ria lviv 44

ЩОСЬ ТУТ нечисто

ПОДОРОЖ

Олексій Ломовський:«НЕ РОБИ ТОГО, ЩО НЕ МОЖНА ПОЯСНИТИ ЛІКАРЯМ»

ВЛАДИ У РЕНЕСАНС

ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ

ЯК БОРОТИСЯ

ДЕФОРМАЦІЄЮ?

Ярослав Федоришин про недооцінене мистецтво

З ПРОФЕСІЙНОЮ

Екотема номера:

www.ria.lviv.ua

44 (1

43) с

ерпе

нь-в

ерес

ень 2

014

www.ria.lviv.ua

ЗМІСТЖУРНАЛ «РIA. РОЗВАГИ. ІНФОРМАЦІЯ. АФІША» № 44/2014

СВІДОЦТВО ПРО РЕЄСТРАЦІЮ КВ №16187-4659ПР від 02.11.2009

Головний редактор – Ірина ТаранШеф-редактор – Віталій НовосадЛітературний редактор – Ольга КліноваДизайнер – Люба Василів-ОлійникЖурналісти: Тетяна Онишкевич, Ірина Запотічна-Ванчосович, Олена Осипова, Юлія Батіг, Юстина Дусан, Галя Баїк

Фотожурналісти: Андрій Луковський, Олексій Самойлов

Рекламний відділ: Максим Степанов, Лілія Дзьоба, Ірина Кушнір, Ірина Запотічна-Ванчосович

Видавець: ТзОВ «2К Медіа»Директор – Віталій НовосадЗаступник директора – Максим Степанов

Банківські реквізити: р/р 26000000047307у ПАТ «ФІДО БАНК» м. КиєваМФО 300175ЄДРПОУ 36545129

Адреса редакції: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, оф. 187-188тел./факс: (032) 255-51-60www.ria.lviv.ua

Розміщення реклами: (067) 671-49-45, (093) [email protected]

Адреса для листування:79000, м. Львів, а/с 34

На обкладинці: Олексій Ломовський

Друк: Поліграфічна компанія «Кентавр» м. Львів, вул. Хімічна, 4тел.: (063) 275-57-47, (098) 251-53-55

Наклад – 5 000 прим.Передплатний індекс – 91898

Редакція не завжди поділяє думки авторів публікацій. За зміст рекламної інформації відповідальність несе рекламодавець.

17

20

36

4044

46

50

52

40

56

6062

АКЦЕНТИГоловне за місяць

БЛОГЛьвів’янки про літні подорожі

ЕКОТЕМА НОМЕРАЩось тут нечисто

ПОЛІТИКАПерезавантаження влади

АНАЛІЗЯк ми втрачали незалежність

МИСТЕЦТВОЛіто у Львові

ІНТЕРВ’ЮЯрослав Федоришин

РЕПОРТАЖКонцерт ОЕ

АФІША«РІА-Львів» рекомендує

З ОБКЛАДИНКИВедучий Олексій Ломовський

ТРЕНДИТакий важливий жакет

ВУЛИЧНА МОДА Стильне літо

6

36

СТИЛЬDress-crossing у Львові

ПЕРЕВТІЛЕННЯ У Демі Мур

ПОДОРОЖПовернутися у Ренесанс

ПСИХОЛОГІЯПрофесійна деформація

ІСТОРІЇА в той час...

РІА-КЛУБ

ГІСТЬ НОМЕРАРената Штіфель

«КУПИТИ» НАРЕЧЕНУУ нічному клубі

РЕЦЕПТСтейк з яловичини

ГОРОСКОП

66

68

72

76

78

82

83

84

46

20 68

78

4464

62 64

«РІА-Львів» ненавидитьДля того, щоб видати журнал про екологію, ми вбили пів дерева. Ось така іронія. Втім вберегли іншу половину, коли зменшили формат. Якщо б не сила масової інфор-мації, то якою тоді видається наша спроба «збереження природи»? В екотемі номера ми писали про шкоду, яку приносять люди з добрими намірами, про бездіяльність Львова, обов’язки громадян Землі і про світову енерге-тичну війну (ст. 20). І, знайте, після цього ми перестали любити людей. Від них одне зло, і нічого тут не вдієш.

Ми терпіти не можемо політиків, які за спинами Майдану, війни, померлих солдат «перезавантажуть владу» (ст. 36). Нам обридлі привітання з Днем Незалеж-ності від тих, хто поступово втрачав її на благо чужої країни (ст. 40). Боляче за людей мистецтва, які з рвотним рефлексом слухають слова посадовців про допомогу та підтримку (ст. 46).

Ми ненавидимо несмак, тому постійно пропонуємо львів’янам нові варіанти бути стильними (ст. 60). Для нас найстрашніше покарання – позбавляти себе радості подорожей, тому у кожному номері нагадуємо читачам про чудові куточки землі, де варто побувати (ст. 68). Інколи ми навіть свою роботу не переносимо. Звісно, потім все минає. Але якщо у вас такий стан затягнувся, радимо послухати психолога (ст. 72).

РЕДАКЦІЯ «РІА-ЛЬВІВ»

6 44 (143) серпень-вересень 2014

м.Львів, Проспект Свободи,27

ТЦ "Opera Passage", магазин "Sorrento"

м.Трускавець,ТЦ "ТКС", вул Суховоля, 54а, магазин №120

e-mail: [email protected]+38 (050) 317 41 59

SORRENTO

10 000 ГЕКТАРІВ мисливських угідь отримали у користування «сво-бодівці»

2 500 ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ із Криму залишаються жити у Львівській області

200 ЛЬВІВ’ЯНякі уникають служби в армії, розшукують правоохо-ронці

75 БРАМі близько 400 вікон відреставрували завдяки спів праці з Німеччиною за програмою «Муніципального роз-витку та оновлення старої частини Львова»

42 ПОВІДОМЛЕННЯпро фальшиві замінування надійшло у правоохо-ронні органи з початку року до червня. Ще 28 «фейкових» звернень отримали у серпні.

33-МЕТРОВОГОХриста планували розмістити у Львові сектан-ти-«догналівці»

10 000

200

1 000 000 ГРИВЕНЬ пожертвувала Федерація футболу України на потреби армії

500 000 ГРИВЕНЬ мінімальна вартість броньованої «швидкої допо-моги», які може виготовляти львівський «Електрон» для експлуатації на сході України

186 000 ГРИВЕНЬ«Львівський лицар» зібрав для українських військових

17 000 ГРИВЕНЬабо 5 років обмеження волі – максимальна плата за хабар начальникові районного ВДАІ, щоб відку-питися від штрафу за керування автомобілем без водійського посвідчення

ЛЬВІВу цифрах500 000

17 000

33

А К Ц Е Н Т И


у цифрах500 000


17 СЕРПНЯ 1969 РОКУ львівська команда «Карпати» стала володаркою Кубка СРСР з футболу.

24 СЕРПНЯ 1992 РОКУ на урочистостях з нагоди відкриття у Львові пам’ят-ника Тарасові Шевченку були присутні більше 300 000 львів’ян та гостей міста

СЕРПЕНЬ 1994 РОКУ з ініціативи товариства «Меморіал» провели пере-поховання жертв НКВС у Замарстинівській в’язниці Львова

24 СЕРПНЯ 1996 РОКУ у Львові відкрили Палац Мистецтв

1 СЕРПНЯ 1914 РОКУ у Львові утворилася Головна Українська Рада

4 СЕРПНЯ 1914 РОКУ створили «Союз визволення України», чиєю метою було досягнення самостійності нашої держави через поразку Росії у війні

22 СЕРПНЯ 1914 РОКУ російські війська зайняли Львів

30 СЕРПНЯ 1914 РОКУ Січові Стрільці переїхали зі Львова до Стрия, у зв’язку із наступом російської армії

1 СЕРПНЯ 1941 РОКУ створення 5-го дистрикту «Галичина» з центром у Львові

1914

1880

1941

1996

1992

1969

1994

Помилка у попередньому номеріЙосип ІІ видав указ про заборону азартних ігор не у 1874 році, а у 1774. Дякуємо читачеві, який звернув увагу на неуважність редакції (Львів у цифрах//РІА-Львів. – №43 за травень-червень. – с. 7).

9

КАДРИФото

МАРШ ЄДНОСТІ У ЛЬВОВІ ПЕРЕД МАТЧАМИ ЗА СУПЕРКУБОК УКРАЇНИ

РОТАЦІЯ ПРИКОРДОННИКІВ ІЗ ЗОНИ АТО

ФО

ТО:l

vive

xpre

s.com

ФО

ТО:В

італ

ій Гр

абар

, LU

FA



КАДРИА К Ц Е Н Т И

ЛЬВІВСЬКИЙ ТРАМВАЙ У ВИШИВАНЦІ РОЗПРОДАЖ КНИЖОК ДЛЯ ДОПОМОГИ АРМІЇ

ZAXIDFEST-2014 У РОДАТИЧАХ ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ

ФО

ТО:з

і сто

ріно

к у

соці

альн

их м

ереж

ахФ

ОТО

:por

tal.l

viv.

ua

ФО

ТО:a

fisha

lviv

.net

11


ЗНЯВ СЕХПОРОШЕНКО

етро Порошенко звільнив Ірину Сех з посади голови Львівської обласної державної адміні-страції. Заяву про відставку екс-губернатор

написала 10 червня. Ірина Сех очолювала ЛОДА з 2 березня. При цьому вона так і не склала повноваження народного депутата України, мотивуючи це складною ситуа-цією в країні. Тимчасово виконуючим її обов’язки призначили Юрія Турянського, який обійматиме посаду до обрання Верховної Ради або до форму-вання коаліції у новому парламенті.Після призначення на посаду губернатора Ірина Сех так і не здобула підтримку громади. Львів’яни постійно звинувачували її у порушенні норм Кон-ституції, а громадські організації – у бездіяльності.

П

олишній президент грузії Михаїл Саакашвілі завітав до Львова 8 серпня. Помолився за територіальну цілісність України, прочитав

лекцію студентам і назвав Львів центром україн-ської цивілізації.Для того, щоб послухати Саакашвілі – потрібно було реєструватися заздалегідь. Лекція отримала назву «Реформи. Досвід Грузії». Очевидно, мета її – у наслі-дуванні ефективних реформ. «Головне – соціальна справедливість. Коли система освіти – демокра-тична, держава не корумпована, то кращі люди суспільства легко пробиваються «нагору», – заува-жив президент. – Теперішні політики непридатні через вік. Мусите інтегрувати молодь до влади. У Грузії, до прикладу, відсутність досвіду – найбільша перевага».Актуальність лекції – беззаперечна. Саакашвілі каже, що саме зараз наше суспільство мусить почати жити по-новому. Можливо, Україні буде легше стати на ноги, ніж Грузії, бо тут більше духу нації.

У ЛЬВОВІДЕНЬ СААКАШВІЛІ

к



ьвівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» має намір придбати 800 тон коагулянта FERROX CI або аналог – хімічні

сполуки, які застосовують для очищення води, виділення цінних промислових продуктів з відхо-дів виробництва тощо. Таким чином сподіваються позбутися неприємного запаху у місті.Оголошення «Львівводоканалу» опублікували у Віснику державних закупівель 12 серпня. За попередніми оцінками, вартість коагулянтів складатиме приблизно 6-7 млн грн. Нагадаємо, 6 серпня міський голова Львова Андрій Садовий закликав керівництво «Львівводоканалу» якнайшвидше вирішити усі проблеми з неприєм-ним запахом у місті.

ьвів’янин Павло Коростильов став чемпіоном II літніх Юнацьких Олімпійських ігор-2014 з кульової стрільби. Олімпіада відбулася у місті

Нанкін в Китаї. Участь взяли 3 600 спортсменів від 14 до 18 років з 201 країни світу. Збірну України представляли 58 олімпійців з 20 регіонів України, серед яких – 17-річний Павло Коростильов, вихованець Львівського училища фізичної культури. Він виборов золоту медаль у змаганнях з кульової стрільби на дистанції 10 метрів. Його чемпіонський здобуток склав 203,4 бали, що на 0,6 більше від світового рекорду, який він сам і встановив цього року. Срібним призером Олімпіади став кореєць Чеонжанг Кім (199.8), а бронзовим – француз Едуард Дортомб (178,6).«Я дуже щасливий, що зумів перемогти. Моя мама зрадіє, адже хотіла, щоб я виборов медаль», – про-коментував чемпіон.

Л

УСУНУТИ СМОРІД

ХЛОПЕЦЬ НЕ ПРОМАХ

«ЛЬВІВВОДОКАНАЛ» ХОЧЕ

Л

КОРОСТИЛЬОВ

13

ЯКУ Я ВІДКРИЛА

АМЕРИКУЗавдяки роботі я багато подорожую. У червні з офіційним візитом вирушила до США на запрошення Організації Оборони Лемківщини. Це була моя перша поїздка на далекий континент, і вона принесла багато нових вражень та роздумів

А В Т О Р : Софія Федина, кандидат політичних наук, Голова Світової Федерації Українських Лемківських Об’єднань

Міфи, які не стали реальністюПерший розвінчаний міф – американці харчу-ються шкідливою їжею і фаст-фудом. Харчування там залежить від конкретних людей і націй, до яких вони належать. Передусім треба усвідом-лювати, що Америка – це країна, де живуть представники багатьох народів, і їдять вони те, що традиційно для їхніх країн. Китайську, японську, італійську кухні не відносять до шкід-ливих – а вони дуже популярні в США.

Різноманіття продовольчих товарів у супермар-кетах і маленьких магазинах вражає. Специфічні продукти, характерні для різних країн, знайти нескладно. Особливої популярності набувають органічні продукти, вирощені без хімікатів. З іншого боку, дійсно є багато мереж фаст-фудів, з яких українцю відомий хіба «МакДональдз». Їхня популярність пов’язана насамперед із тим, що у пересічних американців немає часу поїсти.

І це розвінчує міф, що в Америці набагато легше живеться, ніж у нас. Там працюють більше, довше і важче за нас, а робота багато для кого стає своєрідним ідолом, перед яким міліють усі інші цінності життя. Відмінність у тому, що вони отримують гроші переважно погодинно. Мало хто працює за усталену зарплату, так як у нас: місяць відсидів, нічого не зробив, а гроші отримав – мізерні, але стабільні. І якщо вмієш працювати, постійно підвищуєш свою квалі-фікацію, у США ти маєш можливість отримати гідну винагороду, і, відповідно, фінансову ста-більність. Проте можливість заробити гроші в

Америці межує з великими податками і контро-лем за твоїми діями. Мене вразило те, що, якщо ти маєш квартиру чи хату у приватній власності, то не тільки платиш за комунальні послуги та поточні потреби, пов’язані з обслуговуванням, а й за площу – як житлову, так і господарську. Що більше, без додаткових дозволів ти не завжди маєш право замінити у хаті вікно.

У нас часто вважають, що люди, які живуть в Аме-риці, мають купу грошей і зобов’язані допомагати родичам, знайомим... У США заробляють більше, ніж в Україні, але американці й платять багато податків. Комунальні послуги також дорогі – у деяких містечках наповнити водою невеличкий надувний дитячий басейн коштуватиме 500$. Тож не так легко їм живеться.

Ще один міф, який пропагують – що американці дурні… Скажу так: дурні ті, хто таке говорить, і ті, хто у це вірить. Звісно, є люди з вищою осві-тою, є з середньою, а є і без освіти взагалі. Варто пам’ятати той факт, що навчання в університе-тах неймовірно дороге: чим кращі викладачі і престижніший заклад, тим вища вартість. Не кожна родина дозволяє оплату 50 000$ в рік за навчання дитини в університеті.

Велика відмінність від нашої системи освіти – в Америці готують спеціалістів вузького профілю, а у нас – широкого. Хтозна, що краще – орієн-туватися у всьому потрохи і ні в чому конкретно, чи добре знати конкретну спеціалізацію і бути професіоналом у своїй справі?

Б Л О Г


Б Л О Г

А ось що насправді в ідрізняє американ-ське суспільство від нашого, так це загальна доброзичливість і ввічливість у спілкуванні з незнайомцями. Люди вважають за нормальне радше зайвий раз перепросити, аніж бути брутальними і неприязними. Те ж скажу про бажання допомог ти – якщо ти заблукав і потребуєш поради. Поліція, працівники метро, обслуговуючий персонал мають за НОРМУ бути доброзичливими і намагаються виконати свій обов’язок у наданні інформації чи іншої допо-моги людям. Ввічливість і стриманість – основа поведінки людей. Бачили б ви, які бувають черги, зокрема на туристичні об’єкти. І ніхто не штовхається, не намагається пройти швидше, ніхто нікого не тисне, старші та інваліди мають можливість пройти позачергово. І ні від кого не чути злого слова.

