вигодо­вування чи годування з пляшечки.

Відсутність гігієни при­зводить до накопичення в ротовій порожнині великої кількості вуглеводів, які змінюють склад слини, через яку відбувається мінералізація зубів. І коли

в ротовій порожнині на­копичується багато вуг­леводів, вони починають негативно впливати на зубну емаль, яка є ще над­то крихкою, слабкою. Міс­це, з якого вийшли кальцій, фтор та інші речовини, заповнюють мікроорганіз­ми. Аби запобігти цьому, батьки повинні ретельно стежити за ротовою по­рожниною малюка.

— Тривале грудне ви-годовування вважаєте однією з причин появи раннього карієсу. Про-те педіатри агітують ма-терів годувати грудьми якомога довше. Батьки розгублені: чия думка правильна, де золота се-рединка?

— Коли материнське мо­локо є найкориснішим для дитини? У період приблиз­но до року. Згодом воно втрачає корисні власти­вості й грудне годування є радше психологічним чин­ником. Психологи кажуть, що малюки, яких тривалий час матір годує грудьми, спокійніші, впевненіші в житті, частіше є лідерами тощо. Все це правильно, але є й інший момент. Не

завжди генетика, власти­вості ротової порожнини сприяють тому, щоб ди­тину годували до трьох­чотирьох років, особливо вночі. Це може призвести до серйозних проблем із зубами. А якщо вони ще й вчасно не проліковані, то це може негативно позна­читися на здоров’ї дитини загалом.

Як знайти золоту се­редину? Якщо батьки на­лаштовані на тривале ви­годовування, то мусять максимум уваги приді­лити гігієні рота: чистити зубки маляти щонаймен­ше тричі на день. Якщо дитина попросила груди вночі, то в міру можливості після годування протерти зубки мокрою марлею. Є спеціальні гелі, що змі­нюють склад слини та сповільнюють негативний уплив вуглеводів на емаль. Отож після годування при­відкрийте трішки ротик і змастіть зубки гелем. І, звичайно, необхідно вчас­но приходити на профілак­тичні огляди до дитячого стоматолога.

— З якого віку слід роз-почати такі візити?

— Іще в період вагіт­ності. Про це майбутнім матусям повинні говори­ти і педіатри, бо батьки, як правило, приходять із дитиною до стоматолога тільки тоді, коли вже ви­никли проблеми. Закла­дання молочних зубів від­бувається в перші місяці вагітності, тож стоматолог підкаже, як краще харчу­ватися, що робити, аби в немовляти в майбутньому були міцні зуби.

— З якого віку немов-лятам слід чистити зуби?

— Щойно вони проріза­лися. Після кожного году­вання необхідно змочити марлю в кип’яченій воді та протерти зубки, ясна, забрати наліт, який осів на них. А ще краще проти­рати ясна після годування ще до появи зубів. Та біль­шість батьків, на жаль, цьо­го не робить, тому маємо таку кричущу ситуацію із зубами дітей. Деякі бать­ки помилково вважають, що малечі слід починати чистити зуби з трьох років. Відтак дитячі стоматологи, оглядаючи ротову порож­нину маленьких пацієнтів,

часто жахаються від по­баченого — у них множин­ний ускладнений карієс.

— А коли з марлечки переходити на дитячу щіточку, зубну пасту?

— Нею можна користу­ватися з появою перших зубів. Але не раджу по­кладатися в підборі щіток, зубної пасти лише на себе чи на поради подруги, су­сідки. Проконсультуйтеся

з дитячим стоматологом. Нині є дуже великий вибір і щіточок, і зубних паст, од­нак не всім малюкам вони підходять. У кожної дити­ни свій тип слини, тому в когось нальоту практично не видно, тож його можна легко зняти м’якою щіточ­кою. В інших його значно більше, тож щітка має бути трішечки жорсткішою. Бу­вають випадки, коли діти тривалий час не чистили зуби, на них утворилося багато нальоту, а коли перейшли на щітку, ясна починають кровоточити, й батьки відмовляються від такої гігієни. Звісно, краще до такого стану не доводи­ти, але так чи інакше, наліт обов’язково слід забрати. Дитина повинна звикнути до чищення зубів так само, як до миття рук, коли при­йшла з вулиці чи перед їдою тощо. І тоді проб лем буде значно менше.

— Деякі батьки вва-жають, що від лікування молочних зубів можна відмовитися. Мовляв, навіщо мучити дитину, якщо вони і так випа-дуть...

— Це вкрай хибна дум­ка. Коли в малечі карієс чи то в рік і вісім місяців, чи в шість років, то його обов’язково слід лікувати. Батьки часто не знають, що молочні зубки мають корі­нець. Інфекція з молочного зуба по кореневому каналу переходить на зачаток по­стійного (до двох років усі

постійні зуби вже є у кістці щелепи), тож уражатиме також постійні зуби. Крім того, молочні зуби випа­дають не всі одночасно. У дітлахів віком від шести до 12, інколи 14 років є період змінного прикусу, коли в ротовій порожнині одночасно є і молочні, і постійні зуби. І якщо бо­дай один молочний зуб хворий, то інфекція з нього рано чи пізно перейде на постійний. Якщо в дити­ни виявили карієс, раджу батькам негайно зверну­тися до стоматолога, а ще краще не допустити до його виникнення. Цьо­го можна досягти лише за трьох умов: належної гігієни порожнини рота, збалансованого харчу­вання і загального догля­ду за малюком. Якщо до трьох років батьки навчать сина чи доньку чистити зуби, далі вони робити­муть це самостійно. Звісно, під контролем дорослих. Але гігієну ротової порож­нини не можна пускати на самоплин: мовляв, ось тобі щітка, паста — чисти. Дітлахів треба навчити правильно це робити, пере­віряти, чи під час чищення вони забрали весь наліт. До прикладу, я тримаю у шухляді одноразові щітки і часто прошу маленьких пацієнтів почистити зуби при батьках. Вони можуть робити цю процедуру і п’ять хвилин, але результат нульовий: труть один зуб або лише з одного боку. А потім родичі дивують­ся: син чи донька щодня чистять зуби, а карієс усе одно є.

