ЛЮЛЬЧАК С.Ю.

КОМП'ЮТЕРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

РЕКЛАМИ І ПР-ДІЯЛЬНОСТІ

Навчально-методичний посібник

Вінниця 2015

2

УДК 378.3.091.313.:004.6

ББК 74.464

Л14

Рекомендовано до друку Вченою радою інституту магістратури,

аспірантури, докторантури (протокол № 7 від 10 грудня 2014 року)

Рецензенти

Петрук В.А. доктор педагогічних наук, професор Вінницького

національного технічного університету

Матвійчук А.Я. кандидат педагогічних наук, доцент Вінницького

державного педагогічного університету

Люльчак С.Ю. Комп’ютерне забезпечення реклами і ПР-діяльності:

Навчально-методичний посібник. – Вінниця: ООО ―Консоль‖ 2015.– 214 с.

У навчально-методичному посібнику розкрито теоретичні та методичні

аспекти функціонування сучасного комп’ютерологічного рекламного і ПР -

простору, популярного та спеціалізованого програмного забезпечення, що

служить для підготовки рекламних матеріалів у друкованих та електронних

медіа, а також загальної організації творчо - виробничого процесу фахівця із

реклами та ПР.

Для студентів ВНЗ рівня підготовки бакалавр, галузі знань 0303

Журналістика та інформація, напряму підготовки 6.030302 Реклама і зв'язки з

громадськістю, викладачів, аспірантів та докторантів.

© Люльчак С.Ю.

3

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА ...................................................................................................... 5

І. ПРЕСОВА І ЖУРНАЛЬНА РЕКЛАМА. ОФОРМЛЕННЯ ЇЇ ЗАСОБАМИ

ПРОГРАМ КОМП’ЮТЕРНОЇ ВЕРСТКИ ........................................................ 6

Макетування .................................................................................................... 7

Елементи дизайну ......................................................................................... 11

Підготовка тексту .......................................................................................... 12

І.І. Основи створення рекламної поліграфічної продукції ....................... 18

І.ІІ. Публікації та комп’ютерні публікації, їх призначення та види ........ 23

І.ІІІ. Основи роботи з програмою ADOBE PHOTOSHOP ........................ 71

І. IV. Роль спеціалізованих комп’ютерних програм у процесі

оформлення реклами у пресі ........................................................................ 83

Контрольні запитання: .................................................................................. 93

ІІ. СУЧАСНІ ПРОГРАМНІ ЗАСОБИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ КЛІПОВОЇ

РЕКЛАМИ .......................................................................................................... 97

ІІ.І. Кліповий монтаж, як особливий прийом творення екранного

продукту ......................................................................................................... 97

ІІ.ІІ. Робота по виготовленню реклами в системі презентацій ............... 111

ІІ.ІІІ. Відеопрезентації та кліпова реклама. .............................................. 114

Контрольні запитання: ................................................................................ 120

ІІІ. ВИКОРИСТАННЯ ВЕБ-ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ ПЛАНУВАННЯ

ТА РОЗРОБКИ РЕКЛАМНОГО ПРОДУКТА ............................................. 121

Типи веб-сторінок ....................................................................................... 121

Класифікація веб-сайтів ............................................................................. 124

Основні етапи розробки веб-сайту ............................................................ 128

Основи веб-дизайну .................................................................................... 139

Використання Веб-технологій в процесі створення реклами та ПР -

діяльності ..................................................................................................... 144

Огляд технологій та сервісів Веб 2.0 ........................................................ 157

4

Спільна робота з документами .................................................................. 179

Контрольні запитання: ................................................................................ 195

ПІСЛЯМОВА ................................................................................................... 199

СЛОВНИК ........................................................................................................ 201

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ............................................................. 211

5

ПЕРЕДМОВА

Курс «Комп'ютерне забезпечення реклами і ПР-діяльності» є

необхідною складовою вищої освіти майбутніх фахівців у галузі реклами та

зв’язків з громадськістю і спрямований на засвоєння студентами практичних

навичок роботи із сучасними технічними засобами, що сприятимуть їх

ефективному навчанню та професійному становленню. Швидкий розвиток в

останні роки технічних і програмних можливостей персональних

комп’ютерів, розповсюдження нових видів інформаційно-комунікаційних

технологій створюють реальні можливості їх використання, відкриваючи

перед фахівцями реклами якісно нові можливості. У підсумку студенти

оволодівають широким спектром знань про специфіку основних технічних

засобів, що функціонують у сучасному рекламному комп’ютеризованому

просторі, набувають практичних умінь та навичок роботи зі

спеціалізованими програмами під час підготовки рекламної продукції.

В навчально-методичному посібнику розкрито теоретичні, практичні та

методичні аспекти застосування засобів комп’ютерної техніки,

інформаційних системи та комп’ютерних мереж, інформаційно-

комунікаційних технологій, засобів запису, збереження та відтворення

рекламної продукції, що необхідні для професійної підготовки спеціалістів у

галузі реклами та ПР; принципи коректної роботи в популярних текстових і

графічних редакторах та спеціалізованих комп’ютерних програмах, що

допоможуть самостійно працювати над розробкою та відтворенням

рекламної продукції. Водночас матеріали навчально-методичного видання

зосередженй на сучасних інформаційних технологіях, їх використанні у

практиці реклами та ПР, дозволяє втілити засвоєні теоретичні положення у

конкретні рекламні продукти засобами комп’ютерного програмного

забезпечення.

6

І. ПРЕСОВА І ЖУРНАЛЬНА РЕКЛАМА. ОФОРМЛЕННЯ ЇЇ

ЗАСОБАМИ ПРОГРАМ КОМП’ЮТЕРНОЇ ВЕРСТКИ

Процес підготовки видання складається з ряду взаємозалежних етапів:

макетування, підготовка тексту, підготовка ілюстрацій, вибір шрифтів,

верстка, друк оригінал-макету. Що для музики — виконання, те саме

макетування та верстка для творів письменників, репортерів, фотографів,

художників та інших митців. Саме гарний дизайн створює образ видання, дає

йому життя.

Макет — це графічний документ, сукупність ескізів та шаблонів

оформлення сторінок видання, починаючи з обкладинки. Видавництво за

участю авторів та художників-оформлювачів готує макети верстки для

друкарні. На основі макету, шляхом компоновки текстових та графічних

елементів, здійснюється верстання тобто формування верстки полос

(сторінок) видання. У традиційних типографіях керівник верстальників

називався метранпажем, що французькою значить "вміщувати на сторінку".

Галузь настільних видавничих систем започаткована компанією Apple

у 1984 р. Її ідеї швидко знайшли відгук у розробках інших фірм, зокрема на

них орієнтувалася корпорація Microsoft, вдосконалюючи свої популярні

офісні програми.

Завдяки росту потужностей та здешевленню цифрової інформаційної

техніки, від 80-х років все ширше розповсюджуються програмно-технічні

комплекси переддрукарської підготовки. В основі користування всіма

програмами верстання лежать однакові логічні поняття. Відмінності між

засобами різних виробників полягають у додаткових зручностях, колекціях

заготовок та інших приємних дрібничках, які надають користувачу широкий

вибір інструментів.

Грамотний верстальник зуміє створити пристойний продукт навіть з

7

допомогою Microsoft Word. Але професіонал віддасть перевагу потужнішим і

зручнішим інструментам. Нині верстання можна здійснювати не лише з

допомогою спеціалізованих професійних програм (Microsoft Publisher, Quark

XPress, Adobe InDesign тощо), але також з допомогою текстових процесорів

(OpenOffice.org Writer, Corel WordPerfect,…), векторних чи растрових

графічних редакторів (Adobe Illustrator, Adobe Photoshop,…) та ряду

спеціальних галузевих програмних засобів для друку нот, географічних карт,

різноманітних креслень тощо.

Велику популярність нині здобувають електронні видання, для

верстання яких застосовують як традиційний, так і новий спеціалізований

інструментарій.

Макетування

Основоположний композиційний принцип: знайти найкраще місце

для кожної частини твору. Сміття — це те, що невдало розташоване.

Створіть банк зразків. Коли ви читаєте журнали, книги, газети, звіти,

переглядаєте рекламні листівки і брошури збирайте приклади особливо

вдалих і невдалих рішень. Складайте їх у дві папки, озаглавлені «Гарні» й

«Погані», занотовуючи, що саме добре чи погано у даному макеті.

Нагромадивши досить матеріалу, ви відчуєте себе набагато впевненіше у

галузі технічного і художнього редагування.

Складіть простий план майбутнього документа. «Чим простіше, тим

краще» — це правило убезпечує від помилок. Прості макети виглядають

чіткіше, краще читаються і забезпечують концентрацію уваги читачів.

Перше, найважливіше враження про Вашу роботу формується

невербальними засобами оформлення.

Не намагайтеся охопити неосяжне. Наприклад, можна розмістити на

одній полосі 30 стовпчиків тексту, але хто стане їх читати? Загальне правило:

не використовуйте більше трьох спеціальних типографських ефектів на

8

розвороті з двох полос. Макет повинен створювати чітке уявлення про

характер документа. Якщо ви компонуєте рекламне повідомлення, то макет

не повинен бути схожий на науковий трактат.

Ескіз. Насамперед, уявіть, як буде виглядати готовий документ, і

зробіть кілька начерків на папері. Припустимо, ви хочете створити 8-

сторінковий інформаційний бюлетень на полосах стандартного розміру 210 х

297 мм (формату А4). Для начерку два аркуші паперу розміром покладіть

один на одного і складіть удвоє по ширині — так ви одержите зменшену

подобу вашого 8-сторінкового бюлетеня. Олівцем накидайте шапку,

оформлення обкладинки, малюнки і/чи тексти, верхні та нижні колонтитули.

Оцініть, якої ширини варто задати верхні, бічні та нижні поля, і зазначте це

на папері. Позначте на кожній полосі малюнки й текст.

Зміни можна вносити на будь-якій, навіть останній, стадії підготовки

документа. Якщо ви вже трохи знайомі з якою-небудь програмою DTP, то

можете обійтися без олівця, зробивши начерк прямо на екрані монітора.

Вибір формату. Формати паперу, що випускаються промисловістю і

використовуються в друкарнях та офісах, укладаються в так звану А-серію,

визначену Міжнародною Організацією Стандартизації (ISO). У Німеччині

цей стандарт відомий під ім'ям DIN (Deutsche Industrie-Norm — Німецький

промисловий стандарт).

Формат Частина аркуша Мм

А0 1 1189 х 841

A1 ½ 841 х 594

A2 ¼ 594 х 420

A3 1/8 420 х 297

A4 1/16 297 х 210

A5 1/32 210 х 148

A6 1/64 148 х 105

Усі формати ряду походять від основного формату А0, що має площу 1

кв. м. Якщо розрізати цей аркуш навпіл поперек довгої сторони, то вийдуть

9

два аркуші формату A1. Якщо повторити цю операцію, одержимо аркуші

формату А2 і т.д. Всі вони мають однакове співвідношення сторін, рівне √2

(оскільки їх площа відрізняється вдвічі). Найбільш вживані формати A3, A4,

A5 і А6 найменша з них за розміром: поштова картка.

У типографіці вживаються дещо інші формати, пристосовані до

друкарського процесу ротаційними машинами на рулонному папері.

Округлені розміри у сантиметрах вказуються у вихідних даних видання, а

число після косої риски вказує кількість сторінок, що друкуються на кожній з

двох сторін аркуша. Їх кількість обчислюється як двійка в ступені кількостей

згинів при фальцюванні. Наприклад, формат цієї брошури можна визначити

як 21х29/2.

Орієнтація сторінки. Рядки на сторінці можуть бути розташовані по-

різному. Розташування рядків уздовж короткої сторони аркуша називається

подовжньою орієнтацією сторінки (книжковою чи портретною — англ.

portrait), у противному випадку поперечною (альбомною чи ландшафтною —

англ. landscape).

Поля. При виборі співвідношення розмірів полів і тексту на сторінці

слід прагнути до гармонії. Ширина полів залежить від характеру верстки, і

може бути різної з різних сторін аркуша. Якщо йдеться про єдину сторінку,

що містить текст цілком, то ліве й праве поля повинні бути досить вузькими і

мати однакову ширину. Верхнє поле повинне бути ширше лівого і правого, а

нижнє ширше від верхнього. Рекомендується наступна ширина (у відносних

одиницях): 3 для лівого і правого полів, 5 для верхнього, 8 для нижнього.

Поля на книжкових сторінках. Слід подбати, щоб при розвороті

книги текст на суміжних сторінках виглядав би симетрично. Аналогічні

проблеми виникають при верстці будь-яких багатосторінкових документів,

якщо друк виконується на обох сторонах аркуша. Поряд з вимогами

естетичного характеру до оформлення таких документів пред'являють і

технічні вимоги, пов’язані з тим, що частина внутрішнього поля

10

«поглинається» при підшивці (брошуруванні).

Для встановлення розмірів полів можна скористатися наступним

алгоритмом. Спочатку визначити ширину частини сторінки, виділеної під

текст (ширину набору). При багатоколонному наборі сюди ж включається

ширина міжколонних інтервалів. Різниця між шириною сторінки (без

врахування ширини підшивки) і шириною набору ділять на три рівні

частини. Одна з цих частин припадає на внутрішнє поле, з тієї сторони

аркуша, що підшивається до палітурки. Інші дві — на

зовнішнє поле, розташоване з протилежної (обрізної)

сторони аркуша. Далі слід провести діагональ з

правого верхнього до лівого нижнього кута сторінки.

Провівши горизонтальні лінії через точки перетину цих діагоналей із

границями лівих і правих полів можна одержати границі верхніх і нижніх

полів.

Іншим розповсюдженим способом визначення полів є розподіл

сторінки на дев'ять рівних частин.

Розмірні елементи видання. Формат та обсяг. Формат полоси.

Кількість та формат текстових колонок.

Шрифт. Типометричні одиниці. Основні терміни: групи, пропорції,

розмір, насиченість, ефекти оформлення шрифтів: відтінення, буквиця,

виворітка тощо.

Текст. Загальні правила набору. Правила переносів. Правила набору

знаків та цифр, заголовків, таблиць.

Ілюстрація. Значення ілюстрацій. Технічна підготовка зображальних

елементів. Види ілюстрацій. Форма, розмір та розташування ілюстрацій.

Елементи дизайну. Елементи книги. Рамки. Лінійки. Оборка. Кулька.

Колір. Системи RGB та CMYK. Прості кольори. Кольороподіл.

Постійні елементи періодичного видання. Заголовна частина

видання. Розділові засоби. Службові деталі.

11

Композиція періодичного видання. Властивості композиції. Засоби

композиції. Конструктивні особливості композиції полоси. Особливості

композиції номеру газети. Композиційно-графічна модель видання.

Засоби виділення матеріалів у періодичному виданні. Шрифтове

виділення. Виділення за допомогою формату. Композиційний метод.

Графічний метод виділення. Комбінований метод виділення. Інші засоби

виділення матеріалів.

Оформлення заголовків. Призначення заголовків. Види газетних

заголовків. Архітектоніка заголовку. Композиція заголовку. Шрифтографія

заголовків.

Види подачі текстових матеріалів та їх оформлення. Добірка. Вікно.

Підвал. Горище. Стояк. Розпашка. Газетний розворот. Полоса суцільного

тексту. Тематична сторінка. Обмінна та об’єднана сторінка. Газета у газеті.

Тематичний номер періодичного видання.

Верстка номеру періодичного видання. Типові помилки. Різновиди

верстки. Верстка ілюстрацій.

Технічний процес підготовки публікації до видання. Створення

макету. Кольороподіл. Пробні (сигнальні) відбитки. Створення форм.

Підготовка пресу. Друк. Брошурування. Пакування, доставка та реалізація

готової продукції

Елементи дизайну

Модульна сітка. В підготовці макета може надати допомогу модульна

сітка. Вона визначає дизайн майбутнього макета і задає місця розміщення

колонцифр, тексту, ілюстрацій, заголовків і рядків із прізвищем автора на

початку чи кінці статті тощо. Сітки іноді називають шаблонами чи

трафаретами, і розробляються художниками-дизайнерами.

Засоби форматування: колонки, таблиці, обтікання, фрейми (рамки)

Випуск за обріз. Цей елемент макета являє собою текст чи малюнок,

12

що виходить за межу полоси після її обрізки.

Виворітка (reversed out text). Текст з «вивернутим навиворіт»

кольором, наприклад білий текст на чорному тлі.

Мітки пунктів списків. Кружок розміром у напівкруглу шпацію

одержав поширення як мітка пунктів списків. Символ у вигляді залитого

квадратика чи ромбика виглядає ще краще. Порожній квадратик створює вра-

ження «дрімаючої сили». Трикутник візуально легший за квадрат. Стрілки

підсилюють основне призначення мітки: «дивися сюди!».

Оборка або текстова виїмка. Якщо в стовпчик вставляються малюнки

чи інший текст, то текст розташовується навколо вставки, як би «обтікаючи»

її. Оборки можуть бути прямокутними, багатокутними чи криволінійними, в

залежності від цілей дизайнера і можливостей програм.

Лінійки (rules). Елементи оформлення видання у вигляді

горизонтальних чи вертикальних ліній, які відокремлюють елементи макета

один від одного. Лінійки додають полосі закінчений вид. Для привернення

уваги можна підкреслити заголовок чи провести лінію там, де закінчується

один розділ тексту і починається інший. Лінійки застосовуються також для

поділу самостійних частин полоси.

Рамка (printing rule). Лінія, що обмежує растроване тло, частину тексту

чи ілюстрації.

Підготовка тексту

Набір заголовків та підписів

Вони формують перше враження від видання. Відтак, верстальнику

доводиться уважніше читати ці абзаци, виділяти їх шрифтом: накресленням,

розміром, відділяти від суміжних об'єктів вертикальними відступами (порож-

німи рядками), більшим згори й меншим зісподу.

Вони не повинні переходити на нову сторінку, відриваючися від

озаголовлюваного розділу чи підписаного зображення. Для MS Word це

13

встановлюється в меню: Формат Абзац Положення на сторінці Не

розривати абзац, Не відривати від наступного.

Вирівнювання (виключка) таких абзаців зазвичай встановлюється по

центру, без відступу. Заголовки високого рівня розташовують з нової

сторінки зі спуском — вертикальним відступом від верхнього краю сторінки.

При розбивці на кілька рядків небажані переноси складів. Кожен рядок

зокрема повинен мати гарний вигляд і сенс. Короткі службові частини мови

не слід відривати від слів, до яких вони відносяться.

Наприкінці заголовків і підписів не ставиться крапка.

Загальні правила форматування тексту

Масиви тексту мають суттєву особливість щодо верстання, порівняно із

заголовками, ілюстраціями, таблицями та підписами під ними. Складаючися

з великої кількості дрібних елементів, тексти можуть пружно міняти

геометричну форму, розбиватися на склади, перетікати зі сторінки на

сторінку, обтікати врізи.

Бажано, щоб довжина сторінки не перевищувала 40 рядків, а довжина

рядка була 25–60 символів. Довший рядок бажано розбивати на колонки.

Розбивку на колонки вживають у великоформатних виданнях а також для

текстів, де багато коротких рядків, зокрема для віршів.

123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789

123456789 123456

1 2 3 4 5 6 7 8

123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123456789 123

1 2 3 4 5 6 7

Лічильники символів шрифтуTimes New Roman розміром 10 і 12

пунктів

Втім, короткі рядки теж створюють чималі незручності. Адже існує

чимало довгих комбінацій символів, які небажано розривати переносом на

14

новий рядок, зокрема: скорочення звань і титулів та ініціали від імен та

прізвищ: "проф. В. Петренко", "т. Іванов".

Негарно також розривати такі скорочення, як "і т. д.", "і т. п." тощо.

Щоб уникнути такої недоречності, замість звичайних пробілів тут бажано

вживати спеціальний символ "Нерозривний пробіл" (клавіші Ctrl + Shift +

Пробіл).

Переноси частин слів на нові рядки

Переноси призначені для уніфікації довжини рядків при вирівнюванні

(виключці) ліворуч. При виключці по ширині переноси запобігають

утворенню розріджених рядків та «коридорів», тобто сусідства пробілів по

вертикалі чи похилій лінії у суміжних рядках, що утруднює читання,

справляє хибне враження розбивки тексту на колонки. Чим більше слів у

рядку, тим більше між ними проміжків і менша потреба в переносах.

Перед знаком переносу пробіл не ставиться.

Небажано, щоб переноси були в кількох суміжних рядках.

Як правило, переноси робляться по складах. Слідкуйте, щоб переноси

не спотворювали зміст. Найцікавіший приклад на цю тему — у сповненому

сарказму фантастичному оповіданні Юрія Тинянова «Поручик Киже».

Для ручного призначення переносів не слід користуватися звичайним

знаком мінус (дефіс). Для цього існує спеціальний символ "М'який перенос"

(клавіші Ctrl + Мінус). На відміну від звичайного дефісу, опинившися в

середині рядка він стає невидимим.

Автоматизована розстановка переносів

Ця функція може бути задіяна, коли до текстового редактора чи

програми верстки підключено граматичний довідник відповідної мови, і

правильно вказано мову відповідного фрагменту тексту. Автоматична

розстановка переносів часом дає збої, які руйнують верстку всього

документа.

15

Для MS Word мову виділеного фрагменту тексту можна призначити в

меню: Сервіс Мова Вибір мови. Автоматичний контроль тексту, згідно

наявного словника встановленої мови: Сервіс Параметри Правопис

Автоматичний контроль орфографії, Автоматично перевіряти граматику

(поки що лише для західноєвропейських та російської мови).

Дозвіл на автоматичну розстановку переносів у цілому тексті: Сервіс

Мова Розстановка переносів... При необхідності, для окремих абзаців цю

функцію можна відключити (зокрема, для заголовків): Формат Абзац

Положення на сторінці Заборонити автоматичний перенос.

Розбивка на абзаци

По всьому виданню слід встановлювати однакові параметри. Як

правило, вирівнювання (виключка) абзацу встановлюється по ширині, з

відступом першого рядка довжиною 3–5 знаків. У абзаці після заголовку

відступ небажаний, а при оформленні буквицею (ініціалом) просто

недоречний.

Відступ задається не повторенням пробілів, а параметрами абзацу.

Короткий рядок візуально псує текст, як і розріджений. Отже, останній

рядок абзацу повинен бути значно довшим абзацного відступу. Якщо його не

вдається виправити шляхом редагування та перепланування абзаців, то

можна здійснити вгонку чи вигонку, змінюючи масштаб шрифту на ±5%.

Для MS Word це встановлюється в меню: Формат Шрифт Інтервал

Масштаб.

Якщо форматувати набір без абзацних відступів, то останні рядки

абзаців мають бути неповними, а між абзацами бажаний вертикальний

відступ чи порожній рядок.

Розбивка на колонки та сторінки

Вгонкою та вигонкою можна трохи змінювати площу, зайняту текстом.

Можна також трохи змінювати міжрядковий інтервал. Таким чином,

16

зокрема, долають також інший негаразд: рядки висячі, тобто відірвані від

решти рядків свого абзацу переходом на нову колонку чи сторінку. Висячий

рядок на початку абзацу має прізвисько «вдова», а кінцевий — «сирота».

Цьому запобігають, вказуючи параметри: Формат Абзац Положення

на сторінці Заборона висячих рядків. У даній брошурі висячі рядки, на

жаль, трапляються.

Якщо наступний розділ починається з нової колонки (чи сторінки), то

бажано, щоб остання колонка попереднього розділу була заповнена хоча б

наполовину. Щонайменше, нижня границя тексту в попередній колонці

повинна закінчуватися хочби на 5 рядків нижче, ніж починається текст у

наступній.

Набір розділових знаків

Бажано видалити з тексту повтори пробілів.

Пробіл біля розділового знака робиться лише зі сторони тексту, до

якого цей знак не відноситься. Зокрема, не слід відокремлювати пробілом

слово, до якого відноситься знак: крапка, три крапки, кома, двокрапка,

знаки оклику та запитання, дужки, лапки. Відповідно, і на новий рядок

розділові знаки не переносяться. Щоб перевірити виконання цього правила,

можна зробити у тексті заміни комбінацій Пробіл + Розділовий знак чи

Розділовий знак + Пробіл на Розділовий знак.

Не відокремлюються пробілами дефіс (мінус) між складно-спряженими

словами чи коротке тире між числами: 20–30. MS Word автоматично заміняє

на коротке тире мінус, оточений пробілами (які бажано видалити). Цей

розділовий знак ще називають Н-тире, бо він має таку ж ширину, як ця

літера.

Відповідно, довге тире, за тією ж ознакою ширини, називають М-тире.

Воно ставиться між словами, в т. ч. у прямій мові, відокремлюється

пробілом, крім комбінацій типу ,—. Доцільно виконати правку: Коротке

тире + Пробіл замінити всюди в тексті на Довге тире + Пробіл.

17

По всьому документу слід дотримуватися однакового стилю лапок

(рос. — кавычек), віддаючи перевагу так званим «ялинкам», як наведено тут.

Набір числових даних

Для зручності читання короткі числа у тексті бажано подавати не

цифрами, а прописом.

Припускається після числа через дефіс проставити закінчення

написання числа прописом у належному відмінку, наприклад: 1991-го року.

Не можна розривати переносом цифри, що складають одне число. При

необхідності можна розривати числа, з'єднані тире (1985–1990, Х–ХІ ст.), при

цьому тире бажано лишати у попередньому рядку.

Небажано відокремлювати пробілом чи переносом цифри від таких

знакових позначень: +10, –7, 50%, $10, 3’ (хвилини), 5‖ (секунди, дюйми).

Навпаки, скорочення, що йдуть за знаком градуса, зазвичай

відокремлюються: 20° С.

Між числом та одиницями виміру, а також між знаком номера чи

параграфа і числом обов'язковий пробіл: № 10, § 2, 7 м, 5 кг (бажано вживати

вищезгаданий спеціальний символ «Нерозривний пробіл»). Два знаки номера

чи параграфа пишуться разом: №№, §§.

Між тріадами цифр, що позначають різні розряди — сотні, тисячі,

мільйони тощо, може робитися пробіл (бажано нерозривний): 4 655 210.

Позначення дробу набирають без пробілу: 4/7. Для позначення десяткових

дробів використовують крапку: 3.456.

Набір таблиць

Порівняно з основним текстом, таблиці набирають кеглем, меншим на

1–2 пт (друкарський пункт ≈ 1/3 мм).

Заголовки стовпчиків таблиці бажано вирівнювати по центру.

Якщо таблиця займає дві чи більше сторінок, то графи нумеруються і

на наступній сторінці заголовок граф включає тільки порядкові номери.

18

Якщо для заголовка стовпчика ширина клітинки менша висоти, то цей

текст можна набирати вертикально.

Уніфікація оформлення з допомогою замін та стилів

Щоб виключити різнобій у оформленні документа в текстовому

редакторі MS Word зручно користуватися функцією Правка Замінити

Більше Формат…

Крім того, у програмах редагування та верстки широко застосовуються

заздалегідь підготовані дизайнерами-макетувальниками стилі — уніфіковані

зразки оформлення, в яких задаються параметри шрифту, абзацу, мови тощо.

Текстовий редактор MS Word, спеціально для широких мас дилетантів,

намагається нав’язати «стандартні» стилі. Оскільки ці невидимі на перший

погляд атрибути є невід'ємною часткою документу, то при копіюванні вони

також переносяться разом з текстом. Часом це буває недоречно, і тоді замість

звичної вставки клавішами Ctrl + V слід користуватися спеціальною

вставкою неформатованого тексту, а також видаляти зайві зі списку стилів,

включених у документ: Сервіс Шаблони і надбудови Організатор

вказати і видалити зайві стилі…

І.І. Основи створення рекламної поліграфічної продукції

Існують два види рекламних оголошень: художньо оформлені і

систематизовані. Художньо оформлені поділяються на загальнонаціональні,

іноді звані зовнішніми оголошеннями або оголошеннями агентств, і місцеві

(інша назва — оголошення роздрібної торгівлі). Загальнонаціональні

оголошення готуються рекламними агентствами, приватні — рекламними

агентами магазинів, підприємств тощо. В універсамах, а іноді і в

продовольчих магазинах існують спеціальні відділи реклами.

Систематизовані оголошення — це звичні "потрібно", "продам",

"куплю" тощо. Більшість систематизованих оголошень набираються дуже

дрібним шрифтом, зазвичай агатом (5,5 пт), без особливих елементів

19

художнього оформлення. Існують також художні систематизовані

оголошення, що відрізняються від звичайних художніх тільки

розташуванням у газеті.

Вважається, що газетярі не надто піклуються про оформлення

оголошень, бо "рекламодавець платить і може робити, що хоче". Це помилка.

У газетах існують різноманітні правила оформлення рекламних оголошень. В

той же час рекламодавець — клієнт, а клієнт завжди більш-менш правий.

Тому газеті не варто складати строгий список того, що "не годиться".

Корисніше навчати клієнтів гарної практики реклами. Чим успішніше

спрацює оголошення, тим краще для газети.

Оголошення повинно спонукати читача зробити що-небудь, зазвичай

— придбати товар або звернутися за послугою. Кожне оголошення виконує

три функції. Перша: воно повинно привести читача до крамниці. Друга — і

багато хто помилково вважає її першою за важливістю — продати товар.

Третя функція — продати "імідж" магазину, тобто створити йому хорошу

репутацію.

Гарне оголошення повинне виконувати і сьогочасні, і довгострокові

цілі рекламодавця. Це здійснюється з допомогою наступних завдань:

а) зловити УВАГУ;

б) сфокусувати ІНТЕРЕС;

в) оформити БАЖАННЯ;

г) спонукати до ДІЇ.

Не тільки оголошення в цілому, але і кожен його пункт повинні

вирішувати як мінімум одне з цих завдань (краще — більше одного).

Доцільно написати спочатку текст оголошення і тільки потім заголовок.

Рекламний текст — це та інформація, яка повинна спонукати читача до дії,

бажаної рекламодавцю. Заголовок — це квінтесенція рекламного тексту,

ілюстративний матеріал — допоміжний засіб.

Вимоги до тексту ті ж, що і до хорошого інформаційного матеріалу. У

20

ньому мають бути присутні відповіді на п'ять питань — хто, що, де, коли і

чому.

Хто — тобто хто каже — відповідь дається в тексті або за допомогою

художньо оформленого фірмового знака — логотипу. Коло читачів, яким

адресовано це оголошення, може бути визначене заголовком або

ілюстраціями.

Що — тобто що повинні робити ті, хто це прочитає. Тут допомагають і

слова, і ілюстрації.

Де й коли — відповіді даються в тексті. Місцезнаходження магазину та

години його роботи повинні бути чітко позначені.

Чому — найважливіше питання. Прямо чи опосередковано оголошення

повинне надати переконливі аргументи на користь саме цього товару чи

послуги.

І наостанок — оголошення повинне приносити прибуток трьом

сторонам; газеті, рекламодавцю і читачеві.

Читачі люблять рекламні оголошення, потребують їх і хочуть їх читати.

Багато хто читає рекламні смуги в першу чергу, лиш потім переходячи до

інформаційних. Рекламні оголошення несуть інформацію, яка робить життя

зручнішим і комфортабельнішим.

Розвинений ринок дає можливість споживачам витрачати свої гроші, а

реклама допомагає їм зробити вдалий вибір.

Нефункціональні оголошення

Хороший спосіб навчитися створювати вдалі рекламні оголошення —

подивитися на невдалі. Список нефункціональних прийомів оформлення

оголошень виводить рекламодавців з себе. Вони вважають, що це просто

дрібниці, які не можуть істотно вплинути на купівельну привабливість

товарів. Але все ж про це варто подумати. Буває так, що саме той читач, чиє

увагу привернуло невдале оформлення рекламного оголошення, якраз

збирався витратити значну суму грошей.

21

Текст повинен читатися по прямій горизонтальній лінії, будь-які

художні відхилення від цього правила йдуть на шкоду легкості читання.

Поширені хибні прийоми — розташування заголовка, короткого змісту або

всього оголошення по діагоналі або по кривій.

Не треба й так ущільнювати їх, щоб один рядок налізав на інший.

"Негативний" міжбуквенний простір, коли літери у рядку торкаються або

навіть перекривають одна одну, також не сприяє прочитанню навіть

розбірливого шрифту.

Потрібно уникати оголошень в рамках, особливо подвійних. Коли ми

щось вміщуємо всередині рамки, щось залишається зовні, і найчастіше це

"щось" — зручність для очей. Коли око натикається на перешкоду у вигляді

рамки, воно зазвичай "відскакує" праворуч вгору, і замість залучення уваги

до того, що знаходиться всередині рамки, ми часто добиваємося зворотного

ефекту. Круги і овали також неефективні. Найкраща рамка — одиночна,

навколо всього тексту оголошення. Але її також можна прибрати, що лише

поліпшить результат.

Знижує ефективність "негативне" зображення, так звана "виворітка" —

білі букви на чорному або сірому фоні. Хоча такий варіант і непоганий для

фірмового знака-логотипа, у читачів негативне зображення, як правило,

асоціюється з дешевизною, причому сигналізує не про економію, дешеві

ціни, а про халтуру, барахло — тобто про неякісні товари.

Список нефункціональних прийомів можна було б значно розширити.

Газетярі повинні вирішити, чи варто вводити суворі правила відбору та

оформлення оголошень. Якщо правила нав'язуються, це може викликати

скарги клієнтів, але прибуток від грамотно оформлених оголошень найкраще

переконає їх у вашій правоті.

Функціональні оголошення

Ознайомившися з тим, як не слід оформлювати оголошення,

22

розглянемо детальніший список правил того, "як треба".

Основна складова частина оголошення — шрифт. Шрифт тексту

повинен бути щонайменше 10-пунктовой і набагато легшим для читання, ніж

звичайний шрифт інформаційного повідомлення. Оскільки оголошення часто

невеликі за обсягом, можна використовувати гротесковий шрифт (тобто без

засічок). Якщо оголошення довге, доречніший прямий світлий шрифт.

Текст не слід набирати тільки великими літерами, хоч короткі важливі

слова РОЗПРОДАЖ, ЗНИЖКА, ТІЛЬКИ У НАС можуть бути надруковані

великими літерами без особливого збитку для читання.

Текст повинен бути розбірливим. Переважний стиль набору —

нерівний правий край тексту, зазвичай набраного в рядки, без дратівливих

розривів між фразами.

В одному оголошенні дотримуйтеся одного шрифту. Можна

використовувати жирний шрифт, рідше — курсив, але тип шрифту

змінювати не варто.

Заголовок оголошення

Заголовок слід набирати тим же шрифтом, що й текст оголошення.

Однаковим шрифтом потрібно набирати і всі оголошення одного магазину —

це створює свій особливий стиль, легко пізнаваний навіть без зазначення

назви фірми.

Кожен заголовок з текстом треба відокремлювати від інших значним

порожнім простором. Не варто влаштовувати конкуренцію шрифтів в одному

і тому ж оголошенні — її і так вистачить від оголошень інших фірм.

Мистецтво оформлення рекламних оголошень

В рекламі художнє оформлення має важливішу роль, ніж у колонках

новин. Воно повинно підпорядковуватися формулі "Увага — інтерес —

бажання — дія".

23

Ідеальна ілюстрація в рекламному оголошенні показує продукцію "в

дії" і демонструє її переваги. Якщо така ілюстрація нездійсненна, можна

спробувати використати найрізноманітніший ілюстративний матеріал щоб

створити необхідний настрій або продемонструвати якісь особливі якості

товару. Просто зменшене зображення товару безглузде — ніхто не купить

акумуляторну батарею або ящик миючого засобу тільки через прекрасне їх

зображення.

І.ІІ. Публікації та комп’ютерні публікації, їх призначення та види

Публікаціями (лат. publico – оголошувати публічно) називають процес

видання якого-небудь твору. Сам виданий (оприлюднений) твір теж

називають публікацією.

В залежності від способу оприлюднення документа розрізняють

друковані публікації і електронні. До друкованих публікацій відносять

книги, брошури, журнали, газети, бюлетені, буклети, листівки тощо. До

електронних публікацій відносять документи розміщені в Інтернеті, як

правило на веб-сайтах, передані по радіо або телебаченню тощо.

Тривалий час друковані публікації створювались виключно в

типографії. І цим займалась ціла галузь виробництва – поліграфія (грецьк.

πολὺ- — багато і γραφειν — писати). А підготовкою матеріалів до друку

займалися видавництва. При промисловому багатотиражному виробництві

так є і сьогодні: видавництва готують макети книг, журналів, газет і т.п., а

підприємства поліграфії – друкують і, при необхідності, зшивають їх.

Разом з тим, з широким розповсюдженням персональних комп’ютерів і

високоякісних лазерних і струменевих принтерів, копіювальних апаратів

набули розповсюдження так звані настільні видавничі системи. Ці системи

мають апаратну і програмну складову. До апаратної складової відноситься

персональний комп’ютер, пристрої друку (принтер, копіювальний апарат) і

пристрої введення даних (сканери, графічні планшети), а до програмної –

24

спеціальні програма підготовки макету публікації. Все це може розміститися

на столі користувача і тому ці системи отримали назву desktop publishing

(англ. desktop publishing – настільні публікації) або настільні видавничі

системи.

Як ви вже знаєте з курсу інформатики 9 класу, що програми,

призначені для створення макетів поліграфічних видань і підготовки їх до

друку, також називаються видавничими системами. До таких програм

відносять QuarkXPress, Corel Ventura, Adobe PageMaker,Adobe InDesign

тощо. Це професійні програми, які використовують, як правило, для

підготовки до друку великих за обсягом публікацій масовим (від кількох

сотень до кількох сотень тисяч) тиражем. Як видавничі системи для малих

підприємств і організацій, навчальних закладів, а також для створення

публікацій вдома використовують текстові процесори і спеціалізовані

програми настільних видавничих систем зі спрощеним інтерфейсом і

набором функцій – Microsoft Publisher, Page Plus, Avery DesignPro,

Paraben's Label Builder, Publish-It! тощо.

На відміну від текстових процесорів видавничі системи орієнтовані не

на введення і редагування тексту та інших об’єктів, а на верстку.

Запам’ятайте!

Верстка – процес компонування текстових і графічних об’єктів

для створення сторінок (полос) видання у відповідності з принципами

дизайну і технічними вимогами.

За призначенням розрізняють книжково-журнальну верстку, газетну

верстку і акцидентну (лат. accidentia – випадок, випадковість) верстку.

Акцидентна верстка застосовується для верстки окремих, як правило

невеликих за кількістю сторінок та тиражем об’єктів: оголошень, бланків,

афіш, буклетів, проспектів, візитівок тощо.

Публікації, що здійснені з використанням комп’ютерних технологій,

ще називають комп’ютерними публікаціями.

