ped.chnu.edu.uaped.chnu.edu.ua/res//ped/infpacket/ped_poch_osvita.pdf · 2 ЗМІСТ...

1

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Факультет педагогіки, психології та соціальної роботи

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПАКЕТ

Напрям підготовки

«ПОЧАТКОВА ОСВІТА»

6.010101 ОКР «бакалавр»

8.010101 ОКР «магістр»

Спеціалізація «Образотворче мистецтво»

Спеціалізація «Українознавство»

Спеціалізація «Іноземна мова»

Чернівці - 2009

2

ЗМІСТ

ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС ФАКУЛЬТЕТУ ПЕДАГОГІКИ, ПСИХОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ………

3

Структура та організація факультету …………………………… 3 Координатор від факультету та його заступники ………………. 4 Перелік напрямків підготовки, що пропонуються на факультеті 4 Умови для навчання ………………………………………………….. 5 Основні методи навчання і викладання, способи оцінювання, які використовуються на факультеті ………………………………….

6

ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС НАПРЯМУ ПІДГОТОВКИ «ПОЧАТКОВА ОСВІТА» освітньо-кваліфікаційного рівня «БАКАЛАВР» ………...

7

Історія та сучасний стан розвитку випускаючої кафедри педагогіки та методики початкової освіти………………………

9

Освітньо-професійна програма напряму «Початкова освіта» ОКР «Бакалавр» (спеціалізація «Образотворче мистецтво»)……

12

Освітньо-професійна програма напряму «Початкова освіта» ОКР «Бакалавр» (спеціалізація «Іноземна мова»).............................

15

Освітньо-професійна програма напряму «Початкова освіта» ОКР «Бакалавр» (спеціалізація «Українознавство»)……………….

18

ОПИС НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ «БАКАЛАВР»………..

21

І.Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки……….. 21 ІІ. Цикл природничо-наукової підготовки …………………………... 34 ІІІ. Цикл професійної та практичної підготовки ………………….. 43 ІV.Цикл дисциплін спеціалізації……………………………………... 124 «Образотворче мистецтво» …………………………………………. 124 «Українознавство»……………………………………………………

134

ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС НАПРЯМУ ПІДГОТОВКИ «ПОЧАТКОВА ОСВІТА» освітньо-кваліфікаційного рівня «МАГІСТР»…………..

151

Кваліфікаційні вимоги до магістра напряму «Початкова освіта» 153 Освітньо-професійна програма напряму «Початкова освіта» ОКР «Магістр»………………………………………………………

154

ОПИС НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ «МАГІСТР»………….

155

3

ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС ФАКУЛЬТЕТУ ПЕДАГОГІКИ, ПСИХОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

1.Структура та організація факультету

Адреса: 58000, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 41 факультет педагогіки, психології та соціальної роботи Контактні телефони: 54 – 68 – 31

3 – 52 – 80. Деканат: Декан факультету педагогіки, психології та соціальної роботи – доктор філологічних наук, професор Зварич Ігор Михайлович Заступник з навчально-методичної роботи – кандидат педагогічних наук, доцент Федірчик Тетяна Дмитрівна Заступник з заочної форми навчання - кандидат педагогічних наук, доцент Комісарик Марія Іванівна Заступник з навчально-виховної роботи – асистент Чорней Ірина Дмитрівна Заступник з наукової роботи та інформатизації – кандидат педагогічних наук, доцент Тимчук Людмила Іванівна Заступник з навчально-організаційної роботи – асистент Мудрий Ярослав Сергійович Секретар-друкарка – Карпо Ольга Трояновська Вікторія • Методичний кабінет: Методист – Двіжона Галина Михайлівна Старший лаборант – Олійник Юлія • Заочне відділення: Методист – Цепенда Марія Олексіївна Старший лаборант – Річкинда Іванна • кафедра загальної та соціальної педагогіки: Петрюк Ірина Михайлівна - завідувач кафедри, кандидат педагогічних наук, доцент. • кафедра педагогіки та психології дошкільної освіти: Олійник Марія Іванівна - завідувач кафедри, кандидат педагогічних наук, доцент. • кафедра педагогіки та методики початкової освіти: Руснак Іван Степанович – завідувач кафедри, доктор педагогічних наук,

4

професор • кафедра музики: Лісовий Вадим Анатолійович – завідувач кафедри, кандидат педагогічних наук, доцент • кафедра психології: Зварич Ігор Михайлович – завідувач кафедри, доктор філологічних наук, професор • кафедра практичної психології: Радчук Валентина Миколаївна – завідувач кафедри, кандидат психологічних наук, доцент • кафедра психофізіології та медичної психології: Кокощук Георгій Ілліч - завідувач кафедри, доктор медичних наук, професор

2.Координатор від факультету та його заступники: 1. Координатор - кандидат педагогічних наук, доцент Федірчик Тетяна Дмитрівна Адреса: 58000, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 41 Телефон: 54 – 68 – 31 Години прийому : щодня з 12.00 до 17.00, крім суботи і неділі 2. Заступники – кандидат педагогічних наук, доцент Бигар Ганна Павлівна; Адреса: м. Чернівці, вул. Червоноармійська , 41 Телефон: 54 – 68 - 31 асистент Нємкова Євгенія Валеріївна Адреса: м. Чернівці, вул. Червоноармійська , 41 Телефон: 54 – 68 - 31

3. Перелік напрямів підготовки, що пропонуються на факультеті: • Напрям підготовки „Соціальна педагогіка” (спеціалізації: «Соціально-психологічна реабілітація», «Соціальне гувернерство»): ступінь бакалавра – 4 роки ; ступінь спеціаліста -1 рік; ступінь магістра – 1 рік. • Напрям підготовки „Початкова освіта” (спеціалізації: «Образотворче мистецтво», «Іноземна мова», «Українознавство») ступінь бакалавра – 4 роки ; ступінь спеціаліста -1 рік;

5

ступінь магістра – 1 рік. • Напрям підготовки „Психологія” (спеціалізація „Соціальна психологія”) ступінь бакалавра – 4 роки ; ступінь спеціаліста -1 рік; ступінь магістра – 1 рік. • Напрям підготовки „Музичне мистецтво (спеціалізація «Естрадний спів»)

ступінь бакалавра – 4 роки ; ступінь спеціаліста -1 рік; ступінь магістра – 1 рік. • Напрям підготовки „Практична психологія” (спеціалізації: «Психологічне консультування»; «Медична психологія» ) ступінь бакалавра – 4 роки ; ступінь спеціаліста -1 рік; ступінь магістра – 1 рік. • Напрям підготовки „Дошкільна освіта” (спеціалізації: «Практична психологія»; «Дефектологія та логопедія» ступінь бакалавра – 4 роки ; ступінь спеціаліста -1 рік; ступінь магістра – 1 рік.

4. Умови для навчання Підготовка фахівців за вищезазначеними напрямами забезпечена

приміщеннями для навчання, самостійної та індивідуальної роботи, проживання та культурно-соціального життя студентів. Площа аудиторного фонду на одного студента не менша 10 м2.

Факультет педагогіки, психології та соціальної роботи ЧНУ, на площах якого, в основному, здійснюється навчальний процес підготовки фахівців за даними напрямами, забезпечений в повному обсязі як аудиторним фондом, так і навчальними та науковими лабораторіями. Так, для проведення навчального процесу на факультеті обладнані:

1. Навчальні аудиторії відповідно до кожного напряму. 2. 2 комп’ютерні класи. 3. Психологічна лабораторія. 4. Кабінет педагогічної майстерності. 5. Методичний кабінет. Лабораторії кафедр факультету забезпечені персональними

комп’ютерами. Для виконання курсових, кваліфікаційних, дипломних та магістерських

робіт, проведення навчальної та виробничої практики в цілому широко

6

застосовується обладнання та території наукових підрозділів факультету, та матеріально-технічна база навчально-освітніх закладах області (загальні навчальні заклади, школи нового типу, професійно-технічні навчальні заклади, міський центр практичної психології й соціальної роботи, обласні та районні центри соціального захисту сім’ї та молоді, районні та міські методичні центри освіти), обласний стадіон „Буковина”, матеріально-технічна база Чернівецького педагогічного коледжу, клінічна база дитячої міської лікарні (кабінети лікувальної фізичної культури, водяний та кульковий лікувальні плавальні басейни, кабінет фітотерапії, кабінети масажу).

5. Основні методи навчання і викладання, способи оцінювання,

які використовуються на факультеті У процесі викладання курсів професорсько-викладацький склад

використовує різні методи та форми викладання і навчання (лекції: вступні, тематичні, підсумкові, лекції-практикуми, лекції-диспути тощо), практичні, семінарські заняття (у формі діалогу, круглого столу, тренінгів, ділової гри, конференції, КВН тощо), консультації (колективні, індивідуальні, групові), а також реалізує різні форми поточного та підсумкового контролю (тестування, виконання практичних завдань, розв’язування психолого-педагогічних задач, написання рефератів, письмові та усні заліки та екзамени, контрольні, курсові роботи).

Студенти, відповідно до навчальних планів, проходять різні види навчальних та виробничих практик практик: виховну практику, практику „Пробні уроки та заняття”, діагностичну, консультативну, ознайомлювальну, волонтерську, профілактичну, дозвільнєву, переддипломну, асистентську, а також готують протягом навчання курсову, кваліфікаційну, дипломну (магістерську) роботи. Практика проводиться у навчально-освітніх закладах міста та вищих навчальних закладах II-IV рівнів акредитації. Під час практики студенти виконують завдання з різних напрямів, відповідно до спеціальності, науково-дослідну роботу, проводять апробацію результатів власних курсових, кваліфікаційних та дипломних досліджень.

7

ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС НАПРЯМУ ПІДГОТОВКИ «ПОЧАТКОВА ОСВІТА»

освітньо-кваліфікаційного рівня «БАКАЛАВР»

Відповідно до сучасних вимог суспільства фахівець освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр повинен мати високий рівень професійної підготовки, володіти глибокими знаннями основ наукового філософського світогляду, широкою ерудицією та культурою, бути взірцем для підростаючого покоління, активно проводити в життя політику національного відродження, досконало володіти професійною діяльністю, систематично поповнювати свої знання і застосовувати їх на практиці.

Практична підготовка бакалавра здійснюється у процесі засвоєння нормативних та спеціальних курсів так і під час проходження різних видів практики (виховної, пробні уроки та заняття, педагогічної практики у школі).

Завершуються підготовка бакалаврів комплексним іспитом з педагогіки та методик викладання у початковій школі.

Бакалавр готується для педагогічної, навчально-виховної, методичної, організаторсько-керівної діяльності в системі освіти (школа, гімназія, позашкільний навчальний заклад тощо), незалежно від форм власності.

Педагогічна діяльність фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр вимагає глибоких професійних знань, творчого підходу до розв'язання навчально-виховних завдань.

Освітні заклади, установи та організації повинні забезпечувати необхідні умови для використання фахівців відповідно до отриманої у вищому навчальному закладі спеціальності та кваліфікації згідно з чинним законодавством.

На підставі аналізу посадових обов'язків спеціаліста та з урахуванням об'єктів його праці визначаються типові задачі діяльності, напрямки педагогічної діяльності (планування, навчально-виховна робота, організаційно-навчальна, робота з національного виховання, самоосвіта і професійне вдосконалення та ін.), на основі яких визначаються певні види діяльності, встановлюються функції діяльності спеціаліста та завдання, які йому необхідно виконати.

Випускник-бакалавр повинен знати: основи гуманітарних та соціально-економічних дисциплін, необхідних для розв'язання педагогічних завдань;дисципліни психолого-педагогічного циклу;зміст та організацію освіти в початковій та вищій школі; підходи до формування різних колективів і керівництва ними;сучасні вимоги до обладнання навчальних кабінетів і приміщень;основні напрямки та перспективи розвитку освіти.

Випускник-бакалавр повинен уміти: використовувати одержані знання в галузі педагогіки і методики початкового навчання для розв'язання педагогічних, навчально-виховних та науково-методичних завдань з урахуванням індивідуальних психолого-фізіологічних особливостей учнів і учнівських колективів у конкретних педагогічних ситуаціях;визначати ступінь та глибину засвоєння учнями програмового матеріалу;

8

використовувати різноманітні методи, засоби і форми організації навчання і виховання;аналізувати навчально-виховний процес, виявляти позитивні і негативні сторони та способи їх подолання;систематично підвищувати свою професійну кваліфікацію

Підготовка бакалавра є базою для продовження навчання на освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст», «магістр».

9

Історія та сучасний стан розвитку випускаючої кафедри педагогіки та методики початкової освіти

Кафедра як випускна організована у вересні 2002 р. з метою удосконалення підготовки майбутніх учителів початкових класів, активізації наукових пошуків у галузі педагогіки, дидактики початкової школи, українознавства. Її очолив доктор педагогічних наук, професор І.С.Руснак. На кафедрі працює 22викладачі (4 професори - 3 доктори педагогічних наук, 1 доктор психологічних наук; 7 доцентів та 11 асистентів), з яких 15 – її випускники.

Кафедра забезпечує підготовку фахівців з напряму “Початкова освіта” з додатковими спеціалізаціями “Образотворче мистецтво”, “Іноземна (англійська) мова”, “Українознавство”, “Практична психологія” за освітньо-кваліфікаційними рівнями “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр” за повним і скороченим терміном навчання на денній і заочній формах навчання.

У процесі професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів активно використовуються інноваційні педагогічні технології, зокрема такі, як мозкова атака, тестове опитування, ділова гра, проблемне навчання, демонстрування передового педагогічного досвіду з допомогою телевідеоапаратури, семінари-диспути та ін. Викладачі кафедри успішно впроваджують у навчальний процес елементи кредитно–модульної системи організації навчального процесу.

Для методичного забезпечення навчально-виховного процесу викладачі кафедри видали 10 навчальних посібників та методичних рекомендацій, опублікували понад 170 статей науково-методичного характеру.

Наукові інтереси викладачів кафедри зосереджені навколо проблеми «Розвиток освіти і виховання в Україні і українському зарубіжжі». З даної теми вже захищено 8 кандидатських дисертацій.

Кафедра забезпечує видання “Наукового вісника Чернівецького університету. Серія “Педагогіка та психологія”, що входить до переліку наукових видань ВАК України.

До наукових пошуків активно залучаються студенти, які працюють спільно з викладачами у 5 проблемних наукових семінарах та гуртках. Результати їх дослідницької роботи публікуються у фахових збірниках, матеріалах конференцій.

Кафедра виступила організатором Міжнародних науково-практичних конференцій «Професійно-педагогічна підготовка та особливості виховання майбутніх фахівців в умовах Європейського освітнього простору» (2006), «Психолого-педагогічні та соціальні аспекти підготовки майбутніх фахівців до освітньої діяльності в сучасних умовах» (2007), «Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти: історія, теорія, практика» (2008).

Викладачі кафедри проводять виховну, культурно-просвітницьку роботу зі студентами. Активно працює студентський клуб “Педагог” (керівник – асистент Н.В.Нікула), колективи самодіяльної художньої творчості.

10

Інформація про завідуючого кафедрою: Руснак Іван Степанович Посада: завідувач кафедри Вчений ступінь: доктор педагогічних наук Вчене звання: професор Почесні звання: “Відмінник освіти України ”- 1998 р., 1999 р. Тема докторської дисертації: «Розвиток українського шкільництва в Канаді (кінець ХІХ – ХХ ст.). (2001 р.)». Тематика наукових досліджень: - «Розвиток рідномовного шкільництва в українській діаспорі». - «Підготовка педагогічних кадрів у контексті сучасних освітніх трансформацій». Курси, що читає: «Вища освіти України і Болонський процес»; «Методика виховної роботи у ВНЗ»; «Педагогіка і психологія вищої школи».

Аналіз якісного складу кадрового потенціалу кафедри:

- викладачів всього – 22; - докторів наук – 4; - кандидатів наук – 8; - професорів доцентів – 11 - асистентів – 11 - аспірантів – 3. -

Список викладачів кафедри педагогіки та методики початкової освіти № Прізвище, ім′я

та по-батькові Науковий ступінь

Вчене звання

Посада Штат (сумісництво)

1 Руснак Іван Степанович

Доктор пед.наук

професор зав.кафедри, штат

2 Іванчук Марія Георгіївна

Доктор психол.наук

професор професор штат

3 Хомич Лідія Олексіївна


професор професор сумісництво

4 Завгородня Тетяна Костянтинівна


професор професор сумісництво

5 Федірчик Тетяна Дмитрівна

Канд.пед.наук доцент доцент штат

6 Мафтин Лариса Василівна

Канд.філол.наук

доцент доцент сумісництво

7 Романюк Канд.пед.наук доцент доцент штат

11

Світлана Захарівна

8 Бигар Ганна Павлівна


9 Палійчук Оксана Михайлівна


10 Хілько Ігор Олегович


11 Прокоп Інна Степанівна

Канд.пед.наук - доцент штат

12 Гордійчук Окасна Євгенівна

Канд.пед.наук - асистент штат

13 Шевчук Кристина Дмитрівна

- - асистент штат

14 Чорней Ірина Дмитрівна


15 Шестобуз Ольга Сергіївна


16 Непіт Любов Євгеніївна


17 Шульга Альона Валеріївна


18 Піц Ірина Іванівна


19 Нікула Наталія Вікторівна


20 Богданюк Антоніна Миколаївна


21 Предик Аліна Анатоліївна


22 Біленкова Лідія Миколаївна

- - асистент сумісництво

23 Костащук Оксана Іванівна


24 Вакарчук Ольга Іванівна


12

ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА напряму «Початкова освіта»

(спеціалізація «Образотворче мистецтво») ОКР «бакалавр»

Назва дисципліни Шифр

дисципліни О/В Год. Кредити

1 курс (1 семестр)

Історія України Г.1.1. 0 108 3 Іноземна мова Г.1.10. 0 54 1,5 Фізичне вихоання Г.1.11. 0 72 2 Нові інформаційні технології ПН. 2.1.1. 0 108 3 Анатомія, фізіологія та патологія дітей з основами генетики

ПН. 2.2.5. 0 108 3

Математика ПН. 2.2.3. 0 108 3 Основи ботаніки та зоології ПН. 2.4.1. 0 108 3 Вступ до спеціальності ПП.3.2.5. 0 72 2 Загальна психологія ПП.3.1.1. 0 108 3 Загальні основи педагогіки ПП.3.2.1. 0 108 3 Кольорознавство ВЗ.3.5. В 54 1,5 Рисунок ВЗ.3.2. В 72 2


Українська мова з профспрямуванням Г.1.9. 0 108 3 Історія української культури Г.1.2. 0 72 2 Іноземна мова Г.1.10. 0 54 1,5 Фізичне вихоання Г.1.11. 0 72 2 Основи екології ПН. 2.2.3. 0 54 1,5 Математика ПН. 2.2.3. 0 108 3 Сучасна українська мова з практикумом ПН. 2.5. 0 180 5 Вікова психологія ПП.3.1.2. 0 108 3 Теорія виховання ПП.3.2.2. 0 126 3,5 Польова практика 0 1,5 Композиція ВЗ.3.4. В 108 3 Живопис ВЗ.3.1. В 108 3


Філософія Г.1.3. 0 108 3 Іноземна мова Г.1.10. 0 72 2 Фізичне вихоання Г.1.11. 0 36 1 Сучасна українська мова з практикумом ПН. 2.5. 0 162 4,5 Основи природознавства ПН. 2.4.2. 0 108 3 Основи землезнавства та краєзнавства ПН. 2.4.3. 0 54 1,5 Дидактика початкової школи ПП.3.2.3. 0 90 2,5 Технічні засоби навчання ПН. 2.1.2. 0 54 1,5 Методика виховної роботи ПП.3.17. 0 72 2

13

Методика викладання укр. мови в поч. кл. ПП.3.11.1. 0 54 1,5 Педагогічна психологія ПП.3.1.3. 0 108 3 Рисунок ВЗ.3.2. В 72 2 Живопис ВЗ.3.1. В 108 3


Правознавство Г.1.5. 0 90 2,5 Іноземна мова Г.1.10. 0 72 2 Фізичне вихоання Г.1.11. 0 36 1 Дидактика початкової школи ПП.3.2.3. 0 72 2 Історія педагогіки ПП.3.2.6. 0 108 3 Методика виклад. природознавства в поч. кл. ПП.3.13.1. 0 54 1,5 Методика виховної роботи ПП.3.17. 0 54 1,5 Методика викладання укр. мови в поч. кл. ПП.3.11.1. 0 108 3 Методика виклад. математики в поч. кл. ПП.3.12. 0 54 1,5 Обр. мистецтво з метод. викладання в поч. кл. ПП.3.16.1. 0 72 2 Педагогчна виховна практика в поч.. школі 3 Художнє оформлення та графіка ВЗ.3.6. В 54 1,5 Рисунок ВЗ.3.2. В 72 2 Живопис ВЗ.3.1. В 108 3


Релігієзнавство Г.1.4. 0 54 1,5 Фізичне вихоання Г.1.11. 0 36 1 Школознаство ПП.3.2.4. 0 108 3 Методика викладання укр. мови в поч. кл. ПП.3.11.1. 0 54 1,5 Методика виклад. природознавства в поч. кл. ПП.3.13.1. 0 72 2 Методика виклад. математики в поч. кл. ПП.3.12. 0 108 3 Трудове навчання з практикумом ПП.3.15. 0 54 1,5 Основи науково-педагогічних досліджень ПП.3.2.7. 0 90 2,5 Каліграфія з метод. викладання Вс.3.3. В 72 2 Обр. мистецтво з метод. викладання в поч. кл. ПП.3.16.1. 0 54 1,5 Пед. практика «Пробні уроки і заняття» 3 Живопис ВЗ.3.1. В 90 2,5


Економічна теорія Г.1.6. 0 108 3 Фізичне вихоання Г.1.11. 0 36 1 Основи медичних знань ПН. 2.2.4. 0 162 4,5 Методика виклад. природознавства в поч. кл. ПП.3.13.1. 0 36 1 Трудове навчання з практикумом ПП.3.15. 0 108 3 Методика виклад. математики в поч. кл. ПП.3.1.2. 0 54 1,5 Психолого-педагогічні проблеми суч. уроку ПП.3.2.9. 0 108 3 Людина і світ з метод. викладання в поч.кл. ПП.3.13.2. 0 54 1,5 Методика виразного читання Вс.3.1. В 90 2,5 Методика розвитку зв’язного мовлення ПП.3.11.2. 0 108 3 Основи охорони праці ПН. 2.2.2. 0 36 1 Скульптура і пластична анатомія ВЗ.3.3. В 144 4

14

Курсова робота з педагогічних дисциплін 3 Пед. практика «Пробні уроки і заняття» 3


Політологія Г.1.8. 0 108 3 Муз. виховання з методикою викладання ПП.3.16.2. 0 54 1,5 Соціальна педагогіка ПП.3.4. 0 54 1,5 Основи психодіагностики і корекції ПП.3.1.4. 0 54 1,5 Валеологія з методикою викладання ПП.3.14.2. 0 108 3 Основи педагогічної майстерності ПП.3.2.8. 0 81 2,5 Етнопедагогіка України ПП.3.6. 0 54 1,5 Мет-ка навч. рідн. мови в полі культ. середов Вс.3.3. В 54 1,5 Етика спілкув. вчителя в педагогічн.процесі ПП.3.7. 0 108 3 Оцінювання навч.досягенень мол. школярів Вс.3.4. В 54 1,5 Декоративно-прикладне мистецтво ВЗ.3.7. 0 81 2,5 Скульптура і пластична анатомія ВЗ.3.3. В 81 2,5 Пед.практика «Перші дні дитини в школі» 2 Педагогічна неперервна практика в школі 4


Соціологія Г.1.7. 0 54 1,5 Безпека життєдіяльності ПН. 2.2.1. 0 54 1,5 Основи дефектології ПН. 2.6. 0 108 3 Основи психодіагностики і корекції ПП.3.1.4. 0 54 1,5 Фіз.культура з метод.виклад. в поч.класах ПП.3.14.1. 0 54 1,5 Родинна педагогіка ПП.3.10. 0 108 3 Педагогіка української діаспори ПП.3.8. 0 54 1,5 Історія світового обр.мистецтва ВЗ.3.8. В 144 4 Декоративно-прикладне мистецтво ВЗ.3.7. 0 81 2,5 Курсова робота 3 Державний комплексний іспит з педагогіки та методик викладання в початковій школі

5

15


(спеціалізація «Іноземна мова») ОКР «бакалавр»





ПН. 2.2.5. 0 108 3

Математика ПН. 2.2.3. 0 108 3 Основи ботаніки та зоології ПН. 2.4.1. 0 108 3 Вступ до спеціальності ПП.3.2.5. 0 72 2 Загальна психологія ПП.3.1.1. 0 108 3 Загальні основи педагогіки ПП.3.2.1. 0 108 3 Практичний курс іноземної мови ВЗ.3.1. В 216 6


Українська мова з профспрямуванням Г.1.9. 0 108 3 Історія української культури Г.1.2. 0 72 2 Іноземна мова Г.1.10. 0 54 1,5 Фізичне вихоання Г.1.11. 0 72 2 Основи екології ПН. 2.2.3. 0 54 1,5 Математика ПН. 2.2.3. 0 108 3 Сучасна українська мова з практикумом ПН. 2.5. 0 180 5 Вікова психологія ПП.3.1.2. 0 108 3 Теорія виховання ПП.3.2.2. 0 126 3,5 Польова практика 0 1,5 Практичний курс іноземної мови ВЗ.3.1. В 306 8,5


Філософія Г.1.3. 0 108 3 Іноземна мова Г.1.10. 0 72 2 Фізичне вихоання Г.1.11. 0 36 1 Сучасна українська мова з практикумом ПН. 2.5. 0 162 4,5 Основи природознавства ПН. 2.4.2. 0 108 3 Основи землезнавства та краєзнавства ПН. 2.4.3. 0 54 1,5 Дидактика початкової школи ПП.3.2.3. 0 90 2,5 Технічні засоби навчання ПН. 2.1.2. 0 54 1,5 Методика виховної роботи ПП.3.17. 0 72 2 Методика викладання укр. мови в поч. кл. ПП.3.11.1. 0 54 1,5 Педагогічна психологія ПП.3.1.3. 0 108 3

16

Практичний курс іноземної мови ВЗ.3.1. В 252 7


Правознавство Г.1.5. 0 90 2,5 Іноземна мова Г.1.10. 0 72 2 Фізичне вихоання Г.1.11. 0 36 1 Дидактика початкової школи ПП.3.2.3. 0 72 2 Історія педагогіки ПП.3.2.6. 0 108 3 Методика виклад. природознавства в поч. кл. ПП.3.13.1. 0 54 1,5 Методика виховної роботи ПП.3.17. 0 54 1,5 Методика викладання укр. мови в поч. кл. ПП.3.11.1. 0 108 3 Методика виклад. математики в поч. кл. ПП.3.12. 0 54 1,5 Обр. мистецтво з метод. викладання в поч. кл. ПП.3.16.1. 0 72 2 Педагогчна виховна практика в поч.. школі 3 Практичний курс іноземної мови ВЗ.3.1. В 270 7,5


Релігієзнавство Г.1.4. 0 54 1,5 Фізичне вихоання Г.1.11. 0 36 1 Школознаство ПП.3.2.4. 0 108 3 Методика викладання укр. мови в поч. кл. ПП.3.11.1. 0 54 1,5 Методика виклад. природознавства в поч. кл. ПП.3.13.1. 0 72 2 Методика виклад. математики в поч. кл. ПП.3.12. 0 108 3 Трудове навчання з практикумом ПП.3.15. 0 54 1,5 Основи науково-педагогічних досліджень ПП.3.2.7. 0 90 2,5 Каліграфія з метод. викладання Вс.3.3. В 72 2 Обр. мистецтво з метод. викладання в поч. кл. ПП.3.16.1. 0 54 1,5 Пед. практика «Пробні уроки і заняття» 3 Практичний курс іноземної мови ВЗ.3.1. В 54 1,5 Шкільний курс іноземної мови з метод.викл. ВЗ.3.3. В 108 3


Економічна теорія Г.1.6. 0 108 3 Фізичне вихоання Г.1.11. 0 36 1 Основи медичних знань ПН. 2.2.4. 0 162 4,5 Методика виклад. природознавства в поч. кл. ПП.3.13.1. 0 36 1 Трудове навчання з практикумом ПП.3.15. 0 108 3 Методика виклад. математики в поч. кл. ПП.3.1.2. 0 54 1,5 Психолого-педагогічні проблеми суч. уроку ПП.3.2.9. 0 108 3 Людина і світ з метод. викладання в поч.кл. ПП.3.13.2. 0 54 1,5 Методика виразного читання Вс.3.1. В 90 2,5 Методика розвитку зв’язного мовлення ПП.3.11.2. 0 108 3 Основи охорони праці ПН. 2.2.2. 0 36 1 Практичний курс іноземної мови ВЗ.3.1. В 54 1,5 Шкільний курс іноземної мови з метод.викл. ВЗ.3.3. В 72 2 Курсова робота з педагогічних дисциплін 3 Пед. практика «Пробні уроки і заняття» 3

17


Політологія Г.1.8. 0 108 3 Муз. виховання з методикою викладання ПП.3.16.2. 0 54 1,5 Соціальна педагогіка ПП.3.4. 0 54 1,5 Основи психодіагностики і корекції ПП.3.1.4. 0 54 1,5 Валеологія з методикою викладання ПП.3.14.2. 0 108 3 Основи педагогічної майстерності ПП.3.2.8. 0 81 2,5 Етнопедагогіка України ПП.3.6. 0 54 1,5 Мет-ка навч. рідн. мови в полі культ. середов Вс.3.3. В 54 1,5 Етика спілкув. вчителя в педагогічн.процесі ПП.3.7. 0 108 3 Оцінювання навч.досягенень мол. школярів Вс.3.4. В 54 1,5 Практичний курс іноземної мови ВЗ.3.1. В 54 1,5 Шкільний курс іноземної мови з метод.викл. ВЗ.3.3. В 54 1,5 Пед.практика «Перші дні дитини в школі» 2 Педагогічна неперервна практика в школі 4


Соціологія Г.1.7. 0 54 1,5 Безпека життєдіяльності ПН. 2.2.1. 0 54 1,5 Основи дефектології ПН. 2.6. 0 108 3 Основи психодіагностики і корекції ПП.3.1.4. 0 54 1,5 Фіз.культура з метод.виклад. в поч.класах ПП.3.14.1. 0 54 1,5 Родинна педагогіка ПП.3.10. 0 108 3 Педагогіка української діаспори ПП.3.8. 0 54 1,5 Практичний курс іноземної мови ВЗ.3.1. В 81 2,5 Шкільний курс іноземної мови з метод.викл. ВЗ.3.3. В 81 2,5 Теоретичний курс іноземної мови ВЗ.3.3. В 54 1,5 Літ-ра країни, мова якої вивчається ВЗ.3.4. В 81 2,5 Курсова робота 3 Державний комплексний іспит з педагогіки та методик викладання в початковій школі

5

18


(спеціалізація «Українознавство») ОКР «бакалавр»





ПН. 2.2.5. 0 108 3

Математика ПН. 2.2.3. 0 108 3 Основи ботаніки та зоології ПН. 2.4.1. 0 108 3 Вступ до спеціальності ПП.3.2.5. 0 72 2 Загальна психологія ПП.3.1.1. 0 108 3 Загальні основи педагогіки ПП.3.2.1. 0 108 3 Фольклор України ВЗ.3.1. В 126 3,5


Українська мова з профспрямуванням Г.1.9. 0 108 3 Історія української культури Г.1.2. 0 72 2 Іноземна мова Г.1.10. 0 54 1,5 Фізичне вихоання Г.1.11. 0 72 2 Основи екології ПН. 2.2.3. 0 54 1,5 Математика ПН. 2.2.3. 0 108 3 Сучасна українська мова з практикумом ПН. 2.5. 0 180 5 Вікова психологія ПП.3.1.2. 0 108 3 Теорія виховання ПП.3.2.2. 0 126 3,5 Польова практика 0 1,5 Фольклор України ВЗ.3.1. В 72 2 Українознавство ВЗ.3.2. В 144 4 Етнографія України ВЗ.3.3. В 72 2


Філософія Г.1.3. 0 108 3 Іноземна мова Г.1.10. 0 72 2 Фізичне вихоання Г.1.11. 0 36 1 Сучасна українська мова з практикумом ПН. 2.5. 0 162 4,5 Основи природознавства ПН. 2.4.2. 0 108 3 Основи землезнавства та краєзнавства ПН. 2.4.3. 0 54 1,5 Дидактика початкової школи ПП.3.2.3. 0 90 2,5 Технічні засоби навчання ПН. 2.1.2. 0 54 1,5 Методика виховної роботи ПП.3.17. 0 72 2

19

Методика викладання укр. мови в поч. кл. ПП.3.11.1. 0 54 1,5 Педагогічна психологія ПП.3.1.3. 0 108 3 Українознавство ВЗ.3.2. В 90 2,5 Етнографія України ВЗ.3.3. В 90 2,5


Правознавство Г.1.5. 0 90 2,5 Іноземна мова Г.1.10. 0 72 2 Фізичне вихоання Г.1.11. 0 36 1 Дидактика початкової школи ПП.3.2.3. 0 72 2 Історія педагогіки ПП.3.2.6. 0 108 3 Методика виклад. природознавства в поч. кл. ПП.3.13.1. 0 54 1,5 Методика виховної роботи ПП.3.17. 0 54 1,5 Методика викладання укр. мови в поч. кл. ПП.3.11.1. 0 108 3 Методика виклад. математики в поч. кл. ПП.3.12. 0 54 1,5 Обр. мистецтво з метод. викладання в поч. кл. ПП.3.16.1. 0 72 2 Педагогчна виховна практика в поч.. школі 3 Етнопедагогіка України ВЗ.3.5. В 108 3 Етнолінгвістика ВЗ.3.4. В 72 2


Релігієзнавство Г.1.4. 0 54 1,5 Фізичне вихоання Г.1.11. 0 36 1 Школознаство ПП.3.2.4. 0 108 3 Методика викладання укр. мови в поч. кл. ПП.3.11.1. 0 54 1,5 Методика виклад. природознавства в поч. кл. ПП.3.13.1. 0 72 2 Методика виклад. математики в поч. кл. ПП.3.12. 0 108 3 Трудове навчання з практикумом ПП.3.15. 0 54 1,5 Основи науково-педагогічних досліджень ПП.3.2.7. 0 90 2,5 Каліграфія з метод. викладання Вс.3.3. В 72 2 Обр. мистецтво з метод. викладання в поч. кл. ПП.3.16.1. 0 54 1,5 Пед. практика «Пробні уроки і заняття» 3 Методика викладання українознавства ВЗ.3.6. В 126 3,5 Етнопедагогіка України ВЗ.3.5. В 90 2,5


Економічна теорія Г.1.6. 0 108 3 Фізичне вихоання Г.1.11. 0 36 1 Основи медичних знань ПН. 2.2.4. 0 162 4,5 Методика виклад. природознавства в поч. кл. ПП.3.13.1. 0 36 1 Трудове навчання з практикумом ПП.3.15. 0 108 3 Методика виклад. математики в поч. кл. ПП.3.1.2. 0 54 1,5 Психолого-педагогічні проблеми суч. уроку ПП.3.2.9. 0 108 3 Людина і світ з метод. викладання в поч.кл. ПП.3.13.2. 0 54 1,5 Методика виразного читання Вс.3.1. В 90 2,5 Методика розвитку зв’язного мовлення ПП.3.11.2. 0 108 3 Основи охорони праці ПН. 2.2.2. 0 36 1 Етнографічне музеєзнавство ВЗ..37. В 72 2

20

Курсова робота з педагогічних дисциплін 3 Пед. практика «Пробні уроки і заняття» 3


Політологія Г.1.8. 0 108 3 Муз. виховання з методикою викладання ПП.3.16.2. 0 54 1,5 Соціальна педагогіка ПП.3.4. 0 54 1,5 Основи психодіагностики і корекції ПП.3.1.4. 0 54 1,5 Валеологія з методикою викладання ПП.3.14.2. 0 108 3 Основи педагогічної майстерності ПП.3.2.8. 0 81 2,5 Етнопедагогіка України ПП.3.6. 0 54 1,5 Мет-ка навч. рідн. мови в полі культ. середов Вс.3.3. В 54 1,5 Етика спілкув. вчителя в педагогічн.процесі ПП.3.7. 0 108 3 Оцінювання навч.досягенень мол. школярів Вс.3.4. В 54 1,5 Етнодемографія ВЗ.3.7. В 72 2 Етнопсихологія ВЗ.3113. В 90 2,5 Пед.практика «Перші дні дитини в школі» 2 Педагогічна неперервна практика в школі 4


Соціологія Г.1.7. 0 54 1,5 Безпека життєдіяльності ПН. 2.2.1. 0 54 1,5 Основи дефектології ПН. 2.6. 0 108 3 Основи психодіагностики і корекції ПП.3.1.4. 0 54 1,5 Фіз.культура з метод.виклад. в поч.класах ПП.3.14.1. 0 54 1,5 Родинна педагогіка ПП.3.10. 0 108 3 Педагогіка української діаспори ПП.3.8. 0 54 1,5 Народна педагогіка Буковини ВЗ.3.8. В 72 2 Народна символіка і вірування українців ВЗ.3.10. В 54 1,5 Українознавч. компонент шкільн.освіти Укр. ВЗ.3.12. В 72 2 Курсова робота 3 Державний комплексний іспит з педагогіки та методик викладання в початковій школі

5

21

ОПИС НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ «БАКАЛАВР»

І. ЦИКЛ ГУМАНІТАРНОЇ ТА

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ» (Всього годин –108; 3 кредити) Форма контролю: іспит

Мета та зміст курсу: ознайомити студентів з найголовнішими подіями вітчизняної історії, з героїчними (і трагічними) сторінками боротьби українського народу проти поневолення, за свою свободу, незалежність, державність; домагатися усвідомленого, міцного засвоєння ними програмового матеріалу, розуміння історичного процесу як закономірного і безперервного розвитку людської цивілізації; навчити студентів самостійно встановлювати причинно-наслідкові зв’язки при аналізі історичних подій, фактів, виробляти у них уміння використовувати історичний досвід для вирішення сучасних завдань. Для її досягнення вивчаються історичні джерела і монографічна література, що сприяють розумінню та аналізу подій і явищ історії України; передбачено висвітлення раніше вилучених з історичної пам’яті народу періодів українського суспільного життя, так званих „білих плям”, при викладенні матеріалу враховується фахова специфіка студентів факультету. На основі неупередженого, об’єктивного викладу багатого фактичного матеріалу по кожній темі послідовно, у демократичному дусі здійснюється національно-патріотичне виховання студентів, вміло прищеплюється їм любов і повага до рідної Вітчизни – суверенної держави Україна. Виходячи з принципу історизму (строге трактування кожної події, факту у межах відповідної історичної епохи) та з врахуванням досягнень сучасної історіографії студенти виробляють правильне розуміння закономірностей історичного процесу, загальнолюдської моралі та історичні цінності.

Основна література до курсу: 1. Алєксєєв Ю.М., Кульчицький С.В., Слюсаренко А.Г. Україна на зламі історичних

епох. – К., 2000. 2. Бойко О.Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. –

К., 2002. 3. Борисенко В.Й. Курс української історії. З найдавніших часів до ХХ ст. – 2-е вид. –

К., 1998. 4. Буковина: історичний нарис / відп. ред. В.М.Ботушанський. – Чернівці, 1998. 5. Грицак А.Й. Нарис історі України: Формування модерної української нації ХІХ –

ХХ ст. – К.,1996. 6. Лановик Б., Лазарович М. Історія України: Корокий курс лекцій. – Тернопіль, 2000.

22

" ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ " (Всього годин –54; 1,5кредити) Форма контролю: залік

Мета викладання дисципліни. Курс «Історії української культури» має на меті дати студентам розуміння загальних закономірностей функціонування культури, її значення в суспільному розвиткові індивіда, а також засвоєння ним найвидатніших досягнень українського мистецтва, розуміння специфіки та неповторності української культури, її значення і місця у світовій спадщині.

Спираючись на власний досвід, студенти повинні навчитися давати оцінку явищам культури минулого й сучасного, розрізняючи справжні досягнення від сурогату, бездарності, політичної і комерційної кон'юнктурності.

У зв’язку з цим курс покликаний розширювати світогляд студентів, прищеплювати їм український патріотизм, художній смак, моральність, гуманізм, толерантність, інтелігентність.

Завдання курсу – дати студентам методологічні засади розуміння культури, розкрити сутність культурної еволюції, закономірностей розвитку української національної культури у зв’язках зі світовою культурою, а також формувати у них глибокі громадянські переконання. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни.

Студент повинен знати:основні культурологічні терміни; етапи розвитку національної культури; основні стилі і напрямки мистецтва; найвидатніші шедеври світового та вітчизняного мистецтва;

Студент повинен уміти:аналізувати твори мистецтва; проводити паралель між європейським та українським мистецтвом; визначати основні стилі мистецтва; писати рецензії на мистецькі твори; проводити паралелі між різними творами, визначати їх приналежність до певного напрямку, стилю.

Студент повинен розуміти:собливості мистецтва; цінність пам’яток культури; причини виникнення стародавніх цивілізацій, їх значення; характерні риси культури різних історичних епох; специфіку українського народного образотворчого мистецтва; специфіку становлення української класичної музики, театрального та кіномистецтва.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «КУЛЬТУРА ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА, СТАРОДАВНІХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ, АНТИЧНОГО СВІТУ, СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ»

НЕ 1.1. Культурологія як навчальний предмет.Культурологія, її предмет, об’єкт і основні категорії. Культура духовна і матеріальна. Світова і національна культури. Внесок українських учених у розвиток культурології. Функції культури.

23

НЕ 1.2. Найдавніші пам’ятки культури на території стоянки первісних людей на території України. Трипільська культура. Культура скіфів. Античні міста-поліси Північного Причорномор’я НЕ 1.3. Первісна культура. Формування та основні риси кам’яної доби. Первісні форми релігії. Палеолітичні стоянки на території України. Мистецтво кам’яної доби. Кам’яна Могила. Трипільська цивілізація. Культура скіфів, сарматів. НЕ 1.4. Народне мистецтво і фольклор.Фольклор і народна культура. Українська народна пісня, її виконавці і популяризатори. Літературні пісні, що стали народними. Кобзарське мистецтво і його найвидатніші представники. Звичаї та обряди українців. Слов’янська міфологія та демонологія. НЕ 1.5. Античність і культура України. Античний світ та характерні риси його культури. Монументальний живопис, вазопис, скульптура в античних містах-полісах. Вплив античної міфології на українське мистецтво. НЕ 1.6. Українське народне образотворче мистецтво. Вишивка.Писанкарство. Різьба по дереву. Кераміка. Вироби зі скла. Килимарство. Народна архітектура. Українське національне вбрання. НЕ 1.7. Середньовічна культура.Середньовіччя як епоха в історії світової культури. Основні стилі Середньовіччя: візантійський, романський і отичний. Українська культура в епоху середньовіччя: дохристиянська і християнська. Ідоли кочівників і давніх слов’ян: збруцький та керносівський ідоли, рельєфи. Мартинівський скарб. Готична скульптура. Християнське мистецтво: книжкова мініатюра, іконопис, найвідоміші пам’ятки Русі, їх оздоблення. Замки і фортеці України. НЕ 1.8. Українська скульптура. Саркофаг Ярослава Мудрого. Скульптурне різьблення каплиці Боїмів та скульптурний портрет ХVІ ст. Творчість Й.Г. Пінзеля. Сорочинський іконостас. Реалістична скульптура Л.Позена, М.Микешина. Творчість І.Кавалерідзе. Кубізм у скульптурі О.Архипенка.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ХІІІ – ХХ СТ.» НЕ 2.1. Європейське Відродження та українська культура. Гуманізм як ціннісна основа культури Відродження. Титани Відродження. Українське культурне піднесення кінця ХV –початку ХVІІ ст. Освіта і культура України за часів Литовського князівства і Речі Посполитої. Братства ї їх роль у розвитку української культури. Книгодрукування. Література і фольклор. Творчість І.Вишенського. Архітектура й образотворче мистецтво. НЕ 2.2. Українська музична культура- Визначні діячі української музики ХVІІ – ХVІІІ ст. (М.Дилецький, М.Березовський, А.Ведель, Д.Бортнянський). М.Лисенко та розвиток української музичної культури ХІХ – початку ХХ ст. Вклад українців у світове оперне мистецтво. Зірки української естради. НЕ 2.3. Доба бароко та її особливості в Україні. Стиль бароко у світовому мистецтві. Визначальні риси українського бароко, козацьке бароко. Братські школи. Острозька та Києво-Могилянська академії. Іван Мазепа – гетьман-

24

будівничий, поет. Український портретний живопис. Друкарство і книжкова графіка. Шкільна драматургія. Вертеп. Українська музика. Глухівська школа. НЕ 2.4. Українська архітектура.Архітектура Київської Русі. Софія Київська; Кирилівська церква; Будівлі Києво-Печерської Лаври. Архітектура козацького бароко. Шедеври В.В.Растреллі в Україні. Будинок з химерами В. Городецького. НЕ 2.5. Епоха Просвітитель-ства в Європі та в Україні Епоха просвітительства в Європі і в Україні. Дослідження української історії і фольклору. Нова українська література. Поява театрів. Стилі в європейському та українському мистецтві: Рококо. Класицизм. Стильові течії в європейському та українському мистецтві кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст.: романтизм; сентименталізм, реалізм. НЕ 2.6. Українське малярство. Т.Шевченко-художник. Катерина Білокур і її доля. Примітивізм у творчості Марії Приймаченко. Скульптор і художник Олександр Архипенко. Г. Нарбут і В. Касіян – відомі українські графіки. Школа М.Бойчука і її стиль. Мистецтво Тетяни Яблонської. НЕ 2.7. Українська культура в контексті ідейно-естетичних шукань ХІХ ст.Стильові течії в європейському та українському мистецтві другої половини ХІХ ст.: реалізм; імпресіонізм; символізм; неореалізм. Українське мистецтво ХІХ ст.: стилі модерн, еклектика: архітектура; образотворче мистецтво; музика. Театр корифеїв. НЕ 2.8. Український театр.Театр корифеїв і його традиції. Реформатор українського театру Лесь Курбас. Театральна родина Стадників. Життєвий і творчий шлях Амвросія Бучми. Гнат Юра і Київський драматичний театр імені Івана Франка. НЕ 2.9. Українська культура в загально європейському контексті ХХ ст. Стильові течії в українському мистецтві поч. ХХ ст.: Історичний авангардизм. Неоавангардизм. Конструктивізм.Злети і втрати української культури ХХ ст. «Розстріляне Відродження». Соцреалізм в українській культурі. «Відлига» і поява «шістдесятників». Постмодернізм в українському мистецтві к. ХХ – поч.. ХХІ ст. НЕ 2.10. Українське кіномистецтво. Вклад Олександра Довженка у світове кіно. Видатний кінорежисер сучасності Юрій Іллєнко. Актор, режисер, сценарист Іван Миколайчук. Артист театру і кіно Богдан Ступка.

Основна література до курсу: 1. Антофійчук В.І. Культурологія. Короткий термінологічний словник: Навчальний

посібник. – Чернівці, 2002. 2. Бокань В. Культурологія: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2000. – 136 с. 3. Бокань В.А., Польовий Л.П. Історія культури України: Навчальний посібник. – К.:

МАУП, 2001. – 256 с. 4. Гоголев К.Н. Краткий конспект: Западная Европа и Ближний Восток. – М.: Агирис-

пресс, 2004. –264 с. 5. Гуржій О.І., Чухліб Т.В. Сто великих постатей і подій козацької України. – К.: Арій,

2008. – 464 с. – (100 великих). 6. Енциклопедія українознавства: В 11 т. – Львів, 1993–2000.

25

7. Європейська та українська культура в нарисах / За ред. І.З. Цехмістро. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 320 с.

8. Жабинский А. Другая история искусства. От самого начала до наших дней. – М.: Вече, 2004. – 576 с.

9. Історія української культури: У 5 т. – К.: Наук. думка. – Т. 1. – 2001. – 1135 с. – Т. 2. – 2001. – 847 с. – Т. 3. – 2003. – 1246 с. – Т.4., Кн.1. – 2008. – 1007 с. – Т.4., Кн.2. –2005. – 1293 с.

10. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура. – К.: ЦУЛ, 2003. –508 с. 11. Корінний М.М., Потапов Т.Т., Шевченко В.Ф. Короткий термінологічний словник з

української та зарубіжної культури. – К., 2000. 12. Культурологія / За ред. Т.Б. Гриценко. – К.: ЦУЛ, 2009. – 389 с. 13. Культурологія: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. / За заг. ред.

В.М. Пічі. – Львів: Магнолія плюс, 2003. –240 с. 14. Культурологія: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів І-ІV рівнів

акредитації / За заг. ред. В.М. Пічі. – Львів, 2003. 15. Культурологія: Теорія та історія культури: Навч. посібник./ За ред. І.І. Тюрменка,

О.Д. Горбула. – К., 2004. –368 с.

«РЕЛІГІЄЗНАВСТВО» (Всього годин –54; 1,5кредити) Форма контролю: залік

Мета курсу: Курс «Релігієзнавство» дасть можливість студентам уявити, що вивчає даний курс – проблематика, роль кафедри, викладача при вивченні даного курсу, науково-методичне забезпечення при вивченні курсу. На підставі вивчення тем курсу релігієзнавства як такої ідеології через діяльність різноманітних конфесійних організацій, які взаємодіють з іншими соціальними інституціями.

Даний курс «Релігієзнавство» у відповідності до Болонської системи поділяється на 3 модулі, які вивчають по 3-5 тем навчальної програми дисципліни «Релігієзнавство».

Основна література до курсу: 1. Академічне релігієзнавство: Підручник / За наук. ред. проф. А.Колодного). – К., 2000. 2. Библийская энциклопедия. – М., 1991. 3. Головащенко С. Історія християнства. – К., 1999. 4. Історія Православної Церкви в Україні. – К., 1997. 5. Історія релігії в Україні. В 10-ти т. – К., 1996-2001. 6. Колодний А.М., Филипович Л.О. Релігійна духовність українців: вияв, постаті, стан. –

К., 1996. 7. Лешан В. Релігієзнавство. – Чернівці, 1999. 8. Матвєєв В. Курс лекцій з релігієзнавства. Ніжин, 2002. 9. Про свободу совісті, релігії і переконань. – К., 1996.

«ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ» (Всього годин –108; 3 кредити) Форма контролю: іспит

Мета вивчення курсу: формування у студентів стійкого уявлення про зародження і еволюцію економічної думки, її різноманітних напрямів і течій;

26

оволодіння основними економічними категоріями, принципами і законами економічної науки, виховання ринкового економічного мислення; ознайомлення з принципами економічної політики держави. Завдання курсу: у результаті вивчення фундаментальної дисципліни „Економічна теорія” студент повинен знати зміст модульної програми у відповідності з цілями навчання та змістом матеріалу в модулях та вміти: застосовувати отримані на заняттях знання під час усіх видів практичних занять, що проводяться з викладачем; організовувати свою самостійну пізнавальну діяльність, самоконтроль і самоаналіз; самостійно здобувати нові знання.

Вивчення курсу здійснюється за чотирма змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«ВСТУП ДО ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ» НЕ 1.1.Предмет економічної теорії та методи економічного дослідження. НЕ 1.2.. Потреби та економічні ресурси. Типи економічних систем.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «МІКРОЕКОНОМІКА»

НЕ 2.1. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. НЕ 2.2. Виробництво і витрати виробництва. НЕ 2.3. Типи ринкових структур. НЕ 2.4. Види ринків та їх інфраструктура. НЕ 2.5. Підприємництво. Форми організації та механізм управління підприємницькою діяльністю НЕ.2.6.Форми доходів в ринковій економіці.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «МАКРОЕКОНОМІКА»

НЕ 3.1. Національна економіка: структура та показники розвитку. НЕ 3.2. Загальні закономірності макроекономічної динаміки. НЕ 3.3. Фінансова система країни. Податки та державний бюджет. НЕ 3.4.Грошово-кредитна система. НЕ 3.5. Економічна політика держави.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4 «СВІТОВА ЕКОНОМІКА»

НЕ 4.1. Форми міжнародних економічних відносин. НЕ 4.2. Світове господарство та глобалізація світогосподарських зв’язків.

Основна література до курсу: 1. Економічна теорія. Курс лекцій для студентів неекономічних спеціальностей/ Під

ред.І.Комарницького. Чернівці.-Рута.1999. 2. Економічна теорія. Практикум / Під ред.І.Комарницького. Чернівці.-Рута, 2002. 3. Основи економічної теорії. Політекономічний аспект / Під ред. Г.Климко. Київ, 2003. 4. Макконнеелл К., Брю С. Экономикс. М.: Республика 1992. 5. Економічна енциклопедія у 3-х томах. К.: Видавничий центр «Академія»

27

«СОЦІОЛОГІЯ» (Всього годин –54; 1,5 кредити) Форма контролю: залік

Мета курсу: сформувати соціологічне мислення у студентів, підготувати їх до сприйняття і розуміння складних соціальних процесів, що відбуваються в Україні і світі на початку ХХІ століття, привити основні навички вивчення соціальних процесів та явищ на емпіричному рівні.

Основні завдання полягають в ознайомленні з загальнотеоретичними аспектами соціальної науки, її основними законами і категоріями; вивченні напрямів галузевої соціології; формуванні основних навичок соціологічного дослідження.

Основна література до курсу: 1. Погорілий О.І. Соціологічна думка ХХ століття. – К,: Либідь, 1996. – 224 с. 2. Потульницький В.А. Історія української політології. – К.: Либідь, 1992. –232 с. 3. Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів/За ред.

В.Г.Городяненка. – К.: Академія, 2002. – 356 с. 4. Соціологія у схемах, таблицях та визначеннях: Навчальний посібник/Укл. В.І.Бурдяк,

Н.Ю.Ротар. – Чернівці, 2000. –45 с. 5. Опитування громадської думки. Для журнілістів і політиків. – К., 1995. – 45 с. 6. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. – К., 1996. – 232 с. 7. Піча В.М., Вовканич С.Й., Маковецький А.М. Як підготувати, провести й узагальнити

результати соціологічних досліджень. – Львів, 1996. – 34 с. 8. Победа Н.А. Социология культуры. - Одесса, 1997. – 224 с. 9. Шаповал М. Соціологія українського відродження. – К.: Україна, 1994. – 45 с. 10. Ядов В.А. Социологические исследования: методология, программы, методы. - М.,

1987. – 248 с.

«ПОЛІТОЛОГІЯ»

(Всього годин –108; 3 кредити) Форма контролю: залік

Мета викладання дисципліни: оволодіння студентами знаннями і уміннями орієнтуватися в основних світових і вітчизняних політологічних школах і напрямках, вирізняти теоретичні, духовні, прикладні, інструментальні компоненти політичного життя, уявлення про політичні явища та процеси у світі, геополітику, геополітичний статус України, сформувати у студентства навички політичного аналізу, вміння застосовувати політичні знання у своїй професійній, громадській та політичній діяльності.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент має набути таких компетенцій: знати основні політологічні напрямки, школи та концепції; основні методи політологічних досліджень в їх порівняльній характеристиці із тими методами, що мають оволодіти майбутні спеціалісти з огляду на їхні медичні фахові кваліфікації; типологію політичної влади, політичні режими та стилі політичного управління в їх тісному взаємозв'язку із характером сучасних політичних процесів: джерела політичної влади та способи її реалізації;

28

основні форми співвідношення суб'єктів і об'єктів політики в різноманітних політичних системах; походження та сутність держави, типологію сучасних держав, проблеми державотворення в сучасній Україні; роль та значення політичних партій в демократичному правовому суспільстві, спектр політичних рухів, партій та об'єднань в політичному житті України; типи виборчих систем, технологію проведення виборчих кампаній; міжнародні політичні організації, характер їхньої діяльності та вплив на політичні процеси в Україні; типи політичних культур та шляхи формування в українському суспільстві культури демократичного типу, взаємозв’язок політичної культури українців з їхнім національним характером; вміти: орієнтуватись в розмаїтті політичних поглядів на сутність політичної системи та сучасної держави в тісному взаємозв'язку з практикою державотворення в сучасній Україні; науково осмислювати сутність сучасної політичної боротьби різноманітного спектру партій, рухів та об'єднань та вміти свідомо визначити своє місце в суспільстві; усвідомити місце політики як специфічного явища суспільного життя в контексті інших соціальних явищ та процесів, економіки, релігії, науки, культури, освіти, медицини; зрозуміти сутність політичного лідерства, основні вимоги до лідера та здійснюваної ним влади; пояснити характер сучасних політичних систем, закономірності переходу від тоталітарної до демократичної політичної системи, до громадянського суспільства та правової держави; пояснити особливості політичної психології та роль психологів у виборчих кампаніях.

