ТЕМА НОМЕРА : ЗАРАДИ МИРУ ТА СПОКОЮ2016-2017 роках, а на...

ТЕМА НОМЕРА: ЗАРАДИ МИРУ ТА СПОКОЮ

№09, жовтень 2017

1

У НОМЕРІ:

Арсен Аваков: поліція затримала злочинну групу, яканамагалася втягнути Україну в міжнародніконфлікти

стор. 2

стор.3РЕфОРМУВАННЯ СИСТЕМИ

МВС - ЦЕ СПІЛЬНЕ ЗАВ-

ДАННЯ ОРГАНІВ

МІНІСТЕРСТВА ТА

ГРОМАДСЬКОСТІ

стор.6

стор. 9

стор. 20

стор.14

У ХАРКОВІ ВІДБУВСЯ

СЕМІНАР-НАРАДА КЕРІВНИКІВ

ВИщИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

МВС УКРАїНИ

МОї щАСЛИВІ ТА СУМНІ ДОРОГИ

ПАМ’ЯТІ ТОВАРИшА

ІСТОРІЯ щЕ ОДНІєї АфЕРИ

ІСТОРІЯ УТВОРЕННЯМІжНАРОДНОї ПОЛІЦЕйСЬКОї АВТО-КОРПОРАЦІї (IPMС)

стор.22

стор.16

стор.23

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ СИСТЕМИМВС УКРАїНИ ДО 2020 РОКУ

стор.4

80-РІЧЧЯ ВИДАТНОї ОСОБИСТОСТІ – ВАСИЛЯ ВАСИЛЬОВИЧА ДУРДИНЦЯ

ПРЕДСТАВНИКИ НАВС ДОЛУЧИЛИСЯ ДО МАРшУ МИРУ

стор.32

стор.8

стор.10РОМАН БОЧКАЛА:

«Я АБСОЛЮТНО ВПЕВНЕНИй, щО ЕфЕКТИВНІСТЬ БОРОТЬБИ

З КОРУПЦІєЮ В УКРАїНІ ЗНАЧНОЗРОСЛА…»

ВАСИЛЬ ДУРДИНЕЦЬ:Робити людям добРо і віддано служити інтеРесам укРаїни

НАРОДНий КОмІСАРІАТ ВНуТРІшНІх СпРАВуСРР: СфОРмуВАННя ТА ОРгАНІзАцІйНО-пРАВОВІ зАСАДи ДІяЛьНОСТІ у пЕРІОД ДОуТВОРЕННя СРСР (КІНЕць 1917-1922 РР.)

стор.24ЗБРОЯ ПІДРОЗДІЛІВ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

стор.28

GGrreenn zz ss cchhuutt zz ggrruuppppee 99

стор.30 160 РОКІВ ЛІДЕРСТВА

2

ОФІЦІЙНОвересень-жовтень`2017

Арсен Аваков:ПОЛІЦІЯ ЗАТРИМАЛА ЗЛОЧИННУ ГРУПУ, ЯКА НАМАГАЛАСЯ

ВТЯГНУТИ УКРАїНУ В МІжНАРОДНІ КОНфЛІКТИМіністр внутрішніх справ заявив,

що правоохоронці затримали злов-мисників, які намагалися втягнутиУкраїну в міжнародні конфлікти. Їхвпіймали 1 жовтня, на місці злочину.Про це Арсен Аваков сказав наступ-ного дня під час зустрічі з інозем-ними послами.

«Злочинна група з кількох людей,жителів Черкаської області розроб-

лялася спеціальною групою карногорозшуку під безпосереднім керівниц-твом Сергія Князєва та В’ячеславаАброськіна. Доведено ряд незапе-речних фактів участі цієї групи увосьми злочинах злочинах скоєних у2016-2017 роках, а на дев’ятому їхзатримали. Злочинні дії були спря-мовані на розпалювання ксенофобії,релігійної нетерпимості і міжнарод-

них конфліктів. Вчора при затриманіу них вилучили і гранати, і газові ба-лони», - сказав Арсен Аваков.

Міністр внутрішніх справ розповів,що завдяки фіксації на місці злочинів,зразків і аналізів ДНК та свідчень післязатримання було доведено вину зло-чинців у дев’яти випадках.

«Сплюндрована синагога в Чер-нівцях 19 листопада 2016, свиняча


3

Про це заявила заступник міністра внутрішніх справ ТетянаКовальчук під час презентації Стратегії розвитку МВС у Одесі.

«Виклики і загрози нашій безпеці вже давно не мають кордонів,вони нагальні для всього людства. Тому в новій Стратегії -2020 мизаклали нові підходи і принципи роботи», - сказала Тетяна Коваль-чук.

Заступник міністра розповіла, що новий документ розроблялиспільно з представниками міністерства, Державної прикордонноїслужби, Національної гвардії, Національної поліції, Держслужби знадзвичайних ситуацій, Державної міграційної служби та Сервіс-них центрів. А також до всіх етапів роботи були залучені експертиКонсультативної місії Європейського Союзу.

Тетяна Ковальчук розповіла, що основні цілі нової стратегії -безпека, захист і сервіс кожного громадянина.

«Цілі стратегії стосуються кожного громадянина - твоя безпека,твій захист, твій сервіс. Для реалізації цих цілей МВС буде керу-ватися новими підходами - служіння суспільству, підзвітність і де-мократичний контроль, залучення суспільства до процесустворення безпечного середовища, сучасні практики управління,інформатизація діяльності», - наголосила заступник міністра.

Вона зазначила, що в ході роботи над проектом Стратегії, буловизначено сім основних пріоритетів, які є спільними для кожногооргану системи та актуальними для всього суспільства - безпечнесередовище, протидія злочинності, дотримання прав і свобод лю-дини органами системи МВС, ефективне інтегроване управліннякордонами і збалансована міграційна політика, якість і доступністьпослуг, ефективне врядування, прозорість і підзвітність, розвитоккадрового потенціалу та соціальний захист працівників.

«Варто пам`ятати, що МВС охоплює не лише силовий блок. Вновій стратегії ми охопили діяльність усіх органів виконавчоївлади. А також подбали про працівників системи МВС. Люди, якіпрацюють на благо держави також повинні почувати себе захище-ними», - сказала Тетяна Ковальчук.

Водночас Тетяна Ковальчук підкреслила, що побудувати без-печне, правове, європейське суспільство можна лише за умовиплідної співпраці працівників міністерства та громадськості.

«Ми запрошуємо кожного громадянина України до обговоренняпроекту стратегії. Адже лише спільними зусиллями ми зможемопобудувати правову і безпечну державу», - наголосила заступникміністра.

Своєю чергою представник EUAM Брайан Річард зазначив, щопредставлення громадськості проекту Стратегії - великий крок упе-ред в реформуванні міністерства.

«Це дуже важливо, що ви дали можливість громадянам своєїдержави долучитися до обговорення документу і висловити своїзауваження. Сподіваюсь, що будуть враховані всі побажання», -сказав Брайан Річард.

Після офіційної презентації проекту Стратегії -2020 представ-ники ДПСУ, ДСНС, Міграційної служби та громадські активісти зОдеси та інших регіонів долучилися до обговорення стратегії.Варто зазначити, що робочі групи по обговоренню будуть працю-вати протягом дня, щоб залишити свої побажання та зауваження.

Департамент комунікації МВС України

РЕфОРМУВАННЯСИСТЕМИ МВС -ЦЕ СПІЛЬНЕ ЗАВДАННЯ ОРГАНІВ МІНІСТЕРСТВАТА ГРОМАДСЬКОСТІ

голова на могилі рабина Нахмана в Умані 21грудня 2016, граната в посольстві США у Києві 8червня 20017, спроба підпалу синагоги в Львові30 червня 2017, вибуховий пристрій у посоль-ство Польщі в Луцьку 10 липня 2017, граната наГрушевського та підірваний пам'ятник учасникамбойових дій у Києві 24 серпня 2017, вибух вУмані 21 вересня 2017, теракт на Закарпатті намісці пам’ятника угорцям на Верецькому пере-валі – дев’ять випадків злочинів, які мали на метіще більше дестабілізувати ситуацію в країні», -зазначив Арсен Аваков.

Очільник МВС сказав, що звинувачені вхо-дять в так звану ОЗУ «Торпеди», яке давно зна-ходилося в зоні уваги правоохоронців ізвинувачувалося по ряду інших злочинів.

«Затримані виконавці та їх керівники - вхо-дять до групи впливу в минулому народних де-путатів від Партії Регіонів у Черкаській області -Володимира Олійника та Сергія Тулуба», - ска-зав Арсен Аваков.

Міністр внутрішніх справ подякував всім опе-ративникам, які працювали над цим завданням.

Своєю чергою Голова Національної поліціїСергій Князєв розповів подробиці затримання намісці злочину.

«Минулої доби працівники Нацполіції зашко-дили підриву дуже цінного пам’ятника для угор-ського народу на Закарпатті. Саме під часпідготовки до вчинення теракту злочинці були за-тримані. Зараз йдуть активні слідчі дії, обшуки,допити», - сказав Сергій Князєв.

Перший заступник Голови Національної полі-ції В’ячеслав Аброськін наголосив, що за всі зло-чини виконавці отримували грошову винагороду.

«До складу групи входили жителі Одеської,Черкаської та Київської області. Лідер цього уг-рупування має відношення до кримінальногосвіту. Перед ними ставили конкретні завдання іза це виплачували кошти. Наприклад, за ос-квернення святого для іудеїв місця в Умані, ви-конавці отримали по 500 доларів», - сказавВ’ячеслав Аброськін.

Заступник Голови Нацполіції підкреслив, щовсі ці люди брали участь в антимайдані.

Департамент комунікації МВС України

4


Повноцінний розвиток Української держави неможливийбез створення єдиної стійкої і функціональної системи внутрішніхсправ, як частини сектору національної безпеки.

Сучасні виклики і загрози, перш за все гібридні, обумовленівпливом комплексу соціально-демографічних, економічних, по-літичних, правових, психологічних і технологічних чинників, ви-магають системного реагування, адекватної трансформації якусього сектору безпеки, так і системи внутрішніх справ зокрема,а також включення цієї системи у сферу політичних пріоритетівдержави.

Роль Міністерства внутрішніх справ України полягає у ство-ренні умов розвитку безпечного середовища життєдіяльності, якоснови безпеки на території України, а також сучасної системивнутрішньої безпеки, як чинника стримування подальшого по-ширення російської агресії.

У процесі реалізації «Стратегії розвитку органів внутрішніхсправ України», затвердженої розпорядженням Кабінету Мініс-трів України від 22 жовтня 2014 року № 1118-р, Міністерствовнутрішніх справ України реформовано в орган управління в сис-темі центральних органів виконавчої влади, який забезпечуєформування державної політики в таких сферах:

– забезпечення охорони прав людини і основних свобод,інтересів суспільства і держави;

– протидії злочинності;– підтримання публічної безпеки і порядку;– надання поліцейських і адміністративних послуг;– захист державного кордону та охорони суверенних прав

України;– організації цивільного захисту, запобігання виникненню

надзвичайних ситуацій і ліквідація їх наслідків;– міграції і громадянства.Позбавившись статусу «міністерства міліції», Міністер-

ство внутрішніх справ України стало багатопрофільним ци-вільним відомством європейського типу, що координуєдіяльність органів, які реалізують державну політику у сферівнутрішніх справ. Тим самим були розмежовані задачі полі-тичного управління і професійної діяльності у сфері внутріш-ніх справ України. Такий підхід є основоположним дляподальшого розвитку системи МВС.

I. СфЕРА ВІДпОВІДАЛьНОСТІ мВССфера відповідальності Міністерства внутрішніх справ Ук-

раїни належить до комплексної системи суспільних відносин.МВС формує державну політику і забезпечує її узгоджену

реалізацію Національною поліцією України, Державною служ-бою з надзвичайних ситуацій України, Адміністрацією Державноїприкордонної служби України, Державною міграційною службоюУкраїни, Національною гвардією України, Головним сервіснимцентром МВС України, а також територіальними органами, під-приємствами, установами та організаціями, що належать досфери управління Міністерства (далі - система МВС).

Основні потреби і належне функціонування системи МВСзабезпечують відомчі вищі навчальні заклади зі специфічнимиумовами навчання, заклади охорони здоров'я, підприємства, на-уково-дослідні експертно-криміналістичні центри та наукові ус-танови.

Ключові виклики, які сьогодні стоять перед органами сис-теми МВС, безпосередньо пов’язані з їх компетентністю в забез-печенні безпеки громадян та суспільства, здатністю протистоятизлочинності, забезпечувати прозорі та якісні сервіси для суспіль-ства.

II. цІЛІ СТРАТЕгІЇЦілями цієї Стратегії є створення безпечного середовища

для існування та розвитку вільного суспільства через форму-вання та реалізацію державної політики у сфері внутрішніхсправ, зміцнення довіри до органів системи МВС з боку суспіль-ства, продовження розвитку України як безпечної європейськоїдержави, в основі якої лежать інтереси її громадян та високаефективність усіх складових системи МВС.

III. пІДхОДи ДО РЕАЛІзАцІЇ СТРАТЕгІЇДосягнення цілей Стратегії вимагає зосередження ресурсів

і зусиль у межах пріоритетів державної політики у сфері внутріш-ніх справ та розвитку системи МВС.

Реалізація Стратегії складатиметься з послідовних кроківна основі оптимальних рішень, які враховують позитивний досвіді кращі практики провідних країн світу. При цьому в ході рефор-мування має бути забезпечено стійке функціонування, керова-ність і ефективність роботи органів системи МВС.

МВС забезпечуватиме реалізацію цілей Стратегії відпо-відно до основних положень, закріплених у Конституції Ук-раїни, законах України та узгоджуватиме зміст заходів зіншими державними рішеннями стратегічного рівня. Так, умежах компетенції МВС забезпечить реалізацію Угоди проасоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄвропейськимСоюзом, Європейським співтовариством з атомної енергії іїхніми державами-членами, з іншої сторони, Стратегії націо-нальної безпеки України, затвердженої Указом ПрезидентаУкраїни від 26 травня 2015 року № 287, Концепції розвиткусектору безпеки і оборони України, затвердженої Указом Пре-зидента України від 14 березня 2016 року № 92, Стратегії ре-формування державного управління на 2016-2020 роки,схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24червня 2016 року № 474-р.

Крім того, МВС сприятиме впровадженню євроінтеграцій-ної політики у сфері внутрішніх справ та досягненню критеріїв,необхідних для набуття повноправного членства України в Ор-ганізації Північноатлантичного договору.

МВС забезпечуватиме реалізацію цілей Стратегії, керую-чись такими підходами:

1. Служіння суспільству:– забезпечення дотримання прав людини і основних сво-

бод як ключової цінності в діяльності органів системи МВС;– реалізації органами системи МВС своїх функцій, керую-

чись потребами людини.2. Підзвітність і демократичний цивільний контроль:– становлення МВС, як суб’єкта системи демократичного

цивільного контролю над органами системи МВС;– удосконалення форм та способів демократичного цивіль-

ного контролю над органами системи МВС;– відкритість і прозорість процесів підготовки і прийняття

публічних рішень у системі МВС.3. Залучення суспільства до процесу створення безпечного

середовища:– тісна співпраця з територіальними громадами і суспіль-

ством у цілому;– створення механізмів партнерства з інститутами грома-

дянського суспільства;– нетерпимість до корупції.4. Сучасні практики управління:– упровадження інноваційних рішень та інструментів дер-

жавної політики;– використання успішних міжнародних практик і сприяння

реалізації пілотних проектів;– управління та розумне делегування повноважень з

метою створення сприятливого середовища для прийняття рі-шень, ініціативності та співпраці;

– розвиток соціальної компетентності і системи зворотногозв’язку з персоналом.

5. Інформатизація діяльності:підвищення ефективності роботи і взаємодії через макси-

мальне використання інформаційно-комунікаційних технологійу реалізації завдань органами системи МВС.

IV. СТРАТЕгІЧНІ пРІОРиТЕТи СиСТЕми мВССтратегія розвитку системи МВС до 2020 року є візією роз-

витку органів системи МВС, як невід’ємної частини сектору на-ціональної безпеки України, та визначає наступні пріоритети їхдіяльності:

– безпечне середовище;– протидія злочинності;– дотримання та забезпечення прав людини органами сис-

теми МВС– ефективне інтегроване управління кордонами і збалан-

сована міграційна політика;– якість і доступність послуг;– ефективне врядування, прозорість і підзвітність;– розвиток кадрового потенціалу та соціальний захист пра-

цівників.БЕзпЕЧНЕ СЕРЕДОВиЩЕ1. Очікуваний результатБезпечне середовище життєдіяльності людей, забезпе-

чене орієнтованою на потреби населення діяльністю органів сис-теми МВС, їх швидким і компетентним реагуванням нанадзвичайні ситуації і події, що загрожують особистій чи публіч-ній безпеці, їх превенцією та активною участю громадян.

2. Виклики:– складна криміногенна ситуація в державі, високий рівень

корупції та організованої злочинності, економічна нестабільністьта поява нових типів загроз і злочинів унаслідок військової агресіїз боку Російської Федерації;

– відсутність єдиної і оптимальної системи швидкого реа-гування на повідомлення про події, що загрожують особистій чипублічній безпеці;

– несвоєчасне реагування на надзвичайні ситуації внаслі-док обмежених спроможностей сил цивільного захисту, їх знач-ної віддаленості від місць виникнення таких ситуацій;

– критична ситуація з аварійністю на дорогах і тяжкість на-слідків дорожньо-транспортних пригод;

– недосконалість місцевої інфраструктури безпеки, обме-жені можливості відеоспостереження, застарілість системи опо-віщення населення про виникнення надзвичайних ситуацій;

– надмірний регуляторний вплив на суб'єкти господарю-вання інспектуючих органів системи МВС;

– недостатній рівень участі суспільства в механізмах попе-редження правопорушень і запобігання виникненню надзвичай-них ситуацій;

– недосконалість чинного законодавства щодо забезпе-чення громадського порядку і безпеки під час проведення масо-вих заходів;

– відсутність належних навичок забезпечення особистоїбезпеки і недостатній рівень розуміння населенням своєї актив-ної ролі в забезпеченні громадської безпеки.

3. Необхідні кроки:– розвиток партнерства і соціальної взаємодії, створення

механізмів спільного виконання завдань органами системи МВСі населенням, зокрема територіальними громадами;

– упровадження організаційних механізмів взаємодії орга-нів системи МВС з місцевими органами влади і самоврядування,спільна підготовка превентивних програм і програм забезпе-чення безпеки територіальних громад;

– реалізація принципу соmmunity ро1ісіng (діяльності сис-теми МВС орієнтованої на потреби громад) в операційній та уп-равлінській діяльності органів системи МВС;

– розвиток інститутів дільничних поліцейських і патрульноїполіції, як першої компетентної ланки співпраці з населенням;

– удосконалення нормативно-правового регулювання і під-вищення спроможностей системи МВС забезпечувати громад-ський порядок і безпеку під час масових заходів;

– підвищення спроможностей сил цивільного захисту щодозапобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідації їх наслідків, утому числі в особливий період;

– упровадження та розвиток системи екстреної допомогинаселенню за єдиним телефонним номером 112;

– розвиток системи оповіщення населення про надзвичайніситуації на державному і місцевому рівнях;

– розвиток системи запобігання виникненню надзвичайнихситуацій і профілактики пожеж, заснованої на аналізі ризиків по-жежної і техногенної безпеки та послугах страхування;

– сприяння поширенню практики запобігання злочинностічерез планування територій (сrime prevention through environ-mental design – CPTED);

– забезпечення безпеки дорожнього руху у сфері компе-тенції органів системи МВС України, у тому числі шляхом підви-щення ролі превентивних заходів, розвитку підрозділуНаціональної поліції для обслуговування доріг міжнародного інаціонального значення, упровадження фіксації порушень пра-вил дорожнього руху в автоматичному режимі;

– підвищення обізнаності і розвиток навичок населення,пов'язаних з належним реагуванням у надзвичайних ситуаціях ізабезпеченням особистої безпеки.

пРОТиДІя зЛОЧиННОСТІ1. Очікуваний результатЗміцнення громадської безпеки і правопорядку в державі

завдяки реалізації превентивних програм і підвищенню спро-можностей органів системи МВС у протидії злочинності.

2. Виклики:– підвищення рівня злочинності, обумовлене чинниками

складної соціально-економічної ситуації в державі, внутрішнімиі зовнішніми загрозами національній безпеці в умовах гібридноївійни;

– низький рівень ефективності превентивних заходів усфері протидії злочинності;

– відсутність ефективної взаємодії суб'єктів забезпеченнянаціональної безпеки України у сфері боротьби із злочинністю;

– зростання транснаціональної злочинності та необхідністьрозвитку міжнародного співробітництва в боротьбі з організова-ною злочинністю;

– низький рівень використання аналітичних інструментів упротидії злочинності і прогнозуванні відповідних загроз;

– низька ефективність проведення досудового розсліду-вання, як наслідок недосконалості правових механізмів, надмір-ного навантаження на органи досудового розслідування та їхнеукомплектованості.

