АНКЕТА

учасника Всеукраїнського конкурсу

"Класний керівник року"

1.Прізвище, ім'я, по батькові Кравченко Надія Михайлівна

2. Дата і місце народження 25.02.1968р. с.Пам’ять Ілліча Апостолівського

району Дніпропетровської області

3. Місце проживання с.Вільне Апостолівського району

телефон, е-mail (067)9214425 nad . crav 4 enko @ yandex . ua

4. Паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, адреса місця реєстрації)

АМ 347266 виданий 25 травня 2001р. Апостол і вським РВ УМВС України

в Дніпропетровській області

5. Які навчальні заклади Ви закінчили, в якому році, спеціальність за

дипломом

Мелітопольський державний педагогічний інститут в 1990 році за

спеціальністю географія та іноземна мова

6. Місце роботи (повна назва, телефон) Вільнянська загальноосвітня школа І-

ІІІ ступенів 5-54-40

7. Стаж роботи: загальний 22роки

у тому числі педагогічний 22 роки

8. Кваліфікаційна категорія спеціаліст вищої категорії

9. Звання ______________________________________________________

10. Державні нагороди, відзнаки (обов'язково вказати рік нагородження)

_______________________________________________________________

11. Клас, в якому Ви є класним керівником в 5(п’ятому)

12. Мова викладання українська

13. Проблема (тема), над якою працюєте

Ор ієнтація кожного учня на розвиток його можливостей; розвиток творчих

здібностей; формування успішної особистості школяра

14. Інноваційні форми роботи та технології, що використовуються

Здоров’єзберігаючі технології; інформаційні технології; технології співпраці;

інтерактивні технології; колективної та групової співпраці

15. Ваше педагогічне кредо «Щоб вести дітей за собою, необхідно самому

рухатися, не зупиняючись »

______________ _________

(число, місяць рік) (підпис)

«…Бути добрим вчителем можна, тільки будучи добрим вихователем…Я завжди прагнув

переконати вчителів в тому, що, якщо ти бачиш учня лише з-за свого столу в класі, якщо він йде

до тебе лише за викликом, якщо вся його розмова з тобою лише відповіді на твої питання, ніякі

знання психології тобі не допоможуть. Потрібно зустрічатись з дитиною як з другом, пережити

разом з нею радощі перемоги і біль втрати» В.Сухомлинський.

Педагогічний стаж – 22 роки

Стаж роботи у даному навчальному закладі – 22 роки

Проблема, над якою працюю в системі виховної роботи класного

колективу: « Орієнтація кожного учня на розвиток його можливостей;

розвиток творчої особистості; формування успішної особистості школяра .».

ТВОРЧЕ КРЕДО:

   «Щоб вести дітей за собою, необхідно самому рухатися, не зупиняючись»

Я, Кравченко Надія Михайлівна , працюю в Вільнянській

загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з 1990 року. Професію педагога обрала

за покликом серця. Закінчивши в 1990 році Мелітопольський державний

педагогічний університет, природничо-філологічний факультет за

спеціальністю «вчитель географії та іноземної мови», прийшла працювати в

свою рідну школу вчителем англійської мови. На початку педагогічної

діяльності отримала і досвід класного керівництва,стала класним керівником

5 класу. За ці роки я пройшла шлях від виховання молодших підлітків, де

відбувається формування цінностей колективу, до старших підлітків, які

намагаються утвердитися в колективі через органи самоврядування, через

вираження своїх морально-етичних позицій. Останні роки працювала

класним керівником у старшій школі. В цьому році я почала працювати у 5

класі.

Ми живемо у час глобальних суспільних змін, глибокого осмислення життя.

Сьогодні спостерігається яскраво виражена відсутність високих життєвих

ідеалів. Тому особливої актуальності набуває завдання виховати молоде

покоління на засадах моральності й духовності, бо «…у кожної людини чи

навіть народу, що не наділений належною мірою ідеалізмом, як правило,

відсутні й життєві орієнтири та стимули боротьби за існування. Ідея –

головне джерело енергії творчої особистості. Ідеал – це ідея, перетворена в

міцний енергетичний заряд, що спрямовує енергію особистості в майбутнє».

Який «шлях» обере юна особистість – таким і буде її майбутнє, наше

майбутнє, майбутнє нашої держави. Там, де виховання відкладають «до

кращих часів» і починають вирішувати інші, загальніші і важливіші, як

здається, питання, ці кращі часи не настають ніколи. Виховання – це саме

життя, а життя «на потім» відкласти не можна. Я вважаю, що саме школа

покликана навчити дітей вмінню дотримуватися високих моральних

принципів, гуманістичному способу освоєння світу; олюднити процеси

пізнання; допомогти встановити взаємозв’язок всієї багатомірної реальності

з людиною, її працею, талантом,творчістю і життям.

Вчитель у стінах навчального закладу моделює майбутнє суспільство, а ми

прагнемо до суспільства успішних, творчих людей, тому метою діяльності

справжнього педагога, на мою думку, є виховання Благородної Людини,

Благородної Особистості, Благородного Громадянина. Класний керівник

повинен вести дитину через осягнення цінностей свого народу, своєї нації,

своєї країни до осягнення загальнолюдських цінностей; через розвиток

почуття громадянськості до відчуття планетарної причетності.

Виховна робота – це безмежне поле, на якому потрібно завзято та

наполегливо працювати. Щодня пошук, щодня несподіванки, то прикрі, то

кумедні, щодня – відкриття, які неможливі без натхнення. Плануючи виховну

роботу, я пам’ятала про унiкальнiсть i неповторнiсть кожної дитини, її

особливостi та здiбностi. І виходячи з цього переді мною постало сновне

завдання – забезпечити умови для розвитку цих унiкальних рис окремої

особистостi, надати кожнiй дитинi можливостi для самовираження.

Формування духовного обличчя дитини, її культури, залежить вiд того,

як ми зумiємо розвинути в ній уміння знаходити красу в тому, що її щоденно

оточує. І я намагаюся навчити дитину бачити прекрасне в оточуючому та

насолоджуватись ним.

За своєю природою виховний процес має багатофакторний характер.

Це означає, що становлення особистостi дитина проходить пiд впливом

найрiзноманiтнiших прямих та непрямих дiй школи, родини й суспiльства,

соцiального середовища.Вчитель, який тільки вирішує і дає вказівки,

на сьогодні є неефективним. Педагог має стати зацікавленим і

рівноправним учасником спільної діяльності. Його дії не можуть бути

передачею готового досвіду, мати характер опіки чи педагогічного

диктаторства.

Я знаю, що в кожнiй дитинi закладенi тi величезнi можливостi, якi

можуть дозволити їй подолати будь - якi труднощi та вiдчути радiсть

вiльного й, водночас, свiдомого життя. Рівноправне спілкування з дітьми;

прояв повної довіри до можливостей і здібностей дитини; визнання дитини

як особистості, незважаючи на співвідношення її достоїнств і недоліків;

оцінювання не особистості дитини, а її вчинків; відкрите пред’явлення дітям

своїх етичних переконань, цінностей, інтересів; співпраця з дітьми для

досягнення спільних цілей; створення ситуації успіху для кожної дитини;

надання реальних можливостей для самореалізації і самовизначення дитини.

А.С. Макаренко зазначав, що «…діти – це життя, і життя прекрасне, і

ставитися до них треба як до товаришів і громадян, поважати їхнє право на

радість і обов’язок відповідальності».

У виховній роботі зі своїми учнями я керуюся Конституцією

України,Концепцією громадянського виховання, Концепцією національного

виховання, Національною програмою “Діти України”, Законами України

“Про загальну середню освіту”, «Про охорону дитинства», «Про сприяння

соціальному становленню та розвитку молоді», Конвенцією ООН про права

дитини, Національною програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-12

класів загальноосвітніх навчальних закладів України», Національною

доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті нормативними

документами, наказами, розпорядженнями Президента України, Міністерства

освіти та науки, обласного управління та районного відділу освіти та новими

концептуальними підходами до виховання дітей, підлітків і молоді у

національній системі освіти, спрямовую свою діяльність на створення у класі

сприятливого середовища для формування особистості дитини, пошук

найбільш ефективних прийомів і методів здійснення виховного впливу на

кожного вихованця, адже взаємодія з дітьми – це справа душі і серця, яка

крок за кроком веде до загального успіху.

На мою думку, діяльність класного керівника дуже цікава, багатогранна,

трудомістка. Вона пов’язана з непередбаченими труднощами, невдачами,

навіть розчаруваннями, а іноді – з безсонними ночами, сльозами… Все це

так. Але коли бачиш, як на твоїх очах виростає Людина, як збагачується її

духовний світ, як дитина починає усвідомлювати своє місце в житті, а у

вирішенні проблем шукає підтримки в тебе і вдячна за це, забуваєш про

прикрощі і безсонні ночі, а душу наповнює почуття глибокого задоволення.

Сподіваюсь, що моя любов зігріє їх серця та торкнеться дитячих душ.

В чому полягає моя методологічна позиція класного керівника? В

роботі вважаю головним забезпечення розвитку особистості кожної дитини,

її творчого потенціалу. Творчість - це двигун усіх шкільних справ: навчання,

праці,позакласної роботи. Необхідно виховати особистість, яка зуміла б

творчо й різнобічно реалізувати свої здібності в житті. Школа - це та ланка

суспільного життя, яка дуже впливає на розвиток людини. Тому новітні

технології навчання та виховання мають насамперед орієнтуватися на

розвиток творчої особистості, здатної реалізуватися в соціумі. 

Творча особистість - це результат виховання. Тому система виховної роботи 

має передбачати допомогу кожному учневі свідомо обрати лінію життя, 

позицію й осмислити потреби свого “Я”. Виховання творчої особистості - це 

підготовка до виконання комплексу ролей, необхідних для повноцінного і 

змістовного життя. Це ролі громадянина, трудівника, сім'янина і товариша .

.  Відносини з дітьми будую на принципах співробітництва, співтворчості і

пам’ятаю, що вчитель може допомогти дітям розвивати почуття прекрасного,

пробудити творчі сили. Вчитель повинен виховувати учня так, щоб з перших

днів перебування у школі він чимось цікавився, розвивав свої творчі

здібності, щоб у нього сформувалось певне життєве захоплення.

Важливим першоджерелом творчості як самоствердження та

самовираження особистості, на думку В.О. Сухомлинського, є слово. Творча

наснага, що переживається у дитячі роки, починається з того, що слово як

духовне багатство особистості стає будівельним матеріалом, з якого дитина

щось створює. Твір, казка були першою сферою творчості, в котрій дитина

стверджувала свої здібності, пізнаючи себе, переживаючи перше почуття

гордості від того, що вона щось створює. Дитяча казка, що складена серед

природи, є, на думку В.О. Сухомлинського, цілим духовним світом, що

визначає зміст та направленість думок, почуттів, переживань.