Вивчення навчальної дисципліни здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТОЛОГІЇ. БАЗОВІ

ІНСТИТУТИ ТА ПРОЦЕСИ ПОЛІТИЧНОЇ СФЕРИ» НЕ.1.1. Політологія як наука. Поняття “політика” і “політологія”. Предмет науки про політику. Методи політичної науки: історичний, порівняльний, системний, структурно-функціональний, емпіричний, соціологічний, біхейвіористський, загальнологічні методи дослідження. Функції науки про політику: методологічна, науково-теоретична, світоглядна, регулятивна, прогностична, аксеологічна. Структура та система політології. Основні закономірності та парадигми політичної науки. Поняття та категорії політології. Місце та роль політології серед інших соціально-економічних та гуманітарних наук. Виникнення політичної науки як самостійної галузі знання та її боротьба за самостійне існування. НЕ.1.2. Основні етапи розвитку світової політичної думки. Загальна еволюція концепції політики як соціального. Політичні концепції в країнах Стародавнього Сходу. Політичні ідеї Стародавньої Греції (Сократ, Платон, Аристотель). Політична думка Стародавнього Риму. Цицерон. Середньовічна політична концепція. «Володар» Н. Макіавеллі. Макіавелізм. Т. Гоббс та Дж. Локк про державу та політику. Раціоналістичне трактування політики в працях французьких просвітників. Політична доктрина марксизму. Раціональна ідеологія М. Вебера. Політичні концепції ХХ ст.

29

НЕ.1.3 Політика як соціальне явище. Історія визначення поняття та категорії “політика”, її сутнісних ознак. Економічні, соціальні, духовні детермінанти політики. Поняття соціального інтересу. Визначення і здійснення всезагальних інтересів як важлива передумова збереження цілісності диференційованого суспільства, порядку, взаємодії індивідів і спільнот між собою. Суб’єкти і об’єкти політики. Основні функції політики: визначення цілей суспільного розвитку, збереження стабільності соціуму, розподіл ресурсів, управління і регулювання суспільних процесів, соціалізація особи. Політика насильства і примусу. Правова і соціально-спрямована політика. Ознаки і принципи сучасного цивілізованого політичного процесу. Політика як мистецтво можливого суб'єктивно бажаного і здійснення об’єктивно необхідного. Проблема типологізації політики. НЕ.1.4. Політична влада. Влада як явище суспільного життя. Концептуальні підходи до проблеми політичної влади. Сутність політичної влади та її головні властивості. Функції влади. Співвідношення державної та політичної влади. Ресурси та джерела влади. Структура владних, відносин та механізм здійснення політичної влади. Носії влади. Основні способи існування влади. Напрямки та способи функціонування влади. Методи здійснення влади. Типи та види влади. Традиційні форми політичної влади. Концепція поділу влади. Централізація та децентралізація влади. НЕ.1.5. Політична система суспільства. Місце і роль політичної системи в життєдіяльності суспільства. Сутність і типи сучасних політичних систем. Класичні уявлення про політичні системи. Політична влада як основа політичної системи. Структура політичної системи суспільства. Політичний режим. Типологія і динаміка політичних режимів. Основні риси політичного режиму в Україні на сучасному етапі. НЕ.1.6. Держава в політичній системі суспільства. Поняття держави, її визначальні ознаки і типи. Виникнення та еволюція держави. Різновиди і типи держави. Форми правління держави. Форми державного устрою. Функції держави. Держава і право. Апарат державного управління. Система центральних, регіональних і місцевих органів державного управління. НЕ.1.7. Політичні партії та партійні системи. Партія як політичний інститут. Виникнення та еволюція політичних партій. Класичні теорії політичних партій і партійних систем. Основні ознаки партії. Багатоманітність підходів до класифікації політичних партій. Внутрішні та зовнішні функції політичних партій в суспільстві. Поняття і типи партійних систем. Типологія партійних систем.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.

«ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ПРОЯВИ ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ. ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ»

НЕ.2.1. Демократія як форма організації суспільно-політичного життя. Сутність поняття «демократія». Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства. Демократія та її роль в політичному

30

процесі. Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства. Проблеми становлення демократії в Україні. НЕ.2.2. Громадські організації та групи тиску. Поняття громадських організацій та рухів. їх місце і роль у політичній системі суспільства. Об'єктивні та суб'єктивні передумови та причини їх виникнення. Мета, завдання та організаційно-структурне забезпечення громадських організацій. Підходи до типології громадсько-політичних організацій та рухів. Функції громадсько-політичних організацій та рухів. Групи тиску, поняття, суспільні функції та технологія діяльності. Характер та можливості впливу груп тиску на політичну владу. Лобізм як політична практика. Типи лобіювання. Форми політичного лобі. НЕ.2.3. Політичні еліти та лідерство. Сутність політичного елітизму та генеза цього поняття. Класичні теорії еліт. Сучасні концепції еліт. Чинники елітарності суспільства. Політична еліта в структурі влади. Системи рекрутування еліт. Політична еліта та демократія. Природа і соціальна сутність лідерства. Генеза класичних поглядів на політичне лідерство. Типологія політичного лідерства. Класифікація М. Вебера. Соціальна роль та функції політичного лідера. Політичний імідж. Проблеми формування політичних лідерів у сучасній Україні. НЕ.2.4 Політична свідомість та політична культура. Політична свідомість як форма відображення політичного буття. Політична свідомість суспільства, соціальної групи та особи. Структура та підструктура політичної свідомості. Політична субкультура. Типи політичної свідомості. Сутність, структура, типи політичної культури. Функції політичної культури. Історичні особливості формування політичної культури в Україні, її стан в сучасних умовах. НЕ.2.5. Політичні ідеології. Поняття ідеології та класичні уявлення про неї. Функції політичної ідеології. Державна ідеологія та політичний ідеал. Рівні політичної ідеології. Основні ідейно-політичні течії сучасності. Лібералізм та неолібералізм. Консерватизм та неоконсерватизм. Марксизм та соціал-демократизм. Фашизм та неофашизм. Християнсько-демократична ідеологія. Ідеологічні орієнтації українського суспільства. Національна ідея та ідеологія державотворення в Україні. НЕ.2.6. Політичні конфлікти. Поняття конфлікту як соціального явища. Західна конфліктологія: історичні та теоретичні аспекти. Співвідношення соціального та політичного конфліктів. Політичні інтереси та суперечності як об'єктивні та суб'єктивні передумови виникнення конфліктів. Форми, моделі, типи і функції політичного конфлікту. Джерела та чинники конфліктів. Учасники та сторони конфлікту. Способи врегулювання та управління політичними конфліктами. НЕ.2.7. Вибори та виборчі системи. Поняття виборів. Класифікація та особливості виборів. Функції виборів у суспільстві. Принципи виборчого права та організація демократичних виборів. Типи виборчих систем. Умови ефективності виборів Проблеми формування виборчої системи України.

31

Основна література до курсу: 1. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Конспект лекцій.-К., 1999. 2. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія.- Львів,2001. 3. Бебик В.М. Політологія: теорія, методологія, практика.- К., 1997. 4. Брегеда А.Ю. Основи політології.- К., 1997. 5. Вебер М. Избранные произведения.- М., 1990. 6. Гаєвський Б. Українська політологія.- К., 1995. 7. Гелей С., Рутар С. Основи політології.- Львів, 1996. 8. Гелей С., Рутар С. Політологія.- К., 1999. 9. Ерышев А.А. История политических и правовых учений.-К., 1998. 10. История политических и правовых учений/ Под ред. В.С.Нерсесянца.- М., 1995. 11. Кухта Б. З історії української політичної думки.- К., 1994. 12. Лазоренко О.В., Лазоренко О.О. Теорія політології: Навч. посібник.- К., 1996. 13. Мадіссон В.В., Шахов В.А. Політологія міжнародних відносин: Навч. посібник.- К.,

1997. 14. Політологія /За ред. О.Бабкіної, В.Горбатенка.- К., 1998. 15. Політологія. Кінець XIX – перша половина XX cт.: Хрестоматія /За ред. О.І. Семківа.-

Львів, 1996.

«УКРАЇНСЬКА МОВА» (Всього годин –108; 3 кредити) Форма контролю: іспит

Мета курсу: дати студентам якомога повнішу інформацію про сучасні документи (особисті й службові) — їх структуру, правила оформлення, призначення, зберігання, міру відповідальності автора або посадовця, до якого вони надходять, за їх якість і проходження у справі; навчити студентів етикету сучасного ділового спілкування з урахуванням традицій українців; переконати майбутнього спеціаліста, що його фаховий рівень визначається і загальним рівнем культури його мовлення: орфоепією, володінням нормами словозміни, виразною (логічною) інтонацією, умінням спілкуватися у різних ситуаціях з різними за рівнем знань і соціальним статусом людьми.

Основні завдання курсу: відкоригувати знання студентів у таких практичних аспектах української мови, як норми та виразові засоби усного і писемного ділового мовлення; систематизувати навички творення ділових паперів, у тому числі заповнення стандартних бланків; ознайомити з класифікацією документів, їх реквізитами; навчити культури усного та писемного ділового спілкування.

Основна література до курсу: 1. Глущенко С.В. та ін. Сучасні ділові папери. - К., 2002. -398 с. 2. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення . - Вінниця, 2003. - 472 с. 3. Ділова українська мова // За ред. Н.Д.Бабич. - Чернівці, 1996. - 276 с. 4. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне

спілкування. - Донецьк, 2004. - 480 с. 5. Універсальний довідник з ділових паперів та ділової етики. - К., 2003. - 623 с. 6. Шевчук С.В. Ділове мовлення. Модульний курс.- К., 2003.- 448 с.

32

«ІНОЗЕМНА МОВА» (Всього годин –108; 1,5 кредити)

Форма контролю: залік, іспит Мета курсу: розвити у студентів педагогічного факультету важливі навички і вміння у розумінні іноземної мови як такої, що має власні фонетичну, граматичну, лексико-семантичну системи; виробити навички у розмовній практиці і на письмі, надати базові знання, пояснити основні граматичні, фонетичні, синтаксичні особливості мови, надати і закріпити на практиці певний лексичний об’єм, а також розвинути вміння висловлювати професійну думку іноземною мовою з використанням базової лексики зі спеціальності; даний курс носить і виховний характер, адже розглядає мову як окрему чітку структуру і вимагає підвищеної уваги не лише до мови, яка вивчається, але і до рідної мови студента. Розвиваючий аспект включає в себе надання стислої інформації про країну , мова якої вивчається безпосередньо через навчальні тексти, а також певні інформативні включення. Студенти оволодівають системою діалогічних реплік, які дозволяють спілкуватися іноземною мовою, описуючи сферу повсякденного життя або професійних інтересів. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: вільно читати спеціальні тексти; розуміти основний зміст прочитаного; формулювати питання до змісту прочитаного; перекладати зі словником текст; реферувати зміст прочитаного як українською так і іноземною мовами.

Основна література до курсу: 1. Бурбело В. Б., Андрашко К. М. Словник французько-український, українсько-

французький. – К., 1996. 2. Витрешко Н. Л. Учебник французского языка для неязыковых (гуманитарных)

вузов. – М.,1997. 3. Дроздов А.А. Граматика французької мови в таблицях та схемах. – К., 1997 4. Князєва Д. А., Шаповал Г.Я., Яценюк М. Г. Завдання для проведення занять з

розмовної практики для студентів неспеціальних факультетів. – Чернівці, 1992. 5. Попова Г. Н., Казакова М. Грамматика французского языка. Практический курс. –

М., 1999. 6. Brunel F., Valetta A. Orthographe. Grammaire. Conjugaison. – Paris, 1991.

«ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ» (Всього годин –144; 4 кредити) Форма контролю: залік

Мета курсу: фізичне виховання має закласти основи забезпечення та розвитку фізичного і морального здоров’я, комплексного підходу до формування розумових і фізичних якостей особистості, вдосконалення фізичної та психологічної підготовки до активного життя і професійної діяльності на принципах індивідуального підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості, широкого використання різноманітних засобів і форм

33

фізичного удосконалення. Популяризація фізичної культури і спорту, пропаганда здорового способу життя.

На основі занять з фізичного виховання вдосконалювати у студентів фізичні якості: витривалість, спритність, гнучкість, силу; виробити уміння організації фізичного виховання.

Основна література до курсу: 1. Закон України “Про фізичну культуру і спорт” // Перелік документів, що

регламентують організацію навчально-виховного процесу і поза навчальної роботи з фізичного виховання у вищих навчальних закладах освіти І, ІІ, ІІІ та IV рівнів акредитації. – К., 1999. – С. 3-4.

2. Матвєєв Л.П. Основи загальної теорії спорту та системи підготовки спортсменів. – Київ: Олімпійська література, 1999. – 318 с.

3. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. – К., 31 с.

4. Цільова комплексна програма “Фізичне виховання – здоров’я нації”. – К., 1998. – 46 с. 5. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей. – Львів: Штабар, 1997. –

207 с. 6. Мухін В.М. Фізична реабілітація. – К.: Олімпійська література, 2000. – 423 с. 7. Платонов В.Н., Гуськов С.И. Олимпийский спорт: Учебник в 2-х кн. – К.:

Олимпийская литература, 1994. – Т.1. – 493 с. – Т.2. – 382 с. 8. Приступа Є.Н., Пилат В.С. Традиції української національної фізичної культури

(частина 1.). – Львів: Троян, 1991. – 104 с.

34

ІІ. ЦИКЛ ПРИРОДНИЧО-НАУКОВОЇ ПІДГОТОВКИ

«ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ» (Всього 54 години; 1,5 кредити)

Форма контролю: залік Мета викладання дисципліни «Технічні засоби навчання» – набуття

знань, вмінь і навичок майбутніми вчителями початкових класів у використанні сучасних технічних засобів навчання.

Вивчення ТЗН базується на знаннях психологiї, педагогiки, сучасних інформаційних технологій i є невід’ємною частиною методичної пiдготовки.

Завдання вивчення дисципліни «Технічні засоби навчання»: Ознайомлення з основними видами, характеристиками та функціональними можливостями сучасних ТЗН, тенденцiями їх розвитку. Вивчення психолого-педагогiчних особливостей сприйняття i засвоєння інформації з використанням ТЗН. Освоєння теоретичних основ та дидактичних принципів використання ТЗН. Вивчення принципу дiї, будови, функціональних та педагогiчних можливостей сучасних технiчних засобiв навчання. Оволодiння системою пошуку, алгоритмом виготовлення i методикою застосування носiїв iнформацiї. Оволодiння методичними основами комплексного використання ТЗН i принципами формування дидактичних комплексiв. Формування вмiнь i навичок використання дидактичних комплексiв у навчально-виховному процесi. Ознайомлення з педагогiчними, технiчними, ергономiчними, гiгiєнiчними й економiчними вимогами до сучасних ТЗН та їх комплексiв. Вивчення безпеки праці при роботi з сучасними ТЗН.

Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення “Технічні засоби навчання” студент повинен знати: основні види, характеристики та функціональні можливості сучасних ТЗН, тенденцiями їх розвитку; психолого-педагогiчні особливості сприйняття i засвоєння інформації з використанням ТЗН; принцип дiї, загальну будову, функціональні та педагогiчні можливості сучасних технiчних засобiв навчання; педагогiчними, технiчними, ергономiчними, гiгiєнiчними й економiчними вимогами до сучасних ТЗН та їх комплексiв; критерії оцінки дидактичних можливостей ТЗН; проектно-нормативні показники ТЗН; правила безпеки праці при роботi з сучасними ТЗН; систему пошуку, алгоритм виготовлення i методику застосування носiїв інформації.

Студент повинен вміти:використовувати дидактичні комплекси з ТЗН у навчально-виховному процесi; виготовляти дидактичні посібники для ТЗН; визначати дози й опорні точки в навчальних предметах, при викладі яких доцільно застосовувати ТЗН; правильно експлуатувати та доглядати за сучасними ТЗН.


35

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ» НЕ 1.1. Поняття, значення та класифікація технічних засобів навчання. Поняття про технічні засоби навчання. Значення технічних засобів навчання для навчально-виховного процесу з учнями. Класифікація технічних засобів навчання. НЕ 1.2. Статичні технічні засоби навчання. Загальна характеристика технічних засобів статичної проекції. Характеристика носіїв інформації статичної проекції. Характеристика апаратури статичної проекції. Методика використання технічних засобів статичної проекції. НЕ 1.3. Звукові технічні засоби навчання. Звукові технічні засоби навчання. Звукова інформація. Історична довідка. Сучасні способи запису і відтворення звуку. Сучасна апаратура для запису і відтворення звуку. Методика використання звукових ТЗН в навчально-виховному процесі. НЕ 1.4. Телевізійні технічні засоби навчання. Навчальне кіно. Значення і загальна характеристика телебачення. Телебачення як засіб навчання. Методика використання телебачення в навчально-виховному у процесі з учнями. Кіноплівка. Кінофільм. Технічна і педагогічна характеристика кінопроекторів. Методика використання навчального кіно.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. « ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ. ОБЧИСЛЮВАЛЬНА ТЕХНІКА»

НЕ 2.1. Методика використання технічних засобів навчання в загальноосвітній школі. Загальна методика використання технічних засобів навчання. Технічна підготовка. Організаційна підготовка. Методична підготовка. Використання технічних засобів навчання. НЕ 2.2. Поняття, особливості, дидактичні можливості, будова і принцип роботи персонального комп’ютера. Поняття та особливості персонального комп’ютера. Дидактичні можливості комп’ютерів як нового засобу навчання. Структура персонального комп’ютера: процесор; материнська плата; оперативна пам'ять; жорсткий диск. НЕ 2.3. Напрями використання персональних комп’ютерів в навчально-виховному процесі. Програмне забезпечення. Підготовка до використання персонального комп’ютера в навчальних закладах. Загальні вимоги до навчальних комп’ютерних програм. Використання комп’ютерних ігор у навчанні. Підготовка до використання персонального комп’ютера в навчальних закладах. НЕ 2.4. Мережа «Internet»: її можливості та особливості використання. Електронна пошта (E-mail). Телеконференції. Пошук і переміщення файлів. Виховні аспекти використання Інтернету у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів. Використання комп’ютерних мереж у навчальному процесі.

Основна література до курсу: 1. Величко С.П., Царенко О.М Практикум з технічних засобів навчання. – Кіровоград:

РВГ ІЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1999. – 120 с.

36

2. Гороль П.К., Гуревич Р.С., Коношевський Л.Л., Шестопалюк О.В. Сучасні інформаційні засоби навчання: Навчальний посібник. – К.: «Освіта України», 2007. – 536 с.

3. Гороль П.К, Гуревич Р.С., Коношевський Л.Л. Технічні засоби навчання: Питання і відповіді. – Вінниця, 2003. – 138 с.

4. Гороль П.К., Коношевський Л.Л., Вороліс М.Г. Методика використання технічних засобів навчання в загальноосвітній школі: Навчально-методичний посібник. – Вінниця: ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 2000. – 243 с.

5. Коджаспирова Г.М., Петров К.В. Технические средства обучения и методика их использования: Учеб. пособие. – М.: Академия, 2002. – 256с.

6. Технічні засоби навчання. Модернізована програма і методичні вказівки по вивченню дисципліни / А. Й. Якимов. – Харків, 2000. – 37с.

«БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ» (Всього годин – 54; 1,5 кредити)

Форма контролю: залік Мета курсу: забезпечити відповідно сучасним вимогам знання

студентів про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій мирного часу, можливий вплив на життя і здоров’я людини. Сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності вміння і навички для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, захисту людей та навколишнього середовища.

Зміст курсу: Для її досягнення вивчаються такі розділи:середовище проживання;

небезпечні і шкідливі фактори середовища проживання; виробниче середовище; надзвичайні ситуації мирного і воєнного часу; оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях; захист населення у надзвичайних ситуаціях; стійкість роботи промислових об’єктів у надзвичайних ситуаціях; ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій.

На основі отриманих теоретичних знань і практичних навичок навчити студентів ідентифікувати потенційні небезпеки, визначити небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що формуються джерелами цих небезпек; планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя та діяльності; запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення приймати адекватні рішення спрямовані на їх ліквідацію.

Основна література до курсу: 1. Жалібо Є.П., Завіруха Н.М., Зацарний В.В. “Безпека життєдіяльності”, К.,

“Каравелла”, 2001. 2. Чирва Ю.О., Баб”як О.С. “Безпека життєдіяльності”, К., “Атіка”, 2001. 3. Безпека життєдіяльності . Навчальний посібник за ред. В.Г. цапка. К. Знання-Прес,

2003. 4. Дуднікова І.І. “Безпека життєдіяльності”, К. “Видавництво Європейського

університету”, 2002. 5. Пістун І.І. “Безпека життєдіяльності”, суми “Університетська книга”, 2000. 6. Безпека харчування, Бабюк А.В. та інші, Чернівці “Рута”, 2002 .

37

«ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ» (Всього годин -- 36; 1 кредит) Форма контролю: іспит

Мета і завдання курсу: Сформувати у майбутніх фахівців необхідний рівень знань та умінь з правових та організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки. Особливої уваги заслуговує формування у студентів знань та навичок з безпеки життєдіяльності з основами професійної підготовки.

Зміст курсу: для досягнення мети вивчаються: законодавча та нормативна база України про охорону праці; організація з охорони праці у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації; охорона праці і загальноосвітніх навчальних закладах; охорона праці під час занять у комп’ютерних класах; заходи безпеки на спортивних майданчиках та у спортивних залах; інструкція з охорони праці в галузі освіти; пожежна безпека в закладах системи освіти України.

На основі отриманих теоретичних знань студенти повинні уміти проконтролювати дотримання вимог щодо проведення навчання працівників освіти з питань охорони праці; уміти сформулювати вимоги до системи управління охороною праці щодо конкретного закладу освіти чи його підрозділу.

Основна література до курсу: 1. Закон України “Про охорону праці”. 2. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996

р. – К.: Преса України, 1997. – С. 80. 3. Законодавство України про охорону праці. Том 1-4. Держнаглядохоронпраці. – К.:

Основа, 1995. – С. 1866. 4. Правила пожежної безпеки в Україні. – К.: Укрархбудінформ, 1995. – С. 195. 5. Правила пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України.

– К.: Міністерство освіти України, Інститут змісту і методів навчання, 1999. – С. 80. 6. В. Ц. Жидецький, В. С. Джигрей, О. В. Мельников. Основи охорони праці. – Львів:

Афіша, 1999. – С. 348. 7. Г. Ф. Денисенко. Охрана труда. М.: Высшая школа, 1985. – С. 319. 8. Л. П. Шариков. Справочник по охране труда.Т. 1-4. – Л.: Судостроение, 1976. – С. 214.

«ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ» (Всього годин -- 54; 1,5 кредити)

Форма контролю: залік Мета: засвоїти теоретичні та практичні аспекти екології, основні

поняття сучасної екологічної науки, вивчити загальні закономірності впливу людини на біосферу і шляхи її захисту.

Зміст курсу: Методологічні основи формування сучасної екологічної науки та її основні завдання. Середовище існування організмів. Екологічні фактори та їх класифікація. Теоретичні аспекти функціонування популяцій. Екосистеми та їх місце в організації біосфери. Вчення про біосферу та ноосферу. Природні та антропогенні забруднення біосфери. Проблеми

38

забруднення атмосфери, гідросфери, літосфери. Сучасний стан та перспективи охорони рослинного та тваринного світу. Правові та міжнародні аспекти охорони природи. Екологічні проблеми України. Екологічна культура та освіта.

Основна література до курсу: 1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. – К.: Либідь,

1995. – 368с. 2. Буджак В.В., Должицька А.Г. Основи екології. Опорний конспект лекцій, тестові

завдання. – Чернівці: Золоті литаври, 2003. – 80 с. 3. Джигирей В.С. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища. –

Львів: Афіша, 2001. – 272с. 4. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник. – К.: Вища школа. – 2001. –

358 с. 5. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2000. – 500 с. 6. Степановских А.С. Общая экология: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. –

510 с.

«ОСНОВИ МЕДИЧНИХ ЗНАНЬ ТА ОХОРОНИ ЗДОРОВ"Я» (Всього годин -- 162; 4,5 кредити)

Форма контролю: залік Мета курсу: оволодіння майбутніми педагогами знаннями і уміннями,

які б сприяли охороні здоров’я дітей, формуванню здорового способу життя, забезпечували надання першої медичної допомоги в загрозливих ситуаціях, догляд за хворими і потерпілими.

Зміст курсу: Для досягнення мети вивчаються такі розділи: анатомо-фізіологічні основи медицини; загальний догляд за хворими; долікарська допомога при захворюваннях і отруєннях; інфекційні хвороби та дитячі інфекції; медична допомога при травмах; охорона материнства ти дитинства.

Основна література до курсу: 1. Посібник “Основи медичних знань” І та ІІ частини (ред. проф. Стащука В.Ф.).

Чернівці, “Рута”, 2002-2003. 2. 2.Буянов В.М. “Первая медицинская помощь” М. “Медицина”, 1982 . 3. Все по уходу за больными в больнице и дома (под ред. акад. Никитина Ю.П.,

Маштакова Б.П.) М. ГЭОТАР Медицина – 1999. 4. Петрик О.І. “Медична допомога при травмах” Львів, “Світ”, 1992. 5. Медицина дитинства (кол. авторів), К. “Здоров”я”, 1994.

«ОСНОВИ ПРИРОДОЗНАВСТВА» (Всього годин – 108; 3 кредити) Форма контролю: іспит

Курс «Основи природознавства» – складова частина загальної науки біології. Об’єктом курсу є система загальнонаукових знань про явища навколишнього світу в їх взаємопроникаючих зв’язках.

Мета курсу «Основи природознавства» - у доступній науковій формі ознайомити студентів з навколишнім світом і наслідками його забруднення;

39

ввести їх у світ природи; навчити спостерігати її багатогранність і неповторність у різні пори року; викликати бажання розкривати таємниці життя на землі.

Завдання курсу :визначення в комплексі пізнавальних, виховних і розвивальних завдань шкільного природознавства, його місця в системі освіти;формування цілісної картини сприйняття світу;розробка змісту природознавства як навчального предмета; розробка засобів навчання природознавства та матеріальної бази;

Програма курсу забезпечує змістову основу для наступності подальшого вивчення курсу «Методика викладання природознавства в початкових класах».

Студенти повинні оволодіти знаннями, які є складним симбіозом інформації з таких наук як географія, астрономія, біологія, зоологія, ботаніка, методів, форм її засвоєння та переосмислення, що дає можливість сформувати мислячу, інтелектуальну особистість.

У процесі оволодіння системою знань з курсу «Основи природознавства» студенти повинні вміти:- оперувати елементами наукових знань про основні фактори розвитку живої природи, пристосування рослин і тварин до змін у неживій природі та про існуючі взаємозв’язки і залежності у світі;- класифікувати живу природу на основі безпосереднього сприймання й аналізу зовнішніх ознак, способів взаємодії із середовищем;- орієнтуватися у різних видах діяльності в природі;- бути обізнаними з особливостями процесів неживої та живої природи рідної місцевості.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. “БУДОВА ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ЕЛЕМЕНТІВ НЕЖИВОЇ ПРИРОДИ» НЕ 1.1 Матерія. Всесвіт. Час. Всесвіт. Основні відомості про будову Всесвіту. Галактика. Будова галактики. Виникнення, будова та склад Сонячної системи. Вивчення та дослідження таємниць космосу. Форми і розміри Землі. Рух Землі навколо Сонця. Рух Землі навколо своєї осі. Місяць як супутник Землі. НЕ 1.2 Характеристика геосфер Землі. Літосфера – внутрішня оболонка Землі. Будова Землі. Рухи земної кори. Гороутворення. Форми поверхні суші. Характеристика вулканів та землетрусів.Гірські породи. Корисні копалини. Зовнішні та внутрішні сили Землі. Гідросфера – водна оболонка Землі. Загальні відомості про воду. Підземні води. Атмосфера – повітряна оболонка Землі. Що таке річки та їх робота. Озера і болота. Кругообіг води в природі. Особливості будови атмосфери. Загальні відомості про тиск повітря. Вітри. Вода в атмосфері. Поняття про погоду. Поняття про клімат. НЕ 1.3 План місцевості та карта. Горизонт. Сторони горизонту. Характеристика ознак орієнтування на місцевості. Вимір відстаней на місцевості і зображення їх на папері. План місцевості. Масштаб. Зображення Землі на глобусі і карті. Поняття широти і довготи.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. «БУДОВА ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕМЕНТІВ

40

ЖИВОЇ ПРИРОДИ» НЕ 2.1 Сучасні уявлення про біосферу. Ґрунти. Поняття «біосфера».Вчення В. І. Вернадського про біосферу. Мікроорганізми та екосистеми в біосфері. Грунт – біокисна система. НЕ 2.2 Рослини – частина живої природи. Загальні відомості про рослини. Квітка. Запилення. Запліднення. Плоди і насіння. Види розмноження рослин. Класифікація рослин. Сезонні зміни в рослинності та їх причини. Характеристика рослинних угрупувань. Значення рослин в житті природи і людини. Охорона рослин. Природні зони Землі. НЕ 2.3 Тварини – частина живої природи. Тварини у біосфері. Особливості будови тварин за типами, класами. Сезонні зміни у житті тварин. Особливості поведінки. Зоологічні області Землі. Особливості будови тварин за типами, класами. Характеристика безхребетних тварин. Характеристика хребетних тварин. Значення тварин в житті природи та людини. Охорона тварин. Тварини нашої місцевості.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. «ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ПРИРОДИ УКРАЇНИ»

НЕ 3.1 Характеристика неживої природи України. Географічне положення України на карті півкуль. Будова поверхні суші України. Водні простори України. Характеристика ґрунтів держави. Україна як соціоекосистема. Корисні копалини України. Клімат держави НЕ 3.2 Характеристика живої природи України. Особливості флори країни. Аналіз фауни держави. Природні зони України. Причини екологічної кризи країни. Господарство України.

Основна література до курсу: 1. Багрова А.А. Я познаю мир. – МТКО АСТ, 1995. 2. Горошенко В.П., Мельчаков Л.Ф. Основи природознавства. – К.: Вища шк., 1978. 3. Демина Т.А. Єкология, природопользование, охрана окружающей среды: Учеб.

Пособие. – М.: Аспект Пресс, 1997. 4. Джигрей В.С. Екологія та охорона навколишнього середовища: Навч. Посіб. – К.:

Знання, КОО, 2002. 5. Мартиненко В.О., Волощук В.М. Твоя планета Земля. – К.: 1997. 6. Мусієнко М.М., СеребряковВ.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи: Словник-

довідник. – К.: Знання, КОО, 2002. 7. Федуник Б.Я. Основи екологічних знань. – Тернопіль, 1994. 8. Форощук О.О., Форощук Н.Є. Природознавство для початкових класів: Навчальний

посібник. – Фенікс, 1999. 9. Яришева Н.Ф. Ознайомлення дітей з природою. – К., 1980. 10. Яришева Н.Ф. Основи природознавства. Природа України. – К.: Вища школа, 1995.

«СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА МОВА З ПРАКТИКУМОМ» (Всього годин – 342; 9,5 кредити) Форма контролю: іспит

Мета курсу: дати студентам педагогічного факультету системні теоретичні знання з курсу граматики (морфології та синтаксису) сучасної української мови, а також виробити практичні навики морфологічного і синтаксичного розбору мовних одиниць.

41

Зміст курсу передбачає: вивчення морфології як складової граматики передбачає набуття студентами поглиблених знань з теорії частин мови, їх граматичних категорій та формозмін повнозначних слів, розвиває уміння стилістично правильного добору й використання морфологічних засобів мови.

Завдання синтаксису – ознайомити студентів з основними синтаксичними одиницями, що забезпечують функціонування мови як основного засобу комунікативної діяльності людей, розкрити специфічні риси будови простого та всіх різновидів складного речення в сучасній українській літературній мові. Завданням курсу є вироблення у студентів практичних навичок синтаксичного аналізу словосполучення і речення.

Засвоєння особливостей граматичної будови української мови є важливим чинником у формуванні мовної культури майбутнього вчителя початкових класів.

Основна література до курсу: 1. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови:

морфологія. – К., 1993. – 332с. 2. Горпинич В.О. Українська морфологія. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – 350с. 3. Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. – К.: Вища школа, 1995.

– С. 124-181. 4. Пазяк О.М., Кисіль Г.Г. Українська мова і культура мовлення. – К.: Вища школа, 1995. –

240с. 5. Плющ М.Я., Леута О.І., Гальона Н.П. Сучасна українська літературна мова: Збірник

вправ. – К.: Вища школа, 1995. – 281с. 6. Сучасна українська літературна мова / За ред. Плющ М.Я. – К.: Вища школа, 1994. –

С.188-303. 7. Сучасна українська мова / За ред. О.Д. Пономарева. – К.: Либідь, 1997. – С.111-218. 8. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська мова: Навч. посібник для студентів

педагогічних навчальних закладів. – К.: Літера, 2000.

«ОСНОВИ ДЕФЕКТОЛОГІЇ» (Всього годин – 108; 3 кредити) Форма контролю: залік

Мета курсу: ознайомити майбутніх педагогів загальноосвітніх навчальних закладів з дефектологією як наукою, що вивчає особливості розвитку, навчання й виховання дітей з порушеннями розумового і фізичного розвитку; забезпечити необхідну теоретичну підготовку з питань, пов’язаних із розумінням особливостей аномального розвитку, комплексного вивчення дітей різних категорій і системного підходу в організації корекційно-педагогічної допомоги.

Завдання курсу: забезпечити знання студентами: про найпоширеніші дитячі аномалії (порушення слухового і зорового аналізаторів, інтелектуального й мовного розвитку ); про комплексні порушення розвитку (сліпоглухі діти й діти з поєднанням сенсорного й інтелектуального дефектів); про інші дефекти розвитку (порушення опорно-пухового апарата, психопатичні форми поведінки); забезпечити вміння студентами: вміти виявляти аномальних дітей з наступним направленням їх через медико-педагогічні комісії до відповідних спеціальних закладів; аналізувати причини виникнення того чи іншого

42

аномального розвитку, його особливості, методи виявлення і способи корекції.

Основна література до курсу: 1. Абелева И.Ю., Синицына Н.Ф. Если ребенок заикается. Пособие для родителей и

учителей. – М.: Просвещение, 1969. 2. Воскис Р.М. Учителю о детях с нарушением слуха. – М., 1987. 3. Гонеев А.Д., Лафинцева Н.И. Ялпаева Н.В. Основы коррекционной педагогіки. – М.,

Академія, 1999. 4. Головчиц Л.А. Дошкольная сурдопедагогіка. – М.: Владос, 2001. 5. Еременко И. Г. Олигофренопедагогика.— К., 1985. 6. Ермаков В.П., Якунин Г.А. Основы тифлопедагогики. – М.: Владос, 2000. – С.87-137,

29-86. 7. Катаева А. А., Стребелева Е. А. Дошкольная олигофренопедагогика.—М., 1988. 8. Логопедия /Под ред. Волковой Л.С.–М.: Просвещение, 1989. – С. 198-262. 9. Мещеряков А. И. Слепоглухонемые дети.— М., 1974. 10. Назарова Л.П. Методика развития слухового восприятия у детей с нарушением слуха.

– М., 2001. 11. Синьов В.М., Коберник Г.М. Основи дефектології. – К.: Вища школа, 1994. 12. Специальная дошкольная педагогка / Под ред. Стребелевой Е.А. – М.: Академия, 2001.

– С.125-158 13. Специальная педагогика / Под ред. Назаровой Н.М. – М.: Академия, 2000. 14. Специальная педагогіка / Под ред. Назаровой Н.М. – М.: Академія, 2000. 15. История социальной педагогики. Хрестоматия- учебник / Под ред. Галагузовой М.А. –

М.: Владос, 2000. 16. Обучение детей с нарушениями интеллектуального развития: (Олигофренопедагогика)

/ Под ред. Пузанова. – М.: Академия, 2000.

43

ІІІ. ЦИКЛ ПРОФЕСІЙНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

«ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ» (Всього годин – 108; 3 кредити)

Форма контролю: іспит Мета викладення дисципліни: сприяти формуванню адекватного

уявлення про предмет і завдання психології на сучасному етапі розвитку суспільства, її основні галузі, можливості практичного застосування знань.

Компетенції якими має оволодіти студент у процесі вивчення курсу «Загальна психологія»:

Студенти повинні показати глибокі теоретичні знання матеріалу: визначення понять, закономірностей та характеристики психологічних явищ, пояснити умови формування та розвитку пізнавальних процесів, фактори формування особистості та індивідуальних її особливостей; володіти вміннями: використання методів психології для вивчення психіки дітей і дорослих організовувати педагогічне спілкування в процесі навчання та виховання учнів у період практики, враховуючи вікові та індивідуальні їх особливості, активізувати розумовий їх розвиток та особистісні якості. Майбутні психологи повинні вміти спостерігати, описати та проаналізувати будь-яке психічне явище, віднести його до певного компоненту структури психіки, пояснити його взаємозв'язок з іншими компонентами психіки.

Вивчення курсу здійснюється за чотирма змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.

« ВСТУП ДО ПСИХОЛОГІЇ» НЕ 1.1 Предмет психології, її завдання та наукові принципи. Галузі психологічної науки.Визначення психології як науки. Завдання психології на сучасному етапі розвитку суспільства. Принципи психології. Сучасна психологія та її місце в системі наук. Структура сучасної психології. Стан та розвиток галузей психологічної науки. Значення різних психологічних знань для людини. НЕ 1.2 Наукове психологічне дослідження: принципи, структура, методи. Класифікація і характеристика методів психологічних досліджень. Структура психологічного дослідження. Принципи та етапи дослідження. НЕ 1.3. Виникнення та розвиток психіки. Психіка та свідомість.Поняття про психіку. Виникнення і розвиток форм психічного відображення у тварин як результат еволюції матерії. Етапи еволюції психіки. Психіка тварин і людини. Культурно-історична концепція розвитку психіки людини (Л.С.Виготського). Виникнення і психологічна характеристика свідомості людини. Свідомість як форма відображення дійсності людиною. Стани свідо-мості. Свідомість і несвідоме. Самосвідомість. НЕ 1.4. Історія розвитку знань про психічне. Основні напрямки сучасної зарубіжної психології. Періодизація історії психології. Психологія як наука про душу. Розвиток психології із стародавніх часів до середини 19 ст. Психологія як наука про поведінку. Психологія на сучасному етапі розвитку суспільства. Основні напрямки сучасної зарубіжної психології: біхевіоризм,

44

психоаналіз, гуманістична психологія, гештальттеорія, описова та когнітивна психологія (основні положення).

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. «ПСИХОЛОГІЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ»

НЕ 2.1. Увага: поняття, види, основні характеристики, розвиток уваги. Поняття про увагу та її значення в житті і діяльності людини. Дослідження уваги в психології. Фізіологічні основи уваги. Види уваги, їх психологічна характеристика, функції уваги. Причини мимовільної уваги. Властивості уваги. НЕ 2.2. Відчуття: класифікація, характеристика видів, основні властивості та характеристика відчуттів. Поняття про відчуття. Фізіо-логічні основи відчуттів. Класифікація відчуттів, психологічна характеристика їх видів. Загальні властивості і закономірності відчуттів. Пороги відчуттів. Розвиток відчуттів. Сенсорна ізоляція. НЕ 2.3. Сприймання: відчуття і сприймання, види сприймання та їх ха-рактеристика, принципи та ілюзії сприймання. Поняття про сприймання. Відмінність сприймання від відчуттів. Сприймання як багатоетапна дія. Фізіо-логічні основи сприймання. Класифікація сприймань, психологічна характеристика їх видів. Принципи сприймання (за гештальтпсихологією). Властивості сприймання. Індивідуальна різниця у сприйманні. Розвиток сприймання у дітей. НЕ 2.4. Пам’ять: види, характеристика процесів, теорії, мнемічні при-йоми запам’ятовування.Поняття про пам'ять, її значення. Фізіологічні основи пам'яті. Теорії пам'яті, їх характеристика. Види пам’яті. Процеси пам’яті. Запам'ятовування і його різновиди. Умови ефективного запам'ятовування. Збереження і забування. Боротьба із забуванням. Відтворення, його різновиди. Формування і розвиток пам'яті. Управління пам'яттю. Мнемотехнічні прийоми запам’ятовування. Забування та його причини. Індивідуальні особливості пам’яті. НЕ 2.5. Мислення, мова та мовлення. Поняття про мислення як вищу форму пізнавальної діяльності. Соціальна природа мислення. Єдність мислення і мовлення. Мислення як діяльність і розв'язування мислительних задач. Фор-ми мислення. Розумові дії та мислительні операції. Види мислення та його характеристики. Творче мислення та умови його продуктивності. Розвиток мислення. Мова і мовлення. Мова і її функції. Мова як засіб спілкування і як інструмент мислення. Смисл і значення слова. Властивості мови. Історичний розвиток мовлення. Теорії мовлення. Класифікація видів мовлення. Афазії. Ін-дивідуальні особливості мовлення. НЕ 2.6. Уява: види, механізми. Уява і творчість. Поняття про уяву. Соціальна природа уяви. Зв'язок уяви з об'єктивною дійсністю. Фізіологічні основи процесів уяви. Види уяви. Механізми переробки уявлень в уявні образи. Уява творчість.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. «ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВІ ПРОЦЕСИ»

НЕ 3.1. Почуття та емоції. Емоційні стани. Поняття про емоції і почуття та їх роль у практичній і пізнавальній діяльності. Функції емоцій. Теорії емоцій. Внутрішні зміни при емоційних реакціях. Основні емоційні стани та їх

45

зовнішній вираз. Вищі почуття та їх види. Розвиток вищих почуттів. Почуття й особистість. НЕ 3.2. Воля. Поняття про волю. Функції волі. Теорії волі. Довільні дії та їх особливості. Аналіз складної вольової дії. Фізіологічні та мотиваційні аспекти волі. Вольові якості особистості. Вольова регуляція поведінки. Фактори формування волі дитини.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4. «ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ»

НЕ 4.1. Мотивація. Поняття про мотивацію, мотиви, потреби та мотиватори. Види потреб. Мотиваційна сфера людини. Ієрархія потреб та ієрархія мотивів. Теорії мотивації. Види мотивів діяльності й поведінки. Функції мотиву. Зв'язок цілей й мотивів діяльності. Спрямованість особистості. Інтереси, ідеали, переконання, установки, життєві цілі, ціннісні орієнтації. НЕ 4.2. Активність. Поведінка. Діяльність. Співвідношення понять “активність”, “поведінка”, “діяльність”. Поняття про діяльність та її структуру. Класифікація дій. Психомоторна дія. Види діяльності. Закономірності формування вмінь і навичок. Місце навичок у структурі діяльності. Взаємодія навичок. Научіння та його категорії. Види поведінки. НЕ 4.3. Психологія спілкування. Поняття про спілкування, його багатоплановий характер. Єдність спілкування і діяльності. Завдання та функції спілкування. Форми спілкування. Аспекти (сторони) спілкування. Структура спілкування. Етапи спілкування. Засоби спілкування. Види спілкування. Психологічні механізми міжособистісного сприйняття. НЕ 4.4. Психологічна характеристика особистості. Загальне уявлення про особистість у психології. Поняття “людина”, “індивід”, індивідуаль-ність”, “особистість”. Структура особистості. Стійкість рис особистості. Поняття про Я-концепцію. Фактори, що впливають на формування Я-кон-цепції. Вплив Я-концепції на навчання, поведінку й діяльність. Самооцінка і рівень домагань. Особистість як історичний етап розвитку людини і суспільства. Критерії сформованості особистості. Сучасні теорії особистості та їх класифікація. Характеристика основних теорій особистості. НЕ 4.5. Міжособистісні стосунки. Поняття про міжособистісні стосунки. Спроби людини зрозуміти оточуючий світ. Поняття соціального впливу. Гру-пи та їх класифікація. Колектив як вища форма розвитку групи. Структура групи. Поняття сумісності. Класифікація стосунків за М.М.Ободовим НЕ 4.6. Темперамент і особистість. Поняття про темперамент. З історії вчень про темперамент. Типи темпераментів та їх психологічна характе-ристика. Основні теорії темпераменту. Фізіологічні характеристики темпераменту. Властивості темпераменту за Б.М.Тепловим. Врахування особливостей темпераментів у навчально-виховній роботі з дітьми. НЕ 4.7. Характер. Поняття про характер. Ступінь вираженості характеру. Характер і темперамент. Структура характеру. Поняття про динамічний стереотип. Людина як акцентуйована особистість. Акцентуйовані особистості (за К.Леонгардом). Акцентуація характерів підлітків (за А.Є. Личко), типи

46

акцентуацій та їх характеристика. Характер і практична діяльність. Формування та розвиток характеру. Самовиховання та проблема перевиховання характеру. НЕ 4.8. Здібності. Поняття про здібності. Основні ознаки наявності здібностей. Види здібностей: загальні і спеціальні, розумові і практичні, учбові і творчі, здібності до спілкування. Погляди на природу здібностей. Біологічне та соціальне в здібностях. Задатки як природна передумова здібностей. Неод-нозначність зв'язків задатків і здібностей. Рівні розвитку здібностей. Патологія здібностей. Вікові передумови розвитку здібностей. Здібності й особистість. Поняття про інтелект та його структуру. IQ. Тести вимірювання інтелекту.

Основна література до курсу: 1. Гальперин П.Я Введение в психологию. – М.,1976. 2. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. – М., 1986. 3. Маклаков А.Г. Общая психология: Ученбник для вузов. – СПб.: Питер, 2003. – 592 с 4. Немов Р.С. Психология. – В 3 кн. – Кн.1. Общие основы психологии. – М.:

Просвещение: Владос, 1995. 5. Нечитайло В.Н. Общая психология. – Донецк: ООО «Лебедь», 1998. 6. Основи загальної психології // За ред. акад. АПН України, проф. С.Д.Максименка. – К.:

НПЦ Перспектива, 1998. 7. Психологічний словник / За ред. В.І.Войтка. - К.: ВШ, 1982 8. Психологія / За ред. Ю.Л.Трофімова. – К.: Либідь, 2000. – 558 с. 9. Роменець В.А. Історія психології. – К.: Вища школа, 1978. 10. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – В 2 томах. – М., 1989.

«ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ» (Всього годин – 108; 3 кредити)

Форма контролю: іспит Мета викладання дисципліни: розвиток незалежної України, реформи,

що відбуваються в ній, становлення суспільства вимагають формування освічених, всебічно розвинених, ідейно переконаних, відданих своїй Батьківщині громадян.

Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення вікової психології: опанування теоретичні основи психічного розвитку (класичні теорії розвитку психіки людини на різних етапах її життєвого шляху; закономірності, принципи, умови, особливості психічного розвитку та соціалізації особистості у різні вікові періоди); уміння використовувати теоретичні знання у вирішенні соціально-педагогічних та психолого-педагогічних проблем; здатність до психологічного осмислення закономірностей психічного розвитку в онтогенезі, особливостей навчання і виховання дітей на різних вікових етапах, своєрідність діяльності, поведінки, можливості врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей і учнів різного віку в процесі виховання. уміння постійно підвищувати свою психологічну культуру, використовувати досягнення психологічної науки і практики, самостійно проводити психологічне дослідження.

47

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«ВСТУП ДО ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ» НЕ 1.1. Предмет, завдання та методи вікової психології Поняття про вікову психологію Сутність, об’єкт і предмет вікової психології Галузі вікової психології. Місце вікової психології системі психологічних наук. Завдання та проблеми вікової психології. З історії розвитку вікової психології. Методи вікової психології. Поняття про метод дослідження. Вимоги до методів дослідження. Особливості дослідження дитячої психіки. Структура методів вікової психології. Етапи психологічного дослідження. Психологічна характеристика основних методів вікової психології. НЕ 1.2.Загальна характеристика онтогенезу людської психіки Загальна характеристика онтогенезу людської психіки. Закономірності психічного розвитку. Умови психічного розвитку. Характеристика поняття «психічний розвиток». Характерні риси розвитку психіки. Фактори та рушійні сили розвитку психіки. Проблема співвідношення навчання і розвитку. .Роль спадковості і середовища у психологічному розвитку .Основні теорії психічного розвитку НЕ 1.3.Вікова періодизація психічного розвитку Поняття про періодизацію психічного розвитку Історичний аналіз періодизацій психічного розвитку. Принципи побудови періодизації психічного розвитку. Критерії вікової періодизації. НЕ 1.4. Проблема періодизацїї психічного розвитку Критичні періоди розвитку. Схема періодизації психічного віку особистості (Л.С.Виготський, Б.Д.Ельконін, Петровський А.В.) Періодизації за зовнішніми ознаками розвитку. Періодизації за однією ознакою розвитку. Періодизації на основі суттєвих ознак психічного розвитку.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. «ПСИХОЛОГІЯ ВІКОВОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ»

НЕ 2.1Початок людського життя. Пренатальний період Характеристика періодів пренатального розвитку. Психологічні особливості розвитку плоду. Народження та його вплив на подальший розвиток. Фактори психічного ризику для майбутньої дитини. Значення віку у психічному розвитку дитини, фази пренатального віку, початок психічного життя. НЕ 2.2 Психологічні особливості розвитку дітей в немовлячому віці Значення віку у психічному розвитку дитини. Передумови психічного розвитку немовляти. Криза новонародженості. Особливості анатомо-фізіологічного розвитку немовляти. Розвиток аналізаторів. Роль спілкування дитини з дорослими. Розвиток моторики дитини. Передумови психічного розвитку немовляти, спілкування немовляти з дорослими, особливості анатомофізіологічного та психічного розвитку немовляти, немовляцтво як період розвитку передумов для формування особистості. НЕ 2.3.Психологічна характеристика дітей раннього віку. Значення віку у психічному розвитку дитини. Оволодіння ходьбою та мовленням , їх значення для психічного розвитку дитини. Соціальна ситуація розвитку в

48

ранньому віці. Предметно-маніпуляційна діяльність. її розвиток та роль у психічному розвитку дитини. Основні новоутворення в ранньому віці, криза 3 років. Особлива роль раннього дитинства у психічному розвитку дітей. Найважливіші досягнення даного періоду. Психічний розвиток та формування особистості в ранньому дитинстві НЕ 2.4 Дошкільний вік: особливості його розвитку Передумови психічного розвитку дошкільника. Соціальна ситуація розвитку дошкільника. Гра - як провідний тип діяльності. Новоутворення дошкільного віку. Історія вивчення дошкільного віку. Психологічна готовність дітей до навчання в школі. Аналіз структури психічної готовності до навчання в школі. Проблема навчання шестирічних дітей НЕ 2.5. Розвиток пізнавальних особливостей та особистості в дошкільному віці Розвиток пізнавальної сфери в дошкільному віці.. Сенсорний розвиток. Розвиток особистості та емоційно-вольової сфери. Формування особистості в дошкільному віці НЕ 2.6.Психічний розвиток в молодшому шкільному віці Проблеми шкільного віку. Криза 7 років. Загальна характеристика соціальної ситуації розвитку. Навчальна діяльність молодшого школяра. Основні новоутворення у сфері а) пізнавальній; б) в особистісному розвитку. Характеристика початкового періоду шкільного життя і діяльності молодшого школяра. Особливості і структура навчальної діяльності молодшого школяра. Розвиток пізнавальних процесів у молодшому шкільному віці. НЕ2.7 Особливості психічного розвитку в підлітковому віці Проблеми підліткового віку. Соціальна ситуація розвитку та криза підліткового віку. Провідний тип діяльності. Анатомо-фізіологічна перебудова підлітка. Розвиток пізнавальних процесів. НЕ 2.8. Становлення особистості в підлітковому віці. Новоутворення віку. Учбова діяльність підлітків Особистість підлітка і основні новоутворення в її структурі. Стосунки з однолітками та дорослими. Учбова діяльність підлітків. Формування особистості підлітка. НЕ2.9.Психологічна характеристика ранньої юності. Загальна характеристика ранньої юності. Соціальна ситуація розвитку Спілкування з дорослими і ровесниками. .Загальна характеристика ранньої юності. Соціальна ситуація розвитку старшокласників. Спілкування з дорослими і ровесниками. Пізнавальні процеси і розумовий розвиток у старшому шкільному віці. НЕ 2.10. Становлення особистості в ранньому віці Самовизначення і особистісний розвиток в юнацькому віці. Криза 17років.Фактори вибору професії. Мотиви вибору професії. Формування життєвих планів і професійних інтересів. Основні напрямки розвитку самосвідомості у ранньому віці. Основні особливості спілкування та емоційного життя в ранній юності. Засоби виховання вищих почуттів у старшокласників. НЕ 2.11. Дорослість як етап онтогенезу Дорослість як психологічний період. Проблема віку дорослості. Характеристика соціальної ситуації розвитку в період дорослості. Провідна діяльність дорослої людини.

49

Ппсихофізіологічний та пізнавальний розвиток дорослої людини. Вікові періоди : рання дорослість, середній вік, пізня дорослість. Кризи віку віку : (нереалізованості, спустошеності, безперспективності). Кризи становлення особистості. здоров’я, значущих стосунків, особистої автономії, самореалізації, життєвих помилок .є криза середини життя. НЕ 2.12. Психологія старіння (геронтопсихологія). Періодизація старіння і старості. Теорії старіння. Припинення активної виробничої діяльності як основна ознака соціального старіння. Психологічні зміни в особистості старої людини: зміни -в просторовій орієнтації, рухах, логічних міркуваннях, потребах, мотивації, емоційно-вольовій сфері. Профілактика старіння. Ставлення старої людини до старості як психологічна проблема. Проблеми геронтології і місце в них питань руйнування (розпаду) психічної діяльності особистості.

Основна література до курсу: 1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. М.: Академический Проект, 2001.-704с. 2. Божович Л.І. Личность и ее формирование в дестском возрасте. - М.: Просвещение,

1968.- 464с. 3. Вікова психологія / За ред. Г .С.Костюка. - К.: Радянська школа, 1976. -271с. 4. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібн./ О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська,

З.В.Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001.- 416 с 5. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості К,: Рад.

школа, 1989, 6. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. - М.:

Издательский центр «Академия», 2002. – 456 с. 7. Немов Р.С. Психология. В 3 кн. Кн.2. Психология образования. - М.: Просвещение:

ВЛАДОС, 1995. – 496 с. 8. Обозов Н.Н. Возрастная психология: юность, и зрелость. - СПб.: СанВеда, 2000.–135 с. 9. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник. - К.: Академвидав,

2005. – 10. Фридман Л.М. Психология детей и подростков. - М.: Изд. Института психотерапии, 2003.

– 479 с. 11. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. - М, 1981. 12. Хрестоматия по детской психологии: от младенца до подростка. Учебное пособие / Ред.-

сост. к.психол.н. Г.В.Бурменская / Изд. 2-е, расш. - М.: Московский психолого-социальниый институт, 2005. – 656 с

„ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ" (Всього годин -- 108; 3 кредити)

Форма контролю: іспит Мета курсу: Забезпечити підготовку студентів, які володітимуть

глибокими знаннями в області сучасної педагогічної психології, здатних до практичної, викладацької, самостійної науково-дослідницької та науково-педагогічної діяльності.

Компетеннції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення курсу «Педагогічної психології» студент знати: основні і спеціальні методи педагогічної психології; основні проблеми педагогічної психології, її історію та тенденції розвитку; види,

50

умови і механізми учіння; фактори, що впливають на ефективність учбової діяльності; сучасні концепції учіння; особливості учіння, научіння, навчання та виховання на різних етапах розвитку особистості; психологію педагогічної діяльності; особливості педагогічного керівництва; завдання, структура, функції психологічної служби в системі освіти; вміти застосовувати базові знання для підвищення процесу навчання та учіння; для вирішення проблеми сензитивного періоду в розвитку, оптимального початку і. успішного завершення, зв'язку педагогічного впливу і психічного розвитку дитини, системного характеру розвитку і комплексності педагогічних впливів, дитячої обдарованості, педагогічної занедбаності, готовності до навчання у школі, індивідуалізації навчання, соціальної адаптації та реабілітації дітей, оптимальної психологічної підготовки вчителя і вихователя; застосовувати психодіагностичні методики в педагогічній діяльності з метою розвитку і корекції особистості, діагностики і формування мотивації учіння; давати рекомендації з питань навчання і виховання, педагогічного керівництва, програми їх упровадження; застосовувати інноваційні технології в процесів навчання та виховання.


«ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНИЙ ПРЕДМЕТ»

НЕ 1.1.Педагогічна психологія як психологічна дисципліна. Місце педагогічної психології в системі наукового знання Навчання і виховання як предмет педагогічної психології. Становлення педагогічної психологи,в Україні та Росії –в ХVІІІ-ХІХ ст. Теорії навчання Концепції управління навчанням. Розвиток особистості в процесі навчання. Завдання психології навчання як розділу педагогічної психології. Розділи педагогічної психології Принципи побудови досліджень у педагогічній психології. Методи педагогічної психології.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. «ВИХОВАННЯ ЯК ФЕНОМЕН ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ»

НЕ 2.1.Психологія виховання. Закономірності виховного впливу Виховання як суспільне явище та соціальна функція. Предмет психології виховання. Проблеми психології виховання. Виховання як процес формування цілісної особистості. Закономірності виховного впливу. Історичні моделі виховання.. Завдання психології виховання. НЕ 2.2. Особистісна орієнтація виховних технологій. Виховання та індивідуальний розвиток учнів. Процес виховання та чинники неорганізованого соціального впливу. Психологічні механізми виховання. Методи і прийоми виховного впливу Самопізнання та самооцінка як передумови самоактуалізації у вихованні. Критерії та показники вихованості. Вікові аспекти виховання і життєвий шлях особистості. Психологічні особливості дітей з асоціальною поведінкою. Психологія індивідуального підходу в процесі виховання особистості.


