МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА

МУДРОГО

КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ ТА МЕХАНІЗМ ЇХ

ГАРАНТУВАННЯ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

Харків

2018

Конституційні права і свободи людини та механізм їх гарантування: навчально-

методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять для студентів ІІ

курсу першого (бакалаврського) рівня галузь знань 08 «Право» спеціальності 081

«Право») / уклад.: Т.М. Слінько, І.І. Дахова, Чуб О.О., Л.І. Летнянчин, В.І. Ковтун –

Х.: Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, 2017. - с.

У к л а д а ч і: Т.М. Слінько

І.І. Дахова

О.О. Чуб

Л.І. Летнянчин

В.І. Ковтун

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою університету (протокол

№ від . . 2017р.)

ВСТУП

Метою навчальної дисципліни «Конституційні права і свободи людини

та механізм їх гарантування» є формування у студентів високого рівня

конституційної культури та предметних компетентностей у сфері

конституційно-правового статусу людини і громадянина, поняття, основних

рис і класифікації прав і свобод людини і громадянина, змісту особистих,

політичних, економічних, соціальних, культурних прав людини і

громадянина, механізму їх захисту, ролі Конституційного Суду України та

Європейського суду з прав людини у цьому механізмі.

Варіативна дисципліна передбачає більш докладне вивчення питань,

основу яких закладено при дослідженні блоку тем щодо конституційно-

правового статусу людини і громадянина в Україні в межах обов’язкової за

профілем дисципліни «Конституційне право України» як ядра освітньо-

професійної програми за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти і

спрямована на формування фахових компетентностей за спеціалізаціями в

рамках узагальненого об’єкта юридичної практики. Мета додаткового курсу

– поглиблене опанування інституту конституційних прав і свобод людини і

громадянина, механізму їх захисту, набуття майбутніми фахівцями

детальнішого знання відповідного конституційного законодавства, практики

його застосування.

Завданням навчальної дисципліни є набуття й розвиток загальних,

фахових і предметних компетентностей, сформованих під час вивчення

поняття і змісту основних прав людини і громадянина, поняття і основних

елементів механізму їх захисту в Україні.

При вивченні навчальної дисципліни «Права і свободи людини і

громадянина та механізм їх захисту» студенти повинні:

- знати зміст інституту фундаментальних прав і свобод людини і

громадянина та механізму їх захисту на рівні, що підтримується новітньою

науковою і навчальною літературою і включає аспекти, пов’язані з найбільш

передовими знаннями; тенденції розвитку цього конституційно-правового

інституту у контексті сталих та формалізованих практик розвитку сфери

конституційного законодавства; норми і принципи міжнародного права у

практичному контексті стосовно предметного інституту, практику

європейської правозахисної системи.

- вміти використовувати отримані знання щодо конституційного

захисту прав і свобод людини і громадянина; користуватися здобутими

навичками у сфері взаємовідносин громадян із органами публічної влади, а

також щодо провадження та процедури розгляду питань конституційно-

правового характеру в державних органах та міжнародних правозахисних

установах; мати навички критичного аналізу конституційно-правової

дійсності.

Формування предметних компетентностей навчальної дисципліни має

сприяти досягненню результатів навчання, передбачених освітньо-

професійною програмою першого (бакалаврського) рівня (варіативна

компонента).

1. ЗАГАЛЬНИЙ РОЗРАХУНОК ГОДИН ЛЕКЦІЙ ТА ПРАКТИЧНИХ

ЗАНЯТЬ

№

п/п

Тема

Всь

ого

год

ин

У тому числі

ле

кц

ії

практич

ні

занятт

я

Сам

ості

йна

роб

ота

1 Поняття, основні риси та класифікація прав і свобод

людини та громадянина

8 4 2 6

2 Особисті права людини і громадянина 11 4 4 7

3 Політичні права людини і громадянина в Україні, їх

загальна характеристика

8 2 4 6

4 Загальна характеристика економічних, соціальних,

культурних прав людини і громадянина

9 4 2 7

5 Механізм захисту прав і свобод людини і

громадянина в Україні

8 4 2 6

6 Європейський суд з прав людини в механізмі захисту

прав людини і громадянина в Україні

8 2 4 8

7 Конституційний Суд України в механізмі захисту

прав людини

8 2 2 8

В с ь о г о 90 22 20 48

2. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ПРАВА І СВОБОДИ

ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ТА МЕХАНІЗМ ЇХ ЗАХИСТУ»

ЗАТВЕРДЖЕНО Вченою радою

Національного юридичного університету

імені Ярослава Мудрого

(протокол № від )

Р О З Д І Л 1. Поняття, основні риси та класифікація прав і свобод

людини та громадянина

Поняття прав люди та громадянина. Поняття свобод людини.

Конституційні права і свободи, їх риси. Класифікація прав і свобод людини і

громадянина. Природні і невід’ємні права людини, їх відмінність від

позитивних прав. Особисті, політичні, соціальні, економічні, культурні права

людини і громадянина. Індивідуальні та колективні права. Абсолютні та

відносні права. Первинні та похідні права. «Покоління» прав людини.

Формування четвертого «покоління» прав людини. Обмеження в реалізації

прав людини і громадянина. Підстави та умови обмеження прав людини і

громадянина.

Р О З Д І Л 2. Особисті права людини і громадянина

Поняття особистих прав людини, їх характерні риси. Невід’ємне право

на життя, гарантії його реалізації. Позитивні обов’язки держави щодо

гарантування права на життя з позиції Європейського суду з прав людини.

Правомірні обмеження права на життя. Право людини на свободу та

особисту недоторканність. Вимоги до позбавлення свободи у практиці

Європейського суду з прав людини. Гарантії права людини на свободу та

особисту недоторканність. Практика Європейського суду з прав людини

щодо випадків правомірного позбавлення свободи. Право кожного на повагу

його гідності. Зміст, межі та сфера дії заборони, встановленої у статті 3

Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обов’язки

держави, що випливають зі статті 3 Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод. Право на свободу пересування і вільний вибір місця

проживання. Правомірні обмеження реалізації права на свободу пересування.

Право людини на свободу світогляду та віросповідання, його зміст та форми

реалізації. Правомірні обмеження реалізації права на свободу світогляду та

віросповідання. Право на недоторканність приватного і сімейного життя

(прайвесі). Баланс між інтересами особи та суспільства при здійсненні

обмеження реалізації права на недоторканність приватного та сімейного

життя. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і

переконань. Твердження про факти та оцінні судження у практиці

Європейського суду з прав людини. Право на доступ до публічної

інформації.

Р О З Д І Л 3. Політичні права людини і громадянина в Україні, їх

загальна характеристика

Поняття політичних прав, їх основні риси. Право громадян на участь в

управлінні державними справами. Конституційно-правове регулювання

виборчих прав громадян, право громадян України на участь у всеукраїнських

та місцевих референдумах, гарантії та механізми їх реалізації. Право на

вільні вибори за статтею 3 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав

людини і основоположних свобод. Право на свободу об'єднання в політичні

партії, асоціації, громадські об’єднання. Втручання держави у право на

свободу об’єднань. Критерії відповідності втручання держави у право на

свободу об’єднань Конвенції про захист прав людини і основоположних

свобод. Зміст права на створення профспілок та на участь у них. Право на

мирні зібрання: форми, умови, гарантії реалізації. Позитивні обов’язки

держави щодо забезпечення права на свободу мирних зібрань з позиції

Європейського суду з прав людини.

Р О З Д І Л 4. Загальна характеристика економічних, соціальних,

культурних прав людини і громадянина

Поняття економічних, соціальних, культурних прав людини, їх

особливості. Право приватної власності за законодавством України. Зміст

права власності за статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав

людини і основоположних свобод. Зміст права людини на працю. Право на

страйк. Право громадян на соціальний захист. Право на охорону здоров’я,

медичну допомогу та медичне страхування. Право на житло. Права людини у

сфері культури й питання їх реалізації. Конституційні засади екологічних

прав людини і громадянина.