— Візит до стомато-лога часто є неабияким випробування і для ди-тини, і для батьків — дитя панічно боїться відкри-ти рот. Як подолати цей страх?

— Такий візит, як свідчить практика, слід починати із психологічної підготовки батьків. Якщо дитина ще не була в стоматолога або не мала негативної зустрічі з лікарем, у неї немає страху. Але його навіюють батьки, кажучи: «не бійся», «це не боляче», «це анітрохи не страшно». Річ у тім, що ма­ленькі діти не сприймають частки «не», вони її ніби не чують. Тому їхня увага фік­сується лише на дієсловах. Є вікові періоди, коли з ди­тиною можна домовитися, пояснити, для чого треба трішки посидіти з відкри­тим ротом. Це приблиз­но у віці 4­6 років. Інколи стоматологові достатньо зняти білий халат, аби ди­тина втратила страх перед стоматологічним кріслом. Якщо малечі рік чи тро­хи більше, можна просто сказати: «Ідемо в гості до тьоті». Старшим, якщо до цього не було негативного контакту з лікарем, сказа­ти: «Йдемо до стоматоло­га». При цьому пояснити, як це важливо — мати здорові красиві зуби. Діти, яких батьки навчили чистити зуби, часто оглядали рото­ву порожнину змалечку, спокійно відкривають рота й стоматологу. Словом, у кожному конкретному випадку слід шукати під­хід, але в жодному разі не тримати дитину силоміць. І приймати рішення щодо способу лікування залеж­но від віку дитини й обсягу роботи.

Якщо в маленького па­цієнта множинний карі­єс, є інші стоматологічні пробл еми, на усунення яких потрібно трохи часу, то краще це зробити під за­гальним знечуленням. Тоді й нервова системи дитини, психіка не постраждають, і лікар зможе якісно викона­ти свою роботу.

P. S. Яким діткам вар-то вдатися до лікуван-ня зубів під загальним наркозом? Які препарати нині використовують для знечулення? Чи впливає наркоз на нервову сис-тему? Як часто можна вдаватися до лікування під знечуленням? Відповіді на ці й інші запитання читайте в наступних числах «Газети».

Про здорові зуби малюків слід подбати ще під час вагітності

«Першим відвіди нам дитиною сто-матолога має передувати психологічна підготовка… батьків

«У 80% малюків віком до п’яти років попсуті зуби. У 30-35% діток міста віком до двох років виявлено ранній карієс

С

«Якщо дитина ще не була в стоматолога або не мала не-гативної зустрі-чі з лікарем, у неї немає страху

21афіша19 січня 2012 року 3 (652)

79008, Львів, вул. Гуцульська, 7Тел./факс: 294 95 45; office@gazeta.lviv.ua

Директор і головний редактор Ігор Гулик (294-95-50)

Комерційний директор: Олександра Гнатик (294-95-41; факс: 294-95-50); e-mail: oleksandra.gnatik@mail.ru

Відділ реклами: Оксана Кристиняк (reklama.lvivgazeta@gmail.com) 294-95-41

Бухгалтерія: Відділ збуту:

Марія Пінтоха (бухгалтер, 294-95-49)294-95-47

Редакція:

Ірина Гамрищак (заступник головного редактора, 294-95-43)Гліб Ваколюк («Спорт», 294-95-43)Олександр Сирцов («Львівські новини», 294-95-43)Ярина Коваль («Культура», 294-95-43)Олександра Баландюх («Соціальні проблеми», 294-95-43)Мар’яна ВербовськаМирослава ІваникНаталя Цапик, Андрій Кононов

(«Екологія», «Освіта», 294-95-43)(«Місцеві новини», 294-95-43)(відділ дизайну, 294-95-42)

Олена Мишкало, Юлія Тімошина (літературне редагування, 294-95-42)

Передплата на 2012 рік:Індекс 96201

1 міс. 3 міс. 6 міс. 12 міс.10,49 31,47 62,94 125,88

Номер підписано до друку о 14.00. Друк: Кольороподіл видавництва «А-прінт». Віддруковано у видавництві «А-прінт» на офсетній машині Solna D30 (Швеція). м. Тернопіль. тел.: (0352) 52 27 37, e-mail: office@a-print.com.ua). Тираж: 53 тис. Номер замовлення: 82; «Телегазета»: 83Газета виходить щочетверга. Свідоцтво про реєстрацію: КВ №13128-2012ПР, видане 07.09.2007 р. Передрук будь-яких текстових чи візуальних матеріалів, надрукованих у цьому числі газети, можливий лише з письмового дозволу редакції. При цитуванні посилання на «Львівську газету Вісник міста» обов’язкове. У разі публікації редакція зберігає за собою право скорочувати і редагувати надіслані матеріали. © Видавець — ТзОВ «Львівська газета Вісник міста»