25

Основні можливості настільних видавничих систем

Настільні видавничі системи забезпечують:

автоматизацію процесів розміщення блоків тексту та графічних

зображень відповідно до типу публікації (макетування);

імпортування фрагментів тексту та графічних зображень, створених у

різних прикладних програмах;

опрацювання фрагментів тексту, використовуючи стилів та розширені

можливості по встановленню відстані між символами та між рядками;

автоматизацію створення списків змісту та посилань;

використання розширеного набору шрифтів і їх використання

відповідно до вимог поліграфії;

відтворення публікації на екрані монітора з урахуванням особливостей

пристрою, на якому буде здійснено друк публікації;

збереження файлів публікації у форматах, що використовуються у

поліграфії;

можливість друку публікацій кожним кольором окремо

(кольороподіл);

забезпечення високоякісного друку на пристроях різного типу.

Звичайно, що набір можливостей може змінюватись в залежності від

призначення програми, від поліграфічної бази, для на яку зорієнтована

програма.

Текстові процесори та видавничі системи

Для роботи з комп’ютером необхідно встановити на нього програмне

забезпечення, розроблене у вигляді програм для певного виду роботи (для

роботи з текстовими матеріалами, табличними даними, макетуванням

матеріалів) або у вигляді інтегрованих систем.

Інтегрована  система – програмний комплекс, який забезпечує

декілька видів діяльності (написання рефератів, курсових проектів,

26

оформлення звітів, виконання обчислень, створення таблиць, графіків та

діаграм, пересилання робіт через комп’ютерну мережу).

Прикладом такої системи є Microsoft Office для Windows. Основними

компонентами інтегрованої системи є:

текстовий процесор,

програма опрацювання табличних даних,

система керування базами даних,

засоби телекомунікацій.

Текстовий  редактор — програма, призначена для комп’ютерної

підготовки повноцінних документів, від особистих листів до офіційних

паперів. Текстові редактори були одними з перших, що сприяли підвищенню

продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп’ютерів пройшли

значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.

Функції текстових редакторів зазвичай включають компоновку,

редагування і форматування тексту (даних, поданих в електронній формі),

широкі можливості роботи зі змістом і сторінками, розширений набір

доступних символів, перевірку орфографії, впровадження в документ

гіперпосилань, графіки, формул, таблиць й об’єктів тощо.

Редагування – процес внесення змін у текст.

Форматування –встановлення параметрів відображення тексту в

документі

Для обробки тексту користувачами використовуються окрім текстових

процесорів настільні видавничі системи, для автоматизації введення даних,

відомостей використовуються системи сканування й розпізнавання символів,

а також системи мовного введення тексту. Їхні основні функції — введення й

подання текстових матеріалів, їх зберігання, перегляд і друкування. Якщо за

допомогою текстових процесорів можна створити прості рекламні листівки,

то видавничі системи дозволять готувати різноманітної складності рекламні

проекти, оформлювати книги, журнали, виводити на фотонабірні автомати

27

складні документи. Видавнича система PageMaker зручна для роботи з

невеликим обсягом матеріалів з ілюстраціями, графіками (до 1000 сторінок).

Для підготовки багатотомних видань використовують Ventura Publisher, Corel

Ventura.

Видавничі системи дозволяють користувачам:

виконувати всі дії, характерні текстовим процесорам;

регулювати густину символів у рядку (в поліграфії це називається

трекінгом);

плавно регулювати густину рядків на сторінці (зміна відстані між

рядками — інтерліньяж);

враховувати ширину символів у попарних комбінаціях (підтягування

символів — кернінг);

регулювати ширину і висоту символів;

створювати колонтитули (текстові написи, що можуть містити

відомості про автора, назву документа, повідомлення про мету, дату

створення тощо), примітки, зміст; – переформатовувати абзаци за

допомогою стилів (сукупності параметрів форматування, що

позначається унікальним іменем) та автоматизовувати процес

форматування;

друкувати сторінки не підряд, а у певній послідовності (створення

буклетів)

Технологія опрацювання друкованих матеріалів засобами текстового

редактора Microsoft Office Word

Microsoft  Office  Word  (MS  Word) — текстовий процесор, що

випускається компанією Microsoft і входить до складу офісного пакету

―Microsoft Office‖

28

Microsoft  Office – це офісний пакет, набір програм, створених

корпорацією Microsoft для операційних систем Microsoft Windows і Apple

Macintosh. До складу цього пакету входить програмне забезпечення для

роботи з різними типами документів: текстами, електронними таблицями,

базами даних тощо.

В основу функціонування текстового процесора MS Word покладено

принцип ―що ви бачите, те й одержуєте‖. Системний інтерфейс процесора

Word не потребує спеціальних знань у сфері комп’ютерної техніки та

інформатики і дає змогу бачити результат роботи в тому вигляді, в якому він

буде надрукований на папері. За допомогою текстового процесора Word

користувачі можуть здійснювати:

введення, перегляд, редагування та форматування тексту;

вибір і створення стилю та шаблону документа;

збереження документа на диску у вигляді файлів із певним ім’ям і

розширенням.doc або.docх

відкривання та завантаження файлу з диска в оперативну пам’ять;

підключення до порталу Microsoft SharePoint, на якому можна зберігати

документи та отримувати відомості про нові версії окремих із них;

перевірка правопису, створення словників користувача, здійснення

рецензування, виносок, приміток та розсилки;

формування, редагування, оброблення і сортування таблиць та

створення тримірних діаграм; – вставлення в текст документа

ілюстрацій з інших додатків, що входять до складу програмного

середовища Microsoft Office без втрати форматування;

швидка зміна зовнішнього вигляду за допомогою експрес-стилів та тем;

створення цифрового підпису документів для покращення їх захисту

тощо.

В середовищі Windows реалізовано технологію, завдяки якій в

документи можна вставляти різноманітні об’єкти, створені за допомогою

29

інших програм-додатків. При цьому вмонтований об’єкт стає частиною

поточного документа. У Word, як правило, входять програми-додатки, що

підтримують цю технологію: Microsoft WordArt – програма введення

текстових спец ефектів; Microsoft Graph – прорама створення ділової графіки;

Microsoft Equation Editor – програма введення математичних формул і

рівнянь та ін.

Текстовий процесор Word дає змогу користувачу реалізувати механізм

гіпертекстових посилань, забезпечуючи доступ до потрібних матеріалів,

розташованих в файлах, що зберігаються на запам’ятовуючих пристроях

комп’ютера, Інтернеті або в локальній мережі. Такі посилання можуть

вказувати на документи, що зберігаються у Web-вузлах, на файловому

сервері або на дисках персонального комп’ютера.

Word дає змогу реалізувати більшість можливостей настільної

видавничої системи DTP (Desktop Publishing), призначеної для редагування

книг, журналів, газет, рекламних оголошень тощо. За допомогою зазначеного

програмного забезпечення можна створювати управлінські документи та

бланки, що за якістю не поступаються друкованим. Як додатки до Word

можуть використовуватися сучасні програми для опрацювання табличних

даних та системи управління базами даних (СУБД), наприклад, Microsoft

Excel, Lotus, Quattro Pro, Microsoft Access, Fox Pro та ін.

Основні режими роботи текстового процесора Word

У Word використовується п’ять основних режимів перегляду

документу на екрані монітора.

―Разметка страницы‖ – забезпечує таке посторінкове зображення

документа на екрані, яке він матиме на папері після друкування. Тільки в

цьому режимі можна переглянути на екрані рисунки, ілюстрації, діаграми і т.

ін.

―Режим чтения‖ – призначений для читання документа з екрана

комп’ютера. У повноекранному режимі читання також є параметр перегляду

30

документа так, як він би виглядав надрукованим.

―Веб-документ‖ – у ньому на екрані в збільшеному масштабі

відображається тільки текст документа, решта елементів середовища Word

(меню, панелі, смуги прокрутки тощо) вимикаються.

―Структура‖ – у цьому режимі на екрані відображається тільки ескіз

усього документа, тобто ієрархія його частин і заголовків. Вибираючи та

переміщуючи рівні ієрархії, можна рухатися по тексту документа і змінювати

положення його окремих фрагментів.

―Черновик‖ – призначений для прискореного переглядання та

друкування документів, які містять великі обсяги форматування.

Перемикання режимів здійснюється за допомогою послуги меню

Вигляд або кнопок, розташованих у правому нижньому куті вікна документа:

Робота з документами

Створення документа Word

Для створення будь-якого документа необхідно скористатися

командою Файл звернувшись до послуги Создать, яка відкриває поле

Створення документа (Рис. 1.7)

Рис. 1.7. Вікно створення документа

31

У полі Створення документа, що з’являється на екрані, є ціла низка

меню, які містять шаблони, призначені для створення документів певного

типу. Запропоновані системою шаблони користувач може модифікувати та

пристосовувати для власних потреб.

Для швидкого створення документа можна скористатися панеллю

швидкого доступу.

Введення і редагування тексту

Місце, з якого вводиться текст, визначається положенням курсору.

Після введення тексту, як правило, його редагують, тобто корегують,

вилучають і переміщають слова, речення, абзаци та блоки, змінюють

параметри шрифту тощо. Маніпулюючи клавішами Backspace та Delete,

користувач може вилучати окремі символи або фрагменти тексту. У процесі

редагування тексту виникає необхідність виділити (підсвітити) його

фрагменти або весь текст, що здійснюється за допомогою натискання на

кнопки миші або клавіатури.

Робота з фрагментами тексту

Весь текст документа користувач може виділити за допомогою вкладки

Главная — Выделить — Выделить все або за допомогою клавіш Ctrl+A.

Фрагменти тексту виділяють по-різному, наприклад:

курсор встановлюють на початок фрагмента, при натиснутій лівій

клавіші миші її покажчик протягують на кінець фрагмента, а потім

клавішу відпускають;

курсор встановлюють на початок фрагмента, натискують і утримують

клавішу Shift. За допомогою клавіш керування курсором або миші

курсор переміщують на кінець фрагмента і клавішу Shift відпускають;

курсор встановлюють на початок фрагмента, натискують клавішу F8 і

за допомогою клавіш керування курсором вибирають потрібний

фрагмент тексту.

32

Окремі слова, рядки, абзаци тексту виділяють так:

слова — двічі натиснути на ньому ліву кнопку миші;

рядок — натиснути ліву кнопку миші, навівши курсор зліва від нього;

абзац — двічі натиснути ліву кнопку миші, при наведеному курсорі

зліва від нього або тричі всередині абзацу.

Скасування виділення тексту або його фрагмента здійснюється

натисканням на ліву кнопку миші на вільному місці екрана. Виділені

фрагменти тексту можна вилучати, вирізати, вставляти, переміщувати та

копіювати.

Вилучання фрагмента, як і помилково введеного символу, виконується

користувачем, користуючись клавішею Backspace або Delete. Вирізування та

копіювання фрагмента здійснюють за допомогою буфера обміну Основне —

Буфер обміну — Вирізати або Копіювати.

Для цього можна також скористатися відповідними кнопками-

піктограмами на панелі інструментів або комбінаціями клавіш Ctrl+X, Ctrl+C,

відповідно. Вставляння фрагменту із буфера в текст документа, починаючи з

позиції курсору, виконується через однойменну послугу меню Вставити,

комбінацією клавіш Ctrl+V або за допомогою кнопки-піктограми на панелі

швидкого доступу. Якщо потрібно перенести декілька фрагментів в інше

місце, належить після виділення кожного з них натиснути клавіші Ctrl+F3 і за

допомогою клавіш Ctrl+Shift+F3 вставити в текст.

Редактор Word дає змогу скасувати раніше виконані дії. Зокрема,

можна скасувати будь-яку операцію редагування, включаючи вилучення,

вирізування, копіювання і вставлення тексту. Для цього:

використовують послугу Скасувати ввід із панелі швидкого доступу, в

якій завжди відображаються останні з виконаних дій;

щойно виконану операцію можна скасувати за допомогою клавіш

Ctrl+Z;

повторення скасованих операцій виконують за допомогою клавіш

33

Ctrl+Y, кнопки-піктограми Повернути на панелі швидкого доступу.

У процесорі Word можна знаходити слова і фрагменти тексту за

заданими умовами із їх заміною або збереженням. Цю процедуру виконують

за допомогою послуги Главная — Найти, яка активізує вікно Пошук і

замінювання із вкладками Найти, Расширенный поиск, Перейти (Рис. 1.8).

Рис. 1.8. Меню команди Найти

Під час пошуку із заміною у відповідні поля вкладки Заменить

вводяться початкові слова і слова, якими їх варто замінити. Після натискання

лівої кнопки миші, курсор якої наведено на кнопку Замінити система

знаходить у тексті найближче початкове слово, виділяє його і замінює новим.

Щоб замінити початкове слово у всьому документі, досить скористатися

послугою Замінити все. Для вилучення слова з тексту слід поле Замінити на

залишити пустим.

Вкладку Заменить можна використовувати також для пошуку слів без

їх заміни. Для цього достатньо натиснути кнопку миші на кнопці Знайти далі.

Втім, відшукують слова і фрагменти тексту зазвичай за допомогою вкладки

Знайти. Для заміни фрагментів тексту можна скористатися також послугою

Главная — Заменить. За її допомогою активізується вікно Пошук і

замінювання із вкладкою Замінити.

Заміна шрифту та його параметрів

На етапі редагування тексту можна оперативно замінити шрифт, його

озміри і на-

34

креслення, скориставшись вкладкою Заменить. За допомогою послуги

Больше це вікно дещо видозмінюється:

у ньому можна змінити формат тексту, або задати спеціальний. Для

швидкої зміни шрифту необхідно навести курсор на кнопку Формат і

натиснувши на ліву кнопку миші викликати список основних параметрів

тексту (шрифт, абзац, мова та ін.) активізуючи параметр Шрифт — Знайти

шрифт — Замінити шрифт (Рис. 1.9.).

Рис. 1.9. Вікно команди Найти и заменить

Встановивши послідовно потрібні параметри початкового та нового

шрифтів, виконують процедуру пошуку і заміни (команди Заменить,

Заменить все).

Вставлення в текст спеціальних символів

У редактор Word включено кілька таблиць символів, яких на клавіатурі

комп’ютера немає. Це математичні символи, знаки арифметичних і логічних

операцій, різного виду дужки, стрілки та геометричні фігури, літери

алфавітів тощо. Символи вставляють користуючись послугою Вставка —

Символ, при зверненні до якої відкривається однойменне вікно (Рис. 1.10).

35

Рис. 1.10. Вікно Вставка Символ

Відшукавши потрібний символ, виділяють його за допомогою

натискання на кнопку миші і вставляють у текст, починаючи з позиції

курсору, натисненням на клавішу Enter або на кнопку Вставити. Ця

процедура також виконується, якщо двічі натиснути на кнопку миші, при

наведеному курсорі на вибраний символ. Із символами, які часто вставляють

у текст, доцільно пов’язати відповідну комбінацію клавіш.

Для цього досить вибрати символ (Вставка — Символ — Другие

символы), натиснувши на ліву кнопку миші при попередньо наведеному

курсорі на кнопку Сочетание клавиш, і в вікні Настройка клавиатуры, що

з’явиться, присвоїти символу будь-яке сполучення клавіш із невикористаних

у Word. Для введення індексів можна скористатися клавішами Ctrl +.

Форматування тексту

Основні формати тексту встановлюють перед початком його введення.

Можна змінювати формати різних елементів тексту — окремих символів,

абзаців, фрагментів і сторінок. Усі операції форматування виконують після

введення відповідного елемента.

36

Форматування символів

Процедура форматування символів включає: вибір типу, накреслення,

розміру і кольору шрифту; встановлення інтервалів між символами; введення

в текст спеціальних символів тощо.

Вибір типу і розміру шрифту виконують за допомогою послуги

Главная — Шрифт, що зумовлює появу на екрані вікна Шрифт (Рис. 1.11) із

двома вкладками — Шрифт, Дополнительно.

Рис. 1.11. Вікно форматування шрифтів

Вкладка Шрифт надає користувачеві багатий вибір варіантів

шрифтового оформлення тексту.

Вкладка Дополнительно використовується для того, щоб встановити

масштаб шрифту, міжсимвольні інтервали і зсув символів щодо базової лінії

тексту.

Більшість із наведених вище параметрів шрифту можна швидко

активізувати за допомогою кнопок винесених на стрічку панелі Шрифт.

Для швидкої замінити малих літер фрагменту тексту на великі доцільно

навпаки, можна Ско-

37

скористатись комбінацією клавіш Shift+F3, попередньо виділивши цей

фрагмент.

Форматування абзаців

Форматування тексту зазвичай починають із форматування абзацу.

Абзац — це будь-який фрагмент документа, за яким розміщується маркер

кінця абзацу ¶. Абзац вводять за допомогою клавіші Enter.

Форматування абзаців передбачає: вирівнювання абзаців; задавання

відступів; установлення інтервалів між рядками й абзацами; контроль

―висячих‖ рядків; форматування табуляцією та ін.

Заздалегідь виділені абзаци форматують за допомогою команди

Главная – Абзац, що активізує однойменне вікно з двома вкладками

Отступы и интервалы та Положение на странице (Рис. 1.12).

Рис. 1.12. Вікно форматування абзаців

38

Щоб надати тексту більшої виразності, окремі його абзаци та заголовки

іноді вкладають у рамку з тінню і фоном. Таку операцію виконують

послугою Розметка страницы – Границы страниц, яка викликає на екран

однойменне вікно з трьома вкладками Граница, Страница, Заливка (Рис.

1.13).

Рис. 1.13. Вікно Границы и заливка

Робота з розділами та сторінками документу

При створенні документу автоматично утворюється один розділ

(частина докумена, з певними значеннями параметрів форматування

сторінок). Громіздкі документи поділяють на розділи, або створюють нові.

Для створення нового розділу, необхідно скористатись послугою Розметка

страницы – Разрывы (Рис. 1.14), попередньо розмістивши курсор в

необхідному місці і обрати параметр, що вказує звідки починатиметься

розділ. При цьому вставляється мітка з позначкою кінця розділу та

відомостями про параметри його форматування, які можна змінювати та

застосовувати лише до поточного розділу.

39

Рис. 1. 14 Вікно Разрывы

Процес форматування сторінок у документі передбачає: встановлення

розміру й орієнтації сторінок; установлення параметрів полів;

масштабування параметрів зображення сторінки; поділ тексту документа на

сторінки; поділ сторінок на колонки, задання коліру та тем тощо.

Встановлення розміру й орієнтації сторінок виконується послугою

Разметка страницы — Параметры страницы, що зумовлює появу на екрані

однойменного вікна Параметри сторінки з трьома вкладками Поля, Размер

бумаги, источник бумаги (Рис. 1.15).

Розмір сторінки вибирають або встановлюють засобами вкладки

Розмер бумаги. Нестандартні розміри задають за допомогою параметра

Другие размеры страниц і лічильників Ширина та Висота. У цьому вікні

вибирають також якої частини документа стосуються вибрані параметри: К

40

текущему разделу, До конца документа, Ко всему документ. Орієнтацію

сторінки (книжкову або альбомну) можна вибрати користуючись вкладкою

Поля послуги Параметры страницы або ж скористатися кнопками швидкого

виклику команд, що розміщенні у стрічці вкладки Параметры страницы.

Для встановлення розмірів верхнього, нижнього, лівого та правого

полів використовують вкладку Поля вікна Параметры страницы (Рис. 1.15).

Рис. 1.15. Вікно Параметры страницы

Додавання та розміщення графіки у Word

Створення об’єкта WordArt

WordArt надає допоміжні можливості створення ефектів для

прикрашання тексту написами різноманітних обрисів. Наприклад,

можливості WordArt використовують для створення заголовків.

Щоб створити заголовок за допомогою WordArt, потрібно: натиснути

вкладку Вставка, вибрати кнопку WordArt та обрати відповідний шаблон

написання об’єкта WordArt.

На стрічці вкладки Формат об’єкта WordArt за потреби можна вибрати

стилі WordArt, заливку й контур фігури, ефекти фігури, напрямок тексту;

41

вибрати шрифт, змінити його розмір і стиль.

Малюнки у тексті

У текстовому документі Word можуть бути розташовані:

Прості малюнки, створені у середовищі Word.

Малюнки, створені графічними редакторами Windows.

Малюнки, одержані за допомогою сканера.

Малюнки, одержані з Internet.

Малюнки, запозичені із документів Word, Excel тощо.

Малюнок може знаходитися у окремому файлі і мати формат

(розширення) в залежності від засобу його створення:

JPG – (група «джей-пег») від сканера;

WMF – формат для кліпів Microsoft на компакт-дисках;

BMP – від графічних редакторів Paint і Paintbrush;

GIF – для Internet і Web-сторінок тощо.

Під час роботи у середовищі Word можна не турбуватися про формат

графічного файла, необхідні перетворення форматів виконуються

автоматично. Крім того, вибір типу файла стає доступним після виконання

команди на вкладці Вставка Рисунок,далі вибрати потрібний файл.

Зміна розмірів малюнка

Щоб змінити розміри малюнка, потрібно виконати такі дії:

Активізувати малюнок, для чого натиснути на ньому, біля малюнка

з’являться маркери. Коли встановити курсор миші на один з маркерів,

з’являється двонаправлена стрілка.

Щоб пропорційно збільшити (або зменшити) розміри малюнка,

необхідно встановити курсор миші на кутовий маркер, натиснути і, не

відпускаючи ліву кнопку миші, перетягти маркер від центру (або до

42

центру) і за досягнення потрібних розмірів відпустити.

Щоб розтягнути (або стиснути) розмір в одному напрямку, необхідно

встановити курсор миші на середній маркер з потрібної сторони,

натиснути і не відпускати ліву кнопку миші, перетягти маркер від

центру (або до центру) і за досягнення потрібних розмірів відпустити

кнопку.

Або у контекстному меню вибрати Формат рисунка, де з’являться

відразу висота і ширина малюнка.

Переміщення малюнка

Для переміщення малюнка в інше місце потрібно активізувати малюнок

(натиснути лівою кнопкою на ньому), встановити курсор миші на малюнок,

натиснути і не відпускати ліву кнопку миші, перетягти малюнок на потрібне

місце.

Копіювання малюнка

Для копіювання малюнка виконати такі дії:

Активізувати малюнок, для чого натиснути на нього лівою кнопкою

миші.

Натиснути правою кнопкою на малюнку, у контекстному меню

виконати команду «Копировать».

Перевести курсор в інше місце документа. Натиснути правою кнопкою

на ньому, у контекстному меню виконати команду«Вставить».

Відображення малюнка в тексті

У процесі додавання малюнка у вибране місце текстового документа за

замовчуванням текст розсувається і знаходиться зверху і знизу малюнка.

Щоб зробити по-іншому, слід виконати такі дії:

Активізувати малюнок (натиснути на ньому лівою кнопкою).

Натиснути правою кнопкою на ньому, у контекстному меню вибрати

команду «Обтекание текстом» та встановити вибрані параметри.

Також з малюнками можна виконувати, за потреби,

43

операції Группировать, Разгруппировать, Перегруппировать….

Додавання картинки

Щоб додати в текст картинку, потрібно виконати такі дії:

встановити курсор клавіатури в те місце, де повинен бути малюнок;

виконати команду у вкладці Вставка кнопка Картинка та задати

ключове слово. Відкриється відповідна картинка.

Малювання і вставка фігур та рисованих малюнків

Малювання в текстовому редакторі Word 2010 можна виконати з

використанням набору векторних фігур кнопки Фигуры групи Иллюстрации

на вкладці Вставка.

Під час натискання на кнопки Фигуры з’являється панель, що містить

набір готових фігур, розбитих на категорії.

44

Якщо малюнок складатиметься з групи пов’язаних між собою фігур,

внизу панелі можна вибрати команду Новое полотно. Після цього в

документі з’явиться порожня область для малювання, а на стрічці з’явиться

нова панель Формат, яка містить багато інструментів по форматуванню

тільки що створених фігур.

Якщо малювання виконується без використання Полотна, то декілька

об’єктів можна об’єднати в єдиний рисунок з використанням

групи Упорядочить на вкладці Формат або за допомогою команд

контекстного меню. Фігури можна Группировать, Разгруппировать і

Перегруппировать, в залежності від поставленого завдання.

Для групування об’єктів необхідно їх вибрати за допомогою

команди Выделить на вкладці стрічки Главная Редактированиеабо

мишкою при натиснутій кнопці SHIFT або CTRL.

Параметри графічних об’єктів задаються за допомогою контекстної

вкладки Средтсва рисования – Формат або з використанням діалогового

вікна Формат фигуры, яке можна викликати з контекстного меню. Тут

задаються параметри заливки, контур і ефекти фігур, розміри, поворот і

масштаб, положення в тексті або обтікання, поля і вирівнювання надпису

(текст можна вставити в прямокутники, кола та ін. фігури) та інше.

Під час створення малюнка або вставці в документ малюнка з іншого

файлу його можна розташувати в тексті (в тексте) або поза текстом

(с обтеканием текстом). Малюнок, розташований в тексте, вставляється

безпосередньо у позицію курсору, поводить себе як звичайний текстовий

абзац і вимагає для свого розміщення окреме місце в текстовому просторі.

Малюнки с обтеканием текстом не вимагають для себе окремого місця в

текстовому просторі. Це дозволяє задати їх точне положення на сторінці і

помістити за текстом або перед ним, а також задати розташування відносно

інших об’єктів. Формат малюнка в даній версії офісу задається на

45

контекстній вкладці роботи з малюнком Формат Положение або

Обтекание. Кнопка Обтекание дозволяє задавати варіанти: в тексте,

вокруг рамки, по контуру, сквозное, верху и снизу, за текстом, перед

текстом.

Нумерація сторінок

Нумерація сторінок виконується за допомогою послуги Вставка —

Номер страницы, яка відкриваю меню з запропонованими способами

розташування номера (Рис. 1.16).

Послугою Формат номера сторінки і її вікном користуються, щоб

вибрати формат номера (арабські або римські цифри, латинські літери тощо),

встановити початок нумерації (із зазначеного номера сторінки або

продовжувати нумерацію).

Рис. 1.16. Вікно встановлення нумерації сторінок

Друкування документа

Друкування документів у Word виконується струменевим або лазерним

принтерами за допомогою спеціальної програми-драйвера. Для цього

46

вибирають необхідні принтер і драйвер на етапі підготовки та настроювання

процесора.

Попередній перегляд документа

Перед друкуванням документ варто переглянути на екрані, щоб

з’ясувати, який вигляд він матиме на папері. Для переходу до режиму

попереднього перегляду можна скористатись кнопкою Файл Печать, що

рівносильна комбінації клавіш Ctrl+F2. При цьому буде активізована стрічка

доступу до інструментів послуги Попередній перегляд (Рис. 1.17).

Користуючись кнопками цієї панелі користувач може: розпочати друкування

документа або задати параметри друку; збільшити (зменшити) розміри

сторінки, задати орієнтацію та поля; переглянути одну або декілька сторінок,

обравши масштаб перегляду; ввімкнути (вимкнути) масштабні лінійки;

припасувати сторінки (автоматично зменшити їх кількість на одну тоді, коли

остання сторінка документа містить лише кілька рядків); розгорнути сторінку

на весь екран; закрити вікно перегляду і вийти з нього.

Рис. 1.17 Вигляд вікна Друк документа

Друкування документа

47

Друкування документа виконується за допомогою послуги Файл

Печать, яка викликає на екран однойменне вікно (Рис. 1.17). У цьому вікні

задають значення параметрів друкування:

Сторінки – друкувати усі сторінки, тільки одну (поточна), сторінки із

зазначеними номерами, виділений фрагмент тексту.

Копії – кількість копій і розібрати за копіями.

Надрукувати – всі сторінки діапазону, тільки непарні або парні.

Надрукувати – документ, відомості, примітки, стилі тощо.

Параметри – друкувати: відомості, коди полів, примітки, прихований

текст або графічні об’єкти; режим друкування: чорновий, перетворення А4 та

ін.; режим подавання паперу: ручне подавання, стрічковий подавач та ін.

Задані користувачем параметри друку можна зберегти у файлі з певним

ім’ям (друк у файл) і використовувати його для друкування інформації на

принтері, приєднаному до іншого комп’ютера. Деякі додаткові параметри

друку задаються натисканням лівої кнопки миші на кнопці Властивості.

Після підготовки принтера до роботи та задання параметрів дру-

кування документа вивід на друк починається при натисненні на кнопку

Печать. Скасовують друкування командою Отменить.

Загальна характеристика видавничої системи Microsoft Office

Publisher 2010

Настільна видавнича система Microsoft Office Publisher 2010, як уже

зазначалось, призначена для створення комп’ютерних публікацій малими

тиражами у невеликих підприємствах та організаціях, а також для особистих

потреб користувача.

Програма Publisher 2010 має спрощену в порівнянні з професійними

видавничими системами функціональність. Вона забезпечує акцидентну

верстку публікацій на основі різноманітних шаблонів змісту і може

працювати в двох основних режимах – створення і редагування друкованої

48

та електронної публікації.

Стандартним форматом файлів для збереження публікацій,

підготовлених з використанням Publisher 2010, є формат PUB.

Основним об’єктом у Publisher 2010 є публікація як сукупність

сторінок. На сторінках друкованих публікацій можуть розміщуватись

текстові та графічні об’єкти, а на сторінках електронних публікацій ще і

звукові, відео об’єкти та гіперпосилання. Властивості об’єктів публікацій

практично не відрізняються від властивостей подібних об’єктів, розглянутих

у Word 2010 та PowerPoint 2010. Над кожним з об’єктів видавнича система

може виконувати певний набір операцій по редагуванню і форматуванню.

Запуск Publisher 2007 та інтерфейс вікна програми

Програму Publisher 2010 можна запустити на виконання кількома

способами. Наведемо найбільш поширені з них:

виконати Пуск Усі програми Microsoft Office Microsoft Office

Publisher 2010;

використати ярлик програми на Робочому столі або Панелі швидкого

запуску;

двічі клацнути на значку файлу публікації Publisher.

У разі якщо вибрано один з перших двох варіантів запуску програми,

на екрані з’явиться початкове вікно програми (Рис. 1.18).

У основній частині вікна розміщено список типів публікацій, які можна

створити в Publisher 2010. При виборі у цьому списку одного з об’єктів,

наприклад, Буклети, у центральній частині відображаються ескізи шаблонів

публікації цього типу. При цьому в лівій частині замість панелі Останні

публікації відобразиться панель з елементами керування, використовуючи

які встановлюють значення властивостей обраного шаблона публікації .

49

Рис. 1.19. Вікно Параметри

налаштування публікації

Рис. 1.18. Загальний вигляд вікна програми Publisher

Пошук потрібних шаблонів публікацій можна здійснити,

використовуючи поле Пошук шаблонів та список, в якому можна вибрати

місце пошуку: на цьому комп’ютері, на сайті Microsoft Office Online або в

обох цих місцях (Усі шаблони).

Створення нової публікації

Створення нової публікації можна розпочати з

початкового вікна програми, яке описано вище.

Після вибору типу публікації і одного із шаблонів, на

панелі Параметри (Рис. 1.19) можна змінити колірну

схему, схему шрифтів (або залишити ці властивості зі

значеннями з шаблону за замовчуванням), вказати службові

відомості (дані про організацію або особу) які будуть

автоматично вставлені до шаблонів публікацій та обрати

форму для здійснення реєстрації, проведення опитування

тощо. Після вибору кнопки Создать програма перейде у

режим редагування та форматування публікації.

50

У основному вікні програми, використовуючи елементи керування

панелі інструментів Главная, панелі Вставка, Макет страницы та інших

панелей, користувач може самостійно розробити макет майбутньої

публікації. Він, також, може повернутись до створення публікації на основі

шаблонів, виконавши Файл Создать або вибравши у списку на панелі

Макет страницы кнопку Изменить шаблон.

Вставка та редагування об’єктів

Вставка більшості об’єктів здійснюється з використанням кнопок панелі

інструментів Вставка (табл. 1.1.). Операції з більшістю об’єктів аналогічні

до подібних операцій у PowerPoint 2010. Як і в PowerPoint 2010 текстові

об’єкти вставляються тільки у вигляді написів.

Таблиця 1.1. Кнопки панелі інструментів Вставка та їх призначення

Кнопка Назва Призначення

Вибір об’єктів Для вибору об’єктів публікації

Додати таблицю Для вставлення таблиці

Рисунок Для вставлення графічного об'єкта

Стрілка Для вставлення стрілки

Об’єкт бібліотеки

макетів

Для відкриття вікна бібліотеки макетів

публікацій

Елемент із бібліотеки

вмісту

Для відкриття в Області завдань

панелі Бібліотека вмісту

Прямокутник Для вставлення прямокутника

Кнопка Назва Призначення

Напис Для вставлення текстового об’єкта

(напису)

Додати об’єкт WordArt Для вставлення об’єкта WordArt

Лінія Для вставлення лінії

51

Овал Для вставлення овалу

Автофігури

Для вставлення однієї з фігур

бібліотеки автофігур

Закладка

Для вставки закладки для швидкого

пошуку певного місця в публікації

Розглянемо послідовність використання шаблонів і вставки об’єктів на

прикладі створення рекламної листівки. Для початку роботи слід виконати дії

за таким алгоритмом:

1. Запустити на виконання програму Publisher 2010.

2. Вибрати у списку типів шаблонів Бланк.

3. Вибрати потрібний шаблон (наприклад, шаблон Цветная лента з групи

Установленные шаблоны).

4. Натиснути на кнопку Создать.

Буде створено макет публікації з місцями для вставки тексту і

графічних об’єктів. У верхній правій частині цього макету публікації

розміщено поруч кілька об’єктів (рис. 1.20).

Рис. 1.20. Макет створеного бланка

Слід навести вказівник на один з об’єктів і вибрати кнопку , що

з’являється біля об’єкта. У списку, що відкрився, слід вибрати команду

Изменить бизнес-информацию і у вікні, що відкрилося увести дані

організації, наприклад, такі (рис. 1.21.):

Кондитерська корпорація «ROSHEN»;

52

Адреса: 03039, Україна, м. Київ, просп. Науки, 1;

Телефон, факс і електронна пошта: (044) 531-46-64, 531-46-69;

roshen@roshen.com.ua;

Емблема: файл ROSHEN.JPEG

Рис 1.21. Вікно команди Изменить бизнес-информацию

Для зміни малюнка емблеми слід вибрати кнопку Изменить під полем

Емблема і вибрати потрібний файл. Далі слід вибрати кнопку Сохранить і в

наступному вікні вибрати кнопку Обновить публикацию.

Службові відомості збережуться і в подальшому будуть автоматично

вставлятися в шаблонах інших публікацій.

Для встановлення графічного об’єкта необхідно виконати наступну

послідовність дій: на панелі інструментів Вставка натиснути на кнопку

Рисунок , у списку, що відкриється, вказати потрібний файл і натиснути

на кнопку Вставить. Під рисунком слід зробити підпис, і згрупувати його з

рисунком. Для групування рисунку і напису слід їх виділити і вибрати з

контекстного меню команду Группировать .

Збереження і друк публікації

Для збереження публікації у файлі слід виконати Файл Сохранить

как і у вікні Збереження документа вказати папку для збереження, ім'я

53

файлу, його формат і натиснути на кнопку Сохранить.

Налаштування параметрів та сам процес друку практично не

відрізняється від аналогічної операції у Word 2010. Для встановлення

значень властивостей друку можна попередньо відкрити вікно Настройки

печати (Файл Печать) (рис 1.22.).

Рис 1.22. Вікно налаштування друку

Створення інформаційного бюлетеня та буклета

Як вже зазначалося в публікаціях можуть розміщуватися два типи

об’єктів – текстові блоки та графічні зображення. Розглянемо особливості

роботи з ними при створенні публікацій у Publisher 2010. Зробимо це на

прикладі створення інформаційного бюлетеня.

Бюлетень (франц. bulletin – записка, листок, документ) – коротке

офіційне повідомлення, збірка офіційних актів або періодичне видання, яке

містить відомості з певного кола питань.

Особливості структури бюлетеня

У Publisher 2010 під бюлетенем розуміють публікацію з однієї чи

кількох сторінок, яка містить відомості з певного кола питань.

Бюлетень має титульну і заключну сторінку, між якими може

знаходитись кілька внутрішніх сторінок. На кожній сторінці може бути

кілька статей. Матеріал статей розміщується в кілька колонок. Кожна

54

колонка – це напис, який в Publisher ще називають текстовим полем. Текстові

поля однієї статті зв’язані між собою. Статті можуть починатися на одній

сторінці і закінчуватися на іншій.

Один з головних об’єктів публікації – заголовок бюлетеня. За своєю

структурою заголовок бюлетеня схожий до газетного. Він містить текст

заголовка і назву видавця, може містити девіз, емблему, для періодичних

видань – номер і дату випуску.

Основне місце на титульній сторінці займає перша або головна стаття.

У бюлетені вона відіграє роль своєрідної програмної статті – тобто статті, в

якій розкриті цілі даного видання або описано проблеми, які в наступних

статтях будуть обговорюватися, деталізуватися і уточнюватися.

Остання сторінка бюлетеня містить дані про редакторів та дизайнерів

бюлетеня та деякі службові дані: тираж публікації, реквізити редакції та

типографії тощо.

Створення бюлетеня на основі шаблону

Процес створення бюлетеня, розпочинається з розробки структури

(макету) і дизайну даного виду публікації. Перш за все слід ознайомитись з

шаблонами публікацій даного типу, з'ясувати тематику та перелік питань, які

будуть висвітлюватися в публікації, добрати матеріли до публікації: назву

бюлетеня, заголовки і тексти статей, ілюстрації до них, графічні елементи

тощо. Далі слід перейти до безпосереднього створення бюлетеня.

Для створення бюлетеня необхідно у початковому вікні Publisher у

списку типів публікацій обрати Бюлетень. Потім вибрати шаблон

оформлення і на відповідній панелі вказати значення властивостей

публікації: вибрати колірну схему та схему шрифтів, вказати службові

відомості. На цій же панелі в полі Розмер страницы встановлюється

кількість аркушів публікації. Слід враховувати, що передбачається

двосторонній друк і відповідно якщо обрати один аркуш публікації, то ми

будемо мати дві сторінки бюлетеня, а якщо два аркуша – то чотири.

55

По завершенню початкового встановлення значень властивостей

публікації і друку слід вибрати кнопку Создать і перейти в режим

редагування та форматування шаблону бюлетеня.

В рядку Рядку стану вікна програми відображаються ярлики сторінок

публікації. Для перегляду потрібної сторінки публікації слід вибрати ярлик з

її номером. Внутрішні сторінки відображаються разом. Ярлик поточної

сторінки має більш темний колір.