Р О З Д І Л 5. Механізм захисту прав і свобод людини і

громадянина в Україні

Поняття механізму захисту прав і свобод людини і громадянина. Право

на судовий захист. Право на справедливий судовий розгляд в інтерпретації

Європейського суду з прав людини. Презумпція невинуватості в правових

позиціях Європейського суду з прав людини. Позасудовий захист прав

людини. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в механізмі

захисту прав і свобод людини і громадянина. Право на професійну правничу

допомогу. Адвокатура в механізмі захисту прав людини.

Р О З Д І Л 6. Європейський суд з прав людини в механізмі захисту

прав людини і громадянина в Україні

Юрисдикція Європейського суду з прав людини. Каталог прав людини,

що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних

свобод та Протоколами до неї. Право на звернення до Європейського суду з

прав людини. Умови прийнятності індивідуальної заяви Європейським судом

з прав людини (процесуальні, змістовні, юрисдикційні). Правова природа

рішень Європейського суду з прав людини. Виконання рішень

Європейського суду з прав людини.

Р О З Д І Л 7. Конституційний Суд України в механізмі захисту

прав людини

Конституційний Суд України – орган конституційного контролю.

Конституційна скарга: національна модель, проблеми становлення. Умови

прийнятності конституційної скарги. Юридичні наслідки задоволення

конституційної скарги

3. ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ

РОБОТИ

Тема 1. Поняття, основні риси та класифікація прав і свобод людини та

громадянина

1. Поняття прав і свобод люди та громадянина. Конституційні права і

свободи, їх риси

2. Класифікація прав і свобод людини і громадянина:

а) природні і невід’ємні права людини, їх відмінність від позитивних прав;

б) особисті, політичні, соціальні, економічні, культурні права;

в) індивідуальні та колективні права

3. «Покоління» прав людини. Формування четвертого «покоління» прав

людини

4. Обмеження в реалізації прав людини

Семінарське заняття у формі обговорення теоретичних питань та

заслуховування і обговорення студентських доповідей за темою.

Список нормативно-правових актів та літератури

Загальна декларація прав людини // Права людини: Міжнародні

договори України, декларації, документи: Зб. міжнар.док. – К.: Наук.думка,

1992. – 200с.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від

04.11.1950 р. // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 13. – С. 270-302.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права//Права людини:

Міжнародні договори України, декларації, документи: 3б. міжнар. док. – К.:

Наук. думка, 1992. – 200 с.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права// Там

же.

Біленко В. Законодавче забезпечення допоміжних репродуктивних

технологій в Україні [Текст] / В. Біленко // Вісник Вищого

Адміністративного суду України. - 2014. - N 4. - С. 87-93.

Дахова І.І. Нормативна регламентація права на ґендерну ідентичність в

Україні [Текст] / І. І. Дахова // Правові засади гарантування та захисту прав і

свобод людини і громадянина : зб. тез наук. доп. і повідомл. IV Міжнар.

наук.-практ. конф. (26 трав. 2016 р., м. Полтава) / Нац. юрид. ун-т ім.

Ярослава Мудрого, Полтав. юрид. ін-т, Нац. акад. прав. наук України, НДІ

держав. буд-ва та місцевого самоврядування , Асоціація випускників НЮУ

ім. Ярослава Мудрого". – Харків : Права людини, 2016. - С. 279-282 .

Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні:

Навч. посіб. – К. Юрінком Інтер, 2004. – 336с.

Кушніренко О.Г. Слінько Т.М. Права і свободи людини і громадянина:

Навч. посіб. [Текст] / О.Г. Кушніренко, Т.М. Слінько. – X.: Факт, 2001. – 440

с.

Рабіновіч П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина:

Навчальний посібник. – К., 2004. – 464 с.

Рабінович П.М. До модернізації конституційно-правового статусу

людини і громадянина (львівські пропозиції) [Текст] / П. М. Рабінович //

Право України. – 2014. – № 7. – С. 146-156.

Селивон Н. Критерии ограничения прав человека в практике

конституционного правосудия [Текст] / Н. Селивон // Дайджест.

Конституционное правосудие в странах СНГ и Балтии. – 2005. – № 24, ч. 2. –

С. 116-132

Скрипнюк О.В. Права і свободи людини та громадянина: міжнародні

стандарти, національна практика і проблеми їх конституційної модернізації в

Україні [Текст] // Проблеми законності: Зб. наук. пр. – Харків: Нац. юрид.

Ун-т ім. Ярослава Мудрого, 2014. – Вип. 125. – С. 56-63

Тодыка Ю.Н., Тодыка О.Ю. Конституционно-правовой статус человека

и гражданина в Украине: Монография [Текст] / Ю.Н. Тодыка, О.Ю. Тодыка

– К.: Ін Юре, 2004. – 368 с.

Тема 2. Особисті права людини і громадянина (4 години)

1. Поняття та характерні риси особистих прав людини

2. Невід’ємне право на життя, гарантії його реалізації. Правомірні

обмеження права на життя

3. Право людини на свободу та особисту недоторканність

4. Право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання.

Правомірні обмеження реалізації права на свободу пересування

5. Право людини на свободу світогляду та віросповідання, форми його

реалізації. Правомірні обмеження реалізації права на свободу світогляду та

віросповідання

6. Право на недоторканність приватного життя (прайвесі)

7. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і

переконань

8. Доступ до публічної інформації

1. Розкрийте зміст права на життя, передбаченого статтею 27

Конституції України і статтею 2 Європейської конвенції про захист прав

людини і основоположних свобод. Вкажіть, чи є право людини на життя

абсолютним з позицій Конвенції. Проаналізуйте правомірні обмеження права

на життя (захист від незаконного насильства; здійснення законного арешту

або запобігання втечі особи, яка законно тримається під вартою тощо).

Зайдіть декілька рішень Європейського Суду з прав людини стосовно

обмеження права, передбаченого статтею 2 Конвенції про захист прав

людини і основоположних свобод.

2. Проаналізуйте практику Європейського Суду з прав людини у

справах про захист права на життя, передбаченого ст. 2 Європейської

конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа Пол та

Одрі Едвартс проти Сполученого Королівства, справа Гонгадзе проти

України, справа Онер’їлдіз проти Туреччини, справа Претті проти

Сполученого Королівства, справа Оджалан проти Туреччини, справа

Полторацький проти України).

3. Розкрийте зміст права на приватність у системі особистих прав і

свобод. Проаналізуйте рішення Європейського суду з прав людини щодо

захисту права на повагу до приватного життя (наприклад, справи «Z v.

Finland», «I. v. United Kingdom», «В. проти Франції» від 25.03.1992 р.,

«Мустаким проти Бельгії» від 18.02.1991 р., «К. і Т. проти Фінляндії» від

12.07.2001 р.). На підставі рішень Європейського суду з прав людини

визначте, які аспекти включаються Судом до категорій «приватне життя»,

«сім’я», «сімейне життя».

4. Верховна Рада України ухвалила закон щодо внесення змін до

Кримінального кодексу України стосовно повернення у кримінальне

законодавство смертної кари як виду покарання за корупційні злочини. На

зауваження експертів про те, що смертна кара як вид покарання вже була

визнана Конституційним Судом України такою, що не відповідає

Конституції України, депутати відповіли, що вказану правову позицію Суд

формулював ще 1999 р., за інших політико-правових умов. На сьогоднішній

день в країні йде боротьба з корупцію, яку визнано головною перешкодою

економічного зростання, а тому це потребує вжиття адекватних заходів у

боротьбі з нею. Крім того, прямої заборони смертної кари в Конституції

України не міститься, адже ч. 2 ст. 27 лише закріплює, що «Ніхто не може

бути свавільно позбавлений життя». Смертна ж кара, будучи узаконеною,

свавільним позбавленням життя не вважається, оскільки в законодавстві

існує низка інших випадків, коли позбавлення життя не вважається

свавільним. Уповноважений Верховної Ради з прав людини звернувся до

Конституційного Суду України щодо неконституційності зазначеного закону.

