new Національна Академія наук Україниbiomed.nas.gov.ua/files/5...

Національна Академія наук УкраїниНаціональна академія медичних наук України

Міністерство охорони здоров’я України

П’ЯТИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙКОНГРЕС З БІОЕТИКИ

з міжнародною участю

23-25 вересня 2013Київ, Україна

Київ 2013

2


Національна академія наук УкраїниНаціональний науковий центр з медико-біотехнічних проблем

Національна академія медичних наук УкраїниІнститут медицини праці

Міністерство охорони здоров’я УкраїниДержавний експертний центр

Інформаційний центр з біоетики

ОРГАНІЗАТОРИ КОНГРЕСУ

3

ВСТУП

СПІВГОЛОВИ КОНГРЕСУ:

Президент Національної Академії наук Україниакадемік НАН України Б.Є. ПАТОН

Міністр охорони здоров’я України Р.В. БОГАТИРЬОВА

Президент Національної Академії медичних наук Україниакадемік НАМН України А.М. СЕРДЮК

Сучасна біоетика покликана вирішувати етичні питання, що стосуються медицини, наук про життя і пов’язаних з ними технологій. При цьому повинен враховуватися увесь комплекс соціальних, правових і екологічних аспектів. Світова наукова спільнота і міжнародні організації, такі як ЮНЕСКО, ВООЗ, ЮНЕП, Рада Європи надають велике значення цій проблемі, відносять її до пріоритетних.

Процес гуманізації сучасної науки, що відбувається останнім часом, не може здійснюватися без розвитку етичних принципів. Розробка та застосування багатьох новітніх біотехнологій, які включають методи генної терапії, клонування, використання стовбурових клітин, пересадку органів тканин, та непередбачуваність їх наслідків вимагають належної уваги з точки зору біоетики. Останнім часом виникло ще немало нових проблем, вирішення яких тісно пов’язане з біоетикою. Найбільш актуальними з них є розробка та поширення нанотехнологій і наноматеріалів та біобезпека.

Попередні чотири національні конгреси з біоетики, які були проведені в 2001, 2004, 2007 та 2010 роках, не тільки підтвердили актуальність дослідження проблем біоетики в Україні, але й надали величезний поштовх для подальшої роботи в цій галузі. На виконання резолюцій конгресів було розроблено «Загальні етичні принципи експериментів на тваринах», «Етичний кодекс лікаря України» та «Етичний кодекс ученого України», введено обов’язкову біоетичну експертизу при захисті докторських та кандидатських дисертацій з клінічної та експериментальної медицини, біології і ветеринарії тощо.

Надаючи пріоритетного значення розвитку біоетики, Президія Національної академії наук ухвалила рішення про проведення спільно з Національною Академією медичних наук України і Міністерством охорони здоров’я України П’ятого національного конгресу з біоетики в 2013 році.

Організаційний комітет запрошує Вас взяти участь у роботі Конгресу, який відбудеться в м. Києві 23-25 вересня 2013 року

4


ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ

ГоловаСекретарЧлени

Академік НАН і НАМН України Ю.І.Кундієвк.б.н. М.О.ЧащинАкадемік НАН і НАМН України С.В.КомісаренкоАкадемік НАН України В.Ф.ЧехунАкадемік НАМН України Г.В.ДзякАкадемік НАМН України В.М.ЗапорожанАкадемік НАМН України В.М.МорозАкадемік НАМН України В.Ф.Москаленко Академік НАМН України В.І.ЦимбалюкЧл.-кор. НАМН України А.А.БабанінЧл.-кор. НАМН України О.П.ВолосовецьЧл.-кор. НАМН України Ю.В. ДуманськийЧл.-кор. НАМН України Б.С.ЗіменковськийЧл.-кор. НАМН України Л.Я.КовальчукЧл.-кор. НАН і НАМН України І.С.ЧекманЧл.-кор. РАН Б.Г.Юдін (РФ)Чл.-кор. НАПрН України О.П.ОрлюкПрофесор Д.Григорчук (США)Професор В.Л.КулініченкоПрофесор А.М.МорозовПрофесор З.А.Шкиряк-Нижник

ПРОГРАМНИЙ КОМІТЕТ

ГоловаВчений секретарЧлени

Академік НАН і НАМН України Ю.И.Кундієвк.м.н. П.М.ВіттеАкадемік НАН України Я.Б.БлюмАкадемік НАН України Д.М.Гродзинський Академік НАН України О.О.СозіновАкадемік НАН України В.П.ШиробоковАкадемік НАМН і чл.-кор. НАН України О.С.НиконенкоАкадемік НАМН і чл.-кор. НАН України Л.А.ПирігАкадемік НАМН і чл.-кор. НАН України О.Г.РєзніковАкадемік НАМН і чл.-кор. НАН України І.М.ТрахтенбергЧл.-кор. НАМН України М.Р.ГжегоцькийПрофесор І.В.Дардинська (США)Професор Ф.В.ДахноПрофесор М.М.КисельовПрофесор С.Д.МельничукПрофесор Т.В.Мішаткіна (Біларусь)Професор С.В.ПустовітПрофесор О.С.Созінов (РФ)Професор А.В.СтепаненкоПрофесор Т.М.Цирдя (Молдова)к.ю.н. Р.Ю.Гревцовак.ю.н. І.Я.Сенюта

5

ВСТУП

МЕТА КОНГРЕСУ:Провести широке обговорення ключових проблем біоетики в Україні та інших країнах світу за участю провідних вчених та фахівців в галузі наук про життя, філософії та медичного права, пред-ставників різних релігійних конфесій, засобів масової інформації, а також громадських організацій.

Конгрес сприятиме втіленню в життя Конвенції Ради Європи «Про права людини і біомедицину», «Загальної декларації про біоетику і права людини» ЮНЕСКО, етичних кодексів ученого та лікаря України, подальшому вдосконаленню законодавства України в галузі біоетики, проведенню до-сліджень в області природничих наук з дотриманням етичних норм і правил, поширенню викла-дання біоетики в учбових закладах, відкритості діяльності медичних та наукових установ, захисту прав та гідності людини з огляду на застосування сучасних досягнень біології та медицини.

ОСНОВНІ ТЕМИ КОНГРЕСУ:1. Біоетика і мораль в суспільстві, роль засобів масової інформації та громадських організацій

2. Значення державної політики в реалізації принципів біоетики

3. Біоетика і право в охороні здоров’я

4. Етичні проблеми нанотехнологій

5. Захист тварин у природному середовищі та науковому експерименті

6. Біоетика у випробуваннях лікарських засобів і застосуванні біологічно-активних добавок

7. Етико-правові проблеми новітніх медичних технологій

8. Глобалізаційні виклики сучасних біомедичних досліджень та біоетика

9. Методологічні аспекти викладання біоетики

10. Досвід роботи біоетичних комітетів і комісій, розробка і впровадження етичних кодексів в біо-логії та різних галузях медицини

КРУГЛІ СТОЛИ КОНГРЕСУ:RT1. Основні характеристики і пріоритети нової програми ЄС з досліджень та інновацій «Гори-зонт-2020»

RT2.1. Розвиток системи охорони здоров’я: біоетичні та правові аспекти

RT2.2. Актуальні проблеми біомедицини: етичні виклики і законодавче вирішення

RT3. Права людини крізь призму біоетики: етика медичної допомоги та свобода доступу до лікарських засобів

RT4. Перспективи розвитку біомедицини в Україні. Обговорення можливої спільної програми НАН та НАМН України з біомедицини

СТРУКТУРА КОНГРЕСУ:Наукова програма буде включати лекції з ключових тем, доповіді на пленарних та секційних за-сіданнях, дискусії за круглим столом та стендові доповіді.

6


ПРОГРАМА

23 вересня (понеділок)

ПЕРЕДКОНГРЕСНІ ЗАХОДИ

09.00 – 11.00 Реєстрація учасників

Основні характеристики і пріоритети нової програми ЄС з досліджень та інновацій «Горизонт-2020»Модератори: П.Я.Смалько, О.Я.Гороховатська, Національний контактний пункт «Здоров’я» (Україна)

КЛЮЧОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НОВОЇ ПРОГРАМИ ЄС З ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ІННОВАЦІЙ «ГОРИЗОНТ-2020»П.Я.Смалько (Україна)

ПРОГРАМА ГОРИЗОНТ 2020: ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ВІДМІННОСТІ ВІД РП7О.Я. Гороховатська (Україна)

Розвиток системи охорони здоров’я: біоетичні та правові аспектиМодератори: А.П.Гук, Р.Ю.Гревцова, О.Г.Рогова (Україна)

ПОДОЛАННЯ СИСТЕМНОЇ КРИЗИ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ: ПОДАЛЬШІ КРОКИА.П.Гук (Україна)

ПЕРСПЕКТИВИ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕСПЕЧЕННЯ РЕФОРМИ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВР.Ю.Гревцова (Україна)

МІСЦЕ ПАЦІЄНТА В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ:ЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИВ.Д.Очеретенко (Україна)

ПРОФЕСІЙНЕ САМОВРЯДУВАННЯ ЯК ГАРАНТІЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИЗ.С.Черненко (Україна)

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІО.С.Коваленко(Україна)

БІОЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ: ПУБЛІЧНО-ПРАВОВІ ТА ПРИВАТНО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ О.Г.Рогова (Україна)

ПРАВА ЛЮДИНИ В МЕДИЦИНІГ.А.Миронова (Україна)

11.00 – 13.00Зал 1

11.00 – 12.00Зал 2

RT 1

RT1/1

RT1/2

RT 2.1

RT2.1/1

RT2.1/2

RT2.1/3

RT2.1/4

RT2.1/5

RT2.1/6

RT2.1/7

7

ПРОГРАМА

Актуальні проблеми біомедицини: етичні виклики і законодавче вирішенняМодератори: Р.Ю.Гревцова, А.П.Гук, Г.А.Миронова (Україна)

УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ ОРГАНІВ, ВЗЯТИХ ВІД ЖИВОГО ДОНОРАО.І.Гелевей, І.Цанько (Україна)

ТРАНСПЛАНТАЦІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ – ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ.Р.В. Салютін, О.С. Никоненко, М.П. Комаров, С.С. Паляниця

ПРОБЛЕМЫ ДОНОРСТВА С ПОЗИЦИЙ ПРАВОСЛАВНО-ХРИСТИАНСКОГО ВЕРОУЧЕНИЯЄпископ Іларій (Шишковський), Батенко Г.І. (Україна)

ЛІКАРСЬКА ТАЄМНИЦЯ ТА КОНФІДЕНЦІЙНА ІНФОРМАЦІЯ У ТРАНСПЛАНТОЛОГІЇ: ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯН.О.Лісневська (Україна)

ЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ИНСТИТУЦИОНАЛИЗАЦИИ ПАЛЛИАТИВНОЙ ПОМОЩИГ.П. Таранюк (Україна)

Права людини крізь призму біоетики: етика медичної допомоги та свобода доступу до лікарських засобів Модератори: О.Ю.Кашинцева, О.П.Орлюк (Україна)

ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА СВОБОДА ДОСТУПУ ДО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВО.П.Орлюк, О.Ю.Кашинцева, Я.О.Іолкін (Україна)

КАФЕДРА МЕДИЧНОГО ПРАВА: ІНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІРІ.Я. Сенюта (Україна)

ПРИНЦИП ПРЕДОСТОРОЖНОСТИ: ЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ПРИМЕНЕНИЯ НАНОТЕХНОЛОГИЙ В БИОМЕДИЦИНЕ И ГЕНЕТИКЕТ.В.Мишаткина (Білорусь)

ПРАКТИКА ЕВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ: ЕТИКА МЕДИЧНОГО ВТРУЧАННЯ А.С.Муканова (Україна )

ВПЛИВ ЛІБЕРАЛЬНОГО ДИСКУРСУ НА ПИТАННЯ ПРАВА НА ГЕНДЕРНУ ІДЕНТИФІКАЦІЮ ТА ПРАВА НА ОСОБИСТЕ ТА СІМЕЙНЕ ЖИТТЯ В КОНТЕКСТІ БІОЕТИКИО.О. Шевченко, Т.В.Лисенко (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ РЕПРОДУКТИВНИХ ПРАВ В УКРАЇНІ ДЕЯКИМИ КАТЕГОРІЯМИ ГРОМАДЯН О.Ю.Покальчук (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’ЯВ.В.Селіваненко (Україна)

12.00 – 13.00Зал 2

11.00 – 13.00Зал 3

RT 2.2

RT2.2/1

RT2.2/2

RT2.2/3

RT2.2/4

RT2.2/5

RT3

RT3/1

RT3/2

RT3/3

RT3/4

RT3/5

RT3/6

RT3/7

8


ДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ ЯК ВАЖІЛЬ ВПЛИВУ НА СУБ’ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЩОДО СВОБОДИ ДОСТУПУ ДО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВО.О.Дейнега (Україна)

ПРАВО НА ТАЄМНИЦЮ ПРО СТАН ЗДОРОВ’Я КРІЗЬ ПРИЗМУ РІШЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИІ.Я.Сенюта, Х.Я. Терешко (Україна)

ПРАВО ПУБЛІЧНОЇ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НА ТАЄМНИЦЮ ПРО СТАН ЗДОРОВ’Я КРІЗЬ ПРИЗМУ БІОЕТИКИО.А. Чабан (Україна)

ПРАВА ЛЮДИНИ В СФЕРІ РЕПРОДУКТИВНОЇ МЕДИЦИНИ КРІЗЬ ПРИЗМУ БІОЕТИКИО. Ю.Кашинцева (Україна)

Перерва

Перспективи розвитку біомедицини в Україні. Обговорення можливої спільної програми НАН та НАМН України з біомедицини Модератори: Г.В.Єльська, Л.Л.Лукаш (Україна)

БІОМЕДИЦИНА – ЗАДАЧІ ТА ПЕРСПЕКТИВИГ.В.Єльська (Україна)

ОБГОВОРЕННЯ ДОПОВІДІ

УРОЧИСТЕ ВІДКРИТТЯ КОНГРЕСУ (Великий конференц-зал Президії НАН України, вул.Володимирська, 55)

Вступне слово співголів:Президента Національної академії наук України Б.Є.ПатонаМіністра охорони здоров’я України Р.В.БогатирьовоїПрезидента Національної академії медичних наук А.М.Сердюка

Привітання учасникам Конгресу

Вступна доповідь Голови організаційного комітету Конгресу академіка Ю.І.Кундієва «БІОЕТИКА І РИНКОВІ ВІДНОСИНИ»

13.00 – 14.00

14.00 – 16.00Зал 1

17.00 – 21.00

RT3/8

RT3/9

RT3/10

RT3/11

RT 4

RT4/1

9

ПРОГРАМА

Реєстрація учасників

Перша пленарна сесія Співголови: С.В.Комісаренко, В.М.Запорожан (Україна)

СУЧАСНИЙ СТАН БІОБЕЗПЕКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗМЕНШЕННЯ БІОЗАГРОЗ В УКРАЇНІС.В.Комісаренко (Україна)

ЦИВІЛІЗАЦІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ БІОЕТИКИ В ФОРМУВАННІ СВІТОГЛЯДУ ТА У ВИРІШЕННІ СУЧАСНИХ МОРАЛЬНИХ ТА БІОМЕДИЧНИХ ВИКЛИКІВ.В.М.Запорожан (Україна)

ТЕОЛОГО-СОЦІОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ ПРАВА ЯК ОСНОВА СУЧАСНОГО РОЗУМІННЯ МІСЦЯ І РОЛІ БІОЕТИКИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАЛОГО РОЗВИТКУВ.В.Костицький (Україна)

БИОЭТИКА ПОГРАНИЧНЫХ ЗОН ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО СУЩЕСТВОВАНИЯБ.Г.Юдин (Росія)

ТЕХНОЛОГІЯ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН ЯК ДІАЛЕКТИЧНИЙ ОБ’ЄКТ ЕТИКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬВ.І.Цимбалюк, В.В.Медведєв (Україна)

ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я ТА РЕАЛІЇ БІОЕТИКИ В УКРАЇНІЛ.А.Пиріг (Україна)

Перерва

Паралельні секційні засідання

Біоетика і мораль в суспільстві, роль засобів масової інформації та громадських організаційСпівголови: М.М.Кисельов, С.В.Пустовіт (Україна)

БИОЭТИКА КАК ФОРМА САМОСОЗНАНИЯ СОВРЕМЕННОЙ КУЛЬТУРЫИ.В. Мелик-Гайказян (Росія)

СОВРЕМЕННАЯ ЕРОПЕЙСКАЯ БИОЭТИКАС.В. Пустовит (Україна)

БИОЭТИЧЕСКИЙ ДИСКУРС: РЕАЛИИ, ГРАНИЦЫ, ДИЛЕММЫА.Т.Закариадзе, Архимандрит Адам (В.М.Ахаладзе) (Грузія)

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ БІОЕТИКИ У КОНТЕКСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЦІННОСТЕЙ У СУЧАСНОМУ СОЦІУМІН.В.Коляденко (Україна)

HOLOCAUST DOCTORS: THE SHADOWS OF THE PAST INTER-TWINED WITH THE PRESENTSusan Miller (США)

08.00 – 09.00

09.00 – 11.00Зал 1

11.00 – 11.30

11.30 – 13.30

11.30 – 13.30Зал 1

А1

А 1/1

А 1/2

А 1/3

А 1/4

А 1/5

А1/6

S1.1

S1.1/1

S1.1/2

S1.1/3

S1.1/4

S1.1/5

24 вересня (вівторок)

10


РОЛЬ МЕДИЦИНСКОЙ АКСИОЛОГИИ В РЕГЛЕМЕНТАЦИИ ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧЕСКИХ ДИЛЛЕМ БИОЭТИКИВ.И.Ожовану (Молдова)

ПИТАННЯ ЖИТТЯ ТА СМЕРТІ ЛЮДИНИ В КОНТЕКСТІ БІОЕТИКИУ.П.Кінаш (Україна)

ЦІННІСТЬ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ У КОНТЕКСТІ БІОЕТИКИ І ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИВ.Т.Андрушко, О. Р.Джура, Т.І.Толокова (Україна)

ЭТНИЧЕСКИЕ СМЫСЛЫ БИОЭТИКИН.Н.Седова (Росія)

ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СУСПІЛЬСТВІ РИЗИКУМ.М.Рогожа (Україна)

ГУМАНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА БІОМЕДИЧНИХ СТРАТЕГІЙМ.Горельцева (Україна)

ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ГУМАНІТАРНА ТА ЕКОЛОГІЧНА СКЛАДОВІН.М. Філяніна (Україна)

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК ШЛЯХ ПРАКТИЧНОГО ВПРОВАДЖЕННЯ БІОЕТИЧНИХ ПРИНЦИПІВ У СУСПІЛЬСТВО. РЕАЛІЗАЦІЯ, ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯГ.В.Губенко (Україна)

Значення державної політики в реалізації принципів біоетикиСпівголови: Л.А.Пиріг, Ю.Г.Антипкін (Україна)

BIOETHICS AND POLITICS: PERSPECTIVES OF COLLABORATIONS.Sprincean (Молдова)

ПРОБЛЕМИ ПРОФІЛАКТИКИ ЙОДНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ЛЮДЕЙ ЗРІЛОГО ВІКУВ.І.Кравченко, С.В.Постол, І.І.Складанна, І.А. Лузанчук (Україна)

ЗАДАЧІ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЙОДНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ В УКРАЇНІМ.Д. Тронько, В.І.Кравченко (Україна)

ЭТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПЛАНТАЦИИП.Ф.Музыченко (Україна)

БІОЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СПОРТУ ВИЩИХ ДОСЯГНЕНЬГ.В.Коробейніков (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУЧАСНОЇ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ МЕДИЦИНИО.М.Лук’янова, Ю.Г.Антипкін, Ю.В. Давидова (Україна)

БІОМЕДИЦИНА ТА БІОЕТИКА В КОНТЕКСТІ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТИКИГ.Т.Терешкевич (Україна)

11.30 – 13.30 Зал 2

S1.1/6

S1.1/7

S1.1/8

S1.1/9

S1.1/10

S1.1/11

S1.1/12

S1.1/13

S 2

S2/1

S2/2

S2/3

S2/4

S2/5

S2/6

S2/7

11

ПРОГРАМА

ЛІБЕРАЛЬНИЙ ТА ГУМАНІТАРНИЙ ТИПИ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТКИН.О.Назар, Р С. Івасівка (Україна)

ЗАПЛІДНЕННЯ «IN VITRO»: НАРОДЖЕННЯ ЗА БУДЬ-ЯКУ ЦІНУК.Б.Білецька (Україна)

БІОЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ЗАЙНЯТОСТІ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУН.О.Прокопенко (Україна)

DANGEROUS KNOWLEDGE PHENOMENON: DILEMMA OF MOD-ERN SCIENCEY. Trineva (Україна)

ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ З ПРИРОДОЮВ.І.Кравченко, Б.І.Мельник, К.М.Буяло (Україна)

Біоетика і право в охороні здоров’яСпівголови: Р.Ю.Гревцова, В.В.Медведєв (Україна)

ИНСТИТУЦИАЛИЗАЦИЯ БИОЭТИКИ КАК СОЦИАЛЬНАЯ ЗАДАЧАГ.Ю. Бударин (Росія)

БИОМЕДИЦИНСКИЕ ТЕХНОЛОГИИ КАК ФАКТОР СОЦИАЛЬНЫХ ОТНОШЕНИЙГ.П.Таранюк (Україна)

ВИСНОВКИ КОМІТЕТУ З БІОЕТИКИ ПРИ СВЯЩЕННОМУ СИНОДІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ВІДНОСНО ЗАКОНОДАВЧИХ ІНІЦІАТИВ З ТРАНСПЛАНТОЛОГІЇ ТА БІОМЕТРИЧНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІЄпископ Іларій (Шишковський) (Україна)

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕДИЦИНА. ЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИН.О. Лісневська (Україна)

«РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРО ЗАБОРОНУ РЕАНІМУВАТИ» ЯК ФОРМА ЗАВЧАСНОГО ПЛАНУВАННЯ ЛІКУВАННЯ ТА ДОГЛЯДУ НА МАЙБУТНЄН.В.Гнатуш (Україна)

ЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА МУЛЬТИРЕЗИСТЕНТНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗІ.О.Новожилова (Україна)

БІОЕТИЧНІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВОГО ЛІКУВАННЯК.Б. Наровська (Україна)

ВЛИЯНИЕ СРЕДСТВ МАССОВОЙ ИНФОРМАЦИИ НА ПСИХИЧЕСКОЕ ЗДОРОВЬЕ НАСЕЛЕНИЯ.А.А.Бабанин, О.А.Миронова, О.Ю. Скребкова (Україна)

ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОГІГІЄНИВ.О.Коробчанський, В.В. Міхеєв, Т.О.Іваненко, І.В. Новікова (Україна)

11.30 – 13.30 Зал 3

S2/8

S2/9

S2/10

S2/11

S2/12

S 3.1

S3.1/1

S3.1/2

S3.1/3

S3.1/4

S3.1/5

S3.1/6

S3.1/7

S3.1/8

S3.1/9

12


ТРІАДІСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ФІЗИЧНОЇ СМЕРТІ З ТОЧКИ ЗОРУ МОЖЛИВОСТІ ПРОТЕЗУВАННЯ ЖИТТЄВО ВАЖЛИВИХ ФУНКЦІЙВ.В.Медведєв (Україна)

ЭТИЧНО ЛИ НЕ ДОВЕРЯТЬ ВРАЧУ?М.Э. Гурылёва, Е.А.Малышева, (Росія)

Перерва на обід


Біоетика і мораль в суспільстві, роль засобів масової інформації та громадських організаційСпівголови: М.М.Кисельов, С.В.Пустовіт (Україна)

МОРАЛЬНІ ВИКЛИКИ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА ТА БІОЕТИКАО.В.Огірко (Україна)

ПРОБЛЕМИ БІОЕТИКИ В КОНТЕКСТІ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІМ.М.Кисельов (Україна)

ПРОБЛЕМА ПРАВ И СУБЪЕКТНОСТИ ПРИРОДЫ В БИОЭТИКЕ И ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ ЭТИКЕВ.И.Фалько (Росія)

ЭТИКО-СОЦИАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМИ ПОСТОВ, ГОЛОДА И ОЖИРЕНИЯ ДЛЯ ФИЗИЧЕСКОГО И НРАВСТВЕННОГО ЗДОРОВЬЯП.Ф.Музыченко (Україна)

РОЛЬ ХРИСТИАНСКИХ ЦЕННОСТЕЙ В БИОМЕДИЦИНСКОЙ ПРАКТИКЕ: ПРОБЛЕМЫ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯІ.П.Банарь (Молдова)

БІОЕТИЧНІ ЗАСАДИ В СФЕРІ ПСИХІАТРІЇА.Велінська (Україна)

БИОМЕТРИЧЕСКАЯ ИДЕНТИФИКАЦИЯ В СВЕТЕ ХРИСТИАНСКОЙ ЭТИКИПротоиерей Геннадий Батенко (Україна)

ПАЛІАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА ЕВТАНАЗІЇ: ПЕРСОНАЛІСТИЧНИЙ ПІДХІДЛ.Я.Васьків (Україна)

БИОЭТИКА СЕМЬИ: СУРРОГАТНАЯ РЕПРОДУКЦИЯАрхимандрит Адам (В.М.Ахаладзе) (Грузія)

ПРОДОВЖЕННЯ РОДУ В СВІТІ, ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ. ПРИРОДНА ГАРМОНІЯ ПОДРУЖЖЯГ.З.Самборська (Україна)

КНИГА ІОВА І ОКРЕСЛЕННЯ СТАТУСУ ЛЮДСЬКОГО ЗАРОДКУВ.В.Медведєв (Україна)

ЭВОЛЮЦИОННО-ХРИСТИАНСКИЙ БИОЭТИЧЕСКИЙ МАНИФЕСТА.Г.Ющенко (Україна)

13.30 – 14.30

14.30 – 16.30

14.30 – 16.30 Зал 1

S3.1/10

S3.1/11

S 1.2

S1.2/1

S1.2/2

S1.2/3

S1.2/4

S1.2/5

S1.2/6

S1.2/7

S1.2/8

S1.2/9

S1.2/10

S1.2/11

S1.2/12

13

ПРОГРАМА

ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ БІОЕТИЧНОГО МИСЛЕННЯЮ.Ю.Плахотнюк (Україна)

ПИТАННЯ ЕТИКИ В СУЧАСНІЙ МЕДИЧНІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІО.К.Толстанов, І.А.Тарабан, В.Б.Гришин (Україна)

Етичні проблеми нанотехнологійСпівголови: І.С.Чекман, Т.В.Гардашук (Україна)

ЭКОЛОГО-ЭТИЧЕСКИЙ АСПЕКТ СОЗДАНИЯ И ИСПОЛЬЗОВАНИЯ НАНО-МОДИФИЦИРОВАННЫХ ТЕКСТИЛЬНЫХ МАТЕРИАЛОВ В ИЗДЕЛИЯХ ПРОФИЛАКТИЧЕСКОГО И ЛЕЧЕБНОГО НАЗНАЧЕНИЯН.П.Березненко, А.И.Янцеловский, В.И.Власенко, В.И.Лищук (Україна)

МОДЕЛІ НАНОЕТИКИ ТА ЇХ ОБҐРУНТУВАННЯТ.В.Гардашук (Україна)

СУЧАСНІ ОСНОВИ ВИКЛАДАННЯ НАНОБІОЕТИКИ НА ЛЕКЦІЯХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЯХ З ФАРМАКОЛОГІЇІ.С.Чекман, Н.О.Горчакова (Україна)

ПРОБЛЕМА “ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО В ЧЕЛОВЕКЕ” КАК ЭТИЧЕСКАЯ ПРОБЛЕМА НАНОТЕХНОЛОГИЙ (ФИЛОСОФСКИЙ И ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТЫ)И.В.Ершова-Бабенко, В.Б.Ханжи, С.В.Корниенко, Е.В.Медянова, Н.В.Кривцова (Україна)

ГУМАНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА НАНОТЕХНОЛОГІЙЮ.А.Іщенко (Україна)

ОТВЕТСТВЕННОЕ РАЗВИТИЕ НАНОТЕХНОЛОГИЙ И НАНОТОКСИКОЛОГИЯИ.П.Меркулова (Білорусь)

ПРИРОДНЫЕ И ИСКУССТВЕННЫЕ НАНОСТРУКТУРЫ: ВЗАИМНАЯ АДАПТАЦИЯ В ЦЕЛЯХ ОБЕСПЕЧЕНИЯ БИОБЕЗОПАСНОСТИТ.В.Мишаткина (Білорусь)

БИОЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ГЕНЕТИЧЕСКОГО ТЕСТИРОВАНИЯП.М.Морозик, М.С.Морозик, Т.В.Мишаткина (Білорусь)

О ВЛИЯНИИ УНТ НА КЛЕТОЧНОЕ ДЫХАНИЕ В ТКАНЯХ РАЗЛИЧНЫХ ОРГАНОВ. МОДЕЛЬНЫЕ ПОДХОДЫО.А.Нардид, С.В.Репина, Я.О.Черкашина, Н.Т.Картель (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ В МЕДИЧНУ ПРАКТИКУ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ НАНОПРЕПАРАТІВІ.С.Чекман, Г.О.Сирова, С.Б.Білоус, Ж.М.Полова (Україна)

МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА БІОЕТИЧНІ ПІДСТАВИ МОРФОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ГАЛУЗІ НАНОБІОТЕХНОЛОГІЙВ.Ф.Шаторна, В.І.Гарець, О.О.Савенкова, І.С.Чекман (Україна)

14.30 – 16.30 Зал 2

S1.2/13

S1.2/14

S 4

S4/1

S4/2

S4/3

S4/4

S4/5

S4/6

S4/7

S4/8

S4/9

S4/10

S4/11

14


НАНОКОДЕКС КАК ПЕРВИЧНЫЙ ИНСТРУМЕНТ РЕГУЛИРОВАНИЯ ОТНОШЕНИЙ, СВЯЗАННЫХ С РАЗРАБОТКОЙ И ПРИМЕНЕНИЕМ НАНОТЕХНОЛОГИЙП.Я.Смалько (Україна)

НАНОЕТИКА: ПРОБЛЕМА ОБҐРУНТУВАННЯА.М.Єрмоленко (Україна)

Біоетика і право в охороні здоров’яСпівголови: Р.Ю.Гревцова, В.В.Медведєв (Україна)

АГРЕСИВНЕ АКУШЕРСТВО ТА ПОВ’ЯЗАНІ З НИМ МЕДИЧНІ ТА ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИЮ.П.Вдовиченко, Н.Я.Жилка, З.А.Шкіряк-Нижник (Україна)

БИОЭТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ ЛЕКАРСТВЕННОЙ ТЕРАПИИВ ПЕРИОД БЕРЕМЕННОСТИВ.И.Медведь, И.Н.Грицай, Е.Н.Шкабаровская (Україна)

ЭТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ПРАКТИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ДЕТСКОГО ХИРУРГА ПЕРИНАТАЛЬНОГО ЦЕНТРАА.К.Слепов, В.Л.Весиловский, Г.С.Ермолова, И.Ю.Гордиенко, В.П.Сорока (Україна)

ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПОСТАБОРТНОГО СИНДРОМУ НА ЗАСАДАХ БІОЕТИКИТ. Л.Вигнан,В.Г. Вікторенко (Україна)

ПРОФИЛАКТИКА МЕРКУРИАЛИЗМА КАК БИОЭТИЧЕСКАЯ ПРОБЛЕМАИ.М. Трахтенберг, Л.М. Краснокутская, М.Н. Коршун(Україна)

ЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ У ФТИЗІАТРІЇ.І.О.Новожилова, В.М.Мельник, В.Г.Матусевич (Україна)

ТРІАДІСТИЧНА МЕТОДОЛОГІЯ У ВИРІШЕННІ ДОЛІ ХВОРОГО ПЕРЕД ЛИЦЕМ ЕВТАНАЗІЇВ.В.Медведєв (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ ПОРАДНИЦТВА В КОНТЕКСТІ ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИЯ. Т.Іванків (Україна)

НАДСМЕРТНІСТЬ І ПРОБЛЕМА ДУХОВНОСТІ В УКРАЇНІО.М.Колінковський (Україна)

МЕДИКО-ПРАВОВЫЕ И БИОЭТИЧЕСКИЕ ДИСЦИПЛИНЫ В СТРУКТУРЕ ЮРИДИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ: ОПЫТ АКАДЕМИИ АДВОКАТУРЫ УКРАИНЫР.Ю.Гревцова, В.В. Курдюков (Україна)

МЕДИЧНА ЕТИКА У СТРУКТУРІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЛІКАРІВ ПРИВАТНИХ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВО. Л.Сіделковський, В. В. Макареня (Україна)

ДОНОЗОЛОГІЧНІ ЗРУШЕННЯ У СТАНІ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ: МЕДИЧНІ І БІОЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ОЦІНКИ ТА ВИВЧЕННЯІ.В.Сергета, О.Ю.Браткова, Р.В.Теклюк, О.Б.Дударенко, Н.В.Стоян, І.Л.Дунець, Л.М.Ваколюк, О.П.Мостова, О.Ю.Панчук, В.В.Швець, Д.П.Сергета (Україна)

14.30 – 16.30 Зал 3

S4/12

S4/13

S 3.2

S3.2/1

S3.2/2

S3.2/3

S3.2/4

S3.2/5

S3.2/6

S3.2/7

S3.2/8

S3.2/9

S3.2/10

S3.2/11

S3.2/12

15

ПРОГРАМА

Перерва


Захист тварин у природному середовищі та науковому експериментіСпівголови: О.Г.Резніков, Н.М.Дмитруха(Україна)

ПРАВА ТВАРИН КРІЗЬ ПРИЗМУ БІОЕТИКИТ.С.Дюбко (Україна)

БИОЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ ЧЕЛОВЕКА И ЖИВОТНЫХ В СОВРЕМЕННЫХ МЕГАПОЛИСАХО.Б.Бондаренко (Україна)

ЕТИЧНЕ ТА ГУМАННЕ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ БЕЗПРИТУЛЬНИХ ТВАРИН ЯК ЗАПОРУКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИО.М. Ратникова фон Зассе (Україна)

К ОЦЕНКЕ РОЛИ ДЕЛЬФИНОВ В ОКЕАНАРИУМЕЛ.Н.Лукина, К.К.Горбачева (Україна)

ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ В ТЕРМИНАХ БИОЭТИКИГ.В.Іванов (Україна)

ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ТЕСТ-СИСТЕМ І МЕТОДІВ У ТОКСИКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХІ.М.Трахтенберг, Н.М.Дмитруха (Україна)

КОМП’ЮТЕРНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА ЕКСПЕРИМЕНТАМ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИНВ.О.Кітам, М.О.Чащин (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТІВ З ТВАРИНАМИО.В.Максимчук, І.В.Росохацька, Т.О.Кочубей, М.О.Чащин (Україна)

АЛЬТЕРНАТИВНА ТВАРИННА МОДЕЛЬ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ У СВІТЛІ БІОЦЕНТРИЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇВ.В.Рущак (Україна)

НОВІ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ДЛЯ ГУМАННОГО ВИКЛАДАННЯ ОСНОВ БІОХІМІЇ І МОЛЕКУЛЯРНОЇ БІОЛОГІЇІ.О.Тихонкова, О.М.Маланчук (Україна)

Біоетика у випробуваннях лікарських засобів і застосуваннібіологічно-активних добавокСпівголови: В.Ф.Москаленко, А.М.Морозов, В.В.Ніколаєва (Україна)

КАКИЕ ФАКТОРЫ МОГУТ БЫТЬ ПРИОРИТЕТНЫМИ ДЛЯ ЗАЩИТЫ ПРАВ УЧАСТНИКОВ БИОМЕДИЦИНСКОГО ИССЛЕДОВАНИЯ?В.Ф.Москаленко, А.И.Єгоренков, А.П.Яворовский (Україна)

16.30 – 17.00

17.00 – 19.00

17.00 – 19.00 Зал 1

17.00 – 19.00 Зал 2

S 5

S5/1

S5/2

S5/3

S5/4

S5/5

S5/6

S5/7

S5/8

S5/9

S5/10

S 6

S6/1

16


ЕТИЧНІ НОРМИ ПРОВЕДЕННЯ КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ В СУЧАСНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИА.М. Морозов, В.В. Ніколаєва (Україна)

BIOETHICS ASPECTS OF COHERENT AND INCOHERENT INTERAC-TIONS IN MEDICAL TREATMENTSVincenzo Valenzi (Швейцарія)

ВЗАЄМИНИ ЛЮДИНИ І СВІТУ МІКРОБІВ: БІОЕТИЧНА ПРОБЛЕМАВ.П. Широбоков, Д.С. Янковський, Г.С. Димент (Україна)

ОЦІНКА ЕТИЧНИХ ТА МОРАЛЬНО-ПРАВОВИХ АСПЕКТІВ КЛІНІЧНОГО ВИПРОБУВАННЯА.М. Морозов, В.В. Ніколаєва, С.С. Распутняк (Україна)

ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ПРОВЕДЕННЯ КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ В ПЕДІАТРІЇВ.В. Ніколаєва, Л.І. Ковтун (Україна)

ДОГОВОРИ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ: ЕТИЧНІ ПИТАННЯР.Ю.Гревцова (Україна)

НАЦИОНАЛЬНАЯ КОМИССИЯ ПО ВОПРОСАМ ЭТИКИ МЗ В КАЗАХСТАНЕ: ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫБ.Е. Сарымсакова (Казахстан)

ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ВІТАМІНО-МІНЕРАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ ДЛЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИНИКНЕННЯ ЕСЕНЦІАЛЬНИХ НУТРІЄНТНИХ ДЕФІЦИТІВ В ЕНДЕМІЧНИХ ТА РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ ТЕРИТОРІЯХ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯІ.Т.Матасар (Україна)

ЖЕЛЕЗО И БОЛЕЗНИ ЦИВИЛИЗАЦИИ, БИОЭТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫИ.П. Лубянова (Україна)

БІОЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОНКУРЕНЦІЇ НА РИНКУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВО.О.Дейнега (Україна)

Етико-правові проблеми новітніх медичних технологійСпівголови: В.І.Цимбалюк, А.М.Гольцев (Україна)

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК ОБҐРУНТУВАННЯ МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СТОВБУРОВО-КЛІТИННОЇ ТЕРАПІЇА.М.Гольцев (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ КЛІТИННОЇ БІОЕТИКИ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІВ.К.Гринь, А.Г.Попандопуло (Україна)

ПРАВОВЫЕ ОСНОВАНИЯ СУЩЕСТВОВАНИЯ БАНКОВ ПУПОВИННОЙ КРОВИ В РОССИИМ.Э.Гурылева (Росія)

17.00 – 19.00 Зал 3

S6/2

S6/3

S6/4

S6/5

S6/6

S6/7

S6/8

S6/9

S6/10

S6/11

S 7

S7.1

S7.2

S7.3

17

ПРОГРАМА

БИОЭТИЧЕСКИЕ ВОПРОСЫ ПРИМЕНЕНИЯ МЕДИЦИНСКИХ ИММУНОБИОЛОГИЧЕСКИХ ПРЕПАРАТОВ, ПОЛУЧЕННЫХ С ПРИМЕНЕНИЕМ РЕКОМБИНАНТНЫХ ТЕХНОЛОГИЙВ.И.Задорожная, А.Ф.Фролов (Україна)

ЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ ВІД РОДИННОГО ДОНОРАА.А. Костенко (Україна)

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ СОВРЕМЕННЫХ РЕПРОДУКТИВНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ ДЛЯ ЛЕЧЕНИЯ БЕСПЛОДИЯ: МОРАЛЬНЫЙ И ЭТИЧЕСКИЙ АСПЕКТЫТ.Ф.Татарчук, Н.В.Косей (Україна)

ЭТИКА В ГЕНЕТИКЕ ЧЕЛОВЕКА: ИНТЕРПРЕТАЦИЯ И ДОСТУПНОСТЬ ДАННЫХ МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧЕСКОГО ТЕСТИРОВАНИЯЮ.В.Сарана (Білорусь)

МОДИФИКАЦИЯ И САМОМОДИФИКАЦИЯ ЛИЧНОСТИ ПОСРЕДСТВОМ СОВРЕМЕННЫХ ПСИХОТЕХНОЛОГИЙФ.Г.Майленова (Росія)

СМЕРТЬ КАК АРТЕФАКТ: КАЗУС СМЕРТИ МОЗГАО. В.Попова (Росія)

ПРИНЦИП УВАЖЕНИЯ АВТОНОМИИ В РЕПРОДУКТИВНОЙ МЕДИЦИНЕГ.А. Хуако (Росія)

НАПРОТЕХНОЛОГІЇ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА РЕПРОДУКТИВНИМ ТЕХНОЛОГІЯМС. М. Шклярська (Україна)

Перерва на вечерю

Стендова сесія

БІОЛОГІЧНА І СОЦІАЛЬНА НЕЕТИЧНІСТЬ ПОДОВЖЕНОГО РОБОЧОГО ЧАСУ І ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВАН.А. Бобко, В.І. Чернюк

БИОЭТИКА И СТРУКТУРНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ ТЕОРИИ В ПОСТАКАДЕМИЧЕСКОЙ («ЧЕЛОВЕКОМЕРНОЙ») НАУКЕЮ.В.Косова (Україна)

БИОЕТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ КАК КОМПОНЕНТ ГУМАНИТАРНОЙ ЭКСПЕРТИЗЫД.Руснак (Молдова)

БИОЭТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ СМЕННОГО ТРУДАВ.И.Чернюк, Н.А.Бобко (Україна)

19.00 – 20.00

20.00 – 21.30Зал 1

S7.4

S7.5

S7.6

S7.7

S7.8

S7.9

S7.10

S7.11

P1

P1/1

P1/2

P1/3

P1/4

18


СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ДО ЗАКОНОДАВЧОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ЗАПОБІГАННЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДСЬКИМИ ОРГАНАМИ, ТКАНИНАМИ, КЛІТИНАМИЗ.А.Шкіряк-Нижник, Л.М.Слободченко, О.Г.Рогова, О.А.Цодікова, С.П. Шкляр (Україна)

ЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ПРИМЕНЕНИЯ БИОЛОГИЧЕСКИХ СРЕД В КЛИНИЧЕСКОЙ ДИАГНОСТИКЕ МИКРОЭЛЕМЕНТОЗОВИ.Н.Андрусишина, И.А.Голуб, Е.Г.Лампека (Україна)

БИОЭТИЧЕСКИЕ ВОПРОСЫ В НЕОНАТОЛОГИИЮ.А.Батман, Л.А.Левченко, Г.Л.Линчевский, О.К.Головко (Україна)

СПІВВІДНОШЕННЯ МОРАЛЬНО-ПРАВОВИХ ПРИНЦИПІВ МЕДИЧНОЇ ДЕОНТОЛОГІЇ ТА БІОЕТИКИЛ.Ю.Бачинська (Україна)

БІОЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ТЕРАПІЇ РАНОВОГО ПРОЦЕСУЛ.В.Брунь (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ В УМОВАХ КАНЦЕРОГЕННОЇ НЕБЕЗПЕКИД. В.Варивончик (Україна)

БИОЭТИКА В БИОМОНИТОРИНГЕ ЭКСПОЗИЦИИ ПЕСТИЦИДАМИВ.Ф.Демченко, М.А.Клисенко, П.И.Демченко (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ ЛІКАРІВ-ОФТАЛЬМОЛОГІВ Л. І. Денисюк (Україна)

ЭТИКА МЕДИКО-БИОЛОГИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ В РАДИАЦИОННОЙ ОНКОЛОГИИЭ.А.Демина, В.С.Иванкова (Україна)

РАДИАЦИОННЫЙ КАНЦЕРОГЕНЕЗ И ЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ГЕНЕТИЧЕСКОГО МОНИТОРИНГА ЧЕЛОВЕКАЭ.А.Демина (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ ПРИ РОБОТІ ІЗ ВІЛ-ІНФІКОВАНИМИ ТА ХВОРИМИ НА СНІДА.М.Кальченко (Україна)

БІОЕТИЧНІ ВИМОГИ ІНФОРМУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ ЩОДО РИЗИКУ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯВ.І.Камінський, В.В.Панькевич, В.С.Гриновець (Україна)

ПРАВОВІ ЗАСАДИ НЕРОЗГОЛОШЕННЯ МЕДИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ПОМЕРЛОГО ЧЛЕНАМ ЙОГО СІМ’ЇІ.В. Коломійчук (Україна)

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ НЕИНВАЗИВНЫХ МЕТОДОВ ДИАГНОСТИКИ АЛЛЕРГИЧЕСКИХ ЗАБОЛЕВАНИЙВ.М.Куляс, О.А.Трунова, Э.В. Бухтияров (Україна)

P2/1

P3/1

P3/2

P3/3

P3/4

P3/5

P3/6

P3/7

P3/8

P3/9

P3/10

P3/11

P3/12

P3/13

19

ПРОГРАМА

ЭТИЧЕСКИЕ ВОПРОСЫ ПРИ ВНЕДРЕНИИ НОВЫХ СВЕТОДИОДНЫХ ИСТОЧНИКОВ СВЕТА В ПРОИЗВОДСТВЕННЫХ УСЛОВИЯХВ.Г.Мартиросова, В.И.Назаренко, А.Н.Добровольский, П.С.Терещенко (Україна)

ВПЛИВ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛІКАРІВО.О.Пасько, В.С.Гриновець, В.Є.Пришляк (Україна)

ЕТИКА ЗАСТОСУВАННЯ МЕДИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ З КО-МУТАГЕННИМ ЕФЕКТОМО.П.Пилипчук, Е.А. Дьоміна (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ В УМОВАХ ВПЛИВУ ПРИРОДНОГО УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯА.О.Салюков (Україна)

MECHANISMS OF PROTECTION OF PATIENTS’ RIGHTS IN TURKISH HOSPITALSHakeri Hakan (Туреччина)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВИДІВ ПАЛИВА ІЗ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ СИРОВИНИВ.Г.Цапко, М.Ю.Стеренбоген, А.Я.Чудновець, В.В.Папач (Україна)

АЛЬТЕРНАТИВНІ ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ ТА ПИТАННЯ БІОЕТИКИВ.Г.Цапко, М.Ю.Стеренбоген (Україна)

СОВРЕМЕННЫЕ БИОЭТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ СОХРАНЕНИЯ ЗДОРОВЬЯ У РАБОТНИКОВ ЖЕЛЕЗНОЙ ДОРОГИВ.И. Чернюк, Н.А. Бобко, Г.П. Демченко, А.Ю. Антонюк (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОФІЛАКТИКИ ВИРОБНИЧО-ЗУМОВЛЕНИХ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ СЕРЕД МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВВ.І.Шевченко (Україна)

НАНОТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У ГЕНЕТИЧНІЙ ІНЖЕНЕРІЇ РОСЛИНО.М. Бурлака, Я.В. Пірко, А.І. Ємець, Я Б. Блюм (Україна)

БІОЕТИЧНІ ПІДХОДИ ПРИ ВИВЧЕННІ ВПЛИВУ МІКРО- І НАНОЧАСТИНОК СВИНЦЮ НА СИСТЕМУ ЗГОРТАННЯ КРОВІІ.В.Губар (Україна)

НАНОБЕЗПЕКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАХИСТУ ЛЮДИНИ В УМОВАХ РОЗВИТКУ НАНОТЕХНОЛОГІЙО.В.Демецька, Т.Ю.Ткаченко, О.Г. Белюга (Україна)

ВИКОРИСТАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ТОКСИКОЛОГІЧНИХ МОДЕЛЕЙ ДЛЯ ОЦІНКИ НЕБЕЗПЕКИ НАНОМАТЕРІАЛІВО.В.Демецька, Т.В.Козицька (Україна)

МЕЖДУНАРОДНОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ОТНОШЕНИЙ, СВЯЗАННЫХ С РАЗРАБОТКОЙ И ПРИМЕНЕНИЕМ НАНОТЕХНОЛОГИЙО.И. Любенко, Н.А.Чащин (Україна)

P3/14

P3/15

P3/16

P3/17

P3/18

P3/19

P3/20

P3/21

P3/22

P4/1

P4/2

P4/3

P4/4

P4/5

20


ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ НАНОСИСТЕМ В СУЧАСНИХ НАНОТЕХНОЛОГІЯХК.В. Скребцова, П.Я.Смалько, М.О.Чащин (Україна)

ПРОБЛЕМА ПОІНФОРМОВАНОСТІ В СФЕРІ НАНОТЕХНОЛОГІЙТ.Ю.Ткаченко, О.В.Демецька, В.О.Мовчан, В.Є.Мошковський (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТІВ ШТУЧНО СТВОРЕНОГО ГІПОБІОЗУС.Д.Мельничук, С.В.Хижняк, В.С.Морозова, Л.В.Бабич, В.М.Войціцький (Україна)

DISTRIBUTIVE JUSTICE AND BIOMEDICAL RESEARCHA.L. Paladi (Молдова)

БИОЭТИКА В КЛИНИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЯХ ЛЕКАРСТВЕННЫХ СРЕДСТВЕ.С.Першина, Т.Г.Старченко (Україна)

ПРИНЦИПИ БІОЕТИКИ У КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАННЯХ У ГАЛУЗІ ОРТОПЕДІЇ ТА ТРАВМАТОЛОГІЇО.О.Підгайська (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНОВАЦІЙНИХ МЕДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ФОРМАТІ БІОБЕЗПЕКИ І БІОЗАХИСТУО.С.Прокопюк (Україна)

ПИТАННЯ БІОЕТИКИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СУЧАСНОГО РІВНЯ РАННЬОГО ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ОПІКІВ З ВИКОРИСТАННЯМ БІОТЕХНОЛОГІЧНИХ МЕТОДІВТ.Г.Григор’єва (Україна)

ЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ШТУЧНИХ ОРГАНІВД.І.Заболотний, Л.А.Савчук, А.І.Розкладка, Т.Ю.Холоденко (Україна)

ОСНОВОПОЛОЖНІ ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДОНОРСЬКИХ БАНКІВ ГЕМОПОЕТИЧНОЇ ТКАНИНИ ПУПОВИННОЇ КРОВІ ДЛЯ АЛОГЕННОГО КЛІНІЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯТ.О.Калиниченко (Україна)

ДЕЙСТВИЯ БИОЭТИКИ И ПРАВА В ИССКУСТВЕННОЙ МАНИПУЛЯЦИИ ГЕНЕТИЧЕСКОЙ ИНФОРМАЦИЕЙ: СОЦИАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫД.К.Кобзак (Молдова)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОНКОГІНЕКОЛОГІЇО.П.Манжура, Г.О.Вакуленко, В.Є.Міцкевич, М.П.Клеветенко, К.В.Харченко, О.О.Савчук, В.Г.Корнієнко (Україна)

ЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ОТРИМАННЯ, ДОСЛІДЖЕННЯ І ЗАСТОСУВАННЯ ПЛАЦЕНТАРНИХ ПРЕПАРАТІВВ.Ю.Прокопюк (Україна)

P4/6

P4/7

Р5/1

P6/1

P6/2

P6/3

P6/4

P7/1

P7/2

P7/3

P7/4

P7/5

P7/6

21

ПРОГРАМА

ГЛОБАЛЬНОЕ ЗДОРОВЬЕ В КОНТЕКСТЕ СОВРЕМЕННЫХ ГЛОБАЛИЗАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВА.И.Ешану (Молдова)

БИОЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ МОДЕЛИРОВАНИЯ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ЭМОЦИОНАЛЬНОГО СТРЕССА У КРЫСА.С. Кратенко (Україна)

БИОЭТИЧЕСКИЙ ДИСКУРС О ВЗАИМОСВЯЗИ ИПОСТАСИ ЗНАНИЙ И РИСКОВ ПРИМЕНЕНИЯ НОВЫХ ТЕХНОЛОГИЙЕ.А.Скрипник (Молдова)

БИОЭТИЧЕСКИ ОРИЕНТИРОВАННОЕ ВЫСШЕЕ МЕДИЦИНСКОЕ ОБРАЗОВАНИЕО.Н.Ковалёва, В.И.Смирнова, Т.Н.Амбросова, Т.В.Ащеулова (Україна)

ГІГІЄНІЧНЕ МИСЛЕННЯ ЯК СКЛАДОВА УСПІШНОЇ КЛІНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРЯІ.Г.Мудра, Н.М.Скалецька, Я.М.Ямка, С.Т.Зуб (Україна)

НЕЙРОНАУКИ, БІОЕТИКА, БІОБЕЗПЕКА: ОСВІТНІ АСПЕКТИКисіль О.О. (Україна)

ОПЫТ РАБОТЫ ЛЭК В ОБЛАСТИ ОРТОПЕДИИ И ТРАВМАТОЛОГИИИ.В.Котульский, О.А.Никольченко, А.А. Барков, О.А.Подгайская, Н.В Лизогуб (Україна)

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕДИКО-ЕТИЧНИХ ВИМОГ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ РАДІОЛОГІЧНОГО, МЕДИЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПОСТРАЖДАЛИХ В УКРАЇНІ ВНАСЛІДОК ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОМ.І.Омельянець, В.О.Сушко, Т.В.Трескунова (Україна)

ДОТРИМАННЯ ВИМОГ БІОЕТИКИ В ГАЛУЗІ МІКРОБІОЛОГІЇ І ВІРУСОЛОГІЇВ.С.Підгорський, Г.О.Іутинська, Т.М.Головач (Україна)

ЗАХИСТ ПРАВ ПІДЛІТКІВ ПРИ ЗАЛУЧЕННІ ЇХ СУБ’ЄКТАМИ БІОМЕДИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ З.А.Шкіряк-Нижник, Ю.Г.Антипкін, Л.М.Слободченко, О.А.Цодікова (Україна)

КАКОЙ НУЖЕН ЗАКОН О ТРАНСПЛАНТОЛОГИИ?П.Ф.Музыченко (Україна)

ЕТИКА І ПРАВО У БІОІНФОРМАЦІЙНУ ДОБУ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИР.Ю.Гревцова (Україна)

ІНФОРМОВАНА ЗГОДА ЯК ДЕКЛАРАТИВНЕ ПРАВО ПАЦІЄНТА В УКРАЇНІЗ.С.Черненко (Україна)

БІОЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ЕЙТАНАЗІЇ В УКРАЇНІЯ.О.Триньова (Україна)

P8/1

P8/2

P8/3

P9/1

P9/2

P9/3

Р10/1

Р10/2

Р10/3

Р10/4

РRT2/1

РRT2/2

РRT2/3

РRT2/4

22


Друга пленарна сесіяСпівголови: І.М.Трахтенберг, В.Ф.Чехун (Україна)

ПРОБЛЕМЫ ДУХОВНОСТИ, ЭТИКИ И МОРАЛИ В ХУДОЖЕСТВЕННОМ ТВОРЧЕСТВЕ И ПУБЛИЦИСТИКЕ НИКОЛАЯ АМОСОВА (К 100-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ ВРАЧА И МЫСЛИТЕЛЯ)І.М.Трахтенберг (Україна)

НАНОТЕХНОЛОГІЇ В ОНКОЛОГІЇ: ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ ТА МОЖЛИВА НЕБЕЗПЕКА ДІЇ СТВОРЕНИХ НАНОМАТЕРІАЛІВВ.Ф.Чехун (Україна)

БІОЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ НАНОТЕХНОЛОГІЙ: ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУЗ.Р.Ульберг, І.С.Чекман (Україна)

БИОЭТИКА КАК УНИВЕРСАЛЬНАЯ ЭКСПЕРТНАЯ СИСТЕМАВ.Л.Кулініченко (Україна)

ЧИ Є ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНІ ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ ПРИРОДНИМИ? ПОГЛЯД З ПОЗИЦІЙ БІОЕТИКИ Я.Б.Блюм (Україна)

НОВІ ПІДХОДИ ДО ПРАВ ЛЮДИНИ У СФЕРІ БІОМЕДИЦИНИ ПЕРЕД ОБЛИЧЧЯМ ЗАГРОЗ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ XXI CТОЛІТТЯР.Ю.Гревцова (Україна)

Перерва


Глобалізаційні виклики сучасних біомедичних досліджень та біоетикаСпівголови: В.Л.Кулініченко (Україна), Т.М.Цирдя (Молдова)

THE CONCEPT OF “SCIENCE” AND THE ETHICS IN SCIENTIFIC RESEARCH AT THE BEGINNING OF THE XXI CENTURYGualtiero A.N. Valeri (Швейцарія)

СОЦИАЛЬНАЯ И ГЛОБАЛЬНАЯ БИОЭТИКА: СРАВНИТЕЛЬНО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЙ АНАЛИЗТ.Н.Цырдя ( Молдова)

ЭТИКА ЗДОРОВЬЯ КАК ИННОВАЦИОННОЕ МЕЖДИСЦИПЛИНАРНОЕ НАПРАВЛЕНИЕЯ.С.Яскевич (Білорусь)

СОЦИОЛОГИЧЕСКИЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ О БИОЭТИКЕМ.А. Никулина (Росія)

СОВРЕМЕННЫЕ ВОПРОСЫ БИОЭТИКИ, СВЯЗАННЫЕ С МЕЖДУНАРОДНЫМИ ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИМИ ИССЛЕДОВАНИЯМИ ВОЗДЕЙСТВИЯ РАДИАЦИИ НА ОРГАН ЗРЕНИЯП.Н.Витте (Україна)

09.00 – 11.00 Зал 1

11.00 – 11.30

11.30 – 13.30

11.30 – 13.30 Зал 1

А 2

А 2/1

А 2/2

А 2/3

А 2/4

А 2/5

А 2/6

S 8

S8/1

S8/2

S8/3

S8/4

S8/5

25 вересня (середа)

23

ПРОГРАМА

ПРИНЦИПЫ МИНИМИЗАЦИИ РИСКОВ АВАНГАРДНЫХ ТЕХНОЛОГИЙВ.Л.Кулиниченко, Б.И.Остапенко (Україна)

БИОЭТИКА И ПОСТАКАДЕМИЧЕСКАЯ НАУКА (ГЛОБАЛЬНАЯ ЭВОЛЮЦИЯ И ЭПИСТЕМОЛОГИЯ ЭВОЛЮЦИОННОГО РИСКА)В.Ф.Чешко (Україна)

МОЖЛИВІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПАТОГЕННИХ РИКЕТСІЙ В ЯКОСТІ БІОЛОГІЧНОЇ ЗБРОЇ ХХІ СТОЛІТТЯІ.З.Держко, І.В.Лук’янчук (Україна)

БІОЕТИКА В СИСТЕМІ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКІЙ ПАРАДИГМИО.Ю.Мережинська (Україна)

ФІЛОСОФІЯ В ЕПОХУ НАНОТЕХНОЛОГІЙН.В.Коваленко (Україна)

Методологічні аспекти викладання біоетикиСпівголови: О.П.Волосовець (Україна), Т.В.Мішаткіна (Білорусь)

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ БІОЕТИКИ У ВИЩИХ МЕДИЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХІ.В. Васильєва (Україна)

ОСОБЕННОСТИ И МЕТОДИКА ПРЕПОДАВАНИЯ КУРСА «БИОМЕДИЦИНСКАЯ ЭТИКА» В БЕЛОРУССКОМ ГОСУДАРСТВЕННОМ МЕДИЦИНСКОМ УНИВЕРСИТЕТЕС.Д.Денисов, И.Г.Хацанович, Е.А.Кульчицкая (Білорусь)

ПИТАННЯ БІОЕТИКИ, БІОМЕДИЧНОЇ І МЕДИЧНОЇ ЕТИКИ У СУЧАСНІЙ ПЕДІАТРІЇО.П. Волосовець (Україна)

ИНСТИТУЦИОНАЛИЗАЦИЯ БИОЭТИКИ В БЕЛАРУСИЮ.А.Вишневская (Білорусь)

ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ОСНОВ БІОЕТИКИ ТА БІОБЕЗПЕКИ МАЙБУТНІМ ЛІКАРЯМ ТА ПРОВІЗОРАМІ.І.Заморський, І.Г.Кишкан (Україна)

ВИШКІЛ ФАХІВЦІВ З БІОЕТИКИ У ШКОЛІ БІОЕТИКИ УКРАЇНСЬКОГО КАТОЛИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУІ.Є.Бойко (Україна)

ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТИВНОГО КУРСУ З БІОЕТИКИ ТА БІОБЕЗПЕКИ В ПІСЛЯДИПЛОМНУ ПІДГОТОВКУ ЛІКАРІВН.Ф.Єфіменко, М.В.Плетень (Україна)

БІОЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ В ПРОГРАМІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ІЗ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇБуцька Л.В. (Україна)

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ БІОЕТИКИ В МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДАХІ.Г.Купновицька, М.М.Рожко, Г.М.Ерстенюк, І.П.Вакалюк, С.М.Калугіна (Україна)

11.30 – 13.30 Зал 2

S8/6

S8/7

S8/8

S8/9

S8/10

S 9

S9/1

S9/2

S9/3

S9/4

S9/5

S9/6

S9/7

S9/8

S9/9

24


ЕКОЛОГІЧНА ЕТИКА ЯК ФУНДАМЕНТ РОЗУМІННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУЮ.К.Дупленко, С.Д.Ісаєв, В.І.Карамушка (Україна)

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ БІОЕТИКИ В КУРСІ ЛЕКЦІЙ «ПОБІЧНА ДІЯ ЛІКІВ»В.Ю.Дяченко (Україна)

ОСОБЕННОСТИ ОБУЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ СТУДЕНТОВ-МЕДИКОВТ.С.Оспанова (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ КУРСУ «БІОЕТИКА» В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МОЛОДШИХ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВА.В.Степанюк, М.В.Данюк (Україна)

БІОЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІНО.С.Троцька (Україна)

Досвід роботи біоетичних комітетів і комісій, розробка і впровадження етичних кодексів в біології та різних галузях медициниСпівголови: М.О.Чащин, П.М.Вітте (Україна)

КОМУНІКАТИВНА ОСНОВА ДЕРЖАВНО – СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА – ОСЕРЕДОК РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ БІОЕТИКИ – МЕРЕЖА КОМІТЕТІВ З ЕТИКИО.В.Гордієнко (Україна)

ДОСВІД РОБОТИ КОМІТЕТУ З БІОЕТИКИ ПРИ ІНСТИТУТІ ПРОБЛЕМ КРІОБІОЛОГІЇ І КРІОМЕДИЦИНИ НАН УКРАЇНИА.М.Компанієць, С. В.Репина, А. Н. Гольцев (Україна)

ДОСВІД РОБОТИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМІТЕТУ З МЕДИЧНОЇ ЕТИКИ ДУ «ІНСТИТУТ ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ ім. О.М. МАРЗЄЄВА НАМНУ»О.І.Винарська, Л.Є.Григоренко, Ю.С.Спаська (Україна)

NTRODUCTION OF ETHICAL CODEXES TO THE WORK WITH BIO-LOGICAL OBJECTS IN THE FIELD OF BIOMEDICAL ENGINEERING AND VERIFICATION OF THEIR REALIZATION AT THE CZECH TECH-NICAL UNIVERSITY IN PRAGUEТ.Jarosikova (Чехія)

ОПЫТ ПОЛУЧЕНИЯ МЕЖДУНАРОДНОЙ АККРЕДИТАЦИИ ПО ЗДРАВООХРАНЕНИЮ (JCI): СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ РАБОТЫ ЛОКАЛЬНОЙ ЭТИЧЕСКОЙ КОМИССИИС.А.Кобланова (Казахстан)

ЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОБОТИ ЛІКАРЯ-ГІНЕКОЛОГАА.П.Дністрянська (Україна)

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ БІОЕТИЧНИХ КОДЕКСІВТ.О.Берестецька, О.Г.Хамідуліна (Україна)

11.30 – 13.30 Зал 3

S9/10

S9/11

S9/12

S9/13

S9/14

S10

S10/1

S10/2

S10/3

S10/4

S10/5

S10/6

S10/7

25

ПРОГРАМА

НЕОБХОДИМОСТЬ МОРАЛЬНО-АДМИНИСТРАТИВНОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ НАНОИССЛЕДОВАНИЙ: БИОЭТИЧЕСКИЙ КОДЕКСС.Б.Мельнов, Н.С.Смольник, Т.В.Мишаткина (Білорусь)

«ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ЛІКАРЯ УКРАЇНИ» У СВІТЛІ ЗАКОНОДАВСТВАВ.В.Синиця (Україна)

ОСОБЕННОСТИ ВНЕДРЕНИЯ ЭТИЧЕСКОГО КОДЕКСА В ОБЛАСТИ ПРЕНАТАЛЬНОЙ МЕДИКО-ГЕНЕТИЧЕСКОЙ КОНСУЛЬТАЦИИ И ПРОФИЛАКТИКИ ВРОЖДЕННОЙ И НАСЛЕДСТВЕННОЙ ПАТОЛОГИИМ. Л.Спринчан (Молдова)

ДОСВІД РОБОТИ КОМІТЕТУ З ПИТАНЬ БІОЕТИКИ НАН УКРАЇНИМ.О.Чащин (Україна)

Перерва на обід

Третя пленарна сесія(загальна дискусія, прийняття підсумкових документів, закриття Конгресу, прес-конференція)

13.30 – 14.30

14.30 – 16.30

S10/8

S10/9

S10/10

S10/11

А3

26


ПЛЕНАРНІ СЕСІЇ

А.1 БІОЕТИКА І РИНКОВІ ВІДНОСИНИ

Ю.І. КундієвКомітет з питань біоетики НАН УкраїниКиїв, Україна

Організаційний Комітет V національного конгресу з біоетики прийняв рішення присвя-тити Конгрес світлій пам’яті видатних вчених, гуманістів – академіку Володимиру Іванови-чу Вернадському, 150-річчя з дня народжен-ня якого ми відмічали весною ц.р., і академіку Миколі Михайловичу Амосову, 100 років з дня народження якого виповниться в грудні ц.р. Як відомо, ЮНЕСКО оголосила цей рік роком Амосова. Ці обидва видатні вчені послідовно відстоювали високі етичні принципи у своїй ді-яльності, були і залишаються взірцями моралі, поваги до життя.

В кінці ХХ ст. відбулися докорінні зміни в соціально-економічній сфері колишніх соціа-лістичних країн. Тепер їх віднесено до країн з перехідною економікою – відбувся перехід від соціалізму до капіталізму. Вкрай важливо усві-домити і об’єктивно оцінити нові тенденції роз-витку суспільства, які так чи інакше пов’язані з розбудовою економіки, визначають суспільні відношення, домінуючі цінності.

Ці процеси суттєво відрізняються, вони на-пряму залежать від зрілості бізнесу. Прива-тизована промисловість, приватний капітал в основному шукає швидкі максимальні при-бутки, немає зацікавленості інвестувати в еко-номіку знань, високотехнологічні галузі про-мисловості, які почнуть давати прибуток лише через 10-20 років. За цих обставин перш за все відбувається девальвація традиційних ціннос-тей, небувале падіння моралі.

Сучасна культура зрілих ринкових відносин, основу яких складають етичні норми майже відсутня. А саме вона є обов’язковим та най-важливішим елементом цивілізованих ринко-вих відносин.

Сучасний етап розвитку українського сус-пільства характеризується відвертим пере-

більшенням логіки ринку – прибуток понад усе. Ця логіка набула повного абсолюту, а це озна-чає елімінацію моральної складової із життя людини. Уже не ринок адаптується до соціаль-них відносин, а навпаки всі міжлюдські відно-сини детермінуються лише вимогами ринку. Інакше кажучи, етичні цінності, моральні норми перестають бути орієнтирами.

Історичний досвід свідчить про те, що аб-солютизація економічної системи, як прави-ло, породжує соціальні кризові явища. За будь яких обставин підприємництво повинно здій-снюватися з дотриманням «правил гри», а це не що інше, як етичні норми, що регулюють не тільки відносини між підприємцями, а і став-лення до суспільства, природного середови-ща, майбутніх поколінь. Край важливо усвідо-мити істину – особисте збагачення, прибуток не можуть бути метою розвитку особистості.

Тут варто послатися на засновника сучасної біоетики Поттера. У своїй останній статті, при-свяченій глобальній біоетиці він писав: «Ніяка мета не може бути досягнута до тієї пори, поки інвайронменталізм і охорона природи будуть на крок позаду від «святості долара». Інакше кажучи, це заклик до біоцентризму – поваги до Життя в цілому. Ця позиція, впершу чергу, вимагає переглянути ідею громадського сус-пільства. На жаль, поки що ми спостерігаємо зовсім інші тенденції. Бракує перспективного бачення.

Джонас Солк, який вперше створив вакцину проти поліоміеліту, зіткнувшись з страждан-нями хворих людей, писав: «Сьогодні потрібна мудрість (як колись фізична сила), щоб гідно триматися в період переходу від епохи А до епохи Б і вижити в епоху Б (тобто в майбутньо-му). Це питання практичного значення. Тому необхідно надати належне методам, які спри-яють збільшенню мудрості, а також створенню відповідного підгрунття для поведінки людей. Розвиток відповідної етики, яка б спрацювала в цьому напрямку, не дивлячись на різні форми її реалізації на практиці, може стати діяльніс-тю, в якій приймають участь всі».

Вслід за Солком, організація «Лікарі за соці-

27


альну відповідальність» взяла на себе не тіль-ки виконання професійних обов’язків, а також приєднала свій голос до заклику про виживан-ня людства в наш складний час.

Для того, щоб досягти цієї мети, потріб-но, перш за все, зберегти природне оточуюче середовище та покращити здоров’я людей. В.І. Вернадський мріяв про те, що людство поступово змінить біосферу «… в интересах свободномыслящего человечества как единое целое. … Мы, не замечая этого, приближаемся к новому состоянию, которое и есть ноосфе-ра». Зараз ми постійно спостерігаємо хижаць-ке ставлення до природи, яке аж ніяк не мож-на кваліфікувати як створення сфери розуму, скоріш навпаки, це сфера безрозсудства. Ось чому ООН закликає до переорієнтації еконо-міки з тим щоб забезпечити сталий розвиток, який перш за все передбачає збереження ото-чуючого середовища і здоров’я людей.

Невипадково в багатьох країнах світу від-бувається реформування системи охорони здоров’я, пошук найбільш прийнятних моде-лей з урахуванням національних та релігійних особливостей. Але важливо усвідомити – жод-на модель не принесе бажаного ефекту, якщо вона не буде сфокусована на превентивній медицині, яка по своїй суті є основою громад-ського здоров’я. Світ визнав безперспективни-ми ті реформи, які стосуються лише надання медичної допомоги. Факти свідчать про те, що обмеження прав служб профілактичної меди-цини в інтересах бізнесу призводять до спала-хів інфекційних захворювань, особливо серед дітей.

Фахівці, що працюють в галузі громадсько-го здоров’я, превентивної медицини є майже у всіх країнах, але там, де вони більш за все по-трібні, умови для їх активної діяльності штучно обмежуються.

В період між нашими конгресами значно розширилось використання клітинних техно-логій. Найбільш суперечливою залишається проблема застосування стовбурових клітин і ембріональних тканин для лікування різних за своєю природою захворювань. Часто навіть авторитетні вчені говорять про них як про якусь панацею. Комерціалізація тут набагато випе-реджає фундаментальні дослідження.

В наш час в діяльності багатьох фармацев-тичних компаній відвертою стала експансія, справедливо на Заході зараз говорять про фармацевтичну агресію. Для всіх очевидно, що основним прагненням цієї найбільш багатої ін-дустрії у світі є аж ніяк не здоров’я людей, а го-лий бізнес. Повінь ринку все новими лікарськи-ми засобами, харчовими добавками, цинічне рекламування не завжди ефективних препа-

ратів викликає засудження в усьому світі. В Україні, поки що, відсутня належна відсіч цим негативним тенденціям з боку своїх і іноземних фармацевтичних спрутів, надприбутки яких часто є результатом повного ігнорування етич-них норм і моральних принципів. Тим більш не-зрозумілим є дії МОЗ України, що призвели до ліквідації своєї ж Центральної етичної комісії.

Зараз складається таке враження, що про Етичний кодекс лікаря України забули відразу після його прийняття чотири роки тому. Хіба могли б з’явитися в Україні «чорні трансплан-тологи» аби діяв і був у повазі цей Етичний ко-декс. На Заході досить широко розповсюдже-на теза – коли лікарі не поважають Етичний кодекс, рано чи пізно прийдеться мати справу з кримінальним кодексом. На жаль, наші реалії повністю підтверджують цю тезу.

У зв’язку з цим варто зазначити підвищення інтересу в нашій державі до медичного права. На протязі багатьох років Комітет з питань біо-етики НАН України тісно співпрацює з право-знавцями. Є чимало спільних питань, до них слід віднести захист прав як пацієнтів, так і медичних працівників. В цій галузі відчуваєть-ся нестача фахівців, ось чому при підтримці НАМН України в Національному університеті ім. Т.Г. Шевченка створено кафедру медичного права.

У всьому світі сьогодні до пріоритетних напрямків віднесено нанотехнології та нано-матеріали, відмічається певний бум навколо цієї проблеми, на нові розробки витрачають-ся шалені кошти. Але, як це завжди буває, всі захоплені позитивною стороною і зовсім не-достатньо приділяється уваги нанобезпеці, нанотоксикології. В той же час наукові данні свідчать про негативні впливи наночасток на здоров’я працюючих і всього населення. Але і в цій проблемі комерційні інтереси превалюють над науковими.

Надаючи цій проблемі першорядного зна-чення, Комітет з питань біоетики в період між конгресами провів два симпозіуми, які були присвячені біоетичним питанням застосування нанотехнологій та наноматеріалів.

П’ятнадцятирічний досвід діяльності в галу-зі біоетики свідчить про важливість подальшо-го розвитку біоетичного руху в нашій державі, особливо в науковій, медичній та екологічній сферах. Разом з тим, треба відзначити, що су-часні ринкові відносини і особливо намагання перенести їх в систему охорони здоров’я не сприяють розвитку глобальної біоетики. Нерід-ко вона розглядається як перешкода бізнесу.

Основне завдання нашого конгресу і всієї нашої діяльності полягає в тому, щоб змінити ситуацію на краще.

28


А1/1СУЧАСНИЙ СТАН БІОБЕЗПЕКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗМЕНШЕННЯ БІОЗАГРОЗ В УКРАЇНІ

С.В.КомісаренкоІнститут біохімії ім.О.В.Палладіна НАН України, Київ, Україна

Біоетика є основою для будь-якої діяльнос-ті, пов’язаної з проблемами біобезпеки в ши-рокому розумінні терміну. В свою чергу біобез-пека, яка є однією з найважливіших складових загальної системи безпеки держави, охоплює широке коло проблем, вирішення яких, за по-рядком пріоритетів для України, повинно міні-мізувати всі загрози біологічного походження, які існують чи можуть виникнути в нашій кра-їні. Такі загрози можуть бути як навмисного походження (біотероризм), так і ненавмисно-го – за рахунок непередбачуваних результатів при проведенні досліджень «подвійного» («dual use») потенціалу.

Особливу увагу треба приділяти досліджен-ням, які: підсилюють шкідливі ефекти біологіч-них агентів або токсинів; руйнують імунітет або ефективність імунізації; надають біологічним агентам чи токсинам властивості уникати ви-явлення чи резистентності до профілактики та терапії; підсилюють стабільність, трансмісив-ність або властивість дисемінації біологічних агентів або токсинів; змінюють носіїв або тро-пізм біологічних агентів чи токсинів; збільшу-ють чутливість у популяції; створюють нові па-тогенні агенти чи токсини або реконструюють знищені та зниклі патогенні агенти.

Нинішні загрози поширення ВІЛ-СНІДу, ту-беркульозу, або вірусів гепатитів, «свинячого» і «пташиного» грипів та приклади штучного перетворення останнього на такий, який може стати вкрай патогенним для людини і викли-кати, без перебільшення, жахливу пандемію (його летальність біля 60%), є тільки деякими з прикладів, що підтверджують важливість ши-рокого трактування поняття „біонебезпека” та необхідність міжвідомчого і системного підхо-ду до боротьби з такими загрозами. Саме тому в нашій країні вкрай актуальним є створення державної системи загальної біобезпеки для успішного запобігання виникненню загроз біо-логічного походження, а в разі виникнення – і боротьби з ними. Така система після відповід-ної модернізації може складатися із вже наяв-них лабораторій, центрів та інших установ, які належать різним відомствам (зокрема МОЗ, МО, МВС, Мінагрополітики, МНС, НАН, НАМН і НААН України), але для ефективної діяльності система біобезпеки потребує системного під-

ходу та чіткої і узгодженої міжвідомчої коорди-нації та взаємодії.

На жаль, нинішній стан біобезпеки в на-шій країні є незадовільним, що було відміче-но на засіданні РНБО України 27 лютого 2009 року. Заплановані на тому засіданні заходи по зменшенню біозагроз Урядом України не були виконані. Україні потрібно найближчим часом розглянути питання переходу на міжнародну класифікацію біобезпеки та створити щонай-менше 3-4 сучасні лабораторії класу BSL-3+. Необхідно також виконати усі зобов’язання України в контексті рішень зустрічей країн-учасниць Конвенції про заборону біологічної та токсинної зброї та резолюції Ради безпеки ООН 1540.

Принцип «готовність країни до боротьби із природними спалахами небезпечних інфекцій є критерієм готовності до боротьби з можли-вими біозагрозами» має бути втіленим у життя.

А1/2ЦИВІЛІЗАЦІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ БІОЕТИКИ В ФОРМУВАННІ СВІТОГЛЯДУ ТА У ВИРІШЕННІ СУЧАСНИХ МОРАЛЬНИХ ТА БІОМЕДИЧНИХ ВИКЛИКІВ.

В.М. ЗапорожанОдеський національний медичний університетОдеса, Україна

Відмінною ознакою XXI сторіччя є зроста-ючий інтерес до філософських дисциплін у зв›язку з необхідністю світоглядного аналізу наслідків стрімкої зміни людського соціуму та навколишнього середовища. Відповіддю на глобальну ідеологічну, екологічну та соціаль-ну кризу, а також результати впровадження новітніх медико-біологічних технологій стала біоетика, яка у сучасному розумінні проблеми повинна розглядатися як нооетика.

Світоглядна функція біоетики сприяє роз-витку громадянського суспільства та подолан-ню негативних постмодерністських тенденцій. Ідеологія постмодернізму вплинула на світо-гляд в цілому, спосіб життя, морально-етичні цінності, науку, мистецтво і релігію. Виявились втраченими головні ідеї людської цивілізації: віра в прогрес, безмежність можливостей на-укового знання і людського розуму. У постін-дустріальному суспільстві споживачів набули поширення розчарування в ідеалах і цінностях Відродження і Просвітництва.

Загальною тенденцією розвитку біоети-ки стало прагнення до універсалізації етичних принципів, розширення предмета від біомедич-ної сфери до екологічних і глобальних проблем людства і підняття її на рівень метаетики і між-

29


народного біоправа з урахуванням транскуль-турних і транснаціональних особливостей.

Вивчення основ біоетики та нооетики в ме-дичних ВУЗах починаючи з 2013 року стало обов’язковим елементом навчальних програм в вищих медичних навчальних закладах України. В національному підручнику Запорожан В.М., Аряєв М.Л. “Біоетика і біобезпека” біоетика і но-оетика розглядаються як основа формування медичного професіоналізму. Цивілізаційно-сві-тоглядне та науково-прикладне значення біо-етики та нооетики є незаперечним.

Можна стверджувати, що вони у якійсь мірі рятують філософію від стагнації та повертають у цю науку античний дух дискусії та полеміки.

Нооетика покликана органічно поєднати на-уку, філософію та релігію на підставі визнання гуманістичної цінності єдності Людини, її Розу-му та створеної нею Ноосфери.

А1/3ТЕОЛОГО-СОЦІОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ ПРАВА ЯК ОСНОВА СУЧАСНОГО РОЗУМІННЯ МІСЦЯ І РОЛІ БІОЕТИКИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

В.В. Костицький Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі Київ, Україна

Намагаючись відповісти на питання, чим є сьогодні право, відразу зазначимо, що як фе-номен суспільного розвитку право не може бути визначене через єдине поняття за допо-могою методологічних підходів, запропонова-них якоюсь із сучасних теоретичних шкіл.

Перш за все, право є моральним імперати-вом, в основі якого лежить Божественна воля і який визнаний, санкціонований державою та забезпечується нею. Аморальний закон при-речений на суспільний негативізм, громад-ський осуд. Він не виконує однієї з основних функцій права – не формує правового порядку.

Право, як свідчить древня римська приказ-ка, є мірою добра і справедливості. Попередні роздуми щодо розуміння права невідривно пов’язані з іще одним його визначенням: пра-во є легітимізованим інтересом, результатом компромісу суспільних еліт, вираженого у пар-тійних та корпоративних позиціях, концентро-ваного у правовій нормі, часто ухваленій за-конодавчим органом. Саме тут закладений договірний зміст права сучасного суспільства, що не відкидає можливості розгляду права як результату договору народу та держави (Сус-пільного договору), матеріалізованого у першу чергу у конституції країни. Таким чином, право є Суспільним договором, в основі якого загаль-

на турбота про організацію суспільного життя у навколишньому природному середовищі.

Право містить сукупність норм, яка побу-дована за ієрархічною структурою, що визна-чає особливості суспільного життя, поведінки індивіда, функціонування механізму держави, особливості взаємодії двох систем – соціум і довкілля. У такому розумінні право є систе-мою норм і правил поведінки, системою права. Система права включає галузі права та інсти-тути права. Системність – закон „життя” пра-ва. Руйнування системності означає „смерть” права.

Право також бачиться як система суб’єктивних прав, свобод, можливостей осо-би. Для індивіда право існує, коли його інтер-еси і потреби знаходять своє юридичне за-кріплення у нормативних правових приписах. Обов’язок держави – забезпечити збережен-ня генофонду, довкілля для нинішнього і при-йдешніх поколінь. У цьому зміст морального призначення держави як політико-територі-альної організації влади.

Ще одне розуміння права пов’язане із соціу-мом. Як соціальне явище право знаходить свій вияв у суспільних відносинах. Право „живе” доки воно застосовується суспільством і тво-риться ним. Право включає як державно-владні веління, так і норми звичаєвого права, традиції, моральні норми. Суспільне життя регулюється не лише правовими нормами, але й неправом, тобто силою звички, модою, пережитками, цін-нісними установками особи. Результатом пра-вового життя, в основі якого взаємодія людини і довкілля, суспільства та навколишньої при-роди, є еколого-правова культура суспільства. Отже, право є феномен сучасної цивілізації, створений соціумом у рамках морального ім-перативу добра і справедливості, вищих зако-нів (божественних, космічних, як про це зазна-чено у роботах ряду вчених), за якими людина, створена за праобразом Божим, наділена та-лантом і правом на творчість.

Право не є результатом сліпого наслідуван-ня Вищої волі. Творець наділив людину і сус-пільство розумом та визначив через заповіді основні засади суспільного життя й міжосо-бистісних та колективних відносин, визначив моральні імперативи. Не вступаючи в диску-сію, чи природні права людини даровані Бо-гом, а чи належать індивіду як елементу живої природи, як біосоціальній істоті, зазначимо, що в їх основі – імперативи вищих законів, у рам-ках яких суспільство творить право – традицій, звичаїв, моральних норм, а також нормативні правові акти. Право – результат творчої діяль-ності соціуму, соціальне явище, створене соці-умом у рамках, що визначаються моральними

30


законами, встановленими Всевишнім, Вищим розумом. Саме у цьому зміст теолого-соц3іол-догічної теорії права.

Мораль і екологічна етика в основі прийнят-тя будь-яких екологічно значимих рішень. Пи-тання збереження сучасної цивілізації, лежить у площині екологічної етики, у тому числі через ухвалення та реалізацію Екологічної Конститу-ції Землі. Міжнародно-правовий екологічний імператив (моральний імператив добра) як ідеал, до якого ми хотіли би всі разом прагну-ти для того, щоб зберегти Землю для наших дітей і онуків, очевидно, має складати зміст Екологічної Конституції Землі, чому має пе-редувати гармонізація конституційного закрі-плення права людини на життя у сприятливому довкілля та інших екологічних прав як умови та обов’язку держави забезпечувати сталий роз-виток та здійснювати екологічну функцію від-повідно до вимог міжнародного і національно-го екологічного права.

У ряді конституцій принцип сталого розви-тку юридично закріплений як основоположний принцип екологічної безпеки. За Конституцією Португалії з метою реалізації права людини жити в умовах екологічної рівноваги держава зобов’язана розвивати раціональне викорис-тання природних ресурсів, зберігаючи їх здат-ність до оновлення і екологічної стійкості та сприяти збалансованому соціально-економіч-ному розвитку (ст. 66), виробити національну енергетичну політику, спрямовану на збере-ження природних ресурсів і екологічної рівно-ваги (ст. 81).

Право людини на чисте довкілля в консти-туціях сучасних держав вважається правовою підставою юридичного закріплення екологічної функції держави. Таким чином, збереження до-вкілля для нинішнього і прийдешніх поколінь у сучасній теорії права і конституційній практиці розглядаються як спільний обов’язок держави, громадянського суспільства і людини. Такий підхід можна визначити як міжнародно-пра-вовий екологічний імператив, що сприйнятий майже у всіх державах світу.

Найбільш вдалим формулюванням еколо-гічної функції держави та вищого суверена влади – народу є положення ст. 2 Конституції Республіки Хорватія: “Сабор (парламент) Рес-публіки Хорватія і народ безпосередньо, не-залежно та згідно з Конституцією вирішують питання про збереження природного та куль-турного багатства і їхнього використання”. На відміну від конституцій багатьох держав у Кон-ституції Греції навіть сформульований зміст екологічної функції держави, яка зобов’язана вживати спеціальних превентивних або ре-пресивних заходів для збереження довкілля.

Основним засобом здійснення екологічної функції ця Конституція називає законодавчу діяльність.

У сучасних конституціях охорона довкілля розглядається як взаємний обов’язок особи і держави. Праву на екологічно чисте довкілля відповідає конституційне закріплення відпо-відних обов’язків громадян. Конституція Есто-нії від 28 червня 1992 р. передбачає обов’язок громадян компенсувати шкоду, завдану навко-лишньому середовищу, і встановлює обов’язок кожного дбайливо ставитися до життєвого і природного середовища (ст. 53). Винісши у преамбулу Конституції наміри спільно захища-ти і розвивати успадковане природне багат-ство громадян Чеської Республіки, в Богемії, Моравії та Сілезії, які не є суб’єктами унітар-ної держави, а етнічними територіями, автори Конституції таким чином розділили обов’язок здійснення екологічної функції між державою і громадянським суспільством.

Такі положення закріплені прямо або опо-середковано конституціями Австрії, Македо-нії, Молдови, Португалії, Словенії, Угорщини, України. Обов’язок кожного охороняти при-родне середовище проголошують конституції Республіки Бєларусь, Македонії, Молдови, Ро-сійської Федерації, Словенії, Узбекистану. Кон-ституція Республіки Польща обов’язок охоро-няти природне середовище встановлює тільки щодо громадян (ст. 72).

Не дивлячись на те, що конституції Вели-кобританії (як зібрання конституційних актів), Королівства Данія, Латвії, Люксембургу, Нідер-ландів, США, Фінляндії та Франції (включаючи Декларацію прав людини і громадянина від 26 серпня 1789 р.), конституції Японії, взагалі не згадують про екологічні проблеми, практика державно-правового регулювання цих відно-син не відхиляється від вище наведеного між-народно-правового імперативу.

Складовими розвитку права мають бути не тільки подальший прогрес еколого-правової науки, підвищення еколого-правової культу-ри, вдосконалення системи еколого-правової освіти, але, передусім, удосконалення зако-нодавства саме з врахуванням нормативної сили закону, його загальнообов’язковості. За-раз ми стоїмо перед необхідністю кодифіка-ції екологічного законодавства та прийняття Екологічного кодексу України, який врахував би остання досягнення як правової науки, так і правотворчої та правозастосовної практики. Така потреба об’єктивно обумовлена також і тим, що сьогодні загальновизнаним є вио-кремлення екологічного права як комплексної галузі права, яка об’єднує відносно самостій-ну сукупність норм права, що регулюють певні

31


сфери суспільних відносин, об’єднані у само-стійні галузі, підгалузі та інститути права.

Кодифікацію екологічного права треба здій-снювати на рівні творення нових норм права. Адже правова норма – конкретне правило по-ведінки, установлене або санкціоноване і за-безпечуване державою, – є найменшою струк-турною складовою у системі екологічного права є. Норму права можна порівнювати з мо-лекулою речовини, яка як відомо є найменша складова речовини, що зберігає властивості цієї речовини. Молекула води є водою, а два атоми водню або атом кисню мають інші у по-рівнянні з водою властивості. Норма права – це найменша частинка права, яка зберігає влас-тивості і особливості права. Найяскравіше така особливість права проявляється в екологічно-му праві, яке об’єднує правові норми, спрямо-вані на збереження довкілля, у якому проживає людина.

Проблеми збереження довкілля в інтересах нинішнього та майбутніх поколінь стали за-гальним надбанням переважної більшості лю-дей на планеті Земля. Світове співтовариство в особі впливових міжнародних організацій або ж на зустрічах керівників державна вищо-му рівні , часто за участю або під тиском масо-вих екологічних рухів підійшло до необхідності прийняття міжнародно-правових документів глобального характеру, отримало свій подаль-ший розвиток вчення про ноосферу – сферу життя суспільства, у якому забезпечується сталий розвиток – гармонійний еволюційний розвиток людини і природи.

Таким чином, збереження навколишньо-го природного середовища для нинішнього і прийдешніх поколінь у сучасній теорії права і конституційній практиці має розглядатися як спільний обов’язок держави, громадянського суспільства і людини. Такий підхід можна ви-значити як міжнародний морально-правовий екологічний імператив, сприйнятий майже у всіх країнах.

А1/4БИОЭТИКА ПОГРАНИЧНЫХ ЗОН ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО СУЩЕСТВОВАНИЯ

Б.Г. Юдин Институт философии РАН, Москва, Россия

Бурное развитие биомедицинских техно-логий всё чаще порождает такие ситуации, в которых проблематичным становится опред-еление того, когда мы можем говорить о суще-стве, над которым мы проводим те или иные технологические манипуляции, как о человеке, а когда – как о том, что уже перестало (или еще не

стало) быть человеком. Эти ситуации представ-ляют особый интерес для биоэтики.

Такого рода ситуации можно называть предельными (или пограничными). Понятие пред-ельной ситуации носит междисциплинарный характер, оно широко используется как в естественных, так и в гуманитарных науках. Су-ществуют такие предельные ситуации, когда мы оказываемся на границе между двумя средами. Очевиднейший пример – переход воды из одно-го агрегатного состояния в другое, скажем, из твердого в жидкое (таяние льда). В термодина-мике подобного рода превращения называют фазовыми переходами.

Фазовый переход – это обычно про-цесс быстротечный, характеризующийся нестабильным состоянием системы. Важное следствие такой нестабильности заключается в том, что зависимость между интенсивностью входных воздействий на систему и ее реакци-ями на эти воздействия бывает нелинейной, так что относительно слабые воздействия мо-гут вызывать весьма серьезные последствия, вести к кардинальным изменениям состояния системы. Сказанное о переходных ситуациях применимо и к человеку. Есть все основания утверждать, что создание новых, всё более эффективных технологий воздействия на че-ловека стало в наши дни одной из наиболее значимых тенденций научно-технического про-гресса. А это значит, что особое внимание при-влекают те самые пограничные зоны, в пределах которых биомедицинские вмешательства могут быть особенно результативными.

Такие пограничные зоны характеризуются нестабильностью не только в био-физико-хими-ческом, но и в морально-этическом отношении. Ведь от того, отнесем ли мы ту или иную стадию фазового перехода, к собственно человеческо-му существованию, будет решающим образом зависеть, какие технологические манипуляции с этим существом мы будем считать морально приемлемыми или даже обязательными, а ка-кие – недопустимыми.

А1/5ТЕХНОЛОГІЯ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН ЯК ДІАЛЕКТИЧНИЙ ОБ’ЄКТ ЕТИКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

В.І. Цимбалюк, В.В. Медведєв Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, Україна

На думку В.Р. Поттера, автора терміну, бі-оетика – це «нове етичне вчення, що поєднує смирення, відповідальність і компетентність … розширює значення слова „гуманність“»

32


(Коста-Ріка, 1999). Отже, органічною функці-єю біоетики є осмислення нових технологій з позиції охорони людськості. A priori будь-яка технологія чинить і позитивний, і негативний вплив на різні сфери буття людини, тобто виявляє діалектичні властивості, розкрит-тя яких і є прикладним завданням біоетики. Яскравим прикладом є технологія стовбуро-вих клітин (СК), етичне осмислення якої від-бувається на кількох рівнях. І. ПРАКТИЧНИЙ – темпи впровадження технології у практичний вжиток випереджують темпи об’єктивного наукового дослідження результатів її вико-ристання. Причина – питомо утилітарний сві-тогляд більшості розвинених суспільств. ІІ. ФУНДАМЕНТАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНИЙ – відсут-ність вичерпних уявлень щодо глибини і ваги феномену СК у функціонуванні організму, його розвитку та патології. Причина – масш-табність феномену і обмеженість ресурсів та засобів сучасної біологічної науки. ІІІ. НАУКО-ВО-ФІЛОСОФСЬКИЙ: а) неможливість ство-рення білогічного perpetum mobile, фізичної імморталізації людини за наявних умов бут-тя; б) дозрівання незрілого (нащадків СК) у спотвореному зрілому (організм реципієн-та) призводить водночас і до виправлення, і до поглиблення спотворення; в) ірраціо-нальність онтогенезу та регенерації: співіс-нування і взаємообумовлення інструменту (СК) і результату (тканина) реалізації інфор-мації про будову організму; г) нейрогенні СК і мислення: ірраціональність психічних про-цесів, оскільки вони залежать від тканинних реакцій за участю нейрогенних СК. ІV. ФІЛО-СОФСЬКО-СВІТОГЛЯДНИЙ – розкриття при-чин зацікавленості технологією стовбурових клітин: а) прогресивістське, технократичне світосприйняття знаходить реалізацію у тео-рії СК: з однієї клітини розвивається весь ор-ганізм; б) онтологічне прагнення людини до кращого життя, як прояв фундаментальної невдоволеності актуальним станом; в) гли-бинна впевненість людини у вічності влас-ного буття, неприйняття категорії смерті, що виливається в біологічний імморалізм. Поспіх у вирішенні цих проблем неприйнятний. Це яскраво доводить історія становлення техно-логії плюрипотентних СК: протягом 10 років вона різко відійшла від безальтернативного виправдання вбивства людського зародку (з метою отримання цього виду СК людини) до виникнення етично прийнятного методу отримання індукованих плюрипотентних клі-тин, що «остаточно вирішило» (D. Kim та спі-вавт., 2009) чи не найбільшу біоетичну колізію сучасності.

А1/6ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я ТА РЕАЛІЇ БІОЕТИКИ В УКРАЇНІ

Л.А. Пиріг Національна медична академія післядипломної освіти П.Л.Шупика,Київ, Україна

На даному історичному етапі буття громадян України, не нехтуючи філософськими, загаль-нобіологічними, теологічними, формально-юридичними аспектами біоетики, суспільство і, відповідно, його інтелектуальна еліта пови-нна насамперед приділити увагу охороноздо-ровчим її аспектам. Творець ідеології біоетики, її реалізатор homo sapiens повинен мати право на збереження здоров’я у визначенні цього по-нятті ВООЗ, тобто бути не тільки захищеним від хвороб, фізичних вад, але й мати забезпечене духовне і соціальне благополуччя. Підґрунтям останнього є якість суспільного життя, сус-пільна атмосфера, складовими якої є довір’я до державних управлінських ланок усіх рівнів, до судів, правоохоронних органів, забезпече-ність права на працю з відповідною оцінкою її, на відпочинок, можливість здорового спосо-бу життя. Людина, будучи соціальною істотою, повинна дорожити здоров’ям, життям і як біо-логічне єство, щоб відчути цінність існування, перебування в належному соціальному серед-овищі, щоб захист, збереження здоров’я життя були не тільки виявом інстинкту самозбере-ження, але й усвідомленою метою. Збільшення частоти самогубств, в т.ч. серед підлітків і на-віть дітей, на жаль, є доказом далеко не повно-го «духовного і соціального благополуччя» на-ших громадян.

Неблагополуччя духовне породжується й хворобами, фізичними вадами, запобігти яким, позбутися яких не дозволяють чинники соціального неблагополуччя, одним з яких є стан, якість системи охорони здоров’я, медич-ної допомоги. Загально прийнято вважати, що стан здоров’я насамперед залежить від спо-собу життя, а від медичної допомоги тільки на 10-12%. Належна якість медичної допомоги в Україні сприяла ослабити демографічну кризу, продовжити тривалість життя громадян понад 10-12%.

Наш лікар позбавлений узаконеного Етич-ним кодексом лікаря України права на належні умови професійної діяльності, на захист про-фесійної честі і гідності. Всупереч «Основам законодавства про охорону здоров’я», прийня-тим Верховною Радою України 1992 року з на-ступними доповненнями, середня зарплатня лікаря на 80% нижча, ніж у працівників промис-

33


ловості. Чотирикратне підвищення заробітної плати у 2010 році, шестикратне – у 2011 році сприяло збільшенню її у всіх галузях народ-ного господарства в середньому на 19%, в га-лузі медицини – на 11,6%. Лікарі, порівняно із загальною популяцією, набагато частіше хво-ріють на туберкульоз, вірусні гепатити, алер-гічні захворювання. Якщо у виробничій сфері на охорону праці відраховують 0,5% від фонду оплати, то в медицині – 0,2%.

Втрата престижності медичної спеціаль-ності призвела до того, що в Україні укомп-лектованість лікарськими кадрами становить 72,2 – 84,5%, бракує понад 40 тис. лікарів, з поки що серед працюючих – понад 25% пен-сійного віку.

Спроба реформування галузі на прикладі пілотних проектів у трьох областях і Києві ви-кликала недовір’я і незадоволення не тільки жителів цих регіонів, але й медичних працівни-ків. Верховна Рада готова накласти мораторій на реалізацію проголошеної реформи, яка за-діяна без попереднього вивчення готовності до неї на місцях, без попереднього узгодження з громадськістю.

Сприяння державною політикою розви-ткові, засвоєнню засад біоетики в Україні по-винно базуватися насамперед на інтеграль-но-державницькому підході до забезпечення здоров’я, духовного і соціального благополуч-чя громадян (соціоетика!), їх невід’ємного пра-ва на життя (Конституція України, ст.27), на охо-рону здоров’я, медичну допомогу (Конституція України, ст.49), на проголошеному утвердженні охорони здоров’я як пріоритетного напрямку державної політики України.

А2/1ПРОБЛЕМЫ ДУХОВНОСТИ, ЭТИКИ И МОРАЛИ В ХУДОЖЕСТВЕННОМ ТВОРЧЕСТВЕ И ПУБЛИЦИСТИКЕ НИКОЛАЯ АМОСОВА (К 100-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ ВРАЧА И МЫСЛИТЕЛЯ)

И. М. Трахтенберг Институт медицины труда НАМН Украины, Киев, Украина

«Все время думаю над вечными вопросами: разум, человек, общество, будущее»

(Николай Амосов)

Ранее в своих публикациях, посвященных жизни и деятельности нашего современни-ка Николая Михайловича Амосова – ученого, хирурга, биокибернетика – я уже неоднократ-но отмечал значимость его наследия и как

неординарного писателя, блистательного пу-блициста. Повторюсь: в его художественных произведениях и публицистических очерках и статьях неизменно доминировали духовные проблемы, волнующие, особенно в последние годы, не только научную и творческую, но и широкую общественность. Говоря о профес-сиональной деятельности медика как много-гранном сложном процессе, он часто под-черкивал, что мастерство, техника, здравый смысл и должные врачебные знания и умения должны сочетаться с духовным, этическим и эмоциональным настроем. Многие его утверж-дения и раздумья невольно побуждают вспо-мнить высказывания давних и не очень дав-них наших предшественников, слова которых здесь уместно напомнить: «Медицина поис-тине самое благородное из всех искусств», «Медицина слагается из науки и искусства». Первое принадлежит Гиппократу, второе – Гля-зеру. И еще он обращал внимание в ряде своих публикаций, как и в частых наших беседах на другую, тонкую и справедливую мысль, кото-рой поделился в «Дневнике старого врача» его выдающийся предшественник Николай Пиро-гов. Вот это место из упомянутого дневника: «…издавна принято узнавать о других через других. Мало охотников писать свои автобио-графии. Одним целую жизнь некогда; другим вовсе не интересно, а иногда и зазорно огля-деться на свою жизнь, не хочется вспоминать прошлое; иные – и из самых мыслящих – по-лагают, что после действительно писать о себе нечего: все будет передано другими; наконец, многих удерживают страх и разного рода со-ображения». Комментируя это высказывание, Николай Михайлович отмечал, что: «несмотря на время, где доминирует подчас тотальное отрицание прошлого, следует представить на суд тех, кого это может заинтересовать, материалы, отражающие вехи поучительного жизненного пути, отдельные этапы врачеб-ной, научной, педагогической, общественной деятельности.» Это высказывание, отнюдь не было риторикой, а нашло в художественных книгах Николая Михайловича и его публи-цистике свое отражение. В доверительной тональности на основе своего профессио-нального и жизненного опыта, трактуя смысл индивидуальных и общественных устремле-ний человека, он аргументировал значимость для врача таких символов, как творческое на-чало, мораль, совестливость, этика, деонто-логическая приверженность, главенство разу-ма, стремление к философским обобщениям, утверждение гражданственных принципов. При этом особо отмечал, что для стимулиро-вания и проведения активной творческой жиз-

34


ни, следуя режиму ограничения и физических нагрузок, необходимо напрягать и трениро-вать умственную волю, активность централь-ной нервной системы. Нейроны мозга, по его мнению, наиболее тренируемые клетки, ко-личество которых с возрастом немного, хотя и неизбежно, уменьшается. Однако, их доста-точно и половины, если упражнять. Сущность и методы таких упражнений, он раскрывает в своих рассуждениях об умственном труде, об эмоциях, об общности медицины и искусства. В своем примечательном очерке «Кредо» Ни-колай Михайлович писал: «Материальное – ду-ховное. Пересиливает материальное. Однако по мере роста разумности общества возрас-тает дискомфорт от сознания этого факта. Это вселяет надежду». Следует сожалеть что сегодня, когда после сказанного Амосовым минуло уже два десятилетия, такая надежда не оправдалась. Разумность общества, увы, еще не созрела, чтобы в соотношении «мате-риальное-духовное» пересилить «материаль-ное». Касаясь своей литературной деятель-ности, Николай Михайлович особо отмечал: «Писать – это красиво, выражать чувства кра-сиво, чтобы генерировать их у других». И да-лее доверительно делился с читателем: «Хо-чется писать. Что это, тщеславие?» и отвечал убежденно: «Нет, самовыражение». В своих книгах «Мысли и сердце», «Преодоление ста-рости», «Алгоритмы разума», «Мое мировозз-рение» говоря о духовных символах, Амосов рассуждает о том, может ли быть стимулом поиск истины и замечает при этом:«...кажется, я могу кое что сказать – об «истине», о «чело-веке» – как к этому подходить, об обществе, о вере, каким нужно воспитывать человека». А свои мемуары, составившие последнюю книгу «Голоса времен», он заключает словами:»Мое счастье со мной – оно в мышлении и по-иске истины». В настоящем докладе будут рассмотрены амосовские положения, аргу-ментирующее главенство духовности, мора-ли, этики, творчества в жизни и деятельности истинных врачевателей.

А2/2НАНОТЕХНОЛОГІЇ В ОНКОЛОГІЇ: ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ ТА МОЖЛИВА НЕБЕЗПЕКА ДІЇ СТВОРЕНИХ НАНОМАТЕРІАЛІВ

В.Ф. ЧехунІнститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є.Кавецького НАН України, Київ, Україна

Стрімкий розвиток нанотехнологій, їх швид-ке впровадження в різні галузі господарства, в

тому числі в медицину, та створення нових за походженням наноматеріалів, забезпечуючи науково-технічний прогрес, можуть справляти небезпечну дію на здоров›я людини. Оскільки наночастинки (НЧ) сумірні з молекулами та ві-русами, вони здатні надходити до внутрішньо-молекулярних просторів, зокрема мітохондрій та ядер. Саме на цих унікальних особливостях наноматеріалів базується новий напрямок в онкології – створення систем спрямованого транспорту протипухлинних препаратів (ПП) для адресної доставки лікарських засобів у пухлинні клітини, перш за все резистентні до дії цитостатиків. Найбільш придатними для цього вважаються похідні магнетиту, які можуть бути використані як вектори доставки цитостатиків у пухлинну мішень за допомогою магнітного поля. Показано, що наносполуки здатні при-ймати участь у сигнальних каскадах та мета-болічних процесах, що обумовлює можливос-ті їх використання з метою розробки систем молекулярного розпізнавання і модулювання чутливості злоякісно трансформованих клітин до ПП. Отже, з одного боку, вимальовується перспективний напрямок у клінічній онколо-гії – нанохіміотерапія, з другого, – недостатні відомості про біологічні ефекти наноматеріа-лів створюють ризик небезпечної їх дії на ор-гани та системи організму, оскільки вже відо-мо, що штучно отримані НЧ здатні проявляти не тільки позитивні технологічні можливості, але і токсичний потенціал як результат поси-леної реактивності. Тому постає питання про нагальну необхідність проведення серії експе-риментальних досліджень в системі in vitro та in vivo для вирішення цієї важливої проблеми. У зв’язку з сучасними тенденціями переходу від моделей – тварин до тваринних моделей з використанням комп’ютерного моделювання в нанобіотехнологіях, досліди in vitro повинні ста-ти основою для кращого передбачення можли-вої токсичності НЧ та зменшення у подальших експериментах in vivo кількості використаних тварин. Особливої уваги заслуговують дані про те, що на структурно-функціональні зміни у клітинах та тканинах організму піддослід-них тварин, в тому числі із злоякісними ново-утвореннями, можуть впливати фізико-хімічні властивості застосованих НЧ, їх розміри, пло-ща поверхні, концентрація та інші показники. Встановлено тісний взаємозв’язок між площею поверхні, оксидативним стресом та запаль-ними процесами, що викликають НЧ у деяких органах та тканинах. Таким чином, поряд із ви-значеними перевагами наноформ лікарських препаратів над звичайними: пролонгована циркуляція в організмі, здатність тривалий час знаходитись у необхідній концентрації у тка-

35


нині-мішені і не втрачати ефективності, лікар-ські засоби, сконструйовані з використанням штучних наноматеріалів, можуть проявляти свої токсичні властивості. Тому, удосконалення існуючих та розробка нових методичних підхо-дів щодо оцінки безпеки нових наноматеріалів повинні зайняти одне з провідних місць у ново-му напрямку медико-біологічної науки – нано-медицині.

