Міністерство освіти і науки...

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Факультет педагогіки, психології та соціальної роботи

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПАКЕТ

Напрям підготовки

«МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО»

6.020204 ОКР «бакалавр»

8.020207 ОКР «магістр»

Чернівці - 2009

ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС ФАКУЛЬТЕТУ

ПЕДАГОГІКИ, ПСИХОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

1.Структура та організація факультету Адреса: 58000, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 41 факультет педагогіки, психології та соціальної роботи Контактні телефони: 54 – 68 – 31

3 – 52 – 80. Деканат:

Декан факультету педагогіки, психології та соціальної роботи – доктор філологічних наук, професор Зварич Ігор Михайлович

Заступник з навчально-методичної роботи – кандидат педагогічних наук, доцент Федірчик Тетяна Дмитрівна

Заступник з заочної форми навчання - кандидат педагогічних наук, доцент Комісарик Марія Іванівна

Заступник з навчально-виховної роботи – асистент Чорней Ірина Дмитрівна

Заступник з наукової роботи та інформатизації – кандидат педагогічних наук, доцент Тимчук Людмила Іванівна

Заступник з навчально-організаційної роботи – асистент Мудрий Ярослав Сергійович

Секретар-друкарка – Карпо Ольга Трояновська Валерія • Методичний кабінет: Методист – Двіжона Галина Михайлівна Старший лаборант – Олійник Юлія • Заочне відділення: Методист – Цепенда Марія Олексіївна Старший лаборант – Річкинда Іванна • кафедра загальної та соціальної педагогіки: Петрюк Ірина Михайлівна - завідувач кафедри, кандидат педагогічних

наук, доцент. • кафедра педагогіки та психології дошкільної освіти: Олійник Марія Іванівна - завідувач кафедри, кандидат педагогічних наук,

доцент. • кафедра педагогіки та методики початкової освіти: Руснак Іван Степанович – завідувач кафедри, доктор педагогічних наук,

професор

• кафедра музики: Лісовий Вадим Анатолійович - завідувач кафедри, кандидат

педагогічних наук, доцент • кафедра психології: Зварич Ігор Михайлович – завідувач кафедри, доктор філологічних наук,

професор • кафедра практичної психології: Радчук Валентина Миколаївна - завідувач кафедри, кандидат

психологічних наук, доцент • кафедра психофізіології та медичної психології: Кокощук Георгій Ілліч - завідувач кафедри, доктор медичних наук,

професор

2.Координатор від факультету та його заступники: 1. Координатор - кандидат педагогічних наук, доцент Федірчик Тетяна Дмитрівна Адреса : 58000, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 41 Телефон: 54 – 68 – 31 Години прийому : щодня з 12.00 до 17.00, крім суботи і неділі 2. Заступники – кандидат педагогічних наук, доцент Бигар Ганна Павлівна; Адреса : м. Чернівці, вул. Червоноармійська , 41 Телефон: 54 – 68 - 31 асистент Нємкова Євгенія Валеріївна Адреса : м. Чернівці, вул. Червоноармійська , 41 Телефон: 54 – 68 - 31

3. Перелік напрямів підготовки, що пропонуються на факультеті: • Напрям підготовки „Соціальна педагогіка” (спеціалізації: «Соціально-психологічна реабілітація», «Соціальне

гувернерство»): ступінь бакалавра – 4 роки ; ступінь спеціаліста -1 рік; ступінь магістра – 1 рік. • Напрям підготовки „Початкова освіта” (спеціалізації: «Образотворче мистецтво», «Іноземна мова», «Українознавство», «Практична психологія») ступінь бакалавра – 4 роки ;

ступінь спеціаліста -1 рік; ступінь магістра – 1 рік. • Напрям підготовки „Психологія” (спеціалізація „Соціальна

психологія”) ступінь бакалавра – 4 роки ; ступінь спеціаліста -1 рік; ступінь магістра – 1 рік. • Напрям підготовки „Музичне мистецтво (спеціалізація «Естрадний

спів») ступінь бакалавра – 4 роки ; ступінь спеціаліста -1 рік; ступінь магістра – 1 рік. • Напрям підготовки „Практична психологія” (спеціалізації: «Психологічне консультування»; «Медична психологія» ) ступінь бакалавра – 4 роки ; ступінь спеціаліста -1 рік; ступінь магістра – 1 рік. • Напрям підготовки „Дошкільна освіта” (спеціалізації: «Практична психологія»; «Дефектологія та логопедія» ступінь бакалавра – 4 роки ; ступінь спеціаліста -1 рік; ступінь магістра – 1 рік.

4. Умови для навчання Підготовка фахівців за вищезазначеними напрямами забезпечена

приміщеннями для навчання, самостійної та індивідуальної роботи, проживання та культурно-соціального життя студентів. Площа аудиторного фонду на одного студента не менша 10 м2.

Факультет педагогіки, психології та соціальної роботи ЧНУ, на площах якого, в основному, здійснюється навчальний процес підготовки фахівців за даними напрямами, забезпечений в повному обсязі як аудиторним фондом, так і навчальними та науковими лабораторіями. Так, для проведення навчального процесу на факультеті обладнані:

1. Навчальні аудиторії відповідно до кожного напряму. 2. 2 комп’ютерні класи. 3. Психологічна лабораторія. 4. Кабінет педагогічної майстерності. 5. Методичний кабінет. Лабораторії кафедр факультету забезпечені персональними

комп’ютерами. Для виконання курсових, кваліфікаційних, дипломних та магістерських

робіт, проведення навчальної та виробничої практики в цілому широко

застосовується обладнання та території наукових підрозділів факультету, та матеріально-технічна база навчально-освітніх закладах області (загальні навчальні заклади, школи нового типу, професійно-технічні навчальні заклади, міський центр практичної психології й соціальної роботи, обласні та районні центри соціального захисту сім’ї та молоді, районні та міські методичні центри освіти), обласний стадіон „Буковина”, матеріально-технічна база Чернівецького педагогічного коледжу, клінічна база дитячої міської лікарні (кабінети лікувальної фізичної культури, водяний та кульковий лікувальні плавальні басейни, кабінет фітотерапії, кабінети масажу).

5. Основні методи навчання і викладання, способи оцінювання,

які використовуються на факультеті У процесі викладання курсів професорсько-викладацький склад

використовує різні методи та форми викладання і навчання (лекції: вступні, тематичні, підсумкові, лекції-практикуми, лекції-диспути тощо), практичні, семінарські заняття (у формі діалогу, круглого столу, тренінгів, ділової гри, конференції, КВН тощо), консультації (колективні, індивідуальні, групові), а також реалізує різні форми поточного та підсумкового контролю (тестування, виконання практичних завдань, розв’язування психолого-педагогічних задач, написання рефератів, письмові та усні заліки та екзамени, контрольні, курсові роботи).

Студенти, відповідно до навчальних планів, проходять різні види навчальних та виробничих практик практик: виховну практику, практику „Пробні уроки та заняття”, діагностичну, консультативну, ознайомлювальну, волонтерську, профілактичну, дозвільнєву, переддипломну, асистентську, а також готують протягом навчання курсову, кваліфікаційну, дипломну (магістерську) роботи. Практика проводиться у навчально-освітніх закладах міста та вищих навчальних закладах II-IV рівнів акредитації. Під час практики студенти виконують завдання з різних напрямів, відповідно до спеціальності, науково-дослідну роботу, проводять апробацію результатів власних курсових, кваліфікаційних та дипломних досліджень.

ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС НАПРЯМУ ПІДГОТОВКИ «МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО»

На освітньо-кваліфікаційному рівні "бакалавр" студенти отримують

знання з гуманітарних, фундаментальних та спеціальних дисциплін, набувають практику викладання предмету "Музика" у загальноосвітньому навчальному закладі, вивчають методику викладання музичних дисциплін у вищих навчальних закладах освіти, опановують навички музично-виконавської та культурно-просвітницької діяльності.

Підготовка бакалавра спрямована на адаптацію до конкретної діяльності у сфері освіти та мистецтва. Випускаюча кафедра – кафедра музики

Історія та досягнення кафедри музики

Кафедра музики створена у 1992 році. Свою роботу спрямовує на підготовку фахівців за спеціальністю "Музична педагогіка та виховання" для загальноосвітніх навчальних закладів, музичних шкіл, професійних та аматорських художніх колективів, і тим самим сприяє розвитку музичної культури та духовному збагаченню буковинського краю.

Таку кафедру в класичних університетах України створено вперше. Її організатором і першим завідувачем став народний артист України, лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка, літературно-мистецької премії ім. С.Воробкевича, член-кореспондент Академії мистецтв України професор А.М.Кушніренко. Біля витоків її також стояли заслужені артисти України В.А.Ломанець, Ю.М.Гіна, С.В.Шкурган, заслужений вчитель України А.В.Плішка, лауреат міжнародних конкурсів Л.І.Богославець, досвідчені педагоги середніх спеціальних музичних навчальних закладів Т.Д.Стінковий, І.І.Копей, С.Й.Максименко, О.О.Чмут, М.М.Ніколін, М.М.Романко, Л.М.Гаврильчик.

Колектив кафедри згодом поповнився викладачами, що мають великий практичний досвід роботи. Це, зокрема заслужений діяч мистецтв України В.С. Костриж, В.М.Котляревський, О.В.Залуцький, В.А.Лісовий, І.М.Боднарук, І.В. Ярошенко, заслужені артисти України І.М.Дерда, Я.С.Солтис, І.М.Кавацюк, знані на Буковині педагоги-музиканти: І.М.Петрусяк, Р.В.Старіков, володар Золотої медалі ЮНЕСКО і звання "Золоте ім’я світової культури" Й.М.Ельгісер та інші.

З 2004 р. кафедрою завідує кандидат педагогічних наук, доцент В.А.Лісовий.

Навчально-виховний процес забезпечує висококваліфікований професорсько-викладацький склад: 2 професори, 6 доцентів та 28 асистентів. Серед випускників кафедри, а також нинішніх студентів – народні артисти України О.Добрянська та І.Бобул, заслужений діяч мистецтв України В.Рурак, заслужений артист України В.Данилюк, диригент Президентського

симфонічного оркестру України Т.Калініченко, співаки і композитори Л.Равлюк, І.Гатрич, асистенти кафедри музики І.Манік, Я.Мельничук, З.Софроній, А.Зубчук, В.Кобилянський, Г.Кобилянська, Г.Постевка, М.Понич, О.Довбенчук, керівники дитячих вокальних естрадних студій О.Кирилюк, Л.Кірнадз, М.Мацько, Т.Преображенська, О.Подолінська; відомі солісти-вокалісти А.Горинь, В.Пенюк та інші.

На даний час викладачі кафедри працюють над кафедральною науковою темою "Методологічні проблеми розвитку музичної та музично-педагогічної освіти на Буковині". Захищені кандидатські дисертації: В.А.Лісового "Формування у майбутніх учителів музики дослідницької позиції у здійсненні професійної діяльності" (2003 р.) за спеціальністю 13.00.04 "Теорія та методика професійної освіти"; І.М.Боднарук "Педагогічні умови оптимізації методичної підготовки майбутніх вчителів музики в процесі педагогічної практики" (2006 р.) за спеціальністю 13.00.02 "Теорія та методика музичного навчання"; В.М.Процюка "Підготовка майбутніх учителів музики до виховання у молодших школярів морально-естетичних почуттів засобами народної музичної творчості " (2007) за спеціальністю 13.00.04. "Теорія та методика професійної освіти".

За останні роки викладачами кафедри видано ряд музичних збірок, навчальних посібників, хрестоматій, методичних рекомендацій. Так, проф. А.М.Кушніренком впорядковано і видано 2 частину зібрання хорових творів С.Воробкевича (2003), авторську збірку вокально-хорових творів "Веселкові передзвони" (2005), яка випущена на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за Програмою випуску соціально значущих видань. Проф. Ю.М.Гіна видав навчальний посібник "Вибрані твори для ансамблю скрипалів та сольного виконання" (2003), рекомендований Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Доц. Лісовий В.А. видав навчально-методичні посібники "НДРС та методологія педагогічних досліджень" (2007) і "Основний музичний інструмент (фортепіано)" (2007) (останній у співавторстві з асистентами Мельничук Я.М. та Бойчук І.І.). Доц. А.В.Плішка видав 6 навчальних посібників з хорового диригування (з них "Українські духовні піснеспіви" (2007) з грифом МОН України), а також методичні рекомендації з аналізу хорових творів. Доц. О.В.Залуцьким видано 5 випусків навчальних посібників та хрестоматій із серії "Музичне краєзнавство Буковини" (до авторського курсу "Музичне краєзнавство"). Останній з них – "Кароль Мікулі" (2007) з грифом МОН України. Доц. І.М.Дердою видано 5 авторських збірок солоспівів: "Невмируща моя Україна" на вірші В.Васкана (2005), "Колискова для матері" на вірші І.Бажанського (2006), "Дванадцять місяців" на вірші В.Скавроника (2006), "За знаком часу" на вірші Т.Севернюк (2008), а також авторську збірку "Кредо" (2007) з грифом МОН України. Доц. І.М.Боднарук видала методичний посібник "Асистентська музично-педагогічна практика" (2005) у співавторстві з професором А.М.Кушніренком. Асист. І.І.Бойчук видала методичні рекомендації "Робота над творами різних жанрів у класі

додаткового музичного інструменту (фортепіано)" (2004). Асист. Мокрогуз І.М. видала навчальний посібник "І зазвучать бандури струни" (2006) з грифом ЧНУ, асист. Бондаренко В.В. – навчально-методичний посібник "Твори для оркестру народних інструментів" (2007).

При кафедрі працюють художні колективи, зокрема, народний хор "Резонанс" студентів кафедри музики (художній керівник і головний диригент – народний артист України, професор А.М.Кушніренко, диригент-хормейстер – заслужений вчитель України А.В.Плішка, хормейстер М.І.Понич); ансамбль скрипалів (художній керівник – народний артист України, професор Ю.М.Гіна), ансамбль бандуристів (художній керівник – асистент І.М.Мокрогуз); оркестр народних інструментів (художній керівник – асистент В.В.Бондаренко); ансамбль баяністів (художній керівник – доц. О.В.Залуцький); фортепіанні ансамблі (керівники – доцент В.А.Лісовий та асистент І.М.Боднарук), вокальні ансамблі (художні керівники – доцент А.В.Плішка та асистенти В.А.Кобилянський і Г.В.Кобилянська).

Педагогічні кадри кафедри є відомими фахівцями в галузях музично-інструментального та вокального виконавства, хорового та оперно-симфонічного диригування, історії та теорії музики, теорії та методики музичного виховання. Певна частина викладачів є керівниками визнаних професійних і аматорських колективів. Так, А.М.Кушніренко є художнім керівником і головним диригентом Державного заслуженого Буковинського ансамблю пісні і танцю України. Ю.М.Гіна – засновник і багаторічний художній керівник і головний диригент Камерного оркестру Чернівецької філармонії, який неодноразово здобував звання лауреата Республіканських конкурсів творчих колективів. Й.Й.Созанський є художнім керівником і головним диригентом Симфонічного оркестру Чернівецької обласної філармонії. І.П.Манік – керівник аматорського вокального ансамблю "Буковинські кольори" Товариства польської культури ім. А.Міцкевича. Визнаними концертними виконавцями є викладачі кафедри І.М.Дерда, С.В.Дейбук, І.С.Куліковська, С.В.Шкурган, Л.І.Богославець, В.А.Лісовий, Є.М.Перцова (Нестеренко) та інші.

Інформація про завідуючого кафедрою Лісовий Вадим Анатолійович (нар. 28 липня 1972 р.) – кандидат

педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри музики Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича з липня 2004 р. Випускник Державного музичного училища імені Гнесіних (м. Москва, 1991 р.), та Одеської державної консерваторії імені А.В.Нежданової (1995 р.) по класу фортепіано. На кафедрі працює з 1995 р.

У 2003 р. захистив кандидатську дисертацію "Формування у майбутніх учителів музики дослідницької позиції у здійсненні професійної діяльності" (спеціальність 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти).

Наукова проблема, над якою працює в даний час: "Науково-теоретичні основи професійного становлення вчителя музики як дослідника".

Лауреат І міжнародного конкурсу педагогів-піаністів в м. Одесі (1996 р., І премія).

Протягом останніх 10 років постійно бере участь у концертах Чернівецької обласної філармонії, серед яких – 20-річчя камерного оркестру Чернівецької обласної філармонії (1995 р.), творчі вечори, присвячені 65-річчю народного артиста України Ю.М.Гіни (1997 р.), народного артиста України А.М.Кушніренка (1998 р.), 80-річчю відомого українського композитора-пісенника Степана Сабадаша (2005 р.), 70-річчю заслуженого діяча мистецтв Л.Затуловського (2005 р.); творчий звіт художніх колективів Чернівецької області в Національному палаці "Україна" (1999 р.) та багатьох інших.

Протягом останніх років підготував 7 концертних програм із заслуженим артистом України Іваном Дердою:

• презентацію авторської збірки І.Дерди та В.Васкана "Невмируща моя Україна" (5 лютого 2005 р.);

• концерт до 165-річниці з дня народження П.І.Чайковського (28 травня 2005 р.);

• концерт австрійської музики, присвячений 250-й річниці від дня народження В.А.Моцарта (18 березня 2006 р.);

• концертну програму "Мій раю зелений…", присвячену 150-й річниці від дня народження І.Франка (1 грудня 2006 р.);

• концертну програму з вокальних та фортепіанних творів українських та зарубіжних композиторів (18 квітня 2007 р.);

• презентацію вокального циклу Івана Дерди "За знаком часу"на вірші Тамари Севернюк (31 травня 2008 р.);

• концертну програму "Солов'їні пісні України" з вокальних творів Івана Дерди на вірші українських поетів, присвячену 140-річчю від дня заснування Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (19 грудня 2008 р.).

Також підготував сольну програму з викладачкою Чернівецького училища мистецтв ім. С.Воробкевича Іриною Куліковською (12 червня 2003 р.). Аналіз якісного складу кадрового потенціалу: викладачів всього 38; в тому числі: кандидатів наук 5; професорів 2; доцентів 7; асистентів 25; аспірантів 3.

Викладачі кафедри музики

№ Прізвище, ім’я по батькові

Науковий ступінь

Вчене звання

Посада Штат (сумісництво)

1. Лісовий Вадим Анатолійович

канд. пед. наук

доцент зав. кафедри, доцент

штатний

2. Гіна Юрій Миколайович

- професор, нар. артист України

професор штатний

3. Кушніренко Андрій Миколайович

- професор, нар. артист України

професор штатний

4. Дерда Іван Михайлович

- доцент засл. артист України

доцент штатний

5. Залуцький Олександр Васильович

- доцент доцент штатний

6. Плішка Андрій Володимирович

- доцент, засл.

вчитель України

доцент штатний

7. Боднарук Ірина Миколаївна


- доцент штатний

8. Рурак Віктор Корнійович

- - доцент, засл. діяч мистецтв України

штатний

9. Шкурган Семен Васильович

- - доцент, засл. артист України

штатний

10. Богданюк Василь Васильович

- - асистент штатний

11. Богославець Любомир Іванович


12. Бондаренко Віталій Володимирович


13. Гатрич Іван Григорович

- - асистент, заслужений працівник культури України

штатний

14. Каплієнко-Ілюк Юлія Володимирівна


15. Кобилянська Ганна Василівна


16. Кобилянський Володимир Антонович


17. Куліковська Ірина Степанівна


18. Манік Ірина Петрівна


19. Мельничук Ярина Маноліївна


- асистент штатний

20. Мокрогуз Інна Миколаївна


21. Постевка Георгій Ілліч


22. Руденко Олена Іванівна


23. Бойчук Ірина Ігорівна

канд. психол. наук

- асистент сумісник

24. Воєвідка Богдана Мирославівна

- - асистент сумісник

25. Дейбук Світлана Василівна


26. Зубчук Алла Іванівна


27. Кірнадз Людмила Миколаївна


28. Козлов Олексій Семенович


29. Нємцова Ліля Орестівна


30. Перцова Євгенія Миколаївна


31. Понич Микола Іванович


32. Процюк Василь Михайлович


- асистент сумісник

33. Равлюк Любомир Романович


34. Сліпенюк Злата Іларіївна


35. Созанський Йосип Йосипович

- - асистент, заслужений діяч мистецтв

України

сумісник

36. Софроній Зоя Василівна


37. Старіков Рудольф В’ячеславович


38. Стінковий Тарас Дмитрович


СТУПЕНЕВА СТРУКТУРА

Цей напрям створювався з метою підготовки бакалаврів з музичного мистецтва до професійної діяльності в галузі музично-педагогічної, музично-виконавської та мистецько-просвітницької діяльності.

Програма підготовки майбутніх педагогів-музикантів включає в себе як теоретичні курси із дисциплін гуманітарно-наукової підготовки, так і вивчення дисциплін професійної та практичної підготовки. Значна кількість годин відведена на проходження навчальної, виробничої, педагогічної, переддипломної та асистентської практик.

Назва дисципліни Шифр дисципліни

О/В Години Креди-ти

ОКР "бакалавр" 1 курс, 1 семестр Історія України Г 1.1 О 108 3 Іноземна мова Г 1.10 О 54 1,5 Фізичне виховання Г 1.1 О 72 2 Вступ до спеціальності ПП 3.1 О 81 2,5 Загальна психологія ПП 3.2 О 108 3 Курс теорії музики ПП 3.7 О 81 2,25 Сольфеджіо ПП 3.8 О 54 1,5 Музична література ПП 3.11 О 81 2,5 Хорклас і практикум роботи з хором

ПП 3.12 О 144 4

Вокальний клас ПП 3.13 О 45 1,25 Диригування ПП 3.15 О 45 1,25 Основний музичний інструмент ПП 3.16 О 90 2,5 Основи музичної акустики Вз 3.2 В 81 2,5

Разом 1044 29,75 1 курс, 2 семестр Історія української культури Г 1.2 О 72 2 Українська мова Г 1.9 О 54 1,5 Іноземна мова Г 1.10 О 54 1,5 Фізичне виховання Г 1.11 О 72 2 Комп'ютерний практикум ПН 2.1 О 108 3 Основи екології ПН 2.2 О 54 1,5 Вікова психологія ПП 3.3 О 81 2,5 Курс теорії музики ПП 3.7 О 81 2,25 Сольфеджіо ПП 3.8 О 54 1,5 Хорклас і практикум роботи з хором

ПП 3.12 О 144 4

Вокальний клас ПП 3.13 О 45 1,25

Естрадний спів ПП 3.14 О 45 1,25 Диригування ПП 3.15 О 45 1,25 Основний музичний інструмент ПП 3.16 О 90 2,5 Інструментознавство Вз 3.3 В 108 3

Разом 1107 31 2 курс, 1 семестр Філософія Г 1.3 О 108 3 Іноземна мова Г 1.10 О 94 2,5 Фізичне виховання Г 1.11 О 36 1 Педагогічна психологія ПП 3.4 О 81 2,5 Історія педагогіки ПП 3.5 О 108 3 Сольфеджіо ПП 3.8 О 54 1,5 Гармонія ПП 3.9 О 54 1,5 Хорклас і практикум роботи з хором

ПП 3.12 О 90 2,5

Вокальний клас ПП 3.13 О 31 0,75 Естрадний спів ПП 3.14 О 31 0,75 Диригування ПП 3.15 О 31 0,75

Основний музичний інструмент ПП 3.16 О 63 1,75 Додатковий музичний інструмент ПП 3.17 О 40 1 Вокально-інструментальний ансамбль

Вз 3.1 В 54 1,5

Музична психологія та психологія музичної освіти

Вз 3.4 В 67 2

Оркестровий клас Вз 3.5 В 54 1,5

Разом 996 27,5 2 курс, 2 семестр Правознавство Г 1.5 О 81 2,5 Іноземна мова Г 1.10 О 95 2,5 Фізичне виховання Г 1.11 О 36 1 Теорія і методика музичного виховання

ПП 3.6 О 81 2,25

Сольфеджіо ПП 3.8 О 54 1,5 Гармонія ПП 3.9 О 54 1,5 Хорознавство ПП 3.10 О 81 2,5 Хорклас і практикум роботи з хором

ПП 3.12 О 90 2,5


Основний музичний інструмент ПП 3.16 О 63 1,75

Додатковий музичний інструмент ПП 3.17 О 40 1 Вокально-інструментальний ансамбль

Вз 3.1 В 54 1,5

Музична психологія та психологія музичної освіти

Вз 3.4 В 68 2

Оркестровий клас Вз 3.5 В 54 1,5

Разом 944 26,25 3 курс, 1 семестр Релігієзнавство Г 1.4 О 54 1,5 Фізичне виховання Г 1.11 О 36 1 Теорія і методика музичного виховання

ПП 3.6 О 81 2,25

Сольфеджіо ПП 3.8 О 54 1,5 Хорклас і практикум роботи з хором

ПП 3.12 О 90 2,5

Вокальний класс ПП 3.13 О 32 0,75 Естрадний спів ПП 3.14 О 32 0,75 Диригування ПП 3.15 О 32 0,75

Основний музичний інструмент ПП 3.16 О 63 1,75 Додатковий музичний інструмент ПП 3.17 О 41 1 НДРС і методологія педагогічних досліджень

ПП 3.18 О 81 2,5

Історія зарубіжної музики ПП 3.19 О 108 3 Вокально-інструментальний ансамбль Вз 3.1 В 54 1,5

Оркестровий клас Вз 3.2 В 54 1,5 Народна музична творчість Вз 3.6 В 81 2,5 Музичне краєзнавство Вз 3.7 В 81 2,5 Основи композиції та імпровізації Вз 3.8 В 108 3

Разом 1136 31,75 3 курс, 2 семестр Економічна теорія Г 1.6 О 108 3 Фізичне виховання Г 1.11 О 36 1 Основи медичних знань ПН 2.3 О 162 4,5 Основи охорони праці ПН 2.4 О 27 0,75 Сольфеджіо ПП 3.8 О 54 1,5 Хорклас і практикум роботи з хором

ПП 3.12 О 90 2,5


Основний музичний інструмент ПП 3.16 О 63 1,75 Додатковий музичний інструмент ПП 3.17 О 41 1 Історія зарубіжної музики ПП 3.19 О 108 3 Педагогіка ПП 3.20 О 108 3 Вокально-інструментальний ансамбль Вз 3.1 В 54 1,5

Оркестровий клас Вз 3.2 В 54 1,5 Педагогічна практика (неперервна в школі)

Курсова робота з музичних дисциплін

Курсова робота з теорії та методики музичного виховання

Разом 1010 25,75 4 курс, 1 семестр Політологія Г 1.8 О 108 3 Педагогічна майстерність Ф 2.13 О 81 2,5 Поліфонія П 2.4 О 81 2,5 Історія української музики П 2.8 81 2,5 Хорклас і практикум роботи з хором

П 2.10 О 108 3

Естрадний спів П 2.11 О 40 1 Вокальний клас П 2.12 О 40 1 Диригування П 2.13 О 40 1 Основний музичний інструмент П 2.14 О 54 1,5 Додатковий музичний інструмент П 2.15 О 27 0,75 Вокально-інструментальний ансамбль

П 3.1 В 54 1,5

Хорове та ансамблеве аранжування

П 3.2 В 81 2,5

Основи сценічної майстерності та режисура естрадного жанру

П 3.5 В 108 3

Оркестровий клас Вз 4.1 В 54 1,5 Педагогічна практика (неперервна у школі)

Разом 957 27,25 4 курс, 2 семестр Соціологія Г 1.9 О 54 1,5 Безпека життєдіяльності Ф 2.1 О 54 1,5 Аналіз музичних творів П 2.6 О 108 3 Хорклас і практикум роботи з хором П 2.10 О 108 3

Вокальний клас П 2.11 О 32 0,75 Естрадний спів П 2.12 О 32 0,75 Диригування П 2.13 О 32 0,75 Основний музичний інструмент П 2.14 О 54 1,5 Додатковий музичний інструмент П 2.15 О 27 0,75 Методика роботи з естрадним ансамблем

П 3.3. В 108 3

Методика викладання естрадного співу

П 3.4 В 108 3

Курсова робота з музичних дисциплін

Курсова робота з теорії та методики музичного виховання

Комплексний державний іспит з теорії та методики музичного виховання

Разом 717 19,5

НАВЧАЛЬНІ ДИСЦИПЛІНИ

І. Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки

Історія України Курс – 1; семестр - 1; всього годин - 108; л/с; 3 кредита. Обов’язкова.

Мета курсу: ознайомити студентів з найголовнішими подіями української історії, з яскравими сторінками історії українського народу як блискучих перемог визволення, так і поразками, що повертали його до попереднього стану; домагатися усвідомленого, міцного засвоєння ними програмового матеріалу, розуміння історичного процесу як закономірного і безперервного розвитку людської цивілізації; навчити студентів користуватися історичними джерелами та літературою, самостійно встановлювати причинно-наслідкові зв’язки при аналізі історичних подій, фактів, виробляти у них уміння використовувати історичний досвід для вирішення сучасних завдань.

Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Бойко О.Д. Історія України: Посібник для студентів вищих

навчальних закладів. - К., 1999, 2002. 2. Гунчак Т. Україна. Перша половина ХХ століття. - 1993. 3. Нагаєвський І.Історія української держави ХХ століття. - К., 1993. 4. Новітня історія України (1990-2000): Підручник /

А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв та ін. - К.,2000. 5. Україна в ХХ столітті (1900-2000): Збірн. докум. і матер. /

Упорядн.: А.Г.Слюсаренко, В.І. Гусєв та ін. - К.,2000. Методика викладання та методи навчання: лекції і групові

семінари, індивідуальні консультації, дискусії. Оцінювання: іспит усний.

Українська мова

Курс – 1; семестр - 2; всього годин - 54; практ.; 1,5 кредита. Обов’язкова.

Мета курсу: дати студентам якомога повнішу інформацію про сучасні документи (особисті й службові) — їх структуру, правила оформлення, призначення, зберігання, міру відповідальності автора або посадовця, до якого вони надходять, за їх якість і проходження у справі; навчити студентів етикету сучасного ділового спілкування з урахуванням традицій українців; переконати майбутнього спеціаліста, що його фаховий рівень визначається і загальним рівнем культури його мовлення: орфоепією, володінням нормами словозміни, виразною (логічною) інтонацією, умінням спілкуватися у різних ситуаціях з різними за рівнем знань і соціальним статусом людьми.

Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Глущенко С.В. та ін. Сучасні ділові папери. –– К., 2002. –– 398 с.

2. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення . –– Вінниця, 2003. –– 472 с.

3. Ділова українська мова // За ред. Н.Д.Бабич. — Чернівці, 1996. — 276 с. 4. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і

непрофесійне спілкування. –– Донецьк, 2004. –– 480 с. 5. Універсальний довідник з ділових паперів та ділової етики. –– К., 2003.

–– 623 с. 6. Шевчук С.В. Ділове мовлення. Модульний курс. –– К., 2003. –– 448 с.

Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні завдання, індивідуальні консультації.

Оцінювання: залік.

Історія української культури

Курс – 1; семестр - 2; всього годин - 72; л/с; 2 кредита. Обов’язкова.

Мета курсу: курс " Історії української культури " має на меті дати студентам розуміння загальних закономірностей функціонування культури, її значення в суспільному розвиткові індивіда, а також засвоєння ним найвидатніших досягнень українського мистецтва, розуміння специфіки та неповторності української культури, її значення і місця у світовій спадщині.

Спираючись на власний досвід, студенти повинні навчитися давати оцінку явищам культури минулого й сучасного, розрізняючи справжні досягнення від сурогату, бездарності, політичної і комерційної кон'юнктурності.

Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Антофійчук В.І. Культурологія. Короткий термінологічний словник:

Навчальний посібник. – Чернівці, 2002. 2. Бокань В.А., Польовий Л.П. Історія культури України: Навчальний

посібник. – К.: МАУП, 2001. – 256 с. 3. Введение в культурологию: Учебник для высшей школы. – М., 1998. 4. Енциклопедія українознавства: В 11 т. – Львів, 1993–2000.

Методика викладання та методи навчання: лекції і групові семінари, індивідуальні консультації, дискусії.

Оцінювання: іспит усний. Філософія


Мета курсу: курс "Філософія" має на меті дати студентам розуміння проблематики і функцій філософського знання, відомості із загальної історії зарубіжних та вітчизняних філософських вчень. Спираючись на набутий досвід, студенти повинні: Знати:

• історичні типи філософії, основні парадигми філософствування;

• основні галузі філософського знання (онтологія, гносеологія, логіка, філософська антропологія, етика, естетика, соціальна філософія тощо);

• основні форми буття і сутність діалектики; • походження свідомості, форми і структури свідомості; • шляхи пізнання світу, функціонування знання в сучасному

інформаційному суспільстві, особливості взаємозв'язку науки, техніки з сучасними соціальними і етичними проблемами;

• форми суспільної свідомості, їх взаємозв'язок; • умови формування особистості, її свободи, відповідальності за

збереження природи, культури; Уміти:

• обґрунтовувати свою світоглядну та громадянську позицію; • застосовувати отримані знання при вирішенні професійних задач,

при розробці соціальних і екологічних проектів, організації міжлюдських відносин;

• науково аналізувати соціальнозначущі проблеми і процеси, факти і явища суспільного життя;

• розуміти і об'єктивно оцінювати досягнення культури, пояснювати феномен культури й цивілізації;

• володіти методологією і методами пізнання, творчої діяльності; • вирішувати соціальні і етичні проблеми досягнення консенсусу. Методика викладання та методи навчання: лекції і групові


Правознавство

Курс – 2; семестр - 2; всього годин - 81; л/с; 2,5 кредита. Обов’язкова.

Мета курсу: курс "Правознавство" як дисципліна передбачає вивчення основних положень теорії держави та права, важливість інститутів конституційного, адміністративного, цивільного, сімейного, трудового, кримінального та інших галузей права. Курс доповнено розділом "Конституційне право України".

Вимоги до знань та вміньЗнати:• основні положення права із різних галузей права; • характер і зміст, що регулюються правом, різних суспільних

відносин; • особливості захисту прав та законних інтересів з метою виховання

правової свідомості та культури; • нові закони, що регулюють економне середовище суспільного

життя; • предмет конституційного права України, методи конституційно-

правового регулювання суспільних відносин;

• структуру, функції, принципи, юридичні властивості Конституції України, її роль і місце в правовій системі республіки;

• загальні засади конституційного ладу; • конституційно-правовий статус особи, гарантії реалізації основних

прав, свобод і обов’язків громадян України; • виборчу систему України, нормативно-правове регулювання

організації і проведення референдумів; • конституційно-правовий статус законодавчої, виконавчої і судової

влади; • механізм захисту Конституції України; • державну символіку України і її нормативне регулювання. Уміти:• давати правовий аналіз конкретних суспільних відносин; • використовувати отримані правові знання у своїй практичній

діяльності, розв'язувати правові ситуації; • підготовлювати та складати правову документацію; • самостійно поповнювати, систематизувати й застосовувати правові

знання; • вільно орієнтуватися в питаннях правового характеру обраної

професії; • аналізувати принципи й структуру організації та діяльності органів

держави. • використовувати дані науки конституційного права України у

вирішенні професійних завдань; • орієнтуватися в системі державно-правового законодавства і

державно-правовій практиці. Методика викладання та методи навчання: лекції і групові


Релігієзнавство

Курс – 3; семестр - 1; всього годин - 54; л/с; 1,5 кредита. Обов’язкова.

Мета курсу: курс «Релігієзнавство» дасть можливість студентам уявити, що вивчає даний курс – проблематика, роль кафедри, викладача при вивченні даного курсу, науково-методичне забезпечення при вивченні курсу.

На підставі вивчення тем курсу релігієзнавства як такої ідеології через діяльність різноманітних конфесійних організацій, які взаємодіють з іншими соціальними інституціями.

Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Академічне релігієзнавство: Підручник / За наук. ред. проф.

А.Колодного). – К., 2000. 2. Головащенко С. Історія християнства. – К., 1999. 3. Історія Православної Церкви в Україні. – К., 1997.

4. Історія релігії в Україні. В 10-ти т. – К., 1996-2001. 5. Колодний А.М., Филипович Л.О. Релігійна духовність українців:

вияв, постаті, стан. – К., 1996. 6. Лешан В. Релігієзнавство. – Чернівці, 1999. Методика викладання та методи навчання: лекції і групові


Економічна теорія


Мета курсу: • формування у студентів стійкого уявлення про зародження і

еволюцію економічної думки, її різноманітних напрямів і течій; • оволодіння основними економічними категоріями, принципами і

закона¬ми економічної науки. • виховання ринкового економічного мислення; • ознайомлення з принципами економічної політики держави. Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Економічна теорія. Курс лекцій для студентів неекономічних

спеціальностей/ Під ред.І.Комарницького. Чернівці.-Рута.1999. 2. Економічна теорія. Практикум / Під ред.І.Комарницького.

Чернівці.-Рута, 2002. 3. Основи економічної теорії. Політекономічний аспект / Під ред.

Г.Климко. Київ, 2003. 4. Макконнеелл К., Брю С. Экономикс. М.: Республика 1992. 5. Економічна енциклопедія у 3-х томах. К.: Видавничий центр

«Академія» Методика викладання та методи навчання: лекції і групові


Політологія

Курс – 4; семестр - 1; всього годин - 108; л/с; 3 кредита. Обов`язкова.

Мета курсу: сформувати у студентів культуру політичного мислення, опанувати досягнення світової та української соціально-політичної думки, загально цивілізаційних цінностей, подолати у свідомості студентів стереотипи, нав`язані тоталітаризмом, підготувати їх до сприйняття й розуміння складних політичних процесів в ХХІ столітті.

Основні завдання політології полягають в ознайомленні студентів з основними засадами політики взагалі та політології зокрема, з її загальними специфічними закономірностями і категоріями, дати базові знання про політичні інститути, політичні режими і політичні системи, напрямки розвитку світового політичного процесу, опанувати навичками політичної

культури, проводити порівняльний аналіз навчального матеріалу, розв`язувати практичні завдання тощо.

Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Гелів С., Рутар С. Політологія. Навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів. – Львів: Світ, 2001. 2. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник. – Львів:

“Новий світ – 2000”, “Альтаїр – 2002”, 2003. 3. Політологічний енциклопедичний словник. Навчальний посібник/За

редагуванням Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна. –К: Генеза, 1997. 4. Політологія: наука про політику/В.П.Андрущенко та ін. За редакцією

В.Кременя, М.Горлача. – К- Харків: Єдинорог, 2001. 5. Політологія/ За ред. О.В.Бабкіна, В.П.Горбатенька. –К: Академія, 2001. 6. Політологія: Кінець ХІХ – перша пол. ХХ ст. Хрестоматія/За ред. О.І.

Семківа. – Львів: Світ, 1996. 7. Політологія у схемах, таблицях, визначеннях. Навчальний

посібник/Дзюбо І.С., Оніщенко І.Г., Лопаєва Д.Т. За ред. І.С.Дзюбка та ін. – К: Укр. фін. інститут менеджмент бізнесу, 1999.

8. Скиба В., Горбатюк В., Туренко В. Вступ до політології. Екскурс в історію правничо – політичної думки. –К: Основи, 1998.

9. Кирилюк Ф.М. Історія політики . – К., 2002. Методика викладання та методика навчання: лекції, групові

семінари, індивідуальні консультації. Оцінювання: залік усний.

Соціологія

Курс – 4; семестр - 2; всього годин - 54; л/с; 1,5 кредита. Обов`язкова.

Мета курсу: сформувати соціологічне мислення у студентів, підготувати їх до сприйняття і розуміння складних соціальних процесів, що відбуваються в Україні і світі на початку ХХІ століття, привити основні навички вивчення соціальних процесів та явищ на емпіричному рівні.

Основні завдання полягають в ознайомленні з загальнотеоретичними аспектами соціальної науки, її основними законами і категоріями; вивченні напрямів галузевої соціології; формуванні основних навичок соціологічного дослідження.

Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Погорілий О.І. Соціологічна думка ХХ століття. – К,: Либідь, 1996. –

224 с. 2. Потульницький В.А. Історія української політології. – К.: Либідь, 1992.

–232 с. 3. Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів/За ред.

В.Г.Городяненка. – К.: Академія, 2002. – 356 с. 4. Соціологія у схемах, таблицях та визначеннях: Навчальний

посібник/Укл. В.І.Бурдяк, Н.Ю.Ротар. – Чернівці, 2000. –45 с.

5. Опитування громадської думки. Для журнілістів і політиків. – К., 1995. – 45 с.

6. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. – К., 1996. – 232 с. 7. Піча В.М., Вовканич С.Й., Маковецький А.М. Як підготувати, провести

й узагальнити результати соціологічних досліджень. – Львів, 1996. – 34 с.

8. Победа Н.А. Социология культуры. - Одесса, 1997. – 224 с. 9. Шаповал М. Соціологія українського відродження. – К.: Україна, 1994.

– 45 с. 10. Ядов В.А. Социологические исследования: методология, программы,

методы. - М., 1987. – 248 с. Методика викладання та методи навчання: лекції, групові семінари,

індивідуальні консультації. Оцінювання: іспит усний.

Іноземна мова

Курс – 1,2; семестр – 1,2; всього годин - 297; практ.; 8 кредитів. Обов’язкова.

Мета курсу: розвити у студентів педагогічного факультету важливі навички і вміння у розумінні іноземної мови як такої, що має власні фонетичну, граматичну, лексико-семантичну системи; виробити навички у розмовній практиці і на письмі, надати базові знання, пояснити основні граматичні, фонетичні, синтаксичні особливості мови, надати і закріпити на практиці певний лексичний об’єм, а також розвинути вміння висловлювати професійну думку іноземною мовою з використанням базової лексики зі спеціальності; даний курс носить і виховний характер, адже розглядає мову як окрему чітку структуру і вимагає підвищеної уваги не лише до мови, яка вивчається, але і до рідної мови студента. Розвиваючий аспект включає в себе надання стислої інформації про країну , мова якої вивчається безпосередньо через навчальні тексти, а також певні інформативні включення. Студенти оволодівають системою діалогічних реплік, які дозволяють спілкуватися іноземною мовою, описуючи сферу повсякденного життя або професійних інтересів.

Студенти повинні зокрема навчитися: - Вільно читати спеціальні тексти; - Розуміти основний зміст прочитаного; - Формулювати питання до змісту прочитаного; - Перекладати зі словником текст; - Реферувати зміст прочитаного як українською так і іноземною

мовами. Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Бурбело В. Б., Андрашко К. М. Словник французько-український,

українсько-французький. – К., 1996. 2. Витрешко Н. Л. Учебник французского языка для неязыковых

(гуманитарных) вузов. – М.,1997.

3. Дроздов А.А. Граматика французької мови в таблицях та схемах. – К., 1997

4. Князєва Д. А., Шаповал Г.Я., Яценюк М. Г. Завдання для проведення занять з розмовної практики для студентів неспеціальних факультетів. – Чернівці, 1992.

5. Попова Г. Н., Казакова М. Грамматика французского языка. Практический курс. – М., 1999.

6. Brunel F., Valetta A. Orthographe. Grammaire. Conjugaison. – Paris, 1991.

Методика викладання та методи навчання: практичні заняття, мовні ігри, система навчальних вправ, індивідуальні консультації.

Оцінювання: залік, іспит.

Фізичне виховання Курс – 1, 2, 3; семестр – 1, 2; всього годин - 216; практ.; 6 кредитів. Обов’язкова.

Мета курсу: фізичне виховання має закласти основи забезпечення та розвитку фізичного і морального здоров’я, комплексного підходу до формування розумових і фізичних якостей особистості, вдосконалення фізичної та психологічної підготовки до активного життя і професійної діяльності на принципах індивідуального підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості, широкого використання різноманітних засобів і форм фізичного удосконалення.

Популяризація фізичної культури і спорту, пропаганда здорового способу життя.

На основі занять з фізичного виховання вдосконалювати у студентів фізичні якості: витривалість, спритність, гнучкість, силу; виробити уміння організації фізичного виховання.

Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Закон України “Про фізичну культуру і спорт” // Перелік документів,

що регламентують організацію навчально-виховного процесу і поза навчальної роботи з фізичного виховання у вищих навчальних закладах освіти І, ІІ, ІІІ та IV рівнів акредитації. – К., 1999. – С. 3-4.

2. Матвєєв Л.П. Основи загальної теорії спорту та системи підготовки спортсменів. – Київ: Олімпійська література, 1999. – 318 с.

3. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. – К., 31 с.

4. Цільова комплексна програма “Фізичне виховання – здоров’я нації”. – К., 1998. – 46 с.

5. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей. – Львів: Штабар, 1997. – 207 с.

6. Мухін В.М. Фізична реабілітація. – К.: Олімпійська література, 2000. – 423 с.

7. Платонов В.Н., Гуськов С.И. Олимпийский спорт: Учебник в 2-х кн. – К.: Олимпийская литература, 1994. – Т.1. – 493 с. – Т.2. – 382 с.

8. Приступа Є.Н., Пилат В.С. Традиції української національної фізичної культури (частина 1.). – Львів: Троян, 1991. – 104 с. Методика викладання та методи навчання: практичні заняття,

теоретична підготовка в процесі практичних занять. Оцінювання: залік.

ІІ. Цикл природничо-наукової підготовки

Безпека життєдіяльності

Курс – 4; семестр – 2; всього годин - 54; л/с; 1,5 кредита. Обов’язкова

Мета курсу: забезпечити відповідно сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій мирного часу, можливий вплив на життя і здоров’я людини. Сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності вміння і навички для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, захисту людей та навколишнього середовища.

Для її досягнення вивчаються такі розділи: - середовище проживання; - небезпечні і шкідливі фактори середовища проживання; - виробниче середовище; - надзвичайні ситуації мирного і воєнного часу; - оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях; - захист населення у надзвичайних ситуаціях; - стійкість роботи промислових об’єктів у надзвичайних ситуаціях; - ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій. На основі отриманих теоретичних знань і практичних навичок навчити

студентів ідентифікувати потенційні небезпеки, визначити небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що формуються джерелами цих небезпек; планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя та діяльності; запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення приймати адекватні рішення спрямовані на їх ліквідацію.

Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Жалібо Є.П., Завіруха Н.М., Зацарний В.В. “Безпека

життєдіяльності”, К., “Каравелла”, 2001. 2. Чирва Ю.О., Баб”як О.С. “Безпека життєдіяльності”, К., “Атіка”,

2001. 3. Безпека життєдіяльності . Навчальний посібник за ред. В.Г. Цапка.

К. Знання-Прес, 2003. 4. Дуднікова І.І. “Безпека життєдіяльності”, К. “Видавництво

Європейського університету”, 2002. 5. Пістун І.І. “Безпека життєдіяльності”, Суми “Університетська

книга”, 2000. 6. Безпека харчування, Бабюк А.В. та інші, Чернівці “Рута”, 2002 .

Методика викладання та методи навчання: лекції, групові практичні заняття.

Оцінювання: залік в усній формі.

Основи медичних знань Курс –3; семестр – 2; всього годин – 162; практ.; 4,5 кредита. Обов’язкова.

Мета курсу: оволодіння майбутніми педагогами знаннями і уміннями, які б сприяли охороні здоров’я дітей, формуванню здорового способу життя, забезпечували надання першої медичної допомоги в загрозливих ситуаціях, догляд за хворими і потерпілими.

Для її досягнення вивчаються такі розділи: - анатомо-фізіологічні основи медицини; - загальний догляд за хворими; - долікарська допомога при захворюваннях і отруєннях; - інфекційні хвороби та дитячі інфекції; - медична допомога при травмах; - охорона материнства ти дитинства. Додається перелік практичних навичок по загальному догляду за

хворими. Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Основи медичних знань. І та ІІ частини (ред. проф. Стащука В.Ф.).

- Чернівці, “Рута”, 2002-2003. 2. Буянов В.М. “Первая медицинская помощь” М. “Медицина”,

1982 . 3. Все по уходу за больными в больнице и дома (под ред. акад.

Никитина Ю.П., Маштакова Б.П.) М. ГЭОТАР Медицина – 1999. 4. Петрик О.І. “Медична допомога при травмах” Львів, “Світ”, 1992. 5. Медицина дитинства (кол. авторів), К. “Здоров”я”, 1994. Методика викладання та методи навчання: групові практичні

заняття, реферативна робота студентів. Оцінювання: залік в усній формі.

Основи екології

Курс – 1, семестр – 2; годин – 54; 1,5 кредита. Обов’язкова.

Мета: засвоїти теоретичні та практичні аспекти екології, основні поняття сучасної екологічної науки, вивчити загальні закономірності впливу людини на біосферу і шляхи її захисту. Студент повинен знати функціональні складові і зв’язки біосфери, загальні принципи взаємодії організмів між собою та з факторами навколишнього середовища, основні екологічні проблеми сьогодення та причини їх виникнення; вміти вільно оперувати екологічними термінами та поняттями, розуміти основні екологічні принципи, правила й закони екології, вільно застосовувати їх при аналізі і вирішенні певних екологічних ситуацій і задач.

Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної

екології. – К.: Либідь, 1995. – 368с. 2. Буджак В.В., Должицька А.Г. Основи екології. Опорний конспект

лекцій, тестові завдання. – Чернівці: Золоті литаври, 2003. – 80 с. 3. Джигирей В.С. Основи екології та охорона навколишнього

природного середовища. – Львів: Афіша, 2001. – 272с. 4. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник. – К.:

Вища школа. – 2001. – 358 с. 5. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2000. – 500 с. 6. Степановских А.С. Общая экология: Учебник для вузов. – М.:

ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 510 с. Методи викладання та навчання: лекції, індивідуальна робота. Оцінювання: реферати; тестове опитування, залік.

Основи охорони праці Курс – 3; семестр – 2; всього годин – 27; на тиждень – 1 година (л); 0,75 кредиту. Обов’язкова.

Мета і завдання курсу: сформувати у майбутніх фахівців необхідний рівень знань та умінь з правових та організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки. Особливої уваги заслуговує формування у студентів знань та навичок з безпеки життєдіяльності з основами професійної підготовки.

Для її досягнення вивчаються: законодавча та нормативна база України про охорону праці; організація з охорони праці у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації; охорона праці і загальноосвітніх навчальних закладах; охорона праці під час занять у комп’ютерних класах; заходи безпеки на спортивних майданчиках та у спортивних залах; інструкція з охорони праці в галузі освіти; пожежна безпека в закладах системи освіти України.

На основі отриманих теоретичних знань студенти повинні уміти проконтролювати дотримання вимог щодо проведення навчання працівників освіти з питань охорони праці; уміти сформулювати вимоги до системи управління охороною праці щодо конкретного закладу освіти чи його підрозділу.

Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Закон України “Про охорону праці”. 2. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради

України 28 черв. 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – С. 80. 3. Законодавство України про охорону праці. Том 1-4.

Держнаглядохоронпраці. – К.: Основа, 1995. – С. 1866. 4. Правила пожежної безпеки в Україні. – К.: Укрархбудінформ,

1995. – С. 195.

5. Правила пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України. – К.: Міністерство освіти України, Інститут змісту і методів навчання, 1999. – С. 80.

6. В. Ц. Жидецький, В. С. Джигрей, О. В. Мельников. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 1999. – С. 348.

7. Г. Ф. Денисенко. Охрана труда. М.: Высшая школа, 1985. – С. 319. 8. Л. П. Шариков. Справочник по охране труда.Т. 1-4. – Л.:

Судостроение, 1976. – С. 2114. Методика викладання та методи навчання: лекції. Оцінювання: усний залік.

Комп’ютерний практикум

Курс – 1; семестр – 2; всього годин - 54; практ.; 1,5 кредита. Обов’язкова.

Мета курсу: ознайомлення стедентів із сучасною комп’ютерною технікою, з основними напрямками її застосування, з передовими комп’ютерними технологіями, програмними засобами та методами роботи з ними.

Отримані знання, вміння та навички повинні допомогти студентам стати досвідченими користувачами персональних комп’ютерів, закласти основи інформаційної культури, ефективного використання комп’ютера та основних положень і принципів інформатики у різних сферах діяльності.

Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Глинський Я.М. Практикум з інформатики. Навч. Посібник. –

Львів: Деол, 2002.– 224 с. 2. Ясинский В.Б. Word 2000. Русская и английская версии:

Практическое пособие. – М.: Лучшие книги, 2000. – 304 с. 3. Дибкова Л.М. Інформатика та комп’ютерна техніка. – К.:

Видавничий центр “Академія”, 2002. – 320 с. 4. Інформатика: Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології.

Посіб. / За ред. О.І. Пушкаря – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 696с.

5. Інформатика: Методичні рекомендації та завдання до лабораторних робіт / Укл. Дрінь М.М., Котенко Н.В., Мігуца Д.О., Філіпчук М.П. – Чернівці: Рута, 2000. – 44 с.

6. Мережі ЕОМ: Навчальний посібник/ Укл. Я.Й. Бігун, А.Я. Бігун, М.П. Філіпчук – Чернівці: Рута, 2000. – 99 с.

7. Современный самоучитель в сети Интернет/ Под ред. Комягина В. Б. – Триумф, 1999. – 366с.

8. Леонтьев В.П. Новейшая энциклопедия персонального компьютера 2004(2003).- М.: ОЛМА-ПРЕСС,2004( 2003). – 734(957) с.

Методика викладання та методи навчання: лекції, групові лабораторні заняття, індивідуальні консультації.

Оцінювання: залік з використанням персонального комп’ютера.

ІІІ. Цикл професійної та практичної підготовки

Загальна психологія Всього – 108 год (3 кредити) Форма контролю: іспит

Мета викладання дисципліни: сприяти формуванню адекватного уявлення про предмет і завдання психології на сучасному етапі розвитку суспільства, її основні галузі, можливості практичного застосування знань.

Компетенції якими має оволодіти студент у процесі вивчення курсу «Загальна психологія»:

Студенти повинні показати глибокі теоретичні знання матеріалу: визначення понять, закономірностей та характеристики психологічних явищ, пояснити умови формування та розвитку пізнавальних процесів, фактори формування особистості та індивідуальних її особливостей; володіти вміннями: використання методів психології для вивчення психіки дітей і дорослих організовувати педагогічне спілкування в процесі навчання та виховання учнів у період практики, враховуючи вікові та індивідуальні їх особливості, активізувати розумовий їх розвиток та особистісні якості. Майбутні психологи повинні вміти спостерігати, описати та проаналізувати будь-яке психічне явище, віднести його до певного компоненту структури психіки, пояснити його взаємозв'язок з іншими компонентами психіки.

Змістовий модуль 1. Вступ до психології

НЕ 1.1 Предмет психології, її завдання та наукові принципи. Галузі психологічної науки

Визначення психології як науки. Завдання психології на сучасному етапі розвитку суспільства. Принципи психології. Сучасна психологія та її місце в системі наук. Структура сучасної психології. Стан та розвиток галузей психологічної науки. Значення різних психологічних знань для людини.

НЕ 1.2 Наукове психологічне дослідження: принципи, структура, методи

Класифікація і характеристика методів психологічних досліджень. Структура психологічного дослідження. Принципи та етапи дослідження.

НЕ 1.3. Виникнення та розвиток психіки. Психіка та свідомість Поняття про психіку. Виникнення і розвиток форм психічного

відображення у тварин як результат еволюції матерії. Етапи еволюції психіки. Психіка тварин і людини. Культурно-історична концепція розвитку психіки людини (Л.С.Виготського). Виникнення і психологічна характеристика свідомості людини. Свідомість як форма відображення дійсності людиною. Стани свідомості. Свідомість і несвідоме. Самосвідомість.

НЕ 1.4. Історія розвитку знань про психічне. Основні напрямки сучасної зарубіжної психології

Періодизація історії психології. Психологія як наука про душу. Розвиток психології із стародавніх часів до середини 19 ст. Психологія як наука про

поведінку. Психологія на сучасному етапі розвитку суспільства. Основні напрямки сучасної зарубіжної психології: біхевіоризм, психоаналіз, гуманістична психологія, гештальттеорія, описова та когнітивна психологія (основні положення).

Змістовий модуль 2. Психологія пізнавальних процесів НЕ 2.1. Увага: поняття, види, основні характеристики, розвиток

уваги Поняття про увагу та її значення в житті і діяльності людини.

Дослідження уваги в психології. Фізіологічні основи уваги. Види уваги, їх психологічна характеристика, функції уваги. Причини мимовільної уваги. Властивості уваги.

НЕ 2.2. Відчуття: класифікація, характеристика видів, основні властивості та характеристика відчуттів

Поняття про відчуття. Фізіологічні основи відчуттів. Класифікація відчуттів, психологічна характеристика їх видів. Загальні властивості і закономірності відчуттів. Пороги відчуттів. Розвиток відчуттів. Сенсорна ізоляція.

НЕ 2.3. Сприймання: відчуття і сприймання, види сприймання та їх характеристика, принципи та ілюзії сприймання.

Поняття про сприймання. Відмінність сприймання від відчуттів. Сприймання як багатоетапна дія. Фізіологічні основи сприймання. Класифікація сприймань, психологічна характеристика їх видів. Принципи сприймання (за гештальтпсихологією). Властивості сприймання. Індивідуальна різниця у сприйманні. Розвиток сприймання у дітей.

НЕ 2.4. Пам’ять: види, характеристика процесів, теорії, мнемічні прийоми запам’ятовування

Поняття про пам'ять, її значення. Фізіологічні основи пам'яті. Теорії пам'яті, їх характеристика. Види пам’яті. Процеси пам’яті. Запам'ятовування і його різновиди. Умови ефективного запам'ятовування. Збереження і забування. Боротьба із забуванням. Відтворення, його різновиди. Формування і розвиток пам'яті. Управління пам'яттю. Мнемотехнічні прийоми запам’ятовування. Забування та його причини. Індивідуальні особливості пам’яті.

НЕ 2.5. Мислення, мова та мовлення Поняття про мислення як вищу форму пізнавальної діяльності.

Соціальна природа мислення. Єдність мислення і мовлення. Мислення як діяльність і розв'язування мислительних задач. Форми мислення. Розумові дії та мислительні операції. Види мислення та його характеристики. Творче мислення та умови його продуктивності. Розвиток мислення. Мова і мовле-ння. Мова і її функції. Мова як засіб спілкування і як інструмент мислення. Смисл і значення слова. Властивості мови. Історичний розвиток мовлення. Теорії мовлення. Класифікація видів мовлення. Афазії. Індивідуальні особливості мовлення.

НЕ 2.6. Уява: види, механізми. Уява і творчість

Поняття про уяву. Соціальна природа уяви. Зв'язок уяви з об'єктивною дійсністю. Фізіологічні основи процесів уяви. Види уяви. Механізми переробки уявлень в уявні образи. Уява творчість.

Змістовий модуль 3. Емоційно-вольові процеси НЕ 3.1. Почуття та емоції. Емоційні стани Поняття про емоції і почуття та їх роль у практичній і пізнавальній

діяльності. Функції емоцій. Теорії емоцій. Внутрішні зміни при емоційних реакціях. Основні емоційні стани та їх зовнішній вираз. Вищі почуття та їх види. Розвиток вищих почуттів. Почуття й особистість.

НЕ 3.2. Воля Поняття про волю. Функції волі. Теорії волі. Довільні дії та їх

особливості. Аналіз складної вольової дії. Фізіологічні та мотиваційні аспекти волі. Вольові якості особистості. Вольова регуляція поведінки. Фактори формування волі дитини.

Змістовий модуль 4. Психологія особистості та діяльності НЕ 4.1. Мотивація Поняття про мотивацію, мотиви, потреби та мотиватори. Види потреб.

Мотиваційна сфера людини. Ієрархія потреб та ієрархія мотивів. Теорії мотивації. Види мотивів діяльності й поведінки. Функції мотиву. Зв'язок цілей й мотивів діяльності. Спрямованість особистості. Інтереси, ідеали, переконання, установки, життєві цілі, ціннісні орієнтації.

НЕ 4.2. Активність. Поведінка. Діяльність Співвідношення понять “активність”, “поведінка”, “діяльність”. Поняття

про діяльність та її структуру. Класифікація дій. Психомоторна дія. Види діяльності. Закономірності формування вмінь і навичок. Місце навичок у структурі діяльності. Взаємодія навичок.

Научіння та його категорії. Види поведінки. НЕ 4.3. Психологія спілкування Поняття про спілкування, його багатоплановий характер. Єдність

спілкування і діяльності. Завдання та функції спілкування. Форми спілкування. Аспекти (сторони) спілкування. Структура спілкування. Етапи спілкування. Засоби спілкування. Види спілкування. Психологічні механізми міжособистісного сприйняття.

НЕ 4.4. Психологічна характеристика особистості Загальне уявлення про особистість у психології. Поняття “людина”, “ін-

дивід”, індивідуальність”, “особистість”. Структура особистості. Стійкість рис особистості. Поняття про Я-концепцію. Фактори, що впливають на формування Я-концепції. Вплив Я-концепції на навчання, поведінку й діяльність. Самооцінка і рівень домагань. Особистість як історичний етап розвитку людини і суспільства. Критерії сформованості особистості. Сучасні теорії особистості та їх класифікація. Характеристика основних теорій особистості.

НЕ 4.5. Міжособистісні стосунки Поняття про міжособистісні стосунки. Спроби людини зрозуміти оточу-

ючий світ. Поняття соціального впливу. Групи та їх класифікація. Колектив

як вища форма розвитку групи. Структура групи. Поняття сумісності. Класифікація стосунків за М.М.Ободовим

НЕ 4.6. Темперамент і особистість Поняття про темперамент. З історії вчень про темперамент. Типи

темпераментів та їх психологічна характеристика. Основні теорії темпераменту. Фізіологічні характеристики темпераменту. Властивості темпераменту за Б.М.Тепловим. Врахування особливостей темпераментів у навчально-виховній роботі з дітьми.

НЕ 4.7. Характер. Поняття про характер. Ступінь вираженості характеру. Характер і темперамент. Структура

характеру. Поняття про динамічний стереотип. Людина як акцентуйована особистість. Акцентуйовані особистості (за К.Леонгардом). Акцентуація ха-рактерів підлітків (за А.Є. Личко), типи акцентуацій та їх характеристика. Характер і практична діяльність. Формування та розвиток характеру. Самовиховання та проблема перевиховання характеру.

НЕ 4.8. Здібності Поняття про здібності. Основні ознаки наявності здібностей. Види здіб-

ностей: загальні і спеціальні, розумові і практичні, учбові і творчі, здібності до спілкування. Погляди на природу здібностей. Біологічне та соціальне в здібностях. Задатки як природна передумова здібностей. Неоднозначність зв'язків задатків і здібностей. Рівні розвитку здібностей. Патологія здібностей. Вікові передумови розвитку здібностей. Здібності й особистість. Поняття про інтелект та його структуру. IQ. Тести вимірювання інтелекту.

Основна література до курсу: 1. Гальперин П.Я Введение в психологию. – М.,1976. 2. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. – М., 1986. 3. Маклаков А.Г. Общая психология: Ученбник для вузов. – СПб.:

Питер, 2003. – 592 с 4. Немов Р.С. Психология. – В 3 кн. – Кн.1. Общие основы психологии.

– М.: Просвещение: Владос, 1995. 5. Нечитайло В.Н. Общая психология. – Донецк: ООО «Лебедь», 1998. 6. Основи загальної психології // За ред. акад. АПН України, проф.

С.Д.Максименка. – К.: НПЦ Перспектива, 1998. 7. Психологічний словник / За ред. В.І.Войтка. - К.: ВШ, 1982 8. Психологія / За ред. Ю.Л.Трофімова. – К.: Либідь, 2000. – 558 с. 9. Роменець В.А. Історія психології. – К.: Вища школа, 1978. 10. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – В 2 томах. – М., 1989.

Вікова психологія Всього – 81 годин (2,5 кредити)

Форма контролю: іспит Одним із завдань вищих педагогічних навчальних закладів є розвиток

професійно-педагогічних здібностей майбутніх спеціалістів, що передбачає, з одного боку, ефективну організацію навчально-виховного процесу, а з іншого - формування покоління всебічно розвинутих, свідомих громадян.

Важливе місце у початковій підготовці майбутніх психологів до професійної діяльності займає вивчення психолого-педагогічних дисциплін, зокрема психології розвитку та вікової психології. Даний курс має на меті озброїти студентів теоретичними знаннями, навчити творчо використовувати найновіші досягнення психолого-педагогічної науки та виробити професійні вміння та навички.

Завдання курсу: - засвоєння методичних основ психології розвитку та вікової

психології; - усвідомлення місця психології розвитку та вікової психології в

системі наук; - вивчення закономірностей психічного розвитку особистості на різних

вікових етапах; - усвідомлення особливостей формування особистості дитини у процесі

її навчання і виховання; - розуміння ролі вчителя у становленні повноцінної різнобічної

особистості; - вміння використовувати здобуті знання у професійній діяльності та

повсякденному житті. У процесі засвоєння навчального матеріалу студенти повинні: - знати історію та тенденції розвитку вікової та педагогічної

психології; основні методи дослідження динаміки психічних явищ, основні фактори і рушійні сили даного процесу; особливості психічного та фізичного розвитку людини від народження до дорослості; змістовно-прикладне наповнення структурних елементів навчальної діяльності; види, умови і механізми учіння; фактори, що впливають на ефективність учбової діяльності; концептуально-прикладні дескриптори психології виховання; механізми формування взаємостосунків вчителя з учнями.

- вміти оперувати психологічною термінологією; систематизувати та аргументовано висловлювати набуті теоретичні знання; реалізовувати методологічні принципи та методи вікової та педагогічної психології; з’ясовувати індивідуальні відмінності дітей і дорослих; забезпечувати психологічні умови розвитку цілісної та гармонійної особистості; самостійно моделювати психотехнічний та психодіагностичний інструментарій для практичної психолого-педагогічної роботи; оволодіти навичками ефективних психолого-педагогічних методів впливу; прийомами конструктивних інтеракцій; застосовувати навички «активного слухання» та допомогти їх розвинути викладачам.

Дисципліна складається із наступних змістовних модулів: ЗМ 1. Вступ до психології розвитку та вікової психології

НЕ 1.1. Предмет, завдання та методи психології розвитку та вікової психології

Поняття про психологію розвитку та вікову психологію. Зв’язок психології розвитку та вікової психології з іншими науками та галузями психологічної науки. Методи вивчення психічного розвитку дитини.

НЕ 1.2. Загальна характеристика онтогенезу людської психіки Поняття про психічний розвиток. Характерні риси розвитку психіки.

Фактори та рушійні сили розвитку психіки. Проблема співвідношення навчання й розвитку.

НЕ 1.3. Вікова періодизація психічного розвитку З історії виділення періодів психічного розвитку. Принципи побудови

періодизації психічного розвитку дитини. Схема періодизації психічного розвитку Д.Б.Ельконіна.

ЗМ 2. Психологія дитинства НЕ 2.1. Особливості психічного розвитку немовляти Передумови психічного розвитку немовляти. Особливості анатомо-

фізіологічного та психічного розвитку дітей віку немовляти. Спілкування немовляти з дорослими. Немовляцтво як період розвитку передумов для формування особистості.

НЕ 2.2. Психологічна характеристика дітей раннього віку Особлива роль раннього дитинства у психічному розвитку дітей.

Найважливіші досягнення даного періоду. Предметно-маніпулятивна діяльність та її роль у психічному розвитку. Психічний розвиток та формування особистості в ранньому дитинстві. Криза трьохрічних.

НЕ 2.3. Дошкільний вік: особливості його розвитку. Соціальна ситуація психічного розвитку дитини. Провідний вид

діяльності дошкільника. Розвиток пізнавальної сфери в дошкільному віці. Дошкільний вік – початковий етап формування особистості.

НЕ 2.4. Психічний розвиток у молодшому шкільному віці Характеристика початкового періоду шкільного життя і діяльності

молодшого школяра. Особливості та структура навчальної діяльності молодшого школяра. Розвиток пізнавальних процесів у дітей молодшого шкільного віку. Формування особистості дитини в молодшому шкільному віці.

ЗМ 3. Психологія дорослішання НЕ 2.5. Психологічні особливості підлітка. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка. Криза підліткового

віку. Особистість підлітка і основні новоутворення в її структурі. Особливості стосунків підлітків з дорослими і ровесниками. Специфіка навчальної діяльності та розвиток пізнавальних процесів підлітка.

НЕ 2.6. Психологічна характеристика ранньої юності Соціальна ситуація розвитку старшокласників. Пізнавальні процеси і

розумовий розвиток у старшому шкільному віці. Взаємостосунки з дорослими та однолітками. Особливості розвитку особистості у ранньому юнацькому віці.

ЗМ 4. Психологія дорослості та старіння НЕ 4.1. Психологічні особливості розвитку особистості в зрілому віці Періодизація психічного розвитку дорослої людини. Психофізіологічні

кризи віку дорослості. Динаміка окремих інтелектуальних функцій у період

дорослості. Специфіка емоційного життя дорослої людини. Я-концепція в період дорослості.

НЕ 4.2. Психологія старіння Старіння. Теорії старіння. Проблема навчання і профорієнтації в період

старіння. Питання довголіття і творчої життєдіяльності. Проблема ставлення до старих людей, соціальна їм допомога.

Основна література до курсу: 1. Вікова психологія / За ред. Г.С.Костюка. – К.: Радянська школа, 1976.

– 269 с. 2. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В.Гамезо,

М.В.Матюхиной, Т.С.Михальчик. – М.: Просвещение, 1984. 3. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В.Петровского.

– М.: Просвещение, 1973. 4. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии / Под ред.

И.И.Ильясова, В.Я.Ляудис. – М.: МГУ, 1980. 5. Немов Р.С. Психология. – М.: Просвещение, 1995. –Т.2. 6. Божович Л.И. Личность и ёё формирование в детском возрасте. – М.,

1968. 7. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток

особистості. – К., 1989. 8. Обухова Л.Ф. Детская психология: теория, факты, проблемы. – М.:

Тривола, 1995. – С. 13- 32.

Педагогічна психологія Всього: 81 год (2,5 кредита) Форма контролю: іспит

Мета: забезпечити професійну підготовку студентів, які володітимуть глибокими знаннями та практичними навичками в області сучасної практичної педагогічної психології, здатних до психолого-педагогічної, консультативної, психокорекційної, викладацької, самостійної науково-дослідницької та науково-педагогічної діяльності.

Завдання профільного вектору: - кристалізація психологічних механізмів навчальних і виховних впливів

на інтелектуальний та особистісний розвиток учня; - визначення механізмів і закономірностей освоювання учнями

соціокультурного досвіду, збереження його в індивідуальній свідомості й використання у різних ситуаціях;

- визначення зв'язку між рівнем інтелектуального й особистісного розвитку учнів та формами й методами навчального й виховного впливу (співробітництво, активні форми навчання тощо);

- визначення особливостей організації та управління навчальною діяльністю учнів і впливу цих процесів на їхній особистісний та інтелектуальний розвиток, а також на навчально-пізнавальну й соціальну активність;

- дослідження психологічних основ діяльності педагога, його індивідуально-психологічних і професійних якостей;

- визначення психологічних основ діагностики рівня й якості вихованості та здібностей учнів, засвоювання ними знань, вмінь і навичок;

- розробка та моделювання психологічних основ подальшого удосконалення освітнього процесу на всіх рівнях освітньої системи. Важливою особливістю розвитку сучасної психологічної науки є її спрямованість на розроблення прикладних проблем. Свідченням реалізації такого інтересу є тенденція до виділення, окрім теоретичних напрямів розвитку педагогічної психології шкільної, дошкільної та вузівської практичної психології. Ці порівняно нові галузі психолого-педагогічної науки орієнтовані на дослідження та науково-методичну підтримку реалізації основних завдань педагогічного процесу в конкретних умовах його організації.

Оволодіння основними компетенціями Еклектичні компетенції: основні концепти категоріального апарату

педагогічної психології; базові проблеми педагогічної психології, її історію та тенденції розвитку; концептуально-прикладні дескриптори психології навчання в парадигмі вітчизняних та зарубіжних шкіл, змістовно-прикладне наповнення структурних елементів навчальної діяльності; види, умови і механізми учіння; фактори, що впливають на ефективність учбової діяльності; особливості учіння, научіння. Дефініційну модальність психології виховання, виховний вплив та класифікацію виховних впливів; концептуально-прикладні дескриптори психології виховання, вікові особливості морального виховання, психологічні аспекти виховання довільності людини; етіологію типів дитячого маніпулювання та способи їх нейтралізації. Причини та форми прояву психологічних бар’єрів та психічних травм дітей в процесі виховання; домінуючі потреби дитини в ракурсі прикладного формату; концепції взаємодій психологічних територій та еманації «Я»; базові мови інтеракцій, механізми деструктивних та конструктивних інтеракцій: у прикладному форматі дитячо-батьківських стосунків. Психологічний підхід до формування самостійності дитини. Психологію особистості викладача в контексті професійного простору, таксономічні рівні професійної деформації особистості вчителя, природу синдрому «вигорання» педагога, моделі педагогічної взаємодії, стереотипи перцепції учнів вчителями. Встановлення меж дозволенного у фокусі поведінкових патернів. Механізми формування взаємостосунків вчителя з учнями. Особистість учня в розгорнутій парадигмі педагогічної психології. Концептуалізацію міжособистісних стосунків учнів. Основні фактори стилю спілкування дорослих, що сприяють неадекватному зворотному зв’язку в ракурсі трансакцій «дорослий-дитина». Концептуально-прикладні дискурси в сучасних психотерапевтичних напрямках для нейтралізації труднощів у широкому психолого-педагогічному плато.

Континуальні компетенції: в процесі практичної діяльності реалізовувати методологічні принципи та методи педагогічної психології;

застосовувати інноваційні технології в процесі навчання та виховання. Прецизійно моделювати виховні задачі. Визначати латентні мотиви неадекватної поведінки дитини, прецизійно кваліфікувати типи дитячого маніпулювання та способи їх нейтралізації. Аналізувати форми деструктивних стосунків та чітко виявляти трансляцію дисфункціональних посилань. Викристалізовувати механізми деструктивних та конструктивних інтеракцій в континуумі «дорослий-дитина». Реалізувати корекційну інтервенцію в розрізі роботи з окремими дитячими проблемами. Самостійно моделювати психотехнічний та психодіагностичний інструментарій для практичної психолого-педагогічної роботи. Використовувати прийоми для стимулювання успішності учнів. Діагностувати психологічну готовність дитини до шкільного навчання з підбіркою пиходіагностичного пакету методик для перевірки готовності дітей до школи. Реалізувати основні моделі роботи психолога з педагогами в розрізі кристалізації ключових характеристик особистості успішного педагога. Оволодіти навичками ефективних психолого-педагогічних методів впливу; прийомами конструктивних інтеракцій; застосовувати навички «активного слухання» та допомогти їх розвинути викладачам. Моделювати структуру роботи з педагогами та батьками. Розробити соціально-психологічний тренінг психолого-педагогічної компетентності для педагогів та батьків. Змоделювати корекційну роботу в індивідуальному та груповому контексті для навчання дитини конструктивним поведінковим патернам та нейтралізації проблемних ситуацій. Робити підбірку та використовувати психотехнічні прийоми з різних психотерапевтичних дискурсів. Здійснити безпосередній психолого-педагогічний вплив психолога на вихованця, який потребує психологічної допомоги, особливо в ситуаціях подолання відставання у навчанні, спричиненого недорозвиненістю мисленнєвих і мнемічних функцій, порушеннями емоційно-вольової регуляції активності учнів, явищ важковиховуваності педагогічно занедбаних дітей і вихованців з акцентуаціями розвитку характеру. Надати вербальну допомогу дитині або дорослому, які нею опікуються, у вигляді порад і рекомендацій на основі попереднього обстеження дитини та умов її соціалізації й виділення тих проблем, із якими зіткнулася дитина або її батьки і педагоги в ході виховання й навчання. Запропонувати кваліфіковані поради щодо організації подальших дій по розв'язуванню виявлених психолого-педагогічних проблем з метою оптимізації ситуації, що склалася. Реалізувати проблемно-тематичні пакети психодіагностичних методик та психотехнічних засобів.

Даний курс передбачає проведення 8 лекційних занять (16 годин); 8 семінарських занять (16 годин) відповідно до навчального плану кафедри практичної психології. Підсумковий контроль проводиться у формі іспиту.

Змістовий модуль №1. Експлікаційна модальність психології навчання. Практикум з психології навчання.

НЕ.1.1. Денатотація педагогічної психології в розрізі категоріального апарату. Концептуально-прикладні дескриптори психології навчання: біхевіоральні та когнітивні теорії навчання.

НЕ.1.2. Концептуально-прикладні дескриптори психології навчання: когнітивні теорії навчання та гуманістичний підхід до навчання.

НЕ.1.3. Вітчизняні концепції навчання. Психологічні основи технологій навчання.

Змістовий модуль №2 Експлікаційна модальність психології виховання. Практикум з

психології виховання. НЕ. 2.1. Концептуально-прикладна парадигма психології виховання. НЕ. 2.2. Концептуально-прикладна парадигма дитячо-батьківських

стосунків. Змістовий модуль №3. Психологія вчителя та учня. Практична

робота психолога з педагогами та батьками. НЕ. 3.1. Концептуально-прикладна парадигма в інтеракційному

континуумі «вчитель-учень». НЕ 3.2. Консультативний та психокорекційний вектор практичної

роботи психолога з педагогами та батьками. НЕ 3.3. Експлікація концептуально-прикладного дискурсу в практичній

роботі психолога. Інформаційний пакет психотехнічного інструментарію в практичній роботі психолога з педагогами.

Основна література до курсу: 1. Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функция

оценки учения школьников. - М.: Педагогика, 1984. - 297 с. 2. Брушлинский А.В. Психология мышления и проблемное обучение. -

М.: Знание, 1995. – С. 34-44. 3. Давыдов В.В. Проблеми развивающего обучения. - М.: Педагогика,

1986. - С. 38-78; 132-145. 4. Ильясов И.И. Структура процесса учения. - М., 1986. - С. 10-74. 5. Маркова А.К. и др. Формирование мотивации учения. - М., 1990. – 192

с. 6. Матюшкин А.М. Психологическая структура, динамика и развитие

познавательной активности // Вопросы психологии. - 1982. - №4. - С. 5-17. 7. Обухова Л.Ф. Концепция Жана Пиаже: за и против. - М., 1981. - С.53-

56. 8. Талызина Н.Ф. Управление процессом усвоения знаний. - М., 1984. -

С. 42-55. 9. Талызина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности младших

школьников: Книга для учителя. - М., 1988. - 175 с. 10. Эльконин Д.Б. Психологические вопросы формирований учебной

деятельности в младшем школьном возрасте // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. - М., 1981. - С. 85-90.

Педагогіка Всього – 108 год (3 кредити) Форма контролю:іспит

Програма нормативного курсу “Педагогіка” включає відомості історії педагогіки, кращі здобутки народної педагогіки, ідеї педагогічної думки, надбання, теоретичні положення вчених та практиків.

Мета курсу: забезпечити знаннями студентів: - мети, принципів, організацію, управління і нормативні положення

системи освіти; - навчальні плани, програми, підручники, методичні посібники, форми і

методи, засоби навчально-виховного процесу, його матеріально-технічне забезпечення;

- основні напрями та перспективи розвитку освіти; - індивідуальні документи про освіту; - основи наукової організації педагогічної праці учнів. Навчальні компетенції, якими має оволодіти студент: Студент повинен знати: визначення основних категорій педагогіки,

розуміти міжпредметні зв’язки педагогіки з іншими науками і особливо з соціальною педагогікою; структуру форм виховної роботи, основні напрями виховання, методи і прийоми виховання.