Проаналізуйте дану ситуацію, а також рішення Конституційного

Суду України від 29.12.1999 № 11-рп/99.

Чи може парламент подолати юридичну позицію Конституційного

Суду України?

Яке рішення, на ваш погляд, має прийняти Конституційний Суд

України.

5. Громадянка З. звернулася до суду з вимогою захистити її право,

визначене статтею 32 Конституції України, яка встановлює: «Ніхто не може

зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків,

передбачених Конституцією України». На думку громадянки З., її сусідка

громадянка Н. розповсюджує недостовірну та конфіденційну інформацію

щодо неї та її сім'ї. Громадянка Н., в свою чергу, заперечувала це і

стверджувала, що вона діяла в межах статті 34 Конституції України, яка

встановлює, що «кожному гарантується право на свободу думки і слова, на

вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно

збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно,

письмово або в інший спосіб - на свій вибір».

Які обмеження щодо використання громадянами прав, встановлених

статтями 32 та 34 Конституції України, закріплені в законодавстві?

Яке рішення має прийняти суд?

6. 2011 року до Європейського суду з прав людини звернувся відомий

український політик із заявою, у якій скаржився, зокрема, за статтею 3

Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на побутові

умови тримання його у Київському слідчому ізоляторі та з приводу

неналежного рівня медичної допомоги, що йому надавалась. Заявник також

стверджував, що в очікуванні судових засідань його тримали у маленькому та

погано вентильованому приміщенні, а під час судових засідань - у металевій

клітці. Заявник до цього не був засудженим, його не звинувався у злочині,

пов’язаному із насильством, поміщення у клітку не пояснювалось заходами

безпеки. Під час всього судового провадження широкий загал спостерігав

відомого політичного діяча у низливих умовах. Таким чином, заявник

вважає, що тримання його у клітці принижувало його людську гідність.

Що представляє собою право на повагу до гідності людини? Якими

положеннями Конституції України воно гарантується? Чи має місце в

даному випадку порушення положень статті 3 Євроконвенції щодо заборони

катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження

або покарання?

7. Найбільш вразливими групами цивільного населення в зоні

проведення АТО є діти, інваліди та особи похилого віку. Оскільки влада

України не забезпечила своєчасну евакуацію дітей з дитячих будинків,

інвалідів та осіб похилого віку, це поставило під загрозу їх життя та здоров’я.

Велика кількість з них не мають необхідних ліків або навіть достатньої

кількості їжі та води.

В зоні АТО знаходяться також 27 пенітенціарних установ, де

утримується близько 16 тисяч осіб, стосовно яких питання належної

медичної допомоги, харчування, забезпечення побутових потреб (за

твердженням правозахисних організацій) також не вирішуються.

У чому полягає обов’язок держави захищати життя людини? Чи

можна у таких випадках твердити про порушення Українською державою

своїх зобов’язань із забезпечення права на життя?

8. Під загрозою обстрілу з боку терористів персонал Чорнухінської

виправної колонії у зоні АТО залишив її 6 лютого 2015 р., відкривши усі

двері. Ув’язнені без їжі та ліків залишилися в будівлі колонії, яка

знаходилася під перехресним обстрілом. Частина з них намагалася покинути

в’язницю, внаслідок чого хтось загинув під вогнем, незначна кількість осіб

змогла вийти з-під обстрілу, але більшість людей була змушена залишитись в

покинутій колонії.

Звернення до Міністерства надзвичайних ситуацій України, Державної

пенітенціарної служби України, Уповноваженого Верховної Ради України з

прав людини не допомогли. Евакуація ув’язнених не відбулась, і 10 лютого

2015 р. колонія разом з прилеглими територіями була захоплена терористами

«ЛНР». Після захоплення бойовики «ЛНР» запропонували ув’язненим, що

знаходяться в колонії, перейти на їх бік, пообіцявши звільнити їх в цьому

випадку. Декілька ув’язнених погодилися на ці умови. Більшість ув’язнених,

які відмовились приєднатися до бойовиків 19 лютого 2015 р., були узяті в

полон і переміщені до будівлі Перевальской колонії № 15, яка знаходилися

під контролем бойовиків.

Який зміст конституційного права людини на життя та його захист?

Чи можна стверджувати, що подібна поведінка державних службовців,

офіційних представників держави, є порушенням позитивного зобов’язання

України щодо забезпечення права на життя?

9. Верховна Рада України 21 травня 2015 р. прийняла Постанову

№ 462-VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відступ України від

окремих зобов’язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і

політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних

свобод», у якій йдеться про відступ від окремих зобов’язань, визначених

пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про

громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист

прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення

збройної агресії; «повну відповідальність за дотримання прав людини і

виконання відповідних міжнародних договорів на анексованій та тимчасово

окупованій території України несе Російська Федерація».

Яка система гарантій конституційних прав і свобод людини і

громадянина? Які суб’єкти їх гарантування? У яких правових джерелах

містяться нормативні гарантії прав і свобод людини і громадянина? Яка їх

ієрархія і юридична сила?

10. У позашкільному освітньому закладі – Центрі дитячої та юнацької

творчості міста С. було організовано вивчення православної релігії з

відправленням окремих релігійних обрядів і здійснення паломництва до

святих місць. Духовне управління мусульман України звернулося до

Департаменту освіти міської ради міста С. з вимогою надати правову оцінку

вказаної діяльності, виходячи зі змісту частини 3 ст. 35 Конституції України.

На думку заявників, в освітньому закладі здійснюється пропаганда релігії, не

дивлячись на конституційне положення про відокремлення школи від церкви.

До того ж, заявник стверджував, що керівництво Центру дитячої та юнацької

творчості порушує принцип рівності віросповідання, надає перевагу одній

конфесії, оскільки у викладанні основ ісламу адміністрацією закладу було

відмовлено на тій підставі, що іслам є «войовничою релігією».

Департамент освіти надав відповідь, у якій стверджувалося, що

навчання у Центрі відбувається в межах добровільного позашкільного

відвідування, тому жодних підстав вважати цю діяльність такою, що

суперечить положенням Конституції і законодавства України, немає.

Висловіть свою думку стосовно ситуації, що склалася.

Вкажіть, що означають такі категорії, як «світська держава»,

«світський характер освіти»? Чи знайшов закріплення принцип світської

держави в законодавстві України?

11. Під час підготовки тестових завдань для кандидатів у судді

Верховного Суду було запропоновано тест наступного змісту:

Яке фундаментальне право дозволяє обґрунтувати частина перша статті

22 Конституції України: «Права і свободи людини і громадянина,

закріплені цією Конституцією, не є вичерпними»?

А) Право на одностатевий шлюб.

Б) Право на опір.

В) Право на зміну зовнішності.

Г) Право на евтаназію.

Однак між автором та рецензентами зав’язалася жвава дискусія, і саме

дискусійність тестового завдання в кінцевому рахунку призвела до його

вилучення із переліку.

Оцініть тестове завдання. Що могло викликати дискусію? Який

варіант відповіді є найбільш наближеним до правильної? Спробуйте

удосконалити тестове завдання для того, щоб воно могло увійти до переліку

тестових завдань для суддів Верховного Суду.

Список нормативно-правових актів та літератури

Про доступ до публічної інформації : Закон України від 13.01.2011 р. №

2939-VI// Відом. Верхов. Ради України. – 2011. – № 32. – Ст. 314.

Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні:

Закон України від 11.12.2003 р. № 1382-IV // Офіц. вісн. України. – 2004. –

№1. – Ст. 4.