Налаштування параметрів сторінки

В області завдань Макет страницы слід відкрити, список Параметры

(рис. 1.23).

В полі Столбцы можна встановити кількість стовбців тексту на

поточній або на всіх сторінках тексту. Для цього слід навести вказівник на

відповідну кнопку, вибрати кнопку відкриття списку (рис. 1.6) та вибрати

команду, яка відповідає обраній області застосування. Вибір кнопки

Смешанные встановлює різну кількість стовпців для різних статей.

Рис. 1.23. Вікно Содержимое страницы

У списку Цветовые схемы області завдань Макет страницы можна

змінити обрану колірну схему публікації, а у списку Шрифты – вказати

новий варіант комбінації шрифту для заголовків і основного шрифту.

56

У списку Параметры страницы цієї ж області завдань окрім зміни

шаблону публікації можна встановити і розміри сторінки публікації. Для

цього слід вибрати кнопку Размер і у вікні Параметры страницы обрати

один із стандартних розмірів або встановити свої. В цьому ж вікні

встановлюються і значення полів сторінки.

Редагування заголовка, змісту і бічної панелі

Структура заголовка бюлетеня стандартна для всіх шаблонів. Для

створення нового заголовка на основі існуючого шаблону слід увести у

відповідні написи новий текст, видалити існуючі малюнки та вставити нові.

На титульній сторінці бюлетеня, особливо якщо він має

багатосторінкову структуру, вставляють заголовки внутрішніх статей які

складають зміст публікації. Шаблон для змісту, як правило, розміщуюється

збоку, поряд з першою статтею бюлетеня. Хоча може бути і інше розміщення

в залежності від структури шаблону бюлетеня. Користувач може змінити

кількість рядків, видалити зайві або додати нові в залежності від кількості

статей в публікації Цей об’єкт є таблицею і його редагування та

форматування здійснюється з використанням команд меню Таблиця або

контекстного меню об’єкта. Редагування і форматування тексту у змісті

відбувається відповідно до аналогічних операцій у Word.

Під таблицею заголовків статей на титульній сторінці бюлетеня

розміщено Бічну панель зі списком – список анонсів, який має заголовок В

этом выпуске. У цьому списку слід увести короткі фрази, які б вказували на

своєрідність викладеного в бюлетені матеріалу, на цікаві факти, які б

зацікавили і привернули увагу читача. Наприклад, для літературного

альманаху це можуть бути повідомлення про літераторів, твори яких вперше

з’явилися на його сторінках, або про твори вже відомих і популярних авторів.

Для введення даних потрібно вибрати відповідні шаблонні написи у списку і

ввести нові.

57

Редагування статей бюлетеня

Основною відмінністю розміщення тексту на сторінках публікації від

розміщення на слайді презентації або в текстовому документі є можливість

автоматичного продовження тексту з одного стовпця (напису) статті в

іншому. Цю особливість називають «перетіканням тексту». Перетікання

можливо і у стовпці на іншій сторінці. Для підказки, в якому стовпці

продовжується текст з вибраного стовпця, використовуються спеціальна

кнопка – Перейти до наступного текстового поля . Її вибір

приводить до виділення напису, в якому продовжується або починається

текст.

У шаблонах вже встановлено автоматичне перетікання тексту між

стовпцями статті. Якщо ж користувач самостійно створює макет публікації

поняття макету чітко не розкрито або вносить суттєві зміни в існуючий, то

йому потрібно вміти самостійно встановлювати і відміняти перетікання

тексту з одного текстового поля до іншого. Ця операція називається

зв’язуванням текстових полів.

Для зв’язування текстових полів необхідно вибрати початкове текстове

поле і на панелі інструментів Формат вибрати кнопку Создать связь .

Вказівник набуде вигляду чашки зі стрілкою вниз – . Його слід підвести

до текстового поля, з яким планується встановити зв'язок (курсор повинен

набути вигляду нахиленої чашки, з якої виливаються літери ). Поле, з

яким створюється зв'язок, повинно бути порожнім.

Для розірвання зв’язку необхідно вибрати потрібне текстове поле і на

панелі інструментів Формат вибрати кнопку Разорвать . Незважаючи на

таку назву кнопки, розрив відбувається з наступним текстовим полем.

Тексти статей, як правило, готуються заздалегідь в одному з текстових

редакторів, наприклад Word, і вставляються в текстові поля публікацій з

використанням Буфера обміну. При виборі текстового поля шаблона

58

виділяється увесь текст статті, розміщений в кількох стовбцях. І після

виконання команди Вставити новий текст замінює шаблонний. Якщо текст

не вміщується в одне чи кілька зв’язаних текстових полів, відведених для

статті, то програма виведе на екран діалогове вікно з відповідним

повідомленням і запитом на виконання авторозливання. Підтвердження

виконання дії авторозливання приведе до зв’язування поточних текстових

полів з наступними на сторінці текстовими полями і розміщення в них

тексту, що вставляється.

Якщо ж користувач відмовиться від виконання операції

авторозливання, то текст буде вставлено в зв’язані текстові поля поточної

статті, але під останнім полем буде виведено позначку Текст в області

переповнення . Це означає, що частина тексту не відображається на

екрані, але залишається в пам’яті і її можна відтворити.

Для того, щоб у текстових полях статті відображався весь текст,

користувачу слід виконати одну із дій:

відредагувати текст, видаливши несуттєві його фрагменти;

відформатувати текст, змінивши значення властивостей символів або

абзаців;

змінити розміри текстових полів;

зв’язати тестові поля статті з додатковими на цій або іншій сторінці.

Фотографії і малюнки в публікація підписуються. Підписи

створюються з використанням кнопки Напис панелі інструментів

Вставка. Після створення підпису його слід згрупувати з фотографією або

малюнком: виділити ці об’єкти і вибрати кнопку Группировать , що

з’являється біля виділених об’єктів. Якщо використовуються шаблони

графічних об’єктів, то вони вже мають підписи.

Редагування і форматування графічних об’єктів в публікаціях

Publisher здійснюється аналогічно до подібних операцій у Word і

59

PowerPoint. Тільки якщо графічні об’єкти з файлів за замовчуванням у Word

вставляються з обтіканням В тексте, а у PowerPoint – з обтіканням Перед

текстом, то в Publisher – з обтіканням Вокруг рамки.

При створенні публікацій слід дотримуватись вимог до збереження

авторських прав. Всі статті і графічні матеріали повинні мати посилання на

авторів. При використанні матеріалів з інших друкованих чи електронних

публікацій слід отримати дозвіл на це їх авторів.

Створення буклета

Буклет (франц. Bouclette – кільце) – публікація, виготовлена на одному

аркуші і складена згинанням у кілька сторінок так, що її можна переглядати,

не розрізаючи сторінок, а розкриваючи, як ширму. У формі буклета

виготовляються путівники, проспекти, програми концертів і вистав, реклами

продукції і послуг тощо. Як правило, буклет складається з одного аркуша

формату А4, розміщеного в альбомній орієнтації і розділеного на три рівні

частини. По межах цих частин буклет згинається. Друк здійснюється, як

правило, з обох сторін аркуша.

Створення буклета в Publisher, вставка текстових і графічних об’єктів

не відрізняється від аналогічних операцій з бюлетенем. Для створення

буклета слід в початковому вікні програми (або Файл Создать) серед

типів публікацій вибрати Буклет, а потім конкретний шаблон.

Основні відмінності по роботі з буклетом визначаються його

призначенням і формою.

Основне призначення буклета – реклама: навчального закладу,

підприємства, організації, особи, нового товару, нової акції тощо. А

враховуючи, що всі відомості повинні бути розміщені на одному аркуші, то

зміст буклета повинен містити невеликі за обсягом фрагменти тексту, які

точно передають основні відомості про об’єкт, а також фотографії і малюнки,

що ілюструють ці відомості. Фотографії та малюнки повинні бути високої

якості і містити незначну кількість об’єктів, які чітко розрізняються.

60

Як правило, буклет має титульну і заключну сторінки. На титульній

сторінці, вказується заголовок буклета – його основну тему і фотографію або

малюнок з цієї ж теми. Можуть вказуватися дані про того, хто випустив цей

буклет. На заключній сторінці вказуються контактні дані тієї організації або

особи, яка випустила цей буклет.

Основи роботи в Adobe InDesign

Adobe InDesign - програма яка переваги, наприклад можливість

працювати на моніторах з високим дозволом. Пакет InDesign підтримує такі

файлові формати, як TIFF і EPS, дозволяючи працювати з документами

Adobe Illustrator, Photoshop і Adobe PDF.

Однієї з найважливіших цілей було створення програми, що дасть

художникам і дизайнерам більше волі й можливостей, чим вони мали,

користуючись традиційними інструментами верстки. Програма Adobe

InDesign була випущена в серпні 1999 р. В 2003 р. була випущена версія

Adobe InDesign 2.0 із численними новими функціями (більше 800). На

сьогоднішній день - це найбільш потужна, гнучка й професійна програма

верстки.

Створення нового об'єкта.

Для створення нового файлу призначена команда меню File / New

(Файл / Новий). Після її вибору користувачеві пропонується вибрати тип

створюваного об'єкта: документ, книга, бібліотека.

Зміна одиниць виміру.

Для зміни одиниць виміру необхідно скористатися командою Edit /

Preferences / Units&Increments (Редагування / Установки / Система виміру).

Далі в полях Horizontal (Горизонтально) і Vertical (Вертикально) варто

вибрати відповідні одиниці виміру (дюйми, міліметри, сантиметри й ін.).

Вони можуть збігатися чи ні. Щоб всі відкриваємі документи, що, мали

61

однакові настроювання за замовчуванням, зміни варто вносити при закритих

документах.

Зміна параметрів документа.

Для зміни параметрів документа призначена команда File / Document

Setup (Файл / Параметри документа).

У діалоговому вікні, що відкрилися, Document Setup (Параметри

документа) можна внести зміни наступних параметрів:

- кількість сторінок;

- розворот;

- формат сторінки;

- орієнтація.

Зміна полів і колонок.

Для зміни полів і колонок призначений команда Layout / Margins and

Columns (Макет / Поля й колонки).

У діалоговому вікні, що відкрилося, Margins and Columns (Поля й

колонки) можна внести зміни наступних параметрів:

- розмір полів;

- кількість колонок;

- розмір середника (інтервалу).

Відображення й вимикання лінійок.

Щоб відобразити лінійки уздовж верхній і лівий краї вікна документа

необхідно виконати команду View / Show Rulers (Перегляд / Показати

лінійки).

Щоб сховати лінійки призначена команда View / Hide Rulers (Перегляд

/ Сховати лінійки).

Настроювання границь полів і колонок.

Напрямними називаються не друковані лінії , що, призначені для

полегшення розміщення тексту й графіки на сторінці.

У програмі Adobe InDesign є кілька типів направляючих, у тому числі

62

границі полів, які призначені для розміщення таких елементів, як номера

сторінок, і границі колонок, що використаються для поділу тексту й графіки.

Для відображення направляючих, границь полів і колонок призначений

команда View / Show Guides (Перегляд / Показати направляючі). Для того,

щоб їх сховати призначена команда View / Hide Guides (Перегляд / Сховати

направляючі). Границі полів за замовчуванням відображаються пурпурним

кольором, а границі колонок - фіолетовим. Для зміни зовнішнього вигляду

границь полів і колонок призначений команда Edit / Preferences / Guides &

Pasteboard (Редагування / Установки / направляючі й границі). У діалоговому

вікні, що відкривається, Preferences (Установки) з меню, що випадає, Margins

(Поля) вибирається колір границь полів. З меню, що випадає, Columns

(Колонки) вибирається колір границь колонок. Прапорець Guides in Back

(направляючі назад) установлюють, щоб текст і графіка відображалися

поверх направляючих. Ще одним типом направляючих є горизонтальні й

вертикальні направляючі. Вони мають більшу гнучкість, чим границі

колонок і полів, і можуть бути встановлені в будь-якому місці сторінки для

полегшення розміщення об'єктів. Окрему направляючу можна створити,

витягшись її з лінійки.

Створення напрямної.

1. Помістите курсор над горизонтальною або вертикальною лінійкою.

2. Натисніть на кнопку миші. Курсор прийме вигляд подвійної стрілки.

3.Протягніть мишею, щоб витягти направляючу на сторінку.

Колір горизонтальних і вертикальних напрямних можна змінювати.

Для цього можна виконати команду Layout / Ruler Guides (Макет /

Направляючі). Потім вибрати колір направляючих з меню, що випадає, Color

(Колір).

У поле View Threshold (Межа видимості) можна задати мінімальний

масштаб документа, при якому видні направляючі. Прив'язка об'єктів до

направляючих виконується командою View / Snap to Guides (Перегляд /

63

Вирівняти по направляючих).

Робота із сіткою.

Направляючі й границі - це не єдиний спосіб вирівнювання об'єктів. Як

основу для компонування елементів сторінки може використатися сітка.

Вона потрібна для рівного розташування тексту. Для відображення сітки

призначена команда View / Show Document Grid (Перегляд / Показати сітку

документа) або View / Show Baseline Grid (Перегляд / Показати базову сітку).

Для вимикання сітки використаються команди: View / Hide Document Grid

(Перегляд / Сховати сітку документа) або View / Hide Baseline Grid (Перегляд

/ Сховати базову сітку). Для зміни зовнішнього вигляду сітки призначена

команда Edit / Preferences / Grids (Редагування / Установки / Сітки). Колір

сітки встановлюється в меню, що випадає, Color (Колір). Розмір основного

кроку сітки задається в полях Gridline Every (Основний крок сітки) областей

Horizontal (Горизонтально) і Vertical (Вертикально). Для установки прив'язки

до сітки призначена команда View / Snap to Document Grid (Перегляд /

Прив'язати до сітки документа). Збереження документа виробляється так

само, як у будь-якій іншій програмі. При збереженні можна задати об'єкту

тип: документ або шаблон.

Створення текстових фреймів.

У програмі InDesign текст розташовується в об'єктах, названих

фреймами. Аналогічно іншим об'єктам можна змінювати розмір і форму

текстових фреймів.

Для створення текстового фрейму використається інструмент Type

(Текст) .Необхідно його активізувати, потім перемістити курсор на

сторінку й протягши мишу по діагоналі створити прямокутний фрейм. На

екрані з'явиться фрейм із текстовим курсором, що вказує на те, що усередині

фрейму можна набирати текст.

Інструмент Type (Текст) завжди створює прямокутні фрейми. Для

64

створення фреймів іншої форми використаються інструменти створення

геометричних фігур:

- - для створення фрейму овальної форми;

- - для створення багатокутного фрейму (опуклого й у формі зірки);

- -для створення фрейму прямокутної форми.

Створення багатокутного фрейму.

Виберіть інструмент Polygon (Багатокутник) подвійним клацанням

на панелі інструментів. На екрані з'явиться діалогове вікно Polygon Settings

(Установки багатокутника). Введіть значення в поле Number of Sides

(Кількість сторін). Якщо залишити значення поля Star Inset (Глибина

променів) рівним 0%, то вийде опуклий багатокутник. Якщо встановити

значення глибини променів, то вийде зірка. Щоб створити багатокутник,

протягніть мишу по діагоналі. По досягненні потрібного розміру фігури

відпустите кнопку миші. Для створення фрейму правильної геометричної

форми при малюванні відповідним інструментом необхідно втримувати

натиснутої клавішу Shift. Установка розміру фрейму.

Виберіть інструмент Ellipse (Еліпс) або Rectangle (Прямокутник)

на панелі інструментів. Установите курсор у місце, де хочете створити

фрейм. Клацніть мишею на екрані з'явиться діалогове вікно для установки

розмірів фрейму. Задайте висоту й ширину фрейму в полях Width (Ширина) і

Height (Висота). Натисніть ОК. Після цього буде створений фрейм, верхній

лівий кут якого перебуває в місці, зазначеному вами.

Введення тексту.

Для введення тексту усередину фрейму досить вибрати інструмент

Type (Текст) і клацнути усередині створеного фрейму.

Установка гарнітури й розміру шрифту.

Стиль шрифту називається гарнітурою. Для установки цих параметрів і

інших використається спеціальна палітра Character. Для відображення її на

65

екрані використається команда Window / Type&Tables / Character або

команда Type / Character. У полі встановлюється

гарнітура шрифту. У полі встановлюється розмір шрифту. У

полі встановлюється інтерліньяж. У полі

встановлюється трекинг. У полі встановлюється

накреслення (напівжирний, підкреслений, курсив, звичайний). У полях

встановлюється скривлення тексту по горизонталі й

вертикалі. У полі встановлюється нахил символів тексту.

Текстові ефекти.

Програма InDesign дозволяє користуватися текстовими ефектами,

такими як All Caps (всі прописні), Small Caps (всі зменшені), Subscript

(нижній індекс), Superscript (верхній індекс), Underline (підкреслення),

Ligatures (лігатура) - автоматично заміняє буквені сполучення, на зразок «fi»

і «fl», комбінованими буквеними формами. Всі ці ефекти задаються в меню

палітри Character. Накреслення тексту зміниться відповідно до обраного

ефекту.

Форматування абзацу.

Під форматуванням абзацу мається на увазі застосування атрибутів до

всього абзацу. Форматування в програмі InDesign здійснюється за допомогою

опцій палітри Paragraph (Абзац). Для її відображення призначена команда

Window / Type / Paragraph або Type / Paragraph. При форматуванні абзацу

варто користуватися наступними прийомами:

- щоб застосувати атрибути до окремого абзацу необхідно помістити

текстовий курсор усередині даного абзацу

- для застосування атрибутів до декількох абзаців необхідно виділити

частину першого й останнього абзаців і абзаци між ними.

Настроювання виключки й відступів.

66

Крім звичайних засобів виключки, застосовуваних у програмах верстки

й текстових редакторів, у програмі InDesign є кілька нових варіантів

виключки.

- виключка вліво - вирівнювання тексту по лівому полю

- виключка по центрі - вирівнювання тексту по центрі

- виключка вправо - вирівнювання тексту по правому полю.

- виключка по форматі вліво - вирівнювання тексту по ширині, а

останнього рядка - по лівому краї.

- виключка по форматі по центрі - вирівнювання тексту по

ширині, а останнього рядка - по центрі.

- виключка по форматі вправо - вирівнювання тексту по ширині, а

останнього рядка - по правому краї.

- виключка повна - вирівнювання тексту по лівому й правому

полях.

Для установки відступів необхідно виконати наступні дії:

1) виділити необхідні абзаци;

2) використати засоби керування абзацами:

- - відступ ліворуч (зрушує лівий край абзацу щодо

лівого поля текстового фрейму);

- - відступ праворуч (зрушує правий край абзацу щодо

правого поля текстового фрейму);

- - абзацний відступ (зрушує перший рядок абзацу щодо

67

всього абзацу).

Установка відбиття між абзацами.

Спочатку необхідно виділити абзаци, для яких установлюється

відбиття. Відбиття встановлюється за допомогою опцій палітри Paragraph

(Абзац).

Відбиття перед абзацом встановлюються в полы Space Before (Відбиття

до) . Відбиття після абзацом встановлюються в полі Space

After (Відбиття після) .

Створення буквиці.

Буквицею називається перший символ (або символи) абзацу,

збільшений у порівнянні зі звичайним текстом і врізаний у текст на глибину

декількох рядків. Для її створення спочатку необхідно виділити абзац, у

якому буде перебувати буквиця. Потім вказується кількість рядків, що буде

займати буквиця, у полі . Кількість символів буквиці

задається в полі .

Вставка додаткових символів.

Для вставки додаткових символів використається команда Type / Insert

Special Character (Текст / Вставити спеціальний символ). Можна задати

гарнітуру й накреслення символу, що вставляється.

Установка зв'язку між фреймами.

Для установки зв'язку між фреймами необхідно виконати наступні дії:

1. Клацнути на символ переповнення першого фрейму . Курсор

прийме вид піктограми завантаження.

2. Клацнути усередині другого фрейму, куди необхідно здійснити

перенос.

Індикатори зв'язку покажуть, що текст «утікає» у фрейм або

68

«випливає» з нього . Для відображення лінії зв'язку між фреймами

спочатку необхідно виділити фрейм, зв'язки якого потрібно відобразити.

Потім виконати команду View / Show Text Threads (Перегляд / Показати лінії

зв'язку). На екрані з'являться лінії, що показують між якими фреймами

встановлений зв'язок.

Настроювання параметрів фрейму.

Створивши текстовий фрейм можна контролювати розподіл тексту

всередині нього. Для цього необхідно виконати команду Object / Text Frame

Options (Елемент / Параметри текстового фрейму). В області Columns

(Колонки) можна встановити наступні параметри:

- Number (Кількість) - призначена для завдання кількості колонок;

- Width (Ширина) - використається для завдання ширини колонок;

- Gutter (Інтервал) - призначено для завдання інтервалу між колонками.

В області Inset Spacing (Відступи від країв фрейму) можна задати

відстані від границь фрейму до розташовуваного усередині тексту.

Імпортування зображень у фрейм.

Для імпорту зображення у вже існуючий фрейм необхідно спочатку

вибрати цей фрейм інструментом Selection (Чорна стрілка) або Direct

Selection (Біла стрілка), а потім скористатися командою File/Place

(Файл/Помістити), щоб знайти зображення, яке потрібно вставити. Далі

клацнути по кнопці Open (Відкрити) у діалоговому вікні Place (Помістити).

Файл автоматично буде вставлений у фрейм. Для припасування розміру

зображення під розмір фрейму необхідно спочатку виділити це зображення, а

потім скористатися командою Object/Fitting/Fit Content to Frame.

Установка режиму обтікання текстом.

Для установки режиму обтікання фрейму текстом призначена палітра

Text Wrap (Обтікання текстом), відобразити яку можна за допомогою

команди Window/Text Wrap (Вікно/Обтікання текстом). Для установки

69

обтікання виділите спочатку фрейм інструментом Selection (Чорна стрілка)

або Direct Selection (Біла стрілка), а потім у палітрі Text Wrap (Обтікання

текстом) один з наступних варіантів обтікання:

- No text wrap (немає обтікання) - текст розташовується зверху на

об'єкті або під ним;

- Wrap around bounding box (навколо) - текст розміщається по

периметрі обмежувальної рамки об'єкта;

- Wrap around object shape (по контурі) - текст повторює контур

фрейму;

- Jump object (зверху й знизу) - ілюстрація міститься врозріз між

рядками тексту;

- Jump to next column (перенапрямок) - текст перенаправляється в

сусідню колонку або текстовий фрейм.

Крім того, можна у відповідних полях увести значення відступу, щоб

задати відстань між текстом і об'єктом.

Додавання сторінок у документ.

Для додавання сторінок у документ у палітрі Pages (Сторінки)

призначена кнопка Create new page (Створити нову сторінку) .

Створення нової сторінки-шаблона.

Для цього в палітрі Pages (Сторінки) необхідно клацнути на кнопці

властивостей і виконати команду New Master (Нова сторінка-шаблон). На

екрані з'явиться діалогове вікно, у якому в поле Prefix необхідно вказати

букву для префікса сторінки-шаблона, у поле Name - ім'я сторінки-шаблона,

у поле Based on Master необхідно вибрати сторінку-шаблон, на якій буде

заснована нова сторінка-шаблон, у поле Number of Pages задається кількість

сторінок шаблона.

Використання нового шаблона.

Для застосування створеного шаблона до сторінок документа

необхідно в палітрі Pages (Сторінки) клацнути на кнопці властивостей і

70

виконати команду Apply Master to Pages (Застосувати шаблон до сторінок). У

діалоговому вікні, що з'явилося, у поле Apply Master вибирається

застосовуваний шаблон, а в поле ToPages вказуються сторінки документа, до

яких необхідно застосувати шаблон.

Перетворення сторінки документа в шаблон.

Для цього необхідно спочатку виділити сторінку або сторінки, які

будуть застосовуватися як шаблон. Потім ці сторінки перетаскуються з

області роботи з документом в область роботи із шаблонами. Інший спосіб -

зберегти потрібні сторінки, використовуючи опцію Save as Master (Зберегти

як шаблон) з меню палітри Pages (Сторінки).

Зміна елементів шаблона.

Утримуючи натиснутої клавіші [Ctrl Shift] необхідно клацнути по

елементі, якому потрібно змінити. Елемент буде обраний. Далі вносяться

необхідні зміни.

71

І.ІІІ. Робота у сучасних графічних редакторах

І.ІІІ. Основи роботи з програмою ADOBE PHOTOSHOP

AdobePhotoshoр — це растровий графічний редактор.

Запуск програми: Пуск/Все программы/AdobePhotoshoр. Після

запуску Photoshop на екрані монітора з’являється головне вікно програми.

Інтерфейс програми:

У верхній частині вікна розташований рядок заголовку, в якому

відображається ім’я програми (Adobe Photoshop), а також три стандартні

кнопки керування вікном: згортання, розгортання (відновлення) і закриття.

Нижче рядка заголовку розташований рядок головного меню. У цьому

рядку знаходяться заголовки падаючих меню: Файл, Редактирование,

Изображение, Слой, Фильтр, Выделение, Просмотр, Окно, Справка.

Якщо клацнути мишкою по назві меню, на екрані з’явиться список команд,

призначених для виконання різних дій при роботі з Photoshop.

72

Прибрати та відобразити інструменти та палітри у програмі Adobe

Photoshop можна за допомогою пункту меню ―Окно‖.

Створення нового файлу

Для створення документів призначена команда меню Файл/Новый…

(Ctrl+N)

Відкриття існуючого файлу

Для відкриття документів призначені команди меню

Файл/Открыть…(Ctrl+О) або Файл/Открыть как…(Alt+Shift+Ctrl+О)

Збереження документа

Для збереження документів призначені команди меню

Файл/Сохранить (Сохранить как…).

Рис. 1.24. Вигляд вікна Сохранить как

Команда Сохранить має відповідну комбінацію клавіш Ctrl+S і

зберігає поточний стан зображення замість початкового.

Щоб виключити втрату важливих даних, періодично в процесі роботи

створюють резервні копії файлів. Для цього служить команда Сохранить

как… або комбінація клавіш Ctrl+Shift+S:

1. Виберіть команду Файл/Сохранить как…. З’явиться діалогове вікно

73

тією ж назвою (Рис. 1.24.).

2. У списку форматів документа вказується поточний формат файлу або

власний формат Photoshop — PSD.

Якщо необхідно зберегти документ, який після закриття буде

редагуватися, то потрібно зберегти файл з розширенням PSD.

Якщо зображення вже остаточно відредаговано і його необхідно

вставити у Web-сторінку, або використати як фон робочого столу, то

необхідно зберегти у JPEG-форматі.

3. Обрати необхідну папку для зберігання документа. Для створюваної копії

у полі Имя файла задати нове ім'я. Потім натиснути на кнопку Сохранить.

При збереженні в будь-якому форматі, окрім PSD, програма демонструє

додаткове вікно з параметрами збереження. Вид цього вікна різний для

різних форматів файлів.

Щоб вибрати видимий інструмент, треба клацнути мишкою по його

значку, а для вибору невидимого інструмента — встановити курсор на

основний значок, натиснути праву кнопку мишки і, утримуючи її,

перемістити курсор на потрібний значок. Якщо натиснути клавішу [Alt], то за

допомогою мишки можна вибрати альтернативний інструмент, розташований

під тією ж кнопкою панелі.

Всі інструменти можна поділити на групи (Рис . 1.25).

1 група — виділення

2 група — малювання

3 група — редагування

4 група — ретушування

5 група — налаштування робочого середовища

Інструменти ретушування

Розмиття/ Різкість — знижує або підвищує різкість країв

зображення.

Палець — імітує змазування фарби пальцем.

74

Затемнення/ Освітлення/ Губка — використовується для

освітлення, затемнення окремих областей зображення чи зміни насиченості

кольорів.

Перо — застосовується для побудови плавних контурів.

Пипетка — дозволяє брати проби (зразки) кольору, в будь-яких

точках зображення і робити цей колір новим кольором фону чи переднього

плану. Зразок кольору можна брати як з активного зображення, так і з будь-

якого іншого місця. Для тимчасового переключення на інструмент Пипетка

треба натиснути клавішу [Alt].

Healing Brush (Лікуюча кисть) — цей інструмент

використовується для текстурної корекції.

Patch (Вставка) — є збігом вільного виділення та заливки. Його

вигідно використовувати при ретушуванні)

Штамп — дозволяє створювати копії окремих фрагментів

зображення. За замовчуванням як шаблон для копіювання використовується

все зображення.

Інструменти редагування

Crop (Рамка) — обрізає зображення до вказаної області

. Slice (Фрагмент) — інструмент, який використовується для розрізу

зображення на куски.

Масштаб — дозволяє одержувати на екрані зображення в

збільшеному чи зменшеному вигляді. Для збільшення масштабу необхідно

встановити курсор на зображенні і клацнути лівою кнопкою мишки, а щоб

зменшити — клацнути лівою кнопкою мишки при натиснутій клавіші [Alt].

Кожне клацання миші змінює масштаб зображення в ту чи іншу сторону.

Рука — використовується для перегляду зображення, що не

вміщається в активному вікні.

75

Перемещение — використовується для переміщення за допомогою

мишки виділених областей та шарів.

Відміна подій.

Рис. 1.25. Панелі інструментів

Використання фільтрів

Фільтри – це програмні засоби для перетворення зображень. Вони

дозволяють застосовувати до зображень різні спеціальні ефекти.

Застосування фільтрів

Щоб скористатися потрібним фільтром, потрібно вибрати з меню

76

«Фильтр» відповідну команду.

Фільтр, вибраний останнім, відображається у верхньому рядку меню.

Щоб застосувати фільтр, необхідно:

Виділити фрагмент зображення, який хочете змінити за

допомогою фільтру. Якщо не зробити цього, то фільтр буде застосований

до всього зображення.

Виберати з меню «Фільтр» ім'я потрібного фільтру.

Після установки всіх необхідних параметрів слід натиснути кнопку

ОК. (Якщо застосування фільтру припускає складну обробку і вимагає

достатньо тривалого часу, то програма Adobe Photoshop в нижній частині

екрану в смузі стану відображає «смугу прогресу», яка дозволяє приблизно

оцінити час, необхідний для виконання процесу, і відсоток цього виконання.)

Поняття прошарку

Прошарки схожі на чисті латочки ацетатної тканини: непрозорі там,

де є який-небудь малюнок, і прозорі там, де малюнка немає.

Для роботи з прошарками використовують пункт меню Слой та

палітру Слои.

Створення нового прошарку (Рис. 1. 26)

Виконати команду Слой/Новый/Слой…, або, натискуючи клавішу Alt,

клацніть по кнопці Create New Layer (Створити новий

прошарок), розташованій внизу палітри Layers (Прошарки)

У діалозі, що відкриється, задати параметри:

Рис. 1.26 Вікно Новый слой

В полі Name (Ім'я), ввести ім'я прошарку.

77

Поставити прапорець Group With Previous Layer (Згрупувати з

попереднім прошарком), щоб новий прошарок став частиною групи

відсікання.

Вибрати колір для області на палітрі Layers (Прошарки),

розташованій під піктограмою у вигляді ока і піктограмою кисті.

Вибрати інше значення параметрів Mode (Режим змішування) і

Opacity (непрозорість), пізніше ці характеристики можуть бути

змінені.

Перетворення виділеної області в прошарок

Виділити необхідну частину зображення.

Натиснути Ctrl+J (Layer/New/Layer via Copy)

(Слой/Новый/Скопировать на новый слой), створиться новий прошарок, який

буде містити тільки копію виділеної частини малюнку.

Натиснути Shift+Ctrl+J (Layer/New/Layer Via Cut)

(Слой/Новый/Вырезать на новый слой), створити новий прошарок, який

буде містити виділену частину малюнку.

Знищення прошарку

Виділити на палітрі Layers (Прошарки) прошарок, який ви хочете

видалити. Натиснути по кнопці Trash (Корзина) (Слой/Удалить/Слой) і

78

вибрати Yes (Так) або, натискуючи клавішу Alt, клацнути по кнопці

корзини, щоб не з'являлося вікно з питанням.

Трансформація прошарку

Виділити прошарок з необхідним зображенням, чи фрагмент

зображення

Виконати команду CTRL+T (Edit/Free Transform)

(Редактирование/Свободное трансформирование)

Злиття і об'єднання прошарків

Слой/Объединить с предыдущим. (Ctrl+E) — об’єднуються два

сусідні прошарки.

Слой/Объединить видиме (Shift+Ctrl+E) — об’єднуються всі видимі

прошарки (із значком )

Слой/Выполнить сведение — об’єднуються всі прошарки зображення

у фоновий прошарок

Прошаркові ефекти

Щоб відкрити (застосувати) ефекти прошарку:

Layer/Layer Style (Прошарок/Ефекти прошарку)

Натиснувши на на панелі під палітрою прошарків (палітра Layer

(Слои)), та обравши опцію Blending Options…(Параметры

наложения), відкрити вікно Layer Style (Стиль слоя).

Графічний редактор CORELDRAW

Corel DRAW — найпоширеніший програмний пакет для роботи з

векторними зображеннями.

Запуск програми

Пуск / Программы / CorelDRAW Graphics Suite 11 / CorelDRAW 11

Режими перегляду зображень:

Зображення в Corel DRAW може відображатись в одному із 5 режимів

79

(меню Вид):

Упрощенный каркас (Simple Wireframe) — виводить на екран тільки

спрощені обриси об’єктів — заливки, товщина і колір контурів не

відображаються;

Каркас (Wireframe) — відображаються точні контури з усіма

вузловими точками, але заливки, товщина і колір контурів не

відображаються;

Черновик (Draft) — спрощено відображаються кольори — градієнтні і

структурні заливки, а також растрові зображення відображаються у

вигляді суцільних кольорів;

Нормальный (Normal) — відображає всі заливки, контури, ефекти,

растрові зображення;

Улучшенный вид (Enchanted View) — дає найкращу якість

зображення на екрані; за рахунок додаткового згладжування країв

малюнка, вони виглядають так, як будуть роздруковані.

Панель інструментів (Рис. 1.27)

Кожен з інструментів має кілька видозмін – їх можна обирати клацанням

ЛКМ на трикутній стрілочці поряд із відповідним інструментом.

Рис. 1.27 Панель інструментів програми CorelDRAW

80

При створенні зображень зручно для задання параметрів

використовувати палітру Властивостей. На палітру Властивостей

виводяться параметри обраного інструмента, тому вид даної палітри

відрізняється залежно від обраного інструмента або об'єкта.

Робота з об’єктами

Для вибору намальованого елемента – використовується інструмент

стрілки .

Властивості вибраного об’єкту та інструменту відображаються також у

докері (праворуч) на панелі властивостей та у контекстному меню (правої

кнопки миші).

Використання інструменту Форма (Shape)

Інструмент Форма (Shape) надає можливість зміни форм ліній

шляхом маніпуляції її вузловими точками.

Вузлові точки — це точки на контурі об'єкта, що вказують на зміни

направлення ліній, а також перетин двох ліній.

Вузлові точки автоматично додаються при перетворенні тексту, форм

(наприклад, квадратів, прямокутників, еліпсів, багатокутників) чи символів у

криві.

Щоб перетворити об’єкт в криву, необхідно:

Компоновка/ Преобразовать кривую (Convert to Curves); або

Ctrl+Q.

Контекстне меню об’єкта/Преобразовать кривую (Convert to Curves).

Використання інструменту Ніж (Knife)

Інструмент Knife (Ніж) , — дозволяє розрізати замкнуту криву на

дві замкнуті криві.

Для цього потрібно один раз клацнути цим інструментом по кривій в

тому місці, де потрібно розпочати розріз, а потім ще раз там, де потрібно

81

його закінчити.

Результат застосування інструменту Ніж (Knife) залежить від

параметрів, обраних на панелі властивостей:

Використання інструменту Гумка (Eraser)

Якщо вибрати інструмент Гумка (Eraser) з панелі інструментів

Shape , то на панелі властивостей з'являться два елементи

керування:

перший параметр керує товщиною гумки;

другий – це кнопка Auto-Reduce (автоматически упрощать при

стирании). Інколи після витирання сегментів потрібно зменшити

кількість вузлів, оскільки замість витертих сегментів автоматично

дорисовуються нові, які сполучають кінці розриву та містять зайві

вузли.

Використання інструменту Інтерактивне заливання

Синя пунктирна лінія

зі стрілкою вказує

напрямок зміни

кольорів градієнтного

заливання

Опорні точки заливання. Їх кольори відповідають

початковому і кінцевому кольорам переходу.

Переміщення цього

маркера уздовж лінії

призведе до зміни

виду заливання.

82

Щоб використати інструмент Інтерактивне заливання, треба:

Виділити об'єкт, який необхідно зафарбувати;

Активізувати інструмент Інтерактивне заливання

Клацнути у початковій позиції градієнтного заливання і, утримуючи

натиснутою л.к.м., перемістити покажчик до кінцевої точки заливання.

Використання декількох кольорів:

Необхідно перетягнути елемент палітри кольорів на пунктирну лінію зі

стрілкою. Програма помістить на лінію маркер з обраним кольором.

Інтерактивне перетікання (Interactive Blend Tool)

Застосування інструменту Інтерактивне перетікання :

Виділити початковий об'єкт перетікання;

утримуючи натиснутою лкм, перемістити покажчик до кінцевого

об'єкта;

Alt+лкм+перетягування дозволить

створити перетікання вздовж довільно

заданої кривої.

маркери на початковому і кінцевому

об'єктах перетікання лише вказують

напрямок перетікання. Ефект перетікання змінюється при переміщенні

маркера на інший об'єкт.

У Corel DRAW існує два різних типи тексту: фігурний та звичайний.

Створення тексту за допомогою інструменту Фигурный текст (Artistic

Text):

1. Вибрати інструмент Текст

2. В робочій області вказати, де буде починатися текст.

3. Ввести текст за допомогою клавіатури, вибравши тип шрифту,

розмір та його накреслення.

83

Створення тексту за допомогою інструменту простий текст

(Paragraf Text):

1. Вибрати інструмент Текст .

2. В області малювання клацнути в точці, де буде починатися текст та

протягнути мишкою для створення рамки.

3. Ввести текст за допомогою клавіатури.

Форматування тексту здійснюється як панеллю інструментів, так і за

допомогою діалогового вікна «Формат тексту».

Розміщення тексту вздовж кривої

Побудувати криву бажаної форми;

Виконати команду Текст/Подогнать Текст к пути;

Набрати текст.

І. IV. Роль спеціалізованих комп’ютерних програм у процесі оформлення

реклами у пресі

Поняття складеного документа

Досить часто при створенні електронного документа в певній програмі

виникає необхідність вставити до нього фрагменти з документів, які створені

в інших програмах.