А2/3БІОЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ НАНОТЕХНОЛОГІЙ: ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ

1З.Р. Ульберг, 2І.С. Чекман 1Інститут біоколоїдної хімії ім. Ф.Д. Овчаренка2Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ. Україна

Беззаперечним фактом науково-технічного прогресу на сьогоднішній день у всьому світі є визначальна роль наноматеріалів. Наномате-ріали володіють зовсім іншими фізико-хімічни-ми властивостями та біологічним впливом, ніж речовини у звичайному фізико-хімічному стані, а тому такі наноструктури повинні бути відне-сеними до нових видів матеріалів, характерис-тика потенційного ризику яких для здоров’я людини та стану оточуючого середовища у всіх випадках є обов’язковою.

В країнах Європейського Союзу застосуван-ня наявних і новостворюваних наноматеріалів суворо контролюється та регулюється на зако-нодавчому рівні. Використання наноматеріалів здійснюється лише за наявності рекоменда-цій, в основі яких лежать висновки та пропо-зиції Наукового Комітету з виникнення і іденти-фікації нових ризиків для здоров’я (SCENIHR) та Об’єднаного Дослідницького Центру (JRC). Міжнародна організація із стандартизації (International Organization for Standardization - ISO) створила «Технічний комітет 229 – на-нотехнології» (ISO/TC 229) з метою розробки міжнародних стандартів термінології, номен-клатури, метрології, специфікації, методології тестування, моделювання та імітації, а також для підготовки інструкцій для галузей охорони здоров’я та безпеки навколишнього середови-ща.

На сьогоднішній день в Україні не існує єдиної стандартизованої системи методів визначення біобезпеки наноматеріалів, не встановлено чітких критеріїв їх безпечності та біосумісності, не оптимізовані методи їх вияв-лення та ідентифікації. Тому стає актуальним розробка, гармонізація та впровадження сис-теми методів, алгоритму та нормативно-мето-дичної документації щодо оцінки потенційних

ризиків впливу наноматеріалів на людину та навколишнє середовище для забезпечення єдиного, науково-обґрунтованого підходу до оцінки безпеки наноматеріалів на етапах роз-робки, експертизи та сертифікації такої про-дукції.

На такому шляху першочерговою є іден-тифікація наноматеріалів іn vitro та in vivo. На-ступним кроком повинна бути оцінка рівня потенційної небезпеки наноматеріалу з вико-ристанням системних біомаркерів таких як: ге-нотоксичність; мутагенність; цитотоксичність; фізіологічні системні біомаркери: гематологічні показники та стан мікрофлори шлунково-киш-кового тракту; біохімічні системні біомаркери. Система методів тестування, заснована на ви-користанні системних біомаркерів може склас-ти основу нормативно-методичної бази оцінки біобезпечного використання наноматеріалів в Україні. За використання такого алгоритму ви-значення потенційної небезпеки наноматеріа-лів встановлюють рівень їх потенційної небез-пеки, що дозволяє визначитися з подальшим об’ємом нормативно-регламентованих токси-кологічних досліджень.

А2/4БИОЭТИКА КАК УНИВЕРСАЛЬНАЯ ЭКСПЕРТНАЯ СИСТЕМА

В.Л. Кулиниченко Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л.Шупика, Киев, Украина

Во-первых, развитие новых социогуманитарных дисциплин и авангардных технологий, возникновение которых, в пер-вую очередь, связано с генетикой (генными технологиями) – генетический детерминизм, биополитика, социобиология, социогенети-ка, генная инженерия и т.д – с необходимос-тью требует использования универсальной экспертной системы, в качестве которой и выступает биоэтика.

В-вторых, наиболее динамично разви-вающиеся и социально значимые области междисциплинарных исследований форми-руются на грани между наукой и теми сфера-ми духовной культуры, которые традиционно выводились за рамки естествознания, как не подлежащие стандартным верификационным процедурам. Результаты их развития и вза-имодействия, в частности, также требуют экспертной оценки. Однако, традиционные экспертные системы разрабатывались отдель-но для естествознания и социогуманитарных дисциплин, что затрудняет их применение к

36


междисциплинарным технологиям.В-третьих, для социумов, в которых про-

исходит качественная ломка и трансформа-ция ментальных стереотипов (Украина и дру-гие страны постсоветского политического пространства), необходимы универсальные этические процедуры и стандарты. Биоэтика, как концепция автономии, справедливости и блага, может выступать в качестве такой уни-версальной экспертной системы.

В-четвертых, новые биомедицинские тех-нологии, в частности, клонирование и ге-нодиагностика обрели в современном об-ществе имидж «опасного знания», т.е. такой информации о природе человека и окружа-ющем мире, актуальные или потенциальные последствия применения которой общество не может эффективно контролировать (се-годня или постоянно). С другой стороны, сле-дует учитывать, что опасное знание вызывает экстремальный резонанс общественного мнения с ярко выраженным негативизмом либо появления не мотивированных страхов и предубеждений (сегодняшняя ситуация на Западе) по причине проявления второй его составляющей – социальных рисков и опас-ностей не только для природы человека, но и для его мировоззрения. Так, генетическая ин-женерия сегодня в наибольшей степени, срав-нимой разве что с экологией, ответственна не только за радикальную трансформацию со-циального мировоззрения и мировосприятия современного человечества, но и формирует алармистские и антисциентистские настрое-ния, представленные соответствующими дви-жениями и организациями.

В-пятых, в нашем социокультурном про-странстве отчетливо проявляются две противоположных тенденции – недооценка экспертных возможностей биоэтики либо ее абсолютизации ее возможностей. Первая чаще всего сводится к ограничению ее экспертных возможностей применительно только к биоло-гическому и медико-биологическому знанию. Вторая выражается в попытках использовать биоэтику как экспертную систему для оцен-ки знания, которое не имеет статуса научного или же относится к области, так называемой, паранауки. Оценка истинности или ложности того или иного положения не является задачей биоэтической экспертизы. Она должна допо-лняться другими критериями – достижениями процесса практики, а также конвенциальными экспертными процедурами. Как показала история ХХ столетия, абсолютизация этико-аксиологической составляющей знания, может серьезно осложнить не только процесс нау-чного поиска, но и вызвать негативную соци-

альную реакцию, проявляющуюся в этическом нигилизме и разрушении этоса науки.

Поэтому задачами биоэтики как универ-сальной экспертной системы являются: (1) мониторинг возрастающего объема научно-го знания; (2) анализ состояния социальной компетентности и ответственности науки; и (3) экспертиза степени и возможности социаль-ного контроля за природными, социально-по-литическими и гуманитарными последствия-ми научно-технического прогресса.

А2/5ЧИ Є ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНІ ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ ПРИРОДНИМИ? ПОГЛЯД З ПОЗИЦІЙ БІОЕТИКИ

Я.Б. БлюмДУ «Інститут харчової біотехнології і геноміки НАН України», Київ, Україна

Британська Рада з біоетики в Наффілді (The Nuffield Council on Bioethics) опублікува-ла дві доповіді (1999 та 2004) про соціальні та етичні питання, пов’язані з впровадженням у сільськогосподарське виробництво генетично модифікованих (ГМ) рослин. В них сформульо-вані п’ять етичних застережень, що стосуються їх використання: потенційна шкідливість для здоров’я людини, потенційне руйнування на-вколишнього середовища, негативний вплив на традиційну фермерську практику, надмірне корпоративне домінування і «неприродність» технології. Останнє із застережень є особливо важливим для розуміння реакції споживачів на ГМ продукти харчування. Вчені говорять, що ГМ продукти харчування безпечні, але багато людей все ще відчувають себе некомфорт-но, приймаючи рішення щодо їх споживання, оскільки вважають їх «неприродними». Інші, особливо з наукової спільноти, відчувають зростаючу нервову напругу, коли обговорюють питання біотехнології з тими, хто використовує такий незрозумілий термін як «неприродний». Але навіть люди, які визначають продукти хар-чування як «неприродні» не завжди мають по-яснення, чому саме вони так думають.

По-перше, це не є релігійною точкою зору, тому що це питання не є тим предметом, який знаходиться в полі зору церковної просвіти. Це скоріше квазирелігійні уявлення, оскільки відо-бражають окремий тип осмислення природи у спосіб, який відрізняється від того, котрий ба-зується на наукових знаннях. Така розбіжність віддзеркалює розбіжність між тим, у що люди вірять з часів античності, і тим, як наука пояс-нює нам принципи устрою природи сьогодні. Частина занепокоєності ГМ продуктами харчу-

37


вання є нашим відчуттям того, що світоустрій розхитується і земля зникає із під наших ніг. Але це соромно, ця занепокоєність так силь-но прив’язується до ГМ продуктів харчування, хоча подібні відчуття присутні у різних сферах нашого життя.

Існують резонні пояснення того, чому люди вважають генетично модифіковані продук-ти «неприродними». Чисті, нефальсифіковані продукти були важливими протягом всієї іс-торії людства, тому що контаміновані продук-ти несуть в собі загрозу для здоров’я їх спо-живача. А це значить, що ідея про те, що новий ген, доданий до джерела продукту харчування робить його контамінованим, має дуже глибо-ке коріння, і згідно до таких уявлень відповід-ний продукт розглядається як шкідливий. Але існує певна проблема для такого трактуван-ня питання. Науковці можуть привести багато прикладів того, що продукти харчування, які розглядаються як природні, по суті можуть та-кими не бути з огляду на їх біохімічний склад. Відповідно, усвідомлення того факту, що про-дукти харчування, які розглядаються як чисті і природні, можуть містити шкідливі або навіть канцерогенні сполуки, конфліктує з глибинни-ми моральними та культурними уявленнями про продукти і додає занепокоєності до питан-ня їх якості.

Іншою причиною того, що люди можуть роз-глядати ГМ продукти як «неприродні» пов’язана з ідеєю того, що всі живі істоти, включаючи культурні рослини, наділені певним видом при-родної сутності. Ця природна сутність дає кож-ній живому організму певний рівень моральної ваги, яка може варіювати. Хоча вчені можуть всерйоз і не брати до уваги таку ідею, їм варто було б замислюватись над тим, яку відповідь вони можуть дати, якщо їм буде подана стра-ва, приготована з кішки чи собаки. Так само, як тварини – супутники людини мають різну сутність чи моральну вагу, ніж сільськогоспо-дарські тварини, деякі люди наділяють вищою моральною вагою сільськогосподарські рос-лини, отримані шляхом конвенційної селекції у порівнянні з тими, які були отримані шляхом перенесення генів за допомогою методів мо-лекулярної біотехнології. У певної частини лю-дей навіть існує переконання, що конвенційні культури надані нам у користування природою або вищою силою для того, щоб гарантувати наше здоров’я (вчені, особливо селекціоне-ри, можуть небезпідставно дискутувати на цю тему), а тому ГМ культури, не створені приро-дою, мають меншу моральну вагу.

Саме такий погляд має глибоке культурне та моральне коріння. Оскільки такі переконання є так сильно укоріненими, завжди будуть ті, хто

знаходиться в опозиції до ГМ продуктів хар-чування. Суспільство несе моральну та етичну відповідальність за те, щоб ринок не тиснув на цих людей на користь вибору ними тих продук-тів, по відношенню до яких вони знаходяться в опозиції. Зважаючи на те, що у ряді країн світу (включаючи США) введені правила, які не до-зволяють маркувати ГМ продукти харчування як органічні – попри протести частини наукової спільноти, яка вважає, що нічого неорганічно-го в ГМ рослинах немає – неупереджено ви-никла система, яка дозволяє людям уникати споживання ГМ продуктів харчування. Якщо цього буде достатньо для того, щоб захистити їх право на відмову від ГМ продуктів, можливо наступним кроком стане продуктивний діалог про ГМ продукти з тією більшою частиною спо-живачів, які хотіли би знати про те, чи безпечна сільськогосподарська біотехнологія з огляду на якість продуктів харчування та стан навко-лишнього середовища. Нинішнє суспільство потребує такої системи обігу продуктів хар-чування, яка дозволить нам бути добре проін-формованими найкращими науковими силами про харчову безпеку та ризики для навколиш-нього середовища, а не вимагати від них отри-мати спеціальні курси з біохімії, молекулярної генетики та геноміки для того, щоб планувати своє харчування або відкинути своє сприйнят-тя генетичної інженерії.

А2/6НОВІ ПІДХОДИ ДО ПРАВ ЛЮДИНИ У СФЕРІ БІОМЕДИЦИНИ ПЕРЕД ОБЛИЧЧЯМ ЗАГРОЗ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ XXI СТОЛІТТЯ

Р.Ю. Гревцова Інститут медичного і фармацевтичного права та біоетики Академії адвокатури України, ВГО «Українська медико-правова асоціація», Київ, Україна

Хартія прав людини та регіональні міжна-родні документи, в тому числі Конвенція Ради Європи про права людини та біомедицину, дозволили визначити принципи охорони прав людини, що підлягають застосуванню у сфері біології та медицини. Проте протягом останніх десятиліть «загальний ландшафт» зазнав іс-тотних змін.

У першу чергу ці зміни зумовлені тенденці-ями, притаманними розвитку прав людини за-галом. Так, зокрема, зросла роль осіб та спіль-нот, які традиційно не вважалися суб’єктами міжнародного права, змінилося розуміння обов’язків держави щодо забезпечення дотри-мання прав людини.

Реалізація прав людини у соціально-куль-

38


турному контексті опинилася на вістрі супер-ечностей, що виникають між певними правами. Деякі з них (наприклад, протиріччя між правом на свободу совісті і так званими «сексуальними правами») особливо рельєфно проявляються у сфері охорони здоров’я.

Не менш важливими є зміни, спричинені со-ціально-економічними чинниками. Викликає стурбованість економічна нерівність, що іс-нує між країнами сучасного світу, та всередині більшості з них. Загрозлива демографічна си-туація, що спостерігається у багатьох країнах, особливо гостро поставила питання забез-печення функціонування систем соціального забезпечення і охорони здоров’я та розподілу обмежених ресурсів.

Проблема рівності виникає і у зв’язку із за-безпеченням доступу до інформаційних тех-нологій і, безперечно, до нових лікарських за-собів та методів надання медичної допомоги. У доповіді Міжнародної Ради з політики щодо прав людини «Підхоплюючи вітер – права лю-дини» (2007) висловлюється занепокоєння можливістю «приватизації наукового знання».

Позитивним трендом є заохочення бізнесу до поваги до прав людини та сприяння їх за-хисту, про що свідчить, зокрема, Керівні прин-ципи стосовно бізнесу та прав людини, при-йняті Радою ООН з прав людини (2011).

Визначення змісту прав людини, який не може залишатися сталим, та пошук найбільш вдалих рішень щодо проблем, які виникають у зв’язку з реалізацією прав людини у сфері біо-медицини, має відбуватися на чітко визначе-них етичних засадах.

39

Біоетика і мораль в суспільстві, роль засоБів масової інформації та громадських організацій

БІОЕТИКА І МОРАЛЬ В СУСПІЛЬСТВІ, РОЛЬ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА

ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

S1.1/1БИОЭТИКА КАК ФОРМА САМОСОЗНАНИЯ СОВРЕМЕННОЙ КУЛЬТУРЫ

И.В. Мелик-Гайказян Томский государственный педагогический университет, Томск, Россия

В докладе представлены результаты выполнения проектов, получивших поддержку Российского фонда фундаментальных иссле-дований (11-06-00160) и Российского гума-нитарного научного фонда ( 12-03-00198).

В последней трети ХХ века восприятие взаимоотношений «природа-общество» сде-лало экологию формой самосознания циви-лизации (Ф.И. Гиренок). Название и суть до-клада выражены словами, акцентирующими подобие между проблемными ситуациями экологии и биоэтики, в которой фиксирует-ся осознание характера взаимоотношений «новые технологии-человек» и «постиндустри-альное общество-человек». Постановка боль-шинства биоэтических проблем принадлежит зарубежным исследованиям, но концепция проекта сформирована на основе опыта реше-ний проблем биоэтики в отечественных иссле-дованиях. Данный опыт заключен в следующих пределах: методология организации гумани-тарной экспертизы потенциалов новых техно-логий по модификации человека (Б.Г. Юдин), установление манипулирующих воздействий на человека социальных технологий (В.А. Лек-торский), дескрипция антропологии страдания (П.Д. Тищенко), обоснование места биоэтики в прикладной этике (Р.Г. Апресян) и актуализа-ция трансдисциплинарности (Л.П. Киященко). В этом концептуальном контексте гипотезой исследования было то, что биоэтику делает культурным феноменом не реакция на про-никновение новых технологий во все сферы современной жизни человека, а трансформа-ция осознания человеком самого себя, что де-лает биоэтику специфичной формой защиты индивидуальности в современной культуре. Биоэтические дилеммы следуют из присут-ствующей в научном, религиозном и норма-тивном дискурсах множественности тракто-

вок начала, конца и блага человеческой жизни. Эта множественность определяет прагмати-ческую составляющую в семиотике совре-менной повседневности, что выражает себя в отказе от еще недавно распространенных поведенческих стереотипов (например, в отказе от использования материалов и про-дуктов, воплощающем защиту прав животных в их индивидуальности) и в принятии новых стереотипов, еще недавно считающихся недопустимыми (например, однополые бра-ки). Таким образом, биоэтика понимается как феномен современной культуры, исследова-ние которого позволяет выявлять трансфор-мацию антропологических конфигураций со-временной культуры. В связи с этим в докладе представлены два оригинальных результата. Первый их них касается обоснования стихийно совершенного философией нового поворота (memory-turn), который проявляет возникно-вение биоэтики. Данный поворот фиксирует бренность многих интеллектуальных тради-ций культуры. Второй результат касается из-ложения того, что вопреки выводам множества гуманитарных исследований об усложнении бытия современного человека происходит стремительное упрощение стремительное социокультурных систем, что подобно строи-тельству «Вавилонской башни».

S1.1/2СОВРЕМЕННАЯ ЕРОПЕЙСКАЯ БИОЭТИКА

С.В. Пустовит Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, Киев, Украина

В 1995-1998 годах был реализован международный исследо ватель ский проект БИОМЕД II «Основные этические принципы в европейской биоэтике и биоправе», в ко-тором приняли участие двадцать две евро-пейские страны. Проектом предусматри-валось изуче ние содержания Конституций, законодательных актов, норма тивных доку-ментов различных европейских стран в об-ласти биоэтики, а также интервьюирование

40


ведущих европейских биоэтиков с целью иссле дова ния фундаментальных принципов и оснований европейской биоэтики и биоправа.

Проведенное в рамках проекта исследо-вание показало, что в основании европейской биоэтики и биоправа лежат четыре этических принципа: уважения автономии личности, уважения достоинства личности (respect for personal dignity), «интегрити» (integrity) и уяз-вимости (vulnerability). Сегодня в европей-ском социокультурном пространстве широко обсуждаются и другие этические принципы: ответственности, солидарности, толерант-ности, исцеления (cure principle), предотвра-щения (prevention principle), предосторож-ности (precautionary principle), возмещения урона, длительной устойчивости (polluter pays principle).

Они выступают не только основанием евро-пейской биоэтики, но и фундаментом норма-тивно-правовой и законодательной базы евро-пейских стран, получая свою институализацию в национальных Конституциях (Франция, Нор-вегия) или отдельных законодательных актах в области охраны здоровья человека и экологии (Австрия, Бельгия).

Альтернативой принципу уважения ав-тономии личности в европейской биоэтике выступает принцип уважения человеческого достоинства. Можно сказать, что он является стержнем всей европейской биоэтики. В таких странах, как Италия, Испания, Греция, Ирлан-дия, Германия он заложен в основание Консти-туций.

В европейской традиции среди множества других концепций «достоинства», доминиру-ет кантовская: достоинство личности опред-еляется наличием морального императива, трансцендентной составляющей человечес-кой личности. Однако эта концепция в евро-пейской биоэтике получает свое дальнейшее развитие.

«Достоинство личности» начинает пони-маться не только как уважение прагматичес-кой способности человека делать правильный «разумный выбор», но и как уважительное отношение к другим подлинно человеческим экзистенциалам, таким как уязвимость и не-защищенность, способность страдать, со-переживать, находиться в высших духовных состояниях. Оно служит отражением вну-тренней сакральной сферы человека, его чув-ства самоуважения, гордости за свою спосо-бность строить свою жизнь в соответствии с нравственными принципами и убеждениями.

Сегодня понятие человеческого достоин-ства в моральном и правовом смысле тесно увязывается с симметрией отношений между

человеком и окружающим его миром. Им те-перь нельзя обладать только по факту принад-лежности к человеческому роду, «досто инство» необходимо заслужить, оно начинает обре-тать смысл исключительно в межличностных отношениях взаимности, в обращении людей друг с другом. Принцип уважения достоинства личности включает в свое рассмотрение тех, кто еще только готовится появиться на свет (эмбрион, плод) и стать частью универсума че-ловеческой культуры, а также умерших людей, которые уже внесли свой вклад в развитие ци-вилизации. Он очерчивает границы и намечает перспективы реше ния моральных проблем ре-продуктивного клонирования, гене тического конструирования, трансплантации органов, изъятия органов у умерших людей и др.

В последние десятилетия в философский дискурс уверенно входит принцип «интегри-ти», Он, с одной стороны, означает, честность, открытость, беском промиссность, непод-купность субъекта (исследователя, ученого, врача); с другой — целостность, тотальность и единство чело веческой личности. Этот принцип налагает запрет на дезинтеграцию человеческой личности, исходя из соображе-ний научной, экономической или какой-либо другой целесообразности. В зависимости от контекста принцип «интегрити» может также трактоваться как непри косновенность личнос-ти и невмешательство в ее частную жизнь (в международных правовых документах).

Принцип уважения достоинства личности и принцип «интегрити» взаимосвязаны. При-мером может служить Всеобщая декларация о геноме и правах человека (ЮНЕСКО, 1997), в которой принцип уважения достоинства лич-ности трактуется как запрет на вмеша тельство в геном человека. Основанием такого запрета служит тот факт, что генный пул – это «общее наследство», доставшееся человечеству от природы. Поэтому необходимо сохранять это наследие в целостности, способствуя сохра-нению отдельных геномов, вклю чая геном че-ловека.

Следующий принцип, принцип уязвимости, тесно связан с двумя предыдущими. Он озна-чает: 1) конечность и хрупкость жизни чело века и остальных живых существ; 2) необходимость принятия таких решений, которые направлены на заботу об уязвимых представителях жизни. Стремясь к сохранению своей идентичности и целостности, личность во взаимоотноше-ниях с социальными партнерами обречена на неисчислимые поражения и раны, на то, чтобы быть постоянно уязвимой (Ю. Хабермас). Уязвимость – универсальное проявление не только человеческого бытия, но бытия всего

41


живого. Это характеристика телеологической организации мира: взаимозависимости чело-века, животных и природы (Э. Левинас).

Действие вышеперечисленных принципов, согласно итоговой Декларации проекта БИ-ОМЕД II, не должно ограничиваться исклю-чительно человеческим обществом, но также распространяться на мир животных, растений и природы. В этом решении нашел отраже-ние тот факт, что в европейской философской мысли предмет биоэтики трактуется более широко, чем в биомедицинской этике.

Следует отметить и слабые стороны ев-ропейской биоэтики. Принципы защиты и со-хранения природы и природного, несмотря на глубокие теоретические наработки в этом пла-не, на практике слабо связаны с принципами и ценностями медицинской этики. Содержа-ние многих важнейших документов в области международного биоправа, принятых Советом Европы, ЮНЕСКО, ВОЗ, по-прежнему опреде-ляется «американской моделью» (и специа-листами, работающими в этой парадигме), они основаны на достаточно узком понимании биоэтики как медицинской этики и этики здра-воохранения.

Примером может служить Всеобщая декла-рация о биоэтике и правах человека (ЮНЕС-КО, 2005). Несмотря на длительное (в течение двух лет) и широчайшее (в географическом плане) обсуждение Декларации, к которо-му были привлечены представители не толь-ко европейских стран (в том числе Украины, Российской Федерации и других постсовет-ских республик), но и Азии, Африки, Канады и Америки, итоговый документ в целом оказал-ся ориентированным на принципы и задачи биомедицинской этики. В нем, к сожалению, не нашли достойного места предложенные Украиной, Белоруссией и другими странами этические принципы защиты и сохранения природ ного мира (не говоря уже об их инте-грации с принципами и цен ностями биомеди-цинской этики).

В связи с многочисленностью наций и на-родов Европы, а также большим притоком им-мигрантов из стран третьего мира, внимание европейских философов все в большей сте-пени привлекают этические принципы толе-рантности и не-дискриминации (отмены дис-криминации), которые означают уважительное и справедливое отношение к культурным осо-бенностям и традициям различных этносов, народ ностей, наций. В 1995 году Комис-сия ООН по вопросам образования, науки и культуры при ЮНЕСКО приняла Декларацию принципов толерантности. Этот документ под-твердил международный статус данного прин-

ципа, очертил возможные пути реализации толерантных отношений на государственном уровне, в социальной жизни отдель ных стран. День принятия Декларации — 16 ноября было предложено отмечать как Международный день толерантности.

Одним из механизмов или способов гар-монизации законодательств отдельных евро-пейских стран выступают принципы плюра-лизма и дополнительности. Они способствуют уточнению, интер претации и гармонизации биоэтических принципов в международных до-кументах и национальных законодательствах. Эти принципы обо сновывают культурный ре-гионализм и культурное многообразие, со-гласно которому каждая европейская страна применяет универсальные принципы биоэтики и биоправа с поправкой на особенности своих традиций.

Полифония этических принципов в европей-ской правовой и юридической практике отра-жает культурное разнообразие и локальные вариации в европейском социокультурном пространстве. Особенность биоэтики как яв-ления европейской культуры состоит в том, что ее принципы «срабатывают» только контек-стуально и системно, как смысловая и логи-ческая целостность, и поэтому ни один из них не может быть абсолютным. Они выступают в качестве своеобразных гармонизирующих факторов европейской политики, занимая «как бы» серединное положение между идеалами и ценностями европейцев, с одной стороны, и житейскими нормами для применения в конкретных случаях – с другой.

Теоретики единства Европы достаточно часто акцентировали внимание на «всеобщих» для Европы ценностях, утверждая, что они не противоречат ментальным особенностям и индивидуальным умонастроениям отдельных ее представителей. Более того, европейцы пережили такой период, когда публично го-ворить о приоритете национального сознания перед «космополитическим», европейским, считалось дурным тоном и реакционным про-явлением нацио нализма.

На практике «универсальные общеевро-пейские ценности», такие как свобода, до-стоинство, права личности, не всегда играют главную скрипку в сознании европейцев, бо-лее того, они уступают место национальным, местным, региональным и индивидуально-семейным установкам, предпочтениям и тра-дициям. В связи с чем, несмотря на единство исторических, социокультурных и духовных предпосылок развития европейских стран, законодательные решения в области биоэтики, принимаемые ими, могут отличаться (напри-

42


мер, в отноше нии эвтаназии, клонировании, использовании эмбрионов и стволовых клеток в научных целях).

Таким образом, в европейской биоэтике мы видим четкие тенденции к универсализа-ции этических принципов, расширению пред-мета этики от проблематики, ограни ченной био медицинской сферой, до экологических и глобальных проблем чело вечества, поднятию ее на уровень метаэтики и между народного биоправа. Одновременно происходит транс-формация ценностей либеральной биоэтики — ценностей индивидуализма и авто номии — в направлении гармонизации личного и обще-ственного блага, соци альной солидарности, ответственности, экологической устойчивости.

S1.1/3БИОЭТИЧЕСКИЙ ДИСКУРС: РЕАЛИИ, ГРАНИЦЫ, ДИЛЕММЫ

1Закариадзе А. Т., 2Архимандрит АДАМ (АХАЛАДЗЕ В.М.)1Институт философии Тбилисского Государственного Университета, 2Университет им. св. Царицы Тамар Грузинской Патриархии

Развитие биомедицины стала причиной возникновения нового мышления. Оно ста-ло включать в себя дискурс и рефлексию философско-этического, традиционно-гу-манистического, историко-религиозного по-рядка: что такое человек; что такое жизнь и смерть; когда человек становится человеком – в момент зачатия или в момент рождения; что такое личность, психическая природа челове-ка, его духовность и телесность; каковы права личности и в чём состоит её достоинство (в том числе и перед лицом смерти, вечности). Таков общий план генезиса биоэтики.

За более чем 26 век своего существова-ния философия верила в свою способность указать обладающий всеобщей значимостью правильный, образцовый путь хорошей жизни. Современный морально-философский дис-курс, исходя из множественности мировозз-рений, точнее плюрализма ценностей не стре-мится предписывать абсолютный, общий для всех свод правил поведения. Прагматически ориентированный этот тип дискурса огра-ничивается лишь вопросами рационального эгоизма и рациональной справедливости.

В этих условиях наблюдается тенденция упрощения подхода, т. е. возможность «ми-ровоззренческого плюрализма», особенно в сегменте биоэтической реалии, в сфере, где стоит вопрос о нравственном измерении ма-нипулирования начала и конца человеческой

жизни, моральных оснований регулирования вмешательства в природу человека, которое становится возможным благодаря развитию биотехногенной цивилизации.

Здесь встают вопросы о природе и правах человека, о путях будущего человечества, о нравственно-этическом примате в человечес-ской жизни, т. е. о необходимости морального контроля над применением биотехнологий.

Нравственно-этическое сознание невоз-можно обосновать на самодовлеющем разу-ме. Осознание этого факта равносильно концу эпохи просвещения и началу фазы постсеку-ляризма. Характерные для этой фазы самоо-граничение разума и внутренняя открытость к религиозно-метафизическому, гармонизация этического и религиозных аспектов становит-ся основным ориентиром и масштабом.

Преодоление трудностей на пути решения биоэтических диллем возможно только в поле Христианской Этики, в границах христиански ориентированной антропологии.

Вопросы о природе человека, его проис-хождении и назначении, его месте в мире, о человеке, как высшей ступени природного бытия на Земле, человеке как субъекте соци-ально-исторической и духовной деятельнос-ти, культуры, носителе всеобщего идеального начала, являются предметом исследования различных областей науки, но именно Хрис-тианство ввело в европейскую культуру и ми-ровую цивилизацию принцип абсолютной цен-ности личности.

S1.1/4АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ БІОЕТИКИ У КОНТЕКСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЦІННОСТЕЙ У СУЧАСНОМУ СОЦІУМІ

Н.В. Коляденко Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України

Цінність визначається як будь-яке матері-альне або ідеальне явище, що має значення для людини чи суспільства. Цінностями на-зивають також соціально схвалювані уявлен-ня більшості людей. Серед пріоритетних цін-ностей окремої людини та людства в цілому важливе місце відводиться здоров’ю. Відо-мий вчений П.І.Калью проаналізував 79 визна-чень здоров’я, серед яких найбільш повним і всеохоплюючим є те, що майже збігається із тлумаченням ВООЗ і виходить за межі матері-алістично-механістичного розуміння функціо-нування людського організму: «здоров’я – це повне фізичне, духовне, розумове та соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних

43


і духовних сил» [1]. Таке трактування поняття здоров’я відповідає ціннісно-соціальній моде-лі, де воно розглядається як необхідна пере-думова для повноцінного життя, задоволен-ня матеріальних потреб і духовного розвитку, участі в праці та соціальному житті. Ряд цікавих досліджень свідчить про те, що здоров’я зале-жить не лише від нервово-психічної організації людини як біопсихосоціальної істоти, але й від її особистісно-ціннісних орієнтацій. Психологи стверджують, що ризик розвитку захворювань збільшується у осіб, яким властиві честолюб-ство, відповідальність, висока вимогливість до себе, педантичність, прямолінійність, без-компромісність, вразливість, самозвинува-чення, «застрягання» на негативних емоціях, тривожність, емоційна нестійкість [3]. Ці якості взаємопов’язані із формуванням системи осо-бистісних цінностей людини, її життєвими орі-єнтирами і духовними потребами. Звичайно, людина не може бути відокремлена від соці-уму, і її особисті цінності формують і віддзер-калюють панівні цінності суспільства. Якщо в такому контексті розглянути взаємовідносини медицини та етики, то можна буде прослідку-вати, на якому моральному підґрунті базува-лася медична наука і практика в різні періоди історії людства.

Першим принципи медичної етики сформу-лював Гіппократ у ІV ст. до нашої ери, визна-чивши у своїй «Клятві» обов’язки лікаря перед пацієнтами, перед вчителями, наголосивши на необхідності збереження лікарської таємни-ці та цінності людського життя. Модель Пара-цельса (ХV ст. нашої ери) заснована на принци-пі патерналізму, девізі «Роби добро» і вказує на те, що успішність лікування залежить від рівня емоційного і духовного контакту між лікарем і пацієнтом. Слід зауважити, що в сучасній біое-тиці поняття патерналістської етики Гіппократа і Парацельса нерідко ототожнюється з обме-женням автономії пацієнта, з авторитаризмом лікаря. Насправді ж «патер» у розумінні наших стародавніх попередників – «Бог-отець», лікар має божественне покликання нести стражден-ним людям добро, благо і несе особисту відпо-відальність за кожного пацієнта.

Сучасне суспільство характеризується фі-лософами як епоха постмодернізму, постма-теріалізму [4]. Постматеріалізм являє собою значний зсув у стратегіях виживання, вису-ваючи на перший план аспекти суб’єктивного благополуччя. Однією з ознак постмодерніза-ції є трансформація системи цінностей. Для постматеріалізму характерні незначна залуче-ність до добровільного служіння суспільству, максимізація індивідуальних прав, перева-жання розвитку ринкових відносин при недо-

статній конкурентоспроможності державного управління. Більш прагматичні цінності сус-пільства споживання, ідолом якого є задово-лення зростаючих матеріальних потреб, поро-джують і прагматичне ставлення до здоров’я і людського життя [2]. Тому, незважаючи на тра-гічний досвід ІІ світової війни та наступну появу Нюрнберзького кодексу і Женевської деклара-ції, в деяких країнах трапляються прецеденти легалізації евтаназії, і такі дискусії, в основі яких – людиноненависницька ідея Ф.Ніцше про необхідність звільнення суспільства від «пара-зитів» – хворих, інвалідів, престарілих – стають все голоснішими і в Україні. Тому, шукаючи но-вих джерел підвищення рівня ендорфінів при загальному відчутті безвиході, легалізують го-мосексуальні стосунки. Тому, незважаючи на декларування рівних прав для всіх громадян, наша держава ніяково обходить питання ство-рення дійсно безбар’єрного середовища для інвалідів і додає економічних перешкод для реалізації їх права на професійну самореаліза-цію. І саме тому ні владні структури, ні значна частина населення нашої країни психологічно неспроможні визнати аборти дітовбивством і відмовитися від них. Апогеєм цинізму є фінан-сування заходів, спрямованих на боротьбу із соціальним злом, тими структурами, що якраз і створюють свої капітали на розповсюдженні цього зла. В результаті існує небезпека визна-ння етичним не того, що є моральним, а того, що підписане більшістю членів етичної комісії.

Тривалий час в нашій країні відбувається складний процес реформування, а точніше новостворення, системи охорони здоров’я. Однак поки в її основу не буде покладений пріоритет людського життя як вищої цінності, навряд чи користувачі відчують позитивні ре-зультати інновацій. Крім пошуку матеріальних ресурсів, важливими є ресурси людські, ка-дрові – а соціологічні опитування свідчать про втрату мотивації «служіння людям» при виборі медичної освіти, на першому плані в сьогод-нішніх абітурієнтів – престижність професії та можливість заробітку. Отже, питання відповід-ності біоетики її первісному призначенню, що спрямоване на охорону всього живого на Зем-лі, і насамперед людського життя як найвищої цінності, вбачається провідним завданням на-укової спільноти.

Список використаних джерел1. Калью П.И. Сущностная характеристика по-нятия «здоровье» и некоторые вопросы пере-стройки здравоохранения: обзорная инфор-мация. - М., 1988.2. Баєва О.В. Менеджмент у галузі охорони здоров’я.- К., 2008.

44


3. Психология здоровья: новое научное на-правление // Психология здоровья / под ре-дакцией Г.С. Никифорова. - СПб., 2003. - 607 с. 4. Inglehart, Ronald F., and Christian Welzel. 2005. Modernization, cultural change, and democracy : the human development sequence. New York : Cambridge University Press.

S1.1/5HOLOCAUST DOCTORS: THE SHADOWS OF THE PAST INTERTWINED WITH THE PRESENT

Susan M. Miller MD, MPHThe Methodist Hospital Research Institute, Houston, Texas USA

Introduction: Some of the most difficult moral lessons to teach are those we have never learned or those we have un-learned from the past. The unanticipated, organized role of physiciansand theirsubsequent radicalization under National Socialism resulted in both medical and research misconduct. Thislegacy continues to reverberate even though it has been more than sixty years since the Doctor’s Trial was held in the occupation zone of Nuremberg, Germany (United States of America v. KarlBrandt, et al.).(1) Specifically, these defendants were charged with, among other things, the performance of medical experiments on civilians and prisoners of war without the subjects’ consent. This unethicalresearch and the associated medical genocide occurred in hospitals, nursing homes, “asylums” and concentration camps.(2) Physicians played an essential role in furthering Nazi policy and were an instrument for totalitarian control.(3) The medicalization of racial hygiene was a pre-condition for the Holocaust and racial purification was considered a step to “heal” society through “killing”.(4)

Historical Shadows: In the 1880s, Otto von Bismarck introduced the first social insurance programs in the world. His old age pensions, accident insurance, medical care and unemployment insurance became a model for other countries and were the basis of the modern German welfare state.(5) In spite of Germany’s socially visionary policies, historians are still trying to understand what anomalous sequence of events ultimately led to the Holocaust. Why did physicians abandon the sanctity of the physician-patient relationship? Why did 45 percent of German physicians belong to the Nazi party? (4) Were the subsequent catastrophic events specifically German, or could they also occur in other societies? A partial explanation begins with the exploration of the eugenics movement.

In 1905, Dr. Ernest Rüdin, a psychiatrist, co-

founded the ‘Society for Racial Hygiene’. (6) This was a foundational, theory-based precursor by which the “health of society (i.e. das Volk)” became more important than individual patient rights. Once eugenics became an academic discipline at many colleges and universities, social policy followed. Of interest, eugenic policies for sterilization were first implemented in the United States and served as a basis for later German law and were implemented in a variety of other countries. (7) Furthermore, Erwin Baur, Eugen Fischer and Fritz Lenz published Human HeredityTeaching and Racial Hygiene. By 1932, formal courses on racial hygiene were incorporated into medical school curricula.(6) In addition, Alfred Hoche, a neuropathologist, and Karl Binding, a former president of Germany’s highest court , published a pamphlet, The Sanctioning of the Destruction of Life Unworthy of Living (1922) which radicalized eugenic ideas by contradicting moral, legal and medical prohibitions against killing using economic and medical arguments to substantiate their claims.(8,9)

Between 1924-1928 public health improved in Germany as governmental policies provided expanded health care to all citizens. Physicians received payment from the state insurance program as employees of the government. By 1929, physician loyalties underwent even further change as the world economic crisis diminished the amount of available state monies for social expenditures, and health care became subject to cost-benefit analysis.(8) Preferential physician employment became based on membership in the Nazi party and one’s “racial hygiene”. As German society began to experience new limitations in its financial revenues, many began to rationalize the political philosophy that resources should not be wasted on “inferior” citizens. These influences facilitated the collaboration between the medical and public health systems providing an infrastructure for government control of physician behavior.

German Regulations and Sterilization Research: Six months after Hitler became the Chancellor of Germany, the “Law for the Prevention ofProgeny of Hereditary Diseases (July 14, 1933)” was passed. This legislation permitted the forced, involuntary sterilization of “genetically inferior” German citizens.(10) The Reich Committee required physicians and midwives to register their patients with any of the specified disorders and an “independent” Genetic Health Court determined whether forcible sterilization could occur. Many physicians justified the involuntary sterilizations because they thought the sterilization policies were socially desirable and served the long-term interests of society.(11) Ultimately more than 1 %

45


of the entire population was sterilized.(3)Euthanasia: It soon became apparent, however,

that legal sterilization processes were not enough to rid German society of “unworthy” citizens who were born prior to the 1933 sterilization laws. The next stage in the societal moral crisis began in 1939. An entire infrastructure was created under the auspices of Philipp Bouhler and Karl Brandt mandating the reporting of all infants and children under the age of three with severe mental or physical disabilities. These children were admitted to specialized clinics whereby systematic pediatric euthanasia was promulgated (1939-1945). Adolf Hitler signed a secret authorization to protect participating physicians. If any legal action was taken against a physician, the cases would be thrown out of court. Specialized staff murdered the children via lethal overdoses or through starvation until the last days of World War II.(12) Although sterilizations or killings were voluntary, individual resistance was rare.(3) Because there were minimal reactions against the killing of children, the scope of the program soon expanded to juveniles and by 1940, the adult euthanasia program, T4, began in earnest (1940-1945). The detainee euthanasia program, known as Action 14f13, occurred from April 1941 to December 1944.(13) It is important to realize not only did the pediatric euthanasia program predate the more systematic genocide by two years(9) it served as a rehearsal for Nazi genocidal policies.

Research Misconduct: The German government funded the research studies on euthanasia populations, especially for physicians who wanted to advance their careers and who also supported Nazi policies. Julius Hallervorden conducted multiple research projects based on these programs. During his interrogation in 1945 he said, “if you are going to kill all these people, at least take the brains…there was wonderful material among these brains.”(3, 12, 14) Investigators had an endless supply of subjects and requested clinical specimens specific to their research interests even in advance of the subjects’ deaths. Once the children were murdered, the organs were collected under the veils of secrecy and the cause of their death was falsified.(15) The medical experiments which occurred during the Nazi regime were purported to advance German medicine but the idealism which supported these efforts undermined the moral integrity of their institutions. Ordinary people competed for research funding and were propelled into abhorrent behaviors. If not for individual physicians and organized medicine, the sterilization programs and T4 program may not have occurred.(17)

Paradoxically, animals received more

research protections than German citizens. On 24 November 1933, National Socialist Germany enacted theReich Animal Protection Act for the protection of animals.(16)

Present Day Implications: The challenges of maintaining medical and research ethics are ongoing. Even during the 1970s, the United States Milgram experiments showed how ordinary people could engage in abuse when prodded by authority. If someone’s autonomy and personal responsibility are undermined, then their ability to react in an informed ethical manner is impaired. There are psychological attitudes, including cognitive dissonance and dehumanization, which in spite of regulations continue to persist. Without self-awareness, investigators are still distracted by personal ambition, prejudice, judgment, efficiency, jealousy and denial. Only in August 2012 did the German Medical Association acknowledge and apologize for the role of medicine in the Holocaust. This apology has become known as Nuremberg 2012.(18)

In summary, the demonization of specific populations, medicalization of racial purification, radicalization of racial hygiene, and state-sponsored genocide provided the necessary crucible for the Holocaust.(3) Our current system provides checks and balances which were not present in the 1930s, and it is unlikely that a systemic failure could reappear.(17) However, bioethics and research ethics are everyone’s responsibility. We must continue to learn and teach from our mistakes, and listen to our consciences, so that we may all have the potential to remain virtuous. Susan M. Miller MD, MPH (2013)

References:1. Weindling, PJ (2004). Nazi Medicine and the Nuremberg

Trials: From Medical War Crimes toInformed Consent. New York: Palgrave Macmillan.

2. http://en.wikipedia.org/wiki/Doctors’_Trial; (accessed June 14, 2013)

3. Sidel, VW (1996). The Social Responsibilities of Health Professionals: Lessons From Their Role in Nazi Germany. JAMA, 276 (20): 1679-1681.

4. Lifton, RJ (1986). The Nazi Doctors: Medical Killing and the Psychology of Genocide. New York: Basic Books.

5. Taylor, AJP (1969). Bismarck: the Man and the Statesman. New York: Alfred A Knopf.

6. Proctor, RN (1988). Racial Hygiene: Medicine Under the Nazis. Cambridge, Mass: Harvard University Press.

7. http://www.en.wikipedia.org/wiki/Eugenics; (accessed June 14, 2013)

8. Micozzi, MS (1993). National Health Care: Medicine in Germany, 1918-1945: Does the Modern Bureaucratization of Medicine Risk a Return to the Horrors of National Socialist Medicine? http://www.fee.org/the_freeman/detail/national-health-care-medicine-in-germany-1918-1945.

9. Friedlander, H (1995). The Origins of Nazi Genocide: From Euthanasia to the Final Solution. Chapel Hill and London: The University of North Carolina Press.

10. Proctor, RN (1992). Nazi doctors, Racial Medicine and Human Experimentation. In: Annas GJ, Grodin MA, eds. The Nazi Doctors and the Nuremberg Code. New York: Oxford

46


University Press. 11. Barondess, JA (1996). Medicine Against Society:

Lessons From the Third Reich. JAMA, 276 (20): 1657-1661.12. http://www.ushmm.org/w1c/en/article.php?ModuleId=

10005200; (accessed June 14, 2013) 13. http://en.wikipedia.org/wiki/Child_euthanasia_in_

Nazi_Germany; (accessed June 14, 2013) 14. Alexander, L (1949). Medical Science Under

Dictatorship. NEJM, 241:39-47.15. Personal communication, Paul Weindling (April 2013).16. http://en.wikipedia.org/wiki/Animal_welfare_in_Nazi_

Germany; (accessed June 14, 2013)17. Reis, SP, Wald, HS (2009). Learning from the Past:

Medicine and the Holocaust. Lancet, 374 (9684): 110-111. 18. Kolb, S, Weindling, P (2012). Apologizing for Nazi

Medicine: A Constructive Starting Point. Lancet, 380(9843): 722-723.

S1.1/6РОЛЬ МЕДИЦИНСКОЙ АКСИОЛОГИИ В РЕГЛЕМЕНТАЦИИ ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧЕСКИХ ДИЛЛЕМ БИОЭТИКИ

В.И. Ожовану Государственный университет медицины и фармации Республики Молдова им. Николая Тестемицану, Кишинэу, Молдова

Существование морального кризиса можно наблюдать в глобальном масштабе, когда на-блюдается резкий упадок ценностных прин-ципов в моральных отношениях. Ряд новых, нетрадиционных ситуаций в медицине но-сят отпечаток вторжения научно-техническо-го прогресса. Прогресс приводит не только к положительным результатам, он имеет и значительные отрицательные последствия во всех случаях человеческой деятельности, в том числе и в медицине. В результате дол-гих и настоятельных изысканий в мире по-явилось новое междисциплинарное направ-ление – биоэтика. По своей сути биоэтика изначально имеет ценностное определение. В определении аспектов биоэтики, важную роль занимает аксиологическая позиция, выделяя ценностный аспект. Сам факт проявления фе-номена биоэтики можно интерпретировать как настоящее ценностное утверждение.

Одновременно формирование новой, меж-дисциплинарной области – медицинской ак-сиологии, является одной из приоритетных возможностей многостороннего исследова-ния человека и его выживания в современных условиях. Она имеет огромный потенциал в ре-шении ряда проблем современности. Во вто-рой половине прошлого столетия намечается новая тенденция в эволюции теории ценнос-тей – кристаллизация, т.е. начало формиро-вания «отраслевых» аксиологий. Медицинская аксиология проявляется как новое направле-ние современной аксиологии и одновремен-но междисциплинарное научное и культурное

явление. На этом экзистенциальном фоне все более и более актуализируется проблема ме-дицинских ценностей. Одновременно следует отметить, что медицинские ценности имеют более широкое значение, выходя за рамки медицины.

Биоэтика и аксиология сохраняют все составные нормативной этики и превраща-ются в творческую сферу деятельности, в ко-торой создаются новые моральные принципы и нормативные кодексы. Таким образов биоэтика и аксиология являются весомыми опорами современной цивилизации, вовле-ченной в захватывающем процессе глобали-зации.

Среди злободневных диллем биоэтики сле-дует отметить: определение места этического обоснования ряда манипуляций касательно генома человека; выбор оптимальной тактики в решении различных пограничных ситуаций жизни и смерти; оптимальные решения по по-воду выбора алгоритма лечения психических заболеваний; моральный статус многомерных донорско-реципиентных клинических ситуа-ций; нравственные аспекты эффекта Плацебо с различных точек зрения – медицины, фар-макологии, фармацевтической индустрии, экономики и др.; активное продвижение прин-ципов биоэтики в различных жизненных ситу-ациях и.т.д. Медицинская аксиология имеет огромный теоретический потенциал, который при любых ситуациях может быть испоьзован для решения непосредственных биоэтических проблем.

S1.1/7ПИТАННЯ ЖИТТЯ ТА СМЕРТІ ЛЮДИНИ В КОНТЕКСТІ БІОЕТИКИ

У.П. Кінаш Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Львів, Україна

В сучасному світі людська особа здій-снює вибір між добром і злом, між життям і смертю, та, внаслідок цього, будує цивіліза-цію життя або руйнує її, вибираючи смерть. Істини про запліднення, народження, життя і смерть людини, її тіло й душу, повинні бути краще осмислені та поглиблені.

Згідно з О. Гоффе, біоетика порушує етич-ні питання, пов’язані зі заплідненням, наро-дженням, життям і смертю людини. Окрім різноманітних роздумів про людське життя та смерть, в сучасному світі існують тверджен-ня, що життя є часом, в якому, народжена матір’ю, людина починає дихати, їсти, руха-

47


тися, думати та діяти; а смерть є хвилиною, в якій дихання, харчування, рух, мислення і ді-яльність припиняються, тіло стає холодним, бездушним покровом, готовим увійти в гріб.

Проте такі твердження є хибними, оскіль-ки життя розпочинається із зачаттям і не закінчується із смертю. Людське життя по-чинається перед народженням, тобто має початок, і немає потім жодного кінця, бо людська душа є безсмертною. Бо ж людська особа створена на Божий образ (відповідно Божа природа немає початку та кінця, немає «напрямку» існування: від минулого, через теперішнє, до майбутнього); вона є одночас-но тілесною та духовною істотою. При цьо-му, на відміну від походження тіла, яке задо-кументовано наукою, походження людської душі задокументувати в науковий спосіб не-можливо; не можна також і заперечити її іс-нування, оскільки вона належить до духовної дійсності. Духовну (нематеріальну) душу кож-ної людини творить безпосередньо Господь Бог в хвилину зачаття (згідно з Р. Л. Лукасом дане твердження можна підтвердити люд-ським розумом) і саме ця духовна реальність є слідом Божої присутності в кожній людині.

Сучасна людина, в більшості випадків, віддає перевагу тілу над душею, що є вели-кою помилкою, оскільки вибирає тлінність, а не вічність. Вона не приділяє належної уваги або зовсім не піклується про свою душу, і, та-ким чином, до кінця не усвідомлює ким вона є насправді, згідно своєї природи й Божого задуму. Внаслідок цього нерозумні тварини переважають людей за пристойністю в лю-бові. Також можна звернути увагу на плодо-ві й насінні рослини. Чи одержують вони на-сіння і плід через бруд, через запліднення сотнею з’єднань? Ні! З чоловічих квіточок злітає квітковий пилок і завдяки природним законам потрапляє на маточку жіночої квітки. Ця відкривається, приймає його і приносить плід. Жіноча квітка не забруднюється і не від-кидає його, як це роблють деякі люди, щоб днем пізніше отримати те саме задоволення. Вона носить плід і до наступного року більше не цвіте, а коли й цвіте, то щоб знову носити плід.

Отже, людині потрібно перестати лише іс-нувати і почати жити. Смерть не буде тоді кін-цем, а – початком. Смерть стане перемогою тіла, яке покликане до вічного воскресіння, щоб взяти участь в житті, яке, в імені істин-ного Бога, обіцяв Ісус Христос всім тим, що бажали для своїх душ життя та перебороли пристрасті, щоб насолоджуватися свободою дітей Бога Отця.

S1.1/8ЦІННІСТЬ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ У КОНТЕКСТІ БІОЕТИКИ І ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ

1Андрушко В.Т., 2Джура О. Р., 3Толокова Т. І.1Національний лісотехнічний університет України, Львів, Україна2Львівський національний медуніверситет імені Данила Галицького, Львів, Україна3Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського, Тернопіль, Україна

Дослідження методів та способів діяльнос-ті нетрадиційних цілителів, «віщунів», «ясно-видців», «екстрасенсів», на жаль, узаконених в царині медицини та юриспруденції в Україні, є актуальним питанням сьогодення.

Під виглядом фахівців нетрадиційної меди-цини часто працюють розповсюджувачі ліків, релігійні секти та винахідливі бізнесмени, в результаті чого відтягується час, і коли людина повертається до лікарів, буває вже надто піз-но. За оцінками експертів, в Україні незаконно практикують майже 12—14 тисяч «цілителів». Ліцензію Міністерства охорони здоров’я Укра-їни мають лише 500 осіб. Після гіпнозу та інших окультних дій чимало хворих проходять курс лікування в психіатричних лікарнях.

Зауважмо, що «незвичайні» засоби допомо-ги в хворобах засуджуються ще у Старому За-віті. Так, в Біблії сказано: « щоб не було в тебе нікого, хто призводив би свого сина чи свою дочку переходити через вогонь; нікого , хто ворожить, або кидає жеребом, або заговорює, або волхвує; або нашіптує, або викликає духів, або віщує, або розпитує мерців. Бо огидний для Господа кожен, хто це робить, і саме за ці гидкі звичаї Господь, Бог твій, проганяє ті на-роди перед собою» (Втор.18.10-12).

В Євангелії ж читаємо про чуда і зцілення, які творив Ісус Христос. Як головний Цілитель, Він сказав своїм друзям: «Ідіть, і перекажіть… що ви бачили й чули: «Сліпі прозівають і криві ходять, прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають…» (Мт.11.5).Головною умо-вою зцілення Ісусом Христом невиліковних лю-дей була беззаперечна віра тих, хто приходив до Нього, в Його Божественну силу. Віра була з’єднана з глибоким покаянням (Див.: Мт.20.30 ): усім хто приходив з гріховним тягарем, Гос-подь спочатку відпускав гріхи, і лише потім зціляв (Мт.9.12 ). Вслід за оздоровленням душі Господь завжди дарував зцілення і тілу.

Святе Письмо навчає: « Страждає хто між вами? Хай молиться … Нездужає хто між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних, і хай вони

48


моляться над ним, помазавши його єлеєм в Ім’я Господнє. Молитва віри спасе недужого, і Господь його підійме; і як він вчинив гріхи, вони простяться йому» (Як. 5.13 – 15), «В хворобі твоїй не падай у відчай, але молись Господеві, і Той тебе зцілить. Відступи від прогрішень, і від всякого гріха очисти серце твоє. І дай місце лі-карю: бо Господь його створив, і не віддалить-ся від тебе, бо він потрібен тобі» (Див.: Сир. 39.9,18).

Св. Іван Золотоустий, говорив: «Коли впа-деш у важку хворобу, то не впадай у відчай, – терпи, уповаючи на Бога. Багато хто буде тобі радити іти до ворожбитів та цілителів. Яка ж користь тіло вилікувати, а душу погубити? Ці ж страждання від хвороб тобі вінець приносять і від мук вічних спасають, бо вони від Бога, і ніх-то не може відмінити їх, лише один Бог, і лише по вірі нашій».

S1.1/9ЭТНИЧЕСКИЕ СМЫСЛЫ БИОЭТИКИ

Н.Н. Седова Волгоградский государственный медицинский университет, Волгоград, Россия

Биоэтика возникает не как «преемница» этики медицинской, а как новый культурный феномен, имплицитно связанный со все-ми другими ценностями культуры. Но систе-ма общечеловеческой культуры существует, скорее, конвенциально, а реально мы имеем дело с этнодинамикой различных культур. И в этом отношении несложно заметить, что у сла-вянских народов все периоды развития, как культуры вообще, так и медицинской этики, в частности, отличаются от общеевропей-ских по своему аксиологическому, а значит, и смысловому содержанию. Мы полагаем, что у славян биоэтика зародилась гораздо раньше, чем в западных странах, причем, как религи-озная, литературная, философская рефлексия проблем жизни и здоровья. Даже легитими-зация медицинской этики как корпоративно-го сегмента биоэтики показывает ее отличия от классической западной схемы. Дело в том, что этическая ценность жизни, смерти, здо-ровья у славян определялась соотнесением с традиционными национальными философ-скими ценностями. Для славянской филосо-фии культуры характерна иррациональность, особенно в метафизической проблематике. И именно на основе православно-гуманисти-ческой парадигмы такой философии культуры формировались представления о нравствен-ной ценности жизни, смерти и здоровья. Яс-нее всего этот процесс можно проследить на

примере художественной литературы. Герме-невтический и литературоведческий анализ позволяет проследить историю формиро-вания отношения к здоровью, детерминиро-ванного этнокультурными особенностями. В славянских этносах отношение к здоровью как ценности этнически определено: а) аре-алом обитания этноса, б) языковой культу-рой этноса, в) особенностями хозяйствен-ной жизни этноса. Подробный анализ этих переменных показывает, что в культуре сла-вянских народов биоэтика возникает задолго до того, как получает свое имя в науке. Она структурируется как культурный комплекс, имманентно связанный с культурной конфи-гурацией медицины. Она может выполнить свою миссию сохранения высоко нравствен-ного отношения к жизни, смерти и здоровью только в этом качестве. Попытки норматив-ной редукции биоэтики являются следствием отношения к ней в западной культуре. Сама по себе такая редукция полезна и своевре-менна, но она не должна элиминировать ак-сиологический смысл биоэтики. В славянской культуре биоэтика основывается на традиции антропологизма, активно способствуют этому художественные формы осмысления и чув-ствования биоэтических ценностей. Поэтому всякое заимствование западной норматив-ности биоэтических конструктов должно по-двергаться гуманитарной экспертизе в кате-гориях нацинальной философии культуры.

S1.1/10ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СУСПІЛЬСТВІ РИЗИКУ

М.М. Рогожа Національний авіаційний університет, Київ, Україна

Сучасне суспільство є суспільством ризику. Ризики – це не тільки невідворотна складова нашого світу, вони були породжені власне до-бою технологій у процесі розвитку індустрі-альної цивілізації і в такій якості враховують-ся при прийнятті рішень на глобальному рівні. Випадковості у сучасному світі пов’язані з не-контрольованими наслідками техногенних ри-зиків – ядерної енергії, хімічного і біохімічного виробництва.

Сьогодні стирається межа між досліджен-ням, експериментом і використанням, і більше того, між «суспільством» і «лабораторією», що вимагає переглянути принципи наукової діяль-ності вченого.

Особиста відповідальність вченого охоплює традиційне поле проблем наукової чесності.

49


Достовірність подачі фактів, об’єктивна їх оцін-ка, нетерпимість до підтасовок даних, плагіату, інтелектуального шахрайства і безбілетництва в науці знаходяться у просторі особистої ком-петентності. Вчений здатен досягати наукової цілі за допомогою засобів, локалізованих у просторі індивідуальної поведінки, де він може вільно діяти, і відповідальність за який він може і мусить прийняти.

Соціальна відповідальність охоплює більший простір проблемних питань, що за структурою перевищують можливості особистої відпові-дальності окремої людини. Вчені дійшли необ-хідності доповнити ціннісні установки наукового пошуку такими принципами, як принцип само-збереження, незаподіяння шкоди, обачливості, сталого розвитку, соціальної справедливості і росту суспільного добробуту.

Про це свідчить навіть побіжний погляд на розвиток етичної рефлексії щодо принципів на-укового дослідження. Очевидною є загальна тенденція – обґрунтування контролю з боку про-фесійних і суспільних організацій над спрямова-ністю і змістом наукових досліджень. У зв’язку із цим постає питання про співвіднесення локаль-ного і глобального у соціальній відповідальності вченого.

Проблематичними виявляються і питання колективної відповідальності. Чи можливо роз-глядати наукове товариство під кутом зору ко-лективної відповідальності? По-перше, існує серйозний аргумент проти: визнавши колектив вчених, а тим більше все наукове товариство моральним суб’єктом, суспільство відкриває до-рогу індивідуальній безвідповідальності кожного вченого. Як відмічала колись Х. Арендт у відомій сентенції: там, де винні всі, не винен ніхто. По-друге, наукове товариство й дослідницька орга-нізація – різнопорядкові величини. Тільки остан-ня може бути формально представлена як єдине ціле. І лише такий колектив наукових робітників можна розглядати як суб’єкта сукупної колектив-ної відповідальності, оскільки головною засадою такої форми відповідальності є «колективна ін-тенціональність», котра дозволяє вести мову про певні групи як самостійні суб’єкти зобов’язання й відповідальні за прийняття рішень.

S1.1/11ГУМАНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА БІОМЕДИЧНИХ СТРАТЕГІЙ

М. Горельцева Центр гуманітарної освіти НАН України, Київ, Україна

Гуманітарна експертиза в широкому сенсі спрямована на оцінку ризиків і небезпек, що за-

грожують розвиткові людського потенціалу та оптимальному використанню ресурсів людської самореалізації. Відповідно до біосоціального розуміння сутності людини потенціал і ресурси людського розвитку можуть бути предметом такої оцінки на біосоматичному, психічному та духовному рівнях. Упродовж історії на кожному з цих рівнів в культурі формувались певні стра-тегії життя та виживання людини. Нині в умовах інтенсивного розвитку біо- та нанотехнологій особливої ваги набувають нові стратегії життя, що пов’язані з 1) істотними трансформаціями тілесності, 2)втручанням у природні механізми генетичного відтворення людини. Ці трансфор-мації і зміни можуть нести невідому і пряму за-грозу майбутньому існуванню людини. Відтак оцінка ризиків і небезпек, що пов’язана з впро-вадженням даних технологій, набуває актуаль-ного особистісного і соціального значення.

Б.Г.Юдін вважає, що створення нових ефек-тивних технологій впливу на біосоматику лю-дини стало нині однією з найбільш значимих тенденцій науково-технічного розвитку. В цих умовах особливої уваги заслуговують граничні ситуації та «прикордонні зони» життя людини, у межах яких технологічні втручання можуть бути як вкрай результативними, так й особливо не-безпечними. Постійним поставщиком таких граничних ситуацій стосовно людини сьогодні виступають насамперед біомедичні технології. Останні активно розвиваються та використову-ються для здійснення маніпуляцій саме у при-кордонних зонах, у зв’язку з чим актуалізується питання про те, що таке людина й визначаються специфічні форми постановки та осмислення цього питання. Б.Г.Юдін вирізняє чотири (хоча не виключає, що їх може бути й більше) таких зони. Це – буття людини між життям і смертю в її індивідуальному існуванні. Друга зона стосу-ється народження людської істоти, третя – роз-діляє (чи поєднує) людину і тварину, четверта – розділює (або поєднує) людину і машину (див.: Юдин Б.Г. Человек как объект технологических воздействий //Человек, 2011, 3). У цих зонах виникають екзистенційні, морально-правові та соціальні проблеми, які актуалізують «вічні» стратегії виживання. Ці стратегії концентрують-ся навколо відповідей на такі питання: В чому полягає автентичність людського існування? Якими є відмітні риси людськості? Яка роль тіла у цій людськості? Як відрізнити людину від під-робки? Чи можлива розумна комунікація поза людськими тілами? Гуманітарна експертиза за таких обставин є випереджальним реагуван-ням, що покликане виявити можливі ризики біомедичних нововведень, коли вони ще не оче-видні і слабко усвідомлюються у суспільстві.

50


S1.1/12ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ГУМАНІТАРНА ТА ЕКОЛОГІЧНА СКЛАДОВІ

Н.М. Філяніна Національний фармацевтичний університет, Харків, Україна

Освіта для сталого розвитку є необхідною складовою сучасного суспільства, знань та процесу неперервного навчання.

На порядку денному стоїть питання як про включення принципів сталого розвитку в освіт-ній процес, так і використання потенціалу осві-ти для досягнення цілей сталого розвитку.

Освіта для сталого розвитку не може бути редукована до якогось одного виду освіти, по-няття освіти є ширшим за екологічну освіту, оскільки визначення сталого розвитку вклю-чає окрім екологічної, економічну та соціальну складові та спрямоване на людину й суспіль-ство. Подолання ж екологічної кризи неможли-ве без подолання гуманітарної та антрополо-гічної криз.

Освіта для сталого розвитку обов’язково має брати до уваги людину та суспільство, включати гуманітарний аспект. Постає мето-дологічна задача гуманітаризації двох рівнів – гуманітаризації екологічної освіти та гуманіта-ризації освіти для сталого розвитку.

Освіта за своєю природою належить до гу-манітарної сфери, і тому жодна освітня галузь не може абсолютно абстрагуватися від гумані-тарних знань.

Гуманітарне обґрунтування освіти для ста-лого розвитку та екологічної освіти ускладню-ється наступними обставинами: складність сучасної екології; складність сучасних гумані-тарних знань і гуманітарної освіти; складність і комплексність концепції сталого розвитку. Ускладнюється обґрунтування та розробка концепції в Україні й тим, що гуманітарна наука та гуманітарна освіта використовуються в іде-ологічних цілях. На часі питання виведення як природничих, так і гуманітарних наук зі сфери ідеології, об’єктивного аналізу взаємодії наук про природу та наук про людину, визначен-ня засад практичного використання наукових знань для подавання екологічної й антропо-логічної кризи та переходу на засади сталого розвитку.

Взаємна чутливість екологічної та людиноз-навчої проблематики не є чимось абсолютно новим, наприклад, значний потенціал містить художня література, яка звернена як до аналізу взаємин людини та природи, так до змін у са-мій природі.

Акцентування та використання теми приро-ди в усіх її іпостасях в освітньому процесі на-

буває вагомого значення як для формування повсякденної поведінки, так і для формування світогляду людини та її здатності перейматися цілями й цінностями сталого розвитку.

Освіта для сталого розвитку не може бути редукована до однієї освітньої галузі, а потре-бує широкого комплексного підходу, що мо-білізує потенціал природничих (насамперед, біології та екології) та гуманітарних наук. Еко-логічна та гуманітарна освіта є важливими та невід’ємними складовими освіти для сталого розвитку, причому гуманітарні знання виявля-ють свою значимість на двох рівнях – на рівні гуманітаризації екологічної складової та на рівні інтеграції освіти для сталого розвитку в цілісну систему.

S1.1/13ОБЩЕСТВЕННАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ КАК ПУТЬ ПРАКТИЧЕСКОГО ВНЕДРЕНИЯ БИОЭТИЧЕСКИХ ПРИНЦИПОВ В ОБЩЕСТВО. РЕАЛИЗАЦИЯ, ПРОБЛЕМЫ И ПУТИ РЕШЕНИЯ

А.В. Губенко Сумской государственный университет им. А.С. Макаренко, Сумы, Украина

На сегодняшний день никого не удивишь сказав, что украинское общество страдает от аномии. Старые ценности и принципы утеряны, новые еще не сформировались. Вместе с тем, справедлив постулат: если личность или об-щество исповедует высокие гуманистические ценности, то цели и средства их достижения также будут достаточно высокими и гуманными. Таким образом, необходимо сформировать «новые», общественные ценности и принципы для Украины – биоэтические. Только так мы смо-жем достичь стабильного экономического, по-литического, социального и духовного подъема нашей страны.

Одним из основных направлений для со-здания такой методологии может стать актив-ная деятельность общественных организаций и волонтёров, а так же их стабильное привле-чение, участие в жизнь страны и становление биоэтических ценностных принципов общества.

Занимаясь проблемами биоэтики, вот уже свыше 8 лет, я постоянно сталкиваюсь с необ-ходимостью практического обоснования при-менения биоэтики. Изучают биоэтику в Украине многие, но «оживить» теорию, практически во-плотить её в жизнь, решается лишь малый про-цент исследователей, поскольку действитель-ность методологии еще не имеет статусного характера для Украины.

Предлагаю рассмотреть практическую воз-

51


той общественной организации, можно сделать выводы о необходимости активного создания и деятельности подобных объединений ученых, научных работников, исследователей, филосо-фов, теологов, медиков, юристов, социологов для систематических исследований в области биоэтики и практической реализации результа-тов этих исследований, не взирая на проблемы, отсутствие поддержки и даже преграды в до-стижении целей таких организаций.

Такие объединения, как паутина будут вне-

Цели создания:• анализ этических проблем медицинских професий;• анализ этических проблем в области исследований человека (трансгуманизм,

нанотехнологии, современной генетики);• исследование практики оказания паллиативной помощи;• изучение проблем суицида и эвтаназии;• участие в решении социальных проблемы, связанных с политикой охраны здо-

ровья человекаЗапланированные действия при создании:

основание этического комитета на базе биологического факультета СумГПУ им. А.С. Макаренко

Проблемы в реализации целей:отсутствие финансовой и действенной поддержки проекта со стороны админи-страции университета

• Пути решения и практические результаты запланированных действий: разработка и внедрение на территории Уркаины совместного международно-го проекта организации с профессором Ole Doering (Берлін) – «Internationale deutche Medizine».Цель проекта – реализация первоначальных целей организации, для получения нового толчка развития науки и медицины в стране

Цели создания:• создание реформных программ, защищающих права ребенка;• внедрение биоэтического образования в обязательную программу ВУЗов;• содействие разработки образовательных программ и направлений;• содействие и практическая помощь социально-незащищённым слоям населе-

ния Запланированные действия при создании:

• введение курса по биоэтике в Институте педагогики и практической психоло-гии;

• разработка материалов для биоэтического образования на медицинских фа-культетах ВУЗов

Проблемы в реализации целей:• отсутствие желания государственных органов в изменении устарелых про-

грамм для ВУЗов;• •бюрократические сложности введения новых дисциплин;• бюрократические сложности в предоставлении помощи социально-

незащищённым слоям населенияПути решения и практические результаты запланированных действий:

• введён курс по биоэтике в Институте педагогики и практической психологии;• в рамках программы «Internationale deutche Medizine» начата работа над мате-

риалами для биоэтического образования на медицинских факультетах ВУЗов;• налажена постоянная взаимосвязь для оказания практической помощи Сум-

скому областному специализированному дому малютки;• разработан проект программы «НЕТ, интернат-зависимости!»

СО

ЦИ

АЛ

ЬН

АЯ

БИ

ОЭ

ТИ

КА

МЕ

ДИ

ЦИ

НС

КА

Я Б

ИО

ЭТ

ИК

А

можность внедрения биоэтических принципов, на примере работы общественной организации «Биоэтика» (в таблице расмотрены только два направления), её целеобразования и достиже-ния реальных результатов. В настоящее вре-мя существует и действует 5 направлений в «Биоэтике»: медицинское, экологическое, фе-министическое, социальное и христианское.

Таким образом, проанализировав приведённую выше таблицу, на примере крат-косрочного периода деятельности отдельно взя-

52


дрять знание биоэтики, а также внедрять в со-знание людей этически приемлемые ответы, примеры этического действия или поступка, что позволит сформировать новые ценности и принципы украинского общества, основанные на нормах биоэтики.

S1.2/1МОРАЛЬНІ ВИКЛИКИ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА ТА БІОЕТИКА

О.В. Огірко Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологійімені С.З. Гжицького, Львів, Україна

Сучасне суспільство характеризується втратою ієрархії цінностей, яка веде до дис-гармонії не лише в світі, але й у самій людині, спричинюючи екзистенційну кризу, мораль-ну деградацію, аж до зневаги дару життя і людської гідності. Людське життя є святе, бо подароване нам Творцем. Зневагою та безвідповідальністю на дар життя є аборт, контрацептиви, проституція, самогубство, смертна кара, евтаназія, наркоманія, алкого-лізм. Кожне суспільство повинно прагнути до поваги людини, її життя, гідності, її здоров’я, розвитку медицини та збереження миру і по-ваги до психосоматичної цілісності людини як такої, що створена на образ і подобу Божу. Церква завжди осуджує неморальні експе-рименти і досліди над життям людини, які зневажають її гідність. Вона стоїть на сторожі людського життя та реалізації життєвого по-кликання кожного. Запобігти деградації люд-ства можна лише завдяки його моральному вдосконаленню, подоланню егоїзму, егоцен-тризму, споживацького ставлення до приро-ди, оскільки їх непідконтрольність може спри-чинити екологічну катастрофу планетарного масштабу. Не менш важливим є звільнення людства від культу техногенних новацій, за-хоплення якими нерідко вступає у глибокі су-перечності з моральними засадами. Мораль є могутнім чинником прогресу суспільства, однак лише за умови, що її дія підсилюється правовою базою держави, а ці права не тільки декларуються, а й виконуються. Розв’язання глобальних проблем людства залежить від узгоджених дій світової спільноти.

Нажаль, у сучасному суспільному житті запанував матеріалізм та лібералізм, а у сі-мейному і особистому житті – пермісивізм (заборонено забороняти), що пов’язаний з консумізмом (споживацтвом) і гедонізмом (насолодою). Пермісивізм допускає і схва-лює великі моральні поступання людини, як

дозволені, якщо ними керує шукання при-ємності. Сучасна цивілізація консумізму по-лягає в необмеженому прагненні до спожи-вання і до забезпечення собі доступу до дібр і послуг. Це прагнення стає головною причи-ною ствердження фальшивої ієрархії ціннос-тей, що дає першість «мати» перед «бути», матеріальним цінностям перед духовними, речам перед особами. Нажаль, сучасне сус-пільство радше приймає секуляризм як сво-єрідну атеїстичну ідеологію, що веде до від-окремлення релігійного життя від свідомості індивіда і суспільства. Диктатура морального релятивізму в сучасності проявляється в уза-коненні абортів та евтаназії, популяризації та узаконенні одностатевих шлюбів, легалізації наркотиків в деяких державах Західної Євро-пи.

Революційні генетичні і біологічні техноло-гії (клонування, трансплантація органів, за-пліднення in vitro, лікування з використанням стовбурових клітин, сурогатне материнство і практика транссексуальних операцій, засто-сування трансгенних рослин для харчових цілей), неочікувані і незвичні процеси транс-формації в питаннях статі (формування гомо-сексуальних шлюбів і, більше того, сімей) – це головні моральні виклики сучасності, які потребують правильних біоетичних рішень. Цими питаннями займається біоетика, як своєрідна біологія духовності, яка захищає людське життя від запліднення аж до при-родної смерті.

S1.2/2ПРОБЛЕМИ БІОЕТИКИ В КОНТЕКСТІ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ

М.М. КисельовІнститут філософії ім. Г.Сковороди НАН України, Київ, Україна

Академік М.Мойсеєв вважає, що на люд-ство, для того, щоб забезпечити своє май-бутнє, чекає зміна моральнісних принципів настільки ж глибока як і та, що відбулась на зорі становлення суспільства, коли норми поведінки в ордах неоантропів замінилися людською мораллю. Етичні конструкції в ми-нулому, за Г.Йонасом, не мали справу з умо-вами людського життя в глобальному масш-табі. Тому головною задачею нової етики є подолання розриву між прогностичністю та могутністю дій людини, встановлення надій-ного контролю за власною непомірною екс-пансією. Для цього пропонується трансфор-мація кантівського категоричного імперативу в імператив новий, адекватний новому ха-

53


рактеру людської діяльності: «чини так, щоб наслідки твоєї діяльності узгоджувалися з продовженням автентичного людського жит-тя на землі». Це й буде підвалиною новітньої етики – «етики відповідальності».

Біологічна етика є одночасно академіч-ною дисципліною та соціальною інституцією і є можливою лише за умов міждисциплінар-ного підходу до її проблем. Вона в повній мірі репрезентує етику науки загалом, має яскраво виражений міждисциплінарний ха-рактер: зокрема тут активно відбувається синтез природознавчих, етичних, соціальних та юридичних задач.

Людство із такою швидкістю рухається вперед, що ми не встигаємо осмислювати результати такого прогресу, особливо ре-зультати, котрі можуть бути надзвичайно небезпечними. Маніпуляції з вибором статі, успіхи генної інженерії та трансплантології тощо є надзвичайно вражаючими. Адаптація людей до таких словосполучень, як «вагіт-ність напрокат», «репродуктивний туризм», «сурогатне материнство», «трансплантацій-ний туризм», допустимість умисної смерті (евтаназія, аборт) призводять до трансфор-мації етичних підвалин.

Як часто буває, благі цілі часто-густо обертаються неочікуваними й небажаними наслідками. Тому величезні можливості біо-технологій в діагностиці, лікуванні, фармако-логії, селекціюванні й виробництві необхідних органічних матеріалів не повинні відволікати увагу від можливих негативних наслідків їх реалізації. Зокрема Конвенція про права лю-дини у сфері біомедицини вимагає пріорите-ту для інтересів і блага окремої людини пе-ред інтересами суспільства та науки. Влада не може диктувати людям мати чи не мати потомства, воно мусить поважати релігійні та інші погляди, навіть якщо вони приводять до народження дефективних дітей. Не мож-на покладати на гени всю відповідальність за спосіб життєдіяльності людини. Очевид-но, що втручання в «святая святих» живого, можливість непродуманих генетичних мані-пуляцій, прагнення «покращити» природу не лише пересічних представників флори й фа-уни а й людини, можуть призвести до наслід-ків, не менш пагубних ніж ті, що плануються стратегами ракетно-ядерної війни. Тим біль-ше, що людина в своєму історичному розви-тку майже завжди приймала рішення за умов неповної інформації і досить часто в процесі реалізації своїх проектів стикалася з нега-тивними наслідками, що супроводжують до-сягнення її прагнень.

Проблеми біоетики нині набувають широ-

кого резонансу в свідомості нашого сучасни-ка й нерідко призводять до соціальних збу-рень і, навіть, до спалахів екстремізму. При усій специфічності біотичної проблематики, брати активну участь в її вирішенні має ши-рока громадськість.

S1.2/3ПРОБЛЕМА ПРАВ И СУБЪЕКТНОСТИ ПРИРОДЫ В БИОЭТИКЕ И ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ ЭТИКЕ

В.И. Фалько Московский государственный университет леса, Москва, Россия

Этическое и правовое отношение человека к живым существам и окружающей природе, направленное на их защиту, ставит вопрос о том, является ли оно партнёрским взаимоотно-шением или же только субъектно-объектным и объективным отношением. Юридическое понимание правосубъектности исключает за-щиту прав животных и окружающей природы в целом, наделяя их статусом лишь объектов права, не обладающих правами и свободами. Философский и научный объективизм, являю-щийся основой антропоцентризма в биоэтике и экоэтике, отвергает идею партнёрских, субъект-субъектных отношений человека и природы, считая её ненаучной метафорой и признавая лишь объективные отношения че-ловека и природы. Био- и натуроцентризм, уравнивающий человека с природными явле-ниями, также отрицает субъектность само-го человека, растворяя его в объективности природы. Крайности обоих типов мировоззре-ния сходятся в техноцентризме и нигилизме, снимая с человека ответственность за послед-ствия взаимодействия с природой.

Наша точка зрения опирается на альтернативы этим подходам: теоцентризм в философии и морали, экоцентризм в экологической этике и биоэтике, антропный принцип в науке. Сформулируем её, исходя, в частности, из концепции глубинного об-щения Г.С. Батищева и понимания субъекта С.П. Никаноровым как пары, состоящей из субъектности и человека или сообщества лю-дей как носителя субъектности.

1.Природа в целом, частью и венцом кото-рой является человек, заключает в себе его как носителя субъектности, поэтому предстаёт исходным и всеобщим реальным субъектом мирового процесса.

2.Человек может рассматривать природные объекты и системы, как якобы являющи-еся носителями субъектности и могущие

54


быть субъектами, и, на основе этой методо-логической подстановки, вступать с ними в партнёрские отношения.

3.Субъектность может принадлежать как её носителю, так и атрибутам человека и об-щества или объектам их деятельности. Таковы знания, идеи, образы сознания, искусственные системы, произведения искусства, объекты культуры и т.д.

4.Объект сам по себе обладает лишь вирту-альной субъектностью, перенесённой на него её носителем, а сам объект, без человека, яв-ляется мнимым субъектом.

5.Субъектность, перенесённая обратно с объекта на носителя, есть объективное отно-шение, которое делает последнего объектом воздействия бессубъектной, хотя и самодей-ствующей, системы. Став отражением соб-ственного отражения, носитель субъектности может утрачивать её и, тем самым, терять ста-тус субъекта.

6.Традиционное понимание юридической неправосубъектности природы не означает отсутствия у неё способности к правооблада-нию и субъектности вообще. Примерами прав и свобод природных систем являются право живых существ и экосистем на существование, свобода животных от насилия с его стороны. Ответственным субъектом этих прав и свобод выступает человек как носитель субъектности.

S1.2/4ЭТИКО-СОЦИАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМИ ПОСТОВ, ГОЛОДА И ОЖИРЕНИЯ ДЛЯ ФИЗИЧЕСКОГО И НРАВСТВЕННОГО ЗДОРОВЬЯ

П.Ф. Музыченко Национальный медицинский университет имени А.А.Богомольца, Киев, Украина

Обычно в светской прессе делается упор на диетическое значение поста, доказывая, что это очень полезно – временно перейти на такую облегченную пищу, растительные продукты, что эта разгрузка, от которой люди вдобавок еще и худеют. Это, конечно, очень утилитарное отношение к посту.

Изначально пост соблюдался в знак тра-ура, для предотвращения или смяг-чения бедствия, перед лицом природного или об-щественного бедствия, перед сражения-ми или как акт, сопровождавший молитву, чтобы удостоиться лицез-рения Господа. Пост рассматривался как акт раскаяния, выражение подчинения и мольбы, посред-ством которого можно снискать прощение Бога. Пост сравни-вается с жертвоприно-

шением; страдания человеческого тела рассматриваются как принесение челове-ческой крови и жира на алтарь. В конечном итоге пост – это не разгрузочная диета, а акт нравственного очищения.

Очень важно, что во время поста человек должен соблюдать не только пост телесный, не только воздержание от пищи, но и воз-держание от некоторых по-ступков духовной жизни – гнева, очень буйных развлечений.

Все мы страдаем – маловерием, отсут-ствием любви, – то есть качествами, ко-торые измеряются уже по иным критериям, чем логическое мышление. Об этом очень подробно сказано в замечательной книге Великого профессора хирургии, Святителя и Исповедника Архиепископа Крымского и Симферопольского Святого Луки ( Вален-тина Феликсовича Войно-Ясенецкого) «Дух, душа и тело».

Православные медики, убеждены, что болезнь имеет происхождение не то-лько чисто телесное, но и духовное, причем бо-лезнь и телесная, и душевная. Верующий человек понимает, что болезнь как прави-ло – это следствие греха, который присут-ствует в организме. Об этом можно расска-зать даже без прив-лечения богословских аргументов. Предположим, человек совер-шил нехоро-ший поступок – то, что со все-ми нами происходит сплошь и рядом. При этом человек очень редко не осознает того, что совершил. Он может стремиться забыть свой проступок, загонять его в себя, ста-раться себя оправдать, но все-таки след от поступка обязательно останется, и человек будет носить это ощу-щение в себе. И ког-да это сознание «застревает» в мозгу и в коре головного мезга создается, даже с чи-сто физиологической точки зрения, очаг за-здраже-ния.

По законам индукции работы мозга, это раздражение распространяется на близле-жащие отделы, в первую очередь, на под-корку, которая ведает деятель-ностью на-ших внутренних органов – сердца, сосудов, желудка и кишечник в результате начина-ют возникать клинические патологические приявления- яз-венная болезнь и гиперто-ния, астма и все прочие недуги.

Врующие поздравляют друг друга с на-чалом поста именно потому, что понимают, что это – великие дни духовного очищения. Сейчас предстоят дни, когда Церковь особо призывает человека хранить духовную чи-стоту: особо лю-бить людей, особо жертво-вать собой, стараться делать добрые дела, не совер-шать не предписанных поступков.

55


У каждого из нас есть свои страсти и страс-тишки, которым мы потакаем, потом каемся в них и снова их совершаем. Вот от этого очень важно воздержаться.

S1.2/5РОЛЬ ХРИСТИАНСКИХ ЦЕННОСТЕЙ В БИОМЕДИЦИНСКОЙ ПРАКТИКЕ: ПРОБЛЕМЫ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ

И.П. Банарь Государственный университет медицины и фармации Республики Молдова им. Николая Тестемицану, Кишинэу, Молдова

В процессе развития общества выделяется ряд форм цивилизации, характеризующиеся социокультурными изменениями. Существу-ют периоды стремительных преобразований и эпохи относительной стабильности. Для первых периодов истории человечества ритм сциентофагических изменений представлял собой медленное равновесие социальной эволюции. Но на современном этапе, под влиянием антропоцентрической парадигмы, периодичность индустриальных преобразо-ваний стала более интенсивной, а в послед-ние десятилетия значительно усилилась, так что человек, с большими трудностями может наблюдать и согласовывать их решение на ценностном и моральном уровне. Это вос-ходящее состояние способствует тому, что научная медицинская деятельность претер-певает множество последствий методологи-ческого, морального и религиозного характе-ра.

Здесь научный интерес представляет, с одной стороны, христианская теология с ее множественными исторически сложивши-мися ценностями, которая имеет акцентиро-ванное влияние в современном обществе, а с другой стороны, биомедицинская практика со своими новыми возможностями, которая на определенных фазах современной исто-рии провоцирует беспрецедентные теолого-моральные диспуты.

Один из вопросов вызывающий подобный анализ, это то кто должен подчиниться и адаптироваться на проблемы, возникающие в экзистенциально-медицинском контексте? Христианская теология к новым медицинским условиям или биомедицинская наука, относи-тельно христианских ценностей, что состав-ляет традиционный фундамент этики всего живого и решительный фактор в современной цивилизации. Последние десятилетия демон-стрируют, что эти вовлеченные стороны не вели достаточное обсуждение по существу, а

одновременно проблемы теолого-моральные в медицинской практике все больше усложня-ются, многогранно отражаясь на нравствен-но уязвимого человека. Н е с о м н е н н о , социальный прогресс не может быть останов-лен, и было большой ошибкой, чтобы христи-анские теологи претендовали на это, подобно Западному Средневековью. Но присоедине-ние научного биомедицинского пространства к определенным традиционным моральным ценностям становится необходимым, даже в социальном плане.

Каковы христианские ценности, позволяю-щие взаимодействие этих двух областей, без появления эволютивной стагнации медицин-ской деятельности и уменьшения атрибутов духовности человека? Какая методологичес-кая концепция способная реализовать эту не-обходимость? Ответ на эти вопросы является сложным, исходя из перспективы современ-ного морального плюрализма. Все-таки мож-но конфигурировать несколько ценностных групп на основе соотношения: человек – Бог, человек – самость, человек – общество, чело-век – природа. Они имеют своей целью фор-мирование определенного смысла жизни, вечной непрерывности жизни, соблюдение духовно-моральных условий существования человека и т.д. Но когда эти группы ценнос-тей искажены из-за влияния новых меди-цинских видов деятельности, требуется их переориентация, согласно методологичес-кому пространству социальной биоэтики. Именно процесс адаптации и биоэтизации социума, позволяет измерить уровень фор-мирования и степень аккомодации общества к инновационным элементам биомедицины. Избежание подобного момента неизбежно приводит к усложнению существующих кри-зисов в современной медицине.

S1.2/6БІОЕТИЧНІ ЗАСАДИ В СФЕРІ ПСИХІАТРІЇ

А. П. Велінська Громадська організація „Громадянська комісія з прав людини”, Київ, Україна

Вже на протязі більш ніж сорока років наша міжнародна організація опікується пи-танням захисту прав людей в сфері психіч-ного здоров’я. Ми практично єдині в світі, хто переймається саме тільки цією проблемою, яку дехто взагалі не сприймає як проблему і вважає, що в цій області все добре.

Розвиток біоетики в наш час, дозволяє пе-реглянути відношення до психіатрії з точки зору захищеності людини, її здоров’я та гід-

56


ності від архаїчних практик, які з часом так і не змінилися і нагадують експерименти над людиною шляхом проб та помилок.

Чи знаєте ви яким чином діагностується психіатрична хвороба? Які аналізи можуть підтвердити чи спростувати наявність ду-шевної хвороби у тієї чи іншої особи?

З точки зору традиційної доказової меди-цини будь-який діагноз має бути чітко під-тверджений, чи то аналізом, чи то знімком чи рентгеном. Чітка обумовленість діагнозу дає підстави і лікарю бути захищеним у своїх діях і пацієнту бути захищеним від невірного лі-кування.

Давайте подивимося чи є така чіткість при встановленні психіатричного діагнозу. Не-має жодного аналізу, рентгену чи УЗД, який би зміг довести той чи інший психіатричний діагноз. То яким же чином діє психіатрія?

Будь який психіатричний діагноз базуєть-ся лише на переліку симптомів. Не існує нія-кого іншого підтвердження чи спростування психіатричного діагнозу окрім опису симп-томів. Тобто якщо психіатр, базуючись на власних спостереженнях ставить діагноз, то ви ніяким чином не можете його оскаржити.

Якщо людина потрапляє в середину пси-хіатричної системи, то не існує, на даний момент, жодної можливості якимось чином оскаржити діагноз, змінити лікаря, змінити умови перебування і тому подібне.

Далі настає наступний етап психіатрич-ної допомоги – лікування. Ті, хто зіткнувся з ним, описують жахливі дії психотропних пре-паратів. Починаючи з слинотечі, манії, галю-цинацій і закінчуючи нестримною агресією. На сьогоднішній день немає жодного доказу того, що за допомогою психотропного пре-парату вдалося вилікувати людину. А кіль-кість психотропних препаратів продовжує рости і обсяг їх реалізації з кожним роком збільшується і збільшується.

Найважливішим на сьогоднішній день є – зробити сферу психіатричної допомоги про-зорою. Щоб людина, яка потрапляє у психі-атричний заклад, мала права. Щоб людина могла відстоювати свої права і мала можли-вість обирати – придатні умови лікування, лікаря, могла відмовитися від прийому пре-паратів, які руйнують її з середини. Щоб іс-нували у суспільстві такі контролюючі орга-ни, за допомогою яких завжди можливо було виявити правопорушення і перевищення по-вноважень психіатрами і припинити їх.

Гарним прикладом для наслідування є така країна як Італія, де була проведена деін-ституціоналізація психіатричної сфери, і був прийнятий закон, відповідно до якого, ство-

рювалися громадські центри психіатричної допомоги та скасовувалися психіатричні лі-карні і недобровільна психіатрична допомо-га.

S1.2/7БИОМЕТРИЧЕСКАЯ ИДЕНТИФИКАЦИЯ В СВЕТЕ ХРИСТИАНСКОЙ ЭТИКИ

Протоиерей Геннадий БатенкоСинодальный отдел здравоохранения и пастырской опеки лечебных учрежденийУкраинской Православной Церкви,Киев, Украина

Согласно Закона Украины «О Едином го-сударственном демографическом реестре и документах удостоверяющих личность или ее специальный статус» в Украине вводится электронная информационно-телекоммуни-кационная система– Единый государственный демографический реестр, на основе которо-го будет осуществляться накопление, хране-ние и распространение информации о лице и удостоверяющих его документах (ч. 1 ст. 4 Закона). В процессе создания Реестра авто-матически формируется уникальный номер записи в Реестре, который ставится в одно-значное соответствие с файлом персональных данных – электронным биометрическим обра-зом человека в Реестре. С момента создания соответствующего файла данных в Реестре последующая идентификация человека осу-ществляется на основании данных Реестра. Таким образом, электронный биометрический образ человека в Реестре становится в со-циально-правовом измерении первичным по отношению к реальному человеку.

В свете православно-христианского вероу-чения это означает:

Внедрение системы электронного учета на основе биометрической идентификации является отрицанием духовной сущности че-ловека, уничижением в ней образа Божьего и его подмену искусственным образованием – симулякром, по отношению к которому чело-век оказывается в полной зависимости. Это коренным образом противоречит учению Пра-вославной Церкви о природе и сущности чело-века, его свободе и достоинстве. Последнее, в частности, нашло свое отражение в «Основах учения Русской Православной Церкви о досто-инстве, свободе и правах человека»: «Подчи-нение воли человека с помощью манипуляций или насилия некоему внешнему авторитету рассматривается как нарушение порядка, установленного Богом» (II.1).

Если с христианской точки зрения имя че-

57


ловека, данное ему в таинстве крещения, сим-волизирует связь человека с Богом, то уни-кальное цифровое наименование, которое дается человеку системой электронного био-метрического учета, символизирует принад-лежность и подчиненность человека этой сис-теме, а значит, отступление человека от своего Творца и Спасителя.

Безальтернативность, предложенной системы электронного биометрического уче-та, вне которой функционирование человека в обществе становится невозможным, и при-надлежность к которой определяется наличи-ем у человека цифрового имени, является пря-мой отсылкой к Откровению Святого Апостола Иоанна Богослова (Откр. 13:16-17) и представ-ляет собой вызов христианской совести.

S1.2/8ПАЛІАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА ЕВТАНАЗІЇ: ПЕРСОНАЛІСТИЧНИЙ ПІДХІД

Л.Я. Васьків Львівський національний медуніверситет імені Данила Галицького, Львів, Україна

Швидкоплинний розвиток біомедичних тех-нологій покликаний рятувати людське життя, однак дуже часто науково-технічний поступ використовується з утилітарно-прагматичною метою, перетворюючи людину на «біологічний матеріал», профануючи її цілсність, руйнуючи унікальність життя як Дару. Персоналістична біоетика ставить людину, святість і гідність її життя в центр всіх біомедичних практик. Ніх-то не має права маніпулювати неповторніс-тю людини, позбавляти її життя, вирішувати чи має вона право жити, чи ні. З огляду на це, практика евтаназії з позицій персоналістичної біоетики категорично трактується як вбивство або, якщо рішення приймає сам важко хворий, самогубство. Тому евтаназія є морально неви-правданою з будь-якої точки зору.

Як альтернативу евтаназії можна розгляда-ти практику паліативної медицини – комплек-су медичних заходів, які покликані полегши-ти страждання та біль важко хворої людини. Персоналістична біоетика трактує паліативну терапію як засіб, покликаний не до «усунення болю якогось окремого органу, а до цілковитої опіки людською особою». Зазначається, що ціллю паліативного лікування не є скорочення чи продовження життя. Воно служить, радше, «природності» існування та кінця життя. Палі-ативне лікування застосовується у випадку, коли вичерпуються терапевтичні можливості і перебіг важкої хвороби стає неконтрольова-

ним. Воно включає в себе всі необхідні меди-каментозні маніпуляції, які є актуальними на даному етапі перебігу хвороби, психологічну підтримку хворому та членам його родини. Основною метою паліативного лікування про-голошується «підтримка максимально можли-вого рівня якості життя пацієнта і його близь-ких».

Традиція паліативного лікування пропагу-ється у численних працях представників пер-соналістичної біоетики, офіційних церковних документах. Прикметно, що паліативна ме-дицина стала предметом зацікавлення Пар-ламентської Асамблеї Ради Європи. У 2009 р. цією інституцією була прийнята Резолю-ція 1649 під назвою «Паліативне лікування: модель для інноваційного підходу в соці-альній політиці та в політиці в галузі охорони зоров»я». Даний документ свідчить про пер-соналістичний підхід до проблеми лікування важкохворих. Зазначається, що «дебати на тему евтаназії» не можуть залишатися осто-ронь сучасної політики і «можуть привести до нігілізму над належними чином заснова-ними етичними положеннями». Резолюція акцентує на тому, що паліативне лікування засноване на «гуманній концепції людської гідності, людської волі, прав людини, грома-дянських прав, прав хворих і загальновизна-ного сприйняття принципів солідарності і со-ціальної єдності».

Однією із форм медико-соціального за-кладу паліативної медицини є госпіси – ме-дичні заклади для важкохворих, які мають на меті «забезпечити їм симптоматичне лі-кування, підібрати необхідну знеболювальну терапію, надати медико-соціальну допомогу, догляд, психологічну підтримку родичів на період хвороби та втрати близького».

S1.2/9БИОЭТИКА СЕМЬИ: СУРРОГАТНАЯ РЕПРОДУКЦИЯ

Архимандрит АДАМ (АХАЛАДЗЕ В.М.)Университет им. св. Царицы Тамар Грузинской Патриархии, Тбилиси, Грузия

Социально-демографическая полити-ка международных организаций в сфере народонаселения вызывыет нашу обес-покоенность в том числе и результатом всё шире внедряющихся искусственных репродуктивных технологий – появлением суррогатной парадигмы семьи, что грозит исчезновением традиционных отношений к традиционной семье как традиционной цен-ности. Суррогатной парадигме мы противо-

58


поставляем традиционную парадигму семьи, под которою мы подразумеваем семейное благополучие в первую очередь в духовно-нравственном измерении, которое включает в себя гармоничную совместную жизнь мате-ри, отца, детей, также других членов семьи в микросоциальной среде, где признаётся при-мат духовного и нравственного, имеет место основанные на взаимной любви и уважении отношения между членами семьи, решение семейных, гражданских, образовательных, профессиональных, социальных вопросов, выбор места жительства, управление и рас-поряжение общим имуществом осущест-вляется в условиях признания и уважения божественных, человеческих, национальных и других традиционных ценностей.

Суррогатной же является семья, в которых дети рождаются (родились) с по-мощью исскусственных суррогатных репродуктивных биотехнологий, или которые имеют некий опыт соучастия в осуществле-нии таких технологий: член семьи один или несколько раз был в роли суррогатной мате-ри, или донором половых клеток, или имеет другой опыт сотрудничества с суррогатными центрами.

Из этого определения следует, что су-ществуют несколько типов суррогатной се-мьи: I тип – бездетная семья прибегает к суррогации из-за бесплодия женщины; II тип – супруги прибегают к суррогации, хотя бесплодием жена не страдает; III тип – не-замужняя, разведенная или вдовствующая одинокая женщина стоит перед выбором: один из путей иметь ребёнка – суррогация; IV тип – неженатый, разведённый или вдовству-ющий мужчина решается иметь суррогатно-го ребёнка; V тип – суррогация позволяет родиться суррогатному ребёнку в услови-ях сожительства однополой пары; VI тип – случаи, когда в суррогатной семье первого типа роль суррогатной мамы на себя берёт сестра, мать или другая родственница отца либо матери; VII тип – семьи, где суррогатные дети зарождаются после смерти одного или обоих генетических родителей; VIII тип – се-мьи, в которых нет суррогатных детей, но члены которых имеют разный опыт участия в суррогатных технологиях.

Таким образом, так называемое суррогат-ное материнство вкупе с нетрадиицонными, искусственными репродуктивными тех-нологиями является новым, до конца не познанным измерением и качеством реалии биологического, социального, культурно-го и духовного бытия человечества, кото-рое в данный момент невозможно оценить

адекватной точностью из-за ограничения научного знания, однако категорически не-приемлемо с точки зрения христианских и традиционных ценностей, также имеющихся научных данных.

S1.2/11КНИГА ІОВА І ОКРЕСЛЕННЯ СТАТУСУ ЛЮДСЬКОГО ЗАРОДКУ

В.В. Медведєв Національний медичний університетімені О.О. Богомольця, Київ, Україна

На даний час поширене переконання, що охорона статусу людського зародку на усіх етапах його розвитку, включаючи зиготу, є реліктом християнського світогляду. Наукова спільнота, яка, зазвичай, послуговується дале-ко неочевидними, абстрактними категоріями, критеріями причинно-наслідкової зв’язності для демонстрації нерозривного зв’язку між явищами чи поняттями, у випадку проблеми статусу людського зародку стає на бік оче-виднісного і навіть трюїстичного формалізму: людиною не може бути визнана біологічна суб-станція, яка не має морфологічної та функціо-нальної схожості зі зрілим індивідом (не див-лячись на їх онтологічну єдність). Звідси – ряд критеріїв моменту набуття зародком «люд-ськості», наприклад, виникнення серцебиття, незважаючи на те, що функція серця сама по собі не є визначником зрілого життя, оскіль-ки може успішно протезуватися. Для надання таким критеріям переконливості здійснюють-ся спроби їх «коренізації», уведення у річище традиції, шляхом асоціації з антропологічними уявленнями монотеїстичних релігій – ісламу або юдаїзму. Тому видається доцільним про-демонструвати історичну тяглість репрезен-тованого традиційним християнством погля-ду на статус людського зародку на прикладі світогляду історичних особистостей, які жили задовго до Христа. У цьому відношенні най-більш яскравими є свідчення праведного Іова (Багатостраждального; бл. 2 тис. р. до н.е.), викладені у однойменній канонічній книзі Ста-рого Заповіту, яка датується XV–Х ст. до н.е. Вага цих свідчень увиразнюється наведеними у книзі історично першими констатаціями сфе-ричності Землі (Іов. 26:10), її існування у вільно-му просторі (Іов. 26:7), вірним описом фазного онтогенезу людини (Іов 10:10–11) та класифіку-ванням дитячої смертності (Іов, 3:11–16).

Наведемо ряд свідчень, поданих Іовом під час значного інтелектуально-психічного на-пруження. «І почав Іов і сказав: згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася

59


людина!» (Іов, 3:2–3; не «зародок людський», не «тіло людське», а людина). «Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби? Тепер би лежав я і спочивав, спав би і мені було б спокійно, з царями і радниками землі … або з князями, або як викидень при-хований, або як немовлята, що не побачили світла» (Іов, 3:11–16). «І навіщо Ти вивів мене з утроби? Нехай би я помер, коли ще нічиє око не бачило мене; нехай би я, як той, що не був, з утроби перенесений був у гріб» (Іов, 10:18–19). Як бачимо, для позначення зародку Іов усю-ди використовує пряму персоніфікацію: він не робить онтологічної різниці між використан-ням займенника «я» щодо різних стадій свого розвитку. Стійкість такої персоніфікації, її ви-користання поряд зі звичними світоглядними переконаннями тогочасної людини щодо по-смертної участі, виключає алегоричне її розу-міння.

S1.2/12ЭВОЛЮЦИОННО-ХРИСТИАНСКИЙ БИОЭТИЧЕСКИЙ МАНИФЕСТ

А.Г. Ющенко Национальный технический университет «ХПИ» Харьков, Украина

Теория • Каждая форма биологической жизни имеет

духовное начало, поэтому «священна» и име-ет право на «полнокровное» бытие, лишенное страданий.

• Биологическая эволюция- процесс вопло-щения Атрибутов Создателя (Любовь, Твор-чество, Свобода Воли) в восходящем ряде самоценных форм.

• Высшими формами воплощения явля-ются Дельфины (водная среда) и Человече-ство (суша), у первых – доминирует Любовь, у вторых – Творчество.

• Земля есть интуитивно мыслящий мозг – ГеоСолярис, обладающий «этикой генов», коэволюционно стабилизирующей биоценозы взаимной полезностью.

• Место человека в Природе, формиро-вание оболочки сознания -психологичес-кой реальности, дополняющей планетарный интуитивный мыслительный процесс на белко-во-нуклеиновом информационном носителе.

• Этика Создателя в отношении человека, должна быть взята за основу биоэтики послед-него в отношении других животных, как менее боговоплощенных форм.

• Животные априорно «безгрешны», т.к. их свобода ограниченна инстинктами.

• Проблема выживания современного чело-

века обусловлена противоречием между его рудиментарной агрессивной генетикой и все-возрастающими технологическими знаниями, лишенными биоэтической основы.

• Для решение проблемы выживания необхо-дима гуманизация системы образования, при-оритетом становится «Добро» души духовной личности.

Практика • Эвтаназия – есть проявление свободы

воли сознательного человека, одной из форм выражением его свободы совести, как и рели-гия.

• Аборт равноценен убийству формирующей-ся личности, государство обязано обеспечить беременную женщину содержанием и принять ребенка, от которого она желает отказаться, в случае отказа и отца.

• Животным, эксплуатируемым человеком, должны быть созданы специальные усло-вия для полноценной жизни, физического и эмоционального развития, соответствующего их видоспецифическому потенциалу. Уровень эксплуатации должен постепенно снижаться до их полного освобождения, рассматривать-ся как всякий другой вид расового и полового неравенства, исторически отвергнутого со-временной цивилизацией.

S1.2/13ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ БІОЕТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

Ю.Ю. Плахотнюк Інститут біоетики імені Ярослава Базилевича, ЛНМУ імені Данила Галицького, Львів, Україна

Сьогодні простежується різке зниження ак-сіологічних пріоритетів суспільства у зв’язку з симулятивними процесами. Гостро постає проблема переповнення світу вторинними культурними образами. В медіапросторі відбу-вається підміна понять, знецінення основопо-ложних традицій і цінностей людства. Наслідки цих процесів подекуди є непоправними.