Рішення Конституційного Суду України від 14.11.2001 р. №15-рп/2001

(справа щодо прописки) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:

//zakon.rada.gov.ua

Рішення Конституційного Суду України від 8.09.2016 р. № 6-рп/2016

(справа про завчасне сповіщення про проведення публічних богослужінь,

релігійних обрядів, церемоній та процесій) [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http: //zakon.rada.gov.ua

Про військовий обов’язок і військову службу: Закон України від

31.01.1992 р. № 2232-XII // Офіц. вісн. України. – 1992. – № 18. – Ст. 237.

Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ // Там же.

– 1992. – № 48. – Ст. 650.

Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від

23.04.1991 р. № 987-ХІІ // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

www.zakon.rada.gov.ua

Бухтатий О. Є. Свобода слова та правові аспекти посилення

відповідальності за перешкоджання професійній діяльності журналіста / О. Є.

Бухтатий // Стратегічні пріоритети / Нац. ін-т стратег. дослід. - Київ : НІСД,

2014. - 2014. № 1 (30). - С. 10-17.

Велиева Г. М. Защита свободы информации в практике Европейского

суда по правам человека / Г. М. Велиева // Современное право : научно-

практический журнал. - 2014. – № 4. – С. 159-164

Дахова І.І. Зміст права на свободу совісті та віросповідання / І. І.

Дахова // Форум права. – 2016. – № 4. – С. 107-112 [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2016_4_.pdf

Дахова І.І., Чуб О.О. Право на доступ до інформації vs право на

приватність в контексті законодавства України про запобігання корупції // //

Вісник Харківського Національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія

«Право». – № 1084. – Х., 2016. – С. 65-70.

Домбровська О. Зміст конституційного права на життя людини та

громадянина [Текст] / О. Домбровська // Право України. - 2002. - 5. - С. 37-41

Європейський суд з прав людини. Судова практика. Вип. 2. Стаття 2

ЄКПЛ. "Право на життя" [Текст] : у 3 кн. / за заг. ред. В. Г. Буткевича. – Київ

: Ред. журн. "Право України".

Кн. 2. – Київ : Ред. журн. "Право України", 2011. – 1108 с.

Кардаш А. В. Інформація про особу та персональні дані: окремі аспекти

співвідношення / А. В. Кардаш // Форум права. - 2017. - № 4. - С. 87–92. -

Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2017_4_15 Кушніренко О. Г. Конституційно-правовий статус релігійних організацій / О. Г.

Кушніренко // Правове регулювання релігійного життя: історія, сучасність, перспективи :

матеріали VI міжнар. круглого столу, 21 груд. 2013 р. – Харків, 2014. – С. 47–50

Летнянчин Л. І. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні:

проблеми теорії і практики / Л. І. Летнянчин. – Х.: Вапнярчук Н.М., 2006. – 255 с.

Моткова О. Право на життя у рішеннях Конституційного Суду України

та Європейського суду з прав людини [Текст] / О. Моткова // Вісник

Конституційного Суду України : загальнодержавне періодичне видання. -

2015. – № 1. – С. 49-59.

Нестеренко О. В. Інформація в Україні: право на доступ / О. В.

Нестеренко. – Х.: Акта, 2012. – 286 с.

Серьогін В.О. Право на недоторканність приватного життя (правйвесі)

у конституційно-правовій теорії та практиці: Монографія / В.О. Серьогін. –

Харків: Видавництво «ФІНН», 2010. – 608 с.

Середюк В. В. Конституційно-правове регулювання свободи масової

інформації в Україні / В. В. Середюк // Проблеми законності. – X., 2008. –

Вип. 98. – С. 195–199.

Середюк В. В. Міжнародно-правові стандарти свободи масової

інформації та їх національна імплементація /В. Середюк // Юридична

Україна. – 2009. – № 9. – С. 9–13.

Слінько Т. М. Конституційно-правові гарантії свободи / Т. М. Слінько

// Наше право. – 2014. – №9. – С. 11-16.

Слінько Т.М. Свобода вираження поглядів у рішеннях Європейського

суду з прав людини та загальні критерії її обмеження / Т.М. Слінько // Форм

права. - 2009. № 3. - С. 122-127. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http //

www. Nbuv.gov./ua/e-journals/FP/2009-1/09cdcttp.pdf.

Ткаченко Є.В. Право на свободу віросповідання: судовий захист та

деякі проблеми реалізації [Электронный ресурс] / Є. В. Ткаченко // Теорія і

практика правознавства : електрон. наук. фах. вид. Нац. юрид. ун-ту ім.

Ярослава Мудрого . – 2015. – № 2 (8). – С. 1-18.

Тема 3. Політичні права людини і громадянина в Україні, їх загальна

характеристика (2 години)

1. Поняття та основні риси політичних прав

2. Право громадян на участь в управлінні державними справами

3. Конституційно-правове регулювання виборчих прав громадян, право

громадян України на участь у всеукраїнських та місцевих референдумах,

гарантії та механізми їх реалізації

4. Право на свободу об'єднання в політичні партії, асоціації,

громадські об’єднання

5. Право на мирні зібрання: форми, умови, гарантії реалізації

1. Проаналізуйте рішення Європейського Суду з прав людини щодо

захисту політичних прав. Свобода мирних зібрань та об’єднань у рішеннях

ЄСПЛ (наприклад, справи «Plattform “Ärzte für das Leben” v. Austria», «Bukta

and Others v. Hungary», «Shmushkovych v. Ukraine», «United Communist Party

of Turkey and Others v. Turkey»). Право на вільні вибори «Melnychenko v.

Ukraine»).

2. До Конституційного Суду України звернувся 51 народний депутат

України з конституційним поданням щодо визнання неконституційними

окремих положень Закону «Про вибори народних депутатів України". Так,

на думку народних депутатів, Конституції України суперечать наступні

положення Закону: 1) положення про те, що одна і та ж особа може бути

включена до виборчого списку кандидатів у депутати від партії та висунута

лише в одному з одномандатних виборчих округів в порядку висування

партією або в порядку самовисування;

2) положення про те, що здійснення виборчого права зупиняється для

осіб, які за вироком суду перебувають в місцях позбавлення волі, – на час

перебування в цих місцях;

3) положення, згідно з яким кандидат у народні депутати України

під час виборчої кампанії не може бути притягнутий до кримінальної

відповідальності, заарештований або підданий заходам адміністративного

стягнення, які накладаються в судовому порядку, без згоди Центральної

виборчої комісії.

Яким має бути рішення Конституційного Суду України? Чи

порушено Законом конституційні принципи виборчого права? Якщо так, то

які саме? Які принципи виборчого права закріплені в законодавстві України?

3. 30 серпня 1991 року Указом Президії Верховної Ради України була

заборонена діяльність Комуністичної партії України, оскільки «керівництво

Компартії України своїми діями підтримало державний переворот 19-21

серпня 1991 року і тим самим сприяло його здійсненню на території

України». Конституційний Суд України Рішенням від 27 грудня 2001 року

визнав Указ неконституційним, вважаючи, що Компартія України мала

статус самостійної політичної організації України, і її програмні цілі та дії,

що стали підставою для тимчасового припинення та заборони її діяльності,

не суперечили визначеним на конституційному рівні умовам утворення і

діяльності політичних партій та громадських організацій (ч. 1 ст. 37

Конституції України).

16 грудня 2015 р. Окружний адміністративний суд міста Києва

завершив розгляд справи за позовом Міністерства юстиції України до

Комуністичної партії України про заборону її діяльності. Справа

розглядалась за участю третьої особи — Уповноваженого Верховної Ради

України з прав людини. Суд задовольнив позов Міністерства юстиції у

повному обсязі, заборонивши діяльність Комуністичної партії України.