І на завершення розвінчаю міф про побут, життя і реалії, про які тут навіть не замислюються. Ми знаємо, що це сильна громада, і як належне сприймаємо усю їхню діяльність. Мене одразу вразило те, що поміж поодинокими членами різ-них організацій відстані сягають понад 200 км, що час для громадської діяльності вони забирають у родини, на яку його і так страшенно мало, що живуть від вікенду до вікенду, бо треба заробляти гроші, частину яких варто надіслати в Україну, що місяцями не бачаться з друзями. У таких реа-ліях вони знаходять сили на пікети, на місцевий Євромайдан, на петиції і звернення, на українські вишкільні табори для молоді, на видавництво книжок і організацію величезних українських фестивалів, і часто їм більше потрібна Україна і українське, аніж багатьом на місці.Далі буде…

15

Б Л О Г

МОРЕ ЯК ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ

Цього літа мені пощастило прокинутися на Бал-тійському узбережжі, а ввечері заспівати на одній сцені разом з легендами мого дитинства, гуртами La Bouche, Dr.Alban, Captain Jack на європейському фестивалі музики 80-90-х років «Summer Festival». Це було у маленькому містечку Ревал на кордоні Польщі та Німеччини.

Море мало би бути теплим, обов’язково із засма-ганнями-купаннями, проте Балтійське переверну-ло усі мої уявлення. Холодне, суворе, з шаленими вітрами, але таке дивовижне. На узбережжі можна годинами сидіти і милуватися білими хмарами, які прямують десь до берегів Швеції, сіро-зеленими хвилями, які звуком прибою постійно нагадують про себе, чорними стовпами – залишками старих морських споруд. Ніякої «пахлави медової», тільки ти і море. Це дуже незвичний і дійсно незабутній варіант подорожі.

А ще за мною давно «ходила» думка про поїздки на європейські фестивалі, де є крутий line-up, особ-

лива атмосфера і тисячі людей, які живуть, танцю-ють, співають, насолоджуються музикою кілька днів поспіль. І от мені і моїй команді випала честь відкривати один з них. Момент, який не забудеть-ся – це, звичайно, прем’єра на європейській сцені нової етно-програми. Особливо, рідної україн-ської «Коломийки». Навіть режисери по світлу, на знак солідарності з нами, «розмалювали» сцену у жовтий і блакитний кольори. Приємно було й тоді, коли передавала естафету виступу гурту La Bouche, і його солісти потиснули нам руки, побажали миру нашій країні і народу. Весь світ разом з нами!

Ця подорож стала ковтком свіжого повітря, бо таки треба перезавантажуватись. Особливо за-раз, коли в країні наскільки складна ситуація. У свій «wish list» додала ще один пункт – обов’язко-во повернутися на Балтійське море. Всім раджу також з’їздити сюди. Я впевнена, цю позитивну сторіночку свого життя ви ніколи не зітрете з пам’яті. Тримаймося разом!

Ваша Наталка Карпа

Ф О Т О з архіву співачки


Б Л О Г

КІНОМИСТЕЦТВОВ УМОВАХ ВІЙНИ

У певному розумінні скромного формату на цьогорічному Одеському МКФ організатори до-трималися також у кінопрограмі. У порівнянні з попередніми роками, пропонованих для пере-гляду новинок було в рази менше. Однак і серед цієї палітри можна було побачити надзвичайно достойні та варті уваги фільми.

Впродовж дев’яти днів фестиваль відвідали майже 105 тисяч глядачів і переглянули близько

Ювілейний Одеський кінофестиваль цьогоріч минув під сумною нотою. У зв’язку із подіями в зоні АТО, кожен захід розпочинали хвилиною мов-чання. Церемонії відкриття та закриття відбувалися напрочуд скромно, а в межах програми показів глядачам демонстрували документальні стріч-ки про події на Майдані. Як відбувався п’ятий ОМКФ та хто отримав його найвищу нагороду – «Золотого дюка» – читайте далі

сотні кінострічок. Ювілейний рік відзначився також безпрецедентною кількістю заявок у національну конкурсну програму – приблиз-но 130 кіноробіт. Окрім того, цьогоріч зняли майже 60 українських повнометражних філь-мів. Відтак до уже звичних організатори до-дали ще дві нових нагороди національного конкурсу у межах фестивалю: «За найкращу акторську роботу» та «Найкращий проект Work in progress».

А В Т О Р : Юстина Дусан

Б Л О Г


КІНОМИСТЕЦТВОВ УМОВАХ ВІЙНИ

19 липня відбулася церемонія закриття, де урочи-сто оголосили переможців. Гран-прі «Золотий дюк» за підсумками глядацького голосування отримала комедійна кінострічка «Мотивації нуль» ізраїль-ської режисерки Тальї Леві. У фільмі йдеться про військовозобов’язаних жінок в ізраїльській армії, де представниці прекрасної статі виконують не найважливіші обов’язки: дехто, у часи цифрових технологій, займається поштою, хтось щоденно знищує використаний офісний папір. У центрі ува-ги дві подруги Зоар та Даффі, які служать в арти-лерійській базі на півдні Ізраїля. Одна з них нена-видить пустельну базу і мріє потрапити на службу до Тель-Авіва. Інша ж понад усе прагне залишити подругу поруч себе і всілякими способами намага-ється їй перешкодити. Героїні фільму потрапляють у надзвичайно дотепні та кумедні ситуації. Авторка фільму зізналася, що сама відбувала службу у вій-ську і вирішила висвітлити це «жіноче питання» із гумором.

«Золотого дюка» у номінації «Найкращий укра-їнський повнометражний фільм» отримала до-кументальна кінострічка Валентина Васяновича «Сутінки». Нагороду та приз у розмірі 50 тисяч грн

урочисто вручав російський режисер-докумен-таліст Віталій Манський. Фільм розповідає історію 82-річної Марії та її хворого на діабет літнього сина Сашу, які мешкають у глухому селі, однак не пере-стають вірити в краще. Головні герої – родичі само-го режисера та оператора Валентина Васяновича.

Найкращим короткометражним українським фільмом стала робота молодої режисерки Марії Кондакової «Листопад», яка розповідає трагедію двох одинаків – двірнички Валі та колишнього зека Колі. Цікава історія двох пересічних людей, які на-ділені особливою харизмою. Авторка та продюсер фільму отримали «Золотого дюка» і приз у розмірі 10 тисяч грн. Однак найголовнішим подарунком для знімальної команди стала новина про те, що роботу відібрали до конкурсної програми кінофес-тивалю у Локарно.

Окрім відзначених фільмів, глядачі мали можли-вість побачити й інші вартісні кінострічки та ретро-спективи. Зокрема, фільм британського режисе-ра Стівена Фрірза «Філомена», у головній ролі із неперевершеними Джуді Денч та Стівом Куганом. Сам автор прибув на кінофестиваль, аби презен-

19

тувати цей фільм та поспілкуватися із пресою. Попередньо «Філомену» демонстрували на 70-му Венеціанському кінофестивалі, де картина отримала 9 нагород. Невигадану історію ірланд-ської монахині та її хворого на СНІД сина оціни-ла й Американська кіноакадемія: фільм номіну-вався на «Оскар» у чотирьох різних категоріях.

Тема Майдану на ОМКФЧи не найочікуванішим фільмом став «Майдан» Сергія Лозниці, який цьогоріч брав участь у спеціальних показах Каннського кінофестива-лю. Двохгодинне кіно публіка сприйняла не-однозначно: хтось закидав авторові надмірну відстороненість і об’єктивність, інші сприйняли стрічку, як мистецьку цінність. В обох випадках глядачі не залишилися байдужими і ще довго жваво обговорювали роботу.

Демонстрували також «Чорний зошит Майда-ну» – студентський альманах, над яким працюва-ли режисери-початківці із Київського національ-ного університету театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого. Майже годинна документаль-на кінострічка стала хронікою подій зими 2014 року. Кожен із молодих документалістів у власний спосіб намагався відтворити події, однак у центрі уваги – завжди людські історії та голоси.

У рамках спецпоказів «Шлях до свободи» глядачі мали можливість переглянути фільм «Майдан» єгипетського виробництва, що оповідає істо-рію протистояння суспільства та диктаторсько-го режиму. Як дізнаємося із кінострічки, зараз єгипетська боротьба проти тоталітаризму три-ває, однак не завершується сьогодні і боротьба українців. Надзвичайно близьку по духу україн-цям кінострічку демонстрували на міжнародно-му кінофестивалі «Санденс» у січні 2013 року.

Б Л О Г


Т Е М А Н О М Е Р А



нечистоВСЕ, ЩО РОБЛЯТЬ СУЧАСНІ ЛЮДИ, ШКОДИТЬ НАВКОЛИШНЬОМУ

СЕРЕДОВИЩУ. НАВІТЬ ТОДІ, КОЛИ ЇХНІ ДІЇ СПРЯМОВАНІ НА ЗАХИСТ

ПРИРОДИ. НАПРИКЛАД, ОДИН ІЗ ФЕСТИВАЛІВ, ЯКІ ОРГАНІЗОВУЮТЬ

ПРИРОДООХОРОНЦІ З «GREENPEACE» «ЗБАГАТИВ» ПЛАНЕТУ 1044

ТОНАМИ ДОДАТКОВОГО СМІТТЯ. А ЯКЩО НАМІРИ НЕ НАСТІЛЬКИ

ДОБРІ – НАСКІЛЬКИ ТОДІ ВЕЛИКІ ВТРАТИ ПРИРОДИ? ПРО ЦЕ ТА ІНШЕ

ЧИТАЙТЕ У НАШІЙ НАЙГЛОБАЛЬНІШІЙ ТЕМІ НОМЕРА

тут

Екологія сьогодні:

щось

Т Е М А Н О М Е Р А 2 0 - 3 5 С Т О Р .

23

змінить все?Вирішувати екологічні проблеми можна по-різному. Один з кар-динальних методів пропонує львівський дизайнер та екологічний теоретик Руслан Рамазанов. Він впевнений, що ніякі окремі змі-ни не покращать загальної ситуації. Люди просто мусять почати жити інакше

ПРОБЛЕМА ПОВЕРХНІСучасна людина не зважає на стан екосистеми, бо це немодно, нецікаво і неприбутково. Таким є результат «успішної» заміни моральних цінностей на матеріальні. Звідси й недоцільний розподіл ресурсів та неправильне трактування вектора індустріалізації. Тільки за останні 20 років маємо тотальне забруднення суші та вод, вирубку лісів та винищення біологічних видів. Чи знаєте ви, що у Тихому океані вже формується сміттєвий кон-тинент? А звичайний підгузок буде розкладатися протягом 400 років?

Перелік екологічних турбот львів’ян невеликий: неприємний запах, Грибовицьке сміттєзвалище, гудрон (залишок, що утворюється у результаті перегонки нафти), викиди підприємств, забруд-нення води, вирубка лісів. Втім, це все – тільки поверхневе розуміння усієї ситуації. Людство, як медики, мусить боротися з причиною хво-роби, а не тільки лікувати симптоми. Бо інакше проблеми з’являтимуться постійно. Чистота у місті не вирішить ситуації. Адже у просторі немає жодних меж, які б відділяли екологічно чисті території. Екологія – одна на весь світ. Проблема в одному місці породжує негаразди в іншому.

БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ МІСТАДещо глобальний характер екології не знімає відповідальності з міст. У Львові та загалом у Західній Україні ще не створили і не підтримали

жодної екологічної інновації. Наприклад, сту-денти НУ «Львівська політехніка» розробили новий різновид сонячних батарей, які відмо-вилися тестувати усі установи міста. Натомість будують ГЕС на кришталевих водах Карпат. До речі, експериментальний проект львівських сту-дентів підтримали в Австралії. Таких прикладів безліч.

Екологічний стан міста впливає на його еконо-мічний розвиток. Від того, яке місто будуємо, які цінності підтримуємо, як про себе дбаємо, зале-жить рейтинг. Звідси – кількість гостей та інтереси інвесторів. Поки туристам достатньо тематичних ресторанів, владу міста мало цікавить екологія. Дійдемо до того, що вже не буде чим приваблю-вати. Занедбана архітектура, алкогольний туризм, систематичні порушення правил дорожнього руху, сміття на вулицях,– пропозиції для відвіду-вачів не найвищого соціального рівня.

ЗЛОЧИН БЕЗ КАРИЗараз можна «відкупитися» від будь-якого зло-чину. Що вже говорити про правопорушення, які навіть не передбачають відповідальності. Напри-клад, вирубка лісів. Кожен охочий може вирубати силу-силенну дерев, щоб на їх місці побудувати ще один житловий комплекс.

Якщо ми продовжимо експлуатувати ресурси так, ніби завтра не настане, то так і буде.

ЩоТ Е М А Н О М Е Р А



РУСЛАН РАМАЗАНОВ, ДИЗАЙНЕР:

«Майбу тнє» вже давно проситься у наші двері, а ми настільки законсервовані, що не можемо собі дозволити зламати парадигму сві-тогляду і стати на вектор експоненціального розвитку.

Елек тромобілі та сонячні батареї значно покращать ситуацію із забрудненням еколо-гічної системи та допоможуть зберегти те, що вціліло внаслідок нашої ліні та байдужості . Великим кроком буде перехід до ресурсо- орієнтованої економіки.

Якщо ми імітуємо Європу, то давайте хоча б робити це правильно. Цілком імовірно, що зго-дом вони повторюватимуть за нами.

ПІДСУМОККонкретно зараз ми не несемо жодної від-повідальності перед природою, але це не означає, що зможемо уникнути жахливих наслід-ків. Мусимо переглянути пріоритети в цінностях та відродити культуру, яка занепадає. Коли забу-демо про власне споживацтво, тоді створяться умови безперешкодного ходу еволюції.

«Я створюю енергетичний ди-зайн. У своїй роботі використо-вую певні форми та співвідно-шення, які спостерігаю у природі. Молекула, комаха, тварина та на-віть люди підпорядковуються за-кономірностям. Їх називають Зо-лотими пропорціями чи Золотим січенням. Востаннє це досліджу-вав Леонардо да Вінчі. На про-порціях побудовані усі споруди прадавніх цивілізацій, за цією технологією створені барельєфи храмів та скульптури правите-лів. Зараз навіть складно уяви-ти глибину свідомості та рівень культури наших пращурів. Вико-ристовуючи у мистецтві ті ж про-порції, завдяки яким самі існуємо, відбувається певний резонанс між творінням та спостерігачем. Десь так моя робота пов’язана з екологією».

25

Львівна роверіСхему велодоріжок у Львові затвердили, частину з них встановили, залишилось тільки пересадити львів’ян з автомобілів на велосипеди

Якщо львів’яни пересядуть на велосипеди, зменшаться ви-киди вихлопних газів і звіль-ниться громадський простір. Приватні автомобілі – основні забрудники повітря у місті




Пропонуємо кілька вагомих переваг велосипеда над автомобілем

1. ЗДОРОВ’Я Тут нема що пояснювати. Всі і так знають, що свіже повітря та фізичні навантаження – панацея майже від усіх хвороб. Чоловіки на велосипеді застрахо-вані від простатиту, а жінки – від целюліту та вари-козного розширення вен. Також зміцнюється сер-цево-судинна і дихальна системи.

2. ШВИДКІСТЬЗвісно, йдеться про місто, а не відкриту трасу. Середня швидкість велосипеда у місті – 17-23 км/год. Це доз-воляє велосипедисту без проблем об’їжджати затори у годину пік.

3. ЕКОНОМІЯВитрати на обслуговування автомобіля і велоси-педа – не порівняні. Не потрібно купувати паливо, оплачувати страховку та стоянку, а технічне обслу-говування – у десятки разів дешевше.

4. МОБІЛЬНІСТЬВелосипедом можна заїжджати туди, де автомобі-лем зась. Зі стоянкою переважно теж не виникає проблем. Хіба у питанні безпеки. Але це вже зов-сім інша історія.

Велосипедна хронологія Львова:

1869 рік – почало виходити одне з перших у Європі періодичних видань «Das Velocipede». 1886 рік – був зареєстрований Львівський Клуб Циклістів.

Травень 1886 року – створена «випозичальня» велосипедів.

1893 рік – на вулиці Коперника відкрита ремонтна майстерня для велосипедів.

1898 рік – видали «Правила їзди на колі на тери-торії міста Львова», за якими велосипедист стає повноправним учасником дорожнього руху.

11-12 жовтня у Львові відбудеться все-українська конференція «Велофорум», де обговорять популяризацію вело-сипедів у містах, інфраструктуру та далекосяжні велосипедні маршрути.Деталі тут: veloforum.org

У Львові зроблено приблизно 15% запланованих велодоріжок, велосмуг чи велошляхів. Це все – за німецькими «Рекомендаціями з організації руху велосипедного транспорту» (ERA), які узгоджували з нашими стандартами ДБН («Вулиці і дороги насе-лених пунктів»).