51

«НАВЧАННЯ ЯК ФЕНОМЕН ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ» НЕ 3.1. Психолого-педагогічні особливості навчального процесу Предмет психології навчання. Проблеми психології навчання. Психологія і педагогіка навчання. Типи навчання. Розвивальні можливості навчання. Мотиви навчання. Моделі навчання. Психологічні аспекти дидактичних принципів, змісту предмета і методів засвоєння знань, умінь, навичок. Концепції управління навчанням. Перспективи індивідуального розвитку учнів. Завдання психології навчання як розділу педагогічної психології. НЕ 3.2. Психологія учіння. Учіння як одна зі сторін педагогічного процесу. Теоретичні і практичні проблеми психології учіння. Види і структура навчальної діяльності. Основні компоненти учіння. Вікова динаміка процесу учіння. Рівні сформованості навчальної діяльності. Здібності до учіння. Процес засвоєння як зміст навчальної діяльності учнів. Проблема научіння. Н.Е.3.2. Психологічні основи оптимізації навчання. Вікові аспекти навчання. Психологія викладання навчального матеріалу і керівництво розвитком учня. Навчальна діяльність учня у психологічній структурі навчання. Навчальні впливи у психологічній структурі методів викладання. Психологія методів викладання. Навчання у співробітництві. Соціально-психологічні механізм навчання. НЕ 3.4. Психологія напрямів діяльності вчителя у сфері навчання. Формування мотивації навчання. Психологія опитування учнів. Психологія оцінювання знань, умінь і навичок учня. Психологічні умови формування вмінь самостійно навчатися. Подолання неуспішності в учінні.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4. «СУБ'ЄКТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ФЕНОМЕН

ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ» НЕ 4.1. Психологія особистості вчителя і закономірності педагогічної діяльності Особливості педагогічної діяльності. Педагогічні здібності та їх структура. Педагогічні вміння і навички. Структура педагогічної діяльності вчителя. Професійна спрямованість особистості вчителя. Види стилів та індивідуальний стиль діяльності вчителя. Психологічні основи педагогічної оцінки, педагогічного такту, педагогічної етики. Взаємини вчителя з учнями. Психологічна готовність вчителя до педагогічної праці. Взаємостосунки вчителів як необхідна умова створення сприятливого психологічного клімату в школі.

Основна література до курсу: 1. Бандурка О.М.Основи психології і педагогіки [Текст] : підручник для вищ. навч. закл.

МВС України / О.М.Бандурка, В.О.Тюріна, О.І.Федоренко ; МВС України, Нац. ун-т внутр. справ. - Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ,2003.- 335 с.

2. Вікова та педагогічна психологія [Текст] : метод. рекомендації / М-во освіти і науки України, Чернівец. нац. ун-т ім. Ю.Федьковича ; Уклад. О.С. Тарновська, Н.М. Апетик. - Чернівці : ЧНУ, 2003. - 34 с.

3. Власова О.І.Педагогічна психологія [Текст] : навч. посібник для вищ. навч. закл. / О.І.Власова. - К. : Либідь, 2005. - 399 с. - Бібліогр.: с. 395.

http://e-cat.scilib.chnu/cgi/irbis64r_opak71/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=GEN&P21DBN=GEN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=3&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=0&S21STR=%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%83%D1%80%D0%BA%D0%B0,%20%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%20%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

http://e-cat.scilib.chnu/cgi/irbis64r_opak71/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=GEN&P21DBN=GEN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=3&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=0&S21STR=%D0%92%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0,%20%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0%20%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0

52

4. Возрастная и педагогическая психология [Текст] : хрестоматия: Для студентов высш. пед. учеб. заведений / Сост. И.В. Дубровина, А.М. Прихожан, В.В. Зацепин. - М. : Академия, 2003. - 367 с. - (Высшее образование).

5. Кордунова Н.О. Психолого-педагогічний практикум для вчителів [Текст] : учебное пособие / Н.О.Кордунова. - Луцьк : Вежа, 2003. - 72 с. - Бібліогр.: с. 63-71.

6. Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія [Текст] : (Курс лекцій): Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / В.П.Кутішенко ; М-во освіти і науки України, Ін-т соц. роботи та упр. НПУ ім. М.П.Драгоманова. - К. : Центр навч. л-ри, 2005. - 125 с.

7. Немов Р.С.Психология [Текст] : учебник. В 3 кн. Кн. 2. Психология образования / Р.С.Немов. - 4-е изд. - М. : Владос, 2003. - 606 с.

8. Савчин М.В. Педагогічна психологія: Навч.почіб. – К.: Академвидав, 2007. – 424 с.

«ОСНОВИ ПСИХОДІАГНОСТИКИ»

(Всього годин – 72; 2 кредити) Форма контролю: іспит

Мета викладання дисципліни. Курс психодіагностики й корекції – специфічний. Він має широке прикладне значення. В цьому контексті найважливішою метою даного курсу є ознайомлення студента – майбутнього спеціаліста, магістра з особливостями його діяльності в галузі практичної психологічної допомоги, спрямування на те, що для вирішення актуальних завдань практики (наприклад, для забезпечення високого рівня ефективності навчально-виховного процесу в школі) потрібна допомога психолога з відповідним рівнем фахової підготовки, який би володів не лише теоретичними знаннями з психологічних дисциплін, а й методами вивчення психології дитини (зрілої особистості), умів добирати батареї адекватних методик з урахуванням потреб та цілей вивчення конкретного психологічного явища, забезпечувати науково–дослідницьку роботу, надавати допомогу превентивного чи корекційного характеру по усуненню виявлених недоліків або відхилень психічного, особистісного розвитку тощо.

Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни

Після засвоєння програми з психодіагностики й корекції студенти повинні знати: соціально-етичні вимоги до особистості фахівця, проведення ним психодіагностичних вимірювань та обговорення (виголошення) результатів дослідження; основні підходи психодіагностики, принципи виміру особливостей психіки людини; етапи дослідження, їх зміст та завдання психолога на кожному з них; методи психодіагностики, їх різновиди та призначення, різновиди корекційної роботи з урахуванням визначеної проблеми; особливості усного й письмового опитування; психометричні основи психологічної діагностики, шкалювання, різновиди шкал та їх застосування; можливості наочного наведення показників психодіагностичного дослідження (діаграми, графіки, таблиці та їх види); методи й методики для вивчення пізнавальної діяльності дітей різного віку й дорослих, особистісних якостей та характеру міжособистісних стосунків;

http://e-cat.scilib.chnu/cgi/irbis64r_opak71/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=GEN&P21DBN=GEN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=3&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=0&S21STR=%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B4%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0,%20%D0%9D%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F%20%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0

http://e-cat.scilib.chnu/cgi/irbis64r_opak71/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=GEN&P21DBN=GEN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=3&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=0&S21STR=%D0%9A%D1%83%D1%82%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE,%20%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0

http://e-cat.scilib.chnu/cgi/irbis64r_opak71/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=GEN&P21DBN=GEN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=3&S21P02=0&S21P03=A=&S21COLORTERMS=0&S21STR=%D0%9D%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B2,%20%D0%A0%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%82%20%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

53

методи й методики виявлення факторів впливу на становлення особистості та її поведінку. Окрім теоретичних знань з психологічної діагностики, студенти - майбутні психологи повинні вміти: аналізувати проблеми згідно запиту на психодіагностичне обстеження; володіти інструментарієм та технологією його використання з метою діагностування психічних явищ; відбирати необхідні методи дослідження та створювати комплекси методів і конкретних методик для забезпечення об’єктивності й надійності результатів; формувати вибірку досліджуваних у відповідності з вимогами психодіагностики; визначати об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження; відбирати адекватні статистичні та клінічні методи опрацювання результатів дослідження, вміти проводити їх кількісну і якісну інтерпретацію; методологічно та концептуально обґрунтовувати висновки за емпіричними дослідженнями (поставлений діагноз щодо вирішуваної проблеми, розробки програм профілактики й корекції); оформляти наочне наведення показників результатів дослідження; на основі висновків розробляти поради й рекомендації досліджуваним і значущим оточуючим по організації превентивної роботи й корекції окремих психічних явищ; планувати профілактичну й корекційну роботу, підбирати адекватні вправи, проводити тренінги тощо.


«ПСИХОДІАГНОСТИКА ЯК НАУКА» НЕ 1.1. Психодіагностика (ПД) в системі наукових знань. Предмет,завдання ПД як галузі знань. Базові галузі її виникнення та галузі розвитку Зв’язок ПД з різними науками. ПД і психодіагностична практика. Психологічний діагноз. Проблеми і задачі ПД на сучасному етапі розвитку суспільства. Місце психодіагностики в сфері освіти та робота інших психологічних служб. НЕ 1.2. З історії теорії й практики вітчизняної та зарубіжної психодіагностики. Виникнення тестування. Історія проективних тестів; контент-аналізу. Становлення та розвиток світової та вітчизняної психологічної діагностики. Практична психологічна служба в зарубіжних економічно розвинених країнах. Сучасний стан проблеми. Історія психодіагностики і практичної психологічної служби в Україні. НЕ 1.3 Соціальні й етичні аспекти психодіагностики. Нормативні приписи розробникам і користувачам психодіагностичних тестів. Вимоги до користувачів методик психологів і фахівців-суміжників. Тестування і громадянські права. Основні принципи професійної етики. Повідомлення результатів тестування. Причини виникнення типових помилок при проведенні психодіагностичних досліджень. Вимоги до психодіагностичної літератури та методичних матеріалів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. «ОСНОВИ ПСИХОДІАГНОСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ»

54

НЕ 2.1. Етапи наукового дослідження. Генеральна сукупність (ГС). Вибірка. Підготовка й організація наукового дослідження. Формулювання наукового апарату, визначення завдань, розробка концепції дослідження. Поняття генеральної сукупності та вибірки. Способи вибірки. Процес обслідування: планування й організація; визначення емпірико-аналітичних методів; проведення обслідування й опрацювання емпіричних даних (теоретичне, статистичне, практичне). НЕ 2.2. Психометричні основи психодіагностики. Психометрика, її розвиток. Види психометрики. Завдання загальної та диференційної психометрики. Вимоги до методів. . Аналіз методів дослідження з позиції загальної та диференційної психодіагностики. Основні підходи щодо проведення досліджень та аналізу результатів вимірів. НЕ 2.3. Психодіагностичний тест. Проблеми конструювання ПД методик, адаптації іноземних тестів. Стандартизація і нормування шкал. Психодіагностичне тестування. Місце тестів серед психодіагностичних методів. Основні властивості методик. Тестові норми, їх репрезентативність. Надійність і точність тестів. Фактори, що знижують точність вимірів. Валідність тестів, її визначення та види. Принципи конструювання ПД методик. Адаптація іноземних тестів: теоретичні і методологічні питання. Психометрична підготовка психолога. НЕ 2.4. Психодіагностичний процес. Основні системи та основні структури (№№ 1-8) ПД. Фази процесу психодіагностики, його суб’єктивний та об’єктивний компоненти. Етапи опрацювання емпіричних даних, рівні діагностичних висновків. Основні положення інтерпретації результатів психологічного дослідження. Визначення та аналіз основної структури процесу діагностики згідно проблеми дослідження (ситуації).

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДІАГНОСТУВАННЯ В

ШКІЛЬНІЙ ГАЛУЗІ. МЕТОДИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ НЕ 3.1. Принципи розробки і застосування ПД в школі. Положення щодо психологічної діагностики в школі. Основні групи проблем ПД в шкільній практиці. П’ять основних аспектів забезпечення психологічного вимірювання. Дослідження працездатності НС особистості, пізнавальних процесів відчуття і сприймання НЕ 3.2. Я-концепція особистості, її дослідження. Я-концепція вчителя. Я-концепція як інтегральне психологічне утворення. Структура Я-концепції в науковій літературі. Теорія і практика вивчення Я-концепції вчителя. Вплив позитивної й негативної Я-концепції вчителя на розвиток Я-концепції учня. Методи дослідження особистості. Дослідження професійної діяльності вчителів з позитивною та негативною Я-концепцією. НЕ 3.3. Шкали у психологічній діагностиці. Поняття шкали у ПД. Неметричне шкалювання (номінативна, порядкова шкали) Метричне шкалювання (інтервальна , пропорційна шкали). Критерії шкал. Практика застосування шкал. Дослідження уваги, пам’яті. Оформлення протоколів.


55

СТАТИСТИКА У ПД ТА УНАОЧНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ТА АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ НЕ 4.1.Статистичні способи обробки результатів дослідження. Роль статистичних методів у психологічній діагностиці. Міри центральної тенденції. Міри взаємозв ‘язку у психодіагностиці Аналіз методів дослідження та адекватних їм методів статистичної обробки емпіричного матеріалу. Проведення досліджень, інтерпретація результатів. НЕ 4.2.Унаочнення показників у психодіагностиці. Значення унаочнення результатів психодіагностичних вимірів. Правила унаочнення даних. Види графічного наведення показників. Практика унаочнення емпіричних даних та їх аналіз (аудиторна робота). Обговорення результатів самостійних досліджень, їх унаочнення та оформлення протоколів.

Основна література до курсу: 1. Альманах психологических тестов. Рисуночные тесты.- М.: КСП, 1997.- 320 с. 2. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагно-стике. - СПб :

Питер, 1999. 3. Бурлачук Л.Ф. Психодіагностика.- СПб: Питер, 2002.- 352 с. 4. Бурлачук Л.Ф. Психодіагностика личности.- К.: Здоровье, 1989.- С. 26-27. 5. Практикум по психологии / Под ред. А.Н. Леонтьева, Ю.Б. Гиппенрейтер.- М.: МГУ,

1972.- С. 95-104,105-144,145-174,195-213,216-218, 230- 236 6. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / Под ред. А.А.

Крылова и С.А. Маничева.- Изд 2-е, дополн..- СПб.: Питер, 2000.- 560 с. 7. Фридман Л.М., Пушкина Т.А., Каплунович И.Я. Изучение личности учащегося и

ученических коллективов.- М.: Просвещение, 1988.- С. 89, 172-190.

«ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ» (Всього годин -- 108; 3 кредити)

Форма контролю: іспит Курс „Загальні основи педагогіки” є складовою частину

фундаментального курсу „Педагогіка” у професійно-педагогічній підготовці вчителя початкових класів.

Мета курсу – формування знань студентів про загальні основи педагогіки як науки в умовах загальної середньої освіти.

Головним завданням курсу є розвиток у майбутніх вчителів педагогічного та аналітичного мислення, творчого підходу до вирішення педагогічних ситуацій, що складаються у процесі педагогічної діяльності, формування умінь приймати найоптимальніші рішення у відповідності до педагогічних закономірностей, принципів педагогічного процесу. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення курсу „Загальні основи педагогіки ” знати про: сутність педагогіки як науки, її об’єкт, предмет вивчення та педагогічні категорії; історію виникнення педагогіки як науки про виховання; систему педагогічних наук та зв’язок педагогіки з іншими науками; методологічні основи педагогіки; роль і місце педагогіки в системі підготовки педагогічних кадрів; сутність процесу формування особистості та

56

психолого-педагогічні особливості молодшого школяра; логіку та умови ефективної побудови цілісного педагогічного процесу; виховання як педагогічне явище, його сутність та особливості; основні закономірності та принципи виховання; основні напрями змісту виховання в системі загальної середньої освіти.

уміння: аналізувати педагогічні явища, процеси, факти із застосуванням теоретичних положень педагогіки й досвіду практики; використовувати педагогічні ідеї педагогів-класиків та сучасників в організації навчання й виховання;- підбирати методи психолого-педагогічних досліджень для вивчення особистості школяра, аналізу результатів педагогічної діяльності; здійснювати різні напрями виховання у роботі з школярами в умовах школи та позашкільних закладів освіти; вміло будувати взаємостосунки з учнями, батьками, колегами у процесі педагогічної діяльності.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.

«ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ» НЕ.1.1. ПЕДАГОГІКА ЯК НАУКА ПРО ВИХОВАННЯ, ОСВІТУ ТА НАВЧАННЯ. Поняття про педагогіку як науку та навчальний предмет. Предмет, завдання та категорії педагогіки. Функції педагогіки. Структура педагогіки та її галузі. Зв’язок педагогіки з іншими науками. Джерела становлення та розвитку педагогіки як науки. НЕ.1.2. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПЕДАГОГІКИ ЯК НАУКИ ПРО ВИХОВАННЯ В РІЗНІ ІСТОРИЧНІ ЕПОХИ. Зародження виховання. Основні напрями сучасної теорії виховання. Педагогічна думка в дохристиянський період (Спартанська і Афінська система виховання). Елементи педагогіки у філософських системах стародавнього світу. Педагогічні погляди стародавніх грецьких філософів (Сократа, Аристотеля, Платона, Демокрита, Квінті ліана). Школа, виховання та педагогічні ідеї епохи Середньовіччя. Педагогічна думка епохи Відродження. НЕ.1.3. КЛАСИКИ ЗАРУБІЖНОЇ ТА ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІКИ ПРО ПЕДАГОГІЧНУ НАУКУ І ПЕДАГОГІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК МИСТЕЦТВО. Я.А.Коменський – фундатор педагогічної науки. Зарубіжні класики педагогіки : діяльність та педагогічні погляди (Ж.Ж.Руссо, Ф.Дістервег, Й. Песталоцці ). Просвітницька діяльність і педагогічні ідеї відомих українських педагогів (Г.С.Сковорода, К.Д.Ушинський, В.О.Сухомлинський, А.С.Макаренко). НЕ.1.4. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ Методологія педагогіки. Основні рівні методологічного підходу. Сутність та основні види наукових досліджень. Особливості педагогічних досліджень, їх завдання та можливості. Методи педагогічних досліджень: сутність та види. НЕ.1.5. РОЗВИТОК ТА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ Поняття про розвиток та формування особистості. Основні фактори, що впливають на особистості: роль спадковості в розвитку людини; вплив середовища та його основні види; значення виховання у формуванні особистості людини.

57

Взаємозв’язок розвитку, виховання та навчання. Роль діяльності, спілкування, власної активності в розвитку та вихованні особистості. Вікова періодизація розвитку школяра. Особливості вікових етапів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. «СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІКИ»

НЕ.2.1. ВИХОВАННЯ ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ. ВИХОВНИЙ ІДЕАЛ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ. Поняття про мету виховання. Умови і фактори визначення цілей виховання. Зародження та формування ідеї про всебічний розвиток особистості. Мета національного виховання.. Погляди вчених на проблему мети виховання. Мета виховання в сучасній педагогіці. Виховний ідеал національного виховання за Г.Ващенком. Зарубіжна педагогіка про мету виховання. НЕ.2.2. ОСВІТА ЯК СПОСІБ ВХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ У СВІТ НАУКИ ТА КУЛЬТУРИ. Поняття про систему освіти. Структура та принципи побудови освіти в Україні. Основні нормативні документи, що відображають національну систему освіти. Загальна середня освіта як основна ланка всебічного розвитку особистості. Закон України „Про загальну середню освіту”. Основні типи навчально-виховних закладів для і розвитку дітей та молоді в системі освіти. НЕ.2.3. ЦІЛІСНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС. Історичні передумови розуміння педагогічного процесу як цілісного процесу. Сутність та рушійні сили педагогічного процесу. Педагогічний процес як система. Закономірності педагогічного процесу. Етапи педагогічного процесу. Роль вчителя у їх реалізації.

Основна література до курсу: 1.Педагогика / Под ред. Ю.К. Бабанского . – М.: Просвещение, 1983. – 608 с. 2.Харламов И.Ф. Педагогика. – М.: Высшая школа, 1990. – 576 с. 3.Галузинський В.М., Евтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія . – К.: Вища школа, 1995.

– 237 с. 4.Ильина Т.А. Педагогика. – М.: Просвещение, 1984. – 495 с. 5.Подласый И.П. Педагогика. – М.: Просвещение, 1996. – 632 с. 6.Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. – К.: Тов. “УВПК “Екс Об”,

1999. – 303 с. 7.Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Академія, 2000. – 543 с. 8.Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. – К., 2001. – 608 с. 9.Сластенин В.А., Исаев И.Ф., Шиянов Е.Н. Педагогика. – М.: Академия, 2002. – 576 с. 10. Кузьмінський А.І., Вовк Л.П., Омеляненко В.Л. Педагогіка. – К.: Знання – Прес,

2003.

«ТЕОРІЯ ВИХОВАННЯ» (Всього годин -- 126; 3,5 кредити)

Форма контролю: іспит Мета курсу: формування знань студентів про сутність та особливості

виховного процесу; форми, методи, напрямки виховання та шляхи їх реалізації.

58

Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення курсу знати: сутність процесу виховання загальні закономірності та принципи; метод и та форми; новітні технології виховання студент у процесі вивчення курсу «Теорія виховання». уміти: здійснювати виховний вплив на школяра ; використовувати ефективні методи та форми у своїй практичній діяльності; реалізовувати напрямки виховання у навчально-виховному процесі початкової школи.


« ВИХОВАННЯ ЯК ПЕДАГОГІЧНЕ ЯВИЩЕ. СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ»

НЕ 1.1. Процес виховання та його характеристика Виховання як спеціально-організований і свідомо здійснюваний педагогічний процес: сутність процесу виховання, його особливості; мета і завдання виховного процессу. Особливості виховного процесу. Компоненти виховного процесу. Суб’єкт і об’єкт виховного процесу. Основні підходи у вихованні. НЕ 1.2. Загальні закономірності та принципи виховання Основні закономірності процесу виховання.утність поняття „принципи виховання” та характеристика класичних принципів виховання. Принципи виховання у концепції національного виховання. НЕ 1.3. Загальні методи виховання. Умови вибору і ефективності застосування методів виховання Поняття про методи виховання. Класифікація методів виховання. Характеристика основних груп методів виховання: а) методи формування свідомості особистості; б) методи організації діяльності; в) методи стимулювання. г) методи контролю та аналізу результатів виховної діяльності. 4. Система засобів виховання. Взаємозв’язок методів і засобів виховання.5. Вибір методів виховання. НЕ 1.4 Форми організації виховного процесу в сучасній школі Сутність поняття «форма організації виховного процесу». Функції форм виховної роботи. Підходи до класифікації організаційних форм виховного процесу. Позакласна і позашкільна форми виховної роботи, їх взаємозв’язок. НЕ 1.5.Організація самовиховання школярів Умови успішної організації самовиховання учнів. Етапи роботи з організації процесу самовиховання. Прийоми самовиховання. НЕ 1.6 Виховання особистості в колективі Виховуючий колектив як соціально-виховуюча система та його основні ознаки. Розвиток і становлення виховуючого колективу. Взаємодія педагогічного й учнівського колективів. НЕ 1.7 Роль класного керівника (класовода) у виховній системі школи Функції класного керівника. Напрямки і форми роботи класного керівника. Робота класного керівника з вивчення учнів. Робота класного керівника з організації та проведення позакласної виховної роботи. НЕ 1.9 Особистісно-орієнтоване виховання як нова парадигма освіти Особистісно-орієнтоване виховання – нова освітня філософія. Особистість у духовно-ціннісному контексті. Виховна позиція – розуміння дитини,

59

визнання дитини, прийняття дитини. Ціннісна система у розвитку особистості.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. «ЗМІСТ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА

ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ ВИХОВАННЯ» НЕ 2.1. Розумове виховання та роль учителя у розвитку пізнавальних інтересів школярів. Сутність та завдання розумового виховання. Основні шляхи розумового виховання. Основні компоненти розумового виховання: система знань, умінь, погляди на пізнання і свідомість людини, сучасна культура трудової та пізнавальної діяльності. Роль пізнавального інтересу в розумовому вихованні. Вікова динаміка інтересів. Ознаки інтересу та його критерії). Формування наукового світогляду школярів. НЕ 2.2. Виховання основ моральної культури в сучасній школі Основні поняття морального виховання. Моральне виховання в сучасних умовах. Використання методів народної педагогіки в моральному вихованні школярів. НЕ 2.3. Естетичне виховання школярів, його сутність та завдання Поняття про естетичне виховання, його сутність і завдання. Компоненти естетичної культури Шляхи та засоби естетичного виховання. Роль народної педагогіки в естетичному вихованні підростаючого виховання. В.О.Сухомлинський про естетичне виховання. НЕ 2.4. Екологічне виховання школярів на сучасному етапі Екологічна культура як формування гармонійних відносин людини і природи. Поняття про екологічне виховання, його суть і завдання на сучасному етапі; система екологічного виховання. Основні принципи екологічного виховання і формування екологічної культури. Зв’язок екологічного виховання з естетичним. НЕ.2.5. Трудове виховання та професійна орієнтація школярів Сутність понять „трудова освіта”, „трудове виховання”. Мета, зміст та форми роботи з трудового виховання в сучасній школі. Професійна орієнтація школярів. Профінформація, профвідбір, профдіагностика, профадаптація, профконсультація. НЕ 2.6. Фізичне виховання й загартування здоров’я школяра Сутність поняття „фізичне виховання”. та „фізична культура”. Зміст роботи по вихованню фізичної культури учнів. Система фізичного виховання; основні форми, методи, засоби фізичного виховання та загартування здоров’я школярів. НЕ 2.7 Економічне виховання та економічна освіта в сучасній школі Економічне виховання як систематичний, цілеспрямований вплив з метою формування в учнів економічних знань. Економічна освіта. Мета, завдання, зміст, форми та методи роботи з економічного виховання школярів. Забезпечення умов для економічного виховання. НЕ 2.8. Правове виховання. Виховання свідомої дисципліни, почуття обов’язку та відповідальності Декларація прав дитини та конвенція про

60

права дитини. Формування правової культури громадянина України як мета виховання. Завдання, зміст та форми правового виховання в сучасній школі. НЕ 2.9. Статеве та санітарно-гігієнічне виховання школярів Статеве виховання як складова загального процесу виховання. Вікові особливості школярів та статеве виховання. Складові статевого виховання. НЕ 2.10. Превентивне виховання дітей та молоді. Сутність, мета і завдання превентивного виховання. Суб’єкти і об’єкти превентивного виховання. Функції превентивного виховання. Принципи побудови превентивного виховання., його шляхи. Антинаркогенна виховна робота як один з напрямів превентивного виховання. НЕ 2.11. Виховання громадянської культури. Сутність поняття громадянське виховання, його мета і завдання. Принципи та підходи виховання громадянина. Зміст, форми та основні шляхи реалізації громадянського виховання. НЕ 2.12. Сімейне виховання. Спільна робота школи, сім’ї та громадськості. Сім’я як педагогічна система. Основні функції сім’ї. Зміст, завдання і методика виховання дітей у сім’ї. Шляхи підвищення педагогічних знань батьків. Види й форми роботи з батьками у взаємодії школи і сім’ї з метою виховання підростаючого покоління.

Основна література до курсу: 1. Вишневський О. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій. Підручник для студентів /

Під ред.. Вишневського О. – Дрогобич, Відродження, 2001. – 268с. 2. 2.Лозова В.І., Трочко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний

посібник / Харк. держ. пед.ун-т ім.Г.С.Сковороди. – 2-вид., випр. і доп. – Харків: «ОВС», 2002. – 400с.

3. 3.Маленкова Л.І. Теория и методика воспитания. Учебное пособие. – М.: Педагогогическое общество России,, 2002. – 480с.

4. Матвієнко О.В. Виховання молодших школярів: теорія і технологія. – К.: ВД «Стилос», 2006. – 543с.

5. Омельяненко В.Л., Кузьмінський А.І. Теорія і метока виховання: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2008. – 415с. (навчально-методичний комплекс з педагогіки).

6. Рожков М.И., Байбородова Л.В. Организация воспитательного процесса в школе: Учеб. пособие для студ. Высш.учеб.заведений. – М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2001. – 256с.

7. Савченко О.Я. Виховний потенціал початкової освіти: посібник для вчителів і методистів навчання / О.Я.Савченко. – 2-ге вид., доповн., переробл. – К.:.Богданова А.М., 2009. – 226с.

8. 8.Трухін І.О., Шпак О.Т. Психолого-технологічні основи шкільного виховання: Навчальний посібник для студентів педагогічних ВНЗ. – Дрогобич: Вимір, 2003. – 406с.

9. Трухін І.О., Шпак О.Т. Основи шкільного виховання: Навчальний посібник. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 368с.

61

«ДИДАКТИКА ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ» (Всього годин -- 162; 4,5 кредити)

Форма контролю: іспит Навчальна дисципліна „Дидактика початкової школи” є складовою

частину провідного курсу „Педагогіка” у професійно-педагогічній підготовці вчителя початкових класів.

Мета викладання дисципліни: формування знань студентів про сутність та особливості організації (методи, форми, прийоми) дидактичного процесу в умовах початкової та загальноосвітньої школи.

У результаті вивчення курсу „Дидактика початкової школи” студенти повинні набути таких компетенцій: знання про сутність дидактики як науки, її об’єкт, предмет вивчення та дидактичні категорії; історію виникнення дидактики як науки про освіту та навчання; дидактичні основи процесу навчання; діяльність вчителя та учнів у дидактичному процесі; закономірності та принципи навчального процесу; зміст загальної й зокрема, початкової освіти та нормативні документи, що його відображають; методи, засоби, форми навчання; урок як основну форму навчання в школі; перевірку навчальних досягнень учнів та критерії оцінювання; особливості роботи з школярами різних навчальних досягнень; педагогічні інновації в дидактичному процесі; уміння: аналізувати дидактичні явища, процеси, факти з точки зору сучасної педагогіки й практики; формулювати освітню, виховну та розвивальну мету уроку; організовувати власну діяльність та навчально-пізнавальну діяльність учнів у процесі навчання; дотримуватись і реалізовувати на практиці принципи навчання; аналізувати зміст освіти та добирати його до конкретного уроку; добирати найефективніші методи, форми навчального процесу відповідно до теми і мети уроку; визначати тип уроку та розробляти відповідну структуру уроку; здійснювати аналіз та самооцінку проведеного уроку з метою його подальшого удосконалення; організовувати самостійну роботу учнів у процесі навчання; здійснювати перевірку та оцінювання навчальних досягнень учнів відповідно до критеріїв; використовувати у процесі уроку елементи дидактичних інновацій.

Вивчення курсу здійснюється за трьома змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ДИДАКТИКИ» Н.Е. 1.1. Дидактика як теорія освіти та навчання. Загальне поняття про дидактику як науку та навчальний предмет. Історія її розвитку. Предмет, об’єкт та завдання дидактики. Аналіз дидактичних категорій як основних понять теорії освіти та навчання. Особливості дидактики початкової школи. Н.Е. 1.2. Дидактичні концепції. Аналіз основних дидактичних концепцій. Розвиток дидактики на сучасному етапі. Дидактичні концепції розвивального навчання: концепція Л.В.Занкова; концепція змістового навчання (В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін); концепція поетапного формування розумових дій (П.Л.Гальперін, Н.Ф.Тализіна); концепція проблемного навчання; концепція З,І.Калмикової; концепція Л.М.Фрідмана; концепція

62

Є.Н.Кабанової-Мюллер. Концепції особистісно-орієнтованого навчання (Ш.О.Амонашвілі, С.Н. Лисенкові, І.П.Волков, В.Ф.Шаталов, Є.Н.Ільїн). Н.Е. 1.3. Дидактичні основи процесу навчанн Сутність та методологія процесу навчання. Процес навчання як система. Структурні компоненти процесу навчання. Основні функції навчання (освітня, виховна, розвивальна). Їх єдність та шляхи реалізації. Н.Е. 1.4. Діяльність вчителя та учнів у процесі навчання. Структура діяльності вчителя в навчальному процесі (планування, організація діяльності, стимулювання активності, контроль, корекція та аналіз діяльності). Психологічні основи діяльності учнів у процесі навчання (сприймання, осмислення, розуміння, запам’ятовування, узагальнення, систематизація, закріплення та застосування на практиці). Взаємодія вчителя та учнів у навчально-виховному процесі. Н.Е. 1.5. Закони і закономірності навчального процессу. Сутність понять «закон», «педагогічний закон». Закони навчального процесу. Закономірності навчання, їх сутність та значення для дидактичного процесу. Н.Е. 1.6. Принципи навчання. „Принципи навчання” як дидактичні категорії. Правила навчання як елементи дидактичних принципів. Взаємозв’язок принципів та закономірностей навчання. Характеристика основних дидактичних принципів (науковості, послідовності, доступності у навчанні, наочності, індивідуального підходу, свідомості та активності, емоційності та ін.). Н.Е. 1.7. Зміст загальної освіти. Зміст освіти: сутність, значення та основні поняття, що його відображають. Аналіз джерел формування змісту освіти. Фактори впливу на формування змісту освіти. Принципи та критерії відбору змісту освіти. Н.Е. 1.8. Основні нормативні документи змісту освіти. Стандартизація освіти в основній школі. Державний стандарт змісту початкової освіти. Навчальний план: сутність та структура. Навчальні програми освітніх дисциплін: сутність та характеристика. Особливості навчальних програм початкової школи. Стратегія розвитку варіативної освіти в Україні. Підручники та навчальні посібники, вимоги до їх структури та оформлення. Аналіз підручників для початкової ланки освіти.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «МЕТОДИ, ЗАСОБИ ТА ФОРМИ НАВЧАННЯ»

Н.Е. 2.1. Загальні методи навчання. Поняття про методи навчання, їх значення у навчальному процесі. Прийом як складова методу навчання. Основні підходи до класифікації методів навчання: сутність поняття „класифікація методів навчання”; традиційна класифікація методів навчання; класифікація методів навчання за їх призначенням (М.Данилов, Б.Єсипов; класифікація методів навчання за характером пізнавальної діяльності (І.Лернер, М.Скаткін); класифікація методів навчання за дидактичними завданнями (Г.Щукіна, І.Огородніков); бінарна класифікація методів навчання (М.Махмутова). Сучасна класифікація методів навчання за Ю.К.Бабанським: методи організації та здійснення навчально-пізнавальної

63

діяльності учнів: їх характеристика та можливості використання в початковій школі; методи стимулювання навчальної діяльності школярів, їх сутність та значення у навчальному процесі; методи контролю та самоконтролю школярів у навчальному процесі. Проблема оптимального вибору методів навчання. Н.Е. 2.2. Засоби навчання. Сутність поняття „засоби навчання”. Види засобів навчання. Основні підходи до створення та використання засобів навчання. Матеріальні та ідеальні засоби навчання, вимоги до їх використання. Специфіка засобів навчання у початковій школі. Н.Е. 2.3. Форми організації навчального процесу в школі.Поняття про форми організації навчального процесу в школі. Аналіз поглядів учених на проблему визначення поняття „форма процесу навчання”. Функції форм навчання. Виникнення та розвиток різних форм навчання в історії дидактики:індивідуальна форма навчання; індивідуально-групова форма навчання; класно-урочна форма навчання; белл-ланкастерська форма навчання; мангеймська система; Дальтон-план; бригадно-лабораторна система.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «УРОК – ОСНОВНА ФОРМА НАВЧАННЯ»

Н.Е. 3.1. Урок як основна форма організації навчання в сучасній школі. Урок як цілісна система. Триєдина мета уроку як основа його проведення (освітня, виховна, розвивальна). Типологія уроків за різними критеріями та їх характеристика. Н.Е. 3.2. Структурування уроків різних типів. Макро- і мікроструктура уроків. Дидактична та методична структури уроку, їх сутність та відмінності. Підготовка вчителя до уроку, складання ним плану-конспекту уроку. Організація навчальної діяльності учнів на уроці. Особливості уроку в малокомплектній школі. Н.Е. 3.3. Аналіз і самооцінка уроку як основа його подальшого удосконалення. Аналіз уроку як метод оцінки навчально-виховного процесу. Психологічний аналіз уроку. Педагогічний аналіз та самоаналіз уроку в діяльності вчителя. Н.Е. 3.4. Організація самостійної роботи учнів на уроці. Допоміжні форми навчання. Самостійна навчальна діяльність учнів та її види. Система вправ та завдань у роботі школярів. Самостійна робота учнів з книгою. Організація лабораторних та практичних завдань. Допоміжні форми навчання школярів. Н.Е. 3.5. Перевірка та оцінка результатів навчання. Сутність контролю навчання як дидактичного поняття. Основні принципи його здійснення. Функції контролю знань, умінь та навичок учнів. Види контролю в шкільній практиці. Методи і форми контролю в школі. Н.Е. 3.6. Критерії оцінювання знань, умінь та навичок школярів.Сутність поняття „оцінка знань, умінь та навичок учнів”. Нормативні документи освіти щодо оцінювання. Компетенції учнів як основа їх оцінювання. Функції

64

оцінювання. Шкала оцінювання знань, умінь та навичок учнів у школі. Види оцінювання. Н.Е. 3.7. Особливості роботи з школярами найвищих і найнижчих навчальних досягнень. Специфіка, форми і методи роботи з обдарованими учнями. Сутність понять „неуспішність”, „педагогічна запущеність”. Причини виникнення неуспішності учнів. Шляхи усунення неуспішності школярів. Н.Е. 3.8.Педагогічні інновації в дидактичному процесі школи. Сутність поняття „педагогічна інновація”. Диференціація навчання: сутність, види та шляхи застосування. Інтегроване навчання як система цілісного засвоєння знань, умінь та навичок учнів. Розвивальне навчання, можливості його використання в практиці школи. Особистісно-орієнтоване навчання: сутність, особливості реалізації.

Основна література до курсу: 1. Баранов С.П., Болотина Л.Р., Сластенин В.А. Педагогика. – М.: Просвещение, 1987. –

368 с. 2. Ильина Т.А. Педагогика. – М.: Просвещение, 1984. – 495 с. 3. Подласый И.П. Педагогика. – М.: Просвещение, 1996. – 632 с. 4. Педагогика / Под ред.П.И.Пидкасистого. – М.: Российское педагогическое агентство,

1996. – 602 с. 5. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. – К., 2001. – 608 с. 6. Сластенин В.А., Исаев И.Ф., Шиянов Е.Н. Педагогика. – М.: Академия, 2002. – 576 с. 7. Селиванов В.С. Основы общей педагогики. Теория и методика воспитания. – М.:

Изд.центр «Академия», 2000. – 336 с. 8. Кузьмінський А.І., Вовк Л.П., Омеляненко В.Л. Педагогіка. – К.: Знання – Прес, 2003. 9. Малафіїк І.В. Дидактика: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 398с. 10. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів пед. Ф-тів. – К.:

Абрис, 1997. – 416с.

„ШКОЛОЗНАВСТВО” (Всього годин -- 108; 3 кредити)

Форма контролю: іспит Курс „Школознавство ” є складовою частину провідного курсу

«Педагогіка» у професійно-педагогічній підготовці вчителя початкових класів.

Мета викладання дисципліни: формування знань студентів про сутність та особливості управління загальноосвітнім навчальним закладом, принципи та функції управління освітніми процесами, роль та шляхи методичної роботи школи.

Компетенції , якими має оволодіти студент у процесі вивчення курсу „Школознавство ” :

- знання про: сутність теорії управління; принципи та функції управління в системі освіти; особливості планування діяльності навального закладу; методи та форми методичної роботи в школі; шляхи вивчення передового педагогічного досвіду; сутність та методи проведення атестації педагогічних кадрів у системі загальної середньої освіти; методи та форми внутрішкільного контролю; перспективи розвитку системи освіти в Україні.

65

- уміння: аналізувати педагогічні явища, процеси, факти з точки зору управління освітніми процесами; формувати план роботи загальноосвітнього навчального закладу; організовувати управлінську діяльність щодо здійснення внутрішкільного контролю; дотримуватись і реалізовувати на практиці принципи управління освітнім закладом; добирати найефективніші методи, форми методичної роботи в школі; здійснювати аналіз проведеного уроку з метою його подальшого удосконалення; здійснювати моніторинг якості освіти; використовувати у процесі управління елементи педагогічних інновацій.


«ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ШКОЛОЗНАВСТВА ЯК СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ» НЕ 1.1. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ. Поняття про школознавство. Аналіз історії виникнення школознавства. Педагогічний менеджмент. Сутність та функції управління освітою та школою. Принципи управління освітою та школою. Методи управління. Закон України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту» щодо системи управління. НЕ 1.2. ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ. Основи управління загальноосвітнім навчальним закладом. Конференція та рада ЗНЗ. Педагогічна рада як складова системи управління школою. Функції педагогічної ради з управління розвитком школи та методи їх виконання. Вимоги до планування роботи педагогічної ради. Методи, типи і форми засідань педагогічної ради, їх структура (традиційні, нетрадиційні). Нарада при директорові. НЕ 1.3. ВНУТРІШНЬОШКІЛЬНЕ КЕРІВНИЦТВО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИМ ПРОЦЕСОМ. Зміст керівництва навчально-виховним процесом. Основні складові елементи процесу управління навчально-виховною роботою в школі. Відвідування та аналіз уроку й виховного заходу. Основні обов’язки адміністративно-управлінського персоналу школи. Інформаційне забезпечення управління школою. Оптимізація соціально-психологічного мікроклімату в педагогічному колективі. Інформаційне забезпечення управління школою. НЕ 1.4. ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ. Основні вимоги до планування роботи загальноосвітнього навчального закладу. Перспективне планування роботи загальноосвітнього навчального закладу. Річний план роботи загальноосвітнього навчального закладу. Календарний план роботи школи. Планування роботи керівника ЗНЗ. Основні вимоги до складання розкладу занять.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ МЕТОДИЧНОЮ РОБОТОЮ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ»

НЕ 2.1. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ В ШКОЛІ. Завдання та значення методичної роботи. Організація методичної роботи на

66

діагностичній основі. Форми методичної роботи. Нетрадиційні форми методичної роботи. Робота колективу загальноосвітнього навчального закладу над єдиною педагогічною проблемою. НЕ 2.2. ВИЯВЛЕННЯ, ВИВЧЕННЯ, УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ .Сутність передового педагогічного досвіду. Виявлення передового педагогічного досвіду. Методи вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду. Технологія впровадження передового педагогічного досвіду. Аналіз передового досвіду педагогів-новаторів (С.Лисенкова, Ш.Амонашвілі, В.Шаталов, М.Гудзик, В.Ільїн). НЕ 2.3. КОНТРОЛЬНО-АНАЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ШКІЛЬНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ Основні завдання внутрішкільного контролю. Здійснення контролю за виконанням нормативних, директивних документів, навчальних програм, веденням шкільної документації. Організація контролю за якістю навчальних досягнень учнів. Вивчення стану викладання основ наук. Контроль за організацією виховної роботи в школі. Оформлення результатів внутрішкільного контролю. Оптимізація внутрішкільного контролю в сучасних умовах. НЕ 2.4. ПЕДАГОГІЧНІ ПРАЦІВНИКИ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ Учитель – головна фігура обновлюваної національної школи. Професійні якості педагога. Педагогічні працівники, їх права та обов’язки. Особливості діяльності класного керівника, соціального педагога, практичного психолога, педагога-організатора. Атестація педагогічних працівників. НЕ 2.5 СПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ШКОЛИ, СІМ’Ї ТА ГРОМАДСЬКОСТІ. Взаємодія школи, сім’ї та громадськості в системі управління школою. Аналіз нормативних документів системи загальної середньої освіти, що регламентують спільну діяльність школи, сім’ї та громадськості. Форми та методи спільної діяльності школи, сім’ї та громадськості в сучасній освіті.

Основна література до курсу :

1. Галузинський В.М., Евтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія . – К.: Вища школа, 1995. – 237 с.

2. Зайченко І.В. Педагогіка. –Київ, 2006. – 528 с. 3. Кузьмінський А.І., Вовк Л.П., Омеляненко В.Л. Педагогіка. – К.: Знання – Прес,

2003. 4. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. – К.: Тов. “УВПК “Екс

Об”, 1999. – 303 с. 5. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. – К., 2001. – 608 с. 6. Педагогика / Под ред.П.И.Пидкасистого. – М.: Российское педагогическое агентство,

1996. – 602 с. 7. Подласый И.П. Педагогика начальной школы. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС,

2001. – 400с. 8. Подласый И.П. Педагогика. – М.: Просвещение, 1996. – 632 с. 9. Селиванов В.С. Основы общей педагогики. Теория и методика воспитания. – М.:

Изд.центр «Академия», 2000. – 336 с. 10. Сластенин В.А., Исаев И.Ф., Шиянов Е.Н. Педагогика. – М.: Академия, 2002. – 576 с.

67

11. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Академія, 2000. – 543 с. 12. Харламов И.Ф. Педагогика. – М.: Высшая школа, 1990. – 576 с.

«ВСТУП ДО CПЕЦІАЛЬНОСТІ»

(Всього годин -- 72; 2 кредити) Форма контролю: залік

Мета викладання дисципліни «Вступ до спеціальності» полягає в орієнтуванні студентів щодо змісту педагогічної діяльності, її сутності та ролі в сучасному суспільстві, основних шляхів і методів набуття педагогічного досвіду.

В результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання про систему вищої педагогічної освіти в Україні, її організаційну основу і структуру; завдання вищої педагогічної школи, функції вчителя та типові задачі виробничої діяльності; принципи та основні форми організації навчально-виховного процесу у ВНЗ, права та обов'язки студентів; особливості організації та здійснення самостійної роботи; шляхи формування педагогічних умінь, засоби їх діагностики та корекції, умови побудови системи самонавчання; вміння діагностувати власні здібності до навчальної діяльності; обирати методи, форми та засоби самовдосконалення для організації ефективної навчальної діяльності; раціонально організовувати навчальний час згідно умов та вимог навчально-виховного процесу; конспектувати зміст лекцій, вибирати оптимальні шляхи підготовки до практичних і семінарських занять.


«СУЧАСНА СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ» НЕ 1.1. Вступ до педагогічної професій Модернізація вищої освіти в Україні і Болонський процес. Загальне поняття про педагогічну професію, її значення для суспільства. Тенденції розвитку вищої педагогічної освіти України на сучасному етапі. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами. Основні завдання, принципи та етапи формування європейської освіти вищої педагогічної освіти. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у педагогічних вузах України. НЕ 1.2. Вища педагогічна освіта в УкраїніПоняття про систему освіти в Україні, характеристика її структурних ланок. Пріоритетні напрямки розвитку системи освіти в Україні. Концепція педагогічної освіти. Типи вищих навчальних закладів та їх специфіка. Особливості навчання на факультеті педагогіки, психології та соціальної роботи. НЕ 1.3. Організація навчально-виховного процесу у ВНЗ Характеристика принципів діяльності закладів освіти. Основні форми організації навчально-виховного процесу у ВНЗ, їх класифікація та характеристика. Особливості форм організації контролю й оцінки знань та умінь студентів. Студент ВНЗ, його права та обов'язки. НЕ 1.4. Зміст, форми і методи науково-дослідної та СРС у системі підготовки до педагогічної діяльності Організація самостійної роботи

68

студентів та її значення, основні типи самостійних робіт. Роль самовиховання та самоосвіти у підготовці до педагогічної діяльності. Наукова організація праці студента. Робота студентів із навчальною літературою. Поняття культури розумової праці студента. НЕ 1.5. Педагогічна практика в системі підготовки майбутнього вчителя-класовода. Педагогічна практика як форма самостійної роботи студентів. Програма практичної діяльності студентів у процесі навчання. Основні форми педагогічної практики в університеті, особливості змісту та її організації.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ПЕДАГОГІЧНА ПРОФЕСІЯ І ОСОБИСТІСТЬ

ВЧИТЕЛЯ-КЛАСОВОДА» НЕ 2.1. Соціальна цінність професії вчителя.Виникнення і становлення професії вчителя. Значення педагогічної професії для суспільства, її особливості. Зміст поняття «особистість дитини». Система відношень «вчитель-учень». НЕ 2.2. Педагогічна діяльність, педагогічний досвід і творчість вчителя Сутність поняття «педагогічна діяльність», мета, зміст, основні види педагогічної діяльності. Структура педагогічної діяльності. Основні функції педагогічної діяльності, її двобічний характер. Творчий характер діяльності вчителя початкової школи. НЕ 2.3. Вчитель як суб'єкт педагогічної діяльності Вимоги до особистості вчителя- класовода. Сутність понять «особистість», «гуманізм», «гуманістична спрямованість». Вимоги до особистості вчителя. Сутність та шляхи формування професійно-педагогічної культури вчителя. Педагогічне покликання і педагогічні здібності. Поняття професійної компетентності вчителя, її структура. Моральна культура вчителя. НЕ 2.4. Підготовка і професійне становлення особистості педагога. Фактори, що визначають вибір професії, класифікація мотивів вибору професії. Основи і компоненти професійної орієнтації на вчительську професію. Сутність, основні етапи і особливості професійного самовиховання, його роль у професійному становленні майбутнього вчителя. НЕ 2.5. Початкова школа - основне місце професійної діяльності майбутнього педагога. Школа першого ступеня - початкова ланка в системі освіти України та її роль у національному відродженні. Основні типи початкових навчальних закладів, їх особливості. Анатомо-фізіологічні особливості розвитку дітей молодшого шкільного віку. Професіограма вчителя-класовода і реформа початкової ланки загальної середньої освіти.

Основна література до курсу:

1. Введение в специальность / Под ред. Л.И. Рувинского. - М., 1988. 2. Щербакова К.Й. Вступ до спеціальності. - К., 1990. 3. Мижериков В.А., Ермоленко М.Н. Введение в педагогическую профессию. - М., 1999. - 288 с. 4. Батурина Г.И., Кузина Т.Ф. Введение в педагогическую профессию. - М., 1999. -168 с. 5. Фіцула М.М. Вступ до педагогічної професії: Навчальний посібник для студентів вищих

педагогічних закладів освіти. - 2-е вид. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2003.-136 с

69

6. Мазоха Д.С. На шляху до педагогічної професії (Вступ до спеціальності): Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 168 с

7. Вступ до спеціальності. Навчально-методичний посібник для студентів педагогічних закладів освіти / За ред.. НІ.Яковець. - Ніжин: Вид-во НДПУ, 2003. - 89 с

«ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ»

(Всього годин -- 108; 3 кредити) Форма контролю: іспит

Нормативний курс «Історія педагогіки» є органічною частиною системи підготовки кваліфікованих кадрів для сучасної загальноосвітньої школи, належить до фундаментальних наукових та навчальних дисциплін, які викладаються на факультеті педагогіки, психології та соціальної роботи Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Мета курсу «Історія педагогіки» – ознайомити студентів з історією зародження та розвитку суспільного навчання й виховання, науково-педагогічної думки, дати основи порівняльної педагогіки.

У процесі вивчення курсу «Історія педагогіки» студенти повинні оволодіти наступними компетенціями.

знати: особливості становлення і розвитку системи освіти і виховання в різних країнах на певних етапах їх історії; основні положення праць класиків світової педагогічної науки; тенденції еволюції світової педагогічної науки та її роль у навчання і вихованні підростаючих поколінь.

уміти: аналізувати науково-педагогічну літературу і творчу спадщину видатних педагогів минулого; виявити прогресивні ідеї у розвитку світової педагогічної науки і освіти; порівнювати розвиток систем освіти у різні періоди їх еволюції; використовувати надбання світової педагогічної науки і практики у власній діяльності. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями.


«ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНОЇ ШКОЛИ І ПЕДАГОГІКИ» Н.Е.1.2. Методологічні основи курсу «Історія педагогіки». Школа та виховання в первісному світі і державах Стародавнього сходу. Предмет, мета, завдання та основні поняття курсу “Історія педагогіки”. Періодизація та джерельна база світового історико-педагогічного процесу. Зародження виховання, його становлення як усвідомленого цілеспрямованого процесу. Первісне суспільство: характерні ознаки організаційних форм виховання. Н.Е.1.2. Освіта виховання та педагогічна думка в античному світі та в епоху європейського середньовіччя. Суспільно-економічні особливості епохи рабовласництва VI-I ст. до н.е. як чинники розвитку освіти та культури Стародавньої Греції та Риму. Спартанська та афінська виховні системи: порівняльно-зіставний аналіз. Основні типи навчальних закладів у Стародавньому Римі. Середньовіччя як окремий етап розвитку людського суспільства. Загальна характеристика основних типів навчальних закладів

70

середньовічної Європи. Виникнення перших європейських університетів як осередків освіти та науки. Н.Е.1.3. Педагогічна теорія і практика епохи Відродження в Західній Європі.Загальна характеристика західноєвропейського феодального суспільства кінця ХІV – початку XVII ст. Гуманістична педагогіка епохи Відродження: «Будинок радості» Вітторіно да Фельтре; педагогічні ідеї в творчості представників раннього утопізму; педагогічні памфлети Еразма Роттердамського. Н.Е.1.4. Спадщина Яна-Амоса Коменського – педагогіка нового часу. Життя, педагогічна діяльність і світогляд Я.-А. Коменського. Загально педагогічні ідеї видатного чеського освітянина. Вчення Я.-А. Коменського про школу. Дидактика Я.-А. Коменського. Я.-А. Коменський про моральне виховання, дисципліну та вимоги до вчителя. Н.Е.1.5. Розвиток школи і педагогічної думки Франції та Англії. Життєвий шлях, світогляд та філософські ідеї Дж.Локка. Проблеми індивідуального навчання у спадщині відомого педагога. Розвиток педагогічної думки у Франції XVIII ст. Життєвий шлях і світогляд Ж.-Ж. Руссо. Ідея вільного виховання видатного французького педагога. Вікова періодизація Ж.-Ж. Руссо. Н.Е.1.6. Спадщина Й.-Г.Песталоцці: загальні та соціально-педагогічні аспекти. Життєвий шлях та віхи педагогічної діяльності Й.-Г.Песталоцці. Соціально-педагогічні ідеї видатного швейцарського педагога. Теорія елементарної освіти Й.-Г.Песталоцці як шлях реформування системи народної освіти. Постать учителя у педагогічній теорії Й.-Г.Песталоцці. Н.Е.1.7. Особливості функціонування освітніх закладів та еволюція педагогічної думки в Західній Європі і США ХVІІ – ХІХ ст. Розвиток педагогічної теорії і практики в провідних державах світу даного періоду. Державна політика в галузі освіти у країнах Західної Європи і США. Віхи життєвого шляху Й.Ф. Гербарта. Основні положення філософсько-психолого-педагогічної концепції видатного педагога. Педагогічна діяльність та педагогічна система А.Дистервега. Н.Е.1.8. Особливості розвитку шкільництва і педагогічної думки у Росії (ХVІІ – кінця ХІХ ст.). Розвиток шкільництва в Росії у ХVІІІ ст. Педагогічна діяльність М.В.Ломоносова. К.Д.Ушинський – видатний педагог ХІХ ст. в Росії та його послідовники. Педагогічна думка в Росії кінця ХІХ ст. Н.Е.1.9. Особливості розвитку освіти і педагогічних теорій в розвинених зарубіжних країнах у ХХ ст. Проблеми шкільної освіти в сучасному світі. Школа в провідних державах світу кінця ХІХ – початку ХХ ст. Основні наукові напрямки в зарубіжній реформаторській педагогіці кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Система освіти і реформи школи в провідних західних країнах (Англія, Франція, Німеччина, Японія, США).

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ І ПЕДАГОГІКИ"

Н.Е.2.1. Становлення освіти і виховання у дохристиянський період. Виникнення слов’янських племен: історичний екскурс. Освіта і виховання у

71

східних слов’ян: витоки і розвиток. Слов’янська міфологія й етнопедагогіка східних слов’ян. Н.Е.2.2.Зародження писемності й розвиток шкільництва у Київській Русі. Педагогічна думка Давньоруської держави. Утворення Київської Русі. Прийняття християнства та його роль у розвитку культури й виховання. Соціальні умови становлення писемності, виникнення та діяльність перших шкіл у Київській Русі. Перекладна література та перші педагогічні пам’ятки Київської Русі. Н.Е.2.3. Розвиток освіти і педагогічної думки в епоху українського Відродження (ХVІ – ХVІІІ ст.). Виникнення і розвиток братських шкіл в Україні Зародження вищої освіти в Україні. Перші вищі навчальні заклади в Острозі і Києві: Острозька школа-академія; Києво-Могилянська академія. Н.Е.2.4. Школа і освіта на українських землях у ХVІІІ ст.Система освіти в Україні під Російською імперією. Розвиток освіти на Правобережній та Західній Україні. Розвиток педагогічної думки на українських землях у ХVІІІ ст. Н.Е.2.5. Школа і педагогічна думка в Україні ХІХ – поч. ХХ ст.Загальна характеристика освіти в Україні у першій половині ХІХ ст. Стан національної освіти на західноукраїнських землях. Культурно-просвітницька діяльність Кирило-Мефодіївського товариства (Т.Шевченко, П.Куліш, К.Костомаров). Н.Е.2.6. Становлення і розвиток освіти на Буковині (ХІХ – ХХ ст.). Становлення і розвиток освіти на Буковині в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. Роль громадських організацій і преси у становленні освіти на Буковині. Просвітницька діяльність та педагогічні погляди визначних діячів освіти та культури Буковини. Н.Е.2.7. Розвиток національної освіти і педагогічної думки в українській народній республіці (1917 – 1920рр.) та у радянську добу. Становлення системи освіти у добу Центральної Ради. Гетьманщина і народна освіта. Формування системи національної освіти в добу Директорії. Освітня політика Західноукраїнської народної республіки. Н.Е.2.8. Педагогічна система В.О.Сухомлинського. Життя та педагогічна діяльність В.О.Сухомлинського. В.О.Сухомлинський про формування гуманної особистості. Система морально-трудового виховання видатного педагога. Етнічні засади родинного виховання. Ідеї становлення вчителя-вихователя. Н.Е.2.9. Розвиток освіти і шкільництва в Україні у ХХ ст. Відродження національної системи виховання, школи і педагогіки в період становлення незалежної України. Просвітницька діяльність і педагогічні погляди діячів української революції (М.Грушевський, С.Русова). Педагогічні погляди і діяльність П.Блонського. Педагогічна діяльність і теоретична спадщина А.Макаренка. Г.Ващенко – видатний український педагог. Державна національна програма відродження освіти.