Студент повинен уміти:скласти сценарій виховного заходу і психолого-педагогічну характеристику на клас і на учня. Виконувати реферативні роботи, творчі роботи, схеми.

Дана програма передбачає 108 години на семестр, 4 години на тиждень. 34 лекційних та 18 семінарських аудиторних годин, 2 години на індивідуальну роботу, 56 годин самостійної роботи. Всього – 36 аудиторних годин на денній формі навчання. 30 годин аудиторних лекційних на заочній формі навчання.

Змістовий модуль 1. Загальні засади педагогіки НЕ 1.1. Педагогіка як наука про виховання Предмет педагогіки національної школи та основні її категорії

Структура і галузі педагогіки. Зв’язок педагогіки з іншими науками. Основні джерела педагогіки.

Н.Е. 1.2 Розвиток, соціалізація і виховання особистості. Здоров’я школяра

Поняття розвитку і формування особистості. Виховання як провідний фактор розвитку і формування особистості. Основні фактори розвитку та формування особистості. Взаємозв’язок розвитку, виховання та навчання

Н.Е. 1.3. Система освіти в Україні Поняття про систему освіти. Фактори, які впливають на формування

системи освіти. Законодавство України про освіту. Структура системи освіти в Україні. Характеристика основних типів навчальних закладів.

Н.Е. 1.4. Педагогічний процес

Суть педагогічного процесу, його рушійні сили. Системність і цілісність педагогічного процесу. Закономірності та етапи організації педагогічного процесу.

Н.Е. 1.5. Порівняльна педагогіка Порівняльна педагогіка як наука: становлення, сучасний стан. Змістовий модуль 2. Теорія виховання Н.Е. 2.1. Процес виховання як система Процес виховання, його специфіка, структурні елементи, рушійні сили.

Етапи процесу виховання. Управління процесом виховання. Виховання як спеціально організований і свідомо здійснюваний педагогічний процес. Зміст і результати виховання. Діяльнісно-особистісна концепція виховання. Суб’єкти і об’єкти процесу виховання. Особистісно-орієнтоване виховання. Самовиховання. Перевиховання.

Н.Е. 2.2. Проблема мети і завдань виховання Проблема мети виховання. Український виховний ідеал, його складові.

Мета виховання в сучасній школі. Завдання виховання Н.Е. 2.3. Закономірності і принципи виховання Закономірності процесу виховання. Принципи виховання і їх

спрямованість на засвоєння молоддю загальнолюдських, духовних цінностей, зв’язок виховання з життям; єдність свідомості і поведінки; виховання у праці, інтегративність виховання, гуманізація виховання.

Н.Е. 2.4. Загальні методи виховання Поняття, суть і класифікація методів виховання. Методи формування

свідомості особистості. Методи організації і діяльності та формування досвіду суспільної поведінки. Методи стимулювання поведінки та діяльності. Методи контролю, самоконтролю та самооцінки.

Н.Е. 2.5. Засоби виховання Система засобів виховання. Засоби всебічного розвитку особистості.

Взаємозв’язок методів і засобів виховання Н.Е. 2.6. Зміст процесу виховання Поняття про зміст виховання. Особливості змісту виховання в сучасній

школі. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування Н.Е. 2.7. Розумове виховання і формування наукового світогляду Мета і завдання розумового виховання. Сутність і складові

інтелектуальної культури особистості. Науковий світогляд та його складові. Шляхи розумового виховання.

Н.Е. 2.8. Громадянське виховання Мета і завдання громадянського виховання. Громадянська культура.

Патріотизм. Етнічне самоусвідомлення. Політична освіченість. Шляхи громадянського виховання.

Н.Е. 2.9.Статеве виховання і підготовка до сімейного життя Мета, завдання і шляхи статевого виховання. Підготовка молоді до

сімейного життя: загально соціальна, моральна, психологічна, правова, господарсько-економічна, естетична.

Н.Е. 2.10. Моральне виховання

Поняття про мораль та систему моральних цінностей. Мета і завдання морального виховання. Шляхи морального виховання.

Н.Е. 2.11. Виховання свідомої дисципліни та відповідальності Сутність поняття «шкільна дисципліна», «обов’язок»,

«відповідальність». Шляхи і методи формування свідомої дисципліни: доцільний режим, система вимог, чіткий контроль, особистий приклад.

Н.Е. 2.12.Економічне, правове та екологічне виховання Мета і завдання правового виховання. Сутність та етапи екологічного

виховання. Форми і методи економічного виховання. Н.Е. 2.13. Трудове виховання і профорієнтаційна робота Мета і завдання трудового виховання. Етапи трудового виховання.

Вимоги до організації праці неповнолітніх. Компоненти профорієнтаційної роботи з молоддю.

Н.Е. 2.14. Фізичне і естетичне виховання Сутність та складові естетичної свідомості. Джерела і форми

естетичного виховання. Мета і завдання фізичного виховання. Зміст, шляхи і методи фізичного виховання.

Н.Е. 2.15. Форми організації виховного процесу Загальна характеристика форм організації виховного процесу та їх

класифікація. Вибір форм виховання. Основна дія вчителя при організації виховних заходів.

Індивідуально-виховна робота з учнями. Масові, групові та індивідуальні форми виховної роботи. Характеристика окремих виховних заходів: бесіда, класні збори, вікторина, конкурс, КВК, свята, тематичні дні, тижні, КТС, тощо.

Н.Е. 2.16. Технологія виховання Поняття про технологію виховання. Комплексний підхід. Тематика

виховних справ. Виховна справа як система. Н.Е. 2.17. Виховання учнівського колективу Колектив і особистість. Взаємозумовленість розвитку колективу й

особистості. Динаміка, етапи і структура розвитку колективу. Вплив колективу на особистість дитини. Вчення А.С.Макаренка про колектив. В.О.Сухомлинський про колективне виховання. Педагогічне керівництво колективом.

Н.Е. 2.18. Класний керівник. Його роль і місце у формуванні особистості

З історії питання. Роль інституту класного керівництва у сучасних умовах. Педагогічна діагностика в роботі класного керівника. Значення та завдання педагогічної діагностики в педагогічній діяльності. Зміст і форми виховної роботи класного керівника. Планування роботи класного керівника. Завдання та зміст роботи метод об’єднань класних керівників.

Н.Е. 2.19. Родинне та суспільне виховання Сім’я як специфічна педагогічна система. Сімейне виховання в різні

періоди розвитку суспільства. Правові основи сімейного виховання. Взаємодія школи і сім’ї у вихованні дітей та молоді. Суспільне виховання.

Н.Е. 2.20. Взаємодія школи, сім’ї і громадськості у вихованні Завдання, зміст і методика виховання дітей в сім’ї. Шляхи підвищення

педагогічних знань батьків. Види й методи роботи з батьками учнів. Залучення громадськості до виховання дітей. Церква і виховання підростаючого покоління. Дитячі та юнацькі організації.

Н.Е. 2.21. Діагностика вихованості Діагностика і вимірювання вихованості. Критерії вихованості. Ступені

вихованості. Методи діагностики вихованості Н.Е. 2.22. Позакласне та позашкільне навчання і виховання Загальне поняття про позакласну і позашкільну роботу. Завдання, зміст і

основні напрямки позакласної роботи. Позашкільна виховна робота, її завдання і зміст. Позашкільні

навчально-виховні заходи і основні напрями їх здійснення. Основна література до курсу:

1. Бех І. Виховання особистості у 3 частинах.-К., 2002-2004 2. Волкова Н.П. Педагогіка.- Київ, 2002. 3. Вишневський Омелян Теоретичні основи педагогіки.- Київ, 2001. 4. Галузинський В.М., Євтух М.Ю. Педагогіка:теорія та історія.-Рівне,

1996. 5. Історія педагогіки / за ред. М.С. Гриценка.- К., 1973. 6. Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки.- Тернопіль,

1994. 7. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка.-Київ, 2003. 8. Матвієнко О.В. Практикум з курсу «Теорія виховання».-К., 2001. 9. Мацьопа Р.Л., Платаш Л.Б. Модульна технологія курсу «Педагогіка».

Модуль 2. Методика виховної роботи.-Чернівці, 2005. 10. Мойсеюк Неля Педагогіка.- К., 2001.

Історя педагогіки Всього 108 год (3 кредити) Форма контролю: іспит

Нормативний курс «Історія педагогіки» є органічною частиною системи підготовки кваліфікованих кадрів для сучасної загальноосвітньої школи, належить до фундаментальних наукових та навчальних дисциплін, які викладаються на факультеті педагогіки, психології та соціальної роботи Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Мета курсу «Історія педагогіки» – ознайомити студентів з історією зародження та розвитку суспільного навчання й виховання, науково-педагогічної думки, дати основи порівняльної педагогіки.

У процесі вивчення курсу «Історія педагогіки» студенти повинні оволодіти наступними компетенціями. Вони повинні знати: особливості становлення і розвитку системи освіти і виховання в різних країнах на певних етапах їх історії; основні положення праць класиків світової педагогічної науки; тенденції еволюції світової педагогічної науки та її роль у навчання і вихованні підростаючих поколінь.

Студенти повинні уміти: аналізувати науково-педагогічну літературу і творчу спадщину видатних педагогів минулого; виявити прогресивні ідеї у розвитку світової педагогічної науки і освіти; порівнювати розвиток систем освіти у різні періоди їх еволюції; використовувати надбання світової педагогічної науки і практики у власній діяльності. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями.

ЗМ 1. Історія зарубіжної школи і педагогіки Н.Е.1.2. Методологічні основи курсу «Історія педагогіки». Школа та

виховання в первісному світі і державах Стародавнього сходу. Предмет, мета, завдання та основні поняття курсу “Історія педагогіки”. Періодизація та джерельна база світового історико-педагогічного процесу. Зародження виховання, його становлення як усвідомленого цілеспрямованого процесу. Первісне суспільство: характерні ознаки організаційних форм виховання.

Н.Е.1.2. Освіта виховання та педагогічна думка в античному світі та в епоху європейського середньовіччя. Суспільно-економічні особливості епохи рабовласництва VI-I ст. до н.е. як чинники розвитку освіти та культури Стародавньої Греції та Риму. Спартанська та афінська виховні системи: порівняльно-зіставний аналіз. Основні типи навчальних закладів у Стародавньому Римі. Середньовіччя як окремий етап розвитку людського суспільства. Загальна характеристика основних типів навчальних закладів середньовічної Європи. Виникнення перших європейських університетів як осередків освіти та науки.

Н.Е.1.3. Педагогічна теорія і практика епохи Відродження в Західній Європі.Загальна характеристика західноєвропейського феодального суспільства кінця ХІV – початку XVII ст. Гуманістична педагогіка епохи Відродження: «Будинок радості» Вітторіно да Фельтре; педагогічні ідеї в творчості представників раннього утопізму; педагогічні памфлети Еразма Роттердамського.

Н.Е.1.4. Спадщина Яна-Амоса Коменського – педагогіка нового часу. Життя, педагогічна діяльність і світогляд Я.-А. Коменського. Загально педагогічні ідеї видатного чеського освітянина. Вчення Я.-А. Коменського про школу. Дидактика Я.-А. Коменського. Я.-А. Коменський про моральне виховання, дисципліну та вимоги до вчителя.

Н.Е.1.5. Розвиток школи і педагогічної думки Франції та Англії. Життєвий шлях, світогляд та філософські ідеї Дж.Локка. Проблеми індивідуального навчання у спадщині відомого педагога. Розвиток педагогічної думки у Франції XVIII ст. Життєвий шлях і світогляд Ж.-Ж. Руссо. Ідея вільного виховання видатного французького педагога. Вікова періодизація Ж.-Ж. Руссо.

Н.Е.1.6. Спадщина Й.-Г.Песталоцці: загальні та соціально-педагогічні аспекти. Життєвий шлях та віхи педагогічної діяльності Й.-Г.Песталоцці. Соціально-педагогічні ідеї видатного швейцарського педагога. Теорія елементарної освіти Й.-Г.Песталоцці як шлях реформування системи народної освіти. Постать учителя у педагогічній теорії Й.-Г.Песталоцці.

Н.Е.1.7. Особливості функціонування освітніх закладів та еволюція педагогічної думки в Західній Європі і США ХVІІ – ХІХ ст. Розвиток педагогічної теорії і практики в провідних державах світу даного періоду. Державна політика в галузі освіти у країнах Західної Європи і США. Віхи життєвого шляху Й.Ф. Гербарта. Основні положення філософсько-психолого-педагогічної концепції видатного педагога. Педагогічна діяльність та педагогічна система А.Дистервега.

Н.Е.1.8. Особливості розвитку шкільництва і педагогічної думки у Росії (ХVІІ – кінця ХІХ ст.). Розвиток шкільництва в Росії у ХVІІІ ст. Педагогічна діяльність М.В.Ломоносова. К.Д.Ушинський – видатний педагог ХІХ ст. в Росії та його послідовники. Педагогічна думка в Росії кінця ХІХ ст.

Н.Е.1.9. Особливості розвитку освіти і педагогічних теорій в розвинених зарубіжних країнах у ХХ ст. Проблеми шкільної освіти в сучасному світі. Школа в провідних державах світу кінця ХІХ – початку ХХ ст. Основні наукові напрямки в зарубіжній реформаторській педагогіці кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Система освіти і реформи школи в провідних західних країнах (Англія, Франція, Німеччина, Японія, США).

ЗМ 2. Історія української школи і педагогіки Н.Е.2.1. Становлення освіти і виховання у дохристиянський період.

Виникнення слов’янських племен: історичний екскурс. Освіта і виховання у східних слов’ян: витоки і розвиток. Слов’янська міфологія й етнопедагогіка східних слов’ян.

Н.Е.2.2.Зародження писемності й розвиток шкільництва у Київській Русі. Педагогічна думка Давньоруської держави. Утворення Київської Русі. Прийняття християнства та його роль у розвитку культури й виховання. Соціальні умови становлення писемності, виникнення та діяльність перших шкіл у Київській Русі. Перекладна література та перші педагогічні пам’ятки Київської Русі.

Н.Е.2.3. Розвиток освіти і педагогічної думки в епоху українського Відродження (ХVІ – ХVІІІ ст.). Виникнення і розвиток братських шкіл в Україні Зародження вищої освіти в Україні. Перші вищі навчальні заклади в Острозі і Києві: Острозька школа-академія; Києво-Могилянська академія.

Н.Е.2.4. Школа і освіта на українських землях у ХVІІІ ст.Система освіти в Україні під Російською імперією. Розвиток освіти на Правобережній та Західній Україні. Розвиток педагогічної думки на українських землях у ХVІІІ ст.

Н.Е.2.5. Школа і педагогічна думка в Україні ХІХ – поч. ХХ ст.Загальна характеристика освіти в Україні у першій половині ХІХ ст. Стан національної освіти на західноукраїнських землях. Культурно-просвітницька діяльність Кирило-Мефодіївського товариства (Т.Шевченко, П.Куліш, К.Костомаров).

Н.Е.2.6. Становлення і розвиток освіти на Буковині (ХІХ – ХХ ст.). Становлення і розвиток освіти на Буковині в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. Роль громадських організацій і преси у становленні освіти на Буковині.

http://www.tspu.edu.ua/subjects/istped/iplekc/L9/lek9_2.htm





Просвітницька діяльність та педагогічні погляди визначних діячів освіти та культури Буковини.

Н.Е.2.7. Розвиток національної освіти і педагогічної думки в українській народній республіці (1917 – 1920рр.) та у радянську добу. Становлення системи освіти у добу Центральної Ради. Гетьманщина і народна освіта. Формування системи національної освіти в добу Директорії. Освітня політика Західноукраїнської народної республіки.

Н.Е.2.8. Педагогічна система В.О.Сухомлинського. Життя та педагогічна діяльність В.О.Сухомлинського. В.О.Сухомлинський про формування гуманної особистості. Система морально-трудового виховання видатного педагога. Етнічні засади родинного виховання. Ідеї становлення вчителя-вихователя.

Н.Е.2.9. Розвиток освіти і шкільництва в Україні у ХХ ст. Відродження національної системи виховання, школи і педагогіки в період становлення незалежної України. Просвітницька діяльність і педагогічні погляди діячів української революції (М.Грушевський, С.Русова). Педагогічні погляди і діяльність П.Блонського. Педагогічна діяльність і теоретична спадщина А.Макаренка. Г.Ващенко – видатний український педагог. Державна національна програма відродження освіти.

Основна література до курсу: 1. Джуринский А.Н. История педагогики.-М.,2000. – 432с. 2. З історії національного шкільництва: Навчально-методичний

посібник /В.Ф.Живодьор, А.А.Сбруєва, М.Ю.Рисіна.–К., 1998. 3. Історія зарубіжної педагогіки. Хрестоматія: Навч.посібник /Уклад.

Коваленко Є.І., Бєлкіна Н.І, 2006 – 664с. 4. Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки: Навч. посіб. –

Тернопіль, 1994.–360с. 5. Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник.–К., 2003.–360с. 6. Луців. В. Історія українського шкільництва та освіти. – Івано-

Франківськ: ЛІК, 2002. – 160с. 7. Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина

ХІХ – ХХ ст.): Хрестоматія /Упоряд.: Л.Д.Березівська та ін.–К., 2003.–418с. 8. Медвідь Л.А. Історія національної освіти і педагогічної думки в

Україні: Навч. посіб.–К., 2003.–335с. 9. Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка . – Суми, 2001. 10. Ступарик Б.М. Національна школа: витоки, становлення: Навчально-

методичний посібник.–К., 1998.

Вступ до спеціальності 81 год (2,5 кредита)

Форма контролю: іспит Мета викладання дисципліни – сформувати у студентів чіткі уявлення

про специфіку професійної діяльності педагога музиканта, підготувати їх до опанування основ майбутньої професійної діяльності в процесі навчання в університеті.

Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни:

- знання про: у чому полягає специфіка професійної діяльності педагога з позицій сучасних вимог до системи освіти, сутність системного характеру професійно-педагогічної діяльності вчителя музики, специфіку проведення уроків музики та позакласних музично-виховних заходів у ЗНЗ, основні види діяльності вчителя музики в школі (методична, науково-дослідницька, організаційна), основні вимоги до діяльності вчителя музики як викладача естрадного співу і керівника вокально-інструментальних ансамблів;

- уміння: опрацьовувати науково-педагогічну літературу, аналізувати викладацьку діяльність вчителів музики на уроках, у позакласній роботі та описувати свої спостереження.

Змістовий модуль 1. «Вступ до музично-педагогічної діяльності»

НЕ 1.1. Специфіка педагогічної професії. Загальна характеристика педагогічної професії. Гуманна педагогіка як

основа професійного саморозвитку особистості вчителя. Професійна діяльність та особистість педагога. Загальна і професійна культура педагога. Вимоги суспільства до особистості і професійної компетентності педагога. Професійно-особистісне становлення і розвиток педагога.

НЕ 1.2. Особливості професійної діяльності вчителя музики Системний характер професійно-педагогічної діяльності вчителя музики.

Специфіка уроку музики в школі як уроку мистецтва. Основні форми діяльності вчителя на уроці музики. Вчитель музики як організатор і керівник позакласної музично-просвітницької і культурно-масової роботи.

Змістовий модуль 2. «Система музично-педагогічної діяльності»

НЕ 2.1. Основні види діяльності вчителя музики як педагога-професіона-ла.

Вчитель музики як активний учасник навчально-виховного процесу в ЗНЗ. Методична робота вчителя музики: специфіка, структура, основні види, вимоги. Науково-дослідницька робота вчителя музики: її необхідність у практичній діяльності, особливості, основні види. Організаційна і громадська робота вчителя музики.

НЕ 2.2. Специфіка діяльності вчителя музики як викладача естрадного співу і керівника вокально-ін-струментальних ансамблів.

Естрадні студії та вокально-інструментальні ансамблі як сучасні форми позакласної та позашкільної музично-виховної роботи. Специфіка організації, обладнання та роботи дитячої естрадно-вокальної студії. Особливості відбору дітей для занять в естрадно-вокальних студіях. Вимоги до педагога-вокаліста. Основні правила гігієни та охорони дитячого голосу під час роботи в естрадній студії. Специфіка організації дитячих вокально-інструментальних ансамблів різного складу. Поняття про методику роботи з вокально-інструментальними ансамблями школярів. Особливості підготовки дітей-солістів та учасників вокально-інструментальних ансамблів до сце-

нічних виступів. Основна література до курсу:

1. Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті // Дошкільне виховання. – 2002. - №7. – С.4-9.

2. Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в школе: Учебное пособие. – М.: Просвещение, 1983.

3. Арчажникова Л.Г. Профессия – учитель музыки: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1984.

4. Кабалевский Д.Б. Воспитание ума и сердца: Книга для учителя. – М: Просвещение, 1984.

5. Падалка Г.М. Учитель, музика, діти. – К.: Музична Україна, 1982.

НДРС і методологія педагогічних досліджень 81 год (2,5 кредита)

Форма контролю: іспит Мета викладання дисципліни - цілеспрямоване формування у

студентів - майбутніх учителів музики наукового стилю мислення, вмінь і навичок науково-дослідницької роботи, сприяння формуванню дослідницької позиції у здійсненні професійної діяльності.

Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни:

- знання про: основні методи, які використовуються науковцями у галузі педагогіки (загальнологічні, теоретичні, емпіричні), зміст категоріального апарату науково-педагогічного дослідження, логіку і послідовність проведення теоретичного й експериментального етапів дослідження, принципи обробки, інтерпретації і представлення результатів наукового дослідження;

- уміння: самостійно формулювати об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу дослідження, планувати основні етапи дослідницької роботи, здійснювати пошук, систематизацію і узагальнення наукових матеріалів, складати програму теоретичного й експериментального етапів дослідження, здійснювати кількісну і якісну обробку експериментальних даних, літературно оформлювати результати проведеної роботи;

Змістовий модуль 1. Зміст і специфіка науково-дослідницької роботи

НЕ 1.1. Функції науково-педагогічно-го дослід-ження у практичній роботі учителя.

Професійна педагогічна діяльність як спосіб пізнання і перетворення навчально-виховного процесу. Особливості наукового підходу до спостереження та пізнання явищ педагогічного процесу. Визначення поняття "науково-педагогічне дослідження". Проблема співвідношення дидактич-ного, виховного та дослідницького компонентів в діяльності педагога. Дослідницька позиція як особистісне ставлення педагога до цінностей, цілей і завдань професійної діяльності.

НЕ 1.2. Методи і форми педагогічно-го досліджен-ня.

Рівні пізнання та специфіка методів наукового дослідження. Методологічна рефлексія як основа науково-дослідницької діяльності педагога. Загальнологічні методи наукового пізнання (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, аналогія, класифікація, моделювання).

Загальна характеристика теоретичних методів педагогічного дослідження, їх можливості та обмеженість. Загальна характеристика емпіричних методів дослідження, їх пізнавальні можливості та обмеженість. Методи та методика дослідження. Вимоги до вибору методів дослідження.

Експеримент як основна форма педагогічного дослідження. Особливості та можливості педагогічного експерименту порівняно з психологічним та соціологічним. Види педагогічного експерименту (лабораторний і природний, констатуючий і формуючий). Моделювання як сучасна форма педагогічного експерименту. Вивчення педагогічного досвіду як форма дослідження.

Змістовий модуль 2. Планування та організація наукового дослідження

НЕ 2.1. Визначення проблеми та категоріаль-ного апарату дослідження

Зміст поняття "проблема дослідження". Критерії проблемності педагогічних явищ і процесів. Сучасні технології стимулювання творчого мислення та розв'язання наукових і виробничих проблем (мозковий штурм, синектика, морфологічний аналіз, алгоритм розв’язання винахідницьких задач (АРВЗ) тощо). Формулювання теми дослідження.

Поняття про об’єкт, предмет та мету дослідження. Гіпотеза дослідження; наукова і робочі гіпотези. Завдання дослідження. Наукова новизна, теоретична та практична значущість дослідження.

НЕ 2.2. Організація теоретичного та експериментального етапів дослідження.

Вибір методології дослідження. Створення плану теоретичного етапу роботи. Принципи раціональної роботи з науковими джерелами. Розробка плану експерименту, визначення параметрів експерименту та ознак явищ, які повинні досліджуватися. Критерії та шкали оцінки цих явищ.

Особливості узагальнення результатів теоретичного і експериментального дослідження. Кількісний і якісний аналіз результатів експерименту. Математичні методи обробки емпіричних даних та інтерпретація їх результатів. Відповідність узагальнень меті і гіпотезі дослідження.

Змістовий модуль 3. Оформлення і представлення матеріалів наукового дослідження

НЕ 3.1. Загальні вимоги до подання і оформлення результатів науково-педагогічного дослідження

Наукова етика, повнота і коректність опису результатів дослідження. Вимоги до логіки подання, мова викладу матеріалів дослідження. Обґрунтованість та об’єктивність висновків, їх несуперечливість. Форми

репрезентування матеріалів дослідження: тези, доповідь, реферат, наукова стаття та інші. Чіткість структури. Авторська позиція. Посилання та теорети-чні джерела та думки інших авторів. Стандарти друку наукових матеріалів. Оформлення літературних джерел, додатків (таблиць, графіків, ілюстрацій).

Основна література до курсу: 1. Введение в научное исследование по педагогике. Под ред. В.И.

Журавлева. – М. : Просвещение, 1988. 2. Загвязинский В.И. Методология и методика дидактического

исследования. – М.: Просвещение, 1982. 3. Ніколаї Г.Ю. Методологія та технологія науково-педагогічних

досліджень: Навч. посіб. для студ. муз.-пед. ф-тів вищих закл. освіти та асп. – Суми, 1999.

4. Організація наукових досліджень: Програма курсу і методичні рекомендації / Підгот. Л.О.Хомич. – Полтава, 1996.

5. Рудницька О.П., Болгарський А.Г., Свистєльнікова Т.Ю. Основи педагогічних досліджень. – К., 1998.

6. Скалкова Я. Методология и методы педагогических исследований. – М.: Педагогика, 1988.

7. Скаткин М.Н. Методология и методы педагогического исследования. – М.: Педагогика, 1986.

8. Філіпенко А.С. Основи наукових досліджень. Конспект лекцій: Посібник. – К.: Академвидав, 2004.

9. Чуйко Г.В. Основи наукових досліджень і математичної статистики: Конспект лекцій. – Чернівці, 1999.

Педагогічна майстерність

81 год (2,5 кредити) Форма контролю:іспит

Курс «Педагогічна майстерність» Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки, шифр та назва напряму, спеціальності, для якої читається курс: Мистецтво, бакалавр мистецтва.

Мета дисципліни - підготувати майбутніх педагогів до роботи в умовах оновлення всіх сторін навчально-виховного процесу, допомогти найбільш повно реалізувати свій творчий потенціал і прагнення до самовдосконалення у процесі оволодіння основами педагогічної майстерності.


- Знати: сутність поняття "педагогічна майстерність" та її основні елементи, структуру педагогічної техніки, структуру та стилі педагогічного спілкування, функції та умови ефективного професійного мовлення вчителя, сутність понять "педагогічний досвід", "педагогічна творчість", "педагогічний такт" тощо;

- Вміти: співвідносити ідеали педагогічної діяльності з рівнем власної готовності до цієї діяльності, вивчати педагогічний досвід, керувати педагогічними ситуаціями, передбачати та попереджати потенційні

педагогічні конфлікти, організовувати діалог з учнями, батьками, колегами та адміністрацією школи, керувати власним психічним станом і регулювати самопочуття.

- набуті навички адекватного реагування на різноманітні педагогічні ситуації, вибору стратегії педагогічної взаємодії, професійного самовиховання.

Змістовий модуль1. Педагогічна майстерність як система

НЕ 1.1 Педагогічна майстерність вчителя та її будова. Педагогічна майстерність і професійне становлення вчителя. Структура

педагогічної майстерності: гуманістична спрямованість особистості, професійні знання, педагогічні здібності, педагогічна техніка. Рівні володіння педагогічною майстерністю Професійно-значущі якості особистості педагога. Специфічні вимоги до учителів музики.

НЕ 1.2 Особливості педагогічної діяльності Поняття та особливості педагогічної діяльності. Структура педагогічної

діяльності. Функції педагогічної діяльності. Змістовий модуль2.

Майстерність педагогічної взаємодії НЕ 2.1Педагогічне спілкування. Реалізація комунікативних здібностей в спілкуванні. Специфіка і функції

педагогічного спілкування. Структура педагогічного спілкування. Педагогічний такт. Пред'явлення педагогічних вимог. Повага і вимогливість педагога. Особливості індивідуальної бесіди педагога з учнями. Керування бесідою, її етапи. Рольові позиції в спілкуванні. Індивідуальний підхід до учнів. Особисті якості педагога, що визначають успішність педагогічного спілкування. Педагогічні конфлікти. Розв’язання конфліктних ситуацій. Уникнення конфлікту. Конфліктно-стресові ситуації в роботі з учнями. Професійні уміння педагога в спілкуванні з молоддю. суб’єктний характер спілкування. Дотримання педагогічної етики в роботі колективу.

НЕ 2.2Педагогічна техніка вчителя та шляхи її формування. Поняття про педагогічну техніку. Ключові операції педагогічної

технології. Технологія педагогічного спілкування. Технологія педагогічної оцінки. Техніка жесту. Ораторське мистецтво.

НЕ 2.3Взаємозв’язок педагогічної та акторської майстерності. Спільність і відмінності акторсько-режисерської і педагогічної

діяльності. Театральна педагогіка в становленні особистості викладача і вихователя. Елементи акторської майстерності в педагогічній діяльності. Елементи режисерського майстерності в педагогічній діяльності. Артистизм в структурі особистості педагога. Педагогічний і акторський талант. Принципи системи К.С. Станіславського в роботі актора над собою. Типізація актора і педагога. Система К.С. Станіславського в педагогічних ситуаціях. Практичні прийоми акторської психотехніки в роботі педагога.

Тренування уяви. Дії в умовах вигадки. Тренінг сенситивності. Гра в педагогічній творчості.

Основна література до курсу: 1. Неудахина Н.А. Основы педагогического мастерства: Учеб.-метод.

пособ. - Барнаул: Изд-во АлтГТУ, 2002. 2. Основы педагогического мастерства: Учеб. пособ. / Под ред. И.А.

Зязюна. - М.: Просвещение, 1989. 3. Педагогічна майстерність / За ред.Зязюна І.А. – К.: Вища школа, 1997. 4. Сластенин В.А. и др. Педагогика: Учеб. пособие для студ. высш. пед.

учеб. заведений / В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, Е. Н. Шиянов; Под ред. В.А. Сластенина. - М.: Издательский центр "Академия", 2002.

5. Кондрашова Л.С. Сборник педагогических задач. – М.: Просвещение, 1986. – 125 с.

6. Чернышев А.С. Практикум по решению конфликтных педагогических ситуаций. – М., 2000. – 89 с.

7. Поташник М.М., Вульфов Б.З. Педагогические ситуации.-М.,1983.-44

Теорія і методика музичного виховання

162 (4,5 кредити) Мета дисципліни – поглибити теоретичні та практичні знання, набуті

у середніх навчальних закладах, підготувати студентів до музичного виховання школярів на уроках музики та в позакласній роботі, сприяти формуванню практичних навичок роботи, плануванню і проведенню уроків музики та позакласних занять, ознайомити студентів з навиками методичної та музичної літератури


- знання про: ефективність музичного навчання і виховання значною мірою залежить від особистості вчителя, його світогляду і професійної підготовки, педагогічного таланту і майстерності, багатства інтелекту і душевної чуйності, громадянської позиції.

- уміння : реалізовувати концепцію музичного виховання школярів на основі української національної культури.

Змістовий модуль 1. Введення в курс методики музичного виховання в школі

НЕ 1.1. Вступ; методологічні й методичні проблеми навчання і виховання школярів.

Роль музичного виховання у формуванні особистості школяра, розвитку його музично-естетичних смаків і творчих здібностей.

Вікова характеристика з огляду готовності дітей до музичного навчання і виховання. Шляхи музичного виховання школярів. Вікова характеристика з огляду готовності дітей до музичного навчання і виховання. Методика формування музичного сприймання, навчання співу. Гігієна, співацький

режим і охорона дитячого голосу. Принципи які лежать в основі методики музичного виховання.

- анонімність; - синкретизм; - обумовленість методики життєвими функціями; - опора на систему музично-естетичного виховання; НЕ 1.2. Завдання вчителя музики і значення музичного виховання в

українській школі на сучасному етапі. Методи музичного виховання. Формування музичної культури. Сутність

музичної культури як культурного явища.

Змістовий модуль 2. «Навчальний. Музично-педагогічна підготовка вчителя музики. Урок музики–основна форма музичного виховання у школі»

НЕ 2.1. Вчитель музики центральна фігура музичного життя школи. Підготовка вчителя музики. - вокальна підготовка майбутнього вчителя музики4 - володіння інструментом; - обізнаність з дитячою та педагогічною психологією; - знання педагогіки. НЕ 2.2. Урок музики основна форма педагогічного процесу. Спільні та відмінні риси між уроками з інших дисциплін. НЕ 2.3. Основні вимоги до уроку музики. Взаємозвязок навчання та виховання на уроках музики. НЕ 2.4. Значення уроку музики. Організація музичного виховання в школі. Види музичної діяльності

учнів. Емоційна атмосфера на уроці музики. Урок музики – урок мистецтва. НЕ 2.5. Подібність уроку музики з іншими уроками. Особливості уроку музики. Психолого-педагогічні закономірності уроку

музики. Наявність різних форм роботи та їх цілісність. Загальні риси уроку музики з іншими предметами.

НЕ 2.6. Характеристика основних видів діяльності на уроці музики та їх взаємозв'язок.

Три основних види музичної діяльності. Музична грамота. Хоровий спів та слухання музики. Органічне включення в урок вивчення нотної грамоти під час розучування пісень та слухання музики. Залежність мети і змісту музичного виховання від загальних завдань у школі. Методика музичного виховання у початкових класах (1-4). Між предметні зв’язки в початкових класах як принцип комплексного впливу мистецтв. Духовний розвиток особистості.

Методика проведення уроків музики у 5-8 кл. Аналіз основних методичних прийомів вивчення нотної грамоти проведення хорового співу, слухання музики.

НЕ 2.7. Принципи загального музичного виховання. Проблема "музично-необдарованих дітей. Причини фальшивої інтонації.

Творчий розвиток дітей і шляхи його вирішення . Формування творчих сил і здібностей. Творча самостійність учнів у різновидах діяльності.

Змістовий модуль 3. Освітньо-виховний

НЕ 3.1. Основи методики музично-освітньої роботи. Музичне виховання в позакласній роботі. Музично – освітня робота з

учнями підлітками. Музичне виховання за кордоном. Програми та методичні розробки для середніх ЗНЗ. Планування і облік музичної роботи в школі. Організація діяльності малих академій школярів. Робочі календарні плани, поурочні плани уроків музики, планування різних музичних гуртків.

Основна література до курсу:

1. Алиев Ю.Б. Пение на уроках музыки. – М., 1978. 2. Апраксіна О.А., Орлова Н.Д. Выявление неверно поющих детей и

методы занятий сними. Статья в сб. "Музыкальное воспитание в школе". – М.: Музгиз, 1963.

3. Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в школе. – М.: Просвещение, 1983.

4. Артемьева И.В., Белова Г.В. Методика музыкального воспитания школьников 1-4 классов. – М.-Л.: Просвещение, 1965, С.57-73, 208-226.

5. Баренбойм Л., К.Орф. и институт Орфа "Советская музыка", № 5, 1969 6. Бартенева Л.Б. О музыкальной грамотности школьников // Музыкальное

воспитание в школе. – М., 1982. – Вып. 15. 7. Белобородова В.О. О музыкальном воспитании в школах ГДР. Сб.

"Музыкальное воспитание в школе". – Вып.4. – М.: Музыка, 1965. 8. Беркман Т. О подготовке учителей пения в педагогическом училище.

Методическое письмо. – М.: Учпедгиз, 1954. 9. Верещагина А., Жофчак З. Методика преподавания музыки в 1 классе. –

К.: Муз. Украина, 1987. 10. Верховинець В.М. Весняночка. – К.: Муз.Україна, 1989.

Курс теорії музики

162 год (4,5 кредити) Форма контролю: іспит

Мета викладання дисципліни – набуття певних теоретичних знань та практичних навичок, необхідних для майбутньому фахівцю, вчителю ЗНЗ, артисту, керівникам колективу.


− знання про: науково-теоретичну і методичну база предмету. - уміння: оцінювати взаємодію елементів музичної мови в єдності

форми і змісту, вміти самостійно розкривати авторський задум виконуваного твору, керуючись художнім смаком і відчуттям стилю; емоційно-усвідомлено сприймати музику; орієнтуватися в музично-художньому потоці.

Змістовий модуль 1.

«Специфіка музичного мистецтва. Музична фонетика» НЕ 1.1. Вступ. Музика. Музичний образ. Музичний стиль. Мета, завдання курсу. Музика, як вид мистецтва. «Будівельний

матеріал» музики. Час і простір в музиці. Зміст та образ в музиці. Музичний стиль. Інтонаційна природа музики. Специфіка музичної інтонації. Психофізіологічні основи інтонування.

НЕ 1.2. Музичний звук, його властивості. Властивості звуку (висота, гучність, тривалість, тембр). Запис, назви та

позначення звуків. Резонанс. НЕ 1.3. Музична система, її елементи. Елементи музичної системи. Обертоновий натуральний звукоряд. Ноти

скрипкового та басового ключів. Знаки альтерації. НЕ 1.4. Інтервали. Акорди. Прості та складені інтервали. Мелодичні та гармонічні інтервали.

Консонанси і дисонанси. Діатонічні та хроматичні інтервали. Обернення інтервалів. Енгармонізм інтервалів. Акордів терцевої та зміненої терцієвої будови. Акорди не терцієвої будови.

Змістовий модуль 2. Нотна графіка

НЕ 2.1. Історія нотного письма. Нотне письмо. Ключі. Знаки спрощення та скорочення нотного письма.

Літерні та інші нотації. Знаки збільшення тривалості. Особливі види поділу тривалостей. Ключі. Скорочення нотного письма.

НЕ 2.2. Темп. Динаміка мелізми. Постійні темпи. Агогіка. Динамічні акценти. Артикуляція. Орнаментика,

форшлаг, трель, мордент, групетто. Сучасні інтонації. Змістовий модуль 3. Музична морфологія

НЕ 3.1. Ритм. Метр. Тактовий розмір. Ритмічний рисунок. Ритмічні акценти. Поліритмія. Прості та складені

такти. Затакт. Замінні метри. Диригентські схеми. Синкопа. Поліметрія. Прості, складні, мішані розміри. Групування тривалостей в інструментальній, вокальній та хоровій музиці. Темп.

НЕ 3.2. Ладогармо нічна система. Лад. Тональність. Ладові функції. Монодичні ладові системи.

Натуральні семиступеневі лади. Лади української музики. Натуральний мажор. Інтервали та акорди в натуральному мажорі. Натуральний мінор. Інтервали та акорди в натуральному мінорі.

НЕ 3.3. Мажоро-мінорна система. Тональності міжорно-мінорної системи. Енгармонізм тотальностей.

Транспозиція. Розв’язання інтервалів та акордів в натуральному мажорі та натуральному мінорі. Види мінору та мажору. Розв’язання інтервалів та акордів у гармонічних ладах.

НЕ 3.4.Системи тональностей. Споріднені тональності. Однойменні тональності. Одно терцеві

тональності. Модуляція. Політональність. НЕ 3.5. Хроматика. Хроматична гама. Ладова альтерація. Альтеровані інтервали та акорди.

Штучні звукоряди. Додекафонія. НЕ 3.6. Мелодія. Мелодична лінія. Вокальна та інструментальна мелодія. Структура

мелодія. Період. Принципи розвитку мелодії. Секвенція. Кульмінація. НЕ 3.7. Музичні склади та фактура. Монодія. Поліфонія. Гармонія. Фактура. Стиль і жанр у музиці.