Театри

→ Театр опери та балету ім. С. Крушельницької

Просп. Свободи, 28; тел.: 272-86-72; 242-11-63

19, четвер«Пахіта» (одноактний балет), 18.00«Кармен-сюїта»(одноактний балет), 18.00«Ніч Вальпургії»(одноактний балет), 18.00

21, субота«Любовний напій» (комічна опера на 3 дії), 18.00

22, неділя«Лілея» (балет на 2 дії), 12.00«Мойсей» (опера на 2 дії), 18.00

→ Театр ім. М. Занько-вецької Вул. Лесі Українки, 1; тел.: 272-05-83; 272-07-62

Велика сцена

21, субота«Останній гречкосій» (О. Огородник), 18.00«Наталка Полтавка»(І. Котляревський), 18.00

22, неділя«По щучому велінню» (М. Кропивницький), 12.00«Сільва» (І. Кальман), 18.00

24, вівторок«Візит літньої пані» (Ф. Дюрренматт), 18.00

25, середа«Сто тисяч» (І. Карпенко- Карий), 18.00

→ Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса

Вул. Леся Курбаса, 3; тел.: 272-49-14

20, п’ятниця«Лісова пісня», 19.00

21, субота«Лісова пісня», 19.00

22, неділя«Чекаючи на Ґодо», 19.00

→ Львівський академічний театр «Воскресіння» Пл. Г. Григоренка, 5

20, 21, 22 січня«Том, Дік, Гаррі» (музична комедія), 18.00

→ Перший український театр для дітей і юнацтва

Вул. Гнатюка, 11; тел.: 272-68-55

20, п’ятниця«Дюймовочка+», 11.00

22, неділя«Дюймовочка+», 11.00; 15.00

24, вівторок«Олівер Твіст», 14.00

→ Театр-студія «І люди, і ляльки»

Вул. О. Фредра, 6; тел..: 261-31-25

21, субота«Шовкова косиця», 12.00; 14.00

22, неділя«Хто сказав «няв»?», 12.00; 14.00; 16.00

Виставки → Львівський палац Потоцьких

Вул. Коперника, 15

27.12-31.03Виставка «Золоті скарби зниклих цивілізацій»

→ Фотоклуб «ЧБ 5/5»

11.01-01.02Фотовиставка А. Боярова «Білий Орел та інші»

→ Кав’ярня «Штука»

Вул. Котлярська, 8

2.01-31.01Виставка «Врятована краса: хроніки реставрацій зі збірки «Студіон»

→ Галерея «Леміш»

Вул. Ставова, 7-в

13.01-14.02Виставка творів

Б. Буряка, М. Демцю та В. Ярича

Кінотеатри → Кінопалац

Вул. Театральна, 22; тел.: 297-50-50

19.01-25.01Синій зал «Контрабанда», 10.10; 14.40; 19.10; 21.20«Хранитель часу» (3D), 12.20; 16.50

Червоний зал «Нокаут», 11.00; 13.00; 15.00; 17.00; 19.00; 21.00

Арт-зал «Голодний кролик атакує», 12.20; 16.00; 19.40; «Єва: штучний розум», 10.30; 14.10; 17.50; 21.30

→ Кінопалац «Копернік»

Вул. Коперника, 9; тел.: 240-37-69 (каса); 297-51-77

19.01-25.01«Дівчина з тату дракона», 17.00; «Моя шалена сімейка», 10.30; 12.10; 13.50; 19.40; 21.20; «Висо-цький. Спасибі, що живий», 15.30

→ Кінопалац ім. О. Довженка

Просп. Червоної Калини, 81; тел.: 227-39-49; 227-39-39

19.01-25.01Синій зал «Нокаут», 11.30; 13.20; 15.10; 19.40; 21.30«Дівчина з тату дра-кона», 17.00

Червоний зал «Контрабанда», 10.10; 14.40; 19.10; 21.20«Хранитель часу» (3D), 12.20; 16.50

Відповіді на кросворд, опублікований у «Львівській газеті» №2 (651) від 12 січня 2012 р. По горизонталі: 1. Позов. 3. Газета. 4. Аракс. 5. Фантом. 7. Образ. 11. Гирло. 12. Білка. 13. Батат. 15. Калита. 17. Москіт. 18. Кондор. 19. Нагара.

По вертикалі: 1. Паламар. 2. Ворс. 3. Граф. 6. Барибал. 8. Болонка. 9. Арабіка. 10. Тоска-на. 14. Тактика. 16. Аверс. 17. Мюон.

Кадр із фільму «Хранитель часу». Фото: kinopoisk.ru

Гороскоп 23-29 січня

Овен

У першiй половинi тижня спробуйте розв’язати проб-леми i виконати зобов’язання на роботi. Грошi отри-маєте, але не багато. Тому економте. У сiм’ї домовтеся про спiльний пiдхiд до виховання дiтей.

Телець

Саме час заробля-ти. Запропонують вiдрядження – погоджуйте-ся. Якнайдалi вiд начальства – комфортнiше. Намагайтеся не сваритися з кохани-ми – i ваше бажання буде задоволено.

Близнюки

Чудовий час, аби змiцнити бiзнес. Можливий гідний прибуток. Здоров’ю нiчого не загрожує. Романи будуть при-страсними i захо-пливими.

Рак

Багато енергiї ви-тратите на залаго-дження важливих проблем i серйозних фiнансових питань. Доходи нестiйкi, але до кiнця тижня з’явиться тенденцiя до зростання.