А.С.Макаренко у свій час обґрунтував доцільність прогнозування

ризику у виховній роботі. Якщо педагог не довіряє творчим силам дитини,

робить виховний процес безконфліктним, він ризикує виховати людей

безвільних та безвідповідальних. А.С. Макаренко вважав, що не можна

загартувати людину, якщо не ставити перед нею важких завдань.

Г.Ващенко у своїй книзі «Виховний ідеал» піднімає проблему

гармонійного виховання української молоді. Серед пріоритетних напрямків

цього виховання є розвиток творчих здібностей молоді. Він пише: «Молоде

покоління не лише засвоює культурні здобутки, а й рухає культуру вперед.

Це можливе лише при наявності розвинених творчих здібностей. Тому школа

,а особливо класний керівник, має приділити увагу розвиткові в учнів

спостережливості, пам'яті, творчої уяви і логічного мислення.

Особливо слід звернути увагу на розвиток двох останніх здібностей:

фантазія і логічне мислення. Без фантазії неможлива творча робота в жодній

галузі культури. Людина без творчої фантазії може діяти лише за певним

шаблоном, не здатна до винахідництва. Не менше уваги має приділяти школа

і розвитку у дітей логічного мислення (здібностей аналізу, синтезу,

висловлювання, в різних формах індукції, дедукції і аналогії)».

Усвідомлюючи, що класний керівник є для підростаючого покоління

духовним посередником між суспільством і дитиною, прагну створити

сприятливі умови для формування особистості, внести необхідні корективи у

процес виховання, скоординувати зусилля педагогів, сім’ї , соціуму. В своїй

роботі керуюсь принципом: допомогти дитині знайти свій ключ до успіху,

створити умови, у яких вона розкриватиме свої здібності, творитиме своє

життя, зростатиме духовно, творчо, інтелектуально й

самовдосконалюватиметься.

Розуміючи важливість виховної діяльності класного керівника,

відповідально виконую свої обов’язки, докладаю всіх зусиль, щоб виховання

підлітків відбувалось в атмосфері добра і творчості, взаємодопомоги і

взаємоповаги, доброзичливості та толерантності. У своїй діяльності

використовую різноманітні традиційні та інноваційні форми виховної

діяльності - головне, щоб вони давали бажаний результат: здоров’язберігаючі

технології, інформаційні технології, технології співпраці, інтерактивні

технології, особистісний підхід до кожної дитини.

Починаючи роботу з новим класним колективом я поставила перед завдання

виховної роботи:

Формування організованого колективу через активізацію форм

індивідуального впливу та колективної виховної роботи;

Поглиблення розуміння учнями змісту етичних норм і правил;

Формування потреби в громадській діяльності;

Навчання методів підтримки здорового способу життя;

Формування успішної особистості школяра через залучення до

активної діяльності;

Виховання позитивного ставлення до праці;

Залучення до духовної культури,скарбів української та світової

культури.

Одним із основних пріоритетів є згуртування учнів та батьків класу в

єдиний, дружній колектив через участь у спільних творчих та соціально-

важливих справах.

З давніх-давен українці розглядали сім'ю і рід як святиню, а виховання

дітей – як святий обов’язок. Сучасна сім'я – головна ланка у вихованні

дитини. Вона має забезпечувати їй достатні матеріальні та педагогічні умови

для інтелектуального, морального та духовного розвитку.

У вихованні молодого покоління важливим чинником має стати

родинна педагогіка, яка розглядає виховання дитини як певну взаємодію

батьків і конкретних умов, що впливають на формування й соціальне

становлення особистості. Як учителі, так і батьки повинні добре знати

особистісні характеристики дитини: фізичне й психічне здоров'я, інтереси й

можливості.

Виховання – це співпраця з дітьми, відповідальність за яку несуть

дорослі. Спілкуючись зі своїми дітьми, батьки не тільки допомагають їм

дорослішати, розвиватися, але водночас змінюються й самі. Зв'язок між

батьками й дітьми є одним із найміцніших людських зв’язків!

Щоб рости і бути щасливою, дитині потрібна любов, впевненість у своїх

силаху своїй значущості для нас, дорослих.

А ми – батьки, учителі –повинні зрозуміти наших дітей, допомагати їм,

підтримувати. Ми повинні пам’ятати: кращі людські риси формуються тоді,

коли дитина стає співучасником виховного процесу, союзником дорослих.

Чи буде так, залежить від плідної співпраці вчителів і батьків.

Перед учителем стоїть завдання – налагодити з батьками своїх вихованців

дружні взаємини, які будуватимуться на взаєморозумінні і взаємоповазі. Це

можливо в тому випадку, якщо ми залучимо батьків до різних форм роботи в

дитячому колективі.

Однією із форм роботи з батьками є батьківські збори, які плануються

у відповідності з віковими особливостями дітей, цілями та завданнями

навчально-виховного процесу, конкретними проблемами, що виникають у

ході спільної діяльності вчителя і батьків.Так батьки разом з дітьми активно

готувалися до відзначення ювілею нашої школи: готували стіл з виробами та

стіл з традиційними українськими стравами; батьки допомагали дітям з

репетиціями.

Поряд з традиційними формами роботи використовую інноваційні

колективні й індивідуальні форми співпраці з батьками:

батьківські збори з фрагментами педвсеобучу, дискусії,планую проводити

круглі столи, батьківські тренінги. Залучаю батьків до проведення виховних

годин, загальношкільних заходів та конкурсів. До батьківських зборів

готуюся ретельно та заздалегідь. Усім батькам на зборах завжди готую

поради в друкованому вигляді.

Інформування батьків про хід і результати навчання, виховання і

розвитку учнів здійснюється за допомогою листування через щоденник учня.

Систематично вклеюються таблиці результатів навчальної діяльності учнів,

Інструктажі. Щоденник я використовую для того, щоб своїм записом

відзначити успіхи і досягнення учня, підтримати в скрутну для нього

хвилину.

Головне моє завдання, на мою думку, у роботі з батьками -

забезпечити єдність вимог до виховання учнів з боку сім'ї та школи, створити

нормальні умови для домашнього навчання дітей, спрямувати виховну

діяльність сім'ї.

Переконана, що в умовах родинного і шкільного виховання учень

реалізує своє право мати власну думку, позицію в розв’язанні будь – яких

проблем, завдань.

Прагну працювати творчо, а тому завжди пам’ятаю слова

В.Сухомлинського: «Якою талановитою не була б людина, але якщо вона не

вчиться на досвіді інших, то ніколи не буде хорошим педагогом». Прагну

самокритично оцінювати свою діяльність, її результати, намагаюся швидко

адаптуватися в умовах соціальних змін. І вірю у слова М.Свєтлова:

«...Жизнь – это чудо,

а чуда не запретишь.

Да здравствует амплитуда

– то падаешь, то летишь!»,

Маю надію, що майбутнє країни – це мої учні, для яких девізом у

житті стануть слова Д. Кеннеді: ,,Не питайте, що ваша країна може

зробити для вас, запитайте себе, що ви можете зробити для своєї країни”.

Я добре розумію, що маю стати прикладом для учнів. Від себе я вимагаю

енергії й відданості, самопожертви й натхнення. І лише тоді я буду

прикладом для своїх учнів.

Талант в дитині кожній, як зернятко,

Знайдіть його і дайте прорости.

Дар той у неї від матусі й татка,

А ми вже мусимо його знайти!

Він колосом могутнім в простір злине,

Порадує усіх і збагатить.

Або ж ще при корінні згине

І згуби тої вам вже не простить...

Знайдіть його і людям подаруйте,

Допоможіть пробитися на світ.

Усіх отим талантом зачаруйте

Сьогодні, завтра, через сотню літ...

Забезпечує комфортний психологічний клімат у класі, гуманний стиль відносин, соціальну захищеність дитини, внутрішній комфорт, емоційну насиченість життя колективу класу. Сприяє цілісному розвитку особистості, забезпечує формування гуманізму, людяності, милосердя, відповідальності, стимулює розвиток творчих здібностей і нахилів дитини.

виховувати громадянина - патріота, здатного творити себе і своє життя; розвиток гармонійно розвиненої, творчої, компетентної особистості,

здатної жити у злагоді з довкіллям і собою, проектувати життєві перспективи;

формування свободної і відповідальної особистості, здатної відстоювати свої права, бути відповідальною за себе, оточуючих, Батьківщину;

сприяти максимальному саморозвитку, самовдосконаленню, самореалізації кожного учня, розвитку спроможності досягнення успіху кожною дитиною в різних видах діяльності;

учити бути толерантною людиною, відверто висловлювати свої думки, відстоювати погляди, переконання; поважати гідність людини через повагу до матері та батька, до свого роду;

об’єднати зусилля всього педагогічного колективу, батьків та громади для розвитку гармонійної, життєво компетентності особистості;

виховувати повагу до культурно-національної духовності, історичних цінностей та символів нашої держави.

Провідна ідея виховної системи класу формування морально-духовної, вільної, творчої, відповідальної особистості, що сповідує гуманістичні, демократичні цінності, здатної до саморозвитку, успішної самореалізації у сучасному житті та здатної змінювати на краще себе і навколишній світ, життєво компетентної. Організація життєдіяльності класу за програмою «Я – творча особистість»Освітньо-виховна роботатренінги для учнів класу щодо формування духовно-моральних якостей, громадянської активності та профілактики шкідливих звичок, формування навичок здорового способу життя, підготовки до діяльності учнів-волонтерів. Система учнівського самоврядування класу. Участь учнів класу в суспільно-політичному житті школи, села, району; проведення зустрічей з владою, цікавими людьми села , району. Діяльність учнів класу в роботі шкільних гуртків (предметних, спортивних, художньо-естетичних)

Взаємодія з батьками. Інтеграція виховних зусиль класного керівника та вчителів-предметників. Інтеграція виховних зусиль класного керівника та громади

1 стежина «Творимо Всесвіт у собі (розвиток ціннісного ставлення до себе) 2 стежина «Шукаємо гармонію зі світом» (розвиток ціннісного ставлення до людей) 3 стежина«Здорова людина - здорова нація» (розвиток ціннісного ставлення до свого здоров'я) «Удосконалюємо себе щодня» (розвиток ціннісного ставлення до праці) «Виховуємо себе як частину суспільства» (розвиток ціннісного ставлення до суспільства і держави) «Гармонія душі і тіла» (розвиток ціннісного ставлення до мистецтва) «Я – частинка природи» (розвиток ціннісного ставлення до природи)

ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ДО СУСПІЛЬСТВА І ДЕРЖАВИЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО МИСТЕЦТВАЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО РОДИНИ, СІМ’Ї, ЛЮДЕЙЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ

ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРАЦІ

ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯПРАВОВОГО, ПРЕВЕНТИВНОГО ВИХОВАННЯ

ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Години спілкування, класні збори, години класного керівника, анкети думок, зустрічі, відверті розмови, тренінги, конкурси, родинні свята, родинні вітальні, рольові ігри, вікторини, веселі старти та естафети, колективні творчі справи (КТС), проекти, школа етикету, операції, акції, виставки-конкурси, ведення літопису класного колективу, фестивалі, походи, турніри, ігрові програми, пошукові ігри та інші.