Часто у сучасних засобах масової інформа-ції можна спостерігати розбіжність журналіст-ського слова з засадами біоетики. Такі пробле-ми біоетики як контрацепція, гомосексуалізм, репродуктивні технології, клонування людини, дошлюбна нечистота, алкоголізм і тютюнопа-ління, насильство, проблеми евтаназії та інші антигуманні аспекти часто пропагуються не-контрольованими засобами масової інформа-ції. І, щонайважливіше, такий вид діяльності є засобом заробітку для окремих організацій та інституцій. А це, як відомо, є наслідком спотво-

60


реного формування світогляду, неправильного розставлення пріоритетів у житті, погіршення демографічної ситуації суспільства та дегра-дації кожної окремої особи. Таким чином, роль ЗМІ є фундаментальною у формуванні біоетич-ного мислення суспільства.

Всі вищезгадані етичні проблеми – це ві-дображення і наслідок безвідповідальних дій медіапрацівників. В цьому контексті можна ви-словлювати закиди і на адресу Міністерства освіти і його програму, і на державну неквалі-фіковану підготовку фахівців у галузі журналіс-тики, і на збайдужіле суспільство, і на неспри-ятливі умови функціонування медіа…

Але основна причина, на нашу думку, ле-жить у площині моральних засад. Видається, що вислів «Хто володіє інформацією, той воло-діє світом», втратив свою первинну аксіологіч-ну функцію. Сьогодні ми можемо побачити, як триває боротьба за трибуну слова. Журналіст, забуваючи свою Богом дану місію – інформу-вати, надихати, сповнювати надією, допома-гати – женеться за кількістю сенсацій у своєму доробку, по-своєму трактуючи латинське «Per aspera ad astra» – такий журналіст до власних «зірок» простує через людські «терни».

Відповідальність за думку, слово, вчинок повинна стояти перед кожним свідомим гро-мадянином, адже її відсутність може призвес-ти до непоправних негативних наслідків. Жур-налістські тексти вирізняються своїм великим впливом на формування громадської думки, а відтак, істинна, справжня, чиста журналісти-ка – без симулякрів, антигуманних явищ – має місію емпатії, просвітлення і вдосконалення особистості. Сучасна журналістика творить образ світу, тому вона повинна трактувати іс-тину як єдиний критерій його пізнання.

Найголовнішим завданням журналіста є служити правді й справедливості, що є запо-рукою формування здорового, свідомого сус-пільства з біоетичним мисленням.

S1.2/14ПИТАННЯ ЕТИКИ В СУЧАСНІЙ МЕДИЧНІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІ

О.К.Толстанов, І.А.Тарабан, В.Б.Гришин,Науковий журнал МОЗ України, Київ, Україна

Поява все більшої кількості медичних ви-дань в сучасних засобах масової інформації вимагає від журналістів особливої відпові-дальності при висвітленні новин про здоров’я та медицину, оскільки на основі інформації, представленої в їх матеріалах, читачі та глядачі можуть приймати важливі рішення в плані сво-го здоров’я і здоров’я своїх близьких.

Слід враховувати ту обставину, що біоетика і історично, і за своєю суттю виступає як продо-вження і розвиток традиційної медичної етики, що бере початок від Гіппократа, до його знаме-нитої Клятви. Очевидно те, що журналіст, який береться писати про проблеми медицини, по-винен дотримуватися і основних положень ме-дичної етики.

Одним із завдань, які покликані вирішува-ти журналісти, які звертаються до біо-етичній проблематики, слід вважати «сприяння об-говоренню, освіті та інформуван-ню громад-ськості з питань біоетики та їх вирішення». У цьому зв’язку слід ще раз нагадати про те, що біоетика – це наука особливого типу. Вона може існувати і роз-виватися лише тоді, коли досліджувані нею проблеми за допомогою за-собів масової інформації стають предметом громадського інтересу і обговорення.

В даний час в біоетиці найбільш визнаною є система етичних принципів, запр-опонована американськими вченими Т. Бічампом і Д. Чіл-дресом в книзі «Принципи біомедичної етики». Вона включає принцип «не нашкодь» (модель Гіппократа), принцип «роби добро» (модель Парацельса), принцип «дотримання боргу» (деонто-логічна модель), принцип поваги прав та гідності людини (принцип інформованої зго-ди, поваги автономії пацієнта і принцип спра-ведливості). Ці принципи давно застосовують-ся в медичній практиці. Повною мірою їх можна віднести і до профе-сійної діяльності медич-ного журналіста. Слід тільки мати на увазі, що далеко не завжди буває легко і просто визна-чити весь коло тих людей, яким може завда-ти шкоди та чи інша публікація. Це особливо важливо враховувати тоді, коли мова йде про інформацію, що відноситься до ряду складних медичних питань (транспланто-логія, евтана-зія, аборти, генетичні захворювання та ін.)

Основними етичними принципами журна-лістів, що працюють в охороні здо-ров’я, мо-гли б стати – професіоналізм, незалежність, достовірність, відповідаль-ність. Важливими аспектами в підтримці високого рівня публіка-цій та безпеки населення є – навчання журна-лістів в області медицини і охорони здоров’я, вклю-чаючи бізнес у сфері охорони здоров’я, державну політику, медичні дослідження і лі-карську практику, питання захисту прав спо-живачів медичних послуг, здоров’я населення, з охорони здоров’я законодавство і біоетику; підтримка найвищих стандартів надання ін-формації, написання, редагування та мовлен-ня; поліпшення взаєморозуміння між журналіс-тами та експертами в галузі охорони здоров’я для підвищення інформованості населення про поточних і виникаючих питаннях в охороні

61


здоров’я; заохочення досягнень журналістів у сфері медицини та охорони здоров’я; захист журналістів шляхом надання безкоштовного доступу до інфор-маційного потоку і збільшен-ня можливостей для професійного зростання.

Р1/1БІОЛОГІЧНА І СОЦІАЛЬНА НЕЕТИЧНІСТЬ ПОДОВЖЕНОГО РОБОЧОГО ЧАСУ І ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

Н.А. Бобко, В.І. ЧернюкДУ «Інститут медицини праці НАМН України», Київ, Україна

За умов економічної нестабільності та конкурентних змагань у суспільстві з напо-легливістю актуалізується питання щодо по-довження робочого часу всупереч емпірично встановленим і десятиріччями закріпленим нормам.

Проте, як свідчать численні дослідження, подовження тривалості робочого часу немину-че має своїми наслідками збільшення аварій-ності і травматизму на виробництві (що зростає експоненціально після 8 годин роботи у пред-ставників більшості професій; ще раніше – піс-ля 4 годин роботи – погіршується надійність операторів напруженої праці (транспортних засобів), після 2 годин – у авіадиспетчерів) і на автошляхах (особливо – після робочих змін) поряд із зростанням захворюваності, переду-сім – системи кровообігу (особливо – ішемічної хвороби серця і цереброваскулярної патоло-гії). Це призводить до передчасної інвалідиза-ції працівників, передчасної втрати працездат-ності, зростання смертності, плинності кадрів і безробіття, зменшення тривалості життя. У жінок, які працюють понаднормові години, по-гіршується стан репродуктивного здоров’я, що спричинює зменшення народжуваності, погір-шення стану здоров’я новонароджених і якості їх життя у майбутньому. Скорочення вільного від роботи часу зменшує можливості розви-тку людини як особистості, її занять спортом, улюбленою справою, стає на заваді реалізації вроджених талантів, звужує її можливості до-лучення до культурної спадщини, послаблює інститут сім’ї і інтерес до життя.

Понаднормова тривалість робочої зміни або тижня як випадкове явище є соціально та економічно не виправданим з точки зору без-пеки праці і дорожньо-транспортного руху, як систематичне явище – є також шкідливим для здоров’я працюючих і добробуту суспільства. При цьому, найбільш вразливими категоріями працюючих за подовженим робочим часом є

жінки, особи віком до 18 років і старшого пра-цездатного віку, а також особи, зайняті на ро-ботах зі шкідливими і особливо важкими або напруженими умовами праці, змінні працівни-ки, особи з ослабленим здоров’ям.

Пригнічення біосоціальної природи людини ніколи не приносило суспільству позитивних наслідків – ні у сфері економіки, ні у сфері нау-ки чи культури. Економічні і соціальні змагання вигравали і виграють країни з найменшим ко-ефіцієнтом експлуатації людини, з найвищими життєвими стандартами, найкращими науко-вими і технічними досягненнями і шанобливим ставленням до людини праці.

Р1/2БИОЭТИКА И СТРУКТУРНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ ТЕОРИИ В ПОСТАКАДЕМИЧЕСКОЙ («ЧЕЛОВЕКОМЕРНОЙ») НАУКЕ

Ю.В. Косова Харьковский национальный экономический университет Харьков, Украина

Человек все чаще обозначает свое при-сутствие в научном познании одновременно в роли субъекта и объекта научного исследо-вания. Как следствие, – происходит замеще-ние социальной верификацией верификации логико-эмпирической, которая по сути стано-вится ее (социальной верификации) частным случаем, релевантным возможности логи-чески непротиворечивой в операциональном отношении субъект-объектной демаркации. Итак, наряду с принципами достоверности и объективности, в постакадемическом типе рациональности на условиях паритетности присутствуют гуманитарные и/или реляти-вистские регулятивы – как проявление чело-веческой субъективности. В центре внимания методологии трансдисциплинарных областей постакадемической науки (биоэтика, биополи-тика, биомедицина) оказывается «вторжение» социокультурного контекста в процедуру удо-стоверения обоснованности и достовернос-ти научных концептов – нелинейная зависи-мость результатов актуализации собственно эпистемологической процедуры верифика-ции/фальсификации от результатов интегра-ции в ментальность и культуру. В новой фазе генезиса техногенной цивилизации – «обще-стве риска» – монодисциплинарный подход, при котором научное сообщество являлось самодостаточным экспертом достоверности научного знания, уже не имеет достаточного уровня социальной эффективности [1]. Ядром систематической деятельности, направлен-

62


ной на прогнозирование рисков, проистека-ющих из социальной практики и внедрения новых технологий, выступает гуманитарная экспертиза, трансдисциплинарная по опред-елению. Ее целями (социально-когнитивными функциями) являются [2]: (1) определение факторов риска, которые потенциально или актуально несет в себе технология; (2) воору-жение общества знаниями о возможных по-следствиях взаимодействия высоких техно-логий и человеческого бытия; (3) выявление новых возможностей для развития и реа-лизации гуманистического потенциала на-учно-техногического развития. Объектами гуманитарной экспертизы и одновременно источником социального и эволюционного риска выступают социальные, научные и тех-нологические инновации. В отличие от клас-сического понимания оценки гуманитарных и социальных последствий таких инноваций, социальная верификация исходит из пре-зумпции виновности и презумпции бдитель-ности в отношении любой разновидности такой инновации [2]. Нет, пожалуй, ни одной области современной науки, где все методо-логические и институциональные трансфор-мации, связанные с феноменом социальной верификации выступают столь же рельефно, как в геномике человека. Прежде всего, это касается двух радикальных трансформаций в методологии научного познания [1] – поворо-та экологического (экзистенциальная угроза бытию человека исходит из самого научного разума) и биоэтического (диагностом этой угрозы выступает моральный разум). Имен-но в рамках международного проекта «Ге-ном человека» впервые были совмещены как объективистско-познавательные, научные, так и морально-правовые аспекты научно-го исследования. Впоследствии наметилась тенденция к преодолению функциональной дифференциации внутри исследовательской группы, в соответствии с которой ученый уста-навливает внешние, объективно существую-щие угрозы, а моральный философ выявляет внутренние риски, обусловленные попытками технически контролировать внешнюю угро-зу [3]. Ныне обе эти функции имеют, на наш взгляд, явно обозначившуюся тенденцию к пересечению и совмещению на одном «но-сителе». В рамках развиваемой нами кон-цепции, гуманитарная экспертиза осущест-вляет предварительный прогноз и селекцию возможных сценариев социальной верифи-кации конкретных научных концептов. Изна-чально в концептуальное и проблемное поле социальной верификации оказываются изна-чально не включенными только те компоненты,

которые не имеют социокультурной значи-мости и не вступают в идейный резонанс с предыдущими ментальными структурами/элементами. Если же подобный резонанс име-ет место быть, то течение социальной верифи-кации данного концепта развивается по типу самореализующегося прогноза. Последнее обстоятельство, на наш взгляд, представляет-ся наиболее важным отличием постакадеми-ческой науки в целом и биоэтики в частности от социальных основ роста научного знания в классической науке 19-20 веков.Литература.

1. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / Бек У. пер с нем. – М. : Прогресс-Тра-диция, 2000. – 384 с. 2. Ашмарин И.И., Юдин Б.Г. Основы гуманитарной экспертизы // Че-ловек. – M .: 1997, 3. – с. 76-85. 3. Тищенко П. Биовласть в эпоху биотехнологий / Тищенко П. – М. : РАН Институт философии, 2001. – 177 с.

Р1/3БИОЕТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ КАК КОМПОНЕНТ ГУМАНИТАРНОЙ ЭКСПЕРТИЗЫ

Руснак ДаниелаГосударственный университет медицины и фармации им. Н. А. Тестемицану, Кишинэу, Республика Молдова

В современной научной среде на-блюдаются различные тенденции анали-за биоэтики и биомедицины в контексте междисциплинарных направлений. Как бы там не было, важно понять, что биоэтические исследования ориентированы на живые су-щества, независимо от того связано это с би-омедицинской практикой или нет. Тот факт, что любой тип упомянутых исследований или экспериментов обязан быть утвержден коми-тетом по биоэтике не является ни для кого но-востью. Но возникает вопрос: не превращает-ся ли комитет препятствием в развитии науки? Вопрос спорный, но в том случае, когда в про-цессе исследования включены люди, его цель должна быть ориентирована на улучшение и оптимизацию методов лечения изменяющих качество лечения и жизни. Исходя из этого лю-бое исследование, не только биомедицинское, должна соответствовать определенным прин-ципам и правилам установленных комитетом по биоэтике. Такие правила как соблюдения прав человека, благосостояние человека, транспарентность общения, самостоятельное принятое решение, доступность к информа-ции, добровольное участие в эксперименте,

63


информация о потенциальных тисках, конфи-денциальность, безусловно, должны строго соблюдаться. В этом контексте любое био-медицинское исследование, соответствую-щее этим нормам и правилам, можно назвать биоэтическим.

В свою очередь все эти исследования должны проходить и гуманитарную экспертизу, которая, будучи междисциплинарным ин-ститутом, способна идентифицировать потенциальные риски как по отношению к ин-дивиду, так и по отношению ко всему челове-честву. Гуманитарная экспертиза помогает выявить и определить ценностную структуру исследования. Принципы и правила в оценке исследования (биомедицинского, социоло-гического, экологического) в гуманитарной экспертизе мало чем отличаются от тех, что в биоэтической экспертизе. Они имеют об-щую цель – стимулировать моральную сторо-ну исследователя и участников исследования. Все они должны постоянно находиться в рам-ках герменевтического диалога на протяже-нии всего этого процесса и сообща решать возникшие проблемы. С этой точки зрения биоэтичеткая экспертиза позволяет иденти-фицировать и определить риски, возникшие во время исследования, тогда как гуманитар-ная экспертиза прогнозирует и дает решения для их преодоления.

Если исходить из того, что риски бывают как на индивидуальном, так и на социальном уровне, то для того чтобы общество понимало степень проявления этих рисков в процессе внедрения какого-нибудь новшества, необ-ходим специальный социальный институт, который занимался бы этими проблемами. С нашей точки зрения этим институтом являет-ся гуманитарная экспертиза, которая, владея совокупностью гуманитарных (и гуманисти-ческих) знаний, может объединить представи-телей разных научных направлений. Обладая междисциплинарной структурой, гумани-тарная экспертиза поможет прогнозировать всевозможные эффекты новых технологий, не только в биомедицине, но и в различных фраг-ментах социальной реальности.

Р1/4БИОЭТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ СМЕННОГО ТРУДА

В.И. Чернюк, Н.А. Бобко ГУ «Институт медицины труда НАМН Украины», Киев, Украина

Проблема сменного труда – сложная биосоциоэтическая проблема, которая актуа-

лизована научно-техническим прогрессом, со-здающим почти неограниченные возможности для удовлетворения растущих потребностей членов обществ.

В использовании обществом сменного труда содержится противоречие между та-кими моральными категориями как «личный интерес» и «общественное благо», так как по своей природе ночной труд «биологически не этичен», тогда как с точки зрения социума ноч-ной труд «социально этичен», ибо обеспечива-ет прогресс общественного развития и гуман-ного отношения к больным и уязвимым членам общества.

Ключевой вопрос физиологии сменного труда – способность человека адаптировать-ся к работе в ночное время. Известно, что это удается не более, чем 20% сменных рабочих. Также около 20% людей вовсе не в состоянии адаптироваться к сменному труду и уходят из профессии. Остальные (около 60%) адаптиру-ются не полностью. Именно для них сменный труд чреват наибольшими издержками для здоровья и социального благополучия.

Отсюда – актуальность профессиональной ориентации и профессионального отбора для работы в сменном режиме, а также осущест-вления текущего мониторинга адаптации к работе по сменному графику. Требуется отра-ботка вопросов технологии, критериальных оценок, отбора адекватных для каждой про-фессии физиологических показателей для та-кого мониторинга.

Важной проблемой является поиск физио-логически оптимальных соотношений продо-лжительности работы и отдыха при различных графиках сменного труда при разных видах профессиональной деятельности. Это касает-ся как оптимального соотношения чередова-ния дневных и ночных смен, так и их продолжи-тельности, а также внутрисменных режимов труда и отдыха.

Отдельную проблему в условиях сменного труда представляет гигиеническое нормиро-вание вредных факторов производственной среды и трудового процесса с учетом продо-лжительности их действия и влияния на ор-ганизм человека в ночное время. Разработка указаний проблемы находится на начальном этапе.

Сменные рабочие – категория трудящихся, требующая социальной защиты как в плане разработки специальных нормативных актов по режимам сменного труда (разновидностей каковых намного больше, чем для работающих только днем), так и применения социальных льгот и компенсаций, социальной реабилита-ции и биосоциальной адаптации.

64


ЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ БІОЕТИКИ

S2/1BIOETHICS AND POLITICS: PERSPECTIVES OF COLLABORATION

S. Sprincean Institute of European Integration and Political Sciences of Academy of Sciences of Moldova, Chisinau, Republic of Moldova

Bioethics represents a complex category of science and discipline of research, appeared and developed in last 40 years which refers to social-political, scientific, technological, biomedical and cultural phenomenon of reconsideration of social abusive policy regarding the relationship of human society with biosphere and establishing a new coevolutive type of relation between Man and Nature. In the same time, bioethics manifests as a new type of social consciousness, new lifestyle, new social ideology and a set of fundamental pillars of contemporary world healthcare system. As a science, bioethics is concentrated on the research of perspectives of enhancement of moral as a way of resolving contemporary global multiaspectual crisis.

Bioethical approach on contemporary political processes means a dynamic promotion of solving procedures, consisting in diversification and applicability of normative frame in the context of deepening of contemporary global crisis. Bioethical interdisciplinary concerns of investigation are designed to reply efficiently to a large spectrum of civilizational challenges, activating unexplored potential of humanhood and innovational reserves of humanity by involving new human resources. In this context, become necessary to found a new branch of bioethical science – political bioethics as innovative and additional bioethical dimension of the practical and methodological arsenal of establishing and implementing the theory and the practice of humanhood survival, in the perspective to offer a better chance for humanity to overpass the global crises as well as for a promptly and more efficient reaction to contemporary worldwide, regional and national menaces and dangers coming from

environmental, economical, social and political changes.

Thus, political bioethics will be stated as one of bioethical sciences, concerned in studying of different political aspects, implications and consequences of relations between society and nature or between human individuals during their everyday professional activity, involving many aspects related to alive beings, life issues or biosphere in the widest meaning. Political power, state authority, political parties, pressure and interest groups, state and public institutions and authorities, investigated from the perspective of bioethical principles and methodology, are also included in the area of interest of political bioethics.

In conclusion, the necessity of creation of new methodology in relation with strategic practice of implementing of bioethical emergency requests as world political pattern of future human society comes to support edification of political bioethics as applied component of bioethical and political pursuits as well. Political bioethics as a most natural expression of collaboration between politics and bioethics, defines most compounding theories, concept, principles, categories related to a view on political life through imperative of necessity to revise moral norms and principles convergent to preserving rights of alive beings and biological environment welfare.

S2/2ПРОБЛЕМИ ПРОФІЛАКТИКИ ЙОДНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ЛЮДЕЙ ЗРІЛОГО ВІКУ

В.І. Кравченко, С.В. Постол, І.І. Складанна, І.А. Лузанчук ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України», Київ, Україна

Проблема дефіциту йоду є актуальною для більшості країн Європи, а на теренах України це питання стоїть особливо гостро, оскільки профілактика йодозалежних захворювань не вирішена на законодавчому рівні. Інтерес сві-

65

Значення державної політики в реаліЗації принципів біоетики

тової громадськості до цієї проблеми зумовле-ний тим, що стан здоров’я та інтелектуальний потенціал населення регіонів з нестачею йоду перебуває на нижчому рівні, порівняно з регіо-нами, вільними від зобної ендемії.

Практично вся територія України знахо-диться в зоні йододефіциту і було показано, що майже 85 % зареєстрованої серед насе-лення України патології щитоподібної залози пов’язані із йодною недостатністю у продуктах харчування та у довкіллі: грунті, воді, повітрі. Ці статистичні дані стосуються тільки діагнос-тованих та виражених йододефіцитних за-хворювань (ЙДЗ) і не включають широко роз-повсюджені донозологічні субклінічні форми хвороби.

Найбільш часто дослідження йодного стату-су проводять у специфічних групах населення, таких як діти та жінки фертильного віку. Однак, згідно з статистичними даними, для демогра-фічної ситуації в Україні характерним є старін-ня населення, частка людей, віком понад 60 років перевищує 21%. І згідно з даними, які ми отримали при проведенні дослідження для цієї групи проблема йодної недостатності також є значущою: медіана йодурії у 52 обстежених м.Києва, які досягли непрацездатного віку, становила 66,62 мкг/л, що відповідало легко-му ступеню йодної недостатності в порівнянні з медіанним результатом 120,78 мкг/л в групі осіб молодшого віку (35 осіб віком від 20 до 54 років). Крім того, у 17,3% осіб похилого віку розміри щитоподібної залози перевищували нормативні значення. У значної кількості об-стежених разом з дифузним збільшенням щи-топодібної залози були виявлені вузлові ново-утворення.

Однак медіанний показник рівня ТТГ крові перебував на рівні 1,53 мОд/л, що свідчить про задовільний функціональний стан щитоподіб-ної залози осіб похилого віку. При анкетуван-ні пацієнтів було встановлено, що тільки 25% вживали йодовану сіль, яка сприяє забезпе-ченню організму оптимальною кількістю йоду. Ще менший відсоток обстежених вживав у їжу харчові продукти, які можуть бути природним джерелом йоду (морська капуста, морська риба тощо).

Отже, в результаті проведеного досліджен-ня рівня забезпеченості йодом осіб похилого віку був визначений легкий ступінь йодної не-достатності, який у більшості випадків клініч-но проявляв себе у вигляді дифузного зобу. Однак, переважна більшість (75%) осіб стар-шого віку не обізнана щодо проблеми розпо-всюдженості йодного дефіциту в Україні та його впливу на когнітивні здібності та перебіг метаболічних процесів в організмі і не вживала

самостійно жодних засобів для профілактики недостатності йоду.

S2/3ЗАДАЧІ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЙОДНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ В УКРАЇНІ

М.Д. Тронько, В.І. Кравченко ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П.Комісаренка НАМН України», Київ, Україна

Численними дослідженнями протягом останніх 15 років встановлено наявність йодо-дефіциту різного ступеня важкості практично у всіх областях України. Показані негативні на-слідки недостачі йоду у харчуванні для здоров’я населення, особливо для дітей та вагітних жі-нок. Досліджено рівень масової та групової йодної профілактики для різних регіонів країни та в різні часові періоди. Досліджена динаміка захворювань щитоподібної залози серед насе-лення України, як найбільш важливого показ-ника недостатнього споживання йоду. Було по-казано, що більше 1,5 млн. осіб в Україні мають захворювання щитоподібної залози, пов’язані з йодною недостатністю, з них – майже 500 тисяч дітей. Страждає фізичний та інтелектуальний розвиток населення, особливо дітей, виникає патологія вагітності з затримкою внутрішньоу-тробного розвитку дітей, анеміями у вагітних і новонароджених, токсикозами, передчасними пологами, вадами внутрішньоутробного роз-витку, та смертністю новонароджених. Дове-дено, що дитина, яка зростає в умовах навіть легкої йодної нестачі, має психомоторні по-рушення, зниження рівня інтелекту (IQ), осла-блену соціальну мотивацію і не здатна оволо-діти складною професією, що в подальшому це справляє негативний вплив на економічний прогрес суспільства. Показано, що у випадках середнього ступеня йодної недостатності спо-стерігається затримка росту дітей та відчутне зниження розумового їх розвитку. Констатова-но, що більшість жінок різних областей України в період гестації недоотримують потрібної для них кількості йоду та знаходяться в зоні ризику виникнення ускладнень вагітності та затримки розвитку головного мозку плода. Розраховані соціальні та економічні втрати країни внаслідок недостатнього споживання йоду. Щорічно в Україні народжуються 33 068 дітей з відставан-ням у інтелектуальному розвитку. Щороку за-гальний інтелект нації втрачає 446 418 пунктів розумового потенціалу IQ.

Запропоновані державні заходи йодної профілактики, спрямовані на ліквідацію йо-дозалежних захворювань. Протягом останніх

66


років у Верховній Раді України знаходилося 4 законопроекти з профілактики йодозалежних захворювань, які на жаль не завершилися їх прийняттям. Україна залишається серед тих небагатьох країн, де проблема профілакти-ки йодозалежних захворювань не вирішена. У зв’язку з цим в аспекті збереження і поліп-шення здоров’я населення наукова і громад-ська спільноти, державні установи повинні спрямувати увагу на проведення масової роз’яснювальної кампанії серед різних верств населення про шкоду для здоров’я йододефі-циту, обов’язкового забезпечення всіх продо-вольчих торгових точок харчовою йодовною сіллю, на використання в раціоні харчування організованих колективів йодованої кухонної солі та прийняття Державної програми з про-філактики йододефіциту.

S2/4ЭТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПЛАНТАЦИИ

П.Ф. Музыченко Национальный медицинский университет имени А.А.Богомольца, Киев, Украина

В настоящее время в мире с помощью замены органов спасают от неминуемой смер-ти около 100 тысяч больных в год, а в Украине, признанной родиной трансплантологии, се-годня проводят лишь единичные пересадки органов.

В 1999 году в Украине был принят закон о трансплантации, который должен был вывести нас в цивилизованное пространство, одна-ко принятый закон оказался хуже инструкции Минздрава СССР, которая действовала, когда трансплантология только зарождалась. Ин-струкция гласила, что родственники не имеют права распоряжаться органами умершего че-ловека.

На протяжении истекшего периода в укра-инский Закон о трансплантации внесено не-сколько поправок, в результате чего даже обычное травматологическое отделение ра-ботает на грани конфликта с ним. Чтобы взять клетки тканей, кожу, кусочек кости, сустав, плаценту, надо получить согласие родствен-ников. По этой причине были закрыты отделы консервации тканей, ранее функционировав-шие во многих городах страны.

Основным аргументом принятия тако-го закона и поправок к нему являлось то, что некоторые депутаты высказывали опасение, что людей будут похищать, органы продавать за границу. Посему операций по пересадке ор-ганов стали делать меньше. Другая проблема,

которая ограничивает развитие трансплан-тологии в Украине, – деньги, т.е. – отсутствие оных.

Трансплантация должна быть под надеж-ной защитой государства, иначе эта отрасль хирургии зачахнет,а люди, не получившие по-мощи, – погибнут.

В 90-х годах в Украине создали пять цен-тров трансплантологии – в Киеве, Донецке, Запорожье, Львове, Одессе.

Но большинство жителей этих областей едут на трансплантацию в Польшу, Белорус-сию, Россию и страны Западной Европы, где в год проводят тысячи таких операций.

На Западе создан межгосударственная организация – «Евротрансплант», в которую входит большинство европейских стран, су-ществуют специальные координационные центры, связанные компьютерной сетью. Поэтому, как только появляется потенциальный донор, его параметры передаются в несколько координационных центров – и тут же находят подходящего по этим параметрам реципиен-та.

По компьютеру моментально подбирают па-циентов, которым орган подойдет на-илучшим образом. Получается зачастую так: – почки до-нора из венского центра пересадили австрий-цам, печень отправили в Берлин, а сердце – в Италию. Один человек спас жизнь четверым пациентам.

Понятно, что в стране должен быть очень высокий уровень гуманизма, чтобы даже в тяжелые минуты думать о том, как помочь дру-гому смертельно больному человеку.

В Японии быстро развивается родственная пересадка органа или его части, потому что при этом достигается хорошая генетическая со-вместимость. Но в Украине и с родственными пересадками тоже – проблема. Пациентам, которые находятся на хроническом гемодиа-лизе, можно было бы помочь, взяв трансплан-тат у ближайших родственников. Но желающих мало. Родственников можно понять: вдруг не-удача, кто прокормит семью, если будет два инвалида.

СМИ всегда и во всех странах играли огромную роль в формировании обществен-ного мнения. Однако, в погоне за сенсацией передовицы наших газет пестрят ужасающи-ми заглавиями, такими как: «Врачи добивают раненых, чтобы забрать у них органы», «Ра-зоблачена преступная организация «черных» трансплантологов».

В настоящее время обсуждается проект Закона Украины, в котором предлага-ется рас-ширить контингент потенциальных доноров за сет несовершеннолетних и лиц, признаннях

67


недееспособными, с согласия родственников или опекунов. Вот уж намечается поистине ди-кий разгул фантазий папараци.

Не разумнее ли было бы позаимствовать основные положення Закона о трансплан-та-ции наших ближайших соседей –белоруссов:

• донор после забора органов имеет пра-во на: получение компенсации расходов, связанных с необходимостью восстановления его здоровья в связи с забором органов;

• порядок выдачи и размеры этой компен-сации определяются Советом Министров Республики Беларусь; получение пособия по временной нетрудоспособности в размере 100 процентов заработка на период нетрудос-пособности, наступившей в связи с забором органов;

• инвалидность живого донора, наступившая в связи с забором органов, приравнивается к инвалидности, связанной с несчастным случа-ем на производстве или профессиональным заболеванием.

S2/5БІОЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СПОРТУ ВИЩИХ ДОСЯГНЕНЬ

Г.В. Коробейніков, Л.Г. Коробейнікова Національний університет фізичного виховання і спорту, Київ, Україна

Сучасний спорт вищих досягнень, як олім-пійський, так і професійний характеризується високими об’ємами та інтенсивністю фізичних навантажень. Звичайно, фізичні навантаження у сучасному спорті мають позамежний харак-тер, що іноді призводить до перенапруження функціонування фізіологічних систем організ-му атлетів. У зв’язку із цим, актуальним є фар-макологічне стимулювання процесів віднов-лення та адаптації організму спортсменів до навантажень, з метою підвищення рівня пра-цездатності.

Однак, серед спортсменів та тренерів іноді існує думка про можливість використання до-пінгових (заборонених) засобів для зростання функціональних можливостей організму. Існує декілька причин заборони допінгових засобів у спорті: ризик здоров’я і життя атлета, наявність нечесної конкуренції, морально-етичні аспек-ти, гуманістичні принципи Олімпійського руху, започатковані засновником сучасних Олімпіад П’єром де Кубертеном.

Однак, крім допінгу, існує ще ціла низка біо-тичних проблем спорту вищих досягнень.

Найбільш значущою проблемою у сучасно-му спорті є виснаження функціональних резер-вів організму та, як наслідок підвищений трав-

матизм атлетів протягом спортивної кар’єри. Нераціональні тренування, наявність великої кількості комерційних турнірів порушує гар-монічність графіку індивідуальної підготовки спортсмена високої кваліфікації, що призво-дить до зниження функціональних резервів і, необхідності використання фармакологічної (допінгової) стимуляції.

Поширеним явищем у спорті вищих до-сягнень є порушення Гельсінської декларації Всесвітньої Медичної Асоціації (прийнятої у 1964 р. та доповненої у 1975 р., 1983 р., 1989 р., 1996 р., 2000 р.). Насамперед, це відсут-ність інформованої згоди, коли спортсмени не інформовані про наслідки нераціональних тре-нувальних навантажень та використання до-пінгових препаратів, а також наявність прямого ризику життю та здоров’ю спортсмена.

Важкість вирішення даної проблеми є у тому, що вищезгадані міжнародні документи стосу-ються медичних досліджень та призначаються для професійних медиків. Не дивлячись на по-ширення законодавчих та морально-етичних заходів Всесвітньої Антидопінгової Асоціації (WADA), Міжнародного Олімпійського комітету, Міжнародних федерацій з видів спорту проти порушників допінгових обмежень, використан-ня заборонених засобів продовжується.

Одним з можливих шляхів покращення си-туації є послаблення комерціалізації спорту вищих досягнень (насамперед олімпійського) та повернення до олімпійських принципів, за-початкованим П’єром де Кубертеном.

S2/6БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУЧАСНОЇ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ МЕДИЦИНИ

О.М. Лук’янова, Ю.Г. Антипкін, Ю.В. Давидова ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України», Київ, Україна

Актуальність. Наприкінці ХХ сторіччя спо-стерігався стрімкий розвиток генетики, репро-дуктивних технологій та перинатальної меди-цини. Саме в сучасній перинатології виникають такі ситуації, які неможливо вирішити з вико-ристанням старих категорій та підходів.

Мета. Визначити основні біоетичні аспекти сучасної перинатальної медицини та основні принципи вирішення критичних питань.

Результати. Проведено контекстний, істо-ричний, компаративний аналіз сучасних про-фільних літературних джерел та на цієї основі розроблено основні біоетичні аспекти перина-тальної медицини на етапі реформування ме-дичної галузі.

68


Визначено, що пріоритетними є наступні аспекти: адекватна допомога дітям, які наро-дились з екстремально низькою масою тіла, пренатальна диспансеризація плодів, розроб-ка принципів організації фетальної хірургії, пе-ринатальний менеджмент жінок з рідкісними, тяжкими, в тому числі онкологічними захворю-ваннями, з урахуванням репродуктивних прав пацієнтів, визначених ВООЗ, а також в світі набуває актуальності проблеми проведення акушерських втручань за вимогою пацієнтки, зокрема проведення абдомінального розро-дження та програмованих пологів.

Біоетичні аспекти сучасної перинатальної медицини мають враховуватись при розробці стратегії удосконалення надання перинаталь-ної допомоги в Україні. Серед них основними є: стандартизація надання перинатальної допо-моги, залежно від характеру патології матері та плода, проведення перинатального аудиту з метою визначення оптимального рівня на-дання відповідної перинатальної допомоги в кожному регіоні, розробка інтегральних крите-ріїв оцінки якості надання перинатальної допо-моги. Все викладене вище сприятиме розви-тку мережі перинатальних центрів в Україні за принципами регіоналізації перинатальної до-помоги за трьохрівневою системою, досягнен-ню Цілей Розвитку Тисячоліття щодо зниження перинатальної та материнської смертності.

Висновки. Визначення біотичних аспектів сучасної перинатальної медицини дозволяє систематизувати науково-методичні засади організації перинатальної допомоги та прак-тичного їх впровадження, що забезпечує опти-мальний розвиток перинатальної допомоги в Україні.

S2/7БІОМЕДИЦИНА ТА БІОЕТИКА В КОНТЕКСТІ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Терешкевич Г. Т.Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, Україна

Людське життя нині має умовну цінність. З одного боку, демократичний світ веде бороть-бу за дедалі нові права людини, з іншого – ті самі права ненародженої людини, вмираючої, соціально неадаптованої – порушує. У деяких країнах світу демографічним процесам стали притаманні глибокі кризові явища: зниження чисельності, спад народжуваності, старіння населення.

У 1950 році на кожного дорослого у світі припадало 2,5 дитини, а у 2050 році на четверо

дорослих, згідно з даними ООН, припадати-ме одна дитина. Основна причина депопуля-ції більшості європейських націй є нехтування нормами моралі у законодавчих ініціативах: легалізація контрацепції, абортів, перверсій.

Нині населення України різко скорочується. Згідно із статистичними даними, у 2012 році в Україні народилось 520,7 тис. дітей, а померло 663,1 тис. осіб. В результаті природне скоро-чення населення в цьому році становило 142,4 тис. осіб, не враховуючи абортованих дітей.

Пошук причин найчастіше зводять до еконо-мічних негараздів, що зумовлюють зменшення народжуваності та відтік населення. Та причи-ни демографічної кризи слід шукати в падінні моральності суспільства.

В Україні сформувалася своєрідна абортив-но-контрацептивна культура. Організаційна структура надання медичної допомоги жінкам дітородного віку зорієнтована на створення сприятливих умов для здійснення абортів, ви-користання засобів контрацепції і сприйняття їх як нормального соціального феномену. Ве-лика кількість штучних абортів свідчить, що ті, хто їх чинить, керуються не моральними заса-дами, а власними інтересами. Демографічна ситуація в Україні спонукає державу, суспіль-ство замислитись над проблемою цінності та гідності життя людини, оцінка якого з погляду біоетики однозначна: його потрібно шанувати і захищати від моменту запліднення до природ-ної смерті.

Біоетика відіграє основну роль у формуван-ні зрілої особистості фахівця, і не лише лікаря, стоматолога чи фармацевта, а передовсім тих, хто покликаний виховувати молоде покоління. Вона покликана вирішувати проблеми став-лення до людського життя в усіх його проявах через оцінку моральності дій людини як у біо-логічно-медичній галузі, так і в системі охоро-ни здоров’я стосовно відповідності до мораль-них норм та цінностей, а також розв’язувати демографічні проблеми в Україні. Ця наука, за твердженнями фахівців, опрацьовує методо-логію прийняття рішень, адекватних із соціаль-ної, медичної, психологічної та правової точок зору. Біоетика зосереджує увагу на людині як особистості у її духовній, душевній і тілесній ці-лісності. Біоетика носить міждисциплінарний характер. Вона також тісно пов’язана з правом та менеджментом, особливо у сфері надан-ня медичних послуг. Тому вивчення біоетики сприяє осмисленню та аналізу законодавства України в галузі охорони здоров’я у світлі мо-ральних норм і цінностей та можливості його вдосконалення.

69


S2/8ЛІБЕРАЛЬНИЙ ТА ГУМАНІТАРНИЙ ТИПИ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТКИ

Н.О. Назар, Р.С. Івасівка Львівський національний медичний університет ім. Д. Галицького, Львів, Україна

Дією законодавчого забезпечення форму-ється відповідна державна парадигма тієї чи іншої політики, в тому числі і демографічної. Іс-нуюча, наразі, не сприяє позитивному розвитку демографічних процесів, навпаки, деструктив-но впливає на їх перебіг. Основною причиною цього є нехтування моральними аспектами у підходах до державної демографічної політики на етапах формування її засад.

З метою вибору найбільш сприятливого типу демографічної політики України, котрий би сприяв поступальному розвитку нашої держави та був скерований на позитивне від-творення людських ресурсів, необхідно більш детально проаналізувати особливості, умовно нами названих, ліберального та гуманітарного типу демографічної політики виокремлених на основі етико-культурних моделей.

Характерною рисою ліберального типу є факт, що людина (особистість) розглядається не у своїй онтологічній сутності, а тому ставлен-ня до її гідності є, зазвичай, суб’єктивістським. Вказаний тип, незважаючи на свою незаде-кларованість у нормативних актах держави, все-таки є чинним у нашому суспільстві. За-пропонований нами, за умовною назвою гума-нітарний тип, у своєму підґрунті має об’єктивну антропоцентричну спрямованість.

Коли проаналізувати цінності, стратегію та ознаки ліберального типу демографічної полі-тики, то це насамперед відсутність звичайної послідовності та логічного зв’язку: як можна ставити за мету досягти збільшення народжу-ваності шляхом тотальної пропаганди контр-ацепції (в тому числі абортивних засобів), що вже в основі створює агресивне середовище для сімейних цінностей, дітей, батьківства та материнства. Результатом впровадження та дії такого типу демографічної політики є демогра-фічна криза: деморалізація суспільства шля-хом спотворення фактів та маніпуляції суспіль-ною свідомістю, пов’язаних з питаннями, які стосуються статевості людини, що призводить до занепаду інституту сім’ї та поширення сек-суальних перверсій, збільшення кількості спо-живачів контрацепції, масовості абортів. Для ліберального типу демографічної політики ха-рактерна фетишизація соціально-економічних важелів впливу на перебіг демографічних про-цесів. Однак, такий підхід себе не виправдав

навіть у економічно високорозвинених держа-вах світу. Релятивізм, породжує суспільну на-пругу й агресивність та злочинність, тобто сус-пільство попросту стає нездатним співчувати в будь-яких інших ситуаціях, втрачає емпатію. Що ж до ознак гуманітарного типу демографіч-ної політики, то акцент робиться насамперед на створення здорового морально-психоло-гічного клімату в суспільстві, що ґрунтується на повазі до абсолютних загальнолюдських цінностей, насамперед недоторканості люд-ського життя від моменту зачаття до природної смерті.

Не важко передбачити, що втілення гумані-тарного типу демографічної політики наштов-хуватиметься на певні труднощі, однак цей процес є життєво необхідним.

S2/9ЗАПЛІДНЕННЯ «IN VITRO»: НАРОДЖЕННЯ ЗА БУДЬ-ЯКУ ЦІНУ

К.Б. Білецька Львівський національний медичний університет ім. Д. Галицького, Львів, Україна

Однією із найактуальніших демографіч-них проблем сьогодення є безпліддя. Його рівень згідно з даними Міністерства охорони здоров’я України сягає 20%, тобто приблиз-но кожна п’ята подружня пара в нашій країні не може зачати дитину природним способом. Найвищий рівень безпліддя спостерігається у Запорізькій, Чернігівській, Вінницькій, Жи-томирській, Одеській та Дніпропетровській областях. Зважаючи на ситуацію, що скла-лася, в Україні все більшої популярності на-бирають допоміжні репродуктивні технології.

Благородна ціль – народження потомства, яку ставить перед собою безплідне подруж-жя, що вдається до запліднення «в пробірці», насправді не може виправдати засобів, за допомогою котрих досягається бажана вагіт-ність.

Законодавством нашої країни, зокре-ма ст. 281 Цивільного кодексу України, ст. 123 Сімейного кодексу України, ст. 48 Зако-ну України «Про охорону здоров’я», наказом МОЗ України «Про затвердження умов та по-рядку застосування штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) та методів їх проведення» та ін., регламентоване пра-во жінки на запліднення «в пробірці», врегу-льоване питання донорства гамет та суро-гатного материнства. Проте, згадані закони та підзаконний акт конфронтують із правом кожної людини на життя, гарантованим 27 ст. Конституції України. Оскільки штучне за-

70


пліднення передбачає створення більшої кількості людських ембріонів, з котрих лише кілька найкращих (зазвичай до 4-х), перено-сяться в матку жінки, понаднормові зиготи кріоконсервують чи використовують в екс-периментальних цілях. Окрім цього, при за-плідненні «in vitro» частота багатоплідних вагітностей становить близько 20%. Дану «проблему» найчастіше вирішують вдаючись до селективного аборту. Ще однією трудніс-тю цих технологій є часті викидні. Їх кількість становить близько 40 %. Щорічно в Україні проводиться близько 10 тисяч циклів екс-тракорпорального запліднення, в результаті яких народжуються лише 2,5 тис. дітей. Та-ким чином, заради народження однієї дити-ни мусять загинути щонайменше декілька осіб на ембріональній стадії свого розвитку, що є порушенням фундаментального права на життя. Також штучне запліднення зачіпає низку моральних проблем, адже дитина має бути плодом любові її батьків, а не наслідком медичних маніпуляцій, вона має право бути зачатою в подружжі і з подружжя, що виклю-чає донорство гамет чи ембріонів.

Дане дослідження засвідчує, що в Укра-їнському законодавстві існує певна колізія: з однієї сторони декларується право кожної людини на життя, з іншої – низка законів, до-зволяючи штучне запліднення, нівелює це фундаментальне право. Подруги, котрі вда-ються до запліднення «в пробірці», прагнучи народити дитину, часто не помічають селек-ції, кріоконсервації та експериментувань над «надлишковими» ембріонами. Таким чином, людське життя зводиться лише до рівня біо-логічного матеріалу.

S2/10 БІОЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ЗАЙНЯТОСТІ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ

Н.О. Прокопенко ДУ “Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України”, Київ, Україна

Демографічний прогноз свідчить про на-ростання проблеми дефіциту трудових ре-сурсів, а значить, незабаром виникне питання про необхідність використання праці людей похилого віку. В даний час люди похилого віку витісняються з ринку праці. Вони не можуть отримати статус офіційного безробітного і стати на облік у центрі зайнятості. Пенсіоне-ри, як правило, якщо і затребувані, те тільки для малокваліфікованих і низькооплачуваних робіт. Їм пропонують роботи кур’єром, вах-тером, прибиральником, телефонним кон-

сультантом і т.п. Відповідно до численних за-кордонних досліджень із проблем зайнятості людей похилого віку, більшість роботодавців не розглядають літніх працівників у якості по-тенційних майбутніх співробітників. Їхнє від-ношення до цієї групи працівників змінюється дуже повільно. На думку роботодавців, у лю-дей похилого віку відсутні відповідні навики, необхідні в сучасному виробництві, і їм зали-шається вибір між низькооплачуваними ро-бочими місцями в галузі обслуговування та незайнятістю. У людей похилого віку менше шансів пройти перепідготовку. Малоймовір-но, що роботодавець запропонує їм навчання, у них немає доступу до програм і систем про-форієнтації. За статистикою, чим триваліше людина є безробітною, тим складніше знайти нову роботу. Ситуація стає ще гіршою для тих, кому за 50 чи 60 років. Це створює реальну картину, що багато хто з цих людей ніколи не зможуть знову працювати. Дискримінація за віком є ключовим чинником, що працює проти них.

Донедавна в Україні пенсійний вік для жі-нок починався в 55 років, для чоловіків — у 60 років. У зв’язку з вступом у силу закону України 3668-VI від 8 липня 2011 р. «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» в Украї-ні встановлений єдиний для чоловіків і жінок вік виходу на пенсію — 60 років. Пенсійний вік буде вирівнюватися поступово, протягом 10 років. З віком 60 років зв’язане настання права на пенсійне забезпечення, але цей вік не є верхньою межею працездатності. Закон установлює нижню вікову межу для заняття трудовою діяльністю. Верхньої трудової межі не існує. Наявні вікові обмеження для деяких категорій працівників стосуються права за-няття визначеної посади, але не позбавлення права на працю в цілому. Людина похилого віку, що стала пенсіонером, продовжує за-лишатися рівноправним суб’єктом трудового права. Правовому регулюванню праці робіт-ників похилого віку присвячені найважливіші акти МОТ, що стосуються забезпечення рівно-сті у сфері праці, такі як Конвенція МОТ 1958 р. про дискримінацію в галузі праці й занять ( 111), Рекомендація МОТ 1980 р. про робітни-ків похилого віку ( 162). Чи зможе «молодий пенсіонер» знайти гідну роботу на сучасному ринку праці в Україні? Які заходи необхідні для підтримки економічної активності людей старших вікових груп? Відповіді на ці й інші пи-тання є необхідними умовами для успішного проведення пенсійних реформ у життя.

71


S2/11DANGEROUS KNOWLEDGE PHENOMENON: DILEMMA OF MODERN SCIENCE

Trineva Y. National academy of prosecutor of Ukraine,Kyiv, Ukraine

The problem of acquisition of new knowledge, which can become dangerous afterwards, comes into the special notice today. Dangerous knowledge is knowledge, which accumulates quick, than wisdom, necessary for a management by him, or it is such knowledge which is led in development other industries of human knowledge and the same causes a temporal social disbalance.

Almost all dilemmas of bioethics can be attributed to the examples of dangerous knowledge. So in a time of opening and using artificial genesial technologies, for example, of impregnation in vitro, researchers could not know about the possible defects of future man, and to pass their ability to the next generations. In fact similar researches not conducted. Cumming back the rivers or drying of large aquatoriums, like the Aral Sea, can serve to as the other example of dangerous knowledge. Developments of artificial intelligence also can make a certain threat future generations – terrifying fantastic movies can become reality.

Dangerous knowledge incessantly conduct to destruction our planet. Presently humanity is on such stage, from where can not came back. In such exceptional moment humanity must appeal to own wisdom, which will consist in understanding of that, how to use for an improvement human life all knowledge which we have got already. Now, society for the sake of the survival must adapt oneself to the present consequences of result of dangerous knowledge. And adaptation will consist in the change of public world view: to the transition from philosophy of anthropocentrism to philosophy of ecocentrism. Bioethics which contains bases of coexistence of man with an external world will become the head stone (“Philosophy stone”) of this philosophy. Unlike a withstand point of view, to our opinion, bioethics must spread at all spheres of human life.

For understanding functions and tasks of bioethics, we developed its basic principles, which all links of our society must function on the basis of. To such principles we attributed: principle of ecocentrism, publicity, rationalism, equilibrium, limitations, and principle of realism. The last principle is retentive all another. As well as any system, noted principles are correspondent between itself. Noted principles

count the internal subsystem of own inhibitions and counterbalances. Exactly on the basis of these principles must be created social norms (moral, legal). Only on their subsoil a public and international policy must be conducted.

Bioethics must become philosophy of the future, propedevtik of all spheres of vital functions of humans. Only reconstructing an own world view the resulted rank, we have a chance to rescue our planet from destruction.

S2/12ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ З ПРИРОДОЮ

1Кравченко В.І., 1Мельник Б.І., 2Буяло К.М.1ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка, НАМН України»,2Український національний центр обліку викидів парникових газів, Київ, Україна

Кількість населення на земній кулі постійно зростає. За прогнозами ООН, щорічно насе-лення планети збільшується на 57 млн. чоловік. Уже сьогодні кількість населення в світі стано-вить 7,1 млрд. чоловік, а до 2050 вона досягне майже 9 млрд.

Внаслідок перенаселення, технічного про-гресу, економічного росту, недостатньо проду-маної державної політики, неправильного спів-відношення економічної вартості товарів та їх ціни негативний тиск людини на природу буде збільшуватися. Сьогодні забруднюють навко-лишнє середовище більше 7 тисяч хімічних сполук, що виділяються в процесі промисло-вого виробництва. До найбільш розповсюдже-них та небезпечних забруднювачів повітря на-лежить закис азоту та оксиди азоту (NO, NO2), диоксид сірки (SO2) і оксид вуглецю (СО), що є відходами промислових виробництв, наслід-ком діяльності людини. Численні дослідження показали суттєве збільшення кількості респі-раторних та серцевих захворювань в районах, де повітря забруднене диоксидом азоту та сір-ки. За діючими в країнах СНД санітарними нор-мами, середньодобові гранично допустимі концентрації (ГДКсд) цих газів в атмосферно-му повітрі знаходяться на рівні мікроконцен-трацій і становлять: для SO

2 – 0,05 мг/м3, для

NO – 0,06 мг/м3, для NO2 – 0,04 мг/м3, для СО –

3,0 мг/м3. Що стосується диоксиду азоту, за-кису азоту, метану, то їх накопичення у верхніх шарах атмосфери несе загрозу глобальної зміни клімату планети, призводить до так зва-них антропогенних ефектів з катастрофічними наслідками для населення планети. Забрудню-вачами води є пестициди, сульфати, нітрати, феноли, фосфати, ґрунту – поліхлоровані ди-

72


феніли, соляна кислота, важкі метали: ртуть, свинець, миш’як, нікель, залізо, кадмій, олово та інші. Всі вони можуть накопичуватися в ґрун-ті, продуктах харчування та є причиною бага-тьох захворювань людини та тваринного світу. Наслідком цих забруднень є зникнення певних видів рослин та тварин, а в подальшому це за-грожує виродженню людської раси.

Зневажливе, бездумне ставлення до про-блем навколишнього середовища з боку де-яких представників уряду, керівників підпри-ємств, господарств та населення погіршує екологічну ситуацію та наближає нас до еко-логічної кризи. Тому важливим завданням біо-етики є формування у населення бережливого ставлення до природи. Формування дійових механізмів раціонального природокористуван-ня, охорона й відновлення природних ресурсів сприятимуть їх збереженню. На цьому шляху необхідний облік об’єктів навколишнього се-редовища та періодичний і постійний контроль їх стану. На підставі цього потрібне прийняття відповідних заходів.

Енергозбереження, впровадження безвід-ходних та маловідходних виробництв, засто-сування альтернативних джерел енергії, роз-робка та впровадження різних очисних споруд, правовий захист атмосфери та заходи еколо-гічного контролю здатні вирішити проблему забруднення атмосферного повітря, оздоров-лення навколишнього середовища, зняти за-грозу незворотніх, негативних змін в біосфері землі.

Р2/1 СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ДО ЗАКОНОДАВЧОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ЗАПОБІГАННЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДСЬКИМИ ОРГАНАМИ, ТКАНИНАМИ, КЛІТИНАМИ

З.А. Шкіряк-Нижник, Л.М. Слободченко, О.Г. Рогова, О.А. Цодікова, С.П. ШклярДУ „Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України”, КиївХарківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, Харків

Серед етико-правових проблем, що по-требують невідкладного розв’язання в аспекті регуляції біоетичних норм правовими доку-ментами одне з чільних місць за останні роки займає необхідність удосконалення засад по-передження торгівлі людськими органами, тканинами, клітинами. В законодавчих актах України ряд аспектів даного питання залиша-ються неузгодженими з існуючими європей-ськими правовими документами. Передусім, немає самої дефініції категорії «торгівля ор-

ганами і тканинами». Законодавство Украї-ни у сфері донорства та трансплантації лише частково узгоджено зі статтею 21 Додатково-го Протоколу до Конвенції Ради Європи (РЄ) з біоетики (Ов’єдо, 1997 р.) стосовно трансплан-тації органів і тканин людського походження (далі – Д.П.). Зокрема, у законодавстві України відсутні положення, тотожні ч.1 Ст.21 Д.П., що: «Людське тіло і його частини не повинні бути використаними для фінансової вигоди або порівняної з нею переваги». У відомчому на-казі МОЗ України від 10.10.2007 р. N 630 «Про затвердження Порядку проведення клінічних випробувань тканинних і клітинних трансплан-татів та експертизи матеріалів клінічних випро-бувань…» зазначається що: «Донорство тканин (клітин) не оплачується і не передбачає будь-яких витрат від донора». Цивільний кодекс України від 16.01.2003 435-IV (далі – ЦКУ), зокрема Стаття 289 «Право на особисту не-доторканість» передбачає, що фізична особа має право на особисту недоторканість, вона не повинна піддаватись катуванню чи жорсто-кому поводженню і передбачає право завчас-но розпорядитися щодо передачі після смерті органів чи інших анатомічних матеріалів тіла науковим, медичним, навчальним закладам». Однак не виписані санкції за порушення цих прав. Не узгоджено законодавство України і з положеннями Д.П. про те, що „Реклама по-треб або реклама можливостей надання орга-нів або тканин з метою пропозиції або пошуку фінансової вигоди і порівняної з нею переваги, мають бути заборонені”. В Законі України «Про трансплантацію…» від 18.07.1999 р., зокрема, в ст. 18 «Заборона торгівлі органами та іншими анатомічними матеріалами людини» говорить-ся лише, що укладання угод, що передбачають купівлю-продаж органів чи інших анатомічних матеріалів людини, за винятком кісткового мозку, забороняється. Санкції ж за порушення теж не визначені. Отже, значною проблемою законодавчого регулювання заборони торгів-лі людськими органами, тканинами, клітинами є невідповідність нашого законодавства Єв-ропейському, відсутність чіткого визначення, що таке торгівля людськими частинами тіла та відсутність чітких санкцій за порушення законодавчих норм. Отже, є нагальна потре-ба доопрацювати правову основу проблеми і привести її у відповідність з законодавством Європейських держав створити реальну базу для запобігання торгівлі людськими органами, тканинами, клітинами.

73

Біоетика і право в охороні здоров’я

БІОЕТИКА І ПРАВО В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я

S3.1/1ИНСТИТУАЛИЗАЦИЯ БИОЭТИКИ КАК СОЦИАЛЬНАЯ ЗАДАЧА

Г.Ю. Бударин Издательская группа «Юрист», Москва, Россия

Современный статус биоэтики в мире ас-социируется, в основном, с научными дости-жениями. В то же время ее регулятивная роль в обществе предполагает существование определенной системы организаций, доку-ментальную базу, некоторый инвариант по-дготовки квалифицированных кадров. Эти три компонента составляют структурную основу институализации биоэтики. Функциональная сторона данного процесса включает форми-рование специфического поля в контексте со-циальной жизни, где регламентирующее вли-яние биоэтических норм и принципов носило бы обязательный характер.

Здесь возникает коллизия, которую редко удается разрешить. Нормативный характер биоэтических принципов не может, по опред-елению, быть формализованным. Следова-тельно, долженствование в сфере влияния биоэтики изначально подчинено должен-стованию политическому, юридическому, экономическому. Наиболее ярко это проявля-ется в деятельности этических комитетов ме-дицинских учреждений, которые должны ре-шать конфликтные ситуации, но решения эти не имеют обязательного смысла для социальных служб и административных структур. Анало-гичное положение складывается с принятыми национальными и международными доку-ментами по биоэтике, применение которых ограничено нормативной составляющей формализованных регламентаций (полити-ческих, юридических и т.д.). Таким образом, идея ценности жизни как центральная пробле-ма биоэтики остается желаемой, но ее актуа-лизация зависит от иных факторов, лежащих вне компетенции биоэтического сообщества.

Формализация биоэтических нормати-вов не может быть удачным решением этой

коллизии, поскольку в этом случае мы бу-дем иметь дело не с этикой, а с правом. Поэтому единственным надежным выходом представляется юридическое закрепление институциональных компонентов биоэтики, о которых говорилось выше. Таким образом, будет обеспечен переход от неформально-го регламентирования отношения людей к жизни как высшей ценности к формальному регулированию этого отношения в системе социальных институтов.

В заключении необходимо отметить, что этот процесс потребует пересмотра некоторых национальных законодательств, к которому многие страны пока не готовы, поэтому начинать эту работу целесообразно с международных документов и организаций.

S3.1/2БИОМЕДИЦИНСКИЕ ТЕХНОЛОГИИ КАК ФАКТОР СОЦИАЛЬНЫХ ОТНОШЕНИЙ

Г.П. Таранюк Комитет по биоэтике и этическим вопросам при Священном Синоде Украинской Православной Церкви, Киев, Украина

В настоящее время развитие биомедицин-ских технологий вступило в фазу активной со-циальной экспансии, оказывая влияние не только на здоровье человека, но и на отноше-ния между людьми, как в межличностном, так и в общественном измерении.

Экстракорпоральное оплодотворение – «человек из пробирки» – не просто обыденная реальность, но уже и, вызывающая альтерна-тива естественному биологическому порядку, на котором тысячелетиями выстраивалось че-ловеческое общество. Рождение в инкубато-ре – смерть в хосписе – такова, обозначенная уже сейчас, жизненная траектории человека самого ближайшего будущего. На этой тра-ектории – электронные базы персональных данных со всеми характеристиками здоровья, дистанционный контроль за состоянием орга-низма, микро-чипы, управляющие физиоло-

74


гическими процессами, замена изношенных органов на искусственные и биоимпланты. Дальше – расширение естественных возмож-ностей организма: лучше видеть, слышать, двигаться, быстрее думать и перерабатывать информацию, и даже интегрироваться в компьютерные сети.

В этой захватывающей дух перспективе об-щество рискует быть вывернутым наизнанку: если до сегодняшнего дня его биологическое начало было окультурено, а его аффектная составляющая контролировалась моралью и социальными нормами, то теперь оно грозится вырваться наружу, становясь главным действу-ющим лицом общественной жизни.

Деформируются и трансформируются су-ществующие и возникают новые социальные отношения и институты. ЭКО и суррогатное материнство изменяют социальные функции традиционной семьи, и вместе с ними харак-тер отношений супругов, формы семьи и брака. Возможности и потребности трансплантологии приводят к тому, что практически каждый чело-век рассматривается или как потенциальный донор или как потенциальный реципиент. Вве-дение электронных баз данных пациентов при-водит к закреплению за человеком статуса пациента как постоянного социального стату-са, что порождает новые социально-правовые отношения в системе «человек – государство», «человек – система здравоохранения», а также новые формы социального контроля и принуж-дения.

Общество, построенное на абсолютизации ценностей здоровья и качества жизни в сово-купности с новыми технологическими возмож-ностями вмешательства в природу человека с неизбежностью будет продуцировать и новую социальную реальность, главной особеннос-тью которой будет вытеснение моральных регу-ляторов правовыми нормами и переход к при-нудительному типу социальных отношений.

S3.1/3ВИСНОВКИ КОМІТЕТУ З БІОЕТИКИ ПРИ СВЯЩЕННОМУ СИНОДІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ВІДНОСНО ЗАКОНОДАВЧИХ ІНІЦІАТИВ З ТРАНСПЛАНТОЛОГІЇ ТА БІОМЕТРИЧНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Єпископ Іларій (Шишковський)Комітет з біоетики та етичних питань при Священному Синоді Української православної Церкви, Київ, Україна

В 2012 році Комітетом з біоетики при Свя-щенному Синоді УПЦ було розглянуто низку

суспільно резонансних питань, а саме стосов-но перспектив розвитку трансплантології та біометричної ідентифікації особистості.

Зокрема, Комітетом було зроблено висно-вок, що трансплантація як лікувальний метод не може розглядатися в якості панацеї, або як універсальний і незамінний, і тим більше, перспективний спосіб розв’язання проблем здоров’я людини, а люди обмежені у своїй фі-зичній або правовій дієздатності за жодних умов не можуть виступати у якості донорів. Разом із тим, абсолютно неприпустимим є по-смертне донорство на підставі презумпції зго-ди.

У відношенні біометричної ідентифікації, що впроваджується в Україні відповідно до Закону «Про Єдиний державний демографічний ре-єстр та документи, що підтверджують грома-дянство України, посвідчують особу чи її спеці-альний статус» Комітет вважає що:

1)електронний біометричний образ людини в Єдиному державному демографічному реє-стрі у соціально-правовому вимірі стає первіс-ним по відношенню до реальної людини;

2)Єдиний державний демографічний ре-єстр стає головним джерелом суб’єктності людини та здатності брати участь у будь-яких правовідносинах;

3)реалізація прав і свобод людини та грома-дянина, гарантованих Конституцією України, а також здійснення людиною будь-яких дій пра-вового характеру (отримання заробітної плати, укладання угод, тощо) опиняється у залежнос-ті від процесу ідентифікації людини в Єдиному державному демографічному реєстрі;

4)держава через систему електронного біо-метричного обліку – Єдиний державний демо-графічний реєстр за формальними ознаками та фактично набуває прав власності на права та свободи людини та громадянина, а відтак, і на саму людину;

5)функціонування людини в суспільстві поза системи електронного біометричного обліку та наявності у людини даного системою цифро-вого найменування стає неможливим.

S3.1/4ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕДИЦИНА. ЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ.

Н.О. ЛісневськаКафедра цивільного права і процесу ЮІ НАУ, Київ, Україна

Початок третього тисячоліття ознамено-вано бурхливим розвитком біомедичних наук, яке докорінно змінило сучасне суспільство. Біомедичні технології є одним з найбільш ди-

75


намічно розвиваються напрямків науково-екс-периментального знання, яке нині вторгається навіть в область біо- та антропогенезу – ро-блячи активні спроби зі створення живої, мис-лячої матерії (в тому числі людини), минаючи звичайний природний цикл. Штучне (в тому числі екстропоральне) запліднення, сурогат-не материнство, трансплантація органів і тка-нин людини, штучне підтримання життя і деякі інші технології викликають серйозні суперечки в суспільстві в рамках проблеми посилюється протиріччя між людиною і природою, штучним і природним, усвідомленням науково-технічним прогресом самого себе. Особливу увагу сьо-годні привертають генетичні технології (геноді-агностіка, генотерапія, створення трансгенних тварин, клонування людини та ін..), які дозво-ляють втручатися в сакральні, сутнісні харак-теристики людської особистості, частково ви-значати спадкові ознаки майбутніх поколінь людей. Сьогодні як ніколи гостро постає пи-тання про перегляд пріоритетів сучасної науки, об’єктивній оцінці меж допустимого втручання у світ природи і в природу людини з урахуван-ням морально-етичної, моральної координації.

Адекватне юридичне врегулювання, норму-вання всього комплексу проблем, що постають в області біомедичних технологій в силу за-кономірної інертності правової форми, як по пріоритету діяльності по позитивації устале-них суспільних форм відносин на даному етапі відчутно відстає від темпів наукового прогре-су. У результаті багато досягнень біомедицини в силу своєї крайньої актуальності починають застосовуватися, так і не отримавши належної регламентації з боку права, що тягне найсер-йозніші порушення прав та інтересів людини. Відсутність належної законодавчої бази, крім іншого, гальмує розвиток самих біомедичних технологій, у тому числі і тих, без яких в даний час неможлива ефективна медична допомога.

Така ситуація характерна як для України, так і для інших країн. Однак, якщо в ряді євро-пейських держав за останнє десятиліття вжи-ваються заходи щодо усунення законодавчого вакууму у зазначеній сфері, то в Україні від-повідні законопроектні роботи можуть бути охарактеризовані як уповільнений процес. У зв’язку з цим виникає небезпека проведення на території нашої країни неконтрольованих біомедичних експериментів дослідниками з країн з більш суворим законодавством. Все це зумовлює потребу в забезпеченні своєчасного і послідовного правового регулювання біоме-дичної діяльності.

Разом з тим належна юридична оцінка і ква-ліфікація останньої пов’язана з серйозними труднощами. Доводиться констатувати, зо-

крема, що гуманітарне знання поки не готове серйозно опонувати «антропогенної індустрії», більше того, саме воно певною мірою стало «технократичний». Відсутні єдині філософські, а ширше-Загальносвітоглядні, ціннісні критерії у визначенні таких критеріїв.

У ряді країн прийняті і діють закони, що ре-гулюють генетичні технології: в Австрії – за-кон про генотехнологіі 1994 року (The gene technology law); у Швеції – закон про викорис-тання деяких генних технологій в контексті за-гальних медичних обстежень 1991 р. (Law N 114 on the use of certain gene technologies within the context of general medical examinations). Досить грунтовною правової регламентації зазнали репродуктивні технології. Зокрема, у Велико-британії є спеціальний Акт про людський діто-родінні і ембріології 1990 р. (Human fertilization and embryology act); у Швеції – закон щодо дослідницьких або лікувальних процедур сто-совно до запліднення ооцитів людини 1991 р. (Law N 115 concerning measures for purposes of research or treatment in connection with fertilized human oocytes); в Данії – Акт 460 про штуч-ної репродукції у зв’язку з медичним лікуван-ням, діагностикою та дослідженнями 1997 р. (Act on artificial procreation in connection with medical treatment, diagnostics and research) і т. д. категорій, як «людську гідність», «свобода» та ін Вимагає перегляду і категорія «право лю-дини» – перш за все, з точки зору часових меж правоздатності (момент початку, «відліку жит-тя»), правомочності використання життєздат-них людських клітин, минаючи феномен прав людини. Нарешті, враховуючи аксіологічні, іде-ологічні розбіжності в рамках різних географіч-них, етнічних, культурних утворень, необхідне вироблення універсального ціннісного підхо-ду до людини. Таким чином, розробка «біоме-дичного» законодавства в цілому для кожної біомедичної технології в окремо вимагає сер-йозного вивчення питання про ті цінності, які підлягають правовому захисті.

До числа найменш врегульованих законо-давством і теоретично вивчених в Україні став-ляться проблеми клонування людини та інших генетичних технологій. Необхідність обгово-рення та вирішення соціальних, релігійних, етичних і юридичних питань, що викликаються до життя новітніми досягненнями в області біо-логії та медицини, зазначається також у Кон-венції про права людини та біомедицину (ст. 28), у Загальній Декларації про геномі людини та права людини (ст . 14, 21). Тим самим дослі-дження етико-правових, а також спеціально юридичних проблем генетичних технологій є однією з найбільш актуальних завдань в облас-ті стратегії взаємодії права і науково-технічно-

76


го прогресу.Реалії життя ставлять перед нами наступні

цілі та завдання для дослідження:- Розробити і сформулювати деякі концеп-

туальні підходи до вирішення етико-правових проблем юридичного регулювання біомедич-них технологій;

- На основі порівняльного вивчення доступ-них для користування нормативно-правових актів у галузі експериментальної діяльності з клонування людини, нормативного матеріалу, який стосується інших біомедичних технологій в Україні, обгрунтувати нові методологічні під-ходи до правового регулювання в даній облас-ті.

Для чого слід вирішити такі завдання:- Вивчення і моделювання можливих етико-

правових та спеціально юридичних проблем, пов’язаних з клонуванням людини;

- Порівняльно-правове дослідження зако-нодавства про штучне переривання вагітності та про експерименти на ембріонах; обгрунту-вання морального і правового статусу люд-ського ембріону, маловагої новонародженої дитини;

- Вивчення специфіки втілення концепції людської гідності в міжнародному законодав-стві, а також законодавствах України та інших країн; формулювання пропозицій щодо усу-нення наявних колізій та прогалин – як у за-коні, так і праві; розробка рекомендацій щодо вдосконалення біомедичного законодавства України, в особливості, правової регламентації клонування людини та інших генетичних техно-логій.

Соціальні, етико-філософські аспекти кло-нування стали об’єктом уваги як зарубіжної, так і вітчизняної літератури в 70-80 – х р.р. ХХст. Однак висновки вчених переважно носи-ли гіпотетичний характер, оскільки технологія клонування ссавців не була в той момент до-статньо розроблена.

Специфічною рисою сучасного етапу життя є занадто швидкий розвиток науки і техніки в порівнянні з етичним осмисленням їх резуль-татів. Тому лише майбутнє остаточно розв’яже всі спори щодо біомедичних технологій. А сьо-годні слід констатувати:

• Особливість правових проблем біомедич-них технологій полягає в їх етико-правовому характері.

• Механізм клонування людини передба-чає використання технологій ЕКО, сурогатного материнства, генетичної інженерії. Внаслідок цього правове регулювання клонування люди-ни пов’язане з проблемами, властивими пра-вовому регулюванню вказаних технологій.

• Специфічною правовою проблемою кло-

нування є питання про окремий закріпленні права на неповторність.

• Запропоновано законодавче визначення клонування людини.

• З юридичної точки зору клонування лю-дини повинно бути кваліфіковано як наукова діяльність, генетична технологія, біомедич-ний експеримент. Не варто відкидати позицію, згідно з якою використання клонування в цілях допомоги безплідним парам повинно розгля-датися не як реалізація репродуктивного пра-ва, а як реалізація права на спеціалізовану ме-дичну допомогу, а також права мати сім’ю.

Неузгодженість українського та міжнарод-ного законодавства в області біомедичних технологій, а також в інших областях людських відносин, обумовлено відсутністю єдиного ро-зуміння людини. Можливості втручання в люд-ський організм, що надаються всім спектром біомедичних технологій, загострили проблему юридичної неясності щодо правового стату-су ембріона. В цілому у світі переважає точка зору, відповідно до якої за ембріоном не визна-ють наявність правосуб’єктності. У той же час протягом останніх десятиліть робляться спро-би захистити життя і здоров’я ембріона на під-ставі принципу людської гідності.

Життя, здоров’я не народженої дитини мо-жуть бути захищені з позицій його особливої правооб’єктності. Таким чином, врегулювати це питання можна шляхом закріплення не пра-вий ембріона, а обов’язків вже народжених лю-дей.

З метою вирішення питання про розмеж-ування між абортом і дітовбивством пропо-нується керуватися критерієм життєздатності ембріона поза організмом жінки. На підставі цього, переривання вагітності в момент, коли плід досяг життєздатності, має бути зако-нодавчо заборонено. При цьому, однак, слід обов’язково враховувати можливість прове-дення операції по вилученню плода за станом здоров’я матері. У відношенні операцій ЕКО слід законодавчо поступово звужувати перелік випадків одночасного запліднення декількох яйцеклітин.

Законодавчого втручання вимагає питан-ня про долю «зайвих» ембріонів. Доцільним є юридичне обмеження

експериментів на життєздатних ембріо-нів після 14 дня їхнього розвитку. При цьому питання про долю «зайвих» ембріонів має ви-рішуватися його батьками. Однак, при право-вому регулюванні цього питання необхідно враховувати неприпустимість закріплення права власності на ембріони. У даному випад-ку можливість розпорядження ембріонами слід розглядати з точки зору конструкції закон-

77


ного представництва.Створення людських ембріонів виключно

в наукових та виробничих цілях, а також імп-лантація ембріонів, підданих експериментам, в організм жінки повинні бути однозначно за-боронені.

Основою концепції сутності людини пови-нна стати категорія людської гідності, що ро-зуміється з урахуванням останніх медичних даних. Зокрема, в законодавстві має бути за-кріплено, що гідність людини обумовлено його (людини) геномом, не підлягає будь-яким змі-нам. На підставі цього, забороненої повинна стати діяльність по втручанню в геном людини не в медичних цілях. У зв’язку з цим, створення химер і клонування не може вважатися закон-ним. Дискримінація за генетичними ознаками повинна бути визнана недопустимою.

У разі появи клонованих істот без голів їх ви-користання на «запасні частини» повинно буде кваліфікуватися як злочин, оскільки вони бу-дуть володіти людським геномом, а значить, і правом на повагу до людської гідності.

На підставі положень чинного законодав-ства створення клонованого людського істо-ти призведе до серйозної юридичної колізії. Справа в тому, що з нормативно-правових актів, що регулюють реєстрацію народження людини, побічно випливає презумпція, згідно з якою людина є результатом зачаття. «Клон» не буде результатом зачаття. Внаслідок цього, на нього

не поширюватиметься ряд найважливі-ших нормативних актів. У той же час, «клон» з’явиться на світ після виношування і народжен-ня його сурогатною матір’ю. Ця обставина буде вимагати визнання за ним правосуб’єктності на підставі факту народження. На даний момент можливо варто ввести мораторій на клонуван-ня людини з наступних причин: це суперечить концепції людської гідності, оскільки людська істота неповторним і самоцінною; це небезпеч-но з точки зору медичних наслідків (може при-звести до різного роду дефектам і відхиленням здоров’я як матері, так і клону) ; це призведе до нівелювання цінності сім’ї, і, як наслідок, до дестабілізації всього людського суспільства; це, поряд з анонімним донорством статевих клітин, буде зменшувати генетичну різнома-нітність людства, а також підвищувати ризик кровозмішення. На випадок відкриття нових наукових фактів, які можуть змінити ставлення до клонування, необхідно передбачити мож-ливість перегляду положень, що забороняють клонування.

Встановлено, що в Україні законодавство про біомедицині відрізняється великими про-білами. При цьому воно в більшості своїй об-

межене відомчими інструкціями і наказами технічного характеру. Найбільш серйозними проблемами є: відсутність етико-правових критеріїв допустимості біотехнологій і чітких законодавчих визначень в цій області, неяс-ність у питаннях ліцензування, ігнорування загальновизнаних міжнародних стандартів у галузі медицини. Особливо неврегульованою правом є сфера медичної генетики.

Першим кроком на шляху усунення цих про-блем має стати діяльність етичних комітетів з експертизи самої біомедичної діяльності, а та-кож відповідних законопроектів з цим

проблемам. Для цього необхідно, встанов-лення на законодавчому рівні обов’язковості етичної оцінки медичної діяльності. Результати генодіагоностікі не повинні вважатися підста-вами для аборту. Необхідно на законодавчому рівні закріпити право на охорону цілісності лю-дини, що включає фізичну, психічну, генетичну складову.

S3.1/5«РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРО ЗАБОРОНУ РЕАНІМУВАТИ» ЯК ФОРМА ЗАВЧАСНОГО ПЛАНУВАННЯ ЛІКУВАННЯ ТА ДОГЛЯДУ НА МАЙБУТНЄ

Н.В. Гнатуш

Інститут завчасного планування лікування та догляду на майбутнє є сучасним ефектив-ним засобом реалізації прав пацієнта та новою формою фіксації його волі та подальшого жит-тєвого вибору. Особливо цікавим представля-ється американський досвід цивільно-право-вого регулювання відносин медичної сфери в частині завчасного розпорядження, який ви-кликає інтерес як з точки зору історично три-валого періоду апробації, так і з боку реалізації договірної доктрини у чистому вигляді. Варто зауважити, що інститут завчасного планування лікування і догляду в Україні є фактично невідо-мим, а також відсутні юридичні механізми ре-алізації попереднього вибору видів медичного втручання пацієнтом на випадок втрати ним ді-єздатності.

З розвитком новітніх медичних технологій та підвищення складності наслідків медично-го втручання для певних груп пацієнтів, «роз-порядження про заборону реанімувати» дає можливість обрати та зафіксувати, з повагою до побажань пацієнта, варіанти медичних ма-ніпуляцій стосовно його життєдіяльності.

«Розпорядження щодо заборони реаніму-вати» як форма волевиявлення є важливою з тієї точки зору, що в ургентних випадках, обтя-жених втратою свідомості, за загальним пра-

78


вилом, діє принцип мовчазної згоди пацієнта. Ця форма також вважається цілком етично ви-правданою, адже для пацієнтів певні медичні процедури можуть бути абсолютно неприйнят-ними з етичної точки зору, а реанімація фактич-но означатиме більше страждань, ніж користі.

Агресивне медичне втручання нерідко при-водить до інвалідності особи, приковуючи її до ліжка, або ж лише залишає шанс на життя на трубках (кома, вегетативні стани).

Отже, правовий інститут попереднього во-левиявлення пацієнта є цивілізованим ефек-тивним засобом реалізації прав пацієнта на вибір методів лікування у разі його недієздат-ності, що доведено практикою країн, які його запровадили. А, юридичні конструкції попере-днього волевиявлення пацієнта — дієздатної особи — стосовно майбутніх медичних рішень є невід’ємною складовою сучасного інституту фундаментальних прав людини на самовиз-начення, повагу до своєї гідності та власні мо-ральні рішення.

Ключові слова: завчасне планування ліку-вання та догляду, попередні медичні директи-ви, завчасне розпорядження, заборона реані-мувати

S3.1/6ЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА МУЛЬТИРЕЗИСТЕНТНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ

І.О. Новожилова ДУ “Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського НАМН України”, Київ, Україна

Згідно Закону України “Про протидію за-хворюванню на туберкульоз” (2001р. зі зміна-ми 2012 р.). хворим на туберкульоз надається гарантований обсяг безоплатної медичної до-помоги. За оцінкою ВООЗ у світі налічується півмільйону випадків захворювання на тубер-кульоз з множинною стійкістю мікобактерій туберкульозу (МБТ) до антимікобактеріальних препаратів (АМБП) або мультирезистентний туберкульоз (МРТБ), у тому числі 50 тисяч ви-падків туберкульозу із розширеною стійкістю (РРТБ). В Україні МРТБ становить 16,0 % се-ред хворих з новими та 44,0 % – з повторни-ми випадками захворювання (близько 7 тисяч хворих); реєструються випадки майже не-виліковного РРТБ (особливо при поєднанні з ВІЛ-інфекцією), кількість яких стрімко збільшу-ється. Постає питання: “Чи розповсюджуєть-ся забов’язання держави щодо безоплатного лікування на хворих з МРТБ/РРТБ, адже їх лі-кування є більш дороговартісним, аніж хіміо-

чутливого туберкульозу?”. І відповідь на ньо-го: “Так”. У результаті неналежного лікування МРТБ/РРТБ неминуче розвивається потенцій-но руйнівна епідемія туберкульозу, тому саме суспільство зацікавлене у забезпечені без-оплатного доступу до лікування таких хворих. Витрати на лікування МРТБ/РРТБ підкреслю-ють важливе значення виділення адекватних ресурсів на підтримку базових послуг щодо лікування та контролю за розповсюдженням, включаючи інфекційний контроль, ДОТС-плюс стратегію та національні програми протидії за-хворюванню на туберкульоз. В Україні затвер-джена загальнодержавна цільова соціальна програма протидії захворюванню на туберку-льоз на 2012-2016 рр., яка містить комплекс за-ходів щодо протидії МРТБ. Як визнала ВООЗ, основними причинами МРТБ є “неналежні ме-тоди лікування зі сторони медичних працівни-ків та нездатність забезпечити проведення по-вного курсу лікування хворим на туберкульоз”. Оскільки видатки на лікування МРТБ лягають тягарем на країни з обмеженими ресурсами, міжнародна спільнота несе забов’язання щодо надання фінансової та іншої допомоги країнам, які не в стані самостійно забезпечити доступ до лікування туберкульозу. Такі забов’язання обумовлені низкою етичних принципів (гуман-ність, солідарність, милосердя тощо). Якщо деякі країни будуть вважати ці моральні аргу-менти не достатньо переконливими, то у них є достатня підстава для стурбованості щодо туберкульозу, враховуючи зростання МРТБ – якщо ситуація погіршиться у будь-якому ре-гіоні, буде лише питання часу, перш аніж це вплине на інші країни. Безперечно, що країни з найбільшими показниками МРТБ повинні діяти оперативно та ефективно для нарощування свого потенціалу щодо протидії захворюванню на туберкульоз, однак лише спільними зусил-лями світової спільноти можна зупинити його подальше розповсюдження.

S3.1/7БІОЕТИЧНІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВОГО ЛІКУВАННЯ

К.Б. Наровська Науково-дослідний інститут медичного і фармацевтичного права та біоетики Академії адвокатури України, Київ, Україна

1. Кримінальний кодекс України (далі – КК) містить Розділ XIV «Примусові заходи медич-ного характеру та примусове лікування». Ви-значення поняття примусового лікування КК України не дає, а лише встановлює у ст. 96, що суд може застосувати його до осіб, що вчинили

79


злочин та мають хворобу, що становить небез-пеку для здоров’я інших осіб. Поняття «хворо-ба, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб» є оціночним і надто суб’єктивним, а отже невідповідним вимогам однозначності тлу-мачення, які ставляться до закону, особливо кримінального. Це підтверджується відмінним розумінням змісту цього поняття науковцями; у доктрині і на практиці відсутнє й однозначне розуміння співвідношення понять «примусові заходи медичного характеру» та «примусове лікування»: ці поняття або ототожнюються, або протиставляються, або примусове лікування розуміється як частина примусових заходів медичного характеру.

2. Чинне законодавство України міс-тить також поняття «обов’язкове лікування», «обов’язкова госпіталізація», «примусова гос-піталізація», «примусовий медичний огляд», «обов’язкові медичні огляди», «зобов’язання пройти лікування», «обов’язкові психіатричні огляди», «надання психіатричної допомоги в примусовому порядку», говорить про осіб, які «підлягають медичному нагляду і лікуванню» або «підлягають обов’язковому медичному на-гляду і карантину» тощо. Ці поняття містяться у різних законодавчих актах різних галузей права. При цьому очевидно, що сутність всіх названих понять одна: обмеження прав особи, пов’язаних з її здоров’ям (право на відмову від медичного втручання), часто поєднане з обме-женням свободи пересування, з метою не тіль-ки надання медичної допомоги хворому, але й недопущення поширення хвороб або вчинення хворою особою суспільно-небезпечних діянь.

3. Відповідно до ст. 42 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» лікування є одним із способів ме-дичного втручання. У свою чергу застосуванню медичного втручання має передувати згода інформованого відповідно до ст. 39 названо-го Закону пацієнта. Тільки у випадку відмови хворого від лікування певної хвороби, яка (від-мова) може призвести до вчинення хворою особою суспільно-небезпечних діянь, завдан-ня шкоди собі або поширення хвороби, до та-кої особи може бути застосоване «примусове лікування». Сама лише наявність хвороби не може бути підставою для застосування приму-су, відповідальності.

4. Отже, термінологія в означеній сфері пра-вового регулювання потребує уточнення і сис-тематизації. Варто замінити термін «примусове лікування» на «обов’язкове лікування», як більш етичний і поважний, та одночасно редакційно видалити слово «обов’язковий» із вказівок на застосування медичного огляду, обстеження, лікування, госпіталізації тощо, здійснюваних у

добровільному порядку, а також замінити тер-мін «примусові заходи медичного характеру» на «обов’язкове лікування (медичний нагляд, догляд) у амбулаторному (стаціонарному) ре-жимі».

S3.1/8ВЛИЯНИЕ СРЕДСТВ МАССОВОЙ ИНФОРМАЦИИ НА ПСИХИЧЕСКОЕ ЗДОРОВЬЕ НАСЕЛЕНИЯ.

А.А. Бабанин, О.А. Миронова,О.Ю. Скребкова ГУ «Крымский государственный медицинский университет им. С.И. Георгиевского», Симферополь, АР Крым, Украина

Живя в современном мире, мы постоянно сталкиваемся со средствами массовой ин-формации (далее СМИ). Они настолько прочно основались в нашей повседневности, что мы даже представить себе не можем своего суще-ствования без них. Примерно четвертую часть времени бодрствования человек испытывает воздействие СМИ. Информация стала ин-струментом власти. Президент США Ричард Никсон, выступая однажды в Совете нацио-нальной безопасности по вопросу бюджетных расходов, сказал: «…Один доллар, вложенный в информацию и пропаганду, более ценен, чем десять долларов, вложенных в создание сис-тем оружия, ибо последнее вряд ли будет ког-да-либо употреблено в дело, в то время как ин-формация работает ежечасно и повсеместно».

Очевидно, что сегодня СМИ и иные сред-ства коммуникации формируют практически восемьдесят процентов личного и обществен-ного мнения и не всегда положительно.

За последнее десятилетие накопились данные, свидетельствующие о все более де-структивном влиянии многих СМИ на пси-хическое здоровье населения. Ряд автори-тетнейших экспертов считает, что нынешняя информационная политика СМИ безотчетно подталкивает к формированию в украинском обществе атмосферы тревожности, паники, безысходности.

Не менее важной является проблема влия-ния Интернета на человека. В последние годы Интернет бесповоротно вошел в нашу жизнь. Всемирной сетью мы пользуемся ежедневно. Активное внедрение интернета в жизнь созда-ло феномен зависимости от него.

На сегодняшний день выделяют следую-щие виды Интернет-зависимости: киберсек-суальная зависимость – непреодолимое вле-чение к посещению порносайтов; пристрастие к виртуальным знакомствам – избыточность

80


знакомых и друзей в сети; навязчивая по-требность в сети – игра в онлайновые игры; стратегии; квесты; навязчивый web-серфинг – бесконечные путешествия по сети, поиск ин-формации по базам данных и поисковым сай-там.

Китайские врачи официально признали ин-тернет-зависимость болезнью, которую соо-тветственно лечат в клиниках. Согласно новым диагностическим рекомендациям интернет-зависимым признается человек, который про-водит в сети не меньше шести часов на день и у которого наблюдается, по меньшей мере, один из симптомов зависимости (непреодоли-мое желание войти в сеть, умственное или фи-зическое истощение, раздражительность, на-рушение сна или концентрации внимания) на протяжении предыдущих трех месяцев.

Освещая проблему влияния Интернета на развитие человека важно отметить, что осно-вной аудиторией, черпающей информацию из Интернета, являются подростки.

Еще несколько лет тому о кибербуллинге мы почти не слышали. Благодаря вхождению общества в эру информационных технологий, сегодня этот термин становится термином по-вседневного употребления. Слово «буллинг» означает запугивание, физический или пси-хологический террор относительно молодого человека со стороны группы его ровесников, направленный на то, чтобы вызвать у него страх и тем самым подчинить его себе. За послед-ние 20 лет это понятие стало международным социально-психологическим термином.

Буллинг в Интернете или с помощью других электронных устройств, например, мобиль-ного телефона – довольно новый феномен. Параллельно с кибербуллингом появился та-кой феномен как кибер-агрессия – оскорб-ление, злонамеренные сообщения, сплетни, высмеивание других в интернете, при помощи фотографий, видеоснимков. Присущи этому явлению также домогательство, шантаж или запугивания, включая преследование. Дети очень доверчивые и быстро открывают тайны, предоставляют свой адрес, персональные данные или какие-то пароли. Статистика показывает, что почти каждый ребенок публи-кует свои личные фотографии (88%), адрес своей электронной почты и номер своей школы – каждый второй (68% и 67%), дает свой почтовый адрес – каждый третий (30%); номер мобильного телефона –каждый десятый (10%) и домашнего телефона – каждый двадцатый (5%), не задумываясь о риске публикации та-кой информации [2, 147].

Подводя итоги, следует отметить, что ки-бербуллинг набирает в Украине все больших

оборотов, и уже настало время, говорить о нем, как об одной из распространенных форм насилия – кибертерроризм.

Все изложенные выше данные сводятся к тому, что помимо природной среды обитания человека объективно существует информа-ционная среда его обитания, роль и значение которой все время возрастает по мере даль-нейшего развития средств массовой инфор-мации и массовых коммуникаций. Эта среда оказывает на человека активное влияние. Она влияет на формирование и функционирование его личности, на его духовное, интеллектуаль-ное и психическое развитие, состояние психи-ческого здоровья. Более гармоничное разви-тие личности и высокий уровень психического здоровья будут обеспечены тогда, когда чело-век с детства живет и развивается в условиях благоприятной, психогигиеничной, облагоро-женной информационной среды. Неблагопри-ятная, «загрязненная», деструктивная инфор-мационная среда будет отрицательно влиять на личность и психическое здоровье человека по тем же закономерностям, по которым влия-ет на человека природная среда его обитания.

S3.1/9ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОГІГІЄНИ

В.О. Коробчанський, В.В. Міхеєв,Т.О. Іваненко, І.В. Новікова Харківський національний медичний університет, Харків, Україна

У теперішній час необхідність пріоритетного розвитку психогігієни, як галузі гігієни, що ви-вчає закони та закономірності впливу чинників навколишнього середовища на стан психіч-ного здоров’я людини, і має на меті його збе-реження та зміцнення шляхом впровадження цілеспрямованих заходів з індивідуальної та колективної первинної психопрофілактики, вже не виникає жодних сумнівів.

Етичним аспектам організації та проведен-ня психодіагностичних досліджень донозо-логічних психічних станів, а також розробки і практичної реалізації психокорегуючих психо-профілактичних заходів до теперішнього часу в Україні не приділялось достатньої уваги.

Гігієнічна донозологічна психодіагностика має ті головні відмінності від клінічної психо-діагностики, що її об’єктом є психічно здоро-ва людина, і, що вона налаштована, перш за все, на діагностику донозологічних (граничних) психічних станів, які можуть, у подальшому, трансформуватись у клінічні форми психічних захворювань.

81


Саме тому, з лікарями, які навчаються на циклі тематичного удосконалення «Психогігіє-на: гігієнічна донозологічна діагностика та пер-винна профілактика психічних розладів», що проводиться на кафедрі гігієни та екології 1 ХНМУ з 2008 року, є тема «Етичні проблеми у психодіагностичних дослідженнях».

На цьому занятті розглядаються такі клю-чові питання, пов’язані з етичними проблема-ми, які можуть виникати при проведенні пси-ходіагностичних досліджень донозологічних психічних станів лікарями, що займаються кон-крентною психогігієнічною (психокорекційною) роботою з певними особистостями:

1.Якими є основні вимоги до етичного ре-гулювання психодіагностичних досліджень у сенсі їх створення, розповсюдження та вико-ристання?

2. В чому полягають етичні проблеми, пов’язані з забезпеченням прав індивідів, яких піддають психодіагностичним дослідженням?

3. Якими є загальні правила забезпечення таємниці особистості під час і після психодіаг-ностичних досліджень (релевантність та одер-жання поінформованої згоди)?

4. В чому полягають правила дотримання конфіденційності при проведенні психодіаг-ностичних досліджень?

5. Якими є правила передачі результатів психодіагностичного обстеження особистості самому обстеженому та третім, зацікавленим особам?

Неухильне дотримання етичного кодексу лікарями, і, перш за все, лікарями загальної практики, які займаються донозологічною пси-ходіагностикою граничних психічних станів, а також проводять психокорекційні заходи, ма-ючи на меті первинну профілактику психічних розладів, є абсолютно необхідним для успіш-ної діяльності задіяних у цій галузі фахівців.

S3.1/10ТРІАДІСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ФІЗИЧНОЇ СМЕРТІ З ТОЧКИ ЗОРУ МОЖЛИВОСТІ ПРОТЕЗУВАННЯ ЖИТТЄВО ВАЖЛИВИХ ФУНКЦІЙ

В.В. Медведєв Національний медичний університетімені О.О. Богомольця, Київ, Україна

Стан тривалої відсутності свідомості у па-цієнта актуалізує питання констатації його фізичної смерті. Існуючі на даний час критерії смерті не охоплюють увесь спектр життєвих ситуацій, особливо з точки зору можливого тривалого протезування функцій серцево-су-динної та інших систем організму. Смерть є

сутнісно ірраціональним явищем, яке не мож-ливо окреслити звичними, однозначними ви-значниками у часі та на критеріальному рівні. Вважаємо, що таке окреслення можливе лише у руслі тріадістичної методології, котра дозво-ляє, не вдаючись у вербалізацію ірраціональ-ної суті об’єкту дослідження, окреслювати межі вияву його буття найбільш близьким до раціонального понятійним апаратом. І. Визна-чником наявності фізичного життя пацієнта є наступна тріада: 1) морфологічна, або про-сторова цілісність організму на будь-якому рівні розгляду: від макро- до мікроскопічного; 2) метаболічна цілісність організму, що за-безпечується дистантими співвідношеннями між клітинами, тканинами чи органами за до-помогою системи кровообігу; 3) регулятор-на цілісність організму, що забезпечується діяльністю мозку. ІІ. Регуляторна цілісність організму може, у свою чергу, бути охоплена тріадою: 1) цілісність на рівні гіпоталамо-ен-докринно-вегетативної регуляції; 2) цілісність на рівні неусвідомлених відбитків інформації від аферентних систем у центральних відді-лах аналізаторів; 3) цілісність на рівні усвідом-лених образів вказаних аферентних систем. Отже, на рівні мозку (і лише мозку) можливе доволі повне відображення частин організму, що дозволяє певною мірою відтворювати його цілісність у вигляді природної, не спекулятив-ної, не пов’язаної з когнітивним процесом мо-делі. Це виправдовує урівнювання ваги обох тріад у формуванні критерію фізичного жит-тя розглядуваного пацієнта в межах прита-манного йому у минулому повноцінного тіла. Отже, фізичне життя особи триває, якщо на-явна хоча б одна із вказаних вище двох крите-ріальних тріад, однак, за умови, коли щонай-менше один із її членів не є протезованим. У майбутньому можливе протезування не більш як двох членів кожної тріади. Протезування функції свідомості з використанням елементів її природного кореляту – функції вищих відді-лів кори великого мозку, означає таке їх пере-форматування і перепідпорядкування, яке ви-ключає їх же використання у реалізації функції свідомості розглядуваного пацієнта. Це озна-чає, фактично, емуляцію особистості, однак не відтворення її буття – буття онтологічно ір-раціонального, недосяжного для існуючої тех-нократичної (раціональної, логіко-емпіричної, діадістичної тощо) парадигми пізнання. Така процедура унеможливлює повернення функ-ції свідомості розглядуваної особи. У випадку протезування перших двох членів другої на-веденої тріади пропонуємо вважати фізичне життя пацієнта триваючим.

82


S3.1/11ЭТИЧНО ЛИ НЕ ДОВЕРЯТЬ ВРАЧУ?

М.Э. Гурылёва, Е.А. Малышева Казанский государственный медицинский университет, Россия

Сегодня большое на всех уровнях внимание уделяется вопросам коррупции. К сожалению, благодаря средствам массовой информации главными коррупционерами были выставлены врачи и учителя, что вызвало общественный ре-зонанс и потребовало особых государственных решений. В целях предупреждения коррупции в медицине 20.12.12 года Минздрав Россий-ской Федерации выпустил проект приказа 1175н «Об утверждении порядка назначения и выписывания лекарственных препаратов, а также рецептурных бланков на лекарственные препараты, порядка оформления указанных бланков, их учета и хранения», согласно кото-рому врач не имеет права указывать в рецепте названия препарата, а только его международ-ное непатентованное наименование (МНН). Сегодня в рамках одного класса имеется це-лая линейка препаратов, каждый из которых может быть вариантом выбора. Оригинальное лекарственное средство и многочисленные дженерики. Препараты с одним МНН мо-гут обладать различной степенью чистоты и отличаться по наполнителям и добавкам, что определяет индивидуальную переносимость пациента, вероятные побочные действия и ал-лергические реакции, возможность сочетания с другими лекарственными средствами. Чтобы разбираться в этих тонкостях, необходимы как фундаментальные медицинские знания, так и знание проблем конкретного больного, что не является областью профессиональных знаний и интересов фармацевта или провизора. Со-гласно закона «Об основах охраны здоровья граждан в Российской Федерации», фарма-цевтический работник – это лицо, имеющее фармацевтическое образование, в трудовые обязанности которого входят оптовая и роз-ничная торговля лекарственными препарата-ми для медицинского применения, их хране-ние, перевозка, изготовление. За состояние здоровья потребителя лекарственной про-дукции они не отвечают. Для фармацевтичес-кого работника определяющим показателем эффективности его работы является рента-бельность аптечного учреждения, а это значит, что предлагать лекарственный препарат кли-енту он будет не исходя из индивидуальных особенностей здоровья больного и сообра-жений безопасности с учетом сопутствующих заболеваний и состояний, а ориентируясь на

достижение прибыльности работы аптеки и платежеспособность посетителя. Кроме того, в утвержденном МЗ РФ перечне медицин-ских специальностей имеется клинический фармаколог – врач, в чьи обязанности входит выбор лекарственных средств для конкретно-го больного, определение наиболее подходя-щих лекарственных форм, режима примене-ния, пути введения и др. Теперь он не нужен? Безусловно, борьба с коррупцией – важная задача государств, но первоначально необ-ходимо решить вопрос о пересмотре ассор-тимента медицинских препаратов с позиции доказательной медицины, создании перечня взаимозаменяемых препаратов и ответствен-ности фармацевтических работников перед пациентами за рекомендованное лекар-ственное средство. Что важнее – реализация этического принципа «non nocere» или борьба с коррупцией?

S3.2/1АГРЕСИВНЕ АКУШЕРСТВО ТА ПОВ’ЯЗАНІ З НИМ МЕДИЧНІ ТА ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ

Ю.П. Вдовиченко, Н.Я. Жилка, З.А. Шкіряк-Нижник Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, КиївДУ „Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України”, Київ

Вагітність і пологи є фізіологічним проце-сом, а не діагнозом. Тому акушерські втру-чання зазвичай мають застосовуватись лише у крайньому випадку, за наявності чітких на те показань. Цієї думки сьогодні дотримуєть-ся значне число вчених, які звернули увагу на збільшення в останні роки частоти втручань, що носять характер агресивних, які по суті є ні-чим не обґрунтованими діями, спрямованими ніби на користь, а в результаті, як показує ана-ліз, наносять шкоду: збільшення ускладнень вагітності і пологів, зростання перинатальної, малюкової, материнської захворюваності та смертності. Це ті втручання, що базуються в основному на відчуттях і волі лікаря, а їх до-цільність не має доказової бази. ВООЗ зазна-чає, що акушерська агресія є прямою причи-ною 10 % материнської смертності та 50-70 % – перинатальної захворюваності і смерт-ності у світі. Система рододопомоги останніх 20-25 років характеризується появою ряду медичних та етичних проблем, які й визначили термін «агресивне акушерство». Основні чин-ники акушерської агресії: втручання з приво-ду скорочення тривалості пологів; комерційні відносини між лікувальними закладами та па-

83


цієнтами, що спонукає до «активного ведення пологів» через методи родостимуляції. Саме з початком т.з. ери родостимуляції, біля 50 років тому назад, почався ріст числа випадків ро-дових травм та гіпоксій новонароджених, що супроводжувалось ростом числа дитячих це-ребральних паралічів. Агресивним втручанням вважається і передчасне проколювання плід-ного міхура з навколоплідними водами, що призводить до травмування голівки плода під час перейм; подібні наслідки і епізіотомії. Всі ці агресивні процедури порушують природну гармонію взаємин в пологах матері та дити-ни. Потребує перегляду і практика частих УЗД досліджень при вагітності, а також доцільність щеплень в неонатальному періоді. За сучасної акушерської практики, дитина піддається ве-ликому ризику ушкоджень головного мозку в результаті штучного агресивного втручання в природний механізм перебігу вагітності, поло-гів та перших тижнів життя дитини. Наслідками акушерської агресії визнані порушення зору, слуху, затримка та порушення розвитку мови та психіки, порушення розвитку регулюючих функцій вегетативних центрів головного мозку, гідроцефалія, епілептичний синдром, синдро-ми мінімальної мозкової дисфункції, синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, порушен-ня та затримка психічного розвитку, навіть до проявів синдрому аутизму. За період 1966-2011 рр. поширеність дитячого аутизму зросла на 1300 %. Це серйозні виклики до медичної, передусім, акушерської спільноти перегляну-ти своє відношення і головне – свою практику стосовно надмірних активних втручань в родо-допомозі, що створює як медичні так і серйозні етичні проблеми та прирікає сім’ю на тривале зниження якості життя.

S3.2/2БИОЭТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ ЛЕКАРСТВЕННОЙ ТЕРАПИИ В ПЕРИОД БЕРЕМЕННОСТИ

В.И. Медведь, И.Н. Грицай, Е.Н. Шкабаровская Институт педиатрии, акушерства и гинекологии НАМН Украины, Киев, Украина

Необходимость назначения медикаментов в период беременности обусловлена чаще всего наличием заболевания у будущей матери. При этом обычная оценка соотношения польза/риск имеет очень существенную особенность: поль-зу следует оценить для беременной, а риск и для беременной, и для плода. Казалось бы еди-ная система «мать-плод» в действительности

состоит из двух субъектов с несовпадающими интересами.

Сложная в биоэтическом аспекте ситуация складывается, когда пациентка обращается за консультацией по поводу возможного ме-дикаментозного повреждения эмбриона (до 8 недель беременности) или плода уже после проведенного лечения. Изменить ничего нель-зя, а страх по поводу возможных последствий нередко заставляет женщину инициировать прерывание беременности. В случае, если срок беременности менее 12 недель пациентка име-ет на это право, однако на сегодняшний день статистический риск эмбриотоксичности даже наиболее опасных медикаментов таков, что не может оправдать прерывание желанной и про-текающей без осложнений беременности.

Если у матери, получавшей в период бере-менности лекарственную терапию, родился ребенок с аномалией развития, следует крайне осторожно интерпретировать возможную при-чинную связь порока с приемом медикамента. Трудно исключить множество других вероятных причин, которые на первый взгляд представля-ются не заслуживающими внимания.

Серьезные этические проблемы возникают при использовании препаратов «off label». В инструкции к таким средствам указано, что они «противопоказаны во время беременности», и это препятствует комплаентности лечения. Вместе с тем, если данный препарат является эффективным, а равнозначного ему на сегод-няшний день нет, назначение врача считается вполне оправданным. Врач руководствует-ся интересами здоровья матери, фактически выполняя свой долг. При этом, к сожалению, не на стороне врача нередко оказывается про-изводитель препарата, предпочитающий не рисковать и классифицирующий препарат как «противопоказанный» при отсутствии точных данных о его эмбрио- и фетотоксичности.

S3.2/3ЭТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ПРАКТИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ДЕТСКОГО ХИРУРГА ПЕРИНАТАЛЬНОГО ЦЕНТРА

А.К. Слепов, В.Л. Весиловский,Г.С. Ермолова, И.Ю. Гордиенко, В.П. Сорока ГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии НАМН Украины», Киев, Украина

С целью снижения перинатальной и дет-ской смертности, инвалидности в стране в ГУ «ИПАГ НАМН Украины» хирургическая помощь

84


новорожденным с врожденными пороками развития оказывается высококомплексная ме-дицинская помощь матери и ребенку со всех регионов Украины.

Специалистами института разработана и решена многоэтапная концепция биоэтики, охрана репродуктивного здоровья, плод как пациент, охраны материнства и детства.

Первый этап включает проведение массо-вого ультразвукового скрининга у беременных по месту жительства (с 10-14 до 18-22 недели беременности). При подозрении на ВПР пло-да – направление в институт.

Второй этап – подтверждение порока раз-вития плода, оценка прогноза дальнейшего вынашивания или прерывания беременнос-ти (до 22 нед.) консилиумом (генетик, хирург, анестезиолог, акушер-гинеколог).

Третий этап – госпитализация беременной (35-36 нед.) в акушерскую клинику ИПАГ для дальнейшего родоразрешения. Консилиумом (акушер-гинеколог, детский хирург, анестези-лог, неонатолог, психолог) решаются вопросы тактики ведения родов, объема постнатальной интенсивной терапии и хирургической помо-щи.

Четвертый этап – роды в присутствии дет-ского хирурга, реаниматолога.

Внедрение этой технологии с первых ми-нут жизни ребенка обеспечивает проведение адекватной интенсивной терапии, перевод новорожденного из родильного блока акушер-ских клиник (род. зал, операционная) в отде-ление детской реанимации, где продолжается предоперационная подготовка и обследова-ние с целью выявления сопутствующих поро-ков развития или заболеваний.

Пятый этап – ранняя хирургическая коррек-ция порока.