Amnesty International в особі директора AI в Європі та Центральній Азії

Джона Далхусена засудила цей крок як «небезпечний прецедент, що відкидає

Україну назад на її шляху до реформування та поваги до прав людини».

КПУ намагалася в судовому порядку оскаржити Правовий висновок

Комісії з питань дотримання закону України "Про засудження

комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних

режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки" від 9 квітня 2015 р.,

що встановив невідповідність діяльності, найменування та символіки

Комуністичної партії України вимогам українського законодавства. Вищий

адміністративний суд України відмовив КПУ у відкритті касаційного

провадження.

Які обмеження в реалізації права на свободу об’єднання передбачені

Конституцією України, міжнародними актами з прав людини?Назвіть

підстави і порядок припинення діяльності політичних партій в Україні.

4. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся

до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо

відповідності Конституції України (конституційності) положень частини

п’ятої статті 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації",

згідно з якими публічні богослужіння, релігійні обряди, церемонії та

процесії проводяться щоразу з дозволу відповідної місцевої державної

адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради.

Клопотання про видачу вказаного дозволу подається не пізніш як за десять

днів до призначеного строку проведення богослужіння, обряду, церемонії чи

процесії, крім випадків, які не терплять зволікання». На думку автора

клопотання, вказані положення закону суперечать конституційним приписам

щодо проведення мирних зібрань, закріплених у статті 39 Конституції

України, оскільки встановлюють дозвільний порядок замість повідомчого.

Розкрийте зміст права на мирні зібрання, вкажіть форми мирних

зібрань та умови їх проведення. Чи відносяться публічні богослужіння,

релігійні обряди, церемонії та процесії до форм мирних зібрань?

Яким, на Вашу думку, має бути рішення Конституційного Суду

України?

5. 16 січня 2014 року Верховна Рада України прийняла низку законів,

які увійшли в історію під назвою «диктаторські закони». Вони набули

широкого політичного і юридичного резонансу. Незважаючи на їх

скасування уже 28 січня 2014 року, пам'ять про них ще тривалий час буде

нагадувати про сумні сторінки в історії українського парламентаризму. До

того ж Законом України від 14.05.2015р. № 415-VIII стаття 42 Закону

України «Про вищу освіту» була доповнена частиною другою, пункт сьомий

якої встановлює, що не може бути обрана, призначена (у тому числі

виконувачем обов’язків) на посаду керівника вищого навчального закладу

особа, яка голосувала за диктаторські закони 16 січня 2014 року, який

фактично легалізував поняття «диктаторські закони».

Назвіть, які закони,прийняті Верховною Радою України 16 січня 2014

року, можуть бути віднесені до категорії «диктаторських законів». Чи

погоджуєтеся ви з такою їх назвою? Думку обґрунтуйте. Оцініть, які

загрози вони несли для основоположних прав і свобод та інших

конституційних цінностей. Які уроки слід винести із історії з ухваленням

«диктаторських законів»?

Список нормативно-правових актів та літератури

Про благодійну діяльність та благодійні організації: Закон України від

05.07.2012 р. № 5073-VI // Офіційний вісник України. – 2013. – № 9. – Ст.

325.

Про громадські об'єднання: Закон України від 22.03.2012 р. № 4572-VI

// Там же. – 2012. – № 30. – Ст. 1097.

Про молодіжні та дитячі громадські організації: Закон України від

01.12.1998 р. № 281-XIV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 1. – Ст.

2.

Про політичні партії в Україні: Закон України від 05.04.2001 № 2365-ІІІ

// Там же. – 2001. – № 23. – Ст. 118.

Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України

від 15.09.1999 р. № 1045-XIV // Там же. – 1999. – № 45. – Ст. 397.

Рішення Конституційного Суду України (справа про молодіжні

організації) від 13 грудня 2001 року № 18-рп/2001 // Офіційний вісник

України. – 2002. – № 51. – Ст. 2310. – С. 466.

Рішення Конституційного Суду України (справа про утворення

політичних партій в Україні) від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 //

Офіційний вісник України. – 2007. – № 54. – Ст. 2183. – С. 90.

Бакумов О. С. Конституційне право громадян України на участь у

виборах і референдумах та проблеми його реалізації : монографія / О. С.

Бакумов. – Х. : Право, 2015. – 248 с.

Барабаш Ю. Г. Політичні партії та ЗМІ як суб’єкти виборчого процесу:

окремі питання конституційно-правового статусу / Ю. Г. Барабаш // Публічне

право. – 2011. – № 1. – С. 6-12.

Берченко Г. В. Внутрішня організація політичних партій як предмет

конституційного регулювання / Г. В. Берченко // Бюл. М-ва юстиції України.

– 2009. – № 12. – С. 111-117.

Берченко Г.В. Декомунізація в Україні: конституційно-правові аспекти

/ Г. В. Берченко // Форум права. – 2017. – № 4. – С. 13–23. – Режим

доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2017_4_4

Бондарчук І. В. Рішення Конституційного Суду України у правовому

регулюванні діяльності політичних партій і громадських організацій / І. В.

Бондарчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2012. – № 5. – С. 106-

113

Дахова І.І. Участь громадян в управлінні державними справами:

питання теорії і практики [Текст] / І.І. Дахова // Форум права. – 2014. – № 3. –

С. 102-109 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-

pdf/FP_index.htm_2014_3_.pdf

Колісник В.П. Взаємозв'язок зобов'язань громадян з реалізацією ними

політичних прав [Текст] / В. П. Колісник // Проблеми законності. Вип. 100. -

Х. : Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого / Нац. юрид. акад. України ім.

Ярослава Мудрого, 2009. – С. 84-90

Летнянчин, Л. І. Проблеми конституціоналізації свободи об'єднання в

Україні [Текст] / Л. І. Летнянчин // Вісник Національної академії правових

наук України : зб. наук. пр. / Нац. акад. прав. наук України. - Харків : Право,

2014. – 2014. №4 (79). – С. 65-75.

Летнянчин Л.І. Обмеження пасивного виборчого права: проблеми

конституціоналізації [Текст] / Л. І. Летнянчин // Вісник Національної академії

правових наук України : зб. наук. пр. / Нац. акад. прав. наук України. - Харків

: Право, 2014. – 2014. №3 (78). – С. 105-115.

Летнянчин Л.І. Проблеми конституціоналізації свободи об'єднання в

Україні [Текст] / Л. І. Летнянчин // Вісник Національної академії правових

наук України : зб. наук. пр. / Нац. акад. прав. наук України. - Харків : Право,

2014. – 2014. – №4 (79). – С. 65-75.

Лукаш С. Ю. Політичні партії в системі взаємовідносин держави і

народу в Україні: конституційно-правовий аспект / С. Ю. Лукаш // Пробл.

законності. – Вип. 50. – Х.: Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, 2001. –

С. 34-40.

Максакова P. Право громадян брати участь у виборах та референдумах

в Україні: проблеми реалізації / P. Максакова // Вісник Центральної виборчої

комісії. – 2013. – №1. – С. 43-48.

Масич В.В. Особливості реалізації права на мирні зібрання в Україні

[Текст] / В.В. Масич //Держава і право. Юрид. і політ. науки: зб. наук. пр. –

Київ: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2011. – Вип.

54. – С. 697-701.

Речицький В. Громадянські права як юридичний засіб противаги

державній владі / В. Речицький // Укр. право. – 1995. – № 1-2.

Слінько Т. М. Конституційно-правовий статус об’єднань громадян в

Україні / Т. М. Слінько, О. Г. Кушніренко. – Х.: Арсис, 1998. – 176 с.

Слінько Т.М. Homo politicus в правовом государстве Украина / Т.М.

Слінько, О.Г. Кушніренко // Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна.: Серія:

«Право», 2015. – № 20. – С. 23-35.

Ткаченко Є.В. Форми участі населення у контролі за владою [Текст] /

Є. В. Ткаченко // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук.