3. Необхідні кроки:– підвищення ролі превентивної діяльності у сфері протидії

злочинності і упровадження відповідних локальних програм урамках єдиної політики, сформованої МВС;

– удосконалення організаційних і правових основ для по-силення боротьби з організованою злочинністю та протидії тор-гівлі людьми, наркозлочинності та кіберзлочинності;

– упровадження інституту кримінальних проступків і новихпроцесуальних форм для підвищення ефективності досудовогорозслідування;

– розроблення і впровадження єдиної електронної системироботи з даними і матеріалами досудових розслідувань у пар-тнерстві з органами прокуратури і судами (е-Саsе managementsystem) для забезпечення безперервності та підзвітності прове-дення досудового розслідування;

– реалізація концепції діяльності органів системи МВС, за-снованої на використанні різних джерел інформації (ІntelligenceLed Ро1ісіng), комплексне впровадження сучасних систем кри-мінального аналізу, у тому числі методології ЄВРОПОЛ;

– забезпечення належного рівня технічного і матеріальногооснащення органів досудового розслідування і використання вїх діяльності сучасних експертно-криміналістичних засобів;

– підвищення професіоналізму працівників органів системиМВС щодо використання форм і методів оперативно-розшуковоїдіяльності;

– удосконалення законодавчого механізмів регулювання іконтролю за обігом і використанням зброї та вибухонебезпечнихречовин;

– розроблення і впровадження оптимальної системи за-хисту свідків в Україні разом з іншими органами державноївлади;

– розвиток міжнародної взаємодії у сфері протидії органі-зованій і транснаціональній злочинності;

– розвиток системи ювенальной превенції у сфері відпові-дальності органів системи МВС.

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ МВС УКРАїНИ ДО 2020 РОКУ


5

ДОТРимАННя ТА зАБЕзпЕЧЕННя пРАВ ЛЮДиНиОРгАНАми СиСТЕми мВС

1. Очікуваний результатМінімізація порушень прав людини і основних свобод у ді-

яльності органів системи МВС, забезпечення швидкого доступулюдей до дієвих механізмів відновлення порушених прав.

2. Виклики:– порушення балансу між забезпеченням безпеки і дотри-

манням прав людини на користь державної безпеки внаслідокпідвищення рівня загроз національній безпеці та територіальнійцілісності України;

– погіршення ситуації у сфері дотримання прав людини внаселених пунктах, на території яких органи державної владитимчасово не здійснюють свої повноваження, а також тимчасовоокупованій території України;

– низький рівень виконання рекомендацій правозахиснихмісій і делегацій ОБСС, Ради Європи, ООН та інших міжнарод-них організацій;

– відсутність дієвих механізмів відновлення порушенихправ людини, які передбачали б доступ заявників до процесурозгляду звернень, демократичного цивільного контролю в ційсфері, недостатня прозорість діяльності органів системи МВС;

– несистемність роботи з підвищення рівня знань, вироб-лення умінь та навичок персоналу органів системи МВС у забез-печенні прав людини і основних свобод.

3. Необхідні кроки:– удосконалення нормативно-правового регулювання під-

став і порядку застосування працівниками органів системи МВСфізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї;

– автоматизація обліку затриманих осіб (сustody records) зметою запобігання незаконним затриманням та вдоскона-лення системи захисту таких осіб від тортур і жорстокого по-водження;

– удосконалення механізмів подачі та розгляду скарг щодопорушень прав людини працівниками органів системи МВС, щопередбачають демократичний цивільний контроль і доступ за-явників до інформації про стан розгляду їх скарг;

– моніторинг дотримання прав людини і розгляду скарг пропорушення прав людини працівниками органів системи МВС нарівні апарату Міністерства і забезпечення узгодженого впровад-ження рішень у цій сфері міжнародних судових установ чи орга-нів міжнародних організацій, членом або учасником яких єУкраїна;

– розвиток системи роботи з потерпілими та жертвами;– упровадження рекомендацій Національного превентив-

ного механізму із забезпечення дотримання прав осіб, які знахо-дяться в ізоляторах тимчасового тримання та пунктахтимчасового перебування іноземців і осіб без громадянства, якінезаконно перебувають на території України;

– забезпечення внутрішньої комунікації і навчання праців-ників органів системи МВС з питань дотримання та забезпеченняправ людини і основних свобод як невід'ємної частини їх профе-сійного навчання;

– розвиток системи захисту прав людей з особливими по-требами;

– розвиток організаційних механізмів забезпечення реалі-зації гендерної політики в діяльності органів системи МВС.

ЕфЕКТиВНЕ ІНТЕгРОВАНЕ упРАВЛІННя КОРДОНАмиІ зБАЛАНСОВАНА мІгРАцІйНА пОЛІТиКА

1. Очікуваний результатЗміцнення безпеки державного кордону та дотримання

вимог міграційного режиму, засноване на інтегрованому підході,а також урахуванні актуальних загроз національній безпеці і ло-кальних потреб.

2. Виклики:– загроза територіальній цілісності і суверенітету України і

терористична загроза, зростання транснаціональної та органі-зованої злочинності і нелегальної міграції, контрабанди зброї,вибухових речовин і наркотичних засобів, у контексті існуваннявійськового конфлікту на території держави;

– необхідність відновлення контролю над всіма ділянкамидержавного кордону;

– недостатнє облаштування державного кордону;– необхідність імплементації європейських стандартів ін-

тегрованого управління кордонами і розвитку сервісного підходу;– недосконалість інформаційного обміну відносно іденти-

фікації осіб, які перетинають кордон, між органами системи МВСі на міжнародному рівні;

– відсутність прозорих і чітких процедур і механізмів уста-новлення правового статусу біженців, осіб без громадянства, таосіб, що потребують додаткового або тимчасового захисту.

3. Необхідні кроки:– відновлення повного контролю у складі сил оборони над

державним кордоном у межах Донецької і Луганської областей,а також забезпечення готовності до його охорони в межах тим-часово окупованої території Автономної Республіки Крим післявідновлення на вказаній території конституційного ладу України;

– облаштування державного кордону сучасними засобамиконтролю із урахуванням пріоритетності українсько-російськогокордону і територій, прилеглих до районів проведення антите-рористичної операції та Автономної Республіки Крим;

– запровадження європейських стандартів інтегрованогоуправління кордонами;

– розвиток механізмів охорони кордонів спільно з правоо-хоронними органами держав-членів Європейського Союзу таРеспубліки Молдова;

– упровадження механізмів контролю за дотриманнямправ людини при перетині державного кордону;

– розвиток взаємодії між ДМС, Держприкордонслужбою іНаціональною поліцією з питань протидії транскордонній зло-чинності, торгівлі людьми і неконтрольованій міграції;

– посилення протидії злочинності в прикордонних районахі розвиток спеціальних підрозділів швидкого реагування Дер-жприкордонслужби;

– запровадження в системі МВС механізму приведенняінформації про особу, що міститься у наявних державних таєдиних реєстрах, інших інформаційних базах, що перебува-ють у власності держави або підприємств, установ та органі-зацій, та використовуються з метою проведення ідентифікаціїосіб, до єдиного ідентифікатора – унікального номеру записув Єдиному державному демографічному реєстрі;

– поширення використання біометричних паспортів, ID-кар-ток і розвиток технічної інфраструктури їх застосування;

– розвиток міжнародного співробітництва щодо обміну да-ними для забезпечення охорони та захисту державного кордонуі дотримання міграційного режиму;

– поліпшення доступності та підвищення прозорості про-цедур визнання людини особою без громадянства, біженцем абоособою, яка потребує додаткового захисту;

– удосконалення механізмів установлення статусу мігран-тів, які фактично інтегровані в українське суспільство і не маютьвизначеного статусу.

яКІСТь І ДОСТупНІСТь пОСЛуг1. Очікуваний результатВисока якість та доступність послуг органів системи МВС,

забезпечена шляхом дотримання стандартів, які відповідаютьочікуванням громадян.

2. Виклики:– низький рівень довіри громадян щодо якості і прозорості

послуг, що надаються;– застарілі бюрократичні форми і підходи до надання по-

слуг, недостатня орієнтація на потреби громадян;– закритість і непрозорість у роботі, корупційні ризики;– відсутність відкритих та публічних стандартів та регла-

ментів надання послуг.3. Необхідні кроки:– упровадження сервіс-орієнтованого підходу в діяльності

органів системи МВС;– дерегуляція і спрощення процедур;– упровадження системи управління якістю у сфері на-

дання послуг органами системи МВС, розроблення і впровад-ження стандартів і прозорих процедур обслуговуваннянаселення, а також механізмів оцінювання якості надання послуггромадянами;

– концентрація надання послуг органами системи МВС успеціально відведених зонах обслуговування;

– розширення доступності послуг шляхом взаємного деле-гування повноважень з їх наданням іншим уповноваженимсуб'єктам;

– розвиток партнерства органів системи МВС з організа-ціями приватного і публічного секторів у розвитку надання по-слуг;

– збільшення кількості послуг, доступних в онлайн-режимі,популяризація цих послуг і стимулювання населення до їх отри-мання;

– побудова ефективної системи комунікації, пов'язаної знаданням державних послуг;

– розроблення і реалізація ефективних антикорупційнихзаходів, пов'язаних з наданням послуг органами системи МВС.

ЕфЕКТиВНЕ ВРяДуВАННя, пРОзОРІСТь І пІДзВІТ-НІСТь

1. Очікуваний результатСтійка, керована, технологічно розвинута система МВС,

здатна протистояти сучасним викликам і загрозам. Запровад-жені дієві механізми демократичного цивільного контролю іспівпраці з громадськістю призводять до зміцнення націо-нальної безпеки.

2. Виклики:– відсутність чітких критеріїв оцінки роботи органів системи

МВС, надмірна бюрократизація їх роботи, організаційна ієрархі-зація вироблення і прийняття управлінських рішень;

– намагання здійснювати політичний тиск на діяльність ор-ганів системи МВС;

– недосконалість взаємодії органів системи МВС і наяв-ність різних підходів до вирішення спільних загальних завдань;

– відсутність ефективної системи ІТ-управління в системіМВС і необхідність упровадження сучасних аналітичних і управ-лінських рішень;

– застарілі підходи до управління інформаційними ресур-сами органів системи МВС, недостатній рівень використанняними інформаційно-комунікаційних технологій;

– відсутність практики впровадження вдалих інноваційнихта технологічних рішень у діяльність органів системи МВС;

– недотримання стандартів доброчесності працівниками,наявність корупційних ризиків;

– недостатня ефективність механізмів демократичного ци-вільного контролю, передбачених законодавчими актами Ук-раїни;

– відсутність узгодженого і системного підходу до налагод-ження комунікації із суспільством;

– відсутність системного вирішення проблеми авторизова-ного доступу користувачів, еталонної консолідації, перевірки ак-

туальності і достовірності даних інформаційних ресурсів системиМВС;

– ступінь інтеграції в міжнародний інформаційний простіру сфері безпеки не відповідає сучасним викликам, які стоятьперед системою МВС.

3. Необхідні кроки:– удосконалення нормативно-правового регулювання фун-

кціонування системи МВС, у тому числі прийняття Закону Ук-раїни «Про органи внутрішніх справ»;

– упровадження сучасних методів формування і аналізудержавної політики у сфері внутрішніх справ;

– розширення і вдосконалення практики міжвідомчого пла-нування реалізації державної політики органами системи МВС іпріоритезація використання ресурсів за стратегічними напрям-ками;

– впровадження кращих управлінських практик в органахсистеми МВС і підтримка пілотних проектів;

– перегляд повноважень органів системи МВС і позбав-лення їх невластивих функцій;

– розумна децентралізація повноважень та відповідаль-ності в організаційній структурі органів системи МВС і форму-вання умов для ефективного прийняття рішень, ініціативності імотивації персоналу;

– розроблення критеріїв оцінки діяльності органів системиМВС і побудова системи моніторингу і контролю за реалізацієюдержавної політики у сфері внутрішніх справ;

– розроблення і впровадження єдиних підходів до комуні-кацій стосовно висвітлення завдань, цілей, актуальних питаньдіяльності і реформування органів системи МВС;

– упровадження ефективних механізмів цивільного демо-кратичного контролю за діяльністю органів системи МВС;

– розширення практики публічної звітності органів системиМВС на державному і місцевому рівнях;

– упровадження програмного підходу, координації і звіт-ності в роботі, пов’язаній з міжнародною технічною допомогою;

– розвиток ІТ – управління системи МВС як частини загаль-нодержавного електронного урядування;

– об'єднання і захист відомчих інформаційних ресурсів ор-ганів системи МВС у рамках єдиного інтегрованого інформацій-ного середовища;

– упровадження сучасного авторизованого доступу корис-тувачів до інформаційних ресурсів системи МВС та надання гро-мадянам доступу до відкритих даних органів системи МВС івласних персональних даних;

– застосування сучасних аналітичних рішень (методик) вуправлінській діяльності та цифровізація робочих процесів у сис-темі МВС;

– підготовка належних інформаційних систем МВС до при-єднання до Шенгенської інформаційної системи;

– розширення та оновлення знань, умінь та навичок пра-цівників у роботі з відомчими інформаційними системами.

РОзВиТОК КАДРОВОгО пОТЕНцІАЛу ТА СОцІАЛь-Ний зАхиСТ пРАцІВНиКІВ

1. Очікуваний результатСформовано стабільний та високопрофесійний кадровий

склад органів системи МВС, який здатний належно реагувати навиклики та загрози у сфері внутрішніх справ.

2. Виклики:вимивання професійного ядра і некомплект персоналу ор-

ганів системи МВС;– відсутність ефективної та сучасної системи підготовки,

відбору та управління персоналом, прозорих механізмів кар'єр-ного зростання;

– відсутність належної системи соціального захисту, про-фесійного зростання та мотивації працівників системи МВС,низька ініціативність персоналу і його вразливість до корупційнихризиків;

– відмінність категорій працівників, що зумовлює необхід-ність вироблення спеціальних підходів в управлінні персоналом,відсутність налагодженої системи внутрішніх комунікації.

3. Необхідні кроки:– розвиток відомчої системи освіти та підготовки кадрів, яка

відповідає професійним потребам і формує загальні цінності дляперсоналу системи МВС;

– розроблення механізмів забезпечення прозорості відборукадрів і кар'єрного зростання;

– розроблення і впровадження програм безперервногопрофесійного розвитку персоналу;

– стимулювання керівників усіх рівнів до використаннянових управлінських практик;

– упровадження сучасних методів мотивації та збалансо-ваної системи соціального захисту персоналу системи МВС;

– розроблення ефективних підходів до оцінювання роботиперсоналу і заохочення до підвищення її якості;

– створення налагодженої системи внутрішніх комунікацій;– упровадження механізму міжвідомчого стажування пра-

цівників у системі МВС;– упровадження комплексного гендерного підходу до полі-

тики розвитку кадрового потенціалу.V. фІНАНСОВЕ зАБЕзпЕЧЕННя РЕАЛІзАцІЇ цІЄЇ СТРА-

ТЕгІЇДжерелами фінансування реалізації Стратегії є кошти дер-

жавного бюджету, міжнародна технічна допомога та інші дже-рела, не заборонені законодавством.

МВС України

6

ЮВІЛЕЙвересень-жовтень`2017

27 вересня, виповнилося 80 років відомому в Україні й далекоза її межами державному та політичному діячеві Василю Васильо-вичу Дурдинцю. Крім того у 2017-му видатний ювіляр святкує ще й60-ліття трудової діяльності, яка тісно пов’язана з системою органіввнутрішніх справ України.

За шість десятиріч багатогранної діяльності на ниві державот-ворення Василь Дурдинець доклав значних зусиль для станов-лення, розвитку й зміцнення суверенітету, визнання Українисвітовою спільнотою як демократичної держави та формування їїавторитету на міжнародній арені. Ювіляр зробив вагомий внесок угарантування національної безпеки країни й населення, запобі-гання надзвичайним ситуаціям, зміцнення обороноздатності Ук-раїни, правоохоронних органів, боротьбу з організованоюзлочинністю та корупцією.

Шлях Василя Васильовича, як він сам зізнається, був не про-стий з великою кількістю випробувань, але він зміг гідно впоратисяз ними. Попри непрості виклики й ситуації, не здавався й жодногоразу не поступився своїми життєвими принципами. Вірний їм ли-шається й сьогодні. «Я жив чесно, живу чесно і житиму чесно,скільки мені відведено», – говорить Василь Дурдинець. І правди-вість цих слів підтвердять багато видатних українців, яким доводи-лося працювати пліч-о-пліч з сьогоднішнім ювіляром: президентиУкраїни, парламентарі й урядовці, діячі науки, освіти й культури,ветерани, чорнобильці, його вдячні учні й послідовники, і, безпе-речно, наші співвітчизники.

Народився Василь Дурдинець на Закарпатті 27 вересня 1937року. Його батьків і пращурів у селі Ромочевиця Мукачівськогорайону шанували за чесність і працьовитість. Ці віковічні цінностіроду Дурдинців і були основою виховання майбутнього державногодіяча.

Освіту Василь Дурдинець здобував у Львівському державномууніверситеті імені Івана Франка, де брав активну участь у громад-ській роботі. Завершивши з відзнакою юридичний факультет вишу,працював у комсомольських і партійних органах.

ВАСИЛЬ ДУРДИНЕЦЬ:РобитилюдямдобРо і віддано служити інтеРесамукРаїни


7

У 1978 році Василь Дурдинець при-значений заступником Міністра внутріш-ніх справ УРСР, а з 1982-го до лютого1991 року працював першим заступни-ком глави правоохоронного відомства.

У 1986-му, коли стався вибух на Чор-нобильській АЕС, Василь Дурдинецьочолював Штаб МВС України з питаньборотьби з наслідками Чорнобильськоїкатастрофи. Понад 50 діб він перебувавбезпосередньо в Чорнобилі та Прип’яті.Згодом, активно сприяв створенню міц-ної і справедливої законодавчої бази со-ціального захисту громадян, якіпостраждали внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи.

Депутатський період у житті ВасиляДурдинця розпочався у 1990-му. Цьогороку та 1994-го його обирали народнимдепутатом України. З 1991 року він –член Президії і голова постійної комісіїВерховної Ради України з питань обо-рони і державної безпеки. 29 січня 1992року обраний першим заступником Го-лови Верховної Ради України.

У липні 1995 року Василь Дурдинецьувійшов до складу Кабінету Міністрів Ук-раїни як віце-прем'єр-міністр з питаньдержавної безпеки та надзвичайних си-туацій. А 18 червня 1996 року – призна-чений першим віце-прем'єр-міністромУкраїни і водночас продовжував голову-вати у Координаційному комітеті бо-ротьби з корупцією й організованоюзлочинністю при Президентові України.

У червні-липні 1997 року ВасильДурдинець виконував обов'язкиПрем'єр-міністра України.

Наприкінці липня 1997 року призна-чений директором Національного бюророзслідувань України.

У 1999-2002 роках Василь Дурди-нець обіймав посаду Міністра з питаньнадзвичайних ситуацій та у справах за-хисту населення від наслідків Чорно-бильської катастрофи. Раніше – у 1996році – він виступив ініціатором ство-рення Міністерства надзвичайних ситуа-цій. Наполегливо і цілеспрямованозабезпечив реалізацію державної полі-тики у сфері національної безпеки в час-тині захисту населення і територій віднадзвичайних ситуацій. У серпні 1999року став представником України в по-стійних органах Частково відкритоїугоди Ради Європи щодо запобігання,захисту та надання допомоги в разі ве-ликих природних і техногенних катас-троф.

Був у діяльності Василя Дурдинця ідипломатичний період: З грудня 2002-гопо вересень 2003-го він – Надзвичайний

і Повноважний Посол України в Угор-ській Республіці.

Справа, якій Василь Дурдинець при-святив чимало років свого життя і якоюпродовжує ревно займатися й понині, –соціальний захист і забезпечення потер-пілих від наслідків Чорнобильської ка-тастрофи. У червні 2004 року йогообрали головою Української асоціації«Чорнобиль» органів та військ МВС, і зтих пір він є її незмінним очільником.

За 60 років трудової діяльності Ва-силь Васильович Дурдинець удостоєний285 нагород міжнародного, державногота відомчого рівня, відзнак громадськихорганізацій. Зокрема, він повний кава-лер ордену «За заслуги», нагородженийорденами «Князя Ярослава Мудрого» IVта V ступеня, «За особисту мужність»,відзнакою Президента України «Іменнавогнепальна зброя». Його успішна ді-яльність відзначена також трьома По-чесними грамотами Кабінету МіністрівУкраїни, двома Почесними грамотамиВерховної Ради України.