РОДИННОГОВИХОВАННЯ

ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ

Турлікова Ірина – староста класу

Мовчан Тетяна – член ради класу

Коновалов Ілля – член ради класу

Понедько Каріна - культурно-масова робота

Пастухова Анастасія –культурно-масова робота

Пашковець Євгеній – організаційна робота

Дзюбчук Максим – відповідальний за підручники

Зайцев Микола – відповідальний за ведення щоденників

Амосов Сергій – спортивна робота

Стахурський Дмитро – спортивна робота

В жовтні - місяці ми разом з класом почали працювати над проектом, робоча

назва якого «Це моя Україна».

Разом з учнями ми визначили мету нашого проекту:

Дізнатися більше про країну, що є нашою Батьківщиною.

Завдання проекту:

Дізнатися якою була наша країна, чому вона унікальна, які вірування

ввійшли до світогляду українців.

Освітити різні епохи та різні аспекти життя людей, які проживали на

нашій території.

Розглянути звідки з’явилися традиційні прикмети.

Спробувати показати нашу країну такою, якою вона була задовго до

наших бабусь та дідусів.

Дізнатися та розширити своє уявлення про «українську гостинність»

Почали роботу з організації дослідження. Діти об’єдналися в групи ,а тема

була вибрана : « Символи України »

Був складений план роботи над проектом :

Переглянути книги і журнали з теми і записати важливу інформацію

Використати Інтернет і записати те незвичайне,цікаве, що дізналися

завдяки сучасним технологіям

Узагальнити матеріал і підготувати презентації

Почати підготовку до захисту роботи

Робота зацікавила дітей, тож сподіваюсь, що в кінці навчального року мої

вихованці представлять широкому загалу цікаву, пізнавальну роботу.

Даний проект розрахований на 2-3 роки. Ми плануємо освітити різні епохи,

різні аспекти життя людей в різні часи української історії, символи та

традиційні страви . Адже головне, що ми повинні пам’ятати – це прагнення

поєднати культуру трьох світів: минулого, сучасного й майбутнього. Лише

ушановуючи пам’ять наших предків, ми зможемо сказати, що ми діти своїх

батьків і батьки своїх дітей.

А зараз ми лише на початковому етапі роботи. А це початкові сторінки

нашого проекту.

Символи України

Українські традиційні страви

Традиції та звичаї українців

Українське козацтво

СВЯТО ЮВІЛЕЮ ШКОЛИ

ШКІЛЬНЕ СВЯТО

Разом навчаємось – разом відпочиваємо

Пізнаємо природу рідного краю

ДЕНЬ ЗДОРОВ’Я

Дзюбчук Світлана Віталіївна – голова батьківського комітету

Пашковець Ольга Юріївна – казначей

Кузнєцова Надія Миколаївна – секретар

Організація виставки на ювілей школи

Форми роботи з батьками

Традиційні форми роботи з батькамиІ. Індивідуальні:      - відвідування сім'ї;       - запрошення до школи;       - індивідуальна педагогічна бесіда;       - індивідуальна педагогічна допомога;       - листування з батьками;       - дні відкритих дверей.ІІ. Групові:     - зібрання батьківського активу;      - групові бесіди; групові консультації;      - батьківські консиліуми.ІІІ. Колективні:      - лекції і бесіди;       - науково-практичні конференції;       - батьківські дні;       - вечори питань і відповідей;       - загальношкільні та класні батьківські збори;       - збори-концерти;      - конференції з обміну досвідом виховання; 

      - диспути;      - педагогічні колегіуми;       - зустрічі «за круглим столом»;       - педагогічний всеобуч;       - усні журнали. Традиційні методи та прийоми роботи з батьками:      -  спостереження;      - бесіди;       - анкетування;       - учнівські твори-роздуми. Інноваційні форми роботи з батьками:      - педагогічний десант (виступ педагогів в організаціях, де працюють батьки);          - дерево родоводу (зустрічі поколінь, роздуми над проблемами виховання);       -  у сімейному колі (індивідуальна допомога родинам, організація зустрічей із лікарями, юристами, психологами);       - родинний міст (збори дітей, батьків, членів родини);      - день добрих справ (спільна трудова діяльність вчителів та батьків, дітей);            - сімейна скринька (добірка матеріалів з позитивним досвідом родинного виховання); 

  - народні світлиці (спільне проведення традиційних святкувань);  

      - аукціони педагогічних ідей (обмін досвідом з родинного виховання);  

      - батьківські педагогічні ринги (спільне розв'язання педагогічних задач);

      - батьківські педагогічні «табу» (спільне обговорення шляхів виходу із

кризових ситуацій).

 Програма вивчення сім'ї

1. Прізвище, ім'я учня.

2. Адреса.

3. Тип сім'ї: повна проста (батьки, діти), повна складна (батьки, діти, бабуся,

дідусь), повна, але один із батьків нерідний, неповна.

4. Скільки років існує сім'я.

5. Кількість дітей.

6. Житлові й матеріальні умови.

7. Характеристика сім'ї за віком: вік дорослих членів сім'ї, вік дітей.

8. Де і ким працюють батьки.

9. Освіта дорослих членів сім'ї.

10. Культурний рівень батьків:

      - наявність домашньої бібліотеки;

      - читання періодичної преси;

      - читання педагогічної літератури;

      - відвідування осередків культури.

11. Сімейна атмосфера:

      - доброзичлива;

      - нестійка;

      - байдужа;

      - гнітюча, недоброзичлива.

12. Хто з батьків більше приділяє уваги дітям.

13. Система виховного впливу:

      - узгодженість усіх членів сім'ї у питаннях виховання дитини;

      - відсутність чи наявність конфліктів щодо виховання дітей;

      - відсутність виховання як системи цілеспрямованого впливу.

14. Рівень (відсутність) інтересу і бажання поповнювати свої психолого-

педагогічні знання.

Орієнтовна схема аналізу особливостей і недоліків сімейного виховання

учнів

І. Загальна характеристика сім 'ї

     1. Склад сім'ї: повна, формально повна, неповна.

     2. Характеристика сім'ї: гармонійна, проблемна (конфліктна,

антипедагогічна, асоціаль¬на, аморальна).

     3. Типовий стан сім'ї:

          - емоційний комфорт;

          - тривожність;

          - емоційно-психологічний дискомфорт і нервово-психічне напруження.

     4. Стиль сімейного виховання: ліберальний, демократичний,

авторитарний, нестійкий.

     5. Порушення сімейного виховання:

         - домінуюча гіперпротекція;

         - потураюча гіперпротекція;

         - гіперпротекція;

         - емоційне відкидання;

         - жорстока поведінка;

         - підвищена моральна відповідальність.

     6. Ставлення до школи: підтримують тісний зв'язок, підтримують

контакти епізодично, зв'язки мають випадковий характер, батьки уникають

контактів, протидіють шкільному ви¬хованню.

ІІ. Особливості сімейного виховання

     1. Батьки створюють умови для правильного розвитку дитини:

         - нормальні житлово-побутові умови;

         - організація місця для занять;

         - створення домашньої бібліотеки;

         - наявність ігрових куточків;

         - контроль за дотриманням санітарно-гігієнічного режиму.

     2. Батьки розвивають пізнавальні інтереси дитини:

         - разом із дітьми слухають радіопередачі;

         - дивляться й обговорюють телепередачі;

         - читають книжки, обговорюють їх зміст;

         - ходять із дітьми до театру;

         - відвідують кіно;

         - заохочують улюблені заняття дитини.

     3. Батьки надають допомогу в навчанні, організації домашньої навчальної

праці.

     4. Діти мають конкретні трудові обов'язки в сім'ї.

     5. Батьки виконують рекомендації педагогів щодо виховання дитини.

     6. Батьки бачать недоліки у вихованні своїх дітей.

     7. Сім'я допомагає педагогу в організації навчально-виховної роботи.

     8. Батьки справляються із вихованням дитини.

ІІІ. Недоліки сімейного виховання (назвати).

      1. Причини недоліків (відповідне підкреслити):

           - неблагополуччя сім'ї (мікроклімат, здоров'я);

          - відсутність єдиних вимог;

           - незнання психологічних особливостей своєї дитини;

           - низький освітній, культурний, психолого-педагогічний рівень

батьків;

           - відсутність контролю, бездоглядність, психічна депривація дитини;

           - використання антипедагогічних заходів впливу;

           - неправильне оцінювання дитини, її ідеалізація;

           - невиконання рекомендацій педагога;

           - невіра у можливості дитини, у свої сили;

           - переоцінювання виховних можливостей сім'ї;

           - інші причини (вказати, які).

Типологія батьківських зборів

1. Організаційні збори.

2. Тематичні збори.

3. Збори-диспути.

4. Збори-конференції.

5. Збори-практикуми.

6. Збори-концерти.

7. Збори-семінари.

8. Педагогічні роздуми.

Експрес – аналіз взаємостосунків між батьками   та

дітьми(форма самооцінки сімейних стосунків для батьків)

Чи розумію я свою дитину

( В а р і а н т и в і д п о в і д е й : „ т а к ” , „ н і ” , „ н е з н а ю ” )

1. На деякі вчинки дитини ви часто реагуєте „вибухом”, а потім шкодуєте

про це.

2. Деколи ви користуєтеся допомогою або порадами інших осіб, якщо не

знаєте, як реагувати на поведінку дитини.

3. Ваша інтуїція і досвід – найкращі порадники у вихованні.

4. Деколи вам трапляється довіряти дитині секрет, який би нікому іншому

не розказали.

5. Вас ображає негативна думка інших людей про вашу дитину?

6. Вам трапляється просити у дитини вибачення за свою поведінку?

7. Чи вважаєте ви, що дитина не повинна мати секретів від своїх батьків?

8. Помічаєте ви між своїм характером і характером дитини різницю, яка

іноді приємно дивує вас?

9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі вашої дитини?

10.Чи можете утриматись від купівлі цікавої іграшки для дитини (навіть

якщо маєте гроші) тому, що знаєте: вдома їх чимало?

11.Ви переконані, що до певного віку найкращий виховний аргумент –

фізичне покарання (пасок).

12.Ваша дитина саме така, про яку ви мрієте.

13.Ваша дитина завдає вам більше турбот, аніж радощів.

14.Чи  здається  вам,  що  ваша дитина навчає  вас  по-новому думати,

поводитися?