пр. / Нац. акад. прав. наук України, НДІ держ. буд. та місц. самоврядування. –

Х. : Право, 2013. – Вип. 26. – С. 81-94.

Чуб О.О. Конституційне право громадян України на участь в

управлінні державними справами: монографія / О.О. Чуб. – Х.: Одіссей, 2005.

– 232 с.

Тема 4. Загальна характеристика економічних, соціальних,

культурних прав людини і громадянина (2 години)

1. Поняття економічних, соціальних, культурних прав людини, їх

особливості

2. Право приватної власності за законодавством України

3. Зміст права людини на працю. Право на страйк.

4. Право громадян на соціальний захист

5. Право на медичну допомогу

6. Права людини у сфері культури й питання їх реалізації

7. Конституційні засади екологічних прав

1. Країни Європи відносяться до романо-германської правової системи,

традиційно закріплюють у своїх конституціях широкі каталоги соціальних та

економічних прав. У свою чергу, країни англосаксонського права соціально-

економічні права не до кінця утвердили у якості конституційних. До сих пір

не визнаний конституційний статус соціально-економічних прав, вказується

що вони є «декларативними», «позитивними» та «набутими».

Яке місце в системі конституційних прав і свобод посідають соціальні

та економічні права? Які соціально-економічні права передбачені

Конституцією України? Які існують механізми судового захисту соціальних

прав в Україні?

2. Через складну економічну ситуацію на підприємстві його

керівництво ухвалило рішення про поетапне скорочення персоналу. Першим

під скорочення потрапив А., який не користувався жодними передбаченими

чинним трудовим та соціальним законодавством привілеями (гарантіями) на

такий випадок. А. звернувся до суду з вимогою визнати рішення керівництва

про його звільнення неконституційним. У позовній заяві він апелював до

сформульованої Конституційним Судом України у рішенні від 29 січня 2008

року № 2-рп/2008 (справа про звільнення народних депутатів України з

інших посад у разі суміщення) правової позиції, згідно з якою «Право

заробляти собі на життя є невід’ємним від права на саме життя, оскільки

останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене. Право на

працю закладено у самій людській природі. Його має кожна людина, воно є

невідчужуваним, тому самій особі належить виключне право розпоряджатися

своїми здібностями до праці.

Визначене статтею 43 Конституції України право на працю

Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми

фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право

передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю

(індивідуально-трудова діяльність, фермерство тощо), так і можливість

працювати за трудовим договором чи контрактом. Такої правової позиції,

зокрема щодо права на працю, яке є невідчужуваним, Конституційний Суд

України дотримувався і у своїх попередніх рішеннях (підпункт 4.1 пункту 4

мотивувальної частини Рішення від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004;

підпункт 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 16 жовтня 2007

року № 8-рп/2007) (абзаци другий та третій підпункту 6.1.1. пункту 6

мотивувальної частини).

Оцініть позицію А. Які перспективи задоволення його позовної заяви.

Відповідь аргументуйте.

3. До Конституційного Суду України надійшла конституційна скарга

громадянина К, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, з клопотанням визнати

неконституційним положення статті 53 Закону України «Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796 –XII зі змінами: «Додаткова

пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за

втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням

інших доходів не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів,

установлених для осіб, які втратили працездатність». В обґрунтування

неконституційності зазначеного положення К. послався на правову позицію

Конституційного Суду України, сформульовану у Рішенні від 20 грудня 2016

року № 7-рп/2016, яка стосувалася схожої норми, яка містилася в положенні

другого речення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне

забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб» від 9 квітня

1992 року № 2262-XII змінами. Для підсилення своєї аргументації К. також

послався на статтю 16 Конституції України.

На пленарному засіданні Конституційного Суду України постійний

представник Верховної Ради України в КСУ заперечив неконституційність

оскаржуваного положення. Послався при цьому на вироблену

Конституційним Судом України правову позицію сформульовану у Рішенні

від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 де орган конституційної юрисдикції

зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних

можливостей держави, а передбачені законами соціально-економічні права

не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений

державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом

пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів

усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних

виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими

ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Цю ж

правову позицію Конституційний Суд України відтворив у рішенні від 25

січня 2012 року № 3-рп/2012. Тобто позиція парламенту, за якою соціальні та

інші закони, що передбачають фінансові гарантії у бюджетній сфері,

«застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів

України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих

бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України», є усталеною

та конституційною.

Проаналізуйте рішення Конституційного Суду України рішенні від 26

грудня 2011 року № 20-рп/2011, від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, від 20

грудня 2016 року № 7-рп/2016. Оцініть аргументи сторін у справі. Яким на

ваш погляд має бути рішення КСУ за конституційною скаргою. Відповідь

оформіть у вигляді проекту рішення КСУ.

4. Міністерство фінансів України ініціювало скасування стипендій для

всіх студентів вищих навчальних закладів, за винятком сиріт, інвалідів і тих,

чиї сім'ї отримують допомогу для малозабезпечених. Ця ініціатива була

обґрунтована тяжкою економічною ситуацією в державі та необхідністю

забезпечення незахищених верств населення.

Чи відповідає вказана пропозиція Міністерства фінансів України

Конституції та Законам України? Як Ви розумієте терміни

«безоплатність» та «доступність» освіти? Також, в цьому контексті

проаналізуйте ч.3 ст. 46 Конституції України : «Пенсії, інші види соціальних

виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають

забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму,

встановленого законом».

5. 17 вересня 1996 р. Кабінет Міністрів України прийняв

Постанову № 1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які

надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних

закладах освіти», якою затверджено названий Перелік і дозволено

лікувально- та санітарно-профілактичним закладам приймати від

хворих плату за надані їм інші медичні послуги як внесення

добровільної компенсації. До таких медичних послуг перелік, зокрема,

відносить профілактичні медичні огляди з винесенням висновку про стан

здоров'я на прохання громадян; зубне, вушне, очне протезування дорослого

населення; надання всіх видів медичної та лікувально-профілактичної

допомоги (крім першої невідкладної) особам, обслуговування яких не

передбачено даним закладом; надання додаткової медичної інформації на

прохання громадян (довідки, виписки з історії хвороби).

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся до

Конституційного Суду України з конституційним поданням про визнання

даної Постанови неконституційною, оскільки, на його думку, до Переліку

платних послуг фактично включено лікувально-медичну, профілактичну

та інші види медичної допомоги, яка, відповідно до ч. 3

статті 49 Конституції України, у таких закладах має надаватися

безоплатно.

Розкрийте зміст права на охорону здоров’я. Що включає в себе

поняття «безоплатна медична допомога» в контексті ст. 49 Конституції

України? Проаналізуйте позиції Конституційного Суду України з цього

питання.

6. Суб’єкт права на конституційне подання – Уповноважений

Верховної Ради України з прав людини – звернувся до Конституційного Суду

України з клопотанням визнати таким, що не відповідає статтям 1, 3, 6,

частині першій статті 8, частині першій статті 129 Конституції України (є

неконституційним), положення пункту 11 Прикінцевих положень Закону

України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015

року № 928–VІІI у тій частині, яка передбачає, що норми і положення Закону

України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та

розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних

фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду

соціального страхування України.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини обґрунтовує

своє клопотання тим, що надання Кабінету Міністрів України повноважень

застосовувати норми і положення Закону України «Про судоустрій і статус

суддів» від 7 липня 2010 року № 2453–VI зі змінами щодо порядку та

розмірів фінансування судової влади виходячи з наявних фінансових ресурсів

державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування

України порушує засади поділу державної влади в Україні на законодавчу,

виконавчу та судову, не відповідає правовій визначеності як елементу

принципу верховенства права та гарантіям незалежності суддів, а також

створює загрозу для функціонування судової системи в цілому.