Основна література до курсу: 1. Джуринский А.Н. История педагогики.-М.,2000. – 432с.

http://www.tspu.edu.ua/subjects/istped/iplekc/L9/lek9_2.htm





72

2. З історії національного шкільництва: Навчально-методичний посібник /В.Ф.Живодьор, А.А.Сбруєва, М.Ю.Рисіна.–К., 1998.

3. Історія зарубіжної педагогіки. Хрестоматія: Навч.посібник /Уклад. Коваленко Є.І., Бєлкіна Н.І, 2006 – 664с.

4. Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки: Навч. посіб. –Тернопіль, 1994.–360с. 5. Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник.–К., 2003.–360с. 6. Луців. В. Історія українського шкільництва та освіти. – Івано-Франківськ: ЛІК, 2002. –

160с. 7. Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ – ХХ ст.):

Хрестоматія /Упоряд.: Л.Д.Березівська та ін.–К., 2003.–418с. 8. Медвідь Л.А. Історія національної освіти і педагогічної думки в Україні: Навч. посіб.–К.,

2003.–335с. 9. Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка . – Суми, 2001. 10. Ступарик Б.М. Національна школа: витоки, становлення: Навчально-методичний

посібник.–К., 1998.

«ОСНОВИ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» (Всього годин -- 90.; 2,5 кредити)

Форма контролю: іспит Курс «НДРс і методи науково-педагогічних досліджень» є

нормативною професійно-орієнтованою дисципліною в професійно-педагогічній підготовці вчителя початкових класів.

Мета викладання дисципліни: формування знань студентів про сутність, роль, функції науки й наукових досліджень, їх особливості та методику проведення в галузі педагогіки.

Компетенції , якими має оволодіти студент у процесі вивчення курсу «НДРс і методи науково-педагогічних досліджень»: знання про:сутність наукової діяльності та її види; місце та значення НДРс у системі підготовки фахівця; види та результати НДРс у ВНЗ; особливості науково-педагогічних досліджень; методи педагогічних досліджень та їх специфіку; уміння: вибирати тему наукового дослідження; складати список літератури до обраної теми; здійснювати аналіз відповідної психолого-педагогічної та методичної літератури; складати план дослідження; визначати науковий апарат роботи (об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання); вибирати необхідні педагогічні методи і їх здійснювати; розробляти методику дослідження; збирати фактичний матеріал; обробляти результати дослідження; робити психолого-педагогічні висновки; оформляти результати дослідження та їх захищати.

Вивчення курсу здійснюється за трьома змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.

«НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ У ВНЗ» НЕ 1.1 Науково-дослідна робота студентів у вищих навчальних закладах України.Наукова діяльність як вид творчої діяльності людини. Особистісні якості науковця. Види наукової діяльності: науково-допоміжна; науково-дослідна; науково-організаційна. Сутність науково-дослідної роботи

73

студентів: мета, завдання, значення. Види НДРс у вищих навчальних закладах. НЕ 1.2 Методологічні основи наукових досліджень. Мова як засіб вираження наукових знань. Поняття “методологія”, “науковий метод”, “методика”. Сутність та основні види наукових досліджень. Особливості педагогічних досліджень, їх завдання та можливості. Вибір умов проведення дослідження. Етика дослідження. Формування наукової мови у педагогічних дослідженнях.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «МЕТОДИ ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ»

НЕ 2.1 Методи педагогічних досліджень та можливості їх використання на практиці. Якісно-кількісний аналіз документів (контент-аналіз). Основні вимоги до його проведення. Особливості проведення методу спостереження: сутність, види, методика. Педагогічний експеримент: основні види, умови та методика його організації і здійснення. Організація та методика проведення методів опитування: анкетування; інтерв’ю; тестування. Графічні та статистичні методи, необхідність та можливості їх використання. Методика складання таблиць, графіків, діаграм, гістограм. НЕ 2.2. Вибірка у педагогічному дослідженні, її значення для дослідження. Значення методу вибірки у педагогічних дослідженнях. Способи формування вибіркової сукупності. Вимоги до забезпечення якості та надійності вибірки.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. «СИСТЕМА РОБОТИ СТУДЕНТА

НАД НАУКОВИМ ДОСЛІДЖЕННЯМ» НЕ 3.1 Загальна організація та методика здійснення НДРс у вищих навчальних закладах. Основні етапи організації педагогічного дослідження. Вибір теми для самостійної наукової роботи (курсової, бакалаврської, дипломної, магістерської). Організація роботи науковця: гігієна розумової праці; заміна занять як відпочинок; працездатність науковця; тривалість робочого дня; вироблення звички до систематичної роботи; порядок у часі і просторі; самодисципліна. НЕ 3.2. Логіка наукового дослідження. Визначення наукового апарату у педагогічних дослідженнях. Об’єкт і предмет педагогічного дослідження, їх відмінності та взаємозв’язок. Порядок визначення. Методика формулювання мети, гіпотези та завдання дослідження. Їх місце у творчому процесі роботи над дослідженням. Вибір методів дослідження. Опис теоретичного і практичного значення виконаного дослідження. Вимоги до вступу наукового дослідження. НЕ 3.3.Система роботи дослідника у процесі збору матеріалу наукового дослідження. Збирання матеріалу наукового дослідження, особливості даної стадії роботи. Вивчення літературних джерел. Види читання та опрацювання літератури: студіювання; суцільне читання; перегляд; перегортання. Методика добору фактичних матеріалів з прочитаного.

74

Картки: техніка їх складання та зберігання. Бібліографія. Методика т основні вимоги до її виконання. НЕ 3.4. Порядок підготовки рукопису наукового дослідження та його захист. Основні вимоги до літературного оформлення наукового дослідження: визначення змісту роботи; розподіл загальної кількості сторінок по розділах; в)вимоги до цитування у тексті; підготовка рукопису до друку; його редагування. Підготовка і проведення захисту наукової роботи: складання виступу; рецензування наукової роботи; підготовка до відповідей на запитання; порядок прилюдного захисту наукового дослідження.


1. Алексєєнко Т.А., Сушанко в.В. Основи педагогічного експерименту і кваліметрії: Навчально-методичний посібник – Чернівці: Рута, 2003. – 42с.

2. Бочелюк В. Й., Бочелюк В.В. Методика та організація наукових досліджень із психології: Навч.пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 360с.

3. Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження: Методологічні поради молодим науковцям. – Київ-Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2008. – 278с.

4. Загвязинский В.И., Атаханов Р. Методология и методы психолого-педагогического исследования: Учеб. пособие для высш.пед.учеб.заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 208с.

5. Іванчук М.Г., Прокоп І.С. Курсові та дипломні роботи з методики викладання математики в початкових класах: Методичні вказівки. – Чернівці: Рута, 2003. – 31с.

6. Науково-дослідна робота студентів і методологія педагогічних досліджень: Навчальний посібник / Укл.: Т.Д. Федірчик, А.а. Предик – Чернівці: Рута, 2004. – 72с.

7. Організація та методика проведення науково-педагогічних досліджень студентами вищих навчальних закладів. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / Колектив авторів: М.І. Соловей, Є.С. Спіцин, к.к. Потапенко, З.М. Шалік. – К.: Ленвіт, 2004. – 143с.

8. Руснак І.С., Романюк С.З. Магістерська робота з педагогіки: Навчально-методичний посібник. – Чернівці: Рута.2009, – 208с.

9. Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень: Навч. посібник для вищих навч. закладів / Г.С. Цехмістрові. К.: Слово, 2003. – 240с.

«ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ» (Всього годин – 108; 3 кредити)

Форма контролю: іспит “Основи педагогічної майстерності” – нормативна фундаментальна

професійно-орієнтована дисципліна у професійній підготовці майбутніх вчителів початкової школи.

Мета викладання дисципліни: – допомогти майбутньому педагогові усвідомити роль особистості вчителя у вихованні підростаючого покоління, забезпечити оволодіння теоретичними знаннями з основ педагогічної майстерності та сформувати педагогічні уміння й навички, які сприятимуть ефективному вирішенню навчально-виховних завдань у подальшій професійній діяльності.

Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: розуміти особливості педагогічної професії, її мету і призначення, необхідність постійного самовдосконалення, прагнення до ідеалу; важливість побудови власної діяльності за законами педагогічної

75

етики, кодексу честі педагога;знати професіограму вчителя, структуру педагогічної майстерності, складові педагогічної техніки, методи педагогічної взаємодії вчителя з учнями, батьками, колегами; структуру, засоби, стилі педагогічного спілкування; критерії, технологію вивчення, узагальнення і впровадження у власну діяльність передового педагогічного досвіду;уміти виявляти умови ефективності педагогічної діяльності і враховувати їх при організації власної праці; практично використовувати власний психофізичний апарат як інструмент педагогічного впливу з метою ефективної організації педагогічної взаємодії; удосконалювати власну комунікативну культуру і будувати стосунки з учнями як суб’єкт-суб’єктну взаємодію з метою забезпечення творчого розвитку суб’єктів навчально-виховного процес; творчо підходити до вирішення різноманітних навчально-виховних завдань та приймати виважені адекватні педагогічні рішення; з метою підвищення ефективності педагогічної взаємодії використовувати у власній роботі елементи акторського мистецтва.


«ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ПРОФЕСІЙНА КУЛЬТУРА ОСОБИСТОСТІ ПЕДАГОГА»

НЕ1.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Зміст педагогічної діяльності та її особливості. Функції та види педагогічної діяльності, її структура. Структура системи професійної діяльності педагога. Професійна позиція педагога. Стилі педагогічної діяльності. НЕ1.2. ПЕДАГОГІЧНА КУЛЬТУРА. Загальна та професійна культура особистості. Педагогічна культура, її складові. Педагогічний такт учителя.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ ЯК ФОРМА ВИЯВУ

ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ» НЕ 2.1. ПОНЯТТЯ ПРО ПЕДАГОГІЧНУ МАЙСТЕРНІСТЬ. Історія розвитку та становлення педагогічної майстерності як галузі педагогічної науки. Сутність та складові педагогічної майстерності. Рівні педагогічної майстерності. Педагогічна компетентність. Педагогічні здібності. НЕ 2.2. ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНІКА. Сутність педагогічної техніки, її складові. Внутрішня техніка педагога. Зовнішня техніка педагога. НЕ 2.3. ПЕДАГОГІЧНА ТВОРЧІСТЬ. Основні поняття і характеристика педагогічної творчості. Структура процесу творчості. Творча лабораторія вчителя та її компоненти. НЕ 2.4. ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД. Основні ознаки, критерії і показники педагогічного досвіду. Види педагогічного досвіду та їх характеристика. Педагогічний досвід як умова формування педагогічної майстерності. Технологія вивчення передового педагогічного досвіду. НЕ 2.5. ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИХОВАННЯ ВЧИТЕЛЯ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ДОСЯГНЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ. Поняття професійного самовиховання та його роль у становленні особистості вчителя.

76

Засоби професійного самовиховання вчителя. Організація самовиховання учнів – найбільш перспективний напрям педагогіки виховання. Основні умови самовиховання. Етапи та способи самовиховання.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «МАЙСТЕРНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ВЧИТЕЛЯ У

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ» НЕ 3.1. ТЕХНОЛОГІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ. Сутність педагогічної взаємодії. Принципи педагогічної взаємодії. Класифікація методів педагогічної взаємодії. Вибір вчителем стратегії педагогічної взаємодії. Алгоритм аналізу педагогічних ситуацій і вирішення педагогічних задач. НЕ 3.2. МАЙСТЕРНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ В УПРАВЛІННІ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ. Майстерність вчителя в керівництві пізнавальною активністю учнів. Управління розумовою діяльністю учнів. Багатогранність форм роботи на уроці. Проблемне навчання. Організація самостійної роботи на уроці. НЕ 3.3. МАЙСТЕРНІСТЬ ВИХОВНОГО ВПЛИВУ ВЧИТЕЛЯ. Сутність майстерності вихователя. Структура майстерності вихователя. Методика й техніка проведення індивідуальної бесіди. Організація виховного впливу з дітьми, схильними до правопорушень. НЕ 3.4. МАЙСТЕРНІСТЬ СПІЛКУВАННЯ ВЧИТЕЛЯ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ. Психолого-педагогічні умови майстерної взаємодії у педагогічному спілкуванні. .Способи комунікативного впливу. Стратегії взаємодії у спілкуванні. НЕ3.5. ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО У ПЕДАГОГІЧНІЙ ВЗАЄМОДІЇ. Роль театрального мистецтва у педагогічній діяльності. Педагогічна та акторська дія: спільне й відмінне. Інсценізація творів художньої літератури (байка, казка, п’єса) як важливий засіб виховання учнів. Основні принципи формування артистичних (виконавських) умінь.

Основна література до курсу: 1. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – Київ: Либідь, 1997. – 376 с. 2. Закон України “Про загальну середню освіту” // Законодавство України про загальну

освіту. Бюлетень законодавства і юридичної політики України. - К., 1999. - № 9. 3. Мижериков В.А., Єрмоленко М.Н. Введение в педагогическую деятельность: Учебное

пособие для студентов педагогических учебных Заведений. – М.: Педагогическое общество России, 2002. – 268 с.

4. Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті. 5. Основи педагогического мастерства / Под ред. И. А. Зязюна. — М., 1989. 6. Педагогічна майстерність / За ред. І. А. Зязюна. — К., 1987. 7. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.;

За ред. І.А.Зязюна. – К.: Вища шк., 1997. – 349с.: іл. 8. Педагогическая энциклопедия. – М., 1965. – Т. 2. 9. Педагогическое мастерство и педагогические технологии: Учебное пособие / Под ред.

Л.К.Гребенкиной, Л.А.Байковой.-3-е изд., испр. и доп. – М., 2001 – 256 с. 10. Щербань П.М. Прикладна педагогіка: Навч.-метод. посіб. – К.: Вища шк., 2002. – 215 с.

77

«ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО УРОКУ» (Всього годин – 108; 3 кредити)

Форма контролю: іспит Навчальна дисципліна „Проблеми сучасного уроку” є складовою

частиною у професійно-педагогічній підготовці вчителя початкових класів. Мета викладання дисципліни полягає в розкритті особливостей

сучасного уроку в початковій школі, ознайомленні студентів з основними теоретичними основами та практичними позиціями технології моделювання уроку в початковій школі. Головним завданням курсу є розвиток у майбутніх вчителів педагогічного та аналітичного мислення, творчого підходу до вирішення педагогічних ситуацій, що складаються в процесі педагогічної діяльності на уроці, формування умінь визначення мети, відбору змісту і методичного забезпечення уроку, відповідно до сучасних вимог дидактики.

У процесі вивчення курсу „Проблеми сучасного уроку” студенти повинні володіти наступними компетенціями: знати про: сутність уроку як форми організації навчального процесу; основні етапи історії виникнення, становлення та розвитку уроку як провідної форми навчання; ідеї класиків педагогіки, психології та практиків щодо його удосконалення; основні теоретичні позиції сучасного уроку; класифікацію типів уроку та відповідну їх структуру; теоретичні аспекти моделювання уроку з врахуванням різних технологій навчання; дидактичні та психологічні особливості сучасного уроку; вимоги до сучасного уроку. уміння: аналізувати урок з точки зору сучасної педагогіки й практики; формулювати освітню, виховну та розвивальну мету уроку та в їх системі; організовувати власну діяльність та навчально-пізнавальну діяльність учнів у процесі уроку; добирати найефективніші методи, форми навчального процесу відповідно до теми і мети уроку; визначати тип уроку та розробляти відповідну його структуру; підбирати зміст навчального матеріалу та відповідне методичне забезпечення конкретного уроку; моделювати уроки з врахуванням різних технологій навчання; здійснювати аналіз та самооцінку проведеного уроку з метою його подальшого удосконалення; використовувати у процесі уроку елементи дидактичних інновацій.


«УРОК – ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ»

Н.Е. 1.1. Основні історичні аспекти розвитку уроку. Виникнення і становлення уроку як форми організації навчання. Чинники впливу на розвиток уроку як форми організації навчального процесу. Н.Е. 1.2. Вихідні теоретичні позиції сучасного уроку. Модернізація класно-урочної системи на сучасному етапі. Зміст вихідних теоретичних позицій сучасного уроку. Погляди на урок сучасників: науковців та вчителів-практиків. Ознаки сучасного уроку. Вимоги до уроку. Н.Е. 1.3. Урок як система

78

Н.Е.1.3.1. Мета уроку та його кінцевий результат. Вихідна ідея сучасних наукових уявлень про урок. Загальна функція уроку та її провідна роль в процесі навчання молодших школярів. Целепокладання та ціле реалізація уроку. Структура мети уроку: пізнавальний аспект; розвиваючий аспект; виховний аспект. Результат уроку (РУ) та його складові (кінцевий та проміжний; результат роботи вчителя та результати роботи учнів). Н.Е.1.3.2. Структурні особливості та типологія уроку. Відбір змісту уроку: сутність поняття «структура уроку».Характеристика структурних елементів навчального заняття. Макроетапи та мікроелементи уроку. Класифікація та конструювання уроків різних типів. Специфіка та особливості уроків для учнів шестирічного віку.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «СУЧАСНИЙ УРОК: ТРАДИЦІЙНІ ТА ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ»

Н.Е. 2.1. Ефективність сучасного уроку та способи її досягнення. Психолого-педагогічні умови забезпечення ефективності уроку. Проблеми підготовки ефективного уроку: методична підготовка вчителя; особистість вчителя в системі підготовки. Психологічна підготовка учнів до уроку як умова його продуктивності. Своєчасність і дієвість контролю за результатами навчання на уроці. Проблеми аналізу та самоаналізу уроку вчителем в теорії і практиці початкової школи (типи та види аналізу, специфіка їх здійснення). Н.Е. 2.2. Урок у сучасних технологіях навчання Н.Е.2.2.1. Основи технології інтегрованого навчання в початковій школі.Вдосконалення уроку як форми організації навчання. Основні положення сучасних технологій навчання. Специфіка проведення уроку в системі інтегрованого навчання: Особливості інтегрування змісту освіти у початковій школі. Інтегрований урок: його структура та вимоги до побудови. Н.Е.2.2.2. Дидактичні особливості нетрадиційного, особистісно зорієнтованого та розвивального уроків. Нетрадиційний урок як розвиток структури традиційного уроку. Характеристика видів нетрадиційних уроків в початковій школі. Урок у технології особистісно зорієнтованого навчання (ОЗН). Урок у технологіях розвивального навчання.

Основна література до курсу: 1. Сучасний урок у початкових класах / О.Я.Савченко. – К.: «Магістр - S», 1997. – 256 с. 2. Ю. А.Конаржевський. Аналіз уроку. – Х.:Видавництво «Ранок», 2008. – 336 с. 3. Аналіз уроку / упоряд. Н.Мурашко. – К.: Шкільний світ, 2008. – 128 с. – (Бібліотека

«Шкільного світу»). 4. О.В.Скрипченко, Т.М.Лисянська, Л.О.Скрипченко. Основи психолого-педагогічного

аналізу уроку з практикумом. Навчальний посібник. НПУ імені М.П.Драгоманова. – К., 2005. – 200 с.

5. Навчальні програми для 1-4 класів. 6. Підручники для 1-4 класів.

79

«СОЦІАЛЬНА ПЕДАГОГІКА» (Всього годин – 54; 1,5 кредити)

Форма контролю - залік Мета викладання дисципліни забезпечити якісну підготовку студентів

до педагогічної діяльності на основі оволодіння знаннями й уміннями в галузі соціальної педагогіки, безпосередньо пов’язаними з актуальними проблемами з освітянської практики, а також шляхом засвоєння студентами наукових фактів, соціально-педагогічної концепції та ідей, які дозволять їм не тільки пояснювати існуючі в житті проблеми, а й прогнозувати їх подальший розвиток.

У процесі вивчення курсу студенти повинні володіти наступними компетенціями: знати теоретичні основи соціальної педагогіки як галузі гуманітарного знання, цілісно розуміти процес соціалізації та соціального виховання дитини; розкривати і обґрунтовувати провідні напрями і специфіку соціально-педагогічної діяльності; уміти оперувати основними методами та формами соціально-педагогічної діяльності з різними соціальними категоріями;- уміти здійснювати послідовний системний аналіз реальної соцілаьно-педагогічної практики; планувати, організовувати, здійснювати та контролювати реалізацію програмно-методичних комплексів соціально-педагогічної підтримки розвитку особистості, процесів її соціальної інтеграції.

Вивчення курсу здійснюється за трьома змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.

«ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ» Н.Е.1.1 Соціальна педагогіка як самостійна галузь педагогічного знання. Поняття соціальної педагогіки, її об’єкт і предмет. Основні категорії соціальної педагогіки. Місце соціальної педагогіки у системі наук про людину й суспільство. Соціальна педагогіка та соціальна робота. Завдання та функції соціальної педагогіки. Принципи, методи та форми соціально-педагогічної діяльності Н.Е.1.2. Розвиток особистості в соціумі. Поняття розвитку особистості. Вікові періоди в розвитку людини. Вплив спадковості на розвиток і формування особистості дитини. Середовище та його вплив на розвиток і формування особистості. Н.Е.1.3. Соціалізація як соціально-педагогічне явище. Поняття соціалізації. Основні концепції соціалізації особистості. Особливості й види соціалізації. Ступені й фази соціального становлення особистості. Фактори соціалізації особистості. Несприятливі умови соціалізації.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. «ОСНОВНІ НАПРЯМИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ» Н.Е.2.1 Сім’я - провідний компонент системи соціального формування особистості. Зміст і напрями соціально-педагогічної діяльності з сім’єю. Місце та роль сім’ї в соціалізації особистості. Основні функції сім’ї.

80

Соціальний статус сім’ї. Типологія сімей. Проблеми сучасної сім’ї. Типові помилки сімейного виховання. Зміст соціально-педагогічної допомоги сім’ї, її складові. Форми й методи взаємодії соціального педагога з сім’єю. Соціально-педагогічні служби сім’ї, їх функції та напрями діяльності. Н.Е.2.2. Соціальне сирітство як соціально-педагогічна проблема. Поняття про сирітство і соціальне сирітство, причини їх виникнення. Пріоритетні форми влаштування дітей-сиріт: опіка і піклування, усиновлення. Державна система закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальні засади діяльності інтернатних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Прийомна сім’я - форма родинного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування Н.Е.2.3. Дитяча безпритульність і бездоглядність як соціально-педагогічна проблема. Проблема дитячої бездоглядності й безпритульності. Класифікація неповнолітніх безпритульних. Система державних заходів щодо профілактики дитячої бездоглядності. Притулок для неповнолітніх як державний заклад соціального захисту безпритульних. Основні напрями роботи соціального педагога в притулку для неповнолітніх. Н.Е.2.4. Соціально-педагогічна діяльність у закладах освіти. Соціальні завдання школи в сучасних умовах. Соціально-педагогічна діяльність у структурі психологічної служби школи. Зміст діяльності соціального педагога навчального закладу. Н.Е.2.5. Соціально-педагогічний аспект проблеми обдарованості. Поняття обдарованості та її класифікація. Діагностика обдарованості особистості. Розвиток обдарованості. Навчально-виховні заклади для обдарованих дітей. Соціально-педагогічний захист обдарованих дітей. Н.Е.2.6. Соціально-педагогічна підтримка дітей з соціальними та фізичними вадами. Предмет і завдання віктимології. Поняття інвалідності, її причини та види. Класифікація дітей і молоді з особливими потребами. Основні напрями соціальної реабілітації осіб з обмеженими функціональними можливостями. Типи навчально-виховних закладів для осіб з обмеженими функціональними можливостями. Форми роботи соціального педагога з дітьми-інвалідами.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. «СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

ПРОБЛЕМИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ» Н.Е.3.1. Девіації як соціально-педагогічна проблема. Соціально-педагогічна діяльність з дітьми девіантної поведінки. Девіантна поведінка як форма соціальної дезадаптації дітей і підлітків: психолого-педагогічний аспект. Підходи до класифікації девіантної поведінки. Види девіантної поведінки, їх характеристика. Зміст і специфіка попереджувальної діяльності соціального педагога. Профілактична робота соціального педагога з дітьми девіантної поведінки. Реабілітаційні соціально-педагогічні технології роботи з девіантними дітьми.

81

Н.Е.3.2. Дитячий алкоголізм як соціально-педагогічна проблема. Проблема алкоголізму. Особливості дитячого алкоголізму. Причини й наслідки дитячого алкоголізму. Вікові періоди розвитку дитячого алкоголізму. Рівні спиртної залежності в дітей. Структура соціально-педагогічної діяльності з дітьми, схильними до вживання спиртного. Зміст соціально-педагогічної допомоги дітям, схильним до алкоголізму, на різних вікових етапах їх розвитку. Особливості соціально-педагогічної діяльності з різними віковими категоріями дітей, схильними до вживання спиртного. Н.Е.3.3. Наркоманія як форма вияву девіантної поведінки. Проблема наркоманії. Класифікація і типи наркотиків. Особливості підліткової наркоманії. Причини й наслідки підліткової наркоманії. Стадії розвитку підліткової наркоманії. Заходи попередження підліткової наркоманії. Н.Е. 3.4. Злочинність неповнолітніх як соціально-педагогічна проблема. Проблема злочинності неповнолітніх, її причини. Нормативно-законодавча база в роботі з неповнолітніми правопорушниками. Типологія груп неповнолітніх правопорушників. Система спеціальних навчально-виховних закладів для неповнолітніх правопорушників. Соціальні та психолого-педагогічні особливості неповнолітнього підсудного. Структура і зміст індивідуальної профілактичної роботи з неповнолітніми правопорушниками. Рівні виховно-профілактичного впливу на особистість неповнолітнього правопорушника. Корекція і реабілітація протиправної поведінки неповнолітніх. Н.Е.3.5. Дитяча проституція – форма соціальної дезадаптації неповнолітніх. Проблема проституції і сексуальної експлуатації дітей. Особливості дитячої проституції. Типологія проституції. Причини й наслідки дитячої проституції. Фактори, що стримують розвиток дитячої проституції.

Основна література до курсу: 1. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навчальний посібник.-

К.:Центр навчальної літератури,2008.-134 с. 2. Василькова Ю.В, Василькова Т.А. Социальная педагогика.-М.:Академия,1999.-440с. 3. Євтух М., Сердюк О. Соціальна педагогіка: Підручник. – 2-ге вид., стереотип. – К.:

МАУП, 2003. – 232 с. 4. Єржабкова Б. Вибрані питання соціальної педагогіки. - Дрогобич: Вимір, 2003.-364 с. 5. Коваль Л.Г., 3вєрєва І.Д., Хлєбік С.А. Соціальна педагогіка / соціальна робота:

Навчальний посібник. - К.: ІЗМН, 1997. – 392 с. 6. Мардахаев Л. Социальная педагогика: Учебник.-М.: Гардарики, 2005. - 269 с. 7. Міщик Л.І. Соціальна педагогіка. – Запоріжжя: ЗДУ, 1999. 8. Мудрик А.В. Социальная педагогика: Учебное пособие для студ.пед.вузов / Под ред.

В.А.Сластенина. – М.: Академия, 1999. 9. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. -М.: Сфера, 2001. - 480 с. 10. Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка: Навч.посібник.-К.:Кондор,2005.-560с. 11. Пенішкевич О.І., Тимчук Л.І. Соціальна педагогіка: Модульна технологія вивчення

навчального курсу. Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2007. – 398 с. 12. Социальная педагогика: Курс лекций / Под ред. М.А.Галагузовой. – М.,2000.–416 с. 13. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник / За ред. А.Й.Капської.-К., 2000.

82

«ЕТНОПЕДАГОГІКА» (Всього годин – 54;, 1,5 кредити)

Форма контролю: іспит Курс «Етнопедагогіка» є однією із обов’язкових навчальних дисциплін як

психолого-педагогічного, так і українознавчого циклів. Мета викладання дисципліни: вивчення онтологічних та світоглядних

основ етнічного виховання; визначення загальнолюдських і етнічних особливих чинників суспільного впливу, що обумовлює виховання й розвиток особистості; узагальнення педагогічного потенціалу етнокультури задля його актуалізації в системі сучасної освітньо-виховної роботи.

Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення курсу «Етнопедагогіка»:знання про: основні поняття та категорії курсу; структуру (компоненти) української народної педагогіки; основні напрямки українського національного виховання; уміння: аналізувати народно-педагогічну навчально-виховну систему українців; виокремлювати та характеризувати основні структурні компоненти української народної педагогіки; застосовувати досвід народної педагогіки в практичній педагогічній діяльності.


«ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНОПЕДАГОГІКИ»

НЕ 1.1 ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНОПЕДАГОГІКИ. Вступні відомості про українську народну педагогіку. Зміст термінів "народна педагогіка", "етнопедагогіка", "традиції народної педагогіки". Етнопедагогіка як наукова дисципліна, її завдання, предмет вивчення. Зміст принципових засад української етнопедагогіки. НЕ 1.2 СТАНОВЛЕННЯ ІРОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ Історія розвитку української народної педагогіки. Основні етапи розвитку української народної педагогіки. Трудова та гуманістична основа народної педагогіки. Виникнення народної педагогіки в докласовому суспільстві, розвиток її традицій трудящими в умовах класового устрою. Народна педагогіка як золотий фонд педагогічної науки. НЕ 1.3 РОЗВИТОК ЕТНОПЕДАГОІКИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ.Тенденції розвитку освіти, виховання і педагогічної думки в Україні на сучасному етапі. Шляхи боротьби за українську національну школу, гуманізацію освіти, відновлення етнокультури. Мета національного виховання дитячої особистості в умовах сьогодення. Особливості використання української народної педагогіки у навчально-виховному процесі сучасної школи. Творче використання й переосмислення народнопедагогічного досвіду минулого до потреб сучасної української національної школи М.Г. Стельмаховичем. НЕ 1.4 ПРОБЛЕМА СТРУКТУРУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ

83

Компоненти народної педагогіки. Поняття родинознавства як зосередження народної мудрості й досвіду щодо створення, збереження й розвитку сім'ї. Традиційний уклад української родини, її самобутній характер, роль в утвердженні й розвитку національного способу життя. Народні ідеали сім'ї, підвищення її виховного потенціалу. Розвиток виховних функцій сім'ї на основі утвердження авторитету ба-тьків. Українське народне дитинознавство Традиційні родильні звичаї та обряди українців. Вікова періодизація життя, навчання й виховання людини. Місце і статус дітей в українській сім'ї, родинному житті.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПЕДАГОГІКА

ЯК ЦІЛІСНА ВИХОВНА СИТЕМА» НЕ 2.1 НАРОДНОПЕДАГОГІЧНА ВИХОВНА СИСТЕМА УКРАЇНЦІВ. Трактування в українській народній педагогіці суті й мети виховання. Донаукові погляди українців на виховання дитини: етнопедагогічний аспект. Впливовість народної педагогіки, її зорієнтованість на світогляд і психологію народу. Основні виховні положення (принципи) народної педагогіки: народність, природовідповідність, культуровідповідність, етнічна соціалізація, гуманізм, демократизм, єдність, наступність і спадковість поколінь, зв'язок школи, сім'ї та громадськості (родинно-громадсько-шкільна гармонія). Народна система методів виховання (методи формування суспільної поведінки, методи формування суспільної свідомості, система стимулюючих та коригуючих методів народної педагогіки). Виховні засоби народної педагогіки (рідна мова, дитячий фольклор, систематична посильна праця, національні звичаї і традиції народу, народне мистецтво, ремесла та промисли, народні свята, обряди, символи і атрибути, дитячі ігри та іграшки та ін.), їх пізнавально-виховне та розвиваюче значення. Розвиток обрядово-звичаєвих традицій як чинник народного виховання. НЕ 2.2 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ВИХОВАННЯ 2.2.1РОЗУМОВИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ І ФОРМУВАННЯ В НИХ НАРОДНОГО СВІТОГЛЯДУ. Формування й розвиток пізнавальних інтересів, інтелектуальних навичок та вмінь. Розвиток пізнавальних здібностей. Народна виховна практика розвитку розумової активності дітей. Роль народних загадок в інтенсифікації розумової діяльності дитини, розвиненні абстрактного мислення, формуванні асоціативних зв'язків між предметами і явищами. Українська народна педагогіка про значення розумового виховання, його завдання. Практичний і загальнорозвиваючий аспект розумового виховання. 2.2.2 НАРОДНИЙ ДОСВІД ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ. Мораль як сукупність норм і правил людського співжиття. Роль сім'ї в прищепленні дитині початкових моральних навичок. Основні моральні правила життя української сім'ї. Народний моральний кодекс українців, основні риси високоморальної людини.Народна педагогіка про формування загальнолюдських цінностей особистості.Народне педагогічні засоби

84

морального виховання. Вчинки як критерії моральної вихованості в народній педагогіці. Українська етнопедагогіка про моральність і моральне виховання. 2.2.3 ПРОГРЕСИВНІ ІДЕЇ ТА ДОСВІД НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ В ТРУДОВОМУ ВИХОВАННІ.Трудовий характер народної системи виховання. Засоби трудового виховання.Вікова періодизація дітей і молоді у зв'язку з їх підготовкою до трудового життя. Організаційні форми трудового навчання і виховання. Традиційні трудові об'єднання молоді. Трудові свята. Традиційність і спадковість у трудовому вихованні. Народна система трудового виховання дітей в сім'ї. Виховання в праці - методологічна основа народної педагогіки. Педагогічні умови виховної ефективності праці. Праця - як мета, засіб і результат народного виховання. Трудова підготовка як індивідуальна характеристика особи, а перевірка готовності до праці - як суспільно-громадська оцінка людини в українській етнопедагогіці. 2.2.4 НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ ПРИЛУЧЕННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ ДО ПРЕКРАСНОГО Традиційний погляд народу на красу, її значення в життєдіяльності людини. Естетика побуту селянської родини - основний чинник естетичних смаків дитини. Природа як джерело прекрасного в народній естетиці. Традиційні засоби прилучення дітей і молоді до творення прекрасного. Роль традиційних осередків народного мистецтва та художніх промислів в естетичному розвитку молоді. 2.2.5 ПІКЛУВАННЯ НАРОДУ ПРО ЗДОРОВ”Я ТА ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ.Фізичне виховання як першооснова системи педагогічної культури народу. Народна педагогіка про здоров'я та фізичний розвиток дітей. Мета і основні завдання фізичного виховання. Основні фактори фізичного загартування дітей та молоді.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «НАРОДНА ПЕДАГОГІКА ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ

НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ» НЕ 3.1 ІСТОРИЧНІ КОРЕНІ ВПЛИВУ НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ НА СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ШКІЛЬНИЦТВА: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ОГЛЯД. Народна педагогіка як основа українського шкільництва. Заслуги української народної педагогіки у відстоюванні національного виховання дітей. Відображення ідей народної педагогіки в наукових концепціях національної школи, виховання й освіти України. НЕ 3.2 УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПЕДАГОГІКА І РЕЛІГІЙНА КУЛЬТУРА: ЗАСОБИ ВЗАЄМОДІЇ. Релігія і церква. як фактори утвердження духовності, етики і християнської моралі. Вірувальні традиції України. Психолого-педагогічна суть релігійної культури та особливості її впливу на формування духовного світу людини. Об'єктивний підхід до ставлення до релігії в сучасній національній школі. Взаємозв'язок народної педагогіки і релігійної культури у вихованні підростаючих поколінь. НЕ 3.3 НАРОДНА ПЕДАГОГІКА ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО ШКІЛЬНИЦТВА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

85

Співзвучність провідних ідей української етнопедагогіки проблемам сучасної національної школи України. Аналіз досвіду та розкриття методики творчого застосування ідей і засобів народної педагогіки в школах України. 3.3.1 ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ ВИХОВАННЯ В СИСТЕМІ РОБОТИ ШКОЛИ. Використання матеріалів української народної педагогіки на різних уроках; народних традицій виховання в системі роботи національної школи. Народна виховна пансофія як основа педагогіки народознавства, української наукової педагогіки.

Основна література до курсу: 1. Кіт Г., Тарасенко Г. Українська народна педагогіка: Курс лекцій: Навчальний посібник

для студентів вищ. навч. закладів. - Вінниця: ПП "Едельвейс і К", 2008. – 302с. 2. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української педагогіки: Навч.

посіб. для пед. навч. закл. - К., 1999. 3. Мосіяшенко В.А. Українська етнопедагогіка. Навч. посіб. - Суми: ВТД

"Університетська книга", 2005. 4. Стельмахович М.Г. Мудрість народної педагогіки. - К., 1971. 5. Стельмахович М.Г. Народна дидактика. - К., 1985. 6. Стельмахович М.Г. Народне дитинознавство. - К., 1991. 7. Стельмахович М.Г. Теорія і практика українського національного виховання. Івано-

Франківськ, 1996. 8. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. - К., 1997. 9. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка. - К., 1996. 10. Ступарик Б.М. Національна школа: витоки, становлення. - К., 1998.

«ЕТИКА СПІЛКУВАННЯ ВЧИТЕЛЯ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ

(Всього годин – 54; 1,5 кредити) Форма контролю: залік

Мета курсу – допомогти студентам усвідомити необхідність дотримання вчителем етичних норм у спілкуванні; розкрити теоретичні основи етики спілкування вчителя у педагогічному процесі та сприяти формуванню практичних вмінь і навичок спілкування на моральних засадах.

Завдання курсу: ознайомити майбутніх вчителів з сутністю, функціями, структурою, моделями, стилями педагогічного спілкування, морально-етичними нормами спілкування вчителя в педагогічному процесі; етикетом вербального та невербального спілкування; механізмами вирішення педагогічних конфліктів тощо; розвивати комунікативні якості мовлення майбутніх вчителів; виробляти вміння студентів будувати різні види спілкування вчителя з учнями, дотримуючись етичних норм; формувати вміння конструктивно долати протиріччя у педагогічному процесі та розв’язувати педагогічні конфлікти. Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення курсу знати:значення слова вчителя у вихованні особистості дитини та важливість дотримання морально-етичних норм у педагогічному спілкуванні; знати сутність, принципи, функції, види, засоби, структуру, моделі, стилі, моральні

86

засади педагогічного спілкування; етикетні норми вербального та невербального спілкування; шляхи вирішення педагогічних конфліктів. вміти: дотримуватись етикетних норм вербального та невербального спілкування; будувати різні види спілкування вчителя з учнями (розповідь, індивідуальну бесіду, інструктаж, дискусію та ін.); розв’язувати різноманітні протиріччя та конфлікти у педагогічному процесі.

Курс «Етика спілкування вчителя в педагогічному процесі» передбачає лекційні, семінарські заняття та самостійну роботу студентів. Вивчення курсу завершується складанням заліку.


«СПІЛКУВАННЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ВЗАЄМОДІЯ» НЕ1.1. Спілкування як чинник формування особистості.Загальна характеристика спілкування. Функції та форми спілкування. Спілкування як взаємодія. Структура спілкування. Види спілкування. Засоби спілкування. Бар’єри спілкування. НЕ1.2. Педагогічне спілкування.Сутність педагогічного спілкування. Завдання, функції педагогічного спілкування. Принципи педагогічного спілкування. Структура педагогічного спілкування. Моделі педагогічного спілкування. Стилі педагогічного спілкування. Формування індивідуального стилю спілкування вчителя. Особливості сприйняття і розуміння у педагогічному спілкуванні. НЕ1.3.Мовлення вчителя як засіб педагогічної праці. Професійні особливості мовлення вчителя. Його функції. Комунікативні якості мовлення вчителя. Засоби впливу мовлення вчителя на уроці. Різновиди мовлення вчителя в педагогічній взаємодії. Функціонально-стилістичні особливості усного мовлення вчителя в різних ситуаціях спілкування з учнями. Виразність – важлива якість мовлення вчителя. Роль точності, логічності, доступності мовлення вчителя у навчальному процесі. Труднощі й помилки в мовленні вчителя, їх педагогічні наслідки. Шляхи вдосконалення мовлення майбутнього вчителя. Комунікативна компетентність учителя.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «МОРАЛЬНІ ЗАСАДИ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ»

НЕ2.1.Моральна культура педагогічного спілкування. Моральні цінності як основа педагогічного спілкування. Моральні норми та принципи педагогічного спілкування. Рівні культури спілкування. Моральні аспекти способів впливу у педагогічному спілкуванні. Моральний сенс педагогічного спілкування. Моральні принципи педагогічного спілкування. Механізми взаєморозуміння у педагогічному спілкуванні. Бар’єри педагогічного спілкування. НЕ 2.2.Етикет мовної поведінки вчителя. Етикет як морально-естетичне вираження культури спілкування. Етикет типових мовленнєвих ситуацій. Культура говоріння вчителя. Культура слухання. Культура ведення діалогу з учнями. Взаєморозуміння як основа спілкування. Етика пред’явлення педагогічних вимог. Моральні засади педагогічної оцінки і моральні правила

87

її оголошення. Фонетичні аспекти етикетного мовлення (артикулювання, наголошування, інтонування, мовчання). НЕ 2.3. Етикет невербального спілкування вчителя. Загальні положення етикету невербального спілкування вчителя. Культура використання фонаційних засобів спілкування. Культура використання кінетичних засобів. Культура використання проксемічних засобів спілкування. Культура зовнішнього самооформлення вчителя. Роль погляду у спілкуванні. Поза, міміка, пантоміміка у спілкуванні. НЕ 2.4. Педагогічні конфлікти. Поняття педагогічного конфлікту та його детермінанти. Структура, сфера, динаміка, функції педагогічного конфлікту. Причини виникнення конфліктів у початковій школі. Внутрішньоособисті конфлікти. Конфліктні ситуації у педагогічному процесі. Міжособистісні стилі розв’язання конфліктів. Методи розв’язання конфліктів. Типи поведінки педагога у конфліктних ситуаціях.

Основна література до курсу: 1. Бутенко Н.Ю. Комунікативні процеси у навчанні: Підручник. – Вид. 2-ге, без змін. –

К.: КНЕУ, 2006. – 384с. 2. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навальних закладів. – К.:

Видавничий центр „Академія”, 2002. – 576 с. 3. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении: Кн. для учителя. – М.:

Просвещение, 1987. – 190 с. 4. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування: Навч. посіб. – 2-ге вид.,

перероб і доп. – К.: Знання, 2006. – 291с. – (Вища освіта ХХІ століття). 5. Опалюк О.М., Сербалюк Ю.В. Культура спілкування. Психологічні основи

професійного спілкування: Навчально-методичний посібник. – Кам’янець-Подільський: «МЕДОБОРИ» (ПП Мошак М.І.), 2004. – 192с.

6. Рыданова И.И. Основы педагогики общения. – Мн.: Беларуская навука, 1998. – 319 с. 7. Соловей М.І, Спіцин Є.С., Кудіна В.В. Професійно-педагогічна підготовка

майбутнього вчителя в кредитно-модульній системі організації навчання: Навчальний посібник. – К.: Ленвіт, 2008. – 377с.

8. Филипчук В.С. Спілкування як соціально-педагогічна взаємодія. Навч.-довідниковий посібник. – Чернівці: Рута, 2001. 96 с.

9. Филипчук В.С. Етичні норми спілкування: посібник-довідник з ділового мовлення. – Чернівці: Зелена Буковина, 2009. – 32 с.

«РОДИННА ПЕДАГОГІКА» (Всього годин – 108; 3 кредити)

Форма контролю: іспит Мета навчального курсу "Родинна педагогіка" полягає в озброєнні

студентів відповідними знаннями з питань родинних взаємин, досвіду сімейного виховання, у формуванні в них знань про психолого-педагогічні та соціальні умови створення сучасної сім'ї, та підготовці майбутніх педагогів до роботи з батьками.

У результаті вивчення навчальної дисципліни «Родинна педагогіка» студент має набути наступних компетенцій: оволодіти основними знаннями про шлюб та сім'ю; ознайомитися з основами родинних взаємовідносин; набути знань з психології сім'ї, родинного виховання та педагогічної допомоги сім'ям; вміння аналізувати теорію визначних педагогів із проблем родинного

88

виховання; висловлювання власних суджень, вміння дискутувати щодо визначення індивідуального підходу до дошкільника, молодшого школяра, підлітка в родині; вміння використання доцільних прийомів, методів та засобів виховання дітей в родині.


«ТЕОРІЯ РОДИННОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ» Н.Е.1.1. Розвиток теорії родинного виховання в Україні.Сутність, зміст і провідні завдання родинного виховання.Державна сімейна політика в Україні.Родинне виховання в Україні як суспільно-історичний процес.Розвиток теорії виховання в родині визначними особистостями Н.Е.1.2. Система національних духовних цінностей української родини.Виховний ідеал української народної педагогіки. Духовний розвиток дитини – основа національного виховання в сучасній родині .Родинні виховні традиції, їх роль у формуванні духовних цінностей української родини. Н.Е.1.3. Характеристика сім'ї, тенденції її розвитку.З історії української сім'ї. Структура взаємовідносин у сім’ї.Розподіл влади між подружжям. Н.Е.1.4. Психологічний клімат сім'ї та сумісність подружжя.Поняття психологічного клімату в сім'ї.Ознаки психологічної атмосфери в сім'ї.Характеристика подружньої сумісності. Н.Е.1.5.Проблеми сучасної молодої сім’ї.Характерні риси сучасної сім’ї.Типові моделі сучасної сім’ї.Актуальні проблеми сучасної молодої сім’ї Н.Е.1.6. Ефективні шляхи і способи розв'язання сімейних конфліктів. Сімейні конфлікти, їх особливості та форми.Причини сімейних конфліктів.Розлучення, його соціальні та психолого-педагогічні наслідки. Попередження, розв'язання та подолання сімейних конфліктівВикористання ефективних шляхів та спососіб розв'язання сімейних конфліктів. Обговорення педагогічних задач. Н.Е.1.7. Формування мовної культури спілкування подружжя в родині.Стадії спілкування в дошлюбний період. Специфіка спілкування подружжя.Дефекти спілкування. Запобігання конфліктним зіткненням.Аналіз дефектів спілкування подружжя із педагогічних ситуацій

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «РОДИНА ЯК ВИХОВАТЕЛЬ»

Н.Е.2.1. Народна педагогіка про принципи і методи виховання в родині. Принципи виховання в родині. Сутність засобів, прийомів та методів родинного виховання. Класифікація методів родинного виховання та їх характеристика. Використання ефективних прийомів, методів та засобів етнопедагогіки в родинному вихованні. Обговорення педагогічних задач. Н.Е.2.2. Напрямки родинного виховання.Сучасна педагогіка про основні напрямки родинного виховання.Сутність тілесного виховання дитини.Здійснення духовно-морального виховання дитини в родині. Система розумового виховання в родині. Н.Е.2.3. Актуальна спрямованість сучасного родинного виховання.Розвиток пізнавальних інтересів та художньо-естетичної

89

спрямованості дітей в умовах домашнього виховання. Виховання культури поведінки дітей в родині.Трудове виховання в родині. Вплив сім'ї на рівень подолання шкідливих звичок (тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотиків). Роль родини у формуванні статевої культури дитини. Проблема економічного виховання дитини в сучасній сім'ї. Н.Е.2.4. Виховний потенціал родини.Законодавчі документи про права та обов'язки батьків.Загальна характеристика виховного потенціалу сім'ї. Виховна місія батька й матері у вихованні дітей. Шляхи позитивного виховного впливу батьків на дітей. Авторитет батьків. Брати і сестри як взаємовихователі.Роль бабусь та дідусів у вихованні онуків.Стилі виховання дітей в родині. Психолого-педагогічні підходи до визначення стилів виховання дітей в родині. Характеристика батьківського авторитету. Н.Е.2.5. Методики виховання дитини у сучасній родині.Теорія виховання Бенджаміна Спока.Основи домашнього виховання за доктором Сірсом.Педагогічна система Марії Монтессорі.Виховна теорія Масару Ібукі. Виховання навичок рухової активності дитини першого року життя.Навчання дитини дошкільного віку дотримання елементарних правил. Розвиток у дитини раннього віку самооцінки і впевненості в собі.Ігрові методики подолання страху в дітей різного віку. Н.Е.2.6.Спілкування в сім'ї та його значення в житті дитини.Специфіка спілкування батьків і дітей.Мовне виховання дитини дошкільного віку.Вміння слухати молодшого школяра. Діагностика стану сучасного мовного виховання дітей в родині Н.Е.2.7. Педагогічна майстерність батьків. Спрямованість батьків у вихованні дітей.Педагогізація батьків.Спеціальні знання.Педагогічні здібності.Педагогічна техніка. Психолого-педагогічний тренінг. Н.Е.2.8. Шляхи підвищення педагогічної культури батьків Педагогічна культура батьків у творчій спадщині педагогів-класиків (А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський, Януш Корчак). Діяльність учителя з формування педагогічної культури батьків.Система вивчення педагогічної спрямованості сім'ї та особливостей сучасного домашнього виховання.Сучасні підходи до вивчення сім'ї та системи домашнього виховання.

Основна література до курсу: 1. Алєксєєнко Т.Ф. Молода сім’я: умови виховання дитини: Наук.-методичний

посібник. – К., 2004. – 96 с. 2. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. – Львів, 1996.-

238с. 3. Концепція національної школи-родини /Т.П. Усатенко та інші //Концептуальні

засади демократизації та реформування освіти в Україні. - К., 1997. – С. 122-133. 4. Кравець В. Психологія сімейного життя. - Тернопіль, 1995. - Ч. 2.-С. 204-296. 5. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка родинного виховання:Навч.посіб. –

К.: Знання, 2006. – 324 с. – ( навчально-методичний комплекс з педагогіки). 6. Лізинський В.М. Практичне виховання в школі. – Х.:Веста: Видавництво «ранок»,

2008. – 320 с. 7. Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті // Шкільний світ. - 2001. - С.

3-6.

90

8. Організація роботи з батьками. Упорядники: Юзефик Л.О., Купина Н.М. – Тернопіль: Астон, 2002. – 168 с.

9. Постовой В.Г. Педагогічні задачі і завдання для батьків. – К., 1989. 10. Програма «Українська родина» /витяг/. Організація роботи з батьками.

Упорядники: Юзефик Л.О., Купина Н.М. – Тернопіль: Астон, 2002. – С.3-7. 11. Родинно-сімейна енциклопедія /За ред. Ф.С.Арвата. – К., 1996.

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЧИТАННЯ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ»

(Всього годин – 216;, 6 кредитів) Форма контролю:залік, іспит

Мета курсу «Методика викладання української мови та читання в початкових класах» полягає у формуванні знань студентів про основні досягнення сучасної методики викладання української мови в початковій школі, умови й шляхи їх реалізації в діяльності вчителя початкової ланки освіти з урахуванням інноваційних підходів до організації навчального процесу.

Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення курсу: знати: мету і завдання кожного розділу (модуля), його зміст, основні теоретичні засади, зв'язок їх з науковими положеннями педагогіки, психології, мовознавства чи літературознавства та шкільною програмою з рідної мови;розвиток курсу методики, а також окреслити сучасні проблеми, що є предметом дискусій, досліджень;науково обґрунтовані і підтвердженні досвідом принципи, методи і прийоми розкриття суті певних мовних чи мовленнєвих явищ;вимогами шкільної програми до кожного з розділів та змістом навчального матеріалу в шкільних підручниках для 1-4 класів. розуміти:способи підготовки вчителя до здійснення навчально-виховного процесу на уроці; забезпечити самостійну розробку студентами змісту уроків різних типів, виготовлення дидактичних матеріалів, засобів унаочнення для них. уміти:добирати та використовувати систему вправ у процесі вивчення певних мовних і мовленнєвих явищ, здійснюючи аналіз порівняльної ефективності вправ на різних етапах навчання та обґрунтовуючи їхню доцільність на відповідному етапі засвоєння знань, формування умінь, навичок;здійснювати під керівництвом методиста спостереження й аналіз показових уроків досвідчених учителів базових шкіл; при цьому організувати спостереження й аналіз показових уроків різних за змістом видів (уроків навчання грамоти, класного і позакласного читання, граматики, орфографії, розвитку мовлення) та різних типів за основною дидактичною метою (уроків на сприймання і усвідомлення нових знань і розвитку на їхній основі умінь і навичок; уроків повторення, узагальнення, систематизації знань); ознайомлення зі змістом, якістю, оцінкою виконання завдань учнями в їхніх робочих зошитах та зошитах для контрольних робіт;працювати з психолого-педагогічною, методичною літературою, над окремими параграфами підручника з методики мови, статтями в журналах «Початкова школа»,

91

«Рідна школа», «Початкова освіта»; здійснювати анотацію монографічних досліджень, присвячених актуальним проблемам методики, а також реферувати окремі з них; моделювати, готувати й проводити уроки рідної мови й читання у школі під час педагогічної практики та у процесі практичних занять в аудиторії; виготовляти необхідний дидактичний матеріал.


«ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ПЕДАГОГІЧНА НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА»

Н.Е.1.1. Методика української мови як педагогічна наука. Методика викладання української мови як наука. Завдання української мови як навчального предмета у початкових класах. Мета, особливості і структура курсу методики мови. Наукові основи методики початкового навчання української мови, зв’язок її з іншими науками та педагогічною практикою. Психолого-дидактичні аспекти методики української мови.Принципи, методи та прийоми методики викладання української мови. Н.Е.1.2.Методика навчання грамоти. Наукові основи методики навчання грамоти. Психофізіологічна характеристика процесів читання і письма як видів мовленнєвої діяльності.Педагогічні вимоги до процесу навчання грамоти з урахуванням вікових особливостей дітей.Мотивація навчальної діяльності учнів 6-річного віку. Особливості побудови шкільної програми з навчання грамоти.Аналіз Букваря як першого підручника з навчання грамоти.Характеристика альтернативних Букварів (спільні та відмінні підходи до побудови підручників). Н.Е.1.3. Особливості сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти. Короткий історико-критичний огляд методів навчання грамоти.Звуковий аналітико-синтетичний метод навчання грамоти, розроблений К.Д.Ушинським. Характеристика сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти. Види вправ різного методичного спрямування та особливості їх виконання. Н.Е.1.4.Основні періоди та етапи навчання грамоти (добукварний період).Основні навчально-виховні завдання добукварного періоду.Програмні вимоги до навчальних досягнень учнів у добукварний період.Методика ознайомлення учнів з фонетичними явищами: звуки мовлення, голосний і приголосний звуки, твердий і м’який приголосний, склад, наголос, наголошений склад (звук). Методика формування в учнів початкових уявлень про слово, речення, висловлювання.Прийоми конструювання і моделювання речень. Особливості побудови уроків читання і письма у добукварний період. Проведення фрагментів уроків читання й письма в добукварний період за методикою одного слова. Н.Е.1.5.Букварний період навчання грамоти. Значення і завдання букварного періоду та його етапи.Методика опрацювання матеріалу на сторінках та тематичних розгортках Букваря. Методика ознайомлення з новою буквою та звуками, які вона позначає на письмі.Формування умінь

92

читати прямі склади; ознайомлення з елементами фонетики, граматики, правопису. Види словникових та словниково-логічних вправ, методика їх проведення у букварний період навчання грамоти.Орієнтовна структура уроку читання на вивчення нової букви.Проведення різних фрагментів уроку читання даного періоду. Н.Е.1.6.Методика навчання письма першокласників. Психолого-педагогічні вимоги до методики навчання письма.Особливості сучасного шрифту та характеристика способів навчання письма.Структура та методика проведення уроку письма у букварний період.Особливості проведення уроків письма у період навчання грамоти.Основні вимоги до уроків письма.Характеристика способів навчання письма.Види робіт з письма у букварний період. Н.Е.1.7.Розвиток мовлення і мислення дітей на уроках навчання грамоти.Робота над удосконаленням звуковимови.Збагачення словникового запасу учнів.Робота над реченням і зв’язним висловлюванням. Особливості розвитку мовлення і мислення учнів у період навчання грамоти.Діагностика та умови розвитку мовлення молодших школярів.Прийоми роботи з розвитку логічного мислення першокласників.Орієнтовні уроки розвитку мовлення у період навчання грамоти. Н.Е.1.8.Післябукварний період навчання грамоти. Завдання післябукварного періоду навчання грамоти.Структура і методика уроків читання і письма в післябукварний період.Особливості використання додаткових текстів для читання та методика роботи над ними.Перевірка рівня сформованості навчальних досягнень учнів. Методика роботи над скоромовками, чистомовками, загадками у післябукварний період навчання грамоти.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «МЕТОДИКА КЛАСНОГО ТА ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ»

Н.Е.2.1.Читання як вид мовленнєвої діяльності. Завдання читання як навчальної дисципліни. Значення уроків читання в початковій школі. Наукові основи методики навчання читанню.Становлення і розвиток методики читання. Н.Е.2.2.Якості навички повноцінного читання та шляхи їх формування. Характеристика навички повноцінного читання. Прийоми роботи над правильністю і швидкістю читання.Навчання свідомому і виразному читанню.Прийоми попередження та виправлення помилок учнів при читанні творів.Види і форми читання на уроці, їх значення.Способи читання та умови їх успішного формування. Програмні вимоги до якостей читання.Система навчання оптимальному читанню В.Зайцева. Н.Е.2.3.Методика уроків класного читання в сучасній школі. Вимоги до уроків читання. Завдання уроків класного читання.Типи уроків читання.Основні компоненти уроку читання. Аналіз змісту і структури програми класного читання.Аналіз нормативних і альтернативних підручників з читання для 2-4 класів.Підготовка вчителя до

93

уроку.Організація самостійної роботи учнів на уроках читання.Методика проведення узагальнюючого уроку. Н.Е.2.4.Методика роботи над літературним твором у початкових класах.Основні етапи роботи над твором.Особливості роботи над творами різних жанрів:методика роботи над епічними творами;методика роботи над ліричними творами;методика роботи над драматичними творами;методика роботи над науково-публіцистичними статтями.Методика роботи над художнім текстом на різних етапах його вивчення.Методика навчання учнів складати план прочитаного оповідання та підготовка до його переказу.Методика ознайомлення учнів з казкою та її різновидами. Жанри поетичних творів та методика їх вивчення.Специфіка опрацювання науково-пізнавальних статей і нарисів. Прийоми організації читання твору.Творчі роботи учнів на основі прочитаного.Урізноманітнення прийомів і методів вивчення казки у початковій школі. Прийоми заучування напам’ять віршованих текстів. Декламація віршів.Проведення фрагментів уроків на вивчення творів різних жанрів. Н.Е.2.5.Методика позакласного читання. Позакласне читання як різновид предмета читання.Формування читацької самостійності учнів.Особливості керівництва позакласним читанням.Типологія уроків позакласного читання та методика їх проведення. Вимоги до навчального матеріалу на кожному етапі роботи з дитячою книжкою.Прийоми та види роботи на уроках позакласного читання. Інсценізація казки.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ МОВНОЇ ТЕОРІЇ

(фонетики, лексики, граматики, правопису, орфографії) » Н.Е.3.1.Методика навчання рідної мови на сучасному етапі її розвитку. Лінгвістична основа методики вивчення рідної мови.Державний освітній стандарт української мови у початкових класах.Сучасні методи і прийоми вивчення мови. Проблемний підхід до вивчення рідної мови.Види вправ з української мови для молодших школярів. Н.Е.3.2. Типи, структура і методика уроків рідної мови в початкових класах. Організація навчальної діяльності молодших школярів на уроках рідної мови.Типологія і структура уроків рідної мови. Прийоми мотивації навчальної діяльності учнів на уроках мови.Розвиток пізнавальних потреб у молодших школярів під час вивчення рідної мови.Нетрадиційні форми роботи на уроках української мови. Н.Е.3.3.Методика вивчення елементів фонетики та графіки. Вивчення основ фонетики у тісному взаємозв’язку з орфоепією та графікою.Методика ознайомлення з алфавітом.Методика формування в учнів орфоепічних навичок на основі знань з фонетики і графіки.Структура і методика уроку вивчення фонетичного матеріалу. Початкові основи ознайомлення учнів зі звуками мови.Формування способів звукового аналізу.Використання схем і моделей у роботі зі словом.Види вправ з фонетики, орфоепії, їх значення та методика проведення.

94

Н.Е.3.4. Методика вивчення морфемної будови слова. Значення і завдання роботи над морфемною будовою слова у початкових класах.Система роботи у вивченні морфемної будови слова: методика розкриття понять; способи визначення морфемних частин слова.Пропедевтика вивчення елементів словотвору. Функції морфем та способи їх аналізу.Причини труднощів і помилок молодших школярів під час розбору слів за будовою.Взаємозв’язок вправ з морфеміки і орфографії.Способи виділення морфемних частин слова. Види словотворчих вправ та методика їх проведення.Моделювання морфемної будови слова.Проведення фрагменту уроку вивчення теми “Будова слова”. Н.Е.3.5. Методика вивчення елементів грамматики. Значення граматичних знань для засвоєння орфографії.Методичні основи формування граматичних понять.Методичні умови, що забезпечують засвоєння граматичних понять. Процес формування в учнів уявлення про граматичне поняття.Граматичні вправи, їхнє значення у засвоєнні граматичних знань та формуванні граматичних умінь.Типи і структура уроків граматики. Н.Е.3.6. Методика вивчення частин мови. Формування в учнів уявлень про частини мови на основі встановлення їхньої семантики, граматичних ознак і синтаксичної ролі.Методика вивчення частин мови на основі зв’язного тексту.Система роботи над іменником.Система роботи над прикметником.Система роботи над дієсловом.Методика ознайомлення учнів із займенником, прислівником, числівником, прийменником. Труднощі вивчення морфології в початкових класах та шляхи їх подолання.Прийоми роботи зі словом як морфологічною одиницею.Обговорення планів-конспектів уроків вивчення частин мови. Н.Е.3.7.Методика опрацювання елементів синтаксису. Значення знань із синтаксису в початкових класах.Методика розкриття синтаксичних понять.Система роботи над елементами пунктуації української мови.Методика синтаксичного і пунктуаційного розборів у початкових класах.Робота над встановленням смислового та граматичного зв’язку між словами в реченні.Види синтаксичних і пунктуаційних вправ.Синтаксичні труднощі у вивченні словосполучення і речення та шляхи їх подолання. Н.Е.3.8.Методика вивчення орфографії.Навчання орфографії – одне з головних завдань початкової школи.З історії розвитку навчання орфографії.Зв’язок методики навчання орфографії з принципами українського правопису.Дидактичні умови успішного засвоєння орфографії.Види орфографічних вправ. Особливості формування правописних навичок молодших школярів.Основні типи орфографічних помилок учнів та методика їх опрацювання.Умови успішного формування орфографічних навичок.Проведення фрагментів уроку.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4 «МЕТОДИКА РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ УЧНІВ»

Н.Е.4.1.Розвиток мовлення – провідний принцип програми з рідної мови.Наукові основи методики розвитку мовлення учнів у навчальному процесі.З історії методів розвитку зв’язного мовлення.Основні напрями

95

роботи з розвитку мовлення.Функції, види, форми, типи, стилі, жанри мовлення. Усне й писемне мовлення. Їх спільні та відмінні риси.Стильові різновиди усного і писемного мовлення. Н.Е.4.2.Формування в учнів уявлень про мову і мовлення. Основні методи і прийоми формування в учнів уявлення про мову і мовлення.Завдання розвитку усного мовлення.Методика розвитку діалогічного мовлення.Завдання і методика розвитку усного монологічного мовлення.Вправи на побудову діалогів.Види шкільних монологів.Робота над діалогом на уроках читання. Н.Е.4.3. Методика роботи над елементами лексикології.Лінгводидактичні основи формування україномовної особистості молодшого школяра.Методика роботи над синонімами, антонімами та багатозначними словами.Методика застосування словниково-стилістичних, словниково-логічних, словниково-граматичних вправ.Прийоми попередження лексичних помилок молодших школярів. Значення і завдання словникової роботи в 1-4 класах.Джерела збагачення словникового запасу учнів.Типи та причини мовних помилок молодих школярів. Н.Е.4.4. Методика роботи над словосполу-ченням та реченням. Граматико-орфографічні завдання на конструювання словосполучень.Види вправ на виділення та побудову словосполучень.Речення як основна мовленнєва одиниця, складова зв’язного тексту.Методика удосконалення умінь учнів будувати речення залежно від мети та ситуації спілкування. Завдання роботи над реченням та словосполученням у початкових класах. Типи словосполучень за будовою.Найголовніші ознаки речення. Застосування вправ з реченнями у 2-4класах.Типові помилки у побудові словосполучень та речень і шляхи їх попередження та виправлення Н.Е.4.5.Методика формування в учнів уявлення про текст. Текст як основне лінгвістичне поняття методики розвитку мовлення. Прийоми ознайомлення учнів з типами текстів: розповіді, описи, міркування.Методика формування в учнів елементарних уявлень про стилі українського мовлення. Формування уявлень про текст: тема, головна думка тексту; будова тексту; засоби зв’язку речень у тексті; залежність вибору мовних засобів від ситуації мовлення.Особливості навчання молодших школярів культурі мовлення.Формування в молодших школярів умінь, необхідних для планування змісту тексту. Складання тексту-розповіді за: опорними словами; спостереженням; картиною; з орієнтацією на слухача, тему та мету висловлювання. Побудова тексту опису за: поданим зразком; питаннями; колективно складеним планом.Особливості роботи над підготовкою і написанням текстів-міркувань. Н.Е.4.6.Зв’язне мовлення. Перекази. Переказ – складова частина розвитку зв’язного мовлення .Класифікація переказів.Методика поетапної підготовки до усного та писемного переказу творів.Шляхи активізації творчої діяльності учнів під час роботи над переказами.Критерії оцінювання переказів. Складання і проведення підготовчих вправ до написання навчального переказу.

96

Н.Е.4.7. Зв’язне мовлення. Твори. Значення творів для розвитку зв’язного мовлення молодших школярів.Класифікація творів за різними основами.Методика роботи над побудовою твору та підготовка учнів до його написання. Моделювання уроків з написання творів за:картиною,серією малюнків,спостереженнями,матеріалами екскурсій.Методика аналізу учнівських творів.

Основна література до курсу: 1. Методика викладання української мови /За ред. С.І.Дорошенка.–К.: Вища школа,

1992.–398с. 2. Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф. Буквар: Підручник для 1 кл.–К.: Освіта, 2001.–

143с. 3. Прищепа К.С., Колісниченко В.І. Буквар: Пробний підручник для 1 кл.–К.: Форум,

2000.–160с. 4. Луцик Д.В., Праць М.М., Савшак А.С. Буквар: Підручник для навчання грамоти для

1кл.–Львів: Світ, 2000.–176с. 5. Білецька М.А., Вашуленко М.С. Рідна мова : Підручник для 2кл.–К.: Освіта, 2002.–

Ч.І.–127с. 6. Білецька М.А., Вашуленко М.С. Рідна мова : Підручник для 2кл.–К.: Освіта, 2002.–

Ч.ІІ.–126с. 7. Вашуленко М.С., Мельниченко О.І. Рідна мова : Підручник для 3кл.–К.: Освіта, 2003.–

Ч.І.–126с. 8. Вашуленко М.С., Мельниченко О.І. Рідна мова : Підручник для 3кл.–К.: Освіта, 2003.–

Ч.ІІ.–110с. 9. Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 2кл.–К.: Освіта, 2003.–Ч.ІІ.–126с. 10. Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 3кл.–К.: Освіта, 2003.–Ч.І.–142с.

“МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ЗВ'ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ” (Всього годин – 108; 3 кредити)

Форма контролю: залік Курс “Методика розвитку зв'язного мовлення” є вибірковою

професійно-орієнтованою дисципліною в професійно-педагогічній підготовці вчителя початкових класів.

Освітня мета навчального курсу: підвищення рівня підготовки студентів до майбутньої професії, озброєння методичним багатством уроків розвитку зв'язного мовлення, формування вмінь методичної організації навчального процесу на уроках розвитку зв'язного мовлення та читання.

Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення курсу “Методика розвитку зв'язного мовлення” знати: основні завдання курсу «Методика розвитку зв’язного мовлення»; вимоги нормативних документів щодо вивчення кожної теми з курсу; методологічні засади розвитку зв’язного мовлення молодших школярів. вміти: планувати роботу щодо формування та розвитку в учнів навичок мовленнєвої діяльності; вільно володіти усіма видами мовленнєвої діяльності, структурувати навчальний матеріал з метою конкретизації цільових завдань; планувати процес навчання: складати календарно-тематичні плани, поурочні розробки уроків та позакласних заходів; вибирати методи навчання з урахуванням рівня готовності молодших школярів до

97

вивчення того чи іншого програмного матеріалу; здійснювати контрольно-регулятивну діяльність.


«ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ МЕТОДИКИ РОЗВИТКУ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ЯК НАВЧАЛЬНОГО ПРЕДМЕТА»

Н.Е 1.1. Методика розвитку зв’язного мовлення як навчальний предмет. Предмет і завдання курсу методики розвитку зв’язного мовлення. Історія становлення методики розвитку зв’язного як науки. Зв'язок методики розвитку зв’язного мовлення з іншими науками. Основні напрямки роботи з розвитку зв’язного мовлення та шляхи їх реалізації. Характеристика мовленнєвих ситуацій. Формування умінь зв’язного мовлення. Н.Е 1.2. Загальні методологічні засади розвитку зв’язного мовлення молодших школярів. Психолого-педагогічні та дидактичні засади розвитку зв’язного мовлення учнів. початкових класів. Принципи, що зумовлюють систему роботи з розвитку зв’язного мовлення учнів поч.шк. Методи та прийоми навчання зв’язного мовлення молодших школярів. Структура уроків розвитку зв’язного мовлення в 2-4 класі. Н.Е 1.3. Специфіка навчання монологічного та діалогічного мовлення учнів початкової ланки освіти. Аналіз нормативних документів щодо навчання зв’язного мовлення учнів початкової ланки освіти. Організація навчального діалогу в початковій школі. Зміст роботи з розвитку монологічного мовлення в учнів початкових класів

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «СИСТЕМА РОБОТИ З ФОРМУВАННЮ ВМІНЬ СТВОРЮВАТИ ЗВ’ЯЗНІ ВИСЛОВЛЮВАННЯ»

Н.Е 2.1. Розвиток сприймання, творчої уяви, мислення, опорних знань – основа словесної творчості. Добір фактів для висловлювання в процесі предметно-практичної та ігрової діяльності. Добір матеріалу для висловлювань під час уроків мислення серед природи. Збирання матеріалу на основі екскурсії. Добір матеріалу за картиною. Добір матеріалу за текстом. Н.Е 2.2. Формування узагальнених способів сприймання, відтворення і побудови тексту . Методика ознайомлення із текстом. Сутність процесу творення тексту. Текст як основа евристичної бесіди. Види тексту за особливостями відбору та використання стилістичних засобів мови. Розвиток мовленнєвих умінь. Методичні вимоги до написання тексту-розповіді. Методичні вимоги до написання тексту-опису: написання тексту-опису за аналогією; методика написання тексту-опису домашньої тваринки; методика написання тексту-опису зовнішності людини; методика проведення тексту-опису за репродукцією картини. Методичні вимоги до написання тексту-міркування. Н.Е 2.3. Аудіювання як вид мовленнєвої діяльності. Загальне поняття про аудіювання та його форми. Особливості організації процесу адіювання на уроках розвитку зв’язного мовлення у початковій школі. Труднощі

98

аудіювання та шляхи їх подолання. Програмні вимоги до текстів для аудіювання. Критерії оцінювання аудіативних умінь. Н.Е 2.4. Методика роботи над переказами. Переказ – як вид мовленнєвої діяльності на уроках розвитку зв’язного мовлення. Типологія переказів за характером їх відтворення. Система роботи над усним і письмовим переказом у початковій школі. Критерії оцінювання переказів. Н.Е. 2.5 Методика роботи над творами в початковій школі. Твір як вид навчальної вправи. Значення творів для розвитку зв’язного мовлення школярів. Класифікація творів. Підготовчі вправи до написання творів. Види творів в початковій школі та методика робота над ними. Методичні вимоги до написання твору-розповіді: за поданими початком та кінцівкою; за поданим початком; за серією малюнків; за одним малюнком. Методичні вимоги до написання відгуку на прочитану книгу. Особливості роботи над творами за літературними темами. Методичні вимоги до написання творів на основі досвіду та спостережень учнів. Методика роботи над написанням листа, оголошення та замітки в журнал. Н.Е 2.6. Види помилок, що мають місце в дитячих творчих роботах, їх попередження та усунення. Класифікація помилок. Лексичні, синтаксичні та пунктуаційні помилки та недоліки. Логічні та композиційні помилки та недоліки. Робота з виправлення, усунення та попередження мовленнєвих помилок.

Основна література до курсу: 1. Варзацька Л.О., Шевченко Л.М. Методика розвитку зв’язного мовлення молодших

школярів: Навчально-методичний посібник. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2001. – 203 с.

2. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова освіта. - №2. – січень. – 2006. – С. 10-14.

3. Джежелей О., Коваленко О., Ємець А. Практична методика розвитку зв’язного мовлення молодших школярів. – Київ, 2007. – 112 с.

4. Календарно-тематичне планування уроків. 1-4 клас. Українська мова// Початкова освіта. - №25, №26, №27, №28. – липень. – 2008.

5. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи // Початкова освіта . - № 37-38 (449-470). – жовтень. – 2008. – 95 с.

6. Лобчук О., Гудзик І. Мовленнєва діяльність на уроках рідної мови.– Київ, 2006.– 128 с. 7. Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початковій школі. Тернопіль, 2001. –

264 с. 8. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – Київ, 2007. – 432 с.

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ МАТЕМАТИКИ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ»

(Всього годин -- 216; 6 кредитів) Форма контролю: залік , іспит

Курс “Методика викладання математики в початкових класах” є нормативною професійно-орієнтованою дисципліною в професійній підготовці майбутніх вчителів початкової школи.

Метою викладання навчальної дисципліни є розкриття педагогічної системи навчання математики, яка включає в себе ряд

99

взаємозв'язаних елементів, а саме: цілі навчання, зміст, методика і прийоми навчання, організаційні форми і засоби навчання молодших школярів.

Компетенції, якими повинен оволодіти студент у процесі вивчення курсу “Методика викладання математики в початкових класах”:

Знати: теоретичні основи математичних понять, які розглядаються в початкових класах; знати компонентний склад процесу проектування навчання математики в початкових класах з урахуванням єдності і зумовленості мети, засобів її досягнення та результату (мета, зміст, методи і прийоми, засоби та форми навчання); основні завдання початкового курсу математики; роль педагогіки та педагогічної психології в системі курсу початкової математики; зв'язок методики викладання математики в початкових класах з іншими методиками; компоненти методичної системи; окремі етапи з історії розвитку методики викладання математики в початкових класах; зміст і структуру початкового курсу математики; основні цілі вивчення математики в початкових класах; систему побудови початкового курсу математики.

Вміти: поєднувати різні види навчання в процесі навчання математики (пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний); структурувати навчальний матеріал з метою конкретизації цільових завдань; планувати процес навчання: складати календарно-тематичні плани, поурочні розробки уроків та позакласних заходів; правильно виконувати математичні записи при розв'язанні задач і прикладів, зображувати геометричні фігури, вимірювати величини; володіти відповідною математичною термінологією; добирати навчальні завдання з урахуванням різних якостей знань умінь та навичок (повнота, правильність, усвідомленість, гнучкість, тощо); вибирати методи навчання з урахуванням рівня готовності молодших школярів до вивчення того чи іншого програмного матеріалу; здійснювати контрольно-регулятивну діяльність.

Вивчення курсу здійснюється за п’ятьма змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ МАТЕМАТИКИ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ ТА ВИВЧЕННЯ ПОЧАТКОВОГО КУРСУ МАТЕМАТИКИ ЯК НАВЧАЛЬНОГО

ПРЕДМЕТА» Н.Е 1.1. Методика початкового навчання математики як педагогічна наука. Предмет, мета і завдання методики початкового навчання математики. Зв’язок методики математики з іншими науками. Методи наукового дослідження. Н.Е. 1.2. Зміст і система побудови початкового курсу математики як навчального предмету. Програма з математики для початкових класів – основний носій змісту навчання математики в початкових класах . Цілі і завдання навчання математики в початкових класах. Зміст та методичне спрямування вивчення початкового курсу математики (підготовчий - дочисловий період, десяток, другий десяток, сотня, тисяча, багатоцифрові

100

числа). Освітня галузь „Математика” - Державний стандарт початкової ланки освіти; програма з математики для початкових класів. Н.Е 1.3. Методичне забезпечення організації навчального процесу при вивченні математики в початкових класах.Характеристика основних засобів навчально-методичного забезпечення навчання математики в початкових класах. Наочні засоби навчання „Математики". НЕ. 1.4. Організація навчального процесу математики в початковій школі. Загальні питання організації навчання. Підготовка та методика проведення уроку математики. Система традиційних та нестандартних уроків. Позакласні заняття та інші форми організації навчання математики в початковій школі. Контроль, перевірка та оцінювання знань, умінь і навичок молодших школярів з математики. Методи навчання математики в 1-4кл.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ЗАДАЧА ЯК ОСНОВА ВИВЧЕННЯ МАТЕМАТИКИ В

ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ. МЕТОДИКА РОБОТИ НАД ЗАДАЧАМИ В КУРСІ МАТЕМАТИКИ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ»

НЕ. 2.1. Роль і місце задач у вивченні початкового курсу математики. Функції арифметичних задач. Місце теми в навчальному курсі математики початкової школи. Поняття про задачу (математичну, арифметичну, текстову). Функції арифметичних задач. Система задач в початковому курсі математики (прості і складені задачі). НЕ. 2.2. Проста задача. Типи простих задач. Методика розв’язування простих задач. Структура задачі. Методика ознайомлення із задачею в початковому курсі математики. Види простих задач в залежності від дії, якою вона розв’язується. Класифікація задач на групи в залежності від тих понять, які формуються при їх розв’язанні. Види ілюстрації змісту простої задачі. Методика роботи над простою задачею. НЕ. 2.3. Розвиток уявлень учнів про складену задачу та процес її розв’язування. Методика розв’язування складених задач. Методика ознайомлення із складеною задачею. Структура складеної задачі. Прийоми процесу розв’язування задачі. Розв'язування задач різними способами. Культура запису розв'язку складених задач (по класам). Творча робота над задачею. НЕ. 2.4. Типові задачі. Методика роботи над ними. Види типових задач. Система вивчення типових задач у початковому курсі математики. Методика роботи над типовими задачами: задачі на знаходження четвертого пропорційного (на спосіб прямого і оберненого зведення до одиниці та спосіб відношень); задачі на знаходження невідомого за двома різницями; задачі на пропорційне ділення; задачі на знаходження середнього арифметичного; задачі на рух.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ НУМЕРАЦІЇ АРИФМЕТИЧНИХ ДІЙ»

Н.Е. 3.1. Дочисловий період – основа вивчення основних питань математики в початковій школі. Завдання та зміст дочислового періоду. Методика організації роботи по вивченню основних понять.

101

НЕ. 3.2. Вивчення нумерації і дій в концентрі "Десяток". Причини виділення десятку в окремий концентр. Особливості вивчення нумерації в межах десяти. Методика ознайомлення з числами першого десятка. Методика ознайомлення з написанням цифр. Додавання й віднімання в межах десяти. НЕ. 3.2. Нумерація чисел в концентрі "Сотня". Арифметичні дії в межах 100. Причини виділення сотні в окремий концентр. Нумерація усна й письмова в межах сотні. Методика нумерації чисел від 11 до 20 і від 20 до 100. Етапи вивчення дій додавання й віднімання в межах сотні. Різні підходи до ознайомлення дії множення і використання її у початковій школі. Складання й засвоєння таблиць множення та ділення. Ознайомлення з основними властивостями арифметичних дій, на яких основане вивчення в початковій школі позатабличних випадків множення і ділення. Методика вивчення цих властивостей і їх використання для ознайомлення з позатабличними випадками множення й ділення. Ділення з остачею. НЕ. 3.3. Вивчення нумерації і дій в концентрі “Тисяча”. Причини виділення цього концентру. Нумерація чисел усна й письмова в межах 1000. Усні прийоми додавання й віднімання в межах 1000. Властивості арифметичних дій (додавання суми до суми, віднімання суми від суми). Письмові прийоми додавання й віднімання. Множення й ділення в межах 1000 (усні прийоми). НЕ. 3.4. Нумерація багатоцифрових чисел і арифметичні дії в межах мільйона. Нумерація багатоцифрових чисел. Вивчення чисел, що складаються з одиниць І, ІІ, ІІІ класів. Додавання й віднімання багатоцифрових чисел. Множення на одноцифрове число. Множення на розрядні числа. Множення на двоцифрові та трицифрові числа. Ділення багатоцифрових чисел. Письмове ділення на одноцифрове число. Алгоритм ділення. Особливі випадки ділення. Ділення на двоцифрові та трицифрові числа.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4 «ФОРМУВАННЯ ПОЧАТКОВИХ УЯВЛЕНЬ ПРО ДРОБИ.

ВЕЛИЧИНИ» НЕ. 4.1. Розширення поняття числа, методика ознайомлення з дробами. Зміст і завдання вивчення дробів у початкових класах. Методика ознайомлення учнів із частинами. Методика вивчення теми «Дроби». Розв’язування задач на знаходження дробу від числа і числа за даною величиною дробу. НЕ. 4.2. Величини, їх вимірювання. Методика вивчення величин. Аналіз величин, що вивчаються в курсі математики 1-4 класів. Методика вивчення довжини, формування навичок вимірювання довжини і дії над її значеннями. Вимірювання площі. Основні властивості вимірювання маси тіла. Одиниці вимірювання часу. Одиниці вимірювання ємності та вартості

102

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 5 «МЕТОДИКА РОБОТИ НАД АЛГЕБРАЇЧНИМ ТА

ГЕОМЕТРИЧНИМ МАТЕРІАЛОМ» НЕ. 5.1. Методика вивчення алгебраїчного матеріалу. Зміст і завдання вивчення алгебраїчного матеріалу у початкових класах. Поняття виразу. Тотожні перетворення виразу. Рівності і нерівності (числові і такі, що містять змінну). Рівняння. Розв’язування рівнянь першого ступеня з одним невідомим. Розв’язування задач складанням рівнянь. НЕ. 5.2. Методика вивчення геометричного матеріалу. Основні поняття шкільного курсу геометрії. Геометричні фігури: пряма лінія, ламана. Відрізок прямої лінії. Промінь. Коло і круг. Багатокутники: трикутник, прямокутник, квадрат. Кути багатокутника. Прямий кут. Порівняння кутів. Тупий і гострий кути. Методика формування уявлень про площу фігури. Обчислення площі.

Основна література до курсу: 1. Богданович М.В. Методика викладання математики в початкових класах. - К., 2001. – 368

с. 2. Богданович М.В., Будна Н.О., Лишенко Г.П. Урок математики у поч а т к о в і й школ і

(1 -4 класи ) . -К., 2004. – 280 с. 3. Богданович М.В. Математика. Підручник для 1 класу. – К., 2001. – 128 с. 4. Богданович М.В. Математика. Підручник для 2 класу. – К., 2003. 5. Богданович М.В. Математика. Підручник для 3 класу. – К., 2003. 6. Богданович М.В. Математика. Підручник для 4 класу. – К, 2005. 7. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова освіта. - №2. – січень. – 2006. –

С. 24-26. 8. Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи. Методичні

рекомендації/ Авторський колектив: Бібік Н.М., Савченко О.Я., Байбара Т.М., Вашуленко М.С. та ін. - К.: Початкова школа, 2004. - 128 с.

9. Король Я.А., Романишин І.Я. Початкова школа. Методика роботи над геометричним матеріалом. 1-4 класи. – Тернопіль: Астон, 2003. – 221 с.

10. Король Я.А., Романишин І.Я. Початкова школа. Методика роботи над матеріалом алгебраїчної пропедевтики. 1-4 класи. – Тернопіль: Астон, 2003. – 240 с.

11. Моцик Н.Д., Іванова Л.С. Позакласна робота з математики у початкових класах. Методичний посібник. - Тернопіль, 2001. – 150 с.

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА

В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ» (Всього 216 год., 6 кредитів) Форма контролю: іспит, залік

Методика викладання природознавства в початкових класах як одна з галузей педагогічної науки є складовою частиною загальної методики викладання біології.

Мета курсу - підготовка майбутнього вчителя до викладання учбових дисциплін в рамках освітнього компоненту «Людина і світ».

Перед методикою викладання природознавства як галуззю педагогічної науки стоять такі завдання:Визначення в комплексі пізнавальних, виховних і розвиваючих завдань шкільного природознавства, його місця в системі освіти.Розробка змісту природознавства як навчального предмета; наукове

103

обґрунтування програм, підручників.Вироблення методів, методичних прийомів та організаційних форм навчання відповідно до завдань та змісту природознавства.Розробка засобів навчання природознавству та матеріальної бази.Визначення вимог щодо підготовки вчителя як викладача природознавства.

Компетенції, якими повинен оволодіти студент у процесі вивчення курсу: раціонально інформаційно-змістово насичувати уроки природознавства;підбирати методи, прийоми ефективного оволодіння учнями знань про природу і суспільство;підбирати засоби формування у молодших школярів природо-соціальних знань, умінь та навичок;шукати нові шляхи вирішення педагогічних ситуацій.


«МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КУРСУ ”МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА”

НЕ.1.1. Методологічні основи курсу ”Методика викладання природознавства” та її місце в системі підготовки студентів Зміст і завдання методики викладання природознавства. Освітні завдання методики викладання природознавства. Характеристика розвивальних завдань з даного курсу. Екологічне виховання молодших школярів на уроках природознавства. Розвиток патріотичних почуттів при вивченні природознавства. Антиалкогольне та антинікотинне виховання молодших школярів. Естетичне виховання засобами природи. Методологічні основи викладання, зв’язок з іншими методиками. Методи дослідження методики навчання природознавства НЕ.1.2. Предмет, цілі і завдання вивчення курсу „Я і Україна” в початковій школі.Зміст вивчення природознавства в початковій школі. Поняття «навколишнє середовище». Структура взаємодії людини з навколишнім середовищем. Вікові особливості взаємодії з навколишнім світом молодших школярів. Особливості фізіологічної взаємодії. Особливості психологічних відношень. Особливості поведінкових взаємовідношень. Цілі і завдання ознайомлення з природою в початковій ланці освіти. НЕ.1.3. Принципи і підходи до побудови навчальних дисциплін курсу „Я і Україна” в початковій школі. Загальна характеристика загальнодидактичних принципів на уроках природознавства. Специфіка викладання конкретно дидактичних принципів. НЕ.1.4. Історія вивчення курсу „Я і Україна” в початковій ланці освіти. Місце і зміст природознавства в дореволюційний період. Початкове природознавство в радянській школі. Перехід початкової школи на новий зміст і структуру. Нові підходи до розробки змісту методики навчання природознавства. Внесок у розвиток методики навчання природознавства видатних методистів. НЕ.1.5. Нормативні документи щодо вивчення курсу „Я і Україна” в початковій ланці освіти. Державний стандарт в контексті вивчення курсу „Я і Україна”. Зміст навчальних програм курсу „Я і Україна”. Аналіз

104

підручників , навчальних посібників та робочих зошитів з навчальної дисципліни „Я і Україна”. Календарно-тематичне планування уроків „Я і Україна” в початковій школі. НЕ 1.6. Особливості процесу навчання курсу „Я і Україна” в початковій школі. Методика формування уявлень про предмети і явища природи. Особливості формування природничих понять. НЕ 1. 7. Методика організації засвоєння знань, вироблення умінь і навичок з природознавства. Особливості процесу формування знань з природознавства. Психолого-дидактичні основи формування умінь з природознавства. Характеристика етапів формування в учнів практичних навичок.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ

КУРСУ„Я І УКРАЇНА” В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ» НЕ.2.1. Методи та прийоми навчання природознавству у початкових класах. Суть поняття «загально дидактичний» та «конкретно-предметний» метод. Сучасна класифікація методів навчання природознавства. Характеристика діалогічних та монологічних методів навчання. Наочні методи навчання в курсі вивчення навколишнього середовища. Практичні методи навчання. Їх місце в структурі шкільного природознавства. Спостереження як конкретно-предметний метод пізнання природи. Його специфіка.. Характеристика методів проблемного навчання. Новітні дослідження в галузі використання методів навчання природознавству. Характеристика методичних прийомів. Фактори вибору методів навчання природознавству. НЕ.2.2. Форми організації навчального процесу з навчальної дисципліни „Я і Україна”.Характеристика форм навчання природознавства в початкових класах. Типи і структура уроків природознавства, вимоги до їх проведення. Підготовка вчителя до уроку. Планування уроків природознавства. Форми позаурочної і позакласної робота з природознавства. Домашня робота в контексті уроку. Урок – творча майстерня. Насичення уроку цікавим різноманітним матеріалом.Схема аналізу уроку з природознавства. НЕ.2.3. Засоби навчання природознавства. Характеристика засобів наочності у процесі навчання природознавству. Аналіз підручників природознавчої складової курсу «Я і Україна» в початкових класах. Дидактичний матеріал, що використовується на уроках природознавства в початковій школі. Необхідність використання засобів народної творчості навчання природознавству. Дидактична роль ігор як засобу виховання екологічної культури молодших школярів. НЕ 2.4.Форми організації навчальної діяльності учнів на уроках „Я і Україна” учнів 1-4 класів Сучасна класифікація форм організації навчальної діяльності учнів на уроках природознавства. Ґрунтовна підготовка вчителя до уроку природознавства - запорука його ефективного проведення. Вибір найраціональніших форм організації навчальної діяльності учнів на уроках природознавства.

105

НЕ 2.5. Форми та методи контролю навчання природознавства в початковій школі. Суть поняття «контроль». Функції та зміст контролю результатів навчання природознавства молодшими школярами. Види, форми та методи контролю навчання природознавства на уроках природознавства. 12-бальна система оцінювання. Вимоги до критеріїв оцінювання на уроках природознавства за 12-бальною системою. Самостійна робота в контексті природознавства. Використання нетрадиційних підходів перевірки якості знань, умінь та навичок під час ознайомлення учнів з навколишнім середовищем. НЕ 2.6. Матеріальна база навчання природознавству. Особливості організації матеріальної бази школи з природознавства в початковій школі. Класифікація видів матеріальної бази школи з природознавства. Особливості обладнання класної кімнати в контексті вивчення освітньої галузі «Людина і світ». Методика організації діяльності на географічному майданчику. Організація проведення практичних занять на навчально-дослідній ділянці школи. Значення матеріальної бази школи з природознавства.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В КУРСІ ВИВЧЕННЯ ОСВІТНЬОЇ

ГАЛУЗІ „ЛЮДИНА І СВІТ” НЕ 3.1. та НЕ 3.2 Інноваційні технології в курсі вивчення освітньої галузі „Людина і світ”.Особистісно-орієнтоване виховання в контексті природознавства. Індивідуалізація у процесі навчання природознавства. Диференціація на уроках природознавства. Інтеграція навчанню природознавства молодшими школярами. Нестандартні уроки з природознавства. Особливості використання інтерактивних методів навчання на уроках природознавства. Застосування інноваційних технологій на уроках природознавства.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4 «СПЕЦИФІКА ВИВЧЕННЯ ПРИРОДОЗНАВЧОЇ СКЛАДОВОЇ

ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ „ЛЮДИНА І СВІТ” УЧНЯМИ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ»

НЕ 4.1. Ознайомлення та особливості вивчення курсу „Я і Україна” учнів 1-4 класів. Особливості ознайомлення з явищами природи учнів 6-річного віку. Вивчення природознавства в 1-ому класі. Особливості ознайомлення учнів 2 класу з природою. Особливості вивчення природознавства в 3-4 кл. Методика проведення уроків природознавства. НЕ 4. 2. Методика вивчення елементів неживої природи на уроках „Я і Україна”. Методика вивчення елементів неживої природи в 1-му класі. Ознайомлення з елементами неживої природи а 2-му класі. Вивчення елементів неживої природи в 3-му, 4-му класах. НЕ 4.3. Формування поняття „Рослина - частина живої природи “ на уроках „Я і Україна” Методика ознайомлення з рослинами в 1-му класі. Вивчення відомостей про рослини в 2-му класі. Формування поняття„Рослина - частина живої природи “ в 3-4 класах.

106

НЕ 4.4. Формування поняття „Тварина - частина живої природи “ на уроках „Я і Україна”. Методика вивчення відомостей про тварин в 1-му класі. Вивчення відомостей про тварин в 2-му класі. Формування поняття„Тварина - частина живої природи “ в 3-4 класах.

Основна література до курсу: 1. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах. – К.: Веселка,

1998. – 334 с. 2. Горошенко В.Г., Степанов И.А. Методика преподавания природоведения: Учеб.

пособие для учащихся пед. уч-щ по спец. №2001 – 2-е изд., дораб. – М.: Просвещение, 1984. – 159 с.

3. Минаев В.М. Внеклассная работа по природоведению. Минск, 1980. 4. Нарочна Л. К., Ковальчук Г. В., Гончарова К. Д. Методика викладання

природознавства: Навч. посібник.— 2-ге вид., перероб. і допов.— К.: Вища школа, 1990.— 302 с.

5. Пакулова Л. Т. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1990. – 192 с.

6. Петросова Р.А., Голов В.П., Сивоглазов В.И. Методика обучения естествознанию и экологическое воспитание в начальной школе: Учебное пособие для студентов средних пед. учеб. заведений. М., 1999.

7. Понамарчук в.І. Хрестоматія з природознавства. К.: Радянська школа, 1978. 8. Скаткин МЛ. Методика естествознания в начальной школе. М., 1953. 9. Форощук О.О., Форощук Н.Є. Природознавство для початкових класів: Навчальний

посібник. – Фенікс, 1999. 10. Яришева Н.Ф. Ознайомлення дітей з природою. – К., 1980. 11. Яришева Н.Ф. Основи природознавства. Природа України. – К.: Вища школа, 1995.

«ВАЛЕОЛОГІЯ З МЕТОДИКОЮ ВИКЛАДАННЯ

В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ» (Всього годин – 108; 3 кредити)

Форма контролю: іспит Мета курсу: ознайомити студентів із веденням правильного здорового

способом життям, формами і методами, способами застосування для покращення здоров’я, уміння використовувати теоретичний матеріал у практичній діяльності.

Компетенції, якими повинен оволодіти студент у процесі вивчення курсу:

знати: закономірності, принципи та основні підходи у вихованні здорового способу життя; основні завдання початкового курсу «Основи здоров’я»; систему загальних методів та прийомів навчання; зміст та напрямки розвитку валеологічної освіти; основні нормативні документи в яких відображеного зміст валеологічної освіти; форми навчально-виховного процесу; особливості позакласної та позаурочної роботи з «Основ здоров’я»; структуру та характеристику типів уроку в умовах сучасної національної школи;

уміти: здійснювати навчання за відповідними напрямками валеологічної освіти; добирати навчальний матеріал та визначати навчальні цілі уроку; використовувати основні валеологічні методи навчання на практиці; впроваджувати різноманітні форми у навчальний процес для ефективнішого

107

засвоєння навчального матеріалу; використовувати елементи українського фольклору в навчальній діяльності;


«ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ ТА ВАЛЕОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ В СТРУКТУРІ ПОЧАТКОВОГО НАВЧАННЯ»

НЕ 1.1. Предмет, завдання, методи дослідження методики викладання валеології, та її місце в системі підготовки студентів. Предмет, завдання та структура курсу. Методичні основи методики викладання валеології та її зв'язок з іншими науками. Методи досліджень. НЕ 1.2. Валеологічні основи процесу навчання. Процес навчання: визначення, сутність. Місце навчальної діяльності в природних біологічних ритмах. Розумове навантаження і втома. НЕ 1.3. Зміст валеологічної освіти. Нормативні документи щодо вивчення курсу «Валеологія в початковій школі». Поняття про зміст валеологічної освіти. Напрямки розвитку валеологічної освіти. Державні нормативні документи, які відображають зміст валеологічної освіти. НЕ 1.4. Принципи і підходи до побудови навчальної дисципліни "Основи здоров’я" в початковій школі. Урок – основна форма організації навчання. Валеологія наука про здоровий спосіб життя. Особливості реалізації загальнодидактичних принципів на уроках «Основи здоров’я». Специфіка побудови курсу "Основи здоров’я" в початкових класах. НЕ 1.5. Методи та прийоми навчання валеології в початкових класах. Загальна характеристика методів та прийомів навчання. Групи валеологічних методів навчання: вербальні методи; методи регуляції життєдіяльності; практичні методи; активні методи; наочні методи; методи оздоровлення.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ВАЛЕОЛОГІЇ ТА ВАЛЕОЛОГІЧНОГО

ВИХОВАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ» НЕ 2.1. Форми організації навчального процесу з навчальної дисципліни "Валеологія". Класифікація форм навчально-виховного процесу, їх характеристика. Урок – основна форма організації навчальної діяльності учнів початкових класів при вивченні "Валеології". Вимоги до уроку. Особливості організації позакласної та позаурочної роботи з валеології. НЕ 2.2. Використання українських національних традицій охорони та зміцнення здоров’я в педагогічному процесі. Традиції: визначення, сутність. Напрямки методичної роботи вчителя по впровадженню традицій здорового способу життя. НЕ 2.3. Специфіка ознайомлення учнів з "Абеткою здоров’я"та розділом "Людина та її здоров’я". Будова людського організму й функції його основних систем. Фізичний та психічний розвиток людини, поняття "особистість " та "індивід". Спадкові та зовнішні чинники здоров’я, їх взаємозв'язок, значення здорового способу життя у формуванні, збереженні та зміцненні здоров’я. Добовий бюджет часу, особливості моделювання

108

режиму дня школяра. Специфіка ознайомлення учнів 1-4 класів з розділом "Людина та її здоров’я". НЕ 2.4. Особливості ознайомлення учнів з розділом "Природні умови здоров’я". Вплив космосу на здоров’я, фізичну та розумову діяльність дітей. Екологічне середовище. Техногенні забруднення навколишнього природного середовища, як основна причина погіршення здоров’я людей. Методика організації та проведення екскурсій. Специфіка ознайомлення учнів з розділом "Природні умови здоров’я" в початковій школі. НЕ 2.5. Методика вивчення розділу "Соціальні умови здоров’я". Суспільства у формуванні збереженні та зміцненні здоров’я. Специфіка ознайомлення учнів з розділом "Соціальні умови здоров’я" в 1-4 класах. НЕ 2.6.Специфіка ознайомлення учнів з розділом "Етноздоров’я". Валеологічні особливості національної культури українського народу. Український фольклор про здоров’я та можливості його використання на уроках валеології. Методика ознайомлення учнів з розділом "Етноздоров’я" в початковій школі. НЕ 2.7. Методика ознайомлення учнів з розділом "Індивідуальне здоров’я". Валеологічні основи вікового розвитку людини. Значення гігієни, рухової активності та загартування у збереженні та зміцненні здоров’я. Особливості ознайомлення учнів з розділом "Індивідуальне здоров’я" в 1-4 класах.

Основна література до курсу: 1. Грушко В.С. Основи здорового способу життя: Навчальний посібник з курсу

«Валеологія». – Тернопіль, 1999. – 368с. 2. Грибан В.Г. Валеологія: Навчальний посібник. – К.:. Центр навчальної літератури,

2005. – 256с. 3. Дыхан Л.Б., Кукушкин В.С., Трушкин А,Г. Педагогическая валеологія. Уч. Пособие

для студентов педагогических вузов/ Под. ред.Кукушкина. – М.: ИКЦ «МарТ»; Ростов н/Д.: Издательський центр «Март», 2005. – 528с.

4. Мацьопа Р., Манчуленко Л., Равлюк Т. Педагогічна валеологія. Навчально-методичний посібник. – Чернівці: Рута. – 2008. – 200с.

5. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. К.: «Початкова школа». – 2007. – 432с.

6. Програми з валеології для вищих закладів освіти / Укл. О.О.Команєва. – К.:. ІЗМН, 1997. – 128с.

7. Формування навичок здорового способу життя в дітей і підлітків / Н.Ю.Максимова, А.Й.Капська, О.Г.Карпенко, Н.Л.Лук’янова, Н.Б.Піблісна, О.П. Коструб, О.В. Вінда, І.Г.Самова, М.М.Галябарник, С.В.Кириленко, І.І.Цушко, В.М.Ніколаєвський, В.Г.Панок та ін. – К.: Ніка-Центр, 2002. – 280с.

8. Чумаков Б.Н. Валеология: Учебн. Пособие. – 2-е изд.испр. и доп.. – М.: Педагогическое общество Росиси, 2002. – 407с.

9. Яременко О.Я. (керівник авторського колективу). Формування здорового способу життя: Навч. Посіб для слухачів курсів підвищення кваліфікації державних службовців /О.Яременко, О. Вакуленко, Л.Жалізо, Н.Комарова та ін.. – К.: Українссткий ін.-т соціальних досліджень, 2000. – 232с.

10. Яременко О.Я. (керівник авторського колективу). Роль засобів масової інформації та інших джерел у формуванні здорового способу життя молоді / О.Яременко, Н.Бутенко, О.Вакуленко та ін.. – К.: Український ін.-т соцільних досліджень, 2000. – 111с.

109

“ТРУДОВЕ НАЧАННЯ З ПРАКТИКУМОМ”

(Всього годин – 162; 4,5 кредити) Форма контролю:залік

Мета курсу – розвиток особистості через залучення студентів до засвоєння теоретичної інформації та практичної роботи з різними матеріалами, вивчення засобів праці, формування конструктивного підходу до вирішення трудових завдань і навчання безпеки праці.

У процесі вивчення курсу „Методика викладання трудового навчання у початкових класах” студенти повинні оволодіти такими компетенціями: знати: вимоги до сучасного уроку трудового навчання у початковій школі; вікові, анатомо-фізіологічні, психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку; властивості та методику роботи з матеріалами, передбаченими шкільною програмою, їх застосування у народному господарстві. мету і завдання трудового навчання і виховання в початкових класах загальноосвітньої школи; основні змістові лінії освітньої галузі „Технології” Державного стандарту початкової загальної освіти; основні розділи програми з трудового навчання; систему методичних засобів, за допомогою яких забезпечується успішне проведення уроку трудового навчання; специфіку, структуру, особливості підготовки і проведення уроку трудового навчання з учнями молодшого шкільного віку; уміти: методично вірно будувати, проводити та аналізувати уроки уроку трудового навчання у початковій школі; працювати з інструментами, приладами, пристроями та обладнанням робочої кімнати з дотриманням технічних та гігієнічних вимог, правилами безпечної праці; поводить екскурсії та інші форми організації позакласної роботи з техніки;


«ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ МЕТОДИКИ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ»

НЕ.1.1. Предмет і зміст методики трудового навчання в початкових класах. Історія розвитку викладання трудового навчання в школа України. Предмет і зміст курсу “трудове методологічні основи навчання з методикою викладання” і його методологічні основи.короткий історичний нарис розвитку трудового навчання в школах україни. Фізичний і розумовий розвиток у процесі трудового навчання. Естетичне і моральне виховання в праці. Психофізіологічні основи формування трудових дій. НЕ.1.2. Зміст трудового навчання в початкових класах Основні державні документи з трудового навчання та виховання (конституція україни, концепція національної освіти, державний стандарт освітньої галузі).структура і зміст програми з трудового навчання для початкової школи. Аналіз підручників з трудового навчання для молодших школярів. НЕ.1.3. Обладнання трудового навчання в початкових классах. Обладнання робочої кімнати для початкових класів. Обладнання робочого

110

місця учителя. Обладнання і організація робочого місця учнів. Методичне забезпечення робочої кімнати. НЕ.1.4. Методи трудового навчання Поняття про методи і прийоми навчання. Класифікація методів трудового навчання. Інструктаж у трудовому навчанні. Політехнічний принцип навчання НЕ.1.5. Урок трудового навчання Урок як основна форма організації навчально-виховної роботи з трудового навчання. Специфіка уроків і вимоги до них. Типи уроків трудового навчання. Структура уроку. Планування уроків. Облік знань і вмінь учнів. Критерії оцінювання. Форми організації навчальної роботи трудового навчання НЕ.1.6. Екскурсії в трудовому навчанні. Елементи профорієнтації Значення екскурсії у трудовому навчанні і вихованні молодших школярів. Планування екскурсії та підготовка до неї. Проведення екскурсії. Дотримання правил техніки безпеки під час екскурсії. Збір і збереження матеріалів, зібраних на екскурсії. Підведення підсумків екскурсії. НЕ.1.7. Позаурочна робота з трудового навчання і виховання Завдання позакласної роботи. Індивідуальна робота з учнями. Групові форми позакласної роботи. Масові форми позакласної роботи.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «РОБОТА З ПАПЕРОМ І КАРТОНОМ»

НЕ.2.1. Організація навчальної роботи на практичних заняттях з методики трудового навчання. Завдання та зміст практикуму в навчальних майстернях. Організація навчальної роботи в майстернях. Техніка безпеки та правила внутрішнього розпорядку. НЕ.2.2. Папір і картон Значення паперу і картону в житті людини. Короткі відомості з історії виникнення паперу. Виробництво паперу і картону. Види паперу і картону. НЕ.2.3. Елементи графічної грамоти. Розмічання і вимірювання Ознайомлення з елементами графічної грамоти. Вимірювання і розмічання як виробничі операції. Технічна документація. НЕ.2.4. Різання паперу і картону Різання як виробнича операція. Інструменти та основні прийоми для різання паперу і картону на уроках трудового навчання у початкових класах. Короткі відомості про витинанку, її види та історію виникнення. НЕ.2.5. Аплікація Аплікація як вид образотворчого мистецтва. Матеріали для аплікації: папір, тканина, природні матеріали, шкіра. Види аплікацій: декоративні (геометричні, рослинні, зооморфні орнаменти), предметні та сюжетні. НЕ.2.6. Оздоблення виробів із паперу та картону. Окантовка виробів Загальне поняття про опоряджувальні роботи. Призначення оздоблення. Обладнання та матеріали. НЕ.2.7. З’єднання деталей із паперу та картону Загальне поняття про монтажно-збірні операції. З’єднання виробів із паперу та картону за допомогою клею, клапанів та язичків, щільових замків, шипових з’єднань, переплетінням ниток, тканини та дроту.

111

НЕ.2.8.Згинання та складання паперу і картону Загальне поняття про згинання як виробничу операцію. Прийоми згинання і складання паперу та методика вивчення у початкових класах. Мистецтво орігамі та кусудам. НЕ.2.9. Застосування шаблона, штампа, трафарету Прийоми практичного застосування шаблонів, штампів, трафаретів. Методика застосування молодшими школярами шаблонів, штампів, трафаретів. НЕ.2.10. Монтування картонажних виробів Конструювання виробів з графічним зображенням на папері. Складання розгорток. Побудова на основі розгорток викройок. Методика навчання конструюванню в початкових класах.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «РОБОТА З ТКАНИНОЮ ТА ВОЛОКНИСТИМИ

МАТЕРІАЛАМИ» НЕ.3.1. Крій та шиття Інструменти та обладнання для роботи з тканиною в початкових класах. Організація робочого місця, робоча поза при шитті. Крій та шиття вручну швейних виробів з прямими зрізами. Ремонт одягу. Пришивання ґудзиків, гачків, гапликів. Підрубка та обметування країв тканини НЕ.3.2. Українська народна вишивка. Українська народна вишивка – один із видів художнього оформлення текстильних виробів. Матеріали та інструменти для вишивки. Особливості українського орнаменту. НЕ.3.3. Аплікація на тканині Відмінність техніки виконання аплікації на тканині від аплікації із паперу. Види аплікації із тканини. Прийоми закріплення деталей аплікації із тканини на основі. Декоративні шви, які використовуються при виготовленні аплікації на тканині. НЕ.3.4. Робота з нитками, шнуром, сутажем. Матеріали для в’язання та плетіння. Плетіння в 3 та 4 пасма. Найпростіші вузли макраме. В’язання гачком. НЕ.3.5. М’яка іграшка. Роль м’якої іграшки в естетичному вихованні дітей. Матеріали для виготовлення іграшки, її розкрій. Пошиття м’якої іграшки та її оздоблення декоративними швами, ґудзиками, кольоровим папером та ін

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4 «РОБОТА З РІЗНИМИ МАТЕРІАЛАМИ»

НЕ.4.1. Природні матеріали Екологічне виховання молодших школярів. Закон про охорону природи. Види робіт з природним матеріалом у початковій школі. Інструменти для роботи з природним матеріалом. Аналіз правил техніки безпеки з інструментами. НЕ.4.2. Глина, пластилін Глина, пластилін, їх властивості. Прийоми виготовлення виробів із глини та пластиліну. НЕ.4.3. Пап’є-маше Процес виготовлення виробів із пап’є-маше. Прийоми ліплення із глини і пластиліну форм для пап’є-маше. Методика роботи із пап'є-маше у початкових класах. НЕ.4.4. Метали і сплави Метали та їх значення в народному господарстві. Метали і сплави, які використовуються на уроках трудового навчання і

112

позаурочний час. Дріт, його властивості. Виготовлення виробів за допомогою карбування а також плоскої та об’ємної аплікації й сувенірів з дроту. НЕ.4.5. Пластмаси. Пластмаси й поролон у виробництві та побуті, їх властивості. Пластмаси й поролон, доступні для обробки учням початкових класів. Інструменти та обладнання для обробки пластмас.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 5 «ТЕХНІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ І КОНСТРУЮВАННЯ»

НЕ.5.1. Поняття про машини, механізми, їх моделі та макети. Роль і місце технічного моделювання на уроках трудового навчання у початкових класах. Поняття про машини, механізми, їх моделі та макети. Вивчення елементів моделювання і конструювання. Виконання монтажних операцій. НЕ.5.2. Елекромоделювання. Елекромоделювання. Найпростіші роботи по електротехніці в початкових класах.

Основна література до курсу: 1. Аппликации из соломки / Г. И. Перевертень. – М.: АТС; Донецк: Сталкер, 2006. – 14 с. 2. Афонькин С.Ю., Афонькина Е.Ю. Все об оригами. – СПб:ООО «СЗКЕО», 2008. – 272с. 3. Бельтюкова Н.Б. Папье-маше: Игрушки и подарки. – М.: «РИПОЛ КЛАССИК»; СПб.:

«Валери СПД», 2001. – 112 с. 4. Веремійчик І.М. Методика викладання трудового навчання в початкових класах. – К.,

2006. – 156 с. 5. Забавні саморобки з пластиліну. – Донецьк: Вид-во СКІФ, 2007. – 64с. 6. Карпова С.О. Флористика. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006. – 40 с. 7. М’які іграшки: Ілюстроване видання. – Харків: Торнадо, 2006.- 96 с. 8. Мельник В.М. Мистецтво витинанки та аплікації: Навчальний посібник - Тернопіль:

Навчальна книга – Богдан, 2006. – 256 с. 9. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – К.: «Початкова школа».

– 2007. – 432 с. 10. Хорунжий В.І. Практикум в навчальних майстернях з методикою трудового навчання.

– Т.: Астон, 2001. – 203-205 с. 11. Хорунжий В.І., Пономаренко Н.В. Трударик: Практичний матеріал для уроків

трудового навчання та позакласної роботи з молодшими школярами. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006. – 96 с.

«ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

З МЕТОДИКОЮ ВИКЛАДАННЯ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ» (Всього годин -- 126; 3,5 кредити)

Форма контролю: залік Курс «Образотворче мистецтво з методикою викладання в

початкових класах» є одним з важливих питань естетичного виховання та формування художньої культури студентів, який дає обов'язковий мінімум знань, необхідних для розвитку духовної культури та послідовного розвитку художньої культури, мислення, уяви і творчої фантазії.

Мета курсу: набуття елементарних навичок зображення предметного світу з натури, з уяви та з пам'яті; вивчення основних закономірностей, побудови простих геометричних форм, створення нескладних площинних композицій на основі зразків народного мистецтва.

113

Завдання курсу «Образотворче мистецтво з методикою викладання в початкових класах»: виховання у студентів естетичного смаку, прояву творчої енергії і потреби студентів у творчості через прояв творчої уяви та стимулювання творчого прагнення; пізнання специфіки і функцій мистецтва, особливості його зв'язку з життям народу, етнічним та історичним корінням; набуття практичних навичок зображення різними матеріалами, як засобами, підпорядкованими потребам художньої виразності; усвідомлення студентами потреб взаємозв’язку між метою та художнім матеріалом, практичне засвоєння через зображення і декорування; розвиток гнучких-образно-асоціативних форм мислення у студентів, художнього відтворення світу.