Права пациента уважают и защищают все участники лечебно-диагностического про-цесса. В биоэтических основах их профес-сиональной деятельности следует выделить несколько ведущих принципов: «не навреди», «твори добро», «уважай автономию», «малень-кий пациент как личность».

На всех этапах общения специалистов с родителями является полностью открытым и доверительным. Каждая бригада предостав-ляет матери исчерпывающую информацию о состоянии здоровья плода или ребенка, осо-бенностях лечения, основных принципах ухо-да. Предупреждает о возможности развития угрожающих состояний для жизни на которые она обязательно должна обращать внимание.

Эмоциональная поддержка матери, обес-печение положительного настроения на лече-ние, обучение практическим навыкам ухода,

грудного вскармливания являются важной со-ставляющей качественной хирургической по-мощи в условиях перинатального центра.

З метою зниження перинатальної та дитя-чої смертності, інвалідності в країні в ДУ «ІПАГ НАМН України» новонародженим з вроджени-ми вадами розвитку надається високо комп-лексна медична допомога матері та дитині зі всіх регіонів України.

Спеціалістами інституту розроблена і вирі-шена багатоетапна концепція біоетики, охоро-на репродуктивного здоров’я, плід, як пацієнт, охорони материнства і дитинства.

Перший етап включає проведення масового ультразвукового скринінгу вагітним за місцем проживання (з 10-14 по 18-22 тижні вагітності). При підозрі на ВВР у плода – направлення в ін-ститут.

Другий етап – підтвердження вади розвитку плода, оцінка прогнозу подальшого виношу-вання або переривання вагітності (до 22 тиж-нів) консиліумом (генетик, хірург, анестезіолог, акушер-гінеколог).

Третій етап – госпіталізація вагітної (в 35-36 тижнів) в акушерську клініку ІПАГ для подаль-шого розродження. Консиліумом (акушер-гі-неколог, дитячий хірург, анестезіолог, неона-толог, психолог) вирішуються питання тактики ведення пологів, об’єму постнатальної інтен-сивної терапії та хірургічної допомоги.

Четвертий етап – пологи в присутності ди-тячого хірурга, реаніматолога.

Впровадження даної технології з перших хвилин життя дитини забезпечує проведення адекватної інтенсивної терапії, переведення новонародженого з пологового блоку акушер-ських клінік (пологова зала, операційна) у від-ділення дитячої реанімації, де продовжується передопераційна підготовка і обстеження з метою виявлення супутніх вад розвитку чи за-хворювань.

П’ятий етап – рання хірургічна корекція вади.

Права пацієнта поважають та захищають усі учасники лікувально-діагностичного процесу. В біоетичних основах їх професійної діяльності варто виділити кілька основних принципів: «не нашкодь», «твори добро», «поважай автоно-мію», «маленький пацієнт, як особистість».

На всіх етапах спілкування спеціалістів з батьками залишається повністю відкритим. Кожна бригада надає матері вичерпну інфор-мацію про стан здоров’я плода або дитини, особливостях лікування, основних принципах догляду. Попереджає про можливість розви-тку загрозливих станів для життя, на які слід звертати увагу.

Емоційна підтримка матері, забезпечення

85


позитивного настрою на лікування, навчання практичним навичкам догляду, грудного ви-годовування є важливою складовою якісної хірургічної допомоги в умовах перинатального центра.

S3.2/4ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПОСТАБОРТНОГО СИНДРОМУ НА ЗАСАДАХ БІОЕТИКИ

1 Т. Л. Вигнан, 2В. Г.Вікторенко 1Львівська обласна клінічна лікарня, Львів, Україна2Інститут біоетики імені Ярослава Базилевича, Львів-Брюховичі, Україна

Згідно з наукою і вірою, яка ґрунтується на Біблії та вченні Церкви, людина є даром Гос-пода, сотворена на образ Божий і є людською особистістю зі всіма ознаками індивідуальнос-ті та людської гідності від моменту запліднення аж до природної смерті.

Ембріон людини від моменту запліднення є людською істотою і має гідність людини як осо-бистості та право на власне життя. Тому людині на всіх етапах її існування, включаючи ембріо-нальний період розвитку, належить пошана до її людської гідності, недоторканість і непоруш-ність її життя. Людина є цінністю самою в собі, тому не може бути трактована як знаряддя для будь-яких цілей.

Як добровільний аборт, так і комплекс його наслідків (ПАС), викликані головною причи-ною – незнанням чи неусвідомленням їх руй-нівної суті на всіх рівнях життя жінки: духовно-му, душевному та фізичному. Відповідальність за це лежить на всіх, хто причетний до аборту.

Свідоме замовчування медперсоналом пе-ред вагітними жінками суті як добровільного аборту, так і післяабортних проблем (ПАС) – є морально недопустиме.

З позиції біоетики, корені ПАСу знаходять-ся набагато глибше, ніж перенесена фізична чи психічна травма. Це глибоке руйнування душі, розуму через порушення Божої Заповіді «Не вбий». Тому наука біоетика виступає про-ти добровільних абортів, і відстоює принципи зцілення від ПАСу через відновлення цілісності людської особистості – її духа, душі і тіла.

Вирішення духовної проблеми постаборт-ного сндрому можливе через Таїнство Пока-яння, яке може очистити совість і з Божою до-помогою повернути жінці самоповагу, почуття власної гідності і неповторності, щоб продо-вжувати своє життя в радості і любові.

Знання про постабортний синдром – це профілактика добровільного аборту.

Необхідно: а) переглянути законодавчі акти

стосовно питань аборту та створити нові з вра-хуванням положень персоналістичної біоетики; б) популяризувати знання про ПАС серед ши-рокої громадськості (через засоби масової ін-формації); в) для зцілення потерпілих від абор-ту та наслідків ПАСу створити реабілітаційні центри, забезпечені священиками, кваліфіко-ваними лікарями та психологами з відповідною фаховою підготовкою; г) надалі поглиблено ви-вчати проблеми аборту та постабортного син-дрому з метою підняття норм моралі у суспіль-стві та в боротьбі за життя людини.

S3.2/5ПРОФИЛАКТИКА МЕРКУРИАЛИЗМА КАК БИОЭТИЧЕСКАЯ ПРОБЛЕМА

И.М. Трахтенберг, Л.М. Краснокутская, М.Н. КоршунГУ «Институт медицины труда НАМН Украины», Киев, Украина

Уменьшение химической нагрузки на орга-низм человека и среду его обитания представ-ляет собой одну из составляющих медицины труда и медицинской экологии.

Существенным элементом этого комплекса является определение той группы химических соединений, в том числе и вновь вводимых, сокращение производства и применение которых даст максимальный гигиенический эффект.

Можно утверждать, что тяжелые металлы, и, среди них, прежде всего ртуть и свинец отно-сятся к категории такого рода соединений. В пользу этого свидетельствуют, в частности, со-четание у ртути уникальных физико-химичес-ких свойств (жидкий металл, пары которого не имеют ни запаха, ни цвета), широкая область применения (приборостроение, вакуумная техника, производство люминисцентных ламп, лабораторные приборы, медицина) высокая токсичность и выраженная кумуляция, фор-мирование источников «вторичного загряз-нения», эффекты метилирования биоконцен-трирования в трофических цепях, которые в совокупности «выводят» ртуть на первое мес-то среди наиболее опасных химических фак-торов загрязнения окружающей и производ-ственной среды.

И нет ничего удивительного в том, что ртуть явилась предметом первой публикации в се-рии «Критерии санитарно-гигиенического со-стояния окружающей среды» (Женева, 1979 г.), а профилактика меркуриализма продолжает оставаться сегодня в рамках ВОЗ актуальной гигиенической и биоэтической проблемой, привлекающей к себе внимание как специа-

86


листов в области экологии, гигиены, профпа-тологии, охраны труда и техники безопасности так и широкой общественности.

Это особо подчеркивалось и на заседании Межправительственного переговорного коми-тета под эгидой программы ООН по окружаю-щей среде (Женева, 2013) и на многих научных форумах, где докладывались результаты на-ших многолетних исследований по проблеме «ртутной опасности».

В докладе будут рассмотрены приоритетные биоэтические аспекты указанной проблемы.

S3.2/6ЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ У ФТИЗІАТРІЇ

І.О. Новожилова, В.М. Мельник, В.Г. Матусевич ДУ “Національний інститут фтизіатрії і пульмонології, ім. Ф.Г.Яновського НАМН України”, Київ, Україна

Епідемія туберкульозу в Україні з притаман-ними їй особливостями та негативними риса-ми вимагало докорінного перегляду існуючих підходів до всіх протитуберкульозних заходів, що спонукало фахівців до розробки численних документів (наказів, протоколів, стандартів, методичних вказівок тощо) та трьох національ-них програм, які були затверджені на держав-ному рівні протягом останніх років (починаючи з 1995 р., коли епідемія туберкульозу була про-голошена офіційно, та до теперішнього часу включно). Зміни у підходах до різних аспектів надання медичної допомоги хворим на тубер-кульоз за період епідемії виявилися настіль-ки суттєвими, що це обумовило необхідність прийняття Закону України “Про протидію за-хворюванню на туберкульоз” (у 2001р., остан-ні зміни внесено 22 березня 2012 р.). Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності, спрямованої на протидію виникненню і поширенню захворювання на ту-беркульоз, забезпечення медичної допомоги хворим на туберкульоз, і встановлює права, обов’язки та відповідальність юридичних і фі-зичних осіб у сфері протидії захворюванню на туберкульоз. У статті 3 Закону задекларовано, що “протидія захворюванню на туберкульоз є складовою державної політики щодо забез-печення якісної і доступної медичної допо-моги, реалізації державних цільових програм лікування найбільш поширених небезпечних для здоров’я і життя людини захворювань, проведення обов’язкових профілактичних ме-дичних оглядів з метою ранньої діагностики захворювань, надання гарантованого обсягу безоплатної медичної допомоги”. Вперше до

законодавчих актів України внесена стаття 11 “Примусова госпіталізація хворих на заразні форми туберкульозу за рішенням суду”, необ-хідність якої назріла давно. Щодо відповід-ності дотримання правових та етичних норм стосовно хворих на туберкульоз у зв’язку із її прийняттям до сих пір точаться дискусії, однак основним аргументом на користь необхідності такої міри є те, що не допустимо захищати пра-ва однієї людини за рахунок порушення прав інших. Щодо механізму реалізації статті 11, то її застосування передбачається лише після того, як всі інші можливості отримання добровільної згоди на лікування (пропаганда, переконання, створення мотивації для лікування тощо) ви-черпано. Обов’язковими умовами проведення протитуберкульозного лікування є надання письмової інформованої згоди на це хворим (окремо надається згода на будь-яке медич-не втручання) та його письмове попередження про необхідність і умови дотримання протиепі-демічного режиму. Хворий на туберкульоз, як й інші хворі, має право на отримання інформа-ції про стан свого здоров’я та на збереження конфіденційності щодо цієї інформації. Виклю-ченням з правила є те, що лікар забов’язаний інформувати держсанепіднагляд (екстрене по-відомлення) про випадок виявлення активного туберкульозу, як інфекційного захворювання, без згоди пацієнта.

S3.2/7ТРІАДІСТИЧНА МЕТОДОЛОГІЯ У ВИРІШЕННІ ДОЛІ ХВОРОГО ПЕРЕД ЛИЦЕМ ЕВТАНАЗІЇ

В.В. Медведєв Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, Україна

І. Проблема етичної оцінки евтаназії актуа-лізується, передусім, серед носіїв теїстичного та атеїстичного світогляду, є онтологічно ірра-ціональною, похідною ірраціонального ж яви-ща – смерті. З точки зору традиційного хрис-тиянського світогляду подовження свідомого життя збільшує період вдосконалення людини, опанування її особистістю власної природи, укорінення у ній добра і любові, що стає першо-рядною обставиною визначення посмертної участі людини. При цьому любов ближніх та до ближніх, критичне ставлення до себе не дозво-ляє цій умові перерости у подовження життя за будь-яку ціну. Передсмертний катарсис стає моментом оголення глибинних сенсів життя, усвідомлення релятивізму звичних життєвих цінностей, що тягне за собою кардинальні сві-тоглядні наслідки. Атеїстичний світогляд мо-

87


тивує подовження життя людини, виходячи, передусім, з усвідомлення того, що смерть є абсолютним кінцем її буття, однак репрезен-тує це усвідомлення не лише у обгортці стра-ху, а у фарбах виконання людиною обов’язку любові чи обов’язку взагалі. Втрачаючи оправ-дання абсолюту моральних цінностей, такий світогляд зсувається до розгляду драми смер-ті як зіткнення тактичних та стратегічних утилі-тарних прагнень: біль і страждання людини, що катастрофічно руйнують звичний комфорт її та її близьких протиставляються усвідомленню жаху абсолютності кінця буття у образі смер-ті. ІІ. На нашу думку, будь-яка ірраціональність може бути окреслена лише за допомогою по-няттєвої тріадістичності, що в уявному просто-рі когнітивного процесу охоплює її, не торкаю-чись її сутності. Такий, швидше апофатичний, аніж катафатичний підхід може бути дієвим механізмом вирішення багатьох прикладних проблем. Так, вирішення питання щодо глиби-ни надання лікарської допомоги і подовження життя притомного пацієнта можливе лише з урахуванням позиції мінімум трьох онтологіч-но відмінних сторін, поєднаних сильним відно-шенням (наприклад, любові). У християнській традиції: особистість «я» (пацієнт), особистість «не я» (ближній), Бог. У атеїстичній: особистість «я», особистість «не я», надособистісний інсти-тут як джерело третього погляду на буття осо-бистості та її смерть (Батьківщина, нація, сус-пільна група тощо). Тому свідома одноосібна відмова від життя як засіб вирішення власного дискомфорту не є прийнятною і кваліфікується терміном евтаназія у сенсі, суголосному суї-циду. Випадки свідомої відмови від активного лікування, прийняття смерті, здійснені заради любові до іншого, відданості ідеї, є проявами щонайменше квазідуалістичної ситуації (люди-на приймає об’єкт любові у свою особистість, віддаючи йому у розпорядження себе як собі) і визначаються особою, яка їх чинить, як про-яви жертовності. Оцінка (у деяких випадках – post factum) моральної довершеності таких дій отримує повноту та об’єктивізується лише у межах описаної вище тріадістичності.

S3.2/8ОСОБЛИВОСТІ ПОРАДНИЦТВА В КОНТЕКСТІ ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИ

Я.Т. Іванків Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького,Львів, Україна

В Україні, як і більшості країн Європи, ста-ріння населення є результатом тривалих демо-

графічних змін, зрушень в характері відтворен-ня населення, збільшення середньої очікуваної тривалості життя. У зв’язку з цим все більше людей у фінальному періоді життя страждають від тяжких хронічних недуг. Паліативна допо-мога може призвести до значного покращення якості життя помираючих хворих та опікуючих їх близьких. Система охорони здоров’я Украї-ни передбачає незначні можливості навчання медичних кадрів з паліативної допомоги, ви-бору можливих видів допомоги для пацієнтів, що знаходяться в критичному для життя ста-ні, не впроваджено стандарти надання паліа-тивної допомоги з врахуванням використання міждисциплінарного підходу, що є актуальною медико-соціальною проблемою. Термін «палі-ативна допомога» був запроваджений у 1982 році ВООЗ, за визначенням якого – «це ак-тивний різноплановий догляд за пацієнтами, захворювання яких не піддаються лікуванню і визначає систему заходів, спрямованих на забезпечення комплексом медико-соціаль-них послуг людей на прикінцевій стадії життя». Стратегія паліативної медицини полягає не в боротьбі з хворобою, а в полегшенні її наслід-ків, у знеболюванні, в догляді за хворим. Три-валість життя перестає бути метою, натомість приходить нова ціль – надати вмираючому що-найбільшого фізичного і психічного комфорту. У Голландії в 2010 році було проведено опиту-вання серед лікарів про причини прохання не-виліковно хворими евтаназії. Серед них були названі втрата гідності з з відчуттям власної безпорадності (28%), залежність від інших і втома від життя (26%), біль і страх перед при-йдешніми стражданнями (43%), біль як єдина причина – тільки 3%.

Тому важливою формою паліативної допо-моги у забезпеченні психологічної підтримки та духовного супроводу пацієнта є порадни-цтво. Мотивація порадництва – орієнтуючись на духовні цінності, допомогти пацієнту посту-пово перейти від зосередження на стражданні до зосередження на надії. Є багато моделей порадництва, кожна з яких має специфічний підхід. Основний метод, який належить за-стосовувати в процесі порадництва, – це ви-переджувальне співчуття. Якщо емпатія (грец. empatheia – співпереживання) є розумінням та осягненням емоційного стану іншої людини через ототожнення з нею, а співчуття – осо-бливою формою емпатії, що передбачає хви-лювання з приводу почуттів пацієнта, то випе-реджувальне співчуття запрошує порадника розділити емоційний стан пацієнта до початку спілкування. Порадник приходить зі щирістю і співчутливістю Бога, щоб бути джерелом Його цілющої любові. Поряд з медичними працівни-

88


ками порадництво практикують психологи та духовні особи. Паліативна допомога, важли-вою складовою якої є порадництво, спрямо-вана на виконання завдань щодо вирішення фізичних, психологічних та духовних проблем, що виникають під час розвитку невиліковної хвороби.

S3.2/9НАДСМЕРТНІСТЬ І ПРОБЛЕМА ДУХОВНОСТІ В УКРАЇНІ

О.М. Колінковський Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького,Львів, Україна

Україні належить першість серед країн Єв-ропи за показником смертності -1540,6 на 100 тис. населення. Цей показник майже в 2 рази вищий від показника Франції 857 на 100 тис. на-селення. В 2010 році цей показник є найвищим серед всіх країн СНД (Росії, Молдови, Бєларусі тощо). Скорочення чисельності населення по-чалося в кінці 80-х років і в 1991 році вперше за повоєнні роки смертність в Україні переви-щила народжуваність. Протягом 1989-2009 рр. в Україні померло 15,4 млн. людей, з яких 25% у віці 15-59 років. Такий стан смертності спеціа-лісти охарактеризували як надсмертність.

Смертність населення працездатного віку протягом 1990-2009 рр. характеризується хвилеподібною кривою з найвищими показни-ками 1995 р., 2005 р. і 2007 р. У ці роки число померлих чоловіків працездатного віку ста-новило 153-157 тисяч. осіб, а їх частка від за-гального числа померлих чоловіків сягнула 40%, що порівняно з 2009 р. вище на 25-28%. За структурою причини смертності працездат-ного населення становлять: хвороби системи кровообігу - 29,4%, зовнішні причини – 22,7%, злоякісні новоутвори – 16,2%, хвороби систе-ми травлення – 11,4%, інфекційні та паразитар-ні хвороби – 8,5%, хвороби органів дихання – 4,3%, інші причини – 7,5%.

Рівень смертності серед чоловіків працез-датного віку перевищує показники Того, Гві-неї, Гаїті, Гани, Беніну – країн зі значно нижчим валовим національним прибутком на душу населення ніж в Україні. Лише зареєстрова-ний контингент наркологічних хворих в Україні становить близько 900 тисяч. Окрім високої прямої смертності (отруєння етанолом, алко-гольні цирози печінки, алкогольні психози) – 17,5 тис. щорічно, існує непряма смертність від алкоголю (нещасні випадки, вбивства у стані сп’яніння, соматичні захворювання ал-когольного походження) – 100 тис. смертей у

рік. Звертає на себе увагу велика поширеність інших шкідливих звичок – наркоманія, токсико-манія, тютюнопаління серед молоді, високий рівень самогубств та побутових нещасних ви-падків, яких можна було б уникнути.

Результати проведених анкетувань підлітків та молоді у віці 14-25 років вказують на велику кількість осіб з байдужим ставленням до Церк-ви, Біблії, питань вічного життя, власної сім’ї та свого стану здоров’я.

Лише жива віра в Спасителя Ісуса Хрис-та (не просто релігійгість чи культура) може змінити особисте життя кожного. Лише Бог сильний звільнити від депресії, «безвихідних» ситуацій, гріховних залежностей (алкоголіз-му, наркоманії, інших) людину, що схилилась перед Ним в молитві покаяння, та дарувати нове життя, наповнене радістю, вірою, надією, християнською любов’ю. Бог говорить: «По-слухайте пильно Мене, й споживайте добро, і нехай розкошує у наситі ваша душа! Нахиліть своє вухо, й до Мене прийдіть, послухайте, й житиме ваша душа!» (Ісая 55:2,3).

S3.2/10МЕДИКО-ПРАВОВЫЕ И БИОЭТИЧЕСКИЕ ДИСЦИПЛИНЫ В СТРУКТУРЕ ЮРИДИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ: ОПЫТ АКАДЕМИИ АДВОКАТУРЫ УКРАИНЫ

Р.Ю. Гревцова, В.В. КурдюковАкадемия адвокатуры Украины, Киев, Украина

Современную правовую науку, юридичес-кую практику и образовательную деятельность уже невозможно представить себе без меди-цинского права, которое сегодня расширяет свои горизонты, трансформируясь в здраво-охранительное право (htalth law). Важную роль в его развитии играет преподавание медико-правовых дисциплин студентам, приобретаю-щим высшее юридическое образование, изу-чение проблемних вопросов медицинского права студентами магистратуры и повышение квалификации в области медицинского права и смежных дисциплин практикуючими юриста-ми. Чрезвычайно показательным в этом плане является опыт Академии адвокатуры Украины.

Академия адвокатуры Украины стала од-ним из первых в Украине высших учебных за-ведений, в которых было начато преподавание дисциплины «Медицинское право» студен-там, получающим высшее образование по на-правлению подготовки «Право» (с 2004 года). В 2005 году в план подготовки магистров был включен спецкурс «Правовые и этические проблемы биомедицинской деятельности».

2012-2013 учебный год ознаменован вклю-

89


ченим в учебный план подготовки бакалавров спецкурса «Здравоохранительное право и би-отика».

Уже в первые годы интенсивной научно-ме-тодической работы в Академии адвокатуры Украины были разработаны и апробированы соответствующие учебные программы. Особый акцент сделан на междисцилинарных связях медицинского права, расширении юри-дического, в том числе медико-правового кру-гозора и формировании биоэтического миро-воззрения.

В Академии адвокатуры Украины защи-щено немало магистерских работ, готовятся кандидатские и докторские диссертации по медико-правовой проблематике. Формирует-ся собственная научная школа медицинского (здравоохранительного) права. В значитель-ной степени этому способствует деятельность Института медицинского и фармацевтичес-кого права и биоэтики, созданного в составе Академии адвокатуры Украины. В 2010 г. на базе Института открыто Украинское отделе-ние Международной сети отделений Кафедры ЮНЕСКО по биоэтике (г. Хайфа).

Одним из основных направлений дея-тельности Института медицинского и фар-мацевтического права и биоэтики Акаде-мии адвокатуры Украины является участие в повышении квалификации адвокатов и других юристов, равно как и медицинских работников и организаторов здравоохранения, а также преподавателей медико-правовых дисциплин.

Совместно с партнерскими организаци-ями, в частности, ВОО «Украинская медико-правовая ассоциация», Академия адвокатуры Украины внедрена практика проведения прак-тических семинаров по медико-правовым и биоэтическим вопросам. Один из примеров – семинар-практикум для юристов «Актуальные вопросы юридического сопровождения дея-тельности учреждений здравоохранения и ве-дения медицинских дел», состоявшийся 7 де-кабря 2007 года. За последние пять лет таких семинаров было проведено немало.

В 2011 году в Академии адвокатуры Украины стартовали масштабные мероприя-тия по повышению квалификации адвокатов, начало которым положил семинар-практикум «Применение законодательства Украины о здравоохранении. Методики защиты прав и законних интересов пациентов, медицинских работников и учреждений здравоохранения» (11-12 ноября 2011 г.). Программа семинара (автор доцент Академии адвокатуры Украины Р.Ю.Гревцова) была аккредитована Высшей квалификационной комиссией адвокатуры при Кабинете Министров Украины. В меропри-

ятии приняли участие болем 140 адвокатов со всех регионов Украины.

2 июня 2012 года состоялся выпуск слуша-телей программы повышения квалификации адвокатов «Медицинское и фармацевтичес-кое право в деятельности адвоката. Биоэтика и право» (автор программы – адвокат, к.ю.н. Р.Ю.Гревцова). Это первая и единственная в Украине программа, отводящая столь значи-тельное время на аудиторное и самостоятель-ное изучение адвокатами медико-правовых вопросов (72 часа) и предусматривающая выдачу свидетельства государственного об-разца.

Преподаватели Академии адвокатуры Украины читают лекции по вопросам медицин-ского права и в Национальной школе судей.

Очевидно, что необходимость как до-дипломной подготовки, так и повышения квалификации юристов в области меди-цинского права и биоэтики является веле-нием времени. Важным условием для его выполнения становится обеспечение вузов квалифицированными преподавательскими кадрами.

12 октября 2011 году Институтом медицин-ского и фармацевтического права и биоэтики Академии адвокатуры Украины и Украинским отделением международной сети отделений Кафедры ЮНЕСКО по биоэтике был проведен первый в Украине семинар-практикум «Ме-тодические вопросы преподавания медико-правовых дисциплин», в котором приняли участие 17 преподавателей вузов из разных регионов Украины. Многие из них проявили интерес к обучению по специальной, углу-бленной програмне.

Большое внимание в Академии адвокатуры Украины уделяется внедрению инновационных образовательных технологий в области меди-цинского права и биоэтики, а также изучению прогресивного зарубежного опыта

S3.2/11МЕДИЧНА ЕТИКА У СТРУКТУРІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЛІКАРІВ ПРИВАТНИХ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ

О.Л. Сіделковський, В.В. Макареня Клініка сучасної неврології «Аксімед» Київ, Україна

Актуальність. Поява приватної медицини з її сучаснообладнаними клініками, медични-ми центрами, консультативно-лікувальними та профілактично-оздоровчими закладами створила потужну конкуренцію державно-ко-мунальним медичним установам. У цих умо-

90


вах значно зростає роль медичної етики як особливої сфери професійної компетентнос-ті працівників охорони здоров’я, що сприяє підвищенню якості надання медичної допо-моги/послуги, спрямованої на формування партнерських відносин між лікарями і пацієн-тами. Сутність цих відносин віддзеркалюють терміни «медіколатрія» ( від грец. λатρεіа – служіння ) та курація (від лат. curatio – ліку-вання, турбота).

Мета дослідження – підвищити компе-тентність лікаря у галузі медичної етики.

Результати дослідження. У цьому дискурсі нами у продовж 2010-2012 р.р. були відпра-цьовані форми, методи та засоби підвищення знань і вмінь у галузі медичної етики та пра-вил щодо їхнього використання у повсякден-ній діяльності персоналу клініки. Розроблена та апробована нами освітня тренінгова про-грама з медичної етики, у якій брали участь 12 лікарів та 16 медичних сестер, включала загальні світоглядні й методологічні засади, що обумовлюють характер взаємовідносин між лікарем і пацієнтом, враховують особли-вості спілкування з хворими різних вікових та соціо-професійних груп тощо. Заняття проводилися щомісяця у заздалегідь фіксо-ваний час у приміщені клініки. Підкреслимо, що весь зміст програмного матеріалу підпо-рядковувався таким принципам – вимогам як «Чим буде корисна для мене надана інфор-мація?», «Як її застосувати у моїй професійній діяльності» та був спрямований на конкретні дії – ознайомити, підготовити, сформувати, навчити.

За результатами анкетування учасників освітньої програми найбільшу цікавість і ко-ристь для себе викликали тематичні обго-ворення конкретних питань медичної етики. Так, не менше 80 балів (із 100) респонден-тами були оцінені рекомендації щодо вміння адаптуватися до несприятливих міжколегі-альних та виробничих обставин, оволодіння навичками виходу з стресових і конфліктних ситуацій, вміння чітко формулювати власні думки та викликати довіру і симпатію у людей навколо. Емоційно привабливими та праг-матично доцільними для себе результатами участі в освітній програмі визнали 25 з 28 респондентів.

Висновок: оволодіння базовими поняття-ми медичної етики, дотримання комунікатив-них вимог, правил і настанов біоетики мають бути невід’ємними складовими професійної компетентності працівників приватних ме-дичних закладів.

S3.2/12ДОНОЗОЛОГІЧНІ ЗРУШЕННЯ У СТАНІ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ: МЕДИЧНІ І БІОЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ОЦІНКИ ТА ВИВЧЕННЯ

І.В. Сергета, О.Ю. Браткова, Р.В. Теклюк, О.Б. Дударенко, Н.В. Стоян, І.Л. Дунець, Л.М. Ваколюк, О.П. Мостова, О.Ю. Панчук, В.В. Швець, Д.П. Сергета Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова,Вінниця, Україна

Особлива та незаперечна увага у контексті здійснення комплексної оцінки стану здоров’я людини як з методологічної, так і з біоетичної точок зору належить визначенню особливос-тей поширення серед різних контингентів на-селення донозологічних зрушень у його стані. У цьому контексті слід відзначити, що розлади подібного роду являють собою цілий ряд про-міжних між нормою і патологією якісно різних за своєю природою станів, серед яких лише незначна частина етіологічно і патогенетично пов’язана з певним захворюванням, являю-чи собою вихідний етап його розвитку, тобто фактично передзахворювання. Значно біль-ша частина подібних станів не включає у свою структуру яких-небудь клінічно-окреслених патологічних радикалів хвороби, становлячи варіанти норми, звичайно не ідеальної, а такої, що за певних умов може входити у протиріччя з умовами перебування, сприяючи розвитку різ-номанітних варіантів дезадаптації з наявністю численних психогенних та соматичних пору-шень у стані здоров’я.

Саме тому проведення адекватної оцінки особливостей процесів формування донозо-логічних зрушень у стані здоров’я та здійснен-ня неупередженого тлумачення їх головних діагностичних критеріїв зумовлює обов’язкове урахування біоетичних принципів оцінки ста-ну здоров’я та розроблення ефективних здоров’язберігаючих технологій, до числа яких потрібно віднести: усвідомлення кожною осо-бою рівня свого здоров’я та перспектив його подальшого формування, розумне сприйняття ризиків, які впливають на здоров’я, урахування автономії особистості та недопущення будь-яких дискримінації у разі виникнення проблем зі здоров’ям, в тому числі донозологічних зру-шень у його стані, використання інформатив-них та компетентних прогностично-значущих узагальнених критеріїв здоров’я, що мають етичну і правову спроможність; конфіденцій-ність та цілком індивідуалізований характер трактування одержаних результатів, особис-

91


ту відповідальність особи за рівень власного здоров’я тощо.

Урахування наведених положень надало можливість науково обґрунтувати концепту-альні основи адаптаційно-орієнтованого під-ходу до визначення особливостей поширення донозологічних відхилень та запропонувати цілий ряд комплексних за своїм змістом мето-дик, що передбачають використання як спеці-ально розроблених інтегральних показників, так і шкал комплексної бальної оцінки особли-востей перебігу адаптаційних процесів (шкали комплексної бальної оцінки особливостей пе-ребігу психофізіологічної і психічної адаптації школярів, скринінгової оцінки ступеня ризику виникнення донозологічних відхилень у стані психічного здоров’я сучасних учнів, оцінки осо-бливостей морфофункціонального стану ново-народжених дітей з різною масою тіла тощо).

P3/1ЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ПРИМЕНЕНИЯ БИОЛОГИЧЕСКИХ СРЕД В КЛИНИЧЕСКОЙ ДИАГНОСТИКЕ МИКРОЭЛЕМЕНТОЗОВ

И.Н. Андрусишина, И.А. Голуб,Е.Г. Лампека ГУ «Институт медицины труда НАМН Украины», Киев, Украина

Сегодня при проведении клинических ис-следований главную роль в защите прав и здо-ровья пациентов играет медицинская этика. Развитие науки и внедрение в клиническую практику новых технологий должно прохо-дить в соответствии с морально-этическими принципами Европейской конвенции о правах человека и биомедицине (1997). На Украине проведение клинических лабораторних иссле-дований в последние годы гармонизировано с международными требованниями и соответ-ствует международному стандарту GCP (Good Clinical Practice).

Элементный гомеостаз – частная форма гомеостатической системы организма, на-рушения которой отражаются на его спосо-бности к адаптации в экстремальных услови-ях. Полноценное содержание эссенциальных элементов и минимальное, не угрожающее срыву адаптационных механизмов, при-сутствие токсичных и условно-токсичных элементов составляют один из важнейших компонентов нормального функционирования организма. Известно, что опасные и вредные профессии подвергают работающих на риск нарушения обмена микроэлементов. Ме-дико-биологические последствия избытка токсичных металлов связывают с их спосо-

бностью вызывать целый каскад патологичес-ких изменений, увеличение заболеваемости и снижение профессионального долголетия че-ловека. Депонирование в организме тяжелых металлов (Pb, Cd, Hg, As, Cr и др..) вызывает эмбриотоксический, тератогенный, нейроток-сический, канцерогенный и другие эффекты. На современном этапе исследований, ана-лиз элементов в отдельно взятой биологи-ческой среде оказывается односторонним и необъективным. Существует представление о том, что истинное содержание химических элементов отражает соотношение их в цель-ной крови и печени. Однако традиционно для оценки элементного статуса организма человека наиболее широко используют ана-лиз таких биосубстратов, как цельная кровь, моча, волосы. Для отдельных элементов про-должается поиск информативных субстра-тов, особенно в направлении использования неинвазивных тестовых биосред – слюна, ног-ти, волосы.

Методологической предпосылкой к выбору неинвазивных субстратов для оценки гомеос-таза являются следующие факторы. Волосы эволюционно сформировались как один из вспомогательных экскреторных органов, в то же время они характеризуются высокой ско-ростью роста, сочетающейся с отсутствием ме-таболической активности у выросшего волоса. Это приводит к накоплению микроэлементов и дает возможность проведения ретроспектив-ного анализа за определенные промежутки времени. Элементный состав волос отражает устойчивые тенденции, сформировавшиеся за достаточно большой промежуток време-ни (недели, месяцы, годы), он не подвержен значительным колебаниям в зависимости от приема пищи и времени суток. Содержание макро- и микроэлементов в слюне позво-ляет изучить элементный статус подобный сыворотке крови. Таким образом, эти среды пригодны для неинвазивной диагностики, столь ценной в педиатрической практике, эпидемиологических исследованиях и подчас-тую пригодны для клинической диагностики профессиональных отравлений.

Нами была предпринята попытка срав-нить информативность определения макро-(МаЭ) и микроэлементов (МЭ) в би-ологических субстратах – цельной крови и сыворотке, слюне, моче, ногтях и волосах для выяснения возможности использования неинвазивных биосубстратов при оценке на-рушений микроэлементного гомеостаза у профессиональных контингентов – аккумуля-торщиков, сварщиков и ювелиров. Содержа-ние химических элементов (Ag, Ca, Mg, Fe, Mn,

92


Cu, Cd, Cr, Se, Pb, Zn) в биосубстратах опреде-лялся с помощью метода атомно-эмиссионной спектроскопии с индуктивно связанной плаз-мой (АЭС-ИСП) на приборе Орtima 2100 DV фирмы Perkin-Elmer (США).

Результаты проведенных исследований свидетельствуют о целом ряде дисбалансов МаЭ и МЭ у профессиональных контингентов. Так, у сварщиков обнаружено накопление в организме Mn, Fe, Cr, Pb, которое сопровож-дается нарушением обмена Mg, Ca, Zn и Se. У аккумуляторщиков в биологических средах выявлено высокое содержание Zn и Pb. При этом в неинвазивных биологических середах наблюдался дисбаланс Mg, Fe, Cu и Se. В же время у ювелиров отмечено накопление Ag, Fe, Cu и Pb в неинвазивных биосубстратах. При этом отмечался дисбаланс Mg, Mn, Fe и Cu преимущественно в таких неинвазивных сре-дах как моча, ногти, волосы.

Важнейшим направлением в экологии че-ловека и гигиене окружающей среды является разработка высокоинформативных методов диагностики изменений в состоянии здоровья человека в связи с возрастающим загрязнени-ем окружающей среды. Одним из направле-ний первичной и вторичной профилактики за-болеваний является адекватная диагностика микроэлементозов, основанная, в первую оче-редь, на точном количественном определении элементов в индикаторных биосубстратах че-ловека. Таким образом, нами было выявлено что волосы и слюна являются биологическими средами, которые пригодны для неинвазив-ной диагностики профессиональной пато-логии. Кроме того эти методы пригодны для комплексной оценки эффективности лечеб-но-диагностических мероприятий, ценны в пе-диатрической практике, эпидемиологическом скрининге больших групп населения, так как являются безопасными для пациента.

P3/2БИОЭТИЧЕСКИЕ ВОПРОСЫ В НЕОНАТОЛОГИИ

Ю.А. Батман, Л.А. Левченко, Г.Л. Линчевский, О.К. Головко Донецкий Национальный медицинский университет им. М. Горького, Донецк, Украина

ВОЗ оценивает социально-экономическое развитие любой страны мира с точки зрения успехов детского здравоохранения. В 60-е гг. XX в. сформировалось новое научное на-правление в медицине – биоэтика. Одним из её важных ответвлений явилась ювениль-ная биоэтика. Она позволила бороться за

выживание детей с большой степенью недо-ношенности. В связи с этим перед медиками возникли новые, порой неординарные зада-чи.

Кратко перечислим биоэтические проблемы, которые решаются сегод-ня в ходе оказания медицинской помощи новорождённым, в том числе и недоношенным детям в родильных стационарах:

• качество и длительность оказания реани-мационной помощи детям с множественными врождёнными пороками развития, с экстремально-низкой массой тела, с тяжёлой степенью асфиксии и др.;

• профилактика боли в ходе как высокотехнологичных инвазивных процедур, так и обычных заборов анализов;

• практика информированного согласия в не-онатологии соответствует современным тре-бованиям охраны здоровья матери и ребёнка, сформулированным в международных и национальных нормативно-правовых ак-тах. Однако, есть случаи, когда лечить новорождённого требуется в обязательном порядке, а родители не дают согласия на ра-дикальное лечение;

• недопонимание родителями (родствен-никами) степени опасности того или иного заболевания и порой самовольный уход с ребёнком из стационара;

• использование рядом врачей лекарств, не разрешённых к применению в неонатологии согласно инструкции к медицинскому пре-парату МОЗ Украины (L – лизина сукцинат, цитохром «С», рефортан и др.). К детским лекарственным средствам относятся фарма-кологические средства (вещества или смеси веществ), прошедшие полный цикл клиничес-ких испытаний, разрешённые Минздравом Украины к применению для нужд профилак-тики, диагностики, лечения заболеваний у де-тей и занесённые в государственный реестр лекарственных средств;

• трудности диагностики и транспортировки новорождённых, находящихся в критическом состоянии.

В заключение хотим привести слова И.А. Кассирского, который в своей монографии «О врачевании» отмечает, что «медицина яв-ляется особым, уникальным родом деятель-ности, отличающейся в деонтологическом плане необычайной сложностью и многоо-бразием, притом некоторые стороны врачеб-ной деятельности не всегда контролируемые. Врачебный диплом налагает на того, кто его получил, огромную общественную, государ-ственную и человеческую ответственность».

93


P3/4БІОЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ТЕРАПІЇ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ

Л.В. Брунь Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, Україна

Однією із проблем сучасної медицини за-лишається лікування ранового процесу, а саме розробка та використання біоетичних підходів до його терапії. Це зумовлено тим, що різні по-шкодження призводять до порушення ціліс-ності покрову, усування репаративних проце-сів під впливом запалення, зовнішніх факторів середовища та супутніх патологій. Не раціо-нальне лікування ранового процесу (РП) при-зводить до формування грубих рубців, не до-статньої зовнішньої естетики шкірного покрову людини, та як наслідок ускладненню лікування та погіршенню якості життя хворого. При цьому особливо важливий вплив на РП протизапаль-них препаратів для місцевого призначення, тому як запальний процес присутній на про-тязі усього терміну формування рубця. Одним із шляхів рішення даної проблеми є фармако-логічна регуляція РП та розробка раціональних принципів його терапії.

Використання м’яких лікарських форм по-винно проводитись у відповідності із фазою РП. Раціональне використання препаратів для лікування ран передбачає корекцію пер-шої фази РП із моменту придбання травми (1 день); другій фази РП, при наявному клінічно-му покращенню його течії – усування інфекції, формування грануляційної тканини, струпу (4-8 день). Лікарські препарати, що рекомен-дуються для лікування ран у першій фазі РП повинні володіти антимікробною, дегідрату-ючою, аналгезуючою та некролітичною дією. Лікарські препарати, що використовуються у другій фазі РП повинні мати помірну дегідрату-ючу спроможність та забезпечувати протиза-пальну, репаративну, антимікробну активність, а також захищати від вторинної інфекції.

Тому розробка вітчизняних м’яких лікар-ських форм багатоспрямованої дії та нешкід-ливих для використання залишається акту-альною. Протягом багатьох років вченими Національного фармацевтичного універси-тету (м. Харків) розробляються м’які лікарські форми (мазі, гелі, креми) на основі аміноцукру 2-D-(+)-глюкозаміну та його похідних (Зупа-нець І.А., Ляпунов О.М., Павлій О.І., Брунь Л.В., 1999-2009). У препаратів, що досліджувались були встановлені виразні протизапальні, репа-ративні, антимікробні активності та доведена відсутність алергенних та місцевоподразнюю-

чих властивостей. Також були досліджені схе-ми використання препаратів, які вивчались при терапії РП. За даними показниками розроблені препарати перевищували препарати порівнян-ня мазі «Вундехіл», «Мефенат» та «Нітацид».

Таким чином, біоетичні підходи до лікуван-ня ранового процесу повинні бути направле-ні на впровадження в практичну медицину та фармацію, фармацевтичної опіки, завдяки якої можливо ознайомити пацієнта із асортимен-том м’яких лікарських форм, пояснити перева-ги та недоліки використанні різних лікарських форм, порекомендувати схему призначення препарату чи препаратів у конкретному випад-ку для хворого. Все це дає можливість підви-щити якість лікування та якість життя хворого.

P3/5БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ В УМОВАХ КАНЦЕРОГЕННОЇ НЕБЕЗПЕКИ

Д.В. Варивончик ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», Київ, Україна

Складна демографічна ситуація (постарін-ня населення, скорочення осіб працездатного віку, надрання смертність чоловіків), економіч-на криза (ріст ВВП у 2012 р. – 0,2 %) та значні рівні безробіття (за методологією МОП у 2012 р.– 9,1 %) створили в Україні ситуацію, яка не дозволяє особам працездатного віку обрати безпечну та високооплачувану професію. Вна-слідок цього, працівники змушені працювати в шкідливих та небезпечних гігієнічних умовах, в т.ч. і у канцерогенонебезпечних виробництвах.

10 березня 2010 р. Україна ратифікувала Конвенцію МОП 139 «Про боротьбу з небез-пекою, що викликана канцерогенними речо-винами та агентами у виробничих умовах, та заходи профілактики». Одним із завдань якої є: «…скорочення кількості та експозиції праців-ників, які зазнають впливу канцерогенних ре-човин чи агентів на виробництвах…» (ст. 2 п.2).

Проведених нами дослідженнями (2012–2013 р.р.) встановлено, що найбільш канце-рогенонебезпечними галузями економічної діяльності в Україні є (щорічна кількість експо-нованих канцерогенними факторами на робо-чому місці): І місце – переробна промисловість (862,0 тис. осіб); ІІ – транспорт та пошта (360,4 тис. осіб); ІІІ місце – добувна промисловість і розроблення кар’єрів (265,3 тис. осіб), будівни-цтво (236,7 тис. осіб), сільське, лісове та рибне господарства (202,4 тис. осіб).

Щороку в Україні виникає не менш 2,0 тис. нових випадків виробничо-зумовленої онко-логічної патології. Лише прямі втрати держави,

94


внаслідок цієї патології, становлять більш 60 млн. грн. Однак, реєстрація випадків профе-сійного раку в Україні хоч і збільшилась впро-довж останніх 10-и років (в 2,5 рази), але зали-шається спорадичною (0,01 % до всіх випадків онкопатології в країні). При цьому, заходам з первинної профілактики канцерогенної не-безпеки на робочому місці останніми роками приділяють все менш уваги. Причинами цього стало: законодавче обмеження поточного са-нітарного нагляду за виробництвами, реорга-нізація Держсанепідслужби України, скрутне становище держави, яке не дозволило до тепе-рішнього часу створити в Україні Національну референт-лабораторію з моніторингу канце-рогенних агентів та Національний реєстр осіб, які зазнають експозиції канцерогенними аген-тами на робочому місці.

З етичної точки зору, все це не порушує за-безпечення реалізації базових принципів бо-ротьби із раком (відповідно до Резолюції 47-ї Сесії IARC, березень 2005 р.): «безпека, пова-га, милосердя, законність». На нашу думку, до-цільним є створення неурядових громадських організацій, діяльність яких може бути спря-мована на законну та етичну боротьбу за гідні умови праці та профілактику професійної па-тології, в т.ч. і професійного раку.

P3/6БИОЭТИКА В БИОМОНИТОРИНГЕ ЭКСПОЗИЦИИ ПЕСТИЦИДАМИ

1В.Ф. Демченко, 1м.А. Клисенко,2П.И. Демченко1ГУ «Институт медицины труда НАМН Украины», Киев, Украина2Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, Украина

Академик Лев Иванович Медведь, осново-

положник одного из важнейших направлений отечественной профилактической медицины – токсикологии и гигиены применения пестици-дов, более полувека назад обратил внимание мировой научной общественности на то, что они имеют коренное отличие от других потен-циально токсичных химических веществ (ПТХВ), экспозиции которыми может подвергаться че-ловек на рабочем месте и вследствие загрязне-ния окружающей среды. Речь идет об их «пред-намеренном внесении» в окружающую среду, что, приводит к «непредотвратимой» циркуля-ции в биосфере (до полного разложения) дей-ствующих веществ и/или продуктов их транс-формации, а также возможному поступлению в организм человека негативному влиянию на со-стояние здоровья.

История беспрецедентно широкого вне-дрения инсектицида ДДТ – сначала в практику здравоохранения (для предупреждения заболе-ваний малярией, сыпным тифом и другими бо-лезнями, передаваемыми переносчиками), а за-тем сельского хозяйства (для защиты растений и животных) – красноречивое подтверждение этому. Отсутствие аналогов в природе, персис-тентность и липофильность, а потому – спосо-бность к концентрированию по трофической цепи и накоплению в организме человека, даже не имеющего профессионального контакта с ДДТ, более 50 лет тому назад послужили осно-ванием академику Л.И.Медведю впервые при-менить к пестициду такой термин, как «носитель-ство». Речь идет о, так называемом «фоновом» содержании в биологических жидкостях и тканях организма человека ДДТ и его токсикологически значимых метаболитов. В связи с выявлением в женском грудном молоке, жировых тканях, кро-ви этих чужеродных химических соединений, в 1967 году на Научной Сессии АМН СССР по ги-гиене и токсикологии пестицидов, Л.И.Медведь обосновал необходимость изучения их «носи-тельства», влияния на здоровье, разработки мер профилактики (в т.ч. средств, препятствующих накоплению чужеродных веществ в организме, способствующих их элиминации), а, позднее, инициировал запрещение применения ДДТ в Украине и СССР.

Изложенное – пример проявления высшей степени ответственности Ученого в сфере без-опасности применения пестицидов, химической безопасности в целом.

Развитием перечисленных положений мо-жем считать обоснованные нами ранее на мо-дели хлорорганических пестицидов (ХОП) ги-гиенические принципы биомониторинга (БМ), осуществляемые нами в этой области научные исследования, в том числе по разработке средств индивидуальной профилактики.

В настоящее время человек является «но-сителем» уже не только стойких ХОП, но и дру-гих ксенобиотиков различного характера. С некоторых пор в биосредах человека обнаружи-вают метаболиты других классов пестицидов – фосфорорганических, синтетических пиретро-идов, феноксиалканкарбоновых кислот и др. Особенно демонстративно подтверждение этих данных результатами биомониторинга среди политиков, членов правительств стран Европы и Америки.

Таким образом, БМ экспозиции пестицидами и другими ПТХВ позволяет не только персони-фицировать связь с «окружающей средой», но и повысить ответственность за принятие решений по управлению ее качеством.

95


P3/7БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ ЛІКАРІВ-ОФТАЛЬМОЛОГІВ

Л.І. Денисюк ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», Київ, Україна

Проведено аналіз умов праці лікарів-офтальмологів спеціалізованих (офтальмо-логічних) закладів охорони здоров’я (м. Киє-ва, Харківської, Одеської, Львівської обл., АР Крим), за «Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» (2001 р.).

Визначено, що лікарі-офтальмологи на всіх етапах лікувально-діагностичного процесу на робочому місці зазнають комбінованого впли-ву наступних шкідливих факторів умов праці та трудового процесу: хімічних речовини (клас умов праці – 3.1–3.2); біологічних агентів (3.1–3.2); контактного ультразвуку (2–3.1); ультрафі-олетового випромінювання (UVA, UVB) (2–3.1); лазерного випромінювання (поліхроматично-го) високої енергії й потужності (3.1–3.2); світ-лового середовища (3.1–3.2); виконують пре-цизійні роботи «найвищої» точності (3.1–3.2); значної важкості трудового процесу (3.1–3.2); вираженої напруженості праці (3.1–3.2). Зага-лом умови праці лікарів-офтальмологів – 3.3 клас.

Вищезазначене визначає висока ймовір-ність розвитку у лікарів-офтальмологів широ-кого спектру виробничо-зумовленої патології, а саме: інфекційних захворювань (ГРВІ, інфек-ційні враження органа зору тощо); розладів психіки та поведінки (депресивний, астенічний синдром, синдром “вигоряння на робочому місці”); хвороб периферичної та вегетативної нервової системи (моно-, поліневрити, тунель-ний синдром, радикулопатії, вегетативно-сен-сорні поліневропатії); хвороб ока та його при-даткового апарату (порушення акомодації, прогресування міопії, катаракта, враження сітківки, хоріоїдеї, інфекційній захворювання органа зору); хвороб системи кровообігу (гі-пертонічна хвороба, ІХС, синдром Рейно); хво-роб органів травлення (гастрити, виразкова хвороба шлунка та ДПК); хвороб шкіри та під-шкірної клітковини (дерматози, опіки); хвороби кістково-м`язової системи та сполучної ткани-ни (дорсопатії, артрити); патології вагітності, пологів та післяпологового періоду, внаслідок важкості трудового процесу, напруженості праці, впливу хімічних, фізичних та біологічних факторів тощо.

Вважаємо, що проведення досліджень в напрямку забезпечення безпеки праці лікарів-офтальмологів та профілактики серед них за-гальної та специфічної виробничо-зумовленої патології є доцільним не тільки з правової, а із біоетичної точки зору.

P3/8ЭТИКА МЕДИКО-БИОЛОГИЧЕСКИХИССЛЕДОВАНИЙ В РАДИАЦИОННОЙ ОНКОЛОГИИ

1Э.А. Демина, 2В.С. Иванкова 1Институт экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии им.Р.Е.Кавецкого НАН Украины2Национальный институт рака МЗ УкраиныКиев, Украина

Формирование биоэтики обусловлено, прежде всего, значительными изменения-ми, которые произошли в технологическом перевооружении современной медицины, в том числе и в радиационной онкологии. Эти процессы обострили моральные проблемы, которые встают перед медицинским персона-лом.

Биомедицинские исследования в области радиационной онкологии осуществляются в соответствии с определенными этическими нормами их проведения, в основе которых — ответственность врача перед больным.

Морально оправданными могут быть лишь такие исследования, которые по своей идео-логии, методологии и методике соответствуют стандартам современной медицинской науки. Клинические испытания и медико-биологи-ческие эксперименты на больных должны быть спланированы таким образом, чтобы миними-зировать риск их неблагоприятных послед-ствий.

На наш взгляд, принципиально важным мо-ментом в процессе принятия медицинского решения является добровольное информиро-ванное согласие пациента. В начальный пе-риод формирования этой доктрины основное внимание уделялось лишь вопросам пред-оставления необходимой информации паци-енту. В последние годы клиницистов больше интересуют проблемы понимания пациентом полученной информации, а также достижение согласия по поводу лечения. Добровольность информированного согласия, прежде всего, подразумевает отсутствие со стороны врачей принуждения при принятии пациентом реше-ния. В связи с этим можно говорить о расши-рении сферы моральных оценок и требова-ний по отношению к медицинской практике.

96


Врачу вменяется в обязанность быть честным со своим пациентом, в том числе информиро-вание его о возможных лучевых осложнениях со стороны здоровых тканей. При проведении биомедицинских исследований важное значе-ние имеет учет эффекта ярлыка (labeling) пси-хологического воздействия онкологического диагноза или непосредственных результатов осуществляемой лучевой терапии на поведе-ние больного.

P3/9РАДИАЦИОННЫЙ КАНЦЕРОГЕНЕЗ И ЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ГЕНЕТИЧЕСКОГО МОНИТОРИНГА ЧЕЛОВЕКА

Э.А. Демина Институт экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии им.Р.Е.Кавецкого НАН Украины, Киев, Украина

Главной причиной создания системы гене-тического мониторинга (ГМ) человека (II по-ловина ХХ в) явилось осознание угрозы, свя-занной с загрязнением окружающей среды мутагенами и канцерогенами, в том числе радиационной природы. Одним из факто-ров, влияющих на генетическую структуру современных популяций человека, являет-ся мутационный процесс. De novo генные и хромосомные мутации опасны для индивиду-ума и для популяции людей в целом, т.к. при-водят к гибели в период эмбрионального раз-вития, либо к осложнениям в постнатальном периоде. Мутации, снижающие жизнеспо-собность человека, составляют генетический груз популяции. Одним из мощных мутагенных факторов физической природы является ио-низирующая радиация, под воздействием которой могут развиться практически все типы опухолей. Возникновение опухоли носит вероятностный характер и зависит от дозы и мощности облучения, возраста, генетических особенностей индивидуума и т.д. Если одно-временно с облучением на организм челове-ка действуют другие канцерогенные факторы, то развитие опухолей более вероятно. В по-следние годы достигнут значительный про-гресс в понимании механизмов радиаци-онного канцерогенеза. Накоплен огромный фактический материал, свидетельствующий об определяющей роли изменений генома в развитии указанного процесса. Согласно современным представлениям, радиацион-но-индуцированная нестабильность генома вносит существенный вклад в процесс нако-пления мутаций, приводящий к злокачествен-ной трансформации клеток. Значение этого

феномена особенно велико при облучении в диапазоне малых доз. Предполагают, что ра-диационно-индуцированная инактивация ге-нов-супрессоров происходит в значительной степени путем образования делеций, а акти-вация протоонкогенов – путем точковых мута-ций и хромосомных аберраций. В будущем ГМ будет базироваться на создании генетичес-кого паспорта для каждого человека, в кото-ром будут содержаться данные относительно детерминанты наследственных заболеваний, индивидуальной радиационной чувствитель-ности и т.д., что позволит усовершенство-вать систему индивидуальной профилактики развития заболеваний. По мере осуществле-ния программ ГМ могут возникнуть вопросы этического плана, в т.ч. что должны знать люди, прежде чем пройти генетическое тес-тирование (ГТ); как защитить информацию, полученную при ГТ и др. Это указывает на необходимость усиления пропаганды сре-ди контингента населения, подверженного в силу разных причин облучению, о целесоо-бразности проведения не только ГТ, но и тес-тирования (например, с использованием G2-radiation sensitivity assay) для обследования и выявления лиц с повышенной индивидуаль-ной радиационной чувствительностью.

P3/10БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ ПРИ РОБОТІ ІЗ ВІЛ-ІНФІКОВАНИМИ ТА ХВОРИМИ НА СНІД

А.М. Кальченко ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», Київ, Україна

Дослідженням визначено, що в закладах охорони здоров’я (ЗОЗ) реалізується комплекс заходів, спрямованих на попередження профе-сійного інфікування медичних працівників ВІЛ. При цьому працівники відмічають деяку недо-статність одноразового інструментарію, засо-бів дезінфекції, контейнерів для збереження використаних голок, шприців, інструментарію та індивідуальних засобів захисту (рукавичок, халатів, фартухів, масок й окулярів тощо) (12,4 – 18,6 %). 17,8 % медичних працівників вказали на те, що їм доводилось надавати допомогу чи доглядати за хворими в разі наявності у них по-шкодження чи захворювання шкіри рук, які не були захищені лейкопластиром чи іншими засо-бами захисту.

Більшість медичних працівників дотриму-ються правил попередження професійного інфі-кування ВІЛ, однак реалізація кожного із етапів є неоднаковою. Майже всі працівники знімають

97


пошкоджені рукавички у середину (98,3 – 100,0 %), відразу миють із милом шкіру ушкодженого місця, чистою водою – порожнину рота (82,0 – 96,0 %) та обробляють ушкоджене місце роз-чином перекису водню, дезінфікуючим гелем, розчином для миття рук (80,0 – 97,0 %), відразу промивають очі водою або фізіологічним розчи-ном (так, щоб вода чи розчин затікали і під віки, не знімаючи у цей час контактні лінзи, при їх на-явності) (72,0 – 93,0 %), в разі необхідності про-довження роботи – одягають чисті гумові рука-вички (96,0 – 100,0 %).

Дослідженням встановлено, що серед ме-дичних працівників хірургічного профілю були виробничі аварії, які становили загрозу ВІЛ інфі-кування 13,6 – 24,8 % випадків, фтизіатричного профілю – 7,6 – 20, 0 %, терапевтичного – 4,4 %. При цьому визначено, що серед досліджених медичних працівників 35,3 % скористались ап-течкою першої медичної допомоги, при вироб-ничій аварії, травмі, яка становила загрозу про-фесійного інфікування ВІЛ, і лише 35,3 – 83,3 % із них – зареєстрували свою виробничу аварію. Кількість працівників, що звернулась по допо-могу до міського Центру профілактики та бо-ротьби із СНІДом (від 11,8 до 33,3 %), де частина з них пройшла тестування на ВІЛ в перші 5 діб після аварії та розпочали й закінчили курс по-стконтаконої профілактики (ПКП) із використан-ня антиретровірусної терапії (АРТ) із наступним дослідженням на наявність антитіл на ВІЛ (че-рез 3, 6 та 12 місяців).

Таким чином, на теперішній час в ЗОЗ не в повному об’ємі реалізується комплекс захо-дів, спрямованих на попередження інфікування працівників ВІЛ на робочому місці. Це обумов-лює доцільність покращення таких заходів, не тільки з правової, а із етичної точки зору.

P3/11БІОЕТИЧНІ ВИМОГИ ІНФОРМУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ ЩОДО РИЗИКУ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ

2В.І. Камінський, 1В.В. Панькевич,1В.С. Гриновець 1Львівський національний університет імені Данила Галицького2Комунальна міська клінічна лікарня швидкої медичної допомогиЛьвів, Україна

Інформування населення щодо ризику для здоров’я від забруднення довкілля пов’язане на сьогодні з двома основними факторами: по-перше, появою і тотальним поширенням джерел неіонізованого випромінювання, яке

за своїм руйнівнім впливом на організм лю-дини не поступається радіації (стільникові телефони, телекомунікаційні випромінювачі), зростанням в грунтових водах і ріках об’єму важкої води, ізотопи якої призводять до пато-логічних збоїв в комбінуванні хромосом, скла-ду ДНК, прогресуючим засміченням довкілля фармакологічними засобами. По-друге, тен-денцією відмови лікарів від патерналістських орієнтацій щодо хворого, реабілітації його як активного суб’єкта діагностування і лікуван-ня. Тепер, в умовах розвитку інформаційних та приладо-комп’ютерних систем за допо-могою інтернет-консультацій, телемедичних програм, пацієнт має можливість самостійно вирішувати проблеми свого здоров’я. Однак, в умовах інформаційної перевантаженості, комерційної маніпулятивності джерелами ін-формації, хворий часто потрапляє в інфор-маційну пастку з якої йому в змозі допомогти вийти тільки незаангажований медик-спеціа-ліст.

В цьому контексті вибираючи інвайрон-менталістську етико-деонтологічну стратегію, лікарі – новатори, учені кафедр і клінік ЛНМУ ім. Данила Галицького намагаються виступи-ти в ролі доктора як учителя, і просвітника. Його завданням є створити умови, які ведуть пацієнта до самопізнання відносно стану його організму, навчити його лікувально-ре-абілітаційним, валеологічним, екологічним знанням і навичкам. Медико-просвітницька, консультативно-роз’яснювальна діяльність стоматологічного факультету ведеться в ра-курсі об’єднання різних систем профілактики і лікування в єдине гармонійне ціле. Так, на основі проведення антропоекологічного моні-торингу медико-екологічного стану довкілля в шахтарсько-промисловому регіоні селища Соснівка Львівської області були розроблені форми і засоби фізіологічної адаптації до еко-логічного агресивного середовища і, зокрема, забезпечення профілактики гіпоплазії емалі зубів (Н.І. Смоляр). На даний час лікарями від-ділення щелепно-лицевої хірургії Комуналь-ної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (м.Львів) і кафедри щелепно-лице-вої хірургії та хірургічної стоматології нашого університету проводиться антропоекологіч-ний моніторинг довкілля Яворівського району Львівської області на предмет вивчення впли-ву агресивного середовища (забруднення да-ного регіону продуктами видобування сірки), на епідемічний характер проявів гнійно-за-пальних захворювань шкіри щелепно-лицевої ділянки в місцевого населення і пошук засобів їх профілактики і лікування (Камінський В.І.).

98


P3/12ПРАВОВІ ЗАСАДИ НЕРОЗГОЛОШЕННЯ МЕДИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ПОМЕРЛОГО ЧЛЕНАМ ЙОГО СІМ’Ї

І.В. Коломійчук ДЗ «Клінічна лікарня ДТГО «Львівська залізниця», Львів, Україна

На практиці у лікарського персоналу виникає безліч питань щодо збереження права померло-го пацієнта на таємницю про стан його здоров’я та обов’язку медичного персоналу, адміністрації закладу охорони здоров’я, як володільця персо-нальних даних особи, утримуватися від розголо-шення такої інформації членам його сім’ї та роди-чам померлого.

Медична інформація як сукупність відомостей про стан здоров’я пацієнта, його звернення за медичною допомогою, діагноз, проведені медич-ні обстеження, маніпуляції, способи діагностики, медичні втручання та інші дані, які стали відо-мі при зверненні особи за медичної допомогою, охороняються державою.

Правовими засадами нерозголошення ме-дичної інформації про пацієнта є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Конституція України, Цивільний кодекс України (ЦК України), Основи законодавства України про охорону здоров’я (Основи законодавства), Закон України «Про інформацію» та Закон України «Про захист персональних даних».

Відповідно до ЦК України та Основ законодав-ства фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медич-ною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Вказане право є особистим, непорушним, невід’ємним, невідчужуваним, носить немайновий характер, належить особі від народження та припиняється в момент її смерті.

Змістом особистого немайнового права є можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя. Зокрема, пацієнт, перебува-ючи на лікуванні в установі охорони здоров’я, має право розпоряджатися інформацією про стан свого здоров’я на власний розсуд з урахуванням її конфіденційного характеру.

Після смерті особи, право на інформацію про стан її здоров’я, як і решту особистих немайнових прав, не може бути успадковане членами її сім’ї, родичами чи іншими особами.

З норм чинного законодавства випливає, що право на отримання медичної інформації про по-мерлого не може бути реалізоване членами його сім’ї, у повному обсязі. Окрім єдиного закріпле-ного в ЦК України та Основах законодавства пра-

ва членів сім’ї померлого або інших родичів бути присутніми при дослідженні причин його смер-ті та ознайомитись із висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висно-вків до суду.

Інших випадків щодо розголошення інформа-ції про стан здоров’я померлого членам його сім’ї українське законодавство не містить. Поширення таких відомостей можна вважати втручанням в особисте життя померлого, і як наслідок, пору-шення його права на приватність.

P3/13ИСПОЛЬЗОВАНИЕ НЕИНВАЗИВНЫХ МЕТОДОВ ДИАГНОСТИКИ АЛЛЕРГИЧЕСКИХ ЗАБОЛЕВАНИЙ

В.М. Куляс, О.А. Трунова, Э.В. Бухтияров Донецкий национальный медицинский университет им. М. Горького, Украина

В течение последних лет проблема аллер-гических заболеваний стала одной из ведущих в современой медицине. По данным ВОЗ, к 2020 г. возможен выход аллергопатологии на первое место по распространенности. Оче-виден факт экологической обусловленности аллергических заболеваний (АЗ), которые за-нимают одно из ведущих мест в патологии дет-ского возраста.

В настоящее время большинство исследо-ваний в области анализа механизмов развития АЗ проведено и проводится на основе изучения иммунопатологических реакций на системном уровне, путем изучения различных показате-лей крови, в то время как патологические реак-ции развертываются в области входных ворот поступления аэроаллергенов через слизистые мембраны верхних дыхательных путей.

Известно, что сенсибилизация организма через слизистые оболочки происходит при участии мукозо-ассоциированной лимфоид-ной ткани, обеспечивающей так называемый секреторный, мукозальный иммунитет. Исхо-дя из существования единой системы муко-зального иммунитета, обеспечиваемого его разными компартментами, альтернативным является использование в качестве субстрата для исследования смешанной слюны. Слюна может быть не только дополнительным мето-дом в клинических исследованиях, но имеет много преимуществ по сравнению с анализом крови – отбор удобен и прост, он безболезнен, риск заражения медицинского персонала зна-чительно меньше, чем при работе с кровью. Слюна объективно отражает уровень содержа-ния в тканевых жидкостях естественных про-дуктов метаболизма, лекарственных препара-

99


тов, гормональный статус, иммунологический статус и ответ на антигены. Смешанная слюна содержит секреторные продукты мукозо-ас-социированной лимфоидной ткани носоглот-ки, миндалин, слюнных желез, бокаловидных клеток слизистых мембран. Ее применение в качестве материала для исследования име-ет все преимущества неинвазивных методов при использовании современных технологий лабораторного анализа биологических жид-костей, которые позволяют с высокой чувстви-тельностью и специфичностью определять содержание различных белков, биологически активных веществ и медиаторов аллергичес-кого воспаления слизистых мембран. Вне-дрение неинвазивных методов оценки аллер-гических реакций особенно перспективно и в анализе эффективности механизмов влияния различных (системных и топических) методов лечения аллергических заболеваний.

Изучение показателей секреторного имму-нитета и количества медиаторов воспаления в слюне является перспективным неинвазивным методом как для скрининговых исследований, оптимизации диагностики, так и индивидуаль-ного мониторинга течения процессов сенси-билизации и формирования специфической толерантности при АЗ.

Альтернативным субстратом

P3/14ЭТИЧЕСКИЕ ВОПРОСЫ ПРИ ВНЕДРЕНИИ НОВЫХ СВЕТОДИОДНЫХ ИСТОЧНИКОВ СВЕТА В ПРОИЗВОДСТВЕННЫХ УСЛОВИЯХ

Мартиросова В.Г.1, Назаренко В.И.1, Добровольский А.Н.2, Терещенко П.С.1

1ДУ «Институт медицины труда НАМН Украины,2Центр «Микрохирургии глаза», Киев, Украина

ХХI век знаменуется большими достижени-ями в области многих наук и их внедрениями в практику. К одним из таких относятся исследо-вания физиков в области энергосберегающих светодиодных источников света (СДИС), со-вершенствование и внедрение, которых в практику является революционным пере-воротом в области светотехники и гигиены освещения. История создания светодио-дов стремительна и ярка. Первое сообще-ние об излучении света твердотельным ди-одом было сделано в 1907 году британским экспериментатором Г. Раудом из Маркони Лабе, который впервые заметил люминесцен-цию в карбиде кремния, а в 1923 г. В. Лосев – российский ученый показал, что она возника-ет вблизи р-n – перехода.

Новая эра светодиодных источников све-

та наступила в 2004 году, после создания СДИС белого света, преимущество которых стало настолько очевидно, что примене-ние других источников света становится нецелесообразным. В настоящее время передовыми странами мира (США, Герма-нией, Японией, Швецией, Финляндией, Рос-сией) производятся светильники с СДИС, разработанные для различного назначения и широкого применения в производственных условиях и для быта, которые с 2004 года демонстрируются на ежегодном «LED фо-руме» в Москве. При этом возникает этико-гигиеническая проблема, каким образом трансформировать сознание людей не готовых расстаться с привычными источ-никами света – лампами накаливания, не-смотря на нерациональность их применения (5-7% видимого излучения при большом по-глощении электроэнергии и неблагопри-ятном спектре). Последнее мероприятие затрудняется противоречивыми данными, периодически появляющимися в зарубежной литературе, с одной стороны, восхваляю-щие СДИС, а с другой стороны выражающие опасность синего света, излучаемого СД лампами холодного света. Сотрудниками Ин-ститута Медицины труда АМНУ проведены экспериментальные исследования по изу-чению влияния светодиодных излучений на функциональное состояние некоторых основных систем организма при разной дли-тельности роботы в условиях световой среды, обустроенной светодиодными источниками света. Проведено 2 этапа экспериментальных исследований – в условиях лаборатории и на производстве. Установлены закономер-ности изменения физиологических функций в зависимости от цветовой температуры, а у офисных работников наблюдалось фа-зовое колебание функций в зависимости от длительности работы в светодиодной световой среде, стабилизация которых на-блюдалась к концу 4-х месяцев исследова-ний. Субъективно испытуемые положитель-но отзывались о световой среде с СДИС. Поэтому перед гигиенистами, светотехника-ми и физиками возникло большое количество параллельно решаемых проблем по совер-шенствованию выпускаемых светодиодов и изучению влияния их на организм человека. Высокая эффективность СДИС позволит со-здать уровни освещения на рабочих мес-тах, обеспечивающие не только минимально необходимые для выполнения соответствую-щих зрительных работ, но и комфортные уров-ни, которые устанавливаются специальными экспериментальными исследованиями.

100


P3/15ВПЛИВ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛІКАРІВ

О.О. Пасько, В.С. Гриновець, В.Є. Пришляк Львівський Національний медичний університет імені Данила Галицького,Львів, Україна

В сучасному світі надзвичайно важливим за-собом раціональної соціорегуляції є вплив су-часних інформаційних технологій на суспільство, зокрема на людину. Проблема регуляції пове-дінки людини вирішувалась завжди засобами психології, ідеології, педагогіки. Але на почат-ку 21 століття з’явилися засоби раціонального впливу на свідомість, самосвідомість людини за рахунок нових технологій подачі інформа-ції: комп’ютеризація, РR-технології, лінгвістика. Раціональний соціовплив на людину, зокрема в галузі медицини, став можливим за рахунок ін-формаційних технологій, зокрема мережа Інтер-нету. Розвиток інформаційних технологій спри-чинює трансформацію інформаційних відносин суспільства, які в свою чергу, впливаючи на інди-відуальну та масову свідомість, породжують іс-торично нову форму суспільної свідомості. А це залежить від впливу інформаційних потоків.

Базою для становлення в суспільстві нових соціальних груп є використання тої чи іншої ін-формації, зокрема медичної, яка формує нову систему мотивів діяльності. На сучасному етапі інформаційні технології, можливості інформа-ційного впливу дуже великі і перетворилися у чітку працюючу індустрію. Інформаційне серед-овище характеризується взаємодією свідомос-ті, психікою людини з інформацією. Велике зна-чення має структура світосприйняття людини, її змістові домінанти, ставлення до навколишньо-го світу. Структури свідомості перетворюють хаотичний та різнорідний потік сприйняття і вра-ження в упорядковану модель світу, яка накла-дає відбиток на свідомість і поведінку людини, на його внутрішню і зовнішню екзистенцію. Чим більше проінформована людина, тим більше за-лежна від інформаційного впливу, маніпуляцій за допомогою інформаційних технологій, якщо відсутні певні захисні механізми. Якщо застосо-вуються жорсткі інформаційні технології, тобто пряме соціо-раціональне маніпулювання люди-ною, його цінностями, життєвими принципами, то в такому випадку інформація стає потужним засобом впливу за допомогою якого свідомість формується по заданому зразку. Протистояти цьому дуже складно, якщо людина не володіє однозначною системою поглядів та цінностей. Правильно побудований інформаційний вплив,

проведений за всіма правилами інформаційних технологій приводить людину до утвердження цінності того, що ніколи для неї цінністю не було.

Необхідно вибрати і розвивати ті технології, які знаходяться в гармонії з природою. Потріб-но перейти до інтенсивного розвитку технологій шляхом підсилення раціоналізації, підвищення рівня наукових досліджень

P3/16ЕТИКА ЗАСТОСУВАННЯ МЕДИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ З КО-МУТАГЕННИМ ЕФЕКТОМ

О.П. Пилипчук, Е.А. Дьоміна Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ, Україна

В сучасних умовах більшість захворювань носять хронічний характер, а їх виникнення пов’язане з генетичними, мутагенними, канце-рогенними та ін. факторами ризику. У звязку з цим лікар повинен надати допомогу на будь-якому рівні, починаючи від усунення факторів ризику до запобігання погіршення стану па-цієнта і розвитку ускладнення. Тому в ряді ви-падків лікар призначає препарати тривалої дії, що можуть накопичуватись в клітинах хворих та призводити до не бажаних негативних ко-мутагенних ефектів (потенціювання ефектів му-тагенів), які сприяють обтяженість генетичного тягаря людини. До таких препаратів дослідники відносять кофеїн, фендилін та ін.

В експериментальних дослідженнях нами встановлено, що медичний препарат верапа-міл, який відноситься до групи блокаторів по-вільних кальцієвих каналів, здатний проявляти ко-мутагенний ефект на генетичному рівні лім-фоцитів людини за дії іонізуючої радіації, підви-щуючи частоту радіаційно-індукованих абера-цій хромосом в 1,6 раз.

Відповідно до Гельсінської декларації (1997) результати лабораторних досліджень явля-ються прикладними для подальшого надання ефективної допомоги хворим. Вважаємо, що призначення медичного препарату верапамілу особам, що контактують з джерелами іонізу-ючих випромінювань, а також проживаючих на радіаційно забруднених територіях в наслідок Чорнобильської катастрофи, потребує не лише індивідуальної корекції, але може створювати етичну невизначеність: чи потрібно інформува-ти пацієнтів о можливих негативних ефектах у майбутньому. З іншого боку, це свідчить про те, що лікар зобов’язаний поєднувати професійну допомогу з використанням в свою чергу нових медико-біологічних знань.

101


P3/17БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ В УМОВАХ ВПЛИВУ ПРИРОДНОГО УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

А.О. Салюков ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», Київ, Україна

Результати проведених нами досліджень показали, що на території України існує ре-альна небезпека надлишкового експонування робітників, які працюють на відкритому пові-трі, природним ультрафіолетовим випроміню-ванням (УФВ). Встановлено, що ризик виник-нення у працівників злоякісних новоутворень шкіри (рак / меланома) відкритих ділянок тіла, губи, органа зору та його придатків, а також дистрофічної офтальмологічної патології (птерігій, пінгвекула, дистрофія рогівки, ката-ракта, макулодистрофія) є дозо-залежними і визначаються їх надлишковою експозицією природним УФВ на робочому місці та у побуті. Така ситуація потребує розробки цільоспря-мованих заходів профілактики патології, яка обумовлена природним УФВ, відповідно до Програми ВООЗ «INTERSUN».

Нами запропоновано 3-рівневу систему профілактики, спрямовану на попередження виробничо-зумовленої патології, спричиненої природним УФВ серед робітників, які працю-ють на відкритому повітрі. Компонентами якої є: первинна профілактика – «захист часом», «захист екрануванням», нормування впливу та дозиметричний контроль; вторинна про-філактика – обов’язковий попередній та пері-одичний медичний огляд працівників, само- та взаємоогляду працівників для виявлення злоякісних новоутворень шкіри (меланоми та раку), впровадження алгоритму організації медичної допомоги; третинна профілактика – обґрунтування експертних критеріїв для вста-новлення зв’язку наявного захворювання (рак / меланома шкіри, губи, ока та його придатків; кератопатiя, катаракта, макулодистрофія) з умовами праці (експозиція природним УФВ).

Реалізація вищезазначених заходів профі-лактики дозволить забезпечити базові етичні принципи – «безпеки» та «поваги» до праців-ника та знизити рівні експозиції працівників природним УФВ й попередити виникнення й прогресування у них виробничо-зумовленої онкологічної та офтальмологічної патології.

P3/18 MECHANISMS OF PROTECTION OF PATIENTS’ RIGHTS IN TURKISH HOSPITALS

Dr. iur. Dr. h.c. Hakan HakeriProfessor of criminal and medical law.Dean of Law School of Istanbul Medeniyet University

REGULATION ON PATIENT RIGHTS

Attention to patient’s rights is very new in Turkey. The first organization for the protection of patient’s rights (Organization of Patients’ and Patients’ Relatives’ Rights) was established in 1997.

Patient rights issue is one of the issues which is very actual in recent time. In the last few years in Turkey the subject of patient rights has become an increasingly common topic of discussion. There is a widespread agreement about the need to strengthen and protect the rights of patients in their interactions with health professionals as well as to help patients take a more active role in health care, informing patients about their rights when accessing health services. Arising from these discussions, it has become clear that existing ethical sanctions are inadequate and need to be replaced with legal sanctions.

The most important regulation in Turkey on patient rights is the patients’ rights regulation, which became valid in 1998. But it is just a regulation not a code.

PATIENTS’ RIGHTS REGULATED IN THIS REGULATION

The fair value of the health servicesThe right to information for the use of

health services The right to know medical staffRequest for the establishment of an

order of priorityThe right to proper medical diagnosis

and treatment. The ban on non-indicated medical

interventionProhibition of euthanasiaRight of being informedThe right to view document (Checking of

records)The right to secrecyPatient’s consent to a medical

procedure

PROTECTION OF PATIENTS’ RIGHTS IN PRACTICE

102


5 years after entering into force of this regulation of patients’ rights, the Ministry of Health has adopted on 15 October 2003, a decree on the practical application of patients’ rights. The Ministry of Health has established a department for patients’ right in Ministry of Health to secure these rights.

Patients may also complain through the Internet and by telephone number 184. They have received last year via units, Internet and via 184 phone number 131584 Complaints.

According to practical experiences, on 26 April 2005 a new decree on patients’ rights has been adopted.

Since late 2004 there are in 81 cities and in all public hospitals, patients’ rights units. In the cities there are also patients’ rights coordinators. They coordinate the patients’ rights applications in the city. They are responsible for patients’ rights in the city, this means the entire area of a city (including the province and villages) .

Currently there are in 81 cities the patients’ rights coordinators and approximately 800 patients’ rights units in Turkey.

P3/19БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВИДІВ ПАЛИВА ІЗ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ СИРОВИНИ

В.Г. Цапко, М.Ю. Стеренбоген, А.Я. Чудновець, В.В. Папач ДУ «Институт медицини праці НАМН України», Національний університет біоресурсів та природокористування України,Київ, Україна

Для України розвиток альтернативної енер-гетики залишається одним із важливих дер-жавних пріоритетів. Новим напрямком галузі є виробництво біопалива із відходів сільськогос-подарської сировини. Необхідність розвитку виробництва біопалива диктується не лише дорожчанням викопних енергоресурсів, але і погрозами глобальної зміни клімату, зроста-ючою емісією вуглекислого газу в атмосфе-ру, скороченням зайнятості населення, у тому числі сільського. Використання углеродоней-трального палива, яке не викликає збільшен-ня концентрації вуглецю в атмосфері і яким є біопаливо з біомаси, а також зниження спожи-вання енергії, може сприяти рішенню дилеми «енергія – зміна клімату».

Можливості виробництва та використання біомаси в Україні визначаються передусім рос-линництвом, основою якого є вирощування зернових. Використання соломи культур у по-рівнянні з іншими видами рослинної біомаси для енергетичних потреб сьогодні є найбільш

103


перспективним. Сільське господарство Украї-ни щорічно виробляє приблизно 6 – 8 млн. тонн соломи, яку можна використовувати в енерге-тичних цілях. Найбільш ефективною за багато-критеріальною оцінкою є технологія пресуван-ня соломи озимої пшениці у рулони.

Біоетичними аспектами альтернативних видів біопалива із сільськогосподарської си-ровини є дослідження впливу умов праці на здоров’я робітників галузі, розробка санітар-но-гігієнічних вимог до технологічних проце-сів, а також розробка профілактичних заходів щодо попередження негативного впливу тех-нологічних процесів на виробниче та оточуюче середовища.

P3/20АЛЬТЕРНАТИВНІ ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ ТА ПИТАННЯ БІОЕТИКИ

В.Г. Цапко, М.Ю. Стеренбоген ДУ «Институт медицини праці АМН України», Національний університет біоресурсів та природокористування України, Київ, Україна

Перед людством постала проблема пошуку нових джерел енергії і в першу чергу – ство-рення наукоємних та недорогих технології одержання альтернативних видів палива. Од-ним із найбільш перспективних джерел енергії є біопаливо, яке може бути отримано шляхом переробки біомаси, одержаної у сільському господарстві. В результаті цього аграрне ви-робництво із споживача традиційних видів енергії перетворюеться у їх виробника зі зна-чним потенціалом в майбутньому. Сирови-ною для виробництва біопалива є кукурудза, цукрова тростина та рослинні олії з ріпаку та соняшнику. Основними видами біопалива, які споживаються у світі становлять етанол, біоди-зель – рідкі біопалива, біогаз – газоподібне па-ливо та тверде біопаливо із відходів сільсько-господарської сировини – соломи, деревини.

Етанол э нейтральним в якості джерела пар-никових газів, має нульовий баланс діоксиду вуглецю, оскільки при його виробництві і на-ступному згоранні виділяється така ж кількість CO2, яка була поглинена з атмосфери викорис-таними для його виробництва рослинами. Біо-дизельнє паливо при попаданні у воду не за-вдає шкоди рослинам і тваринам; у грунті або у воді мікроорганізми за 28 днів переробляють 99% біодизеля, що дозволяє говорити про мі-німізацію забруднення річок і озер; порівняно із звичайним дизельним паливом біодизель май-же не містить сірки, а при його згоранні виді-ляється стільки вуглекислого газу, скільки було

спожито рослиною, що є початковою сирови-ною, за увесь період його життя.

Для робітників, залучених в процес вироб-ництва біопалива із рослинної сировини на всіх технологічних етапах є актуальним вплив хімічних (добрива, фуміганти, розчинники), фі-зичних (температура та вологість повітря, шум, вібрація) та біологічних чинників (сапрофіт-на, умовно-патогенна і патогенна мікрофлора -бактерії, гриби, віруси, їх спори і токсини).

Першорядними питаннями біоетики з точ-ки зору медицини праці та охорони здоров’я працюючих є запобігання негативного впливу факторів виробничого середовища для усу-нення професійних ризиків. Аспектами поліп-шення умов праці є технічний – впровадження досконалих технологій отримання біопалива, медичний – моніторінг стану здоров’я працю-ючих, екологічний – моніторінг стану довкілля у зоні виробництва біопалива та етичний – вико-ристання джерел енергії, які не погіршать стан довкілля та здоров’я працюючих та населення.

P3/21СОВРЕМЕННЫЕ БИОЭТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ СОХРАНЕНИЯ ЗДОРОВЬЯ У РАБОТНИКОВ ЖЕЛЕЗНОЙ ДОРОГИ

В.И. Чернюк1, Н.А. Бобко1, Г.П. Демченко2, А.Ю. Антонюк11ГУ «Институт медицины труда НАМН Украины», Киев, Украина2Узловая больница станции Чернигов ЮЗЖД, Чернигов, Украина

Хорошее здоровье работников транспорт-ной отрасли – залог безопасного труда са-мих работающих и других участников дорож-ного движения. Профессиональный отбор, пенсионные льготы (выход на пенсию для чле-нов локомотивных бригад в 55 лет), продленный ежегодный отпуск (31 календарный день), регулярные периодические медосмотры (раз в 2 года или ежегодные при наличии показа-ний), ежесменный предрейсовый медосмотр и контроль АД и ЧСС у членов локомотивных бригад на сегодняшний день являются обязательными и позволяют сохранять здоро-вье работающих и обеспечивать безопасность железнодорожных перевозок.

Вместе с тем, средний возраст маши-ниста локомотива, который утрачивает про-фессиональную пригодность, составляет 45 лет (Сорокин О.Н., 2000), что обусловливает 10 лет дефицита стажа. Состояние здоро-вья 40% работников локомотивных бригад

104


«Укрзализныцы» оценивается как «ниже сред-него» или «низкое» (Брусецов В.Г. и др., 2010). Преждевременная утрата трудоспособности этих лиц наносит серьезный экономический ущерб государству, а также становится личной проблемой работающих и членов их семей. Временная утрата трудоспособности, к тому же, вызывает необходимость оперативной замены заболевшего другим специалистом за счет фактического увеличения длительности его рабочего времени, а это, в свою очередь, является фактором риска роста аварийности и заболеваемости.

Изменения последних лет в оплате листов временной нетрудоспособности, требующие расследование каждого случая нетрудоспо-собности длительностью свыше 10 дней и ответственности медработников за «необос-нованность» продления больничного листа, привели не только к задержке оплаты нетру-доспособности до нескольких месяцев, но и к сокращению средней длительности (по числу дней) выданных листов нетрудоспособности. Эти тенденции могут приводить к фактичес-кому недолечиванию больных, влекущему за собой развитие хронической патологии, что обнаруживает неэтический характер реализо-ванной модели изменений.

Запрет на оглашение диагнозов в листах нетрудоспособности существенно затрудняет исследование причин формирования патоло-гии и ее профилактику. Социальная этичность сохранения тайны диагноза у работников же-лезной дороги оборачивается со временем биологической и социальной неэтичностью, поскольку повышает риски заболеваемости самого работника в будущем и снижает без-опасность на транспорте.

При всей престижности оплаты труда лиц, связанных с безопасностью движения на же-лезной дороге, систематическом медицин-ском наблюдении и отборе, на 1000 работа-ющих ежегодно приходится до 4 внезапных смертей (в среднем за год – 1,6 случая на 1000 работающих). При этом, более половины слу-чаев естественной смерти обусловлены ост-рой сердечной недостаточностью или острым нарушением мозгового кровообращения, около четверти – онкопатологией. В возрасте старше 40 лет случаи внезапной смерти ре-гистрируются чаще, чем до 40 лет. Причины такого положения вещей можно связывать с известным фактом развития хронической па-тологии уже через 10 лет работы в профессии у членов локомотивных бригад (гипертони-ческая болезнь, остеохондроз и пр.). Однако, боязнь потерять высокооплачиваемую и пре-стижную работу побуждает этих лиц скрывать

жалобы на состояние своего здоровья.Выяснение роли условий труда в форми-

ровании профессионально и производствен-но обусловленных заболеваний у работников железнодорожного транспорта, особенно у членов локомотивных бригад, в новых усло-виях хозяйствования сохраняет свою акту-альность и требует систематических иссле-дований. Прицельное внимание должно быть уделено проблеме высоконапряженного смен-ного труда с продленными рабочими сме-нами в условиях комплексного воздействия вредных производственных факторов, часто – экстремальных уровней.

P3/22БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОФІЛАКТИКИ ВИРОБНИЧО-ЗУМОВЛЕНИХ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ СЕРЕД МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

В.І. Шевченко ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», Київ, Україна

Встановлено, що працівники галузі охорони здоров’я на робочому місці під час надання ме-дичної допомоги зазнають впливу 59 канцеро-генних факторів. Домінуючими із них є – 10, які визначають експозицію більш 75% працівни-ків галузі: фактори дезінфекції та стерилізації (32,6%працюючих); лабораторно-діагностич-ні (16,7%) та лікувальні (11,5%) фактори; при-родно-побутові та транспортні фактори (39,1 %). Інші 49 канцерогенних фактори відіграють меншу роль у формуванні канцерогенної не-безпеки у цьому виді економічної діяльності, і визначаються локальними особливостями умов праці у галузі охорони здоров’я, до них відносяться: (1) деякі матеріали, які використо-вуються для будівництва та ремонту закладів охорони здоров’я (ЗОЗ); (2) деякі матеріали та меблі, що використовуються для внутрішнього оздоблення, облаштування приміщень ЗОЗ; (3) хімічні речовини, що використовуються під час проведення лабораторних досліджень, де-зінфекції, дератизації; (4) хімічні речовини, які утворюються при утилізації медичних відходів, сміття; (5) лікарські засоби, що використову-ються для антибактеріальної, протипухлинної та імунодепресивної хіміотерапії тощо.

До того ж медичні працівники зазнають кан-церогенної небезпеки біологічними агентами, а саме: вірусами герпесу 4 типу (Епштейна-Барр) та 8 типу, вірусами гепатиту В, С, вірусом імуно-дефіциту людини (ВІЛ) І типу, T-клітинним лім-фотропний людський вірусом I типу, вірусами папіломи, бактерією Helicobacter pylori (1,9%).

105


Відповідно до даних IARC, зазначені канце-рогенні агенти значно збільшують ризик ви-никнення виробничо-зумовленої онкологічної патології у органах-мішенях, а саме: органів травлення (губа, ротова порожнина, глотка, шлунок, печінка, ободова та пряма кишки); органів дихання (порожнина носа, носові па-зухи, гортань, бронхів та легені); шкіри (рак та меланома, саркома Капоши); молочної зало-зи; органів сечовиділення та статевих органів (нирки, сечовий міхур, передміхурова залоза, яєчник); органів кровотворення (лейкемії, лім-фоми); органа зору та його придатків.

Вищезазначене визначає високі пріоритети у проведенні подальших поглиблених дослі-джень із зазначеного питання, що є доцільним з етичної та правової точки зору.

106


ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ НАНОТЕХНОЛОГІЙ

S4/1ЭКОЛОГО-ЭТИЧЕСКИЙ АСПЕКТ СОЗДАНИЯ И ИСПОЛЬЗОВАНИЯ НАНО-МОДИФИЦИРОВАННЫХ ТЕКСТИЛЬНЫХ МАТЕРИАЛОВ В ИЗДЕЛИЯХ ПРОФИЛАКТИЧЕСКОГО И ЛЕЧЕБНОГО НАЗНАЧЕНИЯ

Н.П. Березненко, А.И. Янцеловский, В.И. Власенко, В.И. Лищук Киевский национальный университет технологий и дизайна, Киев, Украина

Одним из приоритетов европейского сооб-щества является обеспечение экологической и этической безопасности продукции, ко-торая непосредственно контактирует с те-лом человека. Особую актуальность эта про-блема приобретает в связи с разработкой волокнистых функциональных барьерных мате-риалов технического и гражданского назначения, модифицированных наноструктурированными препаратами (например, защитной одежды; медицинских изделий, в том числе из кожи; фильтровальных материалов; текстиля для защиты от ионизирующих излучений и других).

Модификация текстильных, кожевенных и других материалов натурального, искус-ственного и синтетического происхождения наноразмерными препаратами (нано-пористые структуры, наночастицы и нановолокна, нанодис-персии, наноструктурированные поверхности и пленки, нанокристаллы и нанокластеры), позво-ляет, с одной стороны, придавать им уникальные свойства (бактерицидные, антистатичные, гря-зеотталкивающие, обеспечивающие защиту от электромагнитного излучения и другие), а с дру-гой – возникает опасность для здоровья человека в связи с большой проникающей способностью наночастиц.

Учитывая это, возникает необходи-мость минимизации негативного влияния наномодифицированных материалов на органы и системы органов человека при сохранении биоак-тивности этих материалов и энергетического ба-ланса человека в условиях эксплуатации изделий.

Оценка антимикробной активнос-ти разработанных нами материалов (нитей, трикотажных изделий, нетканых и кожевенных материалов, чулочно-носочных изделий), наномодифицированных Ag, Cu (2-4∙10-4% масс) и коллоидными растворами растительного про-исхождения, проведенная в содружестве с Ук-рНИИ «Ресурс» и ГУ «Институт эпидемиологии и инфекционных заболеваний им. Л. В. Громашев-ского» НАН Украины, подтвердила их высокую эффективность в подавлении жизнедеятельнос-ти микроорганизмов S.aureus, E. couli, Calbicaus.

Оценка энергоинформационного влияния наномодифицированных материалов на функ-циональное состояние органов и систем орга-нов осуществлялась на аппаратно-программ-ном диагностическом комплексе «Intera-DiaCor» (разрешен для использования в медицинской практике, 3277/2004г. от 30.10.2009г. зане-сен в реестр медицинской техники Украины). На этом приборе оценен уровень энергетической стабильности, неустойчивости и недостаточ-ности реакций отдельных органов и систем органов на исследуемый материал; выявлен индивидуальный характер формирования энергоинформационных полей пациентов и спе-цифика их изменения под влиянием материалов.

Дальнейшие полномасштабные исследо-вания позволят сформировать базу данных антибактерицидных и энергоинформационных свойств наномодифицированных материа-лов различного состава, структуры, цвета, ри-сунка, выявить характер их изменения при эксплуатации.

S4/2МОДЕЛІ НАНОЕТИКИ ТА ЇХ ОБҐРУНТУВАННЯ

Т.В. Гардашук Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, Київ, Україна

Нанонаука та нанотехнології становлять основу інноваційного розвитку сучасності, охоплюючи багатодисциплінарну галузь до-

107

Етичні проблЕми нанотЕхнологій

сліджень, спрямованих на пізнання унікальних властивостей об’єктів нанорівня. Бурхливий розвиток нанотехнологій та їх практичне впро-вадження в різноманітні практики сьогодення, а також перспективи розширення цих практик у майбутньому стимулюють дискусії на філософ-ські, етичні, соціальні, правові теми. В науковій літературі утвердився неологізм «наноетика», яким позначають загальну стурбованість щодо тенденцій розвитку нанонауки та ймовірних наслідків практичного впровадження нанотех-нологій.

Виходячи з базового визначення нанотех-нологій та очікувань від їх впровадження можна виділити: 1) етику небезпеки, що репрезентує аларміські прогнози щодо експансії нанотех-нологій та втрати людиною власної ідентичнос-ті (B.Bensaude-Vincent; J.Schummer); 2) етику реальних проблем (Schummer J.), що нама-гається дистанціюватися від футурологічних сценаріїв. Брак етичних рефлексій над реаль-ними проблемами зумовлений недостатньою увагою до досліджень в галузі нанотехноло-гій, а наявні рефлексії зазвичай не виходять за рамки звичайного етичного канону щодо відповідального впровадження і використання нових речовин, препаратів тощо (Bert Gordijn).

Серед етичних проблем, що можуть вини-кати внаслідок застосування нанотехнологій, доцільно виділяти ті, що можуть виникати в близькій, середній і довготерміновій перспек-тивах (Bert Gordijn). Причому аналіз наслідків практичного впровадження нанотехнологій в кожній галузі потребує урахування особливос-тей самої галузі.

Пропонується обґрунтування наноети-ки або за аналогією з іншими етиками, або як принципово нової етики, виходячи з унікаль-ності нанотехнологій. Серед моделей нано-етики, побудованих за принципом аналогії, виділяють: 1) обґрунтування наноетики як різ-новиду професійної етики; 2) побудову наное-тики за аналогією з біоетикою; 3) розробку етичних принципів поводження з наноматері-алами за аналогією з принципами поводжен-ням з ГМО (René von Schomberg) та етичними засадами практик генної інженерії, штучного запліднення (IVF), використання стовбурових клітин (D.Evans).

Також можна виділити підходи до етичного аналізу нанотехнологій за принципом «спо-чатку етика – потім технології» або «спочатку технології – потім етика». Для зняття цієї дихо-томії пропонується динамічний етичний підхід, згідно з яким етична думка має безперервно відслідковувати фактичний матеріал та осмис-лювати його, оскільки нові технології створю-ють ситуації, до яких не можуть беззастережно

застосовуватися наявні етичні підходи (J.Moor, J.Weckert). Динамічний етичний підхід може розглядатися як основа розв’язання супереч-ностей між інноваційним розвитком та мінімі-зації ризиків.

S4/3СУЧАСНІ ОСНОВИ ВИКЛАДАННЯ НАНОБІОЕТИКИ НА ЛЕКЦІЯХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЯХ З ФАРМАКОЛОГІЇ

І.С. Чекман, Н.О. Горчакова Національний медичний університетімені О.О. Богомольця, Київ, Україна

Важливими аспектами навчання і вихо-вання студентів є ознайомлення їх з новими напрямками розвитку науки та залучення їх до активної співпраці в засвоєнні основ лікоз-навства з принципами біоетики. На кафедрі фармакології та клінічної фармакології Наці-онального медичного університету імені О.О. Богомольця з вступної лекції акцентується увага студентів на головні напрямки розвитку наномедицини,нанофармакології і нанотокси-кології в світі й Україні. На лекціях, тематика яких пов’язана з фармакологією металів, сту-дентам розповідають про відмінні властивості наночастинок, які можуть стати основою нових субстанцій для створення лікарських засобів, кращих від традиційних препаратів. Разом з тим, лектори та викладачі акцентують увагу про те, що наночастинки можуть швидко про-никати в життєво важливі органи (передусім в легені, міокард, судини, головний мозок) на-копичуватись в значній концентрації і порушу-вати їх функціонування. Під час лекції студентів знайомлять з існуючими на світовому фарма-цевтичному ринку з нанопрепаратами (мазь з наносріблом, капсули з нанозалізом, порошок нанодисперсного кремнезему) і косметичними засобами, які містять нанометали. Викладачі кафедри залучають студентів до проведення досліджень з нанофармакології. Завдяки комп-лексній роботі кафедри з науково-дослідними інститутами (Інститут електрозварювання іме-ні Є.О. Патона, Інститут біоколоїдної хімії імені Ф.Д. Овчаренка, Інститут хімії поверхні імені О.О. Чуйка, Інститут біохімії імені О.В. Паладі-на, Інститут епідеміології та інфекційних хво-роб імені Л.В. Громашевського, Інститут уро-логії) студенти, а в більшому ступеню – молоді науковці, мають можливість провести досліди щодо властивостей наносполук металів, їх на-нокомпозитів та оцінити специфічну фармако-логічну активність, наприклад, протимікробну, протигрибкову дію для наночастинок міді, срі-

108


бла, нанокомпозитів або протианемічну дію на-нокомпозитів заліза. Для встановлення мож-ливих токсичних властивостей наночастинок досліджують їх вплив на показники діяльності серця, системну гемодинаміку, функцію печін-ки тощо. Завдяки творчому опануванню про-блеми з нанофармакології реформується про-цес викладання і засвоєння спеціальних знань студентами, деякі з яких продовжують надалі навчання в аспірантурі на кафедрі. Розуміння викладачами біоетичних аспектів нанофар-макології допомагають виданню монографії з нанофармакології, наномедицини, нанонауки, нанобіології, нанофармації. Впровадження в педагогічний процес аспектів нанофармаколо-гії сприятиме вирішенню біоетичних проблем співвідношення викладач/студент, а також розвитку мотивації студентів і молодих вчених до засвоєння аспектів інноваційних технологій педагогічного процесу.

S4/4ПРОБЛЕМА “ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО В ЧЕЛОВЕКЕ” КАК ЭТИЧЕСКАЯ ПРОБЛЕМА НАНОТЕХНОЛОГИЙ (ФИЛОСОФСКИЙ И ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТЫ)

И.В. Ершова-Бабенко, В.Б. Ханжи, С.В. Корниенко, Е.В. Медянова,Н.В. Кривцова Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

Пожалуй, впервые в истории проблема инновационных, в том числе нанотехнологий так остро заявляет о себе в связи с вопро-сом безопасности человека – рисков для его духовных, личностных, человекомерных цен-ностей, для его этики и нооэтики. Проблема рисков обусловлена, с одной стороны тем, что хотя основным источником технологических инноваций называют науку в ее междисципли-нарном сопряжении, но называют такую науку “технонаукой”, что свидетельствует о вторич-ности ценности, придаваемой самой науке се-годня.

С другой стороны, в конвергентных тех-нологиях речь идет вроде бы о “расширении человеческих способностей”, “улучшении че-ловека”, но за счет его “технического усовер-шенствования”, “модификации телесности и интеллекта”, наконец, создания следующего поколения постчеловеческих существ, транс-формации всего, что называется “человечес-кая обусловленность”.

Другими словами полным ходом идет про-цесс “ухода от собственно человеческого в че-ловеке”, уход от приоритета ценности науки в

приоритет ценности технологии, которая, как известно, наукой не является.

Таким образом ведущая особенность вре-мени, в котором мы живем, состоит в необ-ходимости осознать истинное содержание цели, ради которой совершается человечес-кая деятельность, в т. ч. нанотехнологичес-кая, нано-техно-научная. В содержание такой цели ХХI в. на первое место, на наш взгляд, необходимо поставить формирование и раз-витие представления о ценности собственно человека, человеческого в человеке не только в привычном для ХХ в. биосоциальном или тех-нопонимании.

Вопрос безопасности, рисков для человека и вопрос их увеличения, следовательно, прямо связан с расширением (углублением) анализа согласованности ценностной, аксиологичес-кой и когнитивной, ноосоставляющих в соб-ственно целевой направленности нанонауки и нанотехнологий.

Один из путей решения проблемы безопас-ности, рисков – привлечение внимания и изу-чение человеком собственных, внутренних ме-ханизмов самоосуществления как человека, а не просто и не только как нано-био-информа-ционной технологии, пусть и конвергентной, с параллельным контролем ценностности и свя-зи с духовностью этих составляющих при со-единении решения с технологиями по созда-нию постчеловеческих существ.

S4/5ГУМАНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА НАНОТЕХНОЛОГІЙ

Ю.А. Іщенко Центр гуманітарної освіти НАН України, Київ,Україна

Гуманітарна експертиза нанотехнологій пе-редбачає зняття, так званої, «дилеми експер-та» (К.-О.Апель), яка ставить під питання саму можливість обґрунтованого рішення: демокра-тичне прийняття рішення передбачає обгово-рення різних поглядів, тоді як науковий підхід спрямований на пошук єдиної істини, і якщо фахівці не згодні один з одним, то їхня думка не може бути вирішальною. Відтак постає ди-лема: демократичне рішення vs наукова істина. Втім, на практиці експертиза відрізняється від наукової дискусії тим, що в її основі вже лежить певне моральне рішення, на ґрунті якого фор-мується команда експертів. Як правило, до неї відбираються експерти з представників різних наук, і вже тому їхні думки можуть не співпада-ти, адже не існує єдиної науки з єдиною істи-ною. Зіткнення різних дискурсів тут виступає

109


передумовою прийняття рішень. З погляду етики дискурсу характерною ри-

сою будь-якого дискурсу є його політична, соці-альна і моральна навантаженість. Ю.Габермас, виходячи з того, що сфера морального обґрун-тування обмежена значенням належного, по-казує актуалізацію моральних проблем саме в той момент, коли внаслідок незадоволених нормативних очікувань виникає хвороблива емоційна реакція.

Відтак сфера морального не підпадає під логічні дефініції, і не є предметом безпристрас-ної оцінки. Напроти, вона позначає себе мірою «задіяності» учасників, і не може бути відділена від їхньої активної позиції, тому обґрунтування потребує «перформативної (діяльної) установ-ки». Наукове обґрунтування, що спрямоване на пояснення фактів, відрізняється від етичного виправдання вчинку. В етичному обґрунтуванні почуття відіграють таку саму роль, як емпіричні факти – в науковому. Етична легітимність норм потребує дискурсного визнання всіх учасни-ків ситуації: існують «універсалії використан-ня мови», в яких закладено універсалістський моральний принцип, і ця передумова прийма-ється як самозрозуміла. В оцінці не можна ви-користовувати абстрактні принципи, цінності або норми, які самі потребують обґрунтування і не можуть бути гранично обґрунтованими. В якості метанорми береться відношення розу-міння, яке встановлюється в спілкуванні, слу-гує єдиною гарантією «морального відношен-ня» і гуманізму.

Моральне відношення виникає тут вна-слідок певних дискурсних процедур, які по-требують від кожного з учасників «кращих ар-гументів». Особливу прикладну гостроту ця проблематика набуває в контексті обговорен-ня невизначеності ризиків і небезпек сучасних нанотехнологій.

S4/6ОТВЕТСТВЕННОЕ РАЗВИТИЕ НАНОТЕХНОЛОГИЙ И НАНОТОКСИКОЛОГИЯ

И.П. Меркулова Международный государственный экологический университет им. А.Д. Сахарова, Минск, Республика Беларусь

Нанотехнологии являются новой научной парадигмой и приоритетным направлением науки ХХI века. Прогнозируется, что в следую-щем десятилетии в промышленном производ-стве, основанном на нанотехнологиях, во всем мире будут задействованы миллионы рабо-чих, а товарооборот наноиндустрии превысит

триллион долларов.Рост производства наноматериалов, их ком-

мерческого применения в различных сферах жизни современного общества и стремитель-ная глобализация рынка обострили научные и общественные дискуссии о потенциальной опасности наноструктур для здоровья людей и окружающей среды. Практическое примене-ние нанотехнологий опережает исследования этических, юридических, социальных норм широкого внедрения нанопродуктов. Оценка риска и пользы использования нанотехноло-гий и тесно связанный с этой проблемой прин-цип предосторожности, который применяется для регулирования принятия решений в ситу-ациях потенциально опасных для общества, стали ключевой проблемой нанобиоэтики.

Современная стратегия развития нанотех-нологий базируется не на запретительном, а на активном принципе предосторожности: ответ-ственности государства за потенциальные риски, связанные с научно-техническим про-грессом и выборе менее опасных альтерна-тив, обязанности обеспечивать безопасность своих граждан с полным соблюдением прав человека с одной стороны, и свободы иссле-дований и инноваций – с другой.