27

Собаче життя

ЛЬВІВСЬКІ ПРИТУЛКИ (НЕ) ДЛЯ ТВАРИНКолись я познайомилася із волонтерами, які до-помагали доглядати за собаками у притулку «Ми-лосердя», що у Брюховичах. Дівчата пояснили, що, окрім коштів, за які купують виключно харчі, твари-нам потрібна увага. А самі волонтери потребують фізичної допомоги в утриманні притулку. Також у Львові є комунальне підприємство «Лев», яке не має спеціалізованого притулку, а знайдених на ву-лиці собак утримує у кількох вольєрах. Так, в одному вольєрі живуть від трьох до п’яти собак одночасно, а подекуди і більше. Не лише у Львові, а й по всій Україні місця для їх утримання залишають бажати кращого. Через велику кількість тварин, у вольєрах дуже тісно. У «Милосерді» собак

Про безпритульних тварин сказано і написано немало. Люд-ство розділилося на два табори: «за» – які підтримують захист тварин, і «проти» – яким не надокучає їхнє існування. Втім, одна справа – говорити, як шкода собак, що не мають господаря, а зовсім інша – поїхати і побачити ті умови, у яких вони живуть

«розселяють» залежно від темпераменту. Особли-во агресивні живуть окремо, а ті, що нікому не зав-дають шкоди, можуть вільно пересуватись по усій території притулку. Котів у притулку немає. Усі вони перебувають на перетримках у волонтерів. Але ситуація із котами така ж, як і з собаками – перенаселення. А перебу-вання великої кількості тварин на одній території призводить до епідемій. Тому, якщо ви знайшли на вулиці кошеня і хочете йому допомогти, краще зателефонуйте до волонтерів, і вам порадять, що робити із твариною. Підкинути кота до притулку «Милосердя» – це стовідсоткова ймовірність того, що його роздеруть собаки.

ПРО БЕЗПЕКУЯкщо оцінити усі складнощі життя собаки-безхат-ченка на вулицях міста, то, звичайно, безпечніше їй буде у притулку. Тут хоча би є маленький вольєр та їжа, і ніхто не познущається, не відлупить палкою і не підкине отруйної ковбаси. Годують, до сло-ва, один раз на добу. Собак так багато, що кілька працівників, які постійно є у притулку, просто не встигають приготувати і роздати їжу декілька разів на день.Щодо стану здоров’я тварин, то ситуація не надто сумна, хоча і втішною її назвати важко. Хворих псів у притулку майже немає, хіба що старі, яких госпо-дарі віддають «на доживання». Багатьох собак сте-рилізують, усім роблять щеплення. Якщо пес був у притулку, то це не означає, що він матиме «букет» хвороб. Вони усі життєрадісні та, не зважаючи ні на що, дивляться на людину очима, повними довіри.


А В Т О Р : Дар’я Бура



Особисто для мене порода зовсім не відіграє ролі, але тут багато породистих собак, які раніше мали дім і господаря. Є і вівчарки, і спанієлі, і стаффорд-ширські тер’єри, і пітбулі, і сторожові пси.

МІСТО ЗА ТВАРИН Окрім притулку «Милосердя», де собаки живуть постійно, і ЛКП «Лев», де вони перебувають тим-часово (усім відомо, що роблять з тваринами через деякий час, якщо не вдається їх прилаш-тувати – волонтери їх неодноразово рятували), у Львові триває завершальна стадія підготовки робочого проекту для будівництва муніципаль-ного притулку. Як повідомляють у міській раді, у концепції притулку враховують досвід польських міст: Любліна, Ряшева і Вроцлава. А механізм регу-лювання чисельності тварин пропрацьовують за прикладом Німеччини, Великобританії та Австрії. На підставі інформації, отриманої від європейських колег, визначили основні елементи та механізм функціонування муніципального притулку у Львові. У майбутньому, коли заклад вже збудують, міська адміністрація налагодить співпрацю між новим притулком та ЛКП «Лев». Працівники підприєм-ства «Лев» реагуватимуть на виклики мешканців та займатимуться відловом тварин і наданням ве-теринарної допомоги. Після цього чотирилапих перевозитимуть у новостворений притулок для стерилізації, вакцинації, реєстрації ідентифікації та утримання до того моменту, поки знайдуть нового власника. Якщо за визначений спеціалістами тер-мін перебування тварини у притулку господаря не підшукають, то діятимуть гуманним методом, наслі-

дуючи усі країни Європи (наприклад, Великобрита-нію), а саме вдаватимуться до безболісної евтаназії.Разом з тим, проводитимуть «дні відкритих дверей» у притулку, під час яких організовуватимуть візити дітей, учнів та молоді з метою підвищення рівня їхньої свідомості щодо поводження з тваринами. Тобто притулок функціонуватиме, як і решта таких установ у світі: вони відкриті завжди і для всіх, а та-кож виконують соціально-освітню функцію у робо-ті з мешканцями.

СЛОВО ЄВРОПИУ Європі до проблеми безпритульних тварин став-ляться із більшою відповідальністю та набагато гу-манніше. У конституціях деяких країн є цілі розділи, присвячені цій проблемі, правам тварин (не лише безпритульних, а й домашніх) та відповідальності людини перед ними.Німеччина – перша країна світу, яка у 2002 році вве-ла до конституції пункт про захист тварин. Там діє відповідний закон, a також розпорядження з утри-мання собак. Функціонує затверджена система при-тулків. У країні визнана професія «захисник тварин», діє спеціальна галузь – «права тварин». У цій сфері працюють адвокати, які можуть не тільки допомог-ти, у разі порушення прав власників або у випадках знущання над тваринами, але і надати потрібні кон-сультації охочим завести домашнього улюбленця. У Німеччині, якщо з якихось причин немає можли-вості тримати вдома тварину, то, за чинним зако-нодавством, її слід віднести до притулку. Основним методом контролю кількості тварин у Німеччині, як і в інших західних країнах, вважається стерилізація.

29

Притулки в Німеччині – не просто місце пере-тримки та стерилізації собак і котів, на які держава практично не виділяє грошей, а й так звані «місця захисту тварин». Механізм роботи цих установ заснований на принципі «безповоротного відло-ву» – такий самий працює в США і Великобританії. Знайдених тварин передають усім охочим. Також європейці дбають про їхнє життя – їм вдалося ви-найти метод, який допоможе уникнути евтаназії. Собак передають у товариства сліпих, будинки престарілих. Для лікування душевно хворих людей розроблені програми, для реалізації яких потріб-ні спеціально дресировані тварини: собаки, коні, дельфіни.Основний принцип роботи притулків у європей-ських країнах – зберегти життя прийнятим твари-нам і знайти їм нового власника. Тому вони часто виступають у пресі, проводять навчання для насе-лення, ведуть облік прийнятих з притулків домаш-ніх улюбленців.У Німеччині, Італії та Греції здоровим і неагресив-ним тваринам забороняють проводити евтаназію. У північних країнах, наприклад, Швеції і Данії, ця процедура дозволена, однак, через фактичну від-сутність безпритульних тварин і неухильне дотри-

мання громадянами цих країн законів, її не засто-совують на практиці.

КРАЇНИ-ВБИВЦІСьогодні Україна, Сербія, Македонія і Туреччина – держави, де ситуація із безпритульними тваринами є складною. У цих країнах евтаназія не лише не за-боронена законодавством, а й поширені випадки жорстоких вбивств. Вкрай важливо, щоб евтаназія здійснювалася гуманно. Але найкраще шукати ін-ших способів. Найефективніше серед держав ко-лишнього радянського блоку проблему вирішують країни Прибалтики і Польща. У Великій Британії відловлюють до 120 тисяч тварин на рік, з яких 50% прилаштовують майже негайно, у мінімальний тер-мін, 40% передають у притулки для подальшого пе-ретримання і прилаштування. І лише 10% здорових і неагресивних піддають евтаназії.Українському уряду варто приділяти значно біль-ше уваги проблемі безпритульних тварин. Це має бути допомога організованим притулкам, роз-робка програм для ознайомлення населення про гуманне поводження із тваринами та боротьба і притягнення до відповідальності так званих «дог-хантерів» – їхніх убивць.




ПЕРША СВІТОВАЕНЕРГЕТИЧНА ВІЙНА

Кам'яний вік завершився не тому, що на планеті закінчилось каміння. Газова ера мине не через те, що закінчиться газ

Після 2009 року «газовий світ» почав динаміч-но змінюватись. Це стає зрозуміло, якщо взяти до уваги «російський фактор» у ставленні до України. Втім, навіть попри це, попит на газ за-знав коливань ще у 2008 році, коли почало «па-дати» сукупне промислове виробництво.Вагомий знак оклику на глобальному енерго-ринку поставили Сполучені Штати Америки, приголомшивши увесь світ об’ємами видобутку сланцевого газу та непристойно низькою його вартістю. Як результат – значні зрушення на енергетичному ринку. Навіть військову агресію Російської Федерації у бік України можна вва-жати побічним наслідком таких змін. У чому ж справа? Не секрет, що для того, аби держава була успіш-ною, а громадяни – заможними, потрібно ви-пускати конкурентоспроможну продукцію. Це неможливо без затрат енергії і, відповідно, ви-кидів. Отже розвиток цивілізації породжує не лише можливості, але і купу проблем. Якщо ще 100 років тому економісти оперували поняттям одного, ну максимум двох взаємопов’язаних ринків, то у кінцевому підсумку сьогодні маємо щонайменше три:

1. ринок товарів, робіт, послуг2. ринок енергоносіїв3. ринок викидів Найбільше нас цікавитимуть два останні пункти.

Ринок викидів – звідки ростуть ноги

З початку 60-х і до середини 80-х років мину-лого століття накопичилося безліч наукових фактів про глобальні зміни клімату. Виявилося, що дослі-джувані процеси мають кореляцію безпосередньо з людською діяльністю. Такий зв'язок встановили між спалюванням викопних вуглеводнів та вики-дами парникових газів. Щоб відвернути масштабні катастрофи, почали впроваджувати громадські іні-ціативи.

А В Т О Р : Андріян Фітьо, ГО «Спілка консультантів, Експерт-група»



ЕНЕРГЕТИЧНА ВІЙНАЗокрема, всесвітньо відомим став «Римський клуб» з однією з перших доповідей «Межі рос-ту», підготовленою Масачусетським технологіч-ним університетом у 1972 році.Саме заради збереження життя на нашій пла-неті у 1992-му під егідою ООН відбувся саміт у Ріо-де-Жанейро, де питанню зміни клімату надали найвищий пріоритет на найближчі де-сятиліття. Ініціативи знайшли відображення у так званому Кіотському протоколі (1997), де передбачений механізм управління квотами на викиди парникових газів. Таким чином з’явля-ється ринок торгівлі викидами, що дає поштовх розвитку «зеленої енергетики». Формуються величезні фонди з мільярдними інвестиціями у відновлювальні та альтернативні джерела енер-гії. Можна було б ще багато про що цікаве ве-сти мову, якби не одне «але» – ринок вуглеце-вих викидів на сьогодні опинився у глибокому цейтноті. Це сталося внаслідок переважання «вуглецевих» пропозицій над попитом. Вартість вуглецевої квоти зменшилася у п’ять разів.

Вугілля проти газу

Але не лише падіння попиту на вуглецеві квоти знову змінило орієнтири на енергетичному ринку Європи. Славнозвісна «сланцева революція» і тут вставила свої «п’ять копійок». Через падіння вар-тості газу у США з 450$ за 1000 кубічних метрів газу до 100$, електрогенеруючі потужності почали ма-сово переводити з вугілля на газ. У американців з’явився надлишок дешевого вугілля, який хлинув у Європу. Більше того, коли у 2000-х в Америці був дефіцит газу, то, наприклад, Катар активно розро-бляв одне з найбільших газових родовищ «Північ-ний Парс» та будував термінали і танкери для зрі-дження й транспортування газу. Цілком логічно, що після початку видобутку власного сланцевого газу, зріджений газ з Катару в Америці став непо-трібний. Частково його транспортували у Європу. Дешевий катарський газ став приводом для судо-вих позовів багатьох країн Європи до «Газпрому». Хоча газ є вдвічі більш екологічно чистим за ву-гілля паливом, та порівняно висока його вартість по відношенню до сьогоднішньої ціни на вугілля, плюс знецінення вуглецевих квот зробили свою справу. Європа масово переводить усю електро-генерацію на вугілля.

Чи буде тепло в Україні?

Росіяни, паралельно з масовими публічними заявами про «братерські» відносини, продовжують ро-бити свої чорні справи. Тож з високим ступенем ймовірності можна стверджувати, що газ в Укра-їну під час цього зимового сезону якщо і буде надходити, то у надзвичайно мізерних обсягах.

33

І тут виникає два питання: «Чи зможемо ми себе са-мостійно забезпечити теплом та електроенергією?» та «Чи вистачить самій Європі газу, щоб поділитися з українцями?».Слід визнати, що у спадок від СРСР ми отримали промислову інфраструктуру та, зрештою, і весь комплекс ЖКГ із надмірно великим енергоспожи-ванням. Україна посідає перше місце у світі за част-коюенергоносіїв у ВВП, споживаючи приблизно 50 мільярдів кубічних метрів газу щорічно. З них власного видобутку – на рівні 20 мільярдів, які і споживає населення. Як бачимо, сальдо не на нашу користь. Якщо розглянути газовий баланс Європи, то поміти-мо, що надлишків у них майже не має.Так як понад 30% газу Європа отримує від Росії, то зрозуміло, що великих резервів для постачання в Україну годі й чекати. Вихід для нас та європейців є один – це синхронний перехід електрогенерую-чих потужностей на вугілля. І тут ключовими регі-онами не стільки для Європи, скільки для України є Донеччина та Луганщина. У Російській Федерації чітко розуміють, що без вугілля компенсувати енер-гетичні втрати в Україні – нереально. Окрім того, ча-стину вугілля тут міг би закуповувати Європейський Союз. Тому триває варварське знищення російськи-ми терористами усієї інфраструктури, пов’язаної з видобутком такого цінного енергетичного ресурсу.

Загальний об’єм використання: 541 млрд. м³.

Європейський ринок газу, 2013 рік (млрд. м³)

288, 1 (53 %) країни Європи

24,7 (5 %) інші

24,8 (5 %) Катар

37,9 (7 %) Алжир

161, 5 (30 %) Росія


Для вирішення питання необхідно докласти усіх зу-силь, щоб у найкоротший термін успішно завершити активну частину АТО, провести масштабну роз’ясню-вальну і практичну роботу щодо енергозбереження та енергоефективності, а також максимально вико-ристати літньо-осінній період на заготівлю сирови-ни і матеріалів для виготовлення біопалива.

Андріян ФітьоГО «СПІЛКА КОНСУЛЬТАНТІВ, ЕКСПЕРТ-ГРУПА»


Загальний об’єм використання: 541 млрд. м³.

Європейський ринок газу, 2013 рік (млрд. м³)

288, 1 (53 %) країни Європи

24,7 (5 %) інші

24,8 (5 %) Катар

37,9 (7 %) Алжир

161, 5 (30 %) Росія

МАТЕРІАЛИ ТА ПРОМИСЛОВІ ВІДХОДИ

Недопалок

Пластикова склянка

Пластикова пляшка

Скло

Покришка

Консерва

Алюмінієва пляшка

Пластиковий пакет

Одноразовий підгузок

Пластмаса

Пінопласт

5-10

10-50

400

100

1000

80-150

50-80

50-400

400-500

500-1000

80 - 400

років

років

років

років

років

років

років

років

років

років

років

Термін розщеплення деяких матеріалів та промислових відходів

МістокажеЖиття на Землі скоро зникне. Це станеться не завтра, не наступного тижня і навіть не через рік, тож така перспектива не лякає. Хіба багато роз-мов. Що ти за посадовець, якщо не вживаєш сло-ва «екологія»? Для Андрія Галушка це заледве не професіоналізм. Адже він працює начальником управління екології та благоустрою Львівської міської ради. «РІА-Львів» він розповів про еколо-гічну ситуацію в місті.

Запах з’явився приблизно 4 роки тому. У 2011 році за кошти міського фонду досліджували га-зоповітряні суміші у каналізаційній мережі. А також – аналізи стоків підприємств. Вердикт – причина у промислових викидах. Там надмірна кількість органіки, що за певних умов загниває, звідки і неприємний запах. У травні ми вико-ристали спеціальні хімічні речовини, які вико-ристовують у польському місті Вроцлав. Є ре-зультати, процеси розкладу нейтралізуються. Чекаємо коштів.

У львівських водоймах купатися не можна. Вони не відповідають нормам. Виняток – озеро в Вин-никах, де все добре і з показниками, і з дозвола-ми. Більшість упорядників водойм нехтують важ-ливим правилом – наявністю служби порятунку.

Площа зелених насаджень у Львові становить 4400 га. Це парки, ліси і сквери. В Україні це середній показник, який не можна вважати по-ганим. Цього року ми посадили 2500 зелених насаджень. Восени поповнимо паркові зони, зо-крема засадимо парк «Знесіння». Для цього вже виділені кошти.

Запитувала Тетяна Онишкевич




Це все сміттяСортування сміття – ознака цивілізованого світу. Це обов’язок кожного свідомого громадянина, який дбає про середовище, у якому живе. Якщо для вас і це не аргумент, то спробуємо так: хто не сортує – той москаль!

«Сіла» батарейкаОдна з приємних інновацій еко-Львова – утилізації батарейок, які містять марганець і цинк у великих кількостях. Якщо батарейки потрапляють у при-родне середовище, через деяких час хімічні речо-вини переходять у довкілля, забруднюють ґрунт і опиняються у харчових ланцюгах. Контейнери для збору встановили у ЖЕКах, районних адміністра-ціях та університетах. Повний перелік пунктів – на сайті: e-waste.lviv.ua.