У процесі вивчення курсу студенти повинні оволодіти такими компетенціями: знати про: основи художньо-образної мови різних видів образотворчого мистецтва і виражальні можливості художніх технік; образотворче мистецтво як засіб комунікації та специфічну, художньо-образну форму пізнання й відображення навколишнього світу, історію його розвитку, роль у житті людей. вміти: аналізувати та інтерпретувати відповідно до вікових можливостей твори різних видів вітчизняного та зарубіжного образотворчого мистецтва; висловлювати особистісне ставлення до виявів естетичного вжитті та мистецтві, використовуючи термінологію, зумовлену змістом програми з образотворчого мистецтва; набути уміння та навички самостійної художньо-творчої роботи з пам’яті, за уявою, на підставі вражень від натури; виражати власні почуття, емоції та думки мовою художнього образу, використовуючи на рівні, відповідному віку, засоби художньої виразності, художні техніки та матеріали.


«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

ЯК ПЕДАГОГІЧНА НАУКА І НАВЧАЛЬНИЙ ПРЕДМЕТ» НЕ 1.1 Вступ до предмету “Образотворче мистецтво з методикою викладання в початкових класах”. Мета і завдання курсу “Образотворче мистецтво з методикою викладання в початкових класах”. Образотворче мистецтво та його значення в навчально-виховному процесі початкової школи. Вимоги до вчителя при викладанні образотворчого мистецтва в початкових класах. НЕ 1.2 Методичні засади викладання образотворчого мистецтва в початковій школі. Особливості викладання образотворчого мистецтва в початкових класах на сучасному етапі. Становлення і розвиток методики викладання образотворчого мистецтва як науки. Методи і засоби навчання образотворчій грамоті в початкових класах. НЕ 1.3 Педагогічні умови опанування образотворчим мистецтвом молодшими школярами. Вікові особливості дітей молодшого шкільного віку у процесі опанування образотворчим мистецтвом. Програмно-методичне

114

забезпечення та сприятлива психологічна атмосфера на уроці образотворчого мистецтва. Організаційно-технічні засоби для викладання образотворчого мистецтва в початковій школі. Значення шкільного кабінету з образотворчого мистецтва. НЕ 1.4 Зміст навчання малюванню в початкових класах. Принципи визначення змісту образотворчого мистецтва. Структура програми з образотворчого мистецтва. Аналіз програми з образотворчого мистецтва в початкових класах. Типи уроків образотворчого мистецтва в початковій школі.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВУ

В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ» НЕ 2.1 Способи активізації образотворчості в 1-4-х класах. Творча активність школярів початкової школи. Активізація дитячої образотворчості в школі. Гра як основний засіб активізації дитячої творчості. НЕ 2.2 Особливості організації естетичного сприймання в початковій школі. Шляхи удосконалення сприймання та оцінювання мистецьких творів молодшими школярами. Особливості сприймання явищ природи та суспільного життя. Методи організації естетичного сприймання молодших школярів. НЕ 2.3 Види занять з образотворчого мистецтва. Малювання з натури – ефективний засіб пізнання дійсності. Цілі і завдання методики малювання з пам’яті. Загальні принципи малювання за уявою. НЕ 2.4 Критерії та норми оцінювання знань, умінь та навичок молодших школярів з образотворчого мистецтва. Обсяг знань, умінь та навичок молодших школярів з образотворчого мистецтва. Особливості оцінювання шестирічних першокласників. Критерії та норми оцінювання знань, умінь та навичок учнів 2-4-го класу.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «МЕТОДИКА НАВЧАННЯ МАЛЮВАННЮ

УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ» НЕ 3.1 Методичні прийоми малювання з натури. Методика навчання молодших школярів малюванню з натури. Зміст занять малювання з натури. Принципи побудови геометричних фігур. НЕ 3.2 Методичні особливості навчання малюванню учнів молодших школярів. Послідовність навчання образотворчого мистецтва молодших школярів. Особливості структури уроку образотворчого мистецтва при застосуванні живописних матеріалів. Особливості структури уроку образотворчого мистецтва при застосуванні графічних матеріалів. НЕ 3.3 Специфіка декоративного малювання. Основи декоративно-прикладного мистецтва для учнів молодших класів. Ознайомлення учнів з творами декоративно-прикладного мистецтва в 1-4 класах. Види орнаментів і їх використання. НЕ 3.4 Пластичні матеріали та їх властивості. Поетапні прийоми роботи з пластичними матеріалами. Пластичні матеріали та їх

115

властивості. Поетапність та технологічні прийоми роботи: а) пластиліном; б) пластичним тістом. Особливості структури уроку образотворчого мистецтва при застосуванні пластичних матеріалів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4 «ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА»

НЕ 4.1 Планування уроків образотворчого мистецтва в початковій школі. Основні вимоги до планування роботи вчителя образотворчого мистецтва. Види навчальних планів з образотворчого мистецтва в початкових класах. Складання календарних планів з образотворчого мистецтва в початкових класах. Тематичне планування навчального матеріалу з образотворчого мистецтва. НЕ 4.2 Методика проведення позакласної роботи з образотворчого мистецтва. Значення і місце позакласної роботи з образотворчого мистецтва. Види і форми позакласної роботи. Зміст і методи проведення занять. НЕ 4.3 Оцінювання дитячого малюнка й аналіз творчих робіт. Аналіз дитячого малюнка. Контроль та оцінювання дитячого малюнка. Аналіз творчих робіт з образотворчого мистецтва учнів молодших класів. НЕ 4.4 Організація пізнавально-творчої активності й спостережливості учнів. Пізнавально-творча активність школярів початкової школи. Умови які сприяють успішному розвиткові самостійності, ініціативи в процесі навчання образотворчому мистецтву. Найбільш ефективні способи розвитку спостережливості молодших школярів. Роль екскурсії в розвитку спостережливості учнів.

Основна література до курсу: 1. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества. – М., 1991. 2. Антонович Є.А., Свид С.П., Шпільчак В.А. Поглиблене вивчення образотворчого

мистецтва у 1-6 класах. - К., 1990. 3. Гуржій А.М., Жук Ю.О., Волинський В.П. Засоби навчання. - К., 1997. 4. Державна національна програма "Освіта. Україна XXI століття". - К., 1994. 5. Енциклопедія малювання. Пер. з англ. В.Середи / Гол. ред. М.Городецька. – К.: Перо,

2007. – 128 с. 6. Конаржевський Ю.А. Аналіз уроку. – Х.: Видавництво «Ранок», 2008. – 336 с. 7. Коновець С.В. Образотворче мистецтво в початковій школі. Метод. пос. - К., 2000. - 80

с. 8. Масол Л.М. Методика навчання мистецтва у початковій школі: Посібник для вчителів

/ Л.М.Масол, О.В.Гайдамака, Е.В.Бєлкіна, О.В.Калініченко, І.В.Руденко. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. – 256 с.

9. Прежесецкая С.И. Когнитивное и личностное развитие младших школьников в разных системах обучения. - М., 1995.

10. Ростовцев Н.Н. Методика преподавания изобразительного искусства в школе. - М., 1998.

11. Савченко О.Я. Розвивай свої здібності. - К., 1995.

«МЕТОДИКА ВИХОВНОЇ РОБОТИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ» (Всього годин – 126;, 3,5 кредитів)

116

Форма контролю: іспит Мета курсу – формування в майбутніх педагогів професійних умінь та

навичок щодо організації, планування та здійснення виховної роботи в учнівському колективі. Навчити студентів використовувати різноманітні форми і методи в позаурочній виховній роботі, підготувати до індивідуальної та масової роботи в початковій школі.

У процесі вивчення курсу студенти повинні оволодіти такими компетенціями: знати: закономірності, принципи та основні підходи у вихованні; шляхи реалізації змісту процесу виховання; особливості та специфіку педагогічного діагностування в структурі виховної роботи; специфіку планування виховної роботи в початковій школі; особливості підготовки та проведення масових та групових виховних заходів; основні напрямки індивідуальної виховної роботи; методику організації та здійснення педагогічного стимулювання та самовиховання; форми та методи роботи з батьками; специфіку роботи в літніх оздоровчих таборах та особливості виховання в дитячо-юнацьких організаціях; особливості використання засобів масової інформації у виховній роботі; методику формування у школярів несприятливості до аморальних явищ та подолання педагогічної занедбаності учнів. вміти: застосовувати основні підходи та принципи виховання в структурі виховної роботи; знаходити ефективні шляхи реалізації змісту процесу виховання; застосовувати педагогічні діагностики в системі виховної роботи; планувати виховну роботу в школі та складати різні типи планів; здійснювати підготовку та уміння проводити виховні заходи; організовувати масові та групові виховні заходи; реалізовувати прийоми самовиховання; організовувати індивідуальну виховну роботу; підбирати методи і форми роботи з батьками, педагогами та учнівськими колективами; ефективно здійснювати виховну роботу в літніх оздоровчих таборах; здійснювати профілактичну роботу серед школярів для подолання педагогічної занедбаності.


«ВИХОВАННЯ – СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ» НЕ1.1. Виховання як цілеспрямована система формування особистості. Сутність процесу виховання як цілісної системи. Мета і завдання виховання. Етапи процесу виховання. Особливості виховного процесу. Загальні закономірності виховного процесу. Принципи виховання, їх характеристика. Суб’єкт і об’єкт виховного процесу. Основні підходи у вихованні. НЕ 1.2. Аналіз загальних методів та засобів виховання у школі. Загальне поняття про методи і прийоми виховання. Класифікація методів виховного процесу. Засоби виховання, їх взаємозв’язок з методами. Умови оптимального вибору і ефективного застосування методів виховання. НЕ 1.3. Методика організації діяльності школярів та основні методи її

здійснення. Основні методи організації діяльності школярів; їх сутність та особливості. Методика реалізації основних методів організації діяльності

117

учнів: привчання, тренування, педагогічна вимога, громадська думка, прогнозування, створення виховуючи ситуацій. Н.Е.1.4. Педагогічна діагностика у виховному процесі. Педагогічна діагностика: сутність та основні завдання. Функції педагогічної діагностики та її види. Вимоги успішного діагностування вихованості школяра та їх колективів. Методика проведення діагностичних процедур у роботі вихователя: а) програми вивчення: навчального закладу; особистості школяра; класного колективу; виховних можливостей сім’ї; виховної системи школи; б) орієнтовні схеми складання психолого-педагогічних характеристик на клас, учня. НЕ 1.5. Планування й облік виховної роботи в школі. План виховної роботи й основні вимоги до нього. Форми планування виховної роботи. Облік та оцінка результатів виховної роботи.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 « СУТНІСТЬ МЕТОДИКИ ВИХОВНОЇ РОБОТИ В ШКОЛІ»

НЕ 2.1.Виховний захід як основна форма організації позакласної иховної роботи з молодшими школярами. Специфічні особливості і сутність виховного заходу. Традиційні і нетрадиційні виховні заходи в системі національного виховання молодших школярів в сучасній школі. Методика підготовки і проведення виховного заходу у початковій школі.Умови, які сприяють ефективності підготовки і проведення виховного заходу. НЕ2.2. Методика підготовки і проведення масових і групових виховних заходів (колективних творчих справ (КТС)). Масові та групові виховні заходи як форми організації виховного процесу. Структура масових та групових виховних заходів (колективно-творчих справ (КТС)). Особливості підготовки і проведення масових виховних заходів. Особливості підготовки і проведення групових виховних заходів. НЕ2.3. Методика організації індивідуальної виховної роботи з учнями. Умови успішного здійснення індивідуальної виховної роботи з учнями. Основні напрямки індивідуальної роботи: а) індивідуальна виховна робота з корекції відхилень у свідомості і поведінці школярів; б) індивідуальна виховна робота з всебічного розвитку особистості школяра. НЕ2.4. Методика організації та здійснення педагогічного стимулювання та самовиховання учнів. Педагогічне стимулювання як одна з функцій виховного процесу. Класифікація стимулів. Особливості методів педагогічного стимулювання. Загальні правила використання методів педагогічного стимулювання. Умови успішної реалізації самовиховання учнів. Етапи роботи з організації процесу самовиховання. Прийоми самовиховання. НЕ 2.5. Методика організації виховуючого коллективу. Виховуючий колектив як соціально-виховуюча система та його основні ознаки. Розвиток і становлення виховую чого колективу. Взаємодія педагогічного й учнівського колективів.

118

НЕ2.6. Методика роботи з батьками. Психологія сімейного впливу. Навчальна праця учня вдома. Родинна педагогіка і виховання дітей у сім’ї. Форми і методи педагогічної пропаганди серед батьків. НЕ2.7. Методика виховної робота літніх дитячих таборах та особливості виховання в дитячо-юнацьких організаціях. Літні дитячі табори: завдання, функції, основні види. Аналіз нормативних документів про табори. Зміст і методика діяльності табірної зміни. Основні форми і методи роботи в дитячих таборах, методика їх використання. Короткий аналіз історії створення та діяльності дитячо-юнацьких організацій. Загальна характеристика основних дитячо-юнацьких організацій. Основні форми і методи роботи в дитячих організаціях. НЕ2.8.Методика використання засобів масової інформації у виховній роботі. Засоби масової інформації як складова частина засобів педагогічного впливу. Методика використання звукових записів. Методика використання екранних засобів. Форми і методи виховної роботи з періодичною пресою. НЕ2.9. Методика формування у школярів несприйнятливості до аморальних явищ побутового оточення та подолання педагогічної занедбаності учнів. Причини поширення серед неповнолітніх паління й вживання алкоголю та наркотиків. Динаміка формування курця, алкоголіка, наркомана. Зміст антинікотинової, антиалкогольної та антинаркотичної виховної роботи. Методика формування несприйнятливості до аморальних явищ побутового оточення. Педагогічна занедбаність: суть, стадії та їх ознаки. Причини педагогічної занедбаності: помилки та недоліки виховання в сім’ї, недоліки навчально-виховної роботи в школі; негативний вплив на дітей побутового оточення. Профілактика педагогічної занедбаності неповнолітніх. Методика подолання педагогічної занедбаності школярів.

Основна література до курсу: 1. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. – К.,1997. 2. Красовицький М.Ю. Практична педагогіка виховання. – К.,2000. – С.81-108. 3. Кукушин В.С. Теория и методика воспитательной работы: Учебное пособие. –

Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ», 2002. – 320с. 4. Лозова В.І., Трочко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний

посібник / Харк. держ. пед..ун-т ім.Г.С.Сковороди. – 2-вид., випр. і доп. – Харків: «ОВС», 2002. – 400с.

5. 5.Матвієнко О.В. Виховання молодших школярів: теорія і технологія. – К.: ВД «Стилос», 2006. – 543с.

6. 6.Методика виховної роботи: Навч. Посібник для студентів вищих педагогічних закладів /Суходольська Л.В., Фіцула М.М. – Тернопіль,1998.-134с.

7. Омеляненко В.Л., Кузьмінський А.І. Теорія і методика виховання: Навч.посіб. – К.: Знання, 2008. – 415с. (Нвчально-методичний комплекс з педагогіки).

8. 8.Трухін І.О., Шпак О.Т. Психолого-технологічні основи шкільного виховання: Навчальний посібник для студентів педагогічних ВНЗ. – Дрогобич: Вимір, 2003. – 406с. 9.Трухін І.О., Шпак О.Т. Основи шкільного виховання: Навчальний посібник. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 368с.

9. Фіцула М.М. Організація самовиховання учнів класу. – Тернопіль, 1993.

119

«КАЛІГРАФІЯ З МЕТОДИКОЮ ВИКЛАДАННЯ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ» (Всього годин – 72;. 2 кредити)

Форма контролю: залік Курс «Каліграфія з методикою викладання у початкових класах»

посідає важливе місце в навчальному плані підготовки вчителів початкових класів.

Мета викладання дисципліни: вироблення у студентів навичок графічно правильного, красивого письма та озброєння їх знаннями і вміннями, необхідними для професійного розв'язування навчально-виховних завдань, що виникають у процесі навчання молодших школярів каліграфії (письма, на етапі навчання грамоти); ознайомлення з досягненнями методичної науки, її розвитком та шляхами подальшого удосконалення, вивчення і застосування практики передового педагогічного досвіду вчителів-новаторів.

Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: знати загальні питання методики викладання каліграфії (мету, завдання; сутність процесу письма як особливого виду мовної діяльності, його психофізіологічну структуру, якості письма, особливості формування графічної діяльності у шестирічному віці; методи, методичні прийоми, умови навчання каліграфічного письма молодших школярів; гігієнічні правила письма);знати особливості формування каліграфічного письма на уроках письма та математики в початковій школі (мету, зміст добукварного, букварного, післябукварного періодів навчання каліграфічного письма; специфіку формування графічних навичок письма цифр та розділових знаків; порядок ведення, перевірки та оцінювання графічних якостей письма молодших школярів; шляхи вдосконалення навичок каліграфічного письма на уроках української мови школи першого ступеня); уміти графічно правильно, грамотно, чітко, красиво, ритмічно, плавно, швидко, дотримуючись гігієнічних правил, писати в зошиті та на класній дошці; визначати поелементну структуру кожної літери українського алфавіту, цифри, пояснювати та показувати послідовність її написання; правила з’єднання букв у буквосполучення, склади, слова;уміти моделювати структуру та проводити уроки письма добукварного, букварного, післябукварного періодів; етапи вивчення письма цифр на уроках математики; каліграфічні хвилинки на уроках української мови та математики у 2-4 класах; перевіряти та оцінювати письмові роботи учнів.


120

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ МЕТОДИКИ

ВИКЛАДАННЯ КАЛІГРАФІЇ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ» НЕ 1.1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ ДО КУРСУ. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ КАЛІГРАФІЇ ЯК ПЕДАГОГІЧНА НАУКА. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСУ ПИСЬМА.Ознайомлення з організаційно - методичними вимогами до курсу. Зміст поняття «каліграфія», каліграфія як навчальна дисципліна. Методика викладання каліграфії як наука. Письмо-особливий вид мовної діяльності (сутність, психофізіологічна структура, операції процесу письма, особливості формування графічних навичок у шестилітніх першокласників). НЕ 1.2. ДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ КАЛІГРАФІЧНОГО ПИСЬМА.Мета і завдання навчання каліграфічного письма в початковій школі. Принципи навчання письма. Структурні компоненти процесу навчання письма. Методи навчання каліграфічного письма. НЕ 1.3. УМОВИ НАВЧАННЯ КАЛІГРАФІЧНОГО ПИСЬМА. Умови навчання каліграфічного письма (організаційні; гігієнічні; методичні). Письмове приладдя для уроків письма (вимоги до вибору ручки, зошитів, якості крейди; класна дошка, правила її розкреслювання). Наочність з каліграфії на уроках письма (види, можливості використання, методика виготовлення). Робота вчителя і учнів біля класної дошки. Техніка письма (умови підготовки дошки до письма, методичні правила письма на дошці).

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК КАЛІГРАФІЧНОГО ПИСЬМА НА

УРОКАХ ПИСЬМА ТА МАТЕМАТИКИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ» НЕ 2.1. ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ПИСЬМА В ДОБУКВАРНИЙ ПЕРІОД. Особливості добукварного періоду письма: тривалість, зміст, основні уміння учнів, що формуються в його процесі. Види підготовчих вправ з письма, методика їх проведення. Письмо елементів букв, методика їх вивчення на уроках письма. Структура та особливості уроку письма в добукварний період. НЕ 2.2. ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ПИСЬМА У БУКВАРНИЙ. Букварний період письма: мета, завдання, зміст. Основні групи великих і малих букв. Методика їх вивчення на уроках письма. Письмо основних з'єднань букв. Послідовність їх вивчення на уроках письма. Особливості уроків письма у букварний період, їх зв'язок з уроками читання. Структура уроку письма у букварний період. Структура етапу вивчення написання нової літери. НЕ 2.3. ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ПИСЬМА У ПІСЛЯБУКВАРНИЙ ПЕРІОД. Мета, завдання, зміст післябукварного періоду письма. Основні види вправ на уроках письма в післябукварний період. Методика їх проведення. Зв'язок уроків письма з уроками читання, розвиток мовлення учнів у після букварний період. Структура уроку письма післябукварного періоду.

121

НЕ 2.4. ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ, ПЕРЕВІРКИ ЗОШИТІВ ТА ОЦІНЮВАННЯ СФОРМОВАНОСТІ ГРАФІЧНИХ, ТЕХНІЧНИХ НАВИЧОК ПИСЬМА. Вимоги до обкладинки зошита, підписування зошитів. Основні види помилок учнів на письмі. Графічні помилки. Виправлення індивідуальних хиб почерку учнів. Перевірка зошитів та оцінювання робіт з письма. НЕ 2.5. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ПИСЬМА АРАБСЬКИХ ЦИФР. Підготовчі вправи до письма цифр, методика їх проведення. Формування навичок каліграфічного письма арабських цифр. Письмо математичних знаків (<,>,=,(),+, -,:, , ). НЕ 2.6. ВДОСКОНАЛЕННЯ НАВИЧОК КАЛІГРАФІЧНОГО ПИСЬМА В УЧНІВ 2-4 КЛАСІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ. Зміст та форми удосконалення навичок каліграфічного письма в 2-4 класах. Підготовка учнів до скоропису на уроках мови в 2 класі. Формування навичок каліграфічного письма в 3 класі. Каліграфічна хвилинка, методика її проведення на уроках мови у початковій школі.

Основна література до курсу: 1. Анісімова Г.О., Петров А.С. 12-бальна система оцінювання навчальних досягнень

учнів. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. – 240 с. 2. Кирей І. Ф., Трунова В. А. Методика викладання каліграфії в початковій

школі. - К.: Вища школа, 1994. 3. Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи. Методичні

рекомендації / Авторський колектив: Бібік Н. М. (керівник), Савченко О. Я., Байбара Т. М., Вашуленко М. С. та ін. – К: Початкова школа, 2003. – 128 с.

4. Кубинський М.В. Курс лекцій з „Основ каліграфії”. Навчальний посібник для викладачів та студентів педучилищ, педінститутів, педуніверситетів. – К., 1999. – 174с.

5. Методика обучения грамоте: Учебно-методическое пособие для преподавателей и студентов педагогических учебных заведений (по специальности «Учитель начальных классов») / Сост. Т.П. Сальникова. - М.: ТЦ Сфера, 2001. – 144 с.

6. Нормативно-правове забезпечення навчально-виховного процесу в початковій школі // Упорядник Юрченко Наталія Федорівна. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 464 с.

7. Програми середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи. – К.: Початкова школа, 2006. – С. 25-27, С.42, С.58-59, С.77-78.

8. Рішення колегії Міністерства освіти і науки України. Доповідна записка «Про розроблення єдиних зразків каліграфічного письма цифр, українських та російських букв та їх з’єднань» // Початкова школа. – 2004р. – № 1. – С. 12 – 15.

9. Трунова В.А. Методика каліграфії: Методичні рекомендації для студентів, вчителів початкових класів. – Одеса, 1991.

“МЕТОДИКА НАВЧАННЯ РІДНОЇ МОВИ В ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ”


Мета спецкурсу полягає в ознайомленні студентів з розвитком теорії і практики мовної освіти українців у діаспорі, методикою навчання української мови, визначенні можливостей використання досвіду навчання рідної мови в умовах білінгвізму у системі шкільної і вищої освіти України.

122

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знати особливості зародження, поширення та збереження української мови в умовах діаспори; реальний стан функціонування української мови у різних суспільних сферах закордоння, визначати шляхи удосконалення двомовного навчання в умовах білінгвізму.


« ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ СОЦІУМІ»

Н.Е.1.1. Методологічні основи методики навчання української мови в полікультурному середовищі Предмет, мета та завдання курсу. Психолінгвістичні особливості розвитку мовленнєвих умінь і лінгводидактики. Лінгвістичні та психологічні особливості засвоєння української мови як основа лінгводидактики. Дидактичні й лінгводидактичні принципи навчання як теоретична основа організації навчального процесу. Н.Е.1.2. Соціокультурні передумови формування україномовного середовища в західній українській діаспорі.Еміграція як основний фактор поширення української мови в західному світі. Розвиток діаспори як чинник формування мовного простору зарубіжних українців. Особливості функціонування рідної мови в полікультурному середовищі. Н.Е.1.3. Дидактичні основи навчання української мови як другої Цілі навчання української мови в полікультурному соціумі. Засоби навчання, їх характеристика. Зміст навчання та його компоненти. Структура курсу української мови у двомовних школах.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ДРУГОЇ В ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ СОЦІУМІ»

Н.Е.2.2. Методика читання як вид мовленнєвої діяльності. Завдання уроків читання в системі українського шкільництва західної діаспори. Особливості читання українською мовою. Прийоми розвитку й удосконалення Н.Е.2.1. Методика формування умінь мовленнєвої діяльності. Розвиток аудіативних умінь. Зміст і методика орфоепічної роботи. Формування граматичних умінь. Розвиток діалогічного та монологічного мовлення читацьких умінь і навичок. Розвиток умінь діалогічного і монологічного мовлення на уроках читання. Н.Е. 2.3. Методика вивчення мовного матеріалу Особливості ознайомлення учнів з буквами українського алфавіту. Методика ознайомлення учнів з частинами мови. Особливості методики формування орфографічних умінь і навичок. Н.Е. 2.4. Розвиток усного і писемного мовлення учнів двомовних шкіл західної діаспори Робота над збагаченням і активізацією словникового запасу. Методика роботи над словосполученням та реченням. Удосконалення вмінь комунікативного мовлення.

123

Н.Е. 2.5. Позаурочна робота з навчання української мови як другої в полікультурному середовищі Особливості організації виховного процесу в шкільництві українського зарубіжжя. Дидактичні засади поза навальної роботи в рідних школах західної діаспори. Методичне забезпечення позаурочної роботи в полікультурному соціумі.


1. Ажнюк Б.М. Мовна єдність нації: діаспора й Україна. – Київ, 1999. – 450с. 2. Бабич Н.Д. Лінгво-психологічні основи навчання і вивчення мови. – К., 2000. – 298с. 3. Бигар Г.П., Романюк С.З., Руснак І.С. Українська педагогічна преса Канади і

рідномовне шкільництво в діаспорі: Навчальний посібник. – Чернівці, 2006. – 296с. 4. Верещагин Е.М. Психологическая и методическая характеристика двуязычия

(билингвизма). – М., 1969. – 160с. 5. Жлуктенко Ю.А. Лингвистические аспекты двуязычия. – К., 1974. – 174с. 6. Іванчук М. Піонерські поселення: українці в Канаді. – Вінніпег, 1993. – 337с. 7. Історія української еміграції. – К., 1997. 8. Лановик Б.Д., Траф’як М.В., Матейко Р.М. Українська еміграція: від минувшини до

сьогодення. – Тернопіль, 1999. – 512 с.

124

ІV. ЦИКЛ ДИСЦИПЛІН СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ

НАВЧАЛЬНІ ДИСЦИПЛІНИ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ «ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО»

«РИСУНОК»

(Всього годин -- 288; 8 кредитів) Форма контролю: іспит

Мета викладання дисципліни: навчити зображати реальне життя у своєрідній формі художніх образів. Будь-яке явище життя чи видимий студентом предмет переносити не механічно в створювану роботу, а спочатку осмислити їх у своїй свідомості та почуттях, збагативши творчою уявою та професійними знаннями, надаючи образної форми предметам; фіксувати конкретні події окремі життєві ситуації, зображати предмети у просторі, з урахуванням специфічних особливостей (повітряної перспективи), розвиваючи зорову пам'ять уяву, фантазію.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: щодо розуміння основних положень розвитку художньо-творчих здібностей на академічних заняттях рисунком, а саме через активізацію позитивного і емоційного ставлення до засвоєння навчального матеріалу; активізація чуттєвого сприйняття натури і осмислення її закономірностей; активізація художньо-творчого відтворення форми в рисунку.

Вивчення курсу здійснюється за чотирма змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ОСНОВИ РИСУНКА»

НЕ1.1.Мистецтво рисунка, його витоки і становлення Техніки виконання. Художній образ у рисунку. Рисунок у ХХ ст.(Нові течії) НЕ1.2.Обладнання, інструменти, матеріали для організації занять з рисунка Значеня рисунку у житті людини як один із способів самовираженя. Обладнаня класу рисунка та організація занять. Матеріали для рисування та їх застосування. НЕ1.3.Рисування ліній, відрізків та плоских фігур. Зорове сприйняття і зображення предметів з натури. Принцип побудови форми предметів при рисуванні з натури. Пропорційні відношення натури і зображення. НЕ1.4.Перспектива в рисунку. Основні положення теорії лінійної перспективи. Побудова обємної форми. Зображення ліній і площин.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «МЕТОДИ НАВЧАННЯ РИСУНКУ»

НЕ 2.1.Рисунок і художня освіта в Україні. Буковинські художники і педагоги та їх роль у професійному становленні майбутніх художників. НЕ 2.2.Завдання і методи виконання педагогічного малюнка. Композиція художнього твору. Композиційний центр. Ритм і його значення при створенні композиції. Композиційні принципи побудови натюрморту.

125

НЕ2.3.Композиція натюрморту. Композиція художнього твору.Композиційний центр. Ритм і його значення при створенні композиції. Композиційні принципи побудови натюрморту. НЕ2.4.Рисунок асиметричного орнаменту. Характерні особливості гіпсового орнаменту. Виконання рисунку в техніці гризайль. НЕ2.5.Рисування драперій. Форма драперій. Види драперій. Особливості зображення тканин з орнаментом.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «ПЕРСПЕКТИВНЕ ЗОБРАЖЕННЯ РІЗНИХ ФОРМ»

НЕ3.1.Закони світла і тіні. Зорове сприйняття форми предметів та їх зображення в навчальному рисунку. Закони освітлення. Тон. Контраст світлотіні. Робота світлотіньовими відношеннями. НЕ3.2. Рисунок побутових предметів. Композиційне розміщення зображення предметів на площині. Конструктивне вирішення форми предметів з урахуванням просторового положення.Світлотіньове вирішення великої форми і тональних відношень. НЕ3.3. Рисунок архітектурних деталей. Характерні особливості гіпсових орнаментів. Виконання рисунка різними графічними матеріалами та техніками. НЕ3.4.Правила виконання рисунка інтер’єру. Композиційне розміщення зображення у просторі. Конструктивне вирішення предметів інтер’єру з урахуванням просторового положення. НЕ3.5.Особливості зображення гіпсових деталей голови людини. Поетапне виконання рисунка деталей голови людини.Особливості зображення голови людини у перспективі.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4 «МЕТОДИ НАВЧАННЯ РИСУНКУ»

НЕ4.1. Зображення архітектурних деталей. Композиційне розміщення зображення предметів на площині. Конструктивне вирішення форми предметів з урахуванням просторового положення. Світлотіньове вирішення великої форми і встановлення основних тональних відношень. Детальне пророблення форми тоном. Узагальнення роботи, завершення. НЕ4.2. Зображення інтер’єру. Побудова та світлотіньова проробка рисунка Характерні особливості зображення інтер’єру. Виконання ескізних варіантів. НЕ4.3. Рисунок гіпсової голови. Вивчення особливостей і зображення голови людини. Закономірності побудови голови. Поетапне ведення рисунка голови людини. Принципи і методи побудови голови людини.

Основна література до курсу: 1. 1.Кирцер Ю.М. Рисунок и живопись: Учеб. пособие. - 3-є изд, стер. -М: Высш. шк,

2000. -271с: ил. 2. 2.П.Ростовцев Н.Н. Изобразительное искусство и методика его 3. преподавания в начальной школе: Учебник для студентов худож. - 4. граф. фак. пед. ин-тов - 3-є изд, доп. и перераб. - М.: АГАР, 1998. - 5. 256с.

126

6. 3.Сокольникова Н.М. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальной школе: Учеб. пособие для студ. пед. вузов. - М.: Издательский центр "Академия", 1999. - 368с.

7. 4.Українське мистецтво та архітектура кінця XIX - початку XX ст. /НАНУ. Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського. - К.: Наук, думка, 2000. - 240с.

8. 5.Молева Н.М. Выдающиеся русские художники-педагоги. Кн. для учителя. - 2-е изд., доп. - М: Просвещение, 1991. - 416с. - (Б-ка учителя изобр. искусства).

9. Черепанова С.О. Проблема людини в українському мистецтві: Навч. Посібник. - Львів: Світ, 2001. - 296с. 1л.

10. Рутковская А. Рисование в начальной школе. - СПб: Издательский Дом "Нева", М: "ОЛМА-ПРЕСС", 2001. - 192с. (серия "Золотая коллекция начальной школы")

11. Романець В.А. Психологія творчості: Навч. Посібник. 2-е вид., доп. -К.:Либідь,2001.-28с.

«СКУЛЬПТУРА І ПЛАСТИЧНА АНАТОМІЯ»

(Всього годин -- 162; 4,5 кредити) Форма контролю: іспит, залік

Метою викладання дисципліни „Скульптура і пластична анатомія” є: формування просторового мислення у студентів, сприйняття естетики об’ємів, їх взаємозв’язок та функціонування; удосконалення та розвиток природних здібностей студентів у виконанні об’ємного трьохвимірного зображення; поглиблене вивчення пластики, пропорцій постаті людини методом скульптурного зображення; вивчення пластики, форми, пропорцій звірів, птахів та інших живих організмів шляхом спостереження, аналізу та скульптурного зображення; засвоєння студентами теоретичних і практичних вмінь, навичок та знань у мистецтві скульптури достатніх для навчання та виховання дітей у загальноосвітніх школах та інших учбових закладах України; вивчення пам’ятників національної монументальної скульптури, виховання патріотизму до рідного краю; виховання естетичних якостей студентів у відношенні до праці, побуту, поведінки; виховання почуття гуманізму та милосердя до живої природи шляхом творення відповідних скульптурних зображень.

Основні завдання вивчення дисципліни „Скульптура і пластична анатомія” полягають у необхідності:сприяти естетичному, моральному, духовному та гуманному розвитку студентів; показати нерозривний зв’язок змісту і форми в творах скульптури; розвивати інтерес і любов до прекрасного;навчити основам пластичного вирішення скульптурних завдань; засвоїти технічні прийоми ліпки пластичними матеріалами, а також ознайомити з прийомами роботи з твердими матеріалами (дерево, м’який камінь і т.д.); формувати вміння використовувати такі зображувальні засобами скульптури, як лінія, силует, композиція, динаміка, статика і т.д.; розвивати художнє мислення, творчу уяву, зорову пам’ять, художні здібності; ознайомити студентів з пластичною анатомією людини, тварин і птахів; дати відомості про історію вітчизняної та зарубіжної скульптури; розкрити зміст, науково-теоретичні основи і методику вивчення скульптури; навчити працювати з найбільш поширеними пластичними матеріалами

127

(глина, пластилін), ліпити з натури в об’ємі та в рельєфі. створювати об’ємно-просторові композиції з глини, пластиліну. оволодіти методикою викладання цього виду мистецтва в початковій школі. завданням інтегрованого курсу “Скульптура і пластична анатомія” є ознайомити із пропорціями скелету та системою м’язів, які впливають на формоутворення та пластику птаха, тварини, людини.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:

знати: рельєф як різновид скульптурного зображення та художній засіб оздоблення поверхні; основні особливості будови та зовнішнього вигляду дерев, птахів, тварин, людини; симетричну будову форми та роль вісі симетрії в цій будові.

вміти: порівнювати (на око) розміри і пропорції форм та їх складових частин; виконувати роботу як конструктивним способом (складання цілого з частин), так і набути початкових навичок ліплення пластичним способом (витягування з цілого шматка матеріалу); передавати характерні особливості загальної форми предметів (об’єктів): в зображенні на площині (у рельєфі) – в силуетному чи лінійному варіанті; у ліпленні – в об’ємі; заповнювати силуетну форму рівновисоким рельєфом з “локшини” (можливо – використання інших простих рельєфних форм та заглибленого рельєфу); передавати симетричну форму відносно вісі симетрії.


«СВІТОВА СКУЛЬПТУРА ЯК ВИД ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ВІД ПЕРВІСНОЇ ДОБИ ДО ПЕРІОДУ ЕРЕДНЬОВІЧЧЯ» НЕ 1.1 Вступ до предмету “Скульптура і пластична анатомія”. Скульптура первісного суспільства. Предмет і зміст курсу “Скульптура і пластична анатомія”. Скульптура як вид образотворчого мистецтва. Скульптура первісного суспільства. Скульптура цивілізацій Стародавнього Сходу: Єгипет, Дворіччя, Шумер, Вавилонія, Ашшур, Давня Палестина, Іран, Індія, Давній Китай. НЕ 1.2 Антична скульптура. Скульптура Середньовіччя. Скульптура Давньої Греції. Скульптура Давнього Риму. Скульптура етрусків. Дороманський, романський та готичний періоди скульптури Середньовіччя.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «СВІТОВА СКУЛЬПТУРА ВІД ПЕРІОДУ ВІДРОДЖЕННЯ

ДО НАШОГО ЧАСУ. СКУЛЬПТУРА ДОХРИСТИЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ В УКРАЇНІ»

НЕ 2.1 Скульптура Відродження і Реформації. Скульптура раннього Відродження. Скульптура Високого Ренесансу. Скульптура пізнього Відродження та доби Реформації. НЕ 2.2 Скульптура Нового часу (ХVII і XVIII ст.). Скульптура ХІХ та ХХ ст. Скульптура бароко. Скульптура класицизму. Скульптура ХІХ та ХХ ст. НЕ 2.3 Скульптура палеоліту. Художня творчість палеолітичної людини. Пластика пізнього палеоліту на півдні східної Європи.

128

НЕ 2.4 Мистецтво неоліту та епохи міді-бронзи. Антропоморфні стели індоєвропейців. Антропоморфна пластика Трипілля. НЕ 2.5 Скіфо-сарматське мистецтво. Скульптура кіммерійців. Скульптура скіфів. Мистецтво сарматів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «СКУЛЬПТУРА ПЕРІОДУ СТАНОВЛЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА

В УКРАЇНІ» НЕ 3.1 Античне мистецтво Північного Причорномор’я. Античне мистецтво і культура на землях України. Скульптура античного періоду Північного Причорномор’я. Коропластика. Скульптура тавро-русів на таврійському півострові. НЕ 3.2 Мистецтво періоду становлення християнства. Ранньохристиянська скульптура. Ідеопластика кочівників степу і слов’ян. Скульптура степу: готи, анти, гуни, авари, салтівські племена, хозари, тюрки. Скульптура слов’ян.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4 «УКРАЇНСЬКА СКУЛЬПТУРА ІХ – ХVII СТ.»

НЕ 4.1 Мистецтво Київської Русі (ІХ-ХІІІ ст.). Семантика давньоруської скульптури. Дрібна культова пластика. Галицькі керамічні плитки з рельєфними зображеннями. НЕ 4.2 Українське мистецтво ХІV – останній чверті XVІІ ст.: мотиви готики. Архітектурно-декоративна пластика. Статуарна пластика.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 5 «ПЛАСТИЧНА АНАТОМІЯ ПТАХІВ, ТВАРИН ТА ЛЮДИНИ,

ЗАКОНИ ПОБУДОВИ ЇХНІХ ФОРМ» НЕ 5.1 Розвиток українського мистецтва останньої чверті XVІІ – ХХ ст. Формування стилю українського бароко (XVІІ- XVІІІ ст.). Скульптура України ХІХ – початку ХХ ст. Розвиток скульптури в Україні у ХХ ст. НЕ 5.2 Пластична анатомія – наука про структуру людського тіла, закони побудови її форм. Будова скелета людини, суглоби, характер м’язової системи людини. Пропорції людського тіла. Череп, кістки мозкової та лицевої частин черепа. Особливості пропорцій та пластики голови людини різного віку.

Основна література до курсу: 1. Дмитриева Н.А. Краткая история искусств. – Вып.1. – М., 1986. 2. Історія світової та української культури: Підручник для вищ. навч. закл. освіти /

В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А.Режко. – К., 2006. – 480 с. 3. Котельникова Т. Искусство. Возрождение / Т.Котельникова. – М.: Астрель: АСТ, 2005.

– 48 с. 4. Крвавич Д.П., Овсійчук В.А., Черепанова С.О. Українське мистецтво: Навч.посібн.: У

3 ч. / Передмова проф. В.Скотного. – Львів, 2003. 5. Культура ранньокласового суспільства // Теорія та історія світової і вітчизняної

культури. – К., 1992. 6. Культура Західної Європи в епоху Середньовіччя // Теорія та історія світової і

вітчизняної культури. – К., 1992. 7. Культура Нового часу // Теорія та історія світової і вітчизняної культури. – К., 1992.

129

8. Культура ХІХ и ХХ ст. // Теорія та історія світової і вітчизняної культури. – К., 1992. 9. Культурология: История мировой культуры / Под ред. А.Н. Марковой. – М., 1995. 10. Масол Л.М., Ничкало С.А., Веселовська Г.І., Оніщенко О.І. Художня культура України

/ За заг. редакцією Л.М.Масол. – К., 2006. – 239 с. 11. Уманцев Ф.С. Мистецтво Давньої України. Історичний нарис. – К., 2002.

“КОЛЬОРОЗНАВСТВО” (Всього години – 54; 1,5 кредити)

Форма контролю: іспит Мета викладання дисципліни: ознайомити майбутніх педагогів

образотворчого мистецтва з основами кольорознавства, властивостями кольорів, класифікацією кольорів, законами колірної гармонії. Навчити застосовувати теоретичні знання з кольорознавства на уроках образотворчого мистецтва в школі.

У результаті вивчення курсу студент має набути компетенцій: отримувати похідні кольори змішуванням основних; світлі і темні відтінки кольорів додаванням білої та чорної фарб; теплі і холодні відтінки кольорів додаванням головного теплого (жовтогарячого) та головного холодного (синього); на елементарному рівні вміти виразити кольором певний характер образу; вільно змішувати фарби на палітрі, досягаючи необхідних відтінків кольору: а) за допомогою розбілу чи затемнення, б) за допомогою додавання теплих чи холодних фарб; заповнювати малюнок кольором, не залишаючи білих прогалин між елементами зображення і тлом (якщо робота виконується на білому папері); мати початкові вміння у виконанні малюнка з обмеженою палітрою у теплих чи холодних кольорах.


НЕ1.1.Психологічна дія кольору. Пряма та вторинна дія кольору. Психофізичне сприйняття кольору. Значення кольору в організації простору. НЕ1.2. Основи кольорознавства. Фізична основа кольору. Загальні відомості про колір. Хроматичні і ахроматичні кольори. Особливості теплих і холодних кольорів. Колір як засіб виразності в образотворчому та ДП мистецтві.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 НЕ2.1. Колірні контрасти. Світлотінь. НЕ2.2. Повітряна та світлова перспектива

Основна література до курсу: 1. Айзенбрант Б. Полный курс акварели: Для начинающих и студентов художественных

вузов.-М.:2002. с.10-64. 2. 2.Беда Г.В. Живопись и её изобразительные средства. - М., Просвещение, 1977.С.32-

45. 3. 3.Шкаркуба Л. Російсько-український словник художніх термінів: навчальний

посібник для студентів вищих навчальних закладів.-К.:2004.-320с.

130

„ХУДОЖНЄ ОФОРМЛЕННЯ ТА ГРАФІКА“ (Всього годин -- 54; 1,5 кредити)

Форма контролю: залік Мета викладання дисципліни: знати специфіку і особливості

написання різних шрифтових композицій, володіти знаннями щодо видів друку, характеристики різних художніх технік, матеріалів, інструментів.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: щодо оволодіння теоретичним і методичним матеріалом з основ графіки: основ композиції, мистецтва графіки, графіки шрифту як передумови графічного дизайну; реалізовувати на практиці сучасні форми, методи, та прийоми зорового сприйняття різних обєктів.


«МИСТЕЦТВО ГРАФІКИ» НЕ.1.1. Види графіки Станкова графіка. Книжкова графіка. Прикладна графіка. НЕ.1.2. Мистецтво графіки. Коротка історія виникнення графіки. Розвиток рисунку. Особливості естампу НЕ. 1.3. Графіка шрифту. Історична довідка розвитку писемності. Алфавітні системи писемності.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ГРАФІКА ШРИФТУ»

НЕ.2.1. Каліграфія. Побудова шрифту типу „Антиква“. Головні вимоги до шрифтів (особливості написання) НЕ.2.2. Виконання шрифтових композицій з імітуючих матеріалів Назвіть основні вимоги до написання шрифтів. Дайте визначення поняттям: симетрія асиметрія. Розкрийте значення в роботі сюжетно-композиційного центру. НЕ.2.3. Побудова літер українського накреслення. Рекомендації по кількості шрифтових груп та інших елементів. Шрифтова композиція

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «ГРАФІЧНИЙ ДИЗАЙН»

НЕ.3.1. Загальні поняття графічного дизайну Коротка історична довідка розвитку дизайну. Головні закономірності композиції знаків-індексів. НЕ.3.2. Створення рекламного проспекту(буклету)в системі фірмового комплексу університету, факультетів, кафедр або аналогічних тем інших організацій(4год) Рекомендації по кількості шрифтових груп та інших елементів. Послідовність виконання. Розробка ескізів. Графічний дизайн.

Основна література до курсу: 1. Белецкий П.Г., Г.Нарбут. Монография.- Л.: Искусство, 1985.-218с. 2. Богомольний М.Я., Чебикін А.В. Техніка офорта.- К.: Вища школа, 1979.- 142с. 3. Гончарова Н.И. Из истории русской графики нам. XIX в.- М.: Искусство, 1987.- 328с. 4. Графика Остроумовой-Лебедевой. Графюра й акварель.- М.: Искусство, 1984.- 152с. 5. Кулешова В. Анатолий Кокорин. Графика. — М.: Сов.худ., 1984. — 126с. 6. Куленко М. Авторська накладна графіка – К.: КНУБА, 2001. -124с. 7. ПроненкоП.И. Каллиграфия для всех. - М.: Книга, 1990. -248с.

131

8. Таранов Н.Н. Рукописний шрифт.-Львів, 1986. - 159с.

«ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА» (Всього годин – 108; 3 кредити)

Форма контролю: іспит Основне завдання курсу полягає в ґрунтовному розгляді появи і

розвитку головних стилістичних напрямків в українському образотворчому мистецтві. Водночас курсом передбачений аналіз творчості видатних митців, виділення сутнісних моментів у їх творчості, аби визначити те, завдяки чому дана особистість включається до загального культурного процесу, а в деяких випадках позначити кут розходження художника із загальним напрямком стильової генези мистецтва.

Мета даного курсу – сформувати у студентів знання з історії мистецтва, навчити їх використовувати спеціальну мистецтвознавчу термінологію та наукову методику аналізу творів мистецтва.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання про: види образотворчих мистецтв: архітектуру, живопис (малярство), графіку, скульптуру, декоративно-прикладне мистецтво та ін., які характерні саме для українського мистецтва; характерні ознаки кожного із зазначених видів мистецтва, відмінності між ними; головні засоби виразності в них; професії художників, які працюють у різних видах мистецтва; основні художні матеріали та деякі інструменти, якими користуються художники. уміння: розрізняти і розуміти певний набір мистецьких термінів, обумовлених змістом програми; висловлювати найпростіші судження про твори образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. розпізнавати особливості основних архітектурних і скульптурних течій в українському образотворчому мистецтві.


«ІСТОРІЯ ДАВНЬОГО УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА» НЕ.1.1 Мистецтво найдавніших часів на українських землях.Загальна характеристика мистецтва найдавніших часів на українських землях та її періодизація. Зародження основних видів мистецтва (архітектура, скульптура, живопис, декоративно-ужиткове мистецтво). Мистецтво античних міст. Початки слов’янської культури НЕ1.2.Мистецтво Київської Русі.Особливості культури Київської Русі дохристиянського періоду. Вплив християнства на архітектуру Київської Русі. Основні види живопису в храмах Русі. Техніки та технології ювелірного мистецтва

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО

ПЕРІОДУ XIV – ПОЧ. XX СТОЛІТТЯ»

132

НЕ.2.1.Мистецтво України у XIV-першій половиніXVIIстоліття. Загальна характеристика мистецтва України XIV – першої половини XVII століття. Архітектура XIV – XVII століття і її особливості (Замок у Луцьку, Острозький замок). Основні жанри скульптури. Національні особливості іконопису на Україні XIV - XVI століття. Н.Е.2.2.Розвиток мистецтва другої половиниXVII кінця XVIII століття.Формування стилю українського бароко. Особливості архітектури дерев’яних і мурованих споруд. Скульптура XVII – XVIII століття (вплив цехів). Розвиток іконостаса. Станковий та портретний живопис Н.Е.2.3.Мистецтво першої половини XIX століття. Архітектура і скульптура зрілого класицизму: - роль класики в планувальній системі старих міст; -архітектурно-пластичні моделі Правобережжя. Маєтки і парки. Живопис і графіка: риси романтизму: - романтичні портрети академічної школи; - історичний жанр; - побутовий жанр. Н.Е. 2.4.Мистецтво другої половиниXIX – початку XX столітт. Шлях розвитку архітектури та скульптури на Україні в другій половині XIX – початку XX століття. 2. Т.Г. Шевченко та його послідовники. Вплив художників-передвижників на живопис XIX - XX століття. Народне декоративно-ужиткове мистецтво XIX – XX століття

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО НОВІТНЬОГО ЧАСУ

( ХХ – ПОЧ. ХХІ СТ.)» Н.Е.3.1.Мистецтво новітньої доби. Новітні течії в образотворчому мистецтві. Український модерн – новий напрям в архітектурі. Авангардні тенденції в українській скульптурі Н.Е.3.2.Мистецтво української діаспори. Культурно-мистецькі організації і об’єднання при еміграції з України:- Товариство молодих образотворчих митців-українців; - Український інститут модерного мистецтва; - Саскачеванська вища школа мистецтва; - Спілка українських образотворчих митців Австралії, Америка. Праця українських митців на еміграції (Корнило Устиянович, Іван Труш, Олекса Новаківській, Петро Холодний, Олександр Архипенко).

Основна література до курсу: 1. Художня культура України: Навч.посіб. / Л.М.Масол, С.А.Ничкало, Г.І.Веселовська, О.І.

Оніщенко; За заг.ред. Л.М.Масол. – К.: Вища шк.., 2006. – 239с. 2. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч.посібник. Вид.2-ге, За ред. проф.А.

Яртися та проф..В. Мельника. – Львів: Світ, 2005. – 568с. 3. Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник / Керівник авт.колективу

Л.Т.Левчук. – Київ: Либідь, 2000. – 520с. 4. Історія світової та української культури: Підручник для вищ.закл. освіти / В.А.Греченко,

І.В. Чорний, В.А.Кушнерук, В.А. Режко. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 480с. 5. Світова художня культура: Від первісного суспільства до початку середньовіччя: Навч.

посібник / О.П.Щолокова, С.В. Шип, О.Л.Шевнюк, О.М.Семашко. – К.: Вища шк.., 2004. – 175с.

6. Гонтова Л. Історія мистецтва як культурний текст. ХХст. – К.: Ред.загальнопед.газ., 2005. – 112с. – (Бібліотека „Шкільний світ”).

133

7. Гонтова Л. Українське мистецтво. ІІ половина ХХ ст.. – К.: Ред. загальнопед.газ., 2005. – 112с. – (Бібліотека „Шкільний світ”).

134

НАВЧАЛЬНІ ДИСЦИПЛІНИ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ «УКРАЇНОЗНАВСТВО»

«ФОЛЬКЛОР УКРАЇНИ»

(Всього годин – 198; 5,5 кредитів) Форма контролю: іспит

Курс “Фольклор України” займає одне з чільних місць серед обов’язкових навчальних дисциплін народознавчого циклу і є провідним в системі підготовки фахівців зі спеціальності “Початкове навчання” /спеціалізація “Українознавство”/.

Мета викладання дисципліни: забезпечити ґрунтовну обізнаність студентів із багатою скарбницею духовної культури нашого народу; сприяти формуванню в них національного світогляду, систематизованих знань жанрової системи українського фольклору; навчити вміло використовувати фольклорні твори різних жанрів в своїй професійній діяльності.

У процесі вивчення курсу „Фольклор України” студенти повинні набути таких компетенцій: знати про: сутність фольклору як науки, його специфіку та особливості; взаємозв’язок з іншими видами мистецтва та науками; історичні етапи розвитку українського фольклору; напрями та школи фольклористики; основні світоглядні системи українського фольклору; класифікацію жанрів українського фольклору; уміти: аналізувати жанри української народної словесності; визначати специфіку, особливості та поетику того чи іншого фольклорного жанру; здійснювати аналіз жанрово-стильових ознак та ідейно-художнього змісту творів; класифікувати твори в межах того чи іншого жанру; визначати педагогічний потенціал творів певного фольклорного жанру; організовувати власну діяльність по збиранню, дослідженню та вивченню фольклорних творів.


«ФОЛЬКЛОР І ФОЛЬКЛОРИСТИКА» Н.Е. 1.1. Українська народнопоетична творчість. Походження терміну «фольклор», його ознаки. Фольклор та фольклористика: а) фактори впливу на розвиток фольклору; б) визначення фольклору як явища; розмежування понять фольклор, фольклористика, усна народна творчість; в) фольклористика як наука, галузі фольклористики та зв’язок з іншими науками. Усна народна творчість та художня література: спільні та відмінні риси. Зв'язок фольклору з іншими формами духовної культури. Педагогічний потенціал фольклору. Н.Е. 1.2. Основні світоглядні системи українського фольклору. Дохристиянські вірування давніх слов’ян. Християнство і його вплив на розвиток української народної словесності. Н.Е. 1.3. Історичні етапи розвитку українського фольклору. Напрями та школи фольклористики. Основи поділу фольклору на дві епохи — доісторичну (міфологічну, дохристиянську) та історичну (християнську).

135

Основні школи та напрями фольклористики:а) міфологічна школа, її розвиток в українській науці;б) міграційна школа, відгомін її ідей в українській фольклористиці;в) антропологічна (етнографічна) школа, вияв її ідей на українському ґрунті;г) становлення в Україні історичної школи фольклористики; д) загальна характеристика шкіл фольклористики 20 ст. (радянської, етнопсихологічної, соціологічної, географічно-історичної, структуралізму, ритуально-міфологічної). Н.Е. 1.4. Магія і міфологія. Магія як найдавніший пласт народної творчості та її форми. Давня праслов’янська міфологія. Н.Е. 1.5. Визначні збирачі та дослідники фольклору. Дожовтнева фольклористика, її найвизначніші представники. Пожовтнева фольклористика. .Рильський як фольклорист. Інші представники науки. Т.Шевченко і українська народнопоетична творчість. І.Франко – дослідник та збирач народної словесності. Фольклор у працях та творах письменників-класиків української літератури. Н.Е. 1.6. Класифікація жанрів українського фольклору. Розвиток фольклору, формування його жанрової системи. Три роди народного мистецтва: епос, лірика, драма.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «АНАЛІЗ ЖАНРІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ СЛОВЕСНОСТІ»

Н.Е. 2.1. Календарно-обрядова творчість. Давня магія та міфологія як основа виникнення календарно-обрядової творчості. Ритуально-міфологічна основа жанрів календарної обрядовості. Аналіз жанрів зимового циклу календарної обрядовості: а) жанри зимового циклу календарно-обрядової творчості, їх зв’язок із відповідними святами та ритуальними дійствами; б) колядка як жанр, аналіз основних груп українських колядок; в) жанрові особливості українських щедрівок. Аналіз жанрів весняного циклу календарної обрядовості: а) українські народні веснянки, їх зв’язок із міфологічними віруваннями давніх слов’ян; б) аналіз українських гаївок, особливості їх виконання. Аналіз жанрів літнього циклу календарної обрядовості: а) маївки та русальні пісні, їх основні мотиви та образи; б) купальські та собіткові пісні як відгомін давніх обрядів та вірувань; в) аналіз груп петрівчаних та царинних пісень. Аналіз жанрів осіннього циклу календарної обрядовості: а) жниварські пісні, їх поділ на зажинкові, жнивні та обжинкові; аналіз цих груп; б) косарські та гребовицькі пісні. Поетика жанрів календарно-обрядової творчості. Зв’язок між жанрами. Н.Е. 2.2. Родинно-обрядова творчість. Визначення жанру. Весільна обрядовість: виникнення і становлення, основні етапи та народнопісенний супровід. Народна обрядовість, пов’язана з народженням дитини. Особливості похоронної обрядовості, голосіння та їх жанрові різновиди. Н.Е. 2.3. Ліричні пісні. Пісні літературного походження. Жанрові ознаки ліричних пісень, їх класифікація. Аналіз родинно-побутової лірики: а) народні пісні про кохання та дошлюбні взаємини: основні мотиви та образи; б) поетика народних пісень про родинне життя; в) вдовині та сирітські пісні; г) своєрідність жартівливо-гумористичних пісень. Аналіз суспільно-

136

побутової лірики: а) основні мотиви та образи козацьких пісень; б) поетика чумацьких пісень; в) рекрутські, солдатські та жовнірські пісні, їх жанрові особливості та зв’язок з жанром голосінь; г) коротка характеристика інших жанрових різновидів суспільно-побутових пісень (кріпацькі, бурлацькі, наймитські, жебрацькі, заробітчанські, емігрантські та ін.). Пісні літературного походження та романси: особливості виникнення та побутування жанрів. Н.Е. 2.4. Героїчний епос. Н.Е.2.4.1. Українські думи Виникнення і розвиток дум. Особливості композиції та художньої форми. Класифікація дум. Національно-патріотичний пафос дум.. Образ козака в народному епосі. Видатні носії і виконавці дум. З історії кобзарських інструментів. Мова народних дум. Думи у творчості письменників. Вивчення дум у початковій школі. Н.Е.2.4.2. Історичні пісні. Пісні-хроніки. Місце історичних пісень серед інших пісенних жанрів українського фольклору. Епічне й ліричне начало в історичних піснях. Збирання і дослідження історичних пісень. Тематика історичних пісень. Пісні про боротьбу з нападами ординців на Україну. Пісні про визвольну боротьбу українського народу проти іноземного поневолення. Їхні провідні мотиви й образи. Використання історичних пісень у художній літературі. Вивчення історичних пісень у початковій школі. Пісні-хроніки. НЕ 2.4.3. Билини. Походження і визначення жанру. Класифікація билинного епосу та аналіз основних його циклів. Поетика билин. Історія збирання та дослідження жанру. Н.Е. 2.5. Негероїчний епос: балади. Жанрова своєрідність українських народних балад. Поєднання епічного та ліричного компонентів у баладі. Проблеми поділу українських балад, їх класифікація. Тематичний аналіз основних баладних сюжетів: а) балади про кохання та дошлюбні взаємини; б) мотиви сімейних взаємин та конфліктів у відповідній групі народних балад. в) відгомони соціального та історичного життя в українських народних баладах. Зв’язок жанру народної балади з художньою літературою. Н.Е. 2.6. Казкова проза. Народні казки – художнє відображення історії українського народу, його життєвого досвіду, побуту, психології, національних особливостей. З історії розвитку жанру. Реалістична основа казкової фантастики. Основні види українського казкового епосу, жанрова своєрідність, національна специфіка. Казки про тварин, основні теми, ідеї й образи. Принципи художнього показу персонажів, елементи фантастики, поетика і стиль. Фантастично-героїчні казки, їх походження, характерні риси, образи. Соціально-побутові казки. Літературна казка. Педагогічні ідеї казок. Н.Е. 2.7. Історична (неказкова ) проза. Особливості неказкової народної прози у її зіставленні з казковою. Класифікація українського народного неказкового епосу. Жанрові особливості легенд та їх класифікація. Аналіз основних груп: а) аналіз міфологічних легенд, їх зв’язок з давніми міфічними уявленнями; б) своєрідність мотивів та образів апокрифічних легенд;в) особливості героїчних легенд, співвідношення у них історичної достовірності та домислу. Тематичні групи та цикли народних переказів, їх зв’язок з

137

історичним минулим українського народу. Аналіз жанру бувальщини. Зв’язок бувальщин з повір’ями та народною демонологією. Жанр народного оповідання. Різновиди народних оповідань, особливості їх побутування. Н.Е. 2.8. Пареміографія. Художня природа, жанрові різновиди та класифікація народних паремій. Українські народні прислів’я та приказки. Погляди на їх виникнення. Аналіз основних тематичних груп. Аналіз інших жанрових різновидів народних малих жанрів (вітань, побажань, прикмет, афоризмів та ін.) Визначення жанру загадки. Класифікація та аналіз основних груп народних загадок. НЕ 2.9. Дитячий фольклор. Особливості дитячого фольклору. Класифікація жанрів усної народної творчості, що побутує в дитячому середовищі. Поетика колискових пісень, аналіз їх основних груп, образів та мотивів. Жанрово-стильові особливості забавлянок та їх різновидів. Аналіз жанрів, які перейшли у дитячий фольклор із загальної народної творчості (заклички, примовки, ігри та ін.). Аналіз жанрів, що виникли у дитячому середовищі. Дитяча пареміографія.