15.Чи трапляються у вас прикрощі з вашою дитиною?

     

За кожну відповідь „так” на запитання 2,4,6,8,10,12,14 і за кожну

відповідь „ні” на запитання 1,3,5,7,9,11,13,15 нарахуйте собі по 10

балів, за кожну відповідь „не знаю” на будь - яке запитання – по 5

балів. Підрахуйте загальну суму.

100 – 150 балів. У вас неабиякі здібності щодо правильного

розуміння своєї дитини. Ваші судження і погляди – союзники у

вирішенні різних виховних проблем. Якщо й на практиці ваша

поведінка щира, позначена терплячістю, вас можна визнати за

взірець для наслідування. До ідеалу вам не вистачає одного

невеликого кроку. Ним може стати думка вашої дитини. Ризикніть,

спробуйте її з'ясувати.

      50 – 99 балів. Ви на правильному шляху до кращого розуміння

власної дитини. Свої тимчасові труднощі або проблеми ви маєте

вирішити, починаючи із себе. І не намагайтесь виправдовуватися

браком часу або характером вашої дитини. Є кілька проблем, на які

ви маєте реальний вплив, а тому спробуйте це використати. І не

забувайте, що розуміти – не завжди означає приймати. Не лише

дитину, а й власну особистість.

0 – 49 балів. Здається, можна більше співчувати вашій дитині, аніж

вам, оскільки її батько не є надійним другом і провідником на

важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все

втрачено. Якщо ви й справді хочете щось зробити для неї,

спробуйте, скажімо, знайти когось, хто вам у цьому допоможе

своєчасними порадами. Це не буде легко, зате у майбутньому

обернеться вдячністю і щастям вашої дитини.

Батьківський всеобуч

Тема: ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

Мета: познайомити батьків з особливостями поведінки дітей у підлітковому

віці; наголосити на важливість доброзичливої атмосфери в сім’ї; обговорити

проблеми,які уже виникають у родині,де росте підліток.

1.Лекція

Підлітковий період один з критичних періодів життя людини, перебіг якого

обумовлює його психофізіологічні, репродуктивні, інтелектуальні

можливості упродовж всього майбутнього життя. 

В цьому віці відбувається перебудова всього організму. Вивчені та визначені

закономірності біологічних особливостей організму в підлітковому періоді

показують, що в цей період наступають принципові зміни в становленні всіх

систем організму від дитячого типу до дорослого.

Даний перехідний процес охоплює абсолютно всі рівні біологічної

організації підлітка — від зміни перебудови скелету, системи дихання,

кровообігу, секреції залоз, корково-підкоркових взаємин до розвитку

репродуктивної системи, її функціонального і структурного забезпечення. 

Подібна тотальна перебудова, що особливо гостро відчувається на перших

стадіях підліткового періоду, послаблює старі сформовані системи, що

склалися упродовж зростання дитини. Ця перебудова підвищує

сприйнятливість організму до дії різноманітних чинників середовища і

знижує його резистентність. Звідси і цілком слушні уявлення про особливу

тендітність підлітка. 

Поведінка дитини в підлітковому віці

Для дітей в підлітковому віці характерні різка зміна настрою і переживань,

підвищена збудливість, імпульсивність, надзвичайно велике коло полярних

відчуттів. У цьому віці у дітей спостерігається т.з. «підлітковий комплекс»

емоційності, який включає перепади настрою підлітків — деколи від

нестримної веселості до смутку і навпаки, а також ряд інших полярних

якостей, що проявляється поперемінно.

Слід зазначити, що наявних, значущих причин для такої різкої зміни настрою

у підлітковому віці може і не бути. З’являється новий емоційний стан, так

званий «афект неадекватності». Загальне зростання підлітка як особи,

розширення кола його інтересів, розвиток самосвідомості, новий досвід

спілкування з однолітками — все це веде до інтенсивного збільшення

соціально цінних мотивів та переживань, таких як співчуття чужому горю,

здібність до безкорисливого самопожертвування і таке інше.

Не виникає сумніву, що підліток, його здоров’я й соціальна зрілість залежать

від впливу цілого комплексу біологічних, медичних, соціальних,

психологічних та економічних факторів, але одним із найважливішим із них є

психоемоційні відносини в родині, де виховується підліток.

Етапи розвитку підлітка

Виділяють чотири наступні етапи розвитку підлітка:

Перший етап починається в 10—12 років, характеризується конфліктом у

підлітка між потребою в залежності від батьків і прагненням до автономії, до

самостійності. З одного боку підліток чинить опір проявам турботи та ласкам

батьків, а з іншого — все ж хоче, щоб його балували, пестили. Підліток

перестає бути слухняним, як раніше.

Другий етап — у цей період підліток усім оточуючим доводить особисту

незалежність, критикуючи дії дорослих. При цьому, бурхливі реакції батьків

ще більше посилюють прагнення до емансипації. Ця стадія продовжується до

того часу, поки батьки не сприймуть той факт, що підліток поступово стає

дорослою людиною і почнуть з нею чи з ним рахуватися як із самостійною

особою, що має свою думку, свою позицію, свою оцінку стосовно тієї чи

іншої ситуації.

Третій етап — емоційна реакція на усвідомлення відділення від сім’ї: на

цьому етапі може з’являтись почуття провини, гніву, депресії, страх втрати

любові ближніх.

Четвертий етап — дорослі вже повністю визнають право підлітка на

самостійність, зникає зовнішнє буйство та вразливість. Підліток

зосереджується на своїй індивідуалізації і тому дуже важливим є те, щоб

підліток у цей період мав перед собою зразки позитивних інтеграцій серед

дорослих.

Таким чином, особистість підлітка зазнає суттєвих змін, котрі

характеризуються динамічним розвитком шкали цінностей, які стануть

основними в його житті, відділенням від батьків, розвитком логічного

мислення, і, в кінці-кінців, підліток стає частиною дорослого світу, тобто він

готується брати на себе відповідальність за створення сім’ї та планування

потомства. 

Аномальна поведінка підлітка

Аномальна поведінка в підлітковому віці трактується як прояв конфлікту між

звичайною залежністю від батьків і бажанням відокремлення, сепарації.

Негативізм і агресія — це дезадаптивні спроби вирішення конфлікту. Даний

тип поведінки на зовнішньому плані затверджує «автономію» підлітка, при

цьому на внутрішньому плані часто присутня впевненість, що саме така

поведінка підсилює увагу батьків, якої дитина ще потребує.

Вивчення нами особистісних рис підлітків показало, що нестійка поведінка,

особливо в умовах стресу більш властива хлопцям ніж дівчатам. Відчуття

тривожності, схильність до самозвинувачення і страху притаманна 12%

хлопців і 8% дівчат, і ще 33% хлопців і 14% дівчат відчувають емоційну

напруженість, збудження і виражені явища фрустрації (депресії, апатії,

відчуження, тощо). 

Нездатність управляти своїми емоціями, знаходити їм адекватне пояснення

характерне 28% хлопців і 5% дівчат. Звертає на себе увагу той факт, що у

хлопців спостерігається достовірно більше виражені особистісні розлади.

Важливість хорошої атмосфери у сім’ї

Діти дуже страждають від несприятливої сімейної атмосфери (систематичні

конфлікти, розлучення батьків, нервово-психічне або ж соціальне

неблагополуччя батьків), впливу соціально-економічних і соціально-

культурних факторів (незадовільні матеріально-побутові умови, зайнятість

батьків, складний характер міжособистісних відносин в сім’ї, недостатні

умови для повноцінного культурного відпочинку).

Сім’я є основним соціальним середовищем, в якому формуються

характерологічні особливості особистості дитини. При складних сімейних

психоемоційних відношеннях в першу чергу страждає дитина. В підлітковий

період особливо важливим є вміння та бажання батьків налагодити добрі

внутрішньосімейні відносини. 

Для підлітків в дитячому віці найбільш важливою є потреба у відчутті

особистої безпеки, захищеності, поваги і доброго до себе відношення, з боку

дорослих. Запорукою впевненості в собі виступають добрі стосунки в родині,

перш за все безпосередньо між батьками, а також між батьками та дітьми.

Будь-яке порушення злагоди між дорослими членами родини, або

неадекватне ставлення батьків до виховання своїх дітей є для підлітків

стресогенним чинником, що може спричинити психічний зрив. 

Найбільш небезпечним проявом порушення добрих міжособистісних

взаємовідносин у родині є використання її членами у своїх стосунках будь-

якого насильства. Насильство у сім’ї виступає суттєвим фактором ризику

виникнення у дитини невротичних розладів та неадекватної поведінки. 

Батьки мають різноманітні почуття до дитини, різні поведінкові стереотипи,

які вони використовують у спілкуванні з дітьми, особливості сприйняття і

розуміння характеру та особистості своєї дитини, її вчинків. 

Методи виховання підлітка

Хоча більшість батьків вважають себе зацікавленими в справах та діяльності

своїх дітей, але методи їх виховання не завжди приносять користь дитині.

Частина батьків надто опікуючись дітьми, намагаючись задовольнити усі їх

потреби сприяють вихованню несамостійної, безвільної нецілеспрямованої

особистості. Інші батьки вимагають від дитини беззастережної слухняності,

особливо стосовно дівчат. Вищевказане сприяє виникненню агресивності,

бунтарства у одних дітей або невпевненості, безініціативності у інших.

Дослідження показали, що більшості батьків подобається дитина такою, як

вона є. Батьки поважають індивідуальність своєї дитини, симпатизують їй,

прагнуть проводити більше часу разом з дитиною, схвалюють її інтереси та

плани.

Деякі батьки сприймають свою дитину критично, як таку, що має багато

недоліків, непристосованою до зовнішнього світу, безталанною. Цій групі

батьків здається, що дитина не буде мати успіху в житті через низькі

здібності, невеликий розум, погані нахили.

Найчастіше ці батьки відчувають по відношенню до дитини злість, досаду,

роздратування, образу, вони не довіряють дитині та, головне, не поважають

її. Певні сумніви щодо своєї дитини, як особистості, до її здібностей, а також

сумніви стосовно свого способу її виховання є третина батьків — 29,6%.

Зацікавленою в справах і планах своєї дитини, намагається у всьому

допомогти та співчувати їй є більшість батьків. Ці батьки належно оцінюють

інтелектуальні та творчі здібності дитини, пишаються нею. Вони заохочують

ініціативу й самостійність дитини, намагаються бути з підлітком на рівних.

Батьки довіряють своїй дитині, намагаються прийняти її точку зору або

спокійно і аргументовано розтлумачити свою у суперечливих питаннях. В

кожній двадцятій сім’ї батьки не мають зацікавленості у справах і планах

своєї дитини, вважають, що їх підлітки ведуть «своє життя», яке батьками не

сприймається.

