Український науково-теоретичний часопис

Київський університет права НАН України

Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України

Заснованийу жовтні 2001 року

Виходить4 рази на рік

Головний редактор

Шемшученко Ю.С.

Заступник головного редактора

Бошицький Ю.Л.

Редакційна колегія

Андрійко О.Ф.,Батанов О.В.,Горбатенко В.П.,Костенко О.М.,Кулинич П.Ф.,Луць В.В.,Оніщук М.В.,Пархоменко Н.М.,Савчук К.О.,Усенко І.Б.,Ходаківська Т.В. (редактор),Чернецька О.В.

Іноземні члени редакційноїколегії

Райнер Арнольд (Німеччина),Богуслав Банашек (Польща),Уільям Батлер (США),Арнольд Варенвальд (Німеччина),Ванда Ламм (Угорщина),Адам Махарадзе (Грузія),Герберт Шамбек (Австрія)

Рекомендовано до друкуВченою радоюКиївського університету праваНАН України(протокол № 7 від 24.06.2015)Вченою радоюІнституту держави і праваім. В.М. КорецькогоНАН України(протокол № 5 від 11.06.2015)

Передплатний індекс

23994

ISSN 2219-5521

22001155//22

ЗМІСТ

Шемшученко Ю.С. Етапи конституційного розвитку в незалежній Україні ......................... 4

Теорія та історія держави і права. Філософія права

Шевченко О.О. Плебсологічне філософсько-правове осмислення історичної ролі еліти і нації ............................................................................................................ 6

Десятник В.О. Критично-правове мислення: природа наукового знання ............................ 11Кравчук В.М. Ефективність консультацій з громадськістю як інструменту народовладдя .... 15Лісова К.С. Втілення ідеї парламентаризму в період Української революції

(1917–1921 рр.) ............................................................................................................................... 20Малишко В.М. Сучасний стан британської історіографії еволюції правового

та організаційного інституту приватирства ................................................................................. 25Терела Г.В. Правовий статус інспекцій праці: обговорення законопроектів

урядовими комісіями за доби Гетьманату (1918 р.) ................................................................... 31Чаплюк О.І. Співвідношення суб’єктів національної та міжнародної правотворчості:

методологічні аспекти ................................................................................................................... 36Мингела О.А. Юридическая деятельность: критерии обособления ..................................... 40Осядла М.В. Правова свобода як фундаментальна засада побудови

громадянського суспільства .......................................................................................................... 42Свириденко Г.В. Соціально значуща поведінка: підходи до вивчення ................................. 45

Конституційне право та конституційний процес в Україні

Батанов О.В. Територія як інститут конституційного права ................................................ 49Бориславська О.М. Загальноєвропейські конституційні цінності як основа

європейської моделі конституціоналізму .................................................................................... 54Корнієнко П.С. Міжнародні нормативно-правові акти як джерело здійснення

правозахисної діяльності в Україні .............................................................................................. 58Котенко М.В. Роль системного тлумачення в правоінтерпретаційній діяльності

Конституційного суду України ..................................................................................................... 61Гецко В.В. Правові позиції Конституційного Суду України з питань

конституційно-правової відповідальності депутатів .................................................................. 67Коваль Н.В. Проблеми удосконалення діяльності координаційних, консультативних,

дорадчих та інших допоміжних органів і служб при Президентові України .......................... 73Любченко М.О. Законодавче забезпечення права вільно залишати територію України ..... 78

Адміністративне право і процес. Фінансове право. Інформаційне право

Гетманцев Д.А. Реформа налоговой системы. ТОП-10 ключевых аспектов ....................... 83Кінащук Л.Л. Аудитор як суб’єкт аудиторського фінансового контролю ............................ 88Войтенко І.С. Поняття та правове регулювання ризикоорієнтованої системи

митного та податкового контролю ............................................................................................... 91Гедзюк О.В. Деякі питання кваліфікації доходу фізичної особи як додаткового блага

в цілях оподаткування податком на доходи фізичних осіб ........................................................ 96Калмикова Я.С. Аксіологія фактів у доказовій діяльності в адміністративному

судочинстві ................................................................................................................................... 101Литвиненко В.І. Функції правоохоронних органів як суб’єктів протидії корупції в Україні 105

© Київський університет права НАН України, 2015© Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2015

2

Власенко Д.О. Контроль та нагляд за додержанням законодавства з надання адміністративних послуг суб’єктами публічної адміністрації ............................................................................................................................................................................................ 109

Гарбузов В.О. Обов’язки і права як основа адміністративної правосуб’єктності підрозділів внутрішньої безпеки органів внутрішніх справ України .......................................................................................................................................................................... 114

Денисенко А.П. Проблеми в організації громадського контролю у сфері державного управління ............................................................. 118Колесников М.О. Щодо визначення провадження з надання адміністративних послуг у сфері реєстрації речових прав

на нерухоме майно ................................................................................................................................................................................................... 121Міськевич А.В. Структура та особливості правовідносин у сфері надання адміністративних послуг соціального захисту

населення в Україні .................................................................................................................................................................................................. 124Романенко Є.О. Правові аспекти реалізації програмно-цільового методу у сфері публічного бюджетування.