Во многих странах, в первую очередь в США и ЕС, разработаны стратегические программы развития нанотехнологий, неотъемлемой час-тью которых является научное обоснование оценки рисков использования наноматериа-лов. Важным компонентом этих программ яв-ляется развитие нантотоксикологии - новой междисциплинарной научной области, ис-следующей токсичность и безопасность воз-действия наноструктур на живые организмы. Необходимость развития нанотоксикологии обусловлена тем, что в наноразмерном ди-апазоне частицы приобретают новые физи-ко-химические и биологические свойства. В результате био- и экотоксические эффекты наноструктур могут отличаться от исходных веществ, токсичность которых изучена клас-сической токсикологией, а безопасность ре-гулируется существующими санитарно-гигие-ническими нормативами.

Для ответственного развития нанотехноло-гий не только на национальном, но и межгосу-дарственном уровне, в ближайшем будущем необходимо создать стандарт определения токсичности наноматериалов, разработать меры защиты исследователей и рабочих на-нотехнологической отрасли, потребителей нанопродукции, методы анализа рисков и управления рисками использования новых на-нотехнологий.

110


S4/7ПРИРОДНЫЕ И ИСКУССТВЕННЫЕ НАНОСТРУКТУРЫ: ВЗАИМНАЯ АДАПТАЦИЯ В ЦЕЛЯХ ОБЕСПЕЧЕНИЯ БИОБЕЗОПАСНОСТИ

Т.В. Мишаткина Международный государственный экологический университет им. А.Д. Сахарова, Минск, Республика Беларусь

Обращение к теме биобезопасности и проблемам взаимной адаптации природных и искусственных наноструктур в биомеди-цине и генетике обусловлено их актуальнос-тью. Современные технологии, в том числе и нанотехнологии, представляют собой мо-дели тех или иных природных процессов, воспроизведенных в искусственных услови-ях. Однако при этом новые технологии избира-тельно воспроизводят только те компоненты природных процессов, которые необходимы для получения определенных продуктов. Вместе с тем сегодня возможно не просто копировать, а создавать природоподобные системы путем конвергенции наук и техноло-гий. Особое место в этом контексте принад-лежит новому классу технологий – нанобио-технологиям, обеспечивающим возможность создания принципиально инновационных биоорганических материалов, в сущности, – искусственной наносферы. Однако зачастую при их создании игнорируется возможность воспроизведения в нанообъектах и нанотех-нологиях многообразных информационных связей, процессов передачи и преобразо-вания информации в объектах и явлениях живой природы, в частности, упускаются из виду причины отсутствия или низкой токсич-ности природных наноструктур по сравне-нию с искусственными, применяемыми в би-омедицине, генетике и фармации.

Решение этой проблемы предполагает глубинное изучение и разработку механиз-мов конвергенции и взаимной адаптации механизмов функционирования природных наноструктур и нанобиотехнологий. Такая задача может быть решена на основе адек-ватного воспроизведения систем и про-цессов живой природы в целях формиро-вания инновационной наноносферы как органической части природы. В такой инте-грированной модели будут взаимодопол-нять друг друга биосфера, техносфера и общество с его социально-гуманитарными и ценностно-ориентированными приори-тетами. В этой перспективе ориентиры на-уке об экологии человека начинает задавать

междисциплинарный подход, включающий в свое проблемное поле не только биоло-гические, генетические, технологические исследования, но и этико-гуманистические и ценностные регулятивы в исследовании экологии человека на макро-, микро- и нано- уровнях.

Использование возможностей и пер-спектив взаимной адаптации природных и искусственных наноструктур базирует-ся на изучении специфики механизма дей-ствия природных наносистем и его при-менении при создании инновационных наносистем, применяемых в биомедицине и генетике, с целью снижения их токсичности и потенциальных опасностей и рисков для здоровья человека. Задача эта, нацеленная на обеспечение биобезопасности человека и природы, носит фундаментально-приклад-ной характер, поскольку речь идет, с одной стороны, о принципиальных теоретических инновациях в области создания и примене-ния нанотехнологий и наноматериалов, а с другой – о поиске путей и методов внедрения этого знания и разработки комплексных мер по реализации политики биобезопасности.

S4/8БИОЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ГЕНЕТИЧЕСКОГО ТЕСТИРОВАНИЯ

П.М. Морозик 1,2, М.С. Морозик 2, Т.В. Мишаткина 2

1ГНУ «Институт генетики и цитологии НАН Беларуси», Минск, Беларусь2Международный государственный экологический университет имени А.Д. Сахарова, Минск, Беларусь

Возможности генетического тестирования сегодня вносят революционные изменения в подходы к диагностике, профилактике и ле-чению многих заболеваний человека. Гене-тическое тестирование проводится в целях выявления наследственных заболеваний, определения гетерозиготного носительства, пренатальной, пресимптоматической и пред-иктивная диагностики. Наибольший интерес для общества представляет предиктивное (предсказательное) генетическое тестиро-вание – выявление лиц, подверженных рис-ку развития каких-либо мультифакторных заболеваний (например, диабет, сердечно-сосудистые заболевания, и др.); оно лежит в основе идеи о генной терапии как сово-купности методов лечения или коррекции дефектных генов.

Вместе с тем медицинское применение

111


генетического тестирования поднимает ряд этических, правовых и социальных вопросов, которые требуют рассмотрения и выработки подходов к их решению, чтобы получить мак-симальную отдачу от новых методов в здра-воохранении.

Главным образом возникающие этические проблемы касаются вопросов использования личной генетической информации, имеющей большое психологическое и социальное зна-чение, которая имеет особый статус, так как она позволяют с довольно высокой вероят-ностью предсказать будущее состояние здо-ровья человека, касается не только «донора» человека, но и других его родственников, а также несет в себе информацию, о значении которой может быть неизвестно во время тес-тирования.

Кроме того, возникают опасности зло-употреблений генетической информацией, дискриминации по генетическим призна-кам, социальная стигматизация, стресс и де-прессия в случае выявления нежелательных (неблагоприятных) генов, рост социального неравенства. Особый интерес к конфиден-циальной генетической информации могут иметь страховые компании и работодатели.

Таким образом, формирование прогнос-тической медицины связано с появлением новых, в частности медико-биологических, рычагов управления и власти над челове-ческой жизнью и, следовательно, с новым набором средств ограничения человечес-кой свободы. Но биологическое ограниче-ние свободы – это наиболее эффективное ее ограничение, связанное с возможностью ее необратимой утраты.

S4/9О ВЛИЯНИИ УНТ НА КЛЕТОЧНОЕ ДЫХАНИЕ В ТКАНЯХ РАЗЛИЧНЫХ ОРГАНОВ. МОДЕЛЬНЫЕ ПОДХОДЫ.

О.А. Нардид 1, С.В. Репина 1,Я.О. Черкашина 1, Н.Т. Картель 2

1Институт проблем криобиологии и криомедицины НАН Украины,Харьков, Украина2Институт химии поверхности им. А.А.Чуйко НАН Украины, Киев, Украина

В последнее время достаточно широко для коррекции ряда патологических состояний используются различные наноматериалы, в т.ч. и на основе углерода (УНТ, фуллерены и т.п.).

Однако до сих пор окончательно не выяснено, насколько опасными для живых

организмов могут быть такие подходы. Это обусловливает необходимость в проведении научных исследований, направленных на изу-чение цитотоксичности, влияния наноматери-алов на процессы клеточного дыхания, их ток-сичности по отношению к легким, сердцу и т.д.

Данная работа посвящена исследованию влияния углеродных нанотрубок на клеточное дыхание различных биологических тканей.

В работе использовали высокочистые многостенные УНТ, полученные на пилотной установке, разработанной Институтом химии поверхности им. А.А.Чуйко НАН Украины и ООО «ТМСпецмаш» (г. Киев). Внутренний диаметр нанотрубок составляет 1–2 нм, внешний 10–40 нм, зольность – менее 0,4%, содержание нанотрубок – более 95%. Оценка митохондри-альной активности гомогенатов тканей про-изводилась по скорости восстановления во-дорастворимого спинового зонда коензимом Q10 дыхательной цепи митохондрий, а токсич-ность УНТ оценивали по уменьшению скорости восстановления водорастворимого спинового зонда в гомогенатах тканей. Для сокращения количества умерщвляемых животных (белые беспородные крысы-самцы), в эксперимент брали органы животных, служивших контро-лями для других экспериментов, проводимых в институте.

Показано, что как обычные, так и окисленные углеродные нанотрубки оказывают ингибиру-ющее действие на цепь дыхания митохондрий ткани печени, почек, сердца, легких. Наибо-лее заметное действие нанотрубок наблю-дается для ткани печени, а меньше всего из исследованных ингибируется митохондри-альное дыхание в ткани легкого.

Обсуждаются причины избирательной ток-сичности обычных и окисленных УНТ для тка-ней различных органов крысы.

S4/10БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ В МЕДИЧНУ ПРАКТИКУ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ НАНОПРЕПАРАТІВ

І.С. Чекман 1, Г.О. Сирова 2, С.Б. Білоус 3, Ж.М. Полова 1

1Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, Україна.2Харківський національний медичний університет, Харків, Україна.3Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, Україна

У складі лікарських засобів нанорозмірні матеріали можуть виконувати функції актив-

112


них фармацевтичних інгредієнтів, допоміж-них речовин або матеріалів для упакування. Розробка лікарських форм таких препаратів та їх дослідження суттєво відрізняється від розробки лікарських засобів з речовинами, одержаними методами хімічного синтезу, та вимагає особливих підходів до прове-дення досліджень. Особливості досліджень пов’язані, в першу чергу з тим, що, створе-ні різними розробниками, з допомогою різ-них методів, наноматеріали для медицини, за структурою є надзвичайно різними, до їх складу входять як неорганічні, так і органіч-ні сполуки. У зв’язку з цим наночастинки од-ного металу, залежно від структури, можуть мати різні фізико-хімічні, технологічні, фар-макологічні та токсикологічні властивості, що вимагає проведення додаткових дослі-джень пр. розробці нового нанопрепарату та його лікарської форми.

Основою для використання наноматеріа-лів в складі лікарських засобів та їх подаль-шого впровадження у медичну практику є по-зивні результати їх доклінічних досліджень, які вимагають біоетичної оцінки. Досліджен-ня in vivo відіграють визначальну роль у до-клінічних дослідженнях, оскільки тільки за їх результатами можна зробити правильні ви-сновки щодо проведених досліджень. Однак, доклінічні дослідження речовин, одержаних з природних джерел або методами хімічного синтезу, переважно зводяться до одержання результатів, пов’язаних з дозою, у той час як речовини, одержані методами нанотехноло-гії, вимагають також досліджень впливу роз-міру наночастинок, їх форми та складу, що, у свою чергу, потребує вико ристання великої кількості тварин, та не завжди є виправда-ним. Тому, з позиції біоетики, на перших ета-пах досліджень доцільним є застосування методів математичного планування експе-рименту, комп’ютерних технологій, молеку-лярного дизайну майбутнього нанопрепара-ту та інших альтернативних методів in vitro, і лише при їх позитивних результатах повинні застосовуватись дослідження на тваринах.

Розробка лікарських засобів з нанороз-мірними матеріалами вимагає інтегрованих міждисциплінарних досліджень, не лише фармацевтичних, фармакологічних та токси-кологічних але й з інших наукових напрямів, зокрема біології, фізики, фізичної хімії, які вивчають міжатомні та міжмолекулярні вза-ємодії, квантові ефекти, що дозволить ви-ключити появу односторонніх висновків, як позитивного, так і негативного характеру.

S4/11МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА БІОЕТИЧНІ ПІДСТАВИ МОРФОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ГАЛУЗІ НАНОБІОТЕХНОЛОГІЙ

В.Ф. Шаторна 1, В.І. Гарець 1, О.О. Савенкова 1, І.С. Чекман 2

1Державний заклад Дніпропетровська медична академія, Дніпропетровськ, Україна2 Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, Україна.

Застосування нанотехнологій та наномате-ріалів є одним з самих перспективних напрям-ків розвитку науки та техніки ХХІ віку. Сучасний розвиток нанотехнологій потребує адекват-ної оцінки як позитивного впливу, так і ризику для організму людини, тварин і навколишнього середовища при виробництві та застосуван-ні наноречовин. Актуальною задачею сучасної морфології та медичної біології є виявлення об’єктивних показників морфологічних змін в ор-ганах і тканинах дослідних тварин при застосу-ванні нанопрепаратів. Серед усього різноманіття існуючих наночастинок металів особливої уваги заслуговують наночастинки золота, срібла, міді, заліза. Кількість експериментальних робіт, при-свячених їх медико-біологічному застосуван-ню, значно зростає, що свідчить про перспек-тивність використання наночастинок металів у технологіях конструювання високоефективних засобів діагностики та цільової терапії, зокре-ма онкологічних захворювань. Особливої уваги заслуговує вивчення впливу наночастинок ор-ганічного і неорганічного походження на репро-дуктивну функцію і ембріогенез. Авторами роз-роблена об’єктивні морфологічні показники, які характеризують вплив наночастинок на ембріо-генез. Поєднання морфологічних, фізіологічних, біохімічних, генетичних, імунологічних, фармако-логічних і токсикологічних показників сприятиме поглибленому вивченню наночастинок на орга-нізм людини, тварин та довкілля.

S4/12НАНОКОДЕКС КАК ПЕРВИЧНЫЙ ИНСТРУМЕНТ РЕГУЛИРОВАНИЯ ОТНОШЕНИЙ, СВЯЗАННЫХ С РАЗРАБОТКОЙ И ПРИМЕНЕНИЕМ НАНОТЕХНОЛОГИЙ

П.Я. Смалько Национальный научный центр медико-биотехнических проблем НАН УкраиныКиев, Украина

В настоящее время во всем мире наблюда-ется бурное развитие нанотехнологий, которое

113


зачастую сопровождается безответственным использованием их продуктов. Последнее связано с эйфорией по поводу возможностей и преимуществ нановеществ, с их высокой инновационной динамикой, а также отсут-ствием специальной законодательной базы в сфере регулирования отношений, возника-ющих в процессе разработки и применения этих технологий. Поэтому ведущие мировые державы (США, Евросоюз, Великобритания, Япония, Корея и др.) уже начали разработку концептуальных основ обеспечения нанобе-зопасности и практических мер, при помощи которых может быть значительным образом снижен (либо существенно минимизирован) уровень потенциальных рисков для окружаю-щей среды и здоровья человека.

Понятно, что процесс формирования системы нормативно-правового контроля за нанодеятельностью является сложным, длительным и затратным, лежащим в точке пе-ресечения интересов науки, общества и биз-неса. Далеко не все страны, вовлеченные в со-здание продуктов наноиндустрии, способны оперативно разработать основы государ-ственной политики в этой области. В такой ситуации оказалась и Украина, где при от-сутствии должного правового регулирования активно проводятся научно-исследователь-ские работы в указанной сфере, а созданные нанопродукты уже выпускаются на потреби-тельский рынок. Принимая во внимание, с одной стороны, высокие темпы нанотехно-логического прогресса, а с другой, доволь-но длительный законотворческий процесс в нашей стране, становится очевидным, что подобный правовой вакуум следует заполнять хотя бы первичными рекомендательными ак-тами. Такие документы, не являясь законода-тельно закрепленными, все же играют важную роль в дальнейшей подготовке соответствую-щей правовой базы.

В свое время в Украине были разработаны и приняты «Этический кодекс ученого Украины» и «Этический кодекс врача Украины», деклари-рующие общие этические стандарты, которые могут в принципе использоваться и в нанонау-ках с учетом их специфики. Рекомендательный характер декларативных кодексов вовсе не означает их практическую бесполезность: рано или поздно большинство их положений в той или иной форме будет реализовано в за-конах. Думается, что настало время разрабо-тать «национальный нанокодекс», который бы охватывал не только вопросы этического ха-рактера, но и затрагивал проблемы нанобезо-пасности, связанные с созданием и примене-нием нанопродукции, а также с налаживанием

цивилизованных отношений между ее произ-водителями и потребителями.

Отправной точкой для этого прежде всего может служить опубликованный Европейской комиссией в 2008 году Кодекс поведения при ответственных исследованиях в сфере нано-технологий (Code of Conduct for responsible research in nanosciences and nanotechnologies), декларирующий основ ные принципы деятель-ности в этой области.

Пристального внимания заслуживает также разработанный позднее в Великобритании т.н. «Ответственный Нанокодекс» (The Responsible Nano Code), который представляет собой дальнейшее развитие и дополнение положе-ний упомянутого европейского документа, а также детальное обоснование их использова-ния всеми участниками процесса производ-ства и реализации нанопродукции.

В докладе будет дан краткий анализ указанных документов в контексте необхо-димости и возможности разработки соответ-ствующего нанокодекса в Украине.

Роботу виконано за підтримки Державного Фонду фундаментальних досліджень України (договір Ф54/137-2013).

S4/13НАНОЕТИКА: ПРОБЛЕМА ОБҐРУНТУВАННЯ

А.М. Єрмоленко Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, Київ, Україна

Розвиток сучасних нанотехнологій, який на-уковці називають “третьою індустріальною ре-волюцією”, спрямований на створення третьої природи, неспівмірної з людською природною конституцією, людським життєвсвітом і люд-ським довкіллям, тобто “наносвіту”. Нанотех-нології спричиняють також революцію в різно-манітних царинах людського світосприйняття та знання про світ. Так з’являються нові дис-ципліни: наноепістемологія, нанометафізика, наноестетика і навіть нанорелігія, як показав дослідник нанотехнологій Йоахим Шумер у книжці “Нанотехнологія. Гра з межами” [2;7].

Виникнення й функціонування наносвіту потребує нормативної реґуляції, про необхід-ність якої дедалі частіше говорять науковці та інженери. Зокрема, 2004 р. така організація, як Royal Society i Royal Academie of Engineering оприлюднила доповідь з вимогою посилити нормативно-реґуляторні заходи стосовно на-нотехнологій [3; 5]. І вже на початку ХХІ століття з’явилася нова рубрика і в практичній філосо-фії – наноетика [1; 521].

Наноетика як складник етики техніки була

114


спершу спрямована на аналіз конфліктів і су-перечностей у сфері норм і цінностей, каталі-зованих розвитком і застосуванням нанотех-ніки і нанотехнології. Тому її завданням було насамперед виявлення цих конфліктів, а також популяризація нанотехніки і нанотехнології та підготовка позитивного сприйняття її здо-бутків громадськістю. Тим часом унаслідок усвідомлення ризиків і небезпек, викликаних подальшим розвитком та поширенням нанос-віту, постають нові завдання перед етикою, пов’язані з обґрунтуванням відповідних норм і цінностей на основі принципів розуму, який з огляду на парадигмальний поворот у сучасній практичній філософії має бути дискурсивним розумом, а наноетика має бути обґрунтована на принципах етики дискурсу.

P4/1НАНОТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У ГЕНЕТИЧНІЙ ІНЖЕНЕРІЇ РОСЛИН

О.М. Бурлака, Я.В. Пірко, А.І. Ємець,Я Б. БлюмІнститут харчової біотехнології та геноміки НАН України, Київ, Україна

Біотехнологія, завдяки принципово новому підходу до господарювання, розглядається як ключ до ефективного вирішення багатьох гло-бальних проблем сучасності у світлі усвідом-лення обмеженості ресурсів планети, з одного боку, і стрімкого зростання людської популяції, з іншого. Так, за оцінками, до 2050 р. населення Землі перевищить 9 млрд., проте вже зараз го-лодує понад 900 млн. людей [1]. Відбувається обумовлена зміна парадигми господарювання в цілому – від виснаження, до раціоналізації, “озеленення”, відновлюваності [2]. На поко-ління біотехнологічних генно-інженерних рос-лин покладаються не лише функції економічної та екологічної оптимізації ведення сільського господарства, але і підвищення промислової і харчової функціональності та цінності рослин-них продуктів. Загальна площа сільськогоспо-дарських угідь, на яких вирощуються генетич-но-модифіковані рослини, з 1996 р. зросла від 1,7 млн. га до 170 млн. га у 2012 р., що складає 11% від загальної площі світових орних земель. Трансгенні рослини вирощують у 28 країнах, в яких проживає 4 млрд. або 60% населення сві-ту [3]. Така ситуація асоціюється з ризиками для людини та екосистем, пов’язаними з не-достатнім досвідом використання генетично модифікованих організмів. Дискусійним зали-шається питання припустимості радикального втручання людини у геном. Окрім того, асимі-люючи нанотехнологічний підхід, молекулярна

біотехнологія поєднує у собі ризики, дискусій-ність та етичні проблеми вихідних дисциплін. Так, швидкий темп розвитку нанотехнологій ускладнює оперативне виявлення і реагування на потенційні ризики, при цьому, усвідомлення небезпек може відбуватися вже після їх реалі-зації у вигляді негативних наслідків [4]. Окрім того, формальна “невидимість” робить засто-сування нанотехнологій складним для контр-олю, тоді як наслідки розробок мають глобаль-ний масштаб. Для урегулювання цих питань провідними світовими міжнародними органі-заціями розробляються стратегічні документи, однак імплементація їх є дуже неоднорідною. В таких умовах зростає необхідність збереження етичного компоненту як органічного (внутріш-нього) у науково-дослідницькому процесі на всіх рівнях від розробки до впровадження ре-зультатів.

ЛітератураUN/UN Department of Economic and Social Affairs/Population Division. World Population to 2300. New York, 2004. – 240 p.1. European Technology Platform “Plants for the Future”. Stakeholder Proposal for a Strategic Research Agenda 2025 Including Draft Action Plan 2010. – 2005. – 67 p.2. James C. Global Status of Commercialized Biotech/GM Crops: 2012. ISAAA Brief No. 44. ISAAA: Ithaca, NY. – 18 p.3. ООН/КОМЕСТ. Нанотехнологии и этика. По-литика и направления деятельности. – Париж: ЮНЕСКО, 2008. – 18 с.

P4/2БІОЕТИЧНІ ПІДХОДИ ПРИ ВИВЧЕННІ ВПЛИВУ МІКРО- І НАНОЧАСТИНОК СВИНЦЮ НА СИСТЕМУ ЗГОРТАННЯ КРОВІ

І.В. Губар ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», Київ, Україна

Подальший розвиток нанотехнологій є од-ним з пріоритетів світової науки. Відсутність ґрунтовних знань щодо ступеня токсичності наноматеріалів та їх потенційної небезпеки для організму вимагає проведення широкого спектру медико-біологічних досліджень. Це в першу чергу стосується наночастинок важ-ких металів, зокрема свинцю, який є одним з найбільш небезпечних забруднювачів вироб-ничого і навколишнього середовищ. Однією з досить чутливих до дії свинцю є багатокомпо-нентна система регуляції агрегатного стану крові.

Поряд з класичними експериментами на

115


лабораторних тваринах, актуальним з позицій біоетики є більш широке застосування аль-тернативних методів досліджень.

Метою даної роботи було проведення по-рівняльних досліджень впливу частинок свин-цю мікро- (3,3-4,5) мкм і нанодіапазону (6-10, 26-34 та 50-80) нм на плазму крові дослідних щурів (за зміною коагулометричних показни-ків) та на її компоненти (за конформаційними змінами білків системи згортання крові в умо-вах in vitro).

В ході експерименту встановлено, що вну-трішньоочеревинне субхронічне введення щурам колоїдних розчинів свинцю з різними розмірами частинок спричинило зміни коа-гулометричних характеристик периферич-ної крові. За допомогою наборів реактивів „CORMAY” на коагулометрі “К-3002 Optic” виявлено подовження протромбінового та тромбінового часу, а також зростання активо-ваного часткового тромбопластинового часу, що свідчило про порушення функціональної активності білків системи згортання крові та розвиток гіпокоагуляційних змін. Більш сут-тєві відхилення показників коагулометричних тестів від контрольних значень спостеріга-лись при інтоксикації щурів сполуками свин-цю у формі мікрочастинок в порівнянні з їх на-ноформами. Слід відмітити, що і нормалізація коагулометричних характеристик периферич-ної крові по закінченні постекспозиційного пе-ріоду (1 місяць) відбувалась швидше у щурів, що піддавались впливу частинок свинцю мі-крометрового діапазону.

Результати експерименту в умовах in vitro показали, що інкубація розчинів тромбіну, фібриногену та тромбопластину з мікро- і наночастинками свинцю викликала зміни їх оптичної густини, що свідчить про порушен-ня структури досліджуваних білків, їх денату-рацію. Виявлено, що зі зменшенням розміру частинок свинцю в інкубаційному середовищі спостерігалось зростання їх токсичного впли-ву на білки системи згортання крові. При цьо-му чутливість білків до дії частинок свинцю мікро- і нанодіапазону виявлена в наступній послідовності: тромбін > фібриноген > тром-бопластин.

Таким чином, застосування альтернатив-них методів досліджень in vitro при комплек-сному вивченні змін в системі згортання крові за дії частинок свинцю різних розмірів дозво-лило в більш стислі строки оцінити та порівня-ти ступінь токсичності частинок свинцю мікро- і нанодіапазону та суттєво скоротити кількість тварин в експерименті.

P4/3НАНОБЕЗПЕКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАХИСТУ ЛЮДИНИ В УМОВАХ РОЗВИТКУ НАНОТЕХНОЛОГІЙ

О.В. Демецька, Т.Ю. Ткаченко, О.Г. Белюга ДУ “Інститут медицини праці НАМН України”, Київ, Україна

Тисячі нанопродуктів з’являються на рин-ку щорічно, їх кількість постійно збільшується. Стрімкий розвиток нанотехнологій протягом минулого десятиріччя створив нову платфор-му, що включає використання наноматеріалів з новими властивостями та застосування на-нотехнологій у виробничих процесах. При цьо-му сьогодні існує характерна тенденція: поява нових матеріалів та технологій значно випе-реджає наукові дослідження щодо потенційної небезпеки для працюючих в сфері нанотех-нологій, населення та довкілля. Відповідно до цього вельми актуальним питанням є розробка проблем нанобезпеки, тобто впливу нанотех-нологій на навколишнє середовище та безпеку життєдіяльності. Слід зазначити, що широкий спектр властивостей і поведінки наноматері-алів суттєво ускладнює оцінку їх потенційного впливу на довкілля та здоров’я людини. Нано-частинки та середовище — єдина сутність із властивостями, які не є простою сумою влас-тивостей її компонентів. Варто усвідомлювати, що наноматеріали можуть характеризуватися токсичністю та біоакумуляцією, внаслідок чого можуть порушувати еволюційно усталені біо-геохімічні процеси та зв’язки. Таким чином, ін-формацію щодо повного життєвого циклу на-ночастинок слід використовувати для оцінки та керування впливом нанотехнологій на організм людини та довкілля.

Крім того, існують певні труднощі щодо оцін-ки професійних ризиків в сфері нанотехнологій через відсутність чітко визначених алгоритмів та розрахункових моделей. Гранично допусти-мі концентрації для переважної більшості на-ночастинок/наноматеріалів не визначені як в Україні, так і в інших країнах світу. Відповідно до цього, одним із напрямків науково-дослід-них робіт в рамках нанобезпеки є розробка ре-гламентів та стандартів безпеки для наномате-ріалів.

Для забезпечення сталого розвитку впро-ваджуваних технологій з високим потенціалом мають бути створені належні системи управлін-ня. Як і в інших галузях промисловості, робота в сфері нанотехнологій повинна бути забезпе-чена комплексом взаємопов’язаних стандар-тів, що містять вимоги, норми і правила, спря-мовані на забезпечення безпеки, збереження

116


здоров’я та працездатності людини. Зокрема, йдеться про стандарти вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих факторів; вимог безпеки до виробничого обладнання; вимог безпеки до виробничих процесів; вимог до засобів індивідуального та колективного захисту працюючих; вимог безпеки до буді-вель та споруд. Отже, перехід до масового ви-робництва наноматеріалів вимагає розробки національних стандартів безпеки, а також ви-рішення завдань виробничого контролю нано-продукціі та координації з інспекційним та до-звільним контролем.

Таким чином, розвиток нанотехнологій та неухильне зростання кількості споживачів на-нопродукції об’єктивно вимагає від усіх учас-ників цього процесу відповідального підходу як до забезпечення безпечного виробництва наноматеріалів, так і їх зберігання, поширення, використання та утилізації.

P4/4ВИКОРИСТАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ТОКСИКОЛОГІЧНИХ МОДЕЛЕЙ ДЛЯ ОЦІНКИ НЕБЕЗПЕКИ НАНОМАТЕРІАЛІВ

О.В. Демецька1, Т.В. Козицька2

1ДУ “Інститут медицини праці НАМН України”, Київ, Україна2Національний медичний університетімені О.О. Богомольця, Київ, Україна

Кількість працюючих, які мають професій-ний контакт із наночастинками/наноматеріа-лами, постійно збільшується. Слід зазначити, що європейські роботодавці та профспілки, які дотримуються заходів належної виробничої практики, дуже стурбовані можливим негатив-ним впливом нетестованих та нерегламенто-ваних наноматеріалів на організм працюючих.

Сьогодні брак інформації щодо токсичнос-ті наночастинок в багатьох випадках унемож-ливлює як кількісну, так і якісну оцінку ризику в сфері нанотехнологій. В свою чергу, методоло-гія так званої “наноспецифічної” оцінки ризику активно дискутується. Однак незаперечним етапом на шляху оцінки ризику в сфері нано-технологій є необхідність проведення токси-кологічних досліджень наночастинок та нових матеріалів.

Питання дослідження токсичності наночас-тинок/наноматеріалів є неоднозначним і бага-тогранним та вимагає комплексного підходу, розробки стандартизованих методик для екс-периментів in vivo та in vitro досліджень, вста-новлення чітких критеріїв безпеки.

Як відомо, використання так званих альтер-нативних токсикологічних моделей (культур

клітин, експрес-тестів тощо) дозволяє одержу-вати інформацію щодо токсичності та небезпе-ки хімічних сполук і матеріалів менш витратни-ми способами чи підходами, в коротші строки та більш гуманно з позицій біоетики, порівняно з традиційними методами експериментальних досліджень на лабораторних тваринах.

Відповідно до Європейської законодавчої програми REACH з реєстрації, експертизи та авторизація хімічних речовин, що почала ді-яти на території ЄС з 2007 р., для схем екс-пертизи токсичності та керування ризиком обов’язковою є оцінка цитотоксичності речо-вин in vitro, оцінка генотоксичності та визначен-ня органів-мішеней, які передують дослідам на тваринах та можуть бути проведені на культу-рах клітин та інших альтернативних об’єктах.

Не зменшуючи ролі традиційних токсико-логічних досліджень при оцінці ризику впливу наночастинок, дані, що отримано за допомо-гою використання альтернативних токсиколо-гічних моделей, надають попередню інформа-цію щодо токсичності наноматеріалів, з якими мають професійний контакт працюючі в сфері нанотехнологій. Саме ці дані є вкрай важли-вими для оцінки потенційного ризику в сфері нанотехнологій за допомогою підходу “смуг контролю” (“control banding”), рекомендова-ного в країнах Європи та США в тих випадках, коли через брак інформації традиційна оцінка ризику є неможливою. Цей простий, але ефек-тивний підхід базується на використанні до-ступної інформації щодо токсичності та рівнів експозиції, та створює можливість практичної реалізації шляхів керування ризиком на вироб-ництві з метою його мінімізації. В свою чергу, надалі, інформація, отримана на альтернатив-них токсикологічних моделях, може слугувати “вектором” для проведення поглиблених екс-периментальних досліджень.

P4/5МЕЖДУНАРОДНОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ОТНОШЕНИЙ, СВЯЗАННЫХ С РАЗРАБОТКОЙ И ПРИМЕНЕНИЕМ НАНОТЕХНОЛОГИЙ

О.И. Любенко, Н.А. Чащин Национальный научный центр медико-биоэтических проблем НАН Украины, Киев, Украина

Вопрос о непредсказуемом действии на-нотехнологии и наноматериалов, необходи-мости изучения молекулярных механизмов их воздействия на организм, связанных с ними возможных токсических эффектов, а так-же поиске путей устранения или ослабления

117


причиненных ими нежелательных последствий волнует всю мировую общественность. В тоже время ни для кого не секрет, что на сегодняш-ний момент практически нет специальных пра-вил, регламентирующих применение новейших нанотехнологий и наноматериалов. Большин-ство регулирующих государственных органов при отсутствии правовых и научных инструмен-тов даже не владеют информацией о специфи-ческих особенностях этих технологий.

Вполне закономерно, что многие страны, вовлеченные в процесс развития наноинду-стрии, начали поступательное формирование основ государственной политики, предполага-ющее создание необходимого правового ре-гулирования «нанотеха». Начиная с 2004 года было создано ряд международных консорциу-мов, в рамках которых проводилась разработка предложений по организации системы управ-ления нанодеятельностью (наноменеджмен-та), контроля и надзора за нанопродуктами, выпускаемыми в окружающую среду, а также оценке возможной степени риска, причиненно-го нанопродуктами и наноматериалами окру-жающей среде, жизни, здоровью и имуществу человека.

В 2005 г. утверждена “Европейская страте-гия в области нанотехнологий», в которых Евро-комиссия одобрила «принцип предосторожнос-ти» в применении к нанотехнологиям, который подразумевает разработку общих представ-лений о том, как оценивать риски и управ-лять ими в случае, когда наука не располагает достоверными и исчерпывающими знаниями в рассматриваемой области. При Организа-ции экономического сотрудничества и разви-тия (Organisation for Economic Co-operation and Development, OECD) создана рабочая группа по промышленным наноматериалам (Working Party of Manufactured Nanomaterials, WPMN). Ее цель – содействие решению вопросов безопас-ности наноматериалов для здоровья человека и окружающей среды. В 2008 г. в ЕС одобрен Свод правил по ответственным и безопасным исследованиям в нанонауках и нанотехнологиях («Code of conduct for Responsible Nanosciences and Nanotechnologies Research»). В этом же году учреждена Международная нанотоксиколо-гическая организация (International Alliance for NanoEHS Harmonization), состоящая из ученых и специалистов в области материаловедения, и токсикологии, метрологии, экологической без-опасности и здравоохранения, основной целью которой является улучшение понимания при-менения нанотехнологий в обществе.

Результаты международных рекомендаций в области обеспечения нанобезопасности были предложены всем государствам для дальней-

шей имплементации на национальном уров-не. Однако, невзирая на осознание важности решения подобных вопросов, большинство стран не торопятся законодательно оформить отношения в сфере регулирования нанотехно-логий, многие из них заняли «выжидательную» позицию, предоставив такие полномочия межгосударственным органам, чтобы затем присоединиться к уже сформированной право-вой концепции.


P4/6ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ НАНОСИСТЕМ В СУЧАСНИХ НАНОТЕХНОЛОГІЯХ

К.В. Скребцова, П.Я. Смалько, М.О. Чащин Національний науковий центр з медико-біотехнічних проблем НАН України,Київ, Україна

Високі темпи наукових досліджень в галузі нанотехнологій вимагають аналізу не тільки суто науково-технічних аспектів і перспектив їх розви-тку, але й розробки науково обгрунтованих ме-тодичних підходів до етичної оцінки можливого впливу на безпеку людини та довкілля нанотех-нологій і наноструктур, які застосовуються (чи плануються до застосування) в медицині і біоло-гії. Сьогодні перед дослідниками постає пробле-ма зниження ризиків використання наноматері-алів. Одним з можливих шляхів для вирішення цієї проблеми є запозичення принципів функці-онування наносистем, що існують у природі, для створення штучних нанотехнологій.

Відомо, що більшість природних нанострук-тур не є токсичними, або рівень їх токсичності дуже низький. Зважаючи на це, цілком логічним виглядає пошук шляхів можливого використання саме цих особливостей природних нанострук-тур для створення інноваційних наносистем. Вважається, що це може привести до зниження токсичності новостворених наносистем і, відпо-відно, до мінімізації ризиків їх застосування. Крім того видається перспективною ідея порівняння особливостей природних і штучно синтезованих наноструктур з метою пошуку можливості їх вза-ємної адаптації і поєднання.

В природі існує безліч самих досконалих на-нотехнологічних механізмів, систем та продук-тів. Перш за все – це всім відомі біологічні струк-тури, такі як ДНК і білки, які можна розглядати як машини для самозбирання, або молекулярні машини. Явище компліментарності нуклеїнових

118


кислот вже давно використовується у цілому ряді сучасних аналітичних методик. Відомо, що зв’язування ліганду або субстрату ферментом ініціює скоординовані зміни у структурі білку. Таким чином ферменти виявляються молеку-лярними машинами, які працюють на нанорівні, а ензимологію можна вважати розділом нано-технології. Також на наноскопічному рівні відбу-вається взаємодія антиген-антитіло. І таких при-кладів багато. В медичній літературі ведуться активні дискусії щодо створення нанороботів для медичних цілей. В якості «двигунів» для та-ких роботів перспективними вбачаються нано-мотори із білків міозину та актину, або кінезину і тубуліну. Деякі з природних наноструктур вже застосовуються як об’єкти нанотехнологій – це ліпосоми, колоїдні суміші тощо.

Таким чином застосування принципів функ-ціонування природних наносистем у сучасних нанотехнологіях може бути плідним як з точки зору технічних рішень, так і з метою запобігання їх можливих негативних наслідків.


P4/7ПРОБЛЕМА ПОІНФОРМОВАНОСТІ В СФЕРІ НАНОТЕХНОЛОГІЙ

Т.Ю. Ткаченко, О.В. Демецька, В.О. Мовчан, В.Є. Мошковський ДУ “Інститут медицини праці НАМН України”, Київ, Україна

Людство знаходиться на початку стрімкої експансії нанотехнологій, що може справити значний вплив на різні сфери нашого життя. Все це відбувається на тлі низької обізнаності насе-лення як про величезний потенціал нанотехно-логій (у медицині, енергетиці, комунікаціях та ін.), так і про можливі ризики. Більшість респондентів під час опитування навіть у розвинених країнах не можуть навести прикладу хоча б одного до-сягнення в сфері нанотехнологій, і взагалі вага-ються з відповіддю на питання, що таке нанотех-нології. Низький поінформованості суспільства сприяє брак наукових даних щодо безпеки за-стосування нанотехнгологій та нанопродуктів для здоров’я та довкілля.

Дебати щодо токсичності наночастинок та наноматеріалів тривають. На сьогодні їх голо-вний висновок – наноматеріали (частинки роз-міром 1-100 нм) в переважній більшості чинять несприятливу дію на клітини живих організмів. Серед осіб, що контактують із нанопродуктами, тобто повинні усвідомлювати пов’язані з їх за-

стосуванням ризики, можна виділити три осно-вні групи: персонал відповідних виробництв, на-уковці, а також споживачі кінцевого продукту. За даними опитування, результати якого надруко-вані в журналі “Nature Nanotechnology” (2010 р), лише близько 10% працівників науково-дослід-них лабораторій та близько 20% співробітників організацій, що спеціалізуються на роботі з на-номатеріалами, ознайомлені з правилами обі-гу та утилізації наноматеріалів. При цьому 25% респондентів взагалі не мають гадки про те, чи є синтезований ними наноматеріал або його прекурсори леткими. З тих, хто усвідомлює ступінь леткості одержаного матеріалу чи його прекурсорів, близько 20-30% респондентів не використовують індивідуальних чи загально-лабораторних засобів захисту, які б запобігали потраплянню наночастинок до організму. Ці ре-зультати було названо приголомшливими та за ступенем небезпеки для здоров’я науковця по-рівняні з дослідженнями радіоактивності на по-чатку XX століття.

Споживачі можуть безпосередньо стикатися з наноматеріалами в широко рекламованій „на-нокосметиці”, але також можуть неусвідомлено контактувати з іншими комерційними продук-тами, які містять наноматеріали. Особливе за-непокоєння викликає той факт, що близько 20% загальної кількості товарів світового ринку, виго-товлених із залученням нанотехнологій, припа-дає на продовольчі товари та пакування для них.

Очевидною є необхідність подальших дослі-джень токсичності та безпеки наноматеріалів. Втім так само необхідними є інформування на-селення про наявність наночастинок у спожив-чих товарах, а також активне розповсюдження об’єктивної комерційно-незаангажованої ін-формації щодо всіх аспектів застосування на-нотехнологій серед населення: через публікації у ЗМІ, наукових та науково-популярних виданнях, спеціальні курси в учбових закладах, створення відкритих баз наукових даних щодо нанобезпеки та ін. Це сприятиме веденню збалансованої між-дисциплінарної дискусії із залученням експертів та широких кіл громадськості з метою форму-вання політики в області нанотехнологій.

ЛІТЕРАТУРА1. Gordijn B. Nanoethics: From Utopian Drems and Apocaliptik Nightmares towards a more Balanced View.// Scince and Engineering Ethics II . – 2005. 2. Schummer J. Nanotechnologie. Spiele mit Grenzen. – Frankfurt.a.M.: Suhrkamp, 2009. 3. http: // de: wikipedia. org/wik i/ Nanotechnologie.

119

Захист тварин у природному середовищі та науковому експерименті

ЗАХИСТ ТВАРИН У ПРИРОДНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ТА НАУКОВОМУ ЕКСПЕРИМЕНТІ

S5/1ПРАВА ЖИВОТНЫХ СКВОЗЬ ПРИЗМУ БИОЭТИКИ

Т.С. Дюбко Институт проблем криобиологии и криомедицины НАН Украины Харьковский городской благотворительный приют для животных «Дружок» Харьков, Украина

«Не потому человек выше других существ, что бессердечно мучает их, но по-тому, что он сострадателен ко всему живому»

(Буддийская мудрость).

Стремительный рост численности вида Homo Sapiens на нашей планете, сопровож-дающийся бурным развитием техническо-го прогресса ведет к уничтожению целых видов, сокращению их среды обитания с одновременным резким увеличением количе-ства животных, используемых для сельского хозяйства, промышленной индустрии, фар-макологии и т.п. С другой стороны, по мере развития социума и повышения среднего ин-теллектуального уровня населения возрас-тает понимание необходимости соблюдения баланса между интересами человека и других видов, других форм жизни. Идеи ограниче-ния жестокого обращения с животными и за-конодательного закрепления прав животных в Европе берут свое начало еще в XIX в. Обо-снованием для них являются как потребитель-ские аспекты (не будет животных – не будет для нас пищи, одежды, лекарств и т.п.), так и этические принципы, постулирующие «бла-гоговение перед жизнью» (А.Швейцер). В то же время, считается, что было бы ошибкой выступать за создание некой общей для лю-дей и животных социальной структуры вместе с регулятивными системами (правом, полити-кой, моралью), как это предлагает В. Борейко. По мнению аболиционистов, только запрет рассматривать животных, как чью-то собствен-

ность, является ключевым для уменьшения их страданий. В современной Украине, к сожа-лению, до сих пор не принят закон о запрете охоты. Закон «О защите животных от жестокого обращения» (2006 г.) несовершенен и оставля-ет возможности для его нарушения. Несмотря на официальный запрет, до сих пор по городам Украины курсируют передвижные зверинцы. Грубые, извращенно жестокие формы прини-мает т. н. «гуманное регулирование числен-ности животных». Выпускаются и разъезжают по улицам наших городов передвижные крематории для убийства часто еще живых бездомных собак и кошек. Процветает торгов-ля средствами их отлова. В ряде городов влас-тями введены крупные штрафы за подкормку бездомных животных на улицах, запрещено их нахождение на предприятиях и учреждениях, строительство убежищ. Построенные на сред-ства налогоплательщиков городские приюты по сути таковыми не являются. Их деятельность подвергается постоянной критике со стороны зоозащитников и населения. Подобные дей-ствия наносят вред не только животным, но и людям, способным воспринимать чужую боль как собственную. Человек, если он претендует на звание высшего среди живых существ, до-лжен не только сострадать всему живому, но и использовать все свои знания для сохране-ния жизни на нашей планете во всем ее раз-нообразии, соблюдая не только потребитель-ский, но и моральный, биоэтический аспект зоозащиты.

S5/2БИОЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ ЧЕЛОВЕКА И ЖИВОТНЫХ В СОВРЕМЕННЫХ МЕГАПОЛИСАХ

О.Б. Бондаренко Харьковское областное общество защиты животных, Харьков, Украина

Несмотря на усиление в последние годы украинской законодательной базы в отноше-

120


нии защиты животных и биоэтических пози-ций в средней и высшей школе, к настояще-му времени всё ещё не выработана единая биоэтическая концепция о взаимодействии человека и животных в современных мегапо-лисах.

К сожалению, в рядах украинских зооза-щитников нет единства, и рост численности зоозащитных организаций обусловлен пре-имущественно разделением уже существу-ющих в связи с различиями во взглядах на идеологию и методологию зоозащиты. Воз-никают бесплодные дискуссии между так называемыми зооэкстремистами (сторонни-ками программы «отлов-стерилизация-возв-рат на место обитания (ОСВ)») и зоореалис-тами (сторонниками безвозвратного отлова и уничтожения бездомных животных). В Украине махровым цветом расцвело движение дог-хантерства («охотники на собак» — от англ. dog + hunters, также дог-киллеры) , которое по сути можно отнести к разновидности тер-роризма. Данное движение имеет откровен-но экстремистский характер и, существуя при попустительстве властей, фактически пытается воздействовать через насилие над бездомными (а часто хозяйскими и даже на-ходящимися в приютах) собаками, на сто-ронников гуманного отношения к животным, в том числе подростков и пенсионеров. Го-родские коммунальные службы и созданные на их основе предприятия для отлова и уничтожения бездомных животных сегод-ня не являются открытыми структурами, и на практике действуют вразрез с законами гума-низма и биоэтическими принципами. Неудо-влетворенность действиями подобных струк-тур вызывает бурные протесты зоозащитной общественности и сочувствующих горожан. Эта неудовлетворённость часто выражается в спонтанном создании горожанами в сво-их квартирах мини-приютов для бездомных животных. При этом часто уродливые формы приобретают и попытки городских коммунальных служб отрегулировать взаимо-отношения владельцев частных мини-приютов с остальным населением.

Среди путей разрешения сложившей-ся ситуации могут быть выделены следую-щие. Создание единой общегосударственной программы по биоэтике. Возобновление про-грамм по обращению с животными в горо-де, основанных на методе ОСВ, в том числе с участием зарубежных зоозащитников. Уси-ление со стороны зоозащитных организаций профилактической работы с владельцами до-машних животных в направлении повышения ответственности за их содержание и размно-

жение. Добиваться официального признания дог-хантерства разновидностью биотерро-ризма и введения для дог-хантеров уголовной ответственности. Разработка и законода-тельное закрепление жёсткого контроля де-ятельности коммунальных приютов, а также частных и коммунальных служб, занимающих-ся отловом бездомных животных, со стороны зоозащитных организаций.

S5/3ЕТИЧНЕ ТА ГУМАННЕ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ БЕЗПРИТУЛЬНИХ ТВАРИН ЯК ЗАПОРУКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

О.М. Ратникова-фон Зассе Асоціація зоозахисних організацій УкраїниХБОЗТ «Центр усиновлення тварин», Харків, Україна

Закон України «Про захист тварин від жорсто-кого поводження», який було прийнято у 2006р, не став запорукою початку нової етичної ери у відношенні між людиною та тваринами. Це сто-сується всіх без винятку тварин: диких, сільско-господарських, експериментальних і, безумов-но, безпритульних. Криваві мисливські розваги можнавладців продовжуються, страждання сіль-ськогосподарських та експериментальних тва-рин неможливо довести до широкого загалу, бу-дівництво дельфінаріїв (і навіть єдиного в Європі отеля з дельфінами в Харкові!!!) в Україні триває, в той час, як в Європі вони майже всі закриті. Ба-гатотисячний забій та отруєння безпритульних тварин в Україні викликають численні протести не тільки в Україні, а й в усій Європі – акція «FAIR PLAY» тому яскравий приклад.

Всьому цьому є просте пояснення: будь-який теоретичний курс не може бути засвоєний без практичних занять. Зосереджившись на про-блемі безпритульних тварин, маємо констату-вати просту істину: без громадських і благодій-них притулків ця проблема етично та гуманно не може бути вирішена. Ніякі загравання з владою тут не допоможуть. Безконтрольний доступ до бюджетних грошей та безмовність тих, на кого вони витрачаються, стають передумовою ба-гаторічної практики масових убивст та отруєнь тварин з одного боку та розкрадання бюджетних грошей з другого.

На сьогоднішній день неодноразові спроби Асоціації зоозахисних організацій України до-вести до центральної влади необхідність пе-редачі сфери поводження з безпритульними тваринами громадським та благодійним орга-нізаціям зоозахисного спрямування з відповід-ним фінансуванням, безумовно, під контролем

121


держави залишаються марними. А ті заможні та відомі меценати (як це є в усьому цивілізовано-му світі), хто мали б допомогти, все ще «безмол-ствують».

Таким чином головною метою біоетичного розвитку вирішення проблеми безпритульних тварин в Україні є наступне: всіляка пропаганда милосердного ставлення до цих тварин на від-міну від залякування населення неіснуючими за-грозами з їх боку, сприяння заборони в Україні такого ганебного явища, як «догхантерство» та що найголовніше – пошук благодійних джерел фінансування реальної допомоги тваринам, всі-ляке (як моральне, так і матеріальне) заохочуван-ня благодійництва у цій сфері і створення таким чином альтернативи державній машині, яка на сьогоднішній день налаштована тільки на вбив-ство.

В Європі такий підхід не викликає ні у кого сумніву. Тому притулки для тварин стали там давно такими ж зрозумілими об*єктами інфра-структури, як дороги, дитячі садки, магазини чи кінотеатри. Наше завдання довести до суспіль-ства необхідність таких зрушень у свідомості людей, коли б ні у кого не виникало питання «а чому це ви не всиновлюєте дітей?». Тому що ан-глійською «adopt a pet» і «adopt a child» визначе-но одним словом «adopt». Хіба це не є відповідь на головне питання яким шляхом та в якому на-прямку треба рухатися для етичного, гуманного та європейського вирішення проблеми безпри-тульних тварин?!

S5/4К ОЦЕНКЕ РОЛИ ДЕЛЬФИНОВ В ОКЕАНАРИУМЕ

Л.Н. Лукина, К.К. Горбачева НИЦ «ГО», Севастополь, Украина

Научный интерес к дельфинам возник слу-чайно, на заре становления прикладной ги-дробионики, когда поиск путей повышения эффективности морских технологий привел ученых к анализу так называемого парадок-са Грея. Внимание исследователей привле-кли быстроходность и маневренность дель-финов, почти мгновенный набор скорости при старте. В НИЦ «Государственный океанариум» г.Севастополя, основанном в 1966 году, про-водились многоплановые исследования дель-финов в интересах ВМФ. За годы существо-вания центра многое удалось узнать об этих удивительных морских животных – дельфинах.

В последние годы получила широкое ра-спространение методика использования дель-финов для коррекции состояния здоровья людей. Однако, уникальность дельфинов, оби-

тающих исключительно в водной среде, связа-на, в первую очередь, с адаптационными осо-бенностями их основных систем организма. Содержание дельфинов в океанариумах может способствовать получению новых знаний о компенсаторно-приспособительных механиз-мах в организме дельфинов, которые могли бы помочь людям при лечении ряда заболеваний, плохо поддающихся лечению общепринятыми методами и средствами. Так например, изуче-ние альтернативных путей фибринолиза, тром-бообразования и плазмолиза у дельфинов мо-жет натолкнуть на решение проблемы терапии гемофилии и других заболеваний крови у чело-века.

Способность дельфинов к глубоководным и многократным погружениям без ущерба для здоровья может быть использована для оказания помощи водолазам при аварийно-спасательных работах. Наличие сонара у дель-финов позволяет привлекать их для выполнения работ по поиску и обнаружению различных объектов на глубинах до 100 м. Обладая широ-ким звуковым диапазонам, дельфины способны передавать информацию под водой на рассто-яния свыше 1000 м. Исследование принципов кодирования и передачи сигналов дельфинами может способствовать созданию новых техно-логий подводной связи.

В настоящее время повсеместное и интен-сивное использование дельфинов в цирковых представлениях наносит существенный урон дельфинам и экологии, сокращая популяцию черноморских дельфинов афалин, занесенных в Красную книгу. Вместо этого демонстрация и использование уникальных природных осо-бенностей дельфинов в сочетании с коррек-ционной работой с больными детьми этически оправдана.

Спектр использования дельфинов в интере-сах человека довольно широкий, но только при соблюдении организационно-правовых норм и правильного режима работы животного в усло-виях Океанариума можно продлить срок жизни дельфинов в неволе и способствовать даль-нейшему развитию инновационных технологий природопользования.

S5/5ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ В ТЕРМИНАХ БИОЭТИКИ

Г.В. Иванов ГУ «ИППС им. М.И.Ситенко НАМН Украины», Харьков, Украина

Традиционная биомедицинская этика уже вполне приняла свою современную

122


форму – форму биоэтики. Повседневная биоэтическая практика в настоящее вре-мя должна быть обусловлена исключитель-но современной эпистемологией. Аритмия обусловленности биоэтики эпистемологией всегда влияет на аппликативный уровень общих для них аргументов и, по-сути, всег-да снижает этот уровень. Как следствие, в «Загальних етичних принципах експери-ментів на тваринах» (Перший національний конгрес з біоетики, 2001 рік, Київ, Україна) наиболее общие положения недостаточно точны и строги, а наиболее адресные – не-достаточно директивны. Так, наша практика моделирования стеноза, спондилолистеза и спондилодеза на белых крысах (Патенты Украины 46960, 50829 и 73817) исклю-чает возможность появления в эксперименте неквалифицированных исследователей (п.7), буквального дублирования результатов (п.3), целей, противоречащих сути научного поиска (п.1). Порукой тому служит научная и лечебная репутация нашего коллектива и, смею предположить, иных научных кол-лективов, получающих новые знания в экспериментах с животными и публикую-щих результаты в рецензируемых научных изданиях. Раздел IV «Проведення експе-риментів» в п.п. 1 и 2 содержит рекоменда-ции, невыполнимые в экспериментальной хирургии: даже одно животное, введенное в эксперимент, ценно не менее, чем мно-жество животных, и страдают животные да-леко вне предполагаемых нами критериев боли; минимальный же вред животному при проведении хирургической операции мож-но обсуждать только в терминах техники ее исполнения. Дополнительная экспертиза анестезиологами не повредила бы и пунк-ту 3: требование «застосовувати загальний наркоз, загальне чи місцеве знеболювання» хотелось бы видеть в профессионально бо-лем точном изложении. Правоприменитель-ная практика должна благотворно влиять на социум. «Загальні етичні принципи експери-ментів на тваринах» (Київ, 2001), безусловно, содействуют публичному и регламентиро-ванному формированию этического образа эксперимента. Объяснить же рациональные процедуры научного поиска в терминах биоэтики до сих пор трудно. Проблема эта не мировоззренческая, и не лингвистичес-кая, а сущностная. Природа биомедицин-ского факта не позволяет редуцировать его до формата, удовлетворяющего всем поло-жениям повседневной биоэтической практи-ки.

S5/6ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ТЕСТ-СИСТЕМ І МЕТОДІВ У ТОКСИКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

І.М. Трахтенберг, Н.М. Дмитруха ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», Київ, Україна

Сучасні наукові технології відкривають ши-рокі можливості для використання альтерна-тивних методів в токсикологічних досліджен-нях. На сьогодні в якості біологічних моделей другого порядку застосовують системи різної біологічної організації – безхребетні тварини, гідробіонти, мікроорганізми, рослини, культу-ри клітин людини та тварин, неклітинні фізико-хімічні тест-системи.

Впровадження альтернативних методів від-бувається під контролем таких міжнародних організацій як Інтернаціональний комітет цен-тру по затвердженню альтернативних мето-дів, Європейське співтовариство токсикологів in vitro та інших. Тестування в умовах in vitro включені до переліку обов’язкових методів оцінки потенційної небезпечності хімічних ре-човин для здоров’я людини і навколишнього середовища правилами нового Європейсько-го законодавства REACH, яке набуло чинності з 2007 року. Отже, у близькому майбутньому оцінка потенційної токсичності і небезпечнос-ті хімічних речовин все більше буде включати прогресивні, інтегровані та валідовані альтер-нативні in vitro тест-системи та технології, які є виправданими з економічної та біоетичної по-зицій.

Серед in vitro моделей найбільш популяр-ним в токсикології є метод культури клітин. На сьогодні існує достатньо великий банк клітин-них ліній, які мають різне органне і видове по-ходження.

При дослідженні токсичної дії сполук важ-ких металів (ртуть, свинець, кадмій, марга-нець) нами були використані первинні культури (клітини крові та селезінки щурів) і постійні клі-тинні лінії (Нер-G2, HaCat, А-549, МТ4 та Raji). Показано, що ці метали при інкубації з імуно-компетентними клітинами порушували їх функ-ціональну активність, зокрема здатність до фагоцитозу та проліферації. Навіть у відносно малих концентраціях метали спричиняли ци-тотоксичний ефект по відношенню до культур клітин, змінювали їх мітотичну і метаболічну ак-тивність.

Для вивчення взаємодії важких металів з протеїнами були проведені експерименти на білках сироватки крові людини, які виконують

123


різні функції (альбумін, імуноглобулін G). Вста-новлено, що конформаційні зміни протеїнів за-лежали від іону металу та його концентрації у модельному середовищі. Приєднання іонів ме-талів до молекули IgG впливало на розміщення антигенних детермінант та їх доступність для розпізнавання і зв’язування специфічними ан-тигенами.

Отримані результати дозволяють констату-вати, що обрані тест-системи (культури клітин і білки сироватки крові) дозволяють за короткий термін отримати відповідь про цитотоксичні властивості, цілісність мембран, зміни вну-трішньо- і позаклітинних процесів, розрахува-ти стартову дозу ксенобіотика для досліджень in vivo, таким чином скоротити число тварин в токсикологічному експерименті.

S5/7КОМП’ЮТЕРНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА ЕКСПЕРИМЕНТАМ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИН

В.О. Кітам, М.О. Чащин Інститут молекулярної біології і генетики НАН України, Київ, Україна

Сучасний стан розвитку біології як науки про живе дозволяє використовувати методи комп’ютерного моделювання для вивчення тонких механізмів функціонування біомолекул в клітині. Накопичення численних даних щодо будови біомакромолекул, їх взаємодії в різно-манітних метаболічних та сигнальних шляхах на клітинному та організменному рівнях дало змогу моделювати окремі процеси на моле-кулярному та навіть органельному рівнях in silico. Використання комп’ютерних методів в молекулярній біології відповідає відомій кон-цепції 3R (reduction – скорочення кількості ла-бораторних тварин, задіяних в дослідженні, refinement – удосконалення/гуманізація експе-риментальних процедур та replacement – за-міна лабораторних тварин на нижчі організми та/або культури клітин), оскільки в багатьох дослідженнях дозволяє прискорити процеду-ри скринінгу та зменшити кількість необхід-них експериментів in vitro та in vivo. Крім того проведення дослідів із використанням методів комп’ютерного моделювання значно зменшує витрати на утримання лабораторних тварин та підтримання культур клітин та тканин, тобто є економічно вигідним.

Одним з прикладів такого підходу до прове-дення досліджень є вивчення механізмів дегра-дації цитохрому Р450 2Е1 в клітині. Цитохром Р450 2Е1 (CYP2E1) – одна з основних мембран-

ноасоційованих монооксигеназ, яка з одного боку відповідає за детоксикацію ксенобіотиків та синтез ряду гормонів і вітамінів, а з друго-го є джерелом вільних радикалів і може при-зводити до виникнення оксидативного стресу в клітині. Порушення експресії цього фермен-ту (в першу чергу гіперекспресія) призводять до розвитку таких захворювань як хвороба Альцгеймера, алкогольний та неалкогольний стеатогепатити тощо, показана його участь в канцерогенезі. Таким чином процеси регуля-ції вмісту CYP2E1 в клітині становлять значний інтерес. Відомо, що так звана субстратна ста-білізація блокує процеси деградації і подовжує час напівжиття ферменту з 6 до 36 годин. Це в свою чергу призводить до його накопичення в клітині та розвитку пов’язаних з цим порушень. Тонкі механізми такої субстратної стабілізації залишались невідомими.

Використання методів комп’ютерного мо-делювання дозволило виявити субстрат-інду-ковані зміни просторової структури CYP2E1, які призводили до зменшення його афіннос-ті до шаперону HSP90. Це має певні наслід-ки, оскільки останній відповідає за трансфер CYP2E1 від ендоплазматичної мембрани до ци-тозольного протеосомного комплексу, де від-бувається власне протеоліз цього ферменту.

Зрозуміло, що будь які теоретичні розра-хунки потребують обов’язкової експеримен-тальної перевірки. Проте, базуючись на тео-ретичних даних ми змогли значно зменшити кількість лабораторних тварин, необхідних для проведення експериментальної перевір-ки та підтвердження наших припущень. Таким чином, використання сучасних комп’ютерних методів дозволяє зменшити кількість лабора-торних тварин при проведенні того чи іншого дослідження.

S5/8БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТІВ З ТВАРИНАМИ

О.В. Максимчук, І.В. Росохацька,Т.О. Кочубей, М.О. Чащин Інститут молекулярної біології та генетики НАН України, Київ, Україна

За останні десятиліття з’явилась стійка тен-денція до зниження числа експериментів із залученням лабораторних тварин, але питан-ня щодо можливості використання тваринних моделей у біомедичних дослідженнях і досі залишається актуальним. Існують випадки, коли створення експериментальних моделей із використанням тварин є єдиним ефектив-

124


ним методом для отримання адекватних нових знань щодо механізмів розвитку патологічних процесів. Створені моделі дозволяють відтво-рити у тварин симптоми багатьох захворювань людини та спостерігати їх розвиток за певних умов. Найбільшою перевагою використання тваринних моделей є можливість проводити дослідження на системному рівні, що дозво-ляє оцінити вплив певних факторів не лише на окремі клітини, або органи (як у випадку куль-тури клітин, або ізольованих органів), але й врахувати (спостерігати) зміни на системному рівні надскладних нервово-гуморальних сис-тем регуляції функціонування всього організму в цілому.

При проведенні кожного експерименту із за-лученням тварин дослідник повинен керуватися правовими та морально-етичними нормами: положеннями Закону України про захист тва-рин від жорстокого поводження, міжнародни-ми нормами Європейської конвенції із захисту тварин при використанні їх у дослідницьких ці-лях, правилами утримування та роботи з лабо-раторними тваринами та загальноприйнятими і власними морально-етичними нормами.

Враховуючи більш ніж десятирічний досвід роботи із тваринами у лабораторії біоінженерії відділу молекулярної онкогенетики Інституту молекулярної біології та генетики НАН України, нами було використано наступний алгоритм дій при плануванні та проведенні експери-ментів із використанням тварин, який багато в чому відповідає (подібний) концепції “трьох R” (Russell and Birch, 1959).

Отже на першому етапі необхідно ретель-но вивчити літературні дані щодо теми до-слідження та визначитись, чи дійсно запла-новані експерименти будуть нести новизну, а не повторювати вже описані досліди. Після цього визначити, чи можливо замість тварин використати інші моделі, наприклад культури клітин, комп’ютерні та біохімічні моделі. Якщо такої можливості немає, то необхідно сплану-вати експеримент таким чином, щоб мінімізу-вати кількість залучених тварин. Для цього у дослідженні потрібно використовувати тварин певного виду, однієї лінії, статі та віку. Саме за таких умов, враховуючи наш досвід, викорис-тання по 5 тварин у кожній експериментальній групі є цілком достатнім для отримання ста-тистично достовірних результатів.

Досліднику слід пам’ятати, що на ньому лежить відповідальність за загальний стан експериментальних тварин, які повинні утри-муватись у належних умовах: отримувати у достатній кількості корм та кваліфікований до-гляд.

Для підвищення якості дослідження та

зменшення страждань тварин потрібно чітко визначити (обґрунтувати, базуючись на даних інших авторів) строки експерименту та методи безболісної евтаназії. До проведення експери-менту необхідно залучати висококваліфікова-ний персонал з метою недопущення неперед-баченої загибелі тварин та неякісного забору та зберігання зразків біоматеріалів.

Перед початком досліду із залученням тва-рин їх кількість та норми утримування, а та-кож умови проведення експерименту, забору та зберігання біоматеріалів повинні отримати схвальну оцінку Комісії з біоетики Інституту молекулярної біології і генетики НАН України.

Завдяки такому підходу до планування екс-периментів із тваринами всі дослідження, що були проведені у нашій лабораторії, макси-мально відповідали вимогам сучасної біоетики та загальноприйнятим моральним нормам.

S5/9АЛЬТЕРНАТИВНА ТВАРИННА МОДЕЛЬ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ У СВІТЛІ БІОЦЕНТРИЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ

В.В. Рущак Інститут молекулярної біології і генетики НАН України, Київ, Україна

Біоетика орієнтує людину на вироблен-ня і встановлення морального відношення до будь-якого прояву живого та життя взагалі; головний принцип біоетики – принцип поваги до життя. На сьогодні в дослідницькій прак-тиці лабораторні тварини використовуються у відповідності з біоцентричною концепцією А. Швейцера. Він вважав, що оскільки життя має внутрішню цінність, то до нього не можна ставитися тільки інструментально, технологіч-но. Обов’язок людини перед живою природою як моральним суб’єктом – зупинити знищення життя на землі, компенсувати вже нанесену їй шкоду.

Формою реалізації біоцентричної концепції виступають принципи трьох «R» Рассела – Бер-ча:

a) reduction – максимально можливе, мето-дично і / або статистично обгрунтоване змен-шення кількості тварин, що використовуються в навчальних або наукових цілях;

б) refinement – вдосконалення методів екс-периментування для зменшення негативних (больових, тих, що викликають дискомфорт і стрес) впливів на тварину;

в) replacement – заміщення тварин у дослі-дженнях та навчанні альтернативними моделя-ми.

Яскравим прикладом застосування принци-

125


пу “reduction” є удосконалення існуючих мето-дів моделювання цукрового діабету. На даний час однією з найбільш популярних моделей цу-крового діабету залишається стрептозотоци-нова модель, одним із етапів якої є виведення з експерименту тварин, у яких по різним при-чинам не був досягнутий мінімальний рівень глюкози в крові. Відтак велика кількість тварин гине або піддається негативному впливу через недосконалість моделі. Тому розробка та удо-сконалення методів моделювання цукрового діабету є актуальною проблемою з біоетичної точки зору.

В нашій роботі ми показали перспективу ви-користання морських свинок у дослідженнях, спрямованих на вивчення механізмів розвитку та лікування цукрового діабету. Дані тварини володіють, порівняно з щурами, низкою пере-ваг, серед яких: схожий з організмом людини метаболізм та високий відсоток розвитку па-тології, простота утримання, більший об’єм біологічного матеріалу. Такі особливості до-зволяють значно скоротити кількість тварин, задіяних в досліді, що повністю відповідає принципам біоцентричної концепції.

S5/10НОВІ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ДЛЯ ГУМАННОГО ВИКЛАДАННЯ ОСНОВ БІОХІМІЇ І МОЛЕКУЛЯРНОЇ БІОЛОГІЇ

І.О. Тихонкова, О.М. Маланчук Інститут молекулярної біології і генетики НАН України, Київ, Україна

Розвиток біоетики, як розділу етики, що сфокусована на проблемах співіснування та співвзаємодії людини з різноманітними фор-мами живого, стимулював наукову спільноту переглянути її ставлення до використання ла-бораторних тварин. Українські та міжнародні ЗМІ активно дискутують питання щодо доціль-ності проведення дослідів та клінічних випро-бувань на тваринах, і кожна зі сторін має вагомі аргументи «за» і «проти», але, як завжди, істина десь посередині. Тому актуальність даної про-блеми є очевидною та потребує більш ґрунтов-ного, всебічного та врівноваженного опрацю-вання.

Звичайно, основи етичної поведінки закла-даються в дитинстві, формуються в школі та вдосконалюються у вищій школі. Саме тому останніми роками переглянуті програми на-вчання в школі та ВУЗах, запроваджено нові курси з біоетики, рекомендовано введення окремих розділів в спеціалізовані дисципліни з біохімії та молекулярної біології. Крім того, ре-комендується, по можливості, переходити на

моделювання експериментів в умовах in vitro або in silico. Оскільки повністю уникнути екс-периментів на тваринах неможливо, необхідно ретельно планувати процедуру експериментів, вдосконалювати існуючи методи, добирати менш травматичні методики роботи з тварина-ми.

З огляду на вищенаведеного, нами було за-пропоновано декілька підходів в організації учбового процесу з максимальним дотриман-ням всіх вимог біотичних комісій при прове-денні дослідів. Зокрема, при плануванні до-слідів обирати мінімально-достатню кількість тварин, для подальшої можливості достовірної статистичної обробки результатів; використо-вувати вже існуючі навчальні матеріали (відео фрагментів проведення операцій та різного роду маніпуляцій), а також створити навчаль-ний портал, на якому будуть розміщені на-вчальні програми, відео-тренажери тощо, до-ступний для всеукраїнського студентського користування.

Р5/1БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТІВ ШТУЧНО СТВОРЕНОГО ГІПОБІОЗУ

С.Д.Мельничук1, С.В.Хижняк1, В.С.Морозова1, Л.В.Бабич2, В.М.Войціцький1 1Національний університет біоресурсів і природокористування України 2Клінічна лікарня «Феофанія» Київ, Україна

Формування гіпобіотичного стану є адап-тивною ознакою живих організмів, реалізація якого здатна забезпечувати їх виживання в екстремальних умовах. За умов гіпобіозу зни-жується чутливість організму до дії екзогенних чинників чи зовнішнього втручання. Розроблені методи штучного створення гіпобіозу можуть використовуватись в самих різних галузях ме-дицини та ветеринарії, як легкий та універсаль-ний спосіб при проведенні лікування. Контроль за цим станом можна проводити на підставі вимірювання біохімічних показників крові, який дозволяє отримати комплексну інформацію стосовно організму в цілому, змін в органах-мішенях, а з іншого боку не є травматичним. Серологічні рівні речовин та метаболітів, вміст ліпідів, ліпопротеїнів та активності ферментів характеризують прояв різноманітних змін вну-трішніх органів, а також реакцію організму на зовнішній вплив.

В результаті проведеної роботи досліджено біохімічні показники крові щурів за умов штучно

126


створеного гіпобіозу. В експерименті викорис-тані лабораторні щури-самці, яких утримували в стандартних умовах віварію. Всі процедури з тваринами проводилися з дотриманням пра-вових та етичних норм. Для введення в стан штучного гіпобіозу використовували метод Бахметьєва-Джайя-Анжуса. В умовах гіпобіо-зу не виявлено суттєвих змін у сироватці крові ряду метаболітів: вмісту білка, альбуміну, бі-лірубіну, сечовини тощо. Однак, встановлено зростання вмісту лактату та значне зростання вмісту глюкози (в середньому в 3 рази). Актив-ність ферментів, які обумовлюють структурно-функціональний стан гепатоцитів (аспартата-мінотрансферази, аланін-амінотрансферази та ін. ), достовірно не змінюється. Водночас, встановлено зміни у вмісті ліпідів та ліпопро-теїнів сироватки крові. Зниження вмісту три-ацилгліцеролів (ТГ) у сироватці крові корелює з виявленим зниженням рівня ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), які є голов-ною транспортною формою ендогенних ТГ. Зменшення вмісту фракції ЛНДНЩ може бути пов’язано з активацією використання ТГ інши-ми тканинами в якості енергії чи для депону-вання. Можливо також зниження процесів син-тезу цих ліпопротеїдів. Крім того, встановлено зростання вмісту холестеролу (в середньому на 23%) та багатих на холестерол ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), вміст ліпопротеїнів високої щільності за цих умов не змінюється.

Таким чином, контроль за біохімічними по-казниками крові сприяє дослідженню біохіміч-них та молекулярних механізмів переходу та перебування тварин у стані штучного гіпобіо-зу та відкриває нові можливості вивчення цієї проблеми з подальшим використанням у прак-тичних цілях.

127

Біоетика у випроБуваннях лікарських засоБів і застосуванні Біологічно-активних доБавок

БІОЕТИКА У ВИПРОБУВАННЯХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ І ЗАСТОСУВАННІ

БІОЛОГІЧНО-АКТИВНИХ ДОБАВОК

S6/1 КАКИЕ ФАКТОРЫ МОГУТ БЫТЬ ПРИОРИТЕТНЫМИ ДЛЯ ЗАЩИТЫ ПРАВ УЧАСТНИКОВ БИОМЕДИЦИНСКОГО ИССЛЕДОВАНИЯ ?

В.Ф. Москаленко, А.И. Єгоренков,А.П. Яворовский Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца, Киев, Украина

Без решения проблемы гармонизации «вне-шних» (заданных критериями биоэтической экспертизы и методологией биомедицинского эксперимента) и «внутренних» (зависящих от личностно-ориентированных представлений и особенностей стиля работы исследователя) приоритетов при организации биомедицин-ского исследования с участием пациентов-испытуемых невозможно системное решение проблемы защиты прав участников. Об этом свидетельствуют не только данные исследо-ваний в области психологии науки, но и прак-тика медицины, данные нашего исследования. Гармонизация устранила бы существующее психологическое и методологическое не-соответствие между “протоколом исследо-вания” и реальным поведением участников исследования. В нашем исследовании мы попытались выявить факторы такой гармо-низации, установить их системную взаимос-вязь и найти среди них “управляющие” – на-иболее существенные для гармонизации. В связи с этим было проведено анкетирование группы киевских экспертов – исследовате-лей в области биомедицины. Анализ данных показал, что наиболее приоритетным фак-тором организации исследования является максимальное соответствие методологии эксперимента современным научным данным, опубликованным в профессиональных изда-ниях и признанных научным сообществом. Указанный фактор получает в среднем мак-симальную экспертную оценку по сравнению со всеми другими факторами, выявленными нами. В целом приоритеты наиболее значимых

факторов выстраиваются следующим обра-зом (по нисходящей): современные научные данные официальных изданий, «информи-рованное согласие» и мнение пациентов-испытуемых, личный профессиональный опыт исследователя, частное профессиональное мнение коллег-врачей. Частное мнение коллег-исследователей, не представленное в виде научной публикации в авторитетном журнале, не является для конкретного исследователя доминирующим фактором важности при ор-ганизации и проведении биомедицинского ис-следования (это не касается мнения научного руководителя проекта). Важной особенностью распределения факторов является серьезное отношение современных исследователей к непрофессиональному мнению пациентов-испытуемых. Но детальный анализ распреде-ления мнений экспертов по данному фактору показывает меньшую (в отличии от фактора «современные опубликованные данные») со-гласованность мнений экспертов. Выявлено различие приоритетных “управляющих” фак-торов гармонизации (в случае защиты прав ис-следователей и прав пациентов-испытуемых они оказались разными).

S6/2ЕТИЧНІ НОРМИ ПРОВЕДЕННЯ КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ В СУЧАСНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ

А.М. Морозов, В.В Ніколаєва ДП «Державний експертний центр МОЗ України», Київ, Україна

Клінічні випробування (КВ) лікарських засо-бів (ЛЗ) в Україні проводяться у відповідності до:

- Закону України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996р. N123/96-ВР (Закон) із змінами внесеними згідно Закону України від 12.05.2011 3323-VI «Про внесення змін до деяких зако-нодавчих актів України щодо клінічних випро-бувань лікарських засобів»;

- «Порядку проведення клінічних випробу-

128


вань лікарських засобів та експертизи матеріа-лів клінічних випробувань» (Порядок) та «Типо-вого положення про комісії з питань етики при лікувально-профілактичних закладах у яких проводять клінічні випробування», затвер-джених наказом МОЗ України від 23.09.2009р. 690, зі змінами, внесеними наказом МОЗ України 523 від 12.07.2012р.;

- Настанови «Лікарські засоби. Належна клінічна практика. СТ-Н МОЗУ 42-7.0:2008», затвердженої наказом МОЗ України від 16.02.2009 95, тощо.

Ст. 7 Закону регламентує основні вимоги щодо дотримання етичних норм під час про-ведення КВ, а саме: КВ ЛЗ проводяться після обов’язкової оцінки етичних та морально-пра-вових аспектів програми КВ комісіями з питань етики, які створюються і діють при лікувально-профілактичних закладах, де проводяться КВ.

Згідно ст. 8 Закону: КВ ЛЗ проводяться за участю повнолітньої дієздатної особи – пацієн-та (добровольця) у разі наявності її письмової згоди на участь у проведенні таких випробу-вань.

КВ ЛЗ за участю малолітньої або неповно-літньої особи можуть проводитися лише у разі, якщо відповідний ЛЗ призначений для лікуван-ня дитячих захворювань або якщо метою КВ є оптимізація дозування чи режиму застосуван-ня лікарського засобу відповідно для малоліт-ніх або неповнолітніх осіб.

КВ ЛЗ за участю малолітньої або неповно-літньої особи, метою яких є оптимізація дозу-вання чи режиму застосування ЛЗ для таких осіб, проводяться після завершення КВ від-повідних ЛЗ за участю повнолітніх дієздатних осіб.

КВ ЛЗ за участю малолітньої особи можуть проводитися у порядку, передбаченому зако-ном, за наявності письмової згоди її батьків та за умови надання малолітній особі відповідної інформації в доступній для неї формі, а за учас-тю неповнолітньої особи – у разі наявності її письмової згоди та письмової згоди її батьків. У разі проведення КВ за участю малолітніх та неповнолітніх осіб відповідна інформація на-правляється до органів опіки та піклування за місцем постійного проживання таких осіб у по-рядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Чи не найсуворішим у світі є регулювання в нашій країні КВ за участю уразливих катего-рій пацієнтів, а саме дітей. Так, у відповіднос-ті до чинного законодавства, забороняється проведення КВ ЛЗ за участю малолітньої або неповнолітньої особи, яка позбавлена бать-ківського піклування, усиновленої дитини або

дитини-сироти.КВ ЛЗ за участю особи, яка судом визнана

недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена у зв’язку з психічним захворюван-ням, можуть проводитися лише у випадках, якщо ЛЗ призначений для лікування психічних захворювань, за умови наукового обґрунту-вання переваги можливого успіху зазначених випробувань над ризиком спричинення тяжких наслідків для здоров’я або життя такої особи, у разі наявності письмової згоди її опікунів.

Пацієнт (доброволець) або його законний представник повинен отримати інформацію щодо суті та можливих наслідків випробувань, властивостей ЛЗ, його очікуваної ефективнос-ті, ступеня ризику.

Замовник КВ ЛЗ зобов’язаний перед почат-ком КВ укласти договір про страхування життя та здоров’я пацієнта (добровольця) в порядку, передбаченому законодавством.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я приймає рішення про припинення КВ ЛЗ чи окремих їх етапів у разі виникнення загрози здоров’ю або життю пацієнта (добро-вольця) у зв’язку з їх проведенням, а також у разі відсутності чи недостатньої ефективності його дії, порушення етичних норм.

Закон, як і Порядок враховують основні вимоги Гельсінської Декларації Всесвітньої Медичної Асоціації: рекомендації для лікарів з проведення біомедичних досліджень із за-лученням людини (1964р.), що регулює етичні аспекти проведення КВ.

Крім того, нормативно-правові документи в сфері проведення КВ в Україні гармонізо-вані і з іншими міжнародними законодавчи-ми актами, такими як: Директиви ЄС 2001/20, 2005/28, тощо. А міжнародний глобальний ко-декс проведення КВ ЛЗ, що діє в усіх країнах ІСН-регіону, затверджений в Україні наказом МОЗ України від 16.02.2009 95 (Настанова «Лікарські засоби. Належна клінічна практика. СТ-Н МОЗУ 42-7.0:2008»).

S6/3BIOETHICS ASPECTS OF COHERENT AND INCOHERENT INTERACTIONS IN MEDICAL TREATMENTS

Vincenzo Valenzi President of CIFA Lugano

Great bioethics question is open in medical treatment and in the analysis of role of some change in our vision and medical practice. New research show us the intriguing chance to reduce the risk /benefit ratio and improve cost /benefits

129


ratio. The scientific basis seems well founded. Although we are far from working out the

relevant ionic electrical connections in life forms more complicated than (say) a lobster, it is very clear that electrolytic ionic information (i.e. entropy) plays an important role in the resulting electric circuitry.

In a recent work International Journal of Quantum Chemistry – INT J QUANTUM CHEM, vol. 110, no. 1, pp. 252-256, 2010, we have briefly indicated how electric and magnetic dipole moments carry entropy and thereby information in aqueous electrolytes. Storing information allows biological properties to depend on past histories of electric and magnetic dipole moments within the water solvent. Since electromagnetic waves from sources far removed from the information storage can nevertheless have effects on such memory, it is clear that biological wireless connection may exist. Such notions as information memory capacity and biological programs are quite common in describing polymer genome analysis. It should not be surprising that such concepts should be present in other types of biochemical systems. For example, the communication between human memory residing in the human brain and the environment which evokes such memory relies on information carried by nerve cells whose electrical signals critically depend on ionic conduction.

The question arises whether such electrical phenomena are operative only at the level of a single cell or whether collective phenomena permeate all the cells of human body. Over the last fifty years, R. Voll showed that human body could be seen as an electrical system with the electric circuitry not in the Chinese meridian scheme based on a qualitative Yin Yang law, but following a quantitative Ohm’s Law and that coherent and incoherent quantum interactions rule the bioelectrical status (connected with performance status).

In a nutshell, the appearance of electric voltage on the skin suggested that an electromagnetic (e.m.) and perhaps a quantum mechanism could underlie the so call pseudo-allergies to drug: since these symptoms were the effects of drug, the intriguing possibility arises that the molecules of drugs could involve a quantum and e.m. action apart from the well know chemical action.

Hence, the paradigm : It’s the dose that make the drug, may not be universal. General measure on meridians (work carried out by Valenzi, Gorgo, Ragulskaja and others) highlighted in subjects with meteoropathies and various pathologies, that the electrical resistance increased in physical electric circuits with a medium of about 43 scale unites of SEP corresponding to 130,000 Ω . “Normal”

level of resistance in human body measured with the EAV (Electric acupuncture of Voll) is 95.000 Ohm =50 us After the administration of a coherent therapy, we saw a decrease in the resistance in a medium at 39,000 Ω (70 us), with an improvement of bioelectric performance due to an increase of physical electric currents, in accordance with Ohm’s law, I= V/R.

Power in the biological system, measurable with dynamometer (0-1000 Kg) with muscular test, vary with W=VхI, with functional correlations (performance status, immunological status, muscle power, pain, inflammation, allergy, dyspnea, etc.).

It is well known from the work of Bohm-Aharonov, Josephson, Putof, Preparata, Trukan, and others, that the electro conductive phenomena could be influenced not only from B and E (the electric and magnetic fields) but also from A (the vector potential). This effect seems play a real role in our understanding of the critical problem of side effects of drug (more than 100000 Americans die every year Lazarou et al. JAMA 1998; 279:1200–1205). It might open a new way towards pharmacogenomics for a tailor made or coherent therapy with drug, nutriceuticals, spa, etc. that could improve the risk/benefit ratio in medical treatments. Of course many research could be developed in fundamental areas of anatomy, physiology, ,neuroscience, quantum chemistry etc. in a very difficult and intriguing approach to global human system that started with a cell.

S6/4ВЗАЄМИНИ ЛЮДИНИ І СВІТУ МІКРОБІВ: БІОЕТИЧНА ПРОБЛЕМА

В.П. Широбоков1, Д.С. Янковський2,Г.С. Димент2

1Національний медичний університет імені О.О. Богомольця,2Науково-виробнича компанія «О.Д. Пролісок» Київ, Україна.

Світ мікробів (віруси, бактерії, гриби, най-простіші) складає основу біосфери. Всі природні екосистеми, у тому числі з екс-тремальними умовами для життя, заселені різ-номанітними мікробними співтовариствами. Рослинний і тваринний світ, включаючи Homo sapiens, історично виникли в мікробній біосфе-рі. Більш того, вони являють собою специфічні симбіотичні системи, в яких мікробний компо-нент грає роль важливого життєзабезпечую-чого фактору. Мікроби гармонізують взаємини між усіма видами вищих та нижчих організмів, що слід розглядати як принципове питання

130


глобальної біоетики.Особливе значення у фізіології людини, як

особливого, надзвичайно активного виду біо-сфери, має симбіотична мікрофлора (мікро-біом), що колонізує відносно відкриті поверхні тіла. Мікробіом людини виконує важливі і до кінця не визначені функції, впливає на всі, без виключення, системи і органи. Мікробний ме-тагеном активно взаємодіє з клітинами макро-організму: доведено, що біля 10% генів людини має мікробне або вірусне походження.

Корисний потенціал мікробів набагато ва-гоміший, ніж хвороботворна дія їх окремих представників. На жаль, людина активно спри-яє переходу мікробів на шлях паразитизму. Масштабне втручання в життя біосфери, на-сичення її техногенними мутагенами, ксено-біотиками, дія пестицидів, репелентів, анти-мікробних речовин, включаючи антибіотики, негативно впливають на всіх мешканців пла-нети, і в першу чергу на мікроорганізми, у тому числі – на мікробні симбіонти людини.

Широке поширення дисбіозів, що розгля-даються як одна із хвороб цивілізації, вказує на важливість збереження здорової мікробіоти організму людини, починаючи з ембріональ-ного періоду її розвитку. Ефективним засо-бом реалізації даної проблеми є раціональне використання засобів пробіотичної терапії. В результаті багаторічної роботи в області ви-вчення симбіотичних мікробних співтовариств різних природних систем, у тому числі біоце-нозів людини, авторами розроблена серія про-біотиків нового покоління – мультипробіотиків групи «Симбітер®», асортимент яких постійно поповнюється новими сучасними засобами.

S6/5ОЦІНКА ЕТИЧНИХ ТА МОРАЛЬНО-ПРАВОВИХ АСПЕКТІВ КЛІНІЧНОГО ВИПРОБУВАННЯ

А.М. Морозов, В.В. Ніколаєва,С.С. Распутняк ДП «Державний експертний центр МОЗ України», Київ, Україна

Клінічні випробування (КВ) є найбільш важ-ливим та відповідальним етапом розробки лі-карських засобів і впровадження їх в повсяк-денну медичну практику. Як відомо, протягом останніх років належним чином сплановані та проведені КВ визнані основним фактором до-казовості у медицині. Це призвело до зростан-ня кількості КВ, що проводяться і значного під-вищення вимог до їх якості в усіх аспектах.

Плануючи проведення КВ необхідно визна-чити, чи є виправданими ризики, яким будуть

піддаватися досліджувані, в порівнянні з цін-ністю результатів і знань, отриманих при про-веденні КВ.

При цьому, слід пам’ятати одне з основних положень Гельсінської Декларації (2000 р.), а саме: «У медичних дослідженнях за участю людини міркування, пов’язані з благополуччям досліджуваних, повинні ставитися вище інтер-есів науки і суспільства в цілому».

Для проведення КВ необхідним є виконан-ня усіх умов та вимог, які відіграють важливу роль у захисті прав та безпеки досліджуваних, які беруть участь у випробуванні. Серед них: розгляд матеріалів КВ Комісією з питань етики при лікувально-профілактичному закладі, де планується проведення КВ (ЕК) та отримання добровільної інформованої згоди досліджува-ного на участь у КВ. Ці процедури є важливим елементом комплексної системи, яка гарантує етичність медичних досліджень та захист прав досліджуваних.

Так, для одержання оцінки етичних аспек-тів КВ заявник подає до комісії з питань ети-ки при лікувально-профілактичному закладі документи,згідно із переліком зазначеним у розділі VIII «Порядку проведення клінічних ви-пробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань», затвердже-ного наказом МОЗ України від 23.09.2009р. 690, у редакції наказу МОЗ України від 12.07.2012р. 523.

Комісія з питань етики після отримання по-вного комплекту документів здійснює оцінку морально-етичних та правових аспектів мате-ріалів КВ, за результатами якої погоджує про-ведення КВ в конкретному лікувально-про-філактичному закладі або надає мотивовану відмову.

S6/6ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ПРОВЕДЕННЯ КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ В ПЕДІАТРІЇ

В.В. Ніколаєва, Л.І. Ковтун ДП «Державний експертний центр МОЗ України», Київ, Україна

У всьому світі, і в Україні в тому числі, існує гостра потреба у розробці нових і більш де-тального вивчення вже існуючих ЛЗ для вико-ристання в педіатрії. Необхідність проведення педіатричних випробувань спричинила істотні зміни у законодавчій та нормативно-правової базі щодо проведення таких клінічних випро-бувань (КВ). Діти, які залучаються до КВ, від-носяться до уразливих груп пацієнтів та під-лягають додатковому правовому та етичному

131


захисту. Такий захист передбачає як сувору незалежну наукову та етичну оцінку можливос-ті проведення педіатричних КВ, так і чітке до-тримання процедури отримання добровільної інформованої згоди на участь у такому випро-буванні відмінної від отримання такої процеду-ри у дорослих пацієнтів.

Згідно чинної нормативно-правової бази, а саме: Закону України «Про

лікарські засоби» зі змінами (внесеними Законом України «Про внесення змін та допо-внень до деяких законодавчих актів стосовно клінічних випробувань лікарських засобів» від 12.05.2011 3323-V) та Порядку проведен-ня клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічного випробу-вання, затвердженого наказом МОЗ України 690 від 23.09.2009, в редакції наказу МОЗ України від 12.07.2013 523:

«Клінічні випробування за участю малолітніх та неповнолітніх дітей проводяться у разі:

а) отримання письмової інформованої зго-ди обох батьків;

б) надання доступної для розуміння мало-літньою або неповнолітньою дитиною письмо-вої та усної інформації про клінічне досліджен-ня. Якщо малолітній спроможний, він усно дає свою згоду на участь у клінічному дослідженні.

Неповнолітній пацієнт особисто підписує та датує інформовану згоду.

Відповідальний дослідник/дослідник, від-повідальний за отримання інформованої зго-ди, ураховує явне бажання малолітньої та неповнолітньої дитини взяти участь, або від-мовитися від участі в клінічному дослідженні, або вийти з нього в будь-який час;

в) відсутності використання будь-яких за-охочень або стимулів, крім компенсації у разі завдання шкоди здоров’ю під час клінічного випробування;

г) малолітні та неповнолітні діти одержать безпосередню користь від участі у клінічному випробуванні, якщо:

клінічне випробування необхідне для під-твердження даних, отриманих під час інших клінічних випробувань, які проводились на до-рослих, або для підтвердження даних, отрима-них за допомогою інших методів дослідження;

клінічне випробування стосується захворю-вань, від яких страждають малолітні та непо-внолітні діти;

клінічне випробування має такі особливості, що його можна проводити тільки за участю ма-лолітніх та неповнолітніх дітей;

ґ) планування клінічних випробувань здій-снено таким чином, що мінімізовані біль, дис-комфорт, страх і ризик. Поріг ризику і ступінь дискомфорту, болю чітко визначаються і по-

стійно відстежуються;Інформація про залучення до клінічних ви-

пробувань малолітніх та неповнолітніх дітей в довільній формі, але з обов’язковим зазначен-ням прізвища, імені та по батькові, віку дити-ни, прізвищ, імен та по батькові батьків, місця проживання дитини, наявності інформованої згоди, коротке викладення суті клінічного ви-пробування та з обов’язковою позначкою, що інформація, яка надається, є конфіденційною. Ця інформація направляється відповідальним дослідником/дослідником до органів опіки та піклування за місцем постійного проживання дитини протягом доби з дати отримання ін-формованої згоди на участь у клінічному ви-пробуванні.

Забороняється проведення клінічних ви-пробувань лікарських засобів за участю мало-літньої або неповнолітньої дитини, яка позбав-лена батьківського піклування, усиновленої дитини або дитини-сироти».

Такі зміни до чинної нормативно-правової бази сприяють більшій відповідальності як з боку батьків, так і з боку дослідників при залу-ченні дітей до КВ. При проведенні педіатричних КВ відповідальність за суворе дотримання ді-ючих регуляторних вимог, правил належної клі-нічної практики (GCP) і етичних принципів Гель-сінської декларації в рівній мірі відноситься до спонсорів КВ, дослідників, регулюючих орга-нів і до суспільства в цілому. Належним чином сплановані та проведені педіатричні КВ мають істотне значення для поліпшення здоров’я ді-тей, адже лише за результатами проведених таких КВ можлива реєстрація та впроваджен-ня в загальну медичну практику ефективних та безпечних ЛЗ для дітей.

В той же час, необхідно пам’ятати, що інтер-еси малолітніх та неповнолітніх дітей перева-жають над інтересами науки і суспільства.

S6/9ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ВІТАМІНО-МІНЕРАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ ДЛЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИНИКНЕННЯ ЕСЕНЦІАЛЬНИХ НУТРІЄНТНИХ ДЕФІЦИТІВ В ЕНДЕМІЧНИХ ТА РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ ТЕРИТОРІЯХ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ

І.Т. Матасар, О.Г. Луценко, Л.М. Петрищенко ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України»,Київ, Україна

Харчування людини є елементом націо-нальної культури. Харчування населення Укра-

132


їнського Полісся формувалось впродовж віків, вдосконалювалось та поліпшувалось вбираю-чи кращий досвід дідів-прадідів і сусідніх наро-дів. В наслідок тривалого природного відбору поліщани сформували оригінальну кулінарію з надзвичайно широким асортиментом унікаль-них страв, смачних та поживних і надзвичайно корисних для організму людини. Однак, які б не були традиції в харчуванні, великі техногенні катастрофи їх порушують, що і відбулося в піс-ляаварійний на ЧАЕС період.

Динамічне вивчення стану фактичного хар-чування населення радіоактивно забруднених регіонів (РЗТ) свідчить, що за період з 1986 по 2013 рр. якість та достатність вживаної їжі сут-тєво змінилась. Деформація харчового раціону призвела до погіршення забезпеченості насе-лення вітамінами. Нами встановлена нестача ретинолу, рибофлавіну та аскорбінової кисло-ти, рибофлавіну, тіаміну, N1-метилнікотинаьіду в період з 1989 до 2010 рр. Значний дефіцит Ca, Cu, I, F, Fe встановлено впродовж всього післяаварійного періоду спостережень, за ви-нятком вмісту кальцію в 1986-1987 рр. Рівень заліза, особливо в харчуванні жінок, був нижче норм фізіологічних потреб на 25-35%. Мікро-нутрієнтний склад раціону харчування став де-фіцитним за вмістом есенціальних нутрієнтів і перед усім йодом, що сприяло росту захворю-вань щитовидної залозі негативно позначаєть-ся на здоров’ї населення.

Оптимізація каталітичного компоненту їжі можлива шляхом додаткового введення в раці-он у вигляді вітамінно-мінеральних сполук. Для корекції недоліків у харчуванні дітей молодшо-го віку, які мешкають на РЗТ, нами, на основі даних епідеміологічних досліджень та вста-новлених есенціальних нутрієнтних дефіцитів, розроблено вітамінно-мінеральний комплекс (ВМК), який рекомендовано вживати дітям від 1 до 6 років життя, які постійно проживають в ендемічних за йодом та постраждалих внаслі-док аварії на Чорнобильській АЕС територіях. Так, ВМК містить вітаміни-антиоксиданти, ві-таміни-коферменти, вітаміни-стабілізатори мембранних структур, вітаміни-регулятори фізіологічних функцій, а також мікроелементи. У зв’язку з цим актуальним є формулювання біоетичних вимог щодо масової профілактики полінутрієнтних дефіцитів. Згідно з принципа-ми біоетики повинен бути знайдений компро-міс між об’єктивною необхідністю проведення масової профілактики полінутрієнтних дефі-цитів для підвищення потенціалу здоров’я на-ції та необхідністю поважати права кожного громадянина на індивідуальний підхід до його здоров’я та будь-якого втручання в організм.

S6/10ЖЕЛЕЗО И БОЛЕЗНИ ЦИВИЛИЗАЦИИ, БИОЭТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ.

И.П. Лубянова.ГУ «Институт медицины труда НАМН Украины», Киев, Украина

В последнее десятилетие отмечается воз-растающий интерес специалистов к проблеме метаболизма железа. Без железа невозможна как жизнь на Земле, так и технический про-гресс. Будучи одним из эссенциальных хими-ческих элементов оно играет ключевую роль во многих внутриклеточных биологических про-цессах. Его можно отнести к разряду системо-образующих элементов, благодаря сложным взаимоотношениям белков, участвующих в его метаболизме с другими системами организ-ма. Так, в составе содержащих гем протеинов (гемоглобин, миоглобин) железо участвует в доставке кислорода ко всем клеткам организ-ма. Цитохромы, митохондриальная аконита-за, железосерные протеины участвуют в цепи переноса электронов в процессах дыхания клетки, обеспечивая их энергией, а также в процессах детоксикации ксенобиотиков и эндогенных метаболитов. В составе ряда фер-ментов железо участвует в биосинтезе белков, липидов, метаболизме гликогена и инсулина. Синтез ДНК осуществляется железосодержа-щим ферментом – рибонуклеотидредуктазой.

C возрастом, в тех случаях, когда потре-бление железа превышает его потери, оно накапливается в различных органах (лег-кие, сердце, печень, поджелудочная желе-за, эндокринные железы, суставы, головной мозг и др.), так как в организме отсутствуют биологические механизмы для выведения железа, превышающего его физиологичес-кие потребности. Повышенное накопление в организме человека создает условия, либо является непосредственной причиной раз-вития таких болезней цивилизации, как ише-мическая болезнь сердца, сахарный диабет, рак, нейродегенеративные болезни (болезнь Паркинсона, Альцгеймера и др.), жировая дис-трофия печени, прогрессирование вирусных гепатитов с переходом в цирроз печени, ос-теоартртроз и подагра, катаракта, макулярная дегенерации сетчатки, ускоренное старения организма, а также профессиональных забо-леваний. При добыче, обогащении и перера-ботке железной руды, выплавке сталей, фер-росплавов и чугуна, обработке металлов, при сварке железных конструкций в организм мил-лионов работающих возможно поступление избыточного количества железа и его соеди-

133


нений. Особое место в этом ряду занимают рабочие сварочных профессий, т.к. основную часть сварочного аэрозоля составляют желе-зо и его оксиды в высокодисперсной, в том числе и нано размерной форме. Накопление неутилизированного эндогенного железа при воздействии свинца даже в малых дозах также может играть существенную роль в развитии болезней цивилизации.

Научные открытия последнего десятиле-тия внесли существенный вклад в понимание метаболизма железа. Результаты этих до-стижений легли в основу разработки новых, информативных методов диагностики, вклю-чающих определение генетической предрас-положенности к нарушениям метаболизма железа и лечения, позволяющих на ранних этапах предотвратить развитие патологии, связанной с накоплением железа. Следует отметить, что профилактика и лечение пере-грузки организма железом не требуют боль-ших материальных затрат. Донорство и фле-ботомия под контролем содержания железа в организме позволяют не только достичь жела-емого положительного результата, но и позво-ляет пополнить недостающие в стране запасы донорской крови.

До настоящего времени продолжают на-значаться больным препараты железа без учета его содержания в организме. Ежегод-но фармакологический рынок пополняется новыми, дорогими, широко рекламируемыми медикаментозными препаратами для лече-ния сахарного диабета, заболеваний сердеч-нососудистой системы, центральной нервной системы, печени и др., в патогенезе которых повышенное содержание железа играет суще-ственную роль. К сожалению, таким больным не проводится коррекция содержания же-леза в организме, которая, не сопряжена с серьезными побочными эффектами и, не тре-буя больших финансовых затрат, могла бы при-нести большую пользу в лечении заболеваний.

Учитывая действительно чрезвычайно серьезные последствия для здоровья излиш-него накопления железа в организме, сегодня в США, Канаде Англии, Австралии, Франции уже действуют государственные программы фенотипического и генотипического скринин-га населения для определения риска разви-тия перегрузки организма железом. В Украине проблема перегрузки организма железом так-же требует пристального внимания широкого круга специалистов: гигиенистов, токсиколо-гов, кардиологов, эндокринологов, профпато-логов, гинекологов, фармакологов, генетиков и др. Одним из обязательных условий прове-дения широкомасштабных государственных

мероприятий, направленных на профилактику заболеваний, связанных с нарушением метабо-лизма железа, является организация в Украине центров его диагностики и коррекции. Это по-зволит сохранить здоровье населения Украины, продлить жизнь и улучшить её качество.

S6/11БІОЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОНКУРЕНЦІЇ НА РИНКУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

О.О. Дейнега Київський університет права НАН України; Київ, Україна

Нюрнберзький Кодекс у 1946 році вперше висунув ідею пріоритету блага та інтересів осо-бистості над інтересами науки і суспільства. Цей документ започаткував народження біо-етики та біоправа, сприяв розвитку міжнарод-ної правової та законодавчої практики щодо захисту прав людини та гуманного ставлення до експериментальних тварин.

У подальші роки була прийнята низка між-народних документів, у яких знайшли відобра-ження етичні та правові проблеми біомедици-ни, які починають посідати важливе місце у діяльності впливових міжнародних організацій з представництвом в європейських столицях (ООН, ВООЗ, ЮНЕСКО та ін.)

Основними для європейської біоетики та біоправа є чотири принципи: принцип пова-ги до автономії особистості, принцип поваги до гідності особистості, принцип цілісності та вразливості. Нині вони є не тільки підґрунтям європейської біоетики, але й фундаментом нормативно-правової та законодавчої бази окремих європейських країн, дістаючи свою ін-ституціалізацію в рамках національних консти-туцій (Франція, Норвегія) або окремих законо-давчих актів у галузі охорони здоров’я людини та екології (Австрія, Бельгія). Цей факт – пере-конливе свідчення усвідомлення першорядної важливості ідей гуманного ставлення до люд-ської особистості та навколишнього живого світу у справі планування держаної політики.

Україна ратифікувала значну частину міжна-родних актів, норми яких спрямовані на захист та охорону здоров’я людини. У цьому зв’язку особливе значення має нормативно-правова база ООН, ВООЗ, МОП, ЄС та інших організа-цій, присвячених правам людини, що так чи інакше стосуються різних аспектів здоров’я, а також і тих, що спеціально розроблені, при-йняті і відбивають проблеми здоров’я саме в контексті прав людини. Стає очевидним, що етичне розуміння має йти попереду будь-якої

134


науково-пізнавальної діяльності, а етичні ви-моги мають бути наперед передбачені та вті-лені у відповідний проект.

Новий курс в економічній політиці молодої незалежної Української держави, формування ринкової системи та конкурентних відносин зробили необхідним і можливим створення спеціального законодавства про конкуренцію як інструмент для формування цивілізованого ринку лікарських засобів. Ключовим завдан-ням законодавця є визначення оптимальних форм, змісту та меж правового регулювання. Критерієм ефективності має бути швидке до-сягнення мети ринку – задоволення попиту на якісні лікарські засоби для споживачів та прибутковість такої діяльності для підприєм-ців, що діють на конкурентних засадах. Проте, нормотворцю не слід забувати, що конкурент-не законодавство повинне бути спрямоване на забезпечення захисту прав людини, збе-реження її здоров’я та благополуччя, життя та еволюційного розвитку, а відтак соціального здоров’я народу та української нації в цілому.

P6/1DISTRIBUTIVE JUSTICE AND BIOMEDICAL RESEARCH

A.L. Paladi Medical and Pharmaceutical State University “N.Testemitanu”, Chisinau, Moldova

Distributive justice understood as equal share of social values (income, wealth, opportunities, welfare, etc.) among individuals of community, assures the foundation of mutual advantage in condition of social cooperation. Biomedical research is an area of social cooperation and consequently requires the application of distributive justice. Justice is in concern especially when biomedical research, funded by sponsors from developed countries, is carried out in developing world.

The researchers come to the economically weak countries because of many reasons: a) in these countries the law on biomedical research is less elaborated; b) the ethical standards of research are not established; b) the populations are not fully aware about their rights etc. As a result, in such countries researchers could test therapies cheaper and easier and benefit in this way wealthier communities, neglecting the needs of populations involved in research. Thus, the externally – sponsored research could pose a real risk of exploitation of population which are economically and politically weak.

In Double Standards in Medical Research in Developing Countries (2004) Ruth Macklin

explored appropriately the possibilities of eradication of vulnerable populations’ exploitation in biomedical research by means of the distributive justice. Analysing different dimensions of it she has revealed principles indispensable for any externally – sponsored research performed in developing countries. Among these principles are: (1) The “principle of need” which underline that in case of devastating diseases such as AIDS, Tuberculosis and Malaria, the effective remedies (i.e. vaccines) should be available to the population with the greatest risk. (2) The “principle of maximizing health benefits” reveals that the entire population in need (not only the subjects of research) deserves the benefits of research on the base of human equality. (3) The “principle of equity as priority of the sickest”, mentions that those who have the shortest life expectancy and most serious diseases and injuries have the greatest urgency and consequently have the priority in receiving the medical product or service. More over the sick people who were not involved in the research have priority in receiving the product, because they had not such opportunity given by enrolment in the trial. (4) The “principle of justice as reciprocity” is related with what people deserve as a result of their contribution to the research enterprise. In the discussion are not only the subjects of successful trials but also those of trials that have not earned any successful products or knowledge, because, in both cases, the subjects have accepted risks and inconvenience of participation. (5)The “principle of compensatory justice” is used in case when subjects deserve benefits as a recompense for the injury, contracted in the course of research or to cover the expenses supported by subjects as a result of the involvement in research.

These principles are comprehensive and are obviously necessary for a good research. All together they contribute to the realization of the researcher’s obligation to refrain from exploiting the vulnerability of those weaker and enable the participant communities in developing countries to benefit from the externally – sponsored research.