Змістовий модуль 4. Музичні форми

НЕ 4.1. Прості та складні форми. Одночасна форма. Проста двочастина форма. Проста три частинна

форма. Складна три частинна форма. НЕ 4.2. Богаточастинні форми. Рондо. Варіації. Вільні варіації. НЕ 4.3. Циклічні форми Прелюдія і фуга. Сюїта. Соната. Симфонія.

Основна література до курсу: 1. Алексеев А. Из истории фортепианной педагогики. – К.: Музична

Україна, 1974. – 160 с. 2. Асафьев Б.В. Избранные статьи о музыкальном просвещении и

образовании. Изд. 2 – Л.: Музыка, 1973. 3. Береза А.В. Програма з курсу „Основний музичний інструмент

(баян)”. – К., РНМК - 1991. 4. Брылин Б. Вокально-инструментальные ансамбли школьников. – М.:

Просвещение, 1990. 5. Газарян С. В мире музыкальных инструментов. – М.: Просвещение,

1989. – 192 с. 6. Гуменюк А. Українські народні музичні інструменти. – К.: Наукова

думка, 1967. – 118с. 7. Давидов М. Школа виконавської майстерності баяніста (акордеоніста)

Київ, 1998. 8. Давидов М.А. Основи формування виконавської майстерності

баяністів. К., 1997. 9. Кирдан Б., Омельченко А. Народні співці-музиканти на Україні. – К.:

Музична Україна, 1980. – 182 с. 10. Костюк О.Г. Сприйняття музики і художня культура слухача.- К.:

Наук.думка, 1963. 11. Лисенко М. Характеристика музичних особливостей українських дум

і пісень у виконанні кобзаря Вересая. – К.: Музична Україна, 1968. – 96с. 12. Нейгауз Г. Об искусстве фортепианной игры. – М.: Музыка, 1982. –

300 с. 13. Полтарєва В. Арфа. – К.: Музична Україна, 1980. – 58 с. 14. Ризоль Н. Очерки о работе в ансамбле банистов. Москва, 1986.

15. Сохор А. Воспитательная роль музыки - М., 1975. 16. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей - М., 1947. 17. Хоткевич Г. Музичні інструменти українського народу. – Харків,

1930. 18.Чулаки М. Иструменты симфонического оркестра. – М.: Музыка,

1972. – 176 с.

Сольфеджіо 324 год. (9 кредитів)

Форма контролю: іспит, залік Мета дисципліни – виховання досвідченого, художньо чутливого

музиканта, педагога чи виконавця; розвиток музичного слуху. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення

дисципліни: - ЗНАТИ: науково-теоретичну і методичну бази предмету. - ВМІТИ: виконувати інтонаційні вправи в тональностях до семи знаків

та від звуку; сольфеджувати одноголосні та багатоголосні мелодії різного рівня складності; записувати одноголосні та двоголосні диктанти в формі однотонального періоду; визначати на слух звукоряди ладів, інтервалів, акордів в тональності та від звуку, акордові послідовності.

Змістовий модуль 1. НЕ 1.1. Мажорний лад. До мажор. Розмір 2/4. Головні ступені. До мажор. Стійкі ступені. Тривалості звуків. Головні ступені в мажорі.

Поняття розміру та застосування розміру 2/4 в учбовій та художній практиці. Паузи. Тон і півтон. Розв'язання нестійких ступенів. Спів звукорядів, тетрахордів, діатонічних мелодичних секвенцій, окремих ступенів натурального мажору. Запис диктантів. Сольфеджування діатонічного одноголосся з аркуша та напам'ять, нескладних мелодій з акомпанементом викладача. Визначення на слух звукорядів, тетрахордів.

НЕ 1.2. Інтервали в мажорі. Поняття про інтервали. Класифікація інтервалів. Секунди, терції, кварти

та квінти в мажорі. Спів звукорядів, тетрахордів, мелодичних секвенцій в розмірі 2/4, окремих ступенів натурального до мажору. Запис одноголосних диктантів в розмірі 2/4. Сольфеджування діатонічного одноголосся з аркуша нескладних мелодій з акомпанементом викладача в розмірі 2/4. Визначення на слух звукорядів, тетрахордів окремих звуків та ступенів.

НЕ1.3. Соль мажор. Сексти і септими. Тональність соль мажор. Спів всіх елементів гами. Інтервали секста і

септіма. Спів звукорядів, тетрахордів, діатонічних мелодичних секвенцій з використанням кварт і квінт, окремих ступенів натурального соль мажору. Запис одноголосних диктантів в розмірі 2/4 з використанням вивчених інтервалів.. Сольфеджування діатонічного одноголосся з аркуша та напам'ять, нескладних мелодій з акомпанементом викладача в розмірі 2/4 та використанням інтервалів сексти і септіми. Визначення на слух звукорядів,

тетрахордів окремих звуків та ступенів. Визначення на слух окремих інтервалів.

НЕ1.4. Головні тризвуки в мажорі. Обернення головних тризвуків. Розмір ¾.

Поняття про головні тризвуки. Поняття про обернення. Головні тризвуки та їх обернення. Спів всіх елементів до, соль мажору. Спів звукорядів, тетрахордів, головних тризвуків. діатонічних мелодичних секвенцій з використанням кварт, квінт, секст та головних тризвуків, окремих ступенів натурального до та соль мажору. Запис одноголосних диктантів в розмірі ¾ з використанням вивчених інтервалів та головних тризвуків. Сольфеджування діатонічного одноголосся з аркуша та напам'ять, нескладних мелодій з акомпанементом викладача в розмірі ¾ та використанням руху по головних тризвуках і їх оберненнях. Визначення на слух звукорядів, тетрахордів окремих звуків, ступенів, інтервалів та тризвуків та обернень.

НЕ1.5 Фа мажор. Зб. 4 –зм.5. Акордові послідовності з головними тризвуками та їх оберненнями.

Поняття про тритони. Спів всіх елементів фа мажору. Поняття про акордові послідовності. Складення таблиць. Запис одноголосних диктантів з використанням вивчених інтервалів та головних тризвуків. Спів звукорядів, тетрахордів, головних тризвуків. діатонічних мелодичних секвенцій з використанням кварт, квінт, секст, септим та головних тризвуків з оберненнями, окремих ступенів натурального фа мажору. Запис одноголосних диктантів в розмірі 2/4 та ¾ з використанням вивчених інтервалів та головних тризвуків з оберненнями. Сольфеджування діатонічного одноголосся з аркуша та напам'ять, нескладних мелодій з акомпанементом викладача в розмірі 2/4 і 3/4 та використанням руху по головних тризвуках. Визначення на слух звукорядів, тетрахордів окремих звуків, ступенів, інтервалів, тризвуків з оберненнями, акордових послідовностей.

НЕ1.6 Мінорний лад. Натуральний ля мінор. Гармонічний ля мінор. Головні тризвуки гармонічного ля мінору.

Поняття про мінор та його види. Спів всіх елементів натурального та гармонічного ля мінору. Спів звукорядів, тетрахордів, головних тризвуків гармонічного мінору, діатонічних мелодичних секвенцій з використанням терцій, кварт, квінт, секст, септим та головних тризвуків, окремих ступенів гармонічного мінору. Запис одноголосних диктантів з використанням вивчених інтервалів та головних тризвуків в гармонічному мінорі. Сольфеджування діатонічного одноголосся з аркуша та напам'ять, нескладних мелодій з акомпанементом викладача. Визначення на слух звукорядів, тетрахордів окремих звуків, ступенів, інтервалів та тризвуків.

НЕ1.7 Мі мінор (два види). Затакт. Зб.4 та Зм.5 гармонічного мінору. Спів всіх елементів мі мінору. Тритони в гармонічному мінорі. Спів

звукорядів, тетрахордів, головних тризвуків, діатонічних мелодичних секвенцій з використанням терцій, кварт, квінт, секст, септим та головних тризвуків з оберненнями, окремих ступенів натурального та гармонічного

мінору. Поняття затакту. Запис одноголосних диктантів з використанням затакту. Сольфеджування діатонічного одноголосся з аркуша та напам'ять, нескладних мелодій з акомпанементом викладача. Визначення на слух звукорядів, тетрахордів окремих звуків, ступенів, інтервалів та тризвуків.

НЕ1.8 Ре мінор (два види). Головні тризвуки з обернення Спів всіх елементів гармонічного ля мінору. Спів звукорядів,

тетрахордів, головних тризвуків гармонічного мінору, діатонічних мелодичних секвенцій з використанням терцій, кварт, квінт, секст, септим, тритонів та головних тризвуків, окремих ступенів гармонічного мінору. Запис одноголосних диктантів з використанням вивчених інтервалів та головних тризвуків в гармонічному мінорі. Сольфеджування діатонічного одноголосся з аркуша та напам'ять, нескладних мелодій з акомпанементом викладача. Визначення на слух звукорядів, тетрахордів окремих звуків, ступенів, інтервалів та тризвуків.

НЕ1.9 Модульна контрольна робота. Тональності до одного знаку при ключі. Спів всіх елементів

тональностей. Побудова та спів інтервальних та акордових ланцюжків. Спів звукорядів, тетрахордів, простих та характерних інтервалів, головних тризвуків, діатонічних мелодичних секвенцій, окремих ступенів в тональності. Спів звукорядів, тетрахордів, інтервалів, акордів та їх ланцюжків від звуку. Запис одноголосних диктантів. Сольфеджування одноголосся та двоголосся з аркуша. Визначення на слух звукорядів, тетрахордів окремих звуків, ступенів, інтервалів, тризвуків з оберненнями, акордів, інтервальних та акордових послідовностей.

Змістовий модуль 2. НЕ 2.1. Ре мажор. Розмір 3/8. Зменшений тризвук. Інтервальні та

акордові ланцюжки в мажорі. Тональність ре мажор. Тоніка, субдомінанта, домінанта. Тритони.

Поняття про зменшений тризвук. Вивчення розміру 3/8. Ритмічна група четвертна з крапкою і восьма. Спів всіх елементів ре мажору. Спів звукорядів, тетрахордів, головних тризвуків, діатонічних мелодичних секвенцій, окремих ступенів. Запис одноголосних диктантів з використанням вивчених інтервалів, вивченої ритмічної групи. Сольфеджування діатонічного одноголосся з аркуша та напам'ять, нескладних мелодій з акомпанементом викладача. Визначення на слух звукорядів, тетрахордів окремих звуків, ступенів, інтервалів, тризвуків з оберненнями, акордових послідовностей.

НЕ 2.2. Мелодичний мінор. Сі мінор трьох видів. Характерні інтервали.

Тональність ре мажор. Тоніка, субдомінанта, домінанта, тритони. Спів всіх елементів ре мажору. Спів звукорядів, тетрахордів, головних тризвуків, діатонічних мелодичних секвенцій, окремих ступенів. Спів інтервалів, акордів та їх ланцюжків від звуку. Запис одноголосних диктантів з використанням вивчених інтервалів, акордів та зменшеного тризвуку в розмірі 3/8. Сольфеджування діатонічного одноголосся та двоголосся з

аркуша в розмірі 3/8. Визначення на слух звукорядів, тетрахордів окремих звуків, ступенів, інтервалів, тризвуків з оберненнями, акордових послідовностей.

НЕ2.3 Сі-бемоль мажор. Домінантовий септакорд з розв'язанням. Поняття про мелодичний мінор. Тональності ля, ре і мі мінор. Тоніка,

субдомінанта, домінанта, тритони. Спів всіх елементів мелодичного мінору.. Спів звукорядів, тетрахордів, головних тризвуків, діатонічних мелодичних секвенцій, окремих ступенів. Спів інтервалів, акордів та їх ланцюжків від звуку. Запис одноголосних диктантів з використанням вивчених інтервалів, акордів та зменшеного. Сольфеджування діатонічного одноголосся та двоголосся з аркуша в мелодичному мінорі. Визначення на слух звукорядів, тетрахордів окремих звуків, ступенів, інтервалів, тризвуків з оберненнями, акордових послідовностей.

НЕ2.4 Соль мінор трьох видів. Пунктирний ритм. Розмір 4/4. Синкопа. Одноіменні тональності

Тональність соль мінор трьох видів. Спів всіх елементів соль мінору. Пунктирний ритм. Ритмічні вправи та диктант. Спів звукорядів, тетрахордів, простих та характерних інтервалів, головних тризвуків, Д7 з розв'язанням, діатонічних мелодичних секвенцій, окремих ступенів в тональності. Спів звукорядів, тетрахордів, інтервалів, акордів та їх ланцюжків від звуку. Запис одноголосних диктантів з використанням пунктирного ритму. Сольфеджування одноголосся та двоголосся з аркуша. Визначення на слух звукорядів, тетрахордів окремих звуків, ступенів, інтервалів, тризвуків з оберненнями, акордових послідовностей.

НЕ2.5 Малий ввідний септакорд в натуральному мажорі. Зменшений септакорд

Повторення натурального мажору Спів всіх елементів соль, ре фа, ля, сі-бемоль мажору. Побудова та спів малого ввідного септакорду в мажорних тональностях. Зменшений септакорд. Спів звукорядів, тетрахордів, простих та характерних інтервалів, головних тризвуків, Д7 з розв'язанням, діатонічних мелодичних секвенцій, окремих ступенів в тональності. Спів звукорядів, тетрахордів, інтервалів, акордів та їх ланцюжків від звуку. Запис одноголосних диктантів. Сольфеджування одноголосся та двоголосся з аркуша. Визначення на слух звукорядів, тетрахордів окремих звуків, ступенів, інтервалів, тризвуків з оберненнями, акордових послідовностей.

НЕ2.6 Фа-дієз мінор. Тональність фа-дієз мінор. Спів всіх елементів тональності. Спів

звукорядів, тетрахордів, простих та характерних інтервалів, тритонів та головних тризвуків, Д7, ввідного септакорду з розв'язанням, діатонічних мелодичних секвенцій, окремих ступенів в тональності. Спів звукорядів, тетрахордів, інтервалів, акордів та їх ланцюжків від звуку. Запис одноголосних диктантів. Сольфеджування одноголосся та двоголосся з аркуша. Визначення на слух звукорядів, тетрахордів окремих звуків, ступенів, інтервалів, тризвуків з оберненнями, інтервальних та акордових послідовностей.

НЕ2.7 Мі-бемоль мажор. Тональність мі-бемоль мажор. Спів всіх елементів тональності. Спів

звукорядів, тетрахордів, простих та характерних інтервалів, тритонів та головних тризвуків, Д7, ввідних септакорду з розв'язанням, діатонічних мелодичних секвенцій, окремих ступенів в тональності. Спів звукорядів, тетрахордів, інтервалів, акордів та їх ланцюжків від звуку. Запис одноголосних диктантів. Сольфеджування одноголосся та двоголосся з аркуша. Визначення на слух звукорядів, тетрахордів окремих звуків, ступенів, інтервалів, тризвуків з оберненнями, інтервальних та акордових послідовностей.

НЕ2.8 До мінор трьох видів. Характерні інтервали. Тональність до мінор трьох видів. Спів всіх елементів тональності.

Характерні інтервали зм.4 та зб.5. Спів звукорядів, тетрахордів, простих та характерних інтервалів, тритонів та головних тризвуків, Д7, ввідного септакорду з розв'язанням, діатонічних мелодичних секвенцій, окремих ступенів в тональності. Спів звукорядів, тетрахордів, інтервалів, акордів та їх ланцюжків від звуку. Запис одноголосних диктантів. Сольфеджування одноголосся та двоголосся з аркуша. Визначення на слух звукорядів, тетрахордів окремих звуків, ступенів, інтервалів, тризвуків з оберненнями, інтервальних та акордових послідовностей.

НЕ2.9 Модульна контрольна робота. Тональності до одного знаку при ключі. Спів всіх елементів

тональностей. Побудова та спів інтервальних та акордових ланцюжків. Спів звукорядів, тетрахордів, простих та характерних інтервалів, головних тризвуків, діатонічних мелодичних секвенцій, окремих ступенів в тональності. Спів звукорядів, тетрахордів, інтервалів, акордів та їх ланцюжків від звуку. Запис одноголосних диктантів. Сольфеджування одноголосся та двоголосся з аркуша. Визначення на слух звукорядів, тетрахордів окремих звуків, ступенів, інтервалів, тризвуків з оберненнями, акордів, інтервальних та акордових послідовностей.

Основна література 1. Блюм Д. Гармоническое сольфеджио. – М., 1991. 2. Вахромеев В.А. Сольфеджио. – М., 1966. 3. Давыдова Е.В. Методика преподавания сольфеджио. – М., 1975. 4. Драгомиров П. Учебник сольфеджио. – М.: Музыка, 1991. 5. Калмыков В., Фридкин Г. Сольфеджио. Часть І. Одноголосие. – М.:

Музыка, 1987. 6. Кирюшин В.В. Поем по нотам. – М., 1967. 7. Колесса Ф. Шкільний співаник. - К.: Музична Україна, 1993. 8. Краткий музыкальный словарь. – Л.: Музыка, 1964. 9. Ладухин Н.М. Одноголосное сольфеджио. – М., 1969. 10. Островский П.Л. Учебник сольфеджио. Вып.I. – М., 1976. 11. Павлюченко С. Елементарна теорія музики. - К.: Музична Україна,

1980. 12. Переверзев Н.К. Проблемы музыкального интонирования. – М., 1962.

13. Пісні Буковини. – К.: Музична Україна, 1990. 14.Побережна Г. І., Щериця Т. В. Українська народна пісня. Навчальний

посібник з сольфеджіо. – К.: Вища школа, 2006.

Гармонія 108 год (3 кредити)

Форма контролю:іспит, залік Мета дисципліни – сприяти розвитку музичного мислення та розумінню

виразових можливостей гармонічної мови музичного твору в єдності з іншими засобами музичної виразності (мелодія, метроритм, форма, фактура тощо).


- ЗНАТИ: основні поняття і явища гармонії; - ВМІТИ: гармонізувати мелодію і бас письмово чи за фортепіано; грати

на фортепіано в гармонічному чотириголосному викладі окремі акорди, звороти, секвенції, модуляції, розвинені гармонічні побудови.

Змістовий модуль 1. НЕ 1.1. Вступ. Основні поняття. Мета, завдання курсу. Основні засади класичної гармонії. Поняття

"гармонія". Акорд. Чотириголосний склад. НЕ 1.2Деякі питання гармонічного аналізу. Гармонічний аналіз та його специфіка. Деякі питання гармонічного

аналізу. Значення гармонічного аналізу. Види гармонічного аналізу. Основні прийоми аналізу. Узагальнення даних гармонічного аналізу. Стилістичні моменти в аналізі.

НЕ1.3.Лад. Функціональна система. Головні тризвуки ладу. Тризвуки та чотириголосний склад. Подвоєння в тризвуках. Мелодичне

положення тризвуків. Перехрещення голосів. Лад та ладова функція. Функціональність. Функціональна система головних тризвуків. Послідовність або зворот. Формули зворотів. Назви зворотів.

НЕ1.4. Гармонічне сполучення тризвуків. Сполучення основних тризвуків. Типи руху окремих голосів. Види

сумісного руху голосів. Гармонічний спосіб сполучення тризвуків. НЕ1.5Мелодичне сполучення тризвуків (кварто-квінтове

співвідношення). Особливості мелодичного сполучення акордів. Техніка мелодичного

сполучення тризвуків кварто-квінтового співвідношення. НЕ1.6Мелодичне сполучення тризвуків (секундове співвідношення). Особливості мелодичного сполучення акордів. Техніка мелодичного

сполучення тризвуків секундового співвідношення. НЕ1.7Гармонізація мелодії головними тризвуками. Гармонізація. Практичні поради. Функціональне визначення звуків

мелодії. Логіка використання гармонічних функцій. Співвідношення функцій

з долями тактів. Поєднання кожної пари голосів в акордах. Лінія басу та інших голосів. Практична гармонізація мелодії.

НЕ1.8 Переміщення тризвуків. Переміщення акорду та його значення. Техніка переміщення. Практичні

поради. Аналіз побудови. Виконання письмових вправ. Закріплення матеріалу грою на фортепіано.

НЕ1.9 Гармонізація басу. Особливості гармонізації басу. Використання гармонічного сполучення.

Застосування мелодичного сполучення. Використання переміщень. Практичні рекомендації по гармонізації басу. Вправи по гармонізації басу з використанням переміщень. Гармонізація схем в різних тональностях. Виконання вправ на фортепіано.

Змістовий модуль 2. Період. Речення. Каденції

НЕ 2.1. Стрибки терцієвих тонів. Стрибки терцій в сопрано. Стрибки терцій в тенорі. Аналіз задач.

Письмові вправи по гармонізації мелодії з використанням стрибків терцієвих тонів. Виконання вправ на фортепіано.

НЕ 2.2.Період. Каденції. Членування музичного твору. Період , речення. Каденції в періоді.

Основні види каденцій (автентичні, плагальні, повні). Інші різновиди каденцій (досконалі та недосконалі). Практичні рекомендації. Письмові вправи по гармонізації мелодії з використанням різних видів каденцій. Виконання вправ на фортепіано. Вправи на до розвинення даного речення до періоду та його гармонізація.

НЕ2.3Кадансовий кварт- секстакорд. Визначення та позначення. Функціональна особливість кадансового

кварт- секстакорду. Голосоведіння. Метричні умови. Акордова підготовка кадансового квартсекстакорду. Переміщення. Значення кадансового квартсекстакорду. Письмові вправи по гармонізації мелодії з використанням кадансового квартсексакорду. Виконання вправ на фортепіано.

НЕ2.4 Секстакорди головних тризвуків ладу. Визначення та позначення секстакордів. Подвоєння в секстакордах та їх

розташування. Використання секстакордів. Голосоведіння. Паралельні октави та унісони. Паралельні квінти. Поєднання секстакорду з тризвуком секундового співвідношення. Переміщення. Подвоєння терції в секстакорді. Мелодична лінія басу.

НЕ2.5Плавне сполучення тризвуків із секстакордами. Гармонічне сполучення секстакордів з тризвуками кварто-квінтового

співвідношення. Сполучення секстакорду з тризвуком секундового співвідношення.

НЕ2.6 Стрибки при сполученні тризвуків та секстакордів. Стрибки прим та квінт. Змішані стрибки. Приховані октави та квінти.

Значення стрибків. Практичні рекомендації. НЕ2.7 Сполучення двох секстакорів.

Загальні відомості. Секстакорди кварто-ківнтового співвідношення. Секстакорди секундового співвідношення. Особливості мінору.

НЕ2.8 Модульна контрольна робота. Письмова гармонізація мелодії з використанням тризвуків та

секстакордів головних ступенів ладу. Гра на фортепіано акордових побудов, послідовностей, секвенцій та гармонізацій мелодичних уривків.

Основна література до курсу: 1. Берков В. Формообразующие средства гармонии. – М., 1971. 2. Григорьев С. Теоретический курс гармонии. – М., 1981. 3. Гуляницкая Н.С. Введение в современную гармонию. – М., 1984. 4. Дубовский И. и др. Учебник гармонии. – М., 1985. 5. Мазель Л.А. Проблемы классической гармонии. – М., 1972. 6. Тюлин Ю.Н. Учение о гармонии. Т.1. – М., 1966. 7. Способин И.В. Лекции по курсу гармонии. – М., 1969. 8. Холопов Ю.Н. Гармония. Теоретический курс. – М., 1988. 9. Холопов Ю.Н. Очерки современной гармонии. – М., 1974.

Поліфонія 81 год (кредитів: 2,5)

Форма контролю: залік Мета дисципліни – курс поліфонії разом з іншими музично-

теоретичними дисциплінами на кафедрі музики повинен допомагати вихованню та навчанню висококваліфікованих педагогів музики загальноосвітньої школи.


- ЗНАТИ: необхідні відомості з історії поліфонії; поняття найбільш розповсюджених поліфонічних прийомів та форм;

- ВМІТИ: розрізняти стилі поліфонічного письма; виконувати практичні письмові завдання відповідно темам курсу; аналізувати твори поліфонічних форм.

Змістовий модуль1. Поліфонія строгого письма

НЕ 1.1. Вступ. Мелодика строгого письма Періодизація історії багатоголосся. Жанри і форми вокальної поліфонії.

Особливості мелодики строгого письма. НЕ 1.2. Поліфонічне двоголосся. Простий та складний контрапункт. Поєднання мелодій в простому контрапункті. Система позначення

інтервалів в поліфонії (С. І. Танєєв). Різновиди складного контрапункту. НЕ 1.3Поліфонічне триголосся. Загальні властивості триголосся строгого стилю. Імітація. Канон.

Канонічна секвенція. Складний контрапункт в триголоссі. Імітаційне триголосся.

Змістовий модуль 2. Поліфонія вільного письма

НЕ 2.1. Контрапунктичні норми вільного стилю. Загальна характеристика стилю. Мелодика вільного письма.

Поліфонічний тематизм. Поліфонічне багатоголосся вільного стилю. НЕ 2.2. Контрастно-поліфонічні та імітаційно-поліфонічні форми

вільного стилю. Загальні властивості контрастного двоголосся у вільному письмі.

Ритмічні властивості контрастного двоголосся та триголосся Складний контрапункт вільного стилю. Загальні властивості імітації у вільному письмі. Тональна, стретна та вільна імітації.

НЕ 2.3 Фуга. Загальні властивості фуги. Будова три частинної однотемної фуги. Фуга

на декілька тем. Основна література до курсу:

1. Григорьев С., Мюллер Т. Учебник полифонии. – М., 1985. 2. Золотарев В. Фуга. Руководство к практическому изучению. – М.,

1965. 3. Мюллер Т. Полифонический анализ. Хрестоматия. – М., 1964. 4. Павлюченко С. Практическое руководство по контрапункту строгого

письма. – Л., 1963. 5. Протопопов В. Очерки из истории инструментальных форм XVI

начала ХIХ века. – М., 1979. 6. Протопопов В. Из истории форм инструментальной музыки XVI-

XVIII веков. Хрестоматия. – М., 1980. 7. Протопопов В. Западноевропейская музыка XIX – начала XX веков.

История полифонии. Вып. 4. – М., 1986. 8. Протопопов В. Полифония в русской музыке XVII – начала XX веков.

История полифонии. Вып. 5. – М., 1987. 9. Степанов А., Чугаев А. Полифония. – М., 1972. 10. Скребков С. Учебник полифонии. – М., 1982. 11. Скребков С. Полифонический анализ. – М.-Л., 1940. 12. Тюлин Ю. Искусство контрапункта. – М., 1968.

Хорознавство 81 год (2,5 кредита)

Форма контролю: залік Мета викладання дисципліни – освоїти теоретичні знання з

хорознавства. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення

дисципліни: - знання про: художньо-виражальні можливості різних хорових

колективів: мішаного хору, чоловічого, жіночого, дитячого та хору хлопчиків; мати уявлення про стрій, діапазон, тембр та вокально-хорові технічні можливості хорів.

- уміння: застосовувати теоретичні знання з хорознавства на практиці; формувати практичні навички роботи під час проведення занять з хорового

практикуму, спрямовувати знання з хорознавства до застосування їх під час проходження педагогічної практики.

Змістовий модуль 1. Хоровий спів – складова частина естетичного виховання людини НЕ 1.1. Вступ до курсу. Невеликий огляд історії хорового співу.

Мета і завдання курсу. Хоровий спів загальнодоступна форма художньої діяльності людей. Основа хорової культури народна-пісенна творчість.

НЕ 1.2. Історія розвитку хорового співу за рубежем. Хоровий спів як мистецтво. Хорове мистецтво у середньовіччі. Розвиток

і становлення вокально-симфонічних і жанрів у Сх та Зх Європі у період (16-18 ст.). Співацькі хорові школи.

НЕ 1.3. Історія розвитку хорового співу на Україні Професійні хори у Стародавній Русі. Багатоголосий спів. Братські

школи. Професійні та самодіяльні хорові колективи та їх керівники. Розвиток хорового мистецтва на Буковині. Дитяче хорове мистецтво. Принципи організації дитячого хору.

Змістовий модуль 2. Огляд історії Української церковної музики.

НЕ 2.1. Візантійська церковна музика. Українське музичне середньовіччя.

Візантійська музика від 4 століття до 1453 року, її нотне письмо – невм. Реформа нотного письма. Антифонний спів. Перші візантійські піснетворці. Форма канону. Болгарський наспів. Зародження української церковної музики 11 ст. Київський наспів.

НЕ 2.2. Доба старшого партесного співу. Золота доба української музики.

Київське знамено – п'ятилінійно-тактова нотація 16 ст., київський нотопис. Партесний спів. Києво-Могилянська Академія. М.Ділецький та його трактат. Золота доба української музики (1760-1825 рр.) М.Березовський, Д.Бортнянський, А.Ведель. Церковно-народний спів.

НЕ 2.3. Перемишльська доба. Музика найновіших часів. Перемишльська школа та її засновники М.Вербицький та І.Лаврівський.

Музика найновіших часів (П.Бажанський, А.Вахнянин, В.Матюк). галицькі композитори кінця 19 століття В.Матюк (1852-1912), О.Нижанківський (1863-1919), Д.Січинський (1865-1909), С.Воробкевич (1836-1903), "Збірник церковних і літургійних пісень" С.Людкевича для шкільних мішаних хорів. Нові перлини у церковній музиці – К.Стеценко, М.Леонтович

Змістовий модуль 3. Теорія хорового співу

НЕ 3.1. Жанри хорового виконавства. Академічні хори. Народні хори.

Академічні хори. Народні хори. Особливості академічних хорів. Національні форми народного хорового співу. Основні структурні риси народних хорів у залежності від місцевих традицій. Українські народні хори. Оперні хори. Особливості жанру. Ансамблі пісні і танцю.

НЕ 3.2. Хор як музично-виконавський колектив. Типи хорових колективів. Види хорів – характеристики складу хору за

кількістю хорових партій. Виражальні можливості унісонного співу. Двоголосні хори. Багатоголосні хорові твори. Дивізії хорових партій.

НЕ 3.3. Професійне хорове мистецтво України. Професійні хорові колективи України ("Думка", "Трембіта", Державна

капела бандуристів. Хор ім. Г. Верьовки. Видатні хорові диригенти. НЕ 3.4. Хорове самодіяльне мистецтво в Україні Значення хорової самодіяльності в загальній системі музичного

виховання. Види хорової самодіяльності та художньо-виконавські напрямки. Різновидності самодіяльних хорів (народні хори, академічні хори, ансамблі пісні і танцю).

НЕ 3.5 Робота з самодіяльним хором. Організація самодіяльного хору Навчально-виховна робота в хорі.

Технічна робота. Художня робота з хором. Практична діяльність хору: репертуар, склад хору.

Змістовий модуль 4. Методика роботи з хором

НЕ 4.1. Характеристика хорових партій. Співацькі голоси. Формування хорових партій. Група жіночих, дитячих, чоловічих голосів.

Характеристика з боку тембру, діапазонів, вокально-технічних можливостей. Фізіологія голосового апарату. Резонатори головні та грудні. Примарні

звуки. Поняття теситури. НЕ 4.2. Вокально-хорова техніка. Робота над співацьким диханням

та звукоутворенням Основні елементи вокально-хорової техніки. Типи дихання.

Звукоутворення. Поняття атаки звуку, її різновидності. Округлення звуку. Легато, нон легато, стакато. Методи роботи в хорі над цими навичками.

НЕ 4.3. Робота над дикцією в хорі Вокальна дикція. Особливості орфоепії в хоровому співі.

Артикуляційний апарат. Особливості вимови голосних і приголосних у співі. Методи виправлення дикції. Культура мови у співі.

Змістовий модуль 5. Хоровий стрій, ансамбль, поетичний текст, Засоби художньої

виразності НЕ 5.1. Вираження хорового строю. Типи визначення понять строю. Особливості хорового строю Стрій

мелодійний, гармонійний. Принципи інтонування ступенів мажору та мінору, інтервалів, діатонічних та хроматичних півтонів простих та складних акордів. Труднощі у відхиленнях.

НЕ 5.2. Робота над інтонацією в хорі. Поняття інтонації. Умови чистого інтонування і психологічна настройка,

відчуття ладу. Звукоутворення, характер звуку. Теситура, ритм, темп. Методика виховання слуху гармонічного та внутрішнього. Користування камертоном.

НЕ 5.3. Ансамбль Хоровий ансамбль. Відомості про ансамбль. Поняття ансамблю в музиці. Хоровий ансамбль

– загальний, частоковий, вокальний, динамічний, штучний та природній. Ансамбль в поліфонічній фактурі.

НЕ 5.4. Поетичний текст. Методика роботи над динамічними відтінками. Засоби худ. виразності в хорі.

Значення поетичного тексту. Взаємозв’язок з літературним текстом. Методика роботи над динамічними відтінками художньою виразністю.

Змістовий модуль 6. Аналіз хорового твору. Виховання диригента хору

НЕ 6.1. Музично-теоретичний аналіз твору Аналіз хорового твору. Характеристика епохи, в яку було написано твір.

Аналіз літературного тексту (ідея, тема, зміст). Музично-теоретичний аналіз твору. Вокально-виконавський аналіз.

НЕ 6.2. Самостійна робота диригента Принцип добору репертуару. Домашня робота над партитурою. План

роботи над твором. План художнього виконання. НЕ 6.3. Розучування та виконання творів з хоровим колективом Форми ознайомлення хористів з хором, які залежать від кваліфікації

хорового колективу. Загальні положення: - програвання партитур на інструменті; - бесіда щодо змісту та характеру твору; - методика розучування; - форми репетиційної роботи; - остаточна шліфовка твору; - концертне виконання твору.

Основна література до курсу: 1. Архімович Л., Каришева Т., Шеффер Т., Шреєр-Ткаченко О., Нариси

з історії музики, ч.1. – К.: Мистецтво, 1964. 2. Анисимов А. Работа с самодеятельным хором. – Л.: Госиздат, 1938. 3. Ардентов В. Роль сравнения при анализе хоровых партитур / Сборник

"ХIII том трудов Ленинградского института культуры", - 1966. 4. Бажанський П. Історія руского церковного пінія. – Л., 1890. 5. Вахняк Є. Як працювати над хоровими творами а капела / Методичні

поради для хорових самодіяльних колективів. – К.: ЦБНТ, 1960. 6. Виноградов К. Работа над дикцией в хоре. – М.: Музыка, 1967. 7. Вознесенский И. Осмогласные распевы трех последних веков

православной русской церкви. І., Киевский расспев. – М., 1898. 8. Вопросы вокальной педагогики / Сборник статей. Вып.1. – М., 1962. 9. Государственная академическая капелла им. М.И.Глинки, - Л.:

Музгиз, 1967. 10. Грінченко М. Історія української музики. – К., 1922.

Аналіз музичних творів

108 год (3 кредити)

Форма контролю: залік Мета викладання дисципліни – Ознайомити студентів з основами

музикознавчого та художньо-педагогічного аналізу музичних творів, навчити використовувати набуті знання та навички у подальшій професійній

роботі. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення

дисципліни: - знання про: необхідні відомості з аналізу музичних творів; загальні

основи музичної форми; поняття найбільш розповсюджених гомофонних та поліфонічних форм

- уміння: розрізняти музичні форми та їх елементи; виконувати практичні письмові завдання відповідно темам курсу; аналізувати твори різноманітних форм.

Змістовий модуль 1. Основні елементи музичної мови. Прості форми

НЕ 1.1. Вступ. Основні елементи музичної мови. Зміст та форма в музиці. Два аспекти в розумінні музичної форми.

Основні ознаки членування музичної форми. Функції частин та види викладання музичного матеріалу. Елементи музичної мови. Мелодико-синтачні структури.

НЕ 1.2. Основні елементи музичної форми. Мелодія. Тема. Тематизм. Гармонія, фактура, метроритм, поліфонія. НЕ 1.3. Форма періоду. Нормативний експозиційний період. Класифікація періодів. НЕ 1.4. Проста одночастинна та двочастинна форма. Різновиди одночастинної форми. Будова простої двочастинної форми.

Походження та використання форм. НЕ 1.5. Проста тричастинна форма. Різновиди простої тричастинної форми. Особливості середньої частини.

Різновиди репризи простої тричастинної форми. НЕ 1.6. Складна двочастинна форма. Різновиди складної двочастинної форми. Типи форми. НЕ 1.7. Складна тричастинна форма. Особливості складної тричастинної форми. Різновиди форми. Характер

контрасту міхж частинами. Форма з тріо та з епізодом. НЕ 1.8.Фрма рондо. Визначення. Загальний план. Старовинне рондо. Головна партія.

Епізоди. Особливості класичного рондо. Змістовий модуль 2. Складні форми

НЕ 2.1. Варіаційна форма. Визначення. Варіації на basso ostinato. Строгі варіації. Тема варіації.

Вільні варіації. Подвійні варіації. НЕ 2.2. Сонатна форма. Визначення. Характер основного контрасту тем. Партії експозиції.

Розробка. Реприза. Додаткові частини. Видозмінені сонатні форми. НЕ 2.3. Рондо-соната. Визначення. Загальний план. Партії експозиції. Середній епізод.

Загальна реприза. Кода. НЕ 2.4. Старовинна двочастинна та старовинна сонатна форма. Особливості частин. Експозиції. Розробково-репризна частина.

Виникнення повної репризи. НЕ 2.5. Циклічні форми. Особливості будови старовинної сюїти; особливості будови нової сюїти;

особливості будови різновидів сонатно-симфонічного циклу. НЕ 2.6. Контрастно-складова форма. Концертна форма. Вільні та

мішані форми. Прміжні форми. Особливості будови контрастно-складової форми; Особливості будови

вільних та мішаних форм; Різновиди проміжних форм. НЕ 2.7. Вокальні форми. Особливості будови куплетної форми. Особливості будови куплетно-

варіаційної форми. Особливості прояву взаємозв’язку слова і музики у вокальному творі. Особливості використання форм інструментальної музики в галузі вокальної музики.

НЕ 2.8. Модульна контрольна робота. Відповідь на теоретичні питання. Письмовий та усний аналіз форми

музичного твору. Основна література до курсу:

1. Абрамов А. О специфике музыкального содержания // Эстетические очерки. Вып.3. – М.: Музыка, 1973. – С.123-141.

2. Асафьев Б.В.Музыкальная форма как процесс. / Изд 2-е. – Л.:Музыка, 1971.

3. Варга Б., Димень Ю., Лопариц Э. Язык, музыка, математика. – М., 1981.

4. Горбенко М. Анализ музыкальных произведений. План-конспект. – М.: ВГМУ им. Гнесиных, 1986.

5. Горюхина М.А. Очерки по вопросам музыкального стиля и формы. – К., 1985.

6. Дарваш Г. Книга о музыке. – М.: Музыка, 1983. 7. Козлов П., Степанов А. Анализ музыкальных произведений. – М.,

1969. 8. Мазель Л.А. О природе и средствах музыки. 2-е изд. – М., 1991. 9. Мазель Л.А. Строение музыкальных произведений. 3-е ид. – М., 1986. 10. Мазель Л.А., Цуккерман В.А. Анализ музыкальных произведений. –

М., 1967. 11. Месснер Е И. Основы композиции. – М., 1968. 12.Назайкинский Е.В. Логика музыкальной композиции. – М., 1982.

Історія зарубіжної музики 216 год (6 кредитів)

Форма контролю: іспит, залік Мета дисципліни – визначити художні цінності музики як мистецтва,

ознайомитися з основними напрямками в мистецтві різних епох та стилів, з творчістю великих композиторів, подіями музичного життя, майстерністю музикантів, виконавців.


- ЗНАТИ: науково-теоретичну і методичну бази предмету; основні музично-історичні стилі від стародавніх часів до сучасності; біографії та творчість деяких зарубіжних композиторів;

- ВМІТИ: оцінювати взаємодію елементів музичної мови в єдності форми і змісту; самостійно розкрити авторський задум виконуваного твору, керуючись художнім смаком і відчуттям стилю; емоційно-усвідомлено сприймати музику; орієнтуватися в музично-художньому потоці.