Яке рішення повинен прийняти Конституційний Суд України? Чи

можна вважати звуження гарантій незалежності суддів, зокрема

фінансування, обмеженням соціальних прав громадян? Які соціально-

економічні гарантії прав і свобод людини та громадянина передбачені

Конституцією України?

7. Харківська міська рада за наполяганням певної групи депутатів

прийняла рішення «Про недобросовісну конкуренцію на ринку хліба», в якій

було вказано, що одному з заводів по виробництву хліба у місті Харкові

належить 55 відсотків торгових точок по реалізації хлібобулочних виробів.

На такій підставі Харківська міська рада вирішила більше не укладати з цим

заводом договорів про оренду земельних ділянок під точки для реалізації

його продукції, а також розірвати уже існуючі договори оренди з таким

прицілом, щоб у вказаного заводу залишилось менше 50 відсотків точок

реалізації. На думку депутатів міської ради, таке рішення має призвести до

реалізації статті 42 Конституції України в аспекті забезпечення добросовісної

конкуренції на ринку виробництва та реалізації хліба у місті Харкові.

Чи є правомірним таке рішення міської ради?Які правові засоби

захисту мають суб’єкти підприємницької діяльності у випадку прийняття

такого рішення місцевою радою?

8. Громадянин Д. звернувся до суду з позовом, в якому вимагає від

Відділу адресного надання пільг, компенсацій та житлових субсидій

Департаменту державної соціальної допомоги при Міністерстві соціальної

політики України компенсувати йому оренду житла, яке винаймає його сім’я.

Громадянин Д. мотивує свій позов тим, що він, будучи переселенцем та

маючи на утриманні трьох дітей, влаштувався на роботу у місті Харкові з

офіційним доходом 4000 грн. Його жінка також влаштована на роботу з

доходом у 3000 грн. Сукупний дохід складає 7000 грн., але цього сукупного

доходу сім’ї громадянина Д. вистачає тільки на харчування (і то не достатнє,

як це зазначено у Конституції України) та на дуже скромний одяг. На оплату

оренди житла сім’ї не вистачає. Саме тому громадянин Д., керуючись

статтею 48 Конституції України, яка проголошує: «Кожен має право на

достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє

харчування, одяг, житло», також статтею 47 Конституції України, в якій

зазначено, що «Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких

кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у

власність або взяти в оренду» звернувся до суду, щоб держава допомогла

йому у скрутному становищі.

Оцініть перспективи розгляду судом позову громадянина Д..

9. У відомій справі пані Грутбум Конституційний суд ПАР повинен був

розглянути претензію на житло з боку сімей, що самовільно його захопили. В

справі пані Грутбум мати-одиначка з дітьми, страждаючи під проливним

дощем без даху над головою, просила знайти вихід із ситуації. Суд визнав,

що нездатність держави виробити належні рішення для людей, які

перебувають у скруті, порушувало зобов'язання країни, що випливають з

розділу 26 Конституції ПАР 1996 р., «щодо прийняття розумних заходів в

межах доступних ресурсів» з метою надання доступу до адекватних

житлових умов.

Дайте загальну характеристику права на житло. Яким чином в

Україні гарантується право громадян, які потребують соціального захисту,

на житло? Чи можливо людину примусово позбавити житла в Україні?

10. З 1 січня 2017 року приблизно двом тисячам безробітних у

Фінляндії забезпечений гарантований мінімальний дохід за рахунок держави

без будь-яких умов. Учасники експерименту замість допомоги з безробіття

отримують 560 євро на місяць - суму, приблизно рівну виплатам по

безробіттю. При цьому базовий дохід буде виплачуватися, навіть якщо

людина влаштується на роботу. Посилаючись на цей факт, народний депутат

України у залі Верховної Ради України проголосив необхідність проведення

референдуму в Україні щодо надання кожному громадянину гарантованого

мінімального доходу, посилаючись при цьому на статтю 48 Конституції

України, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї

сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Проаналізуйте вказану ситуацію та надайте власне бачення. Чи

відповідає впровадження вказаних виплат соціальним реаліям в Україні?

11. На думку З. Баумана, без надання всім і кожному соціальних прав

значна і, цілком ймовірно, зростаюча частина населення усвідомлює, що

наявні політичні права не приносять користі і не заслуговують на увагу. У

той час як політичні права потрібні для затвердження соціальних, соціальні

права абсолютно необхідні для того, щоб політичні стали реальними і

дієвими. Обидві ці категорії прав потребують взаємоіснування; їх існування

можливе тільки в єдності.

В Україні було проведено соціологічне опитування щодо прав і свобод

людини та громадянина. Відносна більшість респондентів вказала, що

«звичайно, важливими є і свобода, і достаток, при цьому в обмін на власний

добробут я готовий поступитися державі часткою своїх прав та

громадянських свобод». А меншість позитивно відповіла на твердження

«звичайно, важливими є і свобода, і достаток, при цьому заради особистої

свободи та гарантій дотримання всіх громадянських прав я готовий терпіти

певні матеріальні труднощі».

Чи погоджуєтесь Ви з точкою зору З. Баумана? До якої категорії

респондентів Ви відносити себе у вказаному питанні?

Чи можна вказувати, що соціальні права розглядаються в сучасній

правовій науці як рівні за значимістю відносно громадянських та політичних

прав, як невід’ємні за своєю природою, засновані на принципах солідарності

та розподільчої справедливості правові претензії?

Список нормативно-правових актів та літератури

Рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності

Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві

положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»

№ 20-рп/2011 від 26.12.2011 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-11

Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 29.05.2002 р.

(справа про безоплатну медичну допомогу) // [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-02

Барабаш Ю.Г. Соціальні права громадян та можливості їх захисту

Конституційним Судом України [Текст] : (частина друга) / Ю.Г. Барабаш //

Публічне право. – 2012. – № 1. – С. 15-23. – Продовж. Початок ст. див.:

Публічне право. – 2011. – № 4.

Верланов С.О. Економічні і соціальні права людини: європейські

стандарти та їх впровадження в юридичну практику України

(загальнотеоретичне дослідження) [Текст] : монографія / С. О. Верланов ;

АПН України, НДІ держ. буд. та місц. самоврядування . – Львів : Край, 2009.

– 196 с. (Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина. Сер. 1,

Дослідження та реферати ; Вип. 19)

Гетьман А.П. Екологічні права громадян як основа конституційного

закріплення екологічної функції держави [Текст] / А. П. Гетьман, А. П.

Гетьман // Малий і середній бізнес(право, держава, економіка). – 2011. – №

1/2. – С. 3-8.

Ковтун В.І. Щодо деяких аспектів соціальних прав: італійський

досвід / В. І. Ковтун // Форум права. – 2016. – № 1. – С. 105–109. – Режим

доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2016_1_19

Коломоєць Ю.О. Еволюція конституційного права людини і

громадянина на страйк: доктринальні аспекти Текст] / Ю.О. Коломоєць //

Держава і право. Юрид. і політ. науки: зб. наук. пр. – Київ: Ін-т держави і

права ім. В.М. Корецького НАН України, 2012 – Спецвип. – С. 77-81.

Ласько І.М. Рішення Європейського Суду з прав людини у сфері

соціального забезпечення України [Текст] //Держава і право. Юрид. і політ.

науки: зб. наук. пр. – Київ: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН

України, 2013. – Вип. 61. – С. 240-245.

Мацькевич М.М. Культурні права та свободи людини і громадянина в

Україні: ціннісно-правовий аспект [Текст] / М.М. Мацькевич // Право

України. – 2011. – № 9. – С. 208-214.

Панкевич О.З. Соціальна держава та права людини «другого

покоління» (загальнотеоретичне дослідження) [Текст]. Вип.11. – Львів :

Астрон, 2006. – 76 с. Праці Львівської лабораторії прав людини і

громадянина. Сер. 1, Дослідження та реферати).