Половина батьків прагнуть до близьких відносин зі своєю дитиною, вони

відчувають себе з дитиною одним цілим, прагнуть, по можливості,

задовольнити всі потреби дитини, захистити її від труднощів і

неприємностей життя; відчувають тривогу за дитину, яка і в підлітковому

віці здається їм маленькою і беззахисною. Тривога батьків підвищується,

коли дитина починає в зв’язку з життєвими обставинами відходити від них,

так як по своїй волі ці батьки ніколи не надають дитині самостійності. 

Не прагнуть до близьких взаємовідносин з дитиною 7% батьків. Частина

батьків розуміє, що дитина має залишатися «маленькою» і бути під

патронатом мами та батька, але в той же час вона також має право і на певну

самостійність.

Авторитарність батьків

Форма і напрямок контролю за поведінкою дитини у батьківських відносинах

чітко має прояви авторитаризму. Переважна більшість батьків бажають від

дитини беззастережної слухняності та дисципліни. Вони намагаються

нав’язати дитині у всьому свою волю, не в змозі прийняти її точку зору.

В цих сім’ях за прояви чіткої самостійності дитину суворо карають. Батьки

пильно стежать за соціальними досягненнями дитини та вимагають від неї

соціального успіху. Це ті батьки, що добре знають дитину, її індивідуальні

здатності, звички, думки, почуття.

Менша частина батьків лише час від часу вимагають від дитини

беззастережної слухняності та дисципліни. Значно менша частка (6,4%

батьків) не підкоряють своїй волі дитину, не мають ніякого авторитаризму по

відношенню до неї, та не мають впливу на її вчинки.

Повна авторитарність батьків по відношенню до дитини викликає певну

тривогу. Відомо, що авторитарність батьків породжує конфлікти та

ворожість у дитини підліткового віку.

Найбільш активні, сильні духом підлітки чинять батькам опір та бунтують;

стають надмірно агресивними, і частка з них може піти з дому.

Боязкі, невпевнені в собі підлітки привчаються у всьому коритися батькам,

не роблячи спроб вирішувати що-небудь самостійно, повністю втрачають

ініціативність. При такому вихованні у дітей формується лише механізм

зовнішнього контролю, заснований на почутті провини або страху перед

покаранням, і, як тільки погроза покарання ззовні зникає, поведінка підлітка

може стати потенційно антигромадською. 

В кожній дванадцятій сім’ї батьки прагнуть інфантилізувати дитину,

приписати їй особистісну та соціальну незрілість та неспроможність. В цих

родинах батьки бачать дитину молодшою у порівнянні з її реальним віком.

Інтереси, захоплення, думки та почуття дитини здаються батькам дитячими,

несерйозними.

Вони мають уяву про свою дитину як непристосовану, неуспішну, відкриту

для поганого впливу. Батьки не довіряють своїй дитині, скаржаться на її

недостатнє навчання і невміння щось зробити. У зв’язку із цим батьки

намагаються відсторонити дитину від труднощів життя та суворо

контролювати всі її дії, не дозволяючи їй вирішувати певні проблеми самій.

Деякі батьки (6,4% батьків) мають поблажливе ставлення та прояви

гіпоопіки, батьки належним чином не керують поведінкою та вчинками своїх

дітей, дитина практично не знає заборон і обмежень із боку батьків, або не

виконує вказівок своїх батьків, для яких характерне невміння, нездатність,

або небажання керувати дітьми. 

Підлітки сприймають недоліки виховання з боку батьків як прояв байдужості

та емоційного відторгнення, підлітки відчувають страх і непевність в собі.

Стаючи дорослими, такі підлітки конфліктують з тими, хто не потурає їм,

вони не здатні враховувати інтереси інших людей, встановлювати міцні

емоційні зв’язки, не готові до обмежень і відповідальності.

В деяких родинах відсутній єдиний підхід до виховання дитини (24,0% всіх

сімей), коли у батьків немає чітко виражених, певних, конкретних вимог до

дитини або спостерігаються протиріччя та розбіжності у виборі виховних

засобів між батьками та дитиною. 

Непередбачуваність батьківських реакцій позбавляє дитину відчуття

стабільності та провокує підвищену тривожність, непевність, імпульсивність,

а в складних ситуаціях навіть агресивність і некерованість, соціальну

дезадаптацію. При такому вихованні не формується самоконтроль і почуття

відповідальності, відзначається незрілість суджень, занижена самооцінка. 

Таким чином, в підлітковому віці, необхідно особливо чуйно ставитися до

дитини, зважаючи на її особливості характеру та поведінки.

Загальними шляхами оптимізації поведінки підлітка є:

— підтримка зусиль, спрямованих на досягнення поставленої мети;

— заохочення і розвиток організаторських здібностей;

— надання допомоги у виборі занять (спорт, захоплення, танці, малювання і

т.ін.);

— можлива колективна критика, якщо в ній є потреба;

— підтримка лідерських зусиль, допомога в діловому і особистісному плані;

— розвиток естетичних схильностей, підтримка захоплень, соціального

інтелекту;

— звернення уваги на вольові якості підлітка (наполегливість, рівень

домагань);

— виважений, толерантний контроль з боку дорослих над підлітком.

Відношення до підлітка у будь-якому разі має бути спокійно-

доброзичливе:

— потрібна допомога у важких ситуаціях;

— залучення в позитивно соціальні групи із сильним впливовим лідером;

— необхідно хвалити підлітка за старанність;

— побудова взаємин дорослого та підлітка повинна базуватися на повазі та

високій вимогливості;

— по можливості не допускати зазнайства у дитини, вчити його цінувати

інших, адекватно реагувати на навколишнє, вміти спокійно сприймати

невдачі.

Більше потрібно наголошувати на позитивних сторонах життя в сім’ї та

школі, виховувати почуття співпереживання та небайдужості до чужої долі,

навчити не нервувати і не озлоблюватись, не допускати виникнення

конфліктів.

2. Обговорення лекції

Батьківські збори

П’ятикласники та їх адаптація

до процесу навчання

Мета:

1. Познайомитися з батьками учнів та послухати короткі характеристики, які

вони дадуть своїм дітям.

2. Пояснити батькам роль сім’ї та її значення в адаптації школяра у зв’язку з

новими якостями навчання та віковими особливостями дітей.

3. Дати рекомендації батькам щодо вирішення можливих проблем,

пов’язаних з успішністю та моральним станом дітей.

ХІД ЗБОРІВ

Бесіда.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ УЧНІВ 5 КЛАСУ

У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник

— учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти

навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. До того ж

перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою

кризою — початком переходу від дитинства, що є досить стабільним

періодом розвитку, до молодшого підліткового віку.

Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі

пишаються тим, іцо вони подорослішаєш, інші мріють розпочати «нове

життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му

класі.

Що викликає стрес у п’ятикласників. Різкі зміни умов навчання, різноманітні

та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної

ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у

середній — все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти

можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність,

надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них

може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими,

неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит.

Шановні батьки! Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу

обстановку, чіткий режим, зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу

підтримку та допомогу.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?

1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше

ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги,

співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що

ці вміння необхідні у дорослому житті.

2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами,

незрозумілими словами. Вихід простий: поясніть дитині, що неповне,

неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного

матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.

3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої

першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає

часу приділяти їм увагу В тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та

носяться по всіхі школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у

цій ситуації важливо зрозуміти, що все це — природні переживання, які

необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим.

Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного

психолога.

Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином

допомагаючи школяру освоїти цю позицію.

Як забезпечити гармонійне навчання дитини?

1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи.

Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно

розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та

деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того,

щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу

дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.

2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність,

поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми.

Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з

учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть

своє прагнення покращити шкільне життя дитини.

Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх

зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для

цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у

незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.

3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та

заохочень.

Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам

необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що

вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують

для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша

дитина навчається та як її навчають.

4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі.

Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні

завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам

сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до

цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх

найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями,

пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді

самостійно, а не підказуйте їх.

5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її

інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми

— купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання;

любить гратися — купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись

про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла

застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності,

6. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та

стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються

зміни.

ПРОБЛЕМИ У НАВЧАННІ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати

оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:

1) Слабка навчальна підготовка у початкових класах.

2) Несформованість уміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові

дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.

3) Нерозвинута воля — небажання, «неможливість», за словами учнів,

примусити себе постійно займатися навчанням.

Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне

переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально

зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть

дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як

вона робить.

2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на

розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні

тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради.

Робіть усе це якомога частіше.

3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно

забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може

виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною,

роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм та

насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були,

використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.

4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві

виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з

допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої

здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання.

Підсумки зборів.

Коли ми говоримо про поєднання доброзичливості та вимогливості вчителя,

то слід підкреслити, що воно неможливе без знання того психологічного

клімату, в якому живе дитина. Причини багатьох особливостей характеру й

поведінки школярів криються у властивостях родини: в її складі, традиціях,

стилі взаємин, ділових і моральних якостях батьків. Тут треба врахувати все:

індивідуальні особливості дитини, стан здоров’я, своєрідність темпераменту

й нервової системи, інтереси й нахили. Ось чому в школах має приділятися

найсерйозніша увага вивченню родини.

Знання родини допомагає зігріти належні нам за штатом тактовність і

ввічливість сердечною людською участю.

А ще надає можливості збільшувати батьківський актив. Ми «відкриваємо»

прекрасних людей, яких залучаємо до участі в навчально-виховній роботі

школи.

Тут і виступи перед учнями батьків — людей різноманітних цікавих

професій; організація спортивної, туристської та екскурсійної роботи;

допомога в обладнанні та оформленні школи і навчальних кабінетів;

створення гуртків та клубів за інтересами; організація дитячого харчування;

додержання в школі чистоти і порядку; розвиток художньої самодіяльності;

спільна суспільно-корисна праця, обстеження родинно-побутових умов учнів

і надання матеріальної допомоги; індивідуальне шефство над «важкими»

дітьми та їх родинами; господарська підготовка школи до нового

навчального року та багато інших форм співробітництва.

Активна батьківська допомога школі — обов’язкова умова підвищення

ефективності навчальної і виховної роботи педагогічного колективу, важлива

ланка у здійсненні належної освіти підростаючого покоління.

Почуйте серцем голос Вашої дитини

 

·                 Окрім їжі, дайте мені тепло сердечність, безпечний спокій і вашу

любов.

·                 Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі

постійних змін.

·                 Дозвольте у міру своїх сил сідати, соватись, вставати, ходити,

бігати, лазити, скакати.

·                 Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую "Забагато,

задовго, зачасто”.

·                 Дозвольте мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а

також експериментувати, шукати і досліджувати.

·                 Не ідентифікуйте ваші почуття і думки з природними потребами

мого організму.

·                 Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо

невдача є вже карою для мене.