Змістовий модуль1. Музична культура доXIX століття

НЕ 1.1. Музичне мистецтво Древньої Греції, Середньовіччя і Відродження.

Давньогрецьке мистецтво, його зв’язок з міфологією. Значення «трагедії». Культура середньовічної Європи. Витоки церковної музики. Григоріанський хорал. Структура середньовічної меси. Розвиток багатоголосся. Система нотного письма. Музична культура XIV-XVI століть. Виникнення та розвиток опери.

НЕ 1.2. Музична культура XVII-XVIII століть. Розвиток вокальної музики XVII століття. Французька, англійська та

німецька опера. Інструментальна музика XVII століття. Творчість Г. Ф. Генделя. Клавірна та органна творчість Й. С. Баха. Оперна реформа Х. В. Глюка. «Віденська класична школа». Формування сонатно-симфонічного циклу. Новаторство В. А. Моцарта в оперному жанрі. Інструментальна музика Й. Гайдна. Симфонізм Л. Бетховена. Фортепіанні сонати Л. Бетховена.

Змістовий модуль 2. Музична культура XIX-XX століть

НЕ 2.1. Особливості романтизму в музиці. Вокальні цикли Ф. Шуберта. Новаторство фортепіанного циклу Р.

Шумана. «Карнавал». Опера Д. Россіні «Севільський цирюльник» як вище досягнення в розвитку італійської опери – «буф». Фортепіанна творчість Ф. Шопена та його самобутність. Симфонічна творчість Г. Берліоза. Оперна реформа Р. Вагнера. Творчість Ф. Ліста. Інструментальна музика Й. Брамса. Оперна творчість Д. Верді та Ж. Бізе. Творчість Е. Гріга. Особливості французького музичного «імпресіонізму».

НЕ 2.2. Музична культура Західної Європи у І половині ХХ століття. «Нова віденська школа»: А. Шенберг, А. Берг, А. Веберн. Французька

«Шістка» та її представники. Музично-педагогічна діяльність К. Орфа.

Творчість Г. Малера. Творчість. Штрауса, П. Хіндеміта. Національна основа музики Б. Бартока. Загальний огляд музичної культури ХХ століття.

Основна література до курсу: 1. Галацкая В. Музыкальная литература зарубежных стран. Вып.1. – М.,

1977. 2. Галацкая В. Музыкальная литература зарубежных стран. Вып.3 – М.,

1978. 3. Грубер Р. Всеобщая история музыки. – М., 1960. 4. Друскин М. Музыкальная литература зарубежных стран. В 4 т. – М.,

1976. 5. Друскин М. История зарубежной музыки. В 4 т. – М., 1976. 6. Конен В. Музыкальная литература зарубежных стран. В 4 т. – М.,

1984. 7. Конен В. История зарубежной музыки. В 3 т. – М., 1972. 8. Левик Б. История зарубежной музыки. Вып.2. – М., 1966. 9. Левик Б. Музыкальная литература зарубежных стран в 2 т. 10. Левик Б. Музыкальная литература зарубежных стран в 5 т. 11. Розеншильд К. История зарубежной музыки. Вып.1. – М., 1969.

Історія української музики 81 год (2,5 кредита)

Форма контролю: залік Мета дисципліни – прищепити студентам любов і повагу до української

музичної культури, яка є невід'ємною складовою світового музично-культурного процесу; дати розгорнуту картину етапів історичного розвитку української музики; навчити вдумливо сприймати твори вітчизняних композиторів різних часів; виховати творчу зацікавленість до української музики; розвинути в студентів професійні навички аналізу творів українських композиторів різних часів.


- ЗНАТИ: науково-теоретичну і методичну бази предмету; основні музично-історичні стилі української професійної творчості; біографії та творчість українських композиторів;

- ВМІТИ: оцінювати взаємодію елементів музичної мови в єдності форми і змісту; самостійно розкрити авторський задум виконуваного твору, керуючись художнім смаком і відчуттям стилю; емоційно-усвідомлено сприймати музику; орієнтуватися в музично-художньому потоці.

Змістовий модуль1. Українська професійна музика кінця XVIII – початку XIX століття НЕ 1.1. Музична культура України до середини XVIII століття. Джерела української музичної культури. Музична культура Київської

Русі. Історичні умови розвитку музичної культури України в період розквіту феодалізму. Розвиток музичної грамотності; Значення братських шкіл. Розвиток українського музичного театру. Розвиток музичної освіти на

Україні в XVII – 1 половині XVIII століття. Роль Київської академії в підготовці музикантів. Глухівська музична школа.

НЕ 1.2. Музична культура України ІІ половини XVIII – І половини XIX століття.

Загальні напрями розвитку музичного мистецтва на Україні даного періоду. Вокальна творчість ІІ половини XVIII – І половини XIX століття. Пісенна творчість Г. Сковороди. Інструментальна музика у ІІ половині XVIII – І половині XIX століття. Загальні тенденції розвитку театру.

Змістовий модуль 2. Музична культура України XIX-XX століть

НЕ 2.1Українська професійна музика XIX століття. Музичне життя міст України. Домашнє музикування, Його форми.

Українські композитори XIX століття. «Запорожець за Дунаєм» С. С. Гулака-Артемовського – зразок першої української лірико-комічної опери. Значення творчої спадщини М. В. Лисенка для розвитку української професійної музики.

НЕ 2.2Українська професійна музика XX століття. Нові явища в музичному житті України у XX столітті. Українські

композитори XX століття. Шляхи розвитку симфонічної музики ХХ століття. Розвиток оперного та балетного жанрів у ХХ столітті. Інструментальна музика XX століття.

Основна література до курсу: 1. Архімович Л.Б. Українська класична опера. - К.: Музична Україна,

1957. 2. Архімович Л.Б. Шляхи розвитку української радянської опери. - К.:

Наукова думка, 1970. 3. Архімович Л.Б., Каришева Т.І., Шеффер Т.В., Шреєр-Ткаченко О.Я.

Нариси з історії української музики. - К.: Мистецтво, 1964, т. І, ІІ. 4. Бернандт Г.Б., Ямпольский И.М. С.С. Гулак-Артемовский, его

русские связи. – В кн.: Из истории русско-украинских музыкальных связей. - М., 1956.

5. Боровик М.К. Андрій Штогаренко. - К.: Музична Україна, 19854. 6. Боровик М.К. Український радянський камерний інструментальний

ансамбль. – К.: Музична Україна, 1968. 7. Булат Т.П. Микола Лисенко. - К.: Музична Україна, 1973. 8. Булат Т.П. Український романс. - К.: Музична Україна, 1979. 9. Булка Ю.П. Нестор Нижанківський. - К.: Музична Україна, 1972. 10. Волинський Й.З. Музична культура Галичини 60-х років ХІХ ст. – у

зб.: Живі історії української музики. - К., 1965. 11. Герасимова-Персидська Н.О. Партесний концерт. - К.: Музична

Україна, 1976. 12. Герасимова-Персидська Н.О. Хоровий концерт на Україні в ХVІІ-

ХVІІІ ст. - К.: Музична Україна, 1978. 13. Гордійчук М.М. М.Д.Леонтович. - К.: Музична Україна, 1972.

14. Гордійчук М.М. Українська радянська симфонічна музика. – К.: Музична Україна, 1969.

Музична література 81 год (2,5 кредита)

Форма контролю: іспит Мета викладання дисципліни – Визначити художні цінності музики як

мистецтва, значення музики в житті людей, її зміст та засоби виразності, основні жанри музичного мистецтва; ознайомитися з творчістю великих композиторів, подіями музичного життя, майстерністю музикантів-виконавців.


- знання про: науково-теоретичну і методичну бази предмету; основні музично-історичні стилі від стародавніх часів до сучасності; біографії деяких композиторів світу.

- уміння: оцінювати взаємодію елементів музичної мови в єдності форми і змісту, вміти самостійно розкривати авторський задум виконуваного твору, керуючись художнім смаком і відчуттям стилю; емоційно-усвідомлено сприймати музику; орієнтуватися в музино-художньому потоці.

Змістовий модуль 1. Вступ. Вокальна музика

НЕ 1.1. Вступ. Музика в нашому житті. Мета, завдання курсу. Музика, як вид мистецтва. Різновиди музики:

народна, церковна, камерна, концертна, театральна (сценічна), естрадна, військова, музика кіно та радіо.

НЕ 1.2. Зміст музичних творів. Змістовність творів різних видів мистецтва. Прояви змістовності в

музиці. Програмна музика. Зв'язок музики та слова. Картини природи в музиці. Світ казки та фантастики в музиці. Здатність музики передавати характери людей та їх поведінку. Події минулого в музичних творах. Прослуховування творів: «Карнавал» Р.Шумана, «Дитячий альбом» П.Чайковського, «Карнавал тварин» Сен-Санса, увертюра до опери «Тарас Бульба» М. Лисенка.

НЕ 1.3.Вокальна музика. Пісня. Вокальна музика як стародавній вид музичного мистецтва. Музична

інтонація. Речитатив. «Дикламаційні» та «Пісенні» мелодії. Що таке пісня? Слухання «Пісні індійського гостя» з опери «Садко» Римського-Корсакова. Інструментальні пісні. Слухання «Пісень без слів» Мендельсона. Народні пісні. Слухання народної пісні (за вибором). Строфічна (куплетна) форма пісень. Куплетна форма з приспівом.

НЕ 1.4. Вокальна музика. Романс. Арія. Балада. Походження слів і термінів «романс» та «солоспів». Перша половина

XIX століття – початок розквіту романсу (Глінка, Даргомижський, Аляб’єв, Варламов, Гурільов, Шуберт, Шуман, Лисенко). Друга половина XIX

століття – початок XX століття в розвитку жанру романсу (Мусоргський, Бородін, Римський-Корсаков, Чайковський, Рахманінов, Гріг, Брамс, Вольф, Степовий, Стеценко). Форми жанру романсу. Концертна та оперні арії. Призначення арії. Форма арій. Походження слова «балада». Балада як жанр вокальної музики. Тексти балад. Слухання балади Шуберта «Лесной царь». Оперна балада (балада Томського з опери «Пікова дама» Чайковського)

Змістовий модуль 2. Інструментальні жанри

НЕ 2.1. Одночастинні інструментальні жанри. Інструментальні арії. «Пісні без слів». Інструментальна серенада

(Рахманінов, Бородін) та балада (Шопен, Ліст, Брамс, Дворжак). Ноктюрн, (Фільд, Шопен, Глінка, Ліст, Гріг, Чайковський, Бородін, Скрябін). Варіації та теми з варіаціями (Варіації на тему аляб’євського «Солов’я» Глінки, варіації Моцар та, Бетховена). Токата. Прелюдія. Експромт. Скерцо, гумореска, бурлєска. Рапсодія («Гуцульська рапсодія» Г.Майбороди).

НЕ 2.2. Танцювальна музика. Старовинні танці. Особливості танцювальної музики. Роль Ритму. Старовинні

західноєвропейські танці. Роль танцювальної музики в епоху середньовіччя та феодалізму. Походження старовинних танців. Повільні танці: павана, елеменда, сарабанда, чакона. Помірно-швидкі танці: куранта, менует. Швидкі танці: гальярда, буре, гавот, жига. Виражальні особливості сарабанди в увертюрі «Егмонт» Бетховена, чакони в 32-х варіаціях для форт, Бетховена.

НЕ 2.3. Танцювальна музика. Народно-побутові танці XIX – XX. Формування національних шкіл в літературі, живописі, музиці під

впливом романтизму в мистецтві. Вальс («Вальс-Фантазія» Глінки). Мазурка (Шопен). Полонез (Огінський, Шопен). Полька (Глінка). Контрданс, кадріль, екосез (Бетховен, Шуберт, Шопен). Побутові танці XX століття (аргентинське танго, ту-степ, уан-степ, мексиканська румба, кек-уок, фокстрот, чарльстон). Танцювальні ритми та образи в творчості композиторів різних шкіл, напрямків та епох. Використання ритмів танцю.

НЕ 2.3. Поліфонічні форми. Фуга. Визначення поняття поліфонія, контрапункт. Історія виникнення

багатоголосного складу. Види поліфонії (підголоскова, контрастна, імітаційна). Прийоми імітаційного багатоголосся. Канон в інструментальній та вокальній музиці. Фуга як найвища, найбільш досконала поліфонічна форма. Фугета, інтенція, фугато.

Змістовий модуль 3. Циклічні форми

НЕ 3.1. Соната. Сонатний цикл та сонатна форма. Характер сонатного циклу.

Старокласична соната. НЕ 3.2. Класична соната. Класична соната та її творці. Сонати після бетховенського періоду.

Сонати українських та російських композиторів. НЕ 3.3. Симфонічна музика. Симфонія.

Особливості симфонічної музики. Симфонічний розвиток. Симфонічний оркестр. Старовинні камерні оркестри. Класична симфонія. Зміст класичних симфоній. Слухання симфонії соль мінор Моцарта.

НЕ 3.4. Симфонічна музика. Одночастинні симфонічні твори, симфонічні поеми та сюїти.

Симфонічні концертні увертюри. Симфонічна поема. Симфонічні поеми Ліста та інших авторів. Симфонічні сюїти другої половини XIX та XX століття. «Шехерезада» Римського Корсакові. Сюїти з музики до драматичних п’єс (музика до трагедії Шекспіра «Король Лір» Баракірєва). Сюїти з балетів та опер (сюїти з музики до п’єси Ібсена «Пер Гюнт» Гріга)

Змістовий модуль 4. «Великі вокально-симфонічні та театральні жанри»

НЕ 4.1. Опера. Зародження і розвиток опери. Значення слова опера. Зародження опери. «Еврідіка» Я.Пері – перший

твір в оперному жанрі. Флорентійська оперна школа. Венеція – центр оперного жанру XVII століття. Неаполітанська оперна школа XVIIІ століття. Французька та англійська опера.

НЕ 4.2. Оперні жанри та форми. Комічна опера. «Весілля Фігаро» Моцарта. Опера-seria. Французька

опера-комік. Англійська баладна опера. Німецький зінгшпіль. Оперні форми. Арія, пісня, романс, балада. Речитатив. Ансамблі. Хор. Оркестр.

НЕ 3.3. Ораторія і кантата. Вокально-симфонічні твори. Ораторія – музична драма Г.Ф.Гендель –

творець ораторій класичного типу («Самсон»). Ораторії Гайдна. («Пори року», «Створення світу»). Виникнення кантати та її поаткове значення. Кантати Й.С. Баха. Ораторії та кантати XX століття. Кантатно-араторіальна творчість українських композиторів.

НЕ 3.4. Балет. Балет як галузь музично-театрального мистецтва. Історія виникнення.

Специфічні особливості балету. Класичні і характерні танці в балеті та їх різновиди. Балет XVII-XIX століть. Музика в балеті. Балет «Спляча красуня» Чайковського.

Основна література до курсу: 1. Владимиров В., Лагутин А. Музыкальная литература. – М.: Музыка, -

1992. 2. Музыкальные жанры / Ред. Поповой Т.В. – М.: Музыка. 1968. 3. Мазель Л. Строение музыкальных произведений. – М.: Музыка. –

1979. 4. Способин И. Музыкальная форма. – М.: Музыка. – 1967. 5.Боровик В. Музичні жанри. – К.: - 1980.

Хоровий клас і практикум роботи з хором 864 год (24 кредити)

Форма контролю: залік

Мета викладання дисципліни – виховати у студентів професійні уміння і навички співу в хорі; навчити методам і прийомам роботи з хоровим колективом для застосування здобутих знань т анавичок у подальшій діяльності.


- знання про: методику розучування музичних творів; ознайомитись із творчою спадщиною вітчизняних та зарубіжних композиторів, обробками народних пісень.

- уміння: діагностувати хоровий спів, розспівувати хоровий колектив, працювати над вивченням хорового твору.

Змістовий модуль 1. Теорія і практика роботи з хором

НЕ 1.1. Істороричний шлях становлення хорового мистецтва. Предмет, структура і методи роботи з хоровими колективами. Їх

специфіка. Історія становлення хорового мистецтва від найдавніших часів до сучасності. Етапи становлення хорового мистецтва на Україні. Типи та види хорів

НЕ 1.2. Професійні хорові колективи в Україні. Ознайомлення з відомими професійними хоровими колективами

України. Професійна діяльність хорових колективів, її значення, загальні та специфічні риси. Психологічні основи творчої діяльності хорових колективів.

Змістовий модуль 2.«Професійна діяльність хормейстера» НЕ 2.1. Особливості професійної діяльності хормейстера, диригента. Професійна діяльність хормейстера та диригента, її значення, загальні та

специфічні риси. Психологічні основи творчої діяльності керівники хорового колективу, її види та характеристика змісту.

НЕ 2.2. Репетиції хорового колективу. Особливості та значення. Значення репетицій у творчій діяльності хорового колективу.

Визначення загальних та специфічних рис репетиційного процесу. Психологічні основи та характеристика змісту.

Змістовий модуль 3. Типи та види хорів

НЕ 3.1. Типи та види хорів. Особливості роботи з різнами видами та типами хорів.

Ознайомлення з різними видами та типами хорових колективів. НЕ 3.2. Особливості роботи диригента та хормейстера в хорі з

академічною манерою співу. Ознайомлення з академічною манерою співу та особливостями її

застосування в хорах. Методи роботи з академічними хорами. Специфіка підбору репертуару

Основна література до курсу: 1. Вериківський М. Вибрані хорові твори. Хори та пісні.

2. Вериківський М. 10 українських народних пісень для хору. – К.: Муз. Україна, 1966.

3. Верховинець В. Хорові твори. – К.: Мистецтво, 1966. 4. Верьовка Г. Українські народні пісні для хору / Упоряд. Е.Скриничка.

– К.: Мистецтво, 1966. 5. Воробкевич С. Хорові твори на слова Т. Шевченка. – К.: Муз.

Україна, 1973. 6. Давидовський Г. Бандура. – К.: Музгиз, 1949. 7. Жуковський Г. Хорові твори. – К.: Мистецтво, 1966. 8. Кишакевич Й. Західно - українські коляди. – Львів: друк Андрейчика.

– Б.р. 9. Козак Є. Українські народні для хору з супроводом. – К.: Муз.

Україна, 1974. 10.Козак Є. Хорові твори. – К.: Муз. Україна, 1977.

Естрадний спів 243 год (7 кредитів)

Форма контролю: іспит, залік Мета курсу: навчити студентів виконавській майстерності співу, та

сценічної культури для праці на професійній сцені, застосовувати отриманні знання на педагогічній роботі (загальноосвітніх навчальних закладах та закладах позашкільної освіти).

Завдання курсу: - формувати професійний підхід до вивчення даного предмету; - формувати у студентів вокально-технічні та виконавські навички на

основі теоретичних знань; - формувати розвиток активного вокального слуху; - формувати уявлення про акустичне та художньо-повноцінне звучання

співацького голосу; - формувати високо-естетичні смаки сценічної культури, навчити

роботі з мікрофоном; - формувати у майбутніх керівників вчителів, виконавців знання основ

методики формування, розвитку та охорони дитячого співацького голосу, та голосу виконавця – співака;

- підготовити майбутніх фахівців до самостійної роботи у підвищенні свого кваліфікаційного, педагогічного та виконавського рівня.

Змістовий модуль 1. Основні положення про постановку голосу

НЕ 1.1Теоретичні основи техніки вокалу. Поняття про будову дихального голосового та мовно-артикуляційного

апаратів. Основні складові частини: дихального апарату. Порожнина носа, рота,

носоглотка, гортань, трахея, бронхи, діафрагма, вдихальні і видихальні м’язи. Голосового апарату.

Гортань із голосовими зв’язками, резонатори і мовно-артикуляційний апарат: нижня щелепа, зуби, язик, глотка, губи.

НЕ 1.2Основні позиції постановки голосу та вокально-технічні засоби.

Положення корпусу, голови, плечей вокаліста. Постава ніг і рук. Обличчя, міміка, зовнішність. Співацьке дихання (грудне, нижньореберне, діафрагматичне). Механізм дихання (процес безшумного вдиху, затримка, повільний видих). Дикція (правильна вимова слів).

НЕ 1. 3 Загальні принципи «Володіння голосом». Вокально-художній звук. Співацький діапазон та класифікація голосів.

Поняття про темброве забарвлення, діапазон співака, регістри (високий, середній, нижній). Сопрано, альт, тенор, бас. Співацьке, акустично правильне положення рота, язика і горла. Резонатори голосового апарату їх значення і практичне застосування в процесі звукоутворення, співу. Співацька позиція та атака звуку (придихова, м’яка, тверда).

НЕ 1.4.Основні формули вокально-художнього звучання. Вокально-художнє звучання голосних А; Е; І; О; У; И; Стакатовна

вимова виспівування на одному тоні голосних. Півголосні Ж; З; С; М; Н; Х; Г. (Мечання напівголосних М і Н). Приголосні. Спів вправ для розвитку вокальної техніки.

Змістовий модуль 2. Основи художнього співу

НЕ 2.1. Спів вправ з різними видами вокальної техніки. Спів вправ з закритим ротом, що дає відчуття головного резонування. Приділяти увагу рівності, стриманості звучання, збереженню до кінця

вправи позиції верхнього тону, економному витрачанню дихання. Спів пісні середньої складності.

НЕ 2.2. Основи художнього співу акторської майстерності. Спів вправ, вокалізів, пісень (середньої складності) передавати засобами

співацького голосу зміст музичних творів. НЕ 2.3 Спів вправ, вокалізів для оволодіння прийомом (легато). При вивченні вправ вокалізів, пісень для оволодіння прийомом легато

елементами кантилени сприяє також розвиткові дихання. Необхідно уважно стежити за економним витрачання дихання, рівністю голосоведіння.

НЕ 2. 4 Спів вправ на стакато. Чергування співу стакато і легато дуже корисне, бо на стакато голос «не

встигає» виявити своїх недоліків і звучить позиційно точніше. На стакато також ясніше відчувається опора дихання, його координація з роботою голосового апарата (гортані).

Змістовий модуль 3. Основи техніки вирівнювання звучання голосу та згладжування

регістрів НЕ 3.1. Спів вправ для згладжування регістрів. Для вирівнювання звучання голосу слід так звані перехідні тони співати

тихіше, стриманими звуком. Вправу треба строїти здебільшого з веху в низ, зберігаючи до кінця в пам’яті звучання верхнього тону. Завдяки цьому

відбувається потрібне змішування головного й грудного регістрів, досягається рівність звучання голосу.

НЕ 3.2 Спів вправ для формування одно характерності звучання голосних.

При співі різних голосних необхідно уникати різнохарактерності їх звучання, так званої строкатості. Вправи цього розділу призначенні для досягнення однотембральності Для вирівнювання звучання голосу слід так звані перехідні тони співати тихіше, стриманими звуком. Вправу треба строїти здебільшого з веху в низ, зберігаючи до кінця в пам’яті звучання верхнього тону. Завдяки цьому відбувається потрібне змішування головного й грудного регістрів, досягається рівність звучання голосу. При співі різних голосних необхідно уникати різнохарактерності їх звучання, так званої строкатості. Вправи цього розділу призначенні для досягнення однотембральності голосних. Зберігати ту саму співацьку установку для всіх голосних, підмінювати їх обережно не порушуючи при цьому загальної позиції.

НЕ 3.3Спів вправ для техніки дихання, кантилена. Кантилена тісно пов’язана зі співочим диханням з опорою звуку. Будь-

яке втручання в процес співочого дихання поза роботою над якістю звуку не тільки не корисне, а й може призвести до негативних результатів. Правильне положення корпусу стан співочої підготовки передують вдиху. Він повинен бути легким, безшумним атака м’яка але точна.

НЕ3.4 Спів вправ, пісень для вироблення чіткої артикуляції, дикції Артикуляційний апарат повинен бути вільним, щоб співак мав

можливість швидко вимовляти різні звуки не порушуючи при цьому співацької установки. Чіткість артикуляції необхідна для хорошої дикції. У вправах цього розділу необхідно комбінувати голосні й приголосні в різних поєднаннях. (йа-йа, йе-йе, дай-йяй-йяй); (зе-за, зе-зу і т. д.)

Змістовий модуль 4. НЕ 4.1Резонування голосу. Хороше резонування голосу вважається показником правильного

формування звуку. Головне резонування надзвичайно поліпшує звучання, подаючи йому дзвінкості, польотності. Головне резонування (за вмілого) дозування з грудним, сприяє також більш вільному звукоутворенню і як помічено, збільшує тривалість дихання.

НЕ 4.2. Інтонування. Розвиток слуху. Точність інтонування не завжди залежить від точності слухового

сприймання. Неточність інтонації залежить від невміння координувати роботу голосоутворювального апарата зі слуховими уявленнями. Лише в результаті правильного формування співочого звуку та розвитку загостреного вокального слуху, виробляється точність звуковисотного інтонування.

НЕ 4.3. Філірування. Філірування – це поступове посилення чи ослаблення звучності одного

тону. Вміння філірувати, тобто володіння усіма градаціями сили звуку є

ознакою хорошої вокальної школи, високої професійної майстерності. Філірування виробляється в процес тривалої наполегливої праці, яка вимагає від співака певної вокально-технічної підготовки, уміння володіти спокійним, рівномірним співочим диханням, свободою голосоведіння, головним резонуванням.

НЕ 4.4Розвиток рухливості голосу. Техніка рухливості потрібна усім видам голосів. Вона подає звуку

гнучкості, легкості і пластичності. Вправи для розвитку рухливості спочатку слід співати в дуже повільному темпі, приспорюючи його тільки в міру набуття свободи, позиційної та інтонаційної точності. При виконанні вправ темпу пасажів необхідно стежити за економним розподілом дихання динамікою звуку нижні звуки треба починати завжди стримано ніби затаєно. При мелодичному русі вгору, слід посилювати звучність.


1. Ветлугіна Н.А. Музичний розвиток дитини. - Київ: Музична Україна, 1978.

2. Знаменська О.В. Культура мови в співі. - Київ, 1981. 3. Люш Д.В. Развитие и охрана певческого голоса. - Київ: Музична

Україна, 1988. 4. Микиша М.В. Практичні основи вокального мистецтва. - Київ:

Музична Україна, 1985.-80 с. 5. Огородников Д.В. Музыкально-певческое воспитание детей в

общеобразовательной школе. - Київ: Музична Україна, 1981. 6. Юцевич Ю.Є. Роль вокально-слухових впливів у формуванні дитячих

голосів. Музика в школі. - Київ: Музична Україна, 1981. - Вип. 7. - С.36-43. 7. Юцевич Ю.Є. Про зміст і структуру індивідуальної вокальної

підготовки вчителя музики до роботи в школі // Музика в школі. - Київ: Музична Україна, 1982. - Вип. 8. - С.32-42.

8. Юцевич Ю.Є. Нові експериментальні дані про розвиток дитячого співацького голосу // Педагогічна наука - перебудові школи. - Київ: М-во нар. освіти УРСР, 1990. - С.123-125.

9. Юцевич Ю.Є. Словарь музыкальных терминов. - Київ: Музична Україна, 1988.-263 с.

10. Детский голос. Экспериментальные исследования / Под. ред. В.Н. Шацкой. - М.: Педагогика, 1970. - 232 с.

11. Дмитриев Л, Б. Основи вокальной методики. - М.: Музыка, 1968. - 676 с. 12.

12. Дмитриев Л. В. Голосовой аппарат певца: Атлас. - М.: Музыка, 1968. - 55 с. с табл.

13. Егоров А. М. Гигиена голоса и его физиологические основы. - М.: Музгиз., 1964.-173 с.

14. 3данович А. П. Некоторые вопросы вокальной методики. - М.: Музгиз,1965.- 148с.

15. Менабени А. Г. Навык исполнения вокального произведения под

собственный аккомпанемент // Муз.-пед. подготовка учителя. - М.: МГПИ, 1972.-С.54-617.

16. Менабени А.Г. Методика обучения сольному пению. - М.: Просвещение, 1987.-95 с.

Морозов В.П. Вокальний слух и голос. -М.-Л.: Музыка, 1965. - 88 с. 18.Морозов В. П. Тайны вокальной речи. - Л: Наука, 1967. - 204 с. 19.Назаренко И.К. Искусство пения. - М.: Музыка, 1968. - 622 с. 20.Садовников В. А. Орфозпия в пении. - М.: Музыка, 1958. - 137 с. 21.Кочнева И.С., Яковлева А.С. Вокальний словарь. - Л.: Музыка,1990. - 70 с.

Вокальний клас

243 год (7 кредитів) Форма контролю: іспит, залік

Мета викладання курсу - естетичне виховання студентів засобами вокального мистецтва та повноцінний розвиток їх голосових і художньо-виконавських даних. Вокально-технічне навчання органічно поєднується з художнім розвитком і грунтується на принципах поступовості, послідовності, науковості в оволодінні співацькою культурою. Індивідуальна форма навчання дає можливість досконало розвивати голосовий апарат кожного студента, сприяти формуванню світоглядних орієнтацій, музичного інтелекту тощо.


знання про: мікстовий (однорегістровий) спосіб звукоутворення і високою позицією звучання та єдиною(однорідною) лінією голосоведення впродовж всьго діапазону голосу; правильним співацьким диханням (нижньреберно-діафрагматич-ним): помірним безшумним, але активним вдихом і економним збалансованим видихом.

уміння: володіти різними видами атаки(емісії) звука - м’якою, твердою і придиховою; точною і виразною інтонацією з добре розвиненим слуховим апаратом; визначити якісні характеристики роботи голосотворчої системи в комплексі ідеомоторних відчуттів – резонаційних, м’язових, вібраційних, акустичних, фонетичних тощо; давати діагностичну характеристику своєму і чужому виконанню; систематизувати і добирати навчально-мктодичний мате-ріал(вокальні вправи, поспівки, вокалізи, твори, пісні під власний супровід).

Змістовий модуль 1. Основні положення про постановку голосу

НЕ 1.1. Теоретичні основи техніки вокалу. Поняття про будову дихального голосового та мовно-артикуляційного

апаратів. Основні складові частини: дихального апарату. Порожнина носа, рота, носоглотка, гортань, трахея, бронхи, діафрагма,

вдихальні і видихальні м’язи. Голосового апарату. Гортань із голосовими зв’язками, резонатори і мовно-артикуляційний апарат: нижня щелепа, зуби, язик, глотка, губи. Спів вправ вокалізів.

НЕ 1.2. Основні позиції постановки голосу та вокально-технічні засоби.

Положення корпусу, голови, плечей вокаліста. Постава ніг і рук. Обличчя, міміка, зовнішність. Співацьке дихання (грудне, нижньореберне, діафрагматичне). Механізм дихання (процес безшумного вдиху, затримка, повільний видих). Дикція (правильна вимова слів). Вивчення сольної програми роман, пісня (середньої складності)

НЕ 1. 3 Загальні принципи. Володіння голосом». Вокально-художній звук. Співацький діапазон та класифікація голосів.

Поняття про темброве забарвлення, діапазон співака, регістри (високий, середній, нижній). Сопрано, альт, тенор, бас. Співацьке, акустично правильне положення рота, язика і горла. Резонатори голосового апарату їх значення і практичне застосування в процесі звукоутворення, співу. Співацька позиція та атака звуку (придихова, м’яка, тверда). Вивчення пісні шкільного репертуару 1-2 клас.

НЕ 1.4Основні формули вокально-художнього звучання. Вокально-художнє звучання голосних А; Е; І; О; У; И; Стакатовна

вимова виспівування на одному тоні голосних. Півголосні Ж; З; С; М; Н; Х; Г. (Мечання напівголосних

М і Н). Приголосні. Спів вправ для розвитку вокальної техніки. Змістовий модуль 2.

Основи художнього співу НЕ 2.1. Спів вправ з різними видами вокальної техніки. Спів вправ з закритим ротом, що дає відчуття головного резонування.

Приділяти увагу рівності, стриманості звучання, збереженню до кінця вправи позиції верхнього тону. економному витрачанню дихання. Спів пісні середньої складності. Вивчення вправ та вокалізів середньої складності

НЕ 2.2Основи художнього співу акторської майстерності. Спів вправ, вокалізів, пісень (середньої складності) передавати засобами

співацького голосу зміст музичних творів. Вивчення сольної програми пісня, романс (середньої складності).

НЕ 2.3Спів вправ, вокалізів для оволодіння прийомом (легато). При вивченні вправ вокалізів, пісень для оволодіння прийомом легато

елементами кантилени сприяє також розвиткові дихання. Необхідно уважно стежити за економним витрачання дихання, рівністю голосоведення. Вивчення пісні шкільного репертуару.

НЕ 2.4 Спів вправ на стакато. Чергування співу стакато і легато дуже корисне, бо на стакато голос «не

встигає» виявити своїх недоліків і звучить позиційно точніше. На стакато також ясніше відчувається опора дихання, його координація з роботою голосового апарата (гортані).

Змістовий модуль 3. Основи техніки вирівнювання звучання голосу та налагоджування

регістрів НЕ 3.1Спів вправ для згладжування регістрів.

Для вирівнювання звучання голосу слід так звані перехідні тони співати тихіше, стриманими звуком. Вправу треба строїти здебільшого з веху в низ, зберігаючи до кінця в пам’яті звучання верхнього тону. Завдяки цьому відбувається потрібне змішування головного й грудного регістрів, досягається рівність звучання голосу. Спів вправ та вокалізів (середньої складності).

НЕ 3.2Спів вправ для формування одно характерності звучання голосних.

При співі різних голосних необхідно уникати різнохарактерності їх звучання, так званої строкатості. Вправи цього розділу призначенні для досягнення однотембральності голосних. Зберігати ту саму співацьку установку для всіх голосних, підмінювати їх обережно не порушуючи при цьому загальної позиції. Спів сольної програми, романс, пісня (середньої складності)

НЕ 3.3Спів вправ для техніки дихання, кантилена. Спів пісні шкільного репертуару (1, 2 класи).

Кантилена тісно пов’язана зі співочим диханням з опорою звуку. Будь-яке втручання в процес співочого дихання поза роботою над якістю звуку не тільки не корисне, а й може призвести до негативних результатів. Правильне положення корпусу стан співочої підготовки передують вдиху. Він повинен бути легким, безшумним атака м’яка але точна.

НЕ3.4Спів вправ, пісень для вироблення чіткої артикуляції. Артикуляційний апарат повинен бути вільним, щоб співак мав

можливість швидко вимовляти звуки не порушуючи при цьому співацької установки. Чіткість артикуляції необхідна для хорошої дикції. У цього розділу необхідно комбінувати голосні приголосні в різних поєднаннях. (йа-йа, йе-йе, дай-йяй-йяй);(зе-за, зе-зу і т. д.)

Змістовний модуль 4. НЕ 4.1Резонування голосу. Хороше резонування голосу вважається показником правильного

формування звуку. Головне резонування надзвичайно поліпшує звучання, подаючи йому дзвінкості, польотності. Головне резонування (за вмілого) дозування з грудним, сприяє також більш вільному звукоутворенню і як помічено, збільшує тривалість дихання. Спів вправ та вокалізів (середньої складності).

НЕ 4.2. Інтонування. Розвиток слуху. Точність інтонування не завжди залежить від точності слухового

сприймання. Неточність інтонації залежить від невміння координувати роботу голосоутворювального апарати зі слуховими уявленнями. Лише в результаті правильного формування співочого звуку та розвитку загостреного вокального слуху, виробляється точність звуковисотного (інтонування). Вивчення сольної програми, обробка, народної пісні (середньої складності)

НЕ 4.3. Філірування.

Філірування – це поступове посилення чи ослаблення звучності одного тону. Вміння філірувати, тобто володіння усіма градаціями сили звуку є ознакою хорошої вокальної школи, високої професійної майстерності. Філірування виробляється в процес тривалої наполегливої праці, яка вимагає від співака певної вокально-технічної підготовки, уміння володіти спокійним, рівномірним співочим диханням, свободою голосоведіння, головним резонуванням. Спів пісні шкільного репертуару під власний супровід (1,2 класи)

НЕ 4.4Розвиток рухливості голосу. Техніка рухливості потрібна усім видам голосів. Вона подає звуку

гнучкості, легкості і пластичності. Вправи для розвитку рухливості спочатку слід співати в дуже повільному темпі, приспорюючи його тільки в міру набуття свободи, позиційної та інтонаційної точності. При виконанні вправ темпу пасажів необхідно стежити за розподілом дихання допоміжного звуку звуки треба починати завжди стримано ніби затаєно. При мелодичному русі вгору, слід посилювати звучність.

Основна література до курсу: 1. Ветлугіна Н.А. Музичний розвиток дитини. - Київ: Музична Україна,

1978. 2. Знаменська О.В. Культура мови в співі. - Київ, 1981. 3. Люш Д.В. Развитие и охрана певческого голоса. - Київ: Музична











Диригування

243 год (7 кредитів)

Форма контролю: іспит, залік Мета викладання дисципліни – навчити засвоювати хорові партитури,

інтерпретації музичних образів і передавати свій задум різними засобами диригентської виразності, відпрацюванням пластичних, цілеспрямованих диригентських жестів, розвинути міміку лиця; розвинути слухові відчуття, обумовлені особливостями мистецтва хорового диригування; розвинути асоціації як необхідний компонент для художнього виконання твору, встановлення контакту з хором.


Знання про: техніки диригування для вчителів музики і співів, основні положення техніки диригування, основні позиції диригування, загальні принципи диригентських схем, структуру руху долей в диригентських схемах, основні принципи і характер диригентських жестів

-уміння: відтворювати в диригентських жестах основні компоненти звучання (метр, темп, характер, звуковедення, ритм, динаміка, початок і кінець звучання), відтворювати три елементи початку диригентського виконання (увага, дихання, вступ); володіти прийомами закінчення твору (його підготовка і саме закінчення); вміти відтворювати штрихи легато, нон-легато; передавати жестом ритмічні рисунки в розмірах ¾, 4/4, 2/4 в середній динаміці і помірних темпах; здійснювати показ дихання по фразах; здійснювати показ витриманих долей; виконувати короткочасні рухомі нюанси, проілюструвати шкільний репертуар; володіти основними прийомами і етапами роботи над партитурою.

Змістовий модуль 1. Переклад хорових партитур для різних складів хору

НЕ 1.1. Основні положення техніки диригування. Поняття про диригентський апарат і його функції. Складові частини

диригентського апарату (корпус, обличчя, міміка, очі, руки, артикуляція) та їх функції під час диригування.Значення правильної диригентської постави для розвитку техніки диригування.

НЕ 1.2. Основні позиції диригування. Положення корпусу, голови, плечей диригента. Постава ніг і рук

диригента хору. Основні відомості про функції правої і лівої рук. Обличчя, міміка, осанка, зовнішність та їх значення для виразності техніки диригування. Засоби спілкування дири-гента з колективом виконавців (слово, спів, гра на інструменті, диригування).

Змістовий модуль 2. НЕ 2.1 Загальні принципи диригентських схем. Поняття про тактування і диригування. Тактові розміри і схеми

тактування (¾, 2/4, 4/4). Три елементи початку диригентського виконання: увага, дихання, вступ. Ауфтакт, його призначення і функції. Диригування в розмірі ¾ у помірному темпі у характері легато та динаміці піано, меццо форте і форте. Показ вступів на першу та на третю повні долі такту на

початку та всередині твору. Диригентські прийоми зняття звучання на різні повні долі такту в розмірі ¾.

НЕ 2.2 Основні принципи і характер диригентських жестів. Характер диригентських жестів у залежності від музичного твору,

передачі виконавських намірів диригента щодо художнього образу, стилю, композиторського задуму, інтерпретації. Відчуття сильних і слабких долей в такті та чіткість рисунку диригентських схем. Жест легато і нон легато у розмірі ¾. Амплітуда диригентських жестів при середніх динамічних і темпових показниках. Вивчення хорового твору (для однорідного чи мішаного складу) середньої складності з підготовкою усного аналізу над партитурою.

Змістовий модуль 3. НЕ 3.1. Диригування в дводольному розмірі. Дводольний розмір у помірному темпі у характері легато і нон-легато

при динаміці піано, меццо-форте і форте. Показ вступів з повних і неповних долей такту.Прийоми зняття звучання окремих хорових партій і хору на різні долі такту та їх частини..