Основна література до курсу: 1. Грицай М.С., Бойко В.Г., Дунаєвська Л.Ф. Українська народнопоетична творчість. - К.,

1983. 2. Лановик М., Лановик 3. Українська народна словесність. (Посібник для студентів

вищих навчальних закладів) - Львів: Літопис, 2000 р. 3. Закувала зозуленька. Антологія української народної поетичної творчості. - К., 1998. 4. Калинова сопілка. Антологія української народної прозової творчості. – К., 1998. 5. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис у 2т. – К.: Оберіг, 1991. 6. Лозко Г.С. Українське народознавство. – 2-е вид. – К.: Вид. “АртЕк”, 2004. – 472 с. 7. Культура і побут населення України: Навч. посіб. / В.І. Наулко, Л.Ф. Артюр, В.Ф.

Горленко та ін. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1993. – 288 с. 8. Семеног О. Український фольклор: Навч. посіб. - Глухів: РВВ ГДПУ, 2004. - 254c.

«УКРАЇНОЗНАВСТВО» (Всього годин -- 216; 6 кредитів)

Форма контролю: іспит Мета курсу: «дати студентам знання про Україну та світове українство як цілісність, як органічну спільність із все людством» /П.П. Кононенко/. Завдання курсу: висвітлити досвід та історичні уроки розвитку етнонації: етногенезу, націє - та державотворення, особливості матеріальної та духовної культури українців; формувати вміння аналізувати тенденції розвитку сучасного українського суспільства, його проблеми й перспективи; виробити навички роботи з українознавчими джерелами; сприяти національно-патріотичному вихованню молоді, формуванню громадянських якостей особистості, гуманістичних і духовних ідеалів, розвитку національної самосвідомості.

У процесі вивчення курсу студенти повинні набути таких компетенцій:

138

знати: основні теоретичні положення курсу; головні структурні компоненти; зміст основних концентрів. вміти: виокремлювати основні етапи розвитку українознавства як науки; характеризувати особливості матеріальної й духовної культури українського народу; аналізувати зміст основних модулів; здійснювати відповідну науково-дослідницьку й пошукову роботу.


«ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УКРАЇНОЗНАВСВА» НЕ. І.1. Зміст і завдання курсу. Українознавство як наука, предмет вивчення, завдання. Основні поняття та категорії, загальна характеристика термінів навчальної дисципліни. Складові частини українознавства та їх характеристика. НЕ.І.2. Становлення українознавства як науки. Зародження українознавства. Джерельна база українознавства як процес пізнання України й українства. Етапи розвитку українознавства та їх характеристика. Зарубіжні центри українознавства. НЕ.І.3. Видатні імена українознавства. Історіографія українознавства. Видатні особистості України та їх внесок у розвиток українознавства як науки (Ф.Вовк, П.Чубинський, М.Драгоманов, М.Грушевський, І.Франко, С.Смаль-Стоцький, С.Єфремов, В.Вернадський, О.Потебня, В.Кубійович, З.Кузеля та ін.). Актуальні проблеми сучасного українознавства. Діяльність українознавчих інституцій к. ХХ - поч. ХХІ ст.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ІСТОРИЧНІ УРОКИ РОЗВИТКУ ЕТНОНАЦІЇ.

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА» НЕ.2.1. Походження та етнічна історія українців. Ключові поняття й терміни в теорії етносу. Наукові теорії про походження й розвиток етносів. Історичні витоки формування українського етносу й нації. Етнічні й географічні назви української землі. Віхи української державності. НЕ.2.2. Етнічний склад населення України. Етнічні та етнографічні територіальні відмінності. Демографічна ситуація в Україні. Антропологічні особливості українців. Склад і розселення українців. Етнографічне районування України. Етнографічні групи українців. Українська діаспора. НЕ.2.3. Розвиток української національної мови. Слово як один із найдавніших символів людства. Зародження української мови та писемності. Основні етапи розвитку української мови. Лінгвоцид. Суржик. Характерні особливості української мови. Роль мови у національному вихованні. НЕ.2.4. Релігія в житті українського народу. Світоглядні уявлення та вірування. Особливості української міфології. Язичництво. Головні дохристиянські боги наших пращурів. Християнізація Київської Русі. Поліконфесійність. Віра й релігія в житті сучасного українця. НЕ.2.5. Національний характер українців. Поняття національного характеру та ментальності. Етнічні складники українського характеру.

139

Соціопсихічні риси українського характеру. Прояви національного українського характеру в архетипах, стереотипах та монотипах національної культури. Роль характеру в долі людини і нації. НЕ.2.6. Українська родина. Історичні типи і форми української сім’ї. Структура сім’ї. Функції сім’ї. Сімейні обряди та звичаї. Традиції родинного виховання українців. НЕ.2.7. Громада і громадський побут українців. Традиційні громадські спільності. Громадське самоврядування, морально-етичні стосунки в громаді. Звичаєве право українців. Громадські форми праці, спілкування та дозвілля. НЕ.2.8. Народні знання українців. Календарна обрядовість. Народний календар українців. Валеологічна, господарська, етична культура українського народу. Народний етикет українців. Календарна обрядовість українців та її ритуально-міфологічна основа. НЕ.2.9. Українська символіка. Поняття символу. Різновиди символіки, характеристика основних значеннєвих компонентів.. Українська геральдики та вексилологія.

Основна література до курсу: 1. Енциклопедія українознавства / За ред. проф. В.Кубійовича та проф. З.Кузелі : у 3-х

томах. – К.: Перевидання в Україні,1995. – 800с. 2. Качкан В.А. Українське народознавство в іменах: Навч. посібник: У 2-х частинах. –

К.:Либідь,1994. – Ч.І.- 336 с.. – Ч.ІІ. - 338с. 3. Ковальчук О.В. Українське народознавство. – К.:Освіта,1992. -176с. 4. Кононенко П.П. Українознавство: Концепції, програми, документи. – К.,1995. – 200с. 5. Кононенко П.П. Українознавство: Підручник для вищих навчальних закладів. – К.:

Міленіум, 2006. – 870 с. 6. Культура і побут населення України: Навч. посібник / В.І.Наулко, Л.Ф.артюх,

В.Ф.Горленко та ін. – 2-е вид, доп. та перероб. – К.: Либідь,1993. -288 с. 7. Лозко Г.С. Українське народознавство. – 30е вид., Х. Видавництво «Див», 2005. – 472

с. 8. Огієнко Іван Українська культура / Упоряд. М.С.Тимошик. – К.: Наша культура і

наука,2001. – 342 с. 9. Українознавство: Посібник (М.Тараненко, С.Болтівець,К.Гордиця). – К.: КМІУВ ім.

Б.Грінченка,1999. – 410 с. 10. Українське народознавство: Навч. посіб. / За ред. С.П.Павлюка; передмова

М.Г.Жулинського. – 3-тє вид,, випр. – К.: Знання, 2006. – 568 с.

«ЕТНОПЕДАГОГІКА» (Всього годин – 180; 5 кредитів)

Форма контролю: іспит Курс «Етнопедагогіка» є однією із обов’язкових навчальних

дисциплін як психолого-педагогічного, так і українознавчого циклів. Мета викладання дисципліни: вивчення онтологічних та

світоглядних основ етнічного виховання; визначення загальнолюдських і етнічних особливих чинників суспільного впливу, що обумовлює виховання й розвиток особистості; узагальнення педагогічного потенціалу етнокультури задля його актуалізації в системі сучасної освітньо-виховної роботи.

140

Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення курсу «Етнопедагогіка»: знання про: основні поняття та категорії курсу; структуру (компоненти) української народної педагогіки; основні напрямки українського національного виховання; уміння: аналізувати народно-педагогічну навчально-виховну систему українців; виокремлювати та характеризувати основні структурні компоненти української народної педагогіки; застосовувати досвід народної педагогіки в практичній педагогічній діяльності.


«ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНОПЕДАГОГІКИ»

НЕ 1.1 ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНОПЕДАГОГІКИ. Вступні відомості про українську народну педагогіку. Зміст термінів "народна педагогіка", "етнопедагогіка", "традиції народної педагогіки". Етнопедагогіка як наукова дисципліна, її завдання, предмет вивчення. Зміст принципових засад української етнопедагогіки. НЕ 1.2 СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ Історія розвитку української народної педагогіки. Основні етапи розвитку української народної педагогіки. Трудова та гуманістична основа народної педагогіки. Виникнення народної педагогіки в докласовому суспільстві, розвиток її традицій трудящими в умовах класового устрою. Народна педагогіка як золотий фонд педагогічної науки. НЕ 1.3 РОЗВИТОК ЕТНОПЕДАГОІКИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ.Тенденції розвитку освіти, виховання і педагогічної думки в Україні на сучасному етапі. Шляхи боротьби за українську національну школу, гуманізацію освіти, відновлення етнокультури. Мета національного виховання дитячої особистості в умовах сьогодення. Особливості використання української народної педагогіки у навчально-виховному процесі сучасної школи. Творче використання й переосмислення народнопедагогічного досвіду минулого до потреб сучасної української національної школи М.Г. Стельмаховичем. НЕ 1.4 ПРОБЛЕМА СТРУКТУРУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ. Компоненти народної педагогіки. Поняття родинознавства як зосередження народної мудрості й досвіду щодо створення, збереження й розвитку сім'ї. Традиційний уклад української родини, її самобутній характер, роль в утвердженні й розвитку національного способу життя. Народні ідеали сім'ї, підвищення її виховного потенціалу. Розвиток виховних функцій сім'ї на основі утвердження авторитету ба-тьків. Українське народне дитинознавство Традиційні родильні звичаї та обряди українців. Вікова періодизація життя, навчання й виховання людини. Місце і статус дітей в українській сім'ї, родинному житті.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПЕДАГОГІКА

141

ЯК ЦІЛІСНА ВИХОВНА СИТЕМА» НЕ 2.1 НАРОДНОПЕДАГОГІЧНА ВИХОВНА СИСТЕМА УКРАЇНЦІВ. Трактування в українській народній педагогіці суті й мети виховання. Донаукові погляди українців на виховання дитини: етнопедагогічний аспект. Впливовість народної педагогіки, її зорієнтованість на світогляд і психологію народу. Основні виховні положення (принципи) народної педагогіки: народність, природовідповідність, культуровідповідність, етнічна соціалізація, гуманізм, демократизм, єдність, наступність і спадковість поколінь, зв'язок школи, сім'ї та громадськості (родинно-громадсько-шкільна гармонія). Народна система методів виховання (методи формування суспільної поведінки, методи формування суспільної свідомості, система стимулюючих та коригуючих методів народної педагогіки). Виховні засоби народної педагогіки (рідна мова, дитячий фольклор, систематична посильна праця, національні звичаї і традиції народу, народне мистецтво, ремесла та промисли, народні свята, обряди, символи і атрибути, дитячі ігри та іграшки та ін.), їх пізнавально-виховне та розвиваюче значення. Розвиток обрядово-звичаєвих традицій як чинник народного виховання. НЕ 2.2 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ВИХОВАННЯ 2.2.1РОЗУМОВИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ І ФОРМУВАННЯ В НИХ НАРОДНОГО СВІТОГЛЯДУ. Формування й розвиток пізнавальних інтересів, інтелектуальних навичок та вмінь. Розвиток пізнавальних здібностей. Народна виховна практика розвитку розумової активності дітей. Роль народних загадок в інтенсифікації розумової діяльності дитини, розвиненні абстрактного мислення, формуванні асоціативних зв'язків між предметами і явищами. Українська народна педагогіка про значення розумового виховання, його завдання. Практичний і загальнорозвиваючий аспект розумового виховання. 2.2.2 НАРОДНИЙ ДОСВІД ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ. Мораль як сукупність норм і правил людського співжиття. Роль сім'ї в прищепленні дитині початкових моральних навичок. Основні моральні правила життя української сім'ї. Народний моральний кодекс українців, основні риси високоморальної людини.Народна педагогіка про формування загальнолюдських цінностей особистості.Народне педагогічні засоби морального виховання. Вчинки як критерії моральної вихованості в народній педагогіці. Українська етнопедагогіка про моральність і моральне виховання. 2.2.3 ПРОГРЕСИВНІ ІДЕЇ ТА ДОСВІД НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ В ТРУДОВОМУ ВИХОВАННІ.Трудовий характер народної системи виховання. Засоби трудового виховання.Вікова періодизація дітей і молоді у зв'язку з їх підготовкою до трудового життя. Організаційні форми трудового навчання і виховання. Традиційні трудові об'єднання молоді. Трудові свята. Традиційність і спадковість у трудовому вихованні. Народна система трудового виховання дітей в сім'ї. Виховання в праці - методологічна основа народної педагогіки. Педагогічні умови виховної ефективності праці. Праця - як мета, засіб і результат народного виховання. Трудова підготовка як

142

індивідуальна характеристика особи, а перевірка готовності до праці - як суспільно-громадська оцінка людини в українській етнопедагогіці. 2.2.4 НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ ПРИЛУЧЕННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ ДО ПРЕКРАСНОГО Традиційний погляд народу на красу, її значення в життєдіяльності людини. Естетика побуту селянської родини - основний чинник естетичних смаків дитини. Природа як джерело прекрасного в народній естетиці. Традиційні засоби прилучення дітей і молоді до творення прекрасного. Роль традиційних осередків народного мистецтва та художніх промислів в естетичному розвитку молоді. 2.2.5 ПІКЛУВАННЯ НАРОДУ ПРО ЗДОРОВ”Я ТА ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ.Фізичне виховання як першооснова системи педагогічної культури народу. Народна педагогіка про здоров'я та фізичний розвиток дітей. Мета і основні завдання фізичного виховання. Основні фактори фізичного загартування дітей та молоді.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «НАРОДНА ПЕДАГОГІКА ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ

НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ» НЕ 3.1 ІСТОРИЧНІ КОРЕНІ ВПЛИВУ НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ НА СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ШКІЛЬНИЦТВА: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ОГЛЯД. Народна педагогіка як основа українського шкільництва. Заслуги української народної педагогіки у відстоюванні національного виховання дітей. Відображення ідей народної педагогіки в наукових концепціях національної школи, виховання й освіти України. НЕ 3.2 УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПЕДАГОГІКА І РЕЛІГІЙНА КУЛЬТУРА: ЗАСОБИ ВЗАЄМОДІЇ. Релігія і церква. як фактори утвердження духовності, етики і християнської моралі. Вірувальні традиції України. Психолого-педагогічна суть релігійної культури та особливості її впливу на формування духовного світу людини. Об'єктивний підхід до ставлення до релігії в сучасній національній школі. Взаємозв'язок народної педагогіки і релігійної культури у вихованні підростаючих поколінь. НЕ 3.3 НАРОДНА ПЕДАГОГІКА ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО ШКІЛЬНИЦТВА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ Співзвучність провідних ідей української етнопедагогіки проблемам сучасної національної школи України. Аналіз досвіду та розкриття методики творчого застосування ідей і засобів народної педагогіки в школах України. 3.3.1 ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ ВИХОВАННЯ В СИСТЕМІ РОБОТИ ШКОЛИ. Використання матеріалів української народної педагогіки на різних уроках; народних традицій виховання в системі роботи національної школи. Народна виховна пансофія як основа педагогіки народознавства, української наукової педагогіки.


143

1. Кіт Г., Тарасенко Г. Українська народна педагогіка: Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів вищ. навч. закладів. - Вінниця: ПП "Едельвейс і К", 2008. – 302с.

2. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української педагогіки: Навч. посіб. для пед. навч. закл. - К., 1999.

3. Мосіяшенко В.А. Українська етнопедагогіка. Навч. посіб. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2005.

4. Стельмахович М.Г. Мудрість народної педагогіки. - К., 1971. 5. Стельмахович М.Г. Народна дидактика. - К., 1985. 6. Стельмахович М.Г. Народне дитинознавство. - К., 1991. 7. Стельмахович М.Г. Теорія і практика українського національного виховання. Івано-

Франківськ, 1996. 8. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка. - К., 1997. 9. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка. - К., 1996. 10. Ступарик Б.М. Національна школа: витоки, становлення. - К., 1998.

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНОЗНАВСТВА У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ»

(Всього годин -- 126 ; 3,5 кредита) Форма контролю: іспит

Мета курсу: висвітлення концептуальних засад розробки змісту шкільного українознавства, особливостей методики його викладання, зв'язків з суміжними навчальними предметами, педагогічних функцій. Завдання курсу: ознайомлення студентів з науковими здобутками, дослідженнями, практичними досягненнями з проблематики курсу; формування у студентів вмінь та навичок розробки та використання в практичній роботі педагогічних технологій викладання українознавства в початковій школі; висвітлення способів організації співпраці учнів та вчителів на уроці, в позаурочній та позашкільній роботі з українознавства; розробка наочності, дидактичного матеріалу, методичних рекомендацій; виховання свідомого громадянина - патріота України. Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення курсу знати: основні теоретичні положення курсу; зміст, структуру та педагогічні функції шкільного українознавства; навчально-методичне забезпечення викладання шкільного українознавства; методи та методичні прийоми навчання українознавству у початкових класах; типи і структуру уроків з українознавства, методику їх проведення; особливості організації позаурочної та позашкільної роботи з українознавства. Студенти повинні вміти: аналізувати науково-методичну літературу з проблематики курсу; корегувати навчальну програму з українознавства згідно педагогічних вимог; використовувати елементи українознавства у змісті навчальних дисциплін початкової школи; застосовувати оптимальні методи та прийоми навчання у процесі викладання українознавства у ЗОШ І-го ступеня; методично вірно планувати і проводити урочні й позаурочні заняття з українознавства.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

КУРСУ “МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНОЗНАВСТВА»

144

НЕ.1.1. Зміст і завдання курсу “Методика викладання українознавства“. Методика викладання українознавства як наука, її основні категорії. Джерела методики українознавства та її зв’язки з іншими науками. Термінологічний апарат українознавства як навчальної дисципліни. Українознавство як навчальна дисципліна: основні проблеми та тенденції розвитку на сучасному етапі. НЕ.1.2. Зміст, структура та педагогічні функції шкільного українознавства. Філософсько-гуманістичні засади вивчення українознавства у початковій школі. Цілі й завдання вивчення курсу “Українознавство“ у початковій ланці освіти. Складові структури шкільного українознавства (концентри). Нові підходи до розкриття сутності українознавчих понять у шкільному курсі українознавства. НЕ.1.3. Навчально-методичне забезпечення викладання українознавства у початковій школі. Навчальні програми з українознавства: досвід реалізації та перспективи вдосконалення. Підручники, навчальні посібники для початкової школи з навчальної дисципліни «Українознавство» та їх характеристика. Бібліографічне забезпечення викладання українознавства у початковій школі. Шкільний кабінет українознавства.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

«МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ З УКРАЇНОЗНАВСТВА У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ»

НЕ.2.1. Специфіка вивчення українознавства у початковій школі. Врахування вікових та психологічних особливостей молодших школярів у процесі вивчення українознавства. Організація сприятливого психологічного середовища для вивчення українознавства учнями молодшого шкільного віку. Українознавча методологія у викладанні навчальних дисциплін школи І ступеня. НЕ.2.2. Методи та методичні прийоми навчання українознавству у початкових класах. Загальна характеристика методів і методичних прийомів навчання українознавству. Вибір методів навчання у процесі викладання українознавства у школі І ступеня. Взаємозв’язок методів та методичних прийомів навчання українознавству. НЕ.2.3. Урок українознавства в початковій школі. Урок як основна форма організації навчання українознавству. Типи уроків з українознавства та їх структура. Особливості поурочного планування з українознавства. Наступність у системі уроків українознавства сучасної початкової школи.. ТЗН у процесі викладання українознавства. НЕ.2.4. Методика вивчення на уроках концентрів теми “Моя Україна“ у початковій школі. Аналіз змісту інформаційних блоків концентрів теми. Методика ознайомлення учнів з основними поняттями концентрів теми (1-4 кл.) Особливості вивчення концентрів теми «Моя Україна» в початковій школі (1-4 кл.) НЕ.2.5. Система перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок учнів молодшого шкільного віку у процесі вивчення українознавства. Сутність

145

поняття контроль, його зміст та функції у контексті вивчення молодшими школярами українознавства. Види перевірки якості знань, умінь і навичок учнів початкових класів з українознавства та їх характеристика. Критерії оцінювання навчальних досягнень молодших школярів з українознавства. НЕ.2.6. Позаурочна та позашкільна виховна робота з українознавства у початкових класах. Завдання, зміст і принципи позаурочної виховної роботи з українознавства. Основні напрями позаурочної роботи з українознавства. Форми і методи організації позаурочних занять з українознавства. Педагогічні умови виховання особистості на засадах українознавства у позашкільних закладах. НЕ.2.7. Методичні аспекти професійної діяльності вчителя початкових класів на українознавчих засадах. Українознавчі засади формування особистості педагога. Творча лабораторія вчителя українознавства. Внесок у розвиток методики викладання українознавства провідних вітчизняних методистів. Аналіз досвіду роботи методичного центру українознавства ОІППО Чернівецької області.

Основна література до курсу: 1. Король О.В. Методика викладання українського народознавства в школі: Навч. -

метод. посібник. – К., 1998. – 368 с. 2. Мафтин Л.В. Нові підходи до розкриття сутності українознавчих понять у шкільному

курсі українознавства // Науковий вісник Чернівецького національного університету. Вип. 296. – Чернівці,2006. –С.162-175.

3. Методика викладання народознавства в школі / За ред. Скульського Р.П., Стельмаховича М.Г. – Ів-Фр., 1995. – 155 с.

4. Поклад Н., Кононенко М.Посібник з українознавства. 3 клас. Для дітей, батьків і педагогів. – К.,2003. -159 с.

5. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – К.: «Початкова школа», 2007. – 432 с.

6. Програма з українознавства для І-ХІІ класів середньої загальноосвітньої школи. – К.: Міленіум. 2004. – 180 с.

7. Українознавство в національній школі: Посібник для вчителів / За ред. М. Стельмаховича – Ів-Фр., 1995. – 168 с.

8. Українознавсто в системі освіти Буковини // Науково-методичний вісник. Вип.4. – Чернівці,2006. - 384с.

9. Українознавство: Посібник для учнів 1-4 кл. / Авт. - уклад. З.О.Сергійчук. – К., 2002. – 240 с.

«ЕТНОГРАФІЧНЕ МУЗЕЄЗНАВСТВО» (Всього годин – 72; 2 кредити )

Форма контролю: залік Мета викладання дисципліни полягає у ознайомленні студентів з

музеями, музейною справою, етнографічною спадщиною; залученні молоді до процесів дослідження, вивчення та збереження історико-культурної спадщини України та рідного краю, формуванні у їх свідомості системи поглядів, принципів та цілісного уявлення про історико-культурний потенціал українського народу.

146

Завдання вивчення дисципліни: ознайомлення студентів з особливостями формування музеїв як соціокультурного інституту суспільства на загальносвітовому, державному та регіональному рівні;оволодіння навичками організації та діяльності громадських музеїв;засвоєння основ музейної термінології, функцій та напрямів діяльності музеїв;оволодіння системою знань про рідний край, його пам’ятки історії та культури;вироблення в студентів умінь практично застосовувати здобуті знання та користуватись історичними джерелами.


«ВВЕДЕННЯ В МУЗЕЄЗНАВСТВО» НЕ 1.1.Роль і значення музеїв. Музеєзнавство як наука. Визначення музеїв. Історичний та сучасний досвід музейної справи.Особливості музеїв.Нормативно-правова та законодавча база музеїв на Україні.Теорія музейної справи. Н.Е.1.2. Класифікація музеїв України. Типи і профілі музеїв.Характеристика музеїв різних профілів.Визначні музеї України. Н.Е.1.3. Музейна педагогіка Історія музейної педагогіки.Форми роботи.Практична культурно-освітня діяльність музеїв. Музейна педагогіка як наукова дисципліна, що формується. Н.Е.1.4.Створення музеїв у школі та організація їх діяльності. Розвиток музейної справи у школах України.Створення та організація музеїв у школі.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ МУЗЕЇВ»

Н.Е. 2.1. Комплектування фондів музеїв Значення та організація комплектування музейних фондів.Джерела основного фонду музея. Наукове комплектування музеїв. Облік музейних колекцій. Н.Е.2.2.Основні принципи зберігання музейних фондів. Загальні умови і завдання зберігання.Основні фактори впливу на збереження музейних предметів.Шкідники музейних предметів.Режим зберігання музейних предметів. Н.Е.2.3.Експозиційна робота музеїв Організація експозицій та їх види.Наукова підготовка та складання планів експозицій.Створення експонатів.Експозиційна робота етнографічного музею. Н.Е.2.4.Основи екскурсійної справи Поняття, ознаки й функції екскурсій.Особливості показу і розповіді на екскурсії.Технологія підготовки нової екскурсії.Комплектування «портфеля екскурсовода». Н.Е.2.5.Використання музейних матеріалів у навчально-виховній роботі Масова робота шкільного музею. Освітньо-масова робота шкільних музеїв різних профілів.

Основна література до курсу: 1. Асламов В.Н. Проблеми музеєзнавства та краєзнавства. – Херсон, 1990. 2. Бабенко О., Бабенко О. Короткий словник музейних термінів. – Кіровоград, 2001. 3. Верменич Я. Теоретико-методологічні проблеми історичної регіоналістики в

Україні. – К., 2003.

147

4. Гайда Л. Вчителі-краєзнавці, засновники музеїв Кіровоградщини. – Кіровоград, 2004.

5. Ганнусенко Н., Омельченко Ю. Учбовий план і програма курсу ”Методика музейної роботи у школі”. – К., 1990.

6. Інструкція з обліку та збереження музейних фондів у музеях, що працюють на громадських засадах. – М., 1988.

7. Іоніна Н. 100 великих музеїв світу. – М., 2002. 8. Історико-культурна спадщина України: проблеми дослідження та збереження. – К.,

1998. 9. Музеї України. – К., 1999.

«НАРОДНА СИМВОЛІКА І ВІРУВАННЯ УКРАЇНЦІВ»

(Всього годин – 54; 1,5 кредита) Форма контролю: залік

Мета курсу: висвітлити теоретичні аспекти формування й функціонування української народної символіки та традиційних вірувань українців. Завдання курсу: схарактеризувати геопсихічні, культурологічні, соціальні чинники виникнення символів та вірувань; розкрити основні теоретичні підходи до класифікації народних символів та вірувань українців; виробити вміння аналізувати основні значеннєві компоненти традиційних символів українського народу; сприяти національно-патріотичному вихованню молоді, виробленню гуманістичних і духовних ідеалів, розвитку національної самосвідомості.

Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення курсу: знати: ключові наукові категорії та поняття спецкурсу; зміст основних тем: характерні ознаки символу як філософської категорії; теорії виникнення символу; традиційні народні символи й вірування, пов’язані з ними. вміти: виокремлювати основні значеннєві компоненти традиційної української символіки; аналізувати зміст основних понять спецкурсу; здійснювати відповідну науково-дослідницьку й пошукову роботу; класифікувати народні символи та вірування й давати їм відповідну характеристику.


«ТЕОРЕТИКО – МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КУРСУ» Н.Е.1.1.Символ як філософська категорія. Поняття символу, його характерні ознаки. Слово, знак, образ, символ: співвідношення понять. Різновиди символіки. Античні філософи про природу символу. Обгрунтування теорії символу в німецькій класичній філософії. Внесок вітчизняних вчених в розвиток учення про символ і символіку. Н.Е. 1.2. Символ – вагома складова національної культури. Загальнолюдське і національно-специфічне у понятті символу й символіки. Архетипні символи. Національний характер символу.

148

Н.Е. 1. 3. Народні вірування у контексті національної культури. Поняття про вірування, повір’я, міфологію. Первісні релігійні уявлення українців (анімізм, фетишизм, тотемізм). Поняття про забобони, прикмети, магію.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

«ОСОБЛИВОСТІ НАРОДНИХ СИМВОЛІВ І ВІРУВАНЬ УКРАЇНЦІВ» Н.Е.2.1. Рослинна символіка українців та пов’язані з нею вірування. Персоніфікація рослинного світу українців. Класифікація рослинної символіки українців (дерева, кущі, квіти, трави). Рослинний світ у народних віруваннях українців. Н.Е.2.2. Орнітологічна й анімалістична символіка українців та вірування, пов’язані з нею. Класифікація символіки фауни (птахи, звірі, плазуни, комахи). Таємнича мова світу фауни. Світ фауни у народних віруваннях. Н.Е.2.3. Українські замовляння: символіка і вірування. Слово як один із найдавніших символів людства. Вербальна магія українців та її особливості. Народні вірування, пов’язані з етикетом. Н.Е.2.4. Символізація абстрактних назв, чисел і геометричних фігур в українській етнокультурні. Абстрактні поняття-символи у народному світогляді (душа, сон, доля. Традиційні вірування українців у магічну природу чисел. Геометрична символіка.

Основна література до курсу: 1. Дмитренко Микола. Народні повір’я. – К.,1994. – 67с. 2. Завадська В. та ін. 100 найвідоміших образів української міфології. – К.: Орфей.2002. –

448с. 3. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст. Реліг.

моногр. – К.: АТ ”Обереги”, 1991. – 424с. 4. Кононенко В.І. Символи української мови. – Івано-Франківськ: Плай, 1996. – 272с. 5. Лановик М.Б., Лановик З.Б. Українська усна народна творчість: Підручник. – К.:

Знання-Прес, 2001. – 591с. 6. Лозко Г.С. Українське народознавство. – 3-е вид., Х.Видавництво ”Див”, 2005. – 472 с. 7. Релігієзнавчий словник / За ред.. професорів А.Колодного і Б.Лобовика. – К.: четверта

хвиля,1996. – 392с. 8. Сергійчук В.І. Національна символіка України. – К.: Веселка.1992. – 109 с. 9. Скуратівський В.Т. Русалії. – К.: Довіра,1996. – 734с. 10. Словник символів культури України / За аг. Ред.. В.П.Коцура та ін.. – К.: Міленіум,

2002. – 260с.

«ЕТНОПСИХОЛОГІЯ» (Всього годин – 90; 2,5 кредити)

Форма контролю: іспит Мета курсу: висвітлити актуальні питання етнічної психології як науки

про психічну своєрідність людей, які належать до різних етнічних об’єднань. Завдання курсу: розкрити основні наукові та прикладні проблеми етнопсихології; сприяти аналізові тенденцій, закономірностей розвитку, проблем сучасності; формувати громадянські якості особистості, сприяти національно-патріотичному вихованню молоді, виробленню гуманістичних і духовних ідеалів, розвитку національної самосвідомості.

149

Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення курсу: знати: основні наукові категорії та поняття курсу; головні структурні компоненти; зміст основних тем, які висвітлюють актуальні проблеми етнопсихології : теоретико-методологічні засади, проблема етносу та нації; основні статистичні та динамічні характеристики етносу; особливості етнопсихології українців; етнічні традиції та ділове спілкування. вміти: виокремлювати основні етапи розвитку етнопсихології як науки; аналізувати зміст основних понять; здійснювати відповідну науково-дослідницьку й пошукову роботу; характеризувати етнопсихологічні особливості українського народу.


«ТЕОРЕТИКО – МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ”ЕТНОПСИХОЛОГІЇ» НЕ. 1.1. Вступ. Етнопсихологія як галузь психологічної науки. Основні положення етнічної психології. Зв’язок з іншими науками. Предмет і об’єкт дослідження. Історія та етапи розвитку етнопсихології як науки. Н.Е. І.2. Методологічні принципи та методи етнопсихології. Зміст методологічних принципів етнопсихології. Основні методи етнопсихології та їх загальна характеристика. Функції етнопсихології у суспільстві. Н.Е. І. 3. Проблема етносу та нації в етнопсихології. Психологічна характеристика етносу. Умови походження та модифікації етносу. Соціально-психологічна сутність поняття “нація”. Поняття про національну ідентифікацію. Н.Е. І. 4. Основні статичні характеристики етносу. Психічний склад етносу. Ментальність як інтегральна психологічна ознака нації. Психологічна сутність і зміст національного характеру. Поняття національної свідомості та його характеристика. Н.Е. І. 5. Динамічні характеристики етносу. Проблема етнічної установки в етнопсихології. Етнічні стереотипи. Їхня структура та зміст. Етноцентризм і націоналізм, сутність, проблематика. Етнічні конфлікти: сутність, види, умови виникнення та шляхи подолання.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ

У СТРУКТУРІ ЕТНОПСИХОЛОГІЇ» Н.Е. 2.1. Психологічні особливості українців. Теоретичні підходи до вивчення особливостей українського етносу. Протоукраїнське природне середовище. Вплив геополітичного середовища на український національний характер. Вплив історичного чинника на формування української самосвідомості. Релігія та церква в етнотнаціональному житті українців. Українська родина як головний осередок формування національного характеру. Н.Е.2.2. Національна та світова культура як об’єкт втілення національної психології народів. Теоретичні аспекти культури (методологічні засади розуміння національної культури; поняття і сутність

150

культури; функції культури). Взаємини етнічних культур в історико-психологічному вимірі (на прикладі українського етносу). Звичаєва культура як об’єкт відображення і втілення національної психології. Сучасний стан розвитку культури етносів України. Н.Е.ІІ.3. Етнічні традиції та ділове спілкування. Етнопсихологічна характеристика окремих народів світу. Етнопсихологічні аспекти ділового спілкування: етикетні норми спілкування;особливості невербального спілкування.

Основна література до курсу: 1. Баронин А.С. Этническая психология. – Киев: Тандем, 2000. – 264с. 2. Кононенко П.П. Національна ідея, нація, націоналізм: Моногр. – К.: МАУП;

Міленіум,2006. – 358с. 3. Льовочкіна А. М. Етнопсихологія: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — 144с. 4. Пірен М.І. Основи конфліктології: навчальний посібник. – К.,1997.-378с. 5. Пірен М.І. Основи етнопсихології: Підручник. Вид.2-е, доповнене. – К.,1998. – 436с. 6. Психологічна енциклопедія /Автор-упорядник О.М.Степанов. – К.: «Академвидав»,

2006. – 424с. 7. Сніжко В.В. Нариси з психоетнічної екології України. – К.: Веселка, 2001. – 334с. 8. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / За ред. М.М.Заковича. – К.: Знання,

2000. - 622с. 9. Юрій М.Т. Етногенез та менталітет українського народу. – 2-е вид., доп.- К.:

Таксон,1997. – 237с. 10. Янів В. Нариси до історії української етнопсихології / Упоряд. М.Шафовал. – 3-тє вид.,

стер. – К.: Знання, 2006. – 341с.

151

ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС НАПРЯМУ ПІДГОТОВКИ «ПОЧАТКОВА ОСВІТА»

освітньо-кваліфіукаційного рівня «МАГІСТР»

Магістр, відповідно до Закону України «Про вищу освіту», це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка магістра здійснюється на основі освітньо-професійної програми (ОПП), яка забезпечує одночасне здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікацією. Освітньо-професійна програма підготовки магістра включає поглиблену фундаментальну, гуманітарну, соціально-економічну, психолого-педагогічну, спеціальну та науково-практичну підготовку.

Особи, які успішно виконали програму підготовки магістра та пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра.

Основою підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «МАГІСТР» у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича є нормативно-правова база освіти: Закон України «Про вищу освіту», Положення «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах»,Положення про ступеневу освіту, Положення Міністерства освіти і науки України «Про організацію науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах»Положення про магістратуру Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Положення про організацію педагогічної практики в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.

Відповідно до Положення про магістратуру в ЧНУ. Освітньо-професійна програма магістра (кожної спеціальностей в

університеті) передбачає теоретичну, практичну та наукову підготовку. Теоретична підготовка визначається навчальним типовим (робочим)

планом спеціальності, в якому зазначається перелік основних навчальних дисциплін (загально університетських та професійно-практичних (фахових), до кожної з яких розроблені навчальна та робоча програми.

Практична підготовка включає проходження студентами педагогічної (асистентської) практики, яка є завершальним етапом формування викладача вищої школи та дає оцінку готовності магістрантів до виконання функціональних обов’язків викладача ВНЗ різного рівня акредитації.

Практика має комплексний характер і передбачає забезпечення фахової діяльності за такими напрямами роботи:

1) викладацький – підготовка магістранта до забезпечення викладання базових, професійно-орієнтованих дисциплін зі спеціальності та методик їх викладання у ВНЗ;

152

2) організаційно-виховний – підготовка магістранта до організації виховної роботи в академічній групі (на посаді куратора академічної групи);

4) науково-дослідний – підготовка магістранта як науковця-дослідника. Завдання практики: - ознайомлення зі специфічними особливостями педагогічної діяльності

викладача ВНЗ І- ІV рівнів акредитації; - оволодіння уміннями та навичками організації навчально-виховної,

методичної та науково-дослідницької роботи зі студентами; - організація науково-дослідної роботи в умовах педагогічної діяльності; - виконання магістрантом функцій: викладача фахових дисциплін

спеціальності; молодого науковця; куратора студентської групи. Наукова підготовка передбачає організацію самостійної дослідницької

діяльності студента-магістранта, результатом якої є написання магістерської роботи.

Науково-дослідницький модуль включає: - збір та опрацювання матеріалів з теми магістерського дослідження; - підготовка тез на студентську наукову конференцію; - підготовка наукової статті до фахового збірника; - консультування студентів із написання наукових доповідей,

повідомлень, курсових робіт; - аналіз та підготовка відзиву наукового керівника курсової роботи

студента; - узагальнення результатів власного наукового дослідження у формі

рукопису магістерської роботи; - подання науковому керівнику завершеного тексту магістерської

роботи. Магістерська робота є кваліфікаційним науково-практичним доробком,

що містить науково обґрунтовані теоретичні чи експериментальні результати, висновки та рекомендації і свідчить про спроможність студента самостійно проводити наукові дослідження в обраній галузі знань.

Тематика магістерських робіт визначається випускною кафедрою, затверджується її рішенням і доводиться до відома студентів на початку навчального року.

Студенту-магістранту надається право обирати тему, визначену кафедрою, або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки.

Теми магістерських робіт пов'язані з напрямами основних науково-дослідних робіт кафедри.

Керівниками магістерських робіт є професори та доценти даної кафедри. Виконання магістерських робіт проводиться за індивідуальними

планами, схваленими кафедрою. Захист магістерських робіт проводиться на відкритому засіданні

Державної кваліфікаційної комісії, затвердженої наказом ректора університету у встановленому Міністерством освіти і науки України порядку.

153

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ ДО МАГІСТРА НАПРЯМУ «ПОЧАТКОВА ОСВІТА»

Підготовка магістрів напряму«Початкова освіта» спрямована на

забезпечення фундаментальної теоретичної, практичної та наукової підготовки висококваліфікованих кадрів, які б набули глибоких міцних знань для виконання професійних завдань науково-дослідницького та інноваційного характеру в галузі сучасної педагогіки та методики початкової освіти, здатності до самостійної науково-педагогічної діяльності в умовах вищих навчальних закладів різного рівня акредитації.

Практична підготовка магістра здійснюється як у процесі засвоєння нормативних та спеціальних курсів, так і під час педагогічної (асистентської) практики на кафедрі педагогіки і методики початкової освіти, під час якої студенти магістратури виконують у повному обсязі професійні обов’язки асистента випускної кафедри.

Завершується підготовка магістрів захистом магістерської роботи та присвоєнням кваліфікації «Викладач педагогіки і методик початкового навчання».

В результаті виконання магістерської програми магістр має набути таких компетенцій:

Знання психолого-педагогічної теорії педагогіки та психології вищої школи та готовності застосовувати її на практиці; методологічних основ і категорій педагогіки та психології вищої школи; нових освітніх та інформаційних технологій, сучасних засобів навчання та використання їх у педагогічному процесі; основних предметів початкової школи та методики їх викладання у ВНЗ; закономірностей соціалізації і розвитку особистості; закономірностей вікового анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей, підлітків, юнацтва; раціональних способів підвищення професійної компетентності; управління освіти, педагогічним процесом

Вміння підвищувати професійний рівень і кваліфікацію; забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень викладання дисциплін у повному обсязі освітньої програми відповідної спеціальності; будувати логічно завершений педагогічний процес у навчальних закладах різного типу і рівня акредитації; виділяти і встановлювати взаємозв'язки між складовими та напрямами виховання; активізувати навчальну та професійну діяльність студента; аналізувати та діагностувати педагогічні явища; планувати зміст різних видів діяльності; контролювати і давати оцінку (самооцінку) учасникам педагогічної діяльності; створювати проблемні ситуації, умови для розвитку пізнавальних процесів почуттів і волі студентів; встановлювати психолого-педагогічний контакт з аудиторією; організовувати спільну творчу діяльність; моделювати та проводити експеримент; робити ранжування комплексу цілей і задач для кожного етапу педагогічного процесу; планувати індивідуальну роботу зі студентами з метою стимулювання їх до науково-дослідницької діяльності; робити установку на формування морально-

154

ціннісних якостей; формувати стійкий інтерес до професійної діяльності і науки.

Підготовка магістра є базою для продовження навчання в аспірантурі та підготовки професорсько-викладацького резерву для педагогічних вищих навчальних закладів різного рівня акредитації.

Підготовка магістрів напряму «Початкова освіта» здійснюється на кафедрі педагогіки та методики початкової освіти.

Виконання магістерських програм забезпечують чотири професора (3 доктори педагогічних наук та 1 доктор психологічних наук), шість доцентів, кандидатів педагогічних наук.

ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА

напряму «Початкова освіта» ОКР «магістр»

Назва дисципліни Шифр дисципліни

О/В Год. Кредити


Педагогіка і психологія вищої школи М.1. 0 108 3 Методика виховної роботи у ВНЗ М.2. 0 108 3 Методика викладання педагогіки у ВНЗ М.3. 0 144 4 Методика виклад. методики укр..мови у ВНЗ М.4. 0 126 3,5 Методика виклад. методики математ. у ВНЗ М.5. 0 126 3,5 Методологія науково-пед. досліджень у ВНЗ М.6. 0 108 3 Методика виклад. методики природ. у ВНЗ М.7. 0 126 3,5 Проблеми проф.-особист.становл. викладача М.8. 0 108 3 Цивільна оборона М.9. 0 54 1,5 Методика соц..вих.роботи в сучасн..умовах М.10. 0 36 1


Психологія менеджменту освіти М.11. 0 72 2 Інтелектуальна власність М.12. 0 36 1 Управління навч.вих.процесом у ВНЗ М.13. 0 72 2 Вища освіта України і Болонський процес М.14. 0 36 1 Асистентська практика 540 15 Магістерська робота 360 10

155

ОПИС НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН

ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ «МАГІСТР»

«ПЕДАГОГІКА ТА ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ» (Всього годин – 108; 3 кредити)

Форма контролю: іспит Метою даного навчального курсу є ознайомлення студента, як

майбутнього викладача, з психолого-педагогічними особливостями навчально-виховного процесу у вищій школі, озброєння його сучасними психолого-педагогічними технологіями, методами організації творчого пошуку майбутнього фахівця; засобами виховання та розвитку особистості; теоретична підготовка студентів до професійно-педагогічної та науково-педагогічної діяльності у вищій школі, формування інтересу і готовності до самостійного пізнання проблем дидактики, теорії та методики професійної освіти, сучасних тенденцій розвитку освіти та інтеграційних процесів у ній шляхом опанування засад загальної методології педагогічного знання та методики психолого-педагогічної діагностики; удосконалення практичних навичок та вмінь студентів щодо реалізації методик психолого-педагогічної діагностики, розширення їх особистісного професійного досвіду організації безперервної самоосвітньої діяльності та науково-дослідної роботи в умовах сучасного педагогічного процесу вищої школи, її інтеграції в Європейський освітній простір.

Після опанування змісту даної навчальної дисципліни студент повинен оволодіти наступними компетенціями: знання:

- специфіки педагогіки та психології вищої школи як науки та галузі професійної діяльності; понятійно-категоріального апарату інтегрованого навчального курсу; принципів, методів, форм організації педагогічного процесу та науково-педагогічної діяльності у ВНЗ; сучасного стану і перспективи розвитку системи вищої освіти в Україні; специфіки застосування новітніх технологій навчання у вищій школі; особливостей управлінської діяльності у ВНЗ; психологічних закономірностей психолого-педагогічних умов ефективності організації процесу навчання і виховання у вищій школі.

- психолого-педагогічних основ діяльності основних підрозділів вищого навчального закладу; форм та методів організації навчально-виховної роботи у вищій школі України в контексті вимог Європейського освітнього простору, основних методів профорієнтації студентів; психолого-педагогічний зміст навчальної та пізнавальної діяльності студентів, методів і форм активізації самостійного наукового пошуку студентів; психолого-педагогічних характеристик педагогічної майстерності викладача; вікові особливості студентського віку, основні компоненти структури особистості студента, його ціннісно-мотиваційну систему, будову та закономірності

156

формування і прояву Я-концепції студента; особистісних якостей викладача ВНЗ і професійних вимог до нього.

вміння: - проектувати елементи навчального процесу, зокрема навчальну

програму, лекцію, тести тощо та оцінювати якість навчального процесу; - організовувати навчальну діяльність студентів, активізувати їх

самостійну роботу та наукову творчість; готувати, організовувати й проводити на високому рівні лекції, практичні та семінарські заняття, застосовувати сучасні освітні технології, добирати оптимальні форми та методи педагогічної діяльності, керувати процесом особистісного розвитку студентів, стимулювати самостійну роботу студентів; забезпечувати управління ВНЗ; використовувати педагогічний досвід зарубіжних вищих навчальних закладів; організовувати виховну роботу зі студентами; здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання, самоорганізацію; аналізувати сучасний стан і головні тенденції розвитку освіти в Україні і за рубежем, шляхи інтеграції системи вітчизняної освіти в європейську і світову освітню систему.

Навчальним планом на вивчення інтегрованого курсу "Педагогіка та психологія вищої школи" передбачено 108год.(3 кредити), два модулі: модуль «Педагогіка вищої школи» та модуль «Психологія вищої школи», кожен з яких містить свої змістові модулі (ЗМ). Кожен змістовий модуль містить навчальні елементи (НЕ) – теми лекційних занять.

Після вивчення дисципліни проводиться підсумковий модуль-контроль-екзамен.

МОДУЛЬ «ПЕДАГОІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ» ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.

«ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ» НЕ 1.1.Педагогіка вищої школи як наука .Предмет педагогіки вищої школи. Основні категорії педагогіки вищої школи. Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук. Зв'язок педагогіки вищої школи з іншими науками. Основи наукового педагогічного дослідження. Методологія і принципи організації наукового дослідження. Логіка педагогічного дослідження. Методи наукового педагогічного дослідження. НЕ 1.2. Система вищої освіти в Україні. Структура вищої освіти в Україні. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти. Документи про вищу освіту. Рівні акредитації та типи вищих навчальних закладів. Принципи побудови системи вищої освіти в Україні. Перспективи розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України. Управління вищою освітою в Україні.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС У ВИЩІЙ ШКОЛІ»

НЕ 2.1.Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі.Сутність і структура процесу навчання у вищій школі. Основні ланки процесу навчання

157

та їх характеристика. Функції навчання. Дидактика як галузь педагогіки вищої школи. Закономірності дидактики вищої школи. Характеристика принципів дидактики вищої школи. Структура діяльності суб’єктів навчального процесу. НЕ 2.2. 3міст освіти у вищій школі та способи його реалізації.Зміст освіти у вищій школі. Поняття про зміст освіти у вищій школі. Характеристика навчальних планів, програм і підручників для вищої школи. Методи і засоби навчання у вищій школі. Особливості використання загальних методів навчання у вищій школі. Характеристика методів навчання за Ю.К.Бабанським. Засоби навчання у вищій школі. НЕ 2.3. Форми організації навчання у вищій школі.Характеристика основних форм організації навчання у вищій школі. Лекції, їх види, методика підготовки і проведення. Семінарські заняття, їх види, методика підготовки і проведення. Лабораторні та практичні заняття, методика їх підготовки і проведення. Факультативи, спецкурси та спецсемінари, методика їх підготовки і проведення. Самостійна робота студентів. Навчальна і виробнича практика у професійній підготовці фахівців. НЕ 2.4. Сучасні технології навчання у вищій школі.Поняття про педагогічні технології. Проблемне навчання у вищій колі. Використання ділових та рольових ігор у навчальному процесі ВНЗ. Кредитно-модульна (рейтингова) система навчання у вищій школі. Інформаційні технології навчання у ВНЗ. НЕ 2.5. Контроль і оцінювання знань, умінь та навичок студентів.Функції контролю знань, умінь і навичок студентів. Вимоги до організації контролю. Види контролю. Міжсесійний контроль. Підсумковий контроль. Методи контролю. Усний контроль. Письмовий контроль. Тестовий контроль. Програмований контроль. Практична перевірка. Методи самоконтролю і самооцінки. Форми контролю знань, умінь і навичок студентів. Індивідуальна перевірка успішності студентів. Фронтальна перевірка. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Об'єкти оцінювання. Критерії і норми оцінювання успішності студентів. Рейтингова система оцінювання знань. НЕ 2.6. Виховна робота зі студентською молоддю.Суть процесу виховання. Поняття процесу виховання. Основні завдання виховання студентської молоді. Етапи процесу виховання. Закономірності і принципи виховання. Основні напрями змісту виховання студентської молоді. Моральне виховання студентів. Правове виховання студентів. Екологічне виховання студентів. Естетичне виховання студентів. Фізичне виховання студентів. Шляхи реалізації змісту виховання студентів. Форми виховної роботи у ВНЗ. Методика виховної роботи куратора в академічній групі.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ШКОЛОЮ»

НЕ 3.1. Управління навчально-виховним процесом вищого навчального закладу. Вищий навчальний заклад. Структура вищого навчального закладу та планування його діяльності. Управління навчально-виховним процесом у

158

ВНЗ. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах. Студентське самоврядування у ВНЗ.

МОДУЛЬ «ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ» ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ»

НЕ 1.1. Психологія вищої школи як наука: предмет, завдання та методипсихологічних досліджень.Психологія вищої школи як галузь психологічної науки: предмет, завдання, зв’язок з іншими галузями психологічних знань. Принципи, методи та методики психологічних досліджень. Дослідницькі вміння викладача вищої школи. Виникнення психології вищої школи як нової галузі психологічних знань. Предмет, основні категорії та завдання психології вищої школи. Зв'язок психологи вищої школи з іншими галузями психологічних знань. Принципи, класифікація методів, та методик психологічного дослідження. НЕ 1.2 Загальна психологічна характеристика студентського віку та студентської групи. Психологічна характеристика студентського віку як періоду пізньої юності або ранньої дорослості. Суперечливості та кризи студентського віку. Типологічні особливості сучасних студентів. Вищий навчальний заклад - один із провідних факторів соціалізації особистості студента як фахівця (адаптація, індивідуалізація, інтеграція)

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. «ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ

НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ТА УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ»

НЕ 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності. Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки. Професіоналізація особистості студента як новоутворення віку: а) професіоналізація пізнавальної сфери; б)формування мотиваційно-професійної спрямованості особистості; в) розвиток «Я-концепції» як показника професійного зростання; г) формування професійних здібностей. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності. Роль самовиховання в професійному зростанні студента. НЕ 2.2. Психологічний аналіз учіння студентів.Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності. Роль мотивації в навчально-професійній діяльності. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів та розвиток їх творчого потенціалу як майбутніх фахівців. Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності, причини неуспішності і шляхи їх усунення. НЕ 2.3. Психологія виховання особистості студента як фахівця з вищою освітою.Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою та мета, зміст, завдання виховання студентів. Психологічні механізми формування якостей особистості та аналіз відповідних функцій виховання. Основні

159

напрями реалізації виховних функцій у вищому навчальному закладі та їх характеристика. НЕ 2.4. Психологічний аналіз функцій управління навчально-виховним процесом у вищій школі. Освіта як система, характерні для неї особливості. Необхідність і об'єктивні можливості управління системою освіти. Психологічний аналіз функцій педагогічного управління.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. «ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВНЗ»

НЕ 3.1. Психологічна характеристика науково-педагогічної діяльності та особистості викладача вищої школи.Психологічний аналіз видів науково-педагогічної діяльності викладачів ВНЗ. Психолого-педагогічна структура діяльності викладача. НЕ 3.2. Психологія педагогічної комунікативної взаємодії викладача зі студентами.Психологічна характеристика педагогічної взаємодії. Педагогічне спілкування як форма контактної взаємодії. Труднощі та бар'єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів. Діалогічне спілкування, його психологічна характеристика. НЕ 3.3. Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення. Протиріччя і конфлікти в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання.Психологічні передумови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту.

Основна література до курсу: 1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: центр. Навчальної літератури,

2003. – 316 с. 2. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-

рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.

3. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с. 4. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. –

399 с. 5. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав»,

2007. – 352 с. 6. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання. – К., 1993. 7. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2005. 8. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). - X.:

Скорпіон, 2000. - 120 с. 9. Болюбаш Я.Я. Положення про організацію навчального процесу у вищому

навчальному закладі. - К., 1996 10. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі

підготовки фахівців. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2004. - 48 с. 11. Авдєєва І.М., Мельникова І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора

академгрупи. – К., 2007. – 304 с. 12. Виховна робота зі студентською молоддю . Навч. посібник. – Одеса, 2006. – 288. 13. Виховна робота зі студентською молоддю. – Концепція виховної роботи. - Тернопіль,

2001. 14. Мороз В.Д. Сучасні проблеми управління вищою школою // Педагогіка і психологія. -

2002. - №3.

160

15. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи К.: 2000, – 313с. 16. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.: 2005. – 392 с. 17. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), – К.: 2008, – 333 с.