Лев

На роботi дове-деться попітніти. Можливi конфлiкти з товаришами-колегами, проте начальство буде на вашому боцi. Прибуток матимете непоганий.

Дiва

Робота не обiцяє сюрпризiв i криз. Можна сподіватися на пiдвищення та збільшення окладу. Фiнансовi справи – в нормi. Новi знайом-ства перспективнi i вплинуть на ваше життя.

Терези

На роботi будьте привiтними – не реагуйте емоцiйно на об’єктивнi труднощi. До-ходи зростуть. Не дуже довiряйте комплiментам i обiцянкам.

Скорпiон

Вас завантажать новою роботою. Новi проблеми вдасться успiшно ліквідувати, голов-не – не нервуйте. Прибуток вас потішить. Імовірна поїздка або змiна мiсця проживання. Вiдвiдайте родичiв у вихiднi.

Стрiлець

На роботi вас очікує комфорт, успiх i визнан-ня. Ось тiльки грошi до вас не поспiшають. Не за-бувайте про сiм’ю, бо близькi можуть образитися.

Козерiг

Якщо запропо-нують перейти на нову роботу, не поспiшайте пого-джуватися – бу-дуть іще вигідніші вакансiї. Саме час розв’язувати про-блеми i наводити лад у сiм’ї.

Водолiй

Перша половина тижня годиться для творчої роботи, а друга – для рутин-ної. Фiнанси зрос-туть. Добре було б почати ремонт.

Риби

Приплив енергiї вигiдно iнвестувати в роботу – з успiхом i прибут-ком. I тодi купите все, про що мрiяли. Почуття онов-ляться, а в декого – зародяться. Не забувайте про близьких.

22 мандри 19 січня 2012 року 3 (652)

Розмова з Фредом Фінном, британським мандрівником

ьогоріч на Різдво Львів відвідав найвідоміший мандрівник світу — Фред Фінн. Він уславився тим, що здійснив найбільше польотів надзвуковим лі-таком «Конкорд» — 718, а Книга рекордів Гіннесса ще 1983 року визнала його найбільш подорожуючою людиною світу: загалом британець подолав 24 млн. кілометрів і побував у 139 країнах. Серед улюблених держав мандрівника — Ке-нія та Сейшельські остро-ви. Перша привабила його

чудовим сафарі, також там можна бачити засніжені гірські вершини. Втім осо-бливе захоплення у Фреда викликає Україна — ось уже шість років він одру-жений з українкою та живе в Комсомольську. Наша країна настільки захопила британця, що він став од-ним з її популяризаторів у світі: зокрема, є одним з офіційних приятелів Євро-2012 і каже, що Україна має всі передумови для успіш-ного розвитку туристичної галузі. Крім авіаподорожей, мандрівник дуже любить подорожувати автомобі-лем. Каже, що вже об’їздив майже всю Україну, у Львові побував утретє, цього разу завітавши на Свято пампу-ха. І хоча із журналістами Ф. Фінн спілкується англій-ською, однак переконує, що таки зумів на побутовому рівні освоїти українську, тож без допомоги пере-кладача може мандрувати нашою державою, робити покупки в магазинах, чита-ти дорожню інформацію. Звичайно, дуже складно в одному інтерв’ю згадати бо-дай основні подорожі такої досвідченої в мандрах лю-дини, втім Фред поділився з читачами «Газети» своїми спогадами та мріями.

— Дуже часто маленькі діти марять далекими по-дорожами, читають при-годницькі книжки, декому щастить із батьками, які працюють чи то комівояже-рами, чи то геологами, чи то військовими і змушені пе-реїжджати з одного місця на інше. А звідки у вас ця жага до мандрів? Чи пов’язано це з вашим дитинством?

— Не можу сказати, що перейняв це від батьків, ми жили в невеличкому містечку Кентебері, що на сході Англії в графстві Кент, потім переїхали в більше місто, однак я не почувався там комфортно, а так, немов риба, яку витягли з води. У 18-річному віці, коли почав працювати, мені запропо-нували поїхати в Нью-Йорк, згодом відправили у від-рядження до Венесуели, також працював у компанії Shell, де доводилося багато подорожувати. Не можу, од-нак, сказати, що мандрівки були дитячою мрією. Що-правда, коли мені було п’ять років, бабуся показала ста-рий літак, який залишився ще з часів війни, своєрідний

пам’ятник. Мене тоді врази-ли чи то його запах, чи то своєрідна енергетика, яка йшла від нього. Так виникла пристрасть, навіть певна за-лежність від літаків, що не відпускає мене все життя. Це, напевне, краще, ніж залежність від наркотиків чи алкоголю. І вже 13-річ-ним парубком я здійснив перший політ, а у 18 років уперше перетнув океан.

— У чому виявляється ця залежність від польотів?

— Дуже люблю подоро-жувати та відвідувати нові країни, мене це не втомлює, навпаки — відвідування но-вих місць додає адреналіну: я відлітаю в Київ сьогодні після обіду, а вже очікую цього. Щоразу відчуття, як від першого польоту, хоча добре знаю, чого очікувати.

— Ви здійснили тисячі польотів різноманітними літаками, і, напевне, не всі польоти відбувалися штат-но: чи можете пригадати екстремальні ситуації, в які потрапляли? Які польоти особливо запам’яталися?