НЕ 3.2. Функції правої і лівої руки під час диригування. Основні функції правої руки під час диригування хором. Самостійна

роль лівої руки у показі динамічних відтінків та витримуванні звуків у різних голосах. Виконання самостійних художніх завдань правою і лівою руками диригента.

Змістовий модуль 4. НЕ 4.1. Диригування в розмірі 2/4. Вивчення хорового твору середньої складності (для однорідного чи

мішаного складу хору) з усним музично-теоретичним, вокально-хоровим, виконавським аналізом.

НЕ 4.2. Диригування у розмірі 4/4. Розмір 4/4, показ вступів на повні долі такту, диригування у помірному,

помірно-швидкому темпах у характері легато і нон-легато. Прийоми зняття повних долей такту. Амплітуда жестів рук диригента при динаміці піано, меццо-форте, форте та звуковедення легато і нон-легато. Вивчення хорового твору середньої складності (для однорідного чи мішаного складу хору, акапела чи з супроводом) з підготовкою письмової анотації.

Основна література до курсу: 1. Дмитриевский Г. Хороведение и управление хором. – М.: Музгиз,

1957. 2. Эрнесакс Г. На песенных дорогах. – Ленинград, 1987. 3. Єгоров О. Теорія і практика роботи з хором. – К.: Держ. видавництво,

1961. 4. Каперштейн М. Питання диригентської майстерності. – К.: Муз.

Україна, 1980. 5. Каперштейн М. Вопросы дирижирования. – М.: Музыка, 1965. 6. Козачков С. Диригентський апарат і його постановка. – М.: Музика,

1967.

7. Колесса М. Основи техніки диригування. – К.: Держ. видавництво, 1960.

8. Кулевська З. Хрестоматія з гармонічного аналізу. – К.: Держ. видавництво, 1959.

9. Матонаев Л. Основы дирижерской техники. – М.: Советский композитор, 1986.

10. Нощенко А. Хорова культура (основи вивчення і розвитку). – К.: Муз. Україна, 1989.

11. Пігров К. Керування хором. К.: Держ. видавництво, 1956. 12. Пашковський М. Робота з ансамблем хлопчиків. – К.: Держ.

видавництво, 1987. 13. Попов. С. Організаційні і методичні основи роботи самодіяльного

хору. – К.: Держ. видавництво, 1961. 14.Поради хормейстерам. – К.: Мистецтво. Зб. статей. № 16, 1974.

Основний музичний інструмент

(фортепіано, баян, акордеон, бандура, гітара) 432 год (12 кредитів)

Форма контролю: іспит, залік Мета викладання дисципліни: підготовка студентів до професійного

використання музичних інструментів (фортепіано, баяна, акордеона, бандури, цимбал, скрипки) під час роботи на уроках музики та у позакласній музично-виховній роботі в загальноосвітньому навчальному закладі.

Компетенції якими має оволодіти студент у процесі вивчення курсу «Основний музичний інструмент»:

У процесі навчання гри на музичних інструментах студенти повинні оволодіти такими знаннями, уміннями і навичками:

• самостійно розучувати твори різних епох, художніх напрямів, стилів і жанрів;

• професійно користуватися різними прийомами звуковидобування, фразування тощо залежно від стилю епохи композитора та художньої ідеї твору;

• художньо виконувати музичні твори та їх фрагменти з урахуванням вікових особливостей сприймання шкільної аудиторії;

• давати образні словесні пояснення до творів, емоційно і дохідливо розповідати школярам про музику;

• відбирати необхідний музичний матеріал для проведення бесід, дискусій з проблем музичного мистецтва, лекцій-концертів, тощо;

• уміти здійснювати аналіз і самоаналіз виконавської діяльності. Змістовий модуль 1

НЕ 1.1. Вивчення п’єси середньої складності з підготовкою письмової характеристики. Вивчення технічного матеріалу (етюду, гам, арпеджіо, акордів, вправ).

НЕ 1.2. Вивчення сольної програми з 2-х творів українських та зарубіжних композиторів:

- поліфонічний твір; - п’єса середньої складності, обробка народної музики або оригінальний

твір. Змістовий модуль 2

НЕ 2.1. Вивчення музично-тематичної добірки з 2-3-х п’єс середньої складності з підготовкою письмової анотації та розповіді до слухання музики. Вивчення технічного матеріалу (етюду, гам, арпеджіо, акордів, вправ).


- твір великої форми (частина сонати, рондо або варіації); - п’єса середньої складності, обробка народної музики або оригінальний

твір.

Змістовий модуль 3 НЕ 3.1. Вивчення музично-тематичної добірки з 3-х п’єс середньої

складності з підготовкою письмової анотації та розповіді до слухання музики. Вивчення технічного матеріалу (етюду, гам, арпеджіо, акордів, вправ).




НЕ 4.1. Вивчення музично-тематичної добірки з 3-х п’єс середньої складності з підготовкою письмової анотації та розповіді до слухання музики. Вивчення технічного матеріалу (етюду, гам, арпеджіо, акордів, вправ).


- твір великої форми (частина сонати, рондо або варіації); - п’єса середньої складності, обробка народної музики або оригінальний


НЕ 5.1. Вивчення музично-тематичної добірки з 2-4-х п’єс середньої складності з підготовкою письмової анотації та розповіді до слухання музики.Вивчення інструктивного або художнього етюду.



твір.

Вивчення вокального твору під власний супровід: твір шкільного репертуару.

Змістовий модуль 6 НЕ 6.1. Вивчення музично-тематичної добірки з 2-4-х п’єс середньої

складності з підготовкою письмової анотації та розповіді до слухання музики.

Вивчення інструктивного або художнього етюду. НЕ 6.2 Вивчення сольної програми з 2-х творів українських та

зарубіжних композиторів: - твір великої форми (частина сонати, рондо або варіації); - п’єса середньої складності, обробка народної музики або оригінальний

твір. Виконання вокального твору під власний супровід: авторська обробка

для голосу та інструменту української народної пісні .

Змістовий модуль 7 НЕ 7.1 Вивчення музично-тематичної добірки з 2-4-х п’єс середньої

складності з підготовкою письмової анотації та розповіді до слухання музики.

Вивчення інструктивного або художнього етюду. НЕ 7.2 Вивчення сольної програми з 2-х творів українських та

зарубіжних композиторів: - поліфонічний твір; - п’єса середньої складності, обробка народної музики або оригінальний

твір. Вивчення вокального твору під власний супровід: твір шкільного

репертуару. Змістовий модуль 8

НЕ 8.1 Вивчення музично-тематичної добірки з 2-4-х п’єс середньої складності з підготовкою письмової анотації та розповіді до слухання музики.

Вивчення інструктивного або художнього етюду НЕ 8.2 Вивчення сольної програми з 2-х творів українських та

зарубіжних композиторів: - твір великої форми (частина сонати, рондо або варіації); - п’єса середньої складності, обробка народної музики або оригінальний

твір. Виконання вокального твору під власний супровід: авторська обробка

для голосу та інструменту української народної пісні . Основна література до курсу:

1. Алексеев А.Д. Из истории фортепианной педагогики (хрестоматия). – К.: Музична Україна, 1974.

2. Алексеев А.Д. Методика обучения игре на фортепиано. – М.: Музыка, 1983.

3. Баренбойм Л.А. За полвека. – М.: Музыка, 1989. 4. Баренбойм Л.А. Музыкальная педагогика и исполнительство. - Л.:

Музыка, 1974. 5. Бирмак А.Г. О художественной технике пианиста. – М.: Музыка,

1973. 6. Выдающиеся пианисты-педагоги о фортепианном искусстве. - Л.:

Музыка, 1966. 7. Гат Й. Техника фортепианной игры. – Будапешт: Корвина, 1957. 8. Голубовская Н.И. Искусство педализации. - М.: Музыка, 1967. 9. Гофман И. Фортепианная игра. Ответы на вопросы о фортепианной

игре. – М.: Музгиз, 1961. 10. Калинина Н. П. Клавирная музыка Баха в фортепианном классе. - Л.:

Музыка, 1988. 11. Коган Г.М. У врат мастерства. Работа пианиста. - М.: Музыка, 1969. 12. Копчевский Н.А. Клавирная музыка: Вопросы исполнения. М.:

Музыка, 1986. Додатковий музичний інструмент

(фортепіано, баян, акордеон, бандура, гітара) 216 год (6 кредитів)

Форма контролю: іспит, залік Мета викладання дисципліни: формування у студентів умінь і

навичок, які дозволяють ширше використовувати фортепіано у майбутній практичній діяльності (фортепіано, баяна, акордеона, бандури, цимбал, скрипки) під час роботи на уроках музики та у позакласній музично-виховній роботі в загальноосвітньому навчальному закладі.

Компетенції якими має оволодіти студент у процесі вивчення курсу «Основний музичний інструмент»:

У процесі навчання гри на музичних інструментах студенти повинні оволодіти такими знаннями, уміннями і навичками:

• сформувати у студентів уміння вільно проілюструвати на інструменті під час уроку музики доступний для виконання музичний матеріал;

• розвити елементарні концертмейстерські навички які допоможуть вчителю як на уроці, так і в позакласній роботі;

• допомогти оволодіти навичками самостійної роботи над інструментальними творами;

• навчити принципам спрощення складної фактури інструментальної п'єси чи супроводу;

• сформувати навички читання з листа нескладних п'єс, акомпанементів, уміння транспонувати мелодію і акомпанемент шкільних пісень

Змістовий модуль 1 НЕ 1.1. Вивчення і виконання напам’ять одного етюду та однієї з ескізно

вивчених п’єс шкільного репертуару. НЕ 1.2. Вивчення і виконання сольної програми:

• поліфонічний твір; • п’єса; • акомпанемент до шкільної пісні..

Змістовий модуль 2 НЕ 2.1 1). Вивчення і виконання напам’ять одного етюду та однієї з

ескізно вивчених п’єс шкільного репертуару. 2). Транспортування по нотах. НЕ 2.2 Вивчення і виконання сольної програми: • твір великої форми (соната або її частини, фантазія, рондо, варіації

тощо); • п’єса; • акомпанемент до шкільної пісні.

Змістовий модуль 3 НЕ 3.1. 1. Вивчення і виконання напам’ять одного етюду та однієї з

ескізно вивчених п’єс шкільного репертуару. НЕ 3.21. Вивчення і виконання сольної програми: • твір великої форми; • п’єса. • акомпанемент до шкільної пісні. 2. Усна бесіда про музику.

Змістовий модуль 4 НЕ 4.11. Вивчення і виконання напам’ять одного етюду та однієї з

ескізно вивчених п’єс шкільного репертуару. 2. Транспортування по нотах акомпанементу до шкільної пісні. НЕ 4.2. 1. Виконання сольної програми: • поліфонічний твір; • п’єса; • акомпанемент до пісні шкільного репертуару; • усна бесіда про музику. 2. Творче завдання: транспортування в іншу тональність.

Основна література до курсу: 1. Алексеев А.Д. Из истории фортепианной педагогики (хрестоматия). –

К.: Музична Україна, 1974. 2. Алексеев А.Д. Методика обучения игре на фортепиано. – М.: Музыка,

1971. 3. Беркман Т.Л. Методика обучения игре на фортепиано.- М.: Музыка,

1977. 4. Баренбойм Л.А. Путь к музыцированию. – Л.: Музыка, 1973. 5. Гат Й. Техника фортепианной игры. – Будапешт: Корвина, 1957. 6. Гофман И. Фортепианная игра. Ответы на вопросы о фортепианной

игре. – М.: Музгиз, 1961. 7. Кременштейн Б. Воспитание самостоятельности учащегося в класе

специального фортепиано. – М.: Музыка, 1966. 8. Либерман Е.Я. Творческая работа пианиста с авторским текстом. М.:

Музыка, 1988.

9. Нейгауз Г.Г. Об искусстве фортепианной игры. - М.: Музыка, 1987. 10. Савшинский С.И. Гигиена и режим работы пианиста. – Л.6 Музыка,

1963. 11. Савшинский С.И. Работа пианиста над музыкальным произведением.

– Л.: Музыка, 1968. 12. Тимакин Е.А. Воспитание пианиста. – М.: Сов. Композитор, 1984. 13. Цыпин Г.М. Обучение игре на фортепиано. – М.: Сов. композитор,

1984. 14. Щапов А.П. Фортепианная педагогика. – М.: Музыка, 1960.

ІІІ. ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНІ ДИСЦИПЛІНИ

«Вокально-інструментальний ансамбль» Всього – 270 год (7,5 кредита) Форма контролю:іспит, залік

Мета викладання дисципліни – ознайомити студентів із музичними інструментами, що входять до складу вокально інструментального ансамблю, а також творчість ВІА6 «Ватра», «Кобза», «Дзвони», «Гайдамаки», «ВВ», навчити застосувати теоретичної та практичні знання даного курсу у майбутній професійній діяльності.

В результаті оволодіння матеріалом дисципліни «Вокально-інструментальний ансамбль» студенти 3-4 курсів повинні:

Знати: творчий шлях вищеназваних вокально-інструментальних ансамблів,

Художньо-виражальні можливості інструментів вокально-інструментального ансамблю, щодо їх використання в ансамблі ; мати уявлення про стрій, діапазон, тембр, технічні можливості інструментів, та вокально-хорових навиків вокалістів.

Вміти: розрізняти звучання інструментів вокально-інструментального ансамблю, та стилі музичного використання в даному творі; співвідносити тембр окремих оркестрових груп; спрямовувати знання вокально-хорових навиків, по інструментознавству до застосування під час проходження педагогічної практики.

Змістовий модуль 1. ВІА Чернівецької Обласної філармонії

НЕ 1.1 В І А «Смерічка» Вижницький період 1966 – 1973р. Чернівецька обласна філармонія 1973-1995р.

Вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка». Дослідницька позиція як особистісне ставлення педагога до цінностей, цілей і завдань професійної діяльності ансамблю, рік створення.

НЕ 1.2. Загальна характеристика групи духових, ударних та струно-смичкових інструментів.

Характеристика духових (труба, тромбон, саксофон, сопілка, флейта), ударних, та ритм. група (гітари), струно-смичкові (скрипка)

НЕ 1.3 ВІА «Червона рута». Народна артистка України Софія Ротару.

Творчий шлях ВІА «Червона рута». Пісні у виконанні Народної артистки України Софії Ротару.

НЕ 1.4. ВІА «Жива Вода». Народна артистка України Лілія Сандулеса.

Зародження ВІА «Жива Вода». Перші кроки на естраді народної артистки України Лілії Сандулес.

НЕ 1.5 ВІА «Черемош». Засновник колективу, заслужений діяч мистецтв України Затуловський Л. Б.

Пісні у виконанні ВІА «Черемош». Солісти Лідія та Ауріка Ротару. Леонід Затуловський та його оркестровки для ВІА «Черемош».

Змістовний модуль2.

«ВІА України» НЕ 2.1. ВІА «Карпати». Перший виконавець пісні «Червона рута»

В.Івасюка ВІА «Карпати» під керівництвом В. Громцева, і подальша творча

діяльність колективу. НЕ 2.2 ВІА «Кобза». Створення ансамблю на базі Укрконцерту ВІА «Кобза». Створення ансамблю та її склад. НЕ 2.3 ВІА «Ватра». Створення ансамблю народні артисти Оксана

Білозір та Іван Попович Творчий шлях ВІА «Ватра» та солістів колективу народних артистів

Оксани Білозір та Івана Поповича НЕ 2.4 ВІА «Беркут». Та творчий шлях народного артиста України

М.Мозгового Творчий доробок ВІА «Беркут» та народного артисту України

М.Мозгового. Основна література до курсу:

1.«Кримська правда» 14квітня,1971р. 2. «Наше слово» – (Варшава)30 травня 1971р. 3. «Літературна Україна» 11 травня 1971р. 4. Асафьєв Б.В. Избранные статьи о музыкальном просвещении и

образовании. Изд.2 – Л.:Музыка, 1973. 5. Береза А.В. Програма з курсу «Основний музичний інструмент

(Баян)».–К.,РНМК-1991. 6. Брылин Б. Вокально-инструментальные ансамбли.– М.: Просвещение,

1990. 7. Газарян С. В мире музыкальных инструментов. – М.: Просвещение,

1989.– 192с. 8. Гуменюк А. Українські народні музичні інструменти .– К.: Наукова

думка, 1967.–118с. 9. Кардан Б., Омельченко А. Народні співці-музиканти на Україні .–К.:

Музична Україна, 1980.–182с. 10.Костюк О.Г. Сприйняття музики і художня культура слухача.–

К.:Наук.думка,1963. 11. Сохор А. Воспитательная роль музыки – М.,1975. 12. Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей – М.,1947. 13. Хоткевич Г. Музичні інструменти українського народу. –

Харків,1930. 14. Фонетика Чернівецької Державної телерадіокомпанії.

Хорове та ансамблеве аранжування 81 год (2,5 кредита)

Форма контролю: залік Мета викладання дисципліни – "Хорове аранжування" – навчити

студентів правил перекладу різних типів і видів хорів, пізнати технологію перекладів, зорієнтувати їх у виборі творів для аранжування та інше.

Навчання студентів аранжуванню музичних творів для хорів різного складу є важливою частиною їх загальної професіональної підготовки.


Ззнання про: розвиток навичок перекладу хорових і сольних вокальних творів для різних складів хору; про виховання у студентів бережливого відношення до оригіналу. В творі можуть бути змінені фактура і тональність. Такі його компоненти як мелодія, гармонія, метр, темп, динаміка і форма, як правило, не міняються; про виховні функції предмету, які повинні сприяти розвитку творчого мислення студентів, оволодіванню прийомами хорового письма, знайомству з хоровим репертуаром.

- уміння: формувати навички практичної роботи з музичними творами; виховувати в студентів бережливе відношення до оригіналу, враховуючи

такі його компоненти як мелодія, гармонія, метр, темп, динаміка і форма; дотримуватись, щоб в перекладах, які передбачають збільшення кількості голосів хорової партитури, кожен з новоутворених голосів був узгоджений з гармонією супроводу, відповідав вимогам теситури і при спільному звучанні з іншими партіями хору сприяв утворенню єдиного звукового ансамблю; вміти практично застосовувати навички хорового аранжування в практичній роботі з хором.

Змістовий модуль 1. Переклад хорових партитур для різних складів хору

НЕ 1.1. Переклад чотириголосних однорідних хорів на чотириголосні мішані. Переклад чотириголосних мішаних хорів на чотириголосні однорідні.

Переклад двох триголосних однорідних хорів на мішані октавного поєднання голосів однорідного хору. Переклад триголосних хорів гомофонно- органічного складу на чотириголосні мішані хори шляхом самостійного розвитку голосів.

НЕ 1.2. Переклад 4-их мішаних хорів на 3-ри голосні однорідні. Переклад чотириголосних мішаних хорів на двоголосні однорідні.

Переклад двох триголосних однорідних хорів на мішані октавного поєднання голосів однорідного хору. Переклад триголосних хорів гомофонно- органічного складу на чотириголосні мішані хори шляхом самостійного розвитку голосів.

Змістовий модуль 2. Переклад вокальних творів для різних складів хору

НЕ 2.1. Переклад вокальних творів для триголосног однорідного хору з супроводом. Переклад вокальних творів для триголосного

неповного мішаного хору з супроводом. Переклад вокальних творів для хору acapella. Переклад вокальних творів

для двоголосного однорідного хору з супроводом. Переклад вокальних творів для чотириголосного мішаного хору з супроводом.

НЕ 2.2. Переклад вокальних творів для соліста і хору . Переклад вокальних творів для соліста і хору при їх окремому звучанні.

Переклад вокальних творів для соліста і хору при їх одночасному звучанні. Основна література до курсу:

1. Дмитриєвський Г.А. Хорознавство і керівництво хором. - М.: Музгіз, 1957.

2. Єгоров О. Теорія і практика роботи з хором. – Київ, 1961. 3. Конькова Г. Традиції і новаторство в розвитку жанрів сучасної

української музики. - К.: Музична Україна, 1985. 4. Кулєвська З. Хрестоматія з гармонічного аналізу. 5. Ліцвенко І.Г. "Практичне керівництво по хоровій аранжировці". 6. Методика аналізу хорових партитур. - Ів.-Франківськ:

Прикарпатський університет, 1992. 7. Мюллер Т. Поліфонія. - М.: Музика, 1989. 8. Орфеєв С. М. Леонтович і українська народна пісня. - К.: Музична

Україна, 1981. 9. Пігров К. Керування хором. – Київ, 1956. 10. Попова Т.В. О музыкальных жанрах. - М.: Знание, 1981. 11. Правдюк О. Ладові основи української народної музики. - К.: АНУ,

1961. 12. Скребкова О.Л., Скребков С.С. Хрестоматія з гармонічного аналізу. -

М.: Музгиз, 1961. 14.Способін І.В. Елементарна теорія музики. - К.: Мистецтво, 1952.

Методика роботи з естрадним ансамблем 108 год (3 кредити)

Форма контролю: залік Мета курсу: ознайомити студентів з найголовнішими принципами

організації роботи з естрадними ансамблями, з методами досягнення злагодженого ансамблевого строю; сформувати у студентів навички аранжування творів для різного складу ансамблів (дует, тріо, квартет, квінтет); висвітлити історію естрадно-ансамблевого музикування в Україні та за кордоном у ХХ-ХХІ ст.

Основна література до курсу: 1. Брылин Б.А. Вокально-инструментальные ансамбли школьников.– М.:

Просвещение, 1990.

Методика викладання естрадного співу 108 год (3 кредити)

Форма контролю: залік Мета курсу: навчити студентів основам викладацької діяльності у галузі

естрадно-вокальної педагогіки, сформувати у них навички діагностування

різних типів голосів та визначення методики роботи з конкретними співаками-виконавцями.

Основна література до курсу: 1. Ветлугіна Н.А. Музичний розвиток дитини. - Київ: Музична Україна,

1978. 2. Знаменська О.В. Культура мови в співі. - Київ, 1981. 3. Люш Д.В. Развитие и охрана певческого голоса. - Київ: Музична











Основи сценічної майстерності та режисура естрадного жанру 108 год (3 кредити)

Мета курсу: сформувати у студентів професійні навички сценічної поведінки та акторської гри; навчити свідомому використанню засобів зовнішньої виразності (міміка, пластика, сценічний рух); розвинути сценічне мовлення.

Основна література до курсу: 1. Станиславский К.С. Работа актера над собой. – М.: Искусство, 1974 2. Волконский С.В. Выразительный человек. – М., 1920. 3. Шаляпин Ф.И. Маска и душа. – М., 1950.

Музична психологія та психології музичної освіти

135 год (4 кредити) Форма контролю: іспит

Мета дисципліни – ознайомити студентів із природою музичних здібностей, віковими та індивідуальними особливостями їх прояву, психологічними закономірностями музичного навчання та виховання.

В результаті оволодіння матеріалом дисципліни «Музична психологія та психологія музичної освіти» студенти повинні:


ЗНАТИ: особливості фізичної природи музичних здібностей; вікові та індивідуальні особливості їх прояву; розрізняти ознаки музикальності; знати індивідуально-психологічні особливості особистості музиканта; психологічні особливості творчої особистості.

ВМІТИ: на уроках музики розвивати в учнів пізнавальні процеси: увагу, відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уяву; діагностувати музичні здібності учнів; складати анкети та тести; проводити анкетування та тестування з подальшою обробкою результатів.

Змістовий модуль 1. Актуальні проблеми музичної психології

НЕ 1.1. Історія музичної психології Предмет, структура і методи музичної психології. Їх специфіка. Історія

становлення музичної психології від найдавніших часів до сучасності. Етапи становлення музичної психології як науки. Напрямки музичної

психології. НЕ 1.2. Особливості професійної діяльності музиканта Музична діяльність, її визначення, загальні та специфічні риси.

Психологічні основи музичної діяльності, її види та характеристика змісту. Змістовий модуль 2.

Особистість та діяльність музиканта НЕ 2.1 Музикальність. Психолого-педагогічні умови її формування. Поняття музикальності. Структура. Типи музикальності. Їх

характеристика. Поняття музичної обдарованості. Особливості особистості музиканта. Основні спонукаючі сили творчості.

НЕ 2.2. Специфіка діяльності музиканта. Основні етапи процесу формування навиків гри на музичному інструменті.

Гра дитини та гра музиканта. Формування навиків. Техніка ігрових рухів. Умови формування рухливих навичок. Ідеомоторна підготовка

НЕ 2.3. Творчість. Художня та музична творчість. Психологічні особливості творчої особистості.

Загальні положення про творчість. Об’єктивне та суб’єктивне в творчості. Психологічні особливості творчої особистості. Розвиток творчих здібностей. Художня творчість. Музична творчість. Особливості творчості композитора. Особливості творчості виконавця.

Основна література до курсу: 1.Бирмак А.О. О художественной технике пианиста. М., 1973. 2.Назаров И.Т. Основы музыкально-исполнительской техники и метод ее

совершенствования. Л., 1969.

3.Общая психология / Под ред. А.В.Петровского. М., 1976. 4.Петрушин В.И. Музыкальная психология. – М., 1996. 5.Чхаидзе Л.В. Об управлении движениями человека. М., 1970. 6.Шибутани Т. Социальная психология. М., 1969. Разд. «Самопознание и

участие в группах». 7.Шульпяков О.Ф. Музыкально-исполнительская техника и

художественный образ. М., 1986.

Народна музична творчість

81 год (2,5 кредита) Форма контролю: іспит

Мета викладання дисципліни – прищепити студентам любов і повагу до народної музики як мистецтва великої народної цінності; виховувати творчу зацікавленість до народної музики як окремої специфічної галузі музичної культури; поглибити знання студентів у сфері музичного фольклору України, спрямоване на виховання патріотичних почуттів, формування національної свідомості молодих фахівців, також стійкого інтересу і глибокої поваги до інонаціональних фольклорних явищ.


- знання про: загальну картину жанрового поділу фольклору; найбільш типові явища музичного фольклору в його багато цінності (в аспекті змісту, стилю і форми);

- уміння: вдумливо сприймати народні твори, аналізувати народні обряди та пісні.

Змістовий модуль 1. Вступ. Основи фольклору

НЕ 1.1. Вступ. Первісне мистецтво і фольклор. Осови теорії фольклору.

Поняття про фольклор. Епоха та причини виникнення мистецтва. Особливості первісного мистецтва. Міфологія та художня творчість. Розвиток фольклору від найдавніших часів до сучасності. Взаємозв’язок мислення, мови, музики. Місце фольклору в історії культури. Основні типи народної музики: вокальний, вокально-інструментальний, інструментальний. Специфічні ознаки музичного фольклору: побутування в усній традиції; колективність творчого процесу; анонімність; синкретизм; обумовленість фольклору життєвими функціями; опора на темперовану систему звукової організації; імпровізаційність, багатоваріантність. Поетика. Форма. Ритм. Моделювання ритму. Мелодика. Лади народної музики. Багатоголосся. Співочі стилі.

НЕ 1.2. Трудові пісні .Зимовий фольклор. Весняно-літні обряди та пісні.

Трудові пісні, визначення. Особливості трудових пісень. Умовно-трудові пісні. Походження і розвиток новорічних святкувань. Тематика новорічних

пісень. Виконання колядок і щедрівок. Структура колядок і щедрівок. Їх поширення. Різновиди зимових обрядових пісень. Мелодика, ритміка, ладова будова. Багатоголосся колядок і щедрівок. Походження весняних обрядів та пісень. Класифікація обрядів та пісень, танків, ігор. Спів, рухи, зміст весняних танків та пісень. Музичні особливості русальних пісень. Царинні пісні. Походження купальських свят. Петрівчані пісні. Тематика купальсько-петрівочних пісень. Музичні особливості. Жнивні обряди. Зміст жнивних пісень і музичний тип.

НЕ 1.3. Родини. Похованьні жанри. Весільні пісні. Поховальні обряди та жанри. Історія вивчення родинної обрядовості.

Структура родин.. пісні виконувані на хрестинах. Походження та еволюція поховальних вірувань та звичаїв. Поховальні голосіння. Хід весільного дійства. Роль учасників весілля. Функції співочих гуртків. Тематика весільних пісень та їх зв’язок з обрядом. Загальна характеристика обрядових пісень. Багатоголосся і гурткове виконавство. Загальна характеристика виконуваної на весіллі не обрядової музики. Роль інструментального ансамблю.

НЕ 1.4. Думи та історичні пісні. Балади та співанки-хроніки. Загальна характеристика дум. Будова дум. Ладові основи. Тематична

специфіка історичних пісень. Класифікація. Хронологічний огляд. Ритміка, форма, мелодика і ладова будова багатоголосся. Визначення жанру балади. Класифікація. Особливості текстів та наспівів. Епічний стиль. Пісенний стиль. Протяжний стиль.Баладні наспіви різних регіонів україни. Поняття про співанки-хроніки. Тематика, форма, мелодика, ладова специфіка.

Змістовий модуль 2. Лірика та усно-писемна культура

НЕ 2.1. Ліричні пісні. Протяжна форма. Соціально-побутова лірика: козацькі пісні; Чумацькі пісні; рекрутські та

солдатські пісні; бурлацькі пісні; наймитські та заробітчанські пісні. Тематика, музичні особливості. Багатоголосся. Тематика, музичні особливості, характеристика протяжної форми.

НЕ 2.2. Пісенні жанри пізнього походження. Пісні-романси. Загальні поняття. Особливості музичного побуту XVIII

століття. Кант. Пісні-романси фольклорного складу. Пісні-романси літературно-мистецького складу XVII-XIX століття. Пісні-романси на тексти поетів-романтиків.

НЕ 2.3. Інструментальна музика. Загальна характеристика інструментальної музики. Класифікація.

Ансамблеві інструменти. Музика «до танцю» Нетанцювальна інструментальна музика.

НЕ 2.4. Етапи розвитку вітчизняної фольклористики. Розвиток поглядів на фольклор з XVIII до другої половини XIX століття.

Академічна фольклористика другої половини XIX початку XX століття. Збирання народної музики в другій половині XIX на початку XX століття. Розвиток музично-теоретичної думки другої половини XIX почптку XX

століття. Збирання публікацій народної музики в XX столітті. Відповідь на контрольні питання. Виконання зразків народних пісень.

Основна література до курсу: 1. Алексеев Е.Е. Проблемы формирования лада. - М., 1976. 2. Велицкая Н.М. Языческая символика в славянских архаических

ритуалах. - М., 1978. 3. Гошовский В. У истоков народной музыки славян. - М., 1971. 4. Квитка К.В. Избранные труды, в. 2. т. 1. - М., 1971. т.2 5. Квітка К.В. Вибрані твори, у 2 ч., ч. 1, К., 1985, ч. 2, - К., 1986 6. Колесса Ф. Фольклористичні праці. - К., 1970. 7. Правдюк О.А. Українська музична фольклористика. - К., 1976. 8. Чикановская А. Музыкальная этнография. - М., 1983. 9. Ященко Л. Українське народне багатоголосся. - К., 1962. 10.Іваницький А. Українська народна музична творчість. - К., 1990.

ІV. ЦИКЛ ДИСЦИПЛІН ВІЛЬНОГО ВИБОРУ ВНЗ

Оркестровий клас 270 год (7,5 кредита)

Форма контролю: іспит, залік

Курс"Оркестровий клас" у процесі вивчення курсу опановується науково-теоретичні знання про основні принципи та прийоми гри на народних музичних інструментах, формуються навички аранжування оркестрових творів, набувається досвід колективних форм роботи.

Мета курсу: – формування необхідних професійних якостей майбутніх керівників музичних гуртків, ансамблів, оркестрів шкільної художньої самодіяльності та підготовка їх до концертно-виконавської діяльності.

Програма з «Оркестрового класу» для студентів першого курсу кафедри музики факультету педагогіки, психології та соціальної роботи ЧНУ передбачає наступні завдання:

– засвоєння теоретичних та практичних знань про українські музичні народні інструменти;

– дослідження техніки, принципів та прийомів гри на музичних інструментах;

– формування навичок слухового аналізу, вміння відрізняти, співвідносити звучання окремих музичних інструментів, оркестрових груп;

– опрацювання та засвоєння навчального репертуару; Змістовий модуль1.

Оркестрова діяльність НЕ 1.1. Специфіка оркестрової діяльності Особливості оркестрової

діяльності Поняття про оркестрову гру. Методика роботи над оркестровими

творами. Принципи оркестрової гри. Змістовий модуль 2.

Музичні інструменти. Українські народні інструменти НЕ 2.1. Специфіка оркестрової гри Українські народні музичні інструменти. Загальна характеристика

Основні принципи гри, Звукоутворення. НЕ 2.2. Специфіка оркестрової гри Виконання оркестрових партій. Поняття про стрій, тембральну характеристику звука, взаємодію окремих

оркестрових груп. Основна література до курсу:

1. Алексеев А. Из истории фортепианной педаггики. – К.: Музична Україна, 1974. – 160 с.

2. Береза А.В. Програма з курсу „Основний музичний інструмент (баян)”. – К., РНМК - 1991.

3. Брылин Б. Вокально-инструментальные ансамбли школьников. – М.: Просвещение, 1990.

4. Газарян С. В мире музыкальных инструментов. – М.: Просвещение, 1989. – 192 с.

5. Гуменюк А. Українські народні музичні інструменти. – К.: Наукова думка, 1967. – 118с.

6. Давидов М. Школа виконавської майстерності баяніста (акордеоніста) Київ, 1998.

7. Давидов М.А. Основи формування виконавської майстерності баяністів. К., 1997.

8. Кирдан Б., Омельченко А. Народні співці-музиканти на Україні. – К.: Музична Україна, 1980. – 182 с.

9. Костюк О.Г. Сприйняття музики і художня культура слухача.- К.: Наук.думка, 1963.

10. Лисенко М. Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень у виконанні кобзаря Вересая. – К.: Музична Україна, 1968. – 96с.

11. Нейгауз Г. Об искусстве фортепианной игры. – М.: Музыка, 1982. – 300 с.

12. Полтарєва В. Арфа. – К.: Музична Україна, 1980. – 58 с. 13. Ризоль Н. Очерки о работе в ансамбле банистов. Москва, 1986. 14. Сохор А. Воспитательная роль музыки - М., 1975. 15. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей - М., 1947. 16. Хоткевич Г. Музичні інструменти українського народу. – Харків,

1930. 17. Чулаки М. Инструменты симфонического оркестра. – М.: Музыка,

1972. – 176 с.

Основи музичної акустики 81 год (2,5 кредита)

Форма контролю: іспит Мета викладання дисципліни: ознайомити студентів із природою

музичного звуку, акустичними можливостями різноманітних музичних інструментів, психологічними особливостями сприйняття музичного звуку і музичної мови людиною, а також із теоретичними основами настройки, ремонту та регулювання музичних інструментів.

Компетенції якими має оволодіти студент у процесі вивчення курсу «Основи музичної акустик»:

- знання про: особливості фізичної природи музичного звуку, психофізіологічну будову органу слуху людини, акустичні особливості різноманітних музичних інструментів, акустичну природу голосового звукоутворення при співі в різних манерах (класичній, естрадній, народній), основні строї та принципи настроювання музичних інструментів, які використовуються в практичній роботі вчителя музики (фортепіано, баян, акордеон, бандура, скрипка, цимбали);

- уміння: дохідливо пояснювати учням основні положення музичної акустики про природу музичного звуку; емпірично розраховувати акустичні параметри приміщення в процесі музично-виконавської діяльності;

здійснювати первинне діагностування нескладних несправностей музичних інструментів і самостійно їх ліквідувати.

Змістовий модуль 1. Предмет музичної акустики

НЕ 1.1. Музична акустика як наука. Музична акустика як наука про утворення, розповсюдження та

сприйняття звуків музики. Історія становлення музичної акустики від найдавніших часів до сучасності. Звуки шумові та музичні: спільні риси та відмінності. Специфічні ознаки музичного звуку: висота, гучність, тривалість, тембр.

НЕ1.2. Фізична природа музичного звуку. Базові поняття музичної акустики. Методи дослідження природи

музичного звуку. Гармонічні та шумові коливання. Основні характеристики звукових коливань (період, амплітуда, фаза) та їх зв'язок з якістю музичного звуку. Типи джерел звукових коливань. Вільні та вимушені коливання. Обертони (гармоніки), їх функції в акустичній природі музичного інструменту. Явища резонансу та "стоячих хвиль", їх акустична природа. Поняття про акустику приміщень, врахування її особливостей у музично-виконавській діяльності.

Змістовий модуль 2. Природа музичного слуху

НЕ 2.1. Психофізіологічна природа слуху людини. Слух як системне психофізіологічне явище. Анатомічна будова

людського вуха. Психофізіологічна природа функціонування слухового аналізатора. Специфіка сприйняття людиною музичних та шумових звуків.

НЕ 2.2. Музичний слух як одна з головних музичних здібностей людини.

Визначення поняття "музичний слух". Типи музичного слуху: звуко-висотний, ладовий, гармонічний, архітекто-нічний. Абсолютний і відносний музичний слух. Принципи розвитку музичного слуху та їх використання в практичній роботі вчителя музики.

Змістовий модуль 3. Акустична будова та особливості настройки музичних інструментів НЕ 3.1. Загальні основи акустичної будови та особливостей

настройки музичних інструментів. Класифікація музичних інструментів за їх акустичною природою.

Інструменти з вільними звуковими коливаннями. Інструменти з вимушеними звуковими коливаннями. Електронні музичні інструменти, їх акустичні особливості. Музичні строї: натуральний, темперований. Загальні принципи настройки музичних інструментів.

НЕ 3.2. Будова та функціонування голосового апарату людини. Голос людини як музичний інструмент. Анатомічна будова голосового

апарату людини. Резонатори голосового апарату, їх значення у співі. Акустичні особливості голосового звуко-утворення в залежності від манери

співу (академічної, народної, естрадної). Поняття про гігієну та охорону співацького голосу.

НЕ 3.3. Техніка настройки, ремонту і регулювання музичних інструменттів.

Особливості настройки, ремонту та регулювання клавішно-струнних інструментів (піаніно, роялів). Настройка, ремонт та регулювання язичково-клавішних інструментів (баянів, акордеонів). Специфіка настройки струнних музичних інструментів (бандура, скрипка, цимбали тощо). Техніка безпеки при настройці, ремонті та регулюванні музичних інструментів.

Основна література до курсу: 1. Акустика речи и слуха: Сб. науч. тр. — Л., 1986. 2. Акустика: Справочник. — М., 1989. 3. Гарбузов Н. Зонная природа звуковысотного слуха. – М., 1948. 4. Корсаков Г., Иванов Б. Основы музыкальной акустики.

Физиологическая, архитектурная и музыкальная акустика. — Л., 1989. 5. Кузнецов Л. Акустика музыкальных инструментов: Справочник. —

М., 1989. 6. Назайкинский Е. О психологии музыкального восприятия. – М.,1973. 7. Порвенков В. Акустика и настройка музыкальных инструментов. –

М., 1990. 8. Скучик Е. Основы акустики. – М., 1959. 9. Школьникам о современной физике. Акустика. Теория

относительности. Биофизика: Кн. для учащихся 8-10-х кл. сред. шк. — М., 1990.

Інструментознавство


Мета дисципліни – ознайомити студентів із музичними інструментами, що входять до складу оркестру українських інструментів, оркестру народних інструментів та інструментів симфонічного оркестру, оркестру баянів та акордеонів; навчити застосовувати теоретичні та практичні знання даного курсу у майбутній професійній діяльності.


- ЗНАТИ: історію виникнення та походження інструментів, процес їх становлення і розвитку; художньо-виражальні можливості народних інструментів, інструментів симфонічного оркестру, щодо їх використання в ансамблі та оркестрі; мати уявлення про стрій, діапазон, тембр, технічні можливості інструментів.