Досвід Сполучених Штатів Америки .................................................................................................................................................................... 128Співаков І.І. Поглиблення партнерства України з ЄС: адміністративно-правове регулювання виборчих відносин ................................ 132

Проблеми цивільного та підприємницького права в Україні

Запара С.І. Категорія «інтересу» в цивільних та трудових правовідносинах ............................................................................................... 136Іншин М.І. Мотивація працівників у зарубіжних країнах ................................................................................................................................ 140Шишка Р.Б. Категорія «засади» у приватному праві ....................................................................................................................................... 144Бондар І.В. Кодекс поведінки адвокатів: роль та вплив на професію ............................................................................................................ 148Віхрова І.О. Адміністративно-господарські санкції як заходи господарсько-правової відповідальності .................................................. 151Герц А.А. Поняття та особливості договору про надання медичних послуг у пластичній хірургії ............................................................ 156Ізарова І.О. Принципи цивільного процесу ЄС ................................................................................................................................................ 160Кожушко С.І. Ідеї синергетики і синкретизму в методології трудового права ............................................................................................. 165Легеза Ю.О. Спадкування речових прав на чужу земельну ділянку ............................................................................................................. 168Огнев’юк Г.З. Обов’язковість рішення суду як складова принципу правової визначеності ........................................................................ 171Олефір А.О. Державна підтримка колективних форм господарювання як основний механізм забезпечення інноваційного розвитку ...... 175Осинська О.В. Впровадження ризик орієнтованого підходу у сферу управління господарською діяльністю .......................................... 182Чурпіта Г.В. Предмет доказування у справах щодо захисту сімейних прав та інтересів, які розглядаються в порядку

непозовного цивільного судочинства ..................................................................................................................................................................... 184Шинкарук О.В. Правова охорона немайнових прав юридичних осіб ............................................................................................................ 188Головачова А.С. Проблеми правового становища страхових агентів ............................................................................................................. 192Гордієнко Р.Л. Особливості та перспективи здійснення консалтингової діяльності в сфері охорони здоров'я ........................................ 195Дубас Т.В. Поняття і сутність звільнення працівників .................................................................................................................................... 200Мельник М.Б. Інститут припинення права на аліменти у зв’язку з набуттям дитиною права власності на нерухоме майно ................. 204Миргородський Е.О. Поняття та ознаки індивідуальних суб'єктів трудового права .................................................................................... 208Петренко О.А. Види заборон у трудовому праві ............................................................................................................................................. 212Соцький А.М. Поняття і сутність неповної зайнятості .................................................................................................................................... 216Сhaban O.A. Peculiarity of individual right to health data privacy within the family ......................................................................................... 220Шельпякова Т.В. Страхування як спосіб управління ризиками в сфері охорони здоров'я ........................................................................... 222Ярема В.А. Поняття і сутність трудових прав суддів ....................................................................................................................................... 226

Проблеми права інтелектуальної власності

Бошицький Ю.Л. Вплив конституційної реформи та децентралізації влади в Україні на розвиток інтелектуальної власності ............. 230Андрощук Г.О. Захист прав на товарні знаки (змішування) в Інтернеті: доктрина і правозастосовна практика ЄС ................................ 235Андрусів У.Б. Платформи дистрибуції мовленнєвого контенту суб’єктів інформаційної діяльності:

ключові питання правової охорони ........................................................................................................................................................................ 241Тарасенко Л.Л. Захист авторських прав: процесуальні аспекти ..................................................................................................................... 246Яшарова М.М. Особливості патентного законодавства промислово розвинених зарубіжних країн та країн, що розвиваються ............ 250Баженов М.І. Забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності в ЄС та Україні: порівняльно-правовий аналіз

нормативно-правового визначення та правозастосування ................................................................................................................................... 255Лузан А.В. Ефективне державне управління в сфері винахідництва та інновацій – тернистий шлях у краще майбутнє ........................ 260Романюк Т.В. Захист корисних моделей за законодавством Китаю ............................................................................................................... 264

Аграрне, земельне та екологічне право

Євстігнєєв А.С. Проблеми нормативного регулювання окремих видів юридичної відповідальності як гарантії забезпеченняекологічної безпечності землекористування в Україні ......................................................................................................................................... 267

Манжул І.В. Визначення поняття енергетична безпека зарубіжними авторами ........................................................................................... 272Ситнік Т.М. Деякі правові аспекти обліку земель населених пунктів, зайнятих зеленими насадженнями .............................................. 276

Кримінальне право та кримінологія

Гуренко Д.Ю., Ємельянов В.П. Актуальні питання щодо визначення суб’єкта злочинів ............................................................................. 280Кваша О.О. Обставини, що виключають злочинність діяння, у контексті конституційного права людини на самозахист .................... 284Бабанли Р.Ш. Наукові підходи до з’ясування сутності терміна «загальні засади призначення покарання» ............................................. 288Белоусов О.В. К вопросу об участии прокурора в судебном процессе .......................................................................................................... 292Кукіна З.О. Види кримінальної відповідальності за скоєння корпоративного злочину ............................................................................... 297Палюх Л.М. Деякі питання систематизації норм про кримінальну відповідальність за злочини проти правосуддя

за правом пострадянських країн ............................................................................................................................................................................. 302Панчак О.Г. Примусові заходи медичного характеру та інші кримінально-правові наслідки: окремі проблеми застосування ............. 305Тарасевич Т.Ю. Питання кримінально-правової кваліфікації суб’єктивної сторони злочинів, що вчиняються

медичним працівником як спеціальним суб’єктом злочину ...................................................................................................................................... 310Лукашевич В.В. Проблемні аспекти стажування як однієї з вимог набуття професійного статусу адвоката ............................................ 314Донець К.Г. Особливості застосування звільнення від відбування покарання за хворобою ....................................................................... 317Кравцова М.А. Понятие киберпреступности и её признаки ............................................................................................................................ 320Перелигіна Р.В. Насильство в середовищі осіб жіночої статі як кримінологічна категорія ........................................................................ 325Шпак О.О. Особливості організації роботи керівника прокуратури з процесуального керівництва ......................................................... 328

Правова система України й міжнародне право, порівняльне правознавство

Мошак Г.Г. Приватизація кримінального процесу у ФРН ............................................................................................................................... 332

Білаш О.В. Святий Престол та Мальтійський Орден як суб’єкти міжнародного права: особливості правосуб’єктності державоподібних утворень ............................................................................................................................................................................................ 336