Наприклад, у текстовий документ, підготовлений у текстовому

редакторі Word, необхідно вставити растровий малюнок, створений в

графічному редакторі Paint, а також фрагмент електронної таблиці, яка

розроблена в табличному процесорі Excel, та таблицю з бази даних Access.

Або при заповненні бази даних в СУБД Access потрібно використати вже

підготовлені дані з електронної таблиці Excel, або у мультимедійну

презентацію потрібно вставити відеороліки та аудіозаписи, які були

підготовлені заздалегідь. У результаті таких дій користувач отримує

84

документ, що включає фрагменти, які створені за допомогою різних

програмних засобів. Подібний документ отримав назву складеного, або

інтегрованого документа (рис. 1.28).

Рис. 1.28. Орієнтована структура складеного документаСтруктура

Запам’ятайте!

Складений (інтегрований, лат. integrum - ціле) документ – це

документ, в який вставлені фрагменти з даними різних типів, що

створювалися в інших прикладних програмах.

Програма (документ, файл), з якої проводиться вставлення фрагмента у

складений документ називається джерело, а програма (документ, файл), куди

вставляються об’єкти з інших джерел, – приймач.

Вставка фрагментів даних з різних програм

Операційна система Windows надає користувачу кілька способів вставки

даних з різних програм до складеного документа. З деякими з них ви вже

знайомилися раніше: технологія drag-and-drop (англ. перетягнути та

Назва

Основна інформація (Word)

Діаграми, графіки (Excel)

Гіперпосилання (редактор веб-сайтів)

Логотип

85

кинути) і використання Буферу обміну.

Так, у багатьох програмах, які працюють від керівництвом ОС Windows,

для вставки об’єктів передбачена можливість перетягування потрібного

фрагмента чи об’єкта з використанням миші з вікна однієї програми до вікна

іншої (технологія drag-and-drop). При виконанні цієї операції об’єкт

переміщується з документа-джерела у документ-приймач, виконання цієї

операції при натиснутій клавіші Ctrl призводить до копіювання об’єкта у

документ-приймач. Такий спосіб рекомендується використовувати при

невеликій відстані між вікнами програми-джерела і програми-приймача. Для

цього вікна цих програм доцільно розташувати поруч у віконному режимі.

Також вставити потрібний об’єкт в документ-приймач можна,

використавши Буфер обміну операційної системи Windows. Для цього слід

об’єкт з документа-джерела скопіювати в Буфер обміну (команда

Скопіювати), а потім вставити його з Буферу обміну в документ-приймач

(команда Вставити). При роботі з програмами Microsoft Office

використовується Буфер обміну Microsoft Office , який, як ви знаєте, може

одночасно зберігати 24 об’єкти. Це можна використати для швидкого

збирання фрагментів по документах-джерелах та одночасного їх вставлення у

документ-приймач. При виконанні цієї операцій вікно Буфера обміну у всіх

програмах Microsoft Office, які задіяні в цій роботі, повинно бути відкритим

(для цього потрібно натиснути кнопку відкриття діалогового вікна

відповідної групи на вкладці Основне).

Використовуючи ці способи у документ-приймач вставляється копія

об’єкта з документа-джерела, при цьому значення деяких властивостей

вставлених об’єктів можуть змінитися.

При таких способах вставлення ніякого зв'язку між програмами,

документами і об’єктами не встановлюється. І в подальшому опрацювання

вставленого об’єкта забезпечується засобами програми, в якій здійснюється

робота зі складеним документом. Наприклад, вставивши до текстового

86

документа малюнок з програми Paint, користувач вже не зможе

використовувати для зміни малюнка інструменти графічного редактора такі

як Пензель, Ластик, Розпилювач, не зможе здійснити інвертування кольорів,

виділення довільної області тощо. Він може скористатися тільки засобами,

які надає текстовий процесор для роботи з графічними зображеннями.

Відсутність зв’язку між документом-джерелом і документом-приймачем

призводить до того, що ніякі зміни об’єкту-оригіналу не відображаються в

документі-приймачі. Наприклад, якщо в текстовий документ вставлено

діаграму з електронної книги Excel, то вона вставляється як рисунок і при

зміні числових даних в документі-джерелі це ніяк не вплине на зображення

діаграми, яка вставлена в складений документ.

Технологія OLE

Крім перелічених вище способів, які не завжди є доцільними, вставити

об’єкти до складеного документа можна і способами, які забезпечуються

технологією OLE.

Технологія OLE (англ. Object Linking and Embedding – зв’язування та

вбудовування об’єктів) дозволяє вставляти об’єкти в складений документ,

забезпечуючи різні способи зв’язку цього об’єкту з документом-джерелом і з

програмою-джерелом.

Запам’ятайте!

Технологія OLE – технологія вставлення об’єктів різних типів в

документи інших типів.

Технологія OLE передбачає два способи вставлення об’єктів:

вбудовування об’єкта - забезпечує вставлення в документ-приймач

копії об’єкта з автоматичним встановлення зв’язку з програмою-

джерелом, але зв’язок з документом-джерелом втрачається. У такий

спосіб ніякі зміни оригінального об’єкта не впливають на вигляд його

копії у складеному документі, але для опрацювання вставленого

87

об’єкта можна користуватися не тільки засобами програми-приймача, а

й засобами програми-джерела.

зв’язування об’єкта – в документ-приймач вставляється не сам об’єкт,

а тільки посилання на нього у вигляді образу цього об’єкта з

автоматичним встановленням зв’язку і з документом-джерелом, і з

програмою-джерелом. При такому способі будь-які зміни об’єкта у

документі-джерелі призводять до автоматичної зміни образа об’єкта в

документі-приймачі. Для опрацювання об’єкта можна використовувати

засоби програми-джерела.

При перегляді та друкуванні складеного документа відрізнити, у який

спосіб вставлено об’єкти в документ, практично неможливо (крім вставленні

у вигляді значка). Спосіб вставлення впливає тільки на спосіб редагування

вставлених об’єктів (пояснено вище) та на розмір складеного документа. Так

як вбудовані об’єкти розташовується усередині документа-приймача, то

розмір файлу складеного документа зростає за рахунок розміру цих об'єктів.

При зв’язуванні об'єктів розмір складеного документа практично не

збільшується, оскільки в документ вставляється не сам об’єкт, а посилання на

нього, яке займає дуже мало місця.

Технологію OLE у повному обсязі підтримують не всі прикладні

програми. Деякі з них можна використовувати тільки як приймач, інші –

тільки як джерело, але є й ті, що можуть виступати в обох ролях. Наприклад,

прикладні програми комплекту Microsoft Office повністю забезпечують

роботу за технологією OLE, а графічний редактор Paint можна

використовувати за цією технологією тільки як джерело об’єктів.

Вбудовування та зв’язування об’єктів в програмах Microsoft Office

Вбудовування або зв’язування об’єкта в програмах з відкритого

документа-джерела здійснюється через Буфер обміну командою Спеціальна

вставка і виконується за наступним алгоритмом:

88

1. Виділити у документі-джерелі об’єкт (фрагмент документа), який

вставляється, і виконати Главная Буфер обмена Копировать.

2. Розмістити курсор у потрібному місці документа-приймача і виконати

Главная Буфер обмена Вставить Специальная вставка.

3. Вказати у діалоговому вікні Специальная вставка спосіб вставлення

об’єкта, вибравши потрібний перемикач:

для вбудовування – перемикач Вставить;

для зв’язування – перемикач Связать (рис. 1.29.).

Рис. 1.29. Вигляд вікна Специальная вставка

4. Вибрати у списку Как тип об’єкту, у форматі якого об’єкт-копія буде

вставлено в документ-приймач. Залежно від обраного типу у подальшому

користувачу будуть надаватися відповідні засоби опрацювання об’єкту-

копії. Набір можливих варіантів для вибору залежить від типу об’єкту-

оригіналу. Для вставлення об’єкта з тими ж властивостями, які він має в

документі-джерелі, рекомендується вибирати тип Об’єкт.

5. Вибрати спосіб відображення об’єкта-копії у документі-приймачі,

встановивши при необхідності позначку прапорця Как значок:

позначка прапорця не встановлена – об’єкт вставляється у такому ж

вигляді, як і в документі-джерелі.

позначка прапорця встановлена – у документ замість об’єкта

89

вставляється значок даного типу об’єкта (його можна змінити,

вибравши кнопку Изменить пиктограмму), який є посиланням на

оригінальний об’єкт. Для відкриття об’єкту-оригіналу потрібно буде

двічі клацнути на вставленому значку.

1. Натиснути на кнопку ОК.

Використовуючи зв’язування об’єктів, слід пам’ятати:

програма, яка була використана для створення об’єкта-оригінала,

повинна бути обов’язково встановлена на тому комп’ютері, де

відбувається перегляд і опрацювання складеного документа;

файли документу-джерела і документу-приймача потрібно заздалегідь

зберегти;

при зміненні місця збереження складеного документа або документів-

джерел може відбутися розрив (втрата) зв’язків і тоді у складеному

документі вставлені об’єкти не будуть відображатися.

Опрацювання вбудованих і зв’язаних об’єктів в програмах Microsoft

Office

Опрацювання вбудованих та зв’язаних об’єктів у складеному документі

має свої відмінності.

При подвійному клацанні на вбудованому об’єкті у вікні програми-

приймача буде відкрито додаткове вікно з засобами програми-джерела, в

якому відобразиться вбудований об’єкт, і засобами цієї програми можна

здійснювати опрацювання об’єкту.

Після подвійного клацання на зв’язаному об’єкті відкривається вікно

програми-джерела, в якому буде відкрито увесь документ-джерело для

подальшого його опрацювання. Далі користувачу потрібно виконати

необхідні операції над об’єктом, зберегти змінений документ і закрити вікно

програми-джерела.

90

За замовчуванням зв’язані об’єкти у складеному документі

оновлюються автоматично при внесенні змін до оригіналу об’єкта. Якщо

документ-приймач закрито, то зміни будуть внесені при його відкритті.

Якщо оновлення не відбувається автоматично, то це можна зробити вручну.

Для цього в контекстному меню зв’язаного об’єкта потрібно вибрати

команду Оновити зв'язок.

Налаштування програмного середовища можна змінити так, щоб

зв’язані об’єкти не оновлювалися взагалі або оновлювалися за запитом

користувача при відкритті документа-приймача. Також користувачу потрібно

контролювати зв’язки документів на випадок їх розриву.

У вікні Связи міститься перелік файлів, з якими встановлено зв’язки для

даного складеного документа. При виборі зі списку потрібного зв’язаного

файлу можна дізнатися значення таких його властивостей:

повне ім’я файлу-джерела;

вид об’єкта в документі-джерелі;

тип встановленого зв’язку;

режим оновлення об’єкта в складеному документі – автоматичне або

за запитом .

Змінення значень властивостей можна здійснити вибором відповідних

кнопок та перемикачів у діалоговому вікні.

Імпорт і експорт даних з файлів

Часто обмін даними між різними програмами можна організувати з

використанням операцій імпорту і експорту, якщо такі операції передбачені

засобами цих програм.

Операція імпорту передбачає зчитування програмою даних з файлів, які

підготовлені в інших програмах і формат яких не є основним для даної

програми. Після відкриття таких файлів (імпортування даних) програма

опрацьовує отримані дані як стандартні для своєї роботи. Експорт полягає в

91

збереженні даних у файлі, формат якого не є основним для даної програми.

По суті при здійсненні операцій імпорту та експорту відбувається

конвертація даних, при цьому перетворення даних може відбуватися з

частковою втратою даних, елементів форматування тощо.

Запам’ятайте!

Імпорт (лат. importo – ввезення) файлу – відкриття в програмі файлу,

створеного в іншому середовищі.

Експорт (лат. еxport – вивезення) даних – збереження даних у файлі,

призначеному для використання в якій-небудь іншій програмі.

Розглянемо як здійснюються деякі операції імпорту та експорту в

прикладних програмах Microsoft Office.

Імпорт тестових файлів в програми Microsoft Office.

Для імпорту текстових файлів в програму Microsoft Excel потрібно

виконати стандарту операцію відкриття файлу, вибравши у списку Тип файлу

формат Текстові файли. Імпортуванню підлягають тільки текстові файли

формату ТХТ.

Для імпортування текстового файла в Excel виконайте послідовність дій

Данные Внешние данные Из текста. В діалоговому вікні Импорт

текстового файла знайдіть файл, призначений для імпортування. За

замовчуванням в даному вікні відображаються лише текстові файли з

розширенням TXT. Якщо файл що імпортується має інше розширення, то в

списку Тип файла діалогового вікна Импорт текстового файла виберіть

опцію Все файлы.

Після цього запускається Майстер імпорту текстів (рис. 1.30.),

виконуючи кроки якого потрібно вказати, чи використовуються розділювачі

в початковому документі, який саме символ-розділювач використано, яке

кодування символів використане, який тип і формат окремих стовпців даних

потрібно встановити тощо. У результаті текст буде конвертовано і вставлено

у вигляді таблиці в Excel.

92

Рис. 1.30. Вікно Майстра текстів

В програму Power Point імпортувати можна текстові файли різних

форматів (ТХТ, RTF, DOCX). В результаті буде створена презентація з деякої

кількості слайдів, на кожному з яких як заголовок буде вставлено текст

окремих рядків тексту.

В Publisher імпортувати текстові дані можна двома способами -

відкрити текстовий файл вибраного формату (ТХТ, RTF, DOCX) або

імпортувати документ Word.

Експорт даних в програмі Power Point

Створену презентацію можна експортувати в текстовий документ двома

способами (Office Опублікувати Створити супровідні матеріали в

Microsoft Office Word):

у вигляді видач, коли кожен слайд презентації вставляється в текстовий

документ у вигляді графічного ескізу слайду, поруч з яким

вставляється додаткове місце для нотаток. Кількість слайдів на аркуші,

місце розташування нотаток обирається додатково.

у вигляді структури презентації, коли текстові дані з кожного слайду

розміщуються в документі у вигляді послідовного тексту.

93

Також зручним видом експортування є збереження презентації у

вигляді набору графічних зображень, де кожен слайд представлено

окремим файлом заданого формату (Office Зберегти як та вибрати

тип файлу Малюнок). Всі зображення слайдів будуть зібрані в одну

папку, ім’я якої буде співпадати з іменем файлу презентації.

Веб-публікація документів

Щоб швидко підготувати дані з програм Microsoft Office для публікації

у Web, не обов’язково знати теги мови розмітки HTML, достатньо зберегти

створений файл у форматі гіпертекстового документа. Для цього слід

скористатися командою Сохранить как і вибрати тип файлу Веб-сторінка.

При збереженні файлу у форматі веб-сторінки неминуче втрачаються

деякі елементи форматування. Тому, перш ніж виконувати експорт даних,

слід переглянути документ у режимі Веб-документ (кнопка у Рядку

стану), щоб з’ясувати його майбутній вигляд.

Слід пам’ятати, що вставлені в початковий документ графічні

зображення будуть збережені в окремій папці в окремих файлах, а при

збереженні презентації у форматі веб-сторінки кожен слайд буде збережений

в окремому файлі.

Отриману в результаті конвертації даних веб-сторінку можна

переглядати, використовуючи програму-браузер, і в подальшому її можна

буде розмістити в мережі Інтернет.

Контрольні запитання:

1. Можливості текстового редактора щодо створення засобів подання

різного виду рекламних матеріалів.

2. Робота зі стилями.

3. Форматування, редагування та оформлення об’єктів в текстовому

94

редакторі.

4. Мова документу, перевірка правопису.

5. Фони, підкладки, текстові підкладки в документах.

6. Написи та їх використання.

7. Що таке бюлетень?

8. Опишіть послідовність створення бюлетеня в програмі Publisher.

9. Як встановити параметрі сторінки в шаблоні бюлетеня?

10. Як переглянути зміст певної сторінки бюлетеня?

11. Опишіть послідовність встановлення різної кількості стовпців тексту

на сторінці бюлетеня.

12. Які дані, як правило, відображаються в заголовку бюлетеня? Як внести

зміни до заголовка?

13. Опишіть, як заповнити Зміст у бюлетені.

14. Для чого в бюлетені використовують Бічна панель, що в ній

розміщують?

15. Поясніть, як змінити розміри або перемістити стовпець на інше місце в

публікації.

16. Як додати новий напис до публікації?

17. Як визначити, чи продовжується текст статті в інших написах?

18. Що таке «перетікання» і як встановити або відмінити перетікання

тексту з одного напису до іншого?

19. Про що свідчить позначка біля стовпця з текстом. Які дії

повинен виконати користувач, щоб її прибрати?

20. Поясніть, для чого виконується групування графічних об’єктів і

підписів під ними.

21. Що таке буклет? Для чого він призначений?

22. Що таке публікація?

23. Що таке друкована публікація? Наведіть приклади друкованих

публікацій.

95

24. Що таке електронна публікація? Наведіть приклади електронних

публікацій.

25. Яка роль у створенні публікацій відводиться підприємствам поліграфії;

видавництву?

26. Що таке настільна видавнича система?

27. Що входить до складу настільної видавничої системи? Для чого

призначена кожна складова?

28. Що таке верстка?

29. Які існують види верстки за призначенням? Де вони

використовуються?

30. Що таке комп’ютерна публікація? Наведіть приклади комп’ютерних

публікацій.

31. Які існують види публікацій за конструкцією? Де вони

застосовуються?

32. Опишіть можливості настільних видавничих систем.

33. Поясніть призначення програми Publisher 2010.

34. Опишіть формати файлів, в яких можуть зберігатися публікації. Чим

вони відрізняються один від одного?

35. Опишіть інтерфейс головного вікна програми Publisher 2010

36. Опишіть послідовність створення нової публікації у початковому вікні

Publisher 2010.

37. Порівняйте операції вставлення текстових і графічних об’єктів у

PowerPoint 2010 та Publisher 2010. Що в них спільного і чим вони

відрізняються?

38. Для чого використовується кнопка біля об’єктів шаблону?

39. Наведіть послідовність дій для збереження публікації у стандартному

для Publisher 2010 форматі.

40. Як роздрукувати публікацію?

41. Який документ називають складеним?

96

42. Наведіть приклади завдань, які розв’язуються за допомогою кількох

програм опрацювання електронних документів.

43. Об’єкти яких типів можна вставити в текстовий документ, в

мультимедійну презентацію, в електронну таблицю?

44. Назвіть способи, якими можна вставити об’єкти в електронний

документ. Поясніть їх сутність.

45. Який документ при вставленні об’єктів називають джерелом, який

приймачем?

46. Поясніть, як здійснюється вставка фрагментів документів та окремих

об’єктів з використанням Буферу обміну Microsoft Office?

47. У чому полягає суть технології OLE? Яке її призначення?

48. Поясніть, чим вбудовування об’єкта відрізняється від зв’язування

об’єкта.

49. Поясніть, чим вставка об’єктів через Буфер обміну відрізняється від

вставки об’єкта за технологією OLE?

50. Яка ситуація називається розривом (втратою) зв’язків? Коли це може

статися? Як виправити таку ситуацію?

51. У корпоративних комп’ютерних мережах створюють деякі

стандартизовані об’єкти (бланки документів, логотипи, шаблони,

файли-заготовки тощо), які використовуються як зв’язані об’єкти усіма

співробітниками компанії. У чому перевага такого способу

використання стандартизованих обєктів? Які можливі недоліки?

52. При вставленні діаграми в публікацію замість об’єкта в документі

з’явилась тільки його піктограма. Поясніть, чому так сталося і як

виправити ситуацію?

53. Чим відрізняється редагування зв’язаних об’єктів від вбудованих?

54. У чому сутність операцій імпортування та експортування даних?

55. У чому полягає веб-публікація документа?

97

ІІ. СУЧАСНІ ПРОГРАМНІ ЗАСОБИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ КЛІПОВОЇ

РЕКЛАМИ

ІІ.І. Кліповий монтаж, як особливий прийом творення екранного

продукту

Історія появи і використання

Думка про бачення на відстані виникла в людства ще в далекій давнині.

Прикладом тому можуть служити киплячі чани жерців і магів, кришталеві

кулі чаклунів і провісників, чарівна тарілка з яблуком, яке оберталося, і

багато інших казково-міфічних винаходів. Згадування про передачі

зображення і звуку на відстані можна зустріти в легендах, міфах, переказах і

казках у всіляких народів світу. Однак, своє втілення в реальність подібні

уявлення одержали лише тільки через безліч років, коли рівень науково-

технічного прогресу досяг необхідно високого рівня.

Десять років назад весь світ урочисто відзначив сторіччя винаходу

кінематографа. Відбулася ця знаменна подія в грудні 1895 року в одному з

паризьких кафе.

Перші кіноролики, показані братами Люмьер (прибуття поїзда, вихід

робітниць з фабрики, годування дитини та інші), ще не мали монтажних

склеювань. Екранний час в них повністю відповідав реальному. Поїзд

рухався на екрані рівно стільки часу, скільки справжній поїзд прибував на

вокзал. Тому що знімали Люмьери цей поїзд, що став легендою, із швидкістю

16 кадрів в секунду і потім показували віддрукований позитив через

проектор, що проганяв кіноплівку з тією ж швидкістю, - 16 кадрів в секунду.

Після появи в кінематографі звуку плівка почала пересуватися із

швидкістю 24 кадру в секунду. У німих фільмах, які ми можемо бачити

сьогодні по телевізору, люди рухаються набагато швидшим, тому що

швидкість зйомки і швидкість проекції в даному випадку не співпадають.

Поява телебачення нерозривно і прямо зв'язано з винаходом радіо і

98

кінематографа.

Монтаж відео на телебаченні з’явився разом із появою першого

примітивного телебачення, оскільки потрібно було подавати глядачу

матеріал не весь відзнятий, а певні його відрізки в певній послідовності,

тобто кіно. Про ефекти та переходи між кліпами мова ще не йшла. В ті часи в

основному відео монтаж заключався в вирізання в прямому значенні цього

слова із плівки певних кадрів та її склеювання простим клеєм. [20]

Неекспонована кіноплівка складається з прозорого целулоїду,

поліестру чи іншої пластичної основи, що покрита емульсією з вмістом

світлочутливих хімічних речовин. Нітроцелюзоза була першим типом плівки,

що використовувалась для запису рухомих зображень, але через

легкозаймистість була замінена більш безпечними матеріалами. Визначення

ширини плівки та формату зображення у рулоні мають багату історію, але

сьогодні більшість комерційних фільмів все ще знімаються на 35-

міліметровій плівці.

Спочатку кінофільм знімався на різних швидкостях з використанням

камер з ручним обертанням. Пізніше швидкість для механічних камер та

проекторів була стандартизована - 16 кадрів за секунду, що було значно

швидше за ручне обертання. Нова стандартна швидкість, 24 кадри за

секунду, була введена одночасно з появою звуку. Удосконалення з кінця 19-

го століття включають механізацію камер, що надають можливість запису на

постійній швидкості, винахід чутливіших плівок та лінз, що дозволяють

знімати у доволі тьмяних умовах, розвиток синхронного звуку, що дозволило

записувати звук на тій же швидкості, що й відповідну дію. Звукова доріжка

може бути записана окремо від зйомок фільму, але для реалістичних картин

багато частин звукової доріжки записуються паралельно зі зйомками., що

зручніше при редагування стрічки.

Нині фільм не обмежується лише рухомими зображеннями. Він може

використовуватись для представлення поступової послідовності нерухомих

99

зображень у вигляді слайд-шоу. Фільм також може включатись у

мультимедіа-презентації, і часто має важливе значення як первинний

історичний документ. Проте старі фільми мають певні проблеми у плані

збереження, тому кіноіндустрія досліджує нові альтернативи. більшість

фільмів на нітроцелюлозній основі були копійовані на більш надійні сучасні

плівки. Деякі студії зберігають три чорно-білих негативи, що піддаються

червоному, зеленому та синьому фільтрам. Цифрові методи теж

використовуються для зберігання та захисту фільмів. Збереження старих

кіноплівок вимагає спільної роботи істориків кіно, архівістів та компаній, що

зацікавлені у збереженні їхньої продукції для наступних поколінь (і,

відповідно, для збільшення доходів).

Протягом останніх десятиліть деякі фільми записувались за

технологією аналогового відео. Ця технологія використовувалась також у

телевізійному виробництві. Поступово вкорінюються цифрові камери та

проектори. Ці досягнення можуть бути дуже вигідними для кіновиробництва,

тому що монтаж й оцінка довжини фільму може бути здійснена раніше, ніж

будуть оброблені плівки. Проте перехід на цифрові технології поступовий і

станом на 2005 рік більшість кінофільмів все ще записуються на плівку. [18]

Перше склеювання кадрів носило чисто технічний характер. Для того,

щоб показати зняті ними коротенькі ролики на екрані все відразу, Люмьерам

довелося за допомогою ацетону з'єднати їх в один великий рулон. В

результаті вийшло щось подібне до кіножурналу або кіноальманаха, де

кожен сюжет починався з пояснюючого напису. По-перше ігрових фільмах

кадри теж, як правило, відділялися написами. Тому публіка при сприйнятті

перших фільмів не випробовувала особливого дискомфорту.

Але поступово кінематограф освоїв всі відомі масштабні варіанти

зйомки людини: дальній план, загальний план, середній план, крупний план,

деталь. В основному це відбулося завдяки сміливості і винахідливості

перших американських кінематографістів.

100

І як тільки з'явилася необхідність сполучати кадрів з різним масштабом

зображення, різною світловою тональністю і різним характером руху, відразу

стало зрозуміло, що якісь кадри з'єднуються плавною гармонійно, інші ж

монтажні стики викликають у глядача неприємне, дискомфортне відчуття.

В результаті перші режисери емпіричним шляхом поступово визначили

правила монтажу. І хоча кожна епоха вносить свої корективи до естетичних

смаків, у тому числі і в характер монтажних з'єднань, основні правила і

закони монтажу, засновані на особливостях нашого зорового сприйняття,

залишаються в силі і по цей день.

Сьогодні ми абсолютно непомітно для себе освоюємо мову кіно і

телебачення. Так само ми осягаємо в дитинстві рідну мову, не маючи ані

найменшого поняття ні про лексику, ні про граматику. В період становлення

десятої музи глядачам доводилося поступово, крок за кроком освоювати

разом з режисерами прийоми екранного оповідання і. перш за все, прийоми

монтажу зображення.

До двадцятих років XX століття монтаж стає одним з головних

виразних засобів кіно. Монтаж не тільки опинився здатний передавати

відчуття одночасності декількох подій, показуючи їх поперемінно, він

дозволив скорочувати реальний час, вилучаючи з кіно відтворення нудні

інепотрібні події. Особливо це було важливо для документального кіно, що

відбирає з великої кількості знятого матеріалу найважливіше і цікавіше. За

допомогою монтажу глядач міг міняти точку зору на один і той же об'єкт або

подію, отримуючи про нього більш ємке уявлення. Оскільки будь-яке

екранне мистецтво є по своїй природі просторово-часовим, за допомогою

монтажу виявилося можливим створити ілюзію єдиного простору і єдиного

часу, в якому відбувається дія сцени, а також задавати темпоритм епізоду,

впливаючи тим самим на емоції глядача.

Найактивніші пошуки в області монтажу як одного з виразних засобів

кіно, в його вдосконаленні і в творчому застосуванні монтажних прийомів

101

пов'язані перш за все з іменами Грифіта, Ейзенштейга, Вертова.

Режисер Девід Йорк Грифіт (D. V. Griffith, 1875-1948) є фактично

родоначальником американського кіно. Їм створені ті, що такі увійшли до

історії світового кіно фільми, як «Народження нації», «Нетерпимість»,

«Зламані втечі». До Грифіта монтаж для більшості творців фільмів був не

більше ніж простим склеюванням, яким доводилося погано-бідно сполучати

зняті кадри. Д. Гріффіт був першим, хто почав творчо використовувати

монтаж як виразний засіб мистецтва кіно.

Якщо відвернутися від недосконалості зображення, примітивної гри

акторів і деякої неточності при виборі точок зйомки, можна сказати, що

багато епізодів його кращих картин змонтовано по тих законах, по яких і

сьогодні режисери знімають і вмонтовують кадрів кино- і відеофільмів.

Скажімо, епізод вбивства президента А. Лінкольна у фільмі

«Народження нації» Гріффіт будує, використовуючи кадрів різної величини,

аж до деталі, і самі різні точки зйомки, зокрема зверху. Він організовує

єдиний простір і час, показуючи поперемінно Лінкольна і його оточення; що

сидять в партері двох головних героїв фільму; вбивцю, що підбирається до

президента; уявлення на театральній сцені, на яке прийшов Лінкольн. Все це

створює у результаті повну картину що відбувається і робить зрозумілим

лажі без написів все, що ми бачимо на екрані.

Монтаж, як екранна мова

Монтаж відео- або аудіоматеріалу - це процес переробки або

реструктурування початкового матеріалу, внаслідок чого виходить інший

цільовий матеріал. Вважається, що монтаж в кіновиробництві не менш

важливий, чим кінозйомка: монтаж здатний додати фільму потрібний ритм і

атмосферу. Розрізняють внутрішньокадровий і міжкадровий монтаж.

Внутрішньокадровий монтаж і міжкадровий монтаж

Лінійний монтаж відбувається частіше в реальному часі. Відео з

декількох джерел (програвачів, камер т. д.) поступає через комутатор на

102

приймач (ефірний транслятор, записуючий пристрій). В цьому випадку

перемиканням джерел сигналу займається режисер лінійного монтажу. Про

лінійний монтаж також говорять у разі процесу урізування сцен у

відеоматеріалі без порушення їх послідовності.

При нелінійному монтажі відео розділяється на фрагменти (попереднє

відео може бути перетворено в цифрову форму), після чого фрагменти

записуються в потрібній послідовності, в потрібному форматі на вибраний

відеоносій. При цьому фрагменти можуть бути урізані, тобто не весь

початковий матеріал потрапляє в цільову послідовність; часом скорочення

бувають дуже масштабними.

У разі кіноплівки процес нелінійного монтажу відбувається уручну:

монтажер із застосуванням монтажного столу під керівництвом кінорежисера

ріже плівку в потрібних місцях, а потім склеює фрагменти у вибраній

режисером послідовності.

У 1917 році Лев Кулешов написав про монтаж: «Для того, щоб зробити

картину, режисер повинен скомпонувати окремі зняті шматки, безладні і

незв'язні, в одне ціле і зіставити окремі моменти в найбільш вигідній, цілісній

і ритмічній послідовності, також, як дитина складає з окремих, розкиданих

кубиків з буквами ціле слово або фразу».

Монтаж - це постійний рух. Рух думки, розвиток конфлікту, дозвіл

сюжетних колізій. І якщо цей рух закладений на рівні сценарію, драматургії,

то і монтаж стає логічним продовженням і завершенням зафіксованої на

папері творчої ідеї.

Концепція внутрішньокадрового монтажу, що склалася відносно пізно,

в 40-50-і роки, явілась-і це треба відзначити особливо-своєобразною

реакцією на розповсюдження у фільмах так званих «планів-епізодів (термін

французького критика А. Базена; точніше їх слід було б називати «кадрами-

епізодами»), що включали цілісні, нерозчленовані сцени в один монтажний

шматок. Це вельми відчутне порушення творчої монополії монтажу і

103

спричинило небезпідставну спробу виявити монтаж в «безмонтажності», до

специфіки якої ми ще повернемося.

Одночасно, швидше як технічні курйози, в кіно розроблялися і

радикальніші можливості монтажу, найбільш яскравий приклад чому полі- і

варіоекран, що дозволяє довільно розкладати зображення на одночасно

демонстровані відособлені фрагменти. Мімікрія одночасності шляхом

перехресного монтажу тут поступалася місцем одночасності реальною,

проте, як при паралельному монтажі, поліекран частіше служив зіставленням

метафорично узагальнювального плану, відтворюючи, скажімо, «образ часу»,

«панораму трудових процесів», «типи жіночої краси» і тому подібне

Глибокі зміни в реальному використанні і розумінні монтажу

викликало розповсюдження телебачення, освоєння малим, а потім і великим

екраном техніки відеозапису і супутнього їй електронного монтажу.

По-перше, в прямих репортажах з місць подій при зйомках декількома

камерами монтаж почав здійснюватися по ходу пере- дачі. Далі, при

повторах ключових моментів, наприклад, спортивних змагань раніше

потенційна множинність точок зору розгорталася в послідовність, що

дозволяє побачити рекорд або гол в різних ракурсах.

У відеозаписі різко розширилися можливості маніпуляції із знятим

зображенням. Без трудомістких процесів багатократної перезйомки і друку

можна було виділити будь-який фрагмент кадру, а в процесі зйомок не

піклуватися про метраж, якщо магнітна стрічка може бути використана

багато разів. В результаті збільшилося число поєднань вмонтовуваних

елементів, з'явилися можливості миттєвого здійснення самих різних

спецефектів (стопкадри, роздрук, напливи і подвійна експозиція, «блукаюча

маска» і ін.), аж до соляризації, корекції кольору і вставлення титрів.

Таким трансформаціям могло піддаватися і переведене на відеострічку

кінозображення (наприклад, хроніка минулих років), що і робиться при

створенні публіцистичних телефільмів 5. Більш того, відеотехнікою могли

104

користуватися і творці кінофільмів не тільки в підготовчій і репетиційній

роботі, але і при монтажі знятого матеріалу (правда, істотною перешкодою

тут залишаються технічні складнощі і дорожнеча перекладу з відео на

кіноплівку).

Відзначимо також, що в рамках взаємодії кіно, відео і електроніки

з'явилася і така вельми своєрідна монтажна операція, як «накладення

кольору», перетворення чорно-білих фільмів минулих років в кольорових.

З іншого боку, телебачення розширило межі монтажу і в іншому

напрямі. Програма передач здійснювала глобальний монтаж різнорідних

повідомлень: пізнавальних і публіцистичних передач, ігрових,

документальних і мультиплікаційних фільмів і так далі. У свою чергу,

монтажні закономірності пронизали зсередини багато типів телевидовищ,

особливо випуски новин, концерти, ігри. Наявність декількох одночасних

програм розширювала можливості довільного перемикання з хвилі на хвилю,

доповнювало звичні форми монтажу звуку і зображення величезним

діапазоном потенційних маніпуляцій за участю самого глядача (так, кабельне

телебачення дає споживачеві вибір з декількох десятків каналів).

Телебачення як би здійснювало загальний і очевидний монтаж наочно

різнорідних елементів, оскільки саме гетерогенність відрізняла і

трансльовану дійсність, і художню продукцію, що репродукується, і

засновані на специфіці віщання і електронну техніку нові форми творчості.

Разом з тим саме малий екран, тотально перетворюючи мир на видовище, як

би гомогенізував його в якийсь суцільний потік, своєю наочною

безперервністю спростувальний саму ідею монтажу. Це фундаментальне

заперечення знаходило підкріплення і в тому важливому факті, що при

електронному монтажі практично зникала початкова технічна операція -

власне розрізання і склеювання плівки.

В результаті знов став актуальним - теоретично і практично - питання

про наявність істотної антимонтажної тенденції в мистецтві екрану. Дійсно,

105

повертаючись до витоків кіновидовища, не можна не відзначити, що перші

десятки і сотні фільмів ігнорували монтаж, вони складалися з одного

безперервного кадру, тривалість якого прямо визначалася довжиною

зарядженої плівки. І як би не були привабливі ідеї «монтажної природи»

кіно, ігрові і трюки стрічки рубежу століть безумовно, були - хай наївними і

недосконалими - витворами нового екранного мистецтва.

У історії кіно неодноразово відроджувалися тенденції, таємно або явно

протистоячі гіпертрофії монтажності. І в 20-і в 30-і роки кінематографісти

витратили немало зусиль на те, щоб приховати від глядача само наявність

монтажу. Фільми поточного репертуару представлялися, а більшість з них

представляється і до цього дня, картинами самого життя (про це свідчить і

буденне сприйняття не тільки документального, але і ігрового кіно). Зміна

ракурсів і планів при цьому як би служила виключно яснішому і чіткішому

сприйняттю подій. Камера і звукозаписна апаратура наслідували

вибірковості ока і вуха, зовсім не заперечливій безперервності простору-часу.

Не випадково в англомовному кінематографічному лексиконі слово

«монтаж» відсутнє (воно з'являється лише в естетичних і мистецтвознавчих

працях), а його місце займає «редагування», операція не стільки художня,

скільки технічно-прикладна, така, що затверджує примат передкамерної

реальності перед її творчим перетворенням.

Особливості відеомонтажу на телебаченні України

Головне завдання режисера - утримати увагу глядача. Для цього він

повинен використовувати відповідні драматургічні прийоми, тому що

монтаж починається з драматургії, і кожен епізод повинен бути

побудований по її законах.

Кліповий монтаж зображення і звуку - це окремий творчий процес, що

завершує створення аудіовізуального продукту. Він так і називається -

монтажно-тонувальний період.

106

Але для того, щоб займатися монтажем, необхідно, як мінімум, мати

що вмонтовувати, тобто мати в своєму розпорядженні початковий матеріал.

Спершу давайте запам'ятаємо раз і назавжди, що з поганих початкових

матеріалів ви ніколи не отримаєте ні хорошого зображення, ні хорошого

звуку, як би ви не намагалися їх «чистити» або трансформувати за

допомогою комп'ютерних технологій. Жоден телеглядач не захоче дивитися

картинку з мережкою або фоновими перешкодами і його увага буде

відключена від перегляду кліпу, він просто перемкне на інший канал.

Так само ні з того ні з сього при монтажі не виникне геніальна художня

ідея, якщо вона не осяяла вашу світлу голову до початку зйомки. Якщо,

звичайно, ви робите не «монтажний фільм» - так прийнято називати фільм,

цілком або в основному зроблений з кіно- або відеоматеріалів.

При монтажі ми лише відбираємо і зводимо воєдино всі компоненти,

складові фільм. Тому уявлення про те, як виглядатиме закінчений твір,

повинне бути у вас вже на самому початку творчого процесу. Як говорив

відомий французький режисер Жан Ренуар, «фільм готовий, залишилося його

зняти». Він мав на увазі, що режисер постійно повинен тримати в думці всі

компоненти фільму і чітко відчувати місце кожного з них в структурі

майбутнього кіно.

Це означає, що спочатку ідея, тема і сюжет фільму повинні бути

оформлені в вигляді слів. Якщо ви точно позначили основну думку, яку

хочете донести до глядача, якщо ви добре уявляєте собі композиційну

побудову майбутнього екранного твору, то пів справи вже зроблено.

Після цього (або паралельно з цим) можна починати роздумувати про

те, якими недбайливими засобами можливо передати те, що виникло у вашій

творчій уяві, а потім отримало словесне втілення на папері. Тобто ви повинні

вирішити для себе, яким буде звуковий ряд фільму, як з'єднуватимуться між

собою кадри і епізоди. Отже, запам'ятаємо:

Розглянемо спочатку, що є основні компоненти екранного твору, які в

107

процесі монтажу стануть тим, що ми називаємо фільмом.