- ВМІТИ: розрізняти звучання різноманітних народних інструментів та інструментів симфонічного оркестру, окремих оркестрових груп, співвідносити їх тембри; спрямовувати знання по інструментознавству до застосування під час проходження педагогічної практики в загальноосвітньому навчальному закладі.

Змістовий модуль1 Українські народні музичні інструменти

НЕ 1.1. Загальна характеристика українських народних інструментів Група струнних.

Мета і завдання курсу. Перші відомості про народні інструменти у науковій літературі. Класифікація народних інструментів. Характеристика групи струнних інструментів (ліра, гуслі, кобза, бандура, скрипка, цимбали, торбан, басоля).

НЕ 1.2 Загальна характеристика групи духових та ударних народних інструментів.

Характеристика духових (сопілка, трембіта, най, сурма, ріг) та ударних (бубон, тарілки, тамбурин) народних інструментів.

НЕ 1.3. Фольклорні ансамблі. Троїсті музики. Характеристика баяну та акордеону.

Різновиди фольклорних ансамблів. Склад троїстих музик. Роль баяна, акордеона в оркестрі народних інструментів.

Змістовий модуль 2. Інструменти симфонічного оркестру

НЕ 2.1. Загальна характеристика інструмент. cимфонічного оркестру. Група струнних.

Історія розвитку симфонічного оркестру. Склади симфонічних оркестрів. Класифікація інструментів. Історія виникнення та розвитку скрипки, альта, віолончелі, контрабаса; арфи.

НЕ 2.2 Характеристика групи дерев’яних та мідних духових інструментів

Історичні етапи розвитку дерев’яних духових інструментів: кларнета, гобоя, фагота, флейти та мідних інструментів: труби, валторни, тромбона, туби.

НЕ 2.3. Група ударних інструментів симфонічного оркестру. Основна роль ударних інструментів у складі симфонічного оркестру;

шумові інструменти (тарілки, трикутник, кастаньєти), інструменти з визначеною висотою звучання (литаври, дзвіночки ін.).

Основна література до курсу: 1. Алексеев А. Из истории фортепианной педагогики. – К.: Музична

Україна, 1974. – 160 с. 2. Береза А.В. Програма з курсу „Основний музичний інструмент (баян)”. –

К., РНМК - 1991. 3. Брылин Б. Вокально-инструментальные ансамбли школьников. – М.:

Просвещение, 1990. 4. Газарян С. В мире музыкальных инструментов. – М.: Просвещение, 1989.

– 192 с. 5. Гуменюк А. Українські народні музичні інструменти. – К.: Наукова думка,

1967. – 118с. 6. Давидов М. Школа виконавської майстерності баяніста (акордеоніста)

Київ, 1998.

7. Давидов М.А. Основи формування виконавської майстерності баяністів. К., 1997.

8. Кирдан Б., Омельченко А. Народні співці-музиканти на Україні. – К.: Музична Україна, 1980. – 182 с.

9. Костюк О.Г. Сприйняття музики і художня культура слухача.- К.: Наук.думка, 1963.

10. Лисенко М. Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень у виконанні кобзаря Вересая. – К.: Музична Україна, 1968. – 96с.

11. Нейгауз Г. Об искусстве фортепианной игры. – М.: Музыка, 1982. – 300 с. 12. Полтарєва В. Арфа. – К.: Музична Україна, 1980. – 58 с. 13. Ризоль Н. Очерки о работе в ансамбле банистов. Москва, 1986. 14. Сохор А. Воспитательная роль музыки - М., 1975. 15. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей - М., 1947. 16. Хоткевич Г. Музичні інструменти українського народу. – Харків, 1930. 17. Чулаки М. Инструменты симфонического оркестра. – М.: Музыка, 1972. –

176 с.

Музичне краєзнавство 81 год (2,5 кредита)

Форма контролю:залік Мета дисципліни – теоретична підготовка студентів до професійної і

науково-пошукової діяльності, формування інтересу до національної музичної культури та готовності до застосування ними на практиці в школі і ВНЗ матеріалів музичного краєзнавства.

Вимоги до знань, умінь, навичок та ціннісних орієнтацій студентів. Майбутній фахівець – вчитель музики. повинен – ЗНАТИ: наукову, науково-методичну, культурно-просвітницьку

музичну спадщину митців минулого та сучасності, основні закономірності, принципи, методи і форми організації навально-виховного процесу загальноосвітньої школи на музично-краєзнавчому матеріалі, методику збору краєзнавчих матеріалів, та опрацювання архівних документів.

– ВМІТИ: вирішувати з позицій комплексного підходу, конкретні навчально-виховні завдання з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів, аналізувати різноманітні педагогічні ситуації, встановлювати конкретні взаємовідносини з дітьми, їх батьками, спілкуватися з різними категоріями людей, населенням різного соціального стану віку, окремими творчими особистостями.

– НАБУТИ НАВИЧКИ: пошукової роботи, організації пошукового дослідження з музично-краєзнавчої тематики, оформлення бібліографії, карток, оформлення тез, написання статей. Методичних розробок, курсових, дипломних робіт.

– МАТИ: ціннісні орієнтації, спрямовані на всебічний, духовний, культурний розвиток особистості, громадянської свідомості і самосвідомості патріотизму, виховання любові до Батьківщини, праці і навчання, відчуття себе часткою українського народу; спільність інтересів всіх інтересів всіх

етносів українського народу в розбудові України на принципах міжнаціональної толерантності і солідарності всіх її громадян; особисту відповідальність за долю своєї держави , усвідомлення необхідності розвитку духовної, моральної, художньо-естетичної, та етичної досконалості.

Змістовий модуль1. Музичне краєзнавство як галузь науки та навчальний предмет

НЕ 1.1 Зміст і структура музично-краєзнавчого виду музично-педагогічної діяльності.

Краєзнавство. види краєзнавства. історичні передумови виникнення музичного краєзнавства. Мета і завдання курсу, методи, форми, принципи музично-краєзнавчої роботи на місцях: в області, районі, місті, селі.

Актуальність використання результатів музично-краєзнавчої роботи в навчально-виховному процесі у ВНЗ та ЗНЗ.

НЕ 1.2. Сучасні підходи до організації навчально-виховного процесу у ВНЗ і ЗНЗ на музично-краєзнавчому матеріалі

Професіограма сучасного вчителя музики. Структурні і функціональні діяльності майбутнього педагога. Самоосвіта професіограма сучасного вчителя музики. Структурні і функціональні діяльності майбутнього педагога. Самоосвіта, як засіб підвищення наукової та професійної діяльності студентів – майбутніх педагогів-музикантів. засоби та форми професійного саморозвитку особистості вчителя та шляхи його удосконалення.

Змістовий модуль2. Педагогічні технології використання музично-краєзнавчого матеріалу в навчально-виховному процесі ВНЗ і ЗНЗ

НЕ 2.1. Шляхи і способи використання музично-краєзнавчого матеріалу в класній та позакласній роботі вчителя музики.

Музично-краєзнавчі джерела для вчителів і учнів та методика їх застосування (робота в музеях, бібліотеках, архівах, експедиціях тощо). Краєзнавчий принцип у викладання предмету «Музика». Дослідницько-пошукова гурткова робота. Характеристика кожної з форм класної та позакласної музично-краєзнавчої роботи. методи наукового дослідження музично-краєзнавчої діяльності: аналіз, синтез,спостереження, анкетування, тестування, інтерв’ю та інші.

НЕ 2.2. Місце та роль музичного краєзнавства в українському освітньому просторі.

Форми організації теоретичної і практичної підготовки студентів спеціальності «Музична педагогіка та виховання» до музично-краєзнавчої діяльності. Методи і способи викладу самостійні Форми організації теоретичної і практичної підготовки студентів спеціальності «Музична педагогіка та виховання» до музично-краєзнавчої діяльності. Методи і способи викладу самостійно здобутого краєзнавчого матеріалу під час педагогічної практики (тези, статті, доповіді, реферати) яка форма активної творчої освіти. Трансформація передового педагогічного досвіду в шкільну практику.


1. Акт проголошення незалежності України (Затверджений постановою Верхньої Ради України від 24 серпня 1991 року).

2. Анікіна Т.О. Патріотичне виховання майбутнього учителя музики засобами художнього краєзнавства.–К., 1993.

3. Анікіна Т.О. Таран Н.Є. Науково історичні передумови використання художнього краєзнавства у вихованні патріотизму. – к.: Пед.інститут, 1995.-№4. Барков А.С. О научном краеведении (Вопросы методики и истории географии)– М., 1961

4. Богданова І.М. Оновлення професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів на основі застосування інноваційних технологій // Педагогіка і психологія , №4 – К., 1997.

5. Бойко В.Г. Дитячий фольклор // Український дитячий фольклор. – -К., 1962.– С.3-16 6. Буковина: історичний нарис. – Чернівці :Зелена Буковина, 1998-416с. 7. Буковина. Загальне краєзнавство / Переклад з нім. Ф.С. Андійця, А.Т.

Квасецького. – Чернівці : Зелена Буковина , 2004.– 488с. 9 Всеукраїнська спілка краєзнавців від «А»до «Я». Довідник / Автори –

упоряд. О.Г. Бажан, А.А. Ситник.– К.,2001-91с. 10. Гржималі А. Тридцять років музиці на Буковині (Спогади 1874-

1904рр.).-м.Чернівці:Пардіні,1904.

Основи композиції та імпровізації Всього -108 год (3 кредити) Форма контролю: іспит

Мета курсу: забезпечити знаннями студентів щодо основних етапів, технології та методології композиторської творчості, навчити їх на елементарному рівні проявляти композиторські та імпровізаторські навички у повсякденній роботі (створення аранжувань, обробок, написання пісень на поетичний текст тощо).

Основна література до курсу: 1. Лайнсдорф Э. В защиту композитора. – М.: Сов. композитор, 1989. 2. Мальцев С.М. О психологи музыкальной имровизации. – М.: Музыка,

1991. 3. Месснер Е.Н. Основы композиции. Учебник. – М.: Музыка, 1974.

ПІДГОТОВКА фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня

«МАГІСТР»

Магістр, відповідно до Закону України «Про вищу освіту», це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка магістра здійснюється на основі освітньо-професійної програми (ОПП), яка забезпечує одночасне здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікацією. Освітньо-професійна програма підготовки магістра включає поглиблену фундаментальну, гуманітарну, соціально-економічну, психолого-педагогічну, спеціальну та науково-практичну підготовку.

Особи, які успішно виконали програму підготовки магістра та пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра.

Основою підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «МАГІСТР» у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича є нормативно-правова база освіти: Закон України «Про вищу освіту», Положення «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах»,Положення про ступеневу освіту, Положення Міністерства освіти і науки України «Про організацію науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах»Положення про магістратуру Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Положення про організацію педагогічної практики в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.

Відповідно до Положення про магістратуру в ЧНУ. Освітньо-професійна програма магістра (кожної спеціальностей в

університеті) передбачає теоретичну, практичну та наукову підготовку. Теоретична підготовка визначається навчальним типовим (робочим)

планом спеціальності, в якому зазначається перелік основних навчальних дисциплін (загально університетських та професійно-практичних (фахових), до кожної з яких розроблені навчальна та робоча програми.

Практична підготовка включає проходження студентами педагогічної (асистентської) практики, яка є завершальним етапом формування викладача вищої школи та дає оцінку готовності магістрантів до виконання функціональних обов’язків викладача ВНЗ різного рівня акредитації.

Практика має комплексний характер і передбачає забезпечення фахової діяльності за такими напрямами роботи:

1) викладацький – підготовка магістранта до забезпечення викладання базових, професійно-орієнтованих дисциплін зі спеціальності та методик їх викладання у ВНЗ;

2) організаційно-виховний – підготовка магістранта до організації виховної роботи в академічній групі (на посаді куратора академічної групи);

4) науково-дослідний – підготовка магістранта як науковця-дослідника. Завдання практики: - ознайомлення зі специфічними особливостями педагогічної

діяльності викладача ВНЗ І- ІV рівнів акредитації; - оволодіння уміннями та навичками організації навчально-виховної,

методичної та науково-дослідницької роботи зі студентами; - організація науково-дослідної роботи в умовах педагогічної

діяльності; - виконання магістрантом функцій: викладача фахових дисциплін

спеціальності; молодого науковця; куратора студентської групи. Наукова підготовка передбачає організацію самостійної дослідницької

діяльності студента-магістранта, результатом якої є написання магістерської роботи.

Науково-дослідницький модуль включає: - збір та опрацювання матеріалів з теми магістерського

дослідження; - підготовка тез на студентську наукову конференцію; - підготовка наукової статті до фахового збірника; - консультування студентів із написання наукових доповідей,

повідомлень, курсових робіт; - аналіз та підготовка відзиву наукового керівника курсової роботи

студента; - узагальнення результатів власного наукового дослідження у формі

рукопису магістерської роботи; - подання науковому керівнику завершеного тексту магістерської

роботи. Магістерська робота є кваліфікаційним науково-практичним доробком,

що містить науково обґрунтовані теоретичні чи експериментальні результати, висновки та рекомендації і свідчить про спроможність студента самостійно проводити наукові дослідження в обраній галузі знань.

Тематика магістерських робіт визначається випускною кафедрою, затверджується її рішенням і доводиться до відома студентів на початку навчального року.

Студенту-магістранту надається право обирати тему, визначену кафедрою, або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки.

Теми магістерських робіт пов'язані з напрямами основних науково-дослідних робіт кафедри.

Керівниками магістерських робіт є професори та доценти даної кафедри. Виконання магістерських робіт проводиться за індивідуальними

планами, схваленими кафедрою.

Захист магістерських робіт проводиться на відкритому засіданні Державної кваліфікаційної комісії, затвердженої наказом ректора університету у встановленому Міністерством освіти і науки України порядку.

Кваліфікаційні вимоги до магістра музичного мистецтва Мета підготовки: магістр з освітнього напряму "Мистецтво" у своїй

діяльності орієнтований на вивчення основ музичної педагогіки, теорії та історії музики, методики викладання фахових музичних дисциплін у вищих навчальних закладах І-IV рівнів акредитації.

Магістр з напряму "Мистецтво" повинен: Знати: • наукову спадщину видатних педагогів, митців та сучасних діячів

музичної культури і освіти; • основні закономірності, принципи, методи та форми організації

навчання і виховання; • державні документи з питань освіти і науки; • психологічні закономірності розвитку особистості студента-музиканта; • основні елементи музичної мови, закономірності будови музичних

творів, їх стильові особливості; • творчість вітчизняних і зарубіжних композиторів-класиків та сучасних

композиторів; • теорію і методику музичного виховання учнів загальноосвітніх

навчальних закладів та методику викладання музичних дисциплін у вищих навчальних закладах.

Уміти • вирішувати з позицій комплексного підходу конкретні навчально-

виховні завдання з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнівського та студентського колективу, аналізувати різноманітні педагогічні ситуації, встановлювати коректні взаємовідносини з учнями, студентами та їх батьками;

• володіти навичками гри на основному та додатковому музичних інструментах, основами диригування і вокалу;

• оволодівати навичками самоосвіти та самовиховання, постійно вдосконалювати свою педагогічну та музично-виконавську майстерність;

• узагальнювати свій педагогічний досвід і висвітлювати його в методичних та наукових працях;

• вміти працювати з науковою та методичною літературою, проводити експериментальні науково-педагогічні дослідження, впроваджувати нові оригінальні методики навчання;

• досконало володіти державною мовою, вивчати іноземні мови.

Дисципліни освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр»

Назва дисципліни Шифр дисциплін

и

О/В Години Креди-ти

ОКР «магістр» 5 курс, 1 семестр Цивільна оборона М 1 О 54 1,5 Педагогіка і психологія вищої школи.

М 2 О 108 3

Методика виховної роботи у ВНЗ М 3 О 108 3 Методика викладання музичних дисциплін

М 4 О 54 1,5

Методологія науково-педагогічних досліджень

М 5 О 108 3

Історія світової музики М 6 О 135 3,25 Методика соціально-виховної роботи в сучасних умовах

М 7 О 27 0,75

Диригування М 11 О 108 3 Вокальний клас М 12 О 108 3 Естрадний спів М 13 О 108 3 Основний музичний інструмент М 14 О 108 3 Концермейстерський клас М 15 О 108 3 Хорклас і практикум роботи з хором

М 16 О 216 6

Разом 1350 37 5 курс, 2 семестр Управління навчально-виховним процесом у ВНЗ

М 8 О 54 1,5

Інтелектуальна власність М 9 О 36 1 Вища освіта і Болонський процес М 10 О 36 1 Диригування М 11 О 108 3 Вокальний клас М 12 О 108 3 Естрадний спів М 13 О 108 3 Основний музичний інструмент М 14 О 108 3 Концермейстерський клас М 15 О 108 3 Хорклас і практикум роботи з хором

М 16 О 216 6

Педагогічна (асистентська) практика

Захист магістерської роботи

Разом 882 24,5

НАВЧАЛЬНІ ДИСЦИПЛІНИ ОКР «МАГІСТР»

Педагогіка та психологія вищої школи Всього 108 год (3 кредити) Форма контролю: іспит

Метою даного навчального курсу є ознайомлення студента, як майбутнього викладача, з психолого-педагогічними особливостями навчально-виховного процесу у вищій школі, озброєння його сучасними психолого-педагогічними технологіями, методами організації творчого пошуку майбутнього фахівця; засобами виховання та розвитку особистості; теоретична підготовка студентів до професійно-педагогічної та науково-педагогічної діяльності у вищій школі, формування інтересу і готовності до самостійного пізнання проблем дидактики, теорії та методики професійної освіти, сучасних тенденцій розвитку освіти та інтеграційних процесів у ній шляхом опанування засад загальної методології педагогічного знання та методики психолого-педагогічної діагностики; удосконалення практичних навичок та вмінь студентів щодо реалізації методик психолого-педагогічної діагностики, розширення їх особистісного професійного досвіду організації безперервної самоосвітньої діяльності та науково-дослідної роботи в умовах сучасного педагогічного процесу вищої школи, її інтеграції в Європейський освітній простір.

Після опанування змісту даної навчальної дисципліни студент повинен оволодіти наступними компетенціями:

Знання:- специфіки педагогіки та психології вищої школи як науки та галузі професійної діяльності; понятійно-категоріального апарату інтегрованого навчального курсу; принципів, методів, форм організації педагогічного процесу та науково-педагогічної діяльності у ВНЗ; сучасного стану і перспективи розвитку системи вищої освіти в Україні; специфіки застосування новітніх технологій навчання у вищій школі; особливостей управлінської діяльності у ВНЗ; психологічних закономірностей психолого-педагогічних умов ефективності організації процесу навчання і виховання у вищій школі.

- психолого-педагогічних основ діяльності основних підрозділів вищого навчального закладу; форм та методів організації навчально-виховної роботи у вищій школі України в контексті вимог Європейського освітнього простору, основних методів профорієнтації студентів; психолого-педагогічний зміст навчальної та пізнавальної діяльності студентів, методів і форм активізації самостійного наукового пошуку студентів; психолого-педагогічних характеристик педагогічної майстерності викладача; вікові особливості студентського віку, основні компоненти структури особистості студента, його ціннісно-мотиваційну систему, будову та закономірності формування і прояву Я-концепції студента; особистісних якостей викладача ВНЗ і професійних вимог до нього.

Вміння: - проектувати елементи навчального процесу, зокрема навчальну програму, лекцію, тести тощо та оцінювати якість навчального процесу;

- організовувати навчальну діяльність студентів, активізувати їх самостійну роботу та наукову творчість; готувати, організовувати й проводити на високому рівні лекції, практичні та семінарські заняття, застосовувати сучасні освітні технології, добирати оптимальні форми та методи педагогічної діяльності, керувати процесом особистісного розвитку студентів, стимулювати самостійну роботу студентів; забезпечувати управління ВНЗ; використовувати педагогічний досвід зарубіжних вищих навчальних закладів; організовувати виховну роботу зі студентами; здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання, самоорганізацію; аналізувати сучасний стан і головні тенденції розвитку освіти в Україні і за рубежем, шляхи інтеграції системи вітчизняної освіти в європейську і світову освітню систему.

Навчальним планом на вивчення інтегрованого курсу "Педагогіка та психологія вищої школи" передбачено 108год.(3 кредити), два модулі: модуль «Педагогіка вищої школи» та модуль «Психологія вищої школи», кожен з яких містить свої змістові модулі (ЗМ). Кожен змістовий модуль містить навчальні елементи (НЕ) – теми лекційних занять.

Після вивчення дисципліни проводиться підсумковий модуль-контроль-екзамен.

Змістовий модуль 1 Теоретичні основи педагогіки вищої школи

НЕ 1.1.Педагогіка вищої школи як наука .Предмет педагогіки вищої школи. Основні категорії педагогіки вищої школи. Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук. Зв'язок педагогіки вищої школи з іншими науками. Основи наукового педагогічного дослідження. Методологія і принципи організації наукового дослідження. Логіка педагогічного дослідження. Методи наукового педагогічного дослідження.

НЕ 1.2. Система вищої освіти в Україні. Структура вищої освіти в Україні. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти. Документи про вищу освіту. Рівні акредитації та типи вищих навчальних закладів. Принципи побудови системи вищої освіти в Україні. Перспективи розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України. Управління вищою освітою в Україні.

Змістовий модуль 2 Педагогічний процес у вищій школі

НЕ 2.1.Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі.Сутність і структура процесу навчання у вищій школі. Основні ланки процесу навчання та їх характеристика. Функції навчання. Дидактика як галузь педагогіки вищої школи. Закономірності дидактики вищої школи.

Характеристика принципів дидактики вищої школи. Структура діяльності суб’єктів навчального процесу.

НЕ 2.2. 3міст освіти у вищій школі та способи його реалізації.Зміст освіти у вищій школі. Поняття про зміст освіти у вищій школі. Характеристика навчальних планів, програм і підручників для вищої школи. Методи і засоби навчання у вищій школі. Особливості використання загальних методів навчання у вищій школі. Характеристика методів навчання за Ю.К.Бабанським. Засоби навчання у вищій школі.

НЕ 2.3. Форми організації навчання у вищій школі.Характеристика основних форм організації навчання у вищій школі. Лекції, їх види, методика підготовки і проведення. Семінарські заняття, їх види, методика підготовки і проведення. Лабораторні та практичні заняття, методика їх підготовки і проведення. Факультативи, спецкурси та спецсемінари, методика їх підготовки і проведення. Самостійна робота студентів. Навчальна і виробнича практика у професійній підготовці фахівців.

НЕ 2.4. Сучасні технології навчання у вищій школі.Поняття про педагогічні технології. Проблемне навчання у вищій колі. Використання ділових та рольових ігор у навчальному процесі ВНЗ. Кредитно-модульна (рейтингова) система навчання у вищій школі. Інформаційні технології навчання у ВНЗ.

НЕ 2.5. Контроль і оцінювання знань, умінь та навичок студентів.Функції контролю знань, умінь і навичок студентів. Вимоги до організації контролю. Види контролю. Міжсесійний контроль. Підсумковий контроль. Методи контролю. Усний контроль. Письмовий контроль. Тестовий контроль. Програмований контроль. Практична перевірка. Методи самоконтролю і самооцінки. Форми контролю знань, умінь і навичок студентів. Індивідуальна перевірка успішності студентів. Фронтальна перевірка. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Об'єкти оцінювання. Критерії і норми оцінювання успішності студентів. Рейтингова система оцінювання знань.

НЕ 2.6. Виховна робота зі студентською молоддю.Суть процесу виховання. Поняття процесу виховання. Основні завдання виховання студентської молоді. Етапи процесу виховання. Закономірності і принципи виховання. Основні напрями змісту виховання студентської молоді. Моральне виховання студентів. Правове виховання студентів. Екологічне виховання студентів. Естетичне виховання студентів. Фізичне виховання студентів. Шляхи реалізації змісту виховання студентів. Форми виховної роботи у ВНЗ. Методика виховної роботи куратора в академічній групі.

Змістовий модуль 3 Управління вищою школою

НЕ 3.1. Управління навчально-виховним процесом вищого навчального закладу. Вищий навчальний заклад. Структура вищого навчального закладу та планування його діяльності. Управління навчально-виховним процесом у ВНЗ. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах. Студентське самоврядування у ВНЗ.

МОДУЛЬ «ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ» Змістовий модуль 1.

Загальні засади психології вищої школи Психологічна характеристика студентського віку

НЕ 1.1. Психологія вищої школи як наука: предмет, завдання та методи психологічних досліджень.

Психологія вищої школи як галузь психологічної науки: предмет, завдання, зв’язок з іншими галузями психологічних знань. Принципи, методи та методики психологічних досліджень. Дослідницькі вміння викладача вищої школи. Виникнення психології вищої школи як нової галузі психологічних знань. Предмет, основні категорії та завдання психології вищої школи. Зв'язок психологи вищої школи з іншими галузями психологічних знань. Принципи, класифікація методів, та методик психологічного дослідження.

НЕ 1.2 Загальна психологічна характеристика студентського віку та студентської групи

Психологічна характеристика студентського віку як періоду пізньої юності або ранньої дорослості. Суперечливості та кризи студентського віку. Типологічні особливості сучасних студентів. Вищий навчальний заклад - один із провідних факторів соціалізації особистості студента як фахівця (адаптація, індивідуалізація, інтеграція)

Змістовий модуль 2. Психологічні засади організації процесу навчання і виховання у вищій школі та управління навчально-професійною діяльністюстудентів НЕ 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з

вищою освітою у навчально-професійній діяльності Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки.

Професіоналізація особистості студента як новоутворення віку: а) професіоналізація пізнавальної сфери; б)формування мотиваційно-професійної спрямованості особистості; в) розвиток «Я-концепції» як показника професійного зростання; г) формування професійних здібностей. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності. Роль самовиховання в професійному зростанні студента.

НЕ 2.2. Психологічний аналіз учіння студентів. Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності. Роль

мотивації в навчально-професійній діяльності. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів та розвиток їх творчого потенціалу як майбутніх фахівців. Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності, причини неуспішності і шляхи їх усунення.

НЕ 2.3. Психологія виховання особистості студента як фахівця з вищою освітою.

Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою та мета, зміст, завдання виховання студентів. Психологічні механізми формування якостей

особистості та аналіз відповідних функцій виховання. Основні напрями реалізації виховних функцій у вищому навчальному закладі та їх характеристика.

НЕ 2.4. Психологічний аналіз функцій управління навчально-виховним процесом у вищій школі.

Освіта як система, характерні для неї особливості. Необхідність і об'єктивні можливості управління системою освіти. Психологічний аналіз функцій педагогічного управління.

Змістовий модуль 3. Психологія особистості та діяльності викладача ВНЗ

НЕ 3.1. Психологічна характеристика науково-педагогічної діяльності та особистості викладача вищої школи.

Психологічний аналіз видів науково-педагогічної діяльності викладачів ВНЗ. Психолого-педагогічна структура діяльності викладача.

НЕ 3.2. Психологія педагогічної комунікативної взаємодії викладача зі студентами.

Психологічна характеристика педагогічної взаємодії. Педагогічне спілкування як форма контактної взаємодії. Труднощі та бар'єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів. Діалогічне спілкування, його психологічна характеристика.

НЕ 3.3. Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення.

Протиріччя і конфлікти в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання.

Психологічні передумови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту.

Основна література до курсу: 1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: центр.

Навчальної літератури, 2003. – 316 с. 2. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за

модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.

3. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.

4. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с.

5. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2007. – 352 с.

6. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання. – К., 1993.

7. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2005.

8. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). - X.: Скорпіон, 2000. - 120 с.

9. Болюбаш Я.Я. Положення про організацію навчального процесу у вищому навчальному закладі. - К., 1996

10. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2004. - 48 с.

11. Авдєєва І.М., Мельникова І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора академгрупи. – К., 2007. – 304 с.

12. Виховна робота зі студентською молоддю . Навч. посібник. – Одеса, 2006. – 288.

13. Виховна робота зі студентською молоддю. – Концепція виховної роботи. - Тернопіль, 2001.

14. Мороз В.Д. Сучасні проблеми управління вищою школою // Педагогіка і психологія. - 2002. - №3.

15. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи К.: 2000, – 313с. 16. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.:

2005. – 392 с. 17. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), –

К.: 2008, – 333 с.

Методика виховної роботи у ВНЗ 108 год (3 кредити)

Форма контролю: залік Мета викладання дисципліни: поглибити і розширити знання

майбутніх викладачів ВНЗ різних рівнів акредитації з теорії виховання, ознайомити їх з організацією виховного процесу у вищому навчальному закладі та його нормативно-правовою базою, методикою проведення виховної, культурно-просвітницької роботи в студентському середовищі, діяльністю органів студентського самоврядування, куратора академічної групи і ін., сприяти виробленню навичок організації виховної роботи зі студентами ВНЗ І-ІV рівнів акредитації.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: аналізувати основні нормативно-законодавчі акти щодо виховної роботи у вищій школі; організацію діяльності системи виховної роботи у ВНЗ, академічній групі та студентському гуртожитку, роль у цьому процесі органів студентського самоврядування; планувати і виконувати роботу куратора академічної групи, вивчати, узагальнювати і впроваджувати передовий досвід організації виховної роботи в академічній групі та визначати рівень вихованості студентів; проводити індивідуальну виховну роботу зі студентами з урахуванням їх вікових та психологічних особливостей, а також соціального статусу; співпрацювати з органами студентського самоврядування та студентами академічної групи; використовувати у виховній роботі зі студентами виховний та розвивальний потенціал навчальних дисциплін.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями: Змістовий модуль 1

Теоретико-методологічні основи виховної роботиу ВНЗ НЕ 1.1.Сучасні засади організації виховної роботи зі студентами

ВНЗ. Єдність цілей розвитку сучасного українського суспільства і цілей виховання. Виховна діяльність: мета, завдання, зміст, напрямки. Шляхи соціалізації студентів ВНЗ. Нормативно-правове забезпечення виховної роботи ВНЗ. Вивчення ефективності виховного процесу і виховної системи навчального закладу.

НЕ 1.2. Планування виховної роботи у вищому навчальному закладі Теоретичні основи планування виховної роботи у ВНЗ. Принципи планування виховної роботи. Види і структура планів виховної роботи у навчальному закладі, їх доцільність і ефективність. Алгоритм планування виховної роботи в навчальному закладі. Педагогічний моніторинг як засіб підвищення якості виховання студентів.

НЕ 1.3.Форми і методи виховної роботи у ВНЗ Студентська молодь і виховний вплив соціального середовища. Організаційні форми виховання студентської молоді. Методи виховної роботи в студентському середовищі. Методика організації виховної роботи в позанавчальний час. Стимулювання саморозвитку студентів у виховному процесі.

НЕ 1.4. Кафедра – головна ланка виховної роботи у ВНЗ Виховний потенціал навчального процесу у ВНЗ. Особливості формування національної свідомості й самосвідомості студентів. Традиційні й інноваційні шляхи виховання студентської молоді. Сучасний викладач ВНЗ і виховання студентів.

НЕ 1.5. Куратор академічної групи – організатор виховної роботи в студентському колективі Академічна група – ядро виховної роботи у ВНЗ. Соціально-правовий статус куратора ВНЗ. Специфіка, зміст і планування роботи куратора. Куратор і студентський колектив: методика взаємодії. Діагностика колективу, відносин між учасниками педагогічного процесу. Особливості роботи куратора з батьками студентів.

НЕ 1.6.Студентське самоврядування в системі виховної роботи ВНЗ Студентський колектив: методика його формування і розвитку. Структура і функції студентського самоврядування у ВНЗ. Формування і корекція міжособистісних відносин в академічній групі, студентському колективі. Сучасні молодіжні організації і формування особистості майбутнього спеціаліста.

Змістовий модуль 2

Організаційно-методичні засади виховного процесу ВНЗ НЕ 2.1. Методика забезпечення основних напрямів національного

виховання студентів Методологічні засади національного виховання студентської молоді.

Методика виховної роботи по формуванню всебічно розвиненої особистості майбутнього спеціаліста. Особливості організації особистісно орієнтованого виховання студентів ВНЗ. Організація і методика самовиховання особистості. Методика виховної роботи за місцем проживання студентів.

НЕ 2.2. Методичне забезпечення виховної роботи у ВНЗ Виховна система у ВНЗ різних рівнів акредитації. Організація й управління виховним процесом у навчальному закладі. Вивчення узагальнення, поширення і впровадження передового досвіду виховної роботи. Контроль за позанавчальною виховною роботою. Методика аналізу виховної роботи у ВНЗ.

Основна література до курсу: 1. Бех І.Д. Виховання особистості: Сходження до духовності: Наук.

видання. – К.: Либідь, 2006. 2. Бойко А.М.Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації. – К.,

1996. 3. Виховна робота в закладах освіти України: Зб. норм. док. та метод.

рекомендацій. – К., 1995. 4. Виховна робота зі студентською молоддю: Навч. посіб. /За заг. ред..

Т.Ю.Осипової. – Одеса: Фенікс, 2006. 5. Гнутель Я.Б. Виховна робота в сучасних умовах: теорія і методика. –

Тернопіль, 1998. 6. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. – К., 1997. 7. Лозова В.І., Троцько Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. –

Харків, 1997.

Методика викладання музичнох дисциплін Форма контролю: іспит

Мета дисципліни - формування у студентів-магістрантів вмінь і навичок викладання музичних дисциплін з індивідуальною та груповою формою навчання у вищих навчальних закладах різного рівня акредитації, а також у закладах позашкільної освіти (музичних школах, студіях).

Вимоги до знань, умінь і навичок В результаті оволодіння матеріалом дисципліни "Методика викладання

музичних дисциплін" студенти повинні: - знати: особливості комплексного підходу до інструментально-

виконавської, вокально-хорової, музично-теоретичної та методичної підготовки майбутнього вчителя музики; специфіку розвитку музичних здібностей студента на заняттях з різних дисциплін; методичні принципи проведення занять з музичних дисциплін з індивідуальною і груповою формою роботи; особливості підготовки майбутніх вчителів музики до культурно-просвітницької діяльності.

- вміти: розвивати музичні здібності студентів у процесі занять (музичний слух, пам'ять, відчуття ритму, артистичні здібності), методично грамотно планувати і проводити заняття з музично-виконавських та музично-теоретичних дисциплін; організовувати самостійну роботу студентів, планувати і здійснювати культурно-просвітницьку діяльність;

- набути навички: проведення індивідуальних занять з основного музичного інструменту, диригування, вокального класу, додаткового музичного інструменту, укладання індивідуальних робочих програм

студентів з цих дисциплін. Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки, шифр та назва

напряму, спеціальності, для якої читається курс: 8.020207 Мистецтво, магістр мистецтва. Кількість кредитів: 1,5 Загальна кількість годин: 54 год. Кількість годин на тиждень: 1 год. Семестр, в якому читається: 9-й. Кількість годин: лекції – 7 год., семінари – 10 год., самостійна робота -

37 год. Вид підсумкового контролю: семестровий іспит.

Структура дисципліни Змістовий модуль 1.

Загальні засади методики викладання музичних дисциплін. НЕ 1.1. Класифікація музичних дисциплін, їх роль у професійній

підготовці майбутнього вчителя музики. Особливості комплексного підходу до інструментально-виконавської підготовки студента. Комплексний підхід до вокально-хорової підготовки майбутнього вчителя музики. Комплексний підхід до музично-теоретичної та методико-практичної підготовки майбутнього вчителя музики.

НЕ 1.2. Визначення поняття "музичні здібності" та їх класифікація. Розвиток музичних здібностей студента в класі основного музичного інструменту та концертмейстерському класі. Особливості розвитку музичних здібностей студента в класі додаткового інструменту. Розвиток музичних здібностей студента в класі диригування та у вокальному класі. Розвиток музичних здібностей студента в процесі вивчення музично-теоретичних дисциплін.

Змістовий модуль 2. Організація навчальної роботи з музичних дисциплін у ВНЗ

НЕ 2.1. Особливості складання робочих програм студентів з індивідуальних музичних дисциплін. Методика проведення індивідуальних занять з основного та додаткового музичного інструменту. Методика проведення індивідуальних занять з диригування та у вокальному класі. Методика проведення індивідуальних занять в концертмейстерському класі.

НЕ 2.2.Особливості планування і проведення лекційних занять з музично-теоретичних дисциплін у ВНЗ. Методика організації лекційних та практичних занять з музично-теоретичних дисциплін. Індивідуальний підхід до студента в процесі організацій практичних занять з музичних дисциплін. Методика проведення занять в хоровому класі.

НЕ 2.3. Методика роботи зі студентами над шкільним репертуаром в класі основного музичного інструменту. Методика роботи зі студентами над шкільним репертуаром в класі диригування. Методика роботи зі студентами над шкільним репертуаром в класі вокалу.

Змістовий модуль 3. Організація самостійної та культурно-просвітницької роботи

студентів з музичних дисциплін. НЕ 3.1. Сучасні вимоги до організації самостійної роботи студентів.

Організація, режим і гігієна самостійної роботи студента з музично-інструментальних дисциплін. Проблеми охорони голосу в процесі самостійної роботи студента з вокалу. Особливості самостійної підготовки студентів до занять з музично-теоретичних дисциплін.

НЕ 3.2. Культурно-просвітницька діяльність як важлива ланка виховної роботи вищого навчального закладу. Планування культурно-просвітницької діяльності. Форми організації культурно-просвітницької діяльності (концерти, огляди-конкурси, фестивалі тощо). Методи стимулювання студентів до участі у культурно-просвітницьких заходах.

1. Методика виховної роботи у ВНЗ Давидов М.А. Теоретичні основи виконавської майстерності баяніста: Навч. посібник для вищих муз. навч. закладів. – К.: Муз. Україна, 2004.

2. Олексюк О.М. Методика викладання гри на народних музичних інструментах. – К: КНУКІМ, 2005.

Методологія науково-педагогічних досліджень

Форма контролю: залік Мета дисципліни - формування у магістрантів наукового стилю

мислення, вмінь і навичок самостійної дослідницької роботи в рамках вищої школи.

Вимоги до знань, умінь і навичок В результаті оволодіння матеріалом дисципліни "Методологія наукових

досліджень" студенти повинні: - знати: специфіку організації науково-педагогічних досліджень у ВНЗ,

її нормативно-правові засади, принципи проведення магістерського та дисертаційного дослідження і оформлення їх результатів, основні форми репрезентування матеріалів наукового дослідження;

- вміти: спостерігати педагогічні явища, аналізувати й інтерпретувати отримані дані, користуватися методами збору наукової інформації, проводити експериментальну роботу в галузі музичного виховання;

- набути навички: організації наукового дослідження, а також оформлення тез, статей, методичних рекомендацій тощо.

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки, шифр та назва напряму, спеціальності, для якої читається курс:

8.020207 Мистецтво, магістр мистецтва. Кількість кредитів: 3 Загальна кількість годин: 108 год. Кількість годин на тиждень: 1 год. Семестр, в якому читається: 9-й. Кількість годин: лекції – 10 год., семінари – 7 год., самостійна робота -

91 год. Вид підсумкового контролю: семестровий залік.

Структура дисципліни

Змістовий модуль 1. Специфіка і принципи організації НДР у вищому навчальному закладі НЕ 1.1. Принципи планування НДР на конкретній спеціальності.

Кафедральні теми: планові і держбюджетні. Облік роботи за кафедральною темою (укладання тематичної картки, звітування тощо).

НЕ 1.2. Аспірантура та інститут наукових здобувачів. Статус аспірантів та наукових здобувачів та вимоги до них. Затвердження та координування тем дисертаційних досліджень. Вимоги до наукового керівника. Вчені звання та наукові ступені. Кандидатські іспити, правила їх складання.

Змістовий модуль 2. Структура і зміст дисертаційного дослідження

НЕ 2.1. Формулювання теми дослідження. Поняття про об’єкт, предмет та мету дослідження. Формулювання гіпотези дослідження. Постановка завдань дослідження. Вибір методології дослідження. Створення плану експерименту. Особливості узагальнення результатів теоретичного і експериментального дослідження. Кількісний і якісний аналіз результатів експерименту. Математичні методи обробки емпіричних даних та інтерпретація їх результатів.