Правила смітниківВідповідальні за екологію в місті закликають пра-вильно сортувати сміття. В контейнери для паперу не можна класти вологий папір та картон, викорис-таний паперовий посуд, картонну тару для напоїв, фольгу та копіювальний папір. В контейнери для скла не викидайте лампочки, віконне та листове скло. Тара з побутової хімії, аерозолів не підходить для контейнерів з пластмасою.

Як щодо совістіЧим більше сміття ми сортуватимемо, тим більше з’яв-лятиметься заводів, які його перероблятимуть. Але й це не зупинить екологічної катастрофи. Для початку треба відмовитися від зайвих товарів – наприклад, поліетиленових пакетів. Також треба дотримувати-ся популярного серед екологів «принципу трьох R»: Reduce (зменшуй споживання), Reuse (використовуй повторно), Recycle (переробляй).

37

Попри відсутність чітко вираженого майданного руху, Революція гідності увійшла в серця кожно-го з її активних учасників, простих спостерігачів і навіть тих, хто не брав у подіях жодної участі. Але для суб’єктів виборчого процесу участь чи неучасть не має жодного значення. Для партій і політиків усі ці люди – електорат. І йому пропо-нуватимуть усе. Від війни за Україну до глибин-них, на перший погляд, реформ.

ВИХІДНІ ПОЗИЦІЇСтартова точка нинішніх парламентських ви-борів – вибори президентські. На них беззапе-речний кредит довіри здобув Порошенко. При чому «кредит» у прямому значенні слова. Країну готували до першого туру і створювали інформа-ційні умови для тісної понятійної зв’язки: перший тур – кінець війні. Але, як бачимо, війна продовжується. І до логіч-ного завершення підійде нескоро. Переведення конфлікту у затяжну, малокриваву фазу вигідне основним учасникам виборчого процесу. Чому – поясню трохи згодом.

ВИБОРЧІ СПИСКИ, ПАРТІЇ ТА БЛОКИЗапуск процесу позачергових виборів відбувся 24 липня. Технічному розвалу коаліції, одномо-ментному виходу УДАРу та ВО «Свобода», пере-дувала зачистка фракційного поля Верховної Ради – розформування фракції КПУ. Ні для кого не секрет, що комуністів видалили із пісочниці під куполом не тільки тому, що вони відкрито грали на руку Кремля і на місцях підтримували

сепаратистів. Їх позбулися ще й з виключно по-літичних мотивів – аби нікому було сформувати нову коаліцію депутатських фракцій або тиснути такою ймовірністю на Президента. 24 липня почався тридцятиденний зворотній від-лік до указу Порошенка про позачергові вибори до Верховної Ради. Формулювання вже готове – призначити дочасні парламентські вибори через неможливість народних депутатів України сфор-мувати парламентську фракцію протягом 30 днів. Це напевно одна із діючих норм Конституції, яку Президент радо виконає. І дата вдала – 30 днів спливають саме на День Незалежності – 24 серп-ня. Парад, вітання, гарант, указ – логічний лан-цюжок.З яким законодавством іти на вибори? Питання насправді нескладне, якщо розглянути очікуван-ня об’єктів процесу – Європи, електорату і полі-тичного бомонду.Першій запропонують зміни у виборчому за-конодавстві – відкриті списки. Це словосполу-чення повторюють, як мантру, вже кілька років. Щоправда, забуваючи конкретизувати форму відкритості – як формуватимуть список, чи бу-дуть регіональні преференції, хто і за яким алго-ритмом встановить результат.Другим, себто електорату, запропонують стару добру «мажоритарку». Вздовж і впоперек тягати-муть тезу про пряму можливість обрати від ок-ругу кандидата, який нестиме відповідальність, розумітиме виборця, бла-бла-бла… І потім навіть приймальню в окрузі не відкриє. Бували і такі об-ранці.

Потроху забуваємо, для чого стояв Майдан. Навіть не так. Кожен те-пер пам’ятає щось своє і для чого він був там особисто. Майдан, попри очікування експертів, не перетворився на дієвий інструмент української політики. Не став громадським об’єднанням. Не наро-див партію. Не запалив яскравих зірок. Окрім двох-трьох сотників, іншими героями, на жаль, є лише ті, хто поклав свої голови

ПерезавантаженнявладиА В Т О Р : Євген Шаян

П О Л І Т И К А



Третім – політичному бомонду – виборчі блоки. «Свобода» у базових регіонах голоси втрачає (5,6%) і блок для неї – останній потяг в евакуацію. Прем’єр-міністр матиме можливість частково відновити «Фронт Змін», УДАР під Президентом, а «Солідарність» Порошенка має підтримку на рівні 11% без його прізвища. Блок Гаранта ж на-бирає близько 30%. Це об’єднання цікаве з точки зору ідеологічного наповнення. «Солідарність» працюватиме на со-ціально-орієнтованого виборця і виштовхувати-ме з цього поля «Батьківщину», УДАР забезпечить

розгонку тез щодо сильного місцевого самовря-дування, «Свобода», за логікою, представлятиме радикальне силове крило.Залишки регіоналів та комуністів балансують на межі прохідного бар’єру і борються за виживан-ня. Частина з них примкне до «Сильної України» Тігіпка, частина – до проекту збитих льотчиків Льовочкіна – «Партії розвитку України». Обидва отримають схвальну оцінку політичних експер-тів-геронтологів.Комуністи як партія абсолютно випадають з ма-триці політичних гравців і проведуть фонову

39

кампанію, спрямовану на перспективу місцевих виборів.Найцікавішим гравцем нинішніх виборів стане Радикальна партія Олега Ляшка. Вже зараз соціо-логи пророкують їй якщо не перемогу, то при-наймні друге місце з рейтингом у 20%. Саме ці показники змушують основних гравців вдавати-ся до сірих та чорних кампаній з дискредитації третього номера президентських перегонів.

ГРА ПРЕЗИДЕНТАПеремога у першому турі для Порошенка стала можливою не тільки завдяки значному креди-ту довіри від виборця. Одним з визначальних факторів була відсутність кримського електо-рату та проблеми на Сході країни. Цей успіх ко-манда Президента намагатиметься закріпити і надалі. Тому не варто очікувати остаточного завершення АТО до жовтня. Спокій на вибор-чих дільницях дасть додаткову електоральну підтримку Компартії. А її у парламенті бачити не хочуть. Очікуване акумулювання політичних і фінансо-вих важковаговиків навколо президентського блоку виштовхує БЮТ на узбіччя історії. Цьому дрейфу активно сприяє і сама Тимошенко, яка з початку літа якщо і з’являється у публічному просторі, то лише на сторінках інтернет-глян-ців у ролі шопоголіка в європейських бутіках. Майбутня кампанія стане останньою для Юлії Володимирівни, а її мрія стати Президентом так і не справдиться.

РЕЗУЛЬТАТ ЯК ПЕРСПЕКТИВАУ контексті результатів перегонів є цікавою перспектива дочасних місцевих виборів. За законом, вони мають відбутися лише у жовтні 2015 року. Але експерти схиляються до того, що кампанію до місцевих рад проведуть на-весні наступного року. Цьому сприятимуть два фактори: важка зима 2014-2015 – без ро-сійського газу та із застарілим ЖКГ, і результат блоку Президента на виборах. До речі, холод-ний сезон стане важким «ударом для УДАРу» і особистого рейтингу Кличка. На відміну від світової політичної практики, де головування у столиці є майданчиком для старту політичної кар’єри, Київ, з його хронічними комунальни-ми хворобами лише сприяє погіршенню полі-тичного іміджу та виходу на пенсію або «у біга».

Тим не менш, на нас чекає стрімка і цікава ви-борча кампанія із переформатуванням полі-тичної карти. Країна вчиться жити у нових умо-вах, а вчитися завжди нелегко.

ФО

ТО: g

ursk

y.co

m.u

a




41

ЛА-ла-ЛА-ла-ЛА-ла23 роки українці формально святкували День Незалежності, віта-ючи одне одного, бажаючи усіляких гараздів, не усвідомлюючи, що незалежність – найбільша святиня. І тільки зараз, коли ми пережи-ваємо трагічні часи, розуміємо, що найцінніше – бути господарями на власній землі

А Н А Л І З


ЛА-ла-ЛА-ла-ЛА-лаА Н А Л І З

Якщо проаналізувати процес державотворення в Україні, починаючи з 1991 року, то стає зрозуміло, що каменем спотикання стали українсько-росій-ські відносини. Шовіністично налаштована певна частина російської еліти з самого початку була дуже роздратована українською незалежністю. Офіційна Москва ніяк не хотіла визнавати право нашої держави на суверенітет. Тільки у лютому 1992 року таки встановили (документально) ди-пломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією. Москва висунула низку умов – ство-рення Співдружності Незалежних Держав, «вирі-шення» питання Криму, Севастополя та Чорномор-ського флоту. Україну змусили піти на поступки задля невтручання Росії у внутрішні справи держа-ви, і угоду про спільне управління флотом підписа-ли на п’ятирічний термін.

Росія не заспокоїлася, продовжуючи «тиснути» на нас за допомогою вигідних їй економічних угод, а інколи використовуючи і прямий шантаж. Резуль-татом такої «плідної» співпраці стало досягнення у 1995 році домовленості щодо пропорційного розподілу Чорноморського флоту та окремого базування обох новостворених формувань. Умо-ви відповідного договору обговорювалися два (!) роки – до травня 1997 року, а Базовий договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Украї-ною та Росією уклали на невигідних для нашої дер-жави умовах. Остаточно питання Чорноморсько-го флоту сторони погодили у 1999-му, при чому Україна дозволила розмістити його на власній те-риторії, поступившись цим самим частиною свого суверенітету.

Коли в Росії до влади «прийшов» Путін (саме при-йшов, тому що ніхто його не обирав, як це прийня-то у демократичному суспільстві), Москва посили-ла вплив на внутрішні справи України. Створивши собі імідж «собірателя і защітніка», Путін одразу дав зрозуміти, що він тримає курс на повернення російського впливу на пострадянській перифе-рії – активізувалась економічна експансія Росії, де Київ хотіли бачити не лише активним економічним партнером, але й залучити його до співробітни-цтва у сфері безпеки.

У 2003 році розгорівся перший прикордонний кон-флікт між двома країнами з приводу острова Тузла. Цей об’єкт має стратегічне значення: контролюєш острів – контролюєш Керченську протоку. Розумі-ючи це, росіяни почали рекордними темпами спо-

43

А Н А Л І З


А Н А Л І З

Чи були спроби з боку громадськості протистояти тривалому руйнуванню української державності? Чи були спроби опозиції на законодавчому рівні закріпити прагнення українців до національного відродження? Заради справедливості можна сказа-ти – були. Але вони виявилися формальними і не-ефективними. Остаточну відповідь на ці запитання дала Революція гідності.

руджувати дамбу від Таманського півострова до Тузли. До Керчі підтяглися катери з гарматним зна-ряддям, у повітря піднялися винищувачі, прикор-донники перегородили протоку двома баржами, з українського боку висадилися 600 прикордон-ників зі спецназом. З російського боку – гвардій-ська десантна дивізія. Ми опинилися за крок до збройного конфлікту. Але тоді президенту Кучмі вдалося домовитися з Путіним про припинення бу-дівництва. На Тузлі відкрили прикордонну заставу. Належних висновків українська влада тоді не зро-била – політики не дуже переймалися зміцненням незалежності держави. Внутрішні політичні чвари тільки починали розколювати наше суспільство.

А Росія активно опрацьовувала та просувала ідею створення Єдиного економічного простору разом із Казахстаном та Білорусією, яких їй вдалося «при-ручити» ще раніше.

Після Помаранчевої революції Україна заявила про свої євроінтеграційні амбіції, що одразу ж привело до виникнення гострого протистояння навколо питання ціни на російський газ для України. Росія, мотивуючи перехід на ринкові засади у зовнішній економіці, мала чіткі наміри використати вагомий економічний важель для суто політичних цілей. Москва заявила про наміри включити у ціну на власний газ також кошти, які вона недоотримала раніше за рахунок нібито нижчих цін, ніж європей-ські. Разом з тим виникла криза у сфері експорту в РФ української м`ясо-молочної продукції з надума-них та необ`єктивних причин. Адекватної дипло-матичної відповіді Росії українська влада так і не наважилася дати.

Підписані Януковичем так звані «Харківські Угоди» остаточно виправдали сподівання Кремля і ок-реслили Путіна, який прагнув показати Європі, що саме він «тримає в узді» пострадянського сусіда. Не зупиняючись на досягнутому, Москва оновила свою версію російського імперіалізму і розпоча-ла просування нового ідеологічного проекту під назвою «рускій мір». З 2010 року офіційний Київ увімкнув Росії «зелене світло». В органах держав-ної влади, ВСУ, СБУ, МВС провели масові чистки та призначення проросійськи налаштованих офіце-рів та державних службовців. Яскравим прикладом цього став прихильник ідей «руского міра» Дмитро Табачник, який фактично здійснював керівництво русифікацією країни. Паралельно з цим тривав процес розвалу нашого останнього оплоту – укра-їнської армії.

СВІТЛАНА ПРОЦИШАК, КЕРІВНИК ЦЕНТРУ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ «ЛІДЕР»

45

М И С Т Е Ц Т В О

МИСТЕЦЬКЕ

Мистецтво є завжди: якщо його популяризують, занед-бують, ігнорують, навіть якщо усім до нього байдуже. Напо-легливість і постійне бажання бути почутими – чи не най-краща риса творчих людей. Пропонуємо короткий огляд мистецьких подій міста, на яких побував «РІА-Львів»

Пофестивалили З духовністю і миром проходив фестиваль «Ніч у Львові». Протягом трьох ночей відбулося 100 театралізованих екскурсій та вистав. Також усю ніч працювали кав’ярні, музеї та храми міста. Організатори нарахували цього разу 20 тисяч відвідувачів, які відвідали фестиваль.Також відбувся фестиваль короткометраж-них фільмів «WIZ-ART». Перемогла стрічка польського режисера Матеуша Гловацького «Вбити тітку». Це абсурдна комедія про сту-дента, якому набридла присутність родички. А найкращою українською короткометраж-кою стала «Жуйка» Ольги Макарчук – історія про звичайну жувальну гумку. Буквально найяскравіша подія літа – «Lviv Holi Fest» – фестиваль фарб. Львів’яни зібралися у Парку культури, щоб обсипати одне одного фарбами. Паралельно під час свята збирали одяг, канцтовари та іграшки для вихованців Львівского будинку дитини №2.

ФО

ТО: g

loba

l-sta

ndar

ds.c

om.u

a


М И С Т Е Ц Т В О

ЛІТО УА В Т О Р : Л і д і я К о в а л ь ч у к Львові

ЛітературнеНа площі Ринок виставили роботи укра-їнських ілюстраторів зі спілки «Pictoric». «Видатні письменники України» – це серія плакатів з зображенням літераторів, які впливають на дитячий внутрішній світ. «Кла-сики української літератури у вуличному середовищі втрачають пафос каменярів, борців, пророків та співців української на-ції. Втім кожен з них є цікавою фігурою і має що сказати дітям своїми творами», – кажуть організатори виставки.

Музика з секретомУ Львові виступив Piano Extremist – музи-кант, якого вважають музичним символом Майдану. Він посприяв появі розфарбова-них піаніно у Львові, дає міні-концерти у містах, збирає гроші на армію, але ніколи не знімає балаклаву. Особа музиканта неві-дома, тому настільки цікавий для слухачів та журналістів. «Нехай музика говорить сама за себе», – скромно каже Piano Extremist.

47

Р Е П О Р Т А ЖІ Н Т Е Р В ’ Ю


І Н Т Е Р В ’ ЮЯ р о с л а в Якби українська влада перестала ігно-рувати мистецтво, не було б війни. Якби депутати відвідували театри, то стали б людяними. Якби вони усві-домлювали, наскільки важливою для суспільства є культура, ми з вами жили б дійсно по-новому. У цьому абсолютно переконаний засновник театру «Воскресіння», режисер Ярослав Федоришин. Зі всіх укра-їнських театрів їхній найчастіше запрошують на гастролі за кордоном, де мистецтво – одна з найважливіших передумов «здорового» суспільства

Федоришин

– Ви завжди хотіли бути режисером?– Здається, що так. Певно, ще у Сибіру, де познайо-милися мої батьки і народили мене, на лісоповалах, розвивалася моя фантазія. Ще зі шкільного віку мене цікавив тільки театр. Пробував вступати на режисерський факультет. Зізнаюся, мені вдалося з четвертого разу. Це був «ГІТІС» (Російський уні-верситет театрального мистецтва). Я потрапив на навчання до дуже хорошого майстра – Анатолія Васильовича Ефроса. Це була мрія кожного актора чи режисера.