Будь-який фільм, будь це солідний бойовик або простенька зарисовка,

складається з епізодів. Поепізодна побудова - це особливість практично будь-

якого екранного твору.

Що ж таке епізод Це свого роду мініфільм зі своєю внутрішньою

структурою і композицією (експозицією, зав'язкою, кульмінацією,

розв'язкою). Іноді епізод складається з однієї сцени, але буває і так, що він

шикується з декількох сцен.

Сьогодні при написанні серіалів, для того, щоб швидко відбувався

процес зйомок (кожна серія знімається в середньому за 7-10 днів),

сценаристи прописують кожну дію, що відбувається в новому місці, окремо і

називають це «епізодом» з відповідним номером. На практиці ви теж можете

використовувати термін «епізод» в цьому значенні. Але якщо говорити

серйозно про драматургічне вирішення фільму, то дія, що відбувається в

одному місці, краще називати сценою, а епізодом - фрагмент фільму, що має

певну композиційну закінченість.

Поепізодна побудова властива будь-якому виду екранного мистецтва.

Короткі твори можуть складатися всього лише з одного епізоду (рекламний

ролик, музичний кліп, сюжет з «Єралашу» і т. п.). Довші фільми, навіть якщо

це документальні або учбові картини, все одно будуються з епізодів,

об'єднаних однією темою.

Особливу увагу звертайте на початок і кінець фільму. На початку

оповідання ви повинні захопити глядача, затримати його увагу, чимось

заінтригувати. Фінал же повинен бути, фігурально виражаючись, знак

оклику, крапку або багатокрапку, тобто в останньому кадрі або кадрах

повинні відчуватися фінальна нота, якась багатозначність, що підводить

підсумок всьому оповіданню.

108

Отже, для утримання глядацької уваги монтажеру відеофільму

потрібно дотримуватись простих правил:

Будь-який аудіовізуальний твір починається з ідеї, з придумування

драматургічних прийомів, які розвиватимуть тему, підтримуючи

глядацький інтерес.

Вибудовувавши дію фільму, сценарист і режисер повинні піклуватися

про композицію твору в цілому і кожного епізоду окремо, про те, щоб

тема і сюжет не «топталися» на місці, а розвивалися від епізоду до

епізоду, від кадру до кадру.

Якщо ви хочете, щоб створюваний вами фільм виглядав цікаво, завжди

пам'ятаєте про необхідність драматургічної розробки фільму в цілому і

кожного його епізоду.

Не забувайте об психологічне сприйняття фільму, а тому прагніть

вибудовувати екранне оповідання багатостіпнчато. Це означає, що

напруга повинна то наростати, то спадати, потім знову наростати,

охоплюючи нас черговим поворотом сюжету або теми.

Глядацька увага не може знаходитися в постійній напрузі.

Багатоступінчата побудова з переходами від спокійної ситуації до

напруженої і навпаки дозволяє глядачеві перевести дихання,

розслабитися (а в учбовому фільмі встигнути «переварити» отриману

інформацію) і з новими силами стежити за екранним оповіданням.

Тобто мова йде про необхідності час від часу перемикати емоційні

регістри.

Монтаж - це постійний рух. Рух думки, розвиток конфлікту, дозвіл

сюжетних колізій. І якщо цей рух закладений на рівні сценарію,

драматургії, то і монтаж стає логічним продовженням і завершенням

зафіксованої на папері творчої ідеї.

109

Сучасні методи кліпового монтажу в телевізійних компаніях

України

В цьому розділі мова йтиме про сучасні методи та обладнання, яке

використовують телеканали для аналогового та цифрового відео монтажу.

Тобто виготовлення фільму чи ролика зводиться до відзняття його

відеокамерою, зараз вже використовують цифрові відеокамери, або

моделювання матеріалу на комп’ютері та його редагування за допомогою

спеціальних програм на комп’ютері в студії, сидячи в зручному кріслі.

Майже всі комп’ютерні програми, призначені для відеомонтажу, мають

вбудовані функції для введення і виведення відео. Одні відеомонтажні

програми роблять це краще, інші гірше. Наприклад професіональна програма

відео монтажу Scenalyzerlive може записувати відео потік із аналогових та

цифрових носіїв та різати його на шматки і вносити будь-які ефекти переходу

між сценами та на самих сценах.

Цифрові відеокамери записують на відеопотік спеціальний часовий,

або іншими словами тайм-код, по якому програми захоплення відео можуть

легко визначити, коли починався запис натисненням на кнопку Record

(Запис) і коли закінчився, натисненням на цю ж кнопку. Такі фрагменти

запису називають сценами, і в процесі захоплення DV-видео сцени можуть

бути поміщені в окремі файли, що сильно спрощує наступний монтаж.

Програма Scenalyzerlive, як і всі інші, дозволяє розбити DV-відео на сцени,

але подальший перегляд, сортування і видалення непотрібних сцен програма

робить набагато краще за конкурентів. Більш того, якщо потрібно

оцифрувати аналогове відео, наприклад, старі VHS або VIDEOS запису, через

DV- пристрій: камеру або плату, то такий потік вже не міститиме інформацію

про початок і кінець записи сцени - в цьому випадку Scenalyzerlive дозволяє

виконати розбиття на сцени використовуючи оптичне розпізнавання при

різкому зміні сюжету зйомки. Це дуже і дуже зручно. Якщо перед зйомкою

ви не продумуєте свої сюжети, а знімаєте все підряд, як часто буває на

110

екскурсіях - вам має сенс використовувати оптичне розпізнавання, навіть для

захоплення відео з DV-камери. В результаті, роботи по послідуючому

відеомонтажу буде на порядок менше. [19]

Технологія роботи з програмою Adobe Premiere Pro полягає в

дотриманні загального порядку дії, починаючи із створення проекту

майбутнього фільму і установки його параметрів. У проект імпортуються всі

необхідні заготовки: відеокліпи, звукові кліпи, статичні зображення, анімація

і тому подібне У вікні монтажу їх розміщують на відповідних доріжках,

забезпечуючи потрібну послідовність, а також синхронізацію. Потім

встановлюються переходи на стику відеокліпів і застосовуються різні

фільтри і ефекти. Отриманий результат можна проглянути, а потім виконати

необхідне редагування Остаточний проект зберігається в потрібному форматі

на жорсткому диску або іншому носієві, зокрема може бути виведемо для

запису на відеомагнітофон. У спеціальному файлі проекту записується вся

інформація про виконану роботу, тому можливе повторення виведення

результуючого файлу фільму в інших форматах.

Оскільки програма Adobe Premiere Pro містить повний набір

інструментів для захоплення, редагування і монтажу фільмів, з її допомогою

можна вирішувати всі завдання по створенню фільму, які в аналогічних за

призначенням програмах виконуються спеціалізованими застосуваннями.

Замість ручної відмітки початкового і кінцевого кадрів кліпу можна

використовувати інструмент автоматичного розпізнавання сцен (Scene

Detect). В цьому випадку виконується аналіз відео з відміткою тайм-кода, на

якому відбувається зміна сюжету. Це точки зупинки відеозапису або

натиснення на відеокамері кнопки Pause (Пауза). При встановленому

прапорці Scene Detect (Аналіз сцен) Adobe Premiere Pro автоматично виконає

захоплення в окремі файли кожного сюжету, знятого на відеострічку. При

цьому можна виконувати захоплення як всієї відеострічки, так і її частини,

відміченої крапками почала In point і кінця Out point, якщо між ними при

111

записі виконувалася зупинка камери.

Вставка кліпів в епізод може бути виконана різними способами. Багато

людей вважають за краще просто перетягнути значок кліпу з вікна проекту

Project на доріжку вікна монтажа timeline. Проте використання елементів

управління вікна Monitor надає більше можливостей по редагуванню кліпу

без необхідності перемикання у вікно монтажу Timeline. Тому кожного разу

рекомендується вибирати той спосіб, який представляється якнайкращим для

вирішення необхідного завдання.

Додатково можна скористатися автоматичним розміщенням кліпів, яке

надає Adobe Premiere Pro з урахуванням порядку розміщення або виділення

кліпів у вікні проекту Project.

ІІ.ІІ. Робота по виготовленню реклами в системі презентацій

Презентації слугують для подання результатів певної діяльності та

використовуються як супровід виступу, а також у рекламі.

Презентація — це набір слайдів, де є текст, графічні об’єкти, малюнки,

кнопки тощо. Презентація може містити звук, музику, анімацію — три

основні компоненти мультимедіа.

Power Point 2010 — це програма для створення презентацій, що

відноситься до пакету програм Microsoft Office 2010.

Запуск програми (Рис. 2.1.):

ПускПрограмиMicrosoft Office 2010 Power Point 2010.

Створення нової презентації:

Файл Создать;

112

Рис. 2.1. Вигляд вікна при створенні презентації

В області Доступные шаблоны и темы обрати Новая презентация

(для створення презентації без застосування параметрів оформлення),

або Образцы шаблонов (для створення презентації з використанням

стандартних шаблонів оформлення);

Натиснути Создать.

Дії над слайдами

Створення нового слайду:

На вкладці Главная натиснути кнопку Создать слайд (Ctrl+M).

Знищення слайду:

Контекстне меню/ Удалить слайд або натиснути кнопку Delete.

Переміщення слайдів

Перетягнути його на потрібне місце, утримуючи натиснутою ліву

кнопку миші.

Приховування слайду:

Вкладка Показ слайдов/Скрыть слайд

В результаті порядковий номер слайду буде відображено в

перекресленому вигляді й при демонстрації презентації цей слайд не

буде показаний.

Щоб показати прихований слайд, необхідно виділити даний слайд і

повторно виконати команду Вкладка Показ слайдов/ Скрыть слайд.

Форматування слайда

Використання розмітки слайдів:

На вкладці Главная натиснути кнопку ;

У списку, що відкриється, вибрати для застосування необхідну

розмітку.

Оформлення слайдів:

113

Вкладка Дизайн (Рис. 2.2.);

Рис. 2.2. Вигляд вкладки Дизайн

Застосування анімації для об’єктів

розміщених на слайді:

Вкладка Анимация (Рис. 2.3.)

Рис. 2.3. Вигляд вкладки Анимация

Налагодження параметрів презентації

Налагодження параметрів зміни слайдів:

Вкладка Переходы дозволяє задати параметри зміни слайдів,

швидкість, використання звуку, спосіб зміни (автоматично, або за допомогою

миші).

Використання звуку при зміні слайдів:

На вкладці Переходы в списку Звук задати один із запропонованих

стандартних звуків, або використати свій звук (Другой звук…)

Налагодження параметрів презентації:

Відкрити презентацію,

Вкладка Показ слайдов/ Настройка демонстрации…

У діалозі Настройка презентации встановити потрібні параметри.

Команди контекстного меню при

демонстрації презентації:

Далее — перехід до наступного слайда.

Назад — перехід до попереднього слайда.

114

Перейти к слайду—- список слайдів, до яких можна перейти.

Произвольный показ — дозволяє почати заздалегідь створений

довільний показ слайдів

Указатель — показує список команд для керування вказівником миші.

Экран — команда керування екраном демонстрації.

Справка — відображає вікно довідкової інформації з використання

різних комбінацій клавіш у час показу.

Завершить показ слайдов — використовують для завершення показу

презентації.

Демонстрація презентації:

Показ слайдовС начала (С текущего слайда) (F5) (Рис. 2.4.).

Рис. 2.4. Вигляд вкладки Показ слайдов

ІІ.ІІІ. Відеопрезентації та кліпова реклама.

Робота в програмі Windows Movie Maker

Для відеомонтажу можна використовувати програму Windows Movie

Maker, яка встановлюється разом з Windows.

Запуск програми Windows Movie Maker

Пуск → Все программы → Windows Movie Maker

Вікно програми Movie Maker складається з таких частин: рядка

заголовку, рядка меню, панелі інструментів, вікна операцій над фільмами,

панелі збірок, панелі вмісту, вікна монітора, шкала часу, рядка стану (Рис.

2.5.).

Панель операцій з фільмами

За допомогою панелі операцій з фільмами можна виконувати наступні

115

операції відповідно до стадії процесу створення фільму.

Запис відео (запись видео). Надає параметри для початку створення

фільму, наприклад, запис відео і імпорт існуючого відео, зображень або

звуку.

Монтаж фільму (монтаж фильма). Надає параметри для створення

фільму, наприклад проглядання існуючого відео, зображень, відеоефектів,

прослуховування звуку або додавання у фільм назв і титрів. Крім того, можна

запустити функцію автофільму для автоматичного початку створення

фільму.

Завершення створення фільму (завершение создания фильма).

Надає параметри для збереження готового фільму, наприклад, на комп'ютері,

на записуваному компакт-диску, для відправки його електронною поштою,

на веб-вузол або на касету в цифровій камері.

Поради зі створення фільмів (советы по созданию фильмов). Надає

довідку по виконанню звичайних операцій в програмі Windows Movie Maker.

Рис. 2.5. Інтерфейс програми Movie Maker

Створення нового проекту

Переключення між панелями Операции

та Сборники

Перемикання в режим

Раскадровки

116

У меню Файл виберіть команду Создать проект (Ctrl+N).

Використання відеопереходів

На розкадровуванні або шкалі часу вибрати другий із двох відеокліпів

або зображень, між якими необхідно додати перехід. У меню Сервіс вибрати

команду Відеопереходи. Або на панелі "Операції з фільмами" в групі

Монтаж фільму вибрати Проглядання відеопереходів. На панелі вмісту

клацнути на відеоперехід, який необхідно додати.

У меню Кліп вибрати команду Додати на розкадровування або

Додати на шкалу часу. Можна також додати відеоперехід, перетягнувши

його на шкалу часу між двома відеокліпами на відеодоріжці. На

розкадровуванні можна також перетягнути відеоперехід на осередок

відеопереходу між двома відеокліпами або зображеннями.

Використання відеоефектів.

Відеоефекти дозволяють додавати спеціальні ефекти у фільм.

Відеоефект використовується для цілого відеокліпу, зображення або назви у

фільмі.

Щоб додати відеоефект, необхідно виконати наступні дії:

На розкадровуванні або шкалі часу вибрати відеокліп або зображення, в

яких потрібно додати відеоефект.

Сервіс/Відео ефекти, або на панелі "Операції з фільмами" в групі

Монтаж фільму вибрати Проглядання відеоефектів.

На панелі вмісту клацнути відеоефект, який необхідно додати.

Кліп вибрати команду Додати на розкадровування або Додати на

шкалу часу. Можна також додати ефект, перетягнувши його на зображення

або відеокліп на відеодоріжці шкали часу або на осередок відеоефекту

117

відеокліпу або зображення на розкадровуванні.

6. Додавання назви і титрів

Сервіс/Назви і титри. Або на панелі "Операції з фільмами" в групі

Монтаж фільму вибрати Створення назв і титрів.

На сторінці Де додати назву? клацнути одне з посилань відповідно до

того, де потрібно додати назву.

На сторінці Введіть текст назви ввести текст, який повинен бути назвою.

Клацнути Змінити анімацію назви, а потім вибрати анімацію назви в

списку на сторінці Виберіть анімацію назви.

Клацнути Змінити шрифт і колір тексту, а потім на сторінці Виберіть

шрифт і колір назви вибрати шрифт, колір шрифту, формат, колір фону,

прозорість, розмір шрифту і положення назви.

Клацнути Готово, додати назву у фільм, щоб додати назву у фільм.

7. Збереження фільму (проекту)

Windows Movie Maker зберігається з розширенням MSWMM.

Збереження проекту виконується за таким алгоритмом:

У меню Файл вибрати команду Зберегти проект (Ctrl+S).

У полі Ім'я файлу ввести ім'я файлу, а потім натиснути кнопку

Зберегти.

Робота з відеозаписами. Відеоредактор Sony Vegas.

Під час роботи з програмою Sony Vegas Pro ви будете працювати з

різними проектами. Проект являє собою набір інформації про відео і

звукових файлах, титрах і взаємному розташуванні фрагментів у

створюваному проекті. Крім того, у проекті міститься інформація про

118

гучність звукового супроводу, відео і звукових ефектах у фільмі і інші

відомості, необхідні для створення остаточного відеофайлу. Ця інформація

об'єднана в файл проекту з розширенням *. veg. Файл проекту має бути

збережений на диску, і надалі ви зможете відкривати проект за допомогою

програми Sony Vegas Pro для продовження роботи над проектом.

Параметри проекту можна встановити як на початку створення нового

проекту, так і під час роботи над проектом фільму. Встановлені один раз

параметри прроекта не є остаточними. Параметри проекту можна змінити в

будь-який час до того, як остаточний відеофайл буде створений.

Ми створимо і налаштуємо новий проект.

Оберіть команду меню File - New (Файл - Новий). На екрані з'явиться

діалог New Project (Новий проект) (Рис. 2.6.)

Рис. 2.6. Діалог New Project (Новий проект)

Створення нового проекту

Діалог New Project (Новий проект) служить для зміни різних

параметрров створюваного проекту, таких як формат відео, розмір кадру або

якість звукового супроводу.

Вкладка Video (Відео) діалогу New Project (Новий проект) містить

елементи управленіядля налаштування відеоданих проекту.

119

Відкривається список Template (Шаблон) діалогу New Project (Новий

проект) містить список готових шаблонів формату майбутнього відеофайлу.

При виборешаблона автоматично встановлюється розмір кадру, частота

кадрів, співвідношення сторін кадру і деякі інші параметри, характерні для

обраного шаблону.

У полях Width (ширина) і Height (Висота) змінювати значення вручну

потрібно лише в тому випадку, якщо ви хочете создатьвідеофайл з розмірами

кадру, відмінними від вибраного шаблону. У більшості випадків ці

параметри залишають без змін і приймають розміри кадру, визначені

обраним шаблоном.

Вибір частоти кадрів

Для звичайного відеофільму, який ви будете дивитися на телевізорі або

моніторі, пріменяктся частота кадрів, встановлена телевізійним стандартом

(25 або 29,97 кадрів у секунду). Для презентаційних роликів або публікації

фільму в Інтернеті часіота кадровможет бути зменшена, наприклад, до 15

кадрів в секунду, - це призведе до зменшення розміру відеофайлу.

У полі Prerendered files folder (Папка тимчасових файлів) вказують шлях

для зберігання ремінних відеофайлів, які програма Sony Vegas Pro створює в

процесі роботи. За допомогою кнопки Browse (Огляд) можна вибрати диск і

папку, де будуть зберігатися ці файли.

Невірна установка цих параметрів може призвести до спотворення

відеозображення

Формат відеофайлів DV сумісний c більшістю програм для обробки

відео і може бути відтворений на комп'ютері зі встановленою операційною

системою Windows без установки додаткових програм і кодеків.

120

Рис. 2.7. Вміст вкладки Explorer

Щоб додати у проект відео, потрібно вибрати вкладку Explorer

(Провідник) вміст вікна з вкладками якого нагадує інтерфейс програми

Провідник (Explorer), що входить до складу операційної системи Windows. За

допомогою цієї вкладки ви можете швидко переміщатися по папках вашого

комп'ютера, наприклад для пошуку файлів, які хочете додати до фільму. (Рис.

2.7. )

Контрольні запитання:

1. Що являє собою проект у програмі Sony Vegas?

2. Як додати у проект свої відеоролики?

3. Які основні параметри виставляються при створенні нового проекту?

4. Який формат відео файлів найпоширеніший серед програм роботи із

відеозаписами?

121

ІІІ. ВИКОРИСТАННЯ ВЕБ-ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ

ПЛАНУВАННЯ ТА РОЗРОБКИ РЕКЛАМНОГО ПРОДУКТА

Типи веб-сторінок

Прикладом складеного документу є веб-сторінка, оскільки вона може

включати дані різних типів: графічні зображення, анімацію, відео та музичні

фрагменти. Веб-сторінки є інформаційними ресурсами служби World Wide

Web. Тепер познайомимось зі способами їх створення. При створенні веб-

сторінок важливо враховувати їх структуру та типи, а також види сайтів, до

складу яких будуть входити ці сторінки.

Серед елементів, які відображаються на сторінці, можна виділити такі

групи:

контент (англ. content – зміст) – змістове наповнення веб-сторінки,

доступне користувачу: тексти, зображення, відео, звукові дані та ін.;

елементи навігації – засоби для переходу до інших веб-сторінок;

елементи дизайну – елементи структурування контенту та його

форматування, оформлення сторінки.

Залежно від призначення можна виділити такі типи веб-сторінок:

головна (домашня) сторінка – сторінка, з якої розпочинається

перегляд веб-сайту при переході на сайт за його URL-адресою. На ній,

як правило, розкривається тематика сайту, його призначення,

наводяться дані про розробників, пояснюється, які матеріали можна

знайти на інших сторінках сайту;

інформаційні сторінки (сторінки тематичних розділів) – містять

тексти, зображення та повідомлення інших видів, які розкривають тему

сайту або деякого його розділу. Головна сторінка сайту є частковим

випадком інформаційної сторінки;

122

сторінки-контейнери – містять списки посилань на ресурси даного

або інших сайтів: веб-каталоги – посилання на веб-ресурси (веб-

сторінки, веб-сайти); каталоги файлів – посилання на файли, які

можуть бути завантажені користувачем;

комунікативні (інтерактивні) сторінки – призначені для надання

користувачам сайту засобів спілкування та зворотного зв’язку з

розробниками сайту: сторінки форуму – призначені для організації

спілкування у форумі; сторінки чату – призначені для організації

спілкування в чаті;сторінки гостьової книги – призначені для надання

можливості відвідувачам сайту залишати свої коментарі, як правило,

для авторів сайту; сторінки форми – призначені для проведення

опитування, з’ясування точки зору відвідувачів, здійснення вибору

товарів або послуг на комерційних сайтах та інші.

Залежно від технологій, використаних при створенні веб-сторінок,

можна виділити такі типи сторінок:

статичні сторінки – створені, як правило, засобами мови розмітки

гіпертексту HTML. Вміст сторінок залишається незмінним для всіх

відвідувачів сайту. На таких сторінках не передбачається часта зміна

даних та їх оформлення, вони не потребують спеціального

програмного забезпечення для зберігання даних. Такими можуть бути

сторінки з навчальними матеріалами, історичними відомостями,

описами музейних експонатів та ін. Наприклад, статичними є сторінки

Ґете-Iнституту в Україні (http://www.goethe.de/ins/ua/kie/ukindex.htm),

опису екскурсій Національного художнього музею України

(http://namu.kiev.ua/ua/educational-programs/namu/excursions.html) та ін.;

динамічні сторінки – створені з використанням мов програмування,

таких як РНР (англ. Hypertext PreProcessor – препроцесор

гіпертексту), ASP (англ. Active Server Pages – активні серверні

сторінки), PERL (англ. Practical Extraction and Report Language –

123

практична мова для видобування даних і складання звітів) та ін. Такі

сторінки призначені для відображення інформаційних матеріалів, що

часто оновлюються. Такими можуть бути сторінки з новинами, з

переліком товарів на сайті Інтернет-магазину, з добіркою популярних

відео-фрагментів та ін. При відвідуванні таких сторінок користувачі

можуть бачити різний вміст. Контент динамічної сторінки

відбирається з бази даних веб-серверу і розміщується згідно шаблона

оформлення веб-сторінок, розробленого для даного сайту. Для

забезпечення відображення динамічних сторінок на сервері повинно

бути встановлене спеціальне програмне забезпечення, що підтримує

роботу з мовами програмування та базами даних. Наприклад,

динамічними є сторінки веб-енциклопедії Вікіпедія

(http://uk.wikipedia.org), Єдиного освітнього інформаційного вікна

(http://www.osvita.com), сторінки чатів, форумів та ін.

флеш-сторінки (англ. flash – спалах) створюються з використанням

технології розробки анімаційних зображень Adobe Flash, а тому такі

сторінки привабливі, яскраві, містять багато анімації та звукових

ефектів. Вигляд веб-сторінки змінюється у результаті відтворення

флеш-анімації та залежно від положення вказівника. Нетиповий

дизайн зацікавлює відвідувачів, тому флеш-сторінки часто

зустрічаються на сайтах дизайнерів, художників, фотографів тощо,

роботи яких ефектніше виглядають у динамічному оформленні. У той

же час, флеш-сторінки важко змінювати, тому для них майже не

передбачається оновлення даних та інших елементів. Обсяги файлів, у

яких зберігаються флеш-сторінки, дуже великі, такі сторінки повільно

завантажуються. Для їх перегляду повинні бути встановлені плагіни

для відтворення флеш-анімації. Флеш-технології використані,

наприклад, на сторінках сайтів агенції Бревіс

(http://www.brevis.kiev.ua/ukr), студії веб-дизайну Ладіо

124

(http://ladio.ru/flash), архітектора Дмитра Давидовського

(http://davydovsky.com) та ін.

Класифікація веб-сайтів

Різні веб-сайти можуть мати різну структуру – кількість веб-сторінок та

їх типи, внутрішню тематичну організацію, сукупність внутрішніх зв’язків.

Спільним для усіх сайтів є наявність у структурі головної сторінки, яка

пов’язана з усіма тематичними розділами сайту. Розділи можуть мати власні

початкові сторінки, що пов’язані з головною сторінкою та інформаційними

сторінками. Кількість веб-сторінок та їх типи визначається обсягом та

характером матеріалів сайту.

Класифікувати сайти можна за значеннями різних властивостей.

Наведемо кілька можливих класифікацій.

Відповідно до основної технології, що була використана для створення

веб-сторінок, веб-сайти поділяються на статичні (всі сторінки статичні),

динамічні (всі сторінки динамічні), флеш-сайти (всі сторінки побудовані за

флеш-технологією) та мішані.

Залежно від того, хто є власником, сайти поділяються на:

персональні, власниками та розробниками яких є приватні особи. Такі

сайти містять дані про автора та його інтереси, професійні та творчі

досягнення тощо. Персональні сайти іноді називають домашніми

сторінками;

сайти комерційних організацій, що призначені для сприяння бізнесу з

використанням засобів інформаційно-комунікаційних технологій.

Структури сайтів комерційних організацій відрізняються залежно від

мети використання сайтів, тому у цій групі можна виділити такі види

сайтів: сайти-візитки, що містять загальні відомості про організацію;

промо-сайти (англ. promotion – сприяння, просування), призначені для

125

реклами та просування певного товару або послуги, містять детальні

дані про них, повідомляють про різноманітні рекламні акції та інші

корисні відомості для потенційних покупців, наприклад, сайт

фотостудії Prostofoto (http://prostofoto.ru); сайти електронної

комерції: Інтернет-магазини, що призначені для організації продажу

товарів або послуг через Інтернет, он-лайн аукціони, електронні

представництва – он-лайн офіси тощо, які мають засоби для

проведення комерційних операцій, замовлення товарів, оформлення

документації та здійснення оплати, наприклад, сайт книжкового

магазину Азбука (http://knygy.com.ua) та ін.;

сайти некомерційних організацій, серед яких можуть бути сайти

освітніх установ, урядових організацій, політичних партій, засобів

масової інформації, закладів охорони здоров’я та ін. Метою створення

таких сайтів у першу чергу є повідомлення в Інтернеті про існування

організації, надання відомостей про її діяльність, створення засобів для

забезпечення спілкування, надання безкоштовних послуг по

інформуванню населення з певних питань тощо. Такими є, наприклад,

сайти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

(http://mon.gov.ua), сайт видання Кореспондент.net

(http://ua.korrespondent.net).

За призначенням виділяють такі типи сайтів:

сайти, що надають інформаційні матеріали. За видом матеріалів та

способом їх подання у цій групі можна виділити:

- інформаційно-тематичні сайти, наприклад, сайт навчальних матеріалів

Шкільна фізика (http://sp.bdpu.org);

- сайти новин, наприклад, Новини України (http://www.novyny.org.ua)

(рис. 1.10);

- електронні бібліотеки, наприклад, Бібліотека української літератури

(http://ukrlib.com.ua);

126

- енциклопедії, словники, каталоги, наприклад, Портал знань

(http://www.znannya.org);

- сховища файлів різних видів, медіатеки, наприклад, сховище

відеофайлів RuTube (http://rutube.ru) та ін.;

Рис. 1.10. Сторінка сайту Новини України

сайти для он-лайн контактів та спілкування. Вам вже відомі веб-

сайти цієї категорії, на яких створені форуми та веб-чати. Крім того,

засоби для спілкування також надають сайти соціальних мереж, блоги,

сайти знайомств та мережних ігор та ін. Наприклад, сайт соціальної

мережі ВКонтакте (http://vkontakte.ru);

сайти для здійснення комерційних операцій. До цієї групи входять

Інтернет-магазини та аукціони, системи електронних платежів, сайти

банків, бірж, пунктів обміну валют. До цього виду сайтів належать і ті,

що пропонують різноманітні платні послуги – навчання іноземним

мовам, консультації психолога та ін. Прикладом є сайт українського

он-лайн аукціону Аукро (http://ua.aukro.ua);

127

сайти он-лайн сервісів (лат. servio – служити, надавати послуги).

Такими є вже знайомі вам сайти електронної пошти, пошукових

систем, сайти закладок на інші сайти, наприклад, БобрДобр

(http://bobrdobr.ru), перекладу слів та текстів, наприклад, он-лайн

словник ABBYY Lingvo (http://lingvo.abbyyonline.com/ru). Крім того,

он-лайн сервісами, для яких створені відповідні сайти, є сервіси:

надання хостингу (англ. hosting – виявлення гостинності) – виділення

апаратних та програмних ресурсів сервера для розміщення файлів

користувача, забезпечення доступу до них, опрацювання запитів.

Хостинг надається, наприклад, на сайті Hvosting

(http://ua.hvosting.ua/hosting.html); он-лайн офіси – сервіс створення

он-лайн документів: текстових, презентацій, електронних таблиць та ін.

Прикладами є сервіс Документи Google (https://docs.google.com) (рис.

4.66), он-лайн офіс Zoho Office Suite (http://www.zoho.com); сервіс

автоматизованої розробки веб-сайтів. На сайтах, розроблених для

підтримки цього сервісу, розміщують системи керування контентом

CMS (англ. Content Management System – системи керування вмістом,

контентом) – програми, що використовують для створення,

редагування та керування вмістом веб-сайту. Прикладом є сайт uCoz

(http://www.ucoz.ua).

За наповненням сайти поділяються на:

малі, що складаються з кількох сторінок та містять незначну кількість

інформаційних матеріалів, як правило з одного питання. Такими

можуть бути домашні сторінки користувачів, сайти-візитки та ін.;

тематичні сайти, які детально висвітлюють певну тему. Подібні сайти

популярні серед кола осіб, інтереси яких збігаються з тематикою

сайту;

багатофункціональні сайти, портали, що містять багато

різнопланових даних та надають різноманітні послуги користувачам,

128

можуть зацікавити будь-якого відвідувача сайту. Прикладом є

Український портал (http://uaportal.com) та ін.

Основні етапи розробки веб-сайту

Розробку сайту можна порівняти з будівництвом будинку, де мають

послідовно бути виконані визначені етапи: від проектної документації і

закладки фундаменту до внутрішньої і зовнішньої обробки приміщення.

Етапи розробки проекту, як правило, виконуються послідовно, тому, вкрай

важливо дотримуватися черговості етапів і розуміти, що будь-які несподівані

і неузгоджені заздалегідь зміни чи правки можуть значно вплинути на

ефективність роботи. Роботу над кожним проектом слід проводити в строгій

відповідності з приведеними нижче етапами робіт з розробки сайту.

1. ідея;

2. розробка структури сайту;

3. розробка оформлення сайту;

4. тестування і доопрацювання;

5. просування, реклама;

6. подальша підтримка і оновлення.

1. ІДЕЯ

Перш, ніж приступити до роботи над сайтом, потрібно чітко уявляти,

що в результаті має бути, а також перспективи розвитку сайту.

Отже, потрібно вирішити:

про що буде сайт (тематика);

що це буде (домашня сторінка, портал і т. ін.);

відмінність від сайтів з такою ж тематикою;

яка буде аудиторія сайту (стать, вік, інтереси і т. ін.);

якого роду сервіси будуть присутні на сайті (форум, каталог,

пошта і т.д.);

129

плани на найближче майбутнє;

плани подальшого розвитку (перспективи).

Продумування: що, як навіщо і чому - найважливіший етап в створенні

сайту. Головним тут є хороша ідея, а інше додається під час роботи. Тільки

після того, як в думці, а краще і на папері, оформиться чіткий образ того,

яким повинен бути сайт, можна приступати до інших етапів. Певні етапи

розробки сайту можуть проводитися паралельно (особливо, якщо працює над

створенням сайту не одна людина, а команда в декілька чоловік).

Поради:

1. Перед тим, як створювати сайт спочатку виберіть тему для

Вашого майбутнього сайту, подумайте про кількість людей, що

цікавляться даною темою, про кількість сайтів-конкурентів. Чим

більше сайтів з подібною темою висвічується в пошукових системах,

тим менше відвідувачів буде на Вашому сайті, тим складніше буде

залучати відвідувачів. Наберіть в будь-якій пошуковій системі назву

майбутньої теми сайту з 2-3 головних слів і подивіться, скільки

знайдено сайтів за цією темою. Кількість сайтів з певних тем сягає

мільйонів і всі хочуть, щоб їх сайт був на перших позиціях. Подумайте,

чи зможете ви забезпечити високу відвідуваність.

2. Ніколи не робіть сайт про те, в чому не розбираєтеся.

Найбільшою помилкою багатьох новачків спроби робити сайти про те,

як заробляти в Інтернеті або щось подібне. Вони, не розуміючи в цьому

абсолютно нічого, починають вчити інших, як треба заробляти в

Інтернеті. Пошуковики не дуже люблять сайти про заробіток, і за цією

темою завжди віддають пріоритет лише тим сайтам, які створені давно

і мають певний авторитет.

3. Добре подумайте про інформацію, яка буде розміщена на сайті.

Зробіть те, в чому Ви добре розбираєтеся, що буде корисне і цікаво

іншим, нехай навіть це буде якась зовсім вузька і малопопулярна тема.

130

Чим менше за цією темою буде сайтів в пошуковиках, тим більше буде

відвідувачів і тим більше сайт в майбутньому приноситиме дохід.

4. Ніколи не копіюйте і не розміщуйте на своєму сайті інформацію з

інших сайтів без згоди їх авторів, щоб в подальшому уникнути

неприємностей. В Інтернеті це теж називається «крадіжкою». Власник

сайту, з якого взяли інформацію без згоди, може написати в пошукові

системи, хостинг-провайдеру, де розташовано Ваш сайт та в інші

інстанції. Такий сайт пошуковики можуть вилучити з свого пошуку

назавжди. А якщо сайт буде видалено з пошукових систем, він буде

нікому не потрібний, окрім Вас, його ніхто ніколи не знайде, він буде

недоступним для інших користувачів. Хостинг-провайдер, на хостингу

якого буде розташовано такий сайт, теж може його видалити.

5. В подальшому, для сайту необхідна щоденна підтримка сайту в

актуальному стані. Треба постійно стежити за своєчасним оновленням

ресурсу і вилученням з сайту сторонньої, недостовірної або застарілої

інформації.

Лише після визначення чіткого образу сайту, можна приступати до

інших етапів. Певні етапи розробки сайту можуть проводитися

паралельно, особливо, якщо над створенням сайту працює не одна

людина, а команда в кілька чоловік.

2. РОЗРОБКА СТРУКТУРИ

Щоб створити сайт потрібний план. Чітко розписаний, що, де буде

розташовано. План цей малюється на папері, і називається це розробка

структури сайту.

Структуру сайту можна умовно розділити на зовнішню і внутрішню.

2.1. ЗОВНІШНЯ СТРУКТУРА

Це розташування основних важливих елементів на кожній сторінці.

Треба вирішити, де і як буде розташовано меню, можливо, пошук, основний

зміст, певні анонси про нові розділи сайту, оновлення, лічильник та банери,

131

якщо вони передбачені на сайті. Для прикладу візьмемо типову зовнішню

структуру сайту:

Шапка сайту

Логотип Банер Пошук

Меню Основний текст Новини

Додаткова

інформація

Банер

Інформація про

розробника

Контактні адреси та

телефони

Лічильники

2.2. ВНУТРІШНЯ СТРУКТУРА САЙТУ.

Залежить від того, яка інформація буде розміщена, які є матеріали. Слід

вирішити, які будуть на сайті розділи, підрозділи, тобто скласти дерево

сайту.

Розглянемо розробку внутрішньої структури на прикладі домашньої

сторінки. Яку інформацію можна на ній розмістити? Розповідь про себе (на

головній сторінці), свої фотографії, контактну інформацію - це як мінімум.

Отже, внутрішня структура домашньої сторіночки буде такою:

- Головна сторінка (розповідь про себе)

- Фотографії

- Контактна інформацію (e-mail)

Можна створити складнішу внутрішню структуру. Нехай в розробника

є багато фотографій, тому має сенс розгалузити розділ Фотографії на

декілька підрозділів. Також якщо важливо отримувати відгуки від

відвідувачів, тому передбачається наявність гостьової книги. Крім того, якщо

132

розробник є людиною творчою, тому на сайті може додатися розділ Моя

Творчість.

- Головна сторінка (розповідь про себе)

- Фотогалерея

- Друзі

- Родина

- Творчість

- Хоббі

- Вірші

- Музика

- Гостьова книга

- Контактна інформацію (e-mail)

Коли перед очима такий план внутрішньої структури, можна сміливо

продовжувати роботу над сайтом, не боячись чогось забути або упустити.

При розробці зовнішньої і внутрішньої структури орієнтуються на те,

щоб в майбутньому відвідувачеві було легко орієнтуватися на сайті, щоб

легко знаходилася важлива і потрібна інформація. Тому, перш ніж братися за

розробку структури сайту, потрібно вивчити ресурси з подібною тематикою і

подивитися, як вирішено це завдання там.

3. ОФОРМЛЕННЯ САЙТУ

Оформлення або дизайн – це зовнішній вигляд сайту. Перше враження

від сайту є дуже важливим, бо від нього залежить чи залишиться відвідувач,

чи знайомитиметься з інформацією, яку йому пропонують, або закриє вікно з

цим сайтом і назавжди забуде про його існування.

Оформлення сайту підказує відвідувачеві, куди він потрапив: чи це є

корпоративний сайт певної компанії, або інформаційний портал, або

літературний сайт, або щось ще. Оформлення допомагає відвідувачеві

орієнтуватися по сайту, а може, і навпаки, збити відвідувача так, що навіть

133

при добре розробленій структурі відвідувачеві важко буде зорієнтуватися.

Від оформлення залежить багато що - візуальна інформація є не менш

важливою, ніж текстова, яка потім наповнить сайт.