Василю Дурдинцю присвоєно званнягенерала внутрішньої служби України(1997 p.), Заслуженого юриста України(2011 p.), Почесного професора Націо-нальної академії внутрішніх справ Ук-раїни (1996) р.), Почесного доктораКиївського університету права НАН Ук-раїни (2012 р.), Почесного академікаМіжнародної академії управління персо-налом (2012 р.).

Незмінне життєве кредо Василя Дур-динця – робити людям добро і відданослужити інтересам України. І сьогодні,святкуючи своє 80-ліття, ювіляр продов-жує працювати на ниві вдосконаленняправоохоронної системи. З 2003-го,понад 12 років він був радником Мініс-терства внутрішніх справ України і ниніє радником глави МВС. Крім того з 2016року Василь Васильович очолює Нагля-дову раду Національної академії внут-рішніх справ. Безцінний професійнийдосвід і життєву мудрість він застосовує,беручи активну участь у процесі рефор-мування системи відомчої освіти органіввнутрішніх справ, й докладає зусиль дляприведення її у відповідність до найви-щих європейських та світових стандар-тів.

Від імені усього Міністерства внут-рішніх справ вітаємо Василя Васильо-вича Дурдинця з ювілеєм і зичимо йомуміцного здоров’я й наснаги!

Департамент комунікаціїМіністерства внутрішніх справ

України

Р.S. До ювілею Василя Дурдинця в Ужгороді вийшла друком збірка, що детально описує його жит-тєвий і трудовий шлях. Це унікальне видання може послужити дороговказом для працівників правоо-хоронних органів, політиків і держслужбовців, громадських діячів і молоді. Адже приклад видатноїособистості, що самовіддано й професійно, а головне – результативно працювала й продовжує пра-цювати на благо свого народу, надихає й дає відповіді на безліч непростих питань.

8



27 вересня у Національній академії внутрішніх справвідбулося святкування 80-річчя з дня народження Ва-силя Васильовича Дурдинця – знаного державотворця,політика, правоохоронця, громадського діяча, дипло-мата, людини щедрої душі.

Його ім’я широко відоме громадськості. ДіяльністьВасиля Васильовича є яскравим прикладом відданостікожному питанню та проблемі, вирішенням яких він зай-мався – від подолання корупції та бандитизму і до лікві-дації наслідків Чорнобильської катастрофи, а такожпредставництва нашої Батьківщини на міжнароднійарені.

Відрадно, що багато сил і часу Василь Васильовичприділяє Національній академії внутрішніх справ та най-молодшим вихованцям славетного вишу – ліцеїстамюридичного ліцею.

Привітати ювіляра завітали видатні державні діячі,знані науковці, нинішні і колишні керівники різних установі відомств, творча еліта, колеги, друзі і, звичайно ж, ро-дина.

Лунало багато теплих побажань, спогадів про добрісправи для держави і народу. Слова вітань від гостейсвята перемежовувались з гарними українськими піс-нями. Ліцеїсти також підготували ювіляру подарунок –виступ вокально-хореографічного ансамблю.

На кінець зустрічі взяв слово й іменинник. Він подя-кував всім присутнім у залі за сердечні привітання, ліце-їстам та курсантам побажав бути справжніми патріотамисвоєї держави, завжди бути чесними перед собою, ро-диною та суспільством.

Многая Вам літа, вельмишановний Василю Васильо-вичу!

За матеріалами відділення комунікації НАВС

ОСВІТАвересень-жовтень`2017

9

Учасники семінару-наради обговорили підсумки вступноїкампанії 2017 року та перспективи на 2018 рік, розглянулистан організації первинної професійної підготовки поліцей-ських та інші питання щодо діяльності відомчих вищих на-вчальних закладів.

Директор Департаменту МВС України та начальник управ-ління професійної освіти та науки Департаменту полковникполіції Антон Сизоненко презентували учасникам заходу про-ект моделі підготовки поліцейського у вищих навчальних за-кладах МВС.

У рамках семінару-наради також відбулися тактико-спеці-альні навчання. Учасники заходу ознайомилися з тактикоюНаціональної поліції України щодо: припинення групових по-рушень публічного порядку біля судової установи, дій праців-ників вибухотехнічного відділу ГУНП в Харківській області зобстеження та знешкодження підозрілого предмету, а такождій працівників Державної служби України з надзвичайних си-туацій з ліквідації пожежі та працівіників Кінологічного центруГУНП в Харківській області. Велика увага була приділена ор-ганізації несення служби на блокпостах. Після цього відбулася

демонстрація подолання курсантами штурмової смуги пере-шкод. Вона використовується під час занять зі спеціальної фі-зичної підготовки старших курсів курсантів ХНУВС дляформування морально-вольових якостей та психофізичної го-товності до екстремальних ситуацій, з якими вони можуть зіт-кнутися під час несення служби. Таких смуг в Україні дві. Одназ них знаходиться на базі підготовки спецпідрозділу КОРД вм. Київ. Також курсанти продемонстрували відпрацювання за-собів фізичного впливу та ін.

Керівники ВНЗ відвідали навчально-тренувальні полігони– відділ поліції, криміналістичний полігон, стрілецький ком-плекс, центр протидії кіберзлочинності та моніторингу кібер-простору, ознайомилися з об’єктами матеріально-технічноїбази університету: відвідали спеціалізовані аудиторії, юри-дичну клініку, бібліотеку, музей, розташування курсантів-пер-шокурсників факультету № 1.

У рамках роботи семінару-наради пройшли лекції, тре-нінги, навчальні заняття для курсантів з актуальних для май-бутніх правоохоронців тем.

Анатолій Пшеничний.

У ХАРКОВІ ВІДБУВСЯ СЕМІНАР-НАРАДА КЕРІВНИКІВВИщИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МВС УКРАїНИ

За дорученням Міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова директорДепартаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС Україниполковник поліції Геннадій Доскевич провів на базі Харківського національногоуніверситету внутрішніх справ міжвідомчий семінар-нараду «Актуальні питанняреалізації Концепції реформування освіти в Міністерстві внутрішніх справ України»за участі керівників вищих навчальних закладів МВС України.


10

ІНТЕРВ’Ювересень-жовтень`2017

РОМАН БОЧКАЛА:«Я АБСОЛЮТНО ВПЕВНЕНИй,щО ЕфЕКТИВНІСТЬ БОРОТЬБИ

З КОРУПЦІєЮ В УКРАїНІЗНАЧНО ЗРОСЛА…»

Роман Олександрович Бочкала – український журналіст, блогер, волонтер «КорпусуМиру» СшА в Україні. Отримав вищу освіту в Таврійському національному університеті, фа-культет управління. У якості кореспондента висвітлював військові та громадянські кон-флікти в Ірані, Афганістані, Сирії, Сомалі, Д. Р. Конго, Боснії, Лівані, Руанді, Ліберії, єгипті,Південній Осетії, Абхазії, йорданії, Туреччині. Проходив стажування стосовно протидії ко-рупції у СшА за спеціальною програмою «Відкрий світ». Переможець міжнародного журналістського конкурсу «Срібне перо» (2006), володар по-

чесного звання Заслужений журналіст України (2012), отримав Подяку Верховної Ради Ук-раїни «За віддану роботу в зоні проведення АТО» (2014), переможець премії «Телетріумф»у номінації «журналіст року» (2015), володар відзнак Міністерства оборони України.У 2015 році спільно з однодумцями заснував громадську організацію «Стоп корупції» –

неприбуткове й незалежне об’єднання журналістів, юристів та небайдужих громадських ак-тивістів, що проводить журналістські розслідування і правозахисну діяльність з метою усу-нення корупційного свавілля у кабінетах посадовців й суддів, чинить опір «чорним»лісорубам, корумпованим митникам і нелегальним видобувачам копалин.


11

- Романе Олександровичу, ви відомий нині теле-журналіст, багато років працювали на каналахІнтер, ICTV, К1 та інших. Яким для вас був цей шлях?

- Насправді, я починав на інших каналах. Я родом зКриму, а журналістикою почав займатися з 17 років. Колизакінчив школу, поступив на заочне навчання і паралельнопішов працювати. Мені відразу хотілося працювати, а непросто сидіти та вчитися. Тим паче, журналістика – не тео-ретична професія. Більшою мірою, журналістика – це пев-ний склад розуму, характеру і набутого досвіду.

У Франції, до початку 20-го століття взагалі не було та-кого наукового факультету, як журналістика. Вважалося,що журналістом може бути кожний, хто може цікаво пи-сати. Зараз же ми до цього повертаємося. З розвитком ін-формаційного простору часто ньюсмейкерамистановляться люди, в яких немає журналістської освіти, тавони вміють цікаво писати та розповідати.

Тому я теж не хотів просто вчитися. Мені хотілосядіяти. Спочатку, я пішов працювати в газету, а потім на міс-цевий11-тий телеканал. Не знаю, чи існує він зараз, аджепісля анексії Криму я туди не їжджу. Також я працював наЧорноморському ТРК, це Кримське телебачення. У 2007році я вступив до Інтершколи. Ця подія стала поворотниммоментом у плані мого подальшого переїзду до Києва. Ін-тершкола дала мені колосальний досвід. Там мене на-вчали висококваліфіковані викладачі з міжнароднимстатусом, а найголовніше, що це навчання дозволиломені, в якійсь мірі, перевірити свої сили. Я зрозумів, щонемає величезної різниці між тим, де працювати, головне– як. Так я опинився у Києві. Загалом, тут такі ж журна-лісти, які теж не приїжджають великими зірками. Всьомутреба вчитися.

- Інтершкола дала вам можливість працювати наІнтері. То ж за ці вісім років роботи на каналі, щобуло найбільш вражаючим?

- Вражаючого було багато. Насправді, я дуже вдячнийдолі, Богу, моїм батькам та роботодавцям за те, що у менебули ці роки. Я отримав колосальний досвід.

У 2008 році я переїхав працювати до Києва, – простийжурналіст із Джанкоя, без усіляких зв’язків. Довелосяпройти тернистий шлях. Все через те, що була можливістьзнімати цікаві сюжети, була можливість для самореаліза-ції, для розкриття свого потенціалу. Адже, навіть коли ябув у Джанкої, я намагався знімати не менш цікаві сюжетипро місцевих аграріїв, змагання рибалок, День міста тощо.Звичайно, це був зовсім інший масштаб. Журналісту, вза-галі, дуже важливо отримати досвід роботи на централь-ному телебаченні. Це інші можливості, інший масштаб. Посуті, робота та ж сама, але набагато більший рівень відпо-відальності. Одна справа, коли тебе бачать 10 тис. осіб, аінша – коли бачать 10 млн. І за цей досвід я дуже вдячнийсвоїм учителям та колегам.

А якщо брати теми та напрямки, то найцікавіші з нихпов’язані з військовими конфліктами. Я 5 разів літав доСирії, щоб показати війну. У Сомалі я був, напевно, єди-ним, хто висвітлював воєнні дії в форматі поїздки на тери-торію самої країни. Іноді подумки, навіть, із життямпрощався, і незрозуміло було, повернуся додому чи ні.Конго, Ліберія, Афганістан, Ліван, гірська Абхазія, колишніюгославські республіки – все це, звичайно, колосальнийдосвід.

І ось зараз я збираюся в Північну Корею. Можна ска-зати, «скільки вовка не годуй, все одно в ліс дивиться»,так це про військового журналіста. Звичайно, не тільки

жага до гострих емоцій змушує мене їхати, адже їх і тутвистачає, до того ж і позитивного характеру, і негативного.Питання швидше в тому, що кожна людина по-різномувлаштована, і у кожного різні потреби. У мене завжди булаця жага до пізнання світу, особливо найбільш унікальнихкуточків. Вочевидь, так і склалося бажання їздити в такікраїни.

- Яким ви бачите ваше головне завдання в роботіжурналіста?

- Питання більш філософське. Для себе я не розділяюроботу та інші сфери життя. Моя робота – це діяльність,спосіб життя. Журналістика, в моєму розумінні, – це слу-жіння суспільству. Наша професія дуже соціальна, дужеорієнтована на людей, і, саме, в цьому я бачу своє головнепризначення: бути корисним людям – інформувати, розпо-відати правду, робити так, щоб чиновники виконувалисвою роботу, а держава розвивалася. Якщо це стосуєтьсявійни, то щоб люди знали хто їх ворог. У кожному випадкуйдеться про те, аби людям відкривати очі, доноситиправду.

Зараз ви координатор проекту “Стоп корупції” та учас-ник Ради громадського контролю НАБУ. Як вдається поєд-нувати ці посади?

Іноді й сам дивуюся, як все це вдається. Ще років 10тому мені здавалося, що я страшенно зайнята людина й умене зовсім немає вільної хвилинки. Тепер же я розумію,що раніше був ледарем з купою вільного часу. Зараз ястав жити більш організовано: у мене кожен день розпи-саний, різноманітні зустрічі та багато чого іншого, тому до-водиться раціональніше використовувати кожну хвилину.Насправді, зараз я набагато більше відчуваю, що страж-дають інші сторони мого життя. Наприклад, у мене меншечасу залишилося для творчості, менше часу навіть длятого, щоб писати у Facebook. Адже мені дуже подобаєтьсяця справа, й дуже легко відстежити ступінь моєї заванта-женості по інтенсивності стрічки. Якщо за день я не напи-сав ні одного поста, це не означає, що мені нема про щописати або розповісти. Причина проста – не було часу.

- Ви, як координатор, берете участь в розсліду-ваннях Стопкору або тільки керуєте?

- Наша організація незабюрократизована, тобто гро-мадська, і всі працюють тут за покликом серця та духу. Мимаємо три основні напрямки опрацювання: юридичний,правозахисний та медійний. Я координую медіанапрямок.І, оскільки, я співзасновник організації, то зазвичай, я ви-значаю певні загальні напрямки розвитку та вектор, вякому ми рухаємося. Також я можу щось порадити, мій те-лефон знають всі журналісти, знають, що я доступний вбудь-який час дня і ночі, тому спілкування відбуваєтьсябільш у цій площині. Журналісти можуть звертатися домене з питанням, як краще розкрити тему або, враховуючимій досвід та певні контакти, я можу допомогти організу-вати інтерв’ю, знайти й підказати якогось експерта тощо.Буває і теми пропоную, або роблю акцент на тій чи іншійпроблемі.

А взагалі у проекту є шеф-редактор, літературний ре-дактор, випусковий редактор. Отже, все що стосуєтьсябезпосередньої участі – це їхня робота та сфера відпові-дальності.

Була неприємна ситуація з підпалом гаража й авто го-лови організації «Стоп корупції» в Марганці. Був випадок,коли вас зіштовхнули зі сходів за спробу взяти коментар.Який самий серйозний інцидент трапився за час вашої

12


професійної діяльності?Крім зазначених ситуацій, був підпал машини нашого

голови осередку у Чернівцях, побите обличчя та зламанийніс нашого правозахисника в Київській області. Також булавелика кількість фактів побиття, розбитої техніки, алебільш дрібних за своїм масштабом. Але слава богу всіживі!

А зі мною особисто найсерйозніша пригода сталася вКриму. Я займався розслідуванням фактів «кришування»міліцією наркобізнесу та точок збору металобрухту. Тодіцей бізнес був дуже бурхливим. І ось, у 2005 році, на менебуло скоєно напад, в результаті, якого я отримав дуже се-рйозні травми. Я тоді вийшов з редакції та викликав собітаксі. На вулиці було вже пізно та темно. Підозрюю, що ор-ганізаторами були нечисті на руку працівники міліції, аджемені погрожував сам начальник районного відділу черезмоє розслідування. Я постійно, як вони говорили, «пере-ходив їм дорогу».

Отже, я сів у таксі, а вони, скоріш за все мене «слу-хали». Тепер вивчений, що то було не таксі, а інша ма-шина. Я сів на переднє сидіння і не подивився хто ззаду.Навчений гірким досвідом, нині я завжди сідаю на заднєсидіння. Того вечора мені чимось прикрили обличчя, і я за-снув. Прийшов до тями за містом, лежачи у кучугурі снігу.Добре, що організм впорався, і я прокинувся, а не замерз.Тоді у мене діагностували сильне двостороннє запаленнялегенів, плюс – потрійний перелом голеностопу, потро-щене коліно, ключиця та зламані ребра. Мені травматологрозповів, що, швидше за все, мене били ментівськими кий-ками, били професійно, по суглобах. Правоохоронні ор-гани тоді, начебто, щось «розслідували», «активношукали», але, звичайно, нічого і нікого не знайшли.

- Якою була найгучніша справа за часів вашого ко-ординування Стопкором?

- З більш резонансних, я пам’ятаю справу про вирубкуі вивезення лісу з чорнобильської зони. Ця тема навітьзараз не сильно афішується. Але уявіть, яка там територіялісу й об’єм охочих на цьому заробляти. Ускладнювалоз’ясування всіх обставин те, що туди не можна просто такпотрапити. Ми, за допомогою сталкерів проникали в зонувідчуження, знімали квадрокоптерами, й таким чином ба-чили місця вирубки та машини, які вивозять дерева. Митоді розплутали величезний клубок. Результатом цьогобули резонансні кримінальні справи, звільнення ряду чи-новників. Приїжджав журналіст «New-YorkTimes» до нас вофіс і підготував велику статтю на розворот про цю справута роботу нашої громадської організації загалом.

Були й інші гучні історії, пов’язані з контрабандою вЧернівецькій області. Після цих моїх розслідувань прикор-донники намагалися зробити з мене, ледь не терориста.Потім це стало публічною історією, громадськість дізна-лася правду, але вибачення з боку «стражів кордону» ядосі не отримав.

Так само, стосовно нелегального видобутку піску. Мипозакривали майже всі «ліві» точки у Київській області.Зараз у Києві боремося з цим явищем. Насправді, завдякинам порушено багато кримінальних справ, тому я вважаюроботу нашої організації доволі ефективною та успішною.

- Нині топ-темою у вітчизняних ЗМІ є боротьба зкорупцією. У чому секрет ваших успіхів у справі роз-слідування та висвітлення корупційних проявів?

- Річ у тому, що у нас вже є певний досвід. Коли митільки починали, багато наших журналістів, нині вже добре

відомих, тоді приходили молодими й недосвідченими. Най-головнішим було бажання, упертість, внутрішня твердістьі готовність до дії. Решта – це досвід, який передававсяредакторами, мною та іншими «зубрами» нашої команди.Також тут велику роль відіграють наші юристи, які, маючипевний досвід роботи в правоохоронних органах, переда-ють його іншим та окреслюють стратегічні напрямки ро-боти. Наші розслідування проводяться дуже ретельно, мивсе збираємо по крихтах.

Особливість нашої роботи в тому, що ми завжди наці-лені на результат. В принципі, основною функцією журна-ліста вважається інформування. У нашому розумінні, унашій стратегії, у нашій програмі, у нашій діяльності най-головніше – це кінцевий результат. Завдяки добре нала-годженій взаємодії з населенням, ми систематичноотримуємо “сигнали” про ті чи інші протиправні дії з бокубудь-кого: чиновників, можновладців, підприємців, нечис-тих на руку правоохоронців тощо. Отриману інформаціюретельно перевіряємо. Якщо правопорушення має місце,починаємо працювати. Журналісти інформують громад-ськість. Підключаються наші юристи та правозахисники.Спільними зусиллями стаємо на заваді будь-якому пору-шенню чинного законодавства. Це і є результатом нашоїроботи. А далі у бій вступає “важка артилерія”, тобто пра-воохоронні органи, у компетенції яких кримінальні провад-ження, досудове слідство, усе те, що зветьсяпроцесуальними діями з відчуттям виконаного громад-ського обов’язку часто дізнаємося, що за ініційованимнашим журналістським розслідуванням, матеріали на тогочи іншого корупціонера чи просто зловмисника вже в суді.

Взагалі, цей напрямок журналістики переростає в ок-ремий жанр, який в міжнародній журналістській спільнотіназивається DirectActionJournalism, тобто журналістикапрямої дії. Вона є деяким симбіозом роботи журналіста,правозахисника і юриста. Тільки разом ми домагаємосярезультату.

- Одвічна тема: роль ЗМІ у процесі демократизаціїсуспільства, наскільки вона зараз посилилась?

- Вважаю, що у значній мірі. Адже в силу розвитку со-ціальних мереж та розвитку нових способів доставки кон-тенту до споживача, суспільство стало більшінформаційно орієнтованим. З іншого боку, нині державнавлада не є якимось диктаторським монолітом, як це булораніше. Зараз у нас найпроєвропейський, з усіх поперед-ніх, уряд і органи влади. Відповідно, вони більш прозорі,більше прислухаються до суспільства, може, тому що сус-пільство має більше влади й журналісти мають більшеможливостей розповідати правду. Ми це бачимо по нашихрозслідуваннях. Якщо раніше на якийсь інформаційнийзапит могли просто не відповісти або відмовити в інтерв’ю,то зараз чиновники рідко дозволяють собі ігнорувати жур-налістів. Якщо завтра журналісти про це повідомлять гро-мадськість, то цей чиновник може позбавитись свогокрісла. Була така ситуація з одним із відомств, що маютьвідношення до транспортної сфери. Там не було контактуз керівником на обласному рівні. Я написав у Facebook, цепрочитав міністр і написав у коментарях відповідні ви-сновки.