·                 Говоріть до мене серцем, очима, посмішкою, вашими руками: ваші

слова не завжди мені зрозумілі.

·                 Нехай довкола мене живуть гарні і лагідні люди.

·                 Нехай тут царює мир – передумова мого розвитку.

·                 У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок і частину

вашої уваги та вашого часу.

·                 Навчіть мене розуміти й відчувати красу і тішитися – радіти з

усього, хоч би навіть і з найбільшою дурнички.

·                 Підтримуйте та заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я

роблю ще сотні помилок.

·                 Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і

учнем.

·                 Надайте і мені частину відповідальності, вимірену до моїх сили і

моїх можливостей.

·                 Навчіть мене брати участь у забаві, зайнятті і праці.

·                 Зважайте на мої забави і з них робіть висновки, як даватиму собі

раду із життя і його труднощами.

·                 Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть

також "як” і "чому”.

·                 Учиніть усе, щоб я відчувала свою значимість і потрібність для

вас, своє місце у планах вашої родини та школи.

·                 Будьте до мене доброзичливі та лояльні, щоб я навчалася

відплачувати іншим людям тим самим.

·                 Покажіть, як дотримувати обіцянки, слова.

·                 Не думайте про мене лише як про немовля, коли я хочу рости і

бути великою.

·                 Нехай ніколи не боюся втратити Вашу любов.

·                 Не накидайте мені Ваших переляків і острахів.

·                 Допоможіть мені потроху перемагати біль і марні забаганки, і

тішитися майбутніми радощами.

Поради батькам підлітків

Вам важко з підлітком? Повірте, підлітку важче, ніж вам.

Ви помічаєте, що він погано навчається, має незадовільну поведінку,

грубить, стає замкнутим, не може порозумітись з друзями, втрачає довіру до

вас, стає нервовим. Отже, ваша дитина вступила в підлітковий вік.

Тому вам потрібно:

любити дитину не за те що вона розумна чи гарна, а за те, що вона ваша

рідна

зрозуміти, що конфліктів з ровесниками, бунту проти батьків,

незадоволення всім і собою у тому числі, дитині не уникнути. Тому ваше

завдання-допомогти

пам’ятати, що підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як

позитивним, так і негативним

не слід залишати дитину без нагляду, тому що в цей період внутрішній

світ дитини дуже нестабільний

не допускати недоліків та суперечностей в поведінці близьких і старших -

вони сприймаються гостро і хворобливо

не забувайте - у батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не

диктаторів

Пам’ятайте:

Якщо дитину постійно критикують-вона вчиться ненавидіти

якщо дитину висміюють-вона стає замкнутою

якщо дитина живе у ворожнечі-вона вчиться агресивності

якщо дитина зростає у докорах-вона починає жити з почуттям

провини

якщо дитина зростає в чесності-вона вчиться бути справедливою

якщо дитина зростає в терпимості-вона вчиться сприймати інших

якщо дитина живе у безпеці-вона вчиться вірити людям

якщо дитину підбадьорюють-вона починає вірити в себе

якщо дитину хвалять-вона вчиться бути вдячною

Тема: Благодатна земля- України перлина

Мета: Вчити учнів з повагою ставитися до рідної землі, українського народу,

його традицій та звичаїв; розширювати знання учнів про рідне місто як

культурний осередок української держави, поглибити зміст поняття

«Батьківщина»; розвивати усне мовлення та логічне мислення школярів;

виховувати почуття відповідальності за збереження і продовження традицій

та звичаїв рідного краю. 

Обладнання:  карта України; символи України; вишитий рушник, колосся; ,

Конституція України для школярів; герб Дніпропетровщини; книга

Петриківського розпису; запис пісень Петра Клименка про

Дніпропетровщину; відеофільми «Дніпропетровщина моя», « Пісня про

Дніпропетровщину; телевізор та відеопрогравач.

                                                  Хід уроку

І. Організаційна частина 

Той дивний край, що зветься Батьківщина – 

то найдорожча серденьку земля! 

Бо ти вродивсь у незалежній Україні, 

Ти чув солодку пісню солов‘я!... 

А. Ткаченко 

- Такими словами нехай продзвенить у вашому серці перший вересневий

дзвінок, а перший урок перенесе у спогади про минуле, розкаже про

сьогодення і подарує надію на щасливе й світле майбутнє. 

II. Основна частина уроку. 

2.1. Вступне слово вчителя: 

- Кожна людина хоч раз у житті замислювалась над тим, хто вона, де її

коріння, чи увесь її рід походить з одного краю. Ваші дідусь чи бабуся,

дивлячись на вас, приховуючи сльози радості, згадують і своє дитинство,

часом тяжке, напівголодне, але радісне, тепле, рідне… Бо такими ж малими

хлопчиками й дівчатками бігали вони в‘юнкими стежками, здіймаючи куряву

босими ноженятами, плели вінки з духмяного любистку й блакитного

барвінку, раділи, мріяли, зростали… .

24 серпня 1991 року народилася молода держава, народилася Україна. Про це

записано у Конституції України – головному законі нашої держави.

Послухайте, що тут сказано(учитель зачитує статтю 1, розділ 1 Конституції

України): 

Україна суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. 

Спитаєте, а де ж жили раніше ваші прадіди, якщо державі лише 20 років?

А жили вони на цій же землі, на землі де колоситься золота пшениця, де по

обидва береги Дніпра пишаються верби і росте калина, от тільки край тоді

звався не українським… .

 

2.2. Бесіда з учнями класу. 

- Скажіть, що ж означає слово «незалежність»? Якими іншими словами

можна його замінити? (Відповіді учнів) 

- Правильно, воля, свобода, можливість обирати – це все характеризує

незалежність. 

- А що змінилось після того, як Україна стала незалежною, якою стала її

«душа»? 

- Душа стала українською, бо душа народу – то його мова! І як грайлива

мелодія розлилась барвиста мова по всій Україні!

2.3. Дніпропетровщина – перлина України.

Учень:

Вам такої краси не знайти в цілім світі –

Де прадавні ліси, де сади в буйноцвіті.

Розмахнулись поля серед степу орлино –

Благодатна земля – України перлина.

Учениця:

У гарячих степах є для сонця робота.

Теплий вітер пропах і сосною, і потом.

Стиглий колос гойда – а від нього все суще.

Тут цілюща вода і повітря цілюще.

Вчитель:

Вона має багату і славну історію, яка сягає у сиву давнину століть і

тисячоліть.

Перші сліди пралюдини, знайдені тут, відносяться ще до епохи раннього

кам’яного віку, вже понад 100 тисяч років тому наш край був заселений.

 Учені вважають, що саме на Подніпров’ї ще 6 тисяч років тому вперше були

приручені коні. В курганах на території Новомосковського району знайдені

чотириколісні вози, одні з найстаріших у Східній Європі. Знахідки

археологів, серед них всесвітньо відомі золоті пектораль з Товстої Могили та

гребінь з кургану Солоха, свідчать не тільки про високий рівень матеріальної

культури племен, які населяли Придніпров’я, а й про їх високу духовну

культуру.

 За часів Київської Русі Придніпров’я межувало з кочівниками і мало з ними

активні торговельні контакти. Дніпром пролягав знаменитий торговельний

шлях світового значення „Із варяг у греки”, Дніпром вели на Візантію свої

дружини київські князі. 955 року на Монастирському острові зупинялась

Велика Київська княгиня Ольга, а 972 року її син князь Святослав загинув на

порогах у бою з печенігами.

 Дніпропетровщина відома також як край козацьких Січей – п’ять із них

виявлено на території сучасного Нікопольського району. Велику роль

відіграло козацтво у національно-визвольній війні українського народу проти

Польщі. Наприкінці грудня 1647 року на острові Томаківка перебував Богдан

Хмельницький, який на початку наступного року в Микитинській Січі був

обраний гетьманом Війська Запорозького. А битва на Жовтих Водах зіграла

вирішальну роль у війні.

 У 1774 р. частина Південної України, яка вже тоді знаходилась під

контролем Росії, була поділена на дві губернії: Новоросійську та Азовську.

 Зі зміною кордонів та зростанням населення змінювався й адміністративний

поділ краю. У 1783 р. дві губернії об’єднали й утворили на їх базі

Катеринославське намісництво. У 1796-1802 рр. тут існувала Новоросійська

губернія, яка простягалася від Дністра до Кубані, включаючи Кримський

півострів та Передній Кавказ. Столицею губернії був Новоросійськ – таку

назву кілька років мав Катеринослав (сучасний Дніпропетровськ).

 8 (20) жовтня 1802 р. російський імператор Олександр I видав указ про поділ

Новоросійської губернії на Катеринославську, Миколаївську (потім

Херсонську) і Таврійську. До складу нашої губернії увійшло 6 повітів:

Катеринославський, Новомосковський, Павлоградський, Бахмутський,

Маріупольський, Ростовський-на-Дону. У 1806-1817 рр. були утворені ще

три повіти – Олександрівський, Верхньодніпровський та Слов’яносербський.

З того часу адміністративний поділ краю залишався незмінним аж до 1917 р.

Тільки у 1887 р. Ростовський повіт перейшов до складу області Війська

Донського.

 Протягом першої половини XIX ст. губернія являла собою провінцію як в

економічному, так і в культурному відношенні. Губернська столиця

Катеринослав знаходилась довгі роки в запустінні. Лише у середині століття

поступово стали наявні ознаки культурного і розвиненого міста – виникли

бібліотека, театр, друкарня, музей, клуб, інтенсивно проходила забудова.

Проте повітові міста мали сільський вигляд, не було бруківки, вуличного

освітлення, водогонів.

 Всією губернією управляли цивільний губернатор та його канцелярія у

складі кількох десятків чоловік. Військовий губернатор – один на три

південні губернії – мав у своїй компетенції нагляд за громадським порядком.

 Губернія отримала свій герб (5 липня 1878 року), який повторював у

загальних рисах герб Катеринослава 1811 р.: у блакитному полі вензель

імператриці Катерини II з датою 1787 р. Вензель оточували дев’ять золотих

зірок. Щит був увінчаний імператорською короною та оточений золотим

дубовим листям, з’єднаним андріївською стрічкою.

 Великі зрушення в житті краю пов’язані з відкриттям наприкінці ХІХ

століття значних родовищ корисних копалин – вугілля, залізної та

марганцевої руд тощо. У цей же період виникла й швидко розвинулась

промислова розробка корисних копалин Криворізького і Донецького

басейнів.

2.4. Перегляд відеофільму «Дніпропетровщина моя»

Учень:

Дніпропетровщина моя.

Широкий  степ,  високе  небо,

 Дніпра - Славути  водограй…

 З  усіх  доріг  спішу  до  тебе,

 Мій,  серцю  любий,  рідний  край.