Пушкіна О.В. Екологічні права громадян та їх забезпечення у

чинному законодавстві України [Текст] / О. В. Пушкіна // Право і

суспільство. – 2006. – № 1. – С. 11-17.

Речицкий В.В. Социальное или социалистическое государство

Украина? [Текст] / В. В. Речицкий // Права людини : інформ. бюл. Харк.

правозахис. групи . – 2016. – № 14(16-31 травня).

Сенюта І.Я. Право людини на охорону здоров'я та його законодавче

забезпечення в Україні [Текст] / І. Я. Сенюта ; Акад. прав. наук України, НДІ

держав. буд-ва та місцевого самоврядування . – Львів : ПАІС, 2007. – 224 с.

(Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина. Сер. 1.

Дослідження та реферати ; Вип. 14).

Скомороха В. Права людини на охорону здоров'я, медичну допомогу,

медичне страхування та конституційне правосуддя [Текст] / В. Скомороха //

Дайджест. Конституционное правосудие в странах СНГ и Балтии. – 2002. –

№ 17. – С. 105-111

Тема 5. Механізм захисту прав і свобод людини і громадянина в

Україні (2 години)

1. Поняття механізму захисту прав і свобод людини і громадянина

2. Право на судовий захист

3. Адвокатура в механізмі захисту прав людини

4. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в механізмі

захисту прав і свобод людини і громадянина

5. Право на професійну правничу допомогу

Колоквіум.

Список нормативно-правових актів та літератури

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від

04.11.1950 р.// Офіц. вісн. України. – 1998. – № 13. – Ст. 270.

Про безоплатну правову допомогу; Закон України від 02.06.2011 р.

№ 3460-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2011. – № 51. – Ст. 577.

Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з

прав людини: Закон України від 23.02.2006 р. № 3477-IV // Там же. – 2006. –

№ 30. – Ст. 260.

Про забезпечення права на справедливий суд: Закон України від 12

лютого 2015 р. № 192- VIII // Офіційний вісник України. – 2015. – № 17. – Ст.

447.

Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон

України від 23.12.1997 р. // Відом. Верх. Ради України. – 1998. – № 20. – Ст.

99.

Барабаш Ю. Г. Беззахисні права чи необгрунтовані сподівання?

[Електронний ресурс] / Ю. Г. Барабаш // "Голос України". – 2016. – Режим

доступу до ресурсу: http://www.golos.com.ua/article/268300.

Барчук В.Б. Роль і місце Уповноваженого Верховної Ради України з

прав людини в юридичному механізмі забезпечення прав людини [Текст] /

В.Б. Барчук // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2010. – №4 (№4-5). –

С. 90-99.

Дашковська О. До питання про правові інститути забезпечення прав і

свобод людини і громадянина [Текст] / О. Дашковська // Вісник Академії

правових наук України. 2010 р. – №3 (62): Зб. наук. пр. / Акад. прав. наук

України. – Х.: Право, 2010. – С. 44-49

Жалий Т. В. До питання про критерії прийнятності скарги для розгляду

Європейським судом з прав людини / Т. В. Жалий // Вчені записки

Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Серія

«Юридические науки». – 2013. – Т. 26 (65). – № 2-1. – С. 411–418.

Заворотченко Т.М. Поняття і види організаційно-правових гарантій

конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні [Текст] / Т. М.

Заворотченко // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 4. – С.

75-78.

Майданник О.О. Інститут омбудсмана у механізмі забезпечення прав

людини в Україні [Текст] / О. О. Майданник // Адвокат. – 2010. – № 7. – С.

12-16.

Олійник А.Ю. Гарантії забезпечення конституційних свобод [Текст] /

А. Ю. Олійник // Науковий вісник Дніпропетровського державного

університету внутрішніх справ України. – 2009. – №1(42). – С. 14-29

Скрипнюк О.В. Права та свободи людини: проблеми забезпечення в

умовах порушення територіальної цілісності та державного суверенітету

України [Текст] / О. В. Скрипнюк // Права людини в Україні в сучасних

умовах: пошук нових механізмів утвердження та забезпечення : матеріали

міжнар. наук.-практ. конф. (10 груд. 2014 р.). – Київ: Ліра-К, 2014. – С. 31-42.

Федоренко В.Л. Конституційні права та свободи людини в Україні й

ефективність їх гарантування // Питання теорії конституційного права і

модернізації Конституції України: Зб. наук. праць / В.Л. Федоренко; за ред. і

з передмов. академ. О.В. Скрипнюка. – К.: Видавництво Ліра-К, 2013. – 190 с.

Тема 6. Європейський суд з прав людини в механізмі захисту прав

людини і громадянина в Україні (2 години)

1. Юрисдикція Європейського суду з прав людини

2. Каталог прав людини, що захищаються Конвенцією про захист прав

людини і основоположних свобод та Протоколами до неї

3. Умови прийнятності індивідуальної заяви Європейським судом з

прав людини (процесуальні, змістовні, юрисдикційні)

4. Правова природа рішень Європейського суду з прав людини

5. Виконання рішень Європейського суду з прав людини

Семінарське заняття у формі обговорення теоретичних питань та

заслуховування і обговорення студентських доповідей за темою.

Список нормативно-правових актів та літератури

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від

04.11.1950 р. // Офіц. вісн. України. – 1998. – № 13. – С. 270-302.

Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з

прав людини: Закон України від 23.02.2006 р. № 3477-IV // Там же. – 2006. –

№ 30. – Ст. 260.

Дудаш Т.І. Практика Європейського суду з прав людини: навч.-метод.

посіб. /Т.І. Дудаш. – К.: Алерта, 2013. – 368 с.

Лищина И.Ю. Международные механизмы защиты прав человека.

16(57) /Харьковская правозащитная группа [Текст] : бюллетнь / И. Ю.

Лищина. – Х. : Фолио, 2001. – 112 с.

Манукян В.И. Страсбургское право. Европейский суд по правам

человека. Право, практика, комментарий / В.И. Манукян. – Харьков : Право,

2017. – 600 с.

Шевчук С. Судовий захист прав людини: Практика Європейського суду

з прав людини у контексті західної правової традиції. – Вид. 3-тє. – К.:

Реферат, 2010. – 848 с.

Сальвиа Микеле де Прецеденты Европейского Суда по правам

человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к

Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод.

Судебная практика с 1960 по 2002 г. [Текст] / Микеле де Сальвиа ; науч. ред.

Ю. Ю. Берестнев ; пер. с фр.: А. А. Жукова, Г. А. Пашковская ; Ассоц. юрид.

центр. – Санкт-Петербург : Юрид. центр Пресс, 2004. – 1072 с.

Тема 7. Конституційний Суд України в механізмі захисту прав

людини (2 години)

1. Конституційний Суд України – орган конституційного контролю

2. Конституційна скарга: національна модель, проблеми становлення

3. Умови прийнятності конституційної скарги

4. Юридичні наслідки задоволення конституційної скарги

Список нормативно-правових актів та літератури

Про Конституційний Суд України: Закон України від 13.07.2017 р. //

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2136-19

Савенко М. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина та їх

захист органами конституційної юрисдикції // Право України. – 1999. – № 2.

Селіванов А. О. Права і свободи громадян під захистом

Конституційного суду України : правові позиції сучасної доктрини

конституційного правосуддя / А.О. Селіванов; Акад. прав. наук України. – К.

: Логос, 2005. – 104 с.

Серьогіна С. Г. Використання практики Європейського суду з прав

людини як перспективний напрям оптимізації конституційного судочинства в

Україні / С. Г. Серьогіна // Вісн. Конституц. Суду України. – 2005. – № 6. – С.

41–46.

Ткачук А. Актуальні питання конституційного захисту основних прав і

свобод людини [Текст] / А. Ткачук // Право України. – 2010. – № 11. – С.

297-304.