По суті, зараз, наша журналістика є тією рушійноюсилою, яка швидше дозволить нам прийти до Європей-ських стандартів життя. Якщо раніше на журналістські роз-слідування була слабка реакція, то зараз дуже часторозслідування є основою багатьох кримінальних провад-жень. Отже, до журналістів стали прислухатися набагатобільше.


13

З урахуванням того, що ви бачили в «гарячих точках»,що ви відчули, коли стали надходити перші новини провійськові дії на Сході Україні?

Для мене це не було новиною, яку я дізнався з телеві-зора, тому що я волею долі та своєї професії опинився вепіцентрі тих подій. Коли захопили Слов’янськ, наступ-ного дня я вже був там, на окупованій сепаратистами те-риторії. Ба більше, я був ними затриманий, побитий, іякимось дивом, вибрався з нього живим. Усе це я бачивна власні очі, тому міг би ще багато чого розповісти.

Як людина, що побувала на десятках різних воєн, длясебе чітко розумію основні причини військових конфліктів.Перша причина – це релігійний конфлікт, коли на однійтериторії не уживаються дві різні конфесії. Друга – міжет-нічний. У нас не було ніяких етнічних проблем між двоманародами, як, наприклад, в Судані, який, в результаті,розділився на Південний Судан і Північний Судан. Третяпричина – територіальна, тобто, коли дві держави бо-рються за певну спірну територію, яку кожна з країн вва-жає своєю. І тоді я й гадки не мав, що ситуація може дійтидо військової, адже для цього не було ніяких причин.Зараз я мислю інакше. Абсолютно переконаний, що війнаможе бути спровокована штучно в будь-якому суспільстві,в будь-якій державі. І люди, якимось, абсолютно дивнимчином, здатні втратити людську подобу, перетворитися натварин, змінюючись водночас з різних причин. А все черезте, що хтось захотів зруйнувати чужу державу. Це сутовійськовий злочин, за який їм ще доведеться відповісти.

- Що з того, що ви бачили на Сході, вас вразилонайбільше?

- Людські смерті. Особливо, коли ти спілкуєшся з лю-диною і раптом вона гине у тебе на очах. Пам’ятаю ситуа-цію під Луганськом, коли я отримав легке поранення, аінша людина у цей момент загинула. Той хлопець простосидів у наметі, пив чай, раптом залетів уламок, пораненняв голову, миттєва смерть. Просто одна мить. Після цьогонас евакуювали. В кузові машини, де був я і ще один жур-наліст, лежав цей загиблий солдат. Сумно, прикро, бо-ляче, але й інше. У цей момент мене переслідуваладумка про те якою була ця людина. Я усвідомлював, щойого сім’я про це ще не знає. Його діти, дружина та батькидесь переживають за нього, думають, він живий і сподіва-ються, що з ним все буде добре. Тільки вони ні про що незнають. А я уже знаю. Уявляю, як це все буде, як горе при-йде в цю сім’ю. Є швидкість звуку, світла, а є швидкістьгоря, яка йде чи повзе. До когось приходить відразу, а докогось пізніше.

- Чи відчувається в Україні, на вашу думку, акти-візація боротьби з корупцією?

- Красти хочуть завжди та в будь-якому суспільстві.Тільки крадуть настільки, наскільки система дозволяє церобити. Адже в Німеччині та США теж є корупція, та сис-тема практично не дозволяє це робити. Закон настількисильний, що «домовитися» з прокурором або поліцей-ським неможливо. Що стосується України, я абсолютнопереконаний, що ефективність боротьби з корупцієюзначно зросла. Створено НАБУ, НАЗК. Кількість виявле-них корупційних злочинів правоохоронними органами не-впинно зростає. Але люди іноді думають, якщо кожногодня розповідається про корупцію і розкриті злочини, то ні-бито стали більше красти. Насправді ж стали більше роз-кривати й більше про це говорити. Раніше не буловідкритих реєстрів. Зараз будь-хто може дізнатися, у кого

яка нерухомість, яка машина. Є численні статті журналіс-тів та розслідування правоохоронними органами. Колисьця інформація була закрита, а корупціонери жили своїмокремим світом. Був моноліт влади: «рука руку мила»,прокуратура не цікавилася корупцією, там де треба цебуло. А що робилося в прокуратурі, усім відомо. Нині си-туація докорінно змінилася. Зараз всі знаходяться в тур-булентному стані. Ні в кого немає «імунітету». Заразкожен може стати фігурантом корупційного розсліду-вання. Я вважаю це досягненням, тому що ніхто не можепочувати себе в безпеці, а значить, не може так безкарнонаживатися державним коштом. Кожен розуміє, що раночи пізно, до нього можуть прийти та поставити «незручні»запитання. Тому вважаю, що нині прогрес в боротьбі з ко-рупцією колосальний. І разом з тим, не забуваємо проучасть суспільства в цьому процесі. Зараз існує достатнякількість нових потужних антикорупційних організацій;практично на кожному телеканалі є програми журналіст-ських розслідувань. Прогрес очевидний.

- Якщо прогрес очевидний, то що, на ваш погляд,стає на шляху підвищення ефективності боротьбиз корупцією?

- Система опирається, як при хворобі. Ти намагаєшсяз нею боротися, але вона чинить опір. Є певні законижанру, певні закономірності, певні процеси, які не можнапросто взяти одразу і змінити. Якими б ефективними небули антикорупційні органи, якими прекрасними не булиб розслідування, неможливо просто взяти та в одну митьпобороти корупцію. Що потрібно зробити, так це істотнознизити її рівень. Важливо знизити толерантність до ко-рупції, як до явища. Дослідження говорять, що для бага-тьох українців корупція не є чимось жахливим, багато хтоє її частиною в тому чи іншому вигляді. Хтось давав,хтось брав – це зручно. Ось коли це стане для всіх амо-ральним явищем, чимось неприпустимим, чимось бруд-ним, токсичним, тоді буде все по-іншому. Наступнийаспект – це те, що корупція є соціальним явищем. Коли всуспільстві низькі зарплати, низький рівень життя, якщолюди не можуть дозволити собі задовольняти елемен-тарні потреби, то вони мимоволі шукають можливості длядодаткового заробітку, який інколи не завжди законний.Тому важливо разом зі спробами зловити за руку, створю-вати водночас умови, за яких, у людей не буде потребипорушувати закон. Тобто, необхідно підвищувати за-рплати, пенсії, стипендії, рівень життя, соціальні стан-дарти тощо.

- Зважаючи на усі ці події, на ваш погляд досвід-ченого журналіста, чи зможе Україна вибратися зцієї ситуації?

- Зможе! Я вірю в нашу країну. Якщо б не було віри,нас би вже давно розірвали наші вороги й ми б втратилидержаву. Якщо ми вижили в таких вкрай критичних умо-вах, значить Богу це потрібно. Я людина віруюча, і щировірю в те, що наша країна має перспективи, у неї є певнепризначення. Не все відбувається одразу і в один момент.Це дуже складний процес, але незворотній. Нам потрібноне чекати, поки хтось зробить все за нас, сподіваючисьна когось чи щось. Ми – це держава, держава – це ми.Тому в кожному з нас є певна відповідальність за те, якоюбуде наша держава. І працювати над нашим майбутнімнам треба усім разом!

Інтерв’ю взяла Дарина Ткачук.

14

АКТУАЛЬНОвересень-жовтень`2017

За роки незалежності в Україні значно зріс попит на неру-хомість. Активно почав розвиватися будівельний бізнес, якийпропонував інвесторам житлові площі та комерційні примі-щення. Водночас із будівельними компаніями з гарною репу-тацією в Україні також розвивали свій «бізнес» і аферисти. ВЗМІ часто публікувалися матеріали по даній темі. Великогорозгласу набула історія про 12 тисяч постраждалих від буді-вельної піраміди компанії «Укогруп» на чолі з Анатолієм Вой-цеховским. Передбачувана сума привласнених коштівстановить 2 мільярда гривень, а розмір несплачених ним по-датків досяг 12,5 мільйонів гривень.

Інша історія - більше 1700 інвесторів, які уклали договорипро участь у будівництві з «Еліта-Центр» на чолі з Олексан-дром Волконським (Шаховим) і вклали в будівництво близько400 мільйонів гривень, залишилися без квартир. Сам же Вол-конський, випущений судом у квітні 2016 року під заставу у384 мільйони гривень, втік. А у результаті шахрайських дій по-садових осіб Одеської будівельної корпорації «Альянс», якіпривласнили 500 мільйонів гривень, постраждало близько2000 чоловік.

Аналогічні ситуації виникають і в інших містах України. Нестав винятком і Харків. Так, з початку 2000-х років на ринкунерухомості активно проявила себе будівельна компанія«Макрокап Девелопмент Україна». Директором цієї компаніїбув Дмитро Кутовий, який отримав свого часу медичну та еко-номічну освіту. Однак замість реальної і чесної співпраці з 200інвесторами, які вклали в придбання житла та комерційної не-рухомості близько 190 мільйонів гривен, Кутовий разом із ко-мандою співучасників вирішили покращити свій добробут зачужий рахунок. При цьому були використані механізми невід-шкодування банківських кредитів на суму декілька десятків мі-льйонів гривень. Навіть до цього часу всі, хто довірив своїгроші Кутовому, і громадяни, і банки, не можуть їх повернути.А Кутовий намагається перекласти відповідальність то накризу в економіці, то на якесь рейдерське захоплення в 2016році однієї з підконтрольних йому організацій. Одні інвесторище в 2010 – 2011 роках звернулися до суду для захисту своїхмайнових прав та спробували повернути свої вклади. Зіткнув-шись із відмовою Кутового добровільно виконувати свої дого-

вірні зобов’язання, інвестори в 2014 році звернулися до орга-нів досудового слідства з заявами про притягнення Кутовогодо кримінальної відповідальності. Так, з травня 2014 року вслідчому відділі Шевченківського відділу поліції ГУ НП в Хар-ківській області знаходиться кримінальне провадження, від-крите за ознаками ч. 1 ст. 382 і ч. 4 ст. 190 КК України(невиконання рішень суду і шахрайство в особливо великихрозмірах). Це кримінальне провадження було відкрито за за-явами харків’ян щодо Дмитра Кутового, який злісно ухиля-ється від виконання судових рішень та шахрайським шляхомпривласнив гроші інвесторів ТОВ «МКДУ». Понад три рокислідчі Шевченківського відділу поліції в м. Харкові, користую-чись потуранням і безконтрольністю з боку керівництва Слід-чого управління ГУ НП в Харківській області, відвертодемонстрували небажання проводити об’єктивне досудовеслідство. По факту, не була вилучена вся необхідна докумен-тація, не був допитаний жоден співробітник ТОВ «МКДУ», крімтого, мали місце фальсифікації окремих процесуальних доку-ментів, а потерпілі не мали можливості своєчасно ознайоми-тися з матеріалами справи. Збір доказів практично непроводився, незважаючи на клопотання потерпілих про про-ведення конкретних слідчих дій. У результаті права і законніінтереси потерпілих не були захищені, а Д. Кутовий і йогоспільники тривалий час мали можливість продовжувати своюпротиправну діяльність та вільно перетинати межі України.Переконавшись у бездіяльності слідчих національної поліції,навесні 2016 року інвестори звернулися у ДФС Харківської об-ласті з заявою про навмисне доведення Кутовим компанії ТОВ«МКДУ» до банкротства. Експертами Слідчого управління фі-нансових розслідувань ДФС у Харківській області були прове-дені обшуки, вилучені первинні бухгалтерські документи таздійснені інші слідчі дії. У липні 2017 року Дмитру Кутовомубула оголошена підозра в доведенні очолюваної ним буді-вельної компанії до банкрутства і в шахрайстві в особливо ве-ликих розмірах. Тоді ж судом Д. Кутовому було обранозапобіжний захід - утримання під вартою з можливістю вне-сення застави. Після внесення застави у розмірі, еквівален-тному приблизно 20 тисячам доларів США, Кутовий опинивсяна свободі. Із серпня 2017 року дане кримінальне провад-

ІСТОРІЯ щЕ ОДНІєї АфЕРИ

АКТУАЛЬНОвересень-жовтень`2017

15

ження прийняв старший слідчий з особливо важливих справСУ ФР ДФС у Харківській області майор податкової міліції Ві-талій Шепель. Випускник Університету ДФС України В. Ше-пель, не з чуток знає хитрощі шахраїв у будівельному бізнесі.Використовуючи весь арсенал можливостей, передбаченийкримінально-процесуальним законодавством України, з пер-шого дня він активно включився у збір доказів злочинної ді-яльності Д. Кутового і його команди. У стислі терміни вповному обсязі була вилучена первинна бухгалтерська доку-ментація про фінансово-господарську діяльність ТОВ «Мак-рокап Девелопмент Україна» на паперових та електроннихносіях. Оперативно, із залученням відповідних фахівців, про-ведено попередній аналіз вилучених документів. Із урахуван-ням висновків фахівців, невідкладно були проведені допитипосадових осіб компанії. Ці очні ставки в сукупності надалиможливість попередньо охарактеризувати правову кваліфіка-цію допущеним правопорушенням. Одночасно з тим, інтен-сивно проводилися допити потерпілих інвесторів. У результатівдалося отримати об’єктивну інформацію, в тому числі й профіктивні фірми, створені Кутовим для прикриття незаконнихфінансово-господарських операцій. Засновниками та керівни-ками цих фірм були оформлені підставні особи. Активно ви-являються схеми легалізації отриманих незаконним способомдоходів. Розпочата перевірка можливого виведення в безго-тівковій формі грошових коштів ТОВ «МКДУ» закордоннимипідприємствами-нерезидентами, рахунки яких відкриті в бан-ках офшорних зон на афілійованих осіб. Високопрофессіо-нальна та цілеспрямована робота по збору та закріпленнюдоказів дозволила органам досудового слідства ДФС у Хар-ківській області виявити у діях Кутового ознаки ще одного зло-чину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (привласнення,розтрата або заволодіння чужим майном в особливо великихрозмірах або організованою групою). У вересні цього рокуДмитру Кутовому була оголошена підозра у вчиненні і цьогозлочину. Київським районним судом м. Харкова йому було об-рано запобіжний захід - утримання під вартою без права вне-сення застави. Апеляційним судом Харківської області цейзапобіжний захід залишено без змін, Д. Кутовий знаходитьсяпід вартою і позбавлений можливості негативно впливати нахід досудового слідства.

Мешканці першої столиці України з задоволенням сприй-мають результати досудового розслідування у рамках даногокримінального провадження і сподіваються на те, що права й

законні інтереси потерпілих громадян будуть надійно захи-щені, а винні особи будуть притягнуті до кримінальної відпо-відальності. Така надія зародилась у харків’ян порівнянонедавно. З того моменту, коли справу прийняв до свого про-вадження слідчий з особливо важливих справ Слідчого управ-ління ФР ДФС у Харківській області майор податкової міліціїВіталій Шепель. На відміну від слідчих Шевченківського від-

ділу поліції м. Харкова, Шепель не на словах, а на ділі втілюєв життя основні принципи реформи правочинних органів. Хо-четься вірити, що результати роботи слідчих податкової міліціїДФС у Харківській області щодо припинення афер у будівель-ному бізнесі будуть надійною ланкою у ланцюгу зусиль всієїправоохоронної системи України щодо захисту конституційнихправ і законних інтересів громадян нашої країни.

Валентин Вакулович, Дарина Ткачук

16

СТОРІНКА ВЕТЕРАНАвересень-жовтень`2017

Вдруге в одну і ту ж річку

Командиром шостого окремогобатальйону міліції я пропрацювавдо березня 1989 року. Саме в цейчас знову запрошує мене на розмовуначальник УВС міста Києва генерал-майор міліції (нині генерал внутріш-ньої служби України) ВасилишинА.В. Як пам’ятаєте, цей досвідчений,мудрий керівник фактично зберігмене в системі Міністерства внут-рішніх справ України.

-Вікторе, - одразу, без будь-якихпередмов, говорить Андрій Володи-мирович, - керівництво Дарницькогорайону просить повернути тебе вДарницький райвідділ міліції. Тамзараз складна ситуація. Бачать тебекерівником райвідділу. Тож знову за-питую: як ти це сприймеш?

Я не вагався. Звісно, комбат – цевідповідальна охоронна робота, акерівник райвідділу – правоохо-ронна діяльність, що мені набагатоближче. «Отже, - кажу собі подумки,- комбат, підполковник міліції Гвоз-децький повертається на опера-тивну, правоохоронну роботу».

Погоджуюся. І вдруге стаю на-чальником Дарницького райвідділуУВС м.Києва. Тобто, всупереч мак-симі східної мудрості, вдруге всту-паю в одну і ту ж ріку. Входжу в тойсамий кабінет, в той самий колектив.

Але спочатку вирішувалися певніпроцедурні питання. Проходжу спів-бесіди з першим секретарем Дар-ницького райкому партії Кір’яномВалерієм Андрійовичем та головоювиконкому Дарницької райради на-родних депутатів Газнюком ІгоремІвановичем. Але оскільки призна-чення відбувалося за їхньою пропо-зицією, то цього разу співбесідимали формальний характер. Одер-жав згоду і від міністра внутрішніхсправ України – генерала Гладуша

Івана Дмитровича.Були в цей час і своєрідні, як на

мене, позитивні новації в процедуріпризначення на посаду. Ішов четвер-тий рік «перебудови» і третій рікпісля аварії на Чорнобильській АЕС.Ці події - і політичні зміни, і чорно-бильська трагедія -позначилися навсьому суспільстві й на роботі міліціїв тому числі. Почав зароджуватисяпрофспілковий рух серед рядового іначальницького складу органів внут-рішніх справ. Були намагання запо-чаткувати виборність керівниківміліцейських колективів. Зокрема,щодо мого призначення проходиловідкрите голосування на зборах осо-бового складу Дарницького райвід-ділу міліції. Проводив цю процедуру,без моєї участі, полковник міліціїСтаровойт Володимир Карпович –заступник начальника УВС Київ-ського міськвиконкому по роботі зкадрами. Колектив райвідділу моюкандидатуру підтримав. І хоча такеголосування не мало юридичних на-слідків, та важливий у такому ви-падку саме моральний аспект. Утім,якби особовий склад проголосувавпроти, то цілком можливо, що при-значення і не відбулося б. Приємнобуло знати, що колектив менепам’ятає, підтримує і довіряє. Такоюдовірою я дуже дорожу. Пізніше менірозповіли, коли полковник Старо-войт повідомив присутнім на зборахпро те, що є наміри призначити на-чальником райвідділу ГвоздецькогоВ.Д., і важливо знати, як таку канди-датуру сприймає колектив, згоден чине згоден мати саме цього керів-ника, то відбулася коротенька роз-мова між Володимиром Карповичемі старшим дільничним інспекторомВолодимиром Ільїчем Романенком.

- Чи бажаєте мати такого керів-ника, як Гвоздецький? Що скажетена це? – запитав Старовойт В.К.

- Було б непогано,- відповів стар-

ший дільничний. – От тільки він за-вжди все і про все дуже добрепам’ятає. До нього не можна захо-дити в кабінет без записної книжки,треба все записати, бо через деякийчас обов’язково запитає.

-Так це позитив, чи негатив? -Звісно, позитив. Але для нас,

можливо, і не дуже, - трохи ніяковопромовив Володимир Ільїч.

Голосував він «за». Ми з ним ідосі підтримуємо стосунки і власневін колись пригадав цей епізод.

На час мого другого входження вколектив я знав і те, що у багатьохспівробітників райвідділу виникаєзапитання: чого ж такого страшногонатворив Гвоздецький, що його усу-нули з посади керівника управлінняБХСС УВС міста Києва. Тож тогодня, коли мене представляли особо-вому складу, вирішив звернутися долюдей і розповісти їм усе докладнопро цю історію.

-«Шановні друзі, - почав я своюсповідь. – Рано чи пізно мені дове-деться пояснити, що ж сталося зімною? За що мене звільнили з по-сади начальника управління БХСС?І чому повернулися до моєї кандида-тури? Адже нестача інформації по-роджує різноманітні чутки, домисли,а подекуди і відверті інсинуації. Про-сто вакууму не буває.

Звісно, краще було б, якби такуінформацію ви одержали від керів-ництва УВС. Мені відомо, що з акти-вом райвідділу, керівниками службзустрічалися офіцери відділу кадрівУВС. Їм (кадровикам) тоді поставиликонкретне запитання: що накоївГвоздецький? На жаль, прямої відпо-віді люди не отримали. Тому сьо-годні намагатимуся максимальновідверто поінформувати вас і висло-вити свою думку з приводу того, щосталося зі мною. Роблю це зараз, бонавряд чи трапиться ще такий при-

МОї щАСЛИВІ ТА СУМНІ ДОРОГИ Продовження.