P6/2БИОЭТИКА В КЛИНИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЯХ ЛЕКАРСТВЕННЫХ СРЕДСТВ

Е.С. Першина, Т.Г. Старченко ГУ «Институт терапии им. Л.Т. Малой НАМН Украины», Харьков, Украина

Формирование и развитие биомедицин-ской этики связано с процессом трансфор-мации традиционной этики вообще и меди-

135


цинской этики в частности. Биомедицинская этика включает ряд аспектов, которые и со-ставляют основные направления современно-го биоэтического образования: нормативный аспект, в рамках которого исследуются спе-цифика и «работоспособность» общечело-веческих моральных ценностей в медицине; ситуативный аспект, обосновывающий необхо-димость морального выбора и принятия реше-ний в различных биомедицинских ситуациях; экспериментальный аспект, предполагающий распространение моральных принципов на биомедицинские исследования терапевтичес-кого и нетерапевтического характера; деонто-логический аспект, регулирующий функции и принципы поведения медика во взаимоотно-шениях «врач-больной».

В настоящее время под клиническими испыта ниями в основном подразумевают испытания лекарственных средств и связанные с этим этические и правовые вопросы. При проведении клинических исследований за-щита прав и здоровья ис пытуемых осущест-вляется путем деятельности независимых этических комите тов (ЭК). ЭК производит оценку этических и морально-правовых ас-пектов планируемых исследований с участи-ем больных в соответствии с Законом Украины о лекарственных средствах, требованиям ЮНССР (1996), Хельсинской декларацией Все-мирной Медицинской Ассоциации (1964) с до-полнениями, изменениями и соответствующи-ми нормативными документами Министерства здравоохранения Украины. В заключении Комиссии, оформленном в письменном виде, в обязательном порядке должны быть отражены следующие моменты, обеспечивающие без-опасность участия пациентов в клинических исследованиях: целесообразность проведе-ния исследования, соотношение риска/пользы данного исследования для пациентов, со-ответствие квалификации исследователей, их опыта и материально-технической базы нау-чно-исследовательского института для прове-дения исследования, полнота и достоверность отражения информации.

Необходимым условием проведения любого клинического исследования является информированное согласие пациента. В ин-формированном согласии необходимо указать цели и задачи исследования, его продолжи-тельность, характер предполагаемых в иссле-довании процедур, объяснить предполагаемый риск и ожидаемую пользу от проведения ис-следования больного, отметить, что участие в исследовании является добровольным и отказ от него не повлияет на качество лечения.

P6/4БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНОВАЦІЙНИХ МЕДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ФОРМАТІ БІОБЕЗПЕКИ І БІОЗАХИСТУ

О.С. Прокопюк Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН У, Харків, Україна.

Новітні медичні технології (НМТ) є резуль-татом стрімкого розвитку науково-технічного прогресу у відповідь на приоритетний запит суспільства. Принципово вищий доказово-інформативний рівень нових діагностичних комплексів з використанням електромагніт-ної, іонізуючої складової і біозондів, клінічна ефективність геноінженерних і репродуктив-них технологій, наноматеріалів, використання препаратів клітинно-тканинної терапії з тканин плаценти, кордової крові, стовбурових, проге-ніторних клітин, що реалізують багатовекторну біорегуляцію, ревіталізацію та інш. дозволяють значно покращити демографічні показники за рахунок зниження летальності, збільшення на-роджуванності і покращення здоров’я насе-лення. Проте, потужний потенціал біовпливу НМТ на пацієнта вимагає забезпечення біобез-пеки людини і ії нащадків. Примат біоетичності та гуманості в медико-біологічній галузі обу-мовлює додержання принципів прав і свобод людини (в даному контексті – імперативність визначення і запобігання ризиків при НТМ). Так, створення і впровадження НМТ передбачає їх попереднє ретельне випробування на всіх рів-нях біологічної організації відповідно положен-ням GLP. Необхідним є досліджування дії НМТ на клітини, тканини, органи і організм в цілому, з метою веріфікації їх біобезпеки і визначення механізмів реалізації потенціала біовпливу.

Визначення маркерних сполук в організ-мі при проведенні НМТ в динаміці спостере-ження характеризує особливості їх впливу на організм. Такі дані важливі для визначення часу настання біологічного ефекту, його піку і тривалості. Суттєвим при цьому є досліджен-ня locus morbi, оточуючих тканин в динаміці та проведення кореляції із змінами в системі in vivo для подальшого виявлення хронології механізмів біологічної дії. Визначення впливу НМТ на клітинну культуру, данні цитогенетич-них досліджень розкривають його особливості на клітинному і субклітинному рівнях, на гене-тичний субстрат. Виявлення біологічної дії НМТ на процеси запліднення, розвиток внутріш-ньоутробного плоду (визначення можливих ембріотоксичності, тератогеності) і результат вагітності (в модельних експериментах на ла-бораторних тваринах) необхідно проводити

136


з уразуміння того, що саме гестація і система мати-плацента-плід найбільш чутливі до екзо-генних факторів, і відповідно, зміни (позитивні, або негативні), якщо вони відбуваються, є де-монстративними.

Необхідною умовою етичності проведення НМТ є наукова обгрунтованність, чітке додер-жання стандартів діяльності, свідома добро-вільність участі пацієнтів з урахуванням їх куль-турних, релігійних та національних традицій. Вище наведені принципи біозахисту, на нашу думку, спроможні мінімізувати ризики НМТ для населення і наступних поколінь, забезпечив їх біобезпеку.

137

Етико-правові проблЕми новітніх мЕдичних тЕхнологій

ЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ НОВІТНІХ МЕДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

S7/1ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ КАК ОБОСНОВАНИЕ ВОЗМОЖНОСТИ ПРИМЕНЕНИЯ СТВОЛОВО-КЛЕТОЧНОЙ ТЕРАПИИ

А.Н. Гольцев Институт проблем криобиологии и криомедицины НАН Украины, Харьков

Моделирование патологических состояний организма человека широко используется в биологии и медицине. Возможность исполь-зования экспериментальных моделей как сис-тем, адекватных состоянию организма чело-века, основывается на существовании общих этиологических факторов, вызывающих за-болевания, механизмах их развития, методах диагностики, терапевтических подходах и т.д.

Особый интерес представляет моделиро-вание тех патологических состояний организ-ма, которые действительно могли бы отражать нарушение физиологического взаимодей-ствия базовых систем обеспечения гомеос-таза, т.е. нейроиммунноэндокринной сферы. Такого рода ситуации наблюдаются при раз-витии аутоиммунных процессов и связанных с ними аутоиммунных заболеваний (АИЗ) у экспериментальных животных. Существующие экспериментальные модели основываются на обобщенных представлениях о механизме АИЗ как мультифакториальном заболевании, в основе которого лежит срыв естественной толерантности к собственным аутоантигенам и появлению активно функционирующего ау-тоагрессивного клона иммунокомпетентных клеток.

Обоснована возможность и доказана эффективность применения продуктов фе-топлацентарного комплекса (ПФПК): кле-ток фетальной печени, суспензии плаценты, фетальных нервных клеток для лечения патоло-гий аутоиммунного генеза в воспроизводимых экспериментальных моделях АИЗ: адъювантного артрита, аллергического экспериментального энцефаломиелита, бо-

лезни «трансплантат против хозяина». Речь идет об исследованиях, целью которых явля-ется экспериментальное обоснование воз-можности применения криоконсервированных ПФПК как метода комплексного лечения пато-логического состояния организма человека аутоиммунного генеза. Этот материал пред-ставляет собой один из главных компонентов клеточной терапии. При всей неоднозначнос-ти отношения к клеточной терапии в настоя-щее время данный метод широко использует-ся в лечебной практике многих медицинских центров мира.

Обоснованность применения подобного метода терапии, прежде всего, связана с при-сутствием в ПФПК клеток стволового компарт-мента различного уровня дифференциров-ки и широкого спектра продуцируемых ими полифункциональных биологически-активных медиаторов.

Установлено, что варьирование условия-ми криоконсервирования дает возможность управлять функциональным статусом входя-щих в состав ПФПК стволовых клеток и, как следствие, их терапевтическим эффектом, что расширяет возможности использования этого материала при лечении АИЗ.

S7/2ОСОБЛИВОСТІ КЛІТИННОЇ БІОЕТИКИ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

В.К. Гринь, А.Г. Попандопуло ДУ «Інститут невідкладної і відновної хірургії ім.В.К.Гусака» НАМНУ, Донецьк, Україна

За останні роки в Україні нагромаджено значний клінічний досвід використання різ-них видів клітинної терапії в лікуванні різних патологічних процесів. Сьогодні нами визна-чається певне зрушення етичних акцентів у населення. За нашим даними, як широкі вер-стви населення, так і конкретних пацієнтів майже не хвилюють етичні питання безпосе-редньої лікувальної дії клітинної терапії. При

138


цьому, чим серйознішим є основний патоло-гічний процес, тим меншими є етичні непри-йняття.

Сьогодні найбільшою етичною проблемою при розробці того чи іншого методу клітинної терапії, у тому числі з використанням стов-бурових клітин, є джерело, з якого ці клітини були отримані. Більшість протоколів клітин-ної терапії не викликають протиріч, за винят-ком терапії з використанням ембріональних стовбурових клітин (СК), що викликають мо-рально-етичні протиріччя пов’язані, в осно-вному, з проблемами донорства яйцеклітин і необхідністю руйнування ембріона. Директи-ви на цей рахунок у різних країнах перебува-ють у діапазоні від повної заборони до контр-ольованого використання, що визначає межу дозволу в дослідженнях плюрипотентних СК. Всі ці директиви доводять різні точки зору на питання про те, коли починається життя в процесі ембріонального розвитку, також як і міри регулювання захисту донорів яйцеклі-тин задля зниження імовірність руйнування людських ембріонів. Існують міжнародні уго-ди, згідно з якими результати досліджень СК не повинні бути застосовані на людині без ретельної етичної перевірки. З цією метою в більшості європейських країн були створені національні етичні комітети, у тому числі й в Україні.

На нашу думку і на думку наших пацієн-тів, найбільш етично прийнятним джерелом клітин для клітинної терапії є аутологічні клі-тини. Однак не у всіх випадках вони є опти-мальним джерелом з погляду біо-медичної ефективності. Наприклад, аутологічні кліти-ни літніх пацієнтів виявляють значно меншу регенеративну активність, ніж клітини моло-дих. У випадку замісної клітинної терапії при деяких уроджених захворюваннях ефектив-ною є лише алогенна трансплантація. З ме-тою алотрансплантацій необхідним є ство-рення централізованої державної бази даних донорів або банків клітин, типіруваних за системою гістосумісності. На сучасному рівні розвитку біотехнологій генетична модифіка-ція аутологічних клітин може розв’язати про-блему недоліків аутологічної трансплантації, зберігаючи її достоїнства (генетичну ідентич-ність). Однак трансплантація геномодифіко-ваних клітин являє собою окреме біоетичне питання, що вимагає уважного розгляду.

Таким чином, поряд із триваючою просві-тительською роботою з використання ало-генного матеріалу необхідне вдосконалення технологій з отримання й використання ауто-логічного клітинного субстрату.

S7/3ПРАВОВЫЕ ОСНОВАНИЯ СУЩЕСТВОВАНИЯ БАНКОВ ПУПОВИННОЙ КРОВИ В РОССИИ

М.Э. Гурылева Казанский государственный медицинский университет, Россия

Сегодня целесообразность клеточной те-рапии, особенно в критических ситуациях при онкогематологических заболеваниях, вышла из поля этических дискуссий и перекочева-ла в область правовой ее регламентации. Это связано с тем, что для эффективного исполь-зования необходимо иметь достаточное число образцов крови, а значит, необходима четко выстроенная логистика привлечения доноров, создание предприятий для забора, тран-спортировки, обработки и хранения клеток – специальных банков стволовых клеток (БСК), функционирование реестров заготовленных образцов. История БСК насчитывает уже 20 лет и такие предприятия имеются в 29 стра-нах мира, в том числе и в России. С 1993 года работает международный регистр публичных банков пуповинной крови, который объединяет около 50 банков. Лидерами в этом списке являются банк Нью-Йорка, ЕВРОКОРД, НЕТКОРД, АЗИЯКОРД. Помимо хранения, бан-ки стволовых клеток являются мощными на-учно-исследовательскими учреждениями, разрабатывающими программы и протоколы научных исследований.

В России законодательное регулирова-ние деятельности БСК стало создаваться в 2003 г. Федеральный закон «О донорстве крови и ее компонентов» определил харак-тер собственности и форму организации БСК (государственные и муниципальные учреж-дения, государственные и муниципальные унитарные предприятия). Приказ МЗ РФ «О развитии клеточных технологий в РФ» (2003 г.) утвердил положение о БСК пуповинной/плацентарной крови, в 2003-2007 гг. Рос-здравнадзор РФ начал лицензирование БСК (применения новых клеточных технологий в здравоохранении) с 2007 г. выдается лицен-зия на «забор, транспортировку и хранение гемопоэтических клеток». Правила ввоза и вывоза клеток за рубеж не определены, что ставит под сомнение вопросы международно-го сотрудничества.

В России нет обязательных требований по соблюдению банками стандарта GMP(Good Manufacturing Practice) обеспечения качества промышленных фармацевтических процес-сов, но введен в действие ГОСТ «Правила про-

139


изводства и контроля качества лекарственных средств» (2004), гармонизированный с пра-вилами GMP Евросоюза. Существовавшая в 2007-2011 гг. процедура обязательной госу-дарственной регистрации новых медицинских технологий с 1.01.2012 г. отменена. Как во всем мире, в России новые медицинские техноло-гии проходят экспертную оценку для опред-еления целесообразности и эффективности государственного финансирования. Един-ственной лицензированной областью исполь-зования клеток пуповинной крови в России является лечение лейкозов и анемий, восста-новление кроветворения после химиотерапии. Клеточные технологии сегодня – это техноло-гии будущего, современные банки работают больше «впрок» ожидая новых терапевтичес-ких методик клеточной терапии.

S7/4БИОЭТИЧЕСКИЕ ВОПРОСЫ ПРИМЕНЕНИЯ МЕДИЦИНСКИХ ИММУНОБИОЛОГИЧЕСКИХ ПРЕПАРАТОВ, ПОЛУЧЕННЫХ С ПРИМЕНЕНИЕМ РЕКОМБИНАНТНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ

В.И. Задорожная, А.Ф. Фролов ГП «Государственный экспертный центр Минздрава Украины», Киев, Украина

Развитие рекомбинантных технологий стре-мительно расширяет человеческие возмож-ности в плане обеспечения продуктами пита-ния, диагностики, лечения и профилактики как инфекционных, так и соматических болезней. В свою очередь, это привело к возникновению ряда новых проблем, в том числе и этических. На протяжении последнего десятилетия остро дискутируется вопрос безопасности исполь-зования генно-модифицированных организ-мов в продуктах питания, особенно в плане отдаленных последствий. В связи с этим не-сколько снизился интерес к разработкам, направленным на получение вакцин, проду-центами которых являются трансгенные рас-тения, в частности тех, которые предполага-лось использовать как продукты питания. В то же время, применение генно-инженерных технологий для получения медицинских имму-нобиологических препаратов (вакцин, препа-ратов крови, интерферонов, моноклональных антител) позволяет получить инновационные высокоэффективные препараты с высоким профилем безопасности за счет отсутствия балластных антигенов и риска контаминации инфекционными агентами. Такие препараты с позиции биоэтики имеют преимущество пе-ред полученными рутинным способом.

В качестве примера можно привести реком-бинантную вакцину против гепатита В, содер-жащую очищенный от клеточных компонентов HBsAg, получаемый клетками-продуцентами (преимущественно дрожжевыми), в которые с помощью плазмид введен ген HBsAg. Преиму-щества этой вакцины по сравнению с исполь-зовавшейся ранее плазменной, получаемой из плазмы крови пациентов с персистентной фор-мой гепатита В и проходящей многочисленные этапы очистки, бесспорны как с точки зрения возможности стандартизации всех показате-лей, безопасности, так и с биоэтических по-зиций. Хотя ни одного случая вакциноассоци-ированного заболевания при использовании плазменной вакцины в мире зарегистрировано не было, введение в организм здорового чело-века заведомо инфицированного материала всегда сопровождается преодоление опред-еленного морального барьера. То же можно отметить и в отношении рекомбинантных ин-терферонов, продуцируемых в основном E. coli со встроенным в ее ДНК геном человеческого интерферона. При этом по сравнению с чело-веческим интерфероном отсутствует вероят-ность передачи какого-либо возбудителя от донора. Одним из современных направлений по разработке вирусных вакцин является ис-пользование вирусов, не относящихся к чело-веческим (Potato virus A, бакуловирусы и др.), со встроенными в геном фрагментами, обес-печивающими наличие у них эпитопов того или иного вируса человека. Это, как и исполь-зование рекомбинантных бактерий, наряду с неукосниельным соблюдением контейнмента требует высокой моральной и профессио-нальной ответственности в отношении недо-пущения попадания рекомбинанта в окружаю-щую среду. Таким образом, и в дальнейшем с развитием генно-инженерных технологий бу-дут возникать новые биоэтические проблемы.

S7/5ЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ ВІД РОДИННОГО ДОНОРА

А.А. Костенко Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова НАМН України, Київ, Україна.

В Національному інституті хірургії та тран-сплантології імені О.О.Шалімова НАМН України виконано близько 400 операцій з трансплан-тації органів від живого родинного донора. Всі донори органів не тільки вижили після опера-ції, але були реабілітовані та виписані за міс-

140


цем проживання де переважна більшість веде адаптований та здоровий спосіб життя.

Зрозуміло, що пожертва органу, а саме час-тини печінки, нирки, частини підшлункової за-лози вимагає від донора фізичного здоров’я, сили духу і сміливості. А ще любові і чуйності до свого родича. Завдання ж медиків зроби-ти цю пожертву найбільш безпечною для його здоров’я. Заходи безпеки донора регламен-товані. Медична діяльність знаходиться під наглядом Всесвітнього Альянсу за Безпеку Пацієнтів, що працює під егідою Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я. В кожній країні має здійснюватись також державний контроль за якістю медичної допомоги у вигляді „вимог до біологічної безпеки медичних послуг (ме-дичної допомоги) та процесів, пов’язаних з ними”. Такі вимоги включають розробку про-токолів і стандартів, впровадження безпечних медичних послуг зокрема в трансплантації ор-ганів.

Нами розроблені клінічні протоколи та нор-мативні акти разом із Координаційним цен-тром трансплантації органів, тканин та клітин МОЗУ щодо трансплантації органів від живого родинного донора. Також впроваджена існую-ча міжнародна правова та етична концепція.

Така робота об’єднує в собі науково прак-тичні та методичні досягнення лікарів тран-сплантологів і організаторів охорони здоров’я у сфері трансплантації органів від живого ро-динного донора. Виконання пунктів протоколів та безпеки трансплантації дозволить покра-щити показники виживання пацієнтів при цих високоспеціалізованих оперативних втручан-нях, розширити можливості їх більш широкого застосування для невиліковних хворих в Укра-їні. Дотримання правових та моральних норм нашими спеціалістами з біоетики, лікарями та науковими співробітниками в галузі тран-сплантології, запобігання криміналізації та за-борона незаконної трансплантацій свідчить про можливість приєднання України до загаль-но прийнятих законодавчих актів міжнародно-го права та медичної етики.

S7/6ИСПОЛЬЗОВАНИЕ СОВРЕМЕННЫХ РЕПРОДУКТИВНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ ДЛЯ ЛЕЧЕНИЯ БЕСПЛОДИЯ: МОРАЛЬНЫЙ И ЭТИЧЕСКИЙ АСПЕКТЫ

Т.Ф.Татарчук, Н.В.КосейГУ «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии НАМН Украины», Киев, Украина

Период возникновения и развития вспомогательных репродуктивних технологий

(ВРТ) совпал с расцветом либеральной идео-логии, что способствовало распространению и закреплению позиций метафизическо-мате-риалистических принципов в современном об-ществе. В контексте либеральной идеологии широкое применение ВРТ рассматривается в основном как однозначно положительное явле-ние, позволяющее решить проблему как «биоло-гического» так и «социального» бесплодия, реа-лизуя, таким образом, «право каждой женщины иметь ребенка». В системе взглядов либераль-ной идеологии, установившей приоритет био-логических прав родителя над социальными, морально-этические, и тем более религиозные вопросы, касающиеся возможных негативных аспектов применения ВРТ, рассматриваются как устаревшие, тормозящие научный прогресс и ограничивающие свободы личности. Имен-но тенденция современности к нивелированию классических морально-этических принципов и несет в себе потенциальную опасность для об-щества, масштабы, которой станут очевидными лишь в будущем.

Достижения научно-технического прогрес-са опережают нашу готовность к нему, что не-избежно и закономерно порождает морально-этические и другие противоречия различного рода. Существование морально-этических кон-фликтов вокруг ВРТ не только закономерное, но полезное явление, способствующее сохране-нию высокого духовного уровня человеческого общества, в условиях радикального изменения социальных и материальных устоев его суще-ствования. Именно морально-этические проти-воречия выступает в роли ограничителя хаотич-ного и пагубного пути научного прогресса.

Безусловно, все проблемы, касающи-еся ВРТ не могут быть решены в одноча-сье и с благоприятным результатом для всех заинтересованных сторон. Но вспомогательные репродуктивные технологии уже являются од-ним из вариантов воспроизводства населения, в связи с чем важной задачей современного общества является непрестанная, кропотливая работа над принятием тяжелых, нестандартных решений на всех уровнях – государствен-ном, научного сообщества и индивидуальном. Ключевыми подходами в процессе адаптации гуманного использования ВРТ являются: взве-шенное и ответственное отношение к показа-ниям и противопоказаниям для их применения; адекватная информированность пациентов; стремление к созданию адекватного правово-го обеспечения; поиск консенсусных решений с религиозными взглядами и национальными тра-дициями.

141


S7/7ЭТИКА В ГЕНЕТИКЕ ЧЕЛОВЕКА: ИНТЕРПРЕТАЦИЯ И ДОСТУПНОСТЬ ДАННЫХ МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧЕСКОГО ТЕСТИРОВАНИЯ

Сарана Ю.В. Международный государственный экологический университет им. А.Д. Сахарова, Минск, Республика Беларусь

В настоящее время идет процесс активной трансформации классической медицины в экологическую, профессиональную и индиви-дуальную. Таким образом, повышается количе-ство исследований связанных с молекулярно-гентическим тестированием населения. В связи с чем возникает порождает ряд биоэтических проблем, в частности потому, что во многих случаях информация, получаемая в результа-те генетического анализа, остается собствен-ностью исследователя и не предоставляется участнику исследования. Но это лишь один из этических вопросов, связанных с молекулярно-генетическим тестированием человека.

Другой важный аспект генетического тести-рования – это сохранение личной информации участников исследований. В ходе некоторых ге-нетических исследований может быть выявлена нежелательная для оглашения семейная ин-формация (усыновление, инцест, отсутствие биологического родства). Возникает вопрос о том, что если данная информация значима для данной семьи, то необходимо ли рассматри-вать родственников участника исследования как самих по себе участников исследования и привлекать их к ознакомлению с формой ин-формированного согласия.

Еще одним не менее важным вопросом явля-ется предоставление населению услуг по моле-кулярно-генетической диагностики на платной основе. Исследование социальных работников в США показало, что 6% использовали услуги персонального геномного тестирования и 64 % показали свою заинтересованность в исполь-зовании такого сервиса в будущем, кроме того большинство было заинтересовано в тестиро-вании на носительство не их самих, а детей.

Компании, предоставляющие свои услуги по генетическому тестированию напрямую клиен-ту на коммерческой основе, должны принять на себя моральную ответственность по просве-щению родителей о рисках и выгодах такого тестирования их детей, по убеждению родите-лей в необходимости уклонения от проведения тестирования детей на носительство редких генетических аномалий, особенно если у них нет причин беспокоиться о высоком семейном

риске, и проводить консультации по вопросам результатов генетических тестов для избегания недопонимания.

Современное правовое регулирование тестирования на носительство несовершен-нолетних сфокусировано на том, что такая ин-формация важна для репродукции, но они не учитывают других возможностей применения такой информации, например, для заботы о здоровье, или важность обладания такой ин-формации о носительстве для самих подрост-ков в период их созревания.

Кроме того отдельного пристального вни-мания требуют вопросы генетического тести-рования на гены, отвечающие за поведение, характер и предрасположенность к различным ментальным расстройствам. Тут в еще боль-шей мере встают проблемы интерпретации ин-формации из-за низкой пенентрантности таких генов, сложных механизмов регулирования, а также опасность стигматизации носителей.

S7/8МОДИФИКАЦИЯ И САМОМОДИФИКАЦИЯ ЛИЧНОСТИ ПОСРЕДСТВОМ СОВРЕМЕННЫХ ПСИХОТЕХНОЛОГИЙ

Ф.Г. Майленова Институт Философии РАН, Москва, Россия

Человек – существо самомодифицирующе-еся.

Вопрос о неизменности человеческой природы сегодня, когда появились доселе небывалые возможности менять ее, приобре-тает особую актуальность. Даже если отвлечь-ся от возможностей радикальных изменений, каковые предлагают биотехногии – изменений на уровне днк, продление жизни, улучшение различных свойств тела и мозга при помощи новейших разработок фармакологии, и ограни-читься лишь областью психотехнологий, карти-на представляется весьма интересной и много-обещающей.

Новейшие технологии обученияСовременные технологии быстрого обуче-

ния позволяют осваивать сложнейшие навыки, на которые прежде уходили годы и годы, за гораздо более короткое время. Например, изучение иностранных языков, которое было кошмаром советской средней школы, породи-ло удивительное и печальное явление «немых» людей, которые годами, а то и десятилетиями изучали иностранный язык, в результате буду-чи не в состоянии сказать и понять пару про-стейших фраз. Между тем те же самые люди, убежденные, что у них напрочь отсутствуют способности к языкам, попав к талантливым

142


преподавателям, владеющими новейшими технологиями преподавания, начинают го-ворить на иностранном языке меньше чем за год. Это полностью опровергает бытующие до сих пор мифы, что учиться новому, особенно иностранным языкам, нужно в детстве, так как взрослые уже не способны к обучению.

Новый гипноз и самогипноз в работе с моти-вацией к изменениям

Значение мотивации в обучении чрезвычайно важно и на нее можно влиять, в том числе посредством гипноза и самогипно-за. Влияние самогипноза удивительным об-разом усиливает способность к обучению не только умственным, но и физическим навыкам. Разрабатывание ментальных стратегий тех или иных сложных навыков позволяет быстро и ка-чественно обучать таким навыкам, как катание на коньках и горных лыжах, танцы, боевые ис-кусства, вокал, игра на музыкальных инстру-ментах, рисование и т.п. Взрослые люди могут осуществить мечты своего детства, научившись самым разнообразным вещам, тем самым из-менив не только свой образ жизни, но и воспри-ятие собственного «я». Грамотное и длительное применение психотехник позволяет менять не только поведение, но и глубинные черты харак-тера. Это порождает, вместе с новым широки-ми возможностями, и новые опасения – ведь в случае злоупотреблений психотехниками мож-но не только улучшить человека, но и изменить его помимо его воли, и это уже проблема из об-ласти этики и биоэтики.

S7/9СМЕРТЬ КАК АРТЕФАКТ: КАЗУС СМЕРТИ МОЗГА1*

О.В. Попова Институт философии РАН, НЦЗД РАМН, Москва, Российская Федерация

В современной идее об эквивалентности би-ологической смерти и смерти мозга заложено представление о человеке как о биологической машине. Ее жизнь (жизнь мозга) оценивается по аналогии с работой машины, исправно ис-полняющей определенную совокупность функ-ций. Смерть мозга с этой точки зрения является необратимым прекращением всех функций го-ловного мозга, включая смерть мозга.

Метафора «машины» как эвристическая ги-потеза важна при анализе проблемы проте-кания сознательной деятельности и исследо-вания связи сознания и мозговых процессов.

* Тезисы подготовлены при финансовой поддержке Российского гуманитарного научного фонда,грант 12-33-014191 Харре, Ром Союз дискурс-анализа с нейронаукой // Эпистемология и философия науки. Т.VI. 4. С.39.

Однако «несмотря на то, что в качестве инстру-мента, используемого людьми в процессе их деятельности, мозг может быть учтен в иссле-довании мира личностей, сами личности не мо-гут быть описаны в качестве части мира нейро-нов и молекулярных процессов».1

Персональный уровень описания челове-ческого бытия подразумевает не столько при-влечение «машинных грамматик», сколько оценку и описание условий, характеризующих человека в качестве личности, включающих коммуникацию с окружающим миром и меж-личностную коммуникацию. Так, в докладе Пре-зидентского совета по биоэтике США2 были обозначены базовые модальности человечес-кого бытия: открытость миру, то есть воспри-имчивость к стимулам и сигналам из окружаю-щей среды, способность оказывать влияние на мир с целью удовлетворения собственных по-требностей, базовой способности ощущения, дающей возможность организму действовать так, как он должен действовать и получать то, в чем он нуждается, и что его открытость делает возможным. Непроявленность этих модальнос-тей (в отношении пациента с диагнозом смерти мозга) означает смерть. Коммуникативное по-нимание смерти (как отсутствие открытости миру и людям) является одним из аспектов на-учного конструирования смерти, между тем оно игнорирует символический характер смерти3, связанный с мировоззрением не столько нау-чного сообщества, сколько с представлениями и ценностями конкретной социальной общнос-ти (семьи, религиозной общины и т.д.), разде-ляющей событие смерти.

Исследование проблемы критериев смерти является чрезвычайно актуальным в связи с необходимостью формирования репрезентативных моделей антропологичес-ких границ, исключающих влияние прагмати-ческих факторов на процесс понимания жизни и смерти.

2 Controversies in the Determination of Death. The President's Council on Bioethics. Washington, D.C. 2009.3 Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть.- М.: Добросвет, 2000.

143


S7/10ПРИНЦИП УВАЖЕНИЯ АВТОНОМИИ В РЕПРОДУКТИВНОЙ МЕДИЦИНЕ

Г.А. Хуако Адыгейский республиканский перинатальный центр, Майкоп, Россия

Для того чтобы иметь реальную возмож-ность формировать правильное репродуктив-ное поведение женщины, врач должен обладать определенной независимостью, позволяющей ему реализовать свои профессиональные зна-ния и навыки. На первый взгляд, это входит в известное противоречие с принятым в наше время принципом уважения автономии паци-ента. Или с его неверным пониманием. Дей-ствительно, врач не имеет права принимать решения без согласия пациента. Но если ре-шения самого пациента вредят не только его здоровью, но и здоровью будущего ребенка, как должен поступать врач? Этот вопрос ши-роко обсуждается в биоэтике. Можно утверж-дать, что мнение врача по медицинским во-просам репродуктивного поведения более профессиональны и больше соответствуют ис-тине, чем мнение самих женщин. Поэтому при-менение врачом терапевтической привилегии в отношении формирования репродуктивных установок женщин, представляется вполне оправданным. Но врачи редко предпринимают активные действия, чтобы усилить свое влия-ние на поведение женщины. Они не решаются, порой, использовать свой авторитет и про-фессионализм из-за боязни нарушить прин-цип уважения автономии пациентки, забывая о том, что и сами имеют право на автономию.

В широком смысле слова автономия врача, понимаемая как свобода действий и спосо-бность к принятию аргументированных реше-ний, непосредственно зависит от условий и характера труда данного контингента меди-цинских работников. Психофизиологические нагрузки в работе врачей в области репродук-тивной медицины таковы, что их действие мо-жет снизить эффективность интеллектуальных решений. Существуют психосоматические ограничения автономии, связанные с харак-тером труда, включающего как оперативные вмешательства, так и психотерапевтические воздействия, и препятствующие врачу прини-мать решения относительно лечения пациента.

Условия труда врачей часто не способству-ют реализации свободы действий, поскольку не содержат компонентов, способствующих восстановлению физической, психологичес-кой и интеллектуальной работоспособности. Для соблюдения принципа уважения авто-

номии врачей, которые в любое время суток могут быть вызваны для оказания экстренной помощи женщинам-пациенткам, необходи-ма оптимизация условий их труда (гигиени-ческих, материально-технических, бытовых). Кроме того, следует учесть, что для врача, работающего в родильном доме или в центре ЭКО, степень автономности понижается после проведения сложных манипуляций или родов, во время которых нарастает психофизиоло-гическая усталость. Поэтому способность к автономным решениям у них выражена в нача-ле рабочего дня, принимаемые в конце или в середине рабочего дня решения должны быть коллегиальными.

S7/11НАПРОТЕХНЛОГІЇ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА РЕПРОДУКТИВНИМ ТЕХНОЛОГІЯМ

С. М. Шклярська Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького,Львів, Україна

У світі щороку з’являється близько 10 млн нових неплідних шлюбних пар. Кількість не-плідних подружніх пар в Україні сягає близько 1 млн. Майже у 80 % випадків причиною не-плідності у жінок є аборт, а також використан-ня засобів контрацепції; у 15-25% — запалення статевих органів.

Людина, завдяки своїй особистісній гідності має право бути зачатою у гідний спосіб, тобто у подружньому єднанні в любові та виростати при своїх генетичних батьках. Багато нових ре-продуктивних технологій не лише порушує це право, а і призводить до смерті. Альтернати-вою застосування допоміжних репродуктивних технологій є використання НаПроТехнологій.

НаПроТехнології (Технології природного від-творення потомства) – інноваційний напрямок в репродуктивній медицині, що розвивається швидкими темпами. Це стандартизований під-хід до лікування неплідності та інших розладів у дітородній системі, який передбачає сучасне медикаментозне та хірургічне лікування. На-ПроТехнології даєють змогу виявити і усунути розлади, які спричинюють неплідність, звич-ні викидні і передчасні пологи в тих випадках, коли при стандартному підході виявити такі порушення неможливо. НаПроТехнології є без-печним і ефективним вибором для подружніх пар з неплідністю або невиношуванням вагіт-ності, навіть якщо раніше вони безуспішно ви-пробували інші способи вирішеня тих проблем, зокрема, запліднення «в пробірці».

Незважаючи на те, що в країнах Європи На-

144


ПроТехнології практикують вже більше 10 ро-ків, в Україні вони поки що мало відомі. Вони можуть стати великою надією для подружжя, які хочуть, проте не можуть досягнути батьків-ства.

Згідно з дослідженнями проф. Томаса Гіл-джерса, в Голландії ефективність застосування напртехнологій при 2-річному лікуванні неплід-ності становила 80%, тоді як ефективність реа-лізації програм репродуктивних технологій, де протягом 1,5 року лікування проводилися 3-4 разові спроби, становила 62%.

За допомогою напротехнологій усе обсте-ження, лікування та контроль здійснюється на основі самоспостережень жінки за проявами плідності у її циклі, а саме на основі стандарти-зованого спостереження і відзначення проявів слизу, який виділяється шийкою матки, згідно з моделлю Крейтона. Подружжя може засто-совувати ці знання як з метою досягнення за-пліднення, так і його відкладання, зокрема, в тих випадках, коли воно тимчасово небажане у процесі лікування.

Напротехнологія є методом, який цілкови-то поважає природу людини, даючи шанс по-дружжю зачати дитину в природний спосіб, вимагає менше матеріальних затрат і є більш ефективним, ніж використання репродуктив-них технологій. Не можна бути віруючим в Жит-тєдайного Бога і водночас бути причетним до смерті людини, яка створена на Його образ і подобу.

Р7/2ЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ШТУЧНИХ ОРГАНІВ

Д.І. Заболотний, Л.А. Савчук, А.І. Розкладка, Т.Ю. Холоденко ДУ «Інститут отоларингології ім. О.С. Коломійченка НАМН України», Київ, Україна

Біомедична етика – найважливіший напрям сучасної прикладної етики, в руслі якого до-сліджуються філософські, релігійні, етичні про-блеми сучасної медицини та біології, що вини-кають при біомедичних дослідженнях на живих об’єктах, при клінічному застосуванні новітніх медичних технологій.

Пересадка органів, генна інженерія та генна терапія, терапія стовбуровими клітинами ... Ці та інші фантастичні досягнення науки відкривають перед людством нові можливості для впливу на живу матерію.

Але чи все припустимо з позицій етики? Як бути зі зворотним боком відкриттів у біології та медицині? Чи треба все це забороняти або до-

зволяти? Хто повинен сказати вирішальне сло-во – медики, біологи, генетикиабо юристи?

Зараз проводяться дослідження можливості створення штучних органів зору, слуху, печінки, підшлункової залози, шкіри. Обговорюючи про-блему штучних органів ми стикаємося з пробле-мою використання державних фондів охорони здоров’я при тендерній закупівлі за кошти держ-бюджету.

В сфері отоларингології це стосується про-блем імплантаційного слухопротезування що передбачає вживлення різних типів систем: кох-леарний імплантат, імплантат середнього вуха, імплантат кісткової провідності, стволовий імп-лантат.

Вартість цих систем, дуже висока і постає етичне питання надання переваги тій чи іншій мо-делі та вибору виробників при закупівлі систем імплантаційного слухопротезування та відбору пацієнтів для проведення оперативного втру-чання з урахуванням особливостей медичних показань та протипоказань з метою забезпечен-ня оптимального балансу понесення державою мінімальних матеріальних витрат та досягнення максимальної ефективності реабілітаційних за-ходів.

Р7/3ОСНОВОПОЛОЖНІ ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДОНОРСЬКИХ БАНКІВ ГЕМОПОЕТИЧНОЇ ТКАНИНИ ПУПОВИННОЇ КРОВІ ДЛЯ АЛОГЕННОГО КЛІНІЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Т.О. Калиниченко ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», Київ

30 січня 2013 року у Берні організацією The Worldwide Network for Blood and Marrow Transplantation (WBMT) було оголошено про до-сягнення, що стало віхою у лікуванні пацієнтів з лейкемією, а також іншими критичними станами. Це 1 млн. проведених у світі на кінець 2012 року трансплантацій стовбурових кровотворних клі-тин.

Найефективнішим видом трансплантації ге-мопоетичної тканини (ГТ) при гематологічних та онкологічних захворюваннях на сьогодніш-ній день вважається такий різновид як алогенна трансплантація донорської гістосумісносної тка-нини, джерелами якої є кістковий мозок (КМ), до-норська периферична кров, а також пуповинна кров (ПК). Саме за рахунок останньої (за даними Національної програми донорів КМ (NMDP) США) у 2010 році було проведено 22% алогенних неро-динних трансплантацій. У всіх, без винятку, роз-винених країнах діяльність донорських банків ПК,

145


де вона зберігається для суспільних потреб, має потужну фінансову підтримку на рівні держав. Як частина національних реєстрів донорів ГТ, ці банки є складовими системи трансплантації держав-засновників. При цьому забезпечується виконання принципу існування державної систе-ми розподілу органів, забезпечення механізмів захисту донорів і реципієнтів, зафіксованого у документах, зокрема, Ради Європи. Належна якість матеріалу забезпечується проведенням незалежної експертизи щодо дотримання між-народних стандартів. Вже на стадії донації чітко визначається мета подальшого застосування тканини: терапевтична, дослідницька або ін.. При цьому забезпечується дотримання принци-пу «заборони фінансової вигоди», зафіксоване у «Додатковому протоколі до Конвенції з прав людини та біомедицини, трансплантації органів і тканин людського походження».

Банки, що дотримуються зазначених прин-ципів, поєднані Міжнародною пошуковою систе-мою донорів КМ (NMDW). У її складі на 5 квітня 2013 року знаходилось 47 донорських банків гіс-тотипованої ПК з 31 країни з потенціалом майже 569,5 тис. одиниць. Це дає можливість виконан-ня основного принципу, зафіксованого існуючи-ми на сьогоднішній день міжнародними угодами про обмін органами та тканинами, а саме: забез-печення обґрунтованого, ефективного розподі-лу між країнами-учасницями у такий спосіб, за якого враховується принцип солідарності в меж-ах кожної країни. Обмін інформацією на інтерна-ціональному рівні забезпечує ефективний пошук необхідних донорських зразків.

Забезпечення клінічних потреб в Україні мож-ливо шляхом створення загальносуспільних (державних) банків алогенної ПК як частини на-ціонального реєстру донорської ГТ. Дотримання основних принципів створення та існування до-норських банків ГТ ПК є підґрунтям для того, щоб трансплантація як стандарт лікування і в нашій державі стала шансом для подовження життя та підвищення його якості багатьом пацієнтам, що сьогодні не мають такої можливості.

Р7/4ДЕЙСТВИЯ БИОЭТИКИ И ПРАВА В ИССКУСТВЕННОЙ МАНИПУЛЯЦИИ ГЕНЕТИЧЕСКОЙ ИНФОРМАЦИЕЙ: СОЦИАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ

Д.К. Кобзак Государственный университет медицины и фармации им. Н. А. Тестемицану, Кишинэу, Республика Молдова

Масштабные достижения биологической революции позволили исследованиям в об-

ласти генетики, клеточной и молекулярной би-ологии, биохимии, биофизики и микробиоло-гии присвоить человеку непосредственную и непроверенную биосилу на фоне управления и искусственной манипуляции генетической ин-формацией. Бесспорен факт, что умеренное признание возможных рисков и выгод новых планетарных технологий, путем применения человеком этических и юридическом норм императивного характера, могут устранить опасность и использовать их благо. Этические тревоги, порожденные двухвалентным харак-тером осуществляемых исследований в об-ласти генетики, принудили международные сообщества использовать вмешательство права, соответствующего законодательства, чтобы человеческое существо стало выше са-мого себя. Генетическое господство на дан-ном этапе представляет особую угрозу для развития современного общества, поскольку в перспективе биомедицина расширит границы своего научного влияния на определенный вид.

Биотехнология, являясь областью совре-менной биологии, имеет в качестве дези-дерата использование в технике микроор-ганизмов, культур растительных клеток для производства полезных веществ в сельском хозяйстве, пищевой индустрии, фармацев-тике, химии, переработке отходов. Области действия биотехнологий планируют реали-зацию искусственных человеческих органов путем генетических изменений относитель-но иммунитета к болезням, использование на вышем уровне сырья, особенно в нефтяной промышленности, некоторых химических про-цессов более близких к природе без темпера-тур и радикальных нажимов, строительство некоторых природных систем по конверсии ви-дов энергии и некоторых биосистем по пере-даче и переработке информации. Результаты генетической инженерии подтверждают тот факт, что в настоящее время, генетически измененные продукты могли бы спровоциро-вать голод на планеты, но озабоченность по поводу возможных последствий их потребле-ния приводят к взрыву альтернативных мето-дов выращивания органических продуктов.

Благодаря зарегистрированным прогрес-сам в биологии и клеточной физиологии, множеству инноваций, реализованных в ме-дицинской области, позволит практической медицине ориентироваться в значительной степени на предотвращение болезней, про-движение, поддержание и восстановление че-ловеческого здоровья, чем просто на лечение. Биоэтика и законодательные регламентации должны совпадать для установления лимитов

146


использования принципов и моральных норм, защищая человека от возможных побочных эффектов. Угроза происхождения этих непредусмотренных происшествий, как след-ствие использования атомной энергии, био-медицинские риски и токсические эффекты распространения некоторых вредных ве-ществ в окружающей среде, последствия ге-нетической инженерии требуют разработку определенных юридических регламентаций, которых можно было использовать постоян-но для установления границы возможностей человеческого разума, для твердого приня-тия ответственности за зарегистрированные технологические изменения в соответствии с ожиданиями цивилизации в целях обеспече-ния человеческого выживания.

Р7/5БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОНКОГІНЕКОЛОГІЇ

О.П. Манжура 1, Г.О. Вакуленко 2,В.Є. Міцкевич 1, М.П. Клеветенко 1, К.В. Харченко 1, О.О. Савчук 1,В.Г. Корнієнко 1

1 Київський міський клінічний онкологічний центр, Київ, Україна2 Національний медичний університетімені О.О. Богомольця, Київ, Україна

Неспинне зростання захворюваності насе-лення України злоякісними новоутвореннями, в тому числі й жінок, агресивність перебігу да-ної патології , визначає своєрідність біомедич-ної етики в спеціальності онколога, онкогінеко-лога.

Етичним нормам лікаря онкогінеколога властиві деякі специфічні особливості, котрі визначають суттєву відмінність його поведінки від поведінки лікарів багатьох інших спеціаль-ностей.

Загальновідомо, що радикальне хірур-гічне лікування онкогінекологічної патології пов’язане з органовидальними втручаннями, що викликає у більшості хворих негативну ре-акцію та призводить до значного погіршення їх психологічного статусу. Особливо уважним і чуйним онкогінеколог має бути при контакті з молодими жінками, котрих турбує не тільки ре-зультат лікування, а й можливість збереження статевої та репродуктивної функції. Найбільш значимою психологічною травмою являється повідомлення молодій пацієнтці про кастра-цію, і саме в цій ситуації дуже важливим є дові-рчий вербальний контакт пацієнтки з лікарем, від якого в більшості випадків залежить успіх лікування пацієнтки. Хвора має бути докумен-тально поінформована про об’єм оперативно-

го втручання, його наслідки і можливі усклад-нення, що підтверджується її підписом, а також обов’язковим є отримання письмової згоди па-цієнтки на виконання операції.

Родичам хворої, в тому числі й чоловіку, по-вну інформацію про захворювання і об’єм опе-рації слід повідомляти не порушуючи право па-цієнтки на конфіденційність, тобто з її дозволу. Шляхом довірчого контакту онкогінеколога та пацієнтки лікар оцінює психоемоційний фон жінки і підбирає шляхи подачі інформації про стан хворої, її діагноз.

Для частини пацієнток потребується дозо-вана подача інформації, частина пацієнток вже підготовлена, щоб отримати відомості в повно-му об’ємі. Роз’яснення лікаря про результати обстеження та лікування мають давати пози-тивний психотерапевтичний ефект, вселяючи впевненість та надію на одужання. Багаторіч-ний досвід роботи гінекологічного відділення Київського міського клінічного онкологічного центру свідчить про те, що надія і віра пацієнт-ки допомагає подолати недуг у більш ніж 40 % хворих в порівнянні з песимістично налаштова-ними хворими.

Таким чином, інтимна природа проблем , що пов’язана з використанням спеціальних мето-дів в лікуванні органів статевої системи у жі-нок, часто можуть призвести до суттєвої зміни якості життя і визначають актуальність біоетич-них взаємовідносин онкогінеколога та пацієнт-ки на протязі багатьох років та потребують су-ворого дотримання вищеназваних принципів біомедичної етики.

Р7/6ЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ОТРИМАННЯ, ДОСЛІДЖЕННЯ І ЗАСТОСУВАННЯ ПЛАЦЕНТАРНИХ ПРЕПАРАТІВ.

В.Ю. Прокопюк Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, Харків, Україна

З вдосконаленням та здешевленням сучас-них біотехнологій все більше уваги приділяєть-ся провізорним органам: плаценті, оболонкам, пуповині, як єдиним чия донація є фізіологічно безпечною для донорів та які мають великий терапевтичний потенціал, завдяки клітинам різної потентності (Bárcena A. et al., 2011). Пи-тання одержання матеріалу пов’язані як з етич-ними поглядами того чи іншого суспільства, так і з законодавчою базою (Yoshizawa R.S., 2013).

Історично в різних культурах послід та плацента розглядалися, як зв’язок дитини з матір’ю не тільки фізіологічний, а й духовний. Плацента застосовувалась в численних ре-

147


лігійних обрядах з метою лікування, контакту з духами та інших. Важливу роль відводили утилізації плаценти після пологів. Її ховали по-близу дому, або саджали з нею дерево, що як вважалося принесе добробут в родину та ново-народженому, зробить міцнішим його зв’язок з землею. Відомі рітуали нейтралізації плацен-ти („вбивання” гострим предметом, зжигання, з’їдання), що повинно заважати злим духам зашкодити новонародженому (Croft Long E., 1963). На теперішній час, коли більшість жінок мають достатню освіту, ці погляди вже не є актуальними. Численні опитування жінок свід-чать про відсутність негативного погляду до донації , дослідження та застосування плацен-ти та післяабортного матеріалу (Anderson F, 1994, Pfeffer N., 2008, Jenkins G.L. et al., 2005). Але є деякі питання, пов’язані з донацією пла-центи. По-перше, не досить зрозуміло хто є власником плаценти, оскільки генетично це тканина плоду, а не жінки. По друге донація хо-ріону (ранньої плаценти) пов’язана з абортами, що є етичною проблемою, технічно пов’язане з інфікуванням, пошкодженням тканини, а при застосуванні медикаментозних методів вза-галі неможливе. По – третє можливість відно-шення застосування плаценти до транспланта-ції може створити низку етичних та соціальних проблем.

Юридично в більшості держав донація пла-центи та її застосування регулюється тим же чином, що і діяльність банків кордової крові. В Україні плацента виведена з під дії закону про трансплантацію (стаття 3), та віднесена до „ді-яльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердже-ним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політи-ки у сфері охорони здоров’я”, що затверджено наказом МОЗ 276 від 20.04.2012 „Про за-твердження Переліку тканин і клітин людини, з якими дозволена діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини”.

Таким чином в багатьох країн світу, в тому числі в Україні добровільна донація післяполо-гової плаценти та оболонок не має об’єктивних перешкод, в той час як отримання хоріону (ран-ньої плаценти) обмежено рядом факторів. Пла-цента завдяки фізіологічним особливостям є найбільш перспективним джерелом отриман-ня матеріалу для сучасних клітинних техноло-гій.

148


ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ВИКЛИКИ СУЧАСНИХ БІОМЕДИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА БІОЕТИКА

S8/1THE CONCEPT OF “SCIENCE” AND THE ETHICS IN SCIENTIFIC RESEARCH AT THE BEGINNING OF THE XXI CENTURY

Gualtiero A.N. Valeri General Secretary of CIFA Lugano

“What we do know is the main obstacle to the acquisition of what we do not know yet”

(Claude Bernard)

The concept of “science” has undergone various transformations over time.

Nowadays we tend too easily to classify as “lawful” the scientific investigation on some classes of phenomena, while summarily to classify as “pseudoscience” research focused on other phenomena that, compared to the first, they are just less well known or more difficult to classify.

This, for example, is the case of searches that were conducted, among others, by Giorgio Piccardi, John Eccles, Jacques Benveniste and, today, by Brian Josephson, Luc Montagnier and many others, the phenomena which have been observed by various researchers in addition to those mentioned, but whose origin has yet to be fully explained today.

To justify this refusal is invoked the assumptions experimental and analytical-mathematical postulates – according to this view – by Galileo Galilei and Isaac Newton.

In fact Galilei when, for example, sets out the principle of inertia, imagine an ideal experiment certainly not reproducible in the laboratory, especially by the means of which he then available, and which is therefore less the principle of trialability in laboratory and reproducibility. When he first observed sunspots, it merely states the phenomenon, but it is not able to explain their origin and evolution.

Half a century later, Newton will elaborate further on the statements of Galilei, and will give them a mathematical form. But when he enuncie the law of universal gravitation, he will give it as an empirical law based on experimental evidence; in

addition, by introducing an immaterial force and of unknown origin, he will perform an operation in open conflict with the spirit of the time, which presupposes that a action was derived from some physical cause observable.

The same laws of Johannes Kepler which Newton left for his analysis, Kepler no deduced they from physical-mathematical basis, but from a theological and pythagorean hypothesis.

From these (and other) cases is deduced that scientific progresses by successive approximations, and that do not require that phenomenon, in the moment in which it is described, has been observed in all its aspects and that is explained in physical-mathematical terms.

Scientific research stems from the need for Man to expand the knowledge of himself and of the world around him, and give an explanation, at least provisionally, of what he says.

It is therefore not possible to accept that scientific inquiry is limited to phenomena that we can, here and now, reproduce at will in the laboratory, nor to those for which we are able to frame immediately within the current knowledge of the physical-mathematical sciences, because this inevitably leads to limit the scope and freedom of scientific investigation and of knowledge in general.

S8/2СОЦИАЛЬНАЯ И ГЛОБАЛЬНАЯ БИОЭТИКА: СРАВНИТЕЛЬНО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ

Т.Н. Цырдя Государственный университет медицины и фармации имени Н.А.Тестемицану,Кишинэу, Республика Молдова

Важнейшая задача современной науки и философии – это разработка и внедрение в социальную практику стратегии выживания человечества. Сегодня уже известны и успешно работают на благо цивилизации не-мало инструментариев реализации данной

149

Глобалізаційні виклики сучасних біомедичних досліджень та біоетика

парадигмы, среди которых наряду с инфор-матизацией и интеллектуализацией обще-ства, его экологизацией, глобализацией и ноосферизацией выделяется биоэтизация социума, составляющая вкупе с аккомодаци-ей биоэтики к фрагментам социомира пред-мет и сущность социальной биоэтики [Цырдя Т.Н., Волгоград, 2012]. Последняя, характери-зуя степень биоэтизации общества и уровень адаптации биоэтики, бесспорно, способствует инициации и становлению биоэтики в глобаль-ном масштабе. И это потому, что биоэтизация, являясь деятельностью, направленной на вне-дрение моральных принципов биоэтики в со-циальную среду, со всеми вытекающими от-сюда последствиями, и работая на стратегию выживания, по определению, формирует адек-ватное и по возможности единое биоэтическое сознание у большинства граждан Планеты (сказанное в полной мере относится и к ак-комодации биоэтики), т.е. модифицируется в механизм, придающий биологической этике планетарные черты. Иначе говоря, происходит поэтапная трансформация этики жизни в гло-бальную биоэтику, что исключительно сложно, ибо необходимо преодолеть на практике су-ществующее в обществе проявление мораль-ного разнообразия, которое и препятствует становлению универсальной биоэтики.

Таким образом, уменьшение или ограни-чение биоэтического плюрализма, т.е. расши-рение процесса глобализации биоэтики, мо-гут и должны быть реализованы посредством биоэтизации социума и адаптации биоэтики. Если же говорить о перспективах развития гло-бальной биоэтики, то становится очевидным, что масштабы этого процесса во многом определяются мощью проявления механиз-мов, порождающих социальную биоэтику, т.е. ее ключевых понятий: биоэтизации со-циума и аккомодации биоэтики. Глобальная биоэтика, включая в себя медицинскую и ин-вайронментальную этику [Поттер В.Р., Киев, 2004], обеспечивает устойчивое и приемле-мое выживание, в то же время она, как ста-новящаяся область знания, тесно связанная с социобиоэтикой, проявляется и определя-ется через этот феномен, без которого одно-значно, ни при каких обстоятельствах, не толь-ко не будет развиваться, но и не возникнет. К этому следует добавить еще один практичес-кий аргумент, который мог бы приблизить в мировом сообществе траектории эволюции этики биологической и собственно глобальной биоэтики. Предлагается разбить биоэтику на части: на «биоэтику для друзей», и «биоэтику для посторонних» [Engelhardt H.T.jr., Sibiu, 2005]. Первая – содержательная, вторая –

процедурная биоэтика, которые, безусловно, будут способствовать приближению этики би-ологической к глобальной биоэтике.

Глобальная биоэтика, как видим, – то ре-альность, но специфическая, неотделимая в реализации стратегии выживания от социаль-ной биоэтики. Биоэтика в планетарном масш-табе во многом, если не во всем, определяет-ся содержанием и степенью маневренности социобиоэтики, силой действия биоэтической парадигмы на социум и разумной ее адапта-цией к фрагментам общества. Это – особая, искусственная, теоретико-прикладная кон-струкция, идущая от теоретиков и практиков, различных экспертов, особенно из области биоэтики, био- и нанотехнологий, генетики и т.п., желающих построить такую биологичес-кую этику, которая могла бы быть одобрена большинством населения Земли в рамках и во имя единой стратегии устойчивого и приемле-мого выживания современной цивилизации.

S8/3ЭТИКА ЗДОРОВЬЯ КАК ИННОВАЦИОННОЕ МЕЖДИСЦИПЛИНАРНОЕ НАПРАВЛЕНИЕ

Я.С. Яскевич Белорусский государственный экономический университет, Минск, Республика Беларусь

Развитие науки демонстрирует сегодня поворот к человеку, формируя новый тип гло-бальной методологической рефлексии, свя-занной с включением в её арсенал идеалов гуманизма, плюрализма и холистического подхода к человеку. Одновременно с этим в самой культуре нарастают тенденции измене-ния образа человека, восприятия человеческо-го тела и возраста, гендерных и генеративных моделей, здоровья и болезни. Всё это служит своеобразным социальным заказом по отно-шению к становлению «этики здоровья» как комплексной инновационной дисциплины.

Остроту приобретает проблематизация отношения к здоровью и болезни, жизни и смерти, решению открытых медицинских про-блем в различных культурах. Перед исследо-вателями возникает вопрос, требующий спе-циального изучения – насколько оправданы существующие модели, принципы, способы и особенности репрезентаций телесности и здоровья. Данная проблематика приоб-ретает особое звучание в условиях ради-кальной трансформации культур постсовет-ских государств, которая сопровождается качественными изменениями мировоззрений и практик, при этом особое значение имеют их

150


вариации в молодёжной культуре, в среде тех, кому предстоит реализация культурных изме-нений.

При этом важно критическое исследо-вание различных подходов к проблемати-ке этики здоровья, изучение и описание ее кросс-культурных и универсалистских аспек-тов и выявление специфики этико-правового регулирования общественных отношений в области охраны здоровья. Требует своего ре-шения экспликация, анализ и обоснование системной характеристики национальных осо-бенностей этики здоровья в кросс-культурной перспективе.

Изучение этики здоровья в условиях гло-бализирующегося мира, формирования но-вой стратегии цивилизационного развития и системы единых моральных ценностей и иде-алов является весьма плодотворным явлени-ем. Теоретико-методологическое осмысление ценностной составляющей практической медицины и биоэтики, выявление специфи-ки и роли этической компоненты в системе охраны здоровья, раскрытие нравственных и ценностных регулятивов, оформляющих этический подход в современном отношении к человеку, телесности и здоровью, обозначает тем самым антропологический поворот в раз-витии современных медицинских и культуро-логических практик.

Для решения столь многогранных задач необходимо использовать методы синергети-ческого анализа, а также системного подхода к построению антропологической парадигмы в проблемном поле медицины и профилакти-ки. Дальнейший шаг должен основываться на имеющихся в современном этическом, меди-цинском, социально-философском, культуро-логическом знании и разработках.

S8/4СОЦИОЛОГИЧЕСКИЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ О БИОЭТИКЕ

М.А. Никулина Южный федеральный университет,Ростов-на-Дону, Россия

Научные конгрессы, как зеркало биоэтики, ее «мгновенный снимок» в определенную фазу развития, выступают главной дискуссионной трибуной, формируют общее представление о состоянии науки, активизируют понимание ее развития.

Анализируя векторы теоретического раз-вития биоэтики в современном мире, назо-ву несколько значимых дискуссионных про-блем, требующих обсуждения, дальнейшего

осмысления и разрешения.1. Биоэтика и как социальный феномен, и

как наука, и как прикладной вид деятельности давно уже вышла за пределы одной отдель-но взятой страны, получив международный, межнациональный, транснациональный харак-тер. В условиях глобализации транснациональ-ное измерение инициирует междисциплинар-ную транснациональную исследовательскую ориентацию, которая создаст возможность сравнения результатов познания одних и тех же явлений или процессов в нескольких стра-нах или в мире в целом при условии исполь-зования единых методик и инструментария в пределах определенной парадигмы, пре-одолевая ограниченный научный потенциал узконациональных исследований. Актуальным становится сравнительный метод в биоэтике, для которого нужна (1) отработанная методика, которая имела бы в виду степень теоретичес-кого развития науки, семантику биоэтического языка, контекст страны. (2) Требуется апробированный инструментарий, каждый вопрос которого будет одинаково понят и рес-пондентами, и аналитиками не только в рамках одной страны, но и в мировом научном сооб-ществе. (3) Накопленная эмпирическая база международных исследований должна быть открыта для профессионалов.

2. Биоэтический «методологический мозг» исследовательских коллективов должен быть ориентирован на транснациональный харак-тер исследований и общенаучные стандарты, установленные международным сообществом критерии качества. В международном со-трудничестве пора переходить от обсужде-ния на конгрессах результатов национальных исследований к коллективному производству биоэтического знания о глобализирующейся социальной реальности, социальных рисках, которые инициируются бурным развитием би-отехнологий. Этот вывод предполагает актив-ное включение представителей национальных биоэтических комитетов, например, в процесс разработки транснациональной методологии исследований и парадигмальных теорий.

3. Признание междисциплинарнос-ти и трансдисциплинарности биоэтики выступает абсолютно необходимым условием объективности развития научного знания и его этико-аксиологической оценки.

4. Изменяются роль и место национальных и региональных биоэтических исследований в мировом сообществе. Ученые многих стран, предлагая свои взгляды на современный мир, критикуя уже существующие теории, выражают тем самым желание быть услышанными. При-мером этому служат национальные конгрессы

151


по биоэтике во многих странах мира. Хотя го-ворить о теоретико-методологическом уни-версализме в биоэтике на основе уже имею-щихся результатов проблематично.

S8/5СОВРЕМЕННЫЕ ВОПРОСЫ БИОЭТИКИ, СВЯЗАННЫЕ С МЕЖДУНАРОДНЫМИ ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИМИ ИССЛЕДОВАНИЯМИ ВОЗДЕЙСТВИЯ РАДИАЦИИ НА ОРГАН ЗРЕНИЯ

П.Н.ВиттеГУ «Институт медицины труда НАМН Украины», Киев, Украина

1. Для того чтобы гарантировать высокое качество полученной базы данных, с минимальным воздействием сопут-ствующих факторов на характер сбора эпидемиологических результатов: следует учитывать сложные моменты научного про-екта, которые переносится в регионы сбора материала. В нашем случае, это потребова-ло внедрить в проект двойную проверку ре-зультатов в Украине и в США для элиминации возможных мешающих факторов развития профессиональной радиационной катаракты у ЛПА с использованием независимой методики проверки данных, с учетом этических принци-пов.

2. В дизайне исследования 15070 ЛПА, в ин-формированном согласии, было заложено раз-решение продолжения последующих исследо-ваний результатов в когорте обследованных, в которой субъекты имеют широкий диапазон доз облучения, что только через 10 лет после завершения работы (в 2012 году) позволило добиться признания наших результатов научно доказанными другими методами и принять, на их основе новые основные нормы радиацион-ной безопасности МАГАТЭ.

3. Два препятствия лежали на пути та-ких международных экспериментальных и эпидемиологических исследований по-следствий радиационного облучения для глаза. Одним из них был специфичным и уникальным в виде разных методических подходов в исследованиях именно зритель-ной системы, а другой являлся общим для всех многонациональных исследований и за-ключался в различиях законодательной базы стран-участниц исследований.

4. Актуальность исследования органа зре-ния бесспорна, хотя есть и другие доказанные маркеры профессионального радиационного риска. В нашей работе полностью избежать препятствий методического характера было

трудно, в особенности, когда предпринима-ются многонациональные исследования. По-давляющее большинство транс-национальных барьеров, связаны с разными аспектами биоэтики при изучении реакций животных и человека на вредные факторы.

5. Исторически, решение разнородных или даже противоречивых биоэтических вопросов между странами-участницами решались на основе принципов ad hoc (т.е. одноразово), как это было в нашем собственном случае: Укра-инско/Американское Чернобыльское исследо-вание органа зрения (UACOS).

6. Это и нынешнее беспрецедентное дви-жение к глобализации всех аспектов жизни, включая исследования связанные со здоро-вьем человека, только подтверждают острую необходимость для всех стран принять и при-менять согласованные на международном уровне минимальные требования биоэтики в политике обеспечения здоровья. Эти принципы биоэтики должны быть включены в качестве важнейших компонентов GLP и GCP, касающиеся исследований с участием животных и людей соответственно.

7. Программно-организованный опыт про-ведения межправительственного проекта вокруг созданных в рамках НАТО протоколов нашего проекта (1987 г.), которые в настоящее время существуют во многих развитых странах, может служить моделью для разработки и реа-лизации административной инфраструктуры, необходимой для обеспечения применения стандартов биоэтики в полном соответствии с современным обществом.

S8/6ПРИНЦИПЫ МИНИМИЗАЦИИ РИСКОВ АВАНГАРДНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ

В.Л. Кулиниченко, Б.И. Остапенко НМАПО имени П.Л. Шупика, Киев, Украина.

Современное общество признаёт необ-ходимость и значительные перспективы тех-нологического переоснащения социально-экономического развития цивилизации в ХХI веке, основанного на освоении авангардного потенциала биотехнологий и нанотехноло-гий. Развитие современной социально-тех-нологической сферы, интегрирующей био-технологии и нанотехнологии, остро ставит задачу социального, мировоззренческого и нравственного освоения авангардных техно-логий и выработки принципов минимизации связанных с ними рисков.

Категория «авангардные технологии» ха-рактеризуется способностью технологии

152


обеспечивать прорыв функциональных воз-можностей и лидирование по эффективности и безопасности.

Авангардный цивилизационный потенциал биотехнологий и нанотехнологий определя-ется как возможностями управления процес-сами на уровне биологической клетки, так и обусловленными нанотехнологией преиму-ществами миниатюризации (снижения раз-меров, материалоёмкости и энергоёмкости). Кроме того, при переходе к структурам в на-номасштабе происходит качественное изме-нение свойств материалов, определяемое квантовыми эффектами и действием сил Ван-дер-Ваальса. Это позволяет создавать тех-нические изделия с новыми функциями, не доступными без перехода к наномасштабу.

Экзистенциальная и социальная значи-мость рисков, обусловленных внедрением биотехнологий и нанотехнологий в социаль-но-технологическую сферу жизни человека, определяет остроту задачи социального, ми-ровоззренческого и нравственного овладения изменяющихся социальных и биологических условий жизни. Потенциал рисков составляет вызов самое биологической и духовной при-роде человека и образуемого им сообщества.

Решение задач минимизации рисков авангардных технологий определяется прин-ципом первичности мировоззренческой на-правленности профессиональной деятельнос-ти для характера её последствий и основными принципами и правилами биоэтики (автоно-мии, благодеяния, не навреди, справедли-вости, и информированного согласия). Это обуславливает необходимость системати-ческих усилий системы образования, про-фессионального и политического сообществ по мировоззренческому выстраиванию мо-тивации и усилий всех вовлечённых специ-алистов в социальном и гуманистическом направлении. Создаваемые для решения этих задач экспертные системы должны быть своевременными и действенными. В каче-стве экспертной системы предлагается ис-пользовать аналитические, предупреждаю-щие и сдерживающие возможности биоэтики, фундаментом которой является явно сформулированный приоритет нравственного начала Жизни. Биоэтическая концепция опас-ного знания рассматривается как современ-ная экспертная система управления рисками, обусловленными авангардными, в частности, биомедицинскими и нанотехнологиями.

S8/7БИОЭТИКА И ПОСТАКАДЕМИЧЕСКАЯ НАУКА (ГЛОБАЛЬНАЯ ЭВОЛЮЦИЯ И ЭПИСТЕМОЛОГИЯ ЭВОЛЮЦИОННОГО РИСКА)

В.Ф. Чешко Харьковский национальный экономический университет, Украина

Стабильная адаптивная стратегия Homo sapiens (САСН) представляет собой супер-позицию трех различных типов адаптаций: биологического, социокультурного и техно-логического, основанных на трех автономных процессах генерации, репликации и осущест-вления адаптивной информации – генетичес-ком, социокультурном и символическом. При этом третья составляющая САСН направлена в равной мере на адаптивное преобразова-ние среды обитания и самого носителя САС (гоминид). В ходе антропогенеза происхо-дит перманентное ускорение и увеличение эффективности процесса адаптациогене-за в результате возрастания удельного веса социокультурных и технологических адапта-ций. Иными словами, происходит постепенное замещение Модуса Дарвина-Вейсмана Моду-сом Ламарка, как способного актуализировать более высокие темпы эволюции и/или адап-тациогенеза. Такая организация способна к спонтанному возрастанию системной слож-ности, причем на разных этапах социоантро-погенеза роль лидера берут на себя отдельные ее компоненты. Примерно 350-400 лет назад в результате трансмутации социокультурного компонента САС возникла техногенная циви-лизация, особенностью которой является пер-манентное расширение «социоэкологической ниши» (сферы контроля) Homo sapiens и па-раллельная эскалация рисков антропо-техно-генного воздействия. С появлением High Hume (NBIC-,OMICS-) технологического комплекса уровень риска достиг экзистенциального уров-ня значимости. При этом экзистенциальный уровень техногенного риска означает уже по определению риск эволюционный, посколь-ку обуславливает генезис возможности ис-чезновения человечества как биологического вида (но не обязательно – разумной жизни и ноосферы вообще). Обе коэволюционные связки (геном−культра и культура−технология) заменяются системой, где статус техноло-гических инноваций однозначно определяет статус генома и культуры носителя разумной жизни. Переход от классической (дисципли-нарно организованной) к постакадемической науке когерентен трансформации техноген-

153


ной цивилизации в фазу информационной культуры, а рыночной экономики в экономику знаний. Изменение технокультурного баланса, являющееся адаптивной реакцией социокуль-турного компонента САСн на описанные выше процессы, привело к трансформации класси-ческой науки в ее постакадемическую форму. В рамках той же глобально-эволюционного процесса социокультурного адаптациогене-за приходится рассматривать и появление биоэтики, как одной из разновидностей со-временной (трансдисциплинарной) научной концепции, сочетающей в себе черты гумани-тарного знания, классической научной теории и социальной утопии. Собственно эволюция становится предметом рационалистичес-кого управления и/или манипулирования, и, следовательно, оказывается необходимым просчитывать при составлении прогноза и определении величины инновационного рис-ка те особенности социальной реакции на научно-технологическое развитие, которые проистекают из субстанциональной основы человеческого сознания и культуры и являют-ся результатом предшествующей биосоциаль-ной эволюции

S8/8МОЖЛИВІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПАТОГЕННИХ РИКЕТСІЙ В ЯКОСТІ БІОЛОГІЧНОЇ ЗБРОЇ ХХІ СТОЛІТТЯ

І.З. Держко, І.В. Лук’янчук Львівський національний медичний університет ім. Д. Галицького, Львів, Україна

В час напруженої суспільно-політичної си-туації в світі та соціально-економічних криз проблема тероризму не втрачає своєї актуаль-ності. Враховуючи відносну доступність біоло-гічних агентів (особливо природних збудників інфекційних захворювань), відносно низьку вартість, легкість застосування та масовість ураження, а також важкість наслідків і трудно-щі виявлення виконавця, саме біологічна зброя може стати одним з найбільш реальних засобів здійснення терористичних акцій. Міжнародни-ми документами, що регулюють контроль за виробництвом і розповсюдженням біологічної зброї є Женевський протокол та міжнародна Конвенція про заборону розробки, виробни-цтва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про їх знищен-ня. Включно з Україною, конвенцію підписали 144 країни, з яких 18 країн підписали її, але не ратифікували. Однак, за оцінками експертів, роботи з розробки біологічної зброї досі три-вають.

Метою нашої роботи було дослідити мож-ливість використання патогенних рикетсій в якості біологічної зброї сучасності та оцінити ризики та можливі наслідки для населення піс-ля проведення біотерористичної атаки. Рикет-сіози є вдалим прикладом тих захворювань, актуальність та важливість яких досі адекват-но не оцінюється. Завдяки своїм унікальним біологічним характеристикам (стійкість в на-вколишньому середовищі, малий розмір, три-вала персистенція в організмі хворого, низька інфекційна доза, високі показники захворюва-ності та смертності), R. prowazekii з великою ймовірністю може бути використана в якості агента біотероризму. За оцінками ВООЗ: 50 кг аерозольних R. prowazekii, випущених під час біотерористичної атаки, призведуть до ура-ження близько 100000 людей (з них 19 000 ви-падків з летальним наслідком та 85 000 осіб втратять дієздатність).

Поряд з властивостями рикетсійних патоге-нів, що збільшують їх потенціал для використан-ня в якості біологічної зброї, існує ряд вагомих факторів, що перешкоджають та ускладнюють процес виготовлення великих об’ємів висо-коочищеної рикетсійної біозброї (масове роз-множення даних патогенних мікроорганізмів, їх очищення і аерозолізація є досить складним і дороговартісним процесом із обов’язковим залученням фахівців із високим рівнем обізна-ності в сфері мікробіологічного виробництва). Таким чином, знаючи про потенційну небезпе-ку, яку можуть нести в собі рикетсійні патогени в руках зловмисників, нагляд за даною групою інфекцій повинен бути на високому рівні у всіх країнах світу та Україні, зокрема. Розробка від-повідних протоколів для захисту від біотеро-ристичних актів з можливим використанням патогенних рикетсій є обов’язковим спіль-ним завданням для відомчих центрів охорони здоров’я, відповідних органів виконавчої влади та служб національної безпеки.

S8/10ФИЛОСОФИЯ В ЭПОХУ НАНОТЕХНОЛОГИЙ

Н.В. Коваленко Национальная медицинская академия последипломного образованияим. П.Л.Шупика, Киев, Украина

Высокие технологии третьего тысячелетия (информационные технологии, биотехноло-гии, нанотехнологии, геномные, наномеди-цинские, когнитивные технологии, а также технологии нейрочипов, виртуальной реаль-ности, искусственного интеллекта) все бо-лее активно завоевывают современный мир.

154


Развитие и внедрение нанотехнологий в нашу действительность не только изменяют мате-риально-пространственную среду человека, но и оказывает влияние на его мироустрой-ство, мировоззрение. В связи с этим возни-кает потребность в применении философских знаний для анализа стремительного процесса преобразования человеческого бытия (в фи-лософской науке появились новые термины «прорыв в новую реальность», «гуманитарная революция»).

Основной задачей философской мысли в век нанотехнологий становится осмысление особенностей, перспектив и последствий на-нонизации природы, общества и человека. Сознавая неизбывную проблемность челове-ческого существования, неопределенность будущего, философия призвана проанализи-ровать и определить сущность «нанофило-софии», философии в эпоху нанотехнологий. По всей видимости, нанофилософия долж-на будет синтезировать предшествующее философское знание, разработать новый понятийный аппарат и новую методологию, провести коррекцию научной картины мира. Нанотехнологии направлены на конструиро-вание различных типов материи. Ранее че-ловеческая мысль изменяла материальные объекты на уровне микро и макро системы, а в эпоху нанотехнологий человек создает ис-кусственную материю, такие материальные структуры, свойства, взаимодействия, пове-дение которых он конструирует, может про-граммировать и управлять ими сам. Мы на-блюдаем очередное торжество человека над миром природы. Ведь такие материальные структуры не существуют в природе и оце-ниваются как искусственные – суррогатные. В.С.Лукьянец пишет: «...будущее человечества предстает как суррогатная онтология, то есть как бытие, которое творится человеком, ору-дующим все более могущественными науко-емкими технологиями».

В связи с открытиями нанотеха, создани-ем искусственных материальных структур, перед философией возникает необходимость уточнения определения материи и после этого возможно уже не будет такого четко-го противопоставления материи и сознания, переосмысления таких понятий, как «созна-ние», «мышление», «жизнь», «целостность» и другие. Связь философии и науки «высоких технологий» определит новизну содержа-ния функций нанофилософии (гуманитарной, практической, общекультурной, прогностичес-кой, социальной, аксиологической, методоло-гической, мировоззренческой). Нанонаука, на-нотехнологии, нанобиология, наномедицина,

нанофармакология принесут человечеству не только невиданные блага, но и негативные угрозы изменения нашей действительности, человеческого бытия, глобального преобра-зования живой и неживой природы. Сумеет ли человечество в такой ситуации использовать нанодостижения в благих намерениях, макси-мально исключая наноугрозы? В рамках этого проблемного поля и возникает комплекс фи-лософских и теоретико-междисциплинарных вопросов (социокуль-турных, социально-этических), которые вызывают бурную поле-мику и острые социально-философские дис-куссии.

Р8/1ГЛОБАЛЬНОЕ ЗДОРОВЬЕ В КОНТЕКСТЕ СОВРЕМЕННЫХ ГЛОБАЛИЗАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ

А.И. Ешану Государственный Университет Медицины и Фармации «Николае Тестемицану»Кишинев, Республика Молдова

Человеческое измерение глобализации, открытие новых возможностей развития че-ловека и человечества тесно связано с про-блематикой здоровья, здравоохранения, как на локальном, так и на глобальном уровне. Современные глобализационные процессы способствовали проявлению новых тенден-ций в области здоровья в мировом масштабе, на которые обратили внимание исследователи этого явления, появилась название «глобаль-ное здоровье». В частности, американские ис-следователи определяют «глобальное здоро-вье» как область, в которую включается общее здоровье жителей большинства стран мира; этот термин нуждается в системном рассмо-трении, чтобы преодолеть тот разрыв, который делимитировал ранее «тропикальную медици-ну» и «международное здоровье» от публично-го здоровья в целом. Программы тропикальной медицины исходили из колониальных моделей истории человечества, а парадигма междуна-родной медицины основывалась на реалиях холодной войны и двухстороннего сотрудниче-ства. В свою очередь, современные программы глобального здоровья основываются на фено-мене глобализации всех сфер бытия челове-ка и его влиянии на здоровье в планетарном масштабе. В результате концепция «глобаль-ного здоровья» начала развиваться на прочной междисциплинарной базе, включая солидный системный анализ.

Переход академического сообщества от по-нятия «международное здоровье» к «глобаль-

155


ному здоровью» отмечен и в научных публика-циях: постоянно растет число научных статей по этой проблематике в известном специали-зированном журнале „Global Health”, в то же время, число статей в журнале „International Health” стабилизировалось. Такой же интерес к этому явлению отмечается и в Европе, осо-бенно в ЕС. Европейский Совет ЕС принял 11 мая 2010 г. специальную резолюцию, в которой отмечается что «здоровье во всех его проявле-ниях» составляет ключевой принцип стратегии ЕС в области здоровья, как составная часть всех политик на союзном, национальном, ре-гиональном, глобальном уровнях. Здоровье, таким образом, занимает стержневое место, как в индивидуальном процветании личнос-ти, так и в устойчивом развитии стран. Три из восьми Целей Развития Тысячелетия напрямую связаны со здоровьем: материнским, детской смертностью, распространением ВИЧ/СПИ-ДА. Другие четыре цели содержат важные вза-имосвязи со здоровьем: уменьшение бедности и голода, начальное воспитание для всех, ра-венство женщин и устойчивая среда.

Эпидемиологические тенденции значитель-ного числа болезней вызывают тревогу на всех континентах. В свете последних эпидемий и пандемий фактор здоровья вырисовывается как важнейший аспект международных отно-шений. Каждое из понятий – «международное здоровье», – «глобальное здоровье» обладает значительным числом определений, концеп-ций и проблематик, отражающих не только точку зрения профессионалов медицины. Эти понятия являются и результатом различных взаимозависимых практик, политик и логистик здоровья разных стран, новых проблем и рис-ков для здоровья, переходящих национальные границы, а так же проблем медицинской по-мощи, оказанной специфическим категориям населения, таким, как иммигранты и беженцы, системой менеджмента санитарных рисков, связанных с различными экологическими про-блемами, чрезмерным употреблением медика-ментов, климатическими изменениями и т.д.

Р8/2БИОЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ МОДЕЛИРОВАНИЯ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ЭМОЦИОНАЛЬНОГО СТРЕССА У КРЫС

А.С. Кратенко Харьковский национальный университетим. В.Н. Каразина, Харьков, Украина

Для изучения антистрессовых эффектов фармакологических препаратов необходимо

использование моделей стресса. Существу-ет большое количество экспериментальных подходов, которые позиционируются как эмоционально-стрессовые воздействия: пла-вание в холодной воде, удерживание равно-весия на вертикальном шесте, нахождение в одной клетке крысы и кошки и др. Указанные модели вызывают значительные изменения функционального состояния органов и систем, а также биохимических показателей крови, мочи и т.д., что свидетельствует о напряжении, в первую очередь, гипоталамо-гипофизар-но-надпочечниковой системы. В то же время, большинство стрессовых моделей далеки от реальных эмоционально-стрессовых ситуа-ций, возникающих в жизни человека.

В этой связи представляют интерес «конфликт афферентных раздражений» и «сенсорный контакт» как реалистичные моде-ли эмоционального стресса, которые по силе и характеру воздействия сравнимы со стрессом в человеческом обществе.

«Конфликт афферентных раздражений» представляет собой нерегулярное чередо-вание звукового и светового воздействия с одновременным нерегулярным же подкрепле-нием раздражителя электрическим импульсом на конечности крысы. При этом электрическое воздействие является подпороговым, т.е. не вызывает боли как таковой (что соответствует требованиям этики), а приносит лишь ощуще-ние дискомфорта животному. Таким образом, эмоциональный стресс при описанной моде-ли является результатом «ошибки» раздражи-телей, т.е. животное «не знает, что его ждет в следующий момент».

«Сенсорный контакт» – еще более реа-листичная, на наш взгляд, эмоционально-стрессовая модель, которая представляет со-бой общение двух крыс одного пола из разных пометов сначала через небольшие отверстия в плексигласовой перегородке, а затем непо-средственно после изъятия преграды. В этом случае неизбежно происходит формирование у одной из крыс агрессивного поведения, а у дру-гой – субмиссивного (подчиненного) поведе-ния. Путем трехкратного тестирования отбира-ются группы «агрессивных» и «субмиссивных» крыс, у которых имеются проявления эмоционального стресса. Такой опыт модели-рует ситуации агрессии в семье и обществе.

В целом, поиск адекватных эмоционально-стрессовых моделей для изучения антистрессовых эффектов фармакологи-ческих препаратов является актуальным для концепции биоэтики в современной экспериментальной медицине.

156


Р8/3БИОЭТИЧЕСКИЙ ДИСКУРС О ВЗАИМОСВЯЗИ ИПОСТАСИ ЗНАНИЙ И РИСКОВ ПРИМЕНЕНИЯ НОВЫХ ТЕХНОЛОГИЙ

Е.А. Скрипник Государственный университет медицины и фармации им. Н. А. Тестемицану, Кишинэу, Республика Молдова

Современное общество характеризует-ся непрерывным ускоренным научно-техни-ческим прогрессом, но и возникновением и консолидацией опасных обстоятельств или рисков. В данной ситуации научное позна-ние определяется в зависимости от способа ответов на вопросы, требующих сообрази-тельности и обоснованности, в зависимости от степени его полезности для человеческой деятельности, т. е. в зависимости от реаль-ной возможности внедрения в социальную практику новых знаний. Предлагается, в этой связи, биоэтический анализ связи между об-разом научных знаний и рисков, возникающих в процессе их применения, что требует необ-ходимости установления адекватных отноше-ний между этими знаниями, рассмотренными через призму феномена «опасное знания» и осознанием основных свойств концепции риска, появляющегося в результате быстрого проникновения наукоемных технологий во все формы социальной деятельности.

Ещё в 1970 г. В. Р. Поттер в своей первой ста-тье «Биоэтика – наука выживания», посвящен-ной биологической этике, обратил внимание на способность научных знаний превращаться в «опасные», так как они способствуют обо-стрению межсоциальных, социоприродных и антропосоциальных глобальных проблем. Так как основные специфические характеристи-ки риска, появляющиеся в информационном обществе, могут быть охарактеризованы в зависимости от своего глобального харак-тера (пространство распространения рисков охватывает не только одного индивида, но и це-лое человечество, её флору и фауну, основные элементы планеты, поддерживающие жизнь, а также их способности усиливаться в резуль-тате развития и эволюции новых технологий), следует обратить внимание тем опасностям, которые представляют особый интерес для биоэтического исследования. Речь идёт о возможности утраты генетической идентич-ности личности, об ограничении и управлении природным разнообразием, о вмешательстве людей в биосоциальную природу человека благодаря научно-техническим достижени-

ям через биогенетическую инженерию, через клонирование и трансплантацию органов, о необходимости обеспечения контроля над во-оружением (атомным, химическим и биологи-ческим), о возникновении новых болезней, как следствие потребления продовольственных, фармацевтических, косметических продуктов, произведённых из новых материалов и т. д. Решение этих проблемных ситуаций требует разработку новых биоэтических принципов и императивов в соответствие с эволюцией со-временного научно-технического прогресса, в том числе и новой методологии этики эпохи планетарных технологий.

157

Методологічні аспекти викладання біоетики

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ БІОЕТИКИ

S9/1КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ БІОЕТИКИ У ВИЩИХ МЕДИЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

І.В. Васильєва Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, Україна

Особливе значення має впровадження у вищих медичних навчальних закладах Укра-їни, у відповідності до міжнародних стандар-тів, нормативної дисципліни «Основи біо-етики та біобезпеки». Програма дисципліни передбачає висвітлення як теоретико-мето-дологічних, світоглядних, так і прикладних питань, що пов’язані із застосуванням прин-ципів, норм при аналізі конкретних проблем медицини та охорони здоров’я.

Концептуальне значення має питання ви-никнення біоетики як складової загального процесу розвитку знань, культури в цілому. Незважаючи на дискусійність питань щодо предмета біоетики, її статусу в системі су-часних знань, більшість науковців справед-ливо акцентують увагу на міждисциплінар-ності біоетичних підходів. Проте ця позиція потребує певної конкретизації з урахуванням різних рівнів інтеграційних зв’язків: між дис-циплінами всередині окремих типів науково-го знання; між науковими дисциплінами, які належать до різних груп наук (природничих, гуманітарних, соціальних, технічних); між науковим і позанауковим знанням. По суті біоетика виходить за межі звичайної між-дисциплінарності, оскільки йдеться про ін-теграцію наукових (раціональних) і ціннісно-нормативних підходів, які містяться не тільки у філософії, етиці, а й в інших формах духо-вної культури, передусім релігії. Біоетика є інтегративним напрямом у розвитку сучас-них знань, сучасної духовної культури, який ґрунтується на діалозі та взаємодії науки та релігії, філософії та богослов’я, професіона-лів і представників громадськості в питаннях збереження життя на землі в усій багатома-

нітності його форм, виживання та стійкого розвитку людства в умовах інформаційно-техногенної цивілізації.

Суттєвою особливістю біоетики є діало-гічність, полемічність, тобто представлення, співставлення, відкрите обговорення різних позицій та досягнення на цій основі певного консенсусу. Це зумовлює певні методоло-гічні та методичні особливості у викладанні біоетики як навчальної дисципліни, зокрема, необхідність більш широкого використання інтерсуб’єктних форм організації аудиторної та позааудиторної роботи (дискусії, рольові ігри, круглі столи, школи-семінари тощо).

Викладання біоетики повинно сприяти формуванню у майбутніх лікарів сучасної культури мислення, комплексного системно-го світобачення, цілісних (холістичних) і, вод-ночас, ціннісних підходів до людини, її життя та здоров’я. Адже для лікаря ніколи «… не по-винно бути «випадку», а тільки жива, страж-даюча людина» (В.Ф.Войно-Ясенецький).

S9/2ОСОБЕННОСТИ И МЕТОДИКА ПРЕПОДАВАНИЯ КУРСА «БИОМЕДИЦИНСКАЯ ЭТИКА» В БЕЛОРУССКОМ ГОСУДАРСТВЕННОМ МЕДИЦИНСКОМ УНИВЕРСИТЕТЕ

С.Д. Денисов, И.Г. Хацанович, Е.А. Кульчицкая Белорусский государственный медицинский университет, Минск, Республика Беларусь

Курс «Биомедицинская этика» является неотъемлемой частью гуманитарной подго-товки будущих медицинских работников. В Белорусском государственном медицинском университете данная дисциплина была вве-дена в учебный процесс в 2005 г. В настоящее время биомедицинская этика изучается сту-дентами 1 курса в объеме 34-х аудиторных часов (семинарские занятия). Преподавание дисциплины обеспечивает кафедра фило-софии и политологии БГМУ в соответствии

158


с учебной программой, в которой определя-ются цели и задачи, структура и содержание курса.

При разработке методики преподавания биомедицинской этики учитывается специ-фика этики как «практической философии», особое значение уделяется творческому при-общению студентов к этическому знанию. Среди методологических приемов, позволя-ющих не только ознакомить студентов с сущ-ностью и основными проблемами биомеди-цинской этики, но и выработать у них навыки рефлексии над сложными ситуациями, воз-никающими в современной медицинской практике и предполагающими нравственный выбор, следует отметить следующие:

• творческий анализ этико-нормативных (клятвы, кодексы) и законодательных доку-ментов, регулирующих медицинскую про-фессию (студенты получают задание разра-ботать собственный вариант клятвы, кодекса или провести этическую экспертизу закона, регламентирующего ту или иную сферу меди-цинской практики);

• решение ситуационных задач-казусов (ис-ходя из нравственных ценностей и принципов медицинской профессии, своей собственной нравственной позиции, студенты предлагают решение проблемных ситуаций, возникаю-щих в пространстве современной медицины);

• анализ визуального текста (студенты смо-трят ток-шоу, посвященное «открытой» про-блеме (аборт, эвтаназия и др.) и учатся ана-лизировать позиции участников дискуссии, аргументировать собственный нравственный выбор);

• подготовка творческой работы-эссе (на основе художественного текста (литерату-ра, кино), студенты учатся размышлять о нравственных аспектах медицинской про-фессии);

• изучение коммуникативного сообщества современных пациентов (студенты исследу-ют тематические интернет-ресурсы, форумы, отзывы пациентов о врачах и формируют представления о специфике современного пациента).

Подобные методические приемы приоб-щения студентов к биоэтическому знанию по-зволяют наполнить учебный курс конкретно-практическим содержанием, что стимулирует активность моральной рефлексии студентов, способствует осознанию ответственности бу-дущего врача за свой моральный выбор.

S9/3ПИТАННЯ БІОЕТИКИ, БІОМЕДИЧНОЇ І МЕДИЧНОЇ ЕТИКИУ СУЧАСНІЙ ПЕДІАТРІЇ

О.П. Волосовець Національний медичний університетімені О.О. Богомольця, Київ, Україна

Як писав Аристотель, «Якщо ми йдемо впе-ред у знанні, але поступаємося в моральності, ми йдемо назад». Гостра потреба моральної оцінки досліджень у сфері біології та медицини, які бурхливо розвивалися, а також захист прав людини привели до народження біоетики (Van Rensselaer Potter, «Біоетика: міст у майбутнє», 1971). Він наголосив, що «людство потребує з’єднання біології та гуманістичного знання, з якого належить викувати науку виживання і з її допомогою встановити систему пріоритетів».

Сучасну медичну етику нерідко називають біоетикою. У якому ж співвідношенні перебу-вають біоетика, біомедична і медична етики? Адже, як казав Рене Декарт: «Визначте зна-чення слів, і Ви позбавите людство від поло-вини його помилок». Отже, біоетика – етика, орієнтована на вироблення і встановлення морально-розуміючого ставлення до життя взагалі і будь-якого живого. Біомедична ети-ка – прикладна етика, предметом якої висту-пає моральне ставлення суспільства в цілому і професіоналів (медиків, біологів) до людини, її життя, здоров’я, смерті як у процесі лікуван-ня, так і в ході проведених з його участю до-сліджень. Медична етика – професійна етика, яка включає аспекти медичної деонтології, а також етичні проблеми, що виникають у систе-мі «лікар-хворий». У педіатрії зазначені аспекти отримують особливу актуальність з огляду на особливості роботи зі здоровим і хворим дити-ною, важливості вирішення морально-етичних проблем, що виникають при курації дітей на всіх рівнях системи «лікар – батьки – дитина».

Етика важлива при формуванні взаємовід-носин між лікарем, батьками і дитиною, про-веденні медико-генетичного консультування, курації дітей з обмеженими фізичними і пси-хічними можливостями, захисті прав дитини та профілактики жорстокого поводження з ним, аналізі лікарських помилок, проведенні клініч-них досліджень і багатьох інших аспектах. Пра-ва дитини є похідним від поняття «права люди-ни», і саме в педіатрії як медицині дитинства конкретизовані принципи і норми сучасних нормативно-правових актів з питань захисту прав дитини.

Ці та інші біоетичні питання повинні бути в фокусі особливої уваги на всіх етапах підготов-

159


ки сімейного лікаря, педіатра. І тут особливе значення має не тільки професійна підготовка, але й загальна культура лікаря. Остання, зо-крема, неможлива без знайомства із літера-турною класикою – від «Записок врача» В.В. Вересаєва з переживаннями лікаря при його професійному становленні до «Анналів» М.І. Пирогова з прикладом ставлення лікаря до власних помилок.

Біоетика, біомедична і медична етики, в тому числі у педіатрії, активно вивчаються, причому міждисциплінарно, і розвиваються. І, як влучно зазначив Лілі Кварк, – «Біоетика – це не гальмо науки, це її стоп-кран!»

S9/4ИНСТИТУЦИОНАЛИЗАЦИЯ БИОЭТИКИ В БЕЛАРУСИ

Ю.А. Вишневская Международный государственный экологический университет имени А.Д. Сахарова, Минск, Беларусь

Институционализация биоэтики, предпо-лагает практический переход от возникшей по-требности общества в социально ответственном поведении исследователей к формированию моральных норм и правил научного исследова-ния, их принятию и применению, установлению санкций и специальных организаций для их по-ддержания. При этом отличительной чертой та-кого перехода является то, что адресатами этих норм и правил являются не индивиды, а инсти-туции – организованные коллективы со своим предназначением, спецификой и культурными чертами – является отличительной чертой такого перехода. В качестве таких базовых биоэтических институций выступают, как правило, этические комитеты.

В Беларуси создание таких локальных комите-тов началось в 1996 году и сопровождалось разра-боткой системы статусов и ролей, охватывающих всех входящих в их состав членов. Этический комитет, действующий как постоянный источник компетентных советов по биоэтике, предостав-ляет непредвзятые экспертные рекомендации практическим сотрудникам по поводу конкретных действий, которые необходимы в определённой биомедицинской ситуации, и дает заключение, какие из них соответствуют этическим стандар-там, кодексу поведения и общим гуманистичес-ким ценностям.

В 1999 г. в соответствии с приказом Минис-терства здравоохранения «Об утверждении правил проведения клинических испытаний лекарственных средств» в Беларуси было со-здано Республиканское предприятие «Центр

экспертиз и испытаний в здравоохранении», который разработал методические рекоменда-ции «О порядке организации и работы комитетов по этике в Республике Беларусь». Это, а также создание в Республике Беларусь в 2006 году На-ционального Комитета по биоэтике может расс-матриваться в качестве важнейшего этапа ин-ституционализации биоэтики, предполагающего появление формальных и неформальных органи-заций, регулирующих и упорядочивающих функ-ционирование новых биоэтических институций.

В настоящее время в Беларуси создают-ся объективные и субъективные условия для развития биоэтики в форме институционально организованной социальной технологии с сис-темой стандартизированных либеральных цен-ностей, обеспечивающих соблюдение личных прав и свобод человека в биомедицинской сфере. Такими условиями выступают форми-рование нравственных и правовых основ регу-лирования биомедицинских исследований, а также продуктивный поиск адекватных моделей биоэтического образования и просвещения как высшей ступени институционализации биоэтики.

S9/5ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ОСНОВ БІОЕТИКИ ТА БІОБЕЗПЕКИ МАЙБУТНІМ ЛІКАРЯМ ТА ПРОВІЗОРАМ

І.І. Заморський, І.Г. Кишкан Буковинський державний медичний університет, Чернівці, Україна

У сучасних умовах постійного розвитку новіт-ніх медичних технологій (генна інженерія, генна терапія, використання стовбурових клітин тощо) та широкого застосування ліків, особливо, з ви-сокою біологічною активністю, значної актуаль-ності набувають морально-етичні питання жит-тєдіяльності та біобезпеки людини і суспільства. Впровадження до навчальних планів підготовки майбутніх лікарів і провізорів біоетики та біо-безпеки є обгрунтованим і доцільним, оскільки сприяє формуванню морального й біоетичного регулювання надання медичної допомоги паці-єнтам та забезпеченню біобезпеки населення.

У Буковинському державному медичному університеті навчальна дисципліна «Основи біо-етики та біобезпеки» викладається на кафедрі фармакології студентам ІІІ курсу медичних, сто-матологічного та фармацевтичного факультетів з урахуванням специфіки майбутньої спеціаль-ності. Під час лекцій та практичних занять для студентів усіх спеціальностей розглядаються законодавчі документи з питань біоетики та прав людини, функції біоетичних комітетів, питання соціальної етики та соціальної справедливос-

160


ті, гідності і недоторканності людського життя з моменту його зачаття до природної смерті, здо-ровий спосіб життя як умова його тривалості, біоетичні, правові та соціальні проблеми генної інженерії, генної терапії та генетичних репро-дуктивних технологій, безпечного застосування наноматеріалів та ліків із високою біологічною активністю, ВІЛ-інфекція та СНІД як біоетична та соціальна проблема тощо. Зі студентами спе-ціальностей «Лікувальна справа», «Педіатрія», «Стоматологія» та «Медична психологія» деталь-но обговорюються біоетичні основи професійної діяльності лікаря, взаємин хворого, його роди-ни і медичного персоналу лікувальних закладів, принцип конфіденційності (лікарська таємниця), правдивості та поінформованої згоди при об-стеженні і лікуванні хворого. Із майбутніми пе-діатрами розглядаються біоетичні та правові аспекти при лікуванні дітей різного віку, шкідли-вість алкоголізму, негативний вплив вживання наркотиків та тютюнопаління на дитячий орга-нізм. Студентам спеціальності «Стоматологія» виділено окреме заняття стосовно безпечного використання біополімерів та інших матеріалів для протезування і пломбування, що використо-вуються в стоматологічній практиці. Майбутнім медичним психологам більше уваги приділяєть-ся питанням психологічної підтримки хворого і його родини, створення довірливого контакту з пацієнтами та його близькими. Студентам спе-ціальностей «Фармація» та «Клінічна фармація» передбачено окрему лекцію і практичне занят-тя щодо медико-етичних та правових проблем клінічних випробувань лікарських засобів та їх впровадження в клінічну практику, вартості жит-тя, лікування та здоров’я людини, проблеми ре-клами лікарських препаратів у фармації, етичних аспектів при проведенні фармацевтичної опіки пацієнтів та генеричної заміни ліків.

Вивчення студентами медичних та фарма-цевтичних факультетів основ біоетики та біобез-пеки сприяє формуванню поваги до життя та гід-ності людини, інтереси якої завжди повинні бути вище інтересів науки і суспільства.

S9/6ВИШКІЛ ФАХІВЦІВ З БІОЕТИКИ У ШКОЛІ БІОЕТИКИ УКРАЇНСЬКОГО КАТОЛИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

І.Є. Бойко Український Католицький Університет,Львів, Україна

Сертифікатна програма з біоетики Школи біоетики УКУ була створена на базі філософ-сько-богословського факультету Українського Католицького Університету у 2009 році. Про-

грама, яка базується на засадах персоналіс-тичної біоетики отримала назву «На службі охорони життя».

Мета програми – гуманізація медицини на основі християнських цінностей та виховання пошани до цінності та гідності людського життя від запліднення до природної смерті.

Завданнями програми є: • Підготовка компетентних фахівців у галузі

біоетики для праці в біоетичних комітетах та етичних комісіях України

• Вишкіл фахівців у сфері паліативної опіки • Спеціалізована освіта для лікарів, юристів,

медичних капеланів та волонтерів • Поглиблення знань з християнської моралі

та біоетикиШкола біоетики УКУ передбачає наступ-

ні напрями підготовки: • Філософія та психологія (Християнська ан-

тропологія, Основи християнської віри та мо-ралі, Психологія здоров’я і хвороби)

• Біоетика (Основи біоетики, Біоетика і поча-ток людського життя, Біоетика і педіатрія, Біо-етичні комітети Європейського Союзу, Біоети-ка і маніпуляція людським життям, Біоетика і клонування, Біоетика і кінець людського життя)

• Медичне право та екологія (Етичний кодекс лікаря, Біоетика і медичне право, Екологічна етика, Основні біоетичні документи Церкви)

Під час навчання у Школі біоетики розгляда-ються важливі біоетичні проблеми сьогодення: репродуктивна медицина та генна інженерія, пренатальна діагностика та педіатрія, преімп-лантаційна та генетична діагностика, клону-вання, трансплантація органів, паліативна опі-ка та евтаназія.

Викладачами Школи біоетики УКУ є провід-ні фахівці та експерти у сфері біоетики, канди-дати та доктори наук, професори та доценти університетів з Канади (Юрій Мончак) та Німеч-чини (Алоїс Бух), України (Радмила Гревцова, Ігор Герич, о. Ігор Бойко) й Італії (о. Арнальдо Панґрацці, о. Мавріціо Фаджоні, Марія Луїза ді П’єтро, Марія Ярема), Австрії (Вальтер Шауп).

Щорічно Школа біоетики УКУ організовує ряд відкритих лекцій відомих закордонних професорів на актуальні біоетичні тематики для широкого кола слухачів. Учасники таких лекцій можуть впроваджувати отримані зна-ння у своїй повсякденній практиці та впливати на позитивні зміни в українському суспільстві через творення «культури життя».

Навчання на програмі триває протягом двох семестрів (один рік) та відбувається в понеді-лок, вівторок та середу з 18.00-21.00.

Учасниками програми є працівники медич-них установ, паліативних відділень та студенти медичного університету, юристи та психологи,

161


капелани та монахині, журналісти, педагоги та соціальні працівники. В майбутньому вони зможуть працювати експертами в біоетичних комітетах та етичних комісіях України.

За три роки навчання у Школі біоетики УКУ близько 50-ти осіб стали її випускниками та отримали сертифікат про успішне завершення навчання. На даний момент сертифікатна про-грама з біоетики «На службі охорони життя» має дозвіл (ліцензію) на провадження освітньої діяльності зі сторони Департаменту з питань освіти, науки, сім’ї та молоді Львівської облас-ної державної адміністрації.

У 2012-2013 рр. Школа біоетики УКУ відкри-ла сертифікатну програму в Тернополі на базі Тернопільського державного медичного уні-верситету ім. І. Горбачевського, учасниками якої стали 26 осіб та створила власний сайт www.bioetyka.ucu.edu.ua

S9/7ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТИВНОГО КУРСУ З БІОЕТИКИ ТА БІОБЕЗПЕКИ В ПІСЛЯДИПЛОМНУ ПІДГОТОВКУ ЛІКАРІВ

Н.Ф. Єфіменко, М.В. Плетень ДЗ «ЗМАПО МОЗ України», Запоріжжя, Україна

Протягом останніх 20 років у розвинених країнах світу біоетика є однією з важливіших складових вищої освіти медиків, біологів, філо-софів, соціологів. Українські медики і біологи не завжди мають достатній запас знань з ети-ки, психології, філософії, щоб орієнтуватися в останніх досягненнях біомедицини. Відсут-ність систематичної освіти вітчизняних лікарів в області біоетики негативно позначається на іміджі українського лікаря в очах міжнародної медичної спільноти, ставить їх у невигідне ста-новище по відношенню до більш підготовлених в даній області зарубіжних колег, перешкоджає формуванню нових відносин у вітчизняній охо-роні здоров’я, більш адекватно відповідних сучасним політико-економічним умовам. Тому вкрай актуальними стають проблеми сучасно-го викладання біоетики, формування біоетич-ного світогляду у дітей і підлітків, вивчення біо-етики у середніх і вищих навчальних закладах.

Перераховані обставини обумовлюють на-гальну необхідність вивчення питань біоетики, що знайшло відображення у рішенні МОЗ Укра-їни щодо включення до програми додиплом-ної та післядипломної підготовки фахівців усіх спеціальностей, питань стосовно основ біо-етики та біобезпеки. Згідно цього рішення, ка-федрою лабораторної діагностики і загальної патології академії розроблена і впроваджена програма елективного курсу з біоетики та біо-

безпеки.Метою даного курсу є підвищення кваліфі-

кації лікарів в області біоетики і біобезпеки біо-медичних досліджень, ознайомлення слухачів з моральними проблемами сучасної біомеди-цини та стратегією виживання людства – но-оетикою.

Основні біоетичні питання, яки входять до програми курсу: моральні та філософські про-блеми аборту, контрацепції та нових репродук-тивних технологій; проведення експериментів на людині і тваринах; отримання інформованої згоди та забезпечення прав пацієнтів; визна-чення дефініції смерті; самогубства та евтана-зії; проблеми відносин до помираючих хворих; вакцинації та СНІДу; демографічної політики та планування сім’ї; генетики; трансплантології; клонування людини; маніпуляції зі стовбуро-вими клітинами; створення трансгених орга-нізмів, рослин і тварин; клінічні випробування лікарських препаратів і медичних технологій.

Основні питання біоетики і біобезпеки ви-кладаються у формі лекцій-презентацій. На се-мінарських заняттях слухачам пропонуються тестові питання, а також рішення проблемних та ситуаційних завдань. Слухачі не залишають-ся байдужими до питань біоетики, про що свід-чить висока активність при проведенні занять. В якості самостійної позааудіторної роботи слухачі вивчають рекомендовану літературу, а також міжнародні документи і закони України, які декларують морально-етичні принципи ді-яльності лікаря. В перспективі планується про-ведення проблемних лекцій, лекцій-діалогів, учбово-методичних конференцій.

