Шкільні вісті Березень 2019

Щороку, коли сонце виходить

на весняну орбіту, від подиху

теплих вітрів зацвітають

проліски, ми відзначаємо

свято весни, надії і любові. У

цей день вітаємо жінок, від

яких пішло все прекрасне на

землі.

Усі найсвятіші почуття тільки

для жінки.

Вітайте жінку: матір і кохану,

Живу, чарівну, грішну і свята.

Без неї світ таким убогим

стане,

Цініть її терплячу доброту!

Вітайте жінку – джерело

любові

У свята і у будні, повсякчас,

І не жалійте ніжності у слові,

Вона стократ повернеться до

вас.

7 березня затишна актова

зала гімназії об’єднала усіх

причетних до цього свята. У

теплому родинному колі

гімназисти від щирого серця

привітали своїх наставників,

подарувавши ніжність

посмішок, щирість почуттів,

неперевершеність учнівського

таланту.

Зі святом вас, любі вчителі!

Хай сонце гріє вам тепліше

І святять зорі золоті!

В ЦЬОМУ ВИПУСКУ

Україна, як і великий наш Кобзар, –

вічні 2

Зелена хвиля 2

WORLD WATER DAY 2

Мрії про Україну 4

Її величність Жінка… Її величність Жінка…

Масляна – це веселі

проводи зими, осяяні радісним

очікуванням близького тепла,

весняного оновлення природи.

10 березня на подві’ї нашої

гімназії відбулося святкування

Масляної. Творчі колективи

учнів, вчителів та

батьків відтворили цікаві

українські традиції цього свята.

Дійство видалося колоритним та

різнобарвним. Дітки декламували

вірші, співали пісні, веснянки,

заклички.

1

Щедра Масляна! Щедра Масляна!

Україна…Тільки

вслухайтесь, скільки печалі,

радості й гордості бринить у

цьому слові. Україна – це

поема жалю і журби, краси й

недолі. Одна з найсмутніших

сторінок у цій поемі належить

небаченому у всі часи по

всьому світі її огненному

пророку, геніальному митцеві

Тарасу Григоровичу

Шевченку.

Він був поетом, якого

ми до того не мали: поетом

для всіх, поетом народним,

поетом гноблених, але

нескорених. Його боялися

царі, смертельно ненавиділи

кріпосники. Молоду

клекотливу душу митця

роздирали самодержавні кати

безкінечною муштрою на

засланні, прагнучи

відправити його в безвість,

звідки не буде вороття.

А він повернувся.

Вогненною піснею, віщим

словом повернувся поет до

рідної неньки-України.

«Хто його знає, відкіль

несеться пісня, складаються

2

могла втримати його

від творення:

Та вже нехай хоч

розіпнуть,

А я без віршів не улежу.

І він писав. Писав,

ховаючись від усього світу,

тікаючи у степ, за вали, на

берег моря, довіряючи тільки

сонцю, вітрові й хмарам.

Писав ночами при місяці.

Писав вуглиною, крейдою на

стінах казарми, очеретиною –

на кос-аральських пісках.

Писав кров’ю власного серця

на роз’ятрених ранах свого

народу, писав вогнем на

скрижалях світової історії. Всі

його думки присвячені рідній

і безталанній Батьківщині.

Що вона зробила? За

що вона гине?

За що її діти в кайданах

мовчать?

Відповіді на ці

запитання були достеменно

відомі Тарасу: нічого поганого

Україна ніколи не вчинила, і

зникає вона з волі гнобителів.

Але біда в тому, що він, її син,

нічим не може допомогти

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що прокляну святого

бога,

За неї душу погублю!

Воля народу була для

Кобзаря найсвятішим

бажанням, тією заповітною

мрією, на здійснення якої він

поклав усе життя. Його

сміливість не

має меж, з пристрастю

трибуна й відвагою витязя

звертається Апостол духу до

своїх земляків з закликом:

А щоб збудить хиренну

волю,

Треба миром, громадою

обух сталить;

Та добре вигострить

сокиру

Та й заходитися вже

будить.

Ось відповідь на

питання: що робити?, яка

вирвалася з глибини серця

народного поводиря. Мине

час, і він, як Мойсей, тільки

здалеку побачить омріяну

вільну землю.

Україна – це Шевченко.

Не вмре повік твоє святе ім’я!

Йому як сонцю вічно пломеніти!

І буде пісня зроджена твоя,

Мов океан розбурханий дзвеніти.