«МЕТОДИКА ВИХОВНЇ РОБОТИ У ВНЗ»

(Всього годин – 108; 3 кредити) Форма контролю: залік

Мета викладання дисципліни: поглибити і розширити знання майбутніх викладачів ВНЗ різних рівнів акредитації з теорії виховання, ознайомити їх з організацією виховного процесу у вищому навчальному закладі та його нормативно-правовою базою, методикою проведення виховної, культурно-просвітницької роботи в студентському середовищі, діяльністю органів студентського самоврядування, куратора академічної групи і ін., сприяти виробленню навичок організації виховної роботи зі студентами ВНЗ І-ІV рівнів акредитації.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: аналізувати основні нормативно-законодавчі акти щодо виховної роботи у вищій школі; організацію діяльності системи виховної роботи у ВНЗ, академічній групі та студентському гуртожитку, роль у цьому процесі органів студентського самоврядування; планувати і виконувати роботу куратора академічної групи, вивчати, узагальнювати і впроваджувати передовий досвід організації виховної роботи в академічній групі та визначати рівень вихованості студентів; проводити індивідуальну виховну роботу зі студентами з урахуванням їх вікових та психологічних особливостей, а також соціального статусу; співпрацювати з органами студентського самоврядування та студентами академічної групи; використовувати у виховній роботі зі студентами виховний та розвивальний потенціал навчальних дисциплін.


«ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИХОВНОЇ РОБОТИ У ВНЗ»

НЕ 1.1.Сучасні засади організації виховної роботи зі студентами ВНЗ. Єдність цілей розвитку сучасного українського суспільства і цілей виховання. Виховна діяльність: мета, завдання, зміст, напрямки. Шляхи соціалізації студентів ВНЗ. Нормативно-правове забезпечення виховної роботи ВНЗ. Вивчення ефективності виховного процесу і виховної системи навчального закладу. НЕ 1.2. Планування виховної роботи у вищому навчальному закладі Теоретичні основи планування виховної роботи у ВНЗ. Принципи планування виховної роботи. Види і структура планів виховної роботи у навчальному закладі, їх доцільність і ефективність. Алгоритм планування виховної роботи в навчальному закладі. Педагогічний моніторинг як засіб підвищення якості виховання студентів.

161

НЕ 1.3.Форми і методи виховної роботи у ВНЗ Студентська молодь і виховний вплив соціального середовища. Організаційні форми виховання студентської молоді. Методи виховної роботи в студентському середовищі. Методика організації виховної роботи в позанавчальний час. Стимулювання саморозвитку студентів у виховному процесі. НЕ 1.4. Кафедра – головна ланка виховної роботи у ВНЗ Виховний потенціал навчального процесу у ВНЗ. Особливості формування національної свідомості й самосвідомості студентів. Традиційні й інноваційні шляхи виховання студентської молоді. Сучасний викладач ВНЗ і виховання студентів. НЕ 1.5. Куратор академічної групи – організатор виховної роботи в студентському колективі Академічна група – ядро виховної роботи у ВНЗ. Соціально-правовий статус куратора ВНЗ. Специфіка, зміст і планування роботи куратора. Куратор і студентський колектив: методика взаємодії. Діагностика колективу, відносин між учасниками педагогічного процесу. Особливості роботи куратора з батьками студентів. НЕ 1.6.Студентське самоврядування в системі виховної роботи ВНЗ Студентський колектив: методика його формування і розвитку. Структура і функції студентського самоврядування у ВНЗ. Формування і корекція міжособистісних відносин в академічній групі, студентському колективі. Сучасні молодіжні організації і формування особистості майбутнього спеціаліста.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ

ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ВНЗ» НЕ 2.1. Методика забезпечення основних напрямів національного виховання студентів Методологічні засади національного виховання студентської молоді. Методика виховної роботи по формуванню всебічно розвиненої особистості майбутнього спеціаліста. Особливості організації особистісно орієнтованого виховання студентів ВНЗ. Організація і методика самовиховання особистості. Методика виховної роботи за місцем проживання студентів. НЕ 2.2. Методичне забезпечення виховної роботи у ВНЗ Виховна система у ВНЗ різних рівнів акредитації. Організація й управління виховним процесом у навчальному закладі. Вивчення узагальнення, поширення і впровадження передового досвіду виховної роботи. Контроль за позанавчальною виховною роботою. Методика аналізу виховної роботи у ВНЗ.

Основна література до курсу: 1. Бех І.Д. Виховання особистості: Сходження до духовності: Наук. видання. – К.:

Либідь, 2006. 2. Бойко А.М.Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації. – К., 1996. 3. Виховна робота в закладах освіти України: Зб. норм. док. та метод. рекомендацій. – К.,

1995. 4. Виховна робота зі студентською молоддю: Навч. посіб. /За заг. ред.. Т.Ю.Осипової. –

Одеса: Фенікс, 2006.

162

5. Гнутель Я.Б. Виховна робота в сучасних умовах: теорія і методика. – Тернопіль, 1998. 6. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. – К., 1997. 7. Лозова В.І., Троцько Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. – Харків, 1997.

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ПЕДАГОГІКИ У ВНЗ»

(Всього годин – 144; 4 кредити) Форма контролю: іспит

Мета викладання дисципліни: формування знань магістрантів про закономірності, закони, принципи, форми, методи, прийоми викладання теоретичного та практичного курсу «Педагогіка» в умовах вищої педагогічної школи.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання про сутність педагогіки як науки та навчальної дисципліни в системі підготовки вчителя; особливості та вимоги до створення навчально-методичного забезпечення курсу «Педагогіка» в умовах вищої школи; теоретичні основи щодо організації навчального процесу при викладанні «Педагогіки»; шляхи активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення педагогіки; особливості та специфіку викладання окремих розділів педагогіки; уміння підбирати на основі аналізу зміст лекційного чи семінарського заняття з курсу «Педагогіка»; розробляти структуру лекційних занять та семінарських занять з курсу «Педагогіка»; здійснювати систему оцінювання педагогічних знань, умінь та навичок студентів у процесі вивчення курсу «Педагогіка» в умовах ВНЗ


«ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ «ПЕДАГОГІКА» У ВНЗ»

НЕ 1.1. Предмет, мета, завдання вивчення курсу «Методика викладання педагогіки у ВНЗ». Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр педагогічної освіти» як початковий етап формування викладача педагогічних дисциплін. «Методика викладання педагогіки у ВНЗ» в системі підготовки магістрантів напряму «Початкова освіта». Педагогічна наука як основа формування компетенцій майбутніх викладачів ВНЗ щодо викладання курсу «Педагогіка» у вищій школі. НЕ 1.2. Особливості навчально-методичного забезпечення курсу «Педагогіка». Створення навчально-методичного комплексу дисципліни «Педагогіка». Педагогіка як фундаментальна дисципліна блоку професійного спрямування в навчальному плані напряму «Початкова освіта». Вимоги та особливості створення навчально-методичного комплексу дисципліни «Педагогіка». Аналіз сучасних підручників «Педагогіка». НЕ 1.3. Основні форми організації навчального процесу в системі вивчення курсу «Педагогіка»: лекція, семінар, практикум, екскурсія-спостереження. Аналіз основних форм організації навчального процесу у вищій школі з вивчення педагогічних дисциплін. Лекція в системі формування професійно-орієнтованих знань майбутніх вчителів початкових

163

класів при вивченні курсу «Педагогіка». Семінарські та практичні заняття з курсу «Педагогіка» як основа поглиблення теоретичних знань та формування практичних умінь майбутніх вчителів. Екскурсія-спостереження як форма ознайомлення студенів з досвідом реалізації педагогічних положень у практичній діяльності вчителя початкових класів. Типологія та характеристика методів вивчення курсу «Педагогіка». Комплексні форми організації навчання студентів у процесі вивчення курсу «Педагогіка». Засоби навчання в системі викладання курсу «Педагогіка»: види, вимоги до використання. НЕ 1.4. Організація самостійної роботи студентів при вивченні курсу «Педагогіка», активізація їх навчально-пізнавальної діяльності в процесі навчання. Перевірка та оцінювання знань, умінь студентів з курсу «Педагогіка». Теоретико-методичні засади самостійної роботи студентів у навчально-виховному процесі ВНЗ. Методи та прийоми активізації навчально-пізнавальної студентів у процесі вивчення курсу «Педагогіка». Основи педагогічного контролю у ВНЗ та основні форми його здійснення при формуванні педагогічних знань студентів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ

«ПЕДАГОГІКА» У ВНЗ» НЕ 2.1. Методичні рекомендації до викладання розділу «Загальні основи педагогіки»: аналіз змісту та особливостей вивчення. Аналіз змісту розділу «Загальні основи педагогіки» як основи його викладання. Методика пояснення студентам загально педагогічних понять. Методика ознайомлення студентів з нормативними документами системи освіти як основи організації системи освіти в Україні. Аналіз можливих засобів навчання при викладанні розділу «Загальні основи педагогіки». НЕ 2.2. Методичні рекомендації до викладання розділу «Теорія виховання»: аналіз змісту та особливостей вивчення. Аналіз змісту розділу "Теорія виховання» як основи його викладання. Методика пояснення студентам понять та сучасних підходів щодо проблем виховання. Методика ознайомлення студентів з нормативними документами з організації виховного процесу в Україні. Організація та проведення екскурсії до позашкільних закладів освіти в процесі вивчення розділу «Теорія виховання». НЕ 2.3. Методичні рекомендації до викладання розділу «Дидактика»: аналіз змісту та особливостей вивчення. Аналіз змісту розділу "Дидактика» як основи його викладання. Методика пояснення студентам дидактичних понять. Методика ознайомлення студентів з нормативними документами системи освіти щодо процесу навчання в ЗНЗ України. Методика навчання студентів складати план-конспект уроку. Аналіз можливих засобів навчання при викладанні розділу «Загальні основи педагогіки». НЕ 2.4. Методичні рекомендації до викладання розділу «Школознавство»: аналіз змісту та особливостей вивчення. Аналіз змісту розділу

164

"Школознавство» як основи його викладання. Методика ознайомлення студентів з різним підходами управління в системі освіти. Аналіз зі студентами нормативної бази системи освіти України що проблем управління нею. Методика організації вивчення досвіду управлінської діяльності директорів передових шкіл області. НЕ 2.5. Особливості формування педагогічних знань та умінь студентів у процесі проходження педагогічної практики. Педагогічна практика в системі професійної підготовки вчителя початкових класів. Аналіз організації різних видів практики в умовах ВНЗ з метою формування у студентів практичних умінь. Складання програми педагогічної практики. Особливості проведення консультацій зі студентами щодо їх підготовки до проведення уроків та виховних заходів. Методика здійснення викладачем аналізу проведеного студентом заняття. Оцінювання навчальної діяльності студентів у процесі педагогічної практики.

Основна література до курсу: 1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти в Україні. – К.: Либідь, 1998. 2. Артемова Л.В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методичний посібник

для викладачів, аспірантів, студентов магістратури. – К.: Кондор, 2008. – 272 с. 3. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти. – К., 1997. –

63 с. 4. Гура О.І. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності: Навчальний посібник. – К.:

Центр навчальної літератури, 2005. – 224 с. 5. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2005. –

486 с. 6. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі: Навчальний посібник. – К.: Центр

учбової літератури, 2007. – 232 с. 7. Мороз А.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Педагогіка і психологія вищої школи:

Навчальний посібник. – К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 2003. – 267 с. 8. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник / З.Н. Курлянд, Р.І. Хмелюк, А.В.

Семенова та ін.; За ред. З.Н. Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с. 9. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навчальний

посібник. – К.: Вища школа, 2005. – 239 с. 10. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: От деятельности к

личности. – М., 2001. – 304 с. 11. Фокин Ю.Г. Преподавание и воспитание в высшей школе. –М.: Академия, 2002.–224 с.

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ

МЕТОДИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У ВНЗ» (Всього годин – 126; 3,5 кредити)

Форма контролю: іспит Мета викладання дисципліни: підготовка магістрів до викладання

методики української мови у ВНЗ, проведення науково-пошукової роботи. У результаті вивчення курсу студент має набути таких

компетенцій: знати теоретико-методичні засади викладання методики української мови у початковій школі; предмет, завдання та зміст даної дисципліни; основи організації навчального процесу у ВНЗ; використовувати нетрадиційні методи навчання у навчально-виховному процесі зі студентами.

165

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ МЕТОДИКИ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ВНЗ » Н.Е. 1.1. Предмет і завдання методики викладання у ВНЗ курсу «Методика викладання української мови в початковій школі». Методика викладання у ВНЗ «Методики викладання української мови в початковій школі» як навчальна дисципліна. Предмет, мета, завдання і функції даного курсу. Н.Е. 1.2. Розвиток методики викладання української мови як науки і навчальної дисципліни. Методика викладання української мови як наука і навчальний предмет, їх взаємозв’язки та особливості. Основні етапи розвитку методики як навчальної дисципліни. Розвиток української методики як навчальної дисципліни. Виокремлення методики української мови як навчальної дисципліни у ВНЗ. Н.Е. 1.3. Закономірності, принципи і методи навчання методики викладання української мови у ВНЗ. Закономірності процесу навчання. Принципи навчання у вищій школі та їх класифікація. Використання принципів дидактики у викладанні методики української мови. Методи навчання.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 « ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ

МАГІСТРІВ ДО ВИКЛАДАЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ » Н.Е. 2.1. Навчально-методичний комплекс з методики викладання української мови в початковій школі. Робоча навчальна програма як основа формування змісту навчальної дисципліни. Дидактичне забезпечення реалізації змісту методики викладання української мови. Наочні та технічні засоби навчання у викладанні методики української мови. Н.Е. 2.2 Кредитно-модульна технологія викладання методики української мови у вищій школі. Сутність модульного навчання. Відмінності модульного навчання від традиційного. Принципи модульного навчання. Методика розроблення кредитно-модульних навчальних програм з лінгвістичних та лінгводидактичних дисциплін. Модульний контроль. Рейтингова шкала оцінки, адаптованої до системи ЕСТS. Н.Е. 2.3. Організація самостійної та індивідуальної роботи студентів за кредитно-модульною технологією. Управління самостійною роботою студентів. Рівні та форми організації самостійної роботи студентів. Взаємозв’язок аудиторної та позааудиторної самостійної роботи студентів. Методи самостійного навчання студентів. Форми залучення студентів до індивідуальної роботи. Види самостійної роботи студентів з використання телекомунікаційних мереж.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 « ДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ У ВНЗ

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ»

166

Н.Е. 3.1. Методика підготовки й проведення лекцій, семінарських та, лабораторних занять, колоквіумів, консультацій. Тлумачення поняття «форми» в сучасній дидактиці. Форми організації навчання. Лекційно-семінарська форма організації навчання. Групові форми організації навчання. Методика проведення лекцій. Особливості використання лектором лінгвістичних і кінетичних засобів впливу на аудиторію. Методика підготовки і проведення семінарських занять у ВНЗ. Лабораторне заняття, методика його підготовки і проведення. Н.Е. 3.2. Контроль і оцінка знань, умінь і навичок студентів з методики викладання української мови в початковій школі. Призначення контролю та вимоги до нього. Види, методи та форми контролю з урахуванням специфіки методики викладання української мови в початковій школі. Організація проведення заліків і екзаменів з методики викладання української мови в початковій школі.

Основна література до курсу: 1. Біляєв О. Методика мови як наука // Дивослово. – 2002. - №11. – С.20-50. 2. Скнар О. Модернізація форм і методів навчання студентів у контексті кредитно-

модульної системи // Вища школа. – 2006. - №3. – С.33-45. 3. Спіцин Є.С. Методика організації науково-дослідної роботи студентів у ВНЗ. – К.,

2003. – 206с. 4. Програми для середньої загальноосв. школи 1-4 класи.-К.-2007.- С.12-107. 5. Підручники початкової школи. 6. Тичина І.І., Грищенко Г.Т. Модульна система вивчення оцінки знань студентів. – К.,

1994. – 162с. 7. Яворська С.П. Внесок учених у методику навчання мови (20-ті рр.XXст.) // Укр. мова.

- №4. – 2004. – С.117-126.

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ МЕТОДИКИ МАТЕМАТИКИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У ВНЗ»

(Всього годин – 126; 3,5 кредити) Форма контролю: іспит

Мета викладання дисципліни – поглиблення, систематизація знань, удосконалення вмінь і навичок студентів-магістрантів з методики викладання математики у початкових класах та озброєння їх теоретичними знаннями, практичними уміннями і навичками для успішного навчання студентів методики викладання математики у початкових класах.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знати теоретико-методичні засади викладання курсу «Методика викладання математики у початкових класах», сучасні підходи до удосконалення навчально-виховного процесу з математики у початковій школі та з методики викладання початкового курсу математики у ВНЗ, особливості підготовки та проведення лекційного і семінарсько-практичного занять, організації самостійної роботи студентів; уміти здійснювати логіко-дидактичний аналіз основних тем початкового курсу математики, працювати з науковою літературою, моделювати структурну блок-схему лекції з курсу, складати план - конспект семінарсько-практичного заняття, проводити

167

консультації, керувати педагогічною практикою (уроки математики) студентів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ МАТЕМАТИКИ В

ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ» НЕ 1.1. Методологічні основи методики викладання математики у початкових класах.. Загальна характеристика курсу «Методика викладання методики математики у початкових класах» та організаційно-методичні вимоги до нього. Завдання початкового курсу математики на сучасному етапі, специфіка його побудови. Методика викладання математики як педагогічна наука. НЕ.1.2. Психолого-педагогічні основи навчання математики молодших школярів. Дидактичні особливості процесу засвоєння математичних понять молодшими школярами. Розвиток алгоритмічного мислення молодших школярів на уроках математики. Шляхи підвищення ефективності уроків математики у початковій школі. НЕ.1.3. Логіко-дидактичний аналіз початкового курсу математики. Сутність логіко-дидактичного аналізу, його мета. Логіко-дидактичний аналіз основних тем початкового курсу математики.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ МАТЕМАТИКИ У

ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ» НЕ. 2.1. Теоретико-методологічні основи викладання дисципліни.Мета та завдання дисципліни. Принципи, методи навчання. Види, методи та форми контролю, методика оцінювання результатів поточної навчальної діяльності студентів. Організація проведення заліку та екзамену з дисципліни. НЕ. 2.2. Навчально-методичний комплекс з дисципліни. Робоча навчальна програма як основа формування змісту навчальної дисципліни. Дидактичне забезпечення реалізації змісту дисципліни. Наочні та технічні засоби навчання у викладанні навчального курсу. НЕ. 2.3. Основні форми організації навчального процесу та види навчальних занять з методики викладання методики математики у початкових класах.Особливості організації та проведення різних видів навчальних занять. Лекція як основна форма організації навчання у ВНЗ. Диспути, дискусії, круглі столи у навчальному процесі з методики. Майстер-клас як специфічна форма вироблення практичних умінь студентів з курсу. НЕ. 2.4. Методика підготовки викладача до навчальних занять. Вивчення та аналіз навчально-програмної документації, методичної літератури. Складання календарно-тематичного плану, плану навчального заняття. Технологія опрацювання науково-методичної інформації. Моделювання опорної блок-схеми конспекту лекції. НЕ. 2.5. Особливості проведення навчальних занять з дисципліни.. Методика організації роботи на семінарському і практичному заняттях. Специфіка організації лабораторного заняття з дисципліни. Дидактичні ігри в

168

структурі навчальних занять з методики викладання методики математики у початкових класах. НЕ. 2.6. Організація самостійної роботи студентів з дисципліни. Самостійна робота як важлива складова навчального процесу з дисципліни. Особливості організації дослідницької роботи студентів. Використання передового педагогічного досвіду при викладанні методики математики у початкових класах. НЕ. 2.7. Керівництво педагогічною практикою студентів з математики. Підготовка студентів до проведення уроків з математики. Спостереження уроків та їх аналіз, оцінювання студентів. Аналіз результатів педагогічної практики та їх вплив на корекцію навчального процесу з дисципліни.

Основна література до курсу: 1. Алексюк А.М.Педагогіка вищої школи. – К., 1993. 2. Богданович М.В., Козак М.В., Король Я.А. Методика викладання математики в

початкових классах: Навч. пос. – 3-є вид., перероб.і доп. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006. – 336 с.

3. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 316.

4. Коваль Л.В., Скворцова СО. Методика навчання математики; теорія і практика: Підручник для студентів за спеціальністю 6.010100 „Початкове навчання", освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр". -Частина І. - Одеса.: Видавництво-Автограф , 2008. -284 с.

5. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи. – К., 2005. 6. Моторіна В.Г. Методика викладання математики. – Х., 2004.

«МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ВНЗ»


Мета викладання дисципліни: висвітлення теоретичних основ, питань методики, технології та організації науково-дослідницької діяльності у ВНЗ, теоретичного й практичного підґрунтя для ефективного проведення наукових досліджень магістрантами, як майбутніми аспірантами, докторантами, здобувачами наукових ступенів.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання про науково-дослідницьку діяльність студентів, підготовку та атестацію науково-педагогічних кадрів; методологію та методи наукового дослідження; методи, методику та організацію проведення педагогічних досліджень; уміння: вибирати тему наукового дослідження (магістерської роботи); складати бібліографію; здійснювати аналіз відповідної психолого-педагогічної та методичної літератури; складати план дослідження; визначати об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання; вибирати необхідні педагогічні методи; розробляти методику дослідження; проводити дослідження та обробляти його результати; робити психолого-педагогічні висновки; оформляти результати дослідження та їх захищати.

169

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ВНЗ»

НЕ 1.1. Наука як сфера людської діяльності. Специфіка науково-дослідницької діяльності у ВНЗ. Поняття про науку. Наукова комунікація. Наукова школа. Науково-дослідницька діяльність студентів. Підготовка та атестація наукових і науково-педагогічних кадрів. Докторантура та аспірантура. Здобувачі наукового ступеня, які працюють над дисертаціями поза докторантурою або аспірантурою. НЕ 1.2. Психологія і технологія наукової творчості. Організація творчої діяльності. Робочий день науковця. Робоче місце науковця. Оргтехніка, технічні засоби наукової діяльності. Ділове спілкування, листування, розмова по телефону. Особистий архів (бібліотека) здобувача.. НЕ 1.3. Методологія та методи наукових досліджень. Методологія дослідження. Фундаментальна або філософська методологія. Загальнонаукова методологія. Конкретно наукова методологія. Методи і техніка дослідження. Використання методів наукового пізнання. Застосування логічних законів і правил у наукових дослідженнях.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «СИСТЕМА РОБОТИ СТУДЕНТА-МАГІСТРАНТА

НАД НАУКОВИМ ДОСЛІДЖЕННЯМ У ГАЛУЗІ ПЕДАГОГІКИ» НЕ 2.1. Робота над підготовкою публікацій, рефератів і доповідей. Наукова публікація: поняття, функції, основні види. Мінімальна кількість та обсяг публікацій здобувача. Наукова монографія. Основні вимоги до наукових статей. Особливості підготовки тез наукової конференції. Методика підготовки та оформлення публікації. Техніка написання тексту. Реферат: сутність та основні вимоги до написання. Основні вимоги до підготовки повідомлень про результати наукових досліджень. НЕ 2.2. Організація і проведення педагогічних досліджень. Етапи педагогічного дослідження. Розробка програми дослідження. Характеристика окремих видів дослідження. Формування вибіркової сукупності. Підготовка даних до обробки. Методика обробки отриманої інформації. Аналіз та інтерпретація одержаних даних. Форма звітності про педагогічне дослідження. НЕ 2.3. Магістерська робота як кваліфікаційне дослідження студентів ВНЗ. . Магістерська робота: загальна характеристика. Послідовність виконання магістерської роботи. Підготовчий етап роботи над магістерською роботою. Робота над текстом магістерської роботи. Заключний етап роботи над магістерським дослідженням. НЕ 2.4. Вимоги до змісту і структури магістерської роботи. Загальні вимоги до магістерської роботи. Структура магістерської роботи. Зміст наукового дослідження. Вступ, його композиція: актуальність дослідження, мета і завдання дослідження, об’єкт і предмет дослідження, наукова новизна одержаних результатів, практичне значення отриманих результатів, апробація результатів дослідження. Основна частина магістерської роботи. Висновки. Список використаних джерел. Додатки.

170

НЕ 2.5. Оформлення магістерської роботи. Мова і стиль магістерської роботи. Загальні вимоги до оформлення магістерської роботи. Нумерування сторінок. Подання текстового матеріалу. Посилання на джерела. Ілюстрації. Таблиці. Формули. Складання списку використаних джерел. Оформлення додатків магістерської роботи. НЕ 2.6. Порядок захисту магістерської роботи. Підготовка до захисту магістерської роботи: Підготовка виступу. Виготовлення наочності за результатами дослідження. Рецензування магістерської роботи. Процедура прилюдного захисту магістерської роботи.

Основна література до курсу: 1. Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Методика та організація наукових досліджень із

психології: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 360 с. 2. Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження: Методологічні поради молодим науковцям.

– Київ-Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2008. – 278 с. 3. Науково-дослідна робота студентів і методологія педагогічних досліджень:

Навчальний посібник / Укл.: Т.Д. Федірчик, А.А. Предик. – Чернівці: Рута, 2004. – 72 с.

4. Організація та методика проведення науково-педагогічних досліджень студентами вищих навчальних закладів. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / Колектив авторів: М.І. Соловей, Є.С. Спіцин, К.К. Потапенко, З.М. Шалік. – К.: Ленвіт, 2004. – 143 с.

5. Руснак І.С., Романюк С.З. Магістерська робота з педагогіки і методик початкового навчання: Навчально-методичний посібник. – Чернівці: Рута,2007. – 88 с.

6. Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень: Навч. посібник для вищих навч. закладів / Г.С. Цехмістрові. К.: Слово, 2003. – 240 с.

7. Шейко В.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник для вищих навч. закладів. К.: Знання, 2004. – 307 с.

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ МЕТОДИКИ ПРИРОДОЗНАВСТВА

ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У ВНЗ» (Всього годин – 126; 3,5 кредити)

Форма контролю: іспит Мета викладання дисципліни: підвищення теоретичної готовності

студентів з методики викладання природознавства у початкових класах. Систематизація та удосконалення вмінь і навичок, закономірностей та механізмів організації дидактичного процесу у ВНЗ.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знати сторичні аспекти, цілі, завдання, зміст курсу, сучасні методи та форми організації навчального процесу, особливості організації самостійної роботи, технологію готовності до проведення та спостережень уроків з природознавства, інноваційні технології навчання у ВНЗ. Вміти використовувати форми та методи навчання; працювати з науковою літературою та використовувати передовий педагогічний досвід в особистісному та професійному становленні; проводити консультації, керувати педагогічною практикою.


171

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ МЕТОДИКИ

ПРИРОДОЗНАВСТВА В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ» НЕ 1.1. Методологічні основи курсу «Методика викладання природознавства». Зміст і завдання методики навчання природознавства. Методологічні основи викладання, зв'язок з іншими методиками. Методи дослідження методики навчання природознавства. НЕ 1.2. Психолого-педагогічні основи побудови методичної системи навчання природознавства у початкових класах. Процес навчання. Характеристика його компонентів. Зміст навчального предмета. Загальна характеристика учіння. Діяльність учителя в процесі навчання. НЕ 1.3. Педагогічні цілі і зміст курсу природознавства у початкових класах. Педагогічні цілі і зміст курсу природознавства у початкових класах. Уміння. Методика формування умінь у процесі навчання природознавства. Індивідуалізація у процесі навчання природознавства. НЕ 1.4. Контроль і оцінка знань, умінь і навичок студентів з методики викладання природознавства в початкових класах. Призначення контролю та вимоги до нього. Види, методи та форми контролю з урахуванням специфіки методики викладання природознавства в початкових класах. Методика оцінки результатів поточної навчальної діяльності студентів. Організація проведення заліку та екзамену з методики викладання природознавства у ВНЗ.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ МЕТОДИКИ

ПРИРОДОЗНАВСТВА У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ» НЕ 2.1 Методи, форми організації навчального процесу, та види занять з методики викладання методики природознавства у початкових класах. Методи навчання. Характеристика основних форм організації навчального процесу з дисципліни. Особливості організації та проведення різних видів навчальних занять: лекцій, семінарів, практичних. НЕ 2.2. Навчально-методичний комплекс з методики викладання природознавства в початкових класах. Робоча навчальна програма як основа формування змісту навчальної дисципліни. Дидактичне забезпечення реалізації змісту конкретної методики: підручник, навчальні посібники, наукова література. Наочні та технічні засоби навчання у викладанні методик початкової освіти. НЕ 2.3. Методика підготовки викладача до занять та особливості проведення навчальних занять з дисципліни. Вивчення та аналіз навчально-програмної документації, методичної літератури. Складання календарно-тематичного плану. План навчального заняття. Методична робота викладача. Педагогічна техніка викладача. Методика проведення лекції. Специфіка роботи на семінарському, практичному та лабораторному заняттях. НЕ 2.4. Організація самостійної роботи студентів. Керівництво педагогічною практикою. Особливості самостійної роботи та її види.

172

Специфіка організації дослідницької роботи студентів з дисципліни. Підготовка до проведення та спостережень уроків. Оцінювання та аналіз результатів педагогічної практики. НЕ 2.5. Інноваційні технології у процесі викладання методики природознавства у вищій школі. Кредитно-модульна система організації навчального процесу. Інтерактивне навчання.

Основна література до курсу: 1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів

магістратури. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 316с. 2. Григоренко Л. Самостійна робота як фактор підвищення ефективності підготовки

майбутніх педагогів до професійної діяльності // Рідна школа. – 2005. – С.22-24. 3. Нарочна Л.К., Ковальчук Г.В., Гончарова К.Д. Методика викладання природознавства.

– К.: «Вища школа», -- 1990. – С.19-23. 4. Князева Т. Використання методів проблемного навчання на уроках природознавства //

Початкова школа. №2. – 2002. – С.35. 5. Корсак К.В. Інтегрований курс «Основи сучасного природознавства» як засіб

формування чинергетичного світобачення у студентів // Вища освіта в Україні. – 2003. – №2. – С.94-98.

6. Карпов Я.С. Кисельник В.В. Концепція сучасного природознавства. Підручник для ВНЗ (затв.МОН України), 2004. – 496с.

7. Олексенко Т.Д. Молодиченко В.В. Навчальна практика з методики викладаня природознавства: Навчальний посібник. – Мелітополь: Мелітополь, 2006. – 122с.

«ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА»


Мета курсу: навчити студентів діям у надзвичайних ситуаціях у мирний та воєнний час; визначити засоби захисту населення; навчити основам організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих в осередках ураження; вивчити систему заходів цивільної оборони на об’єктах народного господарства в надзвичайних ситуаціях щодо змісту роботи невоєнізованих формувань і служб цивільної оборони.

ёДля її досягнення вивчаються : - ЦО в сучасних умовах; - Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часів та їх вплив на

життєдіяльність людей; - Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях; - Захист населення у надзвичайних ситуаціях; - Організація навчання населення з ЦО; - Організація і проведення заходів щодо надання допомоги потерпілим у

надзвичайних ситуаціях; - Дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях.

На основі отриманих теоретичних знань і практичних умінь навчити оцінювати обстановку і відповідно діяти у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу; ознайомити з організацією, методикою підготовки і проведення занять з ЦО з населенням і учнями загальноосвітніх шкіл.

173

Основна література до курсу: 1. Стеблюк М.І. Цивільна оборона, К. Знання – Прес, 2003. 2. Губський А.І. Цивільна оборона, К. , 1995. 3. Цивільна оборона. За ред. В.С. Франчука. Львів, “Афіша”, 2000. 4. Цивільна оборона в установах та закладах освіти, Тернопіль, “Манурівець”, 2002. 5. Воробйов О.О. і спів. Медицина катастроф. Чернівці, “Прут”, 1999. 6. Воробйов О.О. і спів. Цивільна оборона. Чернівці, 2002. 7. Миценко І.М., Мезенцева О.М. Цивільна оборона, Чернівці, Книги – ХХІ, 2004. 8. Шоботов В.М. Цивільна оборона. К. 2004.

«МЕТОДИКА СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ»


Мета курсу – забезпечити грунтовну й всебічну підготовку студентів до організації, здійснення і управління соціально-виховною роботою у навчальному закладі відповідно до основних орієнтирів сучасного виховання учнів 1-12 класів.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій:

- знати теоретико-методологічні основи виховання дітей та учнівської молоді в сучасних умовах; інноваційний комплекс технологій оптимізації виховного процесу на різних освітніх рівнях; стратегії здійснення соціально-педагогічної експертизи стану виховання особистості в сучасному освітньому просторі; механізми розробки навчально-методичного супроводу становлення і розвитку виховних систем, програм виховання у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних і позашкільних навчальних закладах, дитячих та молодіжних громадських організаціях і об'єднаннях;

- уміти здійснювати послідовний системний аналіз реальної практики виховання дітей та учнівської молоді; планувати, організовувати, здійснювати та контролювати реалізацію програмно-методичних комплексів психолого-педагогічної підтримки розвитку особистості, процесів її соціальної інтеграції.


«ТЕОРІЯ І ТЕХНОЛОГІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЗДІЙСНЕННЯ ТА УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНОЮ РОБОТОЮ У

СУЧАСНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ» НЕ 1.1. Основи теорії управління навчальним закладом. Загальні основи управління. Процес організації управління навчальним закладом. Поняття про соціальне виховання та соціально-виховний процес у навчальному закладі. Управління процесом виховання. Суб’єкти керівництва і управління соціально-виховною роботою у навчальному закладі. Основні напрями діяльності методиста з виховної роботи. Орієнтовні посадові обов’язки заступника директора школи з виховної роботи. Посадові обов’язки класного керівника. Вимоги до якостей особистості класного керівника. Основні

174

функції класного керівника. Зміст роботи класного керівника. Зміст виховної роботи класного керівника. НЕ 1.2. Планування соціально-виховної роботи в школі. Поняття планування виховної роботи, його призначення. Основні принципи планування виховної роботи. Види і структура планів. Алгоритми планування виховної роботи. НЕ 1.3. Зміст та основні форми організації соціально-виховної роботи в школі. Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів. Вікові особливості змісту, форм та методів виховної діяльності в сучасній школі. НЕ 1.4. Зміст, форми, методи та прийоми методичної роботи. Структура методичної роботи з педагогічним колективом школи. Критерії ефективності методичної роботи. Методичне об’єднання класних керівників. Планування роботи методичного об’єднання класних керівників НЕ 1.5. Аналіз і самоаналіз ефективності виховної роботи навчального закладу. Критерії та показники оцінки стану та результативності виховної роботи навчального закладу. Аналіз і самоаналіз діяльності адміністративної та управлінської ланки (для директорів шкіл). Самоаналіз роботи за півріччя (рік) (для заступників директорів з виховної роботи). Самоаналіз результатів роботи психолога. Самоаналіз виховної роботи класного керівника.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 САМОСТІЙНА РОБОТА

Розробка програмно-методичного забезпечення соціально-виховної роботи у сучасній загальноосвітній школі.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 ПІДСУМКОВИЙ (ПИСЬМОВИЙ ЗАЛІК)

Основна література до курсу: 1. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. – Кн.. 1: Особистісно орієнтований підхід:

теоретико-технологічні засади: Наук. видання. – К.: Либідь, 2003. – 280 с. 2. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. – Кн.. 2: Особистісно орієнтований підхід:

науково-практичні засади: Наук. видання. – К.: Либідь, 2003. – 344 с. 3. Бех І.Д. Виховання особистості: Сходження до духовності: Наукове видання. – К.:

Либідь, 2006. – 272 с. 4. Виховання моральності підростаючого покоління: Науково-метод. посіб. / К.І.Чорна,

та ін.; За ред. К.І.Чорної. – К.: Богдана, 2005. – 288 с. 5. Дем’янюк Т.Д. Організація виховного процесу в сучасному загальноосвітньому

навчальному закладі: науково-методичний посібник. – Суми: ТОВ Видавництво „Антей”, 2006. – 384 с.

6. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посіб. – 2-е вид., доповн. і переробл. – К.: Вища школа, 2005. – 343 с.

7. Лянна Г.П., Говорун Т.В., Шкарпітько Н.О, Яременко Н.В. Формування ґендерної культури школярів: Навчально-методичні матеріали з ґендерного виховання. – Ірпінь, 2004. – 84с.

8. Оржеховська В.М., Габора Л.І.Збереження репродуктивного здоров’я неповнолітніх: Навч.-метод. посіб. – К.: Тов. «ХІК», 2004. – 124с.

9. Орієнтовний зміст виховання в національній школі: Методичні рекомендації / Кол. авт. за заг. ред. Є.І.Коваленко. – К.: ІЗМН, 1996.– 36 с.

10. Формування навичок здорового способу життя у дітей і підлітків (за проектом “Діалог): Навч.-метод. посіб. / О.В.Вінда, О.П.Коструб, І.Г.Сомова, Н.О.Березіна,

175

М.М.Галябарник, С.В.Кириленко. – 3-тє вид., переробл. І доп. – К.: Вістка, 2006. – 304с.

11. Яременко Н.В. Дозвіллєзнавство: Навчальний посібник. – Фастів: Поліфаст, 2007. – 460с.

«ПСИХОЛОГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ» (Всього годин – 72; 2 кредити) Форма контролю: залік

Мета викладання дисципліни: ознайомлення студентів з сутністю та змістом структури управління освітніми організаціями, з особливостями нових підходів в управлінні, розкриття ролі психологічної готовності керівника освітніх організацій до управління. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: охарактеризувати сучасний стан та особливості психології освітнього менеджменту в Україні; визначити завдання психології освітнього менеджменту; розкрити сутність і зміст принципу гуманізації управління як одного з провідних у психології; охарактеризувати основні компоненти психологічної готовності керівника освітніх організацій до управління; аналізувати різні стилі керівництва управлінського персоналу освітніх організацій; визначити і аналізувати особливості об’єкта управління в освітніх організаціях.


«ЗАГАЛЬНІ НАУКОВО - ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ»

НЕ1.1. Психологія освітнього менеджменту в системі психологічних досліджень менеджменту організацій. Місце психології освітнього менеджменту в системі психологічних досліджень менеджменту організацій. Аналіз актуальних проблем зарубіжної та вітчизняної психології освітнього менеджменту. Особливості сучасних досліджень із психології освітнього менеджменту в Україні. НЕ 1.2. Основні завдання психології освітнього менеджменту. Принципи гуманізації управління як основа психології освітнього менеджменту та його зв'язок з іншими принципами освітнього менеджменту. Бар’єри на шляху гуманізації управління освітніми організаціями. Аналіз основних завдань психології освітнього менеджменту. Завдання психології освітнього менеджменту у вивченні психологічних особливостей управлінського процесу в освітніх організаціях. Завдання психології освітнього менеджменту у дослідженні психологічних чинників ефективності управлінської діяльності керівника освітніх організацій, їх взаємодії з практичними психологами для забезпечення ефективного розв’язання психолого-управлінських проблем в освітніх закладах. НЕ 1.3 Зміст, структура, психологічні компоненти управління освітніми організаціями. Зміст процесу управління освітніми організаціями. Зовнішня

176

та внутрішня структура управління освітніми організаціями. Підготовка менеджерів освітніх організацій як професійних керівників.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУБ’ЄКТА Й ОБ’ЄКТА В УПРАВЛІННІ ОСВІТНІХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ЇХ ВЗАЄМОДІЇ В

УПРАВЛІНСЬКИХ ПРОЦЕСАХ» НЕ 2.1 Психологічна характеристика суб’єкта управління в освітніх організаціях. Сутність поняття "психологічна готовність керівників освітніх організацій до управління». Зміст і структура психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління та рівнів їх сформованості. Характеристика основних компонентів психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління та рівнів їхньої сформованості. НЕ 2.2 Стилі керівництва управлінського персоналу освітніх організацій. Поняття про стиль керівництва управлінського персоналу освітніх організацій та їх структуру. Індивідуальний стиль керівництва управлінського персоналу освітніх організацій. Аналіз чинників впливу на ефективність різних стилів керівництва в освітніх організаціях. НЕ 2.3 Психологічні особливості об’єкта управління в освітніх організаціях. Психологічні характеристики об’єкта управління в освітніх організаціях. Особливості рольової поведінки працівників освітніх організацій та їх вплив на успішність управління. Мотивація діяльності працівників освітніх організаціях як чинник успішності управління. Вплив психологічного клімату в освітніх організаціях на ефективність управління.

Основна література до курсу: 1. Бесєдін М.О., Нагаев В.М. Основи менеджменту.- К.: Центр навчальної літератури,

2005.- 496 с. 2. Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент: теоретичні основи і практикум, - К.:

Магнолія плюс - Львів: Новий світ, 2003.- 336 с. 3. Демчук В.С. Основи освітнього менеджменту. - К.: Левіт, 2007. – 263 с. 4. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту,- К.: Академвидав, -2003.— 416 с. 5. Мармаза О.І. Менеджмент в освіті. - Х.: Видав. група «Основа», 2007. – 448 с. 6. Мартиненко М.М. Основи менеджменту. - К.: Каравела, 2005.- 496 с. 7. Скрипко Т.О., Панда О.О. Менеджмент. -К.: Центр навчальної літератури, 2006.-176 с. 8. Освітній менеджмент / За ред. Л.Даниленко, Л.Карамушки. - К.: Шкільний світ, 2003.-

400 с. 9. Хміль Ф.І, Основи менеджменту: Підручник.-К.:Академвидав, 2003.- 608с. 10. Хриков Є.М. Управління навчальним закладом. – К.: Знання, 2006. –365 с.

«ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» (Всього годин –36; 1 кредит) Форма контролю: залік

Мета викладання дисципліни: сформувати у студентів основи правових та економічних аспектів інтелектуальної власності.

У результаті вивчення навчальної дисципліни «Інтелектуальна власність» студент має набути таких компетенцій: - знання про: об'єкти і суб'єкти права інтелектуальної власності, історія, місце і роль інтелектуальної власності в соціальному розвитку суспільства, способи

177

правової охорони прав інтелектуальної власності, основні засоби захисту прав інтелектуальної власності. - уміння: визначати складові системи інтелектуальної власності, власність в нормах загального законодавства України, об'єкти та суб'єкти права інтелектуальної власності.


«ПОНЯТТЯ, ОБ’ЄКТИ ТА СУБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ»

НЕ.1.1. Поняття інтелектуальної власності інтелектуально. Майновi та немайновi права iнтелектуальної власностi. Об’єкти і суб’єкти права iнтелектуальної власностi НЕ.1.2. Інституційно-правове поле функціонування інтелектуальної власності. Структура державної системи правової охорони iнтелектуальної власності. Правове поле авторського права. НЕ.1.3. Патентно-ліцензійна політика інтелектуальної власності Патентно-лiцензiйна полiтика. Структурнi реформи та пiдвищення iнновацiйної активностi iнтелектуальної власності. НЕ. 1.4. Управлінння інтелектуальною власністю та маркетинг. Механізм та принципи управлiння iнтелектуальною власнiстю та iнтелектуальним капiталом. Маркетинг iнтелектуальної власності. НЕ.1.5. Поняття набуття та охорона прав на об’єкти власності. Суть правової охорони об’єктiв iнтелектуальної власності. Набуття прав на різні види інтелектуальної власності.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ЇХ ЗАХИСТ»

НЕ. 2.1. Поняття, набуття і охорона авторського права. Авторське право i сумiжнi права. Особливостi авторського права на різні види iнтелектуальної власності. НЕ.2.2. Набуття і охорона прав інтелектуальної власності . Набуття, охорона і ринок майнових прав iнтелектуальної власностi. Багатоварiантнiсть охорони об’єктiв iнтелектуальної власності НЕ. 2.3. Облік і оцінка вартості інтелектуальної власності . Мета, шляхи та способи комерцiалiзацiї об’сктiв iнтелектуальної власності. Визначення вартостi) прав на об’єкт iнтелектуальної власностi. НЕ.2.4. Захист прав на обєкти інтелектуальної власності. Можливостi використання об’єктiв iнтелектуальної власності. Захист прав на iнтелектуальну власнiсть вiд недо6росовiсної конкуренції.

Основна література до курсу: 1. Базилевич В.Д.. Інтелектуальна власність. - К.: Знання, 2006. 2. Збірник законодавчих актів України з питань інтелектуальної власності. К., 2006 3. Інтелектуальна власність: теорія і практика інноваційної діяльності/ За заг. редакцією

М.В. Вачевського: (Кол. Авторів). - К.: Видавничий Дім "Професіонал", 2006. 4. Патентознавство та авторське право/ Під ред. Ю.М. Кузнецова. - К.: Кондор, 2005.

178

«УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИМ ПРОЦЕСОМ У ВНЗ» (Всього годин – 72; 2 кредити) Форма контролю: іспит

Мета викладання дисципліни: формування загальних уявлень студентів про становлення та розвиток освітнього менеджменту, розкриття теоретичного підґрунтя управління вищим навчальним закладом, ознайомлення з формами, методами та засобами діяльності сучасного керівника ВНЗ щодо управління навчально-виховним процесом.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: здійснювати планування, організацію, контроль та аналіз діяльності освітнього закладу; обирати творчий підхід до вирішення педагогічних ситуацій, що складаються в процесі управлінської педагогічної діяльності; приймати найоптимальніші рішення відповідно до закономірностей, принципів педагогічного процесу ВНЗ; реалізовувати на практиці сучасні форми, методи, та прийоми управління освітніми процесами.


«ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ» НЕ 1.1. Еволюція управлінської думки. Історіографія менеджменту. Менеджмент як вид діяльності та наука про управління. Передфаза наукового управління. Погляди стародавніх філософів на проблему управління. НЕ 1.2. Наукові школи та концепції менеджменту. Школа наукового управління. Класична школа (адміністративно-бюрократичного підходу). Неокласична школа (школа людських стосунків). Школа поведінкових наук. Емпірична школа (школа науки управління, кількісна школа, прагматична школа). НЕ 1.3. Основні ідеї та моделі сучасного менеджменту. Основні теорії менеджменту: міжнародний контекст. Моделі сучасного менеджменту: американська, європейська, японська, арабська. Головні стратегії управління ХХІ століття. НЕ 1.4.Наукові основи управління освітою. Підходи до визначення понять: «управління», «керівництво», «менеджмент». Поняття соціального управління. Педагогічне управління та менеджмент. Мета, об’єкт, суб’єкт педагогічного управління. Закони, закономірності, принципи управління освітою. Проблеми управління навчальним закладом. Концептуальний підхід до управління навчальним закладом. НЕ 1.5. Концепції сучасних підходів до управління освітою. Концепція процесного підходу до управління (поняття функцій управління та управлінського циклу). Концепція системного підходу до управління (начальний заклад як соціально-педагогічна система, вимоги системного підходу до управління навчальним закладом, система управління навчальним закладом, управлінська діяльність як система). Концепція ситуаційного підходу до управління (методика ситуаційного підходу, ситуаційні зміни зовнішнього та внутрішнього середовища).

179

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ВНЗ У СУЧАСНИХ УМОВАХ»

НЕ 2.1. Система управління ВНЗ. Нормативно-правова база управління вищим навчальним закладом: Закон України «Про вищу освіту». Структура управління у ВНЗ (факультет, кафедра). Органи управління у ВНЗ (збори трудового колективу, вчена рада ВНЗ, вчена рад факультету). Органи самоврядування у ВНЗ. НЕ 2.2. Керівник вищого навчального закладу. Особливості діяльності менеджера, вимоги до сучасного керівника ВНЗ та його професійної підготовки (кваліфікаційні, професійні, соціально-психологічні вимоги). Майстерність керівника ВНЗ. Мистецтво управління. Ефективність та якість управління. Підходи керівника до управління (інтуїтивний, науковий, емпіричний). НЕ 2.3. Макротехнологія управління вищим навчальним закладом. Управлінський цикл. Функції управління ВНЗ: аналіз, планування, організація, регулювання, контроль. НЕ 2.4. Методи управління діяльністю ВНЗ. Моделювання методів управління ВНЗ. Методи отримання інформації, необхідної для керівництва ВНЗ. Методи розробки управлінських рішень. Методи доведення управлінських рішень до виконавців. Організаційно-методичні методи управління ВНЗ.

Основна література до курсу: 11. Бесєдін М.О., Нагаев В.М. Основи менеджменту.- К.: Центр навчальної літератури,

2005.- 496 с. 12. Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент: теоретичні основи і практикум, - К.:

Магнолія плюс - Львів: Новий світ, 2003.- 336 с. 13. Демчук В.С. Основи освітнього менеджменту. - К.: Левіт, 2007. – 263 с. 14. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту,- К.: Академвидав, -2003.— 416 с. 15. Мармаза О.І. Менеджмент в освіті. - Х.: Видав. група «Основа», 2007. – 448 с. 16. Мартиненко М.М. Основи менеджменту. - К.: Каравела, 2005.- 496 с. 17. Скрипко Т.О., Панда О.О. Менеджмент. -К.: Центр навчальної літератури, 2006.- 176

с. 18. Освітній менеджмент / За ред. Л.Даниленко, Л.Карамушки. - К.: Шкільний світ, 2003.-

400 с. 19. Хміль Ф.І, Основи менеджменту: Підручник.-К.:Академвидав, 2003.- 608с. 20. Хриков Є.М. Управління навчальним закладом. – К.: Знання, 2006. –365 с. 21. Цехмістрова Г.С., Фоменко Н.А. Управління в освіті та педагогічна діагностика. – К.:

Видавничий Дім «Слово», 2005. – 280 с.

«ВИЩА ОСВІТА І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС» (Всього годин – 36; 1 кредит) Форма контролю: залік

Мета курсу «Вища освіта та Болонський процес» полягає в тому, щоб ознайомити студентів з основними завданнями, принципами та документами, прийнятими в рамках Болонського процесу, сприяти оволодінню студентами методами та засобами запровадження вимог Болонської декларації у систему вищої освіти України.

180

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати: поняття «вища освіта», загальні засади формування і

функціонування системи вищої освіти та її інститути; хронологію та зміст подій з налагодження співробітництва України і ЄС; зміст основних документів Болонського процесу, механізми адаптації законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах, входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле; основні засади науково-технічного співробітництва України та ЄС; специфіку функціонування системи вищої освіти у країнах Європи і Америки; основні підходи, завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої освіти; характерні особливості ЕСТS, базові елементи системи; загальні умови користування ЕСТS, зобов'язання з боку навчального закладу; структуру кредитів ЕСТS, їх призначення, зв'язок з академічним навантаженням студента; особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS; зміст і призначення шкали оцінювання ЕСТS; принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України; заходи щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

уміти: аналізувати євроінтеграційні процеси України як чинник соціально-економічного розвитку держави; аналізувати роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами; аналізувати сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії; здійснювати порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи; характеризувати чинники євроінтеграції вищої освіти; аналізувати зміст та послідовність дій для досягнення цілей Болонського процесу; - формувати зміст та структуру інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту та ін.; - використовувати європейську систему «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента; визначати сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.


«ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЗОНИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ»

НЕ 1.1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами. Європейський вибір України – невід'ємна складова її подальшого розвитку. Хронологія та коротка характеристика подій з налагодження співробітництва України і ЄС. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства. Науково-технічне співробітництво України та ЄС. Забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах. Входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного,

181

соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку. НЕ1. 2. Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки. Формування системи вищої освіти Європейських країн. Сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії. Вища освіта України. Доступ громадян до освіти. Заклади освіти. Ступеневість освіти. Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і екзамени. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців. Порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи. НЕ1. 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу. Євроінтеграція як соціально-економічний процес. Чинники євроінтеграції вищої освіти. Основні підходи та етапи формування Зони європейської вищої освіти. Хронологія подій Болонського процесу. Залучення європейських держав у Болонський процес. Основні документи Болонського процесу: Спільна декларація про гармонізацію архітектури, європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбонна, 25травня 1998 р.), Зона європейської вищої освіти: Спільна заява європейських міністрів освіти (Болонья, 18-19 червня 1999 р.), Формування майбутнього. Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій (Саламанка, 29-30 березня 2001р.), Зона європейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту(Прага, 13-19 травня 2001 р.), Створення загальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке Конференції Міністрів, відповідальних за Вищу освіту (Берлін, 19-20 вересня 2003 р.). НЕ1. 4. Основні завдання, принципи та етапи формування. Зони європейської вищої освіти. Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти як основне завдання Болонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і післяступеневому рівнях, мобільність студентів, привабливість освіти.

Основні завдання та принципи створення Зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу): уведення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської системи освіти.

Подальші дії для досягнення шести цілей Болонського процесу: прийняття системи легкозрозумілих і адекватних ступенів; прийняття системи двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання); запровадження системи кредитів - системи накопичення кредитів (ЕСТS) або інших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-

182

розрізнювальну, так і функції накопичення; сприяння мобільності студентів і викладачів (усунення перешкод вільному пересуванню студентів і викладачів); забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти; сприяння європейському підходу до вищої освіти (запровадження програм, курсів, модулів із "європейським" змістом); навчання протягом усього життя; спільна праця вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської вищої освіти.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ЄВРОПЕЙСЬКА СИСТЕМА ПЕРЕЗАРАХУВАННЯ КРЕДИТІВ (ЕСТS)

У ВИЩІЙ ОСВІТІ УКРАЇНИ» НЕ1.1. Європейська кредитно-трансферна система та система накопичення (ЕСТS).Характерні особливості ЕСТS. Базові елементи системи: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом), використання кредитів ЕСТS (визначення навчального навантаження студентів). Основні документи ЕСТS: інформаційний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін. Загальні умови користування ЕСТS. Зобов'язання з боку навчального закладу. Кредити ЕСТS: структура, призначення, зв'язок з академічним навантаженням студента (години занять). Особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS. Координатори ЕСТS: університетський координатор, факультетський координатор. Зміст та структура інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту. Структура курсу з присвоєння ступенів (структурно-логічна схема, навчальний план). Опис предмета курсу. Опис дисципліни курсу. Шкала оцінювання ЕСТS. Європейська система «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS. НЕ1.2. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України. Стратегічні завдання розвитку освіти України. Узгодження і поєднання національних компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу щодо створення Зони європейської вищої освіти.

Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі. Відмінність та подібність систем вищої освіти України і Європейських держав.

Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу: адаптація законодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS), проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації.

Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III - IV рівнів акредитації (розроблення структурно-логічних схем підготовки

183

фахівців за усіма напрямами та спеціальностями; запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу; зарахування на навчання до вищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки; вдосконалення наявного та створення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання). НЕ1.3. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України. Основні заходи з підготовки та програма проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

Розроблення та експериментальна перевірка технології застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб'єктів навчального процесу.

Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України за кредитно-модульною системою підготовки фахівців. Поняття про кредитно-модульну систему організації навчального процесу як модель організації навчального процесу; заліковий кредит як одиницю виміру навчального навантаження; модуль як задокументовану завершену частину освітньо-професійної програми; змістовий модуль як систему поєднаних навчальних елементів, відповідних певному навчальному об'єктові.

Структура і вимоги до складання основних компонентів КМСОНП: інформаційний пакет; договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом; академічна довідка. Формування та реалізація індивідуального навчального плану студента. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента.

Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП. Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досягнень студента. Державна атестація студентів. Нормування навчального навантаження студента і викладача. Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів, переривання їхнього навчання. Стипендіальне забезпечення студентів.

184

Основна література до курсу: 1. Болонський процес: Документи/ Укладачі З.І. Тимошенко, А.М. Греков, Ю.А. Гамон,

Ю.І. Полеха. – К.: Вид.-во Європ. ун.-ту, 2004. – 169 с. 2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник./ За ред. В.Г.Кременя.

– Тернопіль, 2004. – 384 с. 3. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження

в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ Видавництво“Політехніка”, 2003. – 200 с.

4. Іванюк І.В. Оцінювання освітніх проектів та програм. Навч. посіб. – К.: Таксон, 2004. – 208 с. (Вища освіта в сучасному світі).

5. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні: інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.

6. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи). – К.: Грамота, 2003. – 216 с.

7. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Боголюбаш, К.М. Левківський. – К., 2004. – 24 с.

8. Мороз І.В. Кредитно-модульна система організації навч. процесу: Довідник для студентів. – К.: «Освіта України», 2005. – 90 с.

9. Мороз І.В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу. – К.: «Освіта України», 2005. – 278 с.

10. Організація навчального процесу у навчальних закладах. / Упоряд. О.В. Ситяшенко. – К.: Задруга, 2004. – 338 с.

11. Основні засади розвитку вищої освіти в контексті Болонського процесу: Документи і матеріали / Упоряд. Степко М.Ф. та ін. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. – 188 с.

12. Поважнянський Л.Л. Сокол Є.І., Клименко Б.В. Болонський процес: цикли, ступені, кредити. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2004. – 144 с.

13. Сікорський П.І. Кредитно-модульна система навчання: Навч. посіб. – К.: Вид.-во Європ. ун-ту, 2004. – 127 с.

14. Степко М.Ф., Клименко Б.В., Поважнянський П.Л. Болонський процес і навчання впродовж життя:. – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. – 112 с.

ped.chnu.edu.uaped.chnu.edu.ua/res//ped/infpacket/ped_poch_osvita.pdf · 2 ЗМІСТ...

Documents