Не вірте, що дизайн – це справа смаку: що хочу, то і зроблю. Це не

правда. Дизайн – це ціла наука. Щоб опанувати їй, доведеться ознайомитися

з такими поняттями, як колористика (теорія кольору), композиція, шрифт, і

багатьма іншими. Дизайн підпорядкований усталеним законам і правилам, і

дизайн сайту - не виключення.

Крім теорії потрібно буде також опанувати багатьма програмами, для

втілення задумок в життя. Оформлення сайтів на перевірку виявляється

складною наукою: багато чого треба вміти і багато чого знати, щоб створити

якісний дизайн для сайту.

КОДИНГ І ПРОГРАМУВАННЯ

Тепер маємо оболонку (макет зовнішнього вигляду сайту) і план дій

(структуру). Але, що стоїть за оболонкою? А за оболонкою знаходиться

каркас, на якому ця оболонка тримається, це є код сторінки. Він відповідає за

те, як в певній послідовності на сторінці відображається текст і картинки.

Як правило, код пишеться на мові розмітки текстових документів

HTML. HTML достатньо простий, і практично кожен користувач може

освоїти його, щоб створювати свої не дуже складні веб-сайти. Також не є

складними для вивчення таблиці каскадних стилів – CSS – додатковий засіб,

за допомогою якого можна керувати вмістом сторінок. CSS, по суті,

доповнює HTML, розширюючи його можливості.

4. ТЕСТУВАННЯ І ДООПРАЦЮВАННЯ

Коли сайт готовий, його викладають в мережу (Інтернет). Для цього

потрібно зареєструвати для сайту доменне ім'я (адреса), і визначитися з

хостингом (місце на сервері провайдера, де буде знаходитися сторінка).

Процедура розміщення сайту в Інтернет не дуже складна, дізнатися все про

це можна в Інтернеті.

134

Коли сайт розміщено в Інтернеті, то перш, ніж його просувати і

рекламувати, слід перевірити сайт на працездатність. Можливо, якісь

скрипти виконуються з помилками. Можливо, десь пропущена важлива і

цінна інформація або потрібна картинка.

Після того, як протестовано і вивірено сайт на працездатність, слід

попросити людей, що не брали участь в розробці, ще раз протестувати і

оглянути ваш сайт. Можливо, що не помічено певних недоліків, які може

побачити свіжим поглядом, людина, що не брала участь в розробці. Також

можна провести дослідження за допомогою опитування: що подобається

або не подобається відвідувачам на сайті, чи зручна навігація і т.д.

Даний пункт в житті сайту достатньо важливий: здавалося б,

подумаєш – дрібниці. Проте коли таких дрібниць накопичується багато - це

дуже погано. Що зробить відвідувач, якщо не зможе додати запис у форум,

або якщо стаття, що цікавить його, буде не доступна, внаслідок того, що до

неї неправильно прописали шлях? Правильно, він може піти і більше не

повернутися.

5. ПРОСУВАННЯ, РЕКЛАМА

Цей етап доведеться виконувати з певною періодичністю, щоб на сайт

приходили нові відвідувачі. Кількість і постійний потік відвідувачів на сайт

не залежить цілком від реклами, основну роль все ж таки грає наявність

цікавої для певної групи людей інформації, заради якої вони і

відвідуватимуть ресурс.

Перш, ніж зайнятися рекламою сайту, варто подумати – а чи потрібно

це? Якщо потрібно, то навіщо. Що зміниться від того, що на сайті стане

десятком відвідувачів більше?

Якщо це все-таки потрібно, слід продумати, яка аудиторія зацікавлена

у ресурсі (вік, стать, професійна зайнятість цієї аудиторії – наприклад,

програмісти вони або вчителі, люди похилого віку або діти). Після

135

визначення аудиторії, треба з’ясувати її уподобання: які сайти відвідує, які

журнали читає, і т.д. Там слід розставити посилання: розмістити рекламу в

журналі або газеті, на потрібних сайтах. Краще всього дослідження

аудиторії і рекламу сайту довірити професіоналам, які ретельно продумають

рекламну кампанію, і в них краще вийде виконати поставлене завдання в

рамках бюджету. Адже реклама теж вимагає певних знань і грошових

вкладень, це не такий вже простий етап, як може показатися спочатку.

З безкоштовних шляхів рекламування ресурсу: каталоги, пошукові

системи, банерообмінні мережі, а також схвальні відгуки про сайт на

сторінках інших людей. На жаль, безкоштовно розкрутити свій ресурс дещо

важко, але все-таки можна, головне запастися терпінням, адже на

безкоштовне просування ресурсу знадобиться дуже багато часу і сил.

Природно, є і інші безкоштовні технології просування сайту, як спам

або накрутка – але хотілося б застерегти від використання даних методів.

Ефект від них тимчасовий, дані способи є чорними, тобто такі способи не

вітаються рейтинговими і пошуковими системами і можуть спричинити

виключення сайту з рейтингів і блокування в пошукових системах.

Докладніше про методи просування і реклами сайту можна прочитати

в Інтернет.

6. ПОДАЛЬША ПІДТРИМКА І ОНОВЛЕННЯ

Яким би хорошим не був сайт, його слід періодично поповнювати

новою інформацією, щоб не втратити відвідувача. Підтримкою і

оновленням комерційних сайтів, як правило, займається теж фахівець: веб-

розробник. З одного боку це універсал, від якого потрібні знання як

працювати з графікою (поверхневе), хороші знання в області кодингу (html,

css) і знання мов програмування (поверхневе); з іншого боку веб-розробник

не має глибоких знань ні в області програмування, ні в області дизайну,

тобто не може замінити ні дизайнера, ні програміста при розробці

136

серйозного комерційного ресурсу. Підтримкою ж особистих проектів

доведеться займатися самостійно, правда, з часом, якщо ресурс хороший,

можуть з'явиться помічники-добровольці.

Але, відвідувача цікавить не лише нова інформація. Важливо також

підтримувати зв'язок з відвідувачами: спілкування на форумі або в гостьовій

книзі, які розташовуються на сайті, по можливості, відповідати на всі листи

відвідувачів.

При розвитку ресурсу іноді необхідно орієнтуватися на думку

відвідувача: запитувати у відвідувачів, в яких матеріалах вони зацікавлені,

що їм хотілося б побачити на сайті найближчим часом. Опитування можуть

допомогти в розвитку сайту.

Потрібно відстежувати за сайтами з подібною тематикою, і прагнути

бути на належному рівні. Відстеження за тенденціями в дизайні і новими

технологіями: те, що було добре декілька років тому, сьогодні може

виявитися застарілим і безглуздим, можливо прийде такий момент, коли

оформлення сайту доведеться змінити, і його начинку також.

НАЙПОШИРЕНІШІ ПОМИЛКИ ПРИ СТВОРЕННІ САЙТІВ:

1.Нерозбірливість

Занадто малий або великий розмір шрифтів;

низький контраст між шрифтом та фоном.

2.Неадекватна навігація (єдині стандарти навігації для всього

сайту)

Де знаходиться саме краще місце для розміщення меню? Це питання

постійно обговорюється серед веб-розробниками. Чи повинно бути

розташоване головне меню у верхній частині сторінки? Або краще

розмістити його зліва? У будь-якому випадку, меню має бути завжди на

одному і тому ж місці на всьому сайті. Користувачі повинні завжди знати,

як повернутися до інформації, яку вони вже бачили. Вони також мають бути

137

впевнені, що зможуть знайти інформацію, яку вони ще не прочитали.

Посилання на головну сторінку повинно бути на одному і тому ж місці

незалежно від того, на якій сторінці сайту відвідувач знаходиться.

3.Відомості щодо посилання

Користувачі мають наперед знати, куди приведе їх текстове посилання

або кнопка. Якщо посилання приведе до завантаження файлу, їх потрібно

проінформувати наперед, наприклад

«Назва товару» документ у форматі PDF (16 MB);

«Назва товару» інструкція для користувача (16MB – zip файл).

Для користувача зручною буде вказівка розміру файлу, який

завантажуватиметься.

4.Нестандартні посилання

Посилання — це головний інтерактивний елемент на сторінці.

Потрібно дотримувати загальноприйнятих правил про те, як має виглядати

посилання: потрібно виділяти посилання кольором і підкреслювати їх (і не

підкреслювати інший текст), виділяти переглянуті посилання, уникати

використання JavaScript або інших нестандартних технологій, не відкривати

посилання в новому вікні (окрім файлів ZIP, DOC, PDF та інших не веб-

документів), інформувати користувача про те, що він побачить при переході

по посиланню.

5.Інтро сторінка

Відвідувачі приходять на сайт, щоб знайти потрібну інформацію і

часто перше, що вони бачать, це інтро сторінка. В більшості випадків ця

ввідна сторінка не є корисною для відвідувача і не сумісна за стилем з

рештою частини сайту. В цілому, єдина мета інтро сторінки – додати певну

«крутизну» при вході на сайт. Кожна сторінка сайту, включаючи головну,

повинна бути інформативною і збігатися з основним стилем сайту.

6.Флеш

Сайти та інструменти навігації, що зроблені у флеші, можуть містити

138

низку проблем для користувачів.

7.Контент

Найбільшою проблемою є орфографічні та стилістичні помилки у

тексті. Веб-сторінки повинні бути короткими і зручними для перегляду на

моніторі.

8.Поганий пошук

Для повноцінного пошуку по сайту потрібно застосувати спеціальне

програмування, але це варто того, тому що пошук — фундаментальна

компонента людської поведінки в онлайні.

9.Несумісність браузерів

Багато веб-розробників не перевіряють свої сайти на сумісність з

альтернативними браузерами, хоча кожен десятий користувач в Інтернеті не

використовує Internet Explorer.

10.Складні форми

Користувачі часто скаржаться на недолік різних форм, які часто

містять велику кількість непотрібних питань. Тут можна порадити

залишити в опитувальниках тільки найважливіші питання, а інші зробити

необов'язковими для відповіді, максимально запровадити автозаповнення,

переводити курсор в перше поле форми, коли відкривається сторінка (це

економить один клік).

11.Відсутня контактна інформація або інформація про компанію

Багато сайтів в Інтернеті неначе створено анонімно. Телефонний

номер і адреса електронної пошти на сайті повинні бути обов'язково,

бажано ще розмістити фізичну адресу, тому що із скритною компанією

ніхто не захоче мати справи.

12.Сторінки фіксованої ширини

Тут дві проблеми:

на великих моніторах сторінка перетворюється на вузький стовпчик

тексту, а на маленьких може викликати незручну горизонтальну

139

прокрутку;

права частина сторінки може не поміститися на сторінку при

роздрукуванні на папері.

13.Неправильне масштабування фотографій

В електронній комерції, дуже важливо продемонструвати товар у всіх

подробицях. На сторінку слід винести фотографію навеликого розміру,

якщо користувач буде зацікавлений, то обов'язково повинна бути функція,

що відкриває цю фотографію в збільшеному розмірі. На жаль, на багатьох

сайтах на сторінку відразу викладаються великі зображення, що значно

гальмує завантаження сторінки.

Основи веб-дизайну

При створенні сайтів важливе значення відіграє дизайн. Веб-дизайн –

це дизайн, об’єктами якого є сторінки веб-сайтів. Як і в кожному напрямку

дизайну, для вдалої реалізації завдань веб-дизайну потрібно дотримуватись

принципів композиції, колористики та ергономіки, з якими ви знайомились

при створенні презентацій. У той же час, у веб-дизайні є свої особливості,

пов’язані зі специфікою сприйняття повідомлень з екрану монітора,

передавання даних з веб-сервера на комп’ютер клієнта та ін.

Виділяють такі базові елементи веб-дизайну:

лінії – підкреслюють важливий зміст, підсилюють читабельність сайту.

Використовуються як межі деякого елементу, розділові лінії між

елементами веб-сторінки, контури навколо елементів тощо;

форми – утворюються з використанням замкнених контурів та

тривимірних об’єктів. Є три основні типи форм: геометричні

(прямокутники, трикутники тощо), природні (листя, краплі та ін.),

абстрактні (іконки, символи тощо). Використовуються для

структурування даних, їх групування, передачі їх змісту, привернення

уваги до оформлення;

140

текстура (лат. textura – тканина) – використовується як фон та створює

ілюзію поверхні з каміння, тканини, деревини тощо. Текстури з ефектами

природних матеріалів надають емоційне забарвлення стилю сайта;

колір – використовується як фон, для розставлення акцентів, утворює

зображення, розділяє передній та задній план та ін.;

напрям – додає настрій, створює ілюзію сталості чи руху. Зображується з

використанням ліній або малюнків. У дизайні веб-сторінок переважає

горизонтальний, вертикальний або діагональний напрям.

Як вже зазначалось, важливе значення у веб-дизайні має стиль. Дизайн

сайту може бути спроектований у одному з наведених стилів (рис. 3.1).

Вибираючи стиль дизайну за кольоровою гамою, варто враховувати

особливості сприйняття кольору відвідувачами різного віку та статі:

темний стиль передбачає, що у оформленні сайту переважають темні

кольори. Такі сайти добре сприймає молодь, але вони здаються занадто

похмурими, тривожними для осіб старшого віку;

світлий стиль з переважаючими світлими кольорами легко

Рис. 3.1. Класифікації стилів дизайну сайтів

141

сприймається всіма категоріями відвідувачів, але дехто вважає світлі

сайти занадто простими;

однокольоровий стиль – це стиль оформлення, у якому переважає

один колір, відмінний від чорного та білого. Часто обраний колір є

елементом іміджу власника;

різнокольоровий стиль передбачає використання двох або більше

кольорів, що займають найбільшу площу на сайті. Різнокольоровий

стиль часто обирають при створенні сайтів для дітей.

Для тих, хто хоче знати більше

Класифікуючи дизайн сайтів за принципом використання графіки,

можна виділити такі групи стилів:

чистий – стиль сайтів, на яких графічні елементи є частиною

інформаційного наповнення, а не використовуються для оформлення.

Чистий стиль використовують на сторінках Інтернет-магазинів, де

кожне зображення є ілюстрацією того чи іншого виду товару;

стандартний – стиль сайтів, на яких деякі графічні елементи

використовують лише з метою оформлення сторінки, як правило, у

заголовку сайту;

художній – стиль сайтів, на яких графіка є декорацією до змісту й

основним елементом дизайну.

За розміщенням контенту у стилях дизайну сайтів вирізняють:

мінімалістичний – на сторінках сайтів цього стилю візуально

виділяється один головний об’єкт, який займає більшу частину площі

сторінки;

у дві колонки та у три колонки – найбільш розповсюджені стилі

дизайну, при використанні яких можна досягти зручного подання

основного та додаткового інформаційного матеріалу, системи навігації,

інтерактивних елементів сторінки тощо;

складний – стиль дизайну з великою кількістю інформаційних блоків,

142

розміщених на сторінці, що мають різний розмір. Такий стиль дизайну

часто використовують на головних сторінках порталів для надання

користувачам відомостей про різні види сервісів, доступні на порталі.

Найбільшою є класифікація стилів дизайну за тематичною ознакою.

Наведемо кілька прикладів стилів дизайну цієї класифікації:

стиль «Ретро» – у оздобленні сторінок використовують елементи

декору, предмети інтер’єру та інші атрибути, притаманні минулим

десятиліттям;

стиль «Гранж» (амер. розмов. grunge – дещо неприємне) –

асиметричне розміщення елементів на сторінці складає враження

хаотичної композиції, виконаної начебто недбало;

футуристичний стиль – у оформленні сторінки використовують

графічні елементи, що є атрибутами передбачуваного майбутнього:

роботи, високотехнологічні механізми тощо;

журнальний стиль – веб-сторінки оформлені за принципами дизайну

глянцевих журналів: великі заголовки, крупні високоякісні фотографії

та ін.;

мультяшний стиль – оформлення сторінок стилізовано під

мультфільми та комікси.

За тематичною ознакою стилів дизайну є набагато більше, оскільки

різноманітною є тематика інформаційних матеріалів і кожна тема може

знайти своє відображення у дизайні.

Особливе значення при виборі дизайну відіграє призначення веб-сайту,

а не лише його естетичне сприйняття. Будь-який відвідувач сайту завдяки

дизайну повинен швидко зрозуміти, чому присвячений сайт, легко знайти

корисні для себе інформаційні матеріали, інтуїтивно зорієнтуватися у

навігації сторінками сайту. Аналіз найбільш популярних веб-сайтів доводить,

що чим простіший дизайн, тим легше користувачу орієнтуватися на сайті.

Велика кількість графічних елементів може відволікати увагу від дійсно

143

корисних матеріалів, заради яких відвідувач потрапив на ваш сайт.

З огляду на ці та інші фактори, можна запропонувати такі правила

оформлення веб-сторінок:

Оберіть кольорову гаму для вашого сайту, враховуючи ваші

вподобання, тематику сайту та вподобання потенційних відвідувачів.

Використайте для оформлення не більше 2-3 кольорів.

При визначенні кольорової гами сторінки вибирайте контрастні

кольори для тексту та фону, щоб текст легше читався.

Розбивайте текст на абзаци, між якими зробіть збільшені відступи.

Виберіть розмір шрифту, при якому текст буде сприйматися комфортно

– не занадто дрібний та в міру крупний. Шрифт на заголовках зробіть

крупнішим від шрифту основного тексту. Вид шрифту зробіть

однаковим на всіх сторінках.

Вирівняйте заголовки по центру, а основний текст – по ширині.

Для структурування тексту використовуйте таблиці. Розміщуючи

фрагменти тексту та графічні зображення у таблицях, можна створити

цікаві композиційні рішення на веб-сторінках.

Не зловживайте флеш-анімацією, відео, музичними та графічними

елементами. Вони можуть відволікати увагу від корисних матеріалів та

уповільнювати завантаження сторінок.

Зробіть гіперпосилання для переходу між сторінками сайту, але не

розміщуйте на сторінках занадто багато гіперпосилань. Виділяйте

гіперпосилання кольором, щоб користувач бачив, що це посилання і які

з них він вже відвідував.

Зробіть логотип сайту, зображення або текст у заголовку

гіперпосиланням на головну сторінку сайту.

Створіть для відвідувачів мапу сайту для спрощення переходу на

сторінки з потрібними матеріалами.

144

Використання Веб-технологій в процесі створення реклами та

ПР - діяльності

Засоби розробки веб-сайтів

Веб-сторінки є текстовими файлами, розширення їх імен надається

відповідно до мови розмітки гіпертексту, що використана при розробці

сторінки. Як ви вже знаєте, веб-сторінки часто створюють з використанням

мови розмітки гіпертексту HTML. У файлів, створених мовою HTML,

розширення імен файлів htm або html. У файлах такого формату міститься

HTML-код сторінки, що складається з даних двох типів:

тексту, який буде відображатися на сторінці;

команд, що визначають розмітку тексту – його структуру, формат

фрагментів тексту, забезпечують вставлення нетекстових об’єктів на

сторінку та ін. Такі команди у мові HTML називають тегами (англ. tag –

ярлик, ознака).

Переглянути HTML-код веб-сторінки, що відкрита у вікні браузера

Internet Explorer, можна, виконавши Вигляд Перегляд HTML-кода. В

інших браузерах ця команда може бути Вигляд Початковий код

сторінки (Mozilla Firefox), Меню Сторінка Інструменти розробника

Джерело (Opera), Інструменти Див. джерело (Google Chrome) та ін.

На рис. 3.2 наведено зображення частини веб-сторінки сайту та

відповідний фрагмент HTML-коду.

Розробка веб-сторінок може здійснюватись з використанням різних

засобів:

1. текстових редакторів, у середовищі яких користувач може вводити текст

та теги. Для цього можна використовувати текстові редактори Блокнот,

Edit Plus, Homesite, HTML Pad та ін. Готову сторінку потрібно зберегти

та надати розширення імені файлу htm або html. Створення веб-сторінки

такими засобами передбачає обов’язкове знання мови розмітки текстів,

145

наприклад, HTML. Всю роботу з добору тегів розробник виконує

власноруч. Розробка сторінки здійснюється повільно, але завдяки

невеликому розміру файлу, в якому вона зберігається, така сторінка

швидко завантажується та відкривається у вікні браузера;

2. прикладних програм загального призначення, наприклад, з пакету

Microsoft Office, які можуть зберігати файли у форматі HTML. Як ви вже

знаєте, документи, створені в програмах Word 2007, PowerPoint 2007,

Publisher 2007 та інших можна зберігати, вибравши тип файлу Веб-

сторінка (*.htm, *.html). При цьому створюються веб-сторінки, у яких

застосування тегів для розмітки відбувається автоматично. Розробнику не

потрібно знати мову розмітки гіпертексту. Але файли, у яких зберігаються

такі сторінки, мають набагато більший обсяг, ніж файли, створені у

текстових редакторах. Причиною є велика кількість тегів, які описують

структуру і форматування документу та дублюються при застосуванні до

кожного окремого елементу сторінки;

Рис. 3.2. Зображення частини веб-сторінки сайту та відповідний фрагмент

HTML-коду.

146

3. спеціалізованих веб-редакторів – програм, що призначені для розробки

веб-сайтів. Популярними веб-редакторами є Adobe Dreamweaver,

Microsoft FrontPage, SharePoint Designer, WYSIWYG Web Builder,

HTMLArea та ін. Ці програми мають додаткові засоби для створення

статичних та динамічних веб-сторінок, при цьому не вимагають від

розробника знання мови HTML. Такі програми називають WYSIWYG-

редакторами (англ. What You See Is What You Get – що ви бачите, то ви й

отримуєте), створена їх засобами веб-сторінка буде виглядати так, як вона

сконструйована у редакторі. HTML-код сторінки більш коректний, ніж

при використанні, наприклад, програм пакету Microsoft Office, але теж

надлишковий;

4. систем управління веб-контентом WCMS (англ. Web Content

Management System – система управління веб-контентом), які надають

користувачам зручні інструменти для керування текстовим та графічним

наповненням веб-сайтів, додавання та видалення статей з інформаційними

матеріалами, створення системи навігації веб-сайтів та ін. Популярними

WCMS є системи Joomla, Wordpress, Drupal, MediaWiki, Mambo,

NUKE та ін. Системи управління вмістом веб-сайтів пропонують набори

шаблонів оформлення веб-сторінок та модулів, що роблять сайт

динамічним: форумів, чатів, стрічок новин, каталогів файлів, контролю

статистики тощо.

Названі засоби створення веб-сайтів можна встановити на локальному

комп’ютері. Створені у їх середовищі веб-сторінки після завершення

процесу розробки потрібно опублікувати в Інтернеті. У той же час,

існують WCMS, які одночасно з послугами з розробки веб-сайтів

надають послуги безкоштовного хостингу. Такими є системи uCoz,

Google Sites, Prom.ua, Ua7.biz та інші. У цих системах створення веб-

сайту здійснюється у режимі он-лайн відразу на сервері хостингу.

147

Автоматизоване створення веб-сайту

Створення веб-сайту засобами он-лайн системи керування веб-

контентом відбувається у кілька кроків:

1. Реєстрація облікового запису на сервері.

2. Вибір імені сайту та шаблону для його оформлення.

3. Створення сторінок сайту, системи навігації.

4. Заповнення сторінок контентом.

Розглянемо, як відбувається процес розробки веб-сайту засобами, що

безкоштовно надає користувачам веб-сервер Google. Відповідний сервіс має

назву Сайти Google.

Перш ніж розробляти сайт, потрібно створити акаунт Google. З цією

метою:

1. Відкрийте у вікні браузера головну сторінку сайту Google

(http://www.google.com.ua).

2. Виберіть гіперпосилання Увійти Створити акаунт зараз.

3. Заповніть поля форми Створити акаунт (рис. 4.76) на сторінці Облікові

записи Google. Виберіть кнопку Я погоджуюся. Створіть мій акаунт.

4. Активуйте ваш акаунт, використавши гіперпосилання у тексті листа, що

надійде до електронної поштової скриньки, на яку ви зареєстрували ваш

акаунт.

5. Виберіть гіперпосилання Увійти на веб-сторінці Акаунт Google у вікні

браузера, що відкриється після вибору гіперпосилання з електронного

листа.

6. Заповніть поля Електронна пошта та Пароль даними, які ви вводили

при створенні облікового запису.

7. Виберіть кнопку Увійти.

8. Виберіть гіперпосилання Домашня сторінка Google у нижній частині

веб-сторінки.

148

У результаті відкриється головна сторінка серверу Google, на якій ви

будете мати права користувача сервісів Google. Адреса, на яку

зареєстрований ваш обліковий запис, буде відображатися у верхній частині

веб-сторінки.

Для створення сайту потрібно:

1. Відкрити у вікні браузера головну сторінку сайту Google

(http://www.google.com.ua).

2. Вибрати у верхній частині сторінки гіперпосилання Ще Сайти.

3. Заповнити на сторінці Google Sites – безкоштовні веб-сторінки та вікі

поля Електронна пошта та Пароль даними вашого облікового запису,

якщо вони не заповнені. Вибрати кнопку Увійти.

4. Вибрати на сторінці Сайти Google кнопку Створити сайт.

5. Вибрати один з наведених шаблонів для створення сайту. За

замовчуванням пропонується шаблон Пустий шаблон.

Рис. 3.3. Форма Створити акаунт сторінки Облікові записи

Google

149

6. Заповнити поле Дати назву сайту. Наприклад, якщо ви створюєте сайт

вашого класу, то назва може бути Класне життя. Одночасно

автоматично буде запропонована URL-адреса головної сторінки сайту.

Вона матиме вигляд: https://sites.google.com/site/<назва_сайту>. Частина

назва_сайту не повинна містити літер кирилиці, а тому система пропонує

запис українських слів літерами англійського алфавіту без пробілів. Для

вказаної назви сайту системою буде запропонована адреса

https://sites.google.com/site/klasnezitta, але за бажанням її можна змінити.

URL-адреса головної сторінки сайту повинна бути унікальною.

7. Відкрити список Вибрати тему та вибрати тему оформлення сайту. За

замовчуванням пропонується тема Запустити за умовчанням. Наприклад,

виберемо тему Бейсбол (рис. 3. 4. ).

Рис. 3.4. Сторінка Створити сайт – Сайти Google

8. Увести символи в поле Введіть код, який Ви бачите на малюнку.

9. Вибрати кнопку Створити сайт.

У вікні браузера відкриється домашня сторінка вашого сайту. У

верхній частині сторінки буде відображатися вказана вами назва сайту, зліва

– панель навігації, у центральній частині – область для інформаційного блоку

сторінки з заголовком Домашня сторінка (рис. 3.5).

150

Рис. 3.5. Вигляд домашньої сторінки щойно створеного сайту

Панель навігації містить два гіперпосилання: Домашня сторінка та

Карта сайту. Карта сайту на цей момент містить посилання лише на

домашню сторінку.

Створення та налаштування веб-сторінок

Відразу після створення сайт містить лише одну домашню сторінку.

Для створення нової сторінки на сайті потрібно:

1. Вибрати кнопку Створити сторінку у верхній частині

вікна браузера.

2. Вибрати шаблон вмісту майбутньої сторінки (рис. 4.79):

Веб-сторінка – сторінка для розміщення тексту, зображень тощо. Такі

сторінки є інформаційними сторінками тематичних розділів.

Оголошення – сторінка для розміщення текстових повідомлень,

впорядкованих у хронологічному порядку, починаючи з останніх

введених. Кожне повідомлення може відображатися як окрема

інформаційна сторінка.

151

Картотека – сторінка для збереження посилань на завантажені файли,

впорядкованих по папках. Такі сторінки є сторінками-контейнерами,

що містять каталоги файлів.

Список – сторінка, на якій подаються структуровані дані як списки з

кількох полів. Списки можна сортувати за даними в кожному полі.

Рис. 3.6. Сторінка Створити нову сторінку

Наприклад, для створення сторінки Історія класу сайту Класне

життя (рис. 3.6) можна вибрати шаблон Веб-сторінка, для сторінки

Учителі та предмети – шаблон Список, Поетична творчість – шаблон

Оголошення, Навчальні матеріали – шаблон Картотека.

3. Ввести назву сторінки в поле Назва.

4. Вибрати розміщення сторінки в структурі сайту. Можна вибрати варіанти

Розмістити сторінку на верхньому рівні, Розмістити на сторінці <ім’я

сторінки> або Вибрати інше розташування. У першому випадку

гіперпосилання на сторінку буде розміщено в головному меню сайту, у

другому – воно з’явиться на вибраній сторінці. За вибору гіперпосилання

Вибрати інше розташування відкривається панель Виберіть сторінку,

152

на якій слід вибрати сторінку, з якою буде пов’язана нова сторінка.

Наприклад, сторінки Про нас, Навчання та Відпочинок можна

розмістити на верхньому рівні, сторінки Історія класу, Список класу та

Фотогалерея пов’язати зі сторінкою Про нас; Учителі та предмети,

Розклад уроків, Результати навчання, Навчальні матеріали – зі

сторінкою Навчання тощо.

5. Вибрати кнопку Створити сторінку.

Після створення сторінки вона відкривається у режимі редагування, а

панель навігації та мапа сайту автоматично доповнюються посиланнями нову

сторінку.

При створенні сторінки на основі шаблону Веб-сторінка її потрібно

заповнити матеріалами та зберегти. Це статична сторінка, на якій не

передбачається часто змінювати наповнення.

Сторінка на основі шаблону Оголошення буде оновлюватись

регулярно з появою деяких новин. Для додавання нового оголошення на

сторінці слід вибрати кнопку Новий запис , ввести текст

повідомлення та зберегти сторінку.

Сторінку на основі шаблону Картотека заповнюють, вибираючи

кнопку Додати файл . При цьому слід вибрати для

завантаження на сайт файл з локального комп’ютера. Для впорядкованого

зберігання файлів на сайті можна створювати папки. Для цього

використовують кнопку Перемістити до .

На сторінці з шаблоном Список потрібно вибрати один з

запропонованих шаблонів списку або створити нетиповий список, вибравши

відповідну кнопку та вказавши назву та тип даних кожного стовпця.

Команди зі списку кнопки Більше дій , що розміщена у

верхній частині вікна браузера, призначені для додаткових налаштувань:

зміни шаблону сторінки, видалення сторінок, керування доступом до

153

матеріалів сайту та ін.

Панель навігації та карта веб-сайту формуються автоматично при

створенні нових сторінок. Назви сторінок на панелі навігації розміщуються в

алфавітному порядку. Розміщення сторінок можна змінювати, виконавши

Карта сайту Керування сторінками та перетягнувши у схемі сайту

заголовок однієї сторінки на заголовок іншої, з якою потрібно пов’язати

сторінку.

Редагування веб-сторінок

Створену сторінку веб-сайту можна редагувати, наповнювати її

інформаційними матеріалами, змінювати модульну сітку тощо. Для переходу

до режиму редагування сторінок потрібно вибрати кнопку Редагувати

сторінку у верхній частині вікна браузера. Після цього у

вікні браузера з’являється меню та панель інструментів (рис. 4.82).

Рис. 4.82. Меню та панель інструментів редактора веб-сторінок

Меню містить команди, призначені для виконання операцій з

елементами веб-сторінки:

Вставити – для вставлення об’єктів на сторінку;

Формат – для форматування тексту на веб-сторінці;

Таблиця – для вставлення та редагування таблиць;

Компонування – для вибору модульної сітки інформаційного блоку

сторінки: у один, два, три стовпця, з лівою або правою бічною панеллю та

ін.

У режимі редагування робоча область сторінки містить поля заголовку

та інформаційного блоку, у які можна вводити текст з клавіатури або

вставляти з Буферу обміну. При зміні заголовка сторінки його текст

154

одночасно відобразиться на панелі навігації. Текст у інформаційному блоці

сторінки можна форматувати, використовуючи елементи керування панелі

інструментів.

У ході редагування сторінки час-від-часу виконується автоматичне

збереження чернетки. По завершенню редагування зміни потрібно зберегти,

вибравши кнопку Зберегти у верхній частині сторінки.

Вставлення об’єктів на сторінку

На веб-сторінку можна вставити різні об’єкти: зображення,

гіперпосилання, списки веб-сторінок, горизонтальні лінії, документи, що

створені службами Google та ін.

При вставленні зображення на веб-сторінку варто враховувати формати

файлів зображень. З особливостями форматів графічних файлів ви

знайомились у 9 класі. Фотографії для розміщення на веб-сторінках

найчастіше зберігають у файлах формату JPG. Анімовані зображення, як

правило, містяться у файлах формату GIF. Їх часто розміщують на веб-

сайтах для надання емоційного забарвлення сторінці. Спеціально для

розміщення растрових зображень у мережі був розроблений формат PNG.

Якщо зображення, що потрібне вам для розміщення на веб-сторінці,

зберігається у файлі іншого формату, його варто конвертувати в один з

названих, використовуючи засоби графічного редактору.

Для вставлення зображення на веб-сторінку потрібно:

1. Виконати Вставити Зображення.

2. У вікні Додати зображення (рис. 4.84) вибрати джерело зображення:

Завантажені зображення – вставити зображення, що вже розміщено

на сайті, або вставити зображення з файлу, що міститься на

локальному комп’ютері, вибравши кнопку Вибрати файл;

Веб-адреса (URL) – вставити зображення, що міститься за вказаною

URL-адресою в Інтернеті.

155

3. Вибрати потрібний файл із зображенням або ввести його URL-адресу.

4. Вибрати кнопку ОК.

При виборі вставленого зображення під ним відкривається панель

редагування, яка містить команди розміщення та встановлення розміру.

Використовуючи гіперпосилання на панелі можна розмістити зображення: L

– по лівому краю, С – по центру, R – по правому краю. Можна встановити

один з розмірів зображення: S – маленький, М – середній, L – великий або

Оригінальний.

Вставлене на веб-сторінку зображення автоматично пов’язується

гіперпосиланням з файлом, у якому міститься зображення. При виборі цього

гіперпосилання відповідне зображення у повному розмірі відкривається у

вікні браузера. Для зміни об’єкту для переходу слід використати

гіперпосилання Змінити на панелі редагування у рядку Перейти за

посиланням.

Використовуючи меню Вставити (рис. 4.86) на веб-сторінку можна

вставити об’єкти, створені з використанням сервісів Google (карти,

календарі, документи, презентації, електронні таблиці, форми для

опитування) та фото сервісу Picasa (фотографії та слайд-шоу). Всі ці об’єкти

вставляються на сторінку з використанням гаджетів (англ. gadget – засіб,

пристосування) – невеликих програм, що розміщуються на веб-сторінках та

призначені для відтворення деяких специфічних даних.

Відео можна вставляти на веб-сторінку з одного з двох веб-ресурсів:

Відео Google або YouTube. Для цього потрібно виконати Вставити

Відео, вибрати джерело відеоматеріалів, вставити URL-адресу

відеофрагменту та вибрати кнопку Зберегти. На веб-сторінку буде вбудована

панель гаджету із засобами відображення відео.

156

Гіперпосилання на веб-сторінку з цього сайту або на інший ресурс

можна вставити, виконавши Вставити Посилання і вибравши у вікні

Створити посилання (рис.

3.7), що відкрилося, об’єкт,

на який буде здійснюватись

перехід при виборі

гіперпосилання. При цьому

створене посилання буде

пов’язано з назвою сторінки

або URL-адресою ресурсу.

Гіперпосилання також

можна пов’язати з будь-

якими текстовими

фрагментами або

зображеннями, що містяться на веб-сторінці. Для цього потрібно виділити

фрагмент, вибрати кнопку Посилання на панелі інструментів та

вибрати об’єкт для переходу – існуючу сторінку цього сайту або URL-адресу

іншого ресурсу.

Файли різних форматів (флеш-анімація, звук та ін.), для яких може

бути недоступним вставлення на веб-сторінки, можна завантажити на сайт.

Завантажені файли зберігаються на сервері, а на веб-сторінці в розділі

Вкладені файли розміщуються гіперпосилання, вибравши які можна

зберегти файл на локальному комп’ютері, видалити або переглянути, якщо

формат файлу збігається з форматом документів Google. Для завантаження

файлу на сервер потрібно вибрати в нижній частині сторінки гіперпосилання

Вкладені файли, вибрати кнопку Вибрати файл та вибрати у вікні

Відкриття файлу потрібний файл на локальному комп’ютері. Після вибору

кнопки Відкрити файл автоматично завантажується на сервер, його ім’я та

Рис. 3.7. Вікно Створити посилання

157

відповідні гіперпосилання Видалити, Перегляд, Завантажити

відображаються у нижній частині веб-сторінки. Зауважимо, що на домашню

сторінку завантаження файлів не можливе.

При виборі файлів для завантаження потрібно звертати увагу на їх

розміри та перед завантаженням здійснювати конвертування аудіо та відео

файлів в один з форматів, який передбачає стиснення даних, наприклад, MP3

- для аудіо файлів, AVI, МР4 – для відео файлів.

Огляд технологій та сервісів Веб 2.0

Останнім часом швидко розвиваються сервіси Інтернету, які отримали

узагальнену назву сервіси Веб 2.0.

Терміном Веб 2.0 позначають кілька технологій, на основі яких

розробляються сучасні веб-ресурси. Такими технологіями є:

AJAX (англ. Asynchronous JavaScript and XML – aсинхронний

JavaScript та XML, мови програмування та розмітки веб-сторінок) –

технологія побудови веб-сторінок, при використанні якої можливе

динамічне перезавантаження частини вмісту веб-сторінки при

перегляді її у вікні браузера;

RSS (англ. Really Simple Syndication – дійсно просте

об’єднання) – технологія експорту гіпертексту з одних

ресурсів на інші, що використовується для отримання узагальнених

коротких повідомлень з сайтів, які цікавлять користувача

– стрічок новин;

FOAF (англ. Friend of a Friend – друг друга) – технологія,

що забезпечує користувачам можливість оформлювати підписку на

отримання нових матеріалів від тих користувачів, дані яких занесені до

так званих «списків друзів»;

трекбек (англ. track back – шлях назад) – технологія надсилання

повідомлення на сервер про встановлення гіперпосилання на деякий

158

ресурс цього сервера та автоматичного формування зворотного

гіперпосилання та ін.

Класичні веб-ресурси, які тепер називають Веб 1.0 (статичні веб-

сторінки, форуми, чати та ін.), функціонують на основі того, що розробляє

ресурс одна особа – розробник, а користується інша – користувач, наповнює

ресурс інформаційними матеріалами автор, а користувач є лише читачем цих

матеріалів. На інформаційні матеріали розповсюджується авторське право.

Єдиний спосіб отримання цих матеріалів – відкрити сторінки веб-сайту, на

якому цей матеріал розміщений. Ресурси Інтернету використовуються, в

основному, як джерело інформаційних матеріалів.