В. Гапріндашвілі

Україна, як і великий наш Кобзар,

– вічні

Не вмре повік твоє святе ім’я!

Йому як сонцю вічно пломеніти!

І буде пісня зроджена твоя,

Мов океан розбурханий дзвеніти.

В. Гапріндашвілі

Україна, як і великий наш Кобзар,

– вічні

Т. Шевченко іде по

світу. На всіх континентах

звучить його слово. По ньому

пізнають нас, українців, бо

Тарасові судилося стати

символом своєї нації і країни,

поетом загальнолюдського

значення, якому є що сказати

найвіддаленішим народам

світу. Справді, немає

в світі людини, яка б

змогла дорівнятися до

українського Генія.

Але пам’ятаймо: слово

його було спрямовано

передусім до українців, до

«мертвих і живих, і

ненароджених земляків», до

нас з вами! Тому ми, як ніхто

3

ЗЕЛЕНА

ХВИЛЯ Змінивши ручки і зо-

шити на мітли та граблі,

педагогічний колектив та учні

гімназії №152 вийшли на

традиційну весняну акцію

«Зелена хвиля».

Діти в супроводі педагогів

«боролися» з гілками, опалим

листям, побутовим сміттям. Все

для того, щоб зробити рідну

школу красивішою і чистішою.

Харченко Єлизавета,

Президент ДЮГО «Ровесник»,

учениця 9-А класу: “Наше

головне завдання - прибрати

сміття у шкільному дворі,

привести в порядок прилеглу

територію. Ми працюємо

дружно і злагоджено. Адже в цій

справі потрібні не тільки жіночі,

але й чоловічі міцні руки”

Темненко Анастасія, учениця

6-А класу: «Ми сьогодні вийшли

на прибирання території, тому

що ми хочемо, щоб наше

улюблене місто було чистим.

Найчастіше б були такі акції,

тому що ми провели не тільки

весело, а й

корисно! ».

WORLD WATER

DAY

В с е с в і т н і й д е н ь в о д и

відзначається щороку 22 берез-

ня. Цей день покликаний привер-

нути увагу світової спільноти до

нагальних проблем охорони во-

ди, раціонального використання

водних ресурсів як передумови

продуктивної економіки і

соціального добробуту людей.

Тож давайте разом збережемо

нашу планету блакитною — з

усіма її океанами, морями,

річками, озерами та джерелами!

Лише таким чином ми забезпе-

чимо чисте, здорове, квітуче і

натхненне майбутнє, бо де є чис-

та вода, там є життя!

Адреса редакції: 61093, м. Харків, вул. Волонтерська 57, Харківська гімназія 152, каб.403

Підписано в друк 02.04.2019 Тираж 50 екз. Поширюється безкоштовно

Над випуском працювали: Теплякова П., Золочевська О.

Василенко А.фотограф: Яковлева В.

4

Я мрію про те, щоб моя Україна

Більше не втратила жодного сина.

Мрію про те, щоб у нашій країні

Не підірвався жоден на міні.

Щоб снайпера постріли більш не

лунали,

А діти малі щоб батьків зустрічали.

Щоб БТРи з частин не рушали,

Стояли, ржавіли й про них забували.

Радів щоб і син, і донька раділа,

Що із роботи тата зустріли.

Щоб не ховали дітей матері…

Щоб сонце світило завжди угорі.

І щоб пшениця під ним колосилась,

Щоб у річках безліч риби водилось,

Щоб по лісах дзвінко птахи співали,

А всі дорожні додому вертали.

В дитини у кожної мама і тато,

Щоб жив в Україні народ весь багато,

Щоб зникла недоля із нашого краю,

Були всі

здорові, я

Бога благаю.

МРІЇ ПРО УКРАЇНУ

Щоб знали історію рідного краю,

Не має майбутнього, хто минуле не

знає.

Традиції, звичаї передавали,

Щоб діти, онуки прекрасно це знали.

Злочинності також не місце в країні,

Нехай же все чесно буде віднині.

Робити добро, усім помагати.

Кожен повинен і гімн наш ще знати!

Любити всім серцем свою

Батьківщину

Нашу єдину-одну Україну.

Хай мрії я виклала так хаотично,

Я знаю, не дуже це поетично,

Але я так хочу своїй Україні

Жити щасливо, багато і в мирі!

Кохання удома у всіх панувало

І горя в людей, щоб більше не стало.

В міцних у родинах, щоб діти

зростали,

Щоб слова «сирітство» в країні не

знали.

Золочевська Олександра, 8-Б клас