Початок у №№ 5-12`2016та 1-8`2017.

Віктор Гвоздецький


17

від, як сьогодні, для відвертої роз-мови. А також відкриваю усю інфор-мацію для того, аби не датиможливості зацікавленим людям по-казати те, що сталося, як такий собінезначний епізод, не дозволити їмнеправдиво тлумачити суть того, щовідбулося. Постараюся говорити беззайвих емоцій, посилатимуся тількина закон, на факти і документи.

Ви знаєте, що період 1983-1986роки колегія МВС СРСР на своємузасіданні 28 квітня 1986-го оцінилаяк «период перегибов и ошибок вработе с кадрами в системе МВДСССР». Саме у цей період переги-нань і помилок я працював началь-ником управління БХСС.

Отже, конкретно, про те, що від-бувалося.

1984 рік – планова комплекснаінспекторська перевірка Управліннявнутрішніх справ міста Києва брига-дою МВС СРСР. У службі БХСС ве-ликих недоліків і провалів невиявлено.

1985 рік –контрольна інспектор-ська перевірка. Проводилася си-лами МВС Української республіки.Відзначено, що в службі БХСС недо-ліки в основному усунені.

Та через деякий час після кон-трольної – нова перевірки, теперуже тільки служби БХСС. Результатиїї мені не повідомили. Однак вакуумдовкола себе я відчув. Окрім того ізМВС УРСР повернули в Управліннявнутрішніх справ Києва подання ке-рівництва УВС на присвоєння менічергового офіцерського звання.

В листопаді-грудні 1985 року –знову перевірка службової діяль-ності апарату БХСС. Але вже брига-дою МВС СРСР. Перевіряли все, щостосується моєї службової діяль-ності. І неслужбової - також. Зок-рема, понад місяць п’ятеро людей збригади МВС Союзу перевіряли об-ґрунтованість одержання мною квар-тири. Їздили в село, де я народився,опитували близьких і рідних, сусідів,голову сільради… Моральні критеріїдо уваги не бралися. Шукали, обмі-рювали і рахували. Нічого компро-метуючого не назбирали. Алесправа на цьому не закінчилася.

У лютому 1986-го - наступна пе-ревірка діяльності управління БХССі обґрунтованості одержання мноюквартири. Здійснює цю перевіркутеж бригада МВС СРСР, але вже віншому складі.

Розповідаю про це не для того,щоб подати себе таким великомуче-ником. Ні, але знаю з власного до-свіду: читати про наругу і беззаконня– це одна річ, і зовсім інша – пере-

жити це. Зауважу, що тільки помісцю мого народження виїжджали зперевірками п’ять різноманітних ко-місій. Шоста була 1988 року, за моїмнастійним проханням. Скільки цекоштувало сил і здоров’я (не кажупро себе) моїй сім’ї, рідним і близь-ким – важко визначити. Найтривож-ніше у цій ситуації, що я, як і багатоінших працівників міліції, виявивсяабсолютно беззахисним у правовомусенсі. Більше того, ця незахищеністьузаконена в нормативних актах, якірегламентують діяльність органіввнутрішніх справ. Думаю, що в пе-ріод формування правової державибудуть вирішені і ці питання.

А поки що, у березні 1986 – післялютневої перевірки, підписанийдисциплінарний наказ про звіль-нення мене з посади «…за незбере-ження секретного документа (в1983-му)». Насправді, на той мо-мент, звільнення мене врятуваловід повторення долі начальникаБХСС УВС м. Одеси Малишева, За-карпаття – Сержанова чи началь-ника УВС Іркутської області -генерала Луценка.

Друзі! Незалежно від того, що зімною сталося, в якій ситуації вия-вився, я не втратив віри в об’єктив-ність та справедливість. І впродовжтрьох років намагався відновитисвоє добре ім’я, незважаючи на те,що дехто радив мені залишити всетак, як є, бо, мовляв, може бути щегірше. Таким чином відбулася шостаперевірка (на моє прохання і за до-рученням Київського міськкому Ком-партії України проводила їїпрокуратура міста Києва) щодо об-ґрунтованості одержання квартири.Рішення прокуратури, цитую «… прирешении своего жилищного вопросаГвоздецкий каких-либо нарушенийне совершал».

Що стосується звинувачення про«незбереження секретного доку-мента», з’ясувалося, що він (доку-мент) до управління БХСС навіть непоступав. Якщо докладніше, то від-булися такі дії: пакет з позначкою«особисто» надійшов до секрета-ріату Управління внутрішніх справКиєва 11 травня 1983 року; потім, 23травня 1983-го, конверт без уложень(тобто, порожній) надійшов до уп-равління БХСС. Я ж офіційно, поакту прийняв Управління БХСС 30травня 1983 року.

Ось все, що я натворив. Виникаєзакономірне питання: навіщо і комувсе це потрібно було? Однозначновідповісти не можу, але свою думкуз цього приводу скажу.

Переконаний, це потрібно було

для переможних рапортів і гучнихзвітів. Вочевидь, викритими завма-гом чи директором ринку відзвіту-ватися про «перебудову»неможливо. Інша річ «викритий»начальник управління БХСС тримі-льйонного міста – це справжній по-казник. Аналогічним чиномробилися «звинувачення» і протибільшості інших керівників служб. Япроцитую фрагмент доповідної за-писки (примірник був направленийв Київський міськком партії) керів-ника бригади МВС СРСР Огородні-кова про наслідки перевірки вКиєві: «…В 1986 году Политуправ-ление и Управление кадров МВДСССР (по поручению МинистраМВД СССР) проверили письмо озлоупотреблениях служебным по-ложением некоторых руководящихработников УВД Киевского горис-полкома… Изложенные в письмефакты в основном подтвердились.В результате восемь руководите-лей УВД, его служб были освобож-дены от занимаемых должностей,двое исключены из членов компар-тии…». Зазначу, що в записціцифри явно завищені. До них вне-сені й ті люди, які з почестямипішли на пенсію. Окрім того, в тійже докладній йшлося про звинува-чення першого секретаря Жовтне-вого райкому партії Галети А.П. Він,нібито, допоміг уникнути відпові-дальності одному із керівників рай-онного відділу міліції столиці.Пізніше, на засіданні комісії партій-ного контролю при ЦК Компартії Ра-дянського Союзу, де розглядаласяапеляційна скарга Галети А.П.,було вказано, що дані, викладені вдоповідній Огороднікова, не відпо-відають дійсності. А сам Галета ви-знаний невинним. Про це ГалетаА.П. повідомив у своєму виступі напленумі міському партії 28 квітня1988 року.

Як бачимо, тоді, в період «пере-гибов и ошибок» гучні «викриття»спрацювали. Ось для чого, на моюдумку, потрібні були такі звинува-чення. Я розповів усе.

Тепер, що стосується подальшоїроботи. Будемо працювати! Те, щосталося, не вбило в мені віру в пере-могу справедливості. Більше того,гадаю, що, однозначно, після всьогопережитого, не зможу необґрунто-вано звинуватити в чомусь, скрив-дити підлеглого. Однак вимоги іконтроль до кожного будуть високі,суворі але справедливі.

На завершення скажу, що жоднихреволюцій у відділі не маю наміруробити. Всі залишаються на своїх

18


місцях. Разом будемо працювати,разом розв’язуватимемо робочі і на-гальні проблеми.».

Моє відкрите звернення булосприйнято колективом позитивно.Крапки над «і» розставлені. Відпо-віді на запитання отримані. Нашаспівпраця почалася з позитиву. Мидовіряли один одному. Це створю-вало в колективі творчу, якщо хо-чете, захисну ауру. Нампрацювалося вільно, коефіцієнт ко-рисної дії був високим.

Скажу відверто, період служби вДарниці за мого другого входження«в ту ж ріку» - був одним з найкра-щих у моєму житті. Власне там я йдалі формувався як управлінець, ке-рівник, здобував життєвий досвід.Не стояв осторонь од громадськоїроботи, адже начальник районної мі-ліції захищає інтереси усіх мешкан-ців району.

Власне тому 1990-го я бравучасть у виборчій кампанії до Вер-ховної Ради України і до Київськоїміської Ради народних депутатів уякості кандидата у народні депутати(закон тоді дозволяв балотуватисяодночасно і до Верховної ради і доКиївради). Так сталося, що по Дар-ницькому виборчому округу до Вер-ховної Ради України балотувався ітодішній прем’єр-міністр УкраїниФокін В.П. Ми з ним, сказати б, ус-пішно конкурували. Однак перед са-мими виборами, взявши до увагижиттєвий та державницький досвідВітольда Павловича, я публічнозвернувся до виборців, які малинамір підтримати мою кандидатуру,з проханням віддати свої голоси заФокіна В.П. І він стає народним де-путатом Верховної Ради України. А ябув обраний депутатом Київської мі-ської Ради народних депутатів по37-му виборчому округу. Серед два-надцяти кандидатів зайняв першемісце. Це певним чином також по-казник, як я його визначав, важли-вості. Він говорить про довірударничан до начальника міліції, вірув те, що в моїй особі представниц-тво їх інтересів в міській раді будеефективним. Водночас зростала йміра відповідальності: адже у Київ-раді представляв інтереси не лишесвоїх виборців-дарничан, а й інтер-еси усіх киян.

Зауважу, що тоді, 1990 року, Дар-ниця була гідно представлена у Ки-ївській міській Раді народнихдепутатів. Для дарничан деякі іменабули добре відомі. Скажімо, Про-ценко Микола Григорович – перший

заступник Голови виконкому Дар-ницької районної Ради народних де-путатів; Салюта Михайло Юхимович– головний лікар Дарницького рай-онного медичного об’єднання; Гри-ненко Володимир Іванович –директор автотранспортного підпри-ємства району; Тупчій Георгій Мико-лайович – начальник Дарницькогорайонного відділу охорони. Успішнопрацювали усі – широко відомі і ненастільки публічні досі, депутати.

На той час до Київради було об-рано триста депутатів. Працюваливони на громадських засадах. Ор-гани внутрішніх справ представлялагрупа депутатів: Будніков Володи-мир Васильович – начальник Заліз-ничного РВВС; Кучинський ЮрійФедорович – начальник Дніпров-ського РВВС; Сауляк Едуард Івано-вич – начальник ЛенінградськогоРВВС; Савчук Василь Макарович –начальник Радянського РВВС; Туп-чій Георгій Миколайович – началь-ник Дарницького відділу охорони;Куликов Анатолій Михайлович – ко-мандир полку „Беркут”; Мацко Ана-толій Степанович – слідчийЗалізничного РВВС; Гіч Михайло Ми-хайлович – слідчий ХарківськогоРВВС; Кудряшов Сергій Павлович –працівник міліції метрополітену.Також прокурори Ватутінського і По-дільського районів міста Києва таінші наші однодумці. Тоді ще не булофракцій у Київраді. Але ми моглисвоєю групою, як нас називали,„група адмінорганів”, певною мірою,впливати на прийняття рішень, щоми й робили.

Це був нелегкий, тривожний час,період протистоянь, студентськоїРеволюції на граніті на площі Жов-тневої революції, нині майдан Неза-лежності (студенти висунулиполітичні вимоги керівництву дер-жави, коли їх не почули, оголосилиголодування – і перемогли), зміниназв вулиць і площ, знесенняпам’ятників та монументів радян-ської епохи, народних зібрань білястін Верховної Ради України, поде-куди в ситуаціях екстремальних, як,скажімо, підтягування бензовозів доВерховної Ради і погроза їх зірватитощо.

Всі ці події відбувалися в періодмого другого входження «в одну і туж ріку» - праці в Дарницькому рай-відділі. Тут я удосконалював свої уп-равлінські якості, формувався йдалі як публічна особа, пройшоввипробування владою, пережив ГКЧП і розвал Радянського Союзу.

В ті непрості часи, не маючи нор-мативної бази, ми у своєму районі –

Дарницькому - першими в Україні за-початкували утворення муніципаль-ної міліції. У тій складній ситуації, вякій перебувала Україна (як і чималоінших колишніх республік СРСР)дуже важливо було не допустити по-рушень громадського порядку, захис-тити мешканців од будь-якихправопорушень. Патрульно-постоваслужба мала бути готова робити цещомиті. В той же час органи внутріш-ніх справ не мали змоги матеріальноутримувати необхідне число особо-вого складу служби. Тому ми ініцію-вали створення муніципальної міліції.Виконком Дарницької районної радинародних депутатів підтримав нас іприйняв постанову щодо виділеннянеобхідних коштів. Отже, з метоющільнішого перекриття територіїрайону нарядами міліції, певна кіль-кість міліціонерів патрульно-постовоїслужби утримувалася за рахунок міс-цевого бюджету. Позитивні наслідкистворення муніципальної міліції булиочевидні. Про це «говорили» нетільки показники роботи, а щонай-перше – відгуки населення. До речі,резонансними стали й публікації натему дарницької муніципальної мілі-ції у відомчій пресі МВС України.Наша ініціатива знайшла схваленняна високих владних рівнях. Але, нажаль, так і залишилася не реалізова-ною у масштабах держави. Незва-жаючи на те, що через деякий часрішення Кабінету міністрів Українищодо «введення муніципальної мілі-ції в Україні» було прийнято, воно такі залишилося декларацією.

Це лише деякі штрихи початкудев’яностих років минулого століття.Ми переходили від радянського пе-ріоду до своєї державної незалеж-ності. Водночас хочеться застерегтитих, хто намагається сьогодні одноз-начно оцінювати той період як нега-тивний, або лише як позитивний.

З позиції сьогодення і багаторіч-ного досвіду служби в органах внут-рішніх справ можу засвідчити: булочимало позитивного в ті часи і булисвої недоліки, є багато чого позитив-ного нині і, на жаль, ще більше єпроблем.

Кілька прикладів. Скажімо, забез-печення органів внутрішніх справ(фінансове, матеріально-технічнетощо) у вісімдесятих роках минулогостоліття було стовідсотковим од по-треби, а сьогодні (в усякому разі такбуло до реформування міліції в по-ліцію) сягає не більше п’ятдесятивідсотків.

Водночас у той період працівникиміліції, військовослужбовці, судді,прокурори значилися у так званому


19

списку № 1. Це означало, що судине приймали заяв, скарг стосовнопоновлення їхніх прав, у разі пору-шення їх, у тому числі трудових,прав гідності тощо. Вони були по-збавлені судового захисту. У Дис-циплінарному Статуті органіввнутрішніх справ Союзу РСР існу-вала окрема стаття, процитуюмовою оригіналу: «Старший началь-ник не имеет права отменить взыс-кание за строгостью», а суди нашихзаяв не приймали.

Нині ситуація змінилася. Судивсе-таки відновлюють справедли-вість. Чимало працівників міліції по-новлені на роботі, якщо булипорушені їхні права і законні інтер-еси.

Інша річ – забезпечення. Коли я(вже як професор Академії управ-ління МВС України) під час лекційрозповідав майбутнім керівникам мі-ліції, що працював начальником ор-гану внутрішніх справ у той період,коли існувало стовідсоткове забез-печення міліції, то це дуже дивуваломолодших колег. Мені прикро булочути, що вони сьогодні профінансо-вані, матеріально забезпечені на 37-50 відсотків од потреби. Такенедопустимо. На моє переконання,держава повинна мати стільки мілі-ції, скільки спроможна гідно утриму-вати.

Із ряду позитивів радянського пе-ріоду згадаю ще лише один приклад.Це стосується допомоги міліції тру-довими колективами району. На-справді підтверджую, публічнозасвідчую, що вона була не деклара-

тивною, а реальною. Наприклад,начальник міліції, за дорученням ке-рівників району, міг на весіллі пода-рувати молодому подружжю-працівникам райвідділу - ключі відквартири. Пам’ятаю, влітку 1979року я виконав таку почесну місію,вручив ключі від квартири Михайлуі Тані Цимбалюкам у день їхньогоодруження. Сьогодні таку акціюдуже складно здійснити, а точніше,практично про неї неможливо й ду-мати.

В продовження теми зазначу:тоді район забезпечував працівниківміліції службовим житлом, обладна-ними приміщеннями для пунктів охо-рони громадського порядку,добровільних народних дружин, то-вариських судів, дільничних інспек-торів міліції тощо. В районі буласформована система, коли всі тру-дові колективи, громадські форму-вання, фактично всі дарничанибрали участь в охороні і підтриманнігромадського порядку. А міліція ви-конувала свою специфічну, профе-сійну функцію щодо захисту прав ізаконних інтересів громадянина, лю-дини і Держави, протидії злочин-ності. Й робила це якісно.

Вагомим аргументом того, щоДарницька міліція виконувала своюфункцію якісно і професійно є те, щоу травні 1992 року Андрій Володими-рович Василишин – міністр внутріш-ніх справ України того часу -запросив мене на службу до цен-трального апарату МВС України.

Відбулося це у райвідділі, коли гене-рал Василишин зустрічався з особо-вим складом. Він відверторозмовляв з людьми на актуальнітеми, не уникав відкритих відпові-дей. Відзначив успіхи та досягненняДарницької міліції (в тому числі ізбільшення матеріально-технічноїбази, зокрема автопарку райвід-ділу). І, що помітили усі, говорив чи-мало гарних слів на адресуначальника райвідділу. Тоді знайо-мий вже вам старший дільничний ін-спектор Романенко Володимир Ільїчпрямо запитав генерала:

-Я так зрозумів: напевно Вискоро заберете у нас полковникаВіктора Демидовича Гвоздецького,бо дуже і дуже приємно про нього го-ворите. Чи це правда?

-Так, це правда, - теж прямо від-повів генерал. – Ми хочемо забратийого в міністерство, в центральнийапарат і пропонуємо очолити Го-ловне управління служби захистуекономіки від злочинних посяганьМВС України.

Зазначу, що всі мої запереченняз цього приводу не були прийняті.Незабаром мене призначили на цювідповідальну посаду. В Дарниць-кому райвідділі, за свого другоговходження «в одну і ту ж ріку», япропрацював три роки. Це були не-прості, важкі, але цікаві, звитяжніроки. Скажу відверто, завдячуючилюдям, з якими щодня ми йшли«пліч-о-пліч», команді, я став за тойчас на три роки мудрішим.

Далі буде.

20

ІСТОРІЯвересень-жовтень`2017

Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВС) УСРР -республіканський орган виконавчої влади радянської України- вперше був утворений під цією назвою 29 січня 1919 р. набазі діючого відділу внутрішніх справ Тимчасового робітничо-селянського уряду України, на який покладалося загальне ке-рівництво з організації радянської влади на місцях.

Попередником НКВС УСРР було Народне секретарствовнутрішніх справ (НСВС), яке було створено 17 (30 за н. ст.)грудня 1917 р. і діяло з другої половини грудня 1917 року досередини квітня 1918 року, коли відбулася перша спроба вста-новити радянську владу в Україні. Тоді, у грудні 1917 року, вХаркові відбувся І Всеукраїнський з’їзд Рад, на якому Українабула проголошена Республікою Рад та був обраний першийрадянський уряд України - Народний Секретаріат, до складуякого разом з іншими секретарствами увійшло й Народне сек-ретарство внутрішніх справ. У складі новоствореного урядусекретарство посідало одне з провідних місць. Підтверджен-ням цього є те, що на початковому етапі діяльності керівниц-тво Народним Секретаріатом здійснювалось своєрідною“четвіркою” до складу якої входив і народний секретар внут-рішніх справ. Саме НСВС 24 січня 1918 р. оголосила про те,що “жодне розпорядження, яке надходить від скинутої Цен-тральної Ради, не повинне виконуватись”, а ті, хто порушитьцю вказівку, “будуть визнані ворогами вільного народу Ук-раїни”.

Цікавим є факт, що керівництво міліцією радянської Ук-раїни у той час передбачалось покласти не на цей орган ви-конавчої влади, а на Секретарство судових справ. Так, упроекті інструкції Народного Секретаріату “Про компетенцію іроботу органів Радянської влади” зазначалося, що саме Сек-ретарству судових справ поряд з іншими обов’язками доруча-лася боротьба зі злочинністю, завідування місцямиув’язнення, карно-розшуковими відділами та міліцією.

У лютому 1918 року місцем перебування секретарствакороткий час був Київ, згодом Полтава та Катеринослав. Аленалагодити роботу щодо централізованої організації діяль-ності новостворений орган державної влади, внаслідок на-ступу німецько-австрійського військового контингенту тавійськових частин, вірних Центральній Раді, не встиг і змуше-ний був залишити територію України, на якій була відновленавлада Української Центральної Ради, а з 29 квітня 1918 р.внаслідок державного перевороту їй на зміну прийшла Укра-їнська держава гетьмана П. Скоропадського.

За час існування НСВС народними секретарями внут-рішніх справ призначалися Є.Б. Бош (з 30 грудня 1917 р. по 4березня 1918 р.), Є. В. Неронович (з 4 по 8 березня 1918 р.),А. В. Іванов (з 8 по 25 березня 1918 р.) та Ю. М. Коцюбинський(з 25 березня по 18 квітня 1918 р.).