– Пам’ятаєте свою першу виставу?– Якщо та, де я був актором, то її ставили ще у школі. Мені тоді навіть не виповнилося сім років. Мої батьки після роботи ходили до аматорського театру, співали у хорі, займалися виставами. І от одного разу вони ставили щось до Шевченків-ських днів. Треба було зіграти малого Тараса. Роль отримав я. Було дуже смішно, коли читав «Мені тринадцятий минало», а сам був ще зовсім малим. У той час такі вистави були величезними подіями. Не все можна було ставити, не все дозволяли. Втім, це була найперша вистава у моєму житті. До вступу в університет я займався режисурою у Теа-трі юного глядача. Ставив позачергові вистави. Тоді разом з дружиною ми поставили «Рудольфіо», яку повезли на фестиваль в Одесі. Це був, здається,

1981 рік. Виставу страшенно критикували, казали, що Федоришин привіз неприйнятний у країні секс. Коли повернулися до Львова, мене і директора театру викликали до обласного комітету партії. А я їм і кажу: «До чого тут ваша партія, я взагалі ставив виставу про кохання». Завершилося усе тим, що цю виставу я більше ніде не показував. І таке було…

– Але навіть із такою репутацією Ви заснували свій театр…– Ще до відкриття «Воскресіння» я поставив ба-гато цікавих вистав: «Вагончик», «Школа 89», «Блюмквіст» та інші. Ще планували «Міщанина» Горького, але нам не дозволили, бо це «пролетар-ський драматург». Зізнаюся, це мала би бути одна з найпрекрасніших вистав. Про те, як вандали роз-бивали духовність, але під маскою демократії. Дуже близька тема до сьогоднішнього дня. Тоді дирек-тор ТЮГу послухався Михайла Косіва, який керував культурою в обласній раді, і вони заборонили ви-ставу. Це була остання крапля. Я вирішив відкрити свій театр. Дістав грант від управління культури на суму 20 чи 30 тисяч, запросив однодумців з ТЮГу, колег із театру «Пошук», і ми зробили «Воскресін-ня». Перший рік у нас не було приміщення, тож ми гастролювали. У 1990 році, дякуючи Богові, а також владі, ми отримали приміщення, де колись був кі-

49

нотеатр. Ми збільшили штат працівників від 20 до 50 людей. Багато хто працює з нами і донині. Я цьо-му дуже радий.

– Приміщення львівських театрів у жахливому стані. «Воскресіння» – не виняток. Не очікуєте ремонту найближчим часом?– Я вже не бачу перспектив, особливо зараз. Не вірю міській раді, бо вони одне говорять, а роблять зовсім інше. Звісно, приміщення потрібно відбуду-вати, але, на жаль, не знаю як. Шукаю меценатів. За рахунок державного бюджету можна зробити хоча би косметичний ремонт, бо тут працювати дуже важко. Втім, якщо війна затримається, всім буде не до театру.

– За кордоном Вашу діяльність оцінюють наба-гато краще. Розкажіть, у чому секрет такої попу-лярності.– Може тому, що у нас нестандартні вистави, не знаю. Планую написати книжку про гастролі «Во-скресіння». Недавно ми повернулися з острова Тайвань. Китай – 34-та країна, де побував наш театр за 24 роки існування. За рік буває 60 вистав у різних

куточках світу. Багато хто не розуміє наших вистав, але цікаві вони усім. Вважаю, що у виставах має бути якась таємниця, що «тримає» і приваблює глядача. Важливо, щоб була світла енергія. Ми акцентуємо не на вербальному рівні, а навпаки – візуалізуємо слово. Зараз будуть гастролі Україною, Польщею. Ставитимемо вуличну виставу «Сни за Кобзарем». Спеціально не робили її сценічною, щоб більше людей змогло подивитися. Зараз складний час, люди не мають грошей, не хочуть ходити у театри, бо в країні війна. Добре, що є фонди, які допомага-ють привозити вистави на вулицю.

– А як за кордоном зараз сприймають україн-ський театр?– У десятки разів збільшилася до нього цікавість. Глядачі співпереживають з нами, їм хочеться під-тримати нашу країну.

– Театр – це релігія?– Ні, але він має свою віру. Це священнодійство. Тут збираються люди не через дипломи, а за покликом душі. Це життя певної родини. Є люди з доброю енергетикою, є з поганою (але це необов’язково

І Н Т Е Р В ’ Ю


І Н Т Е Р В ’ Ю

злі люди) – мусимо шукати гармонію. Такий за-кон мікроклімату нашого колективу. Там я мушу залишатися людиною, яка тримається своєї вер-тикалі.

– «Воскресіння» ніколи не вважали християн-ським театром?– Вважали, і це спантеличувало багатьох. Деякі не хотіли туди іти, бо мали якісь інші переконан-ня. Втім, все обійшлося, ми змогли надати своєму «бренду» трохи іншого забарвлення.

– Коли театру працювалося найкомфортніше?– Тоді, коли не було ніяких обмежень і фінан-сових труднощів. Зараз є проблеми. Просто в Україні до мистецтва ніяк не ставляться. Через те ми маємо таку державу. Я колись вже казав: немає культури – немає держави. І це факт. Тому у нас війна. Наші депутати – невігласи і тріпачі. Краще б ходили у театри. Там є чого вчитися. Вже десять років на засіданнях не чути слова «куль-тура». Змінюються тільки міністри, більше нічого.

– А як вистави впливають на людей?– Можу сказати, як на мене: бувають такі, що під них можна заснути і думати про щось інше. А бувають, як наприклад, авторства Ромео Кастеллуччі, Рімаса Тумінаса, Нікрошуса, які впливають енергетично. Це колосально, з мо-розом по шкірі. Такого хочемо досягнути у сво-їх «Сарані» чи «Провінційних анекдотах». Зараз працюємо над виставою «За дверима», де йдеть-ся про війну. Там людина кричить, просить все зупинити, але це не можливо. Автор вистави Георг Бюхнер писав про іншу війну, але до на-шої це дуже дотично. Кожна вистава має якось впливати. Просто люди не мають ходити в театр за словом, бо воно – брехня. Це щось інше...

– Режисери постійно дбають про внутрішній світ когось іншого. А що думають люди, які за-тіяли війну?– Тільки про гроші. Війни і навіть футбольні ша-ленства – найбільший бізнес світу. Це переважає навіть над нафтою і наркобізнесом. Грошима вій-на розбиває людей, перемінює справи світового масштабу. Яка тут може бути мораль, якщо лю-дина стріляє у дітей, старців, не обираючи між мирними і військовими? У війни інші правила. Тут вороги і переможці. Хоча всі думають, що відстоюють чиїсь інтереси. При усій моїй пова-зі до влади – вона дуже нерозумна зараз. Треба було проводити якісь переговори, треба вміти комусь вклонитися. Україна – не сильна держа-ва, на жаль. І ніхто нам тепер не допоможе, окрім нас самих.

ЯРОСЛАВ ФЕДОРИШИН, головний режисер Львівського академічного театру «Воскресіння»

Країна«Мені дуже подобаються Шотландія, Англія, ча-стини Німеччини. Я би не жив у Єгипті чи Туреч-чині. Не люблю французів, бо вони занадто ак-тивні. Дуже подобався Крим. Я об’їздив багато країн і морських узбереж, але з кримським Новим Світом нічого не можу порівняти. Це Божий рай».

Книжки«Найчастіше читаю ті, які стосуються професії. Зараз перечитую Матіос, бо хочу поставити її «Москалицю». Чомусь мені видається, що це мала би бути вулична вистава. Щоб як у кіно».

Фільми«Переглядаю фільми під час перельотів. Дуже сподобався «Великий Гетсбі» з Ді Капріо. Як на мене, то там відображена дуже страшна реаль-ність з коханням, яке люди часто не мають».

Музика«Це наймиліше творіння культури. Музика має гармонію. Я слухаю дуже багато всього. Особли-во мені подобаються класичні композитори. А ще більше – обробки їхніх творів сучасними композиторами. Відзначу Чайковського в інтер-претації литовця Латенаса. Від нього теж мороз по шкірі».

51

Об’єднуватись музикоюВійна у країні не хвилює хіба сліпого. Розмови про погоду – як прояв байдужості до країни. Концер-ти «Океану Ельзи» тепер часто вважають недо-цільними, не на часі. Самі ж музиканти такі думки не коментують. Просто організовують концерти і з успіхом збирають стадіони. Ажіотаж навколо їхніх виступів не стихає. З тієї причини «океанівці» організували у Львові додат-ковий концерт 24 серпня. Порівняно з минулим роком, квитки зросли майже вдвічі, втім відбувся другий аншлаг. Нагадаємо, попередній концерт

відвідали близько 40 тисяч шанувальників. Всеукраїнський тур «Усе буде добре» при-свячений 20-річчю гурту. Музиканти викона-ли найуспішніші пісні з попередніх альбомів. «Якщо закриваєшся в коконі – починаєш бо-жеволіти. Наш тур, наші концерти – причина не для радості, для об’єднання людей, що за-раз просто необхідно», – прокоментував лі-дер гурту Святослав Вакарчук. Пісню «На лінії вогню» присвятили Героям Небесної Сотні та подіям в Україні.

Р Е П О Р Т А Ж


Об’єднуватись Р Е П О Р Т А Ж

20 років «ОЕ»:1994 – перші демозаписи на студії «Галвокс»1995 – виступ біля Львівської Опери (7 тис. глядачів)1996 – максі-сингл «Будинок зі скла»1997 – тури Францією, Німеччиною1998 – контракт з продюсером Віталієм Клімовим, запис дебютного альбому «Там, де нас нема»1999 – премії «Прорив року» та «Найкраща пісня» («Там, де нас нема») на «Таврійських іграх»2000 – запис альбому «Янанебібув».2001 – запис найуспішнішого, на думку критиків, альбому «Модель»2002 – на «Таврійських іграх» дві пісні «ОЕ» («Друг» і «911») увійшли до списку 10 найпопулярніших хітів України, а сам гурт визнали «Найкращим рок-гуртом»2003 – альбом «Суперсиметрія» стає двічі платиновим2004 – завершився період «золотого» складу «ОЕ» (до гурту долучилися басист Денис Дудко та серб-ський клавішник Мілош Єліч)2005 – за тиждень було продано 106 000 екземп-лярів альбому «Gloria» (новий український рекорд)2006 – «ОЕ» – переможець у трьох номінаціях пре-мії ShowBiz 20052007 – «ОЕ» – найкраща рок-група СНД-2007 за вер-сією FUZZ-2007, стартував міжнародний тур гурту «I’m going home»2008 – був презентований джаз-проект «Вночі», а пізніше й альбом з однойменною назвою2009 – аншлагові концерти в Гамбурзі, Мюнхені та Кельні2010 – альбом «Dolce Vita»2011 – Проект «Брюссель»2012 – премія YUNA (український аналог «Греммі») 2013 – турне на підтримку альбому «Земля»2014 – концерт «ОЕ» зібрав на НСК «Олімпійський» понад 70 тисяч людей. Це наймасовіший сольний концерт в українській історії

53

А Ф І Ш А

Тиждень АКТУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

Ultrasonic Festival 2014

Тема цьогорічного бієнале – «ментальні війни». Йдеться про події, які почалися в Україні у листопаді і тривають досі. За цей час люди стали об’єктами переживань і травм, свідками «гібридної війни» та учасниками «війни уяви». Куратор Тижня – Влодко Кауфман. Куратор єдиної в Україні «Школи перфомансу» – Януш Балдиґа. Для участі у Тижні актуального мистецтва потрібно подати заявку до 31 липня. Детальніша інформація та умови реєстрації на сайті: dzyga.com.

Протягом Форуму відбудуться Книжковий ярмарок та Львів-ський міжнародний фестиваль. Статус «Країна – Почесний гість» отримають держави Дунайського регіону. Фокусна тема: коротке 20-те століття – велика епоха. Спеціальна тема: UkrainEUkraine –культура і демократія.

У програмі – симфонічні шедеври класичної музики – Бетховен, Веберн, Ріхард Штраус. Концерт від-будеться за підтримки Посольства Федеративної Республіки Німеч-чина в Україні. Учасники: Наталія Ковальова (сопрано), академічний молодіжний симфонічний оркестр «INSO-Львів», Георг Кугі (диригент).

Це щорічний міжнародний фес-тиваль електронної музики, який уже втретє відбудеться у Львові. У програмі: Tigran Oganezov, Khordie, Romik, Paul Wheaten, Van Gogh, Gooch, Mihal, Buratino, Kuzmitch, Gera Komatsu, Spudder, Danilovsky, Lomonosoff, Zaicef, Darkoe, Vitaminka, Boxer, Elvis, Yola Kramer, Geba, Profresh, Licker, Diamo, Kiselev, Nonek, Yura Ku, Shock, Seidlar, Mad Rush, Vadox, MC Absolut.

13 вересня, 18:00

Львівська філармоніявул. Чайковського, 7

11-14 вересня

територія міста

29.08 – 07.09

територія міста

«ФОРУМ ВИДАВЦІВ У ЛЬВОВІ»

«ШЕДЕВРИ НІМЕЦЬКОЇ КЛАСИКИ»


стадіон «Арена Львів» вул. Стрийська, 199

100-250 грн


А Ф І Ш А

Кілька десятків вишуканих аква-рельних ню представлять у супроводі живописних костюмо-ваних портретів представників чоловічої статі різної географічної, історичної та соціальної прина-лежності. Натяк автора прозорий і недвозначний –ким би за фахом, вихованням чи статусом не був чоловік, у жінці він шукає в першу чергу спокусницю… Сьогодні, коли Інтернет за секунди відкри-ває нам усі таємниці людської фізіології, мистецтво – остання територія романтики, де нюанси оголеного тіла – привід до поетич-них і філософських асоціацій.

Це фестиваль, який покаже львів’я-нам, що вулична швидка їжа може бути якісною, смачною та корисною. На пікнік прийдуть і працівники ресторанної сфери і любителі, яким пропонують ділитися рецептами власних фірмових страв та почасту-вати ними усіх охочих. Для участі потрібно зареєструватися на сайті: parkpiknik.com.ua.

Хореограф Раду Поклітару, керів-ник театру «Київ модерн-балет» дістався «Лебединого озера». Від оригінальної версії нічого не залишилося, окрім музики Чайковського. Це балет-притча про зміну власної природи.

У рамках VIIІ Міського свята «На каву до Львова» відбудеться велопробіг «Кавова миля». Участь можуть взяти усі, у кого вдома є велосипед. Учасники стартують від Ратуші і прямуватимуть за кільцевим маршрутом: вул. Шевська – вул. Театральна – вул. Лесі Українки – вул. Друкарська – площа Ринок. На фініші на них чекатиме каво-вий сюрприз.

Реєстрація учасників на сайті: coffeefest.lviv.ua


100-500 грн

Львівська Опера просп. Свободи, 28

13-14 вересня

Парк культури та відпочинку ім. Богдана Хмельницького

20 вересня

вулиці міста

05.08 – 08.09

Галерея Геррі Боумена вул. Наливайка, 18

ПАРК-ПІКНІК у ЛьвовіЧОЛОВІЧИЙ п о г л я д

Велопробіг «КАВОВА МИЛЯ» Лебедине ОзероСУЧАСНА ВЕРСІЯ

55

А Ф І Ш А

М у з и к а «ЗЕМЛІ»У 2012 році Національний центр Олександра Довженка розпочав реставрацію фільму «Земля» на основі оригінальної версії 1930 року. Музичний супровід ство-рив український етно-хаос гурт «ДахаБраха». Це колектив – «арт-візитівка України», етно-хаос бенд, який не залишив байдужими слухачів по всьому Світу і став культовим на батьківщині менше ніж за десяти-річчя свого існування.

Гурт «Фіолет» завітає до Львова з великою сольною програмою – двогодинний концерт з кращих пісень за 5 років. Музиканти обіця-ють і сюрпризи, і зіркових гостей. «Львівський концерт буде одним із найбільших наших клубних висту-пів в історії гурту. Постараємося і зі звуком, і зі світлом», – каже вокаліст Сергій Мартинюк.

Це наймасштабн іша под і я Західної України у галузі інформа-ційних технологій. На конференції виступатимуть провідні україн-ські та іноземні ІТ-спеціалісти. Працюватимуть 10 секцій, які охоплюють популярні напрямки галузі: Startup, Management as fun, Value Management and business analysis, QA, Google Development, Mobile, UI/UX, IT Outsourcing, Data Science, Information Security. Перелік спікерів, детальніша інформація про подію та квитки шукайте на сайті: іtarena.lviv.ua.


клуб «Picasso»вул. Зелена, 88


Стадіон «Арена Львів»вул. Стрийська, 199

2-4 жовтня

Стадіон «Арена Львів»вул. Стрийська, 199

Конференція «LVIV IT ARENA»

БОКСЕРСЬКИЙ БІЙ З УСИКОМ

КОНЦЕРТ ГУРТУ «ФІОЛЕТ»

Олександр Усик на професійному рингу провів чотири бої, у всіх переміг достроково. Наступний поєдинок відбудеться у Львові. Щодо суперника, то його ім’я поки що не повідомляють. Востаннє Усик виходив на ринг 31 травня, коли в одеському Палаці спорту нокаутував аргентинця Сезара Давида Кренса під час турніру «K2 Promotion».