Овсюк О.М. Рада ООН з прав людини ............................................................................................................................................................... 339Отрош М.І. Міжнародні договори, нормативно-правові та інші акти Святого Престолу, що регулюють діяльність Католицької Церкви .... 345Антонюк О.А. Міжнародна публічна медіація: у пошуках максимальної ефективності ............................................................................. 349Кожушко Д.Б. Система правового регулювання інвентаризації антропогенних викидів парникових газів держав Європейського Союзу ...... 354Ляшенко Н.А. Вплив рішень Європейського Суду з прав людини на правову систему України ................................................................ 358Скок Л.В. Порядок спадкування у Німеччині: розмежування компетенції між судом та нотаріусами ...................................................... 363Шуліпа О.В. Стандарти поведінки міжнародних цивільних службовців ....................................................................................................... 368Шуміло О.О. Структурно-функціональний аналіз органів кримінальної юстиції в державах-членах ЄС ................................................ 372

Гість номера

Tomasovszky E. The Current Situation of the Collective Management of Resale Royalty Right ........................................................................ 377

Юридична освіта

Кодьєва О.П. Виховання майбутніх юристів: культурологічний аспект ........................................................................................................ 381

Студентська трибуна

Кваша Р.С. Окремі проблеми співучасті у військових злочинах .................................................................................................................... 386Наконечний В.В. Компенсація моральної шкоди в договірних зобов’язаннях. Проблеми законодавчої техніки та

правозастосовної практики щодо компенсації моральної шкоди в договірних зобов’язаннях ............................................................................. 390

Рецензії

Клименко О.М. Новий нотаріат України ............................................................................................................................................................ 395Скрипнюк О.В. Рецензія на Концепцію удосконалення інституту юридичної відповідальності держави перед громадянським

суспільством та особою в Україні ................................................................................................................................................................................ 396

Науковà хроніка

Відкриття Міжнародного центру правових та історико-політичних досліджень країн Центрально-Східної Європи КУП НАНУ у м. Львові ................................................................................................................................................................................................. 398

Круглий стіл на тему: «Парламентаризм в Центрально-Східній Європі: історія, національні особливості, сучасні тенденції» ........... 399Новий партнер КУП НАНУ – Краківський педагогічний університет (Польща) ......................................................................................... 399Майстер-класи професора В.М. Сімчери на тему: «Право та економіка» .................................................................................................... 399У РІ КУП НАНУ відбулася VІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні» .. 400Міжнародна науково-практична конференція «Безпека, екстремізм, тероризм» .......................................................................................... 400КУП НАНУ відвідала делегація з Грузії .......................................................................................................................................................... 401Міжнародна конференція “Doing business in Hungary” ................................................................................................................................... 401Круглий стіл на тему: «Актуальні проблеми європейського правового простору в умовах сьогодення» ................................................. 401Всеукраїнська науково-практична конференція «Правове забезпечення економічного розвитку та екологічної безпеки суспільства» ..... 402Візит делегації зі Східноєвропейського університету м. Перемишль (Польща) до КУП НАНУ ............................................................... 402Круглий стіл на тему: «Регіональна політика і децентралізація в Україні в контексті євроінтеграційних процесів» ............................. 403Цикл майстер-класів доктора права Арнольда Варенвальда .......................................................................................................................... 403Міжнародна наукова конференція на тему: «Українсько-польські відносини в контексті суспільно-політичних і етнокультурних процесів

в Центрально-Східній Європі (ХХ – поч. ХХІ століття)» ......................................................................................................................................... 404Круглий стіл на тему: «Обставини, що виключають злочинність діяння: проблеми теорії та практики» ................................................ 404Презентація книги доктора права Кембриджського університету Томаса Гранта ........................................................................................ 404Круглий стіл на тему: «Актуальні проблеми юридичної конфліктології» ..................................................................................................... 405Засідання робочої групи Конституційної комісії з напрацювання пропозицій щодо конституційного регулювання прав, свобод

та обов`язків людини і громадянина ...................................................................................................................................................................... 405Міжнародна конференція «Сучасні тенденції розвитку юридичної освіти» ...................................................................................................... 406Круглий стіл на тему: «Сучасні актуальні проблеми права інтелектуальної власності в країнах Центральної та Східної Європи:

теорія, методологія, практика» ..................................................................................................................................................................................... 407Міжнародна науково-практична конференція «Конституція і виборчий процес в Україні» ............................................................................. 407

Редакційні повідомлення ...................................................................................................................................................................................... 408

3Часопис Київського університету права • 2015/2

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 16356-4828ПР від 19.02. 2010 р.

Підп. до друку 18.08.2015. Формат 60×84 1/8.Друк офсетний. Ум.-друк. арк. 47,4. Обл.-вид. арк. 54,4. Наклад 500 прим.

Видання та друк: Київський університет права НАН України. 01601, м. Київ – 1, вул. Трьохсвятительська, 4. Тел. 278-73-11.

«Часопис Київського університету права» внесено до переліку фахових виданьза спеціальністю «Юридичні науки»

(Постановою Президії ВАК України № 1-05/6 від 12.06.02;Постановою Президії ВАК України № 1-05/3 від 14.04.10;

наказ Міністерства освіти і науки України № 528 від 12.05.2015).

Адреса редакції: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Головний редактор: (044) 278-51-55. Редактор: (044) 235-63-24.