18 квітня 1918 р. уряд радянської України - НароднийСекретаріат - було реорганізовано у Бюро для керівництва по-встанською боротьбою в тилу окупантів, внаслідок чого НСВСприпинило свою діяльність.

На початку наступного року радянська влада в Українібула відновлена. Як ми вже зазначали, НКВС УСРР був утво-рений наприкінці січня 1919 р. на базі відділу внутрішніх справТимчасового робітничо-селянського уряду України, який бувстворений 28 листопада 1918 р.

Організація та діяльність НКВС на початковому етапіроботи регламентувались Тимчасовим положенням про орга-нізацію НКВС УСРР від 17 лютого 1919 р. На НКВС поклада-лось відання справами внутрішнього управління й охоронипорядку. Організація робітничо-селянської міліції на підкон-трольній території була доручена вже не судовому чи іншомувідомству, а НКВС. Так, згідно з ухваленим Радою народнихкомісарів (РНК) УСРР 5 лютого 1919 р. Декретом “Про органі-зацію міліції”, яким постановлялось “організувати на територіїреспубліки робітничо-селянську радянську міліцію”, самеНКВС доручалось у найкоротший строк приступити до вті-лення цього Декрету в життя. У документі зазначалось, що мі-ліція створюється для охорони революційного порядку таособистої безпеки громадян, а також для боротьби з кримі-нальними злочинними елементами.

Але в декреті не народилось нормативних положеньані про організаційно-штатну структуру, ані про взаємовідно-сини міліції з іншими державними органами тощо. Це значноускладнювало завдання НКВС щодо сформування міліції намісцях. Тому для впорядкування цих питань у березні 1919року НКВС УСРР видав Інструкцію по організації радянськоїробітничо-селянської міліції, якою встановлювався однаковийпорядок організаційних заходів щодо сформування міліції намісцях. В інструкції вперше давалося правове визнання по-няття “радянська робітничо-селянська міліція”, згідно з якимміліція розглядалася як “виконавчий орган Робітничо-Селян-ської центральної влади на місцях, що перебуває у безпосе-редньому віданні місцевих Рад та підпорядковуєтьсязагальному керівництву Наркомвнусправ Української респуб-

НАРОДНИй КОМІСАРІАТ ВНУТРІшНІХ СПРАВ УСРР: СфОРМУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІйНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ

ДІЯЛЬНОСТІ У ПЕРІОД ДО УТВОРЕННЯ СРСР (КІНЕЦЬ 1917-1922 РР.)


21

ліки по підвідділу Управління радянської міліції”.У першій половині 1919 року НКВС складався з таких

структурних частин, як колегія НКВС, управління справами,загальний відділ, відділ місцевого управління, місцевого гос-подарства, статистичний, іноземний, видавничий, фінансо-вий, ЗАГС та Всеукраїнська надзвичайна комісія, яка буластворена ще при відділі внутрішніх справ у грудні 1918 року.

Слід зазначити, що дана структура та кількісний складНКВС в умовах ведення військових дій на території Українинеодноразово змінювались залежно від ситуації. Так, наприк-лад, у зв’язку з наступом денікінських військ у другій половині1919 року, 23 серпня НКВС було об’єднано з ВУЦВК, а 7 ве-ресня цього ж року НКВС, як і інші радянські установи на те-риторії України, був ліквідований.

У грудні 1919 року, коли ситуація на фронті докоріннозмінилась, при Всеукрревкомі був створений відділ з питаньвнутрішнього управління. Даний відділ складали інформа-ційно-довідковий та інструкторський підрозділи, а також ста-тистичний частина. На базі цього відділу та об’єднаного з нимуправління уповноважених робітничо-селянської міліції поста-новою Президії ВУЦВК від 19 лютого 1920 р. було утворено(фактично - відновлено) НКВС УСРР. На місцях були створенівідділи та управління НКВС губерніальних і повітових викон-комів рад.

Поступово вдосконалювалась структура НКВС та окрес-лювалась його компетенція. Так, постановою НКВС УСРР від30 березня 1920 р. при НКВС для централізованого управ-ління органами міліції як відділ було засноване Головне уп-равління радянської робітничо-селянської міліції. У лютому1920 року до НКВС було передано карний розшук, який буввиведений із підпорядкування Народного комісаріату юстиції(НKЮ). А у квітні цього ж року в органах міліції на місцях згідноз постановою РНК УСРР “Про організацію відділу карного роз-шуку” були засновані відділи (відділення) карного розшуку.Але остаточно карний розшук був безпосередньо перепідпо-рядкований НКВС України лише в липні 1922 року, згідно з на-казом НКВС № 183 “Про перепідпорядкування карногорозшуку”, в якому зазначалось: “Карний розшук республікипідпорядкувати безпосередньо Народному комісаріату внут-рішніх справ при повній адміністративно-господарській авто-номії”. А згідно з постановою ВУЦВК від 22 березня 1922 р.до складу НКВС увійшло Державне політичне управління(ДПУ), яке було утворено замість Всеукраїнської надзвичайноїкомісії (ВУНК). Воно мало певну автономію, а народний комі-сар внутрішніх справ одночасно був і головою ДПУ.

Значною подією у подальшому розвитку, вдосконаленніструктури та організації діяльності НКВС УСРР стало ухва-лення урядом радянської України 12 серпня 1922 р. поло-ження “Про Народний Комісаріат Внутрішніх справ УСРР”. Упершій главі документа визначались головні завдання, правата обов’язки НКВС, а також склад комісаріату. СтруктурноНКВС складався з таких підрозділів: Адміністративно-органі-заційного відділу, Головного управління робітничо-селянськоїміліції, Відділу комітетів незаможних селян, Відділу національ-ностей, Управління комунального господарства, Фінансово-кошторисного відділу та Управління справами.

У згаданому положенні зазначалось, що радянська ро-бітничо-селянська міліція є виконавчим органом НКВС. Доскладу Головного управління робітничо-селянської міліції вхо-дили відділи: адміністративно-стройовий, карного розшуку, ін-спекторський та постачання, а до предметів його відданняналежали: загальне керівництво діяльністю міліції УСРР; ви-дання різного роду правил, розпоряджень та роз’яснень по мі-ліції; встановлення та проведення заходів щодо посиленнядисципліни в міліції; складання через фінансовий відділ НКВСкошторисів та надання звітів про діяльність міліції; організаціяспеціальних курсів з підготовки працівників міліції; керівництво

політичною та культурною роботою в органах міліції; поста-чання зброєю, спорядженням, продовольством та інших.; ін-спектування органів міліції; організація місцевих органівміліції.

Але вже 6 вересня 1922 р. згідно з постановою ВУЦВК,до структури НКВС були внесені зміни, зважаючи на передачувід НКЮ до НКВС відділу по відокремленню церкви від дер-жави.

За період від утворення НКВС радянської України усічні 1919 року до входження УСРР до складу РадянськогоСоюзу в грудні 1922 року народними комісарами внутрішніхсправ призначались В. Аверін (завідувач відділу внутрішніхсправ з 30 листопада 1918 р. по 29 січня 1919 р., нарком внут-рішніх справ з 29 січня по березень 1919 р.), К. Ворошилов (з29 січня по вересень 1919 р., деякий час одночасно з попе-редником), Г. Петровський (Голова Всеукрревкому та завідую-чий відділу по внутрішньому управлінню з 22 грудня 1919 р.по 29 січня 1920 р.), Х. Раковський (Голова РНК УСРР та од-ночасно нарком внутрішніх справ з лютого по 9 травня 1920р.), В. Антонов-Саратовський (з 9 травня 1920 р. по квітень1921 р.), П. Кін (з 13 квітня по липень 1921 р.), М. Скрипник (з19 липня 1921 р. по лютий 1922 р.) та В. Манцев (з березня1921 р. по серпень 1923 р. одночасно з 1922 р. - Голова ДПУ).

На початковому етапі своєї діяльності НКВС Українисвого власного друкованого органу не мало. Тому нормативніакти, які видавалися НКВС, друкувались в урядових та іншихмісцевих радянських газетах. Першим офіційним виданнямНКВС був журнал “Весник Народного комиссариата внутрен-них дел УССР”, який виходив з січня по серпень 1919 року,спочатку в Харкові, потім у Києві. Журнал мав три основнихрозділи: “Частина офіційна”, “Частина неофіційна” і “Стано-вище на місцях”. На сторінках вісника друкувалися декрети іпостанови РНК УСРР, циркуляри і розпорядження НКВС тощо.Припинив своє існування у зв’язку з окупацією території Ук-раїни денікінськими військами і тимчасовою ліквідацією НКВСУСРР. Наступним офіційним періодичним виданням НКВСстав журнал “Радянська Україна”, який виходив у Харкові злипня по грудень1920 року. У журналі публікувалися пере-важно декрети ВУЦВК і Раднаркому УСРР, що стосувалисяНКВС, постанови, накази, інструкції тощо, які регламентувалидіяльність структурних підрозділів НКВС. 3 серпня 1922 рокупочало виходити офіційне видання НКВС - тижневик “Бюлле-тень Народного комиссариата внутренних дел УССР”. Ви-дання складалося з двох частин: “Дії і розпорядження уряду”та “Циркуляри і постанови НКВС та його управлінь”. У ньомупублікувалися переважно нормативні акти, якими регламен-тувалася діяльність наркомату та його окремих служб.

Період життєдіяльності НКВС УСРР у 1919-1922 рр.був етапом становлення та пошуку оптимальної організації,яка часто змінювалась залежно від військової ситуації. Струк-тура та організаційно-правові засади його діяльності постійновдосконалювались. Поступово розширювалась і компетенціяНКВС. У порівнянні з компетенцією МВС Української НародноїРеспубліки доби Центральної Ради та Директорії, УкраїнськоїДержави, а тим більше нинішнього МВС, компетенція тогочас-ного НКВС була значно ширшою, особливо зважаючи на зав-дання, які виконували, наприклад, такі його структурнічастини, як ВУНК, згодом ДПУ, Управління комунального гос-подарства НКВС тощо.

Наприкінці 1922 року розпочалася уніфікація норматив-ної бази діяльності та структур державних органів УСРР з іс-нуючими у радянській Росії. Торкнулися зміни і НКВС. Це буловикликано проведення підготовчої роботи щодо створення Ра-дянського Союзу, до складу якого у грудні 1922 року увійшлаУСРР. (У назвах документів та цитованих текстах збереженоособливості тогочасного правопису.)

Петро Михайленко, Володимир Довбня.

22

ПАМ’ЯТЬвересень-жовтень`2017

4-го вересня перестало битися серце генерал-майора міліції Миколи Павловича Пилипенка.Усі, кому довелося бути знайомими з Миколою Павловичем, добре пам’ятають цю доброзичливу,

усміхнену, щиру, з неабияким почуттям гумору людину.Народився М. Пилипенко на Київщині у 1952 році. Службу в ОВС після закінчення у 1980 році Харків-

ського юридичного інституту розпочав на посаді слідчого Богуславського РВВС УВС Київського об-лвиконкому. Потім була робота слідчим в обласному управлінні міліції. Через деякий час - в інспекції зособливого складу Головного управління кадрів МВС України. Високі професійні та моральні якості,його працездатність, уміння розбиратися в людях, порядність, беззаперечний авторитет середколег не могли залишитися поза увагою керівництва МВС.

Згодом Микола Павлович очолив інспекцію з особового складу міністерства, а через деякий час -Управління внутрішньої безпеки МВС.

Запам’яталися його слова: “Система МВС життєздатна лише за умови спроможності самоочи-щення”. Це було його професійним та життєвим кредом. Важко переоцінити особистий внесок Ми-коли Пилипенка у справу кадрового зміцнення системи МВС, її безперебійного та ефективногофункціонування.

Жодного рішення він ніколи не приймав з опалу. Прагнув в усьому розібратися, докопатися до іс-тини. І це зрозуміло, адже мав справу, перш за все зі звичайними людьми, хоча і в погонах, з їхніми до-лями, долями їх сімей, родичів та близьких.

Напевно, з цієї причини Миколу Павловича поважали усі без винятку. А ще тому, що він був на-дзвичайно скромним і доступним, чесним і принциповим, безкомпромісним до порушників закону і, вод-ночас, людяним і щирим.

Саме про таких зазвичай кажуть - “світла людина”.До останнього дня він мужньо боровся з тяжкою хворобою, яка майже не залишала шансів. Далися

взнаки і Чорнобиль, і безсонні ночі, і тривалі відрядження, стреси, і весь той негатив, що був прита-манний нашій нелегкій міліцейський службі.

Держава відзначила заслуги М. Пилипенка численними нагородами та відзнаками. Це - достойнаувага людині, яка усього себе без залишку віддала служінню українському народу.

Наша ж людська відзнака - це вічна пам’ять та світлі спогади про генерала Пилипенка в серцяхтих, кому пощастило знати його по службі та в повсякденному житті. Таким запам’ятаємо його на-завжди.

Колектив редакції.

ПАМ’ЯТІ ТОВАРИшА

ПОДІЯвересень-жовтень`2017

23

Головною метою вищезгаданої акції є утвер-дження миру та злагоди в Україні, духовне згур-тування всіх націй, які проживають на їїтериторії, та патріотичне виховання молоді.

До заходу долучились представники Київ-ської міської державної адміністрації, ООН в Ук-раїні, керівники столичних районів та ветераниАТО. Також активними учасниками Маршу Мирустали вихованці Юридичного ліцею імені Ярос-лава Кондратьєва та ансамбль барабанщицьНАВС.

Проходження розпочалось з покладання кві-тів біля Меморіалу воїнам України, полеглим вАфганістані. Учасники пройшли до Національ-ного музею історії України у Другій світовій війні,біля якого на площі відбувся мітинг-концерт.

Наостанок зазначимо, що Свято Миру булозасноване Організацією Об’єднаних Націй у1982 році як день глобального припиненнявогню і відмова від насильства. Усім державам інародам пропонується дотримуватись припи-нення воєнних дій протягом цього дня.

Відділення комунікації НАВС

ПРЕДСТАВНИКИ НАВС ДОЛУЧИЛИСЯ ДО МАРшУ МИРУ21 вересня вся Україна відзначає День Миру. У такий

особливий для країни день представники Національноїакадемії взяли участь в урочистій ході.

24

ЗБРОЯвересень-жовтень`2017

Пістолети.Автомобіль, що віз принцесу Анну, був несподівано ата-

кований терористом, озброєним револьвером. Охоронець,який супроводжував принцесу, миттєво вихопив зброю і від-крив вогонь. На жаль, після першого пострілу пістолет відмо-вив! Охоронець міг лише власним тілом затулити принцесу.Це йому вдалося, але ціною трьох небезпечних поранень

Цей напад, що мав місце у березні 1974 р., викликав уширокій, а далі і у спеціальній англійській пресі вельми по-жвавлену дискусію на тему: пістолет чи револьвер?

Щоб відповісти на це питання, треба порівняти основніхарактерні особливості обох видів зброї з точки зору двох ос-новних областей застосування: військової і поліцейської.

Традиційний револьвер з характерним барабаном маєдуже просту конструкцію, постійно видимі боєприпаси і, якправило, не має запобіжника. Слід зауважити, спираючись набільш ніж сторічний досвід, що достатнім запобіганням від ви-падкового пострілу є довгий шлях спускового гачка та зу-силля, що необхідне для натиску на нього. Спусковиймеханізм, т.з. подвійної дії постійно готовий до стрільби. По-стріл з нього може бути виконаний або після попередньоговзведення курка окремим гачком, або також простим натискомна спусковий гачок, при цьому курок сам зводиться і післянатягу спадає. Окремий натяг курка зробив можливим дужеточний постріл, а використання самозведення зробило по-стріл менш точним, але миттєвим. Осічка не призводить довеликих проблем - досить знову натиснути на спусковий гачок,щоб виконати постріл наступним патроном. Барабан міститьусього 6 патронів і потрібно багато часу, щоб знову його заря-дити, що дуже знижує практичну швидкість стрільби. Револь-вер важкий, великий за розмірами, а наявність барабануозначає, що він об’ємний. Його важко сховати і він може ство-рити клопіт при його витягуванні. Кулі, що вистрелюються зревольвера, мають малу початкову швидкість.

Сучасний напівавтоматичний пістолет має складну кон-струкцію, невидимі боєприпаси і, як правило, має один абобільше запобіжників. Усунення осічки потребує використаннядругої руки. Багато пістолетів мають спусковий механізм по-

двійної дії, але часто їх дія є незадовільною. Магазини пісто-летів можуть вміщувати більше десяти патронів, а замінити їхпросто і швидко. В результаті це дає більшу практичну швид-кість стрільби. Пістолет може бути плоским і мати заокругленуформу, його легко сховати і можна швидко вихопити. Кулі, щовистрілюють з пістолета, мають більш високу початкову швид-кість.

Порівняння пістолета та револьвера призвело довисновку, що пістолет має більшу практичну швидкістьстрільби, але менш надійний у дії і не дуже безпечний, аревольвер - це зброя безпечна та надійна у дії, постійногоготова до виконання декількох пострілів. Більша практичнашвидкість стрільби була вирішальним фактором у тому, щопістолет витіснив револьвер із військового використання,а надійність дії і постійна готовність револьверів дострільби - ці переваги призвели до того, що револьвери пе-реважають у поліцейському застосуванні. Прикладомцього є система пістолет-револьвер у США. Хоча там до-ступні найкращі конструкції обох видів зброї - все одно увійськах переважає пістолет, а у поліції, службі безпеки і успеціальних службах в більше ніж 99% випадків користу-ються револьвером. Також на сучасному етапі еволюціїстрілецької зброї револьвер в переважаючій більшості ви-користовуються як вогнепальна зброя √ 2 (зброя остан-нього шансу). Більшість агентів ФБР після переозброєнняавтоматичними пістолетами під патрони 40 Сміт-Вессон на9х19 Люгер залишили револьвери 38 калібру як домашнюзброю або зброю останнього шансу. Домашня зброя три-мається у оселі зарядженою (повний барабан патронів) умісці, до якого від звичайного місця перебування власникав оселі не більше п’яти кроків.

Із зазначеного вище виходить, що охоронець Її Велич-ності помилився - він повинен був для таких випадків мати ре-вольвер, а не пістолет.

Також необхідно відмітити - на сучасному етапі розвиткусуспільних відносин більшість поліцейських користуються восновному пістолетом з сучасними технічними рішеннями,але у якості другого пістолета - “лівого” пістолета (пістолета,що діє завдяки лівій руці) використовують малогабаритні ре-вольвери.

ЗБРОЯ ПІДРОЗДІЛІВ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯЗа матеріалами методичного посібника під редакцією В. Грицака.


25

Пістолети-кулемети.Пістолет-кулемет з’явився наприкінці першої світової

війни як зброя боротьби на близьких відстанях, що признача-лася для штурмових загонів, для ліквідування опору в окопахта укріпленнях. Після закінчення війни до пістолета-кулеметапоставились, як до ручного кулемета. На початку нашого сто-річчя не розуміли його тактичних можливостей і у перші рокипісля закінчення першої світової війни, мало чи зовсім не ці-кавились цим видом зброї та не передбачали його дуже ши-рокого застосування, яке пістолет-кулемет отримав унаступній війні. У Війську Польськім рішення про прийняттяПК на озброєння припало на початок 1939 року, але так і небуло реалізоване.

Зацікавленість у ПК як зброї масового використанняз’явилась у останні роки перед другою світовою війною.Проте, тільки під час цієї війни використання пістолетів-куле-метів набуло повністю масовий характер. Сторонами, що вою-вали, було вироблено більше 20 млн. штук ПК. Зі зброїдругого плану, допоміжного значення, ПК стали одним з ос-новних засобів піхоти у такій мірі, що у деяких арміях до 40%стрілків були озброєні ними. ПК виявились дуже ефективноюзброєю у боях на відстані до 200 м, а так як для боїв на біль-ших відстанях піхота вже була добре озброєна, то ПК сталицінною додатковою зброєю.

Після другої світової війни роботи у галузі пістолетів-ку-леметів сконцентрувались на питаннях зниження вартості ви-робництва і зменшення розмірів, а також маси зброї, оскількиочевидне використання в них пістолетних патронів значно об-межило бойові можливості цієї зброї як у дальності дії, так і уможливості пробивання броні. Сучасні автоматичні гвинтівкиі карабіни під середній патрон, такі як автомат Калашниковаабо гвинтівка М16 Colt с цієї точки зору набагато кращі та вонизаймають місце пістолетів-кулеметів.

Період великої слави ПК вже минув. Сьогодні це зновудопоміжна зброя, але як і раніше вона є привабливою. Першза все ПК знаходять застосування у нерегулярних арміях тапартизанських загонах, які ведуть бої на близькій відстані,часто у складних умовах, де велика сила вогню у з’єднанні злегкістю укриття чи транспортування невеликих пістолетів,грає важливу роль. Зустріти ПК можна в усьому світі і цейстан, напевно, буде збережений ще багато років.