Театр ім. Марії Заньковецькоївул. Лесі Українки, 1

100-250 грн


А Ф І Ш А

До Львова приїдуть найкращі гурти та виконавці з усієї Укра-їни та зарубіжжя: Pianoboy, Vivienne Mort, Колос (Фіолет), Рэспубліка Паліна , Epolets , Green Silence, Плесо та багато інших. Спробувати себе на сцені зможуть також молоді виконавці та поети – органі-затори фестивалю надають їм можливість виступити поруч із уже відомими артистами.

Автор ідеї – соліст Львівської Опери Петро Радейко. Композитор Михайло Олійник пише до проекту пісні, робить аранжування, а також готує власні сольні твори. Аранжу-ватиме твори мистецький керівник Академічного інструментального ансамблю «Високий замок» Андрій Яцків. На концерті «Мелодія» вико-нуватимуть поп-класичні твори, українські романси та композиції у стилі «босса-нова», а також свінг, балади та етно-джаз.

23 жовтня, 19:00

Львівська філармонія, вул. Чайковського, 7

Проект «МЕЛОДІЯ»

18-19 жовтня

Палац культуриім. Гната Хоткевича, вул. Кушевича, 1

150-165 грн

Lviv ACOUSTIC FEST

ВІД РОБОТИКайф

Олексій Ломовський колись ризикнув і почав займатися справою, без якої тепер не уявляє життя. Досвідчений ве-дучий впевнений, що будь-яке свято можна зробити неза-бутнім, а завдяки хобі – вирішувати фінансові потреби

З О Б К Л А Д И Н К И

– Ідентифікуй себе трьома словами– Чудо в пір’ях (сміється, – «РІА-Львів».).

– Ти професійний ведучий?– Так, це моя робота, яка приносить і задоволен-ня, і гроші. Часом друзі жартують: «Енергії у Ло-мовського стільки, що її вистачить для освітлен-ня 9-поверхового будинку з 4-ма під’їздами».

– Працювати тамадою – це основне твоє занят-тя?– Це частина моєї роботи. Веденням різноманіт-них заходів почав займатися у кризовий 2008 рік. Друзі казали: «Кому то зараз потрібно?». Але все вдалося – спробував, і це сподобалося мені та оточуючим. А друга частина роботи – керуван-ня івент-агенцією «Брошка». Це дітище. Власну івент-агенцію вирішили відкрити разом з дружи-ною у 2009 році – в пік кризи. І нам знову ж таки вдалося! Спробували, знайшли клієнта, сподоба-лось нам та оточуючим.

– Це взагалі професія? Як вивчитися на тамаду, ведучого? – Це досить складна, харизматична професія із ша-леною імпровізацією. Вивчитися на тамаду мож-на, якщо ти з народження справжній «жужик», який встигає усюди та для всіх. Треба тільки дати

собі шанс, можливість, і тоді «сарафанне радіо» зробить свою справу.– Розкажи, чи є якийсь неписаний кодекс тама-ди чи ведучого, табу у роботі?– У кожного власний кодекс під конкретного клі-єнта. У мене свої правила та принципи. Наприк-лад, під час проведення заходу у розважальних програмах уникаю алкогольних конкурсів чи необхідності їсти на швидкість, також маю табу на пошлість та переодягання. На роботі ти маєш бути родзинкою, яка змушує гостей наприкінці вечора сказати: «Вау, було мегакруто!».

– У Грузії тамаду вчать з дитинства. До чого го-тували тебе батьки?– У мене золоті батьки. Вони дійсно мене вихо-вували правильно, на совість. Направду, мама з татом навіть не уявляли, що я стану затребува-ним ведучим та організатором корпоративних заходів. Якщо чесно, то доля з мене нагло зну-щається. Поясню чому: після завершення школи я разом з мамою вирішив, що вступатиму до ге-ологічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка. Ну каменюки різні, породи, гори… І під час подання документів я випадково помилився факультетом і поставив «пташку» навпроти географічного фа-культету. За тиждень-два надійшов лист. Я його відкриваю і читаю: «Олексію Сергійовичу, вас



допущено до вступних іспитів на географічний факультет, приходьте тоді-то, треба мати з со-бою такі-то документи…». У мене грива дибом, я скоро їду до приймальної комісії, доводжу їм, що це помилка, що маю вступати на геологічний. Тітонька каже, що вже усі документи в архіві. Тут я згадую усі погані слова різними мовами, мені таки приносять мої документи, і я бачу, що це дійсно моя помилка. Питаю, що робити, як зміни-ти? Відповідь проста: «Вступаєте, куди є, або че-каєте наступного року»… І сталося так, що саме на географічному факультеті вдалося організову-вати перші офіційні вечірки для студентів. І вза-галі, після цього інтерв’ю я зателефоную батькам і запитаю: «А до чого ви мене готували?».

– Розкажи про найнудніший і найвеселіший за-ходи, які довелося проводити?– Нудних немає, адже там є я (сміється, – «РІА-Львів».). Усі події по-своєму веселі. Напри-клад, на весіллі часто роблю підставний торт. Оголошую торт молодят, виношу тацю і випадко-во разом із нею падаю. Використовую для розі-грашу невеликий торт, зі звичайним білим кре-мом і статуеткою зверху. Після 15 секунд, коли я розумію, що гості готові мене роздерти на шмат-ки, я зізнаюся у всьому і оголошую справжній торт наречених.

– Скільки коштують твої послуги? І від чого за-лежить ціна? – Вартість моєї роботи коштувала 700 у.о. Але зважаючи на те, як лихоманить долар, тепер перейшов на національну валюту. Орієнтир ве-сілля – 6-7 тисяч грн. Це включає мою роботу, за бажанням молодят – виїзну розписку, звуко-режисера, проектор для відеоконкурсів, екран, комплект апаратури для фонової музики під час банкету та музичних конкурсів. По часу – та хоч до 5-ої ранку. Вартість залежить від міста – треба знати, куди саме їхати, щоб врахувати витрати на дорогу. А також від дати – звичайно, якщо замов-лення треба на вчорашній вівторок і негайно, то буде дорожче.

– Яким є твій клієнт?– Хочеться, щоб клієнти були такі ж різні, як і я. Люди будь-якого віку, національності, статі, з різ-ними проблемами, бажаннями, роботою, достат-ком.

– Що було раніше – цікава робота, яка, як ви-явилося, приносить заробіток, чи заробіток, який потім почав приносити задоволення?– Звичайно, спочатку була цікава робота. Навіть

59

не так… Спочатку було цікаве хобі, від якого мене «перло» ще зі школи (організовував та «крутив» шкільні дискотеки, брав участь у шкільному та університетському КВН). Потім знайшов а-ля сер-йозну роботу – оператор інформаційно-комуніка-ційних мереж. Навчився там ще краще «триндіти» з абонентами, розумітись на характерах людей, їх потребах, а також знаходити спільну мову завдяки індивідуальному підходу до кожної особистості. Після чого почав себе пробувати у ролі ведучого з мікрофоном в руках.

– У кого з відомих людей хотів би провести свя-то? Яким би воно було?– Цікаве питання. Серед жінок напевно у справж-ньої української кобіти – Руслани. Хотів би про-вести день народження, ювілей тощо… Ми з нею на Майдані багато ночей на сцені разом провели, роблячи усе можливе та неможливе для мирного ходу революції. Ми разом попали навіть у «The New York Times». А серед чоловіків – певно хотів би по-працювати у кльового чувака Дзідзя. Це була б не робота, а відпочинок. – Розкажи про свою сім’ю. Як познайомилися з дружиною? Чи не проти вона твоєї діяльності?– У мене найкрутіша сім’я на світі! Дружина Ірина – це справжнє золото, яке ще й смачно готує. А ще є донечка Стелла – ходяче диво, яких світ не бачив. За добу 52 тисячі «Чому?» та «Де?» від донечки, а відповісти не встигаєш, бо починаються наступні питання. З дружиною познайомилися у 2006 році у кол-центрі. Вона приїхала з Києва до Львова на ротацію (це модне слово означає, що розумники зі столиці приїхали вчити «зелених» тут). Позна-йомилися, слово за слово, зустріч, львівська кава, закрутилося-завертілося… Та-да-а-а-м! У 2008 році святкуємо весілля і починаємо разом з Ірин-кою звивати сімейне гніздечко. А щодо того, чи не проти вона моєї діяльності, чесно скажу – не пи-тав. Але з того, як Ірина себе зі мною поводить, я розумію що вона взагалі мною пишається. Справ-ді, завжди допомагає в організації корпоративних свят, майже кожного разу буває на виїзді разом з нашою робочою компанією.

– Чи змінюються сценарії свят відповідно до си-туації в країні? І чи не стало менше замовлень?– Сценарії завжди різні. Але замовлення майже од-накові: «Придумайте та зробіть нам щось таке ого-го, цікаве та незабутнє! Але знайте, що грошей у нас небагато». Насправді цей рік від попереднього майже не відрізняється (тьху-тьху і стукаю по дере-ву). Все дуже просто: керівник, директор чи влас-ник компанії правильно думає, що Україна жила, живе і буде жити. Тому замовляють корпоративи




та тімбілдинги з різними активностями та команд-ними завданнями, щоб згуртувати колектив, щоб робота стала дружнішою та якіснішою.

– Якщо покличуть в армію, підеш?– Я багато разів сам собі ставив це питання. Маю багато замовлень із завдатками до травня. Якщо більшість клієнтів скаже, що я можу шукати собі за-міну та їхати у зону АТО – тоді я вже там. На жаль, в армії не служив, воювати не навчили, але у вухо засандалити клятому сепаратисту зможу!

– Маєш потребу подобатися усім?– Ні в якому разі не можна усім подобатись. Тоді це крах кар’єри. Насправді мені дуже важлива думка усіх, хто бачив мене в роботі, а особливо тих, кому я не дуже то і сподобався. Це самовдосконален-ня: ти вчишся на помилках, ти чуєш нові думки та пропозиції. Кожен організований та проведений захід – це безцінна практика, яку ніде не купиш і не отримаєш, просто читаючи про неї. Досвід потріб-но здобувати, відчувати, створювати.

– Що ти хотів би побажати нашим читачам?– Миру, щастя, любові. Нових яскравих вражень. Підтримки близьких та рідних. І величезного фарту!

ОЛЕКСІЙ ЛОМОВСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ТАМАДА, ВЕДУЧИЙ:

Рік і місце народження: 1983, Львів

Сім’я: дружина Ірина, донька Стелла

Освіта: ЛНУ імені Івана Франка, географічний факультет

Книжка, яку радить почитати: Джером К. Джером «Троє у човні, не враховуючи собаки»

Фільм, який може перегляда-ти щодня: все, що відзняв Ельдар Рязанов

Музика, що надихає: де тексти з хорошим змістом

Місце відпочинку: Карпати

61

Ідеальний жіночий жакет – це співвідношення вдалого крою, модного фасону, якісного мате-ріалу та відповідного кольору. У цьому номері ми розповімо про те, які моделі у цьому осінньозимовому сезоні пропонують ві-домі брендиКласичний жакет – це укорочений варіант піджа-ка з напівприталеним силуетом. Однак традиційна довжина до талії чи до середини стегна вже давно не є догмою. У сезоні осінь-зима 2014-2015 модні жакети можуть бути як укорочені, так і подовжені (Max Mara, Giorgio Armani, Antonio Berardi).Традиційно популярні однобортні і двобортні жакети. Універсальні моделі з одним бортом, які пасують майже усім, продемонстрували Christian Dior, Jason Wu і Versace. А ось більш «підступ-ні» моделі з двома рядами ґудзиків пропонують Dolce&Gabbana та Emporio Armani.Модний тренд сезону – жакети на блискавці. Ори-гінальне трактування звичної застібки продемон-стрували Acne Studios, Chanel, Andrew Gn. Відмо-вилися від ґудзиків і дизайнери брендів Balmain та Giorgio Armani, запропонувавши модницям жакети зі заходом.Звернутися до витоків і згадати, що «батьком» жа-кета є чоловічий піджак, пропонують Michael Kors, ICB і Saint Laurent. Модні штани осінь-зима 2014-2015 в їхніх колекціях виглядають, немов запози-чені з чоловічого гардеробу.А ось дизайнери Osman, Emilio Pucci і Blumarine навпаки вирішили не зупинятися на досягнутому та поекспериментувати ще й зі смокінгами. Жіночі моделі виглядають надзвичайно еротично, адже носити їх можна безпосередньо на голе тіло.Асиметрія в одязі завжди була тією родзинкою, завдяки якій річ виглядає оригінально і незвич-но. А часом це додає неабиякої епатажності, як у колекціях Balmain або Paco Rabanne. Не перший

Т Р Е Н Д И

Жакеттренд сезонуА В Т О Р : Ірина Хасишин, фешн-журналіст, «Мoda 3,14»


м. Львів, вул. Городоцька, 47; вул. Кн. Романа, 11;Ринок «Південний», ТЦ «Калина», магазин №15

ТЦ «Привокзальний» магазин №273ТЦ «Шувар» магазин №15

www.dianora.ua

сезон у топі модних тенденцій перебуває багато-шаровість. Дійшла черга і до штанів.Ще один актуальний тренд – «oversize». Вже не перший сезон у жіночих колекціях можна поба-чити похилі плечі, гіперболізований крій, збіль-шений об'єм рукавів і великі відкладні коміри. Тренд використали Marc by Marc Jacobs, Diane von Furstenberg та Carolina Herrera.Хутро – це завжди красиво і розкішно. І не важ-ливо, чи жакет повністю з нього виконаний, чи тільки оздоблений! Переконатися у цьому мож-на, побачивши моделі Oskar de la Renta, DKNY та Dolce&Gabbana.Що стосується модної палітри кольорів, то диза-йнери віддали перевагу спокійній гамі: чорному, білому, відтінкам коричневого, сірого, хакі, бордо, зеленого та синього.

Цього літа головна характеристика модних львів’ян – екстравагантність. Що б ви не одяг-нули – маленьку чорну сукню чи шорти у стилі гранж – це має бути незвично. Чим більше аксесу-арів, тим краще. Головне, не пройти непоміченим. В образах немає чітко вираженого стилю, львів'яни продовжують поєднувати непоєднуване: сукні з кедами, вишукані спідниці з чоловічими футболка-ми. З тканинами також експериментують. Напри-клад, грубу шкіру тепер часто поєднують з легкими матеріалами. А щодо кольорів, то Львів однознач-но обирає яскраві контрасти

Що для вас мода?Це мистецтво. Воно, як відомо, не завжди буває красивим, не завжди оригінальним. Але ми його творимо для самовираження. Тому мода – це не просто одяг. Це світогляд.Як називається ваш стиль?Не люблю, коли люди себе класи-фікують, заганяючи у межі певного стилю.

КатеринаДИЗАЙНЕР, ХУДОЖНИК, АВТОР БЛОГУ

СтильнеПродовжуємо традиційну рубрику «Вулична мода» і оголошуємо кон-курс. Надсилайте фото із своїми най-більш вдалими образами на електро-нну пошту: [email protected]. У жовтні ми розпочнемо голосування для визначення найкращих. Перемож-ці потраплять на сторінки журналу і отримають багато різних сюрпри-зів. Слідкуйте за акцією на сторінках «РІА-Львів» у соціальних мережах. Фото можете надсилати до 31 вересня. Стиль-ної вам осені! А зараз про літній сезон

А В Т О Р : Катерина Пушкіна

В У Л И Ч Н А М О Д А


А В Т О Р : Катерина Пушкіна

Як створити власний стиль?Особисто я обираю одяг під на-стрій. Іншим теж рекомендую. Львів – модне місто?Безперечно. Тут є, від кого черпати натхнення для створення нових образів. Який у вас стиль?Вуличний або кежуал.

Що таке мода?Нав’язування людям непотрібних речей. Ох, як би я хотіла мати усі ці речі!Якого стилю одягу дотримуєтеся?Я звикла створювати нові стилі, а не використовувати існуючі.

Як створити власний стиль?Це дуже легко, якщо ви впевнені у собі та маєте смак. Навчіться відчу-вати те, що пасує саме вам.Часто бачите модних людей у Львові?Не дуже. Мало людей одягаються стильно і красиво. Навіть не знаю, з чим це пов’язано.

ЮліяВИПУСКНИЦЯ УАД

ХристинаФОТОГРАФ

ЕміСТУДЕНТКА, IT-GIRL

65

у Л ь в о в іDRESS-CROSSING

Носити нема що, а нові речі просто не вміщаються до шафи – проблема усіх дівчат, тож практика обміну одягом така популярна в усьому світі. Все що потрібно – принести непотрібні елементи гардеробу, а натомість взяти те, що сподобалися. Це не «барахолка» і не сейли, а дружні вечірки, де можна не тільки знайти красиву спідничку а й нових подруг.

Перший dress-crossing відбувся у затишному кафе з європейською кухнею «Старий паб». Ціна входу – 50 гривень. Судячи з реакції учасників, більшості такий формат дозвілля припав до душі. Серед речей – елементи гардеробу українських дизайнерів Руші Полякової та Оксани Караванської, а також ювелірні прикраси HelenaSai. Правила були прості. Потрібно приносити сезонний одяг в ідеальному стані: чистий, попрасований з ґудзи-ками і без плям. В обмін на річ учасникам видавали жетони, які можна обміняти на те, що сподобалося.