E-mail: chasprava@ukr.net www.kul.kiev.ua

Ре дак тор Т.В.Ходаківська. Художник Н.М.КосякКомп’ютерне макетування: Г.П.Кондрашин

Ліцезійною угодою від 10.10.2014 р. «Часопис Київського університету права» внесено до Міжнародної наукометричної бази даних HeinOnline

Ю. С. ШЕМШУЧЕНКО

Юрій Сергійович Шемшученко, академік НАНУкраїни, директор Інституту держави і праваім. В.М. Корецького НАН України

ЕТАПИ КОНСТИТУЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ

24 серпня наша країна відзначає День незалежності – державне свято, пов’язане з прийняттямВерховною Радою Акта проголошення незалежності України. Цей день відкрив нову сторінку в сучаснійісторії України як суверенної держави, заклав правові підвалини для її внутрішнього розвитку і міжнарод-ного співробітництва.

За роки незалежності Україна пройшла складний, часом суперечливий шлях становлення й розбудовинаціональної державності. При цьому їй доводилося не тільки вирішувати практичні питання державно-пра-вового будівництва, а й формувати нову за своєю сутністю конституційну базу державного й суспільноголаду. На цьому шляху Україна пройшла ряд етапів з властивими їм як успіхами, так і помилками. Цей про-цес триває і зараз, зокрема, у вигляді реформування чинної Конституції України.

Перший етап веде свій початок від Декларації про державний суверенітет України, прийнятоїВерховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року. У цьому історичного значення документі знайшливідображення зміст та основні принципи державного суверенітету України. З прийняттям Декларації термін«Україна» здобув широкого офіційного застосування, а сама Декларація стала основою для розробки і прий-няття Акта проголошення незалежності України, а потім – і нової Конституції України.

Другий етап охоплює період діяльності першої Конституційної комісії з розробки проекту КонституціїУкраїни 1996 року. Він розпочався ще за радянської влади. У жовтні 1990 р. Верховна Рада УРСР прийнялапостанову «Про Комісію по розробці нової Конституції Української РСР». Її очолив тодішній Голова Верхов -ної Ради УРСР Л. М. Кравчук. У січні 1991 р. з’явився підготовлений робочою групою цієї Комісії першийваріант концепції нової Конституції України.

Діяльність Комісії була скорегована після розвалу СРСР, грудневого 1991 р. Всеукраїнського референ-думу і обрання Президента України. Комісію очолили два співголови – Голова Верховної Ради І. С. Плющ іперший Президент України Л. М. Кравчук. Робоча група цієї Комісії напрацювала інший проект Концепціїнової Конституції України, який був оприлюднений у 1992 році.

За цим проектом Україна визнавалася президентсько-парламентською республікою. Президент мав ста-тус не тільки глави держави, а й глави виконавчої влади. Замість однопалатної Верховної Ради пропонува-лися двопалатні Національні Збори. Передбачалося закріпити дві форми власності – публічну і приватну.Функції місцевих рад були обмежені тільки питаннями місцевого і регіонального самоврядування.

Другий проект Концепції не був сприйнятий ні теорією, ні практикою. Він довго знаходився у Консти -ту ційній Комісії і навіть виносився на Всенародне обговорення. Але в умовах гострої конфронтації різнихполітичних сил у парламенті врешті-решт був «спущений на гальмах». У 1993 р. перша Конституційна комі-сія припинила свою діяльність.

Третій етап пов’язаний з діяльністю другої Конституційної комісії, утвореної відповідно до постано-ви Верховної Ради України від 20 вересня 1994 року. Якщо перша Комісія була органом Верховної РадиУкраїни, то друга мала статус тимчасового загальнодержавного органу. Цю Комісію очолювали другийПрезидент України Л. Д. Кучма і Голова Верховної Ради України О. О. Мороз.

Діяльність цієї Комісії виявилася не менш конфронтаційною, ніж попередньої. Щоб вийти з тупиковоїситуації, Л. Д. Кучма і О. О. Мороз у червні 1995 р. підписали так званий Конституційний договір з річнимстроком дії. Але й після підписання Договору очікуваної консолідації між гілками влади не настало.

За цих обставин з ініціативи Л. Д. Кучми було утворено єдину робочу групу Конституційної комісії, якапідготувала новий проект Конституції України на базі Конституційного договору. До цього процесу долучи-лася узгоджувальна комісія. Доопрацьований за участю цієї комісії проект був розглянутий на останньомузасіданні Конституційної комісії 11 березня 1996 р. і надісланий з висловленими зауваженнями та пропози-ціями на розгляд Верховної Ради України.

4

© Ю. С. Шемшученко, 2015

Четвертий етап – це етап безпосереднього прийняття чинної Конституції Верховною Радою України.На цьому етапі Конституційна комісія до відповідної діяльності не долучалася. У квітні 1996 р. Парламентутворив власну Тимчасову спеціальну комісію як головний орган з доопрацювання проекту КонституціїУкраїни (голова – народний депутат М. Д. Сирота). Саме з подання цієї комісії 4 червня Верховною Радоюбуло прийнято проект Конституції України у першому читанні. А потім їй довелося витримати напругу без-сонної ночі з 27 на 28 червня. Знаходячись під загрозою розпуску, депутати проштампували спірні поло-ження проекту. Нова Конституція проголосила Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціаль-ною і правовою державою. Вона закріпила широкий комплекс прав і свобод людини і громадянина, а такожконституційні механізми їх забезпечення.

Але на змісті Конституції позначилися наслідки швидкоплинних рішень конституційної ночі з усімависновками, що випливають з цього. Не випадково, Основний Закон невдовзі після його прийняття ставоб’єктом критики як з боку теоретиків, так і практиків. З часом це актуалізувало проблему реформуваннячинної Конституції України.

П’ятий етап пов’язаний з внесенням перших істотних змін до Конституції України 1996 року. Кількаспроб у цьому напрямі вчинив Президент України Л. Д. Кучма. Але вони були заблоковані опозиційнимПарла ментом. Події на київському Майдані 2004 р., у зв’язку з виборами наступного Президента України,прискорили розвиток політичної ситуації в країні. У грудні цього ж року Верховна Рада України прийнялаЗакон України «Про внесення змін до Конституції України». Він передбачив зміну форми правління в держа-ві з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську та перерозподіл повноважень між Прези -дентом і Верховною Радою України на користь останньої. Певні новели були внесені й до виборчої системи.