— Назавжди закарбува-лися в пам’яті мій перший політ у 13 років і через океан — із Лондона в Нью-Йорк: тоді літак робив посадки в Шотландії та Рейк’явіку, це були 1950-ті роки. Також мені запам’ятався перший політ «Конкордом». Я був па-сажиром «Конкорда», який установив рекорд швидко-сті для невійськових повіт-ряних суден, подолавши відстань із Лондона до Нью-Йорка за 2 години 59 хвилин. Це досягнення досі ніхто не перевершив. Коли літак подолав звуковий бар’єр, ми дуже зраділи, пили шам-

панське та їли червону рибу. Це було особливе відчуття. Траплялося кілька небез-печних ситуацій: під час польоту до Гамбурга літак захопили терористи, а одно-го разу спецслужби запід-озрили, що в салоні закла-дено вибухівку, іншого — не спрацювало шасі, тож літак приземлявся «на пузо».

— Це стресові ситуації, а як ви долали стрес?

— Є така фраза: «Коли впав із коня, треба ще раз сісти на нього, щоб не закрі-пився цей страх». Так було з польотом, коли ми призем-лилися без шасі. Відразу пі-шов до каси та купив квиток на найближчий рейс — як виявилося, в Данію. Однак і цей політ був складним: тільки-но набравши висоту, літак почав кружляти над Нью-Йорком. Я запитав, чому ми не прямуємо до Данії, а стюардеса відпові-ла: є підоз ра, що на борту закладено вибухівку. Вреш-ті ми таки благополучно дісталися до Копенгагена, і тут зателефонував мій ке-рівник, який запитав, чому я не в Нью-Йорку. Пояснив йому, що мусив терміново летіти в Данію, та вже вранці наступного дня повернувся.

— Ви потрапили до Книги рекордів Гіннесса як людина, яка найбільше подорожувала. Зокрема, здійснили понад 700 по-дорожей «Конкордом». Ставили собі це за мету чи все вийшло спонтанно?

— Дуже любив літати «Конкордом», бо повітря-ні судна цього класу за-ощадили чимало коштів і часу. Приємніше з одного пункту в інший добра-

тися за три години, а не за вісім. Наприклад, я міг зранку вилетіти з Нью-Йорка, вранці бути в Най-робі (через різницю в часі) та братися до роботи.

— Спочатку ви їздили у відрядження, потім подо-рожі стали вашим хобі, яке, своєю чергою, переросло в роботу — тепер консультує-те авіакомпанії та туристич-ні фірми. Можете розпові-сти, як це відбулося?

— Це почалося 1983 року, коли я потрапив до Книги рекордів Гіннесса як лю-дина, котра налітала най-більше кілометрів. До мене почали звертатися журна-лісти, туристичні компанії із запитаннями, як краще пакувати речі, яку валізу вибрати, як пережити син-дром зміни часових поясів. Із цього моменту подорожі стали моєю основною ді-яльністю.

— Як ви вивчаєте кра-їни: обмежуєтеся столи-цею чи подорожуєте і провінціями, адже часто вони кардинально відріз-няються від мегаполісів?

— Старався відвідува-ти не тільки столицю, а й провінцію, інші міста, і за змоги — сільську місцевість. Робив це, навіть коли їздив у відрядження. Так само я подорожую Україною. Вважаю, що столиця мало що може розказати про державу, адже, якщо забра-ти історичну частину мега-полісів, то вони практично не відрізняються один від одного.

— Ви вже відвідали 139 країн. Чи маєте на меті побувати в усіх державах світу і де ще не були?

— Ні, такої цілі в мене немає. У всіх країнах, які хотів відвідати, вже по-бував. Єдине, свого часу вважав, що, відвідавши Радянський Союз, по-бував в одній державі, однак, коли він розпався, то з’явилося 15 нових. За-галом був у всіх країнах Африки, Південної Аме-рики, всіх штатах США, Китаї, Японії, Фіджі, Ка-наді, Південній Кореї, Австралії, Новій Зеландії, на Сейшелах. Нещодавно мені запропонували зро-бити туристичний політ у космос, щоб додати кілька миль до мого ре-корду. Розмірковую над цим, однак не знаю, чи здоров’я дозволить, адже я багато курив і зіпсував його.

— Мабуть, не про всі країни у вас залишилися приємні спогади, а, мож-ливо, є навіть такі, куди вам більше не хотілося б повертатися?

— Не хотів би повер-татися в Нігерію — там дуже спекотно та воло-гий клімат. Окрім того, в мене склалося враження, що туди з’їжджаються всі нехороші люди, зло-чинці. Завжди говорю про них погані речі, тому мене можуть не пустити туди. Так само не бажаю ще раз побувати в Росії. Щоправда, хотів би про-їхатися транссибірським потягом через усю РФ.

— Чим не сподобалася Росія?

— Мені здалося, що росіяни не дуже друже-любні, не до порівняння з вами. Росія не дуже мені

підходить. Українці гос-тинні, їхня мова красива, а там і мова, і люди трохи жорсткуваті. Видається, що їм подобається напо-лягати на своєму та не йти на жодні компроміси.

— Як підтримуєте зв’язки з людьми, з яки-ми знайомитеся під час подорожей?

— Завжди відкритий до людей, наприклад, зі всі-ма переписуюся, відпові-даю на е-мейли, з кимось більше, з кимось менше, багато подорожував із Полом Маккартні, зу-стрічався з президентами країн, членами королів-ської родини, але завжди спілкуюся на рівних — ані зверхньо, ні принижуючи себе.

— Скільки часу прово-дите в дорозі, а скільки вдо ма?

— Раніше було, що 11 місяців був у мандрах, тепер більше часу про-воджу вдома.

— Чому все-таки осе-лилися в Україні? Чи тіль-ки через одруження?