Хто не встиг – не поспішайте засмучуватися, адже обмін можна продовжити на сайті dressboom.com.ua. Таке практикують не лише жінки. Організатори закликають чоловіків не ігнорувати новий для Львова модний рух і також активно брати участь.

Хто не знає, dress-crossing – розвага для тих, кому подоба-ється часто оновлювати гардероб, але не витрачати на це гроші. Шопінг без гаманця – що може бути краще?

С Т И Л Ь


у Л ь в о в і С Т И Л Ь

67

«Лаванда Ледіс»

Галина Петрик ФІЛОЛОГ

салон краси і фотостудіяП Е Р Е В Т І Л Е Н Н Я

Зачіска — Ірина Кузів, Наталя БалабанГід по стилю — Наталія ХтейМакіяж — Ірина Гришко

салон краси і фотостудія П Е Р Е В Т І Л Е Н Н Я

Повернутися в епоху РенесансуВенеція, чи не найромантичніше місце в Італії, щоро-ку приваблює мільйони туристів. Місто, яке ще на-зивають «Королевою Адріатики», перетворилося на туристичний мурашник, де нині корінних мешканців у рази менше, у порівнянні із новоприбулими. Чим живе романтична столиця і що варто побачити, по-трапивши до неї? Читайте далі у рубриці «Подорож»

А В Т О Р : Юстина Дусан

П О Д О Р О Ж



Серце Венеції – Сан-МаркоСаме із площі Святого Марка розпочинаються усі венеційські екскурсії. Тут збирається численна кількість туристів, які вирушають у тривалу про-гулянку вуличками міста. Відтак ця місцина ніколи не буває порожньою, а зловити такий момент – справжній успіх для фотографа. Вхід до базиліки Сан-Марко зазвичай вільний. Про-те, щоб до неї потрапити, доведеться витратити ба-гато часу – охочих помолитися у святому місці не злічити. Початок історії храму датують 828 роком. Тоді двоє венеціанських купців Буоно і Рустіко, пе-ребуваючи в Олександрії, вирішили врятувати свя-ті мощі апостола Марка. Кажуть, що вони втілили свою ідею обманним шляхом: заховали останки у кошику під свинячими тушами і перенесли на свій корабель. Так тіло євангеліста Марка доставили у Венецію, де почали зводити храм. Відтоді Святий Марк став покровителем міста, а його символом вважають крилатого лева. До слова, базиліку будували впродовж лише трьох років. На жаль, після того храм згорів, а відбудува-ли його аж у 1063 році.

Відвідати Венецію влітку – неабияке випробу-вання. Неймовірна спека та кілометрові черги до пам’яток архітектури назавжди закарбуються у вашій пам’яті. Тому, якщо ви прагнете побачи-ти «Королеву Адріатики» у всій красі, вирушайте туди взимку. М’який середземноморський клімат (зі спекотним літом та дощовою зимою) сприяє напливу туристів впродовж цілого року. Одначе саме у холодний період у вас з’явиться можли-вість загубитися серед вузьких вуличок, спокійно прогулятися над блакитними каналами Венеції і навіть знайти пристойне бістро із більш-менш по-мірними цінами. Натомість улітку про такі вигоди можна забути. Куди б ви не потрапили, усюди доведеться сліду-вати за потоком людей. Саме у цей гарячий період Венеція перетворюється на мультикультурну сто-лицю, де точно-таки можна почути усі мови світу. Щодо цін на житло, то українського мандрівника вони не надто порадують. Венеція офіційно ви-знана найдорожчим містом Європи для туристів. Минулогоріч середня добова ціна за номер у го-телі становила приблизно 281 євро.

ФО

ТО:Л

юба

Вас

илів

-Олі

йник

71

Реалії туристичного містаНині неозброєним оком видно, що масовий туризм у Венеції – справа не завжди прибуткова. У першу чергу, збитки терпить гуманітарна сфера. Кілька років тому саме це занепокоїло корінних венеціан-ців. Так, у центрі міста, щоб привернути увагу вла-ди, провели акцію, під час якої «поховали» Венецію. Активісти стверджували, що корінних мешканців залишилося менше 60 тисяч і вони змушені шука-ти для життя більш доступні райони. Туризм зро-бив їхнє місто непридатним через ціни на житло та продукти, наплив новоприбульців та інфраструкту-ру. Протистояння венеціанців та влади триває.Пересічний турист, який приїздить до Венеції на кілька днів, зазвичай ставить собі за мету побачити головні пам’ятки архітектури. Перш за все, варто потрапити на міст Ріальто, який вважають візиткою найбільшої протоки міста – Гранд-каналу. Також треба відвідати готичний Палац дожів та зазирнути до церкви Сан-Джорджо дей Гречі. На Гранд-каналі розташований і невеличкий художній музей Пеґґі Ґуґґенгайм, де зібрали близько 300 шедеврів світо-вого живопису. Якщо ви мріяли побачити оригіна-ли картин Пікассо, Модільяні, Моранді чи Далі –

вам слід сюди зазирнути. Найбільшою розвагою для туристів у Венеції вва-жають прогулянки на гондолах. Тут цей бізнес є сі-мейним, отже й ціни зазвичай встановлюють одна-кові. Усі гондольєри як один оцінюють свої послуги у 80-90 євро. Екскурсія мальовничими місцинами та каналами триває сорок хвилин.

Венеціанський кінофестивальЩорічна світова подія у сфері кіномистецтва – це предмет гордості для усіх італійців. Цьогоріч з 27 серпня по 6 вересня на берегах Адріатичного моря відбувся вже 71 Венеціанський міжнародний кінофестиваль. Вперше його провели ще за прав-ління Беніто Муссоліні у 1932 році. Відтак це пер-ший міжнародний кінофестиваль в історії кіномис-тецтва. Два роки потому трішки змінили локацію – святкування перенесли на острів Лідо, що за 20 хвилин їзди моторним човном від Венеції. До слова, ще з кінця 19 століття на Джардіні, на краю Венеції, проводили Бієнале – фестиваль різ-них напрямків мистецтва. На основі цього і заро-дився нинішній Венеціанський МКФ.



Паб «Купіца» Львів, вул. Братів Рогатинців, 18

(вхід з вул. Сербської) (032) 235 88 99

(098) 775 90 07

Угорські та українські страви

Більше 15 сортів розливного пива

Щоп’ятниці та суботи концерти найкращих гуртів

Львова

Настоянки власного виробництва

Голонка усього за

55 грн.

деформаціяУсі ми працюємо, щоб якось змінити, покращити цей світ і власне становище у ньому. А чи замислюємося ми над тим, як наша робота впливає на нас самих? Мабуть, нечасто, а дарма. Робота суттєво змі-нює особистість і навіть стан здоров’я. На жаль, не завжди у кращий бік. Отже, розглянемо особливості таких змін – професійні дефор-мації та синдром «вигорання»

Професійна

ГРА У РОБОТУ Професійною деформацією називають змі-ни нашого характеру, які виникли у результаті багаторічної роботи на одному місці. Переду-мовою для цього є занадто тісна ідентифікація людини зі своєю професійною роллю або про-фесійною спільністю.

Робоча «маска» «приростає до обличчя»: лю-дина починає грати завжди і всюди свою «про-фесійну» роль – і у побутовому спілкуванні, і в побутовому спілкуванні. Усім нам відомі такі го-ре-персонажі: працівники правоохоронних ор-ганів, які в родинному колі поводяться так, ніби вони – слідчі на допиті, або ж вчителі, які роз-мовляють менторським тоном і постійно «вчать жити» оточуючих, чи актори, які не перестають «працювати» за межами сцени.

Людина починає надто серйозно сприймати «правила гри» своєї професійної корпорації, що теж не йде їй на користь: ми настільки зжива-ємося з вимогами «професійного середовища», що стаємо його типовими представниками, аж до карикатурності образу.

П С И Х О Л О Г І Я



Анжеліка ГнатуськоСПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ «РIA-ЛЬВІВ»

Існує типаж «успішного бізнесмена», якому за статусом «належить» мати коханку-модель (і багато хто для ілюзорного престижу йде на цей крок, хоча внутрішньої необхідності у цьому не-має. Є також тип «жінки-на-чоловічій-посаді» – неусміхненої, нежіночної, «синьої панчохи» у сумному «костюмі» і з чоловічими манерами, з повною відсутністю особистого життя і будь-яких інтересів, окрім професійних.

НЕ ТЕ МІСЦЕ Особливості діяльності теж стають передумо-вами деформації:

по-перше, вірогідність особистісних змін тим вища, чим більш монотонний, закритий харак-тер має робота, чим одноманітніші ваші функції та умови праці; по-друге, несприятливим фактором є діяльність в екстримальному режимі: погодьтеся, охорон-ці, міліціонери-оперативники та каскадери зі стажем – люди надзвичайно специфічні.

5 причин змінити роботу:

ви не вчитеся нічого нового

не рухаєтеся вгору кар’єрними сходами

не отримуєте задоволення від роботи

вас засмучує атмосфера у колективі

ви готові реалізувати власний проект

75

Навіть характер людини впливає на робочі негаразди. Так, у першу чергу, страждають ті, хто звик шукати причини власнихпрофесійних негараздів в особливостях свого темпераменту. Далі – ті, хто не мають зацікавленості у роботі й отримали її випадково. Також професійною де-формацією «грішать» люди, які не бачать змісту у своїй праці, навіть якщо професію обирали свідомо і відповідно до схильностей та впо-добань. Так, бойовий офіцер, переведений, у зв’язку з пораненням у «гарячій точці», на робо-ту у воєнкомат (навіть із підвищенням у званні), вважає свою працю у цій установі безглуздою, вона його дратує відсутністю реальної (у його розумінні) значимості.

ПЛАНИ НА ВІТЕРСередовище не деформує людину, а ламає її. Людина розуміє,що не може бути такою, як вважа-ють «правильним» у її професійному колі. Вона – біла ворона, якщо не ззовні, то внутрішньо. Від-чуває безпорадність у боротьбі «із системою», впадає у депресію. Знижується ефективність її праці, аж до повного небажання щось робити.Вигорання – стійкий і незворотній феномен, що полягає у накопиченні негативу, втоми, а також у виникненні низької професійної самооцінки. Така людина націлена у своїй роботі виключ-

но на результат, а не на процес, оскільки це не приносить їй ніякого задоволення. Вона ви-ключає зі своєї праці людські мотиви, ніколи не піде на те, щоби зробити щось заради когось та й взагалі уникає емоційної близькості із співро-бітниками. Людина із синдромом вигорання оці-нює оточуючих у її професійній сфері негативно і цинічно: «та хіба ви не знаєте, усі ми, хірурги – садисти і алкоголіки!» тощо.

«Ломка» може відбутися практично відразу ж після початку роботи – у випадку, якщо про-фесію обрали зовсім невдало, або ж проявити-ся через роки (піки припадають на 6-7 і 25-26 років трудового стажу, коли у людини раптово «розплющуються очі» на те, чим вона займалася усе своє життя.

ХОЧЕМО ВІД ВАС ІДЕЙТепер ви знаєте як виглядають «небезпечні оз-наки», і зможете замислитися про зміну місця або навіть сфери діяльності до того, як станете профе-сійно непридатними на попередньому місці ро-боти. Тоді і ви, і оточуючі сприйматимуть переква-ліфікацію не як спробу порятунку з потопаючого корабля, а як друге дихання. Подумайте у вільний час, чим іще ви могли б і хотіли займатися, до чого у вас є схильності, які задуми ви не здійснили ко-лись – можливо, ви дасте собі новий шанс.



А в той час...

ОЛЕНА ОСИПОВАСПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ «РІА-ЛЬВІВ»

Мамі виповнилося вісімдесят шість. Останнім часом я часто їздила її навідувати. Маленька, кольорів смутку хатинка, не зма-щені, поржавілі завіси дверей – літо щороку сердечно благало зустрічі з розчавленою любов’ю старістю. На порозі маминого дому все так же відцвітала вишня, достигав кущ малини та пахко-тіли яскраві мальви. Вона, Рідна, брала мене у свої обійми вже не так міцно – крихкими долонями торкаючись до моїх очей. І тоді жоден буревій, жодна війна чи злі язики не у змозі були зруйнувати наш світ – світлий і непорочний.

Мені подобалося ходити до став-ка, і, шпортаючись об каміння, насолоджуватись прохолодою родинного джерела – хвилинами неймовірно правдивого спокою. Мама усміхалася мені, забуваючи про страшний жаль, хвороби та незначний залишок років. Я по-довгу слухала Її розмови, решту часу проводячи у стайні чи кухні. Допомога заради Неї була неваж-кою – попри нестерпну хатню роботу вдалечині від просякну-тих Її духом стін. І хоча до вечора я вже добряче втомлювалася, ніч видавалася нескінченим тума-ном забуття та черговим довгим розставанням. Так минали місяці, вони перетворювалися на роки,

а ті, у свою чергу, на суцільне моє життя – осмислене та доросле.А в той час Світланка святкува-ла завершення власного сезо-ну відпочинку. Все узбережжя Дубровніка, здавалося, духмяніло її парфумами, а за три тижні, що були відраховані їй маленькою туристичною фірмою і «долею» на ім’я Богдан, Світланка зуміла закохати у себе Адріатику щиро, вдячно та несамовито. Бірюзова сукня, біла напівпрозора шаль… Криками чайок відлітали у море її останні до від’їзду години. У душі поступово з’являлася непівденна прохолода. Осторонь шли люди, ще звертаючи увагу на високу жінку, яка самотньо стояла на пірсі. Приїхавши додому, вона вирішила неодмінно підправити губи, зробити глибокий пілінг та почати відвідувати фітнес-зал. Так палало її життя – неосмислене, недоросле…

Чи розуміли ми одна одну? Адже були подругами майже сорок ро-ків. І ми вирішили приміряти на себе наші «чужі» життя…

Я зроду не бачила Адріатики. Мо-лочно-білою пінкою переді мною загравав куплений у таверні ка-пучіно. Десерт з вигадливою наз-вою, що його незграбно приніс офіціант, нагадував крихти хліба, розсипані на великій пласкій та-релі. Як вчасно я прийняла душ – серпнева спека позбавляла мене тієї легкості, що я старанно заносила у список своїх наста-нов цього літа… Серед них були безмежжя позитиву, легковажне марнотратство та морська про-гулянка на відкритому судні. По-просивши собі ще склянку води та прикрившись білою шаллю, я відверто засумувала. Годинник показував рівно полудень за єв-ропейським часом. А до вечора

потрібно було якось згаяти го-дини. Я вирішила скористатися машинально кинутою у валізу книжкою-одноденкою – про ко-хання, страшну зраду та заяложе-ний «хеппі енд». Наступні дев’ять діб я сумлінно відвідувала пляж, перекидаючись із сусідами па-рою фраз ламаною англійською, та ледь знаходила собі місце у цьому парку атракціонів безтур-ботних засмаглих сердець.

Щойно я зійшла з трапу літака, Світлана вже чекала на мене у гості. Занепокоєна та сумна, вона готувала нашу улюблену паелью. Все не ладилося, світ ішов шкере-берть… Їй довелося відвідувати переповнений батьківський дім і розпочати курс прийому анти-депресантів. А у проміжках не-прийнятно нудних подій їздити до косметолога, аби виправити його ж помилки. На столі стояла пляшка вина, відкорковувати яку нам не схотілося. Світле, терпке, п’янке, воно, зрештою, вияви-лося непотрібним. Чи було нам добре за одним столом?!Адже були близькими подругами… Я прибрала, ми мовчки усміхнули-ся одна одній та повернули собі власний «одяг».

І С Т О Р І Ї


КЛУБ

Спец

іалі

зова

не в

идан

ня «

Клуб

»; За

снов

ник

і вид

авец

ь: Т

зОВ

«2К

Мед

іа»;

Сві

доцт

во п

ро р

еєст

раці

ю: Л

В 9

66/2

19р

від

30.0

7.20

10

РенатаШтіфель

К Л У Б

ВІДСУТНІСТЬ АНШЛАГІВ– НЕ ПРИВІД

ПОКИДАТИ СЦЕНУ


К Л У Б

Гостя нового номера – співачка Рената Штіфель. Її вокальна кар’єра почалася у 6 років. Зараз, коли Ренаті виповнився 21 рік, вона вже досвідчена співачка з показним творчим шляхом і багатьма хітами. А все тому, що перешкоди для дівчини – не привід для розчарування

не подобається. А так я і елек-троприлади можу полагодити, і цвях забити, і свічки в машині замінити. Мене тато привчив, що я все повинна робити сама.

З а р а з н е д о с т а т н ь о м а т и гарний голос, щоб стати арти-стом. Я з самого дитинства займаюся танцями, пластикою, ак торською майс терніс тю , сценічною мовою. Також відві-дую тренажерний зал, басейн і ходжу на розтяжку.

Мені складно керувати часом. Особливо, вставати вранці , коли треба бігти у тренажер-ний зал. Тут з’являється лінь. Тоді кажу сама до себе: «Ренато, підіймайся і йди працювати!».