Але ці перші зміни до Основного Закону не спрацювали на консолідацію українського суспільства.У цьому зв’язку новообраний Президент України В. А. Ющенко у грудні 2007 р. видав указ про створенняНаціо нальної конституційної ради. А у серпні 2009 р. він виніс підготовлений цією Радою проект ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до Конституції України» на всенародне обговорення.

Проте з цього нічого не вийшло. Наприкінці 2009 р. В. А. Ющенко програв вибори на другий прези-дентський строк. Його проект реформування Конституції залишився на папері.

Наступний, шостий етап конституційних змін випав на період президентського правління В. Ф. Януко -ви ча. У жовтні 2010 р. країна повернулася до більш жорсткої, президентсько-парламентської форми правлін-ня. Це було зроблено шляхом визнання Конституційним Судом України неконституційним Закону України від8 грудня 2004 р. «Про внесення змін до Конституції України», з посиланням на порушення процедури прий-няття цього Закону. З правової точки зору дане рішення Конституційного Суду України не було бездоганним.

На цей же період припадає і реформаторська діяльність Конституційної Асамблеї, очолюваної першимпрезидентом України Л. М. Кравчуком. Вона була утворена у травні 2012 р. з метою внесення системнихзмін до чинної Конституції України. До складу цього органу входило понад 90 відомих конституціоналістів.

Асамблея підготувала науково обґрунтовану Концепцію змін до Конституції України. Вона впритулнаблизилася до підготовки проекту відповідного закону. Але події 2013 р. на Майдані призвели до зупинен-ня діяльності Асамблеї.

Сьомий, сучасний етап реформування чинної Конституції України розпочався з лютневої 2014 р. поста-нови Верховної Ради України, якою остання відновила дію Конституції України в редакції 2004 р., а отже, йпарламентсько-президентську форму правління, а також з Указу Президента України П. О. Порошенка від3 березня 2015 р. «Про Конституційну комісію». Дана Комісія є допоміжним органом при ПрезидентовіУкраїни, утвореним з метою напрацювання узгоджених пропозицій щодо проведення конституційної рефор-ми в Україні. Очолює Комісію Голова Верховної Ради України В. Б. Гройсман.

На характер діяльності Комісії істотний вплив справляють події, пов’язані з незаконною анексієюКриму Російською Федерацією та агресія останньої на Південному Сході України. Зараз робота Комісії скон-центрована головним чином на трьох основних блоках змін до Конституції, а саме: децентралізація влади імісцевого самоврядування, проблеми правосуддя, а також прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.

Вже є перші результати. 26 червня 2015 р. Конституційна комісія схвалила пропозиції щодо модерніза-ції конституційних повноважень, що стосуються децентралізації влади і місцевого самоврядування. Зокрема,сприйнято європейський громадівський підхід до організації місцевого самоврядування в Україні; запропо-новано утворення виконавчих комітетів у складі районних та обласних рад, а також інституту префектів вобластях та районах для нагляду за додержанням Конституції і законів органами місцевого самоврядуваннята виконання деяких інших функцій; передбачено також, що в оновленій Конституції будуть більш повновиписані гарантії матеріального і фінансового забезпечення місцевого самоврядування. Держава компенсуєвитрати органів місцевого самоврядування, понесені внаслідок рішень органів державної влади тощо.

Таким чином, пропонуються певні позитивні кроки на конституційному рівні в напрямі децентраліза-ції державної влади і місцевого самоврядування, легітимації територіальної громади як первинного суб’єк-та місцевого самоврядування. Разом із тим передбачено заходи щодо зміцнення адміністративно-територі-ального устрою держави під кутом зору її унітарного характеру.

Вироблені Конституційною комісією пропозиції щодо конституційних змін з питань децентралізаціїдержавної влади і місцевого самоврядування прийняті в першому читанні Верховною Радою України.

Дуже важливо, щоб Конституція незалежної України стала стабільним гарантом державного суверені-тету, територіальної цілісності, забезпечення прав і свобод громадян України.

Шемшученко Ю.С. Етапи конституційного розвитку в незалежній Україні

5Часопис Київського університету права • 2015/2

УДК 340.122

О. О. ШЕВЧЕНКО

Олександр Оксентійович Шевченко, докторюридичних наук, професор юридичного факульте-ту Київського національного університету іменіТараса Шевченка

ПЛЕБСОЛОГІЧНЕ ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВЕ ОСМИСЛЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ РОЛІ ЕЛІТИ І НАЦІЇ

Актуальність плебсологічного філософсько-правового осмислення історичної ролі еліти і нації зумов-лена необхідністю проведення докорінних реформ в Україні. Плебсологія є сучасним світоглядним напря-мом, в основі якого – пізнання правового предикату (лат. predicatum – те, що в судженні висловлюється пропредмет судження) відносин особи, еліти, нації і держави. Плебсологія – це особлива філософсько-правоваформа дослідження на рівні логічних категорій, понять та ідей і досить складних відносин, у тому числі пра-вовідносин між особою, елітою, нацією і державою.

Вперше термін «плебсологія» було застосовано в дослідженні доцента Київського національного уні-верситету імені Тараса Шевченка М. І. Скригонюка1. Сьогодні належним чином обґрунтовано, що плебсо-логія – «це інтегральна система філософсько-правових поглядів у формі вчення і нова міжгалузева суспіль-но-правова наука, об’єктом якої є участь широких мас населення у державотворенні, ролі особи, еліти, націїу державному будівництві та побудові «класичного громадянського суспільства»2.