— Складно відокре-мити особистий чин-ник від неособистого. Звичайно, звідси моя дружина, але, крім того, тут почуваюсь, як удома. Мені подобаються хрис-тиянські традиції, які ви плекаєте. Місцевість, де живу, нагадує мої рідні краї, і я думаю, що міг би тут жити, навіть якби не одружився з українкою. Коли жив у Кентебері, в нас був власний сад, мої батьки та бабуся збира-ли овочі та фрукти, ми майже нічого не купу-вали в магазині. Тепер мешкаю в Комсомоль-ську, моя теща збирає врожай із городу, в нас завжди є свіже молоко, вона заготовляє помідо-ри та робить різноманіт-ні закрутки на зиму — це нагадує мені дитинство. Хороша, справжня, сві-жа їжа, привітні, чесні люди, хороша погода — що ще потрібно для життя? Дружина знає, що не хочу жити у Вели-кобританії. Наша донька вступатиме на навчання в університет або в Києві, або у Львові.

— Чи часто буваєте на Батьківщині?

— Що два місяці — маю там квартиру. Перегля-даю пошту, зустрічаюсь із журналістами, спілку-юсь, інколи залишаюся на тиждень-два, але що-разу радію, повертаю-чись в Україну.

Розмовляв Олександр Сирцов

Мрію злітати в космос

Ц

Авіакомпанії мали би стягувати додаткову плату з огрядних пасажирів, як це роблять із понаднормовою вагою багажу, вважає головний економіст австралійської авіакомпанії Qantas Тоні Веббер. Перевозячи пасажирів із надмірною вагою, літаки спалюють більше палива, зростають витрати авіакомпаній. Тим часом, за даними австралійського видання Business Day, майже мільйон доларів у рік коштує авіа-компаніям перевезення додаткових двох кілограмів ваги в розрахунку на пасажира, якщо вона здійснює три щоденні рейси зі Сіднея до Лондона. Крім того, огрядні пасажири займають у літаку більше місця і створюють незручності для сусідів.

Товстунам не варто літати

Фото: Тадеуш Білецький

Євген Коноплянка є найперспективнішим українським футболістом. Фото: tsn.ua

l Роман Бойко

Угорець Шандор Варга є одним із найпоміт-ніших футбольних

агентів, які працюють в Україні. Серед його клі-єнтів — головний тренер національної збірної Укра-їни Олег Блохін, «дина-мівці» Олександр Шов-ковський, Євген Хачеріді, гравці «Дніп ра» Руслан Ротань і Валерій Федорчук, футболісти «Таврії» Сергій Назаренко та Юрій Путраш. У розмові з журналістом «Газети» Ш. Варга розповів про плани своїх клієнтів та особливості трансферної кампанії українських клубів.

«Цьогоріч узимку мої клі єнти не мають наміру робити різких рухів, — каже

футбольний агент. — В усіх є діючі контракти з клу-бами й щось змінювати немає сенсу. Лунали роз-мови про Євгена Хачеріді. Наприкінці року його часто критикували за запальний характер. Утім позбуватися такого кваліфікованого захисника керівництво

«Динамо» не планує, він залишається в київському клубі.

Щодо зимової трансфер-ної кампанії українських клубів, то все залежатиме від їх фінансових можли-востей. Українські гранди добре укомплектовано, тому багато новачків не

купуватимуть. Активності на трансферному ринку варто очікувати від таких команд, як «Дніпро», «Во-линь» та «Олександрія».

Уз а г а л і , с е л е к ц і й н і служби клубів, які став-лять перед собою амбітні цілі, працюють упродовж усього року. У них немає вихідних чи свят. Перегово-ри відбуваються навіть під час новорічних канікул. Усі хочуть підсилитися. Клуб може стежити за 50-ма футболістами, але в період відкритого трансферного вікна здійснити одну-дві покупки. Впевнений, що всі команди запрошуватимуть нових виконавців. Цілком імовірно, хтось із футбо-лістів провідних команд перейде в інший клуб. Це ж природний процес».

23спорт19 січня 2012 року 3 (652)

«Донбас» фінішував третім у першому для себе хокейному Континентальному кубку ― найпрестижнішому клубному турнірі Європи. Донеччанам достатньо було не програти в основний час в останньому турі Суперфіналу господарям змагань — «Руану» з Франції. Однак чемпіонам України не вдалося цього зробити: «червоно-чорні» поступилися з рахунком 2:5. До речі, якби матч за-вершився перевагою французів у два голи, то чемпіоном стала би білоруська «Юність». А так, у підсумку очних поєдинків і різниці шайб білоруси посіли друге місце.

«Донбасу» не підкорився Кубок КХЛ

Борха Ґомес. Фото: isport.ua

Шандор Варга. Фото: segodnya.ua

l Гліб Ваколюк

а минулий рік трансферна вартість гравців київського «Динамо» Олександра Алі-єва й Артема Мілевського впала на 2,5 й 2 мільйони євро відповідно. Торік вони коштували однаково — 10 млн. Таку інформацію наводить німецький портал transfermarkt.de.