У артистів не повинно бути меж досконалості. Навіть у 60 років потрібно працювати над собою. Подивіться, наприклад, на Мадонну: скільки їй років і у якій вона формі!

Робота у мене буває різною. Часто ходжу на різні ділові зустрічі, на інтерв’ю, окрім того спорт, постійні репетиції. Часу на відпочинок майже немає. Інколи сплю менше трьох годин на день.

Наразі моя мета – Євроба-чення. Тричі пробувалася на конкурс «Нова хвиля», і двічі мені вдавалося пройти до Москви. Тоді я взагалі була невідомою співачкою, вт ім

Я прийшла у цей бізнес зов-сім «зеленою». Коли покидала своє невелике місто, тільки здо-гадувалася, наскільки складний той шлях, який обираю. Втім зараз вже ні хвилини не уявляю без співу і концертів. Не буду лукавити, у мене були думки про зміну професії, але потім розу-міла, що назад шляху нема. У мене такий характер, я не звикла здаватись.

У 6 років вперше виступила н а с це н і П а л а цу Ук р а ї н и . Пригадую, тоді взагалі не хви-лювалася, просто виходила на сцену і співала. Ще не розу-міла відповідальності такого важливого моменту. Зараз все по-іншому.

З часом мені доводилося спі-вати у різних залах: теплих і не дуже. Були моменти, коли просто не відчувала ніг через холод, а людей у залі майже не було. Але, якщо ми вже приїж-джаємо на концерти, мусимо їх достойно відпрацювати. Кожен артист хоче аншлагів. Але, якщо їх інколи немає, це не привід не виходити на сцену.

У мене суворе татове вихо-вання. Я не боюся працювати і можу займатися майже усім, окрім приготування їжі. Не те що я не вмію, просто це мені

змогла обійти відомих артис-т ів . Дал і мені ск азали , що потрібна фінансова підтримка. На той час у моєму гаманці було всього 2 тисячі гривень, які я взяла у мами на дорогу до Москви. Тож не склалося. А зараз, коли фінанси є, не вда-лося пройти. Буду старатися показати кращі результати наступного року.

Мрію про MTV Awards, ще б хотіла отримати «Греммі». Зви-чайні мрії молодих артисток (сміється, – «РІА-Львів»).

Читачам «РІА-Львів» бажаю розвитку. Вдосконалюйтесь і обов’язково займайтеся улю-бленими справами, бо що може бути кращим?

РЕНАТА ШТІФЕЛЬ

Рік і місце народження: 1993, Ужгород

Пісні: «Душа», «Опускаю оружие», «Счастливее всех», «Відпусти», «Любовь длиною в жизнь», «Малая»

Улюблений фільм: «Гнів» з Дензелем Вашингтоном

Книга: «Шантарам» Ґреґорі Девіда Робертса

Пора року: літо

ВІДСУТНІСТЬ АНШЛАГІВ– НЕ ПРИВІД

ПОКИДАТИ СЦЕНУ« «

81

із європейськими звичкамиУкраїнський бізнесмен

– Назаре, розкажіть з чого стартував Ваш бізнес?– Почав працювати і заробляти гроші дуже рано. Коли мені виповнилося 14 років, купив через газе-ту «Ваш магазин» спеціальну техніку для дискотеки, яку організовував у своєму селі. Молоді було не-багато, тож заробляв копійки, але, зважаючи на вік, вистачало. Одного разу батько прийшов на диско-теку, щоб подивитися, чим займаюся. Побачив дів-чат у прозорих блузках і сказав негайно продати обладнання. Я не міг не послухати. Продав все за вищою ціною, ніж купив. З того часу почав робити бізнес на професійному музичному обладнанні.

– Яка зараз Ваша основна діяльність?– Юридична. Це заставляє думати і допомагати лю-дям. Наша юридична компанія «АБДАНК» з офісами у Львові та Києві. Живу в цих двох містах. Постійні перельоти та переїзди змусили адаптуватися до роботи в дорозі.

– В Україні можна чесно вести бізнес?– Безперечно. Тут можна займатися справами, пра-цювати та отримувати гідну грошову винагороду. Треба постійно цікавитися суспільним життям, технологіями, прораховувати і безперестанно пра-цювати для результату. Завжди обмірковувати нові ідеї, ставити великі цілі та досягати успіху. І ніколи не забувати про батьківську науку: мораль та хрис-тиянство. І вже точно в Україні можна досягнути успіху чесним шляхом.

– Звідки назва «АБДАНК»?– Недалеко за Львовом, у селі Гряда є помістя, яке плануємо реставрувати. Це літня резиденція Графа Скарбека, який збудував театр, що зараз носить назву імені Марії Заньковецької. Його Аб-данк – герб, який використовувався як родовий для кількох польських, литовсько-білоруських та українських шляхетських родів – став символом нашої юридичної компанії, оскільки погляди графа Скарбека межують з моїми ідеями, бажаннями та

поглядами. Домінантними рисами графа Скарбека були суворість та працездатність. На його Абдан-ку розміщенні чотири «V»: «Veritas, victoria, virtus et vita» («Істина, перемога, благодійність та життя»).

– Скарбек займався благодійністю?– Так, 200 років тому збудував притулок для 600 ді-тей-сиріт у с. Заклад Миколаївського району (зараз це психіатрична лікарня). Тому ми зареєстрували Благодійний фонд «Справа Скарбека – підтримка Українських ініціатив».

– Правда, що Ваш батько – дуже релігійна людина?– Так. Після Афганістану він займається релігійною літературою, має позаконфесійне релігійне видав-ництво – це справа його душі, яка спрямована не на збагачення, а на підтримку віри людей. Долуча-юся до його справи, допомагаю. Тато видає часо-пис «Діти Непорочної». Наш Благодійний Фонд має намір долучитись до реставрації театру імені Марії Заньковецької, підтримки психіатричної лікарні у селі Заклад.

– Ви зараз багато заробляєте?– Достатньо, щоб мати все, що треба. Та і скільки людині необхідно: добре та корисно поїсти і мати затишну хату. Прагну того, щоб мій бізнес був мак-симально моральний, тому що знаю, як працює життя, що таке стосунки і вірю в закон збереження енергії.

– Часто відпочиваєте?– Постійно. Вважаю, що спілкування з людьми спри-яє власному розвитку, тому назвати це роботою не можу. Від такої «праці» я не втомлююся, а отримую задоволення.

– А театри чи виставки відвідуєте?– Ні. Мені бракує 24 годин на добу, щоб встигнути все. У неділю їздимо з дружиною в село до батьків, ввечері ходимо на Службу Божу. Час на театри,

Львівський підприємець, керівник юридичної компанії «АБДАНК» розмірковує про бізнес, успіх, благодійництво і графа Скарбека

К Л У Б


Український бізнесмен

К Л У Б

презентації прийде у тому віці, коли фізичний стан не дозволятиме працювати так наполегливо.

– Розкажіть, як познайомилися з дружиною.– Ми вчилися в одному класі і до весілля зустрі-чалися 15 років. В особистому житті плани – це діточки та здорова українська родина. У нас з дру-жиною повне порозуміння, вона мене не обмеж-ує, дає волю – за це я її люблю.

– Де Вам подобається відпочивати і чи відпочи-вали цього року?– Я був у багатьох різних країнах світу: у Таїлан-ді, в Бразилії на карнавалі, в Тунісі, Італії, Франції, Іспанії. Мені подобається активний відпочинок. Цього року були 4 дні в Хорватії, потім машиною заїхали на пароплав, де заночували, а тоді – до друзів в Італію. Відвідали Венецію, Собор Святого Марка, який вразив своєю могутністю. Добре жи-вуть італійці. Певен, що у нас скоро буде не гірше. Українці – молодці, маємо великий потенціал та працьовитість, але треба ще більше структурова-ності. Потрібно чітко ставити перед собою цілі і йти до них.

НАЗАРІЙ БРЕЗІЦЬКИЙМісце і рік народження: село Зашків Львівської області, 1984Спортивні вподобання: волейболАвтомобіль: BMW

У наступному номері «РІА-Львів» читайте продовження інтерв’ю з Назарієм Брезіцьким.

83

«КУПИТИ» НАРЕЧЕНУ5 липня у клубі «Rafinad People» відбувся аукціон наречених, де кожен охочий міг обрати собі дівчину до душі. Це був реальний аукціон зі справжніми лотами. Стартова ціна – 400 грн. Крок ставки – 50. Мотивацією для учасни-ків була можливість витрачати половину кінцевої ціни на бар та кухню клубу. У «лотів» теж був інтерес «продатися» якнайдорожче, бо для них була призначена інша полови-на коштів. Мета учасників була різною: хтось хотів розважитися, а були й такі, хто сподівався знайти свою половинку. «Та-кий захід вперше відбувається на Західній Україні. Ідея вечірки належить представникам клубу. Хотіли трохи урізноманітнити звичне нічне життя Львова», – проко-ментував ведучий аукціону Олексій Ломовський. Подарунком від організаторів стала романтична вечеря на двох.

К Л У Б

Олексій Ломовський та Роман Патрай Автор проекту Юліан Фінюк з «нареченими»

Організатори вечірки намагалисяурізноманітнити нічне життя Львова


Автор проекту Юліан Фінюк з «нареченими»

з я л о в и ч и н иСТЕЙК

Смачного!

Інгредієнти:1 кг яловичини, 4 ст. л. олії «Майола», сіль, перець, чебрець, розмарин

Спосіб приготування:Поріжте яловичину на шматки товщиною 3 см. Маринуйте у спеціях про-тягом години Смажте стейки приблизно 3-4 хвилини з кожного боку на олії «Майола». Після цього загорніть м’ясо у фольгу, щоб «відпочило»

Поради від «РІА-Львів»:1. Якщо ви не впевнені, що м’ясо молоде, замаринуйте стейк в оцті, вині або лимонному соці2. Не перевертайте м’ясо без потреби, щоб не порвати волокна і збе-регти сік3. Замість звичайної кам’яної солі візьміть морську сіль грубого помолу.

Астрологічні

Вам може бракувати терпіння, щоб успішно вести господарство. Ймовірно, виникатимуть і проблеми з грошима. У вас багато свіжих ідей як заробити гроші. Ви різка людина, тому повинні навчитися консервативності та ведення фінан-сів, так як матеріальне благополуччя має для вас велике значення і забезпечує вам внутрішній спокій.

Подумайте, чи ви не перевантажуєте себе чужими клопотами. Намагайтеся не вдаватися до крайнощів. Ваше основне завдання – правильно розподілити свої зусилля. На початку осені ситу-ація стабілізується, і з'явиться більше вільного часу. У тебе є хобі, яке при правильному підході може приносити гідний заробіток.

Якщо ви навіть і здаєтеся поступливою людиною, то можете бути дуже впертим. Ви спостереж-ливі, талановиті, і це потрібно використовувати для реалізації ваших творчих задумів. Інтуїція допомагає вам розуміти людей. Ви полюбляєте розкуту і приємну атмосферу і завжди намага-єтеся довести, що поважаєте інших людей та цінуєте свою сім’ю.

Ви вмієте жити тут і зараз. Навіть вихідні у місті приносять вам безліч яскравих вражень. У відпустці намагайтеся отримати максимум задо-волення. Зараз сприятливий час для оновлення інтер’єру.

У роботі вам доводиться зустрічатися з великою кількістю людей, тому вдома хочеться тиші та спокою. Щоб уникнути конфліктів у сім’ї, достат-ньо просто відверто поговорити.

Можливі зміни у кар’єрі, а може навіть у сфері діяльності. Вимоги, які виростуть до вас як до професіонала, сприймайте як стимул для росту і самовдосконалення. Постарайтеся не сваритися з рідними.

ОВЕН ТЕЛЕЦЬ

БЛИЗНЮКИ РАК

ЛЕВ ДIВА

21 березня - 20 квiтня 21 квітня - 20 травня

21 травня - 21 червня 22 червня - 22липня

23 липня - 22 серпня 23 серпня - 22 вересня

прогнози від «РІА-Львів»

Г О Р О С К О П


Г О Р О С К О П

Шукайте друзів, чиєю основною справою є допомога людям. Це можуть бути лікарі, психо-логи, священики. Вам зараз може здаватися, що плани та мрії є нездійсненними, але незабаром вони стануть реальністю. Зустрічатися з друзями краще на природі.

У вас специфічне ставлення до правил та законів. Їх порушення може стати для вас надзвичайно небезпечним. Постарайтеся не позичати гроші, так як можуть виникнути проблеми з їх повер-ненням. У сексуальній сфері можу ть бу ти внутрішні страхи і блокування.

Ви відкриті і доброзичливі. Ви можете стати хорошим керівником. Дійте не поспішаючи і благородно. Все життя ви прагнете до подоро-жей, але робите це частіше за все подумки. Зараз сприятливий час для відпочинку.

ТЕРЕЗИ СКОРПIОН

СТРIЛЕЦЬ

23 вересня - 22 жовтня 23 жовтня - 21 листопада

22 листопада - 21 грудня

20 лютого - 20 березня

Шановні Козероги, свій гороскоп ви можете прочитати у попередньому номері, або навіть у позаминулому, бо у вас як завжди усе стабільно і під контролем.

Готові до романтики і магії? Зараз той час, коли ваші стосунки запалають з новою силою, а якщо ще не маєте другої половинки, то вона от-от з'явиться у вашому житті. Як би ви не намагались знайти спокійну пару, вам цікавіше з ексцентрич-ними особами – з ними нелегко, але цікаво.

Обираючи подальший шлях розвитку, не бій-теся труднощів: найважчий шлях – у результаті найпривабливіший. Якщо хочете змінити щось у житті, почніть з зачіски. Будете не лише задоволені результатом, а й не зробите дурниць у чомусь сер-йознішому.

КОЗЕРIГ

ВОДОЛIЙ РИБИ

22 грудня - 19 січня

20 січня - 19 лютого

Адреси у Львові: вул. Куліша, 40, тел.:(032)225 51 62вул. Галицька, 19, тел.:(032)235 54 23; вул. Городоцька, 120, тел.:(032)237 65 18.www.klubnichka.in.ua

Купуйте у найбільшій мережіінтим-магазинів «Полуничка»

!!

«РІА-Львів» рекомендує

Львів-Давидів, вул. Степана Бандери, 86Ател.: (032) 277-78-78, (096) 004-51-30

[email protected]

ГОТЕЛЬНО-ВІДПОЧИНКОВИЙ КОМПЛЕКС «ГАЛИЦЬКА КОРОНА», www.galkorona.com

WE ROCK 24/7,м. Львів, вул Бр. Рогатинців, 27, тел.: (032) 294-87-15

MUSIC LAB, www.musiclab.ua

Ресторан імпровізацій «Грушевський cinema jazz» у Львові — це не просто ресторан, а мистецький центр для поціновува-чів якісної творчої «їжі». До смачної вечері та неординарної її подачі — кухня у закладі авторська, Вам запропонують кон-цептуальне кіно та чудову музику — як добре дороге, витри-мане вино! Відпочинок в «Грушевський cinema jazz» пере-творюється на подію, яка залишає приємні спогади про час, проведений з комфортом у неповторній атмосфері будинку з давньою історією. Найрізноманітніша публіка завжди знайде тут для себе щось цікаве. І навіть наймолодшим відвідувачам тут буде чим зайнятися.

м. Львів, просп. Шевченка, 28 тел.: (032) 236-04-25, (098) [email protected]

ГРУШЕВСЬКИЙ, www.cinemajazz.com.ua

Вишуканий компанійський ресторан «Панська чарка» У центрі міста запрошує шановне панство на гостину! Ми до кожного відвідувача ставимось як до поважного гостя, тут для Вас є безліч цікавих пропозицій та різноманітних приємностей. Серед них особливе місце займає впольо-ване меню кабана та понад 20 видів натуральних насто-янок.

Ресторан побачень «Дель Песто». Приємний заклад у центрі Львова. Перше, що впадає у вічі, коли потрапляєш сюди, це бежеві дерев’яні меблі, які навівають приємні спогади з ди-тинства про сонячний літній ранок! Це ідеальне місце для спокійного відпочинку! Ресторан побачень «Дель Престо» пропонує своїм гостям вишукані страви європейської, іта-лійської та авторської кухні.

м. Львів, вул. В. Винниченка, 3 тел.: (032) 235-53-91, (097) 205-48-41

[email protected]м. Львів, вул. Костюшка, 6

тел.: (032) 255-00-80

ПАНСЬКА ЧАРКА, www.charka.com.ua ДЕЛЬ ПЕСТО, www.delpesto.lviv.ua

тел.: (097) 406-05-96

[email protected]

ФОТОГРАФ РУСЛАН ХОМИШИНvk.com/homyshun Romantic-bar

м. Львів, вул. Городоцька, 5 тел.: (032) 255-50-40

м. Львів, вул. Бр. Рогатинців, 19 тел.: (032) 297-03-48

Mате-клубм. Львів, вул. Краківська,

23 тел.: (032) 235-41-77

1000+1 НІЧ www.1001.lviv.ua

ria lviv 44

Documents