НЕ 2.2. Наукова етика. Вимоги до логіки подання, мова викладу матеріалів дослідження. Форми репрезентування матеріалів дослідження: тези відповіді, доповідь, реферат, наукова стаття та інші. Посилання на теоретичні джерела та думки інших авторів. Стандарти друку наукових матеріалів. Оформлення літературних джерел, додатків (таблиць, графіків, ілюстрацій).

Змістовий модуль 3. Основні принципи організації НДРС

НЕ 3.1. Форми організації НДРС (наукові гуртки, творчі проблемні групи тощо). Наукові публікації студентів. Олімпіади, творчі конкурси. Стимулювання та заохочення студентів до НДР. Облік науково-дослідницької роботи студентів.

Основна література до курсу: 1. Руснак І.С., Романюк С.З. Магістерська робота з педагогіки і методик

початкового навчання: Навчально-методичний посібник. – Чернівці: Рута, 2003.

2. Філіпенко А.С. Основи наукови досліджень. Конспект лекцій: Посібник. – К.: Академвидав, 2004.

3. Ніколаї Г.Ю. Методологія та технологія науково-педагогічних досліджень: Навч. посіб. для студ. муз.-пед. ф-тів вищих закл. освіти та асп. – Суми, 1999.

Історія світової музики Форма контролю: іспит

Мета дисципліни - засвоєння студентами історії та етапів розвитку світового музичного мистецтва у зв’язку із загальноісторичним процесом; ознайомлення з життям видатних композиторів; поглиблення знань студентів

у сфері професійної композиторської творчості; оволодіння загальними професійними навичками аналізу творів зарубіжних композиторів минулого і сучасності.

Вимоги до знань, умінь і навичок В результаті оволодіння матеріалом дисципліни "Історія світової

музики", студенти повинні: - знати основні етапи розвитку світової музики, біографії ведучих

композиторів та їх твори; - вміти аналізувати музичні твори композиторів різних часів та стилів,

орієнтуватися в музикознавчій літературі з різних питань курсу, висловлювати свої думки стосовно характеристики творчості окремих композиторів і основних стильових напрямків світової музичної культури.


8.020207 Мистецтво, магістр мистецтва. Кількість кредитів: 3,5 Загальна кількість годин: 135 год. Кількість годин на тиждень: 2 год. Семестр, в якому читається: 9-й. Кількість годин: лекції – 18 год., семінари – 16 год., самостійна робота -

101 год. Вид підсумкового контролю: семестровий іспит.


Історія західноєвропейської музики. НЕ 1.1. Предмет та завдання світової історії музики. НЕ 1.2. Історичне музикознавство як складова частина музичної

культури. НЕ 1.3. Проблема походження музики. НЕ 1.4. Музична культура первісного ладу та древніх цивілізацій. НЕ 1.5. Епоха середньовіччя та виникнення європейської музичної

культури. НЕ 1.6. Музична культура Візантії. НЕ 1.7. Розвиток середньовічної нотації в західноєвропейській традиції. НЕ 1.8. Музична готика; розвиток багатоголосся та становлення

професійної світської музики. НЕ 1.9. Ренесанс, бароко, класицизм: епоха, естетика, стиль, жанрова

система. НЕ 1.10. Стильова та жанрова системи професійної європейської музики

XVIII – XIX століть. НЕ 1.11. Інструментальна, вокальна та духовна культура XVIII – XIX

століть. НЕ 1.12. Романтизм в літературі, естетиці, живописі, музиці. НЕ 1.13. Музичний імпресіонізм.

НЕ 1.14. Основні напрямки музики на межі XIX-ХХ століть (експресіонізм, фовізм, футуризм, урбанізм).

Змістовий модуль 2. Історія східноєвропейської (російської) музики.

НЕ 2.1. Основні проблеми та напрямки історії російської музики в контексті розвитку східноєвропейської музичної культури.

НЕ 2.2. Методологічні основи та питання періодизації історії російської музики;

НЕ 2.3. Музична культура Новгороду та Московської Русі. НЕ 2.4. Вокальна музика «доглінкінського» періоду. НЕ 2.5. М. Глінка та О. Даргомижський в контексті європейської

музичної культури. НЕ 2.6. Творчі принципи «Могутньої кучки». НЕ 2.7. Шляхи розвитку опери в російській музиці XIX століття. НЕ 2.8. Шляхи розвитку симфонічної музики в російській музиці ХІХ -

ХХ століть НЕ 2.9. Еволюція російської фортепіанної музики ІІ половини ХІХ

століття. НЕ 2.10. Традиції і новаторство в трактовці основних жанрів в російській

музиці XX століття. Основна література до курсу:

1. Гуревич Е.Л. История зарубежной музики: Учебное пособие. – М.: Академия, 2005.

Методика соціально-виховної роботи в сучасних умовах

27 год (1 кредит) Форма контролю: залік

Мета курсу – забезпечити грунтовну й всебічну підготовку студентів до організації, здійснення і управління соціально-виховною роботою у навчальному закладі відповідно до основних орієнтирів сучасного виховання учнів 1-12 класів.

Загальні компетенції: - знати теоретико-методологічні основи виховання дітей та учнівської

молоді в сучасних умовах; інноваційний комплекс технологій оптимізації виховного процесу на різних освітніх рівнях; стратегії здійснення соціально-педагогічної експертизи стану виховання особистості в сучасному освітньому просторі; механізми розробки навчально-методичного супроводу становлення і розвитку виховних систем, програм виховання у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних і позашкільних навчальних закладах, дитячих та молодіжних громадських організаціях і об'єднаннях;

- уміти здійснювати послідовний системний аналіз реальної практики виховання дітей та учнівської молоді; планувати, організовувати, здійснювати та контролювати реалізацію програмно-методичних комплексів психолого-педагогічної підтримки розвитку особистості, процесів її соціальної інтеграції.

Зміст курсу Змістовий модуль 1.

Теорія і технології організації, здійснення та управління соціально-виховною роботою у сучасному навчальному закладі

НЕ 1.1. Основи теорії управління навчальним закладом Загальні основи управління. Процес організації управління навчальним

закладом. Поняття про соціальне виховання та соціально-виховний процес у навчальному закладі. Управління процесом виховання. Суб’єкти керівництва і управління соціально-виховною роботою у навчальному закладі. Основні напрями діяльності методиста з виховної роботи. Орієнтовні посадові обов’язки заступника директора школи з виховної роботи. Посадові обов’язки класного керівника. Вимоги до якостей особистості класного керівника. Основні функції класного керівника. Зміст роботи класного керівника. Зміст виховної роботи класного керівника.

НЕ 1.2. Планування соціально-виховної роботи в школі Поняття планування виховної роботи, його призначення. Основні

принципи планування виховної роботи. Види і структура планів. Алгоритми планування виховної роботи.

НЕ 1.3. Зміст та основні форми організації соціально-виховної роботи в школі

Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів. Вікові особливості змісту, форм та методів виховної діяльності в сучасній школі.

НЕ 1.4. Зміст, форми, методи та прийоми методичної роботи Структура методичної роботи з педагогічним колективом школи.

Критерії ефективності методичної роботи. Методичне об’єднання класних керівників. Планування роботи методичного об’єднання класних керівників

НЕ 1.5. Аналіз і самоаналіз ефективності виховної роботи навчального закладу

Критерії та показники оцінки стану та результативності виховної роботи навчального закладу. Аналіз і самоаналіз діяльності адміністративної та управлінської ланки (для директорів шкіл). Самоаналіз роботи за півріччя (рік) (для заступників директорів з виховної роботи). Самоаналіз результатів роботи психолога. Самоаналіз виховної роботи класного керівника.

Модуль 2. Самостійна робота. Розробка програмно-методичного забезпечення соціально-виховної роботи у сучасній загальноосвітній школі.

Модуль 3. Підсумковий (письмовий залік) Основна література до курсу:

1. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. – Кн.. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Наук. видання. – К.: Либідь, 2003. – 280 с.

2. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. – Кн.. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади: Наук. видання. – К.: Либідь, 2003. – 344 с.

3. Бех І.Д. Виховання особистості: Сходження до духовності: Наукове видання. – К.: Либідь, 2006. – 272 с.

4. Виховання моральності підростаючого покоління: Науково-метод. посіб. / К.І.Чорна, та ін.; За ред. К.І.Чорної. – К.: Богдана, 2005. – 288 с.

5. Дем’янюк Т.Д. Організація виховного процесу в сучасному загальноосвітньому навчальному закладі: науково-методичний посібник. – Суми: ТОВ Видавництво „Антей”, 2006. – 384 с.

6. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посіб. – 2-е вид., доповн. і переробл. – К.: Вища школа, 2005. – 343 с.

7. Лянна Г.П., Говорун Т.В., Шкарпітько Н.О, Яременко Н.В. Формування ґендерної культури школярів: Навчально-методичні матеріали з ґендерного виховання. – Ірпінь, 2004. – 84с.

8. Оржеховська В.М., Габора Л.І.Збереження репродуктивного здоров’я неповнолітніх: Навч.-метод. посіб. – К.: Тов. «ХІК», 2004. – 124с.

9. Орієнтовний зміст виховання в національній школі: Методичні рекомендації / Кол. авт. за заг. ред. Є.І.Коваленко. – К.: ІЗМН, 1996. – 136 с.

10. Формування навичок здорового способу життя у дітей і підлітків (за проектом “Діалог): Навч.-метод. посіб. / О.В.Вінда, О.П.Коструб, І.Г.Сомова, Н.О.Березіна, М.М.Галябарник, С.В.Кириленко. – 3-тє вид., переробл. І доп. – К.: Вістка, 2006. – 304 с.

11. Яременко Н.В. Дозвіллєзнавство: Навчальний посібник. – Фастів: Поліфаст, 2007. – 460с.

12. Управління навчально-виховним процесом у ВНЗ


Мета викладання дисципліни: формування загальних уявлень студентів про становлення та розвиток освітнього менеджменту, розкриття теоретичного підґрунтя управління вищим навчальним закладом, ознайомлення з формами, методами та засобами діяльності сучасного керівника ВНЗ щодо управління навчально-виховним процесом.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: здійснювати планування, організацію, контроль та аналіз діяльності освітнього закладу; обирати творчий підхід до вирішення педагогічних ситуацій, що складаються в процесі управлінської педагогічної діяльності; приймати найоптимальніші рішення відповідно до закономірностей, принципів педагогічного процесу ВНЗ; реалізовувати на практиці сучасні форми, методи, та прийоми управління освітніми процесами.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями: Змістовий модуль 1.

Теоретичні засади управління НЕ 1.1. Еволюція управлінської думки. Історіографія менеджменту.

Менеджмент як вид діяльності та наука про управління. Передфаза наукового управління. Погляди стародавніх філософів на проблему управління.

НЕ 1.2. Наукові школи та концепції менеджменту. Школа наукового управління. Класична школа (адміністративно-бюрократичного підходу).

Неокласична школа (школа людських стосунків). Школа поведінкових наук. Емпірична школа (школа науки управління, кількісна школа, прагматична школа).

НЕ 1.3. Основні ідеї та моделі сучасного менеджменту. Основні теорії менеджменту: міжнародний контекст. Моделі сучасного менеджменту: американська, європейська, японська, арабська. Головні стратегії управління ХХІ століття.

НЕ 1.4.Наукові основи управління освітою. Підходи до визначення понять: «управління», «керівництво», «менеджмент». Поняття соціального управління. Педагогічне управління та менеджмент. Мета, об’єкт, суб’єкт педагогічного управління. Закони, закономірності, принципи управління освітою. Проблеми управління навчальним закладом. Концептуальний підхід до управління навчальним закладом.

НЕ 1.5. Концепції сучасних підходів до управління освітою. Концепція процесного підходу до управління (поняття функцій управління та управлінського циклу). Концепція системного підходу до управління (начальний заклад як соціально-педагогічна система, вимоги системного підходу до управління навчальним закладом, система управління навчальним закладом, управлінська діяльність як система). Концепція ситуаційного підходу до управління (методика ситуаційного підходу, ситуаційні зміни зовнішнього та внутрішнього середовища).

Змістовий модуль 2. Особливості управління ВНЗ у сучасних умовах

НЕ 2.1. Система управління ВНЗ. . Нормативно-правова база управління вищим навчальним закладом:

Закон України «Про вищу освіту». Структура управління у ВНЗ (факультет, кафедра). Органи управління у ВНЗ (збори трудового колективу, вчена рада ВНЗ, вчена рад факультету). Органи самоврядування у ВНЗ.

НЕ 2.2. Керівник вищого навчального закладу. Особливості діяльності менеджера, вимоги до сучасного керівника ВНЗ та його професійної підготовки (кваліфікаційні, професійні, соціально-психологічні вимоги). Майстерність керівника ВНЗ. Мистецтво управління. Ефективність та якість управління. Підходи керівника до управління (інтуїтивний, науковий, емпіричний).

НЕ 2.3. Макротехнологія управління вищим навчальним закладом. Управлінський цикл. Функції управління ВНЗ: аналіз, планування, організація, регулювання, контроль.

НЕ 2.4. Методи управління діяльністю ВНЗ. Моделювання методів управління ВНЗ. Методи отримання інформації, необхідної для керівництва ВНЗ. Методи розробки управлінських рішень. Методи доведення управлінських рішень до виконавців. Організаційно-методичні методи управління ВНЗ.

Основна література до курсу: 1. Бесєдін М.О., Нагаев В.М. Основи менеджменту.- К.: Центр

навчальної літератури, 2005.- 496 с.

2. Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент: теоретичні основи і практикум, - К.: Магнолія плюс - Львів: Новий світ, 2003.- 336 с.

3. Демчук В.С. Основи освітнього менеджменту. - К.: Левіт, 2007. – 263 с.

4. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту,- К.: Академвидав, -2003.— 416 с.

5. Мармаза О.І. Менеджмент в освіті. - Х.: Видав. група «Основа», 2007. – 448 с.

6. Мартиненко М.М. Основи менеджменту. - К.: Каравела, 2005.- 496 с. 7. Скрипко Т.О., Панда О.О. Менеджмент. -К.: Центр навчальної

літератури, 2006.- 176 с. 8. Освітній менеджмент / За ред. Л.Даниленко, Л.Карамушки. - К.:

Шкільний світ, 2003.- 400 с. 9. Хміль Ф.І, Основи менеджменту: Підручник.-К.:Академвидав, 2003.-

608с. 10. Хриков Є.М. Управління навчальним закладом. – К.: Знання, 2006. –

365 с. 11. Цехмістрова Г.С., Фоменко Н.А. Управління в освіті та педагогічна

діагностика. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2005. – 280 с.

Інтелектуальна власність Форма контролю: залік

Мета дисципліни - формування у студентів загального уявлення про систему правової охорони творчих добутків інтелектуальної власності, вироблення навичок користування нормативними актами, включаючи міжнародні угоди.

Вимоги до знань, умінь і навичок В результаті оволодіння матеріалом дисципліни "Інтелектуальна

власність" студенти повинні: - знати основні положення законодавства України в галузі авторського і

патентного права і основні міжнародні договори в цій галузі права; - вміти кваліфіковано формулювати і використовувати правові

визначення, вільно оперувати юридичними поняттями і категоріями в галузі авторсько-правової охорони творчих добутків, аналізувати правові і економічні наслідки фактів і явищ в галузі створення, використання і передачі прав на об'єкти інтелектуальної власності.


8.020207 Мистецтво, магістр мистецтва. Кількість кредитів: 1 Загальна кількість годин: 36 год. Кількість годин на тиждень: 1 год. Семестр, в якому читається: 10-й. Кількість годин: лекції – 12 год., самостійна робота - 24 год. Вид підсумкового контролю: семестровий залік.


Значення інтелектуальної власності в сучасному суспільстві. НЕ 1.1. Основні джерела права інтелектуальної власності. Основні

інститути права інтелектуальної власності. НЕ 1.2. Інститут авторського і суміжних прав. Авторське право і його

об'єкти. Види, ознаки і класифікація об'єктів авторського права. Суб'єкти авторського і суміжних прав і їх класифікація. Суб'єктивні права авторів. Договірні відносини в галузі створення, використання і передачі прав на об'єкти авторського права.

НЕ 1.3. Захист права інтелектуальної власності. Проблеми правової охорони і захисту інтелектуальної власності на сучасному етапі.

Основна література до курсу: 1. Асфандиаров Б.М., Казанцев В.И. Право интеллектуальной

собственности. Учебно-методическое пособие. – М., изд-во «Экзамен», 2003. 2. Асфандиаров Б.М. и др. К вопросу о договорных отношениях в

Интернет. – Москва, НТИ, серия 1, № 10, 2001. 3. Смирнов С.А. и др. Оценка интеллектуальной собственности. – М.,

«Финансы и статистика», 2002.

Вища освіта і Болонський процес Всього – 36 год.(1кредит) Форма контролю: залік

Мета курсу «Вища освіта та Болонський процес» полягає в тому, щоб ознайомити студентів з основними завданнями, принципами та документами, прийнятими в рамках Болонського процесу, сприяти оволодінню студентами методами та засобами запровадження вимог Болонської декларації у систему вищої освіти України.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати: - поняття «вища освіта», загальні засади формування і функціонування

системи вищої освіти та її інститути; - хронологію та зміст подій з налагодження співробітництва України і

ЄС; - зміст основних документів Болонського процесу, - механізми адаптації законодавства України до законодавства ЄС;

забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах, входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле;

- основні засади науково-технічного співробітництва України та ЄС; - специфіку функціонування системи вищої освіти у країнах Європи і

Америки; - основні підходи, завдання, принципи та етапи формування Зони

європейської вищої освіти; - характерні особливості ЕСТS, базові елементи системи;

- загальні умови користування ЕСТS, зобов'язання з боку навчального закладу;

- структуру кредитів ЕСТS, їх призначення, зв'язок з академічним навантаженням студента;

- особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS; - зміст і призначення шкали оцінювання ЕСТS. - принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи

перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України; - заходи щодо запровадження кредитно-модульної системи організації

навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації. уміти: - аналізувати євроінтеграційні процеси України як чинник соціально-

економічного розвитку держави; - аналізувати роль освіти в розвитку партнерства України з іншими

державами; - аналізувати сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у

розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії;

- здійснювати порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи;

- характеризувати чинники євроінтеграції вищої освіти; - аналізувати зміст та послідовність дій для досягнення цілей

Болонського процесу; - формувати зміст та структуру інформаційного пакету навчального

закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту та ін.; - використовувати європейську систему «полегшеної шкали

оцінювання» навчальних досягнень студента; - визначати сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.

Змістовий модуль 1. Загальні засади формування зони Європейської вищої освіти

НЕ 1.1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами

Європейський вибір України – невід'ємна складова її подальшого розвитку. Хронологія та коротка характеристика подій з налагодження співробітництва України і ЄС. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства. Науково-технічне співробітництво України та ЄС. Забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах. Входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку.

НЕ1. 2. Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки Формування системи вищої освіти Європейських країн. Сучасні

принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій

Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії. Вища освіта України. Доступ громадян до освіти. Заклади освіти. Ступеневість освіти. Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і екзамени. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців. Порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи.

НЕ1. 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу

Євроінтеграція як соціально-економічний процес. Чинники євроінтеграції вищої освіти. Основні підходи та етапи формування Зони європейської вищої освіти. Хронологія подій Болонського процесу. Залучення європейських держав у Болонський процес. Основні документи Болонського процесу:

- Спільна декларація про гармонізацію архітектури, європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбонна, 25травня 1998 р.).

- Зона європейської вищої освіти: Спільна заява європейських міністрів освіти (Болонья, 18-19 червня 1999 р.).

- Формування майбутнього. Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій ( Саламанка, 29-30 березня 2001 р.).

- До Зони європейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту(Прага, 13-19 травня 2001 р.).

- Створення загальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке Конференції Міністрів, відповідальних за Вищу освіту (Берлін, 19-20 вересня 2003 р.).

НЕ1. 4. Основні завдання, принципи та етапи формування. Зони європейської вищої освіти

Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти як основне завдання Болонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і післяступеневому рівнях, мобільність студентів, привабливість освіти.

Основні завдання та принципи створення Зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу): уведення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської системи освіти.

Подальші дії для досягнення шести цілей Болонського процесу: прийняття системи легкозрозумілих і адекватних ступенів; прийняття системи двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання); запровадження системи кредитів - системи накопичення кредитів (ЕСТS) або інших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-розрізнювальну, так і функції накопичення; сприяння мобільності студентів і

викладачів (усунення перешкод вільному пересуванню студентів і викладачів); забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти; сприяння європейському підходу до вищої освіти (запровадження програм, курсів, модулів із "європейським" змістом); навчання протягом усього життя; спільна праця вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської вищої освіти.

Змістовий модуль 1. Європейська система перерахування кредиті в(ЕСТS) у вищій освіті

України НЕ1.1. Європейська кредитно-трансферна система та система

накопичення (ЕСТS) Характерні особливості ЕСТS. Базові елементи системи: інформація

(стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом), використання кредитів ЕСТS (визначення навчального навантаження студентів). Основні документи ЕСТS: інформаційний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін.

Загальні умови користування ЕСТS. Зобов'язання з боку навчального закладу.

Кредити ЕСТS: структура, призначення, зв'язок з академічним навантаженням студента (години занять). Особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS.

Координатори ЕСТS: університетський координатор, факультетський координатор.

Зміст та структура інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту.

Структура курсу з присвоєння ступенів (структурно-логічна схема, навчальний план). Опис предмета курсу. Опис дисципліни курсу.

Шкала оцінювання ЕСТS. Європейська система «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.

НЕ1.2. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України

Стратегічні завдання розвитку освіти України. Узгодження і поєднання національних компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу щодо створення Зони європейської вищої освіти.

Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі. Відмінність та подібність систем вищої освіти України і Європейських держав.

Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу: адаптація законодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS), проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації.

Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III - IV рівнів акредитації (розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями; запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу; зарахування на навчання до вищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки; вдосконалення наявного та створення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання).

НЕ1.3. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України

Основні заходи з підготовки та програма проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

Розроблення та експериментальна перевірка технології застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб'єктів навчального процесу.

Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України за кредитно-модульною системою підготовки фахівців. Поняття про кредитно-модульну систему організації навчального процесу як модель організації навчального процесу; заліковий кредит як одиницю виміру навчального навантаження; модуль як задокументовану завершену частину освітньо-професійної програми; змістовий модуль як систему поєднаних навчальних елементів, відповідних певному навчальному об'єктові.

Структура і вимоги до складання основних компонентів КМСОНП: інформаційний пакет; договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом; академічна довідка. Формування та реалізація індивідуального навчального плану студента. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента.

Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП. Контроль успішності студента та шкала

оцінювання навчальних досягнень студента. Державна атестація студентів. Нормування навчального навантаження студента і викладача.

Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів, переривання їхнього навчання. Стипендіальне забезпечення студентів.

Основна література до курсу: 1. Болонський процес: Документи/ Укладачі З.І. Тимошенко, А.М.

Греков, Ю.А. Гамон, Ю.І. Полеха. – К.: Вид.-во Європ. ун.-ту, 2004. – 169 с. 2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник./ За

ред. В.Г.Кременя. – Тернопіль, 2004. – 384 с. 3. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні

принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ Видавництво“Політехніка”, 2003. – 200 с.

4. Іванюк І.В. Оцінювання освітніх проектів та програм. Навч. посіб. – К.: Таксон, 2004. – 208 с. (Вища освіта в сучасному світі).

5. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні: інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.

6. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи). – К.: Грамота, 2003. – 216 с.

7. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Боголюбаш, К.М. Левківський. – К., 2004. – 24 с.

8. Мороз І.В. Кредитно-модульна система організації навч. процесу: Довідник для студентів. – К.: «Освіта України», 2005. – 90 с.

9. Мороз І.В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу.–К.: «Освіта України», 2005.-278 с.

10. Організація навчального процесу у навчальних закладах. / Упоряд. О.В. Ситяшенко. – К.: Задруга, 2004. – 338 с.

11. Основні засади розвитку вищої освіти в контексті Болонського процесу: Документи і матеріали / Упоряд. Степко М.Ф. та ін. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. – 188 с.

12. Поважнянський Л.Л. Сокол Є.І., Клименко Б.В. Болонський процес: цикли, ступені, кредити. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2004. – 144 с.

13. Сікорський П.І. Кредитно-модульна система навчання: Навч. посіб. – К.: Вид.-во Європ. ун-ту, 2004. – 127 с.

14. Степко М.Ф., Клименко Б.В., Поважнянський П.Л. Болонський процес і навчання впродовж життя:. – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. – 112 с.

Диригування

Форма контролю: іспит, залік Мета курсу – виховати висококваліфікованого фахівця, здатного

вирішувати важливі завдання музичного виховання засобами хорового мистецтва.

Вимоги до знань, умінь і навичок В результаті оволодіння матеріалом дисципліни "Диригування" студенти

повинні: - знати: основні положення техніки диригування, основні позиції

диригування, загальні принципи диригентських схем, структуру руху долей в диригентських схемах, основні принципи і характер диригентських жестів.

- вміти: відтворювати в диригентських жестах основні компоненти звучання (метр, темп, характер, звуковедення, ритм, динаміка, початок і кінець звучання), відтворювати три елементи початку диригентського виконання (увага, дихання, вступ); володіти прийомами закінчення твору (його підготовка і саме закінчення); вміти відтворювати штрихи легато, нон-легато; здійснювати показ дихання по фразах; здійснювати показ витриманих долей; виконувати короткочасні рухомі нюанси; володіти основними прийомами і етапами роботи над партитурою.


8.020207 Мистецтво, магістр мистецтва. Кількість кредитів: 3 Загальна кількість годин: 108 год. Кількість годин на тиждень: 1 год. (9 с.), 2 год. (10 с.) Семестр, в якому читається: 9, 10. Кількість годин: практичні – 41 год., самостійна робота - 67 год. Вид підсумкового контролю: семестровий залік (9 с.), семестровий

іспит (10 с.). Структура дисципліни Змістовий модуль 1.

Диригування як мистецтво керування хором. НЕ 1.1. Оволодіння диригентськими уміннями і навичками; диригування

творів в простих і складних розмірах; залежність характеру звуковедення, акцентів, штрихів, синкоп, фермат, динамічних і агогічних змін, кульмінацій від стилю епохи, композитора.

НЕ 1.2. Диригування творів із супроводом і без супроводів. Індивідуально-творча інтерпретація творів. Аналіз і самоаналіз власної диригентської діяльності. Читання і виконання різних типів і видів хорових партитур. Робота з партитурою для різних типів і видів хорів.

Основна література до курсу: 1. Співає "Гаудеамус". Навчальний посібник. – Дрогобич, 2006. 2. Аналіз хорових творів. Методичні рекомендації. – Чернівці: Рута,

2005. 3. Українські церковні піснеспіви. Навчальний посібник (укладач

А.В.Плішка). – Чернівці: Рута, 2007.

Вокальний клас Форма контролю: іспит, залік

Мета дисципліни: виховувати студентів засобами вокального мистецтва та максимального розвитку їх голосових і художньо виконавських даних на принципі наступності, послідовності в оволодінні вокальними навичками та індивідуального підходу до студента; навчити студентів виконавській

майстерності та сценічної культури, застосовувати отриманні знання та навички на педагогічній роботі (викладання у вузах, середніх-спеціальних, загальноосвітніх та закладах позашкільної освіти, вокальних студіях).

Вимоги до знань, умінь і навичок У процесі навчання студенти повинні оволодіти такими знаннями

уміннями і навичками: - початковими теоретичними відомостями про будову голосового

апарату, а також про теоретичні концепції голосоутворення (нейрохронаксичну та міоеластичну);

- формувати фонетичний слух та вокальні уявлення про акустичне повноцінне звучання співацького голосу;

- однорегістровим (мікстовим) способом звукоутворення та високою позицією звучання;

-співочим диханням (нижньореберним – діафрагматичним), безшумним вдихом і плавним довгим видихом;

- різними видами атаки звуку, з перевагою використання м’якої атаки; - опорою звуку; - співацькою артикуляцією та читкою дикцією, з використанням законів

вокальної орфоепії; - динамікою звуку яка необхідна для художнього виконання; - технічними навичками співу (legato та non legato) - точною інтонацією, чистотою виконання; - кантиленним та речитативним стилем виконання, - співу соло (а capella), та в ансамблі; - працювати з мікрофоном, та володіти сценічною культурою; - виконувати вокальний твір під власний супровід; Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки, шифр та назва

напряму, спеціальності, для якої читається курс: 8.020207 Мистецтво, магістр мистецтва. Кількість кредитів: 3 Загальна кількість годин: 108 год. Кількість годин на тиждень: 1 год. (9 с.), 2 год. (10 с.) Семестр, в якому читається: 9, 10. Кількість годин: практичні заняття – 41 год., самостійна робота - 67

год. Вид підсумкового контролю: семестровий залік (9 с.), семестровий


Розвиток та удосконалення вокальної техніки та вирівнювання звучання голосу.

НЕ 1.1 Основні позиції постановки голосу та вокально-технічні засоби. НЕ 1.2 Дикційна та артикуляційна вимова, співацька позиція та атака

звуку.

НЕ 1.3 Методи та прийоми для вирівнювання регістрів та активності звукоутворення.

Модуль 2. Основи техніки рухливості усіх видів голосів, розвиток слуху та чистоти інтонування.

НЕ 2.1 Техніка розвитку рухливості голосів, розвиток слуху та чистоти інтонування.

НЕ 2.2 Формування співочого звуку та розвиток загостреного вокального слуху.

НЕ 2.3 Філірування – володіння усіма градаціями сили звуку.

Основна література до курсу: 1. Дерда І.М. Кредо: Солоспіви на слова українських поетів / з

авторської серії "Буко¬винська китиця". – На¬вчально-методичний репертуарний посібник. – Чернівці: Рута, 2007.

2. Степовий Я. Вокальні твори. – Чернівці: Рута, 2007.

Естрадний спів Форма контролю: іспит

Мета дисципліни: навчити студентів виконавській майстерності естрадного співу та сценічної культури для праці на професійній сцені, застосовувати отриманні знання на педагогічній роботі (у ВНЗ середніх спеціальних, загальноосвітніх навчальних закладах, вокально-естрадних студіях, та закладах позашкільної освіти).

Вимоги до знань, умінь і навичок У процесі навчання студенти повинні оволодіти такими знаннями,

уміннями і навичками: - теоретичними відомостями про будову голосового апарату, а також про

теоретичні концепції голосоутворення (нейрохронаксичну та міоеластичну); - формувати фонетичний слух та вокальні уявлення про акустичне

повноцінне звучання співацького голосу; - однорегістровим (мікстовим) способом звукоутворення та високою

позицією звучання; - співочим диханням (нижньореберним – діафрагматичним), безшумним

вдихом і плавним довгим видихом; - різними видами атаки звуку з перевагою використання м'якої атаки; - опорою звуку; - співацькою артикуляцією та чіткою дикцією з використанням законів

вокальної орфоепії; - динамікою звуку яка необхідна для художнього виконання музичної

фрази; - технічними навичками співу (legato та non legato); - точною інтонацією, чистотою виконання; - кантиленним та речитативним стилем виконання;

- засвоїти співацьку поставу (положення корпусу, голови, природність і невимушеність м'язів обличчя, шиї, артикуляційного апарату, а також творчу готовність до процесу співу (співацька установка));

- співу соло (а-capella), та в ансамблі; - працювати з мікрофоном та володіти сценічною культурою; - виконувати вокальний твір під власний супровід та під фонограму. Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки, шифр та назва


год. Вид підсумкового контролю: семестровий іспит (10 с.). Структура дисципліни

Змістовий модуль 1. Розвиток та удосконалення вокальної техніки.

НЕ 1.1 Основні позиції естрадної манери співу та вокально-технічні засоби.

НЕ 1.2 Загальні принципи володіння естрадною манерою голосу. Модуль 2. Основи техніки вирівнювання звучання голосу, розвиток слуху

та чистоти інтонування. НЕ 2.1 Активізація артикуляційного апарату. НЕ 2.2 Формування співочого звуку та розвиток загостреного вокального

слуху. Основна література до курсу:

1. Прохорова Л. В. Українська естрадна вокальна школа. Навчальний посібник. – К., 2006.

Основний музичний інструмент Форма контролю: іспит, залік

Метою курсу є підготовка студентів до професійного використання музичних інструментів (фортепіано, баяна, акордеона, бандури, скрипки) під час роботи у вищому навчальному закладі, а також опанування основами методики викладання гри на музичних інструментах.

Вимоги до знань, умінь і навичок У процесі навчання гри на музичних інструментах студенти повинні

оволодіти такими знаннями, уміннями і навичками: • самостійно розучувати твори різних епох, художніх напрямів, стилів і

жанрів; • професійно користуватися різними прийомами звуковидобування,

фразування тощо залежно від стилю епохи композитора та художньої ідеї твору;

• давати образні словесні пояснення до творів, емоційно і дохідливо розповідати про музику;

• відбирати необхідний музичний матеріал для проведення бесід, дискусій з проблем музичного мистецтва, лекцій-концертів, тощо;

• уміти здійснювати аналіз і самоаналіз виконавської діяльності. Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки, шифр та назва

напряму, спеціальності, для якої читається курс: 8.020207 Мистецтво, магістр мистецтва. Кількість кредитів: 3 Загальна кількість годин: 108 год. Кількість годин на тиждень: 2 год. Семестр, в якому читається: 9, 10. Кількість годин: практичні заняття – 58 год., самостійна робота - 50

год. Вид підсумкового контролю: семестровий залік (9 с.), семестровий


Розвиток художнього мислення, музично-виконавських умінь і навичок студентів.

НЕ 1.1. Інструментальне виконавство як вид творчої діяльності. Різні прийоми звуковидобування, свобода м’язового апарату. Фразування, туше, педалізація тощо. Особливості їх застосування в залежності від стилю епохи, композитора, художньої ідеї твору. Оволодіння виконавським репертуаром, що включає твори різних жанрів, форм, стилів. Ескізне розучування, читка з аркуша, самостійна робота над музичним твором.

НЕ 1.2. Оволодіння культурою інструментального виконавства. Виконання музики про дітей і для дітей. Індивідуально-творча інтерпретація художнього твору. Розвиток артистичних якостей. Музичне виконавство як вид просвітницької діяльності. Аналіз і самоаналіз виконавської діяльності.

Основна література до курсу: 1. Воробкевич Т. Методика викладання гри на фортепіано. На¬вчально-

методичний посібник. – Львів, 2005. 2. Ґіна Ю.М. Вибрані твори для ансамблю скрипалів та сольного

виконання: Посібник. – Чернівці: Зелена Буковина, 2003. 3. Лісовий В.А., Мельничук Я.М.,Бойчук І.І. Основний музичний

інструмент (фортепіано). Навчально-методичний посібник. – Чернівці: Рута, 2007.

Концертмейстерський клас Форма контролю: залік

Мета дисципліни - розвиток навичок акомпанування музичних творів. Проходження даного курсу повинно сприяти оволодінню ідейно-художніми основами музичного мистецтва, глибокому вивченню стилів та жанрів музичних творів, усвідомленню важливої ролі музичної освіти.

Вимоги до знань, умінь і навичок У процесі засвоєння матеріалу дисципліни "Концертмейстерський клас"

студенти повинні оволодіти такими знаннями, уміннями і навичками: - вільно володіти методами самостійної творчої роботи над

музичним твором; - вміти кваліфіковано робити переклади для свого інструменту

творів камерно-інструментальної, вокальної та оркестрової музики; - добре володіти навичками читання нот з листа; - транспонувати музичні твори; - грати по слуху; - акомпанувати солістам-вокалістам, солістам-інструменталістам,

ансамблям, хору, танцювальному колективу. Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки, шифр та назва


год. Вид підсумкового контролю: семестровий залік (10 с.)


Опанування основ акомпанементу музичних творів. НЕ 1.1. Музично-виконавські навички акомпанементу на прикладах

вивчення творів різних стилів, епох, композиторів. Специфіка виконання акомпанементу, вокальних і інструментальних творів. Власне виконавська задача. Робота над фортепіанною партитурою.

НЕ 1.2. Зміст, композиційна структура, характер фактури акомпанементу. Особливості поетичного тексту, зв'язок слова і звуку. Робота з солістом. Читання з листа. Транспонування.

Основна література до курсу: 2. "І зазвучать бандури струни". Вокальні твори у супроводі ансамблю

бандуристів, аранжування І.Мокрогуз. – Чернівці: Місто, 2006. 3. Хрестоматия по акомпаниаторской практике. М., Музыка, 2006.

Хорклас і практикум роботи з хором Форма контролю: залік

Мета дисципліни – виховати висококваліфікованого хормейстера, який володів би всіма засобами хорової, вокальної техніки, збагатив власний досвід хорового співу і застосував здобуті знання у своїй практичній діяльності.

Вимоги до знань, умінь і навичок

В результаті оволодіння матеріалом дисципліни "Хорклас і практикум роботи з хором" студенти повинні засвоїти фундаментальні для хормейстера вміння і навички:

Співацьке дихання: Опрацювання вміння і навичок глибокого і безшумного, одночасно взятого вдиху за вказівкою диригента і відтак повільного і економічного видиху. Досягнення вільного співу зі збереженням вдихальної установки. Перевага при співі мішаного дихання. Коротке, швидке в середині музичних побудов. Залежність дихання від темпу твору і виконавського штриха. Ланцюгове дихання як один з найголовніших прийомів співу.

Звукоутворення: Спів голосних і приголосних округленим звуком. Відчуття напівзівка для повного, округленого формування голосних. М’яка, тверда атака з використанням переддихальної атаки. Зв’язок атаки звуку з формуванням звучання в різних регістрах.

Дикція: Усвідомлена і ясна вимова тексту. Чітка вимова приголосних у кінці слів (закриті склади). Роздільна вимова двох однакових приголосних у кінці одного і на початку другого слова. Роздільна вимова двох однокових голосних в кінці одного і на початку другого слова (цезура). Вимова тексту на P і F. Відпрацювання рухливості артикуляційного апарату (звільнення нижньої челюсті, рухливості губ). Вимова тексту в дуже скромному і дуже повільному темпі. Розвиток рухливості голосу.

Самоконтроль при співі у хорі: Стрій і ансамбль. Участь і відособлення у процесі співу. Розуміння елементів „вступу” і „зняття” звучання диригентом. „Чуття” хорової партії, вслуховування у процесі співу. Використання тембрової палітри.


8.020207 Мистецтво, магістр мистецтва. Кількість кредитів: 6 Загальна кількість годин: 216 год. Кількість годин на тиждень: 2 год. (9 с.), 4 год. (10 с.) Семестр, в якому читається: 9, 10. Кількість годин: практичні заняття – 82 год., самостійна робота - 134

год. Вид підсумкового контролю: семестровий залік (10 с.).


Хормейстерська і диригентська підготовка студентів до роботи у вищому навчальному закладі.

НЕ 1.1. Освоєння навичок співаків-ансамблістів в хоровому класі; оволодіння на основі вивчення творів різних стилів і епох умінням підбору учбового і концертного репертуару; теоретична і методична підготовка до самостійної діяльності.

НЕ 1.2. Навички занять з окремими хористами, ансамблями, хоровими партіями і всім колективом; освоєння досвіду проведення хорових репетицій,

концертних виступів. Основна література до курсу:

1. Воробкевич С.І. Хорові твори. Без супроводу. Випуск 2 / Загальна редакція, вступна стаття та упорядкування А.М.Кушніренка – Чернівці: Прут, 2003.

2. Кушніренко А.М. Веселкові передзвони. Вокально-хорові твори. – К.: Музична Україна, 2005.

3. Хорова музика: Хрестоматія з диригування: Навчальний посібник до курсу "Хорове диригування" / Укл. А.В.Плішка – Чернівці, 2005.

Міністерство освіти і науки...

Documents