Насамперед — про trans-fermarkt.de. Цей сайт за-ймається оцінкою вартості футболістів європейських чемпіонатів. Німецькі фа-хівці швидко реагують на нові досягнення чи невдачі гравців. За словами футболь-

них агентів, ціни, вказані на цьому порталі, не «зі стелі», а є більш-менш реальними. Хоча це не означає, що хтось заплатить такі суми. Це ж ринок, а вартість футболіста є предметом торгу. Вочевидь, під час підрахунків німці бе-

руть до уваги різні чинники: вік, професійні якості та навіть схильність гравця до травм, рівень чемпіонату, в якому він виступає. Значно підвищують вартість вико-навця регулярні виклики в збірну й участь у єврокубках. Найдорожчі футболісти в донецького «Шахтаря». Трансферна вартість усіх «гірників», які входять в обойму основної команди (27 осіб), за підрахунками transfermarkt.de, переви-щує 142 мільйони євро. До прикладу, 30 гравців з основи київського «Дина-мо» коштують майже 108 мільйонів євро, а 29 харків-ського «Металіста» — трохи більш ніж 72 мільйони євро. 25 львівських «карпатівців» — понад 20 мільйонів євро.

У сезоні 2011-2012 ро-ків Андрій П’ятов утратив статус основного ворота-ря «Шахтаря», тому його трансферна вартість упала на 4 мільйони євро. Тепер футболіста оцінюють у 6 млн. євро. Олександр Рибка став «гірником» торік улітку. Колишній «динамівець» одразу зу-мів витіснити П’ятова з основи та став голкіпером національної збірної. Якби не прикрий інцидент із вживанням Олександром заборонених препаратів (він вживав сечогінні пре-парати для схуднення), «Шахтар» міг би продати його приблизно за 5 міль-йонів євро. З огляду на реальну загрозу дисквалі-фікації Рибки, тепер його

трансферна ціна різко впа-ла. Фахівці transfermarkt.de ще не встигли відреагувати на допінговий скандал із воротарем. А ось Бог-данові Шусту проблеми Рибки стали в пригоді. Він повернувся в «Шахтар» з оренди в маріупольському «Іллічівці» та має шанс ста-ти основним голкіпером команди. Його трансфер-на вартість минулоріч не змінилася та становить 600 тисяч євро. Вочевидь, «акції» Шуста навесні мо-жуть зрости в ціні.

На початку 2011-го Віл-ліан був найдорожчим «гір-ником». Таким він залишив-ся і на початку цього року. Його вартість незмінна — 15 мільйонів євро. На мільйон менше коштує Даріо Срна.

Дуглас Коста та Фернанді-ньо впродовж року подо-рожчали на мільйон євро — нині їх оцінюють у 12 млн. Вартість найдорожчих укра-їнців «Шахтаря» — Дмит ра Чигринського та Яросла-ва Ракицького не змінила-ся. Вони надалі коштують 8 млн. євро.

Найменше боси «Шах-таря» можуть заробити на голкіперу Юрієві Вірту. Трансферна ціна ветера-на українського футболу, який починав кар’єру у ФК «Львів», становить скромні 50 тисяч євро.

На початку минуло-го року найдорожчими гравцями київського «Динамо» були Артем Мі-левський та Олександр Алієв. Трансфери кожно-го з футболістів німець-кі фахівці оцінювали по 10 млн. євро. Впродовж року вартість Мілевського впала на 2 млн., а Алієва — на 2,5 млн. Найдорожчими «динамівцями» тепер є Браун Ідей’є й Андрій Яр-моленко — 9 млн. Огнен Вукоєвіч коштує на 500

ти сяч менше. Трансферна вартість Олега Гусєва впро-довж року не змінилася та становить 7 мільйонів євро. Торік із-поміж україн-ських футболістів най-більше подорожчав Євген Коноплянка з дніпро-петровського «Дніпра». Ще на початку 2011-го німці оцінювали його в 3 млн. євро, а тепер аж у 7,5 млн. А Руслан Ро-тань із того ж «Дніпра», навпаки, подешевшав на 2 млн. і тепер коштує 3,5 млн. За підсумками минулого року Ігор Худоб’як пере-став бути найдорожчим футболістом «Карпат». Його трансферна вар-тість упала на 500 тисяч і нині становить 2 млн. євро. Найбільше ж у «зе-лено-білій» команді ко-штує Артем Федецький ― 2,5 млн. євро (торік кошту-вав 2,3 млн.). Щоправда, він у «Карпатах» в оренді, а права на нього належать донецькому «Шахтареві». Олег Голодюк зріс у ціні на 500 тисяч. Тепер його оці-нюють у 1,5 млн. євро. Транс-ферна вартість бразильця Еріка ― 1,2 млн. Іще п’ятеро «карпатівців» коштують по мільйону євро: Іван Міло-шевіч, Ігор Ощіпко, Андрій Ткачук, Крістобаль, Лукас. Трансферна вартість усіх інших гравців команди Павла Кучерова становить менш ніж мільйон.

Алієв і Мілевський упали в ціні

З

«Усі клуби підсилюватимуться»

А Євген Коноплянка подорожчав на 3,5 мільйона євро «Найдорожчими

«динамівцями» тепер є Браун Ідей’є й Андрій Ярмоленко — 9 млн. євро

«Трансферна вартість усіх гравців «Шахтаря» перевищує 142 мільйони євро

lФотофакт

Щонайменше най-ближчі півроку екс-захисник

«Карпат» Борха Ґомес ви-ступатиме за «Ґранаду». За іспанський клуб він гратиме на правах орен-ди. Після завершення її терміну іспанці зможуть

викупити контракт фут-боліста.

Нагадаємо, на по-чатку березня 2011 року Борха Ґомес, вихованець мадридського «Реалу», гравець «Райо Вальєкано», уклав із «Карпатами» три-річний контракт. За цей час захисник зіграв у зеле-но-білій футболці 24 матчі та відзначився голом.