На думку автора цієї статті, роль особи і еліти в державотворчому й правотворчому процесах може матияк позитивне, так і негативне значення. У новітній історії України вони відігравали і відіграють більш нега-тивну, ніж позитивну роль. Нація ж в цілому, користуючись багатством своєї культури, моралі, духовності,права тощо відіграє виключно позитивну роль у таких процесах. У класичному ж розумінні нація – це спіль-ність людей, яка історично склалася на базі спільності економічного життя, території, мови та психічного скла-ду, що виявляється в особливостях культури та побуту. Але кожна нація є майже неповторною у своїх особли-востях. Для української нації притаманним є розуміння права як категорії справедливості, правди, добра, людя-ності, сердечності, як засобу забезпечення прав і свобод людини, рівності в правах і перед законом, механізмузахисту життя, здоров’я, честі й гідності людини тощо. Українська нація у своїй сукупності є досить кровнос-порідненою, вона має єдиний генетичний код, характеризується кордіопатріотизмом, сердечністю, вибуховіс-тю та масовою жертовністю. Масову жертовність і безстрашність може проявляти лише та нація, яка досягланайвищого духовного рівня розвитку і в якої емоційність переважає над практичністю й розрахунком.

В Україні за короткий проміжок часу народ виходив двічі на Майдан. Під час Революції Гідності про-лилася кров і пішла з життя Небесна сотня. Причиною вказаних процесів ставало те, що кримінально-олі-гархічна космополітична еліта не є цементуючою основою чинником українського суспільства, вона не можебути носієм прогресивних ідей та успішним менеджером, не може забезпечити існування права справедли-вості. Така еліта прагне лише узаконити своє економічне панування та перебування при владі, яку вона вико-ристовує для подальшого особистого збагачення. Вона неспроможна вести за собою народ, а тому намага-ється спиратися на правоохоронні й судові органи, які для неї є єдиною силою, щоб тримати народ в покорі.

Звичайно, в будь-якій країні повинна існувати еліта, яка може творити нові ідеї й торувати шлях допобудови соціальної і національної справедливості. У межах кожної держави, як правило, формуються класилюдей. З погляду Хосе Ортеги-і-Гассет вони поділяються на основну масу населення і «правдиву меншину».Зазначена «правдива меншина» є елітою, без якої людство втрачає свої найістотніші риси, насамперед само-дисципліну3.

Якщо народ відчуває, що «добірна меншина» є креативною, дисциплінованою, правдивою і справед-ливою елітою, то вона її підтримує у всіх її починаннях, передусім у проведенні реформ. Коли ж така елітає кримінальною, то у такому разі народні маси чинять спротив. Досить часто, як це трапилося на південно-му сході України, народ не визнає еліту такою, що спроможна торувати нові шляхи, насамперед соціально-

6

ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА.ФІЛОСОФІЯ ПРАВА

© О. О. Шевченко, 2015

економічного розвитку країни, а тому відмовляється слідувати за нею. Більше того, він навіть чинить зброй-ний спротив. У цьому випадку руйнується ієрархічність суспільства, і воно набирає аморфну форму. Масаоголошується основою основ і в ній починає домінувати анархія. У цій масі втрачається особистість люди-ни, вона замикається в собі і стає непокірною. Така замкненість та непокірність породжує нові труднощі, іособистість забуває, що окрім прав і свобод існують ще й певні обов’язки. У такому життєвому бурхливомуморі особа намагається втриматися лише на поверхні, вона чекає, куди її принесуть хвилі життя. Втрата, вір-ніше атрофія почуття відповідальності, породжує в душі особи надії на детермінізм, на долю, яка приб’є їїхвилями до рятівного берега. І коли особа дістає дна, то в неї з’являється ілюзія, що вона врятується, забу-ваючи про те, що її може накрити більш важка й небезпечна життєва хвиля. Індивідуум не може самостійноврятуватися, адже у нього відсутній під ногами твердий ґрунт, на якому він міг би втриматися.

У сучасному модерному суспільстві роль твердого ґрунту може відігравати лише нація з її мовою, істо-рією, культурою, правом тощо. Сутність нації полягає в її неповторності та ментальному багатстві.Відсутність націоналізму спричиняє анархію, жорстокість і ворожість, веде до бажання знищити іншу осо-бистість або ж до бажання самознищення.

Існування почуття приналежності до нації автоматично вказує людині на мету її існування, сприяє появів ній почуття обов’язку вести боротьбу за виживання, гуртуватися навколо ідеї самопорятунку і самозахис-ту. Особистість, яка не відчуває себе частиною нації, має лише одну мету – гедонізм (одержувати насолодувід життя), що веде в глухий кут.

Сьогоднішні європейські народи, незважаючи на економічну і політичну інтеграцію, являють собоюскладний комплекс націй і національних меншин. Ідея нації, національної ідентичності є найважливішимвинаходом сучасних європейських народів. Народи Європи сильні своїм віковим незліттям, своїм націо-нальним спротивом будь-якому прагненню до нівелювання націй. Європа, попри економічну та політичнуінтеграцію, залишається регіоном неповторних націй, які живуть у злагоді, добробуті й мирі.

Український національний дух лише у ХХІ ст. двічі вибухав потужною революційною хвилею, сила ішвидкість якої могли змести з політичної арени будь-якого ворога. Але завжди ця хвиля наштовхувалася накосмополітичну еліту, яка трансформувалася в «стіну плачу»: відсутність освіченої національної політичноїеліти з тонким почуттям правди, добра, справедливості, поваги до людського життя, прав і свобод людини,нації, рівності людей в правах і перед законом тощо. Очевидно, що в незалежній Україні сформувалася іпостійно перебуває при владі кримінально-олігархічна еліта. Вона не є добірною, креативною елітою, алеелекторат постійно робить вибір на її користь. Ця еліта лише імітувала будівництво державності, але фак-тично робила все для того, щоб її не було. Як правило, олігархи в Україні – це особи з подвійним, а то йпотрійним громадянством, які не знають історії України, української мови, права, культури, духовності таменталітету українців. Вони насаджують у середовищі українців подвійну мораль: закликають дотримува-тися законодавства, яке вони творять у своїх власних інтересах, та водночас постійно його порушують.