На відміну від ресурсів Веб 1.0, сервісам Веб 2.0 притаманні такі

особливості:

веб як платформа – ресурси Веб 2.0 використовуються для створення

документів (презентацій, електронних таблиць, флеш-проектів тощо)

які можна зберегти як на локальному комп’ютері, так і он-лайн. Багато

ресурсів Веб 2.0 розробляються як програми, що працюють на веб-

сторінках. Вони отримали назву веб-додатки. Їх розміщення в мережі

звільняє користувача від потреби встановлення відповідних програм на

локальний комп’ютер. Прикладом є використання он-лайн словників та

перекладачів, доступ до яких можна отримати не лише з комп’ютера, а

й з мобільних пристроїв (комунікаторів, смартфонів та ін.), що мають

доступ до мережі;

mash-up (англ. mash-up – змішування) – функціональність ресурсів

Інтернету розширюється за рахунок додавання нових сервісів до вже

існуючих, попередні розробки знаходять застосування у нових

ресурсах. Так, на багатьох веб-сторінках можна побачити гаджети для

відтворення відео, при цьому самі відео фрагменти та механізми

керування ними містяться на інших веб-ресурсах;

159

«колективний розум» – користувачі беруть активну участь у

створенні та оцінюванні контенту ресурсу, спільно реалізують певні

проекти, а не лишаються пасивними споживачами чужого контенту.

Прикладом є веб-енциклопедія Вікіпедія, вміст якої створюється та

покращується спільними зусиллями усіх зацікавлених користувачів;

фолксономія (англ. folk – народний, taxonomy – таксономія, принцип

упорядкування) – народна класифікація, практика колективного

розподілу даних по категоріях з використанням ключових слів – тегів,

які користувачі ресурсу добирають самостійно для позначення вмісту

контенту;

веб-синдикація – ресурси Веб 2.0 динамічні, окремі елементи вмісту

мають власні URL-адреси, а тому на них можна встановити

гіперпосилання та написати коментар. За рахунок використання

технологій RSS та FOAF для перегляду оновленого вмісту сайтів, на

які оформлена підписка, або ресурсів користувачів зі списку друзів

можна не відвідувати самі сайти, а слідкувати за їх змінами з

використанням стрічок новин;

соціалізація – використання сервісів Веб 2.0 сприяє утворенню

створенню спільнот у мережі з метою обговорення деяких питань та

спільної роботи над проектами, при цьому можливість виконання

індивідуальних налаштувань, створення власного профілю користувача

вирізняє кожну особистість поміж інших.

Як наслідок соціалізації сервіси Веб 2.0 отримали назву соціальних.

Призначенням цих сервісів є створення умов для організації спільної

діяльності та для спілкування користувачів Інтернету.

Соціальні сервіси можна класифікувати за видами діяльності

користувачів у мережі. Назвемо окремі види діяльності та відповідні сервіси

Веб 2.0 (табл. 3.1).

160

Таблиця 3.1.

Приклади сервісів Веб 2.0 за видами діяльності користувачів

Вид

діяльності

Сервіси Веб 2.0,

приклади ресурсів Опис сервісу

Пошук даних

Соціальні пошукові системи:

Флексум (http://flexum.ru),

Open Directory Project

(http://www.dmoz.org),

Квінтура (http://quintura.ru)

Користувачі заповнюють

пошукові бази даних

адресами та описом цікавих

ресурсів Інтернету,

позначають їх тегами,

створюючи перелік

ресурсів, у межах якого

можна здійснювати пошук.

Сформовані списки

ресурсів для пошуку

можуть розміщуватись на

веб-сторінках для

здійснення пошуку

потрібних користувачу

даних лише з ресурсів

запропонованого списку

Створення

колективних

каталогів

посилань

Народні класифікатори

(служби соціальних закладок):

БобрДобр (http://bobrdobr.ru),

Делішес (http://del.icio.us),

Memori.ru (http://memori.ru)

Користувачі створюють

закладки на різні ресурси

Інтернету, позначаючи їх

тегами. При потребі знайти

ресурс, що містить матеріал

з певної теми, достатньо на

сайті сервісу вибрати

відповідні теги з повного

161

переліку, і з позначених

ресурсів буде побудований

список посилань

Спільна

розробка

нових

інформаційних

матеріалів

Вікі-проекти:

ВікіОсвіта

(http://www.eduwiki.uran.net.ua),

Веб-енциклопедія Києва

(http://wek.kiev.ua),

Вікісловник

(http://uk.wiktionary.org)

Користувачі сайту після

реєстрації мають

можливості створювати

нові веб-сторінки,

розміщуючи на них

інформаційні статті з

текстовим та

мультимедійним вмістом,

редагувати власні

матеріали та статті,

створені іншими

користувачами,

переглядати історію

редагувань, пов’язувати

гіперпосиланнями сторінки

цього сайту та

встановлювати посилання

на зовнішні ресурси,

обговорювати розміщений

матеріал

Веб-хостинги з вбудованими

системами керування

контентом:

uCoz (http://www.ucoz.ua),

Сайти Google

Користувачі можуть

створювати веб-сайти та

наповнювати їх контентом

безпосередньо на серверах

веб-хостингу. Веб-сторінки

162

(https://sites.google.com),

Блоги I.ua (http://blog.i.ua)

створюються на основі

готових шаблонів.

Відвідувачі сайтів, як

правило, мають можливість

залишати коментарі на веб-

сторінках для висловлення

власних думок щодо вмісту

сайту

Он-лайн офіси:

Документи Google

(https://docs.google.com),

Toffix.Ru (http://toffix.ru),

Feng Office

(http://www.fengoffice.com)

Користувачі можуть

створювати та зберігати

електронні документи в

Інтернеті. Документ

одночасно можуть

переглядати та редагувати

кілька користувачів, для

яких встановлені відповідні

дозволи автором документа

Формування

карт знань

Карти знань:

Gliffy (http://www.gliffy.com),

Bubbl.us (http://bubbl.us),

Mapul

(http://www.mapmyself.com)

Користувачі у режимі он-

лайн можуть створювати та

редагувати карти знань

(когнітивні карти) –

анімовані графічні

зображення, що

візуалізують зв’язки між

об’єктами певної

предметної області

Зберігання

документів

Соціальні медіа-сховища:

он-лайн фотоальбом Фламбер

Користувачі мають

можливість зберігати на

163

різних видів

для спільного

користування

(http://flamber.ru), збірка відео

Рутьюб (http://www.rutube.com),

збірка документів різних

форматів Scribd

(http://www.scribd.com), збірка

аудіо матеріалів Bee.fm

(http://www.bee.fm )

сервері власні документи,

позначати їх тегами,

відтворювати в режимі он-

лайн документи, графічні

зображення, презентації,

відеоролики інших

користувачів, що розміщені

на сервері медіа-сховища,

залишати власні коментарі.

Забезпечується можливість

доступу до них із різних

місць і різними

користувачами, зручного

пошуку, спільного

використання документів,

включення документів до

вмісту сайтів.

Файлообмінні системи

(файловий хостинг):

Shareua.Com

(http://www.shareua.com),

Upload.Com.Ua

(http://upload.com.ua),

Fileshare (http://fileshare.in.ua)

Користувачі мають

можливість завантажувати

на сервер для зберігання

файли різних типів. Кожен

файл отримує власну URL-

адресу. За наявності адреси

інші користувачі можуть

завантажити відповідний

файл з сервера на свій

локальний комп’ютер.

Завдяки цьому

164

здійснюється обмін

файлами

Організація та

планування

індивідуальної

та спільної

проектної

діяльності

Он-лайн календарі:

Календар Google

(http://www.google.com/calendar),

Яндекс.календарь

(http://calendar.yandex.ru)

Користувачі мають

можливість фіксувати у он-

лайн календарі заплановані

події для організації

індивідуальної та спільної

діяльності, отримувати

повідомлення про

наближення часу події,

залишати коментарі щодо

кожної події.

Органайзери:

Organizeit.ru

(http://organizeit.ru),

Business it online

(http://www.businessitonline.com)

Он-лайн органайзери

об'єднують кілька функцій

для організації діяльності:

календар, адресну книгу,

записник, програму для

планування завдань,

систему нагадування про

події з використанням

електронної пошти, ІМ-

месенджера або SMS.

Користувачам надається

можливість спільно

редагувати записи та

використовувати названі

засоби

Он-лайн менеджери проектів: Веб-додатки призначені для

165

ZohoProject

(http://projects.zoho.com),

EasyProjects

(http://www.easyprojects.net)

надання групам

користувачів послуг з

управління проектами, їх

планування, спілкування у

процесі виконання робіт,

спостереження за ходом

проекту, підготовки звітів

тощо.

Визначення

географічного

положення та

прокладання

маршрутів

Геосервіси:

Карти Google

(http://maps.google.com),

Панораміо

(http://www.panoramio.com),

Google Планета Земля

(http://earth.google.com)

Користувачі можуть

знаходити об’єкти на мапі

земної поверхні, визначати

їх географічні координати,

пов’язувати фотографії з

об’єктами або

координатами, коментувати

їх, прокладати маршрути

через визначені пункти,

переглядати супутникові

фотографії поверхні Землі

тощо.

Спілкування

Блоги (англ. web log –

мережний журнал) – мережні

щоденники:

Україньска блогосфера

(http://blogosphere.com.ua),

Blogoreader

(http://blogoreader.org.ua),

Блог газети «Українська

Блоги – це веб-сайти, що

створюються для

розміщення повідомлень з

висловленням своїх думок,

міркувань щодо тих чи

інших подій, презентації

власної творчості тощо.

Повідомлення у блозі

166

правда»

(http://blogs.pravda.com.ua)

мають власні URL-адреси,

тому їх можна знайти

засобами пошукових

систем. Кожен користувач

Інтернету може залишити

свій коментар на

повідомлення у блозі, якщо

це дозволено блогером –

автором блогу.

Ресурси соціальних мереж:

Connect.ua (http://connect.ua),

PROFEO (http://www.profeo.ua),

ВКонтакте (http://vkontakte.ru),

Мой Мир@mail.ru

(http://my.mail.ru)

Сайти, що призначені

створювати умови для

спілкування групі

користувачів, об’єднаних

спільними інтересами,

уподобаннями, місцем

навчання, роботи,

відпочинку тощо. У ході

реєстрації та участі в

обговореннях користувачі

наповнюють сайт змістом.

Сайти соціальних мереж

мають засоби пошуку

облікових записів

учасників мережної

спільноти та обміну

повідомленнями між ними.

При всій популярності сервісів Веб 2.0 потрібно пам’ятати про

проблеми, пов’язані з їх поширенням. У наслідок доступності цих сервісів

167

ресурси Інтернету заповнюються неякісними інформаційними матеріалами,

що знижує довіру до електронних джерел. Масово порушуються авторські

права на об’єкти інтелектуальної праці. Можливість висловлювати думки

анонімно знімає моральну відповідальність за зміст повідомлень. Крім того,

реєстрація на ресурсах соціальних мереж може призвести до незаконного

використання приватних даних користувачів.

Цікаві факти з історії

Поняття Веб 2.0 з’явилося у 2004 році на мозковому штурмі

видавництва O’Reilly Media і компанії

MediaLive International. Керівник

видавництва О'Рейлі уперше опублікував

цей термін у своїй статті «Tim O'Reilly -

What Is Web 2.0» від 30 вересня 2005

року. Він не дав означення цьому поняттю, а пов'язав його з появою великої

кількості сайтів, об'єднаних деякими загальними принципами, з загальною

тенденцією розвитку Інтернет-спільноти, і назвав це явище Веб 2.0, на

противагу «старому» Веб 1.0.

Вікі-технології

У числі сервісів Веб 2.0 особливе місце займають вікі-проекти.

Основне їх призначення – накопичення та структуроване зберігання

інформаційних матеріалів з можливістю редагування та обговорення цих

матеріалів групами користувачів. Найвідоміший з вікі-проектів – вільна

багатомовна веб-енциклопедія Вікіпедія, з особливостями використання якої

у навчальному процесі ви знайомились у 10 класі.

Вікі-проекти розроблені на основі технології побудови веб-сайтів Wiki

– системи зберігання та структурування бази знань, виведення їх у

гіпертекстовому форматі, забезпечення навігації та пошуку. Вікі-технології

168

надають користувачу такі можливості:

створити нову сторінку з даними (статтю) може кожен відвідувач вікі-

проекту, зареєстрований в системі, при цьому дозвіл на перегляд і

редагування сторінки може бути наданий лише певній групі

користувачів;

кожна стаття має власне ім’я, унікальне у межах вікі-проекту, яке

використовується для встановлення гіперпосилання на неї;

можливе одночасне опрацювання статті у вікі-проекті кількома

користувачами;

можливе багаторазове редагування статті вікі-проекту із збереженням

історії редагування;

відображення зміни у статтях відбувається відразу після збереження

відредагованої сторінки;

можливе повернення до попередніх версій статті, якщо зміни, на думку

автора статті чи адміністратору проекту, погіршили її якість;

користувачу надаються зручні засоби для форматування символів,

вставлення таблиць, зображень та інших мультимедійних об’єктів,

створення гіперпосилань;

широко використовується

механізм міток-тегів для

об’єднання матеріалів веб-

сторінок проекту по

категоріях та легкого

пошуку даних у базі знань;

створення нової статті

здійснюється шляхом

створення гіперпосилання

на неї у будь-якій існуючій статті та ін.

169

Наразі з використанням вікі-технологій розроблені енциклопедичні

ресурси, наприклад OpenWiki (http://www.openwiki.org.ua) – проект вільної

української енциклопедії, Майдан Вікі (http://www.maidan.org.ua/wiki) –

політична енциклопедія, Веб-енциклопедія Києва (http://wek.kiev.ua/uk)

тощо та ресурси деяких громадських, освітніх, політичних організацій,

наприклад, ЗапоВікі (http://wiki.ciit.zp.ua) –мережне об'єднання учасників

навчально-виховного процесу Запорізької області, Родовід

(http://uk.rodovid.org) – багатомовне генеалогічне дерево, Вікі

Кіровоградського державного педагогічного університету ім.

В.Винниченка (http://wiki.kspu.kr.ua) та інші.

Вікі-проекти розробляються з використанням програмного

забезпечення, яке отримало назву вікі-движок. Популярними

вікі-движками є MediaWiki (http://www.mediawiki.org/wiki/MediaWiki/uk),

DokuWiki (http://www.dokuwiki.org), PmWiki

(http://www.pmwiki.org/wiki/PmWikiUk/PmWikiUk), Tiki Wiki CMS

Groupware (http://info.tiki.org) та ін. Вікі-движки можуть бути встановлені на

серверах в Інтернеті або на локальних комп’ютерах. Створити власний вікі-

проект в Інтернеті можливо, наприклад, на серверах із встановленими вікі-

движками Wikia (http://ru.wikia.com/wiki/Викия), Wikispaces

(http://www.wikispaces.com), Wikihost.org (http://www.wikihost.org) та ін.

Веб-спільноти

Соціалізація сервісів Веб 2.0 знаходить своє відображення у тому, як

активно користувачі сервісів беруть участь у обговоренні різноманітних

матеріалів, залишаючи свої коментарі, спілкуються один з одним,

відслідковують новини, що з’являються на улюблених ресурсах. Як наслідок

з груп користувачів Інтернет-ресурсів утворюються веб-спільноти.

Найчастіше це групи людей, що не пов’язані офіційними відносинами і,

можливо, не знайомі особисто один з одним. Їх об’єднує особистий чи

170

професійний інтерес до теми, навколо якої проводиться обговорення. Метою

веб-спільноти є обмін знаннями та досвідом, взаємонавчання, створення

нових знань і знаходження шляхів розв’язання проблем.

Кожен вид веб-спільнот має свої особливості. Вони відрізняються

чисельністю, віком та професією учасників, специфікою інформаційного

наповнення веб-ресурсу.

Спільноти чатів, як правило, популярні серед молоді, що спілкується

на довільні теми. Склад спільноти чату швидко змінюється. Обговорюються,

як правило, короткочасні проблеми або спілкування зведено до обміну

враженнями щодо останніх подій. Для інформаційного наповнення чатів

характерні неструктурованість повідомлень, коротка тривалість збереження

матеріалів обговорень, неможливість дізнатися про хід дискусій, що

відбулися за відсутності користувача у чаті.

Спільноти форумів утворюються з метою обговорення питань,

найчастіше, у межах визначеної теми, часто професійного спрямування. У

171

ході обговорень, як правило, висловлюються думки щодо повідомлень автора

теми та коментарів інших членів спільноти. Інформаційне наповнення

форумів структуроване, зберігається тривалий час, подається у зручній

формі. У спільноті реалізована система оцінювання активності учасників

обговорень та можливість отримання автором теми повідомлень про нові

публікації у форумі. Розроблені правила спілкування у форумах, за

дотриманням яких слідкують модератори. Існує механізм обмеження доступу

до обговорень. Для спільнот форумів характерне об’єднання при обговоренні

певних проблем та зміна складу при розгляді іншої проблеми.

Спільноти блогів утворюються для спілкування за темою, що

запропонована блогером та оголошена у назві блогу. У ході обговорень, як

правило, висловлюються думки щодо повідомлень автора блогу. Читачі

блогу можуть оцінювати якість повідомлень та коментарів до них.

Обговорення у блозі має найчастіше лінійну структуру. Повідомлення та

коментарі до них зберігаються тривалий час. Реалізовані засоби отримання

членами спільноти сповіщень про публікацію нових повідомлень у блозі.

Правила спілкування та доступ до матеріалів блогу встановлює автор. Різні

блоги можуть бути зв'язані гіперпосиланнями за технологією «трекбек».

Служби, що надають хостинг для блогів, створюють власні внутрішні

механізми, що сприяють поширенню зв'язків і утворенню спільнот серед

блогерів. Сукупність блогів мережі називають блогосферою.

Вікі-спільноти утворюються, як правило, з метою розробки якісного

інформаційного наповнення ресурсу, створення так званої «мережі знань». У

ході обговорень уточнюються формулювання понять, формується стиль

енциклопедійних та довідникових статей, доповнюються посилання на

джерела даних та на зовнішні ресурси тощо. Вікі-сайти часто

використовують для організації навчальних проектів, дистанційного

навчання, що сприяє утворенню освітніх спільнот. Інформаційні матеріали

спільноти добре структуровані, пов’язані багаточисельними зв’язками.

172

Правила спілкування та доступ до матеріалів вікі-спільноти встановлюють

члени спільноти в ході обговорень.

Соціальні мережі, що утворені на основі веб-ресурсів, формуються, як

правило, на основі особистого знайомства членів спільноти та подальшого

розширення мережі знайомств. Об’єднання у спільноти здійснюється на

основі особистих та професійних інтересів (рис. 4.90). Інформаційне

наповнення слабо структуроване. Статус членів спільноти та склад

адміністрації формуються на основі активності у обговореннях.

Блоги. Різновиди блогів

Сервіс мережних щоденників – блогів – став альтернативою

персональним веб-сайтам. Як і персональний сайт, блог використовується

для висловлення особистої позиції власника, але у блогах важливою

частиною є коментарі відвідувачів, їх діалог з автором блогу.

Рис. 3.8. Сторінка блогу

Блог побудований як стрічка повідомлень, розміщених на веб-сторінці у

хронологічному порядку, до яких відвідувачі блогу можуть залишати свої

коментарі. Останні повідомлення автора розташовуються, як правило, у

173

верхній частині веб-сторінки, коментарі до повідомлень – під повідомленням

(рис. 3.8.). У тексті повідомлення можна розміщувати мультимедійні

фрагменти. У кожного повідомлення блогу є заголовок та власна URL-

адреса.

Для блогів характерні:

короткі повідомлення;

регулярне оновлення інформаційного наповнення;

своєрідний діалог між автором та читачами;

можливість отримання сповіщень про публікацію нових повідомлень;

наявність єдиної для усіх повідомлень ідеї, що оголошена у назві блогу.

Блоги можна класифікувати за різними ознаками.

Залежно від авторства блоги можуть бути:

авторський – публікувати повідомлення у блозі може лише одна особа

– блогер, відвідувачі можуть лише залишати коментарі на

повідомлення;

колективний – публікувати повідомлення у блозі може група осіб за

правилами, визначеними автором блогу;

корпоративний – публікувати повідомлення у блозі може група

співробітники однієї організації, всі вони є авторами блогу.

Залежно від мети створення розрізняють блоги:

особистий – аналог особистого щоденника, містить опис поточних

подій та пов’язані з ними міркування автора;

тематичний – містить повідомлення з однієї тематики;

бізнес-блог – створюється для просування певного товару або послуги,

містить рекламу, огляд продукції, коментарі тощо;

суспільний – створюється з метою спілкування з колегами або

клієнтами, громадою;

174

освітній – створюється з метою спілкування учасників навчального

процесу та ін.

За типом повідомлень блоги поділяються на:

текстові – блоги, основним видом повідомлень у яких є текстові

повідомлення;

фотоблоги – блоги, що містять добірки фотографій;

музичні – блоги, основним вмістом яких є музичні записи;

блогкасти або подкасти (iPod – портативний програвач, англ.

broadcast – передача, мовлення) – блоги, вмістом яких є аудіофайли,

надиктовані та опубліковані у мережі автором;

відеоблоги – основний вміст блогів складають відеоматеріали.

Ведення блогу передбачає наявність програмного забезпечення, що

призначене для додавання та редагування повідомлень, публікації їх у

мережі. Таке програмне забезпечення називається движком

блогу і є різновидом систем управління веб-контентом.

Популярними движками для блогів є Drupal

(http://drupal.org), WordPress (http://wordpress.org),

Textpattern (http://textpattern.com) та ін. Движок блогу може

бути розміщений на сервері автора або в одній із он-лайн

служб, що надають місце спеціально для блогів.

Блоги можна створити на сайтах Blog.net.ua (http://blog.net.ua),

Блоги@Mail.Ru (http://blogs.mail.ru), Blogger (http://blogger.com) та інших.

Подальшим розвитком ідеї блогів стало створення мережі мікроблогів

Twitter (англ. tweet – щебетати, базікати) (http://twitter.com). Повідомлення у

цій мережі називають твітами. Їх можна надсилати, використовуючи веб-

інтерфейс, програми-клієнти або SMS. Унаслідок простоти надсилання

повідомлень і швидкості розповсюдження новин мережу Twitter називають

новим видом ЗМІ, а деякі періодичні видання мають своє представництво у

цій мережі. Слідкувати за новими повідомленнями з різних тем в

175

українському секторі Twitter можна, використовуючи сервіс Twitwi

(http://ua.twitwi.net).

Внаслідок поширення соціальних сервісів виникла потреба в

об’єднанні повідомлень з різних мереж на одному сайті. Таку можливість

надає сервіс FriendFeed (англ. friend – друг, feed – живлення)

(http://friendfeed.com). У режимі реального часу для зареєстрованого

користувача збираються на одній сторінці – каналі – нові надходження від

користувачів різних соціальних мереж, блогів, мікроблогів та інших сервісів

Веб 2.0, на повідомлення яких користувачем оформлена підписка.

Створення блогу. Публікація повідомлень

Розглянемо процес створення блогу на прикладі сервісу Blogger

(http://blogger.com). Для користування ним потрібно мати акаунт Google.

Для створення блогу потрібно:

1. Відкрити у вікні браузера головну сторінку сервісу Blogger

(http://blogger.com).

2. Ввести дані вашого облікового запису Google.

3. Вибрати на сторінці Blogger: Панель інструментів гіперпосилання

Створити блог.

4. Увести у поле Заголовок блогу

назву блогу (рис. 4.92).

5. Заповнити у полі Адреса блогу

(URL) частину URL-адреси блогу.

Повна URL-адреса матиме вигляд

http://адреса.blogspot.com, де

адреса – уведений користувачем

текст.

6. Вибрати гіперпосилання

176

Перевірити доступність для перевірки адреси на унікальність. За потреби

змінити адресу.

7. Вибрати гіперпосилання Продовжити.

8. Вибрати початковий шаблон

оформлення блогу із

запропонованих. Вибрати гіперпосилання Продовжити.

9. Вибрати на сторінці Blogger: Готово відповідне гіперпосилання для

подальших дій:

вже зараз розпочати створення дописів – для створення та публікації

першого повідомлення у блозі. Така сама дія буде виконана при виборі

гіперпосилання

Початок ведення

блогів;

налаштувати дизайн

блогу – для вибору

шаблону оформлення,

фону, розмітки

сторінки, кольорової

гами, шрифтів та ін.;

розширені параметри налаштування – для зміни домену та

імпортування існуючого блогу у поточний.

За вибору першого із названих гіперпосилань відкриється сторінка

Blogger: Назва блогу – Створити публікацію, де Назва блогу – назва, яку

було введено користувачем (рис. 3.9). Для створення повідомлення слід

увести його заголовок у відповідному полі та текст у робочій області. Для

редагування і форматування повідомлень використовується панель

інструментів.

Нижче робочої області розміщено поле Мітки для цієї публікації. У

цьому полі пропонується ввести ключові слова – мітки, що характеризують

Рис. 4.92. Сторінка Blogger: Назвіть ваш блог

177

зміст повідомлення. За цими мітками повідомлення може бути знайдене та

проіндексоване пошуковими машинами.

Після введення тексту повідомлення його слід опублікувати, вибравши

гіперпосилання Опублікувати допис. За вибору гіперпосилання Зберегти

зараз повідомлення буде збережено, але не відобразиться на сторінці блогу.

Автор може переглянути або відредагувати опублікований допис,

вибравши відповідне гіперпосилання на сторінці, що відкриється. За вибору у

верхній частині сторінки гіперпосилання Дивитися блог буде відкрита

сторінка з повідомленнями блогу.

Налаштування та адміністрування блогу

Для створення нового повідомлення слід вибрати гіперпосилання Нова

публікація у верхній частині веб-сторінки блогу, а для зміни оформлення –

гіперпосилання Дизайн. В обох випадках здійснюється перехід на сторінку

налаштувань блогу (рис. 3.9), що має кілька вкладок. Кожна з вкладок

містить елементи керування для виконання окремих налаштувань (табл. 3.2).

Таблиця 3.2.

Призначення вкладок налаштування блогу

Вкладка Призначення

Надсилання

дописів

Створення, редагування, збереження, попередній перегляд

та публікації повідомлень автором блогу

Примітки Опрацювання коментарів. Кожен коментар до повідомлень

автор блогу може позначити як спам, видалити повністю

або видалити лише вміст коментаря

Налаштування Змінення автором заголовка блогу, додавання опису,

включення до списків блогів, що переглядаються

пошуковими системами, встановлення дозволів,

форматування блогу та ін.

Дизайн Додавання автором блогу гаджетів, змінення розташування

178

окремих елементів сторінки, вставлення зображення у

заголовок блогу, змінення шаблону оформлення блогу та

ін.

Статистика Отримання автором даних про кількість переглядів блогу

та окремих публікацій, місцезнаходження відвідувачів

тощо

При перегляді блогу можна виконати налаштування окремих об'єктів

сторінки – гаджетів, окремих інформаційних блоків. Для переходу до режиму

налаштувань потрібно вибрати кнопку . Виконати перехід на сторінку

редагування текстів публікацій можна, вибравши кнопку .

Автор може здійснювати адміністрування блогу, встановлюючи

користувачам права доступу до матеріалів блогу. За замовчуванням дозвіл на

перегляд публікацій блогу наданий усім користувачам Інтернету. Право

публікувати нові

повідомлення має лише

автор, залишати коментарі

на публікації – лише

зареєстровані користувачі.

Ці налаштування можна

змінити. Для цього слід:

1. Відкрити сторінку

налаштувань блогу.

2. Вибрати гіперпосилання Примітки на вкладці Налаштування.

3. Вказати, які групи користувачів мають право залишати коментарі,

вибором відповідного перемикача в групі Хто може коментувати?

4. Вибрати гіперпосилання Дозволи на вкладці Налаштування (рис. 3.10).

Рис. 3.10 Вкладка встановлення дозволів

179

5. Вибрати кнопку Додати авторів, щоб надати право іншим користувачам

створювати публікації у блозі, вказати адреси їх електронних поштових

скриньок.

6. Встановити, яким групам користувачів буде дозволено читати публікації

блогу, вибором відповідного перемикача в області Читачі блогу.

Спільна робота з документами

Системи колективної взаємодії

З розповсюдженням Інтернету кардинально змінилося поняття робочого

колективу. Люди, що живуть в різних країнах і працюють в різних

організаціях, можуть брати участь в спільній розробці проектів чи

опрацюванні одних і тих же документів. Сьогодні вже нікого не здивуєш

співробітниками, які зовсім ніколи не заглядають в офіс компанії, а

виконують свою роботу, не покидаючи власного будинку. Інші - постійно

переміщуються по світу і беруть участь в різних нарадах, семінарах,

знаходячись в дорозі.

Доволі часто співробітники, що працюють над одним проектом,

знаходяться в різних будівлях, кабінетах тощо. У таких випадках для

організації документообігу між учасниками проекту необхідно організувати

віртуальний офіс, де будуть зберігатися документи для спільного

використання. Головна проблема такої організації діяльності полягає в

доступі всіх учасників до загальних документів та в організації колективного

спілкування віддалених один від одного учасників. Для цього можна

використати відомі вам можливості - електронну пошту, чати, служби

миттєвого обміну повідомленнями, різні сервіси Веб 2.0.

Також існує багато спеціально розроблених програм для організації

групової роботи і використання спільних документів, наприклад, Google

Wave, 12Sprints, Sharepoint, Novell Pulse, IPI.Manager, Feng Office,

Microsoft Office Groove 2007 та ін. Такий вид програмного забезпечення

180

поки що не отримав однозначної назви, але найчастіше ці програми

називають системи колективної взаємодії. Вони можуть використовуватися

як в локальних, так і в глобальних мережах.

Основне призначення систем колективної взаємодії:

доступу до спільних ресурсів деякої групи учасників;

організація спілкування між учасниками групи;

координація і документування ходу робіт.

Організація спільної роботи у Microsoft Office Groove

Однією з програм для організації колективної роботи і віртуального

офісу є програма Microsoft Office Groove, яка входить в пакет прикладних

програм Microsoft Office.

Вона надає користувачам середовище для проведення он-лайнових

зустрічей, обговорення спільних проектів, передачі файлів безпосередньо з

одного комп'ютера на іншій, зберігання спільних документів в одному

сховищі, доступ до якого можливий з різних комп’ютерів, автоматичне

оновлення файлів в сховищі при їх зміненні кимось з учасників групи,

зберігання різних версій файлів тощо. Також програма дозволяє

користувачам дізнатися про присутність учасників робочої групи в спільному

середовищі, проглядати відомості про них, направляти їм повідомлення

тощо. Програма включає служби миттєвого обміну повідомленнями, чат, а

також можливості спільної роботи над документами. Взаємодія учасників

відбувається в так званих робочих областях, де всі учасники групи,

програмні засоби та спільні документи концентруються в одній зоні.

Для роботи з програмою потрібно мати підключення до мережі Інтернет.

Для запуску програми потрібно виконати Пуск Всі програми Microsoft

Office Microsoft Office Groove.

Якщо програма запускається вперше, то на екрані відобразиться

Майстер настройки облікового запису, у вікні якого треба виконати такі

181

кроки:

1. Вибрати відповідь на питання - чи хочете ви створити новий обліковий

запис для реєстрації в цій програмі або у вас вже є такий.

2. Відповісти на питання - чи маєте ви код конфігурації облікового запису

Groove. Якщо ці дані невідомі, то слід вибрати перемикач У мене немає

коду конфігурації облікового запису.

3. Вказати ім'я користувача, адресу електронної пошти і пароль для доступу

до облікового запису.

4. Вибрати вид реєстрації створеного облікового запису. Бажано вибрати

режим в загальному каталозі Groove – це спростить іншим учасникам

пошук відомостей про користувача і запрошення його в групу.

Якщо використання програми відбувається не вперше, то після запуску

програми потрібно буде у текстове поле ввести пароль для доступу до

облікового запису користувача.

Після того, як вхід в програму буде здійснено, на екрані відобразиться

основне вікно програми (рис. 3.11), в якому розташовано меню програми, дві

вкладки Робочі області і Контакти, а також область Загальні завдання.

Робоча область – це створене одним з користувачів місце, яке всі

учасники групи використовують для розміщення документів та обговорення

того чи іншого питання. Її можна порівняти з окремою кімнатою в чаті. У

Groove можна створити робочі області трьох типів, які відрізняються один

від одного початковим набором доступних інструментів:

Стандартна – призначена створення віртуального середовища для

спілкування учасників і розміщення файлів для спільного

користування.

Спільне використання файлів – призначена для створення папки на

локальному комп’ютері учасника групи, вміст якої буде наданий у

спільний доступ іншим учасникам робочої області.

182

Шаблон – дозволяє створити робочу область, вибравши необхідні

засоби, які використовуватимуться учасниками групи в спільній

роботі:

Альбом – для спільного малювання;

Блокнот – для створення коротких повідомлень;

Календар – для створення колективного графіка роботи над проектом,

власного розпорядку дня, призначення зустрічі;

Обговорення – для ведення діалогів у стилі запитання-відповідь;

Зображення – для додавання і перегляду зображень;

Наради – для призначення порядку денного, доручень, ведення

протоколу наради та інші.

Рис. 3.11. Основне вікно програми Microsoft Office Groove 2007

Користувач, який створив робочу область, вважається її Керівником.

Йому надані права на запрошення і виключення учасників групи,

підключення і відключення інструментів, зміну ролі певного учасника

183

робочої області і виконання інших операцій по управлінню робочою

областю. Решта користувачів виступають в ролі Учасника або Гостя.

Учасник може додавати нові панелі інструментів і запрошувати нових

учасників до цієї групи. Гостю ж не надано ніяких дозволів, крім участі в

обговореннях та роботі з документами.

Для створення робочої області необхідно:

1. Вибрати у вікні Панель запуску посилання Створити робочу область.

2. Вибрати тип створюваної робочої області (Стандартна, Спільне

використання файлів, Шаблон).

3. Увести назву робочої області (наприклад, Проект «Моя школа»).

4. Вибрати кнопку ОК.

Щоб відкрити створену робочу область, потрібно двічі клацнути на її

імені, після чого відкриється вікно цієї області. Наприклад, на рис. 4.97

представлено вікно стандартної робочої області, в якій для користувачів

надається два засоби - Файли та Обговорення, ярлики вкладок яких

розташовані в нижній частині вікна (рис. 3.12).

Рис. 3.12. Вікно стандартної робочої області

184

1 – заголовок робочої області

2 – меню робочої області

3 – панель інструментів відкритої вкладки

4 – вікно Папки

5 – вікно змісту папок

6 – панель Учасники робочої області

7 – панель Чат (в згорнутому вигляді)

8 – панель Загальні завдання

9 – ярлик вкладки Файли

10 – ярлик вкладки Обговорення

У верхній частині вікна при відкритій вкладці Файли розміщено меню

(2) і панель інструментів (3), в лівій частині вікна – дерево папок області (4),

в центральній – їх вміст (5). Використовуючи інструменти і команди робочої

області, можна додати до неї файли або папки для спільного використання.

У правій частині екрана відображається список учасників групи (6). Всіх

учасників розподіляються на три категорії:

У робочій області – ті учасники, які зараз присутні в робочій області.

Онлайн – користувачі, які зараз мають підключення до Інтернету та

встановлену програму Groove, але не приєдналися до групи.

Офлайн – користувачі, які приєдналися до групи, але на даний момент

не мають підключення до Інтернету.

Панель Чат (7) використовується для організації текстового спілкування

між учасниками, на панелі Загальні завдання (8) перераховані операції, які

в даний момент доступні учасникові групи.

Після створення області потрібно організувати робочу групу,

запросивши до неї учасників. Звертаємо увагу, що для цього в учасників на

їх робочих комп'ютерах повинна бути встановлена програма Groove і

настроєний обліковий запис, також комп’ютери учасників повинні бути

підключені до мережі Інтернет.

185

Для запрошення нових членів групи необхідно в нижній частині панелі

Учасники робочої групи у текстовому полі ввести електронну адресу

людини, яку планується запросити до групи і вибрати кнопку Розпочати.

Після чого у вікні Надіслати запрошення (рис. 3.13) вибрати роль учасника,

ввести текст повідомлення і вибрати кнопку Запросити. Якщо у вас

підключено мікрофон, то запрошення можна записати як голосове

повідомлення, скориставшись кнопкою , яка розміщена над вікном

повідомлення.

Рис. 3.13 Вікно Надіслати запрошення.

Як тільки відправлене запрошення прийде користувачеві (як тільки

даний користувач запустить програму Groove та підключиться до Інтернету),

його програма Groove сповістить про це відображенням тексту повідомлення

в правому нижньому куті екрану. Коли запрошення буде прийнято, автору

повідомлення буде надіслано підтвердження в аналогічний спосіб. А на

моніторі у нового учасника групи відкриється вікно програми Groove з

вмістом спільної робочої області. Імена всіх користувачів, які прийняли

запрошення, з’являться у списку панелі Учасники робочої групи.

186

Надалі учасники робочої області можуть обмінюватися текстовими

повідомленнями, створювати і редагувати спільні файли, залишати свої

зауваження, змінювати інтерфейс і вміст робочої області. Всі зміни

автоматично зберігатимуться в робочій області і будуть автоматично

пересилатися всім учасникам групи – даний процес називається

синхронізація даних. За відсутності доступу до мережі когось з членів групи,

синхронізація даних відбудеться при першому ж сеансі доступу до Інтернету.

Розглянемо більш детально спільну роботу учасників стандартної

робочої області.

Вкладка Файли призначена для роботи з документами.

Використовуючи засоби панелі інструментів цієї вкладки можна створювати

нові папки, копіювати, видаляти, переміщувати об’єкти в робочій області,

але це дозволяється робити тільки керівнику групи.

Всі учасники робочої групи мають дозвіл на розміщення нових

документів у спільній області. Для цього слід виконати такі дії:

1. Відкрити вкладку Файли.

2. Відкрити потрібну папку.

3. Вибрати на панелі інструментів кнопку Додати файли.

4. Вибрати у вікні Додавання файлів потрібний файл на локальному

комп’ютері учасника групи.

5. Вибрати кнопку Відкрити.

Розміщений у спільній папці документ з’явиться у вікні робочої

області. Автоматично відбудеться синхронізація даних для всіх учасників

групи. Кожен учасник групи може відкрити документ для перегляду і

внесення змін. Після закриття відредагованого документа на екрані

з’являється діалогове вікно, в якому потрібно підтвердити збереження файлу

зі змінами та вказати, при необхідності, нове ім’я файлу. Якщо кілька

учасників будуть одночасно зберігати один і той самий документ, то

187

програма повідомить про це і створить копію документа з іншим номером

версії.