S9/8БІОЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ В ПРОГРАМІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ІЗ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Л.В. Буцька Національний Технічний Університет України «КПІ», Київ, Україна

Формування здорового способу життя є проблемою комплексною. У зв’язку з цим важ-ливим є підвищення ролі особистісних якос-тей людини у свідомому й вольовому при-йнятті принципів здорового способу життя і біоетичних правил та норм. Високий рівень здоров’я розглядається як ознака зрілої осо-бистості. Власна поведінка та дотримання ети-ки фахівця з фізичної реабілітації має важли-ве значення. Майбутній спеціаліст із фізичної реабілітації – це цілісна, всебічно розвинена особистість, якій притаманні індивідуальні орі-єнтири у ставленні до здоров’я і моралі. Серед

162


важливих елементів формування готовності до подальшої професійної діяльності є професій-на самосвідомість і професійно-педагогічне середовище. За своєю природою професійна самосвідомість спрямована на формування стійкої схильності до самоаналізу і самооцін-ки своїх професійних дій і якостей. Саме тому професійну самосвідомість ми розглядаємо як фактор, що впливає на самовиховання і на-вчання, реальну професійну діяльність і сту-пінь її ефективності. Проблема самосвідомості фахівця органічно пов’язана з визначенням його ставлення до біотетичних норм мислення та поведінки. Отже мета дисципліни «Основи біоетики» – набуття фахівцями з оздоровлен-ня людини комплексу теоретичних знань для формування гуманістичних поглядів на люди-ну, її відносин з оточуючим середовищем, па-цієнтом на засаді етичних норм та у відповід-ності до чинного законодавства, нормативних актів, громадської думки. Курс передбачає набуття студентами теоретичних знань основ біоетики, біоетичних концепцій охорони життя людини, біоетичних навичок роботи з хворими різних форм патології, які потребують фізичної реабілітації після перенесених захворювань та травм. В результаті вивчення дисципліни сту-денти повинні знати: основні історичні корені біоетики; історичні моделі та моральні прин-ципи; правові та медико-соціальні аспекти регулювання системи охорони здоров−я на за-садах біоетики; біоетичні проблеми хвороби; біоетичну концепцію охорони життя людини; проблеми біоетики в спортивній медицині та реабілітації. Оскільки, є чевидним, що фізич-на реабілітація пацієнтів будь-яких клінічних груп потребує синтезу соматичного та психо-терапевтичного підходів, що повязане іх про-веденням поглиблених методологічних та клі-нічних досліджень, для формування майбутніх реабілітологів, вкрай необхідним є включення теоретичної та практичної психотерапевтичної та біоетичної підготовки, подальша інтеграція біоетичних методик, як у процес фізичної реа-білітації, так і в освіту майбутніх реабілітологів. Проведене дослідження дозволяє на якісно новому рівні вирішувати питання біоетичної підготовки фізреабілітологів як фахівців оздо-ровчої галузі. Подальшого дослідження потре-бує формування біоетичної культури студентів майбутніх фахівців оздоровчої галузі.

Література:1. Глуховский, В. В. Как реализовать права па-циентов [Текст] / В. В. Глуховский // «Здоровье Украины». — 2001. — 4. — С. 32—33.2. Антологія біоетики [Текст] / За ред. Ю. І. Кундієва. -Львів: Бак, 2003 – 592 с.

3. Кундієв, Ю. І. Біоетика — веління часу [Текст] / Ю. І. Кундієв// Перший національний конгрес з біоетики: Тези доповідей. — К., 2001. — С. 1.

S9/9МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ БІОЕТИКИ В МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДАХ

І.Г. Купновицька, М.М. Рожко, Г.М. Ерстенюк, І.П. Вакалюк, С.М. Калугіна Івано-Франківський національний медичний університет, Івано-Франківськ,Україна

З біомедичними проблемами лікар постій-но буде зустрічатися в своїй практичній діяль-ності, і повинен буде приймати рішення, що вимагають не лише грунтовної медичної, але й етико-правової та філософсько-етичної під-готовки. Уведена в навчальну програму дис-ципліна біоетика виступає не як самоціль, а як специфічна форма наукового осмислення проблеми людини, співвідношення духовного і тілесного, моральної свободи і відповідаль-ності, етичних питань сучасної медицини, за-хисту екзистенціальних прав людини. Велика увага до прав пацієнта призвела до нового ро-зуміння суті взаємин між лікарем і пацієнтом, до розробки нових моделей цих взаємин. Сьо-годні медицина володіє небувалим раніше ар-сеналом засобів, які можуть бути використані як на благо, так і на шкоду не лише конкретній людині, але і людському роду на біологічному і соціальному рівнях. Лікар має в своєму роз-порядженні засоби втручання в сам факт за-родження нового життя, здійснення контролю над життям і смертю, людською поведінкою, можливістю неодноразової реанімації і реабі-літації важких хворих з поверненням їх до жит-тя і праці. Проблеми, пов’язані із застосуван-ням нових біотехнологій, безумовно, повинні розглядатися і вирішуватися з врахуванням конфесійної належності медичних працівни-ків і пацієнтів, з врахуванням думки провідних релігійних конфесій. При викладанні основ бі-оетики і біобезпеки студентам усіх факульте-тів досягається мета дисципліни – викладачі сприяють розвитку етично-правової культури лікаря, виробляють навики спілкування з па-цієнтами з пошаною прав пацієнта і його сис-теми цінностей, знайомлять майбутніх лікарів і провізорів з етичними і законодавчими до-кументами як українського, так і міжнародно-го значення, що регламентують різні аспекти медичної діяльності. На практичних заняттях проводиться розбір основних понять біоети-ки, детально розглядаються моделі взаємин лікаря з пацієнтом і його родичами відповід-

163


но до основних правил і принципів біоетики: автономії особистості, здобуття усвідомленої інформованої згоди, права на конфіденцій-ність тощо. Всі заняття проводяться у фор-мі діалогу, вирішення ситуаційних завдань і спільного обговорення дискусійних моментів. Постійно з’ясовується думка студентів з різ-них проблем біоетики, оцінки з етичних по-зицій діяльності учених і лікарів, їх відкриттів і вчинків. Відповіді систематизуються, аналі-зуються, вираховуються інтенсивні і екстен-сивні показники, висновки обговорюються із студентами, що завжди сприймаються ними з великою цікавістю. Таким чином, підвищен-ня якості підготовки сучасного лікаря в галузі біомедичної етики та біобезпеки дасть змогу в його подальшій діяльності на вищому про-фесійному рівні проводити профілактику та лікування соматичної та психосоматичної па-тології, попереджувати деонтологічні і профе-сійні помилки.

S9/10ЕКОЛОГІЧНА ЕТИКА ЯК ФУНДАМЕНТ РОЗУМІННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Ю.К. Дупленко, С.Д. Ісаєв, В.І. Карамушка Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ, Україна

Розуміння і розбудова сталого (збалан-сованого) розвитку можлива лише на осно-ві засвоєння екологічного стилю мислення й екологічного способу дій, бо вже давно дове-дено, що без опанування принципів екологіч-ної етики ніякими заходами щодо екологічно чистого виробництва та зменшення забруд-нень природного довкілля досягти сталого розвитку суспільства неможливо.

Реалії сьогодення свідчать про те, що на зміну інформаційному суспільству приходить суспільство, засноване на знаннях, яке вима-гає від науки конкретних результатів, конче необхідних для виживання та забезпечення подальшого прогресу. Нині це – умови існу-вання, тобто оточуюче середовище, а також збереження життєздатності індивідуума, що, в свою чергу, визначає необхідність знання про норми ставлення суспільства до серед-овища, зокрема – до всього живого та до людського організму, як одного з елементів цього живого. Нині визнається, що біоетичні підходи (у їх сьогоднішньому розумінні) скла-дають характерну рису сучасної наукової па-радигми. Сьогодні формується т. зв. «нова інвайронментальна парадигма», головними орієнтирами якої, за М.М.Кисельовим (2000), є такі:

• вид Homo sapiens включений до єдиної глобальної екологічної системи;

• людина існує не лише у соціальному, але й у природному контексті;

• людина – один з членів природного угру-пування;

• привілеєм людини виявляється лише його відповідальність за стан природного довкіл-ля і громадське здоров’я;

• людина повинна відмовитися від ідеї екс-плуатації природи та шукати можливості життя в гармонії з нею.

Розуміння стійкого (збалансованого) роз-витку лише як технічної, освітньої чи органі-заційної проблеми для держави, що вико-ристовує для цього свої структури і функції (держбюджет, міністерства, політику тощо), є невірним. Виключення чи ігнорування інтер-есів і можливостей чи промисловості, чи на-селення (так би мовити, периферії) знецінює усі намагання будувати суспільство і техно-логії сталого розвитку. Зрозуміло, наскільки важливо мати у керівництві фахово підготов-лених спеціалістів із достатнім практичним досвідом, – важливо у т.ч. для здійснення того, що ми розуміємо під комплексом захо-дів щодо стійкого розвитку (Карамушка В.І., 2009).

Проведений нами соціологічний аналіз ставлення в суспільстві до біологічної та еко-логічної етики (Дупленко Ю.К., 2009) свідчить, що тільки економічно розвинене суспільство, побудоване на гуманістичних принципах, здатне до розв’язання завдань сталого (зба-лансованого) розвитку, зокрема – збережен-ня природного довкілля, і саме задля цього необхідно усвідомлення принципів екологіч-ної етики і вміння керуватися ними в повсяк-денній практиці.

S9/11МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ ОСНОВ БІОЕТИКИ В КУРСІ ЛЕКЦІЙ «ПОБІЧНА ДІЯ ЛІКІВ»

В.Ю. Дяченко Національний медичний університетімені О.О. Богомольця, Київ, Україна

У процесі становлення системи охорони здоров’я України та реформування медичної науки перед суспільством і державою постає необхідність розвитку біоетики, яка закладає основи здорового способу життя, пошани гідності та збереження здоров’я людини.

Впровадження методологічних основ та методичних підходів біоетики і біобезпеки в усіх сферах діяльності лікарів та представ-

164


ників медичної науки має ґрунтуватися на відповідних положеннях, достовірність яких не викликає жодних сумнівів. Активне втру-чання лікаря в патологічний процес у хворого вимагає узгодження його діяльності з зако-номірностями дії ліків і можливої небезпеки за певних умов.

Досягнення сучасної фармакології у ви-робництві, діагностиці та лікуванні лікар-ськими засобами потребує підвищення уваги лікарів до можливих негативних наслідків, які впливають на якість життя людини. Науково-технічний прогрес спричинив зміну поглядів на морально-етичні взаємини між лікарем і пацієнтом, що формувалися століттями. Поява складних досліджень та методів лі-кування, винайдення й впровадження нових ліків, новітніх досягнень науки вимагають мо-рально-етичної і правової регламентації. Біо-етика, яка нині набуває статусу прикладної науки, поступово запроваджується як дисци-пліна у вищих навчальних закладах України, передусім медичного профілю.

Згідно рішення Ради національної безпе-ки і оборони України від 29 лютого 2009 року «Про біологічну безпеку» на кафедрі фарма-кології та клінічної фармакології Національ-ного медичного університету імені О.О. Бого-мольця питання основ біоетики і біобезпеки включені в програми підготовки фахівців усіх спеціальностей при викладенні предмету фармакології та елективного курсу «Побічна дія ліків». До робочих програм включені роз-гляд сучасних державних міжнародних доку-ментів з проблем біоетики і біобезпеки.

Одним із завдань, що стоять перед ви-кладачами вищих медичних закладів є фор-мування у майбутніх лікарів біоетичного мислення і біоетичних уявлень щодо раціо-нального призначення лікарських засобів. Дотримання засад біоетики при призначенні препаратів в значній мірі залежить не тільки від обсягу знань, механізмів дії, особливос-тей фармакокінетики та фармакодинамі-ки лікарських засобів, але і з урахуванням протипоказань до застосування і можливих побічних реакцій. Серед багатьох факторів, що впливають на наслідки побічних реакцій лікарських засобів, важливу роль відігра-ють недостатні знання лікарів з раціональної фармакотерапії.

Формування етичного ставлення студен-тів та інтернів, як майбутніх кваліфікованих спеціалістів, до пацієнтів сприятиме запобі-ганню негативних наслідків фармакотерапії та підвищенню якості надання медичної до-помоги.

S9/12ОСОБЕННОСТИ ОБУЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ СТУДЕНТОВ-МЕДИКОВ

Т.С. Оспанова Харьковский национальный медицинский университет, Харьков, Украина

Интеграция современной националь-ной системы высшего образования в ев-ропейскую ставит новые задачи и условия развития экспорта образовательных услуг. Обучение иностранных студентов является определенным показателем статуса учебного заведения. Харьковский национальный ме-дицинский университет (ХНМУ) имеет боль-шой опыт обучения иностранных студентов. За период с 1951 года были подготовлены специалисты для более, чем 120 стран Азии, Африки, Латинской Америки и других.

Однако, многие иностранные студенты испытывают дискомфорт и трудности в про-цессе обучения. Это связано с трудностя-ми общения на украинском/ русском языке, иногда – отсутствием взаимопонимания с преподавателем, национально-психологи-ческими особенностями студента. Наиболее серьезными стрессовыми факторами для иностранных студентов являются трудности при подготовке к занятиям, особенности педа-гогической системы ВУЗа, климатические раз-личия, отдаленность семьи, меньший шанс, чем на родине студента, для вовлечения в со-циальную жизнь учебного заведения, города, страны. В то же время, овладение профессией врача, выполнение своей профессиональной деятельности (общение с пациентами и меди-цинским персоналом на русском/ украинском/ языках, чтение специальной литературы и т.д.) требует от иностранных студентов высокого уровня профессиональной и коммуникативной компетенции.

Поэтому, профессорско-преподаватель-ский состав ВУЗа должен оказывать как ака-демическую, так и моральную поддержку иностранным студентам. При разработке про-грамм обучения необходимо учитывать нацио-нально-психологические особенности студен-та, повышать его академическую мотивацию.

Преподаватель должен оказывать помощь в подборе литературы для подготовки к за-нятиям; создавать специальные методичес-кие указания для иностранных студентов; постоянно повышать свою квалификацию; владеть иностранным языком; использовать при пояснении учебного материала боль-шое количество демонстрационного мате-риала; индивидуально работать с каждым

165


студентом-иностранцем. Преподаватель до-лжен учитывать слабую русскоязычную по-дготовку иностранного студента, понимать проблемы иностранных студентов, сглаживать конфликты на основе знаний о национальном менталитете страны каждого студента.

Реализация современной образователь-ной концепции требует акцентирования вни-мания педагогов на личностно-ориентиро-ванную модель обучения, в центре которой стоят интересы, потребности, возможности студента-иностранца, их совместная деятель-ность, базирующаяся на позитивном взаимо-действии. В конечном итоге все это поможет иностранному студенту полноценно адапти-роваться к условиям и системе образования в Украине.

S9/13ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ КУРСУ «БІОЕТИКА» В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МОЛОДШИХ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

А.В.Степанюк1, М.І.Данюк2

1Тернопільський національний педагогічний університет ім.В.Гнатюка,2 Чортківський державний медичний коледж, Тернопільська обл., Україна

Важливість проблем біологічної етики сти-мулює перегляд програми підготовки майбут-ніх молодших медичних працівників на пред-мет відображення в її змісті принципів біоетики. Чим краще студенти зрозуміють ці принципи, тим швидше вони усвідомлять ідею, що збе-регти життя на Землі – це найвище моральне завдання і воно випадає на їх долю. Біологічна етика, як наука про етичне ставлення до всьо-го живого, вивчає проблеми взаємовідносин людей, використання новітніх біотехнологій, допустимість маніпулювання людським мате-ріалом, а також проблеми взаємовідносин лю-дини і тварин. Виховання гуманного ставлення до людей та тварин формує у майбутніх мо-лодших медичних працівників такі професійно важливі якості, як доброта, милосердя, спів-чуття, співпереживання, любов.

Для майбутніх молодших медичних праців-ників не так важливо отримати загальну інфор-мацію про певний вид тварин, для них важли-вішим є внутрішнє сприйняття положень про те, що тварини мають самостійну цінність, що кожен вид має право на існування, і не тому, що приносить людині користь. Права тварин або рослин можна визначити як блага, без яких вони не можуть існувати як самостійні істоти. Слід усвідомлювати, що все живе уже несе в

собі право на життя, а визнання цього права є одночасно визнанням нашого обов’язку по-важати це право. Усвідомлення своїх право-мірних дій щодо живої природи (включаючи людину) має стати нормою для кожного. Саме біоцентричний підхід до потреб інших організ-мів сприяє вихованню етичного ставлення до них.

Проведене дослідження дозволяє зроби-ти висновок, що формування ціннісного став-лення до живої природи доцільно здійснюва-ти двома шляхами: 1) включення біоетичних знань до змісту навчальних предметів біоло-гічного циклу; 2) вивчення навчального пред-мету “Біоетика”. Перший шлях – передбачає впровадження елементів біоетики до окремих тем навчальних предметів. Проте більш ефек-тивним є другий шлях – введення факультати-ву чи окремого навчального предмету, як це зроблено у багатьох зарубіжних країнах. Це дасть змогу ширше знайомити студентів з про-блемами біоетики, застосовувати нові інтер-активні методи навчання та виховання, більше приділити уваги практичним вмінням. Отже, створення системи біоетичного виховання є важливим фактором гуманізації сучасної ме-дичної освіти.

S9/14БІОЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН

Троцька О.С.Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, Україна

Значні втрати етичних, духовних, екологіч-них цінностей у суспільстві вимагають удоско-налення шляхів формування у молодого поко-ління не лише розумової, творчої та вольової активності, а й якісно нового системного мис-лення на основі законів біологічної етики.

Методологічні засади біоетичного вихован-ня школярів детермінуються положеннями біо-логічної етики та ґрунтуються на принципах: 1) екобіоцентризму – визнання Життя найвищою цінністю, шанобливе, благоговійне ставлення до всіх елементів екосистем; 2) загартування – залучення учнів до ситуацій, які потребують вольового зусилля, вироблення рефлексійної позиції; 3) емпатії – прояв співчуття не лише до людей і тварин, а й до безмовних елементів екосистем.

Біоетичне виховання школярів доцільно здійснювати у три взаємообумовлені етапи: акумуляційний (отримання досвіду спілку-

166


вання з представниками живої природи в мо-лодшій школі); пропедевтично-діяльнісний (формування етичного ставлення до живих організмів та нагромадження фрагментарних знань про екосистеми в основній школі); цін-нісно-діяльнісний (формування етичного став-лення учнів до екосистем у старшій школі). Це дозволяє розглядати етичне виховання школя-рів як кумулятивний процес, на кожному етапі якого підсумовуються в концентрованому ви-гляді минулі досягнення і кожен результат вхо-дить невід’ємною частиною в загальний фонд відповідного процесу. При цьому він не пере-креслюється наступними успіхами пізнання, а лише переосмислюється, уточнюється й роз-ширюється. Процес біоетичного виховання на всіх етапах загалом відбувається за схемою: знання (інформація) → емоції → почуття → за-цікавленість → допитливість → переконання → етичне ставлення → діяльність, але на першо-му етапі він починається із безпосереднього спілкування з природою.

Розробка системи біоетичного виховання старшокласників реалізована нами на осно-ві ідеї про те, що форми і засоби навчання та виховання повинні бути спрямованими на фор-мування емоційно-почуттєвої сфери учнів, мо-тивації щодо їх продуктивної діяльності. При цьому відбувається актуалізація особистої причетності до того чи іншого об’єкту. Біоетич-не виховання старшокласників передбачає ви-вчення біо(еко)етичних питань, які сприятимуть поєднанню етичних цінностей з сучасними екологічними проблемами. Інтеграція проблем біологічної етики та світоглядних стратегій су-часної освіти забезпечить становлення нової морально-екологічної парадигми поведінки людини в біосфері.

На нашу думку, пріоритетним при викладан-ні біології повинен бути не формальний процес передачі учням знань, а виховання морально-етичних почуттів, особистої зацікавленості долею об’єктів, що вивчаються, формування партнерського, а не підкорюючого чи спожи-вацького, ставлення до світу природи.

Р9/1БИОЭТИЧЕСКИ ОРИЕНТИРОВАННОЕ ВЫСШЕЕ МЕДИЦИНСКОЕ ОБРАЗОВАНИЕ

О.Н. Ковалёва, В.И. Смирнова, Т.Н. Амбросова, Т.В. Ащеулова Харьковский национальный медицинский университет, Харьков, Украина.

Биоэтика обладает уникальным образовательным и воспитательным потенци-алом, который способен помочь любому чело-

веку жить во благо себе и не во вред другим. Биоэтически ориентированное образование, на наш взгляд, должно предусматривать по-дготовку специалистов, которые не только знакомы с моральными нормами, требова-ниями, принципами этики общения с пациен-тами и врачами, осознающих свою роль в об-ществе, но и способных к распространению биоэтических взглядов и идей.

Учебной программой по изучению дисциплины «Основы биоэтики и биобезо-пасности» предусматривается прежде все-го изменение отношений к живым объектам на основе биоэтических принципов, для чего происходит не просто знакомство, а освое-ние инновационных технологий, способству-ющих выработке биоэтических отношений с окружающим миром. Для успешного освоения студентами данного предмета на нашей ка-федре используется доминирующий в совре-менной науке способ познания – системный как основной для всего медицинского обра-зования. Системный подход определяет вза-имосвязанность всех элементов модели и на-целенность на результат – формирование и развитие ценностных отношений, основанных на принципах биоэтики. Взаимосвязанность всех элементов обеспечивает преемствен-ность не только в содержании учебных кур-сов, но и в освоении учебных действий. Для уточнения места биоэтического знания в лич-ностной системе координат, организующей индивидуальную картину мира, большей сте-пени привлекается групповая форма работы и методы, позволяющие аргументированно уточнять личностную точку зрения на то или иное положение биоэтики. Семинарские за-нятия по данному курсу проходят в виде бесед нравственно-ориентированного характера, круглых столов, в ходе которых уточняются и становятся более убедительными аргументы различных точек зрения, раскрывающих биоэтические позиции.

На этапе нравственно-рефлексивном – изу-чаются актуальные биоэтические проблемы научных исследований, у будущих исследова-телей вырабатываются умения по оценке не-обходимости эксперимента с использованием живых объектов, умения по выбору методов и средств исследования с позиций биоэтики. Исследовательские проблемы рассматрива-ются как с профессиональных позиций, так и с позиций биоэтики, обосновываются их ценностно-нравственные аспекты.

Для фиксации результатов каждого этапа модели биоэтически ориентированного об-разования по окончании изучения каждой темы предусмотрены соответствующие

167


творческие разработки. В содержательном смысле данный курс является пропедевти-кой биоэтического подхода к профессии, а в методическом способствует объединению личностных нравственных позиций с позиция-ми морального осмысления объективно суще-ствующего развития медицинского знания.

В ходе изучения данного курса, благодаря использованию рефлексивных интерактивных методов обучения – бесед и диалогов нрав-ственного ориентированного характера – про-исходит осмысление себя в будущей профес-сии.

Р9/2ГІГІЄНІЧНЕ МИСЛЕННЯ ЯК СКЛАДОВА УСПІШНОЇ КЛІНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРЯ

І.Г. Мудра, Н.М. Скалецька, Я.М. Ямка, С.Т. Зуб Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького,Львів, Україна

При вирішенні питань гуманізації сучасної науки першочерговим завданням медицини є збереження та розвиток традиційних кла-сичних форм адекватної та ефективної терапії захворювань, впроваджених основополож-никами вітчизняної медицини, що набуває фундаментального значення в інтерпретації результатів високотехнологічних підходів до лікувального процесу.

Необхідно зазначити, що головною метою медика є лікування людини, а не лише бороть-ба з хворобою. Цілісний підхід до пацієнта з врахуванням середовища його проживання необхідний для подолання недуги, адже “хво-ре тіло губить душу”, а лікування одного органу буде малоефективним, оскільки хвороба – це збій регуляції організму як цілісної системи. Розуміння ж причин, що викликають хвороби, проведення первинної, вторинної та третинної профілактики є предметом вивчення гігієни.

Видатний вчений Ф.Ф. Ерісман сказав: “Не кожен лікар може бути спеціалістом з гігієни, але кожен … може і повинен засвоїти гігієніч-ний спосіб мислення”, що набуває вагомого значення на сучасному етапі розвитку сус-пільства, бо є запорукою дотримання фахів-цем-медиком головного медичного постулату, що дійшов до нас від часів Гіпократа – “не на-шкодь”. Лікар не повинен обмежено розуміти цей вислів, вкладаючи у його зміст лише нена-несення шкоди здоров’ю пацієнта у ході про-ведення лікувальних процедур. Широке гігіє-нічне мислення дає змогу медику думати про лікувальні та профілактичні заходи в зв’язку з

впливом зміненого, внаслідок природоперет-ворюючої та денатуруючої діяльності людини, довкілля. Формування професійних якостей майбутнього лікаря ґрунтується на поєднанні елементів клінічного та гігієнічного мислення. Не слід забувати про індивідуальний підхід до пацієнта, що є неможливим без широкого зна-ння етіопатогенезу, клінічної симптоматики за-хворювання, стандартів лікування тощо. Але організм не є машиною із визначеним набором деталей, що підлягають заміні. До кожної хво-рої людини доктор повинен знайти відповід-ний психологічний підхід, підібрати належне лікування, адекватну дієту, скорегувати режим і умови життя й праці, що можливо лише за умови застосування гігієнічних знань та вмінь, які дозволять мислити широко, грамотно, гігі-єнічно.

Отже, не слід забувати про гігієну – медичну прикладну та теоретичну дисципліну, яка дає можливість студенту-медику стати лікарем з великої літери.

Р9/3НЕЙРОНАУКИ, БІОЕТИКА, БІОБЕЗПЕКА: ОСВІТНІ АСПЕКТИ

О.О. КисільІнститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН УкраїниКиївський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

Згідно сучасним науковим поглядам термін «нейронауки» об’єднує такі наукові дисциплі-ни, як молекулярні основи діяльності клітин нервової системи, нейрофізіологія, нейромор-фологія, нейрохімія, нейрофармакологія, не-йробіологія, нейропсихологія тощо, швидкий розвиток та впровадження досягнень яких мо-жуть забезпечити значні вигоди для суспіль-ства [1, 2]. Зокрема розуміння роботи мозку та нервової системи взагалі, новітні досягнення в галузі нейрофармакології та суміжних облас-тях можуть поліпшити лікування неврологічних порушень, хвороб і психічних захворювань. В той же час, можливості використання досяг-нень нейронаук виходять далеко за рамки біо-логічних та медичних наук та викликають заці-кавленість у експертів таких галузей, як етика, безпека, право та освіта [3, 4].

На сьогоднішній день вирішальна роль щодо забезпечення етичної та безпечної не-йронауки належить самим науковцям, які пра-цюють у відповідній галузі; а викладання біо-етики та біобезпеки для студентів – майбутніх спеціалістів нейронаук є основою для вихо-вання відповідальних науковців. В той же час, результати досліджень стану викладання біо-

168


етики та біобезпеки для студентів – майбутніх спеціалістів нейронаук, в різних країнах світу показує недостатнє висвітлення відповідних питань при навчанні студентів [5], що потре-бує розробки та впровадження різних заходів та засобів щодо покращенні викладання від-повідних питань для нейронауковців, зокрема розробки нових наукових програм, методичних матеріалів, створення інтернет ресурсів, тощо. З цією метою на базі Університетів Манчес-тера та Бредфорда (Сполучене королівство) було створено Міждисциплінарну мережу ви-кладання етики для представників нейронаук (Interdisciplinary Network on Teaching of Ethics for Neuroscientists) [5], до якої увійшли викла-дачі етики та наукові дослідники, які вивчають етичні та соціальні наслідки наукових досяг-нень в області нейронаук. Мережа виступати-ме в якості координаційного центру для обміну досвідом, висунення та впровадження нових ідей щодо покращення викладання питань біоетики та біобезпеки для нейронауковців. В результаті роботи мережі передбачено роз-робку універсального освітнього ресурсу для нейронауковців, який буде представлено для обговорення.

[1] Українське товариство нейронаук, http://usn.org.ua

[2] Society for Neuroscience, http://www.sfn.org

[3] Project “Brain Waves”, Modules 1-4, The Royal Society, UK, http://royalsociety.org/policy/projects/brain-waves

[4] International Neuroethics Society, http://www.neuroethicssociety.org

[5] Interdisciplinary Network on Teaching of Ethics for Neuroscientists, http://www.lab.ls.manchester.ac.uk/neuroethicseducation

169

ДосвіД роботи біоетичних комітетів і комісій, розробкаі впроваДження етичних коДексів в біології та різних галузях меДицини

ДОСВІД РОБОТИ БІОЕТИЧНИХ КОМІТЕТІВ І КОМІСІЙ, РОЗРОБКА І ВПРОВАДЖЕННЯ ЕТИЧНИХ

КОДЕКСІВ В БІОЛОГІЇ ТА РІЗНИХ ГАЛУЗЯХ МЕДИЦИНИ

S10/1КОМУНІКАТИВНА ОСНОВА ДЕРЖАВНО – СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА – ОСЕРЕДОК РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ БІОЕТИКИ – МЕРЕЖА КОМІТЕТІВ З ЕТИКИ

О.В. Гордієнко Комітет з етики (КЕ) НМАПО ім. П.Л. ШупикаПоліклініка 1 Шевченківського р-ну м. Києва, Київ, Україна

Аналізуючи здобутки вітчизняної біоетики останнього десятиріччя, не можна не відмі-тити того, що біотична експертиза вже стала невід’ємною складовою у практиці біомедич-них досліджень та клінічній практиці. Розро-блені і затверджені етичні кодекси (лікаря, вченого, педагога). Проте величезний соціо-корегуючий та інтегруючий потенціал біоетики ще потребує свого розкриття та визнання.

Хочу привернути увагу колег до перспектив імплементації біоетики у комунікативну сфе-ру соціуму як гармонізуючого та інтегруючо-го чинника у культурі соціальних взаємин: – у стимулюванні суспільного дозрівання та роз-витку соціального партнерства; – у створенні атмосфери довіри та співпраці; – у розвитку системи соціальних гарантій. Це сприятиме: – динамічній органічній еволюції; – системному зціленню і доростанню до ідеалів національної єдності. Довготривала системна трансфор-маційна криза в українській медицині поки що не знайшла свого конструктивного подолання значною мірою і через те, що влада і медична спільнота знаходяться ніби у двох паралель-них площинах, опікуючись лише власними ін-тересами. Адміністративні методи керування, впроваджені і законодавчо закріплені за зовсім інших соціально – економічних умов, сьогодні є не лише безперспективними, а і деструктив-ними. В ринкових умовах, які спонтанно про-росли в усі сфери нашого життя і диктують свої правила гри, медичну систему намагаються реформувати за принципом економічної до-цільності, нехтуючи правами і базовими жит-тєвими потребами цілих верств медиків і па-

цієнтів, ігноруючи соціальну справедливість, порушуючи цілісність медичних установ, або ж їх ліквідуючи. (Ми бачимо ціле поле соціальних конфліктів і негараздів, яке потребує впрова-дження біотичних принципів – якісно-нового системного регулювання). Отже необмежене свавілля влади несе колосальний деструктив-ний потенціал для соціуму, для життя і здоров’я мільйонів людей.

Тим часом, адаптуючись до соціально – економічних змін, соціум виріс у динамічну зрілу потугу, яка воліє бути почутою і на рівних долучитись до державно – суспільного діалогу, приймати безпосередню участь у визначенні своїх перспектив і механізмів їхньої реаліза-ції. З’їзди, конгреси та інші форуми фахових об’єднань медиків у своїх резолюціях постійно звертаються до очільників МОЗ та депутатів ВР з пакетами пропозицій щодо реформування медичної системи України. ВУЛТ неодноразо-во подавав до ВР проект Закону про лікарське самоврядування, який так і не був прийнятий. Сьогодні він потребує змін і доповнень, та за-лишається актуальним для всієї лікарської спільноти.

Проте прірву непорозумінь та соціального конфлікту поміж владою та соціумом можна ефективно долати на елементарному (орга-нізаційному) рівні вже сьогодні, прокладаючи місточки соціального контакту і взаємодії по-між адміністрацією і трудовим колективом. Таким осередком живого – мобільного зв’язку, динамічної рефлексії і соціального партнер-ства можуть стати Комітети з етики (КЕ) ме-дичних установ. Організуючись з найдосвідче-ніших і авторитетних фахівців і представників всіх функціональних підрозділів, з представни-цтвом правників і пацієнтів, вони впроваджу-ватимуть принципи біоетики в життєдіяльність установи, відповідаючи за: – оптимізацію лі-кувального процесу; – дотримання прав мед. працівників і пацієнтів; – гармонізацію всього спектру взаємин у колективі (створення здо-рової творчої атмосфери); дотримання балан-су інтересів (соціальної справедливості) при формуванні соціально – економічної політики

170


закладу.Розпочинаючи процес розгортання мережі

комітетів з етики, держава тим самим запо-чатковує перманентний державно – суспільний діалог, закладаючи тим самим підґрунтя для розвитку державної системи соціальних га-рантій, системи лікарського самоврядування, надійного соціального партнерства, що спри-ятиме зціленню і динамічному розвиткові ме-дичної системи.

S10/2ОПЫТ РАБОТЫ КОМИТЕТА ПО БИОЭТИКЕ ПРИ ИНСТИТУТЕ ПРОБЛЕМ КРИОБИОЛОГИИ И КРИОМЕДИЦИНЫ НАН УКРАИНЫ

А.М. Компаниец, С.В. Репина, А.Н. Гольцев Институт проблем криобиологии и криомедицины НАН Украины, Харьков, Україна

Биоэтика занимает все более важное мес-то в повседневной работе научных учрежде-ний медико-биологического профиля нашей страны, в т.ч. – Института проблем криобиоло-гии и криомедицины НАН Украины (ИПКиК НАН Украины).

Специфика работы института, в котором уже более 40 лет проводятся комплексные фундаментальные исследования и осущест-вляются прикладные разработки в области криобиологии и криомедицины для их приме-нения в биотехнологиях, медицине, ветери-нарии, сельском хозяйстве и т.д., определяет особенности и сложности работы комитета по биоэтике при ИПКиК НАН Украины.

Создание уникальных криобиологичес-ких технологий хранения различных клеток и тканей в жизнеспособном состоянии нео-граниченно длительный период времени спо-собствовало достижению значительного про-гресса во многих областях медицины, прежде всего трансплантологии, репродуктивной ме-дицине, клеточной и тканевой терапии и т.п.

Однако при проведении биоэтической экспертизы криобиологических НИР разного уровня комитет сталкивается с необходимос-тью решения многих сложных этических во-просов. Отчасти это связано с тем, что многим проблемам биоэтики в Украине все еще не уделено достаточно внимания, до настояще-го времени не разработаны ни этические, ни правовые нормы многих аспектов, касающих-ся научных направлений деятельности инсти-тута.

Разнообразие биологического материала, который используется в научно-исследова-

тельской работе подразделений института, в т.ч. разные виды животных, клетки и ткани фетоплацентарного комплекса, ксеногенный материал, требует от членов комитета глубо-кого знания этических и правовых документов для соблюдения норм биоэтики при проведе-нии биоэтических экспертиз утверждаемых тем НИР отделов института, тем кандидат-ских и докторских диссертаций, протоколов экспериментов на животных, получения и ис-пользования в эксперименте и последующей клинической практике некоторых видов био-материала.

В докладе обсуждаются различные вопросы работы комитета по биоэтике ИПКиК НАН Украины.

S10/3ДОСВІД РОБОТИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМІТЕТУ З МЕДИЧНОЇ ЕТИКИ ДУ «ІНСТИТУТ ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ ІМ. О.М. МАРЗЄЄВА НАМНУ»

О.І. Винарська, Л.Є. Григоренко,Ю.С. Спаська ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМНУ», Київ, Україна

Головним завданням діяльності Комітету з медичної етики ДУ «ІГМЕ НАМНУ» є система-тичне проведення етичної експертизи та мо-рально-правової оцінки НДР, що виконуються в даній науковій установі, від етапу планування до їх завершення. На розгляд Комітету та біо-етичну експертизу надходять проекти НДР, у яких планується залучення волонтерів, а також експериментальні роботи, з використанням тварин. Роль Комітету по етиці в експертизі біомедичних досліджень полягає у тому, щоб гарантувати дотримання гідності, прав, безпе-ки і благополуччя всіх дійсних або потенційних учасників досліджень.

Для проведення повної та ретельної екс-пертизи запланованого дослідження до Ко-мітету надаються ряд документів, серед яких обов’язковими є: підписана і датована заявка; протокол запланованого дослідження (з чітки-ми даними та датою) разом з необхідними до-датками і супровідними документами; описан-ня етичних аспектів дослідження; індивідуальні реєстраційні карти, опитувальники, які мають заповнювати учасники дослідження; матеріа-ли (у тому числі й тимчасові), що будуть вико-ристані для набору потенційних об’єктів учас-ників дослідження; опис процесу отримання у обстежуваного задокументованої інформацій-ної згоди; письмові та інші форми, що містять інформацію для потенційних учасників дослі-

171


дження та форма інформаційної згоди (з чітки-ми ідентифікаційними даними і датою) на мові, зрозумілій для потенційних учасників дослі-дження і, якщо потрібно, на інших мовах; опис усіх “компенсацій” за участь в дослідженні та можливої “користі” для учасників досліджен-ня (у тому числі покриття додаткових витрат та надання медичної допомоги); згода додержу-ватись етичних принципів, що викладені у від-повідних керівництвах; усі значущі попередні Рішення, прийняті іншими Етичними Коміте-тами або офіційними інстанціями у відношен-ні запланованого дослідження незалежно від місця їх розташування.

Важливою складовою роботи Комітету є подальше спостереження за ходом виконання проектів робіт, які отримали позитивне Рішен-ня від моменту прийняття рішення і до закін-чення дослідження. В цей період приймаються до уваги: усі поправки до протоколу, які мо-жуть вплинути на дотримання прав, безпеки та здоров’я учасників дослідження або прове-дення самого дослідження; серйозні та непе-редбачувані небажані явища, пов’язані з про-веденням досліджень, а також вжиті заходи з боку дослідників, офіційних інстанцій; будь-які події або нова інформація, що можуть змінити співвідношення користь/ризик для досліджен-ня.

Таким чином, створений та функціонуючий на базі нашого Інституту Комітет з медичної етики, на наш погляд, є необхідним і досить ефективним в забезпеченні біоетичних норм та правил при проведенні науково-дослідних робіт в області гігієни та екології.

S10/4INTRODUCTION OF ETHICAL CODEXES TO THE WORK WITH BIOLOGICAL OBJECTS IN THE FIELD OF BIOMEDICAL ENGINEERING AND VERIFICATION OF THEIR REALIZATION AT THE CZECH TECHNICAL UNIVERSITY IN PRAGUE

Jarosikova TatanaCzech Technical University, Prague, Czech republic

For the last decades it became impossible to make biomedical research without their ethical expertise. It is associated first of all with an exponential grow of scientific knowledge in that field and with continuously expanding range of studying areas, which spread right up to cellular and molecular level of structure and functions of living organisms. That is why is necessary to develop ethical thinking and ethical views to scientific researches, which include manipulations

with people and animals.Also in the sphere of technical sciences more

and more works and experiments including biological objects in their study appear. The Faculty of biomedical engineering is the faculty of Czech Technical University (CTU) in Prague which belongs to the famous technical universities in Europe. Nevertheless the need to establish the codex of necessary ethical basics in science inside of our Faculty and other Faculties of CTU appeared.

Experiments on biological objects and animals are an essential and irreplaceable part of investigations in biomedical engineering. If rules are kept, any study is realizable, and following the fundamentals of working with laboratory animals, approved in the context of law, is first of all at the interests of scientists themselves. Therefor, in 2012 the dean of the Faculty approved the Ethical Committee, which follows the keeping of ethical basics not only in science but also in the health care service on the Faculty, participates in association of national and regional approaches with international ethical regulations, containing ethical fundamentals, and applies those standards in its practical activities. From the statute of Committee it is necessary to particularly mention the following:

The members of Ethical Committee are the persons as a team having the qualification and experience to consider and evaluate submitted projects from the scientific, medical and ethical points of view.

Primarily is necessary to consider for the keeping of ethical codexes ethical criteria during examination of equipment in experimental and clinical institutions and ethics of working with laboratory animals. When working with patients – the comfort of patients, expediency and accordance of new methods for diagnostics and treatment with their possible risks, ethics of clinical genetic and other laboratory tests, ethical criteria of conformance and form of patients’ informing, ethics of problem of handicapped persons, chronic and incurable patients.

In the field of clinical trials the Committee considers and verifies the progress of experiment, mainly in terms of safety and following the rights of individuals under clinical trials. It also evaluates the qualification of researching team, relevance of equipment and methods used.

The last but not the least function is the constant inspection of each running clinical trial in the intervals, corresponding to the level of risk for human subjects but as a minimum once a year. Frequency of inspections, settled up by the Ethical Committee, can be changed by Committee as needed.

172


Even in case, when general ethical concepts used in biomedical science were already established, is necessary to ensure, that they are not only formally kept by scientific community, but are totally accepted.

Consequently, the Ethical Committee is an essential instrument for the verification of investigation in biomedicine and is very important for the protection of experimental objects, entering biomedical studies in the area of technical science too.

This work was supported by the grant under BIO-XUV Research Team Advancement at FBME CTU MŠMT ESF Project CZ 1.07/2.3.00/20.0092.

S10/6ЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОБОТИ ЛІКАРЯ-ГІНЕКОЛОГА

А.П. Дністрянська Вінницький національний медичний університет ім.М.І.Пирогова, Вінниця, Україна

«Головною метою держави в галузі охорони здоров`я є забезпечення умов для досягнення максимальних термінів природної тривалос-ті життя, високої якості духовного і фізичного здоров`я, ефективної репродукції здорової на-ції. Фундаментальні цінності держави в галузі охорони здоров`я є життя людини і здоров`я людини», – ці засадничі положення Етичного кодексу лікаря України мають бути основою роботи кожного лікаря і, зокрема, акушер-гі-неколога. Саме для цих фахівців важливими є те, що «Діяльність лікаря спрямована на збе-реження життя і здоров’я від моменту зачаття і вимагає від нього гуманного ставлення до лю-дей,… благодійності і милосердя терплячості, взаємодовіри, порядності і справедливості.» «Людина є призвана до повноти життя…все, що загрожує життю: різні види вбивства, аборт, евтаназія, самовбивства є чимось ганебним, знищуючим цивілізацію людства»_- писав Ян Павел ІІ в «Ewangelium vitae». В цьому світлі пе-ред лікарями акушер –гінекологами постають біоетичні аспекти діагностики та тактики ве-дення вагітних з вродженими вадами розви-тку плода. Проблема народження дітей з вро-дженими вадами існує віддавна. Але якщо ще в не дуже далекому минулому вони поставали перед батьками та лікарями після народження дитини, то з розвитком ультразвукових дослі-джень з’явилася можливість достатньо ранньої діагностики вроджених вад плода, і разом з цим виникла ціла низка питань, пов’язаних з вибором тактики ведення такої вагітності. На жаль провідною тактикою в разі виявлення вроджених вад розвитку плода є настійлива

рекомендація батькам переривання вагітності. Однак ця тактика є неприйнятною як для бать-ків, так і для лікарів, які сповідують християн-ські погляди. Повага до людського життя, що народжується, потребує, щоби «Будь-яку ди-рективу чи програму державної влади, закла-дів охорони здоров’я чи наукових установ, які пов’язують пренатальну діагностику з абортом і безпосередньо спонукають майбутніх матерів до такої діагностики з метою знищення плодів з дефектами розвитку чи спадковими хворо-бами, слід визнати такими, що порушують пра-во на життя ненародженої дитини й обмежують основні права та обов’язки подружжя». Ситуа-ція, яка склалася українські медицині потребує праці небайдужих лікарів в зміні поглядів офі-ційної медицини на право дитини народитися незалежно від стану її здоров’я. Першим до-сягненням в цьому напрямку можна вважати прийняття етичного кодексу лікаря України. В 2 розділі «Лікар і суспільство» говориться про те, що головною метою професійної діяльності лікаря (практика і вченого) є збереження та за-хист життя й здоров’я людини в пренатально-му і постнатальному періоді. Але до втілення декларацій в життя потрібно докласти зусиль лікарів і науковців, які розуміють необхідність змін в ставленні до таких плодів та вдоскона-лення пошуків шляхів внутрішньоутробної ко-рекції патології плода.

S10/7МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ БІОЕТИЧНИХ КОДЕКСІВ

Берестецька Т.О., Хамідуліна О.Г.Одеський національний медичний університетОдеса, Україна

Багатогранні вимоги і соціально-гуманіс-тичні очікування сучасного суспільства спри-яють розробці філософсько-методологічної бази етичних принципів – фундаментальних понять біоетики, на базі яких виробляються та впроваджуються біоетичні кодекси. При вивченні «людиновимірних» об’єктів пошук іс-тини виявляється пов’язаним з визначенням стратегії і можливих напрямів перетворення такого об’єкту, що порушує питання гуманіс-тичних цінностей, коли дослідникові доводить-ся вирішувати ряд проблем етичного характе-ру і визначати межі можливого втручання. Тут на перший план виходить «етика турботи», яка бере свій початок у концепції недоторканнос-ті особи, що є фундаментальним аспектом життєдіяльності всього людства в ХХI сторіччі. Взаємне розуміння і спільне ухвалення рішень пов’язані з проблемою морального вибору, що

173


передбачає визнання пріоритетних цінностей, у конфліктних ситуаціях розбіжності загально-людських, групових, національних, корпора-тивних, релігійних, індивідуальних смислових орієнтирів.

Загальна методологічна стратегія в даному випадку полягає в розробці комплексу міждис-циплінарних концепцій, які формують перспек-тивний контекст розуміння і прогнозування подальшого розвитку постнекласичної науки (В.С.Стьопін), та трансдисциплінарного мето-дологічного принципу пізнавально-конструк-тивної та комунікативної діяльності. Цей підхід націлений на інтеграцію наукового мислення (як природничого, так і соціогуманітарного) в контексті парадигми, центром якої є процеси виникнення структур, що самоорганізуються, та емерджентних, нелінійних динамічних сис-тем.

Будь-яка наукова ідея в сучасному науко-во-технічному контексті набуває нового сенсу і нових інтерпретацій. Так, наприклад, про зна-чення творчості академіка В.І.Вернадського для сьогодення і майбутнього ми починаємо здогадуватись лише зараз, настільки він обі-гнав свій час. На базі точної науки він вивів поняття про ноосферне і космічне мислення, яке знаходить вираження в таких сучасних напрямах як нооетика (В.Н.Запорожан) і на-ноетика (Аршинов В.І., Буданов В.Г.). Принци-пи нооетики і наноетики, які можна було б ви-знати універсальними для практики,активно розробляються і обговорюються в науковому співтоваристві. Комплекс причин появи даних розділів філософії пов’язаний з сучасними на-уковими стратегіями та постнекласичною на-укою. Для ноосферних процесів характерні випадкові високочутливі прояви і непередба-чуваність у певних вимірах, але в той самий час до певного моменту підтримується загальний рівень організації, яку можна моделювати. Всі відомі ноосферні процеси, що є результатом розумної діяльності людини, є результатом не-лінійних процесів.

Постнекласичний етап наукового знання припускає також активне використання синер-гетичної і герменевтичної інтерпретаційних біоетичних моделей сучасної практики, оскіль-ки об’єкти її вивчення – унікальні системи, які історично розвиваються. Медицина є такою системою. Тому роль методології двояка: з одного боку, філософські проблеми медичної практики розглядаються в етичному ракурсі, з іншого – сама наука постає в «етичном вимірі».

Існування безлічі концепцій, що часто су-перечать одна одній – це закономірність роз-витку науки. Але, на відміну від природничих, соціальні об’єкти невід’ємно включають в себе

ціннісний аспект. В процесах пізнання, кому-нікації індивід завжди має ціннісну установ-ку. Тому методологічні аспекти диференціаціі фактуального і ціннісного (світоглядного) рів-нів аксіологічної інтерпертації наукових теорій і фактів є найважливішими для розробки і впро-вадження біоетичних кодексів.

S10/8НЕОБХОДИМОСТЬ МОРАЛЬНО-АДМИНИСТРАТИВНОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ НАНОИССЛЕДОВАНИЙ: БИОЭТИЧЕСКИЙ КОДЕКС

С.Б. Мельнов1, Н.С. Смольник2, Т.В. Мишаткина2

1Полесский государственный университет, Пинск, Республика Беларусь2Международный государственный экологический университет имени А.Д.Сахарова, Минск, Республика Беларусь

В настоящее время бионанотехнологии становятся приоритетным направлением в науке разных стран, ежегодно увеличивается финансирование, выделяемое на разработки именно в этой области, а внедрение их дости-жений во все сферы жизни является лишь во-просом времени.

Безопасный рост нанотехнологических ис-следований и производство продукции с ис-пользованием нанотехнологий невозможен без анализа рисков, связанных с их развитием, при этом влияние подобных технологий на об-щество является наиболее сильным проявле-нием возможных негативных последствий их развития. Обозначение подобных рисков, как правило, можно найти в специализированных этических руководствах, где предлагаются эффективные и взвешенные подходы, защи-щающие общество от негативных последствий технологий, но вместе с тем и не ограничиваю-щие развитие науки.

Спектр морально-правовых последствий внедрения нанотехнологий в медицину и ге-нетику достаточно разнообразен. Одним из них является возможность вторжения в сферу частной жизни граждан, поскольку нанотехно-логии позволяют создать невидимую систему тотального наблюдения. Следствием развития молекулярных технологий наноуровня может стать также дискриминация по генетическому признаку, когда генетическая информация об индивиде может послужить причиной отказа компаний страховать жизнь и здоровье, или при приеме на работу.

Вместе с тем на сегодняшний день нигде в

174


мире не существует специальных правил, ре-гламентирующих применение нанотехнологий и наноматериалов. Большинство регулирую-щих государственных органов при отсутствии правовых и научных инструментов даже не владеют информацией о специфических осо-бенностях этих технологий. Поэтому для эффективного решения этических и правовых аспектов применения нанотехнологий должна быть создана нормативно-правовая система регулирования в этой сфере и принята модель государственного контроля, где обществен-ность с самого начала будет вовлечена в этот процесс.

Все это свидетельствует о том, что разра-ботка Кодекса регулирующего деятельность ученых в сфере бионанотехологий – острая необходимость современной реальности и откладывать этот вопрос на завтра мы не име-ем морального права.

S10/9ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ЛІКАРЯ УКРАЇНИ У СВІТЛІ ЗАКОНОДАВСТВА

В.В. Синиця Львівський національний медичний університет імені Данила ГалицькогоЛьвів, Україна

Основною метою прийняття “Етичного ко-дексу лікаря України” (далі Кодекс), як це мож-на побачити із преамбули, є моральна відпові-дальність лікаря перед медичною спільнотою та суспільством за свою професійну діяль-ність, а також необхідність доповнення меха-нізмів правового регулювання взаємовідносин лікаря та пацієнта нормами медичної етики і деонтології. Моральні засади професійної ді-яльності лікаря, які були систематизовані у статтях Кодекса, віддзеркалюють положення Міжнародного кодексу лікарської етики, Гель-сінської декларації, Загальної декларації про геном і права людини, Конвенції про захист прав та гідності людини з огляду на застосу-вання досягнень біології та медицини.

Загалом “Етичний кодекс лікаря України”, як і належиться такому документу узагальнює та об’єднує вітчизняні та зарубіжні надбання суспільної моралі та професійної етики і деон-тології в одному документі, а також визначає норми поведінки медичних та наукових пра-цівників, а також адміністраторів сфера про-фесійної діяльності яких охоплює лікувально-профілактичну та наукову діяльність у галузі охорони здоров’я.

Проте, слід зазначити, що у Кодексі окрім регламентації морально-деонтологічних норм,

доволі детально детермінуються норми пове-дінки вищевказаних осіб практично у всіх сфе-рах їх професійної діяльності. При чому, така регламентація має доволі чітку кореляцію із нормами чинного законодавства. Зокрема, у багатьох статтях Кодекса дублюються норми статей Основ законодавства України про охо-рону здоров’я, Цивільного кодекса України та деяких інших законодавчих актів. Можливо, на думку укладачів, внесення нормативних поло-жень чинного законодавства у статті Кодекса мало б підвищити їх дієвість та виконавчу дис-ципліну осіб, яких ці норми стосуються. Проте, розмитість можливих санкцій за порушення норм, викладених у статтях власне Кодекса, а не у статтях нормативних актів чинного зако-нодавста не робить Кодекс дієвим інструмен-том, покликаним регламентувати саме етичні сторони професійної діяльності медиків. Ве-лика ж кількість статей, які подеколи дослівно перегукуються зі статтями інших нормативних актів, робить даний Кодекс дещо громіздким, в якому на тлі норм чинного законодавства втра-чають свій акцент норми етики.

Слід зазначити і про певну небезпеку, яку становить для Кодекса відома для Українсько-го законодавства часта його зміна. Отже мож-лива ситуація, коли норми “Етичного кодексу лікаря України” вступлять у колізію із новими нормами законодавства. Чи виникне тоді по-треба у внесенні поправок до Кодексу? На да-ний час таке питання залишається відкритим.

“Етичний кодекс лікаря України” є надзви-чайно цінним і важливим документом, однак його надмірна насиченість продубльованими нормами чинного законодавства робить його громіздким та вразливим до змін цих норм. Можливо доцільним буде започаткувати дис-кусію про результати впливу Кодексу на ме-дичну спільноту України та про необхідність внесення певних змін до його тексту.

S10/10ОСОБЕННОСТИ ВНЕДРЕНИЯ ЭТИЧЕСКОГО КОДЕКСА В ОБЛАСТИ ПРЕНАТАЛЬНОЙ МЕДИКО-ГЕНЕТИЧЕСКОЙ КОНСУЛЬТАЦИИ И ПРОФИЛАКТИКИ ВРОЖДЕННОЙ И НАСЛЕДСТВЕННОЙ ПАТОЛОГИИ

М.Л. СпринчанИнститут Матери и Ребенка, Кишинев, Республика Молдова

Внедрение этического кодекса в деятель-ности врачей-генетиков, в пренатальной ме-дико-генетической консультации и профилак-тики врожденной и наследственной патологии сопряжено с рядом особенностей данной об-

175


ласти медицины. Профилактика генетических заболеваний является важной задачей для современных врачей-генетиков и одной из приоритетных направлений медицины. В этом контексте, вопрос о качественном прогрессе профилактики генетических заболевании с помощью современных биотехнологий и че-рез внедрение этического кодекса в области пренатальной медико-генетической консуль-тации, является очень актуальным на сегод-няшнем этапе развития медицинской науки и генетики.

Для врачебной деятельности в сфере пре-натальной медико-генетической консультации и профилактики врожденной и наследствен-ной патологии, характерна более важная роль этического принципа конфиденциальности во взаимоотношениях между врачом и пациен-том, а также, более строгое соблюдение вра-чебной тайны и неразглашение личных генети-ческих данных пациентов.

Так как современные биотехнологии, как явления характерные для современного этапа развития науки в целом, вносят свой вклад в диагностику генетических заболеваний, в работе врача-генетика происходят также и глубокие изменения в моральном-деонтоло-гическом плане. Как и любая другая современ-ная технология, биотехнологические методы в области медицины решают огромное количе-ство острых проблем, учитывая прогресс гене-тики. Диагностика генетических заболеваний, с использованием всего арсенала биотехно-логий, должна быть проведена пренатально, как можно ранее, для большей эффективности оказанной комплексной врачебной помощи в идентификации генетических заболеваний. Сущность и значение пренатальной диагнос-тики определяется, в частности, информацией о генотипе и фенотипических проявлениях у плода и предупреждением рождения детей с генетическими заболеваниями.

Таким образом, констатируем, что в прена-тальной медико-генетической консультации и профилактики врожденной и наследственной патологии встречаются большое количество биоэтических дилемм, обусловленные как спецификой данной медицинской деятель-ности, так и биотехнологическим прогрессом. Процесс внедрения этического кодекса и об-щая морализация медицины повышает роль медико-генетического консультирования как в процессе общественного распространения и широкого внедрения новейших биомедицин-ских технологий, так и в улучшении качества здравоохранения и медицинских услуг по-средством просвещения населения и направ-ления социальных интересов и потенциала на

усвоение и установление общественной мо-дели здорового образа жизни и здоровья, как основополагающей всеобщей ценности обще-ства будущего.

S10/11ДОСВІД РОБОТИ КОМІТЕТУ З ПИТАНЬ БІОЕТИКИ НАН УКРАЇНИ

М.О.ЧащинНаціональний науковий центр з медико-біотехнічних проблем НАН України,Київ, Україна

За ініціативою Національної комісії України у справах ЮНЕСКО в 1998 році було створено Комітет з питань біоетики при Президії НАН України. До нього увійшли провідні вчені НАН України в галузі біології, медицини, філософії і права, представники ряду міністерств та ака-демій медичних і аграрних України. Функції базової організації Комітету було покладено на Національний науковий центр з медико-біо-технічних проблем при Президії НАН України. З 2001 по 2005 рік Комітет виконував функції консультативно-дорадчого органу при Кабінеті Міністрів України.

У 2002 році Україна підписала Конвенцію Ради Європи “Про захист прав та гідності лю-дини з огляду на застосування досягнень біо-логії і медицини”. З метою її ратифікації члени Комітету взяли активну участь в експертизі но-вих та у внесенні змін до вже існуючих законів, що стосуються біоетики. Зокрема, було прове-дено аналіз відповідності законодавства Укра-їни положенням Конвенції, підготовлено про-екти закону України «Про біоетику та біоетичну експертизу» та Концепції державної політики в галузі біоетики. Комітет брав участь у розробці модельного закону «Про захист прав та гіднос-ті людини в біомедичних дослідженнях», який був прийнятий Міжпарламентською Асамбле-єю держав-учасників СНД як основа для відпо-відних національних законодавчих актів.

Комітетом з питань біоетики НАН України була здійснена значна наукова та організа-ційна робота з проведення всіх п’яти націо-нальних конгресів з біоетики. Результатом І Конгресу стала розробка «Етичного кодексу лікаря України» та «Загальних етичних принци-пів експериментів на тваринах». На виконання резолюції ІІ Конгресу введено обов’язкову біо-етичну експертизу при захисті докторських та кандидатських дисертацій з клінічної та екс-периментальної медицини, біології і ветери-нарії (Бюлетень ВАК України, 2005, 5, с.2). Згідно з рекомендаціями ІІІ Конгресу розро-блено «Етичний кодекс вчених України», який

176


було схвалено на Загальних зборах НАН Укра-їни (Постанова Загальних зборів НАН України від 15.04.09 2). IV Конгрес привернув увагу дослідників і широких кіл громадськості на необхідність першочергового вивчення питань безпеки при впровадженні наноматеріалів і нанотехнологій. На цьому (П’ятому) Конгресі розглядаються такі важливі питання як вдо-сконалення медичного права та покращення стандартів медичного обслуговування насе-лення, підвищення суспільної свідомості та розширення участі громадськості в розробці етичних норм застосування новітніх біо- та на-нотехнологій, розробка та застосування етич-них кодексів тощо.

Проте у роботі Комітету мають місце певні недоліки з розвитку біоетики та координації діяльності регіональних та локальних етичних комітетів і комісій в Україні. Перш за все, це стосується організації та проведення етичної експертизи клінічних досліджень.

Р10/1ОПЫТ РАБОТЫ ЛЭК В ОБЛАСТИ ОРТОПЕДИИ И ТРАВМАТОЛОГИИ

И.В. Котульский, О.А. Никольченко, А.А. Барков, О.А. Подгайская, Н.В. Лизогуб ГУ «Институт патологии позвоночника и суставов им. М.И. Ситенко НАМН Украины», Харьков, Украина

Анализ 12-летней работы локального Коми-тета по биоэтике показывает, что за последние три года значительно увеличилось количество запросов для экспертизы о соответствии про-ведения исследований современным требо-ваниям биоэтики. Экспертные заключения ЛЭК были необходимы для выполнения НИР, диссертационных работ, а также клинических испытаний изделий медицинского назначения (для прохождения регистрации и получения разрешения на использование их в Украине) и клинических испытаний фармацевтических препаратов, в том числе, проводимых в рам-ках международных исследований, участие в которых принимают клинические подразделе-ния института.

Одним из важных аспектов деятельности ЛЭК является экспертиза научных исследова-ний, связанных с разработкой хирургических вмешательств на опорно-двигательной сис-теме, а именно эндопротезирований крупных суставов и костей конечностей, импланта-ций фиксирующих конструкций для коррек-ции позвоночника при сколиозе, травмах и дегенеративных заболеваниях. При таких операциях нередко возникает необходимость

учитывать индивидуальные особенности оперируемых пациентов, что затрудняет стан-дартно выполнять процедуру экспертизы. В этих случаях члены ЛЭК особенно осознают свою ответственность и стремятся обеспечить необходимую компетентность в принятии ре-шений.

На решение клинических проблем орто-педии и травматологии направлены также исследования, выполняемые в институте с использованием подопытных животных. В экспериментах на животных моделируют за-болевания и травматические повреждения опорно-двигательной системы, оценивают действия фармпрепаратов, физических фак-торов, тестируют новые имплантационные материалы, конструкции и т.п. Рассмотрение этих вопросов на заседаниях Комитета обычно не вызывает сложностей, поскольку и члены ЛЭК, и исполнители имеют достаточную прак-тику применения этических требований при проведении экспериментов на животных.

В связи с такой обширной и разноплановой направленностью исследований по ортопедии и травматологии нередко эксперты ЛЭК еще в процессе рецензирования материалов перед принятием решения на заседании Комитета дополнительно обсуждают проблемные ситу-ации и их регламентацию нормативными до-кументами с исполнителями индивидуально или на заседаниях в клинических подразде-лениях, а в случаях необходимости привлека-ют независимых экспертов. Все это позволяет членам ЛЭК осуществлять свои функции в со-ответствии с требованиями «Положення про роботу Комітетів з біоетики» и обеспечивать необходимую этическую защиту пациентов, добровольцев и подопытных животных.

Р10/2ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕДИКО-ЕТИЧНИХ ВИМОГ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ РАДІОЛОГІЧНОГО, МЕДИЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПОСТРАЖДАЛИХ В УКРАЇНІ ВНАСЛІДОК ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

М.І. Омельянець, В.О. Сушко, Т.В. Трескунова ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України», Київ, Україна

ДУ «Національний науковий центр радіа-ційної медицини НАМН України» – багатопро-фільна наукова установа з трьома інститута-ми: клінічної радіології, радіаційної гігієни та епідеміології й експериментальної радіології. Основний науковий напрямок її – науково-

177


практичне забезпечення подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Об’єктом дослі-джень є багатомільйонна популяція жителів країни з числа постраждалих внаслідок ката-строфи (ліквідатори аварії, евакуйовані, меш-канці радіоактивно забруднених територій, діти, які народилися від опромінених батьків). За цими напрямками виконуються наукові до-слідження, лікувально-діагностична робота, експерименти на тваринах, встановлюються дози опромінення постраждалих і проводять-ся різноманітні опитування, які спрямовані на вирішення питань радіологічного, медичного й соціального захисту людини в умовах дії іонізу-ючого випромінювання. Значний обсяг станов-лять клінічні випробування лікарських засобів. Тому здійснення заходів щодо нагляду за до-триманням прав, безпеки, благополуччя паці-єнтів/здорових добровольців, досліджуваних, етичних та морально-правових принципів при проведенні клінічних випробувань лікарських засобів, науково-дослідних та дисертаційних робіт й експериментальних досліджень із залу-ченням лабораторних тварин є вкрай актуаль-ним. Зважаючи на їх особливості експертизі на відповідність вимогам норм медичної етики за зазначеними дослідженнями підлягали усі НДР. Їх проведення забезпечує Комітет із ме-дичної етики (далі КМЕ) як незалежний науко-во-експертний орган при науково-дослідному лікувально-профілактичному закладі. Функ-ціонує з вересня 2001 р., його персональний склад і положення про діяльність уточнювали-ся відповідно до міжнародних рекомендацій, вимог національного законодавства й норма-тивних актів МОЗ України. Виконання існуючих положень ґрунтується на експертній оцінці від-повідності етичним вимогам та морально-пра-вовим принципам усіх видів наукових дослі-джень і клінічних випробувань, які плануються до виконання в установі, та контролі за їх до-триманням при проведенні досліджень. Важ-ливим є формування знань науковців із питань медичної етики та уміння оформляти заяви на попередній розгляд проектів у галузі медич-них і біологічних наук із залученням людей як суб’єктів дослідження та використання тварин у галузі медичних і біологічних наук.

Зважаючи на багаторічний досвід діяльності та аналіз створеної системи вважаємо, що за-вдяки діяльності Національної академії наук, Національної академії медичних наук, МОЗ України та інформативності національних кон-гресів із біоетики в країні досягнуто виконання міжнародних та національних вимог біоетики стосовно захисту прав людини та лаборатор-них тварин.

Р10/3ДОТРИМАННЯ ВИМОГ БІОЕТИКИ В ГАЛУЗІ МІКРОБІОЛОГІЇ І ВІРУСОЛОГІЇ

В.С. Підгорський, Г.О. Іутинська, Т.М. Головач Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К.Заболотного НАН України,Київ, Україна

Дотримання вимого біоетики є необхід-ною умовою виконання сучасних науково-до-слідних робіт в галузі біології. В Інституті мі-кробіології і вірусології ім.. Д.К.Заболотного НАН України не перший рік працює комісія з біоетики. Робота комісії регламентується По-ложенням про комісію з біоетики, яке роз-роблене згідно “Рекомендацій комітетам по етиці, що проводять експертизу біомедичних досліджень”(ВОЗ, 2000). Персональний склад Комісії затверджуються наказом директора Інституту. Кожні 5 років третина фахівців під-лягає ротації. До складу Комісії, яка працює на громадських засадах, входять співробітники інституту та інших установ.

Основним завданням Комісії є забезпечен-ня виконання біоетичних норм при проведенні наукових досліджень із залученням лабора-торних тварин і/або пацієнтів чи волонтерів. Комісія приймає на розгляд в основному дис-ертаційні роботи співробітників Інституту, проводить їх експертну оцінку протягом не більше 30 діб та видає заявнику письмове по-відомлення щодо результатів експертизи. По-дача матеріалів здійснюється не менш ніж за 2 тижні до засідання комісії із представленням: короткого реферату дисертації та самої дис-ертаційної роботи. Комісія приймає експерт-не рішення щодо представлених матеріалів шляхом обговорення та голосування. Вона має право запрошувати незалежних консультантів. Засідання Комісії оформляються протокольно і зберігаються в архіві.

Протягом 2012 року комісією проведе-но 4 засідання, на яких розглянуті 7 дисерта-ційних робіт та проведена їх експертиза щодо виконання вимог біоетики при роботі з лабора-торними тваринами. Це дисертаційні роботи на здобуття наукового ступеня кандидата біо-логічних наук за спеціальністю 03.00.07-мікро-біологія та 03.00.06-вірусологія.

Основна частина досліджень Інститу-ту мікробіології і вірусології НАН України про-водиться без залучення лабораторних тварин чи волонтерів. Більшість робіт, які вимагають виконання біоетичних норм стосуються до-сліджень імунітету лабораторних тварин, ток-сикологічних досліджень ферментів, лектинів,

178


антибіотиків та інших речовин, отриманих при вирощуванні штамів-продуцентів та самих продуцентів. Вивчаються вірулентність, ток-сичність, токсигенність, інфекційність штамів мікроорганізмів, алергенна, дисбактеріотич-на, імунотоксична дія мікробних препаратів, специфічна активність протимікробних та про-тивірусних лікарських засобів, пірогенність, вплив на імунітет тощо. Ці роботи ведуться із залученням лабораторних тварин з виконан-ням вимог як біоетики так і біобезпеки. Утри-мання тварин під час експерименту відповідає загальноприйнятим нормативам відповідно до Європейської конвенції по захисту хребетних тварин, що використовуються з експеримен-тальною метою.

Р10/4ЗАХИСТ ПРАВ ПІДЛІТКІВ ПРИ ЗАЛУЧЕННІ ЇХ СУБ’ЄКТАМИ БІОМЕДИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

З.А. Шкіряк-Нижник, Ю.Г. Антипкін, Л.М. Слободченко, О.А. Цодікова ДУ „Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України”, КиївХарківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, Харків

Дотримання принципів захисту прав та гід-ності осіб з уразливих груп населення (до яких відносяться і діти підліткового віку) набуває особливого значення при залученні їх до ме-дичних досліджень. При залученні підлітків до наукових досліджень як суб’єктів отримання ін-формації стосовно їх стану здоров’я необхідно мати згоду на участь як від їх батьків (опікунів) так і самих підлітків. Цей принцип давно закорі-нився в міжнародній практиці. В Україні в цьому аспекті ще не має чітко визначених норм. Тому часто на практиці виникає питання, чи потріб-на згода батьків на участь у біомедичному до-слідженні? В рамках дослідження „Сім’я та діти України”, яке виконується згідно міжнародних стандартів проведення епідеміологічних до-сліджень з дотриманням біоетичних норм та принципів, проводиться соціологічне опиту-вання підлітків про їх здоров’я спосіб та умови життя. Одночасно проводиться і поглиблений медичний огляд дітей та викопіювання інфор-мації з медичної документації. Перед початком дослідження проведено підготовку з питань біоетики медичного персоналу, залученого до проведення дослідження та інформування населення через засоби масової інформації (ЗМІ) про мету та завдання дослідження. Осо-блива увага приділялась отриманню письмової згоди як від дітей, так і від батьків на участь у

дослідженні перед чим проводилось деталь-не інформування підлітків, як письмово так і в бесіді, а також їх батьків щодо деталей дослі-дження, з роз’ясненням як користі від участі в дослідженні, так і можливих, навіть мінімаль-них, ймовірних ризиків чи дискомфорту від опитування та обстеження. Акцентувалось на конфіденційності, добровільній участі, свобо-ді у прийнятті рішення, можливості перервати участь у будь-який час. Наголошувалось, що в разі відмови підлітків взяти участь, чи їх рішен-ні її перервати, вони не матиуть ніяких ущем-лень і обмежень в подальшому медичному обслуговуванні. Інформація надавалася зро-зумілою для підлітків і батьків мовою. Досвід показав, що в разі такої ретельної підготовки та роз’яснювальної роботи практично усі під-літки (91%) та їх батьки (92,3 %) дали згоду на участь у дослідженні. Отримання цієї згоди не представляє труднощів для дослідників і є за-порукою захисту прав та гідності підлітка.

Досвід роботи етичного комітету ДУ «Інсти-тут ПАГ НАМН України» в рамках впровадження біоетичних принципів при виконанні програми «Сім’я та діти України» показав, що отримання поінформованої згоди від підлітка як суб’єкта біомедичного дослідження є потрібним і та-ким, що може бути досягнуте легко.

179

ОснОвні характеристики і пріОритети нОвОї прОграми Єс з дОсліджень та іннОвацій «гОризОнт-2020»

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ І ПРІОРИТЕТИ НОВОЇ ПРОГРАМИ ЄС З ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ІННОВАЦІЙ

«ГОРИЗОНТ-2020»

RT1/1КЛЮЧОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НОВОЇ ПРОГРАМИ ЄС З ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ІННОВАЦІЙ «ГОРИЗОНТ-2020»

П.Я. Смалько Національний контактний пункт «Здоров’я» Сьомої Рамкової програми ЄС, Київ, Україна

30 листопада 2011 року Європейська Ко-місія офіційно оголосила нову програму «Го-ризонт-2020», призначену об’єднати все фі-нансування досліджень та інновацій в ЄС. Ця програма буде впроваджена в період з 2014 по 2020 рік, а її назва віддзеркалює прагнення забезпечити розвиток нових ідей, економічне зростання та робочі місця на майбутнє.

Програма «Горизонт-2020» має ряд нових рис, які дозволяють їй відповідати цілям спри-яння економічному розвитку та боротися із со-ціальними викликами. Ключовими характерис-тиками програми є:

• Значне спрощення фінансування завдя-ки спрощенню структури програми, розробці нового набору правил, простій схемі відшко-дування витрат, запровадженню «єдиного підходу» для учасників, скороченню роботи з паперами при підготовці пропозицій, рідшому проведенню перевірок та аудитів із загальною метою зменшити середній час на видачу гран-ту до 100 днів;

• Інтеграція досліджень та інновацій завдя-ки забезпеченню безперешкодного та узго-дженого фінансування від ідеї до виходу на ринок;

• Збільшення підтримки інновацій та діяль-ності, наближеної до ринку, що веде до прямо-го економічного стимулювання;

• Зосередження на розвитку бізнес можли-востей з увагою до «суспільних викликів», таких як, наприклад, Здоров’я людини, Демографіч-ні зміни, Безпека продуктів харчування, Чиста енергетика, Раціональний транспорт тощо;

• Надання більших можливостей новим учасникам та молодим перспективним науков-цям для просування своїх ідей та одержання

фінансування.Програма «Горизонт-2020» зосередить фі-

нансування на трьох різних, взаємодоповнюю-чих пріоритетах ЄС:

(1) Excellent Science. Передова наука. Цей напрям полягає у підтримці найкращих ідей, розвитку талантів в Європі, наданні науковцям доступу до пріоритетної дослідницької інфра-структури тощо.

(2) Industrial Leadership. Лідерство у про-мисловості. Цей напрям забезпечить основні інвестиції в ключові промислові технології, на-дасть європейським компаніям максимальні можливості подальшого розвитку, забезпечу-ючи їх достатнім рівнем фінансування, та відо-мих світових компаній.

(3) Societal Challenges. Суспільні виклики. Підхід, що базується на викликах, які ставить перед людством розвиток цивілізації, об’єднає ресурси та інформацію з різних областей, тех-нологій та дисциплін, включаючи соціальні й гуманітарні науки.

Програма «Горизонт 2020» – це семирічна програма, протягом якої можливі значні зміни в економічному і політичному контексті. Тому забезпечення її постійної актуальності скоріш за все вимагатиме коригування пріоритетів та ресурсів так і тоді, як і коли це буде потрібно.

RT1/2 ПРОГРАМА ГОРИЗОНТ 2020: ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ВІДМІННОСТІ ВІД РП7

О.Я. Гороховатська Національний контактний пункт «Здоров’я» Сьомої Рамкової програми ЄС, Київ, Україна

У програмі ЄС Горизонт 2020 пильну увагу, як і в РП7, буде приділено підтримці охорони здоров’я, яке має бути лідируючим міждисци-плінарним напрямом серед усіх дослідницьких галузей.

Єврокомісія вважає за важливе продовжу-вати дослідження чинників охорони здоров’я та протидіяти соціальним детермінантам для стимулювання заходів, необхідних для ефек-

180


тивного подолання нерівності стану здоров’я в країнах-членах ЄС та між ними. Планується більшу увагу приділити здоров’ю та добробуту, а не тільки хворобам та їх наслідкам для інвалі-дів та смертності.

Чимале значення у програмі Горизонт 2020 буде надано дотриманню балансу між оглядо-вими та аналітичними дослідженнями. Остан-нім приділятиметься набагато більша увага, ніж це було у попередній РП7. Для того, щоб отримати фінансування, апліканти мають по-казати найвищу якість постановки дослідниць-кого завдання. Для кількісних порівняльних досліджень з напряму Здоров’я, демографічні виклики та добробут спостереження фінансу-ватимуться в тому випадку, якщо експеримен-тальні дослідження не можуть бути зроблені.

Генеральний директорат з Досліджень та ін-новацій ЄК потребуватиме більше досліджень типу «що саме працює», ніж з питань, які під-тверджують існування вже встановлених про-блем. Дослідники мають зосередитися на роз-виткові та оцінюванні практичних, інноваційних рішень проблем реального життя та визнанні реалій життя європейських громадян. Це не обов’язково мають бути технологічні рішення: управлінські, політичні, громадські ініціативи та інші можуть здійснюватися більш дешевими та ефективними шляхами, пов’язаними з ви-кликами в галузі охорони здоров’я.

Основним завданням в галузі забезпечення охорони здоров’я є розуміння перешкод у ви-борі здорового способу життя та використан-ня цього розуміння для розробки інноваційних заходів. Дослідницькими пріоритетами тут мо-жуть стати наступні: 1) розвиток, оцінювання та підтримка інноваційного середовища для здорового способу життя серед більшості на-селення; 2) інноваційні підходи до поліпшення психічного здоров’я та добробуту дітей і підліт-ків; 3) дослідження, що поглиблюють розумін-ня умов успішного застосування заходів для здоров’я населення в цілому, яке зменшує не-рівність стану здоров’я.

Ймовірними у програмі Горизонт 2020 бу-дуть також питання попередження хвороб, ме-тодологія та методи досліджень в галузі охо-рони здоров’я, а також дослідження політичних проблем, пов’язаних зі здоров’ям населення та системою охорони здоров’я (зокрема, вплив глобалізації, кліматичні та демографічні зміни тощо).

181

Розвиток системи охоРони здоРов’я: біоетичні та пРавові аспекти

РОЗВИТОК СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: БІОЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ

RT2.1/1ПОДОЛАННЯ СИСТЕМНОЇ КРИЗИ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ: ПОДАЛЬШІ КРОКИ

А.П. Гук ГО «Ініціативи у громадській охороні здоров’я», Київ, Україна

З огляду на початок широкомасштабної ре-форми системи медичного обслуговування (уточнюю, не системи охорони громадського здоров’я), яка започаткована в Україні в січні 2012 році, найближчим часом – у першій по-ловині 2014 р. необхідним є систематизація існуючого досвіду усіх регіонів України щодо реорганізації регіональних систем охорони здоров’я України, і не тільки пілотних областей та м. Києва, що визначено відповідним зако-ном.

Після узагальнення отриманих матеріа-лів слід провести широкомасштабне обгово-рення стратегії реформування галузі охорони здоров’я, а не тільки системи медичного об-слуговування, та досягти відповідного консен-сусу (як серед управлінців, так і серед медич-них працівників та пацієнтів) щодо подальших уроків у реформуванні національної системи охорони здоров’я, що закріпити у відповідній програмі реформи системи охорони здоров’я, яка повинна мати відповідне фінансування та терміни (до 2020 року).

Основні першочергові напрямки реформу-вання галузі охорони здоров’я на сучасному етапі розвитку України – підвищення ефектив-ності використання ресурсів; створення про-зорих фінансово-економічних механізмів над-ходження та використання коштів, необхідних для реалізації конституційних прав громадян на охорону здоров’я, в тому числі і за рахунок розвитку державно-приватного партнерства.

Виважені, науково обґрунтовані, знайдені за допомогою консенсусу між усіма заінтересо-ваними сторонами (після фахового та громад-ського обговорення) заходи (більшість із них уже затверджена відповідним національним

планом) забезпечать структурну перебудову системи охорони здоров’я, яка повинна мати чітку стратегію, відбуватись поступово (крок за кроком), але при цьому бути цілеспрямова-ною та динамічною, що дасть змогу поліпшити громадське здоров’я та більше адекватно за-довольняти потреби населення в медичній до-помозі.

Тому першочергово пропонується запрова-дження заходів, які протягом 2013–2014 рр. не будуть вимагати суттєвого збільшення асиг-нувань на охорону здоров’я. При цьому може бути ефективно використаним досвід країн ближнього та дальнього зарубіжжя: 1. Провести інвентаризацію нормативно-пра-вової бази у системі охорони здоров’я.2. Визначити первинну медико-санітарної до-помогу як основний інструмент для усунення структурних диспропорцій у системі надання медичної допомоги. Основними принципами в системі первинної медико-санітарної допо-моги на засадах загальної практики/сімейної медицини повинні стати профілактика, ранні діагностика та лікування захворювань.3. Провести оптимізацію мережі медичних за-кладів згідно обґрунтованих потреб населення на кожній конкретній території, після чого на-дати медичним закладам статус повноцінних суб’єктів господарської діяльності.4. Перейти від принципу фінансування закла-дів охорони здоров’я в залежності від кількості відвідувань (в поліклініках) і кількості ліжок (в стаціонарах) до їх фінансування в залежності від обсягу та якості медичної допомоги, що на-пряму передбачено чинним Бюджетним кодек-сом, але не виконується. 5. Запровадити у діяльність усіх медичних за-кладів незалежно від форми власності прото-коли надання медичної допомоги, засновані на принципах доказової медицини. Це дозволить об’єктивно визначати обсяги діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів при різ-них патологіях, а також проводити своєчасний контроль за якістю надання медичної допомо-ги і уникати поліпрагмазії. 6. Привести у відповідність обсяги безоплат-

182


ної медичної допомоги з фінансовими можли-востями держави та запровадити механізми прозорої співучасті населення у покритті ви-датків на охорону здоров’я.7. Переглянути податкову політику з метою розширення бази добровільного медичного страхування, розширення можливостей інвес-тування в галузь охорони здоров’я приватних коштів, в т.ч. і для проведення прикладних на-укових досліджень за пріоритетними напрям-ками.8. Забезпечити реальну участь громадськос-ті (як медичної – через профільні асоціації, так і населення – через неурядові організації) у розробці, обговорення і прийнятті рішень щодо подальшого розвитку системи охорони здоров’я. Запровадити систему регулярного оприлюднення звітів про діяльність і видатки системи охорони здоров’я.9. Перелічені заходи дозволять створити умо-ви для поступового виходу із кризи в системі охорони здоров’я, поліпшення загальної до-ступності, якості медичної допомоги населен-ню та її керованості та сприятиме зменшенню корупції в галузі.10. Запропоновані заходи є універсальними з точки зору підвищення сталості, медичної та економічної ефективності системи охорони здоров’я при будь-яких можливих варіантах її подальшого розвитку, в т.ч. і при запроваджен-ні системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

RT2.1/2ПЕРСПЕКТИВИ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕФОРМИ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Р.Ю. Гревцова ВГО «Українська медико-правова асоціація», Консалтингова компанія «Yurkraft Medical»,Київ, Україна

Сьогодні перед системою охорони здоров’я України стоїть нелегке, але вкрай важливе за-вдання – подолати проблеми, успадковані від минулого, і одночасно дати гідну відповідь на нові виклики. Саме у такому «двовимірному вимірі» має відбуватися реформа вітчизняної системи охорони здоров’я та її законодавче забезпечення.

Нещодавно аналітики The Economist Intelligence Unit представили дослідження «Майбутнє охорони здоров’я в Європі», в якому спрогнозували можливі сценарії розвитку охо-рони здоров’я до 2030 року. Якщо деякі з цих

сценаріїв (наприклад, тріумф технологій з ви-значальною роллю «електронного здоров’я» у менеджменті охорони здоров’я) справдяться, то Україна, у разі відсутності системних змін, ризикує залишитися Європою тільки геогра-фічно.

Позитивним моментом є прийняття Кон-цепції Загальнодержавної програми «Здоров’я 2020 – український вимір», схваленої розпо-рядженням Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2011 р. 1164-р. Як відомо, у вересні 2012 року, після двох років інтенсивного опра-цювання, була прийнята Європейська полі-тика на підтримку дій держави і суспільства в інтересах здоров’я і благополуччя «Здоров’я 2020». Розроблена Державна цільова програ-ма «Здоров’я-2020: український вимір», проект Закону України про затвердження якої зараз оприлюднено для громадського обговорення. Видається, що у цій програмі має бути суттє-во підсилений компонент, пов’язаний з розви-тком не тільки медичної допомоги, а й системи охорони здоров’я України в цілому. Також варто пересвідчитися, що зазначені у програмі очіку-вані результати є науково обгрунтованими, за-ходи – конкретними, а показники – вимірюва-ними.

Має поглибитися інтеграція системи охоро-ни здоров’я і системи соціального забезпечен-ня, адже це не замкнені системи, а «сполуче-ні посудини» і здоров’я людини – це їх спільна відповідальність.

Законодавче забезпечення має відбувати-ся не шляхом реалізації вельми дискусійної ідеї щодо розробки Медичного кодексу, який у жодному разі не можна приймати під час проведення реформ, а шляхом прийняття за-садничих спеціальних законів, що вирішува-тимуть конкретні найважливіші проблеми, а саме: належне визначення прав і – особливо важливо – механізмів реалізації цих прав, а та-кож обов’язків пацієнта; наповнення реальним змістом прав і гарантій медичних і фармацев-тичних працівників, адже захищеність медиків є запорукою захищеності прав пацієнта; запро-вадження самоврядування в охороні здоров’я, в тому числі з метою участі медичної спільноти у зовнішньому контролі якості медичної допо-моги, зокрема в процедурах атестації медпра-цівників, ліцензування і акредитації закладів охорони здоров’я, а також перегляду самих цих процедур, тощо. Потрібне розроблення і прийняття Закону про внесення відповідних змін до Основ законодавства України про охо-рону здоров’я та Закону «Про заклади охорони здоров’я і медичну діяльність».

Для ефективного захисту суб’єктів право-відносин у сфері охорони здоров’я необхідне

183


реформування інституту судово-медичної та судово-психіатричної експертизи, спрямоване на запровадження світових стандартів неза-лежності експертів.

Слід створити і законодавче підґрунтя для моніторингу дотримання етико-правових принципів застосування досягнень біомеди-цини (в тому числі удосконалення регулюван-ня діяльності локальних комісій з питань етики та створення Національної етичної комісії при МОЗ України з повноваженнями, притаманни-ми подібним інституціям закордоном).

Потрібна подальша інституціоналізація ме-дичного права (вірніше, відповідно до світових тенденцій, охороноздоровчого права («health law»), визнання його окремою науковою спеці-альністю, запровадження відповідної спеціа-лізації у юридичних вишах, які мають забезпе-чувати систему охорони здоров’я юридичними кадрами, здатними надавати висококваліфі-ковану правову допомогу пацієнтам та іншим суб’єктам охороноздоровчого права. При цьо-му охороноздоровче право має вивчатися у тісному зв’язку з біоетичними дисциплінами.

RT2.1/3МІСЦЕ ПАЦІЄНТА В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ: ЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ

В.Д. Очеретенко Спілка захисту прав пацієнтів “Здоров’я нації”, Київ, Україна

2013 рік, дійсно, є дуже важливим для ви-значення громадської участі в формуванні по-літики, зокрема в галузі охорони здоров’я, з двох основних причин:

• 2013 є Європейським роком громадян, спрямований на підвищення рівня обізнаності громадян про свої права та на стимулювання їх активної участі в європейській політиці;

• Офіційне прийняття доповнень «Дирек-тиви 2011/24/EU про права пацієнтів в сфері охорони здоров’я», яка буде підтримуватись державами-членами Європейського Союзу в комунікації з пацієнтськими організаціями.

З огляду на процес Євроінтеграції для України вкрай важливим є залучення пацієн-тів до законодавчих ініціатив. Незважаючи на угоду щодо необхідності участі громадян у законотворчому процесі, на сьогодні немає систематичної реалізації цього питання. Буде висвітлено основні напрями участі пацієнтів (планування, прийняття рішень, здійснення, оцінка і т.д.) в розробці стратегії політики з охо-рони здоров’я нашої країни.

Будь-яка реформа не може бути успішно

реалізованою без широкої поінформованос-ті населення про стратегічну модель охорони здоров’я, яку визначено за мету перетворень.

Будь-який закон не працюватиме, якщо до формування політики покращення здоров’я населення не залучаються громадяни.

Роль пацієнтських організацій полягає в ак-тивному залученні пацієнтів до законодавчих ініціатив та підвищенні поінформованості на-селення відносно стану медичної допомоги в Україні та прав і обов’язків пацієнтів.

RT2.1/4ПРОФЕСІЙНЕ САМОВРЯДУВАННЯ ЯК ГАРАНТІЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Черненко З.С.Національний університет «Києво-Могилянська академія»,ВГО «Украънська медико-правова асоціація»Київ, Україна

З-поміж базових прав пацієнтів, гаранто-ваних Конституцією України та міжнародними правовими актами, є отримання якісної ме-дичної допомоги. Одним з елементів системи її гарантування є професійна відповідальність медичного працівника. Формальні підстави професійної відповідальності медичних пра-цівників в Європі дуже подібні. Адже в біль-шості європейських країн існують схожі базові принципи здійснення медичної діяльності, а також принципи медичної етики. Переважно провадження в справі щодо відповідальності здійснює інституція, яка реєструє медичних працівників і надає їм право здійснювати про-фесійну діяльність. У більшості країн Європи цю функцію виконують органи медичного са-моврядування. Порівнюючи обсяг провин, за які медичний працівників може нести профе-сійну відповідальність, та види покарань, ви-являється, що менш суворим є підхід у країнах, де справами професійної відповідальності опікуються державні органи, а не професійні самоврядні організації. Більш суворий «підхід» насправді у самоврядних організаціях. Істо-рично професійні організації розбудовували-ся за принципом «знизу». Потрібен був певний час, аби державний апарат усвідомив факт існування груп, об’єднаних за професійною ознакою, що керуються самостійно виробле-ними правилами.

Правники, як і медичні працівники – тради-ційні представники вільних професій. Обидві професії виконують в суспільстві спеціальну функцію. Тому їхні самоврядні організації ві-діграють особливу роль у державі, подекуди діють замість державних органів і в інтересах

184


суспільства. Контроль, що здійснюється про-фесійними самоврядними організаціями, по-винен сприйматися як звільнення державного апарату від частини його завдань. Самоврядні професійні організації, що об’єднували пред-ставників вільних професій, існують у демо-кратичних європейських країнах трохи менше двохсот років. За радянських часів таких орга-нізацій не було. Діяльність професійних само-врядувань як демократичного представництва вільних професій була не сумісна з тоталітар-ним режимом. Створення й існування про-фесійних самоврядувань є виявом створен-ня демократичних структур громадянського суспільства і взяття професійною спільнотою співвідповідальності за функціонування сус-пільства. В інтересах України як демократич-ної правової держави є створення та діяльність професійних самоврядувань як вагомого еле-менту громадянського суспільства. До функцій професійних самоврядувань належать: вста-новлення принципів професійної етики і контр-оль за їх дотриманням, зокрема, за допомогою дисциплінарного суду; нагляд над здійсненням професійної діяльності; перевірка професійної кваліфікації; надання права здійснювати про-фесійну діяльність; забезпечення відповідного рівня здійснення професійної діяльності; пред-ставництво професії. На сьогодні в Україні три-вають процеси створення самоврядних органі-зацій як правників, так і медичних працівників.

Відсутність упродовж десятиліть професій-ного самоврядування, традицій та культури таких організацій зумовило супротив, а також побоювання створення «квазімістерства».

Водночас вдалося створити Національну асоціацію адвокатів України. Зараз обговорю-ється питання і навіть розроблені законопро-екти щодо впровадження нотаріального само-врядування. Так, законопроект 2278 від 5 жовтня 2006 р., розроблений Українською но-таріальною палатою, передбачав, що єдиним загальнодержавним органом професійного самоврядування нотаріусів України є Палата нотаріусів України. Однак, попри активність на-вколо зазначених законопроектів, їх наразі не прийнято. Суспільство ще не усвідомило ролі професійних самоврядних організацій.

Подібний супротив викликає ініціатива впровадження професійної самоврядної ор-ганізації в медичному середовищі. В Україні самоврядні організації лікарів існували ще на початку XX ст. Лікарські товариства були, на-приклад, у Харкові, Львові. Кожне з них діяло на підставі статуту, проводилися з’їзди, деякі навіть видавали власні часописи. На сьогод-ні розроблено законопроект «Про лікарське самоврядування» 3539 від 23 грудня 2008

р., яким визначаються засади національної громадської самоврядної організації лікарів – Всеукраїнського лікарського товариства. Всі лікарі, які відповідно законодавства України займаються професійною медичною діяльніс-тю на території Україні, відповідно до проекту мають бути членами ВУЛТ, бути внесеними в реєстр відповідного регіонального відділен-ня – обласної колегії ВУЛТ. Справді демокра-тична правова держава повинна намагатися віддавати максимально допустиму кількість своїх повноважень громадським інституці-ям, які краще за інших відстоюватимуть честь власної професії, намагатимуться оберігати її від непрофесійності, негідної поведінки колег. Спільною метою і пацієнтів, і медичних праців-ників є поліпшення якості медичної допомоги. Для цього слід одночасно і у необхідних пропо-рціях застосовувати всі засоби. Це і ефектив-ність інституту професійної відповідальності, і відповідні матеріальні та організаційні умови, і мотивація, і постійне професійне вдосконален-ня. Покладати весь тягар належності медичної допомоги на медичних працівників неправиль-но. Саме професійна самоврядна організація, яка б опікувалися етичними професійними пи-таннями діяльності медичних працівників, має відіграти важливу роль у реформуванні систе-ми охорони здоров’я.

RT2.1/5НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ

О.С. Коваленко Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій і систем НАН України, Київ, Україна

Інформатизація системи охорони здоров’я займає провідне місце при її реформуванні. Інформаційні технології дозволяють удоскона-лити систему управління галуззю, підтримують та оптимізують процес надання медичної до-помоги, дозволяють підвищити якість та ефек-тивність медичних послуг.

В той же час в Україні не існує ні одного за-конодавчого акту, який би регулював саме сферу інформатизації медицини. Сьогодні вся нормативно-правова база стосовно інфор-матизації має загальний характер. Це і Зако-ни України «Про Концепцію інформатизації», і «Про Національну Програму інформатизації» та інші Закони, Укази Президента та докумен-ти Кабінету міністрів, які регулюють діяльність в цій сфері. Стосовно нормативних докумен-тів, то вони видавались Міністерством охоро-ни здоров’я України і повинні були регулювати

185


створення єдиного медичного інформаційного простору, запровадження електронних форм певних документів, обмін медичними даними між закладами охорони здоров’я, запрова-дження телемедичних технологій. Але систем-ного документу, який би регламентував ство-рення Єдиної інформаційної системи охорони здоров’я України не було. Таким чином, підтри-мувалася, так звана, мозаїчна інформатизація. Окремим блоком серед нормативних докумен-тів були гармонізовані міжнародні стандарти з медичної інформатики. Але їх розробка дуже праце ємна і на цей час розроблено та видано тільки 4 стандарти.

RT2.1/6БІОЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ: ПУБЛІЧНО-ПРАВОВІ ТА ПРИВАТНО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ

О.Г. Рогова Кафедра менеджменту та економіки в сімейній медицині ХМАПО, Харків, Україна

Поступова імплементація європейських біоетичних та правових цінностей у вітчизняне правове поле стала підґрунтям розробки до-статньо нових для України організаційно-пра-вових механізмів захисту персональних даних, забезпечення доступу широкого загалу до пу-блічної інформації. Зазначені механізми свід-чать про непересічну значущість інформації та важливість правової регламентації режимів її надання, зберігання чи поширення. Ці пробле-ми є надзвичайно актуальними й для медичної галузі, оскільки процеси інформаційного обмі-ну між медичними і фармацевтичними праців-никами, пацієнтами, організаторами та мене-джерами охорони здоров’я – як з точки зору їх біоетичного значення, так і з точки зору їх пра-вової оцінки – є не менш важливими, аніж сам лікувально-діагностичний процес.

Відомі біоетичні принципи поваги до при-ватного простору людини, належного інфор-мування пацієнта, збереження конфіденційної інформації про пацієнта традиційно визна-чають методологічну основу функціонування приватно-правових механізмів охорони лікар-ської таємниці, надання інформації для пацієн-та. Водночас, не можна не помітити тенденції змін у правовому полі, що свідчить про поси-лення уваги законодавця до таких проблем, надання їм публічно-правового характеру. Зо-крема, запровадження нових форм первинної облікової документації 003-6/о «Інформова-на добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення опе-

рації та знеболення», «Інформована добровіль-на згода пацієнта на обробку персональних даних», затверджених Наказом МОЗ України від 14.02.2012 110, свідчить, що сьогодні процеси коректного інформування пацієнта, адекватної фіксації інформації для пацієнта та про пацієнта поставлено під імперативний – публічно-правовий – контроль держави.

Відповідно до Наказу МОЗ України від 16 вересня 2011 року N 597 «Про затвердження Галузевої програми стандартизації медичної допомоги на період до 2020 року», об’єктами стандартизації у сфері охорони здоров’я ма-ють стати обліково-звітна документація та ін-формаційні технології. Ця Галузева програма потребує розробки різних груп документів зі стандартизації, серед яких – Група 16 – «Вимо-ги до інформаційного забезпечення або вико-ристання інформаційних технологій». На нашу думку, стандартизація цих процесів безпере-чно свідчить про зростання вимог державного контролю щодо якості інформаційного забез-печення лікувально-діагностичного процесу.

На нашу думку, впровадження у практику роботи медичної галузі біоетичних та право-вих механізмів надання, зберігання, поширен-ня інформації поступово призведе до форму-вання культури поваги всіх суб’єктів медичних правовідносин до інформації, тим більше, що сучасне законодавство України передбачає застосування як приватно-правових, так і пу-блічно-правових механізмів її охорони.

RT2.1/7ПРАВА ЛЮДИНИ В МЕДИЦИНІ

Г.А. Миронова НДІ приватного права АПрНУ, Київ, Україна

Медичні та лікувальні практики є найдав-нішими видами людської діяльності. Проте складні правові проблеми у забезпеченні ме-дичної галузі виникають останнім часом в кон-тексті змін у медичній, соціальній та правовій сферах, які об’єктивно підвищують значущість правової захищеності суб’єктів медичної ді-яльності.

Відмітною особливістю сучасних підходів до правового регулювання відносин медичної сфери є ув’язування системи охорони здоров’я та медичної допомоги із правами людини та такими фундаментальними цінностями, як до-стоїнство людини, автономія вибору, індивіду-альність та цілісність особистості. Такий підхід виявився не випадковим, але став результатом закономірного історичного процесу станов-лення відповідних ідеологічних та правових за-сад.

186


Характерною ознакою сучасного процесу розвитку інституту прав людини в медичній сфері є тенденція розширення номенклату-ри суб’єктивних цивільних прав учасників лі-кувального процесу — пацієнтів та лікарів — і вдосконаленню системи правових засобів для їх реалізації. Особливо слід зупинитися на двох з таких прав.

По-перше, в демократичних країнах із тра-диційно впливовим інститутом прав людини та розвиненим медичним законодавством склався стандартизований правовий механізм прийняття рішення за некомпетентних хворих, який ґрунтується на положенні, що зобов’язує брати до уваги попередні розпорядження хво-рого, наскільки це можливо. Сучасні попередні медичні директиви за своєю природою є роз-ширенням поняття моральної та правової авто-номії пацієнта у ситуаціях, коли він особисто не може впливати на медичні рішення з причини втрати дієздатності. Завдяки попереднім роз-порядженням пацієнти можуть краще контр-олювати своє медичне обслуговування в осо-бливих клінічних ситуаціях, а також емоційно та морально розвантажити родичів та близь-ких, які наполягають на певному лікуванні іноді тільки тому, щоб зняти з себе відповідальність. Таку можливість повинен мати кожен, хто сер-йозно ставиться до того, яким чином його бу-дуть лікувати, якщо він стане недієздатним чи не зможе повідомити про свої потреби.

По-друге, сучасними правовими та медич-ними стандартами передбачено право лікаря на заперечення з міркувань совісті. Зокрема, міжнародним та європейським правом визна-не право лікаря на відмову від здійснення за-конного аборту в контексті реалізації права людини на свободу релігії, совісті та думки, а також обов’язок держави поважати це право.

Українським законодавством право паці-єнта на попередні розпорядження та право лікаря на відмову від здійснення аборту з мір-кувань совісті прямо не передбачено. З огля-ду на вказане існує потреба у розробленні як теоретичних засад, так й юридичних засобів для правового регулювання інститутів завчас-ного планування лікування та заперечення з міркувань совісті в рамках надання законної медичної допомоги. Це дозволить ефективно гарантувати повагу до прав та інтересів як по-стачальників медичних послуг, так й пацієнтів, які бажають отримати якісну законну медичну допомогу.

187

АктуАльні проблеми біомедицини: етичні виклики і зАконодАвче вирішення

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ БІОМЕДИЦИНИ: ЕТИЧНІ ВИКЛИКИ І ЗАКОНОДАВЧЕ ВИРІШЕННЯ

RT2.2/1УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ ОРГАНІВ, ВЗЯТИХ ВІД ЖИВОГО ДОНОРА

О.І. Гелевей, І.І. Цанько Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я України, Київ, Україна

У статті 12 Закону України «Про трансплан-тацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» зазначається, що взяття гомотран-сплантата (за винятком анатомічних матері-алів, здатних до регенерації) у живого доно-ра допускається у випадках, коли реципієнт і донор перебувають у шлюбі або є близькими родичами (батько, мати, син, дочка, дід, баба, онук, онука, брат, сестра, дядько, тітка, племін-ник, племінниця).

Однак на практиці часто виникають випад-ки, коли отримати орган чи його частину від донора-родича чи від людини, з якою реципі-єнт перебуває у шлюбі, неможливо. За існую-чих умов людина залишається позбавленою можливості застосування щодо до неї методу трансплантації як єдиного альтернативного способу лікування. Ці умови поширюються і на випадки наявності згоди донора (який не є близьким родичем і не перебуває у шлюбі з ре-ципієнтом при відсутності медичних протипо-казань) та можливості забезпечити всі витра-ти, пов’язані із застосуванням цього методу.

За таких обставин, на нашу думку, до стат-ті 12 Закону України «Про трансплантацію ор-ганів та інших анатомічних матеріалів людині» доцільно внести зміни наступного змісту: «За наявності підстав, які унеможливлюють взят-тя гомотрансплантата у живого донора, який перебуває з реципієнтом у шлюбі або є його близьким родичем (батько, мати, син, дочка, дід, баба, онук, онука, брат, сестра, дядько, тітка, племінник, племінниця), гомотрасплан-тат може бути взятий від будь-якої іншої особи за наявності згоди реципієнта та донора і при умові дотримання встановлених законодав-

ством вимог трансплантування».Запропонована нами редакція підвищить

доступність трансплантації для хворих, які цьо-го потребують застосування цього методу. Ра-зом з тим, з метою попредження протиправних діянь щодо покупки/ продажу органів від живих донорів ефективним буде залучення біоетичної комісії, на підставі висновку якої буде надана згода щодо здійсненя трасплантації органу чи частини органу за наявності згоди реципієнта та донора і при умові дотримання встановле-них законодаством вимог трансплантування. Це положення також має бути відображено у статті 12 зазначеного вище Закону.

RT2.2/2ТРАНСПЛАНТАЦІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ – ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ.

Р.В. Салютін, О.С. Никоненко, М.П. Комаров, С.С. Паляниця,Координаційний центр трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ України, Київ, Україна

Трансплантація органів у всьому світі роз-глядається як надзвичайно ефективний та в ці-лому ряді випадків безальтернативний метод лікування необоротних захворювань та ушко-джень таких життєво важливих органів, як нир-ки, печінка, підшлункова залоза, легені, серце тощо. На думку аналітиків, саме транспланта-ція є індикатором рівня розвитку медичної га-лузі, науково-практичного потенціалу держави та ступеня зрілості суспільства. Відсутність або недостатній розвиток трансплантації – це рівень країни третього світу.

Завдяки застосуванню трансплантаційних методик пацієнт є цілком праце – та соціально реабілітованим. На жаль Україна, в якій була виконана перша в світі органна транспланта-ція, а саме в тридцятих роках минулого сто-ліття в Харкові Ю.Ю. Вороним трансплантова-на нирка, суттєво відстає в розвитку органної трансплантації, при цьому аналіз роботи укра-їнських трансплантаційних центрів свідчить,

188


що безпосередні і віддалені результати клініч-них трансплантацій органів відповідають між-народному рівню і є підтвердженням високої кваліфікації кадрів.

В 7 трансплантаційних центрах України ви-конується лише 90-120 трансплантацій нирки на рік, 12-15 трансплантацій печінки, а пере-садка серця за 20 років була виконана лише 8 пацієнтам. Водночас білля 5 тис. громадян України, потребують органної трансплантації, більш ніж 25% це діти. Відсутність необхідної кількості трансплантацій органів є порушенням конституційного права реципієнтів на медичну допомогу.

Основною проблемою, що блокує розвиток трансплантації, а саме збільшення кількості трансплантацій, є відсутність достатньої кіль-кості донорських органів.

Цей дефіцит в умовах України визначається застарілою формою організації посмертно-го органного донорства (визначена система прижиттєвого донорства в Україні є неефек-тивною, оскільки між готовністю людини до донорства і реалізацією даної готовності у ви-гляді прижиттєвої юридично зафіксованої зго-ди знаходиться розбіжність, обумовлена під-свідомим небажанням вносити в своє життя нагадування про смерть), відсутністю системи трансплантаційної служби та недостатньо зба-лансованим законодавством України щодо ді-яльності, пов’язаної з трансплантацією.

Перешкоджає розвитку вітчизняної тран-сплантології вкрай спотворене уявлення про трансплантацію в суспільстві, що підігріваєть-ся публікаціями в «жовтій» пресі та інколи на-віть інформацією з центральних засобів масо-вої інформації.

У більшості випадків саме на «жовтих» фак-тах, а не на перевіреній інформації базуються кримінальні справи, за якими переслідують лікарів-трансплантологів, реаніматологів, су-дово-медичних експертів. Загалом діяльність, яка пов’язана з трансплантацією, фактично розцінюється деякими представниками пра-воохоронних органів як протиправна, а до-норські органи чи тканини, що вилучаються у померлих осіб, які такі, що вилучаються шах-райським шляхом.

Подолати суспільну недовіру до трансплан-тології та посмертного донорства, розбуду-вати європейську модель трансплантаційної служби України можливо лише поєднав зусил-ля всіх органів центральної виконавчої влади, місцевих органів самоврядування, правоохо-ронних органів, громадських організацій та релігійних конфесій.

Потрібно до кожної людини донести прав-диву та неспотворену міфами інформацію про

посмертне донорство, користь транспланто-логії для кожного з нас. Донести до кожного українця тезу: «Кожен з нас потенційний донор і кожному з нас може знадобиться трансплан-тація донорського органу або тканини.»

RT2.2/3ПРОБЛЕМА ДОНОРСТВА С ПОЗИЦИЙ ПРАВОСЛАВНО-ХРИСТИАНСКОГО ВЕРОУЧЕНИЯ

Епископ Иларий (Шишковский), Протоиерей Геннадий БатенкоКомитет по биоэтике и этическим вопросам при Священном Синоде Украинской Православной Церкви, Киев, Украина

Обсуждение инициатив связанных с вне-сением поправок в действующий закон о тран-сплантации органов и анатомических материа-лов в Украине приобретает в настоящее время все более спекулятивный характер. В СМИ откровенно лоббируется точка зрения на тран-сплантологию как универсальный метод лече-ния, позволяющий сразу решить все проблемы здоровья людей. При этом, православная по-зиция зачастую подается гипертрофированно односторонне и оценивается как ретроград-ская, противостоящая прогрессу современ-ной науки. В качестве аргумента приводится довод о том, что Церковь не поддерживает презумпцию согласия на посмертное донор-ство, расширение круга лиц – потенциальных доноров за счет детей и инвалидов, выступает против создания электронных баз данных до-норов и банков биоматериалов. В этой связи будет нелишним еще раз обозначить исходные позиции Православной Церкви по данному во-просу.