«Карпати» позбулися захисника

l Роман Бойко

Авторитетний аме-риканський жур-нал Sports Illustrated

склав список десяти най-більш високооплачуваних спортсменів 2011 року. Рейтинг очолюють два гольфісти — Тайгер Вудс і Філ Мікельсон.

Роже Федерер, який поступився першою по-зицією в рейтингу АТР Новаку Джоковічу, все одно залишається най-

більш високооплачу-ваним тенісистом сві-ту. Менні Пак’яо не має стількох титулів, як бра-ти Клички, але заробляє більше за них. Замикає п’ятірку Фернандо Алон-со, який зайняв четверте місце в заліку пілотів Формули-1 сезону 2011-го.

Серед футболістів лі-дирує неперевершений Лео Мессі. Слідом за ним — головний конкурент за звання найкращого Кріштіану Роналду.

1224 СПОРТ 19 січня 2012 року 3 (652)

Топ-10 високооплачуваних спорТсменів

1. Тайгер Вудс (США, гольф) — 62,29 міль-йона доларів.2. Філ Мікельсон (США, гольф) — 61,19 млн. дол. 3. Роджер Федерер (Швейцарія, теніс) — 52,78 млн. дол. 4. Менні Пак’яо (Фі-ліппіни, бокс) — 52,50 млн. дол. 5. Фернандо Алонсо (Іспанія, Формула-1) — 45 млн. дол.

6. Леброн Джеймс (США, баскетбол) — 44,5 млн. дол. 7. Ліонель Мессі (Ар-гентина, футбол) — 43,8 млн. дол. 8. Кріштіану Роналдо (Португалія, футбол) — 38,8 млн. дол. 9. Пейтон Маннінг (США, американський футбол) — 38,07 млн. дол. 10. Алекс Родрігес (США, бейсбол) — 36 млн. дол.

Тимощук продовжить контракт із «Баварією»Термін угоди з півзахисником Анатолієм Тимощуком, який закінчується влітку 2012 року, автоматично продовжиться ще на рік. Про це заявив виконавчий директор «Баварії» Карл-Хайнц Румменігге. «У контракті А. Тимощука є пункт, згідно з яким, якщо футболіст зіграв за «Баварію» у 25 матчах в усіх турнірах цього сезону, то угоду автоматично пролонговують на рік, — повідо-мив Румменігге. — Анатолій уже близький до цього показника. Ми задоволені цим гравцем і будемо раді бачити його в наших рядах і наступного сезону».

реклама

l Роман Бойко

умунські ЗМІ висміяли свідчення щодо аварії головного тренера до-нецького «Шахтаря» та публікують про це анек-доти. Навіть серйозність травм Мірчі Луческу не спонукала румунських журналістів уникнути гу-мору під час висвітлення цього інциденту.

Так, журнал «Камікад-зе» розмістив на своїх шпальтах фото трамвая, пофарбованого за допо-могою програми «Фото-шоп» у кольори київського «Динамо» — головного суперника «Шахтаря» в чемпіонаті України, натяк-нувши, що Містера в такий спосіб «атакували». Також видання опублікувало

анекдоти на цю тему: «Зна-єте, чому не було офсайду в Луческу на момент зі-ткнення з трамваєм? Бо він був на лінії!» «Іронія долі: в Луческу сім поламаних ребер ліворуч і три — пра-воруч. Чудова система гри — 7-3-0!» «Команда, яка оперувала Луческу, скла-далася з 11 лікарів. Вони

використали систему 1-4-3-3». «Знаєте, яка нині най-цікавіша інформація у футболі? Чи водій трамвая, що збив Луческу, вболіває за «Стяуа»!» (Луческу був тренером «Рапіда» — запе-клого суперника «Стяуа»).

А відома румунська спортивна газета ProSport узагалі познущалася з по-

казів Луческу, назвавши статтю «Водій трамвая належить до російської мафії»: «Чому водій трам-вая не намагався його об’їхати, перейти на гумові шини та проїхати асфаль-том повз джип Луческу?» «Якщо водій керує трамва-єм уже 19 років, як заявляє, то чому не знає, що на Містера не поширюються звичайні правила руху і його треба пропускати всім, зокрема громадсько-му транспорту?»

Нагадаємо, 6 січня Мір-ча Луческу потрапив у Бухаресті в автомобільну аварію, внаслідок якої в нього пошкоджена грудна клітка та зламані кіль-ка ребер. А 8 січня йому зробили операцію — ви-чистили плевральну по-рожнину.

Луческу став героєм анекдотів

У спорті найбільші гонорари в гольфіДесятка атлетів, які 2011 року заробили найбільше

Р

Найкраща тенісистка України Катерина Бон-даренко завершила

виступ на Відкритому чем-піонаті Австралії (Australian Open-2012). Катя не змогла подолати стартовий бар’єр турніру. У матчі першого раунду вона пос тупилася 22-річній американській тенісистці Вані Кінг 6:7 (3), 3:6. За півтори години матчу Бондаренко-молодша не подала жодного ейсу, зро-бивши п’ять подвійних по-милок. Нагадаємо, раніше в друге коло змагань про-билися Сергій Стаховський, Леся Цуренко й Олександр Долгополов.

Катя Бондаренко вилетіла з Australian Open

Тайгер вудс. Фото: AFP

мірча луческу викликає у співвітчизників не співчуття, а сміх. Фото: shaxtar.com

катерина Бондаренко продовжить боротьбу в парному розряді. Фото: ap.com