Другим аргументом, що свідчить на користь існуванняПК, є низька вартість. Ті країни, у яких існують проблеми з фі-нансуванням озброєння армії, охоче приймають на озброєннядешеві пістолети-кулемети, навіть починають їх ліцензійне ви-робництво, беручи до уваги невеликі початкові витрати інизьку вартість утримання зброї у постійній бойовій готов-ності.

Пістолети-кулемети використовуються для озброєнняполіції, служб безпеки та різноманітних спеціальних підрозді-

лів, у тому числі антитерористичних. Таке поширене застосу-вання потребує особливих бойових якостей і необхідності роз-робки нових, оригінальних конструктивних рішень. Багатовідомих виробників зброї вирішують ці питання. Нові розробки- це, головним чином, малі пістолети-кулемети, такі якМР5КА1 фірми Heckler und Koch або ізраїльський Mini-UZI, якіз успіхом доповнюють багату колекцію “старих” томпсонів,ППШ і стенів.

Гвинтівки і карабіни.Вісімдесяті роки ХХ ст. записані в історії гвинтівок як

етап суцільного прийняття на озброєння зброї калібру 5,56мм. У країнах НАТО формальним відправним пунктом сталорішення про стандартизацію в жовтні 1980 року, коли був при-йнятий калібр 5,56 мм як другий, поряд з калібром 7,62 мм,що був стандартним калібром для гвинтівок і карабінів на пе-ріод після 1980 року. Те, що у цьому рішенні провідна роль на-лежить бельгійському патрону SS109, зовсім не значить, щопопередній американський патрон М 193 був негайно вилуче-ний. Навпаки, обидва патрони застосовуються у рівній мірі,про що свідчить опублікована інформація, що у США розпо-чато виробництво копії бельгійського патрона під назвоюXM855. Ця ситуація, як і раніше, буде перешкодою у склад-ному процесі стандартизації гвинтівки. А для виробника цебуде період посилення конкурентної боротьби за майбутнє ве-личезних ринків збуту. Вже зараз основні виробники пропону-ють різні набори гвинтівок під патрон 5,56 мм. Варіанти, щопропонуються, мають ствол з різним кроком нарізу і дуже різ-ною довжиною від більше, ніж 600 мм до менше, ніж 400 мм,з сошками чи без них, з поданням патронів зі стрічки або змалих і великих магазинів, що мають приклад постійний абоскладаний, приціли механічні або оптичні - у надії, що яке-не-будь конструктивне рішення попаде у “десятку” і при широ-кому використанні принесе у майбутньому великі прибутки.

Нейтральні країни також мають намір прийняти на оз-броєння гвинтівки малого калібру. Швеція, наприклад, вже пе-рейшла на калібр 5,56 мм, а Швейцарія випробовує двакалібри - 5,6 мм і 6,45 мм. Перший з них був би практичновзаємозамінним з калібром 5,56 мм, що є корисною торгівель-ною властивістю, другий же повинен бути калібром виключношвейцарським, що підкреслює її нейтральність. Засоби, щовитрачаються на таке одностороннє рішення, дуже великі, алешвейцарці вважають, що вони для цього достатньо багаті.Суть обґрунтування введення калібру 6,45 мм полягає у на-ступному: Швейцарія може вести лише оборонні бойові дії угорах, при цьому необхідний прицільний і ефективний вогоньна великих відстанях. Цю вимогу легше виконати гвинтівкоюкалібру 6,45 мм, ніж 5,56 мм.

У Радянському Союзі був також прийнятий подібнийпатрон калібру 5,45 мм і розроблені відповідні види зброї, такі

26


як автомат АК-74 і ручний кулемет РПК-74. Майбутнє покаже,чи замінить він попередній, також середній патрон 7,62 ммзр.43, або буде тільки його доповненням.

Характерною рисою 90-х років є інтенсифікація робітнад безгільзовими боєприпасами. Прогресивні досягнення уцій галузі, особливо німецьких фірм Heckler und Koch, а такожDynamit-Nobel, свідчать, що це перспективний напрямок роз-робок. Німецькі фахівці вважають, що ера традиційного гвин-тівочного патрона, тобто патрона з металевою гільзою,приходить до кінця, а майбутнє стрілкової зброї належить без-гільзовим патронам.

Ще однією з характерних особливостей цих років є по-мітне збільшення кількості розробок снайперських гвинтівок.Це відбувається з двох причин. У гвинтівок калібру 5,56 ммневелика прицільна дальність, наявність снайперської гвин-тівки - це єдина можливість у польових умовах отримати вог-неву перевагу на великих відстанях. Друга причина полягає утому, що снайперська гвинтівка все більше використовуєтьсяу поліції, службах безпеки та антитерористичних підрозділах.У сучасній снайперській гвинтівці використовуються усі най-новіші технологічні досягнення, в особливості, з галузі елек-тронних пристроїв: лазерні приціли, прилади нічного бачення,підсилювачі зображення.

Ручні кулемети під середній патрон

калібру 5,56 мм.Перші роботи над ручними кулеметами малого калібру

були розпочаті у США вже в 1966 році. У той час офіційностверджувалось, що існує потреба у прийнятті на озброєннякулеметів з більшою рушійною маневреністю, ніж 7,62 мм ку-лемет М60. Через три роки у різних роботах було приведено,що стрілкове відділення повинно бути озброєно легким куле-метом, що обслуговуються одним солдатом. Така зброя сталаб додатковою вогневою силою до 5,56 мм гвинтівки М16. Ку-лемет М60, хоча і застосовувався у піхотних підрозділах, неміг виконувати цю роль, так як його вага складає більше ніж10,5 кг тільки безпосередньо зброї, 14 кг із 100 патронами і17,6 кг з 200 патронами. Беручи до уваги необхідне збіль-шення рушійної маневреності невеликих відділень піхоти з од-ночасним збільшенням їх вогневої потужності, американськіфахівці підрахували, що рішення цієї проблеми слід шукати урозробці нового кулемета, маса якого з 200 патронами не по-винно перевищувати 10 кг, але дальність дії повинна бути неменше 800 м. У цій ситуації ключовим питанням став патрондля нової зброї. Гвинтівочний патрон 7,62 х 51 мм NATO буввідхілений, оскільки його маса складає 24,5 г. 200 таких па-тронів перекреслювали можливість утриматись у межах 10 кг.А середній патрон М193 - 5,56 х 45 мм не задовольняв вимо-гам дальності у 800 м і крім того, цей патрон з моменту йогорозробки дуже сильно критикували і з технічних, і з політичнихпричин.

Було прийнято рішення розробити новий патрон. Задопомогою комп’ютера були проаналізовані більше тисячі різ-них комбінацій: калібр - маса кулі - початкова швидкість, умежах калібрів від 5,56 мм до 7,62 мм. Остаточно був обранийпатрон калібру 6 мм з гільзою довжиною 45 мм. Маса куліскладала 6,8 г, тобто була майже у 2 рази більша, ніж масакулі M193, але початкова швидкість, що складає 747 м/с, булазначно менше початкової швидкості кулі патрона М193.Однак, у сумі початкова енергія нового патрона що складає1900 Дж, була на 10% більше початкової енергії патрона 5,56х 45мм. Вибір більшого калібру зробив можливим одержаннянадійно діючої трасуючої кулі, від якої вимагалася виразно ви-дима траса при повному денному освітленні на відстані не

менше 800 м, а звичайна куля повинна пробивати каску такожна відстані 800 м.

У другій половині 1970 року була змінена назва про-грами досліджень і розробок з колишнього Light Machine Gun-легкий кулемет, на Squad Automatic Weapon(SAW) - загіннаавтоматична зброя, що ставить цей кулемет на рівень відді-лення як зброї вогневої підтримки, а універсальний кулеметМ60 залишається основним вогневим засобом на рівні взводута роти. Тут необхідно зазначити, що у Великобританії та всечастіше у НАТО така зброя має назву light support weapon -легка зброя підтримки.

Робота над новим патроном тривала 20 місяців. Післяїї завершення, у березні 1972 року, були розроблені тактико-технічні вимоги для нової зброї та укладені договори на роз-робку прототипів трьома фірмами: Maremont Corporationвиконувала прототипи ХM233, Ford Aerospace and Communi-cation Corporation - ХM234, a Rodman Laboratory - XM235. Тех-нічні та експлуатаційні випробування прототипів булизавершені у грудні 1974 року. Крім американської зброї у ви-пробуваннях брали участь: німецький 5,56 мм кулемет НК21,що заряджається стрічкою, гвинтівка М16 з важким стволом ісошками та бельгійський кулемет Minimi калібру 5,56 мм, щозаряджається стрічкою. Кулемет НК21, після невдалих випро-бувань на безпеку дії був знятий з випробувань, була відхи-лена також і М16 з важким стволом через обмежену ємністьмагазина - тільки 30 патронів, замість потрібних 200 у стрічці,яка є невід’ємною частиною зброї. Найкращі оцінки у випро-буваннях отримали: прототип ХМ235, а також Міnimi. Єдиний“докір”, який пред’явили бельгійській зброї, було те, що стрі-ляє вона новими боєприпасами 5,56 х 45 мм з кулею масою4 грами. Ці боєприпаси не підходили ні до 5,56 мм гвинтівкиМ16, ні тим більше до 6 мм прототипу ХМ235.

Знову було проаналізовано становище з боєприпа-сами, причому звертали особливу увагу на те, що прийняттякалібру 6 мм привело б до прийняття на озброєння третьогопатрона, що з багатьох причин не було б вірним. Зупинилисьна калібрі 5,56 х 45 мм з вимогою, що необхідно змінити па-раметри куль. В результаті реалізації програми удоскона-лення боєприпасів 5,56 мм була розроблена нова звичайнакуля ХМ777, яка відповідала вимогам по пробиванню каскина відстані 820 м, а новий трасер ХМ778 залишав виразну по-лосу на відстані 725 м. Боєприпаси 5,56 х 45 мм створилиумови для розробки кулемета, який при заряджанні 200 па-тронами, міг би мати масу, що не перебільшує 9,6 кг.

У жовтні 1976 року були розроблені нові тактико-тех-нічні вимоги, у яких калібр 6 мм був змінений на 5,56 мм, а ви-слів “не менше 800 м” або “більш чим 800 м” заміненийвислівом “до 800 м”.

На нові конструкційні змінні був направлений прототипХМ235, в якому замінили позначення на ХМ248. Новий про-тотип розробляв відділ Aeronautronic Division фірми Ford Ae-rospace and Communication Corporation. Перші 18 екземплярівХМ248 були поставлені в червні 1978 року і направлені на по-рівняльні випробування з бельгійським кулеметом Minimi,якому дано позначення ХМ249, а також з іншою зброєю. У ве-ресні 1980 року Департамент сухопутних військ США заявив,що з 4 варіантів був обраний 5,56 мм кулемет FN Мinimi і бувнаправлений на останню фазу випробувань, результати якихз’являться основоположними для рішення про можливе при-йняття цієї зброї на озброєння армії Сполучених Штатів.

Тоді ж, у 1976-1977 роках у військах морської піхотипроводилися випробування двох нових модифікацій гвинтівкиМ16 з важким стволом. У першій використовувався 5,56 ммваріант радянського барабанного магазина з ручного куле-мета РПК ємкістю 80-100 патронів, у другій для подання па-тронів був використаний комплект зі з’єднаних трьохстандартних 30-патронних магазинів гвинтівки М16. У іншій


27

модифікації, назва якої Tri-Mag, крім більш потужнього амор-тизатора і спеціального дульного обладнання, були викорис-тані постріли з відкритим затвором, щоб збільшитиохолодження зброї та запобігти самозапалюванню у перегрі-тому стволі. Результати випробувань не були задовільними іу зв’язку з цим у березні 1977 року відмовились від продов-ження цієї роботи.

У інших країнах також проводилась і проводиться інтен-сивна робота над кулеметами малого калібру і у даний часможливо вже виділити ціле покоління такої зброї. Ступінь ус-піху кожного із зразків дуже відрізняється - від зразків, впро-ваджених вже у серійне виробництво, як, наприклад,бельгійський Міnimi, до нещодавно з’явившихся прототипів, якіспанський 5,56 мм ручний кулемет СЕТМЕ.

З конструкторської точки зору можна виділити два ха-рактерних види сучасних ручних кулеметів: перший з них, такзваний machine rifle, це просто стандартна автоматична гвин-тівка з більш важким і довгим стволом і легкими сошками, щозакріплені між накладками на стволі та дулом. Патрони пода-ються або з того ж магазина, що і у гвинтівки, або з магазинабільшої ємкості. Це великі магазини, звичайно коробчасті, щопідвищують практичну швидкість стрільби, але оскільки вонимайже дістають до землі, вони заважають маніпулюватизброєю і тому іноді користуються барабанними магазинами.Ствол не змінюється, що обмежує вогонь чергами з точки зорунагрівання ствола. Частково цьому запобігає тільки великамаса ствола. Обслуговує зброю один чоловік, що у деяких си-туаціях може компенсувати зменшену вогневу продуктивність.Завдяки більш довгому стволу ручні кулемети мають більшудальність дії та більшу точності влучності у ціль, ніж відповіднігвинтівки. Деякі з них, наприклад, англійський 5,56 мм РКXL73, є багатонадійним як снайперська зброя, що дозволяєефективно влучати у ціль на великій відстані. З тактичноїточки зору він призначений для посилення вогневої потужностівідділення, але не для самостійних дій, а як один з кулеметіввідділення. У деяких країнах передбачається використанняцього виду РК відділеннями механізованого піхотного бата-льйону. Це аргументується тим, що відділення діє недалековід бронетранспортерів і має вогневу підтримку з важкого баш-тового кулемета.

Універсальні кулемети.Ідея універсального кулемета народилась у 30-х роках

нашого сторіччя. На конкурсі кулеметів у Аргентині датськафірма Madsen подала 9 кг ручний кулемет, встановлений на 9кг пружній підставці. Цей 18 кг комплекс отримав на випробу-ваннях на влучність набагато кращі результати, ніж кулеметина жорстких підставках масою 30-40 кг, а крім того, при вико-

ристанні двох змінних стволів показав у найдовших чергахпродуктивність, яка дорівнювала продуктивності важких ку-леметів, охолоджуваних водою.

Цей результат був приголомшливим і обіцяв великіперспективи. Першими зробили висновки та реалізували цірезультати німці у вигляді серії своїх універсальних кулеме-тів: MG-34, MG-42 I MG-3. До закінчення другої світової війнипрактично використовувались тільки німецькі УК МG-34 таоригінальний з багатьох точок зору MG-42. Розповсюдженняцього виду зброї почалось у 50-ті роки з французького УКААТ-М52, пізніше з’явились нові зразки і тепер універсаль-ний кулемет є необхідним елементом стрілецької зброї, при-йнятої в усіх арміях світу.

Універсальний кулемет - це власне ручний кулемет,що стріляє класичним гвинтівочним патроном з високоюенергією кулі порядку 3500 Дж. Його універсальність полягаєу тому, що в залежності від основи, що застосовується, можевиконувати функції ручного кулемета, важкого кулемета чизенітного кулемета. Універсальний кулемет оснащений по-стійними сошками і використовується як ручний кулемет.Цей ж кулемет, встановлений на станок - більш важку три-ногу, стає більш стійким, отримує можливість більш точногоприцілювання і завдяки цьому може бути використаний якважкий кулемет. Нарешті, якщо станок дає можливість під-няти зброю і надає великий сектор обстрілу, то кулеметможна використовувати як зенітний.

Таке рішення повинно виключати характерні ознакияк ручних кулеметів, так і важких кулеметів. Маса зброї неможе бути занадто великою, для того, щоб його можна буловикористовувати як РК. Також і станок повинен мати меншумасу, ніж станок попередніх важких кулеметів, перш за всез-за потреб маневровості. Для того, щоб забезпечити більшупрактичну швидкість стрільби, а також можливість веденнятривалого вогню чергами, в УК патрони повинні подаватисязі стрічки, а оскільки він охолоджується повітрям, то повиненмати змінний ствол і механізм швидкої заміни ствола.

Недоліки в УК такі ж, як і в кожному універсальному при-строї. Критики цього рішення стверджують, що для РК він за-надто важкий. Наприклад, американський УП М60 з сошкамиі 100 патронами має масу близько 14 кг, що ускладнює корис-тування ним у польових умовах, а як важкий кулемет він за-надто легкий і тому нестійкий, і не дуже влучний. У підсумкуУК не виконує жодної функції у повному обсязі і діє завждидесь посередині. Змінення функції потребує станка і запаснихстволів, маса яких дорівнює масі самої зброї, що у випадку ви-користання УК в механізованому батальйоні не дуже важко,але негативно впливає на маневреність легкого батальйону.

Опрацював Ігор Мазепа

28

ПЛАНЕТАвересень-жовтень`2017

13 вересня 1972 року на конфе-ренції міністрів внутрішніх справ феде-ральних земель за пропозицієютодішнього керівника МВС ФРН Ганса-Дітріха Геншера було прийнято рішенняпро створення у складі прикордоннихвійськ спеціального підрозділу по бо-ротьбі з тероризмом. Приводом дляцього стала кривава розправа 5 вересня1972 року на Олімпійських іграх у Мюн-хені, коли група терористів захопила за-ручників - членів олімпійської командиІзраїлю. Намагання визволити їх силамизахіднонімецької поліції призвело дочисленних жертв не тільки серед заруч-ників, а й серед правоохоронців, які немали достатнього досвіду для участі утаких діях.

Новий підрозділ було названо“дев’ятою групою прикордонної охо-рони”, або скорочено ГСГ-9. Її чисель-ність становила 200 осіб. У 1974 роцібуло затверджено Положення про спе-ціальний підрозділ, у якому було зазна-чено, що ГСГ-9 створена “для виконанняспеціальних поліцейських функцій, на-самперед для боротьби з організованоютерористичною діяльністю”. Окрімцього, на неї покладалися всі функціїприкордонних частин: захист конститу-ційних інститутів, охорона державних іурядових установ, надання допомоги підчас затримання небезпечних злочинців,а також забезпечення охорони вищихпосадових осіб іноземних держав, особ-ливо, якщо існує загроза скоєння сто-совно цих громадян терористичнихактів. Слід зазначити, що з 1973 року вскладі німецької кримінальної поліціїтакож є спеціальні мобільні групи (МЕК- Mobiles Einsatzkommando), які викорис-товуються для переслідування та знеш-кодження особливо небезпечних

злочинців. Однак такі підрозділи здійс-нюють свої функції здебільшого щодоокремих злочинців або груп кількістю 2-3 особи, у той час як ГСГ-9 призначенийдля боротьби з організованими, добреозброєними терористичними групами.

Рішення щодо конкретного за-лучення ГСГ-9 приймає Федеральнийміністр внутрішніх справ на проханнявідповідних земельних органів. Струк-тура спеціального підрозділу аналогічнадо структури військових частин. Керів-ництво здійснює командир через штаб,до якого входять два його заступники ігрупа керування. До складу ГСГ-9 вхо-дять підрозділ забезпечення (взводизв’язку, діловодства, технічний, на-вчання і підготовки, гелікоптерна група),а також 3 бойових взводи по 30 осіб,кожний з яких складається з 5 відділень,які становлять основну структурну оди-ницю групи. Вся теоретична і практичнапідготовка групи здійснюється по відді-леннях. На думку керівництва Міністер-ства внутрішніх справ, така структура єнайкращою для забезпечення мобіль-ності, взаємозамінюваності і необхід-ного рівня підготовки. Добір кандидатівдо групи здійснюється на добровільнихзасадах з числа найпідготовленіших вій-ськових у віці 20-25 років. Високий прес-тиж ГСГ-9 дозволяє відбиратинайпідготовленіших претендентів. Се-редній конкурс при доборі - понад 2особи на місце. Перед зарахуванням догрупи кандидати проходять ретельнийвідбір, а також складають іспити із за-гальноосвітніх питань, фізичної підго-товки та стрільби. Відібрані таким чиномвійськові проходять 8-місячні курси,після закінчення яких зараховуються догрупи. Щорічно склад ГСГ-9 оновлю-ється приблизно на 40 осіб.

Розпорядок дня групи такий: дообідньої перерви - практичні заняття вкабінетах і на місцевості для відпрацю-вання тактики дій у різних ситуаціях,

заняття з англійської мови, фізичнапідготовка (карате).

Пополудні - вогнева підготовка(стрільба з автомобіля, що рухається,снайперська стрільба в тирі, стрільба втемряві); проникнення в забарикадованіприміщення із застосуванням вибуховихі осліплюючих засобів, радіопідготовка,фізична підготовка (подолання пере-шкод або скелелазіння), теоретичні за-няття з тактики тероризму,десантування з гелікоптера і літака.

