НАШ РІДНИЙ КРАЙ

Саврань

Із глибини віків

«Сказания ведут в года,

Разящие, как плети,

Когда турецкая орда

Грязнила степи эти.

И уцелело словно брань

Звучащая упрямо,

Их слово тюрское "Саврань",

Что означает - яма.

А может быть, совсем не так,

И это было б лесней,

Что здесь народ был петь мостак,

И "Савра" - это песня.

Твердят иное старики,

Что предки передали:

А предки их - сечевики,

Врага отсюда гнали.

В бою последнем тяжело

Был воин Савва ранен,

Тогда отсюда и пошло

Название Саврани.»

На півночі Одеської області, там, де Савранка впадає у Південний Буг, де шумить листям віковий ліс, розташоване селище міського типу Саврань. Сучасну адміністративно-територіальну одиницю Савранщіни становить Савранський район Одеської області. На його території 32 тис.га ріллі, 11.5 тис.га дубових і соснових лісів, близько 600 га зайнято лісозахисні смуги, в земних надрах знаходиться золотоносні руда, запаси граніту, піску, глини. За його території протікають три річки: Південний Буг, Савранка та її ліва притока Яланець.

Датою заснування Саврані

вважається 1642, коли на цьому

місці була побудована польська

фортеця Форт Конецполь, що

носила також назву Усть-

Саврань (Усть-Саврон). Фортеця

була побудована для оборони

проти турецько-татарських

нападів.Концепольске укріплення

було прикордонним пунктом

Польщі. У XVII столітті Саврань

неодноразово витримувала напад

турків і татар, у XVIII столітті -

напади гайдамаків.

За часів Російської Імперії Саврань

- місто Балтського повіту

Подільської губернії.Поблизу

Саврані виявлена стоянка Буго-

Дніпровської культури. В околицях

Саврані знайдено безліч

татарських надгробних

пам'ятників XIV століття.

На околиці Саврані вздовж правого берега Південного Бугу є високі могили. За твердження археологів це погребальні могили стародавніх племен, які жили вздовж берега річки. В подальшому ці могили використовувались як сигнальні пости. Стародавні поселення в Саврані та на її околицях виявлено археологічними експедиціями м. Києва та м. Одеси.

Колись це селище мало статус

містечка і було розкидане на

піщаній низовині, що мала в

багатьох місцях болота. Це

селище було ніби об’єднанням

кількох маленьких, відокремлених

великими піщаними просторами

сіл і хуторів, де мешкало

українське населення, та

центру, в якому переважало

єврейське населення.

Працівник Одеського

археологічного музею

Кравченко Н.А. пояснює, що на

правому березі р.Савранки при

впадінні її в р.Буг було

розташоване поселення раннє-

слов'янського часу ІІІ—ІV віку

нашої ери. Це поселення

відноситься до так званої

культури полів схоронення

черняхівського типу.

Саврань – дивна пісня моя.

Саврань – милий спів солов’я.

Саврань – яблуневий той цвіт,

Що буяє в садах понад шість

сотень літ.

Саврань – це ліси і поля.

Саврань - гомін рік іздаля.

Саврань – буйні трави в росі,

Наче промінь ясний у дівочій

косі.

Саврань – голубі небеса.

Саврань – неповторна краса.

Саврань – праця не на зорі:

Славлять землю свою люди

там трударі.