Українці мають багатолітній досвід розбудови та існування демократичних державних інституцій. Вонистворили і дотримувались принципів демократії ще з часів сивої давнини. Це проявлялося в постійномуфунк ціонуванні органів самоврядування у сільській громаді та народного віче в містах. Ще в добу КиївськоїРусі народні віче в містах були органом самоврядування, законодавчим і контролюючим органом. Віче прий -мало рішення як з питань внутрішньої, так і зовнішньої політики. Воно було і вищим судовим органом, якийрозглядав найбільш важливі справи в країні, а також здійснювало контроль за князівським судочинством.Воно ж запрошувало на князювання ту або іншу особу і могло позбавити князя влади, коли той не викону-вав волю народу. Українська кримінально-олігархічна еліта не відчуває української історії, її демократич-ності та вишуканості. Українська історія лише дивує тих, хто її вивчає. Адже її стрижнем є постійна бороть-ба українців за справедливість, демократію, правду, за рівність в правах, за захист свободи і гідності люди-ни, за розуміння безцінності людського життя, за верховенство права.

Українська кримінально-олігархічна еліта постійно переглядає конституції, які ж сама і приймає.У незалежній Україні вже тричі міняли конституцію, а тепер мають створити четверту редакцію. Але всівони є результатом змови кримінально-олігархічної еліти. Досвід України показує, що конституція має бутидоговором народу і влади, а не змовою еліти. Договірною буда Конституція Пилипа Орлика (1710 р.), якавраховувала інтереси всіх верств населення України.

Основний закон не може бути легітимним, якщо він враховує лише інтереси еліти. Звичайно, імітаціяобговорення конституції буде продемонстрована, але результат від цього не покращиться. Адже головнимзавдання еліти є концентрація влади. Хоча до влади приходять нові особистості, але вони втягуються полі-тичною системою в корупційні схеми, а тому результат від прийняття нової редакції конституції буде нульо-вим. Нові обличчя не означають нову якість. Корумпована політична система переплавляє нові обличчя, якіприймають старі правила поведінки і врядування. Це загрожує новими потрясіннями для України, що можепоставити на край загибелі її державність. Тобто, нові обличчя не можуть пройти випробування владою, аце означає, що необхідно провести такі реформи, які б забезпечили існування в країні верховенства права.

Верховенство права може бути забезпечене тільки у випадку передачі всієї повноти влади громадам.Дехто вважає, що достатньо лише існування громадянського суспільства, яке б належним чином контролю-вало владу. Проте членами громадських організацій, так само як і політичних організацій є, як правило,особи, які були «відгодовані» на задньому дворі олігархів. У політичних сил вистачає цинізму, щоб подава-ти їх суспільству під виглядом «нового» покоління. Але від нього смердить олігархатом, від якого не можна

Шевченко О. О. Плебсологічне філософсько-правове осмислення історичної ролі еліти і нації

7Часопис Київського університету права • 2015/2

відмитися в жодній лазні. Воно не має права не лише на те, щоб бути в політиці, а й посідати будь-які поса-ди в державі.

Сьогоднішній Україні потрібна національна політична сила, що зможе поєднати українську ідентич-ність з боротьбою за соціальну і національну справедливість, за рівність усіх громадян в правах і перед зако-ном, за свободу підприємництва та належну організацію праці з високою її оплатою, за безоплатну охоронуздоров’я та вищу освіту, за технологічну модернізацію українського господарства і промисловості, за зни-щення прірви в доходах і рівні життя. Майбутнє України залежить від рівня та вміння використання її демо-кратичного минулого, від розуміння менталітету українців та їхніх духовних і матеріальних потреб. Тобто,новій політичній силі необхідно постійно тримати руку на пульсі нації, на розумінні її прагнень і кінцевоїмети. За своїм характером українець – власник. Якщо пролетарій індустріальної та постіндустріальної добизалишався прив’язаним до кримінально-олігархічної еліти, то розкутий селянин та особа розумової праціпрагнуть набути реального добробуту.

У середовищі пролетарів кримінально-олігархічна еліта викорінювала все українське: не лише мову,культуру та менталітет, але й демократичні державні інститути та право справедливості. Це ж стосуєтьсянавіть окремих національних меншин, які очолювали особи, що ратували не за національні, а за російськіінтереси. Вони підтримували проросійську ідеологію, культивували ненависть до всього українського.У свою чергу, російське суспільство ні на рівні еліти, ні на рівні громадян не засудило злочини комунізму,воно не зрозуміло тієї жорстокості, з якою діяла влада, а тому саме залишилося жорстоким. Така жорстокістьвикликає у людини фізіологічну відразу.

Кримінально-олігархічна еліта в Україні та в Росії – це брати-близнюки. Їхні політико-владні і еконо-мічні інтереси збігаються. Це їх об’єднує. Але потреби українського народу полягають в протилежному,вони є ворожими інтересам кримінально-олігархічної еліти.

Суверенітет належить народові, він є єдиним джерелом влади і може здійснювати її безпосередньо абочерез органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 5 Конституції України). Право визна-чати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане дер-жавою, її органами або посадовими особами. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування(ст. 7 Конституції України)4. Якщо ж в Україні відсутня та категорія особистостей, які можуть стати справж -ньою елітою і об’єднати буйний вибух прагнення до виживання української нації в залізний національнийритм, то такою силою має стати громада села, селища, міста. Тобто, кримінально-олігархічну еліту має замі-нити добірна меншина (еліта) в масштабах кожної громади або об’єднання громад. У цьому випадку необ-хідно пам’ятати про належне застосування норм права.