 Горнусь  до  вишні  і  тополі,

 Що  у  твоїм  ростуть  краю. 

 Тебе  і  в  радості,  і  в  болі,  - 

 Люблю,  як  матінку  свою.

Дніпропетровщина  моя,

 Ти  -  зірка  величі  країни!

З уст моїх лина цей вірш, і серцем відчуваю, що Дніпропетровщина - моя

мала Батьківщина. Щоб зрозуміти яка вона, що собою представляє, треба

звернутись до її історії.

Історія мого краю простягається ще з часів скіфів, які проживали на цій

території у VIII ст. до н.е. Вчені знаходять багато археологічних знахідок, які

свідчать про високий рівень матеріальної  культури поселенців.

Мабуть, найяскравішою зі сторінок історії Дніпропетровщини були

часи козацтва, однією з захисних фортець був Кодак, який розташовувався

саме тут.

2.5 Бесіда з елементами демонстрації Петриківського розпису

Найбільше за все Дніпропетровщина славиться петриківським розписом,

який сформувався в ХІХ-ХХ ст., туристи обов’язково, як і жителі України

купують сувеніри саме з таким розписом. Імена петриківських художниць

Тетяни Пати, Ганни Павленко, Надії Білокінь, Оришки Пилипенко навіки

увійшли до реєстру найвидатніших народних майстрів України. Їхню справу

продовжили Марфа Тимченко, Федір Панко, Василь Соколенко, Зоя Кудіш і,

нарешті, останнє покоління петриківчан, серед яких слід назвати подружжя

Пікушів та Зінчуків, Наталку Рибак, Володимира Падуна, Олену Васильєву.

2.6. Прослуховування пісні-презентації про Дніпропетровщину

 Учні:

Дніпропетровщина! Яка ж вона красива

Вона одна така на цілий світ!

Пшеничним колосом буяють рідні ниви,

Чарує веснами садів вишневий цвіт.

І Дніпро хвилює пісню колисанки,

Шепочуть віттям осокори й ясени.

Дніпропетровський край, його пісні й світанки

Візьму з собою в пам'ять назавжди.

Моє коріння тут, на цій землі,

Духмяною травою перевите.

І ластівки, й лелеки, й журавлі,

І жайвір мій, що оселивсь у житі.

І недаремно я життя живу,

І кожну мить збираю по краплині.

Люблю я квіти, скошену траву,

І як у лузі пісня птахів лине.

Моє коріння тут, на цій землі,

Яку не можна серцем не любить.

До болю рідне й миле все мені,

Тут слово ніжне батьківське звучить.

Моє коріння тут, на цій землі,

Моя сторона і привітна й багата,

Мов вишиванка, прибрана хата.

Моя ти надія, моя берегиня.

Я вірю в майбутнє твоє.

2.6 Бесіда:Дніпропетровщина – великий індустріальний центр України.

Багато заводів і фабрик діють в містах нашої області. Так, найбільша в світі

доменна піч, в якій виплавляють чавун, розміщена на Криворізькому

металургійному заводі. Унікальним є об’єднання «Південний

машинобудівний завод», на якому виготовлено 400 супутників, запущених на

орбіту Землі. А ці супутники розробили у Дніпропетровському

конструкторському бюро «Південне». А ще на тому заводі випускають

трактори, тролейбуси. На заводах виробляють труби, електровози, вагони,

комбайни. На кондитерських фабриках виготовляють різноманітні

солодощі.   У нашому краї розвідано 15 родовищ мінеральний вод, що дає

можливість повністю забезпечити потреби населення у лікувальних,

столових і мінеральних водах. А води і грязі обласної лікарні «Солоний

Лиман» за своїми цілющими якостями відомі за межами нашої

держави.                                                                                                                       

    Учень:     

Дніпропетровщина моя.

Широкий  степ,  високе  небо,

Дніпра  -  Славути  водограй…

З  усіх  доріг  спішу  до  тебе,

Мій,  серцю  любий,  рідний  край.

Горнусь  до  вишні  і  тополі,

Що  у  твоім  ростуть  краю.  

Тебе  і  в  радості,  і  в  болі,  -  

Люблю,  як  матінку  свою.

Дніпропетровщина  моя,

Ти  -  зірка  величі  краіни!

Ми  з  покоління  в  покоління,

Усі  разом  -  одна  сім'я!

Дніпропетровщина  моя!

Землі  ріднішоі  немає!

Тут  дух  козацький  -  не  вмирає!

Бо  тут  живемо  -  ти  і  я

Ми  всі  великою  сім'єю

Разом  долаємо  біду,

I  я  пишаюся  землею,  

Якоі  -  в  світі  не  знайду!

Ми  тут  будуємо  ракети,

Тут  ростимо  своіх  дітей.

I  тут  -  майбутні  наші  злети  

Ще  не  народжених  ідей!

Підсумок уроку:

1. Узагальнююча бесіда:

-Що нового ви дізнались про Дніпропетровщину?

-Які великі світові, європейські об'єкти знаходяться на території нашої

області?

Вчитель:

Сьогодні ми ще більше дізналися про нашу рідну Дніпропетровщину. Тут, на

цій землі, наш родовід, наше домашнє вогнище, материнська пісня,

батьківське поле – найбільші святині в людському житті. Скільки в цих

словах тепла, любові, ніжності! Не уявляю себе без Дніпропетровщини, без її

зелених лук, що вражають своїми барвами, без її синьооких річок та ставків,

без її блакитного неба, без її маленьких сіл та міст. Я люблю і пишаюсь

тобою, моя усміхнена і велична Дніпропетровщино! Дніпропетровщино моя,

мій рідний краю, Земля заводів, шахт, великих міст! Люблю тебе і серцем

відчуваю Майбутнього твого величний ріст!

2. Прослуховування пісень Петра Клименка

КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ

Мета: поглибити знання учнів про історію рідного краю; розвивати

логічне мислення, ораторські здібності учнів, увагу, пам'ять; виховувати

любов до Вітчизни, гордість за подвиги українського козацтва

Хід заняття

І. Організаційний момент

План заняття

1. Походження слова «козак».

2. Зовнішній вигляд запорожців, їхній одяг та зброя

3. Устрій Запорізької Січі.

4. Звичаї та обряди.

5. Славні гетьмани Запорізької Січі.

ІІ. Основна частина заняття. Мотивація навчальної діяльності

1. Постановка проблемного питання.

Хто не знає свого минулого,

той не вартий свого майбутнього,

хто не шанує видатних людей

свого народу, той сам не гідний пошани.

М. Рильський

- Як ви думаєте, чому я обрала такий епіграф сьогоднішнього заняття?

Україна! Край наш рідний1 Золота, чарівна сторона! Від скіфів, від

часів Київської Русі і Запорозької Січі бере витоки наш родовід. Віками наш

народ протистояв ворогам, віками виховував своє прагнення до свободи і

незалежності, гартував свою силу і волю, щоб боронити рідну землю.

У глибину століть сягає історія нашого народу, і чим більше минає

часу, тим яскравіше ми її уявляємо. А символом незламної волі та могутності

України до наших днів є козацтво.

- На дошці записана частина теми сьогоднішнього нашого заняття, як

ви думаєте, як звучить тема нашого заняття?

НЕМА ПЕРЕВОДУ

- У вас на партах листки, запишіть, будь ласка, чого ви очікуєте від

сьогоднішнього заходу?

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

- У класі проводилось опитування, в якому учні зазначили питання, які

на їхню думку мало знайомі та мало розкриті і на сьогоднішньому заході ми

вирішили більше довідатись про українське козацтво, поглибити свої знання

про історію рідного краю.

2.Уявна мандрівка

- Зараз я пропоную вам перенестись у часи заснування та формування

Запорізької Січі, переглянувши уривок з фільму, та стати учасниками тих

подій.

3. Робота в групах

- До сьогоднішнього заняття у нашому класі сформувалось 5 куренів та

курінних отаманів, які підготували зі своїми запорожцями проблемні

питання.Діти працюють у групах (курені та курінні отамани)

Ø 1.Походження слова «козак».

Ø 2.Зовнішній вигляд запорожців, їхній одяг та зброя.

Ø 3.Устрій Запорізької Січі.

Ø 4.Звичаї та обряди.

Ø 5.Славні гетьмани Запорізької Січі.

3. Гра «Склади пазли»

Завдання. Скласти картинку із зображенням.

Кожна група (група складається з 6 учнів) отримує конверт з

розрізаною картинкою, на якій копія картини з зображенням запорожців.

1. Ілля Рєпін. Запорожці пишуть листа до турецького султана 1880 –

1891.

3. Козак Мамай. ХІХ.

5. Зустріч з козаками.

- Давайте уявимо собі, що до нас завітали козаки, що ми можемо їм

розповісти про свій клас та нашу школу.

ІІІ. Підсумок заняття.

1. Підбиття підсумків. Рефлексія

- А зараз давайте підсумуємо все те, що ми сьогодні дізналися.

1. Підкресліть фрази, які, на ваш погляд, найбільш точно розкривають

значення слова «козак»:

- людина, озброєна косою;

- людина вільна від кріпацтва;

- людина, спритна, як коза, до того ж одягнута в козячий кожух;

- людина, котра поряд з господарчими заняттями була в постійній

готовності до оборони рідної землі від іноземних загарбників.

2. Тварина, яку запорожці називали своїм вірним другом. (Кінь)

3. Популярний серед козаків музичний інструмент. (Кобза)

4. Яке прізвисько було у засновника Січі Дмитра Вишневецького?

(Байда)

- Ось і закінчився наш урок. Не виходячи зі стін нашого класу, ми

побували у багатьох куточках Запорізької Січі. Але на цьому наше

знайомство з цим періодом в історії нашого народу не закінчується. Ви

зможете продовжити свої цікаві відкриття на уроках історії, української

літератури, а також довідатись з книг, які є в нашій бібліотеці про цю славну

сторінку нашої Батьківщини. Бо велика історія складається саме з історій

кожного з вас. А також ми продовжимо нашу пошукову роботу і на наступну

виховну годину підготуємо повідомлення про славних гетьманів Запорізької

Січі, яку розпочали козаки 5 куреня. А зараз давайте підсумуємо все те, про

що ми сьогодні дізналися.

Висновок

Я бажаю, щоб ви, були гідними ваших батьків, щоб вони пишались

вами, і не тільки батьки, а й весь наш український народ. Ідіть по життю із

«зоряними крилами», пам’ятаючи тих, хто вам їх дав, цінуючи свій рід,

родину і рідну землю та Батьківщину - Україну.

Здоров’я і щастя всій нашій родині.

А цвіту і плоду – моїй Україні!

Щоб був достаток на столі

У кожнім місті та селі.

Щоб всього у вас було доволі –

Ковбас і сала, хліба й солі!

Щоб працювали ми та мали,

І дарували, й пригощали.