У списку біля імен змінених об’єктів буде розташований значок . Це

попередження учаснику групи, що він ще не переглянув нову версію

документа. Після відкриття такого документа значок зникає.

Інший засіб для спільної роботи учасників стандартної робочої області –

це Обговорення (рис. 3.14). Використовуючи кнопки панелі інструментів

даної вкладки можна створювати, видаляти, сортувати повідомлення тощо.

Правила використання цього засобу, спосіб розміщення повідомлень на цій

вкладці аналогічні роботі на форумах.

Рис. 3.14. Вкладка Обговорення

Для створення нової теми обговорення потрібно виконати наступні дії:

1. Відкрити вкладку Обговорення.

2. Вибрати кнопку Створити, вибрати команду Тема.

3. Ввести в діалоговому вікні назву теми для обговорення і текст

повідомлення.

4. Вибрати на панелі інструментів кнопку Зберегти.

Для написання відповіді на якесь повідомлення алгоритм дій такий:

1. Відкрити потрібне повідомлення.

188

2. Вибрати кнопку Створити, вибрати команду Відповідь.

3. Ввести в діалоговому вікні текст відповіді на повідомлення.

4. Вибрати на панелі інструментів кнопку Зберегти.

Також учасники групи можуть вести розмову у форматі чату. Для цього

призначена панель Чат, яка розташована в правій частині вікна робочої

області. Для розгортання чату в окреме вікно (рис. 3.15), потрібно в

заголовку цієї області вибрати кнопку Розгорнути . Правила роботи та

відображення повідомлень в чаті вам вже знайомі.

Рис. 3.15. Розгорнуте вікно Чат

До робочої області можна додати і Інші засоби (Зображення, Альбом,

Календар тощо), використавши для цього команду Додати засоби панелі

Загальні завдання.

Якщо на локальному комп’ютері учасника групи створено робочу

область типу Спільний доступ до файлів, то керування такими папками

здійснюється з програми Провідник. Програма Groove додає на панелі

інструментів вікна програми Провідник нову кнопку Синхронізація папки,

вибір якої відкриває у вікні відповідну панель Завдання синхронізації (рис.

189

3.16). Використання цієї панелі дозволяє спостерігати за тим, хто з

користувачів знаходиться в робочій області, запрошувати нових

користувачів, додавати комп'ютери, з якими потрібно виконувати

синхронізацію, синхронізувати файли робочої області з файлами на

комп'ютері тощо.

Рис. 3.16. Вікно папки спільного доступу в програмі Провідник

Служби онлайнового документообігу

Організувати спільну роботу над документами учасників деякої групи

можна і за допомогою он-лайн сервісів, які отримали назву «Он-лайн офіси».

Їх використання дозволяє людям з усьому світу у зручний для них час

працювати разом над спільними документами, зберігати їх не на локальному

комп’ютері, а на відділеному комп’ютері в мережі, і мати доступ до своїх

матеріалів, де б ці особи не знаходилися.

Набір послуг, що надаються он-лайн сервісами, зазвичай включає всі

основні засоби традиційних офісних пакетів, таких як текстовий редактор,

табличний процесор, програми для створення презентацій, СУБД,

органайзери, календарі тощо. Он-лайн офіс може бути доступний з будь-

якого комп'ютера, у якого є підключення до Інтернет, незалежно від того, яку

190

операційну систему він використовує.

Зазвичай, основні сервіси он-лайн офісів пропонуються безкоштовно, а

доступ до розширених можливостей потребує невеликої абонентської плати.

На відміну від використання таких програм, як Microsoft Office Groove,

користувачу не потрібно мати на своєму комп’ютері спеціального

програмного забезпечення. Доступ до ресурсів здійснюється за допомогою

браузерів.

Найбільш популярною безкоштовною он-лайн службою, яка надає

сервіси для колективної роботи з документами є на сьогодні служба

Документи Google (англ. Google docs – документи Google).

Використовуючи її, можна створювати електронні документи безпосередньо

на порталі www.docs.google.com або завантажувати з локального комп’ютера

користувача, зберігати документи в он-лайн сховищі Google і мати доступ до

них в любого місця через мережу Інтернет, надавати при необхідності доступ

до цих ресурсів іншим користувачам.

Спільна робота з онлайновими документами в Google

Для роботи з електронними документами в Документи Google

використовуються прості програмні засоби: текстовий он-лайн редактор

Google Documents, табличний он-лайн процесор Google Spreadsheets,

програма для роботи з он-лайн презентаціями Google Presentations,

графічний он-лайн редактор Google Drawings та засіб створення форм для

опитування.

Документи під час їх створення та опрацювання зберігаються

автоматично через кожні 2-3 секунди, кожна правка фіксується і можна

скористатися функцією відміни і повернення змін так само, як і у звичайній

локальній прикладній програмі. Робота користувачів відбувається в

реальному часі, тобто якщо один з користувачів змінює вміст документа, то

191

всі зміни одразу ж відображаються і у вікні інших користувачів. З одним і

тим самим файлом одночасно може працювати до 200 користувачів, яких

автор документа запросив до спільної роботи, вказавши його роль:

Співавтор – може читати і редагувати документ, зберігати його копію на

своєму комп’ютері, а також видаляти і додавати нових співавторів;

Читач - може переглядати вміст останньої версії документа, а також

зберігати її на своєму комп’ютері.

На роботу з електронними документами в Документи Google існує ряд

обмежень, які стосуються розмірів та форматів файлів документів, що

завантажуються, їх кількості тощо. Ознайомитися з цими обмеженнями

можна на сайті www.docs.google.com, вибравши кнопку Завантажити та

вибравши посилання Типи файлів та обмеження розміру.

Для того, щоб використовувати сервіс Документи Google, потрібно

мати свій Google-акаунт. Як його створити, пояснювалось у попередніх

пунктах підручника.

Щоб отримати доступ до он-лайн офісу потрібно:

1. Відкрити головну сторінку портал Google www.google.com.ua.

2. Вибрати посилання Увійти в правому верхньому куті вікна.

3. Відкрити свій акаунт, увівши логін та пароль.

4. Вибрати посилання Ще.

5. Вибрати у списку команду Документи, що призведе до відкриття вікна

Документи Google.

Вікно он-лайн офісу Документи Google (рис. 4.102) розділено

вертикально на три частини. У лівій частині відображається область навігації

зі списком доступних розділів сховища документів. Над областю навігації

розміщено дві кнопки Створити новий (використовується для створення

нового документу засобами вбудованого програмного забезпечення) та

Завантажити (для імпортування в он-лайн сховище раніше створених

файлів, які збережені на локальному комп’ютері). В центральній частині

192

вікна відображається вміст вибраного розділу сховища. Над ним розміщено

кнопки для фільтрування файлів та сортування документів за типами,

пріоритетами та іншими властивостями – Документи, Зображення та відео,

Більше варіантів тощо. В правій частині вікна відображаються значення

деяких властивостей виділених файлів та команди для їх налаштування.

Рис. 3.17. Вікно Документи Google

Відкривши сховище, користувач потрапляє у розділ Усі елементи, тобто

може побачити впорядкований список всіх об’єктів, які зберігаються в

сховище і до яких у нього є доступ. При наведенні на будь-який документ

біля його імені з’являється кнопка Дії, вибір якої відкриває список можливих

операцій з файлом – видалення, перейменування, налаштування спільного

доступу тощо.

Щоб створити новий файл засобами служби Документи Google

потрібно:

1. Вибрати кнопку Створити новий в області навігації лівої частини вікна.

2. Вибрати у списку тип потрібного об’єкта – документ, презентація,

таблиця тощо.

3. Створити вміст нового файлу засобами он-лайн програми.

193

Зберігати створений файл не потрібно, це буде зроблено автоматично,

про що свідчитиме напис на кнопці Збережено.

Для завантаження в он-лайн сховище Google файлу з локального

комп’ютера користувача потрібно:

1. Вибрати кнопку Завантажити.

2. Вибрати на сторінці посилання Вибрати файли для завантаження (рис.

3.17).

3. Вибрати потрібний файл у вікні Загрузка файлу.

4. Вибрати послання Вибрати більше файлів, якщо потрібно завантажити

кілька файлів.

5. Встановити позначку прапорця для вибору способу конвертації файлів у

формат документів Google.

6. Вибрати кнопку Цільова колекція для вибору папки, де буде розміщено

файл.

7. Вибрати кнопку Приватний для вибору доступу користувачів до файлу.

8. Вибрати кнопку Почати завантаження.

9. Дочекатися завантаження файлу і вибрати посилання Назад до

Документи Google.

Через деякий час, після завершення завантаження, файл відобразиться в

списку документів.

Для впорядкування документів у сховищі, користувач може створювати

нові папки (колекції):

1. Вибрати кнопку Створити новий в області навігації лівої частини вікна.

2. Вибрати у списку тип потрібного об’єкта – Колекція.

3. Увести у текстові поля ім’я нової папки.

4. Вибрати кнопку ОК.

Щоб перемістити об’єкти у деяку папку, слід перетягнути їх з

центральної області вікна на назву потрібного розділу в області навігації. Для

видалення файлу потрібно у списку кнопки Дії вибрати команду

194

Перемістити до кошика.

Кожний документ, розміщений в сховищі Документи Google, можна

відкрити для спільного читання та редагування кількома користувачами. Для

цього потрібно:

1. Виділити файл та вибрати кнопку Дії біля документа.

2. Вибрати команду Спільний доступ Налаштування спільного

доступу, що відкриє відповідне вікно (Рис. 3.18).

3. В області Дозволи ознайомитися з встановленими за замовчуванням

правами доступу користувачів до файлу.

4. Вибрати, при необхідності, посилання Змінити:

1) Встановити інші права доступу: Загальнодоступний в мережі; Усі

користувачі, які отримали посилання; Приватні.

2) Встановити, за необхідності, дозвіл на редагування файлу.

3) Вибрати кнопку Зберегти.

5. Ввести у текстовому полі Додати користувачів електронні адреси тих,

кому надається доступ до файлу.

6. Вибрати кнопку Спільний доступ.

Доступ до файлу може бути наданий й іншим користувачам, якщо ви

повідомите їм адресу посилання на цей файл в Інтернеті (відображена у

верхній частині вікна).

Рис. 3.18 Вікно налаштування спільного доступу

195

Відкривши спільний документ, співавтори засобами наданого

програмного забезпечення можуть опрацьовувати документ в режимі

реального часу. Кожен може додати в документ свої коментарі, виділяючи

його кольором і додаючи своє ім’я (Вставити Коментарі). При

необхідності, можна відмінити правки, які внесені співавторами. В процесі

роботи з документом можна бачити, хто з співавторів одночасно з вами

редагує даний документ. Повідомлення про це відображається над рядком

меню.

Контрольні запитання:

1. Які групи елементів можна виділити на веб-сторінці?

Охарактеризуйте кожну групу.

2. Що таке контент веб-сторінки?

3. Поясніть особливості різних видів веб-сторінок залежно від їх

вмісту.

4. Чим відрізняється домашня сторінка веб-сайту від інших

інформаційних сторінок?

5. Поясніть особливості різних видів веб-сторінок залежно від

технологій, використаних при їх створенні.

6. За якими ознаками можна класифікувати веб-сайти?

7. Поясніть, чим відрізняється портал від Інтернет-магазину; від

тематичного сайта.

8. Який сервіс називають хостингом?

9. Що таке система керування контентом?

10. За якими критеріями оцінюють веб-сайти?

11. Що означає поняття юзабіліті?

12. Які сервіси сайтів є популярними і найчастіше вживаними?

13. Як визначити цільову аудиторію і її уподобання?

14. Які розділи сайтів є стандартними? Чому?

196

15. Назвіть етапи розробки веб-сайту.

16. У чому полягає етап постановки завдання при розробці веб-

сайту?

17. Що таке внутрішня структура веб-сайту?

18. Які складові зовнішньої структури сайту?

19. Значення властивостей яких об’єктів вибирають на етапі

розробки дизайн-макету сторінок сайту?

20. Що таке верстка? Що є результатом верстки сайту?

21. Чому при розміщенні на сайті мультимедійних файлів потрібно

використовувати формати, що передбачають стиснення даних?

22. Що таке хостинг? Кого називають хостинг-провайдерами?

23. У чому полягає етап популяризації та підтримки сайту?

24. Назвіть базові елементи дизайну та особливості їх використання.

25. Поясніть схему класифікацій стилів дизайну (рис. 4.72).

26. Поясніть, чому при розробці дизайну сайту важливо враховувати

основну аудиторію потенційних відвідувачів.

27. Назвіть відомі вам правила оформлення веб-сторінок.

28. Які засоби можна використовувати для розробки веб-сторінок?

Поясніть їх переваги та недоліки.

29. Що таке HTML-код сторінки? Дані яких видів він містить? Як

можна його переглянути?

30. Назвіть відомі вам веб-редактори. У чому полягають особливості

їх використання?

31. Що таке система управління веб-контентом? Назвіть відомі вам

системи управління вмістом веб-сайту.

32. Які вам відомі системи управління веб-контентом, що працюють

у режимі он-лайн? У чому їх особливості?

33. Назвіть та поясніть етапи автоматизованого створення веб-сайтів

засобами веб-серверів.

34. Які шаблони веб-сторінок використовуються при створенні веб-

197

сайтів засобами сервісу Сайти Google? Опишіть їх особливості.

35. Як вставити зображення на веб-сторінку? Що може бути

джерелом зображення при вставленні на веб-сторінку?

36. Як пов’язати гіперпосилання з текстовим фрагментом?

37. Як вставити відео-об’єкт на веб-сторінку? Що може бути

джерелом відео?

38. º Що таке гаджет?

39. Які формати графічних, відео та аудіо файлів рекомендується

використовувати при розміщенні об’єктів на веб-сторінках? Чим це

пояснюється?

40. Чим відрізняються результати операцій вставлення графічних

зображень та їх завантаження?

41. Які технології покладені в основу розробки сервісів Веб 2.0? У

чому полягають ці технології?

42. Які особливості притаманні сервісам Веб 2.0? Поясніть їх.

43. Які існують типи сервісів Веб 2.0 за видами діяльності

користувачів?

44. Чим, на ваш погляд, пояснюється популярність сервісів Веб 2.0?

45. Які проблеми пов’язані з поширенням сервісів Веб 2.0?

46. У чому полягають можливості вікі-технології?

47. За значеннями яких властивостей можна класифікувати веб-

спільноти? Поясніть особливості кожного виду.

48. Що таке блог?

49. Чим, на ваш погляд, пояснюється популярність блогів у

користувачів? Чому блоги вважаються альтернативою персональним веб-

сторінкам?

50. За значеннями яких властивостей можна класифікувати блоги?

Поясніть особливості кожного виду.

51. Які ви знаєте сайти, призначені для створення блогів?

198

52. Наведіть алгоритм створення блогу з використанням сервісу

Blogger.

53. Як створити нову публікацію у блозі?

54. Які налаштування можна виконувати у блогах?

55. Які дозволи можна надавати користувачам при адмініструванні

блогу?

56. Поясніть, в чому суть спільного використання документів.

57. Охарактеризуйте призначення та функції середовищ для спільної

роботи з документами.

58. Назвіть програмні засоби, які можна використати для

колективної роботи над проектом. Охарактеризуйте їх можливості для

комунікації учасників.

59. º Що таке віртуальний офіс? Яке його призначення?

60. Опишіть можливості програми Microsoft Office Groove 2007 для

організації спільної роботи з документами.

61. Опишіть можливості служби Документи Google для організації

спільної роботи з документами.

62. Поясніть, чим відрізняється використання програми Microsoft

Office Groove від середовища Документи Google?

63. Що таке робоча область Microsoft Office Groove? Які типи

робочих областей можна використовувати?

64. Назвіть ролі, в яких користувачі можуть отримувати доступ до

спільних документів в Microsoft Office Groove. Поясніть їх можливості.

65. Які обмеження на файли існують у середовищі Документи

Google?

66. Файли яких типів можна створювати і розміщувати в Документи

Google?

67. У чому може полягати спільна робота над документом чи

проектом?

199

ПІСЛЯМОВА

На сьогодні жодна установа не може повноцінно функціонувати без

реклами своєї продукції або послуг. Без налагодження зв’язків із

громадськістю неможливо уявити жодну державну структуру, велику

компанію, політичну партію. Оскільки без таких зв’язків будь-яка

економічна, політична або громадська структура приречена бути

неефективною, неконкурентоспроможною. Фахівець у галузі реклами і

зв’язків із громадськістю покликаний забезпечити гармонійну комунікацію у

межах поставленої мети на рівні як невеликого підприємства, так і всієї

держави. Його завдання – продумати концепцію рекламного продукту,

провести ефективну рекламну та PR-акцію, сформувати позитивний імідж

фірми чи особи, за допомогою певних технологій налагодити комунікації з

громадськістю, представити інтереси організації на національному або

міжнародному рівнях.

Фахівець у галузі реклами і зв’язків з громадськістю є «універсальним

спеціалістом», який повинен досконало володіти фундаментальними

знаннями з комунікативістики, лінгвістики, психології, маркетингу, дизайну,

технологій нових медіа тощо, а це неможливо без тривалої підготовки за

спеціальними навчальними програмами. Представники інших професій –

психологи, соціологи, культурологи, політологи, представники ще більш

вузьких спеціальностей – мають загальне уявлення про рекламу та PR і не

володіють фаховими «секретами» спеціальності. Як свідчить практика,

аматорство на цьому сегменті ринку праці призводить до відсутності

стабільного успіху, програшу в конкурентній боротьбі.

Людина, яка прагне стати спеціалістом у галузі реклами і PR, повинна

бути цілеспрямованою, ініціативною, креативною, ерудованою,

наполегливою, комунікабельною, відповідальною, емоційно врівноваженою,

оптимістичною, здатною образно уявляти предмети, процеси і явища. А

200

також – мати стратегічне мислення, володіти ораторським мистецтвом,

уміти відстоювати власну думку та переконувати людей, цікавитися сферами

економіки, політики, громадського життя.

Разом із дипломом фахівець у галузі реклами та зв’язків з

громадськістю отримає ґрунтовну підготовку з теорії та методології

соціальних комунікацій, іноземних мов, рекламної та PR-діяльності,

креативних студій, іміджелогії, брендингу, економічної теорії, маркетингу,

управління проектами, права, політконсалтингу, міжнародних відносин,

міжкультурної комунікації, комп’ютерних та інформаційних технологій

тощо. Він матиме необхідні навички та знання для того, щоб займатися

медіаплануванням, проектним менеджментом, брендінгом, комп’ютерним

дизайном, копірайтингом, соціальним інжинірингом; створювати рекламний

продукт; проводити маркетингові дослідження; організовувати рекламні та

PR-кампанії; формувати й підтримувати відповідний імідж і репутацію

компанії чи окремої людини; здійснювати інформаційно-комп’ютерне

забезпечення рекламної діяльності та зв’язків із громадськістю; створювати

сайти фірм і налагоджувати супровід діяльності організацій в Internet-

просторі та соціальних мережах; захищати інтереси організації в

інформаційному полі, на міжнародному рівні зокрема.

Випускники спеціальності «Реклама і зв’язки з громадськістю»

зможуть працювати в рекламних та PR-агенціях, інформаційно-аналітичних

центрах, друкованих та електронних ЗМІ, видавництвах і друкарнях, дизайн-

студіях, PR-відділах будь-яких державних і комерційних установ, прес-

службах підприємств, політичних партій, громадських організацій. На них

очікують посади рекламіста, менеджера з реклами, прес-секретаря

громадської, політичної, комерційної або державної установи, фахівця зі

зв’язків із громадськістю та пресою, спічрайтера та ін.

201

СЛОВНИК

Абсолютне посилання – посилання, яке не модифікується при

копіюванні формули.

Алгоритм – скінченна послідовність команд (вказівок), що визначає,

які дії і в якому порядку потрібно виконати, щоб посягти поставленої мети.

Аргумент функції – число, текст (його потрібно брати в подвійні

лапки), вираз, посилання на клітинку або діапазон клітинок, інша функція.

База даних – це впорядкований за певними правилами

взаємопов’язаний набір даних.

Блог – мережний щоденник, це веб-сайт, що створюється для

розміщення у хронологічному порядку повідомлень з висловленням автором

своїх думок, міркувань щодо тих чи інших подій, презентації власної

творчості тощо.

Блогер – власник блогу.

Блогосфера – сукупність блогів мережі.

Веб 2.0 – кілька технологій, на основі яких розробляються сучасні веб-

ресурси.

Веб-додатки – програми, що працюють на веб-сторінках ресурсів Веб

2.0.

Верстка – це процес розміщення на сторінці під час її створення

текстових та графічних елементів таким чином, щоб сторінка отримала

вигляд, запланований на етапі дизайну.

Вбудовування об’єкта – різновид вставлення об’єкту, при якому в

документ-приймач вставляється копія об’єкту.

Відносне посилання – посилання, яке модифікується при копіюванні

формули

Відображення моделі на базу даних – створення реальної бази даних

202

на основі її моделі.

Віртуальний офіс - он-лайн середовище для організації колективної

роботи над проектом

Властивості алгоритму – дискретність, визначеність, виконуваність,

скінченність, результативність, масовість.

Гаджет – невелика програма, що відтворює деякі специфічні дані.

Головна (домашня) сторінка – сторінка, з якої розпочинається

перегляд веб-сайту при переході на сайт за його URL-адресою.

Джерело (сервер) - програма (документ, файл), з якої проводиться

вставлення фрагмента у складений документ.

Диз’юнкція двох висловлень А та В – операція утворення такого

складеного висловлення, яке істинне тоді і тільки тоді, коли істинне хоча б

одне з висловлень А або В.

Диз’юнкція - складене висловлення, що є результатом виконання

операції диз’юнкція.

Експорт файлу – запис даних у файлі, призначеному для використання

в якій-небудь іншій програмі.

Електронна енциклопедія – довідкове електронне видання основних

відомостей з однієї чи усіх галузей знання та практичної діяльності, поданих

у коротких статтях, доповнених аудіо- та відеоматеріалами, засобами пошуку

та відбору довідкових матеріалів.

Електронна хрестоматія – електронне навчальне видання

літературно-художніх, історичних та інших друкованих, музичних творів,

творів образотворчого чи кіномистецтва або уривків з них.

Електронний (віртуальний) практикум – електронна навчальна

збірка практичних завдань і вправ.

Електронний атлас – електронна колекція зображень різних об'єктів

(карти, креслення, малюнки та ін.), із засобами навігації та пошуку.

Електронний засіб контролю навчальних досягнень учнів –

203

комп’ютерна програма, призначена для створення тестових завдань,

проведення тестування та фіксації результатів.

Електронний посібник – електронне навчальне видання, яке

доповнює підручник та містить навчальний матеріал з певного предмету,

окремих розділів навчальної дисципліни, факультативного курсу або курсу за

вибором, найчастіше представлене з використанням мультимедійних засобів.

Електронний словник – електронне довідникове видання словника

державної або іноземної мови, що містить засоби пошуку слів та

словосполучень і доповнено можливістю прослуховування фрагментів

словника.

Електронні таблиці (ЕТ) – таблиці, в яких подаються дані для

опрацювання табличним процесором.

Заперечення – операція утворення з висловлення А такого складеного

висловлення, яке істинне тоді, коли А хибне, і хибне тоді, коли А істинне.

Заперечення – складене висловлення, що є результатом виконання

операції заперечення.

Запис або кортеж - рядок таблиці реляційної бази. Запис містить

значення властивостей одного елемента бази даних.

Запити на вибірку даних – запити, з використанням яких на основі

існуючих таблиць створюється таблиця з даними, які відповідають певним

умовам;

Запити на внесення змін – запити, використовуючи які користувач

може опрацювати дані з уже існуючих таблиць, а саме – змінювати значення

у полях певних записів, створювати нові записи або видаляти існуючі записи

тощо.

Запити з параметрами – запити, після запуску на виконання яких

користувач має ввести значення певних параметрів, за якими буде здійснено

опрацювання даних.

Зв’язування об’єкта – різновид вставлення об’єкту, при якому в

204

документі-приймач вставляться посилання на об’єкт в документі-джерелі.

Ієрархічна (грецьк. hierarchia — священна влада) модель даних

описує об’єкти і зв’язки між ними у вигляді дерева.

Імпорт файлу – відкриття в програмі файлу, створеного в іншому

середовищі.

Інтеграція - об’єднання в одне ціле, впорядкування, структуризація

раніше роз’єднаних частин деякого цілого. Процес взаємного зближення і

утворення взаємозв’язків.

Інформаційна модель – опис об’єкта, який відображає його

властивості, стани, зв’язки, найбільш суттєві для даного дослідження.

Карти знань (когнітивні карти) – анімовані графічні зображення, що

візуалізують зв’язки між об’єктами певної предметної області.

Книжкова публікація – у вигляді блоку з’єднаних (переплетених) по

корінцю листів друкованого матеріалу довільного формату з обкладинкою

або в оправі.

Журнальна публікація – у вигляді блоку з’єднаних листів друкованого

матеріалу визначеного формату, в якій враховано специфіку цього

періодичного видання, з обкладинкою або в оправі.

Листова публікація – у вигляді окремих листів друкованого матеріалу

довільного формату без скріплення.

Газетна публікація - у вигляді одного чи кількох не з'єднаних листів

визначеного формату, в якій враховано специфіку цього періодичного

видання.

Буклет – у вигляді одного листа, двічі або більше разів зігнутого

довільним способом.

Карткова публікація – у вигляді картки визначеного формату,

надрукованої на більш цупкому папері (картоні).

Плакат – у вигляді одного листа друкованого матеріалу визначеного

формату, з друком на одній чи на обох сторонах, призначого для

205

експонування.

Листівка - у вигляді карткової публікації, з друком на одній чи на

обох сторонах.

Книга - книжкова публікація обсягом більше 48 сторінок.

Брошура – книжкове видання обсягом більше 4 і не більше 48 сторінок.

Листівка – публікація з окремих листів від однієї до чотирьох

сторінок.

Ключове поле – поле, що використовується для зв’язування таблиць

між собою, наприклад, з метою використання даних з однієї таблиці в іншій.

Конвертація файлу – збереження файлу в іншому форматі.

Контент – це змістове наповнення веб-сторінки, що може бути

корисним та доступним користувачу: тексти, зображення, відео, звукові дані

та ін.

Кон’юнкція двох висловлень А та В - операція утворення такого

складеного висловлення, яке істинне тоді і тільки тоді, коли обидва

висловлення А та В істинні.

Кон’юнкція – складене висловлення, яке є результатом виконання

операції кон’юнкція.

Лінійний фрагмент алгоритму – фрагмент алгоритму, всі команди

якого обов’язково виконуються в записаній послідовності, причому тільки

один раз.

Логіка – наука про форми, методи і закони інтелектуальної

пізнавальної діяльності, правильного мислення, про способи міркування.

Логічна змінна – це змінна, яка може набувати лише значень true або

false.

Логічна формула – формула, що складаються з логічних констант,

змінних, логічних операцій, дужок та описує складене висловлення.

Логічна функція – функція, результат якої дорівнює TRUE або

FALSE.

206

Логічний вираз – це вираз, значенням якого можуть бути лише true

або false.

Логічні константи – значення true та false.

Мапа сайту – діаграма, що візуально відображає схему переходів між

сторінками сайту.

Математична логіка – наука про закони математичного мислення.

Мережева модель даних передбачає, що об’єкти можуть мати зв’язки

не тільки по вертикалі, як у ієрархічній моделі, а довільно.

Мішане посилання – посилання, в якому при копіюванні

модифікується або номер стовпця, або номер рядка.

Мова програмування – мова, якою записуються алгоритми для

виконання їх комп’ютером.

Моделювання – процес створення моделі.

Модель даних - інформаційна модель, яка описує властивості даних,

що зберігаються в базі даних, і набір операцій, які можна виконати над цими

даними

Модель об’єкта - новий об’єкт, який відображає властивості об’єкта,

найбільш суттєві для даного дослідження.

Модульна сітка – схема зовнішньої структури веб-сайту, схема

розташування на сторінках основних блоків.

Он-лайн офіс - це набір веб-сервісів користувача Інтернету, доступ до

яких здійснюється за допомогою браузера.

Основними об’єктами реляційної бази даних є таблиці, форми,

запити і звіти.

Педагогічні програмні засоби (ППЗ) або програмні засоби

навчального призначення – програми, які безпосередньо призначені для

забезпечення навчання.

Перехресні запити - запити, з використанням яких створюється нова

таблиця на основі аналізу даних з однієї або кількох таблиць, вони містять

207

розширені можливості по групуванню даних.

Підвал – нижній блок на модульній сітці веб-сторінки для розміщення

контактних даних, повідомлення про авторські права тощо.

Подкасти (блогкасти) – блоги, вмістом яких є аудіофайли,

надиктовані та опубліковані у мережі автором.

Поле або атрибут - стовпець таблиці реляційної бази даних. Поле має

ім’я, яке в певній мірі відображає назву властивості. Поле містить сукупність

однотипних даних – значення однієї властивості для всієї множини об’єктів,

що описуються.

Посилання на клітинку – адреса клітинки або її ім’я, які

використовується у формулі.

Приймач (клієнт) - програма (документ, файл), куди вставляються

об’єкти з різних джерел.

Програма – алгоритм розв’язування задачі, записаний мовою

програмування, і інтерфейс користувача програми.

Реляційна модель даних – модель у якій дані подаються в рядках

таблиці і ці рядки можуть інтерпретуватися як сукупність істинних

висловлювань (значень властивостей) про якийсь один об’єкт. Дані з однієї

таблиці можуть мати зв'язок з даними з іншої таблиці.

Робоча область - це створене одним з користувачів місце в

віртуальному офісі, в якому збираються інші користувачі для обговорення

того або іншого питання.

Розгалуження – фрагменту алгоритму, при кожному виконанні якого

деякі команди будуть виконуватися, причому кожна по одному разу, а деякі –

виконуватися не будуть. Це залежить від результату виконання команди

перевірки умови.

Розрив (втрата) зв’язку – порушення зв’язку між документом-

джерелом і документом-приймачем.

Сервіси Веб 2.0 – сучасні веб-ресурси, що розробляються на основі

208

технологій Веб 2.0.

Системи колективної взаємодії – різновид програмного забезпечення

для організації колективної взаємодії і використання спільних документів.

Системи опрацювання числових даних – програми, призначені для

опрацювання числових даних

Системи управління базами даних – це прикладні комп’ютерні

програми, призначені для створення, збереження і використання баз даних.

Системи управління веб-контентом, WCMS – програми, що

надають користувачам зручні інструменти для керування текстовим та

графічним наповненням веб-сайтів, додавання та видалення статей з

інформаційними матеріалами, створення системи навігації веб-сайтів та ін.

Складений (інтегрований) документ – документ, фрагменти якого

являють собою дані різних типів, які створювалися в різних програмах.

Структура даних – множина можливих типів даних: цілих чисел,

дійсних чисел, текстових, мультимедійних даних, масивів чисел тощо.

Сутність бази даних – це реальний або уявний об’єкт предметної

області, який представлений в базі даних.

Таблиця істинності – таблиця для визначення істинності складених

висловлень.

Табличний процесор – прикладна програма, яка призначена для

опрацювання даних, поданих у таблицях.

Теги – команди, що визначають розмітку тексту, його структуру і

формат, забезпечують вставлення нетекстових об’єктів на сторінку та ін.

Технологія OLE – технологія вставлення в документи об’єктів різних

типів.

Трекбек – технологія надсилання повідомлення на сервер про

встановлення гіперпосилання на деякий ресурс цього сервера та

автоматичного формування зворотного гіперпосилання.

Умовне форматування – форматування, яке автоматично змінює

209

формат клітинки на заданий, якщо виконується задана умова.

Фільтрування – вибір значень у клітинках електронної таблиці, що

відповідають певним умовам.

Фільтрування — це процес відображення записів, дані в яких

відповідають певній умові.

Фолксономія – народна класифікація, практика колективного

розподілу даних по категоріях з використанням ключових слів – тегів, які

користувачі ресурсу добирають самостійно для позначення змісту контенту.

Формула в Excel 2007 – вираз, який задає порядок обчислення в

електронній таблиці.

Хостинг – виділення апаратних та програмних ресурсів сервера для

розміщення файлів користувача, забезпечення доступу до них, опрацювання

запитів.

Хостинг-провайдер – організація, що надає послуги хостингу.

Цикл – фрагмент алгоритму, що складається з команд, які можуть

виконуватися більше одного разу.

Юзабіліті – зрозумілість, зручність навігації, легкість знаходження

потрібних даних, структурованість матеріалу, все те, що забезпечує простоту,

комфортність та ефективність у процесі використання сайту

AJAX – технологія побудови веб-сторінок, при використанні якої

можливе динамічне перезавантаження частини вмісту веб-сторінки при

перегляді її у вікні браузера.

FOAF – технологія, що забезпечує користувачам можливість

оформлювати підписку на отримання нових матеріалів від тих користувачів,

дані яких занесені до так званих «списків друзів».

HTML – мова розмітки гіпертексту.

RSS – технологія експорту гіпертексту з одних ресурсів на інші, що

використовується для отримання узагальнених коротких повідомлень з

сайтів, які цікавлять користувача – стрічок новин.

210

Wiki – технологія зберігання та структурування бази знань, виведення

їх у гіпертекстовому форматі, забезпечення навігації та пошуку.

211

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Документація українською та російською мовами щодо програм Adobe

InDesign, Illustrator, PhotoShop тощо на офіційному порталі adobe.com

2. Ткаченко В., Чеботарьова І., Киричок П., Григорова З. Енциклопедія

видавничої справи. Навчальний посібник. — Х.: ХНУРЕ, 2008.

3. Паркер Р. Как сделать красиво на бумаге. — СПб. — М., 2008.

4. Харроуэр Т. Настольная книга газетного дизайнера. — М., 2009.

5. Мильчин А., Чельцова Л. Справочник издателя и автора. Редакционно-

издательское оформление издания. М.: ОЛМА-Пресс, 2005.

6. Малышкин Е., Мильчин А, Павлов А., Шадрин А. Настольная книга

издателя. М.: АСТ; Олимп, 2005.

7. Шевченко В. Техніка оформлення газетного видання. — К., 2003.

8. Городенко Л. Системи верстки QuarkXPress, InDesign. / Навчально-

методичний комплекс для студентів... — К. 2006.

9. Хиндерлитер Х. Настольные издательские системы.: Учебное пособие

для ВУЗов. М.: Принт-Медиа центр, 2006.

10. Сава В. Художньо-технічне оформлення книги. Львів, 2003.

11. Кириленко А. Самоучитель по компьютерной верстке. Киев, 2002.

12. Яцюк О. Компьютерные технологии в дизайне. Логотипы, упаковка,

буклеты. — СПб., 2002.

13. Розенсон И. Основы теории дизайна. Учебник для ВУЗов. —

14. СПб.: Питер, 2006.

15. Іванов В. Техніка оформлення газети. — К, 1997.

16. Свободная энциклопедия: ru.wikipedia.org/wiki/Верстка та інші

розділи, присвячені типографіці.

17. Колекції корисних матеріалів на сайтах redactor.in.ua, kak.ru, rudtp.ru,

ex.ua,

212

18. allday.ru, ua_design.livejournal.com, ua_typography.livejournal.com,

ua_bookcovers.livejournal.com, ua_calligraphy.livejournal.com,

19. VLysenko.livejournal.com, 1000years.uazone.net тощо.

20. Пелевин В. Generation П. Роман.

21. DeFleur M. L., Dennis E. E. Understanding mass communication. — 3rd ed.

— Boston (Mass.) etc. : Houghton Mifflin, cop. 1988.

22. Dominick J. R. The dynamics of mass communication. — 2nd ed. — New

York (N. Y.) : Random House, cop. 1987.

23. Head S. W., Sterling Ch. H., Schofield L. B. Broadcasting in America : A

survey o electronic media. — 7th ed. — Boston (Mass.) etc. : Houghton Mifflin,

cop. 1994.

24. Lesher S. Media unbound : The impact of television journalism on the

public. — Boston (Mass.) : Houghton Mifflin, 1982.

25. Mass media : Forces in our society / Ed by F. Voelker, L. Voelker. — New

York (N. Y.) etc. : Harcourt Brace Jovanovich, cop. 1972.

26. Mass media 96/97 / Ed. by J. Gorham. — 3rd ed. — Guilford (Conn.) :

Dushkin : Brown a. Benchmark, cop. 1996.

27. К. Э. Разлогов. Монтажный и антимонтажный принципы в исскустве

экрана. М., 1988.

28. Questioning the media : A crit. introd. / Ed. by J. Downing, A. Mohammadi,

A. Sreberney-Mohammadi. — Newbury Park (Calif.) etc. : Sage, 1990.

29. Донченко Е. Концепция социальной психики общества // Философская

и социологическая мысль. – 1994. – № 1-2. – С. 125.

30. Політологія / За ред. О.І.Семківа. – Львів, 1994. – С. 430.

31. Любивый Я.В. Современное массовое сознание; динамика и тенденции

развития. – К., 1993. – С. 33.

32. Демидов А.И. Власть в единстве и многообразии еѐ измерений //

Государство и право. – 1995. – №11.

213

33. Сафронов Ф. Именем народа, или мифы идеологии и структуры

политического сознания // Диалог. – 1994. – №2.

34. Почепцов Г.Г. Имидж и выборы. – К.,1997. – С. 29

35. Багдикян Б. Монополия средств информации. – М., 1987. – С. 41.

36. Копиленко О.Л. Влада інформації. – К., 1991. – С. 14

37. Новини УНІАН http://www.unian.net/

38. Вікіпедія – вільна енциклопедія http://uk.wikipedia.org/wiki/

39. М. Ю. Ривкин. Я люблю видеомонтаж М. Ю. Ривкин

40. Мусієнко Н. Історія українського кіно. Погляд з ХХІ століття

41. . «Русская жизнь» Хічкок http://www.rulife.ru

42. Офіційний сайт компанії Pinnacle Systems.

http://www.pinnaclesys.com

43. И. Кузнецов, В. Познин. Створення фільму на комп'ютері.

214

Навчальне видання

Світлана Юріївна Люльчак

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

для студентів ВНЗ рівня підготовки бакалавр, галузі знань Журналістика

та інформація, напряму підготовки Реклама і зв'язки з громадськістю,

викладачів, аспірантів та докторантів.

КОМП'ЮТЕРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

РЕКЛАМИ І ПР-ДІЯЛЬНОСТІ

Підписано до друку 10.12.14

Формат 64 90/16.

Папір офсетний. Друк різографічний.

Гарнітура Times New Roman

Наклад 300 прим. Замовл. № 386

Друк ООО типографія «Консоль»

вулиця Чехова, 12, Вінниця, Вінницька область, 21000

тел. (0432) 26-54-54