Прежде всего, Церковь учит что здоровье человека не является конечной самодостаточ-ной ценностью, но лишь одним из средств ду-ховного преображения личности. Это означает что постановка вопроса о достижении здоро-вья любой ценой является с православной точ-ки зрения категорически неприемлемой.

Вместе с этим, Церковь рассматривают до-норство исключительно как проявление жерт-венной любви к ближнему ради спасения его жизни [Основы социальной концепции Русской Православной Церкви, 2005: XII. 7]. Отсюда непосредственно вытекают принципы добро-вольности, непринужденности и бескорыстия в отношении возможности человека выступать в качестве донора. Естественно, что при этом человек должен располагать всей полнотой информации относительно последствий свое-го шага как для ближнего, в отношении кото-

189


рого он выступает как донор, так и для самого себя. При этом, донорство не должно стано-виться результатом принуждения, или ком-мерческой выгоды.

В тоже время, очевидно, что дети или люди ограниченные в своих ментальных возможнос-тях не могут рассматриваться в православном понимании как доноры, именно в силу того, что они не могут в полной мере осознавать смысл совершаемого поступка и быть свободными в своем выборе. Наконец, совершенно неприем-лемо с точки зрения Церкви забирать органы и биоматериалы по принуждению или без ведо-ма самого донора по решению третьих лиц.

Церковь предупреждает, что материальный прогресс и его блага никогда не заменяли и не смогут заместить духовные моральные цен-ности, и тем более принести кому-либо пользу за счет отказа от них.

RT2.2/4ЛІКАРСЬКА ТАЄМНИЦЯ ТА КОНФІДЕНЦІЙНА ІНФОРМАЦІЯ У ТРАНСПЛАНТОЛОГІЇ: ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ

Н.О. ЛісневськаЮридичний інститут НАУ, Київ, Україна

Однією з найважливіших проблем біоетикі на сьогодні, як і у минулому, залишається лікарська таємниця, що є одним з основних понять медич-ної етики, деонтології й медичного права.

У ст. 286 ЦК України та ст. 39-1 Основ законо-давства України про охорону здоров’я закріплено право пацієнта на таємницю про стан здоров’я, а також про факт звернення за медичною допо-могою, діагноз, відомості, одержані при його ме-дичному обстеженні. Норма ст. 40 Основ законо-давства України про охорону здоров’я визначає один з найважливіших деонтологічних принци-пів – лікарську таємницю. Ця деонтологічна до-гма була закріплена ще у Клятві Гіппократа, де визначено «щоб при лікуванні – також і без ліку-вання – я не бачив чи не почув стосовно людсько-го життя з того, що не варто коли-небудь роз-голошувати, я промовчу про те, вважаючи такі речі таємницею». У ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров’я закріплюються професійні обов’язки медичних працівників, де у п. «г» йдеться про обов’язок зберігати лікарську таємницю. Аналізуючи текст Клятви лікаря, що затверджений Указом Президента від 15 черв-ня 1992 року, звертаємо увагу на закріплення обов’язку лікаря зберігати лікарську таємницю і не використовувати її на шкоду людині.

Міжнародне законодавство про біоетику та-кож закріплює зазначений деонтологічний прин-

цип. Зокрема, Міжнародний кодекс медичної етики від 1949 року у розділі «Обов’язки лікаря у відношенні до хворих» містить положення, за яким лікар зобов’язаний зберігати в абсолют-ній таємниці все, що він знає про свого пацієнта навіть після смерті останнього. У Міжнародній клятві лікаря від 1948року записано, що лікарі повинні поважати довірену їм таємницю навіть після смерті їх пацієнта. «Дванадцять принци-пів надання медичної допомоги у будь-якій на-ціональній системі охорони здоров’я» від 1963р. саме шостим принципом визначає, що всі, хто бере участь у будь-якому етапі лікувального про-цесу чи відповідає за управління ним, повинні визнавати і дотримуватись конфіденційності у взаємовідносинах лікар і пацієнт. Ця вимога по-винна поважатись і органами влади.

Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. під інформацією про особу розуміє су-купність документованих або публічно оголоше-них відомостей про особу. Стаття 23 цього Зако-ну передбачає заборону збирати відомості про особу без її попередньої згоди, крім випадків, передбачених законом. У своєму Рішенні Кон-ституційний Суд України (Рішення Конституцій-ного Суду України від 30.10.1997 р. у справі щодо офіційного тлумачення ст.ст. З, 23, 31,47, 48 За-кону України «Про інформацію» та ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» (справа Устименка), враховуючи норму ч. 2 ст. 32 Конституції України, витлумачив ч. 4 ст. 23 Закону України «Про інфор-мацію» і визначив, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поши-рення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, передбачених законом, і лише в інтересах національної без-пеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації належить свідчення про свободу, у тому числі про стан здоров’я.

У такій медичній сфері як транспланталогія проблема надання та захисту інформації постає з подвійною силою. Оскільки суб’єктами (пацієн-тами) виступають як донор так і реципієнт. Вкрай вадливо як донести інформацію до особи, яка погоджується на донорство, про можливі на-слідки медичного втручання, так і пояснити ре-ципієнту про всі можливі після трансплантаційні стани та інш.

В Україні діє єдина державна інформаційна система трансплантації, до якої вносяться відо-мості про реципієнтів, а також про осіб, які заяви-ли про свою згоду або незгоду стати донорами у разі смерті. Ці відомості є конфіденційними, ста-новлять лікарську таємницю і можуть бути роз-голошені лише у випадках, передбачених цим Законом. Діяльність єдиної державної інформа-ційної системи трансплантації забезпечує ко-

190


ординаційний центр трансплантації. Положен-ня про єдину державну інформаційну систему трансплантації затверджується Міністерством охорони здоров’я України.

Чинне законодавство розмежовує два термі-ни – лікарська таємниця, тобто інформація про пацієнта, та медична інформація, тобто інфор-мація для пацієнта.

Національна правова база ґрунтується на принципах, що закріплені у зарубіжному зако-нодавстві у сфері охорони здоров’я, зокрема і щодо даного інституту. Наприклад, згідно ст. 2 Декларації про політику у сфері забезпечення прав пацієнта у Європі від 1994 року пацієнт має право на вичерпну інформацію про стан свого здоров’я, включаючи медичні факти щодо сво-го стану, відомості про можливий ризик і пере-ваги пропонованих та альтернативних методів лікування, про можливі наслідки відмови від лікування, інформацію про діагноз і план ліку-вальних заходів (п. 2.2). Також у Кодексі визна-чено обов’язок лікаря надавати особі, котру він оглядає, лікує чи якій дає поради, чесну, зрозу-мілу і доречну інформацію про її стан і про запро-поновані їй дослідження та лікування. Протягом протікання хвороби лікар повинен при своїх по-ясненнях брати до уваги особливості пацієнта і слідкувати, чи правильно він розуміє те, що від-бувається (ст. 35).

Наше законодавство закріпило у ч. З ст. 285 Цивільного кодексу України і ч. 4 ст. 39 Основ за-конодавства України про охорону здоров’я право медичного працівника надати неповну інформа-цію про стан здоров’я пацієнта, обмежити мож-ливість його ознайомлення з окремими медич-ними документами. У Рішенні Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 р. (справа К. Устименка) зазначено, що в особливих випад-ках, коли повна інформація може завдати шко-ди здоров’ю пацієнта, лікар може її обмежити. У цьому разі він інформує членів сім’ї або законних представників пацієнта, враховуючи особисті ін-тереси хворого. Таким же чином лікар діє, коли пацієнт перебуває у непритомному стані.

RT2.2/5ЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ИНСТИТУЦИОНАЛИЗАЦИИ ПАЛЛИАТИВНОЙ ПОМОЩИ

Г.П. Таранюк Комитет по биоэтике и этическим вопросам при Священном Синоде Украинской Православной Церкви, Киев, Украина

Институционализация паллиативной и хос-писной помощи предполагает формирование регуляторных механизмов отношений меж-

ду социальными субъектами: неизлечимым больным и стороной предоставляющей по-мощь. Ключевыми элементами регуляции этих отношений являются: статус паллиативного (терминального) больного, как совокупность его прав и обязанностей и сопряженная с данным статусом роль, следование которой делает поведение больного ожидаемым и предсказуемым для его окружения, и тех кто оказывает ему помощь. Более корректно сле-дует говорить об образцах взаимосогласован-ного поведения больного и персонала помощи, благодаря которому становится возможным их социальное взаимодействие и предостав-ление помощи как таковой. Больной знает кто, когда, как, и с какой целью осуществляет те или иные мероприятия. В свою очередь, ме-дицинские или социальные работники знают что больной осознает смысл производимых ими действий и будет соответствующим обра-зом реагировать на их поведение в процессе ухода. Такая модель отношений позволяет на-иболее эффективно оказывать больному по-мощь, исходя из специфики его состояния как умирающего человека, и обусловленных этим состоянием реальных жизненных потреб-ностей и интересов больного в контексте его субъективных представлений и ценностных ориентаций. Вместе с тем, данная модель тре-бует полной информированности больного о его состоянии и жизненных перспективах в процессе развития заболевания.

Однако, именно это, указанное выше, не-обходимое условие является главным «кам-нем преткновения» для отечественных меди-цинских работников, склонных не сообщать больному правду о его диагнозе. Зачастую и сами больные не расположены к получению правдивой информации, предпочитая возла-гать ответственность за свое состояние, ход и результаты лечения на врача.

В конечном счете, это приводит к тому, что: 1) больной оказывается объектом мани-пуляций не понятного ему смысла; 2) как па-циент больной лишается своей автономии и связанных с ней прав, предусмотренных зако-ном (выбор лечебного учреждения, лечащего врача, методов лечения в соответствии с ре-комендациями врача и др.); 3) больной лиша-ется возможности осознанного восприятия роли терминального больного, а значит, и не может претендовать на особый, соответству-ющий своему состоянию, социальный статус и соотносимые с ним права.

В совокупности эти обстоятельства дела-ют невозможным нормальную институциона-лизацию паллиативной помощи как самосто-ятельного направления медико-социальной

191


практики в Украине в соответствии с существу-ющими в настоящее время общепринятыми подходами.

PRT2/1КАКОЙ НУЖЕН ЗАКОН О ТРАНСПЛАНТОЛОГИИ?

П.Ф. Музыченко Комитет по проблем этики при Национальном медицинском университете имени А.А.Богомольца, Киев, Украина

Парадокс нашего бытия в последние 30 лет состоит в том, что мы вначале все отрицаем и даже, зачастую затаптываем и хорошее и плохое, что было раньше, а затем под видом слияния с прогрессивным человечеством и продвинутой Европой, по-привычке стремим-ся догнать и перегнать, но- «не надорвать бы животик».

В СССР были разработаны инструкции, благодаря которым не было уродливых пре-пятствий для развития трансплантологии. В постперестроечный период – «хотели сделать лучше – а получилось как всегда». Казалось бы, если доганяете Европу и другие развитые сообщества – так и берите нормы и законы развитого капитализма и при создании новых законов – но нет «надо помутить и замутить».

У меня создается впечатление, что закон о трансплантации пишут «все кому не лень», только не трансплантологии.

Хотелось бы видеть «мудрецов», ратую-щих за презумцию несогласия в сочетании с «информированным согласием», в момент ги-бели их близких людей, нуждающихся в тран-сплантации органов и тканей…

В большинстве стран, в которых приня-та презумция согласия, родственников про-сто информируют: «органы будут изъяты». В некоторых существует компьютерная система несогласия с забором органов — человек про-сто вносит свое имя в определенную компью-терную базу. Нельзя отрицать, что это более прогрессивная и более гуманная система в основе которой лежит защита прав пациента. Что же касается прав донора, разумно поза-имствовать опыт наших ближайших соседей – Республику Беларусь.

Закон Республики Беларусь от 9 января 2007 г. 207-З «О внесении изменений и до-полнений в Закон Республики Беларусь «О трансплантации органов и тканей человека» (текст документа по состоянию на 1 ноября 2007 года.

• Живыми донорами не могут быть: несовер-шеннолетние лица (за исключением случаев

забора костного мозга); • лица, признанные в установленном порядке

недееспособными, а также лица, страдающие психическими расстройствами (заболевания-ми);

• лица, у которых обнаружены заболевания, являющиеся опасными для жизни и здоровья реципиента;

• беременные женщины; • дети-сироты и дети, оставшиеся без попе-

чения родителей. • Донор после забора органов имеет пра-

во на: получение компенсации расходов, связанных с необходимостью восстановления его здоровья в связи с забором органов. По-рядок выдачи и размеры этой компенсации определяются Советом Министров Республи-ки Беларусь; получение пособия по временной нетрудоспособности в размере 100 процентов заработка на период нетрудоспособности, на-ступившей в связи с забором органов. Инва-лидность живого донора, наступившая в связи с забором органов, приравнивается к инва-лидности, связанной с несчастным случаем на производстве или профессиональным забо-леванием.

PRT2/2ЕТИКА І ПРАВО У БІОІНФОРМАЦІЙНУ ДОБУ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Р.Ю. Гревцова Інститут медичного і фармацевтичного права та біоетики Академії адвокатури України,Київ, Україна

Останні десятиліття позначилися інтенсив-ним розвитком біоетики і права, зокрема етики і права у сфері охорони здоров’я та біомедици-ни. Одним з трендів розвитку охороноздоров-чого права (health law) та біоетики є поглиблен-ня їх взаємозв’язку.

Інтеграційні та глобалізаційні процеси, що відбуваються у сучасному світі, обіцяють нові можливості для розвитку біоетики та охоро-ноздоровчого права. І хоча концепти глобаль-ної біоетики та глобального права як юридич-ного феномену, відмінного від міжнародного права, залишаються вельми дискусійними, спостерігається відчутна тенденція до глоба-лізації.

Природне прагнення знайти спільні засади, які можуть бути використані для вироблення загальноприйнятних етичних, і за можливос-ті, правових стандартів, разом з новими пер-спективами, несе у собі серйозні ризики та загрози. Одним з таких ризиків є бажання «під-стригти усіх під один гребінець», експортуючи

192


вкорінені у юридичних, до певної міри «право-людинних», стандартах етичні цінності, що не завжди є прийнятними для певних суспільств (наприклад, евтаназія, дозвіл одностатевих шлюбів та реалізації права осіб, що перебу-вають у них, на репродуктивне відтворення шляхом застосування допоміжних репродук-тивних технологій). Іншим ризиком є юридич-на фіксація етичних принципів, що, навпаки, є цілком прийнятними для суспільства, про-те супроводжується вихолощуванням їхнього змістую Яскравим прикладом є запроваджена в Україні форма інформованої згоди як форма обов’язкової медичної документації, яка на-справді нездатна захистити права учасників відповідних правовідносин.

Ще однією тенденцією є необхідність за-безпечення захисту прав людини, які за певних обставин можуть входити у протиріччя між со-бою. Це особливо відчутно в біоінформаційну добу, яка одночасно несе в собі і нові можли-вості захисту прав людини, зокрема права на здоров’я, і нові загрози щодо захисту, скажімо, права на приватне життя (наприклад, у зв’язку з певними кроками щодо інформатизації сис-теми охорони здоров’я).

Відповіді, які право покликане надавати на виклики сучасності, беззаперечно, мають ґрунтуватися на принципах біоетики з ураху-ванням глобального контексту та національних моральних цінностей.

PRT2/3ІНФОРМОВАНА ЗГОДА ЯК ДЕКЛАРАТИВНЕ ПРАВО ПАЦІЄНТА В УКРАЇНІ

З.С. Черненко Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ, Україна

Біоетика одним зі своїх принципів, які фак-тично зробили її новим активним рухом ре-форм у відносинах в системі охорони здоров’я, визнає інформовану згоду як основоположну засаду. Нажаль в чинному законодавстві Укра-їни законодавець закріпив норми, які досить наближено нагадують суть даного поняття. А отже, реформування чи осучаснення відносин в охороні здоров’я поки залишається в планах.

Перш за все норми Цивільного кодексу України відокремлюють єдиний інститут згоди на дві складові – згоду та відмову. Тобто існу-вання двох окремих статей в згаданому зако-нодавчому акті свідчить, що коло осі які можуть скористатися правом виражати згоду є одне (з 14 років), а коло осіб які можуть скористатися правом відмовитися від надання допомоги –

інше (повнолітні дієздатні особи). Ще однією нормою, що нівелює законодав-

че регулювання є розмежування статей які ре-гулюють право на інформацію та прав на згоду. Знову ж таки коло осіб які мають право на ін-формацію є значно вужчим ніж право виражати згоду.

Окремого аналізу потребує нормативний документ центрального органу виконавчої влади в системі охорони здоров’я. Даний до-кумент не визначає порядку інформування, що фактично означає можливість анулювання кожної згоди наданої пацієнтом. В такі ситуації власне медичні працівники залишаються в си-туації потенційного конфлікту.

Проаналізовані документи є свідченням того, що в Україні сучасна біотична засада ін-формованої згоди залишається на деклара-тивному рівні.

PRT2/4БІОЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ЕЙТАНАЗІЇ В УКРАЇНІ

Я.О. Триньова Національна академія прокуратури України, Київ, Україна

Згідно Концепції державної політики в га-лузі біоетики в Україні, надзвичайно важливим завданням біоетики є чітке формулювання су-часних біоетичних принципів, оскільки необ-хідність їх виконання не викликає сумнівів у на-укової спільноти. На виконання цього завдання нами було розроблено систему цих принципів. За їх допомогою стає можливим з’ясувати яким чином можливо убезпечити суспільство від «небезпечного знання», отриманого внаслідок науково-технічного прогресу. Зазначене убез-печення відбувається за допомогою вже наяв-них чи потенційних заходів державно-правово-го реагування. Так за допомогою розроблених нами біоетичних засад спробуємо довести «біоетичність» легалізації ейтаназії в Украї-ні. Отже до біоетичних засад ми відносимо: принцип екоцентризму, принцип альтруїзму, принцип транспарентності, принцип раціона-лізму, принцип рівноваги, принцип обмежень, принцип безпеки життєдіяльності та принцип реалізму. Наведені принципи можуть засто-совуватись як окремо так і доповнюючи одне одного. Обґрунтовуючи необхідність легаліза-ції ейтаназії, звернемося до принципу альтру-їзму. Згідно цього принципу в основі існуван-ня людства, природи лежить всеохоплююча любов: до життя, до природи, до іншої люди-ни. Ця любов містить в собі емоцію співчуття. Проте співчуття не пусте, а таке, що знаходить

193


свій прояв у наданні можливості іншій людині уникнути страждань, викликаних невиліков-ною хворобою через можливість застосуван-ня ейтаназії. Закон, який передбачатиме таку можливість – відповідатиме потребам люди-ни, створюватиме правовий закон, який стане ідеальним для цього суспільства у певний про-міжок часу. Необхідність легалізації ейтаназії підтверджує і принцип транспарентності, який полягає у «прозорості» здобуття нових знань. Оскільки його не було дотримано – людство не мало змоги підготуватися до «нав’язування» життя жахливої якості, отже ми не маємо права позбавляти права людину самій знайти вихід з «глухого кута», куди її загнала держава. Таким виходом є право людини розпорядитися влас-ним життям на власний розсуд. Необхідність обмеження абсолютизації життя людини укла-дається і в принцип раціоналізму. Адже роз-мірковуючи розсудливо, важко знайти вагомі аргументи проти бажання людини, яка терпить нестерпні фізичні страждання через невилі-ковну хворобу, якій залишилося прожити в цих муках не більше півроку, закінчити таке жит-тя. Закінчити щоб цими останніми жахливими хвилинами життя не перекреслити все добре заради чого жила ця людина. Принцип рівно-ваги, до якого ми апелюємо надалі, тісно сплі-тається із принципом екоцентризму, адже це є два основоположні природні принципи. Згідно принципу рівноваги – все в природі має бути врівноваженим. Якщо ця рівновага порушу-ється, неодмінно відбувається щось, що вста-новлює status quo сторін. Надбанням людства завдяки науково-технічному прогресу стало можливим здійснювати контроль не тільки над народженням людини, але й над її смертю. Проте задля попередження зловживання цим принципом, він має бути доповнений принци-пом реалізму. Згідно нього недопустимо штуч-не відтворення балансу в природі. По відно-шенню до теми легалізації ейтаназії в Україні це означає, що примусове позбавлення життя людини, навіть такої яка страждає на нестерп-ні муки, проте не виявила усвідомленого про-хання про припинення її життя – не допустима. Таке діяння має кваліфікуватися як вбивство за обтяжуючих обставинах. Враховуючи зазна-чені біоетичні принципи як підґрунтя право-вого забезпечення протидії злочинності, про-понується прийняти Закон Україні «Про право людини на гідне закінчення життя», теоретичну модель якого нами вже розроблено, а для по-передження зловживань в цій царині доповни-ти Кримінальний кодекс України статтею 143-1 «Порушення порядку проведення процедури ейтаназії».

194


ПРАВА ЛЮДИНИ КРІЗЬ ПРИЗМУ БІОЕТИКИ: ЕТИКА МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА СВОБОДА

ДОСТУПУ ДО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

RT3/1ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА СВОБОДА ДОСТУПУ ДО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

1О.П. Орлюк, 1О.Ю Кашинцева., 2Я.О. Іолкін 1Центр гармонізації прав людини та прав інтелектуальної власності НАПрН України, Київ, Україна2НДІ інтелектуальної власності НАПрН України, Київ, Україна

Сучасне розуміння моральності процесу

монополізації інтелектуальної власності за-знає суттєвих змін, в першу чергу, завдяки активній позиції громадських пацієнтських ор-ганізацій, які наразі чи не єдині, шляхом медіа-ції та адвокації з основними гравцями фарма-цевтичного ринку простягають руку допомоги хворим, доступність медичних препаратів для яких залежить виключно від волі патентовлас-ника та його цінової політики.

Саме тому, серед приоритетних наукових задач науково-дослідними інституцій, які опі-куються формуванням сучасної доктрини ін-телектуальної власності є повернення до прі-оритету природних прав людини. Сучасність змушує нас «гуманізувати» право інтелекту-альної власності, поставити його на служіння інтересам суспільства та забезпечити відпо-відні стимули науковій діяльності. З цією ме-тою Науково-дослідним інститутом інтелек-туальної власності НАПрН України засновано Центр гармонізації прав людини та прав інте-лектуальної власності, в основу діяльності яко-го покладено Концепцію розвитку наукового напрямку «Гармонізація прав людини та прав інтелектуальної власності в сфері медицини та фармації».

З лютого місяця 2013 р. увага юристів в сфе-рі інтелектуальної власності, правозахисників та громадських організацій прикута до вистав-леного на громадське обговорення Проекту Постанови Кабінету Міністрів Про затверджен-ня Порядку надання Кабінетом Міністрів Укра-їни дозволу на використання запатентованого

винаходу, що стосується лікарського засобу (далі – проект постанови). Метою розробки проекту постанови є видача примусової ліцен-зії на реєстрацію лікарського засобу Кабінетом Міністрів України без згоди власника патенту.

Проект даної постанови «зірвав» хвилю за-кидів та критичних зауважень щодо «кінця права інтелектуальної власності в Україні» та намагання «нагодувати народ неякісними ге-нериками», з одного боку, та хвилю оптиміс-тичних настроїв щодо можливості вирватися з лещат брендових компаній та суттєво знизити вартість життєво необхідних лікарських засо-бів в сфері ретровірусної терапії, кардіології, онкології тощо.

RT3/2КАФЕДРА МЕДИЧНОГО ПРАВА: ІНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР

І.Я. Сенюта Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького ВГО «Фундація медичного права та біоетики України», Львів, Україна

Нормативне підґрунтя інституційного про-цесу в царині медичного права було забезпе-чено вперше ще одинадцять років тому, коли, в Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Міжгалузевої комплексної про-грами «Здоров’я нації» на 2002-2011 роки» від 10 січня 2002 р. 14, було закріплено низку заходів для виконання цієї Програми з метою успішної реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, з-поміж яких передбачено забезпечення підготовки висококваліфікованих фахівців з організації та управління охороною здоров’я шляхом створення факультетів медич-ного менеджменту та маркетингу з відповід-ними кафедрами, зокрема медичного права (п. 17).

Варто відзначити, що це не лише національні тенденції, а й вектор міжнародного нормотво-рення. У п. 6 Рекомендації про співпрацю дер-жав-учасниць СНД щодо приведення медичної

195

Права людини крізь Призму біоетики: етика медичної доПомоги та свобода достуПу до лікарських засобів

освіти відповідно до освітньої програми ЮНЕС-КО з біоетики, прийнятої на 32 пленарному за-сіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасниць СНД (постанова 32-10 від 14 травня 2009 р.) передбачено, що державам-учасницям СНД рекомендується вжити, зокрема, таких за-ходів як: створити в медичних вишах спеціальні кафедри біоетики та медичного права, забез-печити включення у навчальні плани курсу біо-етики і медичного права на післядипломному етапі як складової всіх циклів факультетів підви-щення кваліфікації і професійної підготовки.

Непересічною подією у «житті» національно-го медичного права стало 24 квітня 2013 року, адже в цей день було створено першу в Україні кафедру медичного права на базі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького наказом ректора «Про орга-нізацію кафедри медичного права» 1208. Ак-туальність медичного права як правового яви-ща в Україні, сподвижницька плеяда науковців і практиків, жвавий громадський інтерес, і зви-чайно державницька підтримка профільного мі-ністерства зіграли свою вагому роль для старту нового етапу в розвитку вітчизняного медично-го права.

Кафедри медичного права покликані стати колисками науки медичного права, слугува-ти професійній підготовці медичних кадрів з основ права в медицині з метою забезпечення прав людини, сприяти формуванню пріоритетів державної політики у сфері охорони здоров’я й оптимізації нормопроектування.

Кафедра медичного права Львівської медич-ної школи забезпечуватиме навчальний процес на додипломній і післядипломній освіті, ство-рюючи умови для опанування курсу «Медич-не право України» як організаторами охорони здоров’я, лікарями усіх спеціальностей, так і ін-тернами, студентами-медиками.

Варто сподіватись, що інституційна інерція спрацює і невдовзі усі медичні виші гостин-но відкриють свої двері медичному праву, що пильно стоїть на варті прав людини у сфері охо-рони здоров’я.

RT3/3ПРИНЦИП ПРЕДОСТОРОЖНОСТИ: ЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ПРИМЕНЕНИЯ НАНОТЕХНОЛОГИЙ В БИОМЕДИЦИНЕ И ГЕНЕТИКЕ

Т.В. Мишаткина Международный государственный экологический университет им. А.Д. Сахарова, Минск, Республика Беларусь

Принцип предосторожности (ПП) – этический принцип, применяемый при опред-

елении и оценке рисков и требующий при раз-работке инноваций, носящих неопределенный и проблематичный характер и имеющих гуманитарные и экологические последствия, принимать во внимание в первую очередь на-иболее опасный из возможных вариантов раз-вития событий, т.е. исходить из презумпции опасности. Этические вопросы применения наноматериалов и нанотехнологий в биомеди-цине и генетике носят именно такой – крайне неопределенный и проблематичный характер. Основой ПП является утверждение, что если та или иная деятельность потенциально может нанести значительный вред, соответствующие меры должны быть приняты для его предотвра-щения или ограничения, даже когда существу-ет значительная научная неопределенность в отношении причины, величины, вероятности и характера вреда и оценки уровня риска. Усло-вия применения ПП требуют:

• обязательного научного анализа: его дей-ствие должно быть ограничено лишь теми проблемами, которые являются научно оправданными или логичными;

• в условиях рисков, вероятность проявления и результаты которых плохо или мало известны, учета даже количественно не выраженной их возможности (в отличие от принципа предот-вращения);

• необходимого вмешательства до проявле-ния возможного вреда или до полной уверен-ности в его возможности и исключения страте-гии выжидания и наблюдения;

• вмешательства, пропорционального ве-личине возможного ущерба (полный запрет не является пропорциональным ответом во всех случаях, но в некоторых он – единственно возможный ответ);

• существенных доказательств и долгосроч-ного мониторинга, чтобы вывести ситуации за пределы ПП к области традиционного управле-ния рисками;

• ограничения недопустимых рисков и точного расчета угрозы возможных рисков («поврежда-ющие или вредные последствия», «серьезные и необратимые повреждения», «глобальные, необратимые и передающиеся в ряду поколе-ний повреждения»); а также, исходя из реаль-ной презумпции опасности высокого уровня при использовании наноматериалов и нанотех-нологий в биомедицине и генетике, предупре-ждения морально недопустимого вреда.

ПП – это рационально обоснованный прин-цип наноэтики, базирующийся на использо-вании научных систем сложных процессов и применяемый в целях принятия наиболее оптимальных решений. Этической основой ПП является свобода выбора в действиях физичес-

196


ких или юридических лиц и – как следствие – их морально-этическая ответственность. Вместе с тем ПП не является решающим алгоритмом и не может гарантировать оптимальности реше-ний в конкретных случаях.

ПП и «парадокс предосторожности». 1. Слабые формы ПП могут оказаться столь тривиальными, что он не выполнит возложенных на него функций в ситуации неопределеннос-ти и неприменимости стандартных методов. 2. Чрезмерно широкое внедрение ПП может привести к ложноположительным результа-там, а предупреждающее вмешательство мо-жет оказаться ненужным. 3. Излишне стро-гая интерпретация ПП может препятствовать выполнению исследований по выявлению со-отношения выгоды и рисков от технологии (напр., от применения нанотехнологий в меди-цине). Т.о., чрезмерно сильные версии ПП мо-гут в некоторых случаях привести к «парадоксу предосторожности» — ограничению развития или применения нанотехнологий, что нанесет больше вреда, чем тот, которого удается избе-жать. 4. Несмотря на то, что ПП действительно может замедлить какие-то направления инно-вационного прогресса, он одновременно мо-жет выступать в качестве стимулятора дивер-сификации технологий, способствуя развитию инновационных альтернатив для потенциально опасных технологий.

ПП, «преступное невежество» и «навязанное невежество». «Преступное невежество» связа-но с дефицитом знаний в области применения нанотехнологий. Невежество преступно, если, не имея достоверных знаний, исследователь не ищет и не использует другую информацию, например, общие знания о типе ситуации, с ко-торой может столкнуться. И хотя можно быть не в состоянии точно оценить потенциальные рис-ки, но добываемых знаний может быть доста-точно, чтобы повысить устойчивость системы и избежать возможных катастроф. Борьба с преступным невежеством может быть исполь-зована: 1) чтобы обвинить человека (фирму, государство) в причинении ущерба, даже если они не знали, что их действиям будет сопут-ствовать ущерб, но не предприняли усилий, чтобы выяснить это; при этом порицается не само невежество, а то, что не были сделаны усилия, чтобы уменьшить его; 2) как стимул для дальнейших исследований: если невежество о возможных последствиях велико, можно отсро-чить действия, пока не будет достигнута боль-шая осведомленность; 3) как повод для бездей-ствия: человек может считать, что невозможно быть более информированным о возможных губительных последствиях действий, а на осно-ве такой бедной информации действовать

нельзя. «Навязанное невежество» – это ута-ивание неопределенностей и доказательств, указывающих на потенциальные риски, когда какая-то сторона обладает этими знаниями, но скрывает их от общества и препятствует их ра-спространению (что может быть связано с по-лучением патента, правом интеллектуальной собственности и проблемой научного приори-тета). 1. Если другие осознают наличие такого знания и свое «навязанное невежество», они могут добиться получения этих знаний, напри-мер, с помощью юридических структур, совер-шенствуя нормативно-правовую базу. 2. Если общество или органы власти не догадываются о своем невежестве и не предполагают о суще-ствовании знания, скрываемого корпорация-ми или другим государством, знания доходят до общественности через информаторов или осведомителей, которые изменяют принци-пу корпоративности ради блага общества и поэтому нуждаются в защите.

Все эти нюансы и обстоятельства требуют особо пристального внимания к этическим и правовым аспектам применения ПП в ситуации использования нанотехнологий и наноматери-алов в биомедицине и генетике.

RT3/5ВПЛИВ ЛІБЕРАЛЬНОГО ДИСКУРСУ НА ПИТАННЯ ПРАВА НА ГЕНДЕРНУ ІДЕНТИФІКАЦІЮ ТА ПРАВА НА ОСОБИСТЕ ТА СІМЕЙНЕ ЖИТТЯ В КОНТЕКСТІ БІОЕТИКИ

О.О. Шевченко, Т.В. Лисенко Громадська організація «Інсайт», Київ, Україна

Серед найпоширеніших контроверсійних тем прав людини на сьогоднішній день, найбільший резонанс викликають питання прав ЛГБТ людей в Україні. Ми вбачаємо у розвитку цих дискусій де-яку боротьбу між традиційними та ліберальними поглядами. Між філософією прав людини та, так званих, традиційних цінностей, умовним «Захо-дом» та «Сходом». Ліберальні погляди в найбільш розробленому вигляді представлені в докумен-тах міжнародних організацій (ООН, Ради Європи, ЄС, ОБСЄ). У рамках ліберального світогляду го-мосексуальність вважається нормальною сексу-альною орієнтацією. Наприклад, Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) у своїй резолюції 2010 навіть не стверджує, а «нагадує», що сек-суальна орієнтація «може бути гетеросексуаль-ної, бісексуальної і гомосексуальної». Негативне ставлення до гомосексуальності розглядається як забобон, а відповідна пропаганда чи заклики до дискримінації ЛГБТ перераховуються в одно-му ряду з аналогічними за формою проявами ра-

197


сизму та релігійної нетерпимості, і позначається термінами «гомофобія» і «трансфобією». Міжна-родні організації, багато правозахисників і, зви-чайно, ЛГБТ-активісти вимагають вести активну інформаційно-роз’яснювальну роботу з розви-тку толерантності до ЛГБТ. Ліберальне ставлен-ня до ЛГБТ почало поширюватися із США і кра-їн Західної Європи, поступово було прийнято в ОБСЄ і Раді Європи. В ООН, що включає багато консервативних країн, тема початку всерйоз об-говорюватися з 2008 року, коли країни ЄС вне-сли на розгляд спеціальну декларацію з цих питань. На сьогоднішній день декларація не при-йнята, але в червні 2011 року Рада з прав людини ООН 23 голосами проти 19 доручив Верховному комісару з прав людини підготувати глобальну доповідь з проблем дискримінаційних законів та насильства проти ЛГБТ. В той же час, на останьо-му розгляді УПО в Женеві, Україна відхилила усі рекомендації щодо усунення дискримінації ЛГБТ спільноти в Україні. Українські політики не один раз висловлювали свою гомофонну позицію, мо-тивуючи дискримінацію ЛГБТ своїми власними забобонами, вживаючи мову ворожнечі. Серед багатьох тем, що випливають з питань біоетики та моралі у суспільстві, а також ролі ЗМІ та НУО ми б хотіли розкрити теми, так званої «пропаган-ди гомосексуальності», її впливу на здоров’я під-ростаючого покоління та реалізації ЛГБТ спіль-нотою свого права на свободу слова та мирних зібрань.

RT3/6ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ РЕПРОДУКТИВНИХ ПРАВ В УКРАЇНІ ДЕЯКИМИ КАТЕГОРІЯМИ ГРОМАДЯН

О.Ю. Покальчук Київський університет права НАН України, Київ, Україна

Оскільки Україною ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних сво-бод, у зв’язку зі вступом України до Ради Євро-пи, а також у зв’язку з загальноєвропейською лі-бералізацією щодо транссексуальних людей та активістським рухом за депатологізацію транс-сексуальності актуалізується питання реаліза-ції транссексуальним людьми репродуктивних прав в Україні.

Чинне законодавство України не визначає поняття репродуктивних прав, юридична літе-ратура також не має одностайного тлумачення. Погоджуючись з думкою Р. Стефанчука, роз-глядатимемо репродуктивні права як систему відокремлених особистих немайнових прав фізичних осіб, що забезпечують її природне іс-нування та спрямовані на здійснення репродук-

тивної функції фізичних осіб.Статтею 51 Основ1 передбачено право на

зміну (корекцію) статевої належності та На-казом2 врегульовано процедуру зміни (корек-ції) статевої належності. Пунктом 11 Показань3 встановлено, що виключно після проведення хірургічної корекції Комісія видає пацієнту ме-дичне свідоцтво про зміну (корекцію) статевої належності. Транссексуальні люди не втрача-ють дієздатність на жодному з етапів зміни (ко-рекції) статевої належності.

Транссексуальні особи позбавлені права ко-ристуватись допоміжними репродуктивними технологіями (ДРТ), оскільки протипоказанням до застосування ДРТ є захворювання, визначе-ні додатком 1 до Порядку4, затвердженого на-казом МОЗ5.

Відповідно до Цивільного кодексу України та Основ стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої фізичної особи. Проте, об’єм хірургічної корекції транссексуальних осіб імперативно визначається Комісією з питань зміни (корекції) статевої належності, що фак-тично призводить до обов’язкової стерилізації. Готується до обговорення резолюція ПАРЕ6, де обов’язкова стерилізація називається грубим порушенням прав людини. Ця Резолюція під-тверджує загальноєвропейську лібералізацію відносно транссексуальних осіб і визнання за транссексуальними людьми права на реаліза-цію репродуктивних прав.

Отже, на даний час транссексуальні особи в Україні безпідставно обмежені у можливості ре-алізувати репродуктивні права і така дискримі-наційна модель має бути змінена.

1 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я».2 Наказ 60 Міністерства охорони здоров'я України, від 03.02.2011, «Про удосконалення надання медичної допомоги особам, які потребують зміни (корекції) статевої належності».3 Медико-біологічні і соціально-психологічних показань для зміни (корекції) статевої належності до Наказу 60.4 Порядок МОЗ України від 29.11.2004 579, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за224/10504.5 Пункт 15 Інструкції Міністерства охорони здоров’я від 23.12.2008 771 «Про затвердження Інструкції пропорядок застосування допоміжних репродуктивних технологій».6 «Putting an end to coerced sterilisations and castrations».

198


RT3/7ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

В.В. Селіваненко Київський університет права НАН України,Київ, Україна

В теорії права інтелектуальної власності тра-диційно виділяють такі групи об’єктів інтелек-туальної власності: об’єкти авторського права, об’єкти права промислової власності, засоби індивідуалізації та інші (нетрадиційні) об’єкти. Правова охорона кожного з цих об’єктів (або в порядку реєстрації шляхом видачі патенту, сві-доцтва, або автоматично – внаслідок самого факту створення об’єкту) породжує особливі наслідки, що мають значний вплив на реаліза-цію прав інших осіб. Особливого прояву такий вплив набуває у сфері охорони здоров’я, оскіль-ки в даному випадку реалізація прав власника об’єктів інтелектуальної власності стикається з реалізацією прав значної кількості інших осіб – пацієнтів.

Так, відповідно до принципу охорони об’єктів авторського права підлягають охороні як завер-шені, так і не завершені твори. Проте подібна позицію залишається дискусійною, що пояс-нюється специфікою сфери охорони здоров’я. Соціальна значущість даної сфери вимагає від автора відповідного об’єкта завершеності фор-мулювання позиції, висловленої у науковому творі, адже її незавершеність є полем для роз-ширеного трактування висновків і в цілому по-зиції, що є неприпустимим з позиції медичної деонтології.

У свою чергу реалізації прав власника на об’єкти промислової власності призводить до певних негативних наслідків як для пацієнтів, так і для суб’єктів господарювання у сфері охо-рони здоров’я. На сьогоднішні вже є безспір-ним той факт, що реалізація прав власника на об’єкти промислової власності (здебільшого, винаходи) призводить до виникнення бар’єрів у доступі пацієнтів до життєво необхідних лікар-ських засобів; крім того, є негативні тенденції і щодо надання правової охорони способам лі-кування. Натомість можливість та практика па-тентування одних і тих же об’єктів як винаходів і як корисних моделей (хімічні речовини і компо-зиції, лікарські засоби тощо) призводить до ви-никнення умов для недобросовісної практики у сфері господарювання. Ще більше проблем викликає можливість охорони об’єктів інтелек-туальної власності шляхом подання заявок на корисні моделі і як промислові зразки за від-сутності експертизи заявлених об’єктів по суті.

Відповідна практика призводить до виникнення ситуацій, які у світі отримали назву «патентний тролінг».

До інших об’єктів інтелектуальної власнос-ті здебільшого відносять інформацію, яка може охоронятися як комерційна таємниця, ноу-хау тощо. Реалізація прав власника на такий об’єкт призводить до неможливості отримання пацієн-том усієї необхідної інформації, яка стосується його здоров’я (зокрема, методів його лікування).

RT3/8ДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ ЯК ВАЖІЛЬ ВПЛИВУ НА СУБ’ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЩОДО СВОБОДИ ДОСТУПУ ДО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

О.О. Дейнега Київський університет права НАН України, Київ, Україна

Головною метою реформування ринку лі-карських засобів України є створення системи, яка повинна забезпечити громадянам доступ до якісних та адекватних за ціною лікарських засобів, адже ця мета є одним із найважливі-ших обов’язків держави. Сучасний стан ринку лікарських засобів характеризується в тій чи іншій мірі наявністю таких проблем, що потре-бують негайного вирішення: відсутністю ефек-тивного державного регулювання та контролю за обігом лікарських засобів, а також ефектив-ної правової бази; наявністю тіньового ринку лікарських засобів; низьким рівнем концен-трації виробництва у фармацевтичній промис-ловості й конкурентоспроможності вітчизня-ної фармацевтичної продукції; недостатньою доступністю лікарських засобів; відсутністю ефективної системи забезпечення якості лі-карських засобів. Однак Українська держава працює у напрямку розробки нормативно-пра-вової бази з метою створення системи, яка до-зволить забезпечити ефективне регулювання обігу лікарських засобів, гарантувати доступ-ність на ринку якісних, ефективних та безпеч-них лікарських засобів та сприяти зміцненню довіри споживачів. Дане твердження стосуєть-ся також конкурентного законодавства, яке ре-алізується на ринку лікарських засобів.

В Україні обов’язки держави по охороні і зміцненню конкуренції як головного регулю-ючого інструмента ринкової економіки і не-припустимості підприємницької діяльності, спрямованої на монополізацію економіки і не-добросовісну конкуренцію, закріплені на кон-ституційному рівні. Успіх країн, економіка яких базується на ринкових відносинах, забезпечу-ється значною мірою тому, що вони створюють

199


систему вільної, чесної, добросовісної конку-ренції, де особи, які діють в господарському обороті, мають свободу та зобов’язані конку-рувати між собою.

Вимоги щодо розвитку та захисту еконо-мічної конкуренції повинні виконувати всі без винятку суб’єкти господарського управління та господарювання. Порушення встановле-них правил конкуренції може набувати різних форм – від дій протиправних, але таких, що не спричинили шкоди іншим суб’єктам конкурен-ції, до злочинних дій з метою нанесення шкоди конкурентам та введення в оману споживача, який виступає «арбітром» в економічному су-перництві. Теоретично споживач може впли-вати на недобросовісного підприємця шляхом ігнорування його товарів і послуг та наданням переваги товарам і послугам чесних конкурен-тів. Проте нині він неспроможний самостійно розпізнати акти порушення економічної кон-куренції та адекватно реагувати на них. Таким чином, споживач, а разом з ним і чесний кон-курент, потребують захисту від недобросовіс-них суб’єктів господарювання, які порушують правила конкуренції, що може призвести до обмеження чи припинення конкуренції. Але незалежно від форми цих порушень, їх ефек-тивне та превентивне припинення відповідає інтересам чесного підприємця, споживача та суспільства загалом.

RT3/9ПРАВО НА ТАЄМНИЦЮ ПРО СТАН ЗДОРОВ’Я КРІЗЬ ПРИЗМУ РІШЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

І.Я. Сенюта, Х.Я. Терешко Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького ВГО «Фундація медичного права та біоетики України», Львів, Україна

Одним із складних з огляду на механізм ре-алізації є право людини на таємницю про стан здоров’я, що гарантоване низкою норматив-но-правових актів України. Зокрема, ця мож-ливість людини, а відтак, і пацієнта, в резуль-таті трансформації у специфічного суб’єкта медичних правовідносин, закріплена в ст. 286 Цивільного кодексу України, ст. 39-1, 40 За-кону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я». Правореалізаційних і правозастосовних проблем є чимало: від не-правомірного розголошення інформації, що становить об’єкт лікарської таємниці, до контр-аверсійного праворозуміння судів національ-ного законодавства в цьому контексті, що слу-гує неоднорідності судової практики.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950) (далі – Конвенція), кожен має право на пова-гу до свого приватного і сімейного життя. Для української правової системи Конвенція і прак-тика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) застосовується як джерело права.

Важливою є роль ЄСПЛ, практика якого є у нагоді як законодавцю, правозастосовному органу, так і людині, що прагне захистити своє право. Цікавими в окресленому контексті ви-даються такі правові позиції ЄСПЛ: 1) справа «Z проти Фінляндії» (1997): захист особистих даних, не тільки медичних, є надзвичайно важ-ливим для реалізації особою свого права на повагу до приватного та сімейного життя, га-рантованого ст. 8 Конвенції. Без такого захис-ту, особи, які потребують медичної допомоги, можуть віднаджуватись від надання інформації особистого та інтимного характеру, що може бути необхідним для отримання належного лі-кування, та навіть від прагнення отримати таку допомогу і таким чином наражати на небезпе-ку себе та своє здоров’я, а у випадку інфекцій-ного захворювання – і здоров’я суспільства; 2) справа «М.С. проти Швеції» (1997): охорона да-них особистого характеру (особливо медичних даних) має основоположне значення для здій-снення права на повагу до приватного і сімей-ного життя. Забезпечення конфіденційності відомостей про здоров’я становить основний принцип правової системи усіх держав-учас-ниць Конвенції. Він є важливим не лише для захисту приватного життя хворих, а й для збе-реження їхньої довіри до працівників медичних закладів і системи охорони здоров’я загалом; 3) справа «І. проти Фінляндії» (2008): ретро-спективний контроль за доступом до даних був забезпечений лише після звернення заяв-ниці зі скаргою до Окружної адміністративної ради. Відтак, доводи заявниці з приводу того, що на спірний період схоронність її медич-ної документації не була забезпечена повинні бути підтримані. У цьому контексті вимагаєть-ся практичний та ефективний захист даних, який виключить будь-яку можливість несанкці-онованого доступу до них. Такий захист не був забезпечений у цій справі. Відтак, мало місце порушення ст.8 Конвенції».

200


RT3/10ПРАВО ПУБЛІЧНОЇ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НА ТАЄМНИЦЮ ПРО СТАН ЗДОРОВ’Я КРІЗЬ ПРИЗМУ БІОЕТИКИ.

О.А. Чабан Кафедра цивільного та трудового права Київського університету права НАН України, Київ, Україна

Довіра у відносинах між лікарем та пацієн-том є запорукою ефективної медицини. На-лежне забезпечення реалізації права фізич-ної особи на таємницю про стан здоров’я, та ефективна охорона цього права є невід’ємною складовою забезпечення права фізичної осо-би на охорону її здоров’я та права на життя в цілому.

Проте, коли мова йде про інформацію про стан здоров’я публічної особи, виникає низка запитань – адже, виникає необхідність зба-лансування різних прав: права фізичної особи на збереження її конфіденційної інформації та права суспільства «знати».

Як в українському, так і в європейському за-конодавстві інформація про стан здоров’я осо-би є «чутливою» інформацією про особу, та є конфіденційною. Проте, коли і за яких обставин ця чутлива інформація публічної особи може і має розкриватись, адже виникає суспільний інтерес та суспільна доцільність розкриття та-кої інформації?

Національне законодавство кожної країни розставляє свої пріоритети під час вирішення цієї дилеми.

На сьогодні, в Україні, виходячи із офіцій-ного тлумачення статті 32 Конституції України публічна особа реалізує своє право на таємни-цю про стан здоров’я в такому ж обсязі, як і всі інші фізичні особи, без будь-яких додаткових обтяжень цього права. Схожа позиція і у зако-нодавця Франції – кожна людина має право на повагу до приватного життя, і публічні особи не є виключенням. Протилежно інший підхід у Ве-ликобританії, де право на інформацію домінує над правом публічної особи на приватність.

Вивчаючи практику Європейського суду ми бачимо, що вирішуючи питання правомірнос-ті чи неправомірності розкриття приватної ін-формації, аналізується суспільна доцільність відкриття конфіденційної приватної інформа-ції, а також шляхи та методи відкриття такої ін-формації.

Адже задля належного інформування сус-пільства іноді достатньо розкрити сам факт, без деталей та скандальних подробиць.

Проте, непоодинокі і випадки зловживання публічною особою щодо закриття своїх персо-

нальних даних та інформації про стан здоров’я та перетворення своєї конфіденційної інфор-мації на державну таємницю.

Чи має право суспільство обмежувати пра-во публічної фізичної особи на таємницю про стан здоров’я? Чи вправі публічна особа закри-вати доступ до інформації про її стан здоров’я, перетворюючи цю інформацію на державну та-ємницю?

RT3/11ПРАВА ЛЮДИНИ В СФЕРІ ЕПРОДУКТИВНОЇ МЕДИЦИНИ КРІЗЬ ПРИЗМУ БІОЕТИКИ

О.Ю. Кашинцева Центр гармонізації прав людини та прав інтелектуальної власності НАПрН України, Аналітико-експертний центр досліджень у сфері громадського здоров’я при ВГО «Фундація медичного права та біоетики України», Київ, Україна

Можливості сучасної медицини створили нову правову парадигму – репродуктивне пра-во особи. На сучасному рівні розвитку суспіль-ства та у зв’язку з новітніми досягненнями на-уки та медицини ми можемо говорити про нові горизонти у розумінні цього поняття.

У європейській правозастосовчій практиці під репродуктивними правами особи розумі-ють право особи жіночої чи чоловічої статі мати генетично рідну дитину, а для особи жіночої статі до репродуктивних прав також відносять право самостійно виносити дитину (право за-вагітніти і бути вагітною) та право на фізіоло-гічні пологи.

Українське законодавство в сфері репро-дуктивної медицини є найліберальнішим у Європі. Так, ст. 281 ЦК України визначається, що повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм ДРТ згідно з порядком та умовами, встановленими законо-давством. Ст. 123 Сімейного Кодексу України визначає походження дитини в результаті за-стосування ДРТ. Деталізує положення Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо проведення ДРТ Наказ МОЗ 771 Про затвердження Інструкції про застосування до-поміжних репродуктивних технологій (ДРТ).

Проте слід підкреслити, що ліберальність вітчизняного законодавства не означає без-контрольного застосування ДРТ.

Окремим комплексом етико-правових про-блем є сурогатне материнство. Починаючи з середини 90-х р. ХХ ст., відколи українські клі-ніки репродуктивних технологій надають ме-дичні послуги сурогатного материнства, в суди

201


не поступало жодних матеріалів з приводу оскарження батьківства щодо дитини, виноше-ної сурогатною матір’ю.

Коли в середині 90-х р. ХХ ст. приймало-ся законодавство, що уможливило сурогатне материнство, погодьмося: українське суспіль-ство не уявляло це явище ні за його змістом, ні за його формою. 18-річний досвід сурогатного материнства оголив надзвичайно болючі мо-ральні аспекти цього явища. Проте, якщо ми повернемося до змісту репродуктивних прав, то побачимо, що сурогатне материнство до-волі часто є єдиною можливістю реалізувати право мати генетично рідну дитину.

Нам абсолютно невідомі ні психологічні, ні фізіологічні, ні моральні наслідки такого яви-ща, як сурогатне материнство. Чи це означає, що українське суспільство має відмовитися від цього? І чи ці аргументи переважують ту шаль-ку, на якій таке незламне, таке природне і таке всеосяжне бажання мати рідну дитину?

202


БІОЕТИКА І РИНКОВІ ВІДНОСИНИЮ.І. Кундієв (Україна)

СУЧАСНИЙ СТАН БІОБЕЗПЕКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗМЕНШЕННЯ БІОЗАГРОЗ В УКРАЇНІС.В.Комісаренко (Україна)

ЦИВІЛІЗАЦІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ БІОЕТИКИ В ФОРМУВАННІ СВІТОГЛЯДУ ТА У ВИРІШЕННІ СУЧАСНИХ МОРАЛЬНИХ ТА БІОМЕДИЧНИХ ВИКЛИКІВ.В.М.Запорожан (Україна)

ТЕОЛОГО-СОЦІОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ ПРАВА ЯК ОСНОВА СУЧАСНОГО РОЗУМІННЯ МІСЦЯ І РОЛІ БІОЕТИКИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАЛОГО РОЗВИТКУВ.Костицький (Україна)

БИОЭТИКА ПОГРАНИЧНЫХ ЗОН ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО СУЩЕСТВОВАНИЯБ.Г.Юдин (Росія)

ТЕХНОЛОГІЯ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН ЯК ДІАЛЕКТИЧНИЙ ОБ’ЄКТ ЕТИКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬВ.І.Цимбалюк, В.В.Медведєв (Україна)

ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я ТА РЕАЛІЇ БІОЕТИКИ В УКРАЇНІЛ.А.Пиріг (Україна)

ПРОБЛЕМЫ ДУХОВНОСТИ, ЭТИКИ И МОРАЛИ В ХУДОЖЕСТВЕННОМ ТВОРЧЕСТВЕ И ПУБЛИЦИСТИКЕ НИКОЛАЯ АМОСОВА (К 100-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ ВРАЧА И МЫСЛИТЕЛЯ)І.М.Трахтенберг (Україна)

НАНОТЕХНОЛОГІЇ В ОНКОЛОГІЇ: ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ ТА МОЖЛИВА НЕБЕЗПЕКА ДІЇ СТВОРЕНИХ НАНОМАТЕРІАЛІВВ.Ф.Чехун (Україна)

БІОЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ НАНОТЕХНОЛОГІЙ: ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУЗ.Р.Ульберг, І.С.Чекман (Україна)

БИОЭТИКА КАК УНИВЕРСАЛЬНАЯ ЭКСПЕРТНАЯ СИСТЕМАВ.Л.Кулініченко (Україна)

ЧИ Є ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНІ ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ ПРИРОДНИМИ? ПОГЛЯД З ПОЗИЦІЙ БІОЕТИКИ Я.Б.Блюм (Україна)

А1

А1/1

А1/2

А1/3

А1/4

А1/5

А1/6

А 2/1

А 2/2

А 2/3

А 2/4

А 2/5

26

28

28

29

31

31

32

33

34

35

35

36

3

6ПРОГРАМА

ВСТУП

ЗМІСТ

203

ЗМІСТ

НОВІ ПІДХОДИ ДО ПРАВ ЛЮДИНИ У СФЕРІ БІОМЕДИЦИНИ ПЕРЕД ОБЛИЧЧЯМ ЗАГРОЗ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ XXI CТОЛІТТЯР.Ю.Гревцова (Україна)

БІОЕТИКА І МОРАЛЬ В СУСПІЛЬСТВІ, РОЛЬ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

БИОЭТИКА КАК ФОРМА САМОСОЗНАНИЯ СОВРЕМЕННОЙ КУЛЬТУРЫИ.В. Мелик-Гайказян (Росія)

СОВРЕМЕННАЯ ЕРОПЕЙСКАЯ БИОЭТИКАС.В. Пустовит (Україна)

БИОЭТИЧЕСКИЙ ДИСКУРС: РЕАЛИИ, ГРАНИЦЫ, ДИЛЕММЫА.Т.Закариадзе, Архимандрит Адам (В.М.Ахаладзе) (Грузія)

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ БІОЕТИКИ У КОНТЕКСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЦІННОСТЕЙ У СУЧАСНОМУ СОЦІУМІН.В.Коляденко (Україна)

HOLOCAUST DOCTORS: THE SHADOWS OF THE PAST INTER-TWINED WITH THE PRESENTSusan Miller (США)

РОЛЬ МЕДИЦИНСКОЙ АКСИОЛОГИИ В РЕГЛЕМЕНТАЦИИ ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧЕСКИХ ДИЛЛЕМ БИОЭТИКИВ.И.Ожовану (Молдова)

ПИТАННЯ ЖИТТЯ ТА СМЕРТІ ЛЮДИНИ В КОНТЕКСТІ БІОЕТИКИУ.П.Кінаш (Україна)

ЦІННІСТЬ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ У КОНТЕКСТІ БІОЕТИКИ І ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИВ.Т.Андрушко, О. Р.Джура, Т.І.Толокова (Україна)

ЭТНИЧЕСКИЕ СМЫСЛЫ БИОЭТИКИН.Н.Седова (Росія)

ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СУСПІЛЬСТВІ РИЗИКУМ.М.Рогожа (Україна)

ГУМАНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА БІОМЕДИЧНИХ СТРАТЕГІЙМ.Горельцева (Україна)

ОСВІТА ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ГУМАНІТАРНА ТА ЕКОЛОГІЧНА СКЛАДОВІН.М. Філяніна (Україна)

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК ШЛЯХ ПРАКТИЧНОГО ВПРОВАДЖЕННЯ БІОЕТИЧНИХ ПРИНЦИПІВ У СУСПІЛЬСТВО. РЕАЛІЗАЦІЯ, ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯГ.В.Губенко (Україна)

МОРАЛЬНІ ВИКЛИКИ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА ТА БІОЕТИКАО.В.Огірко (Україна)

А 2/6

S1.1

S1.1/1

S1.1/2

S1.1/3

S1.1/4

S1.1/5

S1.1/6

S1.1/7

S1.1/8

S1.1/9

S1.1/10

S1.1/11

S1.1/12

S1.1/13

S1.2/1

37

39

39

39

42

42

44

46

46

47

48

48

49

50

50

52

204


ПРОБЛЕМИ БІОЕТИКИ В КОНТЕКСТІ СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІМ.М.Кисельов (Україна)

ПРОБЛЕМА ПРАВ И СУБЪЕКТНОСТИ ПРИРОДЫ В БИОЭТИКЕ И ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ ЭТИКЕВ.И.Фалько (Росія)

ЭТИКО-СОЦИАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМИ ПОСТОВ, ГОЛОДА И ОЖИРЕНИЯ ДЛЯ ФИЗИЧЕСКОГО И НРАВСТВЕННОГО ЗДОРОВЬЯП.Ф.Музыченко (Україна)

РОЛЬ ХРИСТИАНСКИХ ЦЕННОСТЕЙ В БИОМЕДИЦИНСКОЙ ПРАКТИКЕ: ПРОБЛЕМЫ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯІ.П.Банарь (Молдова)

БІОЕТИЧНІ ЗАСАДИ В СФЕРІ ПСИХІАТРІЇА.Велінська (Україна)

БИОМЕТРИЧЕСКАЯ ИДЕНТИФИКАЦИЯ В СВЕТЕ ХРИСТИАНСКОЙ ЭТИКИПротоиерей Геннадий Батенко (Україна)

ПАЛІАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА ЕВТАНАЗІЇ: ПЕРСОНАЛІСТИЧНИЙ ПІДХІДЛ.Я.Васьків (Україна)

БИОЭТИКА СЕМЬИ: СУРРОГАТНАЯ РЕПРОДУКЦИЯАрхимандрит Адам (В.М.Ахаладзе) (Грузія)

КНИГА ІОВА І ОКРЕСЛЕННЯ СТАТУСУ ЛЮДСЬКОГО ЗАРОДКУВ.В.Медведєв (Україна)

ЭВОЛЮЦИОННО-ХРИСТИАНСКИЙ БИОЭТИЧЕСКИЙ МАНИФЕСТА.Г.Ющенко (Україна)

ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ БІОЕТИЧНОГО МИСЛЕННЯЮ.Ю.Плахотнюк (Україна)

ПИТАННЯ ЕТИКИ В СУЧАСНІЙ МЕДИЧНІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІО.К.Толстанов, І.А.Тарабан, В.Б.Гришин (Україна)

БІОЛОГІЧНА І СОЦІАЛЬНА НЕЕТИЧНІСТЬ ПОДОВЖЕНОГО РОБОЧОГО ЧАСУ І ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВАН.А. Бобко, В.І. Чернюк

БИОЭТИКА И СТРУКТУРНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ ТЕОРИИ В ПОСТАКАДЕМИЧЕСКОЙ («ЧЕЛОВЕКОМЕРНОЙ») НАУКЕЮ.В.Косова (Україна)

БИОЕТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ КАК КОМПОНЕНТ ГУМАНИТАРНОЙ ЭКСПЕРТИЗЫД.Руснак (Молдова)

БИОЭТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ СМЕННОГО ТРУДАВ.И.Чернюк, Н.А.Бобко (Україна)

S1.2/2

S1.2/3

S1.2/4

S1.2/5

S1.2/6

S1.2/7

S1.2/8

S1.2/9

S1.2/11

S1.2/12

S1.2/13

S1.2/14

P1/1

P1/2

P1/3

P1/4

52

53

54

55

55

56

57

57

58

59

59

60

61

61

62

63

205

ЗМІСТ

64

64

64

65

66

67

67

68

69

69

70

71

71

72

73

73

73

ЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ БІОЕТИКИ

BIOETHICS AND POLITICS: PERSPECTIVES OF COLLABORATIONS.Sprincean (Молдова)

ПРОБЛЕМИ ПРОФІЛАКТИКИ ЙОДНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ЛЮДЕЙ ЗРІЛОГО ВІКУВ.І.Кравченко, С.В.Постол, І.І.Складанна, І.А. Лузанчук (Україна)

ЗАДАЧІ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЙОДНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ В УКРАЇНІМ.Д. Тронько, В.І.Кравченко (Україна)

ЭТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПЛАНТАЦИИП.Ф.Музыченко (Україна)

БІОЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СПОРТУ ВИЩИХ ДОСЯГНЕНЬГ.В.Коробейніков (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУЧАСНОЇ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ МЕДИЦИНИО.М.Лук’янова, Ю.Г.Антипкін, Ю.В. Давидова (Україна)

БІОМЕДИЦИНА ТА БІОЕТИКА В КОНТЕКСТІ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТИКИГ.Т.Терешкевич (Україна)

ЛІБЕРАЛЬНИЙ ТА ГУМАНІТАРНИЙ ТИПИ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТКИН.О.Назар, Р С. Івасівка (Україна)

ЗАПЛІДНЕННЯ «IN VITRO»: НАРОДЖЕННЯ ЗА БУДЬ-ЯКУ ЦІНУК.Б.Білецька (Україна)

БІОЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ЗАЙНЯТОСТІ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУН.О.Прокопенко (Україна)

DANGEROUS KNOWLEDGE PHENOMENON: DILEMMA OF MOD-ERN SCIENCEY. Trineva (Україна)

ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ З ПРИРОДОЮВ.І.Кравченко, Б.І.Мельник, К.М.Буяло (Україна)

СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ДО ЗАКОНОДАВЧОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ЗАПОБІГАННЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДСЬКИМИ ОРГАНАМИ, ТКАНИНАМИ, КЛІТИНАМИЗ.А.Шкіряк-Нижник, Л.М.Слободченко, О.Г.Рогова, О.А.Цодікова, С.П. Шкляр (Україна)

БІОЕТИКА І ПРАВО В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я

ИНСТИТУЦИАЛИЗАЦИЯ БИОЭТИКИ КАК СОЦИАЛЬНАЯ ЗАДАЧАГ.Ю. Бударин (Росія)

БИОМЕДИЦИНСКИЕ ТЕХНОЛОГИИ КАК ФАКТОР СОЦИАЛЬНЫХ ОТНОШЕНИЙГ.П.Таранюк (Україна)

S2

S2/1

S2/2

S2/3

S2/4

S2/5

S2/6

S2/7

S2/8

S2/9

S2/10

S2/11

S2/12

P2/1

S3.1

S3.1/1

S3.1/2

206


ВИСНОВКИ КОМІТЕТУ З БІОЕТИКИ ПРИ СВЯЩЕННОМУ СИНОДІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ВІДНОСНО ЗАКОНОДАВЧИХ ІНІЦІАТИВ З ТРАНСПЛАНТОЛОГІЇ ТА БІОМЕТРИЧНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІЄпископ Іларій (Шишковський) (Україна)

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕДИЦИНА. ЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИН.О. Лісневська (Україна)

«РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРО ЗАБОРОНУ РЕАНІМУВАТИ» ЯК ФОРМА ЗАВЧАСНОГО ПЛАНУВАННЯ ЛІКУВАННЯ ТА ДОГЛЯДУ НА МАЙБУТНЄН.В.Гнатуш (Україна)

ЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА МУЛЬТИРЕЗИСТЕНТНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗІ.О.Новожилова (Україна)

БІОЕТИЧНІ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВОГО ЛІКУВАННЯК.Б. Наровська (Україна)

ВЛИЯНИЕ СРЕДСТВ МАССОВОЙ ИНФОРМАЦИИ НА ПСИХИЧЕСКОЕ ЗДОРОВЬЕ НАСЕЛЕНИЯ.А.А.Бабанин, О.А.Миронова, О.Ю. Скребкова (Україна)

ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ПСИХОГІГІЄНИВ.О.Коробчанський, В.В. Міхеєв, Т.О.Іваненко, І.В. Новікова (Україна)

ТРІАДІСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ФІЗИЧНОЇ СМЕРТІ З ТОЧКИ ЗОРУ МОЖЛИВОСТІ ПРОТЕЗУВАННЯ ЖИТТЄВО ВАЖЛИВИХ ФУНКЦІЙВ.В.Медведєв (Україна)

ЭТИЧНО ЛИ НЕ ДОВЕРЯТЬ ВРАЧУ?М.Э. Гурылёва, Е.А.Малышева, (Росія)

АГРЕСИВНЕ АКУШЕРСТВО ТА ПОВ’ЯЗАНІ З НИМ МЕДИЧНІ ТА ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИЮ.П.Вдовиченко, Н.Я.Жилка, З.А.Шкіряк-Нижник (Україна)

БИОЭТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ ЛЕКАРСТВЕННОЙ ТЕРАПИИВ ПЕРИОД БЕРЕМЕННОСТИВ.И.Медведь, И.Н.Грицай, Е.Н.Шкабаровская (Україна)

ЭТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ПРАКТИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ДЕТСКОГО ХИРУРГА ПЕРИНАТАЛЬНОГО ЦЕНТРАА.К.Слепов, В.Л.Весиловский, Г.С.Ермолова, И.Ю.Гордиенко, В.П.Сорока (Україна)

ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПОСТАБОРТНОГО СИНДРОМУ НА ЗАСАДАХ БІОЕТИКИТ. Л.Вигнан,В.Г. Вікторенко (Україна)

ПРОФИЛАКТИКА МЕРКУРИАЛИЗМА КАК БИОЭТИЧЕСКАЯ ПРОБЛЕМАИ.М. Трахтенберг, Л.М. Краснокутская, М.Н. Коршун(Україна)

S3.1/3

S3.1/4

S3.1/5

S3.1/6

S3.1/7

S3.1/8

S3.1/9

S3.1/10

S3.1/11

S3.2/1

S3.2/2

S3.2/3

S3.2/4

S3.2/5

74

74

77

78

78

79

80

81

82

82

83

83

85

85

207

ЗМІСТ

ЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ У ФТИЗІАТРІЇ.І.О.Новожилова, В.М.Мельник, В.Г.Матусевич (Україна)

ТРІАДІСТИЧНА МЕТОДОЛОГІЯ У ВИРІШЕННІ ДОЛІ ХВОРОГО ПЕРЕД ЛИЦЕМ ЕВТАНАЗІЇВ.В.Медведєв (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ ПОРАДНИЦТВА В КОНТЕКСТІ ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИЯ. Т.Іванків (Україна)

НАДСМЕРТНІСТЬ І ПРОБЛЕМА ДУХОВНОСТІ В УКРАЇНІО.М.Колінковський (Україна)

МЕДИКО-ПРАВОВЫЕ И БИОЭТИЧЕСКИЕ ДИСЦИПЛИНЫ В СТРУКТУРЕ ЮРИДИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ: ОПЫТ АКАДЕМИИ АДВОКАТУРЫ УКРАИНЫР.Ю.Гревцова, В.В. Курдюков (Україна)

МЕДИЧНА ЕТИКА У СТРУКТУРІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЛІКАРІВ ПРИВАТНИХ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВО. Л.Сіделковський, В. В. Макареня (Україна)

ДОНОЗОЛОГІЧНІ ЗРУШЕННЯ У СТАНІ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ: МЕДИЧНІ І БІОЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ОЦІНКИ ТА ВИВЧЕННЯІ.В.Сергета, О.Ю.Браткова, Р.В.Теклюк, О.Б.Дударенко, Н.В.Стоян, І.Л.Дунець, Л.М.Ваколюк, О.П.Мостова, О.Ю.Панчук, В.В.Швець, Д.П.Сергета (Україна)

ЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ПРИМЕНЕНИЯ БИОЛОГИЧЕСКИХ СРЕД В КЛИНИЧЕСКОЙ ДИАГНОСТИКЕ МИКРОЭЛЕМЕНТОЗОВИ.Н.Андрусишина, И.А.Голуб, Е.Г.Лампека (Україна)

БИОЭТИЧЕСКИЕ ВОПРОСЫ В НЕОНАТОЛОГИИЮ.А.Батман, Л.А.Левченко, Г.Л.Линчевский, О.К.Головко (Україна)

БІОЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ТЕРАПІЇ РАНОВОГО ПРОЦЕСУЛ.В.Брунь (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ В УМОВАХ КАНЦЕРОГЕННОЇ НЕБЕЗПЕКИД. В.Варивончик (Україна)

БИОЭТИКА В БИОМОНИТОРИНГЕ ЭКСПОЗИЦИИ ПЕСТИЦИДАМИВ.Ф.Демченко, М.А.Клисенко, П.И.Демченко (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ ЛІКАРІВ-ОФТАЛЬМОЛОГІВ Л. І. Денисюк (Україна)

ЭТИКА МЕДИКО-БИОЛОГИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ В РАДИАЦИОННОЙ ОНКОЛОГИИЭ.А.Демина, В.С.Иванкова (Україна)

РАДИАЦИОННЫЙ КАНЦЕРОГЕНЕЗ И ЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ГЕНЕТИЧЕСКОГО МОНИТОРИНГА ЧЕЛОВЕКАЭ.А.Демина (Україна)

S3.2/6

S3.2/7

S3.2/8

S3.2/9

S3.2/10

S3.2/11

S3.2/12

P3/1

P3/2

P3/4

P3/5

P3/6

P3/7

P3/8

P3/9

86

86

87

88

88

89

90

91

92

93

93

94

95

95

96

208


БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ ПРИ РОБОТІ ІЗ ВІЛ-ІНФІКОВАНИМИ ТА ХВОРИМИ НА СНІДА.М.Кальченко (Україна)

БІОЕТИЧНІ ВИМОГИ ІНФОРМУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ ЩОДО РИЗИКУ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯВ.І.Камінський, В.В.Панькевич, В.С.Гриновець (Україна)

ПРАВОВІ ЗАСАДИ НЕРОЗГОЛОШЕННЯ МЕДИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ПОМЕРЛОГО ЧЛЕНАМ ЙОГО СІМ’ЇІ.В. Коломійчук (Україна)

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ НЕИНВАЗИВНЫХ МЕТОДОВ ДИАГНОСТИКИ АЛЛЕРГИЧЕСКИХ ЗАБОЛЕВАНИЙВ.М.Куляс, О.А.Трунова, Э.В. Бухтияров (Україна)

ЭТИЧЕСКИЕ ВОПРОСЫ ПРИ ВНЕДРЕНИИ НОВЫХ СВЕТОДИОДНЫХ ИСТОЧНИКОВ СВЕТА В ПРОИЗВОДСТВЕННЫХ УСЛОВИЯХВ.Г.Мартиросова, В.И.Назаренко, А.Н.Добровольский, П.С.Терещенко (Україна)

ВПЛИВ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛІКАРІВО.О.Пасько, В.С.Гриновець, В.Є.Пришляк (Україна)

ЕТИКА ЗАСТОСУВАННЯ МЕДИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ З КО-МУТАГЕННИМ ЕФЕКТОМО.П.Пилипчук, Е.А. Дьоміна (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ В УМОВАХ ВПЛИВУ ПРИРОДНОГО УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯА.О.Салюков (Україна)

MECHANISMS OF PROTECTION OF PATIENTS’ RIGHTS IN TURKISH HOSPITALSHakeri Hakan (Туреччина)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВИДІВ ПАЛИВА ІЗ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ СИРОВИНИВ.Г.Цапко, М.Ю.Стеренбоген, А.Я.Чудновець, В.В.Папач (Україна)

АЛЬТЕРНАТИВНІ ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ ТА ПИТАННЯ БІОЕТИКИВ.Г.Цапко, М.Ю.Стеренбоген (Україна)

СОВРЕМЕННЫЕ БИОЭТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ СОХРАНЕНИЯ ЗДОРОВЬЯ У РАБОТНИКОВ ЖЕЛЕЗНОЙ ДОРОГИВ.И. Чернюк, Н.А. Бобко, Г.П. Демченко, А.Ю. Антонюк (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОФІЛАКТИКИ ВИРОБНИЧО-ЗУМОВЛЕНИХ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ СЕРЕД МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВВ.І.Шевченко (Україна)

ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ НАНОТЕХНОЛОГІЙ

P3/10

P3/11

P3/12

P3/13

P3/14

P3/15

P3/16

P3/17

P3/18

P3/19

P3/20

P3/21

P3/22

S.4

96

97

98

98

99

100

100

101

101

102

103

103

104

106

209

ЗМІСТ

ЭКОЛОГО-ЭТИЧЕСКИЙ АСПЕКТ СОЗДАНИЯ И ИСПОЛЬЗОВАНИЯ НАНО-МОДИФИЦИРОВАННЫХ ТЕКСТИЛЬНЫХ МАТЕРИАЛОВ В ИЗДЕЛИЯХ ПРОФИЛАКТИЧЕСКОГО И ЛЕЧЕБНОГО НАЗНАЧЕНИЯН.П.Березненко, А.И.Янцеловский, В.И.Власенко, В.И.Лищук (Україна)

МОДЕЛІ НАНОЕТИКИ ТА ЇХ ОБҐРУНТУВАННЯТ.В.Гардашук (Україна)

СУЧАСНІ ОСНОВИ ВИКЛАДАННЯ НАНОБІОЕТИКИ НА ЛЕКЦІЯХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЯХ З ФАРМАКОЛОГІЇІ.С.Чекман, Н.О.Горчакова (Україна)

ПРОБЛЕМА “ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО В ЧЕЛОВЕКЕ” КАК ЭТИЧЕСКАЯ ПРОБЛЕМА НАНОТЕХНОЛОГИЙ (ФИЛОСОФСКИЙ И ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТЫ)И.В.Ершова-Бабенко, В.Б.Ханжи, С.В.Корниенко, Е.В.Медянова, Н.В.Кривцова (Україна)

ГУМАНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА НАНОТЕХНОЛОГІЙЮ.А.Іщенко (Україна)

ОТВЕТСТВЕННОЕ РАЗВИТИЕ НАНОТЕХНОЛОГИЙ И НАНОТОКСИКОЛОГИЯИ.П.Меркулова (Білорусь)

ПРИРОДНЫЕ И ИСКУССТВЕННЫЕ НАНОСТРУКТУРЫ: ВЗАИМНАЯ АДАПТАЦИЯ В ЦЕЛЯХ ОБЕСПЕЧЕНИЯ БИОБЕЗОПАСНОСТИТ.В.Мишаткина (Білорусь)

БИОЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ГЕНЕТИЧЕСКОГО ТЕСТИРОВАНИЯП.М.Морозик, М.С.Морозик, Т.В.Мишаткина (Білорусь)

О ВЛИЯНИИ УНТ НА КЛЕТОЧНОЕ ДЫХАНИЕ В ТКАНЯХ РАЗЛИЧНЫХ ОРГАНОВ. МОДЕЛЬНЫЕ ПОДХОДЫО.А.Нардид, С.В.Репина, Я.О.Черкашина, Н.Т.Картель (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ В МЕДИЧНУ ПРАКТИКУ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ НАНОПРЕПАРАТІВІ.С.Чекман, Г.О.Сирова, С.Б.Білоус, Ж.М.Полова (Україна)

МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА БІОЕТИЧНІ ПІДСТАВИ МОРФОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ГАЛУЗІ НАНОБІОТЕХНОЛОГІЙВ.Ф.Шаторна, В.І.Гарець, О.О.Савенкова, І.С.Чекман (Україна)

НАНОКОДЕКС КАК ПЕРВИЧНЫЙ ИНСТРУМЕНТ РЕГУЛИРОВАНИЯ ОТНОШЕНИЙ, СВЯЗАННЫХ С РАЗРАБОТКОЙ И ПРИМЕНЕНИЕМ НАНОТЕХНОЛОГИЙП.Я.Смалько (Україна)

НАНОЕТИКА: ПРОБЛЕМА ОБҐРУНТУВАННЯА.М.Єрмоленко (Україна)

НАНОТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У ГЕНЕТИЧНІЙ ІНЖЕНЕРІЇ РОСЛИНО.М. Бурлака, Я.В. Пірко, А.І. Ємець, Я Б. Блюм (Україна)

S4/1

S4/2

S4/3

S4/4

S4/5

S4/6

S4/7

S4/8

S4/9

S4/10

S4/11

S4/12

S4/13

P4/1

106

106

107

108

108

109

110

110

111

111

112

112

113

114

210


БІОЕТИЧНІ ПІДХОДИ ПРИ ВИВЧЕННІ ВПЛИВУ МІКРО- І НАНОЧАСТИНОК СВИНЦЮ НА СИСТЕМУ ЗГОРТАННЯ КРОВІІ.В.Губар (Україна)

НАНОБЕЗПЕКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАХИСТУ ЛЮДИНИ В УМОВАХ РОЗВИТКУ НАНОТЕХНОЛОГІЙО.В.Демецька, Т.Ю.Ткаченко, О.Г. Белюга (Україна)

ВИКОРИСТАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ТОКСИКОЛОГІЧНИХ МОДЕЛЕЙ ДЛЯ ОЦІНКИ НЕБЕЗПЕКИ НАНОМАТЕРІАЛІВО.В.Демецька, Т.В.Козицька (Україна)

МЕЖДУНАРОДНОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ОТНОШЕНИЙ, СВЯЗАННЫХ С РАЗРАБОТКОЙ И ПРИМЕНЕНИЕМ НАНОТЕХНОЛОГИЙО.И. Любенко, Н.А.Чащин (Україна)

ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ НАНОСИСТЕМ В СУЧАСНИХ НАНОТЕХНОЛОГІЯХК.В. Скребцова, П.Я.Смалько, М.О.Чащин (Україна)

ПРОБЛЕМА ПОІНФОРМОВАНОСТІ В СФЕРІ НАНОТЕХНОЛОГІЙТ.Ю.Ткаченко, О.В.Демецька, В.О.Мовчан, В.Є.Мошковський (Україна)

ЗАХИСТ ТВАРИН У ПРИРОДНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ТА НАУКОВОМУ ЕКСПЕРИМЕНТІ

ПРАВА ТВАРИН КРІЗЬ ПРИЗМУ БІОЕТИКИТ.С.Дюбко (Україна)

БИОЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ ЧЕЛОВЕКА И ЖИВОТНЫХ В СОВРЕМЕННЫХ МЕГАПОЛИСАХО.Б.Бондаренко (Україна)

ЕТИЧНЕ ТА ГУМАННЕ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ БЕЗПРИТУЛЬНИХ ТВАРИН ЯК ЗАПОРУКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИО.М. Ратникова фон Зассе (Україна)

К ОЦЕНКЕ РОЛИ ДЕЛЬФИНОВ В ОКЕАНАРИУМЕЛ.Н.Лукина, К.К.Горбачева (Україна)

ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ В ТЕРМИНАХ БИОЭТИКИГ.В.Іванов (Україна)

ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ТЕСТ-СИСТЕМ І МЕТОДІВ У ТОКСИКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХІ.М.Трахтенберг, Н.М.Дмитруха (Україна)

КОМП’ЮТЕРНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА ЕКСПЕРИМЕНТАМ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИНВ.О.Кітам, М.О.Чащин (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТІВ З ТВАРИНАМИО.В.Максимчук, І.В.Росохацька, Т.О.Кочубей, М.О.Чащин (Україна)

P4/2

P4/3

P4/4

P4/5

P4/6

P4/7

S5

S5/1

S5/2

S5/3

S5/4

S5/5

S5/6

S5/7

S5/8

114

115

116

116

117

118

119

119

119

120

121

121

122

123

123

211

ЗМІСТ

АЛЬТЕРНАТИВНА ТВАРИННА МОДЕЛЬ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ У СВІТЛІ БІОЦЕНТРИЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇВ.В.Рущак (Україна)

НОВІ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ДЛЯ ГУМАННОГО ВИКЛАДАННЯ ОСНОВ БІОХІМІЇ І МОЛЕКУЛЯРНОЇ БІОЛОГІЇІ.О.Тихонкова, О.М.Маланчук (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТІВ ШТУЧНО СТВОРЕНОГО ГІПОБІОЗУС.Д.Мельничук, С.В.Хижняк, В.С.Морозова, Л.В.Бабич, В.М.Войціцький (Україна)

БІОЕТИКА У ВИПРОБУВАННЯХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ І ЗАСТОСУВАННІ БІОЛОГІЧНО-АКТИВНИХ ДОБАВОК

КАКИЕ ФАКТОРЫ МОГУТ БЫТЬ ПРИОРИТЕТНЫМИ ДЛЯ ЗАЩИТЫ ПРАВ УЧАСТНИКОВ БИОМЕДИЦИНСКОГО ИССЛЕДОВАНИЯ?В.Ф.Москаленко, А.И.Єгоренков, А.П.Яворовский (Україна)

ЕТИЧНІ НОРМИ ПРОВЕДЕННЯ КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ В СУЧАСНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИА.М. Морозов, В.В. Ніколаєва (Україна)

BIOETHICS ASPECTS OF COHERENT AND INCOHERENT INTERAC-TIONS IN MEDICAL TREATMENTSVincenzo Valenzi (Швейцарія)

ВЗАЄМИНИ ЛЮДИНИ І СВІТУ МІКРОБІВ: БІОЕТИЧНА ПРОБЛЕМАВ.П. Широбоков, Д.С. Янковський, Г.С. Димент (Україна)

ОЦІНКА ЕТИЧНИХ ТА МОРАЛЬНО-ПРАВОВИХ АСПЕКТІВ КЛІНІЧНОГО ВИПРОБУВАННЯА.М. Морозов, В.В. Ніколаєва, С.С. Распутняк (Україна)

ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ПРОВЕДЕННЯ КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ В ПЕДІАТРІЇВ.В. Ніколаєва, Л.І. Ковтун (Україна)

ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ВІТАМІНО-МІНЕРАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ ДЛЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИНИКНЕННЯ ЕСЕНЦІАЛЬНИХ НУТРІЄНТНИХ ДЕФІЦИТІВ В ЕНДЕМІЧНИХ ТА РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНИХ ТЕРИТОРІЯХ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯІ.Т.Матасар (Україна)

ЖЕЛЕЗО И БОЛЕЗНИ ЦИВИЛИЗАЦИИ, БИОЭТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫИ.П. Лубянова (Україна)

БІОЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОНКУРЕНЦІЇ НА РИНКУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВО.О.Дейнега (Україна)

DISTRIBUTIVE JUSTICE AND BIOMEDICAL RESEARCHA.L. Paladi (Молдова)

S5/9

S5/10

Р5/1

S6

S6/1

S6/2

S6/3

S6/4

S6/5

S6/6

S6/9

S6/10

S6/11

P6/1

124

125

125

127

127

127

128

129

130

130

131

132

133

134

212


БИОЭТИКА В КЛИНИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЯХ ЛЕКАРСТВЕННЫХ СРЕДСТВЕ.С.Першина, Т.Г.Старченко (Україна)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНОВАЦІЙНИХ МЕДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ФОРМАТІ БІОБЕЗПЕКИ І БІОЗАХИСТУО.С.Прокопюк (Україна)

ЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ НОВІТНІХ МЕДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК ОБҐРУНТУВАННЯ МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СТОВБУРОВО-КЛІТИННОЇ ТЕРАПІЇА.М.Гольцев (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ КЛІТИННОЇ БІОЕТИКИ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІВ.К.Гринь, А.Г.Попандопуло (Україна)

ПРАВОВЫЕ ОСНОВАНИЯ СУЩЕСТВОВАНИЯ БАНКОВ ПУПОВИННОЙ КРОВИ В РОССИИМ.Э.Гурылева (Росія)

БИОЭТИЧЕСКИЕ ВОПРОСЫ ПРИМЕНЕНИЯ МЕДИЦИНСКИХ ИММУНОБИОЛОГИЧЕСКИХ ПРЕПАРАТОВ, ПОЛУЧЕННЫХ С ПРИМЕНЕНИЕМ РЕКОМБИНАНТНЫХ ТЕХНОЛОГИЙВ.И.Задорожная, А.Ф.Фролов (Україна)

ЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ ВІД РОДИННОГО ДОНОРАА.А. Костенко (Україна)

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ СОВРЕМЕННЫХ РЕПРОДУКТИВНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ ДЛЯ ЛЕЧЕНИЯ БЕСПЛОДИЯ: МОРАЛЬНЫЙ И ЭТИЧЕСКИЙ АСПЕКТЫТ.Ф.Татарчук, Н.В.Косей (Україна)

ЭТИКА В ГЕНЕТИКЕ ЧЕЛОВЕКА: ИНТЕРПРЕТАЦИЯ И ДОСТУПНОСТЬ ДАННЫХ МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧЕСКОГО ТЕСТИРОВАНИЯЮ.В.Сарана (Білорусь)

МОДИФИКАЦИЯ И САМОМОДИФИКАЦИЯ ЛИЧНОСТИ ПОСРЕДСТВОМ СОВРЕМЕННЫХ ПСИХОТЕХНОЛОГИЙФ.Г.Майленова (Росія)

СМЕРТЬ КАК АРТЕФАКТ: КАЗУС СМЕРТИ МОЗГАО. В.Попова (Росія)

ПРИНЦИП УВАЖЕНИЯ АВТОНОМИИ В РЕПРОДУКТИВНОЙ МЕДИЦИНЕГ.А. Хуако (Росія)

НАПРОТЕХНОЛОГІЇ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА РЕПРОДУКТИВНИМ ТЕХНОЛОГІЯМС. М. Шклярська (Україна)

P6/2

P6/4

S7

S7.1

S7.2

S7.3

S7.4

S7.5

S7.6

S7.7

S7.8

S7.9

S7.10

S7.11

134

135

137

137

137

138

139

139

140

141

141

142

143

143

213

ЗМІСТ

P7/2

P7/3

P7/4

P7/5

P7/6

S8

S8/1

S8/2

S8/3

S8/4

S8/5

S8/6

S8/7

S8/8

ЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ШТУЧНИХ ОРГАНІВД.І.Заболотний, Л.А.Савчук, А.І.Розкладка, Т.Ю.Холоденко (Україна)

ОСНОВОПОЛОЖНІ ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДОНОРСЬКИХ БАНКІВ ГЕМОПОЕТИЧНОЇ ТКАНИНИ ПУПОВИННОЇ КРОВІ ДЛЯ АЛОГЕННОГО КЛІНІЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯТ.О.Калиниченко (Україна)

ДЕЙСТВИЯ БИОЭТИКИ И ПРАВА В ИССКУСТВЕННОЙ МАНИПУЛЯЦИИ ГЕНЕТИЧЕСКОЙ ИНФОРМАЦИЕЙ: СОЦИАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫД.К.Кобзак (Молдова)

БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОНКОГІНЕКОЛОГІЇО.П.Манжура, Г.О.Вакуленко, В.Є.Міцкевич, М.П.Клеветенко, К.В.Харченко, О.О.Савчук, В.Г.Корнієнко (Україна)

ЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ОТРИМАННЯ, ДОСЛІДЖЕННЯ І ЗАСТОСУВАННЯ ПЛАЦЕНТАРНИХ ПРЕПАРАТІВВ.Ю.Прокопюк (Україна)

ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ВИКЛИКИ СУЧАСНИХ БІОМЕДИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА БІОЕТИКА

THE CONCEPT OF “SCIENCE” AND THE ETHICS IN SCIENTIFIC RESEARCH AT THE BEGINNING OF THE XXI CENTURYGualtiero A.N. Valeri (Швейцарія)

СОЦИАЛЬНАЯ И ГЛОБАЛЬНАЯ БИОЭТИКА: СРАВНИТЕЛЬНО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЙ АНАЛИЗТ.Н.Цырдя ( Молдова)

ЭТИКА ЗДОРОВЬЯ КАК ИННОВАЦИОННОЕ МЕЖДИСЦИПЛИНАРНОЕ НАПРАВЛЕНИЕЯ.С.Яскевич (Білорусь)

СОЦИОЛОГИЧЕСКИЕ РАЗМЫШЛЕНИЯ О БИОЭТИКЕМ.А. Никулина (Росія)

СОВРЕМЕННЫЕ ВОПРОСЫ БИОЭТИКИ, СВЯЗАННЫЕ С МЕЖДУНАРОДНЫМИ ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИМИ ИССЛЕДОВАНИЯМИ ВОЗДЕЙСТВИЯ РАДИАЦИИ НА ОРГАН ЗРЕНИЯП.Н.Витте (Україна)

ПРИНЦИПЫ МИНИМИЗАЦИИ РИСКОВ АВАНГАРДНЫХ ТЕХНОЛОГИЙВ.Л.Кулиниченко, Б.И.Остапенко (Україна)

БИОЭТИКА И ПОСТАКАДЕМИЧЕСКАЯ НАУКА (ГЛОБАЛЬНАЯ ЭВОЛЮЦИЯ И ЭПИСТЕМОЛОГИЯ ЭВОЛЮЦИОННОГО РИСКА)В.Ф.Чешко (Україна)

МОЖЛИВІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПАТОГЕННИХ РИКЕТСІЙ В ЯКОСТІ БІОЛОГІЧНОЇ ЗБРОЇ ХХІ СТОЛІТТЯІ.З.Держко, І.В.Лук’янчук (Україна)

144

144

145

146

146

148

148

148

149

150

151

151

152

153

214


ФІЛОСОФІЯ В ЕПОХУ НАНОТЕХНОЛОГІЙН.В.Коваленко (Україна)

ГЛОБАЛЬНОЕ ЗДОРОВЬЕ В КОНТЕКСТЕ СОВРЕМЕННЫХ ГЛОБАЛИЗАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВА.И.Ешану (Молдова)

БИОЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ МОДЕЛИРОВАНИЯ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ЭМОЦИОНАЛЬНОГО СТРЕССА У КРЫСА.С. Кратенко (Україна)

БИОЭТИЧЕСКИЙ ДИСКУРС О ВЗАИМОСВЯЗИ ИПОСТАСИ ЗНАНИЙ И РИСКОВ ПРИМЕНЕНИЯ НОВЫХ ТЕХНОЛОГИЙЕ.А.Скрипник (Молдова)

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ БІОЕТИКИ

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ БІОЕТИКИ У ВИЩИХ МЕДИЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХІ.В. Васильєва (Україна)

ОСОБЕННОСТИ И МЕТОДИКА ПРЕПОДАВАНИЯ КУРСА «БИОМЕДИЦИНСКАЯ ЭТИКА» В БЕЛОРУССКОМ ГОСУДАРСТВЕННОМ МЕДИЦИНСКОМ УНИВЕРСИТЕТЕС.Д.Денисов, И.Г.Хацанович, Е.А.Кульчицкая (Білорусь)

ПИТАННЯ БІОЕТИКИ, БІОМЕДИЧНОЇ І МЕДИЧНОЇ ЕТИКИ У СУЧАСНІЙ ПЕДІАТРІЇО.П. Волосовець (Україна)

ИНСТИТУЦИОНАЛИЗАЦИЯ БИОЭТИКИ В БЕЛАРУСИЮ.А.Вишневская (Білорусь)

ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ОСНОВ БІОЕТИКИ ТА БІОБЕЗПЕКИ МАЙБУТНІМ ЛІКАРЯМ ТА ПРОВІЗОРАМІ.І.Заморський, І.Г.Кишкан (Україна)

ВИШКІЛ ФАХІВЦІВ З БІОЕТИКИ У ШКОЛІ БІОЕТИКИ УКРАЇНСЬКОГО КАТОЛИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУІ.Є.Бойко (Україна)

ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТИВНОГО КУРСУ З БІОЕТИКИ ТА БІОБЕЗПЕКИ В ПІСЛЯДИПЛОМНУ ПІДГОТОВКУ ЛІКАРІВН.Ф.Єфіменко, М.В.Плетень (Україна)

БІОЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ В ПРОГРАМІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ІЗ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇБуцька Л.В. (Україна)

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ БІОЕТИКИ В МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДАХІ.Г.Купновицька, М.М.Рожко, Г.М.Ерстенюк, І.П.Вакалюк, С.М.Калугіна (Україна)

ЕКОЛОГІЧНА ЕТИКА ЯК ФУНДАМЕНТ РОЗУМІННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУЮ.К.Дупленко, С.Д.Ісаєв, В.І.Карамушка (Україна)

S8/10

P8/1

P8/2

P8/3

S9

S9/1

S9/2

S9/3

S9/4

S9/5

S9/6

S9/7

S9/8

S9/9

S9/10

153

154

155

156

157

157

157

158

159

159

160

161

161

162

163

215

ЗМІСТ

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ БІОЕТИКИ В КУРСІ ЛЕКЦІЙ «ПОБІЧНА ДІЯ ЛІКІВ»В.Ю.Дяченко (Україна)

ОСОБЕННОСТИ ОБУЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ СТУДЕНТОВ-МЕДИКОВТ.С.Оспанова (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ КУРСУ «БІОЕТИКА» В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МОЛОДШИХ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВА.В.Степанюк, М.В.Данюк (Україна)

БІОЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІНО.С.Троцька (Україна)

БИОЭТИЧЕСКИ ОРИЕНТИРОВАННОЕ ВЫСШЕЕ МЕДИЦИНСКОЕ ОБРАЗОВАНИЕО.Н.Ковалёва, В.И.Смирнова, Т.Н.Амбросова, Т.В.Ащеулова (Україна)

ГІГІЄНІЧНЕ МИСЛЕННЯ ЯК СКЛАДОВА УСПІШНОЇ КЛІНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРЯІ.Г.Мудра, Н.М.Скалецька, Я.М.Ямка, С.Т.Зуб (Україна)

НЕЙРОНАУКИ, БІОЕТИКА, БІОБЕЗПЕКА: ОСВІТНІ АСПЕКТИКисіль О.О. (Україна)

ДОСВІД РОБОТИ БІОЕТИЧНИХ КОМІТЕТІВ І КОМІСІЙ, РОЗРОБКА І ВПРОВАДЖЕННЯ ЕТИЧНИХ КОДЕКСІВ В БІОЛОГІЇ ТА РІЗНИХ ГАЛУЗЯХ МЕДИЦИНИ

КОМУНІКАТИВНА ОСНОВА ДЕРЖАВНО – СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА – ОСЕРЕДОК РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ БІОЕТИКИ – МЕРЕЖА КОМІТЕТІВ З ЕТИКИО.В.Гордієнко (Україна)

ДОСВІД РОБОТИ КОМІТЕТУ З БІОЕТИКИ ПРИ ІНСТИТУТІ ПРОБЛЕМ КРІОБІОЛОГІЇ І КРІОМЕДИЦИНИ НАН УКРАЇНИА.М.Компанієць, С. В.Репина, А. Н. Гольцев (Україна)

ДОСВІД РОБОТИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМІТЕТУ З МЕДИЧНОЇ ЕТИКИ ДУ «ІНСТИТУТ ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ ім. О.М. МАРЗЄЄВА НАМНУ»О.І.Винарська, Л.Є.Григоренко, Ю.С.Спаська (Україна)

INTRODUCTION OF ETHICAL CODEXES TO THE WORK WITH BIO-LOGICAL OBJECTS IN THE FIELD OF BIOMEDICAL ENGINEERING AND VERIFICATION OF THEIR REALIZATION AT THE CZECH TECH-NICAL UNIVERSITY IN PRAGUEТ.Jarosikova (Чехія)

ЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОБОТИ ЛІКАРЯ-ГІНЕКОЛОГАА.П.Дністрянська (Україна)

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ БІОЕТИЧНИХ КОДЕКСІВТ.О.Берестецька (Україна)

S9/11

S9/12

S9/13

S9/14

P9/1

P9/2

P9/3

S10

S10/1

S10/2

S10/3

S10/4

S10/6

S10/7

163

164

165

165

166

167

167

169

169

170

170

171

172

172

216


НЕОБХОДИМОСТЬ МОРАЛЬНО-АДМИНИСТРАТИВНОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ НАНОИССЛЕДОВАНИЙ: БИОЭТИЧЕСКИЙ КОДЕКСС.Б.Мельнов, Н.С.Смольник, Т.В.Мишаткина (Білорусь)

«ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ЛІКАРЯ УКРАЇНИ» У СВІТЛІ ЗАКОНОДАВСТВАВ.В.Синиця (Україна)

ОСОБЕННОСТИ ВНЕДРЕНИЯ ЭТИЧЕСКОГО КОДЕКСА В ОБЛАСТИ ПРЕНАТАЛЬНОЙ МЕДИКО-ГЕНЕТИЧЕСКОЙ КОНСУЛЬТАЦИИ И ПРОФИЛАКТИКИ ВРОЖДЕННОЙ И НАСЛЕДСТВЕННОЙ ПАТОЛОГИИМ. Л.Спринчан (Молдова)

ДОСВІД РОБОТИ КОМІТЕТУ З ПИТАНЬ БІОЕТИКИ НАН УКРАЇНИМ.О.Чащин (Україна)

ОПЫТ РАБОТЫ ЛЭК В ОБЛАСТИ ОРТОПЕДИИ И ТРАВМАТОЛОГИИИ.В.Котульский, О.А.Никольченко, А.А. Барков, О.А.Подгайская, Н.В Лизогуб (Україна)

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕДИКО-ЕТИЧНИХ ВИМОГ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ РАДІОЛОГІЧНОГО, МЕДИЧНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПОСТРАЖДАЛИХ В УКРАЇНІ ВНАСЛІДОК ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОМ.І.Омельянець, В.О.Сушко, Т.В.Трескунова (Україна)

ДОТРИМАННЯ ВИМОГ БІОЕТИКИ В ГАЛУЗІ МІКРОБІОЛОГІЇ І ВІРУСОЛОГІЇВ.С.Підгорський, Г.О.Іутинська, Т.М.Головач (Україна)

ЗАХИСТ ПРАВ ПІДЛІТКІВ ПРИ ЗАЛУЧЕННІ ЇХ СУБ’ЄКТАМИ БІОМЕДИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ З.А.Шкіряк-Нижник, Ю.Г.Антипкін, Л.М.Слободченко, О.А.Цодікова (Україна)

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ І ПРІОРИТЕТИ НОВОЇ ПРОГРАМИ ЄС З ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ІННОВАЦІЙ «ГОРИЗОНТ-2020»

КЛЮЧОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НОВОЇ ПРОГРАМИ ЄС З ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ІННОВАЦІЙ «ГОРИЗОНТ-2020»П.Я.Смалько (Україна)

ПРОГРАМА ГОРИЗОНТ 2020: ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ВІДМІННОСТІ ВІД РП7О.Я. Гороховатська (Україна)

РОЗВИТОК СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: БІОЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ

ПОДОЛАННЯ СИСТЕМНОЇ КРИЗИ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ: ПОДАЛЬШІ КРОКИА.П.Гук (Україна)

ПЕРСПЕКТИВИ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕСПЕЧЕННЯ РЕФОРМИ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВР.Ю.Гревцова (Україна)

S10/8

S10/9

S10/10

S10/11

Р10/1

Р10/2

Р10/3

Р10/4

RT1

RT1/1

RT1/2

RT2.1

RT2.1/1

RT2.1/2

173

174

174

175

176

176

177

178

179

179

179

181

181

182

217

ЗМІСТ

МІСЦЕ ПАЦІЄНТА В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ: ЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИВ.Д. Очеретенко

ПРОФЕСІЙНЕ САМОВРЯДУВАННЯ ЯК ГАРАНТІЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИЗ.С.Черненко (Україна)

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІО.С.Коваленко(Україна)

БІОЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ: ПУБЛІЧНО-ПРАВОВІ ТА ПРИВАТНО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ О.Г.Рогова (Україна)

ПРАВА ЛЮДИНИ В МЕДИЦИНІГ.А.Миронова (Україна)

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ БІОМЕДИЦИНИ: ЕТИЧНІ ВИКЛИКИ І ЗАКОНОДАВЧЕ ВИРІШЕННЯ

УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ ОРГАНІВ, ВЗЯТИХ ВІД ЖИВОГО ДОНОРАО.І.Гелевей, І.Цанько (Україна)

ТРАНСПЛАНТАЦІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ – ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ.Р.В. Салютін, О.С. Никоненко, М.П. Комаров, С.С. Паляниця

ПРОБЛЕМЫ ДОНОРСТВА С ПОЗИЦИЙ ПРАВОСЛАВНО-ХРИСТИАНСКОГО ВЕРОУЧЕНИЯЄпископ Іларій (Шишковський), Батенко Г.І. (Україна)

ЛІКАРСЬКА ТАЄМНИЦЯ ТА КОНФІДЕНЦІЙНА ІНФОРМАЦІЯ У ТРАНСПЛАНТОЛОГІЇ: ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯН.О.Лісневська (Україна)

ЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ИНСТИТУЦИОНАЛИЗАЦИИ ПАЛЛИАТИВНОЙ ПОМОЩИГ.П. Таранюк (Україна)

КАКОЙ НУЖЕН ЗАКОН О ТРАНСПЛАНТОЛОГИИ?П.Ф.Музыченко (Україна)

ЕТИКА І ПРАВО У БІОІНФОРМАЦІЙНУ ДОБУ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИР.Ю.Гревцова (Україна)

ІНФОРМОВАНА ЗГОДА ЯК ДЕКЛАРАТИВНЕ ПРАВО ПАЦІЄНТА В УКРАЇНІЗ.С.Черненко (Україна)

БІОЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ЕЙТАНАЗІЇ В УКРАЇНІЯ.О.Триньова (Україна)

RT2.1/3

RT2.1/4

RT2.1/5

RT2.1/6

RT2.1/7

RT2.2

RT2.2/1

RT2.2/2

RT2.2/3

RT2.2/4

RT2.2/5

РRT2/1

РRT2/2

РRT2/3

РRT2/4

183

183

184

185

185

187

187

187

188

189

190

191

191

192

192

218


ПРАВА ЛЮДИНИ КРІЗЬ ПРИЗМУ БІОЕТИКИ: ЕТИКА МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА СВОБОДА ДОСТУПУ ДО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА СВОБОДА ДОСТУПУ ДО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВО.П.Орлюк, О.Ю.Кашинцева, Я.О.Іолкін (Україна)

КАФЕДРА МЕДИЧНОГО ПРАВА: ІНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІРІ.Я. Сенюта (Україна)

ПРИНЦИП ПРЕДОСТОРОЖНОСТИ: ЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ПРИМЕНЕНИЯ НАНОТЕХНОЛОГИЙ В БИОМЕДИЦИНЕ И ГЕНЕТИКЕТ.В.Мишаткина (Білорусь)

ВПЛИВ ЛІБЕРАЛЬНОГО ДИСКУРСУ НА ПИТАННЯ ПРАВА НА ГЕНДЕРНУ ІДЕНТИФІКАЦІЮ ТА ПРАВА НА ОСОБИСТЕ ТА СІМЕЙНЕ ЖИТТЯ В КОНТЕКСТІ БІОЕТИКИО.О. Шевченко, Т.В.Лисенко (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ РЕПРОДУКТИВНИХ ПРАВ В УКРАЇНІ ДЕЯКИМИ КАТЕГОРІЯМИ ГРОМАДЯН О.Ю.Покальчук (Україна)

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’ЯВ.В.Селіваненко (Україна)

ДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ ЯК ВАЖІЛЬ ВПЛИВУ НА СУБ’ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЩОДО СВОБОДИ ДОСТУПУ ДО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВО.О.Дейнега (Україна)

ПРАВО НА ТАЄМНИЦЮ ПРО СТАН ЗДОРОВ’Я КРІЗЬ ПРИЗМУ РІШЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИІ.Я.Сенюта, Х.Я. Терешко (Україна)

ПРАВО ПУБЛІЧНОЇ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НА ТАЄМНИЦЮ ПРО СТАН ЗДОРОВ’Я КРІЗЬ ПРИЗМУ БІОЕТИКИО.А. Чабан (Україна)

ПРАВА ЛЮДИНИ В СФЕРІ РЕПРОДУКТИВНОЇ МЕДИЦИНИ КРІЗЬ ПРИЗМУ БІОЕТИКИО. Ю.Кашинцева (Україна)

ЗМІСТ

RT3

RT3/1

RT3/2

RT3/3

RT3/5

RT3/6

RT3/7

RT3/8

RT3/9

RT3/10

RT3/11

194

194

194

195

196

197

198

198

199

200

200

202

219

ЗМІСТ

new Національна Академія наук Україниbiomed.nas.gov.ua/files/5...

Documents