Та хай не буде переводу

Козацькому, людському роду!

Лунає пісня Т. Петриненка «Україно»

Мета: допомогти учням сформулювати поняття «толерантність»; 

розуміти толерантність як один із найнеобхідніших принципів людського

буття; 

пояснити, чому терпимість є необхідною умовою збереження миру (в

колективі, в суспільстві, у світі); 

вчити прогнозувати, розробляти та втілювати в життя шляхи розв'язання

конфліктів, висловлювати власну позицію. 

Обладнання: епіграф, класна дошка.

Епіграф: 

«Уміння миритися з недосконалістю інших є ознакою справжньої гідності»

(Г. Вінклер) 

Хід години спілкування:

І. Організаційна частина 

ІІ. Вступна частина 

Вступне слово вчителя: 

Сьогоднішнє наше заняття ми присвятимо такому поняттю як толерантність. 

Ви зустрічалися з ним на уроках етики. Нашим завданням сьогодні є

навчитися розрізняти толерантні та нетолерантні вчинки, виявляти

толерантне ставлення один до одного.

ІІІ. Основна частина 

Для початку ми спробуємо розіграти ситуацію. Для цього на дошці

зображена цифра. Для участі потрібно два учні. Один учень бачить у цій

цифрі 6, а інший 9. Спробуйте відстояти кожен свою точку зору. 

(Учні доводять свою точку зору) 

Тепер давайте проаналізуємо: навіщо ми робили цю вправу(?)

(Діалог Учитель↔Клас) 

Отже, давайте сформулюємо, що ж таке толерантність і, яку людину можна

назвати толерантною. 

Толерантність – це терпимість до думок, поведінки та поглядів інших людей.

Інтолерантність – це протилежне поняття до толерантності. 

Нині толерантність розуміється перш за все як повага і визнання рівності,

відмова від домінування та насилля, визнання права інших на свої думки та

погляди. Отже, толерантність перш за все має на меті прийняття інших

такими, якими вони є, і взаємодію з ними на основі згоди. 

Поділ людей на толерантних та інотолерантних є досить умовним. Кожна

людина у своєму житті здійснює як толерантні, так й інотолерантні вчинки.

Але здатність вести себе толерантно може стати особистісною рисою і зможе

забезпечити успіх у спілкуванні. 

Толерантні люди більше знають про свої недоліки та переваги. Вони

критичні відносно до себе і не прагнуть у всіх бідах звинувачувати інших.

Вони не перекладають відповідальність на інших. Толерантна людина не

ділить світ на дві частини - чорне та біле; не робить акцент на розбіжностях

між «своїми» та «чужими», тому готова вислухати та зрозуміти інші точки

зору. 

Асоціативний ряд  

Давайте спробуємо на кожну літеру слова толерантність назвати рису

характеру, притаманну толерантній людині. 

(На дошці записане у стовпчик слово «толерантність», учні по черзі

називають риси характеру і виходять записують їх) 

Т – терплячий, товариський, тактовний. 

О – обережний, об'єктивний, оригінальний, особливий. 

Л – лояльний, лагідний, легкий у спілкуванні. 

Е – енергійний, елегантний, ефективний. 

Р – рівний, розсудливий, рівнозначний, рівноправний. 

А – активний, акуратний, авторитетний. 

Н – надійний, найдорожчий. 

Т – терплячий. 

Н – необхідний людям, ніжний, незалежний. 

І – інтелігентний, ідеальний, ідейний. 

С – співпереживаючий, співчуваючий, сприймаючий свободу думок і дій

іншого, страждаючий. 

Т – тактовний, товариський. 

Ь. 

Рефлексія (Вправа «Літній дощ»)  

Хід вправи: 

Учасники стоять у колі. 

Учитель: 

Чи знаєте ви, що таке літній дощ? Ні? Тоді давайте разом почуємо, який він.

Зараз по колу ланцюжком ви будете передавати мої рухи. Як вони

повернуться до мене, я передам інші. Слідкуйте уважно! 

1. Піднявся вітер (ведучий тре долоні). 

2. Починає крапати дощ (клацання пальцями). 

3. Дощ посилюється (почергове плескання долонями). 

4. Починається справжня злива (плескання по ногах). 

5. А ось град, справжня буря (тупіт ногами). 

6. Але що це? Буря стихає(плескання по ногах). 

7. Дощ стихає (плескання долонями). 

8. Рідкі краплі падають на землю (клацання пальцями). 

9. Тихий шелест вітру (потирання долонями). 

10. Сонце! (руки догори). 

Технологія «Мікрофон»

Кожен учень швидко і чітко висловлює свою думку (Пригадаємо ст. 10

Конвенції про захист прав людини та основних свобод «Кожний має право на

вільне вираження своєї думки»

Я-толерантний – це значить:

маю багато друзів;

мене поважають, визнають;

поважаю думку свого друга, співрозмовника;

я завжди бажаний;

поруч зі мною комфортно;

будую мости для спілкування;

не конфліктую;

співчуваю і довіряю;

прийду на допомогу;

вмію прощати образи.

Вправа «Емоції та ситуації» 

Учитель: Зараз кожний з вас назве одну емоцію, почуття. Я починаю:

«Спокій». Коли всі назвали по одній емоції і запам'ятали, продовжуємо

вправу. 

А тепер кожен по черзі називає певну ситуацію і передає кульку іншому

учаснику. Той, взявши кульку, має повторити ситуацію та назвати «свою»

емоцію.

Наприклад: «Коли я стою у черзі, то відчуваю... радість!» Вправу закінчено,

коли кулька побувала у кожного з учасників. 

ІV. Підсумок заняття 

Тож будьте толерантними, з повагою відносьтеся один до одного, та до

оточуючого вас світу. 

Тема:

Мета. Формувати звичку вітатися зі старшими, батьками, один з одним,

виховувати шанобливе ставлення до дорослих; прищеплювати любов і

повагу до рідної мови, розширити словник мовленого етикету словами

вітання, поповнити активний словник словами: культура, невербальні і

вербальні форми мовлення.

Хід заняття

І. Вступне слово вчителя

( робота Учитель ↔ Клас)

Слово «культура» походить від латинського «вирощування», «обробіток».

Первісний смисл цього слова був пов’язаний з обробітком ґрунту. Потім це

слово набуло широкого значення, як «культура» суспільства, нації. Це слово

ми відносимо і до людини. Кажемо: культура мови, спілкування, почуттів,

привітання.

Напевно, кожен, хто покуштував плід яблука-дички з гримасою

незадоволення викине його, а от яблука садового дерева-окультуреного —

з’їсть із задоволенням. Такою ж мірою нам неприємно контактувати з

людиною некультурною, неввічливою, безцеремонною. Одночасно з

задоволенням ми спілкуємося з людиною культурною. Нас тішить її

ввічливість, привітність, тактовність, доброта.

Сьогодні ми з вами поговоримо про культуру привітання.

Щодня зустрічаючись із знайомими вперше, слід вітатися. Оскільки норм

привітання в світі є багато, ми обмежимося загальновживаними у нас, в

Україні.

Здавна в Україні, зокрема в сільській місцевості, існує добра традиція:

вітатися з людьми незалежно від близькості знайомства. Тому і вам не слід

забувати про неї і слід додержуватись цієї традиції.

— Якими словами ми вітаємося?

(Добрий день, ранок, вечір; доброго здоров’я).

Своїм привітанням під час зустрічі люди бажають одне одному не лише

доброго дня, а й здоров’я, добра та всіх гараздів.

Вам, діти, слід вітатися не тільки з дорослими, але й одне з одним. Вітаючись

не слід вживати жаргонних і вульгарних слів: «Привіт, старий» чи «Вітаю

теличко» — навіть звертаючись до найближчих знайомих.

Не можна махати рукою чи капелюхом; надто галасливо виявляти свої

почуття чи вітатися між іншим, просто так. У народі кажуть: «Яке «помагай

боже» таке й «доброго здоров’я».

— Як ви розумієте цю приказку?

(Як ви привіталися, того вона вам і побажала).

Привітання, діти, треба говорити не поспіхом, не машинально, а повільно і

приязно: і поглянути при цьому у вічі знайомому та щиро посміхнутися.

Добрий настрій і йому, і вам забезпечений.

Різними є форми прощання.

(До побачення! До зустрічі! Усього найкращого! На все добре! Бувайте

здорові! На добраніч!)

Проте можна при прощанні з близькими чи добре знайомими обмежитись і

невербальною формою, тобто жестом.

(Пояснення слова «вербальна форма» — це форма, коли використовується

мовлення, «невербальна» — це форма жестів).

— Як можна попрощатися за допомогою жестів? Продемонструйте.

(Посміхнутися, потиснути руку, помахати рукою).

Перед вами може постати таке питання: «Хто повинен вітатися першим?»

( учні висловлюють власне бачення)

Як підказує здоровий глузд, першим вітається завжди той, хто ввічливіший і

вихованіший.

За сучасним етикетом, першим вітається молодший зі старшим, чоловік із

жінкою, учень з вчителем, дитина з дорослим, гість із господинею,

господарем.

Незалежно від віку статі першим вітається той, хто обганяє знайомого чи

проходить повз нього. Перш ніж звернутися із запитаннями до незнайомого,

слід з ним привітатися.

Зустрівшись у кафе, кінотеатрі, театрі зі своїми знайомими, вам слід взаємно

привітатись, злегка кивнувши головою.

З продавцями магазинів, кіосків, службовців готелів слід вітатися, якщо ви

маєте з ними справу постійно, день у день.

II. Аналіз ситуації морального змісту.

1. Зайшли до ліфту дві подруги. У ліфті стояв чоловік похилого віку.

Світлана привіталась, а Люда запитала: «Цей чоловік — твій знайомий?» «Ні,

— відповіла Світлана. — Він живе в нашому будинку».

— Чи правильно робить Світлана?

2. Галина їде до школи, а Сашко — зі школи. По дорозі вони зустрічаються.

Хто з них першим повинен привітатися?

IІІ. Робота над прислів’ями.

Як ви розумієте дані прислів’я?

«Слова щирого вітання дорожчі за частування».

«Одне приємне слово — наче сад цвіте».

«Ввічливих і лагідних скрізь шанують».

ІV. Підсумок заняття.

Пам’ятка.

1. Не забудь вітатися із знайомими.

2. Вітайся із ввічливим виразом обличчя.

3. Молодший першим вітається зі старшими.

4. Вітаючись, вийми руки з кишень.

5. Чоловік (хлопець) повинен вітатися першим.

6. У кафе, кінотеатрі, театрі слід вітатися із знайомими кивком голови.

7. Першим має вітати присутніх той, хто заходить у приміщення після інших.

Як приємно кожному з вас бачити усміхнене обличчя, почути ласкаві,

звернені до тебе слова. І тоді твій настрій стає піднесеним, веселим.