Навчання проводиться у два етапи,кожен по 4 місяці. На першому етапіздійснюється загальна підготовка, у ходіякої курсанти вивчають юриспруденцію,психологію, а також карате і стрільбу.При цьому головна увага приділяєтьсятвердому засвоєння прийомів ближ-нього рукопашного бою, а також воло-дінню особистою зброєю, включаючипістолет, снайперську гвинтівку, авто-мат, гранатомет. Частина навчальноїпрограми надається правилам воло-діння іноземною зброєю.

Велика увага приділяється пси-хологічній підготовці, яка розглядаєтьсяяк один з чинників забезпечення високоїбойової готовності групи. Штатним роз-кладом групи передбачена також по-сада психолога.

Після завершення першого етапукандидати складають іспити з усіх дис-циплін, що вивчалися. У разі отриманнянезадовільної оцінки претендента відра-ховують.

На другому етапі здійснюється спе-ціальна підготовка, яка має на меті від-працювання сталих навичок дій у

GGrreennzz ss cchhuutt zzgg rruuppppee 99У кожній країні є спеціальні підрозділи по боротьбі з тероризмом, до

функцій яких входять не тільки дії щодо безпосереднього припиненняактів тероризму, але й їх попередження. Одним з таких підрозділів по

боротьбі з тероризмом у Німеччині є ГСГ-9.

ПЛАНЕТАвересень-жовтень`2017

29

різноманітних ситуаціях (у складі відді-лення, взводу, всієї групи), а також за-безпечення взаємозамінюваностіособового складу. Даний етап міститьвідпрацювання тактики дій у конкретнихситуаціях (звільнення заручників, про-никнення на об’єкт, який захопили і ут-римують терористи, переслідуваннятерористів на автомашинах і гелікопте-рах тощо). Багато часу приділяється за-стосуванню різних видів зброї вкритичних ситуаціях (з автомобіля, щорухається, з гелікоптера тощо), керу-ванню автомобілем, у тому числі - на на-дмірних швидкостях, радіопідготовці,підводному плаванню, застосуванню ви-бухових речовин тощо. На теоретичнихзаняттях аналізується тактика дій різнихтерористичних груп, вивчається їх струк-тура, склад, озброєння.

Одним з основних чинників висо-кої боєздатності ГСГ-9 є мобільність.Після оголошення тривоги група по-винна прибути до будь-якого місця Ні-меччини протягом 2 годин. Цедосягається завдяки оснащеності під-розділу найсучаснішими транспортнимизасобами: автомашинами та мотоцик-лами “Mercedes” та “BMW”, гелікопте-рами “Белл” і “Пума”.

Для передислокації групи у разінеобхідності можуть бути застосовані лі-таки цивільної авіації. До парку транс-портних засобів ГСГ-9 входять автобуси,

санітарні машини, броньовані автомо-білі підвищеної прохідності з апарату-рою управління та зв’язку,електрогенератором, освітлювальноющоглою, апаратурою для електрогазоз-варювання, легким водолазним споряд-женням і численними іншимипристроями. До технічного оснащеннягрупи належить також радіокерована са-мохідна машина з відеокамерою. Їїможна використовувати як для спосте-реження, так і, наприклад, для знешкод-ження вибухівки. Кожний боєць групимає бронежилет і каску з титановогосплаву з вмонтованими радіонавушни-ками для ближнього зв’язку.

Останньому пункту програмиприділяється особлива увага. Зокрема,один з нормативів передбачає десанту-вання відділення з повним бойовим спо-рядженням з гелікоптера, що “завис” нависоті 40 метрів, за 18 секунд.

У плануванні і проведенні підго-товки широко застосовується досвід ви-користання аналогічних підрозділівінших країн, насамперед США, Ізраїлю,Франції, Великобританії. У той же часдосвід ФРН був перейнятий при форму-ванні аналогічних спеціальних підрозді-лів у США (група “Дельта”), Австрії(підрозділ “Кобра”), Саудівській Аравії,Малайзії, Сінгапурі та інших країнах.

Вперше боєздатність ГСГ-9 булаперевірена під час проведення спеці-

альної операції по визволенню пасажир-ського екіпажу західнонімецького літака“Боїнг-737”, який було захоплено араб-ськими терористами в сомалійськомуаеропорту Могадишо 17 жовтня 1977року. У цій акції, згоду на проведенняякої було отримано від сомалійськогоуряду, брали участь 60 осіб зі складуГСГ-9, яких передислокували у Мога-дишо на літаку авіакомпанії “Люф-тганза”. У плануванні операції та їїпроведенні також брав участь психолог.Групі захвату вдалося непомітно для те-рористів наблизиться до літака, проник-нути всередину і, нейтралізувавшибандитів за допомогою осліплюючихгранат, звільнити всіх заручників. Для ус-пішного проведення операції вагомимивиявилися ретельне планування всіх їїетапів, добра фізична і практична підго-товка учасників, а також сувора дисцип-ліна. Можна навести інші прикладипрактичних дій групи ГСГ-9: участь вохороні посольства ФРН у Бейруті в лю-тому-квітні 1979 року, захват західноні-мецької терористичної групи РАФ(RomeArmee Fraccion) у листопаді 1982 року,участь у забезпеченні особистої охо-рони членів уряду ФРН у випадку за-грози замаху на їхнє життя або здоров’я,забезпечення безпеки проведення спор-тивних змагань тощо.

Володимир Ліпкан

30

ЗВІДУСІЛЬвересень-жовтень`2017

Оксфордський словник англійської мови датує перше вжи-вання слова jean 1567 роком. Так називалася в Англії фла-нель, яку виготовляли в Італії та привозили у Лондон купці зГенуї: jean – англізоване французьке genois, «генуезійський».Першими цю саму джинсу стала випускати текстильна фаб-рика колоністів, Об’єднана філадельфійська компанія. Грубабавовняна тканина англійською називається denim. Попит надва товари в Новому Світі був невеликий.

Те ж саме можна сказати й про робочі штани. Штани, якчастина чоловічого воєнного костюма, були відомі ще в дав-нину. Щодо Північної Америки, то через природні умови (ве-лика кількість комарів) довгі штани вважалися сувороюнеобхідністю.

Синя фарба застосовувалася у текстильній справі такожз давніх часів. У Британському музеї збереглися клинописнітаблички з рецептом барвника індиго (indigo – італійський ва-ріант латинського слова indicus – індійський). Його отриму-вали з листків рослини. Фарба індиго стала поряд зі спеціямиоднією зі статей європейського імпорту з Індії та островів Пів-денно-Східної Азії. В Європі синій барвник виробляли з ре-зеди або вайди. Коли в Англії почався текстильний бум, якийпереріс у промислову революцію, виробники індиго швидконажили цілий статок.

Після початку в Америці золотої лихоманки, до Каліфорніїпочали з’їжджатися золотошукачі з усіх куточків країни. Однимз таких щасливчиків, який був заворожений примарним блис-ком золота, був 24-літній уродженець Баварії Леві Штраус. У1847 він приїхав до Америки у пошуках щастя разом із матір’юта двома сестрами. В Нью-Йорку на той час жили двоюріднібрати Леві, які тримали магазин тканин на Манхеттені. Ба-жаючи отримати долю в сімейному бізнесі, Леві, ім’я якогоамериканці вимовляли як «Ливай Стросс», у 1853 році діс-тався до Сан-Франциско.

Відразу ж виявилося, що для торгівлі текстильним това-ром у цьому місті є неосяжні перспективи. Попит у багаторазів перевищував пропозицію і Ливай одразу ж розпродавпривезену з собою партію тканини для наметів. У період мар-кетингового дослідження, Стросс зустрів старателя, якийзвернув його увагу на гостру нестачу міцних штанів для золо-тошукачів.

У подальшій історії існують розбіжності. Одні джерела пе-реконують, що Стросс звернувся до найближчого кравця і за-мовив йому чоловічі робітничі штани з наметового полотна.Інші, - що він сам зайнявся кроєм та пошиттям. Так чи інакше,але найперший документ компанії Levi Strauss & Co. був вис-тавлений каліфорнійською фірмою-поставником Hardy & Ken-nedy за три дюжини «джинсових штанів» на суму 45 доларів.

Торгівля штанами для золотошукачів пішла жваво. Щоп-равда, золото в Каліфорнії швидко закінчилося, але Сан-Франциско незабаром знову ожив через знахідку срібла уНеваді. Можливо, Стросс і пошив власноруч першу пару

джинсів, однак аж до 1873 року він залишався виключно тор-говцем, а не виробником. Партнером Стросса, крім братів,стали зяті.

Того ж року трапилася доленосна зустріч Стросса з Дже-кобом Девісом – кравцем із Невади. Одного прекрасного днядо нього прийшла дружина місцевого дроворуба, принеслазалатати штани та поскаржилася: мовляв, кишені штанів, хочай пошиті з міцної тканини, та не витримують навантаження –ось й ходить весь округ з дірявими кишенями.

Девіс чув такі скарги й раніше. Працюючи над попоною,він здогадався, що такі ж мідні заклепки здатні зміцнити швикишень. Тоді, знайшовши у себе куплений в кредит у компаніїLevi Strauss відріз незабарвленої джинсової тканини, вінпошив лісорубу штани з кишенями на заклепках. Той же по-хизувався обновою сусідам, а протягом місяця до Девісаприйшли ще чотири клієнти. Для маленького міста, в якомумешкав Девіс, це був комерційний успіх. Слава про штани зміцними кишенями досягла срібних копалень Невади.

Девіс розумів, що потрібно запатентувати штани із заклеп-ками, але вже двічі втрачав гроші через реєстрацію інших ви-находів. Тому він запропонував увійти в долю Ливаю Строссу.До листа він додав дві пари штанів із кишенями на заклепках,пошитих із ливайсовської джинси.

До заявки на патент потрібно було заплатити 68 доларів.Стросс легко розстався з цією сумою. Після двох відмов,зрештою, патент був отриманий. Відтоді шкіряний ярлик кла-сичних «ливайсів» прикрашає напис: «Запатентовано в СШАу 1873 році».

Під пильним керівництвом Джекоба Девіса, який переїхаву Сан-Франциско, робітничі компанії Levi Strauss почаливставляти заклепки у готові штани. Система себе не виправ-дала, тому незабаром відкрилася фабрика з пошиття джинсівіз заклепками.

У найпершій моделі ливайсів задня кишеня спочатку булаодна. Але в 1890 році, коли виходив строк дії патенту, компа-нія додала другий задню кишеню та кишеню для годинника.Нова модель і по цей день залишається все тією ж – і найпо-пулярнішою, попри неодноразові спроби удосконалити крій.

У 1886-му році на джинсах вперше з’явився той самий шкі-ряний ярлик, на якому зображено два погоничі, які гонятьконей у різні сторони, мов би намагаються розірвати штани.Пізніше на ливайсах з’явилися й інші декоративні елементи:аркоподібна подвійна стрічка на задніх кишенях та маленькийчервоний язичок із назвою фірми, вшитий у шов правої за-дньої кишені.

Джинси Levi Strauss були форменим одягом кондукторівта машиністів, тому потрібно визнати, що розвиток залізнич-них доріг дуже сильно сприяв розповсюдженню джинсів. Самена залізничних станціях компанія продавала більшу частинусвоєї продукції.

У позаминулому столітті джинси зоставалися спецодягом

160 РОКІВ

ЛІДЕРСТВА

ЗВІДУСІЛЬвересень-жовтень`2017

31

робітничого та фермера. Якщо їх носили окремі представники богеми, то демонстративно,у якості виклику до суспільства. Але на початку XX століття джинси поступово стали при-належністю привілейованих класів. Цьому сприяла, перш за все, масова культура, якастворила романтичний образ ковбоя.

Виникла мода на «ковбойство». Ранчо Середнього Заходу, де з роду не було світськихдам та джентльменів, стали приймати постояльців, власники взялись за облаштуваннякінних прогулянок, полювань, риболовлі та нічних посиденьок біля вогнища. У споживачацих послуг з’явилося прізвисько dude – «містянин», «піжон», а ранчо стали називатисяdude ranch. Тоді ж, Levi Strauss представила ринку свою нову дамську модель Dude RanchDuds – «рвань для ранчо». Модель широко рекламувалась головним модним журналомАмерики – Vogue, по сусідству з найвишуканішими вечірніми туалетами та сліпучими юве-лірними виробами. Ось так джинси стали атрибутом міського жителя і дами з вищого сус-пільства.

Однак простіші жінки штанів не носили. Цей бартер був зламаний у роки Другої Світовоївійни, коли шість мільйонів американок замінили на воєнних заводах своїх батьків, чоло-віків і братів. Вони вбралися у комбінезони, чому у значній мірі сприяла Розі-клепальщиця– образ, який створив Норман Рокуелл. Руда Розі у синьому комбінезоні та червоних шкар-петках, яка клепала літаки, підкорила Америку та звільнила не дуже витончених жінок відкомплексів з приводу своєї зовнішності. Так, американська стахановка Розі, стала законо-давцем моди.

У 1948 році компанія Levi Strauss досягла важливої межі – її річна вартість склала мі-льйон доларів. Тим часом, у країні народилося і зростало нове покоління – бебі-бумери,діти післявоєнного демографічного вибуху. Об’єм ринку товарів для молоді незабаром до-сягнув фантастичної цифри – 10 мільярдів доларів у рік, на мільярд більше, ніж об’єм про-дажів автомобілів General Motors.

Цього разу джинси почали представляти кумири молоді. У 1957 році у фільмі «Тюрем-ний рок» Елвіс Преслі з’явився у чорному джинсовому костюмі. У 1952 році юна старлеткаМерилін Монро вперше знялась в головній ролі у фільмі «Зіткнення в ночі» – і одразу вджинсах.

У 1984 році компанія Levi Strauss стала офіційним постачальником американської олім-пійської команди. В тому ж році Брюс Спрінгстін випустив альбом Born in the USA, на об-кладинці якого він стоїть спиною до глядача, демонструючи червоний язичок своїх штанівз написом Levi’s.

У нас джинси з‘явилися відносно недавно. Вибух популярності прийшов у СРСР разомз культурою хіпі. Справжні джинси, як і всі інші блага західної цивілізації, були доступнілише виїзним громадянам, радянській номенклатурі, яка була «рівніше» за всіх співвіт-чизників.

Звичайна радянська людина повинна була відрізнятися скромністю у побуті та байду-жістю до матеріальної сторони життя. Вони такими й були, жили нематеріальними інтер-есами, але придбати справжні американські джинси все ж дуже хотілося. Тому, джинси,які купували «з рук», обходилися ледь не в дві місячні зарплати радянського інтелігента.

Джинси не просто так асоціювалися зі свободою. Здавалось, ну подумаєш диво –всього-на-всього штани, нічого особливого. Але варто було їх хоча б раз одягнути, й у тебеніби більшало власної гідності. В джинсах ти просто забуваєш про їх існування, вони пе-ретворюються у твою другу шкіру.

«Я хотів би бути винахідником джинсів», - признався Ів Сен-Лоран, який перший у світіhaute couture вивів джинси на подіум. «Американським дарунком світові» назвав джинсикутюр’є Чарльз Джеймс.

«Всі без виключення джинси, - пише Джеймс Салліван, автор книги «Джинси. Культурнаісторія американського символу», - чи то грубі, як асфальтний тротуар, чи найтоншого ви-готовлення, наче кашемір, всі підсумовують у собі американську ідею. Вони можуть бутискроєні та зшиті в Японії, В’єтнамі або Гонконзі з тканини, яка виткана у Мексиці, Індії,Італії або Туреччині, пофарбовані фарбою, яка вироблена в Німеччині або Бразилії. Всеодно вони втілюють у собі два століття міфів та ідеалів американської культури. Не без-алкогольні напої, не автомобілі та навіть не комп’ютери, а саме джинси – найвище досяг-нення американської винахідливості. Вони непідвладні часу – бездоганно вигадані, вониуніверсальні. Вони виробляються у колосальних масштабах, й у кожної пари своя історія.А, найголовніше, вони працюють на нас – прикривають наш зад».

Звичайно, Ливай Стросс ніякої особливої ідеї у свій товар не вкладав, і слава богу –джинси ідеально відповідають своєму прямому призначенню, і, як з будь-яким гарно ство-реним товаром, з ними приємно мати справу. Вони – ще й уособлення американськогопрактицизму.

Сьогодні джинси виробляють різні модні фірми – Calvin Klein, Gap, Colin’s, Diesel, Ar-mani Jeans. Придумують різні модні деталі, небачені структури тканини, неймовірні ко-льори, дірявлять на колінках та інших пікантних місцях. Але хтось залишається вірнимкласиці жанру – ливайсам 501-ї моделі.

За матеріалами зарубіжної преси Дарина Ткачук

32


Зальцбург, Австрія.Розміщене на берегах річки За-

льцах та біля північного підніжжя Аль-пійських гір, де гірський пейзаж напівдні контрастує з рівнинним на пів-ночі, австрійське місто Зальцбург при-йняло 7-мий Міжнародний зірковийавтопробіг. Краєвиди старого міста встилі бароко, Вагової площі та площіСтарий ринок, численних церков,серед яких, особливо відомий За-льцбурзький собор (собор Св. Ру-перта) та фортеці Гогензальцбургнадали учасникам невимовного захоп-лення містом.

Зальцбург, який відомий насампе-ред як батьківщина геніального компо-зитора Вольфганга Амадея Моцарта,пережив тяжкі воєнні часи. В ході Дру-гої світової війни місто неодноразовопіддавалося бомбардуванням, алепопри те, що практично половина За-льцбурга була зруйнована, великачастина його історичного центру зали-

шилася недоторканою. Місто булозвільнено військами США 5травня 1945 року, після чого було цен-тром американської окупаційної зони.

У ті роки Австрія була приєднанадо Німецького рейху як провінція істала працювати на нацистську вій-ськову машину. Людські й матеріальніресурси були спрямовані на забезпе-чення німецької армії, тисячі австрій-ських солдатів воювали за Гітлера наСхідному фронті. Бомбардувальникисоюзників здійснювали нальоти на ав-стрійські міста, викликаючи сильніруйнування. Проти нацистського ре-жиму боролися невеликі, але активнігрупи Опору. В результаті, кінець війниприніс Австрії розділення на чотиризони окупації: радянську, британську,американську та французьку. Перего-вори щодо мирного договору почалисяв 1947 році, але укладений він бувлише 1955 року. У жовтні того ж рокубув прийнятий закон про постійний не-

йтралітет Австрії, якого вона дотриму-ється і досі.

За ініціативою австрійських полі-цейських, у липні 1952 року до За-льцбурга завітали учасникиполіцейського автопробігу з чотирьохкраїн: Швейцарії, Італії, Австрії та Фе-деративної Республіки Німеччини. 353одиниці автотранспорту з 600 учасни-ками став новим етапом в історіїIPMC. Для всіх, хто брав участь в зо-ряному автопробігу Зальцбурга, цяподія запам’яталася глибокими осо-бистими переживаннями й одночаснонагадала про те, що поняття “спів-праця” для всіх поліцейських не по-рожнє слово.

Не слід забувати, що поліцейськіколеги з Зальцбурга заклали фунда-мент для нового, післявоєнного пе-ріоду, особливістю якого став розвитокдружніх взаємовідносин між поліцей-ськими Європи.

Дарина Ткачук.

ІСТОРІЯ УТВОРЕННЯ МІжНАРОДНОї ПОЛІЦЕйСЬКОї АВТОКОРПОРАЦІї (IPMC)

1952 рік

PRESS INTERNATIONAL POLICE MOTOR CORPORATION OF UKRAINE пРЕСА мІЖНАРОДНОЇ пОЛІцЕйСКОЇ АВТОмОБІЛьНОЇ КОРпОРАцІЇ уКРАЇНи

Науково-популярне, довідкове, інформаційне видання.зареєстроване міністерством юстиції україни серія Кв № 21632-11532Р від 02.11.2015р.

засновник: громадська організація “міжнародна поліцейська автомобільна корпорація україни” (код ЄДРпОу 38824127)

шеф-редактор: Сергій ДворськийРедакційна колегія: Андрій Дворський, Віктор Криворотько, Сергій малярчук

“мІЛІцІя уКРАЇНи”Щомісячний інформаційно-популярний та науково-практичний ілюстрований журналзареєстроване міністерством інформації україни 11 лютого 1997 р. Серія КВ № 2406

Наукове фахове видання україни (постанова президії ВАК україни від 10 листопада 1999 р №3-05/11)головний редактор: Віктор Криворотько

передплатний індекс 40809Наклад 1000 примірників

головний офіс: україна, 04112, м. Київ, вул. Академіка грекова, 12тел./факс: +380-44-503-07-55

http://ipmcu.org.ua [email protected] http://police-press.info [email protected]

ми на фейсбуці https://www.facebook.com/police.press.info ми на G+ https://plus.google.com/+полицейскаяпресса

ТЕМА НОМЕРА : ЗАРАДИ МИРУ ТА СПОКОЮ2016-2017 роках, а на...

Documents