В Україні деякі політичні сили, науковці, політики і навіть громадяни сьогодні ототожнюють право ізакон, але фактично закон домінує над правом. І це при тому, що в Україні нараховується і є чинними від50 тисяч до 90 тисяч законів і підзаконних актів. Вони є досить суперечливими і їх не можна пізнати, аджевони досить часто є далекими від здорового глузду. У багатьох українських законах закладено свавілля біль-ше, аніж права.

Українське національне право побудоване на таких юридичних ідеях і принципах, які вироблялисятисячоліттями і навіть стали загальнолюдським надбанням. Проте багато українських фахівців і політиківвважають, що в будь-якому демократичному суспільстві мають бути свої береги – держава, закон і право.Погодитися з таким розташуванням берегів можна лише у зворотному порядку: право, закон і держава.Водночас, якщо на першому місці стоїть держава, то це означає, що шкоди зазнає як особа, так і нація, що єневіддільними один від одного. Коли пріоритет надається державі, то це означає забуття інтересів особи інації. Держава є силою, яка прагне підкорити особу і націю в усіх сферах та на всіх рівнях їхнього життяодному верховному началу. Інституту держави притаманні виключна єдність, прагнення змішати й злитивсю різноманітність особи і нації, придушити їхню виключність, різноманітність та незалежність. Якщо дер-жава стає домінуючою силою, то з’являється деспотизм і настає напівмертве царство рабів, а суспільствокам’яніє в одноманітності й нерухомості.

Коли ж на першому місці стоїть право, як вічна правда, добро, справедливість, тоді руйнується тверди-ня мертвої єдності, з’являються і стають чинними права і свободи особи і нації, їхня діяльність стає розку-тою, творчою й результативною. Вони діють виключно із своїх інтересів і для загального добра.

Якщо на першому місці стоїть держава, то у цьому випадку знищуються права і свободи особи і нації,їх різноманітність, багатство та креативність. Але і в іншому випадку, коли на першому місці стоїть право,то загальне може втрачати сутність реального буття, воно може перетворитися на щось від’ємне, пусте, вформальний закон, і повністю позбавитися будь-якого смислу. У такому випадку гору можуть взяти загаль-ний егоїзм і анархія, зникне внутрішній зв’язок суспільства, а відповідно, і нації, і все закінчиться війноювсіх проти всіх, тобто самознищенням. У даному разі історія народу нагадувала б лише механічний рух, щодетермінується двома факторами.

Проте нація не є закінченою, мертвою силою, а історія – це не простий механічний рух. Вони напов-нюються позитивним змістом, а також реальним смислом та цілісністю внутрішнього життя завдяки тому,що особистість і нація застосовують загальнолюдську мораль, яка за сприятливих обставин трансформуєть-ся в право. Нація змушена в таких випадках гуртуватися, і її мораль набуває норм права, які захищають нелише права і свободи особи, а й загальнонаціональні інтереси. У цьому випадку зникає антагонізм між пра-вом і законом та формується правова держава.

8

Теорія та історія держави і права. Філософія права

Правова держава формується і розвивається там, де існує поділ влади на три гілки: законодавчу, вико-навчу і судову. До того ж, вони повинні формуватися і діяти незалежно одна від іншої. Судова гілка влади,наприклад, будучи незалежною, повинна мати свій власний погляд на будь-який закон або дію законодавчоїі виконавчої гілок влади. Суд повинен звіряти своє рішення насамперед з моральними критеріями нації. Йогозавданням має бути захист норм права і норм закону від їх навіть формального порушення. Але найголовні-шим його завданням повинен бути захист прав і свобод особи і нації. Будь-яке зазіхання на права і свободиособи і нації має знайти свій захист в судовому порядку.

Крайнім засобом захисту прав і свобод особи є насилля, яке може краще і швидше розчистити шлях донових відносин у суспільстві. Але цей метод досягнення відповідної мети досить часто веде до величезнихлюдських жертв і страждань. Він застосовується у тих випадках, коли особистий ідеал відокремлюється відідеалу національного. Ускладнений канібалізм при цьому набирає величезного розмаху, в якому відсутнійбудь-який позитивний результат.

Будь-яке насилля притягує до себе морально, а інколи й фізично неповноцінних осіб і свідчить продуховну хворобу певної частини суспільства та про таку ж хворобу його лікарів. Події на південному сходіУкраїни є симптомом тяжкої духовної хвороби частини українського суспільства. Ця хвороба знищує нелише особисту, а й національну мораль. Особа, будучи істотою логічною, не може тривалий час терпітистрашне роздвоєння між правилами особистої і загальнонаціональної моралі, а в кінцевому підсумку і взапереченні чинності норм права. Дії такої особи спрямовані або на знищення іншої особи, яка заважає їйдосягти певної мети, або самій розчинитися в масі, або самознищитися. Такому «ускладненому канібалізму»можна запобігти лише застосуванням норм права справедливості незалежним і неупередженим судовиморганом.

Ситуація на південному сході України поглиблюється російською агресією. Тотальна брехня й збоченаміфотворчість, небачена жорстокість, що знецінює людське життя, є основною ознакою російського екстре-мізму. Ідеологія «русского міра» є людиноненависною і загрожує мирному співіснуванні народів.

Російська влада намагається знищити українську мову і культуру, українську духовність і ментальність,українську ідентичність і державність. Чіпляючи українській владі ярлик «хунта», «фашисти», «бандерло-ги», вона намагається знищит